Він пішов з життя 12 серпня 2014 року, виступивши проти російського танка Т-72. Днями пізніше вийшла стаття – розповідь матері Артема, Світлани про свого сина.
Пошуковики місії “Евакуація-200” розповіли мені, як пішов із життя Артем. Збираючи тіла, вони поспілкувалися з трактористом, який тоді спостерігав за подіями. З’ясувалося, що два танки, один з них Артема, прикривали відступаючих, але незабаром на них пішли російські танки.
Наші давали відповідь, маневруючи по полю. Зуміли навіть підбити один танк противника. Але потім наш другий танк чи підбили, чи то ще щось, але він потягнувся “до зеленки”. Хлопці повідомили Артему, що заклинило дуло – і він дав їм наказ відступити або евакуюватися. Вони потрапили в полон, але всі повернулися додому.
В результаті танк Артема залишився один, і на нього вискочив ще один російський Т-72. Далі у них сталося зіткнення. Тільки цього літа, мені сказало його начальство, що останні слова Артема у відкритому ефірі були: «Прощайте пацани – на мене йдуть Т-сімдесят другі».
“Другий раз ми поховали синочка в хорошій домовині, а не в цинковій, як в перший раз. І парадну форму його поклали, туфельки весільні, в яких в загсі був і сказав, що на вінчанні буде в них. Я йому погони купила капітанські. Поклала в кишеню «Снікерс» і пачку сигарет. Зараз я живу заради того, щоб не забули про Артема і про інших хлопчиків. Знаю і відчуваю, що мені Артемко допомагає.
Весь час розмовляю з фотографіями, зі свічкою, немов з ним. І так хочеться, щоб він відповів.
Сказав ось так: «Мусь, … ..я повернувся» …
Йому було не все одно, я вірю,
Як з ворогом лишився сам-на-сам,
Згадав, як жартував іще допіру,
Що світ врятує і його краса.
Йому було не все одно, я знаю,
Коли собою друзів прикривав,
Красиві очі залились сльозами,
Та твердо друзям линули слова:
«Прощайте, пацани… Ідуть на мене
Московські танки Т-72…
Відходьте, замаскуйтесь, де зелене…»
Снаряд ворожий поряд завивав…
Йому було не все одно, як діять,
Хоч був іще занадто молодим,
На перемогу ніс в собі надію
І друзів рятував для їх родин…
Йому було не все одно, та воїн
Наказ останній кинув їм услід:
«За Україну гину і за волю…»
Слова ці сколихнули білий світ:
«Прощайте, пацани… Ідуть на мене
Московські танки Т-72…
Відходьте, замаскуйтесь, де зелене…»
У чорний дим запнулися слова…
Йому було не все одно, як вмерти,
Й героєм стати він не поспішав,
Та бій оцей із пам’яті не стерти
Й слова його зронила вже… душа:
«Прощайте, пацани… Ідуть на мене
Московські танки Т-72…
Відходьте, замаскуйтесь, де зелене…»
І ангелом невидимим ставав…
3.12.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932755
дата надходження 03.12.2021
дата закладки 03.12.2021
До берегу твого кохання,
Пливу через усе життя.
То світить зірка мені рання,
То місяць стелить вишиття...
Коли цвітуть сади весною,
Птахи вертаються в свій край.
Думками любий, я з тобою,
Ця зустріч, наче справжній Рай.
А як приходить тепле літо,
Пісень співає соловей.
Його теплом я так зігріта,
Блукаючи серед алей...
Журбою осінь накриває,
А ще, коли ідуть дощі.
Мені тебе не вистачає,
Й кохання твого пригорщі...
Засипе снігом все навколо
І холодом війне зима.
А серце все співає соло,
Воно чекає недарма...
Думками берег той шукаю,
Хоч його снігом замело.
Та сніг розтане, добре знаю,
Кохання ві́зьме на крило...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932230
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QqN87ttIuTU
[/youtube]
У серці слово народилось,
Приємне, тепле, осяйне.
Кому сказать його судилось?
Добра душа його збагне.
Воно все зіткане з любові:
Добридень, дякую, люблю.
