Дай мені право назватися не ідеальною,
Дай мені змогу себе у собі віднайти –
Буду найбільшою світу очей твоїх тайною:
Вмію палити і зводити знову мости.
З берегом берег поєднані водами пристрасті –
П’ють, захлинаючись, спраглі в мандрівках серця.
Їх не спинили у пошуках болі та відстані,
Тільки не знають – кінцева зупинка оця.
З мосту стрибаю у воду бурхливу взаємності:
Не самогубство – трима еластичний канат.
Я надберу у долоні любові й натхненності,
Щоб окропити вздовж річки окрилення сад.
Права на вибір не прошу – завжди його матиму.
Ним заміновую відступ. За мною не йди!
Зви це як хочеш: упертістю, дурістю, фатумом.
Не дозволяю наземно трапляти сюди.
Знову стою. Банджі-джампінг постійний виснажує.
Я не спинюся, хоч важко цю ношу нести.
Йдуть подорожні – оазою стануть насадження,
Зрошені щастям і болем кохання води.
Дай мені мочі – я ледве тримаюсь за поручень.
Часу до вибуху менше, і меншає сил.
Ти лиш чекаєш у річці з піраньями – боляче.
Знаю, впіймаєш, якщо не розкрию я крил.
Крила розправлю! Природою птаха наділена,
Та не у вись від вогню – я до тебе шугну.
Крапля остання ти саду квітучого втілення.
В серця свого віднесу тебе вічну весну...
Дай мені змогу побачити титри до сну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759884
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Життя – картина,
Лінія, сюжет:
Яскраве й тьмяне,
Є падіння й злет.
Того, хто світло
В темряві зберіг,
Негода жодна
Вже не зіб`є з ніг.
Малює доля
Вам життєвий злам –
А Ви у відповідь –
Свій сонячний "фігвам".
Хтось тихо заздрить,
Хтось бурмоче вслід,
Та Ваше кредо –
То душі політ.
Хай повнить серце
Сяйво світлих дуг:
:))))))))))))))))))))))))))))))))))))!!!!!
Пишаюсь щиро:
А. Мазан – мій друг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736272
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 03.06.2017
Заколисує цокання стрілок,
Замовкають думки галасливі,
Безнатхненності холодом вкрило
Душу ніжно-мереживних мрій.
У вигнанні із власного дому
Мандрувати пустились по світу -
В існуванні буденно-земному
Колір райдужний втратили свій.
В неба купелі ласку черпали,
Веселково-барвисту наснагу,
І, відкривши таємні портали,
Повернулись крізь сон уночі.
Хто голубив вас, інеєм вкриті,
Напував хто солодким нектаром,
Хто у неба безмежній блакиті
Підбирав до натхнення ключі.
Ніжний дотик долонь тих ввібрали,
Слів шовковість зігріла вам серце,
Ароматом цілющим сандалу
Сил оновлення в крила вплелось.
Заколисує цокання стрілок,
Замовкають думки галасливі,
Так рожево у снах завесніло -
Бо з`явився в них з мріями й хтось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704310
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Дякую за натхнення Надії Башинській
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697833
Небо надворі так хмуриться,
Вітер отару жене,
Стихла залюднена вулиця,
Дощик ось-ось - та й лине.
Сонечку боязко гратися -
Всі повтікали кудись,
З ляку чкурнуло ховатися -
Золотко, так не трусись.
Глянь - у віконечку світиться
Стільки добра і тепла:
Бавиться весело, Світоче,
В домі дзвінка дітвора.
Скачуть, мов сонячні зайчики,
Сміху дітей кольори.
Стань, Променистеє, квачиком
Й теж долучайся до гри.
Сумно ж тобі поряд з дощиком -
Гралося б з ним залюбки,
Та невгамовному хлопчику
Стукати б тільки в шибки.
Ти промінцями, Ріднесеньке,
Хмарку-журу лоскочи -
Та побіліє швидесенько
Й миттю припинить плачі.
Вийди усміхнено, Радосте,
Вийди на поле, на дім,
Щоб і дружити і гратися
Сонячно стало усім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698069
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
Роз`їдає злість, стирає ,
Заганяє в кут,
Болем опір пробиває,
Чинить самосуд,
Не питає, не шукає,
Не чекає слів,
Дрова в полум`я кидає,
Щоб вогонь горів.
Тріск зневаги, іскри люті,
Язики брехні -
Позбігались грітись люди -
Холодно мені...
Осінь зливами волає;
Дощ - гучний набат,
Та вогонь чомусь палає
Гніву, болю, втрат.
Злість стирає все на порох,
Спалює мости.
Лють - найбільший в світі ворог
Миру й доброти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696012
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 22.10.2016
- Хрю!
- Хрю!
- Хрю!
- Хрю!
- Хрю!
- Хрю!
- Рох!
Топчем світ, немов горох –
Бачить Всюдисущий Бог
Грішних.
Корить розум ниций страх
Опинитись в слабаках,
І танцюєм на кістках
Інших.
Чистота – на зуб вовкам.
- У меню не бути нам!
Уникаєм мелодрам
Вміло,
Заховавши душу в бруд –
Хай минає боком люд,
На страшний чекаєм суд
З милом.
Той, що серцем у багні,
Уподібнений свині,
Зрозуміє, що на дні,
Пізно,
Бо безмильно (довгий час)
Бруд – в душевний псоріаз,
Кам’яніє серця м’яз –
Слізно.
Зло не ходить навпростець,
Точить хитро олівець
І готує на овець
Ласо.
Не захрюкати б самій,
Записавшись на постій
У багнюку й перегній,
З часом.
Не врятує каяття
Свинством сповнене життя,
На сортоване сміття
Схоже.
Дай нам ширший кругозір,
Сяйво в очі чистих зір,
І в свою отару вір,
Боже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682859
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Горобина ніжна – в білім цвіті
Заквітчала вулиці, мости.
І такого міста в цілім світі,
Як моя Охтирка, не знайти.
Не шумлива, провінційно-тиха,
Та немає краю наймиліш.
Де вночі Ведмедиця Велика
Прихиля до Ворскли срібний ківш.
Нам не розлучитися з весною,
Даль не розлюбити гомінку.
Зависає райдуга дугою
З Ворскли – до заводу промзв’язку.
В горобину розпашілу вбрана,
Кожен день, як диво, зустрічай,
Сонячна Охтирщино кохана,
Часточка Вкраїни, рідний край!
Ти такою силою налита
Під травневим зоряним дощем…
Ми тебе, легендами повиту,
Від усіх напастей збережем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656128
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 01.04.2016
Нестор Махно говорив Козолупу:
[b]"Чим вiдрiзняється с*ака вiд дупи?
Тим, що я в дупу вставляю поляку,
А комiсарам червоним - у с*аку!" [/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648556
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016