[i][b]Застигла серпня яблунева тінь
Над висохлою раною криниці,
Де спогади вервечкою видінь,
Біжать за татом в ранні косовиці.
Туди, де щойно складений покіс.
У волошково-конюшині злуки,
Де креслять дуги лезами навскіс
І татові не втомлюються руки!
Підхоплюють!!! Голублять!!! І несуть!!!
Приємним бризом путають в волоссі.
Давно за двадцять, але я цей путь,
В деталях пам'ятаю, тату, досі![/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922707
дата надходження 20.08.2021
дата закладки 22.12.2021
Прохолода… вітрець повіває,
Я сприймаю, дарунки зимоньки,
Полюбовно, ніжно обіймає,
Розстеляє… білі доріженьки.
То лиш зранку. Як небо ж в золоті,
Краплі лишить, прозорі на згадку,
Вже мудрує, що витворить потім,
Звечоріє… украсить посадку.
Білосніжним пухким мереживом,
Мов у казці, ти поглянеш туди,
Вмить іскриться під місячним сяйвом,
Ніжний блиск, засріблиться повсюди.
Дріма поле, в парчовій пелюшці,
По стерні, бурульки, сніжиночки,
Бур’яни ж, вищі, як сніжні скринці,
Між рядів, дзеркальні стежиночки.
Купки снігу, тримає ялинка,
Скрізь по голках, сльозинки- краплини,
Та морозу, єдина хвилинка,
Так казково сіяють перлини.
Геть зігнулись, під кришталем кущі,
Мов домівки, в снігу занурені,
Спитать хочу, я щиро від дущі,
Ви ж красиві, чому зажурені?
Де- не – де, мов проснеться дерево,
Вбрання сніжне, сповзає до землі,
Все й відразу, блиска лазурово,
І на серці, так хороше мені.
19.12.2921р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934634
дата надходження 22.12.2021
дата закладки 22.12.2021
У кожної сніжинки унікальна сукня,
Неначе на замовлення пошита.
Чиїсь старанні, ніжні доторкнулись руки,
І філігранний залишивсь відбиток.
Вбрання, мережане сріблястими нитками.
Мороз їм додає і шарму й блиску.
Під усмішками сонця і небес вершками
Зими розкрилась незвичайність хисту.
Кружляють у танку легкі сніжинки білі,
І вишукані сукні в мерехтінні.
Прикриє незабаром землю їхня сила,
І снігове лежатиме сплетіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934633
дата надходження 22.12.2021
дата закладки 22.12.2021
[b]Щодень і щоночі , з вечора і до рання,
Твій образ стає перед мої очі, коханий,
Зіткане із серпанку, твоє дивне вбрання,
Ось, ось у вітражах Всесвіту швидко розтане.
Посмішка на блідих вустах доволі сумна,
Ти стоїш десь там, між паралельними світами
І між нами не одна вже розквітла весна
Й не одне літо, осінь, зима...На серці шрами.
А на душі, ще не загоїлися рани,
Гірко від самоти... А ти? Дивишся з висоти
Ванільного неба й тобі в раю так прянно,
Мені від минулого життя нікуди й піти.
Тільки й залишилося йти у Божі храми,
Промовляти під образами свої молитви,
Витирати сіль відчаю під куполами,
Нести свій хрест далі важкий, поки не зійдуть шви.
А ти? Приходиш маревом з потойбіччя в сни,
Бо зв"зані я і ти, кріпко-накріпко вузлами,
Дай ще мені пожити й доленьку доплести,
Закохатись до безтями, кружляти долами...
І співати сонети разом з солов"ями
Й гойдатися на перинах в обіймах нірвани,
Писати вірші та літати між зорями...
Мій Янголе пробач, більше не хочу омани.
[i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726582
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 10.03.2021
Я сподівався, що скінчиться осінь,
Що хмари у мій дім не залетять,
Але твій дощ потрапив в мої очі,
І листям жовтим мрії снів вже сплять.
Потужний вітер в вікна б*є образи,
І сиве небо дивиться в мій бік...
Слова останні сипались, мов стрази,
У серці залишая біль навік.
Лише одне... То ж було поміж нами:
І сяйво сонячне, і зорі, і весна...
Слова кохання й ніжності лунали...
До дому осінь увійшла сумна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638832
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 10.03.2021
...нам ли разглядывать их в упор... нет - их увидят и оценят на расстоянии... во времени... увидят и оценят не все, только избранные... потом... позже, когда нас уже не будет... Прочтут и поймут по-своему, по-другому, по-новому - в этом связующая нить поколений... Есть авторы, знакомясь с работами которых, кажется, что обнимаешь Вселенную, что-то очень необъятное и нужное, важное, необходимое, понятное где-то глубоко, на уровне подсознания... а, перечитывая снова и снова, будто срываешься в бездонную пропасть чьих-то мыслей и рассуждений до боли знакомых и понятных тебе... и эта амплитуда реальных ощущений совсем не пугает, наоборот(!) - получаешь такое... ни с чем не сравнимое удовольствие, помогающее удерживать баланс в непростом существовании сегодня... И, если обворожительная мелодия до боли знакомых слов и пульсирующего ритма слога ещё ранит, радует, поёт, если она настоящая, волнующая и успокаивающая одновременно - значит, мы живы, мы есть, мы здесь...!!! Наши современники - классики для будущих поколений, даст Бог, к тому времени останется чуткое восприятие поэтического слова, не вытравленное изнуряющим бытом, не деградировавшее от сплошной клоунады и приторной лжи... Хочется верить, ах, как же ещё хочется верить...!!!
Современники, с Наступившим вас!!! Пусть будет нормальным, вопреки глупому... непутёвому поздравлению и смешным до горечи пожеланиям...; благодаря нашему титаническому терпению и нечеловеческому умению выживать... О, бешеные стрелки часов... не спешите так... мы остаёмся людьми и, даст Бог, ещё поживём...!!!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900121
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Крапелька роси на моїй долоні
із пелюсток троянд, що ти приніс сьогодні.
В ній вабить чистота ясного неба, синя,
й твоєї ніжності в ній світиться краплина.
Крапелька роси… Крапелька роси…
ясного неба, синя.
Твоєї ніжності
в ній світиться краплина.
Ой, яка ж ясна крапля та прозора,
ясніють в ній слова ті, що сказав ти вчора.
Ця крапелька роси - щедрий твій дарунок.
Ти залишив ще в ній для мене поцілунок.
Крапелька роси… Крапелька роси…
щедрий твій дарунок.
Ти залишив ще в ній
для мене поцілунок.
Крапелька роси на моїй долоні
із пелюсток троянд, що ти приніс сьогодні.
В ній вабить чистота ясного неба, синя...
й твоєї ніжності в ній світиться краплина.
Крапелька роси… Крапелька роси
ясного неба, синя.
Твоєї ніжності
в ній світиться краплина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901517
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 17.01.2021
По снігу зайчик скік та скік,
Провели нині Старий рік,
Земля в пуховій хустині,
Радіють всі, хуртовині.
Ой, як гарно і красиво,
Зирить зайчик полохливо,.
Усіх тішать подарунки,
Дід Мороз приніс пакунки.
Є капуста і морквина,
Тут й горішок, ще й калина,
ГоробИна і грибочки!
А ялинкам сніжиночки!
Їх прикрасили гарненько,
Стрінем свято веселенько,
Зібрав зайчик своїх друзів,
Не бояться і морозів,
Круг ялинки жарти і сміх,
Вже зі святом вітають всіх!
16.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901460
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Ой надворі завірюха,
Так у вуха, сильно дмуха,
І летять пухкі сніжинки,
Чарівні, срібні пір`їнки.
Скрізь іскрять, сяють килими,
Дочекалися й ми зими,
Ой повсюди, так біленько,
Нині тішиться, серденько.
Порадіймо, зимі й святам,
Нехай мир принесе й щастя!
Най узгодженість на землі,
Й прийде радість у кожен дім.
14.01.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901387
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Про що шепочуть нам зимові дні і ночі…
Зими початок… Несміливий місяць грудень, йому вчасно не вдалося провести панянку осінь. Минали дні, а рудоволоса настирно намагалася з ним домовитися і це їй вдалося. Часті дощі занадто надоїдливо тужливі.Чи місяць серпом, чи блідолиций тарілкою й ясноокі зірниці, заховалися в своїх казкових шатах. Майже щодня небо в сірій пелюшці.
І в Новий рік, і на Різдво Христове небо затягнуте хмарами.Чому сердите,чом насупило брови?І часом з смутком дивиться на землю.Та все ж комусь була нагода,помітити між хмар Благовісну зірку,про народження Ісуса.
А ранком… Небо посіяло на землю дрібний дощ; сумний, холодний, нежданий. Дуже схожий на дощ примхливої осені. Ну ось,знову спомин про неї. Такий дощ може й затягнеться, але ж вже тиждень січня. По дорогах калабані води, а десь, навіть з багнюкою. На зораних полях земля, як пластилин, хоч й день похмурий та, аж виблискує. Доволі напилася вологи земля – матінка, але ж тепер в душу підкрадається тривога, хоча б не вдарив сильний мороз….
Себе спитаю; за чим сумує природа? За людську байдужість до неї? Не бережуть Божий дар, засмітили, на жаль вирубують дерева – легені землі. А можливо, що немає закінчення воїн? Та кожного разу іспити нової зброї, до чого приведуть? Звичайно ні до чого хорошого. Врешті – решт, вже рік, як живемо в хаосі. Розповсюдився «Ковід-19» - по всій планеті. Хто відповість на багато запитань, чи дочекаємося правди? Напевно ж ні! Доведено вченими, ми маємо більше двохсот вірусів. Страшно уявити здібність Ковіда імітувати з ними. Інші держави вже знову закривають кордони, на жаль знову відбувається сплеск захворюваності, що приведе до смертей. В новинах інколи обговорюють про новий вид ковіда. Хто в цьому винен? Напевно і ми частково, що гріха таїти. Покаятися, шанобливо ставитися до землі.
А що ж вона…. годувальниця наша? Як і кожного року, хоче себе прикрасити. Он, біля гойдалки, зморена розквітла фіалка. Бідолашна, не може зрозуміти, чи осінь, чи весна, адже спекотне літо далося в знаки. завмирала зелень, висихала й знову в боротьбі за життя, прагнула досягти мети.
І ось, вже минає другий день Різдва… Можливо небо й Всевишній почули каяття народу, молитви. Небо по обрію ховало хмари, посвітліло. Яскраве сонце промінням ласкає землю.
Тож і ми скинемо сум з душі, з сердець. В надії прислухаємося до зимових днів, що згодом покажуть свою силу. Земля вбереться в пухову білосніжну хустину, дерева й кущі в іній й в вуалі неймовірної мережевої краси. А вітер, що приносив тепло, сховається в долинах поміж гір, прислухається до річкових пісень. І зима сміливо запросить в гості морозець. Вологе повітря охолоне, мороз на шибках вікон тихцем розмалює срібні візерунки, покаже свою майстерність. В природи буде міцнішим сон, під білосніжним простирадлом зігріються озимі, набераються сили.
Нам так хочеться, щоб кожна пора року відповіла своїм критеріям. Навесні просинається природа. З вирію повернуться птахи, зеленітиме все довкола.День стане довшим, теплішим, привітним. Хоча думаю; ми проснувшись, вже радіємо новому дню, бо це вже життя. А жити - це вже щастя. Думаю; влітку насолоджуємося його подарунками, різновидність, різний смак ягід, краса різнобарвних квітів придасть нам віри в щасливе майбутнє. А щедра осінь підтримає нас і кожну родину, кожну господиню нагородить врожаєм….
Та про все це - треба справжньої, сніжної зими з хурделицею, з чарівними сніжинками, щоб зловивши їх на долоні, відчути смак зими. Зліпити сніжку, заставити її заплакати і цим позбутися усіх сумлінь. І світлі мрії тримати при собі, нести людям добро і радість. І берегти нашу землю – матінку. Вірю, ми український народ - здатні це зробити!
А поки ж, температура за за вікном нуль градусів. Та пахне зимою, морозцем, а про що нам зима нашепче, ми ще послухаємо з вами.
Всім гарного Різдвяного вечора за святковим столом !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900644
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Там , де гори підпирають небо
Сяє ,ясне сонечко в тумані.
Всі ,кажуть ,що там є рай крайнеба
Ніч , роздає щастя на світанні.
Зранку, грає гуцул на трембіті
І Будить,гори Карпати від сну.
Розганяє хмари дуб столітній
А пастух , жене отару в траву.
На високих скалах Верховині
Видно ,увесь світ як на долоні.
Казковий пейзаж як на картині
Знаходять, щастя самотні долі.
Вдихаєш , повітря аромат цвіту
І у літа - божественну красу.
Красень , Синевир у пишноквіту
Співає , Карпатам пісню дзвінку.
Цвіте, у горах -червона рута
І едельвейс, ця квітка чарівна.
Тут твоя душа -вільна розкута
Слухає, водограй пісню солов'я.
Поміж верховіть смерічок і ялин
Кружляє , літає сокіл в блакиті.
Клубочиться , туман немов дим
Серце, радіє прекрасній митті.
2010 06 23
Там , де гори підпирають небо
Сяє ,ясне сонечко в тумані.
Кажуть,що там зорями крайнеба
Ніч дарує щастя на світанні.
2
Зранку, грає гуцул на трембіті
І від сну Капати гори будить
Розганяє хмари дуб столітній
А пастух , жене отару в рути.
3
Із вершин високих Верховини
Видно , світ увесь як на долоні.
Тут краса казкової картини
У одну єдна самотні долі.
приспів
Щоб відшукати спокій
Поміж двома серцями
Квіти із гір високих
Тихими вечорами
Легінь шукає знову
Щоб принести дівчині
Признатись у любові
Зранку на полонині.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901611
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Крапелька роси на моїй долоні
із пелюсток троянд, що ти приніс сьогодні.
В ній вабить чистота ясного неба, синя,
й твоєї ніжності в ній світиться краплина.
Крапелька роси… Крапелька роси…
ясного неба, синя.
Твоєї ніжності
в ній світиться краплина.
Ой, яка ж ясна крапля та прозора,
ясніють в ній слова ті, що сказав ти вчора.
Ця крапелька роси - щедрий твій дарунок.
Ти залишив ще в ній для мене поцілунок.
Крапелька роси… Крапелька роси…
щедрий твій дарунок.
Ти залишив ще в ній
для мене поцілунок.
Крапелька роси на моїй долоні
із пелюсток троянд, що ти приніс сьогодні.
В ній вабить чистота ясного неба, синя...
й твоєї ніжності в ній світиться краплина.
Крапелька роси… Крапелька роси
ясного неба, синя.
Твоєї ніжності
в ній світиться краплина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901517
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 17.01.2021
[i]Вічне і думи…[/i]
[youtube]https://youtu.be/JIdH-08qlJ4[/youtube]
[i][b][color="#038082"] Схились…
над квітами, що неживі:
то – ча̀сові достойні монументи.
Вони не є для тебе візаві –
лиш спогади, живі твої моменти…
Схились
над тими, що уже не з нами.
Де Гідності належний обеліск?..
Живемо ж бо, як спершу, між панами,
де кошти для небесних не знайшлись.
Схились
жертовно перед суттю Бога,
йому у го́рі й щасті помолись:
сприйми Голгофу як свою дорогу –
для тебе Він обрав її колись...
Схились
к добру, та нижче якомога,
до мудрих слів із шаною схились!
Здобудемо над злом ми перемогу –
чужій, ганебній долі
не скорись![/color]
[/b]
02.06.2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878244
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 06.01.2021
Минає день.
Минає час.
Життя іде.
Ми живемо.
Цей світ для нас
Трояндою цвіте.
Кудись мчимо
Крізь всі віки
У пошуках зірок.
Тікаємо
Від правди геть
Й ненависних думок.
Таке життя,
Немов салют,
Спалахне лиш раз.
"Мы йдем туда,
Где нас не ждут"
В ряды тех штучных мас.
Поміж людьми
Рвемося в світ
Чужих ідей і правил.
Чия любов?
Чиє життя?
Хто правий і не правий?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812697
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 28.01.2020
Кот на заснеженной улице
Снегом присыпал судьбу...
Грустно... Метелица кружится!..
- Вот бы позвали в избу!..
Вот бы!.. Где печка с поленьями!..
Так было в детстве... Давно!..
В окна стучала ночь тенями...
Было коту... все равно...
Ну а сейчас… так надеется!..
Взяли бы в дом, где тепло!..
Взгляд коченеет... но верится -
чье-то согреет крыло!..
Лег бы на коврик калачиком...
Мисочку ждал с молоком...
После резвился бы с мячиком....
Всюду летал кувырком...
Мамка над печкой - волшебницей!..
Запах мешала, смеясь...
- Котик мечтает лишь... Грезится!..
Холод повсюду и грязь...
Он на заснеженной улице
молча в метели грустил...
А от снежинок... лишь жмурится!..
Чтобы встряхнуть их... нет сил...
19.01.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861928
дата надходження 20.01.2020
дата закладки 20.01.2020
Чому таке важке життя
Для більшості у цьому світі?
І гарні, ніжні почуття
Беззахисні, неначе, діти.
Чому коли іде зима
Трава як літом зеленіє?
Без снігу змерзнула земля
І серце це ніяк не гріє.
Чому замало для добра
Грошей, свободи і терпіння?
Де починається ріка?
В яких місцях її коріння?
Земля для кожного із нас
Дарує радісні моменти.
Цінуймо люди кожний час!
Навіщо злі експеріменти?
Ось знову Новий рік настав
І в нього нові запитання.
Він зичить кожному добра,
Найкращі, ніжні привітання!
29.12.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859757
дата надходження 30.12.2019
дата закладки 20.01.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2020
Бачиш? Чуєш? Живу. Я навчилася жити без тебе.
Вже забула твій голос і жарти, забула твій сміх.
І не плачу давно. Дивно... дощ, а не сніг сипле з неба.
А три роки тому... пам’ятаєш цей день? Падав сніг.
На щоках він не танув твоїх, опустившись безлико.
Лиш сльозами-водою ставав від гарячих долонь —
Мого доторку рук, мого подиху, шепоту-крику,
Від останнього дотику наших знекровлених скронь.
Ти правий. Не забуду. Не хочу забути нізащо!
Я чіпляюсь за пам‘ять, шукаючи втрачену суть...
І як вмію молюсь... Знов шкодуєш... Не треба... та нащо...
Просто, інколи, чуєш!.. ти снитись мені не забудь.....
Я дивуюсь собі. Так спокійно і тепло з тобою.
Ти не винен. Не ти ж зупинив, понівечив мій світ.
Вже піду. Вуст холодних торкнусь на прощання рукою...
...Тобі посмішка личить... Та як же не личить граніт..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860789
дата надходження 09.01.2020
дата закладки 20.01.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ApwA8l8khhk[/youtube]
Чи буде ще зима? Чи буде?
Раз по раз в думці це сплива.
Чи пам"ятає, чи забуде
Що я чекаю ті слова?
Можливо, ти забув про них
Оті, що вкраплені весною.
В твоїх словах вже інший зміст,
Від них повіяло зимою.
Тому ні холодно, ні жарко,
Немов торішній сірий сніг,
Що пропливають ніби хмарки,
Дощами скрапують до ніг.
Я хочу слів таких, як сонце,
Як рання зірка в небесах.
Нехай тепло проллють в віконце,
А я від радості - в сльозах.
Можливо, може, чи колись,
Для них антонім є - ніколи.
Будь обережним, зупинись!
І не завдай словами болю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861609
дата надходження 17.01.2020
дата закладки 20.01.2020
із неба сипле сніг, великий та лапатий
немов у висі хтось стриже з овець руно
сидять людські думки у головах по хатах
і тисячі очей кидають на вікно...
а за вікном комусь турботи допікають
а хтось свою любов чи щастя зустрічав
біжать людські думки - їм ні кінця, ні краю
і скапує життям вселенська ніч-свіча...
спішать людські думки, неначе звірі в пущі
ховаються між зір, а потім знов - до хат
замислених людей, в яких усе минуще
як цей лапатий сніг, руно із хмар-ягнят...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861270
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 20.01.2020
Где сладкий сон густых дубрав,
порхал проказник Ветер...
Собрал листву средь сочных трав...
Охапка самоцветов!..
Встряхнул над спящей балкою
туманную перину...
Устал... Присел украдкой он
на веточку рябины...
Свои мечты перелистал...
Взгрустнул... обиды вспомнил...
Давно когда-то... был он мал...
ненужным... и бездомным...
Пугался шороха травы
с цветами полевыми...
Дрожал от шума детворы...
Хотя... играл бы с ними...
Любил, однако... будто сон...
когда над тишиною...
вдруг разливалось море волн!..
Церквей звон колокольный...
Как будто эхо из души
рассыпалось округой!..
Всесильный кто-то... суд вершит...
над слабою наукой...
И после... долго перезвон
гонял волну под сердцем...
выдавливая горький стон
из Ветра!.. Как из смертных...
Устал сегодня... много дел
наворотил в округе...
В дубраве... в балке... средь людей...
Искать пытался друга...
Ему б рассказывал мечты...
и прятал их в тумане...
- Один он... в мыслях завитых...
Мотался грустной ланью...
Собрал слезу средь сочных трав...
Дождался луч рассвета...
Где сладкий сон густых дубрав,
уснул... проказник Ветер...
19.01.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861927
дата надходження 20.01.2020
дата закладки 20.01.2020
Колючість думки знову набридала,
Пустельне кактуса старе єство.
В які б іще податись дальні-далі,
Щоб тиші ночі розірвати шов?
Зламать колючки, сумніви - до чану.
Під снігом чистим незначна стерня.
Трухою стала й в*язка сіна з часом.
Пройдисвіт-вітер погуляв сповна.
Вже відкривалась сонцем тугість брами.
Думки сягали вище за межу...
Безсоння кануло. В сорочці ранок.
Невже, мов ніч, пройшло...й тепер - ажур.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861397
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 20.01.2020
Крокує листопад. Стрічаю ранок.
Складаю Богу дяку після сну.
Виходжу на балкон, немов на ґанок.
Вдивляюся у просторінь ясну.
Що бачу? Крячки став міський штурмують.
Ворони небо крилами беруть.
Вітри погодній день реанімують.
Підносить сонце в градуснику ртуть.
Дива! Ще вчора холод змієм вився.
Кусав дерева. Днесь усе не так.
На аличі зелений лист з’явився,
Трава очима світить, тне гопак.
І смута, що в мені кубельце вила,
Зникає, мов секунда у літах.
Ясніють думи, і міцніють крила.
І я злітаю вгору, наче птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853724
дата надходження 05.11.2019
дата закладки 19.01.2020
А У нас сегодня ПРАЗДНИК!
И ликует вся Земля!..
БОГ - нам реки освящает...
Воды, океан, моря!..
Как же радостно и сладко
В наших душах и сердцах!...
Ведь, МЫ все - сегодня СВЯТЫ!..
Освятил и кровь ОН в нас!..
Будем БОГУ благодарны!..
Люди, близкие, друзья!...
Пусть, на всЯк день - ОН освятит
Шар, под именем - ЗЕМЛЯ!..
Люди, милые!… Любите!
Не рождайте зло - уста...
ВЫШНЕГО вы БОГА - ЧТИТЕ !..
ОН - ЖИЗНЬ дал с небытиЯ!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861864
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020
ГОСПОДЬ мой, я была на небе...
Но, лишь секунды вечности задев...
Как жаль...ТЫ не оставил память - ведать
О чём с ТОБОЮ говорили, где?…
Я так старалась, напрягая душу,..
Чтоб вспомнить БЕЗУСЛОВНУЮ ЛЮБОВЬ!..
Хотелось вновь увидеть...нет,..не струшу...
ТЫ - боли загасил во мне костёр!…
А сердце - БЛАГОДАРНОСТЬ изливает!..
И хочется весь мир расцеловать!...
Пусть никогда не станет в жизни МАЛЫМ,
То, что даёшь ТЫ - каждому из нас!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861815
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020
Чом ясно зірка, не світить з вечора й до ранку,
Про що рік новий, віщує нам про Україну?
Нехай відкриється, нині небо, на світанку,
Землю вода, скропить й душі і кожну хатину.
Народ збирається, в церквах, воду освятити,
Лунає слово, в Бога попросим прощення,
За гріхи вільні й невільні. Щоб в достатку жити!
Хай ясна зірка засвітить й прийде примирення!
І най вода, сили додасть, мудрості й поваги,
Бійців на Сході освятить, придасть віри в волю,
Ранкове сонце спопелить зради та інтриги,
Принесе свято країні, хай вже кращу долю!
Тож відзначаймо, ми дружно свято Водохреща,
Свята вода, хай окропить ласкою, любов`ю,
В кожну світлицю хай прийде добро, радість, щастя!
Усім пожалує миру, міцного здоров`я!
***
Шановні поети, поетеси! Мої дорогі друзі!
Порадіймо! Ісус охрестився!
Нехай Свята вода із Йордану
І Вас сьогодні освятить!
Вітаю Вас із Хрещенням Христовим!
Щиро бажаю бути завжди здоровими!
19.01.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861832
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020
Розцвіли, снігами святі небеса...
Христос ся Кращає на річці Йордані!
Дзвенить ,відлуннює кристальна вода
псалми, читає хор у молитві ранній.
Відкриті царські двері у Господній дім
вишиті хоругви вклонились низенько.
I день, засвітився у сіянні золотім
віддає, земний поклін Богу раненько.
Зійшло, у небо предвічне сонце Бога
у благодатті, вірі любові надії.
Звідусіль, до нього шукаєм дорогу
щоб прийняти, земні дари пресвятії.
В одну родину, нас єднає усіх Йордан
там де Йоан ,охрестив божого сина.
Цілющі води ллє небесний океан...
щоб крапля водиці душі освятила.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861869
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020
Хоч вже роки, та ми немов ще діти,
Безперестанку вірим в чудеса.
І хочеться тому́ - всьому́ радіти,
Як сонечку радіють небеса.
Живемо в серці з вірою й любов'ю,
Наповнить нею хочемо весь світ.
Господь послав для кожного нам долю.
Але вона не в кожного, як цвіт.
Так хочеться душею все ввібрати,
Бо світ в якім живем, така краса.
У рідні повертаємось пенати
І бачимо, як сонечко згаса.
Притихло все і зорі мов дукати,
Когось шукають тихо в берегах.
А у думках все пишуться цитати,
Лягають римами в моїх віршах...
Дорогі мої друзі!!!
Щиро вітаю вас з Водохрещем!!!
Всім міцного здоров*я, щастя, миру і злагоди, любові і Божої ласки!!!
На річці на Йордані Мати Сина купає,
Гріх і біль наш змиває.
Освятив Йордан воду на щастя,
На здоров’я, на вашу вроду.
Цілий світ звеселився,
Христос Охрестився!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861844
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020
Васильки, ромашки, незабудки...
Запахом дурманят до утра!..
- Большего не знаю я уюта,
чем в тумане летняя пора...
Облака играют в догонялки...
Огоньком проклюнулся рассвет...
- Босиком бегу я на рыбалку...
жажду удовольствием согреть...
Уголок родимый... - Что есть краше?!
Взор им запорошен навсегда...
Ласковым чарующим пейзажем
судьбы обнимает сквозь года...
Выпь по ком-то горько зарыдала...
А туман рассеял жемчуга...
- Берега родимого причала
пусть не исчезают никогда!..
Васильки, ромашки, незабудки...
С запахом не скошенной травы...
- Большего не нужно мне уюта,
чем над сердцем капля синевы...
19.01.2020 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861825
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020
На солнечной поляне,
где васильки цветут...
Валяюсь... будто пьяный!
- И, точно - не чуть-чуть!..
Душа вместить не в силах
вихрь счастья и любви!..
Давно судьбу просил я!
Теперь: - Благослови!!!
Суть... в долгожданной встрече...
Явь ожила из снов!..
Обнял ее за плечи!..
Шепчу ей про любовь...
Душа огнем пылает!..
Взлетает до небес!..
А васильки, как знамя...
моих с судьбою пьес...
На солнечной поляне,
где небо синее...
Я счастье обнимаю...
- Нашлась любимая!..
19.01.2020 г.
Художник Willem Haenraets.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861819
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 19.01.2020
Валентині Михайлівні Феленюк
з нагоди ювілею:
Тобі сьогодні – п’ятдесят п’ять,
А це лиш віку половина,
І дні шалено так біжать
Ще й тануть десь у часі плину.
Позаду пройдені роки,
А в них було всього чимало,
І жменьку щастя залюбки
Доля тобі подарувала.
Тож насолоджуйся життям
І не потрібно сумувати.
Нехай прекрасне майбуття
Пливе тихесенько до хати.
Нехай поселяться у ній:
Достаток, затишок і щастя.
Нехай не буде днів сумних,
Хай обминають всі напасті.
Хай будуть радісні всі дні,
Веселі, добрі і привітні.
Бажаю успіхів тобі,
Здійсни всі мрії заповітні.
Хай супроводжує завжди
Багатство, розкоші і статки.
А на ваги життя клади
Благополуччя і достатки.
Здоров’я ще тобі бажаю,
Нехай буяє як той цвіт,
Й тебе ніколи не лишає
На Многа, Многа, Многа літ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861775
дата надходження 18.01.2020
дата закладки 19.01.2020
Я їду додому...
Такі важливі й водночас
прості слова, мають в житті
велике, а тепер недосяжне значення...
Не має родинного гніздечка,
де тебе чекали, тобі раділи...
Війна...
Відчуття, ніби рибу викинули на берег,
а ні води, а ні спасіння...
На Старий Новий Рік - День пам'яті моєї мами.
Поминаємо, згадуємо,несемо Паніхіду.
Поки жива всіх рідних пам'ятаю, поминаю,
а як не стане, чи згадають нас,
бо зараз такий вічно зайнятий час.
Нікого в Дебальцево не залишилося,
я їду додому, такі не можливі слова важливі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861730
дата надходження 18.01.2020
дата закладки 19.01.2020
"Замети снігові – мої літа".
Їх стільки намело,
Накрило з головою...
А під покровом тим
Ще ж треба ворушитись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856957
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 06.12.2019
Безшелесно спочатку падав перший сніг
Зіркоподібними кристалами додолу.
Здавалось: ми з тобою в неповторнім сні,
У феєричнім нерозривно-сніжнім колі.
Крилатий сніг з коханням першим прилетів,
Ця неймовірно ніжна цнота щастя.
Ми розуміли одне одного без слів.
І вже кружляли витвори пухнасті,
Встеляючи вісоном білим навкруги.
Цвіли в долонях наших сніжні квіти,
І танули сніжинки від тепла жаги.
Шептали очі: ти - найкраща в світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856954
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 06.12.2019
Полин - трава, така гірка,
Як доля,що бува гіркою.
Душі торкається злегка,
Лишає в серці стільки болю...
Буває гірко на душі,
Пекельні муки відчуваєш.
Спасають душу лиш вірші,
Їм таємниці відкриваєш...
Вона гірчить, гірчить в полях
І вітер її також знає.
Частенько дивиться на шлях,
Когось неначе виглядає.
Полин - трава між інших трав,
Її зривати я не буду.
Той хто по справжньому кохав,
В житті ніколи не розлюбе...
Полин - трава з душі пішла,
Лишився солод лиш медовий.
Ти тільки мій, а я твоя,
Любов лунає в кожнім слові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856947
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 06.12.2019
Радію літу в сонячній сорочці,
Тепле, іскристе, аж захоплює дух,
Я потримаю, промінь у долоньці,
Ніжний, легенький, мов лебединий пух.
Розвіє вітер жваво по окрузі,
В полі пшениченька позолотиться,
Росою чистою, вмиється вранці,
Земля вологою насолодиться.
Примружить очі сонечко ранкове,
Гарна сорочка, вишита віночком,
Ой, як миленько, літечко чудове,
Наш день прикрасить, синеньким дзвіночком.
2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842842
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 17.08.2019
[color="#1a00ff"][b][i]
Ой,цікаве в мене літо=
Ні,щоб вдома посидіти,
Полежати на дивані,
Чи поніжитись у ванні...
Нині ж я в селі...радію...
Що і"поратися" вмію...:))
Серед кур,гусей,цесарок,
Шипунів,індиків сварок=
Між котів і двох собак
Валя - кока* і віжак*...:))
Всіх нас будить півень Петя
На тридцяту після "третя"
Потім гуси ґелґотять -
Мабуть їсти вже хотять...
Жорик-головний індик
Розпускати хвіст він звик.
По подвір"ї походжає,
Щось бельбоче,всіх лякає.
Дана гавкає щосили,
Щоби їй м"ясце носили.
Сержик кіт -старий й лінивий,
та красивий й особливий...
Ось,до мене всі біжать...-
треба їм водички дать...
Є свої в селі плюси-
Різні чути голоси...
Кукурікання,квоктання,
Ґелґотіння і мурчання,
Гавкання та і пищання
І нявчання ,і сюрчання...
Ні,щоб в місті посидіти-
Я стрибнула в сільське літо...
Серед кур,гусей,цесарок,
Шипунів,індиків сварок=
Між котів і двох собак
Валя - кока* і віжак*...:))
*кока[/b]- від кок -повар на судні,годувальник;
[b]*віжак[/b]-від віжки / рос. вожжи/
/ картинка із інтернету /
15.08.2019р.[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845138
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 17.08.2019
Останні лягли покоси,
На полі чорніє рілля.
Спішить, поспішає осінь,
Купчастим туманом здаля.
У вітряній прохолоді,
Доноситься осені вальс.
Ночі вже стали холодні,
Птахи́ відлітають від нас.
В зажурі місток і річка,
Встелилася листям земля.
Засумувала криничка,
Не чути пісень солов'я.
Яблука око милують,
Червонобокі у глянці.
Інколи голос зозулі,
Лине луною уранці.
Осінь вже мочить дощами,
Дрібненько, мов через сито.
Ліс зустрічає грибами,
Буде ще Бабине літо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844888
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 17.08.2019
Осінній блюз звучить у тиші ночі,
У небі оксамитові зірки.
У щасті цім твої кохана очі
І наші найцікавіші роки.
Всміхнулась ніч, до танцю запросила,
Торкалося кохання нас крилом.
Осінній блюз - у ньому міць і сила,
Кружляв нас доти, доки розсвіло.
Туманом сірим вкрився берег річки,
Роса дзвеніла, падала в траву.
Я цілував твоє кохана личко
І дарував тобі любов свою.
Осінній блюз - і ми такі щасливі,
Осінній блюз - а поруч я і ти.
Нехай співають з нами навіть зливи,
А ми кохання будем берегти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845098
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 17.08.2019
І нинішнє вже літечко
до краю добіга...
А серпень, ніби свічечка
ще радість добавля...
Ще з неба тішить сонечко,
не допускає зла...
А люди просять в літечка
і миру, і тепла...
- Ой літо, літо - літечко,
ти нас не покидай,
нехай троє проміннячко
зігріє весь наш край...
Бо ж люди всі і пташечки,-
у літі як в раю...
Усім потрібне літечко,
як зброя у бою.
Ми все належне зробимо,
тобі щоб догодить...
І силоньки ми просимо
війну щоб зупинить...
Ти щедрим було літечко
цьогоріч для усіх...
Додай до тепла зіллячко,
порадуй увесь світ...
Та літо, наше літечко,
до краю добіга...
А осінь вже з привіточком
його перемага...
Та ми все розуміємо,
купаємось в теплі...
І літо ми не судимо,
й на нього ми не злі...
Ми літо дуже любимо,
і в ночі, і у дні...
Посвяти йому пишемо
й співаємо пісні...
Хоча любиме літечко
до краю добіга...
Радіємо, як діточки,
чекаємо добра...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845279
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 17.08.2019
А я одна над страшной бездной...
С разлукой цепкой день и ночь...
- Любовь давно прошу исчезнуть!..
Тащу судьбу от счастья... прочь.
Тащу ее... едва живую!..
От прошлого... куда-то вдаль...
- Пусть время ветром боль задует!..
И растворит навек печаль...
С зарею новой встречу утро!
Совсем другим увижу мир...
Окрашу душу перламутром...
- Найду для сердца эликсир!..
Покой вселенский пусть обнимет!
Забуду все, как дивный сон...
Растает чувство белым дымом...
а милый... с памяти сметен!
Но я пока... над той же бездной...
С разлукой цепкой день и ночь...
- Прошу любовь совсем исчезнуть!..
Тащу себя от счастья прочь...
16.08.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845230
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 17.08.2019
МИ З ТОБОЮ БУЛИ ГАРНА ПАРА
О яка ми із тобою були гарна пара?..
Рука в руці,ішли у літо молоде.
Від щастя,розправляла крила як пава
злітали ,до ясних зір,під небо голубе.
Задивлялись,на нас перехожі у юрбі
І Заздрили ,вороги нашому щастю.
Ти радів,як дитя усміхався мені
Дарував, троянди любов і ласку.
Ти, відкривав мені Всесвіт, нові світи
Малював ,казковий рай у долонях своїх
В моїй душі ,цвіла весна серед зими
принцесою, з казки була у обіймах твоїх.
М.Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845238
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 17.08.2019
Я ДЛЯ ТЕБЕ БУДУ ПТАШКА
Я для тебе буду пташка
У небі,зіронька ясна.
Відкрий ,вікно як тобі важко-
Щоб послухати, спів солов'я.
Я сонечком ,увійду у твій дім
У серці ,розтане сум печаль..
І засяю ,веселкою у нім
Щоб ти побачив синю даль..
Ти ,вдихнеш ,на повні груди ...
У ранковий безмежний океан.
Побачиш, красу повсюди
Як небо,засіває життя лан.
Теплий дощ,змиє кригу зими
І мріями,розцвіте весна.
Зашумлять листям ясени
І квіточці,зрадіє твоя душа.
Я намалюю, тобі казку...
На березі квітучий рай.
Де цвіте, любов ніжність ласка
І щастя-дзвінкий водограй.
Я тихим вітром заколишу
І насняться солодкі сни.
напам'ять, дарунок залишу...
Свій Всесвіт і душі листи.
М. Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845237
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 17.08.2019
Зіграла осінь на роялі,
Журливу пісню під дощем.
В душі з'явилися печалі
У серці поселився щем.
У звуках осені тремтливих
Лиш краплі стукали в вікно.
Пішли відпочивати зливи,
Заснули, випивши вино.
Торкалась осінь клавіш тихо,
Мелодія увись лилась.
Ця гра для неї ціла втіха,
Дощем на землю пролилась.
Листочки в вихорі кружляли,
Під цю мелодію сумну.
На воду човником лягали,
Мабуть готовились до сну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845210
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 17.08.2019
Через поле йшла... Натомилася.
Де калини кущ, зупинилася.
А там парубок теж відпочивав.
Він зі мною так любо розмовляв.
Ой, калинонько! Ясне зернятко.
Називав мене "моє серденько".
Ой, калинонько! В ґронах віточка.
Називав мене "моя квіточка".
"Моє серденько", "моя квіточка".
Потім лугом йшли, там де річечка.
Загубилася в травах стрічечка.
Допоміг знайти, навіть тішився.
Та щось крок його дуже стишився.
Ой, калинонько! Ясне зернятко.
Називав мене "моє серденько".
Ой, калинонько! В ґронах віточка.
Називав мене "моя квіточка".
"Моє серденько", "моя квіточка".
Я раділа, що парубок зустрів.
Правда, довго щось через ліс він вів.
Ой сварилася ж матінка моя...
Та у чому ж є тут моя вина?
Ой, калинонько! Ясне зернятко.
Називав мене "моє серденько".
Ой, калинонько! В ґронах віточка.
Називав мене "моя квіточка".
"Моє серденько", "моя квіточка".
Через поле йшла... Натомилася.
Де калини кущ, зупинилася.
А там парубок теж відпочивав.
Тепер знаю я - на мене чекав.
Ой, калинонько! Ясне зернятко.
Називав мене "моє серденько".
Ой, калинонько! В ґронах віточка.
Називав мене "моя квіточка".
Моє серденько", "моя квіточка".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845159
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 17.08.2019
[color="#8000ff"][i][b]
Говоримо коханим[/b] "надобраніч"
І ранку світлого бажаймо на світанні
[b]Керуємо собою[/b],мов керманич-
Нічого ж бо не буде у мовчанні.
І [b]підкида́ймо дров[/b] в вогонь кохання-
Інакше жевриво зотліє і загасне,
Залишить після себе лиш зітхання...
Та думи про "щасливе" та "прекрасне".
[b]Леліймо почуття[/b] словами світла,
І [b]дякуймо[/b] за миті спілкування=
Дивись-твоя душа зросла й розквітла
На красні вчинки [b]май завжди бажання[/b].
І [b]для Любові маймо в серці місце[/b]=
Вона вершить і все перемагає.
І [b]від пренадлишку вуста говорять[/b] слі́вце,
Яке коханих тішить, також зігріває.
[b]Керуємо собою[/b],мов керманич-
Нічого ж бо не буде у мовчанні.
[b]Говоримо коханим[/b] "надобраніч"
І ранку світлого бажаймо на світанні.
15.08.2019р.[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845131
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 17.08.2019
Не покидай, не відпусти,
Не стань сама рабою!
Приворожила словом ти,
Привабила собою.
В твоїх очах вселився сум
І серденько страждає…
Горить душа – натхненням дум,
Тай піснею ридає;
Душа від ніжності зорить
Й сама того не знає:
То в чарах осені тремтить,
То взимку – запалає;
В печалі гине і не спить,
Цей сум сховать не вміє...
І благо, що в весняну мить –
Вся квітне й зеленіє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829446
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 23.03.2019
Ти жінка козирної масті,
Ти-зваба й спокуса моя.
Любити тебе-вже є щастям!
Тобою,живу лише я!
Ти жінка,ти світла година
Ти спокій блаженний душі.
У серці моєму єдина,
Життя мого світлий рушій.
Ти жінка,ти сила тяжіння
Ти сонечко ясне між хмар...
Ти-сон,та моє видіння,
Ти солод та мій нектар.
19 03 2019 р
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830071
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019
Малий хлопчина сидить по обіч дороги,
Задививсь на водопад, на його пороги,
А в малого думок, наче велич гори,
Каже ненька, - Синку… прийшло до нас горе.
А йому, янголяті й п`ять років не було,
Тож воно, синьооке, про це, ще й не чуло,
Цього навіть й не знало, яке оте горе,
Нині ненька казала, як штормове море.
Забирає всіх, коли той, морський цар гуляє,
Підіймав хвилі і човни, до дна нахиляє,
- Та до моря так далеко, - шепоче синочок,
- На місточок, давай йдемо, туди, на горбочок.
Добре море попросимо, щоби не штормило,
І щоб людям та й ніколи горя не робило,
Міцні руки, мозолисті маля обіймали,
- Ой, щоб ви, діточки, на світі горя не знали!
Йшла дорога крива, до самого низу,
Поміж трав у долину, далі до хмизу,
Тут лишили малого, є бабця поруч,
У руках для волосся тримала обруч.
Він здивовано дививсь, все не міг збагнути,
Чому нині бабця плаче, їх змогли забути?
І чому, тепер старенька, зовсім сива стала?
Онуча на руки взяла, каже, що пристала.
Та дорога, до цвинтаря, стежкою кривою,
Зрозуміть, як й чом, ненька плаче під вербою?
Все мовчала й нащо, одягла чорну хустинку?
І обличчя хова? Шепоче, - Синку - синку?
Оченята зирили, вслід довгій колоні,
На губах, старенької сльозини солоні,
Пережити, як все, серденько боліло,
А онучок відчував, тремтить її тіло.
До грудей, тулила мале янголятко,
- Полетів до неба, ось тепер твій татко,
Не второпав малий, скривив губенятка,
- Полетів, як це, я хочу до татка!
-Ну таке, ти скажеш, він моряк сміливий,
Обіцяв, татусь, я буду щасливий!
Разом ми, будемо море захищати,
Вставай бабцю, гайда, йдем його стрічати!
Десь далеко море, хвилі до причала,
А над ним, голосно чайка кричала,
Проводжала моряка в потойбічний світ,
Зрозуміє, все це син, через кілька літ.
21.03.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829832
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 23.03.2019
Птенец покинул дом...
Спешил... летел упрямо!
Вот только мысль о том,
Что потерял он... маму.
Душа болит... Но синь
дитя к себе манила!
Не то, что средь руин
Гнездо их - сено с илом!
А в небе... хорошо!
В лучах порхала птица!.
Забылся и грешок...
Что с мамой не простился.
Вдруг вечер окатил
Прохладною волною...
Искал птенец свой ил...
И был обеспокоен.
Не смог найти он дом...
Дрожал всю ночь на ветке.
А в гнездышке пустом...
Рыдала мама детки.
14.02.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825370
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 23.03.2019
На мокрой улице устало
горит неоновый фонарь...
- Я постою под ним сначала...
потом бреду куда-то вдаль...
Листом, оторванным от ветки,
себя я чувствую давно...
Накаты волн совсем нередки,
где пляшет грусть... Тоски вино...
Подзадержалась эта осень
тяжелым небом над душой...
- А сердце... только счастья просит!..
Ведь с ним не страшен дождь стеной...
На мокрой улице усталый
сердешный друг... Горит фонарь...
Скучают лавки у вокзала
и сыплет листья... календарь.
19.03.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829943
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 23.03.2019
Ненужная любимому
Озябшая душа...
(Наверно некрасивая...)
Сидела у костра.
Да нет... душа - красавица!..
Все шепчет до небес...
И плачет... и печалится!..
- У каждого свой крест...
Вокруг же... ветры дикие!..
Грызут со всех сторон...
Как звери многоликие...
Ее не слыша стон.
Солено ей и горько так!..
Совсем не видно звезд!
Судьба была неловкая...
Ведь не срывала роз...
Исколота иголками...
От девичьих-то чувств.
- А ветры... выли волками!
Не замечая грусть...
Где тень несчастной девушки...
Костер... на целый лес!
- В душе там... хлещет горюшко...
И чувство... до небес.
20.03.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830057
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019
В синеве тонет ключ журавлей...
Поднебесье... души их стихия.
Бросив взгляд на рельефы полей,
Оставляют места обжитые.
Им неведомы строки границ...
Лишь бы Солнце да ласковый ветер.
Гонят судьбы свои стаи птиц...
На чужбину... где лучше их детям.
Лишь бы сила была у крыла!
И не слышать пугающий выстрел...
Недостаточно дома тепла.
Сыплет осень багряные листья...
12.02.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825079
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 23.03.2019
А на улице серый дождь...
- Как же в сердце стучится больно!..
Убежала любовь... - Ну и что ж!
Раз ушла она добровольно...
Вот и незачем там жалеть!
Что исчезло, пусть тает в счастье!..
- Я не буду садиться в клеть...
Обливаясь дождливым ненастьем.
Ранним солнышком поутру
Отогрею и плоть... и душу...
- Память жгучую всю сотру!
И не буду... сердечко слушать!..
Но на улице... серый дождь...
------------
Мне не важно уже... сколько верст
Получу от судьбы в итоге...
- Мне бы знать... что он где-то есть!
Под Всесильной защитой Бога...
19.03.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830056
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019
Закритися б веретою* від світу,
Нехай гудуть вітри, ідуть дощі...
Знайти б комфортну зону для душі —
У березні мінливім клаптик літа.
Сердешна відпочине хай хоч мить,
Вдихне п'янкий релакс на повні груди
І трішки хоч тривожитись не буде
Чому так серце болісно щемить.
верета* — рядно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829977
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019
Каже Ганна до Миколи,
Вже послухай, йди до школи,
Ти ж, як батько й давно хотів,
За сім років, хоч раз пройдись.
Хваливсь куму, як гуляли,
Ви удвох пообіцяли,
Чи збрехав, як було колись,
Що не зрадив, мені моливсь.
Лип Микола до дружини
Що йти слухати провини?
Яке виросло в нас чадо?
А дружина й дуже радо,
Зроби любий гарний вчинок,
Візьми гроші в подарунок,
Скоро ж свято це, жіноче,
Та й до вуха, ледь шепоче,
Ім’я вчительки, ти узнай,
Все ж надовго десь не зникай.
-Мене нині здивувала,
Ти ж із нею дівувала,
Катька звать, - каже Микола,
Та вона, щось вчора квола,
Така була і не знати,
Чи й дітей буде навчати,?
Ми із кумом, три дні поспіль,
Через день ходили в гості.
28.02.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829981
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019
Не плач... сльози твої не дощові краплини,
що сили додають, поля оросять.
Не плач... сльози - гіркі, не тільки в холоди
морозять.
Ще не було, щоб у житті вони комусь допомагали.
Завжди гірчило там, де сльози проливали.
Не плач... А краще посміхнися. Усмішка радо-
сті додасть. На світ мій подивися!
Для тебе сонце сходить тут, для тебе світ весь
розцвітає, і роси падають в траву. Тут Я є!
Не плач... Кажеш, гриміли грози? Я витру твої
сльози!
А гроз моїх не бійся, в них... веселок ясних барви
грають.
А ті, що на Землі - спиню. Я знаю: це вони тебе
лякають.
Розправить крила новий день, засвітиться і
заясніє. Ти ж знаєш, що щасливий той, хто вірити
й любити вміє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829503
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 22.03.2019
Сьогодні плакала весна,
Рукавом сльози витирала.
Була вона така сумна,
Журба за серце мене брала.
Хотілось їй допомогти,
Щоб посміхнулася привітно.
Пісень співали їй вітри,
Щоби підсніжником розквітла.
Текли струмочки по стежках,
Спускалися в луги, до яру.
Блакиті не було в очах,
Лиш біль торкав у плечі хмару.
Весні промовила вона:
" Чому сумуєш,що з тобою".
А їй у відповідь весна,
Болить душа, в ній стільки болю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829993
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019
Осіннє листя!
Хто з вас впаде останній
В шаленстві вітру?
Роси намисто
Висить на павутинні.
Кришталевий дзвін.
Крильцями здригнув
У сні метелик білий.
Чари сновидінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830003
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019
Поглянь у віконце:
Вже промені сонця
Так ніжно і тепло
Окутують світ.
Зими вже немає -
Весна заступає.
З землі показався
Ще й проліска цвіт.
Гілля бубнявіє,
Трава зеленіє,
На вербах розлогих
З’явились бруньки.
А в нас під віконцем,
Всміхаючись сонцю,
Вже скоро розквітнуть
Красиві квітки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830015
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019
Наодинці з природою прагну бувати,
Походити вузенькою стежкою в лісі
І повітря п"янке та духмяне вдихати
Та з цим світом казковим на мить якусь злитись.
Стати часточкою цього царства природи,
Щоби я і краса лісова - одне ціле.
То ж коли випадає мені ця нагода,
Поспішаю до лісу, тоді я щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829998
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019
Нічку темну не доспала,
Колискової співала,
Добротою зігрівала,
Долі кращої бажала.
Доньці кіски заплітала,
Сина мудрості навчала.
Найрідніша є людина
Кожному.Вона - єдина
І це слово всі малята
Промовляють першим...(Мати).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829999
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 22.03.2019
Так і знала: ти зовсім оглух,
І осліп, і зневірився в людях.
Як той дощ потихеньку ущух,
Наче серце спинилося в грудях.
А бувало, що слухав пісень,
Бачив світ і народом втішався.
Якось раптом глухим став, мов пень,
З світу баченням враз розпрощався.
Що зайшло тобі, друже, оце,
Що ні бачити, ані щось чути?
Заховав в тугу своє лице –
Таємницю ніяк не збагнути.
Спробуй ту таємницю вгадати,
Розпізнай те, що в душу засіло.
Не брехливо про те розказати,
Змалювати картинку уміло.
Жарти жартами, а таємниця
Раптом стала відома відразу.
Коли жінку назвали – левиця –
Ти це слово сприйняв, як образу.
І тепер знають всі, що жінка
Є причина хвороби твоєї.
Це життя твого нова сторінка
Ну, а ти є додатком до неї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829783
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 20.03.2019
Закрила би собою я біду
Та відвернула і пожежі й війни,
Нехай вони навіки пропадуть,
Щасливо люди житимуть й спокійно.
Жорстокості позбавила б також,
Засіяла б добром, неначе квітом,
Збила пиху з усіх-усіх вельмож,
Від того весело сміялися би діти.
А сильний допомогу надавав
Постійно слабшому, підтримав та розрадив,
На поміч хворому щоденно поспішав
Той, хто давав клятву Гіпократа.
Якби ж я чарівницею була,
То все це неодмінно би зробила.
Давайте хоча б крихтою тепла
Завжди із ближнім у житті ділитись.
Й не треба буде і чарівників,
Вони нехай зостануться у казці,
Всі до добра зробім хоч крок, будь ласка,
Тоді світлішим стане увесь світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829655
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 20.03.2019
Дорога в*ється стрічкою межи дерев,
А згодом - поле без кінця і краю.
До любих серцю повертаюся джерел,
Радію в синім небі сонцеграю.
Виблискує ставка дзеркально-чиста гладь,
Стоїть стіною очерет з волоттям,
Немов очам, дарунок цей, природи клад.
Милуюся пташиним я польотом.
А далі - у садках купається село
Малий Фонтан - і серце завмирає.
Від вітру розкішшю бринить-бринить зело.
Який же ти чарівний, рідний краю!
Летять, летять крилаті спогади життя,
Щемливо-ніжні і дитинно-світлі.
Частішає, мов маятник, сердцебиття,
І вишень гладжу я крислате віття.
Бо кожна квітка знову пишно розцвіла,
І перше тут зустрілося кохання,
Яке промчало, ніби спритнонога лань,
І залишило чистоту серпанку.
А біля школи голосиста дітвора
Нагадує і клас, й уроки знову.
Яка ж чудова трепітна шкільна пора,
Коли вчительське нам лунало слово!
Я дякую батькам своїм і вчителям
І за життя, за щастя і науку.
Любов і віру сіяли вони на лан,
Ці теплі душі й працьовиті руки.
Дорога в*ється стрічкою межи дерев,
А згодом - поле без кінця і краю.
До любих серцю повертаюся джерел,
Радію в синім небі сонцеграю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829780
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 20.03.2019
ЗЛІТАЮ У ДИТИНСТВО У СЕЛО
Я злітаю ,у дитинство у село...
де мама і тато моя родина.
У моїй душі ,свято немов Різдво-
у спогадах, радію як дитина.
Засніжене моє село в снігах...
поспішає ,родина на свят вечір .
і мамина світлиця у рушниках
пригощає пампушками малечу .
Вертеп колядує від хати до хати,
і кличе у церквицю різдвяний дзвін .
Ісуса у Вефлеємі прославляти,
щоб прийняти ,благословення у нім.
Навесні, додому летять журавлі...
де квітне сад , у білосніжнім цвіті -
тут воскресає ,моя душа на землі.
у пахощах м'яти у бузковім квіті .
Золота Липа увінчала отчий дім,
струнка мальва розцвіла біло біло...
світає ...божий день у співі голоснім,
щебечуть, солов'ї пісню так мило.
Батьки , трудяться від зорі до зорі
Засіяти зерно золоті жита...
і кличуть, у поле трави молоді
у літо, де біжить водограй ріка.
Стоїть, зажурена сирота хата...
і заплакані вікна від сліз зими.
Вже давно немає батька і мати
пішли ,за село де шумлять ясени.
Бачу, у снах щасливі молоді роки
На подвір'ю, як голуби туркочуть.
Зоря, веде у казку розмай весни...
де лелеки крильми щастям лопочуть.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829773
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 20.03.2019
Лети, лети, ластівко!
Лети, лети, світлая.
Бо чекає, ластівко,
тебе земля рідная.
Лети, лети, ластівко.
Ой лети, співучая.
Порадує колосом
нас земля родючая.
Лети, лети, ластівко!
Розцвітають квіточки.
Лети, лети, ластівко,
бо чекають діточки.
Звий гніздечко, ластівко,
Під нашим віконечком.
Будемо радіти ми
тобі разом з сонечком.
Лети, лети, ластівко!
Ой лети швидесенько.
Над землею, пташечко,
покружляй низесенько.
Послухай, як весело
ми разом співаємо.
Лети, лети, ластівко,
ми тебе чекаємо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829652
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 20.03.2019
Синє небо, перші квіти,
тихі води, буйний вітер,
весна рання, різні долі,-
на життєвім кожнім полі...
Тихий ранок, світла днина,
рідна хата і родина...
Біла хмарка, простір чистий,
вже й калина у намисті...
Те намисто білим - біле,
а голубка сіра сіла,
сірий голуб поруч сів,
щось голубці шепотів...
Сірі дятли прилетіли,
поруч з голубами сіли,
голуби щось воркотіли,
дятли їсти вже хотіли...
Відійшли уже морози,
на траві ранкові роси...
Голуби вже полетіли,
дятли довго стукотіли...
Срібне свято, сірі будні,
слово рідне незабутнє,
теплий березень і квіти,
і радіють люди й діти...
В них канікули вже скоро,
відпочинуть всі від школи,
їх розваги в теплій днині,
й спілкування у родині...
Я люблю біле й сріблясте,
жаль воно бува не часто...
Що минуло в серце коле,
й не повернеться ніколи...
Срібний місяць, ясні зорі,
вечір тихий знов сьогодні,
завтра день хороший буде,-
людям радощів прибуде...
Кольори весни біляві,
серед них є і яскраві,
дні весняні пречудові,
всі наряди веселкові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829723
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 20.03.2019
У день весняний, просто не знати,
Чи ясне сонце, зможе пригріти,
Та пташечка, чи буде співати,
Чи ранок зустріну й первоцвіти.
Яскраві барви, сонце золоте,
Пробудять небо, одягнуть смужки,
Світанок ,вкотре сяйвом зацвіте,
Розстелить, по краєчку рядюжки.
Земля в дрімоті та відійшли сни,
Весняний вітер, неначе сніжить,
Упали роси, в трави, на стежки,
Веселий, стрімкий промінчик біжить.
Весни, я дочекалась і ранку,
Спіймаю промінь, радо в долоні,
Земля... вже одягла вишиванку,
Щаслива, то ж я у своїм домі.
13.03 2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829745
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 20.03.2019
Сьогодні мене обіймала весна,
Так ніжно теплом пригортала.
Блакиттю світилась у небі вона,
У казку свою повертала.
На гілках розсілись пернаті птахи,
Вони акапельно співали.
Внизу веселились гуртом дітлахи,
І весело м'яч підкидали.
На вулиці гамірно після зими,
Роботи у полі хватає.
Впряглися у неї стальні трактори,
Весна за роботу спитає.
І падає в землю промоклу, зерно,
Воно набереться в ній сили.
Всю зиму лежало в коморі воно,
Тепер його в поле просили.
Зігріється сонця промінням земля,
І з'являться перші вже сходи.
І буде виднітися килим здаля,
А літечко плідно зародить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829691
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 20.03.2019
Година, дві.. чотири, п`ять,
І час минав, стрілки спішать,
Але чомусь, сон геть утік,
Дрімає ніч, немає втіх.
Лиш місяць там, серед зірок,
Мені здалось, зробити б крок,
Душі та й звідати політ,
Щоб поміж них, далекий світ.
Це лиш думки, у сяйві мрій,
Та катма крил. В голові рій,
Бджілки дзижчать, аж бере сум,
Місяць ясний, низав струм.
В його б потрапити полон,
Щоб надійшов, вже Аполлон,
Тож лікував, від самоти,
Хоча б на ніч, від німоти.
В душі тепло, щоб відчути,
І спів кохання почути,
Місяцю дай, щастя крихту,
В таємну ніч, ніжну й тиху.
2015р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829561
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 20.03.2019
Часто думками додому я лину...
до хати в садочку й того журавля,
що стереже тут нашу криницю.
Ой, яка ж добра у ній є вода!
Чиста водиця у нашій криниці.
Часто в ній світиться зірка ясна.
Татову силу і мамину ласку,
й веселий мій сміх пам'ятає вона.
Кажуть, без смаку... Вода ж в ній солодка.
Як небо безкрає - криниця ясна.
Яблуні рясно зріють в садочку.
А біля неї калина рясна.
Чиста водиця у нашій криниці
Часто в ній світиться зірка ясна.
Ніжно колише її небо в зорях,
а вранці проснеться під спів солов'я.
О, скільки розмов біля неї велося...
як мальвами квітли тут літнії дні.
Всіх вислухала наша криниця,
сонячні зайчики грались в відрі.
Чиста водиця у нашій криниці.
Часто в ній світиться зірка ясна.
Мамину пісню, оту вечорову,
що всіх заколисує, знає вона.
Плакала з нами рясними дощами
і дзвінко сміялася в сонячні дні.
І пелюстками квітів барвистих
пахнуть й сьогодні ті краплі мені.
Де б не ходив я, додому вернуся,
до рідної хати - добра джерела.
І, як в дитинстві, з криниці нап'юся.
Я знаю: насправді, вода в ній... жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828641
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 13.03.2019
Шевченкові слова - дороговказ,
Немов зірки яскраві в темінь.
Пророчо-мудрі крізь буремний час,
Не втратили правдивість тембру.
Тяжке становище - тягар людей.
Та їхню він будив свідомість
І сподівавсь: настане волі день,
Народ здобуде кращу долю.
Читайте й перечитуйте "Кобзар",
Слова Шевченка благодатні.
Народу й Україні - справжній дар,
Дороговказ, щоб щастя мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828519
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019
Я знаю - скажеш що не віриш
У намальовану красу,
Але любов свою, без міри,
Тобі словами донесу.
Ти найгарніша, наймиліша
На весь бескрайній, білий світ.
Моє котяче серце тішать
Твій ніжний погляд, ніс і хвіст.
Я твій навіки, без вагання,
Я все життя віддам умить,
Щоб в ніч весняну до світання
Лише тебе одну любить.
Всі зорі з місяцем і сонцем
Згрібу з небес тобі хвостом,
І сяду в тебе під віконцем
Могутнім лицарем-котом.
Пухнастим стану суперменом,
Щоби під блиск твоїх очей,
Зірватись раптом як скаженний
І ну мерщій ловить мишей!
Тоді до полюсів, до самих,
Моя любов розтопить сніг.
І все що є під небесами,
Я покладу тобі до ніг.
Намиста, перли, самоцвіти,
Всю саму цінність і красу,
Заморські квіти всього світу
Тобі єдиній принесу.
І ти узнаєш, королево,
Що я один на білий світ
Не тимчасовий, березневий,
А всесезонний, справжній кіт.
Бо за гірські вершини вища
І довша всіх тисячоліть,
Моя любов по всіх горищах
Гасає, скаче і нявчить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828452
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019
Прийми мої вітання
В далекій стороні,
Хай збудуться бажання –
Так хочеться мені.
За тебе цілий келих
Я висушу до дна,
Таких як ти, веселих,
Не знала і… весна.
Для всіх ти є товариш,
А другом - був мені,
Борщ з янками не звариш
В далекій стороні.
Ти там для них… аміго,
Чи може - камарад,
Креолочку,.. до стогу –
Сьогодні будеш рад!
Та ще й трішки здоров’я –
То зичу я тобі.
Великого натхнення
В АТОшній боротьбі!
Бо голос твій не чути
На рідній стороні,
Засмучені поети
І болісно мені!
Сьогодні в п. Новоградець... День Народження! Вітаю Льоня! Здоров'я, Успіхів і Натхнення тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826764
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 10.03.2019
Чого вставати? Не варто так рано,
Зима надворі, хоча й сніги зійшли,
Зовсім не чути, пташиних сопрано,
Ще й на покрівлях бурульки не стекли.
Сонце сон бачить, у сірій пелюшці,
Паморозь злегка, дрімає при землі,
Ніжно занурюсь на теплій подушці,
Нехай насниться, весна - красна мені.
Часом тривога, вривається в душу,
Чомусь так довго… десь сонечко дріма,
Та я природи, закон не порушу,
Календар мовить, що в нас іще зима.
Це ж місяць лютий, поніжуся трішки,
Потім до гаю, пройдуся залюбки,
Для тітки - білки, ще маю горішки,
Дерева ж голі, за неї всі думки.
Жваву, маленьку, зненацька зустріла,
Пухнастий хвостик, весь час кидалась в бік,
Мабуть бідненька, вже давно не їла,
Здалося квола, не впевнений той біг.
Вона напевно така ж одинока,
Як я в хатині й годинник лічить час,
Хай весна тепла, прийшла б ясноока,
Принесла радість й приголубила нас.
08.02.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825102
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019
Не звано – влюблённый
В морскую царевну…
Летишь вдохновленный
К желанному плену.
Ведь сердцу не скажешь,
Чтоб ночью... остыло…
И только, приляжешь -
Оно застучало:
И душу терзает,
Рвет мысли на части…
Кто это не знает –
Тот в жизни несчастен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824696
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 09.02.2019
Життя -це скарб дарований Богом,
народжена зоря ,запалена свіча...
Це в саду квітка- сотворіння Бога.
Яка дає людям радість жива душа..
Життя -це видих ,вдих ковток повітря,
Шлях -написаний у книзі тобі небесами,
злети ,падіня ,добро зло ,тьма -світло,
відміряна путь-десятками роками.
Життя -це майстер, який шліфує нас,
Точить наш образ ,щоб віднайти себе,
І на кожну пору є-на все свій час...
орати, сіяти ,і збирати зерно золоте.
Життя -це гра на шахматній дошці,
Втратив ,короля ...думай вийти з кута,
Людині -потрібна людина ,мед у ложці.
Жити ,по -божому і нести свого хреста.
Життя -потребує лагідні, ласкаві слова,
Сказати ,тим, які поруч ідуть по- житті.
Бо як лист осінній відлетить у небуття,
Ти невіднайдеш ,рідну душу на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824683
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 09.02.2019
В житті кожної людини,
Особливі митті є...
І тоді люди щасливі,
Коли час їх настає...
Чи то чув він, а чи бачив,
Чи можливо то був сон...
Чи він спав, чи може марив,
Може був душі то зов...
З давніх - давен люди знають,-
Любов владарка життя,
Він не знав ще і не бачив,
Як наступить мить ота...
Глянув якось він у очі,-
Дивні, гарні і ясні,
Втратив він і сон, і спокій,
І здалося онімів...
Очі ті неначе зорі,
Діаманти чарівні...
Він таких раніш не бачив,
Як озерця голубі...
Він завмер, як їх побачив,
Наяву це, а чи сон?..
Та ж не спав ніби, й не марив,
Ніби він попав в полон...
Він і вірив, і не вірив,
Особлива мить прийшла,
І радів, і був щасливий,
Що мить мимо не пройшла...
Що робити далі знає,
Ніби вузлик зав"язав,
Птицю щастя він втримає,
Як зробити це він знав...
Усім людям я бажаю,
Птицю щастя не впусть...
Як втимати кожен знає,
Щастя кожну мить ловить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824637
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 09.02.2019
О Боже, не дай втратити надію!
Бо без надії ,я як птах без крил.
Хай збуваються усі задуми і мрії,
І новий день додає духу і сил.
Дай, мені у вірі -душевний спокій,
Любові, радості ,щастя в стократ.
Вдихнути ,на повні груди глибоко,
Щоб цвіли квіти і наливав сад сад.
М Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824629
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 09.02.2019
Щовечора
місяць падав.
Втрачала
баланс земля.
Розвіював
жовтий ладан
Насправді,
це я була.
Щовечора
сонцю - тризна.
Порядок речей
простий.
Але ця хода
наскрізна
і колір очей
густий…
що став мені
достеменно
оазою у пустелі.
Шукаю весни...
Тотемно
світає
в кінці тунелю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824606
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 09.02.2019
"Вы получаете не то,
чего хотите,а то чего
заслуживаете" -
известный трюизм.
Время летит, продолжается,
каждый твой вздох с моим
перекликается.
Все сны тобою наполняются,
с Верой в твой Свет...
Не справедливо, что раньше
тебя родилась, время возымело
свою Власть.
Я имею огромную смелость
существовать в этом Мире,
прикладывая все оставшиеся силы.
Не стыжусь признаваться
без кого грущу.
В Небесах звёздочки зажглись,
моя кровь похолодела,
я про светлую любовь
песенку запела.
Кудри распущу
пленяя всадника грешного,
головушку свою вскружу
сладкою надеждою.
Ночь, ложь сердечная злая,
душеньку не тревожь
накрывая.
Что назначено мне,
пройти суждено.
Неужеле, многого хочу,
лишнего у Судьбы прошу.
Не знаю, сколько одиноких ночей,
я пролечу в Земном Потоке дней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824596
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 09.02.2019
Де є любов - там слів не треба,
Де є печаль - там сльози й біль.
То світить сонце ясне в небі,
А то холодна заметіль.
Де є любов - сади квітують,
Де є печаль - там сум щодня.
Вітри за вікнами лютують
Із ночі до самого дня.
Де є любов і розуміння,
Там завжди дружня є сім'я.
Де є печаль, го́ри каміння,
Над ним літає вороння.
Коли прокинешся ти рано,
Тобі привітно скаже день.
Той хто люби́ть не перестане,
Птахи співатимуть пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824377
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 08.02.2019
Під музику фортепіано
Зустрілись долі двох зірок.
Прийде світанок, ніч розтане,
Зробити важко перший крок.
Під музику молочних клавіш
Танцюють вальс на самоті.
Сміливих волі не позбавиш,
Знайдуть принади у житті.
Під музику гарячу кави
Згорять, не знаючи про біль.
Залишать полум’я яскраве
У глибині космічних хвиль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822456
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019
І знов сніги метуть по Україні,
По всіх дорогах слизько і заміс,
Дерева темні, наче хибні тіні,
Перуки хмар прив'язують до кіс.
На смітниках перекидя ялинки,
Кричать беззвучно, що пройшли свята,
Летять, немов по ковзанці хвилинки,
І ця зима, якась тепер не та…
Вітри холодні роздувають мрії
Крізь одяг пробирають до кісток
Сніговики, вульгано, як повії
Боками притулились до хвірток.
Брудну білизну розстеляє небо
Холодну й вогку пляму хижих хмар
Яких іще пожертв циклону треба,
Казкову зиму щоб звільнить від чар.
23.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822432
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fTDY8tBDv00[/youtube]
Коли ішов, просила:
залишайся.
Але пусті були мої
слова...
Забути ти мене
не намагайся.
Це пам"ять не дозволить,
бо жива.
І раз -у -раз торкатиме
у груди,
І солоніше буде вже сльоза.
Від цього ти не дінешся
нікуди.
Стара, як світ, історія оця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821835
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 23.01.2019
А наша вулиця сільська така широка,
Ой, гамірно колись на ній було:
Ходили люди, пастись йшли корови
І їздив транспорт різний, аж гуло.
Тепер лиш зрідка десь проїде трактор,
Іноді бабця у крамницю йде,
Щоб необхідне щось собі придбати,
Тихо й не чути галасу ніде.
Ще на світанку заспіває півень,
Та до роботи нікого будить,
Бо молодь у містах працює нині
І за кордон частенько виїздить.
Порожня вулиця.І колись біла хата
Стоїть самотньо десь у бур"янах.
В селі, на жаль тепер таких багато,
Не виняток і вулиця моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822320
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 23.01.2019
Їх українками вважають,
Бо сало свіже полюбляють,
Насіння, крихти і зернятка
Теж дуже раді поклювати.
І мають пір"ячко синеньке
Та жовте ці пташки маленькі,
В вікно постукать мають звичку,
Як зголодніли.Це...( Синички).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822322
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 23.01.2019
Над лісами, над степами,-
Зима весело гуля...
Нездоланими вітрами
Все снігами застеля...
Побіліло все навколо,-
І у селах, і в містах...
А навколо - видноколо,
Ніжно - біла красота...
Вітер хмари сірі котить,
І сліди всі заміта,
По дахах скака, колотить,
На вулицях німота...
Лише зрідка десь прохожий,
В своїх справах все ж пройде...
На Мороза стає схожий,
По снігах неспішно йде...
А вітри поміж ярами,-
Не спиняючить пливуть...
На деревах між гілками,
Їх галуззя малі рвуть...
Звечоріло, споночіло,
Невгамовний не притих,
Ніби знов розправив крила,
Як вертлявий диво - псих...
І лісів дрімучі вежі
Білим снігом уквітчав...
Біля річки узбережжя,
Невгамовно накривав...
А буває й як скажений,
Переправи не мина...
Як Еол* той навіжений,
Усе рве, трощить, лама...
І спинить його несила,-
Ні природі, ні богам,
Поспішає стрімкокрило,
Почувається як пан...
Ми ж надіємось, чекаєм,
Все ж зимі прийде кінець,
Потанцює, полютує,-
Він й весни гідний гінець...
Вітер дме, хоча й не знає,
Що й погоду він міня...
Він і силу міцну має,
І дуби бува валя...
Вітер - батько, вода - мати,
Ну а сніг їхнє дитя...
Я їх хочу запитати,
Чи цікаве їх буття...
* Еол - у старо-грецькій міфології
володар вітрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822461
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019
Минає сто сьогодні літ,
Як возз’єдналась Україна,
Як вперше на весь білий світ
Сказала, що вона єдина.
Земля стогнала у боях
У ті страшні буремні роки.
Україна вибрала свій шлях
Й зробила перші свої кроки.
Нерівні сили у війні:
З усіх сторін на шматки рвали.
І московіти не одні
ЇЇ кремсали і вбивали.
Ворони каркали вгорі,
Напитись крові поспішали.
Дух український, ти повір,
В народу й досі не зламали.
І знову в нас іде війна –
Ридає й стогне Україна,
Та в битві вистоїть вона
І буде Вільна, і Єдина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822411
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 23.01.2019
Серед степу широкого віє хуртовина,
Завиває дужий вітер, посіріла днина.
Плаче, стогне, сивочолий, у посвисті кулі,
У бліндажі солдат сидить, дні згадав минулі.
Ріжок собі набиває патронами повний,
Схилив голову, співає, а біль невгамовний.
Йде війна не рік, не другий, шостий навертає,
На дзвіницях по Вкраїні дзвін сумом ридає.
Стиснув зуби, аж цигарка, навпіл долі впала,
Схрестив пальці, щоби доля вогнем не палала.
Бронь поправив, що на грудях, треба йти до бою,
Не діждуться воріженьки, щоб був сиротою.
Без країни, що на карті ні меж, ні кордонів,
Бо міцніших, між у серці, нема бастіонів.
Де любов, надія й віра, правдонька кривава,
Щоби воля, горем крита, навік панувала.
22.01.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822380
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 23.01.2019
***
Я буду знов молитися у ніч,
аби згори зійшло блаженне світло,
аби глибокі плями протиріч
розвіяло з душі погідним вітром.
Аби десь там, у дальній далині
роздмухав день лампадку супокою,
щоб заясніло небо у мені
і пригорнуло теплою рукою.
Я буду спрагло рватись на слова,
лишень вони - моя жага й надія,
лиш поміж ними істинно жива
за білизною справжньою говію.
І якби грізно не двигтіла ніч
покору темну я молитись буду,
аби глибокі плями ппотиріч
не знали бруду!
9.10.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820858
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 12.01.2019
Пережите назад не вернути,-
Це відомо усім і давно...
Що було, те не можна забути,
Скільки б часу з тих пір не пройшло...
Що призначено, те не минути,
Воно долею всім нам дано...
Оживає усе призабуте,-
Тиха вулиця й рідне село...
Там калина цвіла й відцвітала,
Зеленіли і верби, й садки,
Рідна хата, родина і мама,
Річка, берег й дитячі стежки...
Ми зростали, навчались, співали,
І на танці теж бігали ми...
Незалежність свою зберігали,
У майбутнє нас мрії вели...
Не злічити всіх зроблених кроків,-
Молоді ми були й запальні...
Здобували життєві уроки,
Не гіркі нам були й полині...
Живе в згадках все наше минуле,
Все частіше в думках і у снах...
Постаріли, та ще не поснули,
І навчились долать біль і страх...
Ще на успіх надіємось й радість,
Буде в нас ще і літо, й весна...
А життєва наснага і мудрість,-
Додає нам і сили, й тепла...
Пережите назад не вернути,
Нас чекають нові ще діла...
Справедливість пора повернути,
Й щоб закінчилась швидше війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821020
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 12.01.2019
Сонячний день сяє ,як рання весна...
Все прибрано урочисте святкове.
Зеленіють пальми ...надворі зима.
Чужина ,без снігу у Різдво Христове.
Надворі немов весна, а в душі зима
.Бо на ключ закрита рідна Отча хата .
Так хочеться, на мить додому до села.
Де колядує сивий батько і мати.
Відчуть, в своїй родині радісне свято
Вдихнути , повітря мороз білі сніги.
Притулитись як дитя до грудей мати.
в зимову Місячну ніч дивитись на зірки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820900
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 12.01.2019
Закрутили, баба з дідом у веселім танці,
Вона в модній сукні й шляпці, він у вишиванці,
Аж зглядалися люди, у кав`ярні так людно,
Тож веселі, дали » джазу», для них було модно.
Пригадали, вже молодість, за талію брався,
Раннім сонцем усміхалась, він та й цілувався,
Очманіли, всі панянки, ото так спокуса,
Дід до баби, кривить носа, швидко гладить вуса.
Парубота, обом заздрить, де ж береться сила,
Морга хитро дружина та спинитись несила,
Червоніла, ну, як мальва, в душі тепле літо,
Погляд діда, очі ловлять, дарить ясне світло,
Враз руками, пригорне, немов лебідка – птиця,
Вона ж щастя берегиня, вірності дівиця.
Та музики закінчились, плескіт у долоні,
Пара ніжно обіймалась, у низькім поклоні,
Та ніхто, не знав причини, чом такі щасливі?
Переглянулися люди й не соромно, сиві.
А вони, неначе діти, полохливий погляд,
Із букетом квітів, раптом з ними, кур`єр поряд,
Зал завмер, роти розкрили. – Увага, хвилинку!
Ледь соромлячись всміхнулась, скинула сльозинку.
Жінка квіти, ті прийняла, відчула незручність,
Серце в грудях шаленіло, яка романтичність!
Кур`єр мило посміхнувся, став мов на помості,
- Золоте весілля, свято, відзначають гості,
Й ви від нас прийміть вітання! А за танець « Браво»!
Дід до баби притулився, позирнув лукаво,
- Ану, га́йда, скажіть» гірко», все життя ціную,
Свою вірну половинку, хай я поцілую.
За мить щирість здивувала, люди наче друзі,
Теплі погляди і радість, гуляли в окрузі.
10.01.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820927
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 12.01.2019
Я дякую усім можливим небесам
За шанс новий шодня і, мабуть, не востаннє,
Тим хто вкладав у мене, дяку я віддам
Турботою про інших - знов і знов...Вагання
Підступна втома, дратування, біль
Від безпорадності - як гостре лезо,
Що ріже на шматки плоди твоїх зусиль,
А ти собі розважливо - тверезо
Підказуєш, що буде новий день,
І десь там абсолют приймає всіх в обійми...
(Залишилось знайти його лишень)
А ти шукай, бо маєш бути сильним!
Для них, для себе, просто для розрад
Душевних, саме - вже доведено роками -
Нерівний шлях, як подивлюсь назад.
А скільки ще іти - хіба скажу словами?!
© Олена Зінченко 03.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820168
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 12.01.2019
Давай полинемо з Тобою, любий, в казку,
На крилах сніжної, веселої зими.
Кохання візьмемо з собою. ніжність, ласку.
І казку ту чарівну - створим ми.
З Тобою вдвох ми будемо літати
У зоряного неба далині.
З Тобою лише вдвох зможем пізнати.
Єднання мить й надій п»янких вогні.
Давай у казку ми полинемо з Тобою,
Там нема смутку, сумніву нема.
А може, там зустрінемось з судьбою?
Але скажи, чом Твоя відповідь німа?.
10.01.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820864
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 12.01.2019
А він жадав прозорості небес,
Ранкової тендітності її пелюсток.
І сильних хвилювань бентежив прес,
І сонячне видіння доторкалось бюсту.
А він жадав очей нічну зорю,
Щоб душу сяйво золотаве лоскотало,
І шовком шелестів від сукні рюш...
Принади вабили, і знов - думок коралі.
А він жадав, жадав її усю,
І ніжно називав трояндою з шипами,
Але ж охоплював нещадно сум:
Заміжньою була жадана серцю пані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820859
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 12.01.2019
Навіяно віршем Протоієрея Романа
«Невже, ця бабця в дзеркалі – це ти?»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819054
Не буду в дзеркало дивитись,
Бо там давно уже не я.
Не хоче серденько змиритись -
Лице і постать не моя.
В очах вже іскорки не сяють
І погляд тьмяний помарнів.
Але ніхто того не знає,
Як жити хочеться мені.
Високо в небо ще злітає
Душі обірвана струна.
Вона бринить отим розмаєм,
Коли кругом цвіте весна.
Вона так хоче ще спіймати
Ту життєдайну щастя мить
І всьому світу розказати -
Та лише жалісно бринить.
Не буду в дзеркало дивитись,
Бо там давно уже не я.
Та і не стану я журитись.
Хай пісня лине вдаль моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819326
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018
Нас осінь у кохання зазиває.
Зима дарує срібні кришталі.
Весна з тобою радо зустрічає.
А влітку нам співають солов'ї.
Листок осінній падає під ноги,
Зима сніжинки посилає нам.
Весною в серці селяться тривоги,
А літо спокій посилає снам.
Немов калейдоскоп кружля кохання
І дотиком у серце попада.
А з неба посміхнулась зірка рання,
Твої слова мені передала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819273
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018
1
Старий рік сказав – Бувай,
Новий рік іде в наш край,
Закружляв пухнастий сніг,
Стрімко падає до ніг.
Пр.
Ой летять, летять сніжинки,
Закружляли скрізь пір`їнки,
Заіскрились, златом сяють,
Рясно землю прикрашають.
2
Веде віхола танок,
Встеля сріблом весь ставок,
Зимі дуже раді всі,
І дорослі, і малі.
Пр.
Ой летять, летять сніжинки,
Закружляли, скрізь пір`їнки,
Заіскрились, златом сяють,
Рясно землю прикрашають.
3
Як чудово, ну й краса,
Зима творить чудеса,
Зустрічаймо Новий рік,
Наче в казці, блищить сніг.
Пр.
Ой летять, летять сніжинки,
Закружляли, скрізь пір`їнки,
Заіскрились, златом сяють,
Рясно землю прикрашають.
25.12.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819232
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018
Як добре це, коли з душі
Крізь сніговії та дощі
Росте любов, мов первоцвіт,
Наповнює красою світ
І на тонких своїх плечах
Тримає мир, торує шлях
Планеті-мамі до добра,
Теплом промінить з-під ребра.
І зле, як в нутряній оселі
Так пусто, сухо, як в пустелі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818308
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.12.2018
Белым, белым, бела,
паутинка зимней стужи.
Крепко замела снежною порошей.
Мило рисует снег,
заячий одинокий след.
Спит, в ус не дует, бурый медведь.
Блестит солнца диск,
как начищенная медь.
Хруст одинокой ветки,
приводит в трепет бегущие белки.
Своим чередом живет Природа,
в далеке от суеты народа.
Мы же зимой восхищаемся,
но в душе с нею уже прощаемся.
Лютует зима, длинна и холодна,
в преддверии весеннего тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818279
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.12.2018
Прийшла північна королева,
В полон краси забрала всіх,
Приспа́ла до весни дере́ва,
Наси́пала на зе́млю сніг.
Річки й озера в лід скувала,
І навіть моря береги,
Ще з осені в права вступала,
Царює з перших днів зими.
Тваринам час випробування,
Час нелегки́й і для людей,
Для де́кого розчарування,
Для оптимістів – час ідей.
Вірші писатимуть поети,
Рифмуючи красу зими,
Майстри малюнку на мольбертах
Для вічності зупинять мить.
Від предків добре усі знають:
День літній зиму годував,
Ліниві взимку голодають,
Відпочива, хто працював…
Урівнова́жить всіх красуня,
Спокійним холодом своїм,
Ми в ній, а вона в нас присутня,
Дає нам гаму почуттів!
Всевишній так створив людину,
Контрастом цим дав зрозуміть:
Щоб цінувати теплу днину,
Слід люту зиму пережить!
3.12.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818330
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 21.12.2018
Ходить Святий Миколай від хати до хати.
Подарунки в нього є для усіх завзятих.
Працьовитих обійде, то ж про них подбає.
Він для всіх, хто любить труд, подарунки має.
Під подушки покладе гарненькі пакунки.
Бо для тих, хто чемним є, всі його дарунки.
І на суші, й на воді він допомагає.
Про всіх добрих Миколай завжди пам'ятає.
Вчить і нас всіх Миколай про добро лиш дбати.
Тоді світлий день прийде й будемо багаті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818141
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 20.12.2018
До нас завітала зима,
Насипала снігу багато.
Трудилась вона не дарма
Її не прийшлось доганяти.
Феєрія снігу вгорі,
То вправо летить, а то вліво.
На гілках сумні снігурі,
Для них снігопад ціле диво.
Шапки́ одягнули хати,
Викурюють комини люльку.
І дують холодні вітри,
А хмари накинули куртку.
Співає вночі заметіль
І хриплі доносяться звуки.
Мабуть не солодко і їй,
Шепоче мороз про розлуку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818157
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 20.12.2018
То ж скільки у тебе
сонця в грудях?
Достатньо, щоб всі тумани з себе
скинути,
Ця зима надважка
зростає в тобі
і у людях,
Білою жменькою золота.
І постійно хочеться
скинути з себе светри,
Дістати з кишеньки весну,
аби світ побачила,
Аби з плеча витіснила
холоду сантиметри,
Щоби вона ожила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818209
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 20.12.2018
А когда умирает день,
Наступает час испытаний –
Коридором крадётся тень
С причиндалами для терзаний:
Ароматами красных цветов
И звучанием саксофона…
Чтобы губы дрожали вновь
От мелодии Морриконе.
И неможется - тихо молчать,
Раз душа откликается всхлипом…
И неможется - стон удержать…
Если лунным скрывается бликом…
19 октября
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811626
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 16.12.2018
Дождь по стеклу барабанит,
Как музыкант-виртуоз…
Розу в гранёном стакане
Стало вдруг жалко до слёз…
Осень, а ты ведь паску***да -
Душу зажала в тиски…
Грусть принесла с ниоткуда
(За паутинку в виски)…
Осень - такая *** -
Радость мою отняла…
Чтобы разбилась посуда
На черепки с хрусталя…
Тайное вышло наружу…
(Видно Господь занемог)…
В пустошь душевная стужа
Тыщу открыла дорог…
Осень, а ты не паскуда… -
Слово найти помогла…
Осень, спасибо за чудо:
У твоего алтаря…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812312
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 16.12.2018
Безлюдний берег... Заграва північна
Вкриває горизонти звідусіль.
Лише піски... Мов маяки космічні,
Виблискують зірки у всій красі.
Спинився час, проте поняття «вічно»
Немає тут... Як і нема мостів
Назад, вперед. Все, ніби механічне,
По колу і циклічно. Між листів
Згубилась осінь, і зима-принцеса
Розтала, мов сніжинка навесні.
...Не б'ється серце втомлене... Процеси
По циклу знов... Летять примарно дні...
…Новий прибій і ніжний запах моря.
Усе проходить – радість так і горе.
© Володимир Верста
Дата написання: 01.12.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815871
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 16.12.2018
А. Пушкин.
* * *
Во глубине сибирских руд
Храните гордое терпенье,
Не пропадёт ваш скорбный труд
И дум высокое стремленье.
Несчастью верная сестра,
Надежда в мрачном подземелье
Разбудит бодрость и веселье,
Придёт желанная пора:
Любовь и дружество до вас
Дойдут сквозь мрачные затворы,
Как в ваши каторжные норы
Доходит мой свободный глас.
Оковы тяжкие падут,
Темницы рухнут – и свобода
Вас примет радостно у входа,
И братья меч вам отдадут.
Переклад
* * *
У глибині сибірських руд
Тримайте з гордістю терпіння,
Не згине ваш скорботний труд
І дум високе усремління.
Нещастю віддана сестра,
Надія в хмурім підземеллі
Пробудить гордість і веселля,
Прийде омріяна пора:
Любов і приязність до вас
Дійдуть крізь замкнені затвори,
Як в ваші каторжнії нори
Доходить вам мій вільний глас.
Кайдани тяжкі упадуть,
Темниці згинуть – і свобода
Вас прийме радісно зі входу,
І браття меч вам віддадуть.
Благодарю поэта Е.М. за оказанную помощь при переводе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813440
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 16.12.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZCzZWLQNQpU[/youtube]
Всі зустрічі не випадкові,
(Про це хтось дбає із небес)
Це ті, хто різні всі по крові,
Що мають різний інтерес.
Якщо ж серця у них гарячі,
Від цього так пульсує кров,
Якщо вони достатньо зрячі,
Відчують, що таке любов.
Якщо ж вони глухі душею,
Не взнають, що таке весна,
А серце вкриється іржею...
Така історія сумна.
Відкрийте ширше свої очі,
Відчуйте подихи весни,
Хай оживуть всі сни пророчі,
З душі всі вирвіть полини.
І не пишайтеся cобою,
Притишіть гонор, що так зріс.
Живою вмийтеся водою.
Не треба дерти в небо ніс.
---------------------------
Таку ось думку маю я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817757
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Прийшла зима, а з нею сніг
Ліг гарно, ніжно на поріг.
Неначе ковдра вкрив міста,
Повеселішала земля.
Під снігом може відпочити,
Зимові думки полюбити,
Що знову радість, знову дні,
Коли втекли дощі сумні.
Ще й гарний сніг запанував,
Бо влітку десь відпочивав.
Тож дочекалась дітвора
-Награється в снігу вона.
Малечі свято на дворі
-Дістали сані, ковзани.
Дорослі парубки, дівчата
Бажають теж в сніжки пограти,
Бо сніг пухкий, неначе вата.
Зима прийшла, а з нею свята.
Знов завітали сніжні дні.
Радій, не мерзни і люби!
Грудень 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816068
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Високо-високо, що ледве їх видно,
Повільно по небу пливуть журавлі.
До рідних домівок, з далекого півдня,
Летять за вожатим від краю землі.
Під крилами хата, знайомий садочок,
Уже побілілий під цвітом вишень,
А поряд дівчатко спитати в них хоче;
Про землі далекі дізнатись лишень.
- Скажіть, дикі птахи, куди ви літали?
Вас з осені в наших краях не було,
Вам пальми тропічні на вітрі співали
І море вам довго під крила пливло.
Що бачили ви у квітучій савані?
Які пролітали заморські міста?
А правда, що з сіллю вода в океані?..
Бо в нас у струмочку лиш тільки проста. -
Притихло дівчатко, напружило сили
І знову до птахів гукає здаля:
- Журавлики милі, скажіть, білокрилі,
А де найгарніша у світі земля? -
Летіли поважно створіння крилаті -
Якраз над садочком вишневим були -
І відповідь мудро промовив маляті
Вожак журавлиним протяжним "курли":
- На південь, маленька, ми в жовтні летіли,
Коли відхилялась від сонця земля.
На тепле проміння, за ходом світила,
Спрямовано в небі політ журавля.
Жили ми в затоці, за містом портовим,
Над морем солоним закінчивши путь,
І чули як пальми шумлять у дібровах,
І бачили як там савани цвітуть.
Там в диких пустелях біжать антилопи
І трави під сніг не ховає зима.
Там, в Африці, тепло і гарно в Європі,
А краще від твого садочка нема. -
Промовили птахи і вдаль потяглися,
Рубаючи рідне повітря з плеча.
Вони вже дивились на озеро в лісі,
А вслід їм дивилось притихле дівча.
Під пальми тропічні, з вишневого цвіту,
Так в землі далекі хотіла мала,
А зграя пташина, шляхом у півсвіту,
Повільно по небу додому пливла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815393
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 16.12.2018
[i][b]Тут, у чистому глянці не збуджених рухом калюж,
Геть збігаючих хмар понасмикані клаптики вати.
І завмерлий від мінус по цельсію охровий плющ,
І стрімкий водопад його зелені з припічку хати.
І палітра блакитна й холодний-холодний бетон,
Його контурів кимось розмиті у водах ефекти.
Час від часу, злітаючий голуба в просторі дрон,
Що шукає най-най, найпрекрасніші жовтня об’єкти.
Ця богемність колекцій природи мені до душі,
І вібруюючі кола й води нетривке завмирання.
Не руйнуйте картин, я прошу вас, жовтневі дощі,-
Це моє неприборкано-щире сьогодні бажання.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811868
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 16.12.2018
[b]
У цей розлом початку листопаду,
Де всіх дощів невипите вино,
Завита гілка, змерзла винограду,
Мов сніжна хвиля, пирснула в вікно.
Негоди тінь буквально в кілометрі,
Недавня синь небесна в молоці,
Сніжинок біле, падаюче ретро
Прозорим воском тане на руці.
Й стікає світлим бісером вологи
На двох калюж замерзлих вітражі,
А ми, мов листя, кинуте під ноги
В зимі такі непрохано чужі.
Хоча і серце б'є іще на сполох
Забуте літо і таку ж весну,
Та я - той перший і єдиний ворог
Ще досі надто рідному йому.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815051
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 16.12.2018
Ворожила й чарувала,
свою долю не вгадала.
Як так вийшло, я й не знаю,
що жонатого кохаю...
Він в село наше приїхав,
і мене якось примітив,
поглядав завжди на мене,-
кожен вечір і щоденно...
Були погляди цікаві,
і слова його ласкаві...
Не змогла я удержатись,
примудрилась закохатись...
Це зі мною вперше сталось,
все цвіло навкруг всміхалось...
Не ходила я, літала,
і душа моя співала...
Стали ми з ним зустрічатись,
і любитись, і кохатись...
Місяць нам моргав грайливо,
а зірки чогось глумливо...
Ні на що ми не зважали,
на любов ми мали право,
нас з"єднала її сила,
він любив і я любила...
Що жонатий я не знала,
він мовчав, я не питала...
Та приїхала дружина,
ще й мала з нею дитина...
Я коли про це дізналась,
не на жарт уже злякалась...
Спохватилася запізно,
і до болю стало слізно...
Ворожила й чарувала,
свою долю не вгадала...
Що робить тепер не знаю,
я ж його лише кохаю...
Як складуться наші долі,
час покаже й Божа воля...
І дружину жаль й дитину,
й я зректись його не в силі...
Розумію,що дитина,-
ще мала й ні в чім не винна...
Як складеться, так і буде,-
час підкаже і остуде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817672
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Мелодия...
Напоминает о тебе...
Она подобна сказке...
Нереально красива!
Жизнь в ней!
Слушая её...
В Душе - Весна!
За окнами снег...
Краса!
Дороги замело...
В Душе - цвет!
Легко!
Мелодия...
Что - то чистое в ней...
Как цвет Весны!
Запах летних полей!
Краса осенней листвы...
Снег...
Снежинки!
Кружатся!
Со снегом - веселей!
Всё в этой мелодии...
Необыкновенность дней!
Наполненность...
Мелодия...
Напоминает о тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817287
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Чистый, беленький снежок!
Мягкий, как пушинка!
Лёгкий, зимний ветерок
Летят, летят снежинки!
Замело вокруг!
Берите сани!
Зимний Друг!
Играется с нами!
Снег - зимой!
Белые снежинки!
Любуюсь Красой!
Снежные перины!
А деревья в снегу!
Словно в Королевстве!
Замело в лесу!
Вспоминаю детство...
Прекрасная пора...
Зима с снегом!
Радостная детвора!
Игра с весельем, смехом!
Летит, летит снежок!
Снег в кучи собирает
Вокруг - бело!
Праздники встречаем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817355
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Біла пудра сипалась з небес на землю,
Притрусила вії сосен і ялин.
І мороз додав блискучих стразів зерна
У білясто-сніжне покривало-твин.
Сплять під снігом втомлені, пожухлі трави.
Свіжість у повітрі - свіжість почуттів.
Обіймає кашеміром день ласкаво,
Бо любові янгол прилетів зі снів.
Сонце зазирає крізь завіси сніжні,
Ми пірнаєм разом в музику зими.
Ласк мереживо - і щедра ллється ніжність,
І шепочуть губи...неповторна мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817783
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Я запізнилась у твоє життя осіннє,
Лиш блискавичним розчерком майнула.
І швидко проросла, мов гілочка осини,
Роки кувала ще мені зозуля.
Я твого берегла тепла німий окраєць,
І вечір погляду, очей зізнання,
І прагнення сліпе, і недоречні рамки,
Що так тримали в обрисах серпанку.
Я запізнилась у твоє життя осіннє.
Моє ж, здавалось, розцвітало квітом.
Все ж наздогнала восени під небом сірим,
А листя облітало вже із віття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815630
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 16.12.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRoqkI6ov8HLTrgYrPMfnrkcJuwT178P3Rg5s6SFd7EyzZB2fJCuQ[/img]
Дрімає літо у дозрілім житі,
В соняшниковім полі за селом.
Колише вітер колоски налиті,
Махає серпень вересню крилом.
А трави в лузі пахнуть чебрецями,
Напоєні дощами досхочу.
Крадеться осінь поміж берегами,
Та я її до серця не впущу.
Душа ще хоче в літечку зігрітись.
Ви не спішіть до вирію, літа.
І весну не одну б ще вам зустріти,
Хай осінь зачекає золота.
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802838
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 16.12.2018
Чомусь так лунко впав на землю сніг.
Він, ніби постріл, наглий серед ночі.
Ступаю я на крижаний поріг,
Де холодно розлука зирить в очі.
Кохання чую запах ще п"янкий,
Від нього тінь густа лягла розлого.
Спиваю трунок спогадів терпкий,
В моїм житті не буде вже такого...
Хурделить люто за вікном зима.
Я хоч у мріях пригорнусь до тебе.
Нічого в світі вічного нема,
Лиш ти і я - й між нами синє небо...
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQu2euVoeCU9UrviuOhIVsOmuUHPPRQq2zVS2pKW1j_FTS6ZtPRsQ[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816896
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 16.12.2018
У розкоші безмежності пухких снігів
Ні звука, і ні слова, тільки тиша.
Кохання прокладе доріжку, ніби гід.
І душ, й сердець торкнеться ваших нишком.
Щоби з очей світилась радість, не сльоза,
Для вас віч-на-віч ніжність і без свідків.
Щоб вірності плелась серед зими лоза,
Щоби жорстокості не віяв вітер.
То ж бережіть любов, що відшукала вас,
Не втратьте в недовір*ї, в холоднечі.
В гармонії живіть, цінуйте щастя час,
Тоді не буде в душах порожнечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816408
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Безмежне поле, у зимовій колисці,
Ледь – ледь дрімає, у лебединій свитці,
По рижих травах, ясноокі сережки,
А попід стежку, кришталеві мережки.
Ще снігу мало, зима плакала нині,
Дощик хлюпоче, мілкі калюжі сині,
Чому ж так плаче, посварилась з вітриськом,
Чом такий теплий ? Прощається із блиском.
А він зрадливий, недавно летів низом,
В яру глибокім, дивився сни під хмизом,
Пристав напевно, бешкетував раненько,
Занадто довго….тепер дрімав гарненько.
Ніч таємнича, підкралась, як лисиця,
В мисці небесній, засяяла скарбниця,
Зорі яніли, на хмарі місяць вклався,
Втішити зиму, з морозом намагався.
08. 12. 2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817020
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Віршована розповідь
Є у мене, веселий, чудненький котик,
Звать Кузьмою, має довгий, пишний хвостик,
Зелененькі очі, сам, як сніг біленький,
І миленький, короткошерстий, гарненький!
Непосида, як кажуть неначе шило,
Крутить голову,враз гляне полохливо
І такий - бешкетник! Плигає відважно!
За мить очі хитрі, дивиться уважно.
Розумаха, хоча і зимно надворі,
Швидко мишку зловить, у темній коморі,
Як клубок котиться, то його забави,
На двох лапках носить, я ж радію завжди.
Обійма хвостичок і старанно миє,
От чистьоха, уже й справно морду вмиє,
Муркотіти любить, як погладжу спинку,
Як голодний, галас, кричить без зупинки,
Вже лунає гучно, на всю хату – Ня-у,
Як наїсться, його спатоньки вкладаю.
Любить ласку, ніжність, ну немов дитятко,
Мені радість дарить, ось таке звірятко,
Екзотичний котик, справжнісіньке диво,
В нас гадаю, йому живеться щасливо.
10.12.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817116
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Коридор довгий, так прохолодно й тихо – тихо,
Чомусь здається, тут в кутку сховалось лихо,
Мов жде нагоди, погуляти по кімнатах,
Дім пристарілих, люди у білих халатах.
По кабінетах, розмови веселі і сміх,
Мабуть хтось скаже, коли є хворі, то це гріх,
Певно на розсуд та ні краще промовчати,
Із яким болем, бачить, все це відчувати.
Треба триматись. Хвилюватися кожен день,
Адже це важко, як чуєш плач замість пісень,
Спішить сестричка, як до малої дитини,
Хто ж допоможе? Так давно нема родини,
Старенька просить , – Погляньте, он простирадло,
Злізло з ліжка вже…. дивиться так безпорадно.
І ошелешено, з болем блима очима,
Сльози течуть, а хустина, аж за плечима.
А хтось зненацька, до себе гукав в надії,
- Ось, тут у п`яту - трусяться вологі вії,
- Дайте водички, не можу сама дістати,
Губи присохлі, почала слова путати.
А потім ранком душа десь полетіла,
Ніхто не плаче, а вона ж жити хотіла.
І знову тиша. А за вікном хурделиця,
Немічна жінка, наче місяць, блідолиця,
Співа псалом, то їй здалося, що у церкві,
Руки докупи, мовить слова боголюбиві.
У коридорі, метушня, чиїсь розмови,
Запах ялинки, доволі настрій святковий,
А ось хтось прийде! Мо» принесе апельсину,
Чи то розстелить, самобранку – скатертину.
Поїмо смачно, адже так давно не їли,
Ясніють очі, ждуть, нехай би пораділи.
Вікно криштальне…. світу білого не видно.
Живе надія, стріти весну необхідно
І дуже холодно, як йти у світ незнаний,
Думки літають, хай би сонце, в чому винний?
Немов квітки, що по-під снігом, десь у полі,
Під серцем щемно та все ж дякують своїй долі,
Ясніли ранки, сіяли хліб, тож прожили,
Так працювали, що, аж вилазили жили.
Життя, як літо, тепер здавалось їм усім,
Майже щоночі, перед очима рідний дім,
У коридорі тінь, чия,ніхто не зна,
Напевно лихо, знову не спить, когось шука.
08.12.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817593
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 16.12.2018
O ПРИВІТ, МОЄ СОНЦЕ!
О Привіт, моє сонце- блакитне небо!!!
тобі вікриваю душу одкровення
у мріях, сієш вірші квіти для мене...
розквітає, пишноцвітом сьогодення.
Чую ,як плаче весна - краплями дощу,
та для неї ,зійшла сонячна веселка-
і розсипає у трави срібну росу
спогляда, на світ до дзеркала люстерка.
Дивлюсь, як кружляє жайвір у блакитті,
як у стоголоссі дзвенить голос дзвінкий...
лине відлуння у музі перелитій
З Всесвіту, усміхається час золотий.
Я знаю, що життя прекрасне - єдине,
вірю, що прийде весна розтануть сніги...
вітер розжене хмари у небі синім-
і для душі зацвітуть у піснях сади.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817766
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Ну ось прийшла до нас зима.
Сама..
Сиджу собі біля вікна
Одна..
Дивлюсь: спадає на поріг
Цей сніг.
Навкруг усе вже замело
Село.
Покрилось в біле полотно
Воно.
Біленьке, чисте і м'яке
Таке,
Як ковдра землю зігріва.
Трава
Сховалась й спить аж до весни.
В ці сни,
В холодні зимні вечори
Згори
Включає місяць сотню свіч.
В цю ніч...
Палають зіроньки-вогні.
Мені
Стає так любо на душі
В ці дні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817733
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Долина маков, ромашек цвет,
как прекрасно устроен свет,
Рука Художника смелая,
мир нам дарит с Верою.
За мир, за дружбу, за любовь,
отдает каждый голос свой,
игра жизненная впереди,
но суждено ли мечте сбыться - Se la vi.
Может ты, как облако без души,
а я глупая пишу стихи, точу карандаши,
рву сердце на части без твоего участия.
Стрелу Купидона хочу вырвать с сердцевины,
силой урагана и снежной лавины.
Отпусти, не мучай, нарушь свой плен,
проси что хочешь в жестокий обмен.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817722
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Так хочу доторкнутися щоки
І загорнутися в твої обійми.
Щоб завжди поруч був зі мною ти
І знати, що тобі любов потрібна.
Відчути хочу ніжність і тепло,
Щоб завжди щирість душу зігрівала.
Щоб в серці завжди затишно було
І щоб воно ніколи не страждало.
Зігрій мене і більш не відпускай,
Хай почуття зіллються воєдино.
Тепло й кохання, то маленький рай,
Для тебе в цьому раї я єдина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817732
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Я бачу... бачу... тане сніг!
На ніжних гілочках беріз
тремтять вже крапельки рясні.
Бо теплі дні стоять... Ясні.
А тане сніг той неспроста...
Є в світі істина проста:
Усьому - в міру завжди й скрізь!
Лиш теплота розтопить лід.
Отак розтане, зникне зло.
Забудем, що воно й було.
Кажу вам все це неспроста.
Із злом не дружить Доброта!
Де Справедливість й Честь живуть,
не ходять ні обман, ні лють.
Де Світло - никне темнота.
Все очищає Чистота!
Я бачу... бачу... тане сніг!
На ніжних гілочках беріз
тремтять вже крапельки рясні.
Бо теплі дні стоять... Ясні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817724
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Ти - моє кохання в сніжній заметілі,
Замітають кроки зимні все вітри.
Притихлі дерева стоять занімілі,
Милий, у розлуці серце не ятри.
Відгукнись словами, що зігріють душу,
Студеницю в тілі замінять теплом.
Не клянусь я Богу, що любити мушу,
Щоб вберіг в дорозі, низько б’ю чолом.
Бо в Господа волі дарувати долю,
Надію на щастя в ночі з чорноти.
Щоб не було більше без просвіти-болю
Та вели до мене знов твої сліди.
15.12.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817686
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Знову падає сніг за вікном,
Знову згадую дні ті чудові.
Ясний місяць зійшов над селом,
А на небі розкидані зорі.
Ніжний шепіт почувсь в далині,
Обіймалась закохана пара.
В ті часи пригадалось мені,
Як зимова нас ніч обіймала.
А попереду бу́ло життя,
Мрій багато, надій, сподівання.
І щасливе мабуть майбуття,
Разом з нами гаряче кохання.
Пролетіли так швидко роки,
Загубились у сніжній хурделі.
Ми з тобою давно вже батьки,
Я у серці лишилась твоєю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817670
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Одяглись дерева в білі шати,
Все в снігу – дороги і ліси.
Лиш Зима так вміє малювати,
Фарб у неї досить для краси.
Снігу купи – шкода руйнувати,
Мов перина ніжна і пухка.
Лиш Зима уміє так вкривати,
Мов матусі рідної рука.
Все покрите білим оксамитом.
Заховалися під ним сліди.
Лиш для мрій усі шляхи відкрито,
Душу ж стрімко сковують льоди.
Ваблять зір ялиночки пухнасті,
У сріблястім сяйві миготять.
Хай для всіх Зима приносить щастя,
Хай сніжинки – на добро летять.
15.12.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817659
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 16.12.2018
Присіла край дороги Правда... Утомлене лице і руки загрубілі.
А у очах ясних світилась радість. Думки й діла її усі були красиві!
У полі працювала й у гайочку, і розважала діток у садочку. Вона
й на полонинах ще трембітами дзвеніла. То ж загоріла і змужніла.
Тут біля неї Кривда сіла. Така тендітна й хитра-хитра... В її
очах теж іскорки гарненькі. А речі, речі... солоденькі.
Отак сиділи. Розмовляли. Обідать стали.
Дістала Правда все, що мала. А Кривда своє приховала. То ж
Правда Кривду частувала. І хлібом поділилась й солоденьким. На
славу був обід. Смачненький!
Та Кривда радо все приймала, а потім Правду частувати стала.
Сказала Правді: "Ти ж наїлась!" Все ж гіркотою поділилась.
От з того часу (усі знають) гіркою Правду називають.
Для когось Кривда та гарненька й до цього часу солоденька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816973
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018
В обіймах опинилась непомітно.
Ти ж кликав, і летіла я чимдуж,
Немов метелик на примарне світло,
І тіло обдавав контрастний душ.
В обіймах опинилась непомітно.
Ти ж вабив - я покірно піддалась.
Якби ж знаття, що то лиш щастя міфи,
Хоч не жалів ти ніжних перлів-ласк.
В обіймах опинилась непомітно,
І зрозуміла, що прийшла зима.
Яке ж холодне серце в неї й міра:
Забрала все, і разом нас нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816913
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 10.12.2018
Ох, скоро начнётся…
Поверьте, друзья:
И Мир всколыхнётся
И вздрогнет Земля!
Придут янычары
Кавказ отбивать,
И нет страшней кары –
За ложь пострадать;
За глупых людишек,
За веру… больных,
За тех, кто не слышит
Проблемы иных.
Нам врали веками,
Что мы им друзья:
За пазухой камень,
Как символ вранья!
Пойдёт брат на брата
Свой дом защищать,
Ведь, время возврата
Грядёт... отвечать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809422
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 10.12.2018
Ты, моя тайная радость,
Мой златоносный ручей,
Бог предоставил, как благость –
Музу бессонных ночей.
Прелесть…тоска и разлука –
Краткая повесть любви…
Всё, что рождается в муках –
Дорого стоит, прими!
Нет больше милости Божьей,
Кто вдохновил бы творца
Словом, что душу тревожит,
Страстью наполнил сердца.
Мы, наслаждаясь друг другом
Терпим излишество встреч:
Радуем преданным слогом,
Чтим стихотворную речь.
Жажда любви, восхищаться –
Трогать румяную плоть:
Сложно невольным встречаться,
Больно в тоске пировать.
Ты, моя тайная радость,
Мой вдохновитель стихов…
Нам уготована малость –
Вечная сладость грехов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815150
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 10.12.2018
Волонтеру АТО
Лідії Іванівні Сівак присвячую:
Дороги, дороги, дороги..
В АТО: і туди і назад..
На серці постійно тривоги,
Жене їх удаль листопад.
Чекають на сході там хлопці -
Скоріш оминути б пости..
Смаколики пахнуть в коробці,
Листівки поклала туди.
Там бронежилети потрібні
І ліки, і вата, і спирт.
Везе запчастини ім дрібні,
В аптечці для ранених бинт.
Стріляють попереду з градів –
Ці звуки вже чути здаля,
Та тільки рідненьких не зрадить,
Вмивається кров'ю земля.
Бійцям знов сьогодні прийдеться
На себе прийняти удар.
Чиєсь знов життя обірветься –
Залишиться в серці тягар.
Бо кожна матуся ростила
Синочка не для війни.
З тривогою в серці пустила,
Щоб нас захищали вони.
Ще в кожного дома родина:
І мати, і дочка і син.
Чекає на них Україна..
Ми встоїмо - вистачить сил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816797
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Любовь помогает выжить!
От всех невзгод...
С Любовью поднимаешься всё выше!
Уже виден Небосвод!
От Любви вырастают Крылья!
Большущие два Крыла́!
Мир во всех красках ви́ден!
Голуби на воле!
Они умеют нежно ворковать...
Заботится друг о друге...
В танце Любви танцевать!
Мороз ждёт Солнце!
Зима - Весну!
Хоть в этом Мире всё не просто...
Забудь про суету!
Всё , что нас окружает - тленно...
Бесконечна лишь Душа!
Всё в Природе закономерно...
А ты иди по жизни не спеша...
Сумей насладиться, всем, что окружает!
С восторгом!
Вдыхай, чем радуется Душа!
На Земле мы - временно...
Живи!
Взлетай!
Пусть воскресает Душа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816604
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Знову пада лапатий сніг,
Все кругом, де не глянь, забіліло.
Сніг пухнастий, ну як ти міг,
Погасити усе, що горіло?
Так дбайливо зима розтягла
Срібно – біле своє покривало.
Зимо – сестронько, як ти могла
Затрусити усе, що палало?
Попливли з неба хмари сумні,
Воно виразно, враз зазорилось.
Нащо, зорі, скажіть ви мені,
Засліпили усе, що іскрилось.
Ніч - подружка прийшла під вікно,
Ми не будемо знов з нею спати.
Як колись, як давним - давно,
Буду я безнадійно чекати.
Знову пада лапатий сніг,
Гарно як - все кругом забіліло.
Я ж не думала, що Ти б так зміг…
Випав сніг… а мені заболіло.
09.12.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816833
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Нині уже не плачу,
сльози не мають сенсу -
дощ закінчи́вся наче,
після громів і стресу.
Небо таке ж, як вчора,
тільки вже більше тиші.
Я би воліла в гори,
там би писала вірші
Каменем по бетоні,
циркулем по судомах.
Та рятував би стогін -
дівчинко, ти удома!
Там, де сурмили болі
вперше на перехресті,
там де надії кволі
гралися у наперстки.
Там, де... Та що за настрій?!
Нині уже не плачу!
У завіконній тайстрі
дощ припинився ж наче?..
5.12.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816436
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Сніжинки, ніби піктограми в інтерфейсі,
Летять і припадають до землі.
А ми з тобою, мабуть, в міжпланетнім рейсі,
На відстані блукаємо в імлі.
Замети снігу і шалена даль між нами,
Поглинула безодня всі слова.
Покрила вмить зима серця холодним крамом.
Невже тепер вона одна права?
Хоча повітря зараз свіже і морозне,
Все ж тисне і болить мені зима.
І почуттів ятрить це невимовне рондо.
І лиш мигтить надія крадькома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816750
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Проходя мимо двухэтажного жилого дома,
увидел на его стене стёртую надпись,
которая была внушительных размеров
и мне подумалось:"А ведь много различных
шедевров пишут на заборе там, где можно
и темы бывают разные."
Поразмышляв об этом, написал стих.
Надпись на заборе- непростая вещь.
Кто-то постарался к надписи привлечь.
Расписался круто и от всей души,
Словно просвещая истиной в глуши.
Надпись на заборе- месть или закон.
Но порою всё-же не сачкует он.
Называет вещи он по именам.
Требует расплаты строго по делам.
Надпись- как реклама и крутая жизнь.
Места для художества есть завались.
Места написать есть весь разговор,
Лишь бы не "обиделся" этот забор.
Слово огорчает, если в нём есть жесть.
Слово ублажает- лесть там или честь.
Слово согревает светом и теплом.
Правдой и любовью оживает дом!
Надпись на асфальте- игры для детей.
С ними мы счастливее и веселей.
Солнышко рисуют, классики, цветы.
Маму поздравляют:"Очень любим мы!"
Надпись на открытке- стих и афоризм.
Канули открытки что за коммунизм.
Ныне с днём рожденья множество стихов.
Все друг друга краше. Много про любовь.
Надписи чиркают гении тайком.
Кто себе в блокнотик, кто на чей-то дом.
Но не все уместны и важны, пойми,
Если ранят чувства добрые они!
Сентябрь-Октябрь 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815219
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 08.12.2018
[i]коментар до твору http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814119 [/i]
а ти мені солоно пахнеш морем
а ще тим вітром, що співає в горах
тим сонцем, що пекельно влітку шкварить
дощем, який сльозить в грозу із хмари
ти пахнеш дотиком із теплого сатину
мурашками, що обсипають спину
шаленим пульсом на моїм зап‘ясті
тепер я знаю, що так пахне щастя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814143
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 08.12.2018
Ця осінь мені загірчила
Лимонно-імбирним кленом.
Промокла до нитки, ціла
до серця, до стуку, щему...
Лікую душевну застуду,
А зовні – це лише нежить.
Не знаю чи завтра буду,
Тобі як раніш належать.
Не знаю, чи взнати не смію
мій острах жбурнув каштаном
у листя, руду завію,
що сипле без перестану...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811888
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 08.12.2018
Грудневий вечір тягнеться так довго -
Надворі розгулялася зима.
Не розуміє матінка одного:
Чому зосталася вона сама?!
Ростила діток, пестила, любила,
Все віддавала, що тільки могла.
Колись найкраща, і така вже мила,
І сама найрідніша їм була.
Роки летіли - діти підростали
Й помандрували свій шукати хліб.
Та й чоловіка рідного не стало -
З тих пір уже пройшло дванадцять літ.
Не їдуть діти: ні сини, ні дочки,
Не хочуть внуки бабу навістить.
По хаті дим засновує куточки
Від свічки, що забула загасить.
Напередодні помолилась Богу:
Щоб в її діток склалось все гаразд,
В житті щоб вірну вибрали дорогу,
Щоб успіх супроводжував щораз.
Аби лиш їм жилося в місті добре –
Вона вже якось проживе сама.
Сьогодні встала, порубала дрова,
На когось сподіватися - дарма.
Зайшла у хату, грубу запалила,
І борщик тихо мліє у печі,
Та відчуває, що не ті вже сили
Й чомусь уже не спиться уночі.
Чомусь так довго затягнулась нічка,
І вітер страшно виє за вікном,
Потухла, догорівши зовсім, свічка -
Сидить матуся в хаті за столом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815905
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 08.12.2018
Чому нас нищать стільки літ
І скільки ще триватиме наруга?
Чому, відколи білий світ,
Нащадки мокші створюють напругу?
Чому готові ми терпіть,
Свавілля і знущання їм прощати?
Ще скільки будем, ви скажіть,
Козацьку кров невинну проливати?
Чому творили геноцид
І стільки душ невинних загубили?
Ще й нації - наш кращий цвіт,
На соловках , в катівнях заморили?
Чому гібридну злу війну
У нашій Україні розпочато,
І дорогу таку ціну
За нашу Волю і Свободу взято?
Чому забрали у нас Крим
І нищать земляків в донецьких землях?
Чому і дітям, і старим
Немає спокою в своїх оселях?
Чи не занадто ми м’які
До цих нащадків Чингізхана?
Чи може нам не дорогі
Чесноти? Чи не кровоточить рана?
Чи не пора сказати: « Годі ! »
І вимести сміття усеньке з хати?
«Вмастити чоботом по морді» –
І лиш тоді ми спокій будем мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815904
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 08.12.2018
Самотній вечір вкутується в сніг,
Який прикрив дороги і поля.
Вже лід важкий на річку спати ліг,
Дрімає у зимовім сні земля.
Летить сніжок, як лебединий пух,
У небі зоряні спалахують вогні.
Все замело, вже й сліду не знайти,
Зима їде на білому коні.
Холодний вітер стогне під вікном,
І віхолу зове собі в танок.
Зима вкриває землю полотном,
Мов вишиває зоряний вінок.
Мороз гуля, лиш інколи тайком,
Пейзаж малює в мене на вікні.
Самотній вечір пролетить мельком.
І прийде ніч, а з нею – Ти вві сні
07.12.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816692
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 08.12.2018
Зозуленька-ворожка до лісу прилетіла,
Комусь літа щасливі відлічує щодня,
Для когось трохи смутку вона наворожила,
Хтось вірить, хтось не вірить, таке наше життя.
А соловейко соло виводить на калині,
Хочеться в краще вірить, як слухаєш його,
Ота чудова пісня серця всім полонила
І ніжно обнімало кохання нас крилом.
Та що би там не сталось - життя таки прекрасне,
Треба його прожити, а не проіснувать,
Добро, усмішки й радість уміти дарувати,
Тоді себе щасливим ти будеш відчувать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816486
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 07.12.2018
Він герой казок народних,
Це - жорстокий злий відлюдник,
У полон бере дівчат
Та на всіх наводить жах.
Птахом він шуга у небі,
Мешкає в гірських печерах.
І голів у нього кілька,
Язики сичать, мов змії,
Бо ж він їхній родич дивний.
Відгадали?..(Змій-Горинич).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816487
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 07.12.2018
Мамочка, каждая морщинка твоя
мне была знакома и дорога.
Все мои боли принимая,
ты гасила их внимая.
Восемь долгих лет,
как тебя уже нет,
но не остыл твой след,
от него столько тепла,
что греет неистово наши сердца.
Не закрыта в прошлое памяти дверь - тоска,
как хочется верить в ту Жизнь
ушедших за грань бытия,
что встречи наши станут реалью.
Старые фото листая, Душу ними грею, стенаю.
Сколько тобою сделано добра,
верю Господь воздаст твоей Душе сполна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816627
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.12.2018
ПРИЙДЕ НОВИЙ РІК
Вже Сонце зайшло за обрій... і вечір до нас спішить,
Осіння пора зриває жовте листя з верховіть.
І до ніг, стелить багряний килим кленове листя.
Як відлітають журавлі дзвенить прощальна пісня.
Осінь ,малює на блакитнім полотні пастеллі...
І ніжні віти клена виграють на віолончеллі,
А завтра прийде зима і все замете сніжниця-
На білогривих конях загостить пані Цариця.
Нехай за вікном лютує заметіль, хуртовина,
Та духом мою душу зігріє - червона калина,
А я із рубінових грон вимережу намисто...
І зустріну, завтрашній день святково -урочисто.
У лебединім пуху до сонця іскряться віти
І в засніжених снігах зігріває тепло літа
І від полум'я любові зійде зоря пречиста
Різдвяний колядник поведе у село із міста.
Прийде новий рік .Закружляє у вальсі сніжинка.
У різних кольорах гірлянди засяє ялинка,
Із небес, голуб миру принесе благословення...
Оживе, в надії мрія...сонячне сьогодення.
Осінній дощ змиє печаль, смуток, журу із землі,
Зима , одягне у розкішні шати ліси гаї.
Привітають,у блаженій красі Різдво Христове ,
Знову, воскресне, оживе радість життя нове .
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816570
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 07.12.2018
Тихою ходою осінь-чарівничка
йшла через місточок.
Там на бережечку тихо шумів листом
молодий кленочок.
А в того кленочка вишита сорочка.
Осінь гаптувала.
А тому кленочку вишиту сорочку
осінь дарувала.
Гаптувала зранку осінь вишиванку,
в очі задивлялась.
У того кленочка золотиста осінь
ніжно закохалась.
Ой стояла з кленом осінь золотиста,
де були покоси.
Їй вплітала нічка зіроньки сріблисті
в золотії коси.
Йшла до клена осінь, осінь-чарівничка,
через наш садочок.
Де вона ступала - залишавсь за нею
золотий слідочок.
Тихою ходою осінь-чарівничка
йшла через місточок.
Там на бережечку тихо шумів листом
молодий кленочок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816567
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 07.12.2018
Стоїть верба, що над водою,
Додолу звісивши гілля.
Та ще милується собою
Й сміється, як мале дитя.
З гори на себе поглядає:
На відображення в воді,
Ще й гіллячко своє купає,
Вмиває віти молоді.
Туман на річці м’ягко стелить
Молочно-білий, сивий дим,
А сонце встане - все підпалить,
І слід не лишиться за ним.
І оживе верба зелена,
Розправить гілки й гнучкий стан
Та й посміхнеться враз до клена,
Який солодко ніч проспав.
І знов подивиться на вроду,
Що віддзеркалює в воді..
Спасибі, матінко-природо,
Що показала це мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814656
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 01.12.2018
Не пішла до церкви, хоч запалю свічку
Я під образами в себе на столі.
На серці тривога, бо не спала нічку:
Згадала полеглих на клятій війні.
Помолюся Богу за душі невинних
Всіх, що відлетіли навік в небуття,
Всіх, хто на Майдані й на Сході загинув -
За Вкраїну-неньку віддали життя.
Гідність і Свободу кров’ю здобували,
Саме найцінніше клали на ваги,
А в Кремлі підступні плани вже складали –
Лізли в нашу землю кляті вороги.
Шматували Неньку, рвали, роздирали,
Народ грабували, прагли задушить.
Донбас зруйнували і Крим відібрали,
Та Вкраїна-Ненька буде вічно жить.
Здобудемо Волю, землі повернемо
Й українська мова зазвучить моя.
Ангелів невинних, що пішли у небо,
Будем пам’ятати: ти, і він, і я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815505
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 01.12.2018
Переклад,- не моя стихія…
Але ж,- такі хороші вірші…
Молодий Єсєнін...Сергій …
Виткався над озером маків цвіт зорі,
У бору зі дзвонами плачуть глухарі.
Десь в дуплі обжитому іволга рида,
Та мені не плачеться,- горе – не біда!..
Знаю – кинеш ввечері батьківський поріг,
Сядем в літні пахощі під нагрітий стіг.
Хміль цілунків випаде на дівочий цвіт,
Не судіте, людоньки,- він зове в політ…
Ти сама від пестощів скинеш з себе все,-
Він тебе, розніжену, в темінь віднесе…
І нехай зі дзвонами плачуть глухарі,-
П’є тужні веселощі маків цвіт зорі…
* *
*
Выткался на озере алый цвет зари,
На бору со звонами плачут глухари.
Плачет где- то иволга, схоронясь в дупло,
Только мне не плачется - на душе светло.
Знаю, выйдешь к вечеру за кольцо дорог,
Сядем в копны свежие под соседний стог.
Зацелую допьяна, изомну как цвет,
Хмельному от радости пересуду нет.
Ты сама под ласками сбросишь шелк фаты,
Унесу я пьяную до утра в кусты.
И пускай со звонами плачут глухари,
Есть тоска веселая в алостях зари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815727
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 01.12.2018
Мольфарка - Осінь ворожила,
У ніч холодну і сумну.
Далека зіронька світила,
Комусь дорогу провідну.
Її також торкались чари,
Мольфарки дивна ворожба.
І ночі наче б то примари,
Не додавали їй тепла.
Почув про чари дощ і вітер,
Підняли з місця листопад.
І той Мольфарки дивний витвір,
Зими засніжив снігопад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815810
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 01.12.2018
Украина – Родина моя!
В моём сознании:
Ты вся во мне, и весь я для тебя.
С тобою, как с зарёю ранней
Навеки связан я,
А без тебя – я одинокий,
Как парус в море голубом,
Как лебедь без лебёдки -
На гибель обречён.
Украина – боль моя!
Тебе моё признание:
В любви безмерной верен я,
Как колос бури в колыхании.
И если подвигом венчая
Придётся жизнь свою отдать,
Тебе, родная, отвечаю:
«Умру, но не смогу предать!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730422
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 06.11.2018
Весенний день, в душе отрада,
Как будто ландыши цветут,
Пришла нежданная Свобода
Бессонных дум - любви приют.
Поникший путник заточенья
Сроднился с Розою Ветров,
Освобождаясь от владенья
Своих иллюзий и оков.
В конце дыханье стало ровным,
Нет больше бренной суеты;
Под утро веером холодным –
Простились милые черты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790828
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 06.11.2018
Вмієш зігріти, мов сонце ясне.
Світишся зір всіх ясніше.
Як слово почую, рідне, своє.
Стане на серці тепліше.
Ти мов джерельна, іскриста, свята,
чиста, прозора водиця.
Слів мов зернят в золотих колосках,
що у полях колоситься.
Ти як мелодія ніжна дзвениш,
в хвилях морських тебе бачу.
Мово моя! Я тобою сміюсь,
щастю радію... і плачу.
Лиш доброту сієш в серденько ти,
в усмішках світишся ласкою.
А в колисковій матусиній, в снах...
ти розсипаєшся казкою.
Слово твоє можна мовити. Так!
Бачити, чути і сіяти.
Вчить воно нас відчувати й любить,
і спонукати, і вірити.
А у вінку твоїм пишнім слова
барвами літніми світяться.
В чистих злітають до Бога думках,
мріями світлими тішаться.
Хто оцінить тебе може? І як?
Божий мій світлий дарунку!
Слово твоє є легким, ніби птах,
і у палкім поцілунку.
Ти, мов та пісня, весела й дзвінка,
скрізь над землею злітаєш.
Мово моя! Божа ласко свята...
Меж ти у світі не маєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812336
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 06.11.2018
Захотів наш якось Кіт ковбаси... Смачненька!
Добре знав він, де лежить. Там щілина вузенька.
Пробиратись нишком став, вже й смак відчуває.
Хотів в щілину залізти, а та не пускає!
Туди ніс він свій запхав... Запах аж лоскоче!
Він ще й лапкою - щілина пускати не хоче!
Отоді наш Кіт-ласун став вже міркувати,
як з комори ковбасу ту смачну дістати?
Аж тут Мишка: - Пі-пі-пі! Стережеш ти хату?
А чому це, Котику, дмухаєш на лапу?
Кіт не витримав, секрет розказав тій мишці,
що лежить он ковбаса у великій діжці.
- Ти малесенька. Залізь в щілину вузеньку
та дістань ту ковбасу, запашну, м'якеньку.
Я тебе ще підсаджу, щоб залізла швидко.
З ковбасою діжку ту буде добре видко!
- Ой, дякую, що сказав, - відказала мишка.
Зараз її принесу. Вмить буду, де діжка!
І побігла Мишка та... часу пройшло трішки.
Кіт у щілину дививсь... Мишка біля діжки!
Ось уже й до ковбаси добралась швиденько.
А тепер... Ой лишенько! Їсть її тихенько!
Кіт дивився на це все, мовчки ковтав слину.
Та й став звати Мишку ту: - Дай мені частину!
Ну, тягни! Тягни мерщій! Хоч малий шматочок...
Мишка й тягне... не Коту. Носить у куточок!
Здавалося, що не чула ту котову мову,
бо швидесенько носила ковбасу ще й в нору.
Кіт чекав, чекав, чекав...Бачив через дірку,
як зайшла хозяйка, вмить - Мишка ш-ш-шусь... у нірку!
З того часу ловить Кіт Мишку, щоб збагнула:
Коли їла ковбасу, чом про Кота забула?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812505
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 06.11.2018
Жоржини квітнуть у саду
і чорнобривці заяснілись.
Скажи чому? Скажи чому?
Чому з тобою ми зустрілись?
Вже журавлі у теплий край
на крилах літечко відносять.
Уже примовк осінній сад...
пелюстки розсипає в росах.
Листок кленовий впав до ніг
там, де принишкла горобина.
Знов закружляє білий сніг,
тому й тривожиться калина.
Вже журавлі у теплий край
на крилах літечко відносять.
Уже примовк осінній сад...
пелюстки розсипає в росах.
Жоржини квітнуть у саду
і чорнобривці заяснілись.
Бо, видно, знають всі вони,
чому з тобою ми зустрілись...
Вже журавлі у теплий край
на крилах літечко відносять.
А у душі моїй розмай...
хоч ходить поряд щедра осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811622
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 06.11.2018
І знову осінь… так час поспішає,
А чи я хочу? На жаль не спитає,
Жада підкрастись і до мене в душу,
Сльозу сховаю, як листочки струшу.
Ой золотава, пані яснокрила,
Чемно попрошу, подаруй же крила,
Щоби я птахом в небо синь злетіла,
Щоби з коханим, в обіймах тремтіла.
Чотири роки, погляди до Сходу,
Напевно осінь, відібрала вроду,
Та й сиві коси, й усмішки немає,
Як же шкода й досі війна триває.
А я ж бажаю, в хатину весноньку,
Щоб повернувся і обійняв доньку,
Й білу троянду, подарував мені,
Щоби насправді, а не так, як у сні.
Осінь туманна, зранку срібні роси,
А, я ж любила, ти розплітав коси,
Твої долоні, тепло дарували,
А ми ж любились, а ми ж так кохали.
Спадає листя, сіре і багрове,
А там на сході, небо пурпурове,
Щемить під серцем і душа в тривозі,
Як запобігти, тій страшній загрозі.
Молюсь за тебе, соколе мій ясний,
Хоча і осінь, прийде день прекрасний,
Осяє сонце, слово – Перемога,
Почує кожен, відійде тривога.
Вкладала ненька, янголятко спатки,
В надії стріне, ясноокі ранки,
Жовта троянда, під вікном розквітла,
Тепла хотіла, тягнулась до світла,
Вона ж до доньки, ніжно нахилилась,
Сльоза із вії… з тремтінням скотилась.
05.11.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812780
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018
На паркані у селі
Їх побачити ще можна,
Різних розмірів вони,
Збереже продукти кожен.
