[b][i]Зимове мрево. Холодно. Стоять
Оголені й обвітрені дерева.
Хай спить земна вчорашня благодать -
Мені б туди,
де тиша кришталева.
Мені б туди, де сосни небо п’ють,
Де місяць стежку вказує до хати,
Де хочеться про всіх і все забуть,
Де сам –
та не самотністю обнятий.
І з янголом поезію читать,
У сутінках тепло відчуть у серці.
В самотності з собою помовчать -
Знайти себе
у справжності відвертій...
[/i][color="#1608d1"][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822981
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 18.03.2019
Опало листя. Холодно. Стоять
Оголені й обвітрені дерева.
І п'є земля барвисту благодать,
Що вчора золотила обрій неба.
А небо плаче, як горить земля,
Про щось шепоче листя в круговерті.
В цей час печалі в пісні журавля
Знайшла
себе я
в справжності
відвертій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756725
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 15.12.2017
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889
[i]продовження[/i]
Ця спрагла ніч… і я в ній полонянка.
Уповні місяць в темряві спливає
В мої обійми. Мій він до світанку,
І до останку – далі нас немає.
Пробачте, зорі, ви ж бо ворожили
Його собі холодними ночами.
Я лиш торкнулась ночі, мов ожини,
Жагою вуст під тихими дощами.
В його обійми пригорнусь, розтану,
Й до краплі вип'ю… Завтра чи настане?
Цілуй мене - як вперше, як востаннє!
Кохай мене - допоки серце п'яне!
Допоки небокрай іще світає,
Моїх бажань - міжзоряна безодня.
Кохай же, місяцю... Хай не згасає
Твоє проміння у моїх долонях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760712
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 15.12.2017
Осінь тамує в душі моїй справжню відвертість,
Мрякою сивих дощів умиває печаль.
Шле мені літо щодня у кленовім конверті
Тепле і радісне, сонцем зігріте «прощай».
Струни строкатих дощів відголосять цю осінь,
Що позолотить думки і на мокрий асфальт
Зсипле із кленів, мов вічності сни безголосі,
Листя пожовклого сповідь на мертву скрижаль.
Вранішня паморозь душу стискає в обійми,
Тулиться в змерзлі жоржини неспита любов.
Осінь зухвало всіх споює смутком снодійним –
Я ж у полоні п'янкої краси знов і знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753255
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 07.11.2017
Знов непроханим гостем до нас завітав листопад,
Журавлиним відлунням заплакане небо прорвало.
Прохолодні дощі ллють у груди землі невпопад
Нерозтрачене небо, якого усім було мало.
У каштановій стиглості тверднуть надії нові,
Хай імпресію осінь вливає у душу людини.
Я із осінню хочу відпити ці дні дощові
До останнього листу… останніх тремтінь бадилини.
Віддзеркалять калюжі вчорашнім барвистим теплом,
Під нічним ліхтарем засоромиться клен облисілий.
Я прощаюся з осінню тут, під вселенським крилом,
Й до грудей притискаю невипите небо щосили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758929
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 07.11.2017
[i] Поезіє, красо моя, окрасо,
я перед тебе чи до тебе жив?
Василь Стус[/i]
Тобою я надихатись не можу,
Щодня спиваю, мов святий нектар.
Живу тобою, плачу і тривожусь,
І бережу, мов сокровенний дар.
З тобою я прекрасний світ відкрила,
Потік душі барвистий водограй,
Що живить дух – спинить його несила,
Мов карму щастя, код у дивокрай…
Ти крик жертовний, пісня легкокрила,
Відлуння болю й радості умить.
Ти мрій моїх одвічнії вітрила,
Тобою серце молиться й щемить.
О слів красо! О музико нетлінна!
Безмежна воле сокровенних дум…
Поезія – молитва неоцінна!
Гірка любов й найрадісніший сум.
Тобою я напитися не можу…
Тобою охрещуся знов і знов.
На тебе я, поезіє, так схожа...
Візьми мене під вічний свій покров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724843
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
[i] Ти проший мене всю
Білим спомином недопечалі...
О. Вишневська[/i]
Обійми мене всю теплим спомином недолюбові,
Бо весни́ не впускають до саду мого злі вітри.
І гойдаються квіти на вітах – все ті ж паперові,
А я й досі ще вірю – живими ще будуть цвісти.
Бо крізь листя торішнє ростуть моїх мрій акварелі,
Що сама прирекла воскресати на сонячнім тлі.
Понад все хочу я віднайти почуттів справжніх трелі,
І розмаєм впиватись, допоки той рай не зотлів.
Та в саду нерозквітлім ні стріч, ні чекань, ні побачень.
Пелюстки паперові спадають у вічні сніги.
Лиш вітри не-весни заколихують мрії тремтячі…
Хтось же має сплатити за гріх нелюбові борги.
Обійми мене всю ніжним спогадом недопечалі,
Хай пробачить нам сад хоч одне із прадавніх прощань.
В міжсезоння дощів він ще виплаче всі наші жалі,
Розцвітуть живі квіти в безодні моїх сподівань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723311
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Стільки дива у світі таємнім,
Хіба встигну усе пережити?
