Раз в житті буває сімдесят,
Як і раз в житті бува сімнадцять,
Кажуть, що не можна в сімдесят,
Як в сімнадцять знову закохаться.
Ви лише послухайте мене,
Я прожив, то я вже точно знаю,
Й в сімдесят любов не обминеш,
Коли серце палко ще кохає.
Сімдесят, по паспорту мені,
А в душі, мені завжди сімнадцять,
Я живу, немов в чарівнім сні, ( 2 рази)
Жить коханням, то велике щастя. ( 2 рази)
Хоч покрила скроні сивина,
Та в душі весна буяє рання,
І хвилює серденько Вона,
Та єдина і така жадана.
Зорі з неба падають до ніг,
Й сонечко веселкою сміється,
Ех, якби ж, якби я тільки міг,
Зараз пригорнуть її до серця,
Сімдесят, по паспорту мені,
А в душі, мені завжди сімнадцять,
Я живу, немов в чарівнім сні, ( 2 рази)
Жить коханням, то велике щастя. ( 2 рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895931
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Я бачив як зорі цілуються,
Ми разом дивились на них,
До зіроньки зіронька тулиться,
Неначе ми, в мріях моіх.
І ллється кохання те піснею,
Й співають в душі солов"і,
Ті зорі мені посилають
Солодкі цілунки твоі.
І серденько проситься в небо,
В нічну цю закохану мить,
Нічого в житті більш не треба,
Лиш зоряно й ніжно любить.
І падають зорі в долоні,
І щастя від тебе несуть,
Цілунки небесні ті зоряні
Ніколи мені не забуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808801
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 10.11.2018
[b][i]Візитки жовтня з сірою каймою,
Зважнілим листом б'ються об паркан.
Так добре йти, збиваючи ногою,
Лежачих долі сотню ікебан
Узрівши, як хмаринок дві овечки
Забіг долають в синіх небесах,
Як сотих дум гойдається вервечка
На доленьки щасливих терезах.
І, як блакитно-сиві небозводи
Підносить сонця в золоті кільце.
Це просто дрібка щастя й насолоди,
Це просто осінь... осінь... от і все..[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810042
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 17.10.2018
Я бачив як зорі цілуються,
Ми разом дивились на них,
До зіроньки зіронька тулиться,
Неначе ми, в мріях моіх.
І ллється кохання те піснею,
Й співають в душі солов"і,
Ті зорі мені посилають
Солодкі цілунки твоі.
І серденько проситься в небо,
В нічну цю закохану мить,
Нічого в житті більш не треба,
Лиш зоряно й ніжно любить.
І падають зорі в долоні,
І щастя від тебе несуть,
Цілунки небесні ті зоряні
Ніколи мені не забуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808801
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 17.10.2018
"Не гоже в віці зрілому нікому,
Чистий папір "марати".
Олекса Терен "Зрілим поетам".
А мені кажуть не писати,
А мені кажуть не любить,
То й соловейку не співати?
То може й Сонцю не світить?
Бо мені кажуть з сивиною,
Проходять справжні почуття,
Що тільки в юності кохають,
Любов у вирій відліта.
Що тільки в юності співають,
В душі і в серці солов"і,
Якщо у когось і зникає
Любов в душі, -то не в моій,
В моій душі весна буяє,
Співають-плачуть солов"і,
Троянди в серці розквітають,
Лунає спів в душі моій.
Хвилюють душу очі карі,
У серці родяться пісні,
І доки я живу, кохаю,
Не забороните мені.
Писать, любить, життю радіти,
І дарувать людям пісні.
Що хочуть можуть говорити,
Однаковісінько мені.
Нехай мороз, чи громовиця,
Ви не погасите любов,
Я для любові народився,
Щоб людям дарувать любов.
Не дивлячись на вік, на скроні,
Душа моя живе, співа,
Я у кохання у полоні,
І ллються з серденька слова.
Допоки серденько тріпоче,
Допоки почуття горить,
Буду зірки лічить щоночі,
Коханій душу веселить.
