Нічне...навіяне.
Серпастий втомлений імлою
Сріблить, вбирає небеса…
Спокійно, тихою ходою
Мандрує, творить чудеса.
Нирне під хмарку і воркує:
З зірками проповідь веде,
Мов пастор чад своїх пильнує,
Допоки сонечко зійде.
І де-не-де засяє зірка,
Привітним променем сяйне,
Неначе, неймовірна жінка
Моргне… Приваблює мене.
Колись, одна в душі сіяла –
Горіла полум’ям нічним,
Натхненно крила розправляла –
Зорила дивом неземним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935031
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 26.12.2021
Внимая ветрам и дорогам,
Стояли, к напастям спиной,
Малыш, поцелованный Богом,
И Бог, окрылённый весной.
И мальчик, печали итожа,
Расспрашивал Бога: "Скажи -
Когда ты был маленьким - тоже
Не верил в зефирную жизнь?"
И Бог отвечал: "Всё так близко -
Когда я был маленьким, то
Казались прогорклой ириска
И куцым безбожно пальто.
Жизнь - это и раны, и рамки"...
Но после, качнув облака,
Добавил, поправив панамку:
"Не думай об этом пока".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932744
дата надходження 03.12.2021
дата закладки 17.12.2021
Когда-нибудь, давным-давно
Поймёшь чутьём дворовой псины:
Кому дождём стать суждено,
Кому стать снегом синим-синим.
И, нагоняя век и год,
Промолвит кто-то, встав с постели:
Ой, погляди-ка - снег идёт!
А это ты на самом деле.
И близорукие цветы
Солгут, пространство обесточив:
Любовь не терпит суеты,
А память - лишних многоточий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933786
дата надходження 13.12.2021
дата закладки 17.12.2021
[color="#0055ff"]
В земному світі - з неба і суєт -
Даровано нам розкіш - просто -жити..
Допоки в стільниках спіліє мед
І золото тече у літнє жито,
Допоки доля не відбулась в нас ,
Ще наша свічка тріпотить на вітрі,
І впізнає нас невблаганний час -
Ми маєм збутись - в буднях чи молитвах,
Не зрі́кшись ні любові, ні війни…
Минуле - з щастя, сліз, безглуздя, сенсів -
Солону воду в вічні ллє млини..
І, хоч не присно, ми не раз воскреснем..
І впа́дуть трави в ноги, як жалі́ ,
В блакитнім небі пишно сквітнуть хмари -
Допоки з нами весен журавлі ,
Допоки десь звучить стара гітара
І доки дім є - там, де є любов,
Де з круасаном тепло пахне кава -
Ми маєм жити - тільки і всього́..
Допоки дзвін зозуля не скувала..[/color]
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930198
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 14.11.2021
Розкажи мені, мамо… я послухати хочу,
як мене колихала у недоспані ночі,
як мені ти співала колисаночку ніжну,
таку теплу й ласкаву у ту зимоньку сніжну.
А в тій пісні журавка аж за хмари злітала,
під віконцем калина низько ґронця схиляла,
і співав у садочку дзвінко наш соловейко…
у тій ласці купалось ясне сонце раненько.
Розкажи мені, мамо… я побачити хочу,
як в вікно зазирали нічки яснії очі.
як стихала сріблиста за вікном завірюха,
бо хотіла, матусю, твою пісню послухать.
А в тій пісні журавка аж за хмари злітала,
під віконцем калина низько ґронця схиляла,
і співав у садочку дзвінко наш соловейко…
у тій ласці купалось ясне сонце раненько.
Розкажи мені, мамо, як горіли ті роси,
де щоранку ступали твої ніженьки босі,
як волошками квітла стежка та, що край поля,
як в житах золотистих пісню слухала доля.
А в тій пісні журавка аж за хмари злітала,
під віконцем калина низько ґронця схиляла,
і співав у садочку дзвінко наш соловейко…
у тій ласці купалось ясне сонце раненько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930796
дата надходження 13.11.2021
дата закладки 14.11.2021
Летять листки в далекий вирій,
Летять, летять аж до весни.
Стоять дерева без мундирів
І дощ заплакав без вини.
Пташа зіщулилося бідне,
Самотнє на краю Землі.
Панно навколо сіро-мідне
І очі чорні у ріллі.
Меланхолійні фарби неба,
Промокла парасоля дня.
Гойдають спомини на стеблах,
Діставши їх з самого дна.
Картина художника Олега Шупляка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930785
дата надходження 13.11.2021
дата закладки 14.11.2021
Сплітає осінь макроме хмаринне,
А вчора ще блищали сонця очі.
Як вітер трусить віття самочинно!
Політ ...овва легкий. А чи ж охочий?
У кожного листка примарна згадка
Про зустрічі, прощання, заборони...
І не пришиєш жодному вже латку,
Пошкоджені, хирляві. Голі крони.
Мороз лиш інкрустує листя килим,
І хрускіт розбавляє безголосся.
Повільно сохне трав осіннє тіло
І снить про те, що десь колись збулося ж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930574
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 11.11.2021
Летіли голубки, сіли у садочку.
тут співала колисанку ненечка синочку.
Ой перша голубка сіла на калині,
нахилила низько гілку з ґронами рясними.
Нахилила гілку з ґронами рясними,
де просила в Бога ненька доленьку дитині.
А друга голубка до воріт злетіла,
щоб стелилась в світ дорога і була щаслива.
Третя полетіла, сіла, де віконце,
щоб зустрілась в долі сина дівчина, мов сонце.
Летіли голубки, сіли у садочку.
тут співала колисанку ненечка синочку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930493
дата надходження 10.11.2021
дата закладки 10.11.2021
Безсоння не до ночі говорило -
Його на білий танець запросила я,
Допоки появилося Ярило...
У творчих муках прокидалася земля...
9.11 21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930496
дата надходження 10.11.2021
дата закладки 10.11.2021
Не вернуть тогорічного снігу,
не впірнуть у ту саму ріку,
не спинити шаленого бігу
навіть мить на своєму віку.
Не лишай все на потім, на завтра —
зрозумій в цьому світі просте,
кожна мить, то безцінна утрата —
живи зараз і думай про те.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930414
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 10.11.2021
Зимовий вечір...Білий сніг
І так нестерпно одиноко
І доля вже моя далеко
І тає вічності розбіг…
Що наше щастя?
Лиш блисне і вниз
Покотиться сльозою
Що душу ласкою омиє
І щезне десь в мельканні днів...
І знов кружляє білий сніг
Над потемнілою землею
Надія згасне у мені
Разом з ранковою зорею...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930501
дата надходження 10.11.2021
дата закладки 10.11.2021
У десятий клас прислали
Фізикиню молоду.
-Бідна,- в школі всі казали,-
Взнає лихо і біду.
З інституту, непогана,
Хіба справиться вона?
Там бандити, хулігани,
Мають пристрасть до вина.
Є ще й інші в них пороки:
Хтось на гроші в покер грав,
Учнів цих на всі уроки
Сам директор заганяв.
А цю зразу полюбили,
В класі - повна тишина !
Тут колеги затрубили:
-Чим же їх взяла вона?
Хлопці вже не грають в карти,
Із дзвінком біжать у клас,
Пруться всі за перші парти,
Кожен, наче входить в транс…
Не трудіться марно, люди,
Я скажу вам тет -а -тет:
-Шостий розмір в неї груди,
І у цьому весь секрет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930452
дата надходження 10.11.2021
дата закладки 10.11.2021
Запитую у неба я про осінь,
Чому ж вона так довго ходить боса?
Могла би й чобітки уже придбати,
Адже у неї три багатих брати.
Брат ВЕРЕСЕНЬ із вереском пташиним,
Почувши це, подарував ожину.
Брат ЖОВТЕНЬ жовту сукенку вдягає,
Як та заходить до німого гаю.
Коли ж загляне ЛИСТОПАД у гості,
То килимів пухких сестрі намостить,
Аби не змерзли ноги у красуні.
Що ж чобітки свої їй понесу Я.
8.11.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930412
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 09.11.2021
Не довго музика лунала,
Силач не довго танцював,
Осінь слова вже диктувала,
Поет їх слухав і писав...
Дещо і я собі вловила,
І записати вже спішу,
Слова в рядочки положила,
А ще про дещо й промовчу...
Ще довго музика лунала,
Вітер осінній замовчав,
Осінь дощами умивала,
Поет і слухав, і писав...
Музика осені цікава,
Я її слухаю й ловлю,
Забава це, чи не забава,
Та я про неї все ж пишу...
Музика осені звучала,
Вітер все чув і завмирав,
А я задумана стояла,
І навіть кіт мій замовчав...
Ловила музики отави,
На груші голуб воркотів,
Хоч і змарніли уже трави,
Голуб про це мабуть не знав...
Допоки музика лунала,
І дощ, і вітер замовчав,
І я стояла, і мовчала,
Вітер із листям танцював...
Ще довго музика лунала,
І кіт задуманий сидів,
І за всім спостерігала,
І чула музику і спів...
Я коли в хату повернулась,
І сіла вражена за стіл,
Сама до себе усміхнулась,
І написала новий вірш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930239
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 09.11.2021
- Привіт. Ми ненадовго, Осене, всього лиш на ковток вічного натхнення та подих блаженної гармонії. Сьогодні я з подругою. Дивись, яке в неї руде волосся, ніби твоє дубове листячко.
Осінь придивляється до нас із-за темних стовбурів сосен, зиркає вже видимим дубовим дуплом, а упізнавши нас, усміхається поодинокими сонцесяйними листочками на зріділих кущах
.... і запрошує на чай.
Ми ступаємо по м'якому вологому килимку з опалого листя і заходимо у втаємнені лісові хороми. У повітрі пахне розімлілий аромат кленового сиропу, за яким вчувається причаєний запах літа. Безлистяні ожинові гілки крадькома хапають нас за ноги, а відпустивши, доземно кланяються.
У лісі світло і видимо. Молодий вітерець пустує поміж гіллям ще юних білокорих беріз, а згодом стрибнув у вицвілу за літо високу траву, погрався окосиченими китицями й зник. Стало тихо. Навіть якась пересторога закралася в серце. Здавалося, ось-ось з-під колосистої болотяної трави випурхне перепілка чи заєць. Але ніщо і ніхто не порушував осінній спокій, що вливався в кожну клітинку тіла.
Попереду даленіли червоні ягоди горобини і ми направилися вглиб лісу. Зненацька перед нами виріс рудочолий дуб, далі ще один... Вони були такі поважні, що ми привіталися та обійнялися з ними , ревно вірячи, що враз стали сильнішими. Пахло грибами і кленовим сиропом, що переслідував нас увесь день. Пошурхотівши досхочу сухим дубовим листям, ми знайшли жолуді і сховали скарб до кишені. Раптом між розчепіреним галуззям завиднілася набакирена шапка. Це було осиротіле гніздо, в якому ще вчувався теплий спогад про писклявих жовтодзьобих пташенят. Тепер у цьому сповитку спочивала літня пісня, що перегукувалася з тужливою піснею рипучої сосни. Щоб не сполохати гармонію тиші та ледь чутної пісні, ми пішли далі.
Аж ось перед нами рясно зачупринився високий кущ шипшини, що здалеку здавався нам горобиною. Червоні, трохи прив'ялі і примерзлі холодними ночами ягоди одна за одною покотилися до рота. Ще пригоршню для родинного чаювання і все, як заповідала мудра Ліна.
На галявині нас чекав гарячий Осінній чай. Здавалося, саме сонце впало в кухлі і розбилося на тисячі сонценят, що парували і поверталися в небо.
Стало ще тепліше, особливо на душі. Ми пили цілющий чай, а ті сонценята ще довго лоскотали ніздрі, смішили нас, торкалися чогось всередині. Того, що залишиться з нами надовго, того, що ми будемо довго згадувати, того, що люди називають
щ а с т я м.
...
Вечірнє сонце поволі заганяло сонценят до обрію.
А ми міцно тримали подароване щастя і вірили, що завтра воно знову зійде для нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930391
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 09.11.2021
У тобі - океану глибина,
Безмежжя неосяжне і широке.
І притаманна , звісно, сивина,
Бо вже достатньо і століть, і років.
На диво, в тобі, рідна стільки слів.
І кожне - діамантове проміння.
У тобі, мово, материнський спів,
І розуму, і почуттів сплетіння.
Народу нашого - душа одна,
Гарант на вічність, золоте натхнення.
У тобі милозвучності весна.
Прозора, українська - тво́є ймення.
Шевченка рідна мова й роду код.
В твоїй скарбниці - гордість України.
Зазнала мордувань і перешкод,
Але жива наві́ки, й вільна нині.
( Вітаю усіх одноклубників 9 листопада з Днем української писемності та мови. Бережімо нашу рідну!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930298
дата надходження 08.11.2021
дата закладки 09.11.2021
Покликала осінь в дорогу,
Складаю у торбу роки.
Всі статки збираю убогі,
Знов плачуть від суму свічки.
Від ноші зігнулись рамена,
А треба, а треба іти.
Стезя вкрита листям із клена.
Заради якоїсь мети
Покликала осінь в дорогу.
Приймаю її вічний зов.
Вклоняюся рідним порогам –
На весну повернуся знов.
Із першою брунькою віршів
Прийду, щоб розцвів справжній сад.
Я вийду з зимової тиші
З намистом пташиних рулад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930287
дата надходження 08.11.2021
дата закладки 09.11.2021
Твій біль вивертає назовні
зразок справжності,
Сплави емоцій,
спонукаючи скинути прив’язаність,
Щоб показати істину речей.
Осінь другосортна сіє тіні
на вулиці,
Міряє день холодом
І їй неважливо,
скільки сущого втратив,
Скільки численного тепла понівечено,
Бо кожне твоє обмеження в вірі -
Її виразний виграш
у передчасному холоді.
Твоє смирення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930200
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 09.11.2021
Лягає дощ на зщерблений асфальт,
Тікає кішка від вологи в хату,
Й так хочеться цю вічність обійняти,
І відвернути від життєвих втрат.
Але чомусь за час не заплатить,
Й не повернути втрачені години,
Напевно й я рахуючи лиш днини
Забув, що цінувати треба мить.
А час ішов, годинник рахував,
Стиравши пил на старім циферблаті,
І перед тим, як знов лягти спати,
Я вибіг в поле і у вись дививсь,
Як небосхилом полум’я горить –
Багряне сонце завтрашнього світу,
Куди ж ці очі швидше відхилити,
І на секунду вічність зупинить,
І цінувати, цінувати мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921122
дата надходження 01.08.2021
дата закладки 27.10.2021
Говорим с тобой все реже,
На тебя смотрю украдкой.
Нет того, что было прежде,
Для другой сегодня сладкий.
Растворил туман осенний,
Тепло лета...нет той страсти.
Растеряли слова песни,
И не склеить души счастьем.
Оказалось не навечно,
К нам в сердца любовь прижилась.
Легко выдул ветер встречный.
Мы с другими веселились.
Ночь не пахнет обещаньем,
Зря меняю свои платья.
За спиной зимы дыханье,
Возвращайся моё счастье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928002
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 15.10.2021
Як зима настане, і вітри холодні
Обів'ють довкола – ти собі згадай:
У тобі, насправді, радості безодня.
У тобі наснага – чиста, як вода.
У тобі палають святом понеділки.
У тобі співають щастям солов'ї!
Все у цьому світі гарне рівно стільки,
Скільки є любові в погляді твоїм…
14.10.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927963
дата надходження 14.10.2021
дата закладки 15.10.2021
Отак собі навчитися мовчати.
Дивитися на клен, що за вікном
знімає з себе поруділі шати,
посьорбуючи вересневий ром.
Отак собі пускати легко мимо
усе пусте й не варте ліхтарів,
котре жадає гримати дверима
не тільки тут, а навіть угорі.
І міряти настоями секунди,
настоями з цукрованих суниць,
коли здурілі з нелюбови люди
пірнають в чорне листя долілиць.
І берегти кожненьку краплю неба,
й того, що у вікні, і у душі.
Кому ж бо цього марнослів'я треба,
коли на тім'я падають дощі?
Отак собі пізнати силу тиші.
Дивитися на клен, що за вікном
уже і сам потроху пише вірші,
посьорбуючи вересневий ром...
28.09.21 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927440
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 13.10.2021
Тепло не охолоне
Війни луна встромилася у простір,
В усе життя, пронизує стріла наскрізь.
І справжнє в хаосі знайти непросто.
В очах, немов мрячить, торкає дика різь.
Вже людство умивається обманом,
Чужа байдужість стелить килими навкруг.
І віруси гуляють, мов тумани,
Лиш сонце втомлене лягає все ж за пруг.
У дні новім зібрався холод віку,
І черствості хтось знову забиває цвях.
А душі мокнуть, чи знайдуться ліки?
Тепло не охолоне в чуйних лиш серцях.
(Вірш надрукований повторно. Розумію, що хтось завівся і робить шкоду, але, що б не робив цей шкідник, ТЕПЛО НЕ ОХОЛОНЕ )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927753
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021
Треба ж дівці Валентині
Отакою вдатися!
Все грішила й пішла нині
В церкву сповідатися.
По порядку розказала,
Де й коли кохалася,
З ким, які стосунки мала –
Батюшці призналася.
Емоційно пояснила,
Як не треба плодитись,
Чоловіків, хлопців вчила
В ліжку як поводитись.
Швидко службу піп відправив,
Звільнив церкву від роззяв,
Після сповіді у Валі
Номер телефона взяв.
В семінарії не знали
Сексуальну втіху цю,
Слава небесам - прислали
Валентину-грішницю!
Пояснив, що в неї вдома
Буде ще молитися…
Захотів святий отець
Дечого навчитися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927761
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 12.10.2021
Чарівниця осінь сіється дощами,
вересом розквітла і пахне грибами.
А днів золотистих їй дано доволі,
хазяйнує в лісі, у саду і в полі.
Осінь золота. Осінь золота.
Розчесала коси вербам біля річки.
Червоній калині підрум'янить щічки.
Золоте волосся в неї й карі очі,
золотом засяють й зорі серед ночі.
Журавлів зібрала осінь в небі синім,
щоб в гурті зміцніли і набрались сили.
Одягла розшиту золотом сорочку,
виграє на флейті осінь на місточку.
Музика чарівна колисає хвилі,
ще вони грайливі і як небо сині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927599
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 11.10.2021
Де б я не був, завжди у мене в серці
Мій рідний край, моя свята земля.
Я не забув поріг низенький й дверці,
І дім батьків, і там – душа моя.
В кімнаті тепло, світло і ми – діти
Щасливі, милі і нема турбот.
А за вікном всміхаються нам квіти
І вже чека далекий світ пригод.
Давно батьки злетіли в синє небо
І нас-дітей розкидало життя.
Та час від часу на поріг до себе
Збирає пам'ять нас від забуття.
Де б я не був, завжди у мене в серці
Мій рідний край, моя свята земля.
Я не забув поріг незенький й дверці,
І дім батьків, і там – душа моя.
02.10.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926935
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 07.10.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t6sS7EZcKMI[/youtube]
Спахнуло сонце, ніби ватра,
Розчервонівся горизонт.
Це безперечно - зійде завтра,
До ранку вкраде його сон.
Навколо й тиша спочиває,
Ніщо ніде не шелесне.
На зміну місяць випливає,
І нічну тишу осяйне.
У річку кине срібну стрічку,
Невже когось сумлінно жде?
І так в надії кожну нічку,
Він так терплячий - підожде.
Та хто осмілиться ступити,
Кому свого життя не жаль?
У кого можна уточнити,
Чи справді має він бажань?
На Мавку дивиться з любов"ю,
Це їй доріжку він кидав.
Та все скінчається журбою,
Давно за нею він впадав.
Зірки, що поруч - нецікаве,
Його мани́ть людське життя.
Він береже слова ласкаві,
Сказать не може допуття.
Торкнеться місячним промінням,
І досить вже для теплоти.
Лиш так здійсняться всі бажання,
Немає й сліду самоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927336
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 07.10.2021
Я на колінах.Тільки я і Бог.
Дивлюсь- моє тримає серце у долонях,
Покрите інеєм від холоду й тривог .
Мій добрий,ніжний,найрідніший Бог.
Я ниць паду ... перед Його лицем ,
І крижана сльозинка стуманила очі.
Його усмішка літеплом укутує мене:
-Ти тільки вір , увесь твій біль мине .
-Ти знаєш, Боже, я така слабка,
Що на ногах і встояти несила .
-Як цілий океан в краплиночці води,
Так я в тобі! На мене обіпрись і йди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816948
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 07.10.2021
Кажуть, що в сонечка доньок чотири: веснонька,
літечко, осінь, зима. Воно красою їх наділило.
В квітах барвистих приходить весна. Вишні так ряс-
но цвітуть біля хати… Яблуні, груші у пишнім цвіту
радують всіх п’янким ароматом, тому по-праву всі лю-
блять весну.
В літа віночок із житнім колоссям. В ньому волошки
й ромашки ясні. Літечко щічки рум’янить суничкам. Со-
нячним сяйвом зігрііті всі дні.
Осінь жоржини нам радо дарує, і чорнобривці всміха-
ються всім. Золотом осінь всю землю вкриває. Із позоло-
тою в осені дім. Гнуться від плоду сади навкруг … щед-
ро осінь розвісила свої дари. Хоч вже вплітає бабине літо
в золото осені срібні сліди.
Теплу сорочку зітче білосніжну, вкриє діброви, ріки,
поля… ще й колискову співатиме ніжну неньці-землі кра-
суня-зима.
Сонце щасливе, що доньки веселі і працьовиті. Ледачих
нема. Радують кожного веснонька й літо, осінь чарівна
і сніжна зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927289
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 07.10.2021
Лиш двадцять вісім кроків до весни,
Лиш двадцять вісім спалахів світила!..
Дерева додивляються ще сни
Про теплий дощ і сонячні вітрила...
Їх кличе в небо пісня журавлів,
Вони ще снять веселки перевеслом...
Цей сон в бруньках пелюстям побілів,
Хоча на річці крига ще не скресла.
Ще проліски під ковдрою снігів,
Та сонце їх цілує на світанні...
Криштальним дзвоном криги онімів
Цей лютий, як акорд зими останній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903726
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 06.10.2021
А мне стихами хочется кричать,
Спасаясь от рутины повседневной.
И падая с планшетом на кровать,
Я улетаю в мир другой вселенной.
И в этом мной придуманном раю,
Я рву проблемы, как бумагу в клочья.
Там на тебя в любой момент смотрю,
И цветом радуги играет строчка.
Шепчу тебе я лёгким ветерком,
- Люблю, люблю, горячими губами.
Обняв душой и искренним стихом,
Где каждый штрих рисую лепестками.
С тобой встречаю утренний рассвет,
Храню в себе, что было между нами.
Я самый яркий в твоей жизне свет,
Мы венчаны однажды небесами.
Словами, что бесхитростны- чисты,
Я шлю свои сердечные приветы.
И оставляю в соцсетях посты,
Тому кто, как и я хранит секреты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927255
дата надходження 06.10.2021
дата закладки 06.10.2021
Бог дав – Бог взяв,
Чи душу, чи талант літати,
Забувши, що не вправі він пізнати,
Життя любити смертне та пусте,
Коли ти можеш втратити усе,
Все що любив, лиш за одну хвилину,
Чи вправі ти судити за провину?
Коли нема ні рівні, ні закону,
Коли для нас і тіло перепона,
Скажи, як не старіти а рости.
Якщо ж не правий – Господи прости,
Але скажи, чи в праві ми судити,
За те життя, що дав ти нам пройти?
01.10.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926842
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 06.10.2021
Виростаю з голосних літер
майже-осені,
що притиснулась хребтом-важелем в серце,
Своєю грацією порушила
відлік до мрій,
занурившись надто глибоко,
перетнула межі дозволеного.
Твій простір порушено,
сталевість спрощено,
ані краплі тепла.
Субстанція тіні дощів наповнює все,
що тремтіло всередині від символічного світла
І густина літа безнадійно карбується в пам’яті.
Бо скоро її відсоток досягне нуля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925610
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 06.10.2021
Мама доню свою рідну
В гості відправляла,
Як вести себе потрібно
Мудро наставляла:
-Будуть виступати гості –
Жувати не можна,
Вислухай уважно тости,
Що там каже кожна.
Та до чарки не тягнися,
Наперед не пхайся,
Серед старших оглянися,
Мило посміхайся.
Пий водичку мінеральну,
Виникне розмова –
Покажи, що ти морально
До життя готова.
А як стануть танцювати,
Зроби по - англійськи:
Не прощаючись - із хати!
(Так у колах світських).
Аж на другий день припхалась
Донечка додому,
Розказала, як набралась
Горілки і рому:
-Я забула, що ти вчила,
Як у тих англійців,
І по-нашому зробила:
Ми ж то - українці!
Гопака я танцювала
Із кумом Альбіни,
Реготала і співала –
Аж дрижали стіни.
На коня пила я залпом,
На кожну підкову,
Всі вітали мене з кайфом,
Наливали знову…
І по-нашому я швидко
Чарку спорожняла,
Мусила там ночувати,
Бо йти не діждала.
У англійців свої тости
Й свої забобони,
А я рада, що в нас в гостях
Отакі закони!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926918
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 06.10.2021
Коли заходить Вчитель в клас,
стихають школярі.
Щоранку слухає кленок
слова його, в дворі.
Тут рідний край, татусь і хліб,
матуся, брат, сестра...
Виводять птахи-школярі
за Вчителем слова.
Із ним мандрують залюбки
по ріках і морях.
Із ним літають в майбуття,
пливуть на кораблях.
Учителю! Відкрили Ви
нам в світ ясний вікно.
В ділах красивих проросте
посіяне зерно.
Слова-зернята золоті
в наших серцях живуть.
Із нами Щедрість й Доброта,
Любов і Честь, і Труд.
Щиро вітаю всіх колег з професійним святом.
Душевної теплоти вам, веселих дитячих усмішок,
щастя, радості, достатку, родинного затишку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926927
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 06.10.2021
Навчання в школі - це життя основа.
Веде учитель учнів всіх до знань.
Звучить щодня із уст премудре слово,
В очах дитячих стільки здивувань.
Учитель! Він творець, шліфує душі,
Частинку серця свого віддає.
Торкається потреб, проблем насушних,
Добра і честі приклад подає.
Він світоч людства у духовнім світі,
В надійних, теплих всі в його руках.
Живе учитель лиш у своїх дітях,
Наставник у житті, в майбутній шлях.
(Шановні колеги, вітаю Вас з Днем учителя! Бажаю Вам нових звершень, значних досягнень та великих успіхів! Хай всі ваші старання та зусилля роблять наш чудовий світ ще прекраснішим! Міцного Вам здоров’я, величезного терпіння, радості та внутрішньої гармонії, поваги та щирої вдячності від учнів та батьків! З повагою Світлана Михайлівна)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926938
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 06.10.2021
Учителю, святе твоє ім’я,
Адже на землю посланий ти Богом.
Перед тобою голову схиля
Той, у кім древо виросло любові.
Твої зіниці мудрістю цвітуть,
Тож сіють і розумне вони, й вічне,
Ти у труді щодня, мов на посту,
Суворій правді дивишся у вічі.
І не важливо, який маєш вік,
Чи молода ти жінка, самобутня,
А чи поважний строгий чоловік,
Ведеш дітей уміло у майбутнє!
4.10.2021.
Ганна Верес (Демижденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927142
дата надходження 05.10.2021
дата закладки 06.10.2021
Ти шоколад, в міру гіркий,
Та найсмачніший з тих, що знала.
Ти особливий плід – такий,
Який щодня мати б бажала.
Ти дерево моїх надій,
Яке і взимку має силу.
Ти сонця променя носій,
Що плавить в серці з льоду брилу.
Ти вітер, що несе в траву
Мене, де цвіт рожевий, білий.
Ти океан, що на плаву
Тримає вміло моє тіло.
Ти в сірий день для корабля
Маяк потужний, слово з перцем.
Ти перл, який тримаю я
В рожевій мушлі свого серця,
Зоря, що ніч на друзки мне,
Дарує блиск дорожнім милям.
Ти місяць-човник, що мене
Гойдає на небесних хвилях.
Ти – диригент моїм ділам,
Думкам – симфонія ти жвава.
Доріжка бігова – ногам,
Натомленому серцю лава.
Ти знахідка, хоч не улов,
На стежці долі – Піренеї.
А в цілому, ти є ЛЮБОВ.
Що є більш вартісним за неї?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926962
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 06.10.2021
Ой вишенька, ой черешенька...
а я гарна, молоденька, молодесенька.
Просинаюсь до схід сонечка,
бо одна я помічниця в мами, донечка.
Заплітаю в коси стрічечки,
йду по воду з відерцями аж до річечки.
Там чекає мій милесенький,
в нього коник вороненький, воронесенький.
Прохолодна вода з раночку,
напою тобі коня я, мій Іваночку.
Задивлюсь на його кучері,
і признаюсь, що за Йванком дуже скучила.
Вишивала всю ніч платтячко,
хай обніме мій миленький своє щастячко.
Прихилюся, немов вербонька...
і пригорне мене Йванко аж до серденька.
Ой вишенька, ой черешенька...
а я гарна молоденька, молодесенька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916049
дата надходження 06.06.2021
дата закладки 07.06.2021
Сивіє вранішній туман,
В усі яруги заглядає,
А навкруги такий розмай –
Від щастя серце аж ридає!
Стоять акації в цвіту,
Солодкий запах розливають,
Про літо мову заведуть –
А в мене серце завмирає.
Каштан свічки свої підняв,
Що стрімко рвуться аж до неба
- Він для акації – рідня, -
Тихенько шепчуть ніжні верби.
Лелеці сяду на крило,
До сонця з вітерцем полину.
Все, що в житті моїм було,
Запам’ятаю до загину.
Ні, не забуть каштанів цвіт
І білих серг акацієвих,
Бо райським є рослинний світ
З далеких днів Адама й Єви.
10.05.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915888
дата надходження 04.06.2021
дата закладки 05.06.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LTGl3qn3E4c[/youtube]
Ледь прокинеться світанок,
Утече десь ніч.
Полотно натче серпанок,
Кине навсебіч.
Все укриють білі пасма,
Схожі на фату.
Не мине і квітів - рясно,
Скине всю росу.
Їх укута білий їній,
Зникне десь краса.
І неначе в павутинні,
В хмарах небеса.
Забарилось де ти, сонце?
Вб"єш туман за мить.
Видно десь на горизонті,
Сонце струменить.
Ось розсипало проміння,
В річку впав туман...
Як обплута павутиння,
Знайте - то обман...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915785
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 03.06.2021
Я так мечтаю стать счастливой!
На острове...
С нетро́нутой природой...
Где обита́ние на нём - красиво...
А время ...
Обусло́влено свободой!
И Бог...
Что б близко был, со мною, рядом..
Язык зверей -
поня́тен и несло́жен...
Всё понима́ние - одним их только взглядом...
Чтоб не нарушить эту жизнь, не растревожить!
Мечтаю говорить с водо́ю в океане...
Молча́щих рыб, не жа́ждая отве́дать.
Душой сливаясь в этой вечной ТАЙНЕ...
И ничего не требовать,
лишь наслаждаясь,
ве́дать!
❤....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910534
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 03.06.2021
Не каждый может быть со мно́ю...
Лишь тот...кто в му́дрости силё́н!
В чьём сердце я СЕБЯ открою...
С кем встреча станет смыслово́й!
Признаюсь...экстраордина́рной
Бывает часто жизнь моя!
Глуби́н каса́юсь непреста́нно...
В них...заключаюсь Я САМА!
И только OH...мой милый стра́нник
Когда любовью занесё́т
В МОЙ мир... подобный ОКЕАНУ...
Станет ПОТОКОМ... МОИХ ВОД!
❤...
(экстраординарность-
чрезвычайный,беспримерный...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915268
дата надходження 29.05.2021
дата закладки 03.06.2021
-Як воно живеться, кумцю?
Вже не бачив вас давненько…
Щось важке у вас на думці,
Може, захворіла ненька?
-Не живу, а виживаю,
Вам кажу і ледь не плачу:
Усі гроші, які маю,
На психолога я трачу.
-Це уже погана справа,
Дійсно, треба щось робити,
Бо здоров’я - не приправа,
Яку можна десь купити.
Видно, стреси вас турбують,
Психіка - серйозна штука:
Час і гроші все лікують,
Бо вперед іде наука.
-На життєвій я стежині
В роль банкрота уже вжився,
Бо на цій психологині
Місяць тому одружився.
Вона методи й прийоми
Застосовує так вміло,
Що мої рахунки в банках
Дуже швидко спорожніли!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915742
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 03.06.2021
Адель невблаганна,
топить холодну весну
у гарячому чаї,
Всміхається так,
що аж видно по обидві сторони губ різці
І всі намальовані мрії під тінями гаснуть,
коли вона в відчаї,
Коли слабне світло в помірній буденності,
як олівці.
Пригнічує колір,
коли в хмарах надто багато часу,
Проводить думками
ненавмисно
тихим дотиком до Бога,
Коли в власних стінах може стрибати високо й часто,
Залишаючи кожен свій крик
на відстані від тривоги.
І коли гаснуть всі ліхтарі,
Адель відправляє молитви,
тамує спрагу,
Бо кожна історія,
що з нею в серці,
то як покута.
Шматочки холоду, що всередині - руїни старого життя,
щоб рівновагу
Зберегти, коли серце,
немов зашторене фіранками.
До наступної весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912364
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 03.06.2021
П’ятикласницю Орисю
Зацікавило питання:
-Звідки люди в нас взялися,
Як Земля була ще рання?
-Все від мавпи почалося,
Це логічно,- сказав тато,-
Цій тварині довелося
Себе в праці розвивати.
-Тато завжди помилявся,-
Заперечила тут мама,-
Знай же: рід людський почався
В нас від Єви і Адама.
Тато в крик: - А хто ця Єва?
В лісі бігала голенька,
І гойдалась на деревах
Не розчесана, дурненька,
Став Адам оцю мавпицю
До роботи приучати,
Часом і давав по пиці –
Не хотіла працювати.
Але, іноді, бувало –
Звеселяла свого мужа:
Діточками забавляла,
Бо була плодюча й дужа.
Ця історія банальна
І стара, як світ - в натурі:
Єва - мавпа натуральна,
В поведінці і в фігурі.
От від неї й розвелося
У нас всякого народу,
І цим мавп’ячим нащадкам
Вже не буде переводу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915320
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 03.06.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cediOl4GHv0[/youtube]
Природа вся у хвилюванні,
Чекають літа всі прихід.
Сьогодні сонце встало рано,
Ну а весни пропав і слід.
Десь чути впевнена хода.
Затихло все, всі у чеканні,
Іде вже літо спогорда,
Така красива горда панні.
Прийшло, на хвильку зупинилось,
Була розмова замала.
Прийшло все ж вчасно, не спізнилось,
В хорошім настрої було.
На голові вінок з пшениці,
Ще прикрашав червоний мак.
Все до лиця було владиці,
Бо був у неї гарний смак.
В руках тримала жмут ромашок,
І вигравала в них роса.
Так все красиво - до мурашок,
Ще нижче пояса коса.
Пішла поважною ходою,
Пташки летіли радо вслід.
І все запахло добротою.
Так літо починало свій політ.
І все навколо стало іншим,
Раділа стомлена душа.
І почуття ставали глибші,
Бо літо вже до праці вируша...
-------------------------------------
ВІТАЮ ВСІХ ДРУЗІВ І ЧИТАЧІВ З
ПЕРШИМ ДНЕМ ЛІТА!
БАЖАЮ ВСІМ ЗДОРОВ"Я, ЩАСТЯ, МИРУ!
Надія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915526
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 02.06.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1ppDnY0aUqE
[/youtube]
Коли приходить в хату тихий вечір,
І день важкий повільно йде на спад,
Так хочеться розправить свої плечі,
І думать про хороше наугад.
Забути негаразди всі життєві,
Дозволить відпочити вже душі.
Полинути в картинки ті миттєві,
Спокійно все згадать, без метушні...
А за вікном зриває вітер лист,
А дощ цей безкінечний аж до ранку.
Та знов думки біжать у падолист,
Як їх прогнать? Закрию їм фіранку.
А кіт собі муркоче на колінах,
Ну що йому до того, що йде дощ?
Йому всі рівні ці природні зміни,
Він під дощем не змокне, наче хлющ.
І кіт повільно настрій піднімає,
Ось так рятує в цей холодний вечір.
А він собі дрімає і не знає,
Що всі проблеми залишили плечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915632
дата надходження 02.06.2021
дата закладки 02.06.2021
Приймав мене Київ щиро.
Горнув білий пух до ніг.
Громи відмінив і зливи,
Гостив, чим і як лиш міг.
Каштанами око вабив,
Іриси вплітав у дні.
І вишукані єдваби
У парку стелив мені.
Зі сонця стягав він упряж,
Як пан при стрічі картуз.
І грало тоді, мов Лукаш,
Воно на сопілці блюз.
Я слухала гру і мліла.
До серця вкладала скарб.
Чуття, як черешня спіла,
Ураз набирало барв.
Стрічав мене Київ фестом
Зі співом ура-гуртів.
Вражав благородним жестом
І словом екстра-сортів.
Дніпро в очі лив і Тельбін.
Прощалась, подав перо.
Не змиє ніякий термін
Привітний його прийом.
1.06.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915661
дата надходження 02.06.2021
дата закладки 02.06.2021
Пам’ятай, що дні стираються,
як рідкісні моменти
І кожна колекція тепла - як неозвучена
Мить твоєї свідомості,
яку не можливо повернути;
Етап пройденого часу
залишається за межами,
Коли нічого не виправиш,
нічого не зміниш.
Скільки крається днів,
як буханка хліба?
Скільки найнеобхіднішого позбавляється
Глибокого сенсу,
Коли ти знівечений?
Стандарти різні,
але тобі обирати
розмір і наповненість
Кожного дня твоєї площини.
Лиши собі смак свого дня,
безповоротно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912761
дата надходження 03.05.2021
дата закладки 04.05.2021
Вийшли заміж всі подружки... що ж робити?
Біля хати у них бігають вже діти.
В Гальки двоє, в Нінки троє, п'ять у Насті.
Не виходжу заміж я. Що за напасті?
У намисті хочу гарному ходити.
Чоловік приносить хай цукерки й квіти.
Та не в цьому, мабуть, є жіноче щастя.
Ото ж стала я до подруг придивляться.
Чоловік Гальчин у полі... все працює.
Галька хряка годовалого годує.
Є ще кури, є ще гуси і цисарка.
Чоловік здоровий... в радість йому чарка.
Добрий чоловік і в Нінки, любить жарти.
Виграє завжди у всіх він в грі у карти.
Бачу, й Нінка веселенька і здорова.
Добре доїться у Ніночки корова.
Три козички є у неї й кроленята.
Та ще плавають в ставочку каченята.
Є щасливою й подруга наша Настя.
Має діточок багато... то є щастя!
Три гектари з гарбузами обробляє.
Ще й близняточок на літечко чекає.
Є ягняточок з п'ятнадцять і телиця.
Не впізнати Настю - гарна молодиця.
Отже заміж я збираюся, дівчата.
Буде діточок і в мене повна хата.
Підказали мені Галька, Нінка й Настя,
що у дітях і в роботі справжнє щастя.
Заведу коня й корову ще й індика.
То ж шукаю, щоб жив в щасті... чоловіка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911249
дата надходження 17.04.2021
дата закладки 17.04.2021
Весняний дощик.
Парасольками квітне
Стомлене місто.
Автор картини - Claude Théberge
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910570
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 10.04.2021
-Урок буде пізнавальний,-
Каже вчитель. – Всі ви модні.
Ми про цінності моральні
Поговоримо сьогодні:
Про характер, волю, вчинок,
Участь в спорті, у змаганнях…
Вибрати театр, чи шинок?
Працю, чи ледарювання?
Знаменитий в когось предок,
Ще герої є книжкові,
В кожного своє є кредо,
Всякі дії пошукові:
Безкорисливо дружити,
Людям всім допомагати,
Від душі добро робити –
І від цього щастя мати.
-Ми із татом,- каже Коля,-
Розв’язали цю задачу:
Краще дати всім навколо,
Ніж отримувати здачу.
-Оце вірно! – зрадів вчитель,-
Це поступок благородний.
А хто тато твій, Миколко?
Тут не скажеш - старомодний.
-Він боксер, усім тут ясно,
Цю мораль чудово знає:
Роздає він всім прекрасно
І від цього радість має!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910607
дата надходження 10.04.2021
дата закладки 10.04.2021
Згортаєшся в його обіймах,
і всі відстані, що роз’єднували, видаляються,
І всі втрати, покраяні,
рідшають силуетами,
мігрують по шкірі.
Серце перенасичене швидким поривом тепла -
Наодинці з ніжністю.
Відчуття внутрішнього голосу глибшає.
Чергова анестезія скаліченого серця
фіксується в дотику.
Пам'ять, як сенсор,
що при максимальній напруженості
відмирає,
Якщо вчергове зрадиш собі,
перекривши руками кисень.
Бо на кожному кроці сповідують,
що смак можна змінити.
Але самого себе не зміниш,
бо ж серце вростає у іскру.
Кожною клітиною мозку.
Шукає вогонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910412
дата надходження 08.04.2021
дата закладки 08.04.2021
Как на нынешней нашей тревожной планете
И тогда новостей было много на свете.
Что сказал Кесарь Август парфянским послам,
И какие награды послал он войскам,
Что купцы привезли из Египта зерно,
И в цене упадёт, очевидно, оно.
Вести главной не знали владыки земные,
Что Архангел явился Пречистой Марии.
Весть благую он Деве Пречистой принес,
Что ЕЁ будет сыном Сын Божий, Христос.
Но теперь этот день страны чтут и народы.
Этот праздник прошел сквозь безбожия годы,
Вопреки всем запретам старушки седые
Говорили внучатам о Деве Марии,
Всех жалеющей, Доброй Царице Небесной.
И пекли сладких птичек из сдобного теста.
И теперь среди всех новостей и хлопот,
Этой вести благой не забудь, мой народ!
Может быть даже прямо теперь, в этот час,
Богородица молится Сыну за нас.
По молитвам Её многих милует Бог,
Избавляет от горя, болезней, тревог.
И Её чудотворных Икон Благодать
Продолжает людей исцелять и спасать.
Нас она избавляет от всякой беды.
Вспомним, как был Почаев спасен от орды!
Не забудем о Ней мы в такой трудный час
И тогда сам Господь не забудет о нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657866
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2021
Світ тонкий і ніжний, з маленьких краплинок,
що взялись за руки… То ж міцно тримай!
Даруй свою ласку усім, хто є поруч,
і ні на хвилиночку не відпускай.
У світі краплина - твоя є родина.
Краплина-домівка, краплиночка-гай.
У світі краплина – життєва стежина.
Ти поміж тих крапель себе відшукай.
У кожній краплині світ дзвінко сміється,
для кожної сходить яскрава зоря.
Тут м’ятою пахнуть всі ранки барвисті,
і радує цвітом медовим весна.
Хай радістю сяють маленькі краплинки,
хай сонячно квітне їх доля ясна.
У Всесвіті всі ми краплини-іскринки,
й маленька краплиночка - наша Земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910232
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 06.04.2021
Не знаю уж правда ли это иль шутки.
Сегодня Апрель не пустили в маршрутку.
«Локдаун! Проезд лишь по спецпропускам.
А нет так гуляй и не лезь больше к нам».
Ну что же, не очень Апрель огорчен,
И правда пешком прогуляется он.
Апрель, разумеется, молод всегда,
Весь Киев итак обойдет, не беда.
И шел он, и веткой зеленой махал он,
Забудьте о страхе.. какой там нокдаун!
Он гладил деревья лучистой рукой,
И жесткие почки взрывались листвой.
И ветра апрельского свежие крылья,
Прохожих шутя так, легко теребили,
И вместе с ним тихо и радостно пели,
Почувствовав завязи ветки морели,
И Днепр улыбался весенний, счастливый,
И даже озера на новых массивах,
Не пустят Апрель ни в метро ни в трамваи,
Да он ведь и сам так охотно гуляет.
Но я одного рассказатьне сумею.
Кто все же повис у Апреля на шее.
Кого он целуя кружил и затем
Шепнул прямо в ушко:»ух, сладкая, съем».
Ведь я не любитель подсматривать в щель.
Пусть будет у всех настояний Апрель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910229
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 06.04.2021
- Дідусю, а чому тебе називають Самітником?
- Бо я живу сам.
- Багато хто живе сам, але їх так не кличуть.
- Бо їм треба люди.
- А тобі що, не треба людей?
- Всяка близька людина – це сподівання. І якщо їх не виправдовувати – додавати комусь прикрості, а то й болю.
- То ти живеш сам, щоб не завдавати іншим болю?
- Чи іншим, чи собі – все одно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909566
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 06.04.2021
Свою судьбу мы сами раним...
С ладошек выпустим жар-птицу...
потом... дышать не в силах раной...
коль довелось душе влюбиться...
Бредем тропой сплошных страданий...
где будет день темнее ночи...
Поток из мыслей роет яму...
и угодим в нее... досрочно...
Как ветерок, гоняем фразы...
те, что услышали когда-то...
Храним поэмы и рассказы...
- Но все они... за прошлой датой...
Мечтою, все же... кроем небо...
касаясь к дням, где мы любимы...
Но все – впустую... все нелепо...
- От горечи ... неисцелимы...
Душа еще ждала свиданий!..
Но может... лишь в тоске томиться...
- Судьбу свою мы раним сами...
с ладошек выпустив жар-птицу...
5.04.2021 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910113
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 05.04.2021
Не боюсь я в житті темноти,
А дороги люблю запорошені.
Я живу, щоб мені перейти
І відомі дороги, й несхожені.
Знову крок, а за ним- іще крок,
Мені доля так рідко всміхається.
Я за кроком роблю новий крок,
У житті не всі мрії збуваються.
А воно все ж цікаве життя,
І потрібне воно всім і кожному,
І таке неповторне життя,
І воно не буває непрошеним.
В нас по - різному часом бува,
Всім сьогодні війна заважає...
Ще й цей вірус життя убива,
Та все ж віра в житті нас тримає...
Знову крок, а за ним- іще крок,
І легким він не часто буває,
І хоч важко роблю новий крок,
Щастя більшого в світі немає.
Я пройду всі дороги земні,
Кожен крок до мети наближає,
Хоч нестерпно ступати мені,
Йду й тоді, коли сил вже немає.
Знову крок, а за ним- іще крок,
І хоч падаю, знов піднімаюся.
Кожен крок у житті- це урок,
А дороги - життям називаються.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910035
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 04.04.2021
Я так люблю тебе, прекрасна мово!
Ти квіт троянди ніжний навесні,
Як вмієш легко, образно, змістовно
Подарувати настрій для душі
Повіяти чарівними садами,
Насолодити запахом п'янким
Та заспівати звабливо рядками,
Дихнути ароматом неземним
Я так люблю тебе, чарівно мово!
Ти спів струмків грайливих, як струна,
Подарувати вмієш ніжне слово,
Щоб зазвучала в серденьку весна
Торкаєш неповторністю своєю,
Як зорі неймовірні уночі,
Я буду берегинею твоєю,
Плекаючи, як мрію у душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909981
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 04.04.2021
- Дідусю, що таке коловорот?
- Це коли усе, що на землі виростає – в неї повертається.
- Усе-усе?
- Усе.
- І ми?
- І ми.
- А нам в школі розповідали про коловорот води. Це коли вода спочатку підіймається в небо, а потім падає на землю дощем. І дорослі чомусь від нього ховаються.
- Люди – дивні створіння. Все метушаться, кудись спішать. Гадають, що їхні справи - нагальніші. Немає у світі нічого, важливішого від дощу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909773
дата надходження 01.04.2021
дата закладки 04.04.2021
Я проріджував вчора малину.
(Біля вікон моїх та росте).
Була ясна погожая днина
І зринало питання таке:
Задля чого живеш ти людино?
В чому сутність буденна твоя?
Сухі стебла стинати малини,
Щоб гарнішою була земля?
Сухостій у природі – це звично.
Час від часу він сам відживе.
А от душу від скверни очистить! -
Хтось із нею постійно живе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909809
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 04.04.2021
- Діду, а у Вас була дружина?
- Була.
- А де вона зараз?
- ЇЇ не стало.
- Вона померла?
- Ні.
- А чому ти кажеш, що її не стало?
- Бо вона перестала бути моєю дружиною.
- Це як?
- Коли з дерев обсипається листя, воно стає землею, і вже ніхто не називає його листям.
- То ж ти відпустив її?
- Так.
- І де вона зараз?
- Не знаю. В минуле не варто оглядатися.
- Ніколи?
- Лише, щоб засвоїти урок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910026
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 04.04.2021
- Хіба людина має жити самітником?
- Людина має жити. Жити без примусу до себе й інших.
- Але в житті кожного чоловіка має бути жінка. Хіба не так?
- Так, але саме Його жінка.
- А як знати, що вона – Твоя.
- Твоя – це та, що дарує тобі вогонь.
- Вогонь?
- Так, Вогонь.
- Але вогонь буває різний - біля одного можна зігрітись, біля іншого - згоріти.
- Усе – так. Хто віддається вогню – той гине, бо втрачає не тільки спокій, а й розум.
- Віддаватись вогню – це як?
- Переставати бути собою, втрачати власну волю, власні бажання.
- І що тоді?
- Згадай, хто ти є, і зрозумієш, чи поряд саме Твоя жінка.
- І якщо вона виявиться тобі чужою?
- Відпусти її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910025
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 04.04.2021
В тобі неминучість,
що ллється дощем у грудях;
Скільки невимовленого,
що дереться до горла словом!
Серце ось скоро щезне,
бо пересохне від не звершених мрій,
Бо прагне
віднайти неназвану істину.
Ти посягаєш на щастя,
хочеш більшого,
Черпаєш свої сили з внутрішніх свердловин,
А хтось нанизує любов на ґудзики
І прагне
знайти одкровення в світі.
Прагне
залікувати структури серця
Без наслідків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908916
дата надходження 23.03.2021
дата закладки 04.04.2021
Виражав Микола Ніні
Невдоволення на кухні,
Був сердитий зранку нині,
Заглядав в миски і кухлі:
-Різні є в людей потреби,
І стосунки є хороші,
Лиш одне на думці в тебе:
Тільки гроші, гроші, гроші!
Невже жінці не цікаво
Скрізь навколо подивитись:
Чи наліво, чи направо,
Щоб на щось переключитись?
-Це брехня,- сказала Нінка,-
Я красива, як та пава,
Все шукаю, як та бджілка,
Бо допитлива й цікава.
Капітал в нас світом править.
Гроші - це не все, що треба:
Інше, що мене цікавить –
Де лежать вони у тебе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909814
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 04.04.2021
Я так твої любила тихі кроки,
Хоч серце юне стукало частіше.
А у саду блищали ніжні роси,
І неба голубінь була чистіша.
Я так твої любила тихі кроки
Під парасолем місяця чи сонця,
І насолода цитувала строфи.
Я прислухалась в тиші: чи не сон це?
Здалось одного разу: ані звуку,
Я все ж твої любила тихі кроки.
Троянд квітучих доторкались руки,
Пелюстками стелились сиві роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909865
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 04.04.2021
Ой летіли гуси з чужини додому,
не першу й не другу, а вже днину сьому.
Пролітали гуси там, де синє море,
здалеку відчули в Україні горе.
І вітри холодні крилечка шарпали
в полі, де солдати зранені стогнали.
Якби ж могли гуси крильцями обняти,
якби ж могли гуси та й на крильця взяти...
Ой летіли гуси з чужини додому,
принесли до хати крапельку солону.
Не з синього моря солона краплина,
то гірчить від болю синова сльозина.
Ой летіли гуси.
Ой летіли гуси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910001
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 04.04.2021
Сьогодні про кохання усі пишуть,
Найкращі, найчарівніші слова́,
Всі, хто пізнав його небесні ви́ші,
І особливо ті, хто не пізнав…
На диво твори пишуться чудові,
Хто лише мріє про любов щоси́л,
У їх віршах красивий принц казковий,
Або принцеса неймовірної краси …
В уяві ідеали ми малюєм,
Себе ж затягуючи в пастку цю,
Отримуємо тих, кого вартуєм,
Бува закохуємсь в ілюзію свою…
Ми за любов закоханість приймаєм,
Яка не так і довго вже й живе,
Ну а коли Амури нас звільняють,
Тоді нам доля каже щось своє...
А ось ми і підходим до любові,
Яка випробування всі пройде,
Матеріальні труднощі і побутові
Здолає, вирішить і все знайде…
І тільки вдвох, разом усе здолаєм,
Пів горя те, що ділим пополам,
І щастя також в два рази зростає,
Якщо пліч о пліч і в руці рука...
Сказав хтось із відомих дуже вірно,
Все дуже просто, як повітря вдох:
[b]Кохання випробовує не відстань,
А кількість часу, проведеного вдвох…[/b]
13.02.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904697
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 19.02.2021
Баба Ніна внучку Таню
Чемності навчала
І з метою виховання
Казку прочитала.
Колобочок неслухняний
Стежкою котився,
Чимось схожий був на Таню
(В школі ще не вчився).
Не схотів він на віконці
Тихенько лежати,
Мовчки грітися на сонці
Й не тікати з хати.
Безтурботний був, ледачий,
Пісеньку співає,
А бабуся вдома плаче -
Його виглядає.
Казку баба дочитала
І тяжко зітхнула,
Як лисичка рада стала –
Колобка ковтнула.
І питає бабця Таню:
-Що повчальне в казці?
Хто хороший, хто поганий,
Хитрий, ходить в масці?
-Я лисичку полюбила,-
Каже Таня мило,-
Треба їсти, поки тепле –
Так матуся вчила.
Баба гралася із тістом
(З дідом - старомодні),
Як не вміли свіже їсти –
Хай сидять голодні!
Цю, бабусенько, науку
Усім пора знати:
Якщо щастя лізе в руки,
Нащо відпихати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903448
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 05.02.2021
Ми просто розминулися, мов хмари,
Торкнулися крильми в зимову сутінь.
А вже за тим засніженим парканом
Осиротіло небо на розпутті.
Ми просто не сказали все упору,
А зорі вже заглядують в криниці.
Лиш жменька літа дивиться угору
І синьо-синьо падає в зіниці.
Ми просто розминулись напів слові,
Тому '' напів'' ні прихистку, ні місця...
Ідуть сніги у сни полів шовкових -
Несказаному
важко
віднайтися...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903208
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Народжена невідомістю, ледь помітна, Вона спочатку чаїлась, підточуючи сумнівами впевненість. Згодом, підбадьорена довгим чеканням, знекровлювала спокій, росла, підіймалась у повний зріст, оповиваючи холодним чорним мороком надію, яка ледь жевріла у глибині душі. Тоді, разом із хвилюванням, кігтями впивалась у свідомість, будячі важкі передчуття. І вже скоро в нестерпних муках народжувала відчай, залишаючи по собі глибокі шрами страждань.
Та варто було надійти добрій звістці, і Тривоги як не було.
Автор картини - ІМРЕ ТОТ (ЕМЕРІКО)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903196
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Під вербою, під високою,
Шепчеться струмок з осокою.
Таємницю рибка знає –
Діткам не розповідає.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903197
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Любов - усіх найкращих справ рушій.
Не має тіла, та багато може.
Вона запалить музику в душі,
Хворобу подолати допоможе.
Закотить сонце у твоє нутро,
Коли у ньому хмари, дощ на флорі.
Під ноги кине гусяче перо,
Верне у позирк ясночолі зорі.
Вдягне тобі на голову шолом,
Засіє в день добірне сім’я віри.
Не голкою із ниткою, теплом
Заштопає усі на серці діри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902989
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Прошепчи мені рідний:«Кохана»,
Що жадана усе ще твоя,
Бо повітря без тебе не стане
Якщо змінить ріку течія.
Помани знову душу сягнути
У безмежні тенета небес
І ще раз з головою пірнути
В загадковий цей світ, без адрес.
Нехай промені в віях застрягнуть,
Залоскоче нас сонячний цвіт
І метелики в серці не згаснуть,
Як здіймаються крила в політ.
Як почуємо зоряну пісню,
Захмеліють від щастя слова
І годинник у північ зависне –
Бо в коханні ж бувають дива.
Задурманить обох матіола,
Закружляє у вальсі весь світ.
Чи буває чарівніше слово,
Як «кохаю» у розквіті літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887465
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 29.01.2021
Мені сказати є що, бо із тих
Надійних, непідкупних «бурових»,
Що добувають істину з глибин
І на яких лиш світлом часу плин –
Далеких апріорі від «малин».
Мені сказати є що молодим:
Горять обгортки і за вітром дим…
Велика сила в справжнім пізнанні,
Коли душа і помисли ясні –
В реальності щасливі й уві сні.
Думки без фальші нині як екстрим,
Як Гібралтар або швидкий Гольфстрім:
Живі, пророчі, творені в любові,
У правді та зі світлом в кожнім слові –
В такій з небес нам посланій умові.
Мені сказати є що…
22 жовтня 2018
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902871
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 29.01.2021
Коли це станеться – ніхто не знає:
Сьогодні, завтра, чи колись, у маю
Освітить небо зоряний прожектор
І зміниться Землі вже звичний вектор…
Чи вись нам світить, а чи темний кратер,
Що тіло змінить і душі фарватер.
Чи лишимося в просторі і часі
З думками політати на Пегасі…
А, може, нам зітруть усю свідомість –
Для сутності нової? Невідомість…
Не підстелити вже, не передбачить,
Надія тільки, що Господь все бачить.
Надія, що врятує людство віра,
З добра, любові Господу офіра.
Надія, що ніколи не вмирає,
І віра, що найкращих відбирає.
Всевишній знає, Він про всіх нас знає!
23 вересня 2020
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902481
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 26.01.2021
Щоб дихати стало легше -
до біса усе пошли, -
Бо в кожній своїй перемозі і злеті
розкішна ти.
Бо в кожному відголоску минулого
є внутрішнє бажання рости.
Бо кожну слабинку заліпиш похапцем,
але не вилікуєш
Усі свої сльози просіяні і хрести.
Бо коли підупадеш в силі і згубиш щось невимовно світле,
Витече з тебе, як по рейсах з вен,
і раптово згіркне.
Кожне твоє безголосся і втрата
переродиться в щось холодне,
Я обіцяю тобі поділити навпіл сутінки
у безодні.
Я обіцяю, коли лихоманитиме
частіше читати молитви,
Бинтувати кожен сегмент душі,
що болітиме і торкатись лініями,
Кожну з перечень у тобі,
щоб виграти битви,
Всі, що розгорнуті у тобі
під емоціями і стихіями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900171
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 25.01.2021
Ти чув, як квилить чайка над водою?
Неначе плаче десь мале дитя.
Думки мої на самоті з собою,
Бо так розпорядилося життя.
Торкають хвилі берега ревниво,
Не охолонув, ще на нім пісок.
За горизонт сідає сонце мило,
На зустріч нічка робить уже крок.
Засвітять зорі в тиші вечоровій,
Заграють струни серця і душі.
Згадаються слова, що при розмові,
Звучали піснею рясних дощів.
Як було добре й затишно з тобою,
Та десь взялися кручені вітри.
І заховали щастя за горою,
Щоби ніхто із нас не зміг знайти...
Все ж вірю я, що ще настане свято,
Коли нас сонце променем торкне.
І ти мені промовиш любий, раптом,
"Я не забув, кохаю, ще тебе!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902323
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 24.01.2021
Я йшла до тебе милями земними,
Несла в долонях серце і любов,
Аби вона обох нас ізмінила,
Аби благословив на щастя Бог.
А ти чомусь у щастя не повірив,
Чи то вогонь в душі перегорів,
А мо’, не чув моєї, любий, ліри,
А чи для серця коду не зберіг?
Уже у сивині ми помарнілій,
Минулого свій кожен тягне шлейф,
І майбуття вже слайди потемніли,
Хоч під одним ще зоряним плащем.
Я йшла до тебе кроками земними,
Несла незгасле серце і любов,
Аби вона обох нас ізмінила,
Але спізнилась – відвернувся Бог…
16.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902278
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 24.01.2021
Попід вербами, та й крислатими,
пливе качечка з каченятами.
Каченяточка, та й малесенькі,
все плескаються… веселесенькі.
А на березі море квіточок,
веде качечка туди діточок.
Попід вербами вода сріблиться,
пливе селезень, на них дивиться.
Радий селезень, радий татонько,
каченяточок є багатенько.
Попід вербами, та й крислатими,
пливе качечка з каченятами.
Пливе качечка, та й красивая,
в парі з селезнем... ой щасливая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902311
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 24.01.2021
Вранці мальвочка проснулась,
Від росинок стрепенулась
І розквітла біля хати,
Щоб сонечко обійняти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901052
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 24.01.2021
Там, над лісом за горою
Пшеницею золотою
Хтось засіяв сотню нив
Й залишив серпа до жнив
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901890
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 24.01.2021
В морі хтось до небокраю
Сріблом стежечку встеляє.
Раптом стежечка розтала -
Місяць хмарка заховала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901891
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 24.01.2021
Є у кожного земля рідная,
не купить її… то ж не продай.
Бог дарує всім, знай, лиш одну таку,
то ж люби її й оберігай!
Україно! Рідна ненько.
Калиновий ніжний цвіт.
Тебе любимо, рідненька,
ти одна у нас є на весь світ.
А моя земля сяє сонячно,
тут співають в вишнях солов’ї.
Дзвенить чистими вона потоками,
найдорожча є мені й тобі.
Україно! Рідна ненько.
Калиновий ніжний цвіт.
Тебе любимо, рідненька,
ти одна у нас є на весь світ.
Хоч вітри гудуть і громи гримлять,
та разом крізь грози ми пройдем.
Бо немає сили, щоб любов здолать
ту, що в серці ми своїм несем.
Україно! Рідна ненько.
Калиновий ніжний цвіт.
Тебе любимо, рідненька,
ти одна у нас є на весь світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902258
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Мене зима укрила вже снігами,
Давно вплелась у коси сивина,
Уже і чую, й бачу я погано,
Жива лиш Віра й праця - дивина...
Роки вже привели мене у зиму,
Точніш сказать: вже в неї завели,
І лиш думки в майбутнє мене кличуть,
Не опираюсь, за ними йду туди...
Роки свої уже я й не рахую,
Якось долаю прикрощі буття,
Живу, читаю і пишу, й працюю,
Хоч і важке теперішнє життя...
Тривожить вірус і війна на Сході,
І вся неправда, що іде згори,
І неполадки в природі і народі,
За будь-якого часу і пори...
Та все ж працюю я, і щось шукаю,
Ще й намагаюся нове пізнать,
Мріяти вмію, у думках літаю,
Терпіть умію, вірити і ждать...
Уже давно живу одна у домі,
Та я й навчилась жить у самоті...
Чи це мій рок, чи виклик долі,
За все я вдячна Богу і Землі...
І не лякаюсь я зими з снігами,
Хоча неспокій в мене від них є...
Живу, як вмію з мріями й думками,
Зимі й морозам не злякать мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902244
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Навіть в сильний мороз, коли аж гуде завірюха,
Нас може зігріти маленька краплинка тепла.
Я в будь - який час, перед тими зніму капелюха,
Хто всю свою ніжність готовий віддати до тла.
Хто дасть зрозуміти, що ти чогось вартий у світі.
Що має - розділить… підставить надійне плече.
З ким серед зими - відчуття, немов в теплому літі.
Хто й в темряві ночі роздивиться погляд очей.
Повага тому, у коханні з ким серце співає,
У сяєві ночі, шукаючи в небі зірки…
З ким мрієш…і мрієш… а ранок твій роси спиває,
У згадках про долю, полин оминувши гіркий.
І навіть, як сонце твоє уже йде до спочинку,
Купає заграва прожиті, невтомні роки,
У повісті літ допиши ще найкращі сторінки,
З них питимуть мудрість нащадки в прийдешні віки.
Додай ще родзинок в роботі своїй, відпочинку...
Тим, хто дорогий, підсолоджуй у будні життя.
Романтиком будь, і цінуй же закохану жінку,
Бо час, що вчорашній, не матиме вже вороття.
Тож навіть у холод, чи зливу, мороз, хуртовину…
Хай в серце чутливе проникне частинка добра.
І гріє любов, що до скону є вірна й єдина,
І цінна, мов скарб, та достойна поетів пера.
23.01.2021
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902234
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Спроваджуєш жовтень за горизонт,
аби не зламатись
від холоду,
Бо він, як наждачний папір,
що дряпає осад на серці,
та хоче його звідти висмикнути.
Чим більше болить - тим менше серце покривається іржею
кольору йоду,
Тим менше шансів здатись
і себе просто вимкнути.
Кожен складається з кислого і солодкого.
Осінь скидає листя,
а здається,
що ламаються усі наші кістки - і то надто сильно.
Кожна лінія на пучечках пальців
втрачає відчуття дотику.
Якщо відчувати,
як м’яке бурштинове світло,
лікує тебе - будеш вільна,
Нічим не зв’язана,
ні від чого не залежна.
Навіть від ліній,
що на долонях долю прокреслюють,
будеш від цього звільнена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893506
дата надходження 31.10.2020
дата закладки 23.01.2021
Будь ласка, не пиши небу листів;
небо заснуло,
згорнулось у свою акустику.
Втратило всі координати адресата,
окислилось від прохань,
витерлось наче ластиком.
Будь ласка, не пиши небу листів,
у нього власна екосистема і власні хвилі.
Воно переповнене
здавна і скоро вибухне дощем,
позбудеться слів і цвілі.
Бо кожне прохання має свою ціну
і все незворотне має бути вимолене,
І кожен атом, що вражений сумнівом
і у всіх в більшій мірі чи меншій зболений.
Будь ласка, не пиши небу листів,
бо воно також торочиться від сирості,
І падає до низу, випльовує сум,
бо також підданий раз на квартал чутливості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901641
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 23.01.2021
[i]
Чарівна зима прилетіла, мов на крилах,
Сніжними долонями землю обняла,
Білосніжною вуаллю ліси накрила,
В пухові шубки всі деревця одягла.
Закрутила вона, замела, завіяла
Хуртовинно - сніжною нас лавиною,
Блимає своїми пушинками віями,
Соромливо стидаючись провиною.
Та не соромся , крути, сніжним комом своїм,
Звеселяй нас , під ногами снігом рипи,
Закружляй у вихорі метеликів рої,
Прокоти нас з вітром на санчатах з гори!
Розмалюй морозом, зима, на вікнах шибки,
Білі квіти на склі, провісники весни,
Прикрась навколо візерунками залюбки,
Скинь зимонько, тягар з душі , не ринь у сни!
Яка ж ти морозна , сніжна і справжня зима,
В срібло всі річки, озера закувала...
Зваблива твоя, зимо, первозданна краса,
По королівськи нас всіх атакувала.
Шапки, кожушки , сапожки і рукавиці,
Зігріває нас зимове обладнання,
А ще оця щаслива усмішка на лиці
Та на всіх одне білосніжне марення![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902204
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2021
ГАЛИНА КОРИЗМА :: ГРУШКА
Зацвіла старенька грушка в безліч квіточок,
Кожна гілка, як маївка, а над нею Бог.
Глянеш вúсоко, кружляють сині небеса,
Наймиліша, найрідніша - грушка, мама й я.
Перстач* нюхаю, мов бджілка. Ось ромашок цвіт!
Розпашілись пелюстками, не столочу квіт.
Збоку в’язіль конюшинка, в сéрдечка листки,
Я малесенька Галинка, ну і ти – рости.
Пролетіло безліч весен, скільки збігло літ,
Не одні вітри торкались цих біленьких віт.
Підростала я з роками. Груші Медункú,
Малювала кожна осінь – сонячні боки.
Разом з вирієм пташиним, свій обрала шлях,
Полетіла в світ незнаний, де чужа земля.
Поверталась в рідні весни, в незабутній рай,
Бо любила, до нестями - свій батьківський край.
Мати – цвітом забілілась, в коси заплела,
Там де була біла грушка, виросла мала.
В’ється стежка споришами, назирком біжу,
За собою в сад матусин внученьку веду.
Світ такий, як біла грушка! А над нею – Бог!
Все минає в цьому світі, вічністю – любов.
Україна – найдорожча, за усі світи!
Ти сюди, мала Іринко, часто приходи.
Перстач* - гусячі лапки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901991
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 22.01.2021
Поцілуєш долоні її у зимові світанки
І загубиться в світлі промінь лоскітливий усміх
Бо для тебе вона була більше простої коханки
Бо у ній було все і спокута твоя і твій гріх
І так рідно запахнуть її білосніжнії коси
Ти все танеш водою в очах, що наївно-святі
А зима за вікном застелила сніги у покоси
І гортає сторінки життя вже без неї не ті
А зима, як би люта вона не була, ти байдужо
Не звертаєш уваги на холод коротких ночей
Лиш без неї тепер ти самотній, бездомний і чужо
В цьому світі планеті у космосі та між людей
А вона, мов дитина котра свою віру у диво
Буде палко нести в оченятах своїх і в думках
І зі словом "кохаю" в обіймах сховаєш тремтливо
А вона кошенятком згорнеться у твоїх руках
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902151
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
Ось і догорає тихий вечір,
І ти мене огортаєш теплом.
А я обіймаю твої плечі,
Ми смакуємо каву за столом.
У небозводі горять зірниці,
І осяюють наше кохання.
Я цілую щоки білолиці,
А із твоїх вуст лине зізнання.
Губи твої такі полум'яні,
І вони манять немовби дурман.
А перса твої такі бажані,
Від яких в мені вирує вулкан.
У каміні полум'я виграє,
Воно розпалює наші серця.
А твоя коса шарму надає,
Вона тобі пасує до лиця.
І цей вечір здійснює бажання,
Аромат кави вабить і п'янить.
Я цілую тебе без вагання,
А серце від хвилювання тремтить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902143
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
А день пройшовся холодом і сумом.
Мороз пробрав, сльоза німа замерзла.
Шукала...не знайшла його у тлумі.
Не вийти взимку знову на Говерлу.
Сніжить довкола. Ось висить бурулька.
На серце впала снігова лавина.
Це не повітряна літає кулька -
Журба і біль розлуки - двох провина.
Морозна проза, ще й з колючим вітром...
...Почувся скрип дверей і тихі кроки.
Торкнулись одне одного, мов віття, -
Цей день пройшов для них зими уроком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901990
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 22.01.2021
Зупинилась на мить, де бузок.
Ой розцвів як… і пахло весною.
Тут співала на гілці рясній
мала пташка вверху наді мною.
І була її пісня дзвінка,
немов весен розквітлії кроки.
І летіла та пісня легка,
немов юності світлії роки.
Ти лети, моя пташко… Лети!
Лети вгору, розправивши крила.
Чую пісню веселу твою
й розумію, яка ти щаслива.
Ой, як дзвінко співала вона…
повернулась додому й раділа.
Її цвітом зустріла весна,
щоб спочили натомлені крила.
Брала нотки високі й низькі,
по всім гаї той спів розсипала.
Все притихло, примовкло навкруг…
життя радість пташина пізнала.
Ти лети, моя пташко… Лети!
Лети вгору, розправивши крила.
Чую пісню веселу твою
й розумію, яка ти щаслива.
І здалось, що почула мене
пташка та… бо у небо злетіла.
Ой, як легко дивитись було
на в блакиті розправлені крила.
Обізвався до неї весь гай
в унісон із землі стоголоссям.
І летіла та пісня в поля,
що наллються добірним колоссям.
Ти лети, моя пташко… Співай!
Я з тобою буду співати,
бо й людині дано на землі
миті щастя ясного пізнати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902136
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
Поет – це той, у кім живе потреба
Про все-про все зі світом говорить:
І про зажурені віками сиві верби,
І про стрункі тополі-явори,
Про біль землі, що бачила багато,
І про невтішне горе матерів,
Про отчий край і найбілішу хату,
Про літо у полоні кольорів,
Про зими, що чарують білизною
І килимами стелються до ніг,
Про почуття, народжені весною,
Й про осінню запалені вогні.
Поет не має права оніміти,
Коли народ чекає його слів,
Коли у війнах сиротіють діти.
Це їм він має дарувати спів,
З душі діставши те пророче слово,
В якому вдосталь сонця і тепла,
Й від того звуки зрозумілі й мова,
Щоб нація нарешті відбулась!
14.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902137
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VFdK7i4S-g8[/youtube]
Йди сміливо по слизькій дорозі,
Обережним будеш - не впадеш.
І не бійся, що печуть морози,
Так сміливо до мети дійдеш.
Не ховай обличчя від завії,
Сльози хай від вітру потечуть,
Хай сніжинки падають на вії,
Це вони від мрії так цвітуть.
Ти ідеш невпинно і уперто,
Хай не раз впадеш на цім шляху.
Діалог з життям веди відверто:
Не піддайся непогоді і страху.
Впав? Нічого, швидко підіймайся,
Це життя випробує тебе.
На ногах упевнено тримайся,
Ти відчув? Надія поряд йде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902087
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
Земля так схожа на колиску...
й на корабель космічний теж.
Із ласки зіткана й любові,
тут доброта не має меж.
Наша Земля на пташку схожа,
мов птах у просторі летить.
Тут їй немає перешкоди,
й ніхто не зможе зупинить.
Земля й на яблучко теж схожа
й на вишеньку маленьку теж.
Вона із радості й усмішок,
і щастя тут не має меж.
Бог береже її маленьку,
таку красиву та дзвінку.
Любімо її літо й осінь,
і зими, й весни у цвіту.
Тут рідний дім, матуся й тато,
життя святе нас кличе в путь.
Зігріті сонцем, тут дороги
усіх до світла нас ведуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901949
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 22.01.2021
І падав сніг...
В минуле тихо
дзенькали хвилини.
Тулився час
мов кошеня до ніг.
Життя біліло,
як ліси й долини.
Припорошило
разом всі жалі.
От смуга чорна
білій вже сестриця.
Сніжинки то
бешкетниці малі,
на віях танули.
І вже душі криниця
знов оживала
на скорбот землі.
І падав сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901956
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 22.01.2021
Кому потрібні ті гіркі зізнання?
Хто витре сльози на її очах,
Хто поверне обірване кохання,
Хто поверне плече надійне, дах
У світі тім, лукавім уже зрання?
Кому потрібна суть душі велична
Тут, на Землі, де павутинням гріх,
Де в шані тільки та рука магічна,
Що із грошей будує оберіг?..
І для душі та ницість – алогічна.
Кому потрібен цей небесний спів?
Хто звільнить душу й тіло від жалів,
Окрім Творця і Слова, їхніх див?..
25 жовтня 2018
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898845
дата надходження 21.12.2020
дата закладки 22.12.2020
Уходит лето вместе с грушами и сливами,
С солнечными зайчиками в реке, с белым наливом,
С августовским, словно крем брюле, густым туманом,
С незабываемым терпким розовым ароматом.
С янтарно- медовым вкусом абрикос на губах ,
С июльским жарким солнцем, уснувшем в бокале вина,
С бабочкой , с дрожащими крыльями в чьих-то руках
И ее полет...И мальвы сок в хоботке ...Ох, хмельна!
Алые бока клубники манят к себе взглядом,
Тают, тают... поцелуем на кончике языка,
Афродизиаком, волшебным любовный ядом...
Жаль, не успею насладиться им до конца...пока.
Я запах липы и акации возьму с собой
Также твою улыбку и следы на голом песке,
И шум прибоя...Рука в руке ...мне тепло с тобой,
Вот опять смыла след, бегущая волна вдалеке...
Мне не забыть карые глаза спелых черешен
И опустевший, словно сирота, наш вишнёвый сад...
Как будто он как то виноват и в чем-то грешен...
В синих небесах, богемных планет столетний парад...
Шёлк травяного пледа, запахи сена, хлеба....
Также симфонию леса под оркестр птичьих трелей..
И чистое, прозрачное, ванильное небо
Между плеяды верхушек сосен и свечек елей.
И вроде сквозь время, плывущие над головой,
Словно стадо барашек, причудливые облака...
И какой-то, щемящий внутри страх перед грозой...
Блеск и зигзаги молний...Раскаты грома свысока!
Звук, гупающих капель по сухой земле дождя...
Вот такого долгожданного Вселенского суда!
Целительная влага с Божественного ларца,
Как в сказке, оживила все вокруг живая вода!
Мне никогда не забыть тебя знойное лето!
Ведь наша песнь с тобой еще так до конца не спета...
Она продолжит звучать в бабьем лете сентября !
В красках леса и шуршанье листопада октября!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886223
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 18.08.2020
Відмайоріло літечко вітрами,
Відпахло стомедами й чебрецем…
У ліс іду, мов до святого храму,
Й стрічаю осінь там лице в лице.
Вона ж листочкам зодягає крила
Й гаптує ними пишні килими,
Мов рушниками землю рідну вкрила,
А з неба журавлиний клин сурмить.
«Курли» висить в повітрі й верховітті…
І враз тривога вишилась в душі,
А коли клин став зовсім не помітний,
Той слід потрапив у мої вірші.
У ньому біль, що серце кожне крає,
І туга за невипитим теплом,
І жаль пташиний за одвічним раєм –
Ставочком, що дзеркалить за селом.
17.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886122
дата надходження 16.08.2020
дата закладки 16.08.2020
Не губи себе в собі,
не втрачай себе
і все відчуте
тобою,
навіть якщо хтось розбиває храм
твоєї душі і нівечить весну,
навіть якщо сльота на дворі,
а всередині серця рубці
проросли травою,
вже сотні літ,
мов шпаги за рукавом,
ти повторюй собі:
я не згасну.
Навіть якщо у власних архівах
бракує так липового чаю,
навіть якщо квітнув і ошпарився болем,
і тиснуть на тебе чотири стіни;
навіть якщо помітив,
ким ти став,
важко, але можливо,
знаю,
випусти пташок із комірчини,
хай полетять
і віднайдуть тепло,
і нехай небо
гойдає їх в невагомості
високо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885865
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 16.08.2020
-Дуже, лікарю, вам вдячний,
Відчував, оце - кінець…
Нині вже мені не лячно,
Сильний став, як жеребець!
Та Віагра робить диво,
Я тепер, як той маньяк,
Сексуальний і щасливий!
Ось, в подяку вам - коньяк.
Лікар глянув, ковтнув слину:
-Це приємна новина.
А що каже вам дружина?
Задоволена вона?
-В молодиць збивав оскому,
А це жінкою займусь:
Уже тиждень, як додому
Я ніяк не доберусь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885970
дата надходження 15.08.2020
дата закладки 16.08.2020
Бог наділив любов'ю щедро нас.
Ото ж всі жити маємо в любові.
Любов з життям завжди у ногу йде.
Вона в житті, як слово у розмові.
Я попрошу свою любов:"Світи!
Розправ, будь ласка, свої сильні крила.
До всього вмієш підібрать ключі.
Саме життя ти в сповиточку гріла.
У мене ти, - скажу я їй, - одна.
Хоч така різна... й так тебе багато.
Ти вчиш любить життя, в ньому весь світ.
Родина в нім моя і мама, й тато.
І річка, й луг, у небі журавлі,
жоржини розцвітають під віконцем.
Як гарно тут співають солов'ї...
А ранки, росяні, зігріті сонцем.
Умієш ти приймати й дарувать.
Так добре й легко завжди із тобою.
Розрадиш і зігрієш в холоди,
у темні ночі й дниною ясною.
Нам всім, любове, силоньки додай.
Настав той час, коли вчимось любити.
Лиш ти ведеш дорогою життя,
де сонце сяє і сміються діти".
Бог наділив любов'ю щедро нас.
Вона дає нам для польоту крила.
Як в спеку, спраглим, є ковтком води.
Важлива, як фрегатові вітрила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886081
дата надходження 16.08.2020
дата закладки 16.08.2020
Я у поле піду, припаду до колосся пшениці
Та відчую росу, яка тихо бринить на травиці,
Обійму колоски, пригорну любо, мило до себе,
Погляд вмить підняла, а мені посміхається небо
Звеселяє весь світ, синява охопила простори
Та йому дивно в слід зачаровано дивляться доли,
Жаль лише, що небесся від мене далеко -
Стати пташкою вмить та полинути в синєє небо
Доторкнутись хмарок, що пливуть у чудову годину,
Милуватися знов, бо така неймовірна картина,
Насолоду вбирать, бо в чарівності хочеться жити,
Цінувати життя та красу до нестями любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886062
дата надходження 16.08.2020
дата закладки 16.08.2020
Люблю я квіти: айстри, хризантеми,
Гладіолуси й троянди запашні,
Петунії і мальви, і жоржини,
Тамую з ними болі і жалі...
Я в квітах бачу зриме і незриме,
А їх краса - то досконалий твір,
Позбавлений і фальші, й гриму
Назавжди заповнили мій зір...
Я доглядаю їх з великою любов"ю,
І розмовляю з ними, як з людьми,
І відчуваю з ними я обнови,
Як перед Богом і перед дітьми...
Завважую в них затишок від "бурі",
Долаю смуток й суєту,
І дні здаються не такі похмурі,
І в світ мій додають вони красу...
Для них завжди віддать готова
Свій вільний час і силу всю свою,
Буде краса їх зоряна й здорова,
Допоки я у світі цім живу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883566
дата надходження 21.07.2020
дата закладки 21.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2020
Ми, як закриті книги,
зв’язані
різними стрічками,
Кожен у своєму вимірі,
кожен зі своїм хламом.
Кожен в своїй траєкторії,
кожен під своїм
екватором.
Хтось емоції ковтає таблетками,
в когось серце
вкривається шрамом.
В когось душа покреслена маркером
і звичайний день
гасне від втоми.
Хтось наповнений ароматом м’яти
з середини,
в когось замість душі
коми.
Кожен в своїй часовій капсулі,
загнутий в власний чохол
закладками.
Ми такі люди різні,
але коли болить,
рвемося на клаптики.
В кожного в серці
різного розміру
скалки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883436
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 21.07.2020
Радість в серці та в окрузі –
Дощик вимив трави в лузі,
Цвіт парфумить, птах співає,
Озерце хвильками грає.
Ліс поважно люльку курить.
Небо сірі очі жмурить –
Думу думає крилату.
Морду виставив кудлату
Пес-безхатько на стежину.
Сонце лиже йому спину.
Крячки вийшли з очерету –
Свіжа тема для сюжету.
Хлопчик вибіг із будинку,
Хліба їм несе скоринку,
Блиском сяють оченята.
Підпливають каченята,
Корм хапають, ним ласують.
А любов із днем вальсують.
Риба б’є у хвилю-бубон.
Надуває вітер губи
І кричить на всю горлянку:
- Доброго усім вам ранку!
22.06.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880443
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 19.07.2020
Не бач сни за мене,
бо я вмію літати
у всіх закутках
своєї душі без тебе,
Бо я шматками вдихаю
відсутність звуків,
Рвуться слова, розсипаються,
як сіль
З під ребер.
Поруш надважливе,
Бо ніжність просочується крізь
пори в руки.
Бо важко втримати
всередині слова,
Коли вони живі
і метеликами
кудись линуть.
Бо людина доти жива,
Поки присутні у ній відчуття,
Присутня віра.
Доти в ній щось від Бога.
Доти вона особлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883163
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 19.07.2020
В обіймах невагомості і ласки
У сні твоїм я Музою була.