Мені б вдосвіта в серці твоєму
Прокидатись і знов відродитись.
Зачекають світи незчисленні –
В непізнаннім немає розлуки.
А мені б в суєті повсякденній
Відчувати твої теплі руки.
Оди ллються коханню гучному,
Всякий прагне до нього горнутись.
Мені б в зорянім небі нічному
Тебе місячним сяйвом торкнутись.
Я від днів, що за обрієм гаснуть,
Не чекаю ні дива, ні вражень.
А мені б у очах твоїх ясних
Віднайти блиск своїх відображень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716297
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 05.02.2017
І сипалось небо –
трусило у душу снігами.
Етюдно майнуло
й стікало в долонях, як мить.
Це вперше так близько
стою на краю між світами.
Хай вибір сміється –
в один бік дорога біжить.
В небесній лагуні
мене віднайде сива птаха,
І сни кольорові
у пелену зсипле з крила.
Це буде пізніше...
а поки без смутку і страху,
Увись підіймаюсь
і чую, як тужить земля.
Спинитись не хочу,
тут стільки уламків від неба...
І вітер приборканий
сьому показує вись.
Уже неземна -
та мене рятувати не треба!
Зберу кольори для землі
й повернуся .. колись.
Сніги упадуть
й розцвітуть кольорами на стеблах,
І визріють сонцем,
що скотиться тут між орбіт.
А поки в долонях моїх
лише крапельки неба...
А поки зима
розмальовує білим цей світ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712599
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 19.01.2017
[i]Осінній день березами почавсь.
Ліна Костенко[/i]
Зимовий день сніжинками почавсь,
В вікно відчинене пушинками влетіли,
На віях ніжно щастям тріпотіли…
Й розтанули, щоб ранок умивавсь.
Я не порушу неповторну мить,
Вберу у спраглу душу прохолоду,
З морозом п*ю ранкову насолоду,
Вмиваю погляд, дивлячись в блакить.
З блакиті сонцем починаю день,
А може день цей мною розпочався,
Сніжинками зі мною цілувався...
В мені до вечора шукатиме натхнень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709967
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 07.01.2017
Зимова тиша, сонний ліс і я.
Сосновим стовбуром торкаюся століття…
Якась пташина трусить з верховіття
Вчорашній сніг, мов з неба добрий знак.
Живі, не мертві – просто зимно сплять,
По стовбурах до крон біжить живиця.
Тулюсь щокою, чую - їм не спиться,
Про мене сосни нишком гомонять:
«Оце дівча до нас вже вкотре йде,
Людською ніжністю поділиться із нами.
Душі теплом, сердечними думками...
Додаймо ж сил їй жить серед людей!»
Так ось звідкіль і сила, і краса
Душі моєї ?! Ось в чім таємниця?
Так це не просто сніг трясла синиця ?
Наснагу й силу в тілі воскреса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708832
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 07.01.2017
Ця ніч вже сивіла. І ранок з-під вій усміхався,
А я ще збирала у жмені дарунки весни.
В обіймах тримала твій образ, щоб він не боявся
Прийти в мої сни…
В незайманій тиші по вікнах малює світанок
Рожеву заграву, де сонце встає в таїні.
І сонця шматочок промінням упав на мій ґанок –
Невже це мені..?
Впиваюсь небесним дарунком, розпростую крила.
Я вільна! – відлунює вітер поміж верховіть.
Піймай, коли любиш – і пташкою ввись полетіла
В якесь із століть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 07.01.2017
Ця осінь прощалась. Та тлів ще придуманий світ,
Туливсь до бруківок червоно-багряним лататтям.
Оголений клен сиротів біля наших воріт,
Мов жертва нещадного вітру у час розіп’яття.
Отам поміж віт позостались образа і біль.
Яким ще богам знадобилась обідрана жертва?
В придуманім світі лишилась лиш
слів твоїх сіль…
Й довірлива пам’ять дощами ніяк не зітерта.
У місячнім сяйві, мов в докорі, зчулиться клен.
Як той пересмішник, пограється вітер з гілками.
Придумаю світ, де відлунить у сто раз рефрен:
«Тебе там не буде...» –
шукатимеш мене роками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696920
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 10.11.2016
Не дивись, не пронизуй всю наскрізь своїми очима,
Бо у них, як у дзеркалі, бачу забутий свій сон.
Бо у нетрях нестерпності визріла думка незрима,
І вагання з дрімучих тенет перетнуть свій кордон.
Бо твій погляд – то вимір, в якому я жриця й богиня,
А в зіницях давно вже чатує отруйна стріла.
Цілься прямо у серце – сьогодні твоя я рабиня,
Упокор німу спраглість напоєм свого джерела.
Блискавиці з-під вій, опускаю свої арбалети,
Лиш півкроку назад - далі скеля з покірних думок.
Ще задовго до нас змалював наші хтось силуети,
І росинку на скроні й жагучий повітря ковток.
