Прийшов на сповідь непрощенний грішник
і став у позу римського борця:
«Я, люди – кращий всіх потішник…
умію сіяти жалобу у серця…
коли йду до жінок, кажу приємне
і обіцяю ласки неземні…
веду себе тактовно, гідно, чемно…
не бачу сенсу каятись мені».
Стоять у церкві жіночки вразливі
І очі їхні мокрі, у сльозах…
Не хочуть навіть чути, що брехливі
Ті його ласки… і брехня в словах…
Тоді свої вуста відкрив священик…
і рота лицемірові закрив:
«Я чув від жертв твоїх, що ти мошенник…
І вже наївних душ із тридцять обдурив.
Довіру зрадив, імена збезчестив,
А потім ще й підступно обікрав…
Тепер прийшов у храм і тут безчесно
Собі хвалу й осанну відспівав…
Закрий же міцно рота нечестивцю
І брехнями алтар не оскверняй,
А визнай всі гріхи свої, паршивцю…
І перед Богом правду сповідай!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697550
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Яскрава осінь.
Яка яскрава, дивовижна
Панує осінь по садах.
Палає полум’ям бездимним
Кленове листя, синій дах
Глибокого безмежжя неба
Над виднокраями землі,
Тривожать криками, бентежать,
Ключі летючих журавлів.
Летять вони в далекий вирій,
А я лишаюсь у селі,
Тому, що я давненько виріс
На Богом даній цій землі
Для того, аби вдячно пити
Воду Дніпра, чи інших рік,
На цвіт калиновий дивитись,
Щоб залишатися весь вік
З країною моєї мови,
З країною моїх людей.
До них мелодії любові
Струмками линуть із грудей.
Без них мені життя не буде
Десь там, де сядуть журавлі…
Я залишаюсь з вами, люди!
В час наших свят і в мить жалів,
Коли від болю серце тисне,
Коли свідомість сну не зна…
Бо ж ще триває, ненависна,
Кремлем нав’язана війна.
Багряне, жовте, та зелене
Безліч відтінків кольорів.
Багаття мерехтить для мене,
Щоб ним я душу свою грів.
07.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693009
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.10.2016