[color="#f73408"] Автор щиро дякує всім тим,
xто поздоровив з минулими
народинами. [/color]
Як відповідь на побажання
В А М, Д О Р О Г І Д Р У З І:
[color="#ff2f00"]₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪[/color]
Бувальщина*, що символізує
життя одинокого чоловіка…
[youtube]https://youtu.be/zrn9orMjBq0
[/youtube]
[i][color="#800482"][b]З лебідкою розстався я давно,
з тих пір чомусь отак одинаку́ю.
Палю сигари, балуюсь вином:
люблю свободу – матінку святую!
З гусьми усе ж свої я узи в‘ю
і непогано з ними уживаюсь,
та про якусь таку-сяку сім’ю
й не думаю, хоча буденно маюсь.
…І раптом зойк, як лебединий клич,
враз розкриляє лебедині крила,
й паде із неба в серце те “Ки-гич”,
мов кам'яна непереборна брила…
[/color][/b]
28.03.2023
_________
*Світлина автора демонструє одинокого
лебедя, що давно мешкає на каналі у ра-
йоні Лінденталь міста Кельна, спростовуючи
відому притчу про “лебедину вірність ” і
“смерть ” у разі втрати лебідки.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978555
дата надходження 29.03.2023
дата закладки 30.03.2023
- Хто я для тебе, хто я:
Сонячне світло, зблиск?
Радість чи параноя?
Промінь між хмаровиськ?
- Зіронька в чистому небі.
Ти - про кохання вірші,
Ти незгасима потреба,
Сонячний зайчик в душі...
- Що я для тебе значу:
Сонячні небеса,
Синя пташина удачі,
Здійснені чудеса?
- Вітру весняного шепіт,
Казка далеких світів,
Співу пташиного щебет,
Трепет святих почуттів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796745
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 05.07.2018
Под кроною перестоим,
Коль душный день грозу накликал.
И аромат предвосхитим
Взъерошенного базилика
И мяты перечной листа,
Что спали в пухе тополином...
Но дождь, ныряя в цвет куста,
Божественно запах жасмином...
Давай немного помолчим,
Умолкли нынче даже птицы...
В раскатах грома ощутим,
Как чувства рвут свои границы!
http://www.playcast.ru/view/11289546/dfbdde18defd55389f1617a71d68c5593f986675pl
от LaurA
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793735
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 30.05.2018
У вишиванці – доля України,
Квітучо-калинова, ледь гірка,
На білім полотні, що мов перлина,
Козачки доля в ній і козака.
У вишиванці – кольори веселки
Й червоний з чорним теж переплелись,
І доля хлібороба невесела,
Й борця за волю, що велась колись.
У вишиванці – древо твого роду
Й його коріння прапрадавній код,
В ній українська втілена порода,
Щоби життя пливло без перешкод.
У вишиванці – доля наша з вами,
Для кожного святий це оберіг,
Її майстрині справжні вишивали,
Щоб України захистить поріг!
17.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792128
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 18.05.2018
Весна буяє пишним дивоцвітом,
В рожево білий вбралися сади.
П'янить бузок, що під вікном розквітнув,
Краси такої більше не знайти.
Шепоче вітер ніжно з пелюстками.
Тремтить гілля, збиваючи росу.
Радіє світ, оновлений квітками.
Я запах цей у юність понесу.
Туди, де наші перетнулись долі,
Де так п'янив обох весняний цвіт,
І грало барвами усе довкола,
Яким щасливим був для нас цей світ.
А солов'ї аж захлинались співом.
Любові злива гріла нам серця.
А весни в коси заплітали срібло,
Не гасли лише світлі почуття.
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791377
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 13.05.2018
Невидима… Чому? Мене нема?
Ще ж вдалині ледь-ледь бринить струна
І тягнеться кривий, глибокий слід,
Кроки ведуть не «до», а уже «від».
Вгору лечу…Може це хтось, не я...
Не переймаюсь, що десь там сім’я.
Яскраве світло ллється звідусіль,
Відходять всі тривоги, жаль і біль.
Неначе слайди- все моє життя
І почуття – любов і каяття...
Немає туги. Радість…Я лечу-у-у!
-Лише не загасіть мою свічу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790530
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 13.05.2018
Не молодевшая от липосакции,
Но пострадавшая без индексации,
Видная, нужная, вроде, успешная
И лишь на миг, но, увы, не успевшая...
Слёзы ронявшая, часто - напрасные,
Быт и семью называвшая счастием -
Вдруг поняла, что не в этом призвание,
Перегоревшая от ожидания...
Сказкой медовой печаль растопившая,
Переливая, себе не долившая,
Может, не вовремя переболевшая,
И... не услышана, - перетерпевшая...
Что же я, право, никем не замечена,
Всё отстрадавшая, мудрая женщина,
Болью помечена, словно повенчана,
Обречена... потому что не встречена
Тёплым дыханием, нежностью Вечности,
Неузнаваема, тихая женщина...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790438
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Цвітуть сади… І стільки в тому дива,
І щастя, і оновлення, й краси,
І свіжості незнана щедра злива…
Збери до серця і життям неси.
Цвітуть сади продовженням буття,
Перекликом надій і добротою згоди,
І кожна з весен наче відкриття,
А день весняний - втішлива пригода.
Цвітуть сади… До божевілля світло,
Квітка до квіточки – гілля в росі тремтить.
І світ оновлений і радістю розквітлий
У мудрість Задуму вбирає теплу мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790399
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Самотній айсберг, хвилі непокірні,
Тонули кораблі... До берегів
Так не дійшовши... Вітер непомірний
І ночі – плата відданих боргів...
Тобі! О море!.. Тихе і безмірне,
Що душу захопило, – вічний спів
Сирен? Чи, може, це – палке, ефірне,
Величне сяйво променистих снів?..
Так згубно тягнеш, знову забуваю...
Чому пливу? Куди тримаю курс?...
На дно... На дно... Усе я проклинаю!
Хоча... Там вдалині мигає пірс,
Маяк... Далекий... Вірно так чекає...
На те, щоб серце я йому приніс...
© Володимир Верста
Дата написання: 04.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790350
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Виклик.
Чи на біс,
Чи на дуель –
Всі в житті ми трохи дуелянти.
В сплеску розкриваються таланти
Пострілом творінь, думок, очей.
В кожного є лук,
Стріла і ціль, –
Як мастхев останнього героя.
День новий (борня себе з собою)
Виклики приносить звідусіль.
Сумніви –
Гойдання терезів,
Впевненість й вагання – рішень гирі.
Хто в своїх бажаннях серцем щирий –
Тяжби передужає усі!
І на біс.
Повір у власні сили!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790253
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018
Затихне день, а стишене "цвірінь..."
Закотиться в обійми і принишкне,
Із-під крила виспівуючи нишком,
Зізнання спантеличеній весні.
Весні, чи літу, хто там розбере,
Коли пташа закохано зітхає,
Тікаючи від батьківської зграї?
Зізнання мовчазне,
як світ старе...
19.04.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788374
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 28.04.2018
Згубила черевички
у траві.
Поміж кульбаб
хотілося радіти
і не спиняли
хмари грозові
у небі, що здавалося
сердитим.
Босоніж бігла.
А кругом - бузок,
у серці смолоскипом...
Було тихо...
І дощ намисто
нанизав в разок.
Весна така рясна,
що стій і дихай.
На повні груди,
глибоко,
наскрізь
наповнюйся,
аби всотала шкіра
затишшя кроків,
що переросли
в сліди, які Ти
ніжністю відміряв .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789434
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 28.04.2018
Пливла весна! Тепло й барвисто
Ласкавий погляд світ будив.
Суцвіття груші в ніжнім листі
Несло біле намисто снів.
Гойдав тихенько вітер свіжий
Перлини ранішніх зітхань,
Травичку голос неба ніжив
Новою хвилею бажань.
Шептались бджоли між собою,
Ловили сонця світло чар
З рясного цвіту мед з любов’ю
Несли по світу-божий дар.
Ішла весна. Кохання чисте
Подарувала для птахів,
І з кожним рухом крил іскристо
Із неба його цвіт летів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788967
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 28.04.2018
Касание - лунною дорожкой...
Подкожный трепет - мотылька...
Изгибы тела дикой кошки -
В горячем пламени огня...
Волной, желанного, цунами
Глаза - за шторами ресниц...
Такие чувственные гаммы
Не помнят правило границ...
Когда,желаемые губы,
Попробуют сладчайший мёд,
Горчинка нежного(пачули)
С височной вены упорхнёт...
Да и запреты неуместны,
Пока в крови бурлит река...
И потаённое - прелестно
На половине ложа сна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789284
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 27.04.2018
Коли проб'ється перший промінь вранці,
А яблунька рожевим зацвіте,
Твоє обличчя вкриється рум'янцем,
І серце ніжно спогад обплете.
Я поруч буду на світанку, поруч -
Бо ніч, мов привид смутку, пропаде.
І сумніви згорять в огні на порох,
Впою тебе, як шабське й мюскаде.
Цвістиме знову яблуневе диво,
І таємниць розкриється сезам,
Бо у житті усе для нас можливо,
Якщо в душі любові чистий храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789114
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018
Весна пьянит который день...
И шлейф "Мицуко" за одеждой...
Предательская дрожь (из вен)
Тревожит чувством и надеждой...
Чтоб не пугала ночи тень
Изгибом дуг протуберанца,
Не убегай с его колен...
И губ,шершавых, померанца...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789135
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018
Научи меня - снова дышать!..
Научи - много видеть и слышать...
Научи - навсегда отпускать... -
Разлюбить,чтоб не "ехала крыша"...
Научи меня - боль принимать...
Научи - улыбаясь,не плакать...
Научи, понимая, прощать...
Научи - и таинственным знакам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788474
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Навіяв квітень стільки самоти,
Що глухо навіть серед сотень звуків,
Де спліну незакінчений мотив
По колу ходить котру вже добу. І в
Тій незграбній музиці ходи,
Коли навзаєм тільки сни і вина,
Для мене не залишив, мабуть, ти
Зумисно спільних снів і половини.
Лиш хміль за північ бродить в голові.
Зірки вкривають небо ластовинням,
Та ці свічада, наче не живі.
Кому і що вони на світі винні?
І каменем наріжним циферблат:
Не поверне минуле й за офіру.
Вишневим цвітом пломеніє сад,
Та у весну без тебе я не вірю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788337
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 20.04.2018
Безвихідь виносить розум,
Шматує і досі будні...
Чому я в оті морози
Сказала тобі: не буду
Не буду чекати зовсім
Й не думаю вже про тебе...
Пройшла не єдина осінь,
А я шепочу: не треба
Не треба будити спомин,
Який заглядав у двері...
І димом, що через комин
В'їдався в стосунки мертві...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788183
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 20.04.2018
[i][b]В прекрасну, цю сливово-теплу ніч
Старих тополь клубочки білі вати,
Летять... летять... в долоні зусебіч
І їх нестерпно хочеться сховати.
Стиснувши міцно-міцно у кулак,
Мов потайне, німе, послання неба,
Коли тремтить ця блискітка-сльоза,
Немов волога дощику на стеблах.
Й бракує щастя, так, неначе би
Легеням кисню бракне до знемоги.
Якби... якби... якби ж ото... якби...
У цім житті не мучили тривоги,
Коли, красиві блиски бурштину
Заграв ранкових, мила Афродіто,
Не Вам мережать з білого пушку
Струнких тополь подушечку із літа.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775973
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 19.04.2018
[b][color="#266e12"][color="#960f84"]В[/color]-есна в права свои вступила
[color="#960f84"]И[/color]- расстелила зелень трав,
[color="#960f84"]Ш[/color]-алунья, сразу предложила
[color="#960f84"]Н[/color]-аряд для рощ и для дубрав.
[color="#960f84"]Е[/color]-ще с азартом прогулялась,
[color="#960f84"]В[/color]- фату невест одев сады,
[color="#960f84"]А[/color]- в них, ликуя, изощрялась
[color="#960f84"]Я[/color]-нтарной страстью тамады.
[color="#960f84"]М[/color]-ожет быть вьюга здесь гуляла
[color="#960f84"]Е[/color]-ще бы – все белым-бело.
[color="#960f84"]Т[/color]-анцуя, листьями устлАла
[color="#960f84"]Е[/color]-два ль не весь сад за селом.
[color="#960f84"]Л[/color]-етят и землю застилают,
[color="#960f84"]И[/color]- так повсюду, почитай.
[color="#960f84"]Ц[/color]-ветами все благоухает.
[color="#960f84"]А[/color]-х этот май, цветущий май![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787639
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 16.04.2018
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
Минулого терпкий настій.
А серце свічечкою плаче
Про те, що не збулось колись,
Прозріло, бо було незряче?
Згори почула:" Повернись".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787088
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 15.04.2018
А когда меня не станет,
Долго будут жить стихи?..
Кто-то выучит на память
И не вычислив грехи?..
Ведь недаром написала…
Столько чувства отдала…
И ни разу - после точек
(Между строк) не солгала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787051
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 15.04.2018
Бажаннями нестримними
Та мріями рясна,
З крилатими обіймами
Бешкетниця-весна.
Від ніжних її дотиків
П'яніє голова,
Вона вербовим котиком
У серці ожива.
Колись отак і ти мене
Стрічала навесні
Крилатими обіймами,
Що марились мені...
Ой, веснонько, позви мене,
Лелечими "курли"...
Крилатими обіймами
До себе притули...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787477
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 14.04.2018
Не буди мене, милий, холодного темного ранку,
Поки ніч ще тріпоче долонями сірої мли,
Полетімо удвох зустрічати солодкі світанки
На планету, яку ми любов’ю колись нарекли.
Ще дрімає Аврора в колисці полярного сяйва,
Срібний місяць в човні на той берег іще не доплив,
Синьоока душа ніжно квітне у небі, як мальва.
І розпилює сни в мікрокосмі небесних вітрил.
Пролітає в галактиках серця легенька пір’їнка,
І відлунням звучать інкрустовані в щастя слова,
Тихо котиться Шляхом Молочним зоря-намистинка
Прямо в наші долоні. Як просто творити дива!
Заглядають у очі космічні зірки-орхідеї,
Хтось запалює небо на сході іскрою бажань,
На планеті любові прокинулись білі лілеї,
А світанок зберіг таїнство наших щирих зізнань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780852
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 06.04.2018
Промінчик гарного настрою
Засяяв мені угорі,
Яскраво теплою ватрою
Він блиснув на мить і згорів,
Грайливим сонячним зайчиком
Швиденько по серцю пробіг.
Почув я відлунням, начебто,
У ньому твій радісний сміх.
Промінчик гарного настрою,
Тобі, як дитя, я радів...
Ти ніжністю грієш, ласкою
Без зайвих несказаних слів.
Промінчик гарного настрою -
У небі безкрайньому блик.
Тобою і досі ласую,
Шкода, що так скоро ти зник...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786331
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 06.04.2018
Щоранку сонце золоте
на землю день приносить.
Веселий ранок - беручкий,
скрізь розсипає роси.
Назустріч сонцю пелюстки
всі квіти розкривають.
В промінні ніжнім тім, яснім,
вже ластівки кружляють.
О, скільки променів ясних!
Розсипалось доволі:
в діброві, в лісі і в гаю...
в хлібах густих, що в полі.
Яким прекрасним є наш світ,
де кожного зігріє
промінчик сонця золотий...
Бог всіх любити вміє!
Для Нього й ми, як промінці,
ясного сонця діти.
Нам вчитися любить життя
і в радості всім жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786202
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 06.04.2018
Я хочу тебе не сниться…
Не хочу - тобой болеть…
Не хочу тебе кориться…
Не хочу тебя хотеть…
Я хочу с тобой проститься,
И лицо твоё забыть…
Чтобы Ангела (на левом)
О пощаде не просить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786309
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 06.04.2018
Відбіліла зима. Ніжно-зелено верби тремтіли.
І смарагдово-тепло торкалися неба і хмар.
І вже суму нема. На душі по-святковому біло,
Бо відкрита вона до весняних насичених барв.
В серці радість бринить…Хоч і змучена, все ж
нескорима,
Бо не може життя лиш з печаллю за руку іти…
Вона рветься до хмар… І за вічними неба дверима
Бачить те головне, що й думками навряд досягти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786068
дата надходження 04.04.2018
дата закладки 06.04.2018
Разгулялась холодная вьюга,
Искромсала мне душу, свела,
Снова я бинтовала всё туго -
Берегла я тебя, как могла...
Только ветер ломал мои окна -
Режут ночь не тупые края...
Не спешил ты собрать эти стёкла,
Понимая, что боль не твоя...
Я хочу у камина согреться -
Будьте прокляты вы, сквозняки,
Что загнали опять в моё сердце
Призрак-тень прошлогодней тоски...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785974
дата надходження 04.04.2018
дата закладки 04.04.2018
Він жив, як ми... під небом цим,
як льон у полі, синім.
Любив людей, батьків своїх,
зростав сміливим, сильним.
Давало Небо і Земля
Йому усе, що треба.
Допомагати людям всім -
була в Нього потреба.
Він просвіщав і лікував,
хворих ставив на ноги.
І звали, кликали Його
життя ясні дороги.
У світлі жив, до світла вів
ще й інших за собою.
Та обернулась доброта
й довіра та... бідою.
Гірко страждав Він на хресті,
служіння не відрікся.
Щоб кожен з нас міг в світлі жить
і Правді поклонився.
О, шлях гіркий! О, шлях тяжкий!
Знущались... Що хотіли?
Не для людей, лиш для себе
хочуть... щоб їм служили!
Все ж, знищить світла не змогли,
в серцях воно ясніє.
Служити людям у наш час
багато хто уміє!
Міцніє Віра з кожним днем,
вклоняємося Богу.
Що показав до світла нам,
до радості... дорогу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785803
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 03.04.2018
Стікає ніч, вставати мушу…
Росою стелиться земля…
Ворони крик зриває тишу
І зграя губиться в полях.
Десь там за річкою зорати
Весняний лан – мою нудьгу,
Прийдеться рано-рано встати –
Віддатись плугу, бо в боргу,
Перед знедоленним народом,
Що копошиться на землі:
Чаклує, радує приплодом
Своїм, засіяним в ріллі.
Весна…не спиться, теж охота
Примножити посів зрання…
В селі, в звичай, тяжка робота!..
Врожаю молиться рідня.
Зі сходу тягне прохолода….
Це тьма позиції здає
І все відроджує природа:
Світає, сонечко встає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785426
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 31.03.2018
Мне лишь казалось –
Что забыла…
Переболела…
Умерло…
Но ошибалась…
Возвратилось…
И по накатанной пошло… -
Звучали старые винилы,
И снились милые глаза...
Как только неба синь разлилась,
Надела крылья снова я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785394
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 31.03.2018
А знаешь, чтО в тебе мне нравится?
Открою маленький секрет.
Совсем не то, что ты - красавица,
И что умна, игрива - нет.
Не удивят меня хозяюшки
И хорошо накрытый стол,
Но поражает то, что знаешь ты
В искусстве женственности толк.
А жизнь моя, довольно пресная,
Чудесный привкус обрела,
С тобою ставши интересною
И без накрытого стола.
А что хожу вокруг да около,
Так это ты не обессудь.
Я знаю, сердце твоё ёкало,
И у меня щемило грудь,
Пересеклись когда мы взглядами -
Ведь было ясно всё без слов...
Но объясняться разве надо ли,
Что наше время... не пришло...
Ах, эта мартовская влюбчивость -
Кружится кругом голова...
Зимы угрюмой неуступчивость...
Вступай, апрель, в свои права!..
P. S. Для любознательных читателей: на этот стих появился ответ автора Олена Жежук
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785928
Впрочем, судя по его содержанию, какой из этих стихов и чьему ЛГ является ответом, определить довольно сложно)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785365
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 31.03.2018
Кинь камінь у неї, чи брилу,
Однак, не болітиме більше.
Так муляє кісточка з вишень,
Непевне, босоніж, ступила?
Напевне, босоніж, вугілля
Хотіла в пітьмі оминути?
Безсила, в боргу у спокути,
Не в серці лишилась, а біля...
Лишилась уламком камеї
І шкрябає шию нащадно.
Згубила клубок Аріадна? -
Кинь камінь, кинь камінь у неї...
29.03.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785029
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 30.03.2018
Ішла у ніч, в сліпу грозу, у чорну темінь,
Без протиріч, без показух, без рівнодення...
Усе пройшло, вже відбулось і полетіло
І через край перелилося біло-біло...
Синіє даль - моя печаль, тебе немає,
Все навкруги - сипкий кришталь, а я шукаю...
Боюсь зламать, боюсь не знать і не почути,
Тебе я хочу обійнять, бо не забути...
Через роки, через віки, немов у вічність,
А програш мій такий гіркий - покрити нічим...
Переплелось, що не збулось - перегоріло,
Прогнала геть, але чомусь не відболіло...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784766
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 28.03.2018
Воет пёс… а ветер - в щели…
Птица, сонная, кричит…
Чуть поскрипывают двери,
И качелька дребезжит… -
Цепи малость заржавели,
Как теряло время прыть…
Как тогда - и мы хотели
Все надежды воскресить…
Час полуночи…
Не спится…
Откровение - с душой…
В каждом слове на странице -
Учащённый пульс живой…
Лишь объятые весною,
Тонко чувствуют (слезой)…
Тонут чувственной порою
За запретной полосой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784733
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 28.03.2018
Не перший сніг і не останній
Запорошив мої думки.
Знов гарний кінь у добрій стайні
Бере смаколики з руки.
Лискучий, в яблука, парує,
Ніяк не бідний на любов.
Аж грива світиться, гарцює
І щастя сиплеться з підков.
Життя галопом пролетіло,
От би мені іще одне!
Взяла вуздечку я несміло,
Гривастий мчить у даль мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784368
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
Там, де зозулі долі тчуть в садках,
І солов’ї світанки рано будять,
Здається, що то Господа рука
Мене туди вселила поміж люди.
Шляхи круті долала я в житті
І звідала всього: висот щасливих,
Невдачі й першу в косах заметіль,
І щебет діток милих, галасливих.
Сьогодні знов у пам’яті мій край,
З людьми трудящими й теплом поспішних весен.
Там неоспіваний ніким ще дивний рай,
Де очі сонцю засліпили плеса
Ставочків трьох. Дитинства сторона…
Вона й сьогодні надто мені мила,
Де вулиця у туї порина,
Й ярки росою срібною умились.
Там хмари гострокрилих ластівок
І іволга ридає до світання,
Мого дитинства світлий островок
І слід на серці першого кохання.
Весна вдягла укотре свій вінок
З кульбабок жовтих й просині рясної,
Звіряток запросила у танок,
Щоб рутою впилися запашною.
За мене знову молиться село,
Щоб мала у житті безпечні кроки,
Можливо, це мені й допомогло,
Що я живу – не плентаюся збоку!
19.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784164
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 25.03.2018
Верхівки ялин, снігопадами збілені рясно,
Заглядають у вікна лікарняних притихлих палат.
Ніч холодна, байдужа й така довгочасна
Ритми серця мого відраховує якось не в лад.
На краєчку зими, в задзеркаллі освітлених рам
Примостився сніжинок легких уже стомлений рій.
Збиті віхи доріг – у відтвореннях кардіограм,
В траєкторіях злетів моїх обезсилених мрій.
Десь далеко внизу, на перинах розсипаних хмар
Гойдаються сни, що з далеких висот прилетіли.
Мій приятель давній, високий самотній ліхтар,
Світлом добрих надій сяє десь в сніговій заметілі.
І мовчання його варте всіх наймудріших розмов,
Коли тиша звучить, я того не забуду довіку…
Своє серце щоночі він запалював знову і знов,
І його променистість тримала когось, наче ліки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781244
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 22.03.2018
[b][color="#951dad"]Загубились у покосах молоді літа,
Вплела стрічку у волосся осінь золота.
Десь надія моя в"ється в віршах поміж рим
І природою кладеться на обличчя грим.
І у дзеркалі я бачу вже не ті вуста
А у посмішку закралась долі гіркота.
Покриває мої скроні срібна заметіль,
Ніби й далі йде дорога, а не та вже ціль.
Те, що в дзеркалі я бачу, все не до смаку,
А було ж - коня спиняла на усім скаку
Але падати у відчай не погоджусь я,
По весні ще хочу слухать співи солов"я.
Я покосами густими в далечінь піду.
Може десь там поміж ними молодість знайду.
Ну то й що, усе міняє невблаганній час
Та ще хочу я кохати, як у перший раз...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775146
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 22.03.2018
Люблю поезію й свою творю давно,
Не знаю ще творитиму допоки…
Чи то від Бога так мені дано,
А чи гашу душі у ній неспокій.
Не розумію, хто ж мені звелів
Волошкою зійти у житнім полі,
Чи в жайвора на трепетнім крилі
Пізнати смак краси, польоту й волі.
На світ погляну я із вишини
І піснею полину над простором,
Молитиму, щоб рай Бог відчинив,
Де сліз немає і людського горя.
3.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783606
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 22.03.2018
Ніч розлила пітьму
На утомлену тишу перону...
Защеміло... Зніму
Я на спомин душі заборону.
Відійшли поїзди
У краї, де ніхто не чекає.
Як же хочеш туди,
Де минуле твоє спочиває,
Мов на гілці пташа-
Сполохни і воно затріпоче!..
І зболіла душа
Відлетіти за потягом хоче,
Тільки серце тобі
Скаже правду, мов голкою вколе.
Безнадійності біль-
Ти нічого не вернеш ніколи.
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118031200828
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782149
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 22.03.2018
Твой внутренний мир... Это так интересно...
Как каждое утро подарок под ёлкой...
Как будто бы я с незнакомого места
Смотрю на пейзажи родного посёлка...
В твой внутренний мир захожу осторожно,
Стремясь не обидеть, покой не нарушить,
Стараясь при этом, насколько возможно,
Утешить от боли уставшую душу.
Твой внутренний мир... Становлюсь на крылечко -
Там дверь за дверями... Сплошные загадки...
Блуждать коридорами можно тут вечно,
Пока ты со мною играешься в прятки...
Твой внутренний мир открываю несмело,
Ступая по узкой заросшей тропинке,
Секретные знаки читая умело -
Ты их оставляешь на каждой травинке.
Твой внутренний мир, как большая матрёшка
Снимаешь - а там их неведомо сколько...
Твой внутренний мир узнаю понемножку -
Пока же открылась лишь малая долька...
Да мне и не надо, чтоб много и сразу,
Тебя познавать - это разве не счастье?
Твой внутренний мир... Многогранность алмаза...
И кажется, я становлюсь его частью...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783218
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018
Я бачила дива́ чужин країн:
міста модерні у пісках пустелі,
священні древні залишки руїн,
захмарні вежі, храми іі готелі,
стомовний різноликий Сінгапур,
архітектуру Праги, Риму, Відня,
величні Прамбанан, Боробудур,*
віднайдені у диких джунглях півдня.
Сповна в світах екзотики й краси,
вражаючих. Але чомусь душею
чаруюся від крапельки роси
на маминій стежині споришевій
в моїм краю, від пісні солов'я,
голубизни озер, волошок в житі,
де жайвора почула соло я,
від спогадів, з дитячих літ нажитих.
Лякали "співом" павичі, орли,
вдаряв по нервах крик різкий папуги,
а смуток журавлиного "курли" –
до спазму в горлі! –стільки в ньому туги...
Вишневе буйноцвіття вабить зір,
п'янять степи розлогі чебрецями,
мре серце від краси Карпатських гір,
закохана у Київ до безтями...
Все миле серцю – край мій і нарід,
де народилась з Божого веління.
Тут, в Україні, весь мій славний рід
крізь сотні літ проріс углиб корінням.
Ввібравши мудрість, силу й біль землі,
ми аурою спільною вповиті.
Тож я – листок на древньому гіллі́,
без кореня свого не здатна жити.
* Прамбанан, Боробудур – дивовижної архітектури
древні храми на о. Ява.
12.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781964
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Маленьке серце, з кулачок.
А скільки може в нім вміститься!
Людський маленький тайничок,
Що може радістю світиться,
Коли в людини все гаразд,
Коли рідня уся здорова,
Коли упевниться не раз:
Зоря все ж світить вечорова.
Проб"ється промінь крізь туман,
Воно не зрадить нас ніколи,
То в рівновазі серця стан,
І не болить воно, й не коле.
Та серце може плакать гірко,
Бо його зраджено й не раз..
І тим сльозам безцінна мірка:
Не ставить сльози на показ.
Гіркими вмиється сльозами
І потече гірка ріка...
І буде жити разом з нами..
Воно до всього все ж звика.
Зітре сльозу і посміхнеться.
Бува по-різному підчас.
Воно від нас не відвернеться,
Воно безцінне, живе в нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782963
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
[img]http://www.creative.su/sites/creative.su/data/SubFileStorage/fialka_14621_p1.jpg[/img]
Фіалками
пахне жінка.
В трамваї сидить
край вікна,
наступна її зупинка,
але у вагоні п᾿янка
лишається атмосфера
зі шлейфу
фантазій і мрій...
Світанок буває
ще раз,
у будь-якій
іншій порі,
коли зустрічаєш
погляд
як сонячне
світло із вій -
здається,
фіалки поряд
цвітуть
і дощі грозові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782868
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Не мій сьогодні день, пусті слова
Банально розсипаються на звуки,
Їх ні промовить, а ні проспівать -
Самотнє серце тихо стука, стука...
Хотіла я укотре воскресить
Мелодію душі, що серед літа
Бриніла чисто там, де неба синь
Собою заливала ніжні квіти...
Та чую шум чи шелест, мов пуста
Безодня тиші, де життя відсутнє,
Холоднокровно, дико всі свята
Перефарбовує в пекельні будні...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781410
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 18.03.2018
У сонячних твоїх долонях тану,
Неначе теплий стеарин.
Я усміхаюсь...падає крисаня,
Небес відкривсь аквамарин.
Мов медом по губах твій поцілунок,
І млосно-солодко вустам.
Бо пишуться удвох кохання руни,
В обрамленні чуттєвий храм.
І я тону в обіймах неофітом,
Неначе вперше в цю купель,
З тобою разом в різнобарв*я світу,
У веселкову акварель.
Хмелить терпке бажання - з винниць херос,
І дотику граційність фраз.
Народжується вічнотілий ерос,
Росинка пристрасті - екстаз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782830
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Прокатите меня по городу...
Примощусь на заднем сидении
И, засунув в окошко бороду,
Позабуду совсем о времени...
Покатайте меня по Харькову,
По Днепру, Запорожью, Ривному
В пору летнюю, но не жаркую,
Чтоб тепло было по-Мальдивному...
Повозите по узким улицам,
Что не знают асфальта нового,
Где домишки друг к другу тулятся,
Как опята у пня соснового...
Прокатите меня проспектами
С горизонтами бесконечными,
Где гирляндами разноцветными
Разгоняют потёмки вечером...
Провезите мостом над речкою,
Что в окно швырнёт брызги свежие...
Там вода кругами-колечками
Обнимает кувшинки нежные...
Покатайте меня по городу...
Или вы приезжайте первыми,
Уверяю вас - это здорово -
Примириться немного с нервами,
Отдохнуть с другими пейзажами,
Позабыв свою песню грустную...
Эта мелочь доступна каждому,
Хоть на день, на два - на экскурсию!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779873
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 02.03.2018
Яблуні цвітуть,
хоч сніжно.
Ніжно-ніжно.
Ніжно-ніжно!
І такі вони
красиві.
Білі-білі.
Білі-білі!
Яблуні цвітуть
так рясно.
Чисто. Світло.
Біло. Ясно.
Снігурі на них
червоні,
ніби вишні
на долоні.
Білі віти
засвітились,
ніби зорі
опустились.
І розсипались
над світом
срібно-білим
ніжним цвітом...
Яблуні цвітуть,
хоч сніжно.
Ніжно-ніжно.
Ніжно-ніжно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778833
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 25.02.2018
Мой внутренний голос, чего же молчишь,
А ведь никогда ты застенчивым не был -
Боишься нарушить остывшую тишь,
А, может, с годами, пропала потребность...
Когда-то спасал... Предавали меня,
Толкая в ущелье холодное просто,
Но я возвращалась в мой дом без огня,
Без роз и подарков, конечно, не в гости...
Совсем не боялась, ведь рядом с тобой,
Мой внутренний голос, мне было надёжно -
Я знала: не дашь перейти мне на вой
И шёпотом тихим спасёшь, мой хороший...
А ты притаился... неуж постарел,
Душонкою сник иль чего-то задумал,
Пугливый... увидел, что это предел?
Не бойся, сама свою свечку задую...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778585
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Когда не спишь ночами лунными
И тайно пишешь строки рунами,
Святую паперть умолчания
Стрелой пронзает не нечаянно…
И берег мой (не лоно пустоши)…
О,Господи, я это чувствую!..
Ни те слова, ни те касания
Не оправдают ожидания…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778495
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Ранкова тиша. Незворушний світ.
В молочний дим закутані діброви.
Дрібних пташиних лапок алфавіт
Розсипаний на аркушах зимових.
Довкіл анікогісінько нема,
Луна – немов у глиняній макітрі.
Лиш інею тендітна бахрома
Ледь-ледь собі гойдається в повітрі.
Стоїш на цій холодній площині,
Загорнута у білосніжний кокон…
Ще до весни якихось кілька днів,
Лише б не розминутись ненароком…
Лиш не пустити б корені углиб –
В цю твердь, яка знекровилась геть чисто!..
Не зледеніти б тут, серед імли,
Не розповзтись розірваним намистом…
І, врешті, не примерзнути крильми,
Не наковтатись сивої полуди…
Допоки в цьому коконі зими
Весна тебе, мов лялечку, розбудить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778426
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSpNsaLKe_6Bc4XxVlBGV3a9-6OUbYbR-rVTXOW5_Dj_mZRUbNteQ[/img]
[color="#9e4a19"]В який чудовий дивосвіт
Вела та стежка із воріт!
Була я зовсім ще маленька,
Трима за руку мене ненька.
Моя рука в її руці,
Сльозинка сохне на щоці.
І щастям повниться душа,
Мов птаха в вирій вируша.
Де кожна квітка - мені диво.
Торкнутись хочеться наживо.
Вдихнути справжній аромат,
Зелену ягідку зірвать,
Яка ще зовсім не дозріла.
Впіймать метелика за крила.
Он, глянь, вмостився на листок.
Горобчик-ось в калюжу скок,
Купає вправно своє пір'я.
Ой, скільки див на цім подвір'ї!
Цікавинок всіх не злічити,
І щоб в гармонії з цим жити,
Іду я пізнавати світ![/color]
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQmAa8YTEiPKB6e1IGtV88n3NFgMJoEvU5hvWeYAUcJcJ2BhXNv[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777759
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Прости мене, Господи!.. вчора
У сні загубила печаль.
Сміюся, як треба мовчать.
Прости, що забула покору.
Прости, що така навіжена.
Кохаю його і весь світ
Радіє, нехай і не свій
Розкинула доля сувій
До ніг моїх, вірю, - блаженна.
Прости мене, Господи, знаю,
Пробачиш мене, а гріхи
Коли спокушає лихий,
Спокутую... виженеш з Раю?
За віщо? розраду шукає
У Пеклі глухий і сліпий.
Хіба від любові вмирають?
Накажеш мені: "Відступи", -
Схилюся...над прірвою скраю...
Прости мене, руки ламаю:
Прости мене, Боже, прости.
18.02.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777731
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018
[b][i]У нас в очах доби трагічні очі -
одвічний страх... пустелі... потолочі...
і слабість тіла... трем... глуха бентежність...
і до землі зболіла приналежність.
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777496
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3thnpjRfNqU[/youtube]
Дрібненький дощ в вікно постукав.
Так починався новий день.
А вітер з ночі іще грюкав,
Немов вікно було мішень.
Залопотіли вмить листочки,
Від сну пробуджені якраз.
Хіба, хто всидить тепер мовчки?
Давно весна вже почалась.
Нехай маленькі, ще тендітні,
А так відчули цю весну.
Отак бува частенько в квітні,
Коли усім тут не до сну.
Скінчився дощ, затих і вітер,
Прозорі краплі на гіллі.
Який красивий дощу витвір..
Вдяглись дерева в кришталі.
Пахучий чай примножить радість.
Весна - це крок в нове життя.
Збагатить мудрість, зітре слабість.
Піде усе вже допуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777494
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
Я создана лишь для тебя гитарой,
Карбоновые струны счастья не порви.
Не место ей лежать внутри футляра,
Скорее в руки ты возьми и удиви.
Сыграй, мой гитарист, о жизни песню,
И от души прольётся сладостный нектар.
И разольются звуки в поднебесье.
В руках умелых - я гитара - солнца дар.
Услышишь сразу в звуках птичьи трели,
Ведь одному тебе играю попурри.
Любви вонзились в сердце нежно стрелы,
И льется, льется музыка для нас - гран-при.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777367
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 17.02.2018
[b][i][color="#d60f0f"]Народжуються люди для любові,
З любов»ю нам дароване життя.
Хай в кожного у серці і у слові
Живуть і квітнуть ніжні почуття.
Співаємо з любов»ю колискові
І ніжимо у пестощах дитя.
Не може бути щастя без любові,
Бо саме у любові сенс життя.
Хай сяють в небі зорі світанкові
Життя струмує, наче з джерела.
Любові Вам, великої любові,
Освідчень і душевного тепла!
Хай птахи легкокрилі, як хмаринки
І вітер пустотливий мандрівець,
Несуть по світу диво-Валентинки
Як вісники закоханих сердець...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777004
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 17.02.2018
Я відшукала наше небо
Серед пустелі самоти…
Чому мовчиш?..
Мабуть,не треба,
Коли запалюють свічки?..
Перегорни назад сторінку…
Не бійся…Більше не болить...
Лише однесенька краплинка
В долоньку скрапує за мить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777315
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 16.02.2018
А межень у снігу...
Зухвала й бунтівна
зима свою жагу
втамовує сповна.
В пуховику земля,
вагою гнеться ліс,
схолоджені поля
у пелену взялись.
Убрались в кожушки
калина, глід, кизил.
Засріблені вершки
у тополиних крил.
А холод і в рукав
забрався, і в колер*,
і за лице щипав
без ніжності й манер.
Зимовий передзвін
вростав в захмарну вись,
струмок і водогін
у кригу зодяглись.
Пороша, як перкаль!
Зимовий антураж.
А холод у кришталь
заковує пейзаж.
*Колер -жіночий комір.
Межень - лютий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777065
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Коли люблять... Голублять. Це правда.
Коли люблять, то й словом зігріють.
Ніжним поглядом ласку дарують,
і підтримають, і зрозуміють.
Коли люблять, то працею славлять.
Сіють хліб, бороздять світ морями.
Сад плекають, чи зводять будинки,
прокидаючись із солов'ями.
Коли люблять... пишаються словом,
колискові на рідній співають.
Своїх діток, ще зовсім маленьких,
землю рідну любити навчають.
Час такий? Розбрелися по світу?
Дорікати не стану нікому.
Де б не був ти, як доля б не склалась,
та завжди повертаймось додому.
І молімося, щоб Україні
Бог послав вже щасливої долі.
Щоб рум'янилась в гроні калина,
золотилося жито у полі.
Щоб цвіли під вікном чорнобривці,
дзвінким сміхом наповнилась хата.
Гріла душу всім пісня весела,
повертались в гніздо ластів'ята.
Коли люблять... Голублять. Це правда.
Коли люблять, то й словом зігріють.
Ніжним поглядом ласку дарують,
і підтримають, і зрозуміють.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776984
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Зачем ту странную картину
Нарисовала я вчера –
Амур из зарослей малины
Стрелою целится в тебя…
Согнули силой ветры спину,
Рыдая эхом у моста…
Заколыхали волны тину
И целовали берега…
Тебе приснился шелест моря…
Лазури синие глаза…
А мне – ромашковое поле…
И та (не быстрая) река…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776951
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018
(Натхнення - вірш Володимира Присяжнюка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772451 )
Ти для мене знайшов підсніжники,
Ришельє пелюсткове біле,
Проросло тендітними ніжками
Крізь сніги уже посивілі.
Хоч притягує погляд магічний,
Але ми не зірвемо диво,
Бо краса білосніжна міфічна
Хай приносить радість наживо.
Пам*ятатимем цноту ніжності
На окрайцю лютневого дня.
Ти для мене знайшов підсніжники,
Заглядає нам в душі весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776950
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Прочитаешь мои письма,
Схорони их от огня… -
Станут жёлтые,как листья,
Вспомнишь с нежностью тогда…
Нелегко даётся рифма
И лиричная строка,
А сотрёшь случайно числа…
Даты памятны всегда…
Кружевное слов монисто
Собирают неспроста…
Мои письма – словно листья…
И душевные…Пока…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776756
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
[b][i][color="#ea00ff"]С любимым, рай и в шалаше!
Простая женщина в миру,
Мне чужды в жизни маски.
Когда нибудь, и я умру-
От переизбытка ласки...
От нежности, и слов твоих
Летаю выше крыши...
Тепло и радость на двоих,
Мы счастьем общим дышим!
И если вдруг печаль в душе,
Жизнь всё равно прекрасна!
С любимым, рай и в шалаше!
Всецело я согласна.
13 02 2018 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776755
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Згадала... Знову я згадала. "Ми - українці!" - я співала
в своїм дитинстві. В тім раю є молоді татусь і мама.
Мене навчали: "Пам'ятай! Найкращий в світі - рідний край."
Світились зорями там ночі, а в неба... сині-сині очі.
Там ранок роси розсипав, як стрічка - річка поміж трав.
В святкових сукнях там берізки, хмарина заплітає кіски.
А дзвінко як весна співала... із вітром часто прилітала
я в день сьогоднішній. Настав... Цей день уже настав.
"Ми - українці!" - нагадав.
Сьогодні тут наші внучата... в них молоді матуся й тато.
Світяться зорями тут ночі, а в неба... сині-сині очі.
Тут ранок роси розсипає, і хвилями тут річка грає.
Берізки тут ростуть в діброві, в хмарини стрічки кольорові.
"Ми - українці!" - знов співаєм.
Найкращий рідний край! - всі знаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776787
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Кохай її, як триста літ тому,
Коли мечі писали слід кривавий,
У заметіль цвіли пожеж заграви,
А ти шукав одну її...Чому?
На поле спрагле випала роса
І напоїла день, зітхнувши тяжко.
Непоказна квітує десь ромашка,
Непоказна? - хто отаке сказав?
Вже триста літ на пелюстках її
Ворожимо, - розіпнута прощає,
Бо може подарує крихту раю,
Коли кохання проти течії,
Через віки. Вона тебе чекає,
Кохай її.
10.02.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776770
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Плаче ніч за вікном і стікає по склу неквапливо,
А годинник знущається, час ніби тягне за хвіст....
На душі, як з відра, не вщухає зажурлива злива,
Що здається, ріка моя зносить останній вже міст...
Розчини мене, дОщу - ми стали давно уже рідні,
І з тобою не так відчувається сліз моїх сіль...
Твої мокрі обійми сьогодні мені необхідні -
Хоч на трохи тупішає мій невтамований біль...
Підніми мене, ноче, під небо, де місяць з зірками...
Посади на хмаринку, голівку мою притули...
У обіймах твоїх розпрощаюсь з сумними думками,
Хоч якими б важкими й журними вони не були...
Фото з інтернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776473
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 12.02.2018
[b][color="#1c662d"][color="#912659"]У[/color]- незабвенности своей
[color="#912659"]П[/color]-рошу не раз продать плацкарту.
[color="#912659"]А[/color]- может авиа? Скорей
[color="#912659"]М[/color]-не бы промолвить тихо..."Здравствуй..."
[color="#912659"]Я[/color]- всё бы сделала... не так,
[color="#912659"]Т[/color]-еперь то знаю - по другому
[color="#912659"]И[/color]- ускоряя жизни шаг
[color="#912659"]Б[/color]-ыстрее ветра - в страсти омут...
[color="#912659"]Е[/color]-ще сознание хранит -
[color="#912659"]Р[/color]-однее нету и дороже.
[color="#912659"]У[/color]-вы, та тоненькая нить
[color="#912659"]Б[/color]-ыла разорвана, но все же.
[color="#912659"]И[/color]-щу пути туда... назад...
[color="#912659"]Л[/color]-юбовь одно моё предвестье
[color="#912659"]Е[/color]-ё взяла с собой в плацкарт,
[color="#912659"]Т[/color]-олько тебя нет с нами вместе...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776403
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 12.02.2018
Людина в світі цім, щоб буть щасливою.
Іти вперед, до світла, ввись летіть!-так думала раніше.
Зрозуміла: людина в світі цьому, щоб служить!
Служити тим, хто поряд. Правдою. Робить добро.
По совісті тут жить. Щоб ясним день був. Сонячним.
Щоб світлою була тут кожна мить.
Якщо буває скрутно... Не хвилюйся. І знай, що ті,
хто поряд йде, зуміють своє плече тобі підставити в путі.
Так по життю йти треба всім, до світла...
До світла ми всі йдем! Й само те світло сяє. Світиться.
У тому світлі ми усі живем!
А якщо хмари? Сонцю не пробитися?
Значить не так щось. Людино... Зупинись! Тобі дано теж
світло, як і Сонцю. То ж Добротою своєю засвітись!