Жінку створив Господь на світі,
Прекрасні почуття створив,
Щоб жить, любить, життю радіти,
Кохати до останніх днів,
Якщо в вас серце не співає,
Якщо не хочеться любить,
То може в вас душі немає?
Нащо тоді на світі жить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805068
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 16.09.2018
[b][i]Січневий плюс лама прозору кригу,
Хоча, цвітінню й буйству не пора.
Та плаче... плаче соком на відлигу
Старої вишні зранена кора.
Моє вікно фільмує цю картину,-
Плачу зими і вишні, - й не збагне,
Що ця, з прогресом виросла людина,
Кого кохає, того й сильно б’є.
Від цих побоїв зрубами рясніють
Карпатські схили - рани і рубці.
Жаль, ні у кого, навіть не тепліє
Солона крапля горя на щоці.
І вишня, вишня, вишенька навпроти
Оту січневу, вигріту весну
Гілками ловить, зламами на дотик,
А ми за миром йдемо на війну.
Та за здоров'я п'єм гірку отруту,
Здається, цей прогрес забрав уми
У душах вічний лютий, лютий, лютий...
Якби ж то квітня їм... якби... якби...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771123
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 23.01.2018
[b][i][color="#002bff"]Любимых губ прощальный вкус,
И нежных рук прикосновенье.
И учащённый страстью пульс,
В душе моей, как наважденье...
Одна в тиши безмолвных стен,
Твой образ вижу я всё реже...
Тоска и грусть, их жуткий плен,
Как-будто сердце моё режет...
Невыносимо боль снести,
И память не даёт забыться...
То, что люблю тебя... Прости...
Мечтам моим не воплотиться.
29 09 2017 г
Виктория Р[/i][/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753168
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 13.11.2017
Снова вяжет пуховую шаль
За окошком белая вьюга...
Ах, как жаль... Ах, как жаль,
Что теряют люди друг друга.
Не мороз, а печаль серебром
Наши головы покрывает.
О былом... О былом
Сединою напоминает.
Хоть с зимой белоснежной на "Вы",
Средь весны бы юной проснуться.
Но увы... Но увы..,
Журавли-года не вернутся.
Вяжет- вяжет пуховую шаль
За окошком белая вьюга...
Ах, как жаль... Ах, как жаль...
Берегите, люди, друг друга.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633842
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 31.10.2017
Дух весенний, к жизни призывая,
Укрепиться не даёт сомнениям -
Лучше обмануться доверяя,
Нежели обидеть недоверием.
Нет, любовь не может быть ошибкой,
Муки ли суля, иль наслаждение,
Оборвётся ль тонкой паутинкой,
Или станет вечным вдохновением.
По весенней улице шагая,
Отпускаю в мир иной сомнения -
Лучше обмануться доверяя,
Нежели обидеть недоверием.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650939
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 31.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4wRzKZd1alc[/youtube]
Постаріла осінь... Постаріла..
До зими лишився один крок.
Від туманів дуже посивіла.
Лиш думок залишився пучок..
Треба готувати свої речі,
Скільки їх? Та жменька там одна.
Неважкий тягар на слабкі плечі.
Ось така історія сумна.
Обвела все поглядом уважним...
Не повірю, що тепер все так.
Лиш недавно я була поважна,
А тепер в повазі, як жебрак.
Де краса поділася шикарна?
Змили, мабуть, цю красу дощі.
А тепер вся сіра і безбарвна,
Думки неспокійні уночі.
Пролилась холодними дощами,
Вітер пожаліти лиш зумів.
І якими йти тепер стежками?
Ось і сніг посіятись посмів..
Це зима на п"яти наступає,
І краде осінні іще дні.
Та вона, мубуть, того не знає:
Чим хутчіш - скоріше до весни..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757902
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
[b][i][color="#ff005e"]
Сонечко стоїть в заграві;
Вклався котик мій на лаві...
Чеше лапкою живіт,
Любо дивиться на світ.
***
Поряд - гусочки гелгочуть,
До водички дуже хочуть...
Хором, всі там: "Га-га-га!"
Без води, для них, - нудьга.
***
А качки й собі кричать,
Аж шибки усі дзвенять...
Дружно, голосно: "Кря-кря!"