І зоряна безмежна світла казка
Фантазій насолоду нам плела.
Таїною запахло диво круто,
П*янило, проникало в душі нам.
Кохання розквітало, ніби рута,
Під місяцем лягав блискучий трап.
Поезія розлита океаном
В полоні дотику магічних слів.
Невже цей загадковий сон омана?
Бо місячний окраєць млів і млів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882808
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 18.07.2020
Мовчиш? Нема чого сказати?
А так красиво медом поливав, свої слова, обіцянки, поради, що весь мій світ на тобі клином став.
Тоді був листопад. Я пам'ятаю. З дерев вже облетіли всі листки. Я слухала як осінь відлітає ключем у небі, а пройшли роки.
Я думала багато, не повіриш. Я думала всі ночі стільки літ. Чому так сталось? Серце не заміниш. Воно ж тобі дивилося услід.
Чому все так? Бо ми так захотіли. Знайти себе у світі майбуття. Ми як чернетку день у день писали, а озирнулись, то було життя.
GG 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881453
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020
[b][i]В вуаль одеты луга, поля,
Стелется молочный туман,
Ощущаю, как дышит земля
И словно какой-то дурман
Окутывает дух чабреца,
Терпкий аромат шафрана,
Клевера, валерьяны, горца,
Душицы, пижмы, бадьяна...
Запах со Вселенского ларца
Витает вокруг духмяно,
Волшебный земной парфюм Творца
Насыщает пьяно-рьяно...
Аромат полевого хвоща,
Зверобоя, Иван чая,
Такой густой и будто слащав
Сильней конского щавеля...
Васильки, полынь, спорыш трава...
Вот здоровья кладовая!
Целительная Божья рука
Дает силу помогая!
Упали жемчужные росы
На изумрудные косы,
Зазвенели стальные косы,
Стригут косари трав косы.
Мята, мать-мачеха, ромашка...
Разрывают диафрагму,
Поет вдалеке где-то пташка,
А я пою дифирамбы!
[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880239
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 27.06.2020
Привиділося, наче сильний вітер
Постукав в двері батьківської хати.
І зразу в голові: «Лише б поспіти,
Бо там співає пісню рідна мати.»
Не слухаються ноги зовсім-зовсім,
Їх плутають зелені трави пишні
Та все ж біжу й прошу небесну просинь
Аби назустріч знову ненька вийшла.
Побачити б ще раз ці очі сині,
Всміхнутися і міцно пригорнутись.
Куди побігли роки непомітні?
Хотілось ще дитиною побути.
Із терпеливих рук любов прийняти
На світ увесь роздати по частинах…
Та вирішив Господь матусю взяти
Зосталася лиш пісня журавлина.
У серці ніжним незабутнім цвітом,
У рушниках, що гладдю вишивали
З молитвою на гарну долю дітям,
Ви щиру душу, матінко вкладали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880745
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 26.06.2020
Ніхто у тобі не зросте,
наче дерево
високо-високо,
Ніхто не відіб'ється,
не ввійде в історію
лінією на руці.
Не зможеш ти
вимкнути світло,
що десь у тобі
так глибоко,
Коли хтось знаходиться
не по волі
в твоєму серці.
Ніхто не заповнить тебе тишею,
ніхто не торкнеться
берега,
Ніхто не зможе залишити
начерки
на душі,
Допоки не впустиш у себе,
допоки любов
попід ребра
Не ввійде
і не пустить паростки
з часом
зі своєї мушлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879022
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Колись ти казала собі,
що маєш достатньо
сили,
Що все, що ламає -
аніскілечки не страшне;
Бо сутінки слабшають
і треба щоби
любили
І більше тебе ніщо не здолає
і не зачеркне.
Колись ти казала,
що рідне твоє
не забути,
Що все залишає слід
і у тобі усього
сповна.
Душа складена з пікселів,
інколи із цикути
І треба відчути тобі,
як інколи кисне вона.
Колись ти казала,
що віра,
мов крилаті риби,
Торкаються шкіри,
показують справжність
тебе
І що б не було у житті,
ти тільки не схиб,
Яка ти велика
(чи мала)
ніхто так не взнає,
Допоки в тобі
не зародиться щось
тепле таке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879479
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Ось бачиш,
ніч тане,
облазить з неба сливового,
змінює колір;
Залишки снів розсипаються,
коли сонячний промінь
губить рівність темряви.
Холод насправді бажаний,
коли серцю тепло,
коли воно не тонке,
а має розмір
І тоді всі вади губляться
в проміжку часу,
стираються
всі сумніви.
Інколи ти наповнена відчаєм,
бо так є,
що світ часом
гризе тебе і коле,
Кожну складку душі твою заточує,
а з тим
все добре і світле,
що є у тобі.
Все, що тобі здавалось миле,
зношується,
осипається довкола,
Та важливим є те,
що попри все
потрібно видужати
від любої недуги
І не загубити
себе в собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879181
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 25.06.2020
Там залишився шум гаїв,
Поля пшеничні і луги.
Між трав густих сліди мої.
Над скиртами - гілля пруги.
Ночей вишневих аромат.
Дзвінких пісень співа луна.
І біля хати пишний сад,
Моєї юності весна.
Доріг немало сходжено
Крізь тишу й сильний грозовій.
Любові мить зародження.
Спішу до тебе, краю мій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880793
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RxtlpIx5Ojg[/youtube]
У росах квіти - подарунок,
Горіли полум"ям вогню.
А на прощання - поцілунок,
Тебе за нього не виню.
До цього все було інакше:
Привіт! Як справи? ..Ось і все.
І спілкуватись було легше,
Тепер вже не туди несе.
Щоночі бачу твої очі,
Твій голос хочу так почуть.
І ці бажання так лоскочуть,
Тебе так хочу пригорнуть.
Почути кілька слів знайомих,
(Якщо не втратили свій зміст),
Не потече сльоза солона,
Що заховає суму вміст.
Врятує ранок ці бажання,
І буде все, як має буть.
Твоє пробачу я мовчання,
Лиш поцілунок не забудь..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880768
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 25.06.2020
- Ось берізка, ось ялинка,… Ось гарнесенький дубок.
Під дубочком є грибочок, біля нього їжачок… в капелюшку.
Не впізнати. Він прийшов гриби збирати.
В коротеньких їжак шортах, в босоніжках. Літо все ж.
В капелюшку я барвистім тут гриби збираю теж. Є і в мене
босоніжки, шорти маю коротенькі. Чомусь дивиться на мене
пильно їжачок маленький.
Став і я теж придивлятись. Ой цікаво ж воно як… Їжачок на
мене схожий! Мабуть, думає й він так.
- Ти не бійсь мене, колючий! Я тобі допоможу. Цей грибок
візьму гарненький, тобі в кошик покладу. Я грибами поділю-
ся, у мене багато є.
Їжачок всміхнувсь привітно і промовив до мене:
- А давай змагатись будем, хто грибів більше знайде!
Ой, як стали ми збирати… задивилися дуби. Повний кошик
в мене. Гляньте.
- А тепер додому йди! – так сказав мені їжак той. -.Бачиш,
хмара ген пливе? Завтра знов приходь до лісу, назбираєм для
мене.
Я на мить аж розгубився. А їжак кудись подівся.
Я приніс гриби додому. Всі наїлися їх всмак. Але хто ж мені
повірить, що допоміг збирать їжак?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879757
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 16.06.2020
Світе мій духмяний, незабудковий!
Трійця закосичує сади.
Свіже зілля розкладає жмутками
На долівку червень молодий.
День пташиним співом аж заходиться,
Біловіє й піниться бузком,
Мов пройшла по небу Богородиця
І впустила глечик з молоком.
А хатки, так зелено замаяні,
Бережуть освячені дари,
Щоб, бувало, духи неприкаяні
Не прокрались в затишні двори.
І такою благодаттю сповнені
Ці святочні, сонцеликі дні!
Ну а квітів, квітів - цілі повені,
Аж хлюпочуть барвами в мені!
[i]Світлина з інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878970
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 08.06.2020
У нас кохання вічного не вийшло –
В садах вишневих почуття згубилось.
І білоквітним сумом плаче вишня,
За тим, що бути разом не судилось…
Розвів стежками різними Всевишній –
Серця самотні інші хочуть гріти.
…Лиш в спогадах щасливих – квітне вишня,
І цей солодкий, ніжний запах літа…
Нам не забути зустріч дивовижну,
що місяць нагадає в сумі ночі,
Згадаємо в цвіту ми нашу вишню –
І серце - стиглим соком кровоточить.
Самотньо плаче дощ, рахує втрати,
Бо знає, я для тебе вже - колишня.
І тільки в серці буде квітувати
У кожному із нас – ця біла вишня...
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878768
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 06.06.2020
У серці і в небі – купчасто-кудлато.
В чеканні прояснення скрапують дні.
Чи засвітло вдасться циклони здолати
планеті, країні, родині, мені?
Чи з ніг не зіб'ють розшалілі цунамі?
Чи стихне колись озвіріла гроза?
Так сперто ще небо не гусло над нами.
Так глибоко в драглі ще світ не вгрузав.
Чатую в надхмар'ї найменшу з прогалин.
Краду спраглим оком найменшу блакить.
Чи з хлопцями коней не так розпрягали?
Чи надто втягнули тремкі борлаки?
Дай, Боже, знайти між ваганням рішучість
(либонь, всі незгоди мої – замалі).
Дай витримки й сили – розсунути тучі
мені і родині, країні, Землі.
© Сашко Обрій. Поезія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878419
дата надходження 03.06.2020
дата закладки 03.06.2020
Ще яскравіші
під дощиком весняним
свічі кульбабок.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877021
дата надходження 23.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Я дякую тобі, за синє небо,
Що можу глянуть у його блакить,
Хоча від мене так воно далеко
Та додає краси, щоби творить
За дивовижні, свіжії світанки,
Що можу зустрічати на зорі
Та милі серцю сплетені серпанки,
Які дарують миті чарівні
За квіти, що всміхаються красою
Та все чарують барвами весни
І можу відобразить, що росою
Спокійно по траві ось так пройти
І у важкі хвилини так відчутно
Вже зважуєш всі цінності життя,
Я берегтиму віддано і мудро,
Як ненька береже своє дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878001
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Річка…
на березі верби.
Там між гілля є гніздечко.
Нічка…
розсипала зорі
в небі над ним, мов сердечка.
Поряд
розкинулось поле,
там ячмені зріють й жито.
Тихо…
легкою ходою
ходить по травах тут літо.
Роси
воно розсипає,
сонце у них загориться.
Ранок
сюди поспішає,
любить у річці він вмиться.
Річка…
на березі верби,
першою пташка проснеться.
Дзвінко
вона заспіває,
літечко ранку всміхнеться.
Квіти
розкриють пелюстки...
ніжні вони в них, барвисті.
Легко
по них застрибають
промені ясні, іскристі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878080
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Весняний дощик
нишком гаптує трави
бісером срібним,
поки бракує ранку
муліне золотого.
Фото автра
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878071
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
[b]Рясно день голубіє хмарами
У останнім веснянім дні.
Впертий дощ грозовими чварами
Водить ігри свої брудні.
Полем з квітами, буйно-зеленим –
дощ кружляє вальс досхочу,
Рятувати прибігла до мене
змокла Муза - рими дощу.
Я зустріла їх, вимоклих, зойком:
- Ви ж до нитки промокли, вщент!
Подарую свою парасольку,
Хай заходять до мене ще.
Де весна переходить у літо,
сонця промінь - в воді блищить,
Під ногами - озера розлиті –
Знов – дощить…[/b]
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878018
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020
Розплескалось небо у нічному морі.
Шепотіла ніжність під моїм вікном.
Усміхались щиро золотаві зорі.
Цілував той простір місячний поклон.
Груша лопотіла листям метелково.
Обіймались душі у чарівну ніч.
Почуттів малюнок - фарби кольорові.
Вітерець торкався лагідно до пліч.
Радість, ніби хвиля, лоскотала серце.
У нічному морі ми були удвох.
Щастя нам дісталось, чисте, мов джерельце.
Солов*їна пісня розливала "тьох".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877753
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Місяць золотий
Річці доріжку встелив
Щедрість не має межі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877822
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Коли зірка вріжеться вечірня
У самотні закутки душі
Найсвітлішим золотом-промінням –
Просто знай,
ми досі не чужі.
Коли тиша звуками вбиває,
Або шумно так, що голова
Наче переїхана трамваєм –
Просто знай,
трапляються дива!
Коли дощ у очі ліпить палко,
А від вітру небо голубе
Розірвалось на дрібні кавалки –
Просто знай,
я згадую тебе.
20.02.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865478
дата надходження 20.02.2020
дата закладки 29.05.2020
Сьогодні знову я тебе, любов, –
Як і учора! – знову не побачив.
На серці бите скло, і так, неначе
Це ти усе розбила, так, немов
Відсутністю втопила у журбі –
Сьогодні знову! Боже, вже у соте
В ту саму рану серце поколоти –
У сотий раз удалося тобі.
Уже й черешня ніжністю цвіте;
Не вирішити цю сумну задачу,
Як я тебе ніколи не побачу
І як не запитаю більш про те,
Чи серце ще відроджується, бо
Воно ожити може, наче квіти
І чи побачу ще тебе до літа?..
Сліпа любов – це істинна любов!
Ти знаєш, ти ж не знаєш головне! –
Як ти комусь потрібна до боління,
Що ти комусь Венера і Афіна,
Що день цей також згасне і мине,
А завтра – знову туга до небес
І завтра хтось чекатиме так само
На зустріч із любов’ю до нестями
І, може, він зустріне ще тебе.
29.05.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877815
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
Щось, в тісній грудині розпростерте,
пухне, мов нутро аеростата.
Кажуть, що воно зоветься серцем,
спалахом від нені і від тата.
Гранню з-під сорочки дише рвійно,
іскрами запалюючи ближніх.
В пломенях його цвіте барвінок,
дмухає в серця, пускає брижі.
Хай без перепон і без упину
з дня у день росте його офіра.
Я ж – до груби трісочок докину:
хай палахкотить стовпами віра.
Хай з очей у рідних рівним блиском
серце випромінюється ніжно.
В час хиткий, непевний, там де слизько,
хай в очах мигтить, мов запобіжник.
Хай притулком стане благовійним
для грудей палких і небайдужих.
Хай воно в серцях спиняє війни,
щоб ніхто в них світла не подужав!
В дні, коли – на дні, – мов у криниці:
морок, смуток, розпач і облога,
попри на́пасть, нищення і ницість
в грудях калатає Серце Бога.
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876620
дата надходження 20.05.2020
дата закладки 26.05.2020
Під сиворунну мряку дощову
Розсмакувати твій солодкий голос!..
І відпустити смутку тятиву -
Нехай летить печаль за видноколо.
І в погляді втопитися, немов
Камінчик у прозорому джерельці!
Хай будуть ніжність, музика й любов,
Нехай весна проклюнеться у серці
І зацвіте духмяно, як айва́,
Розкриливши п'янке пелю́стя травню.
Прислухайся, як дихає трава
В небесну гладь, так лагідно і плавно...
І як вібрують разом в унісон
Серцеві ритми, і думки, і мрії,
Як цей легкий травневий напівсон,
Мов легіт, обціловує нам вії...
Й дарма, що цвітом трусить без жалю
За вікнами такий невчасний вихор,
Ти просто знай, що я тебе люблю -
Так солодко, так лагідно, так тихо.
[i]Світлина з інтернету.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876433
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 19.05.2020
Найкращі написані вірші?..
Тоді нам навіщо старатись,
як можемо їх ми читати
й у святості їхній купатись?
Найкращі написані вірші,
у них кожне слово ясніє?..
Тоді нам навіщо старатись,
так більше ніхто ж не зуміє?
Та ллються потоком нестримним
слова мої з серця... ласкаві.
Калинова в ґроні тут гілка,
синички на вишенці жваві.
Спориш вже цвіте край дороги,
метелики в'ються в таночку.
На тин заліз Мурчик... дрімає,
Дружок заховавсь в холодочку.
А я одягну вишиванку,
ясніють в ній барви святкові.
Ой скільки ж на ній гарних квіток...
легкі, мов слова в нашій мові.
Зберу я, немов намистинки,
слова ті і вам подарую.
Щоб ви, як і я, всі раділи...
їх музику серденьком чую.
Бринять вони весело й дзвінко,
мов бджілки в весняному гаю.
З них пишуться вірші найкращі
щоденно... я це відчуваю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876493
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020
Обсипа́лись сніжні пелюстки́ із вишні
І встеляли рясно зелену траву.
А цвіли́ недавно буйноцвітом пишним
Й милували око, ніби у Раю.
Розсерди́вся вітер, холодом обшпарив,
Їх зривав із вишні проливним дощем.
Потім в нічку темну ще й морозом вдарив -
Засмутились вишні, стали голі вщент.
Навкруги під ними влігся цвіт колишній,
Що міняв свій колір прямо на льоту,
Став він бурий, тусклий, ніби стовбур вишні,
Від дощу намоклий заховавсь в траву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876272
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020
Люблю проснуться
раньше всех в квартире,
Вскочить с постели,
чтобы босиком
Прошлёпать полусонным на балкон
Навстречу утру
в обновлённом мире!
Полуодет, и пусть пока разутый –
Я счастлив оттого что вижу свет...
Не может быть прекраснее минуты,
Чем та, когда я солнцу
шлю привет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876293
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FqFFkQuOL2Y
[/youtube]
Вставало сонце із-за лісу,
Проміння золото лило.
Туману сірого завісу,
Мерщій з лиця свого зняло.
І осушило дрібні сльози,
Що залишились від дощу..
Лише далеко чулись грози,
Я в душу промені впущу.
Весна холодна - стане тепла,
Всі негаразди відійдуть.
Не вся ще радість з душі щезла,
Проміння хай й тебе знайдуть.
І світ весь стане кольоровим,
Зійде веселка від тепла.
Тоді все стане неповторним,
Поверне радість, що втекла...
Та як для цього треба мало,
Один лиш треба промінець,
Щоб плутанина ця зникала,
Іди до сонця навпростець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876239
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020
Увсебіч пелюстки розлетілись і впали.
Дощ змивав цю одежу весни.
І розбризкував, сіяв дрібненьким опалом,
І тремтів світ любові рясний.
Ми ж з цвітінням під сонцем купались безмірно.
Зав*язь, ніби проснулась од сну.
Хоч нестиглість бентежна, грішила покірна,
Лише дощ увібрав всю вину.
І прозорість опальна розмила дощенту
Все, що так хвилювало колись.
В скронях стукала зваженість, клекіт крещендо.
Зав*язь першу прикрив зелен- лист.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876251
дата надходження 17.05.2020
дата закладки 17.05.2020
Наснилося бабусине село.
Колодязь сивочолий біля хати,
Повітря чисте з пахощами м’яти
враз защеміло в серці, ожило...
Навколо - дивні квіти запашні,
То усміхом стрічає матіола.
Вже не забути у житті ніколи
Духмяні ноти, що звучать в мені...
Вишняк гуде – рій бджілок і джмелів
Мелодію виводить стоголосу,
І спомином - ясного неба просинь -
Ця насолода рідної землі.
Побачу я бабусю молоду
На фоні споришевого покосу,
У саме серце теплоту доносить
Мій сон про матіолу у саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874288
дата надходження 02.05.2020
дата закладки 16.05.2020
Хвилі бузкові в травневім розмаї,
Мов в океані сапфірових вод.
Очі зелені і карі єднали.
Разом у парі - незвичний клейнод.
Хвилі бузкові в травневім розмаї.
Пахощів жмені, стійкий аромат.
Скромний букетик - кохання без краю.
Сонця скотився блискучий дукат.
Хвилі бузкові і легкість цілунків.
Ніч вже зірчасте плела макроме.
І солов*їної звучності лункість
Ніжно проникла у мево моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876110
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 16.05.2020
В час, коли біда прийшла
до всіх людей одночасно
і в карантин сидимо по домівках
хочеться радіти кожному дню.
Я дякую тобі, прийдешній день,
За те, що у хмаринок сині очі,
Що ранок променистих теревень
Несе тепло із кавою охоче.
Що свистом шпак зове мене ізнов
І бруньки груш чіпають підвіконня.
У гості вітер крізь вікно зайшов
А квіти позіхають ізпросоння.
Виблискує бурштинова смола
На сливах, що вмивають білі личка.
У пуп’янках заплуталась бджола,
Під вишнями розпушилась травичка.
Від щастя застрягають десь слова.
Стою, дивлюсь, торкаючись фіранок.
У душу ллється ніжність вікова.
Я дякую, що в мене є цей ранок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870949
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 16.05.2020
Буває згубиш - та знайдеш.
Буває не знайдеться.
Комусь болить - мимо пройдеш.
Тобі ж добре живеться.
Ціну складаємо всьому,
хоч в світі все безцінне.
Те, що важливе, бережем,
бо нам воно потрібне.
А про чуже не дбаємо,
частенько навіть топчем.
А якщо нас захочуть так?
То ми цього не хочем!
Буває згубиш - та знайдеш.
Буває не знайдеться.
Комусь болить - мимо пройдеш.
Тобі ж добре живеться.
Буває повертається,
тоді у серці квітне.
То ж бережіть усіх і все,
комусь воно потрібне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876130
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 16.05.2020
Мелодія ранку
У спалаху нового дня...
Про радість світанку
Співає пташина рідня.
Я слухаю тишу,
Її я люблю над усе.
Цю велич залишу –
Хай рими ранкові несе…
Всю свіжість повітря
Я віршем до Вас донесу,
В барвистій палітрі
Ранкову чарівну красу.
Дивлюсь крізь віконце:
Рожеві бринять промінці,
Наповнились сонцем
Всі фарби природи оці.
Метелик над гаєм
Стріча новий день у красі:
- Вставайте,- благає,-
І доброго ранку усім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876102
дата надходження 16.05.2020
дата закладки 16.05.2020
Між «було» й «буде»
лиш мить - одну єдину –
усе, що маєм.
Фото автра
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874188
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 15.05.2020
Гойдав хмарину на крилі лелека.
Сьогодні зранку прилетів здалека.
А небо кликало:"Злітай ще вище!"
А луг й діброва і собі:"Спустися нижче."
Просило поле й гай:"Літай над нами!
Давно не бачили тебе. Чекали!"
І річки кликала вода прозора:
"Ми виглядали тебе, рідний, всі ще вчора."
Сміялось сонце:" Покружляй, де хати.
Глянь, вийшли діточки тебе стрічати.
Сипну промінчиків, щоб золотились.
Щоб крила втомлені твої теплом зігрілись."
Гойдав хмарину на крилі лелека.
Сьогодні зранку прилетів здалека.
А небо кликало:"Злітай ще вище!"
І звали діточки:"До нас підлети... ближче."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876047
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020
Травневе сонце! Травневе небо!
Сади так пишно квітнуть для тебе!
Тож усміхнися весняній днині,
Нехай принесе щастя родині.
Поглянь на небо весняно-світле ,
На сонце ясне й таке привітне,
На зорі тихі, що вечорами,
Стежки коханим світять літами.
Хай травень-легінь зустріне літо,
Добром й любов'ю землю зігріту...
Нехай в здоров"і живуть всі люди,
Хай мир і спокій в краіні буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875883
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 15.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2020
Вирушаючи вдаль, ти поправив попутні вітрила
Мурувала розлука стіну, але вас не скорила.
Безбережжя ріки стало вірним супутником човна,
У запінених хвилях зникала самотність бездомна.
Виглядала кохана, чекала в безмежній тривозі,
Як голубка летіла, стрічала тебе на дорозі.
Хоч минали роки: осінь зими на літо міняла
Але пісня любові в душі солов’їно співала.
Розтривожені думи об щастя розбились сльозами,
Бо ця зустріч зв’язала дві долі в одну рушниками.
Одягнула весна їхній сад у білесенькі шати
Щоб за руки життям по стежині надій мандрувати.
Фото з інтернету. Дякую авторам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875957
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020
Сонця в небі діжа - діжа золотая.
Небо синє-синє, білі хмари з раю.
Річки плесо з блиском, плесо, ніби втіха.
Промені скупались, неповторність тиха.
Береги зелені буйного розмаю,
Підплили пір*їни до самого краю.
Ніжність і тендітність шиї вигинають,
Гріється під сонцем молодая пара.
Обіймались крила - крила лебедині,
В лебедя й лебідки ця любов єдина.
Річка невелика, і краса довкола.
Лебедина пісня лине вже навколо.
Поруч лебедята, їх тепер дванадцять.
Милі пташенята, може буде й двадцять.
Річка-берегиня, серцю, ніби хата.
Вірність лебедину бережуть пернаті.
(У сусідньому м. Балта на річці Кодима 11 травня у лебедів народилося 12 пташенят. Світлина з Балтського телебачення. )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875733
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 15.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PMpizqgl6Z4[/youtube]
Де ділися дні безтурботні,
Що тихо, як хмарки пливли?
Я знаю: вони неповторні,
Чому у минуле ввійшли?
Їх часто торкаюсь думками,
Так хочеться час той здогнать.
Вертаються тільки ночами,
Не хочеться їх відпускать.
Пройшли, пролетіли, розтали,
Як пташки злетіли з гнізда.
Частинку душі ви забрали,
І десь заховала вас мла.
Тепер я вже в часі новому,
І я вже не та, а друга.
Та як же сумую по тому,
Що десь заховала межа.
Догнать, повернуть - нема сили,
Роки вже далеко не ті.
З думками лечу лиш на крилах,
В далекі мої міражі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875984
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020
Я позвонила чуть дыша,
Шалило сердце, билось в дверцу,
Душа застыла, задрожав -
А я... вошла к тебе без сердца...
И вот глуха, слепа, нема
Я, ни во что уже не веря,
Без приглашения, сама -
Слова оставлены за дверью...
Здесь, у тебя мои мечты -
Горят опущенные шторы,
Горит Вселенная, а ты,
А ты... не тушишь и не споришь...
Я там и тут, где рай и ад,
Где боль и призрачное счастье,
Где просто нет пути назад -
Я у тебя бываю часто...
Переболит, перемолчишь,
Но и подумаешь о многом,
А я приду к тебе в ночи
И молча стану у порога...
А сердце выпрыгнет опять
И запоёт звонок за дверью...
Не знаю, сможешь ли понять,
Но я пришла, но я-то верю...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875985
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020
Плаче лялечка Тамара, бо з'явилась темна хмара.
Хом'ячок не хоче гризти, і не хоче зайчик їсти.
Я їм книжечку читала, я їм пісеньку співала.
"Потанцюй!" - порадив Гнатик, мій маленький
добрий братик.
Танцювала я красиво... і скажу, що сталось диво.
Усміхнулася Тамара, бо танцює й темна хмара.
Хом'ячок гризе морквинку, їсть мій зайчик
капустинку.
А хмарина пропливає, квіти щедро поливає.
Квіти вмиються дощем - стихне дощ, гулять підем.
А велика хмара-мати доньок виведе гуляти.
Побіжать оті сестрички по водичку аж до річки.
Знають всі - в сім'ї їх сім. Сім сестер і сім доріжок.
У сестричок сім є стрічок: червона, оранжева,
жовта, зелена, блакитна і синя, і фіолетова.
Відгадаєш, як зовуть - в синій хмарі розцвітуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875995
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020
Щебетала внучка Люся:
-Ви такі у нас круті!
Що цікавого, дідусю,
Було в вашому житті?
-Пропивав в корчмі я дещо,
Бо частенько горював:
Жив у приймах, годив тещі,
На заводі працював.
Було сумно - втратив друга,
Стала враз душа німа,
Та найбільша в мене туга –
Витверезників нема.
Заклад був такий медичний,
Туди звозили усіх…
Там для мене було звично:
Поруч друзі - плач і сміх!
Колись п’яних поважали,
І ментів не було злих,
Попід руки мене брали,
У машину - і везли.
В витверезнику міському
Я щасливим почувавсь,
Було краще, як удома,
Не чув тещиного «Зась»!
І моралі не читали,
А це сили додає,
Там мене завжди приймали
Отаким, яким я є.
Весь час гріє мою душу,
Я цей заклад не забув,
Сам собі признатись мушу –
Тільки там щасливий був!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875946
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020
Сміється Сонце: - Он який!
Квітучий, пишний, запашний.
Ще й бджілок біля тебе рій.
Я бачу, тут для всіх ти свій.
Дивуєш навіть горобців.
Сипну ще жменьку промінців.
Нехай погріються твої
всі віти у цвіту. Рясні.
Всміхавсь Бузок... і розцвітав.
Усіх навколо дивував.
То ж зупинялися: - Цвіти!
Який же гарний, цвіте, ти.
Сміялось Сонце: - Боже мій!
Це ж розцвісти отак зумій.
Ти ж своїм цвітом всіх зігрів.
Як краля-дівчина розцвів.
Бузок сказав: - Для тих цвіту,
для кого вся земля в цвіту.
Дарую цвіт свій без жалю,
бо я усіх-усіх люблю.
Всміхнувся весело й деньок:
- Це доброти для всіх урок.
В щасті купаєшся без меж,
коли для всіх отак цвітеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875375
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 10.05.2020
Хмари-ртуть. Весна, мов каземат.
Маскарад в ім'я здолання смерті?
Вірші, рими, образи - затерті,
Лиш вітри гуляють поміж хат...
В лабіринтах вуличних пустель
Голуби клюють самотній вечір.
Час настав жертовних самозречень,
Час дивитись як трава росте,
Слухати як дощ у шибку б'є,
Як сади справляють шлюбну пору
Й шепотіти, погляд звівши вгору,
Господи, в Святе Ім'я Твоє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872934
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 08.05.2020
Краплинка до краплинки,
росинка до росинки,
а слово до словечка.
Краплинка для хмаринки,
росинка для рослинки,
а слово - для сердечка.
О скільки ж є краплинок.
О скільки ж є дрібненьких.
Їх сипать... розсипати.
О скільки ж є росинок.
О скільки ж їх ясненьких.
Збирать... та й не зібрати.
О скільки ж є словечок.
О скільки ж є гарненьких.
Щоб їх нам говорити.
І кожне, як дарунок,
матусин поцілунок.
В душі цвітуть, як квіти.
Краплинка до краплинки,
росинка до росинки,
а слово до словечка.
Краплинка для хмаринки,
росинка для рослинки,
а слово - для сердечка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874868
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 07.05.2020
Как пахнут твои руки мама!
Уткнусь лицом и пропаду!
От взрослой жизни я устала!
И гнусь тростинкой на ветру!
Дай ощутить тепло ладоней,
Меня морозит от потерь!
Я так измотана погоней,
За светлым будущим детей.
Дай мне забыться на мгновение,
Меня ты знаешь лучше всех!
Там,в моей жизни,как на сцене
Имеет цену лишь успех!
Я отдохну немного,мама,
И снова в путь,и снова в бой!
Я в этом мире не пропала,
Лишь потому что ты со мной!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874961
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020
А ліс без мене жив ці всі роки…
Торкався кронами небесної глибіні,
Скликав пернатих в лоно залюбки,
На землю кидав життєдайні тіні.
Він шепотів мелодію мою,
У небо слав загадку-таємницю.
Уплівши нить смарагдову свою
У вишивану оповідь землиці.
Тонким підсніжником він листя протикав,
Торішню його силу осміявши.
І рястом-килимом весь простір накривав,
Бджолиній пісні сміливо піддавшись.
Він весь дзвенів, гудів і завивав.
Поклавши літні промені на гілля…
Він птахами щасливими співав
І свіжістю радів до божевілля.
Він грибникам годив після дощу,
Бо ж недарма водив їх між дубами.
І дивував усіх він досхочу
Своїми надзвичайними скарбами.
Отак він жив… без мене… стільки літ,
Бо ж якось наші розійшлись дороги…
Моя стихія, молодості світ!
А як же я жила цей час без нього?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871159
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.05.2020
До вікон злякано тулився дощ…
То кидав краплі він оскаженіло,
То в землю лив своє прозоре тіло.
Діждався врешті свого часу, що ж…
І небу іноді бракує висоти.
І от вже землю вкрив неспокій сивий,
Нитками сірими її обвили зливи,
Щоб потім сонцем всеосяжним прорости.
Ображений, він начебто шукав
На партитурі злякану кантату…
Вистукував свою сумну сонату
І з кожним новим звуком затихав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874954
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020
О скільки є отих квітучих весен,
де тішив душу ніжний ранній цвіт.
Та нищив вітер ту красу казкову,
і не зважав, що стогне й плаче світ.
О скільки літ летіли до нас весни
на сильнім журавлиному крилі.
В них ми жили і долю свою несли,
хоч часто дні гіркими ті були.
О скільки їх отих років нестерпних...
Із ношею тяжкою на плечах
йде Україна, у цвіту, і нині,
із ранами глибокими крізь страх.
Дай, Боже, сонцю ясному пробитись
крізь сірі важкі хмари до сердець.
Дай, Боже, труднощі усі здолати,
колючий долі скинути вінець.
Дай, Боже, квітнуть нашій Україні!
Щоб цвіт її завжди давав плоди.
Дай, Боже радості й щастя родині,
щоб світло й весело було завжди.
Дай одягнути гарні вишиванки
на свято всім дорослим і малим.
Схиляємось в своїй молитві щирій
в пошані перед образом Твоїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874950
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Пташиний невгаває легіт.
Пасує лісові калиновий рум*янець.
Ялин смарагдові спідниці.
І маслюків під соснами незвичний глянець.
Радіє око полуницям.
Обняти б ліс сторуко, душу добру, щедру,
І мудрість взяти споконвічну,
Бо благодатну має ліс зелену цедру
І дух його непересічний.
(Світлина лісу біля мого рідного села Малий Фонтан)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874812
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020
Я тобі говорив, що кохаю?...
Говорив... Та далебі, знов повторюсь,
Що для тебе душею співаю
І беззаперечно любові корюсь.
Ти для мене - зворушлива пісня...
Ноти в ній зцілюють душу в рубцях.
Ти - незбагненна зіронька пізня,
Що спалахом губишся десь в чебрецях…
Голубко моя, вірна горлице,
У загадці посмішки тоне мій світ…
До серця твого небо горнеться,
До ніг твоїх яблуні падає цвіт…
Впиваюсь красою і ніжністю,
І дивно хмелію від дотику рук…
Набутися хочеться в вічності,
Де в унісоні сердець наших стук.
05.05.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874705
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 05.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P9ngYhynT0A[/youtube]
Давно вже вишні відцвіли,
На землю впав рожевий цвіт.
З тобою разом ми були,
Минуло стільки довгих літ!
Мене в саду ти цілував,
І червоніли спілі вишні.
Ніхто із нас тоді не знав,
Що почуття ці стануть лишні.
Ріка кохання обміліла,
А ми, неначе береги.
Собі признатися не сміли,
Що цю любов не зберегли.
Дощі цю річку обійшли,
Струмок мілкий лиш залишився.
Оце зробити ми змогли,
Потік кохання зупинився...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874678
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 05.05.2020
Злився Влад, бо змерз у спину,
Хотів спати, плющив очі,
Виглядав свою дружину,
Що прийшла посеред ночі.
Кулаками в двері гупав,
І вже голосу дав волю,
Верещав, ногами тупав –
Та до цього звикла Оля.
-Доки буде це тривати?
Ресторани, клуби, танці…
Досить роги наставляти!
Знаю всіх уже коханців!
Я тобі – не веретено,
І повагу тут здобуду,
Друга скрипка - не для мене,
Грати я цю роль не буду!
Муж - це соло! Ти не знала?
Досить віятись, гуляти,
І в сім’ї, щоб пам’ятала,
Буду я диригувати!
Відрубала Оля Владу:
-Що ти з себе представляєш?
Дякуй долі, що хоч ззаду
Ти в оркестрі цьому граєш!
Я стомилась, хочу спати,
Голова болить і ніжки…
Влад зітхнув, що тут казати?
І поплівся мовчки в ліжко.
Сон приснивсь: В концертній залі
Публіка шляхетна всілась,
А у нього ноти вкрали,
Та ще й паличка десь ділась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874653
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 05.05.2020
Лоскочеш душу ти мою —
Тобою марю і живу,
Даруєш безліч сокровень,
Відкривши інтеграл натхнень.
Вигойдуєш на хвилях мрій,
Вселяєш вектори надій —
Настроєві звучать пісні —
І сумно, й радісно мені.
Цілуєш з голови до ніг,
Коли вертаюся з доріг,
Щоб розділити радість, сум, —
Моє магічне море дум. 1/05/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874544
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020
Губилась стежка в полинах,
Що від журби, мов посивіли,
Ген-ген синіла далина,
Жита навколо половіли.
Аж ось і край мого села,
Такий близький і серцю рідний,
Раптово душу звеселя
Гніздо лелече, заповідне.
А он – три сонця над селом –
То церква з диво-куполами,
Ще й кожен – з рятівним хрестом,
І дзвін полився над полями.
Я, мов окрилена, лечу
Вже не по стежці – по городу –
Додому… хочу знов почуть
Матусі голос – голос роду.
Та ні!.. Город не наш, таки,
І двір не той і навіть хата.
Роки даються узнаки,
Хоч можна все це ще впізнати.
Я до криниці підійшла,
Води у жмені зачерпнула,
Знов силу у собі знайшла
Й до церкви мовчки повернула.
Бач, куди стежка привела,
А далі – цвинтар, там могили
Моїх близьких, людей села,
Тих, хто помер і хто загинув.
Вклонюся цим святим місцям,
Бо, чи вернуся ще, - не знаю.
Та стежка в полинах оця
Чомусь постійно серце крає.
18.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874524
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 04.05.2020
Широке поле шумить хлібами...
ген жайвір в'ється під небесами.
Волошок жменьку сипнув хтось в житі,
радіють літу ті сині квіти.
І гнеться низько налитий колос,
цвіркун-маестро подасть свій голос.
В ромашках ніжних сонця краплини,
а поле просить: "Збери зернини!"
Біжить дівчатко поміж житами...
поглянь, схилилось до них в пошані.
То босоноге, я бачу нині,
біжить дитинство по тій стежині.
Добра зернятка щоб розсівати,
надійних друзів щоб відшукати...
В життя вже кличуть маленькі ніжки
ті волошкові житні доріжки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874473
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 04.05.2020
Ще один вірш з моєї книги перекладів "Сучасна кримськотатарська поезія".
МАЙЄ САФЕТ
Депортації кримських татар 18 травня 1944 року, непохитній вірності своїй Батьківщині Криму, вірі в повернення, вірності по цей день, душевній красі простих і великих, з надією на краще…
це тому, що тоді був май,
обіцяв він на щастя надію,
та світанок її розвіяв,
наполоханий криком «Вставай!»
це тому, що тоді був ти –
свої рани ледь-ледь загоїв,
з Перемогою вийшов із бою,
з автоматом дійшов до мети.
це тому, що приїхав туди,
де вигнання було всій родині,
де ти СПЕЦПОСЕЛЕНЕЦЬ віднині,
збитий з ніг за усі труди…
це тому, що дощів імла
розмивала заритих спішно…
не вважали конвойні грішним
там лишати, де смерть знайшла.
це тому, що в тісний барак,
забігали голодні діти.
а шакалам – аби звіріти, –
не похожі на кримських собак…
це тому, що слухняні пси
зачекались тоді край дороги,
що ти знову прийдеш до порогу…
повернувся. Ти і твій син…
це тому, що вертатись тобі
довелося пекельним кругом.
і дубинки згинались в дуги
від чекання на зустріч в злобі.
це тому, що я бачу ряд
сірих «бобиків», бронежилетів.
мітинг, спека уже не злеті…
ти – з будови, тут – гурт солдат.
це тому, що пекучий біль
наскрізь у ДНК проникає
я його на віки залишаю
для майбутніх дітей в собі.
це тому, що мені, як тавро,
пам’ять цю все життя зберігати
я повірити хочу в добро
й не дозволю собі забувати.
(переклад з російської мови)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874556
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HEfeRl6IDgo[/youtube]
Подивлюсь на небо неозоре:
Місяць й зорі вийшли погулять,
І немов на вишитім узорі,
Просто про щось мріють і мовчать.
І на цім шовковім розмаїтті,
Мерехтить вечірняя зоря.
Заблукала в цьому лабірінті
Сумовита, суджена й моя.
Не заходь за хмари в час вечірній,
Буде тебе важко розшукать.
Знай: що всі зірки тобі нерівні,
Бо вони чомусь усі мовчать.
Ти ж зі мною можеш говорити,
Слухати у тебе є талант.
Ти проміння ніжні можеш лити,
І душі моєї знаєш стан.
Ні, не думай! я не буду плакать...
Просто я на тебе подивлюсь.
Зорі інші хай тобі позаздрять,
Вірною тобі я залишусь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874434
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 04.05.2020
Вранішні роси - цнотливості роси
З блиском перлинним в шовковій траві.
Свіжі, розкішні, розніжено-босі.
Розсипи щедрості звабно-живі.
Дерево кожне вкрите краплистими,
Кущ росянисто зомлів у саду.
Мов із пацьорок скотилось намисто,
Ніжки світанку по ньому ідуть.
Вигляне сонце, розставить долоні,
Промінь тендітно проникне у сад
І обігріє травневе осоння.
Вранішні роси для нього, мов клад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874561
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020
Я пам'ятаю, як цвіла уперше вишня.
Ти на побачення тоді до мене вийшла.
Світились зіроньки ясні, і місяць з хмари
для нас так щедро розсипав свої всі чари.
Нам сиплють знов до наших ніг
розкішні вишні
Свій білий цвіт... Свій білий цвіт...
Пелюстки ніжні.
А дотик рук твоїх п'янив, і коси пишні.
І засоромились тоді біленькі вишні,
як я напивсь, мов з джерела, із вуст чудових.
Через життя своє проніс цей смак медовий.
Нам сиплють знов до наших ніг
розкішні вишні
Свій білий цвіт... Свій білий цвіт...
Пелюстки ніжні.
Уже на скронях білий цвіт і в наших косах,
та пам'ятаю, як тоді ми йшли по росах.
Світились радістю серця... дзвінко сміялись.
Ті ніжні іскорки тепла в серцях зостались.
Нам сиплють знов до наших ніг
розкішні вишні
Свій білий цвіт... Свій білий цвіт...
Пелюстки ніжні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871961
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020
Простая?..
А кто тебе сказал,что я простая?..
Это я с виду ,,так себе,, кажусь...
Я добротой своею проростаю,
И ею я конечно же горжусь.
Ведь в простоте великое искуство,
И мне она дана наверно свыше...
А с добротой еще впридачу чувства,
Вот так душа живём моя и дышит...
И неизменным будет моё время,
И будет прост мой каждый битый слог...
Я знаю безо всякого сомненья,
Что каждый день, благословляет меня Бог!
9 04 2020 г
Виктория Г(Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871942
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020
Тумани оповили все кайданами прозорими...
Усі дерева шалями прикрасили, глянь, новими.
І ніби так легесенько стали ходить між вітами.
Весь ліс притих з розквітлими красивими тут квітами.
Та від туману квіточки прикрилися пелюстками.
Доріжки між деревами, здається, стали пустками.
Та вірмо, що розійдуться тумани затуманені.
Як зійде вранці сонечко - зігріє душі зранені .
Іди собі, туманоньку... розсійся поміж хмарами.
Дай сонечка ясненького потішитися чарами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871741
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 12.04.2020
Червневі грози
пахнуть сухим чебрецем
й маминим хлібом
Картина Миколи Пимоненка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871682
дата надходження 12.04.2020
дата закладки 12.04.2020
Чем пахнет эта жизнь?..
Я так устала,мама...
Я не могу уже...
От мыслей много хлама,
Мне плохо на душе...
Вся жизнь сплошная драма,
И это не по мне...
Не видержу я, мама...
Мне с каждым днём больней...
Как-будто пропасть,яма...
А я - упавший лист...
Мне очень страшно,мама...
Чем пахнет эта жизнь?....
Не девочка,а дама...
Уставшая...одна...
Побудь со мною,мама...
Ты очень мне нужна!
11 04 2020 г
Виктория Г(Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871593
дата надходження 11.04.2020
дата закладки 11.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m9U18NdBgaA
[/youtube]
Давно не бачила тебе,
Чомусь і в сни вже не приходиш.
До тебе пам"ять все ж веде,
Ну що тут з пам"яттю поробиш?
Веде за руку в сни твої,
Нема там виходу ні входу.
Притишу кроки я свої,
А все ж іду й не знаю броду.
Дивлюся: спиш ти дуже міцно,
Комусь всміхаєшся у сні.
Присіла поруч непомітно...
Мабуть, всміхався не мені.
У сон ввійти не маю права,
Хотілось все ж таки узнать...
Чи не занадто я цікава,
Та як цікавість цю здолать?
Чомусь я тут все ж завагалась,
Піти, чи може, почекать?
Ішла і знову поверталась,
Ти ж не хотів у сон впускать...
Та вже пора, давно сіріє,
У сні можливо все здолать.
А в серці десь надія мліє,
Як дощ, все треба переждать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871591
дата надходження 11.04.2020
дата закладки 11.04.2020
Зимовим ранком
загострений промінчик
малює літо.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871628
дата надходження 11.04.2020
дата закладки 11.04.2020
Все сіють, сіють
полову порожніх слів -
зерно не родить
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871630
дата надходження 11.04.2020
дата закладки 11.04.2020
У справжніх друзів - друзі спільні,
І вороги у них одні,
Хоч в своїх поглядах всі вільні,
Та на одній ми стороні.
Ніхто ніколи не в прислузі,
Але порядність над усе,
Бо справжня дружба, як і друзі,
Душевні істини несе.
Сприймати істину я мушу -
Те, що посіють, те й пожнуть...
Не всі, хто лізуть в твою душу
Твоїми друзями стають...
Я знаю, що в своєму крузі
Ніхто б, напевне, не хотів,
Щоб за спиною твої "друзі"
Твоїх вітали ворогів...
Та час по-своєму розсудить,
Залишить поряд лише тих,
Хто нас цінує, просто любить,
Насправді друзів золотих.
Їх одиниці - небагато...
Для них присвячую вірші,
Бо кожна зустріч з ними - свято
Для мого серця і душі!
Любов Шемет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871529
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 11.04.2020
Має заміж іти Віка,
Марту йде питати
(Та вже має чоловіка,
То повинна знати).
Скажи правду мені, Марто,
Чи цей ризик вартий?
Одружитися - не жарти,
Це не гра у карти.
-Слухай, Віко, одкровення
Заміжньої жінки,
Таке «щастя» мають Жені,
Тані, Гані, Нінки…
Він, як мишка до заміжжя –
Сіренький і милий,
А ти - лагідна і ніжна,
І така щаслива!
Поживеш з ним зо два роки,
Ніде правду діти,
Хочеться миш’як купити
Й тут же отруїти.
Бо з цієї мишки зразу
Козлик виростає,
Доведе тебе до сказу,
Потім вовком стане.
Заміж, Віко, справжнє пекло,
А ще підуть діти…
То ж до старості пораджу
У дівках сидіти!
Все. Бувай. Не маю часу,
Мушу клопотатись,
Донечка виходить заміж –
Треба готуватись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871461
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
Має заміж іти Віка,
Марту йде питати
(Та вже має чоловіка,
То повинна знати).
Скажи правду мені, Марто,
Чи цей ризик вартий?
Одружитися - не жарти,
Це не гра у карти.
-Слухай, Віко, одкровення
Заміжньої жінки,
Таке «щастя» мають Жені,
Тані, Гані, Нінки…
Він, як мишка до заміжжя –
Сіренький і милий,
А ти - лагідна і ніжна,
І така щаслива!
Поживеш з ним зо два роки,
Ніде правду діти,
Хочеться миш’як купити
Й тут же отруїти.
Бо з цієї мишки зразу
Козлик виростає,
Доведе тебе до сказу,
Потім вовком стане.
Заміж, Віко, справжнє пекло,
А ще підуть діти…
То ж до старості пораджу
У дівках сидіти!
Все. Бувай. Не маю часу,
Мушу клопотатись,
Донечка виходить заміж –
Треба готуватись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871461
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
На полотні нічному в роздумах зірки:
Мої супутниці у час безкрилля.
Безмовності тіла небесної ріки,
Аж місяць тихо зупинився в брилі.
Хисткі й тонкі зруйновані зв*язки світів.
Сама табу я змайструвала клітку,
А думка котиться (були ж і я, і ти)
В зірчастість, в спраглість поцілунків літа.
Цукатами смакують спогади мої.
Мабуть, лише зірки це розуміють.
Примарно знову очі дивляться твої.
В них сум і радість, ніби в аритмії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871483
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=BN8AQ7Ehx2E[/youtube]
Як пахне дощ, я вже забула,
Прошу, хоч крапельку дощу.
Маленька хмарка й та минула,
А я великої все жду.
Набігли хмари знову сірі,
А вітер їх кудись все гнав.
Чомусь корилися похмурі,
Він у покорі їх тримав.
З моєю пам"яттю щось сталось,
Забула зовсім голос твій.
Немов у цьому щось зламалось,
Ти мій, не мій? Невже чужий?
А очі кольору якого?
Невже і це могла забуть?
Хто тут підкаже? Ні, нікого...
Але тепер не в тому суть...
А дощ таки усе ж почався,
Побігли краплі по вікні.
Він довго лив і не скінчався,
Гримів десь грім удалині...
[img]https://grandgames.net/puzzle/source/tyulpani_13.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871490
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
Цієї ночі в сад зайшли тюльпани,
Щоб здивувати нас, бодай з вікна.
Прийшли до нас із раю Роксолани*,
Їм там сказав хтось, що у нас – весна.
За нас підняли мрій своїх бокали,
І навіть джміль їх осушив до дна.
Їм солов’ї «За здравіє» співали,
За те, щоб ми дивились не з вікна.
За те, щоб були царськими корони,
Щоб гіацинти пахли на весь світ
Та на добро не було заборони
І не писало людство заповіт.
*колись тюльпани росли
лише в саду турецького хана,
за спробу розмножити за його
межами суворо карали
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871418
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 10.04.2020
Я так люблю дивитися на зорі,
Вони, немов смарагди чарівні.
На місяць, що пливе неначе в морі,
Під парусом надутим у човні.
Я так люблю блукати з вітром в полі,
Серед ромашок, маків в пшеницях.
Пташки співають входячи у ролі,
Лишають нам мелодії в серцях.
Я так люблю блакить ту, що у небі,
Хмарин пухнастих, наче білий сніг.
І завжди кличе ліс мене до себе,
Казки для мене він свої зберіг.
Я так люблю мелодій дивні звуки,
Що зігрівають душу кожен раз.
А ще твої коханий ніжні руки,
Що обіймають у вечірній час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871322
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 10.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o0QQDb_dNco[/youtube]
Маю забаганки й свої мрії,
Та "корона" все це тормозить.
Зупинити треба поки дії,
Можна все це поки уявить.
Бачити у думці день хороший,
Все спокійно й тихо навкруги.
І не думать: скільки треба грошей,
Щоб хоч якось дні ці протягти.
Глянути на чисте синє небо,
І згадать приємне щось в житті.
Думка заспокоїть: є ВІН в тебе,
І сказати НІ, цій пустоті.
Пригорнутись до грудей гарячих,
Подихом зігріть його вуста.
Хіба можна жить тепер інакше?
Це моя уява так проста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871383
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020
Пахла любов весною
І молодим вином.
Вперше вона зі мною.
Як це було давно!
Пахла любов любистком,
Світлом дівочих мрій.
Щастя було так близько,
Чом же ти не вберіг?
Приспів:
Не забувай, не забувай
Любов оту,
Сльозою біль не заливай
І гіркоту,
Хай стане казкою життя,
Світліють дні,
Й заколосяться знов жита,
Але… одній.
Пахла любов дурманом –
Запах його п’янкий.
– Щастя було обманом, –
З неба твердять зірки.
Пахла любов вітрами
Ще й грозовим дощем.
– Що ж ти зробила з нами? –
В серці озвався щем.
Приспів. (Той же)
Вірю, зустріну сміло
Врешті таку любов,
Котру дощі не змиють,
Ту, що одна на двох.
І посміхнеться знову
Наша любов обом,
Зайві тоді розмови:
Серцю диктує Бог.
Приспів: Не забувай, не забувай
Любов святу,
Сльозою біль не заливай і гіркоту,
І стане казкою життя,
Й світліші дні,
Й заколосяться знов жита
Вже… не одній.
Не забувай, не забувай
Солодких днів,
У келих щастя наливай
Вже не одній!
Його ми вип’ємо до дна
З тобою вдвох,
П’яніти будем від вина –
Не від тривог!
23.07.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871285
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 09.04.2020
Хтось у ступочці літо розтер
і воно розлилося
Ніжно-синім жабо волошкових
пахучих суцвіть,
Пряним хлібом, що зріє
в утробі важкого колосся
І зозулиним "ку", що зривається
із верховіть.
Перегуками гроз і кармінними
хвилями маків,
Веселковим тату між хмаринностей
неба м`яких
І нестримним теплом, що викрешує
з зоряних злаків
Десь незримий мірошник
і сяйво складає у міх.
Прохолодою м`яти і соняхом
жовто-гарячим,
абрикосовим сонцем і яблуком
стиглим в траві.
Літо в крапельці кожній,
воно зовсім поряд, я бачу -
Мальвовухим зайчам
причаїлось в моїм рукаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843660
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 09.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=h79xpveBXxU[/youtube]
Шепотить про щось мені берізка,
Що хотіла ти мені сказать?
Ти іще маленька, тонка ніжка,
Як твої слова ці розгадать?
Хочеш пожалітися на вітер,
Що безжально хилить до землі,
Чи не хоче гладить твої віти?
Розкажи мені свої жалі.
Можу я тобі поспівчувати,
Доля в нас тепер у всіх одна.
Треба лиш надіятись і ждати.
Прошу так тебе: не будь сумна!
Знаю, що дощів давно немає,
Звідки взять терпіння для снаги?
Хай надія і тебе тримає,
Бо природа не прийма торги..
В нас, людей, в житті все надто гірше..
Все не змінять вітри і дощі.
Просто змін чекати значно довше,
Все ж лелієм мрії у душі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871327
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020
Як пахнуть трави, скошені учора,
Де коники стрибають навмання,
Не вміють цвіркуни сюрчати хором
І ще не коле висохла стерня...
Сльозою сік стікає на покоси -
Не хоче в"януть зрізане стебло,
Ліниво походжає вечір босий,
Мов дощового літа й не було...
Бринить повітря й важко, й невагомо,
Та знає ніч, що звалена трава
Співа останню пісню. Невідомо
Померла вже вона чи ще жива...
О, як мені хотілося сп"яніти
Від того неземного, без прикрас,
Святого почуття, що впало в літо,
Коли усенький світ забув про нас...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682149
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 09.04.2020
Весна в вікні. В ній щастя, ніби океан,
А карантин повзе, мов черепаха.
За шибкою звучить, звучить землі орган.
Парфумами весни дерева пахнуть.
Від цвіту юного біліє все навкруг.
Між віттям барви сонця виглядають.
Автомобільний непомітний майже рух,
І люди де-не-де у цім розмаї.
Спостерігаємо частіше із вікна.
І попри карантин, душа теж квітне,
Бо надихає з чистим серденьком весна.
Тебе не можна не любити, світе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871334
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Bu4vudzClm4[/youtube]
Кого винить чи час, чи пам"ять,
За їхні вчинки непрості,
Що часом візьмуть і всі спалять,
Колись збудовані мости?
Нащо вони тепер потрібні,
Коли мовчить уже душа?
Їх існування були хибні,
Минуле вже не потіша.
Душа звільнилася, вже вільна,
Не треба згадками втішать,
Не буде мучити сумління,
По краплі пройдене збирать.
Колись, можливо, відгукнеться,
Свою ж не бачу тут вину.
Навряд чи знову так спіткнешся,
Щоб знов відчути чужину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871093
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
– Пустіть. Причулось? Тихо за дверима.
А то – весна тоненьким голоском.
Така жадана, мов солодка рима,
В руці – підсніжник. Йшла всю ніч ліском.
Несла з собою кухлик сліз берези,
Сувій шифону небу на костюм.
Сценарій має навіть до імпрези -
Торкнулось вкотре сонце її струн.
Я відчиню цій світанковій діві,
За нею – зграйка милих пташенят.
Бруньки такі надуті, наче в гніві,
В ріллі тріщать вже боки у зернят.
Як добре – хата тут моя і скраю,
Хоч часом кажуть – ніби то не так.
Я завше перша весну зустрічаю:
Прийшла й не чути гавкоту собак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871142
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020
З–за куліс ще дуже теплих днів
Виповзла на сцену пізня осінь.
Листя, що розпластане на дні
Між калюж, вже літа не попросить…
Ще не віриться, що клином журавлі
Вчора відлетіли. Стихло, змовкло.
Не вернути клином клин. І до землі
Пригортає осінь листя змокле...
Осінь – це перейдений рубіж,
Осінь – це забуті звичні звуки,
Осінь – це не здійснені в собі ж
Мрії, наче зграї темних круків.
Та повіримо у ще одну весну,
І у мрію, та, що нездійсненна,
Бо ще рік злетів, і на кону
Вже майбутність зовсім незбагненна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869103
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 06.04.2020
[b][color="#0004ff"][i]А ми в човні, і нам пливуть степи,
Течуть за ними села і дороги.
Полощуть верби берегам пороги,
Гудуть про щось іздалеку стовпи.
Скресає день - і наше тут усе,
Та ми не ми - собі вже не належим.
Розгойдуєм весну необережно,
І зверху й знизу небо нас несе.
Та ми в човні, у нас в руках весло -
Черкаємо по дну ріки софіти.
І нас не переплить, не облетіти,
Бо в нас весло і небо над чолом.
Постоїмо – хай сутінки пливуть,
Застигне місяць в срібнім переплюску.
І падатимуть зорі нам у хустку
Аж доки ранки
нами
оживуть.
[/i]
[/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865934
дата надходження 24.02.2020
дата закладки 06.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hCI4bWpXdzk[/youtube]
Весна приречена на радість,
На зло холодним всім вітрам.
Дарує цвітом нам ласкавість,
В ній сум і радість пополам.
Так заворожує цвітіння,
Нудьга на хвильку відійде.
Вона дивує шепотінням,
Все в білий колір розведе.
І без вина, неначе п"яні,
Хмільні так пахощі її,
В рожеві квіти і багряні,
Вкрашає мрії всі мої.
В цей час так хочеться повірить,
Що безнадія й страх пройде.
Весна нас може підбадьорить,
Я вірю їй - не підведе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870996
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020
В час, коли біда прийшла
до всіх людей одночасно
і в карантин сидимо по домівках
хочеться радіти кожному дню.
Я дякую тобі, прийдешній день,
За те, що у хмаринок сині очі,
Що ранок променистих теревень
Несе тепло із кавою охоче.
Що свистом шпак зове мене ізнов
І бруньки груш чіпають підвіконня.
У гості вітер крізь вікно зайшов
А квіти позіхають ізпросоння.
Виблискує бурштинова смола
На сливах, що вмивають білі личка.
У пуп’янках заплуталась бджола,
Під вишнями розпушилась травичка.
Від щастя застрягають десь слова.
Стою, дивлюсь, торкаючись фіранок.
У душу ллється ніжність вікова.
Я дякую, що в мене є цей ранок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870949
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020
А квітень розпустив зелену гриву,
І сонцеграй танцює залюбки.
Квіткове море розлилося дивне.
Уявою малюю я стежки.
Від серця і до серця ніжні ниті,
Щоб аромати щастя ти відчув.
Лелеки гнізда починають вити,
Тріпоче вітер саду білий чуб.
У поцілунках, ніби в сонцекраплях
Зіллємось з ніжністю весни теплом.
І щебетатиме нам свіжий ранок,
Неначе білий птах з міцним крилом.
(Сонцекраплі - авторський неологізм).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870951
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020
В эфире вирус! Только он один!
И факты, и гипотезы, и сказки…
Но утру не мешает карантин,
И, Слава Богу, солнышко без маски.
Как будто радость воплотилась в нем!
Все охватившем, всех обнявшем свете!
«Не бойтесь, люди, все переживем»
Поют лучи… А мы им чем ответим?
Когда-то в марте таял старый снег,
И серебром ручьи так вышивали!
На снег стал скуп наш прагматичный век,
Зима не одевала снежной шали.
Но всеравно пришел весны азарт,
Пусть снег зимой не смел и показаться,
Но сохранил весенний месяц март
Своих лучей волшебное богатство.
Какбудто с самих радостных картин!
Идут лучи! Всем дарят нежно ласки!
Весне не помешает карантин!
И, Слава Богу, солнышко без маски.Марта 2020
В качестве иллюстрации картина Константина Юона "Мартовское солнце"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870899
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
1.Земля жива,
Земля жива,
Вона і чує, й бачить.
Лихі слова,
Пусті діла
Ніколи не пробачить.
Вона була,
Завжди була
І є для того кара,
Хто забува
Свої слова,
Від труднощів тікає.
2.Земля свята,
Земля свята
Для сина-патріота,
Хто вірним став
І виростав
Про неї у турботі.
Вона тоді,
Вона тоді
Для нього буде рідна,
Хто у житті,
В святім труді
Їй вірним буде й гідним.
3.ЗемлІ болить,
ЗемлІ болить,
Коли заплаче мати,
Тоді тремтить
Й страшну ту мить
Велить запам’ятати.
Земля одна,
Земля одна
Для космосу й людини,
Для ночі й дня.
Вона єдна
Народ в одну родину!
29.01.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870879
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
От і світанок...
Забагато гірчинки
в п'янкої весни
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870871
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
[b][i][color="#690f0f"]Життя, як свіча... Відгорить і за обрієм згасне
Залишивши слід у серцях і на рідній землі.
І все, що було... а було ж - і сумне...і прекрасне,
Розтане як день в невблаганній, вечірній імлі.
Життя, як свіча, що стікає неквапно додолу,
Та світлом своїм зореніє вона не дарма.
А скільки сердець ця свіча зігріває довкола
І поряд з людьми зігрівається серцем сама.
Життя, як свіча... Та не можна безслідно згоріти,
Даруйте тепло, бо не треба у душах зими...
І дуже шкодА, якщо хтось це тепло не помітив,
І поруч пройшов, загорнувшись у морок пітьми.
Життя, як свіча... Хай горить якнайдовше цей вогник,
Наповнять життя невичЕрпної сили струмки.
Нехай поміж круч пропливає життя, наче човник.
І власна свіча зореніє ще довгі роки...[color="#690f0f"][/color][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781426
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 05.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AL2zzX84HCs[/youtube]
Спішать написані сонети
Весняну тишу розбудить,
А серце все питає: де ти?
Не смій весну цю остудить.
Весна крокує по планеті,
Вкрапляє радість у серця.
А я в весни питаю: де ти?
Послухай музику творця!
Весна - творець падіння й злетів,
І надихне творить, любить.
Це основні її прикмети,
В душі й байдужій зазвучить.
Вона все може, усе вміє,
Чарівна музика весни.
Серцям зчерствіти не посміє,
І в тім нема її вини.
Вдихнем весняного повітря,
Розправим груди, ширше крок.
Ця процедура не так хитра,
Відчуєм радості ковток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870704
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Хоч смійся, хоч плач -
дорога собі біжить
кудись за обрій.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870712
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Квіточка сливи
ніжно шепче синичці -
ти мені снилась
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870713
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Слова… слова… Могутня ваша сила –
Не просто глас народу у віках!
Це – «мама», вперше вимовлене сином,
І «на», що вперше піднесе дочка.
Слова – це скарб, який не продається, –
Він або є, або його нема.
Людина з ним крилатою здається,
А ні – тоді людина ця німа.
Слова – це скарб, незвичний, особливий,
На всі події і в усі часи:
До Бога шлях, коли гроза і злива,
І до людей, коли прийшов просить.
Слова – це скарб – зумій же скористатись,
І з них дорогу вміло проклади
До рідного і навіть супостата,
Щоб не відмовив і подав води.
Слова – це скарб…
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870737
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Ця Квітка рано відцвіла.
Така – посланниця із раю,
Вона і є, й її немає,
Пелюстка впала із крила
На грішну землю в тиху ніч,
Хтось пісню чув – вона співала,
Немов промінчик із опала
І мерехтіло сяйво свіч.
Зітхали квіти, «Оскар» думав:
«Така знайшла її з планид»,
Десь скрипка плакала навзрид,
Смичок зганяв весь сум на струнах
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870789
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Мине і це...
Куйовдяться події.
Весна зігріє змерзле деревце,
Дощу сльоза прикрасить віти-вії,
Та пташкою жалю злетить слівце.
Усе мине...
Час не залишить сліду,
Та зникне пам‘яті маленьке озерце.
Лиш Всесвіту, немов старому діду,
Відомо що минає все
Мине і це...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870815
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
[Ballad]
[feminine] [sad] [slow]
Моя мама любИла піОни
Ці велИкі прекрАсні квіткИ.
РозкривАлись чарІвні бутОни
НавеснІ, як цвілИ всі садкИ.
[intro]
Моя мама любИла піОни
Ці велИкі прекрАсні квіткИ.
РозкривАлись чарІвні бутОни
НавеснІ, як цвілИ всі садкИ.
[bridge]
[chorus]
Ці півОнії - нІжнії квІти,
ЗАвжди згАдку про мАму несУть.
РозбрелИся по світу всі дІти,
Лиш півОнії дОсі цвітУть.
[instrumental]
Їх матУся багАто саджАла
Біля хати у нашім садку.
ДоглядАла за ними, плекАла.
Як малЕньке дитЯ в сповиткУ.
[bridge]
[chorus]
Ці півонії - ніжнії квіти,
Завжди згадку про маму несуть.
Розбрелися по світу всі діти,
Лиш півонії досі цвітуть.
[instrumental]
Вже немАє із нАми матУсі,
Та і дІти її тут не всі.
Я до мАми думкАми несУся,
Як піОни цвітУть навеснІ.
[bridge]
[chorus]
Ці півонії - ніжнії квіти,
Завжди згадку про маму несуть.
Розбрелися по світу всі діти,
Лиш півонії досі цвітуть.
[instrumental]
[outro]
[end]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870608
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Мелодія звучала у залі " Білий вальс",
До нього поспішила, сказала: " Можна вас".
А він їй посміхнувся і враз зніяковів,
Теплом вальс доторкнувся, серця їхні зігрів.
Тримали ніжно руки, йшла обертом земля,
Кружляли вальса звуки в думках були слова.
Як я тебе кохаю! Як я тебе люблю!
Та ти мовчиш, зітхаєш, хоч так у снах зову...
Він не промовив слова, лиш дихання одне
І серця стукіт знову, їм нагадав сумне.
Мелодія скінчилась, та погляди зійшлись,
Вони знов розлучились, бо він був уже чийсь...
В думках лишилась пам'ять і той останній вальс,
Що ще звучить і ранить, хоч сплинув уже час.
Він ті єдині миті в душі закарбував,
Найкращий вальс у світі, для них тоді звучав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870634
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 05.04.2020
-Що це з вами, куме, сталось?
Ноги в гіпсі, пика синя…
-То вже доля постаралась -
Мене кинула дружина.
-Так за нею побивались?
Хай іде! Лягли так карти…
Кажуть, ви з вікна кидались,
Третій поверх - це не жарти!
-Як летів - не бачив сонця,
Попрощався в думці з сином…
Із відкритого віконця
Швирнула мене дружина!
Бо застала в Валентини,
До вікна дрючком пригнала,
Приземлився біля тину,
А там вже «Швидка» забрала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870761
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Кохаю!
Ти загубився десь у лоні дня,
А я тебе чекаю,так слухняно...
Смакую каву щойно із горня,
І думаю про тебе,мій коханий!
І кожною хвилиною до мрій,
Літаю небосхилом наче пташка...
З тобою і без тебе,але ж мій,
І як би вже не було мені важко...
Люблю тебе!Кохаю!Знай про це!
На відстані зігрій мої долоні...
Бо ти і я, це замкнуте кільце,
Це віри та надії світлий промінь.
31 03 2020 р
Виктория Г(Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870775
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Ніч сміялась... зорями цвіла,
як до нас весна квітуча йшла.
Де сліди лишались на землі,
там підсніжники з'являлися малі.
Де сміялись очі голубі,
сині-сині проліски цвіли.
Ніч сміялась... зорями цвіла,
як весна до нас квітуча йшла.
Де стомилась - несли на крилі
весноньку крилаті журавлі.
Ластівки летіли і стрижі,
і грачі, лелеки й солов'ї.
О, скільки їх багато... Не злічить.
Веселіше стане нам всім жить.
Сонце зійде. Розійдеться тьма.
Всі радіймо, бо прийшла весна.
Вишеньки біленькі зацвітуть.
Дні веселі, дні щасливі йдуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870519
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020
Бог старався. Гарно ж так виходить...
Він сказав:"Лети..." й благословив.
Землю, горошиночку маленьку, з радістю у Все-
світ відпустив.
І милується щодня її красою. Тут багато є
приємних див. А щоб весело було, над нею в си-
нім небі сонце засвітив.
І раділи люди і тварини, і травинка кожна,
й деревце. І до світла ясного тягнулись, дяку-
ючи Богові за це.
А Земля-красуня розцвітала. Тішив зір та
душу її цвіт. І родила щедро. Дарувала кожному
за працю його плід.
А плодів смачних було багато. Вистачало їх, ска-
жу, на всіх. То ж жилося весело, бо всюди залу-
нав дзвінкий веселий сміх.
Та недовго. Бо, на жаль, минулось. Чи комусь
замало їсти й пить?.. Все притихло.
Бог дивиться й міркує:"Що із вами, людоньки ро-
бить? Сіяв лиш Добро. Звідки взялося стільки тем-
ного, лихого в світі зла?"
Помолімось. Вірмо. Допоможе Бога Мудрого і
Світлого рука.
І впустімо радість в свої душі. Бо у нас є Той,
Хто боронить.Зникне зло назавжди. Вірмо, люди!
Лиш в Добра є право вічно жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870520
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020
Дамоклів меч висить над людством знову
Але ж свідомих небагато.
Не слухають про карантин ні слова,
Бо краще на пікнік, чим - в хаті.
Без масок їм чому б не погуляти.
"Хі-хі, ха-ха, який там ризик",
Бо то ж старі не їхні тато й мати.
( Чуттів людських давно вже криза).
Ліси рубають - владні жмутки грошей.
Забруднюють річки, озера,
І нищать поступово все хороше.
Утілюють в життя афери.
Дамоклів меч висить над людством зараз.
Чи буде покаяння щире?
Коронавірус чи зачинить брама?
Скоріш усім отямтесь миром.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870518
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FkUnNi9HtCs[/youtube]
Літають іскорки маленькі,
Немов посланці із небес.
Вони невидимі, дрібненькі,
Керує з неба ними Зевс.
Літають вільно, хаотично,
Не просто так, є ціль одна.
У них завдання романтичні,
Ця десь сховалась таїна.
Бажають іскру запалити
У незнайомих двох серцях,
Щоб довго- довго у них жити,
Всміхнеться щастя на вустах.
І цей дарунок Прометея,
На світі вічно буде жить,
Цвісти в серцях, немов лілеї,
Ну як же ним не дорожить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870508
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020
Я мрії перетворюю у казку,
Так хочу, щоб жила у казці ти.
Тобі я буду дарувати ласку,
Ти квіткою у ній будеш цвісти.
Для нас співати птахи будуть дзвінко,
Тобі намисто нанижу з роси.
Для мене ти найкраща в світі жінка,
Поетка мальовничої краси.
Розкине казка нам на небі зорі
І місяць буде грати на струні.
Любити буду в радості і горі,
Бо найдорожча в серці ти мені.
Я мрії перетворюю у казку,
Як добре, що вони живуть в мені.
Гадаю в полі часто на ромашку
І бачу образ любий вдалині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870516
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020
А тепло поманило та й щезло,-
Неспокійна в цім році весна,
Негараздів гірких перевесло,
Корновірус додав у світ зла...
Та готові всі люди стерпіти,
І раніше подібне було,
Будуть дома ще довго сидіти,
І чекать доки згине це зло...
Все погане все ж з часом минає,
Жаль стискає і душі, й серця,
Коли вірус життя забирає,
І, на жаль, ще не видно кінця...
Коли люди все ж стануть добріші,
То й природа поверне тепло...
А як стануть по-справжньому жити,
Відійдуть негаразди і зло...
Віднайдуться натхнення і сили,
Знов поллється життя водограй,
Як оновляться душі і крила,
То повернеться радість в наш край...
І весна ще людей всіх зігріє,
Людські душі окропить добром,
І цей вірус назавжди відійде,
З ним відійде і кривда, і зло...
І тепло в цьому світі не щезне,
Подарує всім радість весна,
Додасть сили життя перевесло,
І не буде у світі більш зла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870457
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Північний вітер
корони кришталеві
дарує квітам
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870271
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Маша - жінка пишнотіла,
Працювала в сфері збуту,
«Мерседеса» захотіла,
Бо не влазила в «Славуту».
З чоловіком витрясали
Всі заначки, хто що має:
Долари порахували –
Хоч ти плач - не вистачає!
-Толю, друзів в нас багато,
І добра усі нам зичать,
Попроси в кумів, чи в тата,
Хай три тисячі позичать.
Толя горду мав натуру,
Каже: - Згадую з роками,
Як просив колись я здуру
Твою руку в тещі-мами.
З того часу я поклявся
Не просить нічого, Машко,
На собі переконався -
Бог карає дуже тяжко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870213
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Торкаюсь ніжно думкою. Чи маю право?
Це все одно, що доганяти вітер,
Але квітнева сонячна душі оправа
Малює райдугу в моєму світі.
Торкаюсь думкою, немов блакиті неба.
Яке ж було б кохання поміж нами?
Вночі я бачу, бачу сни лише про тебе,
Що встелені яскравими зірками.
Чому ж всі мрії розпливаються хмаринно?
Дощем незрячим сиплються бажання.
Торкаюсь ніжно думкою - увись я лину,
Літають роєм всі мої вагання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870270
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 02.04.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eW5Y-88fnTo[/youtube]
Пустий зажурений вокзал,
Давно вже поїзд відійшов.
У котрий раз її він ждав,
Колись загублену любов.
Сидів без квітів в темноті,
Зажура поруч нього сіла.
Весна цвіте, як і тоді.
Вже скільки весен пролетіло!
Думки птахами знову линуть,
В далеку теплу ту весну.
Не зупинити часоплину,
Приходять часто, як із сну.
Неначе поряд знову чує,
Що тихо голос промовля:
( Весна та до сих пір квітує)
Не забувай мене,- летить здаля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870315
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Снігів обійми.
На пелюстках тендітних
скупі сльозинки.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869028
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 23.03.2020
Прости мене, любов моя,
За недоспАні твоі ночі,
За те, що серце моє хоче
Почути пісню солов"я.
За те, що хочеться мені,
Твій голос чути вечорами,
Й отой вогонь святий між нами
В серцях палити день при дні.
Прости мені за те, що я,
Як в небі зіронька засяє,
Тебе щоночі виглядаю,
Й злітає ввись душа моя.
Прости,що я приходжу в сни,
П"ю мов нектар красу жіночу,
У сні цілую твоі очі,
Що так п"янять мене вони.
Прости мене, моя богине,
За нерозтрачену любов,
Що розбудив кохання знов,
Й любов, мов пісня з серця лине.
Прости мене, моя любов,
За те, що спокою не знаю,
Що помираю й воскресаю,
І повертаюсь в юність знов.
Прости мене, МОЯ ЛЮБОВ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868108
дата надходження 15.03.2020
дата закладки 22.03.2020
Якось сумно за світ, за цей Ноїв ковчег,
Вберегти його, наче, не сила.
Від пустотності сумно і сумно від черг,
Знов жалі напинають вітрила.
– І куди ви пливете, який материк
Зачекався на ваші візити?
В сітях тиші заплутався вранішній крик:
Повертати пора всім кредити.
Час торішні борги повернути весні
За надію та віру в любові…
У пташини – дебют. Дуже мирні пісні
На якійсь обнадійливій мові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868546
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 19.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uX6ncIr4FUc[/youtube]
Весна холодна й непривітна,
Чекала теплу, не таку.
Нехай не буде ще спекотна,
Все ж бачу квіти в квітнику.
Вони уперті і сміливі,
На зло квітують холодам,
І до морозу не вразливі,
І до душі в цей час - бальзам.
Тримають мрії веселкові,
Ще прийде день такий і час.
Повірю в щастя тій підкові,
Що в нас висить не для прикрас.
Весну холодну змінить літо,
Дощі сріблясті потечуть.
Лише чекати треба вміти,
І всі надії оживуть..
Тебе з весною теж чекала,
Вітри холодні віють в душу.
А я надіялась й не знала,
Що ще чекати довго мушу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868308
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 17.03.2020
Прийшов дід в робочій формі,
Свого лікаря питає:
-Чи змінили щось в реформі?
(Може він про це щось знає)?
-Тут у нас - провали повні,
Нас ніяк не фінансують,
Безкоштовні є два види –
Їх усім рекомендують.
Процедуру почніть зрання
(Ефективна буде дія):
Цілий день - голодування,
І уринотерапія.
Все це вам задурно буде,
Й результати дуже гарні,
Через місяць вже й забуде
Хворий стежку до лікарні.
Дідусь каже: -Слава Богу,
Є дешевий порятунок,
Дякую за допомогу,
Нам, старим - це подарунок!
Лікар: -Ви іще нівроку!
І подумав: -Ну, це ж треба…
Дорогенький, за півроку
Будеш ти уже на небі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868057
дата надходження 15.03.2020
дата закладки 15.03.2020
Співають півні.
В цю ж мить для диво-світів
мене не стає.
Картина Жозефіни Уолл
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864376
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 15.03.2020
Весняним дивом
серед бетонних джунглів
тендітні сливи
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867553
дата надходження 10.03.2020
дата закладки 15.03.2020
У час, коли заступить туга
весни сяйливий день,
нізвідки взявшись,
метелик перший,
жвавий і яскравий,
навколо покружлявши,
нагадає,
що є весна ! Й вона - тебе не зрадить!
Тож
ніщо не варте суму,
усміхнись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867895
дата надходження 13.03.2020
дата закладки 14.03.2020
Єдині є у кожного із нас -
Це матір, батько, рідні, Батьківщина.
Життя у світлий і буремний час -
Безцінний скарб від Господа людині.
Життєвий досвід - знов підказка нам:
Любіть природу, все живе на світі.
Від зла душевний очищайте храм,
Вирощуйте добра, любові квіти.
Купайтеся в божественнім житті,
Як в океані чистоти й сумління.
І бережіть годиночки святі,
Горіть, не піддавайтесь чорній тліні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867960
дата надходження 14.03.2020
дата закладки 14.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2020
Суху пелюстку
між пожовклих сторінок
зрошую часом
Фото Луїзи Гельтс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865529
дата надходження 21.02.2020
дата закладки 25.02.2020
Вибрации любви, добра
Нас удивляют иногда.
Их светлый, дружеский мотив
Приносит людям позитив.
В душе легко, светло, тепло
Когда добро в ней, а не зло.
Там и в мороз сады цветут
И в непогоду есть уют.
Плоды прекрасные всегда
В любые жизни времена.
Родник живой воды течёт
И даже тает "вечный" лёд.
Февраль 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864393
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 17.02.2020
Зарубцювалися рани. Потрібно зняти бинти.
Та, якщо чесно, між люди не хочу йти.
Як зрозуміти: де свої, де чужі?
Сонце і літо в мені уже на межі.
Заглядаю у осінь, рожеву, як сухе вино:
Опустілий келих і помутніле дно…
Я наче тінь, на невидимій всім стіні,
Слова протиріч не дають спокою в сні.
Чи все устигну, чи сьоме небо іще віднайду?
До місяця, навколо зірок і назад пройду.
Вкладу у скриньку і викину розпач-біду,
Чи чогось досягну і врешті себе знайду?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840063
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 07.02.2020
А сніг іде і вже мені
Відчутні ноти порятунку.
- Спасибі, я кажу зимі,
Сьогодні ти уже чаклунка...
Струни зими уже бринять,
Ніби мелодії чарівні...
Зими цієї благодать...
Снує і лагідно, і ніжно...
Ціную я понад усе,-
Все що природа нам дарує...
Зима нам спокій вже несе,..
І я прихід її святкую...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864015
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 07.02.2020
Коли почула пісню
(Сл. Ю.Старостіної, муз. К. Семенової)
вона так запала в душу,
що пообіцяла написати свою версію
українською мовою.
Ти стань для мене усім,
Відчуй мене через край
Аби наодинці ми
Удвох малювали рай.
Замінює небо грим
І фарба дощем стікає
Мій світ став уже твоїм,
За мною прийдеш, я знаю.
У серці моїм живи,
Та так як ніхто, від роду.
Кохання ковток хмільний
Без тоніку і льоду.
І ніжності з келиха мрій
На денце душі налий.
Ти пульс розплавлений мій,
Ковток любові земний.
Так добре мені, як ні з ким
З тобою падати в хмари.
По спині дощ пілігрим
Із музикою чарів.
Прозорий сердечний дим
Розплавить жагу воскову
У снах собі ось таким
Тебе намріяла знову.
Дякую авторам за насолоду писати про це.
Фото з інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864037
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 07.02.2020
Іду по стежці. Ніжна вечоровість
Плете гамак притишеним вітрам.
Високі трави пишуть літню повість,
Лоскочуть ноги рідним споришам.
Цвіте казкове диво – різнотрав’я.
Пахуче в серце хлюпає чебрець.
І на сопілці тихо-тихо грає
В обіймах теплих липень-пустунець.
В водиці миють кучері хмарини,
Ковтками хміль п’є річечка до дна
Колише вітер хвилі і краплини
Купають трави росами сповна.
Душа співає спілими житами.
Деінде вже видніється стерня.
Летять всі діти літечком до мами
Аби зібралась разом вся рідня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841873
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 07.02.2020
Така красива жінка! І...сліпа.
За що природа так її скарала?
Вона в нікого й крихти не украла...
-То - Божа воля! А я їм: "Хіба?"
Така красива жінка! І...сама.
За її щастя мати так молилась,
Ціле життя благати не втомилась.
Та донька так й не вилізла з ярма.
Так, люди, світить сонце нам усім!
Та хто цінує ті щасливі миті?
А в неї очі скельцями прикриті,
Вона цінує навіть я́сний грім.
Ми всі з очима, та [i]не зрячі всі![/i]
Нам слимачка чи бджілку роздушити,
То все одно, що луг чи ліс спалити!
А потім нарікаємо на світ.
Дозвольте, люди, крізь життя пройти
Незрячому і тому, хто не чує.
Нехай ніхто ніким не погордує!
Дай відповідь: хто є в цім світі ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864060
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 07.02.2020
Позаду амбразури дзотів,
підкорені вершини мрій.
Життя одеж міняє крій
й найвищої бажає ноти.
Шляхи ж вертають від зеніту.
Обіч – надгризений граніт
ще досі тягне, мов магніт.
Ми ж мусим біль зубний терпіти.
Тож що пізнали неофіти?
Не склалось з Богом сугозвуч,
не візьмем й істин голіруч--
фіаско нам дано терпіти.
Щодня з пустого у порожнє…
А сенс, а смисл тоді у чім?