І зникнуть хмари ті. Розсіються... Зрадіє Небо і Земля.
А це Гармонія - енергій двох, Добра і Світла, гра!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776183
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 10.02.2018
[i][b]Недавно осінь жовтими таро
Ще ворожила в золоті сусальнім,
А вже ось біле лебедя перо,
Зимово креслить знаки запитальні.
Красивий почерк пластику вікна
Морозними химерами шліфує.
І на душі зима... зима... зима...
Попри плюси квартирні тріумфує.
Ця одинокість щирих почуттів,
Мов та струна, бринить в куточку тонко.
Я б так хотів, ах, як би я хотів
Переписати зи́му, незнайомко!
Нехай, хоча б у сотому вірші́,
Додавши червня вишеньку і неба.
А сонце... сонце... в тебе у душі ,
Тож малювати, мабуть, і не треба.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775648
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018
***
Буває й сильний, а не тільки кволі,
зламається в невідворотних жорнах долі.
***
Не зміниш долю люттю і злобою,
якщо вона й знущалась над тобою.
***
Бездумно ліпиш іншому тавро –
до тебе швидко вернеться воно.
***
Зачепиш ненароком друга гідність –
побачиш, на яку він здатний підлість.
***
Ні сан високий, ні великі гроші
не куплять репутацію хорошу.
***
Чим вищої вершини досягаєш ти,
тим болячіше буде з неї падати.
***
Лиш та душа вдягне світліші шати,
що вміє людям помилки прощати.
***
Тим, хто отримав дар – кохати,
підвищено тариф розплати.
5.02.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775258
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 07.02.2018
А сонце пробивалось крізь зіниці вікон
І в оболонку райдужну очей.
І бризкало, і бризкало лимонним світлом,
Торкалося оголених плечей.
На спині цяточками родимок сузір*я.
Тремтіння в грудях і весняний шал.
І дотик вуст, неначе лебединим пір*ям
Так лагідно душі співав хорал.
І ранок за вікном прозорим бив джерельцем.
Довір*я у житті - міцна шлея.
І завмирало в шепотінні ніжно серце:
- Ти рідний мій тепер, а я - твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775622
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018
Просто смотреть и всему умиляться,
Просто желать постоянно быть рядом,
Светлой улыбкой твоей наслаждаться,
Дрожь ощущать от влюблённого взгляда...
Просто ловить эти искорки смеха,
Просто держать твою руку в ладошке...
Вместе - и слякоть, и дождь не помеха,
Если тебе застегну я сапожки...
Просто тебя ненароком коснуться,
Будто стряхнуть незаметное что-то...
Просто в обнимочку утром проснуться
И не хотеть отпускать на работу...
Просто из глазика вынуть ресничку,
Просто порадовать сладким сюрпризом,
Вместе подкармливать нашу синичку,
Что поселилась у нас под карнизом.
Просто любить, как ты мило щебечешь,
Просто твоим восторгаться восторгом,
Ждать с нетерпением каждый наш вечер,
Чтобы за чаем поведать о многом...
Просто на руки поднять без причины,
Просто кружиться с тобой по квартире...
Просто ты знаешь, что я - ТВОЙ мужчина,
Просто из женщин Ты - лучшая в мире.
Просто стихи не писать о разлуке,
Просто букеты дарить не по датам,
Просто на счастья настроиться звуки,
Просто СЕГОДНЯ любить... не когда-то...
Просто петь вместе любимые песни,
Просто мечтать долгим вечером зимним...
Просто мне рядом с тобой интересно,
Просто я счастлив, что это взаимно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775319
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Я просила у Бога...
* - Дай терпіння, бо я не маю.
Та у відповідь тиша розлога.
Укріпи мене, Кріпкий,
Бо немічна я і страждаю,
Допомоги чекати нізвідки.
Я благала - Безсмертний,
Ти навкруг, Ти в усьому, знаю,
Подивись я ось тут, я уперта,
Пожалій, бо стою і чекаю.*
* - Репетуєш, мала?..
Я давно тебе чую.
Твої рани любов'ю лікую.
Попроси, тобі її подарую,
Лиш би ти її в Мене взяла*.
Я просила... Убога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774780
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 05.02.2018
[i][b]Іще не осінь, Господи, не осінь,
А так самотньо в вашому дворі.
Деінде срібло вільхи на волосі
І біло-біло курять димарі.
Ані колядки, ані вам щедрівки,
Під'їздом з вітром гоняться страхи.
Та з цяточками божої корівки
У шапочках засніжені дахи.
Замерзлі вікна дивляться веранди,
Як білий місяць кинувся в лиман.
І чорні-чорні у снігу троянди,
Порозростались ген аж під паркан.
Так темно-темно, хто із нас побачив,
Що оті квіти, там, де бузина,
У затишному дворику, одначе,
Снарядами насіяла війна?[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775259
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Який гарнесенький жучок
в сорочечці червоній!
Біжить, біжить по споришу.
Чорненькі цяточки на ньому.
Ось на листочку відпочив,
на мене подивився.
Мабуть, навмисно зупинивсь,
щоб встиг я роздивиться!
Який гарнесенький жучок!
До нього сонечко сміється.
-Скажи нам, сонечко ясне!
Чому жучок
сонечком
зветься?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775035
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
Весна ще – календарно – не почата,
та Березень стоїть уже на чатах.
Бешкетник! Його вчинки не забути –
весь час краде зимо́ві атрибути:
поцупить білосніжні одежини,
підмочить репутацію крижини,
дихне на сніг злежалий, полоскоче –
той весело струмочком задзюркоче.
Жагуче гляне на танок сніжинок –
розтануть вмить і в статусі росинок
кокетливо веселкою засяють,
мов Березню цілунки посилають.
Із вітерцем ласкавим в діалозі
муркочуть котики пухкі на верболозі...
Від сну стріпнулось птаство, метушиться,
купається в калюжах, чепуриться.
... Розгнівається Лютий, вітром свисне,
бурульками колючими нависне,
повернеться колючими снігами
і склитиме калюжі під ногами,
ще й навесні нам буде докучати...
Та Березень
стоїть уже
на чатах.
2.02.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774880
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018
[i][b]За віконцем у Вас
сніжну-сніжну зими борозну́
Теплого лютого
губить розмите бароко.
Денний - "плюс п'ять",
забира, мов підсніжник весну,
В щирі обійми
широкі... широкі... широкі...
Вам не до того...
спітнілий квадратик вікна,
Щільно ховає цю іншу...
замовкли куранти...
Лиш споглядаю,
як гине остання краса,
Тої зими -
дорогі-дорогі діаманти.
Тихо крадуся,
мов тінню, у вікнах стою,
І розумію,
сніги не прикрити собою
Й нашу любов,
що, мов дюна сніжинок в саду,
Зовсім недавно
скотилася в землю сльозою.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774689
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018
[b]«Залиш лиш крапельку душі(він)» [/b]
Ти дай хоч крапельку тепла
Я поверну тобі з завдатком
Я вовком буду, янголятком
Дитям, коханцем, твоїм татком
Я хочу так тобі добра…
Ти дай лиш крапельку тепла
Залиш хоч крапельку душі
А вся моя і так з тобою
Багато сил віддавши бою
Де переповнено все болем
Я все ж програв і лиш вірші
Пишу для спраглої душі…
© Микола Карпець (М.К.)
*29.11.17* ID: №774400
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774400
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018
[i][b]Я закохався в нинішню неосінь,
В незиму, з частим вкрапленням дощу,
Та більш за все - у шовк її волосся
І в голос, що в трамвайчику почув.
Крізь цей досвітній звук його гудіння ,
Де сонечка недопалок горів,
Лились в баси протертого сидіння,
ЇЇ слова, мов трелі солов'їв.
О, ці поїздки й зустрічі! Це ж, бо́ги,
Мов добра крапля меду у полин!
Отак і я - вернувся із дороги
На превелике щастя не один.
У келихах іскриться "Беладонна",-
Маленька доза градусів у склі.
І заздрить там, в Америці Мадонна,
Моїй найкращій дівчинці Лілі́.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774248
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Больше не буду о нём…
Чувствую: нить оборвалась…
Где-то под левым ребром
Молнией расписалась…
Длинным зигзагом огня…
След изнутри незаметный…
Только - не для меня…
Он почему-то приметный...
На горизонте моём -
Проблески нового света…
Снова все мысли о нём
Будит порывистость ветра…
Крышею - шелест дождя…
Сонные - шорохи утра…
Гаснет большая звезда…
И на душе так уютно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774170
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Коротеньким лучиком света
Разносится радости весть -
Я снова пишу вам про это…
Сильнее стучится вот здесь…💓
Так хочется тёплого лета
В объятиях морозных зимы!..
Так хочется слова привета
И красного цвета любви…
Задуманное – получилось!
Благая разносится весть…
И чтобы со мной не случилось,
Хочу оставаться вот здесь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773874
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 29.01.2018
[b][color="#097307"]Ти приходиш у сни... І у них ми з тобою до рання
Як дві долі, які заплелись перехрестям доріг.
Та чому.. та чому?!! Як за обрій йде зірка остання
Ти, як марево мрій, полишаєш наш спільний поріг?
Ти приходиш, як тінь, у мої сновидіння щоночі..
Розхвилюєш мене ніжним дотиком губ і чола.
Кажуть, сни не спроста, що вони переважно пророчі,
Я не знаю, бо я у твоїх снах навряд чи була...
Ти приходиш у сни... Де межа, чи то сон, чи реальність?
Може то нам Господь пропонує по новому шанс...
Тільки звідки у дня замість ніги - гнітюча безжальність.
Він тебе з моїх снів забирає насильно весь час.
Ти приходиш у сни...Та я вірю - мені це не сниться,
Бо без тебе у снах прохолода і люта зима.
Одкровення моє ,моя мрія вже не таємниця -
Я прошу - ПОВЕРНИСЬ! Бо для інших там місця нема.
Ти приходиш у сни.! Я благаю - у них залишайся,
Я торкатимусь вуст поцілунком жагуче-палким.
А підеш, то за мить... за короткую мить повертайся,
Бо без тебе світанок на присмак буває терпким.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773812
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018
Емоції в кредит, ростуть проценти.
«В кредитках почуття на все життя», –
Говорять, розставляючи акценти
Ломбарди, що купляють відчуття.
Уся любов оцінюється в центи,
Та з кожним днем згасає все биття
У грудях, відчуваючи фрагменти,
Що сиплються, немов брудне сміття.
Під аркою стального монумента
Любов присіла, плаче в самоті
І згадує палкі колись моменти –
Літала над людьми у висоті,
А зараз залишились постаменти,
Що сяють по містах у темноті.
© Володимир Верста
Дата написання: 28.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773783
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018
Вона повернеться до Тебе
бумерангом.
Згадаєш все,
бо пам'ять як хірург
зі скальпелем,
один єдиний рух -
і ти з минулим
у засніженому танго
під небом синім.
Перламутрові відтінки
метеликами
ковзають на склі,
немов у банці
замкнені, коли
у безнадії б'ються
крилами об стінки.
Вона повернеться.
Шукатимеш в кишені
колись давно
загублені слова,
але навколо -
хуга снігова
націлена на очі,
наче на мішені.
Вона Твоя... до дна
невиплакана туга
і стільки загубилось
якорів,
і скільки б не мовчав,
не говорив
Ти повертаєшся,
шукаючи в ній
ДРУГА...
[youtube]https://youtu.be/Nqrv-EOPsac[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773426
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 26.01.2018
Напевне, у тумані знов
Твій слід і тінь твоя
Обіймуть не мене.
Засмучений ліхтар,
Гризе помалу ніч.
І заглядає у вікно
Твоє на склі ім"я.
Душі не омине
Самотності нуар -
Обабіч, увсібіч,
У тиші, - у відлунні слів,
Яких давно нема...
Мелодія сумна
Злітає навздогін,
Я споминам молюсь.
Терзають, жоден не змілів.
Дощить, хоч і зима.
Безжалісна війна
Сумління і жаги,
Не відає жалю -
Люблю...
06. 01.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771592
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Шукаєш перлини, шукаєш скарби,
Яскраве коштовне каміння...
Між сірої маси людської юрби -
Сердець світлозарних горіння.
Посеред байдужості і холодів -
Хоч трохи тепла й розуміння,
В буденності хмарних однакових днів -
Весняного сонця проміння...
Подібне з подібним - то, кажуть, рідня,
Хоча й відрізняються зовні,
Не бачиш ти сонця і світлого дня -
Зніми окуляри ті чорні.
Здається, на холод ще скаржився Кай,
Бо серце на лід було схоже...
Тепла джерело ти в собі відшукай,
Зігрій ним усіх перехожих.
Можливо, ти поки не гідний перлин,
Щоб стати душею їм рідним,
Та можеш повірити, що не один
Відчув це таким необхідним...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772751
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018
[i][b]Щасливі ви, бо любите когось ,
Любов’ю, що солодша шоколаду,
Але в житті, так прикро, є той - хтось ,
Що замість неї презентує зраду.
А слідом: поділ спільного майна,
Надривний звук останньої валізи.
Багато тих, що вірили - сім’я,
А це були її лише ескізи.
Не так давно святе його "люблю"
Відлунням стало в інші вікна битись.
Ніяк... нізащо, мабуть, не збагну -
Чому чужими легше спокуситись?
Невже, із інших рук гіркий полин,
Смакує, наче в парку солод вати?
Ми ж викрадаєм, любі, не мужчин,
А назавжди дітей лишаєм тата .[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772373
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
Стелися доле рушником-
Тим рушником, що шила мати,
Стелися полем за селом,
Стелися гаєм біля хати.
Стелися тихо на поріг,
Торкни намисто, що у скрині,
Скуштуй матусеньки пиріг,
Цілуй їй руки щиро нині.
І те, стареньке вишиття,
Візьми в далеку ту дорогу,
Ним застели моє життя,
А я молитимуся Богу.
Я заспіваю всіх пісень-
В них розкажу про Божі дива,
Де за вікном жевріє день,
Де колоситься щиро нива.
Де мамин хліб, що на столі,
Торкну солодкими вустами,
Весь жаль залишу десь в імлі,
Як і колись іду до мами.
О тим, малим її дитям,
Малим дівчиськом- коси з льону,
Несу в руках лиш вишиття,
З ним повертаюся додому.
Життя минає, наче мить,
А в нім дороги... всі дороги,
Сльоза у долі защемить,
Як бачу ріднії пороги.
Цвіте мій льон- на скронях цвіт,
Знов марить квітом вишиванка,
Де за плечима жменя літ,
Зі мною каву п'ють на ганку.
І я всміхаюся життю,
Всміхаюсь долі, Богу- мило,
Радію тим, що я живу,
Життя людське- велике диво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772336
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
Чую знов щебетання малечі,
Наче знов поміж неї й сама…
Шаллю теплою кутає плечі
На шкільному подвір’ї зима.
І торкається невипадково
Серця лагідність теплих думок,
Коли йду поміж кленами знову
Там, де кличе знайомий дзвінок,
Де помешкання спогадів давнє,
Де уроків моїх голоси
І те щось несподівано-справжнє,
Що підносить на хвилю сльози…
Не впізнати алею кленову,
Сиві сосни торкаються хмар…
Нескінченність життя в обновах
Все нотує старенький ліхтар.
Часу плин не здивує нікого,
Та чому ж тоді серце щемить,
Як іду до шкільного порогу
Проживати вже пройдену мить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772268
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 20.01.2018
[b][color="#580559"]У-ходя, возьми с собою ношу,
Р-епортаж о гибели мечты,
А- вослед метелица-пороша,
З-аметет ушедшего следы.
Л-ишь любовь осталась на распутье,
У-мирать в который раз уже.
К-ак ты мог... охапкой мокрых прутьев
И-стязать... и резать по душе?
С-острадать? Я не прошу, не надо.
Л-абиринты мук - увы, мои.
И- мираж... повсюду ходит рядом,
Ш-лейфом грусти, горя и... любви.
К-ак прожить без веры и надежды,
О-щутив всем сердцем груз потерь?
М-ожет мир таинственно-безбрежный
М-глой кромешной весь укрыт теперь?
Н-ет! Не надо больше расставаний,
О-твергаю грустное "Прощай!"
Г-орький вкус, осадок, ил страданий,
О-ставляет нА сердце печаль!
Б-оже правый, успокой тревогу,
О-тведи все пытки сердца прочь.
Л-учше дай мне Ангела в подмогу
И- способность муки превозмочь.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772064
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 19.01.2018
Ви забули мене, не пізнали збентежений погляд,
Не згадали той вечір, коли, як тепер, падав сніг.
У єдиній троянді ховались покора й сваволя,
Та беззахисна квітка мене нагадала мені.
Ви забули мій сміх, як вустами колючки виймали.
Білосніжні пелюстки, зів"яли й зотліли давно.
Дотепер лиш обвуглені миті, під колір марсали,
Збайдужілій мені наливають холодне вино.
Ви забули ім"я, яке вигадать більше не сміли,
Щоб назвати ту, іншу, не схожу на мене ніяк.
Тільки чом і сьогодні букет ваш трояндово-білий,
Якщо любить криваву марсалу вона, а не я?..
16.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771843
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 19.01.2018
...Миру нам по всій землі...
Там у твоїм краю не чужім (він до тебе так близько!!!)
У підвальних руїнах, що сняться в жахливому сні
Похилилось дівча над колискою стомлено й низько
І співає від болю і жалю журливі пісні...
Вітер грізно сопе у розбиті двернії шпарини
В унісон із гарматами власні бої зачина
А вона попри все колискову співа для дитини
І від співу того кров у жилах смолою вскипа...
- Спи моє янголя, засинай моя пташечко ніжна
Хай твій сон не лякають постійні здригання землі
Хай пора ця невтішна, жорстока, холодна і грішна
Оминає твій спокій, як в морі хиткі кораблі...
Спи моє дитиня, засинай моя крихітна доню
І не слухай той свист, що від куль голосить, звідусіль
Мама поруч, ось тут! Я тебе вбережу і схороню
У обіймах сховаю своїх, утамую твій біль...
Розцілую твої ще маленькі дрібні рученята
Пригорнувши до серця умию гіркими слізьми
А над нами сичатиме досі війна ця проклята!
І коситиме душі не винні в покоси зими...
Тільки ти не лякайся, маленька, вони не вартують!!!
Твого спокою й снів, бо тепер ти далеко від зла.
....
...... І співатиме мама пісні де гармати лютують
Над колискою, що вже віддавна пустою була...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771264
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Я знаю: лелеки вже сплять і вночі не літають...
І я не лелека, і крил я не маю, на жаль...
А ноти зірок на мелодію вітру лягають,
Штовхають в безмежність Чумацького шляху спіраль.
І я за зірками в безмежність, у далеч полину -
Без мрій і думок, просто йтиму у далеч і все...
А може, лелека якийсь ще не спить і на спину
Посадить мене і до тебе у ніч принесе?..
До тебе! До тебе! Це як наркотична залежність,
Що вени душі розриває бажанням до сліз -
І я проростаю, вростаю душею в безмежність...
Я просто у тебе душею назавжди вже вріс!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771351
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
[color="#0a094d"]О/вдовела любовь и в пучине потерь
Л/ьют лампадки огни... поминальные.
Ю/жный ветер принес холода в мою дверь.
Д/ежавю... крохи счастья;... печальные.
Я/ и верить боюсь... неужели - чужой?
Х/аотично душа на две делится,
Н/еужели любовь за смертельной чертой?
А/хинея!! И все перемелется.
М/ожет сделанный шаг - громкий вызов судьбе,
П/ерекрой, новый старт, воссоздание,
О/бновлённый подъем по нелегкой тропе,
С/опряжен с нашим общим желанием.
Т/айн огромный клубок и запутана нить
У/крепилось броней недоверие,
П/азлы жизни бы нам вновь узором сложить,
К/раской яркой любви скрасить серое.
И/ пускай отойдет в небыль грусти мотив
Г/рубый выпад судьбы, заблуждение,
О/тойдет... и расчистит святые пути
В/се дороги-пути... и сомнения.
О/щутить бы душою тот важный демарш,
Р/аз уж выпали нам испытания.
Я/вь ценнее чем самый красивый мираж
Т/ак нам Бог говорит... в назидание.[b][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771255
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
[b][i]Січневий плюс лама прозору кригу,
Хоча, цвітінню й буйству не пора.
Та плаче... плаче соком на відлигу
Старої вишні зранена кора.
Моє вікно фільмує цю картину,-
Плачу зими і вишні, - й не збагне,
Що ця, з прогресом виросла людина,
Кого кохає, того й сильно б’є.
Від цих побоїв зрубами рясніють
Карпатські схили - рани і рубці.
Жаль, ні у кого, навіть не тепліє
Солона крапля горя на щоці.
І вишня, вишня, вишенька навпроти
Оту січневу, вигріту весну
Гілками ловить, зламами на дотик,
А ми за миром йдемо на війну.
Та за здоров'я п'єм гірку отруту,
Здається, цей прогрес забрав уми
У душах вічний лютий, лютий, лютий...
Якби ж то квітня їм... якби... якби...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771123
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Думками у зірчастості небесній...
І хоч не зірка, а проста людина,
Я згадую свої колишні весни,
Що цвітом облетіли, мов пір*їни.
Гарячим було літо до нестями,
Проміння-щастя огортало серце.
Кохання обіймало почуттями,
І вилося із ніжністю кубельце.
І осінь жовтокрилу пам*ятаю,
Як осипала золотом багряним.
Здавалося, немає краще раю,
Але ж краса осіння також в*яне.
Зима співає сніжні серенади.
І сподіваюсь: пані не лукавить.
Тепер морозні за вікном принади,
А в мене на столі - гаряча кава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770547
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018
Розсипалося... Розлетілось...
щось ніби в ньому загубилось.
Це й справді так! Мій погляд заблукав.
Згубився. На мить якусь він залишився
в твоїм волоссі... Гарно ж як!
Здається, сонце в ньому грає,
мов хвилю ніжну зігріває прозорої води,
гірської. Не бачив гарної такої!
О, мого щастя ніжні миті... Дав Бог
мені тебе зустріти. Постій! На хвилю
зупинись. Ми зустрічалися колись?..
Можливо й так. Бо ж таке рідне,
це іскристе, твоє волосся золотисте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770646
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018
Как хорошо, что есть на белом свете
Роскошная мелодия любви,
И хорошо, что повзрослели дети,
А Бог, в который раз, сказал: живи...
Красиво нам нарисовали сказку
У ёлочки бенгальские огни,
Под звон бокалов, что полны шампанским,
Я верю в завтра всей большой родни...
Ещё бы снега белого, как раньше,
И воздуха морозного вдохнуть,
Да пожеланий искренних, без фальши -
И в счастье... с головою утонуть...
Увидеть мир открытыми глазами,
Перелистав, сменить календари
На новые - без смуты и терзаний -
Уверенностью близких задарить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770459
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 10.01.2018
Є красивих слів доволі
серед лісу і у полі.
У садку, в гаю... впізнаю,
їх знайду я, відшукаю.
І у лузі, і в діброві,
у веселці кольоровій.
Там, де хвилі ходять сильні,
відшукаю теж потрібні.
В синій стрічці у сестрички,
в джерелі, що біля річки,
я їх чую... я їх знаю!
Ще в хмарині відшукаю.
В дощовій рясній краплині,
у вербичці, і в калині,
і в тополі серед поля.
Їх любити - моя доля.
Дзвінкотюче кожне слово
в тобі, рідна моя мово!
Бо ж радіють і сміються,
і метеликами в'ються.
І біжать, летять, стрибають,
зорями у небі сяють.
А у квітах під віконцем...
зігрівають разом з сонцем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768306
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017
А Ви мої читаєте думки,
Римуєте, сумуєте над ними...
Вас зовсім не торкаються роки,
Чарівні Ваші осені і зими...
Ваш погляд випромінює тепло,
А в усмішці щось світле, загадкове...
Такого ще зі мною не було...
Ці очі незабутні, волошкові...
Ви мрій моїх нездійснених політ,
Принцеса неіснуючого бала...
Ви просто... Ви для мене цілий світ,
В якому Вас мені чомусь так мало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768368
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017
На те він і грудень -
то снігом засипле,
то душу остудить,
то віршем захрипне...
Бо він так святкує -
морозить озерце,
не бачить, не чує ,
лиш кригою - в серце
Оселиться тихо
ніяк не розбити -
відламую крихти,
а як розтопити...
Не видно весни ще -
у ночі смолисті
лиш виє вітрище,
дерева безлисті...
Природі подібно -
ховаюся в хустку
і слово потрібне
шукаю до хрусту...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768175
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017
За твором Олекси Удайко "Кохання час".
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768184
-----------------------------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hMMCZbWeS_4[/youtube]
Кохання час... Для кожного він різний.
Не кожному дано це почуття.
Для когось час цей просто дивовижний,
Бо в унісон живуть серцебиття.
Від почуттів розквітнуть орхідеї,
І світ навколо стане не такий.
Запахнуть неймовірно враз лілеї,
Хоч час далеко вже не весняний.
Слова, розбавлені ущент водою,
І холод пробігає поміж душ,
Чуття себе відчує сиротою,
І серце обіллє холодний душ.
Коли кохання, скроплене сльозою,
То тут його, звичайно, й не було.
Воно не ощасливить вже красою.
Із сумом озирнулось й загуло.
Його не можна втримать ні заставить,
Чужі не стануть рідними серця..
Нащо в цій ситуації лукавить...
Відношення сягнули тут кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768210
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017
Кружляють двоє у зимовім вальсі,
І пухом лебединим сніг летить,
А ніжний на морозі дотик пальців
Любов*ю зігріває щастя мить.
І грудень-чудодій чаклує вміло,
Під сонцем сяйво свічада льоду.
Лягло сніжинок філігранне тіло,
І скрізь сріблиться казкова врода.
Кружляють двоє в лебединім танці.
У холод гарячіші почуття.
Зажевріли калинові рум*янці,
Палка любов, мов музика життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767148
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Пушистыми хлопьями белого снега
Неслышно упасть бы в ладони твои,
Подарком искрящимся с серого неба
Растаять в горячих руках от любви...
Слезинками талой воды прикоснуться
К соскучившимся от разлуки устам
И в высь поцелуем воздушным вернуться,
Чтоб снова снежинками сделаться там...
Фото из интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767131
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Зимовий ліс. Він так мене чекав!
Іду нарешті в тишу його храму.
Дерева – в білій казці балаклав.
Незайману торкаю порцеляну.
Така краса! Від щастя хочу жити!
Про що думки, мій добрий, милий лісе?
Скажи мені, святий мій ворожбите,
Всіх тайн своїх відкрий мені куліси.
Ялина горда – білочці за пристань
А віти-крила, так би й полетіла…
Синичок зграйка витримала відстань,
А я услід : «Краса»-, прошепотіла.
Ось бачу кимось вишиті сліди,
Боюся зіпсувати візерунки.
Веди, мій лісе, я піду – веди!
З собою візьму всі твої малюнки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766536
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 19.12.2017
Засніжені серця спасіння просять...
У осені хоч трішечки тепла
Отримати, а тільки лише роси
Збирають по шляхах куди пройшла.
Морозною косою вона косить
Ті почуття, що принесла весна.
На вулицях ліхтарики погасить
І розфарбує візерунок скла.
О королево, відпусти, благаю!
З тенет твоїх я хочу утекти...
Та знищений снігами путь до раю,
Тепер немає сенсу вже іти...
Чекати на весну і замерзати,
Сонети із мережива в'язати...
© Володимир Верста
Дата написання: 16.12.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766345
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Ми збираєм друзки від карафи кохання,
Що її аж по вінця собі налили.
Наостан залюбки налили "по останній"
І розбили минуле. Були?.. Не були?..
Пам"ятаєш, шалено сприймали отрути
Виноградовий хміль... Він, солодкий, мов ти,
Так серця лоскотав... Післясмаковий смуток
Гіркотою... Немов у минуле листи,
Що чорнилом написані меду і крові...
Без табу помережено наші тіла,
Мов орнаментом розпису снів світанкових,
Де я був... Та і ти... Теж, напевно, була...
...і висять ефемерно над нами вінцями,
Мов корони із гілля шипшин, ясени...
І пітьмі тій спливать, що лягла поміж нами
У багрянії сни... У багрянії сни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766423
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Читаю книгу білої зими.
На сторінках кристали чисті льоду,
Сніжинки стелять з блиском килими,
Чекаю новорічну насолоду.
І хвойно-мандариновий коктейль
Струнких ялинок і гілчастих сосен.
І забринить в душі віолончель
Святково-ніжним духом стоголосся.
Блаженство шоколадне і зефір,
Зимові чудеса і подарунки.
І фейєрверки вирвуться в ефір,
Сюрпризи щастя від зими-чаклунки.
І перша зірка - благовіст Різдва
Засяє діамантом в небі миру,
Теплом зігріють дії і слова,
Життю я заспіваю оду щиру.
Читаю книгу білої зими,
На сторінках в красі моя країна.
Любові застелю я килими -
Зимове теплослів*я Україні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766092
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Щось тисне у грудях... Це, мабуть, задавнена осінь...
Летять і курличуть і досі в мені журавлі...
І сни, мої мрії, життєвого справдження просять...
З димами від листя пустити б у небо жалі!..
Зима загубилась між тугою осені й небом,
Бурмоситься хмарами; снігу нема і нема...
Боюся, в душі визріває нагальна потреба,
Щоб там замість осені вкрила все снігом зима.
Невже я засну, у зимову впаду летаргію? Мені ж в моїй осені тепло й комфортно було!
Там клин журавлиний курликанням кликав надію...
Не хочу, щоб душу у білі сніги замело!
Живи в мені, осене! Що нам з тобою ділити?
Не тисни на груди словами несправджених мрій.
Ми будемо жити, кохати і в небо летіти... З душі журавлів забирати у мене не смій!
Не смій відпускати! Не смій відпускати у вирій!
Вони ж не курличуть без мене, без мене німі!..
І всі мої мрії в життєвому сірому вирі
Не смій відпускати з душі на поталу зимі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766496
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Акварелью рисую картины…
Голубые – Джоконде глаза…
Не приходишь в мои палестины…
Покидаешь меня навсегда…
А свеча - полыхает в окошке…
На листочках – надежды слова…
Припорошена крупкой немножко
И тропинка моя до тебя…
Не приходишь в мои палестины…
Не оставишь на память следы…
Я в пастель наряжаю картины,
Размывая мазки наготы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765936
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 16.12.2017
[b][i][color="#591814"]Хотілось би ...Не в силі час вернути,
Між тим, що є і що могло би бути...
Зникає тінь в коротких днях осінніх
- на жаль лише моя.
І губиться в туманах віра в диво,
А смуток сльози видають зрадливо...
І ми дорослішаєм ще на одну осінь
- і ти і я.[color="#591814"][/color][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762958
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 16.12.2017
Коли у снах поселиться печаль
І їх ґвалтує мало не щоночі,
Коли надійний губиться причал,
То безнадії вистражданий почерк.
Коли відчув ти зради смак гіркий,
Що болем ліг уже на сиві плечі,
Перебереш свої й чужі роки,
Що відлетіли по шляхах лелечих,
Тоді пізнаєш істину просту:
Життя нема легкого у людини,
А в долі є невидимий пастух,
Котрий пасе її щоднини, щогодини.
І ти мудрієш: невблаганний час
Сторінку за сторінкою гортає,
Аж поки там, на фініші, стріча
Твоя зоря, що небо покидає.
3.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766315
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Є час для мовчання, - хвилина щодень,
Чи більше? - сузір"я Стожар
Зливає перлистий нектар,
Коли хтось попросить, укотре, знамень
Єдиної миті, - не злюблень - злиття.
Лиш спалаху вирветься трек,
Як небо ось-ось відбере,
Оте безголосся, що звуть майбуттям.
Мовчати і слухати... падають вниз
Німі і прекрасні вогні, -
На щастя тобі і мені -
Останньої нашої ночі каприз.
Є час говорити не вголос... Чомусь
На клаптик паперу - рядок.
Моє перо - від, твоє - до...
Нехай запитання, - душею тулюсь.
Нехай мої вірші не рівня псалму,
Є час для зізнання Йому...
11.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766296
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017
В-есна дарила нам рассветы,
Л-аскала нежностью ночей.
Ю-нел апрель,снимал запреты,
Б-ыл ты один и я ничьей…
Л-уна делила с нами счастье,
Ё-ё интимно-блеклый свет
Н-ас освещал в минуты страсти...
Н-еужто страсть не знает лет?
А-прель, извечный искуситель
Я- убеждалась много раз.
В-есна нам шепчет - вы дарите
Т-епло и трепет нежных фраз.
В-смотрюсь в очей твоих бездонность
О-чаровательных таких.
И- мягко, бережно притронусь
Г-убами нежно в этот миг.
Л-учистый взгляд меня пронзает,
А- ночь заманчиво хитра.
З-накомо всем, как сердце тает,
А-мур коль рядом до утра…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765157
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Обожнюю, коли летить пухнастий сніг
Чарівно із бездонності небес.
І сипле біло-сніжне щастя повний міх,
Зірчастістю танцює полонез.
І танцю підкоряється земля-раба,
Сніжинок ніжність у холод ближча.
Незнана їй, як жінці тихій, боротьба,
Бо чудо Боже усього вище.
Лікує душу грішну колір чистоти,
Енергію вселяє, мов алмаз.
І жити хочеться в природній красоті!
- Живи, - від Бога чую раз по раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765886
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017
Блаженна мить, коли після зими
Прийдеш на беріг, де в минулім році
Сріблястих красенів на спінінга ловив,
Де жаби кумкають, де бусоль жде в осоці
Сторожку здобич, де гойдається комиш
І до води стікають перші трави…
На плесі срібному гойдає сонця диск,
Рябіють відблиски в смарагдовій оправі.
Блаженна мить, коли після снігів
Вдихнеш на повну весняне похмілля!
Коли дерева в пишноті своїй
Святкують попід зорями весілля,
А ти між них почесний, добрий гість!
Милуєшся незайманою вродою.
Яка ж блаженна, неповторна мить,
Коли ось так: ти сам на сам з природою!
Летючі дні гарячих літніх пір
Минають швидко… глибочіє просинь…
Як зрілий вік з-поза далеких гір,
Прийде в життя золотоносна осінь.
В саду життя по листі золотім
Нас поведе щемливий вальс печалі.
Блаженна мить не кінчиться на тім,
Бо наші води ще долають далі,
Аби звершити повний цикл життя
Та навесні наступний розпочати…
Кружляє сніг… а серце як дитя
Готується блаженну мить стрічати!
13.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765742
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 14.12.2017
Життя прожити хочу так,
Щоби стелилася за мною
Любов, велика і свята,
Яку назвуть іще земною.
Життя прожити хочу так,
Щоб залишити слід вагомий,
Щоб мова, щира і проста,
Людей збирала у загони.
Життя прожити хочу так,
Щоб залишитись в дітях, внуках,
І щоб про мене запитав
Нащадок, схильний до науки.
Життя прожити хочу так,
Щоби земля запам’ятала,
Верба, берізка золота
Сміялись небу, як світало.
Життя прожити хочу так,
Щоб люди чули мою пісню,
А потім підхопив і птах,
І все змінилося опісля…
Життя прожити хочу так,
Щоби не випік сором очі,
Щоб не замучили літа.
Допоможи мені, мій Отче!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765321
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 14.12.2017
Ти ще шукатимеш її
У кожному з облич,
Дощитимуть навстріч
Безсонням ночі, полохливі дні
Десь голоситимуть до скону:"Не мені..."
Ти ще шукатимеш...
Прощай і йди,
Допоки можеш.
Замете сліди
Чи віхола, чи сум?
Ти ще шукатимеш,
Не омине, -
Прозорим сном надії течія,
Занурена у сховану сльозу.
Відлуння поривань, де знову я
Лиш тінь, ти ще шукатимеш мене.
Ти ще шукатимеш її...
Життя крилом майне,
На мить наздожене
Прозору тінь в дірявому човні,
Як хвиля сумно прошепоче:" Не мені..."
07.12.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764710
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 10.12.2017
Коли вітер накине на тебе пеле́ну зі снігу
і твій погляд зависне,
як висне захмарена синь -
ти втомився з дороги,
втомився від марного бігу –
ти спинися – на Бога –
спинися. Приста́нь – і спочинь…
Над тобою гасають на конях баских вітровії,
заметілі,
як панни-Сніжанни,
сніжинки метуть…
А на дні, в глибині, у Землі нерозоранім тілі,
наче віхола біла, біжить твоя Зморена Путь.
Ти спинися, мій друже, на мить між отими снігами,
між Землею і Небом зависни хоч зором німим -
між крутими земними і білими хмар-берегами
Віз везе Чумаків… Гей ви, коники, нумо за ним!
Над тобою гасають на конях баских вітровії,
заметілі,
як панни-Сніжанни,
сніжинки метуть…
А на дні, в глибині, у Землі нерозоранім тілі,
наче віхола біла, біжить твоя Праведна Путь.
Ген на білій мережці змережана батькова льоля…
Мерехтить, як зоря, його чинна-невинна душа…
І тече-не стече в білий світ нерозтрачена воля,
як тече молоко, коли смокче дитинно лоша.
…І тоді - молоді, щойно вбрані у сніг заметілі
свій танок новорічний
одвічний
святочно почнуть…
А в твоїм надлегкім і прозорім –
наснаженім тілі,
наче віхола біла, біжить твоя Зоряна Путь.
[i]Зі збірки [b]"Семивідлуння".[/b] - Львів:Каменяр,2008.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764199
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 10.12.2017
Так хочу, чтобы пел колокольчик лихой,
Мне бы тройку поймать разудалую,
Уложить договор с ней, надёжный такой,
Чтоб меня забрала опоздалую...
Бриллиантом сверкая, нетающий снег
Рассыпался в холодных объятиях...
В эту самую ночь совершила побег
От себя, ото всех - не поймать меня!..
Не ищите напрасно - заметено след
Белым платьем зимы-раскрасавицы -
Мне года-холода подарили рассвет
И свободу, которая нравится!!!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764375
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 07.12.2017
Лимонним мармеладом вабив місяць
Із сині купола нічних небес.
І зорі бджілками зайняли місце.
І спалах почуттів в очах, і скрес.
Нічні світила мигтіли у вікно,
І з ними фліртував міський ліхтар.
І через вінця текло снаги вино,
Відвертістю розкривсь жаги портал.
Торкались губи гнучко шовку тіла...
Стихія-подих магічно-ласий...
Розкішна ніч від дотиків тих мліла.
П*янила казка, як "ню" Пікассо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762907
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 04.12.2017
[i][b]Сніги метуть... метуть сніги... це ж треба
На чорну пудру трішки білизни.
Й сережки білі, інеєм по стеблах,
Колишуть перші подихи зими.
У склянці річки плещуться ще води,
Життя кругом, - і там, і там, і тут...
Маленькі хвилі водять хороводи
Й сніги метуть, метуть собі, метуть.
То б'ють хуртеччю, туляться до вікон,
Неначе в гості просяться на чай,
Життя, немов сніжинка тане швидко,
Сніги метуть, метуть... ну і нехай.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763161
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 04.12.2017
Коли душа заповнена ущерть
І серце вже не тліє, а палає,
Його ще не торкнувся зради щем,
І віти ніжно дерево схиляє,
Коли струмок не плаче, а дзвенить,
І дощ веселий, хоч навколо сіро,
Немає в цім закоханих вини
Ні в юнім віці, ані в віці зрілім.
Засуджувати зраду теж не слід,
Хоч Бог теж проти перелюбу-зради,
Та вже такий він є – наш дивний світ –
Шукає в протилежностях розраду.
01.02.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763688
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017
Ще бродить тінню Осінь, ледве дише
в лісах, застиглих чорними мощами.
Зима добу невтішний вирок пише
розкосими холодними дощами.
Ще – не цариця, та несе загрозу
скувати світ в полоні крижаному.
Одвічна боротьба тепла й морозу,
в якій не програю́ть атланти гному.
Гнітить у вередливім міжсезонні
тягуча сірість, морок, сум, безладдя –
в природі теж пригнічує безвладдя.
Вже Осінь не повернеться. Тож Зиму
запросимо до трону наче приму
і хай снігами сяє на осонні.
2.12.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763515
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017
Я беременела страстью…И рожала от греха…
По велению высшей власти – моя лёгкая рука…
И мои пылали свечи…И болела мне душа…
Обнимала память плечи, не молчала тишина…
И мои пути-дороги на ладони у судьбы…
И мои заветы строги…И кому-то так важны…
В этом мире беспокойном ожиданием живут…
Если словом согревают, то, наверное, не лгут…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763401
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 01.12.2017
В какой-то вечер тихий зимний
Рождался наш с тобой сюжет...
Исповедальностью интимной
Пролился чувства яркий свет...
До тризны - тайный... Мне - синицей
Не пить тепла из рук твоих...
Мне лишь - скиталицей - блудницей
Касаться струн твоих седых...
... Люби во мне мою наивность
И голос звонкий - от весны!
За грех люби и за невинность,
Коль - так любить обречены!..
Тебе, желанный, - птицей райской,
Все песни буду петь свои,
Чтоб мир вокруг казался - майским,
В объятьях таинства любви!..
Люби!... Лишь холодом не мучай...
Не дай ржаветь моей струне...
Пусть - тайной - век!.. - гораздо лучше,
Чем мёртвость чувств, в живой весне...
И каждый стих, во мне рождённый,
Отвергнет.. нелюбви покой.
Любимой быть хочу! Влюблённой,
Не зная чувства: быть чужой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763208
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 01.12.2017
Я відгризаю пуповину
І не кричу, хоча й болить.
Любов тримаю за провину,
Та рву із примусу цю нить.
Не знає хтось, як я любила…
Ходила боса по стерні.
Й не знаю, де взялась та сила
В напівживій іще мені?
Я віддала себе до крихти,
Не стало навіть річки сліз.
Лише жалі – душі бурсити
Й напіврозбитий механізм.
Я відгризаю пуповину.
Я вільна від усіх оков!
«Не божевільна!» -, чую в спину –
Моя незраджена любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763203
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 01.12.2017
О, ці несказані слова,
Тримають у полоні,
Мовчать... А серце ожива
Моє. В твоїх долонях...
- - -
Випав сніг і більше не розтав,
Ліг на землю, в серце, в мою душу.
Ти і не сказав, і не спитав,
Як тепер я далі жити мушу...
Побіліло. Зупинився час.
Що було, того у мить не стало.
Доля все прощала і не раз,
Але нині сподіватись марно.
Там, під снігом, ще жива трава,
А він пада і йому все мало...
Кажуть люди, так завжди бува,
Коли серце жити перестало.
Білий вітер. Біла чистота.
У душі - пуста глибока прірва.
І надія втрачена ота
Ні у що ніколи не повірить.
В мареві забілених октав
Розлетілись ноти у нікуди...
Вже не буде здалеку листа,
Та і слова більше вже не буде.
Шаленіє спомин і змива
Ту останню тиху мить розради
І безсилля дико розрива
Цілий світ, який безжально зрадив.
Сну немає, хоч лічи до ста,
Де не гляну - божевільня біла...
Випав сніг і більше не розтав
І душа від болю оніміла...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626738
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 29.11.2017
Коли хмелем п"янким слова
Заплітають твої стежки,
Відчуваю, що я - ЖИВА!
Відчуваю, що навпрошки
Пробіжу сотні миль дівчам
Босим...
Розіллю на тумани сміх.
У недбалім безладді лад
Наведу!.. хай не мій, не смій
Забувати, що я була!
Сива ніч нас на мить вінча
Й досі.
Тільки ти дивом стати зміг,
Тільки я одна теж змогла,
Осінь...
28.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762887
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017
Коли за вікном не ніч, –
осені каламуть,
Коли без питання, прожогом стискуєш миті, –
Тоді до світання час
спалять, або задмуть,
Смакуючи біль, а не сни, медами залиті.
У відчай не поринай,
ніжністю обійми
Солона краплина сльози, помалу, зігріє.
Тремтяче пташа, у серці
виспівує, – ми
Берем у кредит щораз, неоплачені мрії.
Коли за вікном не ніч, –
сивих туманів крок, –
А день пережитий стисне в обійми безсилі,
Відчути короткий дотик,
пробачити, про...
Затиснуту мить у подих, на гребені хвилі.
19.11.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761635
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 29.11.2017
[img][/img]
[i]Літа кружляють спогадом далеким,
Мов кличуть нас у юність золоту.
Крилом махають із гнізда лелечим,
Там, де моя й твоя весна в цвіту.
Де гай шумів пташиним стоголоссям,
Де співом нас вінчали солов'ї.
З небес нам щастя зоряне лилося
В твої долоні, любий, і мої.
Весна довкруж красою полонила.
П'яніли ми до млості без вина.
Несла любов удаль нас легкокрила,
ЇЇ сипнула доля нам сповна.
Та все нові писала нам сюжети.
Летів життя нещадний часоплин.
За обрієм виднілись силуети
Отих крутих вготованих вершин...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762798
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017
Імпреза осені пройшла магічно.
Скасовує дні раритетні холод.
А серцю не збагнути цю логічність,
Бентежить знов любові ніжний солод.
