Я шукав зірки на антресолях,
в гудзиках затертих піджаків.
В розмальованих, кривавих, кулях.
Серед людей. Вибачаюсь - хижаків.
Їх не було в зруйнованих проспектах,
у відполірованих нью-йоркських авеню.
Не було в розірваних пакетах,
і в фаренгейтах пекельного вогню.
На небі пусто. Їх там нема.
Воно залите хмарами, водою.
Там де Рай - тепер пітьма,
і все смердить смолою.
Шукав у "власних назвах",
і серед зграї голубів.
Та я, дурень, і не знаю,
що зорі заховані в тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649979
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Морська безодня проковтнула човен,
пішов у пітьму до самого дна.
В голова́х екіпажу грає Бетховен,
а шлунок потребує вина.
Шоста сорок - скоро світає,
та у безлюдній товщі води,
вони не світло, а кисень ковтають,
аби протягнути кілька годин.
Нігті деруть металеву обшивку,
тиша прорвалась у мокрі кутки.
Сигналу "SOS" кидають уривки,
а у відповідь чують тільки гудки.
Почали розтелатись шеплячі молитви...
Та чи чують їх в прохолоді морів?
Страх захопив, що хочеться вити -
боюся тонути... краще б згорів.
Заливається потом старий капітан,
котрий здер нашивки та медалі.
Безодні цієї він лютий тиран,
що чекала в морському капкані.
Дурень старий спирався на досвід,
думав: Шторм - наче дитсад.
Боролась команда, та досі,
не бороли таких барикад.
Скрипить тіло стального титану -
замулене дно ковтнуло корму.
Човен, з його гордим станом,
віддали в суцільну пітьму.
Хтось розревівся і маму покликав
а хтось, у хворій голові,
прошептав безвучним риком -
Ми вічно будемо живі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588039
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 08.03.2016
Дав Господь по мірі кожному талантів,
Благодаттю всіх Він щедро наділив:
*Вирушайте в світ - пишіть, творіть, співайте,
Научіться в Мене, бо і Я творив.
Всім роздам помірі - десять, п'ять, одненький,
Від'їзжаю, не скупіться, множте їх,
Поцінуйте, - діамантові й простенькі,
Скористайтесь, не жалійте сил своїх.*
Звісно, що таланти різними бувають;
Хтось на гуслях грає - серце ублажа,
Хтось скорботних і покривджених втішає.
А у когось віршем повниться душа.
Діточок хтось наставляє мудрим словом,
Квіти хтось вирощує й дарує всім,
В когось мова чиста, ніжна, веселкова,
Каменяр же з цегли нам будує дім..
Не перелічити всього розмаїття,
Кожному дано сповна, по мірі сил.
Тож відкрийте очі, в душу зазирніть ви -
Може в землю дар Господній хто зарив?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437700
дата надходження 16.07.2013
дата закладки 07.03.2016