Щоб врешті-решт знайти ключі
до власної душі, а може,
допоки не замкнулось коло,
себе віддати пізнанню
і кожному радіти дню,
й життю не зрадити ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863930
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 06.02.2020
Минають дні…Минають роки…
Волосся сиве вже давно…
Вже чую вічності я кроки,
І п`ю я зрілості вино.
З тобою посмішкою сяю,
Душа літає наче птах,
Твою любов я відчуваю,
Бринить сльозинка на очах…
Торкаюся очима неба
І бачу в мареві світи,
Ще так багато встигнуть треба!
Щоб мною міг пишатись ти…
За все в житті я вдячна Богу,
За те, що в мене є сім`я,
Він відведе біду й тривогу
І буду знов щаслива я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863915
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 06.02.2020
Что ищешь ты в моих стихах?
Себя когда-то молодую?
Как я любил тебя такую
А может каешься в грехах?
Любовь? Да, есть она, и будет.
Не важно сколько лет осталось
И с кем ты позже целовалась.
Никто за это не осудит.
Я не витаю в облаках,
Живу я радостями будней.
Пускай увидеть меня трудно,
Зато я весь в моих стихах.
Они как жизни дневники.
Там есть про всех и важен каждый.
Там мы на простыни бумажной
Все также искренны, близки.
Я весь из преданных друзей,
Из острых колких разговоров,
Из неудобных жарких споров,
И я живой, а не музей.
И нескончаемый поток
Моей Любви, добра, прощений
В минуты редких вдохновений
Я просто описать все смог.
29.01.2020 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862951
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 06.02.2020
Я святкую життя після тьми горобиної ночі,
Що звисала, лякаючи чорними хмарами світ.
Прониза́ли палаючі стріли заплющені очі,
І пораненим змієм скажено ревів небозвід.
А розсе́рджений вітер додолу хилив деревину.
Та вона все пручалась, скрипіла, не падала ниць.
Я вдихала грозу, поринаючи в ніч крізь щілину.
Тихим стуком у серці озвалась одна з таємниць.
Я святкую життя, подароване зливою ночі.
Мов крізь пекло прорвалася чиста прозора вода.
Навіть перші краплини здались тріумфальні, пророчі.
Я святкую життя… Ясний промінь з-за гір вигляда.
© Галина Брич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863721
дата надходження 05.02.2020
дата закладки 06.02.2020
Не бачила Сени, ні Рейну, ні Нілу…
До свого Бужка поспішаю чимдуж.
Молюся на зустріч свою запізнілу,
На зустріч сльозою освячених душ.
Не була в Парижі, у Римі, у Відні…
І вже не судилось там бути мабуть,
Стоїть пуп Землі – Миколаїв мій рідний,
І ноги до нього без стриму несуть.
Є вулиці в світі – в святковій обнові,
(У снах може й бачила ці авеню),
До ніг я вклоняюсь своїй Світанковій,
Бо ж як не любити по крові рідню?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863864
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 06.02.2020
Колись не споживали стільки їжі,
Не купували непотрібних шмат.
Часи бували всякі – кращі, гірші –
Добра, любові діяв постулат.
Зла не бажали і корились долі,
Та й не росла розпуста як гриби.
Звільняли душі з темряви неволі,
Молитва захищала від журби.
З природою в гармонії щоденній,
Із вдячністю – за сонце, білий світ,
За святість душ небесних, що нетленні –
Важливим був життя останній звіт.
Від їжі нині розпирає стіни,
В смітник перетворився Океан.
Порушення законів – світу міни
На фоні всіх відступницьких оман.
Нема святого ні в тілах, ні в душах,
Не знати вже для кого дзвону клич.
Нові захоплює нечистий суші,
Де майже не лишається облич…
Відкрийте очі, витягніть беруші,
Рятуйте білий світ, рятуйте душі!
4 лютого 2020
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863707
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 06.02.2020
Хоч життя я одне прожила,
Починала ж не раз все спочатку,
Часто-густо стернею брела,
Ніби долі шукала печатку.
А вона, мов непрощений гріх,
Йшла й мені наступала на п’яти,
Намічаючи стільки доріг,
Що одну було важко вгадати.
Серед різних доріг і турбот
Я обрала дітей і онуків,
Й землю ту, де мій гордий народ
Будував Україну у муках.
Він же падав і знов уставав,
Випробовував силу й терпіння,
Вид раба йому не пасував,
Хоча ледь не позбувся коріння.
Як би не простелявся й мій шлях,
Від життя я іще не втомилась,
Мене рідна земля ізціля,
Отже, я у ній не помилилась.
22.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863818
дата надходження 05.02.2020
дата закладки 06.02.2020
У дітей ця тема вічна:
Показали всі обнови,
І про свято Новорічне
Враз затіяли розмову:
-Санта Клаус подарунки
Усім дітям сам розносить,
Дід Мороз наш у Снігурки
Допомоги завжди просить.
Скаржиться, що вже старенький,
Важко стало в ліс ходити,
А Снігурочка дарунки
Допоможе всім вручити.
-Санта Клауса,- Ян каже,-
Привезе олень додому,
А як Дід Мороз нап’ється,
Що робить йому самому?
Десь замерзне серед поля,
Будуть люди говорити:
-Отака в Мороза доля,
Треба було менше пити.
-А я в Дідові Морозі
Враз впізнала свого тата,
Став червоний на порозі,-
Щебетала дзвінко Ната:
-Добре, що горілка тата
Ще не встигла подолати,
Він зумів мені, на диво,
Шубку цю подарувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863734
дата надходження 05.02.2020
дата закладки 06.02.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=umVGnMv9giY[/youtube]
Тріщить мороз, мете хурделиця.
Зима згадала про свої права.
Блискучий сніг землею стелиться,
Пухнаста ковдра все навкруг вкрива.
А самота замерзла на дорозі,
В якій би тут зігрітися душі?
Але її пустить ніхто не в змозі,
Вони для самоти усі чужі.
Ти не впускай у душу, хай блукає,
Як впустиш, то вже буде назавжди.
Бо хитрощі свої так добре знає,
Вона існує тільки для біди...
Гони її по бездоріжжю в шию,
Тернистими шляхами протягни.
Я впевнена: так зможеш, ти зумієш.
Та мрію не підводь, і досягни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863873
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 06.02.2020
[b]У[/b] міражах крилатість сніжна білизни,
Лиш крутень слізно моросить сльотою.
І звучний день, розбризканий краплинно зник,
А ніч сповзла й упала глухотою.
І не закреслиш, не зітреш тягар думок.
Налитість туги ув очах не змиєш.
Чи має сенс непевний диво-тіні крок?
Примхлива річ плавучість строку міни.
Розбіжності бажань нелегко подолать.
Розчарування - ще ж не аксіома.
Тверезість суджень, дії та душевний склад,-
І казибрід стає вже карколомний.
(Лютий має ще давні назви - крутень, казибрід. Карколомний - в значенні- надзвичайний.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863888
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 06.02.2020
Зимовим ранком
мороз сором’язливо
цілує краплі.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863895
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 06.02.2020
Мені Вас бракує, мамо.
Давно вже й я мама, так само,
І навіть давно вже бабуся,
Та й досі, буває, спіткнуся.
«О матінко рідна!» - гукаю,
На поміч я Вас призиваю.
Без сумніву, чую підмогу
І Вашу турботу, й тривогу,
І Ваші розумні поради…
Дивлюсь на зірок міріади,
Та бачу одну в ореолі:
«Матусю, лиш Вам я про болі
Розкажу, про всякі проблеми,
Бо з Вами завжди на всі теми
Дозволю собі говорити.
Ніхто не зуміє любити
Так віддано, щиро, як мати.
Вас буде завжди бракувати».
І знову сльоза заблищала:
«Я «дякую» Вам не сказала».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863577
дата надходження 03.02.2020
дата закладки 04.02.2020
-Лікарю, така вже доля,-
На прийомі каже жінка,-
Виникають сильні болі
В мене в області печінки.
А ви – мій сімейний лікар,
То на вас надію маю,
Пила трави, а хворобі
Тут нема кінця і краю.
-Ви присядьте на хвилину
Ось на цю кушетку скраю,
А я зараз в Інтернеті,
Що у вас там – прочитаю.
Хвора каже: -Хочу встати:
Вас затримувать не смію,
В Інтернеті прочитати
Я не гірше вас зумію.
-Ну, а це вже, дорогенька,
Буде самолікування,
З медициною не треба
Тут влаштовувать змагання.
Зараз прямо з монітора
Я рецепт для вас напишу,
Йдіть в аптеку, пийте ліки,
І дотримуйтеся тиші.
А надалі, хворі люди,
Згідно нашого закону,
Лікувати всіх я буду
Виключно по телефону.
Дуже зручно, бо не треба
Зранку чергу тут займати,
І у вас є вільний вибір:
Жити далі, чи вмирати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863344
дата надходження 02.02.2020
дата закладки 02.02.2020
Ми всі живемо на території Бога.А країна чи національність-то просто місце,де ми зараз проживаємо.
Якщо ми живемо на території Бога-то головними мають бути Божі заповіді.А потім всі інші закони.Які можна і щохвилини поміняти.
Якщо ми порушуємо закони Господні-то це гріх.Якщо в душі нашій присутній гріх-це в той же час буде народжуватись хвороба.Тихо.Підступно.Непомітно.Але обов'язково.
Нас лікують хімічними пігулками.По людським законам,знанням і міркам.Тільки одиницям дана властивість бачити причину хвороби.
Є лікарі ще.Хороші і звичайні.І в нас час майже немає таких,котрі вкажуть на основну причину:на душу.
Певно ми просто живемо неправильно?
Хто турбується про нашу душу?Хто вчить як піклуватись про неї?
Ми одягаємо,годуємо тіло.Ми приділяємо йому багато часу,грошей.Ми намаємось тримати його в чистоті,гарно одягати,взувати,прикрашати.
Як ми турбуємось про душу?Скільки їй приділяємо часу?
Ми забруднюємо її даремним проведенням часу,наріканням,телевізором,мертвою їжею.Смакуємо брудні передачі.
Якщо Ви ще навчились піклуватись про свою душу правильно-то трішки підлікуйте її.Любов'ю.До Господа,до ближнього,до світу,до нашої планети Земля.
Бо планета теж жива.Ходіть по ній обережно.Щоб не зробити боляче.
Турбуйтесь про свою душу.Я Вас благаю.Бо Ваша душа-це найбільша цінність,яка може бути.
Якщо Ви зможете володіти світом,а душі зашкодите-яка Вам буде з цього користь...Знаєте ці слова?..
Лікуйте душу.Любов'ю.Обіймами.
Люблю Вас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859654
дата надходження 29.12.2019
дата закладки 29.12.2019
Там, де любов, там зради ходить тінь,
Тож будь готовий і її зустріти.
Буває так, на жаль, що й золоті
Плюють на тебе друзі, навіть діти.
І що тоді? Утертися й мовчать?
А чи позбутись через «суд лелечий»*
Поки ще сила є в твоїх плечах,
Хоча зробити людям це не легше.
Ох, ця любов! Як міру їй знайти,
Щоби серця дітей не перегріти,
І щоб струмок любові не затих
Й душа твоя для них була магнітом!
Коли ж любові зраджене крило,
Тоді втрачається життєва рівновага
І відбувається душевний перелом,
А із любові пророста зневага.
Так, за любов доводиться платить
Собою, волею, а іноді й любов’ю.
Коли ж отой, що любиш, не святий,
Ти змушений платити йому кров’ю!
15.12.2019.
* – перед відльотом лелечі ватажки збирали так звані «лелечі суди», де вирішували: вбити чи вигнати старих слабких птахів, які не зможуть витримати далеку мандрівку.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858532
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 19.12.2019
Між дубочків, між беріз
Миколай гостинці ніс.
Там зустрів малих звіряток.
А було їх так багато...
Дав лисичкам по спідничці,
зайченяткам по морквинці.
Лосеняті - сіна в'язку.
Дарував всім свою ласку.
Поспішав ще спозаранку.
Ніс Тетянці вишиванку.
Рукавички для Оксанки,
нове платтячко для Янки.
Для Сергійка - літачок,
для Петруся - кожушок.
Гарну ляльку для Софійки,
а санчата для Марійки.
Миколай, з нас кожен знає,
завжди всім допомагає.
І на суші, й на воді
допоможе він в біді.
Ще гостинці під ялинку
Миколай поклав в торбинку.
Любить він, як веселяться.
Йому праця є за щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858479
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 19.12.2019
Як без тебе жила?..
Вже й сама я не знаю.
Світить сонце ясніше тепер,
і дзвінкіші птахи в нашім гаю.
Наші долі зійшлися в одну,
дві стежини злилися в дорогу.
Для нас сонячні ранки цвітуть.
Я за все вдячна Богу.
А коли дощ шумить
і думки навіває.
Я згадаю слова всі твої,
кожне з них мені райдужно сяє.
Будить мрію усмішка твоя,
в ній квітує весна в ніжнім цвіті.
Такий рідний і близький мені,
Ти - найкращий у світі!
Як без тебе жила?..
Уже й думать не смію.
Я дарую любов всю свою,
і кохаю, як тільки умію.
Ти і радість, й надія моя,
у руках твоїх ніжнії квіти.
Ти - для мене, для тебе є я.
Нам, як зорям - світити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858358
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 19.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bnDQ1JAwwU4[/youtube]
Чому хмелієм від любові,
Немов від келиха вина?
Невже любов з вином у змові,
І п"єм її ми теж до дна.
Чому таке серцебиття,
Коли побачим очі милі?
Так що ж керує цим чуттям,
Чому спинитись ми безсилі?
Ми марим ним і вдень, й вночі.
Чом не дає спокійно жити?
Чи є від таїни ключі?
Чи можна жить і не любити?
Чому рабами всіх нас робить,
Слухняно йдем на зов її?
І легко спокою позбавить.
Невже думки це лиш мої?
Як від любові врятуватись,
Як не попасти в її сіті?
І незалежним почуватись,
Найщасливішим стать у світі.
І не чекать, що прийде час,
Що непотрібна стане скоро.
Кохання промінь тихо згас,
Це буде плата за покору...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858481
дата надходження 19.12.2019
дата закладки 19.12.2019
Хазяйські коні
стриножені пасуться.
Ситі, безкрилі.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858384
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 18.12.2019
Оніміло усе –
ніби вклякло
на довгі віки
золота лихоманка
опала з дерев
мов полуда
облітають слова
шелестять
під ногами
думки -
мовчазлива печаль
прохолодно
лягає
на груди
так
спиняється час
уповільнюється
суєта
так
крізь голі дерева
душа заглядає
у вічне
та іще не пора -
хоч спалила
молитва
вуста
ще словами вологими
подих
шепоче
незвичне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857956
дата надходження 14.12.2019
дата закладки 14.12.2019
Розлиті свіжо зранку сонячні принади
Поглинули тендітний перший сніг за день,
Немов зимі співали струнну серенаду,
Приготували грудню неймовірність сцен.
О, не засмучуй, грудню, днів, що проминають,
Не хочеться дощу й туману сивини.
Ти нас сніжинками білястими побалуй,
А на столах в усіх, щоб був духмяний книш.
В очікуванні свят прийдешніх, на престолі
Цей грудень лине в роздумах про суть життя,
Щоби зібрались дружно у родиннім колі.
Й війна не турбувала мирного буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857807
дата надходження 13.12.2019
дата закладки 13.12.2019
Білий сніг сріблистий
вже вкриває поле.
Стих ставок і річка,
ліс наш і діброва.
Знов летять сніжинки,
прикрашають віти.
Схожі на гарненькі,
ніжні білі квіти.
Чистим сріблом сяють
в яблуньок сукенки.
Мають вже обнови
й вишеньки маленькі.
І дзвенить над світом
коляда святкова.
Білий сніг сріблистий -
Всесвіту є мова.
У промінні сонця
сяє кожна вітка.
Барвами в ній грає
срібне слово-квітка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857793
дата надходження 13.12.2019
дата закладки 13.12.2019
В городі, де росте часник,
Буряк, картопля і квасолька,
З'явилась, мабуть, ще з весни,
Мала зелена парасолька.
Це був, від лопуха, листок
На зонт крислатий дещо схожий.
На грядці він зайняв куток,
Неподалік від огорожі...
Так от...
Одного дня, в обід
Раптово розпочалась злива.
В цей самий час, руденький кіт
Дрімав у затіночку сливи.
Дощу, він звісно, не зрадів,
Заметушився хутко-хутко,
Бо ж намочити не хотів
Свою м'яку, пухнату шубку.
Та як уникнути біди?
Куди сховатися від граду?
-Біжи сюди, сюди, сюди...
Листок зонта розправив радо.
І кіт, рятуючи кожух,
До лопуха чимдуж тулився.
Сидів, допоки дощ не вщух.
Сухим, на щастя, залишився.
Так, парасолька, хоч мала -
Кота від дощику сховала.
Ба! Навіть трохи підросла:
Ще довша, і, ще ширша стала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857729
дата надходження 12.12.2019
дата закладки 12.12.2019
Господи, я Твоя...
Від початку утворення світу.
Господи, я Твоя?..
Волає душа і просить отвіту.
Господи, я Твоя...
Затихає і ніжно туркоче.
Господи, я Твоя!..
Нічиєю більше бути не хочу.
.............................................
О! Ці думки... ні, не ті,
Що снують в голові безупину,
А гарячі, палкі, ті,
Серцем виштовхнуті зсередини.
Що нуртують у мені
І наповнюють простір навколо,
Наче важкий повний сніп,
У який жнець кладе стиглий колос.
На ріку вони схожі,
Що наповнюється ручаями,
На ясні дні погожі,
У яких ми купаємось з вами.
Так походять на сонце,
Що усіх зігріва беззупину.
На відкрите віконце,
Де Господь нас чекає щоднини...
................................................
Господи, я Твоя,
Кожен день, кожен час, щохвилини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857528
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 12.12.2019
[img]https://sun9-33.userapi.com/c855028/v855028689/197692/52P4uFbnw5M.jpg[/img]
А знаєш, цей грудень – скринька зимових див:
Лише привідкрий – і сяйво наповнить простір!
І можна чекати світлої Коляди,
Коли за столом зберуться найближчі гості.
І мама накриє щедрий, смачнющий стіл,
І звично стару колядку затягне тато,
І з давніх ікон родинних усі святі
Підхоплять мотив, наповнивши співом хату.
А ти, причаїшся збоку – й анішелесь,
Боїшся дихнути, щоб не злякати казку.
Бо магією наповнений світ увесь,
І можна роздати кожному світло й ласку.
Відху́кати іній смутку з вікна душі,
Щоб мрії, немов гірлянди, рябіли в ньому,
І перетрясти минулого стелажі,
Бо варто звільнити місце чомусь новому.
Усе це зринає в пам'яті, мов кіно,
Затерте вже до дірок – як-от «Сам удома»...
Та кожен раз гріє душу тобі воно
Так свіжо і так водно́час… давно знайомо.
А віриш, цей грудень – скринька зимових див,
Яка цілий рік проле́жала на горищі,
Щоб ти зазирнула з усмішкою туди
Здмухнула пилюку на дерев’яній кришці …
І випустила зі сховку Різдвяний дух,
І Богові нашептала про власні мрії...
І, може, одна із них долетить до вух,
А решта, як ті сніжинки, впаде на вії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857545
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 10.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SYolD57aGLI[/youtube]
Вже одягла зима корону,
Поважно сіла на престол.
Ну хто надасть їй заборону,
Зірками вкрасить ореол?
Хазяйським оком подивилась:
Ну з чого ж тут тепер почать?
І солоденько усміхнулась:
Про себе треба дать всім взнать.
Для проби кинула сніжинки -
Затанцювали всі у лад,
І сріблом вкрилися стежинки.
Від кого їй чекать порад?
Ні! Треба тут щось трохи краще-
Змахнула швидко рукавом.
Оце вже буде підходяще,
Це не опишеш так пером.
Враз розбудила завірюху,
Крутила з злісю тут і там.
І надала переполоху,
Що так сподобалось вітрам.
Сікла так боляче в обличчя,
І вила страшно у дротах.
Ця поведінка так їй личить.
Чомусь притихли всі в хатах.
Та втихомирилось все згодом,
Всесильна все - таки зима!
Водив сніжок знов хороводи,
Зима ж щось дума крадькома...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857407
дата надходження 09.12.2019
дата закладки 09.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hHqftMlwydE[/youtube]
І побігли швидко дні за днями,
Вже змарнів настінний календар.
Там, дивись, весна не за горами,
Скину з плеч зимовий цей тягар.
Холоди, морози, заметілі
Я ще посмакую і не раз,
Зможу все ж голубить мрії смілі,
Прошу, зимо, тільки без образ.
Бо це ж ти даєш нам змогу мислить,
Бо холодний розум у ціні.
Пам"ять!Що убить, а що залишить?
Поміркую у зимові дні.
Ще багато справ можна рішити,
Дивлячись на зиму із вікна,
Тільки все розумно, не спішити.
Не пробачить помилки весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857261
дата надходження 08.12.2019
дата закладки 08.12.2019
Іще дна осінь у минуле попливла,
Відцвівши кольорами міді й сонця,
Долала шлях вона від міста до села,
Постукуючи і в моє віконце
То гілкою, що вітер нахиляв,
То краплями дощу свинцеважкими,
Їх не хвилює вже людська хула –
Вони гаптують з листя теплий килим.
Сіріє неба клапоть угорі.
Мені здалося, зиму він чекає.
О, як він вірність осені беріг!
Легкі хмаринки теж кудись тікають.
«Я грудень, – вивів чітко календар, –
А отже зиму маю починати.
Сьогодні честь я осені віддав,
Пора зимі ворота відчиняти».
А та, почувши грудня баритон,
Влетіла завірюхою з-під хмари,
Тепер її не спинить вже ніхто.
Земля ж від втоми тихо задрімала.
5.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857108
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 07.12.2019
Я барвисту хустку накину на плечі,
Хай мене зігріє затишком й теплом...
І знову згадаю отой Святий вечір,
Як уся родина за одним столом.
Тоді мені мати хустку дарувала...
Як сьогодні чую я тепло долонь.
Ніжно пригорнула і поцілувала,
І сказала тихо : " То на щастя , донь..."
Ця хустка квітчаста , листячко зелене,
В ній мені так гарно! Завжди до лиця!
Мати із портрета дивиться на мене,
В спогадах і смутку злилися серця.
Та барвиста хустка завжди душу гріє...
Я на ній цілую листя й квіточки.
Із неі любов'ю і дитинством віє,
Оберіг матусі на усі роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857213
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 07.12.2019
Білі віти... в снігу,
сніг іскриться від сонця.
Позолочений день
зазирає в віконця.
Вже заснув наш садок,
кущ калини дрімає.
Їй красуня-зима
віти теж прикрашає.
Білі віти... в снігу,
вкриті щедро всі ґронця.
Зникне в них гіркота
від морозу і сонця.
Білизна-чистота
ягідки підсолодить.
Чарівниця-зима
біля річки вже ходить.
Ще й за річкою їй
треба віти вкрить глоду.
Не піде вона вбрід,
міст збудує із льоду.
Гай прикрасить й лісок
легка ковдра пухова.
Ой красива ж яка
є у всіх тут обнова.
Білі віти... в снігу,
сніг на сонці іскриться.
В барвах ясного дня
світ увесь веселиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857174
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 07.12.2019
Безшелесно спочатку падав перший сніг
Зіркоподібними кристалами додолу.
Здавалось: ми з тобою в неповторнім сні,
У феєричнім нерозривно-сніжнім колі.
Крилатий сніг з коханням першим прилетів,
Ця неймовірно ніжна цнота щастя.
Ми розуміли одне одного без слів.
І вже кружляли витвори пухнасті,
Встеляючи вісоном білим навкруги.
Цвіли в долонях наших сніжні квіти,
І танули сніжинки від тепла жаги.
Шептали очі: ти - найкраща в світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856954
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 05.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RFmy63CFRSE[/youtube]
Така бува - оця любов:
Вона, як пісня солов"їна,
Її не спинить забобон -
До серця люблячого лине.
Це - насвітліше почуття,
В житті закоханого - свято.
Хіба без нього це - життя?
Хто це пізнав - душа багата.
Любов- як Сонце на долоні,
Як сяйво місяця вночі.
І хто полюбить, той - в полоні,
До щастя має він ключі.
Не знає відстань, перешкоди-
Летить туди, де її ждуть,
Летить за всякої погоди,
Бо крила вірності несуть.
Її політ - як грім шалений:
Любов спіткає, де б не був.
Нехай би шал, отой хмелений,
В житті тебе не обминув...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856955
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 05.12.2019
На суді питають Віку:
-Як же можна умудритись:
Мати стільки чоловіків
І з проблемами лишитись?
П’ятеро дітей у хаті…
Де щасливі ті моменти?
Татусі всі відхрестились
І не платять аліменти!
-Ваша честь, всі чоловіки
Не такі уже і свині,
Бо від кожного у мене
Тільки по одній дитині.
Кожен з них був неповторний
І, по-своєму, цікавий:
Яків – гарний і моторний,
Протилежність йому - Сава.
Третім був Микола в мене,
Тому - по коліна море…
Тоді стріла я Семена
На свою біду і горе.
Далі - прийняла Івася,
Цей здоровий був, нівроку,
Але так дітей боявся,
Що десь зник через півроку.
Ваша честь, усі старались
Моє серце підкорити:
Хто цукеркою, хто словом,
Щоб надалі обдурити.
Кілька днів їм вистачало,
Щоб мене розчарувати,
Хоч душа моя кричала –
Повтікали всі із хати.
Прошу суд їх розшукати
За час нашої розлуки,
І що я - найкраща жінка,
Нехай визнають, падлюки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856942
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 05.12.2019
Безсніжжям розпочався день зимовий.
Скрипить ажур морозний під ногами.
Шипшинові рубіни, синь тернова
Не втратили краси барвисту гаму.
А ще б сніжинок білих у палітру,
Щоби летіли і кружляли роєм.
І вітер вправно б вигравав на цитрі,
Зими жупан у іншім був би крої.
І сонця погляд дочекатись хоче
Зими зі справжнім свіжим колоритом.
Блистітимуть від гобелену очі,
Який постелять снігу плавні ритми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856564
дата надходження 01.12.2019
дата закладки 04.12.2019
Цей дивний дощ, цей дивний дощ так дико плаче,
Шалених гроз не бачив він - і не побачить,
А може то, а може то любов й зневіра?!
Напевно ні, напевно ні - шалена віра.
Цей дивний дощ, цей дивний дощ злоскоче душу,
У сяйві прощ - зоряних площ згубитись мушу.
І дивний щем - у нім з дощем спітнілі тіні,
В них - з новим днем, сумним дощем сюжети тлінні...
Цей дивний дощ, цей дивний дощ - це божевілля,
Спиваю сміх, спиваю гріх - у нім чарзілля.
Торкає щем разом з дощем - заплющу очі,
Зомліє гріх, розтане сміх у крику ночі...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856782
дата надходження 03.12.2019
дата закладки 04.12.2019
Очі моєї доні,
Чиста вода в криниці...
Думи мої бездонні,
В небі ясні зірниці...
Очі моєї доні,
Свідки моєї долі,
Будьте завжди здорові,
Лагідні і чарівні...
Очі моєї доні,
Завжди уважні милі,
Сонячні і привітні,
І дивовижно сильні...
Очі моєї доні,
Мого життя орбіти,
Навіть коли далеко,
Бачу я їх і звідти...
Очі моєї доні,
Внучці передалися,
Тепер дві пари нині,
Світять мені подвійно...
Внучки моєї очі,
Бачу у снах постійно...
Очі онучки й доні,
Бачать мої всі мрії...
Очі моєї доні,
Карі як і у мене...
Дані від Бога й долі,
Світять мені щоденно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856907
дата надходження 04.12.2019
дата закладки 04.12.2019
У щастя вірити я вже не перестану,
Хоч і засіяв коси перший сніг,
Кохати буду так, ніби востаннє,
Себе тобі я покладу до ніг.
І щастя із долонь твоїх нап’юся.
Все вип’ю аж до самого кінця.
Химерній долі в пояс поклонюся,
У наготу вдягнусь, щоб до лиця.
І заздритимуть місяць нам і зорі,
Як ми кохання питимем удвох,
Таке несамовите і прозоре,
Яким нагородив обох нас Бог.
У щастя вірити я все ж не перестану,
Хоч стільки перетоптано стерні,
Шрами душі не всі позаростали,
Та все доп’ю, що випаде мені.
16.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856796
дата надходження 03.12.2019
дата закладки 04.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gUOKLqr-44A[/youtube]
Маленьке серце бува різним,
Та грає роль велику в нас.
Буває ніжним і вразливим.
Сердець немає про запас.
Воно на все відреагує,
Надто чутке, бо в нас живе.
І кожним кроком все ж керує,
І настрій завжди надає.
Воно- всесильне, хоч маленьке,
Хоч плаче часто, бо болить.
Хіба хто скаже, що слабеньке,
Коли образу вмить простить?
Таке не зчерствіє з роками.
Як вміє вірно ще любить!
Не буде спати і ночами,
Коли хтось хоче обдурить.
Буває, хтось підкине слово,
Воно від болю защемить,
Але пробачити готово,
Бо в ТОГО серце не болить.
Воно пусте, заіржавіле,
Слова кидає, щоб убить,
Живе в душі отій змілілій,
Що здате душі лиш ятрить.
Людей словами не вбивайте,
Хай дума ваша голова.
А злість свою в собі ховайте,
І не брудніть в іржу слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856842
дата надходження 04.12.2019
дата закладки 04.12.2019
Сьогодні вночі мене розбудило тихе зітхання... Очі ще не встигли розплющитися, а мій напівсонний мозок уже малював мені монстрів одного страшнішого за іншого... Потім, таки прокинувшись зовсім, я подумала, що якщо це і страшко якесь, то нещасне, бо зітхає дуже вже сумно...
Обережно відкривши очі, я роздивилася навколо... Хм...нікого... І тут знову почулося зітхання.. . Зовсім поруч... Раптом, на долоні у місячного променя, який майже щоночі приходив мене цілувати надобраніч, я побачила звичайного нічного метелика... Подумки записавши себе на прийом до психіатра, я пошепки (щоб не злякати тендітне створіння) запитала :
-У Вас щось трапилося?
І уявіть мій подив, коли (знову зітхнувши), метелик відповів (його голос був схожий на шепіт квіткових пелюсток) :
- Я сьогодні почув надзвичайно сумну історію...
У кімнаті запанувала тиша.... Навіть годинник затамував подих, щоб почути метеликову оповідку (а що вона буде не сумнівався навіть скептичний павук Вася, який жив за бильцем мого ліжка і уперто відновлював свою павутину, після того, як я щоранку її прибирала)... Ми не помилилися.
- Я сьогодні був на ближньому полі - там живе мій брат (а сам я тутешній)... Ну...ми інколи літаємо один до одного на гостину... Так от... (сумне зітхання перервало розповідь) Прилітаю я, значить, до брата, а він... плаче... (знову зітхання...) Я вперше бачив , щоб він плакав...
Тепер уже притих вітер за відчиненим вікном (я завжди підозрювала, що він не просто так гойдається на гілці абрикоси....) Метелик, ще раз зітхнувши, вів далі :
- Знаєте, що він мені розповів? - і не чекаючи моєї відповіді, продовжив : Що вчора втратив кохану...
У світлі місяця я побачила, як щось блискуче (схоже на пилинки у сонячному промені) розлетілося довкола.... "Сльози метелика!" - майнуло у моїй голові... А вголос запитала :
- Метелики уміють кохати? (краще б я прикусила язика...)
Мій нічний гість махнув крильцями і злетів....
- Вибачте! - голосно сказала я: поверніться, будь ласка!...
Метелик зробив коло кімнатою і знов сів поруч мене... Кілька миттєвостей ми просто дивилися один на одного...
- Вибачте - вже шепотіла я: Я не хотіла Вас образити. Просто це все так дивно... Я розмовляю з метеликом про кохання... Та дивно, що я взагалі розмовляю з метеликом!
Мій співрозмовник підійшов до мене ближче :
- Добре, я розумію, що Вам не віриться... Скажи я своїм, що розмовляв з людиною - мені теж не повірять... Та я зараз не про те... Розумієте, коли мій брат утратив кохану, я зрозумів, що все у цім світі тримається на тоненькій павутинці, тоншій, ніж у Василька... І тому вирішив сказати своїй коханій, що люблю її. Більше за життя люблю!...
- То скажіть! - прохопилося у мене...
-Так я і говорю... - метелик перелетів на мою руку : я Вас уже давно кохаю... Щоночі я залітаю у відчинене вікно, щоб доторкнутися до Вашої щоки поцілунком...
- А я думала, що то місячний промінь....
-Щоночі я шепотів Вам казкові сни...
-А я вважала, що то вітер бавиться....
- Щоночі я залишав відбиток свого крила на Вашому телефоні..
-А я щоранку протирала екран і не могла зрозуміти, де він міг забруднитися...
Ми замовкли... У кімнату знову вповзла тиша... Вітрові стало нудно і він жбурнув абрикосиною у підвіконня. Цей звук стрепенув нас і ми знову почали розмову.
- Дякую Вам - прошепотіла я, підносячи метелика до свого обличчя : дякую за Ваше кохання! Воно відкрило мені двері у інший вимір...
- Ви впевнені? - пильно дивлячись у мої очі, запитав метелик.
-ТАК! Я ще ніколи і ні в чому не була так впевнена!
Метелик злетів наді мною і затріпотів крильцями. На мене посипався якийсь золотавий пилок і я відчула дивну легкість у тілі.... Руки самі собою змахнули і...я злетіла.... Маленьким нічним метеликом випорхнула у відчинене вікно, розкуйовдила кучері вітру, востаннє озирнулася на порожню кімнату, в якій спочивав холодний місячний промінь, а павучок гойдав тишу на павутинці і...
Я стала щасливою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594553
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 04.12.2019
* http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779740
тому й *Повернення...*
Зими початок, а... температура,
То вверх, то вниз, немов на терезах.
То плюс, то мінус (днина геть похмура)
І нулик на термометрі застряг.
І всі навкруг похнюплені і злющі,
В метро, в кафе і в магазині теж.
На днях птахи купалися в калюжі
І я раділа сонечку безмеж.
Так затишно, здавалося ніколи
Зима не прийде (десь почиє прах),
Та вітер вже, запряжений в гринджоли,
Везе Пустунку по старих слідах.
І знову нам до примх її звикати...
То дощ, то вітер, а то *білі бджоли*,
І заметілі, що не вийдеш з хати.
То все пусте... Летять уже гринджоли,
Не довго залишилося чекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856668
дата надходження 02.12.2019
дата закладки 04.12.2019
На уроці шестирічки
Вчительці розповідають,
Що матусі всі дбайливі,
Казку діточкам читають.
Часу даром не марнують,
Роблять вдома всю роботу,
Щось смачненьке приготують,
Проявляють скрізь турботу.
-Кого більше любить мама:
Вас, чи вашого татуся?
-Звісно, нас, - швиденько встала
Кучерявенька Настуся,-
Коли мама йде із дому,
То приводить тьотю Дашу,
Щоб вона зі мною гралась
(Це нова сусідка наша).
А як тато сам удома –
Йому страшно теж буває,
І його долає втома -
На дивані засинає…
Байдуже тут нашій мамі,
Що там бідному наснилось,
Не пускає тьотю Дашу,
Щоб за татом подивилась.
Мама думає, напевно,
Буде Дашенька сміятись,
Що наш тато, хоч великий –
З нею не зуміє гратись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854207
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 12.11.2019
Малювати - гарна справа!
А до того ще й цікава!
Тож беру паперу клаптик
І малюю тулуб, лапки,
Шию, голову, макушку,
вуса, очі, носик, вушка.
Вже готово. Гарно вийшла
На моїм малюнку мишка!
Лиш проблемка є одна:
Мишка гарна, та сумна..
Ну і що ж мені робити?
Треба мишку звеселити!
Тож беру я знов малюнок
І малюю подарунок.
В ньому для малої мишки
Є весела добра книжка!
Але бачу, що вона - ще сумна!
Знову я беру малюнок,
Знов малюю подарунок.
Від усього серця, щиро -
Кружальце смачного сиру.
Але мишка...
Та вона - знов сумна!
Щось мені не зрозуміло!
Може мишка захворіла?
Ааа! Тому така сумна,
Що ображена вона!
Виявляється все просто!
Я ж забула ой-ой-ой
Їй намалювати хвостик!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854433
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 12.11.2019
Кожній росинці
сонце вранці дарує
себе частинку.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854354
дата надходження 11.11.2019
дата закладки 11.11.2019
Вечір, яскравий ліхтар,
Мряка осіння на скронях.
Зірка в обіймах у хмар
І кошеня, нече сонях.
тягне голівку свою
в сонячно-теплі долоні.
Рушить в чужому Раю
потяг... а я на пероні...
З рук випускаю квитки,
в серці відчувши утому.
Ми з кошеням навпрошки
йдемо без когось додому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853553
дата надходження 03.11.2019
дата закладки 03.11.2019
-Я вже вирішила, мамо,-
Каже Ганя у неділю,-
Вийду заміж за Івана,
Тож готуйтесь до весілля.
-Що ти, доню, Бога бійся!
Я скажу тобі відразу,
Скільки хлопців було в тебе –
Всіх доводила до сказу!
А Іван цей - сиротина,
І родини він не має,
Пожалій його, дитино,
Він тебе іще не знає,
Що ти та у нас зміючка,
До роботи геть ледача,
Дармоїдка й білоручка,
І брехливу маєш вдачу.
Вані бідному дісталось –
Доля скрізь його тріпАла,
А візьме тебе за жінку,
То життя його - пропало!
Нащо брати гріх на душу?
Можеш думать, що завгодно,
Врятувати хлопця мушу,
Бо я теща благородна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853418
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 02.11.2019
Останні непрочитані листи...
Тебе їх прочитати не примушу!
Зачинених конвертиків хрести -
Як двері, що зачинені у душу...
І щось мене давним-давно гризе:
- Ну, видали ту кляту електронку,
Скінчилося, забулося вже все!..
В народі кажуть: рветься там, де тонко.
Та вкотре перечитую все знов -
Прості листи, нічим не особливі,
Нема там слів "кохання" чи "любов",
Там всі слова грайливо-неважливі...
І колються, немов стерня в жнива,
Несправджені бажання їжачками,
Бо мною не написані слова
Ти вже не прочитаєш між рядками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671983
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 02.11.2019
Небо похилилось низько- низько,
Блимають свинцевих хмар очиська,
Душу ніжну – шматою під праску,
Справжнє замуроване під маску,
Кисню бракне й бракне у легенях
І синиця вирвалась зі жмені,
Сонце вже, здається, зовсім гасне…
Не втрачай надії передчасно.
Там, де зачинились перші двері –
Дасть Господь наповнення артерій.
Не одні відкриє серцю взори,
Душу вбравши у життя узори,
І плече надійне, і драбинку,
Й сон спокійний – на твою перинку.
Не втрачай надії, не лякайся.
Віру загубить остерігайся.
Де одні зачинять – вчинять інші,
Нині у сідлі, а завтра – піші.
Бідним і знедоленим розраду
Дасть Господь – приймай усе лиш радо.
Дякуй і за радість, і за сльози –
Подивують ще метаморфози...
Не залишить у біді Отець,
Терни змінить лавровий вінець.
2 листопада 2019
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853471
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 02.11.2019
[color="#ff9500"] [color="#ff9500"] [color="#0080ff"] [i] Тривожних днів душа імлиста
Пустилась десь у попідхаття.
Олександр Косенко[/i][/color][/color][/color]
[b][i][i][color="#ff1100"]Зійшла в мені тривожна осінь,
Печаль колише у колисці.
Тремтять на віях пізні роси –
То палять листя, палять листя.
Нехай димить, нехай імлиться.
А чи знеможитися мушу?
Та в тому листі, в тому листі
Учора викупала душу.
Нехай вітри би здійнялися -
Згоріти в полум'ї дурману.
Та тліє листя, тліє листя
Нерозпочатого роману.[/color]
[b][/b][/i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852064
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 29.10.2019
Люблю туман... сорочка в нього біла.
Калина її бісером розшила.
Мережки золоті берізки гаптували.
Вербички оксамитом вишивали.
Люблю туман... ще з вечора приходить.
Він по діброві й над рікою бродить.
Здається увесь світ наш обійняти хоче.
Ходили з ним і в гори ми охоче.
Дерева перед нами розступались.
Стежини бігли, стрімко піднімались.
Не дав спинитись нам туман той й на хвилину.
Залишив нас... спустився знов в долину.
Люблю туман... сорочка в нього біла.
Калина її бісером розшила.
Мережки золоті берізки гаптували.
Вербички оксамитом вишивали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852955
дата надходження 28.10.2019
дата закладки 29.10.2019
Бере початок дерево з коріння,
Життя його буяє в зелен-листі.
Росте, цвіте, дає плоди осінні...
Аж раптом - лихо - переміна змісту.
І задихається в димах, згорає
На ложі вогнянім осіннє листя.
І тягнеться той дух до небокраю,
Жалю невидимого давня пісня.
А інколи й любов горить в багатті,
Бо кидають. Яка ж зневіра з болем!
Розчарування, мов нікчемне шмаття.
Мабуть, свої зіграв хтось в масці ролі.
Не назавжди осіння гіркість димна.
Весна ввійде у серце знов розмаєм.
Любов, що є в душі - то справжнє диво,
Яке не знає часу, меж і краю.
( картина "Дерево любові" , художниця О. Дарчук.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852960
дата надходження 28.10.2019
дата закладки 29.10.2019
Ясна Зіронька вечірня в вікно зазирає,
Сонько - Дрімко колисочку тихо колисає;
Спи дитинко, бо ніженьки дуже натомились,
Під них за день всі доріжки килимком стелились,
Спи дитятко, бо рученьки спати дуже хочуть,
Оці малі, невгамущі, до шкоди охочі.
Закривай же, моя люба, свої сірі вічка,
Бо за плотом вже чигає густа темна нічка,
Бо за садом тиняється хмурий сірий вечір,
Заганяє він в ліжечка несплячу малечу.
Тільки Зоря вечірняя в вікно зазирає,
Сон-Дрімота колискову тихенько співає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852959
дата надходження 28.10.2019
дата закладки 29.10.2019
Відзвеніло літечко журавлів ключами,
Догорає осінь золотим багаттям.
Стало сивим небо, а між берегами,
Впав туман на воду, сірим мокрим шматтям.
Юність відлунала щирим срібним сміхом,
Молодість буяла, мов вишневі віти.
Так в житті ведеться - між добром і лихом,
Нам на долю випало, плакати й радіти.
..................................................................
Ро́ки потягнулися на схід журавлями...
Сивина догнала нас - золотоволосими.
Щоб в житті не коїлось, Господь поряд з нами,
Лиш би ми заходили в кущ вогнений босими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852270
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 29.10.2019
Надворі осінь… Яблука достиглі
Радіють сонцю, місяцю й зорі.
Дощі довготривалі раптом стихли.
Пливуть ключі пташині угорі.
А осінь барви щедро насипає
У свій короткий, та ще теплий день,
Нечутно по землі вона ступає,
Повітря літо бабине пряде.
Танцюють танго дружно у гайочку
Берізка з вітром. Гнучко стан схиля.
Одяг кленочок вишиту сорочку.
Й замилувалась ним свята земля.
Зі злота казку осінь вишиває,
Додаючи небес шифон-блакить.
Води по вінця в річку прибуває,
Купатиме вночі вона зірки.
29.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852946
дата надходження 28.10.2019
дата закладки 28.10.2019
На узліссі мама-їжачиха
Говорила їжачкові стиха:
- Годі, синку, бавитися! Досить!
Вже у ліс прийшла холодна осінь.
І в цю пору вся наша родина
Спати укладається на зиму.
Їжачку ж, як всім маленьким дітям
Ще бажалось радісного літа.
Засинати не хотілось зовсім...
-А яка вона, ця дивна Осінь? -
запитав нарешті він у мами.
- Це пора з туманами й дощами.
Зміни настають у всій природі:
В небі сірі-сірі хмари бродять,
Сонце світить, але мало гріє,
На деревах листячко жовтіє...
Їжачок лише зітхнув сердито:
-А що, якби Осінь попросити,
Щоб до нас у ліс не поспішала?
Але їжачиха так сказала:
-Неможливо це, синочку любий.
Хоч-не-хоч, а вже тепла не буде!
Їжачок не міг всю нічку
спати.
Та й надумав Осінь розшукати.
Й тільки-но зірки у небі згасли,
Він негайно в подорож подався.
Обійшов усю діброву швидко,
Але Осені ніде не видно.
А, коли котився по стежині,
То побачив кущик горобини -
Ягідки у кетягах поспіли,
І листочки зовсім пожовтіли.
-От біда! І що тепер робити?
Став малий у листячка просити:
-Гей, листки-листочки, зачекайте!
Є до вас проханнячко у мене.
Не жовтійте і не облітайте,
Ще побудьте трішечки зелені!
Та у відповідь листки тільки затремтіли.
І на землю з вітерцем дружно полетіли.
Знов їжак потопав по стежині.
Дивиться, а в небесах хмарини
Сірі-сірі, ще й якісь сердиті.
І почав він у хмарок просити:
-Гей, хмарки-хмаринки зачекайте!
Не вмивайте дощиком доріжки.
Сонечко від нас не затуляйте,
Хай воно іще погріє трішки!
Та хмарки на їжачка навіть не дивились,
А холодним і рясним дощиком пролились.
Мокрий і обліплений листками
Їжачок приплентався до мами.
Їжачиха пригорнула сина
І промовила:
-Моя дитино!
У природи є свої закони.
Їх змінити не дано нікому!
Після літа наступає осінь.
Слідом, зимонька приходить в гості.
Ну, а потім вже весна і літо,
Знову буде сонце землю гріти.
То ж, обтрушуй листячко зі спини
І вкладався спати на всю зиму!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852887
дата надходження 28.10.2019
дата закладки 28.10.2019
Він цілував її долоні
І пригортав її до себе.
Вже посивілі стали скроні
І лист під ноги впав із неба.
Довкола них кружляє осінь,
А у душі живе кохання.
Хоч в білім інії волосся,
Та не померли сподівання.
В очах іскринки наче зорі,
Усмішка не перемінилась.
Їх поєднала пізня доля,
Усі роки вона журилась..
Він цілував її долоні,
Вона всміхалася до нього.
В обох були дорослі доні,
Та щастям встелена дорога...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852788
дата надходження 27.10.2019
дата закладки 28.10.2019
-Діду, в мене є питання
(Зараз дуже актуальне),
Як раніше спілкувались
Ви в мережах соціальних?
-Ой, було цікаво з нами,
Бо любили теж скандали,
Все, що думали і знали –
У мережі викладали.
Ім’я дівчини писав я
У під’їзді, й як на диво,
Десь уже через годину
Відгуки ішли правдиві.
Блогери твою бабусю
Завжди першу виставляли,
Навіть стін не вистачало –
Так її коментували.
Я дописував останній,
Її батько зупинився…
А щоб не забив до смерті –
То на ній я оженився!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852559
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 27.10.2019
Кутає осінь
розкішну позолоту
в смутки туманів
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852598
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 27.10.2019
Осінь килимочки стеле знову,
Мов барвисту вишивку, до ніг
Зодягла із золота обнови,
Мчить вітрами, ніби на коні.
То із хмар дощу-сльоти натрусить,
То востаннє громом поляка,
Скосить жовте поле кукурудзи,
Налякавши зайця-русака.
Закурличе в висі журавлино,
З марева потрапить в гожий день,
Заколише чарами калину
І для неї пісню заведе.
24.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852738
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 27.10.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RxtlpIx5Ojg[/youtube]
Букет троянд - червоний колір,
Що ледве дихали теплом,
Розкидав хтось посеред колій,
Торкався вітер їх крилом.
Я озирнулася - нікого,
Давно вже поїзд відійшов.
В душі прокинулась тривога.
Повільно вечір день зборов.
Скотилось сонце вже за обрій,
Хитались бліді ліхтарі.
Передчуття якісь тривожні,
Спливли у пам"яті, старі.
Та зовсім інший там сюжет,
Його я добре пам"ятаю.
Ти дарував такий букет,
Раз по раз в пам"яті спливає.
Довно троянди відцвіли,
Скінчилось швидко тепле літо.
Недовго в літі тім були,
Тепер це вдруге пережито.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852611
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 27.10.2019
Зажурений перон, неначе пустка,
Хоч гамірно навкруг і шумно.
Ще кілька діб тому, мов сонця згусток,
Радів. Чому ж тепер так сумно?
Не врівноважити тривогу бумом.
Ця благодать лиш тілу, звісно.
А для душі б тепла живлющий струмінь.
Любові сяйво й більше б кисню.
Зажурений перон і паралелі...
Ніхто про це тоді не відав.
Злиняло все, мов фарби акварелі,
Але ж вона ще досі вірить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852733
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 27.10.2019
Моя подруго, Осене мила!
Не полониш ні душу, ні крила
І не дихаєш вітром у груди,
Лиш калиновим соком – на губи.
Соромливо втікаєш як юнка,
З кимось плачеш, зі мною – пустунка.
Дружиш з Музою легко, успішно,
Дивна Осене, діво розкішна.
Дозволяєш і зустріч з весною –
Вже кохання тут, мабуть, виною.
Сліпиш очі намистом багряним,
На обручки чекають романи.
Ти прекрасна, барвиста, багата…
Так люблю твою, подруго, хату.
І курчат, що зросли, й маму-квочку,
Й літа бабиного оторочку…
Одягну вишивану сорочку
І зустрінемось вже на місточку,
Моя Осене! Скоро ти – в дочки…
30 жовтня 2018
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852609
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 27.10.2019
- Я хочу буть з тобою...-
для тебе ці слова.
- Я хочу буть з тобою,
зірко чарівна.
Освітиш нам дорогу,
якою будем йти.
Найкраща, найрідніша
для мене в світі ти.
- Я хочу буть з тобою... -
у відповідь скажу.
Ти знаєш сам, як ніжно,
мій рідний, я люблю.
Бо захистиш, розрадиш,
підтримать вмієш ти.
То ж, я іду до тебе,
а ти до мене йди.
- Я хочу буть з тобою... -
є покликом душі.
Скажи їх, не соромся,
єдиній тій скажи.
Бо в світі цім казковім
щасливі є лиш ті,
хто вміє це відчути,
йде в парі по житті.
- Я хочу буть з тобою... -
приємно для обох.
Здавалося б, звичайні,
ведуть у рай для двох.
У рай отой солодкий,
де ласка зігріва.
Там почуття закоханим
замінюють слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852782
дата надходження 27.10.2019
дата закладки 27.10.2019
Сонячна осінь
пахне твоїм волоссям
опале листя
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852460
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 24.10.2019
Не налюбуюсь своєю втіхою,
Живу тобою, тобою дихаю.
Ти – мого неба яскраве сонечко,
Моє ти щастя, моя ти донечко.
11.09.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847851
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019
Жовтою айстрою сонце у небі цвіте.
Вересневий купаж-аромат на порозі.
І життя набирає звичний осені темп,
Інкрустація дивна чекає за рогом.
У реєстрі осіннім - чорнобривців парад
І жоржинне жабо, хризантем криноліни.
І кизилу підсвітка прикрашає наш сад,
Ще й ожинне намисто схилилось уклінно.
Перезрілість плодів з кракелюровим шармом,
Груш бурштинність і яблук рубіни.
А на небі розкішні шифонові барви,
Серед них журавлині польоти у клині.
І ще теплим крилом пригортає нас осінь.
Час для роздумів, час для натхнення приходить.
У небесну уважно вдивляємось просинь,
Підбираєм ключі до осіннього коду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847094
дата надходження 04.09.2019
дата закладки 04.09.2019
Із пляжним піском
Ретельно витрясаю
Літо з валізи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847005
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 03.09.2019
Свого дитинства книжечку гортаю,
Де все сплелось у повісті одній:
Любов неперевершена до краю,
Свята і будні і мої, й рідні.
Там тиша гомоніла із вітрами,
А в очі заглядала неба синь,
Отарами тумани йшли по травах,
Пили краплинки свіжої роси.
Струмка живого чулось жебоніння,
Зозулине над ним крихке «ку-ку»,
Внизу верби ледь вимите коріння
Й струмочка мрія – впасти у ріку.
Волошки не губились між колоссям –
За руки взявшись, кликали в танок,
А неслухняне геть моє волосся
Прикрасив мною сплетений вінок.
Там жайвір пісню підіймав до сонця,
А в ній – усе: і плин мого життя,
І сонечко-оленка у долоньці,
Готова до нових уже звитяг.
Туркочемо, було, своє прохання
Майбутнє, ну, хоч трішечки відкрить:
Звідки прийде до нас колись кохання?
А та не хоче розправляти крил.
Коли ж, нарешті, вилетить на волю,
В повітрі пасемо комахи слід.
Звідки ж могла дізнатись та про долю?
Дитинства й справді загадковий світ!
28.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846911
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 03.09.2019
[b]«Проснувся в осені я вже»[/b]
[color="#2e03de"][b][i]
Засну в останній вечір літа
Порину в світ казкових снів
Де ще земля теплом зігріта
Де не буває сірих днів
Де пролягла у даль доріжка
Із квітів і духмяних трав
Де берег річки – замість ліжка
І у городі стіл із страв
Засну в останній вечір літа
Проснуся в осені я вже
Зелена, радісна палітра
Сковзнула в травах десь вужем
А їй на зміну темінь сіра
Хоча, ще й в літніх барвах сад
Ти не буди в собі і звіра –
Не вернеш літечко назад
© Микола Карпець (М.К.)
*31.08.19* ID: №846989
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846989
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 03.09.2019
Два жуки - кумедні Жужи,
Вранці, стрілись біля ружі.
Чемно привіталися.
До роботи взялися.
Потім чепурилися:
Крапелькою вмилися.
Назбирали нектару,
Наварили узвару.
Стали пригощатися
Й, звісно, вихвалятися:
В кого, вуса більш великі,
В кого, кращі черевики...
І зчинили бійку Жужи
Та й попадали в калюжу.
Щиро так сварилися,
Ледь не потопилися.
Та уникнули біди -
Повилазили з води
Мокрі.
Вуса намочили,
Черевики забруднили...
Нічим їм уже хвалитись,
Довелося - помиритись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845682
дата надходження 21.08.2019
дата закладки 01.09.2019
У сандалику, сіренький павучок
збудував із павутиночок місток.
І по ньому гордо походжає,
мушок та комариків лякає.
Ще й синочка налякав,
коли той сандалик взяв.
Я тобі скажу, павуче, так!
В будівництві ти ще той мастак.
Тільки лізь собі в куток мерщій,
Там і вибудуй місточок свій.
Бо сандалики синок
має взути в дитсадок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841765
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 01.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bz82HHKrnWY
[/youtube]
Причепурився літній день останній,
Зібрав в долоні залишки тепла,
Розсипав його рано, на світанні,
І прилягла здивована імла.
Лилася тихо музика органа,
Заграли фарби сонця звідусіль,
А літо, як красуня ніжна панна,
В душі моїй розворушила біль.
Можливо, нотка осені підкралась,
Та я не плачу, все як є прийму.
Не довго я вагалась, усміхнулась,
Та літо не надовго відпущу.
Знайду для нього місце в серці скраю,
Вдихатиму зимою, по ковтку.
Я впевнена і добре оце знаю,
Пройде не раз ще літо по витку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846707
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 31.08.2019
Наснилося Муркові, що він великий пан.
Отримав від нього диван... Мурко бурчав весь ранок:
"Намуляв мені боки! Такий твердий. Високий!
Нема, щоб полежать м'якенько. Від цього я й проснувсь
раненько." То ж лапою турнув того дивана.
"А це що? Занавіска рвана? Негайно нову сюди дайте.
Несіть мерщій, часу не гайте, щоб затишно було! -
кричав, що аж гуло.
- Хто на підлозі насмітив й сліди від глини залишив?
Негайно все поприбирайте й мені сніданок подавайте!
Та щоб лосось та осетрина, й побільше м'яса покладіть,
та й геть ідіть! Лиха година... Ніхто, я бачу, не спішить.
Я вас навчу, як в світі жить!"
Аж тут взяла чиясь рука того Мурка та й кинула у
двір, в траву. Сидів там й чухав голову.
Згадав, як бігав по кімнаті (у білій глині були лапи).
Потім стрибав по занавісці. Гойдався правим й лівим бо-
ком. Так весело було... з підскоком. Та й розірвалась
ненароком.
Сидів тепер і озирався, чи хтось із нього не сміяв-
ся?
Подякуй цьому й ти уроку та подивись на себе збоку.
Щоб не взяла чиясь рукай й тебе, як панича Мурка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846702
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 31.08.2019
До осени - лишь несколько шагов.
И снова - неизбежность листопада.
По-сути - есть в том некая отрада,
Коль сердце не закрыто для стихов.
И радости наивной, и тоски
Полны они. Волнения разнятся.
Чарует колдовством осенний танец
Унынию в погоде вопреки.
Пусть - пасмурное небо от дождя...
Но осени пора - тот самый случай,
Когда так ценишь то, что прячут тучи,
Когда душа на жизнь меняет взгляд...
Ещё чуть-чуть - и грозы за окном...
Холодную тоску ветра развеют,
А мы не ощутим её. Теплее,
Как только я приеду, станет дом.
Светлее станет... Веришь или нет,
Я, кажется, влюбляюсь в эту осень.
И если вдруг о счастье кто-то спросит -
У бестии хмельной найду ответ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846554
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 31.08.2019
Горобця спіймала кішка... Він сміється. От смішний!
У зубах гострих тримають. Він регоче. Он який!
"І чому отак сміятись? Подивлюсь, що скажеш далі,"-
так подумала Мурличка й ще міцніш стисла зубами.
Горобець крильми тріпоче, ще сильніш почав сміятись.
Кішка аж захвилювалась:"Треба більш за нього братись!"
Ще міцніш стисла зубами, та ще й лапою прижала.
Ще такого не ловила, тому й клопоту не мала.
Ото капость! Звідки взявся? Зіпсує цей день чудовий.
Й тут подумала:" А раптом горобець цей дуже хворий?"
Рот роззявила від того... Горобець злетів до неба!
Аж полегшено зітхнула, бо ж їй клопоту не треба.
Там літало їх багато, бо тривожились. Зібрались.
Коли той смішний вернувся - всі так весело сміялись!
Не завжди сміх допоможе... То горобцю так повезло.
Та все ж, смійтесь на здоров'я!
Щоб той сміх - лиш на добро!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846703
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 31.08.2019
[color="#000dff"][b][i][color="#001aff"]Лягали сутінки у теплі трави,
З-за хмар дивились жовті мідяки.
Останній промінь тлілої заграви
Окреслив вигин чорної ріки.
Солодка втома блимала із вікон,
Марудні тіні шастали в кущах.
Якась пташина обізвалось криком,
Голодний звір винюхував свій шлях.
Тихішав галас, та не никли думи,
Душа ночі сповідалася знов.
А на терезах знітилась від глуму
По-зрадницьки
обважена
любов.[/color][/i]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846631
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 31.08.2019
(Память их 31 Августа н.ст.)
Христиане Флор и Лавр возводят храм,
Дивный храм несуществующим богам.
Повелел им так правитель Ликион:
Храм для идолов решил построить он.
И заставил кроме согнанных рабов
Там работать всех свободных мастеров.
Наблюдает за работой христиан
Сын жреца – голубоглазый мальчуган.
Отрываясь от работы, молвил Флор:
«Ты б, сынок, чуток в сторонку отошел.
Мы вот камешки дробим, в недобрый час
Камень может отлететь и прямо в глаз!»
Не послушался упрямый паренёк.
А от камня отскочил как раз кусок,
Туча маленьких осколков поднялась,
И один из них попал ребёнку в глаз.
Прибежал на шум и крик тогда отец.
Прикусил, рыдая, губы бедный жрец.
И ещё бы, так поранился сынок!
Лавр сказал: «Его спасёт лишь только Бог.
Но не лживый, раззолоченный кумир,
А создатель, сотворивший целый мир».
И тогда они, с молитвою святой,
к ране мальчика притронулись рукой.
И родился, силой созданный Святой,
Новый глаз! Совсем здоровый, голубой.
Жрец воскликнул: О, теперь понять я смог,
Кто есть истинный, добро творящий Бог!
И отныне - я и сам христианин».
«Я! и я» вслед за отцом воскликнул сын.
«Вера в идолов ничтожна и пуста.
Этот храм освятим именем Христа!»
Целый город был тем чудом потрясён,
Не смягчился лишь суровый Ликион.
Он с толпой жестокой стражи и жрецов,
Придал казни милосердных мастеров,
И жреца, чей сын Святыми исцелён,
И ребёнка – мальчик не был пощажён.
И в колодец всех их бросили пустой.
Но не этим я рассказ окончу мой.
Пусть язычники лишили жизни их –
Помнит Церковь о строителях святых.
В этот день, и может даже в этот час
Молят Мученики Господа за нас.
Всем строителям помощники они.
Ты на церковь нашу новую взгляни,
Ведь когда мы создавали этот храм –
Помогали и они, конечно, нам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846658
дата надходження 31.08.2019
дата закладки 31.08.2019
Бог роздавав красу... йшов по дорозі.
Побачив лева. Ні перед ким той не хилився,
а тут помітив Бога - й поклонився.
Бог гриву йому дав. Таку вже пишну! Поглянув.
Справді гарно вийшло.
За левом Богові павич зустрівся. І той від-
разу поклонився.
Радів Господь, що є кому красу давати, став па-
вичу хвоста Він малювати. А в Бога є до всього
хист. То ж дуже гарним вийшов хвіст.
Довгенько йшов... Аж ось біля струмка йо-
му зустрілась дівчина прудка.
Підмалював Господь їй брівці і щічки підрум'я-
нив тій дівчині, щоб були ніжними, як ягідки в
калини. Дав стан гнучкий, волосся пишне ще й
квіточок сипнув на сорочину.Сам порадів він за
дівчину.
А дівчина-красунечка в пошані все хилилась. Ду-
ша її від радості світилась.
А Бог давав, давав... бо щедрим був.І тут збаг-
нув, що меншим той мішок стає, а в світі ще ж
багато всього є.
Ходив по світу... роздавав красу деревам й
квітам, морям і рікам. Всіх, кого бачив й зустрі-
чав, він щедро-щедро наділяв.
Десь більше, а десь менше. Всім дісталось. Ніщо
без Божої уваги не зосталось. Де бачив Він, що
зовсім було трішки, там сили додавав чи молодечо-
го завзяття.
В ялини,гляньте, яке плаття.А в соловейка голос...
Ой дзвінкий! А мудрий чоловік який!
Якщо комусь краси дісталось небагато, то вар-
то щось в собі хороше пошукати.
Бо знає кожен, що Господь так постарався, щоб ко-
жен задоволеним зостався.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846330
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 27.08.2019
По дорозі серпень йшов на світанні.
Він по травах розсипав роси ранні.
І радів, що всього є... лиш би зібрати.
То ж дізнатись захотів, чи вміли дбати?
Кучерявилась в траві рута-м'ята.
Чебрецями пахне тут кожна хата.
Чисту воду пив джерельну із криниці.
Срібла кинули сюди його зірниці.
Заясніла ось в саду хата біла.
Тут калинонька рясна вже дозріла.
Немов дівчина-красуня, у намисті.
Квіти є тут під вікном... та всі барвисті!
Зазирнув в комору він. Що ж побачив?
Видно, люди тут жили неледачі.
Всього є. Зуміли тут про все подбати.
Довелося, видно, всім попрацювати.
Ніби кликала його хата чиста.
Скатертина на столі тут барвиста.
Рушник вишитий. На ньому запашний
коровай, зігрітий сонцем... Золотий!
Ой щаслива ж є яка ця година!
За столом зібралась вже вся родина.
Троє діточок малих і батько, й мати.
Серпень йшов за ними з церкви аж до хати.
І світились лиця всі, ніби сонце.
На них серпень задививсь у віконце.
Тепер вересню дозволить панувати.
Нехай радість й він несе у всі-всі хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846328
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 27.08.2019
Осінню казку лісу я читаю,
Де все сплелося: звуки і краса,
І ясена – не привида питаю:
«Це полотно чудове хто писав?
Хіба не ти, художнику, той майстер,
Що фарби ці чарівні позичав?
Поглянь на дуба, он який гіллястий,
Тримає міцно хмару на плечах».
І той озвався голосом людини:
«То осінь вже заглянула сюди.
Зраділа їй вся лісова родина
Й вітрець, що все колись тут посадив.
Тут золото вперемішку з бурштином
Милують око кожному, повір,
Он павучки сховалися в хатини,
Вітання мишенята шлють сові.
А бачив, як уже порожевіли
Калини ягідки он на кущі?
Для мене ліс – не тільки моя вілла –
Це свято і для ока, й для душі».
«Твоя? Мо’, й так. Та я не зазіхаю,–
Йому кажу, – господар лісу ти.
Я тільки про одне тебе благаю:
Дай людям розуму красу цю зберегти!»
15.08.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846222
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 27.08.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rzu2r2ibiQk[/youtube]
Пригорнусь до тебе ніжно, літо.
Не сумуй, що твій короткий вік.
Все тепло у мене перелито,
Щедроти промінчик ще не зник.
Відпускаю я тебе із вдячністю,
Ти зробило скільки добрих справ.
Грітимеш завжди мене присутністю.
В різні пори, щоб промінчик грав!
Ти виходь повільно, не вагайся,
Гідна йде заміна, не сумуй.
Просто й легко зміні посміхайся,
Ні про що ніколи не жалкуй.
Ти мої послухай настанови,
Прийде твій квітковий іще час.
Буде тепле літо знову й знову,
Ми іще зустрінемось не раз....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846295
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 27.08.2019
В п’ятикласника Матвійка
Додалося враз мороки:
Вдома всівся, щоб зробити
З української уроки.
Учень думав аж до ночі,
Вже й не тямив, хотів спати…
Як професії жіночі
По сучасному писати?
В школі дівчинка - школярка,
А на фермі - там доярка,
В інституті - інститутка,
Секретар - то секретутка.
Якщо в класі учениці,
То учать їх вчителиці…
Щось не так. Митець - мисткиня.
Жінка – вчитель? Вчителиня!
Ось павук - то павучиха,
А як завуч? Завучиха,
(Вона - мамина свекруха),
А директор? Директруха.
Шиє швачка, всякий знає,
Прибирає санітарка,
В брата хімію читає,
Як же правильно? Хімарка!
В мами теж немає клепки,
Бо не може підказати:
Нардепиня, чи нардепка?
Як же вірно написати?
Там сидять професорині
В Міністерстві, як на дачі,
Тих проєктів наробили,
Що школярик ледь не плаче.
Бо вже збило з пантелику
Слово те «політикиня»,
Помилку зробив велику,
Написав: «Вони всі - свині!»
-Накрутили таке в мові,
А ти, хлопче, розбирайся!
Навіть тато вже не каже:
-Йди на вулицю, пограйся…
Бідні діти не встигають,
Нових правил ще не знають,
І не дивно, що Матвійку
Вліплять знову жирну двійку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846072
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 27.08.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Колосяться жита в чистім полі,
і калина в вікно заглядає.
Новий світлий день солов'ями
Україна моя зустрічає.
Україно моя! Моя доле!
Чиста хвиля Дніпра... житнє поле.
Ти у пісні дзвінкій, в ґроні калини.
В кожній посмішці дитини!
Сяє Київ ясний куполами,
плине велет-Дніпро ген полями.
Тут заслухаюсь соловейка...
Він так любить вставати раненько!
Україно моя! Моя доле!
Чиста хвиля Дніпра... житнє поле.
Ти у пісні дзвінкій, в ґроні калини.
В кожній посмішці дитини!
Колосяться жита в чистім полі,
і калина в вікно заглядає.
Новий світлий день солов'ями
Україна моя зустрічає.
Україно моя! Моя доле!
Чиста хвиля Дніпра... житнє поле.
Ти у пісні дзвінкій, в ґроні калини.
В кожній посмішці дитини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846027
дата надходження 24.08.2019
дата закладки 26.08.2019
Як хочеться залишити свій слід
На цій землі, яку люблю до щему.
Аби пишнів кущем калини рід,
А не бринів би гілкою окремо.
Здійнятись в журавлиному ключі,
На чистій ноті злинуть в піднебесся,
Промінчик сонця втримати в руці
І знати – він назавтра знов воскресне.
Любистком зарясніти у садку,
Запахнути у рідних чорнобривцях,
Росою заіскритись в колоску
Щедрого поля зрілої пшениці.
Як хочеться потрібним бути тут.
І знати,що життя пройшло не дарма:
Бабусю внуки з нетерпінням ждуть
І їхній сміх – твоя щаслива карма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846128
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 26.08.2019
За вікном кружляє диво - листопад,
Щастя десь блукає, зажурився сад.
Падають листочки з сумом до землі,
Вишиє сорочку осінь для зорі.
Подарує радо усмішку землі,
Залишить цілунки ніжні, росяні.
Зашепоче вітер лагідні слова,
Полетять над світом осені дива.
Тихо пригорнеться вона хризантем,
Попаде неначе в розкішний Едем.
Ляжуть акварелі, цвіт замайорить,
Вже не чути трелі в світанкову мить.
Буде небо з нею в парі танцювать,
А дрібненький дощик на сопілці грать.
Подарує осінь кольоровий день.
Накида у кошик ягід повних жмень...
Упадуть додолу груші запашні,
Ти їх назбираєш, принесеш мені.
Будемо з тобою ними смакувать
Ти уста медові будеш цілувать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846175
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 26.08.2019
Сонце яскраво-багряне,
Небом вечірнім
Як морем,
На човнику
Пливе,освітлює
Блакить водяну!
31.05.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842575
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 23.08.2019
На вірність присягнути Україні -
Потреба сьогодення повсякчас.
Рентгеном, що просвічує людину
Є совісті й сумління чистий глас.
На вірність присягнути Україні,
Щоби зміцнити український дух,
Щоб зберегти вкраїнськую родину
І нації вогонь, щоб не потух.
На вірність присягнути Україні,
Стражденній мові, пісні бойовій,
Небесній сотні і героям нині,
Що захищають честь від ворогів.
На вірність присягнути Україні
Спроможний у бутті лиш той народ,
В якого в серці є любов нетлінна
До Батьківщини й пресвятих свобод.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845809
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 23.08.2019
Знов у нас на грозу в'яже небо.
І це місто таким стало диким.
Як раніше жила я без тебе?
Та й до рук твоїх все не звикну...
Я по ранку досі все ховаю очі.
Я милуюсь небом. Я милуюсь містом.
Що мені дорожче : дні чи ночі?
Пам'ять літ минулих спадає намистом..
Спадає на груди, серце боїться...
Хіба так буває? Та вірю тобі!
Хай доля щаслива з тобою наснитья!
Я впевненіш потім піду по землі...
Знов у нас на грозу в'яже небо.
Місто сміється... Змітає все з ночі...
Я , знаєш, не зможу вже більше без тебе.
Я більше без тебе і неба не хочу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845925
дата надходження 23.08.2019
дата закладки 23.08.2019
Головне- людина й стосунки. Решта все- фурнітура;
Колір очей, статура,
Соціальний статус, житлова площа...
Накрапа дощик.
Вітер зламав зонта.
Спомини...
Власне
Людина йде назавжди
І весь її світ гасне.
І вже нічого не варте.
Чорно-біла весна.
Не смішні жарти.
Місто- пустеля, де ти одна...
Вчасно
Якесь дитя вивело з забуття:
"Не п'яць, все буде к'ясно."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840777
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 20.08.2019
Вдосвіта сонцю
Кланяються низенько
Росяні трави.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842337
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 19.08.2019
Рясніють яблука в саду, теплом налиті.
І груші соком налились, схилили віти.
Під тином терен в колючках... Розчервонівся.
А біля нього виноград в'юнкий повився.
Радів той терен:"Он які! Вас доглядають.
Приємно бачити, як всі про вас тут дбають.
А я росту собі один, тин підпираю.
Уваги ні від кого я не мав й не маю.
Щоправда, і мене зірвуть, якщо потреба.
Важливо кожному, щоб він комусь був треба."
А нам навчитися б радіть всім в того терна.
Мабуть, для цього й сіяв Бог ті добрі зерна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845348
дата надходження 17.08.2019
дата закладки 18.08.2019
Не стукайте, літа, в мої ворота,
Забудьте стежку у мої сади.
Верхівки вкрила перша позолота,
Але ж то сяють - золоті плоди.
І павутинки бабиного літа,
Між айстрами яскравими бринять.
Печаль осінню розганяє вітер,
А жайвір просить літо зачекать.
Не поспішати у краї далекі,
Подарувати сонця благодать!
Хоча вже й ходять по стерні лелеки
І ластівки про вирій гомонять.
Не стукайте дощі в моє віконце,
Немало сліз колись я пролила.
Хай світить ще в моєму серці сонце,
Щоб я в цю мить щасливою була!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845171
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 18.08.2019
Життя дає уроки часто,
І не завжди воно цукати.
Не треба бігати за щастям,
Не треба скрізь його шукати.
Але щасливим бути можна.
Виховуй в собі волю, стійкість.
Щоб день був позитивний кожний,
Твори добро, не скверносій ти.
Депресіям не піддавайся,
Зітри погане все на порох.
Ніколи, друже, не здавайся.
Побачиш: щастя зовсім поруч.
Усе душевне, і духовне
Старайся у собі розкрити,
Щоби було життя змістовне,
Будь щирим, вчись людей любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845426
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 18.08.2019
🌊⛵🌊
Біля мене тобі затишно, мій кораблику, в тихій гавані.
Біля мене тобі спокійно... Заблудився в далекім плаванні.
І крізь шторми, і крізь тумани у безкрайніх безмеж просторах
Відшукав ти маяк, що світить в полум'яних вогнях-узорах.
А позаду у тебе море і покреслені дні в круговерті.
А попереду в тебе берег, чай гарячий і легкість в серці.
Не спитаю тебе, не раню... притулюся, як сіра кішка,
Біля тебе тепер надійно, є ласкава взамін усмішка.
У мовчанні цілуються думи, у любові душа говорить...
А надворі осінній вечір, заглядають у вікна зорі.
Опадає пожовкле листя і свіча на столі багряніє,
Біля нас поселилося щастя - золоте... І ще кажуть: «Осіннє».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845044
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 15.08.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_t_kD4wAUjQ[/youtube]
Скидають квіти свій наряд,
Хто зрозуміє їхній смуток?
І рідшим став тепер їх ряд,
Давно пройшов час незабудок.
Краса продовжує ще жить:
Цвітуть квітки ще запізнілі,
Ще можуть літо зупинить,
Бо до тепла не збайдужілі.
Та на губах вже інший смак,
Ніжніші пахощі, ніж літні.
Мабуть, це осінь пахне так,
Вкрапляють сум так непомітно.
Та про весну я пам"ятаю,
Ти дарував колись мені.
До серця квітку пригортаю.
Я вдячна так отій весні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845103
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 15.08.2019
Лікар Яну у рецепті
Не забувся прописати:
«Чистої води два літри
За день треба випивати».
-Я вже пробував, не можу
Рідину насильно пхати,,,
Гаркнув лікар: -Ви повинні
Самі вихід тут шукати!
Через місяць Ян приходить:
-Лікарю, вдалось з водою,
Бо цей спосіб не підводить
І я справився з собою.
Звечора стакан горілки
Одним залпом випиваю,
Заїдаю оселедцем
І відразу спать лягаю.
А вже зранку організм мій
Сам цю воду вимагає:
До півдня моя утроба
Цих два літри поглинає.
Метод вірний і надійний,
Тут нема вже що казати,
Можете тепер всім хворим
У рецепт його писати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845078
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 15.08.2019
Мовчання - золото в кредит,
Стосунків, дружби реквізит.
У серці схований дукат
Із гаслом: Все без переплат...
Мовчання - щит і разом меч,
Холодна зброя ворожнеч.
Мов обладунки для думок.
У забуття маленький крок...
Мовчання - кара, часом дар,
Рятунок чи важкий тягар.
Байдужості зручне взуття,
Чиєсь на паузі життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845010
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 14.08.2019
У осінь ранню літо заблукало.
В тумани сірі ранки одягло
Та й попливло хмаринкою над краєм,
Скупало ліс і поле, і село.
Посмакувавши росами рясними,
Трава стрічала промені ясні.
Тепло весняне й сонечко їй снилось,
Хоч не лились так весело пісні.
Ще осінь килимків не простеляла,
Але кленкам придбала помаранч,
Насіяла масляток на поляни,
Де грибники збиралися на ланч.
Берізки в сукнях, мов стрункі дівчата,
Дарують згубу-посмішку вітрам,
Тепер ось грибників прийшли стрічати,
А стрілась дивна осені пора.
Клини ще не тривожать журавлині
Високе небо й рівновагу душ,
Та вже вдяглась у кетяги калина,
Всіх ваблячи у лісі і в саду.
7.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844951
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 14.08.2019
Сіло спочити на березі річки літо.
Верби схилили у тихім поклоні віти.
Барвами грають навколо, радіють... квіти.
Стихли в воді малі рибенята, як діти.
Мов до причастя стали берізоньки милі.
Золотом сяють промінчики сонця в хвилі.
В травах шовкових притих розбишака-вітер.
Легким крилом він усі тут тривоги витер.
Хмарка малесенька, ніби панама, біла.
Літо спочине... Ой, як розправить крила!
Парусом стане їй вітер прозорий, сильний.
Літо потішить легкий той політ їх вільний.
Сіло спочити на березі річки літо.
Верби схилили у тихім поклоні віти.
Личко рум'яне, а в усмішці ніжній... ласка.
Літечко тепле насправді - чарівна казка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844991
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 14.08.2019
Після танцю в дитсадочку
Діти пісню ще співали,
Потім грались у пісочку
І серйозно розмовляли:
-А кого ти більше любиш?-
Запитав Яшко Аглаю,-
Санта Клауса живого,
Чи святого Миколая?
-Дід Мороз нічим не гірший,-
Заперечила Яринка,-
Подарунки в нього більші –
Він кладе їх під ялинку.
-Ти, Яринко, ще дитина,-
П’ятирічна каже Рая,-
Бо святого Валентина
Я найбільше поважаю.
Запитай он у Маринки –
Мене панною всі звали
І найкращі валентинки
Всі мені подарували!
-А мені – не так важливо,
Головне,- пищить Дарунька,-
Щоб це був мужик хороший
І приносив подарунки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844592
дата надходження 10.08.2019
дата закладки 13.08.2019
Не спокушай мене, не спокушай.
Цей фарс сьогодні недоречний.
Не мрій про зустрічі нічні потай,
Проймає звуків суперечка.
Не спокушай мене, не спокушай,
Стихає музики причуда.
За вітром котиться сухий курай
У коливаннях амплітуди.
Не спокушай мене, не спокушай.
Мара це в опустілій залі.
Вже сонця сніп приліг на виднокрай,
І доль розписані скрижалі.
Не спокушай мене, не спокушай.
Ілюзії проходять з часом.
Хоч припікає туги вогнеграй,
Черниця-ніч блукає в рясі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844792
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 13.08.2019
[color="#1512b8"][b][i]А вже заглянув серпень у стодолу,
А ти ідеш, як і сто літ тому,
Ішов твій прадід по зеленім полю
Напитися і меду, й полину.
Ще все твоє – це небо, це роздолля:
Ще плачеться й сміється теж усмак.
Ще йдуть услід Надія, Віра, Воля,
А у душі співає сонцю птах.
Отак ідеш - торуєш шлях свій вперто,
А до чола то зливи, то сніги...
Та ти ще літо!
І таки далеко
До обрію.
Ще вистачить снаги. [/i]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844728
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 13.08.2019
Верховину нічка темна вкрила,
Зорі не сміялися згори,
І дірявлять ночі темні крила
Гостроверхі хлопці-явори.
Нічка ті дерева колисала,
Загортала гілля в дивні сни,
Стежку ранку росяну послала,
Дощиком щоб він заморосив.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844852
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 13.08.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Розспівалися в садочку солов'ята,
Викликає мене милий погуляти.
Викликає мене милий у садок,
Дуже хочу чути його голосок.
Соловейки, солов'ї!
На гуляночку б мені.
Соловейки, солов'ята!
Не пускає мене мати.
Ой, що за мама? Відпусти!
Бо ж якою була? Пригадай ти.
Ой, що за мама? Відпускай!
Хай іде доня у зелений гай.
А у гаю, а у гаю на галяві,
Всі русяві гарні хлопці та чорняві.
А один із них білявий та стрункий.
Дуже хочу, щоб той хлопець вже був мій!
Соловейки, солов'ї!
На гуляночку б мені.
Соловейки, солов'ята!
Не пускає мене мати.
Ой, що за мама? Відпусти!
Бо ж якою була? Пригадай ти.
Ой, що за мама? Відпускай!
Хай іде доня у зелений гай.
А що далі воно було? Відгадайте!
Лиш почула моя мама музикантів,
То ж до ранку танцювала там сама.
А для нас тут сяяла ясна зоря.
Соловейки, солов'ї!
з милим хороше мені.
Соловейки, солов'ята!
Відпустила мене мати.
Якщо ти мама... Відпускай!
Хай іде доня у зелений гай.
Бо така мама - просто рай.
А хто хоче таку тещу...
Пошукай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844912
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 13.08.2019
І знову дощ.. Іде. Періщить.
По шибці дзвінко стукотить.
Дедалі дні все холодніші
І час швидесенько летить .
І знову дощ.. Сумує літо,
Туманом стелиться щодня.
Зібрали у стодоли жито,
А в полі лиш одна стерня.
І знову дощ.. А слідом осінь
Вже скоро ступить на поріг.
Закриють хмари синю просинь,
Заплаче небо угорі.
І вдалині, за небокраєм,
Відлунням дзвінким голосним,
« Курли» - далеко пролунає –
Сумні журавок голоси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844834
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 13.08.2019
Найдорожча в світі, кожному до серця
його земля рідна, де напивсь з джерельця.
А для нас найкраща наша Україна.
Світла і весела... Є вона - єдина!
Зоре наша ясна, сонячна перлино.
Ми всі тебе любим, ненько-Україно!
Ти блакитно-жовтим заквітчалась цвітом.
"Слава Україні!" - хай летить над світом.
А у вишиванках... ой, яка ж ти славна.
Всі про тебе кажуть, що ти дуже гарна.
Дзвін церков до неба тут несе молитву,
в ній подяка Богу за доленьку світлу!
Зоре наша ясна, сонячна перлино.
Ми всі тебе любим, ненько-Україно!
Ти блакитно-жовтим заквітчалась цвітом.
"Слава Україні!" - хай летить над світом.
Найдорожча в світі, кожному до серця
його земля рідна, де напивсь з джерельця.
А для нас найкраща наша Україна.
Світла і весела... Є вона - єдина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833418
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 20.04.2019
Покладіть цукерку до кави!
Я солодке не їм, хай буде.
Хай за просто, заради забави...
Хоч на мить його серце забуде....
Хоч на мить життям посмакую,
Бо із ним - мовби з перцем чилі.
Я із ним любить ризикую,
Та без нього тепер вже не вмію...
Покладіть цукерку до кави...
Не смакуйте життя, а їжте!
Не за просто, й не ради забави
Він в мені полюбив мої вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831148
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 31.03.2019
То найстрашніша із усіх хвороб,
Коли людина підлістю хворіє.