Хоч досягнули крилами верхів*я,
Зима сувора прагне поцілунку.
На відстані морозить марнослів*я,
Гіркому відчаю знайти б рятунок.
Ти пахнеш смутком, болем вільним впертим,
Торкнись моїх думок, в них сонця сила,
І ні до чого тут жіночі жертви,
Коли душа по-справжньому любила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762488
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 28.11.2017
**********
Потоне сонце в мороку видінь,
Глибока тиша крила розгортає -
Майне над садом півпрозора тінь:
О, я літаю, вільно так літаю...
Політ легкий - неначе наяву:
Прозорий вітер, небо і простори...
А стрепенуся, в дивосвіт зирну -
Заграють в небі стоголосі зорі...
О, я живу в ту неповторну мить,
Дихання літа в груди набираю,
Купаюсь в вітру струменях тугих
І думкою, і мрією літаю.
Земних турбот щоденні тягарі -
На мить, на день - нехай мене облишать.
Душа-пушинка рветься від землі,
Колише тиша, нереальна тиша...
І раптом - ти: за руку різко - смик!
- Чи ти заснула? я ж тебе гукаю.
Борщ закипів. Мій телефон десь зник...
Аеродром. Я більше не літаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759661
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 28.11.2017
... А Слово бывает тихим, почти неслышным...
От громкого слова - чувством душевным выше!..
В двуборье со злым, где зло - ледяная глыба,
Не режет оно... Гладки́ у него изгибы...
Не камень оно, который лежит в кармане,
Не раненый смертью зверь, что рычит в капкане!
В нём разум не тот, где сущность - волна невроза,
Которая ранит сердце: ножом, занозой!..
Есть Слово, в котором Свет - будто солнца лучик!..
В нём всё, что любви, в своей красоте, - созвучно!
К такому душа стремится - как к небу птица!..
Такое взрастит - поля золотой пшеницы!..
Бывает оно и ласковым, как ладони...
Оно не задушит сердце, как боль агоний!..
В том Слове - добра зерно и прощать желание...
Оно молчаливо, но сила его... в молчании.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762612
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 28.11.2017
***
Осипається
листячко, тихим смутком.
Відлітаючи,
осінь візьме на крила
часточку мого життя.
***
Туман і мряка
сірістю вповили світ.
Пейзажів тусклість
знебарвила почуття.
Дрімота душі й серця.
***
Місячне сяйво
навіяло спогади:
струни двох сердець
співали від поглядів...
і злили́сь в мелодію.
27.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762580
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 28.11.2017
Обіймів, поцілунків не було ще...
Немає спільних спогадів у нас.
А дощ думки старанно так полоще,
Змиваючи із пам*яті той час
Де я тебе не знала й не чекала...
Де ти мене не знав. Скажи, чому:
Мені тебе - до сліз, коханий, мало,
В безсонну ніч, в беззоряну пітьму?..
Ти все вже відібрав у мене, любий!
Все те, що - цінним марилось мені!
Чи болісна така для мене згуба? -
Я тисячу разів скажу, що ні,
Бо зовсім не шкодую за минулим.
Причина - ти! Тебе не було в нім!
Вчорашні дні в душі моїй поснули -
Коханням перекреслені твоїм.
Одне лише до тебе є прохання:
Якщо помре в тобі любов твоя -
Не край мене, мов лезо, тим зізнанням!
Промовч, благаю, щоб не вмерла й я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762265
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Щодня вражає осені відвертість,
Бо листопад завершує етап.
Летять сніжинки-вісники з конверта
Зими, що надіслала білий крап.
А я листи твої перегортаю...
Зачитані до чорних дір рядки.
І стеарином спогади стікають,
Розлуки свідки - крижані зірки.
Сніжинок досконала аксіома,
Змерзає у самотності душа.
І блідне жовтий листопад від втоми,
Зима спішить, а сум не полиша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761983
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 26.11.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dx4c3ZwdDA8[/youtube]
Повернути б в осінь літо,
Кликнуть журавлів,
Бо тепла ще недопито
З теплих літніх днів.
Щоб проливсь пташиний щебет,
Ніби ніжний шовк,
Розпогодиться хай небо,
Дощ холодний змовк.
Розцвіте жасмину гілка,
Мак серед степів.
Вітер грав би на сопілці
Так, як влітку вмів.
Хай душа краси нап"ється..
Радісний мотив.
Тоді й серце усміхнеться.
Ти так теж хотів..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761529
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017
Он смущается, жадно читая
Ваши милые сердцу стихи...
В них такая Вы и растакая,
Мол, пустилась во все бы грехи.
Но ведь то хвастовство напускное,
И не больше, чем просто мечты.
Не отважитесь Вы на такое -
Растоптать Вашей клумбы цветы,
Где ромашки цветут и тюльпаны,
Где конца не имеет весна,
Где всегда Вы любимы, желанны
В своих грёзах, стихах или снах.
И поэтому даже о встрече,
О знакомстве с героем стихов,
Очевидно, не может быть речи.
Да и он, может быть, не готов
Потревожить влюблённую душу
Чтоб, лукавя, надеждой терзать,
Чтоб спокойствие Ваше разрушить,
А своё навсегда потерять.
И не лучше ль в холодной постели
Так же нежно писать о любви,
В поэтических мини-дуэлях
Умиляясь своим визави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761507
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017
Все дороги ведут не в Рим,
Все дороги - к звезде высокой...
Даже тот журавлиный клин
Улетел на зов ясноокой.
Все дороги ведут к Любви,
Беззаветной и беспристрастной...
О, звезда Любви, позови
Не тернистой тропой - атласной.
Без сомнений и мыслей вслух,
Побежать, полететь, случиться!
Потеряв по пути "а вдруг...",
Всё былому простить и сбыться.
О, звезда Любви, не суди,
За безликие дни планиды...
Стало нынче колом в груди
Хладнокровное сердце Метиды*.
Все дороги ведут не в Рим...
*Метида - первая жена бога Зевса
Метида (дословно — «разум», «мысль», «благоразумие»)
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757065
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 19.11.2017
Серця у трепеті вогню палкі,
Напроти спраглі губи, лиця.
Кагор любові з амфори п*янкий,
Цілунки стиглої суниці.
І нагрівався швидко той тигель,
І тіл сплелась в*юнка ліана.
Медово-липовий кружляв єлей,
Не було меж, не було грані.
Це марево, чи казка, а чи сон?
Фантазія дійшла далеко.
Я ж відчуваю дотик губ до скронь,
І пристрасті жагучу спеку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760751
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 19.11.2017
Экспромт
Понимаешь меня, понимаешь, -
В фиолетовом цвете душа…
И свидания час назначаешь
На пороге конца ноября…
Со спины - ни за что не узнаешь… -
Не встречались нигде никогда…
Но мечтаешь…наверно,мечтаешь -
Как зажгутся желаньем глаза…
С тишины до безмолвия - близко…
Шелест листьев, опавших, не в счёт…
Я хочу получать твои письма
Когда снег,..когда вьюга поёт!
Свои мысли в слова воплощают…
Откровения - прячут в узлы…
А душа, в фиолетовом, знаешь,
Так нежна и красива в любви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760695
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017
Что ветер мне морозных дней,
Что злость ночной колючей вьюги?
Не станет сердцу холодней,
В объятиях любовной муки!
Пылает чувство жарко в нём -
Сильнее, с каждым часом, ярче!
Души моей ты стал - царём!
Могло ли быть, скажи, иначе?..
Колдунья? - нет! - твоя раба!
Цветок, в руках твоих, владыка!
Одна во мне к тебе мольба:
Любить меня - до слёз, до крика!
Любить - как я тебя люблю:
Как будто "завтра" не настанет,
Идя по жаркому углю,
Боясь лишь смертного
прощания...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760650
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017
Я-рость твоя мне изранила сердце,
Ж-елчью раздора плеснула в глаза.
Д-ень догорает... а мне бы согреться
У-гли в камине...но стынет слеза...
Т-рогаю вновь телефонную трубку,
В- ней еще эхо от сказанных слов.
О-чень уж всё по хрустальному хрупко,
Е-сли ты номер набрать не готов.
Г-олос твой слышать мне необходимо
О-тзвуком междупланетных ветров.
З-ябко, морозно мне, слышишь, любимый
В- пламени еле горящих костров.
О-сень с тоскою две вечных подруги,
Н-о улыбаюсь всем бедам назло...
К-то же ответит, коль ночью средь вьюги
А- нгел мой в трубке промолвит: "Алло ..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760575
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 16.11.2017
За твором Д. Павличка "Не бійся сивини моєї"
Не бійся сивини моєї –
Вона тебе не забруднить –
Ця біла, наче цвіт лілеї,
Ця, наче небо, синя нить.
В ній голова моя зігріта,
Неначе в мареві гора.
Це подих не зими, а літа,
Це дим незримного костра.
Там думка палахтить, як рана,
Горить віків броня і бронь.
Благослови, моя кохана,
У скронях схований вогонь.
Прийди до мене – це не сором,
Любити мисль, що опекла.
Схились над полум’ям прозорим
Мого печального чола.
І не питайся, що згоріло,
Бо кров мою вогонь зберіг,
Байдужості смертельне тріло
Не вдерлося до жил моїх.
Навчив мене вогонь терпіти,
Хапливим бути, мов карук,
Але мого чола орбіти
Засвітяться від ніжних рук.
Тож доторкнися до сивизни,
Що очі молоді пече,
Можливо, світло дивовижне
Тобі між пальців потече.
Дмитро Павличко
[youtube]https://youtu.be/vU96fW5Z_VQ[/youtube]
Не обпікай мене словами,
Вони є зайві у цю мить.
Хіба світання поміж нами
Білявий волос затемнить
Й кохання нашого світило,
Нестримні зови тіл і душ?
Чи, може, є таке мірило,
Що розрізнить нас? Аніруш! -
Благатиму його... Мій милий! -
Тебе до серця притулю...
Твого волосся колір білий
На весь наш вік благословлю.
Хай зігріває світло срібне
Замерзле серденько моє...
І місяць сонечку подібний -
Його проміння, як твоє.
Тож не журися, що біліє,
Й густіш сяйливість сивизни,
Цей колір ніжної лілії
Любіший серед білизни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755169
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.11.2017
Мов на побачення, спішу в осінній ліс,
Щоби дубовим запахом упитись,
Щоби його частинкою зробитись
І залишити слабкість там і злість.
Серед могутніх велетнів-дубів
Себе відчула чудернацьким гномом,
Отож віддам я їм душевну втому,
А міць дерев від них візьму собі.
Дуби ж давно забули про свій вік,
До мене жолудями посміхались,
Мов між собою шепотом змагались,
Коли торкався листя вітровій.
Я слухала чарівне те шептання,
Ловила зором кожен листя рух;
Один зірвався й, описавши круг,
Упав до ніг під стримане зітхання.
20.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760323
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017
Не клич мене, Маестро! Громовиць
Не надсилай, спокутою до страти
Мій вірш короткий стане... небагато
У ньому слів; вчеплюся долілиць
В прокляття, - молитов не омине!
Не клич, Маестро!.. тільки не мене.
У грозовому безладі почвар
Не кидай долу, виспіваю Ave...
За обрієм прокинеться криваве
Умите сяйво - посланець Стожар.
Мені до нього через нотний стан
Ще перейти, рахуючи до ста.
Ще зустрічі прощенням огортай
Як і гріхи, що не пускають в Рай.
Без каяття грозу не відвести,
Молюсь смиренно, Господи прости...
10.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760284
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017
Рідна, дорога моя земля,
Милая, родимая сторонка,
Геть себе не уявляю я
Без твоей травинки, даже тонкой...
Річка, що біжить до нас здаля,
Может, начинается далече...
І ліси зелені, і поля,
Сёла, люди, города - не вечны...
Лиш земля, стражденна і свята,
Знает всё о нас и всё умеет,
Вічна, загадкова і проста
Грешных нас прощает и жалеет...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759767
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 12.11.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5pVnu1lmuRQ[/youtube]
У шибку стукнув жовтий лист.
Чом на вікні моїм спинився?
Літати маєш добрий хист,
Чому до мене ти прибився?
.
І я подумала в цей час:
Гірка, листочку, твоя доля.
Колись ти був тут для прикрас..
Та й вас торкає Божа воля.
Осінній ранок вдавсь похмурим,
Туман укутав у вуаль.
А жовтий лист, всіма забутий..
Ось так проходить все. Так жаль.
Пливе журба, немов примара,
У перемішку із дощем.
Так обважніли сірі хмари,
А на душі і біль, і щем.
Тут дощ змінивсь на мілку мжичку,
І стало легше на душі.
В вікно заглянула синичка
Неспокій влігся у тишІ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759998
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
З тобою добре... Добре. Пам'ятаєш
той літній дощ, що зберігав тепло?
Ти підійшов, і солодко так стало.
Узяв мене ти під своє крило.
Ми під дощем тоді, без парасольки,
йшли по воді... з'єднались два крила.
Я трепет той, твоє тепло, усмішку
назавжди в своїм серці зберегла.
Прошу тебе, мій рідний... Повертайся!
Коли одна - холодний дощ іде.
Ой, як гірчить сьогодні наше щастя.
А хто ж, крім нас, між гіркоти знайде?
Твого сердечка стукіт я відчую.
Не стане більше в нашім світі зла.
Знов ніжний трепет в душах озоветься.
З'єднаються у щасті два крила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760016
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Ничего не прошу у любви запоздалой - на завтра.
Лишь надеюсь, что чувство моё не покинет меня.
Не хочу осознать, ощутить в своём сердце когда-то,
Что остыл его след... и уже не осталось огня.
Бесполезно, увы, умолять о несбыточном Небо.
Иногда надо - молча довериться тропам судьбы.
Понимаю... Доверие глупым бывает, нелепым,
Только сердце моё не желает нечестной борьбы.
По течению плыть - это тоже оправданный выход.
Неизвестность назвать безрассудством уже не берусь.
Ты вошёл в мою жизнь так нечаянно, слепо... и тихо.
Пусть живёт это чувство - пылает в душе моей, пусть...
Мне бы только впитать, в свою душу, навечно, твой запах.
Мне бы - губы свои доверять поцелуям твоим...
Чтобы в завтрашнем дне - на осенне-дождливом этапе,
Вспоминать этот запах и вкус своей поздней любви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759934
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Гобелени й пухкі килими
ткала Осінь, невтомна, під ноги,
над землею стелила дими,
прибирала весь світ, до знемоги.
Сотворивши казковий дизайн,
малювали із Жовтнем картини
і кохання, в мереживо тайн
заплітали з ниток павутини.
Модулюючи теми із фуг,
їм співали вітри голосисто,
розсипаючи щедро навкруг,
мов метеликів, листя барвисте.
Та не вічний любовний дурман –
залишився він в "бабинім літі"...
Втрату чарів ховала в туман
і за хмари, сльозами налиті.
Листопадова старча злоба́
обірве її листя останнє.
Ні прохання, ні тиха мольба
не зупинять хвилину прощання...
Та ще – Осінь. Налиймо ж вина,
щоб осінній порі порадіти!
Що старіємо – то не вина!
І в душі ми лишились як діти,
хоч життя все вкорочує нить,
крадькома, незворушно, незримо
наближає небажану мить,
непомітно штовхаючи в зиму.
Тільки б разом! З тобою удвох
то й старіти – не так безнадійно.
Втім, майбутнє планує лиш Бог...
Ну, а поки ще Осінь, – радіймо!
10.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760054
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Ти - ластівка весняна,
Відрада для душі,
Кохана, незрівнянна –
Мов блискавка вночі.
Собою сліпиш очі,
Дивуєш кожну мить,
А голос твій співочий -
Родзинкою бринить.
Неначе колискова
Поезія твоя
І магія… у слова -
від співу солов’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759781
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Не знаю, чи побачу ще, чи ні
Ключі лелек в простреленім озоні,
Що над велюром тьмяних териконів,
Щораз тягнулись в небо по весні.
Й несли в степи вознесене - "курли !",
Що пробира до дрожі душу й тіло,
Туди, де зараз люди під прицілом
І перельотом втомлені птахи.
Туди, де вибух лиш одним мазком,
Заграв стирає сонячну палітру,
І боязко, і страшно, навіть, вітру
Від того, так би мовити, АТО.
Де, попри все , на вирубках війни
Між блискавиць розлючених розрядів
Ще бачиться, як від густих снарядів
Лелеки прикривають нас грудьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759417
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017
[b][i][color="#2c0b75"][color="#8400ff"]В твоїх обіймах думка дзвоном б'є,
Посеред заколисаної тиші...
Одне прохання, ніченько, моє:
А можна я до ранку тут залишусь?
Торкає душу невимовний щем
І смутки опускають сонні очі...
Під твоїм тихим, місячним плащем
Від всіх тривог я заховатись хочу.[/color][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749420
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 07.11.2017
[b][i][color="#b700ff"]
Холодна ніч, і схожий ранок
Густий туман ліг на стежки...
Позаду літечка серпанок,
І молоді мої роки...
А час біжить нема зупину,
Думки, як коні без узди...
Купає дощ рясну калину,
На щастя це, чи до біди?..
Немає вітру, якось тихо,
Пожухли всюди спориші...
Приспав, Господь, нещастя й лихо
Та неспокійно на душі...
01 10 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754081
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.11.2017
Пора осіння з вереснем приходить,
Багата і красива це пора.
Завжди у неї золото у моді,
В гурти птахів для вильоту збира.
Із потаємних, жовто-сірих схронів
Свої дива для світу дістає,
Живе частенько теж не по законах:
То літом бабиним дерева заснує,
То задзеркалить сонцем тиху воду,
То дощиком умиє сіру вись,
Милується щодня на свою вроду –
Не відкладе нічого на колись.
24.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758966
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017
Мне бы пёрышко Жар-Птицы…
Мне бы - искорку огня…
Мне бы - малую синицу…
Мне не нужно журавля…
Я б такое сотворила -
Я б осколки собрала…
Я бы клеила…лепила…
И счастливою слыла…
Мне бы пёрышко Жар-Птицы…
Искру тихого огня…
Пару зёрнышек – для птицы…
Мне бы - чуточку тепла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758855
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4wRzKZd1alc[/youtube]
Постаріла осінь... Постаріла..
До зими лишився один крок.
Від туманів дуже посивіла.
Лиш думок залишився пучок..
Треба готувати свої речі,
Скільки їх? Та жменька там одна.
Неважкий тягар на слабкі плечі.
Ось така історія сумна.
Обвела все поглядом уважним...
Не повірю, що тепер все так.
Лиш недавно я була поважна,
А тепер в повазі, як жебрак.
Де краса поділася шикарна?
Змили, мабуть, цю красу дощі.
А тепер вся сіра і безбарвна,
Думки неспокійні уночі.
Пролилась холодними дощами,
Вітер пожаліти лиш зумів.
І якими йти тепер стежками?
Ось і сніг посіятись посмів..
Це зима на п"яти наступає,
І краде осінні іще дні.
Та вона, мубуть, того не знає:
Чим хутчіш - скоріше до весни..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757902
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Заколисана барвами
тепла осінь у вересні,
Усі птахи вже парами
і гаї повні вереску…
Сивим вранішнім дощиком
полини заросилися,
Ти казкова удосвіта,
в полотно попросилася.
Не впізнати й тоді тебе,
коли з сонцем прощаєшся,
Мов дитя, ти радітимеш,
вишить сон намагаєшся.
Неповторна ти в обіймах
запізнілого полудня,
Саме ти мною обрана,
залишайся у споминах…
24.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757681
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qdU9p3IY7V0[/youtube]
Весна у осінь заблудилась:
Одне цвіте, друге вмира..
Своє тут кожному судилось.
Яка незвична ця пора!
Красива тут пора згасання,
Та очі дивляться на цвіт.
Чому ось так?- є запитання.
Непередбачуваний світ!
Пора осіння нагадає,
Що і в людей буває так.
Здається, сила покидає,
Та раптом все піде у смак.
І ми радієм дням холодним,
Дощам, що ллються, як з відра.
І не буваєм безпорадні,
Не мучить нас тоді хандра...
Так! Осінь можна пережити,
Коли в душі цвіте весна,
Когось всім серцем полюбити,
Тоді і осінь не страшна...
-----------------------------------
Недавно бачила: цвіте вишня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757552
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
[i][b]ЕСЛИ СТЫНЕТ СКУПАЯ СЛЕЗА
В ЯМКАХ ЩЁЧЕК, КАК СНЕГА КРУПИЦА.
ЭТО Я... ЭТО Я... ЭТО Я...
ЗАДЕВАЮ СОЗНАНИЯ ГРАНИЦЫ,
СКВОЗЬ РОЗБИТЫЕ КАПЛИ ДОЖДЯ,
НА УСТАЛОМ ОТ ТУЧ НЕБОСКЛОНЕ,
СОЛНЦА ЛУЧ ОБНИМАЮ ЛЮБЯ -
ОДИНОКИМ ЦВЕТКОМ НА БАЛКОНЕ.
КОГДА, ВРЕМЕНИ СТРЕЛКА-СТРУНА,
КАБЛУЧКОМ СЛУХ ТРЕВОЖИТ ПУГАЯ,
ЭТО Я ВСПОМИНАЮ ТЕБЯ,
НА ОКОШКЕ ЦВЕТКОМ УМИРАЯ.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757523
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Хандрите, я знаю... Я тоже хандрю...
В ноябрьскую пору и я увядаю.
Туманное время... Пора дождевая
Как будто бы радость в душе убивает.
Иным и не быть ноябрю.
Тяжёлые мысли взлететь не дают.
В рассветах сырых - и на сердце сыреет.
И мы ощущаем - как крылья седеют.
Как будто усталые крылья болеют.
Такой на душе неуют.
Не надо, прошу вас, не надо грустить.
Земные часы, как известно, - по кругу...
Мне жаль, что согреть мы не можем друг друга,
Но в наших сердцах - лишь печаль, а не вьюга...
И всё же не порвана нить...
Ничто не способно ту нить разорвать,
Ту, нить, что легла между мною и вами:
Строкой, междустрочьем, молчаньем, словами!..
Та нить, что украсила судьбы - стихами -
Оставила в сердце печать...
... Хандрите, я знаю... Я тоже хандрю...
Но серый ноябрь не способен на подлость,
Хоть щедро в сердца он отчаянья подлил.
... Виновен ли он, что весне не подобен,
Что время идёт... к декабрю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757513
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
ОЙ ЛИШЕНЬКО! ЗА ЗМІРЯНО-БЕЗДОННИМ
УЛАМКОМ НЕБА СВІТЯЗЬКИХ ОЧЕЙ,
В ПУСТІЙ КВАРТИРІ ЖУРИТЬ ЧАСТО ДОННА,
У ЛІВІМ БОЦІ ЗГАДКОЮ ПЕЧЕ.
КОЛИ В ЇЇ ВІКНО ГУСТА МЕРЕЖА
ЕЛЕКТРОЛІНІЙ, ВПЯВШИСЬ В ХМАРНИЙ ДИМ,
ГЛЯДИТЬ... ЦЕЙ СУМ СИЛЬНІШАЄ... АВЖЕЖ БО,
ТАМ НЕБО! НЕБО! БУ́ЛО НЕ ТАКИМ.
А У М'ЯКІЙ, ЗАХМАРЕНІЙ ГЛАЗУРІ,
НАД ГАМОЮ НЕВИЦВІЛИХ СТЕБЕ́Л,
ШАТРОМ ЛЯГАЛО В ТРЕПЕТНІЙ ЗАЖУРІ,
ДЕ І ЗНАЙШЛА БЕЗЦІННОГО ТЕБЕ.
НЕ ЗНАЮЧИ, ЩО Й СИНЯВА ЗНИКАЄ
І ГОРИЗОНТОМ ВИЗРІВША ГРОЗА...
ПРОЙДЕТЬСЯ..Й ТЕПЛУ ЩІЧКУ ЗАЩИПАЄ
НІКИМ НЕРОЗЦІЛОВАНА СЛЬОЗА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756986
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 27.10.2017
Р-озійшлись, розлучились, погордо пішли в різні боки,
О-дцвіли і зів'яли сумісного щастя квітки.
З-аблукались в житах і бажали розлуки, допоки
Д-оленосно життя не зв'язало образи в сніпки..
О-сь тепер все як є, тільки шлях у обох одинокий,
Р-аптом смуток накрив невимовно брудним полотном
І- розлука - то лиш дуже мудрі життєві уроки,
Жнив'яним був би лан, та поріс геть увесь бур'яном .
Ж-уравлі прилетять і зігріють світ білий красою,
Я-блуневі сади, наче снігом покриють траву.
Л-ише тих, хто пішов в різні боки в розлучнім двобою
Ю-рми тягісних дум заведуть у добу грозову.
Б-ез жалю розійшлись, та відчули тепер, з плином часу
О-вдовіла душа, серце кожного рветься навпіл
В-ідболілим єством корчить підла розлука гримасу
І- в кохання тепер впились сотні отруєних стріл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757287
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017
... А серденько, серденько... все-таки б'ється воно –
сльотливе, як осінь, як листя осіннє, тремтливе...
Той трепіт, той шепіт – то примха осінньої зливи –
жбурляти багрянець у сіре, старе полотно...
Що туга осіння, що смуток терпкий трепетання
над всім найдорожчим, що досі у серці жило!
Та крихітка сонця сьогодні, і справді, остання,
а серденько, серденько – листям шорстким замело.
... О чорная в'юго, о віхоло сонного листя,
жаских інтонацій невольно розсипана креш –
стелися під ноги і Божому дню помолися,
бо долі осінніх падінь не уймеш, не минеш!
Осінньої зливи примхливе крапливе бельканто,
а в серденьку, в серденьку – літо стриножених свіч...
Не варто й казати, вражати уяву не варто,
як січа осіння зрива наші голови з пліч.
Така вже негода! – розбите, потрощене днище,
лиш рам'я запалі роз'ятрених, мокрих дерев...
І ми вже не просто – а вої у тім бойовищі,
а серденько, серденько б'ється свідомо, як лев.
[i](Зі збірки[b] "...І все ж - неопалима"[/b]. - Львів:Логос,2001)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750383
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 25.10.2017
Ти чуєш цю мелодію в катренах,
Що самотою рветься на Парнас?..
Пізніше пронесеться знов по венах
Забута казка наша без прикрас.
Та маска залишається в кайданах,
Лунають ноти для пустих гримас.
Заручниками є ми у романах –
І весь вогонь, що в серці вже погас...
Хіба у римах заховати можна
Мою печаль. Твій погляд сніговий,
Мов пектораль, виблискує й тривожно
Він сяє, оселився чарівний
В очах. За нього та напевне кожне
Спасибі та прощай же до весни...
© Володимир Верста
Дата написання: 23.10.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756794
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Ця пора опадань… Ця сльота ностальгійно-осіння
Крізь завісу небес журавлиним ключем промайне.
То як дзвін поминань, то як пісня похмільна весільна, -
Я маленький кленовий листочок – зігрійте мене…
Ох, дощі ви, дощі – ізмарагди померклих снобачень,
Яшми кольору втрат, бурштинові печалі жалю –
Я люблю цю пору опадань, полум’яних облачень…
І беззахисне листя опале – без тями люблю…
У мені ностальгія свій жар рознесе аж до серця.
У мені щось заплаче – наді́рветься, схлипне струна…
Ох, шаленеє, втишся!.. Та серце, мов птаха, заб’ється, -
Мов заблукане Сонце у пізніх гірких полинах…
Гірко-гірко, авжеж, по-осінньому плачно і гірко,
Мірка щастя мала, мірка болю безмежна, і все ж…
Мірка щастя бездонна…
яскрава… мов спалах…
мов зірка…
Мірка щастя людського у золоті років-одеж…
Наше все, що у мислях збережене, дні самоцвітні…
Наше все, що у пам’яті – з глиб виринає з-за туч…
Всі обличчя кохані, всі знані, бажа́ні, привітні –
І на серце паде, як любов – невмирущий обруч.
…Опадає-паде листя втишене – долі... під ноги…
Та в ту хвилю падінь, диво-промінь обличчя торкне…
Не було б умирань, не було б і початку дороги…
Я опалий кленовий листочок – згадайте мене…
23.10.2017
(Зі збірки, що вкладається [b]"Туга за Єдинорогом"[/b])
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756763
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
У двох світах існую... Задзеркалля
Ввірвалось, наче вітер чудернацький,
В життя моє буденне... Чи зненацька?..
Чи я його чекала?.. Не провалля
Цей світ новий... Бо вiн - неначе казка,
Яку я й в снах своїх не малювала.
Вже чуда того надто, надто мало,
Для серця, переповненого ласки...
Нехай би дотик рук і поцілунки
Опалювали шовк моєї шкіри...
Красиві у кохання подарунки,
Яким я, мов дівча зелене, вірю...
Відчути ті дари небесні хочу:
Торкатись щастя ніжними руками...
... I знову в задзеркалля, ближче ночі,
Лечу, разом із першими зірками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756666
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Ах.., оставьте же, мысли лукавые,
(Хоть порой вы чертовски милы),
Хоть вы левые или же правые,
Вы сегодня ничтожно малы.
Не гадайте кофейною гущею
На бубновый души интерес,
Не стращайте тоской вездесущею -
Знаю ваше я "поле чудес".
Да оставьте..! Коль даже вы вещие...
Необъятное время объять -
Мне бы неба дождливую трещину
Лентой радуги перевязать!
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755537
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Осінній дощ виконує стакато,
Холодні краплі в стилі ля-мінор.
Під музику закінчується свято,
Зриває вітер золотий декор.
А я ще танго не дотанцювала,
Припали ноти - листям до землі.
У пристрасті спіткнулась...та не впала,
Лиш павутинка суму на чолі...
Осінній дощ печалі заколише,
Навіє сон і спокій принесе.
На чистовик минуле перепише,
Переконає - це іще не все...
Час роздумів, поезії і прози,
Ліричних дум і музики без слів.
Душа приймає ці метаморфози,
Найбільше диво із природніх див!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753894
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Осень.., листопадом закружи..,
Коль так быстро лето догорело,
Оталело маками во ржи..,
Лепестком увядшим отлетело...
Чувством напоследок закружи..,
Даже если будет безответным,
Даже если канет в миражи..,
Назову его своим заветным.
Что ж ты, осень, ручку золотишь
Невесомым листиком берёзы..?
Что же ты печально так молчишь..,
Золотые расплетая косы ?
Откупаешься...
Или сулишь..?
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753968
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Случайные встречи бывают нечасто,
Они происходят, когда их не ждёшь,
Когда ты не думаешь даже встречаться,
А просто куда-то спокойно идёшь...
Идёшь, размышляешь о чём-то привычно,
И вдруг пред тобою... родной человек.
Возможно вполне - незнакомы вы лично,
А кажется, знаешь его целый век...
Но что удивительно - это взаимно!
Ты видишь симпатию в этих глазах,
Хоть всё, что известно - одно только имя,
Что ты иногда вспоминаешь в стихах...
Пусть сердце твоё уж давно несвободно,
И в мыслях твоих запрещённого нет,
Но может быть, Господу было угодно
Послать на вопрос твой конкретный ответ.
И кто его знает, не этой ли встречей,
Которой, конечно, нарочно не ждёшь,
Господь твою душу от грусти излечит
И высушит солнышко слёз твоих дождь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755313
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 16.10.2017
[i] емоції, інколи творять зло,
але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/I5Vjsa5dn2c[/youtube]
[i][b][color="#470696"]Що то за жінка, котра не кричить,
Коли на неї сонечко звалилось?!
Така неждана і щаслива мить,
Немов удруге
в світі народилась.
Що то за жінка?.. Милого свого
Не спонукає інколи кричати,
Щоб серед світу грішного сього
З нудьгою,
що засіла, враз кінчати?
І що за чоловік?.. Невидиму красу,
Як оксамит, не вміє цінувати
І ранішню незбирану росу
Лінується
до скону цілувати!
Що то за ми, що посеред зими
Не можемо тій даності радіти,
Що в вирі справ не ляжемо кістьми,
Щоб жити вволю
в радості, як діти?
І хай весь світ іде у тар-та-ра-ри –
Від правди нам нема куди подітись! –
Я славитиму той нестямний крик,
З яким нараз
народжуються діти.[/color]
[/b]
10.10.2017
[/i]
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754723
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
4Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует, любовь не превозносится, не гордится, 5не бесчинствует, не ищет своего, не раздражается, не мыслит зла, 6не радуется неправде, а сорадуется истине; 7все покрывает, всему верит, всего надеется, все переносит.8Любовь никогда не перестает, хотя и пророчества прекратятся, и языки умолкнут, и знание упразднится. (Первое послание ап. Павла Коринфянам, гл. 13)
...Любовь - это когда всё время хочется быть рядом,
И ничего не жалко для неё.
А всё вокруг цветёт, благоухает райским садом
Под трели несравненных соловьёв...
Любовь - когда прощаешь всё без горечи осадка,
И всё буквально умиляет в ней...
Когда не раздражаешься, не видишь недостатков,
И хочется быть ближе и родней.
Любовь - когда оправдываешь, веришь и лелеешь,
Мгновенье ценишь, прожитое с ней.
Любовь - когда не злишься, а погладишь, пожалеешь,
А жизнь - калейдоскоп счастливых дней...
2015 год.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753339
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Мне грустно без Ваших стихов,
И нет их, мне кажется, краше...
Хорошие есть, но... не Ваши,
Не те... что читать я готов...
Не те... что без лишних мазков...
Не те... что без сложных сюжетов,
Как модно у многих поэтов,
С идеей за сотней замков...
Тоскливо без Ваших стихов,
Где тоненькою паутинкой
Витает меж строчек грустинка,
Собой обвивая Любовь...
Мне грустно без Ваших стихов,
Порой вдохновлять меня ставших...
Хорошие есть, но... не Ваши...
А Ваши... пока что без слов...
Фото из интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754508
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Похилий вік, який похилий вік…
Уже й сама мов тин , що похилився…
Та день новий знов кличе на поріг,
Де ранок щедрим сонечком упився.
Знов дивовижею здається білий світ,
І спориші, й ромашки, що край ниви…
Всміхнеться, наче скине четверть літ:
« Хіба ж не диво? Достеменне диво…»
Веде розмову з вишнею старою,
З жоржинами, що квітнуть край воріт,
Немов і не лишалась сиротою,
Немов і досі з нею увесь рід.
Де стежці вузько витись повз садок,
Її город в буянні стиглім літа.
На смужечках прополених грядок
Вирує зелень, сонечком зігріта.
Там соняшник торкається руки
І чорнобривців квіт милує око,
І бурячків шикуються рядки,
І диньки налились медовим соком.
Мов пух кульбаби, десь згубився лік
Її рокам в щоденному натхненні,
І десь беруться сили, хоч й малі,
На дивну творчість у житті буденнім.
Дозріє день у літньому теплі,
Де по межі рясніють трави в цвіті…
І вклониться вона своїй землі,
Що та тримає ще її на світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753420
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017
С утра плечам уже прохладно...
Одеться нужно - поприличней...
И дождь, вот-вот, пойдёт досадный -
Такой у осени обычай...
И я тоскую, отчего-то,
О чём-то будничном и личном...
И вновь строка в моём блокноте
Про грусть становится привычной...
Куда сбежать от этой грусти -
Душа моя тихонько хнычет?..
Как жаль, что с радостью - негусто
Бывает осенью обычно...
А осень - ст..ва в рыжем платье,
Плюёт на всякие приличья...
Опять душа в её объятьях -
Такой у осени обычай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753303
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017
Як же важко сказати правду.
Ну й кому воно?.. якось так,
Може буде? Чи можна зраду
Не означити, без ознак?
Може просто утома й туга?
Щось робити, це ж скільки сил!
Ну нащо вона, - та наруга?
Скільки Господа не проси,
Щоб на істинний путь без болю,
Щоб забулось, - як не було.
Ну хіба я когось неволю? -
Ну хіба я комусь і...зло?
Що не так у моїй господі?
Наперед роздаю - адью!
Відучора душа не в моді,
Ниє й ниє...мою, твою!
Якже важко... неправда - камінь
Тягне й тягне, так близько дно.
Боже, чом саме так і з нами? -
Не пробачить, я знаю ...amen!
Як же важко...Кому воно?..
10.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751279
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 01.10.2017
П-огоди, задержись еще малость
О-сень-фея, красотка в парче.
Л-ето красное в прошлом осталось,
Е-ль средь рыжести - радость очей.
Т-еплых дней нам насыпь на ладошки,
Е-сть они у тебя в закромах.
Л-истьев ворох тряхни на дорожки
И - прибавь пестрых красок в цветах.
П-оразвесь лета бабьего сети,
А-ккуратно сплетая узор.
У- поры этой много столетий
Т-о, что нежностью радует взор.
И-деальность, изящность сплетений
Н-а деревьях, траве и кустах.
К-расоту этой сказки осенней
И-злагают поэты в стихах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753196
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
[b][i][color="#002bff"]Любимых губ прощальный вкус,
И нежных рук прикосновенье.
И учащённый страстью пульс,
В душе моей, как наважденье...
Одна в тиши безмолвных стен,
Твой образ вижу я всё реже...
Тоска и грусть, их жуткий плен,
Как-будто сердце моё режет...
Невыносимо боль снести,
И память не даёт забыться...
То, что люблю тебя... Прости...
Мечтам моим не воплотиться.
29 09 2017 г
Виктория Р[/i][/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753168
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
Горів, надихаючи світлом перо,
Тремтів, від бажання нам руки зігріти…
А вітер шалений пустив помело –
І світло погасло, і шквалом розбиті
Уламки рядків, що пашіли вогнем,
Яскраві від рим, наче соняхи з літа,
У темряві тліють. Лише де-не-де
Займаються іскрами вуглики літер.
І жаром проймають вцілілі слова –
Буденні, прості, не парадні, не пишні.
І радість сьогоднішня в них ожива,
Виблискують чисто в них болі колишні.
І враз прозріває майбутнього суть.
І спалахом думка пронизує тишу –
То ж руки сірник ліхтарю піднесуть,
Хай знову горітиме сонячним віршем
Уява і мрія – натхнення моє…
[color="#ff0000"]У світі для всіх нас ліхтарики є!
[/color]
[i]Перша публікація у газеті [b]«Молода Галичина», [/b]1983 рік, День студента.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752632
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 01.10.2017
В душе моей не станет доминантой
Осенняя дождливость вечеров...
Хоть осень так бесстыже элегантна -
Мне чуждо это время холодов...
Не тех, где от озноба стынет кожа,
А тех, в которых холодно душе.
С весной душа, до одури, похожа.
Ей ближе ощущение надежд...
А осень не подарит мне надежды.
В ней чувства остужаются порой...
А мне бы пить тепло любви и нежность,
Похожие с отчаянной весной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753123
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
Вже розвісила осінь, розмальована стиглим рум‘янцем,
На нитках павутин ноти-краплі мінорних дощів,
Перший падає лист в спориші ясночолим багрянцем
Так нечутно і легко, мов невидимий подих душі.
Щось магічне, мов диво, в тім польоті знаходжу для себе,
Мов сама з тим листком пролітаю дороги свої,
Доторкнувшись крильми до хмарок у високому небі,
Понад золотом лісу, пурпуровістю стихлих гаїв.
Осінь знову чарує неповторністю сивих туманів,
Ручаями роси на розмитих віконних шибках,
Стуком десь, мов у снах, перестиглих опалих каштанів,
І кошлатістю трав на вузеньких пониклих стежках.
В золотих листопадах ще багато і сонця, і світла,
Пахнуть вічністю й сумом поріділі самотні сади…
Буде снитися знов незабутністю спраглою літо
Поміж квітів зів’ялих, де його загубились сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752912
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Только дождь заморосит,
Так печаль воочию
Желтизной зашелестит,
Выйдя на обочину...
Не ко мне ли ты, печаль,
Позолотой выткана..?
Знаешь, мне уже не жаль,
Что тобою выбрана,
Хоть порой ты глубока
До Её Высочества...
Нынче ты, как лист, легка -
Шелест одиночества.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752711
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 29.09.2017
Я, мабуть, просто гостя випадкова,
Бо щастя обирає не мене...
Хоч на одвірки вчеплена підкова,
Та я боюся: знову обмине...
І розчиняюсь у житейських буднях,
Мені немає як, нема коли -
Не вмію просто жити, просто бути...
І вже не часто, а таки болить...
Та хоч із літом швидко розпрощалась,
Його не виглядаю більше, ні... -
Хай служать римі ті слова "з дощами",
Бо з ними мокро й холодно мені...
Я не втрачаю віри: засвічуся,
Теплом душі зігрію навкруги,
Скраєчку, непомітно примощуся
Й любов'ю об'єднаю береги...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752724
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 29.09.2017
Вночі наснилися сьогодні
Оті нав'язливі дощі,
Хоч восени вони й холодні,
Але вже точно ніпочім...
Вони цінуються у спеку
Ці довгождані, затяжні,
Що влітку десь були далеко -
Вже і не віриться мені...
Недавно ще шукала тінь я
І так хотілося тоді
Відчути рук туге сплетіння
У колах щастя по воді...
Тепер люблю я колір сірий
Важкого неба восени -
Птахи збираються у вирій,
Та не беруть мене вони...
Вже знаю, дощ оцей краплистий,
Придавить трави до землі
І смутком скотиться по листю...
Я чую дощ - не треба слів...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751403
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 24.09.2017
Маленькая предыстория.
Вышла из салона со стрижкой, маникюром и пр. и думаю - "Ну-ну.., как всегда, "вовремя", завтра маникюру будет хана (в лес собралась). Ладно, зато грибы будут в диком восторге!"
На тропинку выскочил гриб,
Без смущения восклицая -
"Я, похоже, по шляпу влип!
Посмотрите - идёт какая..."
Подмигнула ему - "Привет!
Неужели готов в лукошко
И зажариться на обед..?
Ты подумай о том немножко..."
"Что там думать - мечтал всегда!"
И таким окатил задором...
Что ему бы ответила - "да",
Кабы не был он мухомором.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751047
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 24.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lv2NuXbEAk4
[/youtube]
Смуток - дуже м"яке і приємне слово.
Енн Райс.
Котивсь туман клубками річкою.
І сум осінній поряд плив.
Осінь йде вже звичною доріжкою.
Він і мою душу полонив..
Та це не сум, це - ніжний смуток.
Благородний із усіх щедрот.
Почуттів, що в серці цілий жмуток.
Це в житті вже інший поворот.
Іноді бува і в щасті сумно.
Хочеться поплакать просто так...
Довго сумувати нерозумно,
Бо життя прожити треба всмак.
Це не привід, що пройшло кохання,
Що короткі й непогожі дні.
В душу не пустіть розчарування.
Хай оце залишиться на дні.
Смутком треба просто керувати,
І не йти на поводку в душі.
Треба просто всьому міру знати,
Хоч частенько йдуть в душі дощі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751968
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017
Бывают моменты, что я и не знаю:
Молчать, засмеяться, а может заплакать...
В душе иногда - непонятная слякоть.
О, как непривычна мне слякоть такая!..
В такие минуты и смех, и молчанье,
И мне, и кому-то покажутся злыми...
Ношу, от рождения, светлое имя,
А в сердце порой не светло... и печально...
Сбежать бы куда-то, найдя свою нишу,
Чтоб стихли порывы душевного крика...
Того, что мне чуждо, того, что мне дико -
Не видеть, не знать, не касаться, не слышать...
И сделаться тише, и стать невидимкой,
Чтоб все позабыли, что я существую.
Уйти от пустой повседневности сУет,
Растаять, как утра туманная дымка.
... Как жаль, что с годами так портятся души.
В них мало чего остаётся из детства...
Они обретают такое "наследство",
С которым никто не становится лучше.
Не станет душа ни светлее, ни чище.
Молись - не молись - бесполезное дело.
Коль лучшее что-то, с годами, истлело,
Всё то, что осталось - зола, пепелище.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751944
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017
В вечірню сутінь осінь погаса.
Багряно клен прощається із листом.
І Покрова́ крилом своїм Пречистим
манить у вирій: ось тобі яса!
Суєтні тіні в сутінковій млі
кудись зникають, звідкись виринають…
Кити на спинах Землю обертають –
полюддя вбоге… блазні… королі… -
Суєтні тіні в сутінковій млі!..
Епохи… Драми… Воскресає Час
у повноті яскравостей магічних,
Планета Щастя – тиха і велична,
як Крейслера пастельно-світлий вальс…
(І Час – за нами, з нами… й проти нас)!
Коли вже осінь… осінь на порі,
тут все в огні – і блазні, й королі…
Вертають в осінь з осені – навспак! –
химерно так! – а Час: тік-так, тік-так…
Кленовий лист не-ново кружеля –
Земля в огні… в снігу… в цвіту Земля!..
Земля в заграві… Сонця стиглий диск
стікає в сутінь як бджолиний віск…
Багрянородний, котиться в траву…
…І я в огні: множинні світло-тіні
блаженних душ промінчики нетлінні –
я пломенію… Звісно ж! – я живу…
Fritz Kreisler Liebesleid Ф.Крейслер Муки любви. Юрий Медяник
https://www.youtube.com/watch?v=VeNOG1M18HY
(Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751853
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017
У світі, де тебе нема,
Цвітуть, але не пахнуть квіти;
Там холодно, завжди зима,
Ніколи не буває літа.