Із вузьким й широким горлом,
Усі глиняні, до речі,
З візерунком та без нього,
В побуті зручний він...( Глечик).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812779
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018
Порадій, матусю за синочка свого,
Ти ж добра бажала для нього завжди.
Нині він щасливий, живе у любові,
То ж за нього, рідна щиро порадій.
Поруч з ним людина, котра розуміє
Та кохає вірно й віддано його.
Нарешті здійснились заповітні мрії
Про щасливу долю синочка твого.
Молиться на тебе він, мов на ікону
І згадує часто, ніби про святу.
Тішся, люба ненько, тішся за синочка,
Хай душа співає у райськім саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812777
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018
ЗАПАЛІМО СВІЧУ ПАМ'ЯТІ
Сьогодні ,день скорботи смутку і жалю...
тож згадаймо, батьків, рідних на могилі-
в їхню честь ,запалімо воскову свічу...
промовмо,: ОТЧЕ НАШ у молитві щирій .
Помолімось, за рідних... хто не із нами,
і птахом ,відлетів у вічність назавжди,
оселивсь ,у райській сад під небесами...
цвіте айстрами хризантемами з роси.
Запалім свічу за героїв Майдану!
за всіх ,хто віддав своє життя на війні,
поминальний дзвін кличе віддати шану...
у поклоні ,схилити голови свої.
Запалім свічу пам'яті на могилі!
за убієних- невідомого солдата
хто втратив, найдорожче діточки милі,
на граніті викарбувана їх дата.
У Царстві Небеснім спочивайте у мирі!
хай земля буде пухом у вічному сні,
дякуєм, за все - ангели білокрилі
хай над вами сяє сонце зорі ясні.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812760
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 06.11.2018
Мій Рідний Край, Моя Земля,
Тебе люблю я до нестями.
І де б не був далеко я,
Для мене Ти - як пісня Мами.
Для мене Ти мов джерело,
З якого п`ю я чисту воду.
І разом з нею, заодно,
Вбираю дух свого Народу.
Для мене Ти - калини цвіт,
Буя що ранньою весною.
І журавля стрімкий політ,
Що повертається додому.
Для мене Ти - спів солов'я,
Лунає що на всі простори.
Твої степи, гаї, поля,
Й таке ласкаве Чорне море.
Для мене Ти - краса Карпат,
Та їх річок стрімкі потоки.
Козацький дух, Свободи смак,
І велич сивого Славути.
Для мене Ти - моя сім`я,
Для Тебе я - Твоя дитина.
Буду славить Твоє Ім`я,
Моя Ти Ненько-Україна!
Анатолій Розумний
15.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808719
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 06.11.2018
Тихо плачуть дощі у осіннім тумані,
Сивий морок блукає під вікнами знов.
Трусить осінь під ноги листки полум'яні
І дарує обом неповторну любов.
Подивлюся у очі блакитні - глибинні,
В них прозорість озер і безмежність морів.
І нестимуть нас крила увись - лебедині,
В казку щастя, кохання, яку ти створив.
Закружляють вітри в листопадовім танці,
Нас з собою покличуть у мандри вони.
Прокидаюсь з тобою, щасливою вранці
І шепочуть уста:"Ти мене пригорни."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812700
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 06.11.2018
ЛИСТОПАД ЛИСТОПАД
Ще вчора, жовтень усміхався мені...
а нині, листопад вітром віє в очі,
розплітає, довгі коси милій вербі-
і бентежно, у клена серце тріпоче.
Листопад, листопад, листопад...
я не хочу, іти до зими...
поверни, мене в осінній сад!
де троянди, цвітуть із роси.
Засніжені хмари окутали день,
за вікном, проливають так рясно дощі,
притих, соловейко... не щебече, пісень,
курличуть, журавлі ... несуть печаль душі.
Листопад, листопад, листопад...
прошу, зігрій, ще теплом мене!
я поверну, тобі час назад!
де ще ласкаве сонце ясне.
Кружляє опале листя золоте
встеляє ,до моїх ніг килим багряний,
а завтра ,зима снігопадом замете
вже морозяні ранки і вечір тмяний .
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812241
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 02.11.2018
Ранкового туману повний келих
П*ють вулиці, будинки і дерева.
Меланж скидає в місті осінь з кленів,
Тріпоче вправно осокора гребінь.
Малюнком із відтінками гризайлю
Спадає знову листя раритетне,
І вітерець летить самітник-зайда,
І дощ наповнює осінній тендер.
Бо листопад прийшов до нас у гості.
Розпалюєм камін...вже вогник красний,
Ми тет-а-тет, і ллється тихий говір,
Від слів любові тепло нам і ясно.
(Красний - у значенні-приємний)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812155
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 02.11.2018
Боже , дякую за все що ти зробив -
Для мене, хоча лукавий спокушає,
Але у нього взагалі немає цiх потужних сил,
Та про домовленість таку він ні чого не знає...
Бо у молитві разом із тобою
Тихенько я спілкуюсь, промовляю -
То що буття моє воно в любові.
А шляху іншого не бачу, бо його немає...
У Храмі бачу твої очі чисті,
Ікона це не лише картинка...
Бо ти мій Боже відповідаєш -
В думках , я чую де я схибив, де моя помилка...
Во у Молитві є важливо - Слово.
Воно дуже просте, лукавий хай сміється...
Бо ця до тебе ось така промова -
Чиста, живе зі мною поки серце б'ється.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811484
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 02.11.2018
Кохання - це неначе чиста та смачна вода,
Та, що вгамує завжди спрагу.
Та відчуваються тоді дива.
Дарує вона трохи щастя та наснаги...
Кохання це неначе теплий вітер
Духмяний з присмаком цвітіння,
Дерев та дуже дивовижних квітів
Та Сонечка в цих барвах мерехтіння...
Кохання може це вогонь?
Але не спалює він, а трохи серце гріє,
Той що спасе від страху та безсоння,
Та добрі почуття теплом своїм навіє...
Справжнє кохання це є матінка Земля!
Вона колиска справжня наша
Та , що завжди підтримує життя
Із вірою, що далі буде тільки краще.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809837
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 02.11.2018
Птичка.
А. Пушкин.
В чужбине свято наблюдаю
Родной обычай старины:
На волю птичку выпускаю
При светлом празднике весны.
Я стал доступен утешенью;
За что на Бога мне роптать,
Когда хоть одному творенью
Я смог свободу даровать.
Переклад
Пташка
На чужині спостерігаю
Наш рідний звичай давнини:
На волю пташку відпускаю
При світлій святості весни.
Я став доступний утішінню;
За що на Бога нарікати,
Коли хоч одному творінню
Я зміг свободу дарувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788728
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 01.11.2018
[youtube]https://youtu.be/3a32Hb06IFE[/youtube]
Ні, не жалію, що народилась на цей світ,
Де ясне сонце, пестить моє серце й душу,
Силу черпаю, із землі вже не мало літ,
Що дає доля, спорожнюю її чашу.
Ні, не жалію, колись птахом полетіла,
В чужу сторонку, де все досягала вершин,
Де в колективі, як радість друзів зустріла,
Тоді для мене, навіть не був гірким полин.
Ні, не жалію, як місячна ніч, не спала,
Светра в`язала коханому чоловіку,
І вишивала… стежку рушниками слала,
Щоб тільки в щасті, прожити разом довіку.
Ні, не жалію, що стояли на дорозі,
Химерні люди, бажали нас розлучити,
Моя молитва, всіх стрічала на порозі,
Божа наука, навчила, як далі жити.
Ні, не жалію, що приходилось прощати,
Ростили діток, у злагоді, ради сім`ї,
Так я зуміла, тебе віддано кохати,
І нам весною, в саду співали солов`ї.
Ні, не жалію, ні за чим, я просто живу,
Все, що минуло, давно змилося дощами,
Вже відболіло, образи всі переживу,
Я насолоджусь спілкуванням і віршами.
Ні, не жалію, промайнуло наше літо,
У хлібнім полі, разом збирали зернини,
І по житті, все зустрічали привітно,
Й ніжні волошки, до народження дитини.
Ні, не жалію….осінь, листя відлітає,
Із листопадом припадає до землиці,
Й медовий спомин від винограду лишає,
Тож помандрую із думками до криниці.
Щира подяка, цьому, вже рідному краю,
Де я п`ю воду, мию ноги в срібній росі,
Ясні світанки й вечори радо вітаю,
Життя щасливе, кожен день тішуся красі.
Ні, не жалію та часом, може й заплачу,
Як ніжний погляд і квіти, принесуть діти,
Як онучаток, веселих, щоденно бачу,
Дякую Богу! Не дарма! Я на цім світі!
Радіймо люди! Цінуймо те, що маємо,
Шануйте поле, кожен своє в цьому житті,
Щоб мирно завжди, ясну блакить стрічаємо,
Щоби волошки, рясніли по стиглім житі!
30.10.2918р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811983
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 01.11.2018
На моей параллели - осень...
На твоей - обитает зима...
На моей - серебристые росы...
На твоей - и метель,и пурга...
На моей - безответная нежность...
На твоей - беспризорная боль… -
В неизведанную безбрежность
Нескончаемая консоль...
На моей параллели света -
Неба синего уголок...
Для моей половины метка -
Позолоченный образок...
На моей половине свечи
Зажигают поленницу снов...
На твоей,наступая, вечер
Обнимает земную юдоль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812091
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 01.11.2018
Пам’яті рідного брата Івана
Йому б ще жити,
радіти дітям та онукам,
тішитись сонцю і новому дню
та час його минув,
коли зустрів він 62-гу осінь золоту...
Де логіка в завершенні логічнім,
Якщо на кін поставлене людське життя?
Коли у дім твій гостем опівнічним
Без стуку в двері входить смерть без вороття.
По що прийшла та по якому праву
Відмірюєш на дивний розсуд межі літ?
Осінь знімає листяну заграву,
Щоб по весні дерева вбралися у цвіт.
А ти на вічний спокій забираєш,
Свічею гасне усмішка з лиця жива.
Невтіха ридма, як пече, не знаєш,
Тремтінням торсає зігнутого плеча?..
20.10.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810743
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 21.10.2018
Мій сад любові в золотій імлі,
А ще в нім і смарагдове, й багряне.
Вражає різнобарв*ям стільки літ,
Гілля думок душевно досі манить.
Осінній день несе щедрот плоди.
І стиглих яблук асорті із раю,
І шепіт пахощів айви: прийди...
Вони втамують біль, загоять рани...
Мій сад осінній в золотій імлі,
Його плекали руки мами й тата.
І найдорожчої нема землі,
Де сад любові, й серцю рідна хата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810714
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 21.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=81JC95E4f9w[/youtube]
Безшумно впав один листок,
Приліг, неначе відпочити.
Йому б повітря ще ковток,
І ще б хоч трішечки пожити.
За ним упав іще один,
А потім зграйка полетіла,
(Таке життя й людського плин)
Неначе чайки легкокрилі.
Хтось полетить за журавлями,
Якщо він місце там знайде,
Чиясь душа пройде стернями,
І просто так собі піде..
Лиш озирнеться на хвилинку:
Не все почув, не все сказав.
І із сльози уже крижинка,
Розтане тихо поміж трав.
Це буде потім, хай колись,
Таке життя, не переробиш..
А зараз мова йде про лист...
І все ж подібне щось знаходиш....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810794
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018
[url="http://s.poembook.ru/theme/e7/65/d4/2a96980c8c1e5c265fb8b0ca230ba3fa9a44f159.mp3"target="_blank"]© Ссылка на аудио откроется в новом окне.[/url]
Такая не простая штучка, этот родительский диван.
Я столько раз его толкала, а он стоит, где и стоял.
Я за него держась руками хожу как в море капитан.
Меня диван всегда спасает он очень добрый великан.
Я только пальчиком касаюсь за кромку доброго дивана
И плавно ножку подвигаю, чтобы сейчас пойти самой.
Но видно сил ещё так мало, а мир сейчас такой огромный.
И я опять валюсь на коврик, расставшись со своей мечтой.
Бусяня кот, любимчик мамин, он мне пытается помочь.
То носом мокрым в меня ткнётся, то убегает быстро прочь.
Я думаю, он так по дружбе, меня пытается учить.
А я ещё совсем малышка и только начинаю жить.
За дверью, там, в огромном мире, живет Серёжка мой дружек.
Он часто с мамой к нам приходит, и песни мне свои поёт.
Мне без него всегда так скучно, я без него грущу.
Я научусь ходить на ножках, потом Серёжку научу.
Я не держусь! Стою сама! Я вовсе не дышу.
Большой диван меня не держит, и на ковер я не лечу.
Огромный Мир застыл в мечтах и в меня верит кот Бусяня.
Я делаю свой первый шаг, а слёзы вытирает мама.
Я отпускаю исполина! Я в Мир шагнула! Я смогла!!!
Теперь вокруг я всё исправлю, сама решая все дела.
А мама хлопает в ладошки у неё слезы на глазах.
И я иду в гости к Серёжке на своих маленьких ногах.
© Copyright: Александр Донец, 2018г.
Картинка - из открытых источников.
Озвучка - Читает Ирина Волкова.
Музыка Джоакино Россини "Сорока воровка"
[url="http://s.poembook.ru/theme/e7/65/d4/2a96980c8c1e5c265fb8b0ca230ba3fa9a44f159.mp3"target="_blank"]© Ссылка на аудио откроется в новом окне.[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810541
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 21.10.2018
Красивая осень, нужная -
Зима далеко пока...
И я с дождевыми лужами
Справляюсь сама... Легка
И эта прозрачность синяя,
Где яркий осенний лист
Закружится с первым инеем
Так сказочно... Пианист
Играет опять нескучную
На улице - просто так...
Я молча стою и слушаю...
Понравился мне... Чудак...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808543
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 17.10.2018
Привет!
Я где-то здесь
И я в /случайном, но/ порядке,
По-прежнему дыша
Тобой.
.
.
.
А что ты делаешь
В свободное /от жизни/ время,
Когда смирение
Оправдано
Борьбой?
Автор картины Brian Hugh Warner (Marilyn Manson)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793888
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 17.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SyotJK6NJ1o[/youtube]
Тобі я вишию хустинку,
Цей непростий носовичок.
Лише замешкаюсь хвилинку:
Яких тут вибрать ниточок?
Ниток чимало - розмаїття,
Як мрій нездійснених клубок.
Калини вишию я віття,
А на калині - голубок.
Внизу, нитками, що із сонця,
Два серця ніжно обнялись
І вигравають у багрянці.
Це ті, що в вірності клялись.
Коли над хатою своєю
Почуєш клекіт журавлів,
То знай: за просьбою моєю,
Несуть дарунок, що без слів...
А ти одягнеш вишиванку,
Підеш у Храм в ранковий час.
Молися Богу спозаранку:
Це Він колись обох звів нас..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810365
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 17.10.2018
[img]http://pannochka-rukodelie.com/products_pictures/fotor3760_1435918174.jpg[/img]
Твою я долю вишию, мій краю,
Візьму веселки гаму кольорів.
Хай барвами яскравими заграє,
А чорному не буде місця в ній.
Калини грона вишию червоним,
Хай пломеніє символ у віках.
І прапор України – синьо-жовтим,
Щоб славив рідну Неньку у світах!
Вкладу тепла шматочок в кожен хрестик
І замережу золотом поля.
Хай в нашій Україні мир воскресне
Й достатком щедрим повниться земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810222
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 17.10.2018
Рушники, рушники, рушники..
Ті, що ненька мені вишивала
І вкладала всю душу в нитки,
Та й на долю мені дарувала.
Щоб мене по життю берегли,
Щоб завжди від біди захищали,
А недобрі холодні вітри
Щоб родину мою оминали.
Як прощатись настала пора,
Я з собою взяла їх в дорогу,
Оберегом щоб стали добра
Й відганяли біду і тривогу.
Простелилося ними життя,
В них і радість, й надія, й розлуки.
Я б до матінки йшла навмання,
Як насняться натруджені руки.
Вже й мої пролітають роки,
Сивина заплітається в коси,
Та зі мною її рушники -
Дорогі обереги ще й досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806816
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 16.10.2018
Коли в нічному небі догорить
Моя зоря, промчавши небосхилом,
Подумаю в свою останню мить -
Вона із тих, що все-таки, світили.
Не спіймана у ями чорних дір,
В висотах не відшукуючи слави,
Іде моя - одна з найменших зір -
Між інших, іменитих і яскравих.
Хай правди відстояти я не вмів
І хижий світ змінити був не в силах,
Але коли кипів у мені гнів,
Вона гарячим полум'ям горіла.
Байдужістю несе від мертвих тіл
З давно уже погаслими вогнями,
А в розсипі палаючих світил
Моя орбіту креслила за вами.
Коли смішні малята в перший раз
На ніжки піднімалися несміло,
Хвилюючись, дивилася на вас
Моя зоря, і променем світила.
Хай кажуть: - Не з важливих ти світил, -
Холодні зорі, мертві і не зрячі.
Але палаючи з останніх сил,
Моя зоря іде в сім'ї гарячих.
І навіть коли час мою свічу
Погасить в мерехтливому світанні,
Я в небі метеором пролечу,
Яскраво догоряючи востаннє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808660
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 16.10.2018
Озолотился горизонт,
Украсив краски октября.
Всё чаще открываем зонт,
Всё реже хочется дождя.
Всё больше ценится тепло,
Оно желанней на земле
И холода, как-будто зло,
Всё ближе тянутся к душе.
Мы снова кутаем себя
И в радость кофе, крепкий чай.
А если грустно иногда,
Мы даже скажем:"Не скучай!"
Но всё-же грусть, порой тоска
Свою лазеечку найдёт
И этой осени хандра
Уже опять готовит лёд...
Пускай сменился календарь,
В душе не стоит замерзать.
Себя и ближних не ударь.
Ведь лучше всё-же согревать.
Решил последний куплет всё-таки
немного изменить, оставив и прежний:
Пускай сменился календарь,
Не стоит всё-же замерзать.
Любое время- это дар.
Об этом надо вспоминать.
8 октября 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809781
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 16.10.2018
Но вот опять тепло, легко
И от дождей пропал и след.
В душе комфортно, хорошо.
Закинутый подальше плед.
И словно лето на душе.
Кто хочет, может загорать.
Но это лишнее уже,
Придётся скоро "моржевать".
Все рады проблескам тепла.
Живя, трудись, не будь ленив.
Шедевры осени всегда
В природе дарят позитив.
Ещё красуется листва
И даже пчёлка вся в трудах.
Не скоро всё-таки зима.
Ей в радость "пошуршать" в цветах.
10.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809784
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 16.10.2018
ПОВТОРЕННЯ ІЗ ЗМІНАМИ
ІЗ СВЯТОМ ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
ПРОВІСТЯ ПЕРЕМОГИ
Було ,це за князя Аскольда в прадавні часи,
давні руси і агоряни бились за Царгород,
біля його стін стояли на смерть вірні сини,
панувала, убогість, розруха ,злидні голод.
Голосний дзвін , кликав городян до храму ,
на всеношну службу поклони до Бога Отця,
спішили, слушні учні Андрій і Єпіфаній,
явилась Пречиста із ангелами , як зоря.
Під небесним куполом розкрила біле покривало,
благала зупинить війну у ревній молитві,
провістям перемоги,- благодать... чудо сталось,
сяяла білосніжно захищала у битві.
У величчі ,шані ,стоїть- Блаженна Богиня,
підняла долоні,по -серед темряви-світло,
прохання несла,Всевишньому Ісусу сину,
Оранта Богородиця, бальзам -у молитві .
Маріє веди до Христа в істину дорогу,
від спраги -у дусі святім цілюща водице
ти надійне плече, - є права рука Бога,
у Христовій Церкві ,опора -Небесна Царице.
Візантії, ніс радісну звістку про слов'ян Андрій,
у писання ,засіяв зерно правди живе слово ,
щоб з'єднатись із нею у молитві святій ,
і вовіки славити Бога -свято Покрови.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810034
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 16.10.2018
[b][i]Візитки жовтня з сірою каймою,
Зважнілим листом б'ються об паркан.
Так добре йти, збиваючи ногою,
Лежачих долі сотню ікебан
Узрівши, як хмаринок дві овечки
Забіг долають в синіх небесах,
Як сотих дум гойдається вервечка
На доленьки щасливих терезах.
І, як блакитно-сиві небозводи
Підносить сонця в золоті кільце.
Це просто дрібка щастя й насолоди,
Це просто осінь... осінь... от і все..[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810042
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018
Осіння жінка - Муза для поетів,
Слова любові й ніжності летять.
Пісні для неї й радісні куплети,
На струнах серця й осені дзвенять...
Осіння жінка - таємниця ночі,
У погляді осінньому цвіте.
У неї плачуть і сміються очі
І кожен раз їй дякують за те.
Осіння жінка - мов троянда квітне,
Не обриває вітер пелюсток.
Вона в осіннім листі теж привітна
Й тендітна, наче пророста росток.
Осіння жінка - чародійна казка,
Яку не відгадав в житті ніхто.
Її любов, турбота, ніжна ласка,
Завжди відверта і завжди на сто...
Осіння жінка - мов вельможна пані,
Сльозини, наче перли у очах.
Хода її підвладна справжній лані,
З'являється вона у дивних снах.
Осіння жінка - в вихрі листопаду,
В калині, що намисто одягла.
У неймовірній тиші мого саду,
Яка давно в полон мене взяла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810032
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018
Зварник,- це металіст чи металург?..
Відразу й не скажеш... Та точно,- це
Не юрист..І не програміст...Тих - кучі...
Іде хлопчина вулицею міста,-
Обличчя світле, тополиний стан,-
Це вже не Ваня - це Сенько Іван
Несе в долонях долю металіста.
І металурга,- бо рука терпляча
Знайшла отой тонкий єдиний рух,
Коли жива ще й крапелька гаряча,
І міні - сонця вогник не потух.
Гаряча плазма вигнулась дугою
Між сяєвом космічно – білих плям,
Метал спливає кулькою тугою,
Покірний хлопцю й дуговим вітрам,
Лягає рівно в шов, міцніший криці,-
Той шов вгамує буйства силові…
Шумлять адреналіни в голові,
А за плечима - крила, мов у птиці.
Він вже досяг - чого душа хотіла,
І чим татусь гордився увесь вік,-
Бо зварник - це основа того діла,
Котре любив і знав цей чоловік...
Це він висів на поясі безпеки
Над хвилями Славутича Дніпра,
Над Нілом древнім вів блакитні треки,
Давав копрами вугіль на - гора...
Іде хлопчина радісно по місту,
Переступає батьківський поріг,-
Він вибрав не найгіршу із доріг,-
Дорогу праці, пізнання та хисту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809971
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 15.10.2018
Розкрила над світом обійми Покрова...
Яка величава й дзвінка її мова!
У храмах й соборах в молитві ми нині,
бо просимо миру своїй Україні.
Стоять дні ще теплі, осінні... казкові.
О, пишний наш світе! Вогні веселкові
у квітах осінніх до свята розквітли.
Покрила Покрова омофором світлим.
Увесь світ любов'ю Покрова прикрила...
Тут пташці летіти... нехай легкі крила.
Усіх її світла любов ця зігріє,
і кожного з нас захистити зуміє.
Розкрила над світом обійми Покрова...
Яка величава й дзвінка її мова!
Покрово Святая! Під синім тут небом
для нас всіх надійним Ти є оберегом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809937
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 15.10.2018
Онук
За палець мій вхопившися рукою,
не сміло дріботять маленькі ніжки,
ми біля озера гуляємо з тобою,
долаєм версти довгої доріжки.
Прогулянкою гордий я цією,
готовий цілий світ віддать тобі,
та буде це мізерною платнею,
за те, що ти весь час даєш мені.
03.08.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801800
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 15.10.2018
Затишна осінь, ніч, вікно,
Крізь штори світло з вулиці...
Ліхтар показує кіно...
До тіней тіні туляться.
Все рідше чути двигуни
Заморених автобусів...
На дно нічної глибини
Пішов цей бік на глобусі.
Цей край, зігрітий восени
Кленовими багаттями,
Де виростуть дочка й сини,
У втратах з благодатями...
Імлиста осінь, долі жар...
Відтак життя продовжиться...
Жертовне листя на вівтар
— До року рік примножиться...
Впаде аж потім перший сніг...
А поки — розквіт осені!
Щоб клени в пам'яті беріг
Не голими і босими...
Щоб вистачало ще краси
— Аж до весни зеленої,
Як антистрес — бери й носи
Світлини з гобеленами!..
Згадаєш може, хоч би раз,
В майбутнє поспішаючи,
В буденність, повз музей прикрас,
Тепло дерев палаючих...
Мов фото, з тих, що є мільйон,
Одне таке згадається...
В уяві вальс "Осінній сон",
Чи то "Бостон" програється...
Ти вимкнеш радіо в авто,
Літак зависне в хмареві
І слушна мить, одна — на сто,
Зійде в душевнім зареві
Застелить листя шлях думкам
І в грудях заспокоїться...
Не все ж то — міркувати нам,
Що скоєно й що скоїться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809899
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 14.10.2018
Такий знайомий батьківський поріг,
В свої обійми радо пригорне.
Для нас він, наче справжній оберіг,
Йому любов із вдячністю вернем...
Присядемо на лаві під вікном
Й поринемо думками в інший час.
О Боже! Як давно то все було,
Та батьківський поріг, чекав на нас.
Вдивляюся у сад, він постарів
І груша похилилась до землі.
Я їй немов мале дитя зрадів,
Ще молодим гойдався на гіллі.
А ось криниця - журавля нема,
У вирій за роки ці полетів.
Сумує за родиною земля,
Як вибачитись нам? Немає слів...
Стежина до малини заросла,
Давно, ніхто до рук не брав коси.
А під вікном все ж мальва розцвіла,
Вона напи́лась ранньої роси.
Такий знайомий батьківський поріг,
Так швидкоплинно десь спливає час.
В житті нам сотню випало доріг,
Та лиш одна, свята була для нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809901
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 14.10.2018
Ой прийшла Покрова, вся травичка кволо,
Та й голівку схилила, де не глянь, голо,
Застелила землю листячком багровим,
Покривалом теплим й різнокольоровим,
Тож спішіть дівчата, до гулянь весільних,
Та й єднайтесь, люди до святкувань спільних.
Всі засіки повні, вродила пшениця,
На Покрову, свято, хай чиста водиця,
І довкола покропить, ще й військо наше,
Щоб жилося вільно й набагато краще.
На сторОжі, стоять козаки вкраїнські,
Відчайдушні, горді, мужні й непохитні,
Хай всміхнеться доля, війна закінчиться,
Най у полі чистім, жито золотиться.
Поможи в Покрову , катів відігнати,
Щоби ясне сонце й не плакала мати,
Ми вклонімось з вдячністю, перед тобою,
Захисти, накрий від ворогів собою!
Богородице! Нехай дзвенять дзвіниці,
Прославляймо, тебе у щирій молитві,
Нині чудо станеться в божій благодаті,
Хай живе все людство в радості і щасті!
***
Шановні друзі ! Вітаю всіх зі святом Покрови!
Та Днем захисника України!
МИРУ, ДОБРА, РАДОСТІ, ДОСТАТКУ І ЩАСТЯ ВАМ!
13.10.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809848
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 14.10.2018
Люби мене щоліта, мов веселку,
Яка містком з усмішкою стрічає.
Єдиному тобі віддам я серце,
Наповню радістю і щастям чашу.
Люби мене, мов осінь кольорову,
Я подарую почуттів палітру,
Лише тебе зігрію теплим словом,
Божественна звучатиме нам ліра.
Люби мене, мов перший сніг узимку,
Що очищає душі від печалі.
Неначе у нічному небі зірка,
Сплітатиму із ніжності вуалі.
Люби мене, мов первоцвіт весною,
Кохай в промінні сонця до нестями,
Бо тільки в парі, як в ковчезі Ноя,
Любові збережемо вічність храму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809859
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 14.10.2018
[color="#9500ff"][i][b]
"Ночі осіннії, ночі безсоннії,
Звуки незв'язні і погляди томнії ..."= Олекса Удайко
***
Ночі осіннії, ночі шаленії…
Для двох сердець –то купіль незрівняная,
Мрії про щастя легкі,незбагненії,
Ночі осіннії,ночі блаженнії.
Ну то і що,що душа притомилася.
З осінню в парі у сум нарядилася.
Та серед осені є літо бабине
Для всіх чудовеє і незвичайнеє.
В танці кружляють осіннії крапельки,
Шальки із золота порозстелялися.
І павутинки - тонкі повелительки
До рукава чи трави притулилися.
Ранки осіннії, ранки чудовії,
Світ одягається в почуття новії.
Меланхолія літає ,мов ластівка.
Може,то -сонная вигадка осені…
Й Ночі осіннії, ночі шаленії…
Для двох сердець –то купіль незрівняная,
Мрії про щастя легкі,незбагненії,
Ночі осіннії,ночі блаженнії.
13.10.2018р.[/b]
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809827
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 14.10.2018
Де ступала осені нога,
Стежка із бурштину пролягла.
Вітер тихо крався так по ній,
Щоб насолодитись в тиші тій.
Осінь посміхалась й тихо йшла,
В сукні з хризантем вона була.
Довгий шлейф стелився по землі
І лишав сріблясті кришталі.
Закружляв круг неї листопад,
Повела вона його у сад.
Вітер розсердився і подув,
Він обурений на неї був.
Не сердись, ти завжди - лише друг,
Є довкола стільки ще подруг.
Закружляє загадковий вальс
І навіки поєднає вас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809802
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 14.10.2018
Втопилася на все в очах, в любові,
До серця горнеться твій голос повсякчас.
Вривається в години вечорові,
Терпкий зриває із душі зажури пласт.
І почуття, піднесенням у простір,
Пливуть назустріч осені, де дні з вітрів.
Випадок долі - вибір був на осліп,
Коли мене ти по житті в той час зустрів.
Серце забилось раптом, як шалене,
І до твого тягнуло провід навісний.
Щось відбулось спонтанно-навіжене,
Для інших невловиме, ти - жаданий, мій.
05.10.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809007
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 06.10.2018
Осінь не плаче... А хмари збирає.
Землю дощами вона поливає.
Щоб проростали всі зерна политі.
Варті ж бо плоду усі працьовиті.
І про дерева вона теж подбає.
Плаття й сорочки для них вишиває.
Всіх обійде осінь, всіх обдарує.
Золотом щедро мережки гаптує.
Візьме на себе журбу всю й тривоги.
Благословить у далекі дороги.
Зронить сльозу гірку, і не помітять.
Думають, дощ... бо ж дні сонячно світять.
Ой, як майстерно все розфарбувала!
Жодна пора ще такого не мала.
Айстри барвисті цвітуть і жоржини.
І пломеніє рясний кущ калини.
В серці залишу я барв цих цвітіння.
Ясного сонця живе в них проміння.
Їх кольори хай нас в стужу зігріють.
Як за вікном срібні віхоли віють.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808994
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 06.10.2018
Запотели стёкла (прошлого)...
Не зрите… -
Грусть запеленает сизым пояском…
Птицы улетели в южные орбиты…
Осень заржавеет (перед ноябрём)…
Вкусно пахнет дымом (вечером)… -
С рассветом - ароматом дафний…
Прелою травой…
Доктор, сигаретой вряд ли навредите.
Душу полечите (ржавым ноябрём).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808879
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 06.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2018
Мозаїка осіння мерехтить в очах,
І кожен лист, мов поцілунок жовтня,
А сонце розпустило золотистий чал,
І час все перемелює, мов жорна.
Життя іде, не відцвітає восени,
Збагачує його прекрасне поруч.
І зв*язує нас вдвох незрима оку нить,
Тепло дарує рідний серцю погляд.
Мозаїка осіння мерехтить в очах,
Несказані слова на волю рвуться.
І разом ми в полоні неповторних чар,
Хоч осінь, а квітує щастя рута.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808866
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 06.10.2018
Хто любить, як небо вдягає блакить,
Як сонце планету лоскоче,
Як хмарка пливе, як веселка висить,
Як дощик у шибку стукоче,
Як марево сіре окутує ліс,
Як сад угинається плодом,
Як ніч накидає у зоряний віз
Сни-мрії й везе небозводом,
Як пташка співа за вікном на зорі,
Як вітер вигойдує вітку,
Танцює сніжок у зимовій порі,
Народжує пуп’янок квітку.
Хто любить науки і знань дивовиж,
Дитячий запал і знемогу,
Той вчителем може назватися лиш,
Наставником, посланцем Бога.
Дивовиж – дивовижа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808863
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 06.10.2018
Тікала ніч, вже срібний ранок, на п`яти наступав,
Густий туман, білим лебедем, до річеньки припав,
Неначе стрічка, між трав, кущів вилась по долині,
Десь загубилась, таїлась у рудій полонині.
А велич гори, в полоні тримали чорні хмари,
Сонячний промінь, ласкаво всюди розсипав чари,
Ще б літу бути, здавалося осінь поспішає,
Птахи із сумом летять, « Курли », вітер розсіває.
В далечині, не видно, чути часто гримить,
Яскравий блиск, освітить гори, протягне далі мить,
І кудись котиться луна, так далеко – далеко,
Сидить під деревом, у смутку, єдиний лелека.
Краплі води, ледь - ледь стікали з низенького клена,
Скрізь засріблилась, сяє молода трава, зелена,
Чим помогти, юному журавлю - птаху невдасі?
Треба спішить, відпочивати, зовсім не на часі.
Та не радіє, серденько бідного лелеки,
Де заховатись? Тут біля високої смереки,
Така біда, крило здалося наче підломилось,
Небесна вись… і тіло вітру, швидко підкорилось.
В зажурі птах, як бути йому, що робити далі?
Вже чути крик, це подруга, розвіяла печалі,
Ні, не залишить, нехай і скрута, тільки пліч о пліч,
Разом завжди…. хоч осінь й зима, чи то день, чи то ніч.
Холодний дощ танцював дрібно. Листячко спадало,
І так кружляло, мов злато стелилось, зігрівало,
Враз світла мрія наповнила два молоді серця,
Надія є, знають спроможні, разом, віднайти щастя!
Хмарки пливуть, ще кілька днів і птах розкриє крила,
Тож пройде дощ, сонце всміхнеться, де й візьметься сила,
А їх обов`язок, догнати, друзів, всю родину,
Щоб навесні, повернутись додому, в Україну.
04.09.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808966
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 06.10.2018
Ми з тобою в зеленому гаю,
Більш немає такої краси.
Солов'ї для нас радо співають,
Линуть в небо дзвінкі голоси.
Ляжуть промені сонця на руки,
Нас зігріє сердечне тепло.
Де кохання - немає розлуки,
Щастя птах підставляє крило...
І хоч лист пожовтіє осінній,
Відірветься й на землю впаде.
Чи притрусить зима білий іній,
Нас кохання обох віднайде.
Не відпустить, не зрадить я знаю,
Бо у ньому жаринки вогню.
Серце кожного дня зігрівають
І шепочуть уста: " Так люблю"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809019
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 06.10.2018
Згасне день, ніч не встигне зродитись,
Ліхтарі не освітлять дороги.
Дивний сон зажадає змінитись
Порожнечею замість тривоги.
На майбутнє дивлюсь легковажно.
Нікотином тхне, вікна закриті...
Вже не боляче й навіть не страшно;
Все одно я один в цьому світі.
(06 вересня '18 р.)
[i]Оригінал: Анатолій Кириченко,
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557205[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808092
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 05.10.2018
Чим пахнуть осінні дощі,
Холодні, прозорі і чисті? —
Всіма кольорами душі,
Опалим покрюченим листям;
Будинком, де мешкав колись,
Куди обіцяв повернутись
І мріями, що не збулись,
Бо їм не судилося збутись.
Вони також пахнуть вином,
Налитим з дешевої пляшки;
Старим дерев'яним вікном;
Вазоном, де в'януть ромашки;
Твоїм темно-синім плащем,
Який прикривав і волосся,
Й нарешті — тим самим дощем,
З якого усе почалося...
(09 вересня '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806109
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 05.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2018
Чому мені так гризько,
Коли тебе нема?
Зате коли ти близько,
Тікає геть зима,
Душа кудись несеться,
Волосся щось скубе
І серце швидко б'ється —
Лиш бачу я тебе...
(09 вересня '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806115
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 05.10.2018
Розчиняється в сірих калюжах
З парасолькою й дивним плащем
Сум, який у знесилених душах
Просинається разом з дощем.
Він блукає брудними дворами,
Зазирає у вікна, мовчить
І вишукує в спогадах шрами
(Бо у цьому йому таланить).
Сум німий, його рухи безмовні,
Вглибину проникає і вшир.
Він всередині тебе і зовні —
У душі і на стінах квартир;
В килимах із пожовклого листя,
На дахах темно-сірих споруд
І у кожному закутку міста;
У думках, у віршах — навіть тут...
(23 вересня '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807588
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 05.10.2018
Підійшов до журналістки – до блондинки Ніни,
Бос відомої газети «Правда України».
Каже дівчині грудастій, милій, блідолицій:
- Терміново опитати треба люд столиці.
При розмові увімкнути диктофон в кишеньці.
Скільки є людей щасливих в Україні-неньці
У відсотках зрахувати. Ось таке завдання.
- Зрозуміла.
У вівторок встала Ніна зрання
І пішла у місто. Костю стріла між акацій.
Запросив її в їдальню він по місцю праці.
З’їли сирники і кави випили по чашці.
- Я піду, у мене справи, - мовив Ніні-пташці.
- В мене теж. Питати буду, чи всім добре жити.
- Успіху!
-. Й тобі народу гарно послужити!
Три години працювала Ніна і завзято –
Від ста з лишком перехожих відповіді взято!
У редакції відсотки вивела без ліні.
Дев’яносто вісім кажуть, добре їм в країні.
Бос прослухав запис. Правда. Плюс великий владі!
- Де ж опитувала люд ти?
- У Верховній Раді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800381
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 28.09.2018
Задзвонила Олеся у храм,
- Є в вас образ, що Гошівським зветься?
Я б купила.
Мужчина: «Цей крам,
Жінко люба, в нас не продається.
- Ну, а хрестики срібні хоч є?
Можна вибрать собі чи дитині?
Ні. Не має. Терпіння моє
Вже тріщить. Щось цікавить ще нині?
- Так. Є свічка у вас воскова?
Обійтись храм не може без цього!
- Це не церква, це рада міська.
В нас немає нічого святого!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802803
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 28.09.2018
[b][i][color="#0066ff"]"Не попутай, бес"
Темнота - над пропастью...
Прямо камнем - вниз.
Душу режут лопасти,
Мне б - еще, на бис!
Мне б еще безумие
"Не попутай бес"
Темнота - как мумия,
Как дремучий лес-
Держит душу замертво,
Не пускает в пляс.
Мне бы - солнце, заревом,
Телом возродясь!
18 08 2018 г
Виктория Р[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803714
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 28.09.2018
[b][i][color="#ff00f7"]Ах, лето, пора золотая!
Пусть ярче кружится планета,
Пусть солнышко светит вовсю!
Немножко осталось до лета,
Всем сердцем его я люблю!
Я жду его больше, чем "очень";
Надеюсь, оно придёт в срок.
Прогноз мой - и ясен и точен,
И жизнь, как меж пальцы песок...
Ах, лето, пора золотая!
Прибавит поспешно мне год!
Непрожитых лет еще стая,
И множество разных забот...
12 05 2018 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791680
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 28.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2018
Втечу від сірості із кам*яного міста
В осінній ліс, що кличе шумом знову,
І вільний дух його - життя наповнить змістом,
Я ж кожної рослини знаю мову.
Мені відомі змалку лісові стежини.
Кремезний дуб знімає капелюха,
Від вітру шепіт листя, ніби пісня лине,
Лежить у травах росянистий люрекс.
Погладжу лагідно кору ялин і сосен,
Вклонюсь осині, липі і калині,
До себе ніжно пригорну я мудру осінь
І ліс - живий куточок України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808113
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018
Думала, я - сильная,
но ошибалась.
Жила в слезах купаясь,
но в одиночку всего
добиваясь.
Жизнь шла своим чередом,
кто же знал, что горе
стоит за углом,
что оно в свой плен
возьмёт с головой
накрывая, не жалея,
оставит только сердцебиение.
Вижу счастливых людей,
и не очень, но не таких,
как я, замороченных.
Не устаю повторять,
что мне очень жаль,
ведь Жизнь практически
прожита, а спина
осталась не защищена.
Стою в жизненном бою,
как на передовой,
и нет никого
рядом со мной.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808114
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018
Вершин торкається осінній сум,
Шумить діброва і дощами плаче.
Багровим листом золотистих рун
І ніч без зорів начебто не зряча...
Блукає вітер стежками один,
Зриває з горобини бісерини.
Туман його приятель, наче дим,
Розвішує осінні павутини.
У лабиринті згублених доріг,
Блукає морок, виходу шукає.
Зима тихенько ступить на поріг,
До осені у гості завітає.
І білим глянцем вкриється ріка,
Зупинеться нахвильку, задрімає.
Вона була колись така дзвінка,
Нехай тепер тихенько спочиває.
Осінній сум блука межи ялин,
Торкається до гордої ліщини.
У небі відлітає птахів клин,
Прощальний клекіт в піднебесся лине...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808138
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018
Сонце сідало, все нижче й нижче,
Ніч наступала, все ближче й ближче,
Щебет уйнявся….Так тихо в лісі,
Листя кружляє, як в шкільнім вальсі.
З сумом спадає, ледь - ледь шепоче,
Грітись під сонцем, так дуже хоче,
А вітер мляво, немов в колисці,
Теж у дрімоті, в багровім листі.
Ніч королева .. осінь стрічає,
Місяць лукавий, сміло моргає,
Тиша повсюди.. зорі низенько,
Йде прохолода, зовсім близенько.
20.09. 2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808110
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018
Пташиний спів тут не лунає дзвінко,
Дерева плачуть, ранені стоять.
Війні, що почалась немає спинку,
Там діти по льохах тихенько сплять.
Розкидані, зруйновані всі долі,
Покинуті, розвалені хати.
Схід опинився у тяжкій неволі,
Загарбати його прийшли кати.
Але ж то наша, наша Україна
І доля завжди в нас була одна.
Як мати до грудей пригорне сина,
Так Україна пригорне дитя...
Не вдасться злому ворогові знищить,
Луганщину забрати і Донбас.
Ми українці піднімемось вище
І сам Господь почує в небі нас.
Пошлють нам, небеса, благословення!
І зійде світло ясне до землі.
Ще з прадіда козаче в нас коріння,
Тож підростають козачки малі.
Рука більш не торкнеться супостата
І не візьме чужого більш вона.
Бо в Україні, завжди, брат - за - брата
І Україна в нас на всіх одна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807490
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 28.09.2018
Тусклый осенний денёк...
Но в сердце - огонёк!
Погода ясная в душе!
В ней взлёты!
То, что нужно мне!
Каждый день в дороге...
Любуюсь Красотой!
Вижу краски...
Люблю мечтать осенним днём...
Компенсация в Природе!
За то, что не хватает тепла...
Куда ни глянь -
Вокруг такая Красота!
Вижу Неба островок,
Среди серых облаков.
В нём синь можно разглядеть...
От Красы такой
Так хочется мне петь!
Не важно, что Небо в седых облаках...
Осенний денёк!
Твою Красоту принимаю, как Дар!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807881
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 28.09.2018
Золотая осень
У Природы просит -
Бабье лето, хоть на время Дать...
Чтоб забыть про холод...
О дожде, туманах...
Солнечное утро хочется встречать!
Хоть не слышно пенья...-
Птицы улетели...
Тонкой паутиной подаё́т нам знак...
Словно в сказке, осень!
Ей Да́ли то, что просит...
Вернулось лето!
Чудо!
Благодать!
Подружились осень с летом...
Хоть на время...
В па́ре дружной
Стали друг друга обнимать...
- Ты - красива - осень!
- Ты - тёплое - лето!
Как хорошо им вместе рассветы встречать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807989
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 28.09.2018
Я ходила, все бродила по стежках багрових,
Росу сонце засріблило по квітах махрових,
Дай погляну, подивлюся, де твій слід згубила,
Де стрічала й проводжала, адже так любила.
Вже не чую, я журавлів, вони відлетіли,
Любувались їх любов`ю, самі так хотіли,
Та не склалось, не судилось, вороги напали,
Десь кохання загубилось, біда розтоптала.
І не світить, сонце ясно, плач пташиний лине,
Сад вишневий зажурився, ой час швидко плине,
Вітер коси розвіває, як віти в берізки,
Пече біль, душа страждає, геть розбила ніжки.
Все броджу, я босонога, хоч осінь похмура,
Стогне рідна Україна, гуляє зажура,
Мабуть досить голосити, зготуємо зброю,
Із братами на війноньку, йдем вперед – «До бою».
Не одній, на білім світі долю поламали,
Вороги, щоб ви прокляті та й на вік пропали,
Та стежина не багрова, вже чорною стала,
Люди добрі, скажіть чому, війна всіх забрала?
Козаченька й тих янголів, що летять до неба,
Нащо чорна хустка в моді? Прошу вас не треба,
Цю навалу зупинімо, будем захищатись,
Паханів, усіх кремлівських сміло в шию гнати.
Дріботить, дощик тихенько, розриває душу,
Туга серденьку, тріпоче та стерпіти мушу,
З дощем сльози по стежині, гіркі і солоні,
Хай би врешті закінчилась, ця війна на Сході.
З дощем сльози по стежині, гіркі і солоні,
Хай нарешті закінчиться, ця війна на Сході.
,
Повтор 2 рази останні дві строчки
в кожному куплеті, крім останнього.
26.09.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807946
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 27.09.2018
Осінь...
Синє небо...
Кофтинка...
Мох...
Твої очі...
Жаринки...
Вдвох...
Птах цікавий...
Крутнувся...
В путь...
Дві ласкаві
Руки
Снують...
Вушка...Шепіт...
Клекоче
Кров...
Спротив гине...
Безволля...
Зов...
Руки...Ніжки...
Як треба...
Рух...
Зустрічає...
Щоб він
Не тух...
Нігті...Спина...
Чуттєвий
Слід...
Обвилася...
Гарячий
Лід...
Трепет... Миті...
Медовий
крик...
Щастя...Часу
Згубили
лік...
Паутинки....
Ми вище...
вдвох...
Немов килим,
Вологий
Мох...
Синє небо...
Кофтинка...
Мох...
Твої очі...
Жаринки...
Вдвох...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808004
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018
Нахмурилось небо, полили дощі
І вітер зриває з дерев і кущів.
Листочки останні кидає до ніг,
Сховається осінь, впаде білий сніг.
Прийде повелителька диво - зима,
Розвісить сріблясті сніжинки вона.
Сліди хуртовина усі замете,
Дихне мороз в спину жорстоко за те.
Та серце гаряче мороз не торкне,
Воно все розтопить, зігріє сумне.
Розвіє печалі усі вітерець,
Торкнеться коханням гарячих сердець.
І перші промінчики сонця - весни,
Які зазирають до мене у сни.
Засвітять яскраво і з'явиться цвіт,
Сьогодні ще осінь і пасмурний світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808035
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018
Душа кричала,
пыталась всё начать сначала.
Чайкою одиночества,
билась о море творчества.
Силы последние отдавая,
криком врывалась в Мир.
Червячком, как в яблочке,
в сердце одиночество,
доедает совести
остатки пророчества.
Жизнь жестока и горька,
спуску не даёт,
не гонись за славою
попадёшь в пролёт.
Не гонись за дружбою,
смело подведёт.
За богатством тоже
тленно, как и всё...
Попроси у Бога лишь одно -
испытать Любовь,
она ведь нетленна
и жива во всём.
Сколь мы не пытаемся
свою Жизнь сберечь,
но Судьба немилостива
и остра, как мечь.
Рано или поздно
всё на места расставит,
потому что Миром
повсеместно правит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808000
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018
Казочку про Рябу бабця дочитала. Замислився дід...
й внучка здивувала.
- Що ж воно за кура? - дід промовив стиха. Обіцяє золотеньке.
Та не було б лиха! Якщо стане нести золоті яєчка...
- Тихо... Тихо... - бабця діду. - Більше ні словечка.
А внучечка прислухалась до кожного слова, то ж у мить
зметикувала про що іде мова.
- У вас, - каже, - якісь кури неправильні. Знайте! Тому яйця
легко б'ються. Часу ви не гайте!
У декого, бачте, кури золотом несуться. Золоті яєчка
так просто не б'ються.
Завтра піду обміняю, одну... на десяток. Купимо гарну корову,
троє поросяток, і козлика, і козичку, баранця й овечок. Ще й
для мене назбираєм золотих яєчок.
Ой, як добре стане жити... Лиш відпочивати! Ото тільки,
що й мороки - яйця продавати.
Отакі від внучки чули баба й дід словечка.
Добре, якщо несуть кури простенькі яєчка! Ті прості,
скажу вам, кури тримаються хати. Ще й навчають наших діток
гарно працювати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807991
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018
Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ
А від щастя ,любов'ю серденько тріпоче ...
немов у зеленого клена листя на вітру,
закоханим, стежки осяюють Білі ночі,
Щоб сказати :щирі слова" Я ,тебе люблю!".
Народились почуття , пісня про кохання...
цвіте весна білосніжна - лебедям в саду,
і під сіянням зір ,дивляться в очі до рання...
щастям -квітне душа , як цвіте бузок в маю .
Квітнуть ,самоцвіти- у місячнім серпанку,
зоряним вінцем вінчає двох - золота пора...
і явір ,скрипаль виграє на скрипці циганку...
запрошує ,на весілля -пара молода.
Наречена ,як вишня у білосніжній фаті,
закружляла із коханим у вальсі від щастя...
під куполом небесним подали руки свої,
щоб збудувати свій дім і щасливу казку.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807894
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 27.09.2018
А я б хотіла, щоб іще було літо,
Іще бажала, щоб щастя, для всіх квітло,
Не відлітали вихорем, всі дні літа,
І по дорозі, завжди привітно й світло,
Щоб жодна з них та й не тернистою була.
Нехай була б, не тільки я - всі щасливі,
І в небі хмари, розігнались журливі,
Війни не знали, люди на святій землі,
Із щирим серцем, клопоти буденні всі,
Виконували для покращення життя.
А, ще хотіла, щоб люди на планеті,
Щоб лише в дружбі і не мали секретів,
Щоб завше щирі, як барвисті світанки,
У срібній вуалі, з ясним сонцем ранки.
Творить, писати і надихали жити,
Прекрасну землю берегти, цінити,
Як рідний сад, щоб нащадкам залишити.
25.09.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807886
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 27.09.2018
Осінь…Туман…
Люди... Життя...
Пізній полудень…Сквер,- у тумані…
В сивій млі палить мама з візком…
Випивохи курликають п’яні…
Тітка Маня їсть хліб з молоком…
Жовтий лист тихо плаче і пріє…
Дві ворони щось в урні клюють…
Сивий бомж обняв тумбу і мріє,-
Де б іще хоч на чвертку здобуть…
А тут інше... Мобіла... Співає
І купається в щасті ця мить...
Для цих осені, певно, немає,-
Цвіт конвалій...Цілунки... Болить!..
Я чекаю!.. Яким?.. Опівночі?..
Зустрічаю!.. Не думай... Все є!..
Сяє щастям... Цвітуть карі очі,-
Моя горличко!.. Щастя моє!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807871
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 27.09.2018
[b][i][color="#000080"]Як дитинно спить світ на світанку!
Все завмерло: і поле, і ліс.
Безгомінну ідилію ранку
ледь порушує шурхіт коліс –
й знову тиша. Світлішає морок.
Дальній постріл – полюють качок?
Мов шампанського вистрелив корок,
наполохавши з плеса пташок.
Мить – і сонце, ще з-за небокраю,
ніби спалахом прожекторів,
позоло́тить хмариночок зграю,
що згубила обійми вітрів
і зависла у сяєві сонця.
Чи зібрався ангеликів сонм,
що літали вночі повз віконця
й стерегли мирний спокій і сон?
... Для душі – наче жест нагороди,
незабутні моменти чудес
ця феєрія дійства природи
з лазурової сцени небес.[/color][/i][/b]
12.09.2018 р.
Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806373
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 24.09.2018
[b][i][color="#000080"]У кожного свої є вподобання
з того безмежжя, що згубило лік.
Позбутися їх – марні намагання,
в полон здались ми залюбки й навік.
Ті люблять танці, спорт, мистецтва твори,
а хто в обійми Бахуса бреде...
Я ж – у полоні чарівниці-Флори.
На сходинці за нею, Муза жде,
бо знає добре: я в цупких тенетах
страшної сили – магії краси.
Мій сад для мене – чарівна́ планета
буяння дивоцвітів і яси.
Вражає диво: непримітний корінь,
насіннячко, а іноді й листок,
враз розіллються, як весняна повінь,
квітучим різнобарв'ям пелюсток
у ніжність перших крокусів, нарцисів,
тюльпанів, незабудок голубінь,
в помпезність фараонову ірисів,
півоній чи в дельфініумів синь.
Жаринами полум'яніють маки,
контрастом їм – гортензії шапки,
проснулися від сонця портулаки
і виткали яскраві килимки.
В коронах гордих королівських лілій
заграла діамантами роса.
З дерев, щоб ті від спеки не зімліли,
розвісили ліани паруса.
З верхівки вишні, обійнявши гі́лля,
стовбурчить вушка "кручений панич",
силкується згадати, мов з похмілля, –
що він робив на вишні цілу ніч?
Мов наречена, вквітчана веранда
потічками з ломиносів квіток.
Цариці незрівняннії, троянди,
ошатно оповили закуток... –
Для них раніше сонця прокидаюсь,
спішу в мій рай по вранішній росі,
блаженно в Божій розкоші купаюсь,
виспівуючи серцем гімн красі.
Затамувавши подих, – не зламати б! –
я вітерцем над квітами лечу
і, вбравшись у п'янливі аромати,
розчулена, з пелюстками тремчу.
Я в цьому царстві квітів – повелитель... –
і в ролі землекопа та раби.
"Кайфую" від краси як небожитель –
і падаю від втоми чи журби...
Що ж Муза?
Неспроможна на образу,
ховається за плетивом гірлянд
і шле, всміхнувшись, думку, о́браз, фразу,
що я читаю в шепоті троянд.
О світла Музо! Літо вже за гори
несуть птахи на крилах, за моря.
Разом з теплом розтануть чари Флори,
і упаду в твої обійми я,
бо скучила.
І ми не раз – вже скоро! –
під плач дощів, під музику вітрів,
біля вогню в холодну сніжну пору
торкнемось поетичних вівтарів.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807024
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 24.09.2018
ЩАСТЯ НЕ КУПИТИ ЗА ГРОШІ
Щастя ,не купити, не привласнити за гроші...
воно не продається за золоті дукати,
цвіте самоцвітом у любові в розкоші,
щоб у храмі душі божий світ величати.
В магазині, на базарі купиш їсти пити,
наймодніший, найкращий одяг і супер взуття,
і прийдеш до влади... та два життя не прожити-
всі прагнем споріднену душу любові добра.
За євро ,долар не придбати скарби духовні ...
намалюєш казку ,але не подаруєш сон,
як збудуєш хату посадиш сад за свої кровні...
засяюють очі , посядеш на високий трон.
Щастя ,тоді коли є дім, сім'я, друзі родина...
від щирого серця даєш на боже в офіру,
приємна мила мова солодить, як малина,
хочеться жити, і слухати музичну ліру.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807706
дата надходження 24.09.2018
дата закладки 24.09.2018
Я слово до слова
завжди підбираю,
їх в душу і в серце,
з любов"ю вкладаю...
Чи будуть,не будуть
слова ті у вірші,
від гарного слова
мені веселіше...
Бува словам тісно,
буває й розлого,
та кожне з них гідне
і дуже вагоме...
Бувають,як в пісні,
у сні мелодійні,
старі і первісні,
цікаві,надійні...
Буває як сонце
мені заясніє,
тоді моє серце
безмежно радіє...
Бува як хмаринка
зникає в імлі,
чи як фотоплівка,
моргає мені...
Слова пересічні
тікають бува,
вертаю навічно,
в них правда жива...
Слова у замрії,
як доля моя,
спалахнуть привітно
і все ожива...
Як в музиці звуки,
красою дивують,
як диво-малюнки,
як квіти квітують...
Як місяць і зорі
у пору досвітню,
як перли у морі,
ведуть лиш до світла...
Буває встигаю
я їх уловити,
бува утрачаю,
щоб знову ловити...
Підібране слово
не просить підмоги,
в мені осідає,
дарунком від Бога...
Отак і збираю
старі і нові,
ліричні вживаю,
як перли живі...
Бувають як павідь
слова пречудові,
засвічують пам"ять
в українській мові...
Я їх не пакую,
не сію,пишу,
і друзям дарую,
й для себе держу...
Ловлю кожне слово
у снах й на яву,
ловити готова,
допоки живу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807579
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 24.09.2018
Просто знай, що для мене ти є,
Не зникав із життя ні на мить.
Бо ж кохання у серці живе,
Воно досі палає й горить.
Просто знай, коли осінь в вікні,
Посміхається теплим дощем.
Я лишаю цілунки на склі,
А у серці лишається щем...
Просто знай, як зима пригорне,
Доторкнеться щоки морозець.
Я коханий зігрію тебе
І не дам заморозить сердець.
Просто знай у промінні весни,
Заметілі квітковій в саду.
Я прилину до тебе у сни,
Я коханням до тебе прийду.
Просто знай, коли літо теплом,
Буде гріти і ніжити день.
Доторкнеться кохання крилом,
Заспіває чарівних пісень...
Просто знай, що у тебе я є...
Просто знай, що у мене є ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807554
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 24.09.2018
З нірки визирнула мишка, помітила кота Ти́шка:
- Ти б поспав, котусю, трішки. Чому ходиш тут, де мишки?
- Мур-р-р... - сказав їй тихо Тишко, Не хвилюйсь даремно,
мишко! Я погратись хочу трішки.
Мишка вже занудьгувала, то ж зраділа і сказала:
- Гру цікаву дуже знаю. Ти тікай, я - доганя-я-я-ю!..
Кіт побіг туди, де діжка. Учепилась за хвіст мишка
і радіє:
- От так гра! Бач? Догнала я. Ур-р-а-а!
- А тепер, - сказав їй Тишко. Ти тікай від мене, мишко!
Гру цікаву цю я знаю. То ж тікай, я - доганя-я-я-ю!
Та втекти не встигла мишка. Вже вона у лапах в Тишка.
-Мур-р-р... - радіє тепер Тишко. - Дуже спритний я.
Знай, мишко!
Сидіть тихо, сірі мишки, там де ходять наші Тишки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807535
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 24.09.2018
Цілує сонце промінці і їх на землю посилає.
Золотить рибенят в ріці... про всіх на світі воно дбає.
Грибочкам росту додає і зайченяточку малому.
Зозульці голосок кує і соловеєчку малому.
Веселі сонця промінці горять на ягідках калини.
Розсипались по всій землі ці ясні сонячні перлини.
Цілує сонце промінці і їх на землю посилає,
Купає діток у ріці... на личках усмішками сяє.
О сонце! Сонечко ясне! Твої ласкаві променята
Тепло дарують і мені, матусю люблять мою й тата.
Ти з неба, зірочко ясна, у моє дивишся віконце.
А я любов свою з землі теж посилаю тобі, сонце!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807529
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 24.09.2018
[i] Инне Симхович[/i]
Икра из синих - целый тазик,
На деке - ядра абрикос,
Замурзанный до безобразья
Сливовым джемом каждый нос,
И маттиола пряно дышит,
И квас - из бочки! - на губах,
Садится солнышко за крыши,
И зреют персики в садах.
А солнце, не жалея, парит!
Мы полуголые с утра!
И кабачки на ужин жарят
На керогазах во дворах.
Картинки трепетного детства,
Как дом уютен каждый двор, -
Не важно, в Балте* или в Бельцах**,-
И в нашем сердце. До сих пор.
[i]*, ** - близко расположенные города в Украине и Молдове с похожими традициями, кухней, нравами и даже названиями, происходящими от единого корня, обозначающего заболоченное место.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745106
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 24.09.2018
И я сегодня ощутила
Пришедшей осени тиски...
От света тусклого укрыла
Свои гламурные холсты.
Мгновением чутким упивалась
И умирала от любви...
Но... почему-то разрыдалась,
Когда летели журавли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807476
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 24.09.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSGf-vk9hriTEgJn-egm9zMvPpMJCui7Vayr6RKvTIlgKbGcePP[/img]
Карпатський краю, Квітко Полонини,
Хмелію від твоєї я краси!
Доносить вітер десь із верховини,
Трембіти неймовірні голоси.
Зависли пеленою у долинах
Й клубочаться тумани поміж гір.
Яскраві миті в серці й на світлинах
Вчаровуюсь,неначе ювелір.
В підніжжі гір стрімкі потоки-ріки
В своїх обіймах ніжать валуни.
Завмерли в диві цім стрункі смереки,
Щоб слухать вічну музику весни.
Ось Шипіт, водоспад, летить в екстримі.
Нікому не спинити його шал.
Немов пірнаю в казку цю незримо,
Й летить за нею і моя душа.
Настояне цілюще різнотрав'я
Вбираю й причащаюсь досхочу.
Милуюся меланжем різнобарв"я...
До тебе, Квітко, я ще прилечу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807587
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 24.09.2018
………))!!!)))))
Притиснувсь… І очі кохані цілую…
Ти, – світ!..
А в них,- цвіте небо…Жага…І сум’яття…
Політ…
Високий... Омріяний... Ніжний...У помахах
крил...
Світає...Ніч гасне в в обіймах ранкових
вітрил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807610
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 24.09.2018
Белое платье в черный горошек.
Темные ночи в карих глазах.
Сжатое поле, тихие рощи,
Низкое небо в осенних слезах.
Ты – моя радость, дождями омыта,
Ты – мое детство и поздний рассвет.
Что в твоем сердце сердцу открыто?
КрУжит за речкою гибельный след...
Не для меня это платье надето,
Сшито давно и к другому венцу.
Стынут слова в захлебнувшемся лете.
Вам – голубое к лицу.
Белое платье, белое поле,
Черные птицы на белом снегу.
Жажду тебя, ни минуты покоя.
И ненавижу тебя, и люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778239
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 17.09.2018
Вересень обняв мене раненько,
Доторкнувсь цілунком промінець.
Тихо шепотів... Вставай рідненька...
Линула мелодія сердець.
Грав мені на флейті її вітер,
На цимбалах грала десь роса.
Хором заспівали мені квіти,
Ну скажіть... Хіба не чудеса?
Нахилилась до вікна калина,
Звук сопілки ніжно задзвенів.
Хтось співав мені... Моя єдина,
Зрозуміла все без зайвих слів.
То твої слова лились рікою,
А у них купалася душа.
Літо нас стрічало під вербою,
Осінь нам на зустріч вируша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805702
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 16.09.2018
Вона любила листопад
І віти в золоті.
Десь сумував в зажурі сад
Із нею в самоті.
Любила небо голубе
І сонця промені.
Мов павутиною плете,
Думки ті втомлені.
За листопадом - листопад,
Кружляє в вихорі.
Не повернеш усе назад,
Шепнув так тихо їй.
А як впаде на землю сніг,
Схолонуть почуття.
Ті почуття, що незберіг,
Вдаль понесе життя...
Чекала в тиші ще вона
І сподівалася.
У серці забринить струна,
Весна озвалася...
Прошепотіла. Не журись...
У тихім гомоні.
До тебе вернуться колись,
Слова знайомії...
І стало тепло на душі,
Від слів промовлених.
У листопадовім дощі,
Думок утомлених...
Вона любила листопад
І вальс знайомий їй.
В минуле повертав назад
Із криком журавлів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804054
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 16.09.2018
Зранку літо іще гостювало,
Теплим променем ніжило днину.
А з обіду дощі завітали,
Впав листочок на землю з калини.
Осінь мчиться у гості на конях,
Розпустила рудаве волосся.
Посміхнувся, зрадів її сонях,
Павутиння у коси вплелося.
Впав відтінок на ліс смарагдовий,
Луг змінив враз одежу яскраву.
І картина з'явилась казкова,
Посміхнулася осінь ласкаво.
Не лякайтесь. Ще холод далеко,
Буде... Буде ще Бабине літо...
Над землею здіймається клекіт
І луною відноситься вітром...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805467
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 16.09.2018
Той перший вальс, той перший вальс
І я така щаслива.
Він поєднав, коханий, нас,
Твоїх обіймів диво.
Торкнулись руки до плечей,
Так ніжно пригорнули...
А я не зводила очей,
Хвилини промайнули.
Один лиш вальс, один лиш вальс,
Як шкода розставатись.
То в перший раз, останній раз,
Було нам танцювати.
Тепер згадаються мені,
Ті очі волошкові
І ті найщасливіші дні,
Ті дні такі казкові...
Хоч ми давно уже не ті,
Роки давно минули.
Та ми зустрілися в житті
І як би там не бу́ло.
Той перший вальс, той перший вальс,
Його я пам'ятаю.
Він поєднав один лиш раз
І був нам наче раєм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806290
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 16.09.2018
Його приклеїв наш комроти
Під броньовим перекриттям -
Дівча задумливе, на фото,
На підвіконні, з котеням.
Сидить, тримає свого друга,
Пухнасту шийку обняла,
І на танцюючі по кругу
Сніжинки дивиться мала.
Тут у бліндажній сивій димці
Солдатський жарт і зброя в ряд,
А там в садочку на ялинки
Вдягає шубки снігопад.
Під грубий сміх і грізний брязкіт,
В очах синеньких, на стіні,
Блистить життя німим контрастом
Навпроти смерті, у війні.
На підвіконні, по дитячи,
Вмостившись з котиком анфас,
В нещастях наших і в удачах
Дівчатко ділить з нами час.
Змінилась курява болотом
І не один ліг побратим,
І ротний, вибулий трьохсотим,
Давно замінений новим.
А за сніжинками, на фото,
Спостерігає в бліндажі
Мала улюблениця роти,
На нульовому рубежі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806042
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 16.09.2018
1
Не плюй ніколи ти в криницю,
Бо там джерельна є водиця.
Та літом спека як дістане,
То й сам прийдеш сюди напиться.
2
Не дозволяй собі ліниться.
Ця звичка може повториться
Й подальші дні твої в житті
В жахливий сон перетвориться.
3
Держіться разом, добрі люди, -
Одному важко бути всюди.
Коли ви будете гуртом ,
То не подінетесь нікуди.
4
Іди вперед і не здавайся.
Те, що надумав - тим займайся.
Коли ти успіху досягнеш,
То сам собою залишайся.
5
Ящо ти вірних друзів маєш,
То з ними горя не зазнаєш,
Підтримають в лиху годину,
Із ними радість розділяєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806739
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018
У морі матінки-Природи кольоровому
Кораблики назустріч один одному
Тихесенько поволі наближались,
На хвилях помаранчевих гойдались.
В одному з них спекотливий був Серпень,
Збирався відпливати він далеко,
У другому ж у ранзі капітана
Брат-Вересень багряний за штурвалом.
Зустрілися, обнялися привітно,
Їхню розмову чув лиш теплий Вітер.
І Серпень зник десь там за небокраєм,
Узявся Вересень за господарювання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806666
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018
Ще тільки осінь. Просто осінь.
І на столі паперів стоси
Розвіє вітер. Не до праці.
До щему б ніжно закохатись,
Про те забути б: незабаром
Сніжинки полетять із хмари,
Засне усе... Та тільки квіти
Ще хочуть трішечки пожити
І порадіти світлу сонця,
І що б не мріялось - збулося!
А далі - сон. Сніги. І пам'ять.
Легка сльозинка зір туманить.
Це осінь...
електричка "Київ-Коростень" 8.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806744
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018
Я не понарошку строила мосты -
Лунною дорожкой,..ленточкой души...
Я для декораций ждала полумрак...
Ощущая клавиш - полустёртый лак…
Этой теоремы числа не важны:
Старые надежды - вечные холсты…
Надевала брошку...С бабочкой внутри...
К платьицу в горошек - сеточкой чулки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801769
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 15.09.2018
А ты приходишь раз в полгода, раз в полгода,
Пиджак - с плеча и вдруг меняется погода...
На небе солнышко опять, где были тучи,
Хоть раз в полгода - вариант не самый лучший...
И точно так же - раз в полгода в старом сквере,
Твоя жена опять в пропажу не поверит...
И будет знать, но будет думать всё иначе -
Ты умудрился нас обеих озадачить...
Ну почему так хороши минуты встречи,
Что не один-другой перечеркнули вечер...
А ночью мне и ей ворованное снится,
Но ты спокоен... ты летаешь вольной птицей...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803058
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 15.09.2018
З Днем Незалежності, нене моя -
Свята і вільна Україно!
Себе ти відстоїш ще у Кремля.
Хай майорить наш прапор жовто-синій!
Хай слава лине. По усій землі
Звучить це горде слово - Україна!
Пишаймося дорослі і малі,
Бо українська ми - родина.
Пишаймося здобутками дідів,
Що боронили гідність та свободу,
Що зберегли із давніх тих віків
Козацьку волю нашого народу.
Хоча на Сході йде у нас війна,
Загарбники з Кремля не сплять і нині,
Та віримо - закінчиться вона.
Героям Слава! Слава Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804271
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 15.09.2018
Останавливаю время ...
Минутами...часами...
Ярко чувствую..
Искру между нами...
С новой силой
Чувство внутри воспалилось...
Ты - солнце...
Наяву...
Не приснилось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806705
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2018
Коли в гості осінь прийде,
Подарує диво-квіти
І великі, і маленькі,
І бузкові, і біленькі,
Що цвітуть аж до морозів,
Вранці п"ють холодні роси,
Прикрашають матір-землю
Гарні квіти...(Хризантеми).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806667
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018
Як боляче, що мало я ще знаю,
життя ж уже до краю добіга,
і кожна його мить стає вагома,
важлива і до болю дорога...
Черешні постаріли й мої вишні,
і яблуні схились до землі,
а диво - птахи в гості до них вийшли,
цвірінькають до них свої пісні...
Туди часом заходить легкий вітер,
і сипле ціле стадо казочок...
І хоч давно відцвів у саду квітень,
він порина в осінній холодок...
Кущі він розгортає,як конверти,
і загляда в усі його кутки...
Нашіптує тихесенько легенди,
хоч і не зна, чи є вони таки...
Кожен садок,ніби розкрита книга,
у ньому і краса є, і тепло...
Чи переможе Марс*,а чи Астрея**,
надіємось що все ж таки добро...
Тож хочеться мені ще знань додати,
та заважають стомлені роки...
Вагоме в кожну мить хочу піймати,
молюсь,щоб не зміліли знань ріки...
* Марс-тут Бог війни,**Астрея- богиня справедливості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806701
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018
Додаток до вірша " Було"...
Підняла угору неспокійні очі
Радіографістка – юний первоцвіт...
Не до неба линуть погляди дівочі,-
Хлопцю молодому шлють вони привіт.
Він - на верхотурі, де пташині треки,
Де лютує молот та співає сталь,-
Дорога людина в поясі безпеки
На гнучкому стані. Неозору даль
Полюбив з дитинства хлопець гоноровий,-
Спершу він дістався хатньої труби,
Заліки ж приймали вчителі з діброви,-
В’язи круторогі, велетні - дуби.
Потім - ця будова, друзі - верхолази,-
Мужності - по вінця, праці - через край.
Будуть ще роками нуртувати КРаЗи,
Щоб заелектронив греблі водограй.
Зараз же - долоні, працею підбиті,
Сонцем та морозом дублені вуста,-
В праці та в коханні вкрай талановиті,-
Наливають щастям молоді літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806556
дата надходження 14.09.2018
дата закладки 15.09.2018
[i][b]На стан осиний пляжного каміння
Осінньо-водна хлюпає лазур.
І кволо- кволо падає проміння,
Немов стрілою бавиться Амур.
Голосять чайки, жалібно голосять
На сиво-пінних з хвильок гребінцях.
- Тривожна осінь! осінь! осінь! осінь!
Летить по пляжі з східного кінця.
Й штормить відлунням, ген аж до Босфору,
Сльозами хвиль всі топить береги.
О, Чорне море... море... море... море...
Тобі так личить спокій без війни.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806481
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 15.09.2018
А від осінніх слайдів - прохолода,
Сезон із тріщин сонячної фрески.
Розчервонілися калина з глодом,
Гойдається гілля від курсу веста.
Людині хочеться тепла земного,
Щоб поруч блиск очей коханих в радість.
І не врятує спілкування блогу,
Мережа штучних вікон у каскаді.
Щоби не було прохолоди в душах,
Осінній буревій не ятрив серце,
Цінуй своє гніздо, мов вірний бушель,
Родинного лиш щастя сила в герцях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806519
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 15.09.2018
Ти для мене, що ваза кришталева,
боюся упустити.
Випробування Життя дає реальні,
щоб могла мить кожну цінити.
Мучить серце, спокушає Душу,
щоб цінності її переосмислити змогла.
Образи Життя всі скуштувала,
а любові добитися так і не змогла.
Я не вітер, що летить в невідомому напрямку,
у мене все пов'язано з Душею,
і стискається в сонячному сплетінні,
відчуваю, ти поряд з іншою.
Якщо, у кожного з нас,
Душа своїй Долі не байдужа,
означає не все втрачено повір,
і тому, хто сльозою стукається,
Господь відкриє Свої двері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806477
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 15.09.2018
[b][i][color="#559c45"]Я так хотіла щоб любов...
Ти знаєш.
Що, розкажи сьогодні править світом?
Час невблаганний швидко так минає.
Слідочки губить вже в тумані літо.
Життя ж триває...
І живу бо мушу,
А коли день за обрієм зникає -
Пташиним співом я лікую душу,
Яка втікає бо тебе шукає.
Чекання і думки...
І вкотре - вечір.
Я розмовляю з ним немов з тобою.
І знов, і знов душа планує втечу...
І все це називається любов"ю.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804212
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 08.09.2018
[i][b]Найперші сіті бабиного літа
Гойдає подих вітру на ріллі.
"Шанелі" зілля шлейфом розмаїтим
Ген попливли по теплій ще землі.
Мов парус в чорнім-чорнім морі поля,
Мішків біліє вицвіле сукно
І одяга старіюча тополя
На хворі ребра жовте кімоно.
Цей світський стиль і ці осінні грими
Пасують кожним клаптикам землі,
На мить, здалось - хмаринок половини
Туманним димом впали в картоплІ.
І я між ними полем маневрую,
Кладу в долоні щедрі врожаї.
А небо... небо сонечком цілує
Мене і вас в осінньому селі.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804559
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 08.09.2018
Душа закружилась
В танце Любви!
Мурашками окутывая
Сердце внутри...
Разлилось тепло...
Душа с Душой...
Потанцуем? Вдвоём!
Сердечный ритм в такт...
Две Души взлетят!
От взлёта Чувств тепло...
Это - Любовь!
Искорки в глазах!
Летаем в облаках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805821
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 08.09.2018
Когда взгрустнётся на душе
И чувства даже через край,
Я вспоминаю о тебе
И в сердце снова словно рай.
Есть люди чистые душой.
Сердца- вместилище добра.
Несут тепло-любовь собой.
Они влюблённые в тебя.
Им дорог жизни каждый миг,
Свет озаряет их всегда.
Они не устают любить,
Тем украшая города.
И жизнь становится добрей
От светлой, искренней любви
И на душе всегда теплей
И делишься любовью ты.
На сердце радость, красота,
Благоуханные плоды.
Сияет радуга твоя
Во все концы родной земли.
Ведь вся Земля- наш общий дом.
Красиво так поэт сказал.
Чтоб были дружными все в нём,
Чтоб это каждый понимал...
И снова лета тёплый круг
Озолотился красотой.
Всё не случайно, всё не вдруг
И солнце раньше за горой.
В природе тихо и легко.
Нет бурь, дождей, но вот Земля
Напоминает о себе,
Что скоро осень и зима.
И снова школы оживут,
Учебные заведения.
За знаниями все пойдут.
В любви и настроении.
Август 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805337
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 08.09.2018
[color="#8000ff"][i][b]
Люблю село, там все не так!
І небо інше, зорі низько...
Ось круча, річечка, рівчак,
А он біжить мале дівчисько…
Собаки гавкають, чудні,
І кури бігають в городі,
І дні біжать там не нудні,
Бо розчиняєшся в природі…
Бабусю бачу й дідуся ,
І яблуневий сад квітучий,
Ось гусочка манірна вся,
А он трояндочки пахучі…
Вдихаю кисень в повен рот
І насолоджуюсь, радію!
Навколо хати – рій щедрот!
Дивлюсь на все і серце мліє…
Стоїть хатина й досі там,
Родина брата проживає,
Осанна всім отим літам!
Які коріння наше знають.
Я приїжджаю знов сюди,
Везу з собою і онуку,
До хати, саду, до води,
Щоби почути рідні звуки…
Ось круча, річечка, рівчак,
А ось біжить мале дівчисько,
Люблю село, там все не так!
І небо інше й зорі низько!!!
16.07.2018р.
/ на фото авторка в селі Олександрівка ,2014р. /
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799514
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 08.09.2018
Облака, облака -необъятная высь,
Радость, тайна, мечта, даже детский каприз.
Облака, облака -вдохновенье всегда,
Утешенье, любовь, росчерк лёгкий пера.
Облака, облака -много красочных тем.
Но порой как волна -удивление всем.
Облака, облака -одинаковых нет.
Не найдёшь никогда, хоть ищи много лет.
Облака, облака -как ватрушки летят.
Словно сдобный пирог удивить нас хотят
Своей грацией, лёгкостью и красотой.
Насладиться душой, прикоснуться рукой.
Облака, облака -стройный, вежливый ряд.
Ну а чаще "бардак", словно всё им никак.
Словно вымолвить просят: "Давай улетим!"
Облака, облака -мир чудес и экстрим.
-------------------------------------
Облака, облака над столицей плывут.
Снова осень пришла, позолочен уют
И опять собираются в гости дожди.
Задержалися где-то наверно они. (1)
(1)Облака, облака. Мир рождён для любви.
Сентябрь 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805840
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 08.09.2018
Сотні очей навкруги,
а я від самотності
тону, в мирському полоні.
Шукаю тільки твої,
вони переслідують мене,
у кожному схожому
бачу тебе.
Тону в сльозах,
але виплисти прагну,
протягни рятівну
соломинку, утамуй
мою сльозинку.
Гасне горизонт,
сонце падає
у наступне
своє Життя,
у дня сил бракує,
зданий караул
чарівній ночі,
шалено нудьгую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805901
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018
Вересневим днем погожим
В горобини на гілках
Ягоди її червоні
Хтось добренько поклював.
Це, звичайно сойки сірі,
Які люблять ягідки,
На обід сюди злетілись
Смакувати залюбки.
На вечерю і сніданок
В кукурудзяних полях
Цих побачите пернатих.
Що тут коїться, то жах:
Голосний почути можна
Крик птахів і тріск стебел,
Качани напівпорожні,
Листя шурхотить сухе.
І така велика зграя
Хазяйнує тут собі,
А коли їх налякаєш,
То почуєш помах крил.
І здійметься вмить угору,
Наче хмара дощова,
Вся "команда" сірих сойок,
Ніби тут і не була.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805887
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018
Завжди примхливою була,
Не кожному до рук ішла,
Комусь привітно усміхалась,
Велике щастя дарувала.
Когось із "носом" залишала,
Щораз від нього відверталась,
Радів хтось з нею, комусь сумно.
Така уже вона...( Фортуна).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805888
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018
Благословенна осінь робить ніжні кроки,
Харизмою гаптує вересневий шлях.
Заводить вправно вітру симфонічне рондо,
Кружляє перший лист, мов одинокий птах.
Червлено-золота із вогником палітра
Малює вміло легким пензликом щедрот.
Терпке, духмяністю насичене повітря -
Це пахнуть Пепінки, Уелсі і Ренклод.
Ще хочеться, щоб пестило теплом проміння,
І світ блищав у мікро-крапельках дощів,
А осінь дарувала ароматів міфи,
Щоб холод з смутком не пробрався до душі.
(Пепінки, Уелсі - сорта яблук, Ренклод - сорт слив.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805841
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 08.09.2018
Сьогодні знов тебе зустрів,
Ти осторонь стояла…
Мов синь далеких островів
Мій погляд привертала.
Така вродлива і струнка,
Немов берізка, ніжна,
Твоя приваблива рука
Відкрилась: незаміжня…
Бо серце з юних літ щемить,
Душа моя страждає…
Буває, що кохання спить
Буває, що літає!
Чому, життя так в перебій:
То все заллє водою,
То каже, норов свій –
Жагу зводить росою
Чому? Чому, завжди одна,
Мов горлиця літаєш…
Чи може і моя вина,
Що в серце не впускаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805883
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018
Осінь…
Знову осінь… -
Стрімкий часоплин…
Пломінь заховався в китицях калин…
Гучним стоголоссям білокрилий клин
Відліта нарешті в синю далечінь…
Осінь…
Знову осінь… -
Смутком пригорта…
Сонце затуляє хмарка дощова…
Із краплин доріжка в зморщечку тече…
Дякую,мій,Боже,щиро - за усе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804829
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 08.09.2018
На подвір"ї та в саду
Кожен день по ній іду
І до річеньки біжу.
Я вам трішки підкажу:
Вона довга та вузька,
Є й широка.Хто така?
Здогадатися ж так легко,
Вона всім знайома...( Стежка).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805562
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Студентські роки...
Радісні...Тяжкі...
Світлі... Шасливі...
Хміль мелодій п’янить без вина,
Мідь оркестру розбурхує душу,-
В цьому залі - лиш Я та Вона,
Та, котрій щось сказати Я мушу…
Чи знайду Я слова,- мабуть ні,-
Хоч у танці сплелись Наші руки…
Закрутились св’яткові вогні,
Гріють серце чаруючі звуки…
Сяють очі… Рука на плечі,-
Чи ж Мені вони сяють, ці очі?..
То знаходь же слова, не мовчи,
Бо Вона, певно, чути їх хоче.
Ти скажи, що Вона - краща всіх,
Що Ти любиш Її до нестями,-
Та сказати про це Ти не міг
Їй простими, земними словами…
Неземних же,- дібрати не міг,-
Сіруваті для твого кохання!..
Тихий шурхіт вальсуючих ніг...
Жаркий подих...Сердець калатання...
Завтра ж знову - Кибальчич, Коші,
Знову пари та… профіль дівочий,-
Нерозтрачена ніжність душі,
Василькові закохані очі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805563
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2018
Чому, душа моя, плачеш, чом сумуєш гірко?
Пішов козак на війноньку, лишив діток двійко.
Обійняв свою дружину, цілував синочка:
"Рости, сину, господарем, так рішив я, крапка."
Цілував донечку любу, личко вмив сльозою:
"Будь же мамі за підтримку, бо я йду до строю.
Я іду в ряди ставати за нашу Вкраїну,
Бо приніс їй ворог хижий невтішну годину.
Розгулявся ворог клятий вільними степами,
Мушу землю боронити оцими руками."
"Прощай, батьку, чоловіче! Прощай, не барися!
З перемогою та з миром до нас повернися!"
05.09.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805552
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Тягнулося село по зеленому горбочку до широкої, квітучої долини. Воно, як здалеку дивитись, як на п`єдесталі. Прикрашене зеленими садами й в ряди
доглянутими городами. Картопля, наче посаджена під стрічку, вже відцвітала, а гарбузи і кабачки тільки входили в силу. Стелилися з помаранчевими квітами серед широких, товстих, зелених листків. Їх поміж меж охороняли високі соняхи, що все привітно крутили, ледь схиливши, квітучі голови, вслід сонцю… Як стати з обійстя, глянути довкола, , від останніх городів до річки, здавалося рукою подати. Вона широкою змійкою звивалася по долині, по якій часто паслися корови. По обіч зеленіли хлібні поля, а вдалині - виднівся став зі старими розлогими вербами, вони наче підпирали ліс.
Казкова краса… зелено, квітує всюди .. Крива стежина, по ній дітвора бігала босоніж, м`який спориш лоскотав ноги, приємне відчуття, насолода. Хто ходив, той певно знає. Хто ж ні, то нехай позаздрить! Тій веселій дітворі, що бігла, гучно перегукувалася. Вона прямувала туди - до води, до гірської красуні річки Дністер.
Гайда, сільські дівчатка й хлопчики бігли, не дивилися під ноги, а вище, до високих тополь, де від сонячних променів блищало листя. Стрункі красуні , їх тут так багато, вони росли вздовж стежки, аж до самої річки. ЇЇ берег, де - ін –де ховався за очеретом й пахучим зіллям, а то між густих трав виднілися чорні обриви. З них можна з розмаху шубовснути у воду, налякати жаб, які сполохано, відразу поплигають в різному напрямку, щоби сховатися від несподіваних гостей.
Юрбою, так радісно потрапити в обійми теплої течії, водночас відчути ніжну прохолоду і трохи побалуватися, весело поплавати, похлюпати, поплескати, борюкатися у воді. Адже діти знали тут кожен метр дна, де виїмки, де занадто глибоко, а де лише до пояса вода. Вона виблискує, чиста, прозора, навіть видно маленькі рибки, які зграйками пливуть за течією й густі, темно - зелені водорості, що ледь - ледь хитаються. А річка доволі широка…. Біля берегів течія спокійна, вода тихенько колише водяні білі лілії - латаття. А трохи далі до середини річки, вода кудись так поспішає, немов хоче наздогнати час…..
Між двома молоденькими вербичками, на шовковистій траві, підібгавши під себе ноги, сиділа чорнява дівчинка Марійка. Її каро –зелені очі з краплинами дощу світилися щастям від побаченого, вона задивлялася в далину - по напрямку річки. Там, одна за одною, наче падали до води білі чайки й раптово, знову підлітали до небо сині. Напевно рибу ловлять, думала, яка краса, як добре, що вона тут й все це бачить. В очах рябіло…. Вода в річці переливається кольорами, то блакитним, то синім із сріблом відтінком, приваблювала до себе.
Кожна сім` я в селі не мала в хаті скатерті самобранки, щоби виконувати дорослих і дітей забаганки. Та жило село і підростали діти, тут річка, город й трави шовковисті, чарівні мальви, сокирки, дзвіночки й ромашки. Ранкове сонце, що ласкаво світить у обличчя, як не радіти, що жилося серед цієї краси,де панує мир. Найбільше тішив сад врожаєм, майже в кожного на обійсті. Яка то благодать, зірвати ягоду, чи стигле, соковите яблуко, що коли їси, то сок, аж тече по бороді. Здається вже й не голодний, чому не погнатися до річки? Щоб відчути, ще одну радість й насолоду.
Марійка вперше сама пригнала гусей до річки, мама й тато дозволили, кажуть, сім років, то вже можна саму відпустити. Дівчинка з пагорба дивилася на воду та боялася близько підійти. Сонячні промені, що вигравали на воді навіяли на неї сум. Страх в душі, пригадала, як їй було років чотири, чи то п`ять, хтось підпалив їм стайню.Той страх ніяк не покидав її. І хоч ходила вона з мамою до церкви, молилася Богу, як навчали мама й тато, той вогонь , все частіше з`являвся перед очима, лякав, здавалося наче був зовсім поруч. Тоді по селі була якась пошесть, на місяць по три пожежі і все вночі підпалювали. Тому, хто наважився сказати щось проти голови сільради, чи комусь та чимось не догодив, то вже жертва. Якось в сусідів весілля, а в рідної тітки підпалили сінник, це було – жахливо. З часом так і не дізналися хто підпалив, по селі говорили, - » Хтось від заздрощів».
Раптово, дитячий сміх Марійку відволік від спогадів.Хтось із дітей купався, занурювався у воду, а ближче до берега хтось просто мочив ноги,менші діти гралися в піску, ліпили з нього замки.
Марійка поглянула до неба й згадала, як одного разу вона в садочку, біля хати задивилася в небесну блакить. Тоді до неї нахлинуло якесь дивне відчуття, переповнило її душу, вона, не поспішаючи, промовила,
- Пливе хмарина сива
- А я б хотіла мати крила…
Вже пізніше зрозуміла, що це були перші рядки вірша. Їй здалося, вона б і зараз, дивлячись на природу, про щось написала, натхнення переповнювало її.
Раптово озирнулася, здалося, що за нею хтось спостерігає. Це вона так звикла, бо біля неї завжди був старший брат - як охоронець. Різниця вісім років, давалася взнаки, він слідкував за кожним її кроком, дуже любив. Балував, як і батьки, всі цяцькались з нею. Вони були вірні церкві і Богу, і так навчали своїх дітей. Адже батько входив у першу двадцятку в церкві, яка найняла священика, тому й дітей привчав до служби, прививав любов до Бога.
Марійка все ж наблизилася до річки і водночас звернула увагу на старших дівчат й хлопців, що засмагали неподалік від берега. Один невірний крок…. І вона опинилися в воді. Плавати не вміла, тому відразу пішла на дно.
Одна дівчинка, що сиділа на березі річки, помітила, швидко встаючи тикала вказівним пальцем на воду, схвильовано закричала,
- Ой, та Марійка! З нашої вулиці! Шубовснулася у воду і здається не виплила. Он там, на тому місці стояла!
Хлопці відразу, як обпечені, зірвалися з місця й ближче до річки, один, найстарший з них, знервовано розвів руками,
-Так, без паніки, я зараз!
Глибоко вдихнувши повітря, кинувся у воду. Всі знали, що хоч він ріс без батька, але вмів добре плавати, тому й ніхто його не зупиняв. За мить хлопець пірнуві намацав волосся Марійки, впевнено тягнув догори.
Дякувати Богу, вона відразу почала кашляти, відкрила очі. Діти з полегшенням перевели подихи, привітно дивилися на неї, вмовляли, щоб не злякалася, адже все обійшлося.
Батькам, ні в якому разі, не можна було розповідати за цей випадок. Боялася, знала, що будуть дуже сваритися, бо ж втопився двоюрідний брат. А вони в ній душі не чаяли, оберігали і від дощів, і від сонця. Вона була третя дитина в сім`ї, першим був самий старший син, прожив лише кілька днів і помер, батьки часто ходили на цвинтар, болісно перенесли втрату. Їм, ще Бог дав сина і доньку, вони дякували Богу, любили, дорожили ними.
Час летів…. Марійка ходила до школи. .. Завжди охайна, тиха дівчинка, як навчалася в молодших класах, то до школи водив брат. Їй навіть сумки з книжками не довіряв носити, вважав, що це для неї важко. Навчалася гарно, старанно виконувала домашні завдання і в школі була завжди уважна, за те й кілька раз мала нагородження похвальними листами.
В сім`ї ж, їй тільки й довіряли прибрати в хаті та зварити бараболю, можна сказати не випускали з хати. Всі роботи по - господарству виконував брат. Дитинство було солодким сном, а коли навчалася в сьомому класі, то вже інше життя. Мама навчила корову доїти, з собою брала в поле. А в полі на сонці з ранку й до вечори - в`язала снопи. Поле далеченько, за гаєм, доволі велике, тож треба було працювати й працювати. Тато був задоволений, але погуляти ввечері із дівчатами не дозволяв. В домі завжди панувала воєнна дисципліна.
Дівчинці так хотілося писати вірші про Бога та боялася осуду. Дуже боялася, що діти не так зрозуміють, будуть дражнити її поетесою. В той час, село - можна сказати, було більш комуністичним. Коли ходила до школи, мама таємно водила її в церкву, до сповіді, адже забороняли брати шлюб й хрестити дітей. Класний керівник занижує оцінки тим дітям, які вірили в Бога. Одного разу в школі навіть розбирали поведінку її і подружки, на той час така була політика влади.
Та одягалася вона в школі краще за всіх, завдяки маминому брату і його дружині, які жили в Америці. Вони поштою посилали дитячі речі., хоча трохи поношені, але на вид були, як нові. Багато хто із дітей заздрив їй, називав багачкою.
Останні два роки в школі…. Марійку все частіше переслідував якийсь страх, із – за чого стала гірше навчатися. Все вдома, добре вивчить вірша та в школі, лише від погляду вчительки, відразу хвилювалася , забувала слова. Бідкалася, тихенько плакала, але мамі про це розповісти не наважилася, вірила в Бога, надіялася на його ласку, гадала, що все минеться. Їй вдалося закінчити школу з гарними оцінками.
Після школи думала навчатися в консерваторії, гадала туди буде легше поступити, адже там працював дядько. Та на жаль батьки зовсім не підготували її до музики, тому ця мрія була нездійсненною. Але ж вдома сидіти не буде, тому тітка, що жила у Львові, допомогла поступити в фінансовий коледж.
Студентські роки, це чудовий час… Проживання в гуртожитку… Знайомство з іншими студентами. Дружньо з дівчатами в кімнаті, але кожні вихідні їздила додому. Так наполягав батько, щоб в неділю та на свята обов`язково була на церковній службі.
Красуня, гордовита й трохи сором`язлива дівчина та дехто обходив стороною, коли дізнавався, що ходить до церкви, вірує в Бога….
Після закінчення коледжу вона поступила на курси у Львівський С Г інститут. Навчалася старанно, отримала професію економіст - бухгалтер.
Пройшов час….. Марія працювала економістом в Управлінні транспорту автостанцій. Залицяльників на роботі багато, але вона була скромною, дуже боязливою дівчиною. Віра в Бога, це для неї - понад усе.
У гуртожитку, в одній кімнаті з нею, проживало двоє гарних дівчат, Галя і Оксана. Вони були щирими і доброзичливими. З часом для неї стали справжніми сестрами, адже і працювали разом.
Йшов 1986 рік… Останні літні дні…. На роботі запропонували путівку в круїз з Одеси, Марія не наважувалася десь поїхати та подружкам вдалося її вмовити. А воно і правда, думала, чому б не поїхати, адже ніде не була крім Ленінграду, ще від школи їздила на екскурсію.
Напередодні поїздки - приїхала додому, повідомила батькам, що попливе в круїз. Мама дуже турбувалася, схвильовано сказала,
- Що ти, доню, який круїз, он сон мені наснився. Що я тону і прошу, щоб ти мені подала руку. Покинеш мене, а я? Як треба буде допомоги, це ж надовго. Якесь недобре передчуття, неспокійно на душі, боюся тебе відпускати.
Марія уважно вислухала, обійняла,
- Ну мамочко, все буде добре, відпустіть! Я ж ніде не була, хай побачу світу, не сама ж їду, а з подружками.
Мати рукою погладила по голові,
- Добре доню, тільки сходимо до церкви, попросимо божого благословення. І я кожен день буду ходити до церкви, молитися, щоб в тебе - все було добре.
Зі Львова їхало тридцять чоловік в круїз на кораблі « Адмірал Нахімов». Молоді, щасливі, замріяні в прекрасне, прибули на корабель. На причалі людно, гамірно, прощання, поцілунки. Під музику оркестру відправилися в круїз. …
З Марією було троє дівчат…. Галя запропонувала поїхати з ними своїй подружці Миросі з Польщі, в дитинстві, вони разом в таборі відпочивали. Їм показали каюти нижчого класу - в самому низу корабля. Всі мали під подушками рятувальні жилети, розповіли, як ними користуватися.
Як це чудово по морю та, ще й на такому великому кораблі! Їх щоранку будила гарна мелодія, звучали веселі пісні. Добре харчування, відмінна обслуга. Чарівність Чорного моря приваблювала очі. Милувалися краєвидами моря під Одесою, а потім побували в Ялті, де відвідали музей. В двадцяти кілометрах від Ялти, побували в « Ластівчине гніздо», на вершині зробили вражаючі фото пляжів, пальм, скалистих берегів, що омивалися хвилями Чорного моря. Далі корабель вирушив своїм маршрутом.
Пізно ввечері тридцять першого серпня на верхній палубі був концерт. Це Галя випадково дізналася й вони вирішили всі в чотирьох піти подивитися. Одягли найкращий одяг, який взяли з собою. Марія одягла гарну сукню і велюровий піджак, кольору темної вишні, він дуже пасував їй, підкреслював фігуру.
Після концерту… відразу розпочалися танці. Марії здалося, що танцювати в жакеті буде жарко й незручно, хотіла спуститися в каюту, залишити жакет. Але дівчата вмовили залишитися, вирішили, що на довго не затримуються й всі разом йдуть спати.
Дівчата вже весело танцювали, коли Марію запросив на танець, якийсь моряк при погонах. На жаль вона не бачила розпізнавальних знаків та це й не було так важливо. Він мило всміхався, легко вів у танці, ніжно тримав за руку, наче боявся загубити цей скарб та раптовий поштовх в обочину корабля налякав всіх.Люди падали, частина опинилася за бортом…
Погасло світло… Спрацювала сирена… Корабель похилився… Всі розбігалися в різні сторони. На борту почалася паніка, за бортом перші жертви, на воді крики, кров, плями фарби, нафтопродуктів, якісь уламки дерев, крісла.
Дівчата розгубилися. Марії доля дала велике випробування, вона не вміла плавати. Та все ж мала надію вижити. Адже її назвали в честь двох бабусь, які мали ім`я Марія, вони були названі в честь Божої Матері. Вона вірила в свого Ангела, блаженного, світлого, доброго з великим серцем і великими крилами. Не тямлячи себе бігла вперед, наче хтось її підштовхнув. Перед собою побачила чоловіка, який біг назустріч,
-Чуєш! Допоможи!
А він їй у відповідь,
- Дурепа! Чого причепилася….
Але ж якийсь вихід має бути - копошиться в голові. В паніці бігла далі. А людей, як комах, на зустріч моряк, вона бачила, що він по національності не українець і не росіянин та в розпачі звернулася до нього,
- Я плавати не вмію, допоможи! Як втоплюся, буде на твоїй совісті, чуєш…
Хлопець побачивши перед собою красуню, не міг відмовити,
- Не плач, не панікуй! Все буде добре!
- Як звати тебе? - відразу запитала його.
- Мене Рома, а тебе? – поспішаючи, голосно запитав хлопець.
- Марія, мене звати Марія, - тремтяче вся, від хвилювання, випалила вона.
Він, не вагаючись, одягнув на неї рятувальний жилет, наполегливо кричав, здавалося давав команду,
- Ну давай! Скакай донизу, на перший поверх.
- Ой, я боюся, дуже боюся, чуєш! – кричала в паніці, хитаючи головою.
Він тикав пальцями донизу, на воду, вже сердито закричав,
- Он дивися, наш капітан і його помічники вже в шлюпках на воді! Давай сміливіше! Не втрачай час!
Корабель качало. Скрізь крики, гамір, плач і чути десь грає скрипка. Марія, як навіжена, по поручнях з ним спустилася донизу, потім він штовхнув її у воду. Задихалася, вся в фарбі, в нафтопродуктах, борсалася, наче боролася зі страхом, розкривши рота хапає повітря, моряк схопив її за волосся. Здалося прийшла до тями, коли побачила його поруч, потім Рома схопив її за руку,
-Давай подалі пливемо, швидше, бо затягне на дно разом з кораблем!
Він притягнув якийсь продовгуватий уламок деревини, трохи схожий на зламані двері. Вони трималися за нього, він на одній стороні без жилета, а вона на другій стороні у жилеті, так тримали рівновагу. Пересувалися, як надалі від корабля, що мав йти під воду. Хвилі підносили їх то вверх, то вниз, кругом плавали трупи, були такі і з жилетами й без жилетів.
Марія роздивлялася на всі сторони, прислухалася до голосів,
- Чуєш Ромо, зі мною були троє дівчат, мої подружки, всі десь розгубилися, хоча б вижили…
- А я, думав, що спас якусь літню жінку, ти вся така в нафтопродуктах, навіть не подумав, що спас молоду дівчину, - тремтячим голосом кричав хлопець.
Неподалік, він побачив одну жінку, що тонула, потягнув до себе, допоміг їй прийти до тями, вона теж стала триматися за деревину.
Від напруги та холодної води, руки в Марії стали дерев`яні, не слухняні, ледве трималася.
Всі здалеку, зі страхом, дивилися, як йшов під воду корабель «Адмірал Нахімов».
-Ой, скільки там добра пішло під воду, мельхіорові ложки в ресторані і інші цінні речі. Уявляєте всіх і мої речі потонули, тільки й лишилося те ,що на мені, - схвильовано кричав Рома.
Та деревина вже не витримє трьох.Марія дивилася на зоряне небо,
- Ой Боженку, спаси і помилуй!
Задивилася в небо, на одну зірку над собою й тихо прочитала молитву; «Отче наш». Зірка ледь - ледь мерехтіла, їй здалося, що мерехтіла ясніше всіх зірок, подумала - це напевно благословила мене на життя. Схвильовано, швидше пливла до шлюпок….
Скрізь кричали люди, просили допомоги, дехто потрапляв під гвинти корабля »Петр Васев». Всюди кров, розлите мастило, фарба, мертві тіла.
Вона підпливла до однієї шлюпки та там було багато людей, її на неї не взяли. Напрягши всі сили знову підпливла до іншої шлюпки, там теж було повно людей, не хотіли її брати. Дуже просилася, бо зовсім дубіло тіло, плакала й вмовляла. Якийсь чоловік змилувався, подав їй руку, допоміг залізти в шлюпку. Озираючись назад, майже в темноту, вона вже не побачила Рому з жінкою.
Марія трохи відігрілася між людьми, всі перелякано дивилися один на одного й тулилися, щоб було тепліше. Шлюпка плила, а дівчина думала, як добре, що не пішла віднести в каюту жакета, бо була б там й залишилася, скільки ж там людей потонуло! Як вчасно зустріла Рому! Адже він її спас. А тепер, ще цей чоловік, що протягнув їй руку, вона навіть не знає його ім`я. Це вже вдруге, ледь не потонула та Бог дає на життя, значить, має вижити, має далі боротися з холодом, який час від часу пронизував тіло.
З корабля « Петр Васев» прожектори освітлювали кроваве море, мертвих і живих пасажирів. Всі зі шлюпки, як могли, різними уламками відштовхувалися від води, як подалі від цього корабля, щоб не попасти під гвинти. Ті люди, хто потрапляє під них, то вже було перемелене кроваве м`ясо.
Їм, дякувати Богу, вдалося врятуватися…. Було пів на другу ночі. І всю ніч хто, як міг так і тримався на плаву, врятував своє життя. На світанку, ближче до шостої години ранку, їх врятували рятувальники, привезли до Новоросійська. Марія вся в мазуті, з одним капцем на великому підборі.
В Новоросійськ прилетів міністр Алієв, пообіцяв, що відправлять всіх додому, щоб не хвилювалися, кожному повернуть все, що потонуло, лише треба написати перечень, хто та що мав при собі. Розпитували всіх хто і звідки, все записували. Марія весь час роздивлялася довкола, хотіла знайти подружок, на жаль їх не було. Потім всіх запросили подивитися на страшні фото понівечених людей, щоб розпізнати серед загиблих, чи не має знайомих. Подружок там не було. Але це був тільки початок дня, страшні думки лізли в голову, не дай Боже, щоб були на дні моря. Відкидала ці настирливі думки, молилася, не втрачала надії, гадала, що все ж таки знайде їх живими.
Всім роздавали чистий одяг, Марія вибрала собі рожевий спортивний костюм, описала речі та коштовності, що загубила. Звичайно - дівчина шкодувала за всім, що трапилося з ними, дуже журилася за дівчатами та фотоапаратом, де були зняті чудові кадри. Ось таке відбулося знайомство з містом Новоросійськ.
Згодом, всіх пасажирів поселили в якомусь гуртожитку, запитували, хто чим хоче добиратися додому. Вона вагалася, чим краще добратися. Думала, на кораблі вже спробувала, то ж, що буде те й буде, краще полетіти літаком додому, бо потягом їхати день і ніч дуже важко.
Від пережитого, час від часу торсалося тіло, гуділо в голові, тиснуло в грудях, переслідував страх, перед очима все море з кров`ю, крики людей, тіла загиблих. Ніхто й ніколи не думав, що таке можливо, щоб корабель потонув за сім хвилин. Самій в голові не вміщається, як це все пережила, страх постійно переслідував її. Весь час про себе читала молитви, просила в Бога спасіння і терпіння. Їй хотілося якомога швидше дістатися до рідного краю, до того поля, де в`язала з мамою снопи, до гаю, де була криниця, от якби ж то птахом полетіти до батьківської оселі, до родини….
З Новоросійська Марія, з хвилюванням в душі, подзвонила знайомому хлопцеві, Володі, колезі, він працював водієм. Хлопець почувши її голос дуже зрадів, що вона жива. Давно до неї залицявся, вона дуже сподобалася йому. Вони домовилися, що він зустріне її.
В літаку, до Львова, було четверо людей з корабля » Адмірал Нахімов». На дорогу всім дали гроші і пообіцяли пізніше, ще повернути, компенсувати, за все, що втратили.
Було трохи страшно та з Божими молитвами Марія прилетіла до Львова. Її зустрів Володя, вони автівкою поїхали до гуртожитку. З гуртожитку подзвонила на роботу, повідомила, що вона жива. Їй сказали, що дівчата, всі троє, що плавали з нею на кораблі, живі. Дівчина тішилася, передала вітання, полегшено перевела подих ,
» Дякувати Богу, з ними все добре!».
Взявши деякі речі, Володя віз її в село, давно мріяв туди потрапити, познайомитися з її батьками. Дорогою, дівчина з хвилюванням, розповідала, про все, що пережила, про те страхіття, що побачила, часом плакала, аж тремтіла, не соромлячись витирала сльози. Вона вже по іншому дивилася на життя….
Їхали з великою швидкістю, Марія не звернула уваги, не помітила, що в автівці час від часу відмовляли гальма, не могла зрозуміти, чому він побліднів. Та обійшлося без пригод, вони доїхали до села, але Марія його відразу попросила поїхати додому у Львів. Що їй зараз не до цього знайомства, не знала, як це все, що сталося з нею, сприймуть та переживуть батьки.
Радість переповнювала душу, адже вона вдома…
Батьки про аварію навіть не знали. Коли Марія їм все розповіла, звичайно дуже рознервувалися.Хоча чули, що якийсь корабель потонув та і гадки не мали, що на цьому кораблі була їх донька. А ввечері по телебаченні, у новинах, передали, що затонув корабель «Адмірал Нахімов», це було друге вересня, дівчина була просто щаслива, що, так швидко, дісталася додому.
Після відпустки Марія з подружками зустрілася в гуртожитку. Радість, поцілунки і спогади про круїз, про те страхіття, що їм прийшлося побачити, пережити. Зі сльозами на очах, всі схвильовано розповідали, як спасалися, боролися за своє життя. Дівчатам повезло, вважала Марія, адже вони були в трьох, а вона одна,добре що зустріла Рому.
Час все кудись летить... Марія зовсім розірвала стосунки з Володею, не подала надій на зустрічі. Залицявся, ще один хлопець Тарас та і з ним не наважилася зустрічатися. Навіть начальник гуртожитку підбивав клинці. А чому б і ні? Така гарна, видна дівчина, чорнява, волосся до самих стегон і одягалася модніше, найкраще всіх. Адже дядько з тіткою, не забували про неї, прислали одяг, а це ж в той час був розкіш, всі вважали її багатою дівчиною. Були й хлопці із села, що залюбки б з нею зустрічалися та вона ні на кого не звертала уваги, до жодного не лежало серце.
Через кілька місяців, Марія отримала запрошення на суд - в місто Одесу, по справі щодо затоплення корабля « Адмірал Нахімов». Вона приїхала туди та їй повідомили, що її свідчення не потрібні. Дівчина вирішила все ж дізнатися про того моряка Рому, який спас її.
Уже задоволена, що все про нього дізналася - адресу дало Чорноморське морське пароплавство. Це був матрос Ромазанов Гаджімірза, сам себе назвав Ромою. Він жив в Одесі, довго не думала, купила йому в подарунок мельхіорові ложки, цукерки, торт, букет квітів й поїхала віддячити за своє спасіння.
Дружелюбна зустріч, як за святковим столом. Хвилюючі спогади, часом зі сльозами на очах, згодом веселіше. Розмови про життя, а потім проводи й слова вдячності за подарунок. Та Марія вважала, що життя дорожче за подарунок, від щирого серця подякувала, поверталася додому. Лише згодом, Марія дізналася, що його підвищили по службі, після того, як вона написала лист в Чорноморське морське пароплавство, в якому виразила свою вдячність.
Пройшов рік… Літо видалося тепле…. Одного разу, в вихідний день, двоюрідний брат з дружиною кликали Марію з собою на Дністер. Вона наче, як злякалася, адже після тих, страшних подій, ні разу не ходила до річки, боялася води. Їй здавалося, що знову обов`язково, щось та трапиться. Відмовилася йти, адже та рана в душі, ще не загоїлася. Вони намагалися підняти їй настрій, довго переконували. Він її любив, йому хотілося, щоб, як швидше вона забула ті події під Новоросійськом, хотілося, щоб не боялася води, поклавши руку плече, зазирнув в очі,
- Ну Марійко, все позаду, таке в житті трапляється, але треба жити, на все дивитися простіше. Ну купатися не будеш, якщо боїшся, то з нами за компанію, сидиш біля річки, то ж разом буде веселіше. Чого самій вдома сидіти?
Схиливши голову, думала, що робити? Навіть закрила очі, щоб трохи вгамувати своє хвилювання. Та потім, піднявши голову, ледь всміхнулася й кивнула рукою,
- Та добре піду…. Піду вже…. Що буде те буде!
Брат з дружиною, аж повеселішали, коли вона дала згоду. Підморгнули один одному і брат обійняв Марію,
-Ну нарешті, життя продовжується, сестричко!
З гарним настроєм йшли знайомою стежкою…. Вздовж неї подорожник, ромашки, дзвіночки, шовковиста трава, яка ледь колихалася від вітру, блищала на сонці.….
Біля річки, як завжди в літню пору, була молодь. Хтось купався, хтось засмагав, слухав музику, яка линула з магнітофона.
- Марійко, ти постій на березі, якщо купатися не хочеш, а ми скупаємося, вода тепла, - роздягаючись, запропонував брат.
Вони з дружиною, весело, всміхаючись, плавали, то занурювалися у воду, то виринали з неї.
Марія з заздрістю дивилася на них та сама не наважилась йти купатися. Стояла трохи далі від берега та так задивилася на водорості, що сама не помітила, як зробила пару кроків і несподівано впала у воду. Копошиться, борсалася, її тягнуло донизу, зі страхом била руками об воду і кричала до брата, що тоне, але він з дружиною не чув, бо вони вже далеко відпливли від берега.
Почули хлопці, що були неподалік й один з них, набагато молодший за неї, витягнув її. Труситься, чи то від переляку, чи від спогадів. З тієї пори Марія навіть близько боялася підходити до води.
Та час плине... Прекрасна, чудова молодість, в селі весілля, сватання… Вже й Марії час прийшов подумати про особисте життя. Багато хлопців… не було відбою. Звали заміж та за кого йти? Не могла розібратися в собі, як довірити комусь із них своє життя? Адже не відчувала, що когось із них кохає.
Хлопець із села, Іван, давно в неї закохався, тільки вона приїде в село, він вже тут, як тут, ходив по п`ятах за нею. Це був двоюрідний брат однокласника, високий, красивий, дуже схожий
на співака Талькова. Батьки Івана теж ходили до церкви, тому й Маріїна мама хотіла, щоб дочка жила близько, щоб за нього вийшла заміж.
Вона не згодна з мамою, а батько з тіткою, навіть паспорт заховали. Та все ж сварилася мама, щоб було по її, бо разом ходять до церкви, як в очі людям дивитися, якщо не піде за нього?
Ну, що ж…. Марія вже не могла сперечатися, звичайно пізня дитина в батьків, вони хотіли, щоб вже мала сім`ю і їм би, на старості років, жилося спокійніше.
І було весілля, і взяли вони в церкві шлюб та життя не склалося. Спочатку жили з свекрухою, за один рік побудували дім, пізніше жили окремо. Народила Марійка двох близнят, хлопчиків та Бог дав життя одному, Богданчику. За другого хлопчика - Ігоря, лікарі боролися майже тиждень але він пішов в інший світ. Бідкалася, важко перенесла втрату дитини.На жаль сімейне життя не склалося, не притерлись, як кажуть люди, не злюбиться. Вони прожили більше десяти років, але розійшлися.
Перед нею нове життя…. Ходила до церкви, молилася, просила в Бога, щоб дав сили жити далі. Чому скільки біди на одні плечі? Згадувала життя.Як двічі тонула, як з Володею їхала в село, відмовили гальма, він лише через місяць зізнався в тому, вона тільки тоді зрозуміла чого він побліднів. І вже пізніше, коли працювала на заводі, їхала в автомобілі з колегою по роботі, автівка розбилася, а вони, дякувати Богу, залишилися живі, без подряпин. І в думках запитувала в Бога, за, що це все їй? Чому немає щастя? І ось тепер знову на роздоріжжі. Треба виживати, треба кудись їхати, адже треба їй і сину за щось жити.
З болем в серці, Марія їхала в Італію. Хвилювалася за сина, якого залишила з батьками, але іншого виходу не було.
Вона в Мілані… Зупинилася в племінниці й відразу знайшла роботу. Пішла на підміну, на один місяць, допомагати по господарству італійцям. То не солодке життя. Робота важка, а платили мало. Працювала по двадцять дві години, як пташку випустили на волю, чи -то пса на прогулянку. Після місяця роботи, знову в пошуках роботи та все ж трохи заробила грошей, винайняла собі квартиру.
Що робити? Думала у відчаї, треба, щось шукати, адже не повернеться додому. Скільки грошей вкладено в поїздку! Ні треба шукати роботу!
Кожного дня ходила до церкви, просила допомоги в Бога. Одного разу в церкві наче їй хтось шепотів, щось у вуха. Йшла додому, думки зліталися, як пташки, слова, як зерна сипалися з гори. Під церквою шукала ручки, щоб записати, не забути, дорогою додому, написала кілька рядків вірша. А потім, вночі не спалося і за дві години були написані два вірша»;
« Маки матері», і « Зіронька в ім`я мами»
« Маки матері »
За гаєм на полях у житах
я червоних маків назбирала
іздалека лечу наче птах,
щоб Пречиста маму привітала.
Червоний мак квітує у полі
квіти благодатної любові
несуть радість чудову красу
вінчують її осінь золоту..
Червоні маки квіти поля
усміхається щастям їй доля
довгі роки на землі прожити
своїм дітям сонцем світити.
Сива голубко, мамо, матусю
я люблю тебе моя нене
із чужини, до тебе вернуся
дочекайся, тільки на мене!
Лебідкою прилечу до тебе
вклонюсь низько у ноги твої
зацілую, обніму до себе...
більш не буде розлук на землі.
М. Чайківчанка.
» Зіронька в ім`я мами»
Рідна мамо - зіронько ясна,
Твої коси уквітчав цвіт весняний,
Золоті долоні засівали поля,
І дітей пригощаєш хлібом рум'яним.
В зорянім небі ясну зіроньку знайду,
Ніч попрошу, щоб сіяла ясно,
Ім'ям мами я назву,
Щоб на землі дітям малювала казку.
Ти не дала розбудити мене рано,
І тихенько воду набирала із криниці,
Дітям, внукам ти вгодиш, рідна мамо,
В зорянім небі тобі сяють зірниці.
За твоє щастя молюсь до зорі,
За твій спокій - в твоєму серденьку,
За любов твою і долоні золоті,
До твоїх ніг низенько клонюсь, моя ненько!..
М. Чайківчанка
Цей вірш та вірші; « Твій вибір твоє майбутнє», « На Україну повернусь», « Україно моя цвіте весняний» Марія послала в Рим, де друкувався журнал для церкви - " До світла. Коли в душі народжується слово". Там читачі побачили її вірші. Вона мала велику підтримку від священників, Олександра Сапунко - редактор журналу в Римі і в Мілані - Олександр Лісовський, а пізніше - Іван Стефурак. В 2010 році вийшла книга українських поетів в Італії, де теж друкувалися її вірші, на один з них була написана музика Богданом Гірським. По радіо стала звучати пісня під назвою - »Звати мене українка».
Марія шукала роботу… На ту квартиру, що вона винаймала, господиня підсилила їй одну жінку з України, ( Лєну ), родом з Чернівців. Але вона вважала себе румункою, знала румунський, молдавський язики, тому їй було легше спілкуватися з італійцями. Марія в відчаї плакала їй, що немає роботи та жінка у відповідь не втішала, а все повторювала, - « Я, що тобі лікар?».
Майже місяць Марія вчила італійську мову по словнику. І нарешті знайшла роботу, пішла працювати до однієї сеньйори, допомагати по господарству. Та сеньйора невдовзі захворіла, потрапила до лікарні, Марія й там доглядала її. В цій палаті лежала одна стара жінка, до неї приходив чоловік в білому халаті, це був її син Анжело.
Вона - коли вперше побачила його, якесь дивне відчуття прокинулося в душі. Кожного дня бачила, як він доглядає маму і їй хотілося зловити його погляд, щоб він побачив її закохані очі.
Дивилася на нього, уявляла, що це її принц на білому коні.
Високий, статний, красивий чоловік, він був для неї такий жаданий, відразу заволодів її серцем.
І якось одного вечора про свої почуття написала вірш –
» Привіт незнайомцю».
Одного разу, Анжело попросив, щоб Марія інколи допомогла його мамі, коли його не буде. Навіть пропонував гроші та вона не наважилася брати. Він пригощає шоколадом, дав свій номер телефона. Анжело не багатий, але й не бідний, не наймав доглядальницю, а сам доглядав за мамою. Ту сеньйору, біля якої була Марія, виписали з лікарні і вона поїхала з нею. На жаль його номер телефона загубила, а свій номер телефона чомусь йому не написала.
Не усміхнулася доля, розійшлися дороги. Корила себе, що загубила номер телефона, а думки то весь час тільки й за нього, хотіла хоча б на мить його побачити.
Через пів року сеньйора, якій допомагала Марія, померла.Такий збіг обставин, її запрошують на роботу в те село, де живе Анжело.
Вона працює в цьому селі і треба ж було такому статися, що одного разу, вона в автівці побачила Анжело разом з мамою, жінка бачила її та він на жаль - не побачив. Та не буде ж кричати, щоб звернув увагу на неї, гордість не дозволяла цього зробити.
А чи… то доля так вирішує, чи в небі зорі так складають пазли, чи так душі тягнуться одна до одної. Через якийсь час, вони раптово зустрілися, йшли назустріч один одному. Сяяли очі. Вона зловила його погляд, він теж був дуже радий, що зустрів її, адже йому було так важко на душі, він декілька тижнів назад, як поховав маму. Зізнався, що часто згадував про неї, в надії чекав дзвінка, але ж не знав, що вона загубила його номер телефона.
Дві одинокі людини, якщо серця гучно б`ються, ніжні погляди гріють один одного, то чи можна розійтися? Ой, напевно ж ні!
Та в італійців не заведено відразу приводити в дім жінку, не дізнавшись добре її, тому вони були просто друзями. Анджело підтримував Марію духовно і морально. З нею Бусом передавав передачі для її батьків та сина.
Ті італійці в кого працювала Марія обіцяли зробити документи, щоб вона в них працювала легально, адже вона приїхала на роботу нелегально. Та то були тільки обіцянки. Вони не хотіли відпускати її. Тож Марія розповіла Анжело про ці проблеми й вони разом зробили висновки, що їй треба від них тікати.
Сумувала за домом, за рідним краєм та, як поїхати, треба ж гроші заробити. Все вечорами, перед очима рідні стежини і чудовий сад. Це один із віршів, написаний про рідне село;
Моє рідне село
Моє рідне село - біленька батьківська хата
Мій казковий світ дитинства на березі Дністра
Босоніж злітає думка солодка крилата
Де стрункі тополі підпирають небеса.
Моє село - яблуневий садочок у цвіту
І незабутній спогад - мого роду коріння
Тут моя весна, як ліловий бузок у квіту...
На зорі, перше кохання, злети, падіння.
Моє рідне село - над ставом плакуча верба...
Столітній дуб, на княжій горі світлі хороми,
Пахуча липа заквітчала двори вздовж села
Голосний дзвін церкви кличе журавлів додому.
Моє рідне село - перші зустрічі прощання...
Моєї душі - земні скарби і гірка сльоза
У мені весна, заврунила - сонця світання...
Веде, в діброви, ліс, гаї, безкраї поля.
За рідним селом, в'ється річка, як синя стрічка,
І біла чайка - обіймає своїми крильми,
Віддає поклін, колише - зоряна нічка
Де над бистрою водою шумлять ясени.
Де б у світах, не була до тебе повертаю ...
Бо залюблена, закохана як сходить зоря..
Тут від пісні жайвора, душа розквітає
тут все рідне ,і дороге.. Водиця із джерела.
Рідне село - садочок, школа, гігант завод,
Тут течуть молочні ріки до Чорного моря
Щастя, л'ється водограєм із мелодійних нот...
Бо тут народилась, моя родина і доля.
М. Чайківчанка
Одного дня їй, подзвонив брат, треба було терміново їхати додому, бо захворіла мама. З тривогою в душі, поверталася додому.
Лише місяць доглядала маму.. Серце рвалося на шматки, на жаль руки не покладеш, проти долі не підеш, мама померла.
Декілька днів з батьком день у день на цвинтарі, але ж треба за щось жити. І Марія повертається в Італію…
Знову робота і зустрічі з Анжело - як друзі. Ходила пригнічена, боліла душа, щеміло під серцем. Вдома і в церкві з молитвою. Жила в скорботі.
Пройшло пів року… Марія з Анжело саме автівкою їхали до церкви на службу Божу, подзвонив брат сказав, щоб терміново їхала додому, захворів батько. Анжело тільки почув, відразу, схвильовано, розвернув автівку, їхали до квартири. Він позичив їй гроші і господарка квартири дала документи й гроші, бо були закриті всі банки, це був вихідний день. На великій швидкості Анжело гнав авто, щоб встигнути на БУС в Україну.…
Той БУС підвіз її до самої хати. Горе за горем, знову чорна хустка, розпач і журба. Марія поховала батька, дім лишила братові, а син залишився з свекрухою. Вона щомісяця висилала гроші, бо де б знайшла кращу роботу, щоб отримувати непогані гроші. Треба жити заради сина, щоб він всім був забезпечений. На душі важко, під серцем щеміло та тільки так вона могла йому дати все.
Повернулася до Італії, як зранена пташка. Її зустрічав Анжело, намагався підтримати - в такий важкий для неї час.
Марія придивлялася до Анжело, дізналася, що він ні разу не був одружений, дівчину яку мав, розбилася на автівці. Не пив і не палив, майже кожного дня зустрічав її з роботи, якщо вона навіть затримувалася, чекав скільки треба, без ніяких нарікань. Мудрий, інтелігентний, спокійний, врівноважений і в той же час веселий і добрий. Не боявся ніякої роботи, про таких кажуть, має золоті руки. Все вмів робити, ремонтував авто, знав комп`ютер, вмів шити, приготувати їсти і навіть білити хату. Працював на французькій фірмі, правда зарплату платили невелику, але йому було достатньо.
Анжело для Марії став справжньою опорою, ставився до неї, як до пані, балував шоколадом, цукерками. Разом їдуть до церкви, співчуває їй у втраті близьких, поруч з нею ставив свічки за своїх і за її батьків, за того маленького хлопчика Ігоря, який побачив світ, лише на мить. На авто возив на службу Божу, в українську церкву до Мілана, до священика Арона Новара. Вона в ньому бачила наче якогось Ангела, брата і друга, і зрозуміла, що це кохання. Про свої почуття написала вірш -
« В твоїм погляді сяє весна».
Пройшло майже два роки, як помер батько Марії…
Анжело вже вкотре запропонував їй за нього вийти заміж. Вона не вірила, що нарешті зможе стати щасливою. Цього разу думала не довго - дала згоду. Марія відчувала до нього потяг, коли був поруч, то тріпотіло,то завмирало серце, душею відчуває, що обожнює його, кохає.
Надворі осінній, теплий день. Сонце, то виглядало, то знову ховалося поміж великих білих й сірих хмар. Легенький вітерець загравав з останніми листочками на деревах, ті ледь - ледь тремтіли, мов сперечалися з ним і тягнулися до сонця.
Біля Загсу стояла купка людей, про, щось весело сперечалися, раз – по - раз поглядали на двері, чекали на наречених.
Хтось крикнув, - Ідуть!
В дверях, у оточенні родичів, з`явилися Марія і Анжело. Вишукано одягнені, з сяючими обличчями, вони всміхалися один до одного, до друзів, родичів.
Радість переповнювала душі….
Анжело був задоволений, що нарешті знайшов свою половинку, з якою хоче зустрічати ранок і вечір, розділяти кожну крихтину хліба і щасливо прожити все життя. Він ніжно обіймав за плечі, всміхався і все зазирав в її сяючі очі.
А Марія, вся, аж світилася від щастя. Вона стала, ще вродливішою, як квітуча троянда під сонцем навесні. Ледь примружила очі від сонця, що світило прямо на неї, на мить задумалась - невже я живу? Невже в мене все буде добре? І перед очима та зірка над морем, що мерехтіла, немов подала знак. Значить вона благословила на життя! Значить збулися мої мрії! Вкотре дякувала Богу і долі, що вижила, адже смерть переслідувала її, три рази тонула і два рази, ледь не загинула на суші.
Вітання, бризки шампанського, букети квітів, поцілунки…
Вони знайшли своє щастя…
Марія продовжує писати вірші.... В 2016 році видається книга-
" Прийди у мій сад" і зараз готуються до друку чотири книги.
Майстриня слова продовжує свій творчий шлях...
« Не знаю де помру»
Не знаю де помру, у якому краю?
Та знаю, одне що я "Українка"
За тебе земле, душа кров'ю стікає...
Бо ти моя мати, а я твоя кровинка.
Допоки світить сонце на білім світі,
В грудях , б'ється серце, носять ноги
Росою оживу, цвіт калину на вітті
Зашумить, кущ рясно край дороги.
Пробач, що у важкий час далеко від тебе!
Вимірюю, відстань у думах словами,
Я журавкою, лечу у грозу у небо, прошу,
У Бога миру під небесами.
Я зажурена мальва, лист кленовий...
Журавлина пісня, печальна сльоза
Сузір'я, промінь зорі світанковий
Випромінюю світло до твого вікна.
Я солов'їна мова, галузка вербова,
Крапля водиці водограю Дністра
З божої ласки, блаженного духу мова
Яка веде,на високі кручі до Кобзаря.
Не знаю, де помру у якому краю?
У який час, на груди зложу крила...
Та знай ,тебе люблю, за тебе страждаю,
Щоб грудка землі моє тіло покрила .
І над головою, зацвіла червона калина...
Востаннє, соловейко заспівав для душі,
Щоб до мене, зійшлась до купи родина
І на могилі, зацвіли білі айстри навесні.
М. Чайківчанка.
Від автора;
Життя - не мед… Скільки страхіть і бід вона пережила
І вирішила доля… Хай світить зірка - живе дитя…
Та й дала в подарунок… Два сильних, величезних крила
Щоб під сонцем осяйним..Зустріла щасливе майбуття.
*****
Викладені факти дійсно мали місце в житті героїні.
02.09.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805280
дата надходження 02.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Утримую дистанцію з тобою,
Бо надто близько підступаєш
Припливом почуттів, морським прибоєм,
Любовного жадаєш паю.
Не треба слів, мені вони знайомі,
Енергію я відчуваю.
Ти прагнеш зняти крижані шоломи -
Не підпускаю...хоча маюсь.
Утримую дистанцію з тобою...
Ми не зіткнемось, ні, ніколи!
І знову боротьба думок в двобої
Проходить електричне коло.
Утримую дистанцію з тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805498
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 05.09.2018
[i][b]Як хочеться багато Вам сказати!
Про все на світі. Господи, про все!
Як літній захід, лебедем пернатим
По тихім плесі річеньки пливе.
Як помінялись дні, епохи, люди,
Десяті сонця й тисячі зірок.
І, що, за Вас, вже кращої не буде,
Хіба з десяток нових помилок.
В бентежний час малинового соку
Й таємних змовин вітру й ковили,
У привідкриту шибку ненароком,
Ви повінню у згадки припливли.
Й хоча, не сам я Сандро Боттічеллі
І не рівня всесвітньому митцю.
Та після холостяцької вечері,
Присвяту ручка шепче папірцю.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800236
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 23.07.2018
Сінокос!... Гаряча пора...
Як мало нам в житті для щастя треба,-
Оцю дорогу… Оці верби… Став…
Ці луки… Стіг.… Струнка ця юна Геба,-
І вже життя любити,- сто підстав…
Як пахне сіном… Та жіночим тілом,-
Воно хвилює, манить, гріє кров…
Від нього все в бажанні затремтіло,
Відчувши отой ніжний вічний зов…
Бажанням пахне вся твоя постава,
Вона пропахла сінном запашним,-
На ньому ти - немов прекрасна пава,-
І пальчиком – могутнім, хоч малим
Ти мене маниш в постіль ту духм’яну,
Прийшов… Милую…Геба,- ні гу гу…
Вуста цілую…Вогники два…П’яну
Солодкими бажанням жагу…
Затрепетала… Сил уже немає…
Та рано ще,- бо злет лиш дозріва!..
Гарячим льодом язичок гуляє…
Зомліла… Жарко… Медом… Ледь жива…
На піку пещу… Бо того бажає..
Гарячий подих…Спрага від жаги!..
Безвольна.. Стогне…Дотик серце крає,-
Життєвий простір дарять дві ноги…
Щоб ближче рай!. Він поряд!!. Обопілля!!.
Легенький шурхіт, трепет стіг почув...
Усі на сіні… Золоте привілля...
Обділений,- на сіні хто не був….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800270
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 23.07.2018
Мов варта степів на кордоні,
Тополі на чатах струнять;
Й хоча вони і на припоні,
Все ж рвучко навкруг майорять.
Могутні стовпи-хмарочоси,
Щоб вищисть свою довести,
Верхівками крон чешуть просинь
Небесну постійно в житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766010
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 23.07.2018
Нічний туман ховає на каштанах
Останнє листя все в іржавих ранах.
І точе шашіль темної тривоги
Мої думки всім відчаєм розлогим:
Що ранок більше, може, й не настане,
І не зігріє сонечко рум'яне,
А хоч зігріє, то не та вже радість,
Бо не лікується хвороба старість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776227
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 23.07.2018
Вцілілі фронтові рядочки
рядового страшної війни
на звороті фотографії...
Прості слова солдата...
Письмо от мужа твого Микити Яков. до своей жени Люби Ал. и до свого сина Вани Мик.
Здрастуйте, жена и синок. Первим долгом моего письма сообщаю вам,что я покоторое время нахожусь по милости Божьей благополучним,чего и вам желаю всего наилучшего в вашей хозяйственной жизни..
Ище я вам передаю свой чистосердечний привет и пожелание всего найкращого вам, моя жена и мой синок Ваня.
Я ваше письмо получил. Три письма. За которие я очень и очень благодарю.А тоби,мой синок Ваня, шлю карточку. Посмотри на тата свого.
Я висилаю вторую карточку вам на память. Спасибо тоби Ваня за твое письмо, что ти тату написав письмо ще не ходивши в школу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800068
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 22.07.2018
В очах безмежжя смутку і печалі,
А поміж нього іскри теплі світла.
Мої думки немов біля причалу
Гойдалися від лагідного вітру.
В тім погляді і витримка, і спокій.
Він зазирав рентгенівським промінням
У душу, проникаючи глибоко.
Мені ж здавалось: ось взірветься міна.
Він розсипав упевненості пазли,
Я смакувала, ніби чорну каву.
Між нами проростала ніжна парость,
Що непомітно серця доторкалась.
І все виходило у нього спритно,
І в чомусь ми були, напевно, схожі.
...А час минув - то переможець спринтер.
Забути ж досі погляд той не можу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800036
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 21.07.2018
Пусть дела сейчас и плохи,
И быть лучше не начнут
Поет - зеркало эпохи,
Через век меня прочтут...
***
Хоть не всем оно по нраву
Скажет кто планшет держа
Я любил свою державу,-
хоть того, что есть душа...
***
Будут новые поэты,
они были все века
и художников портреты,
расходиться с молотка.
