Той запах стежини збиває мене, а додому
Все тяжче і тяжче дійти. Схоже, я став блукальцем.
Дерев густі крони розрізали Сонце, і промінь,
Який довго йшов, не прибув. Сонце зникло в атаці...
Мох вказував людям, що північ завжди за тим хвойним,
Та тут не побачиш нічого, окрім свого ока,
Що ледве виблискує в темряві. Гори і гори...
Я тільки рахую серцебиття та свої кроки.
Примари блукають у пошуках жертви міцної,
Щоб переконатись, чи справді це - вартий суперник.
Здається, я бачив десь вовка. Чи залишки гною?
А поки я думав, приходили інші химери,
Спустилася ніч, опустила туман на дорогу,
Ніяк не подумавши, як буду я вибиратись.
І тільки прозорі, лякаючі тіні... Знемога.
Кидається в ноги мисливець. Що ж, тут моя хата...
V.XI.MMXVI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698775
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 07.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2016
Погасли вогні і загублене місто,
Яке було доти фактично живим,
Відлинуло в часі і просторі. Лізе
З асфальту істота небачена - ти.
Мазками фарбоване, небо темніло,
Сповіщуючи про іще одну ніч.
Йдуть втомлені люди - їх купи і хвилі,
В панельних коробках всі сплять. Сотні тиш -
Вікно лиш одне цілу ніч не згасало,
Мов там народили десяток ідей,
Що стали забутими. Світло не спало,
Але почорніло... Я - знайда, німе,
Осліплене спалахом зниклого міста,
Яке на наступний світанок живе.
Не скажу, що двоїться, та були іскри -
Це, певно, життя, а оце, певно, смерть.
XXVIII - XXIX.X.MMXVI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697394
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Я ніколи не стану чиєюсь водою, повір,
Адже в мені течуть хімікати. Тут рибам ніяк
Не годиться поплавати - з'їсть їх небачений звір,
Що блукає у пошуку спокою і заперечень
До зречень.
Закляк.
А найбільш неприродньо поводиться він лиш тоді,
Коли бачить мене. Всередині моїх альвеол
Відбувається дивний процес - діоксид вуглецю
Трансформується в свіже повітря - і я помираю.
Рубаю
Все зло.
Я ніколи не буду вогнем, що пече і живе,
Адже часто я можу себе обпекти до легень,
Що не гояться вічно. Та довго бере за живе,
Поки знов не відпустить. І потім я вип'ю вино,
Де кров
Вже мине.
Я ніколи не стану собою, я геть вже не той...
Або може то був силует? Холод стукає вслід,
Свище вітер крізь всі порожнечі і ллється вино,
Що замінює кров. Мене згризли до дна пацюки.
Дикий крик
Видав звір.
XXIII.X.MMXVI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696336
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 24.10.2016
я впав
мені тяжко сказати
що буде зі мною
що буде з тобою
із нами
гудки телефону
ти вкотре не хочеш сказати
що було
що сталось
що трапиться
тільки гудки
тільки сум
тільки ґонор
і знову горнятко з вином
знову воскова свічка
вчорашні дими
не розвіялись
в твоїй кімнаті
постійно проходиш
від склепу до...
склепу
і вкотре
допоки умова
не вб'є
буде час щоб вдихати
повітря якого бракує
мені так погано
але ти навряд чи
це зможеш колись
зрозуміти
можливо помилка в мені
чи в тобі
чи у всьому
але я прийму колись
визначену дозу
літію
та втеча усе перекреслить
втікаю від тебе
від себе
від світу
від свічки вина і туману
даю тобі шанс
розкажи чи я щось
не так роблю
спини мене
та ти не схочеш
це ж буде омана
закресли свої почуття
чи вони пригодяться
щось я сумніваюсь
та й ти сумнівалась
у цьому
все істинне випливе
щоб шокувати надію
залишиться склеп
де ти будеш
палити утому
я досі боюсь впасти
бо розірветься нірвана
а я тоді точно помру
і не рухну губою
тож краще спини мене
ті незворотні процеси
я впав
мені тяжко сказати
що буде зі мною
17.10.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695087
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2016
Ми всі живемо в боротьбі, пішки і їздимо в авто, що передбачено тобі, ніколи не візьме ніхто. Бачимо мрії голубі, є друг один, а в когось сто, те що назначено тобі, не зможе відібрать ніхто. Є дні у радості й журбі, поразки й виграші в лото, все що призначено тобі, не забере собі ніхто!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694422
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 17.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2016
Не впевнений, чи колись в Тернополі була настільки затяжна злива, як в ці дні. Десь півтора дні вона точно тривала. А поєднуючи таку осінь з рухом машин, мокрим асфальтом і каложами - можна годинами роздумувати ні про що. Або бути сонним борсуком.
