Жінка в хаті побілила
Навела порєдкі:
По поличках всьо розклала
Від швабри до ниткі.
Чоловік прийшов додому-
Чоботи в болоті-
Зароблєв він копійчину,
В весь день на роботі.
Ледви сунисі у хату
Ступив до порога,
Як на дверих вздрів табличку:
"Помита підлога"
Знімив чоботи в подвір*ї,
На пальцьох до хати,
Хоче сісти відпочити
Та й шось похлебтати.
Знімив з себе старі лахи,
Як привичку має,
І у шафі на поличці
Шось чисте шукає.
Але тамка де ше зрані
Він кинув футболку,
Лижит напис на папери:
"Твоя друга полка."
Перешукав у тій шафі ,
Аж піт тече з лоба,
Й на поличках і в шуфляді -
Нема гардероба.
Кричит з люті він на жінку:
"Де є моє шматі"
"На поличку поскладала-
Каже-в старій хаті".
Перебравсі.Відшукавши
З горем ту одежу,
Йду думає перекушу
Та й трохи полежу.
На пальцьох зайшов на кухню,
Банєк відкриває:
Борщик файний , ароматний,
Аж слина стікає.
По привичці він рукою
Посігнув по миску,
Сльози болю і страждання
З*явились на писку.
Там де вчери ше миски,
Як завжди стояли,
Нині чайник із окропом
Кохана поклала.
Закричєв , як пес скажений,
Й мати полетіли,
Але борщик пахнув файно
І їсти кортіло.
Прошвирнувсі він по кухни,
Знайшов таки миску,
Потім ше хвилин пітнадціть,
Відшукав і лижку.
Ше на кофлю,ніж і хліб,
Мусів чєс згубити,
Й як зійшли на небі зорі ,
Сів той борщ спожити.
Накидавши за драбину ,
Борщику смачного,
Рішив мужик відпочити
Від усього того.
Телевізора включив,
На ліжко вложивсі
І на тумбочці пульта
Шукать заходивсі.
Та де тамка уже пульт,
Мовби вітром здуло,
Знову дісь переложила,
Думка промайнула.
Всередині в чоловіка
Всьо ходором ходи,
Отже бісове насіння,
Клятої породи.
На другий день він писєтко,
Присотав до хати,
Сам роззувсі на подвір*ї,
А псу шо знімати.
Жінка глипнула на него,
На пса , на підлогу.
Чоловік заткав відразу
" не кричи небого,
Се писєтко із застави,
Породи такої,
Шо буде мені шукати
Усі речі мої.
Я не буду по-пів днини
Шарити по хаті,
Аби лижку відшука ти ,
А чи якесь шматі.
А ,ти , Будеш солоденька ,
За ним сі дивити,
А не думати в одної,
Шоб де помінєти."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709112
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016
математика кохання
el= -ella
el+ ella =0
каїн =-ав'el
ка'він = -ау'el
Адам =-Єва
Бог= сон=сън
Афродіта =-Еревус =-аревус
Мораль=-амораль
Вона не знала математику кохання . Він погано вчився у школі . Як воно велося зараз не було бажання вчитися . Не хочу учитися ,а хочу женитися .
Вона присіла до нього за парту в школі . Був урок біології . І вона почала торкатися до нього в чоловічому інтимному місці так , що зваблення діяло на кров ,що поступала в віршовані долини . Їй стало вогко у її математиці кохання .
Зваба . Чи всі на собі відчули цей садистський урок ? Можливо по-садистськи вас зваблювали там , де не хотіли ,щоб вас зваблювали . Та це так . Все одно ви маєте пройти цей урок .
Він після цього бачив сни . Так діє зваба . Вона, як змія , тече по твоїй крові і мізкам . Сточує твої мізки ,як хробак .
Сни ,в яких він думав ,що покохав її .
Але не завжди кохання є коханням . Іноді під коханням ховається обман ,а іноді під коханням ховається закоханість .
Можливо в одному паралельному сні вони покохались . І тоді математика кохання могла б перерости в математику життя . І життя стало нестерпне . така вона - математика кохання .
Можливо математика кохання ймовірно закінчилась тим ,що він вдарив її в ніс . Кров полилася .
Кров полилася ,зрошуючи землю математикою кохання .
Мереживо із снів . Мереживо із паралельних світів .
Можливо все було навпаки . Вона вдарила його у ніс . В нього потекла кров . Кров лилася . Зрошуючи асфальт математикою кохання .
Мереживо із снів . Мереживо із паралельних світів .
Війна - це найбільш сталий витвір розвитку людства . Кохання - найбільш сталий витвір збереження рік крові ,що течуть в тих тілах з молоком , що ходять на двох чи чотирьох ногах , повзуть ,зберігаючи окови світот`war`ення.
усюди несуться числа . у них є коромисла . І у коромислах тих є відра з водою .
Бог дає усе . А боротись за себе прийдеться тобі самому .
Отже це так . Математично бог ,примарна особа ,дав все ,дав усі елементи таблиці Менделєєва . Вони несуться з мільйонами векторів і напрямків . Вони несуться усюди .
Але комусь не вистачає кохання . Тому вони кохають воду . Вони кохають вино . Вони кохають отруту . Достатньо вина - воно не отрута . Забагато вина - veneno ,а тобто отрута .
В рівнянні кохання треба знайти свій дискримінант .
З'їж свій гранат .
Соки з лона течуть повсюди .
Нелогічна мова у жінки .
Хто її зрозуміє ?
Але і логічна мова у чоловіка .
Хто його зрозуміє ?
Йде торгівля між племенами .
Тут відбувається математика .
Племена кохаються з племенами .
З лона народжуються плоди кохання .
Їх жбурляють в поля і вони проростають .
За нами стежуть ангели .
Можливо по моді старій .
Вони стежуть . За нами .
До речі . Як довести ,що є якесь життя після смерті? Доведіть ,що після змирення відривається якась сутність ,і вона теж спроможна виділяти джоулі енергії . Але вони будуть занадто малі . Їх ніхто поки що не віднайшов . Тому й кажуть сухо ,що біблія бреше . і потойбіччя не ісънує . Але воно ісънує ,бо воно нам съниться . Потойбіччя = сон .