Вона потоне. Не врятує і паром,
Бо простір водяний під ним міліє.
Він осідає аж на саме дно,
Безпекою не стане він для тебе,
Й лишається в житті лише одно –
Надія й допомога Божа з неба.
А щоб здобути той імунітет,
Що не дозволить підлістю хворіти,
Собі візьми за правило, просте, –
Жити по совісті і душу ближнім гріти. 27.11.2013.
Ганна верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830744
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 28.03.2019
Отих думок розпалене багаття
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум*яттям,
Крутилась курява від вітровію.
- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,
Долати разом довгі нині тори.
І щоб оте багаття не згасити,
Додала б легкі ніжності іскринки,
Вогнем наповнила б кохання силу, -
Так мріяла жіноча половинка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830661
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 28.03.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Bu4vudzClm4[/youtube]
Війна - це біль людський і сльози,
І сотні тисячі смертей.
Однак, весна все ж на порозі,
Неначе в вигляді гостей.
Невже її тут не чекали,
Умішки де і радість лиць?
Хіба кудись знов заблукала,
Як це було давно, колись?
Десь чути постріли, ридання,
Несамовитий крик людей.
Та у весни - своє завдання:
Недосипатиме ночей.
Вона ж прийшла, не забарилась,
Взялась до справ, не спочивать.
Зітхнула важко..помолилась,
Давай природу рихтувать.
Війна іде, ця ненависна,
І кожен крок - це втрати, біль.
Весна, немов би тут навмисне
Квітки розкидала навкіль.
І вперемішку сльози, горе,
Цвітіння квітів весняних.
А сліз! А сліз! - безкрає море,
У нім би ворогів втопить усіх.
На фоні крові -цвіт прекрасний,
Червона квітка розцвіла.
А сонце, сонце! Світить ясно..
Невже закінчилась війна?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830551
дата надходження 26.03.2019
дата закладки 26.03.2019
Ти жінка козирної масті,
Ти-зваба й спокуса моя.
Любити тебе-вже є щастям!
Тобою,живу лише я!
Ти жінка,ти світла година
Ти спокій блаженний душі.
У серці моєму єдина,
Життя мого світлий рушій.
Ти жінка,ти сила тяжіння
Ти сонечко ясне між хмар...
Ти-сон,та моє видіння,
Ти солод та мій нектар.
19 03 2019 р
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830071
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019
Краплинки доброти розсипали дощі
на квіти, на траву й калинові кущі.
Веселочка ясна в них барвами цвіте,
і весело сміється сонце золоте.
Краплинки доброти, краплинки доброти...
розсипали навкруг рясні дощі.
Краплинки доброти, краплинки доброти -
у цьому світі є і я, і ти!
Ми будемо разом щасливим дням радіть
із сонечком ясним, що вміє всіх любить.
Дарує нам воно, немов дзвінкі пісні,
краплинки доброти - промінчики ясні.
Краплинки доброти, краплинки доброти -
промінчики оті... такі дзвінкі!
Краплинки доброти, краплинки доброти -
у цьому світі є і я, і ти!
Розсіємо і ми краплинки доброти,
щоб світ навколо нас міг барвами цвісти.
Вони зуміють всіх і в холоди зігріть,
бо добротою світ уміє говорить.
Краплинки доброти, краплинки доброти...
розсипали навкруг рясні дощі.
Краплинки доброти, краплинки доброти -
у цьому світі є і я, і ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829973
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 23.03.2019
Коли душа стоїть на роздоріжжі
Й чека від тебе відповіді світ:
«Ти з тими, хто без міри множить збіжжя?»
«З моїм народом, – я даю одвіт, –
Бо я і є краплинка та маленька,
Народне море з мене вироста.
Для мене Україна – друга ненька.
Собі хто зрадив, зрадить і Христа!»
19.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829904
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 23.03.2019
У весни палітра свіжо-чистих фарб.
Розливає купіль синь небесна.
І пливе, і осяває сонцедар,
Виграють промінням теплим жести.
Від метаморфоз весняних блиск в очах,
Юна зелень і фіалок першість.
І несе на крилах нас кохання птах,
І цілунки ніжні, ніби перли.
Логотип весняний - з пахощами трен.
Ллється у повітрі фреш любові.
У природі березневих барв є бренд,
Пагін почуттів квітує знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830101
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019
Розфарбуй моє місто, художник!
Хай фарби стікають по стінах!
Хай тепле проміння заливає у зливу лиху!
Хай у зорях яскравих сніжні й срібні повір'я
Затанцють, мов щастя, і на моєму даху...
Розфарбуй мої вікна, ніби із них, як завджи,
Знов сміються мені його добрі і щирії очі.
Намалюй мені світ, у якому не буде біди,
Де ввімку собі день серед найдовшої ночі...
Намалюй мені посмішки, щирі обійми і руки ,
Щоб вони пеленою ховали від болю і зла,
Щоб вони рятували від щему сердечного муки.
Й розліталась по світу від спалищ минулих зола.
Намалюй цуценят і дітей...От там радості сила!
Щоб до сліз, щоб аж душу мені стрепенуло!
Намалюй мені рідних,живих... І тих, що не долюбила...
Намалюй , що важливим було, а я просто того не збагнула....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829397
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 23.03.2019
Мені болить душа. Зніміють всі думки.
Лиш тихий поступ болю і жалю.
На чистім аркуші малюю я квітки
Не фарбою. А блиском кришталю.
І цвіт завмер. І той кришталь гарчить,
Мов тигр. Мов звір, вгризається в слова.
А в серці щось так жалібно кавчить.
Душа німа.Болить лиш голова.
З багряним келих, мов нема жалю.
Не розумію, що з тобою сталось?
Я ще твою печаль в тобі люблю:
В тій глибині світанки ще зостались...
Малюю я відлуння самоти.
Частую аркуш променями скла.
Моєму серцю не наснишся ти.
Тобою відболіла, віджила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829478
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 23.03.2019
Якось так спокійно на душі:
Тихо, трепетно і трішечки печально...
В голові поснули всі думки,
Мрії всі, й любові мої дальні..
Ви десь там, де небо моє плаче,
Де зірки мої танцюють вальс.
Ви - не мій. І на землі неначе
Знов роса, мов нежива, без Вас.
Ви - не мій . І тільки теплий вітер
Дотики лишає на губах,
Якось дивно розквітають квіти
У моїх розніжених руках.
Зоредивно сяють поцілунки,
Пдаровані мені від Вас.
Хай були це давні подарунки,
Але знов життя живе без нас!
„Вас люблю!” – шепоче моє серце.
Розум каже : „Ні, то не любов”.
Пам'ять же кричить услід : „Воскресни!”
Лише біль бунтує мою кров.
Біль, що розриває душу тишею,
Облива гарячою смолою.
Хай ще довго, та чекати мушу я
Щастя, що покличе за собою!
Щастя, що обійме і прикриє,
Знищить весь мій біль, мою печаль...
Щастя, що в житті мені відкриє
Лиш любові безконечну даль!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829769
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 23.03.2019
Я не стала для тебе долею,
І любов'ю твоєю не стала.
І втікала я сонячним полем
Від обіймів твої ласкавих.
Теплим променем серця нам
Пронизало, мов стрілами дикими...
Я тонула в твоїх очах:
Ми були немов би безликими!
Лиш душа пашіла і рвалася:
Мало місця здавалось їй!
Так вона , та душа, й зосталася
В тих полях ще юнацьких мрій.
Там зостався і весь мій біль:
Покотився дібровами, лугами...
Мов з моїх дівочих надій
Хтось та й виорав серце плугами....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829859
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 23.03.2019
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img] [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img] [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]
А знаєш, як здорово – бігти отак навпростець,
Ловити у пазуху срібло дзвінких зорепадів
І чути ритмічне відлуння щасливих сердець,
І знати: ніщо нам не стане тепер на заваді!..
А знаєш, як добре торкатись чиєїсь руки,
Немов ненароком, самісіньких кінчиків пальців…
А потім нащупати пульс на зап’ястку чіткий
І десь загубититись в обіймах нічних декорацій.
І впасти у трави, обкурені хмелем терпким,
Налиті молочним туманом липневої ночі…
Крутити на палець зі стебел тонкі завитки,
На мапі небесній тлумачити зорі пророчі.
І, тикнувши в небо, раптово зрадіти: ”Он я –
В сузір’ї Північної Риби, окрай Андромеди!..”.
І чути, як дихає знизу протяжно земля,
Як трави тяжіють у росах, мов змочені дреди…
Як тіло стає невагомим і пнеться увись,
Вростає у небо, пускає коріння, мов щепа…
Коли ж усміхнешся, тобі прокричати: “Дивись!” –
І в поруху вуст упіймати: “Щаслива дурепа…”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 18.03.2019
Не плач... сльози твої не дощові краплини,
що сили додають, поля оросять.
Не плач... сльози - гіркі, не тільки в холоди
морозять.
Ще не було, щоб у житті вони комусь допомагали.
Завжди гірчило там, де сльози проливали.
Не плач... А краще посміхнися. Усмішка радо-
сті додасть. На світ мій подивися!
Для тебе сонце сходить тут, для тебе світ весь
розцвітає, і роси падають в траву. Тут Я є!
Не плач... Кажеш, гриміли грози? Я витру твої
сльози!
А гроз моїх не бійся, в них... веселок ясних барви
грають.
А ті, що на Землі - спиню. Я знаю: це вони тебе
лякають.
Розправить крила новий день, засвітиться і
заясніє. Ти ж знаєш, що щасливий той, хто вірити
й любити вміє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829503
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019
Перші цілунки
сонечка весняного -
пилком золотим.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829506
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019
Не покидай, не відпусти,
Не стань сама рабою!
Приворожила словом ти,
Привабила собою.
В твоїх очах вселився сум
І серденько страждає…
Горить душа – натхненням дум,
Тай піснею ридає;
Душа від ніжності зорить
Й сама того не знає:
То в чарах осені тремтить,
То взимку – запалає;
В печалі гине і не спить,
Цей сум сховать не вміє...
І благо, що в весняну мить –
Вся квітне й зеленіє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829446
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019
Пройтися б стежкою між трав,
Вдихнути свіжого повітря
І поміж лагідних уяв -
Зайти до рідного подвір’я.
Там батько лагодить косу.
- Дивись, дитино, не торкнися!
Клепає пісню голосну,
Де «дзінь-дзелень» переплелися.
А я все слухаю його,
Присівши на пеньок від зруба.
Дивлюсь на зморене чоло
Ще з-під густого, в хвилях, чуба.
Заснув під лускіт вітерець
На яблуневім верховітті.
Зелених яблучок вінець
Згубили в китицях суцвіття.
А мати з стайні вечорком
(Немов, морозиво з вершками)
Несе в горнятку молоко,
Кортить напитися вустами.
Відкрила очі - чужина,
Далекий спогад розчинився...
В Мадрид навідалась весна.
Миліше там, де народився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829103
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 17.03.2019
Ой на озері... ой на синьому... плавав лебідь білий
із лебідкою білокрилою був такий щасливий.
А на березі під вербичкою з козаком дівчина.
А до явора нахилилася у цвіту калина.
Прикривав крилом лебідь білий той та й свою лебідку.
Обнімав козак, цілував козак дівчиноньку-квітку.
Нема лебедя, нема білого... злинув аж за хмари.
Залишив козак молодесеньку... ту, що є до пари.
Ой ви, людоньки, що ж це коїться?!. Де ж та світла днина?
Шумить явір лиш і гірчить тепер солодка калина.
Залишилася одинокою чом мала лебідка?
Чому журиться біля неї тут дівчинонька-квітка?
Біда, людоньки... Біда, ріднії, та й у нашій хаті.
Треба дружно нам її силою з дому проганяти.
Хай повернеться до лебідоньки лебідь білокрилий.
А до дівчини молоденької той козак щасливий!
Ой на озері... ой на синьому... знов є лебідь білий.
Із лебідкою білокрилою в парі він щасливий.
А на березі під вербичкою з козаком дівчина.
А до явора нахилилася у цвіту калина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829364
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019
Года всё растут и растут - убывая...
Логичности этой нельзя избежать.
Так мало осталось... Так мало до мая,
В котором сотрутся мои сорок пять.
А я ещё помню свои восемнадцать.
Тот день незабвенный и яркий - во мне...
Тогда так хотелось и петь, и смеяться,
В счастливой и звонкой такой суетне.
Ни ноша, ни крест не давили на крылья.
Не собран ещё был в то время багаж,
Но годы всего по чуть-чуть накопили.
Возрос незаметно и лет моих стаж.
Сравнимы ли даты, сравнимы ли чувства!..
Огромный теперь между ними разрыв!
О, как же не хочется думать о грустном,
Но годы летят - будто камни с горы...
Чем дальше - тем меньше похожи на праздник
Те даты. А, может, не помнить тех дат,
Где радость - фальшива, где я - безучастна,
А взмах моих крыльев - паденьем чреват.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829197
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 17.03.2019
Чути серця стук:
"Тук-тук-тук! Тук! Тук!"
Це співає так душа.
Не потрібно їй ні мільйон, ні два,
хоч не має ні гроша.
Вміє весело вона сміятися.
І не треба їй платить.
Якщо з совістю торгуватися -
кожен знає, як душа болить.
Чути серця стук:
"Тук-тук-тук! Тук! Тук!"
Це говорить так душа...
Є безцінною вона й вільною,
хоч не має ні гроша.
Вміє весело вона сміятися.
І не треба їй платить.
Якщо з совістю торгуватися -
кожен знає, як душа болить.
Чути серця стук:
"Тук-тук-тук! Тук! Тук!"
Це радіє так душа.
Бо є світлою і привітною,
хоч не має ні гроша.
Вміє весело вона сміятися.
І не треба їй платить.
Не торгуються... чисті совістю,
хоч душа найбільше в них болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829373
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019
Золотокосе сонце виглядає знову
У крепдешині біло-синіх хмар,
І ллється струмом свіжість чиста, світанкова.
Весна листає долі календар.
Як хочеться віч-на-віч бути лиш з тобою,
І линути в зелений березіль,
А під ранкові звуки флейти і гобою
Причарувати ніжністю твій зір.
Вдихати насолоду райдуг і медовість,
Життєвий пити залюбки коктейль.
Вслухатися у тихий березневий говір,
Ліричну малювати акварель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829383
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019
[youtube] https://youtu.be/0kUD4QpbvL0 [/youtube]
Я втікаю від тебе, як птаха...
Полохлива душа аж тремтить,
Бо для тебе я - тільки розвага;
До розпуки у грудях щемить.
Не бери у полон щохвилини,
Дай кохати весни таїну -
Бруньки глоду і гілки калини
У ярку, що збудився од сну.
Це розніжене поле, розкуте,
Змолоділе довкола зело.
Твоє серце снігами закуте,
Навіть дотиком студиш крило.
Я ж приречена - небо любити
На чотири шляхи відпусти!
Щоби пісню нову народити
Там, де теплі огорнуть вітри.
Я, немов, не від світу земного,
Чуєш, Лелю, - мої небеса!
Я від тебе втікаю, - чужого,
Хай обніме прийдешня весна.
ПРЕРЕЧЕНИЙ
Музика Володимира Сірого
Я від тебе, мов птах, утікаю
Лебедина душа аж тремтить
Бо для тебе я тільки розвага
До розпуки у грудях щемить.
Приспів:
Я ж приречений небо любити
На чотири шляхи відпусти
Щоби пісню нову народити
Там, де теплі гуляють вітри.
Не бери у полон щохвилини,
Дай кохати весни таїну.
Бруньку глоду і гілку калини
У гаю, що збудився від сну.
Приспів:
Це розніжене поле, розкуте,
Змолоділе довкола зело.
Твоє серце снігами закуте,
Навіть дотиком студиш крилом.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829102
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019
Молода красуня Маня
Має клопоти вже зрання,
То ж, відклавши всю роботу,
Йде у відділ страхування.
Розказала своє горе:
-В мене травма (я так каюсь),
Не на гульках, не на морі –
На роботі все це сталось!
Співробітниця поважна
(Жіночка привітна, мила)
Все це слухала уважно,
Тоді Мані пояснила:
-Ви повинні описати
У заяві все детально:
Виробництво, травма, дата,
І це все - документально.
Чи є виписка з лікарні?
Де діагноз? (У нас - звітність).
-Документи в мене гарні,
Ось діагноз: це - вагітність.
Травмував мій шеф щоденно
(крім неділі і суботи),
Тож нехай агентство платить,
Бо було це на роботі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829071
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019
Купаючись у снах доволі дивних,
Пасу думки не приспані свої.
У них – про все: про війни і людину,
І про життя у місті і в селі.
В такі хвилини хочу світ обняти
І мимоволі серденьком зігріть,
Красу із добротою поєднати,
Чи свічкою в ім’я його згоріть.
А може, й долі розіпнуть вітрило,
Щоб землю вберегти від згуби-зла,
Щоб серця мого думка не ятрила,
Що вчасно зла не вміла розпізнать.
12.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829055
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 15.03.2019
(сонет)
Мов лабіринт – безжально та суворо
Навколо стали ці похмурі дні.
За рогом десь чудовисько, потвора.
Із люті очі – ікла із брехні.
Воно тебе можливо й не поборе,
Та важко бути завжди у броні…
Заплутують безжальні коридори,
І завжди так і взимку й навесні.
У темряві. щоденній, непроглядній
Ти знов і знов шукаєш безпорадно,
Свій вихід, свій у інший світ місток.
Та чарівний поезії клубок,
У котрім за рядком іде рядок,
Тобі дарує доля- Аріадна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829124
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019
Ми вдвох із Музою гуляєм
Навкруг подвір’я й до ріллі,
Ногами човгаєм,згрібаєм
Торішнє листя на землі.
А вітер,вітер дошкуляє..
Тепер, неначе, ще зима.
І холодом таким проймає –
Натхнення зникло і нема.
Мовчить подруга - моя Муза,
Тихесенько під ніс сопе,
На лоба зсунула картуза,
Торішнє листячко гребе.
-Ну що,мовиш?! Мовчи,заразо!
Без тебе справлюся сама.
Слова ловлю, докупи в’яжу..
А вірша не було й нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828882
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 14.03.2019
Обличчя у весни дівоче, юне,
Усмішка загадкова на вустах.
І проростуть хвилясті в полі руни,
Пташиний затріпоче в небі змах.
Верба в сріблястих котиках лисніє,
Їх ніжно пестить радісна весна.
Підсніжники піднялися на ніжки,
Цвіте у лісі квітів білизна.
Іде відродження землі і волі,
Золотооке сонце зазира.
І що ж чекає нас на видноколі?
Весни усмішка - це надій пора.
Ґаздує вправно юна господиня.
Душа ж людська молитвами жива.
Хай Україна зробить вибір нині
За спільні справи, а не за слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828872
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 14.03.2019
Так - что же ты, Жизнь, такое?
Из прошлого - отзвук эха
Успехов и неуспехов,
Укрытых туманной мглою?
Года, что волнуют память,
Где юности миг пролистан?
Тот миг - как сухие листья
Истлевшие под ногами.
Понять бы такую сложность...
Сознание - будто в коме...
И помнишь глаза в альбоме,
Но будто нема тревожность.
Альбом бархатистый синий...
Живой ли ещё? - узнать бы.
На фото хранились: свадьбы,
Крещение, именины...
В нём разные были лица.
А сколько ушло куда-то,
Откуда нельзя - обратно.
В том царстве - свои границы...
Лишь память... Лишь в ней осталось
Всё то, что зовётся жизнью.
Как серая пыль эскизов -
Ушедшие боль и радость.
А завтра... А что же завтра?..
Лишь Богу о нём известно,
А мне эта жизнь - завеса,
А может вообще - неправда.
А правда - лишь это утро
И этой весны дыхание,
И сердца - любить желание,
Вот - в этих живых минутах!
Вот в этих минутах, самых
Бесценных, неповторимых,
Которые объяснимы
Лишь только - души устами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828968
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019
Останню посмішку солдата
Дарує фото зі стіни.
Читаю. Як же його звати? –
Солдат останньої війни.
А юний же який, безвусий,
На нім – тризуб, натільний хрест.
Одна сережка сяє в вусі:
Синок один в сім’ї, як перст.
Зустрілася з його очима:
О, скільки ж світла в вояка!
Високого не мав він чину.
«Калаш» старенький у руках.
І болем серце геть зайшлося,
Бо обняла його печаль:
О, скільки ж планів не збулося!
Життя ще ж тільки розпочав,
А вже згорів. Жорстока доля?
О, ні! Тяжка вина Кремля!
Він боронив собою волю
І фоту посмішку послав.
Вона зовсім напівдитяча,
А помістився ж цілий світ,
І гірко мами серце плаче,
Бо не побачить сина плід.
Дай, Боже, нам війни не бачить!
9.03.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828624
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019
Часто думками додому я лину...
до хати в садочку й того журавля,
що стереже тут нашу криницю.
Ой, яка ж добра у ній є вода!
Чиста водиця у нашій криниці.
Часто в ній світиться зірка ясна.
Татову силу і мамину ласку,
й веселий мій сміх пам'ятає вона.
Кажуть, без смаку... Вода ж в ній солодка.
Як небо безкрає - криниця ясна.
Яблуні рясно зріють в садочку.
А біля неї калина рясна.
Чиста водиця у нашій криниці
Часто в ній світиться зірка ясна.
Ніжно колише її небо в зорях,
а вранці проснеться під спів солов'я.
О, скільки розмов біля неї велося...
як мальвами квітли тут літнії дні.
Всіх вислухала наша криниця,
сонячні зайчики грались в відрі.
Чиста водиця у нашій криниці.
Часто в ній світиться зірка ясна.
Мамину пісню, оту вечорову,
що всіх заколисує, знає вона.
Плакала з нами рясними дощами
і дзвінко сміялася в сонячні дні.
І пелюстками квітів барвистих
пахнуть й сьогодні ті краплі мені.
Де б не ходив я, додому вернуся,
до рідної хати - добра джерела.
І, як в дитинстві, з криниці нап'юся.
Я знаю: насправді, вода в ній... жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828641
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019
Твоих надежд не оправдала.
У дома юности моей -
Ни остановок, ни причала...
Не проложить туда путей.
Там чьи-то руки, по-хозяйски,
Свои порядки навели.
Надеюсь, чист он и обласкан,
Тот дом, на краешке земли.
Своим уже не называю...
Мне жаль, что я была черства
К душе своей... Я - как глухая
Не слышала её слова.
Мне жаль, что я так равнодушно
От стен, родных мне, отреклась.
А память - болью сердце душит!
Я будто чёрту продалась!..
Мне эта горечь так полынна,
Но будто высохли глаза
И на душе моей - пустынно,
Она как брошенный вокзал.
С него автобусы не едут
Туда, о чём моя тоска.
Ушло то ценное - бесследно.
Оно давно - в чужих руках...
Хочу лишь верить, в то, что любят
Места, куда тропы мне нет
И никогда уже не будет.
Не для меня в тех окнах свет...
Не оправдала... Не сумела
Сберечь всё то, что завещал.
И на душе осиротелой:
..... пустой вокзал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828678
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019
(При возведении каждого Храма Бог посылает своего Ангела, который вечно стоит при алтаре, и если даже храм разрушается остается на месте алтаря до страшного суда).
Прости их, Боже, тех людей беспечных,
Которые сюда приносят хлам
Они не знают, что я сам тут вечно,
Они не знают, что стоял тут храм.
Крест райской птицей небо рассекал,
Лучился купол новой позолотой,
Нарядный хор начала службы ждал,
Сам регент теребил, волнуясь, ноты.
А настоятель, ласковый, седой
Обдумывал для проповеди слово,
Тогда сказал мне так Господь Святой:
"Смотри, народ Мой храм построил новый»
Ещё была полна людьми дорога,
Шли в новый храм, Творца Благодаря.
А я, Благославлен Рукою Бога,
Стал в этот день навек у Алтаря.
Вливались солнца теплые полоски
Курился ладан дымкой кружевной,
А половиц обтесанные доски,
Так пахли замечательно смолой!
Я видел здесь и свадьбы и крестины,
Десятков поколений христиан...
…………………………………
Я помню тех, кто превратил в руины,
Мой храм, Я помню страшный их обман.
Потом здесь создавали люди скверы,
Потом и скверы стали пустырем…
Но пусть они и не имели веры,
Я в храме уничтоженном моем!
Я знаю этой полночью сырой
Знакомый бес вновь подойдет в развалку
И скажет: «что красавчик наш Святой,
Тебе приятно караулить свалку?»
Пусть не поверит он моим словам,
Я «Да» скажу, ведь я оберегаю,
Разрушенный, исчезнувший, но ХРАМ!.
Который стал для многих дверью Рая.
Велит Господь и возродится он!
Гонения пройдут, как все земное,
И снова грянет колокола звон,
Так будет! ибо место здесь святое.
Пока здесь пенья хора не слыхать,
Здесь только ветер бродит завывая.
Но нерушима истины печать,
И я от сюда слышу хоры Рая.
Я не прекрасный, Чистый Серафим,
Те Ангелы в раю, конечно выше,
Но я отсюда подпеваю им,
И знаю, что меня Господь мой слышит!
Киев, 2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828663
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019
Спогади гіркі
Торішніми гронами
Ятрять калину.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828650
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019
октава
Не чекай, що колись буде краще,
Що життя стане легше, простіше…
Та не стане ніколи, нізащо!
А з роками все буде складніше!
Тож, пораду прийми немудрящу:
Вчися бути щасливим скоріше –
Просто зараз, отут, любий брате!
Бо не встигнеш ти щастя зазнати…
10.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828589
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 11.03.2019
Незачем меня о чем-то спрашивать.
Я тебе не Бог и не пророк.
Кто-то - там, над жизнями бродяжьими,
Властвует, неся свой верный долг.
Всё уже давно лежит - по полочкам.
Там у них аптечный педантизм.
Кто-то сшит - серебрянной иголочкой,
Кто-то - проржавевший организм.
Дёргают нас, куколок, за ниточки,
Наших одобрений не спрося.
Чувства, годы - всё прольётся в ситечко.
Вот тебе и сказочка тут вся.
Ты меня забудь о чём-то спрашивать.
Я тебе скажу лишь пару слов:
Если б судьбы я могла раскрашивать,
Я бы все раскрасила - в любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828317
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019
Я живу не одна -
В полумраке ночных фонарей
Мне душа не видна,
Но хожу и хожу я за ней...
Все слова о любви
Написала давно, раздала...
Ты меня не зови -
Я не стала сильней, чем была...
Но опять жемчуга
Рассыпаю и верю в траву,
Жду весну, а снега
Обещали: ещё поживу...
И уже босиком
Может быть, не совсем и смогу -
Лет былых снежный ком,
Подмигнёт, охладит на бегу...
А душа, как всегда,
Улетит налегке без меня -
Ведь она хоть куда -
В ней так много живого огня...
Закружит, запоёт,
Молодая весна, берегись -
Мы с душою вдвоём
В твою зелень укутаем жизнь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828354
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019
Себе звіряю за Шевченком,
Бо Україна – теж моя.
Хапають Матінку в обценьки,
Кому – душа, кому – земля.
Могутній глас аж два століття
Кайдани рве, до волі зве.
Ми – мрій його зелене віття,
Дзвін-«Заповіт» у нас живе.
Звіряймо кроки за Шевченком,
Рятуймо світ від злих оков.
Рятуймо, браття, свою Неньку
У поєдинку вір і мов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828346
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019
Народжений бути Пророком
І жити для інших в віках,
Ціну заплативши високу.
Поезій нестримна ріка,
Мов хвилі Дніпрові і кручі
Вмивають вкраїнські простори,
Заходять в серця і у душі.
Їх радо приймають престоли.
Духовний взірець всьому світу,
Нетлінного духу Кобзар.
У слові його «Заповіту»
Надію плекає злидар,
Багатий на віру вселенську.
Стоїть на Чернечій Тарас
І Господа молить за Неньку,
І Господа молить за нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828348
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1e-I7RqOdNM[/youtube]
Я намалюю мамі сонце:
Яскраве, ніжне, золоте.
Воно всміхнеться крізь віконце -
Усмішка мами розцвіте.
Матусі намалюю небо -
Безмежно-синю далечінь.
- Ти не сумуй, рідна, не треба.
Думки хай линуть в височінь.
Я намалюю мамі поле,
Що буйно колосом цвіте,
Озерце в полі волошкове,
Стежину, що до нього йде.
Я намалюю мамі річку -
Прозора, чиста в ній вода,
А поряд ще струнку вербичку,
Їй вітер коси запліта.
Я намалюю світ пастеллю -
Яскраві барви підберу.
З веселки килимок постелю
І поряд з мамою піду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828254
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 09.03.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Gbfc6wQjLPk[/youtube]
Упало сонце на поляну,
Блакитний колір розлило.
А я дивилась, як в омані:
Невже, мені оце здалось?
В повітрі пахощі духмяні,
Весняним трунком розлились.
Думки товпились неслухняні:
Я ж відчувала це колись..
У неба сині-сині очі.
Весну цей колір фарбував.
Такі ж красиві, як дівочі.
Той зна, хоч раз в них потопав.
Вони бувають ніжні,милі.
І так притягують теплом,
І добавляють тому сили,
Якщо ослаб колись крилом.
Та тут про інше, не про очі,
Про скромну квітку весняну,
Що одягнулась у сорочку,
Красиву, ніжну, запашну.
З півсну на світ цей подивилась,
Ще снігу біле полотно.
І по-дитячому всміхнулась...
Їй першій про весну сказать дано...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828251
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019
Сьогодні я складаю оду жінці,
Отій, що у житті нас надихає,
Вона, неначе сонячний промінчик,
Теплом душі своєі зігріває.
Немає і не може буть на світі,
Без жінки щастя, як весни без квітів,
Без жінки не було б на світі діток,
Без них, ми не змогли б на світі жити.
Без жінки не було б кохання в світі,
А як, скажіть, нам без кохання жити?
Нам без жінок і сонце не світило б,
Без них ми не змогли б життю радіти.
Сьогодні оду жінці я складаю,
І берегині роду, й добрій Музі,
Не лише тій, одній, яку кохаю,
А кожній жінці, матері й подрузі.
Отій, яка за нас в вогонь і в воду,
Отій, святе ім"я якоі ...МАТИ
Яка заради нас в любу погоду,
Готова і життя своє віддати.
Цілую руки спраглими устами,
Святішоі у світі більш немає,
І перед Нею, в день оцей Святковий,
Я низько-низько голову схиляю.
Зі Святом Вас ДОРОГІ ЖІНКИ !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828222
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019
Весь світ в твоїх обіймах,
у твоїх поцілунках.
Матусенько рідненька.
Матусенько голубко!
Зігріти навіть сонце
ти можеш у долонях.
Хоч сріблом час прикрасив
волосся вже на скронях.
Від усмішки день ясний
стає іще світлішим.
А дотик рук ласкавих
є в світі найніжнішим.
Весь світ в твоїх обіймах,
у твоїх поцілунках.
Матусенько рідненька.
Матусенько голубко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828248
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019
Радій тому, що сонце й небо бачиш
І холод відчуваєш, і тепло,
Не будь скупим, сердитим, необачним,
Поки життя твоє не відцвіло.
Зимі радій і осені, і літу,
Радій весні й кожнісінькому дню,
Бо лише раз живеш у білім світі
На крилах долі, створюєш рідню.
Нехай волосся в сивину вдяглося,
То не біда – радій новій красі,
Добру радій, що в серці збереглося,
І ранкам, що проснулися в росі.
Живи і не тому, що жити треба,
Знай, доля твоя світу не чужа.
Живи, щоб світ не нарікав на тебе,
Й щоби твоя не краялась душа!
17.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828264
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019
Коли стрінеш собачку, друже,
Відвернутись не поспішай,
На дитину він схожий дуже,
І дитяча у нім душа.
Очі повні тепла й довіри,
Мов чекають твоїх порад,
Доброти у них теж без міри.
Тож опікуйся ним. Не зрадь!
13.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828268
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019
Народитися жінкою – це не менш відповідально, ніж чоловіком.
Чоловіки нам забезпечують мир в країні, а жінки мир – у домі.
У жінок – неймовірна кількість обов’язків. Не знаю, чому їх
назвали слабкою половиною. Хіба може слабка жінка зробити
стільки всього за життя? Низький уклін усім жінкам за те, що
вони в муках народжують, виховують дітей, доглядають
батьків, прикрашають життя чоловіків, чекають своїх дорогих
з війни, на жаль, часто оплакують.
ЗІ СВЯТОМ, ДОРОГІ ЖІНКИ! БАЖАЮ УСІМ МИРНОЇ І
ЩАСЛИВОЇ ВЕСНИ!
Дарую Вам вірші, присвячені саме Вам!
ПОДАРУНОК МАТУСІ
У матусі нині свято,
Ми її вітаєм з татом.
Мамі – пролісків букетик,
Є із татком в нас секретик.
Подарунок – кошенятко,
Це – я випросила в татка.
ОДА ЖІНЦІ
О, Жінко! Світу – перше диво!
Твоя величність і краса,
І ніжність й сила воєдино
Творити в змозі чудеса.
Хто міг назвать слабкою статтю
Неперевершений алмаз?
О, Діво! О, прекрасна Матір!
Цариця й Попелюшка – враз.
Мадонно! Жінко-берегине,
Без тебе світ впаде зів’ялий,
Без тебе все живе загине...
До ніг твоїх Зірки упали.
О, Жінко! Весно, сонце ясне!
Квітуй, живи, твори добро,
З тобою світ повік не згасне,
Святе Адамове ребро!
СЛАБКА СТАТЬ
Cкажіть у чому слабкість жінки?
Вантаж несила піднести.
Хоч є в ній легкість від пір’їнки,
А їй – нести важкі хрести.
За Євин гріх рождати в муках,
Добі віддати всю красу.
Тримати світ цей на поруках,
В собі пізнавши біль і суть.
З зернятка виплекать дитину,
Батькам віддати шану й честь.
У серці – біль за Батьківщину,
До Бога молить її перст.
Рушник на долю вишиває
Вночі, коли заснув весь світ.
Яка вона, коли кохає!
Душа її, мов оксамит.
Коли прийде година грізна –
Своє святе дитя віддасть.
Вона і є сама Вітчизна,
І хтось сказав – слабка це стать!?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828184
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 08.03.2019
А ти приніс мені нову весну
І а-капельний жаворона спів.
Та пісня ллється звуком голосним
І розбудила широчінь степів.
А ти приніс мені весну бажань,
Що у промінні сонця мерехтить.
І розгоряється натхнення жар.
Небесна посміхається блакить.
А ти приніс кохання навесні.
Душа, мов крокус ніжний, розцвіла.
Тривогам впевнено кажу я :"Ні!"
Бо в серце лине жмуток твій тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828110
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Творіння віршів – рідкісна хвороба,
Яку не зупиня імунітет,
Й якщо це не пера несміла проба,
Тоді діагноз маємо: поет!
Рожеві мрії в них чергуються й стремління,
Й думок цілодобовий хоровод,
Коли народжується слово те, нетлінне,
Де біль людський і шум весняних вод.
Поезія – думок дитя й безсоння,
Котре не жде ні місця, ні часу,
Коли й на сірому осінньому осонні
Ми зустрічаєм сонячну красу.
Душі вогонь там з присмаком кохання,
З тремтінням рук і серця водночас,
Блакить небес, уплетена в зітхання,
І лет думок, що осідлав Пегас.
Поезія – це берег для любові,
Невинна цнота де і мудра сивина,
І вітру шквал, і звуки хвиль прибою,
Між почуттям і розумом війна.
В мистецтві вона панна! Ні, царівна!
Це витвір струн, смичка і скрипаля,
Де глибина й невимовна чарівність,
Котра людське в людині прославля!
16.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827902
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Не клич його... І не проси.
Не спиниться й на мить.
Отак минає день за днем.
Наш час вперед летить.
Куди, скажіть, йому спішить?
Присів би. Відпочив.
Поговорити є про що.
Багато в світі див.
Тут бурі й грози сильні є.
Вітри грізні гудуть.
Та є тут й сонце золоте.
Його вперед лиш путь.
Із часом в дружбі сонцю жить
дано... то ж разом йдуть.
А ми... хто з боку, хто відстав.
Хтось заблудивсь... Зовуть.
Зовуть з собою. Не проси.
Не спиняться... А в тім,
Де з сонцем й часом в ногу йдуть,
Там весело усім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828030
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019
Кава з ваніллю і дрібка кориці.
Затишна книга і сніг за вікном.
Фото старе, дерев‘яні полиці,
Хата огорнена спокоєм-сном.
Ранок вже стука в віконниці сині.
Десь там, за обрієм, сонце встає.
Вітер дріма у безплідній калині.
Пташка шукає зернятко своє.
Кицька згорнулась клубком – до морозу,
А до весни залишився лиш крок...
Сплять у бруньках нерозплющених грози,
Теплі дощі і надії ковток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827804
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
А жити усе - таки круто,-
не лиш молодим, а й старим...
Прийдешнє наповнювать суттю,
веселим бути, чи й сумним...
Стрічати збентежені ранки,
бродить по ранковій росі,
життєві ловить забаганки,
вклонятися диво - красі...
І днями, що йдуть перестуком
у клопотах праці й турбот...
Спокійно долать перепони,-
пливти у красі насолод...
А в ночі чарівно - важливі,-
ловити любові ковток...
Зупинки й стоянки можливі,
відомо це нам не з чуток...
До сліз мені рідні, до крику,-
річок і озер голубінь,
з селом моїм довгу розлуку,
батьків моїх радість і біль...
Степи і поля неозорі,
зорі́ вечерової путь,
безмежні широкі простори,
що їх Україною звуть!!!
Отож, жить усе - таки круто,
чи ви молоді, чи старі...
Любити, долати розлуки
і мрії плекати ясні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827733
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019
Нічого кращого немає,-
Як своя хата у селі,
А чи то в селищі, чи в місті,
Чи навіть в хуторі малім…
Там рідним духом завжди пахне,
Аж сльози котяться з – під вій,
Кожна стежинка там, як свято,
Веде у мир дитячих мрій…
Там ранки завжди особливі,
І неповторна далечінь,
Провулки й вулиці важливі,
Мекання кіз і спів півнів…
І річка, і ставки, і верби,
Калина в кожному садку,
Весняні співи солов’їні,
Й дзвінке зозулине: ‘’Ку! Ку!’’
І дні наповнені до краю,-
Справами й величчю робіт…
Вечірні лагідні заграви,
Сповнений барв вечірній світ…
Там вечерові співи чути,
Протяжне мукання корів…
Розмовам бути, чи не бути,
Залежить все від них самих...
І посиденьки біля двору,
Хоч і нечасто, та все є,-
В святкові дні, в вечірню пору,-
Світлішим світ тоді стає ...
І свята теж там особливі,-
Вони ж об’єднують усіх,-
І молодих, і зрілих, й сивих,
Й навіть маленьких дітлахів…
Якщо ж спіткає когось горе,
Усі згуртуються тоді,
Розділять горе й допоможуть,
Бо там всі люди отакі …
Нічого кращого немає,
Як своя хата у селі,
Я там жила і людей знаю,
Й донині все живе в мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827590
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019
Я все скажу без слів... Так розмовляти вмію.
Як поглядом своїм в тобі я заяснію.
А дотик рук моїх тебе зігріть зуміє.
Кохає ніжно той, хто говорить так вміє.
Цвіте для нас весна, квітує тепле літо.
Є осінь золота, зима дарує квіти.
Я все скажу без слів... Зникає в них потреба.
Бо поцілунок мій розкаже все, що треба.
І ти мовчиш?.. Нехай. Сама я прочитаю.
В твоїх очах ясних помітила:"Кохаю!"
Цвіте для нас весна, квітує тепле літо.
Є осінь золота, зима дарує квіти.
Я дякую словам. Люблю їх... вони знають.
Сильніші почуття від них, коли кохають.
Я все скажу без слів... Так розмовляти вмію.
Як поглядом своїм в тобі я заяснію.
Цвіте для нас весна, квітує тепле літо.
Є осінь золота, зима дарує квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827583
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gtkYJ7SbYfo
[/youtube]
Я тебе ні в кого не украла,
Просто ти живеш в моїй душі.
Серед інших теж не вибирала,
Образ твій, навіяли дощі.
Може, просто ти моя ілюзія
У зимову довгу заметіль.
Чи почуло серце давню музику,
У якій відбився тихий біль.
Ти живеш від мене так далеко:
Кілометри, море і роки,
(Долетіти зможуть лиш лелеки)
Може, і на відстані руки.
Часто ти у снах моїх блукаєш,
Вирватись так хочеш ти на світ.
Так оцим мене завжди лякаєш,
І тому тримаю, як магніт.
Я до тебе хочу доторкнутись,
І відчути голос тихий твій.
Іноді боюсь поворухнутись:
Раптом, щоб не зник із моїх мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827525
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019
Тихо вечір опустився... небо в зорях, синє.
Вже притихла навіть річка, тихо хвиля плине.
Спить калинонька, червоні кетяги схилила.
Заколисує діброву пісня солов'їна.
І дрімають осокори, зникли всі тривоги.
Вже їх в снах солодких кличуть далекі дороги.
А до явора ялина віти нахилила.
Заколисує діброву пісня солов'їна.
Обнімає дівчиноньку козак, де джерельце.
Пригортає і голубить дівчиноньку-серце.
Ой, яка ж в його обіймах дівчина щаслива!
Заколисує діброву пісня солов'їна...
Тихо вечір опустився... небо в зорях, синє.
Вже притихла навіть річка, тихо хвиля плине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827533
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019
Літа свої сіяла в полі,
Щоб був холодок від тополі,
Щоб сонечко не припікало,
А доля б стелилась квітками.
Літа свої сіяла в лузі
Хотілося вірить подрузі,
Та віра об зраду розбилась,
А роки ледь не розгубились.
Літа свої сіяла ранком –
Боялася стати підранком.
Ой доле, не рань мені душу,
Із нелюбом жити не змушуй.
Літа свої сіяла й долю,
В любові жила щоб на волі.
Літа вже зійшли – не барились,
А доля чомусь… запізнилась.
2.12.2012.
Ганна Верес Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827468
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019
Не будет встреч - не будет расставания.
В прощаниях всегда болит душа.
Им выпала любовь - на расстоянии,
В которой глупо счастья ожидать.
Хотя, для тёплых чувств так мало надобно:
Лишь пару слов достаточно вдохнуть...
Душа в любви - как лозы виноградные:
Она упорно к свету держит путь.
К тому что дарит солнце восходящее,
Чего во тьме, без чувства, не найти.
К чему-то совершенно настоящему,
Рождая гроздья сочные в пути.
Возможно, этот сок в них не останется -
Стечёт в закат иссякшего ручья,
По капельке, как годы, между пальцами...
Для чувств - и время, отчасти, судья...
А, может, этот сок - во что-то выльется,
Продлив любви таинственную жизнь.
И всё же им не стать, хоть на день, птицами,
Чтоб - вольными, в полёте, закружить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827421
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019
Тут у мене маленькі зморшки,
Ближче гляну - в очах є сум.
Певно, дзеркало бреше трошки,
Зріє ж стільки вагомих дум.
Мої руки у шрамах, згрубілі...
Напрацьовані у роках.
А були делікатні, білі...
Кожен пальчик гладкий по боках.
Гладжу шию, торкнусь підборідка...
Повз чола світле пасмо лягло.
Гарна жінка ще, ніби лебідка
Всі вагання, як вітром знесло.
У легені вдихнула повітря,
Геть прогнала всі думи сумні!
Я така ще, як зірка досвітня,
І чого б це збагнулось мені?
На устах спалахнула усмішка,
Став румянець на круглих щоках.
На виду, як рудесенька кішка...
І збрело казна-що у думках.
А у мене ще й постать нівроку,
Як смерека до неба тягнуся...
Чую, стукає серденько збоку.
Воно каже: «Щаслива бабуся!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827433
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019
Тут у мене маленькі зморшки,
Ближче гляну - в очах є сум.
Певно, дзеркало бреше трошки,
Зріє ж стільки вагомих дум.
Мої руки у шрамах, згрубілі...
Напрацьовані у роках.
А були делікатні, білі...
Кожен пальчик гладкий по боках.
Гладжу шию, торкнусь підборідка...
Повз чола світле пасмо лягло.
Гарна жінка ще, ніби лебідка
Всі вагання, як вітром знесло.
У легені вдихнула повітря,
Геть прогнала всі думи сумні!
Я така ще, як зірка досвітня,
І чого б це збагнулось мені?
На устах спалахнула усмішка,
Став румянець на круглих щоках.
На виду, як рудесенька кішка...
І збрело казна-що у думках.
А у мене ще й постать нівроку,
Як смерека до неба тягнуся...
Чую, стукає серденько збоку.
Воно каже: «Щаслива бабуся!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827433
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019
У відрядження частенько
Відправлявся Анатолій,
І дружина дивувалась,
Бо працює він у школі.
То йому на курси треба,
То чогось якась нарада,
Пропадав до ранку в школі,
Де ночами йде педрада.
А це в область знов поїхав,
На якісь там семінари…
Тут дзвінок - дружина дзвонить:
-Вже закінчилися пари?
-Так, кохана, уже вечір,
Я в готелі засинаю,
В нас насичена програма,
Я стомився, не встигаю…
І почув жахливе Толик:
-Я теж в цьому ресторані,
Бачиш, он в куточку столик
(Я замовила зарані).
Тобі навіть не присниться,
Що я так це не залишу:
І тебе, й твою дівицю
Я швиденько заколишу!
Було весело в той вечір
У престижнім ресторані:
Всі з захопленням дивились,
Як шляхетні бились пані.
Страви, патли і бокали
Розлітались на всі боки…
Як же Толику хотілось
Швидше в школу - на уроки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827126
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 01.03.2019
За вікном - завірюха і вітер,
Хуртовина лютує востаннє,
А я серед співзвучності літер
Все вишукую ноти кохання.
Не привчай мене жити без тебе,
Бо я звикну, і що тоді буде?
Жовтий місяць і зоряне небо
Тягарем розірвуть навпіл груди...
Вже зима зачиня свої двері,
Засинає в мереживній льолі,
Та крижинками сплять на папері
Мої вірші-надії схололі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827125
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019
О матінко, тепло твоїх долонь,
Мов магія впливає на дитину,
Бере дитячу душу у полон,
Як сонечко теплом у літню днину.
Ці руки знають і щоденний труд,
І дотик недопитої любові,
І трепети душевних аплітуд,
Як хрест кладуть у час молитви к Богу.
Краса і біль, поєднані у них,
Як і душа матусі, особливі.
Вони на лінії вогню під час війни
І в вишиванках, і в піснях журливих.
13.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827078
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019
В обіймах схилів
Замилувалась пітьма
Дніпром вечірнім.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827029
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019
Я живу у самотині,-
вже багато літ...
Не ховаюсь в павутині,
і люблю цей світ...
Хоч все в світі метушиться,
нехай буде так...
Та кому яка різниця,
я живу отак...
І з печалю, й болячками,-
буваю підчас...
Та все ж з вірою й думками,
що буде гаразд...
У просторі мовчазному,
йде моє життя...
На краєчку негучному,
пристань є моя...
В когось боги є й кумири,
а в мене нема...
Живу з думами своїми,
та ще не німа...
Чари я шукаю в слові
й кладу на папір...
Свої думи стоголові
вкладаю у твір...
Щось виходить випадково,
гарне й не пусте...
Засіваю кожне слово,-
мо' й не пропаде...
Дещо в пресу посилаю,
друкують бува...
Якщо люди ще читають,
душа ожива...
Як вагоме знайду слово,
радію собі,
і воно сильніше грому
буває тоді...
Вже як є, так хай і буде,-
не вмію мовчать...
Може хтось мене й осудить,-
я буду писать...
Кожне слово мені значить,
що жива душа...
Доки очі мої бачать,
я пишу вірша...
Та і проза просить слова,
не відмовлю я...
Проза - це ніби розмова,
в ній сповідь моя...
Коли пишу, самотиня
кудись відплива...
Час вертає у цвітіння,
де колись була...
Так проходять у спокої
години і дні...
Це комусь може знайоме,
а комусь і ні...
І пишу я, і читаю,-
прозу і вірші...
На самотність не зважаю,
так легше мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826922
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 26.02.2019
Щоранку будить нас... і кожного зігріє.
Як Сонечко ясне любити так уміє?
Всі рівні перед ним, усім тепло дарує.
І пензлем золотим щодня воно малює.
О, скільки кольорів у сонячнім промінні...
Засвітяться добром у золотім насінні.
Від барв отих ясних все в світі розцвітає.
І райдуги дуга барвиста в небі сяє.
Як сядуть промінці оті ясні на віти,
то вишеньки цвітуть і яблуньки у цвіті.
Розсипле промінці по травах сонце світле -
тоді уся земля казково так розквітне!
Несуть у світ любов ці променята милі,
щоб в світі цім яснім ми всі були щасливі.
Дивлюся я на світ в своє ясне віконце
і думаю: любити уміє так лиш Сонце?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826871
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 26.02.2019
Люби себе. Як би не складалися обставини - люби себе.
Люби себе. Тоді ти щаслива мама, щаслива донька, дружина. Тоді всі щасливі.
Люби себе. Даруй собі подарунки. Завжди. Сукні, черевички, догляд. Любити себе. І трішечки більше, ніж його. Бо... Якщо ти"наливаєш" в філіжанку більше, ніж вона може вмІстити - зайве проллється. Люби себе більше.
Люби себе настільки, щоб вміти вийти з зони комфорту. Якщо життя змусить.
Люби себе. Якщо тебе розкохали - люби себе. Ти просто дізналася, що твій шлях зовсім не з ним. Відпусти і подякуй.
Люби себе. В тебе є ти. Ніколи і нізащо нікому не жалітись. Посміхатись людям, посміхатись сонцю.
Люби себе. В тебе є життя. Любити всіх. Вони колись теж дізнаються, що любити себе - це любити світ. І Бога.
Люби себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826837
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019
Буває дружба на усе життя,
Хоч рідко, але все-таки, буває,
Якщо це друзі справжні – не сміття,
Котрі про честь свою не забувають.
***
Кажуть, що доля, ніби птах крилатий,
Коли впіймаєш, будеш ти багатий,
Щасливий теж і матимеш везіння,
А не впіймаєш – запасись терпінням.
***
Питання виникає знову й знову:
Чом України шлях такий важкий?
У відповідь: біда не в вірі й мові,
Біда у тім, хто наші ватажки.
***
Не спізнюйся до тих, хто жде, з теплом,
Ділись добром і щирою любов’ю,
Нужденних пригорни своїм крилом,
І буде поряд Бог завжди з тобою.
Мова – це засіб війни і єднання,
Котрі впливають на душ спілкування,
Мова – священна молитва до неба –
Вивчити й знати, й любить її треба.
Мова – це те головне, ні єдине,
Що визначає тебе як людину.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826423
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 23.02.2019
Я дощ люблЮ,та літню спеку,
Й босоніж бігти по росі.
Люблю,коли летять лелеки,
В своїй омріяній красі!
Люблю зелені трави й луки,
І сірі хмари понад ліс.
Люблю колосся брати в руки,
І посміятися до сліз...
І всю красу,що є довкола,
Я хочу взяти до душі...
Люблю,як пахне матіола,
І в річці плещуться лящі.
Як рано-вранці на світанні,
Женуть худобу на поля.
І відчувається в диханні,
Як пахне матінка-земля!!!
17 02 2019 р
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826455
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 23.02.2019
Забрезжит свет - взойдет заря.
Вновь принимаю "жизнь", открыв глаза.
Мой новый день! С тобой встречаюсь я.
Прими мою улыбку - в ней сердца теплота...
Скажу: "привет" всем, кто дорог мне.
На небо посмотрю, склонюсь к земле.
За чудный мир Творца благодарю.
Я счастлива, поэтому пою.
Не беги река, как беспечная.
Река - это жизнь скоротечная.
Но я каждый день приходящий ценю.
За каждый его миг благодарю.
Мы - странники на большом пути.
Не знаем почему, но зачем-то спешим.
Что новый день приготовит нам.
А как его прожить - решаешь сам.
Пусть бежит река, как беспечная.
Только жаль, что жизнь - скоротечная.
Все равно ты день приходящий цени.
За каждый жизни миг - благодари.
Не торопи минуты и часы.
Путь выбирай, прокладывай мосты...
Христос - есть жизнь. Его как дар прими.
Тебе дан шанс - его не упусти.
Жизнь как и река - скоротечная.
Только со Христом - будет вечная.
Ты подарок "жизнь" без сомнений прими.
И за этот дар благодари.
21.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802753
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 23.02.2019
С тобою встретились мы на пути -
И это точно, не ошибка.
Ты помогаешь мне идти,
Моя попутчица - улыбка.
С тобой так хорошо и так легко,
Не нужно громких слов (и их крылатость).
Ты в сердце проникаешь глубоко
И побеждаешь в нем печальность.
Ликуй и радуйся, душа!
Благодари Творца за пробуждение!
Смотри с улыбкой в Небеса,
Почувствуй их прикосновение!
Я принимаю с неба Свет
И растворяюсь в нем душою.
И ты, мой друг, прими привет!
Улыбкой Неба поделюсь с тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825781
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 23.02.2019
Надихатись весною до сп'яніння,
Напитися дощами до безтями,
Врости у тебе серцем і корінням,
Засолов'їтись світлими гаями
Так хочеться, що відчуваю небо
В своїй душі безмежно-веселкове.
А знаєш, я всміхаюся до тебе,
Мугичу щось наївно- сопілкове...
І говорю з тобою без упину
Про все на світі... навіть трохи більше...
Я б простелила хмарку, мов перину,
Лягли б з тобою і читали вірші,
Дивилися б у пролісковий вечір,
І лоскотали б вітрові за вухом,
А ти б тихенько обійняв за плечі
Мене, ту жінку, що уважно слухав...
І в ніч ввійшли б, як у святе причастя,
І спрагу гамували б аж до ранку...
Напевно, це і є жіноче щастя —
Чиєюсь бути... бути до останку....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826464
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 23.02.2019
Щовечора
сонцю тричі
вклонялась
моя душа.
А місяць
дививсь у вічі:
чужа я йому,
чужа...
Як погляд мій
аж за обрій
забрів
і спинив глибінь…
І сутінь –
важкі голоблі
ковзнула
моїх колін.
То світ
умістивсь в долоні.
Ой леле! -
гойдаю я.
З весною
несу у лоні
у світ цей
нове
ім’я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826368
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 23.02.2019
Муза.
Владика дум, володар ночі…
Співець веселля і журби,
В красивій постаті жіночій –
Великий Майстер ворожби.
Приходить темними ночами...
В віконце гляне... і мовчить!
Від чар, незнаними словами,
В мені поєзія звучить.
Припасти би до уст горячих,
Відчути полум'я її –
Зорі, що з Місяцем... щебечуть!
Немов весняні солов’ї.
Жага, примара і натхнення –
Вона: і холод, і тепло...
Веснянкою, мов птаха рання
Прибилась вранці, через скло.
То, так здивовано присяде,
То знову, хвостиком вільне….
Цей вільний птах…політ свободи –
Манок, приваблює мене.
Нехай, вже суджений пробачить –
Таку жадану і близьку,
Зорю, що з Місяцем судачить,
Що в серці б’ється і в мозку.
Чарівна зіронька… далека,
В холоднім космосі блистить…
В моїй душі,.. печаль глибока –
Яскравим полум’ям горить!
Проходить все – і все минає…
І найпрекрасніша та… мить,
Коли душа цвіте, страждає –
Тоді любов не відгорить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826535
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 23.02.2019
Окна - дороги к тайнам.
В каждом окне - своя.
Можно узнать - случайно:
Что же они таят...
Тихо, не нарушая
Чей-то покой души.
Можно - ворваться маем,
В чью-то земную жизнь!
Окна - чужие души.
Если дадут войти -
Можно нырнуть - поглубже
В тайну чужой сети.
И не желать ухода,
Не говорить: "прощай"
Зову души - в угоду...
(Лишь бы - не эпизодом!)
Только бы длился май...
Спасибо за вдохновение В. Зозуле.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825503
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825898
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 19.02.2019
У Любові немає віку, у Любові немає рамок, Любов - це безкінечність.
Любов ніколи нічого не просить взамін, Любов - це Бог. Якщо немає Любові - то... Як побачити Бога?
Бачити Бога можна в кожній людині, в кожній дитині, в старій, в дорослій, в тільки що народженій.
Якщо жити так, щоб бачити в кожній людині Бога - можна змінити світ. Ось так. Без політиків, без впливових людей, без матеріального статку.
Синхронність, випадковість, синхронність... Кожний маленький вчинок, кожна щира посмішка, кожен тактильний дотик, обійми - і ми переводимо стрілки самого Всесвіту. В сторону любові. В бік Бога.
Вище Любові тільки Любов. Любов не буває залежною, за неї не треба боротися. В неї чисті очі і вона не порівнює. Віку, розміру грудей, гаманця і всього, чого нас намагаються навчити глянцеві журнали і модні психологи.
Навіть якби ми літали і вміли пересувати гори і дерева, але не вкладали в це Любові - ми були б тільки людьми ще не вигаданої професії.
Любіть цей світ. В ньому так багато технологій. Але так чомусь мало Любові.
Обніміть сьогодні людину. Якій холодно на душі. І Господь поміхнеться.
Ваша Відочка Вансель
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825720
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019
Заглянув місяць
на філіжанку кави.
Смак самотності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825714
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019
https://www.youtube.com/watch?v=hKopEVg_qns
Какой бы мудрой ни была,
А всё же - дура, баба-дура,
Как пуля-дура, как стрела
Высокомерного Амура...
О, сколько вёсен, сколько зим,
А сколько осеней промозглых
Всё умирала, коль не с ним,
Не верила, что... выжить сможет,
Но устояла и смогла -
С годами соль намного слаще...
И дом родной уберегла,
А ты где маешься, пропащий...
Всё стрелы точишь и молчишь -
Стрелять-то вовсе неохота -
Поближе с чашкою - к печи,
Отпить домашнего компота...
Когда пропала при свечах
Твоя влюблённая случайность,
Похолодел пустой очаг -
Ну хоть бы кто поставил чайник...
А помнишь, у тебя была -
Но ты не понял - баба-дура...
Ведь это к ней тогда стрела
Слетела с нежных рук Амура...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825577
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019
Боженьку! Навчи мене, щоб я запам'ятала, що випадковості не буває. Що кожна зустріч дарована тобою мені для чогось.
Для того, щоб я допомогла людині, щоб якщо не змогла допомогти - подарувала їй посмішку або обійми.
Що людина ця має навчити мене чомусь. Хорошому. Або дуже хорошому. Або щоб я допомогла цій людині стати на одну краплинку кращою.
Тоді зміниться весь світ. Від такої моєї маленької великої участі.
Боженьку! Навчи мене мовчати, коли хочеться відповісти грубістю на грубість. Навчи мене відповідати посмішкою.
Боженьку, навчи мене говорити лише про прекрасне на цій землі. І ніколи не скаржитися. Навіть якщо вся душа в сльозах.
Боженьку, навчи мене кожну хвилину дякувати тобі.
Боженьку, навчи мене молитися так, щоб ти посміхався.
Боженьку, я тебе люблю.
Твоя Відочка Вансель
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825574
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019
Я за тебе молюся і вдень і вночі,
Я за тебе так вдячна великому Богу.
Засинаю тепер на твоєму плечі.
Ти знайшов мій коханий до мене дорогу.
Я за тебе молюся і прошу святих,
Щоби Господа завжди за тебе благали.
Ще не було у світі щасливих таких!
А в минулому році ми цього й не знали.
Нас на небі всі Янголи разом вінчали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825324
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 15.02.2019
Звірі, риби, птахи, рослини живуть за єдиними з природою законами, наперед відчувають зміни у ній. Лише людина майже втратила цей зв'язок. Може тому, що вона чує лише себе?
***
Мудрості книгу
Знають звірі і трави.
Лише людина
Бреде глуха у пітьмі
понад прірвою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825528
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019
Не заплачу я й не заридаю,
Коли зрада постука в вікно…
Біль і сльози людину з’їдають –
Я це знаю і знала давно.
Полинами я вистелю душу,
Все ж надії свічу запалю:
«Що ж, так малося бути, мій друже,
Я за гріх твій також помолюсь.
Не тому, що образи не знаю,
Я така ж, як і всі… Я – жива…
Та в молитві свій статус пізнаю:
Ні дружина ж я є, ні вдова…
Час тихенько повзтиме без тебе,
Календар рахуватиме дні,
Сонце теж буде міряти небо,
Поки віра проснеться в мені…»
23.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825485
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 15.02.2019
Мама научала Мілю
Честь свою оберігати,
Аж до самого весілля
Лишнього не дозволяти:
-Грицько - парубок хороший,
Він у всьому тобі годить,
Заробляє добрі гроші
І за ручку тебе водить.
-Та це я його тримаю!
Ви не знаєте ще Гриця:
Як відпущу, - воно, падло,
Зразу лізе під спідницю!
Щось у пазусі шукає,
І рукою там лоскоче,
То за задницю щипає,
(Я то знаю, що він хоче)!
Так що, мамо, чим скоріше
Треба нам робить весілля,
Бо ще день - і вже нечесна
Буде твоя доця Міля.
Дуже робиться приємно,
Як Грицько мене лоскоче,
І тримать його за руку
Я й сама уже не хочу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825502
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019
Я ще така струнка! І можу на підборах
Протанцювати вечір весь.
Якщо б ти взяв мене з собою в гори,
То я би доторкнулася небес.
Ти ще такий стрункий! Хоч скроні у сиви́нах.
То потанцюєм? Зробиш жест?
І не закохані ми вдвох у вина,
Та я б з тобою пригубила десь.
З тобою ми удвох не любим сентиментів.
Є мить, що проситься сльоза...
Доки живі, робімо компліменти,
Нас в пару вибирали небеса.
-Ой, як ідуть тобі ці туфлі, і ця сукня!
-А десь у затінку Делон...
Благословенна мите незабутня!
І хай живе старий магнітофон!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825462
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hCI4bWpXdzk[/youtube]
В руках тримаєш ніжну квітку,
Тільки з"явилася на світ.
Ні, це не та, що цвіте влітку,
Весни це - перший дивоцвіт.
Дивилась сонними очима,
Сяйнула посмішка, здалось.
Сама блакитна, не від гриму,
Подібна небу, так вдалась.
Блакитна, ніжна, синьоока,
Спокійно дихає в руці.
Чогось хвилююсь, зник десь спокій,
Якесь сум"яття на лиці.
Мені даруєш ніжну квітку,
Приємо брати з рук твоїх.
Як до лиця тобі усмішка,
Немов прийшла із мрій моїх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825289
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Любов… Хто з нею не зустрівся,
Мабуть не знав щастя й на мить,
Любов нам сонцем гріє душу
І гоїть рану, що болить.
Любов висушує нам сльози,
Коли образа серце рве,
Любов нас гріє у морози,
З любов’ю в серці все живе.
Любов дає наснагу жити,
Коли померк надії промінець,
Любов’ю душу можемо зцілити
Й сплести в надіях радості вінець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825417
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Це просто осінь за вікном.
Вона щораз приходить в гості
З рябим духмяним кавуном,
Що зніжився у літній млості.
З очима кольору дощів,
Холодними і ледь сумними.
Калини кущ зніяковів...
Мої думки, мов пілігрими,
Пливуть за хмарами услід,
Над душами садів журливих.
Вже стільки літ, вже стільки літ
Гублю я мрії в сірих зливах.
Це просто осінь, подивись,
Як личить їй намисто з глоду,
О цій порі і глибша вись,
І приспаніші, тихші води.
О цій порі смачніший мед,
Розмови довші і тепліші,
Прощальний журавлиний злет
І ми в цій осені геть інші.
***
Це просто осінь, просто мить,
В життєвім океані острів,
Відзолотіє, відшумить,
Вона завжди минає...
Просто...
8.09.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824022
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Допоки на світі є Він і Вона,
Допоки приходить квітуча весна,
Допоки стрічають рожеві світання,
Не згасне, не зникне, не щезне кохання.
Допоки красу можуть бачити очі,
Допоки зорять ясні місячні ночі,
Допоки бувають стрічання й прощання,
Не згасне, не зникне, не щезне кохання.
Допоки існують споріднені душі,
Допоки відчують, кому не байдужі,
Допоки зі щастям йде поруч страждання,
Не згасне, не зникне, не щезне кохання.
Допоки складатимуть вірші поети,
Допоки художники пишуть портрети,
Допоки надія живе і бажання,
Не згасне, не зникне, не щезне кохання.
Допоки на світі є Він і Вона,
Допоки не змовкне остання струна,
Допоки всміхається сонечко зрання,
Не згасне, не зникне, не щезне кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825419
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Хоч квіточку, мій любий, подаруй,
В цей гарний день Святого Валентина!
І пристрасно, в обіймах, зацілуй
Коханнячко своє, навік єдине...
- Чи ж квіти - запорука почуттів?
Я й сам, як той піон, у тебе, люба!
Мені вже стільки літ! - та не відцвів!
А квіти - це грошей даремна згуба.
- Це ж свято, любий, свято на дворі!
- На квіти зараз ціни - божевільні!
А літечком, в уквітчаній порі,
У полі тих квіток росте, мов зілля!
- До літа ще далеко, мій піон!
- То й що? Чи винен я, скажи, у тому?
- А, знаєш, любий? - жлоб ти і ган*он!
Збирай валізу! Геть іди із дому!
- Та, годі, люба! Я ж пожартував!
Даремно ти на мене налетіла.
Ну, досить вже тобі ловити гав,
Дивись - яка краса надворі біла!
- Надворі - сніг! Яка у нім краса?
Обридло вже. Щодня на це дивлюся!
- Та, ні! Он там - під деревом - пегас!
Цей білий джип - для тебе, мила Люсю!
Всіх вітаю з святом! Щастя, любові, натхнення!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825418
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Коли мене не стане на землі,
А в вишині на зірку стане більше -
Я знаю,буде осінь. Журавлі.
І поміж листя плакатимуть вірші.
І буде все однаково мені
Чи хто нап'ється тою вже сльозою.
Котитиметься сонце по стерні,
Пливтимуть хмари сірі наді мною.
Гаряче літо з яблунь обпаде
Плодом духмяним. Ляже на покоси.
Високе небо, сизе, молоде,
Вдивлятиметься дощовито в осінь.
І поросте вже по мені трава,
Палатимуть жоржинові пожежі.
У своїх віршах буду я жива.
Жива. От тільки в світі протилежнім.
Летітимуть за обрій журавлі,
Прощальний крик кидаючи дібровам.
І в мить, як відірвуся від землі,
Захочу тут лишитися хоч...словом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824776
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Я думала, то знову випав сніг:
Щось так біліло і біліло за вікном.
Якщо не він, то хто то бути міг,
Що розстелив те біле полотно?
Хтось так упевнено собі приліг,
Немов намірився тут бути цілий день.
Що там вікно! Я вийду на поріг.
Така дивачка, всілася мов пень.
Від своїх скронь я відігнала сон
(Така морока - переборювати сни).
На купі із піску, зробивши трон,
Туман присів, ну хоч його тисни.
Хтось скаже: "Дивна ти, як сніг!
Немов би мокрим вдарили тебе рядном."
Що якби він був сном, то б переміг,
Але йому не бути моїм сном.
І десь деінде він собі приліг,
Й свою він королеву посадив на трон.
Ще на годину сон мене знеміг.
О, нездійсненний мій правічний сон!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825163
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Птенец покинул дом...
Спешил... летел упрямо!
Вот только мысль о том,
Что потерял он... маму.
Душа болит... Но синь
дитя к себе манила!
Не то, что средь руин
Гнездо их - сено с илом!
А в небе... хорошо!
В лучах порхала птица!.
Забылся и грешок...
Что с мамой не простился.
Вдруг вечер окатил
Прохладною волною...
Искал птенец свой ил...
И был обеспокоен.
Не смог найти он дом...
Дрожал всю ночь на ветке.
А в гнездышке пустом...
Рыдала мама детки.
14.02.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825370
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Танець сніжинок.
Запізнююся знову
На колоквіум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825254
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Я пам"ятаю перший сніг,-
Він зачаровував усіх,
У тій величній суєті,
Лились мелодії святі...
А потім снігу додалось,
Неначе небо розлилось,
І все посипалось на нас,
Здавалось, що спинився час...
За днями знов минали дні,
Сніги лежали чарівні,
Вони були не в однині,
Морози в ночі були й дні...
Люди любили ті сніги,
Хоч і набридли їм вони,
Та всі стомились від снігів,
І від морозів, і вітрів...
Нині сніги вже не такі,
Уже нечисті і важкі,
І білизна в них не така,
Зникла велична суєта...
Дивлюся я на ті сніги,
Не додають вони снаги,
Та я вже думаю про те,
Під снігом пролісок росте...
Як розтавати сніг почне,
Сонце тепло своє розллє,
Першими виглянуть з-під снігу,
Блакитні проліски до світла...
Зійде з землі останній сніг,
Радість повернеться до всіх,
Знову в величній суєті,
Будуть мелодії святі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825334
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Коли у полі догорає літо, ти знаєш:
Від осені нічого не сховаєш.
Від приморозків квіти не прикриєш...
Береш альбом і тихо собі ниєш.
Ти ба! А теплим було моє літо!
Мені так гріло сонце й мої діти.
Он, на світлині я - щаслива мати.
А що весна позаду - то не втрата.
Коли в душі хурделить не у пору,
Відкрий до сонця темно-синю штору.
І хай до літа сонце повертає,
Бо знає Бог, що ти його чекаєш.
Коли у полі зацвітуть волошки,
То знову доня зафільмує зморшки.
Я вже казала: "Зморшки мені личать!"
Й покепкувати з своїх фото - звичка.
Весна мені за літо вже простила,
Мовляв, це я тебе у світ пустила.
А я у відповідь: "Пробач, я літня..."
Я в осінь йду...Хай буде несамітня.
[i]*фото з власного архіву[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825343
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Війна й кохання – несумісні речі, –
Сказав би той, хто ще не воював, –
Не для війни жіночі ніжні плечі,
А для кохання, – й посмішку б сховав.
Але в житті на все свої закони,
А ще коли і край свій у біді,
Що в мирний час не сталося б ніколи,
Те відбулось. Чия вина тоді?
Вона і він не перший день воюють,
Обстріляні в бою також не раз,
Солдатські душі все акумулюють,
Від ворога боронячи Донбас.
А душі молоді ще й свята просять,
Хоча уже й припечені вогнем:
Манили його губи її коси…
Ба, долі не об’їдеш і конем.
Кохання їх міцнішало щоднини,
А часто забувало і про страх,
Коли вони у розвідку ходили,
А чи від мін ховались у ровах.
Пили вони короткі миті щастя
І мріяли про інший – мирний час:
Чи то кохання стрілося невчасно,
Адже мечем розкраяний Донбас?
Як опускала ніч свої долоні
На землю, де біді немає меж,
Закохані боялися полону
Й розлуки теж боялися не менш.
Димить Донбас, не раз умитий кров’ю,
Та їхньої немає в тім вини,
Що їх серця поранені любов’ю
Й волосся в перших пасмах сивини.
5.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825330
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 14.02.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FMNTqu8_rF8[/youtube]
Сказать люблю, це - дуже мало.
Де відшукать такі слова,
Від них, щоб крила виростали,
Щоб були чисті, як роса?
І як сказать, щоб ти повірив
У казку цю все ж не земну,
Своє, щоб серце втихомирив,
І за дрібниці зняв вину.
Слова, слова, їх безліч в світі,
Чи варто вірить все ж словам?
Вони в сердешному суцвітті,
Як ліки, для душі бальзам.
Як вітерець приємний, свіжий,
Відновлять сили в жаркий день.
На промінь сонця дуже схожі,
Що зроблять свято і в будень..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825388
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Добра багато на Землі... тут є чому радіти.
Нам подаровано життя. Це наш є час тут жити!
Довірено нам берегти все, що до нас надбали,
хоч часто спалені мости, руїни і завали...
Найбільший дар - людське життя, вже навіть
не цінуєм.
- Спиніться, люди! Прірва там! - кричить Земля.
Не чуєм.
Вже котрий рік іде війна. Життя там забирають.
Для щастя кожному дано. Забули? Чи не знають?!
Життя... Життя, життя ясне.
Життя... життя, життя цвіте
в весняний день і в літній.
Життя... Житття, життя дзвінке. Скажіть, в ко-
го воно легке? Сльозою падає - дощем...
Та є в ньому й день світлий!
Співає... хвилею шумить, пташиною увись ле-
тить, зерном в ріллю лягає. Де прийняла його зем-
ля - п'є соки, ніби з джерела, корінням проростає.
Життя радіє і дзвенить... в нім неповторна кож-
на мить, немов веселки кольори у серці слід лишає,
хоч борозенками воно і на чоло лягає. В нім муд-
рість світиться віків. Люби життя. В добро повір!
Добра багато на Землі... тут є чому радіти.
Нам подаровано життя. Це наш є час тут жити!
Цінуй життя, роби добро. Хай тут й твоя краплина.
Для тебе кожен світлий день.
Ти на Землі - Людина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824826
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019
Усе в житті свій має день і час:
Коли і де з’явитись на планеті,
Й коли погасне вже твоя свіча,
Ким ти б не був: рабом, борцем, поетом!
Усе у світі має і ціну,
Та найдорожчі є здоров’я й воля.
Це з ними виграють завжди війну
Й виборюють нащадкам кращу долю.
18.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824875
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019
Дарочка в парку гуляє,
Непогано їй живеться…
Хлопець підійшов, питає:
-В Вас цигарки не знайдеться?
Глянула, не хлопець - казка:
Мускули, в руках гітара:
-Та для Вас - завжди, будь ласка,
Імпортні, беріть ось пару.
Пропоную крім цигарки
Розім’яти свої кості,
Є коньяк - найвища марка,
То ж запрошую у гості.
Вам вечерю обіцяю –
Як в найкращім ресторані,
Під гітару заспіваю
Усі твори свої ранні.
Буде музика з свічками,
І інтим я гарантую,
Подарую Вам кохання,
Приголублю й поцілую…
Чорний день, що тут казати,
Втік, падлюка,- каже Дарка,-
Це уже сьогодні п’ятий,
Що й забувся за цигарку.
Пропоную жити вільно,
Називаю його - «милий»,
А вони - козли дебільні,
Це ніяк не оцінили!
Хлопці балувані стали
(Все єство її кричало),
Підкажіть же, добрі люди,
Як же дівці жити далі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824825
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019
Не звано – влюблённый
В морскую царевну…
Летишь вдохновленный
К желанному плену.
Ведь сердцу не скажешь,
Чтоб ночью... остыло…
И только, приляжешь -
Оно застучало:
И душу терзает,
Рвет мысли на части…
Кто это не знает –
Тот в жизни несчастен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824696
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 10.02.2019
Зима звела на манівці
зустрічних поглядів тепло.
Днів чорно-білі олівці
яскравих ніби й не було...
Світанок заспаний, туман,
зухвало скаче промінець.
Затопче його хитрий план
отара гаджетів-овець...
Старий, пошарпаний асфальт
закоханий у небеса,
не розуміє сірих пальт,
тих що не вірять в чудеса...
А може то і не зима
згубила поглядів тепло.
Як в заметіль чогось нема,
Його і в спеку не було...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824678
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 10.02.2019
Вітрилом білим
Долає чорну бездну
Свіча на вітрі.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814708
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 09.02.2019
Між трав дзвіночки
Гойдаються на вітрі.
ВслухАюсь в тишу.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824616
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 09.02.2019
[b][i]Зимове мрево. Холодно. Стоять
Оголені й обвітрені дерева.
Хай спить земна вчорашня благодать -
Мені б туди,
де тиша кришталева.
Мені б туди, де сосни небо п’ють,
Де місяць стежку вказує до хати,
Де хочеться про всіх і все забуть,
Де сам –
та не самотністю обнятий.
І з янголом поезію читать,
У сутінках тепло відчуть у серці.
В самотності з собою помовчать -
Знайти себе
у справжності відвертій...
[/i][color="#1608d1"][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822981
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 09.02.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eTx6WJGoayA[/youtube]
Весна повільно зиму притискає,
Шукає, де протоптані стежки.
Вона прийде, ніде не заблукає.
Пройде крізь заметілі навпрошки.
А що зима? Потрохи вже старіє...
І сила не така, яка була.
Зі злості десь іще не раз завіє..
Колись й вона, немов весна цвіла.
О зимонько! Не треба, не хвилюйся.
Ми вдячні, знай, що ти у нас була.
Прошу тебе: не сильно переймайся,
Ти з нами все в житті пережила.
Тобі ми ще не скажемо ПРОЩАЙ,
Бо прийде час, зустрінемося знову.
А що чекаєм вЕсни, не зважай.
Душа бажа картинку кольорову*...
-----------------------------------
*Картинка кольорова- мається на увазі - ВЕСНА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823966
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019
Что в том плохого - порой, ни о чём, помолчать,
В час, где так много пустой болтовни красноречий?..
Шум суеты тишину безвозвратно калечит,
Ту тишину, от которой в душе - благодать....
Некую тайну, в которой рождается мысль,
То вдохновенье, где сущность укутана в строки...
Может и нет в том какого-то толку и проку,
Если наивность души устремляется ввысь...
Думать об этом - так глупо! Зачем?.. Не хочу.
Слушаю - сердце... А всё остальное - не важно.
Сердцу известно: душа мне досталась - бумажной,
Тихой, мечтательной... Может и птичьей чуть-чуть.
Пусть... не Марина Цветаева - божий цветок.
Я никогда не пыталась быть с кем-то похожей.
Просто пишу свои мысли, где чувства - итожу...
Мир моей музыки - словно свободы глоток.
Рада, коль чьей-то душой постигается мысль,
Чьей-то далёкой и близкой, как я - молчаливой.
Если она обретает, со мной, мою высь -
Я обретаю себя, на мгновенье, счастливой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824016
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 04.02.2019
Я день свій починаю із пісень,
Неначе Богом обрана пташина.
Вони болючі, бо про все, про все:
Дорослою як стати я спішила,
Як вилітала з отчого гнізда
Назустріч бурям і життєвим грозам,
Як з долею змагалась і… одна,
І не зважала на її погрози,
Як підіймалась журавлем увись
І падала униз важким камінням,
Як коси з сивиною обнялись,
А я все шліфувала своє вміння.
Та рятували спогади не раз
Мене в житті і мамина молитва,
Раділа, коли все було гаразд,
Хоча й поранена виходила із битви.
Скрипіли тоді і душа, й перо,
Даруючи мені нове творіння.
Надію маю: буде ще добро
І небо нам пошле благословіння!
25.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824165
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019
Любов - велика і прекрасна сила,
Із нею треба жити повсякчас.
З любов"ю в тебе виростають крила,
Тільки подбай , щоби вогонь не згас.
З любов"ю серце , аж співа весною,
Витьохкує , мов соловейко у саду.
Хай всі кругом радіють із тобою ,
Минаючи круті стежини і біду.
Зігрій любов"ю рідних і коханих,
По дорозі незнайомим усміхнись!
Даруй її , як промінець жаданий,
Люби життя! Любов"ю , аж світись!
Іди із нею впевнено й красиво,
Не жалій свого душевного тепла! .
Твори в житті велике й світле диво...
Зроби усе , щоби Любов жила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817514
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 29.01.2019
Засніжене місто - зими вишивання,
Нитками біленькими на полотні.
І сонця проміння в природному жанрі
Так мило всміхнулось тобі і мені.
Засніжене місто, і вишивка сріблом
Сліпучо блищить на вчорашнім снігу.
Без тебе не можу, й тобі я потрібна,
Тепло відчуваю, любові жагу.
Засніжене місто у гладі білястій,
Калиновий глянець додав їй штрихів.
Зима вишивала кохання на щастя,
І разом зустріли ми сонячний схід.
Світлина нашого міста В. Чардимова. (Гладь - вид вишивки, в якій стібки щільно прилягають один до одного. Штрих - у значенні - окрема подробиця, характерна риса.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822708
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 26.01.2019
О краю мій, усе в тобі сплелося:
З волошок, жита й маків диворай,
І золото пшеничного колосся.
Й річок гірських пісенний водограй.
Твоя земля небачено багата,
Манила південь, захід, північ, схід,
Вривались вороги в біленькі хати
І корчували український рід.
О краю мій, ти та перлина світу,
Що винесла всі муки лихоліть,
Позбувся ти немало свого цвіту
У вихорі розбурханих століть
І вистояв, одягся у розмаї,
Купаються в льонах де небеса,
Де сонечко змагається з туманом,
А ворог знов лама свого списа.
О краю мій, замріяний і пишний,
Несу тобі на рушнику любов,
Де цвіт калини й маминої вишні,
Й душа моя, мов сонце, без оков.
16. 01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822626
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 25.01.2019
Галя - жінка безтурботна,
Зайвих клопотів не має,
У трюмо серед кімнати
Себе пильно розглядає:
- Дівка я була негарна
І дурна була - не мудра,
Гроші витрачала марно
На помади всякі й пудри.
Та вони не рятували
Це лице моє потворне,
Наче я трусила сажу –
Було завжди якесь чорне.
Ніс у мене - баклажаном
(Дуже часто був він синій),
І від мене всі тікали –
Обминали навіть свині.
Чогось в мене росли вуса
І була широка спина,
Я в штани як уберуся –
Була схожа на мужчину.
Голос грубий - ціле горе,
Йшла до клубу - як на плаху…
В темноті як зарегочу,
То тікали всі від страху.
- Чуєш, Петре, я змінилась?
Стали зморшки більші зрання…
(Чоловіку набридала
Вона часто цим питанням).
Тоді Петя обізвався:
- Що ти, цим не переймайся,
Навіть через тридцять років
Ти чудово збереглася!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822669
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019
Вдохновенно порой одиночество,
В нём моментов хороших полно.
Но всё чаще зову его - сволочью.
Не комфортным вдруг стало оно.
........
Наблюдаю за псиной стареющей,
Ожидающей ласки, тепла...
Неприятное, в общем-то, зрелище.
Жизнь дворняги тосклива и зла.
И такое в душе ощущение,
Будто родственны - псина и я,
Если ищут тепла - как спасения,
И собачья душа, и моя.
А вокруг - тишина одиночества,
Как холодная мрачная вязь.
Будто что-то хорошее - клочьями
Разлетелось, в ничто превратясь.
Не собраться с тяжёлыми мыслями,
Что-то каменным стало внутри...
Схоронила зима за кулисами
От меня жизнерадостный мир.
Этот мир, такой светлый и песенный,
Незаметно куда-то исчез.
Что-то есть в одиночестве мерзкое,
Коль не видится в нём интерес.
Коль себя ощущаешь потерянной,
Постаревшей... Внутри... не горит.
Отторгаю безудержность времени,
Ненавидя души пустыри.
Одиночество, всё-таки, странное...
В нём моментов хороших полно,
Но с годами всё больше - туманами
Переполнено стало оно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822697
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019
Малювала хурделиця , в полі білим по білому ,
Обіймала студеністю зачарований світ ,
хвилювалася ве'лично , небесами вітрилами ,
Поринала за обрієм у моря степові .