Запис цього вірша розтягнувся на кілька днів, але все почалось саме в маршрутці, під час зливи, коли вулиці були набиті машинами:
загадай собі числа від двох до дввнадцяти
а може і більше залежно від ходу
пробирай свою шапку холодними пальцями
і чхати на те що ти зайвий у моді
як шкарпеток не видно то це ще нормально
але ж не в нуль градусів коли морози
тож комусь схоже в сраку багато давали
комусь поскидали у одязі розум
кожен ранок проходить в постійній напрузі
а нерви летять в мінотаврове лігво
і постійно почуєш і мати і музу
поділиш свій мозок на правих і лівих
така суміш не краща ніж дике болото
що добре сховалося за очеретом
також вогко і брудно
цензуру на потім
і ми живемо з переповненим стеком
протікає вода переносячи листя
навряд чи здобудеш ти волю й свободу
коли смокче болото під іменем
місто
яка буде фішка
залежить від ходу
12.10 - 15.10.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694405
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Добрый вечер, кот.
что, тоже не спится?
Подвинься. Понимаешь, кот,
я боюсь как бы так не спиться...
Что-что? Ах, да, прости малыш,
ты не выносишь запах дыма..
Ну что ты смотришь и молчишь?
Ладно, пойду помою руки с мылом.
Опять пальцы воняют сигаретами,
в волосах витает дым.
Я зарекалась, кот, чтоб за обедом
не дай бог не назвать его родным.
Ну вот ведь глупая, согласен,кот?
Не злись, усатый, это так..не к месту.
Закуришь? Пожалуйста.Держи. Вот.
Мурлычишь? Хороший фон к моему тексту...
Что кричишь-есть охота?
Такой маленький, а внутри прорва...
нет, я не то что не голодна(кот)
я уже сыта по горло!
Ложись давай,а я покурю.
Ну что опять? Мне просто очень больно.
Сигаретку, кот? На, бери мою...
Не плакать же?! Неет, благодарю покорно!
Да, кстати, кот как ты тут оказался?
Тебя наверное ищет кто-то(вот счастливый) кто-то заберет
и где то девочка плачет, что ты потерялся...
Мой мудрый молчаливый друг,
Давай-ка по домам уже возвращаться.
Мне никуда. Ни в ту сторону, ни в ту.
Извольте,кот. Спокойной ночи и прощайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694146
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Заплутатись в тобі до завтра, може
Так просто, та яке ж там до біса просто?
Вдихаєш колючками грудень, я ворог?
Не розтанути, ти вибрав не той спосіб...
Заплутатись у гонках за світлом
Вдягнути твої фільтри, випасти в сірість
Насип мені в праву кишеню ще віри
Як зброї проти фальшово-вірних
Ти винен... Я вбивця? Наших незбутих торкань
Вже гори, і сипляться піском у горло
Заплутатись у збірці де сотні: Пробач...
І стати на мотузку більш невагомою
Ти кисень - мої спалені легені
Ти вітер - я кожен пожовклий листок
Заплуталась, тут надто темно
І знову невірний куток
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694159
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Коментар до твору:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692760
- Диви, матусю: синій Кит!..
Нізвідкіля він, безупинно...
- Чому-ж бо "синій" він, дитино?
- Бо сЕред всіх, китів, порід,
Відомий лиш цьомУ політ;
Десь поміж хмар він щастя стріне...
Нізвідкіля він, у "нідЕ" -
Постійно рухається; око...
Ніколи не мигає. "Loco"* -
Хтось хмикне й хутко повз пройдЕ...
Ізверху - темний, та бліде
У ньОго черевце. ВисОко...
Ширяє...вище всіх полуд...
Не ображай його, не треба!
Бо ти не знаєш, люба нене:
-Підтвердять ті, що криль пасуть-
Що Кит - він трішечки отут,
А трішечки - постійно в Небі!
*- божевільний
P.S.: вірш написаний задовго до того,
як я уперше почув про т.зв. "групи смерті"
і не має до них ніякого стосунку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693819
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 12.10.2016