Життя - це робота і виділяється джоулі енергії у теплокровної істоти .
ейдетизм ментальний
ейдетизм астральний .
Струм проходить по тілу . Він вбиває серце ,якщо його забагато .
З лона течуть соки . Порнографія дарує багато кохання . Та чи воно кохання ? Чи просто математика кохання? З вас течуть соки . Соки наповнюють ваші руки .
Він був допитливим хлопчиком .
Я нічого не прагну ,тому що не хочу поїхати в Прагу .
Пісня про дівчину ,що закохана в Ісу
6.12.2016
У вас є такі гарні очі .
Нащо ж ви вийшли заміж за Ісу ?
Нащо ви закохалися в Ісу ?
Ти закохалася в Ісу і все : слава Ісу ,слава Ісу !
У вас такі гарні очі .
Не ховай під паранджу !
А я кохаю владу -владу -Ладу !
І тому прагнув магією володіти ,
та магії нитки на себе не вдіти .
Т а нащо мені це ,якщо у мене є комп'ютер?
Ти закохалася в Ісу
Why you merry with Jesus ?
А той Іса - то вуйко точно отвеєчаю .
Він пасе вівця на полонині .
У вас є такі гарні очі .
Нащо ж ви вийшли заміж за Ісу ?
взимку ростуть проліски .
Вони зваблюють своєю красою жінок .
В лоні є місце , де тактильно дуже вабливо просунути руку . Це дуже вабливе місце ,воно вабить і еректує тебе . Мізки розплавлені . І вже у вас гранітний камінець в груді . Серце щемить. Ще мить , ще мить і математика кохання дасть вогкість лона твого .
Цікаво .
Це кава .
Недовіра . Нас роз'єднує недовіра .
Чарівник .
Історія математики кохання .
Чарівник грав у гру . Але так сталося ,що він зблизився із дівчиною . Але математика кохання нестерпна . Одному все . Іншому - нічого . Відбувається розлад торгових стосунків . Вщент ! Все горить вщент!
Приходить з роботи ,грає в гру і спить ,кохає жінку і грає в гру .
Плід кохання - дочка . Хто вона ? Вона є плід від гілки жіночої чи від гілки чоловічої ?
Сік потік . Дерево зросло .
Але прийшла осінь . Ви знаєте чоловіків . Вони хочуть мати всьо ,не докладаючи зусиль . Приходять ,грають в гру . Але життя - це складніша і більш гарніша графіка . Але грати в життя якось не цікаво . Досягти щось у житті . Та! можна досягти це у грі !
Він бив жінку . Чи жінка била його . Розстались .
Математика кохання підходить к нулю.
Лоно тече . Лоно тече . Річка тече . Гарні шкарпетки з американським прапором!
Лоно тече . Соки течуть . Дерева ростуть!
Він був допитливим .
Персі були гарні . Вони цвіли ароматом лілей .
Литки жваво перебирали по сходах .
А на ступнях ніг ,якщо щикотати ступні ,то віддається в статеві органи .
Волосся . Волосся найгарніше ,що є у жінки ,
Що вплітається в голову ,бере соки з юнки ,
хвилясто стікає із моря і впадає в океан людських поглядів .
Математика кохання .
Є такі хлопці . Можливо і дівчата . Дівчури . Що живуть ,жиють і їм нічого не треба . Їх годують математично родичі . Вони засіли за комп'ютер . На комп'ютер є гроші ,їх дають батьки . Він нікуди не ходить ,у нього нема бажання ,нема жадання мати більше ,мати юнку у своїх обіймах . Юнка !Врятуй його !
З дерева течуть листя , спадають в океан земляних володінь богині Гери . Входять у володіння богині Геї . Математика кохання важка . Це життя . Урок життя . Чи достойний ти на життя? Чи gid`ний ?
З лона течуть соки .
На тілі юнки олія .
Олією вона смажить яйця .
А вона жарка .
Вона палає ,палахкотить ватрою бажання .
О увійди !
Жар . Хвороба .
Ти вічно борешся за життя із мікробами ,які тебе кохають .
Лимон допомагає тобі убивати їх .
Вони в тобі кохаються і множаться .
Ти є матір'ю бактерій !
Жаско.
Кпини . Ненавиджу кпини .
Математика кохання .
Пести її груди .
Пести її очі .
Пести її вуста .
Пести її нестримно .
найкращий спосіб заволодіти серцем чоловіка - це намалювати її матір на уроці малювання . Він не вміє малювати так як вона ,ну може змальовувати з картинки .
А вона намалювала його матір .
В капцях . З доброю вагою ,мамичка . З добрим поглядом .
А потім вона зваблювала його картинками еротичними ,які малювала неспинно . Зваба . Нащо?
Тисячі коханців пливуть до їх лона .
А потім ,якщо допливуть найсильніші і стрімкіші ,то породжують нових старих людей .
Порнографія ! Олія ! Блискітки!
Страпони !Перепони!
муза !Августа ,Серпнева !Серпентева ,Змія !
Продовжуй линути ,бо надихаєш !
Вдихаєш ,хоч не до кінця розумію трояндову твою мову ,що розприскана по межігір'ям твоїм .
Карпати кирпаті , татари кримчачки ,європеїдні татари ,італійці ,італьянки ,юнки ,юнаки , усі пливуть у морі пристрастей . Японки малюють собі на тілі малюнки . Жінки грають із морем . І море попадає на їх тіло . І вони зваблюють мене . Звалюють до ліжка .
Ет ,змія !
Ет,змія ! Течеш в картинках яскравих .
Течеш , як місяць , по небу нічному .
Ет ,змія ,Течеш і вабиш ,вабиш .
Не купляюся!
Хто не зраджує ,той не радіє .
Твоє спрагле лоно
Бажає утіхи .
Але не втішає тебе тиша води .
Давай водоспадом хай линуть твої жадання ,
Твої відгадані мрії ,
Твої жадання відкриті .
Але чи не захлинешся ти у тій воді?
Води так багато .
Чи ти не жадібна дуже до води водоспаду?
Кому води мало ,
Той хай тече до раю ,
де води багато .
Завіршовування одного фільму еротичного характеру .
Він був допитливим .
