Чомусь не пишеться мені...
Не ті слова, не те життя, прожите.
Питаєте чи я живий? Чи ні!?
Так, ще живий, мої нікчемні діти.
Душа наповнена нічим
І серце байдуже гуркоче
Куди поділись мрії всі?
Питайте, але так за очі.
Кінець кінцем вам не чужий
І молодість у тілі свище
Не помираю, хоча ні,
Я помираю попелищем
Ледь ще горить моя свіча
Вогонь тримається за кисень
Усе життя його не мав,
А радше дихав вуглекислим.
Пройдуть дощі, сніги, вітри
І світ пройде собі поволі
Моє життя лише з гравюр
Ось аркуш білий, невимовно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674397
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 22.07.2016
Життя промчало без гучних подій.
Душа рвалася геть – на крилах мрій –
Буденності дурної каруселі.
Тепер ті мрії – радість юних днів –
Все ближче й ближче, як би не хотів,
Підходять до останньої оселі.
Так, вітром гнаний вздовж усіх доріг,
З полів порожніх прилітає сніг —
І до кущів, мов до готелю.
У лісовій лягає гущині
У срібно-фантастичному вбранні
Глибокою, холодною постеллю.
МОВОЮ ОРИГІНАЛУ :
Жизнь пронеслась без явного следа.
Душа рвалась – кто скажет мне куда?
С какой заране избранною целью?
Но все мечты, всё буйство первых дней
С их радостью – всё тише, всё ясней
К последнему подходят новоселью.
Так, заверша беспутный свой побег,
С нагих полей летит колючий снег,
Гонимый ранней, буйною метелью,
И, на лесной остановясь глуши,
Сбирается в серебряной тиши
Глубокой и холодною постелью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669591
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 11.06.2016