Цей світ від себе назавжди
Жену, як страх, як сну примарність!
Хай снігом замете сліди -
Я йду, у іншу йду реальність.
У зиму вже не повернусь.
З тобою вдвох ми вище неба!
І навіть думати боюсь
Про світ, про мертвий світ без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751327
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 22.09.2017
То нічого, що ти далеко
І не страшно, що ти чужий,
Світ - навиворіт, це нелегко,
А чи легко тобі, скажи...
Я вже бачила цвіт на вишнях -
Обривала п'янкі плоди,
Відпускала своїх колишніх
Може, поруч і ти ходив...
Все блукав, щоб мене зустріти,
Повернути, зректи, спасти,
Донести незів'ялі квіти...
Як могла я не знать, де ти?..
Розминулися ми у часі,
Аж планети зійшли з орбіт,
Заморожені вишні в чашці
Обережно даю тобі...
Відігрій у своїх долонях
Соковиті, тугі, смачні,
То для мене вони холодні -
Вишні, зірвані повесні...
Я забуду в твоєму світі
Все, розгублене поміж трав -
Залишайся в моєму літі,
Бо весну мою... він забрав...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745479
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 17.09.2017
П-арной предутренний туман
Р-осой холодной пал на травы.
Е-го оптический обман -
К-редит для солнечной забавы.
Р-ябит от рыжести в глазах,
А -небо - нежно голубое.
С-мотрю с улыбкой на губах
Н-а это чудо неземное.
О-т астр, гербер и хризантем
И-сходят чудо ароматы,
О-благороженный эдем,
С-воей безбрежностью богатый.
Е-ще в распевах сентября
Н-е все используются ноты,
И- на листках календаря
М-ажорный тон заполнит соты.
О-бычным клином журавли
Т-оскливо взмоют в поднебесье,
И- там, в заоблачной дали
В-сех очаруют тихой песней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750022
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Багряніє осінь золотава,
Смутком впали в серце холоди.
Розбуди прошу мене ласкава,
Від печалі люба розбуди.
Ще на тебе хочу надивитись,
Не скидай убранок до води.
До діброви хочу помолитись,
Дай мені ще трішки теплоти.
І з тобою хочу пожуритись,
Не жени у вирій череди.
Адже зможу часом запізнитись,
Не лишай на пам'ять гіркоти.
Червоніє обрієм заграва,
Замітає листячком сліди.
Зупинися, я прошу жовтава,
Натягни ще трішки поводи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749380
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017
[i] ...осінній настрій у любові,
але ніяк в фантомах болю.
[youtube]https://youtu.be/VHV-qPblrUQ[/youtube]
[i][b][color="#058387"]Любов, певно, – найвищий дарунок,
Що дається людині в життя!..
І вплітається тернами в руни
Те солодке – до сліз – почуття…
І купаються люди в любові,
Не чекаючи в ній потрясінь
Й покладаючись в долі на Бога,
На його прецедент воскресінь.
Та буває – любов покидає,
А чи губиться в купі проблем…
Хто того не відчув і не знає,
Той не втратив повік свій едем.
Та таких, певно, в світі немає,
Хто б карався без втрати кохань,
Адже любляче серце – окраєць
Тяжких мук, і терзань, і зітхань.
…Наші сни, мов фантоми любові,
Повертають у прядиво крез*
І ведуть, як рабів, за собою,
Без порад, і залагоджень без….
То ж буває – фантом під ногами,
Обійдіть , не тусайте його…
Мо’, там серце чиєсь й оригамі
Викресати з любові вогонь…
Поторочі… Примари… Фантоми…
Як же бути людині без них,
Коли любляче серце застогне
В сподіванні подій весняних ?..
О, фантоми! Фантоми любові –
Хай болючі, та... ніжні чини**!
Бо серця у кохань не дубові:
Не засуджуй – своє відчини! [/color][/b]
2.09.2017
______
* тут як символ багатства;
**тут - дії.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748902
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Кто ж теперь о тебе помолится,
погорелец мой, по утрам? -
на остывшей твоей околице
милосердно построю храм
там, где падали мысли - спелыми,
не надкушенные людьми...
где закаты пропахли елями,
колкотерпкими от любви.
Чёрно-белые звуки капают,
убаюкивая судьбу -
безымянную и покатую
неприкаянную мольбу.
Схороню все привычки в колокол -
не забудутся даже ей,
с медно-рыжим чертовским сполохом
чёткой чёлочки до бровей.
Пусть - она...
в новых стенах вымолит -
что не вынесли воробьи.
Я вчера посадила жимолость.
Я простила.
Иди.
Люби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748915
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
***********
А я заримую достиглої осені
Дощі холоднаві і сонячні дні,
Палітру небесну високої просині
І проводи літа - щемливо-сумні...
А я заримую цвітіння жоржинове,
І скошене поле, і стомлений сад...
Налитії ґрона багряні калинові
І танго прощання - рясний листопад...
А я заримую лелеку над хатою
І бабине літо на зжатій стерні...
Із осені - весну нову виглядатиму
У літ водограї іскристім - житті.
І рими мої будуть кольору осені,
Багрянцю калини і золота жнив...
Одвічні слова, українські, незношені,
Що в серце з дитинства корінням вросли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748871
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Навіяне віршем О. Жежук "Ну ось і здрастуй..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748752
[youtube]https://youtu.be/N_AeZH_eRiQ[/youtube]
І ось прийшла. Мене чекала в гості?
Отут стою у купелі жоржин.
Ще надарую барв тобі і просинь
Посеред хмарних, прохолодних днин.
Бери палітру! Золото кидаю...
Калинове намисто вже несу.
Взяла б для тебе і частинку раю,
Щоб зберегти осінню цю красу.
Попий води із чистого джерельця,
Вона жива, бо із душі землі,
Вбери цілющий лік у щире серце...
Малюй!.. Бо дні мої такі малі.
Ще постою біля твого порогу,
Жбурну листків багряних із долонь,
Вінок жоржиновий сплету в дорогу...
Кленовий - прикладу тобі до скронь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748865
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
[i]Всім, хто словом
творить правду і
красу на землі... [/i]
[youtube]https://youtu.be/7UUdJyaci4s[/youtube]
[i][b][color="#3b4202"][color="#1a6b06"]Художнім словом
в своїй масі люд не марить –
живе дивами й повним животом…
Й не йде у голову: еллін ти чи ти - арій,
миліш погратись в канапе з котом.
Можливо, лиш один
із кільканадцять тисяч,
що має хіть до словникових крипт,
завити може враз на зо́рі чи на місяць,
коли у нього слово заболить.
Й нехай хоча б один із
кільканадцять тисяч
віднайде в муках вірне слово те,
його на чільне місце у душі повісьте
як талісман, як символ, як святе…
А що, як ненька
Україна в небезпеці,
й один хоч з сотні тисяч – не в борні?..
Нехай ваш словотвір звершить мажори з терцій –
і той в бою вже, на баскім коні!
Й хоча б одно
велике та заснуле серце,
розчавлене тромбозом сьогодень,
на кардіографі від слова стрепенеться,
йому вкажіть діагноз і мішень…
…Художнім словом
в своїй масі люд не марить,
не клеїть вчинкам і чуттям окрас…
Хоч слово те, буває, пестить… А то – вдарить...
Та так, що... в шкереберть – іконостас![/color][/color][/b]
25.08.2017[/i]
[youtube]https://youtu.be/biql2F92IMY
[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747758
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 02.09.2017
Обійми мене синій туман,
Заплітаючи коси не сосен,
А мої, хоч мене ще нема,
Тільки крапелька стукає: осінь...
Обійми, розливаючи тінь.
Спеленіло бентежно осоння,
Розсипаючи шепіт мигтінь.
Я ж бо поряд, хоча і стороння.
Обійми, не надовго прийду,
Поки серпень зневажний, плаче,
Поки сонце не стишить ходу,
Заблукавши у любощах, наче...
29.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748828
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mFu_iDrGCx0
[/youtube]
Осінній сум...З чим можна порівняти?
Чому душа сумує і болить?
Кому вона все може розказати,
З ким може біль осінній поділить?
За літом ти сумуєш, добре знаю.
Невже у тебе мало так тепла?
Та я тобі тут, душе, нагадаю:
Його ти ще від літа берегла.
Осінній сум... він ніжний і тендітний.
За це тебе не буду я винить.
Душевний смуток осені подібний,
Промінчиком зажури струменить.
Нудьга осіння котить берегами
Тієї річки, що зовуть життя.
І кожен з нас своїми йде шляхами,
Та хай іржею не заб"ються почуття.
Я дякую, душе моя, за те,
Що можеш ти радіти й сумувати.
Ти взнала у житті оте святе,
Що можна просто щастям називати..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748679
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
У лицемірстві НЕ втопись,
Хоч і мілка та ополонка,
Та лід крихкий, так тонко-тонко,
Що крок, то - хрусь!..впадеш кудись.
У лицемірстві НЕ втопись.
У сни прочинений тунель,
Вогонь в кінці немилосердний
Та крига в серці... Де ті Герди,
Як вийти їм із підземель?
У сни прочинений тунель.
Удосвіта й меди гірчать,
Якщо застукає прозріння,
І день, як ніч, колись і нині, -
Душа згорає, як свіча...
Удосвіта й меди гірчать.
Усі слова, НЕ просто так.
Всі зустрічі - серцям домівка.
І вірші наші - кіноплівка:
За кадром, фрагментарно, - знак!
Надійна почуттям криївка.
Усі слова - НЕ просто так.
У лицемірстві НЕ втопись.
НЕ королева, - покоївка,
Слова - безсилля облямівка, -
У порожнечі власний зиск...
Засліплює всевладдя блиск?
У лицемірстві НЕ втопись.
13.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748339
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017
Замостилась у хмаринку казка,
Із дощу зіткала чудеса.
Миле літо, не спіши, будь ласка,
Он навколо ще ж яка краса!
Килимком злягли високі трави,
А кленове гілля - до землі!
У духмянім подиху отави
Стишились цибато журавлі.
Висота всміхається промінням,
Над землею сяйва благодать.
Дозріває у теплі насіння,
Зорі чорнобривцями горять.
Не спишу краси і ласки літа.
Поруч стільки див дарунком нам.
Пригорнути б до душі зуміти
Сонцеликий неповторний храм...
На вітрах замріяні жоржини...
Серпнем дозирають теплі дні.
Барвами із літньої картини
Осінь розмалюю у вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748479
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017
Чорноока нічка розпустила коси,
Місяць тихим смутком зазирає в душі.
А між нами кілометри, хмарочоси.
Океан бездонний і не видно суші.
Лиш тебе я наче років сто чекала.
Пагони любові протяглись магнітом.
Це кохання, ніби опера з Ла Скали.
Зірка щастя, астероїд Геракліта.
А до зустрічі вже часу небагато.
Навіть світ увесь принишк давно в чеканні.
Перейдемо знову вулканічне плато.
Ніжно стеблами сплетемося в жаданні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748361
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017
Тобі, кохання...
[youtube]https://youtu.be/1DHecFcDhbw[/youtube]
[i][b][color="#066875"][color="#074254"]За синім лісом догорає день,
Майбутній сум ховаючи за обрій...
А ми співали кращу із пісень,
Що злинула,
немов орлан хоробрий,
У круговерті пражнього життя,
Коли веселки райдужили мрії
Й не лаштували шлях до забуття –
В зеніті сонце
пестило надії.
…Вечірній промінь ліг на ковилу,
Цілуючи усмак вечірні роси…
Здолати б нам ту відстань немалу,
Кінець її
сховавши у покоси!
Та, певно, так хотілося богам,
Щоб лук веселки впився в неба просинь...
Стихає лісу літній шум і гам -
За обрій кличе
невгамовна осінь...
Й до чого тут намолені слова?..
Мовчання – красномовніше від ночі:
Вже іншим пахне скошена трава,
Смеркання
застеляє сни пророчі.[/color][/color][/b]
19.08.2017
__________
*Картинка власного виробництва.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746983
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Не мовчи. Як вода у піски,
Плюскотить наша пам"ять.
Світ настільки тісний, -
Безпритульному в сни,
Стежку вкажуть боги, отже, - там я.
Зайвих слів, не тремти, не зроню,
Хіба вкину в криницю,
Вже замерзлому дню
Хоч жарину вогню,
Відірвавши від сонця дещицю.
Не пиши, що слова без імен.
Безіменним востаннє,
Доторкнися рамен.
Розпаливши одвічно-німе,
Не зникай, залишись сподіванням.
17.08.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746985
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Улететь к небесам, будто в сказке, на брызгах фонтана...
Интересно понять, из чего состоят облака?
То ли взбитые сливки, а может быть, даже сметана.
Сладкоежка я, так что понравится, наверняка.
Подержаться за солнце, глаза прикрывая ладошкой,
Посмотреть, как оно освещает краюшку луны,
Тайну тайн приоткрыть, пусть не всю, ну, хотя бы, немножко,
Заглянув на мгновенье с обратной её стороны.
Поздороваться с каждой парящей вдоль радуги птицей,
Ухватить налету отслужившую небу звезду...
Загадать сокровенное... Верю, должно оно сбыться,
Что вернусь я и счастье своё непременно найду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746734
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Пішов? Іди, іди, допоки ніч
Кохання не накинула на очі,
Від сміху захлинаючись до сліз.
Летять не зорі - голови із пліч.
Летять у безвість всі слова пророчі,
Які ти ніс мені, ще вчора ніс.
Збиває з толку невідомий шлях,
Який здавався стежкою, не більше? -
Повстав стіною, обрій затулив.
Пішов? Куди? Ридає тут земля.
Стихій відлуння колихає тиша, -
Прокляття не народжують молитв.
Лоскоче легіт, у обіймах снів
Смаглява ніч, дощами капризує, -
Твої сліди змиває у грозу.
Вони ще десь отам - удалині.
Пішов? Іди...Марнуєш роки всує.
Тебе стрічати завтра не мені?
Мені...ось тільки нищечком, сльозу
Зітру... іди, допоки ніч, допоки
Нуртує кров, не затихають кроки
Не від, а до... вертаєшся, чи ні?
Бо стежка та давно у бур"яні,
Коротка ніч, а світ такий широкий,
І ми дві крапки серед метушні, -
Дві тіні на невидимій стіні.
22.07.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746692
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017
***конкурсное стихотворение на фестивале ИНТЕРЕАЛЬНОСТЬ 2017 с обязательным использованием строки НО САМЫЙ ЦЕННЫЙ, ВСЕ-ТАКИ, ПОДАРОК***
Окончен бал. Мой праздник. День рожденья.
Все разошлись. Я, выбившись из сил,
Как генерал прошедшего сраженья,
Веду подсчет трофеев... И могил...
Как взрыв, звонок. Ты встала на пороге,
И сердце замерло. Я задохнулся... Не
верю... Верю... В чудо... Боги, Боги!..
Из снов былых явилась... Как во сне,
Мой дар Богов... Я, словно пролетарий,
Среди награбленного... Нужного ли?.. Нет?..
Но самый ценный, все-таки, подарок
Тобой дарованный здесь, на пороге, мне.
Колодой карт нам выпали дороги.
Я выиграл, поэт и баламут,
Среди подарков звездные пороги,
Те, на которых я тебя приму.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117081407749
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746086
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017
Тихая река
Множит облака
Зеркалом-водицею...
Шалость ветерка
Отдохнет пока
У гнездовья с птицею...
Ивушки рука
В нежности легка
К берегу высокому...
А трава росой,
Как дитя слезой -
К небу синеокому...
Играми стрекоз
У твоих волос,
Утро просыпается...
Там, где клевер взрос,
Там, где запах грёз -
Новый день рождается...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745644
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 15.08.2017
[i]...буває й так... Бо життя – це поле
неозоре, а ми в ньому – засів і жниво. [/i]
[youtube]https://youtu.be/dqN-xPSP_rw[/youtube]
[i][b][color="#076587"][color="#7a07a8"]Як сутінки огорнуть "МІЙ" світанок,
Я пригадаю дощ "ОСІННІЙ" мій
І вийду в сяючий тобою ґанок,
Куди загнав тебе злий буревій.
Й впущу тебе у цю лиху годину,
Тебе – промоклу й зголоднілу вщент…
І прочитаю погляд твій: «Єдиний,
Зігрій мене, ображену дощем
Й життям моїм, сумним та безпорадним,
Де лиш приниження і глум були,
Та на загал – лоскітним і парадним»…
Життя – то дар людині від землі....
Впущу тебе.
Та не з якогось дива –
Не будемо про крила й висоту…
Містерія страстей, богеми мливо…
Впущу земну,
а випущу –
святу…[/color][/color][/b]
04.08.2017[/i]
_________
*Як ремейк твору:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744399
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744743
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 11.08.2017
Сполохи синьо-зелені.... у ритмі танго.
Музика нині чуттєвості пише гімн.
Кинеш мене додолу, стрімким бумерангом, -
Я повертаюсь зухвалості навздогін.
Я повертаюсь в обійми вихром вогненним
І розпашілою, - кожною із клітин.
Ніч розливає спокусу, поклик сирени -
Кров знахабніла, пекельних просить жарин.
Кров знахабніла, безвільну сутність обпікши,
Випалить наскрізь душу пізнанням глибин.
Сполохи синьо-зелені збуджують тишу,
Мить зупиняє огнистого танцю плин.
Мить зупиняє силою спалах енергій,
Дихаєм важко, танго вчаровує нас.
Тіло до тіла лине, - каденсія верхи,
Не сарабанду сідлаєм, навіть не вальс.
Не сарабанду, - в обіймах зваби надлишки.
Погляд бентежить, щось обіцяє traspie *.
Танго жадання - рулетка, ставки і фішки...
Пристрасні руки твої, мій маестро-круп"є.
Сполохи синьо-зелені.... у ритмі танго.
* спотикання - елемент танго.
08.08.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745326
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
З усіх багатств найбільше - час.
Він йде у ногу із життям.
Правдивий, щирий, без прикрас,
Щасливий, часом - з каяттям.
Він незворотньо-невмолимий,
Не хоче навіть озирнутись.
Я у боргу, а він - не винний.
Й до нього вже не доторкнутись.
Це - досвід, втрати, помилки,
В очах волошки й неба свічі
І дотик милої руки -
Дорожчий всіх багатств на світі.
Це - миті таїнство велике,
Його незмінна суть, мов вічність.
Проходять всі крізь нього лики.
Безцінна мить й її величність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745079
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017
Я вже не та... Не та я вже, грайлива...
Як порхала метеликом колись,
Цілунком першим, як була щаслива -
Давно літа ті в пам"ять заплелись...
Не той струмочок, що вужем звивався
В твоїх долонях і палких вустах...
А ти все пив і пив - не відривався,
Як в літню спеку виснажений птах...
Авжеж, не та - літа лягли в покосі,
Не за горами і зими хода...
Та тільки плещиться і омиває осінь
Кохання вічного жива вода.
(картинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745059
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI
[/youtube]
Коли життя закрутить в круговерті,
Не піддавайсь душевній суєті.
Відверті тут поради слухай серця,
Вони не підведуть в передчутті.
Хай хвиля враз накриє з головою,
А ти не смій здаватися, пливи.
Бо цілі досягнеш лиш боротьбою,
Найменшу із надій тримай, лови.
До берега дістатися нелегко,
Бо вітер б"є щосили у лице.
Борися поки день, іще не смеркло,
Хоч руки налились твої свинцем.
Вдихни повітря та на повні груди.
Не треба поспішать, перепочинь.
Нехай ще сили трохи тут прибуде.
Яка краса життя, як моря синь...
Не раз каміння з берега кидали,
Та все-таки, уже ти на землі.
(Хоч збити тебе з курсу так бажали)
Втрачали свою силу сили злі.
------------------------------------------------
( Образ зібраний)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744833
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017
У схожості буднів, у нестримності вічного часу,
Відпускаючи день в швидкоплинність земного буття,
Смакую миттєвість як життя незрівнянну окрасу
Назавжди, на віки нескінченного серцебиття.
Не забуду ту мить, що проллється добром у долоні,
Олівцями внучат розмалює захоплено день,
Доторкнеться душі ніжно-сонячним голосом доні,
Вітанням від сина пролунає в акордах пісень,
Співом птахи злетить у бентежнім ранковім світанні,
Ароматом малини захопить по-літньому дух,
Затепліє в душевнім до високих небес пориванні,
Де розкидала вічність хмаровиння незібраний пух.
Замилуюсь до сліз жовтим полем у стиглому житі,
В сині очі волошок задивлюся, уперше немов…
У намисто життя понанизую зібрані миті,
Що освячує серцем невгамовна і вічна любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744708
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 05.08.2017
Люблю эту роскошь зелёную тёплого лета,
Люблю наслаждаться озоном, гуляя в саду...
Люблю, когда много в окошке лучистого света
И птиц щебетанье... забавную их суету...
Люблю наблюдать пробуждение летнего утра,
Где каждый цветочек сверкает, умытый росой...
Люблю, когда в солнечном небе покой светлокудрый...
Так хочется каждое облако трогать рукой...
Зелёное лето... В нём столько волнительной жизни!
В нём музыка слышится - в каждом его уголке...
Становится юной душа... и немного капризной,
Когда окунуться так хочешь в прохладной реке...
А после уснуть - как младенец, на краешке поля,
О тщетности жизни своей на часок позабыв...
О, лето, зелёное лето - для сердца раздолье
И жизни в крови́ охмеляюще-страстный прилив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744684
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Вже думалось – умерла. Ні, жива…
Хоча й спроквола б’ється серцевина.
Якось магічно дихають слова:
о гори…доли…зорі…-- я невинна!
На тім гостинці, де в литаври б’ють,
де мліють квіти і буяють трави,
розлого, неубого в’ється путь
і висне з неба сонце золотаве.
Та досить, аби дужче припекло,
могутнім палом дух твій освітило –
підступно аспид випустить жало,
отрутою виповнюючи жили.
А що вже терня, повне колючок,
а бур’янів, що пнуться манівцями…
Сюди б води, молитви і свічок!
А то – хто зна – чи й виберешся з ями,
де гаддя твої груди обів’є
і на чолі залишить мітку смерті…
Ми – подорожні, але поки є
ще світла у вселенській круговерті,
допоки під ногами чуєм твердь
і топчуть ряст з малого наші діти –
життя триває, відступає смерть,
і в сонця є потреба струменіти –
на буйноквіття, на вольготність трав,
де серце проростає, наче сонях…
Шалійте, я ще чую бій литавр!
Убийте, я ще бачу небо в зорях!
[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744562
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017
Очень страшно, когда поутру
Просыпаешься и понимаешь,
Что растаял, как сахар в жару,
Тихий шёпот ушедшего мая...
Я не знала, что утро больней
Ожиданий, что длятся годами
В предвкушении снова пьянеть,
Но уходит тепло между нами...
Всё прошло - ни забыть, ни вернуть -
То ли сладкое, то ли с горчинкой
Чувство давнее, помня вину,
Затерялось случайной песчинкой...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743986
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 01.08.2017
[i]сумбурний НЕвірш[/i]
Ваба моя –
опіки снів на долонях.
Згуба моя –
небо дощами навскіс.
Сивий туман –
тінню прощань вздовж перону.
Вічний обман
змієм підшкірно проліз.
Можеш? Іди…
/серце – краплинами ртуті./
Хочеш? Вертай…
/сповідь для інших облиш./
Падає дощ –
час для обіймів покути.
Сковує біль
Тишею спомини…
Т-ш-ш-ш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743547
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 01.08.2017
Повірте, речі нас переживуть.
Вони – не варті пильної уваги.
І не така важлива їхня суть,
За гріш бувають роскоші й посаги.
Буває й так: дрібничка – за святе.
Старий фартух вмостився на гвіздочку.
А, де кишенька – там тепер пусте,
Туди збирала мама огірочки.
Маленькі внуки виглядали див,
Чарівною кишеню називали
І мій синок шукати там любив
Цукерки і горошинок корали.
Нема матусі... Шафа, мов при ній,
Наповнена її святим убранням
І хазяйнує пам’ять в голові:
Як пасувало це їй з вишиванням.
А це – було їй дуже до душі,
А це – колись було на добру згадку.
Біжать думок непрохані дощі
І дні життя складає по порядку.
Повірте, речі нас переживуть.
Нема цінніше рідної людини.
Так Господом влаштовано, мабуть
За «щось» не рвати роду пуповини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744230
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017
Ти не чекай мене, я не прийду,
Хоч не забути і не оминути, -
Останні миті гіркої спокути,
Гарячими сльозами -
по льоду.
Я не збираюсь, навіть уночі,
Коли в безсонні знемагає туга,
Зневіри бог та демонів наруга
Давно мені залишили ключі.
Відкриті двері...
ти чекаєш десь,
Спаливши в попіл ноти та бемолі.
Віск скрапує під полум"ям неволі,
Поки озерцем виллється увесь.
Зухвалості я забуваю мить.
Здавалось, заметіль -
цвіт яблуневий,
Січнева ніч, палка, ніби травнева,
Тріпоче серце і жнивами снить.
Не хочу йти, сповита страхом знов.
І не прийду, не клич зболілу душу.
Я так далеко, та сказати мушу,
Кохання те - в темницю...
без розмов!
Не виглядай, як хмари розійшлись, -
Сріблясте лезо ріже шов останній
Моїх надій. Облудні сподівання,
Бо не твоя...
твоя була колись.
11.02.2015.
ред. 29.07.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744223
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017
Скучатиму за Писарівським раєм,
Де річечка внизу біжить в'юнка,
Де золотом на хвилях сонце грає
Й збирає роси в травах по ярках.
Де солов'їв вечірнє щебетання
Тривожило мене і при зорі,
Де я пізнала тугу і кохання,
Гостей-подруг стрічав не раз поріг.
Скучатиму за молоденьким садом
Й зозулиним розміреним «ку-ку»,
За квітами і сонячним фасадом,
Й маслятами в сосновому ліску,
За свіжими до річечки стежками,
Ховалися що поміж диких трав,
За складеними власноруч стіжками
З передосінніх запашних отав.
Скучатиму за щирим привітанням
Зі звичними словами «добрий день»,
І в відповідь – «день добрий» так спонтанно,
Що мимоволі тих люблю людей.
Й шукатиму посеред незнайомців
Знайомі риси, розрізи очей,
Так схожих на дівчат шкільних і хлопців,
Й немало пригадаю ще речей.
Скучатиму й за вільними вітрами,
В них розмах крил від неба до землі,
І лікувати буду серця рани
В їх подиху й цілющому зелі.
П'янітиму від запаху калини,
Він нагадає знов далекий край,
Думками поміж зорями полину
У Писарівський неповторний край.
4.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744238
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017
За твором Крилатої А знаєш...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743663
Хоч ти далеко, як нічна зоря,
Як неба синь – рукою не вхопити,
На трон тебе возношу, мов царя.
А знаєш, я люблю тебе любити.
Години перелилися у дні.
А дні в роки́ – нічого не зробити,
Між нами мур. Прийди хоча б у сні.
А, знаєш, я люблю тебе любити.
На наше завтра дзьоб наставив крук.
Любові панцир час уже розбити.
Та я не можу молот взять до рук.
А знаєш, я люблю тебе любити.
--------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=192hwjI0NzQ[/youtube]
Десь лине музика сумна,
Неначе ніжний витвір серця.
Яка чуттів тут глибина!
Чому ж так серце гучно б"ється?
Невже, весь час ти мною жив,
Хіба не втрачена надія?
Маленький вогник засвітив,
Зумів звільнить від ностальгії.
Чому ж мелодія так крає,
Тривожить душу аж до дна?
А ти все слухаєш й зітхаєш..
Це твого серця таїна!
Повільно все кругом стихає,
До сну іде твоя душа.
І біль повільно вже вщухає,
Бо й в сні ця музика втіша.
-------------------------------------
Любочці від Надії.. Хай у вас все
буде добре...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743847
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 29.07.2017
Обнимая за плечи мир -
просто тихо дышать в ключицу.
Мы - зачитанные до дыр -
на пустой странице,
состоящие из минут,
удивительно горько-сладких.
...я - останусь...
Останусь тут
той одной лампадкой,
самой светочной из покров
между сотен сгоревших свечек,
от когда-то упавших снов -
до когда-то встречи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743536
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017
Що та крапля, коли скоро злива?
Сльози Бога в пригоршні збирай.
Непідсудний, як ворота в Рай
Відчинились... хай собі глумливо
Сірим хтось замулить виднокрай,
Бо душа, чи щось взамін, - вразлива.
Що той глум, коли брунатним соком
Вишні налилися на гіллі?
У росі купаються джмелі,
Можуть і вкусити ненароком...
Як серця холодні і малі,
То й біда на них накине оком.
Що там ті образи, коли голос
Навздогін лоскоче?.. не збагнеш,
Чи то сон, чи ти скучаєш теж
Так, що й світ коцюрбиться навколо?
Не нанижеш пам"ять, не зітреш, -
Дві душі звінчали видноколом.
Спрага прокидається спроквола,
Що та крапля? - падай, не бентеж.
18.07.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742770
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 26.07.2017
Між зірками галактики,
У стривожених снах,
Не тримаючись дактиля,
Оживаю в піснях...
І замре заворожено
Із теплом ув очах
Світ увесь насторожений,
Що тримав на руках
Тепле щастя, розніжене
На солодких дарах,
Що загралося в піжмурки,
Розплелось на вітрах,
Закосичилось осінню,
Не замерзло в снігах,
А відбилося просинню
В твоїх синіх очах...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741838
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 17.07.2017
А мне вот, осень по душе -
Холодный дождь на витраже,
Большие лужи и зонты,
На перекрёстке - я и ты...
Там, у неоновых витрин,
Мы ни о чём поговорим -
Слова упали в никуда,
А до тебя - рукой подать...
Красиво схваченный плащом,
В холодный вечер под дождём...
А капельки наперебой,
Опять орут: не твой, не твой!!!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739354
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 17.07.2017
[i] ...трохи фантастично і... ризиковано.
[youtube]https://youtu.be/g-uDi5cvgGU[/youtube]
[b][color="#07608c"]Напевно, ти мені упала з неба,
Коли кінчались пристрасті молінь…
То, певно, був дарунок бога Феба*
Як знак краси…
на протяг поколінь.
Він справдив тим свій добрий, мудрий задум,
Щоб у мені той вогник не погас,
Який небіжку-пустку зробить садом,
Аби брикав
по ньому мій Пегас.
Отак йдемо ми вік з тобою поряд,
Долаючи й дощі, і заметіль,
Назустріч нашим дивовижам-зорям,
Черпаючи наснагу
ізвідтіль.
Допевне — ти мені упала з неба,
Така потрібна, мила і прудка,
Немов Гераклові – богиня Геба**…
Така планида,
доля в нас така.
[/color][/b]
12.07.2017
____________
*Феб (Φοϊβος) — одна із іпостасей Аполлона як божества
Красоти і Світла.
**Геба – богиня вічної молодості, дочка Зевса і Гери,
дружина Геракла.
[/i]
Copyright: cвідоцтво №117071201071 (2017)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741638
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 12.07.2017
Ти - Ангел, я знаю, я знаю...
У крила твої загортаю печалі
І біди помалу, посунуться далі.
Нехай десь зависнуть над краєм
Провалля у часі, безодні
Не пам"яті - намірів, - знищити небо.
Ти - Ангел, умовивши тихим "не треба",
Мене закриваєш сьогодні.
І хмарка ясніє - дощити
Не стане, а душі замучені, в зграю
Збираємо разом...Ти глянь, оживають
Розтоптані нелюдом, квіти.
Зневагу й насилля прощають,
Німою скорботою землю скропили,
Бо ти дав води іван-чаю.
Для серця твоє співчуття, як вітрила.
До сонця здіймають потроєні сили.
Ти - Ангел, я знаю, я знаю.
23.06.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740421
дата надходження 03.07.2017
дата закладки 04.07.2017
Слово не всегда в ладу с душой,
В слове не всегда святая правда...
Глупо лгать, что я была бы рада
Вовсе не тревожиться тобой.
Глупо лгать - желаньям вопреки,
Прячась за невидимой стеною...
Я бы приплыла к тебе волною,
Только б ласку пить с твоей руки...
Только б знать тепло желанных губ,
Чувствуя тебя... бесстыже - близко...
Стала бы рабыней - одалиской,
Лишь бы не был ты со мною груб.
Если б ты позвал меня к себе,
Даже на один короткий вечер,
Я бы забрала с собою в вечность
Яркий этот миг в своей судьбе...
Разве я смогла бы смыть с души,
Вычеркнув из памяти твой образ,
Чувства, так похожие на розу?..
Грех красив... и колок - будто шип..
... Нет, я лгу, я лгу тебе опять!..
Я бы не хотела расставаний!
Я же так хочу твоих касаний...
Вечно бы тебя мне ощущать...
Слово - враг душе, когда в нём ложь...
Это же какое-то проклятье -
Лгать и душу прятать, будто в платье...
Лживым словом чувства не убьёшь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740114
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 04.07.2017
Запрошую тебе на полуницю-
В солодке літо, що одне на двох,
Де сонцеранки, зіткані із ситцю
Стоять на перехресті всіх епох.
Коралами горять в саду черешні,
І вечори п'янкіші від вина!..
Де мрії й сни - солодкі і безмежні,
І ти в моїй сорочці край вікна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739110
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 29.06.2017
Пригорнусь хоч на мить, не жени.
У душі щось маленьке й гаряче,
Завмирає, тріпоче, неначе,
Розливається стогін струни.
Не жени мене в ніч, не жени...
Загорнусь у духмяний полин -
Твого тіла, вдихаючи млосно
Пряний мускус і бачу, як сосни
Плачуть мовчки... розлука коли -
Кам"яніють краплини смоли.
Цей оманливо-сонячний світ
Теплих пестощів, не оминути
І медово-гіркої цикути
Не напитись, - бурштиновий лід
Ще бринітиме тисячу літ.
Тільки любляче серце й почує...
Зводять вежі кармінові сни,
Доки доля безжально лінчує,
Пригорнусь хоч на мить, не жени.
21.06.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738965
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017
И по руинам облаков
бродил забытый луч светила.
Вино бродило между снов.
А по душе - она бродила,
слегка сознанием пьяна,
слегка одетая в веснушки.
Виновнавечнопрощена,
осев на дно с портвейном кружки.
...живёт она там патамушта )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738901
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Довірливо, у тебе на плечі
Засну без сили, зовсім випадково,
А ти зронивши невиразне слово,
Пригорнеш, безталання кленучи.
Мовчи на біс!..і Бога не гніви,
Що кинув долу у холодну зиму.
Переживе цю ніч душа озима
І знову у світи піде на ВИ!
Скрізь товщу криги, темряви оскал,
Шукати едельвейси і суниці,
Щоб заспівали зоряні дзвіниці,
Допоки ніч, божественний хорал.
У сумнівах несказане, - коли?..
Коли вбереш Стожари у намітку,
Сріблястих снів, душі знайшовши квітку,
Серед проклять байдужої імли.
Так солоно?.. гарячий крапле віск,
Тамуючи оману безголосся?
Мабуть мені наснилось, чи здалося,
Що не мене в обіймах міцно стис?..
19.05.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735740
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 22.06.2017
Доброго ранку, моя перелітна пташко!
Як подолала свій шлях /крізь тумани/ сюди?
Спека така неможлива, що й дихати важко.
Душать у грудях солоні краплини води.
Не зупиняйся: немає ні хліба, ні злата.
/Точать на мене завбачливо будні ножі./
Все, що зуміла б тобі я сьогодні віддати –
Подих і руку, допоки дійдемо межі.
Краще лети! Вбережи свої крила від клітки.
Тут не вітають свободу і вільний політ.
Точаться війни. Стріляють гармати у свідків.
І по периметру правди – оголений дріт…
Не побороти супротив земного тяжіння:
Небо – твоє, та не може належати нам...
Просто лети, повертаючись у сновидіння
/Будемо тіням давати свої імена/.
Просто лети! Подолай, моя пташко, кордони!
Бачиш, де лінія дотику неба й землі:
Там зовсім інші /до нас небайдужі/ закони.
Там навіть нашій любові серця замалі…
[i]/колись/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738424
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 21.06.2017
Ну вот и добрели с тобой до вечера.
До алой, свежесрезанной зари.
До грани, где сказать друг другу нечего.
Где новости (заранее стары)
и без тебя больную старят голову.
Не надо бренди в кофе. Лучше – так...
на выдохе... не чистого – а голого:
без тоста, без лимона.
Как пустяк
глотнуть...
и повторить...
и так – до донышка.
Залить истошный, вымученный "ах"...
Присядет у сознания на корточках
такой большой, такой животный страх.
И поползёт от седины подкрашенной
все ниже, ниже, догоняя кровь...
...туда, где лишь вчера осколком "нашего"
так бестолково маялась любовь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697993
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 21.06.2017
Наливсь медами місяць — роздобрів,
Ліниво котиться між зорями до ранку.
Із берега за зграйкою човнів
Спостерігає вітрова коханка —
Гнучка верба, схилившись до води,
Купає в прохолоді довгі коси...
А я приходжу, зранена, сюди,
Коли у душу зазирає осінь,
Коли голосять в тузі журавлі
І дощ-в-мені налагоджує скрипку,
Щоб виплакати всі свої жалі
Вербі і вітру, місяцю і рибкам.
Щоб причаститись співом солов'їв,
Ввійти у чароспокій вечоровий
І віднайти крилатість своїх снів,
Де ти і я, і затишок вербовий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738541
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017
Збитки несе невгамовна душа,
Впавши в обійми Тантала.
Знала?.. якби ж то не знала! -
Крок до безодні, - не варто рушать.
Мариться сірому - срібним хоча б,
Зблиснути, може й помітять,
Крапельку серед суцвіття?
Блиск недосяжний незрячим очам?
Слово солодке на вушко зрони -
Тішиться хай і ковтає -
Більшого щастя немає,
Як у перлисті заходити сни.
Доки спросоння - невдалий ривок, -
Скельця рожеві - на друзки!..
Крають діставши із пустки,
Душу і серце, чи щось на зразок?
Котиться кульчик - зернина добра,
Муляє, проситься з хати;
Хоче знов лиха дістати,
Випивши краплю з чужого відра?
Що як приб"ється?.. напевно, пора,
Вимести темінь із мого двора?
09.05.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738276
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 19.06.2017
Отчего так знобит меня в эту жару,
Отчего на душе одиноко и пусто?
Почему мои мысли сегодня о грустном?
... Ненавижу в себе я такую хандру.
Ненавижу и этот удушливый ком,
Подступающий к горлу, готовый взорваться!..
Всё же хочется... хочется мне разрыдаться,
Чтобы выплакать всё из себя целиком...
Чтобы выплакать жгучую глупость обид,
Чтобы выплакать то, отчего мне так больно
И потом закричать во весь голос: Довольно!
И у слёз, и у боли бывает лимит!
Никому не позволю обидеть себя,
Никому не позволю терзать свою душу,
На замки заперев... Вот и всё. Будет лучше
Продолжать эту жизнь - никого не любя.
Только знать бы ещё, что сумею, смогу
Навсегда уничтожить в себе свои чувства...
... Я ведь знаю, что то, отчего мне так грустно -
Не сумею ни другу отдать, ни врагу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738069
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017
Щиро дякую за натхнення Олені Жежук!!!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737527#com3212226
Не заплачу!
Які б усередині зливи не бились у шибку,
Які б блискавиці не рвали небес цілини –
Стерплю збайдужілості погляд, його стусани!
Ніхто не почує беззвучно про себе як схлипну.
Тримай же, скрипалю, натягуй обірвані струни,
Я арфи каркас – серцевину дарую тобі.
Душевні вервечки для скрипки занадто тугі –
Скривавлені пальці заради мелодій відлуння?
Чотири з десятків ти можеш обрати, не більше –
Наосліп, на дотик відчути тремтіння у них,
Чотири подібних до інших, але головних –
Усе потаємне, найтонше, найвище, найглибше.
О, як ти, скрипалю, впізнав ті пошкоджені струни?!
До болю, до крові мотиви сердечні шукав –
Ти всі мої грози коханням безмежним здолав.
Мелодії сонця й любові умить спалахнули.
Ти граєш – я плачу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738000
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017
Оспіваний в сонетах і верлібрі,
закоханий у солов'їний спів,
літає Червень пташкою колібрі –
король краси між літніх місяців.
Заколосив смарагдові отави,
грозою розкіш зелені умив
і феєрверком вибухнув яскравим,
розсипавши скарби краси і див.
Від буйноцвіть вгинаються стеблини.
Жасмин п'янить і м'ята, деревій.
Мов стрази, сяють росяні перлини,
а барви, барви – світе ясний мій!
У царстві лілій, мальв, під шепіт вітру,
гуде бджолина музика. А я
вбираю серцем райдужну палітру,
і миром повниться душа моя.
Земля тобою вбрана – незрівнянна,
ти вишив самоцвітами мій край.
О милий Червню, пташко осіянна,
дай ще красою впитися доп'я́на!
Чаруй і владарюй. Не відлітай!
13.06.2017 р.
Авторське фото. Один з куточків мого саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737596
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017
[b][i]…Дух розуміння
(чуйність душі до всього доброго і святого)…
"Сім дарів Святого Духа"
[/i][/b]
…літаю в сні, так ви́соко мені!
Такий під небом простір для літання!
Там, піді мною, -- тверді кам'яні,
а тут живе пробуджене світання.
Я з тихих рік пречисту воду п'ю,
я в теплих хвилях мию довгі коси:
люблю цей світ і небо це – люблю! –
розвихрене, промінне, стоголосе…
Ловлю рожеві тіні від трави,
вологими серпанками сповиті, --
рожеві сни… а там – рови, рови…
а тут легка веселка в верховітті.
Цвітуть сади – аж вогняно очам,
і пахне ліс, і степ, і діл, і гори…
І вольно – Духу, ши́роко – речам,
Що водоспадом ллються на простори.
І кожна мить, і кожна річ, і рух
Тут неповторно зримі і значимі –
Летить Душа і вища, вища Дух…
А там, на дні, -- земля у сірім димі –
стара земля, порепана на сіль!
А там душа ховається за ґрати!
А там тебе вціляють звідусіль –
І вбоге тіло ніде заховати!..
Втікай сюди! Біжи… біжи…лети –
від глупих нор, від злого пустоцвіття…
Високий Дух не терпить суєти,
як сіризни не терпить верховіття…
Який приємний швидкоплинний сон!
Яка пластична легкокрилість часу!
Душа і тіло линуть в унісон –
І все життя читається відразу:
поразки, глуми,шрами від образ –
Душа не спить… спинається на чати –
утрати ближніх – в ко́трий, в ко́трий раз
ми мовчимо, хоч хочеться кричати!
Душа не спить – від болю, від утрат –
та їй стрімкого лету не минути,
коли вже тіло вирвалось з-за ґрат –
зніве́чене, зневажене, забуте…
[i](Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736375
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 04.06.2017
Для мене вже й двері - шпарина,
Сповзаю у щілину тихо.
Я - місячне вистигле сяйво,
Ще вчора нескорений вихор.
Людина, я чуєш, людина!
Засмагла вечірнім промінням.
Зронила у хвилі вчорашні,
Думками окроплені, миті
Безгрішні? Безсилі? - Безстрашні!
Я вірила - Боже веління.
І вірю. Селена невинно
Засмучену ніч золотила.
Перлистим зітханням до ранку
Кропила мене, що є сили:
"Людино, отямся, людино!
Всю мудрість одвічну у душу
Збери, щоб розкрилені весни
Вказали їй, де спочивати.
Вставай, помолись і воскресни,
А я попрощаюсь, я мушу...
Людино, он стежка до хати."
02.06.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736360
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 04.06.2017
І знову дощ... Холодний і пекучий
Краплинами стікає по щоці...
Ти тільки не кажи, що дуже скучив,
Що спокій зник в тумані-молоці...
Що подорожник знов широколистий
До рани прикладаєш, та болить,
Що радий вже й коралове намисто
Дістати із гарячої смоли...
Благаєш небо, бігаєш у поле,
Шукаєш у гаю серед беріз...
Лілова стрічка в косах, мій соколе,
Й тебе колись доводила до сліз...
Втрачаєш тихо - і втікає сила,
Згадав минуле - і по серцю струм...
Боюся, і весна тобі не мила
Серед важких самотньо-сірих дум...
А я дивлюся - і очам не вірю:
Невже це той, що марила колись,
Що мої весни шугонув у прірву...
Не втримала, зірвались, не збулись...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735545
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 30.05.2017
Там, де народжуються хмари…
Туди так хочу полетіти
І щоб не сталось як в Ікара,
Ще хочу вітром відбриніти.
Ще хочу хмарою блукати
По нескінченності небесній
І одягнути зір дукати
У таємничості цій хресній.
Ще хочу Янголів зустріти,
Узнати правду в них про вічність
І знов на Землю прилетіти
Щоб виправляти свою грішність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735397
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017
Так затишно у тебе на плечі...
Присів метелик в утворі тюльпана...
Зімлілим тілом талої свічі –
о Жінко - з'яво, речнице жадана...
Твої уста – божественний потік,
твої уста тернові... колючками,
у них жагуча спрага до безтями –
із яблук спілих яблуневий сік.