За ним стежили ангели .
Він хотів зняти вірш ,в якому він побачить оргазм .
Оргазм - рідкісна річ ,що відбувається лише у закоханих і розкріпачених людях ,
коли музи кружляють над нами .
Але вірші читають тоді ,коли їх не розумієш .
Двоє дівчат читали йому вірші .
Стояли напівголі ,язика висолопивши .
Але і тоді не зрозумів він ,що дівчата закохані в нього .
Поетичний оргазм !
Відбувається рідко .
Завіршовані вірші в мізках у судомах стискаються .
Вірші зсудомлені відвертістю фраз .
Ти віршоерекцію відчуваєш враз-ураз !
Але і тоді не зрозумів він ,що дівчата закохані в нього .
Не зрозуміє і по тому ,хоч пройдуть і роки .
Він від життя отримав утому .
Як стрімко летить час ,
Ми хочем встигнуть до буса .
Але той бус поїхав в Єгипет ,
Щоб купити алое .
Редактор хоче знайти вірша ,
Щоб відвертістю фраз був уражений враз .
Поетички читають віршів
Та напівголі ,язика висолопивши ,
читають вірша .
-Поетичний оргазм ,хочу зафільмувати поетичний оргазм !
Ох режисер -редакторе,не посильну ти взяв на себе ношу .
Чого тебе я виносити мушу ?
Відвертістю фраз раз -ураз повторюйте вірші !
Я повірити мушу ,що вірші непогані !
Книга відверта вийде красива ,
Коли нам удасться завіршувати оргазм .
Ох,дівчата знали би ваші вірші непогані ,
Але редактор не любить вас ,
Бо у нього є жінка .
І він жінці читає свої вірші .
І жінка рідкий оргазм отримала тоді ...
Дівчата віршувати змушені дуже ,
Бо у віршах їхнє життя відбивається ,друже .
Дівчата ,проявляйте ініціативу першими !
Бо редактор не розуміє того ,що ви кохаєте його !
Ті відверті вірші я слухати був ,
Але все шукаю вірша ,де буде завіршований поетичний оргазм.
Алогіка = - логіка
Алогіка +логіка = 0
Диявол = -Бог
Дія волі = - Бог
Гнів волі = - Бог
Гнів волі +бог = 0
Бог =Зеус +
Розглянемо рівняння щастя . Розглянемо рівняння нещастя .
Космополітизм в Александрії македонській ,як ознака розвитку науки .
Космополітизм в Москві ,як ознака того ,що політично там різні народи ,які прийшли туди задля розвитку науки ,культури .
Космополітизм = - Патріотизм
Рівняння боротьби космополітизму із патріотизмом .
Космополітизм +Патріотизм = 0
Космополітизм = Патріо + батько + отець + оте + father + ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707031
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016
із циклу ,,там де світ вільних ідей ,може все не так,,
казка фанфік до шотладнської казки,,безсмертний горець,,
а у нас теж існував безсмертний . він йшов у бій із козацтвом в ширензі і його убили і він ожив .
У війні з поляками,хоч ця війна теж покрита туманом і брехнею ,він помер і воскрес . Так почався шлях козака за свою голову .
Дуже цікава ідея цьєї казки .
кажу матері про це а вона розказує народну казку .
- був рибалка . він хотів лишитися на ніч рибалити . бачить там багаття горить . приходить а там сидять і йому так не по собі стало . Дійсно якісь перевертні подумав він .В старинних одягах .
- Ну це казки! Я тобі кажу про художній задум а ти про казку!
05.12.2016
....11місяць.2016 р.
Безсмертний( без метру заввишки )...
Безсмертний без смєти взявся до роботи ...(точно казка)
Безсмертний
Без змирення достойно достоює бій -
із смертю ,із змиренням він .
І хай не торкнеться косою своєю Вій .
ґідність ,годніть god'ність ,щоби не було вам лиха бідність .
За пояса ховає він свій меч,
А в полі роздається клич :
,,Пугу ,пугу!,,
Але ховається від людських очей
Його справжнє життя .
Совість.
Совість - то сова ,
що мишей їсть .
Совість - то сова ,що їсть мишат ,
А мишата біднії пищать ,жить хотять ,
А у мишат шаблюки вже стирчать хвостами .
Але безсмертная сова зітне head у мишеня
І прилине до сови мишача сила .
Ніколи не будь начальником й вождем ,
Чуєш родиче ,предку або нащадку ,
Бо використають твій розум просто так ,
А тебе зроблять винуватим .
11місяць .2016 рік
Безсмертний довго бродив по світу
І завітав до съумнівного попа .
Як бачив він поповії слова в кіно :
,,Є свобода , а волі до чогось нема ,,
В безсмертного нема волі до жінки .
Він відморозив яйця чи тощо .
Як тобі, піп ,я можу довіряти ?
Якщо твій видих кожен - то зола ?
А вдихаєш ти з добра - із дуба кисень .
І бачиш ти золою своєю закопчуєш красиву синь .
заздрість .
я заздрю смертним .У них є ідеальнеє життя .Захочеш - і покінчеш з ним .
Хоча не гідно , не god'но ,не по божому вони закінчують життя .
Borc (татарське борг )
нас заїбали ті борги ,
Бо в судному дні потрібно писати римно ,
Бо в Римі живемо ,що освічена людина пише римно .
Були коRмуністи ,стали інші ,а залишилося гавно ,такі ж самі .
Люди ісънують ( в съні) для подолання перешкод .
Смерть - перешкода . Життя - перешкода .
Просте ісънування без дій - не життя .
Класики вже так багато сказали ,
що ми лиш - відголоски .
Юрмили в козаки людей
І ,як ішов наш герой проти поляків ,
То вистрілили йому по шиякє .
Упав , валкірії кружляють
І назад душу у тіло поставляють .
Козак !Дурак! Нащо ти йшов проти пана воювать?
Козаки є багаті ,а є ,що без сідельця на коні ...
Голим задом на стерню сідають .
(скошена пшениця - стерня)
Кавалки валкірії розкатали
і вояків із поля бою забирали .
найбільше безсмертя людина отримує
За вчинки ,коли пам'ять залишить не злую
У серцях люду . Інформація ,пам'ять - це життя .
