Поки снігом згинає віти
Та морозам немає меж,
Розкажи-но мені про квітень,
І про березень можна теж.
І про синє скажи, зелене,
Що рідкою бува вода,
І про те, що є час для мене,
Що тобі його не шкода.
І тоді я, мабуть, воскресну,
І забуду, що є чуже,
Розкажи-но мені про весну,
Від зими я втомився вже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708301
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2016
Обірвалося щось в мені!..
Стало просто все й зрозуміло...
Що трималось на "так" чи "ні",
Стліло попелом, відгоріло!
Вже немає тепер питань,
Усе вирішено і ясно!
Серце, плакати перестань,
Зупинятися - передчасно!
За вікном зацвіте бузок...
Ти мене не тривожиш більше!
До душі знову зроблять крок
Про кохання, слова і вірші.
Літо сонячне відгорить,
І зеленими споришами
Побіжу у щасливу мить -
Заспіває душа віршами...
В жовту осінь я увійду
Журавлиним ключем впівнеба!..
Пізнє яблуко у саду
Нагадає мені про тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685226
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Мене вітер у полі питав,
Хто я з роду, й з якого я краю?
І за, що я землю свою,
Так люблю, що межі вже немає.
А я тихо йому розказала,
Про калину у білому цвіті.
І про те як я довго чекала,
Ту весну щоб кохання зустріти.
І як очі дитячі горіли,
Коли ноги у росах вмивала.
Потім осінь прийшла жовтолиста,
Й журавлів в небесах проводжала.
І лани ніби золотом вкриті,
Все на обрії синього неба,
Пахло хлібом в батьківському домі,
Щастя більшого навіть не треба.
І прозора, цілюща вода,
Там де гори торкаються неба.
Босоніж по знайомих стежках,
Я ітиму завжди до тебе.
Українська душа то народ,
І пісні, що дзвенять тихим щемом,
Мова рідна яку солов'ї,
Десь щебечуть високо у небі.
Я люблю свою землю святу!
І не кожен мене розуміє.
Але в грудях моїх тихо б'ється,
Українська частинка душі.
Цілу ніч вітер слухав мене,
І захоплено очі горіли,
І тихенько сказав він мені,
Що мелодія в серці бриніла.
Він сказав, що залишиться тут,
Щоб зустріти червону калину,
Вмити ноги в ранковій росі.
В його серці тепер- Україна...
НАДІЯ КИШЕНЯ 22.08.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685205
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016
Мені тепер байдуже, чуєш, вже байдуже все!
В душі, як в безкрайому полі, пронизливий вітер
Всі спогади за горизонт назавжди віднесе -
Туди, де у квітах сховалося сонячне літо...
Мені вже не холодно, чуєш, бо гріє весна!
Душі монохром розфарбує вона веселково,
І пісня пташина сонатово в серці луна,
І місяць дарує на щастячко жовту підкову...
Позаду лишилась колюча холодна зима,
Що шпичкою криги у серце гаряче шпигнула.
Мені тепер байдуже, бо вже нічого нема...
Жалі запакую в конверт, адресую: "В минуле"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667780
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.07.2016
Як сталось так, що чверть століття
Покірно ми приймаєм зло?
І справжнє «генетичне сміття»
Нас на заклання привело?
Філософи, поети, вчені,
Втовкмачте ж, щоби зрозумів,
Як пінчуки, ренати, бені…
Зробили з нас сліпих рабів?
Як допускали керувати
Нікчемних льонь, бездарних віть?
Тепер прийшли часи розплати –
Хто ж винний все – таки? Скажіть!
«Заокеанська мавпа» винна?
А мо’ «кремлівський хитрий гном»?
Нам вбили це в мізки, Вкраїно!
Нам всім гуртом пора в дурдом.
Це ж знає кожен пересічний,
Тим нагадаю, хто забув:
Потенціал економічний
Наш в цілім світі восьмим був,
Коли нам з неба воля впала!
Відрахував чверть віку час -
Нас владна банда обікрала –
Позаду - лише Гондурас!
Хтось збоку гляне - смішно з дивних…
Чи пройде ж цей державний сказ –
Шукати десь далеко винних,
Хоч винні й зараз серед нас?!!!
На вбивствах зрощують "героїв".
Війна для них то –«мать родна».
Звели братів в страшнім двобої,
Щоб не відкрилася вина.
І… чверть століття! Чверть століття
Ми за добро тримаєм зло,
А владне ПОЛІТИЧНЕ СМІТТЯ
Нас до провалля привело!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513507
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 22.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2016
(Справжнім жінкам присвячується)
Безсмертні християнські ідеали –
Любов свята у вірі і надії.