В воскреслих травнях образ скрипаля,
у скреслих кригах – скрипка Страдіварі...
Метелику, це – Небо, це – Земля,
це мерехтливих рим блакитні далі!
А там, в загір'ї, а́нгелики сплять,
там божий Сад, там синова колиска,
там Дух Смереки над тобою блиска,
кує свою одвічну княжу рать.
О Жінко - з'яво, мудросте земна,
в пропасницях гіркої круговерті,
ти – Світло Світу, рай супроти смерті,
живильна крапля пізнього вина...
... Ці яблука ще сховані в гіллі,
вони ще пахнуть, всім на здивування...
Сльоза для Жінки – лезо у крилі,
та в ній душа, мов птаха на світанні.
Що чує рима поклик висоти,
то – сповідь серця... Світло, що від світла...
Летить душа в світи і над світи,
а за плечима... яблуня розквітла!
[i](Зі збірки "Обрані Світлом" - Львів:Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735222
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
По місту Життя ще блукаю й блукаю,
Напевно вчорашній я день там шукаю.
Шукаю його поміж вуличок тихих,
Збираю собі учорашнього крихти.
І думаю часом: для чого те "вчора"?
Хіба ж мені мало сьогодні мінору?
Хіба ж його можна насправді знайти,
Пішло без зупинки у інші світи.
А це вже - "сьогодні", стою і ні кроку,
Боюся придбати новеньку мороку.
Ми з ним тет-а-тет, боїмося дихнути,
Щоб зайвого вдвох нам чогось не утнути.
В "майбутнє" я навіть дивитись боюсь,
Не знаю, що буде там мінус, чи плюс?
Помріяти можна на цілий вагон,
Як вийдеш у зоряну ніч на балкон.
А місто Життя - не якась там дрібничка,
То - наших діянь невичерпна криничка.
То - справи записані добрі і злі,
То - пройдені кроки усі по Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733900
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 17.05.2017
[i]«Спочатку намалюйте клітку
з розчиненими дверцятами…»
(Жак Превер. [b]«Як намалювати птаха»[/b])[/i]
У порожнечі, над вечірнім сквером,
я намалюю пташку (за Превером!),
вона мені наївно заспіває
знайомий блюз про втомлені трамваї.
Я намалюю пташці зелен-трави,
де всі трамваї полишають втому,
коли людей на ніч везуть додому
і споглядають зоряні вистави...
Я намалюю пташці подих вітру
і дві пухкі розпливчасті хмарини,
щоб сіла пташка на плече дитини
і вбрала вечір в райдужну палітру.
Я намалюю жар-перо для пташки,
щоб зайнялося сонце у заграві,
щоб десь у сквері, на порожній лаві
кружляли вальс півони і ромашки.
Я намалюю цілий світ співучий,
щоб стало людно в надвечірнім сквері...
А вже як ніч прочинить вікна й двері,
і сон вестиме повз моря і кручі,
здіймаючи вітрила колисанок –
... нам намалює пташка тихий ранок!
[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733800
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 17.05.2017
В попіл наші сади світанкові,
Від байдужості нерозумінь,
Розсипаються, сіються нові -
Тільки зерня у душу закинь.
Хай не я ті плоди позбираю, -
Безсердечним любить не дано.
Загубила колись свою зграю,
Відлетівши, як день у вікно.
Крізь століття, німа і незряча,
Навмання за тобою ішла.
Я не плачу, повір, я не плачу,
Хоч і сліпну - без просвітку, мла.
Зорі падали іншим під ноги,
А мені, лиш пелюстки жарин
Устеляли стежки і дороги,
Ще й обабіч, - примари бантин.
Квітла мить, як у ніч на Купала,
Бо напитись у полудень дав,
Із жалю, - отоді я й пропала,
Отоді й зрозуміла: біда.
Чим сплатити за склянку у спеку?
Тільки серце у птахи і все,
Крила зламані, зграя далеко,
Під ногами пекельне шосе.
А краплина води наостанок
Дасть вдихнути, - мізерна ціна -
Моє серце маленьке; осанну
Заспівало й розбилось, одна...
Одна нота, єдина, зникає.
Чиюсь долю рятує вино.
Не жаліюсь і не нарікаю -
Безсердечним любить не дано.
10.05.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732937
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Коли весна утопиться в красі,
Отій, найпершій, свіжій і цнотливій,
Купають ранки трави у росі,
І перший грім розбудить теплу зливу,
Тоді й зозулі обізветься «ку»,
Й веселка землю з небом поєднає.
Хіба красу ще стрінеш де таку,
Й земля така у світі лиш одна є.
7.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732785
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
Диктує небо серед ночі,
На сон згубила всі права,
Збираю знов рядки пророчі,
За справжній скарб мені слова.
Це усамітнення - на користь,
Чужих думок не сипле град,
Це - ночі вистраждана повість
Під таємничий зорепад.
В блокнот лягають тихо зорі,
Оця від тата, ця від мами,
Вони в небесному дозорі
Лікують біль мені віршами.
Диктує небо серед ночі,
Я бачу душі їх святі,
Я бачу лагідні їх очі
І пишу вирок самоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732761
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
Кажеш - чаклунка? Можливо й від чарів щось є...
В душу її - через лірику ти закохався...
В віршах, натхненно, її не ховаючи ллє -
Стрімко, немовби ту воду джерельну крізь пальці.
Гола... і вільна від всього в стихії своїй.
Може, часом, і занадто буває відверта
В сонячнім світі, іще не померлих надій...
Вся на виду - як картина жива на мольберті.
Мрії - неначе те листя, що вітер несе...
Осінню їх відриває від себе свідомо...
Ні, не шкода їй таких, де не бачиться сенс.
В пору весняну - оновлена мріями знову.
Весни в ній юність пробуджують - зрілу, п'янку!..
Ти відчуваєш... бажаючи випити все це!..
Мариш, жадаєш... бо мріяв про саме таку!..
І закохався... стихійно у неї всім серцем!..
Кажеш - чаклунка... і досі? Як хочеш, нехай!..
Чари її - на поверхні, у кожному слові...
Любиш? - люби, тільки душу її не карай -
Світлу, прозору й водночас таку загадкову...
Душу, в якій так багато до тебе любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732445
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 09.05.2017
А що є "Я"?
Краплина в океані?
Мелодія застуджених дощів?
Згубилось щось - живе і полум'яне.
Що станеться, як час вкраде останнє,
Останнє з див....
О!
Злодій - час.
Над нами владарюєш:
Втрачати боїмося, і тому -
Неволиш нас, в тілах паралізуєш,
Прожиті дні за кольором сортуєш -
Ховаєш в тьму.
Та знай одне:
Забравши все до решти,
Піщинка як остання долетить -
Ти звільниш дух,
Минуле і тутешнє.
В майбутньому сонатою воскресне
Блаженна мить.
Тож не спіши,
О злодію могутній,
Позбавити теперішнього див.
Тебе боятись - "Я" не досягнути.
Наш страх - то рабство. Солод п'єм цикути,
Що ти зростив.
А що є "Я"?
Краплина в океані -
З народжень "Я" бере наснагу світ,
В якім нема ні перших, ні останніх,
В якім життя - між тишею й звучанням
Душі політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731333
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 07.05.2017
[i]„Чом ти ся, бай, не жениш,
молодий Бескиде?”
(З народного)[/i]
Горі Макі́вці маками цвісти,
вбиратись в трави і в хрести з берези,
стікати кров'ю під сталевим лезом –
і озиватись криком самоти...
Увінчана барвінком Молода,
заручена навіки із Бескидом –
могил стрілецьких тихим краєвидом –
болить мені твоя жива вода.
Мій Сину, Батьку, Брате ... Впізнаю
у буєсті відважну вашу вдачу.
Щось так тужливо нині солов'ю –
а я стою в осонні ... і не плачу,
лише в душі щось тяжко защемить –
хрести... хрести... могили безіменні –
опалий пил обламаних суцвіть,
свята печаль в німому одкровенні.
Це пам'ять поколінь. Від суєти
крикливих слів і гасел пустодзвонних –
летиш крізь час і простір, Муже, ти –
в кривавих травах, в небесах бездонних...
Як сарни несполохана хода,
як віра серця щира й сокровенна –
гора Маківка – вічна наречена,
гора Маківка – дівка молода!*
[i]*7 травня 1915 року відбувся пам'ятний
переможний бій Українських Січових Стрільців
на горі Маківка[/i]
[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів: Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732241
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017
Велике спасибі О.Жежук за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730994
...при надії
Земля чекала сонця і тепла,
Ковтала спрагло всі щедроти неба.
І в день новий Життя у світ несла
Й людські ховала муки поміж ребра,
Щоб заростали цвітом… А мені
Розкрилені світи лягли під вії -
І я горнусь до матері-землі,
Що при надії…
О.Жежук
[youtube]https://youtu.be/KGzYBuzQEy0[/youtube]
[i]Земля мене, неначе обняла,
нашіптував щось таємниче вітер...
І говорила я тоді слова,
Що з її надр, в обрамленні із літер.
Цвіли сади... Погідно понесла
Земля свій тяж для всіх живих на світі.
Надія є.
Вона ж бо проросла
В новім житті, що зріє в слові й цвіті...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731390
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
[color="#35548f"]Я не поет, я тільки лише вчусь,
Слова вдягати у віршову риму,
Яким затісно у моїй душі.
Нехай же до сердець до ваших линуть.
Якщо байдужих зможу розбудить
І кожному додати трохи віри,
Щоб ми змогли із вами краще жить,
В болоті не топтатися зневіри.
І ті слова, що впали на папір,
У душах зарясніють урожайно.
Змінить багато зможем, ти повір,
Хай сила їхня буде життєдайна.
Коли перо ти взяв до своїх рук,
Будь сіячем і правди, і тепла.
Ніяких не цурайся ти наук
Твоя щоб совість чистою була.
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730932
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
[i] Музика – це жінка…
[b] Ріхард Ваґнер *[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/xXEctB2oTRE[/youtube]
[i][b][color="#035766"]«Шерше ля фам» - сказав би нам француз.
І з ним навряд чи варто сперечатись:
Від катаклізмів і сімейних уз
У Неї – тайни. І до них – печаті.
Погоді бути – ключ трима Вона,
Прогніваєш – січнева завірюха:
До серця прислухається весна –
Вона у ньому Божу ласку слуха.
Від Неї ми залежимо відтак,
Бо ж недарма наймення їй жіноче…
Й не можемо ми жити вже онак:
Вона творить із нами все, що хоче!
І кажуть, що в весни багато примх,
Що сьогоріч – не бути урожаю…
Ми при весні, як в музиці! Ми при…
Вона ж творить усе, що забажає!
Й сказав би Ваґнер: «Музика – весна»…
Комусь – весна, комусь – примхлива осінь:
В житті буває музика сумна,
Хоч музики весни ми в Неї просим.
Либонь, не заслужили ми кантат,
Не варті ми й одарених симфоній:
Довкола душ витає атентат
Й сумбур
пустих,
безкарних
какофоній.[/color][/b]
23.04.2017
________
*Відомий не лише гарною музикою,
але й ніжним ставленням до жінок.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730527
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 25.04.2017
Чи так вже потрібна в коханні свідомість?
Чи серце буває у ньому лукавим?..
Кохання не пишуть, як книгу - як повість.
Його випивають - смакують, мов каву...
Буває, що трохи гірчить насолода,
Буває, що й звивин життєвих багато...
Ми так боїмось невідомого броду,
Та, поки не ввійдем - не зможем пізнати...
Не зможем пізнати - відчути шаленість
Стосунків яскравих, без зайвих кордонів.
Кохання - це світла красива бентежність,
В якій не існує ніяких законів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730235
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 25.04.2017
Я не була морфемою життя.
Твого життя. Напевно і не буду.
Холодний дощ, мов квазікаяття,
Змива потроху із душі полуду
І засинає спомином на склі
Про незабуте, виплакане вчора.
Інтрада смерті чується в імлі,
Вмирає щемно у мені покора.
Я не була. Чи ти не захотів...
Тепер слова,немов могильні плити,
Німі й важкі. То схимники степів.
Словами душу вбиту не зцілити.
Тепер невпинно потяги мовчань
Із пункту "Ми" до станції "Колишні"
Нестимуть рештки снів і сподівань
У весни ті, де білим цвітом вишні
Зустріла нас украдена любов.
Пізнали смак отруйного оршаду.
Я не була. То чи воскресну знов?
Розп'яттям душ сплатили ми за зраду...
..............................................
Я не була. Напевно і не буду...
*Інтрада - невелика інструментальна п'єса, що виконує функції вступу до якоїсь урочистої церемонії.
*Оршад - напій з мигдалевого молока.
22.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730353
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017
Пишу до тебе.
Диво дивне світ:
В нас спільним був з тобою пра-пра-…..дід.
Планета неосяжна – лиш гніздо.
Не знаю, що там після, але до…
До того, як сяг неба Вавілон,
До того, як потрапили в полон
Пунічних воєн, поділу земель,
Високих мурів, стін, кордонів, стель,
До того, як затьмарив очі страх,
Носили ми любов в своїх серцях
До ближнього, що братом рідним був,
Та брату брат у спину ніж уткнув,
Пізнання до спокути і гріха.
Повторення.
Годинонька лиха!
Ми різні рівні рідні – подивись:
Одна у нас на двох небесна вись,
Тотожний колір мають біль і кров.
Невже себе в мені ти не знайшов?
Були ми рід(в)ні пра-пра-пра-пра-там.
Тобі себе частиночку віддам,
Щоб щось моє в твоєму ожило.
Я так бажаю після, але до…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729468
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 23.04.2017
Я зроблю собі намисто із червоної калини,
Та вплету у коси листя - вересневе , золоте...
Ти в мені побачиш осінь, чарівну, мов на картині,
Мов прекрасну добру гостю, що в життя твоє ввійде.
Тихим поступом тендітним я з дощем прийду срібляним
І омию диво-квіти, з п'янким кольором вина.
Ти збагнеш, яке все гарне, коли є в душі кохання...
Не буває осінь марна, як і літо, як весна.
В ній своя природна цінність і своя велика сила,
Ти її жіночу ніжність зрозумієш і без слів.
Покохай її світанки, не гони від себе зливи.
Ці маленькі забаганки - то її душевний спів.
Подивись, яка весела в небі райдуга заграє!..
Цей малюнок бездоганний - як кохання... серед хмар...
І душа повеселіє, бо відчує, що літає,
Серед вітру диво-співу, що вона приносить в дар.
Я зроблю собі намисто із червоної калини,
Та вплету у коси листя - вересневе, золоте.
Ти в мені побачиш осінь, чарівну, мов на картині,
Мов прекрасну добру гостю, що в життя твоє ввійде.
4 вересня 2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730057
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 23.04.2017
Десь весна загуляла, бо жінка ж.
І забула про справи вона.
Повернулась тихенько навшпиньках:
А навколо цвіте сивина.
Це все вітер зробив таке лихо,
Піддалась на спокусу весна.
Схватив вихор її на потіху...
Ой, ти, вітре, твоя це вина.
Повернулась, зітхнула (втомилась),
Та до діла вже братись пора.
Після ночі ще дощиком вмилась...
Не забудеться довго ця гра.
За ніч сніг поскидала із квітів,
Розтопила сніги у струмки.
І не треба нікому тут ліків,
І ніхто не жалівсь - навпаки.
Посміхнулося сонце ранкове,
Освітило квітучий їй шлях:
Барвінковий, пахучий бузковий,
Щира посмішка й радість в очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729976
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 23.04.2017
А фініш вже – не за гора́ми.
Зірвуть життя, мов з гілки плід,
і ми розвіємось димами,
лиш в пам'яті лишивши слід
у тих, що йдуть слідом за нами.
А дальше? Потім, коли й ті
покриють диму пеленами
земні діяння і путі?
Плита чи хрест на кладовищі,
що менше, ніж за сотню літ –
як вуглики на попелищі –
не збудять спогадів політ
в нащадків, нам уже не знаних.
Що наші ймення скажуть їм,
крім викарбуваних там даних?
Без нас би рвалась нитка роду:
в їх краплях крові – наша тінь,
твій погляд, сміх, твій янь, мій інь,
від нас в них мудрість, сила, врода...
Тож в древі нашого народу
є гілка кровних поколінь.
2012 р., 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729958
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 23.04.2017
Як холодно буває тим словам,
Що кинуті колись напризволяще.
Хотіли щось вони сказати вам,
А пропадають, зраджені, ні за що -
Посеред площі, в людній люднині,
Де сотні тисяч, як один проходять.
За них так гірко, соромно мені.
І серце ниє. Видно, на погоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729164
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 22.04.2017
Мене розбудила весна,
Усілась на хмарці так весело,
Підплила до мого вікна
І сонечком впала у дзеркало.
Втопилась кімната у променях,
Зраділи так сонячні зайчики,
Купалися в сонячних повенях,
Тримались за промені пальчики.
А небо накрило волошками
Мої розтривожені сни,
І мрії засяяли брошками
На новій сукенці весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728049
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 12.04.2017
Кажуть, загоїться, навіть як пеклом болить.
Звикнеться. Контури стануть бліді і розмиті.
Ділиться навпіл над нами небесна блакить,
В’яне у серці любов оберемками квітів.
Я заплітаю /для кого?/ у косу вінок –
Листя сухе, наче терен, байдужістю коле.
Ми заблукали у вирві життя сторінок.
Скільки не йшли, а повсюди – спустошене поле.
Сіяли – знову збирали рясний пустоцвіт
І простягались між нами кордони іроній,
Доки не згасли за обрієм спомини від
Перших «привіт» до останніх «пробач» на пероні.
Все, що лишилось на згадку – безхатько-душа.
І недосказаність слів – диким хмелем у скронях.
Рівно за чверть до появи Малого Ковша
Зникну і я, наче зморений осінню сонях.
/колись-тепер/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727613
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 09.04.2017
Вербових котиків тепло
Душі замерзлу квітку гріє,
Все, що було і не було,
Щось там на дні іще жевріє.
Під життєдайним промінцем
Підняло стомлену голівку,
Хоч дуже кволим пагінцем –
Весні відправило листівку.
Таке невпевнене “ люблю “,
Таке болюче “пам’ятаю“ ,
Давно наближене нулю,
Я у рядку себе шукаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727787
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
І знову - нестримні весни,
І знову - з душі неспокій,
Мов човен, отой, без весел,
По річці, отій, глибокій...
Лиш вітер шматує серце,
І сонце холодним диском
Скотилося, мов на денце, -
Тебе вже немає близько...
Цей світ повернувся раптом -
Бездонна небесна прірва
Мою проковтнула втрату
Повірити б, та не вірю...
Сміятися б, а не плакать,
У просинь - дивитись вгору,
Вдягнути б красиве плаття -
І панною вийти з двору...
Чому я не рада світу,
Чому розлилося синім...
Ці весни - назустріч літу,
Які ж вони швидкоплинні...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726702
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 08.04.2017
На луну она выла волчицей больной одинокой.
На разодранном сердце - заплаты, заплаты, заплаты.
Иногда за любовь так печальна бывает расплата,
Если любишь шакала, под ликом достойного волка.
Неужели нельзя доверять в этом мире жестоком
Даже тем, перед кем открываешь наивную душу?
Может им, без интриг, эта жизнь просто кажется скучной
И куда интереснее жить, утопая в пороках?
Сорвала' бы с их лиц эти маски бесстыжих двуличий
Вместе с кожей, но грязь изнутри никогда не отмоешь,
И надрывно кричишь! Каждый нерв взбудоражен и ноющ,
Но услышат ли те, кто не знает каких-то приличий?..
Остаётся молчать и залатывать свежие раны,
Коль никто не услышал надрыва душевного скерцо.
Ото всех схоронить утомлённое хрупкое сердце
И отречься от веры в любовь, не мечтая о главном.
8 апреля 2013 г.
Опять огромная просьба!
Не ассоциируйте чувства ЛГ с автором!
У автора разное пишется.
Порой о своём, а порой и о чужом... Спасибо всем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727755
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
[b][i][color="#ff005e"]Люблю...
Люблю, коли в оселі гості,
Коли в трояндах свіжа постіль...
Люблю босоніж йти росою,
Коли весна з дощем й грозою.
Люблю, коли летять лелеки,
Коли в садочку пахнуть глеки...
Люблю березу і вербичку
І щойно скошену травичку.
Люблю, коли в зеніті сонце,
Коли дощ стукає в віконце...
Люблю палітру світанкову,
І українську рідну мову!
Люблю, коли звучать трембіти,
Коли щасливі мої діти!
Люблю вірші, що йдуть від серця
І нічку, що у сни крадеться...
Люблю, коли на згонах літо,
Коли цвітуть в садочку квіти...
Люблю природу до нестями
І посмішку своєї мами!
25 03 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725576
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 01.04.2017
Ти наказав мовчати!.. зітхнула, - мовчу.
Заборонив дивитись, - помалу осліпла.
Я ті молитви зі стін німого плачу, -
Не розібрала, не маючи й крихти світла.
Ти не жорстокий, - байдужий, - щасливим будь.
Хай твоїх бід розіб"ється остання склянка.
Не дорікай мені вкотре, світ цей не гудь,
Небу і княжа донька - безлика селянка.
Ти не для мене, для неї збивав і гріб
Ні, не плоти, а коліна, де весла - лікті.
Може, якби не кохала й забула, ти б
Кидав, якщо не калач, то, принаймні, - хліб...
Не зачерствілі шматки, душею зігріті.
Сльози росу розмивають на чистому склі -
Світ у твоєму вікні - її постать в імлі.
23.03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725598
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 28.03.2017
Зичу щастя я всім: і дорослим, й малим.
Чиє слово дзвенить, мов джерельце.
Чиє слово, мов сміх... чиє слово, для всіх!
Будить-зве і звеличує серце.
В тих словах весен цвіт, шум веселий в гаях.
Ночі зоряні... дні, світлі й ясні.
У них радість і біль, солов'їв дзвінкий спів.
Та які б не були — всі прекрасні!
Бо плекають життя і несуть світло в світ.
Разом з нами, буває, і плачуть.
Скільки ж в вас всього є, наші рідні слова...
Як багато для нас кожне значить!
Лліться, линьте, пливіть.... не мовчіть, струменіть.
І дзвеніть! Живе думка в вас наша.
З вами радість й журба... Нехай доля ясна
і любові й добра повна чаша!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724931
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017
Куди не гляну -- всюди: Ти, лиш Ти
І сніжне простирадло – чистотою…
Дозволила безглуздо так піти,
Здригались під словесною пальбою
Привиддя -- вже обвуглені мости…
Морозить, ще й розчахнена кватирка,
На вісточку – з приблудним горобцем,
Бо місця не знаходжу, серцю – гірко…
Витравлюю з душі біль вітерцем,
Хіба світилась в небі наша зірка?..
«Спокійно…» – врівноважуюсь сама,
Вдаряючись у логіку відверто…
Чому так виє за вікном зима?
Чому душа противиться так вперто
У божевільнім: « тільки б не сама…»?
Зима…зима…
26 лютого 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723098
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Весна, о Боже! Знову ця пора
Метеликом майнула над привіллям,
Де котиків пухнастих дітвора
Обсіла густо верболозу гілля.
Там, де зими останній штрих зітерто,
Вже тягнеться до сонця первоцвіт,
Крізь товщу листя ніжно і відверто
Цілує небо й тішить білий світ.
Проснулась брунька й щастям налилась,
Життям наповнилась по вінця, по краї.
Лиш перша бджілка з вітром обнялась,
А вже гудуть над вишнями рої.
В теплі пташа купається і небо,
І все живе пробуджується знов.
Як же душі пори цієї треба,
Мов подиху, і сенсу, і обнов.
І серце закохалося в цей день
Так сонячно й нестримано-крилато.
І круговерть відновлених натхнень
Дарує весняний ковточок свята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723543
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 16.03.2017
[i][b]"
Розплети мене всю,
Мов червоне м”яке покривало.
Крок за кроком іди. Обірви у мені всі штрихи."[/b][/i]
[b] [i] Гостя[/i][/b]
Ти проший мене всю
Білим спомином недопечалі.
По зів`ялій траві вітер гонить вчорашні сліди
І твої, і мої, щоб сховати від світу найдалі
Несміливу любов, що ятритиме пам`ять завжди.
І допоки ми віримо в те, що себе обдурили,
Переправу змінили й в нікуди наосліп втекли,
Забувай мене, чуєш?.../ щоденно...щоночі...щосили.../
Як і я забуваю в холодних обіймах імли.
Бо прийде знову завтра, в якому нас більше немає, -
Розсміється /підступно/ в обличчя сльотавим дощем.
Пам`ятай мене /зможеш?/ найбільшу із втрачених таєн,
Ту, що вирвала з серця /по собі/ мільйони поем....
/04/03/2017/
[i]
З вдячністю Наталочці за мить натхнення)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723090
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017
Твої береги-обереги — допоки я тиха,
Допоки весна до землі не торкнулась крилом.
Ти образ мій ніс: молився і майже не дихав —
Боявся здмухнути осіннього серця тепло.
Та я лиш заснула. Сніги, що давили на груди,
Розтали умить і розмили свідомості мул.
В цю ніч присягну я востаннє
цілунком Іуди.
І зникну в серпанку.
Лишивши одвічне
«Чому?»
Я повінь.
Цунамі.
Вулкан, що прокинувся вповню.
Сп’янілій від сонця — по… пояс твої береги…
А хочеш
Удвох, доки місяць стоїть на припоні,
Натрусимо з неба на щастя в поділ кураги.
І будемо з хмар заглядати промінням у вікна.
Розбудимо пристрастю лоно стобарвне землі.
Не стримуй мене, бо я просто стаю божевільна,
Відчувши тепло, що у серці несуть журавлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723069
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017
Ти мене не проси... ці слова я сказать тобі мушу.
Хочу, щоб зрозумів, щоб вони не тривожили душу.
Ти мене не проси, не вернуся у зиму я сніжну.
Вірю, швидко мине, відчуваю весну я вже ніжну.
Ти мене не чекай... розійшлися давно вже дороги.
В нас не склалось чомусь... Хай залишать обох нас
тривоги.
Знову сонячний день, в вікно стукає гілка вишнева.
Легкий щем у душі... Не твоя я, а ти не для мене.
Ти мене не шукай... буду тут, де весна розцвітає.
Сонце в росах встає, бо з любов'ю для всіх воно сяє.
Буду тут, де живе на добро свята світла надія.
І вини в тім нема, видно тут загубилася мрія...
Ти мене не проси... ці слова я сказать тобі мушу.
Хочу, щоб зрозумів, щоб вони не тривожили душу.
Ти мене не проси, не вернуся у зиму я сніжну.
Вірю швидко мине, то ж чекаю весну я вже ніжну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723014
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017
[youtube]https://youtu.be/nVlVUmUjp2g[/youtube]
[i][b][color="#0b5987"]Маї́ла* б я слова сердечні
у кожен порух вуст своїх
і довго б гомоніла й ґречно
про серця шал, що прагне втіх.
Ні, не співатиму я в одах
оті палкі, тремкі слова.
"Не йди... - молитиме мій подих, -
я ж завдяки тобі жива".[/b][/i][/color]
маЇти - заквітчувати, діал.
http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=157402
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719538
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 11.03.2017
Минають дні, роки, століття, сиві,
Міняються гетьмани і царі,
Та лиш молитва матінки за сином
Однакова уранці й при зорі.
Любов її не худне, не старіє –
Це, як ніким не випита ріка,
Як віра в те, що правда угорі є,
Що на землі утвердилась в віках.
І не бува вірнішої любові,
Окрім любові неньки до дітей,
Вона з дитям іде й на поле бою,
І серед добрих, відданих людей.
В вогонь вона іде й на барикади,
У снах дитини квіткою цвіте.
Її не вбити і не залякати!
Запам'ятай навік, дитино, це!
22.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722844
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017
Вы так спокойны, сударь, безразличны,
Зайдя в свою тенистую аллею,
Безжалостно расстались с нашим личным,
Сегодня я об этом не жалею...
Давно забыла запахи сирени,
Пьянящие меня порой ночною,
Сто раз огнём облизаны поленья
Чужой любви, горевшей не со мною...
Нет, не со мною, сударь... Вы смогли же
Листать страницы огненного зноя...
Вам до меня, как мыслям - до Парижа
И оттого не знаете покоя...
Я приглашала в сказочную осень,
А Вы стремились - в солнечное лето...
Вы думали: ещё... потом попросят,
Но я лишь раз шептала Вам об этом...
Вы отказались, сударь, - Ваше дело,
Я помню только: опадали листья,
Но знайте: всё давно уж отболело
И только осень иногда приснится...
А вот - зима... Вам холодно и зябко,
Вы, сударь, - пленник слов своих и мнений -
Не к тем ногам рассыпаны охапки
Тяжёлых веток розовой сирени...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722541
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 11.03.2017
[youtube]https://youtu.be/tv8ByijmmLg[/youtube]
[img]http://img1.postila.ru/storage/9312000/9289254/55bb53ee68c1f21ce76239e1e403da07.gif[/img]
[color="#122b08"][b]ВЕСНА і ЖІНКА так схожі між собою.
Несуть обидві чарівну ту красу.
П'янити може вона до божевілля.
Не знає втоми, не відає часу.
Яка красива в коханні жінка!
Обличчя сяє, як сонце весняне.
В природі див прекрасніших не має
Коли вона материнство пізнає.
ВЕСНА і ЖІНКА обидві неповторні,
Такі жадані... завжди загадкові...
Як вічне святості тої пізнання,
Купаються хай в Божому покрові![/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722341
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017
[i] Латинь. Мова релігії і науки. Недарма ж Карл Ліней
запровадив цю мову в класифікацію всього живого на
Землі. Вчений найдосконаліше творіння природи і найвище
із примат ("сосунків") нарік як [b]Homo sapiens[/b], що означає –
Людина мудра. Гострі уми якось, жартома, радянських людей
називали [b]Homo soveticus[/b]. В розвиток традиції таких
"жартівників", європейців я іменую як Homo civilicus, північ-
но-східних сусідів – [b]Homo debilicus [/b](тут переклад зайвий),
а жіноцтво наше, вже цілком серйозно, – [b]Homo femins[/b],
як різновид [b]Хомо[/b], який, за Вайнінгером, має свої, прита-
манні лише жінці риси. На відміну від нас, хоч і мудрих, але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE [/youtube]
[i][b][color="#5e0470"]Ти – та,
яку нам дав Всевишній Бог,
хоч і створив, відомо, для Адама…
В тобі –
ключі від святості… від двох
чудес: Едема й золота Пріама.
Ти – та,
котрою усміхнеться день,
як "та" майне раз променем крізь ночі…
В тобі –
скрипковий ключ для од, пісень.
Твої слова –
бальзам душі – пророчі.
Ти – та,
в котрій є символи життя:
в твоєму лоні – цілі покоління…
В тобі
є необорна ярість та,
яка леліє лист, стебло й коріння.
Ти – та...
Як талісман для перемог,
де не буває відступів, поразок…
Устами жінки промовляє Бог.
В тобі –
і сон, і яв, узяті разом.
Та ти ще та:
не стерпить їй відмов!
Твоя жада́ – що Господу молитва!
В тобі
життя – основа всіх основ,
весна квітуча й життєдайне літо...
Ти – та,
в руках якої тане лід,
з тобою тепло і в заклання герці.
Бо в то́бі
є надійні ліки від
пе-рер-вно-сті –
несеш в собі безсмертя.
Ти – та,
з котрою не бува зими,
з тобою не страшні й вали льодові,
Тобі,
Любове, молимося ми –
ті, хто себе не мислить
без Любові.[/color][/b]
8.03.2017
Рекомендую cлухати Шопена - гармонує вкрай.[i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Зелений чай - ранкова насолода.
Медового шматочок пирога...
Твій поцілунок, ніби нагорода,
Як оберіг, від зла в житті трима.
Із сміхом поринаєш в мої коси,
А я торкаюсь ніжно губ твоїх.
Вже сонце за вікном смакує роси,
А ти іще в полоні рук моїх...
Тихенько вітер колихає штори,
Потріскують в каміні ще дрова.
Дрімота знов повторює узори,
Якими срібний ранок розцвіта.
І десь далеко плинуть білі хмари.
Яке їм діло, що схолонув чай?
Мене й тебе тут зберігають чари...
Лише мене міцніше пригортай..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722242
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Усе так просто: він, вона, вони.
Були і є, як сонце із-за даху, -
Чиїсь знайомі і чиїсь сини,
Нестерпно ігноруючі невдаху.
Бо він - не ви, і навіть, не вона,
Яка і вирок вже оголосила.
Не випити знущання, як вина,
Нестерпно душу рве на шмаття сила
Байдужих слів, байдужих і чужих.
А він - "невдаха"? - невідомий геній!
Чому тоді так муляє, скажи,
Його ім"я?..чи кисень у легені
Вже не надходить?..ніби-то живий,
Говорить, ходить, ще там щось і пише.
А ви ж любили!.. Може і не ви
Нектар збирали?.. запилились лишень.
Майнули крилець срібні блискавки
І пил осипавсь на росу у трави.
А він торує вже без вас стежки,
Напившись вдосталь розпачу отрави.
Усе так просто... просто не збулось.
Дві половинки різних недоспілих
Зелених почуттів, а мо`здалось?
Невдах немає, - зосліпу наснили,
Що він впаде, вже падає...ось-ось...
.........................................................
На мить закам"янілий - не зотлілий.
02.03.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721546
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017
Так звабливо
Чарує рай видінь,
Обіцяний думкам, що не збулись;
На паливо
Віддавши власну тінь.
Оклунок чар розсипала колись, -
Переплелись
Так солодко,
Як патока і мед.
Хвилюється опоєна душа
Тим мороком.
Засніжить і задме...
Не варта свіч і мідного гроша,
Усім - чужа.
Так плутано
Твій погляд зве:" Скорись",
Углиб, не мур копає, ставить тин -
Надумано.
Плющами подались,
Обнявши лісу, дикий сіять кмин
І долі кпин.
А любощі
З небесного Ковша,
Зіллють дощі
У пригорщі
Їй, а мені
Лиш позивні
На кінчику ножа
Бо я - чужа...
21.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720713
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
Не вірте, що можна її полюбити,
Вона - не вродлива, на вдачу – не дуже...
Такі неприємні бувають візити,
Ніколи нікому не скаже: Мій друже!
Сама - нещаслива, розставила сіті
І тягне за руку, веде не туди,
Малює на стінах сумнівні графіті,
А доброго просто від неї не жди.
Шукайте розради від неї у людях,
Малюйте картини хоч маслом, думками,
Не будьте для неї також ви у суддях,
Ідіть собі прямо своїми стежками.
Купайтесь у росах, цілуйтесь з світанком,
Послухайте мову весняних садів,
На зустріч ідіть із малим полустанком,
Знайдіть собі радість від щирих трудів.
Берізці самотній скажіть добре слово,
Питайте ромашку: чи любить, чи ні?
Хай буде віднині в вас все веселково,
Сховайтесь в любові - найкращій броні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720616
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
У завіях похнюплених днів
Біля тебе я бути так хочу...
Я для тебе мережку зі снів
Виплітатиму кожної ночі...
Так буває в житті лише раз.
І повторюєш знову і знову
Сотні тисяч закоханих фраз,
Що душа узяла за основу...
І вслухаючись в шепіт вітрів,
В партитуру космічних симфоній,
Ти мене віднайдеш серед снів,
Візьмеш душу мою у долоні...
Я вклонюся тобі за любов
Самозречену, з тисяч пробачень,
На межі зрозумілих основ,
За межею невтрачених значень..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720276
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017
У душу сліз не наливай мені.
Дощем весняним злий хмільну жагу,
Щоби спекотно заплітались дні
І проліски кохались у снігу,
І падали у серце навісні,
З бентежних снів захекані думки.
Скарбничку суму кинь у чужині,
Чи зачини її на всі замки.
Ключі згуби, скрути в тугий сувій
Сум"яття душ, від болісних прощань.
Сточила ніч в безжальності німій,
Надію... залиши останню грань.
Не дай ступити на вузький карниз, -
Цвірінькає квітнева метушня,
Гойдає пристрасно, угору - вниз.
Щоб не сколола ніг суха стерня -
Багаттям запалає шалу хмиз,
Згорить у попіл сиза туга стум.
А залишки мережаних зажур
Не упізнає і столітній сум -
Дві наші тіні виплетуть ажур -
Одвічного злиття стрімку ясу.
Щоби спекотно хвилювались дні
І проліски кохались у снігу, -
У душу сліз не наливай мені,
Зливай дощем хмільним п"янку жагу.
18.02.17.
[img]https://rpcdn.ruposters.ru/newsbody/9/9aab3dc9397bca6b6dfaed4ebcc7d37c.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718956
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Пройти /і не впасти/ по колу пекельних мук,
А впасти - то так, щоби гордо й не на коліна.
І хай люди в спину кричатимуть: «Винна…Винна!»,
А в чому вина? Що притишило серце стук,
І млосно у грудях лоскоче весняна повінь?
А він мені небом в полоні гірких розлук,
А він мені стелить під ноги широке поле.
Ступаю по ньому – і вже не болить, не коле
Ні день, що без нього, неначе порожній звук,
Ні ніч, де без нього гойдає печаль, мов човен.
А я… Що мені? Бодай словом торкатись скронь
Його. Бодай вітром вриватись в його волосся,
І ніжити морем солоним, як не збулося,
Чому й не судилось. Хіба в пелені безсонь,
/Де місяць уповні до нього пряде дорогу./
Пройти б. І не впасти б. І знову хмільну печаль
Гойдати без ліку, немов немовля в колисці.
Ховати сльозу кришталевим зерном в намисті.
Для нього не стати би вироком – femme fatale…*
І вдячною бути за те, що любила, Богу.
*фр. femme fatale (фам фаталь) < femme - жінка + fatal - фатальний, незворотній] - жінка, зв'язок з якою може мати рокові наслідки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718580
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Безсила ніч думки місила:
"Світанок відштовхне колись,
Зітхне зазеленілий лист."
У березень скотився диск,
Прогалина заголосила
І народила аметист.
Розкривсь, збентенжено-бузково,
Маленький пролісок вночі.
Кайданів крижані корчі
Розбили сонячні мечі
І повінню спливли окови
У ніч, безсило плачучи.
Безсила ніч, чия ж вина,
Що кличе сонячна струна
Прозоро-ніжний фіолет?
Така жадана і ясна
Йому всміхнулася весна.
Грайлива, трохи навісна,
Приготувала арбалет, -
Злетіли стріли і луна.
Безсила ніч думки місила...
Летіли і луна, і стріли,
Летіли голови із пліч, -
Кохання зазирало в ніч.
28.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715261
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 18.02.2017
Явища природи... Як вони нам нагадують
наше життя! Хочемо ми того чи ні...
[youtube]https://youtu.be/9sEWBZZWmco[/youtube]
[i][b][color="#0b5987"]Зимова млява… Хоч тріщать морози,
І кубляться у стужі снігурі,
В природі щем, в душі панує проза –
Зимових хуг невтішні попурі…
Як відгук злих минулих лютнів,
Що калиново впали на сніги,
Гуркоче гнів, співає тоскно лютня,
Додаючи статечності снаги….
І вже в очах – немов ті добробати,
Що на амвон доладність принесуть…
Стихає біль… І хочеться подбати
Про нашу свіжу, вистраждану суть.
Хоч в кабінетах жарко – не Канари ж! –
Й надворі тал – як змучений народ,
Сконають дні – мов здирники і скнари:
Весна не пошкодує нагород...
«Зимова млява» зміниться весною,
Заснуть морози, стишаться сніги…
За страдників оступляться горою
Ті теплі дні, що нам не вороги.
І зникне враз тупа контраверсійність*
В історії природи і держав,
Бо аватар** – не схимник, а месія –
Ланцюг скує для міжсезонних мляв![/color][/b]
15.02.2017
*Те, що неоднозначно трактується.
**Боголюдина. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718323
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Іще далеко до півонієвих злив,
Ще небо спить прихмарене і сиве,
Тремтливе сонце явір прихистив
Своїм гіллям. І річка мерехтлива
Під голубою ковдрою зі скла
Хвилясті сни нашіптує тихенько.
А береги, мов два міцних крила,
М'якеньким пухом туляться до неньки.
Не скоро ще геранієвий цвіт
Своїм причастям випоїть безмежжя.
Ще за вікном сніжинок переліт -
Зима будує біловерхі вежі.
Далеко до весни і до тепла...
Білява панна все метіллю плаче.
Намріялось, що брунька до чола
Торкнулася розвеснена. І наче
Фіалок солод ніс залоскотав,
Защебетали радо ластів'ята,
І килими скуйовджених отав
Зеленим ставом пнуться попід хату.
Хтось знову простір снігом розкурив,
З-під вій, зігнавши веснянкові мрії.
Далеко до півонієвих злив...
Ще гуготять над вербами завії.
19. 01. 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718620
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017
То багато, то мало, то зовсім немає,
То кричить, то мовчить, павутинно пряде
І ховається там, де ніхто не шукає,
Її чують усі, та не видно ніде...
То під снігом замерзне, то в спеку зомліє,
Озирається так, щоб не бачив ніхто
І співає пісень, хоч не завжди уміє,
Розігнавши по нотному стану всі "до"...
Не зібрати докупи дієзи-бемолі,
Дві душі не скріпити скрипковим ключем,
Бо розсипані ноти в музичній неволі
Можуть стать насолодою, можуть - плачем...
Тихо сповіддю серце гаряче розкрає
І від сонця затулить, розтопить сніги,
І сміється, і плаче, але не зникає,
Лише щедро свої розлива береги...
Я впізнаю її і її не зречуся,
Не згублю, не забуду, не викину геть,
Якщо треба - у прірву за нею скочуся,
Хоч болюча до крику, але то не смерть...
Обережно несу, ніби знаю: до раю
Пролягла моя стежка, немов з кришталю,
Бо любов - це оте найдорожче, що маю,
Це я нею зігріта - я просто люблю...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717959
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aDAK8yJyytY
[/youtube]
Зіткало літо полотно,
Прослало серед степу.
Дивує фарбами воно...
А на душі так тепло!
Із ситцю дивний килимок.
Тендітні, ніжні квіти.
О скільки він приніс думок,
Що можуть ще зігріти!
Думки мережені мої!
Зберу, щоб не згубити.
Вплету у них слова твої,
Любов"ю оповиті.
Впаду на росяну траву,
І задивлюся в небо.
І зрозумію, що живу,
Думками лиш про тебе.
А небо тонкий, ніжний шовк,
І ніжний промінь сонця,
Води джерельної ковток,
Росточок у долоньці.
Ось з чого зіткані думки!
Вдихаю запах квітів.
Мого життя це сторінки...
Вони для мене ліки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717585
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Не забудь, завтра ранок без кави - не ранок,
А без "Доброго дня!" мого - тільки журба.
У вітанні заплуталось тихе сопрано, -
Ніжних слів не зронила тремтяча губа.
Не зронивши бентежно, зітхання у подих,
Спаленіла, небаченим шквалом сум"ять.
Не спитала від щастя: "З якої нагоди?"
Відчуваючи лиш, як серця торохтять.
Відучора такого непевного, видно,
Не лишилося більше, дві тіні і все.
Світло вимкнем і сутінню спомин знесе,
Бо життя, як життя, і самотньому зимно.
Не забудь попрощавшись, - зачиняться двері
І загубляться десь непотрібні ключі.
Тиск волатиме мовчки із вен і артерій,
Біль пекучий марою зітхне уночі
І розіпне роз"ятрено, нас на папері, -
Хоч до скону мовчи, хоч до скону кричи...
11.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717586
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
[i][b]В[/b] алентин – по-грецьки сила,
[b]А[/b] тланти – наші мужики!
[b]Л[/b] еліяти усе ж просили
[b]Є[/b] лейну святість нам жінки.
[b]Н[/b] ам же без святості не жити:
[b]Т[/b] ака планида, кров така!
[b]І [/b] святість ту несе по світу
[b]Н[/b] адійна жінчина рука…
[b]А[/b] нам, мужчинам, треба знати –
[b]М[/b] инать не слід своєї хати! [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/m_-sz5ZBNoc[/youtube]
[i][b][color="#ad11a3"]Рожевий ранок… Доторк сонцем плоті –
глибокий вдих цнотливої краси…
О ранку! Видих молитов і млості,
свій колорит у дійство принеси!
Вдихни у жінку непотайну силу,
щоб та відчула розкоші пещот,
які б вона замала, не просила,
щоб правили за трави-приворот.
Нехай квітують манії-прилюди
благословенної Всевишнім гри,
флюїдо-мироточної остуди.
Та все гірке й солоне прибери!
І хай в жатті́ не приндяться обжинки –
в любові Вічній не шукай кінця:
між кольорів – найкращий колір жінки,
той, що веде із темні до вінця…
Шануймо ж те, що любомудрим Богом
дано нам, грішним, разом й на віки,
щоб привселюдно йти – не перелогом –
нехай дорогу вказують жінки!
Вони ж бо є в небесному велінні,
у Вічнім плеску чистої води.
Бо в нас нема дивнішого створіння,
як жінки мироточної сліди*![/color][/b]
______
*Тут – як наслідок, унаочнення.