У АТО і то не то і це не то .
Безсмертний козак
Зібрався ,тільки (об гак),зачепився об гак .
А тут росте і мак !
Занюхався козак аромату тої квітки!
Який це запашний червоний-чаровонний мак!
Безсмертне тіло пронзає гнів ,
Бо втратив кохану-милу ...
Пронзає лють ,цю жінку вже не вернуть .
Не гаючи часу , я розповім ,що не розумію російської мови і української також .
Мені скажуть ,,не робити,, - я робитиму все ж !
реп подражаніє Емінему
Я міг би бути руським білим ,але я чернь ,як чорний ,
врятуй мене від Долі моєї ,о ,НЕдоля!
Сова бореться із ведмедем ,
А постраждають завжди миші !
вірш
Будьте технічно грамотні ,нащадки ,хлопці ,
Бо грамотєєм можна буть , а в техніці ні в зуб ногою .
Починайте читати книжки знову,
Починайте з Кінга і читайте технічні книжки .
Яку ти книжку прочитав останню?
Електрика - то є як магія , неосяжна ,недосяжна ,
на жаль не дуже цікава .
Поливна система ,труби - боги землі .
Бо без води -і не туди і не сюди .
Все більше разів приходжу до висновку ,що смертне життя - ідеальне .
Якби люди жили безсмертно - то померли би з нудьги ...
Шотландсько українська пісня
під волинку
Українець вкрав край хліба ,
Його посадили в землю вишнею рости .
А пику наїда українець годований на троні ,ніхто не заколе того пикастого .
Історія про безсмертного ,що помирав 7 разів від голоду .
Отак сім разів по казці чарівній ,пух з голоду молодим юнак .
Потім зрозумів ,що диявол подарував життя .
Волинко !Плачеш ,плачеш .
Заткнись ти вже нарешті ,зіткана з вівці .
Та чого ж ти сумні такі співаєш пісні?
Адже є й радощі у світі ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705030
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016
Декілька власних аматорських перекладів віршів Мікеланджело Буонарроті. Переклади не порівнювались із тими, що існують, українськими. Форми, як ви бачите, вповні не додержано - з причини аматорського характеру всієї праці, яка, втім, надала задоволення. Якщо вона не настільки вдала, як мені б хотілося, нехай підкреслює досконалість кращих перекладів.
Відомості про те, до кого саме звернений той чи інший вірш, наводяться за виданням: Michelangelo. Life, Letters, and Poetry (G.Bull, P.Porter)// Oxford World’s Classics. — Oxford University Press, 2008. (Книга включає поетичні переклади віршів Мікеланджело англійською мовою).
До Томмазо Кавальєрі
59
S’un casto amor, s’una pietà superna,
s’una fortuna infra dua amanti equale,
s’un’aspra sorte all’un dell’altro cale,
s’un spirto, s’un voler duo cor governa;
s’un’anima in duo corpi è fatta etterna,
ambo levando al cielo e con pari ale;
s’amor d’un colpo e d’un dorato strale
le viscer di duo petti arda e discerna;
s’amar l’un l’altro e nessun se medesmo,
d’un gusto e d’un diletto, a tal mercede
c’a un fin voglia l’uno e l’altro porre:
se mille e mille, non sarien centesmo
a tal nodo d’amore, e tanta fede;
e sol l’isdegno il può rompere e sciorre.
59
Як чистая любов і милосердя,
і спільне щастя світові відомі,
і дружній жаль з гіркої друга долі,
і спільний дух, що з’єднує два серця;
як душі двох одне безсмертя знайдуть,
і небеса дадуть їм спільні крила,
якщо любові золотії стріли
у грудях двох один вогонь запалять;
якщо когось любити понад себе
такої варто в світі нагороди,
щоб двом життям одну мету судити,
це — як одна з піщинок незліченних
до наших вірних приязні та згоди,
і тільки злоба може їх чорнити.
Переклад 05.01.2014
62
Sol pur col foco il fabbro il ferro stende
al concetto suo caro e bel lavoro,
né senza foco alcuno artista l’oro
al sommo grado suo raffina e rende;
né l’unica fenice sé riprende
se non prim’arsa; ond’io, s’ardendo moro,
spero più chiar resurger tra coloro
che morte accresce e ‘l tempo non offende.
Del foco, di ch’i’ parlo, ho gran ventura
c’ancor per rinnovarmi abbi in me loco,
sendo già quasi nel numer de’ morti.
O ver, s’al cielo ascende per natura,
al suo elemento, e ch’io converso in foco
sie, come fie che seco non mi porti?
62
Завжди вогонь потрібен ковалеві,
щоб вийшов із заліза твір прекрасний;
щоб золото явило вроду ясну,
вогонь завжди до користі митцеві;
і фенікс, диво-птах, не воскресає,
як не згорить, і маю я згоріти,
щоб міг життя в тій формі відновити,
яку підносить смерть, час не займає.
Мені щастить із цим вогнем чудесним,
бо вже в мені живе і розпікає
так, що вітаюсь з мертвих чередою.
Якщо вогонь полине в дім небесний,
я ж — перейти в вогонь по смерті маю,
як можна, щоб не взяв мене з собою?
Переклад 05.01.2014
084
Sì come nella penna e nell’inchiostro
è l’alto e ‘l basso e ‘l medïocre stile,
e ne’ marmi l’immagin ricca e vile,
secondo che ‘l sa trar l’ingegno nostro;
così, signor mie car, nel petto vostro,
quante l’orgoglio è forse ogni atto umile;
ma io sol quel c’a me propio è e simile
ne traggo, come fuor nel viso mostro.
Chi semina sospir, lacrime e doglie,
(l’umor dal ciel terreste, schietto e solo,
a vari semi vario si converte),
però pianto e dolor ne miete e coglie;
chi mira alta beltà con sì gran duolo,
ne ritra’ doglie e pene acerbe e certe.
084
Один папір, одні перо й чорнила,
а твір — гидкий, шедевр чи посередній,
і з мармуру — змістовне чи мізерне
виносить нашої уяви сила.
Так лагідність із гордістю єднає
одна душа у Вас, мій пане добрий,
а я беру з них те, що до вподоби,
як це моє обличчя виражає.