Хай клубочаться зорі в наметі ранкового світу,
Та не смій лише погляд від мене кудись відвести.
Озовуся квилінням чи шепотом ввись за орбіту,
Та в зіницях моїх в нагороду залишишся ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698213
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 10.11.2016
Осіння тиша. Синій дощ і ми…
Обіч дороги склякли мокрі клени.
Не треба слів, хай дощ про нас шумить.
Присядь, коханий, ближче біля мене.
Візьми за руку, нині я без крил.
Як осінь справжня… Хоча що між нами?
Шляхи несходжені на сотні миль,
І ночі зшептані не нашими йменами.
Між нами час ловив не нашу мить,
І квіти не мої, не ти… так треба.
Не нашим щастям в серці защемить,
І сьома вись не нашого крайнеба.
Між нами осінь і цей синій дощ,
І наші руки літом полонені.
І наше «ми» серед чужинських площ,
А ще, напевно, наші мокрі клени…
[i]продовження [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791994
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694800
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 10.11.2016
https://www.youtube.com/watch?v=7x8wPt8xarE
Нехай сьогодні холодно й дощить,
Та я тобі дарую сонце в жмені.
Воно твоє, його в серці носить,
Ним дні твої хай будуть наповнені.
Сьогодні все для тебе і тобі,
Поглянь в вікно – тобі весь світ радіє!
Прислухайся: осінній дощ тоді
Зіграти музику для серденька зуміє.
Життя хай буде світлих кольорів,
І не сумуй, що став на осінь старшим.
Благословлять шляхи семи вітрів –
Пізнаєш щастя суть, щоб стать багатшим.
Усе, що добре, радісне – твоє!
Постав мету і простягни долоні…
Он бачиш зірка щастя виграє,
Вона твоя – ніщо на перепоні.
Нехай мої бажання радість тчуть,
Не зупиняйсь ніколи напівслові.
І у куточку серця не забудь
Лишити мені місце, для любові…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693510
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016
У час нічний, коли на небі зорі
Твій погляд приворожать звіддаля,
Таким приземленим, таким без долі
Замислишся: «А десь там і моя…»
Це буду я, та ти не будеш знати,
Лише відчуєш легкість на душі.
Торкнуся вітерцем, легким, крилатим
Тебе за плечі ніжно у тиші.
Ти не хвилюйсь, не буду заважати –
Я свій шматочок неба віднайду…
Дозволь лише тебе поцілувати
Дощем осіннім в стиглому саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690761
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Сонце крізь пальці мережить аби… кудись .
Сіється вдалеч, минає мої пороги.
Де ті слова порозкидані геть…увись?
Де таємниче шептання ? Мовчать епілоги.
Високо в небо підніметься день новий.
На п’єдесталі лиш мить, бо завтра - вчорашній.
Линуть з небесних архівів слова - лови!
Мало їм сонця, не вернеться сенс колишній.
Сонце крізь пальці, з-під вій -- не моє, пливи.
Знов напинаю у осінь свої вітрила.
Осиротілі слова зігрій, оживи…
Хай хоч відлунням озвуться – забуть не в силах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690579
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Останнiм часом у всiх iз назвами почались змагання
Запропонувати мало - своєї версiї надай обгрунтування.
Ось на Рiвненщини естафетну паличку пiдхопили депутати
Обивателям простим за дiями їхнiми залишилося спостерiгати.
Мiсту енергетикiв неодноразово iмена новi давали
Його й Кузнецовськом, й селищем ЗУАЕС навiть називали.
Але ж назва iсторичною складовою славиться своєю
Тому треба про подiї дiзнатися, якi стоять за нею.
Депутати миттєво мудру думку собi приписали
I у кабiнет до них, мов метелики, краєзнавцi залiтали.
Випили на брудершафт, чмокнули у лоба фахiвцiв на прощання
Зазирнути, мовляв, у глибину столiть вам даємо завдання.
До якоїсь вченої у музеї звертались, краєм вуха почули
Пiдняли вгору вказiвний палець й назву Вараш повернули.
Збереження людьми iсторичної пам'ятi - це справа чудова
Тiльки минуле вивчають детально, а не поверхово.
Звичайно, тут досить багато ще є кумедних iдей.
Але прийшла вже черга послухати розумних людей.
З'явилася лiтера "Ш" у назвi бiльш пiзньої днини
А до цього Вараж звалося поселення старовинне.
У давнину племена дулiбiв цi землi населяли
Вони волхвiв - вiщунiв й ворожбитiв завжди шанували.
Волхв-чарiвник знаннями таємними, безумовно, володiв
Такi ось данi з минувщини нашої Костомаров навiв.
У своїй творчостi й Шевченко до волхвiв звертався
"Заворожи менi, волхве" його вiрш одразу згадався.
Тепер слово сучасникам - мiсцева жителька Олена Жежук
Фарб i пензля знавчиня та кандидатка вiршованих наук.
Може красиво на полотнi волхвiв зобразити
Ще й чародiям цiкавого вiрша присвятити.