Жіночий ідеал вони нам дали –
Пречистої і скромної Марії.
Своє життя прожила у любові,
Для Господа невинність зберегла.
Різдва Христового миттєвості чудові
В смиренній радості вона пережила.
Минали дні, роки текли рікою,
І на хресті Ісуса розіп’яли.
Не знало серце матері спокою,
Струмками сльози по щоках стікали.
А потім знову радості хвилини –
Смерть смертю в воскресінні подолав.
Діждалася вона й своєї днини –
В Небесне Царство Бог її забрав.
Пречиста Діва ідеалом стала –
З тих пір невинність пильно берегли.
За діток мати не одна благала –
Молитви багатьом допомогли.
Вона - це бездоганна жінка-мати,
Яка шанує Бога й чоловіка.
Бо здатна віру і турботу поєднати,
Та вірність берегти до скону віку.
З її ікон любові світло сяє –
Цей образ сам Господь благословив.
Своєю скромністю й смиренністю вражає
Цей ідеал, що Бог для нас створив…
© S.Nemo
10.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665100
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 13.06.2016
Останні непрочитані листи...
Тебе їх прочитати не примушу!
Зачинених конвертиків хрести -
Як двері, що зачинені у душу...
І щось мене давним-давно гризе:
- Ну, видали ту кляту електронку,
Скінчилося, забулося вже все!..
В народі кажуть: рветься там, де тонко.
Та вкотре перечитую все знов -
Прості листи, нічим не особливі,
Нема там слів "кохання" чи "любов",
Там всі слова грайливо-неважливі...
І колються, немов стерня в жнива,
Несправджені бажання їжачками,
Бо мною не написані слова
Ти вже не прочитаєш між рядками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671983
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Коли довгий час п'єш, то алкоголь викликає звикання, коли довгий час не спиш, то приходить безсоння. А іноді – просто боїшся заснути, бо в мозок в'їлась думка, що, коли заснеш, то вже не прокинешся. Розум вимагає – Спати! А не спиться… Коли не спиться, то завжди, чомусь, думається… Думки, мов мурахи, лоскочуть мозок. Те кляте свербіння зводить з розуму, а сон все не йде…
Іноді мені закидають людиноненависництво. Хоча, насправді зовсім мало людей, яких я щиро ненавиджу. Мабуть, що й зовсім немає таких. Я люблю близьких мені людей, до інших мені просто все одно.
Ах-ах! Він таки людиноненависник! Прихований, латентний людиноненависник!
Зовсім ні. Хоча… хто ж мені повірить? Ну, хіба що, хтось захоче побачити в мені щось хороше. Бо, кажуть, що в кожній людині є щось хороше. Мабуть… Он, Адольф Алоїзович непогано малював, онопрієнку римував, кажуть, пристойно, а Чикатило, так той і, взагалі, відмінним сім'янином був, сина любив. Жаль, виконавець вироку не помітив у ньому хорошого, а то, дивись, тупа дев'ятиміліметрова куля, випущена з пістолета Макарова, не проломила б йому потиличну кістку, не продрилювала б мозок та не вилетіла б через рваний отвір у лобі, прихопивши по дорозі кісткові крихти, сіру мозкову речовину, перемішану з кров'ю у сіро-вишневі драглі.
Капець, яке довге речення, із стількома розділовими знаками, ще й неправильно розставленими, напевне. Але людина думає не реченнями, а образами і роз ділові знаки немають для думки ніякого значення.
Цікаво, їхні жертви, ну, ось цих – Онопрієнка, Чикатила, намагались розгледіти в них щось хороше?
Старий «бородатий» анекдот: «Що робити, коли вас гвалтують? Розслабитись і отримати максимум задоволення». Цікаво, автор (бо хтось же-таки їх придумує) пробував?
Я тварин люблю. Завжди любив. І тому найбільшим своїм гріхом вважаю те, що приймав участь у вбивстві собаки. В дитинстві ще. Група підліткав забила ногами старого приблудного пса. І я серед них. Всередині все протестувало, а я… Слабак… Щоб не стати слабаком в очах однолітків, став слабаком у своїх очах… На все життя. Тоді я тішив себе тим, що і копнув-то всього два рази (чи три?). Він так подивився на мене… Тужливо… Великі карі собачі очі. Мабуть, таким поглядом дивися Цезар на Брута. Але мені здається, що то мені в душу заглянув Бог. Іноді мені сняться ці очі і я не хочу, щоб вони снились. Де психологи? Де в біса психологи?! Вони все вміють пояснити.