10.02.2017[/i]
Всяк, кого цікавлять секрети чоловічого довголіття,
дослухайтесь до секретів китайської медицини ТУТ:
[youtube]https://youtu.be/wxLNFK2hNL0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717408
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
[i]Спасибі за натхнення Оленці Жежук
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717108
Небо
Втомилося небо. Самотньо в зажурі повисло.
Уже не глибоке - безмежність упала в сніги.
Спускалось донизу, по білому білим… Навмисно?
І ріки німіли й таємно мовчали боги.
І тисячі рук піднялись, щоб утримати небо,
І били на сполох, й кували стовпи ковалі…
А я терла руки холодні й просила: «Не треба!
Воно ж пригорнутись хотіло давно до землі…»
О. Жежук[/i]
[youtube]https://youtu.be/xr9ZqexSk5o[/youtube]
[i][b]А сонце кричало до неба:
"Зостанься! Куди ти?
І як мені бути без си́няви твоїх очей? -
та блідло, проміння у хмари ховаючи,
- Діти ж!"
І меркло, огорнене в смуток зчорнілих ночей.
Боги лиш дивилися, жалем та сумом повиті.
Замовкли пісні. Полетіли у ніч солов'ї.
Молилися зорі, а небо спускалось щомиті.
Земля промовляла до нього молитви свої...[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717249
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
А любов не буває зайвою
Ні до неба, ні до струмка.
Не була я ніколи зайдою -
У твоїй, то моя рука...
Моя думка і моє бачення,
А ще - доля моя гірка
При народженні не освячена,
Хоч полоще жива ріка...
І бринить весна. Стоголосою
Уривається до вікна
І дівчиною житньокосою
Усідається до човна...
І орудує вправно веслами,
Розбудивши від сну блакить,
Та моїми сміється веснами,
Де кохання вогнем горить...
І так сонячно, так розбризкано,
Оксамитово йде тепло...
І та дівчина уже близько так
Подає і мені весло...
І повірила я розхристано,
Що попереду - всі роки...
Ми удвох ідемо до пристані,
А рука ж у руці таки...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679420
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 07.02.2017
Тремтить земля, здригається в судомах –
нечистий з пекла прочинив портал
у Харкові, Чернігові і в Сумах,
і в Маріуполі аж плавиться метал.
Миролюбивий мій, священний краю!
Чи хто зурочив доленьку твою?!
Ти видаєшся ласим шматом раю
загарбнику-убивці-палію.
Безпутний карлик втратив глузд і міру,
приніс страшну розруху, сльози, смерть.
Навів би лад в несходженім Сибіру.
Вже завойованих земель у нього – вщерть,
не потягнути більше. Крим, злодюзі,
застряг у горлі, досі не ковтне.
Та все не йметься виродку-катюзі.
Що скоро – в пекло, досі не збагне.
Лихим сусідам віділлються сльози
і горе, й відчай наших матерів,
і голод, й спрага, й знищені обози,
і наклепи медійних упирів,
синів і доньок зграї журавлині...
Імперіям Бог не прощає зла!
Прийдуть розплати лютої хвилини –
побачить світ знеславлені руїни,
зітліє "велич", зганьблена дотла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716606
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017
И где ты, Слово, бродишь по ночам,
Привычные оставив словари,
А я тебя готова повстречать,
Да, где угодно - только говори...
Не затеряйся в переливе гроз,
Не утони во глубине реки -
Воспринимай желания всерьёз,
Коварному безумству вопреки...
И лодку подарю я, и причал,
А хочешь - яхту, но не исчезай!
Ты знаешь, Слово, как горит свеча,
Ты видело, как плакали глаза...
И точно помнишь, как среди зимы,
Оставив где-то голос и тебя,
Так обречённо расставались мы,
Холодное пространство теребя...
Молчишь. Я знаю, это - не впервой.
Но даже там, где проще закричать,
Ты, Слово, вновь играешься со мной,
И кто тебя так научил молчать...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716797
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Настоянка думок сердечних...
Щодня потроху її п’ю,
Я в неї – у числі залежних,
Обов’язково в чашу ллю.
Підсиплю трішки аромату
Із слів і нот ледь-ледь хмільних,
Душі росинку непочату
І жменьку зернят чарівних.
Її розбавлю сонцем й квітом,
Дзвінкою піснею пташини,
Небес блакитним оксамитом
І сяйвом кольору цитрини.
Така настоянка-живинка,
Забула з нею смак полину,
У мене є й для Вас краплинка,
Прошу, заходьте на гостину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716764
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017
У спину темінь Світло пне тихенько –
Невидима відвічна боротьба.
День крила розправляє коротенькі
І птахом відлітає у літа.
І дихання нове для роду – ненька
Вродлива – чи то грішна, чи свята…
Продовжить рід народжене маленьке,
Щодень борнею за крихке життя,
І зло, і правдоньку пізнає, всеньке…
Не схибити б йому та ще – пуття
В дорозі вибраній і, щоб рівненька:
Тяжкий бо шлях – з гріху до каяття.
Не кожен вміє затиснути в жменьку
І не впустити до душі сміття.
Родитися, – щоб з гідністю померти,
Коли з любов’ю лиш серцебиття
Із Господом – до вічності без смерті,
Душею – у безмежне майбуття…
Життя земне – за вічне душ життя…
(5 лютого 2017)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716721
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Небо в сонмі зірок, далеких…
Шлях Чумацький біліє здавна…
Там – всесильний Дажбог, лелеки
І богиня водиці – Дана.
Тиша спить за вікном. Безлико
Кучерявиться сну мережка.
Сяйво місяця… Роси тихі
Заворожують ночі стежку…
6.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716562
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017
Якщо не я, якщо не ти - тоді нас, мабуть і немає?
Зруйновані усі мости, за рогом в безвісті чигає
Зелено-сіра, як мара, незграбна, як і всі химери,
Безжальна збочена жура, поникли віри ефемери.
Зловісна тиша гробова у келих муки доливає
І цідить краплями слова: тебе нема, мене немає.
Нехай не відвести біди: ні рук не вистачить, ні сили -
Застигли крапельки слюди, - засклити світ, чи вже засклили?
В минулому блукають дні, всі маски скинуті, а ролі,
Як тіні поряд на вікні - сумні, спокусливі - доволі!..
Просити сніг серед зими у скнари годі, обламає.
Без того снігу ми - не ми?.. нехай, нас буцімто, немає.
Нас не було... чиї думки розводять, зводять і прощають?
Зачинені на всі замки ті душі, що ключів не мають.
Вересень 2015.
Ред.06.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716558
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017
[i]Спонтанно... про сокровенне...[/i]
[youtube]https://youtu.be/aEE8IM3ukC8?list=RDaEE8IM3ukC8[/youtube]
[i][b][color="#004970"]Геть не піду я, гримнувши дверима,
З образою на всіх я не піду!
Мені життя реальне, як і сниме,
Не утворило хиби і біду.
Був, як усі, при участі, при ділі,
Виконував немало важних справ…
Хоч мозолі вже – на мізка́х і тілі,
Ніколи від роботи не стогнав.
А ви, ображені на світ і Всесвіт,
Ідіть всі геть з-перед моїх очей!
Що ви зробили, щоб наш світ воскреснув –
Чи світло запалили між ночей?
Жалітись хоч на щось – усі ми ладні,
Оправдуючи цим свою немі́ч…
Чи засвітили темню, бісу владну,
Чи запалили жар небесних свіч?
Прокльони слати – то останнє діло,
Жалітися на когось – марна річ!
Що ви зробили, щоб серця горіли,
Щоб темність щезла, ранкові навстріч?
То ж не жалійтесь ниці ґалаґани*,
Не злобуйте, пусті балакуни!
Погляньте, як боролися титани –
Вкраїнської минувшини сини!
Я не піду в нікуди – у покуття,
Нехай хоч в річці Удай потону…
Та по мені ще підуть у майбутнє,
Бо жив, бо буду!.. В небіль** не гайну…[/color][/b]
________
*Поплавці на риболовецьких снастях.
**Великий камінь, піщаник.
31.01.2017.
Світлина: не із інтернету – зі школи життя...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716505
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
А ти не вір, що сили молитов
Не вистачить, щоби тебе закрити,
Щоб страху розпороть останній шов.
Стечуть мари уявні сталактити,
Хоч гнів пекельний досі не схолов.
Не вір, що сам...у ангелів давно
Ключі від серця, що б там не казали.
Пір"їну кине, стукне у вікно
І ось, неначе душі причащали,
Твоя недоля - чисте полотно -
Всі біди щезли. Лати і щити -
Стіною стануть на порозі страти.
Над прірвою, хоч і не віриш ти,
Лягли мости, тож не спіши вмирати,
Той міст помалу треба перейти.
Не вір, що день, як ніч. Заволокло
Туманом чорним, ніби сліпотою, -
У кіптяві імли - немите скло.
Та смерть веде буття до аналою, -
Зміїне ще ворушиться кубло.
Сичить, кусає, рве - гніздо Горгон
Готове обернути всіх у камінь.
Зловтішно руки потира Харон,
А я стою навколішки у храмі.
Молитвою невидимий хітон,
Творю, -
укрити твою долю...
Аmen!
01.02.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715736
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 03.02.2017
[b][color="#240a70"]Моя Вкраїно, матінко хрещена,
Із диво-слів вінок тобі сплету.
Я крізь роки несу в своєму серці
Любов до тебе чисту і святу.[/b]
[b][color="#051345"]Твою я долю вишию нитками
З казкових розмаїтих кольорів.
Хай чорного не буде в ній віками,
А жовто-синій завжди б майорів.
Серця чужинців чарувала врода.
За цю красу лилася кров роки...
Нікому не зломити дух свободи.
Він все нові й нові дає ростки.
І ті, що зараз гинуть на Донбасі,
Життями платять, линучи увись,
Ординців клятих, щоби зупинити,
Тримайся ж, моя земле, не зігнись.
Я вірю, що прийде той час розплати
І перед Богом, і перед людьми.
І кару понесуть ті супостати,
Бо навіть небо плаче від журби.
Жила і буде жити Україна!
Прославлена і горда у віках.
Її вже не поставить на коліна,
Хоча й нелегким є до волі шлях![/color]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715894
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Обнялись берізки на морозі,
Тихий парк, лишень синичок зграйка,
Білочка - в акробатичній позі,
І сорока скрикнула, шахрайка.
Шлях молочний, ще ніким не битий,
Лавочка самотня марить літом,
Вітер щось наспівує, сердитий
І ялина простягнула віти.
Сонечко насмілилось крізь хмари
Усміхнутись матінці-землі,
Ця краса мені – за справжні чари:
Промінець вмостився на чолі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715878
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Розумію: немає часу,
І бажання немає /ще гірше/,
Але я все несу і несу,
Це до Вас я несу свої вірші...
Сподіваюся, може, й пусте,
Мимохідь, навздогінці, чи як там,
Прочитаєте /схоже на те/
Ці рядки, бо такою є плата
За моє хвилювання і біль,
За мовчання із Вашого боку.
Я скажу це не Вам, а... тобі
В перший місяць нового вже року...
Про свої запізнілі листи,
Де слова розривали на шмаття
Мою душу, а осторонь - ти...
Лиш очима розгладжував плаття...
Й відчувалось тепло неземне
Поза Цельсієм, бо розплавляло,
Спопеляло воскреслу мене,
Не повіриш, але так бувало...
І притихло в минулих віршах -
Прочитаєш і ти зрозумієш,
Як бажання моє, наче птах,
Помирало у клітці надії...
Не читаєш... Не треба... Мовчи...,
Бо багато чого вже немає,
Та і серце моє не кричить,
Воно плаче за тим, що минає...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714218
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 30.01.2017
Не залишай у пеклі із вагань.
Тонка межа, не втримає, порветься.
Й жагою вже ненависних бажань,
Жалями в моїм сердці озоветься...
Я знаю, що тобі вже треба йти,
Не хочу твою руку відпускати...
Чому так важко щастю до мети?
Чому не можна просто лиш кохати?
Я знаю, треба...присмак на вустах,
Такий гіркий, ненавиджу це слово...
Здаюсь в полон покірності вітрам,
Лиш на межі не стати б одним болем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714814
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Птахом ніч синя присіла,
Небо – з мереживом зір.
Я вже тобою горіла...
Доля ж зробила відбір.
Зараз з тобою ми в місті,
В місті, якого нема...
Ніч свої звуки солісті -
Тихо для нас...жартома.
Може з відлунням небесним...
Стогін надірваних струн...
Словом, бодай безсловесним,
Щось напророчить віщун.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714950
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 29.01.2017
[i]Як і обіцяв у своєму "АНОНСІ", доповідаю про
виконану з дня оголошення тайм-ауту роботу!
Написана книга, присвячена 50-річчю пам’яті
мого односельця академіка В.Г.Дроботька під
назвою "Відданість науковій істині" (у співавторстві
з донькою вченого, об'ємом 270 сторінок тексту
(1.5 інт., 4 А). Книга подана до друку, вийде у в ц. р.
у видавництві "Наукова думка". В додатку серед
іншого розміщена і моя поема з анонсованою тут
назвою. Вона містить 5 частин, 2 з яких викладено
мною тут. Далі буде...
На фото: прижиттєвий портрет ученого, роботи
відомого художника, 1957 рік.
[color="#0756a6"]
[b]І. Пролог [/b]
[b]Там, де Удай з Лисогором
Обнялися, щоб нести
Разом тихі води в море,
У заплавах квітнуть трави,
Осока й очерети;
В пагорбах, що зліва й справа,
Причаїлись берести
І берези білокорі...
Хто ж те знав, що білосніжність
Цих красунь впаде ув очі
Раз кмітливим дігтярям,
Щоб берез цнотливу ніжність
Підкорити трударям:
У степу на схилі ночі
Часто чути скрип коліс;
То скрипів чумацький віз,
Везучи із Криму сіль
До вкраїнських міст і сіл...
Так було не ‘дне століття –
І за миру, й в лихоліття
В давнину, але не нині –
В тім краю, де Дігтярі –
Дивне сельбище в долині –
Причаїлось при горі*.[/b]
__________
* Лиса гора розташована на правому березі Удаю
навпроти гирла Лисогору неподалік від села Лиски
[b]Удай – річка невеличка,
Та не раз від ятагана
Татарина-бусурмана
Кров текла в ній, не водиця...
Невеличка річка тая
Все прожите пам’ятає,
Пам’яттю живе й донині
(І село в її долині)
Про славетні дні народу,
Про поборників свободи...
.
Слава в пам’яті ізтерта
Тих, що дбали про безсмертя
Не лише свого народу,
Але й – Богові в угоду –
На здоров’я тих людей,
Що жили в скорботний день
Небезпечних пандемій,
Включно й ти, народе мій!..
...Так на Удаї жило
Звичайнісіньке село
Дігтярі собі, допоки
Не упало в ревне око
Одному із Галаганів,
Що мав вдачу непогану
Відмивать ту славу діда*,
Не осталось щоб і сліду
Від ганьби перед народом
За осквернену свободу.
Й ось потомок Галаган,
Вже поважний в мирі пан
Ставить замок там високий,
Що й донині тішить око...
Згодом він його дарує
Губернатору Полтави,
Там губернськая управа
Фахлікбез організує...**
[b]ІІ. Син свого роду[/b]
1.
... Та й навіщо це пишу я?..
Бо ж мені сказать хотілось,
Що в селі в сім’ї Дроботька,
Що з недужими турботу
Мав***, на радість народилось
Сірооке дитинча...
Швидко сплинув райський час –
Вже нелегка мить гряде
(Жити як і вчитись де?),
Бо опряга-смерть забрала
Вітіного батька...
Сина ж мати згодом слала
Вишкіл здобувати
В гімназію, що в Прилуках... [/b]
__________
*Мова йде про зраду Прилуцького полковника
Гната Галагана Іванові Мазепі у війні з Росією у
1709 році.
**В частині Маєтку Галагана в Дігтярях, дарованому
громаді було відкрито ремісниче училище, яке в наш
час відоме як сільськогосподарський ліцей.
***Григорій Дроботько – батько Віктора – працював
фельдшером, помер від Виразки шлунку у 1894 році.
[b]Все було – удачі й муки,
Не жалівсь нікому,
Що вже зуби молодецькі
Набили оскому
Від письмен латинських, грецьких...
[/b]
[b] 2.
...Треті півні вже пропіли.
Гімназист при свічі,
Пише почерком несмілим,
Стомлюючи вічі,
Про дівочий ніжний стан,
Ігри і кохання,
Як невіглас і «профан»
Завдавав страждання
Гімназійним дівам,
І як автор не сприймав
Франтів говірливих,
Інше кредо Віктор мав:
«Той індивід, котрий прилюдно
Кричить, упевнений в собі,
Форсить, як правило, усюди
Й щасливий у своїй судьбі...
То у такого, вір, і мало
Немає в серці ідеалу,.
Той чоловік, повір, такий,
Хоч показний, але пустий…»
«Гімназист» – сумна поема,
Правда про гульвісу,
Автор в лоні ж у богеми –
Це вже інша пісня!
Пише вірші і балади,
Ще й уміння має
З лицедійства, бо в театрі
Різні ролі грає*
Словом, тішиться дитина,
Та ще й інших тішить
Всім життям своїм людини,
Що живе – не грішить.
Так і став би він поетом
Чи артистом, може,
Якби серце не щеміло
При останнім ложі
Його батька, що так рано
Відійшов у Лету,
Чим наніс нестерпну рану
Юному поету…
3.
Й ось романтик-гімназист
В Університеті:
Ескулапом вже був зиск
Стати – не поетом.[/b]
_________
*Як свідчить "Щоденник" В.Г.Дроботька, він у віці
до 9 років брав участь у дитячих виставах, що
організовувались у маєтку Галаганів. За деякими
даними, дещо пізніше він виступав як актор у
народному театрі м. Ромен разом із відомою
актрисою землячкою Г.П. Затиркевич-Карпинською.
[b]Тут науки всі конкретні –
Що ближчі до діла:
Мають інше за предмети –
Хворі душу й тіло.
Взявся Віктор за науку,
Як до всього брався,
Бо набив і серце й руку
На тому, чим грався
У дитинстві вдома,
Де були і гуси, й кури,
Й звірі невідомі…
Він до них в дні теплі літа,
Було, тайно крався.
А тепер – о боже-світе! –
До розтинів вдався,
Незважаючи на страхи,
Що повинен вмерти
Індивід-невдаха…
Та невдовзі гарт для серця
Став йому пригідний.
…Та не був плеканцем долі
Віктор в дні побідні
Революції за волю…
4.
Вкраїнські селяни ще п’ятого року
Повстали за землю – земля тут нівроку.
Уже й дігтярівці шикують колони:
Виходь, небайдужий, в ком дух не холоне!
Крокують селяни-повстанці… Ідуть,
В руках транспаранти й хоругви несуть.
«Пани-павуки! Не визискуйте нас!
Земля хай – селянам!» – волає Тарас.
Попереду Віктор – студент-першокурсник:
«Дай землю і волю нам, пане-розпусник!»
…Зібралось на вигін повстале село…
А той, хто не вийшов, тому «повезло».
Бо сотня козача руша вже з Прилук,
Щоб гасла іх, лозунги вирвати з рук,
Повсталих селян, запроторить за грати:
Як землю ділити – ви будете знати!
…В Прилуцькій тюрмі їм і темно, і пусто,
Хоч люду у камерах безліч. Не пустять
Туди ані матері, ані сестри,
Щоб щось побратимам з їди принести.
В тюрмі часу відлік: години – роки,
Бо час зупинився для них, і руки
Ніхто із свободи їм вже не подасть,
Бо грати завадять, кайдани і власть.
Та ось змилостивися раз прокурор –
Пом’якшив студенту «суда приговоръ»
Й відправив під нагляд властей в те село,
Де серце юначе раніше цвіло*.
А іншим – відсидка в тюрмі до весни,
Яка у Прилуки прийшла із Десни,
Чи, мо' з Петрограда, де світло заграв
Вкраїнський матрос запалив і… програв...
Та то вже є пісня про інші часи,
А нам – повертатись у наш час. Проси,
Проси, юний Вікторе, судну управу,
Щоб зняти судимість й навчання поправить…
Та де там?.. В селі він відсидів два роки,
Перш ніж до навчань повернувся. Уроки
З наук природничих він жадібно «гриз»,
І ректор йому в нагороду дав приз…**
5.
Отже, в Університет
Віктор враз подався,
Як отой тупий «запрет»
Прокурора знявся.
…Два роки дались в знаки –
Треба ж доганяти,
Вчився ж Віктор залюбки –
Все хотілось знати.
І поринув знов в науку,
Та ще й у медичну,
І дісталась йому му́ка
Взнати гадку вічну:
Чому люди так завчасно,
Ненароком, рано
Від хвороб серцевих часто
В болях помирають.
І студент кмітливим оком
Ворога примітив:
Від бактерій, їхніх соків
Та ще від токсинів
Поступово, непомітно
Ста́ріють судини.[/b]
_________
* Тут прийшло Віктору перше кохання.
**Впродовж навчання Віктор виконав добротну
наукову роботу, за що був удостоєний премії та
золотої медалі імені М.І.Пирогова.
[b]
Так Дроботьком-юнаком
Розпізнано «прозу»,
Що була, між тим, вінком
Атеросклерозу…
6.
Та продовжити навчання
Йому не припало –
Пригадалося заслання,
Й «дігтярівське сало»*
За бунти, де участь Віктор
Мав нагоду братии,
І за що не мав він світла –
Кинутий за грати.
Ненадійним об’явила
Влада того мужа
Та й у Бобрик** відрядила –
Хай лікарем служить.
І хоч Віктор не в науці,
А лише в лікарні,
Йому ж світло на посту цім,
Бо ж – не в буцигарні.
За роботу ескулапа
Кметі*** благодіють:
За добро добром і платять –
Всім, чим тільки вміють[/b]
____________
*Йде мова про нагляд поліції, якому був підданий бунтар.
** Село поблизу м. Ромен – повітового центру Полтавської
губернії (нині Сумської області).
* *Кміть (діал.) – селянин.
.
[b]А все більше тим, що ці́ну
Ніколи не мало,
Й не під силу товстим стінам:
Це – любов, не «сало»...
7.
Пішло б все на краще, аби не війна,
Бо долю народу ламає вона.
Війна світова, та за тим – громадянська,
За ними в форватері – влада радянська...
І скільки ще витрима вражих нашесть
Народ український, в ком слава і честь?!
І скільки ще буде і кривд, і облуди
Для довготерплячого нашого люду?!
...Одною ніколи не ходить біда:
Біда за бідою, мов тала вода,
Туди йде, де тонко, де топко, де низько,
З війною йде й пошестей цілая низка:
Чума, тиф, холера і голодомор –
Мітла по засіках холодних комор...
Було і в Ромні так в двадцятому годі,
Коли малярія з’явилась*. В пригоді
Тут лікарьський досвід Дроботька постав:
І Ромен, і Сулу, і околичний став
Обстежував лікар й зловив комара –
Рознощика пошестей тих – малярій.
Говорять, і досі комар, мов мара,
В Ромені гуляє, та, видно, без дій,
Бо лікар Дроботько знання про хворобу,
Здобутий ним досвід лишив на сторожі.
Гудуть хай комахи, – хоч сотні, хоч рій,
Не буде в країні таких пандемій!
8.
Минають дні, минають роки,
А Віктор все ще у Ромні –
Його тримають за всі боки
Діла, які – не звершить, ні!
Слабким бо ж місцем в цьому місті
Була на той час медицина.
Як задарма віддать костистій
Свою дочку чи сина?!
І лікар слав свої знання
У люди через курси,
Які створив не навмання –
Свідомо, щоб ресурси
Людські Вкраїні зберегти
Та духом преумножить,
Щоб всі – і він, і я, і ти –
Могли недуг знеможить.
Та Віктор тим ще переймавсь,
Щоб людність об’єднати**,
Щоб захистить її права
На вулиці і в хаті,[/b]
____________
*В 1920-21 роках Віктором Дроботьком у р. Ромен
і околицях виявлено і локалізовано вогнище малярії.
**йдеться про участь Віктора в роботі громадських
організацій в Ромнах у ці роки.
[b]Щоб люди мали хліб і сіль,
І дещо ще й в стодолу,
Щоб кожен мав у серці ціль
Служить ідеї й столу.
І він свій дух рафінував –
Брав участь в грі театру,
А почуття він римував
При свічці і при ватрі...
9.
«Життя коротке – мистецтво вічне,
Хай вічна пам’ять його жрецям!»
З газети «Наше слово» м.Ромен
від 1209.1921.
Чи був герой наш таки артистом –
Питання спірне. Напевно, був.
Чому ж бо в нього душа пречиста,
І звідки в нього слова – намисто,
І де їх лікар, від кого чув.
Так склалось в тії буремні роки:
У місті-квітці, що звуть Ромен,
Жреці мистецтва величним кроком
Несли пожертву, несли, нівроку
І не жаліли своїх рамен.
Кавалерідзе*, Шкурат** і Ганна,
Що – Затиркевич.*** Ще й Хуторна.****
І трупа в Ганни і дужа, й славна,
А у актриси – постава гарна
Талант квітучий – наче весна.
Чому ж Дроботьку не бути з тими,
Хто до народу стоїть лицем?
Хто слово правди в народ нестиме,
Хто скаже сміло його й правдиво
Не обминувши усобних тем?
...Було б все добре, та сталось лихо –
Пішла Карпинська в останній день.*****
Пішла у Вічність... І стало тихо...
І стало тихо, бо сталось лихо –
Не стало чути її пісень.
А що ж Дроботько, наш добрий лікар,
Не зміг злодійку-смерть зупинить?
На те все йшлося: минулось літо,
Настала осінь – незримо й сліпо –
І обірвалась СРІБляна нить.
Удень – робота, тріумфи – ніччю:
Така вже доля, уділ митця!
Потухла рампа, погаснуть свічі...
«Життя коротке – мистецтво вічне,
Хай вічна пам’ятть його жрецям»[/b]
_______
*І.П. Кавалерідзе (1887-1978)- український скульптор,
кінорежир, драматург, організатор і режисер театру в
Ромнах.
** С.Й.Шкурат(1885-1971) – самодіяльний актор
Роменського музично-драматичниноь театру.
Заслужений артист РРСФР. Знімався у багатьох
фільмах, у тому числі у Фільмі О.Довженка "Земля".
*** Г.П. Затиркевич-Карпинська(1855-1921) відома
українська акторка, співучасниця театрального
життя М.Кропивницького, М.Садовського,
М.Саксаганського, М.Заньковецької. Уроженка смт Срібного –
нині мого та В.Г.Дроботька районного центру.
**** Є.О.Хуторна(1856-1980) – драматична акторка із
трупи М.Садовського, що разом із Г.Затиркевич-Карпинською
вступила до Роменського театру у 1918 році.
*****Йдеться про смерть Г. Затиркевич-Карпинської
12 вересня1921року.
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714672
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Тебе віднайду на окраїні снів і галактик,
У безвісті всесвіту, серед сузір`їв чужих...
Я мрійник, дивак, а іще невиправний романтик,
І серце заплуталось: видих зробити чи вдих?..
Тебе дочекаюся десь на межі світостворень!
Я знаю: відчуєш, я знаю: ти прийдеш колись,
Бо це вже було, світ складається з безліч повторень,
Де ми вже були, і прощались, й зустрітись клялись...
Знайду і залишусь назавжди в твоєму полоні,
Тебе відшукаю у таїні світобудов!..
Ти просто прийдеш, станеш сонячним світлом в долонях,
Моєю святою основою всіх молитов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715131
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yz1G2ibTMvA
[/youtube]
Дякую за ідею Аяз-Ашмир-Ша
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714797
На дрібні краплі розлетілось
В глибокім морі пролягло.
Та море раптом розізлилось...
Ой, що тоді отут було!
Перун розсипав гострі стріли,
І прокотився грім здаля.
Зірки від жаху затремтіли.
Пішла тут обертом земля...
Упало небо на дно моря,
Ох, і який створився жах!
І всі заплакали від горя.
І огорнуло Сонця страх.
І як тепер йому світити?
Куди ж проміння посилать?
Хто ж буде хвилі ці сріблити?
Так! Треба небо відпускать..
Захвилювалось знову море,
І небо витягли хвильки..
І всі забули оте горе...
От що створили крапельки...
---------------------------------------
Ми знову дивимося в небо,
Радієм сонцю, як завжди.
Поки живемо, так це треба.
А ти нас, НЕБО, ще не жди..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715079
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
А я, в ладони день собрав, спасала ночь.
Дрожащим парусом казалось далеко
Сиянье звезд среди воздушных облаков,
Где межпланетным кораблем был мой балкон
И вся Галактика пыталась нам помочь.
А я, в ладони день собрав, лечила тьму,
Лучами солнца исцеляла и влекла;
Ведь я той искоркой пылающей была,
Сжигая страстью, уходила в зеркала,
А возвращаясь, выжигала по клейму.
А я, в ладони день собрав, искала след
Скользя по коже, раскаленной добела.
Корнями в душу, незаметно, проросла.
Июньским утром тридцать первого числа
В шкафу последний обнаружила скелет.
А я, в ладони день собрав, сжигала зло.
Из паутины километров кружева
Плела ночами, неуемная, едва
Спускалась лестницей сусальная канва,
В твою любовь, пока еще не рассвело.
А я, в ладони день собрав, спасала ночь...
24.01.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714197
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Минув рік мого перебування в " Клубі поезії"... Дякую!
Рік, мов спалах сяйний, видноколом далеким погас,
Нанизавши для пам’яті миті в строкате намисто.
Загадковий, як вічність, неспинно-невидимий час
Замітає минуле снігами небачено-чисто.
Лиш яскраві моменти лишає на спогад мені,
Незабутні хвилини чудес, і добра, і любові,
Вболівання за світ, крихти істин поміж метушні,
І шукання душі у світах поетичних крізь слово…
«Клуб поезії» став місцем творення у всемережжі
Тим, хто вірує в слово, його силу, і мудрість, й красу.
Полюбила і я вечори ці рожево-бентежні,
Де подвоєно щастя і щезає розділений сум.
Незнайомі мені, та такі довгождані знайомці
Теплим словом підтримки запалили свічу спілкувань.
І смайлик веселий, що ромашки тримає в долоньці,
Наче сонячний промінь на дорозі моїх існувань.
Цілий рік пролетів, на сторінці ладнаючи вірші…
Вдячність тим, хто зібрав в Клубі цім новачків і майстрів.
Щирим друзям моїм ці слова, що за весни світліші,
І ця жменька тепла крізь негоду зимових вітрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712359
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Опускається вечір додолу,
Поглинаючи неба блакить,
Ти давно не приходиш додому,
Ти давно вже не знаєш - болить...
Появляєшся тихо щоночі,
Заглядаєш у шибку, мовчиш...
Як мені не дивитися в очі,
Як мені не дивитись, навчи...
Всепрощаюча ніч за фіранку
Заховала сполохані сни,
Хоч вночі, я ж просила ще зранку,
Хоч вночі ти мене не мини...
Не витримую - знову і знову
Виглядаю в холодне вікно,
Зігріваючи темінь зимову,
Зігріваю... тобі все одно...
Ні... Не вмію, не вмію без тебе
І - назустріч, ламаючи скло...
Лише рама... яка в ній потреба,
Лише рама, а скла й не було...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713865
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Люблю слухати дихання
сонних засніжених міст,
Прохолодне й п'янке,
ні на що більше в світі не схоже.
І своїми думками
ловити думки перехожих,
(Ніби ноти на слух
впізнає віртуоз-піаніст).
Пити з теплих кав'ярень
м'яке суголосся розмов
І безцільно блукати,
зганяючи сни з тротуарів.
Завмирати від подиву
(як личать соснам ці сарі!),
Що, мов янголи білі,
схилилися для молитов.
Крадькома, наче тать*,
зазирати у душі вітрин,
Мовчазні і скляні,
від морозу в легкім татуажі.
Й милуватися, як
у нічній оксамитовій сажі
Тонуть стрічки доріг,
одягнувшись в пухкий палантин**.
Люблю слухати дихання
сонних засніжених міст...
*Тать - злодій.
**Палантин - хутряна чи оксамитова накидка у вигляді широкого довгого шарфа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713415
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 23.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WCGzGl85CSg[/youtube].
Повільно ніч іде на спад.
Знов сонце небо освятило.
На небі новий йде розклад:
Воно вже зорі розгубило.
Земля розкрила ледь повіки,
Із квітів випила росу.
Роса для неї - справжні ліки:
Вони підтримують красу.
Жахнулись хмари з переляку.
Вогнем зайнявся горизонт.
Нема ніякого натяку,
Що знов здолає землю сон.
Прокинувсь ліс; проміння грає.
Про щось шепочеться листва.
Цей літній ранок обіцяє,
Відчуть земного божества.
Промінчик сонячний торкнувся,
Мого ще сонного лиця...
Це просто ти мені всміхнувся...
Та казці цій нема кінця....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713750
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Не вирвешся відлунням через край.
Розхристане нестримне почуття
Упало і не буде вороття, -
Стіна углиб і вшир - перечекай,
Бо обійти не сила і не час.
Її зруйнуєш - рухне небозвід
І боги проклинатимуть услід
Оте незриме, що з"єднало нас.
Стіну століть не зміряти повік.
Шукаю шпарку, щоб пірнути знов
В солодкі сни, - зачинене вікно,
Приречений годинник втратив лік:
Було-нема...нема, але ж БУЛО!
На березі зруйнованих видінь
Я пам"ятаю, коливалась тінь,
Допоки хвилі розмивали скло.
Дощило і дощило - день, чи рік?
Горів вогонь у грубці і в душі.
Сміялись ми, віднині не чужі,
І заздрили нам боги угорі.
Їм теж вчувався долі резонанс -
Бриніли ліри ніжно-навісні,
Зіркові зливи падали до ніг
Отим незримим, що з"єднало нас.
17.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713762
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Хто ти?
А я, відучора, -
Абрис туманний чужинки.
Млява й німа упокора.
Все, що лишилось від жінки...
Долею
Зломлена й скута,
Повзаю тінню по стінах.
В венах не кров, а цикута
Током лякає постійним.
Хто я?
Повіриш, щеміло?
Вирвалось і калатає.
Б"ється, ні впало, ні сіло, -
В друзки та не нарікає.
Тінню
Сповзаю під ноги.
Снігу лиха кожушанка
Кутає мстиво, дороги.
Блимне шафранно вільшанка,
Дзьобиком стукнувши в шибку.
Хто ти?
Чиє відголосся?
Просиш не крихту, а скибку.
Може, то тільки здалося?
Хто ти?..
Засилля скорботи.
Хто я?
І досі не знаю..
11.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711686
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Хай не додасть тобі щастя кохання моє,
Сили немає відправить його у вигнання.
Непоказне, непомітне, несміле кохання
Дякує Господу просто за те, що ти є.
Дякує Господу в снах і луні молитов,
Падає каменем долу, щоб ніч освітити.
Небо віншує за ніжності зболені крихти,
Дрібні уламки у Всесвіті, звані - любов.
Хай не лякає прийдешнє, готую бальзам.
Лихо знекровлене, хто ж опирається щастю?
Люблячим може, колись у цім світі й воздасться?
В ньому віднині ніколи не будеш ти сам.
20.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713392
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Не звикай до мене. Я мину.
Як минають весни рік за роком.
На вустах лиш присмак полину,
На очах провогклу заволоку
По собі залишу. Відцвіту,
Мов пожежі айстрово-осінні.
Листопадну пору золоту
Змінять сніжно-білі заметілі.
Відчеканить мудрістю життя
Кожен крок, розпише наші ролі.
Чи прийме Всевишній каяття?
Чи, мов зорі, тлітимем поволі?
Відречись, благаю, я піду.
Озирнутись навіть не посмію.
На порозі стишивши ходу,
Настіж двері лишу сніговію...
Не звикай. Бо скорена вітрам
Повернуся птахою до неба...
Омини душі моєї храм.
Я боюся... Звикнути до тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711775
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 17.01.2017
А ніч ворожила на картах Таро,
Сховавшись у закутку зболених снів,
І нам випадало усе на добро,
На щастя, на долю, аж світ онімів...
І сонце сміялось, і ружі цвіли,
Притих вітерець, щоби нас не злякать...
І травень /укотре/ мерщій забілив
Кущі верболозу побіля ставка...
А протверезілі дорослі роки
Таро повернули в колоду нову -
Кричать, що здали не з тієї руки...
Та я в це не вірю... і далі живу...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712313
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
[color="#051b3b"]Роки мої, птахи мої крилаті,
Верніть мене у юність золоту,
Де зустрічала мама біля хати,
Де вишні -нареченими в цвіту.
Стежина в луки слалась від городу,
За ним виднівся невеличкий став.
І красень-клен від тата в нагороду
Зі мною разом швидко виростав.
Шовковиця стара така й розлога,
Минуло їй, мабуть, уже сто літ,
І кущ троянди, що біля порогу,
П'янить ізнов мого дитинства цвіт.
І плине спомин в душу невсипущу
Любові невичерпним джерелом,
І знову спрагло воду п'ю цілющу,
Із маминим і татовим теплом.
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712299
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
ВІДОМІ ІСТИНИ
***
Неважко відрізнити дійсно мудрих,
від того, хто лише нам "мізки пудрить".
***
Чим більше мудрість світу осягаєш,
тим менше коло щирих друзів маєш.
***
Як нас занапастити, – доля знає:
вона тверезий розум відіймає.
***
Покірно стерпівши образу,
наступну викличеш одразу.
***
Солодшим те здається,
що важче дістається.
***
Чомусь чуже для нас миліше,
нехай і гірше, аби інше.
***
У статі сильної побільшало декору...
Все менше лицарів без стра́ху і доко́ру.
***
Як легко співчуваємо нещастю!
Та мало хто радіє друга щастю...
14.01 2017 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712137
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017
синь неба беспринципна как дитя...
не знает о законах и моралях...
а мы с тобой придумали себя...
распявши души...
на чужих скрижалях°.
произнося ненужные слова...
скрывая истину...
за краскою стеснений...
мы убегаем сами от себя...
в межстрочье...
недосказанных мгновений.
напрасно ожидаю хоть намёк...
какие песни сердце ждёт...
и тело...
душа кричит....
и что то шепчет рот....
но время на свиданье...
.......пролетело.
°скрижали - две каменные плиты,
на них, согласно Библии, были начертаны Десять заповедей.
( которые, как мне кажется, сочинила женщина )
*****наталія калина - вільний переклад - СВИДАНИЕ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709427
*****Петро Кожум'яка - воспоминание - …СВИДАНИЕ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727421
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709426
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 12.01.2017
Я не стукаю, просто зайду...
На столі учорашня газета,
Крихти хліба і два сірники.
У господі немає ладу,
Тільки тінь мовчазного естета
Та і ту "підмели" тайники.
Я не стукаю, серце гримить,
Як старий-престарий холодильник,
Що до скону служити бажав.
Десь отут, зачепилася мить
За беззвучний, зловісно-всесильний,
Некерований зібганий жах.
Учепившись, розкраяла світ
На "можливо" і вічне -"ніколи, -
Безнадії стулила сюжет.
Описала чужий, а не свій,
У своєму - одні частоколи
Та і ті розхиталися вже.
На газеті отут напишу:
До нестями... ваганням умита.
Не сльозами, їх вилила всі.
Я піду, а тобі залишу
Мою душу, у вигляді сита
І кохання, так схоже на сіль...
09.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711283
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017
Я не знала, що у снігах
Ти шукаєш мене і досі,
Розпинаючи на вітрах
Незахищену нашу осінь...
Засипало й мело всю ніч,
Оглядаюся - біло-біло...
Моє серце /тобі навстріч/ -
Розтопити сніги хотіло...
Та, закутавшись в холоди,
Вже заснули у чистім полі,
Замерзаючи назавжди,
Непоєднані наші долі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711110
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Караєш, праведний? Карай -
Мечі блищать, судити час.
Карай мене одну, бо нас
Тепер немає, добивай.
Тепер нема, та світ тісний.
Холодні очі, - злі чутки,
Слідкують ревно; навпрошки
Біжать прокляттями у сни.
Біжать, а ти свій вилий гнів,
Бо зроду проклята Ліліт.
"Нема прощення, замалі
Відлуння серця", - жебонів...
Відлуння серця - сльози й сміх.
Кривавий місяць голосив
В обіймах літньої грози,
Забувши все...забувши всіх...
Забувши, впоєний за мить,
Запивши хмелем коровай,
Який самому не зліпить...
Караєш, праведний? Карай.
08.01.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711322
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
[i] Про сокровенне…[/i]
[youtube]https://youtu.be/YyS4hXDAlC8 [/youtube]
[i][b][color="#870b87"]Одне життя… Та хочеться прожити
його, неначе – сім, а не одне.
О, як тоді бажання помирити,
коли одне поперед іншим жне
не «трин-траву», а спілу всмак пшеницю,
що так щедротно стелить щастя шлях,
коли кругом – прості та милі лиця?..
Й твого кохання зіронька зійшла…
Буває, вдвох. А все життя – у роздріб…
І по́гляди – навкіс, не в паралель.
А можна ж – разом, слід-у-слід до гробу,
одне життя: ти – лада, а я – лель!
І процвітає поміж нас безлюб’я,
й не знаємо – для чого живемо…
А треба б так, як вміють це голуб’я:
лебедість на могилу кладемо…
Виною, певно, є недосконалість,
з якою ми у мирі повсякчас…
А треба б тут... нам потрудитись малість:
любов не терпить ледаря гримас!
Любити – значить повсякчас трудитись:
навчився сам – друго́му передай!
Ми на Землі для того, щоб учитись…
І щезне зло,
й розквітне справжній рай![/color][/b]
09.01.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI [/youtube]
Щастя - це міцне здоров'я і слабка пам'ять.
Ернест Міллер Хемінгуей
------------------------------------------
Ну що ми знаємо про щастя?
До кого входить воно в дім?
Воно, немов святе причастя,
Так необхідне нам усім.
Воно приходить непомітно,
Коли ти солодко ще спиш.
Комусь всміхаєшся привітно...
Когось усмішкою сліпиш.
Та щастя дуже обережне,
Ступає тихо, мовчазне.
Йому приходить так належно.
Воно вас хай не промине.
Воно не любить крик і гамір,
Не переносить метушні.
І має завжди гарний намір:
Торкатись доброї душі.
Той не відчує смаку щастя,
Якщо душа його черства.
І за життя йому не вдасться
Відчути запах божества...
------------------------------------
МОЇ ХОРОШІ, ДОБРІ ДРУЗІ!
У хату щастя упустіть...
Оте, що буде не з ілюзій,
А справжнє вмійте заслужить...
-----------------------------------
(Натисніть на картинки - вони відкриються)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710873
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Прислухайся. Чуєш, як пада задумливо сніг,
Земля загортається в білу замислену тишу?..
Я жити без тебе спокійно б, напевно, не зміг.
Ти чуєш, крізь сніг звіддаля: «Я тебе не залишу!»?
Ти чуєш, як вітер натужно гуде у дротах
І грається хмарами в мареві сірого неба?..
Душа крізь хурделицю, як замерзаючий птах,
І чується в помахах крил: «Я до тебе, до тебе»...
Навколо лютує холодна і сніжна зима,
У вітрі і снігові губляться стишені звуки...
Та ближче за нас, все ж, на світі напевно, нема...
Тримай мене міцно, тримаймося міцно за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709870
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017
[youtube]https://youtu.be/KIVoS6tIzFg[/youtube]
[i][b][color="#066c73"][color="#055b78"]
[color="#530882"]Навкруги все завмерло і заціпеніло –
Стинь*…
А ще вчора було тут і світло, і мило –
Синь!
То природа із людством живе в унісон –
в такт…
І немов би і порско, та, врешті, – у сон,
всмак…
Та хурделиці, хляки негайно проходять –
враз…
Як надворі заграє привітно природа –
час…
І врятує від згину свята амплітуда –
ритм…
Перманенту не буде для страдного люду –
битв…
І зникне з ужитку зими холоднеча –
стинь…
Бо весна переможе… Людей колотнеча,
згинь!
Хай планетою оволодіє пора –
крах
подолає могутній бог Геліос**-Ра**!..
Рай…[/color]
[/color]![/color][/b]
31.12.2016
_________
*Словотвір від омоніму "стигнути" - холонути.
**Бог Сонця в римській та грецькій міфології.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709582
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 01.01.2017
...знаєш, десь у Раю
Розквітають сади яблуневі,
Що спокусу дають
ГріхопАду Адаму і Єві...
...я тебе пізнаЮ
Мов плоди, що зростають на гіллі...
...чуєш- нерви здають,
Наче струни вібрують у тілі-
Переміна часів,
Не найкращі часи для кохання.
Я тобі- Гречкосій...
Може перший... Можливо- останній...
Мов богині Землі
Ти подоба... Ти Макош і Мати...
Переломлений хліб...
І майбутнього сім"я сприймати
Це одвіку- віків
Доля жінки, солодко- зваблива-
Чарівний перелив
Дарування дитячого дива-
Не інакша ніяк
У часи буревійно-вітрОві.