Якщо закладена у назвi згадка про волхвiв-ворожбитiв
Тодi навiщо останнiй лiтерi виконання кульбiтiв.
Номер не пройде - пiд науковим соусом не заховаєш небилиць
Адже Iсторiя - це тiтонька вперта, придереться й до дрiбниць.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687878
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Останнiм часом у всiх iз назвами почались змагання
Запропонувати мало - своєї версiї надай обгрунтування.
Ось на Рiвненщини естафетну паличку пiдхопили депутати
Обивателям простим за дiями їхнiми залишилося спостерiгати.
Мiсту енергетикiв неодноразово iмена новi давали
Його й Кузнецовськом, й селищем ЗУАЕС навiть називали.
Але ж назва iсторичною складовою славиться своєю
Тому треба про подiї дiзнатися, якi стоять за нею.
Депутати миттєво мудру думку собi приписали
I у кабiнет до них, мов метелики, краєзнавцi залiтали.
Випили на брудершафт, чмокнули у лоба фахiвцiв на прощання
Зазирнути, мовляв, у глибину столiть вам даємо завдання.
До якоїсь вченої у музеї звертались, краєм вуха почули
Пiдняли вгору вказiвний палець й назву Вараш повернули.
Збереження людьми iсторичної пам'ятi - це справа чудова
Тiльки минуле вивчають детально, а не поверхово.
Звичайно, тут досить багато ще є кумедних iдей.
Але прийшла вже черга послухати розумних людей.
З'явилася лiтера "Ш" у назвi бiльш пiзньої днини
А до цього Вараж звалося поселення старовинне.
У давнину племена дулiбiв цi землi населяли
Вони волхвiв - вiщунiв й ворожбитiв завжди шанували.
Волхв-чарiвник знаннями таємними, безумовно, володiв
Такi ось данi з минувщини нашої Костомаров навiв.
У своїй творчостi й Шевченко до волхвiв звертався
"Заворожи менi, волхве" його вiрш одразу згадався.
Тепер слово сучасникам - мiсцева жителька Олена Жежук
Фарб i пензля знавчиня та кандидатка вiршованих наук.
Може красиво на полотнi волхвiв зобразити
Ще й чародiям цiкавого вiрша присвятити.
Якщо закладена у назвi згадка про волхвiв-ворожбитiв
Тодi навiщо останнiй лiтерi виконання кульбiтiв.
Номер не пройде - пiд науковим соусом не заховаєш небилиць
Адже Iсторiя - це тiтонька вперта, придереться й до дрiбниць.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687878
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Заблукала у лісі,
і броджу між болотних трав.
Мені б стежку…
й не чути б,як голосно птаха квилить.
І забути буденне твоє:
Привіт, не впізнав.
Мені б трішечки неба,
аби темінь оцю осилить.
Кілометрами сосни
до неба біжать знов і знов.
То це казка чи сон?
Бо я стала менша від гнома.
І волоссям прив’язана
міцно до центру основ.
Чую поруч не птаха,
то квилить моя утома.
А вгорі біжать сосни,
і сонце украв дивний гном.
Мої зв’язані крила німіють,
прошу не треба…
Мені б голос твій чути…
кругом лиш пітьма й багно.
Серед всіх «мені б…»
вибираю лиш трішечки неба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685412
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Моя любов, немов легенький вітер,
Що не обтяжує і не пройме.
І різнобарвна, як у полі квіти,
Що ніжно шепчуть: ну цілуй мене.
Моя любов – червона горобина,
Що так красиво вписується в гай.
До твого серця тонка павутина,
Вплітай її у серце і кохай!
Ніжна лілея на озерних водах,
Вода, що не напитися повік.
Усмішка на лиці твоїм чудова,
Щастя твого нескі́нчений потік.
Моя любов п’янить вином медовим,
Сміється сонцем у твоїх очах.
Вуста солодить трунком малиновим,
Увись тебе здіймає, немов птах.
Красива, ніжна, щедра, легкокрила,
Солодка, лагідна, жагуча, неземна…
Вона тебе до щастя приручила.
Мою любов не випити до дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685224
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Приголуб мене, любий, без ласки твоєї так зимно.
Заховай аж під серце – клубочком вмощусь у кутку.
Десь по білому білим кохання писалось невпинно,
І у вічність віночком плелося по срібнім витку.
Поцілуй мене, любий, хай спиниться час на хвилину,
І від Всесвіту ключ покладе до твоєї руки.
Сумнів осуду лишу і в небесну лагуну полину…
Хай напоєне щастя відчинить від неба замки.
Не порань мене, любий – я просто тендітна, мов гілка.
Моя сила в красі, і у блиску чарівних очей...
Я, повір, не слабка - лише просто закохана жінка,
Що шука своє щастя в прихистку надійних плечей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685627
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Останні літа цього дні
Змиваються дощами.
Журбою пахне. А мені
Журитися віршами.
Мої думки, де я і ти,
Струмочками спливають
У інші вимірі, світи,
І серце вже не крають.
Хай багряніє зелен клен,
І топить лист в калюжах.
Мого кохання сплив човен,
Одна втримать нездужа.
