Yak Boh: Вибране

Катка

Просто така потреба

І  не  було  прощання  довгим,  сльозоточивим.
Тиша  не  розірвала.  Слово  не  обпекло.
Той,  хто  тримав  за  руку,  завжди  мені  відчинить.
Просто  така  потреба:  знати  моє  тепло.

І  не  плелись  мотузки,  і  не  в’язались  пута.
Пальці  ховали  ніжність  і  відпускали  сни.
Я  відчувала  дотик  і  обирала:  бути.
Просто  така  потреба:  дихати  поруч  з  ним.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601164
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 29.05.2016


Катка

коли виросту

Коли  виросту,  стану  доросла,  буду  точно,  як  баба-яга,
всюди  пхати  свого  я  носа  і  лякати,  хто  не  лягав.

Коли  виросту,  стану  терпляча,  оминатиму  гострі  кути,
наче  справжня  красуня  спляча.  Будуть  принци  до  мене  йти.

Коли  виросту,  стану  хороша,  замість  тисячі  ввічливих  слів
намалюю  я  купу  грошей  і  роздам  їх  усім-усім!

Коли  виросту,  буду  собою,  і  цей  світ  мені  стане  тісний,
я  наплачусь  нарешті  вволю...

 Ні,  не  треба  мені  рости.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603734
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 29.05.2016


Катка

Ти приходиш, а я стара

                                                                                   
                                                                                             Узимку  завжди  страшенно  старієш.
                                                                                                                                                               
                                                                                                                                                                 Туве  Янссон


Ти  приходиш,  а  я  стара.  І  печалі  в  мені  по  вінця.
Хочеш  стерти  мене  –  стирай  (інша  доля  не  личить  жінці).

Ти  приходиш,  а  вже  зима.  Де  не  глянь  –  крижана  пустеля.
Якщо  треба  –  мене  зламай.  І  лягай  у  мою  постелю.

Не  інакше  –  усе  обман.  Чорний  смуток  і  чорна  смуга.
Ти  приходиш,  а  я  одна.  Чуєш  біль  у  мені?  По-слу-хай…

Та  обірване  не  зшивай.  Я  не  хочу,  щоб  стало  легко.

Ти  приходиш,  а  я  жива.

До  весни  далеко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604978
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 29.05.2016


Катка

Катка

Катка  сьогодні  ночує  саменька  в  ліжку,
бачить  хороші  сни,  обіймає  ковдру.
В  Катки  іще  нескоро  ростимуть  ріжки
(навіть  якщо  не  вірить  вона  нікому).

Вранці  сховає  всю  втому  під  макіяжем,
вдягне  усмішку,  гарне  якесь  ганчір’я.
Піде  шукати  музи  собі  і  вражень.
Знайде  якогось  дурня  (ну,  чудо  в  пір’ї!).  

Буде  його  берегти  як  зіницю  ока.
Буде  його,  як  скарб,  у  собі  носити.
В  янгола  з  тою  Каткою  лиш  морока:
серце  її  не  серце  –  діряве  сито.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603252
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 29.05.2016


Катка

крайня точка

Бо  крайня  точка  –    ще  не  межа,  як  світ  до  краплі  тебе  не  випив.
І  світло  входить  у  тінь  вужа:  поворухнувся  –  і  з  неї  випав.

А  той,  хто  прагне  твого  плеча,  тобі  ніколи  про  це  не  плаче.
І  хто  з  нас  першим  усе  почав?  І  хто  з  нас  виграв  тепер,  юначе?
 
Я  кожне  слово  зірву  на  крик  (бо  тиша  точно  тебе  погубить).
Ти  в  пух  і  порох  мене  зітри.  У  тебе  добре  виходить,  любий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616497
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 29.05.2016


Катка

24

Бо  двадцять  чотири  –  ніякий  тобі  не  термін.
Ще  можна  писати  листи  й  чудотворцю  слати.
Просити  прощення  за  те,  що  сумна  і  зла  ти
(а  надто,  як  зорі  невидимі  через  терни).

Бо  двадцять  чотири  –  пора  для  серйозних  рішень:
розплющити  очі  і  вимкнути  клятий  телик,
ділити  із  кимось  дорогу,  книжки,  нутеллу;
і  день  зустрічати  новим  кострубатим  віршем.

У  двадцять  чотири  я  вірю,  що  жити  –  просто,
що  сльози  лікують,  а  слово  буває  зайвим.
Що  Бог  мене  любить,  не  тільки  якщо  навзаєм.
А  щастя  –  як  свято.  Приходить  опісля  посту.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628408
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 29.05.2016


Катка

question

Коли  тінь  твою  сонце  випече,
і  загасне  останній  дотик,
це  не  правда,  що  треба  вибачень,
я  іще  пам`ятаю,  хто  ти.

Ким  завгодно,  лише  не  квитами
(є  слова,  що  усе  загоять).
То  нічого,  що  ти  невидимий,
я  ж  тепер  не  згадаю,  хто  я.

Залікуй  мої  сни  обіймами,
перейди  всі  мої  кордони.
Це  не  пастка.  Ніхто  не  впійманий.

Тільки  хто  ми,  коханий,  хто  ми?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659776
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 29.05.2016


Катка

С о н ц е

Сонце,  зійди  в  мені  лагідним  теплим  світлом.
я  заблукала,  а  значить  –  зовусь  пітьма.
Той,  хто  мене  не  хотів,  –  той  пішов,  ти  свідок.
Той,  хто  ніколи  не  бачив  мене,  –  піймав.

Сонце,  зрости  в  мені  тихим-претихим  словом,
ніжність  моя  ще  не  вийшла  із  берегів.
Там,  де  нікого  немає,  –  нам  буде  сховок.  
Поворожи  мені,  сонце,  на  ворогів,

бо  як  обірветься  тиша,  це  стане  зайвим.
Виболи,  випали,  випечи  –  всю  мене.

Сонце,  зійди  в  мені  лагідним  теплим  сяйвом.
І  хай  у  світі  минає  все,  а  ми  не…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664461
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 29.05.2016