***
Может Мир тогда настанет
Будет в трэнде лишь добро
И онколог лишним станет
И Троещина с метро
***
Ведь пока Земля крутилась,
И о чём писал Тарас,-
Очень много докатилось -
к сожалению до нас...
***
Так и я про гадов с Рады,
обкрадавших стариков,
в сеть писал свои "баллады"
и на Бэнтли их сынков
***
Я потомкам пожелаю
жить без войн и панычей
фантастичность понимаю,-
не дожить мне тех затей...
***
Если каждый житель мира
то захочет - тому быть!
Ведь из хаоса гарнира,-
Лишь самим себя тащить!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794591
дата надходження 06.06.2018
дата закладки 21.07.2018
Як я хочу до Села,-
Думка неминуча...
Де картопелька зійшла,
Й вишенька квітуча
***
Не відвести оченят,
з поля - океану
Від пухнастих каченят,
й квітів вздовж паркану
***
Як же хочеться в Село,
Ранок там зустріти,
Там, де Батьківське тепло,
де були ми діти...
***
Де росте духмяний кріп,-
додає що смаку,
ну а наш домашній хліб,-
кращий від Біг маку!
***
Не почути добрих слів,-
стоячи в заторах,
в царстві хамства королів,-
На міськких просторах...
***
Як же хочу я туди
Зрозумій будь ласка...
Де квітучії сади
І бабусі казка...
***
Мить, як стану на поріг,-
як душа чекає...
Скільки пройдено доріг -
Краще місць не має!!!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798981
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 21.07.2018
[b][color="#0022ff"]ВДВОЕМ ТАК БЛИЗКО ТЫ И Я
ЖАРА В ПАРИЛКЕ НАС ЛАСКАЕТ
ТАК НЕНАВЯЗЧИВО, МАНЯ,
ТЕЛА В БЛАЖЕНСТВО ПОГРУЖАЕТ.
МЫ СМОТРИМ МИГ ГЛАЗА В ГЛАЗА
В ОЗЕРАХ ИХ, МЫ ЧУВСТВА ВИДИМ
КОСНЕМСЯ МЕДЛЕННО, И ТОЧНО,
УЖЕ ДРУГ ДРУГА НЕ ОБИДИМ…
[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799125
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 15.07.2018
Я НЕ ВЕРЮ МУЖЧИНАМ
ПОЧТИ ВСЕ ОНИ - ПРОСТО ЛЖЕЦЬІ
Я НЕ ВЕРЮ СЕБЕ,
ОСЛЕПЛЕННОЙ ИХ СЛАДКИМИ ЧАРАМИ…
Я НЕ ВЕРЮ СЛОВАМ,
МНОГО ИХ НА НЕНУЖНОМ ПУТИ,
КОГДА БОЛЬ НА МЕНЯ СВЕТИТ ФАРАМИ.
Я УСТАЛА МЕЧТАТЬ,
ЖИТЬ НАДЕЖДАМИ … ВСЕ ОБЕЩАНИЯ
Я УСТАЛА СТЕЛИТЬ
НА ПОСТЕЛИ СЛОЯМИ СТРАДАНИЯ
Я УСТАЛА ЛЮБИТЬ
ДАЖЕ ЕСЛИ ТОГО ОЧЕНЬ ХОЧЕТСЯ,
ЖДАТЬ УСТАЛА, ПОВЕРЬ,
ЕСЛИ БОЛЬШЕ КО МНЕ НЕ ВОРОТИТСЯ.
ДУШУ РВАНУЮ ШИТЬ,
ЕСЛИ ЧУВСТВА ПО ШВАМ РАЗВАЛИЛИСЬ
И КРИЧАТЬ В ТИШИНУ,
ЕСЛИ ТЕНИ В СЛЕЗАХ РАСТВОРИЛИСЬ…
ТИХО МОЛЧА РЫДАТЬ,
И У БОГА ПРОСИТЬ ПРОЩЕНЬЯ
ЧТОБ НА УШКО ТЕБЕ «Я ЛЮБЛЮ» ПРОШЕПТАТЬ,
И С ТОБОЮ ПОБЫТЬ ХОТЬ МГНОВЕНЬЕ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798631
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 15.07.2018
Я твоя мечта…
Слов моих не надо слушать,
Не моя вина…
Ты ушел – так будет лучше.
Дым, словно сон,
Сгладит печаль… ты ведь ушел, а жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799228
дата надходження 14.07.2018
дата закладки 15.07.2018
[i]А дощ все йде , збиває цвіт з каштана,
Летять пелюстки світом, мов птахи,
Який йому із цього зиск чи шана
Чи може, помста за земні гріхи?
А дощ все йде, важкі вологі сльози
Б’ють боляче й лишають мокрий слід
Такі в житті - буденності і прози,
Сад, під дощем, лишився цвіту й зблід.
А дощ все йде, не тішать знов прогнози,
Надовго опади прийшли в наш край,
Ще буде мряка і громи і грози
Ще трішечки, прояснень почекай.
13.05.18 рік
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791576
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 15.07.2018
Я відчуваю, заморозив ти мене,
Тож серед літа прийшла зима раптово,
Невже омана? Вдача знову омине,
Справді то доля? Певно не випадково.
Холодним градом… осипав серед трави,
З нею зростала, завдяки літній порі,
Досить промерзла, мо» випити отрави,
Сказать – проща, тобі і своїй зорі.
Велика жертва, то мабуть все ж занадто,
Її не вартий, тобі не підкорюся,
На жаль, з тобою, бажання жить відбито,
Мені б зігрітись, перешкод не боюся.
Сонячний промінь, освітив зірку мою,
Тягнусь до стежки, ближче до того тепла,
Знов розморозилась, стала квіткою,
Кохання стріну, щастя знайду в цих степах.
2010р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799017
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 15.07.2018
Віршована розповідь
Ходить котик біля столу,
Похилив голівку кволу
Дуже хоче, він ковбаски,
Ще й бабусиної ласки.
Вчора знає… провинився,
В молочко заліз, напився,
Прямо з глечика, смачненько,
Підкравсь нині, теж тихенько.
Враз зі столу вкрав курчатко,
Коли снідало дитятко,
Тож сьогодні, тихий –тихий,
Та я знаю, дуже хитрий.
Він із мишами не друже,
До них ставиться байдуже,
Краще в ліжечку лежати,
Незалежність показати.
Вже потерся біля бабці,
Взяв клубочок, що був в шапці,
І давай, всюди вганяти,
Мою бабцю розважати.
Певно м`яса, він заслужить,
Бо старенька його любить.
2014р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799018
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 15.07.2018
Засмаглий липень заглядає в лиця,
Сплітаючи із сонцем макраме.
І коники цвірчать, цвірчать в пашниці,
Мохнатий джміль збирає диво-мед.
Куштуємо дозрілі вишні з дички,
Що стрімко проросла окрай села,
А гіркота її - мала дрібничка
В коханні свіжий неповторний лас.
Укрилось небо килимом бажання,
Пливуть ванільні пілігрими хмар.
Цілуємось, як вперше, не востаннє,
Медовий, відчуваючи, нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799098
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 15.07.2018
Ти море моє синьооке без дна,
Що хвилями берег так ніжно лоскоче.
Як вабить мене ця твоя глибина
Й ніяк відпускати з обіймів не хоче.
Як довго мене по світах ти шукав.
Я в шатах зелених явилася п’янко…
До себе міцним ланцюгом прикував.
Тепер я довічна твоя полонянка.
Несла нас з тобою життя течія
На хвилях жагучих палкої любові.
У мене був ти, і була в тебе я…
І доля, з якою в таємній ми змові.
Так гарно було під вітрилами мрій!..
У гавань печалі наш човен причалив.
Тепер лише дум неприкаяний рій…
О як же нам жалібно чайки кричали!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799156
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 15.07.2018
Село… Кохання...
Горе… Радість…
Плине річка,- вода мутна,
Хвилечка не грає,
Дівчинонька ходить смутна,
У вир поглядає…
Де любились,- ворон кряче,
Стеляться тумани,
Душа квилить, серце плаче,
Ниють свіжі рани…
Їх вже Місяць не зчарує,
Сонце не зігріє,
Бідне серденько гарує,
Душа з горя мліє…
А він ходить...Чорні брови
Інші в собі носить,-
Міські, звабні, гонорові...
Хай!.. А з мене досить!..
Стій... Не смій,- кричить тополя,-
Лиха й так багато...
Та й у Бога - інша доля
Твоїм мамі й тату...
Вийдеш заміж, бо прилине
Суджений від Бога…
Пройде час,- одної днини-
Бусел до порога,
А з ним щастя… Милий вночі
Вміло згоїть рани…
В вічність кануть сни дівочі,
Річка, вир, тумани…
Згинь мара,- відкрила Ніка
Сонні ніжні очі…
Ранок… Літо… Синок пхика,-
Певно їсти хоче…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799191
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 15.07.2018
Хитро підкрався і сміється,
Сріблястий місяць поміж хмарин,
Сам, як тарілка, задається,
До землі сипле, білий бурштин.
Дрімають квіти, як в намисті,
Бешкетник вітер давно затих,
Шепочуть трави шовковист,
Ніде не видно зірок ясних.
У піднебессі загриміло,
Місяць тікав, чи то в полоні,
Далеко блискавка і сміло,
Війнула страх, зникла у полі.
Раптово вітер, як хлопчисько,
Ганяв всі хмари, ті сварились,
Пливли так швидко, низько – низько,
Дощем гарненьким,усе вмилось..
25.06.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799167
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 15.07.2018
Обещал - не позабудешь…
В нежность кутали слова...
Не обидишь, не погубишь…
Ни за что и ...никогда…
И свою - не растерзаешь…
И мою - не проклянёшь…
Пока любишь - ты летаешь!..
Пока любишь - не умрёшь!..
Только сон - короче ночи…
Только ночь - длиннее сна...
Догорают быстро свечи
У надежды алтаря…
Когда сон – длиннее ночи,
Когда ночь – черным-черна,
Твои руки мои плечи
Обнимают (как тогда)…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799192
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 15.07.2018
Не мне магнолия в бутоне
И страсть, и нежность берегла -
Любовь в божественном флаконе.
Моя, похоже, отцвела...
Но манит цвет средь чёрных листьев,
Как бабочку огонь свечи...
Как безысходно мало жизни -
Мелькнула сном былой ночи.
О, женщина во мне, молчи...
(фото автора)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799150
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 14.07.2018
Надворі вітер завивав… іноді, як хлопчисько свистів. І час від часу наче сипалась манна крупа - білі сніжні крупинки. Це тільки проминули Новорічні
свята, а вже знову потепліло.То мокрий, лапатий сніг, то зовсім міленький - сипав майже добу.
Тоня дивилась у вікно. Там ледь-ледь темніло, ще ж тільки шістнадцята година, а вже наче темніє. Хоча день довшає та при такій погоді й не видно. Одна в кімнаті, пила чай, думки за чоловіка. Все ж важкувато на чужині, тож для неї тільки і втіха коли разом. Та він на сесію до Києва подався, навчався заочно. Треба два тижні побути з свекрухою. Якось трохи страшно, залишатися з нею один на один та мусила, зараз в декретній відпустці, вагітна на восьмому місяці. Все чомусь тривога на душі, хоча б все було добре….
В другій, меншій кімнаті кричало радіо, свекруха наче й дочуває та любить його голосно включити. Чи слухає й не знати, все сидить за столом і читає книги, то одну, то іншу. Звичайно зима, холодно, що робити, хіба, що пічку розпалити, принести дрова та вугілля. Та, ще ж правда, снігу навіяло багато, треба весь час кидати, чи віником замітати по стежці.
Занесла чашку, помила, поставила на місце,
- Я піду на двір, щось здається в нас дуже жарко, провітрю, трохи підмету, он знову сніг сипле, чи схоже крупа….
- А, що, йди там свіже повітря. І підмети біля хвіртки добре, завтра моя подружка з нічної зміни зайде, можливо за ніч багато не накидає.
- Я її знаю? Це тітка Олена, - запитала , беручи одяг.
- Ну так, ну звичайно вона, хто ж до мене, ще такий тут добрячий є. Скільки років тут живу, то вже знаю людей, хто є хто і чим дихає кожен з них. Я в людях розбираюся, це ви зараз молодь ні біса не знаєте - всім довіряєте. Правда чоловік в неї *** питуща, ніяк не нап`ється. Я б з таким пришибленим і не жила, а вона терпить, дурнувата, що сказати, Але ж сама така, мухи не образить, щира, доброзичлива й не жадібна. Все мені принесе віник з роботи, то міх, пральний порошок, чи якесь відро. Добре, що миє залізничні вагони, є що взяти, ще й зі мною поділиться. Таких подружок - серед людей, ще треба пошукати..
- А, це я напевно кілька днів назад бачила її чоловіка, вугілля носив. З пів машини напевно привезли, - підтримала розмову й нахилившись взулася в чобітки. Ледь застегнула на гудзики осіннє пальто. Підкралась думка, яку вагу в цьому місяці матиму? Ледве влізла в пальто, що ж далі буде? Уже виходила в коридор, свекруха, відірвалася від читання, зняла окуляри й сердито,
- Хай носить, для того він і чоловік, не тільки ж пити.
Примружила очі, сніг сяяв, переливався сріблом, а де – ін - де наче маленькими купками виднілася крупа. Придивилася, та ні, крупинки більші за манну крупу. Рукою підхопила сніг, приклала до лоба. О, як добре, зима… така краса, всюди так білосніжно. Аж дихати стало легше. Туди – сюди… сюди- туди, з підвіконня віником змітає сніг. Цікаво - підповзла думка, побачивши за склом свекруху - людину звичайно за рік не пізнаєш, та чому вона така зла щодо чоловіків,? Але ж до сина не так, мене кожного дня підганяє, принеси дрова, вугілля, тож не буде він після роботи все на завтра готувати. В різні сторони розсипався сніг, відмітала до хвіртки та за нею. Знов думка - а який характер тієї тітки,, яку часто називає подружкою і все розхвалює, теж так ставиться до чоловіка? Скільки раз його бачила, завжди чемно привітається, наче тверезий і працює ж на заводі.
Надворі стемніло… З чобітків змела сніг, поверталася до хати. Неприємний запах відчула коли відкрила двері, не могла зрозуміти чим пахне. Коли ставила на пічку чайник, чомусь різкий поштовх відчула від дитя. Ой, щось не сподобалося напевно, всміхнувшись поклала руку на живіт, про себе до дитя - все, тихо - тихо, зараз поп`ю чаю можна й лягати спати, заспокойся сонечко.
Свекруха вже лежала в ліжку, на лоб поклала мокру ганчірку. Її побачивши запитала,
-Що голова почала боліти?
-Та то мабуть від читання, багато сьогодні прочитала, дуже цікава повість,
В хаті тихо… Зненацька, Тоня різко піднялася, вона ж вже спала та маля занадто дуже почало штовхатися. Ой, що це? В голові шуміло, в роті відчула неприємний присмак, злегка нудило. І чого, задала собі питання, тож нічого не болить, народжувати зарано. Встаючи з ліжка, нею закачало, обома руками трохи притримуючись за стіну - зайшла в кімнату до свекрухи,
- Мамо, мамо! Щось мені недобре, здається чадом чути.
Свекруха мовчала, міцно спала на правому боці, повернувшись до стінки. Тоня її торкнула за плече та не відреагувала. Аж страх підкрався, сильно тормошила за плече, гукала. Нарешті свекруха відкрила очі,
-Що, щось сталося?
Та тільки це проговорила, наче вдавилася, вирвала.
-Мамо, а ми ж сажу не трусили влітку, можливо це чад? Ми вдома кожного літа трусимо сажу, бо це ж так небезпечно.
Свекруха вмивалася біля рукомийника,
- Який там чад, я все життя раз на два роки трушу сажу, це мабуть я оселедця забагато з`їла, такий був смачний..
-Так, я ж не їла, а мені теж зле.
Свекруха пронизала поглядом, з під лоба,
- Що народжувати надумала? То, ще ж наче зарано…
- Я теж міцно спала, це мене дитя розбудило, вже так копоться, наче бігати хотіло, товкало в різні сторони.
Командирським голосом, сердито,
- Я тут господарка й знаю, що в мене робиться в хаті, будеш мене вчити, коли сажу трусити. Он йди одягнися й сиди в коридорі, доки не покличу..
Тоня сиділа в коридорі, в куточку біля маленького вікна, одягнена в пальто та в чобітки. Надвір - навстіж відчинені двері. Защемило під серцем, а якби вчаділи? Знову подумала про чоловіка, то ж обіцяв підуть винаймати квартиру, тягне лямку і все із-за матері, тільки й поговорити;
» Всім місця досить, на кого покинеш?» Ой ні –ні, приїде - треба звідси тікати, жити тільки окремо, адже обіцяв. Свекруха стукала, грюкала біля пічки, врешті надвір виносила майже повне відро сажі.
- Ще не повне, тож це не чад, я по два відра виношу зазвичай, напевно непомітно дуже запхала засувку в пічці, вже провітрила, йди лягай спати, не бійся, нічого тобі не буде.
Свіже повітря зробило свою справу. В голові прояснилося, наче розбудило від хмелю. Вже не нудило, дитя напевно заснуло, поводилось спокійно. Полегшено зітхнула, обіймаючи обома руками живіт, ледь всміхнулася, ну значить все добре.
На годиннику друга година ночі, треба якось заснути, щоб ніякі думки не лізли в голову. Та добре виспатися, адже завтра йти на черговий огляд до лікаря.
Тоня проснулася від сміху… У вікно заглядало зимове сонечко, на склі сріблилися розводи від морозу….
Почула голос свекрухи,
-Я, що, її вонючку буду слухати? Сама знаю коли сажу трусити. Ну давай скуштуй винця, це чисто яблучне, з білого наливу, тому й світле. Пий, не звертай уваги, мабуть спить раз не чути.
Напевно заїдали, бо було чути звуки виделками, чи ложками. Знову голос свекрухи,
- Я їй вчора говорила, ти ж в мене найкраща подруга, он знову принесла дещо, дякую. Давай, ще трохи вип`ємо, мені після цього всього чаду, ще зле, добре, що розбудила, а то б навічно поснули.
- То ти ж їй не сказала, що це чад? - почула голос тітки.
- Я, що дурна сплячці сказати правду. Менше знає, краще спатиме, минулося та й нехай, хвороба її не взяла.
- То ти сама сажу потрусила?.
- Ну так, але не скрізь, лише в одному місці, нащо, щоб бачила, піде сьогодні в лікарню тим часом все зроблю.
- Тю! А чого ж ти її не заставила? Ха! Ха! Хай би показала на, що здатна? Як би сама справилася з цією роботою? А я б ото заставила зробити, з неї б корона не впала.
Тоня раптом почула поштовх дитини, лягла рівно, бо лежала трохи на правий бік. Це відволікає її увагу від розмови. Свекруха з тіткою напевно почули , як злегка рипнув диван, відразу замовкли. З кімнати чулося тихе хіхікання . Так- так, гарна подружка, що сказати, зробила висновки Тоня, пригадавши слова свекрухи -» Вона й мухи не образить».
11.07.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798909
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 11.07.2018
1
Взавтра, люба, у нас свято,
Стрінемо гостей багато,
Вип’ємо червоного вина.
Золоте у нас весілля,
Зеленіє пишно гілля,
А на серці нашому весна.
Приспів:
Ти радій, моя кохана,
Що прокинулись із-рана,
Що співає жайвір в небесах.
Золота на серці осінь,
Та життя весни ще просить,
Доля внуків наших колиса.
2
Перелази, перепони,
В нас не змінені закони,
Поміж нами й нині є любов.
Я люблю,тебе, кохана,
Ця для нас пора весняна,
Я колись у ній тебе знайшов.
Приспів
3
Лиш весна розправить крила,
Я щасливий, ти щаслива,
Ми, кохана, вип’ємо вина…
Твої очі, як озерця,
Полюбив усім я серцем,
Ти для мене, як дзвінка струна.
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655829
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 11.07.2018
Виший мені гладдю сорочину,
Мамо…
Бо хрести у мене на душі,
Хоч червону квітку, а листки –
Словами,
Щоб лише добро в житті вершив.
Приспів:
Гладдю, щоб звивалася дорога,
Щоб було кохання у житті,
Щоб не заростала до порогу,
Доля на життєвому путі.
Не клади, матусю, чорну нитку –
Долю…
Чорним вишиваються хрести,
Щоб зелене листя несло звістку-
Волю…
А мене за все, за все - прости.
Приспів.
Гладдю, мамцю, гладдю вишивай сорочку,
Виший мені небо у тиші.
Я у цій сорочці вийду у садочок,
Там де соловейко для душі.
Приспів.
https://soundcloud.com/mykola-shevchenko/sorochka-gladdyu
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695723
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 11.07.2018
Где есть Любовь - там Бог!
Какая Она сильная - Любовь!
Окутывает Счастьем!
Безгранична Она...
Соединяя Ду́ши!
В кольцо Добра!
Любовь!
Ты - Чудо!
Цветочная Душа!
Она...как ветер...
Догонит...
Где б ни был ты...
Обнимет!
С Её теплом
Сбываются мечты!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798081
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 11.07.2018
Літечко в зеніті,
Липня середина,
Радує нас цвітом
Мальва, мов пташина.
Виросла під тином
Висока-висока.
Ягідки малини
Солодкі-солодкі.
Сиплеться в торбину
Цвіт духмяний липи.
Липня середина,
Літечко в зеніті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798782
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 10.07.2018
Люблю у ньому найдужче голос –
Низький, протяжний, неначе туба.
Він серце хилить, як вітер колос,
Він рівноваги моєї згуба.
Він пробиває броню сумління,
Він той, із ким я у дружбі й герці.
Моє розп’яття, і вознесіння,
Цілющі ліки і рана в серці,
Потоп всесвітній і човен Ноя.
З руки, як білку, його годую.
Нечасто вуха топлю у ньому,
Але душею здалека чую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798831
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 10.07.2018
Пробач, я пташка вільна, знаєш,
Мене, ти бачу, не кохаєш,
Промовчу, плакати, не буду
Ту нічку, нашу, не забуду.
У горлі ком, дихнуть не можу,
Та зірву, скину, я цю ношу,
Навіщо мучитись даремно
У грудях біль, під серцем щемно.
Розбиті мрії, переживу!
Зустріну доленьку щасливу!
Твоя, так вирішила мати,
Мене не можеш, ти кохати!
Бо бідна я, із дитбудинку,
Не муч, забудь, мою стежинку,
Напевно доля заблукала,
Скажу відверто, бо кохала.
2014р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798548
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 10.07.2018
А у безсоння - кадастр особливий:
Ось небо ночі в зоряній парчі,
З*явився місяця яскравий бивень...
Мені б ... дрімати на твоїм плечі.
Немає від безсоння цього ліків.
(Мереживо моїх думок і мрій).
Чи не забув гаряче грацій літо,
Коли в блаженстві ночі ти був мій?
А у безсоння - кадастр особливий,
Бо ніч - поліфонія почуттів.
Я ж сподіваюсь на маленьке диво:
Побачити на стінах рідну тінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798827
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 10.07.2018
Я - не відьма, коханий, не відьма,
Я люблю тебе понад життя.
Чи ж любові твоєї негідна?
Чом мовчиш? Рветься в серці струна.
Крапле сум на долоні сльозою,
А на думці ласкаві слова.
У тривозі турбуюсь тобою
Та чекаю, чудна я, дзвінка.
Зблідла тінь закрадається в вечір,
Розбавляє самітність в кутках.
Я - не відьма, - зривається клекіт,
В грудях втрати кохання лиш страх.
06.07.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798386
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 09.07.2018
До мене теж прийшла у душу осінь…
Хитнула вітром в краплях дощових.
Схилившись сумом у захмарну просинь,
День і собі туманами притих.
Притихло зело подихом осіннім,
Неначе зупинилось на межі.
Насупилось осоння в позу тіні
І літо залишилось в міражі.
Такою осінь у природі бачу,
А смутком відчуваю у душі…
Хмурнію небом і дощами плачу
Й печально відцвітають спориші.
Осінні вітражі в розгін анфасу,
Душевні - зачепилися в думках.
Жіноча осінь... Спита кварта часу
І філіжанка кави у руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680898
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 06.07.2018
Одягається в панцир тривоги душа,
В суперечностях внутрішніх крається, б’ється.
Навкруг половіють, наливають хліба,
Гнеться колос, ознака, що літо минеться.
Так минеться й життя у мирській суєті,
Зійде в захід у часі на вічний спочинок.
Чи зробив, чи не встиг, що ти мав на меті,
Все відійде у безвість з космічних пилинок.
Десь витатиме поруч заблудлих думок,
У гортанні років, із книг людського буття.
Жолудь виросте в дуб й, між кремезних гілок,
Зозуля живим куватиме звичне пуття.
29.06.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797502
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 29.06.2018
Дививсь крізь хмари блідий місяць вповні,
Дрібненько мрячив без упинно дощ.
В зболілім серці вирвавсь крик назовні
Та враз притих, що поруч ти, здалось.
Всміхаєшся самими лиш очима,
Глибока зморшка бороздить чоло.
Пробігла тепла нить, ота, незрима,
Котру кохання в часі зберегло.
Точилася розмова поміж нами
І душі гомоніли про любов.
Відгонили дороги полинами,
Ясніла віра - Господа покров.
23.06.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796820
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 29.06.2018
На курорті, дід хотів відпочити,
Танці, музика, кого ж запросити?
Оком кинув дід, якусь молоденьку,
Ту візьму, мабуть, маленьку, худеньку.
А до пишної здоров`я не маю,
У селі, всі такі, того ж й страждаю,
А її, якось потім приголублю,
Тож скажу, що до діла здатен, що люблю.
Як пішла, Марина з дідом танцювать,
Ото так, що аж підборочки блищать,
А вона ж красива, гарна й молода,
Аж змокріла у старого борода.
Стрункі ніженьки, а ляшки товстенькі,
От помацав би й ті груди повненькі,
Очі вирячив, вже задом крутила,
От любив би, втриматись не сила.
Обійняти, за талію хотів, схопить,
Вона ж хитра, як та пташечка летить,
Вже й жакет зняв, стало занадто жарко,
Старий пень, тебе нікому не жалко.
Руки в боки, вже до нього моргає,
Ледве диха, аж серце завмирає,
На підлогу впав, дививсь на дівчину,
Ти танцюй, а я йду на відпочинок.
Е, ні - ні, хитрий, то тобі наука,
Щоб зізнався, що старість така штука,
І чого, вже до дівок так чіплятись,
Старий діду, пора тобі зізнатись.
24.06.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797463
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 29.06.2018
Пісня весела,
що лине у світ.
До рідного дому стежина.
І вишенька ніжна
під нашим вікном.
Моя Україна!
Гори Карпатські,
могутній Дніпро.
У ґроні червонім калина.
Лелека крилатий
у небі яснім.
Моя Україна!
Мрію плекаю,
як сонце ясну.
До Бога в молитві тут лину.
Як ненечку рідну...
єдину й святу.
Люблю Батьківщину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797453
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 29.06.2018
Затьмарила землю і небо покрила
Сріблястими зорями ніч.
Зі сходу на захід повзуть небосхилом
Мільйони палаючих свіч.
Пливуть вони дружно, мигають звисока,
Не сходять зі шляху ніде.
А з ними сузір'ям, завжди одиноким,
Велика Ведмедиця йде.
Далеко на Північ, проходить по небу
Маленька сестричка одна,
І з нею Великій зустрітися треба,
Та тільки не може - сумна.
Їх в просторі космос з своєї колиски
Розкидав ще зовсім малих.
Під розміром різним, горінням і тиском
Вирує життя своє в них.
Летять вони двоє, кружляють по колу,
По тверді своїй голубій,
І жаль, що не зможе Велика ніколи
Потиснути лапку Малій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797257
дата надходження 27.06.2018
дата закладки 29.06.2018
Сховалось сонечко, за обрій,
А збоку хмари, темні – темні,
Забрали вкотре, в неньки спокій,
Думки роїлись, неприємні.
До вікна погляд, і на фото,
Синок всміхається, до неньки,
На ніч, чи замкнені ворота,
Чекає, зложить дві долоньки.
І Богу молиться, в тривозі,
Ти де синочку, нема звістки,
Може давно уже в дорозі,
Хоч не попав, би ти до пастки.
Вії тремтять, гірка сльозинка,
Вуста шепочуть, молитву знову,
Де ж ти рідна, моя кровинка,
Нащо війна? Миру б народу!
А серце гучно, в грудях б`ється,
На Сході гнізд, пташина не в’є,
Не мре надія, син всміхнеться,
Вона побачить дитя своє.
Фото в руці… Ніжно цілує,
Війні б кінець, щастя наокіл,
Та чи її, Бог не почує?
Нехай живим, вернеться сокіл.
25.06.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797237
дата надходження 27.06.2018
дата закладки 29.06.2018
коли обганяєш вітер
попереду б'є гроза
приходиться розуміти
всі "проти" і кожне "за"
на тій непростій дорозі
котрою тепер ідеш
розчинений у тривозі
розхлюпоний з-поза меж
очікувань і розтрачень
залюблень і всестрахів
шукати в собі означень
того що давно хотів
зробити а чи сказати
допоки проз хмари день
допоки з твоєї хати
дорога у даль веде
а ти обганяєш вітер
по ній ідучи у світ
змагаючи з віщих літер
зложити собі отвіт
бодай би один єдиний
на захист упертих "за"
допоки на плечі рине
остання твоя гроза
14.06.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795942
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 29.06.2018
Цей дощ затягнувся надовго.
Від тебе немає листів.
У серці - то біль, то тривога,
то дальне відлуння громів.
Ще й спогадів гостра плеяда,
уколе то тут, то десь там.
Неправда, ти чуєш, неправда,
що вже не побачитись нам!
Що день догорає назавжди
проз яблуньки листя густе.
Назавтра іще дощопади,
та вже з понеділка - не те.
Там райдуга, сонце, як диво,
в пелюшечках ранніх надій.
І я, до безмежжя щаслива,
купаюсь в любові твоїй...
І хай ці думки - тільки мрія.
Ще й хмара нова вироста.
Проз дощ затяжний бовванію,
чекаю листа...
28.06.18 р.
© Леся Геник
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797434
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 29.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2018
Давай, всміхнися, біля моря ми,
Побачим хвилі, які плескають,
Ніжно шепочуть із берегами
Неначе чари, не відпускають.
Сонечко я́сне, купає промінці,
Вода прозора… блиском іскриться,
Рибка срібляста, вмить у схованці,
Хочу цим дійством насолодиться.
А десь звучить, скрипка Страдіварі,
І я спіймала, твій теплий погляд,
На серці радість, йдемо у парі,
Мені, так тепло, коли ти поряд.
15.10.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797011
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 26.06.2018
В твоих глазах увидел счастье
И отражение любви.
Пусть не постигнет нас ненастье
И будут солнечные дни.
В твоих глазах восходит солнце
И небо синее всегда,
И лучик нежный на оконце
-Твой взгляд. Счастливые глаза.
В твоих глазах увидел море
И в зной прохладой освежит,
И с плеч слетают словно горы.
Твой взгляд согреет, вдохновит.
В твоих глазах оазис счастья
Чудесной, нежной красоты.
В нём место есть любви и страсти,
И исполняются мечты.
В твоих глазах всегда лишь лето
И очень тёплая весна.
Но всё-же в них бывает редко
Зачем-то осень иногда.
Твои глаза магнитом манят,
В них утешаются сердца.
Они в любви, они не ранят,
Они прекрасные всегда.
В твоих глазах увидел душу.
В ней отражение добра.
Душа сказала:"Сердце слушай!
Пусть будет только красота!"
Я восхищён великой тайной
Разумной жизни на Земле.
Хотя в ней всякое бывает.
Есть место "вечной мерзлоте".
Глаза любимой укрепляют
Всегда на жизненном пути.
Порою даже воскрешают,
Когда тяжёлые вдруг дни.
Глаза, лицо, ты вся такая
-Из сказки фея наяву.
И это Женщина любая.
Всех воспеваю красоту!
И каждая почти Принцесса!
Свой цвет, узор и аромат.
Мужчина увлечён процессом
Познать загадочный Ваш сад!
Вам этот стих я посвящаю!
Мужчин умеете любить!
Добра-любви-тепла желаю!
Под мирным небом Вместе жить!
Май- июнь 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795764
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 25.06.2018
Когда спокойно на душе
И день склоняется ко сну,
Ты понимаешь, что уже
Ты счастлив видя красоту.
Земля не ранами полна,
Кругом деревья и цветы.
Не обижается трава,
Когда ногой наступишь ты.
И птицы так-же как вчера
Благодарят за этот день.
Услышим песню соловья,
Ещё не лёг в свою постель.
Кружатся ласточки опять,
Круги не лень им намотать.
По своему кричат-свистят,
Спешат друг другу рассказать.
Поднялся ветер и листва
Шумит наверно пред грозой.
На сердце лишь бы не гроза
И расквитаться бы с войной.
Какая ныне красота!
Давно морозы позади.
Тепло, не душно, не жара.
В разгаре летние труды.
И солнце ярко светит всем,
Когда нет туч и облаков.
Прекрасных, добрых много тем
Для написания стихов!
16.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796558
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 25.06.2018
Я ВІДПУСКАЮ ТЕБЕ МОЯ ПТАШКО
Я відпускаю, тебе моя пташко,,
лети лети, собі в заможні світи...
візьми, собі калину, як буде важко...
на чужій землі ,біля хати посади.
Зранку, поливай водою з джерела,
хай пагінець проростає в коріння...
бережи ,від вітрів ,щоб цвітом зацвіла-
до віть, злетілись солов'ї до цвітіння.
Рости ,рости , рясно мій кущ калини...
і бальзам медитує рани твої,
нагадає про садок на Україні
на квітучому березі зеленгаї.
Червона калина усміхнеться тобі,
приголубить , зітре сльози з твоїх очей...
сонцем засяє, як за вікном дощі,
ясна зіронька у безсонних ночей.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797020
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018
Цей дощ затягнувся надовго.
Небесний розгойдано дзвін.
Втонула в калюжах дорога.
І річка набрала розгін.
Вдягнулися гори в корону
важких нерозчесаних хмар.
З горішнього стиглого лона
все ллє на земельний вівтар.
Хоча погамована спрага
всіма остаточно давно,
та дощ не втихає, салага,
вистукує щось у вікно
Знайоме і наче незнане.
Сповзають краплинки по склі.
І ніби чуття полум'яне
рости починає в мені.
Хапаю до рук парасолю,
пірнаю у змоклі сади,
де день полиша за собою
останні сліди.
23.06.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796793
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 25.06.2018
Літо...
По небу котиться розжарене сонце
І раптом дрібненький дощ...
Я глянув в віконце -
Швиденько на вулицю,..
На бруківку намочених площ.
Хай радіє душа,
Хай серце сміється...
Цьому чуду земному...
Бо так без гроша,
Нині чудо дається
Мені лиш одному...
... Очі заплющив - по обличчі краплини.
То сльози,.. та ні - то життя,
Струмочком біжить щохвилини...
Така чиста, така молода -
Первозданна небесна вода...
І серця биття
Наповнило радістю груди...
... Я єднаюсь з Світом,
Я частинка планети Земля...
Може завтра стану я вітром,..
Та сьогодні це пісня моя...
......................................
... Як краплини дощу
Завжди зливаються в ріки,..
Так я Душу свою прошу́ -
Будь в єдності з Світом навіки...
25. 06. 2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797071
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018
Скажи чому, скажи куди, ти поспішаєш час?
Як птах летиш, нащо? Не запитаєш нас,
Ми осінь хочемо, зиму, весну,чи літо?
На гарний ранок, є надії, щоб світло,
Нехай щоб сонце, нам сяяло привітно,
На жаль, та час, швидко летить, непомітно!
Ну не, як осінь, не плаксивим це життя,
А щоб, як літо, квітло наше майбуття,
Ласкаве сонце, срібні ранкові роси,
Щоб прикрашали, не тьмяніли коси.
Й життя тихенькою, плинуло рікою,
Як ми йдемо, так, звичайною ходою,
Щоб мир усіх, й радість, ніжно огортала,
Як рідна ненька, в дитинстві сповивала.
Не поспішай, дуже благаю, тебе час,
Життя, як вогник… ні, не хочу, щоб погас!
21.06.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797012
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018
[img][/img]
[i][color="#202e96"]Примружив літній ранок очі,
Туман в долинах ще дріма,
А небо новий день пророчить-
Плечима сонце підійма.
Квітки вмиваються росою,
Пташки вже в лісі гомонять.
А світ, милуючись красою,
Принишк, щоб новий день стрічать...[/color]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797049
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018
Iз В. Сосюри
,,Васильки у полi.''
Мов зiрки з блакитi голубi волошки
Мерехтять у полi i в тебе з- пiд вiй.
Нiжнi - нiжнi очi...Ти примруж їх трошки,
Бо жаркий вiн дуже - пломiнь голубий.
Волошковi очi,- ви дарунок долi
За полiт високий ще юнацьких мрiй.
Як гаї синiють ген на видноколi,
Так синiє щастя у душi моїй.
Одсiяють роки, мов хмарки над нами,
I ось так же в полi будуть двоє йти,
Але нас не буде. Може ми квiтками
Нiжно - голубими станем я i ти.
Ми квітками станем ніжно - голубими,
Ти у жито прийдеш,- поряд буду я
І гаї знайомі, і берізки,- з ними
Будемо ми знову як одна сім'я...
Так же буде поле як тепер синiти,
Поспiвати жито i гримiть громи,
Та не ми тут будем - будуть нашi дiти
В полi цiлуватись, як ось зараз ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796926
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 25.06.2018
Він пристрастю тримав, пручалась зі всіх сил
Від тої магії очей жагучих.
Втекти хотіла вдалину за небосхил,
Але стояла, мов верба плакуча.
Пошерхли губи, ніби листя на гіллі,
А річка там дзеркалилась, блищала.
Схвильована не відчувала твердь землі,
Мов шийку обвивав гарячий шалик.
Іскристою дугою вдарив струм міцний,
Вода живильна з неба прохолодна.
Опам*яталась від тієї дивини...
Не дав абсурду спраги розум згоди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796883
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 25.06.2018
Крок за кроком, поспішаю,
Пори кращої - не знаю,
Подивлюсь, краса довкола,
Трава славна, ледь шовкова.
Ніжний цвіт, мов у намисті,
Сяють роси золотисті,
Сонця промінь, гріє щічки,
Усе пестить й мої ніжки.
У росі, холод ховався,
Це він сонечка злякався,
Я ж не він, чого боятись,
Діткам треба закалятись!
20.06. 2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796857
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 25.06.2018
(2р.)Захотіла якось з милим погуляти.
Та мені не можна йти одній із хати.
(2р.)Ой у полі жито.
Ой у полі жито.
Було мене сварено.
Було мене бито.
(2р.)Не пускала мама, не пускав і тато.
А я до миленького сама пішла з хати.
(2р.)Повних колосочків в полечку зібрала.
З милим до схід сонечка в саду розмовляла.
(2р.)Як прийшла до хати, сварилася мати.
Колосків багато, сварився ще й тато.
(2р.)Ой, мамо і тату, мене не тримайте.
Якщо зятя хочете - гулять відпускайте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795260
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 12.06.2018
Я ЗАКОХАЛАСЬ У КРАСЕНЯ
Я закохалась у незнайомого чоловіка...
як дві краплі води схожий до Кобзаря,
в іншому житті буду любити довіку,
за чуйне серце і добрі щирі слова.
Ще вчора був мені далекий чужий...
а сьогодні, любий дорогий і рідний-
захищав мене крильми ангел святий
усміхається із світлин -чоловік літній.
Я прочитала ,по твоїх очах що мій,
тебе ,я загубила у часі.. і віднайшла-
безсоними ночами малюю образ твій
і дякую долі ,що наші дороги звела.
Я закохалась у красеня, як юна діва...
що дарував квіти прекрасний час,
душа народжувала музичну ліру
і встеляла пелюстки троянд для нас.
Дякую ,мій любий за надійне плече!
за золоті руки, що творили цей світ...
за твою любов чоловіче слово святе,
поруч із тобою скресав у моїй душі лід.
Мій друже ,я не помилилась в тобі!
із тобою я була як за кам'яною горою,
нам нахиляли ясне сонце похмурі дні ...
і дві одинокі долі з'єднали божою рукою.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795344
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 12.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PMpizqgl6Z4[/youtube]
За дійсність ми приймаєм те, що хочем.
Радіємо за здійснення цих мрій.
Коли ж відкриїм ширше свої очі:
Дивуємося дурості своїй.
Радіємо тому, чого немає,
А світ навколо фарби всі змінив.
І довго у цім стані нас тримає.
Неначе хтось таємно осліпив.
Фантастика ця робить щось із нами,
І ніби так щасливі, вже не ті.
За нами мрії ходять табунами.
І вірим найтаємнішій меті.
Буває, що зашкалюють бажання,
Так хочем доторкнутись - пустота.
Одначе, не приносить це страждання,
Розрядить дійсність нашу сміхота.
Та хтось сказав: у мрію треба вірить,
Що довго не примусить вас чекать.
Буває й так, що з усміхом обдурить...
Все ж віру не потрібно покидать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795337
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 12.06.2018
[b][i]В червоно-жовті лінії "Макда́ків"
Заплутався суцвіттями каштан
Й на довгому рекламному плакаті
Створив, одну з красивих ікеба́н.
А, сонця промінь, що, мов хвіст лисиці,
Розцілував каштану пелюстки.
Такий красивий ранок у столиці!
Бездоне небо! І приїжджий ти...
Що йдеш назустріч по застиглім бру́ку,
Збиваючи кросівками імглу,
Кладеш матрьошку в теплу мою руку,
Неначе би цілісіньку Москву.
А в цих очах із блиском оксамиту
Я бачу, як бринить ота роса.
Це день твого вже п'ятого візиту,
Це магія непарного числа.
Із відчуттями нової розлуки,
Що з відстанню, можливо й на роки,
Щораз, з приїздом, в ніжні твої руки
Сльозу збиває з теплої щоки.[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793524
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 12.06.2018
[i][b] [color="#661414"] Вірш не з циклу„Весна надії”…
Він дещо на іншу тему,- для
приглушення напруги життя…
Мій герой,- з лиховісного АТО...[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#0a104a"]Сьогодні ти мій,- хоч і випадок звів,-
Навідався з краю – розмаю
До отчого дому… Не треба нам слів,-
Усе, що ти скажеш,- я знаю,-
Хоч рОки не чула твій шепіт бажань
Та ніжно – палкі поцілунки
Не гріли уста… Лиш всевміюча длань
У снах добавляла хіть - трунку...
Чарівного трунку, що душу п’янив,-
Із нелюбом поряд,- ночами…
За сірі роки не злічити тих снів,
І сни ці привели до драми…
Ховала в собі мою грішну любов,
Все думала,- душу зламаю,
Та ти був тут,поряд,- вливався у кров,-
Приїхав...Додому... З розмаю...
Вгощайся, соколику… Сил набирай,-
Сьогодні в них буде потреба,-
Забудемо все,- і поринемо в рай ,-
Злітати,- то прямо до неба!..
Цнотливий торшер очі вгору підвів,
Звідкись АЙ ЛАВ Ю долітає…
Та що двом до цього,- в них свій є мотив,-
Щасливіших,- в світі немає…
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795239
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 12.06.2018
У дитинстві я в бабуні
Довго проживав
І , якщо сказати чесно,
То - недоїдав.
Бабця, звісно, винувата -
Готувала стільки страв,
Що не міг я все доїсти,
Тож не доїдав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795187
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 12.06.2018
Застелю, я квітами дорогу,
По ній завжди, буду йти по житті,
Не забуду стежинки додому,
Промайнули, ті роки молоді.
Немов з сонцем, я розмовляю,
Між ромашок, квітнуть волошки,
Собі вкотре, сама докоряю,
Вибач мамо! Спізнилася трошки.
Сивиною прикрашені коси,
Чи пізнаєш мале своє чадо,
БосонІж, де іскрилися роси,
Ти несла, на руках мене радо.
Притуляла. так ніжно долоні,
Щоб зігріти й одягла беретик,
Як вмить боляче, сльози солоні,
Нарву любая, квітів букетик.
Ти далеко, лише чорнобривці,
Ми з тобою, їх разом садили,
В саду радість, сунички в травичці,
Того року, так славно вродили.
Тож дала, крила і відпустила,
Ось посиджу, я тут біля тебе,
Знов згадаю, ти мене любила,
Як сховати жалобу та треба.
Застелю, я квітами дорогу,
А вздовж неї, трава сріблиста,
Не забула рідного порогу,
Так шкода́ та стежина зароста.
06.08.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795331
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 12.06.2018
Перегортаю я альбом світлин з дитинства,
І знову зайчик сонячний стрибає.
Думки летять лелеками біля хатини,
В якій співає мати : баю, баю...
А потім білу ризу одягне світанок,
Щасливі йдемо у пшеничне поле.
Радію я землі заквітчаній, коханій,
Безмежності її, красі і долі.
Нарвемо маків і ромашок для віночків
І ще волошок синіх, звіробою...
З любов*ю розкривали квіти ніжні очка.
На жаль, ті фото пахнуть лиш журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795143
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 12.06.2018
Заблукаю в тобі перед досвітком,
обернусь на ласкаву зорю,
запаливши ледь вичутим доторком
розколисану душу твою.
Пригорнуся до неї розніжено -
так у щасті іще один день
світлорусопухнастими віями
до моєї щоки доторкне.
І допоки за сонними шторами
сонце місто будити зачне,
розмалюю тремкими узорами
щось між нами таке неземне.
7.06.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795119
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 12.06.2018
Хочу світ я увесь обійняти...
слова б ніжні, ясні підібрати.
Так, щоб серце від щастя співало,
і шептали вуста: - Мало... Мало!
Таких слів я ще не відшукала,
про що мова, я ще не сказала.
А чомусь вже серденько співає,
про що йдеться, воно відчуває!
Не буває того, що я хочу,
забагато... чи, навіть, досхочу.
Не буває. Серденько це знає.
Дам я волю йому. Хай співає!
Ой солодка ж мелодія та,
поцілунків в медові вуста...
Радість-щастя в душі через край.
- Я люблю! Я люблю тебе... Знай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795141
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 12.06.2018
Коли душі легко - вона заспіває.
У мріях казкових до сонця злітає.
Їй тепло і ясно, і все зрозуміло.
Бо сонце навколо їй путь освітило.
Коли душі добре - вона посміхнеться.
І сміх той дзвінкий її скрізь розіллється.
І квітне душа така райдуги цвітом.
Барвисте тоді розцвітає в ній літо.
Коли душі весело - всьому радіє.
А ще душа ніжно любити уміє.
Бо світла любов ця дає душі крила.
Як люблять її - душа вдвічі щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795312
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 12.06.2018
Там, де сонця ціла злива,
Серед двору, ледь жива,
Розрослась старенька слива,
Та самотня, як вдова.
Тихо гладить вітер гілля
Кострубате і шорстке.
Та вкрашає все ж довкілля,
Коли рясно зацвіте.
І тоді вона вся пишна,
Знову пахне на весь двір.
Та в самотності невтішна:
Не приверне ніхто зір.
Лиш пташки - одна розрада.
Та чекає повсякчас,
Бо господаря ця зрада
Торка серце раз у раз.
Уродили рясно сливки,
Хочуть, ніби догодить.
Розмістились до верхівки...
Вже надворі холодить..
А коли настане осінь,
Кілька сливок збереже.
Може, прийде він у гості,
Подарунок цей знайде...
Та надії ці невтішні...
Вітер хвіртку ледь торка.
Не чекай його, сердешна,
Прийми долю, хоч гірка..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792037
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Весняний ранок починавсь, як зАвжди.
Цвіли сади, облиті молоком.
І так хотілося забути негаразди,
І ті бої, прокляті за селом.
Розлогий степ, росою обважнілий,
Та падала від пострілів роса.
Замовкли і пташки, бо очманіли,
І хмуряться від страху небеса.
Бо раз у раз зриваються снаряди.
Ворожа посилає їх рука.
Зітхає тиша від такої зради,
Гірка сльоза з людських очей стіка.
Широкий степ; чомусь літають круки.
В диму й в крові розтерзана земля.
За що несем від брата такі муки?
Людські серця і землю спопеля...
Цвітуть сади, розносять цвіт духмяний.
Яке їм діло, що іде війна..
І ранок змінить новий день весняний,
Та груди час від часу біль стина...
війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792763
дата надходження 22.05.2018
дата закладки 31.05.2018
З дев'яти дітей після Голодомору тридцятих
зосталося двоє. Однією з них була моя бабуся Ксенія.
Мені поталанило народитися.
Як це все зрозуміти? Чи можливо забути, закреслити? Чи простить?
На очах всього світу таке знищення — сім мільйонів смертей за рік.
Сатана святкував перемогу — небачений досі ніким геноцид.
Непідкорений — ворог, треба вбити і знищити навіть пам’яті слід.
Колосків назбирав, від худоби взяв жменю полови — без жалю в розхід.
Сатана сатаніє від крові, страждань, скалічених тіл насипом без могил.
Вже затверджують квоту з кількості вбивств в округах червоні вожді,
Та кати на місцях вкотре збільшують план (вистачає ж набоїв і сил).
Як не вмерли від голоду — то постріл у голову... і чи в поле, чи в ліс.
Хто посміє завадити? Справа знакова — комунізм, чи якийсь іще “...ізм”.
Тому всі, хто не з ними, — то мотлох, сміття без рахунку — до біса в заміс.
Є довіра лиш тим, в кого сила і міць (як Маркс нас навчав, за марксизм)!
Навкруги вороги, кулаки, неосвічений (темний як ніч) елемент.
За чотири роки одинадцять мільйонів згублено, страчено доль і сердець.
День і ніч у дорозі “до світла” усе стугонить: кольт, наган, кулемет.
Жодну з інших країн не пропік жах і біль та терновий на скронях вінець.
Сатана прагне жертв, закликає на бал — запускає страшної війни жорнова.
Під присягу в шеренги шикуються РВА і СС в показовий воєнний парад.
Для німецької армії — нафта, озброєння, з люду голодного ще й зерна.
Польща з двох сторін атакована — в повному розпалі бал-маскарад.
Ролі всі головні розподілені, мапи розкроєні, нелюди долі вершать в бункерах.
Чорні сліди залишають в історії: насипи одягу, іграшок, купи і купи взуття.
Знову мільйони приречених, заживо спалених в газових камерах, концтаборах.
Скільки дітей без батьків не народиться, скільки невинних підуть в небуття!
Чи відповів за це, хто-небудь, Господи? Вбивці — герої? За смерть — ордена?
Вік пролетів — не прийшло усвідомлення… знову агресія і нова війна...
Таня СВІТЛА
05.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793047
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Людське земне життя…
Буває воно всяким…
І навіть таким як це...
Ринок… Тепло… Стіл цілують груди,-
Бо важкі… Чекаю…. Люди йдуть,
Щось купують… Буде чи не буде
Той, ніякий,- вже скупивсь, мабуть…
Ні!.. Іде… Підходить,- бо помітив…
На ложбинку глянув,- все туди ж!..
Встала… В душі тепло… А вже ж діти
Піднялися… Жарко… В серці,- ніж…
…Половіло жито… Краєм поля
Йшла… Малини кошик у руці…
Молода… Струнка, немов тополя,-
Лиш печатка болю на лиці…
Те весілля…Думи… Сльози… Сумнів…
Чи іти, чи ні,- бо вже гризе
Душу страх… А люди всі розумні,-
Повезло… Не кожній так везе…
І тут цей!.. Ніякий,- тільки очі
Душу запалили… І, мов дим,
Кудись зникли страхи всі дівочі,-
Пішов в жито… Я пішла за ним…
Поцілунки… Вправні, дужі руки…
Малий докір… Величезна хіть…
Біль минув… Кохання… Раю муки…
Пронесла через життя цю мить…
Тепер старший,- копія та житня,-
Про це знаю я лише одна…
Ранок… Тепло… Щемна днина літня…
Радість ринку випита до дна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793760
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 31.05.2018
[b][i][color="#6f00ff"]Вот сижу я на опушке,
Лес кругом и неба гладь...
Сожалею, что не Пушкин!
И как он, мне не писать...
28 05 2018 г
Виктория Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793547
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Індигові волошки піднімають вії
Межи ажуру зеленавих трав.
Щемить в душі моїй примарою надія,
Немов свердлить безжалісний бурав.
Індигові волошки дивляться на мене,
Цикадами пострибують думки.
Квітчастим килимом вселяється натхнення,
Підносять руки простору цупкі.
В індигових волошках нам би заблукати,
В обіймах сонцесяйних ниточок,
Але десь пишеш ти свої земні трактати.
Чи зробиш у волошки хоч би крок?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793667
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Под кроною перестоим,
Коль душный день грозу накликал.
И аромат предвосхитим
Взъерошенного базилика
И мяты перечной листа,
Что спали в пухе тополином...
Но дождь, ныряя в цвет куста,
Божественно запах жасмином...
Давай немного помолчим,
Умолкли нынче даже птицы...
В раскатах грома ощутим,
Как чувства рвут свои границы!
http://www.playcast.ru/view/11289546/dfbdde18defd55389f1617a71d68c5593f986675pl
от LaurA
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793735
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Посадила калиноньку край води.
Ой рости, моя калинонько... Рости!
(2р.)Ой рости, моя калинонько, рости.
Білим цвітом тобі веснами цвісти!
Ой цвіти, моя калино! Ой цвіти.
Білим цвітом мою землю освяти.
(2р.)Ой цвіти, моя калино! Розцвітай.
Хай радіє тобі річка, поле й гай!
Посадила калиноньку на весні.
Соловейко вже співає тут пісні.
(2р.)Ой росте моя калинонька. Росте!
В її гронах ясне сонце, золоте!
Посадила калиноньку край води.
Ой рости, моя калинонько, рости.
(2р.)Ой рости, моя калино! Зацвітай.
Хай радіє Україна - рідний край!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793785
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Десятирічка дала певні
знання та й помила руки…
Що далі?.. Як жити?.. Де
Знайти своє місце?.. Може
Зостатись в селі?.. А як же
велік, розчавлений нелюдом?..
В місто?.. Куди?..Де моє?..
На початку літа зацвіта калина,-
І роки дитинства знову тут як тут...
Невеликий кущик. Материна спина,
Зігнута над сіттю бур'янових пут.
Підростав Василько, разом з ним - калина,
Листям шелестіла, ткала білий цвіт.
В сутінках зелених хатка солов'їна
Тихо загойдалась, та...не спав і кіт.
Плинув із-за плоту калиновий трунок,
На дівочі лиця хлюпав смутку тінь.
Чи то квіти білі чарували юнок,
Чи очей гарячих волошкова синь...
Синь очей гарячих...Кетяги червоні...
Парасольки білі...Болю чорне тло...
Сумніви...Вагання...І помчали коні
З кожним роком далі й далі за село...
Коні мої, коні...Роки молодії,-
Ви від мене бігли, - я за вами йшов...
Не шукав де легше...Завш,- людина дії,-
Все шукав достаток,- так і не знайшов...
Як прожив? Достойно. З гідністю людини.
В місті зросли діти...Внуки на порі...
Лиш одне гнітило,- не було калини,
А була кропива в нічиїм дворі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793367
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 28.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2018
Девочка ходит встречать пароходы…
Девочка может считать поезда…
Девочка вырвана с плена свободы -
Девочка,кажется,вновь влюблена…
Девочка будто бы - и не здорова…
Девочка будто бы - и не больна…
Девочка снова в объятиях слова -
Девочка пишет романы сама…
Девочка любит не жёлтые розы…
Девочка видит цветастые сны…
Девочка знает - солёные слёзы…
Девочка с розовым носит очки…
[img]https://c.pxhere.com/photos/2c/d7/girl_woman_hat_denim_shirt_fashion_blue_sky-892055.jpg!d[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793487
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Пелюстя сяйва темряву освітить,
І я знайду тебе посеред снів,
Загублених Морфеєм. Цього світу –
Мені замало й тисячі світів...
Не вистачить... Я знаю!... Хоча світло –
Дарую, ці букети ясних слів.
Пізніше віддаю все інше вітру,
Що віднесе до вільних кораблів,
Де всі шляхи змішались воєдино,
Проте координати все ще є!
Чи приведуть вони крізь хуртовини?
За пагорбом лиш айсберг постає...
Не знаю! Та пливу, бо ти єдина
Зігрієш серце в холоді моє.
© Володимир Верста
Дата написання: 26.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793296
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 28.05.2018
На руки візьми мене,тату,
Над хатою сонечко сходить.
Дивлюсь я на небо завзято,
Десь мама присіла,заводить.
Та, як це тобі пояснить
Доню моя,ангелятко,
Не болить його рана,вже не болить,
Моє ти, рідненьке дитятко.
Не встиг збудувати-не встиг
Твій тато хатинку,дитино.
За руку ще раз тебе взяти –не встиг
Він боровся за тебе, країно.
За ручку візьми мене,тату,
Мені рочок минає-приходи.
На площадці дітей так багато
В пісочок мене ще хоч раз відведи.
Ні, доню моя,в небесах твій татусь,
За тобою, повір,поглядає.
Завжди він казав,я до тебе тулюсь,
З висоти колискову співає.
20.01.2015р.
Присвячується Васильцову
Віталію с. Жорнівка,Київська
Область.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787196
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 11.05.2018
Впало небо волошками в жито,
На поля синевою лягло
І травневими грозами змито,
Що раніше в степу відцвіло.
Відбуяли біляві нарциси,
Від кульбабок розвіявся пух
І до сонця з хлібів піднялися
Сині очі близняток-подруг.
Із цвітучими злаками поряд,
Квіти пізньої зовсім весни,
Бірюзою безкрайнього моря
Розцвітають надовго вони.
Їм лугів різнотравних не треба,
Їм миліше між юних хлібів
З колосками здійматися в небо,
Коли цвіт ранніх трав облетів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784635
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 11.05.2018
Я – пізня дитина в сім’ї. Мій покійний батько був учасником Великої Вітчизняної
війни. Ми з сестрою виховувались на розповідях батька, його спогадах і переживаннях.
Я тільки тепер зрозуміла, що в моїх однолітків виховання було трохи іншим.
До війни наш батько вчителював, потім пішов захищати Батьківщину. Проганяючи
ворога, батько дійшов до Берліна. Ця інформація до нас дійшла зі слів батька.
В документах було записано трохи інше. Але тоді це було нормою. Батько на війні
був снайпером. Мав нагороду «За відвагу». Про війну говорив не дуже часто.
Десь, в колі друзів це обговорювалось більше. Мав контузію, численні поранення,
але після госпіталю знову пішов на фронт. До кінця життя носив осколки в скроневій
області та біля серця. Не мав, навіть, групи інвалідності і дуже ображався, коли
дезертири її мали. Він був дуже чесною людиною, купувати не збирався. До
кінця життя йому снилися воєнні сни і мав воєнний синдром. Розповідав якими
виснажливими були фронтові дороги. Вже після перемоги наші бійці поверталися
переможним маршем додому. Увесь день ішли в бік України, а цілу ніч – на захід.
Керівництво показувало, яка кількість переможців повертається в Союз.
Бійці були страшенно виснажені, а їх водили Європою. Через такий «воєнний туризм»
батько побачив багато європейських країн. Йому здавалося, що він ніколи не дійде
додому. Згадалось, що батько щось розповідав про операцію «Вісла». Все, що не
запам’ятала, пішло з батьками. Тепер звертаюсь до молоді, щоб вони слухали і
записували розповіді своїх предків, історія твориться саме з розповідей очевидців.
Батько дуже любив свою роботу і саме спілкування з дітьми його відволікало від
болючих спогадів.
З батьком воювали бійці різних національностей. Ніхто тоді не думав, що
їхні онуки і правнуки будуть воювати між собою. Проте, батько мав свою особливу
думку про політику. Розпад системи він напророкував, коли я ще була школяркою.
Пам’ятаю, як ми з мамою накричали на нього, бо ми іншої держави тоді не уявляли.
Вітчизняна війна забрала стільки життів, що після неї мав би бути
вічний мир. Людство ще не навчилося любити. Як жаль, що на нашу долю і долю
наших нащадків випала нова війна. І як сумно, що світ не може, не хоче, не
поспішає цьому якось зарадити. Їм наші болі і сльози – ще не переконливий
доказ боротьби за мир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790860
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 09.05.2018
О, скільки раз, відцвіли вже сади,
І скільки ж зим, суворих позаду,
Війни лишився спогад назавжди,
Що полягли батьки й сини за правду.
Ішли на смерть, за землю, за життя,
За кроком крок, прогнали фашистів,
Щоби народ, мав світле майбуття,
Ви ж не діждались гучних салютів.
Ми приклоняймось вам ветерани!
За ці дні світлі й небо голубе,
За усі подвиги, біль і рани,
За це життя, щасливе й дороге!
08.05.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790836
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018
Одуванчики сверкают солнца каплей,
И фиалки - фиолета крошки,
Уплывают в небе перья белой цапли,
С силуэтом птицы с длинной ножкой.
Вот уж на каштанах загорелись свечи,
Белый снег внизу с яблонь конфетти,
В трелях соловья влюбленных слышны речи.
Ландыш серебром стал уже цвести.
Ты букетом сирень поскорей наломай,
Чтоб купаться в сиреневой пене.
Ведь еще на дворе месяц ласковый май,
Обрывай под соловушек пенье,
Не забудь подарить черемуху в белом,
Тоже запахом голову кружит.
Лишь вдохнешь, как мороз гуляет по телу.
И цветами осыпешь подругу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790910
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018
Гроза внезапно с руганью промчалась,
Крича невнятно в сизых облаках.
И, в лужах в бликах влагою осталась,
И, каплями в искупанных кустах.
Весенний воздух свежестью пропитан,
Так хочется его вдыхать... вдыхать.
На всей земле стеклярус порассыпан,
Но не с руки его сейчас собрать.
А солнце улыбнется сверху хитро,
Лучами, превратив весь бисер в пар,
Чтобы потом просеять через сито,
И снова разбросать в дожде, как дар.
В земном круговороте стразы вечно,
То вниз из туч, с грозою или без,
То пухом вверх и с ветерком беспечным,
И так до бесконечности процесс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790766
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 08.05.2018
Безмежні ріки і безмежні трави,
безмежні гори, вулиці, мости.
Безмежний світ і всі його забави,
Безмежні в дійстві цім є ми.
Цей запах квітів, тиша світанкова,
і ця симфонія мого життя.
Книга його така ж бо кольорова:
біжиш, біжиш, немов до забуття.
Невпинні кроки, прагнення далекі,
рожеві мрії і рожевий цвіт.
Цей світ складний і часто є нелегкий,
та маєш крила - буде і політ.
16:51, 15.02.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790909
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018
Ты.. Такой лёгкий!
Как весенний ветер!
С тобой мой мир
Ярок и светел!
Куда не гляну...
Везде ты...
Немного другой...
Но я же знаю...
Меня не обманешь...
Не скроешь...
Я же Чувствую!
Тебя - наполняя...
Сама наполняюсь тобой...
Вот там...шорох листвы...
Ночью...свет Луны...
Речка...
Всё это в тебе раскрываю...
Тебя не́сколько...
Но всё же - Один!
Наполненный моими Чувствами!
Мне их Дарит!
Океан Любви...
До краёв наполняя...
Чтоб Чувства рЕками друг к другу текли...
Тебя из всех выделяю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790838
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018
Прибрався каштановим цвітом
Наш Київ – столиця моя.
І вже пломеніє над світом
Краса білосніжна оця.
Каштани стоять величаво,
Яскраво палають вогні,
А вітер сміється лукаво,
Складає букети мені.
Каштани мої ви, каштани,
Розкішні дерева, стрункі,
Ви символом Києва стали
І ллються слова пломінкі:
"Каштани, каштани, каштани"...
Ця пісня здіймається ввись.
В серцях вона житиме з нами
Як нині живе і колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790894
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018
Поцілуй мене, миленький, ув обидві щічки,
Пригорнуся я до тебе, ген, біля смерічки.
Пригорнуся, задивлюся на стан твій пригожий,
Бо без тебе пропадає даром день мій кожний.
Бо без тебе день, як вічність, тягнеться повільно,
А з тобою, любуючись, у душі так хмільно.
І на серці соловейком ніжність в груди б’ється,
А розлука зміючкою підповзає, в’ється.
Та розлука не порушить єдності кохання,
Бо кохання щире й чисте, як росинка рання.
Як та зірка, що ясніє у вечірнім небі,
Почуття в тілах вирують, як вода на греблі.
Розливають теплу хвилю з голови до п’яток,
Що з ласкавими словами є безцінний статок.
Не докупиш те за гроші, що в душі немає,
Та кохання без лукавства все в житті здолає.
05.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790477
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 08.05.2018
Бисером вышью картину…
Радугой станут мосты -
С края до края холстины…
Первыми лягут стежки -
Жёлтого солнца - в лазури,..
Вербы - у кромки воды,
Спелых колосьев июля…
Зелени - сочной травы…
Розовых ягод калины...
Маков,ромашек волны…
Раем зовётся долина -
Полная света любви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790753
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 08.05.2018
* * *
[i][b][color="#23238a"]Безмежний білий світ ...Щаслива та людина,
Котра піщинку вірну в світі тому має,-
Бо дві піщинки - то вже моноліт!..[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790792
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018
П'є жадібно земля травневий дощ,
Вмиває ним своє сухе обличчя.
Грім блискавку до себе в гості кличе
Покуштувала щоб зелений борщ.
Весна дощем нарешті розродилась,
Його чекав давно вже спраглий світ.
Нектаром мироточить диво-цвіт.
Цей дощ направду нині — Божа милість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790737
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 08.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2018
Люблю цей світ, життя люблю,
Жила й живу в своїм краю,
Ходжу-броджу я по землі,
Там де жили предки мої...
Діти тут виросли мої,-
В чудовій люблячій сім"ї...
Уже й онуки підросли,
Й свої гніздечка вже звели...
Вже я одна давно живу,
Дітей, онуків завжди жду,
Пишу казки,пісні,вірші,-
І для людей,і для душі...
Спілкуюся з сусідами,
З знайомими й подругами,
Турбуюся старенькими,
Захоплююсь маленькими...
Любуюсь диво-квітами,
Веселими і ніжними,
Кущами і деревами,
І травами зеленими,
Звірятами кумедними,
І птахами тендітними...
Працюю доки можиться,
Чогось нового хочеться:
Укутатись туманами,
І політать під хмарами,
До Місяця із зорями,-
Торкнутися долонями...
Незнатися з розлуками,
І болями, і муками,
Війни усі спинити,
У Мирі й Правді жити...
Люблю людей,життя люблю,
Й буду любить,поки живу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790707
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 08.05.2018
Літо… яскраве сонце, ще пригрівало, хоча плинуло ближче до заходу. У небо сині, високо - високо, деінде, немов той пух, пливуть білі хмаринки, доганяють одна
одну. А ці, що нижче, здавалось рукою подати, завмерли, зависали на якийсь час , а потім, так раптово, під дійством вітру, летіли. Там, здовж обрію, рожева стрічка відокремлювала небо від землі. А зі сходу сунула чорно - синя хмара, вітер її часом обіймав, вона поспішала, а потім на якусь мить зупинялася, ховаючи під себе білі хмаринки, які згодом розчинялися в ній.
Напевно буде гроза, позираючи на небо, подумав Анатолій. Він сидів на маленькому дерев`яному стільчику, широко розставивши ноги, в руках тримав полин, який вибивався в цвіт. Кілька раз нюхав його, закриваючи очі, а потім, вкотре, кидав погляд довкола себе й кудись далеко – далеко. Яка краса! Барвисте літо, трави шовкові, зелені - зелені, пирій доволі вже високий і килимом стелиться кучерявий спориш. А далі все змішалося, серед трав ромашки, конюшина, де – не –де видніються бутони волошок, вони, ще не цвітуть. Купками висока татарська колючка й зовсім при землі - молодий чортополох. І немов хто посіяв, цілі кущі полину, вони ледь хилялися від вітру.
Він дивився на них - пригадував своє життя. Вкотре думаючи - чому життя таке гірке, полинове? В серці носить спогад про бабусю, яка все йому говорила, - «Жити, це вже щастя». А хіба щастя буває таким гірким? Але моє життя, як стверджувала бабуся, що це щастя, чомусь воно із присмаком гіркого полину..
Русявий хлопчик років шести – семи, в сірій майці й подертих синіх штанцях, закачені по коліна, сидів на товстій гілці, розложистої, старої яблуні. В руках коротка патика, якою прицілився кудись вдалину. Його блакитні очі бігали, то в один напрямок, то в інший, голосно кричав,
-«Та-та-та-та—та- та-та».
-Досить в війну гратися, - голосно обізвалася бабуся, щойно вийшла з хати,
- Пішли в город бур`яни рвати! Бачиш, як після дощу виросли. Як підгорну бараболю? Ти спочатку великий бур`ян руками виривай, а я слідом за тобою, буду підгортати, - продовжила вона.
Він примружував очі від сонця, рукою підтер ніс, ледь усміхнувся,
-Не кричи, іду, вже йду! Ти без мене не можеш!
Як метеличок, вже був поруч з нею, вона, ледь всміхаючись, рукою погладила по голові,
- Та і ти кому ж потрібен, сиротинка? Ти мені, а я тобі,- приховуючи сльозу, перевела подих.
І то правда, він жив з нею, залишила його мама, пішла заміж в інше село. А батька зовсім не пам`ятає, бабуся розповідала, що був та давно кудись далеко поїхав, ні разу не написав листа.
А, щоб вона без онука? Одна донька й їй щастя немає, пішла долю шукати. З ким би було в хаті заговорити? Та й так, хоч малий та все ж допомагає, воду з криниці витягне, в городі теж від нього є поміч. То добре, хоч городина родить непогано. В колгоспі, в полі на буряках, багато грошей не заробиш, копійки. Злиднота все життя, за весь вік навіть корови не придбала. Її батьки мали багато дітей, скрутно жилося, всі розбрелися по святій землі, навіть не знати де один від одного живуть - немов чужі. Не кожна родина так жила та, то напевно цій сім`ї таке щастя. І їй щастя Бог не дав, чоловік змолоду помер. Ще досі носить по ньому тягар, так і не наважилася вдруге вийти заміж. Тож тепер тільки й розради, що біля неї онук.
Толя висмикує, бур`яни голими руками, а щоб витягнути осот, замотував руки в старе ганчір`я, було дуже боляче, коли малесенькі гострі голочки кололи долоні. Бабуся швидко, вміло підгортає бараболю, намагається встигати за хлопчиком,
-Ти не біжи швидко! Он дивися, який кучерявий кущ полину пропустив! Його краще вирвати з корінням, бо, як зрубати то знову буде рости з новою силою, ще пишнішим стане.
Він кидав бур`яни на купу й позирав довкола,
-І чого, його так багато на городі? Як нахилюся до нього, то такий пахучий, що, аж в носі крутить, так і хочеться чхнути. І долоні після нього трохи зеленуваті, а ще, якщо їх не помити, то все, що візьмеш в рот, таке гірке, аж язик терпне.
Бабуся всміхнулася,
-Тож недалеко земля пустує, його там багато розвелося, от вітром насіння й переноситься навкруги.То ліки, любий, майже всі трави лікувальні, підеш до школи, все будеш знати, якщо не будеш ледачим.
Час летів, Толя перейшов у третій клас. На початку літа, як завжди, робота на городі. Він вже брав в руки сапу, хоча, ще не дуже вміло, але допомагав бабусі справитися з бур`янами. Після городу, їли зварену в мундирах бараболю. Хлопчик, облизував пальці, по яких стікала олія, бабуся побачивши це, торкнула рукою між плечі,
-Не розливай, тож гроші коштує! Он скільки всього треба до школи! Капці, одяг новий, підріс!На тебе грошей не настачусь.
Махнула рукою в сторону садка,
- Он після обіду, підеш у сарай візьмеш ручну пилку, залізеш на яблуню, на ту, ну на стару, що все на ній сидиш, спиляй сухі гілочки, вони не товсті та їх там багатенько є, порубаєм, буде чим хоч на раз запалити в пічці.
Заперечень не може бути - він думав - бо гратися з дітьми не пустить, а, ще так хочеться на ставок, покупатися, адже літо. Любив своє село. Йому бабуся розповідала, що раніше воно малу назву Головчинці. В той самий рік, що він народився, село перейменували в Кармелюкове, на честь народного месника, організатора селянського руху Устима Кармелюка. Село мальовниче, декілька невеликих ставків, сповиті плакучими вербами. Неподалік - листяний ліс і широка смуга з ялин та сосен, а далі все поля й поля по рівнині, а то по широких пагорбах.
Він на яблуні,тремтячими руками тримав пилку, вона не слухалася його, змокрів, з лоба стікали краплі поту. Трохи відпочивав і вкотре брався за пилку, наполегливо пиляв, хоча було доволі важко. Здавалося запаморочилась голова, адже сонце добре припікало, незчувся, як злетів разом з гіллякою до землі, від удару, різкий біль в голові і в спині. Лежав розставивши руки й ноги, боявся поворушитися, оце так - так, відразу думки, ото буде крику від бабусі - на все село. Вона, в цей час, сиділа на стільчику,для чаю перебирала сухий чебрець.З переляку зірвалася, бігла до нього розмахуючи обома руками, сплеснула в долоні,
-Ото роззявляка, чому ж з тієї гілки не зліз?! Застав дурня Богу молитися й лоба наб`є.
Декілька днів Толя лежав в ліжку, все боліло, бабуся розтирала горілкою. Журилася, в містечко не повезе, бо треба гроші на автобус та, ще не дай Бог відправлять у лікарню, то вже краще вдома. Та йому доля дала шанс на життя, все обійшлося, через два тижні, хлопчик засмагав на ставку - разом з сільською дітлашнею. Бабуся, після падіння, трохи жаліла його, менше заставляла допомагати, щовечора читала молитву, щоб відійшли всі напасті й хвороби.
А час летів, шкільні роки придали сили. Підріс та був не дуже високим, зате широкоплечим. Дивиться зі сторони на нього бабуся і думала - в кого вдався? Адже в роду таких низеньких не було, а може те падіння далося взнаки, хто знає? Він для неї був справжнім помічником, вона дуже любила його та все ж сварила і бурчала на нього занадто часто. Все хотіла, щоб більше звертав уваги на навчання та думав, як пережити зиму, адже дрова треба носити з лісу, де ті гроші на вугілля? І донька за стільки років пару раз навідалася, як гостя.
Йому до душі прилягли уроки співів, ні не самі пісні, а музика на баяні, його зачарувала. Навіть бігав додому до вчителя музики, той вчив його грати і хлопець мав мрію поїхати десь вчитися. Було проснеться раненько, відчинить вікно надвір, слухає солов`їний спів, який линув з лісу. І після того все доймав бабусю, щоб купила йому баян та вона в відповідь все головою покачає, трохи сердито,
-Коли ти подорослішаєш? Тебе баян не нагодує!
Час летів… день за днем все кудись поспішав… Толя часто у вікно задивлявся, планував - ось вже школу закінчу, щоб там не було, якби не було та поїду навчатися музики. Декілька років потай складав від бабці гроші. Ті копійки, що заробляв влітку, коли пас на пасовиську чужих корів і на колгоспних полях сапав буряки. Ходив до клубу, де був баян, часом відводив свою душу, грав деякі мелодії. З іскринками в очах мріяв поїхати вчитися в музичне училище. Та на жаль ті мрії, лише зосталися мріями. Так, він не погано грав на баяні та бабуся категорично заборонила навіть думати про це. Документи заховала, хлопець плакав і просив, ледь не на колінах, вона не хотіла його почути.
Після закінчення школи багато молоді поїхало в районне містечко. А дехто поїхав поступати навчатися в Вінницю, в Київ. Він та ще декілька однокласників, звичайно бідніші, залишилися жити в селі, працювати в колгоспі.
Думки страшні сповили молоду голову. Не бажання жити, підкралося, переслідувало хлопця. Одного вересневого дня, він у відчаї заліз на горище, плакав, не міг змиритися, з тим, що залишився в селі. Не передбачено в старій валізі знайшов дідові речі для рибалки: сітку, кілька гачків, поплавки. Раптом під ногою, під старим лахміттям й сіном відчув, щось тверде, горбкувате. Зацікавлено розгортав руками. Рушниця! Оце ж треба – подумав- як її раніше не помічав?! Ну от, тепер все вирішиться, вбив собі в голову. Кілька днів поспіль, потай зникав на горище і одного разу бабуся почула постріл.
Толя лежав в ліжку, поряд сиділа бабуся, люди в білих халатах копошились біля нього, тихо шепотіли. В голові гуділо, на очах, якась пелена, на мить не міг зрозуміти, чому всі біля нього? Він смутно пригадав, як наважився вистрілити в себе та тільки все осмисливши, почав плакати, чому не помер? Бо не хоче жити без музики.
Швидка допомога з Жмеринки, повезла хлопця на обстеження в Вінницю. Заключення лікарів нікого не втішало - куля залягла недалеко від серця. Ніхто з лікарів не наважився оперувати, йому кололи антибіотики, ще дещо, щоб не сталося зараження крові і звичайно ж вітаміни.
Ця новина відразу долетіла до матері. Вона вже на другий день була в лікарні. Толя холодно її зустрів, плакав як маленький, занурившись в пелену бабусі, що не хоче жити, що немає заради чого жити. Он хтось щасливий, а він? Чому так живе, де його щастя? І коли нарешті буде жити не гірше інших?
Бабуся, хвилюючись, погладила голову онукові, умовляла, що все буде добре. Вона по - своєму розуміла, що таке щастя, бо вкотре говорила, що жити - це вже щастя. Бачити сонце, небо, відчувати тепло землі, вирощувати на ній врожаї, слухати спів пташок, треба радіти цьому. Сама ж тремтіла від його слів, згадуючи своє злиденне життя, ледь стримувала себе, щоб не розплакатися при ньому. Адже і насправді багато людей жило набагато заможніше їх. Гадала з цим треба змиритися і просто жити, працювати, надіятися, що колись, доля зробить подарунок і життя обов`язково стане кращим.
Минав час… Бабуся поступилася хлопцеві. Він закінчив Вінницьке музичне училище. Військкомат визнав непридатним для служби в армії за станом здоров`я, тож залишився в селі.
Мусив змирився з цим життям, як і раніше пас корів і інколи ходив до клубу. Одного разу гнав корів на водопій до ставка, на пагорбку помітив обрив, з під чорної землі виднілася світла глина. Виникло бажання зліпити статую Устима Кармелюка і він таке це зробив, хоча на це пішло багато часу.
Згодом купив собі баян, в святкові та вихідні дні грав у клубі, нарешті в колгоспі вирішили, призначили його завідуючим.
Вже й не хлопець, а справжній чоловік, тішилася ним бабуся. Тільки біда була в тому, що лікарі попередили, на трактор сідати не можна, треба шануватися, щоб часом куля не зрушилася з місця в сторону серця.
Напевно б уже і одружився та не знайшов дівчини собі до душі. В селі кожен один одного знає, це так завжди ведеться, всі як одна сім`я. Але співчуття хлопець до себе не хотів. Мабуть тому коли відчував це від дівчат, намагався розірвати стосунки. Не був красенем, дехто з дівчат цуралися його, до того ж низенький на зріст, але в клубі завжди веселий, охайно одягнений і ввічливий.
Бабуся часто клопоталася про нову хату. Як одружитися, куди приводити наречену? В приказному порядку наполягла, щоб почав будувати новий, просторий дім. Адже ця глиняна хатина залишилася, ще від її бабусі. Солом`яний дах протікав, маленькі вже давно перекошені вікна мало освітлювали хату всередині, а стіни, здавалося вросли в землю. Як не важко, але будівництво було розпочато, стіни, простінки і дах вдалося зробити за два роки. А потім по одній кімнаті планував зробити внутрішні роботи, бо вікна, двері, підлога, це все ж гроші, яких так не вистачало.
Пройшло два роки…Одного разу, на святкування -«День врожаю», на концерт в клуб завітали гості з іншого села. Ось тоді він зустрів свою половину. Це була Людмила, чорнява жінка тримала на руках дівчинку, років трьох, яка весь час виривалася, під музику хотіла танцювати.
Згодом він дізнався, що вона розлучена, зустрічалися недовго. Жили злагоджено, її донька Аня дуже полюбила його. Бабуся доживає останні дні, стала зовсім немощна. Тішилася, що нарешті може спокійно піти в інший світ.
Згодом Людмила народила двох синочків. Раділи щастю, що прийшло в їх дім. Воно все б наче добре та після других пологів дружина захворіла, залишила його з трьома дітьми.
Ото, життя, як той гіркий полин! Дуже переживав, впадав у відчай, розпач, плакав, як мала дитина. Дивився на дітей, хапавсь за голову, що буде сам з ними робити? Боліло в грудях, аж пекло. О Боже, що ж це за життя, мов в пеклі…. Відчував, що втрачає сили, слабкість у тілі. Куля дала про себе знати.. А діти, як ляжу, хто ж буде з дітьми? Від мами не чекати підмоги, відтоді, як вийшов з лікарні, лише раз була, коли хоронили бабусю.
Треба терміново шукати дружину, все валиться з рук, досить ледь осилював бідність, ще діти один за одним хворіли і сам неначе став напівживий. З сільських жінок, на троє дітей - ніхто не наважився піти. Раніше - часто в клубі бачив газету» Сільські вісті», якось навіть сміялися з хлопцями про рубрику-- »Вербиченька», в якій подавалися об`яви для знайомства. Що було чекати? Наважився відразу декільком жінкам написав про своє життя та проблеми.
Згодом приїхала жінка, з села Хмельницької області.
Галя, русява жіночка, з смарагдовими очима, симпатична, мала красиву косу, яку закладала віночком. Вона не була заміжня, хоча такого віку, як і він. Жінка найняла вантажний бортовий автомобіль, привезла придане; корову, кілька овець, шафу з дзеркалом та дві валізи з речами.
Це було влітку, діти її добре прийняли, адже вона вміла приготувати, щось смачненьке, до того ж ввечері розповідала цікаві казки. В хаті стало веселіше, встигала і прибрати, і попрати, і за дітьми мала час догледіти. Минув місяць та Анатолій залишився незадоволений нею, помітив, що занадто багато готує їсти страв, які залишалися псові та котові. Йому не сподобалося, що вона зовсім не вміла економити гроші. Тож не склалося в них сімейне життя.
Але ж молодий, гаряча кров - в жилах грає, як без жінки ? Знову писав у «Вербиченьку». Далеко не прийшлося їхати, йому відповіла Рая з сусіднього села. Вона розійшлася з чоловіком, мала сина. Ось так у хаті було четверо дітей, яким треба було дати раду та і жити за щось.
Анатолій задумався, за ті копійки, що отримує в колгоспі за роботу в клубі таку сім`ю не прогодуєш. На свій риск вирішив зайнятися фермерством, в колгоспі взяв землю в аренду. Сам не міг сідати за трактор, тож взяв до себе кілька чоловіків на роботу. Заощаджень майже не було, мусив брати позику в банку. Придбав трактор, комбайн і вантажну машину.
Справи пішли непогано, перші два роки мали прибутки, справно сплачував процент в банк. Діти підростали, були в якійсь мірі помічниками, на обійсті повеселішало, окрім курей - розвели качок та гусей. В полі вирощував зернові, ріпак. І недалеко від себе капусту та помідори, цим в основному займалися старші діти.
Тим часом і в сім`ї знову поповнення, народився син, а через рік і другий.
Здавалося життя налагодилося та фермерство стало занепадати, трактор часто ламається, запчастини дорогі, інший купити нема за що. А згодом зламався і комбайн. Біда була в тому, що він брав позику в банку на десять років, які, ще не минули, боргу залишилося багато. Єдиний вихід продати автомобіль, щоб хоч трохи зменшити борг. Так все і відбулося, його фермерство розвалилося. Ще років два вирощував капусту, а згодом і це не стало вигідно, щоб десь зліва когось наймати, щоб зорати поля, теж треба гроші.
Почалися проблеми з здоров`ям, куля наче ворушилася, мусив часто їздити в лікарню на консультації. Відчай в душі, знову розчарування, а в недобудованій хаті шестеро дітей, яких треба ставити на ноги. Старших треба відправити вчитися в училище, а молодших вкотре підготувати до школи. Він ніколи не покидав свій баян, коли все владналося добре - звучала весела музика. Коли ж у душі відчай, награвав сумні мелодії, які линули на все село. Люди відчували його життя, часто говорили, - О! Толя в музиці свою журбу виливає ».
Коли більше приділяв уваги фермерству, не помічав, що Рая була занадто повільною жінкою. Як старші діти вдома, в хаті, хоч і сірі стіни, та завжди підметено, більш – менш прибрано й завчасно приготовлений сніданок чи обід. Коли ж старші поїхали навчатися в районне містечко, помітив, що дружина не може справитися навіть по господарству.
Про неї в селі говорили;» Якщо Рая зранку варить суп, то до обіду зварить, якщо ж борщ, то це лишень на вечерю буде готовий. Та, що вдієш, втішав себе чоловік, добре хоч так, тож сам не залишиться з дітьми, в хаті треба жінки. Коли часом бурчав на неї, вона замовчувала, розуміла, що суперечки ні до чого доброго не доведуть. Він все частіше прикладає руку до грудей, ледь – ледь блід, вона бачила, що йому болить, співчувала, жаліла його, тому й намагалася все згладити.
В тій хаті, як в убогій, одинарні вікна, взимку холодно, треба багато дров, щоб зігрітися взимку. Дружина на роботу ніколи не ходила, де там, хіба можна все встигнути робити, коли така повільна, а ще й таку араву нагодувати, не встигне зварити одне, вже з`їли, треба щось інше, діти підростали, мали хороший апетит.
Пройшли роки… Старша донька вийшла заміж, жила недалеко, мала троє дітей. Не було такого дня, щоб не навідалася до батька, а старша онука, то майже весь час біля дідуся.
Його старші сини- далеко від дому знайшли свою долю. Менші ж діти після закінчення школи були біля нього. Куди не кинься, майже скрізь навчання платне, тож на сімейній нараді вирішили взяти землю в аренду, зайнятися вирощуванням малини. Анатолій розумів, він сам не потягне, вже зовсім немає того здоров`я, одна надія на синів. Та і щоб десь недалеко їхати дітям на роботу, попробуй її знайти, можливо з часом і поїдуть кудись та зараз знову настав час виживання.
Три роки поспіль літо все засушливе, тож хлопці змушені з ставу возити воду, наймати автомобіль, щоб не пропала малина. Майже всі дні в малиннику, важка праця та, що поробиш. Хлопці здавали малину в Жмеринці на вокзалі перекупщикам, які везли на Одесу. Шанували кожну копійчину, батько тішився ними, добре що в мене є, щоб без них робив... Хоча не такий старий та здоров`я не мав, тепер хіба що, навчився добре керувати.
На сиву голову й за шию впало декілька крапель дощу…
Анатолій здригнувся, немов проснувся, раптовий, сильний вітер кружляв, віяв в обличчя, спогади десь полетіли. Він зазирнув на темно – синю хмару, яка висіла над головою…
-Тату! Тату! Гайда, швидше в хату! А то змокнеш, знову захворієш, - гукнув один з синів.
Два сини поспішили в хату, в руках тримали по дві лубянки з малиною.От і добре - подумав він – буде що здати, буде в хаті свіжа копійка..
Встав зі стільчика, той полин, що тримав в руці,він вже ледь – ледь прив`яв, підніс його до носа, примруживши очі відчув запах і в голос,
-Ой ,який же ти пахучий! Та чому ж такий гіркий, як моє життя?!
Заходив в хату, усмішка на обличчі, тішився, що пішов дощ, адже він так потрібен для малини…
Квітень 2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787144
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 07.05.2018
Де калина рясна в полі і лелека в вишині,
Споришева світла стежка все біжить у літа дні.
А на цій ясній стежині є волошки голубі,
І ромашки ніжні, білі, загубилися в траві.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
Все біжить в далечину... Кличе. Зве.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
В нашім полі, за селом, де жито золоте.
А біжить вона від хати, де мого дитинства дні.
Де щасливі мама й тато... і такі ще молоді!
Тут, де вишні у садочку й кучерявий клен шумить,
Починає біг свій стежка, від воріт у світ спішить.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
Все біжить в далечину... Кличе. Зве.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
В нашім полі, за селом, де жито золоте.
Де калина рясна в полі і лелека в вишині,
Споришева світла стежка все біжить у літа дні.
А на цій ясній стежині є волошки голубі,
І ромашки ніжні, білі, загубилися в траві.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
Все біжить в далечину... Кличе. Зве.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
В нашім полі, за селом, де жито золоте.
В нашім полі... за селом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790655
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Стікає ніч, вставати мушу…
Росою стелиться земля…
Ворони крик зриває тишу
І зграя губиться в полях.
Десь там за річкою зорати
Весняний лан – мою нудьгу,
Прийдеться рано-рано встати –
Віддатись плугу, бо в боргу,
Перед знедоленним народом,
Що копошиться на землі:
Чаклує, радує приплодом
Своїм, засіяним в ріллі.
Весна…не спиться, теж охота
Примножити посів зрання…
В селі, в звичай, тяжка робота!..
Врожаю молиться рідня.
Зі сходу тягне прохолода….
Це тьма позиції здає
І все відроджує природа:
Світає, сонечко встає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785426
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 07.05.2018
Ти котиш, Дніпро, свої води лісами,
Степами південних рівнин,
І все пережите тобою з віками
Ти знаєш, Славутич, один.
Давно, в льодовик, твоє русло водою
Прорізала вперше весна.
І перші, на Північ, над юним тобою
Мисливські брели племена.
З'являлись народи і знову зникали
На сивих твоїх берегах.
Сармати і скіфи кургани лишали
І час їх розвіював в прах.
Ти ще пам'ятаєш Хорива і Кия
На хвилях своїх голубих.
Ти ніс їхній човен - і гордо твій Київ
На кручах стоїть після них.
Тут твій кошовий, Запорозької Січі,
Давав курінному наказ,
І мужньо дивився противнику в вічі
Із полум'я грізний Тарас.
Закований в кригу вітрами зі Сходу,
Не раз ти сповільнював хід,
А потім ламали бушуючі води
І в море виносили лід.
Ти гордо, Славутич, течеш без упину
Крізь простір і далеч віків,
Лиш хвилі грайливо в степах України
Б'ють в сивий пісок берегів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790243
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Мелодія Андрія Мартиненка (Амадея)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UO2Ix9q4ugw[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D3iN6FB1pNk[/youtube]
Присвячується Василю Малянівському,
Племіннику і прийомному сину Ольги Калини.
Я чую твій голос, єдиний на світі,
Пливучи по хмарних, блідих небесах,
І бачу букет твій, і лист на граніті,
А відповідь губиться, тоне в вітрах.
Ти чуєш - кричать білі лебеді-гуси?
Послухай, поглянь на хвилиночку ввись,
Я мимо лечу, але ще повернуся
І в снах появлюся таким, як колись.
Прийду на вечерю, як зорі освітять
Мільйоном лампадок небесні краї;
Легесенько вітром пройду в верховіттях,
Загляну у рідні зіниці твої.
А в грози травневі, під блискавки сині,
Коли забіліє калина в цвіту,
Ти знову побачиш, як я по стежині,
Промоклий до нитки, з рибалки бреду.
Чекай - і я буду тихенько ночами
Приходити в сни крізь тумани і сніг.
Тоді, під Луганськом, любов твою, мамо,
Снаряд відібрати осколком не зміг.
Відповідь на вірш Ольги Калини
"Писала лист".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789486
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 07.05.2018
Той болісний, такий жаданий щем,
Який словами важко передати,
Коштовніший за всі оті карати,
Що зробить жебрака умить царем.
Ним марять тисячі людських сердець,
Котрим не поталанило відчути
На диво ті такі солодкі пута —
Для всіх романів бажаний кінець.
У декого щемить в житті не раз
І хай цей біль сердечний — не останній,
Коли в серцях оселиться КОХАННЯ,
Благословляє Небо день і час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790635
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Не карай ты его,Боже…
Нелегко и ему всё же...
Виноватых найти - сложно...
И обиды копить - можно…
Не смотри на меня - грозно…
Умоляю простить - слёзно...
Сохрани на моём ложе
Только запахи той кожи…
Я как только усну,Боже,
Он желает меня тоже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790478
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Розгойдаю в собі терпіння -
гойда, гойдалочко, гойда!
Там, де неба горить склепіння,
завжди в хмарці десь є вода.
Заплету у думки відраду,
наче стрічечку голубу.
Бо ж як хтось виверга неправду,
то собі лиш зове біду.
А у Боженьки добрі руці,
добрі рученьки і душа.
Гойно вчишся котрійсь науці,
як підійде впритул межа.
Бо тоді лиш згорає свічка,
як вже ґнотику ані-ні.
І розвиднює личко нічка
лиш при сонечку, лиш при дні.
Тож закутаюсь в потепління,
йде весна, отже не біда.
Розгойдаю в собі терпіння -
гойда, гойдалочко, гойда!..
25.03.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790490
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 07.05.2018
О. Блок. Переклад мій...
Кочети* - уключини..
В вечірній час над ресторанами
Коли спітнілий день потух,-
Керує вигуками п'яними
Весняний,- та пропитий дух.
Над пилом трав помолу дрібного,
Над сірістю місцевих дач-
Весь в позолоті бублик хлібного
Та жалібний дитячий плач.
Як вечір - за міськими брамами,
Хвацько одівши котелки,
Понад струмком гуляють з дамами
Найбільш розкуті язики.
Над озером щось крекчуть кочети,*
Плюскіт весла, жіночий виск,
І, боячись комусь наврочити,
Лице прикрив небесний диск.
А моя склянка друга вірного
Лиш віддзеркалює завжди,
Напою цього, не позірного
Я напиваюсь, мов води.
А поруч, де сусідні столики,
Лакеї в напівсні стирчать,
П'янички - захмелілі кролики
«In vino veritas!»* кричать.
В вечірній час, в години лічені,
(Чи просто сниться це мені?)
Дівочий стан, шовками мічений,
Пливе в туманному вікні.
Пройшовши стиха поміж п'яними
Без провожатого, вона,
Духами дишучі й туманами,
Сідає ближче до вікна
І віють сивими давнинами
Мов з піни виткані шовки,
І шляпка з чорними пір'їнами,
Й каблучки ніжної руки.
І близькістю якоюсь скований,
Дивлюсь під темну я вуаль
І бачу берег зачарований
І таємничу синю даль.
Таїни всі мені довірені,
Загадок всіх я бачу дно,
Душі всі закутки неміряні
Зломило це терпке вино.
Пір'їни ті сумними квітами
У скронях лише болі тчуть,
Бездонні ж очі самоцвітами
Блакитно - синіми цвітут.
[color="#a31f1f"][/color]
Скарбів ціна в мені прихована,
Хай не хвилює все це вас,
Ви - лише п'янь, вином згвалтована,
Все так - «In vino veritas!»*
Оригінал.
Незнакомка
По вечерам над ресторанами
Горячий воздух дик и глух,
И правит окриками пьяными
Весенний и тлетворный дух.
Вдали, над пылью переулочной,
Над скукой загородных дач,
Чуть золотится крендель булочной,
И раздается детский плач.
И каждый вечер, за шлагбаумами,
Заламывая котелки,
Среди канав гуляют с дамами
Испытанные остряки.
Над озером скрипят уключины,
И раздается женский визг,
А в небе, ко всему приученный,
Бессмысленно кривится диск.
И каждый вечер друг единственный
В моем стакане отражен
И влагой терпкой и таинственной,
Как я, смирен и оглушен.
А рядом у соседних столиков
Лакеи сонные торчат,
И пьяницы с глазами кроликов
«In vino veritas!»* кричат.
И каждый вечер, в час назначенный,
(Иль это только снится мне?)
Девичий стан, шелками схваченный,
В туманном движется окне.
И медленно, пройдя меж пьяными,
Всегда без спутников, одна,
Дыша духами и туманами,
Она садится у окна.
И веют древними поверьями
Ее упругие шелка,
И шляпа с траурными перьями,
И в кольцах узкая рука.
И странной близостью закованный,
Смотрю за темную вуаль,
И вижу берег очарованный
И очарованную даль.
Глухие тайны мне поручены,
Мне чье-то солнце вручено,
И все души моей излучины
Пронзило терпкое вино.
И перья страуса склоненные
В моем качаются мозгу,
И очи синие бездонные
Цветут на дальнем берегу.
В моей душе лежит сокровище,
И ключ поручен только мне!
Ты право, пьяное чудовище!
Я знаю: истина в вине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790564
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Дав кожному Господь усе, що тільки міг.
І ріки... і поля, що знов шумлять хлібами.
Гаї з піснями солов'їв, безліч доріг,
високі гори, з вершинами до хмари.
О, що за дивний світ! Він барвами цвіте.
Калина тут рясна і мальви біля хати.
У травах росами горить сонце ясне...
і ластів'ята навчаються літати.
Моя земля в цвіту... для мене і для всіх,
хто любить, як і я, в кого вона єдина.
Розсипав щедро Бог навкруг веселий сміх,
й дзвінких пісень тут... нас радує перлина.
Дав кожному Господь усе, що тільки міг.
І ріки... і поля, що знов шумлять хлібами.
Гаї з піснями солов'їв, безліч доріг,
високі мрії, з вершинами за хмари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790529
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Не вірять більше люди в доброту. Вони часто її сприймають як мінус а не плюс. В її очах, можливо, бачать своє віддзеркалення. Вони і гадки не мають, що це саме воно має хворобливий вигляд, а самі ж називають хворою доброту.
Чомусь так захотілось розповісти про цей випадок. За порядність і доброту
жінка одержала підозру і звинувачення. Майже сорок років тому вона навчалась в одному з технікумів обласного міста. З часом можна зробити висновок, що це було змарнованих три роки життя. Вона була відмінницею навчання, старанно засвоювала весь матеріал, що вбивали їй в голову. Хоч і закінчила технікум з відзнакою, її знання нікому не знадобилися. Це було в радянські часи. Усюди панував так званий блат.
Вона виросла в сім’ї сільських службовців, де не було обману, підкупу і усе це їй було дуже чуже. Ніхто в сім’ї не був номенклатурним.
Прийшла за розподілом на роботу – місце виявилось не порожнім.
Все, що залишилось – повернутись і піти геть. Вона була дівчиною розумною, але в жодному разі не хитрою. Згодом вона власними силами знайде роботу, закінчить ВУЗ. Як вона тепер згадує той технікум? Тридцять дівчат в групі з різних родин, з різними поглядами на життя. Думаю, що тоді ніхто з них не був закоханий в професію бухгалтера. Просто так склалось : комусь близько додому, за когось вирішили батьки. Керувала цим «бабиним царством» сорокалітня керівничка Оксана Іванівна. Зараз усі розуміють як їй важко було тримати дисципліну, успішність в групі, зберегти дитину кожній мамі. Вона була дуже енергійною,
завжди хотіла тримати першість. Можна сказати – обом сторонам було непросто.
До Катерини вона ставилась дуже вимогливо і без особливої симпатії. Через її недитячу відповідальність вимагала з неї забагато. Коли відбувався розподіл робочих місць – за неї забула.
Через багато років в тролейбусі Катерину побачив старший син учительки. Вона мала два сини. Діти були хороші, турботливі, жили скромно.Катерина пам’ятала його ще малим хлопцем. Бувало приходив з мамою на роботу. Віталій пройшов через тролейбус, підійшов до Катерини, чемно привітався. Почав зразу ж з головного.
- В Оксани Іванівни – ювілей, 80 років. Назвав дату. Я хочу щоб ви її привітали. Їй буде дуже приємно. Не забудьте.
Катерина подумала, що краще буде зробити це колективно. Сама вона не мала зв’язку з усіма одгогрупниками. Знала, що Валентина – добрий організатор.
Вона знає багатьох. Закінчилось тим, що ніхто не відгукнувся. Катерина якраз
зле почувалась, не виходила з дому. Проте, на душі їй якось було неспокійно.
Через декілька днів зібрала подаруночок. Подумала, що все це пенсіонерці якраз дуже знадобиться. Склала в пакунок, подумала: для краси і для здоров’я, якраз
те, що треба. Зателефонувала. Слухавку взяла Оксана Іванівна. Здається її радості не було меж. Почала турбуватися, запрошувати в гості. Катерина ж навпаки розуміла, які настали непрості часи. Зустріч організувала на нейтральній території.
Зустрілися в центрі міста. Була прекрасна погода. Її колишній класний керівник – завжди охайна, невисока, струнка і не дуже змінилася. Прийшли удвох із сестрою. Її старша сестра Антоніна Іванівна колись працювала лікарем. Зараз обидві чепурненькі бабусі живуть разом. Кажуть, що так краще виживати.
Катерина їх обох розцілувала, хотілось їх якось зігріти, пригорнути.
Кинула оком, що все-таки вчителька постаріла, думка вже не така швидка, а до того ж одяг – весь штопаний. Хоч в гаманці в самої – не дуже густо, вирішила їх ще потішити смачненьким. Купила коробку зефіру і розкішних персиків. Бачила, як бабусі світилися від щастя. Катерина склала гарне вітання і дуже тішилася, що зробила усе можливе для них.
Розмовляли про те, про се. Ні на що не нарікали, хіба що на моральну сторону життя. Розпрощались. Катерину ще деякий час гріла ця зустріч, хоча в душі було сумно, що учителька відпрацювала в цьому закладі тридцять п’ять років, а про неї так ніхто і не згадав. Були між колишніми її учнями дуже успішні люди – бізнесмени державного масштабу.
Літо виявилось мінливим: то дощі, то спека. Катерина мала проблеми зі здоров’ям, турбували вади серця. Півроку тому поховала маму. Мало куди ходила, виконувала хатню роботу і блукала по інтернету.
Вже – середина вересня. Здоров’я частенько підводить. Вчора була на межі запаморочення. Сьогодні назбирала цілий список незавершених справ. Вирішила: скільки зможу – стільки зроблю. Пішла по маршруту: пошта, банк /квартплата/, ЖЕК. Приємно, що список став трохи коротшим.
Саме біля ЖЕКу побачила, як обіруч ідуть сестрички. Як кажуть російською – «бабушки – божьи одуванчики». Знову стиснуло серце: охайно,але убого. Такий був вигляд в колишніх відмінниць. «Чому?» - пробігло в голові. Було видно, що вони одягаються в європейському магазині, але на вагу і в останній день.
Сестрички прямували, не помічаючи Катерину. Вона сама зробила їм
крок назустріч. Ніби й раді, поцілувались. Оксана Іванівна на правах старшої випалила: «Я так хотіла тебе бачити, мені хтось сказав, що ти зустрічаєшся з моїм Віталієм». Пробувала пояснити, що зустрілась випадково в тролейбусі
один раз і, що саме він сказав про ювілей. Ніби повірили...
Сама пішла зі спустошеною душею. Хоч і виглядала молодше своїх років, мала дівочу фігуру, а вже років двадцять, як перестала думати за чоловіків, сама собі заборонила, так виявилось краще.
Хотіла зробити добре – педагог перестала вірити у доброту. Разом з тим, вона зробила Катерині дуже боляче. Та вперше серйозно задумалася, як часто вона була бита за своє добро, чи варто бути такою чуйною і жити з постійно покусаною душею. Хоча ще шукала виправдання учительці: може то така старість?
Проте знала: наступного разу потрібно з цією добротою бути обережнішою. Їй стало ще більше сумно, що вона можливо буде стояти на похороні власної доброти і по щоці буде котитись солона сльоза.
«Її убили»,- тихо шепотітимуть губи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790577
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Зустрілися у сплетиві доріг.
В очах любов і смутку караван.
Ніколи не прийду на Ваш поріг.
Чужому щастю не завдам я ран.
Навряд чи ми побачимось колись,
Бо недосяжні мрійні береги.
Я Вам не напишу ніколи лист,
Хоч полум*я іще горить жаги.
І зупинитись не попрошу час,
Що сиплеться, мов друзки кришталю.
Хоча щоденно думаю про Вас.
І серце ятрить блюз мого жалю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790610
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Розгладжує зморшки уява сердечна,
Торкається втоми на ріднім лиці.
Відбитком у погляді гра небезпечна,
На рівні грудей автомат на плечі.
А небо шматують на кусні гармати,
Вогонь і скарлючений в пеклі метал.
Не хоче ніхто на війні помирати
Та має в душі бути волі запал.
Та сила любові, що здатна здолати
Підступність і хитрість, і злобу, й печаль.
Хто, ради наживи, прийшов убивати,
Міцний на собі той відчує рискаль.
02.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789916
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Йшов батько з сином через поле... Було те поле неозоре.
Здавалося, нема кінця. Вчив батько сина-молодця.
- Поглянь, синочку, люди в полі. Працюють зрання і до ночі.
Душа радіє й мої очі.
І придивлятись став той син... А й справді, тут є не один,
по всьому полю працьовиті!
- Дає нам Бог, сонцем умиті, весняні дні, - промовив батько.
Тут кожен зерна свої сіє, які він має, як уміє.
І придивлявсь до зерен тих той син... великих і малих.
А люди сіють і співають... вони від праці радість мають!
Радіє й батько дню ясному. А доки йшли вони додому ще й
сам орав і щедро ниву засівав. То ж люди дякувати стали.
Бувало, що й на хліб давали. Й син не сидів. Допомагав.
До праці він охоту мав.
На осінь знову довелося їм тим широким полем йти. А тут
капуста й буряки, і помідори, морква, кріп, картопля є тут і
квасоля, і кукурудза, і горох, петрушка гарна й кабачки, і гар-
бузи, і огірки! Овес, ячмінь і пшениці... жита дозріли золоті.
- Ми, сину, бачили з тобою, як сіяли. Пора й збирати. Та знай,
ще треба доглядати те, що посіяв. Щоб зібрать - зернята треба
всі плекать... і прополоти, і полити.
Як добре, коли вчаться діти в своїх батьків! І вміють зерна
розсівати, і люблять паростки плекати. Тоді їм буде що збирати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789874
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 03.05.2018
И стены - видят…
И стены - слышат…
И стены помнят -
Пока в них дышат…
Тогда поверишь,
Когда узнаешь:
В стенах родимых -
Не потеряешь…
И душу лечат
И - согревают…
А, укрывая, -
Оберегают…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789875
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Ще спить Нарцис, а бачить Весну,
Себе закохано у ній
Й любов до неї безсловесну.
Думок у нього – цілий рій.
Вже ніжить сонячне проміння,
Цілує тихий вітерець,
Порушив спокій сновидіння -
Тюльпан: і красень й молодець.
Він знову стане конкурентом!
Нарцису це – не до душі…
Якимось болісним акцентом
Від саду дзенькнули ключі.
Тюльпан, мов принц – в своїй короні,
І гарний видався на зріст,
Такий упевнений на троні
І саду – перший вокаліст.
Нарцис із заздрощів страждає,
Хоч люблять всі його також.
Мабуть Нарцис про це й не знає –
Він місце мав в садах вельмож.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790011
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Весна... І знову сон тікає,
І знову "не про те" думки.
Хоча уже "не ті" роки
Та спасу від весни немає.
Від тих весняних аритмій
Серця "заходяться" в півсвіту,
І порятунку ждуть у літа —
Якихось адекватних дій.
Весна — пора банальна року,
А в людства — гормональний бум
Мов з феромонами парфум
Розлили світом ненароком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790058
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Кличуть далі рожеві людей
На Мальдиви, Балі і Кіпр.
Римський вабить усіх колізей,
А мені найдорожчий Дніпр.
Хоч країни кличуть багаті,
І зростає рейтинг щодня.
Не покину країну-матір,
Біля мене моя рідня.
Бо родилась я в Україні,
І душа моя, звісно, тут.
Батьківщина - серця перлина.
Не зміню я життя маршрут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790041
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Золотий промінчик, блиски по вікні,
Просиналось сонце, радісно мені,
Я ж веснянку, удосвіта стерегла,
І вона, раненько коси розплела,
За вікном, дивовижний, чарівний світ,
Квіти крокуси, тюльпани, первоцвіт,
Ой, люблю, весну, повсюди барвисто,
Роса вмиє і одягне намисто.
Ще люблю, чай вранці, чайник закипів,
І в думках, вже лине, мов пташиний спів,
Покладу, в рядочки слова до вірша,
Ой, як добре, весно, співає душа.
Березень 2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790099
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Набундючений циклон
Взяв ,був, сонечко в полон
Звідкись хмарки налетіли
Небо геть усе закрили
Вітер-буревій завив,
Снігом все довкола вкрив
Всюди темрява настала
Ждем морозів небувалих...
Та визирнуло сонечко з полону
І буревій ущух назло циклону
А хмарки розсміялись - розлетілись
Адресою вони ,бач, помилились
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715285
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 02.05.2018
[i] [b] [color="#8f2828"]Люди!..На хвильку
забудьте проблеми...
У с м і х н і т ь с я... [/color][/b][/i]
[i][b][color="#144747"]Петя,- трішки лисуватий,-
Спочива в Карпатах...
Набрав сили,- хоче жінку,-
Та де ж її взяти
В цьому краї цнотливому,-
Сумніви, вагання...
Трьох зове на рандеву він,-
Так, навскид, навмання...
Із одною,- все в порядку,-
Ніжненька, кмітлива...
Згодом...троє всі приходять,-
Це з якого дива!!..
То нічого, Петю,- мовлять,-
Що Ви лисуваті,-
Кажуть всі, що Ви в любові
Кращі, ніж патлаті…
Хто це каже?.. Люди кажуть,-
А вони не збрешуть…
Та й жінки всі на базарі
Язиками чешуть…
То ж ходімо в цю колибу,-
Знімемо напругу!..
Пам'ята Петро назавше
Ту серпневу хугу... [/color][/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788825
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 26.04.2018
В порожньому конверті – зойки тиші:
Спустошеність заповнює життя.
Буває в суголосся доля гірша,
Ніж зовнішня дозрілість й пустота?
Ні сповіді дощів, що напували,
Ні блискавок словесної грози.
Застиг сургуч – скріпив душі скрижалі,
З’єднавши у беззвуччя голоси.
В порожньому конверті – мить убивства
Останнього з десятка негритят,
Та пам’ять, що веде і суд, і слідство,
Вертає всіх, хто вижив після страт.
Не скинути мовчанням з серця туги,
Не схилить колос зріле почуття.
Стає безмов’я сфер тонких недугом
І б’є прицільно в зболені місця.
В порожньому конверті – спроба втечі
Від себе у нікуди, та навряд
Дорогою утрат свідомих й зречень
Вертаються до витоків назад.
В порожньому конверті – зміст послання,
Що криком виривається без слів:
Душевний щем, народжений коханням,
Уївся вглиб і ще не відболів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788269
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 26.04.2018
Приїхав я сюди з Луганська,
Тікав від страшної війни,
Бо там загарбники російські
Все знищують навкруг вони.
Я буду швидко підростати
Й дорослим скоро стану я.
Країну зможу захищати,
Бо рідна це мені земля.
Хай завжди світить сонце з неба,
Лунає скрізь дитячий сміх.
Сьогодні нам війни не треба,
Хай буде мир для нас усіх.
Тож хочу вам усім сказати
І твердо заявляю я,
Що Україна - наша Мати!
І українська ми - сім'я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789065
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018
Під високою горою...
стоїть хлопець з дівчиною.
Кучерявий чуб в хлопчини,
а в дівчини очі сині.
Відзеркалюються зорі
в джерелі в воді прозорій.
І дзвенять, немов джерельце,
ті слова, що гріють серце.
А для того й темні ночі,
щоб дивитись в сині очі.
Кучерявий чуб розкішний,
щоб слова дзвеніли ніжні.
Бо ж красива, мов калина,
синьоока та дівчина.
А той хлопець кучерявий
дівчиноньці тій до пари.
Під високою горою...
стоїть хлопець з дівчиною.
Кучерявий чуб в хлопчини-
то ж сміються очі сині!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788912
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 26.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2018
В моєму садочку, веснянка співає,
Гайда, ти послухай, мов оркестр там грає,
То бджілки - майстрині так зранку працюють,
Дзижчить одна другій, з гаммами жартують.
Гойдає вітерець пелюсточки жваві,
Листки, веселяться білі й зеленаві,
До сонця, аж блистять, з вишнею радіють,
Рік буде врожайним, промінці воліють.
Одягнеться вишня в червоне намисто,
Нехай, оркестр грає, дзвінко, урочисто,
В моєму садочку, веснянка співає,
До квітних дерев, вже бджілок зазиває.
І яблуня й грушка, зхапахтіли медом,
Покрилися вони, всі барвистим пледом,
На мить і ти прислухайсь, тепло на душі,
Про вроду краю, ми напишемо вірші.
25.04.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789064
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018
Коли проб'ється перший промінь вранці,
А яблунька рожевим зацвіте,
Твоє обличчя вкриється рум'янцем,
І серце ніжно спогад обплете.
Я поруч буду на світанку, поруч -
Бо ніч, мов привид смутку, пропаде.
І сумніви згорять в огні на порох,
Впою тебе, як шабське й мюскаде.
Цвістиме знову яблуневе диво,
І таємниць розкриється сезам,
Бо у житті усе для нас можливо,
Якщо в душі любові чистий храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789114
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018
Весна пьянит который день...
И шлейф "Мицуко" за одеждой...
Предательская дрожь (из вен)
Тревожит чувством и надеждой...
Чтоб не пугала ночи тень
Изгибом дуг протуберанца,
Не убегай с его колен...
И губ,шершавых, померанца...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789135
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018
Опала сакура і маятник застиг...
Годинник зламаний, хвилини зупинились,
А механізми поіржавілі втомились,
Магнітна стрілка не добігла до шести...
Без адресата, пелюстки, мов ті листи
Пов'ялі, падають, та зовсім не змінились,
Хоча з роками так багато розгубилось
У часі пилу, неосяжної весни!...
А цвіт секундами по пам'яті скрегоче,
Щось тихо-тихо так на відстані шепоче...
Про те, що втратили, про те, що віднайшли...
Так сипле сакура забуто без вагання...
Шляхами різними давно б уже пішли,
Дві стрілки в мареві плекають сподівання...
© Володимир Верста
Дата написання: 26.04.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789115
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018
"Случилось хорошее,
благословляй Бога,
и хорошее останется.
Случилось плохое,
благословляй Бога,
и плохое прекратится.
Слава Богу за всё!"
Святитель
Иоанн Златоуст.
Зрелая Душа -
лента моей памяти,
дорога длинная.
Я не хочу быть льдом,
а хочу быть пламенем.
По-любому жизненному раскладу,
должна стать счастливой.
Почему форсмажор с ним
не совместим.
Адажио Вселенной звучит,
в полёт свой манит.
От нависшего груза потерь,
куда денешся теперь.
Говорят, что женщина
жутко использованная,
как Земля - Мать.
Пока подняла детей,
нигде не была,
а уж Жизнь -
подготовка к смерти.
Даже возразить этим словам
не могу, себя в них узнаю...
Теперь, когда я одна, ищу опору.
Хочу благодарить Вселенную,
когда пошлёт его.
Она меня слышит знаю.
Я в Зоне Ближайшего развития.
Мысль верю материальна.
Вселенная своими Путями
подведёт, не обманет.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788715
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018
Через сльози, все через сльози,
стану серця і Душі,
хочу налаштуватися на усе хороше,
вогонь серця пригасить.
У Природі, гілка кожна
живиться від кореня.
Від чого ж в Житті
секунда мала,
і та, без сили
і спокою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788525
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 23.04.2018
Дивися на Світ світлими очима.
Запам'ятовуй свій сплеск Душі.
У кожній хатинці,
свої брязкальця,
може цим вони і хороші.
Б'є на стіні годинник із зозулею,
щоб не була наївною душкою.
Часто ходимо по святому терпінню,
наївні романтики душ.
У кожного свій світогляд,
докопатися б до
глибин своїх почуттів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788719
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018
Тобі дарую тихо ніжність
У круговерті днів шалених,
В квітневий ранок - вроди свіжість...
Пізнаєш ти всю сокровенність.
Ця ніжність в посмішці, у ласці,
У слові, сказаному вчасно.
Я відчуваю поруч щастя,
Дивлюся в очі твої ясні.
Перлину ніжності дарую
Єдиному тобі, коханий.
Ти збережи любов святую
З небесного меридіана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788498
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 23.04.2018
[color="#1e62f5"]О, весно мила, юнко легкокрила,
Нарешті ти з'явилась, ти прийшла!
Усі незгоди, холоди здолала,
Розбурхана природа ожила.
Бруньки бубнявії враз розбухають,
До сонця пнеться жилаве гілля.
Ходою легко по землі ступаєш.
Твій розмах крил он бачу вже здаля.
Берізки жовті коси розпускають,
А верби по коліна у воді.
Річки розлиті землю напувають,
Ідуть у ріст стебельця молоді.
Розбудить ліс ось музика пташина,
Серця наповнить пісня чарівна.
Луги квітчасту розіпнуть хустину,
Красу цю хочу спити я до дна.
Моя Весна, зеленоока вродо,
Хвилюєш душу, аж нуртує кров.
Тобі до ніг поклала я свободу,
Щоб крізь життя нести святу любов.[/color]
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTmy_98xTWlbuqx981dzXBYi0BASBTRxJ_mjBvi2nRkUe5TNWs4[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788567
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 23.04.2018
Пламя тихое красных астр
На мгновение замирает...
Твоё имя внесла в кадастр...
Неожиданно...
Так бывает...
Я,наверно,сто лет не сплю
И забвения сна желаю...
На реке камыши: шу-шу... -
И бумажный корабль уплывает...
На ветру - полощется флаг -
Шапито напросилось в гости...
Грустный мим, примеряя фрак,
Промывает чужие кости...
Акробат, без страховки, (чудак)
Купол звёздный руками ласкает...
И по лезвию... (просто так)
Он легко до конца пробегает.
Не кричите ему: "Мудак!"..
Не кричите...Не вдруг - сорвётся...
Пламя тихое красных астр
Под окном моим не займётся!
Напишу я ещё не раз,
Когда скука прийдёт немая...
Заглянув, перед тем, в кадастр... -
Почему-то лицо, забывая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788674
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018
Світило сонце увесь день... Світило.
Всіх зігрівало, для усіх ясніло.
І щедро так своє тепло всім дарувало.
Комусь багато все ж було, а комусь - мало.
То ж хтось жалівсь, бо жарко... Розімлівся.
А інший за весь день так й не зігрівся.
Тепер задумалася я... У чому сила?
Світить, як сонце? Для усіх?
Не догодило ж?..
Не догоджать... А просто жить. Всіх не зігрієм.
Та все ж, як сонце, дарувать ми радість вмієм.
Чи одному, чи багатьом... хто скільки зможе.
Буває, що в житті і нам хтось допоможе.
Життя навчає нас усіх, як в світі жити.
Хай не для всіх, для одного, та все ж... Світити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788650
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018
Так важко на душі, так щемно,
За все, що трапилось - моя вина,
І зустрічались ми даремно,
Вже б краще залишалась я одна!
Все, що було колись важливим,
Що серце й душу гріло уві сні
Здається зовсім непотрібним –
Відповідать за все тепер мені!
Не справдились мої надії
І не відчула я твою любов,
Пропали спогади і мрії
І невимовний біль у серці знов.
Так пізно каяття приходить
І смутком мою душу огорта,
А доля котрий раз уже доводить,
Що ти не той і я уже не та…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788706
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018
В автобусі «Київ – Умань»
Пасажири - пани й пані
По місцях порозсідались,
І зайшов уже останній.
Знайшов місце біля пані,
Враз квиток їй показав,
Що гуляв десь на хрестинах
Їй навіщось розказав.
І коли автобус рушив -
Чоловіка сон зморив:
-Відпочити трішки мушу,-
Так сусідці пояснив.
На плече їй похилився,
Далі - вже на груди впав,
Та з огидою штовхнула,
Бідний аж на ноги встав.
Перед цим вона волала:
-Подивіться сюди, люди,
Цей п’яниця безсоромний
Вклався вже мені на груди!
-Я ж вас, дамочка, не знаю,
Вас я зовсім не люблю…
Випадково нахилився,
Я ж нічого не роблю!
Ззаду баба з цікавістю
За оцим спостерігала,
Тож звернулась до мужчини
І поважно розказала:
-Є такий в людей закон,
Не мені уже вас вчити:
Якщо, дядечку, вже вклались –
Тоді треба щось робити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781365
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 18.04.2018
Це все міраж! Ілюзія! Вустами
Торкаюся твоїх я ніжно пліч
Холодних. Дні заплутані листами.
І дзеркало, в нім тисячі облич...
О музо, тягнеш довгими мостами
Розбиту душу вічних протиріч.
На страту проведеш чи п'єдестали?
Мовчиш? Ну що ж... Я слухаю твій клич!
Блукаємо з тобою ефемерно,
Даруючи частиночки тепла...
Хоча весь світ давно уже химерний,
І мало залишилося добра!...
Театру ролі добре нам відомі!
Крокуємо у масках в невідоме...
© Володимир Верста
Дата написання: 15.04.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787522
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 17.04.2018
[i] [b][color="#ff0000"]Чарівні та життєдайні
Наші ліси, переліски, гаї...
Але що ми робимо з ними!...
І це люди?.. Європейці?...
Сто років ще плисти...І все л...
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#157515"]Ой, берізонько
Закосичена, -
Це - твоя краса,
Чи позичена?
Це - моя краса,
Не позичена, -
Жаль, - людьми вона
Не помічена.
Глянь,- домівка в нас
Геть засмічена,
Рідко з нас яка
Не скалічена.
ДОЛЯ ВСІХ СЕСТЕР
СВЕРДЛОМ МІЧЕНА,-
Вандалізм розцвів
Мов осичина…
Любі людоньки,-
Рать набичена,-
Злом душа у Вас
Намагнічена.
Намагнічена,
Намантачена,
Зло-Системою
Розсобачена…
Ой, берізонько
Закосичена,
Літнім сонечком
Вщерть насичена…[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787441
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 17.04.2018
В суетный вечер
Герань расцветает...
Пламень букетная
Не обжигает...
Острой занозой
Дотронусь до раны,
Чтоб не болели
Белёсые шрамы...
В суетный вечер
Стану я стервой...
И не последней,
Да и не первой...
И не знакомой,
И не чужою -
С обворожительной
Красотою...
Грешницей буду...
И снова - святою...
Если умоюсь
Живою водою...
В суетный вечер
Стану ли стервой?..
Может... когда-то ...
Но - не наверно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787777
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 17.04.2018
Закоханість вселилась в серце
З квітневим цвітом абрикоса,
Світанком із рожевим флером,
Із соковитих трав пророслих.
Закоханість - надії світло
У фільмі, створеному нами.
Два імені мигтять на титрах,
Що перетнулися шляхами.
Безмежність променева сонця
Сіяє в келисі блакиті
Хизується весна фасоном,
Даруючи щасливі миті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787651
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 17.04.2018
Помарніла нічка, засрібливсь світанок,
У тумані зорі, вишиванці ранок,
На берізці пташка, сонечко стрічає,
По травичці роси, вітер колисає.
ЗО, так пахне весна й пісні задушевні,
Я охоче почую, ніжні, любовні,
У гнізді вмостилась, пташка полохливо,
Вже й сміється сонцю, в лісі гамірливо.
Витанцьовують промені, аж зі сходу,
Яке ж щастя, таку люблю я природу,
Одяглась, черешня, в зелену хустинку,
Богу дякую, за земельку в барвінку.
За новЕ джерело, цілющу водичку,
За сріблясті ріки та й чисту криничку,
Є цей світ, казковий! Я в його полоні,
Тут життя і радість, щастячко в долоні!
02. 04.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787643
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 17.04.2018
На сонці бджілка гріє крильця,
де вулики... тут наша хата.
Під стріху, у своє гніздечко,
вже повернулись ластів'ята.
Весь сад в цвіту... знов ніби сніжно,
та відзвеніли заметілі.
А це так гарно... Це так ніжно
розквітли наші вишні білі!
Жучок по гілочці тоненькій
біжить в новенькій вишиванці.
Три чорні цяточки на крильцях,
з'явився він сьогодні вранці.
Синичка тінькає в садочку,
весняні ж дні як роз'яснілись!
У травах пишних променята
в ясних кульбабках засвітились.
Лохматий джміль тут розгудівся:
- Всім дякую, що розбудили!
Тепер я мож-ж-ж-у роздзи-ж-ж-ж-чатись,
за зиму вже набрався сили!
Від саду стежечка побігла
між травами туди, де річка.
Вона стрімка, бо з гір збігає,
і в'ється, як в Марічки стрічка.
Блакиттю ніжною розквітло
весняне небо й над рікою.
Тому і в річки сині очі,
як в незабудок під горою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787561
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 17.04.2018
Помарніла нічка, засрібливсь світанок,
У тумані зорі, вишиванці ранок,
На берізці пташка, сонечко стрічає,
По травичці роси, вітер колисає.
ЗО, так пахне весна й пісні задушевні,
Я охоче почую, ніжні, любовні,
У гнізді вмостилась, пташка полохливо,
Вже й сміється сонцю, в лісі гамірливо.
Витанцьовують промені, аж зі сходу,
Яке ж щастя, таку люблю я природу,
Одяглась, черешня, в зелену хустинку,
Богу дякую, за земельку в барвінку.
За новЕ джерело, цілющу водичку,
За сріблясті ріки та й чисту криничку,
Є цей світ, казковий! Я в його полоні,
Тут життя і радість, щастячко в долоні!
02. 04.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787643
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 17.04.2018
Жіночка з зеленими очима.
Є у них смарагдів дивний блиск.
Поглядом торкається мужчина
Й часто навіть тане, мов той віск.
Це ж колись, спалили б на багатті,
«Відьма!» –, всі кричали б їй услід.
А насправді – щастя то у платті.
Від очей піде із серця лід.
Найцінніший скарб, такого мало.
Два відсотки на усій Землі,
Небо їх колись поцілувало,
В їх красі купались королі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784393
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
Слова, які втрачають силу,
уперто рвуться ще назовні,
а там тенета перепонні
і постріли підступні з тилу.
І погляди такі, осудні,
з-під окулярів, з дна аж, Боже!
Та ж так дивитися не гоже,
бо замерзають горні студні.
Ходитибудеш сонця спраглий,
просити будеш: "Дайте пити!"
А поряд надмогильні плити
і тільки надмогильні ваги.
Чи зважать слово? Ні, не зможуть...
Воно - як пух, його не вчути.
Холодний дотик до отрути...
Весни не буде, гинуть рожі.
Лиш на руках ще білі вени
й на образах німе моління.
В сніги пірнає Воскресіння,
та все одно спасенне.
23.03.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784256
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
Не перший сніг і не останній
Запорошив мої думки.
Знов гарний кінь у добрій стайні
Бере смаколики з руки.
Лискучий, в яблука, парує,
Ніяк не бідний на любов.
Аж грива світиться, гарцює
І щастя сиплеться з підков.
Життя галопом пролетіло,
От би мені іще одне!
Взяла вуздечку я несміло,
Гривастий мчить у даль мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784368
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
[color="#14a81c"]Вже чую стиха музику п'янку,
Струмків джерельних ніжний передзвін.
Весна кружляє у стрімкім танку
І шле зимі прощання навздогін.
Та з трону вперто іти не хоче.
Сльозами гірко хлипає із стріх.
Промінчик сонця ловлю охоче,
Зимову тугу їй кладу до ніг.
Весні розкрию ніжні обійми,
Яка густим переліском бреде.
Біжу хутенько їй навперейми
Життя пробудження з нею іде[/color].
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcR607nTEZcyrR6ZS6y00qwnXQ6vSJPVOANXU6DfGO-rEo4veeA8HA[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784317
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
[i][b] [color="#bd2626"]Скоро весна… Пробудження
людини… Пробудження
природи… Бджолопад…[/color][/b]
[/i]
[i][b][color="#196132"]Я бачив сон,- квітучий білий сад…
Бринить бджола… Весна… А ми з тобою
Прикриті запашною лиш габою,
Милуємось на буйний бджолопад…
Їх квіти ждуть,- тичинки у намисті
І маточки купаються в меду…
Терпіння майте,- кожну з вас знайду,-
Говорять квітам бджілки золотисті…
Знаходять… Пестять… Ніжні приймочки?
Вже мліють, сходять соком, шаленіють,
Вони про яблучко налите мріють,-
Лоскочуть їх бджолині сорочки?…
Ти дивишся… Зіниці,- на півнеба,
Рука знаходить в захваті мою
Й кладе на перса… Я дивлюсь і п’ю
Твій милий погляд, вічно юна Геба…
Жага кохання... Шепіт...Очі в очі...
На шийці б'ється жилка голуба...
Стук двох сердець...Розтанула габа...
Всесилля рук,- душа богині хоче...
Все той же сад,- рожевий водограй…
Все та бджола… Весна… А ми з тобою,
Уже накриті пристрасті габою,
Ідемо в рай,- жаданий, ніжний рай…
Я бачив сон,- квітучий білий сад…
Бринить бджола… Весна… А ми з тобою
Прикриті запашною лиш габою,
Милуємось на буйний бджолопад…
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784280
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
Недовчився "поет" у школі,
Українську не вивчив мову,
Тільки суржик у нього кволий,
Цим хизується у розмові.
Перекручує мову за змістом,
Нівелює і деформує,
Бо не хоче він знати істин,
І свій розвиток теж гальмує.
Не засмічуйте суржиком мову,
Бо це явище нездорове.
Півбіди, якщо у розмові,
А поет коли пише - горе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784103
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 25.03.2018
Споконвіку рушник у пошані...
Вишивають світанки їх ранні.
До схід сонця встає й моя ненька,
Вишиває на щастя... Дрібненько.
Чорнобривці, любисток та м'ята
Зігрівають, мов батьківська хата.
Вишиває матуся... їх цвіт.
А у нім - кольоровий весь світ!
Золотиста тут нитка й блакитна.
Нехай доленька буде привітна!
Цим веселим матусиним цвітом
тішить душу рушник взимку й літом.
Чорнобривці, любисток та м'ята
Зігрівають, мов батьківська хата.
Вишиває матуся... їх цвіт.
А у нім - кольоровий весь світ!
Ясні, сонячні дні в рушникові.
Скільки радості, ласки й любові!
Всього роду є сила у ньому,
Захистить і поверне додому.
Чорнобривці, любисток та м'ята
Зігрівають, мов батьківська хата.
Вишиває матуся... їх цвіт.
А у нім - кольоровий весь світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784298
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
Я знаю, ти шукав мене тоді,
Коли вітри стогнали стоголосо,
Де жовте листя в льодяній воді
Втопилось у свою останню осінь...
Блукав снігами в люту заметіль,
Дерева чорні простягали руки,
Де не тобі, не я стелю постіль -
Зима, зима... провісниця розлуки...
Весни чекав, задивлений у даль,
Та і вона безжально запізнилась,
В глибокий сніг закутала печаль,
Щоб я тобі ніколи вже не снилась...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780498
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 07.03.2018
[i] [b][color="#c42f2f"] Кохання…Що
тут казати...[/color][/b][/i]
[i][b][color="#0f660f"]Конвалій засилля… Ми двоє.
Серцями зв’язались. Весна
Посіяла в душах кохання,-
Солодке, ніжніше вина.
Він плечі мої обіймає
Цілунками палить, снує
Руками те плетиво ніжне,
Котре слово НІ не дає
Сказати..Щось котить донизу,
У повені тоне душа..
Я тану. А він лише хмизу
Підкидує.. Волі лиша...
Ті руки... Замріяне чудо,-
Немов із полів вітерець...
Не думала я , що так буде,-
Уже не розняти сердець!..
Я вперше зомліла...О, Боже,-
Пів - неба у тебе беру
На мить неймовірно щасливу...
Цілуй же...Цілуй!.. Бо помру!!.[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780800
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Недавно Хмельницька обласна газета
"ПОДІЛЬСЬКІ ВІСТІ"
відсвяткувала 100-літній ювілей
Ти з дитинства була в моїм домі.
Пам’ятаю твій лагідний дотик.