Вишневим квітом відцвіло,
І віддзвеніло літом.
Кохання в осінь замело,
Як нам його зігріти?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683871
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сутеніє.
В серці колишу надію,
Поміж пальцями піском –
не зловила.
Думка іскрою жевріє –
оповила
Спогадом про нас ,
лелію,
знову мрію.
Вечоріє.
Я тобою ще хворію.
Гордість давно загубила,
ні – втопила.
Ночами про тебе снила,
вовком вила.
Наше «ми»
в думках ще грію,
божеволію.
За фіранкою вже ніч,
і я сірію.
Без тебе нема просвіту,
ані цвіту.
У зірки вплітаю мрію
розмаїту,
Щоб зустріти наш світанок,
я ще вірю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681280
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 18.08.2016
Відшуміли ліси, відлітають у осінь роки.
Вже похнюпився гай, де ще вчора мелодія грала.
Пісня літа мого відлунала на вічні віки,
Й загубилася стежка, якою так довго блукала.
Порозвішаю в хаті я спогади літніх картин,
Пестять пам’ять про літо букети незірваних квітів.
Стежку серця твого віднайду, бо не всі йдуть у Рим.
Як же довго блукати в осіннім оцім лабіринті.
Сиротіють поля, і жита вже посипались в тік.
Яблуніють сади й відгуляли весіллями села.
Осінь в серці моїм, не весніти йому вже повік.
Літа ти не зустрів – нашу стежку я в осінь відвела.
Вже синіє блакить і дощами вмиваються дні,
Он летять журавлі і ятрять своїм «кру» мою душу.
Вони, рідні, вернуться - закурличуть веселих мені,
А до того печаль,я мов листя ногами ворушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684281
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 18.08.2016
У кожної людини свої зорі .
Антуан де Сент-Екзюпері
У кожного свої зірки на небі,
Співають в серці кожному свої птахи.
В яких краях, в яких світах далеких
Наші з тобою Не зустрілися шляхи?
Присплю світанок мрій, сама ж під вечір
Накриюсь увертюрою. А хто ж тобі,
Мій Моцарте, накриє голі плечі,
Хто стане зіркою у генія судьбі?
Ти спокусивсь на голос Алоїзи,
Для неї арії, сонати клав до ніг.
Звуки - гармонія, а ноти – це ескізи
Душі пориву, що із спеки в сніг…
Та не вона тобі зорею стала,
Твоя симфонія вселилась не у ній.
В яких галактиках ця музика літала,
І де ключі взяла від моїх мрій?
Зоря у небі погляд твій леліє,
До неї (мене) три століття ще летіть.
Шлях подолав – в моїй душі зоріє
Мелодія непрожитих століть.
Напевно, в тім боги ще помилились,
І геній Моцарт не читав моїх віршів…
Хоч ми в одній епосі не зустрілись,
Та музика торкнулася душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678078
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Антуан де Сент-Екзюпері
Найголовнішого очима не побачиш,
Бо лиш душа до цього має хист.
Хоч сотні раз об’їздиш Всесвіт, та чи ж
Хіба не серцю пам’ятати земних рис?
Очима можна впитися у зорі,
Та з ними заговорить лиш душа…
Щасливий той, хто бачить все в любові,
Хто бачить цвіт троянди в споришах.
Комусь в рефлекторі розшукувать планети,
В росинці інший бачить цілий світ.
Комусь топази, перли, золоті намети,
В людині ж бачу я красу на схилі літ.
Руками небо пригорну до серця,
В красу небес підхопить зореліт.
Кохання до того лиш повернеться,
Хто не очима дивиться на світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677259
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016
Наче вітер в гаю, я згубилась в тобі,
Розчинилась, мов піна у морі.
Та втрачаю тебе, я сама по собі.
Лише тінь, й та заперта в неволі.
Ти мене напоїв своїм світом земним,
Я до нього вже й небо хилила…
Та прокляття із вічності жило лиш одним -
Зруйнувати все те, що ліпила.
Ще живу лише в снах, в тих де разом лиш ми,
Бо й сама вже собі не належу.
Десь у прірві на дні моє серце скимить,
З безнадійних надій тче мережу.
Розчинилась, згубилась - мене вже нема,
Та чи можна без тебе – живою?
Твій непрощений гріх, твоя згуба німа –
Я покарана бути чужою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676591
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 10.07.2016
Не питай мене, чому сумую,
Розкажу лиш зорям уночі.
З ними ж спрагу щирості втамую,
Від твого серця віднайду ключі.
Не питай, чому тремтить сльозина,
Просто дощ мене з дороги стрів.
Заблукала. Де ж ота стежина,
По якій ти місяцем провів?
Не питай, чому пекучим болем
Проростають спориші під ганок.
Не стоптати не зім*яти долю,
Як і спогад про наш вечір і світанок.
Не питай, чому мої печалі
Вітер листям ще зеленим обірвав.
І забрав кохання в чужі далі,
Від самотності мене не врятував.
Не питай, не змушуй, це не сповідь,
Безпорадні тут твої слова.