Ах-ах! Його часто били в дитинстві. Ах-ах! Дитяча психіка, формування особистості… Закладення жорстокості, невмотивованої агресії, купа комплексів… До біса психологів! В дупу всіх психологів, психоаналітиків і психотерапевтів!
Я не став знущатися над слабшими та тваринами, не…
В мене свій кодекс честі, своя мораль, своя етика, своє тлумачення добра і зла, «білого», «чорного» та «сірого». В моїй моральності хвойда може бути чистішою за всіх святенників разом узятих, бо хто визначив межі добра і зла, гріха та праведності? Хто витлумачив поняття «нормальності»? По кому міряв, визначаючи? По собі?
І я міряю по собі… Тому й люблю тих, хто близький мені, а до інших – все одно…
І ще я люблю тварин…
Лише великі карі собачі очі… Аби не снились…
Р.S. І ще… Ми всі помремо…
P.P.S. Це був жарт. Тобто, так, таки помремо, але...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670926
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016
Нехай жаліють ті, хто легко відпускав,
Хто відвертався мовчки, як мене боліло,
Я не жалкую більше і не держу зла,
Та лиш тепер мене вже не тримайте.
Хай мучить совість тих, хто обіцяв,
Слова на вітрі бачила не раз я,
Хто з посмішкою легко теж брехав,
Та лиш тепер мені не обіцяйте.
Нехай нудьгує той, хто мною зневажав,
Коли дороги наші розходились,
Переболіло все і ожила душа,
Та лиш тепер назад не повертайтесь.
Хай буде сумно тим, хто ображав,
Ніяковіє той, хто черство насміхався,
Я все пробачила і не дивлюсь назад,
Та лиш тепер душі моєї не торкайтесь!
Лю…
08.06.016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671014
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
- Стояти! І звідки Ви їдете, пане?
- Та так... До сім'ї їду... Маю гостей...
- Так звідки ж Ви?
- З Бучача...
- Може, до храму?
- Та я ж не священник!
(Те ля кум па се)
- Василю, та може пропустиш бідаку?
Сім'я вже готова, мене ще нема!
А там будуть матір і матір, і тато,
І тато, і шваґер, і ше...
(Бра то ва)
- Я ж митник... Та як можу я пропустити,
Як раптом у тебе вино й ковбаса?
- А що тут не так?
- Я теж хочу жити!
Без свята життя - це вже мертва краса!
- Та добре, покажу...
- Злізай-но, Іване...
- Так от: сир, вино, пиво є, ковбаса,
Картопля, яєць кілька...
- Тут що?
- Тут камінь...
- Навіщо?
- А раптом злетить ця краса
І впаде із воза, а миші надкусять?
- Ну так, я погоджусь... Гаразд! Загортай!
Я їду з тобою!
- Ти дурень чи мусиш?
- Я хочу, Іване! Ріж вітер! Злітай!
Поїхали... Віз летів через криницю,
Та так, що Івана підбив журавель :D
Спинились... Він вдома... Із вікон світлиці
Уже визирають десятки гостей...
Василь та Іван поскидалися з воза
І впали на землю, а Йван аж зомлів...
Отямився - зляканий... Кликнули ксьондза,
А жінка говорить:
- Чого так зіпрів?
І добре, що Митника взяв із собою!
Якраз нам його - свято наше буде!
- Чого?
- День Народження в нього! За мною!
Зайшли всі до хати...
(Те ля кум ве де)
Таким чином, весело празник скінчився,
І згодом Тернопіль-село лягло... Сон...
***
Яскравий же сон мені вчора приснився!
Хоча... На подвір'ї горить ще вогонь...
03.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657004
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 08.06.2016
І навіть як минуть сто літ і зим,
Відрівноденять осені і весни –
Я назавжди залишусь молодим,
Душею у вірша́х своїх воскресну,
В яких прожив я не один роман,
Зігравши роль описаних героїв.
Як згусне і розсіється туман –
Я назавжди залишуся собою
І буду там, де треба кілька слів
Зв’язати у мереживо історій
Юрбою галасливих голосів
Впізнаваних у кожному акторів.
Я назавжди залишусь там, де дощ
З облич зухвало вимиває грими,
А вітер із нічних порожніх площ
Збирає і складає в пазли рими.
І там, де світ замріяних мовчань,
Де пафосні слова бувають зайві –
Я світлом переллюся в іншу грань
І назавжди залишуся у сяйві,
Де усмішка встає в куточках губ,
Коли смішинка з язика потрапить
На гусяче перо й чорнильний куб…
А поки що є місце для трьох крапок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579393
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 04.06.2016
Минуле виринає із пітьми,
Несе мені картинки ностальгійні
Про те, як ми колись були дітьми
І нас будили у бабусі півні.
