Самотність — то найліпший стан речей,
Із нею так приємно бути вкупі:
Коли схиляється легенько на плече,
То решта світу погляд свій насупить.
Кому довіритись, якщо не їй,
І де, крім неї, відшукати ради?
Лише самотності, як подрузі, одній
Життєві загадай свої шаради.
Коли довкілля вимикає шум
Й найближчі розлізаються по норах,
Відкрий самотності нараз і серце, й ум —
Нехай утрьох вони собі говорять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891898
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 17.10.2020
Как жить нам вместе, словно листья,
А падать вниз – по одному...
Александр Городницкий
Сентябрьский монолог
Ах сентябри, ах сентябри –
Круги от брошенного камня,
Осенним пламенем горит
Душа, янтарно-златой тканью...
Какою солнечной зарёй
Всегда полна ты, изначально,
Такой живительной игрой
Несёшь наш парус беспечальный.
О жизнь, так сказочно манишь
В свои тенета колобковы.
Прочь приземлённость – выше крыш
Цель истинна, долой оковы.
Всё ж, как гармонию постичь,
Соединить в соединимо –
Всю мудрость многозначных притч
И жизнь земную, брат, вестимо?
Осенней сказки колорит
Так философски переполнен,
Возможно чудо сотворит,
Мелодию дать, будет волен?
Ведь каждый раз осенний цикл –
Произведение искусства,
Чтобы к мечте ты яро плыл
В меланхоличном опекунстве...
...Но вот в чащобе золотой
Ручей щебечет песню-вечность,
Поит родник – своей рукой
Чело прохладой метит, верность:
"Не возводи всё в эпикриз,
Земная жизнь – всего страница
И, сколько б не играл реприз,
С Вселенной жизнь твоя продлится..."
Ах сентябри вы, сентябри,
Волной мелодии сердечной –
Мир видим как бы изнутри...
Мы ж в нём песчинкой быстротечной...
29.08.2020г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887279
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 29.08.2020
Ми - паралельні колії життя.
І кожен з нас чекає на свій потяг.
Між нами - кілометри забуття,
І пам'яті старої зимний протяг.
Ніхто не знає на який перон
Прибуде зустріч, на який - розлука...
Так, ніби ми потрапили в полон
Маршрутів долі. І не чути стуку
Дзвінких коліс,що мчать когось кудись,
Забувши графік, і про час забувши.
Хоч напрямок єдиний їм - наскрізь,
У леті світу миттю промайнувши.
Ми - паралельні колії життя.
І кожен з нас на потяг свій чекає...
Та буде день,коли із забуття
Хтось оголосить: "Щастя - прибуває!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759090
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017
Осіннє срібло зацвіло у косах,
Мереживо заграло на лиці,
Постукала і в серце, моє, осінь,
А з нею роки – віддані гінці.
Жита дозріли – колос гнеться долу,
Напившись досту сонця і тепла,
Отак і я, шаную власну долю,
Хоч не завжди та вірною була.
Життя обох підносило, ламало,
Немов перевіряло нас на міць.
Солодке з нею разом смакували,
Гірке ж – завжди доводилось самій.
Сьогодні осінь вдома нас застала,
Сприймаю я її, як Божий дар,
Крилята у борні повідростали,
То ж витримали з нею ми удар.
Я долю пошаную, як годиться,
А стрінеться важливіша пора,
Любов’ю срібло в косах освятиться
Й радітимем і я, і дітвора.
16.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725892
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 28.03.2017