Хто плач і біль посіє на сім світі,
збиратиме лише врожай скорботи
(з насіння різного плід різний родять
дощі, для всіх однакові і чисті);
хто не радіє з істинної вроди
напевно тільки сум в житті знаходить.
Переклад 05.01.2014
089
Veggio co’ be’ vostr’occhi un dolce lume
che co’ mie ciechi già veder non posso;
porto co’ vostri piedi un pondo addosso,
che de’ mie zoppi non è già costume.
Volo con le vostr’ale senza piume;
col vostro ingegno al ciel sempre son mosso;
dal vostro arbitrio son pallido e rosso,
freddo al sol, caldo alle più fredde brume.
Nel voler vostro è sol la voglia mia,
i miei pensier nel vostro cor si fanno,
nel vostro fiato son le mie parole.
Come luna da sé sol par ch’io sia,
ché gli occhi nostri in ciel veder non sanno
se non quel tanto che n’accende il sole.
089
Ви — очі ті, якими світло бачу:
мої старі слугують вже погано;
Ви — ноги, що тягар мій носять справно,
бо сам кульгаю вже, і сил нестача.
Ви — крила, на яких лечу до неба,
Ви — розум, із яким дістанусь раю,
Ви — той, хто з мене зробить, що бажає:
Жар в холод, лід - у спеку, як Вам треба.
Крім волі Вашої, не маю волі,
до серця Вашого думки звертаю,
весь мій талан — у Вашому привіті.
Живу, як Місяць у небеснім колі:
допоки його Сонце не осяє,
ніхто й не знає, що він є у світі.
Переклад 05.01.2014
До Вітторії Колонна
151
Non ha l’ottimo artista alcun concetto
c’un marmo solo in sé non circonscriva
col suo superchio, e solo a quello arriva
la man che ubbidisce all’intelletto.
Il mal ch’io fuggo, e ‘l ben ch’io mi prometto,
in te, donna leggiadra, altera e diva,
tal si nasconde; e perch’io più non viva,
contraria ho l’arte al disïato effetto.
Amor dunque non ha, né tua beltate
o durezza o fortuna o gran disdegno,
del mio mal colpa, o mio destino o sorte;
se dentro del tuo cor morte e pietate
porti in un tempo, e che ‘l mio basso ingegno
non sappia, ardendo, trarne altro che morte.
151
Вже замкнутий у мармурі той задум,
який митець бажатиме звільнити,
і тільки план цей має відтворити
рука, що розуму слугує радо.
А ти ховаєш горе і відраду,
ти вмієш чарувати й підкорити,
божественна; затяжко мені жити,
щоб обійшло мистецтво цю заваду.
Тут ні до чого ні краса, ні гордість,
ні долі невблаганної погрози,
ні загартованість, що дух твій має, —
а справа в тім, що милість і суворість
єднаєш в серці, і слабкий мій розум
крім смерті засобу від них не знає.
Переклад 31.12.13.
156
A l’alta tuo lucente dïadema
per la strada erta e lunga,
non è, donna, chi giunga,
s’umiltà non v’aggiungi e cortesia:
il montar cresce, e ‘l mie valore scema,
e la lena mi manca a mezza via.
Che tuo beltà pur sia
superna, al cor par che diletto renda,
che d’ogni rara altezza è ghiotto e vago:
po’ per gioir della tuo leggiadria
bramo pur che discenda
là dov’aggiungo. E ‘n tal pensier m’appago,
se ‘l tuo sdegno presago,
per basso amare e alto odiar tuo stato,
a te stessa perdona il mie peccato.
156
О, пані! Високо вінець твій сяє!
Довгий шлях та крутий; його не здолати,
як зухвалому не схочеш сама додати
ґречності лицарської та покори.
Вгору йду, та відвагу вже втрачаю,
і на півшляху відбира мені подих.
Та втішаюся з твоєї вроди
надвисокої, і в тому мені радість,
бо до всього високого пристрасть маю;
щоб радіти я мав іще нагоду,
я прошу тебе явити милість:
спустись до мене! Тим себе вдовольняю,
як твоє обурення передчуваю,
що любов глибока, і висока до розлуки відраза,
тому гріх мій проститься і мені, і тобі разом.
Переклад 01 — 02.01.2014.
239
Com’esser, donna, può quel c’alcun vede
per lunga sperïenza, che più dura
l’immagin viva in pietra alpestra e dura
che ‘l suo fattor, che gli anni in cener riede?
La causa a l’effetto inclina e cede,
onde dall’arte è vinta la natura.
I’ ‘l so, che ‘l pruovo in la bella scultura,
c’all’opra il tempo e morte non tien fede.
Dunche, posso ambo noi dar lunga vita
in qual sie modo, o di colore o sasso,
di noi sembrando l’uno e l’altro volto;
sì che mill’anni dopo la partita,
quante voi bella fusti e quant’io lasso
si veggia, e com’amarvi i’ non fu’ stolto.
239
Чи це не дивно, пані, — як відомо,
бо людство вчить цьому тривалий досвід, —
що образ в камені живе і досі,
а майстр давно вже перейшов у порох?
Дають причини поштовх та зникають,
мистецтвом переможена натура.
Тому порукою моя скульптура:
ні смерть, ні час мистецтво не здолають!
То нас обох увічнити я можу
у камені чи, може, у картині,
так схоже, щоб їх будь-який впізнав, —
мої жалі і Вашу вроду гожу, —
щоб по століттях думалось людині:
«Він не дурний був, що її кохав!»
Переклад 01 — 02.01.2014.
Інші поезії
102
O notte, o dolce tempo, benché nero,
con pace ogn’ opra sempr’ al fin assalta;
ben vede e ben intende chi t’esalta,
e chi t’onor’ ha l’intelletto intero.
Tu mozzi e tronchi ogni stanco pensiero;
ché l’umid’ ombra ogni quiet’ appalta,
e dall’infima parte alla più alta
in sogno spesso porti, ov’ire spero.
O ombra del morir, per cui si ferma
ogni miseria a l’alma, al cor nemica,
ultimo delli afflitti e buon rimedio;
tu rendi sana nostra carn’ inferma,
rasciughi i pianti e posi ogni fatica,
e furi a chi ben vive ogn’ira e tedio.