Ми зібрались на моря.
***
У дворі, індик, - як пан:
Не пускає на паркан...
Всі індички - наче кралі,
А на шиях в них...коралі!
***
Не шукаю собі друга,
Бо у мене є папуга -
Любить сісти на долоньці
Й гріти дзьобика на сонці...
16 07 2017 р
Вікторія[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743052
дата надходження 22.07.2017
дата закладки 22.07.2017
[i][b]"Я в серці маю те, що не вмирає".[/b][/i]
Я так люблю життя - і ще не вечір,
Та вона по мене вже прийшла,
Учепилась боляче у плечі
І від вас навіки повела.
Посадіть ромашки на могилі,
В домовину покладіть вірші -
Хай вони, немов ті квіти милі,
Вічно будуть у моїй душі.
Мій коханий, мій єдиний, любий,
Проведи мене в останню путь,
Тільки не цілуй в холодні губи -
В пам'яті живою хочу буть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740143
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 01.07.2017
Я повернусь, не плачте, мамо!
Обов'язково повернусь!
В осіннім небі журавлями
Безсоння Вашого торкнусь.
В зимовій тиші до порогу
Снігами спрагло припаду,
Молитимусь за Вас до Бога,
Щоб Він відвів від Вас біду.
Вернуся гомоном весняним,
Струмком до серця потечу —
Воно боліти перестане.
А Ви...запалите свічу...
Я повернусь, не плачте, мамо,
Віддайте літечку сльозу —
Нехай воно понад полями
Відсвітить по мені грозу...
Я повернусь... Я поруч з Вами,
Я буду жити у душі.
Я — попід Вашими ногами
Росою вкриті спориші,
Я —сонця промінь на світанні,
Кульбаби сивина в траві,
Холодні вранішні тумани
І трелі рідних солов'їв...
Я повернусь. Не плачте, мамо.
Торкнуся вітром верховіть,
Умию ріднокрай дощами...
А Ви... за мене доживіть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697411
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.06.2017
Світ знов перевернувся догори –
Людська байдужість розпинає Неньку.
Нам брешуть ті, яких обрали ми,
Щоб захищати Матінку рідненьку.
Нас нищать окупанти та кати,
Останнє забирає клята влада...
Скажіть мені, а що чекали ми,
Змінивши крадія на казнокрада..?
Навіщо нам потрібен був Майдан,
Якщо до Ради знов не тих обрали?
Повірили брехливим тим словам,
Що ніби нас в Європі десь чекали.
Втомилася ріднесенька земля
Від геноциду, зради та знущання.
Болить за Неньку-Матінку душа,
За долю нашу та людські страждання.
Невже не здатні разом з вами ми
Навести лад у нашій же Країні?
Чому керують Ненькою жиди,
А ми живемо, наче у руїні?
Як жебраки, на рідній нам землі
У холуях ми ходимо постійно.
Чи може українці – це раби,
Які не здатні жити самостійно?
Прокинься, рідна Матінко моя!
Вставайте, українці, досить спати!
Важка на нас чекає боротьба,
Але катам народ наш не зламати!
Олександр Кобиляков
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739458
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017
Три роки підлості й обману,
Три роки рику і брехні.
Співають дурники осанну,
Ж.ду на гетьманськім коні.
Є…декларація… безвізу,
Який нам зиск тут і чому?
Підняв для доляра завісу,
Та все не нам, то все йому.
Закрив каналам доступ, банки,
АТО несе ж йому пеню.
Убили гривню куртизанки,
Всьо перевів… у в однину.
Свої міністри, прлакурлори,
Свої суди… і Бе Пфе Пє.
Усі сваї… - в Законі вори,
Під себе кожен з них гребе.
Сліпі обрали паразита,
Бригаду теж… під стать йому.
Невже не бачили копита,
Обрали дурні сат.ну.
Проснітесь йолопи… світає,
Стриміти досить у г.вні.
Вкраїна тихо вимирає…
Юде донищують… в війні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736947
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 08.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2017
[color="#c25050"][i][b]Хто збрехав й не червоніє
Ні в який момент,
Хто украсти більш воліє?