Я уже нарікаю на скроні,
А з тобою зустрітись – не проти.
Ти жива! І пульсуєш, мов думка!
Як – прекрасна у змові із віком.
Ти – і дзвін, і поет, і відунка,
І над нами тримаєш опіку.
І рука твоя завжди – на пульсі.
Навіть шпальти не знають утоми.
Так чекаю я диво-екскурсій,
Як заходжу в газетні хороми.
Ти пиши тим, хто є й хто ще буде.
Сповіщай нам хороші новини,
Нехай чують твій голос усюди
І тримай гідно стяг Батьківщини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780826
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
На все, свій час , а хіба ні,
Пізнати, почуття земні,
Як донечка, народилась,
Сім`я, теплом оповилась.
Прийшла,щаслива година,
Раділа, щиро родина,
Дівча, любиме, ласкаве,
Як сонця, промінь. Щасливе.
Слова, перші - «мама, тато»,
То справжнє, для батьків свято,
Оглянешся, уже школа
Змінилося, все довкола.
Ти з нею, гризеш науки,
Й свої, згадаєш, всі муки,
Сховаєш, усе від дитя,
Суворішим стало життя.
Неправда, всюди панує,
Схова, в душі, хай не чує,
З роками, зрозуміє все,
В цей час, батькам радість несе.
В неї, позаду інститут,
І вибире, вже свій маршрут,
Захоче, ледь відпочити,
На гальмах, життя пустити.
.
Аж раптом, зустріне друга,
Тепер і інша дорога,
Пізнає…чари кохання,
Думками…може зарання?
Та час її, не спитає,
Вже нічка пісню співає,
Мов пташка летить, на крилах,
Засне, у ніжних, обіймах.
А далі? Жінка, як дзиґа,
Сім`я, клопіт, не розвага,
Роботи непочатий край
Життя, хай квітне, це наш рай.
Колише,малу дитинку,
Згадає, укотре неньку,
Така, у жінок доріжка,
Роботи- важка теліжка.
окотиться, часом сльоза,
На думці, мамині слова:
«Час, доля, усім керує,
Життя, нас, доню, гартує.
І попри, всім перешкодам,
Існує.., світ завдяки нам,
Ми є, подарунком творця,
Любов`ю, гріємо серця,
Продовжимо земне життя.
23.12.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780734
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
ПРЕДВЕСТНИЦА
Я знаю, ты искал меня везде,
Когда ветра стонали стоголосо,
Тонули листья в ледяной воде -
Заканчивалась пасмурная осень.
Блуждал снегами в лютую метель,
Деревья чёрные протягивали руки,
Где не тебе, не я стелю постель -
Зима, зима...предвестница разлуки.
Ты ждал весны, засматриваясь вдаль,
Она же безнадёжно заблудилась,
В глубокий снег укутала печаль,
Чтоб больше я тебе уже не снилась.
Наташа Марос
ПРОВІСНИЦЯ
Я знаю, ти шукав мене тоді,
Коли вітри стогнали стоголосо,
Де жовте листя в льодяній воді
Втопилось у свою останню осінь.
Блукав снігами в люту заметіль,
Дерева чорні ́простягали руки,
Де не тобі, не я стелю постіль -
Зима, зима...провидиця розлуки.
Весни чекав, задивлений у даль,
Та і вона безжально запізнилась,
В глибокий сніг закутала печаль,
Щоб я тобі ніколи вже не снилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780787
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Весною розквітає кожна жінка
Із першим білим проліском тендітним.
В очах її із ніжності іскринка,
А на обличчі усмішка привітна.
Яка ж бо гарна оця мила жінка.
І серденько, й душа її від Бога.
І постать лебедина, мов пір*їнка.
Долає всі важкі життя дороги.
Із давнини родини Берегиня.
Їй, мамі, не підвладні навіть роки,
Поради дітям - скарб із серця-скрині,
Дороговказ і стежка з перших кроків.
Душа її довірлива й відкрита,
І чоловіку світить теплим сонцем.
Життєва чаша зовсім недопита,
Любов свою дарує на долоньцях.
І серце їй болить за Україну,
І за життя дітей своїх і внуків.
Хай щастя й мир панують у країні,
І жінка квітне від весняних звуків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780744
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Не поспішай, він шепотів так ніжно,
І намагався дивитися в очі
А навкруги, сріблиться білосніжно
Пухнастий сніг, чарівність, зваба ночі.
Ставало звечора, іще світліше,
Зима сніжить, від неї подарунок,
І ми на світ, дивились веселіше,
П`янка любов - це кохання трунок.
Вітер гуляв, сніжинки мов у вальсі,
Повсюди біло, жвавий,в позолоті,
Стриманість рухів, ніжний дотик пальців,
У танці вдвох, раділи кожній ноті.
28.02.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780610
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Меня попробуй удержать...
не удасться.
Ручьем пробьюсь между камней.
Я - счастье!
Огонь я, молния и гром
одовременно.
Луч солнца, ливень проливной.
Непременно
меня узнаешь ты...
Цветком я нежным могу быть,
мечтой красивой.
И облаком веселым плыть,
рекой игривой.
Ручьем веселым побегу...
не догонишь!
Правда,
в объятьях удержать,
своих ты, нежных,
меня...
Сможешь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780555
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Тріщить по швах мій світ ілюзій,
Втрачаю лютих ворогів.
А з ними ще й зникають друзі,
Не залишаючи слідів.
Лиш післясмак гіркої втоми
Терзає душу раз по раз.
Цей біль знайомий до оскоми
І незбагненний водночас
Мене палить, мов сонце в серпні,
Крізь призму безлічі химер.
Для багатьох я став нестерпним,
Ну а для когось — просто вмер.
Усе щезає, все одразу,
Прямує стрімко під укіс.
Усі ці ігри в “садо-мазо”
Втрачають шарм, втрачаюсь зміст.
Вогнем горять відкриті рани
Тікає геть з-під ніг земля.
Душа не прагне вже дурману
І не шукає журавля,
Що десь пливе в рожевім небі
Пустих несправджених надій.
Мій птах — це все ж, скоріше, лебідь,
Хоч і поранений, брудний,
Й ледь-ледь тріпочеться в болоті,
Та пам'ятає серця спів,
Чарівних муз натхненні ноти,
І те, що він кудись летів.
Блукав у пошуках Граалю,
Пірнав в незвідані світи,
Тонув у світлі. Ну а далі —
А далі було, як завжди!
Звела з пуття гнила начинка
Якогось чуда із чудес.
Була це лиш Пандори скринька,
Хоча здавалось — дар Небес!..
Стоїть на пагорбі похилий
Старий сумний могутній дуб,
Під дубом вирита могила,
У ній труна, в труні — мій труп.
Сховаю геть своє обличчя
Від того, що лежить в труні.
Мій мрець мене до себе кличе,
А я йому волаю: “Ні!”
Квапливо з ями лізу вгору,
Й прошу мерця аби́ замовк.
Нехай горять Содом й Гомора,
Не обернусь в соляний стовп!
Врятуй мене, молю, мій болю!
Продляй вогню пекельну мить!
Ти, наче доза алкоголю,
Що не п'янить, а тверезить.
Врятуй від пут анестезії,
Давай пали, смали, мерщій!
От-от ще трохи і здурію,
Але принаймні я живий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651118
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 05.03.2018
Я в теплий край не відлітаю,
Хоча морозить, а я – тут.
Як пережити я не знаю,
Чи хижаки мені дадуть?..
Така я пташечка-невдаха,
За голу душу завжди б'ють.
До болю тне якась комаха
І жах – яка у неї лють!
Кусає так, сама аж пухне,
Не зупиняє навіть кров,
Нап’ється вдосталь, далі пурхне
Й яка тут мова про любов?
Мені не затишно і сумно,
Та як залишу рідний край?
Його бандуру дивострунну
І український коровай.
Щодня не чути солов’їну? –
Свій голос втрачу вже тоді.
Я не покину Україну!
За лад візьмусь в своїм гнізді!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780473
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018
[quote]Епіграф:
Комедія, яку представляє Талія, не викликає сміх і не дозволяє забутися.
Комедія – це Школа Життя і ми всі без винятку граємо свої ролі і отримуємо цінні уроки. Ми повинні глянути на себе зі сторони, щоби в кінці кінців посміятися над нашими помилками й пожалкувати про їхню незліченну кількість. Щоби потім на наших обличчях почали з'являтись іронічні гримаси, які будуть означати те, що ми себе в них побачили. І тоді ми пізнаємо ціну комедії та усмішки.
[/quote]
Виблискують софіти, а на сцені
Дві маски, а під ними таїна.
Лягає на обличчя ніжна темінь,
Захована від світу сторона...
Під оплески вирує кров у вені,
Вистава починається сумна...
Хто цей актор? Кричу у всі легені:
«Не повертайся!» ...І лише вона
Стоїть у масці, не відводить погляд...
Продовжується п'єса вічна ця,
І ось я опиняюся з ним поряд,
На відстані не бачачи лиця.
Ні! Я – не він! Це тільки давній спогад,
Що хоче повернутись до кінця...
Та́лія — представниця комедії в елліністичному каноні муз.
© Володимир Верста
Дата написання: 04.03.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780230
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 05.03.2018
Какая женщина,мой бог!
Какие формы,очертания.
Подумать даже я не мог
Искать с Вами свидания.
Очарование Ваших глаз -
Небес бескрайних синева.
Искал я повод видеть Вас,
Хранил заветные слова.
Но всё случилось так банально
Нас свёл простой фуршет.
И всё закончилось печально -
Вы - говорили,а я - нет.
Померкла вмиг очей лазурь
И не унять мои печали...
Всё победила Ваша дурь...
Ох!Ну почему Вы не молчали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778622
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 05.03.2018
Весна… перший день, він буде незабутий,
Зими чарівність, не здав позицій лютий,
Притих, сховавсь березень у своїх шатах,
До неба зирив, хмари в сірих халатах.
Боїться визирнуть морозець лютує,
Не може, він збагнуть, зима не жартує,
У танці, кружляє, віхола- подружка,
Рушник, розстелила з інію мережка.
Кущі і дерева потрапили в казку,
Вони ж у снах, дивилися на берізку,
А та, все, ще дріма. Не шурхотять коси,
Затрималась весна, березневі роси.
01.03.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779669
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 01.03.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcR0TegB1AzBpnEnNbUlMRFJw-QdV49RutCo-HpJADfw6LPydzP0ew[/img]
Вслухаюсь, як шепочуть трави,
Як мило з вітром гомонять,
Як сонце губиться в загравах,
І день лягає спочивать.
Гойдає вітер надвечір'я
І ніжно листям шелестить.
У сон вкладається довкілля.
Яка ж чарівна - ось ця мить!
Он, перша зіронька вже сяє,
З-за хмари місяць виплива.
Коханка-ніч його чекає-
В природи є свої дива.
Вслухаюсь, як шепочуть трави.
Сюркочуть пісню цвіркуни.
Так пахнуть скошені отави,
І манять у солодкі сни.
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTlxA1ctSqUGygwJ0gjjRXvSIaMlztfWRm4D_M0Oh6B04K2eska[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779708
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 01.03.2018
[i][b]Я закохався в нинішню неосінь,
В незиму, з частим вкрапленням дощу,
Та більш за все - у шовк її волосся
І в голос, що в трамвайчику почув.
Крізь цей досвітній звук його гудіння ,
Де сонечка недопалок горів,
Лились в баси протертого сидіння,
ЇЇ слова, мов трелі солов'їв.
О, ці поїздки й зустрічі! Це ж, бо́ги,
Мов добра крапля меду у полин!
Отак і я - вернувся із дороги
На превелике щастя не один.
У келихах іскриться "Беладонна",-
Маленька доза градусів у склі.
І заздрить там, в Америці Мадонна,
Моїй найкращій дівчинці Лілі́.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774248
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 28.02.2018
Сл. та муз. Н. Башинської
Аранжування Б. Попова
Під віконцем мальви розцвіли,
чорнобривці тягнуться до сонця.
Хиляться низенько до землі
калинові ясні гронця.
Приспів:
Тут моя земля! Тут мій рід!
Тут моя країна.
Україно! Ти у мене у світі єдина.
Тут моя земля! Тут мій рід!
Весело тут жити.
Україно! Ти для мене є найкраща в світі.
Наші тут і ріки , і поля,
соловей виспівує до ранку.
Ой, як гарно квітне вся земля,
одягнувши вишиванку!
Приспів...
А яке ж тут небо голубе,
виграють Карпат дзвінкі потоки.
Друзів тут багато у мене
і мого дитинства кроки.
Приспів...
Україно! Ти для мене є найкраща в світі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777698
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 24.02.2018
Наповнене сонцем пісенних мотивів по вінця,
Не стримує серце стрімкого приходу весни.
Емоцій бурулька, теплом оповита, сльозиться –
Натхненням звучать краплепади на всі голоси.
Бубнявіють мрії. От-от і розпустяться крила –
Блакить залоскоче політ гостроверхих чуттів.
Підсніжним бажанням рости опиратись несила –
Вирівнює спину промінчик яскравий в стеблі.
Погоже всміхається небо мелодіям серця –
Простори свої відкриває для щирих зізнань.
Любов’ю душа на звучання весняні озветься –
Стирає наснага в польоті невидиму грань.
Свобода – найбільшого щастя означення вірне.
Для розмаху простір безмежний – живе полотно.
Весни відчуття – нотностаннословеснокартинне:
У люті морози хай гріє крилатих воно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776335
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 24.02.2018
Я в ліжку… від чого прокинулася не можу зрозуміти, чи від слів, чи від почуттів. Помітила, що серце билося ледь швидше. Перевела подих, відкрила очі, за вікном сніг. Так, він два дні, як випав, такий гарний, білий, пухнастий, а перед очима сон, який схвилював мене, до того ж кольоровий.
Я хочу спокою, знову закриваю очі, а хтось немов підказує мені, згадай його. Якісь хвилини, перебрала всі сюжети. І вже саму заінтригував цей сон. Чому мені таке наснилося? Та іще й все кольорове, неначе наяву. З боку на бік кілька раз повернулася та ні, треба вставати. Лип, на годиннику лише п`ята ранку. Накинувши халат, думки, так, треба дописати ту прозу, що почала, адже саме була на фініші.
Екран монітора світився, а в мене в голові той сон, щось, чи хтось підказує, наполягає, щоб сіла написала про нього. Чому такі дивовижні сни приходять до мене інколи? І все копошаться в голові, не хочуть дати мені спокій. І ось, завершила я попередню прозу.
На кухні гарячий сніданок. Наче поспішаю на роботу, а дивний сон перед очима.
Знову тут, біля комп`ютера, магнітом тягне. Пальці самі просяться надавлювати клавіші на клавіатурі, наче кудись поспішають, бояться запізнитись. Ні, не в силах зупинити цей порив душі…
Бачу широку, майже сіру дорогу, а навкруги пагорби червоно - коричневого кольору по них видніється пісок. Посеред дороги стоїть гурт воїнів у шоломах. Який це вік, не можу зрозуміти, чую уривки мови, здається французька. Пил підіймався вище голів, до воїнів підійшло багато люду, як полонені, але не в кайданах та загороджені товстою, сірою мотузкою. Обличчя зморені, голодні очі, а одяг майже весь подертий, лише прикриває частково на пів оголені тіла. Позаду них, теж йшла юрба воїнів.
Брудна жінка, років п`ятдесяти, зажурено дивилася на мене. Ні, я себе в сні не бачу, хтось її товкнув і із юрби вивели дівчину. Напевно років вісімнадцяти, не більше…
Мене переповнювала цікавість… Я відчувала, що дивлюся з захопленням.
На її плечах був накинутий плащ товстий, так, він мені здався товстим і для неї заважким, вона під ним, аж прогнулась, він теж був весь засмальцьований. Славна дівчина, круглолиця, а очі сині, як волошки та так шкода в них сум побачила, страждання, розчарування. Русяве волосся пасмами спадало, торкаючись того, гидкого плаща. Вона, як для дівчини і не пишна, і не худенька, ледь - ледь просвічувався одяг, на персах трохи облягав. Я здивувалася, блузка, не блузка, щось подібне майки, але ж не дуже облягає тіло. Тканина біла, чи то товстий шовк та ні напевно атлас, якби ж то шовк, то просвічувалось би все її молоде тіло.
Десь здалеку чути іржання коней. Лише хотіла поглянути в ту сторону, як побачила на конях двох воїнів. Я була здивована, зацікавлено придивилася до них, мене вразило те, що в них у руках були залізні щити і збоку на поясі висіли шаблі сховані в піхви. Вони впритул під`їхали до дівчини, силоміць витягли і посадили, до одного з них, на коня. Вона, щось спочатку кричала, я того не розуміла, а потім погляд на мене,
-Н! Ні! Я не хочу…
І тільки вслід пил, кудись її повезли..
Вже пройшла якась мить, не знаю де я та тільки бачу сонце, воно світить прямо мені в очі А потім зелені дерева, то декілька штук, а туди далі ліс. А вже немов би стадіон, як по моєму розумінні, чи то долина така величезна всю поглядом не охопити. І скрізь багато людей, обірваних, замучених і серед них воїни. Аж раптом неподалік два воїни і та сама дівчина. Один з воїнів стояв над нею з батогом, таким яскраво – червоним, він відразу кинувся мені в очі. І я чую слова,
-Я повеліваю тобі, ти маєш до нього піти і мене не цікавить твоє бажання, хочеш ти цього, чи не хочеш...
Вона, схиливши голову плакала, на ній не було плаща. Все той же одяг, що був тоді, тільки тепер було видно сірого кольору штанці, ні то не шорти і не бриджі, більше схоже на нижню білизну в царські часи.
До того воїна, що мав бити, підійшов другий воїн, роками набагато старший, щось, прошепотів йому на вухо.
А потім, єхидно посміхнувшись, голосно сказав,
- Гаразд, тебе не будуть більше бити, не хочеш до володаря, пішли до моєї спальні, я тебе заслужив!
- Ні Ні! - вона кричала в розпачі і трусила головою.
Між людей крики, штовханина, хтось одягнений в срібний плащ, який так виблискував на сонці, що ледь можна було розгледіти. Голосно, суворо промовив,
- Що тут коїться? Чого дівчисько те, чи жінка плаче?
До нього, відразу всі стали в поклоні. Лише дівчина закам`яніла, з високо піднятою головою, стояла мов статуя.
Так, йому років сорок, прикинула я. Один з воїнів вийшов вперед, знову зробив уклін і голосно сказав,
-Володарю! Це для вас подарунок на ніч та щось пручається красуня. Ми її мали помити та одягти в кращий одяг, з прикрасами, щоб прийшла до вас, як вранішня зоря.
Той, в сріблястому плащі, підійшов до неї ближче, взяв за підборіддя, заглянув у волошкові очі. Його обличчя вже не таке суворе, в очах з`явилася ніжність,
- Боїшся жінко? Чому?
Вона розставила руки, немов звернулася до Бога,
-А чи не боїшся ти гріха, він тобі не простить за мене..
Здивовано відійшов до воїнів, запитав,
-Хто вона?
Раптом один з воїнів, зняв з дівчини ту блузку.
Я бачила частково оголену спину. Не знаю, що він відчував, лише бачила його відкритий рот, з якого виднілися ледь рижі зуби. Запала тиша, немов у храмі….
Вона не ховала свої перси, розставила руки і голосно закричала,
- Будете мати гріх! Хто доторкнеться до мене хоч пальцем! Я , ще дівчисько, чуєте, розбещений народ і ти повелителю!
А потім гамір і штовханина між людей, які стали повільно йти вперед по дорозі
Вже бачу дорогу, дерева в осінньому вбранні і пил піднімався догори разом із пожовклим листям, яке вітром відносило в сторону. Коней не видно, лише бачу велику, красиву карету, яка вже зупинилась, з неї вийшла та сама синьоока дівчина. Обличчя чисте, волосся розвівалося вітром. Одягнена в білу блузку з мереживом і в пишну, в зборочку спідницю, яка ледь торкалася землі. Вона дивиться на мене прямим поглядом,
-Мені, ще довго треба блукати, щоб знайти притулок, де буде добре, де буду я вільна, як пташка, де буду жити щасливо на цій святій, Богом даній землі.
Оці слова і я проснулась. Тепер вже виклавши все на льоту, самій цікаво, що за дівчина? Відчуваю полегшення на душі……
11.02.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776534
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 24.02.2018
Акварельные кляксы планеты,
Столь пригодной для жизни и смерти -
Неизвестность в своем постоянстве,
Антидот в ядовитом десерте.
Но положено веровать в нечто
Нерушимое трезвостью мысли,
Объявив мифологию предков
Постулатом, трактующим смыслы.
Благодать. После каждой молитвы
Мы не в силах расклеить ладони
И покорно храним истуканов
На просевшем сакральном поддоне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771452
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 23.02.2018
Ледяные оттаяли души,
Зазвучала капели мелодия,
Тихо в комнате - это снаружи
Нам весна предложила рапсодию...
Обнажились деревья от снега
И земля раздевается медленно -
Уличили мы зиму в побеге,
Птичий хор напевал преждевременно...
Прикоснулись кокетливо взгляды -
Мы с тобой в ожидании Сретенья,
Помолчим, а грустить нам не надо -
Наигрались давно глупо-ветрено...
Мотыльками летят валентинки,
Рассыпаясь по комнате, радуют -
Нам раскрасили будней картинки,
В День, который влюблённые празднуют...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776976
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Світлом твого кохання
Розфарбований світ...
В нім стрімкі буревії й неба щемливий міт,
Серця ...мозку робота...повсякчас турбота...
Він яскравий... ніжний... як весни первоцвіт...
Ним дихаю я, мрію
На твоєму крилі....
Міць твою я лелію...від неї хмелію...
Відкриваю завзято таємниці земні...
П"ю богемний напій...що даруєш мені
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765978
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 23.02.2018
В полоні ми ночей і ритмі днів, живемо від зарплати до зарплати, я переконаний давно, гнівом на гнів, не варто у житті відповідати! Понарозпалюємо часом ми вогнів, молитвами звертаємось до Бога, а той хто гнівом не платив за гнів, рятує іншого й себе самого! Навчайте рідних доньок і синів, як мали вас навчити мама й тато, не випромінювали щоб свій гнів за гнів, адже шляхів порозуміння є багато!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778540
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Прийди!
Прийди в мої, благаю, сни!
Надії принеси обручку…
Вогнем обіймів огорни –
Шалено й мрійно, палко, рвучко…
Прийди в мої, благаю, сни!
Хай струн моїх не рвуться нерви…
І ти прийдеш – хай восени,
Бо ж кличу й кличу – без перерви!
м. Львів автор Наталі Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778555
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 23.02.2018
[img][/img]
[b][color="#4d2066"]Нехай за вікном уляжеться ніч,
А місяць розсипле зорі по небу.
З коханням своїм тепер віч-на-віч,
А більшого, любий, нам і не треба.
Хурделить нехай надворі зима,
І смачно хрумкоче сніг під ногами.
Та кращого раю в світі нема.
За той неземний, який поміж нами.
Вдивляюсь в очей твоїх голубінь.
Від погляду наче в небо злітаю.
Мене не лякає та височінь.
О, Боже, ти чуєш, як я кохаю.
Напитись любові нам дай досхочу.
Встели чебрецем ту стежку над плаєм.
Назустріч весною тобі полечу
І в серці твоїм розквітну розмаєм[/color].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772591
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 23.02.2018
Сл. та муз. Н. Башинської
Аранжування Б. Попова
На місточку зупинилась,
в чисту воду задивилась.
Злетів з дерева листочок,
вийшов хлопець на місточок.
ПРИСПІВ:
Той листочок із кленочка,
в хлопця вишита сорочка.
Той листочок багряний,
а той хлопець кучерявий!
На місточку зупинилась,
на листочок задивилась.
На листочок задивилась,
а до хлопця прихилилась.
ПРИСПІВ:
На листочок задивилась,
а до хлопця прихилилась.
- Ой пливи, пливи, листочку!
Є вже хлопець на місточку.
ПИСПІВ:
На місточку зупинилась,
в чисту воду задивилась.
Злетів з дерева листочок,
вийшов хлопець на місточок.
ПРИСПІВ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778440
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Заховався… в сутінках вечір,
Вітер в полі, ледь хилить траву,
Обійняв, хто її за плечі
Молоду, цю жінку й красиву.
Йде війна. Немає молодця,
Полетів, він нині до неба,
Тепер що? Вона вже вдовиця,
Це кому, скажіть все так треба?!
Щоби щастя, не було родині,
Хтять на шмаття, все розірвати,
Як єдиній, бути дитині?
І хто зможе, світ врятувати?
Світлий світ, де добро і радість,
Де здоров`я, ясні обличчя?
Най загине, ганебна заздрість,
Хай мир всюди і благополуччя!
Вітер віє і веселиться,
Одна в полі, немов вовчиця,
Їй життям, хтілось солодиться
Та болить, душа удовиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778376
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018
[i][b] [color="#b02525"]Вірш із циклу„Весна надії”…
4 травня 1958 року… Потяг…
У вагоні,- розмови, жарти, сміх.
Супроводжуючий,- майстер ТУ
Ковбасов Анатолій Іванович...
Життя вже позаду,-
Але це не забулось… Ні…[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#2e3996"]Бiлим пiвнем весна кукарiка..
Скiльки видно- Полтава в цвiту...
Не забути нiколи, довiку
Тую юнiсть мою золоту.
Рейок блиск, переводiв сплетiння,
Позолота квiтучих кульбаб...
Ту- ту -ту i колiс стукотiння
Чергувались iз кумканням жаб.
Молодi всi були i зеленi,
Ще своїх не звели ми споруд,-
Пурпуровi путiвки в кишенi
I десь там - голубий Кремгесбуд.
Загадковий, незнаний, далекий
I жаданий,- бо наше життя
Починалось пiд клекiт лелеки,
Матюки...I колгоспне буття.
Двадцять шість нас… Амбітні, чубаті,-
Ми стрибнули за рабську цю грань…
На полицях - скарби небагаті,-
В основному - із світлих бажань…
Це тепер Кремгесбуди урочi
Вже не збуджують зайвих надiй.
Та ще й зараз зволожують очi
Тi вокзали обманутих мрiй.[/color][/b[/i]]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778270
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 23.02.2018
[i][b]В прекрасну, цю сливово-теплу ніч
Старих тополь клубочки білі вати,
Летять... летять... в долоні зусебіч
І їх нестерпно хочеться сховати.
Стиснувши міцно-міцно у кулак,
Мов потайне, німе, послання неба,
Коли тремтить ця блискітка-сльоза,
Немов волога дощику на стеблах.
Й бракує щастя, так, неначе би
Легеням кисню бракне до знемоги.
Якби... якби... якби ж ото... якби...
У цім житті не мучили тривоги,
Коли, красиві блиски бурштину
Заграв ранкових, мила Афродіто,
Не Вам мережать з білого пушку
Струнких тополь подушечку із літа.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775973
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Ми з тобою коханням зігріті,
За вікном встає сонячний день.
І немає миліше у світі,
Чарівних українських пісень.
В них про долю, кохання і сльози,
В них про радість, буденне життя.
В них про літо, про осінь, морози,
Про гарячі, міцні почуття.
Ще з дитинства люблю свою мову,
Задушевні пісні солов'їв.
І природу свою загадкову,
І широкі простори ланів.
В них волошки і маки у житі,
В них колосся пшениці рясне.
І завжди трударі працьовиті,
І родинне коріння міцне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776973
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Під кучугури снігу,
Сховалось наше літо.
Скувало в річці кригу
І понесло над світом
Любов одну - єдину
І сум розчарування.
Як ягоди калини,
Палає десь кохання.
А я одна без тебе,
Сумую і чекаю.
Коли у темнім небі,
Світанок запалає.
З очей впаде краплина,
У серці сподівання.
Там де живе родина,
Там ніжиться кохання..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777121
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Наша ніч загадкова і сніжна,
Так коханням п'янким зігріває.
В небі зорі мереживом ніжним
Покривало з смарагдів сплітають.
Дійство це мов казкове є диво,
Грає в небі мелодія ночі.
У вікно загляда вередливо
Місяць - сторож під ніс щось муркоче.
Я купаюсь в гарячих цілунках
І в обіймах купаюсь гарячих.
А за вікнами нічка чаклунка,
Колискових співає дитячих.
Так спокійно і тихо на серці,
Я для тебе кохана й єдина.
Бачу очі в яких два озерця
І солодкі уста мов малина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776961
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Я чекаю весни,
Коли парки квітують розмаєм,
Коли зграї пташат зацвірінькають в вікна мої.
Вже приходить у сни
Дивосила, що дух підіймає
І на крилах у небо здіймає мене від землі.
Я чекаю весни,
Щоб душа від озону бриніла,
Щоб у морі ромашок у мрії поринути знов,
Щоби ніжно вони,
Ледь схилившись, мені гомоніли,
Що в житті і у серці моїм є Щаслива Любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774535
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 18.02.2018
***
Танцюють зорі місячну сонату.
Кружляє сніг і сипле звідусіль.
П'янію від твого я аромату,
На цьому маскараді від усіх –
Ти краща, королева і богиня,
Навіяних вітрів солодкий бриз,
Твоя краса – божественне творіння –
Врізається у серце, ніби спис.
Віддайся ти мені у цьому танці!
В мелодії звучать серцебиття.
О хто ти – незнайомко, що у масці?
Зачарувала вальсом почуття.
Останні ноти, опадають маски.
Вона зникає в мерехтінні свіч.
Це сон? Чи це історія із казки?
Я завжди пам'ятатиму цю ніч...
***
Тремтить душа у вирі маскараду,
Болюче-вільна, дика і палка.
Що віднайде – чи жертву чи розраду
У вимірі фантазій і блукань?
Тебе зустріла в образі жагучім,
Глибоку ніч осяяв ти вогнем,
Та ніжний смуток виказали очі.
Під маскою душа ховала щем.
У вальсі захопила нас безодня
Бажань і мрій, помножених на ніч.
Хай будемо разом ми лиш сьогодні,
Закохані, не бачивши облич.
Хвилини танцю пролетіли миттю,
Та раптом маски скинули усі.
Розтала я в пітьмі та оксамиті.
Прощай! Я – муза. Повернусь у сні…
Друга частина:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804954
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777407
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 17.02.2018
[b][i][color="#ff005e"]Ваша Вика!
Во мне всего горой,
И нежность и забота.
И злость- её долой,
Душе так петь охота!
Во мне всего горой,
Любовь и грусть отчасти...
Я - хорошА собой,
Я - женщина во власти!
Во мне всего горой,
И ласки и труда.
Но иногда порой,
Бываю, я горда.
Во мне всего горой,
Есть Муза вдохновения!
Меня поймёт любой,
От чудака до гения...
Во мне всего горой,
Переизбыток шика.
Не стану я другой,
Победа! Ваша Вика!
16 02 2018 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777471
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
[i] [b][color="#a62b2b"]Вірш з циклу“ Весна надії ”
Про себе, коханого... Село...
Народився п'ятим...Вижив,-
один...Бідні мої батьки!..
Підростав… Придивлявся
до життя… Ще неосознано…[/color][/b][/i]
[i][b][color="#0b4040"]Кiнець сорокових... Я в п'ятому класi.
Учусь аби як, хоч i маю в тiм хист.
Та я не про це - саме в п'ятому класi
Знайшов я, нарештi, життя свого змiст.
На цей раз тим змiстом життя стали бджоли.
Про них я лиш думав, лиш ними я жив.
Позвали вони як нiщо i нiколи,-
Хто зна звiдки взявся той дужий порив.
Мо Яків Кузьменко, що жив недалечко,
Мо батько посiяв тi зерна в кровi,-
Та вулики, пасiка, бджоли i гречка
Надовго засiли в моїй головi.
Та нi ! Не засiли ! Бентежили душу,
До слiз хвилювали - як ангельський спiв !
Тепер, в зрiлi роки, признатись я мушу,
Що я не знавав бiльш стiйких почуттiв.
Я книги дістав… Я читав вечорами…
Задарма - казали - палив керосин,
Бо мрiї були i в колгоспницi - Мами -
Покинув село її пасiчник - Син.
Теслярство пiзнав я, бетону напливи,
Нарощував вежi пiдйомних споруд -
Та це все були вже не ангельськi спiви -
Це був лиш земний i оплачений труд.
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777529
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
А інколи їсть нас тиша
І знову на серці злива,
Туман навкруги густішає
І хочеться справді дива.
Щоби заквітла маками
Душа поміж довгих днів
І сонце своїми дотиками
Збудило тебе зі снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777591
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
Зимнее утро.
А. Пушкин
Мороз и солнце; день чудесный!
Ещё ты дремлешь, друг прелестный –
Пора, красавица, проснись:
Открой сомкнуты негой взоры
Навстречу северной Авроры,
Звездою севера явись!
Вечор, ты помнишь, вьюга злилась,
На мутном небе мгла носилась;
Луна, как бледное пятно,
Сквозь тучи мрачные желтела,
И ты печальная сидела –
А нынче… погляди в окно:
Под голубыми небесами
Великолепными коврами,
Блестя на солнце, снег лежит;
Прозрачный лес один чернеет,
И ель сквозь иней зеленеет,
И речка подо льдом блестит.
Вся комната янтарным блеском
Озарена. Весёлым треском
Трещит затопленная печь.
Приятно думать у лежанки.
Но знаєш: не велеть ли в санки
Кобилку бурую запречь?
Скользя по утрешннему снегу,
Друг милый, предадимся бегу
Нетерпеливого коня
И навестим поля пустые,
Леса, недавно столь густые,
И берег, милый для меня.
Переклад.
Зимовий ранок.
Мороз і сонце; день чудовий!
Ще ти дрімаєш, друг вродливий –
Пора, чарівниця, проснись:
Відкрий очам своїм простори
На зустріч з півночі Аврорі,
Зорею півночі явись!
Згадай, як в вечір хуга злилась,
На мутнім небі мла носилась,
І Місяць повний – бліде чоло,
Так сумно, із-за хмар… жовтіло,
І ти зажурена сиділа…
А зараз… виглянь у вікно:
Під голубими небесами
Покритим сяйвом килимами,
Іскрить на сонці, сніг лежить;
Прозорий ліс один чорніє,
Крізь іній хвоя зеленіє,
Під льодом річечка блищить.
Кімната вся янтарним блиском
Озорена. Веселим тріском
Тріщить протоплена вже піч,
Приємно думати з лежанки.
А знаєш: запрягти б у санки
Кобилку буру – і навстріч…
Нестись по ранішньому снігу,
Друг милий, піддамося бігу
При нетерплячому коні,
Провідавши поля пусті,
Ліси, недавно ще густі,
І берег, милий так мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769661
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 16.02.2018
Что-то было странное в наших отношениях,
Словно потеряли что в этой кутерьме,
Даже не заметили кораблекрушения,
Доверяясь искренне раненой зиме...
Может, не подумали, что бывают лишними,
Даже подслащённые, тёплые слова,
Засыпая души нам крадеными вишнями,
Снежными метелями - кругом голова...
Только я не думаю, что придётся мучиться
Раненою птицею на моём окне -
И на расстоянии всё у нас получится,
Коль не испугаешься... и поверишь мне...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774330
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 16.02.2018
20. Ми не дзвонимо, не дзвоним,
Але схожі ми на дзвони.
Фіолетові та сині.
Радість ми несем людині.
Нас на клумбі не побачиш,
Маємо таку ми вдачу –
В лісі водимось, в лужку,
Біля рік на бережку.
По стебельцях скачуть коники.
Хто ми, діти? Квіти …
(Дзвоники)
21. Ця рослина є кущем.
Вмита сонцем і дощем.
Скрізь росте – в селі, столиці.
Цвіт – пухнастий хвіст лисиці,
Та не жовтий, не рудий –
Білий, синій, голубий.
Запахом своїм він манить.
Голову усім дурманить,
Хто до нього близить крок.
Звуть рослину цю …
(Бузок)
22. Любить сонце, дощ і роси.
Жовте око, білі коси.
Ця рослина – геніальна –
Є проста і лікувальна.
Лікувальну звуть рум’янком –
П’ють малята до сніданку.
Жовтий цей пахкий напій
З живота виводить біль.
В полі, лузі виростає,
Де метелики літають,
Де жучок повзе, мурашка.
Звуть рослину цю…
(Ромашка)
23. Квітка назву зірки носить.
Ранок їй голівку росить.
Не росте в ліску, у гаю.
Із Кореї та Китаю
В дім наш зіронька прийшла,
Подолавши довгий шлях.
Має цвіт простий, махровий –
Білий, синій, фіалковий.
Нею кості полікуєш,
Кров, що з рани йде, вгамуєш.
Зборе грип, що тіло ломить,
Забере із тіла втому.
Ось така воно магічне
Це зело багаторічне.
Є щось в ньому від Чугайстра.
Ну, а звуть цю квітку …
(Айстра)
24. Як ромашка, квітка ця є.
Серединка сонцем сяє.
Лиш пелюстя не біленьке –
Синє, жовте, червоненьке,
Більший лист, стебло і цвіт.
Ставна, тішить видом світ.
Не росте в лісопосадці,
Лузі, полі – а на грядці,
Біля хати, в парку, сквері.
Звуть рослину цю - …
(Гербера)
25. В серпні зело виростає.
Цвіт воно кулястий має.
Пелюстки – мечі й трубчасті,
Різних розмірів та мастей –
Білі, кремові, жовтенькі.
І червоні, і руденькі.
Взяли назву від Георга,
Тобто, Жоржа – і без торгу –
Був ботаніком він, сину.
Як цю квітку звуть? ….
(Жоржина)
27. Листя довге – гострий меч,
Але для колотнеч –
Для краси росте воно,
Барвою, немов вино
Виграє, здалека видно,
Манить люд, це очевидно.
З Африки прийшло зело.
В нас знайшло нове житло.
Цвіт стеблом лягає густо.
Верх цвіте, а знизу пусто.
Розпускається у серпні,
Коли трави в лузі серп’ять.
Хоч ця квітка й не гламурна,
Але видна і культурна.
З клумби чути її голос.
Звуть рослину …
(Гладіолус)
28. Квітка ця проста й махрова.
Теплить серце, наче дрова,
Що горять в печі. Барвиста!
Світлолюбна, промениста.
Виростає біля хати.
Листя – зубчасто-лапате.
Бджілка сік п’є з квітки-глека
Привезли зело здалека –
Із Японії, Китаю.
Має колір неба, чаю.
Є червона, біленька,
І рожева, і жовтенька.
В гості ранню весну просить
І зустріне пізню осінь.
Не боїться морозцю –
Має вже властивість цю.
Водиться в селі і в місті.
Людям носить добрі вісті.
Символ моці, довголіття
Із минулого століття.
Ну, ви в’їхали вже в тему?
Як звуть квітку? …
(Хризантема)
29.Квіти ці такі чудні,
Наче небо в ясні дні.
Де ростуть? У полі, в лузі.
Маки з дзвонами – їх друзі.
Пелюстки роздільні в них.
Як побачиш, спиниш дих
Ти від подиву і млості,
Хоч нехитрі й низькорослі
Й паху в них нема ні трошки.
Як звуть квіти ці? ….
(Волошки)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777340
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 16.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2018
[i][b][color="#b02929"] Кохання...
Вічно живе...
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#2f8037"]До криниці йшла взять водиченьки,-
Все турботи в нас… Все діла!...
Підійшов… Шепнув… Глянув в віченьки,-
Стежка в трави нас повела….
В трави прим’яті, понад річкою,
Де коханнячко - маків цвіт…
Спалахнула я тою нічкою,-
Відірвалася,- і в політ...
Цілував мене, милував мене,
М'яли трави ми, спориші...
Я вже думала - ця напасть мине,-
Не минулася... До душі
Мені пестощі зачудовані,
Ніжні руки ті ,- сама хіть...
Поціунки ті...Не даровані,-
Взяті ніжністю,- все горить!..
Вже нема в мене ані плямочки,
Де б ті рученьки не були!..
Знайшли всі мої ніжні клямочки,-
Вийми й серце вже,- забери!!.
До криниці йшла взять водиченьки,-
Все турботи в нас… Все діла!...
Підійшов… Шепнув… Глянув в віченьки,-
Стежка в трави нас повела….
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777292
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 16.02.2018
Я відшукала наше небо
Серед пустелі самоти…
Чому мовчиш?..
Мабуть,не треба,
Коли запалюють свічки?..
Перегорни назад сторінку…
Не бійся…Більше не болить...
Лише однесенька краплинка
В долоньку скрапує за мить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777315
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 16.02.2018
А этот маленький оркестрик
Играет снова до утра…
У пульта чувственный маэстро
Ответа ждёт не на слова...
Одним движением растерзает
С волшебной палочкой рука…
Не прикасанием оживляет,
Когда мелодия нежна…
А этот маленький оркестрик
Играет то же,что вчера…
И роза красная прелестна!.. -
С росой живою...И глаза,
Полузакрытые, - пронзают...
Из раскалённой рампы - свет…
И струны...те же обжигают,
Не обрываясь, столько лет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777185
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 16.02.2018
Троянди – це квіти кохання,
Із ними, приймаю вітання,
Кохаю…. давно зрозуміла,
Радію, що щастя зустріла.
Цей вечір, він наш таємничий,
Життя, ціль де ти найдорожчий,
І погляд ніжний, квіти пахкі,
Уже, рідні, дорогі мені.
Розніс, вітер сумніви усі.
Дріма,нічка в золотій рясі,
Троянди… запах – чудодійство
Кохання. Це майже чаклунство.
Вірш до картини
10.09.2017р
Т
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777152
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 16.02.2018
У полі схилилась, висока тополя,
Україно, рідненька, де ж твоя воля?
Та коли ж, нарешті, сонце засіяє
У нічному небі, зіронька засяє?
Щоби мир і щастя, відчували люди,
Щоб прогнали військо, від того Іуди,
Та й зустріли весну, з солов`їним співом,
Покінчили врешті із отим кріпатством.
Щоби чорні хустки, матері сховали,
І маленькі діти, воїн не пізнали,
Та й сирітства не знали й крові по землі,
І тогО, страшного звірства, що у Кремлі.
Ой, схилилась тополя - моя країна,
Кожен день, страждає. Біль, хоронить сина,
А по небу хмари, все чорні, вИборні,
Вже, на жаль, літають снаряди фосфорні.
Ой Всевишній, прошу, зупини навалу!
Врозуми, ти її - націю зухвалу,
Вітер знов, бачиш, у полі розгулявся,
Серед нього, он там, хлопчина зостався.
Всюди шастають, як ті щури прокляті,
То ж чужі, найманці. Хочуть розірвати,
Україну, болить серце її кволе,
Ой, та чому, скажи, чому така доле?
Нехай сніг, розтане, врешті вщухнуть болі,
Нехай рідна ненька, заживе у волі!
Хоч болить серденько. Ні! Не подолати!
І ти знай – вороже! Прийде час розплати!
Січень 2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777155
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 16.02.2018
Я проснулася від любові,
Сни наснилися кольорові.
Як проснулась – всміхається світ,
Я кажу із любов’ю: « Привіт!»
Я йому – аж мільйон цілунків,
Розпочала свій день з малюнків.
Малювала маленьких діток,
Руту-м’яту і ще й любисток.
Коровай малювала з сонця,
Його зайчика – на долонці.
І корівок божих багато,
Ще й весняний танок у свято.
Малювала лелечий політ,
Малювала, як вміла цей світ.
Ви щасливі? – Я дуже рада!
Ще пройдуся казковим садом.
Може я домалюю там щось,
Аби вам усім краще жилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777104
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 16.02.2018
[b][i][color="#ff00ae"]Один на миллион!
Лучше нету моего мужчинки,
В сотый раз об этом говорю.
Зацелую все его морщинки,
Потому, что я его люблю!
Лучше нету моего мужчинки,
Он такой один на миллион!
В этой жизни, мы - две половинки,
За него, я всё отдам на кон...
Лучше нету моего мужчинки,
О таком все вправе помечтать.
У меня к нему своя тропинка,
Я его всегда готова ждать!
Лучше нету моего мужчинки,
Я любуюсь бесконечно им сама...
Прижимаю к сердцу фотоснимки,
От него я просто без ума!
14 02 2018 г
Виктория Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777016
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 16.02.2018
Каким ты меня ядом напоила
Какой огонь в душе моей зажгла
Мне радугою солнце засветило
Даря мне кванты света и тепла
Ласкают взор мой алые тюльпаны
Души моей любимые цветы
Весь вечер я брожу, как будто пьяный
И виновата в этом только ты
Зачем ты мне дарила поцелуи?
Зачем дышала жаром твоя грудь?
Я на тебя смотрел, как на святую
В ту ночь не дал мне соловей уснуть
Уехала ты утром на рассвете
Букет завял, что мне дарила ты
Цветов и женщин много есть на свете,
В душе навек осталась только ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776859
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 16.02.2018
Здається, все про зиму написали,
Моя ж душа в рядок несе слова...
Дивилась ж бо, як діти сніг топтали
І як сміялась Баба Снігова,
Як тихий усміх щастям материнства
Коректував цей білосніжний грим.
І радощі у галасі дитинства -
В нелічених роками диво зим...
Лапатіші все падають сніжинки,
Їх не злякає кригою мороз.
У пригорщах тепліють на краплинки...
Такий от є в зими “метаморфоз”.
Хурделиця загралася з вітрами,
Мете сніги в горби, ген на шляхи!
Із срібного засніжжя панорами,
Лиш в обрисах видніються дахи.
Я нашепчу у віхолу бажання,
Нехай летять у відстань зимову.
І в нашу ніч, що видалась остання,
Краєчком щастя спомин відгорну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765258
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 14.02.2018
[b][i][color="#ea00ff"]С любимым, рай и в шалаше!
Простая женщина в миру,
Мне чужды в жизни маски.
Когда нибудь, и я умру-
От переизбытка ласки...
От нежности, и слов твоих
Летаю выше крыши...
Тепло и радость на двоих,
Мы счастьем общим дышим!
И если вдруг печаль в душе,
Жизнь всё равно прекрасна!
С любимым, рай и в шалаше!
Всецело я согласна.
13 02 2018 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776755
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Оце й усе… скінчився снігопад –
В далеких горах проростає рута.
Вчорашнє «ми» закладено в ломбард,
Давно знецінене, немов гірка отрута.
Це був лиш сон, короткий дивний сон.
Де ти – наснага, я – твої бажання.
Ти обирав про всяк… під свій фасон,
І перестигле залишив мовчання.
Чому ж блукаєш в лабіринтах снів?
Шукаєш зелен-руту невідому.
Сезон дощів… забракло сонця й слів…
… оце й по всьому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776849
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Кохай її, як триста літ тому,
Коли мечі писали слід кривавий,
У заметіль цвіли пожеж заграви,
А ти шукав одну її...Чому?
На поле спрагле випала роса
І напоїла день, зітхнувши тяжко.
Непоказна квітує десь ромашка,
Непоказна? - хто отаке сказав?
Вже триста літ на пелюстках її
Ворожимо, - розіпнута прощає,
Бо може подарує крихту раю,
Коли кохання проти течії,
Через віки. Вона тебе чекає,
Кохай її.
10.02.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776770
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Згадала... Знову я згадала. "Ми - українці!" - я співала
в своїм дитинстві. В тім раю є молоді татусь і мама.
Мене навчали: "Пам'ятай! Найкращий в світі - рідний край."
Світились зорями там ночі, а в неба... сині-сині очі.
Там ранок роси розсипав, як стрічка - річка поміж трав.
В святкових сукнях там берізки, хмарина заплітає кіски.
А дзвінко як весна співала... із вітром часто прилітала
я в день сьогоднішній. Настав... Цей день уже настав.
"Ми - українці!" - нагадав.
Сьогодні тут наші внучата... в них молоді матуся й тато.
Світяться зорями тут ночі, а в неба... сині-сині очі.
Тут ранок роси розсипає, і хвилями тут річка грає.
Берізки тут ростуть в діброві, в хмарини стрічки кольорові.
"Ми - українці!" - знов співаєм.
Найкращий рідний край! - всі знаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776787
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Прочитаешь мои письма,
Схорони их от огня… -
Станут жёлтые,как листья,
Вспомнишь с нежностью тогда…
Нелегко даётся рифма
И лиричная строка,
А сотрёшь случайно числа…
Даты памятны всегда…
Кружевное слов монисто
Собирают неспроста…
Мои письма – словно листья…
И душевные…Пока…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776756
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Допомогти знедоленим і поділитись хлібом
Із давнини вважалося людьми природним.
Порятувати хворого, бездомного каліку
І захистити старість - справа благородна.
Бо доброта і милосердя мають світлі крила,
Тримається на них все чесне товариство.
І від Святого Духу у людей велика сила,
Гучні слова їй не потрібні й урочистість.
На жаль, тепер зміст милосердя і добра втрачають,
Бо лиш до милостині зводяться всі справи.
Порядності і чуйності черствим не вистачає,
Пожертви сьогодення лиш заради слави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776736
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Порожні вулиці, засніжені будинки
Хто сказав що душа не вміє плакати
Чому між нами зараз тільки відстань
Стіна, котру нічим не пробити
Розтерта туш і холодна самотність
В мертвій тиші не почуєш більше
Так тобі потрібного слова – кохаю
Усе в світі це лише випадковість
Порожні душі, холодні погляди
Що зміниться завтра від помилки
Чому між нами відстань вічності
А зустрічні погляди наче вовки
Знищені спогади, залиті фарбою
Чорної, нічної непрозорості
І ти більше ніколи не почуєш
Від уже так бажаного – кохаю
Висихатимуть наче краплини дощу
На асфальті
Твої спогади у глибокій пам’яті ночі
Падати й вставати вкотре ти будеш
У полоні
Пристрасті і гіркої долі самотності
І навіть смерть так колючої троянди
Не змінить нічого у холодному ліжку
Тиша буває так бажана і так вбивча
Змінюючи у далеких світах коханку
Холодні стіни й темні коридори часу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774011
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 08.02.2018
І зійшов місяць над горами,
Оглянув білу землю - заметену снігами.
Потріскуючи стрибав мороз дібровами
І було чути лиш рип - рип під ногами.
Там, за ялинкою зайці причаїлися,
Ховаючись від холоду, чекаючи весни.
А по барлогах оберталися
Медведі, бачачи солодкі сни
Дерева сонно похилили голови
Дрімаючи і снився їм весняний спів.
Не було чути в лісі звірииної мови
І тільки вітер завивав як вмів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765942
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 08.02.2018
Я люблю тебе, чуєш, люблю,
Та любов є у серці неспинна.
Засвітило кохання зорю,
Що здаюся собі я причинна.
І від радості плачу, тремчу
І горнуся до тебе ночами.
Як самотньо в душі промовчу
І збираю у тілі цунамі.
Не собі ти належиш, війні,
Тому часу суворому нині.
І кохання з мольбою в мені,
І уклін всіх синам України.
Хто на службі закону в степу
В ніч морозну, у сльотаву днину.
Хто терпляче всю зносить нужду
Днів солдатських у лиху годину.
22.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772666
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 08.02.2018
[b][i][color="#0040ff"]Життя-важкий екзамен
Вмирають цінності моральні,
Зростають ціни день при дні.
Захмарні стали комунальні,
Живемо всі ми у борні...
Ввійшли нові закони в дію,
Та все одно не до пуття...
Керують владою злодії,
Людське марнуючи життя...
Із року в рік, одне й те саме
Ми чуєм, що ідем в Європу...
Життя - тепер важкий екзамен,
Ми всі принижені холопи...
07 02 2018 р
Вікторія р[/i][/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775868
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Одну монетку - палачу…
И это сделает не больно …
Тогда и я не закричу…
Всё будет выглядеть пристойно…
Одну секунду - палачу…
Пусть день свиданий назначает…
Такой красивою приду…
(Красивых только обожают)…
Я и сегодня палачу -
Не позвоню…Не ожидает…
А предпоследнюю главу
С надежды тоже начинают…
Не вспоминает… - Не хочу…
Да и слова не подбираю…
Одну монетку палачу
Не отыскать никак…я знаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775630
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Сл. та муз. Н. Башинської
Аранжування Б. Попова
Бігла кізка через міст,
гострі ріжки, рудий хвіст.(2р.)
Шубка плямиста,
вода у річці чиста.(2р.)
Бігла кізка, де ставок,
там зелений моріжок!(2р.)
Шубка плямиста,
вода в ставочку чиста.(2р.)
Бігла кізка, де струмок,
є у кізоньки дзвінок.(2р.)
Шубка плямиста,
вода в струмочку чиста.(2р.)
Бігла кізка мимо хат,
з нею троє козенят.(2р.)
Бігли щосили,
дзвіночками дзвеніли.(3р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775754
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Поругалась баба с дедом,
Не накрыл, вчера вот пледом,
Вся замёрзла, ох, прямо жуть,
Смогу деда, я припугнуть.
Говорит,- Вот на работу,
Завтра я - еду в Европу,
Уж кричат, что давно «безвиз»
Получу, себе классный приз!
Дед почёсывая ухо,
И поглаживая брюхо,
Туда пьющих, слышь - не берут,
На Восток, ты уж держи путь.
Январь 2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775761
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Ночное небо...Звёздные алмазы,
Волшебник-месяц вновь колдует.
И шёлковая леска крепкой связью
Соединяет...Он целует.
Ночное небо и слепые звёзды,
Им стыдно проявлять сиянье.
Ведь от любви и страсти ночи пёстры,
Когда сплетаются лианно.
Ночное небо, блёкнет месяц тихий,
И обнажённых прикрывает
Небесным пледом из индиго лихо.
Влюблённый он... и понимает...
Ночное небо, только двое рядом.
И тонут без воды друг в друге.
Вселенная проводит нежным взглядом...
В гармонии сердца и руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775779
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Мне снились поэты минувшего века
Весёлой и шумной гурьбой…
А после, их строем, по два человека,
Вели в тишине на убой.
Они наступали друг другу на пятки,
Они спотыкались в пути.
И каждый их шаг по гранитной брусчатке
В моей отдавался груди.
И стенка была
В тёмно-красных разводах.
И в ней, средь бетонных валов,
Они исчезали, как в гибельных водах.
И первым ушёл Гумилёв.
Я, кажется, что-то кричать им пыталась,
Мол, не приближайтесь к стене!
Но не было звука и горло сжималось,
Как это бывает во сне.
И таяли, таяли их силуэты…
И руслами высохших рек
Позёмка мела…
Уходили поэты,
А с ними – Серебряный век.
Но помню, под утро уже – снилось лето,
Нездешний чудесный ландшафт.
И там, в неземные узоры одетый,
Изысканный бродит жираф...
[i]2018[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774802
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Так гостро пахне мокрим листопадом,
Сталевим небом, залишками сну.
Пернаті розкричалися надсадно,
Ранкове добираючи меню.
Безлистя. На деревах та у пошті.
Із того сумно трішечки мені.
Минув період легковажних тостів,
Не віднайшлося істин у вині.
Смакую каву з пінкою зі спецій.
Ловлю очима вкрадливу імлу,
Зганяю мух набридливих інерцій,
Що мають часто владу чималу.
У денній стрічці між подій – картини.
Надихаюся фарбами зрання.
І з легкістю, неначебто дитина,
Пущу з-під вій лукаве бісеня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757852
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 08.02.2018
Кохання він боявся, як вогню,
Чи зобов’язань, що собі намарив,
Вдягнувши душу у цупку броню,
Берігся, щоб не втрапити під чари.
А зілля-приворотів - не було, -
Хмільне бажання піняве - не більше.
До скрипу відморозилося тло,
Замироточило відлигою у віршах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775773
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
А ми тоді зустрілись випадково,
Бузком хрестилась вдосвіта весна,
Із наших вуст не вирвалось ні слова,
Довкола мліла тиша голосна.
Ні я, ні ти порушити не сміли
Довірливих, затаєних чуттів.
Світанки росяно, осоловіло
Вінчали нас пелюстями садів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775624
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018
[i][b]Недавно осінь жовтими таро
Ще ворожила в золоті сусальнім,
А вже ось біле лебедя перо,
Зимово креслить знаки запитальні.
Красивий почерк пластику вікна
Морозними химерами шліфує.
І на душі зима... зима... зима...
Попри плюси квартирні тріумфує.
Ця одинокість щирих почуттів,
Мов та струна, бринить в куточку тонко.
Я б так хотів, ах, як би я хотів
Переписати зи́му, незнайомко!
Нехай, хоча б у сотому вірші́,
Додавши червня вишеньку і неба.
А сонце... сонце... в тебе у душі ,
Тож малювати, мабуть, і не треба.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775648
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018
[i][b]Іще не осінь, Господи, не осінь,
А так самотньо в вашому дворі.
Деінде срібло вільхи на волосі
І біло-біло курять димарі.
Ані колядки, ані вам щедрівки,
Під'їздом з вітром гоняться страхи.
Та з цяточками божої корівки
У шапочках засніжені дахи.
Замерзлі вікна дивляться веранди,
Як білий місяць кинувся в лиман.
І чорні-чорні у снігу троянди,
Порозростались ген аж під паркан.
Так темно-темно, хто із нас побачив,
Що оті квіти, там, де бузина,
У затишному дворику, одначе,
Снарядами насіяла війна?[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775259
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Колосяться жита в чистім полі,
і калина в вікно заглядає.
Новий світлий день солов'ями
Україна моя зустрічає.
Україно моя! Моя доле!
Чиста хвиля Дніпра... житнє поле.
Ти у пісні дзвінкій, в гроні калини.
В кожній посмішці дитини!
Сяє Київ ясний куполами,
плине велет-Дніпро ген полями.
Тут заслухаюсь соловейка...
Він так любить вставати раненько!
Україно моя! Моя доле!
Чиста хвиля Дніпра... житнє поле.
Ти у пісні дзвінкій, в гроні калини.
В кожній посмішці дитини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775239
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Втрачає сніг одежу з мельхіору,
Сліди лиш акварельні світло-сірі.
Гармонія в повітрі Піфагора,
І гама почуттів у повній мірі.
І незабутній спогад про цілунки,
Про подих, що торкався ніжно тіла.
Виводив ти любові візерунки,
А я, мов сонечко, тобі світила.
Бо тільки ти умів отак кохати,
Щоби душа в душі палахкотіла.
Напою присмак із п*янкої м*яти
ЗалИшився до цього часу, милий.
Втрачає сніг одежу мельхіору,
Лиш Viber нас єднає ниттю знову.
Весна спішить, гармонії опора,
Торкається теплом твій дотик слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775244
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Втрачає сніг одежу з мельхіору,
Сліди лиш акварельні світло-сірі.
Гармонія в повітрі Піфагора,
І гама почуттів у повній мірі.
І незабутній спогад про цілунки,
Про подих, що торкався ніжно тіла.
Виводив ти любові візерунки,
А я, мов сонечко, тобі світила.
Бо тільки ти умів отак кохати,
Щоби душа в душі палахкотіла.
Напою присмак із п*янкої м*яти
ЗалИшився до цього часу, милий.
Втрачає сніг одежу мельхіору,
Лиш Viber нас єднає ниттю знову.
Весна спішить, гармонії опора,
Торкається теплом твій дотик слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775244
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2018
Ах, так порхала, в синем платьице в горошек,
Он любовался, всю жизнь любил таких крошек,
Как в школьном вальсе, в шальные, младые годы,
И на причале, провожали пароходы.
Играл оркестр, здесь, ну возле пансионата,
Ах очень жаль, он опомнился поздновато,
Позади годы, привиделось, ещё молод,
Сердце в тревоге, знобило, по телу холод.
Перед глазами, с улыбкой нежные взгляды,
Да в тайных встречах, были счастливы и рады,
Судьбе не мочь. Не подарила нам прекрасный миг,
В душе так молод, а с виду стал совсем старик.
Та в синем платье…. он вспомнил первую любовь
Вернуть бы это, от боли закипала кровь.
2014 год
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775226
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
[i] [b][color="#a62d2d"]Будь проклята війна!...[/color][/b][/i]
[i][b][color="#386969"]Розгулялась хурделиця...Крутить сірі коси...
Вороняччя над байраком...Вітер крики носить...
Понад яром щось чорніє... Сморід...Подих тліну...
Посланець "гуманітарки" скуштував тут міну...
Жили хлопці... Один з Волги...Інший,- з Єнісею...
Підростали... Відслужили...Влипли в "одісею"...
Край чужий... Чужая воля...І чужі закони...
Смерть тут сіють волелюбні сірі терикони...
А казали, що "сафарі"... Ще й хороші гроші...
Лежать хлопці...Замітають їх сліди пороші...
І хурделиці гуляють...Мати десь заплаче...
Терикони ж миру хочуть...Чорний ворон кряче...
Розгулялась хурделиця...Крутить сірі коси...
Вороняччя над байраком...Вітер крики носить...
Понад яром щось чорніє... Сморід...Подих тліну...
Посланець "гуманітарки" скуштував тут міну...
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775081
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Який гарнесенький жучок
в сорочечці червоній!
Біжить, біжить по споришу.
Чорненькі цяточки на ньому.
Ось на листочку відпочив,
на мене подивився.
Мабуть, навмисно зупинивсь,
щоб встиг я роздивиться!
Який гарнесенький жучок!
До нього сонечко сміється.
-Скажи нам, сонечко ясне!
Чому жучок
сонечком
зветься?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775035
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.02.2018
- Ну, чого ти розкричався? Усіх зранку розбудив.
Увесь день кричиш. Ти б краще в холодочку посидів.
Знов кричиш. Нема роботи... Я сметанку вже злизав.
Помурликав біля Клави, біля Юрчика лежав. Мене гла-
дили по спинці. Рибки й молочка дали. Так у розкоші
і в ласці і проходять мої дні.Ти кричиш весь день.
Навіщо? Нецікава пісня ця. Перестань, кажу, кричати.
Мені спокій до лиця!
- Мур-р-р! Мур-р-р! Мур-р-р... - знов замурликав і на
сонечку заснув кіт Васько. Йому байдуже... Він в ко-
мору б зазирнув! Там сьогодні знову миші гризли зерна
у мішку. Краще знай свою роботу, не повчалочку таку!
Півень знає, що робити. До роботи півень звик.
Всіх розбудить спозаранку, стереже весь день курник!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774962
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Вже трап хиткий і палуба під вами,
Позаду дім і стихлий ураган.
Нудьгуючих на суші за штормами,
Вас знову кличе синій океан.
Вперед, орли! Не гайтеся ні миті.
Для вас вітри і з вами небеса -
Там ждуть моря, і всі порти відкриті
Для тих, хто підіймає паруса.
Стихії не підвладні, і під неї
Ніколи ви не змінюєте шлях.
Ви з тих, хто підійімаються на реї
Під шквали завиваючі в снастях.
Хай вахта в ніч і кубрики затісні,
Зате, як нестихаючий орган,
На всіх широтах вам співає пісню
Безслівно й зрозуміло океан.
Ви знали найгарніших і химерних,
У золоті і в поясі з рослин,
І вас приймали ввічливо таверни
На островах віддалених країн.
Вам ураган, свинцевими валами,
І рифи закриваючий туман
Не зможуть перешкодити, бо з вами
Удача і відважний капітан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775210
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Відгоріло…відцвіло кохання,
Пролетіли дивовижні дні,
І в душі застигли трепетання,
Так недавно, радісні мені.
Все рожденне, що в душі горіло:
розвивалось, пристрасно цвіло,
Десь в тумані парусом біліло…
Промайнуло... мов би й не було.
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773866
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Мале руденьке лисеня сиділо біля нірки,
де гнулись низько до землі, ялинові дві гілки.
Це був Лисен, маленький лис. Він спинку грів
на сонці. Не тільки ж світу є того, що бачиш
у віконці. А сонце зранку, золоте, так гарно
пригрівало, що лисеняточко мале засинати
стало.
Сидить. Дрімає... Аж тут вовк йде сірий
та сердитий. Учора вкрав він каченя, то ж
видно, що був битий. Мисливці гналися за ним,
собаками цькували. Ой, ще б хвилину...
Ой, ще б мить... в ярку були б догнали!
А тут, поглянь. Ось подивись! Лисен вийшов
погратись. Відволіклись мисливці...
Вовк - таки встиг заховатись! А лисеня хоч і мале,
проворне, що й казати. Чкурнуло ген через кущі
до своєї хати.
Хоч, правда, мало і воно, як кажуть, на горіхи.
Бо ж бігало там, де не слід. Від того мало втіхи.
Могли його лихі хорти без шубки залишити. Тому
Лисенові тепер треба дома сидіти.
Ото ж на сонечку є час дрімати лисенятку.
До нього вовк стиха підкравсь... й поклав
цукерку в лапку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774146
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018
- По вісімнадцять гривень цигарки, -
Кричить голосова реклама.
І над базаром зморщились хмарки,
Майбутня курить смачно мама.
Ні фрукти рекламують, ні шкварки,
Кричить голосова реклама...
О восьмій ранку сморід...цигарки...
Ой, леле, леле, що за мама?
Як весело торгівля диму йде!
І хто дозволив цю рекламу?
Чекає покоління молоде
В житті трагедія...Ой, мамо!
( Дійсно, у нашому місті з 8.00 до 15.00 щодня йде реклама цигарок. Ось такий вийшов вірш про сьогодення.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773957
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Біг часу все міняє,
Про це вже кожен знає:
І старі, і молоді,
Й навіть діточки малі...
День ранком починається,
Живе все просинається:
Росте,цвіте,вмивається,
А сонечко всміхається...
У днів своє призначення:
Робота, дім, все значиме...
В турботах день кінчається,
І вечір прочинається...
Вечірній час для радощів,
І спілкування,й сладощів,
І висновків, і поглядів,
Й сімейних тихих оглядів...
В ночей своє призначення:
І снів, й побачень значимих,
І полюбовних пестощів,
І відпочинку,.. й ревнощів...
І кожна мить, і кожен час,-
Усе призначено для нас...
Хоч все невічне, все мина,
І кожна мить бува одна...
Та і життя у всіх одне,
І дуже швидко промайне,
Неначе ще і не жили,
А вже й до фінішу дійшли...
Був старт... І фініш буде в нас,
На жаль один-єдиний раз,
Життя людське, це все ж не жарт,
Та все закінчиться гаразд...
День ранком починається,
Та й швидко все кінчається,
І ранки,й дні, і вечори,
І ночі, й неймовірні сни...
На жаль й життя швидко збіга,
Як у річках сплива вода,
І ми не можемо спинить,
Хоч дуже хочемо ще жить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774025
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Лежить стежина, між пагорбів до лісу,
Сніг по коліна… наче маємо втіху,
Ми пішли з радістю, дивитись на красу,
Ялинки пишні, всі в сріблястому пуху.
Стежина нас, привела, немов до раю,
Ніс на руках, погляд ховав в моїх очах,
Прошепотів - Ти, сонце, тебе кохаю,
Думки летять, я би пташкою в небесах.
Сніжинки сипались, зима нас вітала,
Мов діаманти, припали до волосся,
На однім подиху, я вірші читала,
Що загадала, в цей вечір, все збулося.
Вірш зі скрині
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774118
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Я сподівався, що скінчиться осінь,
Що хмари у мій дім не залетять,
Але твій дощ потрапив в мої очі,
І листям жовтим мрії снів вже сплять.
Потужний вітер в вікна б*є образи,
І сиве небо дивиться в мій бік...
Слова останні сипались, мов стрази,
У серці залишая біль навік.
Лише одне... То ж було поміж нами:
І сяйво сонячне, і зорі, і весна...
Слова кохання й ніжності лунали...
До дому осінь увійшла сумна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638832
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 28.01.2018
Розквітла білими трояндами зима,
Пелюстки шовку сніжні скрізь.
Відбитки діамантів, срібного клейма -
Морозу витівка-реприз.
А у кімнаті, на вікні троянди теж -
Природний витвір чистоти.
І обіймають неофітом із мереж,
Розкривши душу наготи.
Зайшов з морозу, серце тепле в квітах.
В пелюстках білих суть одна.
Не зрозуміти, може цьому світу:
Троянди для душі - весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772322
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Сріблиться сніг... світ сяє білизною,
і лине до небес церковний дзвін.
В Йорданських водах нині освятився
Божий Син!
Над ним в безмежній голубій блакиті
тріпоче голуб білими крильми.
То зійшов Дух... весь повен благодаті,
до Землі!
О дай, водице, сили душі й тілу,
щоб всі ми в мирі й злагоді жили.
Щоб Божою любов'ю освятились
й наші дні...
Сріблиться сніг... світ сяє білизною,
і лине до небес церковний дзвін.
В Йорданських водах нині освятився
Божий Син!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772136
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Впустити біль – і втратити свідомість.
Як жити безсвідомо? Дійсно, як?
А як тоді? А що тоді натомість?
Збиратиме хто волю у кулак?
Хто сил надасть не витекти назовні,
Не стерти світом русел власних "Я"?
"Над Я" й "Воно" – всі поділи умовні,
Та біль реальний. Сутносте моя,
Чому тобі, свідомій й безвідомій,
Тягар на плечі вибором ляга.
Надмірний щем - душа у стані коми.
Хто біль долає болем – воскреса.
О, будьте милосердні, Небеса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770702
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 12.01.2018
Міо, мій Міо,
Діамантове серце – лиш камінь:
Ні розпачу стріли, ні щастя луна не оживлять його.
Лиш те тріпотіти від болю чи радості стане,
В котрого є крила – натхненне, живе, полум’яне,
В котрому, як в дзеркалі, бачиш частинку свого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767783
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 12.01.2018
[color="#ff00e6"][i][b]Люби мене…БЕЗУМОВНО!
Люби мене міцно й змістовно!
Приймай мене ,яка я є
Таку,що тебе о-бій-ма-є,
Щастя даруймо щомиті,
Один перед одним відкриті…
А …більшого просто не треба!
Щоб був лише поруч-потреба!
Бери у свої обійми,
І "зацілуй" ,і пі-дій-ми!
Приймай мене ,яка я є
Й Таку,що тебе о-бій-ма-є,
Щастя даруймо щомиті,
Один перед одним відкриті…
Щоб був лише поруч-потреба!
А …більшого просто не треба!
П Р О С Т О... Л Ю Б И!
...любимий круже ря-тів-ний,
великий,товстий,на-дув-ний..... :)))
12.01.2018р.[/b]
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770885
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018
Люба моя справжня жінка
Новорічну вечерю приготувала.
Та піклувалась немов добра бджілка
Невже я заслуговую на цю увагу?
Твої справи смачні , бо старанні з любов'ю.
А труд твій не бачиться на перший погляд...
Як це ти робиш ? Хіба похвальбою
Можу віддячити, є пошана та догляд
У нашій дружній заможній родині,
Бо кожна подія вона феєрична ,
Для нас кожне свято досить важливе
З дитинства привіт , та таке фантастичне...
Із Роком Новим побажаємо блага
А в поцілунках розбавимо вина...
Та хай до життя буде в нас тільки жага
З тобою моя люба єдина дружина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768778
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 12.01.2018
[[i] [color="#ff0000"] Незабутні ці хвилини
життя… Славетний
край… Хороші люди…
Надії… Молодість…
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#23235c"]Місяць в півнеба… Хвилі шепочуть…
Мов немовлята круті береги
В люлі заснули,- а з ними і люди…
Тихо у Вічність спливає вода…
А ти та я хазяйнуєм в наметі,-
Тихо і затишно,- спокій в душі…
Луки пашіють теплом конюшини,
Світить Радичів здаля світляки,-
Ще за всесилля червоної волі
Божу споруду знайшла тут біда,-
Якщо з узвозу піднятись до Храму,-
Страшно дивитись на стіни в крові…
Тихо...Замріяно... Стихло довкілля,
Котитья вільно посестра в Дніпро,-
Виполов з корнем отруйне те зілля,-
Кров'ю просякнуте,- мудрий народ...
Сном заколисані Новгород*, Короп,-
Свідки Батурина зраджених справ…
Сом десь гуляє, бо котиться хвилька,
Стих вітерець... Пролетіла сова…
Глянув на Тебе,- красива і ставна,-
Долі дарунок за мрії стійкі...
Щастя нам стелять ці люблячі руки…
Спокій… Кохання… Надії… Ріка…
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#5555cf"]Новгород – Сіверський*
Це звідси князь Ігор
ходив на половців…[/color] [/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770555
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 12.01.2018
Ця ворожба, як чорна витинанка,
Ця ворожба - як плетиво нічне...
На серці - ранка, рвана болем ранка,
котра відтак усе й усіх ковтне.
Не вчує півень, буде міцно спати,
хтось украде золочене яйце.
І тільки страх постане серед хати
і вишкірить скривавлене лице.
Закриють очі вікна полохливі,
і стеля, наче аж до ніг сповзе.
А десь на тому боці прикрі зливи
рядном черленим вкриють геть усе.
Та лиш тоді хтось кине карти долі,
зачне топтати підлих королів,
коли згорить останній плуг неволі,
що тягне в ліс вгодованих волів.
Коли оце небіле ворожіння
забуде стежку до святих воріт,
впаде у землю сонячне насіння
і з нього вродить зовсім інший світ.
11.01.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770898
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTVopHhKopx80Z-shqHGUOfVRKZds531uQhgXqYYpP-LPrDzqjGlw[/img]
[color="#4b85d1"]Коли Святвечір зайде нам до хати,
І ясна зірка на небі засія,
Вертепи будуть радо віншувати
І світле славить Ісусове ім'я.
Усіх торкнеться це таїнство святе,
Душа замре у передчутті дива.
На землю Янгол нам звістку принесе:
Марія-Діва сина народила!
Почнуть колядки весело лунати,
І вся родина збереться за столом!
Щоби кутю медову смакувати,
Щоби вітати із світлим всіх Різдвом!
Попросим нам пробачити провини,
Бо ж перед Богом ми всі завинили.
Нехай жорстоку цю війну зупинить,
Щоб ми жили у злагоді і в мирі![/color]
[i]Всіх вас, друзі, вітаю із Різдвом Христовим!
Всім злагоди, миру і життєвих щедрот![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770071
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 12.01.2018
Жила - була на ставочку одна дуже вередлива жабка.
І все їй не так, не слухала ні маму, ні татка. Майже завжди жабки всі разом, а ця така непосидюча, їй все та скрізь хочеться
побачити та розпізнати.
Поряд з ставом росли верболози, до самої водички діставали, від вітру вітами колихали і часто жабку попереджали, шепотіли,
- Будь обережна, бо тут часто між очеретом та зіллям полюють чорногузи. Хоч вони на вид красиві і такі привітні та дуже люблять їсти жабок, тож не запливай далеко від батьків, щоб не було біди.
Жабка ж все, плеск та плеск, животиком по водичці, пливе, а потім на берег, тішиться, літечко, тепленько. Чому б не повеселитися? Та й далі пливти подивитися, подумала вона, дуже хочеться знати, що там?
Потихеньку, щоб ніхто не помітив, лапками туди. сюди, попливла далеченько, до високого обриву. Тут водичка така чиста, чиста, що при самому дні видно маленькі водорості. Від несподіванки рот відкрила, помітила….На дні, серед великих каменів, копошиться декілька штук раків.
Ой, як цікаво, зраділа жабка, ніхто цього не бачив тільки я! Оглянула все навкруги, нікого не видно , розвернулася і швидко попливла назад.
Ой, чому це так яскраво світить сонце? Прямо в очі! Майже нічого не бачу, кліпаючи очима обурювалася про себе жабка. Так, напевно заховаюся, он там і швидко попливла до чагарника.
Тут же поруч з чагарником росло невеличке зілля і килимом розстелилася ряска. Та нічого, я прорвуся, подумала жабка і плила далі до красивих водяних лілій.
Ой, та, що це ? Зачепилася лапкою вже тягне вліво, а потім вправо, ні ! Ще більше обмоталася не тільки ряскою, ще й водоростями.
Вже не звертаючи ні на що уваги, злякалася. Де й хитрість поділася, згадала, що верболози попереджали про чорногузів, почала кричати, звати на допомогу,
-Ой, спасіть! Спасіть! Спасіть мене! Застрягла у водоростях я. Агов ! Хто є?! Не маю сили зовсім я!
-Ой, напевно я загралася, чому не послухала маму й татка, нащо далеко запливла? - сварила себе жабка.
- Ото біда! Така краса, ці водорості і ряска, а для мене пастка.
Тут, неподалік у воді дрімав чорногуз, стояв на одній ніжці. Та й почув ті плаксиві слова і швидко хлюп та хлюп по водичці. Поспішив,
-О напевно є обід, точно, чую голос жабки.
Раптом зачепився за щось, похитнувся мов в каруселі і вже носом у воду шубовсть! Крилами бив по воді, вона краплями розліталася на всі боки, ледь - ледь ногу витягнув..
Побачила жабка здалеку чорногуза, з переляку де й сила взялася, крутилася неначе дзиґа, вискочила, з пастки.
Поспішала, швидко плила, плила, навіть не оглянулась. Побачила, що вона далеченько від чагарника, на мить зупинилася, озирнулася на всі боки і весело закричала,
- Гей тільки й бачили мене! Помітили, сама з пасткою справилася! Ага! Не піймав чорногуз мене! Ага!
Та її, ніхто не чув, бо вона, з переляку, захрипла.
Дуже задоволена, радісно плила додому. А по дорозі все ж вирішила, краще про це, нікому не розповідати, бо знала, що, як дізнаються батьки, будуть дуже сваритися. І подумала, ні більше такого робити не треба, якщо хочу жити, треба бути обережною.
****
Добре, дітки, що так, закінчилася казка, щоб не було біди, слухайтеся завжди маму і татка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770710
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 12.01.2018
Знов дзвенить коляда,
гріє серце.
В ній співає душа,
мов джерельце.
В ній яскрава зоря
шле проміння.
Зігріває траву
і каміння.
Зігріває дерева
і квіти,
що малює для нас
тихо вітер.
Піднімає з землі
силу-соки.
Всі проходимо ми
тут уроки.
Ллється слово дзвінке,
лине в вічність.
В цьому світі усе
має цінність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770763
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 12.01.2018
Із ним не вистачає їй розмов
І тихих вечорів удвох.
Годинно-похвилинний стукіт-зов,
Що кличе крізь чортополох.
Зими колючість... і скло морозне
Із ліній і фігур, і трав.
Амбітний і завше скрупульозний
Пропав у забутті підстав.
Із ним розмов не вистачає їй,
Мовчання вже дістало веж.
Сніжинок граціозних в серці рій,
Тривожності якийсь кортеж.
Манеж безсоння...пустеля тиші.
Не відповість їй монітор.
Люмінофором лягають вірші.
Як хочеться розмов повтор...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770892
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018
Був ранок, і сонце на лапи ялин
Накинуло вже позолоту.
Брели з оленихою, схожі в один,
Двійнятка по краю болота.
Старанно по сліду, тримаючись в ряд,
В траві обережно ступали,
І в променях очі в смішних оленят
І носики чорні блищали.
Здавалось все мирним, і тиша була
У світі тваринних ідилій,
Та з блиском сталевим зіниця ствола
Вже хижо дивилась на цілі.
Здригнулись ялини, і грубо свинець
Звершив свою чорну роботу.
І з жахом малята, одні, навпростець
Пустилися в ліс по болоту.
Далеко в гущаві, в дрімучих кущах
Спинились і впали безсилі.
І розпач в великих, блискучих очах
Застиг у звіряток змарнілих.
Був ранок і вечір вчетверте підряд -
Ще відчай відступить не скоро,
А двійко голодних, сумних оленят
Бредуть спотикаючись бором.
Їх ночі морозили холодом зір,
Лякали в грозу блискавиці.
І знову жахливий, стріляючий звір
Десь поряд палив із рушниці.
Над ними у кронах кричала сова -
Ховались від неї плямисті...
Тривожно дубина шумить вікова,
На вітрі наспівує листям.
А двійня крадеться, іде з укриття
На луг з запашною травою.
Несуть оленята над смертю життя
На ніжках тоненьких з собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770712
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 12.01.2018
Як має бути, нічого не зробиш, буде,
Не намагайся, воно все рівно прийде,
В житті від тебе, майже не залежить доля,
Яке майбутнє, вирішує Божа воля.
Як було часто, перегортаєш сторінку,
Минуле, пройдене, хоча би на хвилинку,
Ти задумався, чи спроможний щось змінити?
Чи здатен був, поганючому завадити?
Завжди хочеться краще жити,
Часом і сам, не знаєш, як це зробити,
Та все ж наважишся, звернувсь до Всевишнього,
Для усіх кращого, благаєш майбутнього.
За гріхи каєшся, вкотре просиш поради,
У душі з вірою, все ж чекаєш пощади,
Тобі в житті, знай, завжди Боженько підкаже,
Нелегкий час, цей, пережити допоможе.
Тож не здавайся, живи, твори, радій, мрій,
Чуєш, ніколи, не втрачай світлих надій!
***
У кожного із нас є своя доля,
А буде, якою, то Божа воля.
Серпень 1992р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770539
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018
Так хочу в Новому випити
З тобою на брудершафт,
Шаленої, оковитої,
Бо роки мої спішать...
Я вип'ю і не покаюся,
Хоч раз у житті, хоч раз!
Залишуся, не втікаючи,
У тебе, в полоні фраз...
Що буде тоді - побачимо
І, може, помру за мить,
Сп'яніла і необачна я
З обпаленими крильми...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769231
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018
Ой летіла пташечка та й малесенька,
де у річці хвилечка та й чистесенька.
Ой летіла пташечка, розспівалася,
де дівчина молода наряджалася.
- Ой чого ж ти, пташечко, роздзвенілася?
До кого ти, дівчино, нарядилася?
- Хоч маленька пташка я, та є сильная.
В Україну я лечу, вона... вільная!
До милого дівчина там зібралася.
Україна доленьки дочекалася!
До милого дівчина пригорнулася,
Україні доленька усміхнулася!
Ой летіла пташечка, та й гарнесенька.
В України доленька... веселесенька!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769109
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018
[i]Сирий відтінок неба, -
квасна відрижка ранку.
Погода як химера
дьогтем у філіжанку.
Там розплилася хмарка
на каві з молоком...
І загортає мжичка
душу в поролон.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769224
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018
Тихо падал на землю снег,
Укрывая её от стужи...
А я молча смотрела вверх -
Там ли ангел-хранитель кружит ?
Где ж ещё ? Не молю: "Вернись..."
Знаю я, как в полёте сладко...
Пролетит этот снег, как жизнь...
Не слеза смахнулась украдкой.
Не слеза... Просто тает снег
И течёт по щеке горячей...
Больно кОроток бабий век -
И не скажешь, увы.., иначе.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768531
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 02.01.2018
У этой ночи яркая звезда
Желания избранных,наверно,исполняет…
Пусть Ангел белый правого плеча
Своею аурой тебя оберегает…
А эта ночь - в фаворе у любви…
Любовь все люди счастьем называют…
Однажды тихо -тихо позови…
Когда откликнусь, ты меня узнаешь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769124
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018
Ось перший день Нового року
Весняно-сонячним вродився.
В календарі зима нівроку,
А за вікном - проміння-живчик.
В природі є метаморфози,
І січень скоро подарує
І гіацинти, і мімози,
Бо з нами красень цей жартує.
Дивує часом нас природа,
Не схибніть, люди, в цьому вирі.
В житті панує хай свобода,
Живи, країно, в щасті й мирі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769113
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018
Дорогі та творчі поети
З новим Роком я вас вітаю!
Хай щоночі вам сняться сонети
Для милого рідного краю...
І ще вам бажаю кохання,
Щоб серце буяло від нього,
Щоб ви просипалися зрання
Тільки від щастя хмельного...
... Щоночі складайте натхненно
Пісні та вірші для Музи...
Хай ваша душа незбагненно
Відкриє велично всі шлюзи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769102
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018
Вітаю Вас із Новим роком -
Початком радісних турбот,
Нехай іде щасливим кроком!
Вам віршів нових у блокнот.
Нехай життя дарує барви,
Малює щастя і добро,
Любові світлої литаври
Звучать і щоб там не було
Щасливі будьте і здорові,
Із миром йдіть у це життя,
Хай сни вам сняться кольорові
Й чекає гарне майбуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769093
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018
(под впечатлением чужой истории...)
Он не встретит тебя на вокзалах,
Не рассыпет по взлётной цветы,
Потому что, когда уезжала,
В его сердце смеялась не ты...
Он не хочет менять и меняться,
И сподручней ему налегке,
С той, что рядышком плакать-смеяться -
Не с тобой, где-то там... вдалеке...
Не ему дышит встречный твой ветер,
Он не знает, куда держишь путь,
А того, кто любя тебя встретит,
Постарайся же... не обмануть...
Кто привычно обнимет за плечи,
Зная каждую точку твою,
А потом, а потом будет вечер...
Он так ждал... это ты не в раю...
Научись, прижимаясь к синичке,
Отпускать болтуна-журавля -
Пусть летит к незатейливой птичке,
Ты - домашний очаг исцеляй...
Время тает, меняя хотенья,
Всё проходит... и это пройдёт...
Оставляя мечты сновиденьям,
Дома... дома встречай Новый год...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768325
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 31.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2017
[b][i][color="#aa00ff"]
Хай Новий Рік несе тепло,
У кожне місто та село!
Хай сміх лунає у оселях,
Хай будуть люди всі веселі!
Щоб рік Собаки був на славу,
Щоб до ладУ були всі справи...
Здійснились мрії та бажання,
Я зичу Вам усім кохання!
Добра, наснаги та терпіння,
Собачка гавкає на півня!
Охороняє все навкруг,
Господар він, та вірний друг!
30 12 2017 р
Вікторія Р
[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768880
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 31.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2017
О скільки чула я зізнань в любові
І сотні компліментів флірту.
Були слова трояндово-шовкові,
П*янкі, хмільні, мов ріки спирту.
І обіцяли королівські замки,
І рай земний - життєву казку.
Які ж бо ласі, хитрі забаганки,
А на обличчях - тільки маски.
Сховали б ці ілюзії у нішу.
Для мене є найкращим в світі -
Вслухатися в природну чисту тишу,
Брехні у ній немає цвіту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768774
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 31.12.2017
Кажуть всі: на Новий рік,
що не побажається:
все хороше йде у дім
і завжди збувається...
Я бажаю всім-усім,
щоб в Новому році:
все погане відпливло,
а прийшло хороше!...
Щоб у вас і у нас
все завжди було гаразд,
це вже - раз!
Щоб закінчилась війна,
це вже - два!
Щоб здорові всі були,
це вже - три!
Щоб було натхнення й сили,
це - чотири!
В сім"ях була благодать,
це вже - п"ять!
Щоб порядки були скрізь,
це вже - шість!
Щоб доходи в нас зростали,
ціни вгору не скакали,
я бажаю всім-усім,
це вже сім!
Можна й далі ще бажати,
та не хочу СІМ втрачати.
Найчудовіше число
СІМ і є, як і було...
СІМ відомих притч Господніх,
що важливі і сьогодні:
СІМ гріхів, і СІМ чеснот,
СІМ днів в тижні і СІМ нот,
В приказках й прислів"ях,-
СІМ переважає всіх!
Тож бажаю я усім,
берегти все, як і СІМ!!!
Жити довго, до ста літ,
Не зважати на свій вік,
Дорожити тим, що маєм,
(Рік Собаки ж ми чекаєм),
Хай він буде урожайним
Лиш на добрі усі справи,
і приємні всі забави,
і на працю,й на навчання,
і на краще сподівання...
І на МИР в усьому світі,
Жить в Любові і у квіті!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769030
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 31.12.2017
Крокує по планеті Новий рік!
Несе він щастя-радість для усіх.
Йдуть з ним метелиці й сріблясті заметілі,
і світлі помисли, і чисті ясні мрії.
Великий, гляньте, є у нього міх,
в нім подарунки і веселий сміх.
Житом-пшеницею вже сіється по хаті,
щоб мирні дні прийшли до нас, добром багаті.
А там, де коляда... там радість є.
То ж хай рік щедро щастя роздає!
Світанки росяні дарує нам, іскристі,
рожевий цвіт садів в ряснім зеленім листі.
Щоб від його бадьорої ходи,
із цвіту наливалися плоди... й душа
розкрилася, й мов пісня задзвеніла.
А у труді була найбільша наша сила!
ЩИРО ВІТАЮ ВСІХ ДРУЗІВ З НОВОРІЧНИМИ СВЯТАМИ!
ХАЙ ВІН БУДЕ МИРНИМ, ДОБРИМ, ТВОРЧИМ, СВІТЛИМ!
ЩАСТЯ ВСІМ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768965
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 31.12.2017
Зима, капризна та не сувора,
Нагнівалась, чомусь чорноброва,
Себе не притрусила красою,
Не втішила срібною косою.
Пухові, жаль не іскряться ковдри,
Далеко, мов подалась у мандри,
Куранти,все ж віддзвонять дванадцять,
По всій землі підтвердять про свято.
Новий рік, стукає в кожну хату,
Сподівань, маємо так багато,
Хай закінчиться ця страшна війна!
Бо нікому,не потрібна вона!
Хай Всевишній усіх нас почує,
У країні хай Мир запанує!
Шановні поети, поетеси, читачі!
Щиро вітаю з Новим роком і з Різдвом Хрестовим!
Хай в Новому році Вам все вдасться!
Хай доля буде люб`язною, подарує кожному щастя!
Сімейного затишку Вам і тепла!
Хай огортає любов і доброта!
Хай Новий рік і Різдво принесе радість в кожен дім, квартиру!
Бажаю здоров`я, достатку, веселощів, божою благодаті і миру!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768856
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 31.12.2017
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQozcD5Xb2vZ51HBEYnVs2YsE5mCi8XUH5qVfiuRs7V_RfyykMq[/img]
[i][color="#28289c"]Зимовий вечір проситься до хати...
Йому зігрітись хочеться в теплі.
Хутенько чаю заварю із м'яти.
Й пиріг уже готовий на столі.
Зима хурделить ніжно сніжно-біло.
Бешкетник-вітер гріється в танку.
Мороз малює візерунки вміло.
Фіранку місяць лагідно торкнув.
Сріблясті витанцьовують сніжинки.
Чаклунка творить за вікном дива.
Зимовий вечір… Мрію наодинці.
Бувають зайві іноді слова…
[/color][/i]
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRjVTV0tKa_8yfhIXuHI6ELwKHQiRTxs5yrh8EBTZ3iOpQWUyCAmQ[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768843
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 31.12.2017
[b][color="#185e27"]Ж-дали его - он уже на пороге,
Е-ли одели свой лучший наряд.
Л-етопись снова подводит итоги
А- ожидания - души бодрят
Ю-мор и песни, веселье повсюду
Н-ебо в салютах и ярких огнях
О-ттепель вовсе не к месту этюду
В-ьюгу бы нам... и езду на санях.
О-чень бы кстати был сказочный иней,
Г-оры из снега и лед на пруду,
О-перу вьюги в феерии зимней,
Д-ымку морозную,в небе звезду.
Н-о даже то, что наш праздник без снега
И-скренность слов не меняет совсем.
Х-воя исполнит нам роль оберега,
Ч-ары ее не испортить ничем.
У-лицы яркие пляшут огнями,
Д-ети и взрослые, радость и смех.
Е-сть в этом то, что не скажешь словами,
С-частья Вам, люди, и веры в успех![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768950
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 31.12.2017
Розстелились тумани
Над полями в долині
Знову їду до мами,
Бо чекає щоднини
Вона бідна старенька
Всіх зустріне з любов'ю
Мамо,мамо,матусю,
Я лечу за тобою.
Приспів
А зозуля,зозуля,
Накувала мені
Під вербою ще вчора
Все сказала тоді,
Все на щастя на долю
Сонце ясне зійде
Я стою під вербою
Знов побачу тебе.
Синьоокий бузочок
Біля хати розцвів,
Де ж ти ходиш,синочок?
Я так сам захотів.
Вибач мамо,матусю,
Що чекаєш щодня
Знову я повернувся,
Бо є в мене рідня.
Ясне сонечко гріє
Бачу мамину хату,
Заходжу на подвір'я
Посміхається тато.
Я ніколи нікого
Не любив так,як вас
Тату,тату,матусю?
Ви молились за нас.
Пробачте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767909
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Одного разу ми стрінемось з тобою –
Ти йтимеш містом, згадуючи безсонну ніч.
А я лежатиму бруківкою німою,
Твої ступні цілуючи, як той вогонь, що лиже піч.
Я знаю тисячі можливостей мовчати
І лиш одну – сказати, що кохаю.
Я не навчивсь байдужість пробачати,
Тому й тебе, як багатьох, втрачаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767772
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Збирають дощ за пазуху дерева,
Гроза ранкова топчеться в траві.
І зовсім це не примха, а потреба
Любити драму боротьби.
І хмари градом по дорозі
Розсипались в калюжі немілкі
І можна сміло йти без остороги,
Хоч би й змочити крила у воді.
Поклавши в кошик сонце нічиє,
Забуду, як звучить печаль.
У нас, в тутешніх, звичай є –
Тебе, мій дощ, запрошую на чай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767444
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 25.12.2017
А одинока наша хата... Жде. Хоч холодно на вулиці.
Морози.
Малює вітер на вікні для неї віточку мімози.
Нагадує, що холод перейде, утихнуть віхоли-завії.
- То ж не сумуй... Чекай. Плекай свої, хатино, світлі мрії!
А як лелеки весни принесуть,
зів'ють гніздечко ластів'ята... Прокинешся.
Зрадієш! Із міста знов повернеться до тебе мати.
І клопотатись буде. Сад...Город... Та ж внуки приїздять!
Чим частувати?
Самотня наша хата... Жде. Без неї в місті одинока й мати.
І хоч щебечуть внуки... добре їй. І дочка старанна
розради додає.
Та сниться матері і хаті одне й те ж:
додому мати
дорогами засніженими
йде...
Ти не сумуй, матусю! Не сумуй.
В своє гніздечко й ми прилетимо. Зрадіє сад в цвіту.
А вишня, як завжди, щоранку зазиратиме в вікно.
Тут буде затишно усім.
І щебетатимуть маленькі ластів'ята.
І усміхнеться до нас всіх
наша весела,
добра
хата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768003
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Вночі сьогодні випав сніг,
На жаль лежав зовсім недовго...
Найшвидше мокрим став поріг,
А потім зник він і навколо...
І потекли знов ручаї,
Немов весна вже на підході,
І попливли думки мої,-
В колись легкі мої походи...
Коли дівчиськом я була,
Плекала лиш солодкі мрії...
Ніби у казці я жила,-
В Любові,Вірі і Надії...
У світ я впевнено пішла,
Були відкриті мені двері,
Хвиля життя мене несла,
Ніби казкові каруселі...
Куди ж усе те відпливло,
Живу тепер,як у химері,
Дощами й вітром віднесло,
І кудись зникли диво-двері...
Пройдено тисячі доріг,-
В далекі вже минулі роки,
І на життєвий свій поріг,-
Уже важкі роблю я кроки...
І розстаю неначе сніг,
В душі і серці є тривога,
Що спотикнуся об поріг,
Й моя закінчиться дорога...
Без мене не збідніє світ,
Таких як я в ньому мільйони,
Час замете мене й мій слід,
Та я надіюсь не сьогодні...
Я ще устигну щось зробить,
Й пізнаю нові таємниці,
Можливо зможу зрозуміть,-
Сутність і велич українців...
Поки живеться, я живу,
І насолоджуюсь красою...
І кожну мить життя ловлю,
Я переповнена Любов"ю!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768021
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Аромат Різдва пливе довкіллям,
Знову свято увійде в мій дім.
Мандарини, ялинкове гілля,
Побажання щирі нам усім.
Наче загадкова добра казка
Нам дарує радість кожен рік.
Вірю буде з нами Божа ласка
Нині й, сподіваюся, повік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767803
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Спливають спомини років вісімдесятих,
Коли я працювала в першій школі...
І не забути молодість мою завзяту,
З Ананьєвом з*єднала мене доля.
Це миле, затишне, хоч невеличке місто.
Ріка ТилІгул стрічкою блищала,
Калина ніжно красувалась у намисті.
Життя педагогічне я пізнала.
Мій перший клас, допитливість очей дитячих,
Уроки мови, малювання, праці.
За щирість, доброту ананьєвцям я вдячна,
Цю зустріч Бог подарував на таці.
(Працювала у 80-х роках у ЗОШ№1 м. Ананьєва Одеської області. Нині це гімназія. Світлини мої.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767788
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Йшла Правда по дорозі... Довго йшла... й на хвильку не присіла.
Аж тут побачила ріку і дуже їй зраділа. Плескалася довгенько серед
хвиль. Вже й з рибенятами пірнає... А коли вийшла ( Боже мій! ), по-
бачила, що одягу немає.
А тут йшла дівчина, що з милим обвінчалась. Коли дізналася вона
у чому річ, наряд весільний їй віддать зібралась. Та Правда не взяла,
бо ж одяг під вінець! Старесеньким прикрилась. Подякувала дівчині
й пішла.
Тут звідки не візьмись... Кривда з'явилась. Така ж весела й моло-
да, як Правда, й рум'яні має щічки. Впізнала Правда, що на ній її но-
веньке плаття й черевички!
Спитала Кривда: - Куди йдеш?
Та ж до людей та Правда поспішала!
- Кому потрібна ти така? - сміятись з Правди лиха Кривда стала.
А Правда йшла, бо знала... треба йти. Бо тільки між людей вона є
сильна. А та людина, в якої Правда в серці є, відчує, що є вільна!
Отак і ходять й нині між людей Правда і Кривда, й кожен вибирає.
Правда є щира і проста. А Кривда зла... хоч кращий одяг має.
Не кожен вміє правду розпізнать. По одягу не вибирайте!
Бо волю й щастя матимете Ви лиш з Правдою у цьому світі... Знайте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767660
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Я з Вами навчилась літати.
Зізнаюсь: я Вас всіх люблю.
Тримаю за руки всі дати
І думку миттєво ловлю.
Я знаю усіх і без фото.
Красу пізнаю з Ваших слів.
Читаю в рядках Ваших ноти,
Мені до душі їхній спів.
Мандрую із Вами по світу,
Я з Вами сміюся і плачу
І дуже чекаю привіту
Від тих, кого довго не бачу.
Нехай в Вас народяться книги,
Бо Музи ж на чай ходять в дім.
Та будуть успішними ринги
На всіх поєдинках із рим.
Нехай Вас кохають ще більше.
І буде все в домі гаразд.
Заповняться щастям всі ніші
В серцях, від улюблених фраз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767853
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017
У тобі зійшлися всі мої ріки.
Всі вітри вибрали тебе
як свою першооснову.
Тільки на твоїх долонях
народжуються мої весни.
Тільки у твоїх очах
зацвітають мої надії.
Я не знаю жодного іншого дзвону,
здатного розбудити в мені життя.
Я не відаю іншого вогню,
який не дав би мені замерзнути
у цій щоденній суєті.
Усі мої життєві нитки
туго загудзовані у тобі.
Кожний удар мого серця
починається із твого слова.
Кожна мить проростає з любові до тебе,
що ношу в собі
як найдорогоціннішу таїну.
І, якщо моя любов - це залежність,
то вона не з тих що лікується,
не з тих, від яких можна захиститися,
відвикнути чи пережити.
Ця залежність дає мені сенс
робити наступний вдих і видих,
бо без тебе, коханий,
стаю сухим колючим глодом,
котрий заржавілими голками болю
впивається у своє власне тіло
і помалу вмирає.
18.12.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766656
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 20.12.2017
[i] [b] [color="#ba1e1e"]Новгород - Сіверський... Древність...
Слово о полку Ігореве... КНЯЗІ...
Хмельницький...Мазепа...Росія... Війна...[/color][/b][/i]
[i][b][color="#1d2778"]Дорога вниз та вниз...Туди, де брама
Монастиря, що мохом був поріс...
Десь там, за ним - ріка. Ген - ген синіє ліс.
Вертаю часу плин - від Кучми до Адама.
Глянь в цей розлом. Чи то застигла кров,
Чи струхлий шолом в глині червоніє...
Пройшли віки...Не справдились надії
На людський розум. Рвали знов і знов
Слов'янську Землю на шматки княжата,
Котили на сусідів гніву брилу.
Коли ж самим було це не під силу -
Вели ,,поганих'' добивати брата...
Тепер - добили...Давні гречкосії,
Котрі могли і плуг і меч скувати,
Не можуть вже Землі тій раду дати
І туляться... до мачухи - Росії.
Задумали своїм життям пожити?..
Е!.. Ні, панове!.. Ціни...Тлум...Війна...
(Бо ж - чим тоді азійський зад прикрити!..
Історію пера Карамзіна)!!.
Стою... Дивлюсь... Родимичі... Древляне...
Що їм було ділити - спільну долю?
Щоб потім в Переяславську неволю
Побігти разом..? Тяжко...Серце в'яне...
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766666
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 20.12.2017
На добро та на щасливу долю
Є в народі гарний оберіг,
Його побачиш - ступиш на поріг,
Він від пожеж та лиха оборонить.
Бо, як завжди вона є над дверима,
Мати її хотять у кожнім домі,
Щоб панувала злагода в родині,
Руками майстра зроблену...(Підкову).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767052
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
А сонячні зайчики вирвались на волю,
Золоті промінчики сонце розсипа,
І тепліше стало на душі від того,
Хоча хазяйнує надворі зима.
Разом з горобцями промінці стрибають,
Цілують синичок, щоби їх зігріть.
І засяяв іній срібними вогнями,
Дивними зірками сиплеться униз.
Та встеляє стежку, що веде до лісу,
Хоче притрусити на землі сліди,
Що птахи й звірята їх там залишили,
Аби хто з чужинців не прийшов сюди,
Щоби його мешканців не порушив спокій
А ні злий вовчисько, а ні браконьєр.
А сонячні зайчики стрибають високо,
Звідтіля всміхаються промінці тепер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767051
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Зима цьогоріч, чи не зима,
Якась розпутниця тужлива,
Дощами сірими вона
І землю,й простір затопила...
Сховала сонечко між хмар,
Все небо сірістю накрила,-
То дощ, то вітер, як дурман,
А сніг,куди ж вона поділа?..
Сірі і куці в неї дні,
А ночі темні й дуже довгі...
Чи це лиш витівки земні,
Чи за гріхи - кара Господня?..
Отак у сірості й живем,
Ні розігнать,і не сховатись,
Події споглядаєм і прядем,
й мріємо кращого діждатись...
Та прийде ж сірості кінець,
Зима розгорне свої крила,
Нового року йде гінець,
Додасть наснаги нам і сили...
Покриє снігом все зима,
Подібним стане світ на казку,
І в кожнім домі запала,-
Ялинка в радужнім серпанку...
Зустрінуть Новий рік усі:
Добрі і злі,багаті й бідні...
І у незвіданій красі-
На Півночі, Заході й Півдні...
Зі Сходу Новий рік прийде,
Його не спинять перепони...
І новизну всім принесе,
Незмінні це земні закони...
Вже об"єднатися пора,-
Перед Всевишнім Судією...
Країна в нас на всіх одна,
Тож станьмо дружною сім"єю!..
Все Новий рік старе змете,
Нічого ж вічного не має...
Стрічки Любові заплете,
І Миру, й Правди час настане!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766703
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Ой котилась коляда по лісочку,
там під деревом знайшла меду бочку!
Ой котилась коляда та й по полю,
там зустріла коляда щедру долю!
Веселилась коляда там, де річка,
тут до неї ще прибігла козичка!
А та кізонька хитренька з рогами,
пригощайте нас усіх пирогами!
А коза ця привела ще й Маланку,
танцюватимемо всі тут до ранку!
Пиріжечків захотів ще й Василько,
щоб всім солодко було, а не гірко!
Вам здоров'ячка, і доні, й синочку!
Залишаємо у вас меду бочку!
Сієм, сієм житечком, як по полю.
Закликаємо до вас світлу долю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767024
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
[img][/img]
[color="#09279e"]До нас чарівна пані завітала,
Уся така в ошатному вбранні.
Це та зима, яку ми всі чекали,
Це Миколай приїхав на коні.
Кружляє, плаче, віхола завзято,
Пухнасті стеле всюди килими.
Бреде ще сонний досвіток до хати.
Несе холодні подихи зими.
Дерева всі у срібних кожушинках.
І сяють перли зорями у ніч.
І мерехтять сніжинки на ялинках.
Горять вогнями вибілених свіч.
Нехай зима, як справжня чарівниця,
Змете давно вчорнілії сліди.
Нехай у всіх задумане здійсниться,
А спокій в душах селиться завжди![/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766975
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Возьму гитару, у окна присяду
Зимушку встречу, будут маскарады
А снег летает , тихо ветер поёт
Но жаль, мелодия, словно душу рвёт.
Вдаль погляжу, а ивушка в печали,
С нею вдвоём, уж очень заскучали,
Ведь платье свадебное, уж надела
От счастья вся, сияла и блестела.
Но подобралась оттепель, сняв наряд,
И оказалось ветер, этому рад,
В любви признался, но снова улетал,
Когда весь снег, таял, угрюмо молчал.
Вечная ревность, увы, ведь с нею жить,
С такими лучше, скажу вам, не дружить,
В моей судьбе, ну что - то есть похоже,
Любовь бессрочная, она дороже!
Попрошу ивушку, услышь, не грусти,
Льдинки сребристы, по ветру пусти,
Нам ни к чему плакать, прилетит вьюга,
Маскарад будет, и мы встретим друга.
Снежок кружится, радуется душа,
Моя подружка, ах ты так хороша..
Зиму- волшебницу мы обожаем,
С тобой красавица, чуть помечтаем.
Стих был написан очень давно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767061
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Ранком зайчик шукав пригод,
Поспішав, зиркав на город,
Та капусти, жаль, не знайшов,
Раптом лиска ,- О, будь здоров!
Я на промислах тут з ночі,
Ледь не втратила я очі.
Ось поглянь, спіймала півня!
Тож пішли до мене в гості,
Одинокий ти ж і досі,
Пригощу, усім що маю,
Бо ж тебе давно кохаю.
Про, що тітко, ти співаєш?
Чи я дурень, так гадаєш?
Тишком нишком, приховав ніс,
Дуже швидко тікав у ліс.
Лиска лиш, ледь облизалась,
Без сніданочку осталась!
Не хтів зайчик, йти під вінець,
Ось і казочці, цій кінець.
2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767062
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Наснилась Новорічна ніч,
Така весела і казкова,
У миготінні дивних свіч
Для нас була не випадкова.
Від голубих ялин – парфум,
Шампанське, іскри наче зорі.
Із східним присмаком лукум,
А ми – немов святі в соборі.
Мов промінь сонця – дотик рук,
Твій погляд, наче подих льону,
Без жодних натяків розлук
І без претензій на корону.
Утік подалі від гріха,
Злякався сон такого щастя.
Лиш місяць – в ролі пастуха
Й самотня ніч і зір причастя.
Та ж сама молода душа,
Парфум той самий від ялини,
Рядки із нового вірша
Й журлива пісня хуртовини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766712
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Кружляла віхола людським єством,
Колючим снігом в душу світлу.
Біліло скрізь мережане шитво,
І сипалась байдужість світу.
Німа, мов королева снігова,
Крижиною врослося скерцо.
Пекли із інею давно слова,
Що дотиком взяли за серце.
Хотілося пройти крізь заметіль,
Не впасти в ополонку свіжу.
А холодом ще дмухало звідтіль.
Зими калейдоскопом сніжним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766658
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 20.12.2017
С. Г.
Хтось випоров печаль із чорноти
і білим вишиває серпантини...
О, як же часто снитись будеш ти
моїй душі залюблено й невинно.
О, скільки ще до танцю поведеш
і в такт вітрам розчешеш збуті ночі.
І тільки паморозь не перша де-не-де
ще з вірою дивитиметься в очі.
Я, звісно, погляду тоді не відведу,
дозволю тиші написати спогад.
В житті зазнала не одну біду,
але й спізнала щастя те, що пона́д!
Візьму на руки перший білий сніг,
останнє чорне вибілю зимою.
О, снися, любий, знов і знов мені,
бо так навік лишаєшся зі мною...
9.12.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765051
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017
[i][b][color="#121294"]Вальс...Вальс... Вальс!..Навкруги новорічні вогні...
Вальс...Вальс... Вальс!..Очі милі і любі мені...
Вони дивляться в душу... І сказати я мушу,-
Давно мріяв про них...Новорічний поріг
Їх дарує мені!..Раз-два-три!.. Раз-два-три!!. Ми - одні!..
Вальс...Вальс... Вальс!..Очі сяють!..Рука на плечі!..
Вальс...Вальс... Вальс!.. Ну скажи ти їй щось,- не мовчи!..
Вона цього чекає!..Бо давно помічає-
Твої очі на ній!.. Світлий проблиск надій
У тих милих очах!..Раз-два-три!.. Раз-два-три!!.Не мовчи!!.
Вальс...Вальс... Вальс!.. Їх єднає чарівна ця ніч...
Вальс...Вальс... Вальс!.. Відчуття жарке талії й пліч!!.
Ця мелодія мила... Ці за спиною крила,-
Обіпрітесь на них...Спіьний вальс двох доріг
В новорічну цю ніч!!. Раз-два-три!.. Раз-два-три!.. Їхню ніч!!.[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765046
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017
В морозну ніч іскриться іній
У сяйві місяця та ясних зір.
Не все життя з прямих лиш ліній,
В душу врізається квадрат зневір.
І виє пес надривно поруч,
Біда десь скоро ступить на поріг.
Збирає серце в грудях горіч,
Для кого стрілки спинять долі біг?
Як пелена закриє очі
У вічності про милість не проси.
Відкриються Врата Господні,
В руках погаснуть воскові свічки.
І тільки пам’ять слід вагомий
Залишить в діях по собі мирських.
Тож будь у всьому ти свідомий
Відповісти і за добро й за гріх.
08.12.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764843
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 09.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.12.2017
Почему, почему эта женщина
Не стояла у входа в рай,
Почему, если было обещано,
Предложили ей: выбирай...
Вот и выбрала... наилучшего -
Настоящего среди всех...
Но всё чаще, всё чаще мучилась,
Разливая всё реже смех...
И грехами ложились на душу
Непонятны её шаги,
И гулялось на свадьбе взбалмошно,
Но... никто не сказал: беги...
Ведь она всё равно б ослушалась,
Прислоняясь к его плечу -
Это он прошептал: ты - лучшая,
Моя самая... я хочу...
Улеглась, отшумела звонкая,
Превращаясь в глухой набат,
Но, постель холодную комкая,
Ничего не вернуть назад...
Почему, по-че-му эта женщина...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764800
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 09.12.2017
Д-е б не топтала я стежки життєві,
О-днак є та, куди спішу весь час.
Р-вуть серце й душу спогади чуттєві,
І- той... будинок, як іконостас.
Ж-адана мить пройтись уздовж подвір"я,
К-овтнути теплих спогадів за мить.
А- чи то правда, чи людське повір"я,
Д-уша тут ніби й зовсім не болить...
О-двічний щем та сходжена стежина,
Р-озлогість всіх не здійснених надій.
І- у саду, як сполохи, ожина...
Десь тут залишу ревний смуток свій...
Н-іколи вже в дворі не стріне мати,
О-днак, тут стільки ще її слідів...
Г-оріх, що ріс у нас позаду хати,
О-динакує... наче овдовів.
Д-оволі сліз, але тремтять повіки....
О-чам болить ось цей матусин сад.
М-оя печаль, тут смуток мій навіки,
У-се, як юнь, не вернеться назад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749690
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 09.12.2017
Співає віхола пісні і вдень, і в ночі сніжні.
Немов мереживо, легкі, мов колискові ніжні.
Кружляє в танці білий сніг, усіх він звеселяє.
Плете мереживо зима, ним землю прикрашає.
Ажурні світяться мости в промінні яснім сонця.
Збігаються дороги всі у ці мости-віконця.
Ясними барвами цвіте, на сонці сніг іскриться.
Заснула річечка мала, їй соловейко сниться.
Напевно, літо бачить в снах й калинонька червона.
Для снігурів приберегла свої яскраві грона!
Ой, як же гарно розцвіте, і рясно так... весною.
І соловейко звеселить всіх піснею дзвінкою.
Веселки з'явиться дуга над тим казковим цвітом.
Натрудженій нашій землі і взимку пахне літом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764953
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017
[color="#2a2d30"]Стомився день, змарнілий від негоди,
Туманом сірим котиться у ніч.
Яких ще примх чекати від природи,
Не хоче грудень з нею протиріч.
Сніги десь сонні в мареві дрімають.
Сипне з мішка хтось наче крадькома.
Як тут дощі їх хутко розмивають.
Чомусь бариться зимонька-зима.
Дерева мерзнуть голі і вчорнілі,
Земля вляглась спочити до весни.
Одягне грудень все у шати білі.
Нехай теплом зігріються вони.[/color]
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcT_lSzqBgBvKt8x4MTP4NVnYVc-qVtkrDb74ORwQ5T4opWwBriE[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764989
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017
Зима, мов біла магія, в саду і в лісі,
І на полях хурделить сильний сніговій.
Вона пройшлась по селах, вулицях у місті,
Розкинула із полотна білил сувій.
Зима, мов біла магія, на всіх планшетах -
Світлинами сніжинок, віхол, завірюх -
В смартфонах, "компах", ноутбуках - в Інтернеті
Летять на сноубордах сотні відчайдух.
Зима, мов біла магія, на всіх бігбордах:
Реклама подарунків до майбутніх свят.
Хоч в "Книгу Гіннесса" внесіть її рекорди,
Зима-імператриця - гідний кандидат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764877
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017
Летить сніжинка, біленька, за мить, краплина,
Все вкрилось сріблом й та, багрова долина,
Хочу відчути, сніжок, що з неба так сипле,
Хай я підставлю долонці й до них прилипне.
Сприймаю ніжність,, його свіжу прохолоду,
У нагороду, сприйму зимову погоду,
Тільки початок, адже зими перші кроки,
Скрізь на деревах, іскрять, висять білі брошки.
Такі пухнасті та на жаль, це не надовго,
Стече водою, до неньки землі на благо,
Щоб навесні, травичка, дерева і квіти,
Мали вологу, силу, то ж могли радіти.
Люди в дарунках, бачать неймовірну красу,
Весну зустріти, чарівну, диво – принцесу,
А поки ж ловлю, сніжинки - шматочки щастя,
Ця краса з неба, Боже благовістя.
05.12.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764908
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017
Красуня ніченька загадкова, чарівна,
Я стріла зимоньку, щезла осінь – царівна,
Так мило з місяцем, з зірками привіталась,
Від снігу білого, іскрилась і пишалась,
Стелився він, тихенько і ніжно шепотів,
Уже блищали від крижинок – діамантів.
Тож їй зізнався, що любить в зоряній красі,
Вміло кружляє у весільному вальсі,
Ім вітерець, не відмовив у насолоді,
Розгулявся, сяють сніжинки в хороводі,
Й нічка від щастя, аж оченьки прикривала,
Наче у казці, на мить про все забувала.
2015р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764907
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017
Ти ще шукатимеш її
У кожному з облич,
Дощитимуть навстріч
Безсонням ночі, полохливі дні
Десь голоситимуть до скону:"Не мені..."
Ти ще шукатимеш...
Прощай і йди,
Допоки можеш.
Замете сліди
Чи віхола, чи сум?
Ти ще шукатимеш,
Не омине, -
Прозорим сном надії течія,
Занурена у сховану сльозу.
Відлуння поривань, де знову я
Лиш тінь, ти ще шукатимеш мене.
Ти ще шукатимеш її...
Життя крилом майне,
На мить наздожене
Прозору тінь в дірявому човні,
Як хвиля сумно прошепоче:" Не мені..."
07.12.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764710
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 09.12.2017
дитя війни, танцюй ці дні та ночі.
і як тобі сьогодні? – не кажи,
лиш замкни свої двері добре, й дивися
необхідності просто в очі,
бо вона – все, що маєш тепер.
стережися, й її стережи.
або пристань тепер, до кого вже не можна, –
хто лежить у брехні, мов гадюка в гнилому листі.
ні! сьогодні життя – ось така, як у нас, боротьба;
ти, як завжди, впадаєш в паніку –
так в річку впадає верба.
всі перемоги танцюють з дитиною –
майже всі, та не кожна
без догани чи вади,
чи ганебної плями на честі.
але ти божевільна! будь, як і я, побожна:
танцюй заради бога – і не тупцюй на місці.
дитино, ти війна! танцюй ці дні та ночі:
у тебе в серці, десь в глухому закапелку
є нестерпна жага до життя – не відчиняй нікому,
лиш поглядай у вікно, й як побачиш якусь веселку –
не відчиняй, не довіряй, поглянь:
я танцюю з мечем при боці –
я з тобою, вже зовсім нестерпною
заповітною скалкою в оці
за твором: the third hoorah, jethro tull
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764475
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017
Життя прекрасне і
чудове,
На жаль не завжди
веселкове.
Буває сумнів огорне,
Буває щастя обійме.
Як не крути -воно
прекрасне,
Таке чудове і сучасне,
Тому, хто прагне до мети,
Встеляє шлях ти тільки йди!
Хоча, не завжди
справедливе,
А той хто бореться -
вразливе,
Та той хто б'ється у
воді,
Той не згорить в життя
вогні.
Життя підступне - сіль на
рани.
Встеляє шлях в густі
тумани.
Ти бачиш вогник в
далині?
Пройдеш й ці прикрощі
Пусті!
Яке у тебе? Чи складне?
А може ніби дощ шумне?
Чи часто вихором
заносить?
А може прикрощі
приносить?
Жорстоке?Горде?Може підле?
Люби й таке,воно ж бо гідне!!!
Одне у тебе,більш нема,
Тож проживи та не дарма!
Життя прекрасне водночас,
Дарує радість в прикрий час,
Чарує ніжністю,красою,
Вмиває усмішку росою!
Даруй прекрасні почуття!
Любов,повагу до життя!
Всміхайся щиро,світ
люби.
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕ....В
НІМ Є ТИ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764357
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 07.12.2017
Ти - ластівка весняна,
Відрада для душі,
Кохана, незрівнянна –
Мов блискавка вночі.
Собою сліпиш очі,
Дивуєш кожну мить,
А голос твій співочий -
Родзинкою бринить.
Неначе колискова
Поезія твоя
І магія… у слова -
від співу солов’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759781
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 07.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2017
Зима в силі... Гуляє хурделиця...
Перемети... Завмерло село...
Проліта над байраками...Стелеться
Сивим полем...Шляхи замело...
Ні верби не побачиш, ні обрію,
Долу хилиться царство беріз,-
Тільки глянь – хтось ходою хороброю
Пробиваає лижню через ліс!..
Влітку дівчина в плетиві білому
Тут проходила, ніжна мов цвіт,-
Загадково всміхалася милому
Вся в обіймах березових віт…
Тепла ж осінь,- скорила загравами
Та чуттям кольорових реприз...
Застелила шовковими травами,
Падолистом прикрасила ліс...
Вірний скутер знайомою стежкою
Немов олень метався на клич...
Сніжний крос закінчиться мережкою
Спільних доль та щасливих облич…
Тож він серце не сковує кригою,
Сивий вечір в зимовій імлі,-
Ніжність знову повернеться дзигою,-
І запалить свічу на столі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764381
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 07.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2017
Напевно нині, в небі свято,
Хмарок зібралось,так багато,
Усі раптово, надули щічки,
Замовкли зразу милі синички.
Прийшла зима, до нас на втіху,
Пташки сховалися, під стріху,
Летять крізь ситечко, сніжинки,
Білі, пухкесенькі пір`їнки.
Я зустрічаю, йду на поріг,
О справжнє диво, падає сніг,
У сні казковім, поля й ліси,
Чарівність, шарм, дивної краси.
2012р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764289
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 07.12.2017
1. Біле,як сорочка,пухнасте, як квочка.
Крил не має, а гарно літає,
Це така птиця,що й сонця боїться?
2. Сам не біжить, а стояти не велить.
3. Рук не має, а узори вишиває?
4. Без дощок і без сокири
Через річку міст зробили.
Міст гладенький,наче скло,
Буде дітям весело.
5. Бігли два пси,позадирали носи.
6. Одно каже: "Мені зимою краще",
Друге каже: "Мені літом",
Третє каже: "Мені хоч літо,хоч зима - перемін нема".
7. Плету хлівець на четверо овець,
А на п"яте окремо.
8. Топчуться разом - один на порозі,
Другий на дорозі.
9. Висить бик,кожного дня худішає,
А в кінці року вмирає.
10.Тепла гармошка весь дім обігріває.
Відгадки: 1.Сніг. 2,3. Мороз. 4.Крига. 5.Полозки в санях.
6.Віз, сани, ярмо. 7.Рукавиця. 8.Чоботи.
9.Відривний календар. 10.Опалювальна батарея.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764162
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017
Завірюха у танці лінивому
Сиві коси спуска до землі,-
В’ялі сполохи білого в сивому
Розчиняються в сірій імлі...
Все притихло,- поля, недорубаний
Лихим людом байрак-вітролом...
Білі хати із темними трубами...
Битий шлях...Три верби за селом...
Ні дороги не видно, ні обрію,
В переметах галявини, ліс...
Де-не-де лиш сосною хороброю
Біле лихо скидається вниз...
Вечоріє… Двигун ниє з таїни,-
Куди гонить водій,- і хто зве…
Та вже світять віконця окраїни,
Де ота чарівниця живе…
А хороша!.. Такі не забудуться…
Обцілує… Зігріє… Позве…
Що задумали,- визріє, збудеться,-
Новий рік,- значить щастя нове…
Тож він серце не сковує кригою,
Синій вечір у сивій імлі,-
Ніжність знову вертається дзигою,
Знову свічка горить на столі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764170
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017
Келих упав…Куштує скатертина
Червоний пломінь терпкого вина…
Та не вино, не пломінь цей, не піна,-
Щось інше нами грає...Витина
Оці акорди поглядів між нами,
Оце бажання ніги та борні…
Ялинка сяє зблисками - вогнями,-
Ні, дорогенькі,- справа не в вині…
Сніги...Сніги... Немає навіть сліду...
Сліди лиш в душах...Зблизились серця...
Йшов дід Мороз...Заглянув...Жарко діду,-
Десь бачив це... Картинка - до лиця...
Час зупинився… Подихи єдині …
Палкі цілунки… Дотики… Жага…
Дуб за вікном шепоче щось ялині,-
Та йти не може зніжена нога…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764169
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017
В саду посадила матуся калину
і доглядала її, мов дитину.
Шумить уже листом калина червона,
налилися соком калинові грона.
Червона калина шумить біля хати,
для мене садила калину ту мати.
Червона калина шумить біля двору,
щоб я пам'ятав стежку додому.
Кудись мої роки птахи вже віднесли,
та я пам'ятаю квітучі ті весни.
І, де б не ходив я, додому вертаю,
бо квітне калина у рідному краю.
Червона калина шумить біля хати,
для мене садила калину ту мати.
Червона калина шумить біля двору,
щоб я пам'ятав стежку додому.
Я дякую Богу за Вас, рідна ненько.
Ночей не діспали й будили раненько.
Мене Ви навчили добро пам'ятати
й хотіли, щоб щастя зумів відшукати.
Червона калина шумить біля хати,
для мене садила калину ту мати.
Шумить біля двору калина червона,
і кличуть додому калинові грона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763822
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 05.12.2017
Я люблю біле сонце пустелі,
Що освітлює шлях міражів,
І крилатих вітрів каруселі,
Чисті води гірських стелажів,
І піщані стежки караванні,
Найкрасивіших кактусів цвіт,
Теплу хвилю знайти в океані,
І від тебе почути «привіт!».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764069
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017
ЗИМА ЗАМІТАЄ ТВОЇ СЛІДИ
За вікном падає білий білий сніг
пані самотніть завітала до мене
заметіль покриває жовте листя із віт
і зажурився день без сонечка у небі.
Зима замітає твої вчорашні сліди
серце від болю плаче кричить...
постій! не спіши! від мене не йди...
прошу!- тебе, зупинися на мить!!!
Заховалось ясне сонечко за хмари
дикий холод проймає ледом тіло...
і я від ностальгії злітаю у тумани-
бо рано,ти у заметіль відлетів на крилах.
Від світу, занурююсь у глибокі сни
щоб тебе побачити у казкових снах
ти мій, Ангел Оборонець із висоти
у синій блакиті -білокрилий птах.
Пролягла ,між нами зоряна розлука...
розгорнувши як лотос свої пелюстки.
ти вечірньою зорею простягаєш руки
і в обіймах витираєш мої очі від сльози.
Твоя любов мене гартує дає міць і сили...
без тебе ,важко мені і така порожнеча в душі
життя ,як погода...то дощ,то сніг ...ламає крила
ти вже вдома у Бога, а я в гостях ще на землі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764059
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017
На Півночі в холоднім океані,
Де мерзлота й не розтають льоди,
З міцної та товстезної крижини
Стрибають в воду дивні-диваки.
Літать, на жаль вони зовсім не вміють,
Зате, мов риба почуваються в воді.
Дітей своїх так пестять і леліють,
Допоки аж не підростуть вони.
І чорні піджаки щоденно носять,
Сорочки, мов той сніг в них білі-білі,
Не холодно їм і в міцні морози,
На те й вони полярнії...( Пінгвіни).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764090
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017
Я не хочу щастя шматочок,
Прагну мати його багато.
Лиш стрічать його - не проводжати,
Радості джерело, не ковточок.
Море ніжності, а не краплину,
Та добра океан, не трішки
І безмежного неба блакиті,
А любов нехай лебедем лине.
Якщо хоче хто все це мати,
То душа мусить бути щедра,
Серце сповнене чуйності в тебе,
На взаємність тоді сподівайся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764088
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017
Цей жах війни ввірвався смерчем в груди,
Невже комусь ота біда потрібна?
О, схаменіться! не стріляйте, люди,
Вбиваєте ж себе й собі подібних.
Як хочеться прокинутись уранці
Й не чути більше про загиблих,
Щоб не трясло в воєнній лихоманці,
Щоб не вбивали більше друзів, рідних.
Чому б не жити всім спокійно, в мирі,
Молитись Богу за свої родини.
Зганьбили душі у воєннім вирі,
Не чуєте вже плач дитини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763834
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 05.12.2017
З тобою я була... з тобою!
Світилась зіркою у небі над горою.
Дзвінкою піснею пливла над тихою водою.
Здавалось дивним це мені,
таке бувало лиш у сні.
Співала пташкою для тебе на кущі калини.
Та ще я квіткою цвіла в траві біля стежини.
Це ж треба? Справді, дивний знак.
Були удвох, де квітне мак.
Там називав мене ти так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764012
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 05.12.2017
Хризантемки, хризантемки...
Всі вони такі гарненькі.
Гарно квітнуть навкруг хати.
Ой, як їх тут є багато!
На пелюсточках роса.
Ой, яка ж краса!
Їм багато світла треба.
Зранку тягнуться до неба.
Пелюстки - проміння сонця.
Зазирають у віконця.
Голубіють небеса.
Ой, яка ж краса!
Лист золочений злітає.
Спів пташиний вже стихає.
Пелюстки тріпочуть ніжно:
- Буде зимно, буде сніжно...
З віт вже паморозь звиса.
Ой, яка ж краса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762246
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 27.11.2017
Час побачення... Вечорі-
є, і небо міняє колір.
Наша зустріч о цій порі
Так чекалася, як ніколи...
Та зурочує вечір день,
Думи сумнівом душу ранять...
.................................................
-очі в очі! Межа ідей
Перетворить есе на драму...
Бачиш- день догорів, мов жар...
Попіл свій залишає ночі.
Де проходить ота межа
Двоєднання світів? Пророчий
Голос, чутний лише тобі,
Прошепоче- це там, де щастя
Розчиняється у журбі,
Ніби текст витирає ластик...
Де народжується межа?
У полях, по сирітськи сірих,
Чи у храмах, де є, нажаль,
Фарисействуюча зневіра?
Чи в обіймах палких твоїх,
Де розжарює знову попіл?..
.................................................
-ну і думи!.. До біса їх!!!
Йди сюди! Дам ляща по попі!!!
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117112500887
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762166
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017
Сміливий мій народе, мирний, гордий,
хоч гноблений століттями як раб!
Споконвіків тебе вбивали орди,
ти ж воскресав із попелу стократ.
Мечами не здолавши непокору,
продумали дияволи Кремля
пекельно-вбивчий план голодомору.
Такого зла не знала ще земля,
бо нація, пісенна і весела,
конала в муках... Впали хоругви...
І смерть невтомна скошувала села,
заповнюючи трупами рови.
Примарами брели голодні тіні
по землях, плодовитих, як в раю,
вмирали тисячами попідтинню
в обкраденім до зернятка краю.
Тож помолімось всім народом, браття,
тяжку скорботу виливши в сльозах,
і пом'янімо незчисленні втрати,
кого здолав голодний смертний жах:
тих діточок, що в муках помирали
чи не змогли з'явитися на світ,
чим рід козацький давній перервали,
весь українства винищений цвіт.
Не забуваймо, хто несе нам лихо –
від голоду а чи від "градів" смерть!
... Хай свічі пам'яті горять у вікнах тихо
і в серці, сповненому болем вщерть...
25.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762199
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017
[i] [b][color="#ff0000"]... Зійшлись Правда
і Кривда... Там все ясно,-
по той бік ВОНИ, по цей бік,-
МИ... А як поза Майданами?...
Буває як тут... А ми ж,- люди!..[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#0c0c42"]Гримнув вибух... Роз'їхались стіни...
Рами - в друзки, посипалось скло....
Це було вже ніщо для людини,
Бо людини - уже не було...
Було рване, спотворене тіло,
Була швидко густіюча кров,
Було серце, котре ще тремтіло,-
Його перший удар не зборов...
Було серце, котре ще тремтіло,
Живий мозок ще правди шукав...
- Він не наш!.. І загинув по ділу,-
Хтів в судах добиватися прав!..
Скасував всі борги оцей гуркіт,
Вгамував комусь Каїнів зуд,
Але з Божим судом грає в жмурки
Цей страшний і неправедний суд.
Закурликала мідь сумовито,
На труну перша глина лягла...
Слідство...Пошуки...Справу закрито,-
Певно, є більш важливі діла...
[/color]
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762010
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017
Щодня вражає осені відвертість,
Бо листопад завершує етап.
Летять сніжинки-вісники з конверта
Зими, що надіслала білий крап.
А я листи твої перегортаю...
Зачитані до чорних дір рядки.
І стеарином спогади стікають,
Розлуки свідки - крижані зірки.
Сніжинок досконала аксіома,
Змерзає у самотності душа.
І блідне жовтий листопад від втоми,
Зима спішить, а сум не полиша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761983
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2017
Я знаю: навіть й там, на небі
Батькам болить голодомор,
Хоч заперечить мені невір
І не змахне сльозу мажор.
Щороку плакала матуся
І з нею плакала свіча.
Болить, як думкою торкнуся…
Була матуся ще дівчам,
Родина мучилася, в голод
Сміття шукала й лободу,
Тулилась купкою у холод,
Гонила геть оту бліду…
Рідня тужила за мізинком,
Був братик кволим, не дожив.
Усе життя – в очах картинки,
Як русский «брат» усіх любив.
Матуся вже зустрілась з Богом,
Де небеса їй – вічний дім,
Я генно плачу некрологом
За всіх, записаних у нім.
Убивцям – вирок за тридцяті,
Свіча, немов святий протест.
І сльози правди – на розп'ятті
Й тим, хто сьогодні – честі тест.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762190
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017
Осінній вечір хилився до ночі… третій день поспіль мжичив дощ. Часом зривався холодний вітер, з дерев злетіло різнобарвне листя, крутилося, припадало до землі.
В хаті прохолодно, Таня управилася зі своїм господарством, хоча самій надто важко та тримає, має молоду корову, бичка. То добре, планувала, бичка здам, а молочко теж буду здавати, якась копійка, приїде син, буде, що передати онукам.
Перед вікном, розчесала косу, поглядала в нікуди, заполонили той погляд думки….
Минуло три роки, як пішов чоловік, плакала, бідкалася, навіщо мені цей вік, було б краще мені піти першій, а я хто їм?!
Їй тоді було тридцять років, працювала на заводі - в бухгалтерії.. По кабінетах , по цехах тільки й мови,
-«В директора - Степана, на автівці розбилася дружина».