І мама з татком там були живі,
І так було нам затишно, спокійно.
В екологічно чистій там траві
Купалися у росах... А про війни
Від сивих ветеранів чули лиш,
Війна була далека, ефімерна...
Сьогодні від новин з війни болиш,
Прийшла у Край зі сходу клята скверна...
Із шафи я минуле дістаю,
Пірнаю як у мамину перину.
Колись також жили не у Раю
Та сприйняття все ж інші у дитини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670197
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2016
Начать бы всё мне с белого листа.
Да где же есть он, лист такой один.
Ещё осталась вроде долго так до ста,
Но неожиданно так мало до седин.
А сколько нужно важного успеть,
Но почему-то вот не хочется спешить.
В пороховницах ещё вроде порох есть,
Его бы лишь немного подсушить.
И много слов, но больше ни о чём,
А впрочем, как и время, и года.
Но я бодрюсь – да ничего, переживём,
Оставив на потом всё, как всегда.
Ошибок домик карточный стоит,
Но карт всё больше, может он упасть.
И вроде бы в игре всегда был чист,
Да не на ту поставил видно масть.
…Начать бы всё мне с белого листа.
Попробовать всё заново, опять.
Да выйдет ли стереть всё дочиста,
И без ошибок вновь переписать?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669387
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 04.06.2016
Я нікого не звинувачую -
Ні себе, ні, тим більше, Вас.
Просто долею не призначено.
Просто вимір не той і час,
На ромашках не тих гадалося,
Говорились не ті слова...
От тому-то, мабуть, не склалися
"Одинички " в жадане "два"...
Я вважатиму Вас удачею
(хоча й кіт на душі шкребе)...
Я нікого не звинувачую...
Може трішечки...і себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668940
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 30.05.2016
[img]http://anywalls.com/pic/201404/640x480/anywalls.com-75891.jpg[/img]
[i]Лесі Г.[/i]
Дівчино із волоссям, як жито вигріте,
Очі твої – глибини, пірнеш – і все!..
Стільки краси в тобі, що нараз не звидіти,
Хвиля підхопить тіло і понесе.
Але чому стриножене серце втомою,
Смуток захмарив світле твоє чоло?
Знаю, нелегко крапку зробити комою,
Шибку промерзлу вибавити теплом…
Знаю, життя – не мед, і не всім однаково
Вділить воно фортуни і талану…
Але скажи мені: ну, хіба не знаково
Те, що в собі плекаєш живу весну?
Те, що вона ще чиста й така неторкана,
Цвіт її пишний чо́біт не толочив.
Грає роса на сонці, бринить пацьорками!
Серце твоє, мов скринька, що повна див!
Світла твого не випити, чуєш, Янголе?
Сумнів тебе пригнічує, знай, дарма:
Там, де штукарство, світ обростає рангами,
Там, де талант – там місця борні нема.
Благо велике – бути комусь потрібною
В миті важливі, в радощах і в журбі.
Знаєш, найбільше важить лишатись вірною
Са́ме собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668088
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 26.05.2016
Не хвилюйся за мене - я просто виплакую зиму,
Це дощами виходить із рани пекучої сіль.
Я ще трішки поплачу - і сонце у грудях нестиму,
Заспіваю веснянку, щоб став у танок березіль...
Ще хвилинку, будь ласка...я хочу побути слабкою,
Пригорнутись до неба і душу у нім віднайти...
І я знову зречуся престолу у Храмі Покою...
І я знов відбудую попалені вкотре мости...
Це весна, розумієш, - весна всі сніги розтопила,
Журавлями лоскоче ще сонний і зморений світ...
Щось свербить на спині - то мої прорізаються крила...
Щось тривожить мене... Мабуть, просто вже час у політ...
Не хвилюйся за мене - я сни непобачені плачу.
Ще хвилинку, будь ласка, - я знову себе віднайду...
Розумієш, весна - це час прощі, спокут і пробачень...
Дай хвилинку мені у моїм Гетсиманськім саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657814
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 22.05.2016
Зачем мне дом в котором нет тебя?
Где нету запаха твоих духов
Где просыпаюсь я всегда одна
Й не слышу стук твоих шагов!
Зачем мне город , если нет тебя ?
Эти пустые улицы полны людей
Кто не любил , тот не поймёт меня
Как хочется бежать скорей
Сквозь годы, города и страны
Чтоб только глаз любимых видеть блеск
И как парой бывает странно
Когда вдвоём легко ломают стены в треск
И не поймут что деньги не нужны
За них любовь не купишь человека
Лишь только б ты не отпускал руки
И верил что любовь у нас навеки !