Шоколадний бренд…
Душу хто продав за гроші?
Бісів конкурент.
І вдає з себе святошу,
Шоколадний бренд…
На торгівлю з окупантом
Має хто патент?
Став корупції гарантом,
Шоколадний бренд…
Хто є влади узурпатор?
І зі схем процент,
Має перший «реформатор» –
Шоколадний бренд…
Хто у нас найперший злодій?
Ось Вам аргумент:
Той, хто краде у народу –
Шоколадний бренд.[/b][/i]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736929
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017
Тут пахне земля восени падолистом,
Тут роси спадають на трави намистом,
Схвильований крик по весні журавля,
І це моя рідна вкраїнська земля..
Тут в полі налите добірне колосся,
Тут верби полощуть у водах волосся,
Тут з вітром і сонцем весь час розмовля,
Моєї Вкраїни квітуча земля..
Тут серце сповите в колисці любові,
Тут все найщиріше у кожному слові,
Тут птаха вертає додому здаля,
Бо тут її рідна матуся-земля..
Тут ночі травневі, зі сном не сумісні,
Тут чари земні солов"їної пісні,
Господь тут любов"ю з небес промовля.
- Трояндою квітни найкраща земля..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11208266793
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359994
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 03.06.2017
Хто не відчув землі - не знає неба,
хто дня не знав, не зрозуміє ніч.
А хто не мав кохання біля себе,
не знає всіх можливих протиріч..
Любов свята, та часом ранить серце
І в той же час - життєвий оберіг..
Для когось з нас кохання цілий всесвіт,
для когось прірва попри самих ніг.
У час коли проснеться зірка рання
у прірву ту уважно подивись..
Там рай чи пекло? Ні!! Там вир кохання!
Стрибай у нього, щоб злетіти ввись..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11106087736
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263989
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 03.06.2017
Пливем в благенькому човні
по океану долі.
Штормить... Допливемо́ чи ні?
І швидко чи поволі
підемо на глибоке дно,
бо води лихоманить,
в бортах – пробоїни давно
(сусід-пірат таранить),
наш капітан щось "не кує,
не меле" і команда...
У всіх великий сумнів є:
команда це – чи банда?
Щораз якийсь оліґофрен
не той підніме парус,
тоді в човна – критичний крен
на борт, по третій ярус...
Ще боцман й штурман заодно,
постійно мутять воду...
Отож, куди ми пливемо́ –
до Заходу чи Сходу –
вже толком і ніхто не зна:
туди-сюди бовта́нка
під шквал піратського лай.на
із рупорів... і з танка.
А в їх кублі – ажіотаж!
Все зважують бандити:
чи взяти нас на абордаж*,
чи зо́всім потопити?
Хоч на човні в нас зброя є... –
з часів царя Гороха, –
та штаб команди не дає
ушкварити... Хоч трохи!
Не в змозі зупини́ть війну,
шлемо́ ми SOS всім друзям.
Вони ж – піратам: "Ну-ну-ну!
Стурбовані ми дуже!"
Лиш зрідка рятівні круги
кидають нам на воду...
з вимогою, щоб ми тягли
принизливу "угоду".
Нова біда, й тут діло – швах**:
керманича команда
через пробоїни в бортах
тягає контрабанду!
Крадуть усе, що на човні,
від харчу до вугілля,
і цій ординській чортівні
сплавляють... мов з похмілля!
У них з піратами – ґешефт***
(хто знає, так судачить).
Ні наш, ані піратський шеф
впритул цього не бачать!
Поки матроси у бою
відстоюють кордони,
команда вигоду свою
кує – краде мільйони!
Скоріш нажитись на війні!
А ледве замаячить
хоч тінь загрози вдалині –
то хто їх тут побачить?
На власних яхтах, літаках
втечуть поза кордони,
де вже давно свій мають дах,
рахунки і схоро́ни...
Загнився зародок?.. – аборт
перерива вагітність...
Гнилу команду – геть! За борт!
Спасемо човен й гідність.
З'єднався у біді народ –
матроси й пасажири –
рятують аварійний флот
всі разом, без ранжирів.