Книгу непрочитану мимохідь
Загорнула доля вікова .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670672
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 04.07.2016
Натішитись весною неможливо,
Як назавжди лишитися дітьми.
Хтось мудро так сказав і розважливо:
Не час минає, а минаєм ми.
Що сумувати, що одцвіли вишні,
Що з літа в осінь переступим по стерні,
Що снігом вкриються гаї затишні –
Весна ще вернеться, а ми вже ні!
У перших зморшках, в сивині на скронях
Знайдем причину нарікань на час.
Розквітне знов любов в чиїхсь долонях –
Кохання вернеться, та не до нас.
Я не піду у літо, я лишуся
У травні, й покорятиму світи.
Як з вічності весною повернуся,
То чи у ній мене впізнаєш ти?
І знову не жалкуй, бо й це минеться,
Спіши кохання обгорнуть крильми.
Цінуй мелодію, що в серці ллється,
Бо не минає час - минаєм ми…
продовження... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694344
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668153
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016
І я не я, коли весна
безперестанку.
Нею наповнююсь до дна
з ночі до ранку
Заквітчуюся залюбки
бузковим цвітом.
Спішу до травня, а думки
блукають світом.
Аромачай з травнем пила
з конвалій в лісі
Йому ж і серце віддала
без жодних місій.
Щасливою була, коли
моїм був в’язнем.
В весну закохані були
ми вдвох із травнем.
І я не я, коли весна
у серце ранить.
Чудна я , дивна, навісна -
мене дурманить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665685
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Не йди, затримайся, я зовсім не готова
Тебе пустити в твій далекий світ.
Даруй мені хвилину свого крова,
Даруй мені очей блакитних цвіт.
Не йди, залишся, бо мій світ без тебе
Померкне, згине, згасне, мов свіча.
Не буде в ньому ні землі, ні неба,
Ні дня, ні ночі – пустка гнітюча.
Не йди, не зараз, не у цю годину,
Надто слабка – прощання пережить.
Не в змозі випити самотності краплину,
Немає сил, щоб душу ізцілить.
Не йди, даруй останню мить, останню
Для спомину майбутнього розмай,
Для сподівань, що знов введуть в оману
Надій повернення у мій сердечний край.
Не йди! Лиши мені «моє» - а це півсвіту!
А це півсонця, це півнеба, півбіди!
Лиши мені хоч краплю свого літа,
Хоча б надію, а тоді вже йди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666338
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Багато нас, та чи у цьому міра?
Ми різні всі від голови до п’ят.
Повір в себе, людино несмілива,
Повір у мрії, якщо вони горять.
Якщо кришталлю вкриті обережно
Й тепло від них іде не лиш тобі.
Зроби усе аби злетіти в небо
І подолати пояси земні.
Багато нас: хороших, добрих, вірних,
Та суєта земна змішала все.
Повір в себе, якщо ти бачиш вишню,
Яка цвіте в саду в зимовий день.
Якщо добро ти зважуєш душею,
Якщо сльозу пускаєш від краси…
І стежка в житі – це, мов ніж по серцю,
І полем не пройдеш, а обійдеш…
Повір в себе і помолися Богу -
Твоєю вірою живе усе земне.
Багато нас, та ти лиш маєш змогу
Життя прожити гідне і людське.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660486
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 01.05.2016
Так гарно соловей співав в саду зеленім.
І світло й сонячно було в душі у мене.
Я по стежині полем йшла, а ти назустріч.
Ми привітались, розійшлись не обернувшись.
Ти щось хотів мені сказать – не обізвався,
А я не сміла відказать - чужим здавався.
І стільки спогадів прийшло, і сонце гріло,
Та нам двом холодно було, в грудях щеміло.
І ми не глянули один одному в вічі,
Бо не чекав ніхто із нас цієї стрічі.
Я по стежині далі йшла, не оглянулась.
Ти Доля не моя була – усе минулось.
А соловей усе співав, та не для мене,
І дрібний дощик накрапав на все зелене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661392
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 01.05.2016
Холодно, стулилася бутоном. О мій квітне,
Зігрій мене, та бруньки не зірви – нехай розквітнуть.
Спочатку поглядом торкнись, теплим, лукавим.
Не треба хтивості, не псуй весни начало.
Рука об руку – гріємось: душа і тіло.
Ти зовсім поряд, й погляд твій ловлю несміло.
Ми поза часом, не збагну - це мить чи вічність?
А в подумках: невже любов, її величність?
Слова розтанули, згубилась і їх вагомість.
І сумнів зник, і звичне «так» прийшло натомість.
А в серці квітка поспішала розквітати.
А далі що? Я ж не навчилась відцвітати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661393
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 01.05.2016
[b]Що таке сенс життя? Для чого людина живе? Істинний сенс буття? Оманливий.