Слова ці зовсім не святкові,
Я від душі оце роблю.
Похмурий ранок стане іншим,
І пізня осінь не така.
Смутку в душі не буде більше,
Бо кожен ці слова чека.
І усміхнеться радо сонце,
Осіннім дням наперекір.
Хтось усміхнеться незнайомці,
І зникне в когось недовір.
Слова, як люди, з добрим серцем,
Бажають всім тепла, добра.
Слова у них - світле джерельце,
Вони не кажуть їх дарма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932236
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Музика і виконання Миколи Шевченка
Мій любий синочку,
Мій соколе ясний.
З тобою по іншому сонце встає.
Я Богу молюся,
Я дякую долі,
Я радий, що ти в мене є.
Хмаринки зникають і небо ясніє,
Веселка на струнах своїх виграє.
Спасибі, синочку,
Спасибі, мій рідний,
Я радий, що ти в мене є.
Коли ти далеко,
Тебе виглядаю.
Тривога заснути мені не дає.
Я Бога благаю,
Щоб ти повернувся.
Я радий, що ти в мене є.
Коли тобі важко,
Коли в тебе горе,
Кров в жилах холоне і серце стає.
Я Бога благаю,
Щоб дав тобі сили
Я радий, що ти в мене є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225152
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 10.10.2021
Вишивала мама сину вишиванку,
вишивала мама вечором і зранку.
Ниточка шовкова легко-легко вилась,
щоб життя дорога радістю світилась.
Як співав в садочку дзвінко соловейко,
ниточка блакитна слалася легенько.
А в нічному небі, щоб радів син долі,
нитка золотиста засвітила зорі.
Сонячні тут ранки ласкою розшиті,
в них волошки сині в золотому житі.
Барвами ясніє синова сорочка,
в ній зустрів дівчину він біля місточка.
А та дівчинонька ой яка красива,
на сорочці в неї в ґронечках калина.
І троянди квітнуть, ніби біля хати...
на щастя сорочку вишивала мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913965
дата надходження 16.05.2021
дата закладки 16.05.2021
Не стели мені, Доле, шипи на рушник…
Натерпілась доволі я смути.
Розцвіте хай на ньому осінній квітник,
Що дасть музику літа почути.
Не вплітай кольори, що несуть в дім печаль,
Не неси прохолоду у ранки…
Не стели на волосся сріблясту вуаль ,
Розгуби її в барвах світанку…
Не тривож щемним спогадом душу у снах,
Намалюй ти їй казку весняну…
Там, де юність моя у химерних човнах,
Квітку щастя гойдає духм’яну.
Ти налий в мою чашу жагу і порив…
Не дивися, що втомлені крила.
Вдосталь маю в душі і наснаги і сил
Щоб для світу зорю запалила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877481
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Чи звикнути можливо до війни,
Коли у ній сини щоденно гинуть?
Вони орду зуміли зупинить,
Життя віддавши за свою країну.
Застигла в мертвих їх очах любов,
Котра вела на бій і цей, останній,
Болить мені, що не вберіг їх Бог,
І битися серця їх перестали.
«О Боже, скільки ще випробувань,
Готуєш ти, щоб волю врятувати?
Почуй сиріток, матерів слова:
Мо’ ж, досить землю кров’ю поливати?
Так, воля в світі надто дорога:
Ціна їй – кров, життя людські без ліку, –
Сльоза дружини по щоці збіга, –
Не залишай мене без чоловіка!»
22.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877173
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 24.05.2020
Дивлюся на батьків своїх стареньких,-
Мої кульбабки Божі, так же ж шкода вас...
Дай,Боже,сили їм, тримай моїх рідненьких!
І вірте,прошу,вірте, не пройшов ваш час!
Життя як той пшеничний колос в полі,
Хай колоситься нива й колос хай цвіте!
Господь,насити,прошу, щедро їхні долі!
І не коси ,молю, життя їх золоте!!!