...бо у яблука смак
був солоним... Із присмаком крові.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116122801325
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709021
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 30.12.2016
Через казкову пелену снігів
Сосновий бір здається незнайомцем:
Печальний погляд з -під кошлатих брів
Проймає зимно під холодним сонцем.
На жаль, не підеш лісом навмання -
Усі стежки заплутала негода.
Все ж личить соснам біле це вбрання
З оздобою незірваного глоду,
Разком намиста, що з горобини
Ясніє спогадом сумним про осінь,
Де піднебесся сяйвом з далини
Так живописно день фарбує в просинь.
Глибокий слід самотньої лижні
В замет пірнає посеред завії.
І знають лиш дерева мовчазні,
Хто розгубив у сухоцвітах мрії.
У затишку приваб змовкає світ,
Очікуючи вкотре й знову дива…
В зимовім лісі через гомін літ
Під танець снігу мовить вічність сива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708777
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 29.12.2016
[i] …в незайманій тиші по вікнах малює світанок
рожеву заграву – де сонце встає в таїні.
[b]Олена Жежжжук [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/gZT8A1s5134[/youtube]
[i][b][color="#0783a6"]День похилився
в гулаво-диявольськім танку –
Вечір, мов мавр, все живе на землі переміг…
Ніч віддала свої чари і сни до останку,
нив’я зоравши –
солодких таїн
переліг…
Хай скаженіє
в полях снігова королева,
в тебе ж у ліжку – на дотик – теплесенький Кай...
Й не треба тобі вже
ні Півня,
ні Тигра,
ні Лева…
Грайся, дударику,
ніччю і римами….
Грайсь!
Фуги, кантати,
симфонії й щебет сопілки –
музика щастя й породжене нею життя
сло́ва із барв, що назбирані працею пчілки,
вірша нового –
мов матері
любе дитя …
З ними поети щасливі
в весну повертають…
(Ранок рожевий й мене на зорі зустріча!..)
Ранку рожевий, я заздрю тепленькому Каю –
гасне у променях сонця
блаженна
свіча…[/color][/b]
28.12.2016
[/i]
_________
*Спроба довершити думку, означену автором у вірші:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477
[u]Фото автора[/u]: зимовий ранок із вікна власної квартири.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709011
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 29.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2016
[i]настроєве...
...без претензій на вірш)[/i]
Морозний вечір. Малює грудень. Ані душі.
І білим пензлем на вікнах кадри, як вітражі.
По тілу – льодом. Під шкіру – смутком /твої слова/…
«Що буде далі?» - тріпоче птаха /іще жива/.
Мовчали вголос. Тепла шукали – і не знайшли.
Та ледь відчутно незримий янгол торкав крильми.
Усе минеться. Любов і туга. Печаль і сміх.
Розкрило небо свої обійми – і випав сніг…
/06.12.2016/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705348
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 20.12.2016
Ідуть дощі з вівторка на четвер
/Безжальні скрипалі/ по мою душу.
У круговерті буднів все щось мушу.
А зрештою нікому. Не тепер.
Це дивна сила магії води:
В мені неначе проростають зерна!
І, може, не в манерах то модерну -
Ось так любити /просто/ без мети?
Та я люблю Вас. Зупинився час.
Згубились стрілки в колі циферблату.
І злегка має смак солонуватий
Це таїнство незвіданих причасть.
Вітри гортають смутку календар,
І кожна нова дата – то розлука.
І, Боже мій, яка ж то серцю мука
Пізнати нам із хмелем цей нектар!
А в тім жалю немає – лиш дощі
Ідуть собі, як зодчі, поміж нами.
Є тільки ми, розділені містами,
І доторк цей до рідної душі…
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706101
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016
...якось так упало
на відпочинку...
в місті Трус-кав-ці...
[youtube]https://youtu.be/eJI2X_Oyne8[/youtube]
[i][color="#5108c7"][b]Я вдруге вже узяв собі тайм-аут,
аби щедрот помножити набір:
водицю п"ю й солодку втіху маю,
вдихаючи красу Карпатських гір...
Ще й не зима, хоч Новий рік на носі,
кришталь полів й смарагд струнких смерек
милують око... Хоч надворі осінь,
життя вирує вздовж і впоперек!
Жінки ховають личка у хустини,
й хода у них задумлива, м"яка...
Зустрічний люд вітає їх гостинно,
й до серця вдячно тягнеться рука.
Та враз розквітне усміх веселковий,
як блисне погляд жінки крізь вуаль.
...У світле одягаються раптово
прихована самотність і печаль...[/b][/color]
7.12.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705195
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016
[b][i][color="#6f00ff"]За усе: що живу,
На хиткому місточку стою...,
Що торкнулась любов до душі
Ніжним болем.
І за думку живу,
Подаровану там на краю,
Де лишались - лиш я і вірші...
Вдячна, доле![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704432
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
Залишу я печаль і холоди
Там, за дверима, і зайду до хати.
Й тобі самому холодно... Зайди,
Бо так не хочу знову я втрачати...
Закриємось минулого ключем,
Знайду свої вельветові халати,
Відчую той розкішно-теплий щем,
Який ні з чим ніколи не зрівняти...
Настояне вино самотніх днів
І свічка, що уміє танцювати,
У цей осінній вечір знов мені
Повернуть все, що ти тоді розтратив...
Невже я дочекалася тепла.......
У листопаді приторно-солодкім,
Де гріють душі, там немає зла
Й осінні ночі нам такі короткі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703885
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Ну що тобі, морок? Не рипайся знову.
Не треба шукати химер на стіні.
За вікнами грудень он справив обнову,
Неначе весільну фату... не мені?
Ну що тобі, морок, хіба ж я просила
Крижинку грайливу, на пальчик собі?
Когось мабуть, добре таки розізлила,
Якусь же стихію жури, далебі?
Ну що тобі морок? Не сип обіцянки.
Так млосно і обертом світ навкруги.
Зима вимальовує кригою цятки,
Не скориться осінь, - злетять батоги.
Ну що тобі, морок? Краплинами рясно
Кривава сльоза заялозила слід.
Вплелося у коси посріблене пасмо, -
Ото вже і променя подив в імлі.
28.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703396
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 30.11.2016
[i] Навіяне… співом Мірей Матьє і Шарля Азнавура...
І, звичайно ж, "Есмеральдою"...
[youtube]https://youtu.be/ut7oYX1hRSA[/youtube]
[i][b][color="#025a6b"]Нема в житті речей украй негарних,
Як коней без вуздечки й без сідла…
Та вершники є вмілі й незугарні –
Природа їм дарів тих не дала.
Відтак і скачуть кінники на охляп –
Присішк*,
черко́т*,
зубе́л*,
принуки
без…
Губів нема, то нічим вже і в’йокнуть.
Пройти б їздцю гармонії лікбез!
Не всім дається верхове барокко,
Буває недосяжним їм конку́р…
Та кожному впадає те у око,
Що відізветься в серці
як L’Amour.
* * *
...Бо серце не буває вкрай нештепним,
Воно «L’Amour» співає навіть в тих,
Хто з виду некрасивий, недотепний,
Чий мозок у самотині затих…
І враз встає в жокея та умілість,
Що подолає виїздку й конку́р,
Коли йому, на добру Божу милість,
На долю з неба спуститься
L’Amour!
* * *
…І в ніжності ураз потоне хтивість,
Впаде до ніг неждана висота,
Та воля у їздця навік остигне –
Раба з мужчини робить красота![/color][/b]
29.11.2016
_________
* Присішки – стремена, черко́ти – шпори на чоботях,
зубе́ли – узда («Скарбослов». К.: Бібл. Українця. 2000)
[/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703695
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Мамо, погляньте, у шибку тріпоче пташина.
Це вже усьоме нам звістку недобру несе.
Тиждень як татка не стало...Я, нене, спочину...
Рідна, все добре. Ні, їсти не хочу. Не ссе
Звір мої соки. Та дивно було б... Де їм взятись?
Легший від вітру тепер я: лиш очі й живіт.
Сили немає із лавки на ноги піднятись.
Хоч би дійти (щоби знали: живий) до воріт...
Там, на дорозі, я певен, таких не злічити:
З крихтами хліба в холодних, мов скельця, очах.
Нащо Ви, нене, впустили у дім ворожбитів?
Чом вже півроку я бачу Вас тільки у снах?
Та не сьогодні... Матусю, яка Ви красива!
Світло у Ваших обіймах - де й дівся мій страх.
Рідна, пробачте, спустошена батьківська нива
Голодом... Нене, куди ж це відносить нас птах?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703183
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016
[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTxNoWClF3IgCtKCMD0NUiZYHCbdgLfBoNatmN6TZ1RzDmRa7XhZA[/img]
[b]Моя ти люба, ненько-Україно,
Чому у тебе зболене чоло?
Ти завжди йшла тернистими шляхами
Легких доріг у тебе не було.
За волю ти боролася віками,
Козацький дух сталила у борні.
Ніхто не зміг поставить на коліна,
Хоча не раз горіла ти в вогні.
Тоді кати страшний вчинили злочин,
Вкраїну щоби знищити дотла,
Москальська та хижацька влада
Голодний зашморг людям одягла.
І смерть косити стала українців
На тій землі де завжди рясніли хліба
І люд не міг второпать до останку
Хіба ж це не врожай...чому?...хіба!!!
І хати-пустки зирили очима
Невинно - убієнних тих мерців.
І лиш сичі у темну ніч кричали
Словами тих, хто жити так хотів.
[/b]
[b]І ми не маєм права забувати,
Нащадки всю повинні правду знать.
Дитя те ненароджене і мати
Нам вічно з неба будуть зіркою сіять .[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703261
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Безвиході всміхається мара:
"Пручаєшся? Недовго... із тенет,
Куди тобі? Остання із монет,
Тридцята сріблом, сплатою майне".
А ти вважав, що із твого ребра?
А ти вважав, що біле для весіль,
Для стогону, в обіймах досхочу?
Вона клялась щомиті, до плачу:
"З тобою навіть пекло по плечу!
Вертатимусь завжди і звідусіль."
Вертатимусь?.. колискою мастил
Не колихати, зливою впаде
Обіцяне - непевне і бліде,
На мотузку у хащі... де він, де?
Той срібний міст - без поручнів настил.
Той срібний... на трухлявому плоту
Ти виснеш тут, на кінчику буття,
Гукаючи примарне забуття?
Без білих крил, хіба що каяття
Біду на мить затримає оту.
Біду на мить, таку малу, як вдих.
Коса наточена і шкіряться ножі.
А порятунок - просто міражі...
Та що тут скажеш, коли й ті чужі?
Та що?.. пручайся! Сміхом за поріг
Злетівши, стрінеш вкотре, на межі
Світів "Було і Буде". З вітражів
Надією, впаде тобі до ніг
Спасіння, - віра у твоїй душі.
Тьмяніє срібло? Не корись іржі!
Пручайся!
25.11.16.
Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде свідчити проти вас...
Біблія. Якова 5.3.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702999
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016
[i]"...дивна дівчинка-лід
дивна дівчинка-слід
дивна дівчинка-час
їй так добре без вас"[/i]
[b] [i]Міха Невідомський[/i][/b]
Їй так добре, коли навкруги тільки тиша і тінь
На шпалерах від вогника лунко розбитих ілюзій.
Коли ручка й папір залишилися в неї за друзів,
Вона мовчки пішла, загортаючись в біль від падінь,
Одягаючи душу в бинти, тамувати печаль,
І вином самоти упиватись /до краю/ на людях…
Коли в спину ножем, то чому ж так болить в її грудях,
А під шкіру врізається часу гірка вертикаль?
Дивна дівчинка-ніч, у якій перетліла війна
За окраєць тепла і украдене світло надії.
Їй так добре, коли тільки тиша і тінь… і вона…
Коли туга в очах догорає сльозою на віях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702183
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 24.11.2016
Коли згасне зірка, впаде за край чистого неба,
Я стану далеким замріяно-лагідним сном...
І вже хвилюватись, боятись, страждати не треба,
Бо я стану проліском і проросту під вікном!
Зруйнуються вщент й відбудуються заново храми,
Бо я поза часом, та все ж повернутися зміг...
Із вирію я прилечу навесні з журавлями,
Як зійде останній старий і залежаний сніг.
Палає світанок у чистих незбираних росах -
То сонце за мною пуска мимоволі сльозу...
У шепоті трав, у пташиних піснях стоголосих,
У шелесті вітру я буду завжди поблизу!
Я буду у перших тендітно-зелених листочках,
У пахощах квітів, у співі п'янкім солов'я...
Котитимусь хвилькою в теплих весняних струмочках...
Поглянеш — хмаринка у небі... Чи, може, то я?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702157
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 22.11.2016
Неспита осені печаль…
Зажура запряглась в тумани,
Гойдає вітер листя пряне,
У душу заповзає жаль
За милим літечком, літами,
Що відлітають ген кудись,
Де дві веселки розп’ялись
На ціле небо поміж нами.
Осіння тулиться печаль.
Її не шкода?.. Ні, на жаль. 6/11/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700410
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 19.11.2016
Випав сніг. Усміхнувся зимою.
І засипав печалі і щем.
І стежинку, яку ми з тобою,
Малювали осіннім дощем.
Випав сніг. Забілив все навколо,
Наче пухом, засипав сліди.
Я проходжу вже “...надцяте” коло
І усе не туди... не туди…
Випав сніг. Заморозив… В куделях
Опинилися клени й дуби.
А сніжинки дорогу все стелять…
Та я знову іду не туди.
Випав сніг. Холодить вітровієм.
А я подумки в наших словах,
В поцілунку, що подихом мліє
Ще і досі, в пришерхлих вустах.
Випав сніг. І мабуть, недаремно.
Замітає снігами версти.
Ми з тобою ніколи, напевно,
Вже не будемо знову на “ти”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700780
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Скільки минуло? Роки, чи хвилина?
Знову біда дощем.
Вічність, невидима та швидкоплинна,
Не налилась ущерть.
Не налилась у осінні пейзажі -
Плин павутинням десь.
Сунуть погрозливо віхоли вражі,
Листя і не шелесь...
Листя обірване жовте й змокріле,
Зношене, та гілля,
Вітром роздягнене і зледеніле,
Долю не нахиля.
Долю не грона вінчають, - коралі
Скоро засипле сніг.
Стріхи вберуться в замерзлі кришталі.
Вдарить мор навідліг...
Каркають ворони: "Сірі шпиталі..."
Скільки минуло снів?
15.11.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700730
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Я плакала гіллям із верболозу,
Що низько нахилялось до землі,
Обламане? А, може, то здалося -
Мій світ за мить у розпачі зомлів...
Я протікала річкою до моря
І чайкою тулилась до тепла,
Тоді мені здавалося, що поряд
Нікого не було, а я жила...
Я піднімалась в небо журавлями,
Повторюючи жалісне "курли",
І відмивала застарілі плями
На серці, що занедбано болить...
Я падала стрілою у безодню,
Коли тримав лиш вітер на руках...
До крику відчуваю і сьогодні -
Від мене моє завтра утіка...
І боляче стискає безнадійне
Вчорашнє, що назавжди без жалю
Летить в нікуди... І ніде не дінеш
Його таке... І пошепки молюсь
До спокою, до сонця і до вітру,
До весен і до зим, а восени,
Здається, я, нарешті, вже повірю,
Що просто розгубила літні сни...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700303
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 14.11.2016
Як не хочеться бути прочитаним,
Стати вивченим, і нецікавим...
Бо у серці, ще навстіж відчиненім,
Почуттів не згоріли заграви...
Бо в душі хризантемно-жоржиново,
Наче сонечко, квітка любові...
І осінньо-червоно, калиново
Почуття бринять в кожному слові...
Почуття, без яких по-осінньому
На душі плаче сірість дощами,
І у небі, недавно ще синьому,
Відлітає любов журавлями...
Серед інших не хочу згубитися,
Стати - "просто", зміліти, згоріти...
Я тобою не можу напитися,
Я без тебе не можу злетіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700224
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
[b][i][color="#2600ff"]Неначе віртуоз,
на скрипці самоти
Сумну мелодію
грає осінній вечір.
Босоніж ,вся в сльозах,
у ті світи де ти
Розгублена душа
планує нишком втечу.
Їй загорнутись би
в долонь твоїх тепло,
Тоді і не страшні
ні холод, ні морози...
Злетів останній лист,
неначе й не було...
І грає віртуоз...,
душа втирає сльози.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699808
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Не питай мене сьогодні про дощі,
Бо і, справді, я не знаю, що сказати -
Моя осінь у старенькому плащі
Замітає мокре листя біля хати...
Не нагадуй мені більше про літа -
Я сама вже заблудилася у часі.
Не запитуй - моя відповідь проста:
Розгубила давні мрії всі, зірчасті...
Не блукай в моїй душі, в моєму сні
І не вгадуй, як минуле прожилося -
Все одно, те, що наснилося мені,
Не озветься в твоїм серці відголоссям...
Не приховуй за лаштунками зі зла
Хитромудрі і нав'язливі повчання,
Бо так легко в свою осінь я зайшла,
Добровільно, своєчасно, без вагання...
Не чаклункою з'явилась у світи,
А жебрачкою... в очікуванні дива...
І до Господа звертаюся: "прости"...
Знову дощ пішов... О, ні - цілюща злива...
Не питай мене сьогодні про дощі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699185
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Жалі мої схилилися у щемі...
Стинає осінь трави у журі.
І вітер дивом витинає схеми,
Видовжуючи в небо димарі.
Вдивляюся у завіконну темінь
І мороком здається тиха ніч.
Лиш кілька зір, неначе в діадемі,
Спускають сяйво із небесних свіч.
Вколихується дрімом усе суще.
На шибку вписую твоє ім’я.
Час загортає відлік у минуще...
Лиш залишаємося ти і я.
Отак удвох під небом серед світу
Рука в руці... і томиться пітьма.
Вітрить у шибку, подихом зігріту.
Світліє небо. Перший сніг. Зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698627
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Чи відомо тобі, як вона розбирає на звуки
Твого імені пісню й щоденно вкладає у постіль
Біля себе, допоки глузлива самотність сторука
В дверях дому чатує /немов особистий апостол/?
Їй не сняться моря, але серце штормить океаном,
І болить нездійсненне, повінчане небом з «ніколи».
Часом пусто у грудях, неначе вона з порцеляни:
Посковзнеться, впаде – розлетиться на друзки довкола.
Що ти знаєш про неї? Дощі й меланхолія ночі?...
До свободи лиш крок: почуття замовчати до крику.
А у неї до тебе, мов зайди, вірші-поторочі!
А у неї без тебе світанки порожні й безликі…
І коли заповзає у ліжко змією безсоння
Та вростає під шкіру скрипуча, мов протяги, втома,
Вона міцно стискає в своїх скрижанілих долонях
Твого імені звуки.
/Твоя назавжди… невідома…/
[i]колись - 13.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698507
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Зжуравлилось небо, закурликало,
Це воно у далі мене кликало,
У світи такі незвідані, чужі,
В недосяжні волошкові вітражі.
Так манило хмарами, мов крилами,
Осінь відпливала за вітрилами.
За полу трималась я у літечка
І життя тягнулась пружна ниточка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698359
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016
Мы останемся в наших стихах
И красивее, и моложе -
Далеко наше "ух!", наше "ах!",
Да и мы, наверное, тоже...
И неважно - хорей или ямб
Куролесил меж наших строчек.
Ну и что... не была я твоя,
Как и ты моим, между прочим...
А теперь, после брошенных зим,
После вёсен, что - прямо в лето,
Мы попали туда, где раним,
Каждый, кто "побывал поэтом"...
А вот осень - сильнее троих,
Перечёркивая былое,
Заливая дождями наш стих,
Всё же помнит - нас было двое...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697409
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Той куточок у темряві жаху
Я знайду, забуваючи втому,
Приведу тебе завтра додому,
Розриваючи зашморги страху.
Той куточок із суму і пилу,
Наче шалик, під шиєю душить.
Загортає щільніше і сушить
Щось всередині, зборену силу?
Той куточок - лишень авансцена
Для уяви, де зайва копійка -
Твого успіху нова лінійка.
Ти не вір, то - облуда шалена.
Той куточок безсилля і зради
Для душі так нестерпно-жаданий,
Бо на схованку схожі омани,
Тільки серцю не буде розради.
Той куточок, сльозами умитий,
Плаче свічка - краплини в озерце.
У жалобі обпалене серце,
Чорні стелить до ніг оксамити.
Той куточок, у муках без краю,
Я знайду, забуваючи втому,
Приведу тебе завтра додому -
Твою душу моя зустрічає...
15.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697154
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 29.10.2016
[i]просто дощ за вікном) [/i]
Я скучила. Крапка. Все просто. Ні менше. Ні більше.
Промокли до нитки, без тебе написані, вірші.
І я, мов наївне дівчисько, /наосліп/ повсюди [b][/b]
Шукаю тебе, а натомість - чужі мені люди.
Натомість дощі зазирають в оголені вікна
Моєї кімнати /душі/. Та найгірше: я звикла
До холоду, й мовчки плетусь під дощі манівцями -
У них розчиняюсь, неначе мене олівцями
Пунктиром поклали на аркуш. Ні менше. Ні більше.
У мене без тебе в печалі народжені вірші.
Я скучила. Крапка. Все просто. Чужі мені люди.
І влучно /навиліт/, прострілені тишею, груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 25.10.2016
***
Не вставай, я сама зачиню за собою двері,
Вітер виє у комин, як сивий, бездомний пес.
Ми себе віддали цій добі, одкровенням, ері…
Ніч беззоряна, тьмяна, лиш місяць, як срібний перст.
Що між нами лишилося? Осінь, сльоза, дороги,
Кілька реплік без змісту, фатальні, хиткі мости.
Заховався (дивака!)у ніч, від сльоти вологу,
Паперовий кораблик, що так й не навчивсь пливти.
Чи під силу піти, коли вітер січе у плечі?
Достобіса ілюзій, утримати мить – не зміг.
Вись боліла дощем і вчорашнім крилом лелечим...
Далі – сніг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696282
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
[i]Хотілось щось миролюбиве, тихе,
Та знову – вітер, буря! Чи не тому,
що надворі – хуга? Та Бахові фуги,
певен, вгамують ті хуги...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/DquxPwY91MI[/youtube]
[i][b][color="#b900d6"][color="#5702ab"]Збуди в мені вітер,
щоб лінощі витер,
щоб в степ вільним вихором я полетів,
щоб всі сухостої –
старезні устої –
ущент поламати… Й гілля – поготів.
Збуди в мені бурю –
прийдешнього гуру....
сміття щоб дощенту навіки змести –
в нерівнім двобої
з рутинним собою
стежки торувати мені до мети…
Збуди розум світлий –
нема того цвіту,
щоб глянуть на землю з величних висот,
не кожну смітину,
бодай хоч стеблину,
укмітить на мапі небесних щедрот…
Буди!.. Та не збурюй
у серці зажуру,
що ниці пороки не може простить...
Злостивців огріхи
віддам не для втіхи –
щоб не поверталась та пакісна мить.
Збуди в мені вітер!
Збуди в мені бурю!
Збуди в мені святість!
Збуди, та – не збурюй…
Збуди
добре в серці –
мене розбуди…[/color][/color][/b]
23.10.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696309
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
Пригорнися до мене душею,
Як було на початку весни...
Ти ніколи не станеш моєю,
Хоч і знаєш усі мої сни.
Я у світі своєму сховаюсь,
Буду жити у мареві снів...
Сто разів прокляну і покаюсь,
Що ось так! А не так, як хотів!..
Сто разів я помру і воскресну...
Кожен раз, дяка Богу, воскрес!
Знов збираюсь в дорогу я хресну,
Несучи з насолодою хрест.
Пригорнися до мене душею,
Хоч горить в жовтій осені сад...
Просто я за тією межею,
Де немає дороги назад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695876
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016
День – молоко учорашнє – холодний і сивий,
Золото листя поволі з’їдає іржа.
Жовтень скупий на тепло, але щедрий на зливи.
Ближче і ближче ота ледь відчутна межа…
Час, коли осінь так плавно перейде у зиму,
Пудрою інею вкриються сонні сади…
Входиш у світ, щоб послухати вічність незриму
В шереху крон, що відбились у плазмі води.
Як зачаровує щедра палітра осіння:
Охрове, мідне, багряне – строкаті мазки!
Річка у чистому сріблі шліфує каміння,
Ніби полоще твої обважнілі думки…
Ніби змиває усе непотрібне й погане,
Щоб прояснити присипане пилом вікно.
Небо пливе, як розлиті вершкові тумани,
Мох набирає вологи, мов грубе сукно.
Входиш в цю осінь – отак несміливо і стиха,
Грузнуть підошви – не ґрунт, а розплавлений віск!..
Сила якась невловима наказує: «Дихай…»,
Клітку грудну розпирає, аж чується тріск.
Все буде добре, здолаєш і смуток, і втому,
Начисто вибілить душу, мов аркуш, зима.
Знаєш, як добре вертатись до рідного дому,
Де не сама!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695678
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Не дзвони, не пиши, не читаю
Отих слів лицемірних... не хочу
Забувати, що прірва без краю.
Сповідаєш? І я сповідаю
Безталанну і трохи пророчу,
Грішну душу, розіпнуту якось.
Недоспівану пісню не чути.
Може серце моє і боялось
Сподіваючись, не сподівалось
Замість трунку напитись цикути.
Замість марення, сяйво сліпуче
Виглядала, не віривши...вкотре.
Лихо впало глумливо-пекуче.
От вже плем"я потішиться суче,
Коли в келихи литиме горе.
Напуватиме, доки не згине,
Доки осінь не спалить із листям,
І в кострище зневажливо кине.
Каяття неминуче нахлине
Не зостанеться й мокрого місця.
20.10.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695657
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016
місто пусте. перелітними сталися вулиці.
сонні будинки дахами розгублено туляться.
дні добігають так швидко до ночі бемолями
/між парасолями/
більше чомусь не літається – в’ється туманами.
брязкають хворі думки щохвилинно кайданами.
тягнуться будні в дорогу хитку кілометрами,
/мокрими светрами,/
кашлем і ліками… чайним теплом.. мандаринами…
я вже й не пів, тут від мене зосталась третина. ми
досі з тобою самотні – заручники осені,
/ніби спустошені/.
ти мої сни перев’язуєш натще долонями.
душиш і душиш байдужістю. ночі безсонними
звуться. вагітнієш втечею з кожною дниною.
/я ж бо – дитиною…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694928
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016
Вже дихає спокоєм сонний і лагідний вечір,
А день відійшов, залишивши гіркий післясмак,
І ніч огорта прохолодою зморені плечі -
Із осінню серце не може змиритись ніяк!
Вона наче знає про це і ще більше лютує,
Все більше приносить холодну колючість вітрів,
Бере жовті фарби і сонце на листі малює,
І вітром підгонить у теплі краї журавлів.
Чомусь моя осінь не хоче дружити зі мною...
Та я вже й не знаю, можливо, усе навпаки...
Я ж зрадив їй! Зрадив з красунею чудо-весною!
І осінь тому розірвала всі дружні зв`язки.
Тепер ось лютує дощами і вітром холодним,
І охрою пише на листі: "Тебе поверну!"
Мені журавлями курличе: "Не згодна, не згодна..."
Та тільки мені все одно: я чекаю ВЕСНУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694694
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Твій теплий голос колисає смуток.
Нехай засне навік і відійде,
Луною в ніч осінню упаде,
Твій голос - золотого листя жмуток.
Для полинових днів гірких - спочинок,
Багряних снів змережена печаль.
Душі відлуння в роздумах з проваль
У пам"яті, де час - потік піщинок.
Тридцята осінь, чи двохсота?.. вкотре,
Заколисай невіри сивину.
Гадаєш спину з остраху зігну,
Гадаєш, доля більше не пригорне?
Пригорне, - попелище зродить колос.
Твоя сльоза, очищенням до ніг
Впаде, а лихо - сміттям - за поріг...
Молитвою летить твій теплий голос.
13.10.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694302
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 14.10.2016
[i]
[/i]
[b][i]
[color="#910202"]Віддай хоч крихітку тепла –
В теплі твоєму я зомлію
Та не згорю, як ніч, дотла
Від злету іскорки надії…
Віддай гіркоти від журби:
По вітру в полі їх розтру́шу
Своєю вірністю, аби
Був спокій і любов... Я мушу.
Віддай негоди всі свої
Й царівну-ніжність на додачу –
Я забаганки всі твої
Сповна сплачу… Й не треба здачі!
Віддай, немов сто тисяч руж,
Любов… і пристрасті гарячі,
Та вірність, прошу, не поруш!
За те сторицею віддячу…
І... ряст топтати не спіши –
Піти у вічність ще успієш...
Віддай... краплиночку душі –
Віддай... І ти не пожалієш.[/color][/i]
[/b]
[i]19.01. 2015
Кельн, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 12.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=E-UCkvklATg
[/youtube]
Осінній дощ, це значить непогода.
Всю ніч краплинки стукали в вікно.
Та для душі приємна насолода,
Бо ці дощі чекали ми давно.
А я лежу, уважно прислухаюсь.
Я так люблю цю музику дощу...
В таку погоду ніжно пригортаюсь,
І міцно обійнять тебе спішу...
А ти, як завжди, пахнеш особливо.
Неголена щока лиш забавля.
Вустами доторкаюсь несміливо...
І щастя оцей ранок засіва.
Тут монотонний дощ притишив звуки.
Знов тиша... Все навколо засина.
Приємно пригортають твої руки...
І сон тихенько крильми обійма
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693338
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 09.10.2016
я смог себя от рабства защитить...
поклявшись...себе клятвою простою....
просить не буду...
верить...
и любить...
и обрету свободу...
над собою
и очень долго в этом мне везло
я даже стал лечить... чужую Юность
пока не разглядел Твоё Лицо...
и в пепел превратилась
моя мудрость...
...........................................
я так устал ...от холода зимы.....
проник он в сердце....
и поранил Душу...
и наше Ты... уже звучит как Вы....
и только боль....
в словах... течёт наружу
мы встретиться должны
чтобы Любовь спасти....
почувствовать её... прикосновенье....
как дань...
себя...
мы будем ей нести
расплавив серость...
в сказочных мгновеньях.
..............................................
я задыхаюсь без любви...
как в штиль на море паруса....
и от сжигающей тоски.....
меня спасут твои глаза...
вот фотография твоя...
мой мир мечты на ней очерчен...
пока ты ждёшь....
...обнять меня...
я Несгибаем....
и Бессмертен.
...................................................
Я знаю наша встреча состоится...
и после адаптации зрачков...
мы сможем вдруг...
опять разговориться...
войдя в реальность....
из страны стихов.
мы придумаем вместе ...
фантазии счастья...
а касаньем проверим...
безумные сны...
и заполним любовью
остатки сознанья...
между нашими Я
растворёнными в МЫ
мы узнаем как пахнут
зовущие губы...
как желанье сочится
из глаз ...
как из ран...
мы...
сегодня...
... и вечность....
с тобою забудем...
и вселенная будет
завидовать нам.
...................................................
побудь ещё немножечко ....чужой....
дай пережить... Затменье.... Нетерпенья.
твоё прикосновение....
рукой....
и вечность....
превращается...
в мгновенье.
..................................................
Ты столько раз дарила мне Себя.....
свою улыбку ласку и надежду.....
а я как в первый раз.... хочу Тебя.
и Голод....
по Тебе....
сильней чем прежде.
*****Петро Кожум'яка - …ЧУЖОЙ! - (пародия)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680769
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 08.10.2016
Мені не потрібно, повір, більше жодних пояснень.
Слова догоріли, у грудях клубочиться дим.
І все, що не трапилось до, тепер стало невчасним,
А світ, де немає тебе, божевільно пустим.
Тут тиснуть на мене потріскані стіни палати,
Розхлюпалось небо на землю /навмисно?/ дощем.
Я так красномовно навчилась до хрипу мовчати
У безвість, де плавиться воском задавнений щем
І скапує відчаєм. В серці - руїни. Не храми...
Відсутність тебе і в нікуди чітка магістраль.
Попереду ніч за кордоном віконної рами
І довга дорога до себе крізь страху вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679360
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 08.10.2016
Кола розходяться
витончено… повільно…
Від середини - до берега, і тоді
котяться в трави… і далі, повз божевільню…
Я ж залишаюсь
в холодній, як лід, воді
Контуром синім
пастельних нічних туманів,
маревом срібним, обрієм без берегів…
Просто мішенню, де погляди ку-клус -кланів
спалять у темряві,
зрештою… знаєш, снів
Мало… так мало
на цій водяній поверхні,
де колонтитулом впоперек і поздовж
кола розходяться – ширше… терпкі, нестерпні!
Повз моє серце…
повз цю божевільню… повз…
…хвилю ловитимуть
жадібно лис і миша,
вовк, росомаха і ящірка в рік бика.
….знаєш, потІм, по всьому, наступить тиша.
котиться в трави
вогненні моя Ріка……………………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692452
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Замріялося... що і я кохана...
Й зневірилася у чеканні слів.
І стала гладь без вітру океану,
І стало поле без семи вітрів…
Смуток уміло в жарти пересипав
Й мій тихий докір злинув в нікуди?!
Дощ кришталевий за віконням хлипав,
У темряву згортаючи сліди.
Міцніє вітер холодом з підніжжя,
Осіннім дивом множаться світи.
Себе ж питаю: чи таке заміжжя?
Чи щастя є, коли не любиш ти?
Чи я щаслива… чи така омана...
У шибку сипле місяць самоту.
Для тебе, милий, не була кохана.
Не ту любов зустріла, ох, не ту…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692389
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.10.2016
Й через тисячі літ між мільйонів тебе упізнаю,
Хоч шляхи розійшлись, загубилися в тисняві днів...
І не може по-іншому бути, не може, я знаю!
Та я просто романтик... І бути потрібним хотів!..
А іще фантазер, все літаю у мріях, у хмарах,
Все шукаю і кличу до себе свого журавля!..
І уява яскраві дрібниці малює в деталях...
Не моя в тім вина, що душа усе так уявля!
Так буває в житті... Не сумуй і не плач - все проходить,
Хоч колюча зима замітає засніжений рай...
Лише вітер співає, і сніг за вікном хороводить...
А так хочеться чути: "Тримай мене, не відпускай!"
Сніжна пустка в душі, навіть сльози замерзли солоні...
Лише вітер колючий, замети, як білі стоги...
Білий сон!.. Вже не квіти — сніжинки лежать на долоні!
Там, де був первоцвіт, — біла велич, холодні сніги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629298
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 02.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wzEpV2n6vCQ[/youtube]
У меня сегодня много дела:
Надо память до конца убить,
Надо, чтоб душа окаменела,
Надо снова научиться жить.
Анна Ахматова
-----------------------------------
Ти мене ніколи не забудеш.
Я живу постійно у думках.
Пам"ять свою спогадами будиш,
Хоч думки тримаєш на замках.
Та вони не терплять оці грати,
Вилітають птицями на світ,
Ти повір! Не хочуть умирати,
І тобі не втримать їх політ.
Чашка кави в дощову погоду,
І думки про те, що не зберіг,
Не покращать у душі негоду...
За вікном не дощ уже, а сніг.
Не старайся ти спокійно жити,
Бо думки обсядуть знов і знов...
І колись ти зможеш зрозуміти,
Не вмира у пам"яті Любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691797
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
От і зустрілись…
Терпнуть губи… здрастуй!
Послухай, сік березами тече.
В напруженні замруть підземні пласти
до перших
сильних поштовхів… пече!
О, як пече
ця повінь поміж нами,
як огортає паморозь оця!
Послухай, як зникає під ногами
земля, коли
обвуглені серця
йдуть з молотка
за безцінь, чи задарма
в сумнівному мереживі утіх…
І скрапує чорнило так безкарно
на перший сніг………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691560
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Відіграло кохання дотла нетривкий водевіль,
Безутішній душі дні - нав"язливі гомеопати.
Неживе почуття... Там, де я,там, де ти - ТАМ Є БІЛЬ.
Я втомилася йти. Але як це тобі розказати?
Горстка спогадів... серце - неначе сліпий каганець...
Сплутав мови нам Бог, бо намарили ми Вавілони.
Охолола (любов?), непомітно зійшла нанівець,
Залишилася в жовтні, де вітер оголює крони.
Чи під силу людині знайти у пустелі росу,
Коли туга лунає зі серця щемливим сопрано?
Щастя просто спішило до мене. Прийшло завчасу.
І не чуло, сердешне: :"Спинися! Тобі ще зарано!"
@ Уляна Чернієнко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691518
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016
Що тобі до мене, сивий волхве,
Що вітрами дивишся з-під брів
І шепочеш листям пересохлим
Щось на грані осені і снів?
Що у мареннях твоїх зірчастих?
Чорні хмари в мене над чолом?
Блискавиці — вісниці нещастя?
Напівтіні предків за столом?
Не кажи нічого, чуєш, волхве?!
Краще плід солодкий незнання.
Вже давно передчуття замовкло,
Я бреду наосліп, навмання...
Чом вдивляєшся так пильно в очі?
Там безодня чи небесний рай?
Ні, не ворожи мені, не хочу!
Звергнутих богів не закликай!
Що тобі до мене, сивий волхве?
Що побачив у душі моїй?..
Чи слова, чи листя пересохле
Навздогін кидає вітровій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690813
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 27.09.2016
Не відцураюсь! Не покину! Не зречусь!
Серед колючості розхристаних вітрів
Я теплим словом біля тебе залишусь,
Гарячим вогником холодних вечорів...
І серед марева недоспаних ночей,
Як місяць тінями малює на стіні
Картину тиші, що тавром в душі пече,
Ти просто подумки про все скажи мені!
Почни хоч подумки зі мною діалог,
І я почую, і до серця пригорнусь...
Серед безвиході, із тиші і тривог,
Не відцураюсь! Не покину! Не зречусь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690722
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Осінні айстри ранком вересневим
Ще так барвисто квітнуть серед трав,
Немов би хтось тепло ніжно-рожеве
У пелюстках тендітних позбирав.
Грайливо-чисті диво-промінці
Всіх сонць нараз упали край стежини…
І гріє вересень у стомленій руці
Притихлий сум зчарованої днини…
Краса земна - на відстані руки,
Ще сонячна і зовсім не звичайна.
Квітують айстри, наче крізь віки,
Ще акварельно, та уже прощально.
Можливо, й квітка місію свою,
Як все живе, ще завершити має…
Тому спинюсь в бентежності й стою,
Дарунок осені до серця пригортаю.
Поникне світ, неначе під дощем,
За тим, що згасне в завтрашнім світанні.
Усіх розлук невиплаканий щем -
У вересневім золотім мовчанні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689752
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016
Коли на дротах ластів`яче збереться намисто,
Впаде на долоню охристий пожухлий листок,
І небо повищає, стане до дзвінкості чисте,
І сонце свої літні капці поставить в куток,
Тоді тепле літо збере своє сонячне збіжжя
І з ним побреде поміж вогняно-жовтих пожеж...
І я - десь між літом і осінню, на роздоріжжі:
У літо не можна, у осінь не хочеться теж...
І я в міжсезонні завис на тонкій павутинці!..
В душі ще війна, хоч закрито давно другий фронт...
Я грітиму ніжно свою незрадливу синицю,
Бо клин журавлиний ховається за горизонт.
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689262
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016
Нездоланна жаги знемога
Розірвала терпіння шов, -
Ти сьогодні мене знайшов,
Від учора - безбарвний спогад.
Всі прощання і всі розриви
Візерунками заплетеш.
Обпікаючи, доженеш,
Горобиної Ночі Злива.
Затягнувши ланцюг уяви,
Смакуватимеш подих так,
Що побачиш, як зійде знак, -
Феромони насіють мальви.
Спокушають вуста гарячі,
Залишають рожевий слід.
Квітнуть мальви, а усміх зблід,
Тільки хто там його побачить?
Пелюстки розіпнуть і зітнуть,
Зойком вирветься подив знов.
Стогне лава - вирує кров,
І беззахисно мальви квітнуть.
10.09.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688965
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Я з тебе виросла, мій світе у вікні,
У даль стежок для мене не лишилось.
Старчам вчорашнє літо затрусилось:
- Подайте трохи пір'я, журавлі!
Очам болить безмежжя горизонт.
Без маяка моя забута гавань.
Тут тільки сниться смак солоних плавань –
Я твій, вікно, навіки робінзон.
І якось так все… начебто дарма.
З весни прибиті пилом, плачуть весла.
Стареньких рам болить розп'яття хрестик
В маленькім прямокутнику вікна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688293
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Останнiм часом у всiх iз назвами почались змагання
Запропонувати мало - своєї версiї надай обгрунтування.
Ось на Рiвненщини естафетну паличку пiдхопили депутати
Обивателям простим за дiями їхнiми залишилося спостерiгати.
Мiсту енергетикiв неодноразово iмена новi давали
Його й Кузнецовськом, й селищем ЗУАЕС навiть називали.
Але ж назва iсторичною складовою славиться своєю
Тому треба про подiї дiзнатися, якi стоять за нею.
Депутати миттєво мудру думку собi приписали
I у кабiнет до них, мов метелики, краєзнавцi залiтали.
Випили на брудершафт, чмокнули у лоба фахiвцiв на прощання
Зазирнути, мовляв, у глибину столiть вам даємо завдання.
До якоїсь вченої у музеї звертались, краєм вуха почули
Пiдняли вгору вказiвний палець й назву Вараш повернули.
Збереження людьми iсторичної пам'ятi - це справа чудова
Тiльки минуле вивчають детально, а не поверхово.
Звичайно, тут досить багато ще є кумедних iдей.
Але прийшла вже черга послухати розумних людей.
З'явилася лiтера "Ш" у назвi бiльш пiзньої днини
А до цього Вараж звалося поселення старовинне.
У давнину племена дулiбiв цi землi населяли
Вони волхвiв - вiщунiв й ворожбитiв завжди шанували.
Волхв-чарiвник знаннями таємними, безумовно, володiв
Такi ось данi з минувщини нашої Костомаров навiв.
У своїй творчостi й Шевченко до волхвiв звертався
"Заворожи менi, волхве" його вiрш одразу згадався.
Тепер слово сучасникам - мiсцева жителька Олена Жежук
Фарб i пензля знавчиня та кандидатка вiршованих наук.
Може красиво на полотнi волхвiв зобразити
Ще й чародiям цiкавого вiрша присвятити.
Якщо закладена у назвi згадка про волхвiв-ворожбитiв
Тодi навiщо останнiй лiтерi виконання кульбiтiв.
Номер не пройде - пiд науковим соусом не заховаєш небилиць
Адже Iсторiя - це тiтонька вперта, придереться й до дрiбниць.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687878
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 13.09.2016
А світ без нас котитиметься далі,
Без нас цвістимуть яблуні в саду,
І житимуть і радощі, й печалі...
Світ не помітить, коли я впаду.
Таких, як я, напевно, буде безліч...
У той момент, відведений для нас,
Відкриється кордон в безкраю велич,
В якій відсутні день і ніч, і час;
Відсутнє зло і біль, що крає серце...
Одне питання мучить знов і знов:
Якщо нема, відсутнє там оце все,
Чи буде там присутньою любов?
Чи зійдуться в тім вимірі дороги,
Чи знайдуть одна одну дві душі,
Щоб, звісивши із краю хмарки ноги,
Писати вдвох одні на двох вірші?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687475
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016
Спали мене у попіл, я - сльоза,
Або суха засушена пилина,
Яку не приголубить і ліпнина.
Спали мене, хай править бал краса!
Спали мене у відчаї зими,
Чи в осені зарьованої в приймах.
Самотньою у нелюба обіймах,
Спали мене в полоні у пітьми.
Спали мене, одягнену у віск,
У старовиннім канделябрі плачу.
Рве серце Страдіварі на додачу,
Спали мене, як ту любов - на біс.
31.08.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687256
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VqWRIbEunSU[/youtube]
Обережно ступаю.. це осінь.
Ще невпевнені кроки, хиткі.
Лиш хвилююся я цьому трохи.
Але мрії, як хмарки легкі.
Нова осінь, це значить все інше.
До мети вже по-новому йти.
І образи не згадувать більше.
Відпущу, хай летять, звідки йшли.
Подарую шматочок тим сонця,
В кого темрява в серці цвіте.
Хай загляне промінчик в віконце,
Бо пробачити - діло святе.
Своїм друзям і недругам зичу,
Щоб щаслива була ця пора.
І до них я любов возвеличу.
Побажаю в житті їм добра.
Хай освятиться ваша дорога.
Щоб легкою, удачна була.
І добробут прийшов до порогу,
А удача, як квітка цвіла!
____________________________
Удачної, легкої, щасливої вам осені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686958
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 01.09.2016
Не сполохайте літо, прилягло відпочити,
У покоси згорнулось, сонце в грона вплело.
В тінь сховало осоння… і таки зачепити
Павутиння у ранки росянисті змогло.
Не сполохайте душу вгамувалась в світанні,
У думках перетліла, у безсонні звелась.
Може тому й каралась, бо спливали останні
Дні, що зустріч гортали, а вона не вдалась.
Не сполохайте серце, таки справді розбите
На крижинки, на клапті, у зневірі зайшлось.
Миле літо, не кайся, ми з тобою вже квити.
Просто в долі жіночій щастя ще не збулось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685123
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 28.08.2016
Не хвилюйся за мене - я просто виплакую зиму,
Це дощами виходить із рани пекучої сіль.