Простягалась заметами і снігами пухнастими ,
Стугоніла вітриськами із безкраю в безкрай ,
знов кружляла знов падала з неба зимно-прекрасного ,
В танго бурі і віхоли , в дивоспів дивограй ...
Й не ставало ні місяця а ні хмар а ні простору ,
Все злилось в одночасності , і зникало за мить ,
Щоб на ранок залишити , візерунковим розписом ,
На мольберті віконному , січня сивого лід ..
Олександр Квітень
м.Мукачево
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821918
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 25.01.2019
Огонек* опять пошел петлять
Тощей веткой зимнего побега,
За окном на всем зимы печать,
Этот год отсыпал щедро снега.
Длинные худые стебельки
Просят света так у дали вьюжной,
Маленькие желтые листки,
Пишут, что срезать их просто нужно.
Чтобы зря цветок не тратил сил
На такие лишние отростки,
Я бы с ними так и поступил,
Их отрезать очень даже просто
Но скребет мысль странная в уме,
Вздор такой втемяшется ж поэту,
Мы в духовной планетарной тьме,
Точно так же тянем души к свету,
И не все выходит и у нас,
И порою даже льются стоны,
Но внезапно замечает глаз
На тщедушной ветки два бутона!
Он пустить зимой их все же смог!
Хоть опять в окне метели дымка!
Маленький, живучий огонек!
Нежная моя неугасимка!
* Огонёк, неугасимка, Ванька мокрый - распространенный названия Бальзамина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822732
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019
Життя не можна розписати –
Тут графік, розклад неможливі:
Хто – сіяти, хто – колисати–
Збирає кожен власне жниво.
Сховай небажану сльозу,
Стряхни задуми темний колір,
Прислухайсь, очі теж роззуй,
І не карай себе ніколи.
Зумій у цім житті вціліть,
Не розгуби гуманність, совість.
Знай: серце в кожного щемить,
І кожен пише власну повість.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822511
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 24.01.2019
Может, виновата непогода,
Может, этот предвечерний свет.
Только вновь припомнишь вдруг кого-то
Из друзей, которых рядом нет.
И никто над памятью не властен,
И ничто не сможет заменить
Те часы, что называют счастьем,
Те моменты, что не повторить.
Так сложилось. Но всегда я с вами.
Так случилось. Вы всегда со мной.
Мы всегда останемся друзьями.
Что-то все же вечно под луной?
Если вдруг настигла вас усталость,
Или хуже – предала любовь,
Все пропало – а они остались.
Смотрят понимающе, без слов.
За фальшивой маскою не скрыться,
Не уйти по трусости назад,
Стоит на пол-шага оступиться –
Спотыкаюсь я об этот взгляд.
Боже мой! Они меня так знают.
С ними быть неискренней нельзя.
Я невольно лучше бать стараюсь-
На меня глядят мои друзья.
Все проходит. Боли утихают.
Все нормально. Отступает зло.
Если о друзях я вспоминаю –
На душе становится светло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230539
дата надходження 22.12.2010
дата закладки 21.01.2019
Просинаюся ранками
Із думками-підранками,
Поглядаю в віконечко –
Забарилося сонечко.
Я все ближче до осені,
З посивілими косами,
Зі своїми болячками,
І з людськими балачками.
Скільки ж жита вже скошено!
Не життя в мене – локшина,
Та я все ще тримаюся,
До схід сонця вмиваюся,
І хоч близько до осені,
У город бреду, росяний,
Подивлюсь-замилуюся,
З сонцем там поцілуюся.
26.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822207
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019
Дитинства мого світлі дні вишневі,
Бо то ж весняні аромати світу.
Коли щасливою тонула в мреві,
Серед дерев у сніжно-білім квіті.
А згодом - юності широкі крила,
І зав*язь вишеньок - кохання перше.
І поцілунки ніжності рясніли
Промінням сонячного диво-пензля.
І плинув час, і дозрівали вишні.
Плодів червоних - соковите щастя,
Що подароване самим Всевишнім,
Із саду батьківського тепла ласка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822190
дата надходження 21.01.2019
дата закладки 21.01.2019
Треба вірити: диво буває!
Не лякайтеся чорної днини –
Навіть доля лиха відступає
Перед силою духу людини!
2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822112
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 21.01.2019
Крадеться темінь, злодієм, у вічі…
Душа – у просинь, у безмежну вись.
Земне життя не проживати двічі,
Хоча, ще повернемося колись…
Міцніють крила ангелів небесні
І душі чиїсь повнять їх ряди.
Холодні зими та сльотливі весни
Не заглядають вже до них сюди.
Тут світло і тепло, і сяйво вічне,
З любові лиш безмежности витки.
Краса душі – за прийняте класичне.
За гроші – ні посади, ні квитки…
Збирається душа в далекий ирій –
Підкиньте їй любові та добра.
У світлі ніжну бережіть, у мирі –
Не згасла щоби вічности зоря.
20 січня 2019
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822119
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 21.01.2019
– В житті чергуються і радощі, й страждання,
І як би не звучали ці слова,
Це істина, хоча вона й прадавня,
Та двері не завжди всім відкрива.
Чому ж в житті страждають добрі люди
І співчутливо голос їх бринить?
Може тому, щоб світ не здався лютим,
Що є такі, кому чуже болить?
Але ж це, Боже, так несправедливо,
Як давлять біди і своя, й чужа?
– Кожен своє топче життєве жниво
І лиш зароблене отримає душа.
15.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822107
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019
Проснулася Ворона рано... Пізно щодня вона вставала,
а тут прокинулась. Не спала.
В саду якраз в цей час дзвеніла весела пісня солов'їна.
Прислухалась... А й справді гарно. І дзвінко, й весело.
Так славно!
Й подумала: "Мені б отак. Ото жилося б гарно як!
Усі б мене навкруг хвалили. Усі б мене одну любили."
Умилася і причесалась, у нову сукню гарну вбралась.
"Я краща Солов'я!" - сказала. Сіла на вітку й заспівала.
"Кар..р..р!", "Кар..р..р!"- лунало увесь день. Таке воно
те "Кар..р..р!" й тепер.
Ніхто перечить не посміє: співає кожен так, як вміє.
Все ж пам'ятай, що ти Людина! Тобі підкориться вершина.
Своє ти зважуй кожне слово. Виконуй все, що обіцяв.
Злетіти зможеш вище хмар!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822104
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019
Побудьте трошки в запашному літі,
Цвітіть трояндою серед зими.
А пелюстки барвисті, розмаїті
Умийте росами, а не слізьми.
Побудьте… У зиму́ не поспішайте,
Де паморозь холодить вам уста.
Цвіт запашний любов’ю зігрівайте!
Хай усмішка прикрасить вам літа!
Побудьте трошки в запашному літі!
Цвіте в душі нехай завжди весна!
Ще ваше сонце зараз у зеніті.
Ще літній вальс вам виграє струна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822072
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019
- Мамо, заміж я виходжу,-
Рано Лерочка сказала,-
Навіть вже подружнє ложе
Я для нас облаштувала.
Гіві - класний, просто мачо,
У шашличній він працює,
Не п’є пива, тільки чачу,
І найкраще брейк танцює.
В міру стриманий, поважний,
В нас кохання - до безтями,
Тихий, лагідний, уважний,
І в науці добре тямить.
Дуже, мамо, я щаслива,
В цьому ти не сумнівайся,
Ти побачиш, Гіві - диво,
І мені такий дістався!
Мама слухала, зітхала,
І промовила до Лери:
-Запроси його на вечір
І поклейте вдвох шпалери.
І під час роботи пильно
Придивись, моя дитино,
То відкриється для тебе
Зовсім інша вже картина:
Ти побачиш - зразу стане
Він сердитий, як собака,
Серед ночі Гіві буде
І падлюка, й скотиняка,
Грубіян, козел дебільний,
Хам, бездара і ледащо,
Проклинати його будеш
І життя своє пропаще.
Ця стосується наука
Всіх дівок, не тільки Лери:
Щоб заміжжя удалося –
То поклейте вдвох шпалери!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822025
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 20.01.2019
До Святынь вселенских путь далек.
Но не зря великий праздник дан.
В этот день послал нам с неба Бог
Солнечный, чудесный Иордан!
Все заполнил свет волной своей,
Целый мир и хрупкий этот храм.
И вода Святая у людей
Кажется с лучами пополам.
И река и маленький поток
В этот день текут водой Святой.
А теперь дополнил праздник Бог
Солнечной невиданной рекой.
Чтобы улыбнуться каждый смог,
Чтобы стихла боль духовных ран,
В этот день послал нам с неба Бог
Солнечный, чудесный Иордан!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821936
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 20.01.2019
Хоч сивина з роками обнялася,
Але його зустрілося плече,
Й щока її рум’янцем зайнялася
Під пильним поглядом закоханих очей.
І враз її зіниці зазоріли,
А тіло дивним жаром налились –
То очі його душу їй зігріли,
І серденько коханням налилось.
Не знала вона, як цьому зарадить.
Мовчала. Й він уперто теж мовчав,
Бо болем обзивалась давня зрада.
Все ж очі їм осяяла свіча.
І щире там відбилося зізнання,
А блиск очей – то свідки почуттів.
Були вони в полоні… у кохання
Уперше і востаннє у житті…
14.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821860
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 20.01.2019
Здається чистим резюме зими,
Бо жодної не видно плями.
Але в хурделиці кохання мис,
І лід блищить на свіжих зламах.
- Дійти б безвізово крізь заметіль,
Вину б розгладити і тіні,
І розірвати аксіоми кіл,
І відродить нові клітини, -
Так брьохкали думки через сніги,
І серце допікала туга.
Зимове резюме, додай снаги,
Хтось прагне подолати хугу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821481
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019
Сипле в коси рясний сніжок
Незрадлива життєва осінь.
Скільки ж пройдено вже стежок!
А не знайдених скільки й досі!
Все ж лишився за нами слід,
Де ми поряд удвох ступали.
Нам не раєм здавався світ,
Хоч були й перед Богом пара.
А тепер я вже не твоя,
Бо на різних давно причалах,
Й стежка в кожного з нас своя.
Закінчились кохання чари.
Його ніжно-благальний крик
Загубився поміж обставин.
Я не хочу когось корить:
Просто, ми вже чужими стали.
21.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821269
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 15.01.2019
Посіванки я читала,
Посівальників чекала,
Лише двоє їх прийшло,
Це натхнення додало...
Сіяли пшеничні зерна,
На підлогу біля мене...
Посіваночки співали,
З Новим роком привітали,
Бажали радості й тепла,
Щей здорова щоб була...
Я за стіл їх посадила,
Й тим, що мала пригостила,
Додала ще їм гостинців,
І звичайно трохи й гривнів...
Спілкувалася я з ними,
Відчувалася щасливо...
І тепла, й добра бажала,
Їм і їхнім татам й мамам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821368
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 15.01.2019
Зазвучали в душе древней песни таинственной ноты.
Эта длинная ночь ночь последняя солнцеворота.
За окном точно фильм, и красивее нет киноленты.
Ночь шаманка-красавица северной сказки-легенды.
Вся в мехах снежных туч, вот на небо ночное взгляни ты,
Снегопадом густым все одежды шаманки расшиты.
И хоть нету луны, но как бисер цветной и лучистый
Тут и там на снегах загораются мелкие искры.
И без звезд и луны все же светится небо ночное!
Хоть шаманка закрыла его пеленой меховою,
Но упорно я верю: ночь эта – шаманка не злая,
И всему вопреки утро тоже она ожидает,
Ждет его, точно мужа с нелегкой но славной охоты,
И огонь раздувает для нового солнцеворота
В ночь такую спать сладко, да только заснуть не могу я,
Снова в небо смотрю, в снегопада пушистые струи,
Хоть и полночь а кажется есть в облаках позолота!
Эта ночь непростая, ночь зимнего солнцеворота.
25 Декабря 2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821337
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 15.01.2019
Молодий хлопчина Ваня
Був засліплений коханням:
Знав, що тільки його Настя
Принесе у хату щастя.
Закохався - одружився,
І побачив - помилився.
Стала Насточка ревнива,
І сварлива, і лінива.
Все Івану дорікала:
-Краще б я тебе не знала!
Пригадай знайомство наше:
В парку я і друг мій Паша,
Раптом грім, страшенна злива
(Отаке буває диво),
Паша втік із переляку,
А я мокра, як собака
Залишилась біля дуба,
Цокотіли в мене зуби,
Навіть тіло все здригалось –
Дуже блискавки боялась.
Десь раптово ти узявся,
Кажеш - зразу закохався…
Така зустріч була наша,
Жаль, що не вернувся Паша.
-Я не вірив,- Ваня каже,-
Що природа все підкаже:
Мене небо рятувало,
Знаки ясно подавало!
Блискавка стріляла з хмари,
Щоб не були ми у парі,
Вітром з ніг мене збивало
І до тебе не пускало.
Сипав град, як горошини,
В колесі - пробита шина,
Злива страху додавала,
Хіба цього було мало?
Поховалися всі звірі…
Тепер в містику я вірю,
І яка в жінок порода –
Все підкаже вам природа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821435
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019
Ой у полі у широкім жито колоситься.
А у нашій Україні доля веселиться.
Бо є щедрий коровай у кожній хаті.
Будьмо багаті!
Ой у полі у широкім пшениченька родить.
А по нашій Україні світла радість ходить.
Бо є в кожному дворі вівці, корови.
Будьмо здорові!
Ой над полем над широким жайівір в небі в'ється.
Тепер нашій Україні ясний день всміхнеться.
Бо весела в світі в нас дружна родина.
Доля щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821192
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019
[i]Прощання схоже на знищення,
ще нам залишаються постріли…
Анна Багряна[/i]
Мої зорі були не віщими,
Мені мало повітря в просторі.
Мої пошуки марно знищені –
У прощання фатальні постріли.
Наші ночі і дні змарновані,
Бо розлука – раба несправжності.
Ланцюгами надії сковані -
Ми приречені недосяжності.
Нам недолі сказати б: Годі бо!
Та в серцях лиш одне спустошення.
У розлуки немає сповіді,
У прощання немає прощення…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821152
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Кружляв сніжок у сяйві ліхтарів…
І вальсували крихітні сніжинки
На ніс, на вії, волосинки брів.
Вбирали, як сметана стінки кринки,
Округлі обриси старих дворів.
У шалики закутались ялинки
І задиміли люльки димарів
На чубчики дрімаючих будинків.
Сріблилась ніч під поглядом зорі.
Зима трусила впевнено перинки.
10 грудня 2018
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821151
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019
У заклопотану мою життєву осінь,
Позичивши у марева краси,
Не в гості сивина прийшла – назовсім.
Внучата на крилі. Дорослий син.
І все б, здавалось, так, як і раніше,
Не висохло бажання жить-творить,
Тільки душа – складна важлива ніша –
Зібрала все, що послано згори.
Мов губка, вона все завжди вбирає
І розпинає долю на хресті…
Моє життя їй не здалося раєм,
Адже роки прожиті непрості.
А може, в цім і є сенс існування:
Сім’ю, набути досвід, сивину,
Пізнати смак і зради, і кохання,
Самообману зняти пелену.
Улитися у світ цей самобутній,
В гармонії із ним себе знайти,
Де б чергувалися свята і будні,
Між вчора й завтра збудувать мости.
27.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821097
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019
–Чи можна в спадок гріх свій залишати?
–О, ні! Це буде твій найтяжчий гріх.
До нього ти на все життя пришитий.
Спокутуй сам. Не вішай на усіх
Нащадків, котрі підуть далі тебе
І понесуть з собою кров твою,
Бо контролює дії наші небо,
Ті ж носіями бід нових стають.
–Чи треба в спадок совість залишати,
Щоби коригувала кожен крок,
Нащадок щоби тих умів прощати,
Котрі життя засвоїли урок?
–Так, для людини істина єдина –
Любити й цінувати лиш святе,
А це земля, де виріс, і родина.
Не можна забувати нам про це.
–Чи можна в спадок гідність залишити,
Хвилює й це птання і не раз,
Онуки щоб землі вміли служити,
Любили, як любив її Тарас?
–О, саме так! Про гідність варто дбати.
І це, мабуть, є найдорожчий скарб:
Одна у світі лиш буває мати,
І рай рабів до себе не впуска!
12.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821099
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019
Орхідейно-білий ранок снігом пахнув,
Біла орхідея розцвіла в кімнаті.
Глянцеві бурульки, як мовчання пазли,
Ще вночі застигли у скляному насті.
А тепер звисали, мов сліпучість сонця.
Хвилювали серце новизною часу,
Діставали ніжно і чуттєво донця.
У зіницях любий виринав анфасом.
Орхідейно-білий ранок таємничий.
Орхідея біла розцвіла любові.
Імпульсом до дії - біла мальовничість.
Крізь мовчання криги пробивалось слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821105
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019
[b]З неба кружляє листок[/b]
Золото, золото, золото
Зліва і справа – і скрізь
Небо неначе розколоте
Хтось розірвав синю вись
Звідти під музику вальсу
З неба кружляє листок
Не залишивши нам шансу
З ним ще летить тисяч сто))
Може не сто, може більше
Та не у цьому тут суть
Стало навколо світліше
Сонце на землю несуть
12.10.18 М.К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821107
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019
Похмура завіса спустилась на перкаль снігів,
Морози малюють в калюжах торішню праосінь.
Я зорі з калюж тих давно нанизала до слів,
Отут, поміж талих снігів, я кажу собі: досить!
І що мені тиша, і спокій зимових лугів?
Розпечене небо згортаю – тримай оцю сірість.
Мені вже не впасти у трави твоїх берегів,
Тобі не вернуть свого птаха - полинув у вирій.
Що світу до того? У нього своя лиш хода.
Сніги у калюжах – ти виграв цей бій без правил.
Мій світ аватару якась квола муза гойда…
Отут, поміж талих снігів, я вростаю у трави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714063
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 11.01.2019
[b][color="#2e11d4"][color="#2f22e3"][color="#2f22e3"][i]Коли у вечірній щасливій порі
Займеться в зіницях заграва,
У очі твої покладу дві зорі
Й тумани встелю на заплавах.
І ми під зоринним наметом удвох
Скупаємось в росяних травах.
Ти серце гаряче даси мені в борг,
А я тобі обрій у барвах.
А ти подаруєш мені три разки
Сліпучо-росистих коралів.
У сяйво волосся вплетеш колоски
Й укриєш серпанком... А далі
Хай місяць погасить свої ліхтарі
Й на ніч цю сховається в хмарах -
Коли у вечірній щасливій порі
Займеться в зіницях заграва...[/i][/color][/b]
[/color][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820489
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Скажи мені, де ще таку знайти,
В очах якої стільки позитиву,
З якою б відчував себе щасливим...
Хіба на світі є такі, як ти?
Де схожа є на тебе, підкажи,
З якою поруч - море по коліна,
Щоб з нею разом - стали б з часоплином
Реальністю колишні міражі,
І впевнено б відчув надійний тил,
Весну в душі в холодну пору року,
Забув би, як сумують одиноко...
Скажи мені, а може все ж... це ти?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820991
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Коли стаєш на власні свої ноги
І Всемогутній шлях твій освятив,
Ти йдеш у світ від отчого порогу
Й шукатимеш у нім свої світи.
Але до себе шлях завжди найдовший,
Може тому, що мріяв про дива,
Але подій здолати маєш товщу,
Хоч значення раніш не надавав.
Знайти себе завжди, кажуть, непросто,
Коли собі ти ворог і суддя,
Коли навколо іншого всі зросту,
А в тебе лиш одне – твоє життя.
А як же тяжко шлях знайти додому,
Коли доводиться не тільки йти – повзти,
Крізь час нести свою пекельну втому,
А іноді й багнюкою брести!
29.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820612
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Заблукаю у білих снігах
По коліна зайду в їхню тишу
Тут, без свідків, у цих берегах
Я страждання глибоке залишу.
Як могла я тоді змовчать?
Почуття у собі душити.
Якщо любиш,потрібно кричать
Щоб усі це почули в світі.
Щоб у щасті хоч день чи рік
В його ніжних очах згубитись.
В поцілунку заснуть навік,
Щоби серце забуло битись.
Щоби холод душу не пік,
Одна ватра на двох горіла
Щоб в тепло загорнутись навік,
А кохання, як сонце гріло.
Не судилось…Моя вина.
Посміялась з його кохання.
Не всерйоз..,та за це сповна
П’ю самотність і розпач й страждання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820969
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2019
Зима спустилась з неба на коні.
Дахам подарувала шапки-ретро.
Річкам пошила ковдри льодяні,
Ґрунтам сплела із грубих ниток светри.
Горі на личко кинула вуаль,
Накрила пледом чорний сад за тином.
А двір… Погляньте! Сяє, як Ґрааль –
Йому вісонтну кинула хустину.
Змінила все, де руку дотягла.
Так біло стало довкруж і так ладно!
Лише змінить людину не змогла,
Їй чорнота душевна не підвладна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818179
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 11.01.2019
В Свят-вечір, подібно Ісусу,
Дав Боженька доленьку Стусу.
Невтомно світив Україні,
На світло те падали тіні.
Стрічалися Янголи й люди,
Та руки криваві – у юди,
Вдягнули на Стуса кайдани,
Йшли вірші із ним в магадани.
І їх розпинали, й поета -
Була із Ісусом прикмета.
І навіть було воскресіння,
Проклюнулось правди насіння
Моралі його абсолют,
Мов прапор триматиме люд!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820603
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 11.01.2019
А він жадав прозорості небес,
Ранкової тендітності її пелюсток.
І сильних хвилювань бентежив прес,
І сонячне видіння доторкалось бюсту.
А він жадав очей нічну зорю,
Щоб душу сяйво золотаве лоскотало,
І шовком шелестів від сукні рюш...
Принади вабили, і знов - думок коралі.
А він жадав, жадав її усю,
І ніжно називав трояндою з шипами,
Але ж охоплював нещадно сум:
Заміжньою була жадана серцю пані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820859
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Зима справу свою знає,
З снігом тут не забарилась,
І як часто це буває –
Я добряче застудилась.
Бачу, зовсім кепська справа.
Йти в аптеку - а де гроші?
Тут я зразу пригадала
Метод вірний і хороший.
Це - картопля у мундирах:
Відварити, розім’яти,
Тоді ковдрою накритись -
Пару треба цю вдихати.
Розпочала процедуру,
Бачу, щось не вистачає…
Так нашкодить можна здуру,
Невже розуму немає?
То ж взяла під ковдру сала,
Хліба, шинку, огірочків,
Коньяку маленьку пляшку
Й маринованих грибочків.
Дві години смакувала,
Хочте вірте, хочте - ні,
Рано я здорова стала,
Враз розвиднилось мені.
Тут народна медицина
Поборола усе лихо,
Бо моя реформа краща,
Як в тієї Супрунихи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820804
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Ти не забудь подякувати Богу
За день минулий і прийдешній день,
І буде милостивий Він з тобою,
У час важкий всі біди відведе.
Поклич і світлооку диво-мрію,
Яку підхопить доля на крило
І у польоті сонечком зігріє,
Щоби усе задумане збулось.
Ти не забудь покликать за собою
Матусину молитву-оберіг,
Щоб не зустрітись у житті з журбою,
Коли залишиш батьківський поріг.
Подякуй сонцеоким диво-веснам,
Що незрадливо сяяли в путі,
І на доріг крутезних перехрестях
Оберігали завжди у житті!
Ти не забудь!
1.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820613
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 09.01.2019
Я не хочу прощатися з хатою,
Вона рідна, як мати мені...
Почуваюся в ній я крилатою,
Дуже вдячна за все це я їй...
Тут були і весілля, і проводи,
Будні й свята завжди на порі...
І останні зробили тут подихи,
Найрідніші мої дорогі...
Тут дітей зустрічаю з дороги я,
І онуків своїх дорогих...
Прислухаюсь до кожного шороху,
І дзвінків я чекаю від них...
Тут читаю, дивлюся і слухаю,
І міркую про долі людські,
І пишу, і складаю, й дивуюся,-
Щось вдається мені, а щось - ні...
Чистим серцем і духом у мріях я,
Та буваю і в розпачі я,
І сумною буваю, і тихою,-
Розуміє все хата моя...
Тут живу я працюю і дихаю,
Ще й на радість надіюся я...
І ходжу, шкандибаю і цвигаю,-
Тут і пристань, і доля моя...
І про все, що було тут я згадую,
Була ж в мене чудова сім"я...
Переповнена щастям й увагою,
І сльозою умита була...
Розлучатись не хочу я з хатою,
Ще Надія і Віра жива...
Що було тут завжди пам"ятатиму,
Й завершатиму власні жнива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820720
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 09.01.2019
Ясна зірка на небі зійшла.
Тиха радість осяює хати.
Тут молитва до Бога зліта.
Перед образом молиться мати.
Щиро дякуєм, Боже, Тобі.
За все, що маємо, й будемо мати.
Відійде, вірим ми, гіркота.
Час прийде ще Добру панувати.
Бо ж у небо летить вільний птах.
І хлібам дозволяєш шуміти.
Наливається щедро наш сад.
Щоб у щасті нам, в радості жити.
І відваги синам додаєш.
Тим сміливим, що нас захищають.
Тут радіє і поле, і гай
дням тим ясним, що кожному сяють.
Ясна зірка на небі зійшла.
Тиха радість осяює хати.
Тут молитва до Бога зліта.
Перед образом молиться мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820318
дата надходження 06.01.2019
дата закладки 07.01.2019
1 Не дозволяй фальшивістю хворіти
Своїй незагартованій душі,
Бо зневажатимуть тебе дорослі й діти.
Біда, коли душа гниє в іржі.
2 Не смій обманювать людей, хитрити,
Адже в житті існує бумеранг,
Тебе колись він може так накрити,
Що здасться, легше заживо вмирать.
3 Не дозволяй собі принизить матір,
Бо цим ти знищуєш її й себе,
Старайся душу в чистоті тримати,
Тоді лиш поважатимуть тебе.
4 Не дозволяй осліпнуть, зачерствіти,
Адже чужого горя не бува,
Планети однієї всі ми діти,
Й земля одна тіла наші вкрива.
5 Не смій чужим для роду свого стати,
Хоч кров завжди не просто пробачать,
Для рідних лиш одна у світі мати,
Тож не шкодуй для них свого плеча.
6 Не дозволяй зерно своє топтати,
Воно ж для того, щоб продовжить рід,
Його не купиш і за срібло-злато,
І лиш йому топтати далі брід.
7 Не смій сміятись ти і над бідою
Малого, хворого чи просто слабака,
Ніколи не пливи і за водою,
Будь схожим на орла – не слимака.
8 Не дозволяй образити старого:
Чи жінка це, чи сивий чоловік –
Не переходь ні стежки, ні дороги,
Поки закінчиш Богом даний вік.
9 Не смій носить в собі душевну сірість –
Будь сонечком для пари і дітей.
Роки говорять про життєву зрілість,
Лиш так маразм і старість обійде.
10 Не дозволяй собі і нудьгувати,
Багато їсти, надтривалий сон,
Бо твою долю – лиш тобі кувати
І обирати теж собі фасон!
23.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820364
дата надходження 06.01.2019
дата закладки 07.01.2019
В саду осіннім
Коханням запізнілим
Весняні квіти.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813047
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 08.11.2018
Я хочу дощ... І плакати під ним...
Чомусь так важко в грудях...мабуть втома...
Ще видихають хати в небо дим,
Хоч від зими давно у них оскома.
Весна... весна? Невже я дожила?
Невже мороз сховався у барлозі?
Я вірила, я мріяла, змогла...
Ліси синіють в пролісків облозі.
А я дощу так прагну, як тебе...
Та тільки дощ на цілу вічність ближче.
Катую свою душу і себе...
А може, то не втома, а вітрище?
То він мені вдихнути не дає —
Збиває подих і тривожить душу,
І розвіває все життя моє...
А край дороги зацвітає груша...
А там і перший грім, і солов'ї,
І келихи тюльпанів, як граалі...
Ну що ж на груди тисне так мої?..
Напевно, то сніжинки нерозталі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739771
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 04.11.2018
І знову осінь крила обагрила
Жовто-червоним подихом вітрів,
Далеким зойком в небі журавлиним
Озвався клин. Лісок вогнем горів.
Пливло повільно сонце в надвечір’я,
Щоби завершити і цей осінній день,
Застигли хмари, мов легке ганчір’я,
То біло-сіре, а то геть руде.
Як сонце за лісочком заховалось,
Мереживом засяяли зірки,
По тілу втома важко розливалась,
Згадавши день прожитий нелегкий.
14.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812346
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 03.11.2018
Ми кружляли тоді у осінньому вальсі,
Ті миттєвості щастя зі мною завжди...
Й нині свічка горить,спомин нашого щастя,
Чую ніжне твоє: "Не спіши! Не спіши!"
Жаль, між нами тепер нездолана вже відстань,
І давно заплелися у болях думки...
Ти у мріях живеш,в них ти житимеш вічно,
Той осінній наш вальс збережу назавжди...
Нехай свічка горить...У вікно стука гілка,
Осінь сіє дощем, дмуть губаті вітри...
Ти далеко тепер, у незнаному світі,
І я чую твоє: "Не журись! Не журись!"
Вже свіча догоря, завмирають хвилини...
Я шукаю чогось,що не можна знайти...
Відчуваю тепло,і того часу хвилі,
І осінній той вальс у душі назавжди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812309
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 03.11.2018
Вчитель - то в світі найлегша робота,
Гадав собі вовк - лінива істота.
Базікають днями, постійно перерви,
Псуючи оцінками зошити й нерви.
В гімназії лісу вакансія є,
Піду попрацюю - це точно моє!
До козеняток потрапив у клас,
Семеро їх - першачковий фугас.
Второпав, робота не дуже проста,
Йому до стільця хтось приклеїв хвоста.
Ховалась малеча у шафу й під парту,
У сірого мало не сталось інфаркту.
Утік, бо умови були неприйнятні.
Середні та старші мабудь адекватні
Отримаю там відпочинку заряд,
Аж трапився клас із трьох поросят.
Праця за розкладом саме була,
Прилипла солома до вуха й чола.
Заноз не злічити будують хатину,
На лапу бідаці впустили цеглину.
Чкурнув миттю він від гучної орави,
Учительські щось не клеїлись справи.
Коли вже отримав за місяць зарплату,
Купив лише ягідок вовчих у хату.
Піду репетитором щоб підробити,
Там гроші встигай у кишені ловити!
Ось трапився учень - бичок із соломи,
У звивинах мозку відчувши судоми
Він так надривався, що навіть охрип.
А думка кружляла: Улип, так улип!...
Нелегке то діло - учительська праця.
Не гори букетів, не з кексами таця
То зошитів стоси, то ріки нарад,
Ще здатність знайти серед розуму клад.
У спогадах кожного буть в заголовку -
Тепер зрозуміло це нашому вовку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812411
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 03.11.2018
Ранкового туману повний келих
П*ють вулиці, будинки і дерева.
Меланж скидає в місті осінь з кленів,
Тріпоче вправно осокора гребінь.
Малюнком із відтінками гризайлю
Спадає знову листя раритетне,
І вітерець летить самітник-зайда,
І дощ наповнює осінній тендер.
Бо листопад прийшов до нас у гості.
Розпалюєм камін...вже вогник красний,
Ми тет-а-тет, і ллється тихий говір,
Від слів любові тепло нам і ясно.
(Красний - у значенні-приємний)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812155
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018
Через сотні космічних літ
Білим ангелом я вернуся,
До крила твого пригорнуся…
Інші будемо ми і світ.
Але душі в нас будуть ті ж,
Де мережкою – слід кохання…
Це кохання, перше й останнє,
Недопите у цім житті.
Сонце знов буде дарувать
Світло нам і тепло, і ніжність…
Про людську й лебедину вірність
Стануть зайвими вже слова.
В світі цьому – лиш ти і я –
І по вінця в серцях любові,
Подарованої нам Богом…
А під нами – свята земля!
28.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812191
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EmlNz547Pxk
[/youtube]
Чим можна виміряти щастя?
А скільки треба для душі?
Боюсь, що це узнать не вдасться.
Які ж до нього є ключі?
На мою думку, дуже мало:
Щоб поряд - любляча душа.
Щоб сонце в вікна заглядало,
І друга вірного рука,
І щоб хотілося любити,
Неначе це в останній раз.
І берегти життеві миті,
Вони складають життя час.
--------------------------------
Щастя не можна купити,
Щастя не можна продати.
Важко його пояснити,..
Щастя умій дарувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812119
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018
Дотик рук солодкий і слова медові.
А який жагучий погляд твій...
Зустрічі всі наші є невипадкові.
Хто, скажи, все це підсолодив?
Як тебе зустріну - серденько заб'ється.
Мов пташа тріпочеться крильми.
А твій погляд ясний все мені розкаже.
Хтось схотів, щоб разом були ми.
Кожне твоє слово ніжністю озветься.
Назавжди залишиться в душі.
Відчуваєш, знаю, й ти моє серденько.
Хто від нього дав тобі ключі?
Дотик рук солодкий і слова медові.
Є насправді в світі безліч див.
Зустрічі всі наші є невипадкові.
Хто, скажи, все це підсолодив?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812116
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018
"Не гоже в віці зрілому нікому,
Чистий папір "марати".
Олекса Терен "Зрілим поетам".
А мені кажуть не писати,
А мені кажуть не любить,
То й соловейку не співати?
То може й Сонцю не світить?
Бо мені кажуть з сивиною,
Проходять справжні почуття,
Що тільки в юності кохають,
Любов у вирій відліта.
Що тільки в юності співають,
В душі і в серці солов"і,
Якщо у когось і зникає
Любов в душі, -то не в моій,
В моій душі весна буяє,
Співають-плачуть солов"і,
Троянди в серці розквітають,
Лунає спів в душі моій.
Хвилюють душу очі карі,
У серці родяться пісні,
І доки я живу, кохаю,
Не забороните мені.
Писать, любить, життю радіти,
І дарувать людям пісні.
Що хочуть можуть говорити,
Однаковісінько мені.
Нехай мороз, чи громовиця,
Ви не погасите любов,
Я для любові народився,
Щоб людям дарувать любов.
Не дивлячись на вік, на скроні,
Душа моя живе, співа,
Я у кохання у полоні,
І ллються з серденька слова.
Допоки серденько тріпоче,
Допоки почуття горить,
Буду зірки лічить щоночі,
Коханій душу веселить.
Жінку створив Господь на світі,
Прекрасні почуття створив,
Щоб жить, любить, життю радіти,
Кохати до останніх днів,
Якщо в вас серце не співає,
Якщо не хочеться любить,
То може в вас душі немає?
Нащо тоді на світі жить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805068
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 01.11.2018
Люблю я свою Україну,-
За те, що родюча земля,
За верби й червону калину,
За те що шумлять тополя...
А ще за степи і діброви,
За ріки, озера й моря,
І за краєвиди чудові,
За сонце,що в небі сія...
За вільні широкі простори,
За села, містечка й міста,
Долини,рівнини і гори,
Врожайні пшениці й жита...
За птахів у небі і хмари,
За далі її голубі,
За сірі осінні тумани,
За теплі і лагідні дні...
А ще за сніги і морози,
Весняні і літні дощі,
Веселки і вранішні роси,
Дерева і квіти, кущі...
За те,що я в ній народилась,
Пізнала казки і пісні,
Що жити у світі навчилась,
Радіти і літу,й весні...
За те, що у ній я трудилась,-
Для себе, країни й сім"ї,
Писати казки я навчилась,
Поеми, пісні і вірші...
Люблю я свою Україну,
Вона Батьківщина моя...
Ніколи її не покину,
І кращої в світі нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812062
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018
Листя
відчеканив жовтень
на самому сонці...
Вже
на листопад чекають
золоті червонці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812029
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CMu9UzDMF_8[/youtube]
Я так боюся слів, які мовчать.
Не знаю, що в душі своїй ховаєш.
Не краще їх тобі мені сказать?
Ти, певно, лиш один все добре знаєш.
Нехай вони не ті, яких чекала,
Нехай у них вже буде інший зміст.
До цього дуже довго я звикала.
Та все ж сказати треба мати хист.
Не бійся їх, вони ж у серці грілись
І час такий, що маєш прокричать.
А час іде... Невже і застарілись?
А, може, хтось втомився їх чекать.
Слова, буває, вилетять птахами,
Дістануть душі до самого дна.
Як боляче чекати їх роками,
І може впасти їм тоді ціна.
Як слів багато різнокольорових,
Вони не мають серця, ні душі.
А як життя змінити все ж готові,
Якщо ж вони, звичайно, не чужі.
Тож не тримайте слів своїх в ярмі..
Відкрийте їм свої залізні грати.
І станете щасливими й самі:
Не буде вже тоді когось втрачати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811991
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018
Сірі тумани, ранні роси
Впали на землю і траву...
А моє літо стоголосе,-
Уже минуло, відпливло...
Давно зросло, в степах дозріло,-
Пшениці зрілої зерно,
А моє літо відспівало,
Та не забулося воно...
Моє веселе тепле літо,
Мені сміялось,як дитя...
Сльоза скотилася по цвіту,
Не буде літу вороття...
Хоч не здійснилися всі мрії,
(В житті моїм усе було)...
І я надіюся, що літо
Моє не даром відцвіло...
Я йду осінніми стежками,
Вже до зими лягає путь...
Моє життя...Навіть піснями,
Літа мого не повернуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811949
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
—Ой доле - доле, чому так пізно
Я зрозуміла, що світ розмай?
Що я -- не я. Не та, що слізно
Благала у долі щастя окрай.
Чому весна не цвіла так рясно
Не рік чи два, а десятки літ.
Чому несла пелюстки прекрасні
Десь повз мене? Цінувала б світ
За миті щасливих й не дуже днів,
За сонце і вітер, дощі років.
За неповторність і радість снів,
За те, що живу! Без лишніх слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808162
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 30.10.2018
Відпахло літечко у полі кавунами,
В саду – малиною, смородиною теж,
В гаю пташиними побавилось піснями…
І хоч між осінню і літом нема меж,
Вона за літом тиха лине, жовтокрила,
Встеляє листом бір і лісові стежки,
Тополя хваста щастям тополиним,
Ба, зна, що літечко сховалося в стіжки,
Де сіно аж хмільне. А ген, за небокраєм
Купляє саван білий матінка-зима.
Не чути й співу вже пташиного із гаю,
І кавунів у полі теж нема.
Не може ж літечко зустрітися з зимою –
Аж надто різні вони – спека і мороз.
Улітку ліс стоїть зеленою стіною,
Узимку ж повен снігу і погроз.
Та коли сонечко сміливіше погляне,
У теплих обіймах розтане сніг і лід;
Зазеленіють-зацвітуть тоді галяви,
Зустріне радо ліс пташок – весни послів.
29.01.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811815
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Щаслива знов приходить мить,
І знов душа летить високо,
Далеко бачить світле око,
Аж там де сонце променить,
І вже нічого не змінить.
Від того ока не відвести
Як тепле сонце землю пестить,
Душа любується й дзвенить
Тепло вбирає. Й навзаєм
Все віддає в подяку долі,
Теплом наситившись доволі,
Стає як бог, багатієм.
Й нарешті розумієш ти
Те, що тобі уже ніколи
У цьому замкнутому колі
Кінця й початку не знайти.
Парище.
2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810780
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Я так люблю осінні ностальгії!
Небес високу лагідну блакить,
Люблю гуляти, коли дощик сіє,
Об парасольку краплями дзвенить.
Люблю прозорі, неосяжні далі,
Сріблясті, вже морозні, вечори,
Як зірочки молодику моргають,
А він мені всміхається згори.
Люблю я килими ланів озимих,
Калинових рубінів гіркоту,
Рум’яні щічки яблучок осінніх,
Що п’янко пахнуть медом у саду.
Осінні барви і осінні мрії,
ЩедрОти року, апогей краси!
...Я так люблю осінні ностальгії,
Бо в них дзвенять весняні голоси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811618
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 30.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6ttidNlEMiA[/youtube]
А я візьму і все зроблю інакше:
Холодну осінь в літо поверну.
Осінній лист - на золото удачі,
І з головою в неї я пірну.
Я - сильна і ніколи не заплачу,
Відкину всі образливі слова.
Хай буде зараз так, а не інакше,
Осінній день, як літній теж бува.
Слова душі придумаю для втіхи,
Не будь вразливою, моя душа!
І злива слів, неначе завірюха,
Нехай тебе в житті ще потіша.
Хай річка забуття потиху плине,
Осінні хай наповнять ще дощі.
А спогади, якщо колись й нахлинуть,
То це - миттєва слабкість лиш душі..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811926
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Не нагадуй мені про себе,
Бо валізи осінь готує.
Заблокую споминів сервер,
Все минуле сховаю в тубу.
Не нагадуй мені про себе,
Зона серця вже недосяжна.
Не для мене моделінг-вебка,
На замках важкі саквояжі.
Не нагадуй мені про себе.
Посилання навіщо скинув?
Вже осіннє хмариться небо,
А я досі...чайкою скиглю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811795
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 30.10.2018
В обіймах жовтня квітнути - химера!
Що за кокетство, що то за манера?
Дозволив хто, чому несвоєчасно?
Посеред літа, навесні - прекрасно.
Але коли пожовкли кленів крони,
То не на часі. Глянь, усі бутони
Віддівували, втративши пелюстки.
Напнули трави вже старечі хустки.
Троянда ж знала, хай пора й осіння,
Обійми теплі - привід для цвітіння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809572
дата надходження 10.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Не тратьте час на тих, хто вас не любить,
кому ви збайдужіли вже давно,
хто вас не приласка, не приголубить,
кому дорожчі друзі чи вино…
Пройшла любов, кохання вже минуло,
розбіглись діти, внуки підросли
і ваша пам’ять тягне вас в минуле –
туди, троянди пишно де цвіли…
Де серце билось, музика лунала
хотілось в небо птахом полетіть.
Пісні давно дзвеніти перестали,
скінчилась почуттів високих мить.
А поряд десь існують інші люди
і в когось серце ніжністю щемить…
Не тратьте час на тих, хто вже не любить,
є досить тих, хто хоче ще любить!
30.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811866
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Господу я дякую за все, що маю:
За світлу долю , за душі тепло,
За те , що я живу , працюю і кохаю,
І за добро , що в серці проросло.
За синів я вдячна , що зросли здорові,
За щебет внуків-пташечок малих,
За ніжність й ласку у синівськім слові...
До Господа все молюся за них.
Хай моя молитва до небес полине ,
За дітей , за внуків і за мій народ,
Хай живуть у мирі діти України,
І більше не знають воєн і незгод.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811910
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Тремти, душе, багрянцем полонена,
Бо час прийшов на роздуми й слова.
Спустилась осінь тихо на рамена,
Так злотоцвітно… Та чому ж сльоза
Скотилася, мов той багдадський злодій?
Не прохана, не прощена, одна.
І сивий сум сховавсь в очах на споді,
Мов безталання долі спив до дна.
Тремти, душе! Краса оця не вічна,
В такім тремтінні Бог тебе творив,
І Слово дав гаряче і величне,
Щоб у сльозі не згас людський порив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811643
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Давай разделим осень пополам?
Сентябрь – тебе. Октябрь - не отдам.
Еще мне две недели ноября –
Надежда появилась у меня.
И, с первым криком девочки моей,
Ноябрь люблю я во сто крат сильней.
Бери себе наш пестрый листопад.
И мне чуть-чуть, пока еще «горят»
Дубы и клены, липы и березы.
Не предложу дождей унылых слезы.
Пускай они останутся земле,
И будем летом бегать по траве
Насытившейся влагой на весь год.
А вот паук усердно так прядет
Туман своей тончайшей паутинки.
А там, гляди, и первые снежинки
Опустятся на опустевший сад.
Сегодня мысли как-то невпопад.
Зачем делить осеннюю красу?
Любуемся, я краски принесу –
Мы просто будем осень рисовать
Мазок, другой… Нам главное начать,
А после чудеса случатся с нами,
Мы попросту придумаем их сами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811019
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Листопад. Цвіте троянда –
Запізнилася на літо.
Біля неї спить лаванда,
А троянда тільки квітне.
Голі липи, голі клени,
Облетіла поруч слива.
І трава вже не зелена.
І іде холодна злива.
А троянда розквітає,
Бо закохана у вітер
На пелюстки сніг сідає,
Як сріблястий білий бісер.
Вітер виє-завиває,
Розриває сірі хмари.
А троянда все чекає,
І шепоче «я кохаю».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811904
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Я серце своє в осінь закохаю
І подарую ніжності красу,
Щоби вітри північні затихали
І берегли узорчату росу.
А потім закохаю в осінь зорі,
Щоб землю берегли від холодів,
І води неглибокі і прозорі
Купали їх, де верби молоді.
Я в осінь закохаю ліс і гори,
Струною замузичу на вітрах
І піснею пливтиму над простором,
Щоб потонуть в осінніх кольорах!
4.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811811
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Сказать хочу тобі найкращі я слова.
Відчути зможеш їх, ти їх знайдеш сама.
Мелодія дощу приходить з веснами.
Як краплі дощові й слова є перлами.
Мої слова в травах розсиплються.
А як збереш ти їх - вони засвітяться.
Веселка сяє в них, прозора і ясна.
У барвах весняних шукай мої слова.
Мелодія душі і світла, і проста.
І сонячним теплом наповнена вона.
А як торкнешся струн... Ой, як же забринить!
Співає в тих душа, хто вміє так любить.
Мої слова в квітах розсиплються.
А як помітиш їх - вони засвітяться.
Веселка сяє в них, прозора і ясна.
У літа кольорах цвітуть мої слова.
Сказать хочу тобі найкращі я слова.
Відчути зможеш їх, ти їх знайдеш сама.
Про них ти запитай у неба просині.
Бо квітнуть же вони і в барвах осені.
Мої слова між віт розсиплються.
А як збереш ти їх - вони засвітяться.
Веселка сяє в них, прозора і ясна.
У барвах осені знайдеш мої слова.
Мереживо тонке - зимових днів дива.
І в чистоті зими живуть мої слова.
А дотик рук моїх зігріє в холоди.
Словами-перлами цвітуть зими сніги.
Мої слова в снігах розсиплються.
А як торкнешся їх - вони засвітяться.
Веселка сяє в них, прозора і ясна.
І в кольорах снігів квітують ці слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811820
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 30.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9zQIGPCMJ5s[/youtube]
[b][i][color="#000080"]Тьмяніють барви, злото менше сяє.
Пташина мокне. Холодно кущу.
Це Осінь гасне. Осінь вже згасає
у зливі падолисту і дощу.
А Жовтень-красень від кохання сохне,
вітрів благає, щоб тримали "плюс".
Від їх поривів Осінь тихо охне,
зронивши листя в ностальгійний блюз.
Невже старіє? Царський шарм зникає.
Пік пройдено - повернення не жди.
Зі смутком Осінь Жовтня відпускає,
під шепіт листя: "Відлюбила... Йди..."[/color][/i][/b]
30.10.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811890
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Сл. та муз. Н.Башинської
Аранжування Б.Попова
Заспіваю пісню дзвінко...
Заспіваю пісню дзвінко. Заспіваю.
Хай летить вона в Карпати.
Хай летить вона в Карпати.
Хай летить по всьому краю.
Хай дзвенить, мов те джерельце.
Розвеселить кожне серце. Кожне серце.
Хай летить понад полями
І у небі з журавлями.
І у небі з журавлями.
Веселись, моя родино!
Усміхнися, Україно!
(2р.) Над тобою небо синє.
Білий птах у небо лине.
Ти у нас одна-єдина!
Хай летять слова чудові
Через ріки, через гори. Там лунають.
Друзів добрих, друзів щирих
І веселих і щасливих
Нам на радість відшукають.
Хай по світу залунає.
Всіх, хто чує, звеселяє. Звеселяє.
Та додому, моя мила,
Пісня добра, пісня щира.
Пісня щира повертає.
Веселись, моя родино!
Усміхнися, Україно!
(2р.)Над тобою небо синє.
Білий птах у небо лине.
Ти у нас одна-єдина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811520
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 28.10.2018
Суха стеблинка
З вуаллю павутини –
Краса осіння.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811249
дата надходження 25.10.2018
дата закладки 26.10.2018
На струни осінь золото низала,
Коли почався перший падолист.
Щоранку сіре марево сповзало,
І журавлі у вирій подались.
Відклекотіло небо журавлями
І загойдалась срібно-біла нить –
Мережки розгубились між гіллями,
А поміж трав водиця струменить.
Дивлюся на живу холодну воду,
Що неба клаптик виткала в собі,
І проглядається життя струмка на споді.
Ніхто спинить не може його біг.
6.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811432
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018
Під сонцем яскравим час плине, спливає.
Моя Україна цвіте, розцвітає.
Тут пісня весела всім серце зігріє.
А любить її кожен так, як уміє.
Люблю Україну, мов ненечку рідну.
І мову свою солов'їну, привітну!
Тут стрічки червоні калина вплітає.
І хвиля Дніпрова із берегом грає.
Тут посмішка щира всім серце зігріє.
А любить її кожен так, як уміє.
Люблю Україну, мов ненечку рідну.
І мову свою солов'їну, привітну!
Тут слава козацька живе-процвітає.
І старших шанують,про це кожен знає.
То ж слово ласкаве всім серце зігріє.
А любить її кожен так, як уміє.
Люблю Україну, мов ненечку рідну.
І мову свою солов'їну, привітну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810162
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 16.10.2018
[i]Ночі осіннії, ночі безсоннії,
Звуки незв'язні і погляди томнії ...
Олекса Удайко[/i]
Ночі осіннії, щемом сповитії.
Душу бентежите гронами стиглими.
Гронами-зорями – думи неситії,
Днів моїх сонячних – звуки нестихлії.
Ночі – думок моїх листя обпалене –
Так спаленіло, полинно і жадібно
Квітні літа горобиною вабите:
У позолоті стою нерозгадана.
Ревно, відрадливо вами натішуся -
Ночі шаленії шепоту спраглого.
Терпкістю ягоди в серці залишуся
Окоронована сяєвом справжнього.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810007
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 15.10.2018
Поезія – політ, але ж куди?
Відомий класик каже: в невідомість,
Де не було й тепер нема біди,
І де не відчуваєш болю-втоми.
Я ж мислю, це – у космосі політ
І шлях в душі людської лабіринти,
І скільки б не було поету літ,
Він сіє світло, вчить добро творити.
Поезія – негаснучий вулкан,
І його магму важко не помітить,
Він – без кордонів, не дає звикать
До сірості, а змушує тремтіти.
Поезія – це вибух без війни,
Що здатен небо Боже сколихнути,
Примусить і сльозу гірку зронить
І ланцюги сталеві розігнути.
Поезія – важкий до серця шлях,
Що вміє струни й мертві оживити.
Комусь – це сонце, іншим – переляк,
Та пить її – святі безсмертні миті.
2.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809987
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 15.10.2018
Розкрила над світом обійми Покрова...
Яка величава й дзвінка її мова!
У храмах й соборах в молитві ми нині,
бо просимо миру своїй Україні.
Стоять дні ще теплі, осінні... казкові.
О, пишний наш світе! Вогні веселкові
у квітах осінніх до свята розквітли.
Покрила Покрова омофором світлим.
Увесь світ любов'ю Покрова прикрила...
Тут пташці летіти... нехай легкі крила.
Усіх її світла любов ця зігріє,
і кожного з нас захистити зуміє.
Розкрила над світом обійми Покрова...
Яка величава й дзвінка її мова!
Покрово Святая! Під синім тут небом
для нас всіх надійним Ти є оберегом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809937
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 15.10.2018
Ось й скінчилось довгождане наше літо
Павутинкою снує душа зігріта
Промінь сонця доторкнувсь струни любові
Бо ми разом,я з тобою, ти зі мною
Приспів:
Це ж вже осінь, це ж вже осінь,це ж вже осінь
Ще видніється з-за хмарок неба просинь
Лист опалий над землею ще кружляє
Хоча справжнього тепла уже немає
Скрипка осені у серці щемно грає
Вітер буйний ту мелодію кохає
Над землею розганя туманом сивим
Щоб побути ще по-літньому щасливим
Приспів
Закурличуть журавлі останнім криком
Хризантеми опадуть осіннім цвітом
Плачуть в небі ще хмаринки срібнокрилі
Принесіть ви мені весну. моі милі....
Принесіть.....
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810066
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018
Розбризкує небо сонце
Краплинами свіжих рос...
Пожухлий листок в долоньці -
Усе, що не відбулось..
Усе чого так хотілось,
Жадалось, в душі пекло
Сльозою роси скотилось,
Як, наче і не було...
Забулися літні грози,
Уже червоніє глід...
Змивають солоні роси
Із пам`яті свіжий слід!
Дерева багряно сонні,
Холодного вітру свист...
Тримаю листок в долоні-
Від літа прощальний лист!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810107
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018
Немає гіршого, коли
Образиш милу ненавмисно...
А серце крається, болить,
Йому у грудях ніби тісно.
Десь поза зоною вже сміх,
"Пробач..." - у мертву порожнечу...
І найобтяжливіше з лих
Нахабно всілося на плечі...
Та й що - римовані рядки?
Лиш жаль, одягнений у шати...
Якби ж... на відстані руки...
Тоді все просто - обійняти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806935
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 17.09.2018
Творить так вміє лиш Господь...
На що не глянь - з його насіння.
Прозора неба чистота
і сонця золоте проміння.
Тут все святе: дзвінкі гаї,
степів безмежнії простори,
широкі ріки і луги,
в медовому цвіту діброви.
І свіжість ранків, й вечори...
поля,засіяні хлібами.
В грайливім морі кораблі,
всі срібні зорі для нас з вами.
Творить так вміє лиш Господь...
Щоб солов'ї в саду співали
і наливався виноград,
і спіли яблука рум'яні.
Скрізь гнуться віти від плодів.
А ми - землі святої діти.
То ж нам довірено любить,
оберігати і творити.
Любімо Землю! Бо ж вона
довірлива, немов дитина.
В її барвистому вінку
є чорнобривці і калина.
Ромашки, маки, нагідки,
любисток, шавлія і м'ята.
Тут сонце зігріває всіх,
повниться щастям кожна хата.
Творить так вміє лиш Господь...
На що не глянь - з його насіння.
Прозора неба чистота
і сонця золоте проміння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806814
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 16.09.2018
Буть особливим у житті непросто,
Коли навколо чорно-сірий світ,
Коли за інших ти є вищий зростом,
І відрізняється від інших твій політ,
Коли на землю посланий ти Богом,
Є носієм і мудрості, й добра,
Коли душа твоя впилась любов’ю
І розумієш, що життя – не гра,
Коли ти той, без кого складно людям,
І особлива місія твоя,
І милосердям повні твої груди,
І щедрістю душа твоя буя,
Ти є цілитель, а таким непросто,
Адже стаєш добра ти сіячем,
Ти змінюєш навколо себе простір,
Бо ж підставляєш кожному плече.
12.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806530
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 14.09.2018
В зелених світах
гортензії сузір'я -
місячним сяйвом.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806492
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 13.09.2018
Я не буду писать о войне.
Я о ней только косвенно знаю.
И рассказывать что-то - не мне,
Ведь не я... между адом и раем
Выживаю... как те, кто огонь
Ощущают на собственной коже.
Кто - телами защитную бронь...
Для меня и таких же... О, Боже!
Я молиться лишь только могу!
Я к тебе обращаюсь, Всевышний!
Коль Заветы Святые не лгут -
Значит ты меня, Господи, слышишь!
Защити этих смелых солдат!
Не для войн матеря их рожали
И не ради каких-то наград,
Орденов и посмертных медалей!
Чей-то брат, чей-то муж и отец,
Чей-то сын, чей-то друг и любимый
Пусть - живым возвратится... Конец
Положи тем смертям! Кто бы ни был
Тот солдат, он, конечно, - за жизнь!..
Кто искал бы свиданий со смертью?..
Только души... невидимо - ввысь -
Слишком рано, в войны круговерти...
Я не буду писать о войне.
Я о ней только косвенно знаю.
Но не менее больно и мне
Знать, что кто-то - за жизнь умирает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806469
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 13.09.2018
Щойно приїхала із прекрасного літературно-мистецького свята "Качанівські музи". Враження неперевершені.
Качанівка сьогодні той причал,
Де українства дух живе величний,
І кличе він, немов ясна свіча,
Народ на зустріч з піснею незвичну.
Не привид білий, а високий замок
До себе кличе. Осені пора…
Дерева дишуть і радіють з нами.
Таланти Україна тут збира.
Качанівка – це й є Господнє диво,
Де доторкнулася Отця рука.
Це він послав господарів правдивих,
Що шанували газд і козака.
Качанівка – це диво України,
Що помістилось під Творця крилом,
Культури це народної перлина,
Де стільки доль митців переплелось.
Шевченко з Глінкою натхнення тут черпали.
Куліш, полотна Рєпін тут писав.
Так, справжні генії по цій землі ступали…
Любов їх надихала і краса.
Тут народилось не одне кохання,
А свідками його – старі дуби,
І неба синь, і вітру колихання.
Тут неможливо жити й не любить.
І подавала дивні знаки муза,
Коли у ритм один зливалися серця,
Й душа для щастя відкривала шлюзи.
Так відбувалося народження митця!
Така Качанівка колись. Така й сьогодні.
Знов багатьох ведуть сюди шляхи:
І ті хто звичаї шанує – цвіт народу –
Таланти позичають тут снаги.
Й карбуються слова тут в дивні вірші,
А душі виколисують пісні.
Від давніх вони теж нічим не гірші,
Їм небеса над парком затісні!
9.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806337
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 12.09.2018
[b][i][color="#000080"]Як дитинно спить світ на світанку!
Все завмерло: і поле, і ліс.
Безгомінну ідилію ранку
ледь порушує шурхіт коліс –
й знову тиша. Світлішає морок.
Дальній постріл – полюють качок?
Мов шампанського вистрелив корок,
наполохавши з плеса пташок.
Мить – і сонце, ще з-за небокраю,
ніби спалахом прожекторів,
позоло́тить хмариночок зграю,
що згубила обійми вітрів
і зависла у сяєві сонця.
Чи зібрався ангеликів сонм,
що літали вночі повз віконця
й стерегли мирний спокій і сон?
... Для душі – наче жест нагороди,
незабутні моменти чудес
ця феєрія дійства природи
з лазурової сцени небес.[/color][/i][/b]
12.09.2018 р.
Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806373
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 12.09.2018
Вже скоро ця осінь нас щедро вгощатиме зливами.
І будуть її блискавиці лякати птахів...
А, хочеш, втечемо із міста - і будем щасливими!..
Ми будем сміятись, на зло їй, в один з вечорів!
До нитки промокшу зігрієш своїми обіймами
І так, як колись, зацілуєш мене, молоду,
Десь поміж яскравими, ніби ця осінь, калинами,
В іще не оголенім, ще не безлистім саду.
А потім, усміхнені й втомлені, в затишку нашому,
У домі, в який свої душі вкладали разом,
За чаєм, ми будемо мріяти - вже по-інакшому,
Про наше майбутнє, наповнене нашим теплом.
Ця пристань нова незнайома з дощами минулими.
Іще громовиці осінні не били в шибки.
Ми сяйво кохання у спомини наші притулимо.
Нам осінь нових кольорів принесе в сторінки.
Ми в ній розпочнемо той відлік, де суму вчорашнього
Не буде. Позаду залишимо розпач і біль.
Ми вкрадемо в осені соку п'янкого найкращого,
Із самих п'янких і яскравих її божевіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806257
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018
Релаксовий вечір. Релаксова тиша.
Розкута свідомість, немов уві сні...
Красу вересневу, подібну до віршів,
Цей вечір сьогодні дарує мені...
За обрієм - сонце вогнем розлилося.
Усе пломеніє - і ліс, і поля...
Милує, в саду, пташечок стоголосся...
І справді казкова Волинська земля...
Притягує погляд дерев різнобарвність,
Де жовто - зелене злилось з бурштином.
Такі краєвиди для серця - на радість,
Допоки це все не окутане сном.
Допоки не встигли зірвати вітриська
Осіннього плаття, на пару з дощем,
Релаксовий вечір, в глибинці волинській,
У теплих обіймах тримає мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806254
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018
Як же хочеться знову вернутися
хоч на день у минуле своє...
І пройтися селом по тій вулиці,
де дитинство пройшло золоте...
І від річки відчуть нові вражнення,
зазирнути у воду хоч раз,
там побачить своє відображення?
як колись у далекий той час...
Босоніж походити по березі,
по зеленій шовковій траві,
там бувало і голодно,й весело,
все й донині живе у мені...
Доторкнутись до груші і яблуні,
(якщо звісно вони ще живі),
їх плоди і солодкі,і звабливі,
знов снують у думках в голові...
І з любов"ю вербу ту погладити,
(вона ж знала таїни мої),
А калини: і кетяги,й ягоди,-
не забути ніколи мені...
Та на жаль вже туди не вернутися,-
там дитинство уже не моє...
Постаріло село,хати й вулиці,
та у серці й душі все живе...
Та в село я усе ж таки їду,
ось і вулиця рідна моя,
я на повні тут дихаю груди,
відчуваю, що я тут своя...
Як же добре вернутись додому,
після довгих розлук і тривог...
Знов відчути тепло свого дому,
і з минулим вести діалог...
Поспішаймо ж бо, люди, додому,
де дитинство пройшло золоте,
відійдуть негаразди і втома,
й ви відчуєте щастя своє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806169
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018
А світ, як жорна – з каменів і зерен,
Одвічна твердь поміж обох єрем*.
Вітри, негоди, пшениці і терен
І час-млúнар, в якому ми живем.
І ти, у цьому світі, як зернина,
Ось, Всесвіт, - глянь! За небокрай – межа...
З якої глини зліплена людина,
І де той Бог, що дав її життя?!
Живуть кати, злодії та бездушні,
Ще блазні і тирани в тим числі.
І щоб народи підкорити слушні,
Вершать епохи грізні королі!
Коли холодні війни, як розп’яття,
Ідеш під горб і двигаєш хреста.
І атом в оболонці, як багаття
Подібний до щербленого яйця.
Багато планів, та життя дочасне,
В складній науці істина проста:
Коли ти знаєш, що любов воскресне,
Стаєш на шлях подібний до Христа.
І буде хліб і зоруться стернини,
Відкинеться полова в пух, луску...
Благословенні тільки ті зернини
У зрілому важкому колоску.
Єрем, єрм* - Ручний млин — пристрій для ручного розмелу зерна, який складається з двох рам (єрем), верхньої і нижньої, між якими поміщені жорна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806143
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018
П'ятирічний Віля з татом
Мовчки фільм дивилися:
Там індійці щось кричали,
Чогось метушилися.
- Тату, що воно за люди?
Всі у пір'я вбралися,
І фломастерами дивно
Так розмалювалися?
- Це індійське плем'я дике,
Бачиш, як гуртуються,
Розфарбовують всі пики -
До війни готуються.
Вороги, як їх побачать -
З переляку впадуть всі,
І забудуть, що тримали
Лук і стріли у руці.
- Наша мама,- каже Віля,-
Воювать збирається,
Скільки туші на тих віях,
Очі - аж злипаються.
Біля пупа, в бровах кільця,
Й в носі теліпаються,
Крем, помада на обличчі,
Пудра обсипається.
І наколка в неї класна,
Вибриті виски смішні...
Ті індійці - всі нещасні,
Не такі вони й страшні.
Наша мама переможе
Будь-якого вояка,
Як нам, тату, пощастило,
Що вона страшна така.
У те плем'я піде в шортах,
Їм покаже кулака,
Вони крикнуть: - Бачим чорта!
Дадуть зразу драпака!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806123
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018
Нехай забуде хтось про мене,
Про те, що мав я почуття,
Мовляв життя важке, буденне,
А я – немов мале дитя,
В кохання позахмарне граюсь
Та всіма фібрами душі
Задля загалу витворяю
Про заборонене вірші.
Нехай! Розкислою сльозою
В ці страшні дні не попливу.
Не вперше доля грає мною
І цю біду переживу!
Ось, - як і зараз, - перша ночі
І в котрий раз немає сну.
Поклав комп’ютер перед очі,
А сам про неї, - про одну,
В пітьмі нічній гортаю спогад:
Її слова… її лице…
Її такий глибокий погляд…
І Богу дякую за це!
Тому що попри серця жертви,
Попри розлуки гіркоту,
Я ще кохаю, я не мертвий,
А отже, чисту висоту
Лихим прокльоном не покрию
Чиєсь чергове забуття.
Прощу за все! Бо що тут вдієш?!
Таке життя… таке життя…
03.09.2018 1:14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806037
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018
Бежит река торопится,
А мне любить так хочется,
Поёт уж песню соловей,
Ведь ты на свете всех милей.
Нарву цветов, я у реки,
Милы ромашки, васильки,
Снова на встречу тороплюсь,
Чудны глаза, в них утоплюсь.
Моросит дождик, ну и пусть,
Теплы объятья, ушла грусть,
Река свидетель наших встреч,
Будем друг друга, мы беречь.
2015р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806030
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018
(рондель)
Качались тень и блики абажура,
Носилась тень ночного мотылька.
Так колдовская вечера рука
Чертила тенью странные фигуры
Возможно мне подскажет кто-то хмуро,
Что это от ночного ветерка,
Качались тень и блики абажура,
Носилась тень ночного мотылька.
А мне казалось легкие амуры,
Резвились где то там у потолка…
Порою даже в древние века
Ночь может нам оформить чудо-туры.
Качались тень и блики абажура.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806065
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018
Сьогодні в нас неділя,-
день радості й безділля,
і сорочка білим - біла,
і погода посвітліла...
От неділя, так неділя,-
негаразди відступають,
цікавинки виникають...
А у осені неділя,-
це і свято, і весілля...
Була б через день неділя,
через хату тай весілля,
ото було б гоя,гоя*,
не боліла б голівка моя...
А неділя ж є неділя,-
кращий день серед усіх,
сркізь лунає щирий сміх...
а сміятися ж не гріх,
він здоров"я додає,
дорбе нам,що він в нас є...
Після гарної неділі,
понеділок,як похмілля,-
бува болить голова,
бо важка,як булава...
Понеділок - важкий день,
не до свят,не до пісень...
Отож кажуть у народі,
що при будь-якій погоді,-
нових справ не починай,
і в дорогу не вирушай,
шевський празник провожай,
і вівторок зустрічай...
У вівторок вже працюй,
кажуть люди в "вус не дуй",
вижинай снопів штук сорок,
перебери бульби ворох...
Поспішай туди - сюди,
і без діла не сиди,
й не чекай до середи...
А як прийде середа,-
"по коліна борода",
як не вчепиться біда,
буде гарна середа...
Не кривися,не барися,
за роботу знов берися;
середа, то не четвер,
краще все робить тепер...
І не сунся середа
попереду четверга,
бо ще п"ятниця буде,-
про це знають усі люди...
І не треба спішити,
всі роботи зробити,
на четвер можна відкласти,
від утоми, щоб не впасти...
Не тепер,так у четвер,
тяжкуватий бува день,
не боїться середи,
не боїться й п"ятниці,
середа ж бо й п"ятниця,-
четвергу не укажниця...
Та й четвер,як середа,-
не кривиться на п"ятницю,
п"ятниця - похатниця,
а хто в четвер скаче,
той в п"ятницю плаче...
Кажуть люди в п"ятницю,
роби все,що трапиться,
хто в п"яницю не працює,
той в суботу не гарцює...
Хто в п"ятницю сміється,
тому не все вдається,-
і робота,не робота,
і субота кривить рота...
А ще з того сміху бува,
не далеко й до гріха...
А субота - не робота,
не твоя то вже турбота...
Поїж,помий,помаж,
постели та й спати ляж...
Про тижневі усі дні,
повідомила в вірші,
Прочита хтось,а чи ні,
невідомо це мені...
*гоя,гоя - вживається як заспів до пісні,
тут у значенні "веселощі,забава".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806051
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018
Його приклеїв наш комроти
Під броньовим перекриттям -
Дівча задумливе, на фото,
На підвіконні, з котеням.
Сидить, тримає свого друга,
Пухнасту шийку обняла,
І на танцюючі по кругу
Сніжинки дивиться мала.
Тут у бліндажній сивій димці
Солдатський жарт і зброя в ряд,
А там в садочку на ялинки
Вдягає шубки снігопад.
Під грубий сміх і грізний брязкіт,
В очах синеньких, на стіні,
Блистить життя німим контрастом
Навпроти смерті, у війні.
На підвіконні, по дитячи,
Вмостившись з котиком анфас,
В нещастях наших і в удачах
Дівчатко ділить з нами час.
Змінилась курява болотом
І не один ліг побратим,
І ротний, вибулий трьохсотим,
Давно замінений новим.
А за сніжинками, на фото,
Спостерігає в бліндажі
Мала улюблениця роти,
На нульовому рубежі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806042
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.09.2018
Чекалось - вітер витре все з чола,
Все, що маскує швидкоплинний час,
Душа забуде,де вона була,
І стане мріяти про нас.
Ми мрію вітру щиро віддамо,
В надії поєднати дивні сни,
І,гордо долі правлячи кермо,
Вернемось разом до весни.
Отрималось - навколо глупа ніч,
Одна із тих,що звуть пірнуть до дна,
Та крізь пітьму суцільних протиріч
Шукати шлях,де доля осяйна.
Стихія доль...Не нам її клясти,
В нестримних хвилях слізних одкровень.
Якщо не в силі вітер нас звести -
Заповним болем цей порожній день...
І стане вітер протягом крізь нас.
І ,злісно , схоче вивіять тепло.
Я ж - не віддам. Віднині - повсякчас!
На зло...Усім вітрам - на зло!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792963
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 08.09.2018
Краса осіння із відтінком смутку,
Дерева у вогнястому вбранні.
Зібравсь сполоханий у серці жмуток,
І наче дощ шумить про щось мені.
Удвох ми не пірнали в щедру осінь
І разом по дорозі не брели.
Між нами досі тиша, безголосся,
Хоч в небі чути лебединий клик.
І ти не пестив ніжно русі коси,
Світанки щастя не стрічали ми.
А поодинці цілували просинь,
Оцю осінню неповторну мить.
Якби ж краса вже без відтінку смутку,
Дерева у пікантному вбранні.
Так хочеться кохання стиглий жмуток.
Прошепочи "люблю" лише мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805969
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018
Зустрілось літечко з осінньою добою,
Щоб вересню вудила передать,
А та відповіла йому любов’ю,
Зраділа почуттям отим вода.
Городи запишались врожаями,
У золоті діброви і ліси,
Громи стомились – більше не дрижали –
Боялись край позбавити краси…
9.08.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805967
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mYlKm_DqxEY[/youtube]
Уважно прислухаюся у тишу,
Подих затаїла лиш на мить.
Вітерець гілки дерев колише...
(Ніч надворі, все навколо спить).
Та для них це - справжня колискова,
Заспокоїть їх вона й без слів.
Суть не в тому, що нема ні слова,
Їм так до душі, що пожалів.
Кажуть, що у вітру нема серця,
Що відсутня в нього і душа.
Та не вірте! Так лише здається,
Чом тоді дерева він втіша?
Чи не він зірвав зі злості листя,
І дерева голими стоять?
На калині залишив намисто,
Що на сонці вогником горять.
Бачить він красу і розуміє,
Знать: не безсердешний зовсім він.
Плакать і жаліти так уміє.
Небагато має все ж провин.
Вміє шепотіть мені на вухо,
Часто мої коси розпліта.
Іноді почую: ти не падай духом,
Як вірветься в серце метушня....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805959
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018
Проводила в класі перший урок мови - і вирішила з дітьми скласти вірш про рідне слово. Я називала початок рядка, а вони добирали рими. Унаслідок такої співтворчості з'явився цей віршик .
****************
- Чужинська, - мовив хтось, - могуча,
Та українська є - співуча,
Про іншу мовили: "Красива",
А рідна мова - чорнобрива.
Нерідну хтось зрівняв - з рікою,
А я вкраїнську - із вербою,
Що зеленіє біля хати
Усе життя - неначе свято.
Це ж нею матінка співає
І тихо молиться, навчає,
Щоб розуміли син і доня,
Що є неписані закони:
Як любиш маму і родину,
Люби, дитино, Україну,
Оту вишневу, чорноброву,
Шануй прадавнє рідне слово,
Край шляху - верби і тополі,
Світанки молоді у полі,
В росі - багряную калину,
Натхненну пісню України...
І чорнобривці кучеряві,
Й нагідки, соняхи ласкаві,
Люби барвінок і любисток,
І вишиванку, і намисто,
Що ненька рідна дарувала,
Косу дівочу заплітала...
Нам мова рідна - наймиліша,
Велична, лагідна, любіша,
Весела, мудра, переливна,
І жартівлива, і чарівна...
Дзвінка, багата і співуча,
Немов Дніпро, що поміж кручі
Тече у рідному просторі,
Вливає хвилі в Чорне море...
Волинь, Карпати і Полісся.-
Слова оці - неначе пісня,
Донбас, красОти ці подільські -
все споконвічне, українське...
Тож хай збереться воєдино -
Сім'я-держава, Україна,
Народ наш кривду подолає,
І мир настане в ріднім краї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805903
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018
П’яніє літо на високих пижмах,
Зчароване красою диких руж,
Травиця не така під осінь пишна,
Сивіють полини густі довкруж.
Впізнати важко стало конюшину,
Бо ж позбулася свіжої краси.
Розчервонілись ягоди шипшини,
І овесець підріс, заколосивсь.
О, скільки ж дива серпень нам дарує,
І поміж ними диво є із див,
Коли він зодягає сиву збрую
На марево й пускає до води.
25.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805859
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 08.09.2018
Сьогодні знов тебе зустрів,
Ти осторонь стояла…
Мов синь далеких островів
Мій погляд привертала.
Така вродлива і струнка,
Немов берізка, ніжна,
Твоя приваблива рука
Відкрилась: незаміжня…
Бо серце з юних літ щемить,
Душа моя страждає…
Буває, що кохання спить
Буває, що літає!
Чому, життя так в перебій:
То все заллє водою,
То каже, норов свій –
Жагу зводить росою
Чому? Чому, завжди одна,
Мов горлиця літаєш…
Чи може і моя вина,
Що в серце не впускаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805883
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018
Я ще й досі закохана в літо,
А надворі давно вже осінь,
І зелені листочки любові
Зникнуть з пам’яті хочуть зовсім.
Літо, літечко, миле літо…
Павутинка летить на згадку…
Зачекай, я до тебе хочу…
Ну, давай все почнем спочатку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805171
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 08.09.2018
Стоїть у брамі осінь із дощами,
Але ще п'янко пахнуть матіоли попід хатою.
А погляд літа вже не з нами, ой, не з нами:
Воно із хмарою он тою - пелехатою.
Ти побіжиш до хати за мобільним -
Ти хочеш заловити сотні митей зачарованих.
Перечепившись в травах хрестиком натільним,
Знайти у травах цвіркунів прихованих.
А я собі так думаю: що з нами?
Чого так солодко ми не впиваємося м'ятою?
Чом перестали милуватися садами
І закликати сон, що спить попід загатою?
Ми розвалили всі старі хатини,
Що у морози зігрівали нас з щетин загатами.
І сльози спомину блищать мов намистинки,
А ми від них - за сімома замками й ґратами.
Нас поманив, як обрій, мегаполіс.
Ми летимо, ми їдемо за край землі від себе, всіх!
Та зупинімось серед лісу, саду, в полі,
Серед туманів залишімо свій прадавній гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805852
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 07.09.2018
Их жизнь снова в темпе и всё на подъём.
Быть может с годами сменить ипподром?
Но резвые кони – летят и летят.
Зов предков услышать они не хотят.
В их сердце горячем – кипучая кровь.
Как можно иначе узнать близнецов?
Надеялась – годы умерят их пыл…
Однако зов предков азарт разбудил!
И в бешеном темпе галопом бегут.
Ведь их окрыляет азарт, а не кнут.
Полёты фантазий отнюдь не унять.
Любые барьеры намерены брать!
Когда ж близнецы укротят свою спесь?
Не будем мешать им – пусть будет, как есть!
Закончат свой век – по примеру отцов –
Прославив свой род мудрецов-храбрецов…
=================================
*Близнецы – по гороскопу (21мая – 21 июня)
Они - стремительны, подвижны, отличаются ловкостью
и быстротой реакции.
12. 08.. 2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802887
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 07.09.2018
Благословенна осінь робить ніжні кроки,
Харизмою гаптує вересневий шлях.
Заводить вправно вітру симфонічне рондо,
Кружляє перший лист, мов одинокий птах.
Червлено-золота із вогником палітра
Малює вміло легким пензликом щедрот.
Терпке, духмяністю насичене повітря -
Це пахнуть Пепінки, Уелсі і Ренклод.
Ще хочеться, щоб пестило теплом проміння,
І світ блищав у мікро-крапельках дощів,
А осінь дарувала ароматів міфи,
Щоб холод з смутком не пробрався до душі.
(Пепінки, Уелсі - сорта яблук, Ренклод - сорт слив.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805841
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 07.09.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TpwsWJb8twY[/youtube]
Замріяно дрімає пізнє літо.
До осені лишився тільки крок.
Чому у сум тепло вже перелито?
Ще жоден не злетів з дерев листок.
Закуталось ти в пелену туману,
Обсіли й заморочили думки.
Свою тривожиш душу ти зарано..
Не слухай, що торочать язики..
Що буцімто зима прийде невчасно,
Забудуть люди про тепло твоє.
Але ж ти зараз ще така прекрасна,
А літо бабине візьме іще своє.
Чому мені ховаєшся під комір?
Моє тепло разрада тобі, так?
Чи бачиш у очах зелений колір,
Вуста мої приймаєш ти за мак?
Від тебе я взяла якусь частинку:
Родилася у літній твій розмай,
І вибрала найкраще - серединку.
Ми родичі з тобою, так і знай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805728
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 07.09.2018
Чтоб с нами общаться Господь наш избрал
Язык тот, который он притчей назвал.
Он истину только откроет тому,
Кто с доброй душой доверяет ему.
Меня удивляют притчи Иисуса.
В них откровения тонкого вкуса.
Прячутся в притчах глубокие мысли.
Он призывает людей поразмыслить.
Мудрые выводы нас поражают.
Жизненный опыт они заменяют.
В притчах ответ на серьёзные темы.
С ними жить легче – уходят проблемы.
Лучший советчик для нас сам Христос.
В притчах ответ на любой мой вопрос.
С Библией всё-таки легче живётся.
Будем дружить с ней! И жизнь улыбнётся!
==================================
Вот притча « О Семьях»…В одной - мир, любовь!
Другая - скандалит, поток скверных слов…
Жена посылает супруга - узнать,
Откуда такая у них благодать?
===================================
Супруг осторожно прижался к окну…
Хотелось скандалов услышать ему.
В счастливой семье тоже много хлопот:
Хозяйка уборку квартиры ведёт.
Всю пыль вытирает и вазу берёт…
Любуется ею и что-то поёт…
Вдруг муж возвратился, открыл дверь ключом.
Хрустальную вазу задел он плечом…
И тут любопытный сосед удивлён!
Разбитая ваза! А им – нипочём!
В такие моменты - скандал неизбежен!
А муж извиняется голосом нежным…
Вручает букет! «Дорогая, держи!
Какой неуклюжий болван - твой мужик…
Прости, торопился увидеть тебя!»
Жена отвечает: «Вина в том моя!
Оставила вазу на крае стола.
И в этом во всём я сама виновата!
Прости, что я нынче такая растяпа»…
=================================
Супруг удивлённый вернулся домой.
«Узнал ли в чём Счастье?» Секрет тут простой!
В счастливой семье - каждый «сам виноват!»
В скандальной - все правы! Не жизнь в ней! В ней - ад!
27. 08. 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804620
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 07.09.2018
Вечірнє сонце гори обняло,
У променях вершини їх скупало,
Не опустились сни ще на село,
А вже вода в струмочку закипала.
Рогатий місяць десь іще блукав,
А мо’, чекав, долини хай схолонуть…
Струмок у ніч у зоряну втікав,
Щоби підставить водяні долоні.
Неквапом вечір в тишу осідав,
Завороживши гори і долини,
Та місяцю новому нагадав
Про те, як ждуть його на полонині.
28.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805718
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 07.09.2018
Відщебетало, буйно відцвіло,
обдарувало щедрим урожаєм,
а сонячними днями і теплом
нас літо ще й у вересні вражає.
Налив меди й нектари щедрий Спас
в дари багаті баштана і саду.
Намилувався місяць-зорепас
красою чарівного зорепаду.
Убравши села в розсипи жоржин,
в калин коралі, грона винограду,
відходить літо без доріг й стежин,
щоб оминути заморозків зраду.
О літо, покидаєш ти мій край,
на крилах вітру вже летиш в сава́ну,
ескорт почесний із пташиних зграй
тобі рощальну відспівав осанну.
А ми в негоду, в зимні ночі злі,
занурившись під тепле покривало,
згадаємо, які безжурні дні
й хвилини щастя літо дарувало.
6.09.2018 р.
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805698
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 06.09.2018
Студентські роки...
Радісні...Тяжкі...
Світлі... Шасливі...
Хміль мелодій п’янить без вина,
Мідь оркестру розбурхує душу,-
В цьому залі - лиш Я та Вона,
Та, котрій щось сказати Я мушу…
Чи знайду Я слова,- мабуть ні,-
Хоч у танці сплелись Наші руки…
Закрутились св’яткові вогні,
Гріють серце чаруючі звуки…
Сяють очі… Рука на плечі,-
Чи ж Мені вони сяють, ці очі?..
То знаходь же слова, не мовчи,
Бо Вона, певно, чути їх хоче.
Ти скажи, що Вона - краща всіх,
Що Ти любиш Її до нестями,-
Та сказати про це Ти не міг
Їй простими, земними словами…
Неземних же,- дібрати не міг,-
Сіруваті для твого кохання!..
Тихий шурхіт вальсуючих ніг...
Жаркий подих...Сердець калатання...
Завтра ж знову - Кибальчич, Коші,
Знову пари та… профіль дівочий,-
Нерозтрачена ніжність душі,
Василькові закохані очі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805563
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Тамую подих –
вичитує метелик
вірші про себе.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805572
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018
В санаторії - знайомства,
Залицяння - без обману,
Через три дні вже курортні
Розвиваються романи.
Один зразу кинув оком:
За столом - сусідка гарна...
Пропонує ненароком
Час провести вдвох не марно.
Познайомилися: Лера,
В бізнесі є перші кроки,
Артист цирку він - Валера,
Стаж - уже п'ятнадцять років.
Розказав, що вже п'ять років
Сам живе, бо розлучився,
І хоч вільний, незалежний
Та кохать не розучився.
Чемно в дверях пропускає,
Компліменти - як годиться...
Але враз - куди він хилить
Розкусила молодиця.
Покаталися на яхті
(Бий тебе нечиста сила,
Каже, гаманець забувся) -
То й за нього заплатила.
Потім бреше, що велика
Черга біля банкомату
І тому не зміг сьогодні
Тут отримати зарплату.
Через тиждень наша Лера
Бачить, що кіна не буде,
Виказала все Валері,
Так, щоб чули усі люди:
- Обдурити кожну хочеш?
Думаєш, що в цьому здібний?
То ти вільний, нежонатий,
Чи нікому не потрібний?