08.05.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664655
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 08.04.2020
Я пройдуся рідним полем
Де колосяться жита
Та спасибі тобі доле
За чудовії літа
Доторкнусь до колосочків
В них наснага до життя
Чути звуки голосочків
Серця рідного биття
Кличе ось земля рідненька,
Диха свіжістю сповна
Дивина така маленька,
Як у янгола душа
Обів"ю колосся рідні
Та до серця пригорну,
Як приємно у цім світі
Відчувать таку красу
Диха літо, яскравіє
Та колосяться жита
Насолода душу гріє
Чути серденька биття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868530
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 20.03.2020
Заплелись роки у сиві коси,
та квітують квіти під вікном...
На траві щоранку свіжі роси
дихають незвіданим добром...
Я дивлюсь на квіти...Й оживають
мрії ті далекі золоті,
що від них і рани заживають,
а можливо квіти ті святі?..
Легко по траві ступаю боса,
відчуваю лагідність роси,
вітерець торкає мої коси
і душа німіє від краси...
Заплелись роки у мої коси,
та не зникли помисли ясні,
і скотились непомітно сльози,
від них легше стало вмить мені...
І я переповнююсь думками,
згадуючи роки молоді,
мріями лечу в село до мами,
хоч жилося важко нам тоді...
В мами коси рано побіліли,
тато не вернувся із війни,
ми її із братом розуміли
і допомагали як могли...
Та нема вже в мене мами й брата,
і давно живу я вже одна...
Постаріла я і моя хата,
пам"ять лиш лишилася жива...
Заплелись роки у сиві коси,
та не розгубили що було...
Ті роки як з відстані покоси,-
нинішнє з минулим заплело...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842023
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019
Поїздка в Росію, на похорон до матері.
(Розповідь основана на реальних подіях)
Діючою особою є мій "папа".
Буду писати з його слів, від його імені та з його дозволу.
В травні-місяці прийшло повідомлення про смерть мами, найдорожчої людини в моєму житті.
Отже, взяв білети на 8 травня в один бік це (4 тис
грн), а зі зворотніми, це (8 тис. грн), та ще, на додачу, 5 тис. російських рублів, щоб доїхати до місця призначення. Та з голими руками не приїдеш на похорон, потрібно ще добру торбу спакувати, та це вже дрібниці.
Всі гроші, що заощадив, хотів вкласти у ремонт будинку, після вибухів в
Арсеналі (Вінницька обл.).
Я - пенсіонер, та не плачусь, що пенсія мізерна, хоч і пропрацював 35 років механізатором. Та продовжу далі: Українську митницю я минув спокійно, перевірка
документів пройшла без нарікань. А вже, коли доїхав до Брянської митниці в
Росії, то все було, як у страшному сні... Мені сказали, що мій паспорт завірений не тим числом, що потрібно; але ж я по ньому вже їздив, раніше, в Росію!
все було добре...
Під конвоєм, я був знятий з потяга "под белые рученьки".
Хоч, як я не благав та не принижувався перед ними, щоб пустили на похорон до матері, та ніхто мене і чути не схотів... Я ще так ніколи не принижувався в
своєму житті! Цілу добу просидів я, та ще 4 людей з різних міст України, під вартою. Один чоловік зі Львова, пара молдован, і ще один чоловік; всього нас було 5 людей.
Я не палю, то мені було простіше, а от моїм знайомим було непереливки, бо
приходилось просити у охорони, щоб відвели на перекур та в туалет. А конвоїр, котрий охороняв нас, м'яко кажучи, "запропонував": "Дам вам бумагу - будете на неё ходить, а потом вынесете"...Ставлення конвоїрів до мене та моїх знайомих було жахливим.....
Я нічого не їв, через нервозність такої ситуації...
В голові - єдина думка: "На похорон мамы не попаду"
Після того, як ми просиділи так добу, конвоїр передав нас та наші документи
начальнику потяга, щоб нас відправили назад до Української митниці...
А там вже ми взяли білети за свої кошти, щоб доїхати додому. Білети, які я брав, сказали москалі, щоб здав там, де брав, я так і зробив, але поки приїхав, то в одного білета вже вийшов строк дії, а за другий віддали тільки 700 грн з дрібними...
