Ми живемо в часи, коли кохання
Втрачає свій зміст, інтим і романтичність.
Вже більшість дарує обійми й цілунки в онлайні
Та забуває про зорі та вічність.
Все більше поетів пишуть про прагму,
Все більше уваги позам для сексу.
Всі глибше і глибше залізти вам прагнуть,
Правда не в душу… й не завжди з "Durex"ом.
Мало вже хто співає романси,
Пише вірші, лізе балконом…
Тепер більш реально оцінюють шанси:
Лайкнули, смайлик, відосик – готово.
Чомусь вже так мало пар на алеях,
І в парку закоханні вже не ночують…
Візьму я смартфон, подивлюсь на «eBay»і,
Може коханням і там вже торгують.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692261
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 02.10.2017
[i]А стрілка уперто по колу біжить –
Секунда, хвилина, година…
Для Всесвіту наше життя – непомічена мить…
Та й я не збагнув, що давно не дитина…
Як швидко все пли́не, паде́ в небуття,
І завтра майбутнє минулим вже стане.
Та більшість із нас «вчорашнє сміття»
Старанно кидає із планів у плани.
Хтось носить колишніх і марні надії,
Щоночі у по́душку сльози вливає.
Когось хибний крок в якійсь там події,
Ще років зо 20 тому, догризає.
Хтось сильно жалкує, щось хоче змінити,
Ночами у Бога вимолює шанси…
Коли ж навчимося ми миті цінити?
Навіщо ми створюєм ці дисонанси?
Ніхто нам не скаже, не знають, так звикли…
І цього ж навчають власних дітей.
Усе це не більше, ніж програних виклик,
Кинутий часу безглуздям людей.
А стрілка і далі не стримує ходу,
Та ми ще далеко, десь там… між роками…
До щастя у нас одна перешкода –
Минуле, охоплене міцно руками.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663708
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 02.10.2017
Усі сховалися за монітори –
Сидять у соцмережах та на сайтах.
І наших віртуальних душ просто́ри
Вимірюються лиш у кілобайтах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572960
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 02.10.2017
Ночь,
Возьми меня в объятья
Ледяным своим захватом.
Прочь
Сойдите все напасти
С уст моих блаженным матом.
Облака,
Обрушьтесь громко
С рук стального небосвода,
И пока
Ваши осколки
Свет души моей восхода
Не убьют,
Не поднимайтесь
В власть покровов мира тьмы.
Все уйдут,
А вы останьтесь,
Поглотив дурные сны,
Что о ней,
О нас, отчасти,
Мне Морфей ночами шлет.
Лед теней,
В его лишь власти,
Пусть мне сердце закует
В гроб
Прозрачного кристалла
С гордой выдержкой замков
Скопов
Тысячи ударов
Самых сильных молотков.
Забирайте
Мои мысли,
Всё, что помню или знаю.
Убивайте
Во мне смысл -
Всё чем был и чем являюсь.
Упаси
Меня от вздоров,
Лжи, измены и обиды.
Унеси
Меня, мой ворон,
В царство древнего Аида.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572673
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 02.10.2017