Готові тілом і грудьми
пробоїни закрити...
Вони лишилися Людьми,
і їх вже – не скорити!
Потрібний курс разом знайдуть,
і з небезпечних плавань
крізь шторм свій човен поведуть
у мирну світлу гавань!
* абордаж – зчіплення з ворожим судном (спосіб ведення бою);
** швах (нім.) – поганий, слабкий;
*** ґешефт (нім.) – вигідна спекуляція.
1.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625251
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 28.05.2017
Осипається день пелюстками бажань,
Роздягається ніч зі спокусливим шармом,
Тінь твоя мерехтить в золотих міражах.
А на серці від кожного вірша – по шраму…
П’ю трояндовий хміль. Зашарілось перо.
Не огранених мрій розкидаю алмази.
А на серці від кожного слова – тавро.
І стікає душа теплим медом фантазій.
Я до тебе пливу океанами рим.
Ти палаєш в мені божевільним натхненням.
Випий пристрасть мою. В море зваби поринь.
Стоголоса любов, тільки ми – безіменні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735279
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
[b][i][color="#5900ff"]Без отца растёт моя племяшка,
Девочка с улыбкой ангелочка;
Нежная, как белая ромашка...
Для меня, она - вторая дочка!
Самая желанная на свете.
Внученька, племяшка и сестрица.
За неё теперь мы все в ответе!
Наша кроха, наша озорница.
Топает уверенно и ловко-
Шустрая и малость замарашка;
Вертит своей маленькой головкой...
Добрая и ласковая Сашка.
27 05 2017 г
Виктория Р
Посвящение племяшке Александре[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735213
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2017
Скажіть мені, пани хороші,
хто той, що бреше вам про свої гроші,
ховає у офшорах власні статки,
щоб не платити у казну податки?
То, звісно, кримінальний елемент.
Ну, а якщо він ще і президент?!.
Тоді нові питання виникли: де ж Рада
і чи про інше скаже він народу правду?!
Ну, зокрема, про нацбезпеку і реформи,
ще про війну, нема якої для проформи,
про корумпованість всієї вертикалі,
за що чиновники отримують медалі…
Про захист українських інтересів
та ще про цілий ряд гучних процесів.
Яка вже може бути до гаранта віра?..
Не дарма кажуть – не створи собі кумира!
А ворог не дрімає, танки на кордоні –
це не для того, щоб сидіти в обороні.
Поки ми чубимось та кричимо про славу,
не втратити б зовсім свою державу!..
21.05.2016
http://news-info.in.ua/prezident-yakiy-breshe-pro-groshi-ne-mozhe/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667534
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 09.04.2017
Немає у Росії дійсно руських,
бо там ніколи їх і не було.
Погляньте ви на вихідців улу́ських,
на очі, ніс, волосся чи чоло…
Жили там завжди ненці і туви́нці,
мордва, буряти, манці, якути́,
евенки, чукчі, чуваші, марійці,
татари, ще башкири і ханти́.
Чеченців і аварців там немало,
лезгини і карели ще живуть,
удмуртів і калмиків вистачало…
Чому ж вони себе слов‘янами зову́ть?!
Чому чужу історію украли,
чужих богів, героїв й навіть віру?
Бо совісті і честі геть не мали,
та все ж хотіли щось явити миру!..
Московія тому і тягне люто
до України хижі пазурі,
що хоче древню Русь собі припу́тать
й втопити Неньки славу у Дніпрі.
Одній щоб безроздільно панувати
і багатіти на чужих кістках –
у грязних лаптях суне все в палати,
віками сіє лише зло і страх.
Але такого далі вже не буде,
минули одурманення часи –
звернуть в минуле не дозволять люди,
що звикли вже до волі і краси!
09.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116090904887
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689640
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 09.04.2017
Чоловік спішив з роботи
й зачепився за сучок.
Враз за пилкою швиденько
поскакав молодичок.
– Де пила?! – кричить з порога
до дружини, що лягла.
– Не пила сьогодні зовсім
й взагалі не при ділах!
– Де пила?! – питаю вдруге,
– Що ти гониш? Пригадай!