Укрзалізниці, за "помощь" - "спасибо!"; вже приїхавши, я дізнався, що російський
білет потрібно було там здати, але там мене ніхто і так не схотів слухати, то й про білет говорити нічого...
На додаток, дали мені штраф (2 тис., російськими), виписали бумагу на штраф, і щоб сплатив його в російському банку, а квитанцію переслав на Брянську митницю.
Мені кажуть: "Та не плати"... Воно наче і так, але мені тоді закриють в'їзд в Росію. А там у мене вже дві могилки, батька та матері, рідня там є - сестра та племінниця. Повернувся додому... Про свою подорож я розповів багатьом знайомим, одні співчувають, а деякі кажуть, що я добалакався, то через це мене і зняли з потягу, але я не базікало, відтак ці звинувачення та ця версія є цілком безпідставними. Бог один і не потрібно нікого засуджувати і ставити на коліна.
Кому не подобається їсти український хліб та сало, вихід один:
"чемодан-вокзал-Россия"...
Я - росіянин, народився в Росії, але є громадянином України.
Афішувати своє прізвище не буду, я не боягуз, але і не боюсь; проте, дуже хочу поїхати на могилу своїх рідних, батька та матері.
Слава Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791828
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 05.07.2019
Я-Донька України!
Здолаю всі вершини,
великі і не дуже...
Я-Донька України!
Запам'ятай це, друже.
Здолаю всі руїни,
на заздрість геть усім.
Я-Донька України!
Вона і є мій дім.
Здолаю вежі й стіни,
І цю війну криваву...
Я-Донька України!
Її я міць та слава.
29 04 2019 р
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834015
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 05.07.2019
Десь глибоко в мені закопане коріння,
Від прадідів-дідів передана любов.
До тебе, краю мій, божественне творіння,
Не втомлююся я звертатись знов і знов.
Де б не була, і де б колись я не ходила
Ведуть усі шляхи до витоків Дніпра.
Там, де річки Трубіж і Недра, їхня сила,
Там стежка пролягла до рідного села.
Яку ж земну красу створила тут природа!
Ця фея чарівна, не з казки чародій.
Куди не глянь навкруг, милує око врода.
Трав ніжний оксамит, медунки й деревій.
Прадавній ліс упав у роздуми глибокі,
Охоплений згори пергаментом небес.
Бік-о-бік з ним щодня озера синьоокі,
Навколишній пейзаж в них потопає весь.
Замріявсь очерет у парі з осокою,
Мелодію свою сюркочуть цвіркуни,
Лілеї ваблять зір чарівною красою
Так хочеться мені хоча б одну із них.
Рожевіють кущі шипшини пелюстками,
А вдалині Трубіж до Господа біжить.
Колись між кольорів веселкової гами
Босоніж промайне мого дитинства мить.
Де б не була, і де б тепер я не ходила,
Та серцем лину знов до рідного села,
Коріння там моє, там роду вічна сила,
Матуся там мені колись життя дала.
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840502
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019
Де лани неозорі
І збентежені зорі,
Де озер срібноооких
І річок водограй,
Це моя Україна,
Сторона солов’їна,
Там життя мого кроки
Неповторний мій рай.
Приспів:
Це моя Україна,
Неповторно-чарівна,
Серцю мила і рідна –
Мій улюблений край.
Де стежина від хати
Поміж трав волохатих,
А по ній гуля воля
В чебрецевім вінку,
Там я чайкою плину.
Це моя Україна.
В нас одна з нею доля –
Не знайти більш таку.
Приспів.
Де народ, мов родина,
Там квітує калина,
Це моя Україна,
Мій весняний розмай.
Шепіт житечка в полі
І найвищі тополі
Мене вщерть напоїли
І земний дивограй!
Приспів.
3.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816685
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.12.2018
Музика і виконання Миколи Шевченка
Мій любий синочку,
Мій соколе ясний.
З тобою по іншому сонце встає.
Я Богу молюся,
Я дякую долі,
Я радий, що ти в мене є.
Хмаринки зникають і небо ясніє,
Веселка на струнах своїх виграє.