102
О, люба ноче, мила ти, хоч чорна,
сприяєш працю в мирі докінчити;
любити тебе гарно і хвалити,
завжди тебе шанує розум добрий.
Потік думок буденних зупиняєш,
нам прохолоду надаєш і спокій,
і від низького до світів високих,
куди потрапить прагну, в снах здіймаєш.
Ти смерті тінь, тому тебе минає
душевна ницість, серцеві ворожа,
скорботам ти — кінець і ліки добрі;
від тебе плоть слабка знов сили має,
втішати плач, спочинок дати можеш,
гнів, як і смуток, усуваєш вповні.
Переклад 03.01.14.
248
Dal ciel discese, e col mortal suo, poi
che visto ebbe l’inferno giusto e ‘l pio
ritornò vivo a contemplare Dio,
per dar di tutto il vero lume a noi.
Lucente stella, che co’ raggi suoi
fe’ chiaro a torto el nido ove nacq’io,
né sare’ ‘l premio tutto ‘l mondo rio;
tu sol, che la creasti, esser quel puoi.
Di Dante dico, che mal conosciute
fur l’opre suo da quel popolo ingrato
che solo a’ iusti manca di salute.
Fuss’io pur lui! c’a tal fortuna nato,
per l’aspro esilio suo, co’ la virtute,
dare’ del mondo il più felice stato.
248
З небес зійшов у смертній він подобі,
побачив вищу кару й вищу милість,
нам розповів, щоб люди просвітились,
і знов у славі він живе Господній.
Осяйна зоре! Як ти одарила
невдячну нашу спільну батьківщину!
Злий світ скупиться на пошану гідну,
тобі віддячить сам Творець правдивий.
Це Данте був. Його пісні чудові
ганебно зневажа невіглас гордий,
що хвалить всіх, але не справедливих.
Якби ж то і мені такої долі!
За страдництва його вінець терновий
не шкодував би я корон щасливих…
Переклад 03.01.2014
087
Vorrei voler, Signor, quel ch’io non voglio:
tra ‘l foco e ‘l cor di ghiaccia un vel s’asconde
che ‘l foco ammorza, onde non corrisponde
la penna all’opre, e fa bugiardo ‘l foglio.
I’ t’amo con la lingua, e poi mi doglio
c’amor non giunge al cor; né so ben onde
apra l’uscio alla grazia che s’infonde
nel cor, che scacci ogni spietato orgoglio.
Squarcia ‘l vel tu, Signor, rompi quel muro
che con la suo durezza ne ritarda
il sol della tuo luce, al mondo spenta!
Manda ‘l preditto lume a noi venturo,
alla tuo bella sposa, acciò ch’io arda
il cor senz’alcun dubbio, e te sol senta.
087
Того б я, Боже, хтів, що ще не хочу:
мов крижаний заслін на серці в мене, —
він не пускає Твій вогонь священний,
тому перо моє брехню торочить.
Тебе люблю — та на словах, назовні,
і це болить мені: хотів би вміти
для благодаті отвір відчинити,
позбутися гордині злої вповні.
О, Господи, розбий той мур зухвалий,
що бачить не дає проміння чисте,
яке Ти щедро розсилаєш світу!
Як наречений до своєї пари
прийди і сумнівів зніми завісу,
щоб я Тебе відчув і міг хвалити.
Переклад 06.01.2014.
237
Molto diletta al gusto intero e sano
l’opra della prim’arte, che n’assembra
i volti e gli atti, e con più vive membra,
di cera o terra o pietra un corp’ umano.
Se po’ ‘l tempo ingiurioso, aspro e villano
la rompe o storce o del tutto dismembra,
la beltà che prim’era si rimembra,
e serba a miglior loco il piacer vano.
237
Для доброго смаку — розрада дивна
мистецтво перше, що відображає
обличчя й дії та увічнить має
у воску, ґрунті, камені людину.
Як посягне на нього час брутальний —
псуватиме, ламатиме чи знищить, —
краса, яка була, все ж пам’ять лишить
і ліпше місце дасть утіхам марним.
(перше мистецтво — мається на увазі скульптура)
Переклад 06.01.2014.
278
Chi non vuol delle foglie
non ci venga di maggio.
278
Не злюбив гілок зелених — в травні не приходь до мене.
Переклад 06.01.2014.
(Щось на зразок прислів’я, яке вигадав Мікеланджело).
103
Ogni van chiuso, ogni coperto loco,
quantunche ogni materia circumscrive,
serba la notte, quando il giorno vive,
contro al solar suo luminoso gioco.
E s’ella è vinta pur da fiamma o foco,
da lei dal sol son discacciate e prive
con più vil cosa ancor sue specie dive,
tal c’ogni verme assai ne rompe o poco.
Quel che resta scoperto al sol, che ferve
per mille vari semi e mille piante,
il fier bifolco con l’aratro assale;
ma l’ombra sol a piantar l’uomo serve.
Dunche, le notti più ch’e’ dì son sante,
quanto l’uom più d’ogni altro frutto vale.
103
Все, що заховано, все, що закрито,
всі речі, що матерія обмежить, —
все ніч собі збира, все їй належить,
як день гра променями розмаїто.
І хоч її вогонь перемагає,
її дива втрат зазнають найбільших
від шкідників, за Сонце значно нижчих, —
таких, як комашня, що трохи сяє.
День надає життя живій дрібноті,
що густо розростається на ґрунті,
та потім плугатар їх плугом нищить,
а щоб зачать людину, треба ночі;
як від усіх плодів цінніші — люди,
то, поряд з днями, ночі важливіші.
Переклад 06.01.2014.
247
Caro m’è ‘l sonno, e più l’esser di sasso,
mentre che ‘l danno e la vergogna dura;
non veder, non sentir m’è gran ventura;
però non mi destar, deh, parla basso.
247
Мені до серця сон! Як поміркуєш,
в часи такої скрути і страждання,
щаслива я, що я — нечулий камінь.
Тихіше говори: даремно збудиш!
Переклад 06.01.2014.