Сенс життя- це найвища мета будь-якої людини . Це те заради чого вона живе. Кожен бачить сенс буття по-своєму. Один живе заради насолод, другий заради багатства , третій заради пізнання світу , четвертий заради вищої мети. Як відрізнити чи правильний шлях обрала людина. Слід пам’ятати , що життя повинно мати вищу мету ніж просто жити. Це має бути така мета , така ціль, з якою не зрівняється жодна із фальшивих цілей. Ціль має бути такою, що будоражить пам’ять , розум і серце. Багатство- воно оманливе(сьогодні є а завтра немає) , насолоди – теж оманливе відчуття. Слід розуміти , що насолоджуватися життям і жити заради насолод різні поняття. Жити заради того, щоб допомогти іншим – це правильна ціль. Жити лише заради себе- омана. Розуміти свою недосконалість- правильна ціль. Вважати себе найбільш досконалим омана. Служити лише собі- омана. Жити для допомоги іншим правда. Істинна мудрість і сила – полягає в здатності відрізнити істинне від фальшивого. Знайти зерно істини – правильна ціль. Шукати благ земних – істинна омана. А небесних – істинна благодать. Жити щоб возвеличитись- велика омана, але жити щоб віднайти істинний скарб(любов , мудрість, пізнання добра , щирість , багатство полумяної душі). Жити лише заради почестей , слави? багатства? Велика фальш . Всі ці поняття заважають духовно розкритись перед вищими началами. Полумяна душа і відкритість , що змушує буквально радіти життю можлива лише тоді , коли є щирі почуття. Людина яка має істинну мету без примісі фальші – завжди житиме для велекої мети. І буде завжди щасливою. А оманливі цілі роблять її нещасною. Якби всі люди жили во благо вищих ідеалів,вищих цілей , то всі були б щасливими. Жити заради щирих почуттів –(любов, співчуття , полум’яне серце, доброта , віра)- це все хороше прагнення . Жити , щоб проростали колоски великого смирення і благодаті – теж правильно. Жити заради пізнання світу – це теж хороша ціль. Горіти полум’ям істинної любові, чи тонути в океані істинних страждань. Кожен обирає сам . Мандрувати дорогою правди ? Чи ходити перехрестям оман.
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660777
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 20.04.2016
В чиновника хвилина вільна є,
Він тепле крісло покида своє,
Водій вже до коханки його мчить.
Ось і під'ізд. Табличка там висить:
"Ліфт на ремонті". Все в очах пливе -
Коханка на двадцятому живе...
На п'ятий поверх швидко він злетів,
На шостому на сходинки присів,
На восьмому вже валідол дістав,
І вже аж на десятому сказав:
- О, Господи, отак не повезло.
Хоч би іі удома не було!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659713
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
"Нам приносять літа журавлі, а не весняні ластівки"
І мелодія літа тихіше звучить вдалині.
І малина гіркою стає на вустах моїх –
Й знову тугою й смутком відгукують думи мої.
А вже діти давно називають мене ніжно мамою
І вже вкотре у вікна до нас загляда суєта.
І тривожать печалі і біди душевною раною -
Осінь в душу прийшла, тихо смутком на плечі лягла.
Я життя полюбила, а воно відлітає лелекою.
Запізнилася я із словами подяки за все.
Доле, доле моя, поведи мене гарною стежкою,
Щоб трава і роса, щоб кульбаба весняна цвіла.
Віддавала любов, намагалася бути я мудрою.
Захищалась від зла, посміхалась рокам, як могла.
Я любила життя і була завжди щирою й доброю,
Я на крилах, здавалось, всю землю, як птах, обняла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659858
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
[b]Что вам сказать и чем вас удивить,
А если удивлю, оно поможет?
Все знают, что в аду бандитам быть,
Себя же обвинить, святой я Боже!
Но каждый сам ответит за себя,
Бог каждому покажет, что он делал.
А мне Господь при жизни показал,
За что Его при жизни я разгневал!
Себя считал, я лучший, ну почти,
Все остальные сволочи и твари.
Но Иисус мне сердце приоткрыл,
И к покаянию, меня направил!
Я долго плакал и рыдал,
Когда увидел, что я стою!
Господь меня простил и оправдал,
И смыл грехи, своею кровью![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659502
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016
У понеділок ми з товаришем не спали,
а на роботі справедливості шукали.
Та не дожили й до найближчої суботи –
сьогодні вже шукаємо роботу…
21.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649302
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 14.04.2016
Куди поїдем у відпустку? –
питає жінка чоловіка.
Поправив той дружині хустку
і опустив униз повіки.
Він довгих не любив есе
і пояснив без зайвих слів, –
Туди, де включено усе…
Звичайно, люба, – до батьків.
18.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650925
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 14.04.2016
В житті секрет спокою знайте
у найпростішій із ідей –
до серця близько не приймайте
слабих на голову людей.
17.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650926
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 14.04.2016
Прошу прощення я у всіх,
кого образив ненавмисно.
бо знаю – то великий гріх
і це роблю я безкорисно.
Прошу пробачення у тих,
кого я скривдив випадково.
Хай не покажеться для них
нещирим жодне моє слово.
Я вибачаюсь і прошу –
забудь, що в серці накипіло.
Як не стараюсь, та грішу…
й лиш марно витрачаю сили.