Спасибі, синочку,
Спасибі, мій рідний,
Я радий, що ти в мене є.
Коли ти далеко,
Тебе виглядаю.
Тривога заснути мені не дає.
Я Бога благаю,
Щоб ти повернувся.
Я радий, що ти в мене є.
Коли тобі важко,
Коли в тебе горе,
Кров в жилах холоне і серце стає.
Я Бога благаю,
Щоб дав тобі сили
Я радий, що ти в мене є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225152
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 28.01.2018
Там, де мов сніг, едельвейси
Й хвилями грає Дніпро,
Просинь наповнює весни
І розливає тепло.
Де пшениці половіють
Й жайвором пісня зліта,
Й верби, мов люди, сивіють, –
То Україна свята.
Там, де поля неозорі
Морем здаються здаля,
Вечір запалює зорі, –
То моя рідна земля.
Там мого роду коріння
Голосом крові луна,
Й кленів осіннє горіння
Й берег ріки в полинах.
4.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766316
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Дивлюся осінь. Каву п"ю,
Жену хмарину у горнятку.
Тепла ще трішки надсьорбну
Від твого, осене, початку
Цілує шибку, загляда
Листок кленовий падолистом...
Так вміло душу виверта:
Майстерно,стримано, врочисто...
Скупенький промінь з-за плеча
Зомліє в каві ароматній...
Десь бринькне літа ще струна
У міжсезоння сурогатне
За вушком гладжу ніжно час,
Він так не любить проти шерсті...
Нехай звучить уже не джаз,
А лиш мажор прожитих терцій...
Позаздрю щедрості її,
А я ,чомусь, так не навчилась
Тулися, осене, до вій,
Вдивляйся мудрими очима.
Дивлюся осінь. Каву п"ю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752056
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017
Золотисто-жовту пектораль
Зодягла на себе диво-осінь,
Кличе мене з хати ця пора,
До її краси торкнутись просить.
По розкішно-сивих споришах,
Обережно з трепетом ступаю,
І здалось, немов моя душа
Росами-краплинками стікає.
Пригублю холодної роси
Із долонь безвітряного ранку,
А згори – небесна сіро-синь
Привідкриє сонечку фіранку.
Й попливе воно легким м’ячем,
Мов по морю, чистим небокраєм,
А під ним – журавлики ключем
«Кру» своїм ранкову тишу крають.
«Прощавайте», – посилаю вслід,
Хоч за ними ладна теж летіти.
Так уже влаштований наш світ,
Що ми всі Землі цієї діти.
17.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751911
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 24.09.2017
О краю мій, лечу в думках до тебе,
Де ніг моїх малий несмілий крок,
Це там найвище над землею небо
І особливий погляд у зірок.
Це там лежать заквітчані рівнини
І осокори гострі, мов шпилі,
Стрічають в небі клини журавлині,
Коли весна впаде серед полів.
О краю мій, любове незбагненна,
Ясна палітра витканих полів,
До тебе кличе кров моя у венах,
В край чебреців і сивих полинів.
Туди, де простір – ні кінця, ні краю, –
Де даль сивіє смугами дібров,
Де хвилями жита під сонцем грають,
Де проросла надія на добро!
26.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751562
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017
Просинаймось, українці,
В кожній бідній хаті,
Ми ж народ уже – не вівці –
Не даймо брехати
Тим, хто на крові майданній,
Зайняв владні крісла.
Своє вже ми відридали
В ГУЛАГах, на Віслі.*
Сотні років московитам,
Орді відслужили…
Синів, доньок стільки ж вбито,
Надірвано жили!..
Досить, люде, рабувати –
Кредо наше – воля.
Україна наша варта
Щасливої долі.
Просинаймось, українці,
Досить нам дрімати,
Ми ж народ уже – не вівці,
А Вкраїна – мати.
Пам’ятаймо, українці,
Гени в нас сарматів,**
Не купляймось за червінці,
Гідність пора мати.
20.03.2017.