(Відома віршована відповідь Мікеланджело від імені його статуї Ночі у Капелі Медичі (Новій Ризниці) церкви Сан-Лоренцо у Флоренції на захоплений віршований заклик Джованні ді Карло Строцці збудити статую, щоб переконатися, що вона жива: «Збуди її, як не віриш, і говоритиме до тебе». Слова Ночі, яка не бажає прокидатися, — мабуть, найбільш популярні поетичні рядки Мікеланджело).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704123
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016
Він підіймається.
Колишній воїн,
герой,
неандерталець вчорашнього дня.
Сьогодні він не повинен вибитися з строю,
він повзе навмання.
Він бачить світло, і на мить думає, це сонце світанку,
та згадує, що це розумний будильник,
і вже десята ранку.
Він бере свій спис,
вдягає шматок хутра на шкірі,
він йде на роботу, він з самого ранку нічого
не гриз.
На хвилинку забувши, що він християнської віри,
він підіймає очі і дивиться на сонце,
і думає, там його Бог,
і там відповідь на питання,
чому він не ходить на полювання,
чому він встає і дивиться крізь маленьке віконце
на жалюгідне місто,
де колись танцювали тигри,
й людину приймали, як рівного їм хижака,
бо їй ставало хисту
вийти і показати, хто вона така.
Або вмерти від подряпини в зубі,
залишившись одним цілим зі світом планети,
повставши у вигляді нащадків,
озер та річок,
не ставлячи собі запитання,
де ти
і хто ти,
а мислячи, як вижити,
і як пережити шок.
Та от колишній могутній волохатий боєць
розплющує очі від хвилинного сну у трамваї,
і бачить, що він - поголений, хирлявий мрець,
і його телефон завиває,
бо щось недовиконав цей чоловік на роботі,
і він киває, його очі нібито й
сірі,
та з них тужливо моляться
звірі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701930
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016
Біль – наче місяця повнота.
Все обмежується колом,
Із якого вийти можна тільки сяєвом,
Але частіше з тіла сочиться кровна пітьма.
Крок за кроком, день за днем
Пронизливі мерехтіння зеленіють
Зі швидкістю весни,
Та її ховає сніг,
А йому доведеться зрадливо довго танути.
Тут житиму, тужитиму,
В обіймах пружної, крихкої води.
В цей час вона зветься спомином,
Сином пам’яті,
Яка ніколи не народжувала живих дітей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701790
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 21.11.2016
«… і такими холодними стали зорі,
що місяць розкраяв гору Венери,
своєю кров’ю попелу розмивши цвинтарі…»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Підслуханий діалог тіней Арістарха і Платона.
Записано в ніч повного місяця в бліндажі «Безнадійний» у жовтні 2014 року.
Арістарх
Місяць – це просто кам’яна куля,
Яку розстрілювали з кулемета
Люди, що очі ховають
За чорну маску ночей.
Платон
Білий лебідь
Летить над озером мрій,
Коли Місяць оповні,
А серце, як флейта,
Повниться музикою
Містерій.
Арістарх
Місяць – це місце для цвинтаря,
Де попелом наших душ
Заповнює кратери
Мойра.
Платон
Евтерпа
Танцює під музику темряви,
Коли світло бліде
Сріблястого Місяця –
Цього оракула одкровень
Падає бризками водоспаду
На спогади,
На тіні минулого.
Арістарх
На тому кладовищі
Місця вистачить всім:
Навіть Ерато –
Співи її недоречні
Цієї години:
Коли оком червоним
Блимає Марс.
Мертве світило
Для мертвих.
Платон
Цей свідок блідий
Буде світити й тоді,
Коли муза остання –
Кліо сумна
Буде співати Республіки гімн:
Свідок блідий
Наших прозрінь.
Арістарх
Калліопу вночі
На розстріл вели
Троє тупих троглодитів,
У руках волохатих
Затискаючи автомати,
Терпсіхору в заручниці
Захопили три сепари
І кинули в темний підвал.
Платон
Білий лебідь
Летить над Елладою,
Мельпомена одна
У Скіфії темній
Лишилась самотня.
Білий лебідь
Прилетів в мої сни,
Білий лебідь…
Арістарх
Я думав це кров
Розмиває цю землю Ахілла
Та Антіопи.
Я помилився: в жилах людей
Замість крові
Попіл з водою Стіксу.
Місяця кров
У серцях людей Ідантура.
Нічого крім попелу
На землі Кіммерії,
Нічого крім попелу.
Платон
А у снах – білий лебідь.
Уранії птах.
Доки панфлейта звучить,
Доки вино в кратері гусне,
Доки кіфара струнами
Ночі тривожить,
Доки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701010
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016
Не знаю, яким чином це виходить, але моє обурення зрадою зрезонувало з подіями у житті Михеїла. Раджу кожному, хто ще не розібрався у своїх стосунках із правдою(а отже, з Христом) - робити це, бо Бог уже не жартує. Романтизм і журба - гарні речі, але вони нічого не збудовують. Вони продукують тільки слину і соплі, а це не на часі в роки війни і злиднів.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Q_WKeVXvcMk[/youtube]
На котлетах щільно сіли мухи -
Імітують дію влади,
Повивертано усі кожухи,
Кажуть, що немає зради.
Та яка ж тут зрада, люди?
Коли ця макулатура -
Не з народу, баракуди -
Діти партноменклатури!
Чому вчилися з дитинства?
Може, совісті й сумлінню?
Ні ж, батьки їх вчили свинству -
Поросяче покоління.
Вони завжди жирні й ситі,
Злодії-чорти з рогами.
Їхня правда - у кориті
Бовтатись разом з ногами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700118
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 12.11.2016
*
а що я відчував тоді?