– У сусіда, твого друга, –
жінка мужу (й дума – край).
– А дала йому навіщо?
Що за мода – крадькома?!
– Не давала, – вже тихіше,
(а про себе – ой, дарма).
– Як, кохана, не давала,
як у нього все ж пила?!
– Довго я тебе чекала…
й лиш разок йому дала!..
08.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040810865
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727986
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017
Так жалко одиноких стариков...
Их брошенную в пустоту усталость...
Они, за гранью прожитых веков,
Чужую доживают старость.
Привычна вдовья женственность лица, –
Накидка скорби чернотой пугает,
Но одиночество несчастного вдовца
Особым чувством сердце надрывает.
Как будто сироту вдруг повстречал, –
Глаза ребёнка на лице мужчины,
Который неизбежности провал
Перешагнул, зачем-то, без любимой.
Ведет отсчёт бессонницы ночей
Кухонная кукушка тяжким грузом,
И мыслей, подсыхающий ручей,
Вторит ей безысходностью: «Не нужен!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728000
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017
[b][i][color="#ff0088"]Я для тебе - мережка,
Я твій коник - цвіркун,
Я - твоя тепла стежка,
Я - мелодія струн,
Я для тебе - рятунок,
Я для тебе - запал,
Твій безцінний дарунок,
У душі ніжний шал,
Я для тебе - барвінок,
Я для тебе - вітрила,
Я для тебе - затінок,
І твої, любий, крила.
Я для тебе - свічадо,
Твій в житті Еверест,
Ти для мене відрада,
Наші долі навхрест.
08 04 2017 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
[b][i]
[color="#ff00bb"]Я для тебе
Я для тебе у спеку зливою,
Ти для мене узимку шубою...
Стану в голод для тебе нивою,
Буду завжди для тебе любою!
Я для тебе у темінь зірочка...
Ти для мене - серпнева нічка..
Ти для мене в пустелі гілочка,-
Я для тебе свята водичка...
Я для тебе у мріях,- ластівка-
Ти для мене - у полі хмарка..
Ти для мене у будні - пасіка ,-
Щоб від меду твого стало жарко...
Я тебе позову мізинчиком,-
Щоб посіяв в душі волошки,-
А сама,- у твій сон промінчиком-
Заспокою чуття хоч трошки...
Я для тебе - солодка вата,-
Ти для мене,- як пучка солі!
Ти для мене - це щастя в хату,
Найсвітліша частина долі!!!
10 08 2015р
Вікторія Р
ID: 598876
Рубрика: Вірші, Лірика кохання[/color][/i][/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598876
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727865
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
[b][i][color="#ff00e1"]Я - буду вашими глазами...
Я - буду парой нежных рук...
Я - ваша роза! Нет! Розарий!
Я - неизменный сердца стук.
Я - буду вашими стихами.
Вы - лучик света и тепла
Под голубыми облаками,
Я Вас всю жизнь свою ждала...
Я - буду вашими годами
Моя любовь из сотни доз...
В мороз согрею Вас губами,
И напою, Вас чаем с роз!
20 03 2017 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724642
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 01.04.2017
[b][i][color="#ff005e"]Люблю...
Люблю, коли в оселі гості,
Коли в трояндах свіжа постіль...
Люблю босоніж йти росою,
Коли весна з дощем й грозою.
Люблю, коли летять лелеки,
Коли в садочку пахнуть глеки...
Люблю березу і вербичку
І щойно скошену травичку.
Люблю, коли в зеніті сонце,
Коли дощ стукає в віконце...
Люблю палітру світанкову,
І українську рідну мову!
Люблю, коли звучать трембіти,
Коли щасливі мої діти!
Люблю вірші, що йдуть від серця
І нічку, що у сни крадеться...
Люблю, коли на згонах літо,
Коли цвітуть в садочку квіти...
Люблю природу до нестями
І посмішку своєї мами!
25 03 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725576
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017
КАЖДЫЙ МИГ
Миг, текущий из жизни торопится…
Его трудно порой осязать,
Ах, успеть бы, покудова хочется
Тебе нежное слово сказать.