* У квітні-травні 1947 р. польський уряд здійснив операцію “ Вісла” — насильницьке виселення українців (140,6 тис.чол.) з українських етнічних земель, якi входять до складу Польщi, але е iсторично украiнськими землями(Лемкiвщина, Холмщина, Пiдляшшя, Надсяння).
** Назва сармати перекладається з індоіранських мов як "підперезані мечем". Пращури сарматів, як і предки скіфів, у середині 2 століття до н. е. Вони кочували з територii Украiни на захiд, а прийшли на Украiну зi сходу, iз земель, якi знаходяться схiднiше вiд Украiни. Частина iз сарматiв оселилася в Украiнi, а частина - кочувала звiдси на захiд.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751560
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017
Мушу відпустити смарагдОве літо,
Ще б за ним, мій лелю, птахою успіть,
Бо в душі осіннє сколосилось жито,
Сивина на скронях піснею дзвенить.
Заганяє роки, що хмарки в кошару,
Чом так скоро леле літній дощ минув?
Ой ви дні- примари- лічені отари...
Подихом осіннім вітерець моргнув.
Бути б ще весною, цілуватись з літом
І сміятись в очі осені німій,
Сивина на скронях квітне буйним квітом,
Квітне, леле, осінь- вже гублюся в ній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750634
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017
Наснилась нині рідна хата,
Де я у ній- мале дитя.
До церкви йду, за руку, з татом-
Враз пробігає все життя.
Де мама хліб пече румяний,
Де світло б'є, мов у раю,
Рушник простенький, вишиваний,
Молитва... образ на краю.
Всідаюсь нишком у бабусі
На ліжку- гори подушок,
Цілую знову кволі руці,
Несу в дарунок споришок.
Той, що стелився коло хати,
Вінком хрестився з її рук.
Там їсти несла тихо мати,
Із уст наспівувався звук.
І я вдихала мамин запах,
В нім смакувала радість й сум,
Мов цілувала цвіт на липах
І відчувала серця шум.
У нім світились очі тата-
Його слова, його душа,
Свячена ним в Йордані хата
І я у ній- його пташа.
І так мені вже мило стало,
Таких побільше снити снів,
Де сонце тихо б лоскотало
На перехресті моїх днів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750283
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017
Пахне рутою-м'ятою
Ще й любистком за хатою
На ромашках настояна
Літня зоряна ніч,
А як ранок туманами
Попливе над лиманами,
Я думками притомлена,
Побреду босоніж.
Зорі в водах купаються,
Ледь мені посміхаються,
Я ж слідами лелечими
Полечу-загублюсь.
З ранком тим привітаюся,
У красу закохаюся,
А зустінуся з вечором –
То роси пригублю.
11.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746899
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 28.08.2017
Сонце тче веселу, теплу днину.
Колисає вітер зелен-гай.
Поспішаю вкотре до хатини,
Пам'яті струна де тихо гра.
То не пісня над землею лине –
То весни замріяна пора:
Клини наді мною, журавлині,
Тож душа від щастя завмира.
Ніби білопінно-ніжна фея,
Ледь рожево яблуня цвіте,
Простягає рученьки до мене,
А в суцвіттях – сонце, золоте,
Йду до хати… Привидами речі:
Мамина хустина і халат,
Рогачі й лопати* біля печі,
Виставлені ненькою улад.
Стрілися з портрета очі тата,
Мудрі і серйозні, як завжди,
З-під його рук виросла ця хата,
Нас до праці рано теж будив.
Мало місця спогадам у серці,
За плечима – стежечки життя,
Посивілі у складному герці,
Та назад немає вороття.
15.12.2016.
*Дерев'яне знаряддя, схоже на лопату, для випікання хліба у печі, як правило, на листкові з капусти.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707407
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016
ВСІМ МАТЕРЯМ ВОЇНІВ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ ЗА УКРАЇНУ –
НАШ ЗЕМНИЙ УКЛІН...
Було в жінки щастя. У рік той далекий,
дарунок від Бога несли їй лелеки –
так довго жадану єдину дитину,
мов сонечко яснеє, – крихітку-сина.
Своє янголятко любила, плекала,
мов квітку, ростила, всю душу вкладала...
