Чекатиму тебе до гіркоти,
До подиху останнього, до скону.
Нехай позаду води Рубікону
І спалені калинові мости, -
Сплетінням снів мене не відпускай!
Мов у Путивлі я на заборолі.
На тихі води щоб, на ясні зорі
Ти повернувся у веселий край, -
Хай пронесуться мимо стріли, кулі!
Я буду ждати звістки день у день.
І на Ітаці ткати гобелен.
І плакати тихенько, щоб не чули.
12.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655567
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 25.08.2016
Дело к осени. Мы
Через это проходим однажды.
В мир, теряющий смысл,
Отплывает кораблик бумажный.
Я у кромки воды-
Пассажир на корабль безбилетный.
Дождь смывает следы
Этой связи, возможно, последней.
Опускается лист,
Обреченно кружась над водою...
Вот и все. Разошлись.
Мы не встретимся больше с тобою.
Будет медленно век
Перемалывать, чем дорожили,
И опустится стек
На былое, что прежде сложили,
Словно домик из карт,
Лишь колода была шулерская...
Пусть любовный азарт,
Словно карта в воде, уплывает
Тайной вязью дорог,
Не отмеченных картою этой...
...И упавший листок
Уплывает корабликом в Лету.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116082400882
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685649
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 25.08.2016
постійно хочеться втекти
крізь кров венозну автостради
за світ вогнів
за шепіт ринв
за барикади
постійно хочеться втекти...
постійно хочеться втекти
від турбулентного мовчання
беззубих слів
пустих голів
розмов дзюрчання
постійно хочеться втекти...
постійно хочеться втекти
крізь капіляри темних вулиць
за світ мостів
за крик доріг
безпутніх
постійно хочеться втекти...
постійно хочеться зламатись
зотліти повністю і в дим
мені б кохати
мені б знати
і чорт би з ним
постійно хочеться втікати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685169
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016
«Пісня,
Якої я не буду співати
Спить на моїх устах…»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Пісня,
Яку мені заспівати
Вже не судилось,
Бринить між сяйвом галактик,
Звучить шаленством
Оркестру космічного,
Але в нашому потріпаному
Зболеному світі людей –
Світі життя і смерті
Пісня,
Яку я не буду співати,
Яку не судилося просто,
Спить.
Спить на моїх устах,
Спить між сторінками
Ненаписаних книг,
Спить на згарищах селищ,
Де колись жили люди
І гніздились лелеки і горобці,
А нині згарище –
Попіл одягом чорним
Злої жінки війни.
Пісня
Яку годі шукати,
Про яку всі думають,
Що вона мертва
Чи то ненароджена,
Існує в безмежжі Всесвіту
Споконвічно
Тільки не хоче чомусь, не хоче
Завітати бодай ненароком
У світ людей-безумців…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658905
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 19.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2016
Літопис віків
Перегортають з піском
Вітри пустелі.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681991
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Комментарий к произведению
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640173
А солнце, увы, безразлично,
К мольбам муравьечеловеков
И катит себе по привычке
В своей золоченой карете...
К зениту усталые кони
Бредут, через раз спотыкаясь,
А Ра восседает на троне
Не слыша, не внявши, не сжалясь...
Захочет - одарит лучами,
Захочет - порушит все пеплом...
Странны отношенья меж нами -
Меж солнцем и человеком...
***
Да мало ли в мире странностей,
Побольше или поменьше,
Ведь кто-то придумал разности,
Между мужчиной и женщиной...
Ведь кто-то заставил чувствовать,
Влюбляться,смеяться, плакать...
Кипеть, сражаться, безумствовать
В постелях и вне кровати...
Да, многое необьяснимо,
Туманно,покрыто тайной...
А солнце катилось мимо
В карете злачено-янтарной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681915
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Одного разу у моїм житті
це станеться.
Зарано чи... запізно?
Мене ти спалиш
у своєму вірші
як відьму.
....Назбираєш хмизу,
і вихлюпнеш
в багаття
олії і меди моєї віри
.....у тебе....
Гори, знецінене й заплутане безладдя
листів та почуттів!
.......Чи я мовчатиму тоді
......в огні?
Чи, може, тільки зойк
зірветься з вуст моїх
і обірветься,
торкнувшись хвилею
[i]востаннє [/i]
твоїх губ?...
Легкозаймисте плаття
поглине полум"я
десь в третьому рядку
сумного вірша...
.....А вже в шостім я,
крізь дим повстяний,
охоплена бажанням все скоріш скінчити,
тобі назустріч
руки простягну,
и кину чорні ягоди й перлини
до ніг.... -
ні, не на пам"ять,
а лише тому,
що не мої вони –
Не маю права
з собою разом знищити частину
твого......
......А вже в дев"ятім
мені не буде боляче та гірко...
А душа
побачить віадук
над прірвою
й піде
в навіпрозоре й прохолодне небо -
....оголена до нитки
і свята..
.....А в одинадцятім рядку
хтось скаже "досить"!
...І я...
...згорятиму і воскресатиму...
закономірно, бездоганно та велично
поміж рядочків
твого творчого життя...
Така, як є.
Твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681828
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016