Что-то в жизни хорошее сбудется,
Станет памяти частью живой,
Что-то просто в быту позабудется
Под метельную пляску и вой.
Нам далёкие вёсны запомнились
Ароматами первых цветов
Счастье встреч, словно синие молнии
Пронизало нам кружева снов.
Эти встречи как зори закатные
Светят нам сквозь завесы времён
Там тревоги души непонятные,
Первой страсти малиновый звон.
Там мечты сладкой негой пророчатся
В глубине твоих ласковых глаз.
Потому до сих пор мне так хочется
Утонуть в них ещё хоть бы раз.
Птицу счастья в полёте неистовом
Невозможно в плену удержать,
Но позволь, моя нежная, близкая,
Тебя к сердцу навеки прижать.
Пусть нам небо как лодка колышется
И тела в бурных ласках штормит.
Пусть нам песня сердечная слышится
Каждый миг, каждый миг, каждый миг!
18.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695186
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 26.03.2017
БОЛЯТЬ НАШІ КРИЛА
( Ліні Ланскій)
Болять твої крила, недолею зламані крила.
Це знаю і я. Бо й досі ті рани ятрять.
А мрія ще кличе, ще будить незвідані сили
І зорі далекі не згасли в нещастях, горять.
Розбите плече – загоїться, вір мені, мила
Це зараз здається, що більше терпіти ніяк.
Крилата душа не зможе терпіти безсилля
Буде намагатись злетіти хоча б у віршах.
Не станеш бадиллям. На крила, крізь біль і страждання
Зіпнешся ти знову, немов би на ніжки дитя!
І будеш долати дороги розлук і кохання,
Які поведуть до нових поселень життя.
Болять твої вірші? Це – добре! Не вмерли від туги.
Допоки болять, то є сподівання на те,
Що житимуть довго! Повір, моя люба подруго,
Ще наша весна у наших очах зацвіте.
Болять наші крила, болять покалічені крила
Долаємо разом цю втому, омани туманів та хмар
Тому що вони нам сонця навік не закрили.
Зозуля кує… життя буде гарним, як дар
Від щедрого Неба за нашу любов і терпіння,
За сили душевні, за спробу не впасти, а йти!
Бо ж тільки у русі знайдемо ми справжнє спасіння,
Бо тільки дорога людину веде до мети!
26.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725564
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017
Упокоєний ритмом рим,
Укладаю в рядочки душу.
Із розгублених весен й зим,
Потаємних думок натрушу.
А там очі… як сон – трава,
Ті дівочі, такі глибокі.
Серце рветься, з грудей плига,
Як у пташечки стук високий.
Я ж з розгону стрибну у юнь,
Як журавлик удаль полину.
Думки – спомини тих відлунь,
Гріють кожну мою клітину.
Cолод думи з грудей п’янить,
Зацілую вуста… медові.
Яка ніжна й ласкава мить,
У крові моїй весен повінь.
Боже милий, який то щем,
І думки ці які ж солодкі.
Спрагу росять мою дощем,
Наче вчора застиглі роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718958
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 23.03.2017
- І будки навіть ви не збудували.
- Горобчик із печери цвірінчить.
- Це ми євреї клали вам підвали.
- Бандєри ви і циніки… - кричить.
О Господи, посміло ж с.че сім’я,
У вічі зневажати простолюд.
Зневагою довбе, як дятел в тім’я,
Плює нам у обличчя, як верблюд.
Бандити? Добровольці - діти божі,
Примулили баригам джерело.
Солдати в балаклавах на сторожі,
Сторожать, контрабанду у ОРДЛО.
В хмелю грабує Хройсман, Авак’яни,
Народний Хронт, Ж.довнік, БеПеП’є.
Кровавлять, кровоточать рани,
А ненаситний ворог все гребе.
Згубили честь і совість на Престолі,
Ординець цар московський і агент.
Та небагацько залишилось молі…
воно ж ніколи і не був нам президент.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725047
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 23.03.2017
Невпокорено тиша тремтить, пломеніє жага...
Не пали нас, Везувію, пристрастю! Зжалься, вулкане!
