Бджілка дуже натрудилась,
Облітала усі квіти,
Аж до вулика спізнилась,
Крильця стали вже тремтіти.
Прилягла в саду поспати
На ромашкових подушках,
Довелося ночувати
У білесеньких пелюстках.
Небо супилось хмарками,
Навіть вже збирався дощик,
Бджілка стомлена без мами
Вже пірнула в сон солодкий.
“Хоч би бджілку не збудити,”-
Шепотіли тихо зорі,
Бджілку листячком прикрили
Ельфи різнокольорові.
Бджілці снились луки чисті,
Саду ніжний аромат
І метелики барвисті,
І чарівний сміх малят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669461
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
А Вас боліло, як втрачалася надія,
Коли до мрії зупинялися іти?
Бо навкруги вертілись буревії,
І Вам хотілось лиш ковток води.
У Вас у тишині ховалась мрія?
Коли на волю відпускали Ви її,
Коли під серцем завмирала сила,
У Вас тремтіло щось холодне у душі?
А Ви кричали, як вмирала віра?
А Ваші руки опускались до землі?
Коли хотілося напитись зілля,
У розпачі, не знали куди йти?
Напевно так, у кожного боліло,
І кожен з нас не раз вже помирав,
Та Ангела крило нас рятувало,
І знову силу нову Бог давав.
Лю…
31.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669475
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Дождь, тучи в небе, ветер,
Холодная погода
И с мыслями о лете
Идем в толпе народа
По тротуарам мокрым,
Зонты над головами.
По сторонам не смотрим
И тех, кто рядом с нами,
Почти не замечаем.
Спешим - дела, работа -
Толкнут, в ответ, толкаем,
Ворча сердито что-то.
Две кошки, под навесом
Большого магазина,
Глазеют, с интересом,
На странную картину,
Как лихо, с громким визгом,
Машины проезжают,
Воды холодной брызги,
Из-под колес, взлетают.
Гонимый ветром, мчится,
По мостовой широкой,
Зонт, сломанные спицы,
Бедняга одинокий.
Как люди, торопливо,
Сквозь дождь и непогоду,
Смешно и суетливо,
Бегут по переходу.
Под мокрою одеждой
Прохожим неуютно,
Но шумно, как и прежде,
Все также многолюдно.
Дождь продолжает литься
И кошкам непонятно,
Зачем так суетиться,
Когда тепло, приятно
И сухо под навесом.
Не нужно напрягаться,
А можно, с интересом,
Сидеть и улыбаться,
На улицу глазея,
И жизнью наслаждаться,
Как будто бы в музее.
Не страшен кошкам ветер,
Они не унывают.
Пусть, с мыслями о лете,
Прохожие шагают.
Пусть дождь, все время льется
И непогода злится,
И зонт пускай,несется,
Со сломанною спицей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669287
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
І
Дачі огородні
поливає дощ.
Ми іногородні –
хоч або не хоч.
І на суходолі,
наче на війні,
і немає волі
вольної мені.
Я не розумію.
як у ці роки
бути за Росію?
А були віки.
І вояжували,
а раділи мало.
Слава – не хула.
Та пора настала.
Полум' я Джамали –
Рашії зола.
ІІ
Ой піду до лісу,
у свої луги.
Як лунає пісня –
ми не вороги.
Подивися, люде!
Може наяву
весело не буде.
Але я живу.
Не цурайтесь, діти,
може уві сні
я побачу квіти.
Хай і не мені,
та на переломі
ветхості років
буде, як нікому
так, як я хотів.
Є у мене двері
у мої поля,
і не на папері –
пісня солов'я.
ІІІ
Ой чиї то квіти
поливали діти
біля паркана?
Ой, чия вина,
що на тому світі
істина одна?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669269
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
У кожного поета в житті існує жінка,
Яка обвиває його серце кучерявою лозою.
Їй присвячена кожна віршована сторінка,
Що йде з душі,вбитої чорно-коханою стрілою.
У кожного митця,розстроєна любовная струна,
Яка бринить у розумі,бо згадуєш оту єдину жінку.
До тріску в грудях натягнута думками тятива
ЇЇ одну віршем ковтаєш - ніби лігумінку.
У кожного було багато пристрастей,псевдокохань
Якісь тривалі,якісь легенькі як пір'їнка.
Скількись здійсненних і нездійсненних бажань.
Але у серці завжди живе одна,єдина жінка.
С.Кучерявий
25.05.16
19-07
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668303
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 30.05.2016
Сидиш під монітором в тихій хаті,
Залежний, на всю голову, картяр.
Без дотику, смаку і ароматів,
І досі незнайомого, життя.
Тобі дарують диво, той айфон.
І ти вилазиш з крісел і диванів
Та то – вже запізнілі намагання,
Бо вже смаки життя – не комільфо.
Тепер ти ходячи сидиш в мережі,
Хоч поглядом, бодай, по сторонах,
Тебе, нарешті, інша стать збентежить,
Але безсила навіть і вона.
Ти виконав команду «стережись»,
І ти вчинив, як, мабуть, і належить,
За крок від серця канув у мережу,
Завис за клік від власної душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669283
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
Яка красива вона без мене,
Яка щаслива, яка.. Яка...
Живе спокійно вона, й проблеми
Старі і дикії забува.
Все ті ж парфуми, що зводять розум
Все ж та усмішка, і доброта.
Поговорити б із нею трішки,
Але зі мною тепер не та.
А я дивлюся на неї знову,
Куди іде, на які шляхи.
І як же жити, скажіть хто-небудь
Коли зі мною не ти , не ти.
І як без мене вона? Ох, як же?
Чому не плаче, а п*є вино.
Чому не вдома сидить у спальні,
А поспішає тепер в кіно.
А я і тінню для неї став би,
Вогнем у темряві, щастям в сні.
Лише б вона повела з собою,
Лише б не кинула тут, на дні.
Вона красива, а я? А що я?
Яким був з нею, не буду більш.
Моя красуня, моя лілея
Мій неповторний єдиний вірш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664883
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Тихо прийду я, щоб знову і знову
Серцем своїм прихилитись до вас,
Хочу, щоб вірили кожному слову
Й кожному подиху, що без прикрас.
Бачити хочу, як ріки скресають,
Як потопають у цвіті сади,
Щоб у любові, яка не згасає,
Там заворожено знов походить.
Пісню почути, закутану в ноти
І заколисану пам"ять збудить
Вашу й свою. І, коли ви не проти,
Без перестанку про це говорить.
Вірити хочу я в росяні ранки,
В сонце, що сходить, у вітер, що спить.
Болем душі непокірної бранки -
Прямо до вашого серця... На мить...
Я повернуся... У щирій любові,
Переспіваю забуті пісні,
Хай на папері застигне у слові
Все, що колись переснилось мені...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663266
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Я це почав бо я не можу так
Це все не правитимете за правду
І цей упорядкований бардак
Твоя й моя це наша спільна справа
Ти сам собі лаштуєш похоронки
Гібридний мир наковзана війна
Не в змозі – то коли вже дуже тонко
Та і комусь же ж треба починать
Тоді вже травень стане і за серпень
А покидькам не стане досхочу
Ти хочеш жити ти мовчиш і терпиш
Я жити хочу ось і не мовчу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664869
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016