Ти, брехливий голодранцю,
Сам на себе будеш злиться,
Бо жінки дурні й наївні
Вже давно перевелися.
Враз представився артистом,
Захотів здобути славу?
З таким шлюбним аферистом
Я не раз вже мала справу.
Я сама сюди примчалась,
Щоб не так відпочивати,
Як знайти якогось дурня
І до нитки обібрати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805564
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018
На простір!
У повені степу
Загрузнуть
На віки віків.
Любити.
Любити тебе
Не треба.
А хочеться-
Без берегів.
Я знаю:
Колись,
Через хвилі,
Без щастя
Чи то від жалю,
Приб'єшся
На човнику вутлім
І стомлено
Рониш :"Люблю..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737821
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 04.09.2018
Твір друкується повторно зі змінами.
------------------------------------------
Теплослів"я... А що воно значить?
Від якої душі воно йде?
Протилежне - злослів"я, тлумачать,
Що притулку в серцях не знайде.
У болоті полин розкошує,
Кропива та, що жалить, росте.
І хто зілля оцього скуштує,
Може, серце ізцілить пусте..
Теплослів"я лікує нас словом..
Як добротне зерно проросте.
(Від злоби є надійним покровом)
Що, як квітка весняна, цвіте.
Чи жалієм ми доброго слова,
Чи запас словника обмілів?
Чи вважаєм, що слово - полова.
Чи зростити в душі не зумів.?
----------------------------------
Ти відшукай у серці слово,
Нехай зігріє увесь світ.
Не пропусти тих випадково,
У кого був давно політ.
І стане світ в новій обнові,
Не дошкулятимуть дощі,
Бо буде вірить знову й знову,
Що є все ж ліки для душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805500
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018
Не лякайся багать, хай ця осінь палає для нас!
Я для тебе сховав трохи серпня в улюбленій книзі.
Я тебе обійму. Дуже скоро все зміниться. Раз.
Кілька кроків і ми знову змерзнемо в січні і кризі.
Перестиглі слова. Під повіками світлі дива.
Що було би якби ми з тобою тоді не зустрились?
Я для тебе живу. Дуже скоро все зміниться. Два.
Ми навчились всьому, тільки щастю, чомусь, не навчились.
Серед чар перехресть нас підхоплять осінні вітри,
Я стомився від мрій, що збуваються тільки без тебе.
Заклинаю цей час! Дуже скоро все зміниться. Три.
Я так хочу добра. Це моя найсильніша потреба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805466
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018
Мріє зайчик про будинок
Та не з каменю й цеглинок,
А з добреньких корінців
І капустяних листків:
Чи салатових, чи білих –
Аби тільки хрускотіли;
Можуть бути і цвітні -
Аби лиш були смачні!
Мріє зайчик і про тин –
З помаранчевих морквин:
А чи жовтих, чи брунатних -
Аби тільки ароматних;
Із маленьких, чи великих
Аби тільки соковитих.
Мріє зайчик і про грядку,
Де б росла смачна кульбабка.
Деревій і конюшина,
І цикорій, і шипшина,
І люцерна, і пшениця,
Подорожник, і чорниці…
А ще хоче квітничок,
Замість квітів – бурячок:
Може бути і цукровий,
І столовий, і кормовий.
Чи рожевий, чи руденький -
Аби тільки солоденький.
Мріє зайчик, що й не спиться…
Та коли ж оте здійсниться?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794710
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 04.09.2018
Поезії загострене перо
Байдужою людину не залишить,
Якщо у ньому сенс, добра зерно,
По-справжньому керує правди дишель.
Поезії загострене перо
Не потребує почестей і слави.
Знаходять в слові стержень і ядро
Поети, що ідуть у перших лавах.
Поезії загострене перо
Лише на благо квіту України.
На гак спроможне зачепить ребро
Всіх тих, хто зазіхає на країну.
Поезії загострене перо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805221
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 03.09.2018
[img]https://pp.userapi.com/c638629/v638629008/2e582/zJl0YMC9AH8.jpg[/img]
Ну що мені на долю нарікати:
Зустрів тебе у розквіті років.
Таку солодку, ніжну мов цукати,
Імператрицю західних пісків.
Струнка, граційна і така поважна,
Хода твоя тихіша за листву,
Що падає на землю неосяжну,
А я цей шелест чую за верству.
І це тому що ти моя відрада,
Мій вірний компас, мудрий поводир,
Шалена згуба, невтамовна спрага
Моїх бажань весняно молодих.
Твій погляд оживляє тлінну душу,
Як крапля світанкової роси
Відроджує понівечену сушу,
Даючи шанс усьому прорости.
І ллються в серце ароматним медом
Вишнево-стиглі всі твої слова,
Що тягне тіло у безкрає небо
На танець душ весільний карнавал.
І сипле золотом казкових меланхолій
Шалений світ добра і красоти,
Лиш нас веде нестримним ритмом колій
В яких давно обірвані мости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727814
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 03.09.2018
[img]https://pp.userapi.com/c836125/v836125008/5186c/31RPzeZniw4.jpg[/img]
Так хочеться зими на півстоліття
Без паузи відлиги і тепла.
Нехай мороз тріщить, немов лахміття,
Що догорає в полум’ї дотла.
Нехай тріщить по закуткам й щілинам,
Хай вимерзне вся нечисть і сльота.
І, може, лиш тоді простить провини
Земля обітована і свята.
Хай щезнуть всі запроданці огидні,
Куми, свати і всякий їхній збрід.
Хай замете усі нажитки видні
І пропаде ганебний того слід.
Хоча і рівність вигадка поетів,
Блукаючий утопії маяк,
Та прірви ті глибокі і нестерпні.
І як тут не озлобитись, ну як?
Не втримався. І в ярості всесильній,
Що ніби пес зірвався із цепів,
Бунтарський дух оскаженілий, синій,
Туманом сів від моря до степів.
Вдихнули всі цей присмак "бути вільним".
Але чому всі стали мов кроти?
Такі чутливі, аж до божевілля.
Проте не бачать справжньої біди.
Немає змін від псевдореволюцій,
Від світлих помаранчевих ідей
І обіцянок всіх, немов пилюка.
(То ширма для засліплення людей).
І знову скажуть: "Стадо ідіотів!
Народ цей, певна річ, що пропаде".
А де вожді і вірні патріоти,
Які б вели обвуглених людей?
Вони горіли в полум’ї воєннім,
Пізнали невідступний страх біди,
Тверділи світлі душі їх щоденно
В ілюзії людської доброти.
Душилась віра в натовпі безлюднім,
Бо всі здавалось статуї німі.
Коли кричало тіло повне люті,
Весь світ ховався знову в тишині.
Та вихід є - зима на півстоліття!
І хай вирує вічна мерзлота!
Бо, може, лиш тоді земля зуміє
Почати все із чистого листа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740122
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 03.09.2018
Тільки музика, ніч і я.
І нічого немає більше.
Спочиває душа моя,
В неймовірно відвертій тиші...
Відчуття, ніби білий світ
Щез в імлі нічній... Тільки зорі
Мерехтять, ніби шлють привіт,
Десь з безодні нічного моря...
Зорі в темряві, як любов, -
Таємничі і сокровенні...
Так би й крикнула в ніч: агов!..
Є живий ще тут хтось, крім мене?
Є тут хто? Чи мене одну
Залишили на цілім світі?...
... Все живе - у в обіймах сну...
Тихо так, що не чути й вітру.
Ціла зоряна ніч - моя!
Може в долі моїй - найліпша...
Тільки музика. Зорі. Я.
І нічого не треба більше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805314
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 03.09.2018
Осінній день. Весела дітвора.
Яскраві квіти. Зустрічі щасливі.
Барвисті вишивки. Хвилююча пора.
Змужнілі хлопці. Дівчата вродливі.
Маленькі школярі. Стурбовані батьки.
Непрохана сльоза. Слова напутні.
Гостинна школа. Нові рюкзаки.
Учитель перший. Дзвоник незабутній.
Вкраїнський прапор. Пісня урочиста.
Меморіальний знак. Сумні моменти.
Герої славні. Тиша промовиста.
Болючі спогади. Смутні фрагменти.
Вітання щирі. Кульки кольорові.
Блакитне небо. Голуб’ята білі.
Надії світлі. Мрії просторові.
Бажання мирні. Діти звеселілі.
Урочиста хода. Чистенькі кабінети.
Обличчя радісні. Приємна зміна.
Освітлений екран. Підібрані сюжети.
Цікава тема: « Рідна Україна».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805275
дата надходження 02.09.2018
дата закладки 03.09.2018
Літо в осінь ранню заблукало,
Загубило стежку за кущем.
Голубів ставочок, мов лекало,
Клен укрився золотим плащем.
Осінь одяглась у вишиванку,
Де сплелися теплі кольори,
А як ніч опустить сиві ранки,
Їх освятить сонечко згори.
21.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805186
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 01.09.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k4TE0O_d1cA
[/youtube]
Ти - єдиний кактус у квітнику мого життя
Сімейка Адамсів
----------------------------------------------
Як пахнуть запізнілі літні квіти!
Не те, що квіти ранньої весни.
Холодною росою часто вмиті,
І сняться їм осінні ніжні сни.
Це осінь наступає їм на п"яти,
І перший морозець надав страху.
Та за життя тримаються завзято,
Хоч по осінньому ідуть уже шляху.
Краса осіння завжди неповторна.
Осіння жінка.. Бачили таку?
У осені велична, непоборна.
Погляньте - ще солодка, до смаку.
Хода урівноважена і плавна,
А очі - життєдайний ніжний блиск.
Вона іще кохає, ніжна, славна,
Хоч не така, яка була колись.
Вже може оцінити почуття,
Цей досвід здобула вона з роками.
Шалене має ще серцебиття,
Коли торкається він ніжними руками.
Ще задивляються услід чоловіки,
Бо так чарує ця осіння жінка!.
Вас любить Бог, чарівні ви жінки!
Ви - осені малесенька сльозинка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804911
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018
День - як день, як і всі - Господній,
Хоч і втомлений, не на жарт.
Це природньо, цілком природньо,
Що надвечір пішов азарт...
Зранку - парубок ясноокий,
Повен сили і метушні.
Проти ночі - стихають кроки,
Відлітаючи в далечінь.
Ближче ночі пісні пташині
Замовкають. Так само й я...
В невідому мені годину
Змовкне пісня в мені моя.
Тільки день повернеться знову,
Повен сили і метушні.
І пробудяться в час ранковий,
І злетять в височінь пісні!..
Це природньо, цілком природньо,
Як народження, так і смерть.
І людина, і день - Господня
Нескінченності круговерть...
Тому й маю в душі надію,
Що душа не помре в мені.
Хоч, напевне, що не зумію
Пригадати свої пісні.
Може пташкою заспіваю,
У якийсь із Господніх днів,
Зазирнувши до цього раю,
До пісенних його садів.
І зіллюся з його піснями,
Й оспіваю Господній день!
... О, життя моє! До нестями -
Кожним словом своїх пісень -
Я люблю тебе!
Я люблю тебе!
Я люблю в тобі -
Кожен день!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804918
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018
Отдохнуть бы, ненужно спешить,
Но как будто сам дьявол торопит.
Только море одно переплыть
И тогда уже будем в Европе!
Там прекрасно живется всем так!
И приезжим и местным гяурам,
Это вам не родимый Ирак,
Только море и небо так хмуры.
Две пустыни уже за спиной,
Три страны полных горя и крови,
Неужели ж задержит собой
Правоверных, какое- то море.
Абдула хоть и сед и суров
Сыновей крепко обнял за плечи.
Взгляд на статных таких молодцов
От любого уныния лечит.
Всех берёт в мотобот свой Хасан,
Хоть к Мессине, хоть даже в Бриндизи.
Всех везёт, у кого пуст карман,
Кто во сне лишь мечтает о визе.
За проезд он немного берёт.
Внук отважных пиратов Туниса.
Для него озорной переход
Слаще даже медового риса.
Он спокоен на грозных волнах
Средиземного славного моря.
Будет то, что судил нам Аллах.
Правоверный с Аллахом не спорит.
А что ветер сердитый с воды,
Пенных брызгов срывает букеты,
Так Аллах справедлив и могуч,
В шторм скорее обманешь корветы.
Хоть народом забит мотобот,
Восемь мест, а людей целых двадцать,
Но Хасан их без страха везёт,
Он уверен, что сможет прорваться.
В час недобрый покинул ты берег, Хасан,
Мотобот твой швыряет теперь ураган,
Он бессилен теперь как игрушка, как сор,
Ведь молчит, как испуганный, старый мотор.
Кто молитву кричит, кто лишь шепчет устало,
Бьёт волна по лицу бедолаг-нелегалов.
Там огонь! Может это земля?
Не Европа ль желанная это?
Нет! идёт на них тень корабля!
Итальянца, красавца-корвета!
И навстречу ему полетел
Страшный крик исступленный, звериный,
Но корвет помогать не хотел,
А надвинулся страшной лавиной.
Нет, с корвета увидели бот,
Но сказал капитан фатоватый.
«Ни к чему подбирать этот сброд.
Слишком много и так азиатов».
Жест картинный холёной руки,
Блеск перстня, точно отсвет кинжалов.
«Мы, синьоры, не те чудаки,
Что считают людьми нелегалов.
Нет, синьоры не видел никто
Никакого арабского бота.
Кто из вас до сих пор не поймет
Так для Родины меньше заботы.
По Неаполю где не пройдёшь,
Видишь этих цветных постоянно»
И корвет, точно корочку нож,
Перерезал скорлупку Хасана.
Может крикнул несчастный старик,
Пожираемый горькой волною:
«О, аллах, ты премудр и велик!
По грехам я наказан тобою!
Я за счастьем поехал к врагам,
К тем, с кем бились всегда мои предки.
Веря сладким и лживым словам
Я отчизну продал за объедки!
Я моих погубил сыновей!
Взял с собой! Я за это в ответе!
Пусть по милости вечной твоей
Страшной смерти избегнут хоть дети!»
Может это несчастный кричал,
Слов обрывки и воду глотая,
Может сын его тщетно искал,
Чтоб помочь, сам уже погибая.
Миг один еще только прожить!
Точно люди, что гибли в потопе…
…………………………………
Только море одно переплыть
И тогда будем точно в Европе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804830
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 29.08.2018
Я сожгла все письма...
Не дождусь ответов.
- Мы с тобой, любимый,
На одной планете...
Вместе видим Солнце...
Согревая души.
И Луна в оконце
Двоим сердце сушит...
Ветерок грозится
Обоим прохладой...
Осень к нам стучится...
Мы же ей не рады.
- Ты на звезды, милый,
Смотришь часто-часто?!
Ты уже счастливый?..
Иль в судьбе контрасты...
Я не потревожу...
Мир твой не нарушу.
Услышь просьбу все же...
- Шепот неба слушай!..
Пусть мечты, как птицы,
Во Вселенной тают...
- И пусть часто снится
та... что тАк скучает...
29.08.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804772
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 29.08.2018
Ти – моя зіронька! Бачиш, як ніч звеселилась,
Вже після того, як сонечко стомлене сіло.
Серце чекало, близькості прагнуло тіло,
Ти – появилась!
Ти – моя радість! Чуєш, як дзвоники дзвонять,
Ніби краплинки по срібленій річечці ллються
Це чорнобривці та мальви зі мною сміються,
Плеще долонями сонях!
Ти – моя ніжність! Здалеку легко торкнуся,
Де б ти не була – серце миттєво розтане,
А почуттів клубок полум’яний,
Аж задихнуся!
Ти – моя спрага! Поруч з тобою в дорозі
Йти по життю – це ніби джерельну водицю,
Пити і пити, та щоби досхочу напитись,
Не стане змоги!
Ти – моя пам'ять! Аж в позамісячнім краю,
Простір долаючи, зіроньку ясну і радість,
Ніжність безмежну і невтолену спрагу,
Тихо згадаю!
27.08.2018 16:22:10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804797
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 29.08.2018
Три метри зросту – виріс сонях.
До сонця мабуть захотів.
Як м’яз крутив свій до осоння!
Був схожим стовбур до хребців.
Найменший брат міцного дуба
Стояв у брилі золотім,
Наставив сонцю свого чуба.
Прекрасний, в дивній самоті.
Тягнувсь до сонця що мав сили,
Ще мить – і скочить через тин.
А як в саду його любили!
Казали так: «Він сонця – син».
Щодня йому дивились в очі,
Просили вітру, щоб не гнув,
Ходив до місяця щоночі,
Щоб той на небі не заснув.
Такий був велетень цей дивний,
Проходу людям не давав.
Усяк казав йому: «Чарівний!»
А він услід всіх проводжав.
/ТАКИЙ СОНЯХ ВИРІС В МОЇХ ДРУЗІВ/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804672
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 28.08.2018
Літечко – барв запашна колисаночка,
А понад нею – синь…
Вечір чекав день від самого раночку,
В рай мене запросив.
Вистелив вечір стежину ранесенько
Місяцю і зіркам.
Роси у трави трусила дрібнесенькі
Дивна його рука.
Стану у роси ногами я босими…
Місяць – вузенький серп…
Тай замилуюсь вербовими косами…
Подих, немов отерп.
20.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804708
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 28.08.2018
Рассвет объят туманом... Молоко
Парное разлилось, на горизонте...
У вод озёрных - тут, недалеко,
Журавлики о новом дне трезвонят...
В саду уже проснулись воробьи
И тут же в спор вступили мелодичный.
О, чудо! Под орехом вырос гриб!
Красавец! Королевское величие!
А где-то там, в малиннике густом,
Зевает сонный ветер, еле слышно...
Такая красота царит кругом!..
Спасибо за неё тебе, Всевышний!
За этот мир, придуманный тобой,
Где столько волшебства мне дарит лето!
За то, что сердце чувствует любовь,
Сливаясь с жизнью нового рассвета.
Такая блажь!.. Гулять бы и гулять,
В тиши босой, вдыхая запах мяты...
И в сердце ощущая благодать -
От счастья, неожиданно, заплакать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804543
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 27.08.2018
Яблоки рассыпаны в саду,
Алые - как солнце на закате.
Август робко прячет наготу,
В травах не покошенных примятых,
Вымытых заботливо росой,
Свежих, будто утра дождевые!
В сад, проснувшись, я иду босой...
Где вы, мои солнца наливные?
Как бы вы ни кутались в траве -
Спрячешь ли от глаз такую алость?..
Ах, какая яркость! Вот и ветвь,
Кажется... над вами посмеялась...
Зря ли разродилась?.. Зря ли я
Так хотела мякоти медовой?..
Спелость лета алая моя,
Маленькие солнца - на ладонях...
Август, на прощанье, дарит мне
Сладость убегающего лета...
Я ему - души своей, взамен,
Строки, переполненные светом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804540
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 27.08.2018
Ще літо забарилося в гаю,
Чіплялось павутиннячком за трави…
Красу цю сколихнути я боюсь,
З жагою п’ю її, п’янку, яскраву.
Сміялись пижми жовті квіточки,
Золототисячник, мов чарами, дурманив.
Стріляли пирію качалочки
І звіробою зонти-талісмани.
Петрів батіг у небо руки зняв,
Розкривши свої круглі сині очі,
І птахи, мов змагалися в піснях,
Гай колисали зрання і до ночі.
Не лебеді – хмаринки в небесах,
Застигли на шифоні світло-синім…
Серпнева, запізніла ця краса
У тіло добавляла мені сили.
Чернігів. 3.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804376
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 26.08.2018
Городи – з поглядом осіннім,
То – результат людських трудів.
Щезають тихо літа тіні
Поміж полів, поміж садів.
У пані-кукурудзи – злато,
Картопля – більша двох долонь.
І грива в моркви пелехата,
І перці схожі на вогонь.
Томати мліють на осонні,
Лежать валізи гарбузів.
В квасольки – гудзички маньоні,
А сонях – в золоті князів.
Палає в вогнищі хмелиння,
Думки осінні в голові
І я сама – передосіння,
Мов стигле яблуко в траві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804500
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 26.08.2018
Сайт. Пароль. І перші вірші.
Профіль. Фото. Чат вгорі.
Відгуки і кращі, й гірші.
Обране. Коментарі.
Свіжі вірші є щоднини
Актуальні і класичні
Про народ і про природу
І душевні й еротичні.
Білий список. Нові люди
В чорний список йдуть пихаті.
В соц. мережу переходи
Перший діалог в приваті.
В спілкуванні нові грані
Розуміння і турбота
В поетичнім океані
Слово – милозвучна нота.
Щось невидиме єднає…
Вже готові на край світу
Один з одного черпати
Цю коштовну аква віту.
Позичать в Пегаса крила
У муз арфи відбирати
Часу обігнать мірила
І кохати, і кохати…
От така в поетів доля:
Фантазуєш - потім віриш
Але скільки тут земного?
Ти віршем життя не зміриш.
Бо реальність – не на сайті
Бо реальність – сьогодення
І поети усі «люблять»
Виключно – ради натхнення.
P.S. Ну скажіть, себе впізнали?
Мова ця про Вас ведеться…
Бо на нашім ріднім сайті
Мабуть, всім ось так живеться…
24.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804325
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 25.08.2018
У неї очі – небеса,
Такі ж, як небо, сині-сині,
Пшенично-сонячна коса,
Слова високі журавлині.
Їй двадцять сім. Ще молода,
Та вже зажурою багата,
Бо з-за кордонів вигляда,
Своїх дітей з порогу хати,
Бо їй болить : відтято Крим,
І пів-Донбасу пеклом зброї,
Витає вічний херувим,
Над душами її героїв.
Цілують їй уста, чоло,
Крізь політичні побрехеньки,
Всі ті, хто бачить лиш «бабло»,
в її кишенях. Годі… Ненько,
я вірю у зорю твою,
в степів і вод одвічну вроду,
в людей, що в праведнім бою,
твої відстоюють свободи.
Де б я не був, що б не робив,
Не перестану дивуватись Тобі.
Ти диво серед див,
Лебідко, піснею крилата..
В волошок очі – голубі,
Твої ж , як небо, сині-сині,
Тебе знаходжу у собі,
Із Днем народження, Вкраїно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804293
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 24.08.2018
У великому мегаполісі,
Там, на краєчку землі,
Між людей, у чужому погляді,
Я шукаю очей твоїх.
День згасає у Атлантичному,
Небо — зоряний вернісаж.
Сонце втомлене й заколисане,
Вкрилось хвилями в тихих снах.
Навіть птахи, і то задúвлені...
Вже у вікнах вогнів нема.
У кімнаті, в роках і з тишею,
Причаїлася доля сумна.
Книги дивляться своїм по́дивом,
Перечитані безліч раз.
Відболи́ мене, своїм поглядом,
Щоб згубитися в цих краях.
У великому мегаполісі,
Найщасливіші щастям снять.
Я втомилася...
Віджурилася...
Моя доленько незагоєна...
Заколисуйся, спати час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804222
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 24.08.2018
Не піду я за вічну межу,
(І не тільки тому, що не хочу),
Я не вічна... Та доки живу,
Я хоч дещо зробити ще можу!..
Відвести негаразди й війну,
Захистити ще слабших я хочу,
І хоч силу я маю малу,
Та думки мої й мрії пророчі...
Бачу я Україну свою,-
І згуртовану,вільну й багату,
Я для неї працюю й живу,
І несу свою мрію крилату!..
Не піду я за вічну межу,
Моя мрія жива і незмінна,
Для дітей і онуків живу,
І для тебе,моя Україно!.
Все залежне від себе зроблю,
В Україні я вільна людина,
Хоч і важко, та все ж щось роблю,
Щоб жила і цвіла Україна!..
Щоб була Україна моя,
Назавжди і по-справжньому вільна,
Лиш тоді відійти зможу я,
Коли буду за неї спокійна!..
А сьогодні всім людям кажу,-
Моя мрія реальна і плідна
Все для неї зробіть всіх прошу,-
Україна ж бо ненька нам рідна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804299
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 24.08.2018
Атланти-- Карпати, Говерли вершина
і луки картаті, й нарцисів долина.
Озера сяйнисті, пісні солов’їні,
калини намисто—
моя Україна.
Ключі журавлині, надземність барвінку,
стрункі тополини, зоря на зарінку.
Хрести у блакиті — церковець данина,
волошки у житі —
моя Україна.
Купайло й гаївки, букетик на Спаса.
Колядки й щедрівки — фольклору окраса.
Козацтва звитяга і туга чаїна,
на вірність присяга —
моя Україна.
Провладні "пророки" — калитки й тартюфи,
незняті «навроки», високі тарифи.
Плачі Ярославен, що спалюють душі,
і лицарства слава, і битви за куші .
Народ, що не стане перед злом на коліна,--
це рідна країна —
моя Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804204
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 23.08.2018
Заблукало літечко в полинах,
Солов’ї стомилися й заніміли,
Марева ранкового пелена
Луки застеляла вже, хоч несміло.
Потяглись до сонечка нагідки –
Золотої осені перші квіти,
Мов маленькі сонечка діточки,
Шлють світилу сонячні теж привіти.
Помідори сонечка напились,
Червоніли радістю на городах,
Соняшник зажурено нахиливсь –
Осінь завойовує всю природу.
03.03.2013
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804198
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 23.08.2018
Не просите у Бога чудес,
Жизнь сама на земле - это Чудо!
И поющий симфонию лес,
И как россыпи изумруда,
По полям зеленеет трава,
Вот у озера ивы всплакнули,
И глубокая синева,
И глаза грациозной косули,
Что так искренне в душу глядят,
Что - то вспомнить как-будто пытаясь,
И нельзя позабыть этот взгляд,
Как нельзя дальше жить, не раскаясь!..
Упадут лепесточки с небес,
Занесённые к нам не отсюда...
Не просите у Бога чудес!
Жизнь сама на земле - это Чудо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804168
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 23.08.2018
Ти у неба позичив блакиті,
А яскравість – в дозрілих полів,
Ти був свідком у радісні миті,
Й проводжав з поля бою синів.
Твоя вдача, як хвилі Дніпрові,
Волелюбна, могутня ріка.
Подола небезпечні пороги
І до моря примчить від струмка.
А твій настрій – це золото сонця,
Зігріває вкраїнські краї,
Заглядає у кожне віконце
Там де родичі й друзі мої.
У вінку кольори поєднались:
Соняшки і волошки сплелися -
Україні чоло прикрашали
І стрічки, мов промінням лилися.
Прапори - обереги народу,
Кольорово цвітуть і багато...
Розвівайтесь, у злагоді й мирі,
В урочисте і радісне свято…
22.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804109
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 23.08.2018
В війнах і в мирному небі,
Завжди від буде над нами,
Символом пройде, крізь терни,
Духом країни повстане
Зшитий з склепіння блакиті
Й золота хлібного поля,
Слізно дощами умитий,
В грозах нелéгкої долі
Рваний вітрами свободи,
Різаний лезами шабель,
Стріляний, та ще не вбитий
Каїном, наче той Авель
В ранах одвічного бою,
Спечений порохом давнім,
Скроплений новою кров'ю,
Прокопчений на барикадах
Щоб там не було, вільний,
Гордо здіймається стягом,
Понад загрозами світу,
Наш український прапор
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804130
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 23.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wMNdIl0E49k[/youtube]
З думкою про тебе, я ступаю в осінь.
Попрошу у неба: не лий сльози. Досить!
Будь для нас шовкова, довготерпелива,
Будь іще зразкова, тільки не плаксива.
Ще навчи прощати так, як Бог прощав
Гріх когось карати, так ВІН нам казав.
Я спитаю в тебе, як жити без болю?
Це в житті так треба... Ми ж жінки з тобою.
Треба все це знати, хоч немало літ.
Научи літати, взнати дивосвіт.
Розкажи, як жінці, чого часто плачеш?
Хто твої обранці? Ти ж сильна, неначе.
Ми тобі віддячим, ніжністю в стосунках,
А любов гаряча, буде подарунком.
Тільки не лий сльози на серця гарячі,
Бо любить ще в змозі.Суть життя в цім, наче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804017
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 22.08.2018
З*явився із моїх фантазій літніх,
Коли самотність допікала.
Пелюстки облітали з в*ялих квітів,
Уп*ялось в душу, ніби жало
Бджолине, навіть в снах ятрило гостро,
(Оце трясовина-омана...).
Проймав мене якийсь солодкий острах,
Ці очі сині, мов лимани.
Ти мій лиш ілюзійний спеки витвір,
Якась примара Інтернету.
Але ж чому вже пахнуть свіжі квіти?
Не жало - постріл з арбалета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803955
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 21.08.2018
Ціпеніла ніч у сонмі снів,
Ковдрою зірчастою укрилась,
Шлях Чумацький в вишині яснів,
Півпланети нічка підкорила,
Та ось крила чорні підняла
І в яри тумани запустила,
Прикотився ранок до села,
Сонце промінь-вію заросило.
Зодяглись в зволожені плащі
Деревця і трави у дібровах,
Самоцвіти впали на кущі,
Заясніли різнокольорово.
Вмились прудконогі мурашки
У росі незайманій на травах,
І хоч кожен день у них важкий,
Знов нову будують переправу.
Й сон тікав за ніччю навздогін,
Павучки ще ткали перевесла.
На воді десятки вже кругів,
Водоміри катети знов креслять.
6.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803937
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 21.08.2018
Крізь асфальт пробилась квітка,
Тонке стебельце.
Де взяло цю силу, звідки,
Це слабке тільце?
Підняло пелЮстки - вії,
Глянуло на світ.
Це збулись, мабуть, ті мрії
Про її розквіт.
Озирнулась, усміхнулась.
Певна, що не сон.
Вона тільки що проснулась,
Навкруги осонь*...
Це посипалось проміння
З сонячних долонь.
Квітці так прийшло везіння.
Завжди так, либонь?
Впала крапелька із стріхи,
Додала ще сил.
Зажадала вона втіхи:
От би пару крил!
Хтось ішов необережний,
Черевиком став,
Щастя кінчилось безмежне:
Квітку розтоптав...
-----------------------------------------
Ось такий життя урок:
Коли йдеш, притиш свій крок.
Не злітай у вись,
Упадеш й розіб"єш ніс...
осоння( осонь) - Незатінене місце, що освітлюється та обігрівається сонцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803936
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 21.08.2018
Мово моя, срібнодзвонна,
Зіткана з сонця і рос,
Жити не можеш без волі,
Мово поезій і проз.
Мово моя, українська,
Все помістилось в тобі:
Слава козацького війська
Й осуд і зраді, й журбі!
Мово моя, калинова,
Все в тобі: міць і мороз,
Дзвони вітрів полинові
Й ніжність весняних мімоз!
Вечір і рань сіроброва,
Біль в тобі неньки й вдови,
Шепіт осінній діброви
Й тиха мелодія хвиль!
Мово моя, материнська,
Ти, мов молитва свята,
Мій поводир від колиски
У посивілі літа,
Брязкання в полі підкови
Із глибини поколінь,
Пісня коси світанкова,
Й справжня окраса землі!
Мово моя, солов’їна,
Звук в тобі сивих трембіт,
Ти для душі України
Пишний нев’янучий квіт!
17.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803930
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 21.08.2018
В порожнім дворі
шепче мамину пісню
в’юнка патефон.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803817
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 21.08.2018
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688308
[i]продовження[/i]
В глибині мого серця лелійно ховаються спогади,
І весніє любов, і дзвенить кришталева печаль.
Повертаюсь у юність, йдучи в часоплин перелогами.
Там у світлі і справжності серце знайде свій [i]причал.[/i]
Ось невдачі мої… поряд мрії крилаті й розвихрені!
Біля хати криниця по вінця живої води…
Ось бабусині руки й слова, що живуть до цих пір в мені:
«Жий в любові й по совісті, й Богу одному годи!»
Там п'янить медом груша й лякає кусючими осами,
А за пагорбом сонце лягає щовечора спать.
Найміцніші там сни, й найбадьоріші ранки із росами –
І на все там у Бога була [i]благодатна[/i] [i]печать[/i].
Повертаюсь зі спогадів духом сильнішою й вищою,
І любов'ю зігрітою рідного краю мого.
Як тепло не розхлюпать, й не стати черствою та іншою..?
Й зберегти оцей вогник у хаосі світу цього…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777771
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 21.08.2018
Закотився день у синій вечір,
Сонечко за гору заховав.
Прохолода обняла за плечі.
Росами умилася трава.
М’ятою і чебрецем впилися
Стебла й піднялися, мов свічки,
Посвіжіло від вологи листя.
Зацвіли у небі зірочки.
Літній вечір – то не просто казка –
То щоденна Божа благодать,
Де злились краса, утома й ласка.
Важко це словами передать.
27.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803838
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 20.08.2018
Я колись упаду під життя тягарем на коліна.
Чи спіймаєш мене, чи потонеш в очей глибині?
Чи пробачиш, чи ні – мить остання в коханні безцінна,
Не забути її, не втопити в п’янкому вині.
Я колись принесу на обривках ліричних мелодій
Всі свої почуття, щоб повірила - все не дарма!
Та не скину ярма – «безпощадний років твоїх злодій»
На розпутті шепчу про кохання слова крадькома
Я колись посміхнусь, поцілунок зірву, наче вперше,
Від розпечених губ юне серце моє защемить.
О блаженна ця мить! Розлюблю тебе тільки умерши,
Та безсмертна душа і шумить, і болить, і тремтить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797799
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 20.08.2018
Мені не спиться… Сон - прерогатива
Тих хто в кохання бездну не пірнав
Якою ж ти була тоді красива
Та я не знав, не знав, на жаль, не знав…
Чи то твої зелено-сірі очі,
Чи то копна волосся золота
Мені всміхалась, тільки неохоче
Я безсоромно цілував уста
Чужі уста. Твої - немов вершина,
Той непідвладний досі Еверест
Ти не колола серце без упину -
То був моїй незрілості протест
Сьогодні залишилось тільки фото
Обривки слів, мелодія сумна
І врешті зрозумів я хто ти –
Моїх надій обірвана струна
Твій погляд я із пам’яті не витру,
На ньому ти назавжди молода
Цю гру, на перший погляд, і не хитру
Таки програв, але не в тім біда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798283
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 20.08.2018
Хотіла б я потрапити в майбутнє,
Пізнати - як змінився білий світ.
Ніхто б не знав, що я у нім присутня,
Та й хто б чекав з минулого привіт...
Я б вулицями, рідними до болю,
Блукала непомітною, мов тінь.
Можливо, ті ж каштани і тополі
Залишаться крізь кілька поколінь...
Пташиною б сіренькою присіла
На гілочці розквітлої весни.
Вдихаючи той цвіт бентежний білий,
Полинула б - в свої минулі сни...
Я б знов про біль і щастя заспівала,
Які у віршах вилила душа.
Хоч знаю, що тебе б не відшукала
В чужому світі, мій красивий шал...
Згадавши все, що випало на долю,
Вдивляючись в нових мені людей -
Напевне б не відчула того болю,
Який би пригорнула до грудей.
Той час, такий чужий і незнайомий,
Мене б любов'ю більше не зустрів.
Даремний той політ у невідоме,
Де ти не закохаєшся в мій спів...
Без тебе світ, в якім тебе немає -
Холодний, для пісенної душі.
Для чого мені світ чужого раю,
Де серце не зігріють спориші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803767
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 20.08.2018
Твої руки і вигини ніжних долонь, твої очі
Незабутньо-сумні, теплі погляди гріють мене
І упаде в росу біле сяйво від зір неохоче
Оминаючи вікна мої й всю мене омине
Місяць тихо гукне за собою у слід де планети
Нероздільні сузір'я, що створять дорогу тобі
Забери мене, Принце, з собою на крилах комети
Назавжди від усіх не лишай погасати в журбі
Не віддай не впусти і залиш всю собі до останку
Заховай від людей, що від заздрості мертві в душі
Хай і зникну з землі, як зникають вчорашні світанки
Краще вже розчинитися біллю в твоєму вірші
Ти мені не чужий, але все ж недосяжно-далекий
Наче зірка у небі незнаних галактик й світів
Я мов гілка суха, що вмирає в пустелі від спеки
Лиш жеврію в омані чиїхось невдалих життів
Коли вернешся знову до мене, прошу не забути
Залишити прочинені вікна в країну комет
Бо не хочу шукати у вчинках своїх я спокути
Вибираю для себе навік безкінечності лет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803710
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018
Коли пісню заводить сіру
Дощ надворі та ще й сумну,
Я з терпінням пишу осіннім
І, дивись, щось-таки утну.
І про дощ, що спочить дозволив,
І про землю, що воду п’є.
І в уяві лечу поволі
Понад морем, де хвиля б’є.
Поспішаю-лечу у гори,
Щоб побачити неба край,
Сонце там на високім троні,
Ген співає вода і гра.
Прислухаюся, аж нагнулась.
Манить-вабить височина.
Бути як? І… в цю мить проснулась…
Не моя то – дощу вина…
15.02.13
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803703
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018
Тримається вечір за серце,
Самотність насупила брови.
Десь дзенькнуло тихо цеберце,
Набрались сміливості сови.
Майори розправили плечі,
Зоріють папахи жоржинні.
А місяць – мов хлібчик із печі.
Нікому нічого не винні
Розбіглися зорі по небу,
Немов на вітрині прикраси.
А пам’ять сплатила за треби
І яблука пахнуть вже Спасом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803697
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018
Сьогодні в храмі батюшка молився
За те, щоб увесь світ Преобразився!
Щоб тих, кому самотньо і немило,
Святе Фаворське Світло осінило!
Сьогодні в храмі батюшка молився,
Щоб від хвороби дід Івась зцілився,
Щоб в тьоті Олі не хворів Макарчик,
Щоб в серці кожного горів святий каганчик
Взаємного терпіння і любові,
Щоб матері співали колискові,
Щоб тато з мамою ніколи не сварились,
Щоб тільки сльози радості котились!
Щоб пахли яблука в саду, налиті сонцем,
Щоб зірка сходила над храмовим віконцем,
Щоб солов’ї співали на світанні
І всі народи були Православні!
Сьогодні в храмі батюшка молився
За те, щоб увесь світ Преобразився!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803659
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018
Затихла школа, наче у вінку,
Тихенько спить в раю шкільного саду,
Ніхто тут зараз зовсім не шумить,
І не пита у вчителя пораду.
Тут серпень мовчки ходить під вікном,
І у порожні класи заглядає
Ще кілька днів і зміниться усе -
Ніхто про спокій в школі не згадає.
Стежина від порогу вдаль біжить
Між стиглих яблунь в казку поринає,
І хочеться хвилиночку мовчать
Послухать, як моя душа співає.
П’янить чарує дивний аромат,
Що посилає грушечка-гниличка,
Краса яскрава – чорнобривців ряд
Які до сонця повернули личка.
Дрімає все, а школа дожидає -
Коли прикрасить сад шкільний у золото,
А школа знову вчителя чекає,
Який в півсотні- виглядає молодо.
Чекає вона в школу всіх малят,
З допитливими синіми очима,
І загорілі усмішки в юрбі,
І книжечки в портфелі за плечима.
Ще мить і перший дзвоник продзвенить,
Покличе в знань далекі дивні далі.
І кожного за руку поведе
Здобувать грамоти і золоті медалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803618
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018
Я не вмію кривити душею,
Грудкою в горлі стали слова.
По житті йшла босоніж стернею,
Дурманили єство почуття.
З головою кидалася у вир,
Не шукала завбачливо брід.
Тамувала у тілі оскому,
За любов’ю, мов тінь, слід у слід.
Та зникали безслідно світанки,
Переходили в скніючий день.
І думки десь тікали, підранки,
І роки битим дзеркалом: дзень.
Розкотились горохом спокуси,
В серці скалки так ниють, болять.
Холод безвістю шарпає груди,
Чом кохання боги не присплять?
Чом неволі позбутися годі?
Вперто сумніви думку гризуть.
Не радію відкритій свободі,
Кволі крила у небо несуть.
11.08.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802806
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 19.08.2018
Не падай у буденність сіру,
А дякуй Богу за талант,
І подолай свою зневіру,
Бо твоя творчість - діамант!
Бувають злети і падіння,
Пиши всім серцем, від душі,
Бо збережуться в поколіннях
Твої думки - твої вірші.
А час по-своєму розсудить,
Не все минає навмання,
А твої вірші ще здобудуть
Любов і щире визнання!
Бо твій талант оцінять люди,
А не якийсь там кабінет,
Але на жаль, коли це буде
Вже не дізнається поет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803558
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 18.08.2018
Ми всі є для когось причиною болі,
Ми всі є для когось причиною щастя,
Комусь ти – неначе ланцюг на зап’ястя,
А хтось вже без тебе – неначе без долі!
Кого ти найперше пригадуєш вранці?
Кого ти востаннє вночі пригадаєш?
Де той, хто вустами зігрів твої пальці,
Кому ти зорею незгасною сяєш?
Чи в сон той колись повернутися вдасться?
Чи будеш кричать, як та птиця у полі?..
Ми всі є для когось причиною болі,
Ми всі є для когось причиною щастя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803543
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 18.08.2018
Можна бігти за щастям життя
Та примарне воно і далеке
Плинуть в вирі буття,неспокійні літа
Відлітають у вирій лелеки
Приспів:
Ти зозуле співай,років нам добавляй
Рушниками стели щастя й долю
Та стежина життя,ой коротка яка
Проведи по щасливому полю
Дай не збитись з доріг
Й приведи на поріг
Щоб в любові те щастя пізнати
Бо вже пада до ніг
Із дерев білий цвіт
Бо у щасті,все ж треба кохати....
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795026
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 18.08.2018
Перегортає пам’ять сторінки
Життям моїм написаної книги,
А звідти плин бурхливої ріки,
Де міст веселки й серед літа крига.
Спішать думки і в юності причал,
Де жити вчилась, напинала жили,
А пам’ять, мов негаснуча свіча,
Шукає у минуле знов стежину.
Бентежать серце спогади про все
Й стає йому тоді затісно в грудях,
Бо ж вік не той, і тіло, і лице,
Й від цього не подітися нікуди.
18.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803598
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 18.08.2018
Літа у казку сиву забрели,
Але не заховатись у ній долі,
Рожеві мрії, хоч не всі, збулись…
І завтра буде, хоч і невідоме.
Мене це трохи тішить і ляка:
Життя – завжди заплутана стежина –
Так є, було і буде у віках.
Часом воно то кисле, як ожина,
То раптом трунком дивним оп’янить,
Коли у мрії виростають крила,
Тоді любов’ю душу полонить
І думається: долю ж підкорила…
А казка все міцніше обійма.
Нашіптує мені про вік, що маю,
Що за порогом не весна – зима.
Я ж щасливію, адже не сама я!
17.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803596
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 18.08.2018
А як тоді сюрчали цвіркуни -
Луною розливали стоголосся,
Раділи літу, що після весни
Вже забуяло трав'яним покосом...
Які стежки були тоді вузькі,
Ой, що то - літо, леле, що то - літо...
А десь далеко обізвався кінь -
Хтось толочив ще моложаве жито...
Ховала ніч принади неземні,
Гасила в серці полум'я ігристе,
А, може, то наснилося мені,
Та ні... було ж розсипане намисто...
Була ж роса під ранок, так, була
І сонце розвінчало сокровенне,
В якому я тобою ще жила -
Здалось на мить, а, може, не про мене...
У напівзабутті, у напівсні -
Таки то я... і я... таки з тобою
Ловила вранці зорі осяйні
І щедро нарікала їх любов'ю...
Я відпускати не хотіла з рук
Безмежне щастя, росами умите,
Та нас вели дорогами розлук
Вузькі стежки столоченого жита...
Якби ж на мить, хоч на єдину мить,
На подих на єдиний повернутись -
Зреклася б усього, що так болить
Від часу... чи солодкої отрути...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799414
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 18.08.2018
Моя адреса - видуманий світ,
Вікно і ліжко, затишна кімнатка.
Мені ще так потрібен твій привіт,
Без тебе тут ні холодно ні жарко...
На серці порожнечею без дна,
Якщо ти не приїдеш, ляже вечір...
А чашка чаю в нас на двох одна,
І затишок накину нам на плечі.
В моєму світі небо голубе,
Й написана для нас щаслива п'єса...
Не вистачає там лише тебе...
У тебе тепер є моя адреса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801353
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 18.08.2018
Усе у нас в житті не без причини,
Усе навіщось і усе чомусь.
І поки серце б'ється безупинно,
Я ще багато встигну і навчусь!
Я зрозумію мову вітру в полі,
А вітер стане вчителем мені -
Навчить не завжди підкорятись долі
І твердо промовляти слово "ні"!
Я встигну ще заснути під зірками,
Побачити небесний зорепад
І заразом із мріями-казками
В дитинство повернутися назад!
Повірити у щастя і удачу,
Пізнати і пробачити себе,
Зібрати в купу всі жалі й невдачі
І відпустити в небо голубе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798078
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 18.08.2018
Хтось же водить моїм пером?
Отже, це комусь, мабуть, треба.
Той – звичайний, а той – герой –
Всі ми є посланцями неба.
Зло й добро живуть поряд нас –
Не порушити б рівновагу.
Хай працює вона на нас,
Хоч життя – не завжди розваги.
Щовесни щоби сад наш цвів,
І пшеницю тривожив вітер,
Ліс голубив пташиний спів,
І вода цілувала віти
Ледь зажуреної верби,
Квітка сонечку посміхалась.
Не потрапити б нам якби
У безвихідь, нікчемну старість.
16.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803494
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Зістригло літо довгі коси,
В них колір - золото ланів
Й складає вечори у стоси.
Мов з жару місяць, очманів,
Гойдає зіроньку з завзяттям,
Ще молодик, ще гострий серп.
Короткий вік отого щастя...
Блукає шепіт серед верб.
Схилили з сумом свої віти,
Під спів замріяних цикад.
Зірки яскраві - неба квіти,
Зриває серпень... зорепад...
Життя - то спалах, диво світу.
Немає часу для жалів.
Чиєсь кохання в коси літу
Упало... в золото ланів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803367
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 17.08.2018
[i]Богові[/i]
Безмежне щастя. Безмежна вдячність
За неймовірні Твої дари.
Я — укоханець Твій і удачі.
У цьому світі я поза гри.
Бо в цьому світі нема нічого,
Що порівнятись спроможне з тим,
Чим я багатий. Моя дорога
Шлях наддостатку і повноти.
І я нічого тут не шукаю,
Не заздрю жодній живій душі.
Більш, ніж можливо, я просто маю,
Більш, ніж розкажуть мої вірші,
Більш, ніж у мріях і сподіваннях
Хтось уявити колись би зміг.
Моя кохана. Моє кохання.
Хто щасливіший — Ти або ми?
[i]17.06.2018, Чернігів[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803402
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Після грози вгорі стає тихіше,
Мов білий янгол світ перелетів.
Трава дощі нанизує, колише,
Вони ж на сонці грають – золоті!
І міняться палітрою веселки,
Лише збери в намисто – і носи.
Птахи лишають мокрі закапелки,
Розспівують медові голоси.
Янтарний джміль у пазусі квітковій
Просушує дбайливо крилець льон.
Радіють діамантовій обнові
Зелені абажури буйних крон.
Ще звуки грому вдалині, як згустки,
Розсмоктує й ковтає висота,
І соняшник обтрушує пелюстки,
Мов пір’ячко намокле гордий птах.
Вібрує звук, насичується колір,
Розсіюється хмар густий меланж,
Привітно виграє на видноколі
Веселки семибарвний декупаж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803476
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Сделал август букет из прохладных ночей
И из полдней, вскипающих зноем,
Сделал август букет из зеленых ветвей
И листвы с молодой желтизною.
Сделал август букет из багровых лучей
Остывающих, пышных закатов,
И из молний крылатых и синих огней ,
Из заливистых, гулких раскатов.
Даже яблоки август добавил в букет
Украшения лучшие сада,
И чтоб шёл от букета искрящийся свет
Он осыпал его звездопадом.
Завернуть в целлофан этот чудо-букет
Не пытается август-цветочник.
Он его завернул, это знает весь свет,
В синий бархат небес своей ночи.
Август думает, ждёт, день проходит за днём:
Не отвергнет букет? не отбросит?
И уткнулась в букет заалевшим лицом,
Прижимая к груди его осень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803473
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Осені початок надворі,
У житті вже до кінця спливає…
Ще краплина й перші снігурі,
Крізь вікно із-рідка заморгають.
Кілька б весен, ще б прожить мені
Ще б почути жайвора у небі.
Літа шмат, щоб по святій стерні,
Осінь в яблуневім піднебессі.
Щоб калина знову зацвіла,
А під зиму зародила рясно.
Щоб тернівка на столі була
І до свята подавалась вчасно.
Ще б десяток так із року в рік,
Щоб усмішка на вустах сіяла,
Щоб щасливим був ще чоловік,
Щоб свіча життя не догоряла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803324
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Непросто і неоднозначно
В стрімкому житті поета…
Як часто її він бачить
У тінях чужих силуетів ..
Він все ще банує за нею
І вірить — розвіються хмари!
Лиш попіл від уз Гіменея…
Та далі він нею марить.
Утомлює хиткість-поліття
Нечіткістю “ Раптом? “ і “ Може? “…
Вона — у їх спільних дітях,
Напрочуд на неї схожих.
Не ганить він долю картату,
Ще вірить у щастя родинне —
Він буде її чекати:
Найкращу, кохану, єдину!
© Володимир Присяжнюк
02.08.2018
* Поліття – бур’ян, який треба виполювати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803429
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Світи мені, вечірня зо́ре,
Моя відрадо в час нічний,
Пірнаю в плесо неозоре,
В незнане двері відчини.
Світи мені, коли спіткнуся,
Коли тонутиму в журбі,
Як відречуться кращі друзі,
Я довірятиму тобі.
Світи мені, вікно у Всесвіт
З твоєю поміччю найду,
В хвилини наших тихих бесід
Навчусь любити простоту.
Світи мені, віщунко неба,
І в миті торжества - світи!
Так невимовно мало треба -
Щоб повсякчас ясніла ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803416
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Вот и август, прощаясь со мной,
Растворится в дали бирюзовой...
Только сердце ещё не готово
Повстречаться с осенней порой.
В этом царстве холодных дождей
Неуютно мне, зябко, уныло.
Разрушительна осени сила,
Для души вдохновенной моей.
Мне не в радость осенняя хмарь.
Мне грустна красота листопада,
Будто злобное что-то во взгляде
Медной стервы!.. Кладёт на алтарь
И сжигает листву на костре -
Словно годы!.. Кратчают рассветы...
Разлетается пепельным ветром,
Умирая на смертном одре,
Бренной жизни
ещё одно
лето...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803296
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 16.08.2018
Як тихо-тихо дріботить моква!
Мені ж потрібен хоч маленький вітер.
Без нього не провіяти слова,
Що встигли ми удвох намолотити.
Побили наші крики, мов ціпи,
Обох життів невидиме колосся.
Нема снопів. Немає вже копи,
Яку удвох складати довелося.
А цілою ж була не так давно!..
Не чути вітру. Десь приліг у схові.
Сама дмухну. Можливо, є зерно
В словесній заостюченій полові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803182
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018
Где-то небо рыдало весь вечер.
Кто-то грусть укрывая зонтом
Сам себе, молчаливо, перечил,
Не давая душе нагишом
Станцевать, в этот миг, откровенно,
О любви запоздалой своей,
Растревожевшей душу и вены.
И жалей ты себя, не жалей...
И никто, никогда, в этом мире,
Безразличному к доле чужой,
Не открыл бы тропу к перемирью,
Где б поладили разум с душой.
Только ливень, союзник холодный,
Человеческим тёплым слезам
Создавал, так удачно, погоду,
Будто тайну делил пополам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803190
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018
О чувствах так так много написано!..
Вся жизнь в откровенных стихах!..
Но время, опавшими листьями,
Истлеет... И в чьих-то руках
Чужая судьба прочитается,
Откроются тайны души...
... Весенняя жизнь
возвращается,
Но всё это -
... новая
жизнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803189
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018
"...сказавший счастлив,
уже открывает врата к счастью"
(из ЖЭ)
Светомысли: счастье выси...
Пусть летят в Пространство птицы,
Зажигаются зарницы.
Состраданье: счастье дали...
Пробежит волна вибраций
За завесу декораций...
Созвучанье: счастья знание...
Прилетит неслышно песня -
Прикоснется пух небесный.
Солнца соло: счастья коло...
Радость в Радость поднимает,
В сердце солнце зажигает.
Сердце бьется: счастье, счастье...
Луч, пронзающий ненастье,
Оберег от всех напастей.
Счастья зерна: счастье света...
Там... огнями зримо зреют
Всем, кто верит и не верит.
Свыше Эхо: Счастье, Счастье...
Тишина нездешней силы.
Свет созвездий, струны Лиры...
........
Медитативное. Поэтический эксперимент.
Для поднятия настроения и очищения
психоатмосферы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778471
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 14.08.2018
Не пугайся, когда умолкает
Эта птица, которую любишь.
У неё ведь судьба непростая,
Но за это её не осудишь.
Так бывает, когда не поётся.
Так бывает - в дождливые будни,
Коль за тучами прячется солнце.
Только всё ещё, всё ещё будет...
Неожиданно... Может сегодня
Ты услышишь душевное пенье.
Переполнится песнями полдень
И пробудится в сердце волненье!..
Не тревожься! Она встрепенётся!
Просто времени дай ей немного...
Ты ведь знаешь: и птицы, и солнце
Устают, в бесконечных дорогах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803041
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 14.08.2018
Люблю зими веселу заметіль,
Коли сніжинки в танці знемагають,
А ранком сонце снігову постіль
Вогнем запалить, випливши з-за гаю.
Люблю і ранні подихи весни,
Коли сніги розбуджені рідіють.
Коли тепло затче не тільки сни,
Але й розбудить світлооку мрію.
Люблю я гамір літній дітвори
І шум вітрів, і гуркотливі грози,
І косовицю ранньої пори –
Такою є життя сільського проза.
Люблю осінні спалахи дібров
І полотно замисленого неба,
Коли від хвилювань холоне кров
І пеленають сум з водою верби.
19.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802990
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 13.08.2018
У маєві знамен ми зустрічаєм свято.
Полоще вітер їх у небі України,
За них пролилось крові так багато...
Щоб не стояти нині на колінах.
Свято в нас знову... Й смуток на очах
Затьмарює таку погожу , світлу днину.
Невпевненість ... І за майбутнє страх,
Дітей , онуків і за нашу Батьківщину.
Вона до волі рідна йде віками,
Та ті шляхи тернисті і круті,
Як чайки квилять українські мами,
Бо знову гинуть діти молоді.
І чорна хустка їм сивини криє,
Біль материнське серце розрива,
Тривожний вітер нам із Сходу віє,
Несе невтішні зведення й слова .
Незалежність... Нам би її зустріти
Вже без війни , розрухи й крові ,
Щоб усміхались матері і діти
Під мирним небом , в злагоді й любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802950
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 13.08.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T9MlYKK17iM[/youtube]
СПИНИ МЕНЕ, ЛІТО! НЕ ХОЧУ У ОСІНЬ...
Олекса Удайко.
--------------------------------------
Ще літо моє не добігло до краю.
Безсонні ще ночі, це значить - кохаю.
Тепло нерозтрачене в серці ще маю...
Чому ж оце, осене, мостишся скраю?
Це правда, що коси давно відзвеніли,
І коси мої уже ледь посивіли,
Але почуття ще живі, не зміліли.
Ще, осінь, тебе до душі не впустила.
Не плач прошу, літо, нащо оці сльози,
Нащо ти вплітаєш в життя моє прозу?
Зроби, щоб ударили блискавки, грози...
Прошу тебе, осінь,: не стій на порозі.
Ой осене, осене ! Яка твоя суть?
Чи, може, у тому, що все не вернуть?
Нехай ти сумуєш, дощі часто йдуть,
Однако, ти знаєш, тебе також ждуть...
Тебе я до серця іще не впускаю,
Я хочу ще спробувать яблук із раю...
Чи чуєш ти, літо? в тобі ще блукаю.
Хоч осінь в душі примостилася скраю...
СПИНИ
ОСІНЬ,
ЛІТО!
ТЕБЕ Я БЛАГАЮ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802855
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018
Серед тисяч доріг і стежок
Лиш одну, лиш одну обираю
До свого сокровенного раю,
Де нікого ніхто не карає,
Де мільйони гарячих думок.
Серед хвиль призабутих морів,
Серед гір, що димлять в високості,
Я стою, ніби тінь, на помості,
І навколо немає вже злості,
А є віра – то мій оберіг.
Серед тисяч розвихрених фраз
Оберу ту просту, без прикрас,
Дух у ній щоб звучав новизни,
Щоб чужої цуралась казни
І в серцях у людських збереглась.
9.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802857
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018
Цепляют взгляды у прохожих
Рябиновые огоньки...
Приходит осень... Мы итожим
свои прожитые деньки.
Пустые лавки... тихо в парке...
И снова льет унылый дождь.
Вот только-только было жарко!..
Вдруг все прошло... На сердце дрожь.
Вопросов много сыплет осень...
Никто не даст на них ответ...
Мечты в костер, как листья, бросим...
Взлетит к созвездьям дивный свет.
Встречай душа осенний холод!..
Печалью скрасив свой причал...
И точит мысль... что ты не молод...
А счастье... в прошлом потерял.
9.08.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802548
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 12.08.2018
Навіть вітер подих затаїв,
Заховалась зірка в плюші неба.
Час спинився в лоні ручаїв.
І жура вмостилася на стеблах.
Я іду у той далекий край,
Де стоять у сумі терикони.
Де благають часто : «Не вмирай!»
І не діють писані закони.
Що казало небо уночі?
Як минула нічка, соколята?
За одне із ворогом сичі
Звідусіль – на бідного солдата.
Сон – не сон і харч йому – не харч.
То – мороз, а то – над міру спека.
Ще й попросить: «Матінко, не плач,
Сліз не лий за мною, мов із глека».
З автоматом спав всю ніч в обнімку.
Снились доня і малий синочок.
За село вітри провели жінку,
У руці тримала образочок.
Заспівала пташечка «мі-соль»
Раптом постріл десь розрізав тишу
І на нотці тій скінчився сон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802835
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018
В гаю замовкли солов’ї,
Вітри у сни сховалися…
Спить ніч липнева на селі.
Ми ж у саду… кохалися.
Дивився місяць ізгори
І зорі милувалися,
Як ми тривожної пори
Невміло цілувалися.
І яблуневий сад принишк,
Навколо тихо й росяно…
– Люблю, – твій голос ледь зронив.
А місяць грався косами.
Пустунчик-липень насміхавсь,
Хоч був і зачарований,
Та зрозумів: нема гріха
Для тих, хто так закоханий.
7.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802586
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 11.08.2018
Стояла ніч, всі зорі розгубивши,
Зі сходу в небі загорівся день,
А вже на землю на святу ступивши,
Збудив він птахів, звірів і людей.
Мереживом цвіли будівлі сонні,
Зненацька запалало в вікнах скло.
Горобчик ворухнувся на осонні,
І сон тікав далеко за село.
Півні пісні ранкові вже запіли,
Озвались відра в цямринах криниць.
Ворота ще мовчали – не скрипіли,
Чекали, поки випустять ягниць.
Застав зозулю у гніздечку ранок,
Поспати любить птаха у цей час…
В повітрі запах гіркувато-пряний
Із солов’єм схід сонця зустріча.
11.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802779
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 11.08.2018
Цвіте край поля липа лебедино,
Отак недільно, мов святковий день.
Спочинь отам, утомлена людино,
Наслухайся бджолиних одкровень.
Хай стелять трави, укриває небо…
А душу заколихують жита.
У мить таку тобі ніщо не треба,
У мить таку – ти Всесвіту дитя.
І ти пізнаєш істину прозріння,
Як зримий дощ одплачеться душа.
Під липою знайдеш своє коріння,
Ковтнеш із первозданного ковша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802698
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 11.08.2018
Друкується повторно із змінами.
---------------------------------------
Я цей вокзал ніколи не забуду.
Щасливим був той незабутній час...
Цю круговерть я пам"ятаю: квіти, люди...
Тепер згадаю дещо і про нас.
У нас з тобою тільки п"ять хвилин
Душа чомусь в неспокої, в тривозі..
Так невблаганний зараз часоплин.
Тупцюється розлука на дорозі...
Чом доля невмолима так для нас?.
Та що сказать, що сумувати буду?
Чи обмілів потрібних слів запас?
Невже колись піддасться все осуду?
А очі в очі, тут би пару слів..
Грайливий вітер розкида волосся,
А ти сказать їх так і не зумів.
І вітер занімів, мені здалося...
І запекла щоку гірка сльоза.
Останній поцілунок в спраглі губи.
(Запахла квітів вранішня роса...)
На хвильку пригорнув і приголубив...
З тих пір пройшло немало літ і зим,
Чомусь весь час оце перед очима.
А той вокзал неначе став глухим,
А зустріч десь розтала за плечима..
НАЗАВЖДИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802778
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 11.08.2018
Мабуть, ніколи у житті,
Душа забути не зуміє
Отих яскравих почуттів,
В яких вона плекає мрії...
Мабуть, гріха у тім нема,
Коли у пам'яті - пустеля.
Але, хіба не гріх: пітьма,
Коли душа - пуста оселя?..
Мабуть, краса душі у тім -
Коли найкраще пам'ятає.
Приємний, затишний той дім -
В якому світло не зникає.
Мабуть, ніколи не мине
Все те, що в серці народилось.
Кохай мене... Кохай мене!
Кохання - це Небесна милість
...мабуть. Тобі так вірю я -
Як вірю всім своїм надіям!
Закохана... Навік твоя,
Яка, мабуть, любити вміє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802504
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 11.08.2018
Я до тебе прийду теплим дощиком, лагідним сном,
Намалюю туманом на шибці маленьке сердечко...
На весні ніжним проліском я проросту під вікном...
Простягни лиш долоньку, дивися, я тут, недалечко!
Буду поряд в цвітінні весняно-квітучих садів,
Разом з вітром між листя в садочку нічному хвилююсь...
Чуєш спів соловя? То мій ніжнозакоханий спів.
Бачиш місяць? То — я. Я із неба тобою милуюсь..
Ти мене віднайди в шепотінні нічного дощу,
В шумі вітру, що крилами зранено б`ється у шибку.
Я тебе не віддам і нізащо вже не відпущу!
Ти мені лиш надії подай аріаднину нитку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795884
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 16.06.2018
Рубають ліс…А як болить душа!
Хто наказав? Хто право дав, нарешті?
У лісі також є всьому межа,
Коли рука вже на межі арештів.
І не садив, і ти йому – чужий,
І що залишиш по собі людині?
Собі також таке не ворожи,
Що два життя буває у гордині.
За смертний гріх, за вирубаний ліс,
За цю крадіжку у цілого світу –
Тобі плисти у цьому морі сліз,
Тобі зігнутись від малого вітру.
Не знаю хто ти, як твоє ім’я,
Не знаю прав твоїх і твого чину.
Та жадібність твоя, немов змія.
І ти – вже звір…Не схожий на людину.
Я навіть квітку вирвати боюсь.
Хоч я сама її колись садила.
Нехай прикрасить світ вона комусь,
Нехай комусь додасть своєї сили.
Я чула плакав, гірко плакав ліс,
Я знаю – сльози також мають очі.
І витирав їх вітер, із беріз.
Цей ліс – не твій! Це – володіння Отчі!
Не смій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794754
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 08.06.2018
В цей тихий засніжений вечір
Не чути церковного дзвону.
І тільки блискучі ворони
Рвуть тишу. Здригаються плечі
Від каркання... Що ж так тривожить
Оту чорноту з потойбіччя?..
Стою, ніби тінь, на узбіччі
Й шепочу: мій Господи, Боже!
Помилуй дочку свою грішну,
Прости мою душу пташину,
За все, в чому маю провину,
За мрії, в оголених віршах...
Бентежна ця слабкість жіноча:
Кохання торкатись - душею!..
Та поки парю над землею
Я крила згубити не хочу!
Безкрилою жити не вмію.
Безмрійною - краще померти!..
Прости за молитву відверту,
За те що плекаю надії...
За те, що живу почуттями,
Що повниться серце любов*ю,
Бо я залишаюсь живою -
Допоки люблю донестями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794601
дата надходження 06.06.2018
дата закладки 08.06.2018
Маки й волошки - красу філігранну
Вітер колише. В полях - благодать...
Серце співає природі осанну!..
Хочеться серцю співать і співать!..
Сяє пшениця - мов сонячне море!
Золото червень на землю приніс.
Неба безкрайність спокійна й прозора.
Полудень. В небі ні грому, ні сліз.
Літечко любе прийшло непомітно.
Спека. Та суму немає в мені.
Душу милують години привітні.
Гарні настали в душі моїй дні.
Дякую, Боже, за цей подарунок:
Літу радіти, неначе дитя.
Хай не стихають в мені мої струни...
Хай не стихає любов до життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794730
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 08.06.2018
Не в тому річ, що відбуяло літо,
Що осінь губить золото із пліч,
Що весни не чарують дивоцвітом...
Не в тому річ...
Не в тім печаль, що молодість, як пташка,
Випурхує з гніздечка в сиву даль...
І серденько - сполохана комашка...
Не в тім печаль...
Не в тому суть, що світ гнилий-жорстокий,
За правду й віру душу розтрясуть...
І що життя - лиш терни і неспокій...
Не в тому суть...
У чому ж річ? Хто винен у недолі?
Самі тчемо стежину з протиріч,
Де слід-зернина губиться поволі, -
У тому річ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794768
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 08.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CMu9UzDMF_8[/youtube]
Проклюнулась на світ маленька квітка,
Здивовано поглянула на світ.
Тремтить чомусь малесенька сирітка.
Роса ранкова вмила ніжний цвіт.
А вітер, зачарований красою,
Злетів, щоб цю красу поцілувать.
Розчулив так своєю добротою:
Він страх її хотів угамувать.
А сонце піднімалося все вище,
І квіточці добавило страхи.
Не знала, що проміння це цілюще,
І полонили знов думки лихі.
Незвідане - страшне й незрозуміле.
Ласкавість звільнить з серця її жах.
Вона лиш народилася, несміла,
Тому усе страшне в її очах.
А поряд красувалися лелітки,
Купалися у сонячнім теплі.
Та серед них найкраща моя квітка,
Жовтенька, ніби сонце на землі.
Жорстокий світ, що розцвіта брехнею.
А ти прийшла порадувать серця.
І навіть ті, що вкрилися іржею.
Хай ліками загоїть квітка ця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794874
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 08.06.2018
Його рукою водить Бог
І він малює теплі крила -
А там, де двоє, де удвох,
Завжди розправлені вітрила...
Художнику не треба дня,
Не треба кольору і світла,
Бо він, здається, навмання
Мішає фарби на палітрах...
Та звичним рухом, у мазках,
Не оглядаючись в нікуди,
Він, тихий, мовчазний казкар,
Дарує щедро Вічність людям...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794876
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 08.06.2018
Я з поля йду: картоплю доробляла.
Утома хоче повалити мене з ніг.
Призупинилась: квітів назбирала,
Знайшла в густій траві прадавній ріг.
А за горою заходи́ло сонце,
Йому сплела я "незабудковий" вінок.
Із надвечірнього тепла в долонцях
Воно мені послало крізь горбок.
Ну добре, то не горб - гора Забірська,
Де трутнем сів іще з війни старезний дот.
Десь там - війна! Й чекає мати з війська
Синів, що бережуть і будять сни.
Вже лю́дські діти обкосили все довкола,
А в неї за ставо́м лежить старий обліг...
"Крутися довкола, буську Микола!" -
Вслід птахові...Якби ж він чути міг.
Вона ж йому гніздо підрихтувала,
Бо син з дитинства на птахів отих запав.
Куди ж він полетів? - усе гадала, -
Як він й до того стільки миль здолав?
Зачервонілось сонце за горою,
На чорно-білі крила взяв лелека день...
Хай Мати розпрощається з журбою
І прийде син, ще за́ки до више́нь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794899
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 08.06.2018
Яблука падали пізньоі осені,
Яблука в райськім саду.
Зустріч з коханням мені розтривожила,
Душу мою молоду.
Нічкою ясною, травами -росами,
Довго ходили в гаю,
Спогади юності скинули роки нам,
Гарно, неначе в Раю.
Довго ходили ми травами -росами,
Падало листя, мов сніг,
Я покохав тебе, дівчисько босеє,
І розлюбити не зміг,
Посеребрило мені скроні осінню,
Очі, мов тала вода,
Ти у душі моій, золотокосая,
Вічна любов, молода.
Тихо впліталась мелодія осені
В крик журавлиних ключів,
Довго я гнав із душі тебе в спогадах,
Та розлюбить, не зумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794134
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 03.06.2018
Діточкам-квіточкам,-
І дорослим, і маляткам,
Мої вітання з чудовим святом...
Мама, тато і малятко,
Лад в сім"Ї,росте дитятко!..
Сонце, літо, молоко,
Здоровеньким щоб росло!
Дід, бабуся і сестричка,
Олівець,папір і книжка,-
Розгладай, дивись, малюй,
Пізнавай світ і мандруй!..
Слухай маму,бабцю, тата,
Вчись у них світ пізнавати...
Друзі,школа,вчителі,-
Допоможуть теж тобі!
Підростеш, міцнішим станеш,
Є знання, чогось досягнеш...
Зрозумієш ти тоді,-
Пізнається все в труді!..
Будеш Гриць ти, чи Григорій,-
Вистачає категорій,
Будеш жити між людьми,
Будь поважним,як вони...
А коли дорослим станеш,
І висот в житті досягнеш,-
Скромним будь,не зазнавайся,
Й свого роду не цурайся!..
Якщо в тебе будуть діти,
Ти зумієш зрозуміти,-
Краще жити в доброті,
Аніж в срібло-золоті!..
Доки ж ти іще маленький,
Білий світ тобі любенький...
Всяк буває у житті,
Не спіткнися у путі...
Я бажаю усім дітям,
Не блукати білим світом,
Міцно стать на свої ноги,
Знайти Праведні дороги!..
Щоб росли ви всі здорові,-
В Мирі, Праці і Любові...
Пам"ятали настанови,
Й знаходили своє нове!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794011
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 01.06.2018
Я в минулім житті була піснею:
Люди довго мене співали!
Потім стало в світах затісно нам,
Поспівали та й перестали...
Ще в минулім житті була мальвою:
І цвісти не переставала!
Потім хтось пересіяв сальвії
І у тих я світах пропала...
Я прадавнім житті була свічкою:
Не зайнявшись, умить погасла.
Очі, хтось пов'язавши стрічкою,
До вогню додавав вже масла.
В праминулім житті була хмаркою:
Я із душами розмовляла!
І не мучуся з аватаркою -
Небо всюди позаставляла...
А в одному житті була дзиґою:
Люди довго мене крутили!
Щось і досі ще в серці диґає,
Але люди його втомили...
Я в своєму житті зараз - воїном:
Люди довго мене вбивали!
Були й ті, хто мій біль загоював,
Потім рани знов відкривали.
Я в майбутнім знов стану піснею,
Виливатимусь солов'ями!
І не буде в садах затісно нам,
Док ще осінь у сад - з дарами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793933
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Над водою нахилились молоді вербички,
довгі коси розпустили, умивають личка.
А вода шумить позора, хвилями хлюпоче...
про усе, що вона чула, розказати хоче.
А тим берегом йшли двоє, про щось гомоніли,
прислухалися вербички... теж знати хотіли.
Тут закохані сиділи на містку, до ранку,
дзюркотіли хвилі сині у веселім танку.
В небі місяць молоденький з зорею шептався,
з дівчиною молодою козак обнімався.
В срібнім світлі до берізок схилились кленочки,
тріпотіли від тієї ніжності листочки.
Ген за річкою стрімкою спить у полі жито,
ходить нічка бережечком... тихо... тихо... тихо.
В снах від сонця тут волошки мружать ясні очки,
прийде ранок - залунають дзвінкі голосочки.
Знов пісні розсипле жайвір в чистій високості,
і прилетить соловейко до калини в гості.
Задзвенять всі бджоли дружно над духмяним цвітом,
бо зустрілася весна тут із веселим літом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793693
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 30.05.2018
Індигові волошки піднімають вії
Межи ажуру зеленавих трав.
Щемить в душі моїй примарою надія,
Немов свердлить безжалісний бурав.
Індигові волошки дивляться на мене,
Цикадами пострибують думки.
Квітчастим килимом вселяється натхнення,
Підносять руки простору цупкі.
В індигових волошках нам би заблукати,
В обіймах сонцесяйних ниточок,
Але десь пишеш ти свої земні трактати.
Чи зробиш у волошки хоч би крок?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793667
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 29.05.2018
Журчаньем ручья нам предания пели,
О страшной, волшебной русалок неделе.
Когда далеко уходя от воды
Везде они бродят, тогда жди беды.
Прохладные руки и светлые косы,
Прозрачные взгляды, всплеск звонкий вопроса:
«Полынь ты несешь или может ромашку?»*
«Полынь» отвечай и исчезнет бедняжка.
Кто скажет «ромашка» пропал навсегда,
Ищи его там, где большая вода.
Пусть век двадцать первый моргает дисплеем
Русалки здесь бродят кругом по аллеям,
По улицам, там же, где ходит народ
Асфальт раскалённый их ножки не жжёт.
И тянется цель их в веках точно нить:
С собой заманить, увести, утопить.
Бывает, что топят, как раньше тела,
Но жизнь и сюда измененья внесла,
Я вижу русалок большой хоровод
Любовь мою русую в бездну ведет.
Ах, да, ты жива, ты тут рядом со мной,
Но где твоя нежность? Ты стала другой.
Их губы тебе нашептали: «остынь».
Чего же ты им не сказала: «полынь!»
4 июня 2017.
*В ряде областей согласно народным преданиям русалка спрашивает "Что у тебя полынь или петрушка?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793623
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 29.05.2018
Плине час могутньою рікою,
Котру ні спинить, ні обігнать –
То Господь всесильною рукою
Спонукає істину пізнать,
Що ніщо в житті земнім не вічне
Й що одне воно лише бува,
Й що горять недовго наші свічі,
Й сила особлива у словах.
Ні, життя легкого не буває,
Бо воно – стезя випробувань,
Тож поки життя у нас триває,
Мусимо про це не забувать.
Вдячні ж будьмо і землі, і Богу.
В світ прийшли ми завдяки Творцю.
Поєдналась сила в нім з любов’ю –
Пам’ятаймо істину оцю.
2.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793541
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Не зупиняй, не маю я страху́,
Не вмію я літати надто низько…
Дивись услід – як крилами махну.
Дивись… поки в очах не стане блиску.
І не молись за мене - лиш мовчи…
Це я, прощаючись, тебе благословляю
Відчути трепіт серця при свічі
І реквієм утраченого раю…
І не дивуйсь – для волі сто причин!
Вже чую клич небесного причастя…
Не зупиняй нескорених вершин –
Якщо й себе
згублю
у миті щастя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793553
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018
І
Ні дзвінка, ні старомодного листа...
Все одно я ображатись не посмію,
А точніше – я цього і не зумію,
Бо тебе моїй образі не дістать.
Та й навіщо? Я ж тебе і не люблю.
А віднині вже ні разу й не згадаю.
І, до того ж, часу вільного не маю –
Я тобі дорогу квітами стелю.
II
Дорога через серце...
Я покреслю,
Її поріжу
Чорним олівцем,
Щоб зникло все на ній
І не воскресло.
А звідти повернуся
Манівцем.
Та олівець
Думок оцих не слуха:
В руці – моїй,
А не мені годить –
Обводить глибоко щось,
Ніби плугом.
Вдивляюся.
А то – твої сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793477
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Морская ночь.
Солнце заревом красным садится…
Вкруг, чернеет простор голубой…
Мне представилось, с теменью слиться
И парить над пучиной морской.
Золотистую солнца дорожку
Серебрит окаянная ночь,
Призвала на подмогу подружку –
Извести благодатную… прочь.
Как вуалью, накрыла прохлада,
Серебром засверкал небосвод….
Миг прелестный: парад звездопада
Отражается в зеркале вод.
В эту ночь, мои мысли трезвеют,
Холодеет, в тревоге душа...
В полном мраке...одна только греет,
Так весною Звезда хороша.
Среди волн, словно путник в пустыне,
Увлечённый: и сильный, и горд!
Коль, Полярная светит доныне -
Возьмём пеленг, стремлённый на Nord.
Угол, даст нам дорожка ночная,
В перекрёстке с Полярной зарёй,
И на карте лишь точка немая...
Моя жизнь заколочена в ней.
Не страшна нам ночная прохлада,
Не боимся мы чёрных теней.
В нашей жизни: любовь и свобода –
Предпочтение дерзких друзей!
______
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792921
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Ц ей день травневого розмаю -
Я к світлий спалах, мрії рай:
В есна бенкет життя справляє -
Е дем розкішний - сонцеграй.
С пивають промені жагучі
Н а травах любощів напій,
А річка в'юниться між кручі,
Н уртує і зове:- Радій!
Е легія ясного свята -
П рещедра Трійці благодать,
О сяяних ланів крилатих
В есняно-сонячна печать.
Т анечниця яскравоквітна -
О ця розмаяна весна,
Р яхтіння зелені і світла,
Н адій мелодія жива.
А за весною - буде літо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793460
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Твої примружені очі навпроти
Такі чарівні і такі глибокі,
Я потонула б у них навіки
Бо твої очі - бездонні ріки.
Поряд- омріяні мною вуста
І посмішка рідна така, проста,
Ох, цілувала би їх до рання,
Бо твої губи- це смак кохання.
А твої руки- це солод ночі,
В обіймах цих задрімати хочу.
Всією душею до тебе лину,
Лечу як метелик. Та чи не загину?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792209
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Лиш ти так міг збентежити безцеремонно,
Ввірватись вітерцем у тихі сни.
І шепотіти з ніжністю мені "мадонна",
Троянди дарувати навесні.
Лиш ти так міг без дозволу поцілувати,
І розсипати діаманти мрій,
І з пристрастю запалювати в серці ватру...
Гарячих пестощів був цілий рій.
Лиш ти так міг кохати палко до без тями.
На жаль, той сон короткий, ніби мить.
Любові залишився вензель монограми,
І наяву...всередині... щемить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792976
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Не вщухають пташині арії,
Вже літає пух тополиний.
Мабуть, пише весна нам сценарій,
Бо душею до тебе лину.
Світить сонце бурштином в зіниці,
Вабить травня квітучий дотик.
Ти сердечна моя таємниця,
І весни незрівняна нота.
Мені знов усміхається небо,
Почуттів загадковий канкан.
Я живу в цьому світі для тебе,
Бо весна написала роман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792577
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 23.05.2018
Відшелестіла… Ні, відгарцювала
Гроза травнева, загнана в город!
Зіжмакала зелені покривала,
З айви струсила цвіту болеро.
Сховалася у китицях бузкових,
А дощ її вперіщив, як батіг!
І понеслась, лиш блимали підкови
Межи трави, мов кулка* золоті.
Від бджіл намоклих обважніли квіти,
Порозливали пахощі довкруж.
Чи то нагрянув ошалілий вітер,
Чи просвистів у буйнотрав’ї вуж?
Гула-гула, іржала, торохтіла,
То громом набігала, то дощем,
І стихло все…
Натомлена кобила
Вляглась перепочити під кущем.
*Кулко (діал.) - металеве кільце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792521
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 21.05.2018
Да, стихи - не всегда стихи,
Просто мысли-слова и всё ж...
Часто очень они тихи,
И не сразу в них всё поймёшь.
Да, стихи не всегда мудры:
Отзвук-эхо туманных грёз,
Неярки и легко просты -
На Олимп, увы, не взойдёшь.
И стихи не всегда громки,
Пышных слов не цветёт букет,
Нет в них пафосной шелухи -
И стихам тем названья нет.
Слышим много высоких слов,
Громких лозунгов и идей...
Не услышав "тихих" стихов,
Мы проходим мимо людей.
Ведь зовёт в тех стихах душа,
Бултыхаясь, как в полынье,
И почти уже не дыша:
- Люди, вспомните обо мне.
Да, не верю звучным словам,
Громким одам, где пышет лесть...
И спасибо - тихим стихам,
Что они в моей жизни есть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792433
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 20.05.2018
У житті тимчасові падіння відчуває, напевно, що кожен.
За зимою – весна, та не тішить, що це біла прийшла полоса.
Я, здається, недавно помер. Написати і слова не можу!
І ловлю себе часто на думці, що не я всі ті вірші писав.
Як же так? Де натхнення і муза? Я не маю у кого спитати.
Шлях до себе – вузенька дорога, не така очевидна тропа.
А тим часом душа висихає, замість серця – слухняний солдатик
І буденність вбиває щохвилі молодечий, вчорашній запал…
17.05.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792110
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 20.05.2018
Сіра хмара небо облягла,
та не буду я сидіти в хаті.
Знов прийшла до нас весна ясна,
під вікном твоїм буду чекати.
(2р.)А той дощ рясний
іде... іде... іде...
дзвенить по парасольці.
Веселі нотки "до-до-до" і "ре"
виспівує він на твоїм віконці.
Краплі, краплі, краплі... дощові.
О, скільки ж їх... О, скільки ж їх багато!
Знаю, що недовго тут мені
доведеться на тебе чекати!
(2р.)А той дощ рясний
іде... іде... іде...
дзвенить по парасольці.
Веселі нотки "до-до-до" і "ре"
виспівує він на твоїм віконці.
Ти до мене знову... знов прийшла.
Не злякалась, що надворі злива.
У твоїх очах цвіте весна.
Як і я з тобою... ти щаслива!
(2р.)А той дощ рясний
іде... іде... іде...
дзвенить по парасольці.
Веселі нотки "до-до-до" і "ре"
виспівує він на твоїм віконці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792425
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 20.05.2018
Моє миле заквітчане місто
вмив небесними водами дощ,
і вогнів золотаве намисто
сяє в дзеркалі вулиць і площ.
Теплий вечір спустився на плечі
зачарованих київських гір.
Наче велети-крила лелечі,
лівий берег захоплює зір.
Приспів:
Київські кручі, сивий Славутич –
свідки наших стріч.
В Києві древнім, вічно недремнім –
відгомін сторіч.
Київ столичний, красень величний –
пісня солов'я,
мирний, привітний, тисячолітній
ти – любов моя.
Солов'їні наспіви в діброві
і по схилах навкруг розлились,
тихо плещуть їм хвилі Дніпрові,
і вслухається зоряна вись.
Як п'янять тут алеї бузкові!
А крізь буйство каштанових свіч
сяють маківки храмів – казкові
свідки величі давніх сторіч.
Приспів.
Де розкішні схилилися крони,
зелен-трави встелилися ниць,
Володимир вслухається в дзвони
від Софії до Лаври дзвіниць.
Світлий Києве мій, златоглавий,
див твоїх полічить не берусь.
Ти – колиска моєї держави,
ти свята моя Київська Русь.
Приспів.
19. 05.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792336
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 20.05.2018
Аналогів немає в світі.
Це диво - українська вишиванка.
Дрес-код її в барвистих квітах,
В орнаменті з мережкою світанку.
Прийомів вишивки багато:
Мереження, плетіння, низь і хрестик...
І вишиванки в будні, свята
Всім небайдужим людям очі пестять.
Про вишиванки є легенди,
Ще здавна сорочки лляні розшиті.
Нові народжуються тренди
В національнім етноколориті.