Залишився трирічний хлопчик - пізня дитина. Так склалися обставини, в молоді роки, Бог не дав дитя. Дружина народила в тридцять сім років, він на п`ять років старший за неї. Хіба хтось знає, коли станеться біда? Розчарування, відчай в душі, безпорадність. Зажурений, немов підбитий птах. Ті карі очі - колись світилися щастям, запали в смутку. За кілька днів посивів, здавалося, аж почорнів на обличчі.
Він давно знав Таню- відразу після технікуму, працювала в бухгалтерії економістом. Прийшла така молоденька, тендітна, а очі смарагдові, світлі - світлі, погляд лагідний і ямка на щоці. Хіба він міг такій красуні відказати, не взяти на роботу.
Через кілька років знав, що в неї не склалася сім`я. Розійшлася з чоловіком, не знав причини, чому дітей не було та над цим ніколи не замислювався.
Після року, як не стало дружини, Степан - трохи оговтався, частіше навідувався в бухгалтерію. Здавалося і не було за чим та його немов магнітом тягнуло туди, ще раз побачити її красиві очі.
Одного разу, він застав її одну, на здивування, відразу запропонував жити разом . Бідкався, що старший та обіцяв шанувати. Як сніг, серед літа… Ні! Вона ж відразу не погодилася, попросила дати час подумати.
Декілька раз в кінці робочого дня в бухгалтерію заходив з сином – Ярославом. Миле хлопченя, дуже схожий на Степана,ще й розумник. Зі сльозами на очах дивилася й думала -чи можу замінити маму, чи гідна я - це зробити? Кілька раз задавала собі питання, чи можу полюбити, як свого, рідного сина?
Впевнена, що своїх дітей не буде, не дали лікарі надії, слово - »безплідна» ,не виходило з голови.
Згодом, Степан, не соромлячись, заходив в бухгалтерію, відразу всі виходили. Залишили їх наодинці, він вкотре умовляв її..
Безсонні ночі… думала, над цим питанням, як наважитися на це? А чи буде краще? В той же час, відразу втішала себе, але ж серйозний, гарний і живе в достатку….
Хоч консервний завод і невеликий та він ним багато років справно керує. Таня інший раз ловила себе на думці, що чим більше з ним спілкувалася, тим більше їй подобався.Усміхаючись, думала, не дарма кажуть, що жіноче серце не камінь, а може доля? Напевно, дала згоду.
Щасливі роки прожили, ніколи не думала, що все так добре складеться . Степан поважав, любив, цінив, відносився так, наче це кохання в молоді роки. Любили разом чаювати і тішилися сином, який підростав в її обіймах. Ту ласку, що вона давала хлопчикові, навіть не кожна рідна мати може дати. Біля ліжка засинала, відчувала кожне його хвилювання, прислухалася до подиху. Інколи гралася з ним, від щастя котилися сльози, коли називав - «Мамою», цілував і всміхаючись, ніжно тулився, заглядав в очі, обіймав.
Швидко сплинув час, обоє на пенсії і син одружений, вже має діточок. Ніяк натішитися не могли, коли на все літо до них привозили дітей. Різниця між онуками півтора року, поділяться, дід з онуком, вона з онучкою, бо як разом, то тільки й чути плач. Все іграшками не могли поділитися, а то, як і майже не було із-за чого, все ж знаходити привід посперечатися, а часом справи доходили й до стусанів.
Одного зимового вечора чаювали, згадували, онуків, тішилися, що вже підросли. Згадали, як шукали малих, а вони навмисне заховалися в сіні. Прийшлося довго шукати, хвилювалися, дітвора задоволена, що довго шукали, просили з ними гратися в хованки. Пригадували, як діти кожне літо гостювали, ходили в ліс по суниці, просто на прогулянку, насолоджувалися природою.Тішилися домашніми стравами, особливо домашньою ковбасою та солодощами, які пахли на всю хату.
А згодом, син в Києві відкрив свою фірму, стали жити дуже добре, в достатку. Дружина Надя працювала в податковій службі. Діти підросли, стали майже самостійні, до стареньких не приїжджали, чи то не мали бажання, чи за браком часу.
Напередодні Нового року чоловікові стало зле, викликала швидку та на жаль, поки лікарі приїхали, серце зупинилося. Неначе уві сні, похорон, люди….. Серце розривав біль, що ж тепер буде? Сама залишилась, одна, як билинка. Дивилася на фото, мокра хустка - весь час тремтіла в руці, котилися сльози. Хто їй порадить і розрадить, як далі жити?Як одній бути в чотирьох стінах?
Та час плинув…. В домашніх клопотах, як і завжди, хоч і містечко та корову є де корову випасати. Насправді дуже важко без чоловіка та хіба можна відмовитися від того, до чого звикла? Все ж тримала і корову, яка привела бичка, і курей та декілька гусей. Раніше було, як приїжджав син, то все брав, ніколи не відмовлявся, як не стало ж Степана, тільки й приїхали всі на сорок днів та на річницю. Правда телефон подарували, щоб дзвонила, якщо, щось треба. Онук, Олександр, в школу ходив в одинадцятий клас, а онука, Наталка, в десятий. Тішилася ними та часто плакала, що залишилася зовсім одна.
Якось одного разу, восени, вирішила сама поїхати до них, побачити всіх, провідати онуків, за якими дуже сумувала.
Хотіла привезти їм гостинців, своєї, домашньої випічки. Пригостити ними, адже коли привезе, вони дуже зраділи. Подзвонила до сина, попередила, що приїде завтра та він був дуже заклопотаний, сказав, що не зможе зустріти на автовокзалі , в нього нарада. Наполягав, щоб гостинців не брала, бо вдома все є. Як біля розбитого корита, напекла, насмажила, не знала, що робити? Якось ніч перебула, трохи спала, а то не спала, роїлися думки.
Та ранком, подивилася на продукти, що приготувала, защеміло серце, нехай смакують домашні страви! Зібрала все в дві торби й тихенько пішла на автостанцію. Дорогою втішає себе, я ж не надовго, сусідка подивиться за хазяйством, домовилася, все буде добре. Хоч би одним оком побачити онуків. Та приголубити їх, згадала, як були маленькими, хворіли, стільки ночей з чоловіком не спали. Все , як квочка біля курчат. Невістка часто у відрядженні, він на роботі, хіба дуже їм були потрібні діти, все тільки й мови- кар`єри досягти.
На третій поверх ледве підіймалась, пристала, геть мокра хустка сповзла на плечі. Важкувато, думала - та я все перетерплю, іще трішки, аж ось і четвертий. Шалено забилось серце…. говорив син, що хтось має бути вдома, надавила кнопку дзвінка. Кілька хвилюючих секунд, а здалося занадто довго.
В дверях стояли онуки, здивовано дивилися на неї, потім один на одного. Олександр усміхнувся, оглянув її з ніг до голови,
-О! А ми забули напевно, чи не зрозуміли, коли ти приїдеш!
І вже поглядом зирнув до Наталки, дав зрозуміти, щоб запросила в квартиру. Та онучка дивиться з - під лоба, крутилася на п`яті, в сторону квартири,
- Проходь бабусю, чесно ми тебе не сьогодні чекали. Ну раз приїхала, то будеш сама, в нас справи, ми через пів години виходимо. А мами немає, вона у відрядженні, буде днів через чотири - не раніше.
Вона наважилася, ступнула пару кроків, хотіла обійняти Наталку та онучка швидко підхопила сумку,
- Ого, оце треба все тягнути?! Ми не голодні, в нас все є. Ти напевно забула, хто в нас тато… І хто все це їстиме?!
Таня розгублено подивилася, з себе ледь видавила,
- Та ви ж раніше тільки й хотіли домашнього. Що так виросли, так змінилися, то все хвалили…
Її перебила онучка,
-А, що не видно, що ми виросли?
І знову крутиться на п`яті, пішла в свою кімнату. Онук - другу сумку поставив на стілець,
- Знімай куртку, десь там зачепи, а мені теж час збиратися.
Забилося гучно серце, в горлі ком, здавило… На вії забриніла сльоза. Ой, що це я, ні - ні вони не повинні бачити моїх сліз, крутилося в голові. Присіла на стілець, непомітно змахнула непрохану сльозу, взяла себе в руки, спокійно виклала продукти на стіл, про себе в думках повторювала, - це нічого, це молодь, це пройде.
Ярослав зайшов на кухню, побачив всі продукти,
- Пахне гарно та нам зараз немає часу. Ти привезла продуктів на цілий місяць….
-Пішли! Вже досить теревенити! – покликала онука.
Таня встала, хотіла провести до дверей. Здалося ноги закам`яніли..
Онук кивнув рукою,
-Не переймайся, вже не маленькі, відпочивай і сама собі чайник постав, бо ми вже запізнюємося.
В квартирі тихо, лише чути годинник . Здавалося ледь вхопила повітря, в голові зашуміло. Тремтячими руками дістала ліки, напевно тиск –подумала - хоча б не гірше.
За вікном темніло…. Жінка стояла на балконі, вдивлялася в вечірнє місто. Красиво, що сказати, трохи тішилася, вогні освітлювало вулицю, по алеях з обох боків світили круглі ліхтарі. Купки листя - виблискували після дощу. Осіння прохолода віяла в обличчя, розвіяла сиве волосся. Гул автомобілів, то голосніше, то тихіше, час від часу долітали сигнали. Напевно треба було поїхати назад, крутилося в голові та, як же, це ж так не робиться, втішала себе, хіба так можна - сина не побачила. В квартирі позирала на годинник і все не наважувалась зателефонувати до нього, прислухалась до вхідних дверей.
Нарешті почула шурхіт, відмикання замка, онуки один поперед одного, весело ввалились у двері.
-Тихо-зауважив Ярослав, - Ми самі, чи є наша гостя?
Наталка всміхаючись, крутнула головою,
- Добрий вечір! -
Таня навіть не встигла проронити й слова у відповідь, онучка поспішила в свою кімнату. Ярослав поставив чайник,
- Давай бабцю поп`ємо чаю і в ліжко! Я тобі білизну дам, постелиш на дивані. І лягай спати, тато напевно приїде, як завжди - опівночі.
Вона кивнула головою, присіла біля столу. Онук мовчки - налив чаю, поставив на стіл солодощі, а сам включив планшет, занурився в нього.
- Як ви тут? Як успіхи в школі? Напевно на якісь гуртки ходите, так пізно прийшли?
У відповідь онук кивнув головою,
-У нас все добре! В твої роки, за все не варто хвилюватися, воно тобі не потрібне. У нас є мама, тато, тож все під контролем, про нас не засмічуй мізки, шануй себе, лягай спати.
Він пішов до себе в кімнату.
Ось так, є мама, тато, то все добре, а я вже й не потрібна стала, бач яка мова, мабуть Степан і не думав, що я колись почую такі слова. Ох, молодь - молодь, ви, ще не знаєте життя, чи не думаєте, що колись станете такими - крутилося в голові. Згодом чула, як вони, в ванні про щось розмовляли, сміялися. Нарешті стало тихо…
Їй не спалося, а коли ж син прийде, вже на пів дванадцяту? Оце таке міське життя, майже північ, а, місто, ще не спить. Стояла біля вікна, знову згадувала онуків маленькими, їх щасливі обличчя, коли вона приїжджала зі Степаном. Раптом почула – відчинились вхідні двері, насторожилася, розхвилювалася, обійняти б та поцілувати, подивитися на нього, адже більше пів року не бачилися.
Він з прихожої кімнати побачив її біля вікна, здивовано, не голосно,
-О! Привіт! Ти, ще не поїхала? І вже гучніше,
-Я тобі завтра з офісу виділю автівку. Пізно! Лягай спати, немає чого марудитися.
Більше ні слова, син пішов до ванни. Не лягала спати, чекала, може все ж загляне та хоч про щось запитає? Він із ванни, навіть не заходячи на кухню, пішов у спальню.
Чи був сон, чи не був, не могла збагнути. Ворочалася всю ніч та так і не зімкнула очей. Ні не плакала, хоча біль стискав груди.
Надворі сіріло…. За вікном вітер підносив листя, клубком котив по дорозі,за мить розсипав довкола….
Поглянула на мобілку, за годину автобус, тихенько зібрала білизну, склала на дивані, одяглася. Тіло чомусь все тремтіло, чи від безсилля, від того, що майже не спала, чи від хвилювання. Вирішила не заважати, гадала, в сина напевно багато проблем і без неї, як так пізно повертається з роботи. Навіщо я їм тут? Треба було не їхати, для них лише заморока.
За собою тихенько зачинила двері, у вхідних дверях замок сам закрився на засов. Постояла…. тихо. Переводячи подих, перехрестилася й пішла до автостанції…
Дорогою все з думками - що ж не так зробила, чому вона втратила, того сина? Що ніжно так тулився, весь час зазирав у очі і говорив, що любить. Вже старшим говорив, що хоч що станеться з батьком, її не залишить.
Яку ж помилку вона зробила? Адже важко було в житті та все ж вивчили, дали освіту і гроші на квартиру, ще й добру частину на бізнес. Копошились думки… не давали спокою. Де ж поділася його ласка, чому став таким байдужим і черствим?
З0.10. 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761132
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017
[b][i]
[color="#1e00ff"]Дождь идёт, день без просвета
Это осени каприз...
Я хочу вернуться в лето,
И поехать в свой круиз...
Лицезреть как плещут волны,
Любоваться на закат...
Когда выйдет месяц полный,
Загорится звездопад...
Эх, мечты шальные мысли,
Всё идёт своим чредом....
Опадают в парке листья,
Я спешу в свой тёплый дом...
Чтоб укрыться и согреться,
Сесть на пуфик у окна...
И на осень засмотреться,
За бокальчиком вина...
12 11 2017 г
Виктория Р
[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760277
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 19.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2017
-ну як живеш?
-усе не так...не ті,
не ті квітки цвітуть. -до мілілітра
рахую краплі ртуті мовчазні.
-у грудях бракне сонця! і... повітря.
-північний зимний вітер по ночах
колише біль, мов синю ковилу.
-мов рештки твого імені...( в очах
застигла вперто відповідь-
"живу")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752303
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 19.11.2017
Мне, Родиной, одна страна досталась -
Бескрайняя, в болотах и снегах...
Я вырос в ней и сердце с ней осталось,
С мозолями в натруженных руках.
В ней, завтра, было лучше и надежней,
Победами вершили "Миру-мир!"
И было невозможное возможным,
И у чумы, страной, был прерван пир.
Я знал, что старость честно свою встречу,
Что право жить не будут ущемлять...
А нянчить внуков - радость дней на плечи
И мог к ним ратный подвиг прививать.
Сегодня мир - не радужное завтра.
Меня у Родины пытаются отнять...
Но знайте, что еще не бита карта
И не удастся вам меня сломать -
Мне Родину свою не променять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761138
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2017
Жила в селі дівчинонька,
гарнесенька,як квітка,
співала,як пташинонька,
а звалася Марійка...
І був у неї тато,
і матінка-матуся,
і братик,і сестричка,
й старесенька бабуся...
І маму вона слухала,
і все їй помагала,
і братика,й сестричку,
з любов"ю доглядала...
Струнка,ніби тополенька,
і гарна,як калина,
вже виросла із дівчинки,
вродливая дівчина...
І з хлопцем познайомилась,
і щиро покохала,
про те,що буде лихо,
вона не відчувала...
Зла доля розлучила,
її з хлопцем коханим,
і довелося заміж,
їй вийти без кохання...
Та чоловік той виявивсь,-
турботливий і дужий,
усе робити він умів,
й дружину любив дуже...
Змирилася із долею,
і діток народила,
не знала і не відала,
що йде лиха година...
І от біда нагрянула,
як грім посеред ночі,
біди ковтнуть прийшлося,
і виплакати очі...
І нова влада у селі,
і нові постанови,
усе забрав новий режим,
і не лишив нічого...
Прийшла і смерть тоді в село,
й Марію не минула,
і поховала діточок,
і горенька ковтнула...
Бо ж не лишили й сподівань,-
і голод,і розруха,
убила вже мільйони доль,
радянська та наруга...
І чоловік кудись пропав,
вона вже й не шукала,
ніби сновида по селу,
замучена блукала...
Вже дні скінчалися її,
та і для чого жити?..
бо ні кохання, ні сім"ї,-
уже не відновити...
І побрела десь за село,
де ті могилки знала,
там прихилилася до них,
і там вона й сконала...
Забуть не можна ті роки,
і муки,і страждання,
Отож запалимо свічки,
і Пам"яті,й Єднання!..
Устань, народе мій, проснись,
не допускай більш зради,
І хором траурним озвись,
і домагайся Правди!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760850
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017
[i][b] [color="#ff0000"] Ми нє сеем і нє пашем,
А валяєм дурака…[/color][/b][/i]
[i][b][color="#121270"]Давненько не був я в Донбасі,-
Я його зміняв на Кузбас…
Збирався не раз- не на часі
Було все,- чи буде той час?..
Давно вже,- в тридцяті жорстокі
З - під Пскова в голодний Донбас
Нас везли… Ці давні уроки
Теплушок прижились у нас…
Жили …Та горілка чи злоба,
Чи зверхність, а мо нелюбов
До краю цього,- вся утроба
Тремтіла, хвилюючи кров…
З такими думками – на палю,-
Я з’їхав в свою благодать…
Покинув Донбас,- з ним і Галю,-
Красива була,- й не сказать…
Нарешті я в Галі,- в Донбасі,-
Тут був її дім, палісад…
Війна тут гуляє на часі,-
Поглянь,- наїжачений ГРАД…
Де Галя?.. Де діти?.. Де внуки,-
Нема в кого навіть спитать…
В містечку лиш найманці – круки,-
Я чую лиш,- мать – перемать!..
Валєра!..Какімі судьбамі?..
Ти с намі?.. Іль ти протів нас?..
Сєдой… Что то сдал ти с годамі,-
В Чечні ми < давалі с нім класс>…
Гдє Галя?.. Накріло фугасом…
Всю уліцу,- нєт там жівих…
Я знаю,- отямлюся з часом,
Та мук не знавав я таких…
Живі лиш одні терикони…
Луганськ у руїнах… Донецьк
Вивчає російські закони,-
Вони де,- живому капець!..
Росіє… Росіє… Росіє,-
Що робиш з своїми дітьми!..
Сніжить… Треба йти…Бовваніє
Щось грізне,- повзе із пітьми…[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760846
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017
Что ветер мне морозных дней,
Что злость ночной колючей вьюги?
Не станет сердцу холодней,
В объятиях любовной муки!
Пылает чувство жарко в нём -
Сильнее, с каждым часом, ярче!
Души моей ты стал - царём!
Могло ли быть, скажи, иначе?..
Колдунья? - нет! - твоя раба!
Цветок, в руках твоих, владыка!
Одна во мне к тебе мольба:
Любить меня - до слёз, до крика!
Любить - как я тебя люблю:
Как будто "завтра" не настанет,
Идя по жаркому углю,
Боясь лишь смертного
прощания...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760650
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017
Ми залишали виснажений форт.
Туман зимовий був тоді не з нами,
Димів уже не наш аеропорт,
Оскалений бетонними стовпами.
Мовчали амбразури, вже без нас,
І вперше відступаючи без бою,
Не програний, а витриманий час
Ми в ДАПі залишали за собою.
Ми знали - ще не мертвими були
Від вибуху поховані в бетоні,
І правила підтверджені пройшли -
Нема в війні з Росією законів.
Не скаже - боягузи - нам стратег
І докору не кине нам у спину.
Розбиті, ми відходили, зате
В поразці зберігали Україну.
Вже строк минав відведений якраз
Для їхньої безкарності і слави.
За двісті сорок днів вже піднялась
На їхню смерть народжена держава.
І там, де нагрівалися стволи,
За кроки від затаєної міни,
На сірі стіни надписи лягли -
Автографи всієї України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759827
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 17.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2017
Меркнет яркий свет в окошке,
Тает вялая свеча;
Погрущу еще немножко
Сняв обузу дня с плеча.
Посмотрю, как ветер строит
Листья, в чуждый мне обряд,
А потом, куда-то гонит
Влево, вправо, вверх, назад...
Прячет избранных под крыши,
Под продрогшие кусты
И к утру все тише, тише...
Подустав от суеты.
И, стихает засыпая,
Опустив к земле туман,
А, во мне, еще играет
Поздней осени гурман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760886
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017
Мені казала свекруха,
А я ж розвісила вуха,
- Моєму сину - не пара,
Для нього, ти, як примара.
Все в руки візьму люстерко,
Так гірко на душі, терпко,
Чим я та й гірша за неї?
Як квіточка орхідеї.
Чи знайде він красотулю?
Схова. в котрий раз дулю,
Не знаю, мо» я не права,
Немає, все ж права й вона,
Двом щастя так руйнувати,
Наказ дати - не кохати.
12.11.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760648
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017
Живеш на світі — як горить сире,
Боїшся зайвий раз зайти за межі.
Лише від тебе, друже мій, залежить
Заповниш чим малесеньке тире.
Оте що намалює хтось колись
Щоб розділити дві простенькі дати
Там, де ти вічним сном вже будеш спати,
Під написом коротким: "Помолись"...
Живи "на повну", бо живемо раз,
Роби тату, "не так" фарбуй волосся,
(За приклад хай тебе вважали досі),
Використовуй даний Богом час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760605
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 17.11.2017
Серця у трепеті вогню палкі,
Напроти спраглі губи, лиця.
Кагор любові з амфори п*янкий,
Цілунки стиглої суниці.
І нагрівався швидко той тигель,
І тіл сплелась в*юнка ліана.
Медово-липовий кружляв єлей,
Не було меж, не було грані.
Це марево, чи казка, а чи сон?
Фантазія дійшла далеко.
Я ж відчуваю дотик губ до скронь,
І пристрасті жагучу спеку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760751
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017
Хата. Яблунька маленька.
В небі зіронька ясненька.
Хтось ховається в кущах.
Мабуть, це великий страх?
Ах!..
Очі - вогники іскристі.
Шарудить в рудому листі.
Страшно як... Ой, страшно як!
Що шукає він в кущах?
Ах!..
До кущів я нахилюся.
Хоч боюсь, та подивлюся.
Може вже заснув той страх?
-У-х-х-х! - ще хтось кричить. Ой!
Ах!..
Ой! і Ай! і Ух!... в клубок
Тут згорнувся їжачок!
Очі - вогники іскристі.
Робить хатку він у листі.
Заховався у кущах.
Він такий гарненький.
Ах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760347
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 15.11.2017
Золотий запас втрачає осінь,
Роздягає пристрасно минуле.
І розхристані, і навіть босі
Спогади влучають, ніби кулі.
Дощ стриба по фарбам мастихіном,
Згладжує все голосу рулада,
Слів потік і ласк адреналіну -
Ти будуєш знову естакади.
Кажеш, що любов дійшла зеніту,
І зі мною осінь, мов стожари.
Почуття зірвались динамітом,
Хочеться осіннього узвару.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760515
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017
Чиста сторінка. Білий листок.
А ні словечка... Лиш чийсь голосок.
Чиста сторінка. Краплі дощу.
Те, що почую, візьму й запишу.
Сонечко, дерево, небо і гай.
Березень, брат, мармелад...
Вибирай!
Чиста сторінка. Білий листок.
А ні словечка... Лиш чийсь голосок.
Чиста сторінка. Краплі дощу.
Те, що побачу, візьму й запишу.
Квіточка, стрічка, берізка, лісок.
Ягідка, рибка, метелик, грибок.
Вже сонечко вийшло...
Дощ перестав.
Видно, це дощик мені
Нашептав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760337
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 15.11.2017
Не сміється осінь, вкотре знов заплаче,
Світанкова просинь, ховається в хмарах,
Підвіконня, тут тихенький дощик скаче,
А на склі, краплини, сріблясті в узорах.
По шибках, хлюпочить дощові музики,
І по черзі скрипка, то раптом гітара,
То немов заграє, закрию повіки,
Задрімаю нині, під дійством мольфара.
27.09.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760484
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017
В сім,ї, де чоловік вже заробив на всіх,
І до́ньки, й жінка, на святах родинних
Святкують тиждень на канарській ковбасі -
Без ...тата-чоловіка, мандаринно..,
...На запит чоловіка: чом його
Всі разом не покликали, як сво́го?
Співала жінка: «Ми ж під пуддінг й курагу
Й про тебе говорили, галасного!
І разом думали, як краще тобі жити,
Як й чим займатися ...тобі ...пекучим літом
...Шкода, одне, що мавпи заважали поза вікнами:
Кривлялися, знущалися, дражнилися хіхіками.
...І за тебе, було́, говорили,
І за Країну, і за небосхили...»
14.11.17 р. ( «Чоловічий відчай» )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760510
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017
Трояндові пелюстки на постелі -
Рожева ніжність з білизною.
І усміхається ласкаво стеля.
Жаданий, ми удвох з тобою.
Як птах торкаєш крилами-руками
І зігріваєш мерзлу душу.
Губами дотик - спалах до нестями,
І розквітає знову ружа.
Охоплює мереживо нейронне,
Ти - Всесвіт... і політ любові.
І щастя світлі подихи синхронні,
І ніч із зорями казкові.
Трояндові пелюстки на постелі,
Драперії вид феєричний.
Настінні тіні і легкі пастелі
І почуття м*які, ліричні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759333
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 15.11.2017
З тобою добре... Добре. Пам'ятаєш
той літній дощ, що зберігав тепло?
Ти підійшов, і солодко так стало.
Узяв мене ти під своє крило.
Ми під дощем тоді, без парасольки,
йшли по воді... з'єднались два крила.
Я трепет той, твоє тепло, усмішку
назавжди в своїм серці зберегла.
Прошу тебе, мій рідний... Повертайся!
Коли одна - холодний дощ іде.
Ой, як гірчить сьогодні наше щастя.
А хто ж, крім нас, між гіркоти знайде?
Твого сердечка стукіт я відчую.
Не стане більше в нашім світі зла.
Знов ніжний трепет в душах озоветься.
З'єднаються у щасті два крила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760016
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017
Їсть Галина смачне сало,
А Микола їй гукає:
-Не їж сало, мені мало,
Орган мій умить падає.
***
Закохався наш сусід
В молодую Галю,
Чим ти думав, старий дід,
Бджілка ця ужалить.
***
Дощ іде, Микола спить,
Колисала вчора Галя.
До дівчат не побіжить,
Бо штанці коза зжувала
***
Била Мотря макогоном
Василя по пиці,
Розмовляв по телефону,
Захотів дівиці.
***
Ось поїхав Петя в ліс,
Кабана хотів впіймати,
Як побачив вепра злість,
Втік в берлогу дулю ссати.
***
Випив Петя п*ятсот грамів
Первачка міцного дуже,
Самодуром став і хамом,
Зі свинею ліг в калюжу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760170
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017
Все що завжди залишиться –
пам'ять одна,
Клаптик весни що зберігся,
не маючи влади.
Так, леле, знаю,
цей світ надто
грубий для нас,
Кольором сходить укотре
в душі в листопаді.
Небо вологе
і ось скоро
хлюпне вода,
Змиють дощі всі ті болі
достоту собачі.
Сонце як зернятко,
хмари, немовби орда,
Жаль, ти далеко,
і цю пустоту не побачиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759927
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 13.11.2017
Всі покою щиро прагнуть,
Та не в єден гуж всі тягнуть…
/ І. Мазепа /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759515
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017
Пролетело твое зеро..,
Не тебе удача банкует ?
Эх.., Ноябрь, проиграл добро -
Ветер лист золотой пакует.
И когда последний сорвёт,
Поминай.., поминай, как звали...
Потечёт серых дней отсчет
Вереницей тоски-печали.
Дождь который день моросит...
Жизнь унылая, ёлки-палки!
Но рулетка жизни кружит...
Господа, делайте ставки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758511
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 09.11.2017
Привезена зі східних я країн
І була тут продуктом екзотичним,
Заможні смакували мною лиш,
Простому люду зовсім не доступна.
На фабриках виготовляють мене й досі
Із зерняток простих соняшникових,
Поживна та смачна я для всіх вас,
Отож смачного зичить вам...(Халва).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759301
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017
Коли весна надворі квітувала,
Ти називав мене маленькою фіалкою,
А літнє сонечко добряче припікало,
Для тебе була довгокосою русалкою.
Як вабив око осені багрянець
Красою неймовірною своєю,
Галантно запросив мене на танець
І мовив тихо: "Моя люба фея".
Коли прийшла зима морозна й сніжна
Та білим простирадлом вкрила землю,
Казав, що схожа я на королеву
І серце маю щире, добре, ніжне.
Ким не була б, коханий я для тебе:
Чи феєю, чи квіткою-фіалкою,
Чи загадковою звабливою русалкою,
Я й справді твого серця Королева.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759299
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017
У мене є друзі, Живуть вони в селах,
надійні,цікаві,- у селищах й в місті,
в Долинському крузі від них йдуть до мене
є,звісно,і далі. новини і вісті.
Вони всі хороші,
достойні похвали,
і завжди охоче,
вони розмовляли...
Тепер є можливість, І літом,й зимою,
бо ж є телефони, восени й весною,
ми майже щоденно хоча б телефоном,
ведемо розмови... підтримуєм словом...
Зі святами щиро
друг друга вітаєм,
любов і турботи
завжди відчуваєм...
Найбільші турботи Про ті негаразди,
про рідну країну, що сіються всюди,
про землю й природу, крадіжки і вбивства,
й про долю народу... де страждають люди...
Про те що реально
війна йде на Сході,
фізично й морально
вбивають сьогодні.
Мурдують, вбивають,- Про те, що злочинців
по всіх Україні, у нас не карають,
і часом страждають за вкрадений викуп
в нас люди невинні. їх всіх відпускають...
Про те що при владі
у нас нечестиві,
й добитися Правди
майже неможливо...
"Вгорі" там зарплати Отож і пишу я,
тягнуть на мільйони, і думу гадаю,-
а в тих, що працюють,- чому я не птиця,
зарплати, як сльози... чому не літаю?..
Чому я до Бога
не можу злетіти,
щоб вірну дорогу
вказав, попросити...
Щоб він напоумив Щоб всі українці
увесь світ на Правду, жили в Україні.
щоб зникли назавжди,- А вражих чужинців
невігластво й зради... не було й в помині...
Щоб діти й дорослі
більш не бідували,
слабкі і старенькі,
щоб горя не знали...
Щоб жодна сльозина Щоб в кожній оселі
не впала даремно, жили добрі люди...
щоб наша країна І більше ніколи
жила незалежно! війни хай не буде!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759215
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 09.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2017
Душі народної огранка,
Найкраща мова всіх часів.
Віночок, диво-вишиванка,
Веселка, солов’я заспів,
Тобі вклоняюся низенько,
Що ти жива, що ти в нас є,
Що в ритм – твоє й моє серденько
Й світанки нам Господь дає.
Така нелегка доля в тебе,
Наперекір всім ворогам
Тобі покров дарує небо
І слів божественних бальзам.
Живеш і в казочці маленькій,
І в Славні наших козаків,
З тобою Леся і Костенко,
Ти – моноліт в борні віків.
Тримаєш і в окопах гідність
Для всіх прийдешніх поколінь.
Ти – Кобзаря мого всесвітність,
Ознака величі й молінь.
Стаю, рідненька, на коліна,
Прошу: пробач, за суржик мій.
Моя ти сонячна перлино,
Живи, звучи, співай, радій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759499
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2017
(Віршована розповідь)
Ой, хто скаче так уміло,
Так швиденько й надто сміло?
Поміж гілок на гілочку,
З рудим хвостиком білочку,
Я угледів, аж на сосні,
Яка ж радість, добре мені.
Скік - скік - скік, як на перині,
Та й у теплій кожушині,
А прудка, хоча й маленька,
Така ніжна та миленька.
Ну а вушка - наче ріжки,
Хитренька, спритні ніжки,
Трудівниця, о, ще й яка,
Все горішки всюди шука.
То запаси всі для зими,
Щоб діждатися до весни,
Має хист завжди скакати,
Я не зможу наздогнати.
Налюбуюся та й піду,
Теж горішків, мо»десь знайду.
07.09.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759013
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017
А листопад міняє імідж у дерев,
Стоять мовчазно голими стовпами.
Печальний схлип дощу і вітру сильний рев...
Тримайте, люди, Книгу із Псалмами.
Бо беззаконня вже пройшло давно межу,
Країну роздягають можновладці.
Між ними і людьми незборність рубежу,
Як віл знесилений, народ наш в пастці.
Щоби не втратити надію в листопад,
Читайте, люди, Книгу із Псалмами,
Просіть у Бога дати низку барикад,
Щоб захистити душі від омани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758977
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017
Вовчицю Вовк просив, благав: - Прийди до мене, рибко!
Чекати буду вечірком я з нетерпінням, квітко!
- Добре, прийду, - сказала та. Словами так голубиш. Побачить
хочу, як мене ти насправді любиш.
Тепер сидить той Вовк і жде. Вже й місяць вийшов з хмари.
Прийшла Вовчиця, вовк зрадів:
- Та ти ж мені до пари!
Радіє Вовк , радіє Вовк... Очей з неї не зводить. Вовчиця
й справді гарна. Бач, як пава в хаті ходить.
На ній кофтиночка тонка і легка спідниця.
Ніяк Вовчиці тій, ніяк на місці не сидиться.
А Вовк до неї:
- Приготуй. Це прибери подалі. Попідмітай швиденько тут.
Почисть мені сандалі.
То ж увесь вечір Вовк хвалив Вовчицю. Та ж є за що!
А як пішла Вовчиця та, то сказав: - Ледащо!
Чому буває в світі так? Того-то ми не знаєм.
Когось і зблизька й здалека... Себе ж не помічаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758975
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017
Знов непроханим гостем до нас завітав листопад,
Журавлиним відлунням заплакане небо прорвало.
Прохолодні дощі ллють у груди землі невпопад
Нерозтрачене небо, якого усім було мало.
У каштановій стиглості тверднуть надії нові,
Хай імпресію осінь вливає у душу людини.
Я із осінню хочу відпити ці дні дощові
До останнього листу… останніх тремтінь бадилини.
Віддзеркалять калюжі вчорашнім барвистим теплом,
Під нічним ліхтарем засоромиться клен облисілий.
Я прощаюся з осінню тут, під вселенським крилом,
Й до грудей притискаю невипите небо щосили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758929
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Придумав хтось колись вокзал –
Місце розлуки,
Там, де непрошена сльоза
Купає муки.
І коли поїзд дасть сигнал,
Душа здригнеться,
Й готовий дочкам і синам
Віддати серце.
А коли поїзд забира
Твоє кохання,
То найстрашніша є пора –
Без сподівання.
Якби Всевишнім я була,
Розлук не стало б,
Коханим стрітись помогла б.
Немов кристали,
Ті сльози б радістю цвіли,
Й горіли б очі.
Любові теж нема ціни…
Думки пророчі…
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758903
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017
А зима не за горами
Вьюгой п`ологи прядёт…
Рассыпая пух горстями,
Превращает воду в лёд…
Розы белые рисует…
И бутоны - на стекле…
Барсы снежные гарцуют
Словно кони по земле…
Время с памятью играет…
Но не рвётся её нить…
Ком тяжёлый застревает…
Больно -больно проглотить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758918
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Як же вміло привабив до себе,
Драйв очей захопив у полон,
Ілюзорно дивилась у небо,
І морський ухопив Посейдон.
І з обіймів міцних не втікала,
Цей міраж насолоди нектар,
Бо з одного пили ми бокала,
Колоритом любові вкрив шар.
А стосунки, може, приречені...
Бо невічний буває фарфор,
Але магма в тілах розпечена
Малювала кохання узор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758838
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Листя жовте облітає із тополь поволі.
Трактори ріллю лишили у нашому полі.
Хазяйнує листопад вже. Золотий листочок
залишить боїться гілку... Ой, ніяк не хоче!
Та прийшов час полетіти, й вітри зашуміли.
Полетів... ріллю прикрасив. Вистачило сили!
Рілля чорна... й позолота. Листок із тополі.
За усе, що нам дається, будьмо вдячні долі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758770
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 05.11.2017
******************************************************
Скільки стежин і доріг є на світі…
А скільки протоптано їх на душі.
Скільки зустріли ми сонця привітів
З росою ранковою на спориші…
На них ми свої залишали тривоги,
Вершин досягали, і вражень нових.
Та завжди вертались до того порогу,
Де чули дитинства ми радісний сміх.
Де завжди чекали нас батько і мати,
Де пахнув завжди свіжоспечений хліб.
Де безтурботно так можна поспати
З яких не прийшов би далеких доріг.
Там може і тіло й душа відпочити,
Там можна забути про біди свої.
Там крила міцніють, щоб знову летіти
В незвідані далі, в далекі краї.
Тож де б на наша доля нас не водила,
Щоб завжди дороги привести могли
До місця святого, де ми народились,
До рідних людей, що життя нам дали.
Любов Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758433
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Коли ти до мене підійдеш, на відстань руки, -
Розтануть між нами - розвіються вітром роки...
Я знаю, що час посріблив твої скроні давно...
Ти срібла свого не соромся! Мені - все одно!
Та й личити буде до снігу твоя сивина,
Так само як личить душі моїй юній вона...
Любов мою, милий, душею відчуєш в цю мить,
Як погляд мій ніжний по скронях твоїх пробіжить...
Відчую і я твого серця жадане тепло...
І що б там на світі в той вечір ясний не було,
І скільки б вітрисько морозний нам щік не палив,
Ми чутимем тільки сердець наших люблячих спів...
Ніщо не зруйнує нам казки. В жаданий момент
Нам скориться доля й розіб́*ються сумніви вщент!
Стечуть, непомітно, між пальців, жорстокі роки,
Коли ти до мене підійдеш, на відстань руки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756940
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Ти чуєш цю мелодію в катренах,
Що самотою рветься на Парнас?..
Пізніше пронесеться знов по венах
Забута казка наша без прикрас.
Та маска залишається в кайданах,
Лунають ноти для пустих гримас.
Заручниками є ми у романах –
І весь вогонь, що в серці вже погас...
Хіба у римах заховати можна
Мою печаль. Твій погляд сніговий,
Мов пектораль, виблискує й тривожно
Він сяє, оселився чарівний
В очах. За нього та напевне кожне
Спасибі та прощай же до весни...
© Володимир Верста
Дата написання: 23.10.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756794
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2017
Недавно, осенью унылой,
Под шорох парковой листвы,
Давно прошедшее …ожило
И виноваты в этом – Вы.
Под грусть душевного вокала,
Вам удалось налить вина,
Чтоб сердце вновь затрепетало
И в этом Ваша лишь вина.
Читал, стихами восхищался,
И наслаждался естеством…
В тиши ночами упивался –
Любви божественным вином.
Красой поэзии чудесной,
Как в юности, был изумлён:
Чертами женщины прелестной,
Умом навечно… покорён!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756783
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Я знаю, що Муза бува охоронцем,
Як дощик,цілісінький день за віконцем,
Коли, незвана самотність нагряне,
Зненацька, осінь прикрасить у багряне.
Слова, Муза несе, про неї яскраву,
Красиву, чудо – панянку і ласкаву,
Із вітром, грає в хованку, враз сміється,
По полю, радо золотом розіллється.
Вже ліс, убрався, у кольори червоні,
Земля, обіймала трави напівсонні,
Дощик, чечітку вибивав, так грайливо,
Втішаюся з Музою - рідкісне диво.
17.09.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756702
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Листя легенько додолу летіло,
Землю встеляючи пледом яскравим.
Трохи тремтіло, опале хрустіло.
Жовтня мандрівка проходила жваво.
Мрія тривожила душу осінню,
Сонячні дні повернути не в силах.
Маревом було кохання-видіння,
Що розправляло, як птах, свої крила.
Двоє зустрілись в осінніх заметах.
Погляд жіночий - сапфір загадковий.
Навіть з орбіти всміхалась планета,
Все ж відшукали щасливу підкову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756696
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Доки сокира дрова вибирає, -
Ллється олія на рейки, - трамваю
Слизько і страшно: не впасти б на бік.
Доки небесний ще дах не протік
І не втопив у дощах і в сльозі
Дрова порубані, хоч і не всі.
М"язи, як струни, напружені - важко...
Не наступи, - під ногами ромашка.
Мила й тендітна у осінь зайшла,
Мабуть, ніколи не бачила зла.
Тягнеться мовчки, зібравши тепло.
Може й не буде, а мо`й не було
Слів: "не поранься" тремкими вустами? -
Не віддавай розпинати хрестами,
Кинь перехрестями для переправ, -
Через безодні мостами постав.
Сьомого неба надкусиш окраєць,
Доки сокира дрова вибирає.
16.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756693
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Заколисую втому, коли сипле бісером ніч,
Вже над містом розлилися сутінки матово-білі.
Кожен раз собі кажу: «Я скину тумани із пліч…»
А вони залишають на стінах душі свої тіні.
Спохмурнів горизонт, в’ються в часі сумбурні думки,
Саме серце схватили й осіли у ньому, холодні.
Кожен раз їм говорю: «Покиньте ж ви мої рядки,
Ні секунди не хочу вас бачити більше сьогодні.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756427
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Заколисую втому, коли сипле бісером ніч,
Вже над містом розлилися сутінки матово-білі.
Кожен раз собі кажу: «Я скину тумани із пліч…»
А вони залишають на стінах душі свої тіні.
Спохмурнів горизонт, в’ються в часі сумбурні думки,
Саме серце схватили й осіли у ньому, холодні.
Кожен раз їм говорю: «Покиньте ж ви мої рядки,
Ні секунди не хочу вас бачити більше сьогодні.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756427
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Відшукати сліди у найглибших
западинах серця
З ароматом весни вже, мабуть,
неможливо мені,
Бо любов зупинилась
і більше до нас не вернеться,
Гострим лезом ковзнула
тривогою
десь по спині.
Ти не бійся, мій вовче,
бо серце давно охололо
І любов розлетілась за вітром
на гострі друзки.
Відвернулась від нас,
не залишилось більше нічого,
Тільки грані нові
і незвідані досі стежки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735445
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 24.10.2017
Я маленький та руденький,
Мене друзі звуть Хитренький,
Це ім`я, недавно дали,
На дорозі підібрали.
Заблудився, я напевно,
Була ніченька, так темно,
На зупинці, аж закричав,
Ну це тобто, дуже нявчав.
Підібрав мене хлопчисько,
Нахилився надто близько,
Я ж тихенько -« Мур – мур, мур - мур»,
І мене, поклав у каптур.
Тож щасливу, вдачу маю,
Дуже рибку полюбляю,
Тепер вдома, я, як султан,
Краще місце - м’який диван.
17.09.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755932
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 21.10.2017
[i][b][color="#b03131"] Маленьке українське село...Привітні люди...
На околиці,- поле золотого вівса... В ньому
похилена сіра оселя з березою на причілку...
З хвилюванням заходжу всередину... Тиша...[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#2e9c43"]Непогодою вимита стеля,
Над гніздом в хаті в'ється оса...
Світить ребрами сіра оселя
Поміж хвиль золотавих вівса.
Лиш береза жива ще і досі,
Що причілок колись берегла.
Євдоким би зрубав - та Явдосі
Ця береза сестрою була.
Бо росла і сама білокора,
Світла в помислах, ніжна як цвіт.
Усміхнулась Йому серед двору
Вся в обіймах березових віт...
Відшуміли літа...Євдокима
Проковтнув отой СМЕРШівський рік...
А Вона переплакала зиму
І злягла. В домовину... Навік...
Їх оселя - вона без людини
Є лиш пустка - сліпа і глуха.
Її щастя тривало хвилини,
А ось горе - й тепер не стиха.
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756283
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017
Дверь входная приоткрыта, ну, зашёл,
А вдали, через гостинную – лишь арка,
Там, в аппартаментах, точно очень жарко,
Раз чиновница – нагая..., в красный шёлк.
...Отвернулся, папка выпала, нос в мел!
--Извини, я тут из пригорода...
--Тыкаешь?
И довольная, что я всё подсмотрел,
Рассмеялась и укуталась простынкою.
04.12.2011 – 18.10.17гг. ( «Летом в командировке» )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756242
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017
Судьба дарила нам возможность.
Возможность счастья.
Но к нашим душам как магнит
одни несчастья.
Наручники одели нам.
В оковы-ноги.
И лица в профиль и в анфас.
Законы строги.
Полоска неба за окном.
Сердца в решётку.
И на погонах только звёзды,
что тонут в водке.
И вечность словно выстрел в спину.
Нежданно-больно.
И завтра будет как вчера.
И как сегодня.
Не верим мы что счастье есть.
И что возможно
всё изменить в своей судьбе.
Но как ничтожна.
Надежды нить и счастья всхлип
порой ночною.
И под конвоем на работу
чередою.
Возможность счастья как мечта.
Мираж в пустыне.
Пророчит нам одни несчастья
и отныне.
Полоска света за окном.
К нему душа.
И пусть во сне,но улетаем
в небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753646
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 20.10.2017
Шёл дождь...
Шёл дождь, а я ждала упрямо...
Рой мыслей бился птицей рьяно!
Мне капель бой тревожил ум:
Взрывался страстно трепет дум!
Шёл дождь... окно, где плач дождя,
Где я одна и песнь моя,
Где милых грёз пустой бокал...
И томных мук безбрежный шквал!
Шёл дождь, а капельки зависли,
Бокал шампанского... и мысли...
Такой тоской ласкали губы
В сезон забвения, простуды.
Шёл дождь, а я ждала упрямо...
Рой мыслей бился птицей рьяно!
03. 10. 2017 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756304
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017
Стало меньше скуки,
Стало меньше зла,
Осень тянет руки, -
Милый, я пришла!!!
***
Распахну навстречу
Свой стеклопакет,
Ждал Я! - Ей отвечу,
И скажу привет.
***
И она услышит
Что то с моих строк,
Слышу я как дышит
Свежий ветерок
***
Утренним туманом
Слабеньким дождём,-
Будет не обманом,
Год друг друга ждём
***
Осень украшает
Золотом дворы
Осень исцеляет
От любой хандры
***
От любви дурацкой,
Спать что не даёт
И тоски кабацкой
Свой всему черед...
***
Осень обнимает
С нею как во сне
Осень только знает
Всё что нужно мне
***
Словно возрождаюсь
В осени плену
Снова дожидаюсь
Лишь ее одну!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756305
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017
Тихий вечір йде до хати. Лю-лі! Лю-лі!
Буде діток присипляти. Лю-лі! Лю-лі!
Тихий вечір йде до хати.
Буде діток присипляти. Лю-лі!
Вийшов місяць ясночолий. Лю-лі! Лю-лі!
Засвітились в небі зорі. Лю-лі! Лю-лі!
Вийшов місяць ясночолий.
Засвітились в небі зорі. Лю-лі!
Будуть зірочки ясніти. Лю-лі! Лю-лі!
Гарно спати будуть діти.Лю-лі!Лю-лі!
Будуть зірочки ясніти.
Гарно спати будуть діти. Лю-лі!
Тихий вечір йде до хати. Лю-лі! Лю-лі!
Буде діток колихати. Лю-лі! Лю-лі!
Вечір буде колихати.
Будуть зірочки співати. Лю-лі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756193
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 20.10.2017
[i][b][color="#ff0000"]Осінь... [/color][/b][/i]
[i][b][color="#1c1c78"]Синє небо...
Кофтинка...
Мох...
Твої очі...
Жаринки...
Вдвох...
Птах цікавий...
Крутнувся...
В путь...
Дві ласкаві
Руки
Снують...
Вушка...Шепіт...
Клекоче
Кров...
Спротив гине...
Безволля...
Зов...
Руки...Ніжки...
Як треба...
Рух...
Зустрічає...
Щоб він
Не тух...
Нігті...Спина...
Чуттєвий
Слід...
Обвилася...
Гарячий
Лід...
Трепет... Миті...
Медовий
крик...
Щастя...Часу
Згубили
лік...
Паутинки....
Ми вище...
вдвох...
Немов килим,
Вологий
Мох...
Синє небо...
Кофтинка...
Мох...
Твої очі...
Жаринки...
Вдвох...
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755475
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Над лісом стрімко, стрімко закружляв холодний вітерець. Він куйовдив листя на деревах і де –не-де зривав його. Воно летіло й припадало до землі. Відразу пташки притихли, напружились, дибом стало пір'ячко, між собою гомонять, що це вже не літечко.
Тож вже кілька днів, як осінь завітала із холодним вітром, всюди фарби розлила вона, так уміло. Всі дерева вбралися у багряний, жовтий та золотистий кольори. Трава при землі теж частково змінила колір, а деяка вже висохла. Куди не глянь, скрізь розкидане листя.
Раптом під кущем, в купі листя почувся шурхіт і показався носик їжачка. Малий блимав чорненькими оченятами, крутив головою, роздивлявся навкруги. А ну чи є тут хто? Щоб ненароком не зустріти ворогів, думав він.
Задер голову догори і сказав,
-О- хо – хо ! Вже осіння пора, треба готуватися до сну.
Тут зненацька перед ним з`явився зайчик. Став на задні лапи і засміявся, а потім почухав одне вушко і сказав,
-Який відпочинок? Ти, що боїшся осені? Ха-ха-ха!
-Тихо! Не кричи! А то біду накличеш, лиска почує, буде тут, як тут. Я то клубочком та й котитимусь, мене не дістане, бо я колючий.
А тобі не завадить бути обережним. Вона хитра, має колір схожий на осінь. Тож десь між дерев та кущів сховається, зненацька тебе настигне, дивись, щоб лиха не сталося....
Зайчик присів, опустив довгі вушка і почав озиратися.
Їжачок до нього наполегливо,
-Мені вже другий рік, я знаю, що ми спимо з осені до самої весни. А ти, що хіба не знаєш?
Косоокий хитро зирнув,
-Це ти напевно вигадав, ми ж зайці, мама говорила, на зиму змінюємо колір і ні про який сон не було мови.
Поруч на дереві щось зашаруділо і перед ними впав горішок. Зайчик і їжачок відразу принишкли і звернули увагу на дерево.
З гілочки на гілочку скакала білочка, одна мить і вона стояла поруч з ними.
-Ой, доброго дня вам! Я десь горішка загубила, зненацька випав. Ви часом не бачили?
Вона в одній лапі, ще тримала два горішка і відразу швидко в траві почала шукати загублений горішок.
Зайчик лукаво всміхнувся,
-А ти, що теж спиш взимку? Он їжак розповідає, що готується до сну. А я й сміюся це чому і навіщо так довго спати?
Білочка відразу знайшла горішка і мило подивилася на зайчика,
-А ти, ще маленький, тому і не знаєш нашого лісового життя.
Зайчик заперечив,
-Та ні, чому? Мама і тато багато розповідали про лисичку, про вовка, про собак. Щоб я був обережним, бо то для нас найбільша загроза.
Їжачок носиком шмигнув,
-Розкажи ти йому білочко, бо він напевно не знає, хто спить взимку? А хто не спить ? І мені чомусь не вірить!
Вона дуже поспішала, тому вже сиділа на гілочці,
-Ти краще б додому поспішав, хіба зайці вдень гуляють? Твої мама з татом де? Напевно сплять, а ти чому по лісі гуляєш? Дорослі зайці буває вдень шукають їсти та це дуже небезпечно. Тож краще прислухайся до поради, відчуваю, зможуть тебе настигнути неприємності.
Аж тут, здалеку почувся гавкіт собаки, білка відразу забралась на вершину дерева, довкола роздивилася, одна мить і знову стояла поруч з ними,
-Тікаймо, побачила мисливців, в нашу сторону, сюди поспішають!
І сама з гілки на гілку десь зникла. Їжак крикнув до зайчика,
-Гей - но додому! Швидко, швидко, щоб тебе тут не було видно!
Сам почалапав між кущі, десь заховався.
А зайчисько, аж здригнувся, так злякався і так стрімко біг і скакав, що під ногами землі не відчував.
За кілька хвилин, був біля лігва.... Батьки солодко спали....
Він притулився до мами спинкою, зігрівся і думав, от проснуться мама і тато, треба у них, ще раз про все розпитати, бо я здається, ще багато чого не знаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755594
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
[i]Мироточать дерева…
Будять весну віді сну…
Земля несе свою первісність
природі і людству… А ми?..
Чим ми віддячуємо своїй матінці-землі?
Про це і не тільки… тут –
у моїх віршованих
роздумах.
[youtube]https://youtu.be/OPbRyTpyqco[/youtube]
[b][color="#9f07ad"]Соки землі, що прокинулися від зимової сплячки…
Наче та дівка, що йде до жаданого шлюбу – вінця,
Зимонька щедро дарує природі щасливі заначки –
їм вже не видно ні зачину пла́чу землі,
ні кінця…
Соком земним нам берези
рясні мироточить…
Квилить у небі веселиків
збуджений клин…
Наша планета душею
чомусь кровоточить:
певно, не бачить
в безумстві людей
перемін.
Бо нечестивці ті соки земні в чужину віджимають,
і чужиніє земля – чужим цвітом міняє покров…
Соки земні десь у небі, як хмари-отари, зникають,
сохне на ранах землі безневинно розхлюпана
кров.
Соком земним нам берези
рясні мироточить…
Квилить у небі веселиків
збуджений клин...
Наша планета душею
чомусь кровоточить:
певно, не бачить
в безумстві людей
перемін.
Соки землі… Хто за первісність «грішну» землі й чим
заплатить?
Чи потребує – й чого – та одвічна колиска – земля?
Їй надважливим є те, щоб її не засі́яли плачем,
щоб не буяла бур’яном її життєдайна
рілля.[/color] [/b]
25.03.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725457
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 15.10.2017
Вистачає всім у світі ворожнечі, життя нас не шкодує, часом б»є, визначальні є такі дві речі, коли нема нічого і все є! Не всюди поруч допомога і везіння, десь приземляємось чи успіх піднесе, якщо немає в нас чогось, - це час терпіння, час поведінки, - коли є усе! Так не буває, щоб усього вистачало, завжди є вибір,- що, де і коли, у когось більше, іншим усе мало, одні зуміли, інші не змогли!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755436
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017
Плаче гірко земля... Скільки раз вже здригалась!
Ой, якби ж то могла, то б від болю сховалась.
Кровлять рани тяжкі... На шматки розтинають
онімілі серця, що любові не знають.
Плаче гірко земля... Вже не раз боронили.
Щоб щасливо жила, вже життям заплатили.
Споконвіку батьки просять Бога, щоб квітла.
Захищають й тепер, щоби доленька світла.
Знов боронять сини, бо уміють любити.
Ті, хто губить вогнем, а чиї ж то є діти?!.
Плаче гірко земля... Знов життя забирають
онімілі серця, що любові не мають.
Подарую я всім теплоти хоч краплину.
Тим, хто любить, як я... й береже Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755411
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017
Осенние метаморфозы захлестнули.
По мостовой разбросан бисер дождевой,
И клёны наклонились, будто бы сутулы,
А тополь умывается седой слезой.
Поднимет ветер кимоно осин усталых,
Встряхнёт наряды бело-красных хризантем.
К земле опустит он цветов одежды вяло,
Подарит ворох самых свежих дерзких тем.
На миг в глазах появится дождя грустинка.
Забыл, быть может, солнечные встречи друг...
Под ветром прогибается любви тростинка,
Холодной осени дыхание вокруг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755426
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017
Так жесток этот мир -
Проимперская власть:
Прирождённый вампир,
Ненасытная пасть.
На вершине...тиран
Окрылённый войной,
Возведённый на трон
Раболепной толпой.
Для злодеев - кумир...
Обездоленным - вор!
И чудовищний пир,
Как чума...Приговор!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755438
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017
В долині під розлогою старою вербою неподалік невеличкого ставочка,
який усі називають Макаровим, є криничка.Вода у ній завжди холодна-
холодна, прозора й чиста.Видно як на дні струменить джерельце.І ніколи
її не меншає.Навіть у літню спеку, коли дощів подовгу немає.У селі криниці
висихають, а тут води вдосталь.Люди, які мешкають неподалік, взимку
пригонять худобу напувати, коли великих снігів немає.
Хто її викопав і коли, навіть старожили не знають.Та припускають, що той
же заможний селянин Макар, який і ставок викопав та рибу запустив.Його
немає уже багато літ, а пам"ять по собі залишив.
Селяни облагородили ту криницю, поставили круга.Поруч на кілочку
завжди є скляна посудина, з якої можна напитися джерельної води.
Така ж криниця є і в лузі, де господарі випасають корів.Тут теж зробили
огорожу, невеличке накриття та лавочку.Щоби пастухи чи подорожні мали
змогу відпочити.
І ще є криничка у полі за людськими городами.Про неї також не забува-
ють мешканці села.Бо вода у ній теж джерельна й смачна.І ніколи не
висихає джерело, яке її живить.Поруч стежка, що веде до іншого ставка.
І той, хто любить тут посидіти з вудочкою чи відпочиваючі, вгамовують
спрагу спекотного дня.Або ті, які збирають сіно чи інший врожай на своїх
городах.
А ще в одній із таких криниць, що знаходиться в долині недалеко місце-
вої церкви, на Водохреще освячують воду.
І таких криничок поблизу села нині є зо два десятки.Кожна з них носить
ім"я чи прізвище того, хто колись давно іі викопав.
Як бачимо, не забувають селяни про них, хоч майже у кожному дворі
є своя криниця або проведена вода із місцевої водонапірної башні.П"ють
смачну воду самі, напувають живність і добрим словом згадують своїх
дідів та прадідів, які копали ті криниці.А вони й донині служать людям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750389
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 15.10.2017
Снова прыжки в пустоту.
Разбиться иль выстоять —
Вновь же предать всё костру
В этой мелодии струн.
Слово неведомых рун.
Ложится опять же на
Сердце тяжелый валун
И цикл из вечности лун.
© Володимир Верста
Дата написання: 14.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750569
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.10.2017
Горький вкус свободы яда
Пью глотками каждый день
Может это так и надо
Лишь свою я вижу тень
***
Может быть я так устроен
И живу вот, - как хочу,
Тебя знаю недостоин,
А с другой быть не хочу.
***
Мозга флэшка мир имеет,
Где мы счастливы вдвоём,
память та не потускнеет,
Не сотрется с каждым днём
***
Снег Подола, вкус Биг мака
И в метро бы нам успеть
и желаний тех атака, -
В злой мороз Тебя согреть...
***
И не дать нести пакеты
Тяжелее ниток, спиц, ,-
ну да разве что конфеты,
Набор биссера крупиц...
***
Все хотят развеселить
В серых дней потоке
Кто то в клуб зовёт тусить,
Кто то в караоке
***
Не милы давно тусовки,
Белая ворона...
Голосиево и СОвки,
И танцпол Саксона
***
отдохнули бы ребята,
Придержали языки,
Вспоминаю я когда-то
В Магеллане шашлыки
***
Пляж Десьонки, Гидропарка,
И Березки на Лесном
Было летом нам не жарко,
И мороз был нипочем...
***
И порой пешком на Трою
Доводилось нам ходить
Были счастливы с Тобою-
И того не позабыть...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748453
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 14.10.2017
Летить по небу, крутиться планета,
Кружляє із супутником своїм,
І на орбіті круглим силуетом
Відблискує промінням голубим.
Зима зміняє літо з кожним колом,
Веде світила оберт по кривій,
І точно не дізнатися ніколи
Що бачити доводилося їй.
Пливуть сусідки поряд - ледь жевріють,
Планети безнадійно неживі,
А ти, Земля, лісами зеленієш
І тонеш в океанській синеві.
В тобі одній, у зоряній безодні,
На рідній, на єдиній і своїй,
Біліє сніг на Півночі холодній
І в тропіках хлюпочеться прибій.
Лиш ти гудеш постійними штормами
В ревучій сороковій широті.
І ти одна над стиглими хлібами
Ганяєш вітром хвилі золоті.
Для нас ти, обертаючись, плането,
Відводиш час для щастя і біди,
І вміло підбираючи сюжети,
Ти зводиш двох в єдино назавжди.
Ми день з тобою знову зустрічаєм
В надії, що сьогодні пощастить,
А поле диким маком розцвітає
І бір сосновий кронами шумить.
З тобою, лиш єдиною на світі,
Загублені в космічній глушині,
Ми по своїй проходимо орбіті,
Кружляємо у Всесвіті одні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749267
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 14.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2017
Росте клен високий побіля хати,
У ній проживає старесенька мати,
Сивими стали колись чорні коси,
Роса посріблила і зелен-покоси.
За сина свого зажурилася мати,
Взяли нещодавно його у солдати,
Пішов рідну землю синок захищати
Від ворога лютого та й супостата.
Вже літо минуло та осінь настала,
А грізна війна все ніяк не стихала.
На клені високім вже листя опало,
Матусине серце біду відчувало.
Якось рано-вранці прийшла похоронка
На рідну кровиночку - її синочка,
Не вірило серце, душа скам"яніла,
Вона покарати убивць тих просила.
Які в її сина життя відібрали,
У Господа миру так ревно благала.
А клен все росте, кучеряві листочки
Нагадують матінці все про синочка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755278
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Всі люблять весну сонячну й квітучу
І літечка барвистий натюрморт,
Хтось білосніжну зиму бачить хоче,
У неї ж стільки див є і красот.
А я закохана у осінь багрянисту,
Тоді ж бо і з"явилася на світ,
Як журавлі летіли в небі чистім,
На землю кинувши прощальний свій привіт.
Стара верба листочки в воду ронить,
Вони пливуть, мов човники малі.
Пора осіння надиха на творчість,
Вірші народжуються в серденьку моїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754929
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Поети світ по іншому сприймають –
у всьому бачать велич і красу,
могутність дуба свято величають,
яскраве сонце, небо і весну.
Ми зафарбуємо Усесвіт словом
в яскраво-ніжні, теплі кольори,
небаченим прикрасимо узором
зимові ранки й літні вечори.
Життя летить - лишаєм слід рядками
по всій землі буя весняний цвіт.
Мабуть, призначено нам небесами
нести добро у цей жорстокий світ.
Зоя Журавка(Іванова)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755380
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Кружляє сумно лист осінній -
Так рік за роком відліта.
Блукаю в мріях павутинні
Я ще така ж...та вже не та.
Назад тихенько озирнуся -
Там стільки різного було...
На жаль, туди не повернуся:
У юність стежку замело.
А на обличчі рік за роком
Лиша тоненьку борозну.
Учить життя своїм уроком
В цю ніч я знову не засну.
Щемить в душі...та не повернеш,
І знов цей день не проживеш.
Не виправиш, не зможеш, не запевниш,
Безсонну ніч не проженеш.
Пішов за обрій день осінній,
Скувала душу самота.
І лиш окраєць неба синій,
Неначе вічна мерзлота.
Зоя Журавка(Іванова)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752760
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 14.10.2017
Сонний вечір зазирає
У моє вікно.
Прохолодною росою
Дихає на скло.
Тихо-тихо позіхає,
Мене в сон кладе.
Баю-баю заспіває,
В казку поведе.
Заколише, зачарує
Мрій зіткане полотно.
Насолоду подарує,
В ніч дмухне своє тепло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749385
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 14.10.2017
Боріться! Люди боріться за правду!
На мир,на освяченій нашій землі!
Гуртуймося у велику громаду,
Єдині! Ми свого щастя ковалі!.
Боріться ,за чисте небо, яскраве,
Щоб добре, було на душі й спокійно,
Й завждИ сонце обіймало ласкаво,
Та радісно жилося і надійно.
Здолаємо, ми кремлівську навалу,
Землі, не віддамо навіть шматочка,
Зупинимо поведінку зухвалу,
У небі, хай сяє, щастя зірочка.
***
Борімось за рідну країну, безцінну!
Й поля безмежні, квітучі простори!
За кращу долю, волю дорогоцінну!
Й Дніпро широкий і за Карпатські гори!
Борімось сміло! Не втрачаймо надії!
Нехай же збуваються кожного мрії!
***
Вітаю всіх зі Святом Покрови!
Зі Святом Захисника Вітчизни!
Миру, щастя, добра і любові!!!
16.09.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755300
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Байдуже, чи вмерла, чи жива...
Що тут скарги, коли є відмовка? -
Я - такий! І я... як тятива,
Між було і буде - нитка з шовку.
Полиском зманіжених видінь,
Марево з реальністю єднаю.
Срібний промінь янь в обіймах інь
На порозі знищеного раю.
27.09.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755271
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017
[i][b] [color="#bd2020"] Две девченки танцуют,
танцуют на палубе,-
и любуется ими тайга...
(Я,- з цієї ж когорти)...[/color][/b]
[/i]
[i][b][color="#0f1566"]Годы мчатся неистово,
Серебрятся виски...
Нищеты тучи мглистые
Стали зримо близки.
А давно ль, окрылённые,
Брали в жизни разбег,
Дивногорски студёные
Властно звали к себе.
Увозили мечтателей
В дальний путь поезда -
Коммунизма ваятелей
И полпредов труда.
Там бетоны не меряны,
Там ладони грубы...
Точковщицей* проверены
Новой жизни кубы.
Там мечталось и верилось -
Эта жизнь - так близка.
Замело, заметелилось -
И осталась...тоска.
Годы мчатся неистово,
Серебрятся виски,-
Снова парни речистые,-
Лихих лет маяки…
Только жизнь на исходе,
Да и вера не та…
Точковщицы не в моде…
Воровство… Суета…
Луч надежды имеется,
Но создаст антилуч-
Мне б хотелось надеяться,-
Не настолько могуч,
Чтобы вектор желания
Вновь исчез между туч
Легионов обиженных...
Он на Запад,- наш лучь...
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#383c63"]*,,точковщица''- женщина,отмечающая
в журнале (точками) количество ходок
бетоновоза с грузом бетона.[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755173
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2017
В небосині зранку, хмаринка літала,
Все одна, одненька, трішечки сіренька,
І я їй, раділа, мило привітала,
У оправі, золотій, краплю спіймала.
Кришталева, якась неначе росинка,
А в середині, заховалась іскринка,
Ой, напевно, це вже осінь завітала,
Чарівниця, плащик вміло одягала.
Вся у сріблі й золоті, земля іскрилась,
Тож дощем, тихеньким, осіннім, умилась,
Врешті- решт діждалась, осене – чаклунко,
Я тобою тішусь, моя веселунко!
18.09.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755298
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Казав наш батько...
- Зареве, зареве Ревучий!
А він мовчить... А він мовчить!
Біжить ось поміж кручі.
До моря синього несе
він свої тихі води.
А він мовчить... А він мовчить
у спеку й дні негоди.
-Чому мовчиш? Чому мовчиш?!
Ревіти коли будеш?
Що ти Дніпро. Що сила ти!
Забув? Чи ще забудеш?..
Не хочеш думати про те,
що досить вже терпіти?
Отак і ми всі мовчимо...
Чи ж не твої ми діти?
Руйнуємо... Все продаєм...
Коли ж будемо дбати?!
Ми твої діти, Україно!
Чи може ти не мати?!.
Хто ж ми тоді насправді є?
Хто ти для нас, Вкраїно?
Коли в своїй державі ми
стоїмо на колінах?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754951
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Україно моя, хоч страждала від болю,
Не збороти нікому твій вільності дух,
Не вчепити гнітюче ярмо твоїй долі,
Не здолати вкраїнської нації рух.
Бо народ твій одвічний сіяч(хоч стражденний)
Веселкової мови, любові, добра.
Бо народ з пелюшок вже крилатий у генах,
Джерелом його духу є води Дніпра.
Зазіхнула потвора на землю родючу,
На державу, на сина, на матір і рід.
І чекає розплата її неминуча.
Будуть жити - Вкраїна і гідний нарід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755122
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Нічка темна світ закрила
синеньким рядном,
спи, моя дитино мила,
зірки за вікном.
Світить Місяць і планети,
і минає час,
а як будеш міцно спати,
все буде гаразд.
А як будеш міцно спати
ніченька прийде,
і стане тебе носити
бачить світ увесь.
Гарні сни тобі покаже,
спатоньки почни,
стане дитятко носити,
тільки–но засни.
Станеш бачить Місяченько
і планети всі,
як вони навколо ходять,
провели стежки.
Тих стежок не буде видно,
та вони ведуть,
такий шлях у них предвічний
і у русі суть.
Спи, миленький, нічка ковдру
синю нап’яла,
і сон гарний на всю нічку
дитині несла.
10.10.2017.
Картинка із інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755244
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Двоє... Назустріч,
стежкою в горах,
Навіть не знають,
що стрінуться скоро.
Двоє стежиною йдуть.
Він, мов мара,
Спускається долу.
Він, а вона,
Мов пташина на волі
пісню співає
Й на плай за ожиною,
в гори високо йде.
Двоє зустрілись, очі у очі,
і защеміло серце дівоче,
Печаль перейнявши чужу.
Вже й проминула,
Та наче б то путами
хтось обіплутав межу.
Стій! Куди йдеш?
Мов у воду опущенний,
Що за біда,
чом несеш її змучено,
Вниз до людей,
а не го́ри, до Бога?
Що в ній такого?
Двоє присіли
На стежці, під кручею,
і розповів чоловік
Той засмучений
правду свого життя.
Довго чи скоро
ті двоє гутарили,
Тільки над горами
громи ударили,
Дощик полив , мов з відра.
Двоє знялись
Й полетіли стежиною,
вгору, все вгору,
Де плай той ожиновий,
там де крислаті
Смереки й ялини
в кронах колишуть буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754559
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 11.10.2017
Пішов? Іди, іди, допоки ніч
Кохання не накинула на очі,
Від сміху захлинаючись до сліз.
Летять не зорі - голови із пліч.
Летять у безвість всі слова пророчі,
Які ти ніс мені, ще вчора ніс.
Збиває з толку невідомий шлях,
Який здавався стежкою, не більше? -
Повстав стіною, обрій затулив.
Пішов? Куди? Ридає тут земля.
Стихій відлуння колихає тиша, -
Прокляття не народжують молитв.
Лоскоче легіт, у обіймах снів
Смаглява ніч, дощами капризує, -
Твої сліди змиває у грозу.
Вони ще десь отам - удалині.
Пішов? Іди...Марнуєш роки всує.
Тебе стрічати завтра не мені?
Мені...ось тільки нищечком, сльозу
Зітру... іди, допоки ніч, допоки
Нуртує кров, не затихають кроки
Не від, а до... вертаєшся, чи ні?
Бо стежка та давно у бур"яні,
Коротка ніч, а світ такий широкий,
І ми дві крапки серед метушні, -
Дві тіні на невидимій стіні.
22.07.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746692
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 11.10.2017
Усі ми – різні
Барвою очей,
Нюансом сміху,
Візерунком пальців,
Ходою, вподобаннями речей,
Які нам доля виткала на п’яльцях .
По-різному
Радіємо, чи ні,
По – різному
Сприймаємо світанки,
Чи промінь на рожевому коні,
Надвечір у розчиненій фіранці.
По – різному
Сприймаєм
Сутність слів,
Їх непомітні дотики до себе,
Бо кожен чує те, що він хотів :
Хтось – регіт пекла, хтось – романси неба.
Усі ми – різні,
Та одне для нас
Повинне бути спільним і єдиним :
Життя – коротке, не втрачаймо час,
І будьмо гідні імені ЛЮДИНИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754866
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017
Я всё тебе прощаю, всё...
Обиды - ветер унесёт...
И то, что был... почти что Богом...
Оборвана к тебе дорога.
Ты был во мне - дождя струной -
Печалью... Музой роковой!..
Сегодня - будто день прошедший,
Вчерашний стих, туманный вечер...
Сегодня... нет тебя во мне.
Погас тот свет в моём окне -
В окне души моей ранимой...
Прощай, проклятьем не казнимый!
Пусть Ангел твой хранит тебя...
Пусть кто-то, Дар твой излюбя,
Как я - одарит восхищеньем,
Души теплом, стихотвореньем...
Умей ценить... и не убей
Тот Свет, который будет - в Ней!..
Останься - в Ней: любовью, Богом,
Открыв к своей душе дорогу...
... А я прощаюсь. Осознай.
Моё осеннее "Прощай"
Растает - тенью, болью, светом!..
Растает - чувством... безответным...
... Мне легче стало... Отпустило.
Ведь я простилась... и простила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754857
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2017
Ночною флейтой тишина вокруг объята,
Мобильный телефон молчит давно.
И чай парит с горячим вкусом нежной мяты,
А на стене висит "3 Д" печать-панно.
Звонок прорезался, и голос оживает...
И слышу, слышу его снова я.
В полёте звёздный рой, и лунный свет мигает,
И лёгкая ложится кисея.
Своё волненье звонким смехом разбавляю,
А в чашке мятный чай уже остыл.
Возможно, я твоя осенняя забава,
Но всё же голос твой мне очень мил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754707
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 11.10.2017
В воздухе, росе, траве,
В голосе осенней птицы:
Я скучаю по тебе…
Тянется разлука… длится…
Я скучаю по тебе…
Только на пол тона ниже,
И всё глуше и слепе'й,
Я почти тоскую, слышишь.
Я скучаю по тебе…
Но не как по солнцу ветка.
Я скучаю, но теперь
Срублено и беспросветно.
Неизбывная печаль
Крупной каплею ложится,
Словно мокрая печать,
На исчерканной странице.
Я скучаю по тебе…
Этих слов порыв отчаян.
Не строфу мою, рефрен,
А судьбу обозначает.
Я скучаю по тебе…
И пишу опять и снова:
[b]Я скучаю по тебе -[i][/i][/b]
В этой строчке каждым словом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754804
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017
Тщетно всё на этом свете,
Всем отмерен божий срок…
А по матушке-планете
Человечки прыг да скок…
Не в почёте терпеливость,
На прилавках прыть и спесь,
Электронная строптивость
Распустилась там и здесь…
В паранойных алгоритмах
Не спасти ни долг, ни честь…
И в смирительных молитвах
Проповедуется жесть…
Ничего не изменилось,
Не изменится и впредь…
Уповать на божью милость
И по-прежнему терпеть…
июнь 17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737090
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 11.10.2017
-Ой, полечко-полечко... А хто ж тебе сіє?
Ой скажи нам, полечко, який вітер віє?
-Сіють мене козаки, славетного роду.
Вітри віють буйнії та й несуть негоду.
-Ой, полечко-полечко! А хто ж доглядає?
Чому, скажи, матінка сина виглядає?
-Доглядають нивоньку козацькії діти.
Виглядає матінка сина, щоб радіти!
-Ой пора вже, полечко, урожай збирати.
Вже повіяли вітри теплі навкруг хати.
-Ой збираймо, людоньки, є зерна чимало.
Щоб в достатку жити нам, щоб весело стало!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754720
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 11.10.2017
Да, мне давно не 35…
…не 36 ...не 37… не 38…
Но не хочу повторов – лето вспять
Не поверну и поджидаю осень.
Так,чтоб не я застигнутой врасплох,
Из нас двоих, а эта осень оказалась,
Но, всё же заподозривши подвох,
О том, как быть со мной терялась:
Какой-то нетипичный вариант,
Как не посмотришь - неудобный…
И пришивая всем сезонный кант,
Меня оставила-таки свободной.
Сказала так: Решай тут без меня -
Махнёт рукой – мне как-то недосуг,
Живи без лет,сезонов, сумерек и дня -
И мудрости тогда закончишь круг
Ведь кто-то создал время, знай,
А ты дерзай - вне времени - нетленно
Ты сей своё, расти и будет урожай
Быть может,здесь, а то …по всей вселенной
Не будет 30… 60…условны даты эти
Реальна боль и опыт вдохновения
И те, возможно, не заметят смерти
Кто меряет не время, а прозрения…
3,7 окт. 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754168
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 11.10.2017
Вже достиг у полі золотистий сонях,
Вересень зібрати зміг врожай увесь,
Яблука залишив у моїх долонях,
Чемно попрощався і пішов кудись.
Жовтня, його брата багрянисті коні
Навперейми з вітром мчали що є сил,
З-під копит летіли золото-листочки
І встеляли землю килимом рясним.
Та прибуде третій братик незабаром,
Принесе з собою холодні дощі.
Його називають іще листопадом,
Осені синочки це вони усі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753955
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 08.10.2017
Набрякло і сказало сиве небо:
-Я зараз вас прополощу!
Просити урожаю,люди,треба,
А ви все просите дощу?
І небо впало і розбилось.
Загуркотіло,затряслось,
На дрібні краплі розлетілось
І цілим морем розлилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714797
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 08.10.2017
Тихо плещется река
Под ковром туманным.
Мы с тобой в руке рука
В этом мире странном.
Сядем в лодку лишь вдвоём
И в лучах заката
Будто в сказку уплывём,
Уплывём куда-то.
Где покой и тишина,
Слышен шорох каждый...
Любви дивная страна
Нас свела однажды.
................................
Берегов не видно ныне-
Больно далеки.
Мы плывём посередине
Жизненной реки.
Жаль,поломано весло,
Лодка протекает
И куда нас занесло
Бог один лишь знает.
Наш "ковчег" ещё плывёт
Волнам вопреки...
А любовь?Любовь живёт!
Всё.Конец строки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717437
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 08.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2017
* * *
Осенних дум дорожка полевая–
с ветвей летят последние листы,
под шелест их луч солнышка играет
и в проводах шальной мне ветр свистит...
Эх, птица жизнь – расправив крылья, мчишься,
меняя всё опять в который раз.
Душа моя хватается за выси,
чтоб разгадать очередной вираж...
Не подыграть, чтоб тьме в уроках чёрных –
рассвет нам шлёт улыбку детских грёз,
где на цепи играет кот учёный,
танцует стайка беленьких берёз...
Ведь каждый миг так дорог и прекрасен,
хоть журавлиный клик над головой
и сказка осень в мозаичной рясе
так много нам расскажет, не впервой...
Вновь насладимся далями, туманом –
плывут картины с туч в голубизне,
пусть неизвестность таинств неба манит,
в осенних думах грёза о весне...
04.09.2017г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753653
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 08.10.2017
[youtube]https://youtu.be/b17QygKtidA[/youtube]
Інколи йдуть не стріляючи в спину.
Просто звикай до самотності вкотре.
Виноси біль наче рідну дитину.
А через вік викинь наче непотріб.
Голод тактильний тримай. І долоні
Ти відкривай перед небом і Богом.
Будь як дитина. Нехай сиві скроні.
Буду молитися вкотре за нього.
Я захворіла тобою навіки.
Я захопилася так, що здуріти!
Та ще немає у світі тих ліків,
Щоб доторкнутись тебе розхотіти.
Буде у вічність кохання боліти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753925
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 08.10.2017
Я не могу уснуть без твоих объятий
И дождь печально стучит в окно,
Лишь плюшевый мишка в моей кровати,
Но я не усну, ведь ты далеко...
В твоих объятиях так уютно,
Ты пахнешь счастьем и тишиной.
И хочется встретить каждое утро,
В этой нежности просыпаясь с тобой.
Я по тебе скучать не устану,
Ты - лучик света в кромешной тьме.
Обнимешь - я самой счастливой стану
Сразу, как только прижмусь к тебе.
Мне без тебя одиноко слишком,
И уснуть одной будет нелегко,
Ведь со мной только маленький плюшевый мишка,
Но он не обнимет, а ты далеко...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751138
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 08.10.2017
Осень.., листопадом закружи..,
Коль так быстро лето догорело,
Оталело маками во ржи..,
Лепестком увядшим отлетело...
Чувством напоследок закружи..,
Даже если будет безответным,
Даже если канет в миражи..,
Назову его своим заветным.
Что ж ты, осень, ручку золотишь
Невесомым листиком берёзы..?
Что же ты печально так молчишь..,
Золотые расплетая косы ?
Откупаешься...
Или сулишь..?
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753968
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 08.10.2017
Як хочеться втекти із джунглів кам*яних,
Із лабіринту темних вулиць міста,
Не відчувать бездушність сіру цегляну,
А пити трунок кришталево-чистий.
Бо лиш природа розуміє нас обох,
Комфорт найкращий - то любові острів.
Де на зеленім полотні ми тільки вдвох,
І рай, де пісня солов*я, де простір.
Ця душ спорідненість не кожному дана.
Я дихаю тобою, а ти - мною.
І хочу дочекатись радісного дня,
Коли втечемо ранньою весною.
Забудемо промерзле місто-лабіринт,
Де ми блукали довго поодинці.
Зігріє сонце і небесний гіацинт.
Мов перли, щастя заблищить в росинці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753983
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 08.10.2017
Місто втомилось від денних турбот.
Спати вляглося, позбувшись марнот.
Знову довірилось звично Морфею,
Ніч подала непогану ідею.
Я лиш заплуталась в сітях безсоння,
Може й виною тому – міжсезоння?
Ходять думки караваном верблюжим,
Навіть дрібне стало враз небайдужим.
Крутиться, крутиться спогадів стрічка,
Пазли складає всі зоряна нічка.
Так поспішає, бо скоро світанок,
Знак показав у вікно з-за фіранок.
Я ж намагаюся ніч наздогнати,
Думку свою заколисую: «Спати».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754092
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Журавлі курличуть Крилами лопочуть
у синьому небі, у ясному небі,..
відлітають тихо звабливо-жагучі,
у чужі краї... сонцем осяйні...
А мені здається Вони покидають
вони й мене кличуть свою рідну землю,
у такі далекі залишають тугу
і сумні краї... і печаль мені...
З ними я не можу
у світ мандрувати,
зранені у мене
крила і душа...
Хилюся додолу,
я як та тополя,
що в чистому полі
сумує одна...
Мрії мої й думи Осінь і всю зиму
з ними полетіли, буду їх чекати,
щоб їх захистити і молити Бога
від біди в путі... я для них тепла,
У долі благаю щоб вони вернулись
вдачі їм в дорозі, весною здорові,-
ніжності й любові до отчої хати,
в чужій стороні... до свого гнізда...
Вертайтесь, рідненькі,
тут садки зелені
ніжно-білим квітом
для вас зацвітуть,
затріпочуть листям
верба і калина,
вас усі чекають
і додому ждуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754169
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Яскравий вигляд, осінь має,
Така струнка і гордовита,
Хвилюючись та поспішає,
Немов ягідка, соковита.
Направо йде та й усміхнеться,
Відразу вкриє все багрянцем,
Коли ж наліво заманеться,
Ледь- ледь соромиться. Рум`янцем.
Покриє яблучка, листочки,
Із вітром вже й повеселиться,
Розіллє фарби на горбочки,
Росою, вранці засріблиться.
Неначе, подруга до сонця,
Цілунок пошле й хитрий погляд,
Злетить сміливо, так зненацька,
Опиниться, ну зовсім поряд.
У хмарах, кольорам дасть волю,
До купи збере, розхлюпує,
Темніші фарби і на землю,
І блискавку за мить гукає.
У мандрах з дощиком, в обіймах,
Як друзі, добре звеселиться,
Іще сильніший візьме розмах,
Довкола, все зазолотиться.
І гордо, отак крок за кроком,
Іде, усміхаючись сміло,
І де, не кине вона оком,
Краса! Осінь то справжнє диво!
26.09.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754129
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Дуб, берізка і лисичка,
зайченятко і синичка.
Сироїжки і опеньки,
підберезовик гарненький.
Оленятко і травичка,
під калиною криничка.
Боровик ось за пеньочком
золотим прикривсь листочком.
Небо, сонечко, хмаринка,
у дуплі чиясь хатинка.
Де струмок малий і мостик,
чийсь сіренький видно хвостик.
Білченя, мов парашутик,
гнучка гілка - гарний прутик.
За ялинкою вовчисько,
підійшов він зовсім близько.
-Забирайся, вовченятко!
Бо лякаєш оленятко,
зайченятко і лисичку,
білченятко і синичку.
Де струмок малий і мостик,
заховався Сірий Хвостик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754210
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Дуб дубку: - Пошелещу.
Рибка рибці: - Поплещу.
Пташка пташці: - Поспівай.
Жито полю: - Дозрівай!
Мишка мишці: - Попищу.
Жук жучисі: - Полечу.
Квітка квітці: - Розцвітай.
Вітерцеві: - Політай!
Річка річечці: - Біжу.
Зайченяточко: - Гризу.
Хмарка хмарці: - Поливай.
Клен берізці: - Підростай!
Ясне сонечко є тут.
Бджілки нам медок несуть.
Гарна пісенька дзвенить.
Ой, як хороше тут жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754217
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Учитись, учитись і ще раз учитись -
Такий у людей найвищий закон.
Щоб дурнем життя усе не прожити,
Школа дітей всіх бере у полон...
Там спочатку лиш букви, а потім знання,
Кладуть їм у розум за шаром шар...
Ця безцінна наука - життя надбання,
Буде в майбутнім для них, як нектар...
А учитель розумний, як добрий пастух,
Учнів проведе по дебрях наук -
І розбудить їх сумнів, укріпить їх дух,
І багатство душі,.. і міцність рук...
А добра наука дасть багатий врожай -
Пам'ять збереже учителя труд...
Цю науку життя, і душевності рай -
Учні у душах своїх пронесуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753223
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Маленький трамвайчик у місті маленькім
Із раннього ранку невтомно кружля,
Старанний трамвайчик, трудяга маленький,
Він возить, і возить, і возить малят.
ПРИСПІВ:
Трамвайчик маленький
По місту кружля,
Маленький трамвайчик,
Що возить малят.
Рушаємо разом, сідай сміливіше,
Дзвенить наш трамвайчик на вулицю всю,
Щоб їхати швидше і ще веселіше,
Співаємо разом ми пісеньку цю.
Простує трамвайчик по рейках маленьких,
Маленьке усе за віконцем малим,
Маленькі будинки, дерева маленькі,
Ми їдемо містом маленьким таким.
Закінчиться день, тоді вечір настане,
Трамвайчик стомився, давай, спочивай,
Ми виростем скоро, дитинство скінчиться,
І виросте з нами маленький трамвай.
7.09.2016
Пісня «Маленький трамвайчик»
https://www.youtube.com/watch?v=rDL2iUBbrhM
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753461
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017
З-під віїв сині визирали заметілі,
Сплітав очима ниті макраме буття.
Навпроти інші сірі очі захмеліли,
І гупало м*ячем живе сердцебиття.
У задумі в кутку мовчало піаніно.
Невже акорд прорізався? Який пасаж!
Торкнула заметіль оголені коліна,
Тремтіло тіло - розум охопив мандраж.
Хоч клавіші життя портьєрою прикриті,
Дуетом лине алегро в такті звуків.
І губ предивний свіжий дотик соковитий
Цілує серцем жіночі ніжні руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753344
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Він і вона - у поспіх поспіль.
Жнива зіщулились - дощі...
Вже й листопад лаштує постіль
Вкривайся, Осене, мерщій.
Він і вона образ відразу
Не відчували, не могли, -
У світ приходять не одразу
Оті: НЕ БУДЕ і БУЛИ...
Він і вона - у різні боки,
Бо гордість, - мудрості сестра,
З"явилась першою, допоки
Місили глину для ребра.
01.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753402
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Бути поряд багато літ,
Та... надихатися не можна.
У тобі розчинився світ —
Кожна квітка, травинка кожна,
Кожен сонячний, теплий день,
Кожна крапля дощу рясного,
Кожна з тих чарівних пісень,
Від яких веселіш дорога...
Бути поряд вже стільки літ,
І дивитися ніжно в очі.
У тобі розчинився світ.
Буде хай так завжди я хочу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752936
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 03.10.2017
Не легким є путь у кожної людини,
Та треба знати справжню суть,
Гідно жити кожної днини,
Не бажати нікому зла
І не заздрить ніколи нікому,
Щоб лиш любов до всіх була.
У великому і в малому,
Бо заздрість засліплює розум
І не думаємо як живемо.
Не треба робити все на обум
Про що згодом шкодуємо,
Болю завдати людині
Раз плюнуть.
Як бути завжди на вершині
Про це треба подумать.
Гідною людиною бути
Чесно пронести свій хрест
Через достаток і скрути,
Щоб переплелось все навхрест.
Цінуйте люди кожну мить,
Життя пресвітлу днину.
Дорога кожна хвилина,
Щоб не канути в каламуть,
Бо все дав вам Бог Великий
Ліси і гори й ріки,
І сонечко чисте ясне
Радійте, люди, цінуйте
Життя – прекрасне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753342
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017
Україно моя ! Моя зболена рано ...
Кров"ю стікаєш , вогнями у серці печеш,
Долю гірку тобі ,ненечко, дано,
Тяжкий хрест ти , рідненька , несеш.
Несеш моя нене , не падаєш долі,
Бо впасти сини не дадуть,
Нелегка , терниста дорога до волі,
Та по ній українці пройдуть!
Пройдуть , відвоюють , відбудують руїни,
Бо в жилах тече вольна кров!
Воскресне , розквітне земля України,
Запанує в нас мир і любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752938
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 02.10.2017
А все вона, одна вона виною,
Чарка надії випита до дна.
Що закружляла долю з головою,
Я захмелів тоді і без вина.
Щеміло серце, рвало щастя груди,
Притих понад рікою верболіз.
І дивувались, дивувались люди,
Чому в таке болото я заліз.
Я був сліпий, проте горіли очі,
Здавалось, що чекає далина…
Не міг часами спати серед ночі,
Здавалось, що така вона одна.
А потім пелена з очей злетіла
І я відчув плювок її в лице.
Забулось все - залишилися віра,
Крім віри, більш нічого не пече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753273
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 02.10.2017
Яка ж чаклунка мила жінка-осінь...
Малює вміло теплотою фарб.
Чарівність і жіночність - дивний спосіб,
Для чоловіка найдорожчий скарб.
Яка ж чаклунка люба жінка-осінь...
Сорочку вишиває золотом.
І хоч сріблястий бісер у волоссі,
Зігріє полум*ям у холоді.
Яка ж чаклунка мудра жінка-осінь...
Вино цілюще - її гарний стан.
Дружина вірна, лагідна і досі.
Лікує душу ніжністю від ран.
Яка ж чаклунка тиха жінка-осінь...
Їй ягідне намисто до лиця.
В очах любов, небесна сяє просинь.
Жіночі чари - загадка Творця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752819
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 02.10.2017
С надеждой не расстанусь никогда.
Пускай душа хранит тот тайный лучик,
Чтоб сердце согревалось в холода,
Когда мне мир покажется беззвучным...
Кощунство - убивать свои мечты,
Бросая их в объятья безнадежья...
Прошу тебя: храни в душе и ты,
Любви своей нечаянную нежность...
Храни свою красивую мечту,
Которой упиваешься ночами...
Не дай ей окунуться в пустоту
Такого безнадежного молчанья...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753125
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 02.10.2017
С утра плечам уже прохладно...
Одеться нужно - поприличней...
И дождь, вот-вот, пойдёт досадный -
Такой у осени обычай...
И я тоскую, отчего-то,
О чём-то будничном и личном...
И вновь строка в моём блокноте
Про грусть становится привычной...
Куда сбежать от этой грусти -
Душа моя тихонько хнычет?..
Как жаль, что с радостью - негусто
Бывает осенью обычно...
А осень - ст..ва в рыжем платье,
Плюёт на всякие приличья...
Опять душа в её объятьях -
Такой у осени обычай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753303
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017
[i][b][color="#c91a1a"] Новгород - Сіверський...
Древність...Слово о полку...
Князі...Гетьмани...Царі...Генсеки...
Президенти... Злі очі...Війна...[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#126e13"]Дорога вниз та вниз...Туди, де брама
Монастиря, що мохом був поріс...
Десь там, за ним - ріка. Ген - ген синіє ліс.
Вертаю часу плин - від Кучми до Адама.
Глянь в цей розлом. Чи то застигла кров,
Чи струхлий шолом в глині червоніє...
Пройшли віки...Не справдились надії
На людський розум. Рвали знов і знов
Слов'янську Землю на шматки княжата,
Котили на сусідів гніву брилу.
Коли ж самим було це не під силу -
Вели ,,поганих'' добивати брата...
Тепер - добили...Давні гречкосії,
Котрі могли і плуг і меч скувати,
Не можуть вже Землі тій раду дати
І туляться... до мачухи - Росії.
Тулились би і далі - та Росія
Подумавши - покинула Союз...
Свій шлях... Та - хижа давня шия!..
Воєнщина... Зелені...Сльози муз...
Стою... Дивлюсь... Родимичі... Древляне...
Що їм було ділити - спільну долю?
Щоб потім в Переяславську неволю
Побігти разом..? Тяжко...Серце в'яне...[/color]
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752782
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 02.10.2017
Купа часу перейшло, як не була м з внуком,
Хлоп юш певно вигнав фест, бо я стала клюков,*
В інституті сі напевно на доктора учит,
Не так легко сі дає- та сі бідне мучит.
Написала ми невістка, би м сі з ним зустріла:
Трохи розуму втовкла...то колись я вміла.
Так їм сина муштрувала, не треба і войска-
Всьо робив, шо я казала- закупи, "авоська".
Приїхала я до Львова, заходжу до парку,
Сіла си спочити трохи на ту крайну лавку.
Ходіт люди різні туткай, хто як себе баче:
Різно вбрані, вгодовані- життє тут собаче.
Вигулюют таких псів, та такої масти:
На шнурках тримают моцно, би не можна вкрасти.
Сиджу...сонце ми пригріло, чоло ми спотіло-
Підійшло якесь таке... коло мене сіло.
-Привіт, бабка, як діла, як живеш старуха?
Як їм глянула на нього, то ми впали вуха.
Чось волосі дибки стало, в руках фляшка пива:
Та до чого молодьож нині сі скотила?
-Шо то, внучку, є таке, шо сі з тобов стало?
Жи волосі дибки стало, скілько псів сі гнало?
Зи страху напевно сину портки ти намокли,
Так ті бідного обдерли- жиби вони здохли.
- Шо ти, бабка, понімаєш, то мода такая,
Штани в латках та у дзюрах- голова лисАя.
Я сі злєкла, шо вно меле- дурнувате видно,
Ліпше би м ті не стрічала, так ми було стидно.
Шось ше хтіло говорити, та я му не дала,
Таких нервів назбирала- би в землю загнала.
Вгвинтила би го нині, як тутого хроба*
Би молодша трохи була, аби не хороба.
Але юш му дала нині добре прикурити,
Жи ми буде памітати, доки буде жити.
Який з нього буде доктор, то богу відомо,
Вліпила му поза вуха, вигнала додому.
Так втікало по між корчі*, як би пси сі гнали:
- О таке то виховані колись діти мали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723946
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 02.10.2017
Только дождь заморосит,
Так печаль воочию
Желтизной зашелестит,
Выйдя на обочину...
Не ко мне ли ты, печаль,
Позолотой выткана..?
Знаешь, мне уже не жаль,
Что тобою выбрана,
Хоть порой ты глубока
До Её Высочества...
Нынче ты, как лист, легка -
Шелест одиночества.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752711
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 02.10.2017
Я, не озираючись, піду
Звідти, де нікому не потрібна.
Скоро замете пороша срібна
Кожен слід мій на твою біду...
І знайти уже не пощастить,
Як колись таланило нівроку.
Хтось колись мої почує кроки
І благословить щасливу мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753072
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 02.10.2017
Поглянь у очі - в них веселий сміх
І чиста хвиля, що у берег б'ється.
У тих очах такий чарівний світ,
Що ласкою у серці озоветься.
Учителько моя! Добра і привітна.
Ти, зіронько ясна! Яка ж для нас всіх рідна.
Бо там, де ти, завжди сміються діти.
Навчаєш нас життю радіти.
Учителько моя! Світла і ласкава.
Із нами ти щодня, бо нам усім, як мама.
Хоч як птахи, у світ ми вилітаєм,
Та любим тебе й пам'ятаєм.
У тих очах весна цвіте в маю.
О, скільки в них і доброти, і ласки.
Я так люблю учительку свою!
Вона веде нас у життя із казки.
Учителько моя! Добра і привітна.
Ти, зіронько ясна! Яка ж для нас всіх рідна.
Бо там, де ти, завжди сміються діти.
Навчаєш нас життю радіти.
Учителько моя! Світла і ласкава.
Із нами ти щодня, бо нам усім, як мама.
Хоч як птахи, у світ ми вилітаєм,
Та любим тебе й пам'ятаєм.
Поглянь у очі - в них веселий сміх
І чиста хвиля, що у берег б'ється.
У тих очах такий чарівний світ,
Що ласкою у серці озоветься.
Учителько моя! Добра і привітна.
Ти, зіронько ясна! Яка ж для нас всіх рідна.
Бо там, де ти, завжди сміються діти.
Навчаєш нас життю радіти.
Учителько моя! Світла і ласкава.
Із нами ти щодня, бо нам усім, як мама.
Хоч як птахи, у світ ми вилітаєм,
Та любим тебе й пам'ятаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753278
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 02.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2017
Пустынный дом,пустынный склон,река,
Бурлящая вином иллюзий.Роли
Все розданы.Ответов нет. Века
Пройдут,пока ты отречешься боли.
Останешься неузнанной.Иной.
Сквозит пыльца в окрестностях Миссури.
Жемчужный дождь.Янтарный вечер.Зной.
Кто здесь твои припомнит поцелуи,
Пронзающая черную дыру,
Мадонна с исцеляющей улыбкой?
Крепись,принцесса, полночь на кону.
И лунный свет сегодня слишком липкий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721346
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 26.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lv2NuXbEAk4
[/youtube]
Смуток - дуже м"яке і приємне слово.
Енн Райс.
Котивсь туман клубками річкою.
І сум осінній поряд плив.
Осінь йде вже звичною доріжкою.
Він і мою душу полонив..
Та це не сум, це - ніжний смуток.
Благородний із усіх щедрот.
Почуттів, що в серці цілий жмуток.
Це в житті вже інший поворот.
Іноді бува і в щасті сумно.
Хочеться поплакать просто так...
Довго сумувати нерозумно,
Бо життя прожити треба всмак.
Це не привід, що пройшло кохання,
Що короткі й непогожі дні.
В душу не пустіть розчарування.
Хай оце залишиться на дні.
Смутком треба просто керувати,
І не йти на поводку в душі.
Треба просто всьому міру знати,
Хоч частенько йдуть в душі дощі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751968
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 26.09.2017
У вільному польоті, мов комети,
Осколки серця сипались з небес.
Збиралися слова в палкі сонети,
І вже не зупинити нам процес.
Блукали містом тіні й силуети,
Тебе шукав я в тисячах принцес.
Розбилися ті наші дві планети,
Скажи мені, у чому був весь сенс?
В гармонії життя? А може, просто
Я так хотів, що б ти була моя.
Залишився тепер лиш тлінний простір,
Примарою літаю в ньому я.
А з неба заглядає знов у гості
Далека наша, сяюча зоря.
© Володимир Верста
Дата написання: 23.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751855
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 26.09.2017
Мій дар для мене – зболене прокляття.
Фальшиві нотки вічності в руках.
Душа згоряє, серце під закляттям
Любові прагне, тонучи в словах.
Мій дар – пусте, лиш тліюче багаття.
Холодний лід, що сковує в думках.
Вже відцвіло божественне латаття,
Та мерехтить по сяючих струмках.
Мій дар – шляхи космічної безодні,
Завжди здавався він мені сумним,
Але приймаю я це до сьогодні,
Хоч бачу по дорозі тлінний дим.
Прокляття? Дар? Виблискує в імлі.
Вирішувати це вже не мені...
© Володимир Верста
Дата написання: 11.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745662
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 26.09.2017
Мимо мене йшла через полечко
Моя доленька, моя долечка.
Наливалося в полі житечко,
А вона сама, як та квіточка.
Ой поглянь, поглянь, моя долечко.
Це ж для нас цвіте навкруг полечко.
Обніму тебе, моя рідная.
Доле гарная! Доле світлая!
Подивилася навкруг долечка...
Гарно й справді тут квітне полечко.
Зупинилася. Усміхнулася.
Та й до мене ще пригорнулася.
Ой поглянь, поглянь, моя долечко.
Це ж для нас цвіте навкруг полечко.
Обніму тебе, моя рідная.
Доле гарная! Доле світлая!
Ой веселая моя долечка,
Цілуватися любить в полечку.
Аж до раночку серед житечка
Тут була зі мною моя квіточка!
Ой поглянь, поглянь, моя долечко.
Сходить вже для нас ясне сонечко.
Проведу тебе, моя рідная!
Доле гарная! Доле світлая!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751967
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 26.09.2017
В позолоченій спідниці, пішла до криниці,
У рядочок чорнобривці, схилились дівиці,
Королева, ота хто, пані- осінь це жовтнева,
Кришталева роса іскрить, п`янка чебрецева.
І вербичка, радо зранку, зустрічала бранку,
Вже спіймала жаринку, то ж одягла хустинку,
У багрянець косички, гарненькі у вербички,
Вже й сухенькі листочки, зажурились синички.
Горда осінь крокує, та коси розпатлані,
У жупані сизім, розляглася у тумані,
Золотіє землиця, травичка багровіє,
Вже повіє вітерцем, аж холодом провіє.
Ми зустріли осінь, то ж лелеки відлетіли,
Спорожніли місця, уже й поля почорніли,
Зникав день, притомилась, у річці причастилась,
До землиці вклонилась, між трав загубилась
25.09 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752203
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017
Ні про що нам шкодувати не потрібно, ми не усе побачимо здаля, без помилок в нас не буває хлібно, а без синиці, не спіймати журавля! У гороскопи віримо й прикмети, не з усіма знайдемо діалог, після падіння часто стрімкі злети, а без поразок не буває перемог! Тож вище голову, розправте свої плечі, зробивши висновки робіть рішучий крок, в душі не має бути порожнечі, вистачить місця всім біля зірок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752278
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.09.2017
Очі порожні, порожня душа,
Зараз у них — цілковита безвихідь.
Замість підтримки дали одкоша.
Розпач поглинуть ці вулиці тихі.
Де їй подітися у чужині?..
Хто її в теплу оселю запросить?..
Боляче ранять віконні вогні,
Мирно згасаючи: "Спати час, досить..."
А в Україні десь зараз — весна,
Вдома родина вкладається спати...
Як би припала вона до вікна
Того, з якого дивилася мати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751709
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 23.09.2017
[youtube]https://youtu.be/pw69nky9ens[/youtube]
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcR7S-uXYsnaLZcpuHQqM0yaG9HUAacrV_QqoD-mUdZX2rYhGcBF5A[/img]
[color="#730808"]Вже грає на полин-сопілці осінь,
І тугою бринить в моїй душі.
А я дивлюсь на сиву неба просинь,
Яка лягає смутком у вірші.
У спогад днів я золотавих лину.
Їх вересень нам щедро дарував.
А час летів крізь нас все мимо й мимо-
Той знає, хто по —справжньому кохав...
Ми слухали мелодію осінню,
Купаючись у барвах кольорів.
Обох нас гріли почуття нестримні,
Коли на зустріч ти мені летів.
Тоді весь світ навиворіт ставав.
Найкращі ми були у нім актори.
Сюжет цей нам Господь намалював
І об'єднав у дві щасливі долі.
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751683
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017
Солнце раннее сливою жёлтой медовою
Смотрит ясно из волн-облаков.
Осень бодрая стелет дорожку ковровую,
Разливая напиток богов.
Пронесётся стремительно птицею вольною
По затихшему саду с дождём.
Заиграет звучно светомузыкой сольною,
Листья красками охры зажжёт.
Медной россыпью-пледом на землицу приляжет,
Хризантем раскроет ресницы.
А в вечернюю пору сказок листьям расскажет,
И приснится рыжей царицей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751687
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017
Душею скрипки граю лиш тобі,
І ллється музика життя.
Спішиш до мене сонцем із юрби,
Несеш проміння - почуття.
І кожної торкаєшся струни,
Бринить мелодія в руках.
І наяву, і в чарівному сні
Єдиний ти в моїх думках.
Не обірви сердечної струни,
Бо музика звучить для двох.
Теплом кохання ніжно огорни.
Любов подарував нам Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751045
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 22.09.2017
Літає павутина примою в повітрі,
Нюанс плете любові міражем.
І ллється бабиного літечка палітра,
Складає візерунок вітражем.
І швидко час злітає, мов легка пір*їна,
Вже осінь дефілює у вбранні.
Із золотого листя встелена перина,
А я сказать не можу "так" чи "ні".
Червоної калини кетяги дозріли,
І як туман проникла сивина.
І де блукав до цього погляд милий?
Очей осінніх скаже глибина.
Сріблястою душею сплів вінок із мирта,
Зелений спалах світла від стебла.
Роки пройшли. Від іскри запалала скирта,
Додало літо бабине тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750909
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 22.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2017
Вновь приходит та пора,
Часто вспоминая, -
Как гуляли до утра...
Ждали как трамвая...
***
Когда с парковых аллей
Лист на мостовую
Одеваться потеплей, -
Я просил родную...
***
Время то, где Ты ждала,-
Не вернуть обратно
Счастье дать лишь Ты смогла,
Всем теперь понятно.
***
И на жизненном пути,
В будней хороводе-
И замены не найти,
Нет таких в природе!
***
Оказался яркий мир
Зоной отчужденья,
И не найден элексир-
Те забыть мгновенья
***
Отыскать бы дверь туда,-
Где мир наш с Тобою,
Где мы вместе навсегда,
Чувства с добротою
***
В мир заботы и тепла,
Доброты и веры,
Где любовь была цела
Были дни не серы.
***
Глядя фото улыбнусь,
И не забываю....
Снова в мир наш окунусь,
Где Тебя встречаю....
***
И подступит теплота
К пожилому сердцу,
И опять мыслишка та,
Где найти ту дверцу???
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751387
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 22.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2017
Летів, сильний вітер, розгулявся,
Дерева схиляються в поклоні,
Пішов? Зі мною не попрощався,
Не лиш, у холодному полоні.
За руку, візьми ніжно і теплом,
Зігрій, моє сердечко і душу,
Відчуй, бажання, гаряче тіло,
Стіну, муровану між нас зрушу.
Спинюсь? Ні, ні перед чим, милий знай,
Любов, моя, сильніша за вітри,
Тож дружбу, не руйнуй, серця не край,
Бо коханню, нашому, ще цвісти!
20.09 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751535
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 22.09.2017
- Чувства - это беспредел...
Я, как заживо сгорел,
Утонул без крика "SOS",
(Благо - не подвёл насос) -
Кинуло на амбразуру...
Маня, ты прикрой фигуру -
Чтобы подвиг повторить,
Надобно перекурить...
- Ваня, тю.., ты днём не спал,
Что так быстро подустал ?
Или дров ты нарубил
Иль Бурёнку подоил,
Или выкопал картошку,
После - сделал нам окрошку ?
- Чтобы ночью воевать,
Днём, Маняша, нужно спать.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751648
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 22.09.2017
Ходити по колу розбитих, забутих шляхів,
За контуром ліній палає моя свобода!
Знайти б своє місце поміж тих небесних птахів…
Та піниться в келиху й кисне гірка насолода…
Занедбано все! Принишкли слова у жалі́!
В утраченім небі не видно дороги до трону.
Усоте по колу… відплили мої кораблі…
В тривимірнім царстві одна поправляю корону…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749818
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 17.09.2017
[i] Не виглядай, як хмари розійшлись,
Бо не твоя... твоя була колись.
Ліна Ланська[/i]
Мені пора… А ти не маєш крил.
Змітаю сніг / і де в цю пору взявся?/
Заварюю міцний дев'ятисил -
До рани… потерпи, не озивайся.
Я ще прийду у наш холодний сад
В часи дощів, вітрів і сніговіїв.
Допоки розцвіте.., а втім, назад
Не повернуся! Не плекай надії.
Хіба лиш в снах, з очей зелених «блись»,
Незрима Мавка зникне берегами.
Та не твоя… твоя була колись,
Тепер замкнуте небо ланцюгами.
Мені пора… за обрієм жеврить.
Не вий на зорі, сам зализуй рани.
В мені наш сад зів'ялий теж болить...
І під крильми ще кровоточать шрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744737
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 17.09.2017
В осінній сон заглянув Листопад:
"Тук-тук, ти ще не спиш?
Я поцілую лиш..."
Короткий сон і ніч така скупа.
До Осені, багрянцями бентег,
Летів кленовий лист,
За пазуху скотивсь...
Лоскоче сни похмілля золоте.
Оголеній і заспаній уже,
Перина та м"яка -
Обійми вишняка, -
Хмільною хіттю ночі стереже.
Знічев"я, в сни загляне Листопад,
І помахом серпа,
Як туга проступа,
Розріже смуток спалахом розрад:
Не зрадь, прошу, не зрадь...
16.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750835
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Він так довго її шукав,
Придивлявся до перехожих,
В круговерті буденних справ
Мріяв... завтра зустріне може.
Тільки Доля водила повз
У бурхливому часоплині…
Дарував він букети роз,
З'ясувалось, не тій людині.
Змін на краще вже не чекав
Та, лицем повернулась Доля
І тепер у одній з держав
Врешті ДВОЄ "їдять пуд солі".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750600
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Життя-буття, це дивна штука,
на жаль до краю добіга...
Он вже у двері вперто стука,-
"кістлява баба" з-за бугра...
Давно минуло моє літо,
до кінця й осінь добіга.
Та ніби ж й сонце мені світить,
й вечірня зіронька морга.
Отож і хочеться ще жити,
сповнитись ласки і тепла,
нектар життя іще попити,
та й не тримать у душі зла...
Та час не можна зупинити,
прийде зима глуха й німа,
в теплі ще хочеться пожити,
а у зими його нема...
Зима прийде уже не в гості,
вправно качатиме права...
І як втриматись на помості,
коли так холодно бува?..
А люди ж в"януть, як і квіти,
ще й їх неправда допіка,
а ще ж так хочеться радіти,
хоч ноша й стала нелегка...
Краса і молодість минула,
як у річках спливла вода.
В дугу життя мене зігнуло,
і вкрила порохом нужда.
Мене рокам не підкорити,
і незляка мене зима.
Собі на радість буду жити,
нехай "кістлява" ще дріма!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750525
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 16.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2017
Наші мами, на жаль, не вічні.
Їм відміряно небагато.
Щоб заглянути їй у вічі
На поріг колись ступиш хати.
Поцілуєш хустину в сінях,
Що роками вона носила
Й зрозумієш в цей день осінній —
Повернути її несила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750456
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 15.09.2017
Загубила осінь у саду намисто.
А воно красиве, а воно іскристе!
Зібрав у разочок буси-намистини
вересень дбайливо... буде для калини.
Загубила осінь хустину квітчасту.
Дощі зарясніли... ідуть часто-часто.
Обриває вітер листя золотисте,
а воно красиве, а воно іскристе!
Розсипала осінь золоті зернята,
щоб родила нива коровай на свята.
Ще грибів сипнула в лісі, під дубочки,
малі їжачата їх збирають в бочки!
Козенятам ріжки трішки підкрутила.
Рибеняті в річці хвостик золотила.
Каченятам - крильця, щоб гарно літали.
Яблучка малятам, щоб всі підростали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750513
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 15.09.2017
Ой, де ж, ти, літечко – агов,
На тебе, я чекаю знов,
Ти ніби, було й не було,
Навіщо, так швидко втекло.
Давно сховалася бджола,
Затихла… снить матіола,
Нема, вже пахощів, туман,
Гуляє, скрізь, немов шаман.
Та ясне, сонечко встає,
Та мало, нам тепла дає,
В обійми візьме вітерець,
Багряний, лист як прапорець.
Колише, тихо шле привіт,
В осінню казку попав світ,
ДощИк хлюпоче, за вікном,
Напевно, літо було сном.
07.09.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750615
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017
Тобі – моя кохана,
Любов свою дарю
І щастя, так незнане,
З тобою розділю.
Немов би той барвінок,
Ти – зацвіла в душі…
Щоб був не хмурим ранок
Тобі пишу вірші.
Краса!.. Не намилуюсь
Багаттям неземним!
Коли вже розцілуюсь
Із космосом твоїм?
Далека – недосяжна,
Мов зірочка горить,
Твоя краса безмежна
В очах моїх бринить.
Не можу відвернутись –
Магнітом тягне даль…
До ранку не заснути,
Така в мені печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750642
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017
Його вважають хитруном,
Це не казковий, діти гном,
Він має лапи, довгий хвіст,
Що завжди замітає слід.
Отак тікає від біди,
"Сухим виходить із води".
Ти лише добре пидивись,
З ним не дружи.Це хитрий...(Лис).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746905
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Поспели жёлтые черешни:
Упругий вид и сладкий вкус.
Какая солнечная нежность!
Рукой легонько прикоснусь.
С горчинкой ягоды немножко.
Играют спелые бока.
В моей ладони тонконожка
И плод светящийся слегка.
О жёлтая черешня, диво!
И хоть горчинка в сладости,
Как ты, и я жизнелюбива,
Рассвет встречаю с радостью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747012
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Розбуди мене. Як прийдеш.
Розбуди мене поцілунком.
Біль без тебе немає меж.
Одаруй ти таким дарунком.
В мене в ліжку якісь чужі.
Це, щоб якось все забувалось.
І здається-я на межі...
Ніби тілом наторгувалась.
Та все добре. Та... Не зважай.
Я вже звикла самотність гнати
Десь до тебе... В нас був свій рай.
Ми могли там лиш вдвох літати.
А що інші? Вони ж не ти.
Ні з одним я ще не летіла.
Боже, досі горять мости,
Що спалив. Ніби палиш тіло...
(Обіцяв. Що колись... Горіло?..)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746991
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017
[color="#b700ff"][b][i]Твоя душа - нежнее шёлка,
В ней соловьи всегда поют.
Я - ниточка, а ты - иголка;
В тебе нашла я свой уют.
Твоя душа - мне дом родной;
И для меня в ней много места.
Я не уйду, ты дверь закрой...
Я лишь в ее стенАх воскресла!
И всё теперь уже не важно;
Твоя душа - мой вечный храм.
С тобою мне уже не страшно:
Душа к душе...и ты...не сам.
01 07 2017 г
Виктория Р
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740483
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 20.08.2017
Чудесной встречи - дивный миг
Произошедших откровений…
С каким порывом, с упоеньем,
Красу небесную постиг.
Тобой любуясь, наслаждался -
Как божество боготворил…
И, сколько ночью было сил -
Живой природой упивался.
Как ты мила,умна... Красива!
Не дрогнув, бросилась ко мне.
И наяву, как в страстном сне,
Мы чувства вышили курсивом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746596
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 20.08.2017
У тебе дивний настрій
Тебе я не розумію
Відкрий свою душу
І я тебе зігрію
Ти у мене як флюгер
Звідки вітер повіє...
Хочеш щасливою бути?
І я тебе зігрію
Бажання твої дивні
Пусти мене в свої мрії
Ввечері на хвильку вийди
І я тебе зігрію
Ми разом пережили
Різні життєві події
Давай просто жити
І я тебе зігрію
Мої почуття чисті
Мов квіти польовії
Не сумуй кохана
І я тебе зігрію
29.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744634
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 16.08.2017
На душе и кошки не скребут,
И в то же время как-то неспокойно.
Спросить бы у кого совет - так не поймут,
А осудить все могут - это просто.
Просила сердце я утихомирить такт,
А оно бьется все быстрей и громче.
Вся жизнь - спектакль, и мне давно нужен антракт,
Чтоб не сойти с ума от одиночества.
Идет игра. И время не стоит.
А сценарист дописывает роли.
Надеешься, что человек тобою дорожит,
А он, как все - случайный перехожий.
Остановить игру - покинуть душный зал,
И выйти в жизнь с театра одного актера.
И научиться наново смотреть, любить, дышать.
Да, жизнь спектакль! Только не всем подходят свои роли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746134
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 16.08.2017
блукала посмішка…твої вуста хмільні
без слів щоразу обіцяли насолоду,
спинявся час , зникало слово «ні» ,
втрачавши глузд, знаходила свободу
блукало щастя на твоїх губах,
та ніжний присмак розчинявся
коли байдужість пестив ти в руках
…но як же ти чуттєво грався!
любов в тобі не знайде затишку ніяк
бо прагне нас безмежно і відверто,
та на тобі залишила свій знак -
зсередини пече чуттєво й вперто
нехай блукає щастя, і душа
нехай ятрить, і спокій відбирає
ота любов з небесного ковша -
…моя душа тебе благословляє
©Олена Зінченко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742870
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 16.08.2017
Як часто залишають сили, коли до щастя - лише крок,
Останні двері відчинити слабшає рука…
Страхи бентежать, сумніви і докори сумління,
Коли нарешті бажаний приходить строк -
Як вислизає з рук матерія тонка.
Так дехто скаже: то ілюзії, а це – прозріння.
Неначе не за щастям біг, а рухав жереб долі,
Щоб тільки не спинитися напівдороги,
Забіг шалений часто рятував від самоти.
Ти думав: чи підвладне щастя нашій волі?
Таємні двері де , чом щільно заросли пороги?
Якщо щасливі є, тоді чому не ти?
Та знай: хтось - підсвідомо, інший найзавзято -
Зробили крок останній – наче в смерть ,
І саме так помер у серці нещасливий,
А народився інший, вільний,Бог йому за брата.
Цей катаклізм новим заповнив душу вщерть.
На мить чи на роки – ЦЕ щастя незрадливе.
© Олена Зінченко 2017
Слідуй за своиї натхненням , і Всесвіт відчинить тобі двері там,де раніше були стіни.
Жозеф Кембелл
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745452
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 16.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2017
Вечір пахне липою і м'ятою,
Дихає теплом на повні груди.
Зачинилась фірточка за святами,
Добру згадку залишивши людям.
Зорі мерехтять у небі з повнею
І на підвіконні кіт муркоче.
Щедро зорепадить літо втомлене
Мрії щоб збулися всім охочим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741389
дата надходження 10.07.2017
дата закладки 16.08.2017
Хоронить країна. Хоронить родина,
Трагедії різні за суттю і змістом.
Народ проводжає геройського сина,
Стріча на колінах його рідне місто.
Вона ж цих людей зневажала відверто,
Хоч розкошувала за їхній рахунок.
Дві різні трагедії, різні дві смерті -
Реалій сьогоднішніх наших малюнок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745552
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Я втікала від тебе кудись на вокзал,
У пусте, незбудоване місто на світі.
Я гортала у поїзді старий журнал,
Щоб твоєю відсутністю геть не здуріти.
Я не знала, що буде колись й через рік.
Я шукала кімнату, де з вікон ті зорі,
Що не світять нам разом. Ти мій чоловік.
Ти мене так шукав! Та я сотні історій
Проти тебе... Собі... Два закоханохворі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746287
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Відпусти мене в ніч, де цілуються з хмарами зорі,
Де молочний туман на світанні лягає в луги.
Нам затісно удвох у бурхливім життєвому морі,
Та і щастя ріка віддаляє від нас береги...
Відпусти... прожени!!! Всеодно вже нестерпно від болю.
Не сама ніби йду... так малюють майбутнє зірки.
Напророчили нам розіпнуту вітрилами долю.
Я в покорі прийму її вирок полинно-гіркий.
Я за обрій піду, своє серце залишу з тобою,
Бо ж без тебе мені, як колоссю в жнива без зерна.
Я напевно слабка... за любов не готова до бою...
Відпусти мене в ніч, бо для дня я занадто сумна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736312
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 16.08.2017
Надворі весна. Одного ранку яскраве сонечко світило мені прямо в кімнату. Його промінці неначе витанцьовували на підлозі і мерехтіли на моєму ліжку.
Лежу, чекаю бабусю, щось не чути… Напевно на подвір`ї дає їсти курям. Тато, як завжди в цю пору на роботі, а мама десь пропала, вже кілька днів вдома немає. Бабуся сказала подарунок привезе, а я боявся - може захворіла, бо така велика ходила, повненька, мене на руки не брала. І я не міг її обійняти, все кричала, - »Обережно».
Ой що, це?! Чую під`їхала автівка, швидко до вікна, бачу бабуся стоїть біля хвіртки. Від здивування, аж рот відкрив, до кого ж вона так усміхається? Тато несе якийсь великий пакунок перев`язаний рожевими стрічками, а у мами великий букет троянд , вона радісно позирає до мого вікна. Хочу швидко до них, але ж у піжамі не побіжу, будуть сваритися, називатимуть малим, а я ж уже майже дорослий, мені ж скоро чотири роки. Поки одягнувся, чую скрипнули вхідні двері, отже, всі вже в хаті..
- Ось і я, синку, любий! - сказала мама.
Я з цікавістю дивлюся на маму. О, вона вже не така здорова, побіг до неї, вона присіла на стілець і взяла мене на руки. Цілувала, обіймала, гладила по голові і заглядала в очі. Я радо горнувся, поцілував у щічку, бо ж дуже скучив,
- Мамо! Де ти так довго була? Я так сумував за тобою! Весь час була вдома, а одного ранку встав, чекав, а тебе все нема й нема.
- Тож бачиш, ходила за подарунком, - показала рукою на ліжко.
Той подарунок лежав, трохи ворушився. Я ж хлопчик вихований запитав маму,
-А можна подивитися? Це тільки мені чи всім подарунок?
Дорослі засміялися .
- Синку це подарунок для всіх, а насамперед для тата, бо він дуже хотів його. А тобі і нам з бабусею він теж сподобається, побачиш ,- шепотіла мені мама на вушко.
Вона відправила мене почистити зуби та обов`язково мити руки з милом, тільки тоді можна подивитися цей подарунок.
Я швидко, підплигуючи вискочив з ванни, стою біля ліжка, тато дивиться до мене з усмішкою, розв`язує стрічки. Ого , бачу маля лежить, кліпає оченятами, почало махати ручками, потім скривилося йрозплакалося.Я від здивування, почухав свого чубчика, втер рукою носа - це в мене звичка така – подивився здивовано на маму.
Вона взяла маля на руки ,
-Ромчику, це твоя сестричка Даринка. І тепер вона, напевно хоче їсти - мама відвернулася і приклала дівчинку до грудей. Вона смоктала із заплющеними очима.
А мама усміхалася до неї. Я чомусь відразу почав ревнувати, дивився з -під лоба, відкопилив губу і відвернувся до вікна. Роздумував собі - оце так подарунок, нічого собі!
А потім бабуся давала команди, мама і тато не заперечували, в усьому її слухалися, що і як треба робити.
Нарешті Даринка лежала у візочку колясці. В моєму візочку, а я ще думав, нащо це бабуся дістала його з горища -тепер все зрозуміло. Зрозумів я і те ,що в нас стала більша сім`я, не тільки є синочок, а від сьогодні , ще є донечка.
Маленька дрімала в колясці, а мама довго стояла поруч, усміхнено дивилася, то на мене, то на неї,
-Ромчику, а ти помітив, що волосся в Даринки чорненьке, як у тебе?
-Помітив, помітив! Ти довго тут будеш? Все любуєшся нею, а я вже їсти хочу, - пробурмотів я.
Раптом з кухні погукала бабуся, - Гайда всі до столу, час снідати!
У відразу пішли до кухні. Бабуся у нас, як командир, не любить, коли, хтось її не слухається, тоді сердита ходить весь день. То краще слухатися, щоб не було непорозумінь.
-То це в нас свято ! - вигукнув я, сідаючи за стіл.
На столі смакота, ковбаска, сир, мої любимі голубці і торт. Я найбільше люблю ковбасу і торт. У нас таке рідко буває, бабуся готує їсти завжди все смачне, тому мама говорить, що краще їсти домашнє.
Я дивився на всіх, які вони веселі, усміхнені . Тато відкоркував пляшку вина, наливав у фужери, а воно пінило, шипіло, ледь не вискакувало звідти. Потім пили і вітали один одного з поповненням у сім`ї, а бабусю привітали з онукою. Про мене теж не забули, вітали з сестричкою і бажали всім здоров`я.
Всі мовчки стали їсти, я дуже швидко з` їв ковбасу з голубцями, ви б тільки знали, як смачно! Ще коли дивився на торт, аж слинка текла, майже не помітив, як з’їв усе, що поклали мені в тарілку.
Бабуся поглядала на мене і час від часу усміхалася, підморгнула.. Вона загалом добра бабуся, мене любить і казки розповідає й допомагає одягатися, як мене бере лінь. Щоправда, коли буває в мене малий біс вселиться, як вона каже, буваю неслухняним. Тоді вона мене навіть у куток ставить, але ж заслужив - сам знаю.
Після сніданку тато сказав, що підемо на подвір`я, що я йому дуже потрібен, є для мене робота. Мама пішла в кімнату до Даринки, а я подумав, що вона з нею буде робити? Та й відчинив тихенько двері,щоб підгледіти. Насправді вона нічого не робила, лягла в ліжко відпочити – подумав я і вже доганяв тата, а бабуся залишилася хазяйнувати у кухні..
Тато вже за сараєм рубав дрова, я здивовано запитав,
-Що будемо палити пічку? Хіба в хаті холодно? Нащо дрова рубаєш?
- Так, треба пропалити, будемо ввечері купати Даринку. Та і взагалі рубаних дров немає вже, треба заготовляти потроху на зиму.
-Тату, так до зими ж іще далеко. Розповідала бабуся, що має бути літо, обіцяла, що буде навіть спекотно, - продовжив я розмову з татом і носив нарубані дрова, складав під навісом, біля сараю.
Уже заморився, присів на порозі і захоплено дивився на тата, який він у мене сильний. Так багато нарубав дров і не втомився, от би мені бути таким, «міцним горішком! стати, як бабуся його називає.
З городу йшла бабуся, несла зелену цибулю та петрушку,
- Пішли Ромчику, досить, заморився, очі, як у тумані, пішли, сонечко моє, відпочинемо.
Я люблю, коли вона мене так називає, задоволено подав руку, відчуваю, що ноги мов не мої, ледве потягну їх, не слухаються мене.
Бабуся зняла з мене одяг ,
-Іди вмийся, замурзаний з тими дровами і захопи гребінця, чубчика свого розчеши, бо як у півня.
Я миттю у ванну, а й справді, чомусь розчервонівся. Умився, причесався, забіг до мами в кімнату.
Вона знову годувала мою сестричку. От нічого собі, подумав, така ж до їдла, як я, я теж люблю поїсти.
Бабуся принесла мені склянку молока і пиріжок, я з задоволенням їв і запивав його молоком . І думав, я швидше впораюся чи ні. Вже немає пиріжка і немає молока, точно - я першим закінчив їсти, був задоволений, що перегнав її. Поставив склянку на столик біля мами, вже не мав сили, то ліг на диван і чув, як хтось накриває мене простирадлом, встати не міг, здолав сон.
Прокинувся від плачу, Даринка вередувала, мами поруч не було. Я заглянув до неї, вся червона , а поруч лежить соска.
Аж тут зайшла мама,
-О Ромчику! Дай їй сосочку, напевно їсти знову хоче, я зараз прийду.
Я приклав їй соску до губ, вона відразу вхопила її і чмокала, трохи дивно та більше не плакала. Мабуть вона смачна, що мовчить, якось треба буде спробувати, вирішив я.
Надворі почув голоси, до хати зайшла Маринка з мамою.
- Ромчику ,йдіть поганяйте в м`яча на подвір`ї.
Я дуже зрадів своїй подружці, вона жила поруч і всього на пів року була старша за мене. У неї красиві сині очі, бабуся, каже, як квіти – волошки.
А волосся світле, не таке, як в мене, весь час заплетена косичка, а в ній синьо-жовта стрічка. Вона каже, що тепер модно так заплітати. Ми з нею завжди дружно граємося, я , як хлопчик, повинен завжди захищати дівчаток, тому багато в чому їй поступаюся. Так мене тато навчив.
- Мамо ,я покажу Маринці нашу Даринку, можна?
Мама кивнула головою і я задоволено взяв Маринку за руку, підвів до візочка. На жаль Даринка на нас не звернула уваги, натягує соску, час до часу трохи кривиться.
- Мамо вона зараз буде плакати, бо кривиться, - гукнув я.
- Так ,синку, зараз буде їсти, а ви йдіть грайтися надвір.
Ми з Мариною відразу пішли на кухню, бо бабуся погукала.
Їли смачний зелений борщ зі сметаною. Потім, задоволені гралися на обійсті.
-Ромчику, а ти не покинеш зі мною дружити, як Даринка підросте ? - запитала Марина.
Я підійшов і шепотів їй на вушко, щоб часом ніхто не почув,
-Ти що, я ж тобі присягався. Хіба забула, будемо дружити все життя. Я слова дотримаю.
Ми довго гралися і вже надвечір я проводив Маринку до її хвіртки, вона задоволено махнула рукою, усміхнулася,
- Давай до завтра, друже!
В хаті було тепло, пахла трава і з ванної чути голоси, мама з татом купали Даринку.
Я тихенько притаївся біля тата і дивився на закутану в пелюшки сестричку - вона лежала у воді, обличчя стало рожеве, стулила уста бантиком і кліпала оченятами. Мені було дивно, мабуть їй подобалося, мовчала, не плакала і навіть не скривилася.
Я вперше бачив ,як купають маленьких, було цікаво.
-Синку, стань трохи осторонь, щоб не заважав, - попросила мама.
Задоволено посунувся, радий, дивився на маленьку сестричку, яку вже звільнили від пелюшок.
Які ж у неї маленькі пальчики! Так і хочеться помацати , але ж знаю, що не можна.
Мене погукала бабуся, вже стояв перед нею,
-Сідай повечеряй і готуйся спати, хай там самі справляються, вже побачив, як купають, тепер не заважай.
Я швидко з`їв солодку гречану кашу з молоком і пішов у мамину кімнату.
Мені так хотілося спробувати на смак соску, чому так сподобалася Даринці? Мама колись розповідала, що я молоко довго пив з пляшки, через соску та я ж цього не пам`ятаю.
Озирнувся, причинив тихенько двері і взяв у рот соску. Тю, якась гумка, чи ,що ? І не солодка і не гірка, ще чомусь твердувата. Витягнув і поклав у склянку з водою, бо бачив так мама робила. Що в ній доброго? Навіщо дають сестричці ? Так і не зрозумів.
Уже почув голоси, тато ніс закутану у великий махровий рушник Даринку.
- Ромчику тепер не заважай, на добраніч, бабуся казку прочитає
- мама поцілувала у щічку, підморгнула і розвернула мене за плечі до дверей. Я все зрозумів, їм тепер не до мене, пішов до бабусі. Вона вже чекала.
Я, як завжди, швидко зробив усі вечірні процедури і вже лежав у ліжку. Бабуся, почала читати казку, а я все думаю про Даринку.
« Ото бабуся, казала, що мама подарунок зробить… Може й справді сестричка – чудовий подарунок.
Вже дивився у вікно, до зірок, які мерехтіли, немов передавали мені привіт, чи може вітали мене з сестричкою. І мені перед очима вона, така маленька, неначе гойдається серед них.
Засинаю і думаю, все - таке добре, що тепер в мене є сестричка. Може й криклива буде, чи капризуля, але все ж чудово, що буде мені кого вчити, як мене всі повчають.
Червень 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746018
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Хочу тебе діждатися,
Погляд знайти – забутися,
В сонці твоїм скупатися,
В слово твоє вгорнутися.
Хочу у тіло – генами,
В душу – ласкавим котиком,
Плисти у крові венами,
Шкіру спікати дотиком,
В книзі твоєї пам’яті
Букви нові засіяти.
Є ще листки не зайняті?
Можна про це помріяти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746329
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Заглушу обиды,
Охмелю печали:
Потускнеют виды,
Приумолкнут дали.
Не зовёт, как прежде,
Одинокий голос,
Не взрастёт в надежде –
Пустоцветный колос.
Так, ведь, нужно Богу –
Претерпеть участьем,
Каждому немного –
Искупаться в счастье;
Мне судьба дарила
Наслаждаться пеньем,
Как любовь молилась
В рождестве весеннем.
И казалось счастье –
Вот оно: берите!
Обречёшь проклятье
В окружённом свете!
Да винить, то нечем,
Кто, кого посмеет?
Время – доктор… лечит!
Мук душевных…веер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740052
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 16.08.2017
Остынь, душа...Уймись, мерзавка!
Жара.., за полночь - отдыхать...
Кто ты сегодня..? Куртизанка!?
Шампанское со льдом в кровать?
Припудрить носик.., (Боже правый...)
Повыше ножку оголить !?
Иной не нахожу управы -
Водой холодной окатить!
Остыла..? Всё - спокойной ночи.
(Был, видно, тепловой удар...)
Но кто исподтишка хохочет -
"Ну что.., взбодрилась?