Уляна Квітка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667313
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 22.05.2016
Я до чаю додам теплий відзвук імбирної ноти
І корицевий шлейф, ніби сонячний промінь, густий...
Щось приваблює погляд у гладі люстерка напроти...
Тінь якась невиразна...та я майже впевнена - ти...
Не відводжу очей, бо боюся укотре згубити
Павутинку тонку, що тебе у мій сон приведе...
А за вікнами вечір, п'янким абрикоссям налитий,
Із зірницею вдвох витанцьовують свій па-де-де...
Попід стелею сплять врівноважені штучні світила,
І годинник стіка, як з полотнища пензля Далі,
Чай схолонув давно, а мені відірватись несила
Від химерної точки на сріблом покритому склі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666604
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 19.05.2016
мов шовк легкий…:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660991
ах! вітерець-пустун
волоссям грався
мурахи ніжній шкірі дарував
мов шовк легкий
до персів доторкався
мить шаленіла
подих пив кришталь
і полетів
залишивши дарунок
чуттів легких
мов океанський бриз
і присмак - невагомий поцілунок
очей блакить усміхнених твоїх
\\\\\
Ах этот ветер
наглый хулиган
проник....
мне под одежду...
дразнит губы...
А я то знаю...
это всё обман!!!
зигзаг стихии...
завтра всё забудет...
И снова я...
остануся одна...
без страстного...
желанного... стремленья...
споить меня...
страстями ...
без вина...
и полюбить...
до..
ум0-
помрачЕнья.
.......................................
Не плачь дефчёнка
Я уже учусь...
как ветер быть...
дарить
свою беспечность...
Ласкать без спроса...
сказочную грудь...
И...
превращать...
мгновенья... эти...
в вечность
......................................................
Я был как ветер...
наглый хулиган...
срывал одежды...
жалил тебя в губы...
Мы оба знали...
это не роман...
зигзаг стихиии...
завтра всё забудем....
Сегодня я один...
и ты одна...
но в сердце тлеет...
тайное стремленье...
споить друг друга...
страстью...
без вина...
и насладить...
до ум0-
помрачЕнья...
Ты верь дефчёнка...
Я ещё вернусь....
как ветер...
подарю свою беспечность....
без спроса обнажая твою грудь...
Я повторю...
мгновений наших...
вечность.
ID: 660991
Рубрика: Стихи, Лирика любви
дата поступления: 20.04.2016 23:50:37
© дата последних исправлений: 20.04.2016 23:50:37
автор: *Svetlaya*
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661019
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 18.05.2016
Матусю, пробач, що не встигла сказати
Слова, котрі ждуть все життя матері,
Я їх готувала для тебе на свято,
Та тільки Всевишній тебе не вберіг.
Матусю, голубко моя сизокрила,
Ти вчила й буденне життя цінувать,
В тобі сиву мудрість давно я відкрила,
І це не красиві дочірні слова.
Матусю, пробач, що кажу тобі пізно,
Раніш не встигала: робота, сім’я…
Ти шити, в’язати, пекти вміла, звісно,
Усе переймала у тебе і я.
Матусю, я знаю, ти добра й терпляча,
Шкода, що так швидко пробігло життя…
Пробач за мої забаганки, юначі,
Й за те, що була нерадивим дитям.
Матусю, пробач за недоспані ночі,
За всі негаразди й густу сивину,
За зморшки, що впали узором під очі,
За те, що мою пробачала вину.
Матусю, пробач за ту довгу розлуку*,
Котра завітала так рано до нас,
Я теж материнські смакую вже муки,
Та тільки назад не вертається час.
Матусю, я знаю, що ти милосердна,
Що чуєш дочірні слова каяття –
Картина у нашім краю невесела:
Онуки твої ризикують життям.
І влада загралася в гру небезпечну,
Де віра жила, поросли будяки,
Добром не закінчиться це, безперечно,
Бо внуки і діти, і ми бідняки.
Матусю, ти ближче у небі до Бога,
Йому нашу Правду у вуха внеси,
За долю країни б’ємо ми тривогу,
Здійснити суд Божий Його попроси.
Спасибі тобі за окрилену мрію,
Мені подароване в муках життя,
Завдячую тим я тобі, що умію
Добірне зерно відділить від сміття.
Матусю, пробач… і спасибі, рідненька…
16.05.2016.
*Я поїхала з дому вчитися у 15років.
16.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666455
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 18.05.2016