радість
за все листя яке очікує смерті
за все повітря яке очікує смерті листя
за дерева що приймають своє жовтіння
не як покарання за щось а невідворотність
ніби вони знають що зараз жовтень
за ним іде листопад а далі грудень
ніби вони знають що нічого страшного
якщо вони скинуть листя і заснуть ненадовго
ніби смерть для них то сезонна необхідність
ніби знають що
весна обов'язково станеться
і тоді мені не хотілося думати в чому вони помиляються
або в чому вони мають рацію
мені не хотілось думати що це просто дерева
і вони нічого не знають
як і про те що вони знають щось
набагато більше або набагато менше за нас
дерева які готувалися померти посміхались мені
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699607
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 10.11.2016
Іноді час - це відбитки
На хвилястому дзеркалі
Ти лишаєш Свій слід
Своїм білим пальцем
Ведеш туманні шарфи
Твій піт зливається
З чудернацьким склом
Лінія неочікувано
А бува і кілька разів
Обривається
Ти тиснеш сильніше
Твій білий палець
Рине у холод
Картинка мутує
І лінія - вже не лінія
А тільки-но біла крапочка
Із твого білого пальця.
Жилки змикаються в кільця
Спіралі стають квадратами
Подуй з-поміж губ закушених
Теплó спочатку приховує,
За мить - розкрива головне
І вся кривизна очевидна
Та Ти натискаєш ще раз
Чом би й ні? Рами немає
Нічого нема взагалі.
В розводах на Себе дивишся
Своїми очима вечірніми
Ця зграя недосконалостей
Мов зморшки у віці безглуздому
Вкриває Твоє відображення
Розмазує плямки на щічках,
Ще більше викривлює плесо
Один із сніжинок-зубів
Холодним вогнем перегорнутий.
І згодом до лоскоту хочеться
Задати погром цьому люстру
Чи змінишся як відвернешся?
Чи будеш сміятись з того
Струмковоподібним сміхом?
А втім, якщо час опредметнений
Цим склом і сріблом дешевим.
Чи варто втрачати сили
На те, щоб його займати?
Без нього Ти є в природі
Без нього Ти знаєш яка Ти
Тож я не торкаюся дзеркала
І без перевірки часом
Кладу на плече твоє руку
А іншу – здіймаю до зір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699625
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 10.11.2016
Втома, неначе трясовина
Потопельнику вірний дім
До самого, самого дна
Попід руку з тобою ходім
Попіл, наче лапатий сніг
Безпритульному келих вина
Впаде іншим таким до ніг
Та ходімо, ходім до дна
Дно, неначе лиха сторона
Тягне радо тебе й мене
До самого, самого дна
Там спочинемо, все мине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697130
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Ода березі
,назва від фіга
20.08.2010
жовтень 2010
перша частина
Тепер я розумію,білая березо,
нічого не може бути живіше ,аніж людина,що відчуває співчуття до іншого.
Я існую,сную,коли не співчуваю.
Я прийшов ,стою ,чекаю,чигаю,роблю круги,
Її чекаю,її шукаю ,ту іншу рибоньку мудру ,що дурниці здійснюючи досвід набирає.
Давай ,берізонько білая,з тобою я поговорю.
Сумуєш?Так,як я тебе розумію.
Я надихався веселящого кисню і сміявся від самотності ,як ти,бадьорячого.
Як тебе я розумію. Тут ти стоїш ,амазонко,
І серед тебе й сестер Твоїх, сестер-леді,немає парубочої статі.
Сумуєш ,сумуєш, слів таких поганих як ,,падло,, не полюбляєш.
У кожного ,хто навколо тебе і Паляниці (крамниці)ходить людина ,
у нього свої турботи . Дванадцять грішників засіли в ньому ,
Дзвенять і цокають годинники у них ,тринадцяту годину оберігаючи ,
у них свої турботи, спішать,дванадцять грішників їх кваплять,
А щоб поговорити з тобою: ,,немає часу!,,
Свої турботи . Ти їх слухаєш і долю-судьбу-усадьбу свою втрачаєш.
Вони тебе вбивають ,а ти не заперечуєш,березо,
Ти не заперечуєш енергію і сік свій подарувати ,
Тільки б не вбивали,і не пиляли і не мовчали,
З тобою щоб говорили,березо.
Ах,знав би я ,що за натхнення зглянулося на Сергія,
Коли писав про тебе віршоваріння.
Сумуєш ти ,березо.
Березо,повторююсь,давай я пісню заспіваю тобі .
Стіну собі в свідомості я намалював .
Я- Сайлер .Я -...дванадцять грішників в мені ,
Тринадцятий, негрішний,постукався
Або я до нього дзвонив ,себе, на хрест себе повісивши
Разом з ним колись у мислях і сльозах.
О,чому ж такий жорстокий наш світ?
Співчуття...
у кожного свій шлях...
є борці , але що їм заважає співчувати?гнів?
земля скипає спіраллю піді мною .
булавка пісню свою говорить .
за співчуття ми тобі подаруємо щастя ,але я же не живу ,
я страждаю . стражденно...а співчувати ...так я же може більше можу .
із співчуттям разом як ти ,білая березо ,як ти клене одинокий ,як я же
як я тебе розумію. Я прийшов у цей світ один. Але не хочу іти один .Я одинокий ,самотній і таким лишуся .О,мудрий дубе ,як ти я стою на місці ,як ти ,клене ,я стою на місці ,але усе ж ступити можу крок. (Як твої діти по землі )
О,сонце ,Ра!Що світлим духом тебе обзивають ,сину і божа матір Марія ,
Скажи ,коли її я знайду ,себе любов'ю тебе березо я зцілю
і полечу ...коли її знайду ...
... нічого не може бути дорожчим розуміння того ,що співчуття до іншого робить нас людьми ...
Ми стіну собі збудували у своїй свідомості ,в душі і дусі
Тепер її довбити руками молотом Сергія .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695146
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Am I your keeper оn this Earth? Аm I your “catcher in the rye”?*
Is it my duty to explore your land of permanent despair?
Thanks God you moved and I can breathe… But then beneath the brooding sky
My cat has killed a singing bird and put it neatly on the stair.
And he was looking back at me with his transparent knowing eyes
As though commenting: “This is life, and there is nothing you can do”.
And rushing memory of you broke through deliberate disguise
of all the peacefulness of my enlightened journey without you.
They call it “toxic” nowadays — it’s either friendship or a lie,
Or rather sickness, but to think — who can be healthy in this life?
I know — tomorrow I will call and you will rave, complain, and cry.
I’ll be your keeper once again and stupid “catcher in the rye”.
* "The Catcher in the Rye" — назва твору Дж. Д. Селінджера (1951)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694970
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016