Я ще трішки поплачу - і сонце у грудях нестиму,
Заспіваю веснянку, щоб став у танок березіль...
Ще хвилинку, будь ласка...я хочу побути слабкою,
Пригорнутись до неба і душу у нім віднайти...
І я знову зречуся престолу у Храмі Покою...
І я знов відбудую попалені вкотре мости...
Це весна, розумієш, - весна всі сніги розтопила,
Журавлями лоскоче ще сонний і зморений світ...
Щось свербить на спині - то мої прорізаються крила...
Щось тривожить мене... Мабуть, просто вже час у політ...
Не хвилюйся за мене - я сни непобачені плачу.
Ще хвилинку, будь ласка, - я знову себе віднайду...
Розумієш, весна - це час прощі, спокут і пробачень...
Дай хвилинку мені у моїм Гетсиманськім саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657814
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 20.08.2016
Я - просто подих вітру на губах...
І більш нічого... Чуєш : більш нічого...
Моє життя - Чумацький Зорешлях :
Удень його нема - є тільки спогад...
Я - просто павутинка під дощем :
Промокла, та все та ж - дзвінкоголоса...
Отруйним упивається плющем
У зранену ментальність хижа осінь...
Я - просто птаха, вигнана з небес...
За що - не знаю - відібрали крила...
Мій світовимір...він кудись пощез...
Чи я його собі сама наснила?..
Я-крихітна росинка на листку :
Безслідно зникну, як пригріє сонце...
Лиш Всесвіт на Калиновім Містку
Тримає мою душу на долоньці ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589750
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 20.08.2016
Я не підвладна присудам людським.
Єдина карта в світі не побита!
...Свободи дух! Ти, приспаний в мені,
дрімав. Ну що ж... Тепер з тобою - квити...
За стільки днів, загублених в пісках,
суєтності життя в догоду світу,-
нестримний ти, пручався, не мовчав,
рвучися навздогін слідами вітру...
Сум"яття, стій! До серця більше - зась!
Впади на дно камінням океану!
Коли вже навіть стіни не мовчать,-
хіба як-небудь жити нам пристало?
05.07.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676663
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Уламки болю, сходжені стежки,
непройдених шляхів лишилось мало.
Цвітуть дороговказами сади,
я ж бачила - весна й не проминала...
А те, що пелюстки зірвало вниз,
лиш примха змін сезону невловима.
Хай буде дощ! Сьогодні, як колись,
плачем прорветься снів гаряча злива...
Вторує серце небу і весні,
збираю роси певною рукою...
Уламки болю - перли дорогі,
ціна на них - то згода із собою.
17.04.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660504
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 20.08.2016
Погляньте... Соняхи цвітуть. До неба тягнуться... угору.
Літає вітер тут легкий у цю ранкову ясну пору.
Легким торкається крилом пелюсток золотих і ніжних.
Співатиме землі пісень він колискових взимку, сніжних.
А нині соняхи цвітуть, пелюстки - сонячне проміння.
Так гарно квітнуть... Проросло в них сонця золоте насіння.
Погляньте... Соняхи цвітуть. До неба тягнуться... угору.
Літає вітер тут легкий у цю ранкову ясну пору.
Як налітається - засне між листям... дні ж стоять чудові.
Сам мабуть стане золотим, як пелюстки оці медові.
Хай відпочине... Квіти ж всі за сонцем ясним повертають.
Бо найясніше світло те, і найтепліше... Відчувають.
Так вірити... і так любить...таку надію треба мати,
як в соняхів. І так світить, як сонце, - вчили батько й мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684616
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 19.08.2016
Забреду я у трави високі,
Де ранковий розлігся туман,
Росяний буду пити там спокій
Із принадами із усіма.
Конюшини там горді голівки
До моїх заглядають очей,
Сонце не підняло ще повіки,
А вже радість у груди тече,
Повнить запахом ніжним, казковим,
Котрий випурхнув птахом із трав,
Сонце виплило тихо, споквола,
І не стало на сході заграв.
Розлилось його світло навколо,
Деревій білі зонти розкрив.
Не стрічала в житті я такого,
Ранок серце моє підкорив.
1.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683686
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Я хочу у вимір, де можна бродить по калюжах,
Де квіти кульбаб на зеленому килимі трав
Запалюють сонце, пробуджують світло у душах,
І серце співає по нотах щасливих октав!
Я хочу у вимір, де навпіл й цукерка, і ранок,
Де сонячний зайчик метеликом сів на щоці...
Вночі перламутровий в місячнім світлі серпанок,
І ми із тобою ідемо рука у руці!
Я хочу у вимір, де небо скупалось в блакиті,
Де п'яти лоскоче зелене руно споришу,
Де є лише світлі, тобою окрилені миті...
Я хочу у щастя! Невже я багато прошу?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682907
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Вчорашній дощ залишив на згадку затерті сліди
Розмішавши в долонях палітру асфальтно-піщану
Цілий світ розчинив мимоволі в краплині води
Роз'ятривши у серці моєму від спогадів рану...
Всі думки, що учора здавалися(справді!...) -"нічим"
Вже сьогодні мені повернули терпку ностальгію
Ти не думай!До того я зовсім не марила цим
Але й бути байдужою...просто, як ти! - не умію...
У розлуки так як і в печалі - обличчя одне...
Воно сповнене смутком(самотність для нього у звичку)
Я крізь сльози завжди говорила собі:"Все мине!..."
Тільки, що там слова? - коли з серця не вийняти шпички
Не втекти в небуття, коли вихід один то обман
(Розтікається біллю, застигне у жилах смолою...)
Жоден час не спроможний зцілити всіх зболених ран
Бо та більшість із них, вони просто зовуться - "тобою!"
............................................ ...
Прибиває пилюку асфальтну, розсіяний дощ
Як приблуда в мені, оббиває знайомі пороги
А мені залишається бути, одній - серед площ
Де вчорашній мій ти, переплутав до мене дороги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660162
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 03.08.2016
Гойдаються сни на калині-
Тріпочуть крильцята прозорі,
А в небі до чорності синім
Сплітаються віршами зорі...
В траві заховались тихенько,
Зайчатами, місячні тіні.
І десь біля вуха близенько,
Як феї у жовтім промінні,
Літають закохані мрії...
Запитують тихо на вушко:
—Тобі я приснитись зумію?
—Яких тобі снів у подушку
Нашепче сполоханий вітер,
Що ніжно заплутався в листі,
Лоскоче тонесенькі віти
Калини в червонім намисті?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681674
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
.....ЛЮБОВ, то биття в твоїх грудях
ДВОХ СЕРДЕЦЬ у ритмі одного...
Ти- сіль в моєму прісному житті,
Ти- ліки на усі мої хвороби,
Краплинка щастя поміж болю й злоби,
Причастя у сумліннім каятті...
Ти- моє Все!!!Мій цілий дивний світ,
Жива вода в моїй душі-пустелі,
Ти-зорі, що спустились прямо з стелі,
Мій справжній незакінчений політ...
Ти- голод мій,і ситість вся в тобі,
Мішечок згуб, спокута за провину,
Гаряче сонце у холодну днину,
Щаслива мить у втраченій добі...
Ти- янгол мій і біс в одній особі,
Ти- злість моя і найщиріший сміх,
Моя спокуса мій звабливий гріх,
Ти- совість, що не піддається пробі...
...............................
І байдуже!!!....хай вітер занесе
Мене бозна-куди!!! - це неважливо!
Для мого серця все в житті можливо
Тебе знайду!... бо ти- для мене ВСЕ!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643809
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 02.08.2016
Вдяглося тепле літо у шовки,
Де кольори усі переплелися:
Там – голубінь упала у ставки
Й завмерло на воді зелене листя.
Чарує мак вогнем весь білий світ,
У житнім полі виріс він, духмянім,
Ромашечок розлився диво-цвіт,
А далі – сад, де яблука рум’яні.
Садив його колись іще мій дід
(Рука легка була, казали в нього),
Напевне, знав дідусь уже тоді,
Що бігтимуть сюди маленькі ноги
Моїх, зеленооких онучат,
А я тим тішуся і рідного згадаю –
І струни-спогади легенько зазвучать –
У пам’яті архів я їх складаю.
Бур’ян від спеки трішечки прив’яв,
Та не здаються трави у долині,
Й колише вечір пісня солов’я,
Що заховався в кучерях калини.
6.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681267
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
У яких ми бродили світах,
По яких нас дорогах носило?..
Я прилинув до тебе, мов птах,
Із країв, де вже бути несила.
Та тебе я в тобі не застав:
Ти думками вже в новій дорозі...
І заквилив схвильовано став,
Зореликі роняючи сльози.
Вже, мабуть, не зустрітися нам:
Ти – в світанок, я – в вечір! Трагічно!
Що ми скажемо нашим богам,
Чим поясним блукання одвічне?
Що родитись належало там,
Де продерлися тропи тернові
Через хащі, луги, болота
До єднання, сумиру, любові!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420300
дата надходження 23.04.2013
дата закладки 13.07.2016
ты меня....
не спутаешь... ни с кем...
ни глаза...
ни руки...
почернела белая сирень...
от тоски...
в разлуке
ты моя религия любви...
чётки...
и скрижали...
плавные движения твои...
музыку рождали...
танец страсти...
волшебство творя...
нежность излучая.
вдруг...
ты прикоснулась... до меня...
тайны.. изучая...
как мальчишка.....
будто... в первый раз...
переп0лнен страстью...
твоё соло....
мой безумный джаз...
приближают к счастью...
в нашей сказке...
только о любви...
тает мир реала...
шорох звуков...
плавит наше... в... Мы...
дарит жизнь...
с начала...
разогнал дождь джаза баловство...
площадь опустела
а во мне...
бушует колдовство...
твоих глаз...
и тела...
спит в ладошках...
нежности дурман...
времени не властно...
осень...
рвётся в душу...
сквозь туман...
но пока...
напрасно.
*****Дарія Типчук - Навіяно - ТЫ МЕНЯ НЕ СПУТАЕШЬ НИ С КЕМ….
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727732
*****Петро Кожум'яка - навіяне Хуго і Дарії Типчук - ТЫ МЕНЯ НЕ СПУТАЕШЬ НИ С КЕМ….
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727980
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677583
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Дороги, зарослі стежки, непротоптаний схил...
Тече у незвідану безвість життя-Ніагара.
Було у мені достобіса поламаних крил...
Утрачені дні, мов коріння раба-яничара.
Закрила себе на мільйон потаємних замків,
а як же почути у прірві свободу, що кличе?!
Побачив-прийшов-переміг, (ти з отих козаків,
яким підкорялося ще й не таке таємниче!)
Бери мої води в безжурні свої береги,
насичуй повітрям задавлений сирістю простір,
щоб сяяли очі, щоб світ зеленів навкруги,
втікали із серця образи (непрохані гості).
В саду незбагненнім, під кронами вічних олив,
мій друже, коханий, мій Всесвітом названий брате,
ти обшир забутий любов'ю своєю відкрив
і вето наклав на можливість мене закривати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676857
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
[youtube]https://youtu.be/jRqgh8WHfaM[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/-SXSLvZN6fg[/youtube]
[i][b]Пече й клекоче, десь всередині, жага нестримних почуттів,
Ще горять твої поцілунки на згині колін і в ямках ліктів...
На зап"ястках ...персах, шиї... й донині лоскоче хвиля звідтіль...
Я душею лину( думки неспинні), відчуваючи страх та біль...
Від розлуки. З тих доленосних снів, з кожним дотиком...він яснів:
Проривався між морями й океанами паралельних світів...
Торкався срібних скронь від літ, надихав на спалах... нових зірок
В душі чи на небі...До якого залишився вже маленький крок...
(З"єднання доль, тепла долонь, жар серця, мук, сліз... і шалений ритм ...)
Роса на шкірі, ох і любов оця! В життя привносить колорит...
І цей бентежний запах твого тіла , збираю з маленьких крихт,
Я розлуки і болю, не хотіла, це мій останній алгоритм...
Після любовних шалених злив, океану прилив... нірвана...
свідомості, розплавлена лава від хмелю...падіння в безодню
чи злет до раю...шелест крил...душа пропала... і ллється прана
кохання на душевні рани... й зцілює їх... без кисню і водню.
Твій пронизливий погляд: очі в очі, мов з неба, до дна єства,
обійми, до хрускоту пальців , пекучі й вологі, п"янкі вуста,
терпкі, мов мигдаль, з ледь вловимим пряно-магічним трунком на смак,
(можливо то є таємничий знак: не залишитися без ознак )
з матриці чар-зілля: мандрагори, вишні, ванілі, кориці,
пелюсток троянди, вересу, смоковниці, лаванди, суниці...
одночасно солодко-медові (то дія нашого "гріха")...
"гріх" разом з праною в кожний атом тіла й душі вповза й надиха.
Потім...сіль сліз на вустах...від життя одна нестерпнна гіркота...
Кохання моє чи твоє вже давно жиє в паралельних світах...
Сум в душі від втрат...Чорною хусткою ночі, вкрива самота
Груди та плечі...Сріблом сяє голова, немов корона свята́.
Залишились в чеканні...бо спалені мости, шляхи... до раю,
А пекла мабуть забагато...життя наповнене їм до краю.
Я, як та пилинка в павутині...Торкнись і зникне реальність
Від вітровію...Молюсь, щоб прийшла скоріш радість, як Бога даність...[/b][/i]
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/4/78/362/78362985_large_poc3.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676558
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Плине в небесах
журавлиний клин,
А душа моя
п’є гіркий полин:
Журавлине «кру»
прокотилося,
Я і річечка
зажурилися:
– Ой вербиченько,
закосичена,
Що твоя краса
не позичена…
Що твоя коса –
густе листячко
Ще й жива роса,
мов намистечко.
Ой вербиченько,
тонкорукая,
Чом же ти живеш
із розлукою?
Підійди-заглянь
у водиченьку,
Помилуйся на
зелен-личенько.
Вітер гіллячко
стиха колиса,
Сіре пір’ячко
ловлять небеса…
Журавлі летять
понад річкою,
Я уже в літах
під вербичкою.
9.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676655
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Видихнув поглядом в очі густий туман.
Пальцями нишком від пліч і по формі ліній
Легко ковзнув аж до стегон… Я – нотний стан.
Нотами дотиків (грають не тільки білі)
Пишеш мелодію. Зцілюєш рваність ран.
Клавіші тягнуться стежкою вздовж колін.
Ти партитуру змішав з сигаретним димом,
Джином і блюзом… та, врешті, не ти один…
(Ми без хвилини знайомі лише годину.)
Але не зараз… Ще прийде наш час провин.
Локони кольору міді. Чіткий портрет.
Не розглядай надто довго – то шлях до згуби,
Просто люби. Тут. В цю мить. Затісний корсет
Сковує подих. Печуть передпліччя губи
Грішним тавром. І на шпальтах нічних газет
Ми в об’єктиві спокуси. За кадром світ.
Тут, мов лавина, обійми з відтінком зливи,
Хрипкість обірваних фраз, спека й знову лід.
Сукня до ніг і сорочка під колір сливи.
Ось, де ми є.. Тільки зараз.
...Твоя Ліліт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674820
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 06.07.2016
Подзвоніть своїй мамі сьогодні,
Їй так хочеться чути ваш голос,
Розтопіть її думи холодні,
Це ж так просто, це – поряд , не космос.
Наполохайте кляту самотність,
Лиш скажіть своє щире “ привіт”,
Ви відчуєте: зникне пустотність
І наповниться барвами світ.
Подзвоніть своїй мамі негайно,
Подаруйте їй жменьку тепла,
Це, повірте, не буде загайно,
Все зробіть, аби мама була!
Мами йдуть не лише від хвороб
Десь за хмари, в незвідані далі,
Мами йдуть й з порожнечі, й жалоб,
Ні до чого тоді п’єдестали.
Подзвоніть своїй мамі уже,
А ще краще – приїдьте самі,
Вам дитинство вона стереже,
Хоч в вас скроні піддались зимі.
Обніміть свою маму привітно,
В неї свято: приїхали ви.
Мами є: залишаємось дітьми
Й материнські звучать молитви.
Приїжджайте до мами сьогодні ж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675297
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Знову нічка в небі зорі сіє,
Вітер деревця заколисав…
Казку цю спинить ніхто не сміє.
Бо лиш Бог – господар в небесах.
Посивілі верби у долині,
Косами торкаються води,
Грає скрипка, дивна, комарина,
Місяць молоденький народивсь…
В річку, мов у дзеркало, заглянув,
Там себе побачивши, застиг,
Згодом мандрував понад полями –
Шлях долав у небі непростий.
А під ним – розкішні диво-шати –
Молоді гаї й густі ліси.
Скоро їх він буде пригощати –
Роси срібноокі запросив…
15.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674892
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
[b][i]tth[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/WAzTM2P9vCU?list=PLNlECEYbcvvrxPKuddnIUqfuwFo8xUo03[/youtube]
[i][b][color="#e00d0d"]Утомлю я гіркоти і болі,
Як торкнуся твоїх глибин…
Розтривожу думки твої кволі –
Я ж у тебе – один... один...
Ми пізнаємо чари глибинні,
Міріади земних спокус,
Коли думка і дія – єдині,
Коли мре надокучливий гнус…
Ми влаштуємо з бід святовини,
З безпросвітної ночі – день…
Та забудемо наші провини,
Й прибере́мо з дороги пень…
Утомлю я гіркоти і болі,
Вийму темню з твоїх очей,
Розчиню в поцілунках солі –
Рай збудую з твоїх ночей…[/color]
[/b]
27.12.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631747
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2016
[i]Умирає любов від утоми, а ховає її забуття.
[b]Жан Лабрюєр[/b]
[youtube]https://youtu.be/CceD7HzX8ks[/youtube]
[i][b][color="#7a0976"]Коли ти стрів той юний погляд кароокий
й потупив очі соромливо вниз,
а там – трава, а там – незнаний світ широкий…
Й неспалений вогнем притулок одинокий,
без котрого тобі не обійтись;
коли удруге погляд стрів на випускному,
і обгорнув крилом обох той білий вальс,
а серце билось, мов чмелений метроном. І...
несила відвести убік очей, до втоми,
й лоскітним вам примарився аванс;
коли її нема, а думка жаско млоїть,
і там, де серце, – вакуум, діра;
коли все інше вас уже не непокоїть.
й не мариться ганебне щось в житті укоїть,
та слово від одухи завмира;
коли до тебе хіть опівночі заскочить,
й майне, як тінь, уявна насолода,
(вона – мов сонця промінь серед ночі!)
й згадаються у білім вальсі чари-очі –
за пам’ять ту велика нагорода;
а ще – коли на ум не йде в часи негоди
ніч-ч-чого, лиш отой єдиний шанс,
а вам – про інше щось і думати вже годі,
нехай у світлу днину чи у непогоду –
згадався той
останній
білий
вальс;
коли в якісь тяжкі для вас обох хвилини
скотилась по щоці поли́нова сльоза,
а думка та, немов з глибини вод перлина,
до ваших світлих днів все
лине… лине… лине,
БУЛО КОХАННЯ!
Й не проросте на ньому д и к а д е р е з а!
_______
…Усім нам личило б таке Кохання –
Злетіло враз –
й до самого
заклання…[/color] [/b]
19.06.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673205
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 20.06.2016
Любовь
не Должность
и не Званье,
а роль
Заглавная
в судьбе.
Минуя разум,
подсознанье,
диктует
каждый шаг
к тебе.
Нельзя уйти
и отказаться,
её нельзя преодолеть,
Любовь,
Безмерное
Пространство,
от Слова
Жизнь...
до Точки
Смерть.
Я пропитаю Мир собою
и излечу от злобных вьюг.
Не совершенство,
грёз не строю.
Я твой надёжный
Добрый
Друг.
[b]наталія калинавільний - переклад
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672405[/b]
[b]ID: 348416
Рубрика: Стихи, Лирика
дата поступления: 05.07.2012 22:34:47
© дата последних исправлений: 23.10.2014 19:31:01
автор: Янна[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672316
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
[youtube]https://youtu.be/pIt1BP1bB4s[/youtube]
[i][b][color="#084e80"]Мені дав Бог творити мемуари...
То – спогади мої… про се, про те.
Хоч не нажив збережень, авуарів,
Та в вічі сніговій уже мете…
Вже в шибу мокро барабанить осінь,
Зриває вітер одинокий лист…
Та серце жаско так благає, просить:
Хоч подумки у долю повернись!..
Було ж бо нам так затишно, зі Спасом:
Буяла пристрасть і бевзіла млость -
Котилось колесо рожевим часом,
Де долі тій крутитись довелось.
Була суєтність, та були й напої,
Від хмелю в щасті шаленіла п’янь…
Все ж не впилися милістю такою
Уярмлені жагою Інь і Янь.
Мені дав Бог свого дожити віку
Без хворості, нестатків і страждань,
Дісталося усе ж й такого квіту –
Не без сльози,
ганьби,
розчарувань…
Тож хочеться уже лазурі неба,
Міцного миру – зовні і в собі…
Почну я, певно, це робити з себе,
Заки́ не впав в розгнузданій гульбі.
…Мені дав Бог все те, чого й не вартий,
Йому ж я шлю од щирості любов,
В житті своєму ставлю я на карту
Життєвий звіт – сповідний часослов...
[/color][/b]
03.06.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670038
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 10.06.2016
Переді мною - безмежне море
наді мною - нескінченне небо.
Піді мною - пісок незліченний...
І я...
* * *
Полудень.
Спустів пляж.
А я побуду ще тут:
З морем,сонцем, небом, вітром...
* * *
Біжать білопінні баранці.
Звідки беруться вони?
І хтозна-куди зникають.
Так само і ми, люди...
* * *
Гаряче сонце в безхмарнім небі,
Холодний вітер і стогін моря -
Як незабутнє минуле кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671422
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
[b]«Оставь мне капельку души»[/b]
[color="#071de0"][b][i]Ты дай мне капельку тепла...
А я верну тебе сторицей!
Святой я буду и блудницей
Зайчонком белым и волчицей
И певчей птичкой и жар-птицей
Я так хочу тебе добра.......
Ты дай лишь, капельку тепла
Оставь мне капельку души
А вся моя – и так с тобою
Мы много сил отдали бою
Где переполнено всё болью
Я проиграла, ты - дыши...
Оставь, лишь, капельку души
© Микола Карпець (М.К.)
*02.06.15* ID: №584893
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584893
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 08.06.2016
твір було написано 10 років тому,
а присвячено тепер знаменитій спеції,
щоб була здорова та весела.
каже: "ви мені ще жодної поеми не присвятили"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669879
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 04.06.2016
[b]«Хочу тебя и к чёрту все преграды!»[/b]
[color="#2e03db"][b][i]
Хочу тебя и к чёрту все преграды!
Хочу тебя – условностей здесь нет!
На ужин, завтрак, даже на обед
Пусть ливни льют и сыплют снегопады
Хочу тебя – и над собой побед
Устала ждать – с утра тебя не видя
Устала ждать из тысячи дорог
День без тебя, он как тюремный срок
Его ты проживаешь ненавидя
До вечера считая все минуты
Прокладывая в памяти маршруты
С которых ты примчишься на звонок
Но вот закат, багрянцем, на полнеба
День провожаю, радостно – без туч
Еще немножко и последний луч
Ночь скушает, как корочку от хлеба
Вдруг ты возникнешь, тихо, ниоткуда
Ко мне прижмешься, как и всякий раз
И оторвать я не смогу и глаз
Вся в предвкушеньи праздника и чуда
И будет ночь, волшебная, из сказки
И твои руки, нежные, как шёлк
Тобой дышу – пока ты не ушёл
И в облаках от нежности и ласки…
Микола Карпець (М.К.)
*03.06.2016* ID: № 670079
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670079
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016
Пестив вечір зорі в високості…
Місяць – срібним човником вгорі –
Плив він до закоханих у гості,
Ледь вершин торкався яворів.
Засміялись зорі, вечорові,
Брату свому – місяцю вгорі,
Срібну одягли йому корону,
Щастя щоб закоханим беріг.
Ті ж пили те щастя, ніжне, чисте,
Те єдине, що одне на двох…
В тиші, вечоровій, урочистій,
Місяць поглядав на них обох.
27.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669868
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
Не тривожте душі моєї -
Не приходьте до мене в сни.
Я - не згусток тепла-єлею,
Просто день на краю весни,
Просто квітка безпелюсткова
(лиш осердя лишилась міць),
Журавлиночка паперова,
Що не може у вись злетіть...
Не тривожте. Вона заснула,
Заклубочилась кошеням...
Відлітають слова в минуле -
Залишається біль-стерня.
Косовиця була завчасно -
Не достигли іще жита...
Вчора зірка на небі згасла...
А я вкотре пишу листа...
Не тривожте душі моєї,
Світлим спогадом не будіть -
Сльози сплять під крилом у неї
І закрито тривогу в кліть...
Павутинно снується думка
Поміж подихів голосних :
Я для себе сама - брехунка...
Ви...приходьте до мене в сни.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669512
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Прошепочу крізь сон твоє ім’я
І не мирське, а те – єдине … справжнє,
Яким тебе покличу тільки я,
Те понадчасне і, як світ, прадавнє.
Ім’я, в якому тисячі зітхань
Зливаються в один гарячий подих,
Бентежна щирість пристрасних зізнань
І почуттів моїх весняна повінь.
Ім’я, в яке вплелися, як лоза,
Тіла і душі, обнялись серцями,
І поцілунків ніжність та жага,
І пестощі шаленими ночами.
Ім’я, в якому вічне джерело …
Його торкаюся тремтячими вустами.
В ньому початок і кінець всього,
У ньому забуваюсь до нестями.
Прошепочу крізь сон твоє ім’я,
Як оберіг од відчаю й омани,
Яким тебе я нарекла сама,
Воно твоє …
… твоє ім’я – Коханий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668773
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 30.05.2016
В небо вдивляюсь. По ньому пливе
Слоник, метелик і літера "Ве",
І крокодильчик (а може, дракон)
Ледь не торкається лапками крон.
Замок пливе - в ньому Фея живе,
Далі он, лебідь і бджілка пливе.
Очі заплющу, рахую до ста -
Бачу вже квітку літак і кота.
Бачу вітрильник я і пароплав...
Вітер дмухнув - і усе розмішав...
В небо вдивляюсь. Від сміху аж плачу:
Слонометелика з хвостиком бачу,
Лебідь, от цирк, осідлавши кота,
Ловить те чудо уже за хвоста.
А крокодильчик (а може, дракон)
Ласує смачно собі літаком.
Замок десь зник. Пароплавобджола
Жалить вітрильник (яка ж вона зла!)
Далі он, вже квіткоконик приліг...
- Дякую, любі хмаринки, за сміх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669239
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
мы Вдруг...
с тобою...
Повзрослели...
пересчитав всё на перёд....
куда мы в отпуск...
... не поедем..
и что дарить...
.... на новый год...
Я знаю все твои ответы....
Ты никогда не скажешь... Нет....
и не попросишь... объяснений....
когда меня ..вдруг долго нет
и я стараюсь...
очень... строго
стандарты эти... соблюдать
взывая к помощи.... у Бога....
чтобы ... с... инстинктом... совладать.
а наши губы... не встречались....
уже который год... подрЯд....
но мы стоим ...
мы не сорвались....
и жизнь....
не превратили...
в Яд....
и я ценю тебя за это...
и помогаю как могу....
не знаю как зовётся это....
быть может.... Взрослое Люблю.
++++++++++++++++++++++++++++++
Подпись к фото
В одной упряжке...
на одном коне...
но каКждый....
живёт...
в собственной стране...
[b]Зоя Журавка - Хуго-Мы вдруг с тобою повзролслели-переспів .
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545346
[/b]
[b]Петро Кожум'яка (Ян Укович) - ДО ТВОРУ:
Хуго-Мы вдруг с тобою повзролслели АВТОР: Зоя Журавка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546463[/b]
[b]Rekha - Перевод "Мы вдруг с тобою повзрослели…"
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=34594
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666523
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Як дивно... Дощ?! Дивись, це справді - Дощ...
Прийшов в мій дім нахабно, без запрошень...
Тепер сидить і уплітає борщ,
Поставивши в куток свої калоші.
І позіхання похапцем хова
У грубі і обвітрені долоні...
І розкладає всі мої слова
Серветками на білім підвіконні.
Мої слова... Я розгубила їх
Колись давно, осінніми листками...
Вони вмерзали у грудневий сніг...
Вони текли весняними струмками...
Де він узяв їх? І яким богам
Він мусив принести себе в офіру,
Щоб повернути в Мого Серця Храм
Вогонь Любові і Надії, й Віри?..
Цей дивний Дощ... Оцей нахаба Дощ,
Що в мої вікна стукав спозаранку,
Сидить і мовчки уплітає борщ...
А я... Ще підкладу йому сметанки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 17.05.2016
[b][i]День заблудився між тобою й вічністю,
А я чекаю слів зігрітих ніжністю...
Вдивляюсь у вечірнє небо зоряне
І знову плаче моє серце зболене.
Ні, не сама, живуть зі мною спогади
Я відчуваю їхні теплі погляди.
Вони лиш гріють серце й розум мій,
Тримають душу у полоні мрій.
А мрії ці - поділені на двох.
Чомусь не вмію жити без тривог...
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576290
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 06.05.2016
Мого болю краплина - твоя насолода,
Мого крику німого тобі не почути.
Зійде молодість повінню, в розпачі врода
Розлетиться, розвіється - так тому й бути.
Не інакше...собі не належу й думками.
Граєм ролі - бездарні жорстокі актори.
Мабуть хтось помилився, чи кара віками? -
Переплутані долі в обійсті у Мори -
Ткала ранком із тіней туманні вуалі,
Накидала на очі тому, хто ділився.
Прірву щастя оманою вкрили печалі,
А клубок вів до нього, та десь закотився.
Він чекає не знаючи, де я і досі?
Просто тим, що дісталось його ж і рятую.
Сняться знову до ранку дві постаті босі, -
Він чекає мене, а я душу катую.
05.05.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664183
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Буває й так: скажеш, невпопад...
Шкодуєш... Та пізно... Відлетіло...
[i][b][color="#8508c4"]Злетіло слово... Й раптом сіло
На гілці вишні, що цвіте…
А в мозку – думка посивіла,
Бо в думці певно щось не те.
Злетіло слово, й не догнати –
Є незворотнім той процес…
Коли в тобі ума палата –
Лікуй словесності абсцес!
Щоб думка й слово були разом,
В тандемі, в злагоді жили,
Ні сили не шкодуй, ні часу –
Розвідай логіки тили!
А ще в процес принаджуй дію –
У трійці суть і сила є!
Хай слово йде разом із ділом –
І не марнуй життя своє!
Бо кожен з нас хотів би мати
Неперевершений кінець…
Щоб замість себе в гріб запхати
До суєслів’я свій терпець.[/color]
[/b]
05.05.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664210
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Мінливе небо в паростках грози,
Принишкло все, затихло, ледве дише…
Життя – лише до вічності транзит
І я стою на битім роздоріжжі.
Порослий мохом різьблений граніт
Щербинками всміхається глузливо,
Мене чекав… Чекав немало літ,
Не боячись ні грому, ані зливи.
Як я піду – розсиплеться у прах,
Бо камінь мій і биті три дороги,
Не важать вже непевність, розум, страх –
Вперед штовхають вибору остроги.
Піти наліво – втратити коня,
Направо – мати славу та багатство…
Що кінь? Я кінним навіть не рідня
І злато стане череп'яним щастям,
А слава… Вислизне з тремтливих рук,
Все – суєта, таке… Скороминуще,
А прямо? Чорнокрилий хижий крук
Мої очниці спорожнить у пущі…
Додолу, на коліна гне лиха
Безвимірного вибору година.
Ну! Де ви? Де ж ви, ті, хто без гріха?!
Втішайтеся, хоча… Я теж людина!
І грянув грім та здибилась земля,
Постала пустка в круг амфітеатру,
Додолу пальці, кличуть на ім'я,
Кричать: «Нехай вмирає гладіатор!»
І… Знову тиша… Погляд дістає,
Порослий камінь з усміхом щербатим
Всміхаюся… В обличчя злива б'є…
Прощей, граніте! Я вже вибрав, брате…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664008
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Прийшла весна, в зеленій шалі,
Накрила луки і діброви,
Ще є талант в цієї кралі
Писать картини кольорові.
Таланти є пісні співати
Із стоголоссям в унісон,
Весна ще може віршувати,
Сама в природи є хітом.
Фату весна вдягає білу,
Танцює свій рожевий вальс,
Стріляє цвітом без прицілу -
Найяскравіша із прикрас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663372
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
Вкрившись образою, наче завісою,
Світ десь залишений в темряві.
Вітер зриває бешкетним гульвісою
Гойдалки з гілок на дереві.
Що ти згубив, може десь закотилося?
Глянь, за одвірком сховалося, -
Билося-билося, билося-билося,
Що тепер вдієш, так сталося...
Здалеку бачу: сріблястою кригою
Сяєш, як сонячним променем.
Важко зцілитись сльозами-відлигою,
Ранам, що ятряться спомином.
Хилиться обрій, до ніг твоїх хилиться,
Ніч - безпросвітною мукою.
Знехтуй образою, - доля замислиться,
Хоч і карає розлукою.
27.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662466
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Кричи гучніш, допоки ще кричиться,
Допоки ще душа твоя, мов криця,
А серце молоде ще і гаряче:
Болить - сміється, а радіє - плаче!
Кохай, бо вдруге юності не буде,
Нехай це щастя розпирає груди,
У рай солодкий серденько возносить,
Допоки осінь не простогне: "Досить!.."
Лети, злітай, нехай міцніють крила -
Вода йорданська щедро їх скропила!
Підкорюй всі висоти і широти -
Себе в собі наважся побороти!
Світи, осяй зорею чиїсь ночі!..
Кричи, кохай, лети, світи щомочі!
Лови цю мить життя: вона - єдина,
Як неповторна на Землі людина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661773
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Впали миті весни абрикосовим цвітом у трави,
Замели всі сліди у знайомім до болю саду.
Грає скрипка душі ніжне соло в високих октавах,
Коли ранком весняним бентежно-замріяно йду.
Наче знов народилась в умитому зливами світі,
Наче й справді забула, як серце холоне в снігах,
Наче й дихать боюсь, щоб того не сполохати цвіту,
Що хмарками летить… й опадає в квітучих садах.
Скільки літ пролетіло, нагадала метелиця стихла
Світлом теплого дива посеред промайнулих чудес…
А здається, що я надивитися ще і не встигла
На зворушливо свіжу красу під блакиттю високих небес…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660297
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Вслухаюся в елегію дощу
Затамувавши подих... Насолода!..
І навіть вітер крила склав - ущух.
Є тільки дощ...і небо...і свобода...
Є тільки крапель мельхіорний спів
І відзвуки громів, немов кантата,
І шепіт набубнявілих садів,
Де літнє сонце бджолами зачато.
І більш нічого... Тільки я і дощ...
Сповза з душі утома і скорбота...
Є тільки музика всесвітніх прощ,
І кожна мить у ній бринить, як нота...
Я день пройдешній в Лету відпущу -
Нехай пливе кульбабовим віночком...
Вслухаючись в елегію дощу,
Стаю маленьким весняним струмочком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016
А вона в них була одна –
Ніч кохання, єдина, світла,
Коли двоє їх: він, вона, –
І любов, як весна, розквітла.
Ніч була в них одна на двох,
Їх п’янила і роздягала,
А над ними – лиш зорі й Бог,
А під ними – трава лягала…
А вона лиш одна була,
Та, яку не повторять ночі,
Що із розуму їх звела,
Ніч кохання і мить пророча,
Коли вечір косу розплів,
Духмянів дикий квіт на вітах…
Вітер спав посеред полів,
Лиш не спало кохання в квітах…
14.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660825
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 22.04.2016
ледь сіріє, кохана, ти всміхнена лагідно спиш,
а розквітлі дерева за вікнами ходять навшпиньки,
сонне сонце крокує доріжкою першої з тиш,
новий ранок несе, наче писанку, в легкій торбинці
я вкриваю тихенько твоє привідкрите плече,
а рельєф наших тіл в серцевидний складається кратер,
ти під крихкістю снів магматичним біжиш ручаєм,
о нестерпна солодкість об тебе себе обпікати!
що ми разом ось тут - найвеличніше диво із див,
давньоруських волхвів всемогутнє якесь чародійство,
і здається мені, що тебе споконвіку любив,
що ми зріли разом танці вогнищ поселень трипільських
ми й самі потанцюємо, ранку ніяк не діждусь,
але ти ще поспи, вільна птахо моя вогнекрила,
і здається мені, що це сонце й дерева в саду,
що цей ранок, мене й моє щастя сама ти створила!
21.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661150
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Згорнусь в клубок маленьким кошенятком,
Сховаю мрії між своїх долонь,
І вихором в моїй душі до ранку,
У серці танцюватиме вогонь!
І звідки ті емоції взялися?..
Тут є усе: і ревнощі, і злість...
І хоч ти плач, кричи, тікай, молися,
Перевіряють психіку на міць.
Із нетерпінням вже чекаю ранку...
Цей шал емоцій розганяє сни,
Як в маренні... У сірому світанку
Усе ж засну, та чи заснуть вони?..
Ну ось і ранок... Світло... Чашка кави
Покращить настрій, трохи збадьорить...
Вже наче весь той шал - то плід уяви...
Чому ж тоді у серці так болить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633163
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 20.04.2016
Я буду поряд! Чуєш? Буду поряд!
У моторошній тиші мертвих днів
Ти згадуй мій далекий ніжний погляд,
Мене шукай серед химерних снів.
Я буду поряд, завжди і незримо,
Як віддана собака біля ніг!
Це все болить, палає незгасимо!!!
Пробач, але по-іншому не зміг...
Мене вбиває, невимовно давить
Мовчання, серце ріже без ножа...
Амурів, бачу, зовсім не цікавить
Що я чужий, і ти мені чужа...
Ми просто друзі! Чуєш? Просто друзі!
Як мантру, ми повторюємо знов...
Квилить, тихенько плаче у нарузі
З душі і серця вирвана любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596453
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 20.04.2016
Я втрати боюся, боюся зачинених брам,
І жити лиш згадкою, тішити думкою мрію...
Боюся відкритись назустріч буремним вітрам,
Боюся прощань, бо змиритися з ними не вмію.
Прощання - це як відпускати частину себе:
На волю, назавжди, у небо, у ніч горобину...
Та ніч усе небо закриє, колись голубе!..
Так важко дивитися мріям і спогадам в спину!
Усе відійде, все забудеться, стане нічим,
Допоки зі сховку не з`явиться привидом спогад -
Тоді оживе згустком болю у плетиві рим
Цей вірш, невловимий, як натяк, як подих, як здогад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657186
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Поклич мене, стомилася, сто…ми…
І ще сто нас лишилося в минулім.
Повітряні мости, намиста, кулі
І ми, ще діти, летимо саньми!..
Минулося… немає нас, нема…
Лише стежки, верстальниці убогі –
Верстають милі, думання, тривоги.
Як змах крила – надії, мрії змах…
Забулося… Різдво, Великдень, Спас…
Зі свята – в будень, із весни – у літо.
Поміж говіння, зливи, першоцвіту –
Немає нас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660248
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
[b] «Він заплітав її волосся-2» [/b]
[color="#050ce6"][b][i]
Він заплітав її волосся
А колір їх, як й колір жита
Де колір хліба, меду й літа
Тут все в косі переплелося
П’янкими запахами страв
Із ароматів літніх трав
Він заплітав її волосся
Дурманив запах її тіла
Кому до того яке діло
Бажання в них, в одне сплелося
І цілував він пелюстки
Медових губ п’янкого трунку
І від такого поцілунку
Немає в світі порятунку
Перемішалися думки
Перемішалися думки
Де літній день і спрага тіла
Вона ж, як й він - його хотіла
Джерельні грали їм струмки
Трава щось ніжне шепотіла
Слова кохання, мабуть, їм
І що це поле – їхній дім
© Микола Карпець (М.К.)
*08.04.16* ID: №658169
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658169
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 17.04.2016
У звуках вечора, що загубився в часі,
Впізнаю голос твій крізь тишу сподівань…
З полону пам’яті й омріяних бажань
Зринає слово в незабутній фразі.
Шукаючи тональність, наче подих,
Степліє серце в наспівах вітрів,
Озветься радістю, бо в безмірі світів
Лише любов і свято є, і подив.
Згасають в шепоті заграви плутанин,
Нерозумінь, і сумнівів, й втрачання…
Почую розкіш в цім однім звучанні,
Як вічність, зіткану з заслуханих хвилин.
На мить освітить закутки душі
Той відгук, що в мелодіях розради.
В туманах гаснуть тихі зорепади
Там, де стрічались в неба на межі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658000
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 16.04.2016
І завтра прийде, як сьогодні і вчора.
Робота лаштунками душу сховає,
Ніхто не помітить; Содом і Гоморра
Давно розвалились, вже й згадки немає.
Давно розвалились, лишилась покора
Та щирі молитви, щоб зглянувся, може...
А серце розмахує молотом Тора
І кров стугонить так бурхливо - негоже.
І кров стугонить, бо жива ніби й досі,
Хоч іноді хочеться з мосту та в річку.
І лотосом сяяти у безголоссі -
Німого страждання ввімкнуть кінострічку,
Німого страждання... роками безсило
Відлуння котилось, знайшло,та запізно.
Торкнулось, завмерло і заголосило,
Упало в провалля укотре, нарізно.
13.04
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659354
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Ніхто не почує, мовчи,
Солоними сходиш сльозами.
Не гнівайся, як пелюстками, -
Вустами торкнуся вночі.
Вустами торкнуся, пробач,
Так серце твоє калатає,
Допоки мене упізнає,
Рве душу надривний той плач.
Рве душу, а темінь бринить,
Хоч виколи око, не видно,
Я в пристрасті шалу безслідно
В тобі пропадаю за мить.
В тобі пропадаю сама.
Гарячим і шерхлим тремтінням
Жагу випиваю, видінням
Розтану до ранку - нема...
09.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658408
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Муч мене! Край... Лиш не відпусти!
Випий бажань моїх злу сваволю.
Хочеш, дай змогу межею йти,
тільки не цю безкінечну волю.
Нащо мені вибір мрій і снів?
Вервечка днів так причинно-рівна...
Світ почеплю на твій вигин брів,
зникну в очах... Все до чого здібна.
Та як вустами торкнеш чола,
як у обіймах роздушиш холод -
пульс відіб"є ритм: "Жива. Жива!"
Свій лиш тобою вгамую голод...
Відстань. Утома. Самотність. Страх -
все один дотик зітре мій вітер!
В нього в руках я - крилатий птах.
Поза - лиш відблиск бездомний літа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658183
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016
Спини мене, отямся і отям,
Така любов буває раз в ніколи...
Ліна Костенко
Отям мене, отям мене хоч ти,
Бо заблукало серце в півдорозі,
Де тліють ще минулого мости!..
Прошу, отям, вже гину у знемозі!
Зроби хоч крок, один-одненький крок,
Моя душа затерпла у чеканні!..
Не хочу з неба зірваних зірок -
Лише світи промінчиком останнім!
Не муч мене, бо сил уже нема,
Ослабли за піввіку душекрила;
Якось залижу рани ці сама...
А ти зціли молитвою вітрила!
Отям мене, хоч згадкою отям,
Одним словечком, мовленим недбало, -
Воскресну з болю віршиком-дитям,
Щоби обох... від муки врятувало!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657693
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016
Хочу
кави з гірчинкою
і ванільною грінкою
розчиняти цей чорний нектар.
Мандаринок з кислинкою,
щоби пахло ялинкою
і старенький світився ліхтар.
Серед вулиць розхристаних
намагнітити відстані.
Рукавиці вдягти на дахи,
щоби сніг кучугурами,
льодяними фігурами -
веселилися в них дітлахи.
І самотні обіймами збагатилися,
білими стали мрії, неначе зефір.
І хвороби розтанули, як в гарячому - гранули,
а у кожній домівці був мир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545835
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 01.04.2016
Дощі, дощі, дощі полощуть день і ніч…
О, доленько моя, мене ти не каліч.
Щоби печаль з душі сховалась у вірші
І щоб до них у нас було хоч дві межі.
Вже квітень на дворі, латаття зацвіло,
Багато, що було, багато не було.
Зникає десь печаль, чи наяву, чи в сні,
Як соловей в саду плете свої пісні.
Погода дощова залазить у вірші
І так, як на дворі, в душі моїй дощі.
Десь високо вгорі, відчутно грому храп,
А на дворі дощі і чути кап, і кап…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656269
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
До шибки горнеться холодна темна ніч
І в душу загляда мені незримо...
Щось тисне каменем печалі поміж пліч -
То ангел споминів вмостився за плечима!
І серце крилами своїми обійняв,
І міцно стиснув так, що аж до крику!
- Усе мине, - мене він тихо запевняв,
А серце плакало і голосило дико...
Коли не стало вже ні сил, ні сліз, ні слів,
І пустка серце оплела лозою —
Здійнявся в небо чорне, мовчки відлетів,
І все у ніч пішло холодною сльозою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654937
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 30.03.2016