В будуар !"
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746316
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Серпнева ніч молилася й молила,
Хай спека не розбурхує уяв.
Слона із мухи? Де ти його взяв?
У Спасівку тих мух, кусючих, - сила.
Одна вчорашній день шукає й досі,
Дзижчить тоді, коли бринять дроти.
В мовчання утопив би і затих, -
Та струмом розриває безголосся
Обвуглена зоря - під ноги... друга, -
Портал відкривсь, - метеоритний дощ
Відчудження і безнадії прощ.
Який вже день дзвенить така напруга?
На мед і шершні, - з медом тільки бджоли.
Серпнева ніч - притулок комашні,
Думки розкудлані, такі смішні.
Ніколи, прошу, не кажи, ніколи...
15.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746201
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Падають зорі із неба дощем.
Кажуть: такі – раз на тисячу літ.
Наче коштовності із діадем,
Падають дивні з далеких орбіт.
Може так плаче сама Персеїда?
Може їй Землю до болю так жаль?
Чи то упала якась піраміда
Й друзками випав небесний кришталь?
Гарне видовище. Пік таїни.
Скільки думок вже по небу блукало!
Зерна тих істин збирали уми,
Міцно в руці небо ключик тримало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746106
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Коли над полем високо у небі
Чарівну пісню жайвір заспіва,
Це значить, що уже прийшли жнива,
То й щедрий урожай збирати треба.
Взяти до рук і косу, і серпа,
Солом"яні зробити перевесла.
Дари садів іще освятить Спас,
Літо завершує чудовий місяць...(Серпень).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746021
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Душа болит по выходным-
Наверно так угодно Высшим Силам,
Стекло Зеркальное кричит:
А ведь когда-то был красивым!
Большие Красные Глаза,
Что выражают лишь усталость,
Смотри,упрямо говорят,
Что от тебя уже осталось.
Мальки метаются в пруду,
Хотят как будто что-то крикнуть,
Но, жаль, не могуг Ничего,
Не могут даже тихо Вслипнуть.
И Тёплый, Нежный Ветерок шепнёт:
Никто не пригласит на ужин-
Пойми же наконец, пойми Дружок-
Ты Никому Уже Не Нужен!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744203
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 16.08.2017
Збирався сніг... мені здавалось, - літо.
Тополі у весільному вбранні,
І квіти скрізь, такі яскраві квіти
Серед дощів всміхалися мені.
Збирався лютий, звісно що не місяць,
А холод, скрижаніло, цілував,
Допоки душу біль і сумнів місять.
Таке буває іноді, бува...
Збирався сніг завчасно, захурделив
Нахабний, долу нахилив кущі .
Тріпочуть крильця, змучений метелик,
Гукає сонце, - тільки лід тріщить.
Збирався політати, у пухнасте
Упасти ліжко, - на листочку он.
Тепер же, молить, хоч би не пропасти,
Бо для біди немає перепон.
11.08.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745885
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017
Тихая река
Множит облака
Зеркалом-водицею...
Шалость ветерка
Отдохнет пока
У гнездовья с птицею...
Ивушки рука
В нежности легка
К берегу высокому...
А трава росой,
Как дитя слезой -
К небу синеокому...
Играми стрекоз
У твоих волос,
Утро просыпается...
Там, где клевер взрос,
Там, где запах грёз -
Новый день рождается...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745644
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 13.08.2017
На латаття - сніги,
Певно, сонцю забракло вогню?
На далекій орбіті конвалії пестили весни.
Тільки ніч навкруги...
Тільки тіні я ті не спиню,
Під нещадною зливою айсберги повінню скресли.
Вирували моря,
Із безодні вставали хребти.
Перекинулись плеса, дощем покотились у прірву.
День фату приміряв, -
На вінок хоч би жмут, нагребти,
Бо засніжені квіти стихія віднайде і зірве.
На латаття - сніги,
Певно, сонцю забракло вогню.
Із малесеньких дзвоників крига спливає поволі -
В"яже вузол тугий,
Видно, так забажали боги.
Скільки сліз не зроню,
Застигають - ужинки недолі.
08.08.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745706
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 13.08.2017
Знов природа разцвіла
І душа знов рада...
Бесарабкой вона йшла
Біля "Метрограда"
***
Я стою і я дивлюсь...
Мила, гарна, стильна, -
Теж палила "приму люкс"
Хоч і сексапильна...
***
Такі палять Давідофф...
Або слімс тоненький,
Наламав би з нею дров,
Хоч і не дурненький...
***
так, і погдяд в слід кидали
Юнаки і мужики, -
Та дарма вони зітхали,
Лише я подав руки...
***
Лише я ій посміхнувся
Біля входу до Тканин
І руки іі торкнувся,
Не забути тих годин
***
Того дня цвіли каштани,
В цвіті Киів потопав
Пригадав усі романи
Та таке не зустрічав
***
Смак помади від Шанеля
Пам,ятаю по цей день
Як зайшли у хол готеля
Й Гала радіо пісень
***
Думав я прийшло кохання
Бо не бачу каяття
Не розпусте те бажання,-
Мабуть щире почуття
***
Та вона так не вважала
Не лишила телефон
Мені вдачі побажала
все пройшло неначе сон
***
Залишаеться зітхати
Як приходжу на Майдан
Де б зустріть щоб покохати?
З серця вигнати туман...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745646
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 13.08.2017
Смичок втомився від цілунків струн,
Від безлічі цих зустрічей на сценах
І часто заздрив тому, хто мовчун,
Хоч з боку сам здавався в суперменах.
Він ліг в футлярі стомлено на бік
В очах його ще дріботіли ноти,
Півночі зал кричав йому : На біс
І так було з суботи – до суботи.
А скільки в кадрі в нього є облич!
А скільки квітів і аплодисментів!
Одягне фрак і знову, мов павич
Піде він гордо мимо диригентів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745841
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 13.08.2017
Вкотре безжальний вирок:
"Доню, мені пора..."
Знову одна в квартирі, -
Дівчинці - півтора.
Ключ - найлютіший ворог.
Крапелька на щоці
Висохне зовсім скоро...
Зошити й олівці
Втіха отій малечі.
Стіни - її мольберт.
Сонце втече надвечір,
Страхи почнуть концерт.
Книжку в обіймах стисне, -
Рік , як торішній сніг...
"Сонце, я не зумисне,
Просто обставин збіг."
Мамині руки стерпли, -
Душу трима кулак.
Пнеться мала запекло:
"Літеру звати як?
Хай не мовчать, говорять,
Що-небудь лопотять..."
Очі - бурхливе море,
Їй відсьогодні, п"ять.
Книги відтоді, з нею.
Замок - старий диван, -
Шерлок і Дульсінея,
Борджіа, Ватикан.
Що їй той ключ, ті двері,
Як уява уяв
Виллється на папері?
Зло?.. добро? - НІЧИЯ!
10.08.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745495
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 13.08.2017
Я не отрекаюсь от своих стихов,
не говорю, что в них не обо мне,
и не про меня, так сказано "громко".
Да, они обо мне и про меня,
о том, что в Жизни смогла и не смогла.
Что разрушила собственными руками,
а чего так достать и не смогла,
высоко оказалась звезда.
К кому и к чему стремилась, кого любила ,
и что с этого получилось.
За что Жизнью была вознаграждена,
а за что наказана, оказалась раба.
О людской силе Духа и "нелюдской",
о борьбе за выживание на этом Свете,
за тех, за кого в ответе.
О погрешности и редкой удаче,
о меркантильности "собачьей",
О том, сколь тяжела Жизнь,
и сколь изредка, легка.
О мечтах и крушении идеалов
и нравов, о несбыточных мечтах.
О "птичьем переполохе Души",
сколь пожар её не туши,
и сколько о ней не пиши.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745332
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Сполохи синьо-зелені.... у ритмі танго.
Музика нині чуттєвості пише гімн.
Кинеш мене додолу, стрімким бумерангом, -
Я повертаюсь зухвалості навздогін.
Я повертаюсь в обійми вихром вогненним
І розпашілою, - кожною із клітин.
Ніч розливає спокусу, поклик сирени -
Кров знахабніла, пекельних просить жарин.
Кров знахабніла, безвільну сутність обпікши,
Випалить наскрізь душу пізнанням глибин.
Сполохи синьо-зелені збуджують тишу,
Мить зупиняє огнистого танцю плин.
Мить зупиняє силою спалах енергій,
Дихаєм важко, танго вчаровує нас.
Тіло до тіла лине, - каденсія верхи,
Не сарабанду сідлаєм, навіть не вальс.
Не сарабанду, - в обіймах зваби надлишки.
Погляд бентежить, щось обіцяє traspie *.
Танго жадання - рулетка, ставки і фішки...
Пристрасні руки твої, мій маестро-круп"є.
Сполохи синьо-зелені.... у ритмі танго.
* спотикання - елемент танго.
08.08.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745326
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2017
З усіх багатств найбільше - час.
Він йде у ногу із життям.
Правдивий, щирий, без прикрас,
Щасливий, часом - з каяттям.
Він незворотньо-невмолимий,
Не хоче навіть озирнутись.
Я у боргу, а він - не винний.
Й до нього вже не доторкнутись.
Це - досвід, втрати, помилки,
В очах волошки й неба свічі
І дотик милої руки -
Дорожчий всіх багатств на світі.
Це - миті таїнство велике,
Його незмінна суть, мов вічність.
Проходять всі крізь нього лики.
Безцінна мить й її величність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745079
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017
Я вже не та... Не та я вже, грайлива...
Як порхала метеликом колись,
Цілунком першим, як була щаслива -
Давно літа ті в пам"ять заплелись...
Не той струмочок, що вужем звивався
В твоїх долонях і палких вустах...
А ти все пив і пив - не відривався,
Як в літню спеку виснажений птах...
Авжеж, не та - літа лягли в покосі,
Не за горами і зими хода...
Та тільки плещиться і омиває осінь
Кохання вічного жива вода.
(картинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745059
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017
Вот бы номер поменять
И закрыть соц сети
Повернуть бы время вспять
Люди где не эти!
***
Тех вернуть,- что дорожат,
И всегда скучали
Но шальные дни бежат
В эти злые дали...
***
Вот бы к кассе подойти, -
Срочно! Бизнес класса!!!
Вам в то время нет пути...
Мне ответит касса...
***
Дайте тамбур, хоть плацкарт
Хоть у туалета...
Упустили Вы свой фарт...
Позади он где-то
***
А для Вас билеты есть,-
В то, - что заслужили!
И грехов не перечесть, -
То и получили....
***
Что мы сеем, то и жнем!
Ведь права чертовка...
Что творим мы каждым днём,-
С тем души кладовка.
***
Час приходит "протрезветь"
Когда поздно стало,
Кто закурит, кто реветь, -
У "души вокзала"
***
Каждый "в тему" отгребет
Каждому воздастся,
Час расплаты подойдёт
В том не сомневаться !
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744899
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 08.08.2017
На нашій ниві "будяки,
не знати звідки й появились,
та винуваті ми таки,
що їх до влади допустили.
Ті "будяки" росли й росли,
усе навкруг заполонили...
І що робить не знали ми,
щоб повернути нивам сили.
Чомусь повірили словам,
ще й "гречка" розум замутнила,
і непереливки вже нам,
та й брехні сили підкосили.
А "будяки" росли й ростуть,
не знаєм як боротись з ними...
А ще й як землю продадуть,
ми будем мертві вже й живими.
А ті нестерпні "будяки",
до нас прийшли не знаєм звідки,
та з часом зникнуть все ж вони,
як погань і невдячні свідки.
Та само лихо не мина,-
треба усунути причини,
бо хто про них як забува,
той не діждеться їх загину.
У нас багато гнилизни
за ці роки уже набралось,
пора застій весь зупинить,
і крила мудрості розправить.
І довести, що наш народ,-
боротись вміє з "будяками"
і досягати всіх висот,
та ще й немеркнучої слави!
Отож єднаймося усі
для боротьби із "будяками"...
У кожнім місті і селі
їх вирвем геть із коренями!
*Написано під впливом оповідання
Івана Франка: "Будяки".
07.08. 2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745085
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017
Тішусь сонечку цим літом,
Тож покрита, вся намистом,
Кожен день я ним вмиваюсь,
Наче в злато одягаюсь.
Тай моргну йому швиденько,
Протягну ручки раденько,
А воно, мило сміється,
Вже тікає, задається.
Хитре сонечко, яскраве,
І тепленьке, і ласкаве,
Та й пливе, все вище й вище,
Вмить раптово, так заблище,
Що скрізь зразу, заіскриться,
Аж Жар птахом засвітиться,
Та враз наче, ворухнеться,
Мило, ніжно, усміхнеться.
Я б хотіла теж з ним гратись,
Ціле літо любуватись,
Воно ж чесно, є гарненьке,
Одне світить, золотеньке!
28.07.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744325
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 05.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2017
Будиш мене, пташечко, раненько.
Видно Бог тобі таке велів.
Дякую тобі, моя рідненька,
Як бальзам мені – на душу спів.
Ти – маленьке Господа творіння,
А собою прикрашаєш світ.
Може твоя пісенька – моління
У живому храмі поміж віт?
Знаю і тебе великі гноблять,
Маєш ти без ліку небезпек,
Може й хижаки ті лихословлять,
Все ж не забуваєш ти адрес.
Прилітаєш завжди в строк до мене,
Може долітають і не всі.
Дім твій – в ясенах, а може в кленах
Так тобі радіє навесні.
Ти – мені частинка того щастя,
Що мене тримає на Землі,
Я прошу: ще довго не прощайся
І тримай це літо на крилі.
Дотиком ти Янгола побудь,
Радуй серце, стомлене життям.
Ти мене будити не забудь
Так на зло усім-усім смертям!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744503
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 05.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2017
Літо, сонячний день… вітерець розгойдував гілочки вишень. Ягоди виблискували, одна перед одною, наче моргали, шепотіли хлопчикові -» Візьми мене, візьми мене…». А він піднімав руки до гілок, ставав на шпильки, задирав голову. Неначе дідок морщився, крихтів та дістати їх не зміг. Листя з вітром куйовдили русявого чубчика, він відмахувався рукою й знову намагався дістати. Раз - по- раз підтягував тоненькі, коричневого кольору шортики, які сповзали, коли ж піднімав руки, від вітру надувались парашутом.
Вже підійшов до стовбура вишні, стукав його ногою, кричав,
-Бабусю! Бабусю! Допоможи дістати! Вони, ото… ті вишні, гойдаються. Напевно сміються з мене, що я невисокий, не можу їх дістати.
-Ой лишенько, не товчи вишеньку, їй же боляче капця порвеш, отого, «макасіна» якогось, воно ж зараз,таке взуття дороге.
Вона зірвала кілька вишень, він швидко запхав їх в рота, ледь скривився та задоволено дивився на бабусю блакитними оченятами, усміхався.
-А баночка з жучка де, куди подів, багато назбирав?
-Оті, твої жуки, в смужку, такі вередливі, я їх в банку, а вони звідти, я знов туди, вони знову назад.
Він розводив руками в різні сторони, одночасно раз – у - раз підтираючи носа, уважно дивився на реакцію бабусі.
Вона, зав`язана в чорну хустину, скривила носа від задоволення, як розповідав онук. Чмокнула в щічку, обійняла,
-Ох, ти ж золотко моє, бідна моя сирітка, помічничок мій, то де ж ти їх подів? Де та баночка?
Максимко, усміхаючись розвернувся, махнув рукою,
- Пішли покажу!
Прямо в очі світило сонце, скривився, приклав руку до чола,
-Чекай, чекай зараз побачиш, який я молодець! Я їх майже пів банки назбирав...
Старенька йшла слідом, легенько переступила через бадилля картоплі, а малий перескакував, немов м`ячик і весь час повертався назад, зирив,чи вона не відстає.
-Ось тут!
Оченята сяяли, як ліхтарики, від був дуже задоволений, адже збирав жуки, заробляв у бабусі на морозиво. Вона хотіла хлопчика заохотити до роботи і в той же час показати, що люба праця має нагороджуватися.
Майже під самим корчем картоплі горбочком зібрана земля, а зверху дві картопляні квітки.
Бачиш, я їх похоронив, правда, не плакав за ними, як за татом.
Жінка припала на коліна, ледь стримуючи сльози, не могла й слова сказати. Здавило в грудях, холодний піт пронизує тіло, опустилася до землі. Присіла між рядами картоплі, посадила онука на руки, витираючи кінчиком хустки непрохані сльози, сказала,
-Давай посидимо, радість моя….
А голос глухий, тремтячий, очі немов скляні.
Хлопчик, розставивши ніжки, сів в пелену, зазирав у очі, рученятами поправляв сиві коси, які з під хустки впали на чоло.
-Бабусю! Не плач, бачиш, я вже не плачу. Вихователька в садочку сказала, що я вже дорослий. Маю все розуміти, адже вже восени піду в школу. Повинен знати, що мій тато герой, бо загинув на війні і плакати за ним не треба. Бо йому там, на небі, буде погано. А ти плачеш! Він же бачить нас звідти. Ще розповідала нам всім, що незабаром наші воєнні переможуть тих, російських бандитів і в нас знову буде мир.
Жінка притулилася до грудей хлопчика, обійняла, ховала гіркі сльози, які текли річкою. Не могла стриматися, здригалися плечі.
Онук замовчав, він за цей час, добре зрозумів, як погано без тата. Вже опустивши голову бурчав,
-І кому потрібна та війна….Хіба, це добре коли вбивають?
-Ось підеш до школи, в книжках будеш читати кому вона потрібна, гадаю напишуть. Будеш дорослим все зрозумієш, -малого погладила по голові.
-О, я нагадав, вихователька говорила, щоб ти і мама чорну хустку зняли, бо вже ж минуло більше року. Все мені говорить, чому до цих пір носите чорні хустки? Запитувала, може, ще хто помер?
Старенька сумно дивилась на онука, тихо запитала,
-А ти, що їй на це відповів?
-Нічого, промовчав. Тільки подумав, ви в мене в любих хустках найкращі.
Вона поцілувала його в лоб,
-Ну давай, подивимося, що тут твої жуки, де вони?
Максимко рученятами швидко розгрібає землю, задоволено дивився на стареньку. Жуки копошаться в півлітровій банці, яка була закрита капроновою кришкою.
Бабця ледь усміхнулася,
-Яка ж ти розумаха, кмітливий хлопчик ростеш! Додумався, закрив кришкою, молодець! Я гадала, що вже всі повтікали.
-Бабусю, а тато теж був розумахою? - запитав, допитливо дивився на неї, вже напружено заглядав у очі.
-Так сонечко! Ти дуже схожий на тата і я цьому радію. Дивлячись на тебе, наче це він поряд зі мною.
- Ну то й добре! Пообіцяй мені більше не плакати. Давай, не будемо хвилювати його, хай бачить мене розумахою, а тебе веселою.
- Ну досить розмов, годі, пішли вже, забирай баночку, коли вони задихнуться, тоді будуть небезпечні, згодом їх надворі спалимо.
Піднявшись на ноги, поглянула в небо, перехрестилася.Онук, дивлячись на неї, теж перехрестився,запитав,
-Бабусю, а Бог теж і нас бачить?
-Бачить, хлопчику, бачить…
- Значить він бачить, що я розумаха?
-А як же… і він бачить, і тато. Ну, тепер гайда в магазин по морозиво, заробив, молодець! А потім будемо обід рихтувати, мама ж десь має надійти…..
Вона взяла онука за руку, не поспішаючи, поверталися з городу. Максимко час від часу поглядав, то на бабусю, то на безхмарне, блакитне небо, неначе хотів показати себе, який він чемний, слухняний хлопчик. Озирнувся і вже знову розмахував руками, про щось розповідав та стара не чула, згадувала сина. Думала, як добре, що є онук, що є розрада. Мріяла, що виросте такий же розумний, добрий, чуйний, сміливий і відважний хлопчик, як її єдиний син.
Червень 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744555
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 05.08.2017
Как заворожённая
Нынче тишина..,
Полуобнажённая
На небе луна...
Чуть прикрыта облаком,
Что вот-вот слетит...
Шорохом ли, окликом
Не посмей - грустит.
А цикады хорами
До утра - "на бис"..,
И поэты - одами..,
Ей - любой каприз...
А она, холодная -
На круги своя..,
Грустью заклеймённая,
Впрочем.., как и я.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744804
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017
Ніколи не тримай, якщо хтось йде
Й не проганяй від себе, як приходить.
Тебе нове, напевно довго жде,
Старе йому як завжди лише шкодить.
Нехай летить собі, мов горобець,
Ти не тримай, не варто умовляти.
Та не жалкуй, що це уже кінець,
Пора початок нового стрічати.
Не відбулось щось – помилка, чи збіг?
У цьому також є велика сила.
Як помилився в виборі доріг –
Не поспішай складати свої крила.
Це – цінний досвід, так воно і є.
Навчають і поразки й перемоги.
Піде назавжди те, що не твоє,
Прийдуть нові натомість педагоги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744329
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017
Вередлива - кажуть, - Дуже,
Оте все, мені байдуже,
Хочу я, на пасовисько,
Добре знаю - це не близько,
Кричу гучно, -Ме - ме, ме- ме,
Поведіть пастися мене.
Хочу волю, я пізнати,
Трави вдосталь смакувати,
Хоч й зі мною заморока,
Славна кізка, чорноока…
Знайте я , дуже добренька,
І слухняна,ще й гарненька.
Червень 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743634
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 01.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2017
Ти не чекай мене, я не прийду,
Хоч не забути і не оминути, -
Останні миті гіркої спокути,
Гарячими сльозами -
по льоду.
Я не збираюсь, навіть уночі,
Коли в безсонні знемагає туга,
Зневіри бог та демонів наруга
Давно мені залишили ключі.
Відкриті двері...
ти чекаєш десь,
Спаливши в попіл ноти та бемолі.
Віск скрапує під полум"ям неволі,
Поки озерцем виллється увесь.
Зухвалості я забуваю мить.
Здавалось, заметіль -
цвіт яблуневий,
Січнева ніч, палка, ніби травнева,
Тріпоче серце і жнивами снить.
Не хочу йти, сповита страхом знов.
І не прийду, не клич зболілу душу.
Я так далеко, та сказати мушу,
Кохання те - в темницю...
без розмов!
Не виглядай, як хмари розійшлись, -
Сріблясте лезо ріже шов останній
Моїх надій. Облудні сподівання,
Бо не твоя...
твоя була колись.
11.02.2015.
ред. 29.07.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744223
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 01.08.2017
У зіницях - вогненні хрести
То не я і звичайно, не ти,
То безмежного Всесвіту стріли
Нас з тобою і занапастили.
Щоби в засуху зерням зійти,
Може в душу помалу врости?
Боже, дай мені віри і сили,
Щоб за руки узявшись, ступили
Не на кладку хистку, на мости.
Не печалі , - кохання нести,
Хай нам скоряться прірви!.. бриніло
Перехрестя, любові мірило,
У зіницях, - вогненні хрести.
"Не віддам, захисти і прости,
Чи почути мене Ти устиг?.."
Відгриміло і в ніч зазоріло.
19.07
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743838
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 31.07.2017
Летять хмаринки тихо вдалину,
По небу пропливають без упину,
Одна наздоганяючи одну,
Міняючись грайливо щохвилини.
Куди, хмаринки, разом біжите?
З яких країв несетесь, легкокрилі,
І як у вас дізнатися про те,
Від чого ви, пухнасті, побіліли?
Мовчать хмаринки в синій висоті,
Не хочуть ні про що розповідати:
Їм на смішні запитання оті
Звисока краще мудро промовчати.
Летять вони по справах непростих,
Їм діла до бездільників немає.
Вони - хмаринки, зовсім не із тих,
Хто просто так по небу пролітає.
Там, в Африці, гасає хижий птах
Над рибками в міліючих озерах,
І втомлено ідуть по берегах,
Шукають воду слоники і зебри.
Ніхто їм, крім хмаринок з висоти,
Води не принесе із океанів.
Вони спішать скоріш допомогти,
Вони як порятунок в день останній.
Підхоплені то бризом, то смерчем,
По небу до відміченого краю,
Промчать хмаринки, випадуть дощем
І знову з моря шлях розпочинають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743901
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 31.07.2017
Ти в мене проріс...Хто дав право,
Нахабно засіяти вихор?
Ну звідки медове те лихо,
Безжально-пекуче і жваве?
Ти в мене проріс, опівночі
Гукаєш, - навіщо, не знаю...
Маленький червінчик шукаю,
Безцінний! - клену, позаочі.
Ти в мене проріс не бажанням,
Не шалом сплетіння і муки.
Безкрилий, німий і безрукий,
Хворобою звешся, насланням?
Ти в мене проріс...Злами - зломи
Дверцята порталів відкрили,
У душу зіпхнувши, впівсили,
Дитинства безхмарного спомин.
29.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744027
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 31.07.2017
Обещали года улетая..,
Зареканием клин замыкая,
Что уже не вернутся весною
Ни любовью ко мне, ни тоскою.
Обещать-то они обещали,
Да зарок свой в пути потеряли -
Август звезды желаний роняет
И мечтами долги возвращает...
Скоро осень и клин журавлиный
Соберётся в путь долгий и длинный...
И желать я того - не желаю,
Но всё больше в тебя прорастаю.
фото с инета
© Copyright: Ольга 3, 2017
Свидетельство о публикации №117073005232
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744038
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 31.07.2017
Петро Кожум'яка (Ян Укович), 03.07.2017 - 21:53
Раба любви
И не жена
и не вдова…
А кто тогда?
Одни слова...
Все он! Подлец!
Как Купидон...
Хранит…
Свой жалкий
Корнишон...
А возраст,
Беспощадный страж...
И сексуальный
Гложет стаж.
Но я рАБА
Раба любви…
Я жрица страсти
Неземной…
До боли чувства,
До крови…
Дай бури мне,
А не покой!
Зажги пожар!
И дай огня!
Но вот...
Не лЮЮбит
ОН
МЕНЯ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742030
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 15.07.2017
Я хочу дощ... І плакати під ним...
Чомусь так важко в грудях...мабуть втома...
Ще видихають хати в небо дим,
Хоч від зими давно у них оскома.
Весна... весна? Невже я дожила?
Невже мороз сховався у барлозі?
Я вірила, я мріяла, змогла...
Ліси синіють в пролісків облозі.
А я дощу так прагну, як тебе...
Та тільки дощ на цілу вічність ближче.
Катую свою душу і себе...
А може, то не втома, а вітрище?
То він мені вдихнути не дає —
Збиває подих і тривожить душу,
І розвіває все життя моє...
А край дороги зацвітає груша...
А там і перший грім, і солов'ї,
І келихи тюльпанів, як граалі...
Ну що ж на груди тисне так мої?..
Напевно, то сніжинки нерозталі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739771
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 14.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.07.2017
Як я жила? Чого бажала?
Чуттєвість на шматочки розрізала
І роздавала даром навкруги.
Не думала, що друзі – ВОРОГИ
І ті шматки під ноги покидають
Та як шакали їх пороздирають.
То ж рани гоїла частіше в самоті…
Тепер збираю я шматочки ті
І латками рябенькими зшиваю.
Чи далі я кого-небудь кохаю?
Та ні. Душа і серце не живі,
Вони змертвіли. І лише у сні
До мене іноді бажаннячко вертає
Та знову на світанку десь зникає,
А може в лабіринтах десь блукає
Роздертої у відчаї душі…
13.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741904
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 14.07.2017
“ Не рубайте берізку! “, – кричала Душа
У дворі, де вмирала вже пам’ять.
І дали їй нещасній услід відкоша
Ці з сокирою видно не тямлять...
Як за хмари хазяйка пішла назавжди
Враз хатина сиріткою стала,
Свою жалісну довго співали дрозди,
А берізка журу колихала.
Вже не пахнуть смачненькі її пиріжки,
З квітника – лиш одна хризантема,
Тільки спогади часом, як ті їжачки
І берізка – на місці Едема.
Покалічили стан і розірвана сукня,
Б’є на сполох крильми непочута душа.
“ Йди до лісу – рубай”, – накричала на трутня,
А сама розчинилась в холодних дощах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741792
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 14.07.2017
Мій романтику коханий,
В цілім світі найрідніший,
А твої загадки-вірші
Водять діток ще й казками.
Мрійнику, моя любове,
На добро душа багата,
Ти на все завжди готовий,
Щоб мені зробити свято.
Щоб допомагать у всьому:
У великому й малому,
Творчого сягати зросту,
Хоч слабке маєш здоров"я.
Але сили волі й духу
В тебе більше, ніж в здорових,
До життя жаги й любові,
Про недуги - а ні звуку.
І натура твоя творча
До прекрасного прямує,
Ось за це тебе й люблю я,
Моє щастя, моє сонце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741650
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 12.07.2017
Зацвітає вона влітку,
Пахощі - на двір увесь,
Мед збирають з неї бджілки,
Чай цілющий з цвіту теж.
Гілочки беруть на Трійцю,
Освятять - заслін злим духам.
Я скажу, а ти послухай,
Що це дерево звуть...(Липа).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741651
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 12.07.2017
Я все не розумію… Ви – це кара?
За те, що так кохала шаленіло,
За пристрасть, що спікала душу й тіло,
Що полум’ям горіла до небес?...
Запитую себе – чому летіла?
Летіла як метелик в нічнім гаю
До Вас, як на вогонь, що манить раєм
І не замислилась, що в попіл утворюсь…
Чому не забуває тіло рук?
І присмак тих краплинок життєдайних,
Що все манили щастячком безкрайнім,
А потім кров’ю капали в душі?
Чому не можу я позбутись дум?
І пам’ятаю кожне Ваше слово,
Що Вами сказано було раптово
Та тільки утворилось в тихий сум…
І скільки будуть почуття в душі?...
Невже їх не позбутися ніколи?
І не знайти мені своєї долі,
Щоб заспокоїтись в коханні назавжди?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741689
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 12.07.2017
Знову скинуто прапор чужинний,
І омріяний з болем в віках,
Над тобою, моя Україно,
Жовто-синій здіймається стяг.
Ще повітря гірке несвободи
Не зігнали на Північ вітри,
А ростком вже міцніючим сходить
Покоління нової пори.
Батальйони ще юного війська
Заступили дорогу орді.
І сміття трьохвікове, російське,
По Дніпровій спливає воді.
Ти близька, як ніколи, до цілі,
Недаремна твоя боротьба -
На страждальній землі, обгорілій,
Підіймаються знову хліба.
Знову з даху лелека злітає,
Над полями летить вдалину.
Як ніхто, Україно, ти знаєш
Довгожданній свободі ціну.
Ще кургани в степу пам'ятають
Біля себе козацькі шатри.
І шумлять, свою пісню співають
Над хрестами повстанців бори.
Ти вернеш свій кордон неодмінно.
В Севастополь зайде твій солдат.
Ти ніколи, моя Україно,
Під ярмо не вернешся назад.
Зрита танковим поступом тяжким,
Свої рани загоїть земля.
І зірве в твоїм полі ромашки
На зарослих окопах маля.
І під небом, як прапором синім,
На удачу і щастя легка,
Білі квіти, як символ, підніме
Над тобою дитяча рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741642
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 12.07.2017
Припрятав от солнышка лица,
Под шляпками, разных цветов,
Несут себя, будто бы жрицы,
По улицам, всех возрастов
Красивые женщины - дамы...
Струится загар по ногам...
У каждой какая-то драма
И свой затянувшийся шрам...
Но, лето... Ведь это же лето!..
Открытые лету тела!
Так много Восточного света,
Так много повсюду тепла
И море... роскошное море -
Лекарство от разных проблем...
Здесь много родится историй
И много сердечных поэм
О счастье, любви и... разлуке...
Разлука - не редкий конец,
Врывается в судьбы без стука,
Не жалуя женских сердец...
И всё же так верится каждой
В любовь - навсегда, насовсем...
Ах, милые дамы, однажды
Для каждой найдётся Эдем...
Вы верьте, порхайте по миру,
Восточные жрицы - цветы!
Послужат вам добрым пунктиром
Надежды и ваши мечты...
И пусть это жаркое лето
Несёт вашим душам любовь...
И пусть воспевают поэты -
Прекрасное, в море стихов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741494
дата надходження 11.07.2017
дата закладки 11.07.2017
Змінюється в нас усе,
Люди і відносини між ними
Ми ще й боремось за це,
Щоб не буть відсталими й дурними.
Нації та племена
Проживають в нашому суспільстві,
Хто ми нині? Хто це зна?
Українці чи земні тубільці?
Не вдоволені усі,
Бо у кожного свої є звички,
В когось бантик на косі,
В когось зрізані косички.
Хтось все сунеться на схід,
Більшість же на захід європейський,
Хтось на північ там де лід,
Хтось на південь вже єврейський.
Всіх об’єднує одне,
Де б великі гроші заробити,
Щоб кінчилось все сумне,
Врешті в щасті й радості пожити.
09.07.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741403
дата надходження 10.07.2017
дата закладки 11.07.2017
Не шукаю більше цвіту
В ніч Купальську серед лісу.
Дивовижну, розмаїту,
За його не йду завісу.
Квітку вже давно зірвали,
Хто шукав – її знайшов,
Лісу вислухав хорали,
Заховав в собі любов.
Відплили вінки на хвилях,
Мій сховався в комишах.
Юність мчалась на вітрилах,
Пам’ять вся у споришах.
В ніч Купальську ходить казка,
Гріє молодість багаття
Й не закриє ока пташка,
Зірву чашу із лататтям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740854
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 11.07.2017
Над землею не літає ластівка низенько,
Що ж то буде з урожаєм, аж болить серденько,
Вишні віти, опустили, силоньки не мають,
Ледь -ледь ягоди, червоніють, вже засихають.
Народ має надію, що завітає дощик,
Врешті вдягнеться природа посріблений плащик,
І насититься вологою усе довкола,
І підійме цвіт голівки картопелька квола.
Тонкі зерна у колосках наберуться сили,
Трави виростуть новенькі, там де вже скосили,
Тож зберуться щасливі люди, біля криниці,
І поповниться діжка джерельної водиці.
Прожене зажуру, молодий красень- лелека,
Надоїла, дуже усім, небажана спека,
Летить стрімко в небо до сіро - чорних хмаринок,
Немов милостиню просить, подайте краплинок.
На порозі, я стою, звертаюсь до Бога,
Святої, пошли водиці, буде нам підмога,
Подаруй, Всевишній природі цю насолоду,
Щоб душа моя співала, як йшла до городу.
Щоби сонце добре вмилось, світило ясніше,
У гаю, солов`їний спів, линув голосніше.
Щоб хліба й волошечки, по полю звеселились
І духмяні колосочки водички напились.
Моя рідна землиця, щоби щедро вродила,
Збагатилась країна, наповнила комори.
08.07.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741094
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 11.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.07.2017
Він войовничий й дуже злий,
Хоча на зріст такий малий,
А влітку він біля води,
Хоч не показуйся сюди,
Кусатиме усіх підряд,
Що будеш цьому ти не рад.
Над вухом закружляє вмить,
Так неприємно запищить,
Отож тримай же ти удар,
Бо атакує він...(Комар).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741354
дата надходження 10.07.2017
дата закладки 11.07.2017
1
Біля лісу тече річка, глибока – глибока,
А надворі скоро нічка, я ж все одинока,
Ой моя, ти річенько, хай пройдусь, погуляю,
Яке тепле літечко, тут щастя пошукаю.
2
Ой, як йшла через лісочок, хустку загубила,
Коли стала на місточок, я світ полюбила,
Ой моя, ти річенько, тут його зустріла,
Яке тепле літечко, коханню пораділа.
3
Кароокий, чорнобривий, знайшов ту хустину,
Ми гуляли по діброві, його не покину,
Ой моя, ти річенько, тут його зустріла,
Яке тепле літечко, коханню пораділа.
4
Берег річку обіймає та ніжно шепоче,
Каже милий, що кохає, сердечко тріпоче,
Ой моя, ти річенько, тут його зустріла,
Яке тепле літечко, коханню пораділа.
5
На березі соловейко, пісеньку заводить,
А мій милий козаченько, в моїх очах бродить
Ой моя, ти річенько, тут його зустріла,
Яке тепле літечко, коханню пораділа.
6
Я дівчина молоденька, смарагдові очі,
Тож попробуй, солоденька. Цілуй же щоночі,
Ой моя, ти річенько, тут його зустріла,
Яке тепле літечко, коханню пораділа.
7
А та ніч, як блискавиця, кажу, що боюся,
Гарна дівка, круглолиця, до нього тулюся,
Ой моя, ти річенько, тут його зустріла,
Яке тепле літечко, коханню пораділа.
8
Ясна зірка мерехтіла, він цілує ручку,
Тож до шлюбу захотіла, одягав обручку,
Ой моя, ти річенько, я справді вже щаслива,
Гарне, тепле літечко, ще й ніч була бурхлива.
9
Ой моя, річко, подруго, що ж я й наробила,
Ой, гаряче ж літечко, вже дитятко носила.
2 останні рядки 2 рази.
20.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741486
дата надходження 11.07.2017
дата закладки 11.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2017
Ріднесенька, моя!
.
В пам’ять про Тебе в дитячій спортивній школі олімпійського резерву відбувся турнір з гімнастики. Серед виступаючих, свій вірш для Тебе прочитала поетеса Світлана Пілецька.
Пам'ять про Тебе залишиться в серцях у всіх, хто відвідав ці прекрасно організовані змагання.
.
Душа летить в спортивний зал, бринить в куточку.
Він - виливає смуток й жаль свій на листочку.
Вона живе в його душі і нашім серці,
Хоч відчинила вже давно до Раю дверці.
.
Тепер нарізно вже вони, хоч завжди поруч.
Наводять спогади сумні скакалка й обруч.
Нежданий доленьки кульбіт, тяжкі страждання,
Та не забув її спортивний світ й живе кохання.
.
Тож переможе думи ті чудовий спогад,
І подарує оптимізм душі Віруні погляд.
Що з фото дивиться на нас і каже: «Люди,
Усе минеться у житті - любов лиш буде».
.
І буде мир, і буде спорт, і буде слава,
І мрії здійсняться, збудується держава.
А я - душею буду з вами завжди й всюди.
Лиш на спортивних теренах змагайтесь, люди.
.
І до омріяних вершин ідіте сміло.
Тримайте в тонусі завжди і душу й тіло.
Нам Віра була за взірець у кожнім сенсі.
Не згасне пам'ять і любов у нашім серці.
.
Автор Світлана Пілецька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728961
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 29.06.2017
[img][/img]
Наливається соком літо.
Заквітчастилось різнотрав'я.
Пнеться в рості у полі жито,
Щоб порадувать урожайно.
Достигають рожевощокі,
Недоспілі черешні в саду.
І розхитує на всі боки
Вітер яблуньку молоду.
А під тином красуні мальви-
Червоніють, чаруючи світ.
І милують ірисів барви,
І жасмину духмянить так цвіт.
Ой, ти літечко, красне літо,
Я прошу тебе — не поспішай.
До нестями душу зранену,
Одинокою не залишай.
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRGaCnzXEk_1Y5QxBKNHrieRKFweyX52cefYwCvExiJfdYkACs3Sg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739799
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017
Жити маємо, ми по закону,
Та, як з протягнутою рукою?
День Конституції - свято нині,
Жити по ній, можна Україні?
У ній багато списано чого,
Про всіх- старого, й навіть малого,
Краще живеться лиш багатіям,
Для них закону нема, тільки нам.
Нам медицина і освіта є
Хіба закон, все ж на неї діє?
Ціни на ліки ростуть, як бути?
Часом на цвинтар щоб не прибути.
Грошей нема, то як лікуватись?
Та їх і треба, щоб десь сховатись,
Скоріш всього, написано й таке,
На жаль, у нас, чомусь, життя гірке.
Її укотре хочуть змінити,
Може ми краще будемо жити?
Так вже дістало, життя злиденне,
Свято для тебе то, чи для мене?
Жеврів світанок по небокраю,
Та ні, не знаю, кращого раю,
Убралось житечко у колоски,
Всюди волошки ясні й сокирки.
Я так радію, не зімкну очей,
А з лісу чути… співав соловей,
Нам святу землю Бог дав й цю красу,
Гадаю треба, ще трохи часу.
Щоб закінчилась, проклята війна,
Та й із колін встала Україна!
Настане час- Один закон для всіх!
Хай врешті прийде та й до всіх успіх!
Ми все ж надію, будемо мати,
Україна не має страждати!
Шановні друзі !
Щиро вітаю з Днем Конституції України!
Бажаю Вам миру, тепла і добра!
Кожній родині злагоди й достатку!
На краще життя - не втачаймо наді
Процвітати нашій ненці - Україні!
28.06.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739663
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 29.06.2017
Эх, вы – бабы! Мне не верьте!
Забрели под монастырь…
Помолиться перед смертью
Возжелалось вам теперь.
Замолить грехи земные,
Выпросить прощение,
Будто глазки голубые
Выцвели в горении.
Иль не помните, подружки,
Как вертелось всё вокруг:
Не по скользкой ли дорожке
Ковылял страстей досуг,
Иль не вы - поили мёдом
Кроме мужа… ходока?
Ведь душа, с его приходом,
Выплясала гопака.
Не загнали ль вы лошадку,
Что везла вас погулять,
Не терзала мысль, украдкой,
Что не мужьева кровать?
Так, от зависти, куражась,
Подмигнули, невзначай,
Что разбили?... Не тревожась:
Веселил вас с палкой чай.
Вам, казалась ночка сладкой
У другого бережка,
Несравнимый, с мужем гадким,
Пыл любимого дружка.
Вот, преставились пред Богом,
Пришло время – отвечать.
Запятые, с каждым слогом,
Будут черти отмывать!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735691
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 29.06.2017
Я хочу дощ... І плакати під ним...
Чомусь так важко в грудях...мабуть втома...
Ще видихають хати в небо дим,
Хоч від зими давно у них оскома.
Весна... весна? Невже я дожила?
Невже мороз сховався у барлозі?
Я вірила, я мріяла, змогла...
Ліси синіють в пролісків облозі.
А я дощу так прагну, як тебе...
Та тільки дощ на цілу вічність ближче.
Катую свою душу і себе...
А може, то не втома, а вітрище?
То він мені вдихнути не дає —
Збиває подих і тривожить душу,
І розвіває все життя моє...
А край дороги зацвітає груша...
А там і перший грім, і солов'ї,
І келихи тюльпанів, як граалі...
Ну що ж на груди тисне так мої?..
Напевно, то сніжинки нерозталі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739771
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017
Догони - детства сладкие сны.
Догони - шум ветра, шелест листвы,
след самолёта в небесной дали.
Догони - пламя прекрасной девицы - зари,
миг, ушедших лет быстротечных.
Догони - скакунов в неистовом галопе,
прибоя волну пенистую, высокую.
Догони - паутинку бабьего лета,
преодолей скорость света.
Догони - мысль счастливую, неуловимую,
в пору осеннюю, дождливую.
Догони, если сможешь, играя, счастье
душевного Рая.
Догони - мечту о нём любимом, единственном,
не повторимом.
Догони, иначе быть не должно,
хотя и без этого жить можно,
но счастлив ли будешь,
поступай осторожно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739791
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017
[b][i][color="#aa00ff"]А ти мені сьогодні снився,
І, наче плющ, по тілу вився;
А я тремтіла, бо не вперше
Ти у мені кохання вЕршив.
В солодких муках млію досі.
Ти пестив щедро ноги босі -
Коліна, стегна та сідниці...
Цілунки - з смаком полуниці!
Бентежив вкрай твій кожний дотик;
Кохання - як важкий наркотик!
Я спину вигинала...риссю!
Забракло навіть трохи кисню...
Зомліло тіло до нестями,
Я задихалась почуттями!
Була усюди твоя ласка...
То був не сон, а справжня казка!
28 06 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739776
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=axTPHnFocck[/youtube]
Если меркнет свет,
Мало полувдоха,
А терпенья нет,
Радость под часами
За углом не ждёт,
Небогат деньгами
И в любви банкрот...
Если смелый ветер
Больше не бодрит
И приблудный вечер
Лишь тоску сулит...
Если всё так плохо,
Нужен свежий вдох...
А житухи кроху
Пусть отмерит Бог
------------------------------
[youtube]https://yandex.ua/video/preview?filmId=10539693735392571498&text=%D1%8E%D1%82%D1%83%D0%B1%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BE%20%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%B0%20%D1%89%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8F%20%D0%B4%D0%B6%D0%BE%20%D0%B4%D0%B0%D1%81%D1%81%D0%B5%D0%BD&noreask=1&path=wizard[/youtube]
Нет! Не всё так плохо,
Жизнь тебе дал Бог.
Просто одиноко?
Сделай глубже вдох.
Задержи дыханье,
Просто не дыши.
Загадай желанье
То, что от души.
И уже на выдохе
Станет так легко!
И судьбы все вывихи-
Очень далеко.
Радость терпелива:
Ждёт такой момент:
Улыбнись красиво,
Грусти - конкурент.
Посмотри на солнце..
Слышишь, соловьи?
Ты настрой лишь сердце,
И живи в любви!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bdZX3sP1jGM[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739802
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=axTPHnFocck[/youtube]
Если меркнет свет,
Мало полувдоха,
А терпенья нет,
Радость под часами
За углом не ждёт,
Небогат деньгами
И в любви банкрот...
Если смелый ветер
Больше не бодрит
И приблудный вечер
Лишь тоску сулит...
Если всё так плохо,
Нужен свежий вдох...
А житухи кроху
Пусть отмерит Бог
------------------------------
[youtube]https://yandex.ua/video/preview?filmId=10539693735392571498&text=%D1%8E%D1%82%D1%83%D0%B1%20%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BE%20%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%B0%20%D1%89%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8F%20%D0%B4%D0%B6%D0%BE%20%D0%B4%D0%B0%D1%81%D1%81%D0%B5%D0%BD&noreask=1&path=wizard[/youtube]
Нет! Не всё так плохо,
Жизнь тебе дал Бог.
Просто одиноко?
Сделай глубже вдох.
Задержи дыханье,
Просто не дыши.
Загадай желанье
То, что от души.
И уже на выдохе
Станет так легко!
И судьбы все вывихи-
Очень далеко.
Радость терпелива:
Ждёт такой момент:
Улыбнись красиво,
Грусти - конкурент.
Посмотри на солнце..
Слышишь, соловьи?
Ты настрой лишь сердце,
И живи в любви!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bdZX3sP1jGM[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739802
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017
Коли вже ця злива скінчиться?
Забрьохані стіни і душі,
Задуха, мов та колісниця
Розлущує подих байдуже.
Небесна стіна обвалилась, -
І сплутала долі, - додолу,
Упали подерті вітрила,
Упали на босу і голу
Стривожену, змучену птаху.
На вистиглу душу, неначе,
Зомлілу від болю і жаху.
Ще дихає, більше не плаче.[img]https://www.facebook.com/301704343615353/photos/a.301720783613709.1073741828.301704343615353/306755673110220/?type=3&theater[/img]
А може й не сльози - прокльони
Розмили до хати стежину?
І де їй шукать тепер схрони,
І хто обігріє пташину?
Як білим крилом закривала, -
Зловісного гнала шуліку,
Тоді небо, мабуть, і впало -
Голосить без міри, без ліку.
Голосить, а птаха завмерла,
Чи холодом вени судомить?
Шукала під місяцем перли,
А краще б, - під ноги соломи.
05.06.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739654
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 29.06.2017
Если всё так плохо,
Если меркнет свет,
Мало полувдоха,
А терпенья нет,
Радость под часами
За углом не ждёт,
Небогат деньгами
И в любви банкрот...
Если смелый ветер
Больше не бодрит
И приблудный вечер
Лишь тоску сулит...
Если нету мочи,
Если спасу нет,
Помни - после ночи
Завсегда рассвет!
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739665
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 29.06.2017
Влітку цвітуть вони завжди,
Немов ті ясні зірочки,
Вбирають неба ту блакить,
Яка чарує кожну мить.
У золото густих пшениць
Стрічками синіми вплелись,
І жита стиглеє колосся
Вітає квіти ці...(Волошки).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739788
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017
Встала рано нині Ганна.
Одягла сорочку.
З’їла кашу із бананом,
Випила чайочку.
Потім булку пожувала,
Колою запила.
Хоч недовго «ґаздувала»,
В кухні насмітила.
Взяла віник, щоб підмести,
Лиш махнула дільно,
Тут прийшла їй есемеска,
Сповістив мобільний.
З нетерпінням ждала звістки.
Мала їхать в гори.
«Відміняється поїздка», -
Написав їй Орест.
Сіла в залі на долівку.
Жалям віддалася.
Мама вгледіла, голівку
Гладити взялася:
- Чом журба лягла на личко,
Полину гіркіша?
Впала - встань, іди, Анничко,
[b]До мети [/b] скоріше.
В Ганни поза не змінилась.
Ствердла, мов статуя.
- Що до мене причепились.
Зараз [b]домету[/b] я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739428
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017
[b][i][color="#ff00a6"]Ты люби меня меж строчек
Светлых снов и доброй ночи...
Я желаю от души!
Ведь люблю тебя я очень,
Ну а ты меня?..скажи!
Пусть прохладный ветерочек
Обласкает вновь виски;
Ты люби меня меж строчек,
Мной спасайся от тоски.
Аромат густой сирени
Взбудоражит твои сны...
Я приду из сновидений
С первым лучиком весны!
25 06 2017 г
Виктория Р[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739465
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017
Сину мій коханий, сину дорогий,
Ти поліг за волю такий молодий.
Я тебе родила і тя берегла,
Богу ся молила за твоє життя.
І ти ріс, миленький, як квітка в саду,
А тепер до тебе на могилу йду.
Я стара вже й сива, немічна така,
Та в мойому серці дитина жива.
Він пішов боротись з хлопцями з села,
Де кипіла всюди світова війна.
Вони йшли за волю для людей усіх
Й полягли на полю, де лежав ще сніг.
Вже минули роки й не одна зима.
Відійшли пророки й матері нема.
Та прийшла нам воля, воля, як з небес,
Тільки жаль, що воїн жоден не воскрес.
Щоб побачив прапор і волю відчув,
Але він на віки у землі заснув.
А ми пам’ятаймо і вчім молодих,
Щоби не забули, хто поліг за них.
1950 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739419
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017
Привет, подружка! Что грустишь?
Проблемы? У кого их нет?
Поплачь и заходи в инет,
Быть может нарисуешь стиш?
Чего не спишь? Послушай блюз.
Сегодня, через пару лет,
Не вспомнится, - простой сюжет
Забудется... Нет,я не злюсь.
За что? Сто двадцать раз и два
Считала тридцать тех монет, -
Проблемы...у кого их нет?
На острие едва жива...
Но ведь жива!
пока... привет!
26.06.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739401
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017
Солом’яний капелюшик,
Білі босоніжки.
Губи, мов червоний плюшик,
Персиками щічки.
Блузка у рясні горошки,
В напівкльош спідниця,
А в очах цвітуть волошки,
Пахне, як суниця.
Чимчикує, наче пава,
З букетом у жмені.
Хода її — величава,
З літом у кишені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739360
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Dkkg4pQhROE[/youtube]
Тихо сонце хилиться у осінь,
В літо не повернеш вже ніяк.
Ще ніким не знайдено цей спосіб:
Зупинить до осені свій шлях.
Осінь мені сниться все частіше,
Крізь тумани в осінь я іду.
Ця пора мені чомусь миліша,
І тебе з собою я веду.
Тільки ти міцніш тримай за руку,
Щоб там не було, не відпускай.
Виведи з осінньої розпуки.
Посміхнусь: до осені звикай.
Осені здолаєм бурі й зливи,
Ще зустрінем сонячні ми дні.
В дні такі бувають ще щасливі,
Бо з роками почуття в ціні..
Тільки не сумуй, моє кохання.
Визирнув промінчик із-за хмар..
І не нехтуй ти моїм проханням:
Дні осінні, ти прийми, як дар..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739405
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017
[color="#ff0000"][b][i]Павутина срібна залетіла в коси,
А на призьбі літо квапиться спочить.
Не хвилюйтесь, мамо, - ще не справжня осінь,
Доки в серці пісня молодо звучить.
Нам вона розкаже про свої тривоги,
Про червоне й чорне, квітень, падолист…
Нитка павутини – пройдена дорога,
Прохолодних ранків запізнілий лист.
Візерунком Долі посріблила скроні
Нитка павутини – місячний стіжок…
Ми посадим, мамо, літо на ослоні,
Хай нам вишиває срібний рушничок.
[/i][/b][/color]
[i]З раннього
(З першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739404
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017
[b][i]Дитині міста сниться запах сіна
І теплий дотик кухля з молоком.
Не смійтеся, хоч я міська дитина,
Я так люблю пробігтися селом
Босоніж, легко, по холодних росах,
На пасовище або на город,
Або присісти десь на лавці просто
І слухати, як гомонить народ.
А ввечері, коли притихне хата,
Кує зозуля в нашому садку…
Дванадцята, давно пора вже спати,
А я боюсь прогавити «ку-ку»![/i][/b]
[i]З раннього
(З першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739402
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017
А мне вот, осень по душе -
Холодный дождь на витраже,
Большие лужи и зонты,
На перекрёстке - я и ты...
Там, у неоновых витрин,
Мы ни о чём поговорим -
Слова упали в никуда,
А до тебя - рукой подать...
Красиво схваченный плащом,
В холодный вечер под дождём...
А капельки наперебой,
Опять орут: не твой, не твой!!!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739354
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 26.06.2017
Ой зробила Мишка нірку, бо дуже старалась.
Прибирала, фарбувала, жити в ній зібралась.
Гарна нірка... Невеличка. В ній затишком віє.
Бо ж та Мишка невеличка працювати вміє!
Тут тарілочки, каструльки... чашок є доволі,
Бо ж трудилася багато Мишка та у полі.
І зерняток у засіках в неї є багато,
То ж схотіла влаштувати новосілля-свято!
А запрошених з'явилось до Мишки чимало.
Їсти-пити вистачало... усім всього стало!
Все ж було після гуляння тих розмов багато.
Говорили, що не вміє Мишка частувати.
Ото Жабка постаралась, бо ж не на роботі.
Ще й до цього часу, гляньте, квакає в болоті!
А ви мудрості навчайтесь, щоб вам так не стало.
Не запрошуйте до себе тих, кому все мало!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727013
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 26.06.2017
Молюсь за дітей, за батьків, за родину,
Щоб навіть во́лос не упав дарма.
За Україну – вільну і єдину –
Ріднішого ж нічого в нас нема.
Отче наш, прабатьку, що єси на небесах,
На цій землі хай буде воля лиш Твоя.
Хай доню батько носить на руках,
І в сина Мати буде лиш своя.
Хай буде на землі й на небі царство Боже,
Нехай не буде серед нас ані царів, ані рабів,
Бо хто із рабства вийти допоможе,
Бо що без Бога сам зробить зумів?
Молюся за людей: знайомих і не дуже,
Молюсь за друзів і за ворогів,
Молюся за слабких і за байдужих,
Хто з рабства йшов, та вийти не зумів.
Із рабства смутку, суєти, обману
До світла йти нам треба крізь пітьму.
На цім путі, можливо, і розтану,
Як сніг у квітні…Все, як є, прийму.
Впаду зернятком під родючу грудку
І полечу у вирій з журавлем.
Може й мене в молитві не забуде
Моя рідня, піднявши в небо очі за ключем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739357
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 25.06.2017
По осінньому парку бреду в сивочолих туманах,
Повертаючись в думах до наших таємних розмов.
Бачу образ твій, очі і усмішку ніжну, жадану,
Оксамитовий погляд, твою незрадливу любов.
Потай мрію щораз, що в стрімкому життєвому вирі,
Серед тисяч облич відшукати тебе пощастить!
Цілуватиму руки, кохана, твої без упину,
Зазирнувши у очі твої, ніби в синю блакить.
В них побачу твій шлях, сяйво юності, нашу розлуку
І ретельно приховані в закутках серця жалі.
І на лавці старій, в милозвучних, знайомих нам звуках,
Пригадаємо знов незабутні літа молоді.
Подарую тобі, кольорами осяяні, квіти.
Знов мелодія ночі звучатиме тільки для нас!
Як же хочу тебе, пригорнувши міцніше, зігріти.
Та між нами незримо постали загати і час.
І дарма, що літа неможливо назад повернути,
А за нашими вікнами зимно і журно сніжить.
Попри трунок журби, навесні віднайду первоцвіти
І в уяві, кохана, зустріну тебе хоч на мить.
08. 03. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722266
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 25.06.2017
Спокойной ночи, прошепчу, погасли свечи,
День догорает за окном, а ночь - не вечер,
Она, шальная, ослепит и сон прогонит,
Закутав холодом в своём пустом вагоне...
Где только шорохи в миру, а свет не виден,
Красиво было в том пиру, зачем обидел...
И снова тихо отболел уютный вечер,
А ты сказал, что под Луной ничто не вечно...
И счастье молча улетело синей птицей,
А дни обычные за мною - вереницей...
И нет свечей, они давным-давно сгорели -
Безумный мир, холодный воск, года-качели...
Где никогда... Нет, никогда уже не буду,
Поглощена я суетой обычных будней...
Поговорить бы, но... до боли, одиноко,
Смывает время мои годы так жестоко...
Ночной мираж... А где-то новые метели
Ведут мелодию, что с нами не допели...
И не зажечь, увы, расплавленные свечи,
Рыдает ночь всё потому, что ночь - не вечер...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729647
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 25.06.2017
Якось з тобою ішли лісом,
Чарівний спів птахів лунав,
Збирали жменями суниці,
Літо ж так щедро пригоща.
Нарвав букет білих ромашок,
З тремтінням серця дарував,
Ти ж їх так любиш, моя пташко.
Тебе я ніжно цілував.
Пройшли роки і ми змужніли,
Сизий туман вже скронь торкнувсь,
А той нектар суничний літа
І досі п"ю із твоїх вуст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739237
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 25.06.2017
Послухай музику дощу,
Як серце хмар ритмічно б'ється,
Струмки напоїть досхочу,
І плачем в вікнах розіллється..
Душа небес,що наболить,
І вже не зможе тугу втримать,
У сірість захова блакить,
В якій десь Місяць буде линуть,
І кликать погляди людей,
Ліхтар небес - гід таємничий,
У вічність,темряву ночей,
В її красу,в її величність..
Нічного міста силует,
Розмиє дощ,легким кришталем,
Накриє сон людей, як плед,
З плечей знімаючи печалі..
І не сполохають нічим,
Їх сни,що схожі так на осінь,
Тендітні крапельки сльози,
Прозорі і безкрилі гості.
І сплять,поки день не воскрес,
Усі навкруг,під гомін крапель,
Все на Землі - ланцюг чудес,
Дива,ніяк не можна квапить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738440
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Я дивлюсь в твої очі тигрові,
І з любов'ю росте печаль,
Все закінчиться дуже скоро,
Я скажу тобі вкотре-Прощай!
Попрошу,хай засипе снігом,
Мою душу і серце зима,
А собі, я спогади лишу,
Тільки ті, де тебе нема...
І кидаючись в ночі обійми,
Знову ти будеш снитись мені,
Уві сні, я кричатиму-ВІЛЬНА!!!
А ти скажеш мені,що НІ...
І прокинувшись рано вранці,
Одягнувши буденності шаль,
Шепотітиму сонячним променям,
Що нічого мені не жаль...
Що усе в мені, вже затихло,
Що нічого в душі не болить,
Що, я стала сестрою вітру,
Що життя, як той птах летить!
А за обрієм мрії кружляють,
Серед білих вишень, у саду,
Я тебе вже давно не кохаю!
Я тобою давно не живу!
А поки що , нас пестить вечір,
За вікном зорі - очі живі,
Я для тебе уже - далека!
Ти,як завжди - ЧУЖИЙ мені!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738721
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Милый котёнок...
расскажу я тебе сказку - правду
из жизни одного королевства...
иду я как то по улице а на встреу мне принц
такой себе упитанный мужичок....
приехал орган в кафедрале послушать....
(эт по ихнему главная городская церковь)
а я ещё подумал скользко зима...
может ведь подскользнуться и упасть....
так он наверно услышал...
и решил упасть...
но место было не медийное...
для Пиара не подходящее
а вот на свадьбе герцога он и упал...
как я ему советовал....
прямо на красной дорожке
для королевских персон...
пошёл я в парк
и встретил красавицу длинношёрстую рыжую корову
а когда возвращался из парка...
она уже родила телёночка
я хотел его погладить...
но его мама была убедительно против
такой фамильярности...
в озере в плотную с пешеходной дорожкой
лебедь высиживал птенцов
никакого внимания не обращая..
на меня и на гуляющих...
...правда экологам разрешили
отбирать уних яйца...
так как они убивают живущих рядом....
на поляне весело и шумно бегали поросята дикого кабана...
за кустами стоял окаменевший мальчик...
у которого от взгляда девочки...
отвалилась голова...
не пойму не то взгляд такой...
не то мальчик... слабоват...
сексуально....
на осветительном столбе жонглировал мячом футболист
а на площади столпились двойники
вождей мирового пролетариата
доказывая друг другу кто из них больше вождь.....
на деревьях в лесу вывесили скворечники для диких мышей...
студенты подрабатывают официантами и жонглёрами
пародируют памятники и пьют на спор пиво...
буржуа выгуливали по набережной свои фраки и платья ...
рабочий класс перекуривает...
стуча по скамейке костяшками домино
так проходит жизнь в моём королевстве....
и я хочу это всё показать тебе
Моя Любимая девочка...
чтобы ты знала....
если бы
мы были вместе......
то
Принц бы не упал...
у мальчика бы не отвалилась голова.....
лебеди бы не стали убийцами...
и ваАбще ..
даже летучие мыши и поросята
из диких стали ручными....
потому что на них смотришь Ты
самое большое Чудо Вселенной....
Моя Любимая девочка...
я точно знаю и без сомнений верю
что только Настоящая Любовь
меняет мир к лучшему
ВСЕ ФОТО СДЕЛАНЫ АВТОРОМ
*****0Т - ответ Милого Котенка - Дорогой Волшебник
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688217
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684208
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 23.06.2017
Курличуть
наді Львовом
журавлі.
Але ніхто
пісень тих
не почує,
Прищеплені...
до телєків усі,
Де дивляться....
... як рада...
час гвалтуЄ.
З сердець тікає
співчуття і хист,
А дощик...
у полоні
вседозвіллям...,
Тепло змиває
з втомлених
облич
І серце
насичає
недовір’ям.
Прозолость смолоскипу
збентежено тремтить,
Повітря
наповняє предчуття...
Я відчуваю,
ранок
мерехтить,
спромогою
до кращого
життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737682
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Красується у лісі на галяві,
Сховавшись між зелених буйних трав,
Та сонечку підморгує лукаво
І просить, щоби хтось її зірвав.
Її червоні соковиті личка
Всміхаються та літечку радіють,
Яке їх зігріває та леліє.
А лісова ця ягідка...(Суничка).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738806
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Пригорнусь хоч на мить, не жени.
У душі щось маленьке й гаряче,
Завмирає, тріпоче, неначе,
Розливається стогін струни.
Не жени мене в ніч, не жени...
Загорнусь у духмяний полин -
Твого тіла, вдихаючи млосно
Пряний мускус і бачу, як сосни
Плачуть мовчки... розлука коли -
Кам"яніють краплини смоли.
Цей оманливо-сонячний світ
Теплих пестощів, не оминути
І медово-гіркої цикути
Не напитись, - бурштиновий лід
Ще бринітиме тисячу літ.
Тільки любляче серце й почує...
Зводять вежі кармінові сни,
Доки доля безжально лінчує,
Пригорнусь хоч на мить, не жени.
21.06.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738965
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Без тебя пролетают года,
Без тебя научилась я жить...
Для меня ты теперь, как звезда -
Не дойти до неё, не доплыть.
Не дойти, но желаю - сияй,
Рассекая унылость дождей,
Иногда обо мне вспоминай -
Стану лёгкою грустью твоей.
Я прощаюсь с тобой навсегда,
Пусть любви обрывается нить...
А на небе сияет звезда -
Не дойти... Только как не любить?
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738964
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Колись з тобою, хтів по дорозі йти,
По тій незнаній,нині вибрала ти,
Ми, як волошли, розбрелися в полі,
Напевно всупереч щасливій долі.
Кожен блукав у своєму озерці,
Наше кохання, зберігав у серці,
Сім`ї немає, коли скрипка грає,
Неначе душу, на шматочки крає.
Дома навпроти… є світло у вікні,
Якби ти знала… як холодно мені,
Не поспішай, знов закрити фіранки,
Дивлюсь на тебе…пишу,стріну ранки.
Несеш у душеньку тепло і світло,
Здаля кохати та це ж не грішно,
Чомусь мов вихор, пролетів між нами,
Давно пішли, ми різними стежками.
Онука бачу, укладаєш спати,
Таке життя, вмію мовчки кохати.
22.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738848
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 23.06.2017
В переході скрипка грає,
На шматочки серце крає,
У пітьмі блукають очі,
У самотності дівочі.
Опускає вечір вії,
Стоїть дівчина, в надії,
Десь блука її кохання,
Вечорами до світання.
Ця скрипалька - чарівниця,
Личко чистая водиця,
Кілька гривнів, під ногами,
Їх несуть, все більш ночами.
Тих грошей, вона не баче,
ЇЇ скрипка, гірко плаче,
Губить погляд, темноокий,
Де ж той хлопець ясноокий?
В переході скрипка грає…
Доля щастячка немає.
17.06.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738710
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Тебе віками розтинали,
Кому не лінь і хто хотів…
Мов ту повію: відгуляли…
Рожала ти від них - рабів.
Вночі тягали по палацам,
Чи то: Король, Султан чи Цар,
І кожний, щось собі побачив
В твоїй красі – вродливий дар.
Одних лиш зрадників кормила,
Що продавали твою плоть.
В тобі тремтить незламна сила:
Всіх побороть! Всіх побороть!
Мов, той сліпець, дорогу биту,
В торбині горя нас несеш…
Синів розкидала по світу:
Вже не збереш! Вже не збереш!
Цвіте нудьга в твоїх просторах!
По селах, розкидала жах…
Брати пригнічені, в роздорах,
Чекають: неминучий крах.
Та віра є в твоїм народі,
Завжди, Господь Благословляв!
Спасіння: в Волі і в Свободі!
Кобзар нащадкам сповіщав.
Немов росток,що рветься в гору –
Твоя нестримана душа:
Розквітла знов, в весняну пору,
Без підживи і без гроша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738576
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 23.06.2017
У нього лапи, мовби ті лопати
І риє землю ними так старанно,
Ходи підземні робить дуже вправно,
Удень він на повнрхню не вилазить.
Адже страшенно так боїться світла
І сонце теж не любить дуже він.
Ото ж скажіть мені - що за тварина
У чорнім кожушку?Звичайно...(Кріт).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738408
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Вона в нас єдина-
Другоі не має,-
Одна Батьківщина,
Нас любить й чекає.
***
Любіть Украіну!
Любіть кожну мить,
Гірську полонину,
І неба блакить.
***
Любіть іі дійсно,
Щоб там не було
Любіть кожне місто,
І кожне село
***
І гори далекі,
Й безкрайні степи,
Й гніздечко лелеки,
Й троянди шипи.
***
І трас кілометри,
І барви суцвіть,
Брати моі й сестри, -
Благаю любіть!
***
Любіть іі зранку,
І в вечір і в день,
Любіть вишиванку,
І наших пісень
***
Цвітіння калини,
Води джерело,
І шлях до хатини,
Й батьківське тепло
***
Любіть Украіну!
Я знов повторяю
Одну в нас - єдину,
Любіть я благаю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738374
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Трижды плюну на крючок
Да закину удочку,
А наживкой - червячок...
Погоди минуточку -
Соблазнится и карпец,
Следом - рак прицепится...
Если славный ты ловец,
То в успех поверится!
Ладно рыба... Даже рак
Нынче не купился,
Лишь изношенный башмак
За крючок вцепился.
Вот такой с меня рыбак -
Плюй - не плюй три раза...
Кто подкинул мне башмак?!
Водяной ! (зараза...)
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738280
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Я не вона, вона - не я, -
Думок розгублених відлуння.
В тобі тремтить, - її ім"я,
Бентежить у свята і в будні,
А долі - плином течія -
Я не вона, вона - не я.
Прокляття з каяттям - вози -
Скарби єдині потерчати.
Хоч навпростець, хоч навскоси,
Ти з рушником не вийдеш з хати, -
Зійшли розлуки гарбузи,
Не зустрічатись, не прощати.
Хоч скільки Небо не проси,
Та з Пеклом Рай не повінчати.
Чия вина тут?..нічия.
Я не вона, вона - не я.
21.06.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738884
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Піднявся над обрієм місяць,
Синіє уже далечінь.
В вечірньому стихлому лісі
Лягає під соснами тінь.
Густіють, повзуть таємниче
Молочні тумани з боліт.
І манить, знайти себе кличе
Ніким ще не бачений цвіт.
Ще з древності ходить Поліссям
Повір'я, легенда про те,
Як папороть в темному лісі,
Вночі, на Купала цвіте.
І хто наодинці посміє
В пітьмі залишитись нічній,
Щасливо здійснить свої мрії,
Зірвавши ту квітку мерщій.
Шукали слов'яни спрадавна
Тих квітів бутон чарівний,
Та все безнадійно і марно -
Нема їх, хоч вовком завий.
Злукавили предки, можливо,
Чи плітку пустили дарма -
Не так уже нині й важливо
Чому того цвіту нема.
Нема тут помилки, насправді,
Й ніколи її не було.
Все знали по справжньому давні,
Їх мудрістю плем'я жило.
Гуляв на Івана Купала
Народ, позабувши про сон.
А молодь тихенько тікала,
Шукала щасливий бутон.
Звичайно ж, одне не посміє
Забратися в хащу дівча;
І квітку побачити мріє,
Тримаючись друга плеча.
Для того легенда й гуляє,
Як привід почати свій путь.
А квітки там зовсім немає,
Ніколи її не знайдуть.
Там в темряві бродять олені
І місяць над лісом пливе.
А цвіт, що придумали древні,
Лиш тільки в легенді живе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736391
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 08.06.2017
Пусть говорят, что сердцу не прикажешь,
Но так порою хочется любить...
Ну что, шальное, ты на это скажешь ?
Ответь мне, сердце - "Так тому и быть".
Так полюбить, чтоб скрипки зарыдали,
Чтобы накрыло, как в степи грозой,
Спасения чтоб от любви не знали,
Но и спасались ею лишь одной...
Не говори мне, сердце, что устало,
Не говори, что потеряли шанс...
Ведь неспроста же утро напевало
Под окнами жасминовый романс ?
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736516
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 07.06.2017
Поцілунком мене розбуди
І дістань з неба зорі кохання,
Хлюпай ласки тих сонячних злив
Та купай мене в них аж до рання.
Захисти своїм дужим крилом
Від пересудів, ока лихого,
Від пліток та від зайвих розмов,
Я ж за тебе молитимусь Богу.
Нехай дасть тобі сили іще
І дарує добро та здоров"я,
Ти ж підставиш надійне плече,
На яке прихилюся з лбов"ю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736518
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 07.06.2017
Це прийшло мені після
проповіді священника
в батьківську суботу
Плачуть дружно свічі -
Батьківська субота,
Десь у потойбіччі
Й на Землі скорбота.
Так чекають Душі
Пам'яті хлібину,
Всі зібрались дружно
На земну гостину.
Поспішають в церкву
Діти і онуки
На поклон і жертву -
Ліки від розлуки.
Хліб святий й молитва -
Це Душі пожива,
Гірко хтось десь схлипнув,
То - Душа красива.
У куточку тихо
Сльози проливає,
Що таке за лихо?
Всі - чужі, не знає.
Спів небесний лине,
На столах - офіра,
А Душа аж гине,
Не йме собі віри.
Чом вона забута
В голоді і смутку,
В забуття узута,
Гріш - ціна здобутку?
На цім світі важко
Наробились ручки,
Билась як та пташка
Для дітей й онучки.
Як пішла на небо,
Мабуть всі забули,
А Душі потреба -
Лиш би пом'янули.
Взяли Душі в коло
Душу цю, сирітку,
Привели до столу,
Дали хліба й свитку.
Там нема забутих,
Бог всіх пам'ятає,
Душі пом'янути -
І назад до раю.
Пам'ятайте, діти,
Батьківські суботи,
Щоб й вам не сидіти
В самоті напроти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736317
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 07.06.2017
У спеку, у римську, нап,єшся води – й ...пластилінчик...
Тому й каву п,ють по грамульці на дні філіжаночки.
Тут кожна – розкішна, в кохальних торканнячках, нічка,
Бо після насонцяння – наче до любощів ...таночком..
...А Вася, з Тернополя, каже, що все таке – зайве.
Стомився, годину – на вільний обід, й знову в «Піццу».
...Встидає,, що в їх ній кафешці не вариться кава.
І мовить, що скучив, що батько – і сниться і сниться...
Я спробував дати йому чайові, через римлянина,
А Вася спинив, каже: «Передадуть, ...в нас так при́йнято!»
07.06.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736862
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017
ЛИДЕРЫ БЕЗ ПРИЗНАНИЯ
Мы первыми открыли к коммунизму путь,
Но скромность не дала нам оторваться.
Мы все народы потянули за собой –
А, оказалось, можно надорваться….
Теперь буржуи оказались промеж нас,
Явились будто сон, как привидения.
Красивыми словами за рабочий класс
Готовили сплошное ограбление.
Святая Русь на перекрестке всех времён,
Народ застыл и ждет в недоумении:
В который раз ждет лучших перемен,
Но ничего не обещают нам всемирные явления.
Весь мир предельно напряжён,
В бессильном страхе угрожает силой.
Жизнь человека ценится в ничто,
По всей земле беспечно лишь в могиле.
Как выжить в этот смутный час,
Кто путь нам в лучший мир укажет?
Сын Бога отдал жизнь свою за нас,
Любовью и согласием проблемы все развяжет.
Кто дал нам право братьев убивать?
Таким путем вражда не прекратится.
Кто сеет ненависть – первейший враг:
План Сатаны перед вселенной обнажился!
Все слуги Сатаны пред Библией дрожат –
В любых чинах, сословиях и званьях.
Как ни прискорбно, поп или монах,
Читать её не приложил старанья.
Дремучих суеверий переполнен весь народ:
Былины, апокрифы, мифы, сказки.
Научный мир за экстрасенсами идёт,
Из сферы привидений ждёт подсказки!
Наш обыватель остротой ума не хуже древних:
В духовном плане, как грудной малыш.
Ему достаточно вина и зрелищ….
И песню зека, если очень загрустишь.
Насмешники на сцене – родственные души,
Нас убаюкают, испустят лишний пар.
Всех убедят, что может быть и хуже:
Пока мы не горим, зачем кричать—пожар!
Мы тихо тлеем, запаха не слышно,
Всё лучшее за горизонтом, впереди.
Шагайте в ногу, не толкайте дышло!
По кругу тоже весело идти……
Притчи 6:16-19; 15:12 «Шесть вещей ненавидит Иегова,
и даже семь отвратительны его душе: высокомерные
глаза, лживый язык и руки, проливающие невинную кровь,
сердце, строящее злые замыслы, ноги, быстро бегущие к беззаконию, лжесвидетель, говорящий ложь, и всякий,
сеющий раздоры между братьями; Насмешник не любит
того, кто его исправляет, и к мудрым он не пойдёт».
Матфея 5:43-45 «Вы слышали, что сказано: „Люби ближнего
и ненавидь врага“.А я говорю вам: не переставайте любить
своих врагов и молиться за тех, кто вас преследует, чтобы
вам оказаться сыновьями вашего Отца, который на небесах,
потому что он повелевает солнцу восходить над злыми и
добрыми и посылает дождь на праведных и неправедных».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736407
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 07.06.2017
Мабуть дуже присоромилась весна,
Так хитренько до літа поглядала,
Полуницею почервоніла вона,
Ніжну пісню, прощальну заспівала.
Та й із вітром весело шепотіла,
Поміж трав, густих, шовкових і квітів,
Дуже ранку, барвистому раділа,
Про кохання, він мріяв, ждав привітів.
Та ні, миленько весна усміхалась,
І уквітчала землю новим цвітом,
У промінцях сонячних, вже купалась,
І обіймалася радо із літом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736531
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 07.06.2017
Купил аптечный, к ране, пластырь,
И ...мысль подделась на рога:
...Чтоб у тебя был стол богатства -
Придётся ...людям помoгать!
07.06.17 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736866
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017
[i] [b] [color="#c72525"] Літа...Літа... Літа...
Немов птахи у вирій...[/color][/b]
[/i]
[i][b][color="#1b1b80"]Час стрімкий,- уже виросли діти,-
Але що нам роки, не журись,-
Бо ми знову коханням зігріті
Як колись… Як колись… Як колись…
Це кохання,- не штурм і навала
Це кохання,- як пляшка вина,
Що в Масандрі душі дозрівала,-
Ніжна, тепла, солодка вона…
Хоч і є ще в відносинах проза,-
Все ж пробоїна в дні не зія.
В серці тягне теплом, не морозом,-
Буде… Буде ця скрипка моя…
Ми зіграєм мелодію ніжну
Двох сердець, що злилися в одне,-
В тепле літо,зиму білосніжну
Ця мелодія нас не мине…
Ми зомлієм від пестощів тіла,
Та замремо від співу душі…
Я б хотів, щоб ти вже затремтіла,
Та ти скажеш,- ні,ні!.. Не спіши…
Час стрімкий - місяці немов миті,-
Але що нам роки, не журись,-
Бо ми знову коханням зігріті
Як колись… Як колись… Як колись…[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736433
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 07.06.2017
Ты для меня глоточек рая...
моя желанная подружка...
тебя....
я в снах своих ласкаю...
и про любовь...
шепчу...
на ушко...
...........................
когда мы в танце нежно обнимались....
и страсть моя кипела как смола....
а руки твоим телом обжигались....
когда губами ..
изучал тебя ...
когда ты пламенея от желанья....
слова шептала...
из волшебных снов
мои мечты...
все...
на яву сбывались....
я смысл...
всей жизни....
в этот миг...
нашёл!.
твои плечи...
ресницы глаза....
твоя шея....
и талия....
жаждут....
моих нежных касаний...
когда...
моё сердце тебе всё раскажет....
и я пробую страстно...
на вкус...
мочку уха...
плечо...
запястье....
я сотру всю печаль и грусть....
зацелую...
тебя...
до счастья....
Любимая...
и самая родная....
я уже вижу
сквозь туман очей....
...твоя фигура....
как любовь нагая....
... а душу жгут....
следы твоих ногтей....
твои глаза .
...затянутые страстью....
твой шёпот....
....я тебя хочу....
влюблённый взгляд....
...и я от счастья
плачу....
целуя и сжимая.....
грудь твою....
а бёдра...
они тоже просят ласки....
касанья пальцев...
губ... горящих слов...
и где то здесь....
тропинка
к нашей сказке....
которую
с тобою
я нашёл.
+++++++++++++++++++++++++++
На фото
и я ...
опять....
опять тебя... хочу...
обнять....
прижать... к груди...
и наслаждаться...
наивною... улыбкой...
когда ты.... ...
сама... сильней .....
стараешься прижаться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732336
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 29.05.2017
Всё хочешь, изведать полёт любви,
Он так, часто печальным бывает,
Предательство… познав, переживи,
Душа, больна, всё же побеждает.
Изранен, а ведь ещё так молод,
Надежды… пусты, где миг сладости,
Всё тело, пронзил собачий холод,
Уж кажется, нет в жизни радости.
Но рана, ведь не скоро заживёт,
На всё, будешь смотреть с оглядкой,
Тропа травой, полынью зарастает,
Любовь, не всегда узнаешь сладкой.
Один, уж совсем изнемогая,
Все раны зажили, мечта взлетать,
Любовь, горько - сладкая земная,
Ты снова отправляешься искать.
Февраль 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735218
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 28.05.2017
Сверкает луч Звезды небесной,
Грядёт цветущая пора:
Горит весной огонь чудесный,
Сияет ночью до утра.
Она – любимая Планета…
Чарует глаз далёкий Мир,
Душе моей, сей лучик света:
Бальзам, вино и эликсир.
Встречаю ночью, днём тоскую –
Несётся кругом голова…
В её стихах: любовь хмельную
Питают нежные слова.
Бывает, тучами закроют –
Не наблюдаю её стать.
Блаженный… верую, ревную...
Молюсь… о, Божья благодать!
Гори…гори…Звезда Востока!
Буди прекрасные мечты!
Не пропадут, с зеницы ока,
Твои красивые черты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735231
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 28.05.2017
Там, де народжуються хмари…
Туди так хочу полетіти
І щоб не сталось як в Ікара,
Ще хочу вітром відбриніти.
Ще хочу хмарою блукати
По нескінченності небесній
І одягнути зір дукати
У таємничості цій хресній.
Ще хочу Янголів зустріти,
Узнати правду в них про вічність
І знов на Землю прилетіти
Щоб виправляти свою грішність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735397
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017
Коли за гори сонце сяде,
А день розтане в сірій млі,
У Бога я прошу поради,
Як жить на грішній цій землі?
Як пробачати зраду й підлість,
Як полюбити ворогів,*
Та, як знайти у серці стійкість,
І як приборкати свій гнів?
Як поселить у черствих душах,
Росток маленький доброти?
Щоб розцвіла у добрих сходах
Маленька квітка теплоти...
Не поливать її сльозами,
В промінні сонячнім купать.
Любити так, ніби востаннє.
Серця любов"ю напувать...
Важка занадто ця задача,
Достукать важко до сердець.
Даремно мрію про удачу:
З сердець не вирвать бур"янець.
-------------------------------
Тут мова йде про особистих ворогів, не політичних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735422
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017
Журавель сказав до Чаплі:
— Ой стрункі ж у тебе лапки! Хвостик пишний,
гострий дзьобик. Можеш сісти на мій возик.
Я ж туди, куди і ти, ото ж можу підвезти.
Чапля мудрою була. Сіла... Віжечки взяла
та й... погнала до села!
Журавель із воза зліз. Думав він, що їде в ліс...
Ото ж ти запам'ятай! Жінці віжки не давай.
Якщо править станеш сам,
куди схочеш -- будеш там!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723936
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 17.03.2017
ЧУТТЯ ЄДИНОЇ РОДИНИ
( Поклавши лапу на Біблію )
Мавполюди, мавповчені, мавпопрофесори,
Всі в одно, немов та трійця богів Вавилону.
Сотні років риють землю, доказів шукають
Та марні всі їх зусилля, тих кісток немає….
Не згасає пил науки, родичів шукають,
Раді б вже хвости носити --та і тих немає.
І генетика підвела : “ дарвінізм не в змозі,
Всі байки про бабцю—мавпу повторять не гоже “
Де ж тоді наш рід славетний?
Де його коріння……
Коли мавпи не родина,
Може, краще ,свині ?
….Люблять родичів до часу ,милі і рум’яні,
В службі знані за кмітливість, зовсім не останні…
Мають спільного багато в чистоті й повадках…
Часом лиш біля корита були недостатки.
Але хто без вади нині ?
Завтра будем кращі….
Навіть роги не зашкодять
Коли міцна паща!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724027
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017
Ходив по парку Лев, й Левиця там гуляла.
Так граціозно йшла... вверх носик піднімала.
Дивився Лев, мов зачарований... Дивився.
Відчув, мов з джерела водиченьки напився!
А ніжний погляд той помітила Левиця,
то ж спинку вигнула... Справжнісінька цариця!
Подумав Лев: "Яке-то щастя є для мене,
Нарешті дочекавсь, зустрів оту, що треба!
А на Левиці тій така гарненька шубка!
На те ж вона і є Левиця, а не Мурка.
Найкрасивішу ще помаду підібрала,
і брівки підвела, ще й чубчик начесала.
Здалося Левові вона теж позирає.
Такої гадки хоч насправді та й не має.
— Ой Леве, Левоньку! Ой красене мій сильний.
У цьому виборі і ти, скажу, невільний!
Ходив по парку Лев, й Левиця там гуляла.
Так граціозно йшла... вверх носик піднімала.
Дивився Лев, мов зачарований... Дивився.
Відчув, мов з джерела водиченьки напився...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723934
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 17.03.2017
Бороздил я по просторам -
Мамонта носил.
Оказался у забора:
Нету больше сил.
Вижу, баба молодая,
Не согретая совсем.
Вот судьбинушка какая…
Не расскажешь всем.
Развелось их по Рассеи,
Как в собаке блох.
Хоть не мачо…гладиатор –
Не совсем уж лох.
Нас дедулечек... не много…
Не пройти…зовут!
Хоть кривого, хоть слепого
Бабы подметут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723632
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 17.03.2017
Хай і не я, і не ти -
В небо і з неба...
Хай і не нам намалюється Рай.
Подумки раптом злети!
Як це не треба? -
Крила обшарпані болем не обчухрай.
Глянь в Задзеркалля мигцем -
Біле й пухнасте
Пір"ячко ніжить збаюрений шлях.
Бачиш змарніло лице? -
Тільки б не впасти,
Ангели - змучені люди і трішечки - птах.
Трішечки... іноді він -
Птаха безкрила.
Душу твою береже від падінь.
Хочеться дива і змін?
Де ота сила,
Що піднімає так легко у височінь?
Як подолати, знаття б!
Муки навроки?
В серці твоєму, розбитиму вщент,
Віри й надії тремтять
Стишені кроки :
"Віруй, надійся!" - любові злитись дощем.
Хай і не я, і не ти -
Як це не треба? -
Крила обшарпані не обчухрай.
Подумки раптом злети!
В небо і з неба...
Хай і не нам намалюється Рай.
13.03.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723593
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 17.03.2017
Жваво гуляв, колючий вітрисько,
Аж сміх по полю, на повні груди,
І завивав, як справжній вовчисько,
Заплакав сніг, тривожно повсюди.
Але ж учора, сонце сміялось,
Вже підійнялась рілля сонливо,
Мабуть то їй, все просто наснилось,
Що так птахи, велись гомінливо.
Вже погуляв та досить, тихенько,
Весна шептала, ну, ти не злися,
Он подивись, сонце височенько,
Промінням тим, візьми та й умийся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723590
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 17.03.2017
Десь було чути пісню « Ясени»,
Весь час приходила, у мої сни,
Спогади серце, тісно давили,
На душі туга, удвох любили.
Посеред поля, знов у бліндажі,
Безжальні круки, літають хижі,
Стогін землі і материнський плач,
Ясени свідки, сповива розпач.
Ясени прошу, печаль розвійте,
Жінкам серця й матерям зігрійте,
Їх плач послухайте, спиніть війну,
Тож подаруйте щасливу весну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723588
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 17.03.2017
Як тільки пригрівало весняне сонечко і з"являлися перші проталини, ми
з друзями вирушали до лісу.Там в долині біля лісового озеречка росла
розлога стара верба.Ми усі її називали кривою.Мабуть тому, що гілля
нахилялося аж до землі, а один великий відросток стовбура був низько-
низько у вигляді гойдалки.Ми сідали на нього відпочивати,коли втомлюва-
лися,находившись стежками весняного лісу.
А ще що нас приваблювало тут, це широка галявина,де першими з"являлися ніжні підсніжники. Їх було так багато,що вони білим килимом
вкривали всю землю.Ми ступали поміж них дуже обережно,щоб не насту-
пити на голівки тендітних перших квітів.Зривали по кілька,щоб принести
додому,але ніхто не насмілювався рвати їх з корінням-цибулинкою.Якщо
ненароком і висмикувалися із вологого грунту,то ми садили їх назад.Добре
пам"ятали настанови старших: якщо кожен вирве хоча б по одній цибулинці,то через кілька років не стане на нашій улюбленій галявині
жодної біленької весняної квіточки.А цього дуже не хотілося.
Приходили ми сюди й пізніше.Коли на зміну підсніжникам з"являвся ряст.
Його червоні,рожеві,бузкові та білі квіточки нахиляли свої пелюсточки
один до одного,ніби про щось таємниче перешіптувалися.І п"янкий аромат
медунки вітерець розносив далеко-далеко.Ми брали кілька іі пелюсточків
і насолоджувались приємним смаком,ніби справжнім медом.
Влітку теж бували на цій галявині частенько.Сиділи на вербовій гойдалці,
комфортно почуваючи себе в холодочку зеленого намету,який утворювався з листочків верби.А ще збирали суниці,що визирали з-під
зелених капелюшків.Їхні кругленькі личка засмагали на сонечку і аж
просилися до рота.
Посеред озерця на чистому плесі плавали дикі качки.Ближче до берега
звивали гніздечка куріпки.Вони уже так до нас звикли,що й не боялися,
не ховались,а вільно почувалися на своїй території.
Бувало,що ми збирали при березі ряску для домашньої птиці.А коли наші
каченята підростали,ми вигонили їх поплавати на лісове озерце.Адже
мешкали поруч з лісом.
Одного разу трапилась навіть така чудасія.Висиджувала у нас вдома качка каченят.І одне серед них виявилося малесеньке та чорненьке.А
коли підросло,ми побачили,що воно дуже схоже на дике.То,звичайно
був результат прогулянки наших качок по лісовому озеречку.
Восени на лісовій галявині біля кривої верби теж краса неймовірна.
Її листочки жовтіли,падали додолу,вкриваючи жовтим килимом землю.А
неподалік,прикриті багряним листом,на пеньках красувалися темними
капелюшками товстоногі опеньки.Не можна було їх минути й не запросити до кошика.
Лише взимку ми не навідувалися сюди.Але з нетерпінням чекали весни,щоб чимскоріш бігти до улюбленої лісової галявини,яка гостинно
зустрічала нас,стелячи під ноги білий рушничок,розшитий підсніжниками.
А стара крива верба знову колихала наше безтурботне дитинство на
своїй зручній гойдалці.І все починалося спочатку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723243
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Першим навесні я прилітаю,
Як починає розтавати сніг,
І дуже радо всі мене стрічають,
Бо тепло на крилах їм приніс.
Я посланець зеленої красуні
Весни.І завжди було так.
Яскравий колір і тепло люблю я,
Хоча сам чорний.Із привітом...(Грак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723244
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Ти мене не проси... ці слова я сказать тобі мушу.
Хочу, щоб зрозумів, щоб вони не тривожили душу.
Ти мене не проси, не вернуся у зиму я сніжну.
Вірю, швидко мине, відчуваю весну я вже ніжну.
Ти мене не чекай... розійшлися давно вже дороги.
В нас не склалось чомусь... Хай залишать обох нас
тривоги.
Знову сонячний день, в вікно стукає гілка вишнева.
Легкий щем у душі... Не твоя я, а ти не для мене.
Ти мене не шукай... буду тут, де весна розцвітає.
Сонце в росах встає, бо з любов'ю для всіх воно сяє.
Буду тут, де живе на добро свята світла надія.
І вини в тім нема, видно тут загубилася мрія...
Ти мене не проси... ці слова я сказать тобі мушу.
Хочу, щоб зрозумів, щоб вони не тривожили душу.
Ти мене не проси, не вернуся у зиму я сніжну.
Вірю швидко мине, то ж чекаю весну я вже ніжну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723014
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Гладив кицю Пес кудлатий... А у нього м'які лапи.
Гладив, гладив, скавучав, ще й легесенько гарчав.
— Ой ти моя Мурочка, сіресенька шкурочка!
Ой ви мої лапочки, білесенькі цяточки!
Та на сонці спинку гріла, не мовчала... Муркотіла.
— Ой ти мій гарнесенький, пухкий, солодесенький...
Сонце гріє, пригріває... Пес так лагідно співає!
Гладить Киці вушка, лапки і на спинці білі цятки.
Та примовкла, розімліла... До Барбоса ближче сіла.
Добре так біля Барбоса, облизав він киці носа.
Ще хотів... Не встиг... Бо Кіт тут з'явивсь біля воріт!
Хоч малий, та діло знає! Та ще ж гострі кігті має...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723234
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Балдела в ванне словно русалка
Никак не мог, отвести от неё взгляд
Глазам не верил, а может сказка?
Ведь для меня ты милее всех наград.
Уж улыбаясь хотел подойти,
Купаться в нежных объятиях,
Нежно взглянуть, в глаза – васильки,
Не сгореть бы, в своих страданиях.
В страстном порыве ветра прилетел,
Услышал всплеск, приятна водица,
Уж чей - то голос…. нет, не охмелел,
Ну это надо же, так напиться!
Ах как прекрасен, наслаждений миг,
Куда девалась? Может это сон?
Иль слабоумия видать достиг,
На полу в ванне лежал огорчён.
2017г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722812
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Багато болю і стільки страждань,
Нам українцям, ще скільки терпіти?
Не чує влада жодних нарікань,
Коли життю зможем порадіти?
Давно нема, в душі насолоди,
Вода стемніла, знов у джерелі,
Залито кров’ю, прийшли іроди,
Як круки кинулись, болить мені.
Вже третій рік, умиті сльозами,
Матері зморені, на колінах,
Земля рида. Як зняти кайдани?
Коли ж почне, квітнуть Україна?
Уже привласнили все держмайно,
Як зупинить,свавілля, цю банду,
Тож багатіють, втіха звичайно,
Бідний народ,одяг зсекон – хенду.
Скажіть коли, спинитесь Іуди?
Смуток, печаль, сіється по землі,
Лиш безнадія і розпач всюди,
Коли зерно, проросте у імлі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723416
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Поля безкраї – природи дар,
Скрізь неосяжність надземних чар,
Тепленький вітер, срібні скельця,
Мигтять із блиском крізь озерця.
Зима сльозить, дивовижний світ
По краю поля, чарівний цвіт,
Підсніжник, пролісок між сріблом,
До сонця погляд, кида ніжно.
Яка чудова весняна мить,
Синенька квітка, хмільно тремтить,
Струмок веселий, жваво біжить,
Дзвінкоголосо весна спішить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723421
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2017
Чи ти мене покличеш
з висоти?...
Століття йти - але
твоїх висот мені
не досягти.
Давно вже я спалив
свої мости..
А ти?!...
....
У снах живуть
колись намріяні світи,
де ми удвох
так гарно перейшли
на «ти»....
.....
Пробач.
Це спогад-птах
у зграї наших днів –
щасливий спів
ще чистих,
незабруднених струмків...
Не треба слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545903
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 14.03.2017
Трояндово-пишна,
духмяно-солодка,
намріяна ніжність
бажання терпкого...
Щоб пити її -
мабуть, ніч закоротка.
В ній пристрасть волога
цвіте веселково.
Вона квітне юно -
у дотиках ніжних,
в сплетінні обіймів
любовного шалу,
у золоті знань
про кохання некнижних
для двох, котрим
ночі цієї замало.
В пелюстках троянди
ховати цілунки...
Запестивши щедро,
щоб плакала щастям щоночі -
як ніби востаннє, як трунку,
любові напившись -
святого причастя…
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564654
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 14.03.2017
Я просто улыбнусь.
Можно?
С тобой поговорю...
Сложно!
Недолгим огоньком -
вечер
погаснет, а за ним -
свечи.
Ты снова где-то здесь -
рядом.
Тропиночкой - ночным
садом.
И молча нам луна
светит,
тропинку молоком
метит.
А в тишине - твои
руки,
вечерним в унисон
звукам,
коснутся нежных струн
сердца,
играя для двоих
скерцо..
И сад ночной для нас
тесен.
Не помню о любви
песен!...
Ты сердце забирай -
просто,
без праздничных пустых
тостов!
...
Но музыка любви -
грезы.
Осколки снов - твои
слезы.
Мы в этих снах с тобой -
рядом.
Тропиночкой - ночным
садом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293642
дата надходження 16.11.2011
дата закладки 14.03.2017
З 'явились проліски з-під снігу,
вже зирять очками на світ.
Над ними небо, синє-синє,
проміння сонце ллє: "Привіт!.."
Дзвенять птахи, весні радіють.
Весела пісня їх... дзвінка.
З'явились проліски з-під снігу
біля маленького струмка.
А цей струмок такий веселий,
радіє проліскам ясним.
Весняний вітер легкокрилий
навперегін біжить із ним.
Туди, до річки... Там багато
струмків зібралося малих.
І розлилася повновода
вже наша річка не на сміх!
Навіть журавлики крилаті
дивуються: "Поглянь яка!.."
З' явились проліски з-під снігу
біля маленького струмка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722857
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Як до щастя дійти? Треба прямо іти,
чи звернути направо... наліво?
Як до щастя дійти? Треба світ обійти,
чи на місці чекати уміло?
Як до щастя дійти? Може через кущі,
через ліс той густий... чи де кручі?
Як до щастя дійти? Треба прямо іти,
пам'ятати гірке, чи забути?
Де дорога ота? Чи широка, вузька?
А чи близько веде, чи далеко?
Може щастя ясне всім весна принесе,
може щастя у дзьобі в лелеки?
Як до щастя дійти, де ж те щастя знайти?
І яким воно бути ще має?
Щастя в кожного є. Із життям Бог дає.
А про щастя серденько все знає.
Якщо йти навмання, то ні ночі ні дня,
щоб знайти своє щастя — не стане.
Бережи те, що є, в цьому щастя твоє.
І воно тобі в очі погляне.
Мов калиновий кущ навесні... розцвіте.
І пишатися буде у ґроні.
Не назавтра шукай рідне щастя своє,
а щасливим уже будь сьогодні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722856
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 14.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2017
Снег большими хлопьями,
Ватными.., воздушными..,
Стелется под окнами..,
Между яблонь с грушами..,
По траве некошеной..,
По тропинке узенькой,
(Редко нынче хоженой)...
А калина бусинкой
Между хлопьев прячется,
Как в десерте аховом...
Правда или кажется..?
Снег с ванильным запахом.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718684
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 14.03.2017
Я тобі розкажу про що шепчуться зорі,
Бо такої , як ти, не стрічав ще ніколи.
Ясний місяць між зір в небі синьому сяє,
Ти найкраща для мене — він знає!
Сад весняний в рожевому цвіті,
Наймиліша, найкраща ти в світі!
Сад весняний в рожевому цвіті,
Ти у мене єдина у світі!
Розсипає вогні темна нічка звабливі,
Ой, які ж ми удвох із тобою щасливі!
Там, де манить рясним, пишним ґроном калина,
Я сказав, що ти в мене єдина!
Сад весняний в рожевому цвіті,
Наймиліша, найкраща ти в світі!
Сад весняний в рожевому цвіті,
Ти у мене єдина у світі!
Я тобі розкажу про що шепчуться зорі,
Бо такої , як ти, не стрічав ще ніколи.
Ясний місяць між зір в небі синьому сяє,
Ти найкраща для мене — він знає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722183
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 09.03.2017
Багряне небо. Пожовкле листя
Летить, кружляючи, до землі.
Куди ми прагнемо, що нам треба,
Чого шукаєм в добрі і злі?
Пожовкле листя летить в калюжі,
Високе небо в них і зірки.
Ми обминаємо їх байдуже,
В свої заглиблюючись думки.
16-20.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695842
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 06.03.2017
ДРУЖБА НАРОДОВ
Вот праздные слова юродивых фанатов –
Сюсюканьем и маузером вдруг покорили мир.
Идея равенства служила всем приманкой –
Народ неграмотный, забитый верил им….
Триумф так всеми ожидаемый не сбылся –
Без «опиума» жизнь не двигалась никак:
С учением попов вождь скоро примирился,
А брага с водкой чудеса творила в простаках.
Им неугоден был российский гений –
Ученый граф, что правду говорил:
Попы Христа науку предавали,
Зато любили власть и роскошь десятин.
Невидимые связи укреплялись.
Риторика удачная нашла своих людей:
Одни на Марсе яблони сажали –
Другие – непосильный труд здесь на земле….
Другие труд свой непосильный совершали на земле
Так сотворили незабвенный «КОДЕКС» --
Вершину всей моральной чистоты.
Так люди на дорогу «коммунизма» стали,
Чтоб в счастье жить: и он, и я, и ты……
«Моральный кодекс» -- жизни всей основа –
В нем горизонты острова Утопии видны….
Какие светлые всемирные просторы –
На них учение вождей мы водрузить должны!
По сути: копия (с ошибками) Писанья –
Нагорной проповеди самого Христа.
Беда же состоит в неисполнении,
В бесстыдной лжи себе и небесам….
И всё равно, народы соберутся вместе—
Учение Христа объединяет целый мир.
Не будет «старший брат» в ефрейторской фуражке,
Жонглируя понятиями, как смотрящий командир.
Нам общество «смотрящих» не подходит,
Где камеры сплошные заменили всех тюремных псов.
Когда к вам совести призывы не доходят,
Преграды нет, но поезд ваш ушел…..
Где тысячи учителей, профессоров, парторгов,
Колонны демонстрантов с лозунгами пустоты,
Куда они пришли с ученьем и талантом,
Где их вожди – и чести, и ума, и совести бразды?
Да, римский мир оставил по себе дороги,
Пол - мира захватил, в Америку доплыл.
Немецкий мир «тысячелетним Рейхом» выхвалялся,
Но странным образом десятка не дожил…..
Не может человек рулить своей дорогой.
И лозунги поспешные не в честь ему.
Он слишком недалек, и ошибается так много,
А все пути ведомы только Богу одному.
В упор не видят Царства Бога,
Сплошные войны, ложь и геноцид.
Кто в рясах золотых, кто должен знать дорогу,
Мамоной побеждён, предательски молчит.
Даниила 2:44 «И во дни тех царей Бог небесный
установит царство, которое никогда не будет разрушено.
Это царство не будет передано другому народу. Оно
сокрушит все эти царства и положит им конец,
а само будет стоять вечно».
В 2009 году Геннадий Зюганов заявил «Я считал и считаю, что первым коммунистом был Иисус Христос, Нагорная проповедь написана не хуже Морального кодекса строителя коммунизма. Собственно, Моральный кодекс строителя коммунизма списали с Нагорной проповеди».[6] В 2012 году он сказал: «Если вы возьмёте моральный кодекс строителя коммунизма и нагорную проповедь Иисуса Христа и положите рядом, то вы ахнете: они совпадают полностью по тексту»[7][8]. Позднее Зюганов ещё раз сравнил моральный кодекс строителя коммунизма с Нагорной проповедью: «Я когда положил Моральный кодекс строителей коммунизма рядом с Нагорной проповедью — потому что я, в отличие от других, изучал Библию, хорошо знаю Коран — так вот, я ахнул: оказывается, мы переписали Моральный кодекс строителей коммунизма из Библии; но написали хуже — в Библии написано лучше»[7][9].
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721944
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017
1. Цвіте синьо, лист зелений квітник закрашає,
хоч мороз усе побив - його не займає.
2. Діжа на діжі, зверху маяк,
ніхто не відгадає зроду ніяк.
3. Є голова - без волосся; є очі - нема брів;
є крила - не літає, в холоді не мерзне, спеки не боїться.
4. Швець - не швець, кравець - не кравець,
держить в роті щетину, в руках - ножиці.
5. Які ноги, такий ніс, по болоту ходить скрізь,
хату на хаті має, жабам рахунок знає.
6. Швидко й гарно скрізь літає, безліч мошок поїдає,
під дашком гніздо будує, тільки в нас все ж не зимує.
7. Біле, як сніг, чорне, як жук,зелене, як гай,
вертиться, як біс, і повертає в ліс.
8. Маленький хлопчик у сірій свитинці
по дворах стрибає, крихотки збирає.
9. В"ється, стука молоток, поправляє нам садок.
10. Уночі гуляє, а вдень спочиває,
має круглі очі, бачить серед ночі.
Відгадки: 1.Барвінок. 2.Очерет. 3.Риба. 4.Рак. 5.Лелека.
6.Ластівка. 7.Сорока. 8.Горобець. 9.Дятел. 10.Сова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721947
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017
Посади, дівчино, Розказуй щоденно,
біля хати квіти, квітам свої думи,
їх дощі умиють, поріднися з ними,
і обвіє вітер. легше тобі буде.
Будеш ти дивитись,- Непорочні квіти,
кожен день на квіти, лукавить не вміють,
і будеш молитись, а печаль і тугу,
щоб милий приїхав... і смуток розвіють...
Розмовляй із ними,-
квіти ті - пророчі,
довіряй їм мрії,
ти свої дівочі.
Не осудять квіти,-
твої мрії й думи,
з ними легше жити,
легше й ждати буде!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721774
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 06.03.2017
В моих светлых стихах появилась и ты,
Толь фиалка, толь алая роза,
Я ещё не придумал цветы,
На которых росинки, как слёзы.
Знаю я - ты волшебный цветок,
Самый милый и самый красивый,
Тот, который, как счастья глоток,
Превращает несчастных в счастливых.
Лепестки в нём искрят хрусталём,
Застеснялись до самого донца,
К ним я утром мохнатым шмелём
Прилечу с первым лучиком солнца.
В моих светлых стихах появилась и ты,
Толь фиалка, толь алая роза,
Обнимаю все в мире цветы,
И не плачу, а катятся слёзы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721310
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 06.03.2017
Неуж-то закончились святки,
Всё было как-будто во сне,
Январь ускакал без оглядки
Куда-то на белом коне.
И я уезжаю... В окошке
Твой образ средь ночи стоит,
Уставший от святок немножко
Но милый, как ангельский стыд.
И зреет сюжет для картины,
Стихами он видится мне,
Как чеховский дом с мезонином
И тот огонёк, что в окне.
И я очарован тобою -
Январь, словно розовый май,
А ты всё мне машешь рукою,
И это не значит:"Прощай".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721854
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017
БЕСКОНЕЧНАЯ ИГРА
Толпа лишь кажется сплоченным монолитом,
Но эта видимость – ловушка простакам.
Как будто, все фигуры шахмат вместе…
Но скоро они станут по местам!
Закон игры не допускает разногласий,
Нет вариантов – лишь один Король.
Усилия ума и подвиги на поддержанье власти –
Как будто вся Вселенная основана на том.
Наш разум ослеплён борьбой за выживанье,
Гармония Пространства нам дает ответ иной –
Порядок в мире и взаимоуважение
Дают гарантию, что счастлив может быть любой.
Любые игры и любые мира состязания
Двух тысяч лет не принесли покой….
Кто научил нас правил общежития,
Чтоб низостью считалось величание собой.
Толпа в гипнозе, как бушующее море,
Стихия не способна что-либо творить.
Не сомневайтесь, от неё пойдут заград. отряды,
Насилие, бесправие, где невозможно жить.
Любой из нас имеет право выбора:
Какой дорогой в жизни нам идти…..
Но лично Ты, не веря подстрекателям,
Сумел ли до сознания слова Иисуса донести?
Не глядя на чины и положения,
Без мзды убогой, принудительных наград,
С любым ты должен совершать решения
Как ты хотел бы, чтоб с тобою поступали так.
Мы совесть обмануть не можем,
Порою пробуем её приспать….
Но пробуждение грозит трагическим исходом—
Герои чести не боялись умирать…
А остальные в барах, стадионах,
В домах терпимости, где душу отведут,
В роскошных замках, под охраной частоколов –
Как до Потопа, праздной суетой живут….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721215
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 06.03.2017
ШАРКАЯ ИЗЯЩНО ШПОРАМИ.
Не в шутку петушится обреченный враг.
Его все планы до конца отточены…..
Вся свита предана, все на своих местах,
Победы наперёд волхвами напророчены.
Потусторонний мир с героем заодно:
События и карта вся « на руку» --
Его величество с победой, всё равно,
Кто усомнится, вызывает раздражение и скуку.
Не надо фараона всуе вспоминать,
Сто восемьдесят тысяч ассирийцев…..
Мир современный космосом умеет управлять,
И что ему аборигены, что индейцы….
Мы можем землю всю испепелить.
Предупреждаем всех : не бряцайте оружием!
Вы знаете наш пламенный девиз –
Мы за ценой не постоим, нам принцип нужен….
Что жизнь солдата – нежный лепесток,
Усеявший поля чужих сражений.
Его могила зарастет травой,
Не помянет его коварный гений.
Римлянам9 :20 -24 « О человек, кто ты такой,
чтобы пререкаться с Богом? Скажет ли
изделие сделавшему его: «Почему ты сделал
меня таким?» Разве нет у гончара власти над
глиной, чтобы из одного и того же куска сделать
один сосуд для почётного употребления, а другой
— для малопочётного? Если же Бог, хотя и желал
проявить гнев и показать свою силу, с больши́м
долготерпением сносил сосуды гнева, приготовленные
к погибели,чтобы показать богатства своей славы на сосудах милосердия, которые он прежде приготовил
к славе».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720660
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 06.03.2017
Самотній листочок у пошуках щастя
Поплив кришталевим струмком,
Ще мить: він із кленом назавжди прощався,
Могутній обнявсь з малюком.
І вже насолода – прозорою гладдю,
Дзеркальний цілунок в щоку,
Піддався він водам, стрімкому всевладдю
І мчить у велику ріку.
Безстрашний листочок свободою марив,
У снах бачив дивні краї,
Його не злякали насуплені хмари,
Дощів несолодкі чаї.
Минув очерети, кущі і коріння,
І щастям маленький світився від мандрів,
Прийняла ріка його чисті стремління
І навіть кораблик листочку позаздрив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721640
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 06.03.2017
Думок не припнути -
Налякані миші
У шпарку не влізуть,
Як кіт на осонні
Лінивий, розкутий.
Трапляються й інші...
Запхну у валізу
Вас хоч на сьогодні.
Сидіть, не волайте,
Помовчіть хвилину.
Не мучили б нині,
А краще і зовсім.
От не допікайте
І я відпочину.
Такі ви невинні
Та ще й безголосі.
Розріжете навпіл,
Розкришите в порох -
Під кригу, помалу,
Всміхнувшись лукаво...
Скаліченій лапі,
Болить же, потворо! -
На потяг, з вокзалу
Чекаючи з"яви.
Валізу зі схову -
Без неї не встану,
Відкрию - почати
Дорогу далеку.
Це схоже на змову -
Співають осанну
Спокусливо чати.
З надбитого глека
Не мудрості склянку,
Мороки надміру!
Нехай ту валізу
Поцуплять злодюги
Іще до світанку,
Плекаючи віру,
У радість безвізу -
Позбавлять наруги.
Думок не припнути.
Дарують надію
Безумству спочилі
Мотузка і свічка:
Позбутися слути*
Волієш?.. Волію -
Тримає безсилля
Отут, у запічку.
Плетусь понад краєм,
А ви онде в тиші,
Нехай не найліпші,
Та й тих не піймаю.
Гризіть - пригощаю,
Ховаючи в вірші.
*Слута -параліч, розслаблення.
05.03.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721743
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 06.03.2017
Осінній ранок…. перші сонячні промені потрапляють на багрове листя. Легенький, ще трохи теплий вітерець підбадьорював листочки, вони ледь- ледь просохли після вчорашнього дощу. Невеликі хмари підтягувалися з заходу, здалеку здавалося темно - синя вуаль накривала всю землю. Невеличке містечко районного значення восени потопало в різнокольорових деревах, пишних хризантемах та астрах.
Напевно знову буде дощ,- думав Іван. З закритою парасолькою в руці поспішав на зупинку автобуса. Цього разу повезло, майже на ходу, але встиг заскочити в автобус.
Сьогодні вийшов трохи раніше, тому й небагато людей, навіть вільні місця є. Це добре, бо ж знову не виспався, присівши на місце, можна закрити очі розслабитися. Після всього, що йому прийшлося пережити, зовсім погано спиться та мабуть і не кожен може спати спокійно. Йому лише двадцять три роки, а вже довелося побачити жахи війни. Ще, як розпочалися протести на Майдані, не міг залишитися осторонь, вирішив їхати, відстоювати право на краще життя. Видно доля така, побачити те, що не передати словами.
Батьки знали, що збирався їхати в Київ, на жаль, їм не вдалося його зупинити. Ірина, старша сестра, теж там була, на щастя залишилася живою. Їй дісталося від беркутів, як собаки кидалися на людей, на щастя вдалося втекти. Ще два тижні з друзями знаходилася в Києві, згодом Іван наполіг, щоб поїхала додому. А сам, за покликом серця, пішов добровольцем захищати Україну.
Це сталося під Донецьком, вже мав їхати додому, затримали, бо не прийшла заміна. Останній день на передовій видався жарким, отримав поранення в стегно. Майже місяць пролежав у лікарні та дякувати Богу, нога вціліла, тільки трохи шкутильгав.
Він мешкав з батьками в приватному секторі. А сестра з чоловіком, згодом поїхала в Київ на постійне місце проживання.
Іван - через Військкомат, слюсарем працевлаштувався на завод.
Автобус зменшив швидкість, під`їжджали до наступної зупинки. В салон, з маленькою дівчинкою на руках, зайшла молода жінка.
Навпроти Івана було вільне місце. Присівши, вона щось шепотіла малій на вушко. Та здивовано, з цікавістю позирала блакитними оченятами на пасажирів. Іван звернув увагу, що дівчинка дуже схожа на жінку. Мала, як шило вертілася на руках, роздивлялася на всі сторони, дарувала усмішку.
Підстерегла думка -» Куди можна так рано везти дитину? Адже по маршруту, ні садочка, ні лікарні. Він крадькома поглядав на молоду маму, брови смужкою підкреслювали виразні очі, довгі вії придавали краси. Дівчинка почала гойдати ніжкою, зачепила його штани, -
-Ой вибачте! Настю, не вертись, вгамуйся я сказала.
Дехто звернув увагу, він усміхнувся,
-Та нічого, то пусте, капчики чисті, не хвилюйтеся.
Маленька хитро зазирає в очі,усміхалася, вертіла головою. Напевно надоїло вертітися, зосередилася на ньому. Двома ручками сховала своє обличчя, за мить забирала їх і хіхікала. Раптова посмішка не зникала з його обличчя, ледве стримував себе, щоб не засміятися.
Біля заводу - це остання зупинка, пасажири один за одним виходили з автобуса. Йому хотілося взяти дівчинку на руки, допомогти жінці та не наважився. Така ж гарненька, думав, як квіточка, світленька , як мама.
Він бачив цю жінку не вперше, як їхав на роботу. Вона заходила в автобус в основному на задні двері, зранку людей завжди багато. Влітку, не раз бачив, як сідала в автобус з коляскою.
Минув тиждень… Кожного разу він звертав увагу,чи сідає та жінка з дівчинкою. Вже кілька днів не бачив їх, в душі запала тривога, може та крихітка захворіла?
У п`ятницю, після роботи, вирішив прогулятися по вулиці, неподалік від заводу. Надіявсь зустріти їх. В голові крутилося; а може якраз зустріну? А можливо має чоловіка?А, як ні, чи захоче з ним познайомитися, адже трохи шкутильгав на ліву ногу. Засмучений повернувся додому. Мати помітила настрій сина, понурений, майже нічого не їсть,
- Ти часом не захворів, чи щось не так на роботі?
- На роботі все нормально. Знаєш мені подобається одна дівчина, ну, як сказати молодичка. Майже щодня автобусом їде з дівчинкою, напевно чоловіка не має, чи розлучена, ні разу не бачив, щоб доньку ніс хтось інший.. Дівчинка така гарненька, дуже схожа на маму, така потішна, ніколи в автобусі не капризує, всім усміхається.
Мати сіла навпроти сина, від хвилювання стиснула правою рукою ліву, уважно дивилася,
-Ну й, що, як з дитиною? Життя синку складне, багато зараз молоді розбігається, здається зараз так кажуть. Життя прожити, не поле перейти, а зараз тим паче, стільки безробітних, недостатки, а терпіння в молоді немає. А може її чоловік на заробітках?
За вікном стемніло… Іван валявся в ліжку, дивився телевізор, спати вкладався пізно, пішов у відпустку,завтра можна й відіспатися. До третьої години ночі спав міцно та проснувшись сон втік. Місяць уповні збуджував його, думки про життя, перед очима та жінка з дівчинкою.
Надворі такий мороз, що аж дух перехоплює… падав перший сніг. Іван їхав у автобусі, позирав у вікно, але думав про неї. Як же вона з дитиною при такому морозі? На зупинці заспокоївся, вона заходила в автобус, він відразу уступив місце. Пройшовши по салону, став неподалік, від них не міг відірвати погляду. Дівчинка, як завжди крутилася, щось говорила, усміхалася, задерла голову, роздивлялася довкола, немов когось шукала. Іван здивувався, помітивши його, мала всміхалася, кліпала оченятами, водила ними, примружила їх і знову кліпала.
З автобуса він виходив останнім, вирішив прослідкувати за ними. Вони тільки повернули в вулицю, назустріч йшла літня жінка,
- Що так довго, запізнишся на роботу, батько вже пішов, а тебе все нема й нема..
Присіла біля дитини,
-Оксаночко, моє сонечко, як справи? Бабуся вже зачекалася вас, сумувала за тобою.
- Та встигну, не хвилюйся, я швидко.
Жінка з дівчинкою пройшли кілька метрів, зникли на одному обійсті.. Іван вдав, що на когось чекає, весь час задира рукав куртки, щоб поглянути на годинник. Розвернувся в сторону заводу , побачив, як вона пішла на прохідну. О! То вона в нас працює, значить є шанс познайомитися.
Мати в синові помітила несподівану переміну, став довше спати, краще їсти, але розпитувати не поспішала.
Справжня зима не забарилася, багато насипало снігу. Було біля чого накидатися снігу. За розміром, в них хата не маленька, на два входи. Ще коли були живі дід з бабусею, побудували цей будинок Друга половина хати вже п`ять років пустує, зробили ремонт. Інколи батько казав,
- Вже одружись,чи що? Нащо пустує? Треба, щоб опалювалась, щоб відчувала живий дух.Чого доброго сирість ляже по стінах. Хлопав сина по плечі,
-Довго не гуляй, життя коротке. Треба продовжити рід, щоб було кому жити на цій землі, захищати нашу Україну.
Батько Івана працював на заводі електриком, а мама в лікарні медсестрою. Жили більш - менш в достатку, правда в сім`ї дуже часто розмовляли про політику, адже війна тривала. І були дуже розчаровані діями влади, яка прийшла після подій на Майдані.
Автобус ледве їхав по дорозі, оминаючи гулі льоду, які з`явилися після ожеледиці. Людей дуже багато, Іван не покидали думки-« Як сьогодні, з дитиною на руках, вона добирається на роботу. Обличчя враз посвітліло , коли побачив, як вона зайшла в автобус, він очутився поруч з нею. Дівчинка вся розчервоніла, напевно довго чекали автобуса, вирішив він. Мала прямим поглядом дивилася на нього, промовила,
-Тато. Бачиш, тато! Я хочу до нього, ти мене дуже тиснеш.
Вона штурхала її в плече. Жінка , що стояла поруч здивувалася,,
-Тож важко тримати, чого це ви мучитесь, що чоловікові не довіряєте, чи так шануєте його?
Їй стало не по собі, дуже почервоніла, малій щось шепотіла на вушко. Іван не стримався,
- То ходи до мене. Давайте я потримаю, буде легше й зручніше , я ж вищий за вас.
Один чоловік підтримав його,
-Жінку треба шанувати, донька вже нелегка.
Після почутого, їй стало не по собі, опустивши голову, віддала йому доньку. Та радо рученятами торкнулася його шапки,
- Чого до мене довго не йдеш? Мені без тебе сумно.
Він притулив її до себе, не знав, що відповісти цій крихітці. Дівчинка намагалася дивися йому в очі, немов просила допомоги від тисняви. Нарешті кінцева зупинка… Немов мішок розв`язався, люди виходять з автобуса.
Жінка поправивши комір пальто,
-Давайте її мені.. Дякую вам, ви на неї не звертайте уваги, вона така вигадниця, завжди щось викине.
Він привітно подивився на неї,
-Я проведу вас до бабусі. Тут же недалеко, вам же важко та й незручно, он чобітки на підборах. Снігу багато насипало, не хвилюйтеся, на роботу встигнемо.
Здивовано позирнула, аж зупинилася,
-Ви , що десь тут живете.?
Промовчав. Вона тільки звернула із стежки до обійстя, назустріч поспішила її мати,
-Доню, ти не сама ..
Брала онуку на руки,
-Оксаночко, хто це з вами?
Мала рукою торкнулася його щоки, защебетала,
-Тато, тато. Я там… у автобусі знайшла. Він хороший, бачиш! Жінка нічого не встигла сказати, з хати вийшов чоловік. Вона звернулася до доньки,
- То вже познайом нас, чи що?
Він не розгубився, сказав своє ім.`я. Батько протягнув руку, привітався,
-О наш герой! Таню, а ти звідки його знаєш?
Вона миттєво почервоніла. Її голос трохи тремтів,
- Та це…. в автобусі.
- Ну, пішли молодь, нам пора. Хай бабця сама справляється з онучкою, а то запізнимося , - потурбувався батько.
Іван тепер знав, як звати цю славну молодицю. Запропонував свою допомогу, щоб часом не підсковзнулася, взяв під руку.
-Ну, я пішов, доганяйте! Ото взуються в не знати що, підбори високі, а потім падають. Йде, мов та корова на льоду, - поспішаючи, бурчав батько, пішов вперед.
-Я вам дякую, що допомогли, мені не зручно. Мала таке видала, не звертайте уваги. Напевно переплутала вас з моїм колишнім чоловіком, - немов виправдовувалася.
-Таню, нічого тут страшного не сталося, зараз не маємо часу поговорити, давайте після роботи зустрінемося. Вона здивовано крутнула головою,
- Може не варто, в мене дитина.
Кивнув рукою, побіг до роздягальні.
. Тетяна працювала в механічному цеху, комірником. Часу вдосталь подумати про нього і про своє життя. Пройшов місяць, як приїжджав Олег, колишній чоловік , він ввечері з`явився зненацька. Приїжджав до батьків, вирішив провідати доньку. Пів року, як розлучилися, поїхав на заробітки в Москву, там і залишився, вже мав нову сім`ю. Вона знала, що вороття не буде.
Взимку зарання темніє… Під ліхтарем, біля прохідної, Іван чекав на неї.
Вона йшла вперед, за неї поспішав батько,
-Ну, що може на вечерю, Іване, що скажеш.?
Тетяна хотіла заперечити, та він зненацька взяв її за руку, трохи притиснув. Збентежено, здивовано дивилась на нього, промовчала. Батько обох взяв під руки, став жартувати, згадувати про молодість, як в лікарні познайомився зі своєю дружиною. Коли вона, тільки після училища, перші дні працювала в приймальному відділенні. Як його немічного привезла швидка допомога з отруєнням. Скільки прийшлося тоді їй набігатися біля нього.
-Побачивши те молоде дівчисько, я закохався по вуха, - біля хвіртки батько закінчив розповідь.
Зайшовши до хати, Іван дістав із-зі пазухи коробку цукерок, поклав на стіл. Оксанка вискочила із другої кімнати,
- Тату… Тату, я тебе чекала.
Він не очікував такого повороту, усміхаючись поцілував в чоло.
Це було так несподівано… Всі стояли і дивилися на таку теплу зустріч.
Цього року, погода влітку досить мінлива… Та в цей липневий день, ласкаво світило сонце, легенький вітерець загравав з листочками на деревах.
В центрі міста завжди жваво. Біля палацу одруження стояло кілька прикрашених автівок. По сходах, у весільному вбранні, спускалася пара , між ними, в білій пишній сукні йшла маленька фея. Вона в руках тримала букет червоних троянд, очі сяяли щастям, весь час усміхалася.
О5.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721699
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 06.03.2017
Біжить дорога, мов ріка,
Я намагаюсь не відстати,
І зачарована така:
Відкрило небо свої шати.
Упали з неба, мов дива
Чарівні Товтри на рівнину,
Тут, мабуть, зайві всі слова,
Мені б краси тих гір зернину.
Тримають в собі таїну,
Коріння вперлося в корали*,
Цю казку знаю лиш одну
І п’ю пташиних сліз хорали.
Весна вже проситься у Товтри,
Хоч ще дерева шиють сукні
І десь розігруються лоти,
Весни ще більше пульс відчутний.
*Товтри утворилися
на місці морського дна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721034
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 03.03.2017
Вже щезла ковдра зі снігів,
Ураз відкрилась тиха ніжність,
Весна поглянула з-під брів,
Їй в очі дивиться підсніжник.
Тендітний, на одній нозі
І у святковім капелюшку,
Хоч і подібний він сльозі:
Упала на зелену смужку.
А як же радісно пташині!
Вона пішла вже нотним станом,
Ще є намисто на шипшині,
Весна красується за планом.
Струмки уже відгомоніли
І сонце проситься в зеніт,
І плюшу “котики” купили,
Щоби вербі сказать “Привіт”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721186
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 03.03.2017
Де ж ти моя, пташко?
- Полетіла в вирій,
Бо жилося важко
В Україні милій.
Десь, за синім морем,
Є земля красива…
Та не з твоїм щастям -
Доленька зрадлива.
Там не в’єш гніздечко:
Діточок збавляєш,
З раненим сердечком
Мене залишаєш.
Вже й не любе сонце,
І вночі не спиться,
Вигляну в віконце –
Місяць з нас сміється.
Він напевно знає,
Як тобі живеться –
Душу розриває…
Кров в судинах б’ється.
Пір’ячком торішнім
Вимостив кубельце,
Під романс утішний
Виплакав озерце.
Знов весна буяє,
Соловейком ллється,
А тебе немає -
Серце з жалю рветься.
Може, крук поганий
По дорозі знищив,
Чи Амур лукавий
Серенаду свище?
Молюся за тебе
Доленьку благаю,
Із крайсвіту,з неба
Тебе виглядаю.
Де ж ти моя, пташко,
Що ж ти наробила?
Сама…живеш тяжко,
Ще й мене згубила.
Дякую, поєтам - Світлані Імашевій (Світла) і NN, за допомогу при створенні вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721336
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2017
О чём Вы жалеете, женщина славная,
В ненужных морщинках улыбку тая,
Простите, я знаю: не в праве, не в праве я
Расспрашивать Вас, дорогая моя...
О том, как любили, когда были юною -
От счастья блестели глаза на ветру,
Душа упивалась горячим безумием,
Бессонную ночь провожая к утру...
А, может, о том, сокровенно-таинственном,
Что в прошлые дни унесло сквозняком,
Где Вы растворились в красивом, единственном,
Кого для себя нарекли божеством...
По ком Вы страдаете, женщина милая,
И что Ваши сны до сих пор берегут?
Мелодией старой, где болью: "любила я..."
Отравлены шрамы, что бешено жгут
Своим одиночеством после полуночи...
С тяжёлыми веками вновь поутру -
Не скрыл макияж, да... И сколько ни умничай:
Навязчиво ноет: "...я точно умру..."
И снова болит пустота и безумие,
А ночь за окном - ей не стыдно ничуть...,
Что он не пришёл... Он - с пропавшим сказуемым...
Вы плачете: "...той же монетой плачу..."
О чём Вы задумались, мудрая женщина,
Перчатки и шляпка... и дома не ждут,
Лишь воспоминания, временем венчаны,
Слезу утирая, тепло берегут...
Вы каждое утро у старого зеркала,
Встречая себя, улыбались грустя,
Платили /по полной/ за жизнь исковеркану,
За слёзы, за вечность, ...за сущий пустяк...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720451
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Весна вклонилась Сонечку,-
Розквітнув Первоцвіт,
І усміхнувся солодко,
Весні сказав: "Привіт!"
Поглянула на Зайчика,-
Кожушок став новим,
Той роздивлявся вражено,
Вже поглядом ясним.
Зраділо дуже Сонечко
І Зайчику, й Весні,
Послало їм вдогоночку,
Веселі Промінці!
Весна навкруг розсіяла,
Рожеві квіточки,
І віялом розвіяла,
Зелені килимки.
Щасливо засміялися
Кульбабки й спориші,
А в мене написалися
Веснянки і вірші...
Їх подарую діточкам
Й дорослим теж знайду,
І про весну, і літечко,
Я нові напишу.
Весна-красна вже поглядом,
Природу оживля,
І Дощиком, і Сонечком,
Й Любов"ю наповня!
І я радію Сонечку,
Дивлюсь на Первоцвіт,
І любо мені, й сонячно,
Весна ж це диво-цвіт!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720414
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Когда людское горе вижу
Не знаю, как помочь и поддержать
И от бессилия себя я ненавижу
Что сделать? И что же тут сказать?
Ведь жизнь меня не баловала
Всё больше испытаний посылала
И горе надо было пережить не раз
Сил не было держаться в этот час
Когда теряешь близких навсегда
Тут изменить ты ничего не можешь
Такая вот бывает у людей беда
Как тут утешиться? Чем тут поможешь?
Но надо дальше жить
Все мысли и дела работе посвятить
Иль круто, что-то изменить
Чтоб будущее строить и беду забыть
Чтоб легче пережить нам горе
Спасение не ищите в водке иль ликере
Советую, не замыкайтесь от людей
И станет постепенно на душе теплей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719936
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Вы посмотрите на прекрасных лебедей
Им удается сохранить любовь и верность
И пронести по жизни всей.
Вдруг гибель одного, случайность
Второй живет и смерти ждет своей.
Есть крепкая любовь и у людей
Когда всю жизнь верны друг другу
Не опускаются до мелочей
Не смогут пережить разлуку
Когда всё поровну: и счастье, и беда
По жизни об руку с любовью навсегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718631
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 26.02.2017
( Щиро дякую прекрасній поетесі Людмилі Шостацькій
за те, що її вірш "Щастя своїми руками"надихнув мене
на написання даного твору)
Свята Любов і вільна, й легкокрила.
Життя завжди плекає й береже.
І навіть там, де ворога є сила,
Любові світло душі стереже!
Ставлю заслін я ворогу... Любов'ю.
— Моя Любове! Мужні там сини!
Із ними стій і ти на варті миру,
щоб до дітей прийшли солодкі сни!
Прошу тебе... Дай силоньки ще більше
Хоробрим й мужнім всім захисникам!
Щоб ми відважно край свій боронили,
Тебе, Святу, нам Бог подарував!
А там, де ти, наша Свята і Світла,
В серцях, мов сонце, сяє кожна мить.
Ставмо заслін своєю ми Любов'ю,
Бо їй під силу всіх нас захистить!
Щоранку день ясний до нас приходить,
Проміння ніжне сонце ясне ллє.
Та лиш любов дає нам вільні крила,
Бо лиш в Любові вільні крила є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720104
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Мрію про тебе
Течуть думки, немов струмки
в долину сонця із вершини,
знайти життям свої стежки
в обійми милої дівчини.
Яка прийде на крилах мрій,
у серці сіючи кохання
і заяснить світ щастя мій,
очам даруючи світання.
Вже зацвітають почуття
на серці пролісками дива,
піде самотність в небуття,
бо вже душа заводить співи.
Весною серцю будеш ти,
сніги забравши теплотою,
але приходиш тільки в сни,
що вранці стануть самотою.
Течуть думки, немов струмки
згори дощем до неї теплим,
але вона мої казки
прийме душевністю за пекло.
Глуха стіна між нами знов
мовчанням робить нас чужими,
але цвіте в серцях любов,
надії квітами живими.
Бо зацвітають почуття
на серці пролісками дива,
які не знають забуття
у серці парубка і діви.
Весною завше будеш ти,
моє кохання і надія,
але приходиш тільки в сни,
тому в житті про тебе мрію.
Віктор Цвіт 26.02.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720428
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017
[i]Дерева - охоронці неприкаяних дум,
Вони знають більше, чим моя уява,
Їм звістки приносять птахи легкокрилі
Із ринку небесних повітряних мас...
Вітер пестить кремезну кору, -
Жвавий музика цимбалами скронь
Бравурно гратиме часом
Древню мелодію кошлатих років...
Сталеве коріння витриваліше серця,
Смокче кров земельних артерій,
Щоб побороти усі негаразди
І берегти таємниці твердої руки,
Яка гіляками сплутає верстви...
Природою жити в кривих лабіринтах,
Вишиванками голкою по живому, -
Дивлюся на них, знімаю втому.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720423
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Березень з струмками наспівував про весну, від сонячних променів сніг частково зникав, втрачав свою білизну, розставав.
Частіше повівав теплий вітерець ,з`явилися проліски, підсніжники, крокуси.
Електричка набирала швидкість…Роман в руках тримав два букети квітів, купив на всякий випадок, а то раптом не надибає по дорозі додому.