Краси це символ і любові.
Традиція козацькая до волі,
І оберіг від злого слова.
У вишиванці - і душа, і доля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791964
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018
Зацвіла старенька грушка в безліч квіточок,
Кожна гілка, як маївка, а над нею Бог.
Над верхівкою кружляють сині небеса,
Наймиліша, найрідніша - грушка, мама й я.
Перстач* нюхаю, мов бджілка. Ось, ромашок цвіт!
Розпашілося пелюстя, не столочу віт.
Збоку в’язіль конюшинка, у сéрдечка листки,
Я малесенька Галинка, слухаю пташки.
Пролетіло безліч весен, скільки збігло літ,
Не одні вітри торкались цих біленьких квіт.
Підростала я з роками, грушам Медункам,
Малювала осінь промінь сонячним бокам.
Разом з вирієм пташиним обирала шлях,
Полетіла в світ незнаний, де чужа земля.
Поверталась в рідні весни, в незабутній рай,
Бо любила, до нестями - свій батьківський край.
Мати цвітом забілілась, в коси заплела,
А де була біла грушка, виросла мала.
В’ється стежка споришами, назирком біжу,
За собою в сад матусин внученьку веду.
Розкажи мені, бабусю, що це за квітки?
Ось лягай в траву, Іринко, і дивись сюди:
Це – ромашки! Ось, кульбабка, щавель, лобода,
Де росте маленька грушка, була там стара.
А над нею, бачиш, хмарки, мов овечий пух.
Онде, світла і кошлата одягла кожух.
Глянь, хуткіше! - Божі птахи, звати - ластівки.
Тут це місце є казкове, все угледіш ти.
Світ такий, як біла грушка, а над нею – Бог!
Все минає в цьому світі, тільки не любов.
Україна – найдорожча, за усі світи!
Ти сюди, мала Іринко, часто приходи.
[i]Перстач* - гусячі лапки[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791767
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 16.05.2018
Поезія – душі це пісня,
Тож хай бринить вона, співа,
Поки не стане серцю пізно,
Поки працює голова.
Поезія – не просто голос,
Служить покликаний тому,
Кому бажаєш щастя й волі,
Свій крок звіряєш по кому.
Поезія – без дна криниця,
Співа де вічне джерело,
Поету завжди має сниться
І те, що буде, й що було.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791962
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018
Де калина рясна в полі і лелека в вишині,
Споришева світла стежка все біжить у літа дні.
А на цій ясній стежині є волошки голубі,
І ромашки ніжні, білі, загубилися в траві.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
Все біжить в далечину... Кличе. Зве.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
В нашім полі, за селом, де жито золоте.
А біжить вона від хати, де мого дитинства дні.
Де щасливі мама й тато... і такі ще молоді!
Тут, де вишні у садочку й кучерявий клен шумить,
Починає біг свій стежка, від воріт у світ спішить.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
Все біжить в далечину... Кличе. Зве.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
В нашім полі, за селом, де жито золоте.
Де калина рясна в полі і лелека в вишині,
Споришева світла стежка все біжить у літа дні.
А на цій ясній стежині є волошки голубі,
І ромашки ніжні, білі, загубилися в траві.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
Все біжить в далечину... Кличе. Зве.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
В нашім полі, за селом, де жито золоте.
В нашім полі... за селом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790655
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 07.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2018
Дав кожному Господь усе, що тільки міг.
І ріки... і поля, що знов шумлять хлібами.
Гаї з піснями солов'їв, безліч доріг,
високі гори, з вершинами до хмари.
О, що за дивний світ! Він барвами цвіте.
Калина тут рясна і мальви біля хати.
У травах росами горить сонце ясне...
і ластів'ята навчаються літати.
Моя земля в цвіту... для мене і для всіх,
хто любить, як і я, в кого вона єдина.
Розсипав щедро Бог навкруг веселий сміх,
й дзвінких пісень тут... нас радує перлина.
Дав кожному Господь усе, що тільки міг.
І ріки... і поля, що знов шумлять хлібами.
Гаї з піснями солов'їв, безліч доріг,
високі мрії, з вершинами за хмари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790529
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Невидима… Чому? Мене нема?
Ще ж вдалині ледь-ледь бринить струна
І тягнеться кривий, глибокий слід,
Кроки ведуть не «до», а уже «від».
Вгору лечу…Може це хтось, не я...
Не переймаюсь, що десь там сім’я.
Яскраве світло ллється звідусіль,
Відходять всі тривоги, жаль і біль.
Неначе слайди- все моє життя
І почуття – любов і каяття...
Немає туги. Радість…Я лечу-у-у!
-Лише не загасіть мою свічу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790530
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018
От щойно продерла я очі,
Погляньте на мене охочі!
Така натюрель без мейк-апу,
Прикрасила ліжко й канапу.
У ванній як чистила зуби
Мов качечка склала я губи.
Одразу це можна у друк -
Чудовий такий ліфтолук,
Дарма що подряпані стіни...
О! Біля "крутої" машини!
Ось мій круасанчик і кава,
Бо я особистість цікава.
А це мої гарненькі ніжки
Ефектно долають доріжки.
З букетом, на пляжі, в віночку...
Без селфі я жодного крочку!
Ми модні, мобільні, сучасні
Та маємо камери власні.
Свободу готові міняти
На лайки та піксельні ґрати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790425
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Не молодевшая от липосакции,
Но пострадавшая без индексации,
Видная, нужная, вроде, успешная
И лишь на миг, но, увы, не успевшая...
Слёзы ронявшая, часто - напрасные,
Быт и семью называвшая счастием -
Вдруг поняла, что не в этом призвание,
Перегоревшая от ожидания...
Сказкой медовой печаль растопившая,
Переливая, себе не долившая,
Может, не вовремя переболевшая,
И... не услышана, - перетерпевшая...
Что же я, право, никем не замечена,
Всё отстрадавшая, мудрая женщина,
Болью помечена, словно повенчана,
Обречена... потому что не встречена
Тёплым дыханием, нежностью Вечности,
Неузнаваема, тихая женщина...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790438
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Весни шовкову завірюху,
Красу, в годину надвечірню,
Хтось з неба ніби тихо дмуха
Землі в обличчя. Безпричинно
Душа сумує в ці хвилини.
- О, Весно люба! Я щаслива,
Що знов душа моя - дитинна!..
Хоча і зріла. Скроні сиві
Ховає фарба чорно-синя.
Та чи сховаєш під замками
Душі народжену сльозину,
За неповторними роками?..
... А що - попереду? Пустеля?
Куди веде життя дорога?..
А вітер цвіт під ноги стелить -
Весна іде до епілогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790330
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Любові не буває половини –
Вона в людини є або нема.
Це та свята природи пуповина,
Котра тебе в житті твоїм трима.
Вона твої і крила, і тенета,
І саме так влаштований цей світ:
Немає без любові ні поета,
Ні воїна, що нації є цвіт.
Хто ж почуттям торгує і землею,
Шукає всюди рибку золоту,
Давно існує в цім житті без неї,
Живе не на землі, а на плоту.
А доля плоту від води залежить,
Від вітру, тобто, річки, течії…
І лиш любов до краю вірно стежить,
Хто ти і де, і друзі хто твої.
Любов – надійний стержень для людини,
Котрий її й на бій святий веде
За землю-матір і сім’ю-родину.
Він визначає кожен її день!
2.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790400
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 05.05.2018
В вині розчинилися рими
І випали в осад слова.
Що роблять з поетами зими
Й кому перейшла булава?
Немає гармонії ритму
І серце – розпатланий м’яз.
В такій атмосфері нехитрій
Поет свій розтринькував час.
Розпалював віршами грубку
І долю свою проклинав,
Журивсь, що відбився від гурту,
Не мав узаконених прав.
Не мав він мандата на думку,
Йому не дістався значок.
Тим часом, боєць шукав ручку –
Заглянула Муза в окоп.
Не знав він дороги до спілки,
Не знав і смаку нагород.
Війна впилась в серце настільки…
Грудьми він стояв за народ.
І буде жива його рима,
Поезія болю й війни.
Послання він пише до сина
І тій, що приходить у сни.
Він мамі цілує сивини
Словами, що сходять із уст
І пише листа Україні,
Як Богу писав Златоуст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789545
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 05.05.2018
Сюжет весняний:
В п’янких рожевих світах
Завис мураха.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788709
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 03.05.2018
Раптом знову
обсипав мене
пелюстками квітучоі сливи
свіжий вітер весняний
і немов нагадав:
я - все та ж наречена,
така ж, як і тоді -
неймовірно закохана в тебе
і несамовита,
засватана сонцем
і повінчана зоряним небом
з тобою!
Із коханням своім -
ніжним-ніжним і
дивносяйливим,
що як цвіт неповторний
щороку квітучоі сливи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788741
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 24.04.2018
[i]Скажи мені, чому ми живем на лінії вогню? Ну не мовчи, не мовчи...
"На лінії вогню" Святослав Вакарчук[/i]
[youtube]https://youtu.be/VFCftcU9-z0[/youtube]
[b][i]Шкода, що замовкають люди,
німують, мов бояться фраз.
І не похвалять й не осудять -
втрачають мову від образ.
Гнітить мовчання, що стіною -
не чутно слів в непевний час.
Невже затишшя у двобої
когось врятує від ураз?
Німотний осуд не змаліє,
цикута гніву все ж росте.
Час розуміння не посіє,
коротші дні для двох. Оте
глибоке непорозуміння
руйнує мир і спільний дах.
А що, як раптом - Смерть?!! Зуміють
знов говорити?
Мабуть, в снах...[/i]
[/b]
Мовчимо?
Чому люди замість вирішення проблеми замовкають, і іноді надовго? Нагніватися і не говорити після суперечки притаманно і добрим друзям, мовчання постає між родичами, сусідами. Прикро, коли замовкає подружжя.
Ми вимагаємо визнання нашої правоти. Це ж ми прагнемо показати і нашому співрозмовнику. Ображено-демонстративне мовчання не є виходом, а тупиком.
Скривджене мовчання - не метод для вирішення сварки, воно ставить відносини в глухий кут. Мовчати після сварок можна лише тоді, коли образа душить, а образ наносити не хочеться.
Намагаймося уникати недомовленості і будьмо відверті один з одним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788722
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018
Я не знал, что колдуньи бывают такие.
Ни волшебница грозная с чёрным котом,
Ни брюнетка-красавица – косы густые,
Из под чёрных ресниц страстный взгляд жжёт огнем.
Ты нежна, как ребёнок, глаза голубые,
И коса золотистая светлым лучом;
Но в тебе, такой маленькой, чары большие,
Если нежность моя так растёт с каждым днём.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788723
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018
Навіяв квітень стільки самоти,
Що глухо навіть серед сотень звуків,
Де спліну незакінчений мотив
По колу ходить котру вже добу. І в
Тій незграбній музиці ходи,
Коли навзаєм тільки сни і вина,
Для мене не залишив, мабуть, ти
Зумисно спільних снів і половини.
Лиш хміль за північ бродить в голові.
Зірки вкривають небо ластовинням,
Та ці свічада, наче не живі.
Кому і що вони на світі винні?
І каменем наріжним циферблат:
Не поверне минуле й за офіру.
Вишневим цвітом пломеніє сад,
Та у весну без тебе я не вірю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788337
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Дзвеніла тиша навкруги,
Як вперше ми зустрілись,
Серця, як в полум’ї стоги,
Коханням загорілись.
Ми ж так кохались – я і ти,
Немов одна сполука,
Та не змогли життям пройти –
Завадила розлука.
Дзвеніла тиша навкруги,
Свої в неї закони:
Ніколи річки береги
Не зійдуться. Ніколи!
Давно вже вицвіли літа –
Біліють пасма в косах…
Не раз розтали вже сніги,
Та душі щастя просять.
Дзвеніла тиша навкруги,
Як ми зустрілись знову.
Де трави пахли, вже стоги –
Те саме тільки слово.
– Кохаю, – вимовила я,
Ти в унісон:
– Кохаю.
Хай це високе почуття
Усе життя триває.
11.05.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788602
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
[i]З висоти пташиного польоту моя рідна Гійченська середня
школа нагадує велику букву "П". Цей вірш був написаний ще
у 2000 р., коли я привела свою доньку в перший клас.[/i]
За руку першокласницю матуся приведе:
-Ой, звідки тут узялася велика буква «П»?
-Вона втекла з Букварика ще тридцять літ назад.
І я тут, доню, виросла, і в два рядочки сад.
Автобусна зупинка, яблуні цвітуть,
Такі щасливі діти туди-сюди ідуть.
Дорога, наче стрічка, у ямочках асфальт,
А як прощатись важко, як покидати жаль.
Три поверхи й кожному життя струмком бурлить.
Як мріється! Як хочеться на білім світі жить!
І чорнобривці сіяти навколо букви «П»,
О, рідна школо Гійченська, як я люблю тебе.
Липова алея, стежина, мов стебло,
Ой, скільки нас, щасливих, туди-сюди ішло.
Доріжка як доріжка – у ямочках асфальт,
А як прощатись важко, як покидати жаль.
На полі, на футбольному урок, мов м’яч біжить
І листя на берізках тихенько шелестить.
Чекають в парку лавочки на гамірних дітей.
Ой скільки мрій і радості, ой скільки в них ідей!
Липова алея, велика буква «П»,
Рідна школа Гійченська роками жде тебе.
Згадай своє дитинство і юність пригадай
І доброго учителя щиро привітай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788324
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 22.04.2018
[color="#1e62f5"]О, весно мила, юнко легкокрила,
Нарешті ти з'явилась, ти прийшла!
Усі незгоди, холоди здолала,
Розбурхана природа ожила.
Бруньки бубнявії враз розбухають,
До сонця пнеться жилаве гілля.
Ходою легко по землі ступаєш.
Твій розмах крил он бачу вже здаля.
Берізки жовті коси розпускають,
А верби по коліна у воді.
Річки розлиті землю напувають,
Ідуть у ріст стебельця молоді.
Розбудить ліс ось музика пташина,
Серця наповнить пісня чарівна.
Луги квітчасту розіпнуть хустину,
Красу цю хочу спити я до дна.
Моя Весна, зеленоока вродо,
Хвилюєш душу, аж нуртує кров.
Тобі до ніг поклала я свободу,
Щоб крізь життя нести святу любов.[/color]
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTmy_98xTWlbuqx981dzXBYi0BASBTRxJ_mjBvi2nRkUe5TNWs4[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788567
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Коли весна заповнить небокрай
Блакиттю, що лиш раз на рік буває,
Здається, що то світлий Божий рай,
Де на хмаринці сонце пропливає.
Ген чарівні, високі небеса,
Мов крилами, планету огорнули,
І ожива небачена краса,
В яку природа й люди всі пірнули.
В зеленотрав’ї річки береги,
Де поміж них пливуть поважно води,
Звучать пташині хори навкруги,
Й берізок білоногих манить врода.
Ось довгокоса івонька-верба
Нагнула стан і гілля до водиці,
Немов над сином матері журба,
Немов сльоза за мужем удовиці.
А як запахне вишні білий цвіт,
Заметушиться плем’ячко бджолине,
Світлішим стане цей весняний світ,
Чекатиме квіток і на калині.
Красу ту райську вип’ю я до дна,
Пташиною знімуся в піднебесся,
Щоби її ще й з висоти пізнать
І зустрічати з нею свої весни.
16.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788453
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Застигли зОрі над кущем троянд...
Почуй мої не голосні слова!
Міцна моя любов, мов діамант,
І ніжна, наче квітка польова!
Перед дощЕм ліс подих тамував,
Верба чарівно опускала цвіт...
Хто хоч одну людину покохав,
Той, несумнівно, покохав весь світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788535
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Кличуть мене з далеких доріг,
мов кличе мати.
Татові яблуні - мій оберіг,
що шумлять біля хати.
Татові яблуні, татові яблуні
квітнуть і взимку й весною.
Татові яблуні, татові яблуні
світ прикрашають собою.
Кличуть мене з далеких доріг,
мов кличе мати.
Татові яблуні - мій оберіг,
що шумлять біля хати.
Татові яблуні, татові яблуні
всіх нас додому чекають.
Татові яблуні, татові яблуні
і в холоди зігрівають.
Кличуть мене з далеких доріг,
мов кличе мати.
Татові яблуні - мій оберіг,
що шумлять біля хати.
Татові яблуні, татові яблуні,
вмиті дощем і росою.
Татові яблука, татові яблука,
світяться всі добротою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788532
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
[i]У першу суботу травня у моїй рідній
Гійченській середній школі відкриті двері для
зустрічі з випускниками. Цей вірш я читала у її
стінах на святкуванні 20-річчя закінчення
школи. Перечитавши, здивувалася, що він
актуальний і досі.
[/i]
Від рідної школи ідемо в світи…
Учителю, рідний, за черствість прости.
Ти добрим, як батько, для нас був усіх –
Ми ж мало несли́ і добра, і утіх.
Ми гордо дивились в широкі світи,
А ти нам, як зірка, як сонце світив.
Та часто в житті не згадаємо ми
Того, хто в біді затуляв нас крильми.
Піднялись ми в небо – політ бо який!
І вчитель для гордих такий – ніяки́й!
Забули, що ча́сом й оцінка була
Не наша, здобута, така – ніяка́.
І ми з його ласки висот досягли,
Подякувать щиро в житті не змогли…
Душа не черствіє в Учителя, ні,
Лиш очі у нього бувають сумні.
Іде він селом: чи у будні, чи в свята,
А ми то туди, то сюди – нас багато!
Часо́м забуваєм сказати: «Добридень!»
А скажем і в серці у нього – Великдень.
Усі ми, усі ми зростали у школі,
Де сонце стрічали високі тополі.
Усі ми зростали у рідному Гійче,
Тож черствими бути нам, друзі, не личить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787722
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 16.04.2018
(Антиреклама в стихах)
Опять для крашенок наклейки
На полках маркетов пестрят,
И даже в праздники лазейки
Для дел своих находит ад.
«Не красьте яйца по старинке»
Любезно предлагает он,
«Тут на наклейках есть картинки,
Есть репродукции Икон».
Выходит мы со скорлупою,
Которая с яйца снята,
Бросаем в сор своей рукою
И лик Воскресшего Христа!
Но не подумавши об этом,
Рекламный слушая призыв,
Берём с наклейками пакеты,
Рецепты бабушек забыв.
Подумайте, приятно будет,
В великий праздник видеть вам,
Как ваше фото всюду люди,
Бросают в мусор тут и там?
Чтобы в такой великий праздник
Не искупаться во грехе.
Яичко в луковой окрасим
Простой, привычной шелухе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785675
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 02.04.2018
Здається, в тобі лиш /без ліку/ моя потреба.
Тримає безодня, в долонях - окраєць неба.
Впущу - розлетиться на друзки вчорашнє літо,
А те, що прийде, не зуміє мене зігріти.
Тому не впускаю свічадо з перлин розлуки,
Де пам'ять домашньою кішкою лиже руки
Холодні, як сніг, що на землю приліг не впору.
І цокотом стрілок годинник мені говорить:
"За....". Будь мені. Будь мені! Будь у мені.../за щастя/...
Нехай ні тузів, ні шестірок нема під масть, я
Їх не шукаю. Для мене і того вдоста,
Що подих нагадує вперто твою лиш постать.
Що ночі світліші за ранки, а дні, як ночі,
І замість доріг тільки курява від обочин.
Від себе втекти б. На перонах чужих вокзалів
Маршрути зриваються, взявши акорд печалі.
Гортаю секунди й листи, що летять в нікуди,
Тумани, де вічність в собі горизонти губить,
І плетиво втрачених слів в павутинні вулиць,
Якими бродили /рука у руці/ й не забулись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785176
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 31.03.2018
Всі дні летять в нестримному польоті,
Об’єднуються в тижні, місяці,
А як дванадцять їх мине в клопоті,
Назвуть їх роком. І роки оці
Біжать-чергуються один за одним:
Звичайні й високосні. З них – життя.
Але нікого не хвилює чином жодним,
Як ти прожив? Яке в тебе дитя?
Здобутки мав які, і чи глибокі рани?
І що зробив для себе й для людей?
Ким був і чи не став мурлом-тираном –
Таке не значиться в житті людськім ніде.
А дати – то історія, не більше,
Не дружать з почуттям, вони – німі,
І кілька літ набавити собі ще
Теж ніяк: в долі кінчився ліміт.
14.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784661
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018
Кохання – що це? Гріх?
Чи Бога нагорода?
Це безтурботний сміх,
А чи прокляття роду?
Яке воно на смак:
Гірке, а чи солодке?
З деталями всіма,
Шкода, коли коротке.
Коли радіє світ
І серця два співають.
Притулишся до віт, –
Здається, оживають…
І блиск обох очей
Несила пояснити,
І небо їм рече
Стосунки ці зміцнити.
Тоді кохання – рай
Для неї і для нього,
Радіє навіть гай
З кохання неземного!
Коли ж серця мовчать.
Не кличуть до єднання,
Нема вогню в очах…
О ні! То – не кохання.
І присмак гіркоти
Наповнить щедро душу.
Як не хотів би ти –
Кохать себе не змушуй:
Не знайдено оков
Для вільного кохання,
Не встереже закон,
Як почуття зникає…
Ганна Верес (Демиденко).
3.01.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784483
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018
Не перший сніг і не останній
Запорошив мої думки.
Знов гарний кінь у добрій стайні
Бере смаколики з руки.
Лискучий, в яблука, парує,
Ніяк не бідний на любов.
Аж грива світиться, гарцює
І щастя сиплеться з підков.
Життя галопом пролетіло,
От би мені іще одне!
Взяла вуздечку я несміло,
Гривастий мчить у даль мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784368
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
Весна на землю вже сонечком бризнула,-
Світлими фарбами біло-блакитними...
Тихо розщедрилась і не побачила,
Що зима сердиться,все вкрива хмарами...
Хмарами темними,густими карими,
А ті посипали снігами вдалими,
Білими-білими, хоч і невчасними,
Весну відтиснули силами власними...
Зима розсердилась і не пробачила,
Що восени вона не передбачила,
І вчасно в осінь ту гаряче - жовтую,
Не зупинила глек з позолотою...
Лилось те золото струмками рівними,
Верби й берізоньки були царівнами,
І зима-зимонька залюбувалася,
І недоречно так,ще й закохалася...
Хоча й примхливая, час загубила,
І ось у березні снігом все вкрила,
Все ж прислухалася,і придивлялася,
Куди ж весна-красна та й заховалася...
А та весна-красна,та й не ховалася,
І світу лагідно знов усміхалася...
Бігла веселкою і диво-проліском,
Не зупинялася,котилась з подивом,
Світиться,котиться - вродою доброю,
Світ накриваючи новою ковдрою...
Фарбами бризкає світло-зеленими,
Світ наповняючи снами веселими...
Ось вона поруч вже, не за горами,
І не залякать її зимі снігами,
Отож ховай,зимо,всі свої гонори,
У тінь пора тобі,не чини опору...
Природа-матінка непереможная
І в ній давно уже все розраховано,
Неперевершені усі пори року,
Уміло здійснюють всі свої кроки...
Все покрива весна новими фарбами,
Світ переповнює добрими справами,
Разом із сонечком вхід перекрила,
І зими подихи вже зупинила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784311
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
Споконвіку рушник у пошані...
Вишивають світанки їх ранні.
До схід сонця встає й моя ненька,
Вишиває на щастя... Дрібненько.
Чорнобривці, любисток та м'ята
Зігрівають, мов батьківська хата.
Вишиває матуся... їх цвіт.
А у нім - кольоровий весь світ!
Золотиста тут нитка й блакитна.
Нехай доленька буде привітна!
Цим веселим матусиним цвітом
тішить душу рушник взимку й літом.
Чорнобривці, любисток та м'ята
Зігрівають, мов батьківська хата.
Вишиває матуся... їх цвіт.
А у нім - кольоровий весь світ!
Ясні, сонячні дні в рушникові.
Скільки радості, ласки й любові!
Всього роду є сила у ньому,
Захистить і поверне додому.
Чорнобривці, любисток та м'ята
Зігрівають, мов батьківська хата.
Вишиває матуся... їх цвіт.
А у нім - кольоровий весь світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784298
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
Там, де зозулі долі тчуть в садках,
І солов’ї світанки рано будять,
Здається, що то Господа рука
Мене туди вселила поміж люди.
Шляхи круті долала я в житті
І звідала всього: висот щасливих,
Невдачі й першу в косах заметіль,
І щебет діток милих, галасливих.
Сьогодні знов у пам’яті мій край,
З людьми трудящими й теплом поспішних весен.
Там неоспіваний ніким ще дивний рай,
Де очі сонцю засліпили плеса
Ставочків трьох. Дитинства сторона…
Вона й сьогодні надто мені мила,
Де вулиця у туї порина,
Й ярки росою срібною умились.
Там хмари гострокрилих ластівок
І іволга ридає до світання,
Мого дитинства світлий островок
І слід на серці першого кохання.
Весна вдягла укотре свій вінок
З кульбабок жовтих й просині рясної,
Звіряток запросила у танок,
Щоб рутою впилися запашною.
За мене знову молиться село,
Щоб мала у житті безпечні кроки,
Можливо, це мені й допомогло,
Що я живу – не плентаюся збоку!
19.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784164
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018
Здесь о шагах не может быть и речи.
Сурово давят выступы камней,
Ползком, едва просовываешь плечи,
Пещера рядом, но непрост путь к ней.
Но, пусть четыре века пролетело
С тех самых пор над нашею землёй,
Постом всегда иссушенное тело
Спокойно продвигал в неё Святой.
Но ты прошёл, прополз сказать точнее,
Как нить в ушко иглы, во имя Веры,
Тут – мир другой: всей пустотой своей
Как будто обняла тебя пещера!
Здесь теплый свет, здесь неземной уют,
Особо мягко здесь свеча сияет.
Постой! Да камни вовсе и не жмут!
Скорее это так они ласкают.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783839
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018
Тануть сніги у солоних сльозах зими,
Люди зрадливо уже виглядають на весну.
Вчора зимі поклонялись без страху й вини,
Щось умирає – нове щоб зуміло воскреснуть.
Жаль мені, жаль… крижаних онімілих снігів –
В них нерозкаяна і заколихана туга.
Вчора ще небом торкались земних берегів -
Нині ж їх губить п'янкої омани недуга.
Винних немає – усі ми в дорозі Життя,
Хочем скупатися в променях світла і сонця.
Чом же той біль не розтане, мов сніг, в забуття?
Чом тої радості лише весняне віконце?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783875
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018
Сказав якось Мишці Кріт: - Візьму та й полечу на Кріт!
Там відпочину. Накупаюсь. В воді прозорій наплескаюсь.
На сонці буду загорати. А то сидиш весь час у хаті. Вилажу
рідко я з нори. Не маю доброї пори!
І сонце бачу зовсім рідко... Від цього мені дуже гірко!
Хочеш? Візьму з собою, Мишко! Там почитаєш ти хоч
книжку. А то все бігаєш, шукаєш... А відпочинку теж не маєш.
Ще довго Кріт щось говорив. А поряд поле... й гай шумів.
І сонце ясне пригрівало. І квітло все. Силу давало повітря
всім, легке й духмяне. Чому ж Кротові все погане?
Та залишив би свої нори! Подався в гай, а чи до моря.
До річки б... там позагорати. А потім з Мишкою - в Карпати!
А то сидить, все нарікає. І не цінує те, що має. То ж кращим
все чуже здається.
Тому отак воно й ведеться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783910
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 23.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2018
Я себе не вважаю поетом,
Мої вірші – це проба пера,
Й крила надто слабкі ще для злету,
А в житті вже осіння пора.
Тож слова у думки запрягаю,
Уплітаю краплинки тепла,
І від щастя, й сльози знемагаю,
Щоб поезія плином плила.
Пишеш й світ проклинаєш і любиш,
Загадковий і дивний цей світ,
Коли шепчуть Всевишньому губи:
«Урятуй Україну і цвіт.»
Коли знаєш, що слово – це криця,
Й усвідомлюєш силу його,
Й дістаєш кожне з денця криниці
Для душі і утіхи, й нагод.
Не вважаю себе я поетом,
Але ліру свою не згублю
Й поділюся із вами секретом,
Що поезію справді люблю!
6.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783859
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 22.03.2018
Люблю поезію й свою творю давно,
Не знаю ще творитиму допоки…
Чи то від Бога так мені дано,
А чи гашу душі у ній неспокій.
Не розумію, хто ж мені звелів
Волошкою зійти у житнім полі,
Чи в жайвора на трепетнім крилі
Пізнати смак краси, польоту й волі.
На світ погляну я із вишини
І піснею полину над простором,
Молитиму, щоб рай Бог відчинив,
Де сліз немає і людського горя.
3.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783606
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 22.03.2018
Щиро вітаю усіх моїх друзів-поетів з
Днем Поезії.
Я знаю, як Ви закохані у слово.
Нехай ця любов
буде взаємною.
Я просто тобою живу,
Собі не збираючи лаврів.
Цю долю обрала нову
Під звуки словесних литаврів.
Ти – хліб для моєї душі,
Ти – крапля водиці в пустелі.
Ти – справжні до щастя ключі,
Ти – сонце у моїй оселі.
Тебе не прошу ні про що.
Ти просто приходь. Я чекаю.
Мені навіть раптом здалось,
Що ти – це промінчик із раю.
За щастя до тебе торкнутись,
Із вуст твоїх пити меди
Минутися і не минутись,
Ступаючи в Музи сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783635
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Поезія – казковий храм,
Де душі плачуть і святкують,
Це дорогий духовний крам,
Який беруть, а не купують.
Й душа поета – дивина,
Її непросто розгадати,
Це висота і далина,
І промінь-шлях для благодаті.
Душа обділена, черства,
Не здатна віршів народити:
Її жахаються слова,
Їй душі інших не збудити.
Поезія – це божий лан,
Життя де з римами сплелося,
Йому не притаманний план,
В нім – люди, небо, цвіт, колосся!
14.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783604
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Безмежна сила Інтернету
впіймала в сіті всю планету:
всі "гуглять" чи сидять в You Tube,
а ми – у Поетичнім Клубі,
бо нас заніс на цей Парнас
крилатий (чи кривий) Пегас.
Несхожі тут пани і пані:
монументальні, многогранні –
це автори́ поем епічних
чи історичних, чи міфічних...
Хтось тут кує амбітні плани,
у інших – філософська суть,
у третіх вірші – трепет лані,
довершені до філіграні...
як є і ті, що "муть" несуть.
Є сіячі фольклорних зерен,
а хтось – колючий, наче терен,
сатира в них – гостріш ножа.
Буває в'їдлива іржа,
що українське все паплюжить,
викупує в брудних калюжах.
Тут і запроданці, і "тролі",
у них конкретні платні ролі –
ганьбити злісно патріотів,
ліпить їм марку ідіотів.
Є моралісти, фантазери
і обструктисти-флібустьєри,
прозорі й мутнокольорові...
дотепні, мудрі, гонорові,
нудні та прісні, феєричні,
розсудливі чи істеричні,
є незворушні, наче дуб...
а разом – ПОЕТИЧНИЙ КЛУБ.
Всі згуртувались, згрупувались,
по інтересах об'єднались,
то ж зрідка лиш якась пташина
загляне до чужого тину.
Серед "своїх" – любов, обійми...
за мить – вже суперечки, війни...
все, як в пригодницькім кіно...
але ж... комфортно все одно.
Та як би, часом, ми не злились,
забувши статус й смак манер,
і довго після бруду мились,
бо вилив друг на нас цебер,
та будьмо, друзі, толерантні:
пошлем уклін наш елегантний,
подяку щиру і визна́ння
(і скажемо це без вагання!),
Тим, Хто відкрив цей сайт для Клубу,
Хто дарував солодку згубу –
на сайті вірші розміщати
й себе, коханого, читати,
приймати схвальні "одобрямси" –
безмірні в щедрості аванси.
У всіх нас – спільні інтереси,
і Клуб для нас – як другий дім...
Ото ж, поети й поетеси,
шануймося у домі цім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542149
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 21.03.2018
З-під стріхи змерзлого століття –
Весни́ напився горобець.
І розтріпав всі лихоліття,
Що йшли у хату навпростець.
Що за дива́! Малий горобчик,
А стільки радості приніс!
А онде розпашілий хлопчик
Прогрес запріг в Великий Віз!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783246
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Знов прокинуться від сну
Ніжні котики вербові
І розквітнуть в саду
Барви квітів кольорові
Ти прийди, їх знайди
Відшукай там свою долю
Не томи , відпусти
І дай серцю свому волю
Приспів:
Світ проснись, усміхнись
Глянь навколо, глянь навколо
Розвиднись, задивись
Моя доле світанкова
Зачаруй, подаруй
Ті чарівні ніжні квіти
Що весна принесе
І дасть серце нам зігріти!
Не питай, запитай
Що сьогодні таке сталось?
Журавлів ключ несе
Світлу радість, тиху радість
Зачерпни, світ- пори
Ти священної водиці
І напийсь досхочу
Що дає з джерел криниця....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783336
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Крізь тенета турбот, мов крізь хмари – промінчики сонця,
фраза, слово чи думка майне... наче з інших світів.
Може Муза послала із вітром її крізь віконця,
а чи янгол торкнувся крилом полохких почуттів?
Стрепенеться душа і пірне в протиріччя емоцій,
обважніє від виру строкатих думок голова
і, впіймавши зерно в тім бурхливім безладнім потоці,
несподіваним змістом наповнить звичайні слова.
Ле́гкий тремор і нерви, неначе натягнуті стропи,
подих в горлі завмер, щоби птахом злетіти до зір,
коли вбрані у рими слова заплітаються в строфи
і, освячені в серці, лягають рядки на папір.
Із небесної висі, з таємних світів нескінченних,
з амплітуди чуттів: від безодні – до місяця злет,
з болю, сумнівів, сліз, із любові поривів вогненних,
з праху, сяйва краси, мрій, фантазій натхненних,
в незбагненнім пориві, творить свої вірші Поет.
19.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783173
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018
Зморшка на зморшці - яка ж Ви красива!
Мила, тендітна пані!
Біла лебідко, сива голубко!
Що там за списком далі?
Зморшки розгладила посмішка щира:
Смійтесь, ласкава пані!
Ви - підмурівок злагоди й миру,
Спо́кою пташка рання.
Думала: день вже зіпсовано з рані -
Що за лиха година?
Сіла в трамвай з собачкою пані...
Чи так сія людина?
Люди похмурі сховали в кишені
Дивні криві дзерка́ла.
Для негативу вже не мішені -
Усмішка їх тримала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782774
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 17.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ww7839W0DAs[/youtube]
Підковка із дзвіночком на дверЯх,
Прикрашена бусинками з коралу.
Щоб завжди було щастя у гостях,
Притримуюсь такого ритуалу.
Коли роса умиє новий день,
Руками доторкнуся до підковки.
Удачі попрошу собі лишень.
Нехай вона не промине домівки.
І я відкрию настіж усі двері,
Розлийся світлим променем...прошу!
І інша я у новій атмосфері.
Щасливою вже бути так спішу.
От тільки б десь його не загубити,
На вікнах усі штори опущу.
Моїх гостей все ж треба задобрити,
Найкращими їх стравами вгощу.
Накрию стіл, відзначу своє свято.
Найкращих друзів в гості запрошу.
Їх вірність зберігаю завжди свято.
І без уваги їх не залишу.
Домашні обереги будуть поруч.
Домовичок й пухнастий білий кіт.
Й сама присяду біля них, праворуч.
Усі вони чудовий життя цвіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782597
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 17.03.2018
Ми часто, без благословення Бога,
рвемось до цілі... щоб розбити лоба.
Зажевріють в тумані ідеали,
як ми в душі звели їм п'єдестали.
Ні спротиву обставин підкоритись,
ні зважити не вміємо, вдивитись:
чи буде, з часом, вартим хоч уваги
все те, чому віддали перевагу?
Бог добродушно намір наш сприймає,
бо кожен на свій вибір право має.
За бажане в борні життя спливає
і кожен, мов прозрівши, помічає:
жадане зникло, тінню промайнуло,
те ж, що лякало, миром повернуло,
колись безцінне – брязкальце по суті,
безликі стали мудрі і розкуті,
мов здутий м'яч, знікчемніло величне,
казкове? – вже давно буденне, звичне.
Серед кумирів, сповнені отрути
іуди є і каїни, і брути,
що ллють злобу й помиї без упину,
а то й ножа тобі встромляють в спину...
Бог все це знав, та ми не довіряли.
І валяться фальшиві ідеали...
Сказали ж про захоплення без міри
ще в Біблії: "Не сотвори кумира!"
16.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782566
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 17.03.2018
Хочу бути з тобою ніжнішою так щоби ніжність
Нам позаздрила двом і не мала реваншу для себе
І нехай поміж нами і є не суміжна суміжність
Я без тебе, як без неба...
Хочу плавно з тобою вплітатися жилами в весну
В цю, що зараз пелюстки мов сніг осипає у трави
І вслухатися в спів солов'я, мов у службу воскресну
В тлі заграви, як октави...
Хочу бути відтінком яскравим на тлі сіро-синім
Дні буденні і тьмяні розбавити кольором раю
Наче грішник в покуті впаду на порозі яскині
Всім чим маю, тим кохаю...
І в освітлені місяця й зір хочу бути весною
Безкінечною й вічною жрицею сонця живого
Хочу бути для тебе і тільки, щоб бути з тобою
Хочу цього, більш нічого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782206
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 15.03.2018
День народження в Ганнусі.
Скоро їй – чотири рочки.
Є питання у бабусі
І до свята заморочки.
- Що ти хочеш, моя кицю?
Замовляй, я те куплю.
Плаття, шапку, чи спідницю?..
Ну, скажи, тебе молю.
- Хоцю лозоцьку галненьку,
Бабця рада: «Ну, й дива,
Купим ложечку маленьку».
«Ні, не те!»-, твердить мала.
Довго думали-гадали,
Що воно таке і як?
Все в умі перебирали,
А воно – ні так, ні сяк.
Вже не знали, що й гадати,
Раптом : «Квітоцька!» -, маля
«Є індиго в нашій хаті!»-,
Радо бабця промовля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782229
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 15.03.2018
У світі, де живуть мрії,
Шепочуться таємниці,
І сни, як пухнасті киці,
Лягають мені під вії...
У тім паралельнім світі
Ми, наче маленькі діти,
Малюємо ніжні квіти
На стінках душі - графіті.
Ми вміємо там літати -
На двох із тобою крила...
Червоні свої вітрила
Ассоль вибіга стрічати...
Спізніле наше кохання
Пече полиново-гірко,
Та падає з неба зірка,
Щоб ми загадали бажання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782028
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Упала в озеро зима
Зелено-синім льодом,
Води і хвилечок нема,
Та вернуться ізгодом.
Коли вже сонце, осяйне,
Льоди ті поламає,
Весна позичить «Муліне»
І зиму налякає:
Розшиє луг вона і бір,
Галявину у лісі,
Сіреньких вишиє собі
Горобчиків не в стрісі.
А також вишиє ріллю,
Мов галка, чорну-чорну,
Зерно я з лантуха звільню,
Яке придбала вчора
І ним засію на врожай,
Хай буде він багатий,
Й радітиме моя душа,
Адже земля – то мати.
18.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781868
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Коли у місті тихий, мирний ранок
Ще людям розкидав останні сни,
Старенька вже чекала біля храму!
Бо син її живим прийшов з війни.
Сніжинки лоскотали церкви скроні,
Сам Батюшка всміхнувсь привітно їй,
Бо знали всі вже в тім мікрорайоні,
Що в неї син з війни прийшов. Живий!
Почаївська Ікона. Божа Матір,
В очах її така Свята любов.
Молилась жінка їй у церкві й в хаті,
Аби синок з війни живим прийшов.
Сім свічок сяють тепло, мов сузір’я,
Усі свічки старенька ставить їй!
Молилася й дано було по вірі,
З війни її козак прийшов живий!
Ось вже обід святковий у квартирі,
Прийшла кума, прийшов сусід старий,
І як ніколи добрі всі та щирі,
Бо їх солдат з війни прийшов живий.
Щось телевізор голосно волає,
Щось кажуть про Європу брехуни...
А мати тут - сама мов свічка сяє,
Бо син її живим прийшов з війни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781861
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Зима вдягнула сосни в білі плаття.
Я чую пісню лісу Закарпаття...
Гірський струмок підстрибує граційно,
А вітер спить, дитинно так, спокійно.
Хай спить. Мабуть набігався й втомився.
Знайшов собі для сну таємне місце
Й сховався, ніби втік від всього світу.
Боюсь його і подихом збудити.
Боюсь злякати цю ранкову тишу,
Де знов душа наповнюється віршем, -
Словами й кроком. Саме в ці хвилини
Народжується сонечко невинне.
Промінчики гуляють поміж гіллям,
А сніг летить - кружляє елегійно...
Красу цю не любити - не можливо,
Коли душі так радісно й щасливо...
І хочеться це все запам'ятати!..
І хочеться це все намалювати:
Цю казку закарпатську білосніжну,
Цей ранок незабутній дивовижний.
Зими неперевершена картина
Залишиться в мені і на світлинах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777887
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 12.03.2018
Наше світло у нічку темну,
Тепле сонце в палючий день,
Рідні діти, вас недаремно
Виколисували з пісень...
Дарували тепло і спокій,
Захищали від холодів,
Щоб тепер, через сотні кроків
Кожен міг у душі радіть...
Вже від того, що сонце світить,
Зігріваючи, як завжди,
Та зростають і ваші діти,
По землі щоб святій ходить...
Ми і досі... чомусь не спиться...
Виглядаєм з усіх сторін,
Або хай вже хоч хто присниться
Теплим зустрічам навзамін...
І так дуже скучаєм, справді, -
Та... і світ якийсь нетривкий...
Приїжджайте, бо ми вам раді...
Невгомонні ваші батьки...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781848
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Запрягла мої роки старість,
А душа й досі молода.
Скільки ж їй у житті дісталось!
А вона навіть… не рида.
Бо живе в ній сумління й віра,
Без яких не людина ти,
Сутність їхня – любов без міри,
А твоя – їх уберегти.
Особлива душа в поета,
Незвичайна і в матерів –
Не спинити обох їх в злеті,
Бо покликані в нім згоріть!
24.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781644
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Вітрів попутних
Більше не ловить крильми
Млин край дороги.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780415
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Яке блаженство
з тобою розмовляти
коли ти мовчиш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776540
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.03.2018
Добігає день до кінця...
Хмари, мов линяле ганчір'я...
Світло сонця спада в надвечір'я...
І у ньому - смуток і я.
А у ньому - смуток і я,
Навіть кава не гріє ніскільки...
Поруч ходять безликі свідки -
Темна ніч і густий туман...
Темна ніч. В ній густий туман
Ліхтарі оповив серпанком...
Буде просвіт... Та це буде зранку,
Якщо сонце проб'ється з-за хмар.
Але ж сонце проб'ється з-за хмар...
День настане легкий і погожий...
А тим часом - стоять на сторожі,
Ліхтарі, запнуті в муар...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479323
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 12.03.2018
Скрипка, кажуть – частина самого Митця.
Вона знає про все: про любов і печалі…
Неймовірний дарунок для нас від Творця.
Обіймав її талію сам Страдіварі.
Рід Гварнері любив її більше, ніж жінку
І душа розривалась в руках Паганіні,
Відкривала вона ніжним звуком сторінку
І незмінно була на висотах богині.
Так смичок краяв серце з малої октави,
Цілував він щоразу чотири струни,
Жив любов’ю завжди по дорозі до слави.
Знов приходила скрипка до мене у сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781809
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Кокетливо из мягкого тумана
На всё глядят фонарные огни.
Ночь побелела даже как то странно,
И помутнела, но горят они.
Как будто шаловливыми лучами,
Отодвигают мини-облака,
Мне кажется, они смеются сами,
Хотя туман растекся, как река.
В его потоках тонет, исчезая,
Всё: дерево, машина, человек.
Но огоньки смеются, понимая,
Что это так уходит в небо снег.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781391
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018
Спалахнули свічки на каштанах,
І черемха біла наче сніг,
А до мене, чомусь, так неждано,
Надвечір’я стало на поріг.
Приспів
Осінь мчить на конях,
Сивина на скронях,
Жовта заметіль навкруг мете.
Незабутнє літо,
Сонечком зігріте,
В серці моїм літо золоте.
Пролетіли, наче мить жадана,
Молоді літа як не було.
Ой чого, чого ж , чого ж так дуже рано,
Тепле літо стало на крило
Нагадають клени жовтим листом,
Що мине усе, на жаль, мине.
І роки мої, немов намистом,
В позолоту осінь одягне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779748
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 01.03.2018
Сл. та муз. Н. Башинськоі
Аранжування Б. Попова
Нам школа відчиняє всім двері щоранку.
До неї поспішає Оленка й Романко,
Наталочка, Сергійко, Галинка і Андрій.
А схожа наша школа на справжній рій.
В рідній школі ми одна сім'я.
Школо рідна, люблю тебе я!(2р.)
Тут добре разом бути у будні і в свято,
Навчаємось дружити і світ пізнавати.
Хороший в нас директор, багато вчителів,
А схожа наша школа на справжній рій.
В рідній школі ми одна сім'я.
Школо рідна, люблю тебе я!(2р.)
Нам школа відчиняє всім двері щоранку.
До неї поспішає Оленка й Романко,
Наталочка, Сергійко, Галинка і Андрій,
А схожа наша школа на справжній рій.
В рідній школі ми одна сім'я.
Школо рідна, люблю тебе я!(2р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776566
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018
Пташа сіреньке – у долонях теплих,
Надійних, вірних, тільки замалих,
Щоб вільно розпростерти крила стерплі.
Великий сенс в тих помахах простих.
Постійний рух – з народження до смерті –
Завжди увись. Літати, щоб не вмерти!
13 вересня 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775380
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Розсипалась зорями ніч
і сміхом дзвінким, десь у гаю.
торкаюсь коханої рук
і ніжність її відчуваю.
Всміхається місяць ясний...
а верби купаються в річці.
На березі клен молодий,
шепоче щось ніжно смерічці.
Як в дзеркалі, в чистій воді,
тепер вже все небо безкрає.
Чарівна, ця зоряна ніч,
вже в хвилях вогні розсипає!
Торкаються чари її
тонких струн душі й мого серця.
Доріжкою срібною міст
побіг вже із річки в озерця.
І ніжність моя через край...
коханій вона передасться.
Бо ж світиться зоряна ніч,
дарує закоханим щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772815
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 23.01.2018
Мы терпимы, встречаясь со злом,
Тут у нас очень крепкие нервы,
Злу легко оправданье найдём
Если только не мы его жертвы,
- Он убийца, злодей, живорез?
Так ведь в детстве его обижали!
-Он в карман к государству залез?
Так другие и больше украли!
Но героев, талантов, Святых,
Видно многим терпеть неприятно,
Мы охотно заметим у них
Даже самые мелкие пятна.
Ходит девушка в церковь – «ханжа,
Знаем, знаем такую мы веру,
А не ты ли шла в джинсах вчера,
Прижималась плечом к кавалеру!»
Добрый парень для многих – слабак,
Или маменькин жалкий сыночек,
И ругая его так и сяк
Каждый сам стать внушительней хочет.
А великим - так просто беда,
Ведь над ними так модно глумиться,
Если б бюсты могли – со стыда
Были б рады в века провалиться.
Что за странные мысли такие?
Но сказав так, увы, я не вру:
Современники, люди, родные!
Мы должны быть терпимей к добру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772773
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 23.01.2018
Спішу-несу до тебе я любов,
Мій Борисфене, повноводий, сивий,
З часів, коли створив тебе Дажбог,
І до сьогодні твій потік красивий.
Широка й вільна в тебе течія,
Що береги навіки поєднала;
І правда теж – одна на всіх – своя,
Топталась ворогами – не сконала.
Одне в нас сонце і одна земля,
Твої ми діти, мати Україно,
Нехай нам душі горді звеселя
Ця водяна глибока серцевина.
18.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772604
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Час не питає ні про що,
він просто йде... а він минає.
Біжить, летить, дзвенить завжди,
свою він справу добре знає.
Час не питає ні про що,
він просто йде... і сонцем сяє.
Весною цвіт рясний несе,
а влітку всіх нас зігріває.
Йому на місці не стоять...
як пташці - уперед летіти.
Не зупиняється й на мить,
йому завжди радіють діти.
Вони із часом в ногу йдуть,
так рік за роком підростають.
А час вже листя золотить,
знов білі віхоли кружляють.
Час не питає ні про що,
він просто йде... а він минає.
А хто ми в цьому часі є?..
Це кожен сам про себе знає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772533
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
[u](Присвячую своїй мамі Ходак Феодосії Іванівни).[/u]
Погляну на рушник, що мама шила,
Вустами до узору доторкнусь,
Так за життя вона й не відпочила,
Дитям до її серця пригорнусь.
«Літа мої твої вже доганяють,
І доля дивно схожа на твою:
Ті ж колисанки внуків забавляють,
У них вплітаю власну таїну.
Матусю, моя мила, рідна ненько,
Уже і в мене коси у снігу.
Пробач, – промовлю щиро і тихенько, –
Тепер я знаю слів твоїх вагу.»
17.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772434
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
[b][color="#0416bf"][i]Її ім'я звучить неначе річка –
В нім стільки світла, сонця і тепла…
Жаги найвища нота віковічна,
Де світ кружля і обертом земля.
В її очах сховались дивні зорі,
Душа налита сонцем вщент й сповна.
Її слова гойдають хвилі в морі,
З-під вій сміється молода весна.
І розцвітають соняхи в долонях,
А за спиною крилами вітри
Несуть ім'я те, і той дивний сонях…
У ті світи, де треба ці дари...
[/i][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772441
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k6DXxH1lC_E[/youtube]
А за вікном хурделиця півнОчі,
Старанно замітає всі сліди.
Сіріє, та не хочуть спати очі,
Думки все відлітають в нікуди.
Чому буває так, як ти не хочеш?
Хіба життя - це тільки боротьба?
І це питання нерви все лоскоче...
Думок до ранку ціла вже юрба.
І все я розкладаю по поличках:
Не можу зрозуміти все ж ніяк:
Чому любов буває у двох лицях?
Невже її ціна один мідяк?
З тобою ми не бачились ніколи.
Чому ж до мене ти приходиш в сни?
І від питань думки стають вже кволі.
Такі вони нічні думки чудні.
Під ранок затихає завірюха,
Ліхтар теж заспокоївся на мить..
А я чекаю відповідь послухать.
Чи зможе мені хтось все пояснить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772417
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
[b][i][color="#0000ff"]В мені нема ні крапельки гордині,
Я наче в осінь жовтий падолист...
Я посміхаюсь дуже рідко нині,
Але в душі така, як і колись...
Привітна, щира і до всіх люб'язна,
До кожної людини свій підхід...
З роками стала мудра та серйозна,
Таким і є увесь мій родовід...
Але бува наперекір усьому,
Сміюся я, ну майже до плачУ...
Як сонечко яскраве серед грому,
У світлі мрії, ніби птах лечу...
19 01 2018 р
Вікторія Р[/color]
[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772262
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vQUPb3x7WPc[/youtube]
Зі сцени сходить треба вчасно,
І не кажи, що ще не час.
Аплодисментів вже нерясно,
І забувати стали нас.
Та ми надіємось, все ж любим,
І щоб пом"якшить гіркоту,
Свою надію все ж голубим,
Плекаєм мрію, та не ту.
Надія тішить, зігріває,
І зводить з розуму підчас.
Але в цей час ми ще не знаєм:
Давно забули вже про нас.
І десь багаття мрії гасне,
І ледве блима промінець,
Та почуття, що так прекрасне,
Згасить не зможе вітерець...
Бо ми погане все забули,
І пересіяли зерно,
І живемо лиш тим минулим,
Хоч й не повернеться воно..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772182
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018
Сріблиться сніг... світ сяє білизною,
і лине до небес церковний дзвін.
В Йорданських водах нині освятився
Божий Син!
Над ним в безмежній голубій блакиті
тріпоче голуб білими крильми.
То зійшов Дух... весь повен благодаті,
до Землі!
О дай, водице, сили душі й тілу,
щоб всі ми в мирі й злагоді жили.
Щоб Божою любов'ю освятились
й наші дні...
Сріблиться сніг... світ сяє білизною,
і лине до небес церковний дзвін.
В Йорданських водах нині освятився
Божий Син!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772136
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018
Лиш зранена душа дива творить –
Цього не знала й я ще донедавна.
Вона й сильнішого за себе збадьорить,
Й на подвиги заради інших здатна.
Лиш у такій душі живуть слова,
Народжені у вирі дум-страждання,
Тоді вона то плаче, то співа
Й шедеври виколисує спонтанно.
Відомі ій і смак гіркий біди,
І трунок ледь п’янкий із вуст любові.
Це він її такою народив,
Намічену з небес великим Богом.
Непросто відшукати ту любов,
Котрій під силу іншого окрилить
І відшукати шлях один на двох.
Цю істину і я в собі відкрила.
6.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772249
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018
Літа, мої літечка й весни
У даль синьооку летять,
Де квітнуть життя перевесла,
Де сріблом зірки миготять.
Стежинок там різних багато,
Та я відшукаю свою,
І долю-пташину крилату,
Й даровану небом зорю.
Дзвенітиме тиша довкола,
Коли я долатиму шлях,
Її хай не зранять ніколи
Жита обгорілі в полях!
13.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772254
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018
Заколосилися жита,
Заколосились.
А я така ще молода,
Прошу про милість:
Переписать своє життя –
Почати знову,
Прожити хочу до пуття
Й веду розмову:
Приспів:
– А я така ще молода,
Гарна і пишна,
Ще й козаченько виглядав,
Де спіла вишня.
Кохання ми пили удвох –
Наше кохання,
Не знали, що чека обох
Гірке зітхання.
Давно вже зібрані жита,
Поля німіють.
І я така ще молода
Жити не вмію.
Адже кохання і життя –
То різні речі.
Його до самозабуття
Кохала ввечір.
Приспів:
– А я така ще молода,
Гарна і пишна.
Вже козаченько не сідав,
Де була вишня.
Кохання випили удвох
Тай оп’яніли…
Почався час сумних тривог –
Личко змарніло.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771738
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 18.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2018
Загубилось кохання наше
На життєвих німих стежках
І ніхто уже нам не скаже,
Чом та ноша була тяжка.
Загубилося… Плаче осінь,
Бо не зна, куди забрело…
Чом же серце болить і досі,
Як любові там не було?
Розійшлися путі-дороги,
Лиш у дітях лишився слід,
А у нім – непроста тривога:
Без любові змарніє світ…
15.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770952
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Ой дозвольте, пане, поколядувати!
Щастя побажаєм, як зайдем до хати.
Ось ведем Маланку, танцюєм на ганку.
Василька стрічайте, ковбасу давайте!
В нашої Маланки щічки червоненькі,
Бо любить Маланка пироги смачненькі!
В нашого Василька чоботи добротні.
Будемо вам вдячні, як дасте по сотні!
Циган каже "Мало"... то ж давайте й сало.
Долари та євро є у вас, напевно!
Кізку не минайте, м'ясечко давайте.
Кланяємось щиро та йдем далі з миром!
ЩАСТЯ! ЗДОРОВ'Я! НА УВЕСЬ РІК!
ЩОБ УСІМ ЖИЛОСЯ КРАЩЕ, НІЖ ТОРІК!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771104
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Велике спасибі за музичний супровід і допомогу у створенні першої пісні Віктору Охріменку і Олексі Удайку.
Де б я не ходила,
не бувала я,
завжди наймиліша
батьківська земля.
Там, де батько й ненька,
і моя сім'я,
погляди тепленькі,
жде уся рідня.
Приспів
Вернусь домів,
де б шлях не вів.
Уклінно стану на поріг.
До тебе йду,
де цвіт в саду,
мій краю рідний, оберіг.
Тут хатина тепла,
миле все довкруж…
І пташині співи
серед мальв і руж.
Так спокійно серцю,
тішаться думки,
мови дорогої
жебонять струмки.
Приспів.
Матінко рідненька,
тату любий мій!
Вам поклін доземний
і землі святій.
Богу помолюся –
щиро в височінь,
миру попрохаю
я для поколінь.
Приспів.
23.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771128
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
У надвечірньому серпанку
День весняний вже догорав
У сяйві золотих заграв,
Сюрчав цвіркун безперестанку
А я у спогадах витав
Туди де молодість блукає.
В дитинстві топтаних стежок.
Приємних згадок ланцюжок
Наразі пам'ять повертає
З минулого мій образок
Де перешіптуються трави,
Дзвін малиновий із гори
Де чорнобривці у дворі
Де солов’ї у дві октави
Витьохкують аж до зорі
Туди де дивний передзвін
Лунає в росах кришталевих.
Де розмаїття лук травневих.
Де лине тихий відгомін
З ошатних, ніжних горобин.
Цінуймо ж Божий дар життя!
Бо тільки раз воно дається
І вже минуле не вернеться.
Не допоможе й каяття.
Цінуймо ж , Божий дар життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771180
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
[b][i][color="#ff00d9"]А этот мир порой так тесен,
Я убедилась в том сполна.
Пишу стихи и тексты песен,
Все чувства в строки спеленав...
Стихи приходят так спонтанно,
Снежинки за окном кружат...
Вам покажусь я крайне странной,
Но мысли шепчет мне душа...
И не смотря на все волненья,
Интриги, склоки бытия...
Черпаю всюду вдохновенье,
От Вас ни капли не тая...
07 01 2018 г
Виктория Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770296
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Незаметно подкралось зимовье…
Серебром разлилось на висках,
И прошедшее… с болью, с тоскою,
На бумагу ложится в стихах.
Не вернуть, неуёмных желаний,
Не забыть перечёркнутых дней,
Ожиданье страстей и страданий,
Во глубокой печали моей.
Помню, жадно желал окунуться
В передряги морской суеты –
За штурвалом судьбе улыбнуться –
Всё мелькало…причалы, порты.
Всё прошло, нет нужды торопиться,
И потерь непознанных, не жаль,
Предназначенным…. в море влюбиться –
Возлюбите тоску и печаль!
Сколько лет промелькнуло напрасно
Средь друзей поражённых мечтой,
Среди волн и погоды, ужасной,
Упивался стихией морской…
И не думал, не верил, не снилось,
Что способен опять воздыхать,
Снизошёл… к капитану, на милость,
Выдал крылья, чтоб смог полетать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770307
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Чийсь кришталевий сміх, злетівши лунко,
торкнувся задрімалої струни,
і теплий спогад, ніжним поцілунком,
збудив щасливі миті давнини,
піднявши вітерцем листки обпалі,
розворушивши пласт прожитих літ.
А там – весна! Ми, юні та зухвалі,
мов первоцвіти, пробивали лід
всіх перешкод. І прагнули кохання,
жагучого і – щоб на все життя!
Хтось витяг козир, інші – сподівання,
а то й розчарування, каяття.
Мов кадри із кіно, перед очима
пора найщасливіша протекла.
А скільки пронесли ми за плечима
ударів долі, втрат і скалок скла!
Кохання – справжнє – то лише із Неба.
Його, немов квітник, від комашні
чи заморозків захищати треба,
щоб не засох в буденній метушні.
Душевний трепет, потягу магічність,
п'янлива ейфорія двох сердець,
нажаль, – не назавжди, недовговічні,
і тут безсилі маг ачи мудрець.
Розсиплеться крихке в космічний порох,
освітить душу, мов комети слід,
тай промине. І хтось піде як ворог.
А істинне – то на багато літ.
Любов, глибока, спаює в єдине, –
в міцний волоський чи морський* горіх.
Візьміть в них половинку – й друга згине.
Там – спільний кровообіг, щастя й гріх,
комфортність в щільній сфері. Дум дотичність
чи протилежність? Сварки? – Буде все!
Та незбагненний потяг – магнетичність –
у безвість всі незгоди віднесе.
Не згасне ніжність й лагідність юнацька
там, де шанують інтереси всіх.
...Такі думки навіялись зненацька
під чийсь щасливий кришталевий сміх.
* Морський горіх – коко-де-мер – морський кокос,
рідкісний гігантський (до 20 кг.) дводольний горіх,
що росте лиш на Сейшелах.
2.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758405
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 06.01.2018
Хори-дзвіночки
Сини і дочки,
Тобі Вкраїно
Свято готують.
Ангели линуть,
Небеса чують.
Сина і Матір
В Різдві віншують...
Дай Боже щастя,
Дай Боже миру,
Прозри нещасних,
Сховай сокиру
Розбрату й воєн.
Рани Христові
Всеньким народом
Будемо гоїть.
Хай *чорні круки*
Змовкнуть на сході.
Засій нам радість
В кожній господі.
Дай Боже щастя,
Дай миру, Боже,
В СвятВечір людям
Плакать не гоже.
Хори дзвіночків
Чути усюди.
Божого Сина
Віншуйте люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769798
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 06.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6hlm5u239bw[/youtube]
Опустивсь на землю вечір,
Світле сяйво розлилось.
І дорослим, і малечі
По всім хатам розійшлось.
Зайшов Вечір ось до хати,
Подививсь - багатий стіл.
Гостей можуть тут стрічати:
Є тут хліб святий і сіль.
І усміхнений господар,
Повна хата тут дітей.
Знать, хазяїн цей не ледар,
І усмішка до гостей.
На столі всього вдостатку:
Пироги, кутя, вино.
Чепурив до свят кімнатку,
Вигляда гостей в вікно.
А надворі сніг лапатий,
Подарунок цей до свят.
Хай щастить оцім всім в хаті.
Кожен святу дуже рад...
Бачить, в хаті люди добрі.
У сім"ї цій завжди лад.
Зарожевився вже обрій...
То ж піду до інших хат...
______________________-
Друзі мої! Вітаю вас всіх з Різдвом Христовим..
Будьте щасливими і здоровими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769919
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018
Щось тисне у грудях... Це, мабуть, задавнена осінь...
Летять і курличуть і досі в мені журавлі...
І сни, мої мрії, життєвого справдження просять...
З димами від листя пустити б у небо жалі!..
Зима загубилась між тугою осені й небом,
Бурмоситься хмарами; снігу нема і нема...
Боюся, в душі визріває нагальна потреба,
Щоб там замість осені вкрила все снігом зима.
Невже я засну, у зимову впаду летаргію? Мені ж в моїй осені тепло й комфортно було!
Там клин журавлиний курликанням кликав надію...
Не хочу, щоб душу у білі сніги замело!
Живи в мені, осене! Що нам з тобою ділити?
Не тисни на груди словами несправджених мрій.
Ми будемо жити, кохати і в небо летіти... З душі журавлів забирати у мене не смій!
Не смій відпускати! Не смій відпускати у вирій!
Вони ж не курличуть без мене, без мене німі!..
І всі мої мрії в життєвому сірому вирі
Не смій відпускати з душі на поталу зимі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766496
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 06.01.2018
Син Божий народився... Увесь світ звеселився!
У яскині пахне сіном, Божа мати тут із сином.
Колисає мати сина, це є Божая дитина.
Син Божий народився... Увесь світ звеселився!
Ой щаслива Божа мати... Біля світлого дитяти
ясні Ангели співають, з Днем народження вітають.
Син Божий народився... Увесь світ звеселився!
Пастушки малі з ягнятком прийшли й тішаться дитятком.
Ладан, золото і миро три царі дарують щиро.
Син Божий народився... Увесь світ звеселився!
Ой радіймо, добрі люди, буде правдонька повсюди.
Бо прийшла Божа дитина, щоб щаслива стала днина!
Син Божий народився... Увесь світ звеселився!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769964
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018
Ця летка монохромна зима,
більше схожа на провесінь,
сиве пір’я торішнє висмикує,
ніби сова…
Поки крутиться світ,
наче білка
в шаленому колесі,
поміж роком Новим
і магічним світанком Різдва,
Ти не знаєш,
як втримати темп,
не зійти із дистанції,
Не розсипатись в цій
галасливій хиткій суєті,
де, здавалося б,
люди звучать
у єдиній вібрації,
тільки в тебе всередині
звуки і ритми не ті.
Бо, впіймавши із космосу хвилю
на гребені вічності,
ти пускаєш галуззя у небо,
а корінь – углиб,
і натхненна душа
вислизає
за межі публічності,
і черпає з галактики
кожне зітхання чи схлип.
І відрадно, що тут,
між примарних ілюзій
і смертності,
де так мало відведено часу
на добрі дива,
навіть ти
відчуваєш
малесеньку частку причетності
до великого таїнства –
світлого свята Різдва!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769585
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 05.01.2018
Кожна людина – це чиясь дитина,
Чи то заможна, чи то сиротина,
А всі по Духу ми є діти Божі,
Хоча будуєм стіни й огорожі.
Похмуро один одного минаєм,
Про усмішку дитячу забуваєм,
Хоча весь Рай, за яким серце плаче,
Є не що інше, як садок дитячий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768757
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 01.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GzObM18W4dI[/youtube]
Старий рік на порозі.
Залишився лиш крок.
Чомусь серце в тривозі:
Закінчився твій строк.
Що сказать на прощання?
Жаль, що ти постарів.
Відчуваю зітхання...
Ти годив, як умів.
Дарував мені друзів,
А когось забирав.
Ти тримав у напрузі,
Та про це ти не знав.
Твої місячні ночі,
Довгі дні без тепла.
Часто плакали очі.
Все з тобою пройшла.
Що тобі докоряти?
Не твоя тут вина.
Ти багато зміг дати...
Жаль, що й досі війна!
СТАРИЙ РІК, ДО ПОБАЧЕННЯ.
Тобі вдячна за все!
Всіх прошу я пробачення.
Хай нас БОГ всіх спасе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768771
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 30.12.2017
Я подарую мамі квіти,
Хай очі в неї зацвітуть,
Бо найрідніші вони в світі
І поруч все життя ідуть.
Приспів:
І вже ніколи не втомлюся
Життя закони прославлять:
Немає діток без матусі
Небес нема без журавля.
Я подарую мамі ласку,
Хай усміхнеться вона знов.
Матусі посмішка – не маска –
Свята то мамина любов.
Приспів.
І вже ніколи не втомлюся
Життя закони прославлять:
Немає діток без матусі
Небес нема без журавля.
Я подарую мамі вечір,
Такий потрібен для обох,
А обніму її за плечі,
То щастя будем пити вдвох.
Приспів.
І вже ніколи не втомлюся
Життя закони прославлять:
Немає діток без матусі
Небес нема без журавля.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768822
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 30.12.2017
Ми - паралельні колії життя.
І кожен з нас чекає на свій потяг.
Між нами - кілометри забуття,
І пам'яті старої зимний протяг.
Ніхто не знає на який перон
Прибуде зустріч, на який - розлука...
Так, ніби ми потрапили в полон
Маршрутів долі. І не чути стуку
Дзвінких коліс,що мчать когось кудись,
Забувши графік, і про час забувши.
Хоч напрямок єдиний їм - наскрізь,
У леті світу миттю промайнувши.
Ми - паралельні колії життя.
І кожен з нас на потяг свій чекає...
Та буде день,коли із забуття
Хтось оголосить: "Щастя - прибуває!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759090
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 29.12.2017
Вранішня мла, мов кефір, прохолодна й густа,
Краплі загуслі, як бісер, срібляться на сходах…
Є такі дні, коли слово вмерзає в гортань,
Міцно стискає за горло, спираючи подих.
І ні ковтнути, ні вирвати з себе клубок,
Не розімкнути зненацька це замкнуте коло!..
Поки планета Земля робить звичний виток,
Ти випадаєш з реалій і стишуєш голос.
Ти намагаєшся скласти докупи свій день
З крихітних дивних відрізків, з мозаїки митей,
Поки над хмарами віхолу грудень пряде,
Поки вікно твого серця од світу закрите.
І не важливо, що кілька худих сторінок
В календарі залишилось до року Нового…
Є такі дні, коли робиш невпевнено крок
І розумієш, що тут, між людей і зірок,
Можна в житті покладатися тільки на Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768358
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017
Как попал он в эти лабиринты,
Чем в метро был голубь привлечён,
Но теперь, ведом одним инстинктом,
А дорогу в небо ищет он.
Голубок не мечется, не бьётся,
Не летит с испугу на букет,
А несётся в даль по коридору,
В тот конец, где точно виден свет.
И не свет от ламп или рекламы,
Настоящий солнечный поток,
Только б он под потолком упрямым,
О плафоны крылья не обжёг.
Целеустремлён и дивно лёгок,
Хрупок удивительно здесь он,
Только бы таким и был он дальше,
Только б не разбился о бетон.
Пусть прекрасны птицы на просторе,
В вышине, где небо их зовёт,
Но в бетонном, страшном коридоре,
Просто душу рвёт такой полёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749096
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 28.12.2017
Прийдешній рік – що він готує,
які дари, події, дати
назавжди пам'ять зафіксує? –
нам наперед не розгадати.
В нім кожен день, як нота гами,
той шлях, що пройдемо по кроку.
Окремі пазли з амальгами
складуться у картину року,
що тим яскравіше цвістиме
під милозвуччя чистих терцій,
чим більше кожен з нас нестиме
любові, миру й Бога в серці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768322
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Підходить мить, як Хронос педантично
проб'є finita року, а Звіздар,
прорікши долю світові, містично
в архів небес відправить календар.
Та ми ще довго будемо бродити
по карті дорогих нам дат, подій
з бажаннями відчути, відродити
солодкі миті зді́йснених надій.
Чиясь душа від гіркоти утрати
впадатиме в полон журби й жалів,
в когось серде́нько буде завмирати
при згадці ніжних і жаданих слів...
Незвичний рік, у барвах сіро-чорних,
ще довго він не йтиме в забуття,
одним принісши страх і біль потворний,
а іншим – щастя, радість, каяття,
все, що не змеле в пил буденне жорно.
Та, попри всі контрастні почуття,
в календарі – не цифри ілюзорні,
а щедрий дар від Бога – РІК ЖИТТЯ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768048
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 26.12.2017
(или "Засыпай на моём плече" продолжение)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761890
...А свеча догорит и потухнет,
Очертания лиц не видны...
Я усядусь с блокнотом на кухне,
Ну а ты пересматривай сны...
На часах далеко за двенадцать...
Задремала на тучке луна...
Ей, наверное, тоже сны снятся -
Улыбается мирно она...
И когда зорька выключит звёзды,
Пропоют о своём петухи,
Я пойму, что... ложиться-то поздно,
И всё время ушло на стихи...
На работу пора, да и ладно,
Но зато стих на утро готов.
Ведь тебе, я надеюсь, приятно
Новый день начинать со стихов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768211
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017
Я з Вами навчилась літати.
Зізнаюсь: я Вас всіх люблю.
Тримаю за руки всі дати
І думку миттєво ловлю.
Я знаю усіх і без фото.
Красу пізнаю з Ваших слів.
Читаю в рядках Ваших ноти,
Мені до душі їхній спів.
Мандрую із Вами по світу,
Я з Вами сміюся і плачу
І дуже чекаю привіту
Від тих, кого довго не бачу.
Нехай в Вас народяться книги,
Бо Музи ж на чай ходять в дім.
Та будуть успішними ринги
На всіх поєдинках із рим.
Нехай Вас кохають ще більше.
І буде все в домі гаразд.
Заповняться щастям всі ніші
В серцях, від улюблених фраз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767853
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017
А у долоні падав-падав сніг…
Пухкий, лапатий, різнокольоровий.
І я, немов царівна срібних снів,
Роздмухую пушинки пурпурові.
Нехай кругом по-білому мете -
Мені ж пасує ця прекрасна сніжність…
Хай спить земля - та у душі росте
Й гойдається на віях срібна ніжність.
Так ось яка ти, Радосте моя!
Так ось які солодкі миті Щастя!
О мить! Спинися на моїх вустах –
Цілуй до згуби, ніжносте пухнаста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767720
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/8/539584469.jpg[/img]
[b]«З Різдвом Христовим» [/b]
Замітає провулки порошею
Це Різдво вже приходить до нас
Я бажаю Вам тільки хорошого!
На життя все, не тільки на час
Я бажаю Вам тільки прекрасного
І сьогодні, і завтра – завждИ!
Ну а неба – лишень тільки ясного
І ні краплі в житті щоб біди
Що задумали - все щоб збулося
Урожайним щоб був новий рік
Колосилося в полі колосся
Щоб щасливо проходив ваш вік
Світ побачило Боже маля
Так як суть у Христа - двоєдина
Народився і Бог і людина
І зійшла в Віфлеємі зоря
Він з’явився забрати гріхи
Щоб без горя жив ввесь білий світ
І продовжився кожного рід
Де у щасті ростуть дітлахи
Нам на радість багато ще літ
*25.12.15* © М.К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767137
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Кружляють двоє у зимовім вальсі,
І пухом лебединим сніг летить,
А ніжний на морозі дотик пальців
Любов*ю зігріває щастя мить.
І грудень-чудодій чаклує вміло,
Під сонцем сяйво свічада льоду.
Лягло сніжинок філігранне тіло,
І скрізь сріблиться казкова врода.
Кружляють двоє в лебединім танці.
У холод гарячіші почуття.
Зажевріли калинові рум*янці,
Палка любов, мов музика життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767148
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Адвокат, що живе в мені –
Мудра й виважена людина
І тебе, коханий, єдиний,
Захищає-тримає-возносить,
Суддям впевнено вказує: «Досить,
Відпустіть його достроково
Під моє чесне адвокатське слово»
Але кат, що живе в мені, -
Ненавидить тебе і гарчить,
Він сокиру жбурляє шалено: «Карати!»
Він очима в проріззя волає : «До страти!»
Слини піною бризкає в чорний клобук,
Морщить лоб,
Він не зна, що придумати, як тебе кинуть за грати,
Він інтриги плете, ніби сітку павук,
А в кишені тримає цукерочку, щоб
Засіяли мов сонечко
Очі сумні,
Перелякані
Тихої дівчинки,
Що сховалася в серці моїм
Десь на дні…
Але та, що живе в мені,
Щира діва-любов,
Що розштормлює кров,
Стелить килим-дорогу в раю
В очі вдячно дивиться адвокату,
Гладить руку терпляче скаженому кату,
До чола його тулить долоню гарячу свою:
«Не рятуй мене від вогню,
Спопелить нехай серце моє,
Я Люблю…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738833
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 20.12.2017
Заважає вітер стрічі, дме у вічі.
Я - з метіллю повз уламки сніжних за́мків,
Льодяних містків - крізь холод - до усміхнених очей.
Ти – мій найлютіший голод, найтепліший між людей.
Чом дюшесово словами й тертохрінно на душі?
І чому спішать до тебе мої лагідні вірші?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766300
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Киньте місто і хаос - поїдьте в село,
Там за безцінь руйнуються хати,
І цілюще повітря крилом, як веслом,
Розтинає лелека строкатий.
Смичуть гуси за чуб молоді спориші,
Барвить літо в червінь полуниці,
Ген за верби-кущі, як відрада душі,
Річка піниться, грає, іскриться.
Чорну одіж свою із легкого плеча
Кине ніч. І розляжеться спокій.
Зависають у тиші і довго звучать
Чиїсь дальні неспішливі кроки.
І як в доброму сні стане принцом жебрак
На землі, що ясна й первозданна,
Пахне медом вода із простого відра,
Із простої криниці - не з крану.
А коли по садах об осінній порі
Млосно мружаться яблука й сливи,
Запитання бринить: який дурень прорік,
Що не має село перспективи?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767068
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Новий рік! Новий рік! Вже ступив на поріг.
Добрий. Привітний.
Новий рік! Новий рік! Так багато доріг
Пройшов у день цей світлий.
А в нього вишиванка, зорями розшита.
І усмішка ясна!
А в долонях зерна золотого жита.
Радіє їм вся земля!
Новий рік! Новий рік! Розсипає скрізь сміх.
Завжди є щирим.
Новий рік! Новий рік! Нехай буде для всіх
І мирним, і щасливим!
А в нього вишиванка, зорями розшита.
І усмішка ясна!
А в долонях зерна золотого жита.
Радіє їм вся земля!
Славить Бога завжди скрізь на нашій землі
Кожна родина.
То ж колядки дзвінкі з Новим роком ясним
Співає Україна!
Сійся... Родися...
Жито-пшениця!
На радість всім.
Щастя іде в кожен дім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766629
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 19.12.2017
Наснилась Новорічна ніч,
Така весела і казкова,
У миготінні дивних свіч
Для нас була не випадкова.
Від голубих ялин – парфум,
Шампанське, іскри наче зорі.
Із східним присмаком лукум,
А ми – немов святі в соборі.
Мов промінь сонця – дотик рук,
Твій погляд, наче подих льону,
Без жодних натяків розлук
І без претензій на корону.
Утік подалі від гріха,
Злякався сон такого щастя.
Лиш місяць – в ролі пастуха
Й самотня ніч і зір причастя.
Та ж сама молода душа,
Парфум той самий від ялини,
Рядки із нового вірша
Й журлива пісня хуртовини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766712
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 19.12.2017
Разбросаны вещи, мобилка, салфетки,
Рыдала девчушка одна на кушетке.
Как всё было классно! На прошлой неделе,
Подружки работу найти ей сумели.
В vip-клинику, взяли её медсестрой,
Зато обещали оклад неплохой,
Побольше того, что даёт институт
Сотрудникам лучшим за долгий их труд.
Клиенты тут очень крутые персоны,
Из тех, у кого на счетах миллионы.
И всё хорошо вроде было сначала,
Она там всео6щей любимицей стала.
Но тем самым утром в большом коридоре
И встретилось ей настоящее горе.
Идёт по упругому ворсу ковра
Алмазов, браслетов и плоти гора.
Кто муж? Депутат? Или «авторитет» ?
По совести даже и разницы нет.
Сев в кресло у двери резной кабинета
Причёску поправила модница эта,
Поправила толстый, роскошный браслет
И царственно важно прошла в кабинет.
Ушла медсестричка к себе по делам,
Но вскоре послышался дьявольский гам!
«Мобилка и сумка остались на кресле
Где деньги?! Они были в сумки на месте!
Тут ваша девчонка одна пробегала!
Она, конечно, себе их забрала!
Пытались её успокоить врачи
Но важная гостья свирепо кричит,
Она была гневом до края полна!
«Она взяла деньги! И только она!
А нет – за неё заплатите мне сами!
Но завтра мы с мужем придём за деньгами!»
Понятно, с работы придется уйти
Но надо ещё ей и деньги найти!
Кто б их не украл, а платить нужно ей!
И нету защиты от этих людей.
И что тогда будет так страшно сказать.
Хоть с крыши бросайся, но жаль умирать.
И плачет она точно в детстве, негромко,
А рядом на стенке сверкает иконка,
Повешена кем- то из старых врачей,
Святой Николай нарисован на ней.
И вот ни единой молитвы не зная
Упала она пред Святым Николаем
«Пожалуйста, просит она, защити,
Ну как я могу эти деньги найти!
Ведь я их не крала, ведь ты это знаешь»
И снова по детски девчонка рыдает.
Сквозь слёзы ей виден лишь блеск позолоты
Но легче уже на душе, отчего то
Она отирать стала слёзы рукой,
Увидела, стал перед ней сам Святой.
И так говорит ей Святой Николай:
«Утешься, родная, так зря не рыдай.
Найдётся пропажа. Забудь своё горе.
Господь Милосерден» сказал Чудотворец.
«Не плачь» повторил и исчез тут же он.
Проснулась бедняжка. Увы, это сон.
Висит образок, как всегда, на стене,
А деньги придётся искать не во сне.
Но тут в её двери раздался лишь стук,
И слышны веселые крики подруг:
Вошел сам хозяин: «Ну, ты спасена!
Сейчас только что позвонила она,
Нашла дама деньги, в машине забыла!
А здесь нам такой то скандал закатила!
Да что же с тобою, ты хнычешь опять?
Тут надо не плакать, пора танцевать!»
Но девушка, слезы от счастья роняя,
Святителя славит, теперь, Николая!
18 декабря 2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766936
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017
Біла паморозь коси накрила –
То є віку і долі печать,
Ще несуть мене віддано крила,
Хочу ж інше життя розпочать.
Я літа на свій досвід помножу,
У слова-оксамит загорну,
В кожну душу зайду-потривожу,
Найніжнішу струну віднайду.
Намалюю не стежку – дорогу
І для себе, й народу свого,
Розділю з ним і біди, й тривоги,
Не розтрачу сумління мого.
Не злякає в путі хай пороша,
Ані грози, ні сильні вітри,
Не купляється доля за гроші –
Тож душі мені це не ятрить.
Лиш зусиллями власними можна
Україну із прірви піднять
І життя, європейське, заможне,
На землі, на своїй збудувать!
13.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766865
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017
[b][color="#0004ff"][i]О цей солодкий трунок вечорів...
Мов музика найглибшої печалі,
Мов стиглий сум найпершої зорі,
Мов вічний код на місячнім мангалі.
Цей зимній вечір – місячне есе,
Найтонший щем ввірвався в безголосся.
Сезон самотності… а, власне, це й усе…
Лягає тиша
на моє
волосся...[b][/b][/i][/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766593
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Любить - вопреки всему... подогнав года...
Любить - вопреки всему - будто вспять вода...
Умолк бы лишь этот голос внутри меня:
"За счастье не отменялась ещё пеня..."
Я знаю - каким бывает порой тариф...
Ведь счастье, без чьей-то боли душевной, - миф.
"Ах, милая, ты признаться себе изволь:
Способна ли в чьём-то сердце посеять боль?"
А чувства во мне растут, как огонь зари -
Всему вопреки! ... Как не слышать себя - внутри?
Ни разум, ни сердце не просто в себе заткнуть.
... Какой мне судьба избрала на завтра путь?..
И разум, и сердце окутал туман седой...
Мой Праведный Боже! Полажу ли я с собой?
... Любить вопреки всему - как на кромке льда...
Влюбляются люди, Господи, иногда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766452
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Бути жінкою –
Стати зіркою,
А ще ненькою
Для маленького
І коханою
Для коханого,
Серцю звабою
Полум’яною,
Господинею,
Не гординею,
Честі й вірності
Берегинею.
Бути жінкою –
Стати квіткою,
Що, коли цвіте,
Більш нема ніде,
І царицею-
Чарівницею,
А у чорний день –
Рятівницею.
Світлим сонечком
За віконечком,
Теплим променем
В тихих споминах,
Бути жінкою –
Стать лебідкою,
Що з лебедиком
Та із дітками
По життю пливуть
В небі й по воді.
– Справжня жінка ти, –
Я скажу тоді.
2.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766468
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Заплакані маленькі долі,
Їм кожен день, що Новий рік.
Одна лиш мрія в домі й школі,
Щоб татка Бог від куль зберіг.
Не вірять більше у Морозів,
Не тішить їх сніжинок вальс,
Лиш витирають нишком сльози:
«Де ти, війна лиха, взялась?»
Вони не тішаться святами,
Вони вже виросли давно.
Про що мовчать сьогодні мами
І як гірчить думок вино –
Вони все знають на півслові,
Дідусь вже ен-ну запалив,
В бабусь молитви-колискові,
Давно їм татко не дзвонив.
Одне загадують бажання…
І навіть вишня край воріт
Схилила голову в чеканні
Знайомих кроків від чобіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766325
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Ой летять, летять сніжинки... у лісочок, де ялинки.
На діброву, на поля... зачекалась їх земля.