Злетіли роки несподівано хутко –
зростила орла одинока голубка.
І сином своїм не натішиться мати!
Їй тільки б радіти, онуків чекати...
Війна!.. Враз пекельним вогнем налетіла
і "градами" душі людей обпалила.
На фронті синок. Від думок та від болю
сивіє матуся, та вірить у долю,
з дороги не зводить заплакані очі –
чекає синочка од ранку до ночі,
а ночі безсонні – в молитві до Бога:
"Візьми МОЮ душу – за сина живого"...
Чи Бог не почув?.. Не достукалась мати...
Надіється, жде його. Звідки їй знати,
що тіло схололо у полі далекім,
вже й Богові душу відне́сли лелеки...
Синочки все бачать з небесного раю
й радіють, що мами завжди їх чекають!
... Хай гріють ці душі на край-небосхилі
подяки і шани народної хвилі!
22.02.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561632
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 12.12.2016
Там, де зорі густо небо вкрили
І шумить напровесні Десна,
Там мої росли й міцніли крила,
Там мого життя цвіла весна.
Там життя мого цвіла весна.
Там, де юність проплила крилата
І дитинство снігом замело,
Там моє село і рідна хата,
Там моєї долі джерело.
Долі там моєї джерело.
Там, де жито з вітром розмовляє
І синіє гордий небокрай,
Сонце пропливає понад плаєм,
То мій рідний, незабутній край.
Незабутній то мій рідний край.
28.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700924
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Коли літа втрачають свою свіжість
І у очах поселиться жура,
Душі так необхідна ласка й ніжність –
То осені життєвої пора.
Хай білі роси падають у коси
І зморшку ніжну вималює вік –
Давно вже плодоносить абрикоса,
Що посадив в честь сина чоловік.
Тепер плоди збирають вже онуки,
Спитати забувають, хто садив,
Їх голоси й плодів удари-звуки
Мене також покликали сюди.
Милуюсь ними, гладжу абрикосу
І заглядаю в пам’ятні літа,
Як він носив мене, щасливу й босу,
А поруч син метеликом літав.
Стоїть вона, як пам’ятник любові,
А з неї стиглі падають плоди.
Ми в осінь забрели удвох з тобою,
Й так хочеться удвох цей шлях пройти. 12.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696926
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Летять літа, неначе сиві птахи,
Й назвали шлях той коротко: життя –
Твоє воно, чи звіра, чи комахи,
Та кожне потрапляє в небуття.
Ти теж береш початок з лона мами,
Пройдеш, поки останній зробиш крок,
Засієш Землю дочками й синами,
Добавиш небу декілька зірок.
І стежку після себе ту залишиш,
Дзвенітиме де пам’ятна струна,
А в душах внуків-правнуків запишеш
Слова, серед яких нема – «війна».
І хай пливуть літа, мов за водою,
Де кожен рік – то помах є весла,
Не раз іще зустрінешся з бідою,
Молись, щоб доля вчасно пронесла.
23.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684029
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Пошматована
І покраяна,
Поневолена,
Мов покарана.
Ор і Мезенмир
Воював-томив
Греків і хазар,
Готів і татар.
Ти під стрілами
Половецькими
Була смілою,
Молодецькою.
Хай звойована
Ти монголами,
Турком мучена –
Не засмучена.
Бита шляхтичем,
Де Дніпро тече,
Не скорилася –
Боронилася.
Шведом, литвином
Кров'ю – не вином
Була кроплена
І захоплена.
Всі сюди зійшлись:
І нацист-фашист –
Всі знущалися.
Виривалася…
Під Кремлем жила,
Мов за мурами,
Хіба раз була
Ти обдурена?
Мерла в голоді,
Мерзла в холоді,
Хоч стомилася –
Не скорилася.
Рвана-ділена –
Нерозділена,
Не розстріляна
Й знову зцілена.
В хлібне полечко
Ти залюблена
І під сонечком
Не загублена,
Україно, ти
Моя матінка,
Моя доленько,
Нене-ластівко!
26.01.13
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634042
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 15.03.2016