В думках все про Світлану з Наталкою, мала мабуть гарненько підросла. Та не давало спокою мамине відношення, про всіх знайомих розповідала, а за неї нічого. Сам запитувати не став, нащо чіпати цю тему, по телефону, суперечки ні до чого. Зараз такий грип ходить, хоч би не заболіли, турбувався і вже підходив до воріт будинку, кидав оком в вікна сусідки.
Це був вихідний день, через два дні - Свято 8 Березня, то ж приїхав на чотири дні, потім знову на роботу.
Мама була вдома, привітно зустріла сина, він, як завжди поцілував в щічку і поздоровив з наступаючим святом, подарував коробку цукерок і букет квітів, а другий букет поставив в вазочку. Та вазу з квітами на стіл не поставив, а на підвіконня.
Мати побачила, радісний вигляд відразу пропав, наче й не було.
Помітив,але вирішив на цьому не зациклюватись. Ніякої мови, чи якогось питання мати не задавала, тож він тішився ,чим менше мови, то краще.
Вечоріло…. на заході згущуються сутінки, невеликий морозець, дерева вкрилися інеєм.
Він вийшов кинути курям їсти, мама ж дивилася телевізор
. У Світлани світилося,
-Мамо, я на деякий час зникну, довго не буду.За мить взяв квіти і коробку цукерок, швидко вийшов. Мати сиділа вся на взводі, взялася за голову і дивиться у вікно. Роман вже був під дверима сусідки, дзвонив у двері. Сміливо заходив, не чекав відповіді. Світлана в кухні купала Наталку, здивовано подивилася,
- Ой я що не закрилася на замок?
-Нічого - нічого, це я, добрий вечір!
Коробку цукерок і квіти поклав на стіл ,
-Це з наступаючим святом!
Вона не мала, як кинути дитину, подякувала і хлюпала на неї воду. Мала задоволено хлюпала ручками, гукала.
Він стояв задоволений, з усмішкою на обличчі спостерігав за ними.Після купеля допоміг їй закутати Наталку, вона копирсається, намагалася скинути з себе рушник. Поспішати не було куди, вся увага до доньки.
Розчервонілась Світлана погодувала доньку молоком з пляшечки і поклала в ліжко,
- Ну здається все, вже засинає. .
Дивився на Світлану, яка ж вона гарна, як квітка.
-Ми , може почаюємо?- запитала .
-Так, а воду здається на ніч не можна на вулицю виливати, тож я винесу на веранду? - запитав він.
-Та я може сама, поки чайник закипить.
- Ні , я ж чоловік, що не справлюсь?
Йому так стало затишно поряд з нею, сидів навпроти та було бажання сісти поруч, обійняти.
Розмовляли про містечко, він розповідав дещо про роботу, про Київ.
-Тобі напевно додому пора, мама знає, що ти в мене?
-Звичайно знає, що не можу до сусідки сходити?
-Та вже мабуть пора, обіцяв не довго.
Вона проводила, йшла слідом, він раптово повернувся до неї, обійняв, притулив до себе ,
-Що ти зі мною робиш? Я відколи тебе побачив не знаходжу собі місця, не виривайся.
Намагається вирватися та де там, він такий сильний, що напевно не кожен чоловік з ним справиться, подумала вона.
-Романе, не треба, ти хлопець, я жінка,- промовила спокійно.
Він трохи відпустив її і почав цілувати обличчя, нарешті піймав її уста. Бажаний поцілунок, який він так чекав, йому здався медовим, не міг зупинитися, вона ж не знала, що робити, нарешті вирвалася, різко сказала,
-Що ми робимо, це ж гріх, як ти можеш….
Різко розвернувся, схвильований вискочив з хати. Але додому відразу не пішов, заспокоював себе, йшов до річки. Відволікався сюжетом річки, втихомирився, думав, треба себе брати в руки.
Вода виблискувала під місячним сяйвом, повільно заспокоїла бурхливі почуття, які вирували до неї .
Ранком снідали мовчки, він зрозумів, що матері не подобається його поведінка та першим починати розмову не хотів. Вона ж тільки кидала невдоволений погляд і часто зітхала
На свято 8 березня прийшла тітка, разом випили вина, забрала пилосос, який він привіз.
Ввечері мав їхати на роботу, збирав валізу, чекав коли нарешті тітка піде додому, хотів зайти до Світлани.
Та йти не прийшлося, коли вийшов з хати, вона на вулиці в колясці катала дитину. Підійшовши привітався і привітав зі святом, поцілував в щоку. Вона відсахнулася і одразу подивилася на його хату, в вікні постать матері, вона однією рукою тримала тюль.
-Романе, будь ласка не треба, ти поїдеш, а мені, як бути, он твоя мама в вікно дивиться, ще почне, щось говорити,- трохи сердито зауважила вона.
-Давай поїдем та й поговоримо спокійно, хай дивиться не звертай уваги.
Наталка спокійна в колясці, роздивлялася навкруги, прислухається до звуків.
-Я сьогодні їду, повернусь нескоро, розпочинаємо новий об`єкт. Дуже прошу тебе не спіши з рішенням продавати будинок, дочекайся мене, невже я тобі байдужий?
Він став перед нею на одне коліно, на долоні тримав коробочку, відкрив, там лежала золота каблучка з камінчиком,
-Я прошу не спіши, давай заручимося, а мине рік, поберемося.
-Світланко, я закохався, ще там, біля криниці, прошу не відмовляй. Час загоїть твою рану, я розумію, але хочу, щоб я мав надію, що ти будеш моєю.
Вона розгублено дивилась на нього, позирала на всі сторони,
-Встань…що, ти!
Сама ж відчувала, що він подобається їй та до більших стосунків, не була готова.
-Дай руку,чи ти відмовляєш мені? – запитав,дивлячись в очі.
Вона тихо, не поспішаючи заговорила,
-Та ні,тільки хай це буде нашим секретом, сподіваюся, що даси мені час все обміркувати. Я ще не готова до інших стосунків, не хочу, щоб про мене були поганої думки, мине рік, тоді будемо вирішувати.
Надів каблучку і впевнено поцілував в уста, вона не сперечалася та відразу заговорила,
-Але ж носити не можу зараз, всі побачать…
-То вдома знімеш приховаєш, я думаю у нас все буде добре. Вже зовсім стемніло…поверталися додому.
-Ти ж мав їхати, раптом нагадала Світлана.
-Так, на пів двадцяту якраз встигну.
Він провів її під самі двері, поспішив додому. Тільки скрипнули ворота, світло в хаті потухло. Мати сиділа за столом, витирала сльози,
- Сину, невже не знайдеш собі дівчину? Нащо вона тобі з дитям , воно ж не твоє та я ж тебе виростила, я ж ночами не спала, хотіла, щоб ти був щасливий, все для тебе.
-Мамо, я вже дорослий, здатен сам вирішувати своє життя. Нічого, що не моє, буде й моє, як будемо разом.
-Так ти це серйозно!Ой, що люди скажуть! Ще ж рік не минув, як Микола розбився. Це все вона, звичайно гарна,красива, не знаю може й розумна, так напевно, щоб звабити хлопця,- причитала голосно мати.
Він поверед кімнати присів на стілець, опустив голову, зважено, голосно заговорив,
-Мамо не смій її ображати, це не вона, це я! Так, я такий і тільки я винен в цьому, ти мене не розумієш, я її кохаю і все зроблю, щоб ми були разом. За дитину, щоб я взагалі не чув нічого, я зробив свій вибір, мине рік я одружуся на ній.. Тобі пригадати, що мій батько пішов на дитя в Жмеринці, нічого, вже є спільна дитина, мамо він живе з тією жінкою, бачу щасливий, я теж хочу щасливого особистого життя.
Вона тихо витирала сльози,
-Ти мене дорікаєш?!
-Ні в якому разі, я хочу бути щасливим і щоб Наталочка не зростала без батька, зроблю все для їхнього щастя.
-А як же я ,синку?
-Мамо, ти в мене славна жінка, знаю до тітки Галини частенько заходиш, а там сусід, вдівець давно тебе зве заміж, чому зволікаєш? Я завжди хотів чоловіка в домі за батька, може б і ти в житті була веселіша.
Вона мовчала, сльози пропали, де й поділись. Підійшла до сина, він встав і обійняв її,
-Мамо вибач, тобі вирішувати за своє життя. А я хочу бути з тим кого кохаю і хочу, щоб ти була щаслива,он в шістдесят одружуються, тобі ж лише сорок шість.
Він взяв за руку, підвів її до столу, посадив на стілець , поцілував в щоку,
-Мені треба йти,боюся запізнитись на електричку та знай у мене з нею, ще не було близьких стосунків, але я від свого не відступлю.
Підхопив сумку і вийшов. Вона дивилася у вікно, таїла злобу на Світлану. Ні, я тобі його не віддам.
Роман по дорозі не міг вгамуватися від розмови.В електричці зустрівся з хлопцями, попросив запалити, ті здивовані його поведінкою, почали жартувати,
-Ну нарешті напевно влюбився, що неохота їхати з дому, проговорив один з них.
Відмахнувся рукою, перейшов в інше купе. Занурився в роздуми, одного бажав, щоб швидше настала осінь.
Весняний сонячний день….Теплий вітерець куйовдив віти на берізці, на клумбах біля парканів виднілися листочки і квіти пролісків. З землі пнулися чубчики крокусів. Світлана на могла не помітити цю красу, любувалася нею.Дрібка гарного настрою, усміхнена, на вулиці прогулювалась з коляскою, донька мала заснути.Думка про Романа, пройшло лише три дні, а вже дзвонив, турбувався, як у них справи. Раптово позаду почула голос Зої,
-Добрий день, а я все дивлюся, щось тебе не видно, думаю може додому поїхала?
-Та ні, чого їхати, нам тут добре, я вже звикла, запасів багато є, куди спішити, буде тепло,тоді в гості поїдемо.
-Що тільки в гості, тож розмова на поминках була, що повернешся в село, до батьків.
У відповідь промовчала, зрозуміла, що так краще та жінка не зупинялася.
- Краще їдь звідси не ламай життя сину, він в мене один, я тобі його не віддам! Ти пташка зальотна, тобі у нашому містечку робити нема чого, ти мене почула?!
Світлана зніяковіла, заплакала Наталочка, швидко розвернула коляску. Вже під`їхали до обійстя,
-Я зрозуміла, вибачте, нам треба додому,- тихо сказала вона і поспіхом взяла дівчинку на руки, від хвилювання ключем не могла попасти у замкову щілину.
. -Я тебе попередила,- вслід кинула Зоя.
Вже в хаті вдосталь наплакалась над дитиною, пригортала до себе,
- Ні,сонечко ні, нам такої бабусі не треба.
Зоя повернулася додому задоволена, ну нарешті поговорила, тепер спокійно буду спати, заспокоювала себе.
Роман вже кілька днів не міг додзвонитися до Світлани, то немає в мережі, то чути гудки, не відповідала.
Два тижні з роботи не мав, як вирватись, нарешті відпросився всього на добу.
. Здавалося летів, як зійшов з електрички. Світло горіло в вікнах і вдома і у хаті Світлани. Спочатку вирішив прийти додому.
На веранді побачив чиїсь чоботи. О! напевно тітка прийшла. Старався зайти тихенько, щоб не злякати, почув голос матері,
-Я їй все сказала, хай їде геть звідси, нема, що труїти йому і мені життя.
-І, що вона?
-Сказала зрозуміла, але ж, ще не поїхала.
. В хаті затихло, він гучно постукав капцями, щоб почули , що хтось є і зайшов. Мати з тіткою чаювали за столом, обоє почервоніли, напевно від несподіванки.
-О,синку, казав, що не пускають, роботи багато,- трохи збуджено проговорила мати. Я зараз накриваю на стіл, повечеряєш Ромчику та й відпочиватимеш.
-Ні, дякую, я не голодний.
Тітка побачила його суворий погляд, зразу попрощалася, поспішила додому. Він вже поголився,вмився, мовчки одягав білу сорочку. Мати не відразу зрозуміла в чому справа та коли він витягнув іграшку з сумки, все стало зрозуміло.
Стала біля дверей, сердито дивилася на нього,
-Не пущу! До неї зібрався?
Він підхопив її на руки, заніс у спальню,
-Лягай спати, не заважай мені будь ласка .
Вискочив на вулицю, біль розривав серце, вона ж його мама, а не хоче щоб син був щасливий, він вкотре про це думав та не знаходив відповіді, чому все так відбувається.
Тихо постукав у вікно, щоб часом не розбудити Наталочку, якщо вже заснула.
Незважаючи на пізній час Світлана не спала, голосно запитала хто прийшов і відчинила двері.
- Добрий вечір, моє анголятко, не спиш?,- посміхаючись звернувся до дівчинки.
-Як ви тут?
Світлана ставила на стіл чай і печиво,
-Давай поговоримо.
-А про, що говорити, я все знаю, тому й прийшов. Наберися терпіння, все буде добре, я зрозумів маму та вона нам не зашкодить. Я маю гроші, тож приїхав за ними і хочу поговорити з тобою.
Капризувала Наталочка, він відразу взяв на руки, ніжно погладив по голівці. Дівчинка уважно дивиться в очі, він підморгнув і колисав.
Світлана здивовано дивилася на нього, як він ніжно поводився з її дочкою і усміхалася.
Дівчинка сопіла у ліжку, запала тиша. Наважився підійти,
взяв міцно за плечі і розвернув до себе, солодкий поцілунок.
Почав розмову,
-Вислухай мене. Ми недавно здали об`єкт, є квартири на продаж, я вирішив купити та на трикімнатну зразу грошей не досить, гадаю ми поки, що можемо жити в однокімнатній, що ти скажеш?
Вона несподівано тихо заплакала, сльози котилися горохом, різко встала пішла на кухню, в чайник набирала воду з відра. Поспішив за нею,
-Я тебе прошу, будь моєю, те, що тобі сказала мама, для мене нічого не значить, вона прожила своє життя так, як вона цього хотіла. А у нас своє життя, ти мене розумієш?
Мовчала, але згодом заспокоївшись запитала,
-І що далі?
-Довірся мені, ти хочеш, щоб ми разом виховували Наталочку, ну і наших діточок разом?
-Так, добре, я буду тебе чекати,-промовила і загубилася в його обіймах.
Коли повертався додому було вже за дванадцяту годину. Щасливий, вкривався простирадлом, позирав на годинник, хоча б не проспати.
Заспівали перші півні… Роман летів на електричку з піднятим настроєм, задоволений, здавалося все владнав.
Спілкування по телефону було розрадою для обох, могли довго говорити не помічаючи часу.
Навесні приїжджав тільки два рази і то був не довго. Одні вихідні наняв трактора та й з родиною засадили город , за другим разом засадили город тітці Галині.
Світлани в містечку не було, всі знали,що поїхала до батьків в село. Зоя тішилася, гадала, що син розірвав з нею стосунки.
Та це вона так думала, насправді ж Роман був у селі в Світлани, теж допоміг садити там город, звичайно ж офіційно познайомився з її батьками. Його зустріли дуже привітно, навіть не знали, що він зробив дочці пропозицію.
Ввечері вклали Наталочку спати, самі ж сиділи в садку за розмовами. Світлана дивилася на нього закоханими очима і роздумувала, що ж така доля, чому його раніше не зустріла та хто ж знає наперед своє життя..
Вже відцвіли майже всі фруктові дерева. Чудове, яскраве, тепле літо набирало сили.
Одного вечора Зоя взяла в руки міську газету, була така звичка ввечері почитати новини, побачила об`яву, Світлана подала на продаж хату. З полегшенням зітхнула та мовчання сина її турбувало, але не хотіла на цю тему говорити.
Минав час швидко, влітку роботи завжди більше, непомітно підкралася осінь.
Роман задоволений собою, за цей час купив квартиру, вже завіз меблі і збирався з села забрати Світлану,щоб навіть не знала мати. Звичайно йому дуже хотілося сказати, поділитися гарними новинами та не хотів погіршувати настрій ні їй, ні собі.
На річницю Миколи Роман винайняв мікроавтобус, всі їздили на кладовище в Браїлів.Вона дуже задоволена Романом, трохи дивувалася, хоч виріс без батька та за щоб не брався все доводить допуття.
Ввечері Галина спішила до сестри, треба ж розповісти новини.
Зоя вже лежала, дивилася телевізор,занепокоїлась приходу.
Жінка відразу з порогу запитала,
- -Що гості були в тебе сьогодні?
-Які, ще гості, в честь чого? Сідай вип`ємо чаю,чи ти спішиш?
-А, що Роман не заїжджав? Тож сама бачила їх, я саме стояла на зупинці, біля магазину. Під`їхав мікроавтобус з нього вийшов Роман з дівчинкою на руках, позаду йшла Світлана. Так гарно одягнена, в білій тоненькій, пуховій хустинці.Зайшли в магазин, я б може побачила, як вийшли та під`їхала маршрутка то я вже поїхала, - поспіхом розповідала Галина.
-Ой лишенько, а я то думаю, що це так рідко приїжджати став, весь час мовчки, я ж думала він з нею розірвав стосунки. Вона ж город навіть не садила, навесні, як поїхала так і не видно, бачила об`яву на продаж хати. Було декілька покупців, ходили роздивлялися та її не було, навіть не знаю, напевно ніхто не купив.
-Ти,бачиш Галино…. Як його зупинити? Чи може він з нею в її селі живе? Що ж робити?- заплакала Зоя.
-Я ж зі Світланою говорила, сказала,щоб і не надіялась, це я порадила поїхати звідси, щоб сину не руйнувала життя. І з ним говорила, що не віддам їй.
-Ну ,оце так діла,то ти сама надоумила їй поїхати! Краще зробила? Тепер навіть не знаєш, що коїться,- не витримала, перебила її Галина.
Замовкли обоє, тільки кожна при своїх думках, важко зітхали, та пили чай.,
-Що думати, що робити, про що тут говорити можна, не ображайся та я тобі скажу , у нас різниця три роки і ти напевно не пам`ятаєш, як наші батьки були проти мого Володьки . Якби я з ним не втекла літом на ніч в поле, мене б ніхто за нього не віддав, так його не хотіли. А що було робити, так, як оце ти зараз не хочеш почути сина. Від долі не втечеш, з дитиною, без дитини, головне, що люблять один одного, - проторохтіла Галина і продовжила спокійніше,
-Тож я буду йти, вже пізно, моя порада, змирися. Може ти, ще з моїм сусідом зладнаєш, будете разом жити..
Пройшло кілька днів Роман приїхав додому дуже радісний, щось під носа наспівував, задоволений і веселий поставив на стіл торт.
Мати здивувалася,
-Що за свято сину?
-Сідай, так, на всякий випадок,гарні новини маю, я купив двокімнатну квартиру в Києві. Завтра забираю Світлану з Наталочкою до себе, а через два тижні зробимо новосілля.
Тож будемо на тебе чекати…
. Запала тиша…Почулося, як мати шморгає носом і вже витягла з кишені халата хустинку, витирала сльози,
-Ти ж казав, що хотів в Браїлові жити? Це все з-за неї ?
-Мамо вона моя дружина, зрозумій це, ми ж відразу тільки треба прописатися на новій квартирі, подамо заяву до загсу. Гадаю гучного весілля не буде, а зараз поки що запрошуємо тебе на новосілля . Я зрозумів твоє ставлення то Світлани, тому вирішив, що краще жити далеченько один від одного, щоб бути ріднішими. – А, як же я тут сама? Невже не зміг кращої знайти,- різко сказала мати.
-Ні, не міг, я кохаю її і тебе мамо люблю, та гадаю так буде краще. Вона справна господиня, хоч і молоденька, не журися голодним не буду. А хату напевно продамо, досить твого городу, будемо приїжджати до тебе, як на дачу, будемо допомагати . А може ти ще заміж вийдеш, я ж тобі говорив.
В її очах сум, але більше нічого не сказала.
Роман зателефонував тітці, запросив на новосілля в, як вибирав квартиру та дещо про роботу.
Ранком вхурделило, йти до станції було важко, під ногами намітані пагорби снігу, протоптаної стежки не було. Розпашівся, аж жарко стало, тішився, що буде жити в Києві, недалеко від роботи.
Перед вихідними Роман приїхав пізненько, ледве добрався до села, автобуси вже не ходили. Наталочка вже спала,Світлана чекала на нього, він передзвонив перед приходом. Батьки з стариками вже спали, тож заходив тихенько, вона швидко зачинила двері в свою кімнату, щоб нікого не розбудити.
Роман чекав цього дня, йому так хотілося зостатися на одинці з нею. Скільки часу разом та все не міг насолодитися її устами, пристрасно цілував, вона вже не пручалася, не відмовляла, дала свободу почуттям і сама згоріла в коханні.
На ранок приїхав мікроавтобус, батьки виносили речі, всі поспішали….
Пройшло майже два тижні, поки владналися з речами.
На новосілля мало зібратися дві родини.
Роман з Світланою разом куховарили на кухні, а за дитячим столиком Наталочка розвеселяла їх торохтінням іграшок та лепетанням різних звуків.
Раптом задзвонив телефон Романа.
- О,мама дзвонить.
-Синку, ми всі зібралися разом, ти нас зустрінеш?,- почули голос з телефону.
Світлана стояла поруч, тож все почула, відразу вся розчервонілась. – Обо`язково, якою електричкою їдете? Добре, зустрінемося, -відповів хвилюючись.
-Ну от і добре, твої вже знають де ми живемо, з автовокзалу тут не далеко. А свою родину я поїду зустріну. Він пригорнув до себе Світлану і поцілував в уста,
-Я ж тобі казав, не хвилюйся, все буде добре.
23. 12. 2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708032
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 26.02.2017
Два дні - до весни.
Все маю надії
Списати ті сни...
Були, мов злодії.
Всі біди зими -
Вітрам на розправу,
Своїми крильми -
Сердечну оправу.
Надія* маленька -
З-під сірого снігу,
Хустинка біленька -
Пішло на відлигу.
Всміхнувся підсніжник,
Тонесенька ніжка,
Весняний провісник,
Квіткова інтрижка.
Маленький промінчик,
Думок табуни,
Тендітний пагінчик,
Два дні - до весни.
*За легендою підсніжник
Називають Надією.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720352
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Ты мой беспредметный предмет,
Из сердца торчащий стилет,
Из мыслей безумных букет.
Ты - лотос, извечно цветущий.
Регалий заброшенных блеск,
Влекущих желаний эксцесс.
Грозящий расплатою, крест,
Нетленные райские кущи.
Ты - радости розовый цвет,
Застывший с течением лет.
Любовный не лепет, а бред -
Неволи сознательной пуще.
Моей неуемности сад,
Мелодий скрипичных каскад,
Коварства и пламени ад,
Манящий и в пропасть зовущий.
26.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720341
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Назва її від слова мед,
Бо в неї аромат медовий,
Її у лісі ти знайдеш,
Коли туди підеш весною.
Чудові має кольори,
То ж буде гарним подарунком.
Підказка ось для дітвори,
Ця квітка весняна...(Медунка).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719985
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Стояла жінка край вікна,
Зажурена така й сумна,
Дивилась пильно на дорогу.
Їй же поганий сон наснивсь,
Ніби то просить її син
Прийти йому на допомогу.
Бо він поранений лежить
У ворогів, які взяли
В заручники, дарма, що хворий.
Чи правда це не зна вона,
Від нього й вісточки нема,
Тому і на душі тривога.
Та раптом промайнула тінь,
І їй здалося, що це він,
Її синочок дорогенький.
Та й поспішила до воріт,
А й справді він отут стоїть,
Не підвело її серденько.
-Синочку, рідний!Ти?Живий?
Дай хоч обніму, любий мій, -
Кинулась сина цілувати.
А він мовчав, забракло слів,
Матусю до грудей тулив,
Разом і рушили до хати.
Нехай в руці його ціпок,
Накульгує її синок,
Зате живий, радість велика.
Обличчя в шрамах - не біда,
І скроні вкрила сивина,
Кажуть це красить чоловіка.
А ще мужчину прикраша
Щира відкритая душа,
Готовність край свій захистити,
Бути опорою сім"ї
Й старенькій матінці своїй,
Відданість матері-Вітчизні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719984
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Стрімка річка нищить ліс,
Мов вселився в неї біс,
Мокрий сніг руйнує все,
Геть корчує.. десь несе.
Цей потік - напасть землі,
Все неначе в сірій млі,
Дерев стогін, скрізь біда,
Злиться річка молода.
Та й покаже гонор свій,
Метушня всіх прелюдій,
Ліси змиє і поля,
У розпачі вся земля.
Стік гірського джерела,
Всі утримай дерева,
Хай прекрасний буде світ,
Сонце злиже сизий лід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720172
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 26.02.2017
До мене Місяць завітав у гості,
Так тупцював під вікнами вночі.
І з нерішучості він просто
До мене підбирав ключі.
До мене Місяць завітав у гості
І на подушку ліг перепочить,
У сяєві втонула біла постіль,
Самотність розчинилася умить.
До мене Місяць завітав у гості,
Без слів, без квітів, подарунків,
У сяєві втонула біла постіль,
Я ожила від місячних цілунків.
...Тумани розбудили юні ранки,
А Місяць щез безслідно з подушок.
І – в ролі я забутої коханки,
Бо Місяць повернувся до Зірок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720184
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Зачем Вы душу приоткрыли,
Впустив, погреться у огня,
Давно остывшего, согрели -
Надеждой дразните меня.
Теперь, душа любви желает:
Страдать и мучиться в огне,
Как снег весною вера тает,
Что Вы нуждаетесь во мне.
Уже пленён мой разум пылкий,
Прикрытый тайной нежных чувств,
А вид потерянный и жалкий,
Как ветром обнесённый куст.
В чужой стране, средь гор высоких,
Мне не построить к сердцу мост,
И голосок приятный, звонкий,
Уж не услышать с ваших уст.
Вас греет солнышко Востока
И Палестинская Звезда,
А я – заброшенный далёко,
Страданьям отдан навсегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720080
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 25.02.2017
В море,
кто не штормовал –
Тот не молился Богу!
И день, и ночь,
за валом вал -
Мозги растят в душе тревогу.
Когда услышишь
нервов скрипы,
А борт ложится под волну,
И вал воды звериной лапой
Толкает всех
и всё ко дну,
Тогда ты:
вспомнишь Мать родную,
И всех Святых,
и Крестик свой,
И Вера станет –
не пустою,
Наполнит душу с головой.
И так:
не день,
не два,
не месяц -
Вся жизнь - борьба,
за жизнь друзей!
Соткёт Нептун из судна ситец –
Прольётся страх со всех щелей,
Тогда тебе
придётся,
милый,
Направить курс свой к берегам.
Там ждут тебя
обрывы,
скалы:
За все грехи –
по всем счетам
Расплата!
Но есть Надежда -
Якорь!
Последнее, что может бить!
Теперь не страшен
смерти вихор –
Не перестал Господь любить!
Всегда увидишь
пару в сквере,-
Преданье южных городов:
Капитан –
надёжен,
верен
И старушечка –
Любовь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682464
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 22.02.2017
Грустный осенний вечер:
Серо – туманный лик.
Листья срывает ветер –
Жизни прошедшей крик.
Месяц гуляет садом,
Сторожит мой приют,
Звёзды пасутся рядом –
Дымку сумерек пьют.
Келья, скамья, лампада,
Томик стихов под сон;
Большего, и не надо,
Больше: душе урон.
Так пробегает время
Осенних вечеров:
Умное, доброе семя
Сеется со стихов.
Терпит клочок бумаги
Зов широкой души,
Каплей жаждущих,с фляги,
Напоить поспешу.
Грустный осенний вечер:
Серо – туманный лик,
Мысли разносит ветер –
Души одинокой крик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692843
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 22.02.2017
Уламки щастя хтось збирав в траві,
Розлуки сльози випали росою,
Складав “люблю “, мов вперше в букварі,
Йшов по слідах за милою красою.
У незабудок випросив блакить,
У вітерця зефірного – обіймів,
Іди шукай, нехай тобі щастить,
Бо ж без любові ти не будеш вільним.
Посій зернинку, швидко проросте,
Напоєна твоїми почуттями.
Таке складне і водночас просте -
Тендітне щастя, міряне життями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719667
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017
Спливало літо…. ще теплі ночі, але чаруючий, рожевий світанок дмухав прохолодою. Хмари дрімали, але їх вже пестили перші сонячні промені. Прокидалися птахи, радісно перегукувалися між собою, знову й знову заводили пісні.
Просиналося містечко… Галасно… чути ґелґотаня гусей, крики качок. Півні перекрикували один одного, немов сперечалися,хто з них краще співає.У відчинене вікно будинку, яке виходило в садок, доносився ароматний запах і яблук.
Сонце вже піднялося вище, крізь гілки дерев заглядало в вікно, теплі промені дісталися обличчя Романа . Від цих дотиків він і проснувся, примружив очі,з гарним настроєм потягнувся
. -Ой, як добре! Я вдома! Як чудово!
Так,він дуже любив своє містечко …..
Здавалося немає кращого місця, як Браїлів, де ще так буяли сади, шовкові трави, які стеляться вздовж річки Рів. Красиве містечко приваблювало монастирем, тут неподалік від покинутого сокоморсового заводу величаво стоїть костел Святої Троїці. В центрі Браїлівського маєтку, окрім палацу, який був збудований в ХІХ столітті,біля ставу був насаджений великий парк.
Інколи він пригадує своє босоноге дитинство,як приходив сюди ловити рибу,адже жив зовсім недалечко. А часом з компанією ходили до греблі, біля цукрового заводу, там риба ловилася більша за розміром. На тому заводі працював його батько.
Але так склалося, що завод зупинився. Загалом все занепало і дехто від`їжджав в Жмеринку, а хтось і далі, в Київ, в Москву. Батько поїхав в Жмеринку, влаштувався на роботу на ЖВРЗ. Спочатку щодня їздив на роботу, потім на кілька днів десь пропадав, приїжджав все рідше і рідше. А одного разу забрав свої речі і більше не повернувся. Як зараз пам`ятає сварку, батько знайшов собі жінку в Жмеринці, він саме закінчив школу.
Фінансово було дуже скрутно, мама працювала в садочку, мала не велику зарплатню. Тож пішов вчитися в Браїлівський професійний ліцей на слюсаря. Але по закінченню навчання, ніде не зміг влаштуватися на роботу.Майже два роки допомагав одному з фермерів.Постійної роботи не знайшов, із знайомим хлопцем поїхав в Київ, влаштувався на будівництво різноробочим.
Час спливав, мама і він, ще тітка Галина, мамина сестра тут в Браїлові, от і вся родина. З батьком же майже не спілкувалися, приїхав одного разу, вже на закінчення ліцею,подарував мобільний телефон, щоб часом підтримувати контакт.
Вже чотири роки Роман їздить від Києва до свого рідного містечка. От і зараз здали об`єкт, можна відпочити, допоки не дзвонять й знову буде робота.
Хлопець не марнотрат, зумів частину грошей відкласти на будинок, чи на квартиру. Але придбати не поспішав, в дім треба господиню,але ще не зустрів своєї половинки. Так часом десь перетинається в кафе з якоюсь, чи на роботі, кілька зустрічей і все, ніхто не подобався, не зміг пробудити в ньому ніжних почуттів.
Хоча сам був гарним, мужнім, на вид, таким міцненьким горішком, красиві чорні очі, світло - русяве волосся.
Останнім часом люди знаходили роботу в інших містах, зовсім виїжджали , продавали будинки. Біля них теж продали дім, він був набагато кращим за їхній і побудований зовсім недавно, ще й поряд стояла стара хатинка, яку вже переробили під сарай.Сусід дядько Степан давно працював в Хмельницькому на великій фірмі виконробом, тепер переїхали на постійне проживання, там придбав квартиру.
Зоя зайшла до кімнати, побачивши , що він не спить, посміхнулася,
- Синку проснувся…от і добре, відіспався нарешті, мені здається ти трохи схуд.
-Та мабуть так, жара, води п`ємо багато, апетиту зовсім немає.
-Я вже напекла нажарила, тож гайда, снідати..
- Добре зараз прийду.
В літній кухні відчинені двері, на подвір`ї чути запах котлет.
-О мої любимі,- задоволено помітив Роман.
За сніданком мати розповідала про дітлахів в садочку та про новини, які бачила по телевізору.
-Я сьогодні на другу зміну, будеш сам хазяйнувати.
-Добре, треба підмурок полагодити, бо тріщини пішли.
-Гаразд, сам дивися, тобі видніше.
Мати пішла на роботу, він вирішив зайнятися підмурком.
З двома відрами підходив до криниці, вона була не далеко, на межі з сусідами. Воду набирала незнайома дівчина. Коли почула, що хтось підходить, обернулася, розгубилася, відразу почервоніла.
-Доброго дня,- привітався Роман, зацікавлено і здивовано придивлявся на неї..
Чи я ж це вона? Думав може пізнає, ще уважніше дивився, ближче підійшов до неї. Вона саме тягнула воду, від несподіванки ледь не впустила відро. Він підхопив його своєю жилистою, красивою рукою немов пух.
-Давайте я допоможу.
Трохи розгублено повернулася, поглянула на нього,
-Та я б сама, дякую.
Він почервонів, зробилося трохи ніяково, перед ним стояла молода красива жінка років двадцяти, в платті вільного покрою, яке трохи приховувало вагітність. Побачив її карі очі і смужками рівненькі брови, вони підкреслювали її округле обличчя.
Напевно трохи знервувалася, подумав, бо на пишних грудях раз у раз підіймалися оборочки.
-О вам нести таке тяжке не можна,- не розгубився він.
-І куди нести?
-Ой,! Та я сама,- зашарілася вона.
- Ідіть, а я за вами,- зазначив сміливо.
Придивлялася під ноги, прямувала до сусідської хати. Він впевнено йшов за нею, в душі трохи зрадів, що сусіди.
-То ми сусіди? Наймаєте чи купили дім? А я, ваш сусід, Роман, будемо знайомі.
- Світлана. Вибачте та до хати я сама занесу.
- Ну, що ви, ми ж сусіди, зараз познайомимося з вашим чоловіком. Ми люди прості, завжди з сусідами ладнали, гадаю з вами теж подружимося,- проговорив наполегливо.
Зайшли на веранду, гуділа старенька пральна машина. Світлана витягла шнур з розетки,
-Дуже дякую. Та чоловіка немає, він у фермера ремонтує техніку, приїде пізно ввечері.
І відразу вийшла на обійстя, намагалась його провести..
-Ви, що автівку маєте ?-
-Та ні,моторолера. Де там гроші на авто, добре що мої батьки купили хату. А чоловіка звати Микола, гадаю ще познайомитесь.
Він повернувся додому, дивне відчуття переповнило груди. Сидів на лавці, піднявши голову догори, милувався синьо-голубим небом і білими великими, пухкими хмарами. Прислухався до пташок, які весь час переспівуються. Нараз він помітив чарівництво природи , красу дерев і кущів, які виблискували на сонці, був задоволений і сам не розумів від чого.
Раптом пригадав, що біля криниці залишив відра, подумки критикував себе, швидкою ходою повернувся до криниці.
З піднятим настроєм приступив до роботи, заколотив розчин, став ремонтувати підмурок.
Думки весь час за Світлану, от комусь везе, така гарненька, білесеньке обличчя і зростом трохи нижча за мене.
Таку б мені, але ж чоловік є. То нічого, що маленьке буде, якби не заміжня, то й не думав би.
Ближче до вечора прийшла з роботи мати, похвалила. Він сидів перед телевізором, але його погляд був зовсім байдужим.
. -Що сину зажурився?
-Та так нічого, слухай сьогодні бачив незнайому дівчину біля криниці, це що наша сусідка?
-Ой, забула тобі сказати, молодята живуть, кажуть їм батьки купили хату, вона не працює, вже вагітна, а він мотається своїм моторолером кожного дня до фермера, працює слюсарем.
-Бачиш напевно такі, як ти, а вже буде маленьке. А сам не надумав одружитися, якась є в Києві ?
-Ні, мамо, не так легко знайти порядну дівчину в кафе, а я де, ще буваю. Та й не хочу десь жити, хочу залишитися в нашому містечку, воно таке красиве. Може пройде час, знайдеться тут робота, тоді зміню свій образ життя.
Пройшло кілька днів …
Роман повісив гамака в садку, у вільний час лежав і весь час поглядав в сторону сусідів.
Мати помітила, що з сином, щось коїться,чому так змінився? Раніше було включав музику, горлопанить на все подвір`я, а це тільки вільний час, то вже йде в садок.
Спливали дні,…. йому передзвонили, мав їхати на роботу.
Перед від`їздом мати не витримала,
-Щось тебе турбує Ромчику, чи ти дорослішаєш, хоч вже виріс, чи може закохався?
Миттєво почервонів, зробив вид,що не почув її слова, опустивши голову, поспішив до другої кімнати. Вона не надокучала, гадала, як, що, то сам скаже, вже мужик, не дитя, заспокоювала себе.
На роботі, як на роботі, з ранку до вечора, набігаєшся по поверхах, саме вставляли вікна, під вечір хочеться тільки відпочити. Раніше Роман два рази на тиждень ходив в кафе, компанією з роботи збиралися та відколи приїхав, все відмовлявся десь іти. Світлана… Це ім`я повторював щовечора і зітхав, коли лягав спати, все вона перед очима, спогади не давали спокою.
Та час не зупинявся… Перші морози, закінчували об`єкт, з гарним настроєм збирався додому. Дуже хотів побачити те біленьке обличчя, напевно вже народила, думки про неї не покидали його. Від`їжджав з гуртожитку сам, не так , як завжди з друзями, зайшов в торговий центр, в дитячий відділ шукав, а що шукав і сам не знав. Треба купити, щось для дитини, думав, кого народила, не міг знати, тож не буде маму запитувати, а сама не сказала при розмовах. Вирішив взяти м`яку іграшку зайчика і невеликий м`ячик. По дорозі до вокзалу, зайшов на невеликий базарчик, для мами вибрав хустинку, знав які вона любить, тож вибирав не довго. На очі потрапила красива ажурна біла хустка, завагався, дуже вже сподобалася, вирішив і її взяти. На серці так тепло стало, хай там буде,розмірковував, колись же маю одружуватися.
В електричці прохолодно…. осінь вступила в свої права..
За вікном виднілися голі поля, ліс здалеку здавався чорним, а в посадці дерева стояли напівголі. По станції Браїлів зійшли літні люди, два чоловіки з вінками і дві жінки одягнені в чорні хустки. Під ногами занадто слизько, мабуть вчора був дощ, подумав Роман і оглянувся, всі йшли з торбами не поспішаючи,напевно ноші заважкі.
-Доброго дня, я з містечка, дорога далека, давайте допоможу, -запропонував він
Одна з жінок, яка несла дві сумки віддала йому одну і подякувала. Роман трохи здивувався, коли ближче побачив одну з жінок, йому здалося, що вона схожа на Світлану.
Йшли мовчки, час від часу чув зітхання жінок.
-Що зробиш, така йому доля, добре хоч дитя побачив,-
проговорила одна з жінок.
-Як матері це пережити, тішилися, що все добре, хату купили і ось, на тобі,- розмову підтримала друга.
Настрій був зіпсований, хоч і чиєсь горе та на душі паскудно.
Всі йшли в одному напрямку, бідкався, перебирав в думках всіх , хто жив неподалік, хто ж помер?
Чужі люди йшли разом з ним, він здалеку побачив навстіж відчинені сусідські ворота. Перша думка – хто, що трапилося? Рознервувався в собі від невизначеності, віддав сумку, підходив до свого обійстя.
Мати стояла розмовляла з незнайомим чоловіком,
-Ой синку приїхав, а у нас тут у сусідів горе…
-Ну, я пішов,тож допоможете? –запитав в неї чоловік.
-Звичайно, мови не може бути, ми ж сусіди,- відповіла мати і заходила до хати, за нею поспішив Роман.
Мовчки роздягся, з тривогою час від часу дивився на маму, чекав на неї, може що розповість.
-Бачиш синку, такі у нас невтішні новини. Позавчора вечором Світлана не дочекалась додому чоловіка. На ранок знайшли, їхав, врізався в дерево, перед цим був дощ, дуже дорогу розвезло, напевно не розрахував та й сталася біда. Лікарі сказали, що помер відразу, вдарився по виску.
-Мамо, а кого народила Світлана?
-Ой, а я хіба тобі не казала, дівчинку. Така маленька і вже без батька, шкода, - сумно проговорила мати.
Людей на похороні було не багато, вони ж жили тут недавно, так декілька чоловік, напевно з села приїхали, де раніше жили молоді та ще декілька сусідів.
Роман дивився на Світлану і в голові думки не давали спокою, тепер вона ж вільна, може це моє щастя, мені така доля?
Пройшло пару тижнів, випав перший сніг. Через вікно Роман побачив маму Світлани, Надію, вона замітала сніг на обійсті. Він хотів зайти та подумав , якби одна, то вже б давно там був.
Одного разу Зоя прийшла з роботи помітила, як син знервовано, здавалося з злістю відкидав сніг на вулиці біля своїх воріт, витер чоло і раптом швидко пішов до воріт сусідки і теж почав розчищати. Ні, ні, тільки не це, думала про себе мати, нащо вона йому з дитиною на руках.За нього золоті гори треба дати, він в мене такий чудовий син, не п`є, не палить, що своїх не буде мати, ще молодий. Розчервонілий зайшов до хати,
-Мамо відкидав сніг в сусідки, завтра ж люди будуть, сорок днів.
-Ой, - аж перевела дух з полегшенням.
-Добре , що нагадав, я то бачила пару чоловік вчора приїхали, напевно готуватимуть поминки. Світлана про допомогу не просила,то я і забула…
-От час летить. .. Вона напевно поїде жити до батьків, мабуть продаватимуть хату, що сама тут буде робити з дитям на руках,- продовжила мати.
Роман нічого не відповів,пішов до себе в кімнату. В серці матері загорівся вогонь ревнощів, чому він так змінився і все дивляться у вікно, яке виходить до сусідки.
На поминки звичайно ж пішли, по сусідству, як було не піти.
Мати не зводила з сина очей, який крадькома поглядав в сторону Світлани, уважно дивився на маленьку дівчинку, яку тримала на руках її мати.
Минули зимові свята… подзвонили, що є робота, тож збирався на Київ. Зранку Зоя зайшла до нього в кімнату,
-Ну, я пішла подзвониш, в тебе електричка об одинадцятій?
-Так давай, йди не журися, я вже встаю. Мати дивилася на іграшку, яку привіз, помітила, от добре, що не ходив.Поцілувала сина в чоло і вже майже виходила, як почувся з веранди стукіт, хтось гупнув, напевно оббивав сніг.
-Доброго ранку, встигла,- до хати зайшла розчервоніла Галина. --Ох,сьогодні гарний морозець, Ромчику я ж до тебе, ось бачиш реклама на пилососи, на базі в Києві зі скидкою. Ти мені купи, ти ж тямиш в цьому ділі, я гроші принесла.
-Ну, я пішла, бо вже запізнююсь на роботу,- поспішила мати. Галина зайшла у великої кімнату,
- Одягайся треба поговорити!
Він трохи здивувався,
-Я все зрозумів, гроші покладіть на стіл, може поснідаємо разом?
Тітка не спішила, на столі чекав сніданок, який готувала мати.
-Слухай Романе, ти мужчина гарний, розумний,тож не зроби помилки в житті
-Ви це про що?
-Мама частенько з роботи заходить до мене, журиться, вдивляєшся на сусідку. Розповідала, ще, як влітку приїхав,з тієї пори, зовсім змінився.Підозрює, що ти хочеш з нею закрутити роман.
Пронизливо поглянув на тітку, але нічого не сказав. Вона ж не вгамовувалася,
-Що скажеш?
-Нічого не скажу….
-Ну послухай, давай я тебе познайомлю з гарною дівчиною. Вона років три , як живе в Браїлові, працює в медпункті, розумна і гарненька, ще й молоденька, немає двадцяти років.
Роман сидів хіхікав, здавалося його тітка розсмішила.
-Так, відбій, я сам буду вирішувати з ким жити, як жити. Це мама вас надоумила?
Тітка хотіла заперечити та він її перебив,
-Я толком не знаю причини чому розійшлися батьки, був малим, багато чого не розумів, до цих пір думаю, чому він нас покинув і не можу знайти відповіді.
Галина уважно слухала його, а й справді, може буду втручатися та й поверне життя не туди куди треба, тоді хлопець стане її дорікати.
.А вона собі цього не простить, бо знає, що сама наперекір батькам вийшла заміж і слава Богу живе, двоє дітей має, вже й одружені.
-Ну гаразд, щасливо, я тебе люблю Ромчику, тож вирішуй сам, щоб нікого не винив. Та тільки не поспішай, бо треба, щоб хоч рік пройшов ,- поспішаючи сказала і вийшла.
О, що чекати надалі…думав хлопець, це мабуть тільки початок. Подивився через вікно, Світлана розвішувала прані дитячі речі. Його немов з середини підхопила якась буря, відчув себе рішучим, настирним. Не роздумуючи взяв іграшки і вийшов на вулицю.
Мороз вдарив в обличчя, свіже повітря трохи остудило його пил. Сонце привітно світило, хоч майже й не гріло, всюди яскраво іскрився, виблискував сніг.
На кілька секунд Роман немов завмер, чи то від морозу,чи від свого серцебиття . Йому здавалося, що серце зараз вискочить. Подивився в сторону сусідки, її на обійсті вже не було.
Підняв до гори голову, поглянув на небо, щось бурчав і перехрестився. Спокійно, розважливо попрямував до Світлани.
Тихенько постукав у двері, боявся розбудити дитину.
За столом сиділа Світлана, годувала доньку, кинула здивований погляд.
-Ой Романе, ти щось хотів?- запитала, помітила, він в руці тримав прозорий пакет, з якого виднілися іграшки.
-Доброго дня, зайшов привітати з донечкою, тож ніяк нагоди не було, завадили непередбачувані події. Маленька дівчинка уважно дивилася на нього та була ж зовсім, ще маленька, щоб розпізнавати чи то чужі,чи хтось з своїх.
-Дякуємо за подарунки, може чаю поп`єш?
Він почервонів не міг відвести від неї очей, йому здалося, що вона стала, ще красивіша на обличчі, як рум`яне яблучко.
Світлана запитала вдруге та він не почув, не міг зосередитись, бо прослухав її запрошення . Віддала йому Наталочку на руки, сама ж готувала на стіл.
-Ну, як ти, тяжко одній?- запитав трохи хвилюючись.
Її обличчя спалахнуло, зашарілася, розгублено кинула здивований погляд. Він зрозумів, що не доречно задавати таке запитання.
Чай пили мовчки, час від часу звертали увагу на дівчинку.
-Ну,мені час, сьогодні їду на роботу. Гадаю, ще зустрінемось,чи будеш їхати до батьків?
-Та ні, там в хаті і так багато, немочні, старенькі дідусь та бабуся, хватає батькам замороки. Запасів багато є, тож до весни буду, а там побачу.
-Я попрошу, дай мені номер мобільного, може якось би подзвонив та узнав , як у вас справи, чи може тобі щось треба привезти з Києва. Ти не соромся, зовсім одна з дитиною на руках, тут же з рідні нікого немає?
Вона крутила головою,
-Та поки, що справляюся, зараз зимою роботи такої немає, а там не знаю,час покаже…
Все ж написала свій номер телефона.Віддавала в руки та він взяв її руку, її долоню поклав до своєї долоні, накрив другою рукою і уважно дивився в очі. Вона не відвела погляд, лише почервоніла мов маківка і не поспішаючи витягла руку. Раптово різко повернулася до малої. Він взяв дівчину за ручку,
-Ну пока маленьке сотворіння, до побачення,- поспіхом вийшов. Йому здалося, що він зробив вірний крок в житті, відповідальний, хоч на вид, як зі сторони було на нього подивитися, мав вигляд задоволеного хлопчиська. З піднятим настроєм біг на електричку, заспокоював себе, може не поїде до весни.
Далі буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708031
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 22.02.2017
А мне до одури все противно,
всю душу снегом засыпало, замело...
Я не злюсь, "неродной", мне не обидно
просто...как ты там? Надеюсь одет тепло?
Да я вот приболела немного, темпераурю,
большое спасибо, что не спросил.
я знаю, ведь ты еще не простил,
за то что любила тебя....дура.
Да, я лечусь от тебя другими,
вырываюсь с пределов комнаты и лечу
навстречу к безумию в обьятия, лишь бормочу:
"...да вы все кем-то тяжело больные..."
Милый, я пренебрегаю уколами/правилами
Господи, как же мне тебя не хватает!
Это как недостаток лекарств и эта чертова фраза :
"...простите, но больная без них умирает..."
Тебе не по вкусу моя жизнь балконная,
как я матом ругаюсь и за день 2-ю пачку
как меня в истерику/панику/ белую горячку,
а потом забирает скорая...
Ну как же ты там без меня?
Разве трудно позвонитьспросить?
Этот парень ( и что хуже всего) не любя,
у самого сердца бесом внутри сидит
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715908
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 22.02.2017
Озвись синочку
любий, я чекаю,
Прийди дитя моє,
прилинь, я жду.
Із тих доріг,
які не повертають,
Туди де скоро
вже сама піду.
Тобі у снах,
я двері відчиняю,
І мальви в груди,
туляться в саду.
Знов як колись,
у мріях оживаю,
Єдиний мій…
у радість чи біду?
Померти хочу сину
й не вмираю,
Для чогось Бог,
тримає сироту.
Невже за тебе,
синку доживаю,
Невже мені
так писано в роду.
Піду до ліжка,
ледве вже чвалаю,
з плечей зніму,
печаль і гіркоту,
Як дасть Господь,
то знову подрімаю,
До щастя знов,
ще трішки перейду.
І бачу сон я,
землю неокраю,
І Боже диво,
Русь моя в Раю.
У снах Вкраїні,
долю виглядаю,
Люблю її
і досі я святу.
В душі так тепло,
серцем завмираю,
Твоїх онучків,
бачу у гаю.
Вкраїна наша
в променях розмаю,
Мені пора…
до тебе синку йду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719581
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 22.02.2017
Пам'яті Небесної сотні
Нехай земля полеглим буде пухом,
А душі спочивають у раю.
Майдан кривавий нищив сильних духом,
Які за гідність вийшли на борню.
Вони любили серцем Україну,
Лише хотіли правду донести.
Але цинічно влада їх убила
Під керівництвом "чуйної" Москви.
Їх, зовсім юних ще, не пощадили.
І байдуже, що в них лише був стяг.
Катуючи, стріляючи у спини,
Лишили біль, спустошення і жах.
Але, ще непокарані і досі,
Живуть в обіймах батюшки Кремля.
А матері, голосячи щоночі,
У снах шукають зранене дитя.
Та прийде кара рано, чи то пізно!
І Божий суд настане в слушний час.
Це на землі всі можновладці грізні,
Але не на найвищих терезах.
Свічу скорботи запаливши нині,
Вклонюсь, згадавши всіх по іменам.
Тих, хто віддав життя за Україну,
Не кланяючись в ноги ворогам.
– Гори свіча! Хай пам'ять не померкне!
Нагадуй тим, хто сіє люте зло,
Що їм гріхи спокутувати в пеклі
Й не допоможе янгольське крило.
20. 02. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719395
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 22.02.2017
Молю до тебе, моє небо:
Полий дощем мої думки.
І змий той бруд, який скопився
В моїй шаленій голові.
Обмий водою моє тіло,
Аби промокла до кісток.
Щоб у душі зявилось світло
Й веселкою заграло знов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719591
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 22.02.2017
У зеленому лісочку, під дубочком на пеньочку
сидів Заєць та й журився:
– І чому я народився отаким у білий світ?
Всіх боюся, утікаю... Сам нікого ж не чіпаю.
Не поспати, не присісти... можуть тут мене ще й з'їсти!
Аж тут Білка пробігала, здивувалась... Запитала:
– Чом розсівся? Не весілля. А у мене новосілля!
Всі зібралися давно. Тебе ж куди занесло?!..
Вже замучилась сама, доки тут тебе знайшла!
— Я боюсь іти до тебе. Там є Вовк і два Ведмеді,
та ще й Лисонька-кума. З'їдять просто... Задарма!
– Що ти? Що ти?– каже Білка. Вже прийшла і Перепілка.
Теж журилася даремно. Не чіпають! Так приємно...
В її бік і не дивились, бо ж наїлись і напились!
— Твоя правда, — на те Заєць. То чого ж боятись?
Доки твої гості ситі буду пригощатись!
Отак часто у житті. Ситі не чіпають.
А як трохи зголодніють — від них утікають!
То коли ж скажіте, люди, стане легше жити?
Ми ж не Вовки, і не Зайці... Чом маємо тремтіти?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719072
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 22.02.2017
Здавалось: прийде весна -
Сестра тій жаданній волі,
Поклали свої імена
Сини на святім престолі.
З вкраїнською групою крові
У жилах - пульсом свобода,
Майданами йшли до волі -
Мільйонам була нагода.
Мабуть і в убивць була
Така ж сама група крові,
Від злочинів - вже смола,
Немає довіри псові...
В нас вибору, брате, нема!
Нам далі – дорога до волі!
Скінчиться колись зима -
Написано нам на долі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718774
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 21.02.2017
Сталим буває і хитким,
Бажають всі його на світі,
Жаданий він для всіх родин,
Прагнуть його дорослі й діти.
Лунають в храмах молитви,
Люди у Бога просять щиро
Ціннішого за всі скарби -
Здоров"ячка міцного й...(Миру).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719262
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 21.02.2017
Без мови немає народу,
Немає без кореня саду.
Чому запускаємо в моду
Чужу й віддаємо їй владу?
Вона в нас стріляє і гнобить,
І каже, що ми низькосортні,
Хіба ж ми настільки убогі,
Щоб це їй терпіти сьогодні?
А наша - квітуча і щира,
Це – мова Карпат і Дніпра,
Це – мова любові і миру,
І віри святої й добра.
Хто квітку плекає цю зроду
І живить коріння її,
Той матиме й волю, й свободу
На рідній прадавній землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719486
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017
А чи багато, чи мало – три роки,
Зібрались люди на Майдан, згадати,
Дні революції -не перші кроки
Скільки ж країна, ще буде страждати?
Які ж були, вони були сміливі й дужі!
Ті, що давно, злетіли у неба синь,
Ніхто не знає, як страждають душі,
Може достатньо, народу потрясінь!
І дзвенять дзвони, знов линуть молитви,
Схилені голови, згадують часи,
Прийшла біда, скільки крові пролито,
Хотіли землю, Батьківщину спасти.
Дніпро широкий, стогне споглядає,
Течуть рікою сльози материнські,
Душа болить і серце завмирає,
І думки гублять у тривожній пісні.
Глибокі рани, плине « Пливе кача»,
Всі прапори із чорними стрічками,
Десь полетіла журавлів малеча,
Подала голос до кожної мами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719500
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017
раньше снилось море...
и стихи...
а сегодня...
влажность губ...
и страсть...
вдруг твои...
желанные грехи...
жаром тела...
начал ощущать...
возвратилась сказка...
из вчера...
где я Маг...
учил тебя заклятьям...
обращал
движенья...
и слова...
в ключ к мечтам...
оргазмам...
и зачатьям...
превращал тебя... в виолончель...
пробуждая...
кнопочки...
и точки...
страстной львицей...
рвущую постель...
от Желанья...
в наивысшей...
строчке...
было всё давно... как никогда...
счастье прежитое в раю...
но во сне...
секретные слова...
надо мной...
вернули... власть свою...
запылало тело...
и душа...
закипели страсти...
твоя грудь..
колени...
твоё Даа!!!..
в запредельном счастьИ...
властный шёпот...
дикого огня
зазвучал...
повсюду...
Вы...
Люби...
Меня...
ВЫлюБИ...
Меня...
выЮБИменя!!!
выЮБИменявыЮБИменя
В.Ы.юби.М.Е.Н.Я.а.а.а......
..........................
И Я ВСЁ... ЗАБУДУ...
*****Петро Кожум'яка пародия на - ВЫлюБИ меняя… - Запой
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718086
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717667
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 21.02.2017
Весняним ранком,
я ступав до хати,
Виднілись верби
на краю села.
Втомився в чужині,
я ряст топтати,
«Зозулька» з заробітків привезла.
Йшов навпростець
до рідної господи,
В душі дитинства
спогад оживав.
З болота бусько
здійснював обходи,
Мене з доріг граційно
зустрічав.
Манить додому м’яти рідний запах,
Внизу в долині
став мене манить.
Гасав малим колись
тут на санчатах,
Той спогад кожну
кліточку п’янить.
Так хочу соку
знов з беріз напитись,
Так повалятись сильно
хочу у траві.
Я так спішу бо ж
хочу не спізнитись,
Моя Волинь в мені
присутня у крові.
Тут виріс я… тут
батькове коріння,
Матуся дяку Богу досі
ще жива.
Ми тут жили від
часу сотворіння,
Тут пращур мій в
могилі спочива.
І лише тут так шпарить
соловейко,
Бо Мавка ще… із спогадів жива.
Маленька птаха мій
чарівниченько,
В гаях Волині творить
ще дива.
Приспів:
Чарівні звуки ринули
з дрімоти,
Озвалось чудо з
гаю, красень соловей.
Такі скрипаль
узяти лише може ноти,
Щоби воздати пісню ніжно так з грудей.
Примітка: Зозулька - вузькоколійка Сарни - Зарічне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717892
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Мій вірний друже, я тебе люблю,
Перед тобою стану на коліна.
Я кожне слово й погляд твій ловлю,
Ти знаєш це...Тобі все зрозуміло.
Я знов пишу вірші тобі й листи,
Твої до мене так приходять рідко.
Прості слова...В листах твоїх рядки,
Написані так впевнено і чітко.
А за вікном мороз...І часом сніг,
Зима холодить...Забирає сили.
І на тобі зійшовсь для мене світ-
Повір мені, я так ще не любила.
Моє кохання справжнє, не сліпе,
Надіюсь ти зумієш зрозуміти.
Воно живе, окрилює мене,
Допомагає в світі цьому жити.
Нехай мороз...І темінь...Все одно-
Від нього на душі стає тепліше,
Пройде зима...Ще вернеться тепло,
Воно моє...Й не треба мені інше!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718200
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Задивився в її очі, а вони, мов зорі.
Задивився в її очі, а в них хвилі в морі.
У очах її тих синіх океан плескався.
Задивився в очі сині, у них закохався.
Привабили, зчарували, мов зоряні ночі
Оті її, сині-сині, волошкові очі.
Я мов вітер, що у полі грається колоссям.
Задивляюсь в очі сині й тішуся волоссям.
Те волосся золотисте... кучері на скронях.
Ой, яка ж та ніжна ласка у її долонях!
Є таким солодким завжди милої словечко...
Подарую я з любов'ю їй своє сердечко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718248
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Куди ми, до півнів удосвіт?
До других, а може й до третіх,
Шукати незнайдене досі,
Надривне, в нестримнім фальцеті.
Чи подих завмер, чи відлуння
Злиття у полоні екстазу,
Двох іскорок, певно, флюїдних,
Удруге, ушосте, - щоразу
Чужих, у оточенні рідних,
І в свято, а що вже по буднях?..
Куди ми?.. баюри й прокльони
Навскіс через душу, сльозами
Змиваємо всі перепони,
Зірки попід ноги - возами.
Небесні виспівують лютні.
Прелюдія лащиться млосно,
За вушком стікає чеканням
І скрапує, - сіллю, чи воском,
Не перша, навряд чи й остання.
....................................................
Куди ми?.. - сміятись на кутні.
Дві іскорки, крапельки ртутні...
13.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718245
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
[i][b] [color="#991111"] Ні про що...
Та про все…[/color][/b][/i]
[i][b][color="#101b94"]Новий день настає…
Чомусь серце співає,-
Хоч причини для співу
Нема,- як нема…
Чому??.. Ти в мене є
У життєвім розмаї,-
І в далекі краї
Відступає зима…
І не буде її -
Поки будем любити,
Поки бються серця
У обох як одно...
Усміхнуться гаї,
І прошепчуть нам квіти,-
Вам любов - до лиця,-
Ви - митця полотно!..
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718201
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Ни запомнить, ни забыть -
За год три письма.
Заново пожухла сныть,
На носу - зима.
Будут вновь занесены
Снегом все пути -
Почтальону до весны
Метра не пройти.
А весною будет лёд
Таять на реке,
По которой он пойдёт
В лодке, налегке:
Ни подруги, ни жены,
Только два весла.
Недосмотренные сны,
Поздняя весна.
Обернётся, может быть -
Следом снег и тьма.
Ни запомнить, ни забыть
Эти три письма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634264
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 14.02.2017
Шоколадно-сливочные рощи,
Сахарная вата в небесах.
Одинокий дуб уже не ропщет
На судьбу. В осенних голосах
Журавлей, меняющих прописку,
Слышится призыв идти ва-банк.
Но ни ты, ни я не склонны к риску -
Остаёмся. Но меняем фланг
Наших наступательных наречий.
И оборонительный предлог
По домам сидеть, авось, залечит
Нашей речки маленький исток.
Пусть ноктюрны где-нибудь играют,
Пусть листву уносит в небеса,
В память о тебе я выбираю
Журавлей осенних голоса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533141
дата надходження 28.10.2014
дата закладки 14.02.2017
Весна співала стоголосим хором,
Вінчав світанок нас, фата – з туману,
А сукня - з травня, вишита узором,
Нектари сонячні, замість шампану.
Метелики крутились в бальних танцях,
Веселка дарувала сім чудес
І обрії шарілись у рум’янцях,
А ми були обранцями небес.
За руки взявшись, ми летіли в світ,
У справжню казку, лиш відому нам,
З смарагдів впав під ноги оксамит,
У дзвони бив життя величний Храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718194
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
- В родині судді всі. Зв’язки також хороші. –
Хваливсь на спір Антон. – У нас мільйони!
Якщо припре. То що нам суд? За добрі гроші
Відміним легко хоч які закони!
Проспорив той «мажорчик» кілька тисяч «бідний».
Сміялись потім всі дружки з Антона.
Бо не відміниш, дурню круглий, хоч ти трісни!
Закони Гука, Ома і Ньютона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718090
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Жук в коробочке жужжит,
улетать он не спешит,
а зачем ему лететь,
в коробочке лучше петь?
Послушаю гудение,
будто басом пение,
что-то мой жучок затих,
может голоден и спит?
Выйду теперь быстро в сад,
там стоит деревьев ряд
и жука в сад отпущу,
чтобы там гулять ему.
Жук ко мне не возвратится,
он в траве повеселится,
станет жужжать без меня:
в траве вкусная еда!
6.02.2017.
Картина Евгении Гапчинской
“Жук в коробочке...”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717881
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710977
Малює море в глибині
свої картини десь на дні
і мушлями мозаїку складе,
та чи надовго? Хвиля б’є….
Б’є хвиля по високих берегах
і відбивається у світах,
на берег вийшла Афродіта,
у хітоні синьому як нічка.
Посеред хвиль і баранців
чекають подруги швидкі:
німфи морські її вже ждуть,
із острова сусіднього пливуть.
У них дівчачі ігри, не футбол.
тільки морський був волейбол,
у кільце вони кидали м’ячик,
влучно летить той м’яч і скаче.
Бриніло море, звучав сміх,
бризки від десяти дитячих ніг,
аж поки потомилися й пливуть,
вони морську русалку ждуть.
Вона сьогодні обіцяла бути,
щоб зустрічати не забути,
їм завше щось вона несе:
дарунки, чи новин іще.
Аж ось і наближалась точка
зеленого блискучого хвосточка,
і виринав із хвиль з квітів вінок,
веселі очі, плелись коси у танок.
Це виринула з хвиль русалка,
вість принесе, чи звеселяє гарно?
Цього разу новину вона несе,
що школа скоро починається і жде.
У хвилях застрибали німфи швидкі
та поривалися до неї бігти,
і тільки Афродіта ще не знає,
чи у школу її допускають.
Як же вона? І вона хоче,
чи може хтось сказати точно,
чи буде в школі тій вона,
коли прийде звістка ясна?
Русалка дала мушлі-повістки,
були запрошення у них: звістки,
але морська русалка обіцяє:
вона про Афродіту запитає...
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721824
10.02.2017.
Картина із інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717877
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Я вас любил.
А. Пушкин
Я вас любил: любовь ещё быть может,
В душе моей угасла не совсем;
Но пусть она вас больше не тревожит;
Я не хочу печалить вас ничем.
Я вас любил безмолвно, безнадежно,
То робостью, то ревностью томим;
Я вас любил так искренно, так нежно,
Как дай вам бог любимой быть другим.
(переклад)
Я вас кохав: кохання ще можливо
В душі моїй не згаслий біль і щем;
Та хай воно вас зовсім не тривожить;
Не хочу вас засмучувать нічим.
Я вас кохав безмовно, безнадійно,
То боязню, то ревністю стомав;
Я вас кохав так щиро і так ніжно,
Що дай вам бог, щоб інший так кохав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715587
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 14.02.2017
Узявши в серця свОго краплі крові,
до сходу сонця назбиравши роси,
додав до них із марень кольорових
невиплакані серед ночі сльози.
Він сумішшю перо своє зволожив
і, сховані на дно, душевні мрії
рядками вклав на паперове ложе,
окрилений рожевістю надії.
Серцебиття підказувало ритми,
від рос світилась чистота пориву.
Писав, неначе йшов по лезу бритви,
римоване палким коханням, диво.
А потім він ішов, як Бог по хмарах,
своє кохання між рядками віршів
до неї ніс неоціненним даром,
простий папір палав вогню палкіше!
В очах його світились тихі зорі,
а в скронях стук, неначе грім небесний,
коли поклав у радісній покорі
до ніг її поезію із весен!
...Та цим коханої він не зворушив,
в очах її давно кохання згасло!
ВзялА дарунок порухом байдужим
і в нього загорнула булку з маслом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718015
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Моя маленька донечко,
Спатоньки час прийшов.
Он, зазирни в віконечко:
Місяць давно зійшов.
Зорі по небу стеляться
Бісером золотим.
Спати лягла й метелиця
Снігом рясним під тин.
Навіть собака, стомлений,
Солодко задрімав,
В білий клубочок згорнений
Лапками хвіст спіймав.
Сниться йому вже літечко,
Трави, луги й поля...
Спи, моя люба квіточко,
Мамине янголя.
Вкрию тебе периною,
Руку дам уві сні.
Стану тобі хмариною
В надто спекотні дні.
Буду тобі опорою,
І розіллюсь дощем,
А від зими суворої
Вкрию тебе плащем.
Вікна закрию шторами,
Далі від темних віт...
Добре, що ще за горами
Сірий дорослий світ.
Хай тобі сняться, донечко,
квіточки і казки.
Не відпускай лиш, сонечко,
Маминої руки.
13.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718058
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
нехай не чути подиху видінь
торкнись до мого серця пелюстками
магічних слів у зоні мерехтінь
яка тремтить навколо і над нами
самотній золотаво-срібний серп
що зветься молодик хоч літ доволі
застиг ні з місця ніби-то затерп
як жінка Лота у обіймах солі
упіймана хмаринкою печаль
невпевнено над місяцем зависне
повернеться до світу пектораль
і в сяйві щезне болісно- зловісне
видіння сіре - у перлисте знов
вбереться і зануриться у хвилі
торкнись мене коханої немов
магічно так навіть боги безсилі
коли душа розпочинає спів
на перехресті ламне ніч Геката
із знавіснілих і пророчих снів
тоді й серця відлунюють стакато
нехай не чути...
12.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718020
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Такая длинна, суровая зима
Устали все от лютого мороза
Так много снега, в этот год и льда
Остыло всё, замерзло всё от холода
Но каждый день даёт нам больше света
С крыш чаще падает капель
И громче слышно птичью трель
Наверное, зовут весну и лето
И солнце ярче с каждым днем
Не сильно греет, но под его лучами
Снег таит и течет ручьями
Вот показался из-под снега небесно-голубой бутон
Подснежник пробудился, спавший зимним сном
Как будь-то, прогоняет зиму вон
Сначала, станет днем теплей,
А ночью вновь зима-хозяйка у дверей
Но всё же весна займет свои владения
Весна придет, мы ждём её, уж просто нет терпенья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718043
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Окрім тебе існують ще декілька тисяч
порожніх ночей.
Холодних ранків.
Існуют мільйони нестерпних думок
про те, що нічий.
Безглузда ланка.
Окрім тебе чекають ще декілька сотень
стурбованих снів.
Величних тіней.
Чекають спокійно, рахуючи нас,
безсонячні дні
у білих стінах.
Окрім нас ще існує невидима кількість
поважних причин.
Суворих бачень.
Невидима кількість жахливих секунд,
нестерпних хвилин.
Відносних значень.
Тільки ти усміхаєшся, ніби дитина.
Зруйновано світ.
Забуто слово.
Тільки ти усміхаєшся. Тане усе.
Окрім тебе - лиш ти.
Більше нікого.
24.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718026
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Гуде, клекоче вiтер:
-Весна, весна, весна!..
Це ж березень i квiтень
З - за обрiю морга!
Зима обороняється,
Кричить: "Ще не пора!"
А сонечко всмiхається
Усмiшкою добра!..
А я дивлюсь в вiконечко,
Кажу зимi:"Пробач!"
А променi вiд сонечка
Моргають їй: "Не плач!"
I я назустрiч сонечку
На вулицю спiшу,
Стаю бiля вiконечка,
Щось лагiдно шепчу.
Зима сердито дмухає,
Голосить: "Не пущу!"
Нiхто її не слухає,
Всмiхаюсь я й мовчу.
Я кожен порух вiтру
Й новi звуки ловлю.
А березню i квiтню
Кричу: "Я вас люблю!"
Весна морга з - за обрiю,
Спiва: "Iду я, йду!"
Зима вже стогне з вирiю:
"Я п о в i д в i д д а ю!"..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717974
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Біла баба снігова
Не ходила ніжками
І, щоб сумно не було,
Кидалася сніжками.
Торохтіла у відро,
Кричала-балакала.
А як сонце припекло,
Стихла і розплакалась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718003
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Надворі негода. Холодний вітер підбирав все, що на землі, підіймав до гори, крутив ним, кудись ніс. Часом так високо здіймав, що здавалося несе в небо, в вирій та раптово під краплинами дощу все ж летіло донизу, розкидало по землі. Листя золотаве, руде, жовте безжально скручував у купи. І сердито з дерев зривав те листя, що ще залишилося на гілках. Пташок, що залишаються зимувати загнав у надійні схованки
. Надя стояла на зупинці, якщо так можна було назвати. Покриття на-пів розібране, потрощене, діряве. Ніяк не можна було сховатись від дощу, а він неначе переслідував її, з малого перейшов на зливу. Так ухилялася від вітру, що парасолька, аж крутилася, дощ стікав по обличчю.
А напередодні… В двокімнатній квартирі сварка, здавалося б чому? Але ж жили в достатку, обоє мали роботу. Вона працювала в школі, викладала англійську мову, а Дмитро вже працював на посаді ректора інституту. Сусіди завжди дивилися з заздрістю на цю прекрасну пару та підноготні ніхто не знав,чому сварки… Всім байдуже, ні знайомі, ні друзі її про це не запитували, також не цікавилися чому для повного сімейного щастя, не народили дитя. В молоді роки збереглися,. А коли їй виповнилося тридцять, він захищав дисертацію, настояв, щоб перервала вагітність. Вона навіть не знала, що він домовився з лікарем. Сказав, що пора їхати в лікарню, на них чекали на визначений час. Вже , як заходили в кабінет, поцілував в щоку,
- Все буде добре, не хвилюйся.
Вдома майже завжди тихий, заклопотаний своїми матеріалами для студентів. А тут, в кабінеті не бракувало слів, при ній так гарно спілкувався з лікарем і непомітно в розмові прийшов до того, що готові на операцію. Вона приголомшена, здавалося втекла б десь, щоб захиститись та не змогла проронити ні слова. При лікареві цілував їй руки, втішав, що любить, що домовився, зробити все так , щоб змогла ще мати дитя. Мабуть з пів року жили спокійно та з часом чоловік став приходити додому напідпитку, не раз комір сорочки був у губній помаді, пахло чужими парфумами.
Пройшло три роки… Надія повністю присвятила себе школі, з учнями проводила додаткові уроки. Додому поверталася пізно, інколи, він вже був вдома, але частіше, як лягала спати, його ще не було. Стосунки стали зовсім натягнуті та про свої обов`язки не забувала, завжди приготовлені страви, печені солодощі, які він любив. І коли він приходив пізно, спати лягав у кімнаті, вона ж ковтала сльози від його байдужості. Та, як були разом час від часу запитував,чи не готова народити? Вона ж хотіла та все дарма, лікувалася, але нічого не допомогло, лікарі розводити руками. А він почав колоти в очі, що інші і по три рази переривали вагітність й нічого, народжували. Дивувалася, адже мудра, досвідчена людина, мав би все розуміти та на жаль в усьому звинувачував тільки її. Ні з ким не ділилася, лише одна подушка знала скільки за весь час пролито гірких сліз. Як болить її душа, як страждала, що не мала до себе належної уваги. Тоді,як навчався, захищав дисертацію, весь час заклопотаний своїми справами, все списувала на зайнятість. Коли став ректором дуже змінився, став байдужим і холодним подібний айсбергу.
Те що сталося сьогодні… вона від нього навіть не очікувала такої поведінки. Дмитро відчинив двері, пропустив вперед молоду дівчину, напевно студентку,
-Заходь , люба! Буде все (окей ), старої немає, в неї пари, тож роздягайся й бігом у ванну. Я прийду, покажеш, що ти вмієш, нарешті здаси залік….
Надія в цей час пила каву, почувши такі слова, поперхнулася, закашлялася.
-Стій - стій, не поспішай, я зараз, - почула його голос до дівчини. Він залетів в кухню розчервонілий, від нього тхнуло спиртним,
-О! Ти вдома,а я це… Тут прийшла студентка здати залік, так я це… Пожартував трохи з нею…
-Гарні жарти, а це що? – запитала,, показуючи на шию. Він підійшов до шафи з дзеркалом, побачив на щоці і на шиї свіжі сліди губної помади,
- Тю, це дзеркало таке, - гупнув по ньому кулаком. Від удару, дзеркало тріснуло на безліч дрібних частин, падало на підлогу.
А далі… все немов у тумані.…. Швидко зібрала речі й вийшла з квартири. Що робитиме далі сама не знала та вирішила, з ним краще розірвати стосунки зараз, скільки можна терпіти. Куди йти ? Адже вона на чужині. До школи…ні, адже соромно, не наважилася. Поїхати до батьків в Дрогобич, майнула думка, зупинилася, батьки вже немолоді, навіщо їм ці неприємності, тим паче живуть з молодшим братом, який має сім`ю. Вирішила поїхати до найближчого готелю. В метро, метушня, людно, тож саме час пік, всі добиралися до домівок. Та при виході сталася штовханина, щось дуже шарпонуло пальто. Вона відразу перевірила кишеню, в якій лежав гаманець, на жаль там пусто. Поглядала на всі сторони, кожен поспішав, не звертаючи ні на кого увагу. Ой, що ж буде, така глибока кишеня, як же змогли? Здушили сльози, хотілося плакати, кричати, серце рвалося на частини. Вийшла з метро, згодом трохи опанувала себе. Погода, як настрій…. йшов холодний дощ, вітер в різні сторони рвав волосся. В розпачі підійшла на зупинку, не знала, що робити далі. Гадала, що зупиниться в готелі на пару днів, а там зарплата та вийшло все не так. Такі плани були, а тепер без грошей куди? Думки не доганяли одна одну.
Стояла з валізою, дивилася в нікуди. По обличчі разом з водою текли сльози. До зупинки,через дорогу, з великою,чорною парасолькою поспішав чоловік, пригинався від вітру. Він став поруч з нею, поглядав у бік, звідки мав приїхати тролейбус. Раптово зупинив на ній погляд, помітив мокре обличчя, уважно дивився в очі. Здригнувся, уявив, як їй холодно, моторошно від дощу, над нею підніс свою парасолю,
- Може так краще? Шановна, ховайтесь під мою парасольку. Бачу змокли, що довго чекати? Давно тролейбуса немає?
О, такий уважний, подумала, а й справді трохи промерзла та й пальто місцями вже було мокре.
-Дякую ,- проговорила тихо. Він уважно й сміливо дивився в її очі, немов, щось там шукав. ЇЇ погляд , форма й смарагдовий колір очей нагадали покійну дружину. Світло- русе волосся, округле підборіддя, дуже схожа, хто вона?
Підійшов тролейбус, вона не зрушила з місця, здивовано подивився,
-Ви мабуть переплутали зупинки, тут тільки третій номер зупиняється.
У відповідь розгублено поглянула, їй не було, що сказати.
-Я бачу ви замерзли, я теж, давайте зайдем у кав’ярню, погріємося , вип`ємо кави.
А який вихід? На згоду кивнула головою. Він ніс валізу… через дорогу прямували до кафе. В приміщенні тепло, затишно, тихо грала лірична музика. Мабуть так треба, подумав, може зізнається, що сталося?
-Ой, ми ж не знайомі, я Павло, можна Паша, так приємніше, бо офіційне спілкування за кілька років вже набридло.
- Надя, - відповіла тихо, трохи соромлячись.
Не поспішаючи, пили каву, напевно кожен думав про своє, тільки зацікавлені погляди один на одного й мовчання. Раптово взяв її за руку,
-Послухайте мене, я бачу ви в скруті, хочу вам допомогти. Щоб не думали, що я якийсь пройдисвіт, вислухайте будь ласка. Мені сорок сім років, на службі був майором, в зв`язку зі скороченням штату, пішов на пенсію. Мав дружину Марію, півтора року назад пішла від нас з сином, хворіла на рак.. Син, військовий, йому двадцять п`ять років, зараз служить під Львовом. Я живу тут недалеко, їхати дві зупинки, це ходив в бібліотеку, дещо прочитав в читальному залі. Загалом зараз вдома, пенсія непогана, як кажуть, можна пожити для себе.
. Вона повільно забрала руку,
-Ну, що ви… мені все так розповідаєте, а самі про мене нічого не знаєте, навіщо так?
-Надю, ви розумієте, я трохи знаю в людях, бачу, що у вас, щось сталося та думаю зараз запитувати не варто, просто не хочу. Пропоную поїхати до мене, звичайно в гості, захочете розповісти, а ні , самі рішите, що робити завтра. Холодно, осінь , думаю погода несприятлива для мандрів.
Зашарілася, схвильовано із сумочки дістала паспорт, намірилася показати йому. Помітила,як змінилося його обличчя, здивованість, стурбованість,розгубився,
- Ні – ні, ну що ви? Краще дайте відповідь на мою пропозицію.
Ось так зненацька…. оце події, в голові роїлись думки. Схиливши голову, мовчала. Павло теж мовчав, тільки дивився на неї , все знаходив схожість з покійною дружиною. Думав, що це? Подарунок долі? Мовчання перервала весела музика, предала їй впевненості, підняла настрій, сміливіше дивилася в його очі,
-Я згідна.
Для чого, ще якісь слова… Немов той голуб біля голубки, тепліший погляд,
-Ну, от і добре!
Надворі стемніло, дощ так і не вщухав. Вони сходами піднімалися на третій поверх, дев`ятиповерхового будинку. Його уважність дивувала, в руці валіза і весь час під руку підтримував її. Відчинивши двері,запросив до квартири, помічала, він хвилювався,
-Ось, будь ласка, мої апартаменти, влаштовуйтесь, ознайомлюйтесь. Що потрібно, не соромтеся, кажіть.
В квартирі затишно, світло, помітила, видно що воєнний. Він показав їй кімнату, де могла відпочити. Збентежена подією, все ж, на всяк випадок, закрила двері на засов. Переодягалася в махровий халат. Велике дзеркало прикріплене до шафи, як не побачити себе. Обличчя змарніле, виснажене, намагалася посміхатися, адже треба триматися. Але ж справді, для жінки в сорок років, це ще такий вік, ще може зустріти друга, чи партнера й бути щасливою. Здригнулася, відволік свисток чайника. Чого сидіти…треба йти, не зручно якось, але треба.
Павло відразу підвівся з дивану, сонячний погляд, яка мила - догнала думка, так схожа на покійну дружину.Той стан, руки і рухи… й очі, відчував, щось перевернулося в душі. Від спогаду пересохло в горлі, злегка зблід.
Вона помітила, уважно подивилася на нього, чи так хвилюється? Перевела погляд на фото, що стояло на серванті. Мабуть його дружина, а й справді, є якась схожість.
Вже пили чай… Він не просив її - розповісти про себе, але вона сама хотіла розповісти, щоб не подумав, що якась не серйозна жінка, пуста й розбещена. Бесіда затягнулася надовго, вже була майже перша година ночі, коли він запропонував відпочивати. Ніжно взяв за руку, уважно подивився в очі,
-Все буде добре, на добраніч!
Стримуючи хвилювання, подякувала за допомогу.
Заснула майже відразу, їй здавалося, згадуючи своє життя важку ношу скинула з своїх плечей.
Під впливом спілкування, Павло довго не міг заснути, крутиться, через кожні п`ятнадцять хвилин дивився на годинник. Думки лізли в голову, чому її зустрів? Може й справді мені така доля? Чому схожа так? А може…. Ні, чортівня якась, сварив себе в думках, хіба ось, так відразу закохатися? Але ж притягує до себе, що це? Він заснув на пару годин, не більше, чомусь боявся проспати, сам не розумів чому. Нарешті ранок, на годиннику майже сім годин , поспіхом, збирався в магазин.
За вікном похмуро…. На деревах де-не-де виднівся іній, земля вкрилася памороззю. Ой, як гарно, добре, що дощу немає, дивлячись в вікно, тішилася Надія. Настрій піднявся, ще вчора, коли в сумці , знайшла сто гривень, заспокоїлася, добре хоч на проїзд є гроші, а там зарплата. Зайшла в кімнату, перше, що помітила, на столі в тарілці лежали бутерброди з вітчиною і в вазі фрукти. На душі потепліло, в неї одразу з`явилося відчуття порівняння, її чоловік цим ніколи не переймався. Не мав навіть уяви, щоб чоловік такий, як він, ходив за продуктами в магазин, чи на базар. Вважав, цим завжди мала займатися жінка та й не дай Бог, хтось побачить з студентів, мовляв, з нього сміятимуться.
З кухні, Павло приніс дві чашки кави, привітався. Помітила свіжість на обличчі. Повіяв приємний запах парфумів, напевно щойно поголився. Одягнений в гарний костюм коричневого кольору й білу сорочку. Ледь посміхнувшись, запропонував,
-Прошу, давайте поснідаємо…
Снідали швидко, мовчки, вона поспішала на роботу. Перша встала із - за столу, він допоміг одягнути пальто. Двигнула плечима, мацала,чи воно повністю просохло. Павло уважно спостерігав за її кожним рухом,
-Та я в ванні включив калорифер, добре що просохло, на дворі приморозок.
Їй наскільки було приємно, що навіть посміхнулася до нього.
-Надю, підійдіть до вікна,- рукою показував, куди звернути увагу,
--Он там бачите, автівка сірого кольору, то моя , правда старенька та на роботу вас відвезу.
Кров поступила до обличчя, вона відчула, що червоніє, поспішає до виходу. Дорогою весь час мовчали, не наважилася заговорити, збентежена такою повагою. В руці тримала телефон, гадала, що має подзвонити Дмитро, але очікування було марним. Коли завіз її на роботу, в нього значно покращився настрій.За від`їзд мови не було, тішився, з`явилася надія, що не поїде, що зможе її краще пізнати.
Спливав робочий день, дзвінка від Дмитра так і не було. Не знала,чи це на краще,чи на гірше та псувати настрій не хотілося. Все обдумала, впевнена, до нього не повернеться. Біля школи на неї чекав Павло, в руках тримав букет хризантем. Додому приїхали з гарним настроєм.
На кухні на неї чекає маринована курка.
-Ну, що поки зробимо салат, вона за той час спечеться,- -весело поглянув до неї, поставив курку в духовку. Раптом підійшов ззаду, ніжно взяв за плечі,
-Ну от, ви тут можете бути господинею.
Стрепенулася від несподіванки.
-Ну - ну, не треба хвилюватися, я буду прямий, давайте перейдемо на "ти"- запропонував й з шафи дістав пляшку Шампанського.
Думала; може воно так мало бути. Вони посміхалися,смакували вино. Ніжні погляди в її очі, поцілував у щоку й відразу відійшов до вікна. В ньому прокинувся потяг до жінки, вже три роки, як він не мав стосунків. Вона подякувала й пішла до себе в кімнату, для неї це не стало дивним, сама відчула, що його дотик рук її збуджував.
В цей вечір подзвонив Дмитро, Павло в цей час, ще не спав, чув тиху розмову. Від того, що почув, на душі стало одночасно і тривожно, і радісно, чітко почув, як вона сказала , що не повернеться до нього. З розмови зрозумів, що подасть заяву на розлучення.
Минуло кілька днів…. Після роботи завжди зустрічав Павло, охайний, стриманий й дуже уважний, в той же час був веселим, розповідав різні історії, навіть одного разу читав вірші С.Єсеніна. .А потім на кухні готували вечерю, чаювали.
Одного вечора, Павло зненацька поцілував у щоку й дивлячись в очі, весело промовив,
-Надійко, а давай приготуємо печінку, я так люблю смажену з цибулею, сьогодні отримав пенсію, ходив на базар, купив м`яса та дещо з продуктів.
Її давно ніхто так не називав, тепло огорнуло тіло, не знала, що сказати, що робити, ніжно подивилась на нього. Він ледь стримувався, приваблювала його до себе. Хотів, обняти, пригорнути, загубитися в ній. Мовчання.. Нарешті, опанував себе від погляду, взяв з холодильника печінку, яку вже замочив, поклав у сито, щоб стікала вода. Вона взяла в руки три гарних цибулини і ніж. Павло нахмурився, забрав цибулю,
-Ні, ні , де ти бачила, щоб твої оченята плакали, це моя справа, а ти краще он, печінку поріж.
Почервоніла, як стигла вишня на сонці, серце шалено билося, здушили сльози, ледь трималася, щоб не побачив обличчя. Їй хотілося заплакати від його уваги, а чи можна так ставитися до жінки, думала про себе.Чомусь так боляче, адже чоловік про неї так ніколи не турбувався.
Смачна й весела вечеря. Він розповідав, що не любить чистити картоплю, бо набридла, ще за часів служби, про різні пригоди, про друзів, які залишилися, ще на службі в інших гарнізонах.
Вечорами, Надія сиділа за зошитами учнів, він спостерігав за нею в ледь причинені двері, відкидав думку, що вона може піти від нього.
Ну от - перевела подих, нарешті отримала зарплату, її часто затримували в кінці року. Думала, як йому сказати, що хоче перебратися в готель. Хоча покласти руку на серце та чесно зізнатися собі - не хотіла розірвати з ним теплі, дружні стосунки.
Чудовий, тихий вечір… Надворі злегка морозило, пролітав лапатий сніг. Вони стояли на балконі, їй здавалося серце вискочить з грудей, відчула, що не проти, щоб обійняв й навіть поцілував, зрозуміла, таїла в душі, він їй подобається.
Наступний день був вихідним, він запропонував сходити в Цирк , звичайно погодилася, мабуть років десять ніде не була. Та зранку, коли зайшла в кухню, привіталася, здивувалася. На столі лежало круто замішане тісто, в м`ясний фарш Павло сипав перець.
-О! Доброго ранку,- наблизився поцілувати. Вона підставила щоку, усміхнулася ,
-А , що в уста не можна?,- запитав радісно.
Вмить зашарілася, але по тілу відчула тепло.
-Ну, що наліпимо пельменів? А потім гарненько наїмося й будемо відпочивати, сьогодні ж вихідний, можна розслабитися ,- впевнено, не поспішаючи говорив Павло.
Вв той же час уважно спостерігав за нею, немов чекав, може вона хоче щось сказати? Ні, вона вирішила змовчати, зрозуміла, що розмову прийдеться відкласти на вечір. Вже допомагала ліпити пельмені, міркувала; чому така різниця між чоловіками, чому не зустріла його в молоді роки?
В небі підморгнув молодий місяць, зорі приємно мерехтіли. Від місячного сяйва іскрився, переливався сріблом сніг. Вони в гарному настрої вийшли з приміщення, циркова програма дуже сподобалася. Свіже повітря пестило обличчя. Випав густий, лапатий сніг, який іскрив, заворожував все навкруги й скрипів під ногами. Така погода надихнула пройтися пішки. Павло взяв її під руку, підтримував, щоб не підсковзнулася. А вона йшла й думала; як розпочати розмову про від`їзд, що він скаже? Все ж наважилась,
-Нам треба поговорити, я вчора отримала зарплату.
-Ні, ні, тільки не зараз, поглянь , який чудовий вечір, ще буде час, - сказав з піднятим настроєм.
Коли прийшли, він швидко поставив чайник й включив телевізор,
- -Ти не заперечуєш ? Я послухаю новини.
Після ванни вона пішла до себе в кімнату, щоб не заважати. Сама ж зрозуміла, що він не хоче на ніч мати розмову, виключила настільну лампу й лягла в ліжко. Та сон не йшов, чула, як він інколи зітхав. А може все залишиться, як є, в душі мала надію, їй здалося, що вона все життя мріяла про такого чоловіка. Повернулася на бік, грішні думки лізли в голову. Він же ще не старий, хіба не здатний до жінок, тому нічого не пропонує, а може просто не подобаюсь йому? З цими думками - засинала.
Павло довго сидів біля телевізора,час від часу поглядав в її кімнату, новини йшли тільки для звуку, не міг зосередитись на словах дикторів. В голові про себе повторював слова, невже я не зможу її ощасливити? Як підійти, як зізнатися, що покохав? Горів бажанням щоб назавжди залишилася з ним.
. За вікном прокинувся ранок… небо сіро-синє, сонце розсипало перші промені. О, буде чудовий день, подумала Надія, але мабуть не для мене. Швидко накинула халат, тихо виглянула в кімнату, Павла не було. Раптом в двері подзвонили, вона повернулася до себе. Він поспішив з кухні, відчинив двері, почула голос незнайомого,
-Це вам! Від мене теж вітання!Розпишіться….
- Дякую!
Двері зачинилися. Вона в щілину побачила Павла з букетом білих хризантем. Що це? ЇЇ охопив розпач, напевно день народження. Що ж робити? По перше їй треба було до туалету, а вже потім думати, як бути. Вона одягла красиве в`язане плаття волошкового кольору й прикріпила брошку - метелика, яка переливалася перламутром. Наважилась змінити щоденну зачіску, гарно вклала волосся, покропилася парфумами. Взяла в руку помаду та тут же зупинилась, поглянула в дзеркало,мабуть не варто. Все ж себе підбадьорила, підморгнула й тихо промовила,
-Що буде,то буде…
В кімнаті Павла не було, вона швидко шмигнула в туалет, потім у ванну кімнату, поверталася назад, побачила на столі в вазі стояли ті самі хризантеми.
-О! Надійко, ти така красива! Дай погляну на тебе,- зупинив її. Він саме виходив з кухні. Вона вся немов загорілася, від його слів, обличчя запашіло. Помітно хвилюючись до нього,
- Напевно в тебе день народження, хоч би слово промовив. Він підійшов до неї, ніжно взяв за плечі, дивився в очі,
-Вибач, не хотів наперед говорити, хочеш привітати? Мені достатньо слів!
Вона вислизнула з під рук,
-Що ж прийми вітання , найкращі побажання, хай в тебе все буде добре, а основне здоров`я, ну і звичайно гарного настрою.
Він підійшов так близько, що вона почула його серцебиття, майже притулився до неї,
-А поцілунок?
Кров прилинула до обличчя, поцілувала в щоку, хотіла йти та він взяв її руку,
- Сьогодні вихідний, куди нам поспішати, давай накриємо на стіл, вдвох відсвяткуємо. Ось мене син привітав, бачиш молодець, не забуває, здається не погано виховав.
Метушився, відкоркував Шампанське , випили, гарно поснідали, хоча вже була одинадцята година. Збуджена подіями, вийшла на балкон, просто дивилася надвір, а думки не давали спокою, що знову не може почати розмову про переїзд, вважала в такий день, ще й після вина, не варто на цю тему говорити. Її відволікла музика, яка почала лунати з кімнати. Павло підійшов до неї,
- -Мадам прошу до танцю, надіюся сьогодні ти мені не відмовиш. Тиха, легка музика сприяла роздумам, танцювали мовчки. Надія відчула в собі бажання бути коханою, його руки були такими ніжними, хотілося обіймів, ласки. Калатало серце, вона боялась , що він відчує це,
-Може досить, вже три танці підряд, давай відпочинемо. Присіла на диван, а він за мить з кухні приніс торт.
-Давай я біля тебе присяду,- посміхнувся, взяв за руку,
-Надійко, я не такий молодий, мабуть красивих слів багато не знаю та будь ласка вислухай мене. Я думаю це доля нам зустрітися ! Я ось! - він з кишені дістав коробочку. Миттєво відкрив, в ній лежало дві обручки. Вона відчула гарячий прилив крові, серце знову колотилося, зазирнула в його в очі.
-Ми кілька днів знайомі та я зробив висновок, що без тебе не зможу. Я кохаю тебе! Ми маємо право на щастя! Хочу, щоб ми завжди були разом!
Не знала, що сказати, люб`язно посміхнулася, він в очах побачив блиск і радість, ніжно поцілував. Вона тремтіла, як маленька пташка загнана в клітку, підняв, як пір`їнку, поспішив у її кімнату.
2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717966
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
( Один з перших віршів)
Два ангела сиділи у човні
І їхні крила до води торкнулись.
Один сказав: «Скажи мені, коли
Земнії люди зрозуміють мудрість.
Коли, мов грім, упаде до Землі
Вогонь. І запалає він щосили
І люд людський покається тоді
О Боже! Ти прости мене, Єдиний.»
Два ангели сиділи у човні
І їхні очі у воді відбились,
А в них надія цілої Землі
На каяття людське і Божу милість.
Два ангела сиділи у човні,
І сонця світло на них лагідно світило,
І рими музики лунали до Землі
А хто їх чув, то мав безмежну силу.
Там була я, і я писала вірш
І бачила красу неописенну
І бачила як хмари із небес
Що линули до янголів із неба
Торкнулись їх, і ніби без слідa
Двох ангелів не стало у повітрі.
Лишився човен і кругом вода
І підбирала до вірша я рими.
Два ангели сиділи у човні
І їхні крила до води торкнулись,
А очі відбивались у воді,
А в них надія на життя і мудрість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716472
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Усе пройде, зникне, як
марево ночі,
Щезне назавжди так як
нічого не було.
Годі лити за ним свої сльози
дівочі.
Як зорі на ранок кохання
минуло.
Вицвіло з часом серце ж
рясніє холодом,
Скільки зронилось в тиші
надії й смутку.
Але хай любов залишається
теплим спогадом,
Поки світ вбраний за вікном в білу свитку.
…Білу зимову свитку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717377
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Сияй звезда, сияй родная –
Где солнц несметное число,
Здесь на Земле тебя узнаю,
Ты заменяешь мне крыло.
Душа и небо ведь едины,
В пространстве Божьем и летим.
Земных дорог следы повинны,
Коль покаяние не чтим.
Искать покой наивно очень,
Не для него земная жизнь.
Мерцает в высях Путь Молочен.
Здесь Свет и тьма в борьбе причин.
И поиск Истины в тумане
Ценой поступков, мыслей, слов –
Без заповедей, как в обмане
И без Любви – жестокость, кровь...
Сияй звезда, сияй родная –
Нам путь во мраке освещай.
11.02.2017г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717623
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
В руки твои опускаюсь я взглядом растерянно.
Ты переводишь часы в эту ночь на мгновение
ближе ко мне. Я как стрелка в потерянном времени.
Перевести меня может помочь Провидение -
не на часы, а на жизнь. Я к запястью пристёгнута.
Носишь меня на руках через сонные улицы.
Мысли послушно повисли, тобою расстёгнуты
(как ты сумел не порвать там, где не было пуговиц?)
Тусклый фонарь за спиной гаснет, вдрызг обезвоженный
многими летами, щурится сослепу в лица.
Пусть на руках твоих вряд ли я выгляжу строже, но
очень стараюсь от них до утра не отбиться,
и не разбиться на счастье, в которое верилось.
Смотрим опять мы друг другу в сердца – ну не дети ли?
Что это там, как луна, бледно-матово светится?
Счастье? – оно! Хорошо, что темно, и заметили!
Вот же мы, счастье! Увидь нас, в ночи дальнозоркое!
Переведи нам часы на начало творения,
чтобы не прятаться в чувствах извечных по норкам нам,
чтобы не пыткой любовь нам была - откровением.
В руки твои опускаюсь я – время любить…
'2o10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717638
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Она ему, всегда прощала всё,
Не замечал, а ведь так устала,
Целовал страстно, он молил ещё,
Чтобы сильней любила, ласкала.
Может привычка? Но прощала всё,
Что приходил, иногда очень пьян,
Мысли, чтоб вечер, быстрее прошёл,
Но не смогла, ему простить обман.
Пахнут духи. Поцелуй на щеке,
Следы от губной, красной помады,
Сняла кольцо. И сердце на замке,
Так что не думай, не жди пощады.
Слёзы в глазах, печально, не любил,
Был так жесток, себя вёл, как вампир,
Всю жизнь сломал, казалось кровь выпил,
Нет, не жалела. Тихо уходил….
2010г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717411
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Мені тебе ніколи не забути,
Хоч навіть небо дном перевернути.
Ти спробуй, порахуй усі сніжинки
І повизбируй блискітки-зоринки,
Сплети вінок із місячного цвіту…
Хіба сховаєш від усього світу
Назавжди сонце, а чи небо ясне?
Вони, як те кохання, що не гасне,
Ночами пише місячну сонату
І обережно ходить по канату
У романтично-модних черевичках,
Вогонь приховує у запальничках,
Щоб запалати сяйвами зусюди…
А ти так легко постирав етюди,
Накреслені зустрічними вітрами —
Найкращими пейзажними майстрами.
Якби ж минуле можна повернути…
Та і тебе не вдасться вже забути. 20/05/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717629
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
[i] Моїй бабусі
Козинській Юзефі Адольфівн[/i]і
Я хочу в дивний край, де пахне свіжим хлібом,
А комини випурхують хмаринки голубі.
Де підтюпцем стрибається за цуценятком слідом
По стежці, що веде у світ казкових мрій.
Колоситься там жито, сміється в вус колючий,
Й волошками підморгує на жайворонка спів.
Промінням срібним грається вечірній ліс дрімучий,
І страшним прикидається для неслухів-синів.
Садки там пахнуть грушами, залякують кропивою,
І яблуками гупають у горобину ніч.
А хитра риба ловиться секретною наживою,
Ще й зараз пахне юшкою, що їли пліч-о-пліч.
Там журавлі-колодязі Водяників витягують,
Щоосені їм віриться - у вирій полетять…
Дзвінким лелечим клекотом птахи про мир нагадують
І вдосвіта, ранесенько приносять немовлят.
Живе в краю тім сонечко, лягає спать за річкою.
І молоко там п’ється до білопінних вус.
Чарівна добра Казочка щовечір ходить з свічкою,
Ту казку підслуховує в віконці Сіріус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688308
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 11.02.2017
Ещё один день сумасшедший,
В закат перелившись, ушёл.
А что приготовил мне вечер?..
...Сажусь, одиноко, за стол...
Тетрадь, где нелепые строки,
Тоскливо глядит на меня.
"Что толку с тебя мне? Что проку?..
На что мне тебя... променять?
...Кому ты нужна, сиротина?
(Сиротка сегодня и я...)
Увы, но ведь жизнь - не равнина!..
Ухабиста - как и земля...
...Совсем о тебе позабыла,
О горьких вчерашних стихах.
В них мало хорошего было.
Там больше о жизни впотьмах...
О жизни бродяги - скитальца,
О птице с подбитым крылом...
Зачем мне туда возвращаться,
Где падало сердце на дно?..
Вчерашнюю боль... схоронила.
О ней ли душе тосковать?..
...Тебя я зачем сохранила,
Замшелая... горе - тетрадь?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715553
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 11.02.2017
Не терпи!
Андрій Кузьменко,
лідер групи "СКРЯБІН"
Ми звикли терпіти насилля, наругу і зверхність,
Чинити, як більшість – не йти у відкриті бої,
Мовчати, як топчуть, лишають свій бруд на поверхні
Планети Земля і осібно на серці чиїмсь.
Ми звикли вину за біду покладати на когось.
Гримить та блискоче? Сховатись у власне дупло.
Нам рай подавай! Але МИ що зробили для того,
Щоб небо розхмарилось, сонце на небо зійшло?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717602
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Словно воротом окружив,
Тишина задушила город;
Босоногие мудрецы
Вспоминали былые годы.
Я же с грустью на поводке
Обрастал незнакомой тенью.
Накопления вязких слов
Походили на части тела.
В клубах дыма до потолка
Воссоздал свой последний сон,
Где планета была с брелок
И сознанье со всех сторон.
Я ушел от привычных форм,
Чтоб настигнуть самих вершин.
В невесомость пустил следы
Ловким жестом, от всей души...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636873
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 11.02.2017
Задержавшийся вечер не думает,
Как страдает мое самолюбие.
Я представил себя отрешенного
В заключительной стадии шепота.
Полумрак вертикальным покойником
Подобрался ко всем подоконникам,
И никто, только ты, словно мумия,
Сохранила свое самолюбие.
Моя маска – твое здравомыслие,
Наша вечность пугающе быстрая;
Ибо вечер незваный, непрошеный
Состоит из картинок подброшенных.
Автор картины Brian Hugh Warner (Marilyn Manson)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715715
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Прислухайся. Чуєш, як пада задумливо сніг,
Земля загортається в білу замислену тишу?..
Я жити без тебе спокійно б, напевно, не зміг.
Ти чуєш, крізь сніг звіддаля: «Я тебе не залишу!»?
Ти чуєш, як вітер натужно гуде у дротах
І грається хмарами в мареві сірого неба?..
Душа крізь хурделицю, як замерзаючий птах,
І чується в помахах крил: «Я до тебе, до тебе»...
Навколо лютує холодна і сніжна зима,
У вітрі і снігові губляться стишені звуки...
Та ближче за нас, все ж, на світі напевно, нема...
Тримай мене міцно, тримаймося міцно за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709870
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 11.02.2017
Мені зараз хочеться просто лягти і заснути...
Без снів і без мрій, без нічого, забутись — і все...
І стати листком на воді, або річкою бути,
І просто пливти... Течія все ж кудись принесе...
Мені зараз хочеться із журавлями у вирій,
У сонячний край, де в зелене одягнутий сад,
Ромашкове поле, і в небі, до дзвінкості синім,
Лелеки навчають літати своїх лелечат!
Мені б стати річкою, мовчки дивитися в небо,
Воно б віддзеркаленням тихо пливло по мені
І знало б усі мої мрії таємні й потреби,
І лоскітно хмарами гралося у глибині...
Ромашкове поле все біло-яскраво-зелене,
І Ти на світанку по ньому до мене ідеш.
Як в дзеркало, в воду— у очі —заглянеш, у мене,
Захочеш умитись - і з мене води зачерпнеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712426
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 11.02.2017
Тебе віднайду на окраїні снів і галактик,
У безвісті всесвіту, серед сузір`їв чужих...
Я мрійник, дивак, а іще невиправний романтик,
І серце заплуталось: видих зробити чи вдих?..
Тебе дочекаюся десь на межі світостворень!
Я знаю: відчуєш, я знаю: ти прийдеш колись,
Бо це вже було, світ складається з безліч повторень,
Де ми вже були, і прощались, й зустрітись клялись...
Знайду і залишусь назавжди в твоєму полоні,
Тебе відшукаю у таїні світобудов!..
Ти просто прийдеш, станеш сонячним світлом в долонях,
Моєю святою основою всіх молитов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715131
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 11.02.2017
Степи, поля без меж, без краю -
Усе снігами замело!..
Зорю вечірню зустрічаю;
Вже спить засніжене село...
Як неприкаяний, блукаю -
Мабуть, ніколи не змінюсь:
В душі то плачу, то співаю,
Та вже давно я не сміюсь.
Мені до пекла чи до раю?
Куди не йду, а поруч — ти,
І подумки завжди вертаю
Туди, де веснам не цвісти...
Заплющу очі - і літаю,
Йду за тобою, як сліпий...
Ти відпусти мене, благаю,
Бо я ж не лялька, я живий!
Для тебе хто я?.. Я не знаю!
Ти хто для мене: вічність, мить?
Я в душу двері відчиняю -
Знадвору сніг летить, летить...
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647527
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 11.02.2017
ПРИСУТНІСТЬ ВІДСУТНОСТІ (Обнулення)
Він розпачає всім єством,
Ніяк не хоче зрозуміти:
Чому вона покинула його,
Чому не зможе нею володіти….
Роки летять, та не минає злість.
Часи сліпої ейфорії закінчились.
Обходить боком кожне місце, міст,
Де разом йшли і де зустрілись.
Минулі спогади дають йому снаги,
Мов привид музи, що лишень жевріє…
Він скиглить, імітуючи любов,
Та гордість повернути радість не зуміє.
Жіноче серце проникає в глибину,
Всі тонкощі натури відчуває…
Його не вабить блиск, що наяву,
Мотиви поведінки – хто пізнає?
Кохання, мов метелик, відлетить,
Мов квітка зірвана, зів’яне –
Коли любов у серці не кипить,
Всі наші вчинки показні, так звані…..
Не нарікай даремно на весь світ,
Уважним будь, приборкай всі гонори.
Пізнай себе і скинеш злоби гніт –
Життя прекрасне і грайливе, наче море.
1 Коринфян 13: 3-8 « І якщо я роздам усе своє майно,
щоб нагодувати інших, чи віддам на смерть своє
тіло, щоб похвалитися, але любові не маю, то це
не принесе мені жодного пожитку Любов терпелива
і добра. Любов не ревнує. Вона не вихваляється,
не зазнається, не поводиться непристойно, не
шукає власної вигоди і не дратується. Вона не веде
лічби образам. Любов не тішиться неправедністю,
але радіє правді. Любов усе зносить, в усе вірить,
на все надіється, все терпить. Любов ніколи не згасає».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717040
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Зневіра :
-Цей світ такий пустий.
Янгол :
-Тоді йому краще літати. Камінь ніколи не піднімається в небо. А повітряні кульки швиденько злетять до зірок.
Зневіра :
-В цьому світі немає кохання.
Янгол :
-Я знаю. На цій планеті немає і Парижу. Це люди вигадали.
Зневіра :
-Та Париж є! Це ж просто місто!
Янгол :
-Та я там не був. Не ходив по його вуличках. Виходить, що його немає.
Зневіра :
-В цьому світі стільки страждання і болі.
-Янгол:
-Не відчувши страждання - не відчуєш і радості. Не відчуваючи холоду - не відчуєш тепла. Не побачивши темряви - не знатимеш світла. Ніколи не впавши - не навчишся підніматись з колін. Не ставши перед Богом на коліна - не вмітимеш бути вдячним за все. Тоді ти навчишся правильно починати зі день. З подяки за все.
Зневіра :
-В цьому світі стільки гріха...
Янгол :
-Гріх - це відпускати можливість.
Зневіра :
-В тебе немає тут навіть будинку. Як ти хочеш допомагати людям?
Янгол :
-В мене є посмішка, обійми, поцілунок, слова, віра,крила і Бог.
Зневіра :
-Людина може померти, так і не пізнавши істини.
Янгол :
-Дерево росте з кожним днем. Його поливає дощ і палить сонце. Це шлях. Істина - це теж шлях. Залишиться душа, котра житиме і далі.
Зневіра :
-Ти забув свої крила! Ти ж впадеш!
Янгол :
-Я вірю, я знаю, що можу літати. Крила в мене в голові. А... Так... Забув... Залиш собі на згадку. Нові виростають щоразу, коли в мені живе віра!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717554
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Не відпускай мене, не віддавай вітрам -
Хай виють свою тугу поміж сосен.
Знайди мене в світах, де вірять віщим снам,
Де літо я вплітаю в нашу осінь…
Веди стежками у долину синіх трав –
Купається зоря там в росах рання ...
Знайди зорю ту в квітах до заграв –
То буду я – в житті твоїм остання…
Тримай міцніш мене й веди у ясени,
А чи в політ на птахові крилатому…
Зима минулася – ти ж пий мій дар весни!
Не відпускай… навіть якщо й благатиму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711574
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.02.2017
По долині струмок плине
З чистою водою,
Поливає ранок трави
Росою-сльозою.
Пусти ж мене, мамо-ненько,
Ніженьки помию,
Там чекає козаченько,
Моїм серцю милий.
«Іди ж, доню, не барися, –
Проказала мати, –
Козаченьку не корися,
Поки прийде сватать.
Прийшла дівка у долину,
Де струмок хлюпоче,
Соловейко на калині
Крильцями тріпоче.
«Ой, не прийде козаченько –
На війну поїхав,
Бо вона уже близенько,
Біди несе й лихо.
Заплакала дівчинонька,
Вернулась до хати,
Відшукала ікононьку
Й Бога, ну, прохати.:
«Ой, де милий іде-їде,
Земля хай тримає,
Вороженьки ж сіють біди,
Добра хай не мають».
Що в струмочку вода, чиста,
Біжить-вибігає.
Вже й калина без намиста,
Сніг її ламає.
Що в долині струмок плине
Та й не одне літо,
Біга дівка до калини,
Чи козак не їде.
Не дістались воріженьки
До дівчини краю,
То коханий козаченько
З Богом їх карає.
20.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717545
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aDAK8yJyytY
[/youtube]
Зіткало літо полотно,
Прослало серед степу.
Дивує фарбами воно...
А на душі так тепло!
Із ситцю дивний килимок.
Тендітні, ніжні квіти.
О скільки він приніс думок,
Що можуть ще зігріти!
Думки мережені мої!
Зберу, щоб не згубити.
Вплету у них слова твої,
Любов"ю оповиті.
Впаду на росяну траву,
І задивлюся в небо.
І зрозумію, що живу,
Думками лиш про тебе.
А небо тонкий, ніжний шовк,
І ніжний промінь сонця,
Води джерельної ковток,
Росточок у долоньці.
Ось з чого зіткані думки!
Вдихаю запах квітів.
Мого життя це сторінки...
Вони для мене ліки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717585
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Не забудь, завтра ранок без кави - не ранок,
А без "Доброго дня!" мого - тільки журба.
У вітанні заплуталось тихе сопрано, -
Ніжних слів не зронила тремтяча губа.
Не зронивши бентежно, зітхання у подих,
Спаленіла, небаченим шквалом сум"ять.
Не спитала від щастя: "З якої нагоди?"
Відчуваючи лиш, як серця торохтять.
Відучора такого непевного, видно,
Не лишилося більше, дві тіні і все.
Світло вимкнем і сутінню спомин знесе,
Бо життя, як життя, і самотньому зимно.
Не забудь попрощавшись, - зачиняться двері
І загубляться десь непотрібні ключі.
Тиск волатиме мовчки із вен і артерій,
Біль пекучий марою зітхне уночі
І розіпне роз"ятрено, нас на папері, -
Хоч до скону мовчи, хоч до скону кричи...
11.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717586
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Я лечу легкий, мов пух,
Килимами всюди стелю,
Дітям радість я несу,
Чути їхній сміх веселий.
Їм погратись мною можна,
Покататися із гірки
На санчатах стрімко-стрімко
Й не боятися морозу.
З мене замки будувать
Зможуть взимку дітлахи,
А також сніговика
Їм захочеться зліпить.
Я і землю укриваю,
Не померзли щоб посіви,
Кожен добре мене знає
Й називає білим...(Снігом).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710155
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 11.02.2017
"Білий сніг на зеленому листі" -
Пам"ятаєте пісню таку?
Так і сталося в нас.Знову близько
Закружля Заметіль у танку.
І покаже Зима свій характер:
Захурделить, закрутить, сипне,
Морозенка вона кличе, брата,
Хай річок й озерець не мине.
А льодами скує міцно-міцно,
Малюватиме квіти пером,
Кіньми білими прилине Вітер
І шмагатиме їх батогом.
Всі разом будуть бешкетувати,
Реготати і сипать сніжок,
Що нічого не видно й за крок.
Натомившися, вляжуться спати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716554
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Слова залити з зорями в желе,
З обіймами подати на вечерю.
Чи від цих страв не стане тобі зле?
Чи подавали їх лиш у печері?
Налити трохи в келихи вина,
А потім поцілунки тільки пити.
І гостювала у зимі весна,
Щоб цвітом вишні сніг десь накришити.
Навчитися любити більш за світ,
Ніби ніколи зовсім не розлюбиш.
І відпустити вчасно... Як той цвіт
Черешні, що в зимі ти не розбудиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716679
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017
ЖУРАВЛИКИ-РОКИ
Журавлики-роки так швидко у вирій летять
І юність прекрасну на крилах кудись забирають.
Не так, як колись, вже і зорі для нас мерехтять,
І замість квіток у волосся тумани вплітають.
У спогадах часто шукаємо нашу весну,
Коли під дощем в небі першу зорю зустрічали.
І як романтично нам пісню свою голосну,
Як ніби замовивши, знов соловейки співали.
Та роки зривають із нашого саду весь цвіт,
Пливуть, ніби річка, долаючи всі перешкоди.
Кохання гартуємо протягом безлічі літ
І з кожним прожитим не змиють його жодні води.
У човнику щастя своє пропливемо життя.
А що таке щастя? Це мати прекрасну родину,
Почути щоранку: «Як добре, що є ти і я»,
В обіймах тримаючи свою кохану людину.
Так добре, як в хаті онуки щодня гомонять,
Шкода, що за обрій прожиті всі дні завертають.
Журавлики-роки так швидко у вирій летять . . .
І юність прекрасну на крилах кудись забирають . . .
21.01.2017 р. Павло Мельник
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716693
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017
На зимней картинке
видны льды и снежинки,
берёзы, берег и кусты,
не прекращает снег идти.
Небо зимой трёхцветное
и засветилось над головой,
и в плёсе отражалось
розовою полосой.
Синий, голубой, розовый цвет,
у зимнего неба такой букет:
из трёх цветов составила зима
покрывало небесам и для себя.
Берёзы на берег реки выходили,
в зеркало реки глядеть спешили,
отразился неба розоватый край,
берёза, отражение встречай.
Пушистый снег не прекращал идти,
деревьям и кустам добавил красоты,
устелены снегами стали берега,
чуть движется в реке вода.
22.12.2016.
Фотография из интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716704
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017
Подаруй мені ніч... хоч одну подаруй...
Щоб забувся я в морі безмежного щастя
Ти коханням нестримним мене зачаруй
Щоби згинули пріч і журба і нещастя
Я мов спраглий юнак, що у розпачу впав
Між пісчаних барханів глухої пустелі
І я знаю що більше мені не знайти
Ні краплини води, ні жилої оселі
І чекати вже нічого, як не сумуй
Подаруй мені ніч...хоч одну подаруй...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709921
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 05.02.2017
[b]З Новим Роком, з новим щастям,
Радості, добра і втіх
Щоб життя завжди іскрилось
І лунав дитячий сміх !
Щоб у кожного бажання
Вмить здійснилося в цей час
Піднімаю тост з шампанським
Я за всіх за вас - за Нас !
Щоби горе заблукало
Смуток теж кудись утік…
Світле свято всім настало
Світле свято - Новий Рік ![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709300
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 05.02.2017
******************************
Корисно бути безкорисним!
Прожити лиш своїм життя!
ВІдчути справжній подих вітру!
Звільнившись від суєт буття!
Піднявшись над землею!
Душею доторкнутися до хмар...
Зоставшись там, хоч би на хвилю!
Помилуватися життям!
*******************************
05 лютого 2017року
Борисенко Антон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716454
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
******************************
Корисно бути безкорисним!
Прожити лиш своїм життя!
ВІдчути справжній подих вітру!
Звільнившись від суєт буття!
Піднявшись над землею!
Душею доторкнутися до хмар...
Зоставшись там, хоч би на хвилю!
Помилуватися життям!
*******************************
05 лютого 2017року
Борисенко Антон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716454
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
[i]Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає...
Л.Костенко [/i]
[youtube]https://youtu.be/eZdColIV9uY[/youtube]
[i][b][color="#540996"]Нема мені про́щення - світ я тобі зав'язала.
Без дозволу в долю твою, у серце ввійшла.
Шукала любов і знайшла я тебе. Покарала!
Коханий, я - трунок. Чи - згуба? Недоля? Імла...
Палати тобі до знемоги, до згину, зотління.
Мов сонце світити планеті, та лиш іздаля.
І не доторкнутись. Не вільна. Померкне проміння.
Кого ж осявати, коли невідома земля. [/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715141
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 05.02.2017
Де біля хати розквітають вишні
І пшениці хвилюються в полях,
Цю землю дарував мені Всевишній!
Це – Україна – матінка моя.
Де ліс піднявся у небесну просинь
І вітром зацілована земля,
Де верби у воді купають коси,
Це – Україна – матінка моя.
Де тішать світ Карпати водограєм
Й Дніпрова повновода течія,
Милішого немає в світі краю.
Це Україна – матінка моя.
Приспів:
Україно, вільна, єдина,
Ти як мати, у житті одна,
Україно, Україно,
Моя рідна сторона!
2.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716431
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
"Я знаю тех, кто "за"
и тех, кто "против".
Я знаю всё, но только
не себя..."
Франсуа Вийон
Я никогда уже не буду такой,
как прежде.
Да разве могла даже подумать,
что в третьем тысячелетии,
пополню беженцев поток,
который буквально свалит
меня с ног.
Тяжкие испытания,
не оправдали жизненные
ожидания.
Теперь ничья забота
не стучится в моё сердце.
След от памяти - печаль.
Будто и не было той
мирной Жизни, а жаль...
Преследуют меня,
долгие от отчанья сумерки
и тоскливые ночи.
Поселились в моём взгляде -
нежность без призрения,
и печаль без жалости.
Жизнь быстротечна,
живём не замечая, беспечно.
Думаем это навсегда,
а нет - отмерян каждому
свой Белый Свет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716427
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
Міріади зірок на небі,
зірочками наших Душ горять.
Уранці сонце змінює їх ряд.
Уранішня свіжість бере нас
у полон.
У середині бунтує все той же ГЕН.
Ясний ранок або ні,
нам по-барабану,
якщо на серці спокійно і пряно.
Зустрічати світанок нам нагорода
від Природи,
угамуються у бігу наші роки.
Стимул для Життя - любов і щастя.
а доповнить їх друзів участь.
Життя адже тим і добре,
то бунтує, то співає Душа.
У прожитому дні не шукаю вигоди і користі,
а тільки простого, людського життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716426
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
Коли ти розганяєш дим століть, -
Сьогодні проживаючи в півсили,
Я намагаюсь в попіл не зотліть,
Хоч громовиці вже й заголосили.
У змові запалили небокрай
І смолоскипом зазирнули в душу.
Нехай займиста та душа, нехай,
Але ж я з нею жити якось мушу.
Вогнем не цілься у живу мішень,
Якщо вона - води замерзле денце,
Застигла мить, чи засклена лишень?
Січневий прач, товчи старе ряденце.
Шматочок брили льоду, чи слюди,
Збайдужено завмер, а щойно гріли
Тих громовиць збентежених, сліди...
Вели за хмари, кидаючи стріли.
Коли ти виливаєш біль у гнів, -
Чия душа, спаплюжена й забута,
Чекає на розправу?.. бо спокута
Насниться вкотре, спалахом мені.
Самотністю, не оминувши Брута,
Вдихаєм згарищ дим на чужині.
Ще, дякувати Богу, не в труні.
Повзе недоля, в білі капці взута,
У савані, неначе в сивині.
А ми живі...у віковій борні
Палаємо...ми не мішені, ні!
04.02.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716419
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
Похмура ніч усе заполонила
І темінь опустилася до ніг.
Прикрила небо таємнича сила,
Солдат в окопі спочивать приліг.
Настала довгождана тиша,
Розноситься квітковий аромат,
А поряд чути, як шкребеться миша,
Та зажуривсь, задумався солдат.
І мріє він: як знов додому прийде,
Як переступить батьківський поріг,
Як вранці із росою сонце зійде
Його встрічать із фронтових доріг.
Обніме він і матір, і дружину
І пригорне ріднесеньких дітей.
Простягне він свою долоню сину
І радості сльозу змахне з очей.
Научить сина як потрібно жити.
Нехай росте він мужнім юнаком,
Щоб міг, як батько, землю боронити
І залишався справжнім козаком.
А поки батько мусить воювати
І землю берегти від ворогів,
Нехай чекає син й чекає мати,
Бо Бог Вітчизну захищать велів.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LwE2uPnFP4A[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712163
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 05.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=me0BzIg160s[/youtube]
Як облетить із яблунь цвіт,
То розцвітає диво-квіт...
Шукаю у Купальські ночі
Я чорні брови й сині очі.
Вони наснилися мені
В гаю́ бузко́вім навесні,
Світанками в сріблястих росах,
Твої дівочі довгі коси.
Приспів:
До тебе тихо підійду,
За руку ніжно я візьму
І поведу в Купальську ніч
Шукати папороті цвіт.
Я часто бачу уві сні
Як квітне папороті цвіт,
Купаються в воді русалки
Із ночі до самого ранку.
Як тільки блисне на зорі
Й промінням вдарить по воді,
З-за хмари вийде ясне сонце,
Зникають ті чарівні очі.
Приспів:
До тебе тихо підійду,
За руку ніжно я візьму
І поведу в Купальську ніч
Шукати папороті цвіт.
В полях блукаю по пашні,
Шукаю очі чарівні.
Із волошковим синім квітом
Несеться вдаль розкішне літо.
Перецвітає сон-трава,
Вже літо в осінь поверта,
Але у снах казкових досі
Знайти ті очі я не в змозі.
Приспів:
До тебе тихо підійду,
За руку ніжно я візьму
І поведу в Купальську ніч
Шукати папороті цвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716409
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
Мне жаль смотреть
Как всё нищает наш народ
Уж нет, на чем и экономить
Он ждет, что совесть к ним придет
Ну, а у них, турнир, кто больше украдёт
В них жадность всё растёт
Расплылись быстро рожи ...
Им надо больше, лучше и дороже.
Народу с каждым годом всё трудней
Все цены выросли, ну а доходы всё смешней
Тарифами так задавили, что в пору выть
Так не возможно дальше жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716408
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
В далеких мандрах світом самоти
Що ти шукаєш досі,подорожній?
І,нині, на шляху своїм тривожнім
Кого так вперто прагнеш віднайти?
Позаду вже півсвіту,півжиття...
Чиїсь злилися долі та обличчя...
Хто і куди тебе так тужно кличе
Піти без сумніву,піти без вороття?
Де Вирій твій, куди летить душа
Зігрітися,чи перезимувати,
Напитись сил, щоб далі мандрувати,
Отримавши від Долі відкоша..?
Мовчиш,мов Час... Вуста німі твої.
І тільки небо таємничо сяє.
Бо ж ,окрім тебе,тільки Вишній знає,
Де ждуть тебе омріяні краї...
Усі ми - подорожні в цьому світі.
І лабіринт шляхів - не осягнуть.
Життя - це мандри... То єдина суть,
В якому б не з'явились ми столітті..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715937
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Пусть колодец любви - не иссякнет вовек!
Ты, Дружище - пойми ,
То что ты человек !
А не робот. Есть чувства и много эмоций и тем.
Ну и что если скучно.Ну и что не успел,
Окунуться в любовь,
И симпатий неведомых нитей поймать!
Сладких грез.
Словно звезд.
Нежных уз.
Только всем не понять.
Что Любовь это Благо!
А не нужный нам груз.
Что , вдруг мы вот узнаем ,
Что колодец наш пуст?
Значит мы не умеем -
Окунуться и ждать,
Так же мы не уверены ,
Что до дна нам достать.
Много в жизни встречаем хороших людей.
Что то может теряем.
Но, Дружище - ты верь !
Твой колодец Любви,
Он не будет так пуст.
О хорошем мечтайте!
И гоните, прочь - грусть.
Грусть как темные воды.
Пусть, же мимо плывут.
Не испортят колодец,
Нашей Нежной - Любви !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713520
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 03.02.2017
Его ругаешь, минусы одни
Поставишь ты дрожащею рукою.
На чистый лист. И говоришь : " вот пропадают дни,
Без толку лишь с тобою.
Что вертишься по жизни в облаках
И не внимательно обходишься со мною,
Живешь плывешь в своих дурацких снах,
И не меняешься не летом ни зимою" .
Он чувствует разрыв.Она же слишком горяча,
Но не в любви. А лишь в банальной сыромятной правде:
Жить в бездуховных бытовых вещах,
И что бы подчинялся он ее любой команде.
Но он свободен! И насилием цедить .
Не стоит злые слюни через зубы.
Накинуть поводок ну а потом женить.
И пластырем заклеить губы.
Плющом коварным обвивая торс,
Тянуть наряды. Обставлять квартиру.
И с приворотным зельем, сладкий морс,
Вливать в него. Что бы добавить силы.
Мораль - есть доброта в любви, учил Христос,
Свобода , если нет грехов на сердце.
А глупых мыслей не рождает мозг,
Когда мужчина не попался на красивое и голое коленце.
Или на грудь. На тайные места.
На женские фигуры или позы.
Любовь же бестолкова и пуста -
Там где бушуют выгоды морозы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714905
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 03.02.2017
Когда художник пишет - смело,
Он словно мушкетёр .
И кисть как шпага делает
Неведомый узор.
Удар.Отход.Движения
Диктуют дать шедевр,
Конечно без сомнения
Нагружен каждый нерв.
Когда художник пишет,
Мешать ему нельзя .
Да, он картиной дышит,
Все делая не зря.
Он красок сонм положит
На холст, он словно Бог!
Он заселяет Землю,
Свой делая - мазок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715082
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 03.02.2017
Котики вербові гріються на сонці,
Бджоли виціловують ніжний пухоцвіт,
Золотом облиті кущики калюжниць,
І милує око бруньок хризоліт.
Виглядають поруч острівки фіалок
І барвінком в'ється підгірок в гаю.
В стоголосім співі тішу фібри серця
І душевні струни світу віддаю.
Мало все це бачить - треба додивитись,
Мало чути звуки - треба їх відчуть,
Щоб душа завмерла і, щоб всю буденність
Аж із дна душі перевернуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715969
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Оставь меня ,чтоб позабыла
Тебя – и телом, и душою,
И мысленно не умоляла:
«Приди на миг , побудь со мною».
Ах, эти очи колдовские,
Усы - с бесовскою хитринкой,
Ах эти речи удалые,
А сердце твоё с льдинкой
Уйди, но так, чтоб содрогнулась
Душа моя, припомнив грозы,
Всё подберу, что там осталось,
Пусть только слёзы, только слёзы…
Ах, эти очи колдовские,
Усы - с бесовскою хитринкой,
Ах эти речи удалые,
А сердце твоё с льдинкой
"Оставь меня!" - тебя я заклинаю .
Сама не в силах отвернуться
С тобой себя я забываю,
Так помоги же мне очнуться.
Ах, эти очи колдовские,
Усы - с бесовскою хитринкой,
Ах эти речи удалые,
А сердце твоё с льдинкой.
© Олена Зінченко 2017
Ось як буває... Багато років тому написала цей романс ( і вірші і музику) як присвяту конкретній людині. Була вражена його розумом та винахідливістю, а також поділяла захоплення культурою та стилем життя кінця 19 ст.,циганами...
Людини немає у моєму житті, а романс залишився...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715968
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Серебром укрылась на опушке ель,
кружевные шали создала метель,
бушевала она с ночи до утра
и мороз покрепче за собой вела.
Мороз топал и скрипел в снегу,
а зима творила кружев красоту,
покровом нежным ели укрывала,
серебристые узоры вышивала.
Сверкали узоры холодной красой,
поле, лес и горы, озеро, село,
звёздной ночью хаживал мороз,
добавлял зиме алмазов будто грёз.
Хранили алмазы волки-сторожа
и ведёт забытая по лесу стезя,
прекратится ночь и кончится метель,
в царстве леса снова правит ель!
23.01.2017.
Фотография автора.
Ивано-Франковская область.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714089
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 02.02.2017
Молюсь за тебе, Україно!
За всіх дорослих і дітей.
За сонце ясне, небо синє.
За світлий і щасливий день.
Вклоняюсь Богові, рідненька!
За твої ріки і моря.
За ключ у небі журавлиний.
Ти є у мене лиш одна!
Молюсь за житечко у полі,
І за калину край струмка.
Я знаю– є в житті хвилина
Дуже солодка... є й гірка.
Прошу за тебе, Україно!
Хай день ясний розвіє тьму.
Щоб звеселилась вся родина.
Знай! Тебе, рідна, я люблю!
То ж за синів молюсь відважних,
Що на сторожі миру є.
Бо ж люблять тебе, ненько світла!
І вірять в завтрашнє твоє.
Всі віримо, що час настане.
Щасливий день до всіх прийде.
Бо ж сонце й небо в нас єдині.
Під ними правда розцвіте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715254
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 02.02.2017
О, сум гіркий! Чому гірчиш? Та хто ж тебе розсіяв?!
О, біль терпкий! Чому болиш? Хтось про тебе мріяв...
Лиш не собі, а іншим...Так?.. Щоб гіркло і боліло!
Ціну ми платимо гірку. Кому до того діло?
Немає сили, щоб спинить? Напевно є... Не хочуть!
Хоч часто чуємо про мир так солодко воркочуть...
О хлопці! Соколи ясні! Плаче Земля-планета.
Мов птахи, б'єтеся крильми... Розставлені тенета.
О, сини рідні, дорогі! Ангели білокрилі!
Ви є і будете завжди вірними Батьківщині.
І не здолати нас тепер. Любов дарують нині
Ті, що у небі й на землі... рідній Україні!
Не затоптати, не забрать... як пісня легкокрила.
Із того, що дав Бог усім, любов – найбільша сила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715779
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Как за границу мы стремимся
И если есть возможность, не ленимся
Бумажки, денежки собрать
И на вокзал, аэропорт, лететь, бежать.
В Европу, Англию иль в США
По выбору, уж не одна страна
Чтоб жить там и детей учить
И свое дело выгодно открыть
Там все уютно и красиво
И люди говорят учтиво
Но вот, что надо всем учесть
Наш дом родной не хуже здесь
Во снах нам будет снится там,
Что очень дорого нам здесь.
И то, что нравится нам там
Мы можем лучше сделать здесь
Ведь там, как не крути мы чужаки
А здесь родное все, народ, страна,
Земля, озера, реки, ручейки
И песня украинская приятна для души
И песни русские ласкают уши
И даже суржик украинский нам родной
Пусть все мы разные,
Но все живем в стране одной
И Украина будет процветать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715198
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 02.02.2017
Уходит ночь, теряя темноту
Светлее все становится к утру
Еще сияют звезды в небе, всё горят
Рождение дня они увидят
А месяц движется все ближе к горизонту
Он небосвод уступит Солнцу
В красивом зареве, рассвет рождается,
С рассветом вся природа просыпается
И Солнце, важно, на свой трон восходит
А ночь на цыпочках уходит
И с пеньем птиц к нам новый день приходит
Рассвет, как спутник утра и колыбель для дня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714412
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 02.02.2017
Любовь, ты нас над миром возвышаешь
А если, что не так, не замечаешь
Душа в смятении, но ты не оставляешь
Она от счастья замерает и поет
То в облаках парит,
То в миг в объятья упадет
Да, за любовь готовы всё отдать
Готовы песни и стихи слагать
Готовы сердце без остатка подарить
И даже подвиг совершить
В душе, с любовью, зацвели цветы
И жить не можем без мечты
Все чувства переплетены
Печаль, тревога, радость всё в одном
И только думаешь о том, чтоб быть вдвоем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715394
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 02.02.2017
[b][color="#240a70"]Моя Вкраїно, матінко хрещена,
Із диво-слів вінок тобі сплету.
