Места есть на планете,
Где тихо и светло.
А мы с тобой как дети,
Целуемся в метро.
Да, кажется, нелепо,
И, видимо, смешно –
Два взрослых человека,
Знакомые давно.
Художник-провокатор,
Отъявленный Дали –
Ползущий эскалатор
На глубине земли.
И добрый сюр, и вечный,
И щурится хитро.
И мы с тобой беспечно
Целуемся в метро.
Захваченные в сети,
Зажатые в тиски,
Мы, как нигде на свете,
Безвыходно-близки.
Чужие спины, плечи,
И каждый – о себе.
И вправду, скрыться легче
От глаз толпы – в толпе.
Пускай давно не ново,
Пускай как мир, старо –
Мы снова, снова, снова
Целуемся в метро…
…Распахнутые вены
Разъятой пустоты.
И мраморные стены
С прожилками воды…
2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752417
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 04.11.2017
Рубіновими полисками ранок,
Мов діадема,визрів над селом.
Махрову ніч змахнувши із фіранок,
Заструменів барвистим джерелом.
Заоксамитив градом бісеринок
Ще зовсім голі яблунь гілочки.
Насипав щедро сонячних ворсинок
На зеленаві сосен сорочки.
І пахне поле свіжою ріллею,
Хмарин пір'їнки тонуть в мигдалі.
Несуть весну над рідною землею,
Вертаючись з чужИни журавлі....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485878
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 12.08.2017
Промінням дитинства сіяють кульбабки,
Враз голос подали сполохані жабки,
Стоїть у воді одноного лелека,
Летів у наш край бідолага здалека.
В дзеркальній воді небо личко вмиває,
Метелик від квітки до квітки літає.
Десь тут заблукали всі мрії дитячі,
Там чую дитинство у вербах так плаче.
Погладжу його по голівці ласкаво,
Щоб плакати, бідне воно перестало.
Сорочкою витру легенько сльозинку,
Всі посмішки з квітів зберу у корзинку.
Його пригорну я до серця міцненько,
Як мама мене пригортала маленьку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733222
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 12.08.2017
Вже двадцять років пролетіло
Як я коханую зустрів-
Чимало різного cтерпіли ,
Чимало різних почуттів.
Було і горе і сварились,
Бувало різне у житті,
Та Богу дякувать мирились-
Разом долали дні лихі.
Були і щастя дні погожі-
Нам сонце сяяло згори,
Разом ми були на сторожі,
Щоб не закінчились вони.
Я щиро вдячний своїй долі,
Я щиро вдячний миті тій,
Коли зустрілись ми обоє,
Й здійснилась найжаданна з мрій.
Згасають в небі ясні зорі,
Що в ніч оту світили нам.
Й життя минає мимоволі,
За тебе ж вдячний я Богам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686346
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 11.08.2017
Останній вірш. І знову буде тиша
І кардамонність довгих вечорів.
Колиску неба зорі розколишуть
І догорять у сяйві ліхтарів.
І знову буде шкрябатись у двері
Печаль у светрі з інеєвих слів.
Лише крапки́ на білому папері
Залишать слід. Поета хист зотлів.
На циферблат життя німою тінню
Душі розпука ляже. Й мимохіть
Пізнає хтось у тихім шепотінні
Останній вірш із глибини століть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631644
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 07.08.2017
[b][i][color="#ff007b"]Любуюся розмаєм,
Весняним цвітом дишу,
За що тебе кохаю -
Я у віршах напишу.
За посмішку чудову
І за любові трунку,
За щиру твою мову
Та пристасть поцілунку,
За лагідність безкраю,
За ніжні твої руки,
За відданість кохаю,
За серцю милі звуки.
Палаю почуттями
У цю зіркову тишу,
Кохаю до нестями,
Тобою, любий, дишу!
30 04 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731265
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 16.05.2017
Скрипить гіллям в саду старенька слива,
Крильми сумують в небі журавлі.
А я стою заплакана й щаслива...
Мале дівча на батьківській землі.
Он визира біленька рідна хата,
Шумить привітно вишня гомінка.
І чорнобривців вервечка строката...
Їх сіяла матусина рука.
Зрина, роками схилена криниця,
Смакую спогад чистої сльози.
І виноград он татковий кущиться...
Чоло цілує дотиком лози.
А під вікном гойдаються жоржини,
Махровим лиском в'ються спориші.
І,мов живі,натоптані стежини
Ведуть туди,де радісно душі....
Летять хвилини стрімко горобцями,
Пір'їнно снять на сонячних дахах.
Спрагливо п'ю пропахлу чебрецями
Дитинства мить в загублених роках.
Скрипить в саду сумна старенька слива,
Немов гука: "Ну все....Пора...Іди..."
А я стою заплакана й щаслива....
Іще не раз в душі прийду сюди...
7.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492104
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 20.01.2017