Бо він, Всевишній, бачить все –
образи, підлості й за рогом…
А кожен хрест свій донесе
у місце, визначено Богом.
По-братськи хочеться обняти,
по кому досі ще скучаю,
і щиро, від душі сказати –
простіть мене і я прощаю!
13.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651195
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 14.04.2016
Твоя душа – це найтихіше місце в світі,
турботи там розтануть в мареві думок.
Частіше усамітнюйся, щоб зачерпнути в сіті
натхнення, й нових сил ковток!
22.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652146
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 14.04.2016
Останнім часом десь взялись цікаві люди –
краєчком вуха там вони щось собі чують,
краєчком ока бачать щось, та й то не всюди,
а потім залишками мозку метикують…
17.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652433
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 14.04.2016
Останнім часом десь взялись цікаві люди –
краєчком вуха там вони щось собі чують,
краєчком ока бачать щось, та й то не всюди,
а потім залишками мозку метикують…
17.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652433
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 14.04.2016
Дурак і в гріш не ставить мудреця.
Мов кінь ірже потвора над прекрасним.
Тупиця – теж, але над генієм творця.
У вірності клянеться зрадник сонцем ясним...
І все оте не має ні початку, ні кінця!
19.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653231
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 14.04.2016
Возьми, согрей в руках мою ладонь.
Так холодна она, так одинока…
Веди меня неспешно за собой,
Не отпускай безвременно, до срока,
Уверенно и бережно держи,
Ласкай незримо переливом пальцев…
«Ты мне нужна» – единожды скажи,
Прервав разъединение скитальцев
Лишь этою причудливой игрой,
Что возбуждает, греет обещает…
Не знаешь ты, как больно мне порой
Когда тебя со мною – не бывает…
Нежнейшими губами на груди
Даруй мне теплоту прикосновений…
Горячим поцелуем уведи
В порывы нежно-трепетных мгновений,
Рождающих во мне волну, и страсть,
Безвольность, и безумное томленье…
На руки подхватив, не дай упасть
На гребне неземного наслажденья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659403
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Безкрає небо очі манить
І стежка полем десь біжить.
Якої ще у Бога долі
Осмілюсь я колись просить...
Цей виднокрай, і жайвір в небі,
І в річку загляда блакить...
І трави впали у покоси,
Напившись срібної роси.
Так ось де джерело любові!?
І серце радісно щемить.
Якої ще у Бога долі,
Якої долі ще просить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656148
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 13.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2016
Послухай слово, слово українське.
Воно, як правда, вічне і святе.
Воно твоє від батька і від неньки -
Неоціненне слово золоте.
Послухай слово тихе, мелодійне
Звучить, як флейта, а чи як рояль.
Воно, мов сталь, міцне, тверде, надійне
Й на щастя, ніжне, а чи мо* , на жаль.
Іде луна з древлянського народу,
Слов’янську кров тривожить клич земний:
«Борітеся» же , пращури, за мову,
Любімо і шануймося у ній.
Устань, земляче, й низько поклонися
Тій мові, що страждала в таборах,
На згарищах конала, й на полицях
Винищувалась, бо «наречієм» була…
Була? Та ні! По праву не судилось!
Не можна знищить те, що вічним є.
І я, маленький паросток твій, мово,
Своїм віршем вшановую тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658974
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 13.04.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659163
Спиняю час, що птахою завмер…
Вслухаюся в слова твої, зітхання…
Хто ти такий? Чому прийшов тепер?
Тепер, коли не вірю я в кохання…
Крізь відстані – незримо обніми.
Втікати - щоб не вистачило духу,
Лебідка б’ється білими крильми
В душі моїй… Сполоханість послухай
Усіх думок, бажань та відчуттів.
Весняний цвіт безсило опадає…
Найм’якші пелюстки збери оті,
Підкинь у небо, хай від них заграє
Веселка, що розвіє сум очей,
Так поцілуй, щоб повернути віру,
Та пригорни, як долю, до грудей,
Щоб кожен нерв в мені – тобі повірив,
Щоб від кохання – п’яною була
По вінця. Щоб іще хотіла пити.
Дай стільки сонця, неба і тепла,
Щоб лиш з тобою я бажала жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659400
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Яка ж ти сильна, наша Земле,
Скільки ти ж війн пережила.
Ростила всіх людей ти, леле,
І всіх їх з часом ти змела.
Не в силах горя вже терпіти
І плакати морями всхлип.
Ти заспіваєш у трембіти,
Ґрунтами затанцюєш вглиб.
Пробач, що ми є паразити,
Що нищимо тебе щодня.
За це - ти в праві нас убити
І не захистить нас броня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649501
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 13.04.2016
Зміг би ти заради мене?
Все відкинути шалено.
І відмовитись від всього?
Навіть внутрішнього Бога.
Зміг би ти заради мене?
Стати кимось безіменним.
По землі новій ходити?
І по новому зажити.
Зміг би ти заради мене?
Розміняти все буденне.
Та украсти мене тихо?
Не завдавши світу лиха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659324
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016