Я крізь роки несу в своєму серці
Любов до тебе чисту і святу.[/b]
[b][color="#051345"]Твою я долю вишию нитками
З казкових розмаїтих кольорів.
Хай чорного не буде в ній віками,
А жовто-синій завжди б майорів.
Серця чужинців чарувала врода.
За цю красу лилася кров роки...
Нікому не зломити дух свободи.
Він все нові й нові дає ростки.
І ті, що зараз гинуть на Донбасі,
Життями платять, линучи увись,
Ординців клятих, щоби зупинити,
Тримайся ж, моя земле, не зігнись.
Я вірю, що прийде той час розплати
І перед Богом, і перед людьми.
І кару понесуть ті супостати,
Бо навіть небо плаче від журби.
Жила і буде жити Україна!
Прославлена і горда у віках.
Її вже не поставить на коліна,
Хоча й нелегким є до волі шлях![/color]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715894
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Ти вчив творити , не вбивати,
Ти вчив любити, шанувати,
А навкруги -- смертей... смертей...
Беруть найкращих із людей...
Ти вчив нас, Боже, не вбивати,
Навчи, як волю рятувати,--
Тобою дану волю з неба,..
Як відстояти її треба ?
Навчи, як ворога любити,
Коли іде, щоби губити:
Дітей, житло і нашу душу,--
За що любити його мушу ?
Навчи премудрости Своєї,
Молюсь до святости Твоєї :
Не дай Вкраїни впасти цвіту
Нехай любов заправить світом !
Дай Україні миру й волю,
Тебе на вколішках я молю.
Не дай синам іти зі світу,
Моїй землі так треба цвіту...
Ти вчив любити, не вбивати,
Ти вчив любити, шанувати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715942
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Юність ти моя гітарна,
Мов струмок була дзвінка!..
Очі милої - янтарні...
Як же я її кохав!..
Скільки весен промайнуло!..
Оглядаюсь - ніби мить.
Де ж ти є, моя голубо?..
Серце й досі ще болить.
Приспів:
Стоїть і сьогодні старенька кав'ярня.
В ній юність гуляє, як наша колись.
А я все шукаю, хоч знаю, що марно,
Ті юні надії, які не збулись. (2 р)
Гірко доля відомстила,
За гарячу нашу кров.
Зовсім скроні стали сиві,
Щастя тільки... не знайшов.
Більше вже кохання дзвону,
Як з тобою, не відчув.
Погляд твій, такий бездонний,
Я ще й досі не забув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715925
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Обнялись берізки на морозі,
Тихий парк, лишень синичок зграйка,
Білочка - в акробатичній позі,
І сорока скрикнула, шахрайка.
Шлях молочний, ще ніким не битий,
Лавочка самотня марить літом,
Вітер щось наспівує, сердитий
І ялина простягнула віти.
Сонечко насмілилось крізь хмари
Усміхнутись матінці-землі,
Ця краса мені – за справжні чари:
Промінець вмостився на чолі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715878
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Відважуся, чи ні?
Скорюся, чи піду
супроти сили
кінетичного закону.
Коріння серця
розростає по хребту,
коли спиняєш
на мені
свою долоню.
А сніг який блищить!
Як він залебедів!
Зав'язує вікно
в мережану хустину.
І скільки ще далеких
буде рубежів
в найближчу нам
обом життєву
хуртовину?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709519
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 01.02.2017
Весна наповнить ручаї…
Удягне все у шалі.
Розмай поверне у гаї,
А молодість... все далі.
І як у косах сивина...
Летять листки опалі.
В сувій старого полотна,
Складають всі печалі.
О, весно прошу почекай,
Збираю ще скрижалі.
Прошу хоч трішки поблукай…
На березі Спіралі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715425
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 01.02.2017
Как же хочется вернуться
В двор с сиренью у ворот
В омут детства окунуться
Где мы жили без забот
***
Мы играли без айфонов
мы не знали интернет
Звали кушать нас с балконов
Был добрее белый свет
***
До поздна в футбол играя
В выбивала и квадрат
На погоду не взирая...
Было 30 лет назад...
***
Были "Дружба" "Урожайный"
Был Молочный, Военторг,
И в ТэЦэ Универсальный,-
Прогуляться был восторг!
***
Вкус пломбира и вкус кваса,
Сладкой груши во дворе...
Впечатлений была масса
Перестройки детворе...
***
В деревянные окошки
Било солнце в ранний час
И Икарусы- гармошки, -
На маршрутах ждали нас...
***
Всех по миру не жалея...
Разбросало время нас,
Век живите не старея, -
Помня двор, пломбир и квас.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715662
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017
[i]Маленькі люди ходять по Землі,
Маленькі люди ще надіються на Бога,
Що мир буде і не палатиме в вогні
Планета наша сонце - волошкова...
Таку красу гріхом ось так убити,
Без будь - якого жалю нанести удар.
Для чого буде дощик благодатний лити
Із кухні неповторних романтичних хмар ?
Для кого стане вітер пісню завивати
В кульки надії для покращення чи змін
Та весну на цитати розкладати,
Щоби життя калатав велетенський дзвін ?
Отямляться можливо враз поводирі
Від намірів стратегії лихої
І зійде квітка десь на пустирі
Із дула - горловини ядерної зброї...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715088
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Кому складаємо вірші:
Для народу, чи естетам,
Чиєї торкнеться душі
Перо загострене поетом?
Кого поранить сила дум,
Що пролилася словом,
Неначе електричний струм
Проб’є чоло, свідомо.
Немало зламано мечів
Серед письменної кориди,
Одні, вітають солов’їв,
Хоч в філософії по груди,
Інші, зваблювати люблять,
Тай б’ються за свої думки,
І шедеври часто гублять,
Прийнявши дар за копійки.
Хто спроможеться творінням –
Думками, щоб вмістити в слові:
Пророчить, розуму ведінням,
Світитись новизною в мові.
Чи маєм право, в даний час,
Ламати душі і свідомість
Ще зовсім не готових мас
Призвати: проявити совість.
Навіщо пишемо вірші,
Як складеться їхня доля,
Чиї зростатимуть кущі
Одиноко серед поля?
Які залишаться сліди
На скам’янілих скелях,
Чи згинуть в глибині води –
Дніпра жорстоких хвилях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704880
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 29.01.2017
О, скільки було каяття,
І знову в гріх пірнаєм.
Ба, не сховаєш почуття...
В лавині котять гаєм.
На перехресті Божих віх…
Кохання все шукаєм.
Простіть святі солодкий гріх,
Що спокою не маєм.
Навколо світить водограй,
Гірським пливе ручаєм.
Навкруг осі вишневий май,
Допоки ми кохаєм.
Нелегке маємо життя,
В дорозі все блукаєм.
І завше так… до забуття,
Зборонене нам раєм .
А серце рветься на шматки,
Пливе у терни плаєм.
Які ж блаженні ті ковтки...
В душі моїй розмаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714664
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Всеж щастя існує-
У місті Добра,
І осінь крокує, -
кохання пора.
***
Є привід радіти
Життя не кіно.
Такую б зустріти-
Я мріяв давно!
***
І зустрічі з нею-
Чарівне тепло, -
До серця алею-
миттєво знайшло.
***
Всім Вам побажаю,-
Кохати й радіть!
Це добре, Я знаю,
І в щасті живіть!
***
Збираються пташки
У теплі края
І любить ромашки
дівчуля моя...
***
Я дякую небо,
за все що Я маю!
Нічого не треба, -
Є все що бажаю!
***
20.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712712
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Дощ тихенько накрапає,
Знову йде моя пора, -
І до школи поспішає -
З мого двору дітвора...
***
Листя клену вже жовтіє....
І каштан не відстає, -
Серце радістю повніє, -
Коли Осінь настає!
***
Сонце вже не припіка, -
дощем площа вмита...
І на Землю вже ступа -
Осінь - Сеньорита!
***
ЇЇ подих Я ловлю,
Падають листочки -
Знають всі як Я люблю
Ці такі деньочки......
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713277
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Cорок четвертая страница
Красивой книги о любви...
Та, что так часто стала сниться
Любила Баха и Дали.
Она была немногословна,
Но взгляд о многом говорил,
Лишь редких писем почерк ровный
Мою любовь благодарил.
Тонка духовно и ранима,
Мечтательна и глубока,
Порою чувств необъяснимых
Была полна ее река.
Я плыл по ней и наслаждался
Игрою волн волшебных глаз,
Печаль забыл и потерялся
В чудесной повести о нас...
Теперь с тобой, моя родная,
Не на одном мы берегу...
Не говори... я понимаю... пиши...я письма сберегу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395839
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2017
За Є. Євтушенком
Дай, Господи, сліпим прозріти
і вирівнятися горбатим.
По-божому життя прожити,
не мученим і не розп"ятим.
Не опинитися у владі,
не бачити тюремні грати,
в труді, роботі, на посаді
не красти, але буть багатим.
Дай нам, щоб кожного країна
не залишила без опіки.
Щоб не покинула дружина,
коли в кишені ні копійки.
Не впасти у бою солдатом
і вижити в добу воєнну.
Чужих країв красу пізнати,
а вірним бути лиш своєму.
Дой Боже, без брехні прожити,
наклепнику закрити рота.
Щоб мати хліб і бути ситим,
щоб не знесилила робота.
І, як би доля не скрутила,
дай, Боже, жебраком не стати
і перед хамськими очима
навколішки не плазувати.
Дай, Боже, трохи мати Бога
у серці, у житті, у долі.
Нам постели таку дорогу,
щоб не зневіритись в неволі.
Дай, Боже, всього, всього, всього
і, бажано, усім - відразу,
щоб не заплОдилась ні в кого
людської заздрості зараза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416185
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 26.01.2017
Ми частинка буття в цьому світі,
Серед буйності квіту і трав.
Маєм місце своє у суцвітті…
Для життя нам Господь дарував.
Кожен має талант… свою нішу,
Щоб прожити було нам не в срам.
Але, як й чим заповнити діжу,
Має кожен продумати сам.
Щоби в прірву в путі не скотитись,
Своє місце ми мусим знайти.
По путі треба в гору дивитись,
Бо без світла йдемо в нікуди.
Долі дані падіння, контрасти,
По камінні прийдеться іти.
Головне у дорозі не впасти,
Щоб достойно хреста пронести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714448
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Где Ты раньше проживала -
Оборот за оборотом,-
С Борщаговки до Вокзала
Я трамвая был «пилотом»
***
Информатор нажимая, -
«Польова», « Политехнична»
Пассажиров подбирая…
Жизнь любил – она отлична!
***
Когда вечером темнело, -
Я педали нажимая, -
Вспоминал я как летело –
Время нами управляя…
***
Здесь когда-то был счастливым
Хоть кололи пальцы розы
Видя свет в окне сонливом
Не забыть мне нашей прозы…
***
От начальника маршрута, -
Выгребал за взгляд в сторонку
«Политех», одна минута….
Снова с графиком вдогонку…
***
Пассажирок миллионы,
Их гримасы и улыбки, -
На Твои глядел балконы
Помня все свои ошибки….
***
Почему то мне казалось:
Ты вот вот мелькнёшь в толпе,
Подсознанье издевалось…
Гнал я мысли о Тебе
***
То горька жизнь, то клубнична,
Жизнь давала, жизнь брала…
И опять «Политехнична», -
Где когда-то Ты ждала…….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713471
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Осіннє небо сіється дощем
І сірі хмари не спинити,
Я від негоди вкриюся плащем,
От тільки душу чим мені прикрити ?
Моя душа на всіх вітрах,
В полоні лютої негоди,
Та не здолає її страх,
Бо прагне правди і свободи.
Як важко жити серед тих,
У цьому замкнутому колі,
Для кого красти - це не гріх,
Не гріх ламати людські долі.
... Промінчик сонця зазирне
І душу лагідно зігріє,
І все лихе, як сон, мине,
Коли в душі живе надія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699454
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 22.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2017
[b][i][color="#a200ff"]Мені не шкода своїх літ,
Не хочу я в минуле...
Зсипає скроні білий цвіт,
Не куй мені зозуле...
Я йду в далеке майбуття,
Спішу за сонечком услід...
Тобі я дякую, життя,
Що у віках мій родовід!
Хай буде шлях мій без тривог,
Живе у серці співчуття...
Хай буде завжди поряд, Бог,
Та душу гріють почуття!
21 01 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713565
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Художнику,.. намалюй мені Літо...
Щоб росою іскрилась зелена трава.
Щоб хотілось творити, любити, жаліти,
Вирували б у серці шумилом слова.
Художнику,.. намалюй мені Осінь...
Щоб пожухла трава перкалева була.
Щоби я з журавлями до Господа в гості,
А у серці палали любові слова.
Художнику,.. намалюй мені Зиму...
Що снігами покриє зчорнілу траву.
Намалюй серед хмар дорогу незриму,
По якій я колись в Небеса відійду.
Художнику,.. не малюй мені Весни...
В серці проліски квітнуть, смарагдо́ва трава.
Навесні маю брунькою вишні воскреснуть,
Бо в Господніх долонях повіки жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711882
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Тень гуляет в остывшем жилище.
Ветер воет в камине. Темно.
Ночь сегодня безлунная рыщет,
И тревогою дышит в окно.
А метель поёт песню печально,
Как всегда о своём..., о моём:
Для других - не разгадана тайна,
О которой мы знаем вдвоём...
В дрожь бросает от этого пенья,
И никто мне не в силах помочь.
Я спускаюсь по шатким ступеням,
Я иду в беспросветную ночь.
Кто тут? Тихо в ответ, и ни звука,
Лишь метель подвывает в ответ.
Эта ночь, как колдунья-старуха,
От которой спасения нет.
И так будет всю ночь до рассвета,
Пока стихнет всё в небе больном.
И я знаю - не будет ответа
На ту тайну, что знаем вдвоём...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709370
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 17.01.2017
Як ти живеш, моє кохання,
Що закотилось за світи,
Мов Сонце світообертанням,
Мов під підлогу "золотий"?..
На кухні куховариш "кофій"...
...І з телемедіа гряде
Той світ, де від антиутопій
Вже не сховатися ніде.
Десь там "слони ідут на сєвєр"-
Не синтепонові, живі,
І Че Бура... Гевари плем"я
"Заміси" роблять на крові,
Де логіки шукати марно,
Де кітч із фейком комільфо,
І пари в парності непарні,
"бо як в Європі"... Охохо...
А десь сховався за снігами
Той світ "реалу", де колись
Ловили щастя ми руками,
Мов Сонце... І не опеклись...
Та стигне кава... І на рани
її "бальзам" не до пуття.
Ти поринаєш невблаганно
У мегаофісність життя,
Де ті ж "пойняття", що у ЧАТі
З тролячої інет-попсні...
Ну а мені... Мені "не катить",
Та й нецікава ти мені
Без тих поєднань у нестямі
Де Пекло й Рай... І ми... Авжеж,
Зміліла річка- не Цунамі.
Та все ж... Та все ж... Як ти живеш?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117011701295
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712788
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Фантомний біль тих відчуттів німих,
Увібраний коралами калини.
А снігу...снігу стільки...зверху стріх.
І сірі дні, мов ночі - горобині.
Крізь перемерзлі сльози...крижані,
Паралізовану вогнем надію,
Я бачила весняники рясні.
А вітер свище, лютий вітер виє...
Тримайтесь любі...на тремкій дузі,
Нехай калина зігріває душу
В такій гіркій, непроханій війні.
ВеснЯники цвітуть! Геть люту стужу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712817
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
[b][i][color="#2600ff"]Коляд, коляд, колядина,-
Я прийшла до Вас єдина-
Вам куті несу горнятко,
А зі мною янголятко...
Коляд, коляд, колядничка,-
У дворі у Вас теличка.
А в світлиці каганець,
В сажі рохка кабанець...
Коляд, коляд, колядничка,-
Я маленька мов синичка.
І вдягла я на святки,
Кольорові чобітки...
Коляд, коляд, коляда,-
Дасте гривень - не біда...
Ще б зелених - щоб із хрустом,-
Бо в кишенях моїх пусто...
07 01 2016 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710546
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 16.01.2017
[b][i][color="#0055ff"]В мені є мінуси й плюси,
Прості мої доходи...
Є трішки розуму й краси,
І прагну я свободи!
16 01 2017 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712482
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Кружляє сніг, мете до підвіконня,
і ніч безкрайня тягнеться, як сум...
В полоні у безжального безсоння
холоне серце від тривожних дум.
До сина всі думки мої прикуті –
він на війні о цій лихій порі –
і перед образами на покутті
молюся до ранкової зорі.
Приспів:
Всі молитви́ прошепочу
за тебе, найдорожчий мій.
Від хвилювань я не втечу,
бо знаю: був жорстокий бій.
– Мій Боже, кулі відведи,
щоб біль синочків не зморив!
І захисти всіх од біди,
тих, хто собою нас прикрив!
Але повзе колючими голками
до серденька біди передчуття...
Прославившись орлами-вояками,
б'єтеся ви до самозабуття.
І страх в азарті бою відступає...
Свистять осколки, мов осиний рій...
Та раптом душу струмом пробиває:
– Ох, що з тобою сталось, сину мій?!
Приспів:
Я горлицею полечу
над степом, понад кручею.
Підбитим птахом закричу
над раною болючою!
Тебе до серця пригорну,
страждання заберу собі,
невідворотне відверну,
не кину я тебе в журбі,
рідненький мій!..
Синочки! Нині ви в боях,
та ждуть вас в селах і містах.
Благаю! Будьте всі живі
на славу нашої землі!
Щоби не плакати вдові,
і не сиві́ти матерям,
на зло здурманеній Москві
і вбивцям-виродкам-"царям", –
живіть, сини мої!!!
16.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712511
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00654737.mp3
моя прекрасная принцесса.....
я так всегда хочу тебя....
моё лекарство против стресса.....
зацеловать....
тебя....
любя.....
в глаза смотреть изнемогая....
проникнув в их простую суть...
увидеть как душа босая....
телам двум не даёт уснуть...
и находяся в опьяненьи ....
такой зовущей простотой....
губами пробовать колени.....
лаская грудь твою рукой...
от пальчиков на стройной ножке.....
нежней чем в песне соловьи
смывая языком дорожки....
с малышки....
жаждущей любви.....
и как в последнем наслажденьи....
познать открытость губ и уст....
проникнув внутрь...
твоей вселенной....
и в волнах страсти утонуть....
и оставаясь...
в состояньи....
когда потерян день и ночь.....
шептать тебе в любви признанье....
гоня реальность жизни прочь.
++++++++++++++++++++++++++++++
________________________________________
я
Тебе
подарю…
А Л Ф А В И Т…
мой язык
в буквы Жизнь Вдохновит
оставляя пожара следы
Растворяя
невинности льды...
...Ты…
…заплачешь…
от Счастья
крича…
я Напьюсь…
из
Святого…
ручья…
.................................................................
.................................................................
ПОМОГУ....
ИЗУЧъАТЬ...
КИТАЙСКИЙ...
АЛъФАВИТъ...
ХуГо.
*****наталія калина - Я так завжди тебе жадаю… (відповідь принцеси поету Хуго)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711614
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680854
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 15.01.2017
Как низко склонилось небо,
Над полем пшеничным хлебным...
Тут дышится так свободно
И мыслится так раздольно!..
Тут время стоит, как будто...
Тут вечность - одна минута...
И бренность... проходит мимо...
И счастье - неизмеримо!..
О, да, ведь и правда - счастье,
С такой безуде'ржной страстью,
Любить это поле, землю!..
Я каждому звуку внемлю...
Ведь звуки Земли - безсмертны!..
Лишь я... приближаюсь... к смерти...
Но шепчут в поле колосья:
"Живи, ничего не бойся... "
... А я ведь, была бы рада
Вот ТАК умереть - отрадно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711442
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Я жду вас... О причинах... сердце знает...
Я жду вас, как чего-то... дорогого...
Я жду вас, незнакомого - родного!..
Я жду вас - как тепла шального мая...
Я жду вас - как грозу, в сухое лето!
Я жду вас - как рассвет ждёт птичьих трелей!..
Я жду вас, хоть и права... не имею,
Нарушить ваши давние обеты...
Я жду вас... хоть не мною вы живёте...
...Ворвитесь в жизнь мою - грозою летней!
Ворвитесь же... любовью долголетней!..
...А вдруг, однажды, вы ко мне придёте?..
... А вдруг и вы меня вот так же ждёте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711981
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Ти мав би Музу пристрасно кохати,
Писати їй сонети і поеми,
Вона була, як водиться, – богемна,
Вірші любила, як цукерки м'ятні.
Ти мав би сяйвом їй встеляти ложе,
Коня віддати з крилами – Пегаса,
Зі слів плести вінки, немов прикраси,
Та ти рішив, що буде так – негоже.
У руки дав каструлі і шліфшкірку,
А ще – гарячу, не підйомну праску,
Чекав опісля ніжності і ласки,
Та інший, певно, з неба зняв їй зірку.
Усім тепер жалієшся: «Зрадлива!
Покинула, а стільки ще роботи!»
Забув, що Музу зваблюють польоти?
Чи варто сподіватися на диво?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711862
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2017
[i]Залишаємося тут
мерзнути і зимувати,
як ворони, голуби
теплі гніздечка шукати
по заметах, по кюветах
доль людських несправедливих...
Шансів небагато літечко зустріти,
пустка в кишенях - вітер на крилах,
пір"я надії ще гріє у холод,
голодні роти ковтають
крихти із царського столу,
не замерзнути б лиш від розлуки...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711858
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2017
Заховався місяченько за темнії хмари...
Зажурився козаченько: ні долі, ні пари...
Тяжко-важко на цім світі бідній сиротині,
Ні з ким серце звеселити при гіркій годині...
Хто пригорне-пожаліє?.. Без дому, без роду...
Чи ж хто вірно покохає козацькую вроду?
Хто зласкавить щирим словом серденько козаче,
Зацілує, приголубить, у парі поплаче?..
Не ховайся, місяченьку, виглянь із-за хмари!
Не журися, козаченьку, не будеш без пари!
Підростає твоя доля - карі оченята,
Виглядає господаря біленькая хата.
За покірне твоє серце, за щиру молитву,
За сльозу гірку сирітську, у нужді пролиту,
Зготував Господь для тебе доленьку щасливу -
Засівай добром, козаче, і правдою ниву!
Не журіться, українці, що немає долі,
Тільки серце не топіте в заздрості-неволі!..
Напувайте його щедро миром-добротою -
І Господь вас обдарує милістю святою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710238
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 13.01.2017
***трохи еротичне. трохи пісенне. трохи новаторське***
Світло Місяця...
Диво Місяця...
Як же до лиця
Ніч тобі оця!
Ізотерика...
Ми в казковім сні.
Час збирати ка-
мені- на мені...
Дивомістика
В сяйві Місяця...
Контур тіла сріб-
но засвітиться,
Той наліт від літ,
Що лишає слід,
В сяйві Місяця
Не помітиться,
Навіть не питай.
Краще відлітай
У п"янкий розмай,
В еротичний край...
Місяць за вікном...
Зоряний політ...
Знову нам обом
По сімнадцять літ.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117011301482
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711829
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Йой, та я сама палінку варила!
Ле мім пироги нись не замісила!
Йдуть ниська до ня сватачі із міста,
Лем їм хтось повів :
-Вна файна невіста.
Знаву я давно вочі мальоваті.
І та танцях я знаву танцьоваті.
Кажіть, не брешіть, цім дівка як ружа?
Лем би мі найті робутного мужа!
Же би мі носив в постіль їсти, питі.
Лем тоди я го зможу полюбиті.
Кіть буде старий-фрайир муй молодший!
Поцілуночок в нього пресолодший!
Най будуть бідва, лем би ся не билі.
Же би ня єдну каждый динь любилі.
Спаті... Нись з котрим...Я сама не знаву!
Та я тритього (знаєте?) чекаву!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711794
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Віршована розповідь
Щедрівки линуть по Україні,
Та й спохватилась, я біля вікна,
А ну згадаю, дитинство нині,
Давно лягла на коси сивина.
У душі часом, я як дівчисько,
В думках побігла би іще не раз,
Враз про цукерки згадка, багацько,
На очах сльози майже раз- у - раз.
Які ж були - раді і щасливі!
Тим карамелям втіха й пиріжку,
Дружні і зовсім не образливі,
Як і комусь дають шоколадку.
Вже на шматочки усім ділили,
Яка ж вона була тоді смачна!
Знову під вікнами горланили,
Молодь була не егоїстична.
Радо щедрівку, дружно співали,
Зі Старим Новим роком вітали,
Бажали всім щедрого вечора,
Мирного неба, щастя і добра!
А ще й міцного, як дуб, здоров`я!
Низьо вклонялись господареві,
Були щасливі усі й веселі.
Минає час і змінюється все,
Може на краще…. що вдосталь всього,
Часом тремтить, аж пече під серцем,
Що ми тоді, зовсім не бачили цього.
Та була дружба, хоч жили гірше,
Чекали свят із трепетом, вітали,
Бажання є, щоб жили дружніше,
Щоби частіш щедрівки звучали.
08.01.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711836
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
У віконечко пташечка,
Так миленько заглядала,
І частенько, все дзьобика,
Поміж крильцями ховала.
Ой занадто, так холодно,
Це зима вже наступає,
І чомусь, аж моторошно,
Тож мороз сильно щипає.
Хоча землю, сніг притрусив,
Він навідувався вночі,
І синичку ж, таки змусив,
Пошукати, якісь харчі.
Я раненько гляну, сумна,
Всякчас крильця підбирає,
Геть замерзла, сидить одна,
Оце ж їжі знов немає.
Тому я, сала принесу,
Хай поїсть, ця маленька.
Погодую, спасу красу,
Поспівай мені гарненька!
13.01.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711839
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Певно, я не можу як усі.
Біль до краплі випити не вмію.
Розведу в моря. Збожеволію.
Питиму по крапельці - росі.
Так не можна. Знаю. Та сама
Я собі дозволю все зробити.
Зможу ще сильніше полюбити.
Лиш би ця закінчилась зима.
Знаю, що від болю аж кричать!
Я ніде від нього не сховаюсь.
В іншого я знову закохаюсь
Як сніги дощами замовчать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711784
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Когда бы всех засыпало на праздник снегом,
я вырыл бы в снегу для нас двоих берлогу,
где можно было бы поставить нашу ёлку,
открыть шампанское и встретить Новый год.
Сокрытые от всех в берлоге нашей тёплой,
мы встретили б с тобою Новый год в обнимку.
Над нами детвора в снежки б, смеясь, играла
и баррикады строила для революций звонких,
в то время как для нас часы б остановились,
и чтобы мы ни делали показывало б ровно полночь,
и пахло б целлюлитной шкуркой мандарина,
и, словно в янтаре, застыли б пузырьки в бокалах,
и можно было б снова смело загадать желанье,
которое, увы, не сбудется уже вовек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711779
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Журналіст багатія впізнав
Під КМ, посунув бетеером.
Мікрофон під ніс запхав, спитав:
- Як вдалось вам стати мільярдером?
- Довго говорить. А я спішу,
Маю із міністром я розмову.
- Хоч одне слівце скажіть, прошу.
- Добре, - мовив, вирівнявши брову.
- Вдячний власним здібностям й жоні,
Їй - у більшій мірі, за багатство.
- Як це? Розшифруєте мені?
- Знать хотів, коли вже на жебрацтво
Перестане рідна нарікать,
Скаже:
- Є всього у нас чимало!
- Перестала вас коли довбать?
- А хіба сказав я «перестала»?
КМ - кабмін
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711815
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Не колекціонуй мене,
Не складай у свої альбоми,
Кожне слово моє ти кидаєш у забуття,
Я не хочу того, чуєш, просто таки не хочу,
Бути листям сухим в твоїх мріях про заміжжя.
Не хапай всі вірші, наче це щось для тебе значить,
Наче так ти даєш мені знати, що ти жива.
Знаю - хочеш ти, але я того бач не хочу,
Не бажаю, щоб ти казала: "Провина твоя!"
Що я винний тобі?! До любові не має кроків,
Тільки пристрасті бачу в тобі непомірну жагу,
Я ж сплатив свою плату і більше не хочу, не хочу
Повертатись туди, де ти мрію сховала свою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711782
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Якщо в останній день судилось нам зустрітись
Хай квітнуть рози й замерзає лід
Хай сонце нам співає й небо плаче
Яскраві хай нам будуть дні.
Якщо в останній день судилось нам зустрітись
Хай буде це незвичний день
Хай ніжно вся земля розквітне
І все на світі о живе.
Якщо в останній день судилось нам зустрітись
Нехай це буде самий кращий день з усіх
Хоча нам разом бути не судилось
Нехай хоч щастя мить мене в цей день візьме
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711822
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Вихрем кружит вечер, звезды зажигает.
Фонари на улицах горят.
Хорошо, что рядом ты со мной, родная,
Я ловлю твой нежный-нежный взгляд!
Белая снежинка на твоих ресницах.
Белая снежинка - капелька зимы.
Хорошо, что в этот тихий звёздный вечер
Вместе мы!
Как же мне приятно рук твоих касаться.
Наполняет нежности волна.
И хоть кружит снегом этот зимний вечер,
Дарит нам тепло сердец... зима!
Белая снежинка на твоих ресницах.
Белая снежинка - капелька зимы.
Хорошо, что в этот тихий звёздный вечер
Вместе мы!
СНІЖИНКА
Знов зимовий вечір засвітивсь вогнями.
Сніг іскриться ніжний в сяйві ліхтарів.
Добре, що ти поруч, легко так з тобою.
Зігріває погляд, і не треба слів!
А на твоїх віях легенька сніжинка.
Ця краплинка біла - дарунок зими.
Добре, що в цей тихий, в цей зимовий вечір
Вдвох з тобою ми!
І хоч сіє снігом в танці завірюха,
Та в душі, як завжди, все ж цвіте весна.
Зігріває дотик ніжних рук ласкавих.
Не торкнулась наших двох сердець... зима!
А на твоїх віях легенька сніжинка.
Ця краплинка біла - дарунок зими.
Добре, що в цей тихий, в цей зимовий вечір
Вдвох з тобою ми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711765
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Подаруй, мені ранок, як панні,
Подаруй, мені юність живу.
Коли падають, зорі останні…
У весняну пору грозову.
Поведи, мене в гай там де роси,
Де Русалки, і Мавки в гаю.
Розчеши, як Лукаш мої коси…
Побуваєм з тобою в Раю.
Розбуди, мене досвідком раннім,
Коли зорі п’ють воду в ставу.
Й роси білі, блаженні в осанні…
Умивають траву - мураву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711812
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Не кинь мене, Боже, будь ласка -
Я падати стала частіше,
Забулась вже юності казка,
Дорослими стали всі вірші,
Болючіші стали і рани,
І більше –“ чому? ” аніж “знаю”,
Десь – зайве, а десь – бумеранги:
Дорогою - до пеклораю.
Чим далі, тим шлях став складнішим,
Все більше на нім роздоріж ,
І плід заборони гіркішим,
Найбільшим скарбам ціна – гріш.
Не кинь мене, Боже, будь ласка,
Дитя своє свято-грішне,
Якщо твоя буде ця ласка:
То дай мені слово розкішне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711713
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2017
Замети, шуги, хуртовиння на шляхах -
Згадали співи за нестворення кумирів.
...А як просили снігу в затишній квартирі,
В капризній марі естетичного ковтка...
...Так: «Лева, тигра, вовка, - так, - ведмедика би ...поруч!», -
Скликає безвідповідальний хо́чик мрій...
Й покликаний, приходить ...звір, що на фото́ здававсь – блискочим,
М,яким і теплим в білоніжній грі...
09.01.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711034
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Реальність чи ілюзія?
Вибереш ілюзію - сам нею станеш.
А коли прокинешся - ще гірше розтанеш.
Розтанеш, як лід у весняну днину.
Тільки від болі одного загину.
Загину і без тебе, нереальний світ.
Дихати і спати без тебе не слід.
Загубить нас вона - реальність життя.
А краще - гармонія і віра в майбуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710909
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 09.01.2017
[i] Про сокровенне…[/i]
[youtube]https://youtu.be/YyS4hXDAlC8 [/youtube]
[i][b][color="#870b87"]Одне життя… Та хочеться прожити
його, неначе – сім, а не одне.
О, як тоді бажання помирити,
коли одне поперед іншим жне
не «трин-траву», а спілу всмак пшеницю,
що так щедротно стелить щастя шлях,
коли кругом – прості та милі лиця?..
Й твого кохання зіронька зійшла…
Буває, вдвох. А все життя – у роздріб…
І по́гляди – навкіс, не в паралель.
А можна ж – разом, слід-у-слід до гробу,
одне життя: ти – лада, а я – лель!
І процвітає поміж нас безлюб’я,
й не знаємо – для чого живемо…
А треба б так, як вміють це голуб’я:
лебедість на могилу кладемо…
Виною, певно, є недосконалість,
з якою ми у мирі повсякчас…
А треба б тут... нам потрудитись малість:
любов не терпить ледаря гримас!
Любити – значить повсякчас трудитись:
навчився сам – друго́му передай!
Ми на Землі для того, щоб учитись…
І щезне зло,
й розквітне справжній рай![/color][/b]
09.01.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Вже згасла Зірка, слід іще болить,
Її слова, думки і безліч планів...
У Всесвіті скінчилась її мить,
Завмерла враз у голосі органів.
Народжувались з болю її твори,
У неї світ її уроки брав,
Вона писала, це –її офшори
З набором вічним непідробних прав.
Вже згасла Зірка...щоб світити знов
В серцях усіх і пам’яті архівах,
Щоб з нелюбові виросла любов
На цих стражденних українських нивах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711097
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
[b][i][color="#8c00ff"]Сенс життя в дитині,
У рідні своїй...
Сила в Батьківщині,
І пошана їй!
Сенс життя в матусі,
У її добрі...
Коли вірні друзі,-
Завше у дворі...
Сенс життя в природі,
Думка ця моя...
Сенс життя в свободі,
Так живу і я...
08 01 2017 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711081
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
В эти святые дни все думают о Боге, о сотворении мира , о всевышнем Разуме. В этой поэме я немного тоже рассуждаю об этом
Не каждый мудрствующий знает
(Вопрос ведь этот не так прост),
Что энтропия возрастает,
Ввергая мир вещей в хаос.
И чтоб главенствовал порядок,
Для всплесков не было причин,
Понизить энтропию надо
До самых малых величин.
Но это сделать не так просто.
Нельзя уладить без борьбы ,
Ведь ограничить надо в росте
Любой, не чтящий меру вид.
Природа в муках научилась
Сама пределы расставлять,
И все, без меры что развилось
Умеет быстро сокращать.
Умеет, кстати, раз за разом,
Коль надо, сильных убивать,
Ссылаясь на Всевышний Разум,
Которому дано все знать.
И в этом весь вопрос извечный -
Есть Разум свыше или нет ?
Все ищут в спорах бесконечных
Веками на него ответ.
Скажу я сразу - нет ответа,
Понять нам это не дано,
К тому же хочется отметить,
Что, в принципе, и все равно.
Но зуд познания все ж тревожит,
Вопрос сей хочется решить.
И рассужденья мои, может,
Помогут двери приоткрыть.
Вопрос сначала мы разложим
На два - Вселенский и Земной.
Любой из них все так же сложен,
Но проще кажется любой.
Не трудно, в общем-то представить,
Что робот можно сделать нам,
Потом его же и заставить
Других чтоб собирал он сам.
А по пути букашек, пташек
И мошек разных сотворить .
Подумать даже нынче страшно,
Что может быть. Или не быть.
При этом принцип размноженья
Коль надо - можно изменить,
Набравшись знаний и терпенья
Всему их можно обучить.
Пути тут могут быть различны,
Материал сойдет любой,
Органика пойдет отлично
Уж через год или другой.
А через сотню лет иль раньше
На Марс их можно запустить,
Назначить в каждой сотне старших
И в телескоп за всем следить.
А можно их еще подальше
Чрез пару сотен лет загнать -
В созвездье Львов пусть землю пашут -
И на отчеты редко звать.
Они, конечно, помнить будут
Нас - может в Боги возведут.
Поступят, я надеюсь, мудро
И дальше нас еще пойдут.
Ну чем не мира сотворение,
Касаясь части лишь земной?
Отличие в том, что искушенье
Тут не нашептано змеей.
А в целом выглядит прилично-
Наш разум может сотворить
Другой мир, пусть и не привычный,
Где нам подобным можно жить.
Так мира Богом сотворенье
Для нас уже и не вопрос -
Всевышний в срок всего недельный
На нашу Землю все привнес.
Но это очень упрощенный
Взгляд на создание миров
И самый лишь неискушенный
Поверить нам уже готов.
С душой проблема возникает -
Есть у живых существ она?
И в мир иной ли улетает
При приближении смерти к нам.
Коль мир иной и существует,
То почему же никогда
Никто из мертвых не прибудет
И не расскажет как же там?
Такое слышно возраженье
Того, кто кума в гости ждет
После его захороненья,
Чтоб опрокинуть чарку в рот.
Признаюсь, человека гений
Вопрос не может сей решить,
Но против этих утверждений
Могу я веско возразить.
Иной мир, может быть, и рядом,
Но нам его не увидать -
Увидеть можно нашим взглядом
Лишь то, что может отражать.
А коль душа есть бестелесна,
то отраженья вовсе нет
И сквозь нее во свод небесный
Уйдет ослепший как бы свет.
С душой любое столкновенье
Нельзя нам, смертным, воспринять.
Коль тела нет -прикосновенье
Ее нельзя нам ощущать.
И звук издать душа не может,
Звук есть фононов длинный ряд.
Коль массы нет - что ей поможет
Звук в атмосфере возбуждать?
Но что собою представляет
Тогда душа? В чем тут секрет?
И разум наш нам отвечает:
Душа есть волновой пакет.
Когда плода сердечко бьется
В такт сердца матери своей,
Тогда душа передается
В него, как вешняя капель.
Когда кровь в венах уже стынет
И стука сердца уже нет,
Уходит, челюсти раздвинув
Из тела волновой пакет.
В пакет собрался мощный сгусток
Энергии, дающей жизнь
И, уходящей своим руслом,
Из тела, устремляясь ввысь.
Пакет, похоже, излучает
В эфир телепатоволну,
И спящий ночью принимает
Сигнал, отправленный ему.
Сигнала код, бесспорно, сложный,
Есть речь в нем и портрета след,
И диалог вполне возможен
С душой, явившейся во сне.
Итак, коль есть душа, то сложно
Ее сегодня сотворить
И только мысленно возможно
Ее нам, смертным, ощутить.
Путь в Боги это удлиняет
Еще на пару сотен лет,
И косвенно предполагает,
Что Богом создан человек.
Второй вопрос - самосознанье.
Как ощущаем “я” свое?
Оно сидит в воспоминаньях
Или в код генный вплетено?
Мы помним шалости из детства
И прелести былой любви,
И говорим всем без кокетства,
Что в тех деяньях были мы.
Но помнят много также гены -
Цвет глаз им ведом и волос,
Которыми был горд наш предок
И что в могилу он унес.
Им также ведомы болезни-
Чем может каждый заболеть.
И от каких скорей исчезнет
С лица Земли сей человек.
И помнят гены все, что было
По жизни древа своего,
Они есть наша Книга Были,
Быть может, даже неземной.
Итак, мы помним все, что было
Со дня рожденья до сих пор,
А гены наши не забыли
Природы вечный с ними спор.
И наше ”я” на два разбилось-
Одно дано нам осознать,
Второе в генах затаилось,
Ему дано о нас все знать.
Одно при смерти в душу влившись
Летит куда-то в мир иной,
Второе с телом новым слившись,
Свой продолжает путь земной.
Теперь на каверзный вопрос я
Хочу вниманье обратить,
Вопрос, что Дарвин ставил остро,
Земную жизнь чтоб объяснить.
Есть эволюция ль основой
Возникновенья на Земле
Всего, что есть вокруг живого
Начало взяв в морской воде?
Произошел ль от обезьяны
Венец природы - человек?
Иль есть в теории изъяны,
Что сводят всю ее на нет?
К чему борьба различных видов?
К чему естественный отбор?
И есть ли целью всего мира
Земной лишь видов вечный спор?
Отбор в природе происходит,
Тут никаких сомнений нет,
На пьедестал лишь сильный всходит,
Ему сияет жизни свет.
При этом вид приобретает
Необходимое ему.
Про остальное он не знает -
Все остальное ни к чему.
Борьба вид сильно изменяет
И появляется подвид,
Но новый вид не возникает,
Ему в итоге тут не быть.
Мутация тут силу может
Свою, бесспорно, проявить,
Но в генах предка код заложен
И вновь рожденным ему быть.
Отбору гены недоступны,
А вида код хранится в них,
И миллиардный нужен путь им
По Дарвину, чтоб вид возник.
А виды часто исчезают,
Не выдержав борьбы накал,
И в результате обедняет
Отбор различных видов вал.
Итог борьбы сей каждый знает,
Он всех ведет в один тупик,
Где мир живого исчезает
Так и не поняв как возник.
Уместно вспомнить катаклизмы-
Они, быть может, вся вина
В перерожденьях организмов ?
Что нам дано об этом знать?
Конечно катаклизмы могут
Всю биосферу изменить
Путем уничтоженья многих
Неприспособившихся жить.
Бесспорно, развитые виды
Исчезнут в большинстве своем,
В живых останутся бациллы
И пресмыкающихся сонм.
При этом фауна и флора
Будут откинуты назад
И путь придется им повторно
Пройти сквозь цепь сплошных преград.
Мутация вновь вступит в силу
И все сначала, все опять -
Учиться вновь летать бескрылым,
На ноги бесхребетным стать.
И вывод нам понять несложно -
Процесс коль этот изучить,
От катаклизмов невозможно
Прогресса видов получить.
Теперь вернемся все же к диву
И постараемся понять,
Что обезьяну побудило
Кисть живописца в руки взять.
Действительно ли это было,
Меж руслами двух южных рек,
Что обезьяна с ветки спрыгнув,
Уже пошла как человек?
“Труд homo sapiensa создал”,-
Марксисты с Дарвиным твердят,
Забыв, что птицы строят гнезда,
А звери норы для зверят.
Нет на Земле существ, что праздно
Хоть день один могут прожить,
Не напрягая весь свой разум,
Не стоя между “быть - не быть”.
Но все они умны настолько,
Чтоб кров и пищу лишь добыть
И раз в году чтобы наскоком
Для размноженья “полюбить”.
И обезьяны в этом мире
Влачат такое ж бытие.
Лишь человек один в отрыве
Не только тем, что он умен.
А тем, что может свои чувства
В стихах иль в музыке воспеть,
Осознавая себя, с грустью
С любимой звезды ночью зреть.
И различить один он может
Добро и зло, печаль и грусть.
Сомненья часто его гложат,
Презренье вызывает трус.
И вряд ли мог от обезьяны
Он интеллект свой перенять,
Иль, накопив все в виде знаний,
По поколеньям передать.
Скорее, был он создан сразу,
Способным мыслить и любить.
Через него ,чтоб божий Разум
На маленькой Земле внедрить -
Есть разум каждого отдельно,
Который в разум слит людской,
Людской же вплетен нитью бледной
В Всевышний Разум неземной.
Чтоб вплетенным быть в Разум этот
Он должен годы жизни зреть,
И умудренный после смерти
С душой к Всевышнему взлететь
И получается, что создан
Подобным Богу человек,
Чтоб рано очень или поздно
С ним слиться вновь - уже навек.
Когда душа родных приходит
Во снах к нам, чтоб поговорить,
Похоже, нужным Бог находит
О чем-то нас предупредить.
Есть это соприкосновенье
Двух разумов из двух миров -
Всевышний Разум ,лишь мгновенье,
Нас учит мудрости Богов.
Урок из сказанного выше -
Один о смысле бытия!
Был создан человек Всевышним,
Им обустроена Земля.
Был создан он когда-то Богом,
Чтоб на Земле подобным быть,
Чтоб приближаясь к нему мог он
Не только жить, но и творить.
Тем самым душу возвышая
Ее бессмертье продлевать,
И гены древа умножая,
Своим потомкам передать.
Но есть вопрос еще Вселенский:
Начало было или нет?
Кто звезды по небу развесил?
И кто зажег первейший свет?
Сказать, что было это вечно,
Есть равносильным - не сказать.
Чтоб утверждать: “Взорвалось нечто”,
Где взять то “нечто” надо знать.
Нам логика тут не поможет,
Законы могут обмануть,
Представить разум наш не может,
Чтоб было вечным что-нибудь.
Еще труднее нам представить
Из пустоты чтоб сотворить
Хоть что-то, что предметом станет,
Который может после быть.
Закон энергий сохраненья
Тогда совсем невыполним,
Коль час чего-то сотворенья
Из ничего вдруг достижим.
Все это значит, что понять нам
Вопрос Вселенский не дано,
И утвержденья все превратны,
Что нам подсказаны умом.
Для нашего сознанья равно
Иль вечен мир, иль создан он.
Вопрос сей, кажущийся главным
Есть замкнутым в себе самом.
А коль Вселенную воспринять
Как в ощущеньях нам дана,
То энтропия - главный признак,
Что разбегается она.
Закон всемирный тяготенья
Уже и вовсе не закон,
Коль к разбеганью звезд стремленье
Переломить не может он.
Ему планеты лишь подвластны,
Вращает медленно их всех,
Но он не может своей властью
Остановить Вселенной бег.
Смещенье красное об этом
Нам говорит яснее слов,
Когда мы ловим лучи света
Из глубины других миров.
И звезды - огненные стрелы -
Немыслимо куда летят,
В лохмотья разрывают бездну,
Взрываются, когда шалят.
И беспорядок возрастает,
Мир звезд ввергается в хаос,
Рост энтропии подтверждает,
Что беспредел сей рос и рос.
И чтоб порядок мало- мальски
Во всей Вселенной навести,
Опять же Разум должен снасти
Из тонких нитей заплести.
Без этого ведь очень сложно,
Все разлетится что - куда.
Ну кто-то ж должен быть, кто сможет
Все это вместе вновь собрать!
Но осознать нам невозможно...
При жизни этой не понять,
Когда сольемся в Разум Божий,
Быть может сможем все узнать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711037
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Наразі в мережі є те, чого 20 років тому було годі шукати.
Пропоную перелік посилань на корисні словники і кращі монографії у галузі красного письменства.
Додавайте у коментарях своє улюблене.
Отже...
[b]Академічний тлумачний словник української мови у 11 томах[/b], 1970-1980 http://sum.in.ua/
[b]Електронна версія нового Академічного тлумачного словника[/b], у 20 томах, томи 1-6 (далі, мабуть, також буде: http://lcorp.ulif.org.ua/ExplS/
Примітка: оцим http://lcorp.ulif.org.ua/ExplS/ слід користуватися через Майкрософт Експлорер, встановивши Майкрософт Сільверлайт. Через Гугл Хром та інші оглядачі працювати відмовляється, рішучо і беззаперечно.
[b]Український лінгвістичний портал. Словники України on-line[/b] (словозміна, наголоси, синоніми, антоніми, фразеологія) https://lcorp.ulif.org.ua/dictua/
[b]Етимологічний словник української мови у 7 томах[/b], 1982-2012, http://litopys.org.ua/djvu/etymolog_slovnyk.htm
[b]Словопедія[/b] - збірка словників української мови http://slovopedia.org.ua/
[b]Секрети української мови[/b], Святослав Караванський http://chtyvo.org.ua/authors/Karavanskyy_Sviatoslav/Sekrety_ukrainskoi_movy/
[b]Charlton T. Lewis, Charles Short, A Latin Dictionary[/b]
A Latin Dictionary. Founded on Andrews' edition of Freund's Latin dictionary. revised, enlarged, and in great part rewritten by. Charlton T. Lewis, Ph.D. and. Charles Short, LL.D. Oxford. Clarendon Press. 1879.
http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3atext%3a1999.04.0059
[b]Большой латинско-русский словарь[/b] (по материалам словаря И.Х. Дворецкого) http://linguaeterna.com/vocabula/
Збірка праць [b]Юрія Лотмана[/b] - http://www.ruthenia.ru/lotman/index.html
Тут знайдете: Лекции по структуральной поэтике // Ю. М. Лотман и тартуско-московская семиотическая школа. М., 1994. С. 11–246.
Структура художественного текста // Лотман Ю. М. Об искусстве. СПб., 1998. С. 14–288.
Анализ поэтического текста: Структура стиха // Лотман Ю. М. О поэтах и поэзии. СПб., 1996. С. 18–252.
Колекція праць [b]Юрія Лотмана[/b], в тому числі:
Лотман Ю.М. Анализ поэтического текста. Структура стиха (1972)
Лотман Ю.М. В школе поэтического слова. Пушкин, Лермонтов, Гоголь
Лотман Ю.М. О поэтах и поэзии (1996)
Лотман Ю.М. О русской литературе. статьи и исследования (1958-1993)
Лотман Ю.М. Сборник работ (Язык. Семиотика. Культура) (1994)
Лотман Ю.М. Структура художественного текста
Ю.М. Лотман и тартуско-московская семиотическая школа. Сборник работ (Язык. Семиотика. Культура) (1994)
Лотман Ю.М. Избранные статьи. Том 1. Статьи по семиотике и типологии культуры
Лотман Ю.М. Избранные статьи. Том 2. Статьи по истории русской литературы XVIII — первой половины XIX века
Лотман Ю.М. Избранные статьи. Том 3. Статьи по истории русской литературы. Теория и семиотика других искусств. Механизмы культуры. Мелкие заметки
http://www.ex.ua/85506365
[b]Ю.М. Лотман[/b]. Беседы о русской культуре (аудиокнига)
https://archive.org/details/020404KartochnayaIgra
[b]М. Горький.[/b] Письма начинающим литераторам (раньше тут не было рекламы, но жизнь, увы, не стоит на месте; но подождите 20 секунд, и вас ожидает весьма занимательное и полезное чтение. Кроме всего прочего, это очень смешно) http://www.maximgorkiy.narod.ru/STATY/pnl.htm
[b]Ігор Качуровський[/b]. Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки http://chtyvo.org.ua/authors/Kachurovskyi_Ihor/Promenysti_sylvety_lektsii_dopovidi_statti_esei_rozvidky/
[b]Ігор Качуровський[/b]. Строфіка. Фоніка. Нарис компаративної метрики
СТРОФІКА http://www.ex.ua/14411741
ФОНІКА http://www.ex.ua/14411564 або http://1576.ua/books/3442
НАРИС КОМП. МЕТРИКИ http://www.ex.ua/14411362 або http://1576.ua/books/3441
[b]В. Пропп[/b]. Исторические корни волшебной сказки http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Linguist/Propp_2/index.php
[b]Стивен Кинг[/b]. Как писать книги http://danshorin.com/liter/king1.html
[b]И.М. Тронский[/b]. История античной литературы. - М.: Учпедгиз, 1946 http://www.sno.pro1.ru/lib/tron/index.htm
[b]Дионисий Галикарнасский[/b]. О соединении слов http://www.ancientrome.ru/antlitr/dionysios/dion02-f.htm
[b]Лев Успенский[/b]. Слово о словах. http://speakrus.ru/uspens/
[b]А.П. Коваль[/b]. Слово про слова. - Київ, Радянська школа, 1986. http://www.ex.ua/14319379
[b]Дэвид Гордон[/b]. Терапевтические метафоры http://www.lib.ru/NLP/gordon.txt
[b]Ролан Барт[/b]. Миф сегодня. В книге: Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. - М.: Издательская группа "Прогресс", "Универс", 1994. Сс. 72-130. http://www.lib.ru/CULTURE/BART/barthes.txt
[b]Иосиф Бродский[/b]. Возвращение (видео) https://www.youtube.com/watch?v=KwPrfr8PriE
[b]Сирил Конноли[/b], цитаты о литературе и литературном творчестве: http://citaty.socratify.net/siril-konnoli
[b]Сергій Осока[/b]. 10 заповідей щирого графомана, або Шлях у глухий кут http://maysterni.com/publication.php?id=60953
[b]Критерії сучасної графоманії (суб'єктивний топ-5)[/b] http://chytatsky.blogspot.com/2016/04/5.html
[b]Поэтический словарь Квятковского[/b], 1966: http://feb-web.ru/feb/kps/kps-abc/
[b]15 советов Астрид Линдгрен женщинам-писателям[/b] http://www.gazeta.ru/lifestyle/style/2014/03/a_5966577.shtml
[b]Інститут світової літератури імені О.М. Горького[/b], скарбниця видань: http://imli.ru/
[b]Блог професора Пономарева[/b] http://www.bbc.co.uk/blogs/ukrainian/ponomariv/2442
[b]Фундаментальная электронная библиотека "Русская литература и фольклор" (ФЭБ)[/b] http://feb-web.ru/
[b]Йо-хо-хо і пляшчина рому![/b] - мега-колекція словників, довідників і підручників. Звісно, від благородних піратів! - http://www.ex.ua/1182394
[b]Константин Паустовский. Золотая роза[/b] - http://lib.ru/PROZA/PAUSTOWSKIJ/roza.txt
Лінгвістичний портал [b]www.mova.info[/b]
Український правопис [b]www.http://pravopys.kiev.ua/[/b]
[b]Клайв Стейплз Льюис. Три способа писать для детей[/b] http://www.skazochniki.ru/3_ways_to_write.html
[b]Студенческое научное общество[/b] - потрясающая коллекция античной литературы и литературы об античности http://www.sno.pro1.ru/lib/index.htm
[b]БИБЛИОТЕКА АНТИЧНОЙ ЛИТЕРАТУРЫ[/b] - качайте скорее, а то... http://www.ex.ua/96043962
[b]БИБЛИОТЕКА АНТИЧНОЙ ЛИТЕРАТУРЫ[/b] - https://new.vk.com/gerodotova_biblioteka
[b]НЕЗАВИСИМЫЕ ПРОЕКТЫ НА «РУТЕНИИ»[/b] http://www.ruthenia.ru/projects/
[b]Публикации А. Чудакова[/b] - выдающегося специалиста по творчеству Чехова http://magazines.russ.ru/authors/c/chudakov
[b]Зара Григорьевна Минц[/b]: публикации выдающегося литературоведа http://www.ruthenia.ru/mints/papers/index.html
[b]Пиши стихи правильно[/b] http://pishi-stihi.ru/
[b]Нора Галь. Слово живое и мертвое[/b] - аудиокнига - https://audioknigi.club/gal-nora-slovo-zhivoe-i-mertvoe
[b]Юрий Никитин. Как стать писателем[/b] http://aldebaran.ru/author/nikitin_yuriyi/kniga_kak_stat_pisatelem/
[b]Словник фразеологізмів[b][/b][/b] http://svitslova.com/idioms-dictionary/
[b]Офіційний сайт української мови[b][/b][/b] https://ukrainskamova.com
[b]Російсько-український словник сталих виразів[b][/b][/b]. І. О. Вирган, М. М. Пилинська. 1959 р. на https://r2u.org.ua
Владимир Набоков. Лекции по русской литературе - аудиокнига http://asbook.co/abooks/russlit/4313-lekcii-po-russkoy-literature-vladimir-nabokov.html
далі буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628299
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 09.01.2017
Поглянь, яка лебідка чарівна
Так затишно стулила крила,
На озері, як справжня дивина,
Неначе світ весь підкорила.
В ній стільки ніжного в душі тепла,
Що надає коханню сили.
Колись і я лебідкою пливла,
Колись і Ви мене любили... 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711031
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Ми любимо землю свою!
Хмаринку у небі і сонечко світле.
Ми любимо землю свою!
Берізку струнку і квітку тендітну.
Річку шумливу, грайливі потоки.
Поле безкрає і гори високі!
Як гарно! Як гарно у нашому краї.
Тут соловейко дзвінко співає.
Понад житами ластівки в'ються.
І чорнобривці до сонця сміються!
Ми любимо землю свою.
Тут мрія, що в небо високо злітає.
Ми любимо землю свою.
Бо кращої в нас від неї немає.
Дружна, єдина у нас тут родина.
В кожному серці – своя Батьківщина!
Як гарно! Як гарно у нашому краї.
Вранці тут сонце сходить над гаєм.
Долю щасливу кличе в дорогу.
Щиро за все всі ми дякуєм Богу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710442
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 06.01.2017
Опять я пришла к вам незванною гостьей,
В надежде, что вы мне, хоть чуточку рады...
Спасибо, что можно прийти к вам так просто,
Для маленькой дозы сердечной услады...
Хотелось бы мне оставаться подольше
У вас, прикасаясь и к мыслям, и к тайнам,
О вас , милый друг, узнавая побольше...
Наверное, встречи, таки, не случайны...
Ваш мир интересен, хотя и печален...
А мне бы, упавшей слезой, раствориться,
В загадочном вашей души океане,
Чтоб вновь обрести в себе певчую птицу...
Вдыхать и вдыхать аши чувства душою..
И тихо поплакать. Порой улыбнуться.
У вас так приятно побыть мне собою...
Скажите, такие желания - глупость?..
Любви не ищу в вас. Ищу - вдохновения!..
Я вижу в вас то, что не видят другие,
Найдя теплоту... и души исцеление...
В вас столько таится всего в изобилии!..
И мудрости светлой и доброй печали...
Всё то, что так сильно меня привлекает...
Хотя и не НАС небеса обвенчали
И близости вашей... душа... не узнает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710142
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017
Це може бути піком ваших вражень.
Це можна з декларації узнати,
Що я зробив великих заощаджень
З своєї невеличкої зарплати.
Не треба це вважати, як за диво,
Що дім я збудував на сорок вікон.
На двісті гривень теж живуть красиво.
Цей досвід надійшов до мtне з віком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709605
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 01.01.2017
Пробач мені цю меланхолію,
Що знову до мене прийшла...
Здається, що я божеволію...
Вже й сірі, від пилу, крила...
Чомусь... не літаю, як інколи,
Мов птаха, літала у снах...
Душа покривається... інеєм,
Від холоду, в темних ноча'х...
Хоч спокій завжди так цінила я,
Сьогодні мені він... чужий...
Я зовсім від нього знесилена...
Хоч вовком, у темряві, вий...
Пробач, що й хвилинами плачу я,
Бо все ж таки - жінка слабка...
Завжди тебе хочу я бачити
І бути в надійних руках.
В твоїх... Мов тендітна берізонька,
Яку приголублює клен,
Щоб ночі минали - безслізними..
...Я знаю - цей настрій мине...
Розвіють вітри меланхолію
І знову душа... оживе,
Як тільки зустрінусь з тобою я
І ми не розлучимось вже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709603
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 01.01.2017
Швидкоплинне життя.
І крапля в морі.
І мрій моїх буття
Не закінчиться ніколи.
І я іду вперед,
Не дивлячись під ноги,
Співаючи пісню
Великої дороги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709650
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 01.01.2017
...знаєш, десь у Раю
Розквітають сади яблуневі,
Що спокусу дають
ГріхопАду Адаму і Єві...
...я тебе пізнаЮ
Мов плоди, що зростають на гіллі...
...чуєш- нерви здають,
Наче струни вібрують у тілі-
Переміна часів,
Не найкращі часи для кохання.
Я тобі- Гречкосій...
Може перший... Можливо- останній...
Мов богині Землі
Ти подоба... Ти Макош і Мати...
Переломлений хліб...
І майбутнього сім"я сприймати
Це одвіку- віків
Доля жінки, солодко- зваблива-
Чарівний перелив
Дарування дитячого дива-
Не інакша ніяк
У часи буревійно-вітрОві.
...бо у яблука смак
був солоним... Із присмаком крові.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116122801325
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709021
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Я розумію добре, що бажання
оте моє зухвале й легковажне
ніколи не буде здійснене, й мій розум
уже змирився з цим.
Та серце вперте
ніяк не змириться, все мріє.
Й здається, що оте бажання -
немов ріка могутня, яка плине
повільно й тихо, але неухильно,
і течію її нікому не спинити,
й тече вона із серця в саме небо
і там зникає десь поміж зірками...
Я розумію добре, що бажання
оте моє зухвале й легковажне,
але від нього не відмовлюся нізащо.
й молюся, щоб здійснилося воно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709568
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016
З тобою ми зустрінемось у Львові
Ти мене кавою одразу пригостиш
Вузенькі вулички всі рідні та знайомі
Натомлені юрбою, а ти спішиш...
В обійми мене ніжно загортаєш
Цілуєш ніжністю замерзлі мої руки
Так обережно мріями літаєш
Втомився ти од нашої розлуки
А я смиренно піду слідом за тобою
Очей не зводитиму з тебе ні на мить
Я теж втомилась жити із журбою
Он "Площа Ринок" на зустріч нам летить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709544
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2016
Вгамуй мій біль, розвій мою печаль,
Заговори мою безмежну тугу...
Твої вуста... чому вони мовчать?..
Твоє мовчання гірше ніж наруга.
У тиші цій відлуння самоти,
І сумніви, і докори сумління
Змішались... Недописані листи
Перетворились на примарні сновидіння.
Ранкова кава з присмаком журби
І за вікном світанок чорно-білий...
Ми так ховалися з тобою від юрби,
Що в тій юрбі самі себе згубили.
фото з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708916
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
[b]В лесу родилась ёлочка,
Не много там росла!
Высокая, весёлая,
Зелёная краса!
Лапами пушистыми,
Дарила кислород!
Негаданно всё кончилось,
Стучится Новый год!
Пришёл убийца в валенках,
Убил тебя, почти!
Не хнычь, палено старое,
Недельку поживи!
Оденем перед смертию,
В траурный наряд!
Детишки пусть безмозглые,
Как сохнешь, поглядят!
Пентаграмма светится,
На твоём челе!
Вся в огнях ты вертишься,
Жертвою для всех!
И вот в кремле пред Лениным,
Вянешь и скрипишь!
Пред вождём осмеянным,
Детишек веселишь!
[i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708950
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
ТВОЯ КОХАНА
Людина сама стежить за своїм здоров’ям,
то важко знайти лікаря, який знав би
краще корисне для її здоров’я , ніж
вона сама.
Сократ
Твоя кохана – дорога людина мила,
Як кращий лікар, за твоїм здоров’ям стежить.
І від любові закипає кров у жилах,
Душа і серце кожному належать.
28.12.2016 р.
РАЙ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708954
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
[i]Минуле - обман, майбутнє - туман,
пісок висипає на берег ілюзій,
життя наче море і хитрий капкан
в циклоні - завихреній смузі...
Мете чи штормить стихія повсюди,
слова лайливі - засіб від петлі,
гребуться по ньому захекані люди
до вогника Великої землі...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708952
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
Всі собаки, всі гієни… бувшої системи…
Повертаються в конюшню наче у гареми.
Видно смаленим запахло… забоявся Пєця.
Не гаразди в їхній хаті, сиплеться фортеця.
Гади наче перед смертю… чи передчувають?
Ріжуть ліс, грабують клочч’я і сучки рубають.
Адже вчора ще сиділи на сучках тих наче,
Бо ж були вони при ділі цуцикам «версаче».
І баблом і провіантом запаслись в офшорах,
Ой чи встигнуть… чи повісять на стіні і хорах.
Самольотікі у Пеці …зачекались панство…
Нюхом чують, кров холоне, колотить підданство.
«Ваша честь» поважне свинство, ви свиня в кориті,
Утікайте «божі діти», доки ви ще ситі. Доки є ще миті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708890
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
Останні деньки проживаємо року старого,
Зібрала Мавпуся давно вже валізи у путь.
«Послухай, маленька, візьми туди наші тривоги
А ще казнокрадів з собою візьми, не забудь.
Візьми всі печалі, а хочеш візьми президента
Ти ж любиш солодке? А він шоколадний магнат!
Мільйони в країні чекають вже цього моменту
Як кане у вічність брехливий оцей експонат.
Візьми із собою любителів «руского міра»
Ну скільки ж їм мучиться тут серед злісних бандер?!
А ще прихопи головного в державі банкіра,
Старанням якої хіба ж один банк у нас вмер?!
І перш як іти зазирни ненадовго у раду,
Ну хоч половину з собою ти їх забери!
Бо так вже занурились слуги народу у зраду,
Все тягнуть і тягнуть! Коли нажеруться вони?
Зроби будь ласкава для нас всіх хороше ти діло,
Очисти від скверни зчерствілі, холодні серця…
Пробач що грузю… але ж віриш… Ну так накипіло!
Хіба ж так багато насправді скажи прошу я?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708875
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 28.12.2016
Достиглий колосок – нектар землі,
Це гордість української держави.
Він в душах українця на стеблі
І ним народ пишається по праву.
Налитий колос – золоті поля,
Хліб на столі із нового врожаю.
А коли хлібом дихає земля,
Народ хвалу землі такій співає…
Шануймо колос, в пшеницях поля
І прапор синьо – жовтий, що над нами,
Нехай хлібами славиться земля,
А Україна доньками й синами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708880
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
Я в море буквально влюблена.
Только на его берегу,
шумом прибоя,
могу душу успокоить.
Бьёт оно пенным кружевом,
размывая песок.
Вдали соединяется горизонт
и морская стихия ,
рисуя строгую линию.
Море, то тёмно-синее до чёрного,
затем, по-мере приближения,
бирюзовое до светло-зелёного,
с буйством красок природы
для сравнения.
Ближе к берегу борется с валунами,
брызги отливают серебром.
Какой, Господи, прекрасный,
обворожительный простор!
Море - оно живое,
утром волнуясь купается с зарёй,
вечером тихо вздыхает, засыпая,
лунную дорожку нежно купая.
Уголок Земного Рая!
Волнует кровь,
бархатисто обвивает,
на своей волне пребывает,
что от нас скрывает,
может песню пирата,
что канул в глубины безвозвратно.
Оно фантастично с тайнами
глубин безграничными.
Вхожу в море, купаюсь в его ласке,
как в сказке,
ощущаю полноту его бескорыстной любви,
восторгаюсь нежностью,
заряжаюсь его страстью
и тону в волшебном блаженстве его
и очаровании.
Одно слово - восторг!
Догорают последние отблески заката,
море, как я тебе рада !
Море тихо вздыхает,
будто меня тоже понимает.
Волна ласкает, манит, зовёт,
чувственно скользит по-моему телу,
её страсти нет предела,
буквально плавит меня,
уносит прочь страдание, лечит душу.
Чувствую, я уже "не овца на закланье",
а борюсь за Жизнь свою с новым,
всё побеждающим желаньем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708907
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2016
Зимова тиша, сонний ліс і я.
Сосновим стовбуром торкаюся століття…
Якась пташина трусить з верховіття
Вчорашній сніг, мов з неба добрий знак.
Живі, не мертві – просто зимно сплять,
По стовбурах до крон біжить живиця.
Тулюсь щокою, чую - їм не спиться,
Про мене сосни нишком гомонять:
«Оце дівча до нас вже вкотре йде,
Людською ніжністю поділиться із нами.
Душі теплом, сердечними думками...
Додаймо ж сил їй жить серед людей!»
Так ось звідкіль і сила, і краса
Душі моєї ?! Ось в чім таємниця?
Так це не просто сніг трясла синиця ?
Наснагу й силу в тілі воскреса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708832
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Я на красный пошел,
Я зеленый не ждал,
И врагов приобрел,
И друзей потерял.
Нет, не били меня,
Что нарушил закон,
Но теперь для меня
На дверях всех заслон.
И куда б не пришел,
Я одно лишь слыхал:
«Ты на красный пошел,
Ты зеленый не ждал!»
Мимо церкви я шел
Меня звон провожал -
«Ты на красный пошел,
Ты зеленый не ждал!»
- Почему ты ушла? -
У жены я спросил,
Ты ведь верной была
И тебя я любил.
Словно в сердце мне кол
Ее шепот звучал:
«Ты на красный пошел,
ты зеленый не ждал!»
Вот такая теперь
У меня кутерьма,
Я как загнанный зверь,
Не избавлюсь клейма.
Ну и пусть отвернется
Целый мир от меня,
На мой зов отзовется
Кто –то завтра сред дня -
«Я на красный иду,
Я зеленый не жду!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708785
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Наші діти у пошуках щастя
За тридев’ять земель подали́сь,
І в хатинці старій і маленькій
Ми з тобою удвох зостали́сь.
Взимку віхола віє нестерпно
І заліплює снігом вікно.
Я у пічку дрова підкладаю,
Ну, а ти вже дрімаєш давно.
Цілий вечір читала ти Гріна,
І, як в юності, сняться тобі
Пурпурові вітрила і море,
І пінясто-зелений прибій.
Ти біжиш босоніж до причалу,
Там чекає тебе капітан.
І пливеш ти вві сні в бригантині
До найкращих своїх сподівань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708783
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
"Меня послушай, девочка моя,
Тебе открою я большую тайну:
Не улетают птицы за моря -
Бывают они там... совсем случайно...
Не верь весне - она твоё окно
Откроет настежь и дождём умоет,
Ну, а потом - умчится всё равно,
Увлечена забавною игрою...
Ей не нужны цветущие сады -
Недолговечны лепестки на вишнях...
О, девочка, не слушай ерунды -
Я не хотел... Прости меня... Так вышло..."
...А я мечтала верить и тонуть
В твоём медово-сладком красноречьи,
В твоём остаться сказочном плену,
Без устали бежать тебе навстречу...
Перемешалось всё давным-давно -
Твои слова слезами перелиты...
Ещё горчит игристое вино -
Себе внушаю: мы с тобою квиты...
Я научилась /даже не вчера/,
Как согревать всё то, что еле дышит...
Зимой холодною... по вечерам...
Мне б научиться прошлого не слышать...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708837
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Часто кмітливість плутають із наглістю
Якщо надумав виділятись з натовпу
Готуйся бути білою вороною
Що замість каркання чомусь співає
І якщо у плечі не втягнеш голову -
Готуйся що полетить каміння і грязюка.
Ти такий один? Може й декілька
Може сотні чи тисячі - але нарізно.
І ніхто і ніколи разом не збере
Тому що це дуже вже невигідно.
Розумієш усе по іншому.
Не потрібно тобі багатства і золота.
Лиш своє розуміння Бога цінуєш ти.
Лиш за ці знання готовий померти ти.
Досить сумбурно як на мою творчість.Та відчуваю це саме так - не в риму.Історії у кожного з нас різні але об'єднує жага до життя та сили, віра та впертість. Миру вам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705378
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Червоне сонечко по обрію, ще посміхалось,
Темніли промені, ясні давненько заховались,
На зміну вечору, прийшла нічка темна, дивна,
Високо в небі, з’явилася картина чарівна.
Мінливий місяць, не поспішавши, шлях освітив,
До землі ніжні, посилав поцілунки, пестив,
Замерехтіли зірниці, танці дарували,
Нарешті весело, давно на неї чекали.
Літа хурделиця, із зимою привітала,
Під лебединим пухом, земля в спокої дрімала,
Ніченька з ніжністю, дивилась, тішилась красі,
По простирадлах, миготіли сніжинки ясні.
2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708743
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Ты рисовал любовь свою, целуя
Мои дрожащие от нетерпенья плечи.
Не торопясь, по капельке смакуя.
Узор из поцелуев безупречен –
Он заставлял неистово и жарко
Ускорить ритм сердечных сокращений.
Впитала я любовь ликуя, жадно,
Без страха, слез, вопросов и сомнений.
На фоне пламени, у старого камина,
К ногам скользят шелка моей сорочки –
Мне по душе прекрасная картина
На обнаженном теле в тайне ночи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708776
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2016
Так хочеться повити на Луну!
Вона мене завжди чомусь пригнічує.
Закутавши півнеба в сивину,
Зрадливим оком в темряві підсвічує.
Прогнавши сонце вечером з очей,
Цариця неба темного непрохана.
Сестриця мороку,таємин і ночей
В Стожари щемно і без успіху закохана.
Одна на небі-пава між зірок.
Із сутінками потайки цілується.
Над ставом перекинула місток
І вродою холодною любується.
Одна завжди-для нас не дивина.
Самотністю доведена до відчаю.
З-за хмари ненароком вирина-
Із року в рік, віками і сторіччями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708759
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
[b]Что за дебильная страна,
На Востоке кровь война!
Гибнут женщины и дети,
Свой бизнес укрепляет, Петя!
Обещает, врёт и врёт.
Но привык к таким народ!
Нет доверья у людей,
Бог забыт, керует зверь!
Везут двухсотые гробы,
И тут концерты и цветы!
Евро-конкурсы в разгаре,
А премьер и тут в наваре!
Какая слава, что вы съели?
Открыты казино, бордели!
У власти те-же депутаты,
Народ всё так-же грабят, гады!
[i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708792
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Спи-засни, моє дитятко,
біля тебе ведмежатко,
зайчик уже спить вухатий,
було у сусіда свято.
Там ви бігали, стрибали,
тістечками пригощали,
чаєм, молоком і соком,
були ігри із підскоком.
Ви за день усі втомились,
сонні оченьки закрились,
ще й знімали шубки
і чистили зубки.
Тепер усім баю-бай,
сонні очка закривай,
гарний сон присниться,
ковдрочці не ворушиться.
Сплять ведмеді і зайці
у ліжечку, і в руці,
сон, швиденько прилітай,
спи, дитино, люлі-бай!
11.11.2016.
Анімація із інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708330
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016
Печальный взгяд, усталое лицо...
Себя ли наблюдает в отражении?..
Застряло в горле крепкое словцо,
От этого унылого видения...
Но стала ей привычной по утрам
Такая неприглядная картина.
Быть может это старость... по пятам,
А может быть волнуется о сыне?..
Он - будущий политик, дипломат.
Пока еще студент... Душа невинна.
Свернула б горы мать!.. Найти бы блат,
Чтоб в мирную страну пристроить сына!..
Но мира в нашем мире больше нет!
А мать ему желает жизни долгой!.
Ведь он - её надежда, счастье, свет!..
...А кто вокруг?! - Прожорливые волки!..
Сегодня, в людях, столько тьмы и зла!..
И есть ли где-то место, где спокойно?..
Она свою кровинку родила,
Не думая о смерти и о войнах!..
Презренье вам, владыки, и позор!
Кому, из вас, сегодня можно верить,
Где каждый - самый наглый, подлый вор?!
Убить вас всех, ничтожных лицемеров!
...Болезнь, работа, думы... Где найти,
Хотя бы минимального покоя?!
...Ведь жизнь прожить - не поле перейти... -
Волнуется, о доле, о сыновьей...
...Поникший взгляд, усталые глаза.
Да, к чёрту всё! Плевать ей на морщины!..
В душе у этой матери - гроза!..
Проклятье - тем, кто тронет её сына!
/на фото - любящая мама с сыном/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708288
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016
Епілог
Україно,моє вистраждане серце,
Хто над тобою знущається?
Чом молоде твоє біленьке личко
Слізьми гіркими вмивається?
Чом? Чом не квітне душа твоя більше
І серденько не співає чудові серенади,
І з кожним днем все гірше-гірше,
Й сильніше б'ють пекельні гради?
Вже у домі немає сімейних розмов.
Таких теплих за філіжанкою кави,
Й частіше в небо дивлячись знову й знов
Не бачимо сонця,а лише чорніють гави.
А ми все дивимося,вдивляємося пильно,
Надія у очах людських іскрить,
Що буде щасливою матір – Україна
Хоча б хвилину,одну щасливу мить!
І
Сидить у могили дівчина бліда,
Лице скам'яніле,жодних емоцій
І по морозній щоці покотилася сльоза…
Її чоловіка вбили на війні у цьому році.
Не ворушиться,навіть не моргає,
Здається,що зовсім не дихає вона,
До портрета руки тягне,простягає
І тремтячим голосом промовляє слова:
«Убили…Немає…Немає …Убили…
Коханий мій,любий!Ні!Я прошу!
Покинув ти нас,пішов!А дитина?
Що я ще ненародженому сину скажу.
Спитає: «Матусю,а де таточко мій?
Чому не з тобою,не разом з нами?»
А що я скажу?Рідний…
Нахлине лиш біль».
Міцно портрет обняла руками.
«Ти знаєш,я впораюсь,хоча в мені біль живе,
Я зможу,я сильна людина!
Витримаю цей жах,витримаю все
І виховаю нашого гідного сина!
А на останок хочу я сказати,
В моєму серці будеш ти навік.
Не зможу більш нікого так я покохати.
Мій воїн,мій коханий чоловік!»
ІІ
Ох як же важко приймати
Те,що твориться в рідному краю!
Як не хочеться вже рахувати,
Скільки сьогодні полягло в бою.
Хтось зараз у десятім поті
В тонесенькій свитині,у мороз,
Відбивається в Донецькому аеропорті
І ховається в окопі від дощу і гроз.
А паралельно, в той же час,в підвалі,
Закривши вуха,примруживши очі,
Маленька дівчинка й надалі
Чекає з жахом приходу ночі.
Коли прийдуть оті жахливі люди
Із страшною зброєю в руках,
Ті кати,невинних душогуби.
Й зупиниться дитяча сльоза на губах.
«Мамочко,мамочко,що з нами стане?
Коли закінчаться туманні роки?
Чому війна всіх так притягує,мане?»
«Не знаю,доню, моя люба,терпи!».
ІІІ
«Фу,как можно жить в такой стране
В таком государстве стыдно жить мне -
Здесь ни порядка,ни морали!»
«Псевдоукраїнці» завзято кричали.
Але ж постривайте-но,любі мої,
Чи не такі як ви дали розгул війні.
Створили проблему,показали харизму,
Всі як один,жодного індивідуалізму.
Нам треба діяти,в справі проявлятися.
Не будемо боягузами,навіщо ховатися!
Проблему було створено - і рішення знайдемо!
Руку на Біблію,на серце покладемо.
Клянемося! З колін країну підіймемо!
Клянемося!Вкраїнську землю збагатимо,не вкрадемо.
Клянемося!З рішучістю до проблем підійдемо!
І дух, і силу свою в благо держави вкладемо!
Як же страшно,що ми,український народ,
Рідних реліквій соромимося
І землю-матінку захистити не можемо від негод,
А лиш один з одним боремося.
І тільки на словах всі ми герої,
І кращих патріотів за нас немає.
Та чом на тілі України є наслідки, побої,
Якщо хороші ми,то чом вона страждає?
Ні,дорогії,це все ілюзія,
Балаканина наша без сенсу.
Якщо для всіх вас це як демо – гра,
То як ми хочемо добитися прогресу.
Чого ми, юродиві діти,
Волю батька Шевченка виконати не можемо
А лиш провалини один одного сторожимо.
Що? "Ніде правди діти?"
Україна наша – оригінал,
А ми лише жалісні підробки,
Державу нашу чекає провал,
Якщо з вух не витягнемо пробки.
А один одного слухати почнемо,
Думки інших брати до уваги.
І серйозно жити ми будемо,
Україна - магічна куля,а ми - її народні маги.
Тож давайте,українці,браття!!!
Україну змінимо на краще,
На глибокі її рани накладемо латаття
Пройдемо всі випробування,навіть найважче.
Ми все зможемо,я вірю,я знаю
Спільною працею кризу переможемо.
Ми на рідній Вітчизні ,як в чужому краю,
На жаль ,так звикли,по-іншому не можемо.
Та треба нам змінити життя,
Розвіяти довгострокові сірі будні
Ми маємо розкішну землю,сади,поля
Чому з таким багатством живемо ,як блудні?
Цінуймо ж те,що Бог нам дав,
І діло треба в свої руки брати,
Й тоді буде так як Шевченко писав:
«Мій краю прекрасний, розкішний, багатий»
Ох! Як хотілося б мені,
Щоб скоріш ейфорія в державі змогла настати!
Й тоді «На оновленій землі
Врага не буде,супостата».
Тож давайте вирішимо проблеми навіки-віків,
Назавжди забудемо слова «незгода» та «війна»,
Щоб в майбутньому наших донечок й синів
Спіткало лиш щасливе,мирнеє життя!
І пам’ятаймо з роду до загину,
Кажімо всім з іскристою любов’ю:
«За тебе,рідна,до небес полину,
Моя Вкраїно, я завжди з тобою!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708240
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016
Людина – вже ворог планеті,
Нещадний, жорстокий, найперший...
Земля - в руйнівних тенетах
І гинуть брати наші менші.
І губиться численна флора,
Найгірше: вбиває брат брата.
О, Боже, яке ж у нас горе:
Творіння твоє варте ката.
І корчиться Всесвіт від болю,
І небо ридає так гірко,
Бо людство шукало вік волю,
Знайшло замість розвитку клітку.
Спинися, людино, ти можеш:
Кохати, творити, вершити,
Стань другом і ти допоможеш
Планеті своїй вічно жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708227
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016
Вчив батько сина... Труд цінуй! Робить на совість має кожен
все, за що береться. Он, бачиш, сонце світить як? Для всіх
його проміння тепле ллється.
Будь щедрим, сину... Пам'ятай! Дав кожному Господь
красиве, добре серце. Немов струмок в гаю воно дзвенить,
виспівує для всіх добра джерельце.
Цінують кожного, знай, по плодах. Солодкий плід – для всіх
приємно. Ось груші, яблука і виноград в садах... чиїсь трудились
руки недаремно!
Ори, мій синку, й щедро засівай життя свого широку ниву.
Сторицею тобі віддасть земля, за кожну доброти посіяну зернину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708130
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
Ця ніч вже сивіла. І ранок з-під вій усміхався,
А я ще збирала у жмені дарунки весни.
В обіймах тримала твій образ, щоб він не боявся
Прийти в мої сни…
В незайманій тиші по вікнах малює світанок
Рожеву заграву, де сонце встає в таїні.
І сонця шматочок промінням упав на мій ґанок –
Невже це мені..?
Впиваюсь небесним дарунком, розпростую крила.
Я вільна! – відлунює вітер поміж верховіть.
Піймай, коли любиш – і пташкою ввись полетіла
В якесь із століть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 20.12.2016
ЗАКЛИК ДО ПАТРІОТІВ.
В традицій вирі, у марній борні
Малі народи в рабстві гніту відбували.
Важка їх доля, праведність в імлі –
Пани і клір правдивої свободи не бажали.
Найбільше лихо – то духовний гніт,
Де Слово Боже лиходіїв не тривожить –
Свої закони і поняття глитаїв на мить
Всю землю охопили і безчинства множать.
Історики придворні і поети в ролі пісняра
В клітках золочених стараються надмірно….
Знічев’я добирають фрази і слова
Щоб величати збочених сатрапів лицемірно.
А ті, що Бога представляють на землі,
Найперші зрадники, іуди і злочинці,
З царями блудять щиро повсякчас –
За індульгенції отримують гостинці.
Народні месники з’являлися не раз.
Як помста за нелюдську поведінку –
Князьки, пани, шляхетні дикуни, всі враз
Зазнати мусіли обурення від гніту.
Як прикро, що й до нині ми сліпі –
Всі кличуть лиш до боротьби, до помсти.
Їх зараховують в число пророків і святих,
Не розуміючи, що Бог цього не хоче.
Хто смів оправдувати беззаконня і розбій?
Слабого без причини грабувати….
Світ здичавілий покорився Сатані,
Нема мужів, щоб нечисть виправляти.
Бог Сина посилав на землю дати мир –
Всі, хто з мечем, не будуть існувати.
Людські сини не роботи війни,
Закони Бога мусять, врешті, пізнавати.
Всевишній сам порядок наведе,
А кожен відповість таки за себе….
Тому відкиньмо ненависть і зло,
Чужим життям боротися за мир не треба!
Псалми 37: 10,11,14,15 «Ще трохи, і грішників уже
не буде, подивишся на їхнє місце,а їх уже немає.
А сумирні успадкують землюі сповна насолодяться
миром. Неправедні витягають мечі і напинають
луки,щоб повалити пригноблених і бідних,щоб
погубити тих, хто чесний на дорогах своїх Але їхній
меч простромить їхнє ж серце, їхні луки зламаються».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707643
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2016
Що двоє ці? Ось диваки!
Їм добре і в коморі.
Щоб тільки разом всі роки.
Щоб тільки спільні зорі!
Що двоє ці? Та слабаки!
Живуть в чужій кімнаті.
Вони такі, як жебраки.
Які ж вони багаті!
У них є небо, в них-вони!
Обійми є, цілунки!
В одному ліжку бачать сни.
Це ж долі подарунки!
У них-вони! Квартири, дім?!
У них є все на світі.
Їм добре і в селі старім.
Щасливі ніби діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707628
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016
Думи негативні та хороші, в одних сльози, а у інших сміх, у багатого немає зайвих грошей, а у бідного знайдуться для усіх! Гостей не чекають в кожній хаті, погляди в нас різні і смаки, в основному всі скупі багаті, діляться останнім бідняки! Часом не прості життєві ноші, хтось працює зранку, хтось вночі, у багатих вічно мало грошей, а у бідних: дасть Бог день, будуть й харчі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707587
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016
Хоча запізно, та прозріння настає,
Як непомітно зморшка пролягла
Тоді, здавалося, кохання заважає
А зараз хочу я ,щоб ти змогла
Я впевненим не тільки виглядаю -
Повага, дім і син - та дерева нема.
І особливих я гріхів не маю…
Хіба… так не зробив , щоб ти змогла
Ні вірності, ані жаги не прошу –
Тоді це все сповна ти віддала,
Мене бентежитьвласний осуд
Тоді не допоміг, щоб ти змогла
Бажаю хоч з тобою привітатись,
Щоб руку знов мені дала
І нове щось могло початись
О мила, прошу я, молю, щоб ти змогла
Пробачити – ще все не безнадійно
Знайти в собі снагу, і дати шанс
І знов розквітнути - задумливо і мрійно,
Щоб надихались інші, дивлячись на нас…
© Олена Зінченко 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707588
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2016
Знов за хмари, в небо синє –
журавлиний клин...
Вкотре – "... кача по Тисині"...
Вкотре – болю плин...
Світлодарською дугою
смерть пройшла (по дань!),
залишивши за собою
океан страждань.
Крові! Крові! Море крові –
вампірякам пир...
І кричать сліди багрові
від убитих тіл.
Бог візьме їх всіх до Себе,
прийме і земля...
Світлі душі линуть в Небо
через гріх кремля.
Шиють в лазаретах рани,
в муках – вояки...
Щось не те твориться з нами,
любі земляки:
ситі виродки пропащі
в розкоші живуть –
найсвітліші і найкращі
в Небо йдуть... і йдуть...
20.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707620
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016
https://www.youtube.com/watch?v=qA0W46z7bAc
(2006)
Пам’ять про нас криє іржа,
На все і у всього
В житті є межа.
Коли краю сягають почуття –
Для нас з тобою
Немає вороття.
Неврожай емоцій,
Пристрасті й бажання.
Проти течії несе нас кохання.
Досі кличе
Минулого вагання,
Але проти течії несе нас кохання.
Зараз вже cум ріже долі,
Навіть в обіймах
Ми у неволі.
Коли краю дійде забуття –
Для нас з тобою
Не буде вороття.
Неврожай емоцій,
Пристрасті й бажання.
Проти течії несе нас кохання.
Досі кличе
Минулого вагання,
Але проти течії несе нас кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693575
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 20.12.2016
(2009)
Не вдається пропасти безвісти,
Забагато очей звідусіль.
Наодинці з собою так затишно...
Це розуміють не всі.
Постійні звуки і голоси
Часом потрібні,
Але не всі.
Тіло пронизує
Магія тиші.
Я бачу майбутнє,
Я бачу колишнє.
Там усе є важливим,
До найменших деталей,
Хто залишився назавжди,
Кого просто не стало.
Вже сьогодні втікати нікуди,
Забагато облич звідусіль.
Розмовляти з собою у спокої
Мають можливість не всі.
Постійні звуки і голоси
Часом потрібні,
Але не всі.
Тіло пронизує
Магія тиші.
Я бачу майбутнє,
Я бачу колишнє.
Там усе є важливим,
До найменших деталей,
Хто залишився назавжди,
Кого просто не стало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671823
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 20.12.2016
(2011)
Чтобы забыть тебя
Нужно пройти мили,
Нужно долго ждать,
Чтоб небеса простили
Тебя и меня
За внезапный
Порыв.
Между мной и тобой,
Представь,
Наступит разрыв.
Что делать?
Как оставить
Ту малость,
Что не дано забыть?
Ей бы быть, быть…
Та малость –
Озарение
Вдохновение,
Возобновление.
Чтобы забыть тебя
Нужно идти дальше,
Нужно долго ждать,
Чтоб не было как раньше
Тебя и меня.
И внезапный порыв
Между мной и тобой,
Представь,
Заменит разрыв.
Что делать?
Как оставить
Ту малость,
Что не дано забыть?
Ей бы быть, быть…
Та малость –
Озарение
Вдохновение,
Возобновление.
Чтобы забыть тебя
Сколько пройти нужно миль?
Нужно враз поменять
Сказку на быль.
Чтобы забыть тебя
Сколько идти нужно дальше?
Нужно враз зачеркнуть
Все, что было раньше.
Чтобы забыть тебя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671825
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 20.12.2016
А что же есть в тебе.. Душа подобна облакам, иль сотни слов манящих..?
Что если мне с тобою под Луной увидеть тот рассвет прекрасный,
что если нам вдвоем пить чай, и снова спорить.. тихонько говоря о море?
Что если я сегодня не уйду, под звуки тишины согреюсь
теплотою глаз твоих..
Я улыбнусь.. и вновь тебе и мне теплее,
один из миллиона лиц, мой странник..
И тишина.. молитва с полуслова, и греет душу Осень.
Забыть бы о других, я в полушаге от тебя,
и мне твоих лишь пять минут до рая..
И знать бы, что как ветер ты, в мои влетаешь двери..
И греешь душу, задевая поцелуями.. Ведь человеку нужен человек,
а мне твои минуты счастья.. Молчи, слова нам не нужны..
Не надо их, когда под звездами обнявшись так о любви не говорят..
И без дурачества мой незнакомец, мы вновь станцуем под Луной.
И пусть согреет Осень листопадом, как шепот снов, как теплая печаль..
И ночь спешит, срывая одеяло наших судеб, не спрятать грусть
мне за страницами, и мало вечности с тобой..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615439
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 17.12.2016
Свята Варвара ночі урвала,
День приточила, додала сили...
Не підкорилась батькові Варя,
І християнкою довіку стала.
* Батько Варвари дуже збісився,
Віддать на муки розпорядився.
** Кати глумились так, як хотіли,
Мучили Варю,жорстоко били.
Мужньо Варвара муки стерпіла,
Хоч і боліло все її тіло.
Вночі до неї Христос з"явився,
Зцілив їй рани і поклонився.
Діва Варвара Христа любила,
Ревно молилась, Христу раділа.
Другого ранку кат здивувався,
Вивідать правду він намагався.
Спочатку Варя спостерігала,
Кату нічого не розказала.
А той бісився і дивувався,
І знов карати дівчину взявся.
Усе стерпіла мужня Варвара,
Кату відверто вона сказала:
"Мене зцілив Господь Бог, Ісус Христос,
Міць його й силу сприйма народ!"
Слова ще більше ката збісили,
І він Варвару бив на всю силу.
Бачила мужність Варі дитина,
Мале дівчатко Юліанія.
Вона підбігла до того ката,
Сміло сказала: "Я християнка!"
Дівча схопили й теж катували,
Голови разом обом відтяли...
У ту ж хвилину почалась буря,
І блискавиця, гроза, і злива,
І батька, й ката негода вбила...
Сьогодні свято Святої Варі,
А завтра буде преподобного Сави,
А післязавтра - вже й Миколая.
На такі свята - зима багата...
В народі кажуть: "Варвара - снігом,
Сава - хургою, Миколай - морозом!"
А ще: "Варвара - мосте, а Сава - гостре,
Миколай - ставить кола і гвозде!"
В ці дні селяни - кутю варили,
Всю свою живність добре кормили.
Щоб хліб родив, а сад - ряснів,
З кутею кожен узвар той пив!..
Легенда каже: "Свята Варвара,
Щедра і вміла до вишивання.
І нитку брала лиш золоту,
Як вишивала ризи Христу!"
В свято Варвари гріх шити й прясти,
Прати й білити, й глину місити.
У цей день можна нитки сукати,
І звісно можна ще й вишивати.
Колись дівчата при вишиванні,-
Тихо хрестились, ще й примовляли:
"Свята Варвара, золотом шила
Ісусу ризи, та й нас навчила!"
Отож шануймо і ми Варвару́,
І преподобного шануймо Саву,
Вклоняймось низько ми Миколаю,
З цими святами я всіх вітаю,
І все найкраще усім бажаю...
*Батько Варвари Діоспор,переконаний язичник,
виховував доньку сам, так як дружина рано померла.
**Головний кат Мартіан - начальник управи, ревно
виконував усі накази Діоспора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707063
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016
Ще вчора осінь тут пройшла дощоволоса,
сьогодні – вже припудрює зима,
так... – ледь покрила сива пелена.
А хочеться, щоб дійство відбулося!
Щоб падав сніг всю ніч густий-густий, лапатий,
немов травневий вишні дивоцвіт,
і закружляв у білім вальсі світ,
і ти, і я, і песик наш кудлатий.
Морозу! Вітру хочу, щоб пробрав добряче!
Забігши в дім, в спасенному теплі
під пледом в кріслі, наче у дуплі,
мрійливо смакувать глінтвейн гарячий.
І наче спокоєм дихне казкова Фея.
Під тихий тріск дровець і гул вогню,
й невтомну вашу з цуциком возню,
я відпливу в обійми до Морфея...
Насниться, що пейзаж набридливо-облізлий
із чорно-сірих (що вже нудять!) барв,
загорнуть Віхола і Сніговій-казкар
в пухнастий килим, срібно-білосніжний...
17.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707068
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016
[b]Мне было холодно, на улице шёл снег,
Ботинки, были сделаны с картона.
Стоял и мёрз ненужный человек,
Возле витрины, сверкающего дома.
Рождество, справляют, рождество,
А бомж, кому сегодня нужен!?
Помню, праздновал, лет десять за столом,
Сейчас хожу, больной по лужам!
Всё на лекарства для жены, ушло,
Доили до последнего, а знали!
Не выживет, жаль поздно мне дошло,
Всё будет хорошо?- в ответ кивали!
Вот нету ни жены и нет двора,
Никто не подойдёт, друзья забыли!
Вновь поздравляю с Днём рождения Тебя,
Иисус Христос, до скорой встречи, милый!
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706878
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 16.12.2016
Наталочці К.
Гублять кволі хмарки у півснах
одинокі сніжинки,
мов зронив наполоханий птах
білосніжні пушинки.
Наче мрію пресвітлу, той страз
ти впіймала в долоні,
та розтанув сльозинкою враз
він в гарячім полоні...
Як в житті... – щось крізь пальці, мов сон,
як вода протікає,
нездійсненних ілюзій фантом
у душі випікає:
не збулося... не так чи не з тим,
бо тебе він не вартий...
Та вітрами розвіяний дим –
не повернеш до ватри.
Роєм спогади, мов із стропи.
Серце біль розтинає...
Що не можеш змінити – стерпи,
все на світі минає.
Відпусти без докору й образ.
Юна ще, тож на варті
жде кохання нетанучий страз
і палання у ватрі.
16.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706877
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 16.12.2016
Хто ми й для чого прийшли в цей Світ?
Розбираймося у собі на протязі літ.
Що тобі ближче те й пізнавай.
Кожен місію виконує лише свою.
Хоче самореалізуватися,
пізнати Життя в цілому.
Якщо людиною будеш доброю,
то і везучий будеш у всьому.
Щоб навколо тебе піддержували,
сам будь людиною відвертою,
крокуй далі й не знай печалі.
Спрямувати, скерувати,
виконати свою місію на Землі спіши.
Усіма засобами борися з кризою,
бо вона, по-перше, народжується у тобі,
а потім - навкруги,
і вже на прикінці - в Країні,
захисти ж її милу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706839
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 16.12.2016
Жив бідно Кріт вже стільки літ... Щось і йому перепадало,
та дуже мало. Не встигне він на гору вийти, як розберуть,
порозтягають. Крота не кличуть, не пускають. Ото ж
привик в норі сидіти. Пообсідали його діти.
Задумавсь Кріт... Як далі жити, бо ж не збираються
давати? То ж треба з нірки вилізати!
Ото ж з'явився він на світ. Про це лиш мріяв стільки літ!
І став роботу він шукати. Знайшов! І став він гроші заробляти.
Радіє Кріт... Хороші ж справи! Ось гроші зліва... гроші справа!
Все б добре, та радості в Крота немає.
– У чому річ? – хтось запитає.
Спокійно б працював, на все б і стало. А то все мало йому... мало!
Ото ж у нору – знов сидіти. За "мало" не хоче робити.
Розсердився на всіх той Кріт. Сидить в норі вже стільки літ!
Як сонце гріло, так і гріє. А Кріт все риє, риє, риє... То на сусіда зліва,
справа. Така з Кротом, як бачте, справа.
Є мудра баєчка така. Бувають схожі на Крота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706830
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 16.12.2016
Ти знаєш, мій друже, важко
Зостатись людиною скрізь...
Так запросто легко спіткнутись,
Як зрушена з місця вісь...
Ти знаєш, мій друже, дві речі
Ту вісь вибивають з-під ніг -
Гроші і слава, - спокуси,
Що завше народжують гріх...
І , мабуть, погоджуся, друже,
Що зваба із мідних труб
Дається людині найважче
Зі всіх чоловічих згуб.
Тож, браво усім талантам ,
Що були у славі всіх зір ,-
Зостались людьми без сяйва
У власнім підніжжі гір...
Ти знаєш, як це важливо,-
Людини високе ім"я ,
Піднятись крізь терни до неба,
Щоб славу співала земля ?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706758
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016
Зима..і сніг-- усе це треба
Для нас з тобою і для неба,
Щоб заморозить плазунів
І тих,хто хибити хотів.
І день ,і ніч- усе це треба
Для нас з тобою і для неба.
Вночі,щоб гарно відпочити,
А вдень новеє щось вершити.
Свята і будні- все це треба
Для нас з тобою і для неба
Свята,щоб настрій піднімати,
А в будні-просто працювати.
Війна і мир- чи все це треба?!
Лише ж у мирі є потреба!
Для нас з тобою і для неба!
Війни не треба!Ні!Не треба!
Любов до ближнього-це треба
Для нас з тобою і для неба.
Усіх прощай і всіх люби,
щоб не отримати ганьби.
І правда й Істина-це треба
Для нас з тобою і для неба.
Себе в житті ти віднайди,
Калюжу збоку обійди.
Усе,що є - повинно бути,
Це Божий план чи провидіння.
Ми чуємо,що хочем чути
Розбудимо свої стремління!
Усе,що є - повинно бути,
Спасіння це,зовсім не пута.
Усе,що є,мабуть,це треба
Для нас з тобою і для неба.
15.12.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706719
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016
Дівчинка Гануся у лікарні
Помирала у сімнадцять літ
І надії, на спасіння марні
Облетіли вже, як з яблунь цвіт…
Лікарі над нею чаклували,
З Києва професор приїздив,
Дарма все було, усі вже знали -
Смерті час для дівчинки пробив.
Подумки прощалася ночами
З рідними і друзями вона,
Шепотіла спраглими вустами:
- Не для мене прийде вже весна.
Шкодувала, що не покохала,
Що «Люблю» ніхто їй не сказав,
А вона ж отак того чекала,
Щоб їй квіти хтось подарував.
Та на день Святого Миколая
Пан Мороз все в вікна зазирав
І на шибці з лівого він краю
Дівчинці троянду змалював.
І була вона така тендітна
І довершена в красі своїй.
Глянула Гануся на те диво -
Здогадалась: це дарунок – їй
За вікном все сипала пороша,
Дівчинка троянді на вікні
Усміхнулась: «Ти на мене схожа,
Бо не довго жить тобі й мені…»
В полудень Ганусеньки не стало,
Тихо в інший світ вона пішла
Із трояндою,яка розтала,
На вікні сльозинкою стекла
А у місті рівно в ту годину
Десь нове родилося життя,
Мама приголубила дитину
Що у світ прийшла із небуття
Бачте , доля, як розпорядилась
І нехай усіх нас утіша -
В дівчинки, яка на світ з’явилась,
Буде жить Ганусина душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706154
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016
Добре там, де нас немає,
там і лихо не так б"є.
Той працює, той співає,
кажуть: "Кожному своє".
Який Сава, така й слава,
це відомо всім давно.
Яка рибка, така й юшка,-
це не казка й не кіно.
Влітку й качка бува прачка:
вода тепла й ряска є.
А зимою буде скачка,
як морозом припече.
Не все добре, що солодке,
їмо те, що у нас є.
Новий рік вже на порозі,
гаманець пустим стає.
Ми багато вмієм й знаєм:
не все золото блищить.
Збережем усе, що маєм,
зможем зиму пережить.
Усе любить свою міру,
не спіши когось ганить.
Як не втратиш мрії й віри,
буде легше в світі жить!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706143
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016
Роздерто небо сотнями дірок...
Ти думав,- ніч? Ведуть парад планети?
А на столах у вдів вогні зірок!
Із раю скинутих ударом від ракети.
Зірки... Свічки! Той віск, як магма лав.
Вулкани Вельзевула гатять грізно!
Чому не сплять? І хто їх закликав?!
Чи на землі на мир для нас запізно?
Агонія. Безчестя. Парадокс...
Чому перевертні живуть на кожнім кроці?
Народе мій! Невивчений урок...
Колотиме багнетом в правім боці!
12.12.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706122
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016
Звучала музика Майдана,
Сіяли очі з балаклави,
Палало серце у Богдана
І гірко плакали октави.
Кричали клавіші холодні,
Здригались ноти від прицілів,
Лилися звуки благородні
Аж до Дніпра і його схилів.
Рояль боровся із режимом,
Він бачив кров й останні миті...
На поміч кликав Херувимів,
Взивав з небесної блакиті.
Серед зими замерзлі руки...
Хотіли клавіші Свободи,
В лице сичали їм гадюки,
Брехали підло ляльководи.
На інструмент червоний сніг
Упав у ті буремні дні,
Маестро все зробив що зміг
В цій необ’явленій війні.
Звучала музика Майдана -
Акорди болю і журби.
Його синам – довічна шана!
Вони ж – Герої, не раби!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705827
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 10.12.2016
Моя ти доле, думко сизокрила!
З дитячих літ за руку ти вела
У світ далекий, де стоять могили,
Щоб біля них отримав два крила.
Я і понині з долею у парі,
Спішать літа, що доля нам дає.
Хоч уже захід заснували хмари,
Проте літа вона не роздає.
Я вже змирився і назвав своєю,
Вона мене і рід мій береже…
Я поруч з долею, неначе під зорею,
Ціна її - роботи Фаберже.
Її тримаюсь обома руками,
Що завжди йде до мене на поріг.
І міряє не кроками – роками,
Мій шлях туди, де сніг на поле ліг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705338
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2016
Помер Майдан, затихла мова,
Як смуток зранений лежить.
Чи сниться Сотні колискова…
Не скаже нам цього блакить.
Майдани вкрали і жирують…
Не наїдяться глитаї.
Як попередніки гвалтують,
Чужинці скрізь… і холуї.
Нема душі наскрізь продажні,
Собаки служать ворогам.
Пощо ті воші, гниди страшні,
Які прислужують вошам.
О боже, де ж ця гнидь береться,
Проклята в небі й на землі.
Як міль в господі не зведеться…
Знов змусять вийняти шаблі.
Десь на досвітку плаче мати,
Ламає пальці на руці.
За що ж пішов ти синку спати…
Й не сохнуть сльози на щоці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705327
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016
Село завмерло бо зима,
Нема грошей на газ, вугiлля,
З дерев по степу вкрали гiлля,
Неначе тут пройшла чума.
Iде вiйна! Але для чого?
Кому потрiбнi жертви цi?
А ти хоч плач, або кричи,
Чому прогнiвали ми Бога?
Жирує влада, їм війна,
Неначе мама на весіллі,
В країні рани як на тілі,
Майбутнє наче пелена...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705294
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016
Що відчуваєш ти до світу,
Коли весь світ чекає змін?
Коли до входу вхід закритий
І вітер вже не крутить млин?
Ті почуття, що мають силу,
Які вони? Дай їм життя.
Не поховай їх у могилу,
Коли весь світ йде в небуття!
Ти бачиш в натовпі надію,
Що у церквах дарує Бог?
Чи може очі перехожих
Тобі розкажуть про любов?!
Я був як ти... Я теж в це вірив...
Аж доки не побачив сам,
Що та надія - пляшка пива...
Любов - цигарки в пальцях мам...
І йде вона, така із себе,
За ручку тягне немовля.
Воно пищить, йому не треба
Та мама, що його вбива...
Жорстокий світ, жорстока правда...
Сховалась людяність кудись.
Одне життя нам було дане
І те марнується на гріх...
07.04.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704948
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 07.12.2016
Не верь, красавица, не слушай,
Когда прольётся баритон.
Подумай - не по твою душу,
Средь хохотушек вьётся он.
Амур коварно ставит сети –
Роняет бархатную трель:
Стрелу в твоё сердечко метит,
Тебя пьянит его свирель.
Охотник ловкий точно знает
В какое ушко дробь летит:
В душе под жилочки ласкает,
Сердечко нежно теребит.
Когда Ты - юная монашка,
Никем нетронутый бутон,
И нет чудесней в мире сказки,
Чем твой томлённый первый стон.
Не взыщи, красавица - не плачь,
Не проклинай Судьбу, не злись:
Подарок добрый... скажет врач -
Под сердцем радуется жизнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678595
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 04.12.2016
Ти заблукав в засніженому місті,
А я ось тут, де тепло, де весна.
І почуття такі гарячі й чисті,
В моєму серці, тільки я одна...
Зима тобі засипала обличчя,
Холодний вітер рве на всі боки.
Тебе моє серденько в гості кличе,
Живе кохання в ньому всі роки.
Я попрошу щоб вітер стих допоки,
Ти будеш йти, чекатиму тебе.
І хай летять у безкінечність роки,
В обійми ти пригорнеш все ж мене.
Я зазирну в твої зболілі очі,
Теплом зігрію душу, щоб вона.
Не знала смутку більше і щоб ночі,
Тепло нам дарували, як весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704683
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016
Что можно потерять найдя монету ?
А можно потерять буквально всё...
И долго, долго опять искать по свету
Лишь только то, что именно твоё !
Что можно потерять предавши друга ?
А можно потерять буквально всё...
И нет тепла, а есть лишь только вьюга
Что ложью, клеветой вам бьёт в лицо !
Что можно потерять забыв о чести ?
А можно потерять буквально всё...
И не найти своё лишь только место
Где «Человек» - звание твоё !
Что можно потерять в любовь играя ?
А можно потерять буквально всё...
Любовь одна тебя же защищая
Прогонит зло – оставит лишь добро !
Что можно потерять не веря в Бога ?
А можно потерять буквально всё...
И не прямой окажется дорога
Которая вас к Храму приведёт !
© Семён Кацыв. 4122016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704647
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016
Тот говорит, что жизнь прошла,
Кто жить ещё не начинал -
Слепцом судьба его вела,
Пусть и любил он и страдал.
Быть может, мне не повезёт,
И я зайду в глухой тупик,
Пока хоть слабый пульс идёт,
Хочу прожить я каждый миг!
Перетерпеть, передерзать –
До крайней огненной черты,
Перелюбить, перестонать
Со смертью и с судьбой на «ты».
А ,если вдруг я надорвусь
И выдавлю: «Да, жизнь прошла…»,
Хоть кто-нибудь скажи: « Не трусь,
Сестричка, ты ещё жива!»
© Олена Зінченко 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704557
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
Осінь дивом огортає,
Хоч природа відживає…
Ось листочок-гвинтокрил
Полетів з останніх сил,
Приземлився у калюжі.
Ну, а хвильки небайдужі
Понесли, немов сувій,
У Калюжне море мрій.
15/11/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702480
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 03.12.2016
Продайте, будь ласка, квиток у ромашкове поле…
Там ніжність ванільними крихтами ллють пелюстки,
І я, босоногим дівчам, наганявшись уволю,
Вертаюсь в будинок, де поруч рояться казки.
Любисткові сни розганяють світанки на конях.
Під стріхою ластівки щедро звивають міста.
Ліниво муркоче руде кошеня з підвіконня,
І сонячні зайчики ловлять його за хвоста.
Там руки бабусі, натруджені, пахнуть жнивами,
В печі, зашарілій, тріскоче розпечений жар,
І гріють боки паляниці… Розігрують гами
У комині протяги – й линуть птахами до хмар.
На вікнах хрумтять накрохмалені білі фіранки,
І долею в’ються по стінах з ікон рушники…
Вбирається сад яблуневий в рясні вишиванки,
Де в гіллі майструє павук із ниток гамаки.
Там мама / я знаю такою її, – молодою!/,
Не відає навіть про те, що стежками зірок
Десь ходить вона /та, яку не назвали війною!/…
Продайте, будь ласка, в ромашкове поле квиток…
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703808
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Осінній день з прощальним дивним присмаком
Ще дружить з сонечком, та погляд спохмурнів,
Шляхи-дороги дощиком прибризкає,
Засіє поле літньої стерні.
А ніч осіння в чорні візьме обійми
Казкову нерозтрачену красу,
Калиною червоною оздоблену,
Пошле під ранок кущику росу.
То засміється, мов червоне золото,
До сонця, що пізніш тепер встає,
А разом з ним і день новий народиться,
Який нові надії роздає.
А коли ранок, сірий, листопадовий,
У марево зненацька упаде,
Потонуть в нім долини й річки впадина –
То день новий в календарі гряде.
20.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702445
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Вже досить смертi та війни,
Фашистських викриків, неправди,
Розсічення святої Лаври,
Все це веде лиш до пітьми!
По Києву чеканя крок,
Ідуть приспішники нацистів,
А літнім людям ніщо їсти,
Майдан нам дав усім урок.
А слуги в Києві набили,
В кишені злата, серебра,
І це у час як йде війна,
А молодь у вiйська побрили.
Недовго! Сплине влада ця,
Бездарна як до цього інші,
І буде мир, і будуть вірші,
І радість нашого Творця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703676
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Шануйте рідну днину гожу,
Живі батьки допоки.
В миру сповняйте волю Божу,
Адже втікають роки.
Приспів:
Хай їм всміхнеться довше доля,
Дім отчий не минайте.
Як прохолода ви їм з поля,
Що не дали воздайте.
Щоби устигнути й віддати,
Їм в ноги поклонитись.
Вони не вічні... Батько й Мати,
Не дай Бог запізнитись.
Приспів:
Тож їх провідуйте частіше,
Про них не забувайте.
Щоби сказати слово ніжне,
Додому стежку не минайте.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703531
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Легко мы душу раскрываем на показ
Пред неспособными понять ее богатство,
Душою снова попадая слепо в рабство,
Вкушаем боль, не оставляющую нас.
Ее величество - влюбленность, как огонь,
Сжигающий несчастных в чреве страсти,
Нет им спасения - они уже во власти
Дорог, как сетью, украшающих ладонь.
Приходит день, увы, когда мы не в ладу
С прекрасным образом болезненных фантазий,
Все ждут спасительных с надеждой эвтаназий,
Но смерть пред душами бессильна на беду.
Нам остается помолиться перед сном
За тех, кто брать привык, в ответ не отдавая
Тепла взаимного, лишая себя рая
Свет благодарности увидеть за окном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703573
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
А ти мені наснився, любий,
Ще й досі усмішка в очах,
шепочуть таємниче губи
так трепетно твоє ім’я…
Як чистий аркуш, знову ранок
лежить у тебе на столі,
чим почастуєш на сніданок,
і що напишеш ти мені?
Що принесе на крилах вітер -
щасливу звістку чи сумну,
в мереживі знайомих літер,
яку побачу новину?
Ми п’ємо каву дистанційно,
між нами простір-океан,
коли ж кохання традиційне
замінить наш німий роман?
Зігріта вкотре обіцянням,
і пледом теплим, шерстяним,
блукаю знову манівцями
вже протягом кількох годин…
Щоразу сумнів виникає,
чи вірити тобі, чи ні,
та серце птахом завмирає -
ти написав «ПРИВІТ« мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703606
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Гірко плаче дощем передмістя -
Зустрічає бійця на колінах,
У згорьовано-жалібних вістях
Дзеркала - як у крепу хустиннім.
Світ запнувся у плаття чернечі,
Сніг не кутає біль милосердям,
Осінь горбиться з батьком старечо,
Хвіртки гупають, мов спересердя.
Хтось у натовпі згадує ціни,
Дехто в'їдливо: «Жертви даремні…»
Та не вмерла іще Україна,
Бо є ті, хто не кинув знамена.
*****
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703586
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Садок марніє коло хати,
замовкнув жайвір угорі,
похнюпились старі дівчата,
розбіглися плугатарі…
Село вмирає потихеньку,
бо молоді біжать в міста,
лишаються лише старенькі,
та їхня доля непроста.
Дощі дорогу розмочили,
пішла сердешна в небуття.
У бричку запрягти б кобилу –
порвали ферму на шмаття…
Давно усіх корів із кіньми
в район звезли на ковбасу,
лиш дід Свирид блукає тінню,
шукаючи свою козу.
Сільмаг старенький похилився,
закритий років сім тому,
бо дах у зливу обвалився.
Село крокує у пітьму…
Вовки в будівлі клубу виють,
що вже без вікон, без дверей.
Поглянеш – серце бідне ниє
від болю за сільських людей.
Що стало з благодатним краєм,
а може з нашими людьми?
Кого у владу обираєм,
хто виведе нас із пітьми?!
Ох, скільки їх було вже, брате,
народу непотрібних влад…
Пора самим за себе дбати
і навести в країні лад!
28.11.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116112805102
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703566
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Господи, будь с нами вечен во всём,
в капельке росы, в грудочке Земли,
в песчинке малой, в дождинке талой,
в порыве ветра, шуме листвы,
в лучике Светлом, приходе весны,
сиянии лунном, его красоты.
Будь Маяком земным нашим душам заблудшим,
стопы направь в направлении нужном.
Сердца очисти от зависти, лести,
чувствам прекрасным дай право воскреснуть.
Заброшенный вперёд якорь сдержит и корабль,
не даст стихиям его объять.
Высшие Силы , не смотря на наше неверие,
вновь и вновь возрождают доверие.
Приходят на помощь,
виток за витком,
складывая спираль эволюции восходящей,
не ропщите на них,
в минуты уходящие.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701654
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Я хочу...
Я хочу скуштувать твої вуста,-
такі солодкі, ніжні й незнайомі.
наповнить власне тіло по вінця,
й поринуть радісно у невагомість!!
Я хочу скуштувать твої вуста,-
такі для мене ще далекі,
забуть про все на світі, неспроста,-
й віддатись у твої обійми,теплі!!!
Я хочу скуштувать твої вуста,-
бо сил немає далі жити так!!
благаю я Амура без кінця,
щоб він стрілой пробив наші серця!!!
Я хочу скуштувать твої вуста,-
бо знов на відстані великій із тобою я.
й сиджу ,пишу цього вірша,
й сумує сильно по тобі душа моя...
Я хочу скуштувать твої вуста,-
такі прекрасні,наче ті черешні красні!!!
твої вуста.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703105
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016
Кафе…обычный столик…
Налил гарсон бокал вина…
Окно, а за стеклом дворик…
Голубка в нём сидит одна.
Взор чарует и ласкает:
Порхает, рыщет по углам,
Лапкой шейку поправляет,
По хвосту ведёт крылом.
Веселит… душе отрада…
Меня уставшего манит;
Окно… кафе…столик рядом –
Цветная бестия сидит.
Шелка раскинула златые,
Лицом – невиданной красы,
Как волны в море голубые,
Играют марш на все басы.
Мой взгляд приколот, ошалел,
Прицел тихонько подвожу,
Откуда силы? Озверел.
Голодным львом за ней слежу:
Ворожит, играет бюстом,
Как та голубка за окном,
Такая ж дичь, тем же жестом,
Позирует себя умом.
Ножкой нежно шевельнётся:
Что капрон в ушко шуршит,
А сердечко дробью бьётся,
Накал страстей в паху звенит.
Пошла охота. Жизнь – тоска,
Засверкала свежим серебром,
Как полноводная река –
Неудержимая кнутом.
Пробежала дрожь волною,
Мужская заиграла кровь,
Ошибки прошлого, чредою,
Куда - то тащат меня вновь.
Голубкой крутится, воркует,
Аромат духов пьянит…
Уже победою ликует
Души возбужденной зенит.
Что случилось? Она встала.
И всё катилось кувырком…
Меня, не видя… вновь присела…
Не осторожненько бочком,
Случайно сумочку роняет…
Сидит и ждёт…и вот итог:
Стрелка несчастная срывает,
И бросает у неё ног.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699568
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 26.11.2016
Я не встигла, а ти поспішав,
Впала в трави, сліди цілувала.
І ніхто мене вже втішав.
Як чекала тебе... як чекала...
Ти при силі, при зброї пішов –
Не могла я , як був, надивитись.
Правди, спокою тут не знайшов,
І мені залишилось – молитись.
Я з очима твоїми –в дві пари –
Будем пильні в нестерпній пітьмі
І на двох - небезпечні удари
І усюди тепер – лише «ми»
Не бажали ми долі такої
Та відчув: «Це потрібно мені».
Не один ти із смертю в двобої
В цій проклятій та підлій війні
© Олена Зінченко 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703041
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016
Окончен бал, погасли свечи,
Давно стемнело за окном.
Просила ты судьбу о встречи,
Но каждым встречным был не он.
Ты от себя самой скрывая,
Ждала звонка - не позвонил.
Ты для него совсем чужая,
Он о тебе давно забыл.
Нет слез в глазах, ни боли в сердце
И нет, наверное, любви.
Все так, как нужно, так, как прежде:
Вновь одиночество и ты.
14.07.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703055
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016
Життя іде в щоденній боротьбі, чергуються падіння, часом злети, важливо розібратися в собі, скласти завдання і пріоритети! Віддайте дань землі і небесам, є різна кількість друзів і партнерів, за все відповідаєш тільки сам, що із коханням і за збій в кар»єрі! Самооцінка і самоконтроль, десь критика є і самоосвіта, ви чітко визначте свою життєву роль, а саме головне, - сім»я і діти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702090
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 22.11.2016
Чи може буть різниця у коханні? Чи є таке поняття взагалі? Звичайно,-протиріччя у бажаннях: - як на одному підійматися крилі. І починає пахнути скандалом, тріснула чашка, протікає кран, спочатку тісно двом під одіялом, а згодом замалий і весь диван! Комусь здається це така дрібниця, коли в стосунках виросла стіна, якщо в коханні виникла різниця, то є нещирим він, або вона…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701844
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 22.11.2016
Життя іде в щоденній боротьбі, чергуються падіння, часом злети, важливо розібратися в собі, скласти завдання і пріоритети! Віддайте дань землі і небесам, є різна кількість друзів і партнерів, за все відповідаєш тільки сам, що із коханням і за збій в кар»єрі! Самооцінка і самоконтроль, десь критика є і самоосвіта, ви чітко визначте свою життєву роль, а саме головне, - сім»я і діти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702090
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 22.11.2016
Як без тебе, скажи,
В цьому часі прожити холодному?..
В паралельних світах
Замерзаю і сумно мовчу...
Ти пророцтвам не вір!
Ти не вір їм, благаю я, жодному!
Бо тенета свої
Я порву та, як птах, прилечу!..
Обійму я тебе
Найніжнішими в світі обіймами,
Бо спущуся з зірок,
Що колись ти мені дарував,
І забудеш тоді,
Як тужив ти самотніми зимами,
Бо розтане стіна,
Що мовчанням своїм будував...
Я не знаю коли,
Але вірю, що все ще відбудеться!
Хоч не часто в житті,
Та збуваються іноді сни...
Дочекайся мене!
І самотність тужлива забудеться.
Не розмінюй любов,
Бо кохання не має ціни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701223
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 18.11.2016
С Тобой мне трудно, без Тебя невыносимо
Мне очень хочется Тобою быть любимой
Совместный ужин и зажжены свечи
Хочу с Тобой быть в этот вечер.
Мне б так хотелось, чтоб меня ценили
И мною тоже дорожили.
Хотелось вновь мне обрести надежду,
Что будет все не так, как прежде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701195
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 18.11.2016
Дожили...докотились...боліло,пекло
Вже давно нам простим українцям-
Хтось по нитці збирає докупи добро,
Ну а хтось- у багатстві по вінця.
У одного натруджені руки печуть
І щоденні довічні турботи.
А у інших-мільйонами гроші течуть,
Дім, престижна машина й робота.
Як же треба любити себе і сім'ю,
Щоб грабастити все без упину?
Наче жити довічно прийдеться в раю.
І начхати їм на Україну.
На країну мою, що красива така
Трударями, полями, піснями,
Гордим духом своїм,шелестінням гаїв,
Короваями та рушниками.
Але всі ми тут люди- на грішній землі.
Довелося нам тут народитись,
Прорости тут корінням зміцнілим своїм
І кохати, творити, трудитись.
Хто при владі-вказали на статки свої.
Де ж бідненькі ви всі їх набрали?
Працювали в поту од зорі до зорі?
Чи нахабно в народу їх вкрали?
Щиро дивитесь в очі-правдиві такі,
Мов життя у вас без декорацій.
І хизуєтесь перед народом своїм
Всім багатством із е-декларацій.
А про душу подумати запізно вже?
Чи нікому це вам не потрібно?
Янгол може від бідності вас й вбереже.
Потонути в багатстві-це гідно?
Відірвіть же від рота смачнющий шматок
Та віддайте нещасній дитині,
У якої життя висить на волосок,
А в душі-незбагненні надії.
Не губіть хоч частину життя нанівець.
Шкода нам вас усіх, ох як шкода.
Порятуйте ви душі свої всамкінець.
Це остання для вас всіх нагода.
Сім'ї ваші живуть за кордоном давно,
Покохали сумлінно чужбину.
Геть із крісел,від влади, з держави, багно,
Як не любите ви Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700660
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 17.11.2016
Дожили...докотились...боліло,пекло
Вже давно нам простим українцям-
Хтось по нитці збирає докупи добро,
Ну а хтось- у багатстві по вінця.
У одного натруджені руки печуть
І щоденні довічні турботи.
А у інших-мільйонами гроші течуть,
Дім, престижна машина й робота.
Як же треба любити себе і сім'ю,
Щоб грабастити все без упину?
Наче жити довічно прийдеться в раю.
І начхати їм на Україну.
На країну мою, що красива така
Трударями, полями, піснями,
Гордим духом своїм,шелестінням гаїв,
Короваями та рушниками.
Але всі ми тут люди- на грішній землі.
Довелося нам тут народитись,
Прорости тут корінням зміцнілим своїм
І кохати, творити, трудитись.
Хто при владі-вказали на статки свої.
Де ж бідненькі ви всі їх набрали?
Працювали в поту од зорі до зорі?
Чи нахабно в народу їх вкрали?
Щиро дивитесь в очі-правдиві такі,
Мов життя у вас без декорацій.
І хизуєтесь перед народом своїм
Всім багатством із е-декларацій.
А про душу подумати запізно вже?
Чи нікому це вам не потрібно?
Янгол може від бідності вас й вбереже.
Потонути в багатстві-це гідно?
Відірвіть же від рота смачнющий шматок
Та віддайте нещасній дитині,
У якої життя висить на волосок,
А в душі-незбагненні надії.
Не губіть хоч частину життя нанівець.
Шкода нам вас усіх, ох як шкода.
Порятуйте ви душі свої всамкінець.
Це остання для вас всіх нагода.
Сім'ї ваші живуть за кордоном давно,
Покохали сумлінно чужбину.
Геть із крісел,від влади, з держави, багно,
Як не любите ви Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700660
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 17.11.2016
Не хочу душу рвать на части,
Не умею делить пополам.
Если есть оно-наше счастье-
Пускай будет оно-только нам!
Много слов, обещаний разных.
Можно многих понять и простить.
Но ведь только с тобою праздник!
Так чтоб жить и мечтать , и любить!
Ты же знаешь- считаю минуты
До недолгих с тобою встреч.
Сердце бьется- как птица в клетке,
Как же хочется чувства сберечь!
Те, что так родились случайно
И не думал- ни ты, ни я...
Что одна у нас общая тайна...
Много больше мы - чем друзья...
Все, что было до нас- забудем,
Только будущим будем жить!
И беречь мы друг друга будем,
И хранить, и ценить , и любить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700843
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 17.11.2016
Тумана белый крепдешин
Пропитан запахом лаванды...
Мне красоты той хоть аршин,
Иной не знаю в жизни правды.
Мне красоты той хоть аршин...
Да под дождями звездопада
Души наполнить бы кувшин.
А что ещё для счастья надо..?
Чтобы рябина на снегу
Горела да не догорала...
Почувствовать - любить могу...
Похоже, что хочу немало.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684018
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 17.11.2016
Нежится под утренней росой
И туманом роща золотая...
Бродит утро дикою тропой,
Лист березы за собой роняя.
Гладит солнце нежною рукой,
Словно мать, склонясь над колыбелью,
Жёлтых листьев локон завитой...
"Развевайся под небесной гжелью.
А хотя - поспи ещё чуток,
Как же сладко ранним утром спится..."
Только птицы звонкий голосок
Не замедлил - время пробудиться.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689639
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 17.11.2016
Отлетела осень журавлями..,
Отгорела золотым костром...
Разве то, что было между нами,
Нынче назову забытым сном?
Снежная метель укрыла крыши,
Пала белизною во дворе...
Как же о тебе скажу я "бывший",
Если думы живы о тебе?
Снег идет легко и так беспечно,
И, похоже, он не даст ответ...
Разве оброню я "бессердечный",
Если ты тепла оставил след?
Если нынче, завернувшись пледом,
За тебя судьбу благодарю..,
Согреваясь бесконечным светом
Твоего стыдливого "люблю".
(иллюстрация с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701034
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016
У будинку, наповненим смутком,
По кутках поховалися злидні,
Дні повільно біжать, а не хутко -
Одинокість та старість в нім сильні!
ПРИСПІВ (двічі):
У вікні сидить жінка старенька,
Зморшки вкрили рясно лице.
Виглядає синів своїх ненька,
Проте зустріч й сьогодні мине.
Бо забута стежина до неї,
Густо вкрила її трава,
Але квітка не в'яне надії,
Що потрібна ще дітям вона.
ПРИСПІВ (двічі).
27.04.2016
Автор: Світлана Крижановська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664195
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 17.11.2016
А за вікном мете хурделиться
і чай холоне на столі,
а сніг додолу тихо стелиться,
чаруючи мої думки.
І візерунки все будуються,
морозним подихом вночі,
я вранці боса йду на вулицю,
щоб подивитись навкруги.
І діти радісно дивуються,
яскравим подарункам у руках,
лише дідусь сидить замучившись,
тримаючи вже старий календар.
Як швидко і бурхливо все міняється,
тече вода а з ним життя біжить,
і рік за роком ми не помічаємо,
що ніби птах життєвий час летить.
І наші діти вже про нас піклуються,
і важко підійнятись до вікна,
щоб знову подивитися на вулицю,
і порадіти що прийшла зима.
К.Д.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700570
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016
Зайшов студент до вагону, у руках - валіза.
Не підняти її вгору - важка,мов з заліза.
Підійшов до нього дядько: "Важка в тебе ноша?
Та ти, хлопче, не журися, я ось допоможу!"
Обдивився він валізу, взяв її рукою
І впевнено одним махом підняв над собою.
Легко кинув ту валізу на верхню полицю,
Знов усівсь біля студента, навкруг подивився...
Потяг мирно далі стукав, в ритм за звуком звук.
Показав дядько на руки: "Треба мати тут!"
Подививсь студент на дядька, підібрав момент...
І впевнено до стоп - крана підійшов студент.
Вдаючи, що йому тяжко ручку повернуть.
Натужився, ніби зовсім не може звернуть...
Усміхнувся знову дядько, навколо зиркнув.
Підійшов до того крана й ручку повернув.
Зупинився потяг швидко, начальник прийшов.
З"ясував у чому справа й дядька штрафонув.
Студент глянув дядьку в очі і на м"язи рук.
На голову показавши: "Треба мати й тут!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700549
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016
К чему вся эта ревность? Мишура...
Томление рук,подносишь очи горе
Поверь,ведь я давно уж не твоя
Не надо взглядов без причины море
О да! Ты прав.И что таить причину
Усталость позади,осталась лишь печаль
Которую швырну в пучину
Безбрежных берегов куда то вдаль
Ты не увидишь больше моих слёз
Прости меня - теперь сильнее стала
Живу сейчас в пучине своих грёз
И улыбаясь жить я не устала
И о тебе мой друг я помолюсь
Богам своим.Траву я заколдую
Ведь без тебя теперь я обойдусь
И скоро тоже ты найдёшь другую
Умерь свой пыл!Не надо больше фраз
Не сможешь изменить моё мировоззрение
Устанешь вскоре,- отступи сейчас
Оставь обиды мне на попечение.
Взмахну крылом.окину взглядом высь
Иль щукой обернусь по водной глади
Другая стала...потому смирись
И душу успокой, себя ли ради.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700527
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016
Я живу тепер іншим життям,
Все минуле в пітьмі загубилось
Серце змучене знову забилось
Не горить уже тим почуттям.
І прокинувшись літнього ранку
Більш твого не захочу тепла.
Скільки сліз я тоді пролила -
Ти ж розтанув як сон на світанку.
Я тепер зовсім іншою стала.
Мабуть, ти мене й не впізнаєш.
Ти не знав і досі не знаєш
Як шалено тебе я кохала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427943
дата надходження 28.05.2013
дата закладки 14.11.2016
Я бачу сни, яких би воліла не бачити...
Попереджаючи, приходиш,Батьку милий!
Цей світ нести в собі - хіба мені під силу?
Хотіла б я...... Та знаю: не пробачити!
Та все ж...
Хотіла б я пролитись річкою,
злетіти птахом понад містом-пустелею,
здійнятись вітром над словами-скелею,
розсипатись дарами врожайними...
Потугу сонця вбираючи,
встелити землю суцвіттями,
і поки день ще украдено-
із милим, крайнеба, погомоніти би...
Хотіла б я...
Снаги, Батьку, набратися
і світ підняти-обійняти легко.
Я знаю: мене ж бо тримаєш Ти
на долонях самого Безсмертя.
27.06.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674970
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 14.11.2016
Сканую мить
сапфірами очей.
Первинна тиша. Не відводьте погляд.
Волосся ледь сягає до плечей.
(мені так зручно)
Тут потрібен догляд…
Як все у вас
занедбано. Усе!
Майбутня туга і жага колишня.
(вам не здалось - то смерч мене несе!)
На схилах Фудзіями
квітне вишня…
Ще мить,
і обіймуть її вогні,
що вирвуться з кривавої безодні.
Чи ви усе ще вірите мені?
Остання сповідь.
Не відводьте погляд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699968
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Ранки бувають солодкими ,
Рідні бувають чужими ,
Добрі бувають жорстокими ,
Сильні бувають слабкими ,
Кава не завжди - гарячою,
Осінь не завжди - холодною ,
Квітка не завжди - квітучою ,
А доля не завжди - легкою.
Друзі стають знайомими ,
Дрібниці стають важливими ,
Всі ми стаємо дорослими ,
І будемо зовсім сивими !
Та сьогодні давай усміхнемося ,
Будем разом і просто щасливими ,
Десь у часі з тобою загубимося,
Від кохання побудем п'янкими !
10.11.2016
@Уляна Квітка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699767
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 10.11.2016
[img]http://turka.at.ua/_pu/6/47194218.jpg[/img]
Дай Боже, чути кожному різдвяні дзвони,
хай добру звістку сповістять рінгтони.
«І добрий вечір Тобі, господарю...»
І нитку шовкову на китиці Звіздарю.
Святковий стіл розділять - поліщук, горянин,
від галичан в Донецьку буде пряник.
У Києві звучатиме жива трембіта,
луганські дітлахи скуштують «Світоч».
Стрічати Новий рік у злагоді і мирі,
Дай Боже, кожному по його вірі.
Хай множиться добро і тане все вороже,
Вкраїні долі кращої дай, Боже!
Пресвітлий Янгол сурмить на усі-усюди,
зневіра серце любляче не студить.
На митрі неба віхола срібляна!
Народженім Ісусові – осанна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633791
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 10.11.2016