-На сьогодні ти мій лиш, Поете! - Моя дорога,
найнестримніший сумнів од шалу такого розтане!
Потонула душа у розпечено-ніжних очах...
-Я горю у тобі! -Я тобою палаю нестримно!
Шлю свій спротив безглуздий подалі... подалі! Ах... ах!
Ми собою наш світ - нашу постіль приручену - вимнем.
Танго пальців по тілу... Вивчаєш губами мій смак...
Вперто котиться лава бажання все нижче і нижче.
Розчинюся до краю, до каплі проллюся. О так!
Це не я вже. Не я! А навіки твоє попелище!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683297
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 21.03.2017
До самотності не звикають.
Нею тяжко хворІють, і -
Попри розпачі всі, чекають:
Зустріч з леготом навесні
Стане лікарем...Стишить болі,
Зашрамує сліди тортур
Тих ночей,де втрачали волю
Поміж душами звівши мур...
І в останньому кроці ночі,
За неступленого поріг,
Так шовково,і так пророче -
Процвітуть хто в кому застиг...
Легіт пестить душі фіранки,
Всіх пробуджуючи від сну.
Слава Богу! - весна від ранку
Слава Богу! - діждав весну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724109
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 18.03.2017
Замісто вставати й на все нарікати,
Звертаюсь до Бога, щоб дяку віддати,
За ласки Господні, за Божі дарунки,
За все пережите, років визерунки!
-----------~~~~~~~~~~~~~------------
Молитва-Подяка Богу. ( Слова незнаного автора.)
Дякую Боже, що рано встаю,
Дякую Боже, що світ пізнаю,
Дякую Боже , що можу ходити,
Дякую Боже, що можу робити,
Дякую Боже, що чую та бачу,
Дякую Боже ,за долю і вдачу,
Дякую Боже і за родину,
Дякую Боже, за Україну,
Дякую Боже, за все, що я маю,
Дякую Боже за все , що я знаю,
Дякую Боже, що можу любити,
Дякую Боже, що можу терпіти,
Дякую Боже ,в Тобі я живу,
Дякую Боже за ласку Твою!
АМІНЬ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693691
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 15.03.2017
[b][i][color="#0000ff"]Вражають сьогодні новини,
Віщають на протязі дня.
Там правди нема й половини,
У владі-суцільна брехня...
Для себе зробили закони,
Ввели у оману народ.
Гребуть у кишені мільйони,
А ми заглядаєм їм в рот...
Мов блохи обсіли ту раду,
Бездушні такі дармоїди...
Як терпить народ таку зраду?
Від неї - лише тільки біди...
30 01 2017 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715410
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 14.03.2017
[color="#a300cc"]Какого цвета ветер мне скажи,
просила ты, глаза не открывая.
И я шептал – он цвета спелой ржи,
зелёный он, как мята луговая.
Он цвета ржавой пыли и воды,
охряный всплеск, пастельный блик над рощей,
он цвета длинноногой лебеды,
он, как колпак расшитый скомороший...
Ты улыбалась лёжа на траве,
что, мол, такого ветра не бывает.
А я шептал, почти склонясь к тебе –
открой глаза, иначе он растает.
Какой наощупь ветер расскажи...
И я касался губ и век губами.
Ты улыбалась, уличив во лжи,
а ветер васильковый млел над нами.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705550
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 14.03.2017
[b][i][color="#4400ff"]
Веснянок хочу, сонця, відпочинку,
Помріяти бодай одну хвилинку.
В крилатих мріях заблукати враз,
В дитинстві опинитись водночас.
Дивитись в річку, наче у люстерко,
Як в небі - кольорова знов веселка,
Як пташечка співає в верболозі,
Як кіт розлігся на вузькій дорозі.
А потім перевести погляд в сад -
На справжній яблуневий снігопад,
Як вітерець з суцвіттям білосніжним
Кружляє в танці дивовижно ніжно.
Солодкі мрії пахнуть нагідками,
А я - мала, біжу напроти мами...
Яке то диво! Лиш прикрила очі,
І навіть відкривати їх не хочу...
04 03 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722532
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 13.03.2017