Гляньте, скільки прилетіло... Стало біло. Біло-біло!
Білі шубки, черевички, білі шапки, рукавички!
Біле плаття у вербички, а в берізки - білі стрічки.
В горобини білі віти, на калині білі квіти.
Біла вишенька і слива. Біла ковдра землю вкрила.
Біла віхола співає, ніжно землю колисає.
Все летять, летять сніжинки... На людей, і на будинки.
А в Карпатських наших горах не сидять звірята в норах.
По сніжку вони гуляють і ялинку прикрашають.
Яка ж гарна та ялинка... Засвітилась на ній зірка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766228
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 15.12.2017
Тобі сніжинка впала на волосся,
Але, чомусь не тане?.. Боже мій!
Як час летить! а ще не все збулося
Із тих високих і рожевих мрій!
Троянда, наче серце, червоніє,
Перлинкою скотилася сльоза...
Все, як колись! душа моя радіє,
Хоч ти іще нічого не сказав!..
Сьогодні ми, вже втомлені літами,
Зустрілися на березі ріки.
Рука в руці... і наше щастя - з нами,
І хай летять до вирію роки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765933
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 15.12.2017
Мінімалізм. Грудневі акварелі
Такі скупі на глянець і тепло.
Гудуть вітри, приблудні менестрелі,
Аж тріскає небесне синє скло…
І сиплеться уламками додолу
На люстра свіжих вуличних калюж.
Годинник звично цокає по колу,
А ми за часом носимось чимдуж –
Захекавшись, не знаючи спочинку,
Натягуючи нерви, як дроти!
Людино, зупинися на хвилинку,
Вкради себе в цієї суєти!..
Із тишею залишся наодинці,
Перекричи мовчанням світ увесь!
Життя нечасто щедре на гостинці,
Проте, у світі вдосталь є чудес.
Навіть просте очікування снігу,
Котрий от-от посиплеться згори
І подарує призабуту втіху
З далекої щасливої пори…
Чи новорічні вогники святкові,
Що світлофорять за вітринним склом,
Чи погляди зустрічні, випадкові,
Які з тобою діляться теплом!
І хай від цього блага не прибуде,
Й буденних не поменшає турбот,
Та щось легке і світле сповнить груди –
Вартніше від усіх земних щедрот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765964
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 15.12.2017
Вмикає Хмельницький святкові вогні,
Вітрини всміхаються всім перехожим.
Рік їде Новий на сріблястім коні,
А кінь на казкового дуже так схожий.
Ця аура свята єднає усіх,
Невинні сніжинки засипали місто,
Сидіти удома - справжнісінький гріх,
Бо кличе вогнями гірлянди намисто.
Вже Буг передумав сердитись собі,
З’єднав береги від важкої розлуки,
Радіє, як сміх відгукнеться в юрбі
І падає щастя в самісінькі руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766146
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 15.12.2017
Даруйте, пані, будьте так ласкаві
прийняти квіти замість моїх слів.
Не думайте, що маю наміри зухвалі,
і прикрощів завдати я би не хотів.
На мові квітів я кажу – кохаю,
букет в руках – це моє почуття.
Взаємності я [i]майже[/i] не чекаю
та вірю [i]майже [/i]у передчуття.
Мовчіть, прошу, нехай говорить погляд,
тремтіння вій, рум’янець на щоці…
І мого серця ледь торкнувся здогад –
Вам [i]майже[/i] небайдужі квіти у руці.
5.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765558
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 15.12.2017
Люблю мережну неповторність
Красунь-сніжинок на вікні.
Читаю цю холодну повість
І чую музики їх «мі».
Маленькі вогники мигають,
Я ж розглядаю лики їх.
Вони узори вишивають
На нескінченнім полотні.
Художник мав лиш білу фарбу,
Все малював і малював,
Не знав ціни такого скарбу,
Зимі задарма віддавав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766039
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017
Обожнюю, коли летить пухнастий сніг
Чарівно із бездонності небес.
І сипле біло-сніжне щастя повний міх,
Зірчастістю танцює полонез.
І танцю підкоряється земля-раба,
Сніжинок ніжність у холод ближча.
Незнана їй, як жінці тихій, боротьба,
Бо чудо Боже усього вище.
Лікує душу грішну колір чистоти,
Енергію вселяє, мов алмаз.
І жити хочеться в природній красоті!
- Живи, - від Бога чую раз по раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765886
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017
Надворі зима, як вeсна.
А в сeрці вeсна, як зима,
поки поруч тeбe нeма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765804
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 14.12.2017
Ой сіялась, ой віялась,
сніжком стелилася.
Забігла в ліс і між дерев
десь загубилася.
Ой сіялась, ой віялась
сніжком дрібнесеньким.
Розсипалась, як день ясний,
сріблом білесеньким.
На кущиках, травиночках
та поміж гілками.
Розсіялась, розвіялась
диво-іскринками.
Маленькими сніжинками
весело грається.
Метелиця-хурделиця
так розважається.
Ой сіється, ой віється,
сіла на гілочку.
Прикрасила легким сніжком
для всіх ялиночку!
Ой сіялась, ой віялась,
та й заяснілася.
Бо зірка ясна угорі
вже засвітилася!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765913
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017
А год конечно же будет новым... когда сама ты того захочешь.
Не в датах дело, а в тех основах, где расшаталась немного прочность.
Ремонт затеять в году грядущем... внутри и вне... не нужна отвага,
Не прибегая к кофейной гуще, чтоб архитировать будней благо.
Тебе нужна лишь твоя свобода, чуть-чуть упорства и твёрдость мыслей.
Самонадеянность - это модно, где каждый шаг приближает к выси.
Чуть-чуть стервозности - разве глупость? Есть в каждой Еве немного стервы.
Такое качество - не преступность. Преступней - боязнь и суеверья.
Тебе давно сороковник с плюсом. И ты имеешь такое право:
Иметь привычки - тебе по вкусу и делать то, что тебе по нраву.
Чужих ошибок тебе не нужно. Свои ошибки - надёжней опыт...
Не ждёшь, что кто-то предложит ужин. От тех зависимостей коробит...
Тебя не спутать с пушистой кисой, как и с жеманно - слащавой заей.
Тебе не нужно играть актрису. В тебе натура живёт другая.
Не соболь греет худые плечи. Такая ценность - гнилая прочность.
И пусть кому-то живётся легче, а ты - свободный, живой источник!..
..................................................... и тем счастливей... Счастливей - точно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765748
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 14.12.2017
Стежку у вишивках долі
Радо долаю щодня,
Довгу важку й невідому.
Впевнено йду й не одна.
Тут мій і біль, і вагання,
Тут моє літо й зима,
Й смак гіркуватий кохання
Планів моїх не зламав.
Тут я й матусею стала,
Ймення це гордо несу,
Доля не раз колисала
Радість чергуючи й сум.
Білі весни заметілі
Снігом на скронях цвітуть.
Роки-птахи пролетіли…
Внуки з коханими йдуть.
Тут мої свята і будні,
Інеєм витканий слід,
Кроки життя незабутні
В Богом заснований світ.
25.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766014
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2017
Сьогодні відлига,
і знову йде сніг,
а вчора морозець хапав за руки.
Ясним кришталем
ковза́нка для ніг
Сіяє. Які мої роки?
Всього ... сят ,
- подумаєш вік.
Я трішки проїдусь,
аж серце тріпоче ...
От тільки б не впасти,
не дай мені Біг.
(затія оця мені нерви лоскоче).
Ковзанка в дворі,
Нікого й ніде,
Лиш вікна горять загадково.
Життя все ще казка.
Розбіглася, і ...
нехай чоловік мене ловить.
.....................................................
Дивлюся на світ -
(наївне дитя,
все близько беру до серця,
і горе людське,
і радісь людську,
ховаю в очах)
а світ в них і плаче,
й сміється.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766028
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017
Життя – політ у вись, у невідому,
Коли позаду слід – твої роки,
Твої здобутки і невільна втома,
І берег твій життєвої ріки.
Життя – твої у завтра смілі кроки,
Коли крізь біль ступаєш і багно,
Це повсякденні, болісні уроки,
Коли, як жить, тобі не все одно.
Життя – дорога, долею ведома,
Коли у тілі й мудрості ростеш,
Коли в душі порядок і удома,
Тай не бува воно легке, просте.
Коли ж політ угору не вдається,
Й ти сенс утратив, чи зламав крило,
Чи ненароком доля посміється,
Тримайся. Не впади на саме дно.
6.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766037
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017
На зимовім вікні
мої мрії ясні
розмальовує вітер.
Тут є вишня в цвіту
і дорога, де йду
я з тобою у парі.
Тут і поле, і луг,
нічка зоряна є,
місяць в хмарі.
На зимовім вікні
все квітує, як в сні,
та скажу я, по - правді:
Наша вишня в саду
і дорога, де йду,
є насправді!
А ті квіти ясні,
що даруєш мені...
такі гарні!
Є в нас поле і луг,
нічка зоряна є,
місяць в хмарі.
Здогадався, мабуть,
отой вітер легкий,
що нам бути у парі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765530
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017
У Книгу долі рік минулий впишем,
Д умок, турботи сповнений, тривог,
А найсвітліші спогади та вірші -
Ч удовий року нового пролог.
І посвітліють дорогі обличчя...
Щ о нас чекає - загадка, імла,
А в добру мить ясного Новоріччя
С обі і друзям зичу я - тепла.
Т епліше буде хай під снігом-градом, -
Я прошепчу кохані імена, -
В Новому році воїнам-солдатам,
А час проб'є - закінчиться війна.
М чить потяг часу в зоряність космічну...
У домі вашім - миру всім, добра!
Н ехай столи щедріють новорічні,
О дна родина - й доля в нас одна.
В сім молодятам - вірної любові,
О того щастя, що долає все,
М удріші будьмо, щедрі і здорові...
У ніч величну зіронька зійде -
Р іздвяна Зірка символом надії
О сяє наші душі та уми...
Ц інуймо мить, любімо і радіймо -
І будемо щасливі, друзі, ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765616
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017
Зимовий вечір попросивсь до хати.
Сніжинки б"ються у віконне скло...
Так хочу я думкИ заколихати.
Не сплять все неслухняні, як на зло.
Вони для мене непокірні діти,
Все норовлять покинути мене,
І в край моєї мрії полетіти.
Душевна забаганка їх жене.
Я ніжно пригортаю їх до себе,
І намагаюсь їх угамувать.
Не треба десь летіть, нема потреби.
Вже нічка, треба дома ночувать..
Але вони, як завжди, невблаганні.
Не втримати рокам, ані замкам.
Та благородні все ж у пориванні,
Я дякую за це мандрівникам...
А за вікном вже розгулялась хуга.
Тріщить мороз, засніжені стежки.
Повільно десь розсіюється туга...
Вже ранок... заспокоїлись думки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765543
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017
Малі і великі будинки,
Вдягли білосніжні хустинки,
Промінчик за хмаркою зник.
А біля тролейбусних ліній,
На липах розсипаний іній,
У Київ прийшов Новий Рік!
Завія над містом кружляє,
Проспекти й двори засіває,
Вітає киян і гостей.
На площах вогні ялинкові,
Бажають тепла і любові,
Лиш мирних і днів і ночей!
Хай буде всім доля і щастя,
Хай все, що задумано, вдасться,
Хай Київ наш буде завжди:
Величним, прекрасним і світлим,
Де весни каштанами квітнуть,
Де гріє добро в холоди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765442
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Замерзлі, сковані у кризі,
До вікон тягнуться гілки.
Зима малює всі ескізи
Одним лиш помахом руки.
Вона всесильна, усе може.
Легеньким подихом своїм
Навколо все враз заморозить.
Сніжинок чути срібний дзвін.
Посріблить голови ялинкам,
По пояс снігу намете,
По шапці кине всім будинкам,
І білим цвітом сад цвіте.
Зима панянка і чаклунка.
Тебе до мене приведе.
Буває, іноді пустунка,
Якщо захоче - украде...
Вже сніг деревам по коліна...
Та все хурделиця мете.
Та я їй дякую уклінно:
Маленьку радість все ж несе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765323
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Минає час...
Так день за днем.
Прийшла пора зими
тепер.
Весна минула,
літо, осінь.
Стоїть зима вже
на порозі.
Волосся снігом
посріблила.
Зима та біла.
Біла-біла!
І жартувати
любить з нами.
Іскриться... світиться
вогнями.
Дарує радість нам
щодня
ця чарівниченька
зима.
Іде по світу
з колядою.
Завжди веселою
й дзвінкою.
А сама... світла.
Світла-світла!
І така... сніжна.
Сніжна-сніжна!
І дуже... ніжна.
Ніжна-ніжна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765346
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Я вам сьогодні побажаю
Відчути свято у душі!
Везіння щоб було без краю
Завжди у вашому житті,
Щоб кожен день ваш
був щасливим,
Щоб відчували ви сповна
Життя приємним і манливим,
Мов келих доброго вина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765357
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Випав сніг сріблистий.
Білий-білий!
Сад розцвів,
немов прийшла весна.
Серед віток білих тих,
казкових,
я з вікна побачив снігура.
Ніби яблуко рум'яне залишилось
тут на гілочці одній.
Він сидів.
Так гарно!
Й не боявся.
Боже мій! Та він тут не один!
Ціла зграя враз перелетіла
з вишеньки на яблуньку оту.
Правда, ще й на вишні залишились,
ніби вишні вже дозріли у саду.
Випав сніг.
Сріблистий.
Білий-білий!
Сад цвіте.
Сріблиться навкруги.
Як красиво у садочку нашім
знов сидять на вітах снігурі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765255
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Цей дивовижний проміжок зими,
Коли до свят якісь там милі-кроки!..
Ще сніг вгорі ледь шурхає крильми,
А купол неба – тихий і високий.
О, ця предивна грудня таїна,
Коли витає магія над світом,
І паморозі стружка крижана
Виблискує під місячним софітом!
Коли барвисті вогники вітрин
Зсередини сигналять кольорами,
І пахощі солодких мандарин
Так ваблять доторкнутися вустами…
Бо є щось дивне, добре і живе
В цій суєті дзвінкій, передсвятковій,
Коли між вулиць затишних пливе
Пресвітлий дух натхнення і любові.
І хочеться зібратись за столом
У колі добре звичному, близькому,
Щоб вкотре поділитися теплом
І за порогом витрусити втому,
Немов сніжинок білі пластівці
Перш, ніж зайти до теплої світлиці…
Й відчути, як цілунком на щоці
Чиясь любов у тебе заіскриться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764994
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 10.12.2017
Напевне, все, що можна уявити –
І навіть ві́рші! – ну куди ж без них,
Секунди днів, турботами залиті,
Найлегші мрії і найважчі сни,
Усе, що маю, все, що є в природі,
Сніги лютневі, квіти запашні,
Холодна мряка чи травневі води,
Везучі – і не надто – довгі дні –
Усе Тобі. Падіння мої, рани
І кожен крок для того, щоби Ти
В майбутньому, коли весна настане,
Змогла до краю неба дотягтись.
25.10.2017 р.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757128
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 26.10.2017
Під вечір до мами прийшло з комиша,
Ображене гірко, мале ведмежа.
Принишкло тихенько, забравшись на пень -
Важкий у звірятка сьогодні був день.
Поколоті лапки і носик розпух,
І вголос заплакати хоче малюк,
Та все таки знає майбутній ведмідь -
Негоже для звіра від болю ревіть.
Пригоди, ще зранку, прийшли неспроста -
Схотілося маму схопить за хвоста;
Сердите ричання і ляпас під зад,
І чітко ведмежий відновлено лад.
Почухавшись трішки, на маму не зле,
Подумало мудро кумедне мале:
Були б, як і я тут малята смішні,
Було б з ким погратись без мами мені.
А тут їжачок виповзає з кущів -
Зраділий ведмедик схопився мерщій,
Примчав подружитись і лапки простяг,
Та боляче вжалив колючий їжак.
Забулась невдача і знову вперед,
Задумалось раптом гайнути по мед.
Там вулики повні під лісом були
І бджоли заманливо поруч гули.
На самім узліссі, де поля межа,
Тихенько підкралось до бджіл ведмежа,
Просунуло лапку і носик в льоток -
І ніби хтось в рильце лийнув кип'яток.
Зірвавшись від болю до мами мерщій,
Привів за собою розлючений рій.
Бджолиних укусів дісталось для двох
І ляпасів знову отримав синок.
І ось вже набитим героєм вірша
Лежить на пеньочку сумне ведмежа.
Хоч капають сльози і носик розпух -
Не рюмсає вголос геройський малюк.
Він сильний і мужній, і звіра дитя,
А завтра чекають нові відкриття.
Зітхнуло малятко, і ось уже спить.
- Спи міцно, ведмедик, хай завтра щастить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756349
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 25.10.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/2/145006328.gif[/img]
[b] «Цвета остались где-то там…»[/b]
[color="#0804d9"][b][i]
Цвета остались где-то там…
В прошедшем месяце иль веке
Всё слякоть давит в человеке
И места ярким нет цветам
Здесь разноцветный только зонт
Куда не глянь – черно и небо
Хотя бы солнца лучик мне бы
Но дождь закрыл весь горизонт
Окно затянуто слезой
То плачет дождь припомнив лето
Когда всё было, с кем-то, где-то...
Наш пляж… и море с бирюзой…
© Микола Карпець (М.К.)
*09.10.17* ID: №755351
[/i][/b][/color]
[url="http://mykola.at.ua/publ/pori_roku/cveta_ostalis_gde_to_tam/3-1-0-127"]© Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755351
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Не сорняк и не батрачка...
Для тебя я - королева!
Но любви своей не прячу,
Как луга не прячут клевер...
Как луга не прячут клевер -
Ты не прячешь восхищенья...
И звучит во мне припевом:
Я - души твоей волненье...
Я - души твоей волненье,
Я, в руках твоих, - гитара...
И мои стихотворенья,
Для души твоей, - подарок...
Для души твоей - подарок
Этих чувств весенних звуки...
Не тая любви пожара,
Я твои целую руки...
Я твои целую руки,
Как река целует берег...
Не убьёт любовь разлука.
В расставание не верю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755098
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Я не стану терпеть унижения
И вторую щеку не подставлю.
И не жду твоего извинения.
Пустота в моём сердце усталом...
Пустота. На душе не тревожно мне.
От стихов твоих больше... не больно.
Мои чувства уже подытожены.
Я вполне тем итогом довольна.
Пустота. А была - вдохновлённая!..
И строкой... будто в небо взлетала!..
И за гранью... мечтою нескромною:
Для тебя мне хотелось быть - Галой!..
Я в тебе разглядела - художника...
Ты словами рисуешь - картинно...
Только стала тебе... подорожником...
Не увидел во мне ты... рубина...
Не увидел ни розу, ни лилию,
Осуждая души моей песни...
Ты не принял строки изобилия,
Хоть и был, иногда, так любезен...
Назвала тебя Музой - избранником,
Став таланту чужому... прислугой...
Ты - кнутом мне ответил - не пряником.
Ну, за что?! За какие заслуги?!
За души моей нежную искренность
Ты мне - болью щемящей... подкожно...
Что ж, прости, за прощанья изысканность...
Береги себя...
.......................... Твой подорожник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754921
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Кому ми взмозі принести добро,
Як у самих його, як кіт наплакав,
Води налити, як пусте відро,
Без маку як спекти пиріг із маком?
Церковній миші, мабуть краще, ніж
Душі, що без любові голодує,
Не дасть її ні бартер, ні платіж,
Бажаючим Христос любов дарує!
Тим душам, що Святого Бога Суть
У час земний придбати прагнуть щиро,
Бо принцип свій не змінить Божий Суд:
До раю - вірних, в пекло - лицемірів.
Бажаючим придбати Суть Творця,
Духом Святим любов Він л'є в серця!
##################
Кому мы можем принести добро,
Коль у самих его, как кот наплакал,
Налить воды, пустое коль ведро,
Иль у самих последняя рубаха?
Когда, как мышь церковная, бедна
Душа, в которой нет совсем запасов:
Ни хлеба райского, ни райского вина,
Чтоб можно было причаститься к счастью.
Кому мы в силах подарить любовь,
Коль без неё мы нищенствуем сами,
И что мы вспоминаем: радость, боль,
Когда страницы лет своих листаем?
Легко делиться любящим сердцам
Добром, что получают от Творца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692046
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 13.10.2017
Поки бавилася кішка
Нею спійманою мишкой,
Грою їй життя здавалось...
Та тікала і ховалась
Коли лев за нею гнався,
Й на життя зір помінявся.
Хто ж іще цього не знає:
Всіх гравців смерть переграє,
Що ми створені для того
Всемогутнім, вічним Богом
Щоб любити, а не грати,
Щоб життя нам вічне мати...?
Бачить Бог серця, що грають,
Й ті, що так, як Він, кохають...
######################
Кошке жизнь игрой казалась
Пока мышкой забавлялась,
Кошке жизнь игрой казалась,
Когда лев за нею гнался,
Взгляд на жизнь вдруг поменялся.
Мышкой пойманной играя,
Мы того не замечаем,
Что и нас поймать стремятся
"Кошки" львиных популяций.
Жизнь ведь нам дана Всевышним
Не играть чтоб в кошки - мышки,
Чтобы в срок земной творенью
Божьим овладеть уменьем:
Видит Бог, кто в жизнь играет,
А кто, время убивает,
Не желая освоенья
Дела, что дал Бог творенью.
###################
Ніби сувенір на згадку:
В формі серця - шоколадка,
І кулони, і серветки,
Принт на одяг, на шкарпетки,
Валентинка с - "I love you"
"Я кохаю", "я люблю",
З серцем чорним і червоним,
Дама пікова й червова,
Спокушають в карти грати,
Щоби час земний вбивати,
Нехтуючи тим, що час
Убиває в іграх нас.
Невже сенс життя, щоб грати
В час земний в любов, та в карти,
Не пізнавши до могили
Своїм серцем Божу силу,
Мати вічне щоб життя
З "я люблю" серцебиттям?
##################₽
К своим душам - безучастны
Сердце сделали игрушкой:
И под голову подушкой,
И брелоком, и конфеткой,
И кулоном, и салфеткой,
Валентинкой с «I love you»,
"Я кохаю", «я люблю»,
И червовой дамы масть,
Наиграться чтобы всласть...
К своим душам безучастны,
Забываем в играх страстных,
Что наступит игр финита,
Что душе свою планиду,
В срок земной дано избрать:
Грешной - в ад, безгрешной - в рай,
Сердцу быть или не быть
Вечным Храмом для любви?
***
ФИНИТА - конечный; ограниченный;
имеющий конец
ПЛАНИДА - судьба, участь, доля
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717992
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.10.2017
Чи пам’ятаєш ти
Той день, коли мене
Стріла в кафе навесні?
Диму клуби були,
Пили сухе саке.
Знаєш, а я тебе ні…
Чи пам’ятаєш ти
Врізаний "А+Б"
Напис у лісі на пні?
Мало в ставках води,
Літо було жарке.
Знаєш, а я тебе ні…
Чи пам’ятаєш ти
Осінь, що вздовж алей
Йшла на багрянім коні?
Падали нам листки
З сотень гілок дерев.
Знаєш, а я тебе ні…
Чи пам’ятаєш ти,
Як в горах сніг мете,
Руки мої крижані?
Наші удвох сліди,
Де не було людей.
Знаєш, а я тебе ні…
Ніколи не забував.
Ніколи краще б не знав.
Ніколи б не зустрічав.
Ніколи б так не кохав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696464
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 12.10.2017
Я всё тебе прощаю, всё...
Обиды - ветер унесёт...
И то, что был... почти что Богом...
Оборвана к тебе дорога.
Ты был во мне - дождя струной -
Печалью... Музой роковой!..
Сегодня - будто день прошедший,
Вчерашний стих, туманный вечер...
Сегодня... нет тебя во мне.
Погас тот свет в моём окне -
В окне души моей ранимой...
Прощай, проклятьем не казнимый!
Пусть Ангел твой хранит тебя...
Пусть кто-то, Дар твой излюбя,
Как я - одарит восхищеньем,
Души теплом, стихотвореньем...
Умей ценить... и не убей
Тот Свет, который будет - в Ней!..
Останься - в Ней: любовью, Богом,
Открыв к своей душе дорогу...
... А я прощаюсь. Осознай.
Моё осеннее "Прощай"
Растает - тенью, болью, светом!..
Растает - чувством... безответным...
... Мне легче стало... Отпустило.
Ведь я простилась... и простила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754857
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017
-Ой, полечко-полечко... А хто ж тебе сіє?
Ой скажи нам, полечко, який вітер віє?
-Сіють мене козаки, славетного роду.
Вітри віють буйнії та й несуть негоду.
-Ой, полечко-полечко! А хто ж доглядає?
Чому, скажи, матінка сина виглядає?
-Доглядають нивоньку козацькії діти.
Виглядає матінка сина, щоб радіти!
-Ой пора вже, полечко, урожай збирати.
Вже повіяли вітри теплі навкруг хати.
-Ой збираймо, людоньки, є зерна чимало.
Щоб в достатку жити нам, щоб весело стало!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754720
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 11.10.2017
Ох, суровые ветры с Днепра налетели,
По окрестным лесам скрип деревьев да стон,
Дремлет братия вся по пещерам и кельям,
Спит, вкушая короткий монашеский сон.
И такая-то ночь эта вышла лихая,
Волк не всякий теперь на добычу пойдёт,
Но, обитель святую свою охраняя,
Как всегда брат-привратник стоит у ворот.
Ни со зримым врагом не страшится он встречи,
Ни с бесплотным, хоть видели тут и таких,
Черной рясой простой лишь окутаны плечи,
Хоть кольчуга и явно привычней для них.
Был при постриге он наречен Николаем
Он охотно несёт самый тягостный труд,
Но нередко былое его вспоминая
Братья князем его всё зовут и зовут.
Он принял добровольно монашества ношу
И от титула князя легко он отвык,
И приятней когда, как ребенка, Святошей
Называет его добрый инок старик*.
Да, такой он и был. Мальчик тихий, хороший,
Не любивший кровавых охот да забав,
Потому-то его звали с лаской: Святоша,
Хотя полное имя ему Святослав.
Княжич знал: Святослав имя предков великих**,
Побеждавших огромные орды врагов,
Кто для русской земли был надежной защитой,
О которых гремят песни всех гусляров.
.
И тогда он мечтал, хоть и мягок был правом,
Как однажды дружину он сам поведёт,
Как сравняется с предком своим, Святославом,
Как прославит его за победы народ.
Хоть в ученье добился больших он успехов,
И за книгой порою сидел до утра,
Но пьянил мальчугана звон сладкий доспехов,
Меч тяжелый казался желанней пера.
Но как вырос Святоша, сам став Святославом,
И воссел на уделе врученном отцом,
То увидел, в каком хороводе кровавом
Заплясала земля в ослепленьи своём.
Полюбили свои со своими же драться,
Где походы былые? Они, точно сон,
А от половцев, злобных степных сыроедцев
От Рязани до Луцка плач горький да стон.
И когда страшных бед переполнена мера,
Межусобная брань всех бросает на всех,
Остаётся одна Православная вера
И души, и народа последний доспех.
Озверелых и диких она примиряет,
Вечных истин Христовых растит семена,
Не того ль против церкви всегда выступает
В самых разных личинах один сатана.
И понял юный князь: в правде Бог, а не в силе,
Пусть кто хочет берёт княжий меч да печать,
То, что братья мечём да вином погубили,
То молитвой и словом он будет спасать.
Пусть его не поймут даже братья родные,
Он простит все ошибки и споры родным,
Но пойдёт непременно в великий град Киев,
Но не к князю, а прямо в пещеры, к Святым.
Пусть соперник спокойно владеет уделом,
Он теперь себе путь избирает иной.
Оставалась казна. Что бы с нею мог сделать,
Князь обычный, владыка суровый земной?
Мог потратить на терем, роскошный и шумный,
Где коварны советы и буйны пиры,
Мог потратить на войны, где в битвах безумных,
Братья в братьев вонзают свои топоры.
Но в пещеры идя, чтобы там подвязаться,
На обитель Святоша казну отдает,
И тогда на внесенные князем богатства
Началось возведение главных ворот.
Славно зодчие камни уже положили,
Над воротами ж сверху Святой божий храм.
Путь закроют ворота любой темной силе,
Будет вход для друзей и препона врагам.
И пусть буря и ночь но при этих воротах
Он служение с радостью чистой несет.
О душе и о ближних теперь лишь забота,
Он создатель и страж монастырских ворот.
Тех ворот, что для доброго – к вере дорога,
От врага ж для обители лучший заслон;
Он откроет любому, кто верует в Бога,
Кто страдает телесно, кто мира лишён.
И пускай вся земля темнотою объята,
Пусть грозит нам орда, всюду царствует ложь,
Но в пещерах Святых тебя примут, как брата,
Здесь ты самую лучшую помощь найдёшь.
Здесь молитвы святых снимут грусть и заботы,
А от хворей телесных целитель даст трав…
Но врагу не прорваться сквозь эти ворота,
Брат Святоша на страже, всё ж он Святослав!
Святой Преподобный Николай Святоша - один из правнуков Ярослава Мудрого. Родился около 1080 г. Княжил в Луцке. Ещё молодым человеком постригся в монахи, став иноком в Киево-печерского монастыря. В монастыре среди прочих послушаний был и привратником при воротах обители. Возведение главных ворот с надвратной церковью во имя Пресвятой Троицы было осуществлено на средства, пожертвованные самим Святошей. Выступал как миротворец, содействовавший прекращению княжеских междоусобиц. Скончался 14 октября 1143 года. Канонизирован Православной церковью. Кроме 14 октября днём памяти его является, также и сегодняшний день, 11 октября, когда празднуется Собор всех преподобных Киево-печерских отцов, в ближних пещерах почивающих.
**Имя Святослав носил не только отец Святого Владимира великий полководец Святослав, но и родной дед Святоши, один из сыновей Ярослава Мудрого, первый из древнерусских князей победивший половцев. В честь него мальчик, скорее всего, и был назван.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754849
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017
Під акорди артрозного болю
У сюїті вітрів і дощів,
Все ж радію, зустрівшись з тобою,
Пані Осінь, в багрянім плащі.
Клавікорди твої й парасолі
І червоне жабо із плющу –
У пухнастім хмарок ореолі…
Я тобі всі хвороби прощу!
2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754710
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 11.10.2017
У дібровах далеких рідненьких,
Жовтим листячком вкрита земля...
Я ступаю по ньому легенько -
У думках своїх, ніби маля...
Сиротливі берізки і клени
Огортає мій погляд сумний...
Одиноко на серці і в мене,
У цей день невеселий такий...
Ой, ти доленько, доле пташина,
Падолист, на душі, падолист...
Заблукала в чужих палестинах -
Як в дібровах блукала колись...
Тільки смуток минулий був світлим,
А сьогодні... щемить на душі...
Перепалена сонцем і вітром...
... То чому ж відчуваю дощі?..
І блукаю в осінніх дібровах...
Ніби там мій загублений час...
Ой, душа ти моя паперова,
Ти ж минулих часів не зреклась...
То ж і рвешся туди, наче птаха,
В ті близькі... і далекі краї,
Де колись я в домівку... для праху
Відлечу... як і рідні мої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754765
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017
Двоє... Назустріч,
стежкою в горах,
Навіть не знають,
що стрінуться скоро.
Двоє стежиною йдуть.
Він, мов мара,
Спускається долу.
Він, а вона,
Мов пташина на волі
пісню співає
Й на плай за ожиною,
в гори високо йде.
Двоє зустрілись, очі у очі,
і защеміло серце дівоче,
Печаль перейнявши чужу.
Вже й проминула,
Та наче б то путами
хтось обіплутав межу.
Стій! Куди йдеш?
Мов у воду опущенний,
Що за біда,
чом несеш її змучено,
Вниз до людей,
а не го́ри, до Бога?
Що в ній такого?
Двоє присіли
На стежці, під кручею,
і розповів чоловік
Той засмучений
правду свого життя.
Довго чи скоро
ті двоє гутарили,
Тільки над горами
громи ударили,
Дощик полив , мов з відра.
Двоє знялись
Й полетіли стежиною,
вгору, все вгору,
Де плай той ожиновий,
там де крислаті
Смереки й ялини
в кронах колишуть буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754559
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/8/403152271.jpg[/img]
[b]«Освідчення»[/b]
або
[b]«Доброго ранку!»[/b]
[color="#1e09de"][b][i]Доброго ранку, чудового дня!
Квіти, хмаринки – мені як рідня)
Гарного настрою вам і мені
Сонечко світить нехай в вишині
Листя цілує пустун-вітерець
Вдосталь розбив він чутливих сердець
Ластівки всілись в рядок на дротах
Доброго ранку скажу й тобі птах
Гарного настрою, справ для душі
Легко хай пишуться Ваші вірші)
Стануть в рядочок як треба слова
Щоб не боліла з невдач голова)
Щоб українські і небо і гори
Вас надихали писати ще твори
Доброго ранку скажу я й собі
24 годин у добі
24 ЧУДОВИХ годин!
Щоб цей прекрасний був день не один
Щоб так проходило наше життя
І до життя не втрачать почуття
Ввечері, вдень і в години ці ранні
Я признаюся життю у коханні)
© Микола Карпець (М.К.)
*03.07.17* ID: №754201[/i][/b][/color]
[url="http://mykola.at.ua/publ/pori_roku/dobrogo_ranku/3-1-0-126"]©Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754201
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
[b]
[i][color="#ff00cc"]Утром солнышко проснулось,
Улыбнулось мне в ответ!
Где же ты шальная юность?...
Где же ты хмельной рассвет?...
Я шагаю по тропинке,
И любуюсь всем вокруг.
Рву ромашки по старинке,
Для себя, и для подруг!
Ах, ты юность - час веселья!
Ты в душе навек моей...
Ах, какое было время,
Не забыть прошедших дней...
07 10 2017 г
Виктория Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754200
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Дуб, берізка і лисичка,
зайченятко і синичка.
Сироїжки і опеньки,
підберезовик гарненький.
Оленятко і травичка,
під калиною криничка.
Боровик ось за пеньочком
золотим прикривсь листочком.
Небо, сонечко, хмаринка,
у дуплі чиясь хатинка.
Де струмок малий і мостик,
чийсь сіренький видно хвостик.
Білченя, мов парашутик,
гнучка гілка - гарний прутик.
За ялинкою вовчисько,
підійшов він зовсім близько.
-Забирайся, вовченятко!
Бо лякаєш оленятко,
зайченятко і лисичку,
білченятко і синичку.
Де струмок малий і мостик,
заховався Сірий Хвостик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754210
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Справді так краще, як каже той критик?
Може так бути, та – те, не моє,
Я у руках його – крихітний гвинтик,
Справді, воно так і є, так і є…
Думає так, крізь свої окуляри,
Я йому – хтось лиш, нездара, маля.
Може його так гласять циркуляри,
Може він бачить лиш те, що здаля?
Ріже усе без жалю і без сорому,
Б’є об асфальт кришталеві слова,
Бачу з якою це робить оскомою,
Думаю: “Де ж це моя булава?
Я ж своїм дітям не ворог, а мати
І боронитиму їх до кінця,
Мають моє щирі люди читати,
В славу Господню, во ім’я Творця!”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754199
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
В ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ
Перед тим, як писати привітання, захотілося ще раз перечитати
"ВІДСТАНІ... РОКИ... І ПЕРЕЖИТЕ" – збірку поезій Тетяни Луківської, що вийшла з друку минулого року. Чіпляє за живе доля жінки і чиста, щира відвертість, – що нині мало кому притаманна – думок та почуттів, обрамлених в красиві о́брази.
Ніби із сестрами чи подругами ділилася наболілим, таким близьким і зрозумілим для кожної з нас.
Фрази, на які особливо відгукнулась душа, я виписувала на листочок...
і, несподівано для себе, переплела їх своїми словами.
Ось що з цього вийшло. (Рядочки зі збірки подано курсивом).
"[i]Усі щось пишуть – я ж все про любов...
Про відстані... роки... і пережите.[/i]"
Тетяна Луківська
Читаю, вкотре, сагу [i]про любов,[/i]
на [i]відстані[/i] вдивляюсь в [i]пережите[/i],
де крізь [i]роки[/i] сльозами [i]знов і знов
гірчить[/i] твоє [i]кохання недопите[/i].
Яке велике й ніжне [i]почуття,
умите в росах у колисці ранку,[/i]
несе маленька жінка пів життя,
із болем... й чистим сяєвом світанку.
[i]Здебільшого[/i] іде все [i]по стерні
босоніж,[/i] як русалонька [i]прадавня...[/i]
Вже [i]ступні з болю зіткано[/i] й мені, –
взяло за душу відчуття страждання.
[i]Коли бувають вчасними слова?[/i]
Коли "по темі" хочеться сказати:
від болю посріблилась голова –
та саме він і надихнув писати.
І ти писала, мов плела вінки
з волошок, жита... полину й куколю,
окроплюючи рясно сторінки
сльозами незагоєного болю.
Прийшла ти в світ в ось цю осінню мить –
красива, світла, добра, з творчим хистом.
[i]Чому ж так серце, осене, щемить,[/i]
коли [i]грайливо й щедро сиплеш листом?
Ти вибач, осене,[/i] сумний Тетяни щем,
коли [i]твої золо́тяться принади.[/i]
Зі сліз її [i]букет дощу[/i] зберем,
[i]а ти розсип в осінні зорепади.[/i]
Тетянко! Смутку час сказати: "Ні!!!"
Не варто пити лиш гіркі приправи.
Хай вороги ступають по стерні,
тобі ж під ніжки – шовковисті трави!
Ти так ще хочеш [i]вірити в добро,
пройти обабіч сумоти й печалі[/i] –
зерно є в кожнім... лиш знайти б ядро,
відкинувши лушпиння якнайдалі.
[i]Душа моя чомусь за всіх болить
і просить в неба ласки і терпіння[/i] –
то хай цю душу Бог благословить
за співчуття до всіх і розуміння.
Ми ж зичимо, сердечно і з теплом,
любові й щастя гарній молодиці,
а поетесі – Муза, ще й з пером,
та не простим, а із крила жар-птиці,
аби писалися натхненно і з добром
пресвітлі вірші, мов з роси й водиці!
Танюшо, вітаємо тебе!
Любимо щиро і ніжно
– твої друзі-одноклубники.
5.10.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753813
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Яскравий вигляд, осінь має,
Така струнка і гордовита,
Хвилюючись та поспішає,
Немов ягідка, соковита.
Направо йде та й усміхнеться,
Відразу вкриє все багрянцем,
Коли ж наліво заманеться,
Ледь- ледь соромиться. Рум`янцем.
Покриє яблучка, листочки,
Із вітром вже й повеселиться,
Розіллє фарби на горбочки,
Росою, вранці засріблиться.
Неначе, подруга до сонця,
Цілунок пошле й хитрий погляд,
Злетить сміливо, так зненацька,
Опиниться, ну зовсім поряд.
У хмарах, кольорам дасть волю,
До купи збере, розхлюпує,
Темніші фарби і на землю,
І блискавку за мить гукає.
У мандрах з дощиком, в обіймах,
Як друзі, добре звеселиться,
Іще сильніший візьме розмах,
Довкола, все зазолотиться.
І гордо, отак крок за кроком,
Іде, усміхаючись сміло,
І де, не кине вона оком,
Краса! Осінь то справжнє диво!
26.09.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754129
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Ко мне не приходите за изысками.
В стихах моих - иная красота...
Душой они загадочной пронизаны.
Ей ближе не изыск, а простота.
Все чувства - нараспашку - оголённые.
Для всех открыт души моей сосуд.
Не клюйте только, будто злые вороны.
... Ну, чья душа сегодня без причуд?..
Ну, чья душа сегодня без зазубринок?..
Святые - там, над нами, в небесах!..
А в душах человеческих - не убрано...
Безгрешные мы чаще - на словах...
Ко мне не приходите за изысками.
Искусственность душе моей претит.
Ведь даже если строчки - неказистые:
В них всё, о чём душа моя болит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754064
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Місто втомилось від денних турбот.
Спати вляглося, позбувшись марнот.
Знову довірилось звично Морфею,
Ніч подала непогану ідею.
Я лиш заплуталась в сітях безсоння,
Може й виною тому – міжсезоння?
Ходять думки караваном верблюжим,
Навіть дрібне стало враз небайдужим.
Крутиться, крутиться спогадів стрічка,
Пазли складає всі зоряна нічка.
Так поспішає, бо скоро світанок,
Знак показав у вікно з-за фіранок.
Я ж намагаюся ніч наздогнати,
Думку свою заколисую: «Спати».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754092
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017
[b][i][color="#b700ff"]
Холодна ніч, і схожий ранок
Густий туман ліг на стежки...
Позаду літечка серпанок,
І молоді мої роки...
А час біжить нема зупину,
Думки, як коні без узди...
Купає дощ рясну калину,
На щастя це, чи до біди?..
Немає вітру, якось тихо,
Пожухли всюди спориші...
Приспав, Господь, нещастя й лихо
Та неспокійно на душі...
01 10 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754081
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Не згуби у собі дитяти,
Зерен щирості не згуби...
Не дозволь криленят обтяти
Хижозубій пащі юрби!
Хай рясніє дитя-зернятко,
Добротою мережить світ!
Не марнуйся - почни спочатку
Борознити спадок-завіт.
Не згубися у дебрях світу -
Хай жебрак ти, а чи цабе!..
Не розтринькай намарне цвіту,
Не згуби у собі... себе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754063
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Открыться настежь и творить, творить...
Эмоциям давая лишь огранку,
В стих душу изливая, говорить
Без страха, без остатка, наизнанку...
Стеснение, лукавство - кандалы,
Сомнения - тяжёлые оковы.
Стихи - они не ради похвалы,
И чужды лицемерства наносного.
О чём попало - лучше не пиши,
Оно не стоит и дешёвой прозы.
Стих - исповедь для искренней души,
И радостная проповедь сквозь слёзы...
Фото из интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753998
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Коли земля із сонцем повінчалась
І землю заквітчав зелен-розмай,
Вона стає безмежно-величава –
Це мій усе, це український край!
Десяток сьомий доля розміняла,
Але жива в мені моя любов
Ще з тих часів, як мати пеленала,
І поки душу в небі стріне Бог.
Від сивих гір під зорями в Карпатах
До берегів, освячених, Дніпра
Моя земля, єдина і багата –
Країна хліба, волі і добра.
16.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754011
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
В житті є всього одне щастя: любити і бути
любимим.
Жорж Санд
----------------------------------------
Красива жінка та, що любить.
Її впізнаєш серед всіх.
В усмішці завжди в неї губи,
І загадковий, ніжний сміх.
Вона несе в собі загадку.
Хіба, хто може розгадать?
Така проста, але ж солодка.
В полон, захоче,- може взять.
Кохана жінка - справжнє диво,
Що випромінює тепло.
Вона тому й така щаслива:
Добро у серці проросло.
Прохожі всі її помітять,
Хода упевнена, м"яка.
Хіба її хтось звинуватить,
Що серед всіх одна така.
Її відгадка лиш у тому,
Що, як ніхто змогла любить.
Комусь захочеться й самому,
Таку у серці поселить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753967
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Стих составлен в соавторстве с Владимиром Люсиным (музыкальный сайт).
Музыка и исполнение его же - Владимира Люсина.
В череду непогоды,
когда сыплют дожди,
станут слякотью воды,
но грустить подожди.
Наши годы умчались,
все надежды круша,
только горечь печали
не приемлет душа.
Скоро небо завьюжит
и посыплется снег.
Кто из нас кому нужен
и в мечтах, и во сне?
Когда ранней весною
с крыш прольётся капель,
от сердечного зноя
рвётся нежность с петель.
Затуманится лето
белоснежной фатой,
вновь тебя без билета
я пущу на постой.
Нанесёт снова осень
бабье лето как грим.
Птицы годы уносят…
Что с тобой мы творим?..
Вновь придёт непогода
с моросящим дождём, -
что не ищем мы брода,
что в разлуке мы ждём?
Пусть не быть звездопаду
в ватной серости туч,
я поставлю лампаду –
маяка дальний луч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277645
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 06.10.2017
Прощать - легко, коль ты того желаешь.
Владеть своими чувствами учись.
Зачем в себе носить дурную залежь,
Ту грязь, что портит душу, портит жизнь...
Зачем твоей душе нужна отрава?
И так наполнен мир её чумой...
Коль что-то не пришлось тебе по нраву -
Попробуй не разбрызгивать слюной...
Попробуй посмотреть на всё иначе.
Не трудно сгладить острые углы.
И Ангел твой на радостях заплачет,
Что гнев в тебе воинственный остыл...
Попробуй улыбнуться раздраженью...
Оно исчезнет... прямо на глазах.
К добру перенаправь свои стремленья -
Делами, а не только на словах...
И сам ты ощутишь такую лёгкость -
Как будто над землёю воспарил!..
Она ведь так глупа - людей жестокость.
Людей таких затягивает ил...
Стань выше зла - никчемного болота,
Пока не засосало и тебя...
Возможно и тебя прощает кто-то,
Твой мир душевный искренне любя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753946
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Я поздняя, я здесь уже одна.
Цветов других не видно вдоль аллей,
Да осень это осень, не весна,
А всё-таки меня ты не жалей.
Ты трогаешь так нежно лепестки,
И мне теперь становится теплей
От этой доброй, ласковой руки,
Ты приласкай меня, но не жалей.
Я для того так поздно и цвету ,
Чтоб стать красою мрачных этих дней,
И если я тебе по сердцу тут,
То радуйся мой друг, а не жалей.
Вокруг ещё опавшая листва,
Она прекрасна и дружу я с ней.
Она мне шепчет лучшие слова,
На нас любуйся ты а не жалей.
Кому-то просто нужно было стать
Цветком последним самых мрачных дней,
Не стоит так из-за меня страдать,
Меня ты по напрасну не жалей.
Уже, уже меня снежинка жжёт,
Холодной, белой искрою своей,
Идём к концу, Я, осень, старый год,
Но всё-таки меня ты не жалей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753980
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Вже жовтень у природі хазяйнує,
усе він завжди робить залюбки.
Господар гарний... за усім пильнує,
хоч, правда, ходять про нього й плітки.
Вербиченьки говорять золотисті,
що вчора в горобини гостював.
Сьогодні вона в новому намисті,
то ж, певно, Жовтень їй подарував.
А позавчора був він у калини,
всі бачили, як довго там стояв.
Погляньте, як розчервонілись щічки...
напевно, її ніжно цілував.
З берізкою шептався аж до ночі,
усі листочки їй позолотив.
І задивлявся в сині-сині очі
він нашій річці... як бережком ходив.
А ще дивився довго на ромашку...
в ній крапля літа сяяла ясна.
Жоржинами частенько милувався,
що квітнуть біля нашого вікна.
Ой ви, вербиченьки гнучкі, сестрички!
Та ж Жовтень щедро й вас обдарував!
Як мимо йшов, і плаття дав, і стрічки,
лиш усміхнувсь... пішов, бо поспішав.
І засоромились своїх пліток вербички,
схилили нижче личенька до річки.
Навкруг така краса... Лиш задивлятись
і тішитись, радіти, милуватись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753923
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 06.10.2017
- Як зимно стало!
- Таж осінь надворі вже!
- Не помітила...
бо в серці - літовесна,
і тепло - від кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753749
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Зібрало літо висохлі покоси,
І солов’ї закінчили пісні…
В вікно до мене обізвалась осінь –
Дощу то краплі стукали рясні.
Я підійшла до вмитого віконця,
Побачити хотіла стукача,
Чекала, щоби виглянуло сонце,
Щоб осінь також виплило стрічать?
Вона ж стояла в золотавих ризах,
З букетом чорнобривців у руці,
Найбільшим же було мені сюрпризом
На жовтій сукні мокрі горобці.
Я вийшла з хати осінь зустрічати.
І серце огорнув незримий щем;
Хотілося не плакати – кричати:
Плили ж ключі лелечі під дощем!
Тривожний погляд мій летів за ними,
А з ним – моя збентежена душа.
Пташині голоси були сумними…
Лиш осінь за ключем не поспіша…
22.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753648
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=datT_1I6tGI
[/youtube]
Справжній друг – це той, хто буде тримати тебе за руку
і відчувати твоє серце.
Габрієль Гарсія Маркес.
----------------------------------------
І як зробить у будні душі свято?
До себе в гості друзів запросить.
Вони наповнять посмішками хату.
Ненастрій зможуть в свято відтворить..
Коли далеко друзі і не в змозі,
Зі мною посидіть, поговорить,
Вони думками завжди у дорозі,
Не треба їх просити подзвонить..
Оце для мене є найкраще свято,
Почую тих, кого давно люблю.
Хоч вірних і надійних небагато,
Все ж з ними свою радість поділю.
Знайомі голоси, а я в тривозі,
Як хочеться побачить їх, обнять.
Я вас чекаю, станьте на порозі..
Так хочу всіх із радістю прийнять..
Застукотить від радості серденько,
І сльози потечуть струмком чомусь...
Запрошую до себе вас, рідненькі.
Нехай до вас я поглядом торкнусь..
--------------------------------------------
Запрошую і своїх друзів з сайту! Чекаю, бо вас люблю!
Свято для вас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753674
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017
Журлива рапсодія осені,
Чуттєва струна скрипаля…
І кучері жовтня, навощені,
Виблискують міддю здаля.
Осріблює паморозь пудрою
Траву перепрілу щораз.
Закладено силою мудрою:
Всьому своє місце і час.
Цвісти, а відтак плодоносити,
Прийняти дочасні дари –
Сусальні коштовності осені,
Барвисті, леткі кольори!
І перш, ніж у сон провалитися,
Ще сонця зробити ковток,
Що, мов поторочена китиця,
Розпалось на жмутки ниток.
І знову чекати пробудження
Крізь холод зимовий і біль,
Допоки гілки перестуджені
Трястиме лиха заметіль.
Нічого, здавалося б, зайвого –
Ні менше, ні більше, як є.
А сад усміхається айвами,
Останнє тепло віддає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753566
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Блукають містом сірі пальта,
І небо лине до землі,
Обійми мерзлого асфальту
Йому, здається, замалі...
А він блищить... Не від вологи -
Сьогодні не було дощів,
А вкрили блискітки дороги
Від недописаних віршів,
Які не стали діамантом,
Які розбились на шматки,
Які не склав до купи автор
І у рядки, і у думки.
А може, автора то сльози,
І так тому асфальт блищить,
Вони застигли на морозі
Та віддзеркалюють блакить...
Кому уламки? "Ні, не треба -
В руках розтане льод умить!.."
Вони потрібні лише небу,
Щоб в зорі їх перетворить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753400
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Вірити.
В небо, в дощ, в щастя, в усмішку. Вірити. Навіть коли весь світ проти тебе. Навіть коли ти зовсім сама.
Ні.
Сама ти ніколи не буваєш. Бог з тобою завжди. Він поряд. Ти плачеш-він тримає тебе за руку. Ти смієшся - він теж посміхається.
Вірити. В мрію. В свою мрію.
Зустріч.
Вір в зустріч, котра змінить твоє уявлення щастя.
Ти будеш літати небом на повітряній кулі і навіть без крил.
Слухати.
Свою душу. Молитви. Політ листя і море. Пісок. Змішаний з крапельками води на босих ногах.
Народжуватись.
Кожен день знову. Це ціле маленьке життя. День. Він ціле життя.
Дивитися.
Збирати миті. Одна мить може подарувати тобі все. А може все забрати.
Ніби знаки на роздоріжжі. Ти вибираєш напрямок і йдеш. Тільки напрямок. Без інструкції.
Відчувати.
Як тобі ріжуть крила. Кров. Біль. Кров змішається з пилюкою на дорозі.
Ростити нові. Більші. Біліші. Ніжніші.
Дякувати.
За все. Бо вдячність - це найсильніша молитва. Дякувати. За небо, за щастя, за біль розчарування, гнів, сльози.
Бо ми живі.
Мертві не плачуть. Мертві сміються.
Пам'ятати про смерть кожну хвилину. Бо тоді зовсім не страшно жити.
Дарувати.
Більше, ніж ти розраховуєш отримати. Роздати все. Одіж, гроші, обійми, поцілунки, посмішки, щастя.
Любити.
Любити так, ніби в тобі вмістився цілий Всесвіт. Любити Бога, рідних, ворогів,траву, щеня і дощ.
Любити його.
Любити його.
Любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747778
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 03.10.2017
Якщо в вашому житті мало дива - то станьте Ви дивом для інших.
Якщо в вашому житті не все занадто добре-то і це пройде. Погане стається не тому, що ми заслуговуємо. Або заслужили. Бог дає ситуацію і хоче побачити наше рішення. Все буде добре.
Вдячність за все - ось наше правильне рішення на сьогодні.
Якщо Вам розбили душу - це не страшно. Можливо, тепер в кожному шматочку душі буде по власному Сонечку? Освітлюйте шлях іншим.
Зробіть щасливими інших людей. Можливо, Вам вистачить коштів? Можливо, Вам вистачить величини власної душі?
Навчитись говорити кожного дня :"Я тебе люблю." Коханому, подрузі, людям. Навчити цьому всіх.
Насправді Ви найгарніші і найкращі. Бог любить нас. Побажайте йому гарної ночі. А Ви ніколи не питали, чи він втомлюється і плаче?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749954
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 03.10.2017
Осінь – не лише дощі й морози,
Це краса, яку ще пошукать,
Це пора, де віршів більш, ніж прози,
Ця пора – володарка багать.
Ще не стогнуть снігом вітровії,
Сумом дощ у відра не бринить,
Гладить сонце айстрам довгі вії,
А між ними – срібно-біла нить,
Бабиного лiта павутинням
Вишила мережку i в саду.
Білий вельон теж повис на тині…
Де красу таку я ще знайду?
4.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753515
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Ранок стеблинці
З трепетом приміряє
Перлин разочок.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747242
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 03.10.2017
Пожовкле листя
Ранньою сивиною
В косах вербички.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750176
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 03.10.2017
Бавиться вітер
метеликом, як листком.
А долі - нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752922
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 03.10.2017
За небокрай ховалися лелеки,
В повітрі ще висіли голоси…
У теплий край, незвіданий, далекий,
Птахи летіли і журбу несли.
Упали голоси ті на тополі
Осіннім сиво-сонячним дощем,
І хоч теплу раділи луг і поле,
В моєму серці обізвався щем.
Бентежною стежиною стелились
Ті голоси на саме дно душі.
Я ж хочу, щоб їх крила не стомились
І втрапили в мої нові вірші.
5.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753425
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Ріс на дереві каштан,
А дерево - на горбочку.
Мав, із колючок, жупан,
Ще й коричневу сорочку.
На гілочці він висів́,
Дозріваючи все літо.
А додолу полетів, -
Як подув осінній вітер!
Та й, із гуркотом, упав
Мухоморові на шапку.
І страшенно налякав
Ще малу зелену жабку!
Разом з нею, не на жарт,
Сполохалась гусеничка.
Затремтіла, і, з листка,
Гепнулася у травичку.
А каштан у «кожушку»
Покотився до долини.
Обірвавши павучку
Тонкі нитки павутини.
Добре, хоч не роздавив
Чорну крихітку-мурашку.
Ледве встигла утекти,
Із дороги, бідолашка.
Довго так котивсь каштан
Стежинкою, із горбочка.
На колючий свій жупан,
Назбирав сухих листочків.
Від шелесту, всі жучки
Налякано розбігались.
А дрібненькі хробачки
По шпаринках поховались.
Це лише один каштан
Наробив такого гаму!!
А що буде, як з гілляк –
Всі попадають каштани?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753380
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017
Я хочу разлюбить, помоги,
Уходи, но оставь мою осень,
Мы с тобой ни друзья, ни враги -
Потому уходить очень просто...
Я забыла... забуду... Потом
Поменяю свои занавески,
Уничтожу улики... Никто
Никогда не споёт наши песни...
Крепкий кофе, а лучше - вино!
Захотелось вот выпить /хоть тресни/!
И ушёл ты не так уж давно,
Но... теперь нам куда интересней...
Можно просто тебе позвонить
И тихонько поплакать - поверишь,
Потому что удерживал нить,
Что вязала нас крепко и верно...
И зайдёшь - никому не понять
Почему я замки не сменила...
Ты не сможешь оставить меня...
Ну, а я... Да, всегда я любила...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753417
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017
Уже холодна осінь завітала,
Далекий шлях проліг для журавлів,
Лише надія крадькома втішала,
Що з"їсть туман несправедливий гнів.
Розгладить вітер зморшки в синій річці,
Корабликами листя попливе.
І ти, як і тоді, по добрій звичці,
Захочеш так побачити мене.
Коли настане ніч й тобі не спиться,
Як завжди, підійди знов до вікна...
Ні-ні, не думай, це тобі не сниться,
Це я тебе за плечі обняла.
Відчув мій подих і моє зітхання?
І побіжать мурашки по спині.
І зрозумієш ти, що це твоє кохання
Прийшло до тебе знову з далини.
Воно тобі шепоче: Не вбивай!
Хіба душа зробити зможе це?
Ти забери назад своє ПРОЩАЙ,
І не ламай безжально стебельце.
Хіба в житті буває так? Не часто...
Не всі це зможуть на собі відчуть..
І повернись у край, що зветься щастям.
Образи хай за листям попливуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753315
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017
Летить по небу, крутиться планета,
Кружляє із супутником своїм,
І на орбіті круглим силуетом
Відблискує промінням голубим.
Зима зміняє літо з кожним колом,
Веде світила оберт по кривій,
І точно не дізнатися ніколи
Що бачити доводилося їй.
Пливуть сусідки поряд - ледь жевріють,
Планети безнадійно неживі,
А ти, Земля, лісами зеленієш
І тонеш в океанській синеві.
В тобі одній, у зоряній безодні,
На рідній, на єдиній і своїй,
Біліє сніг на Півночі холодній
І в тропіках хлюпочеться прибій.
Лиш ти гудеш постійними штормами
В ревучій сороковій широті.
І ти одна над стиглими хлібами
Ганяєш вітром хвилі золоті.
Для нас ти, обертаючись, плането,
Відводиш час для щастя і біди,
І вміло підбираючи сюжети,
Ти зводиш двох в єдино назавжди.
Ми день з тобою знову зустрічаєм
В надії, що сьогодні пощастить,
А поле диким маком розцвітає
І бір сосновий кронами шумить.
З тобою, лиш єдиною на світі,
Загублені в космічній глушині,
Ми по своїй проходимо орбіті,
Кружляємо у Всесвіті одні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749267
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 02.10.2017
С утра плечам уже прохладно...
Одеться нужно - поприличней...
И дождь, вот-вот, пойдёт досадный -
Такой у осени обычай...
И я тоскую, отчего-то,
О чём-то будничном и личном...
И вновь строка в моём блокноте
Про грусть становится привычной...
Куда сбежать от этой грусти -
Душа моя тихонько хнычет?..
Как жаль, что с радостью - негусто
Бывает осенью обычно...
А осень - ст..ва в рыжем платье,
Плюёт на всякие приличья...
Опять душа в её объятьях -
Такой у осени обычай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753303
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 02.10.2017
Поглянь у очі - в них веселий сміх
І чиста хвиля, що у берег б'ється.
У тих очах такий чарівний світ,
Що ласкою у серці озоветься.
Учителько моя! Добра і привітна.
Ти, зіронько ясна! Яка ж для нас всіх рідна.
Бо там, де ти, завжди сміються діти.
Навчаєш нас життю радіти.
Учителько моя! Світла і ласкава.
Із нами ти щодня, бо нам усім, як мама.
Хоч як птахи, у світ ми вилітаєм,
Та любим тебе й пам'ятаєм.
У тих очах весна цвіте в маю.
О, скільки в них і доброти, і ласки.
Я так люблю учительку свою!
Вона веде нас у життя із казки.
Учителько моя! Добра і привітна.
Ти, зіронько ясна! Яка ж для нас всіх рідна.
Бо там, де ти, завжди сміються діти.
Навчаєш нас життю радіти.
Учителько моя! Світла і ласкава.
Із нами ти щодня, бо нам усім, як мама.
Хоч як птахи, у світ ми вилітаєм,
Та любим тебе й пам'ятаєм.
Поглянь у очі - в них веселий сміх
І чиста хвиля, що у берег б'ється.
У тих очах такий чарівний світ,
Що ласкою у серці озоветься.
Учителько моя! Добра і привітна.
Ти, зіронько ясна! Яка ж для нас всіх рідна.
Бо там, де ти, завжди сміються діти.
Навчаєш нас життю радіти.
Учителько моя! Світла і ласкава.
Із нами ти щодня, бо нам усім, як мама.
Хоч як птахи, у світ ми вилітаєм,
Та любим тебе й пам'ятаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753278
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 02.10.2017
Я долю свою вишию нитками
На сірому життєвім полотні,
Які б випробування не спіткали,
Шляхи свої пройду, хай і складні.
Узори вишивати ті непросто,
Та старанно стелитиму свій ряд,
Не є в житті високого я зросту,
Людські закони буду підкорять.
На полотна буденно-сірім фоні
Червоних маків вишию я ряд
І голуба біленького в долонях,
Під ним – слова про мир хай зазорять.
Вогнем вони горітимуть любові
До України – отчої землі,
Тож, люди, станьмо всі самі собою,
Адже сам Бог любить її велів.
14.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753247
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
Осінь тамує в душі моїй справжню відвертість,
Мрякою сивих дощів умиває печаль.
Шле мені літо щодня у кленовім конверті
Тепле і радісне, сонцем зігріте «прощай».
Струни строкатих дощів відголосять цю осінь,
Що позолотить думки і на мокрий асфальт
Зсипле із кленів, мов вічності сни безголосі,
Листя пожовклого сповідь на мертву скрижаль.
Вранішня паморозь душу стискає в обійми,
Тулиться в змерзлі жоржини неспита любов.
Осінь зухвало всіх споює смутком снодійним –
Я ж у полоні п'янкої краси знов і знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753255
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
Здравствуй, старость! Нет страстей, желаний –
Только нежности волна порой.
Да нахлынет вдруг воспоминаний
Пёстрый и неуловимый рой.
То, что раньше драмою считала,
Или же трагедией звала,
Вдруг романом милым открывала –
Без терзаний, ревности и зла!
Достижений пики и вершины
На поверку кажутся не те.
Разве что на паре книжек имя…
Жизнь, теперь с тобою подошли мы
К самой главной и святой черте!
2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753218
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
Вгорі над нами, мов завмерли, хмари,
Розіп’ятий заткавши небокрай,
А у долині м’ята всіх дурманить,
І манить ліс грибочків назбирать.
То осінь за пеньочок зачепилась,
Готує землю й небо до зими:
Вдень сонце світлим м’ячиком котилось,
А ранки одягалися в дими.
Куйовдить часто ранок мокру тишу,
І сплески риб частенько спокій рвуть.
Маленькі хвильки осоку колишуть,
Ховаючи свої сліди в траву.
15.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753235
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
Слова у них не горобці,
Що цвірінчать собі без діла.
І крейда часом на щоці,
Вони майструють іншим крила.
У темряві мов смолоскип,
У вакуумі наче кисень.
Буває голос їх охрип,
Від "співу" знань чудових пісень.
Засіють душі, мов зерном,
Добром , науками Землі,
Ніхто не став щоб бур'яном.
Зі святом любі вчителі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753208
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
В душе моей не станет доминантой
Осенняя дождливость вечеров...
Хоть осень так бесстыже элегантна -
Мне чуждо это время холодов...
Не тех, где от озноба стынет кожа,
А тех, в которых холодно душе.
С весной душа, до одури, похожа.
Ей ближе ощущение надежд...
А осень не подарит мне надежды.
В ней чувства остужаются порой...
А мне бы пить тепло любви и нежность,
Похожие с отчаянной весной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753123
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
*******
Клас - і очі дітей. Починається магія мрії:
Віднаходжу слова, щоб торкнутися тихо Душі.
Серед зливи ідей - чи почують, а чи зрозуміють -
Покоління Інету - юні люди новітні оці?
Навіжена епоха двадцяте здолала століття,
Знов прорив фантастичний - модерний технічний прогрес.
А за партами в школі - генерація людства новітня,
І триває, триває одвічний "навчальний процес".
Інші зовсім вони - неласкаві, тривожні, колючі,
Незалежні й сміливі, іронічні й критичні такі...
Наші діти оце, невгамовні, нестримані учні,
Чисте дзеркало Правди, відображення наші малі.
Їх світанок життя - вік глобально-жорстокого зламу,
І поняття "війна" вони розуміють не з книг...
Вибухають снаряди - і лине розпачливе: "Мамо-о-о!"
Чи зуміємо ми їх дитинство мале захистить?
Клас - і очі дітей: починається магія мрії.
Поринаємо в працю, щоб Істину вічну знайти...
В цім "процесі навчальнім" класичная формула діє -
Розуміння взаємне: я - і ти, я - і ти, я -і ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753130
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
Курличе осінь в піднебессі журавлем,
Дарує золотаві всім дукати,
На землю сірим падає дощем,
До цього восени нам не звикати.
Тоді і річка часто в мареві дріма,
Здається, й вітер ніби утопився,
Ніяких птахів на воді нема.
В тумані ранок теж з дороги збився.
Та сонечко пошле на землю день
І річку радо визволить з туману,
Бадилля висушить, уже не молоде,
Напоїть осінь м’ятою-дурманом.
3.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753061
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
[b][i][color="#8c00ff"]Не кохай її,
В очі не гляди...
Почуття твої-
Тільки до біди...
Не твоя вона-
Хоч би, що роби...
А чужа жона,
ПрОшу, не люби...
Не ходи на ніч,
Коли зір нема...
Не торкайся пліч,
Не кохай дарма...
Повертай назад,
Заспокій мій щем.
Зацвіте наш сад,
Під рясним дощем...
30 09 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752986
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Три складових життя у кожнім серці.
Це - наші потаємні почуття,
Як оберіг в життєвій круговерті..
Тримають лиш вони серцебиття.
НАДІЯ, ВІРА І ЛЮБОВ - нам допоможуть.
У скрутний час ми молимось до них.
І віримо, надіємось, що зможуть
Підтримать дух, що ніби уже зник.
Хай в кожнім серці не зникають ВІРА І НАДІЯ.
ЛЮБОВ хай окриляє кожну мить.
І вірю,що здійсняться ваші мрії,
Якщо оці жінки у вашім серці будуть жить.
------------------------------------------
Вітаю всіх зі святом ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ.
Будьте щасливими!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752975
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
[img]http://gazeta.lviv.ua/wp-content/uploads/2016/09/15234173.jpg [/img]
Я так хочу Янголом стати
І увесь божий світ обійняти,
Захистити від війн і від бід
Нашу країну й людський земний рід.
Щоб прекрасна планета Земна,
Нашому серцю люба й дорога,
Не кричала більше від болю,
А кохалась у нашій любові!
У веселці й луках квіткових,
У гаях і у травах шовкових,
У вітрах, у шурхоті листя,
У дощах, у краплинах барвистих....
У природі, де мудрість Бога
Закладена нам всім здавна сповна,
Чується здаля молитовна,
Мелодія свята й неповторна...
Віри, Надії, Любові й Мудрості всім нам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753020
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Найдобріше, ніжне, щире, світле...
милосердне, любляче, привітне.
І відкритим вміє серце бути,
пам'ятати може... і забути.
Вірити, надіятись, любити...
весело сміятись і радіти.
Тихо плакать, голосно ридати,
і гіркі образи пробачати.
Я люблю, коли серця привітні,
як погожі небеса блакитні.
Де панують грози в душах грізні,
б'ються там завжди серця залізні.
І холодні, і жорстокі... Боже!
Вбережи... Людині це негоже.
Краще, коли радістю ясніє,
веселитись серденько уміє.
Лагідне, терпляче, працьовите,
теплотою у труді зігріте.
Дуже таке серденько красиве,
радісне, дбайливе та щасливе.
Скільки ж всього в нім?! Не зрахувати.
Вміє воно ласку дарувати,
і підтримає, і допоможе...
Так багато вміє воно й може!
Хто іще стільки всього зуміє?
Головне - любити серце вміє.
Любляче сердечко без оков,
в нім... Надія, Віра, і Любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753000
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/2/913580262.gif[/img]
[b]«А мы вдвоем и под дождем»[/b]
А мы вдвоем и под дождем
И наплевать на непогоду
На хмурый день, на с неба воду
На лужи, мокрое пальто
На брызги с мчащихся авто
На то, что дождика стена –
Не помешает нам она
Уже неважно есть ли зонт
Ведь нет ни луж, воды, ни неба
Есть омут глаз твоих - их мне бы…
Тонуть - идя за горизонт …
© Микола Карпець (М.К.)
*28.09.17* ID: №752735
[url="http://mykola.at.ua/publ/lirika_kokhannja/a_my_vdvoem_i_pod_dozhdem/2-1-0-125"]©Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752735
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Цей вірш я написала ще будучи школяркою. Та, думаю, він актуальний і сьогодні.
Тож напередодні свята дарую його всім вчителям.
Вкрились золотом кленові віти,
І дзвенить роса в траві густій.
В цей осінній день несу я квіти –
Найдорожчій вчительці своїй.
Вчителько моя, котру вже осінь
Вас стрічає в школі дітвора?
Сивина видніється в волоссі,
Хоч сивіти вам ще не пора!
Ваші добрі, стомлені вже очі
Учням посміхаються щодня.
Знаєм, ви не спали довгі ночі,
Щоби нам повідати знання.
Ви, неначе добра фея з казки
Нас навчали жити лиш добром.
Дуже жаль, що іноді, за ласку
Ми, малі, відплачували злом.
Скільки ми вам клопотів завдали,
Скільки було болю і образ.
Але ви нам завжди вибачали,
Завжди заступалися за нас.
Вчителько моя, ви крок за кроком
Нас ведете в світле майбуття.
І, нехай проходить рік за роком –
Вас любити будем все життя.
Ми за вашу щирість дуже вдячні,
За поради мудрі, золоті.
І хоча буваєм необачні,
Ви пробачте нам помилки ті.
І, нехай сіріє в небі просинь,
Йдуть дощі холодні у дворі.
Вчителько, ви не одну ще осінь –
Ніжно посміхайтесь дітворі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752869
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017
Схиляюсь, Боже, до землі
перед тобою за Вкраїну.
Бо рідна й дорога мені,
для нас у світі цім... єдина.
Тут мама й тато, рідний дім.
Тут соловейко і калина.
Схиляюсь, Боже, до землі
перед тобою за Вкраїну!
Схиляюсь, Боже, до землі
за сад в цвіту й стрункі тополі.
За легкий клекіт журавлів,
за стежку щастя в моїй долі.
Тут мама й тато, рідний дім.
Тут соловейко і калина.
Схиляюсь, Боже, до землі
перед тобою за Вкраїну!
Схиляюсь, Боже, до землі,
Як житнє хилиться колосся.
За мальви й мамині пісні,
за все, що збудеться... й збулося.
Тут мама й тато, рідний дім.
Тут соловейко і калина.
Схиляюсь, Боже, до землі
перед тобою за Вкраїну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752752
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 29.09.2017
Моя любове, я до тебе лину
На крилах мрій, що виткали слова,
Через роки між журавлиним клином
Пташиною я буду пропливать.
Не розгублю в польоті свої сили,
Хай виллються у світлі почуття,
Котрі б вогонь надій не загасили,
Щоб не сіріло маревом життя.
Моя любове, виткана із квітів,
У краплях-кришталях ранкових рос,
Давно вже на крилі своєму діти,
А ти жива і в спеку, і в мороз.
Я запрошу весну у свою душу,
Позичу в сонця віри і тепла,
Любов мою ніщо вже не задушить,
Якою б доля в мене не була.
20.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752706
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Цей чоловік, що дихає пряно-ладанно,
Він, як та вісь, що мій обертає світ,
Ніби солодкий гріх, ніби щастя крадене,
Розуму – згуба, а серцю – принадний плід.
Сіль проступає в нього на гострих вилицях,
Ніби на скелях витесаних пісок…
Ну, а коли він спрагло у бік мій дивиться,
Я відчуваю, як затерпає крок.
Я з-поміж сотні звуків найперше вгадую
Поступ його і тембр такий терпкий,
Я відчуваю: кров закипає магмою,
Здавлює ребра тиском, немов гілки.
Я забуваю, що інші важливі речі є
В мить, коли він полює, мов хижий звір…
Погляд його палкий, мов індійські спеції,
Аж до молекул спалює, вір-не-вір.
Тож коли він так пильно у мене цілиться,
Пружно цупку натягує тятиву,
Я відчуваю, як сіпається вилиця,
Як від судоми зводить тонку брову.
Я вже готова здатися у полон його,
Із головою кинутися в імлу –
Так, мов нема нічого довкіл стороннього,
Тільки його присутність на дотик-слух.
Тільки його тепло, ніби щастя крадене,
На перехресті наших земних доріг…
Цей чоловік, що дихає пряно-ладанно,
Мов найсолодший гріх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751983
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 26.09.2017
…Бо на те вона й осінь, щоб дощ лебедів за вікном
Під журливу мелодію Вагнера, Баха чи Верді,
Коли небо, мов чан, перекинутий догори дном,
А природі ще хочеться пульсу й тепла, а не смерті.
Ще у затишних клумбах медові й густі кольори,
І деревам довкола не бракне зеленого глянцю!..
Та у шереху крон відчуваються нотки хандри,
І в осикове листя вплітаються плями багрянцю…
Ще теплінь пообіді тягуча, як сливовий глей,
Ще в дібровах щоранку лунає пташина забава,
І, здавалося б, ось тобі грушка смачна і глінтвейн,
Чистий аркуш паперу, натхнення і з пінкою кава.
Бо на те вона й осінь, щоб ніжити серце в теплі,
Римувати думки й розкладати по ветхих полицях,
Відпускати терпку ностальгію у вільний політ ─
Хай собі покружляє і віршем під ранок насниться.
Тож допоки довкола такі ще живі кольори,
Й на світанку розгойдують тишу гаї пишнокосі,
Насолоджуйся світом, закохуйся, мрій і твори,
Бо на те вона й осінь, поете, на те вона й осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750069
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 10.09.2017
Нас часто доля ставить на коліна,
Та сліпо їй коритися не слід
Навіть тоді, як у душі руїна
Й чужим і сірим здасться білий світ.
Не дозволяй назватися слугою,
А стань за себе у житті борцем,
Що здатен рани у душі загоїть.
Дарма не кидай камінь чи слівце.
Нам час гартує і тіла, і душі,
У цім і є та справжня суть буття,
До себе і людей не будь байдужим,
Бо лиш одне дароване життя.
30.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749233
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 05.09.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/2/377014614.gif[/img]
[b]«Ну от і все…»[/b]
Ну от і все, останній день тепла
Вже промайнув – лишив нам тільки дощ
В дуплі сидить і білка, і бджола
Холодні краплі з мокрого стебла
З дерев у парках, з клумб, що серед площ
Тече брудний, розбурханий потік
Короткий в літа виявився вік
Ну от і все – краплинка, як сльоза
Вже покотилася, по склу, в вікні
Як жаль, що це не літня нам гроза
За нею інша вниз зажурено сповза
Зароджуючи смуток десь й в мені
Ну от і все – можливе ще тепло
На день, на два, а може на декаду
Далеко ще до грудня й снігопаду
А з цим дощем все ж літечко втекло
© Микола Карпець (М.К.)
*04.09.17* ID: №749214
[url="http://mykola.at.ua/publ/pori_roku/nu_ot_i_vse/3-1-0-122"]© Сайт авторської поезії М.В. Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749214
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
"Не отрекаются, любя",
Задув все искорки огня,
Ведь все равно костер горит,
И тянет к милому магнит,
Не отрекаются, любя,
Все чувства в Лету, хороня,
Сердечко тихо говорит,
Что сокровенное хранит.
И если ссора - промолчать,
И пережить в душе вдруг грусть,
Чем словом ранить, вслух сказать,
Остановиться, хоть чуть - чуть.
По новой выстроить мосты,
Чтобы друг к другу подойти,
А не сжигать их, как листы,
Ведь пепел чувств не воротить.
Развеет ветер пепел в дым,
И что останется в душе?
Под пледом неба голубым
Не будет рая в шалаше.
"Не отрекаются" - поют
В знакомой песне, что звучит,
Когда все чувства на краю,
Так надо их вдвоем спасти.
И сохранить тот тайный клад
Который трудно отыскать,
И просто сделать встречный шаг
А не сжигать, и не ломать.
"Не отрекаются.. любя..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748920
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Обпікши жаром зелень соковиту,
шалена спека враз пішла на спад.
Відмерехтів салют фінальний літу –
серпневий феєричний зорепад.
Іще лунають в небесах осанни –
той величальний спів пташиних зграй
землі і дому рідному, востаннє
до вильоту в чужий далекий край.
Фальш-старт зіграла осінь з холодами,
по склу сльозинка смутку потекла...
Та пам'ять йтиме літніми слідами
у чарах його ласки і тепла,
пригадуючи світле, веселкове
чи ледь хмільне, немов аліготе...
Було ти вередливе – і чудове,
прекрасне, незабутнє, золоте.
31.08.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748544
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017
Замучила сезонна алергія.
Тополі пух, пилок, – не головне.
Я від недуги збутися не вмію
І це, чомусь, залякує мене.
Яка це насолода – просто знати
Що Ти, десь там, всміхаєшся кудись
І я відверто хочу забагато,
Щоб Ти була такою назавжди.
Ти просто будь, моя п'янка спокусо.
Насправді, я щасливий дотепер
І алергії зовсім не боюся!
Лякаюсь лиш відсутності
Тебе.
19.06.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738628
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 27.08.2017
Моє щастя красиве, моє щастя грайливе.
Голубі в нього очі і біляве волосся.
Моє щастя - то небо ясне, синє - синє.
Моє щастя - у полі дозріле колосся.
Моє щастя у морі в хвилях тішиться, грає.
І у гаю зеленім солов'ями співає.
Під вікном розцвітає у матусиних квітах.
І в ранковій росі моє щастя на вітах.
Моє щастя у хмарі, що дощем щедро сіє.
Моє щастя, то сонце, що так сонячно гріє.
Глянь лелека високо в синім небі літає.
Знай, то щастя моє у вільнім танку кружляє.
Щастя кожен шукає... ти своє щастя маєш.
І плекаєш його, про своє щастя дбаєш.
А воно таке різне, таке різне... і все ж...
Є у всіх у нас спільне - те, що щастя без меж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747933
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 27.08.2017
А дощ ішов... Все капав... Капав...
То він зі мною, видно, плакав.
І краплі ті по парасолі,
і теплота в моїй долоні.
В моїй долоні, в моїм серці.
Вода холодна у відерці.
З криниці сам дістав... Напився.
В низькім поклоні ти схилився.
Бо тут батьки, тут рідна хата,
і сад в цвіту... Їх захищати
таким, як ти, відважним, сильним.
Щоб в ріднім краї бути вільним!
Коли ж настане та година
тієї воленьки... щаслива?
Прошу у Бога, щоб дав сили,
щоб рідну землю захистили.
Щоб поверулися до хати,
де сад в цвіту, де батько й мати.
Де теплота у моїм серці,
вода джерельна у відерці.
Щоб ти радів, а не журився,
з криниці сам дістав... Напився.
В низькім поклоні я схилюся,
за тебе й край наш помолюся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747788
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 25.08.2017
Зимовій блискавці із громом
Я б здивування переніс.
Тебе ж зустрівши - знепритомнів,
Від потрясіння в землю вріс.
Чом не зустрілись ми з тобою,
Коли в парубкування час
Були вільніші, й доля грою
Могла звести у пару нас?
Тепер, обтяжені роками,
Дітьми, сім'єю, - як здолать
Ці перешкоди, що горами
Стоять, щоб щастя нам не знать?
Як втілити в життя жадання
Чуттів огрому любощів
Між нами, в розпачі кохання,
Не наробивши дурості?
Нехай нас судить той, хто зроду
Не зустрічав свою любов,
А хто відчув цей вир достоту -
Не полишить її оков.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737493
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 25.08.2017
Кохання - це зовсім інші зорі. Кохання не має нічого спільного з бездоганною красою, зовнішністю.
Кохання-це рідність душ . Бо сам Бог посміхається від щастя. Це неможливість прожити хвилини без іншої людини. Життя може обірватися кожної миті. Відкладати на потім поцілунки, обійми, сварки? Смішно. Завтра може не бути.
Кохання - це сварки і сльози. Це не гарно накритий стіл і посмішка після втоми. Турбота - так.
Кохання - це не використання порад з книг і журналів. Кохають-бо ти світ. Для когось. Навіть якщо в тебе втомлений вигляд, безлад в кімнаті. Не треба зупиняти коней зі свіжим манікюром і зачіскою з глянцевого журналу. Не треба посміхатись, коли тебе болить душа.
Кохання-це коли поряд людина. Коли болить душа. Це долоня в долоні, коли не має сили вставати.
Кохання - це усвідомлення щастя, що Бог дарував зустріч. Що Бог дарував разом роки. Місяці. Дні. Хвилини. Миті.
Кохання - це усвідомлення того, що кращих не було і не буде. Кохання - це твій вибір. Хоч весь світ говорить, що ви не пара. Хоч найближчі хочуть вашої розлуки. Кохання - це вміння сказати цілому світу :"Бог подарував мені найкращу людину за всі часи і століття... "
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698440
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 23.08.2017
Обнімайте чужі душі. Хоч торкніться долоні, хоч погладьте по голові. Людям так не вистачає любові. Радійте, що Бог через Вам може посміхнутись цій людині.
Будьте Янголами. Літайте. Щоб злетіти - треба викинути всі каміння з душі, котрі тягнуть нас до землі. Образу, гнів, роздратування, ненависть, страх,нелюбов, заздрість. Посміхніться. У Вас гарні крила.
Робіть тисячу кроків, які можуть бути навіть помилкою. Так Ви будете жити. Не бійтесь розчарування. Бійтесь не зробити кроків.
Щоб бути добрими - не обов'язково мати багато грошей. Шукайте можливості. Не їдьте в інші країни, щоб накормити голодних. Подумайте :можливо, просто допомогти людині, котра живе поруч? Чи котру Ви знаєте.
Можна грати найкраще на скрипці і для одного глядача. Та зіграти так, ніби Ви на найбільшій сцені світу. Ви граєте себе. Ви граєте для своєї душі.
Кохання - це найбільший талант і дар. Не можна бути хорошою письменницею, якщо не знати навіть алфавіту. Не можна пізнати кохання, якщо не мати крил в душі.
Все може залишитись і завтра. І це ліжко, і цей дім, і це дерево. Не може залишитись сьогоднішній день. Обніміть Бога. Посміхніться. І цінуйте час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717299
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 23.08.2017
Зустрітися нам Ангел допоміг,
крильми прикривши від дощу весною.
Він знав про нас усе і, видно, захотів,
щоб ми зустрілися під липою з тобою.
Прикрив обох від крапель дощових
ще й липовим гіллям він ніжно.
Ти - блискавка, я - гуркотливий грім!
І зрозумів тепер, чому тоді так вийшло...
Давно хотів торкнутись я щоки,
твоєї... й пестить золоте волосся.
Коли, мов пташка, ти припала до грудей -
розлився трепет - грому стоголосся!
Як твої руки плечі обвили,
солодкі блискавки безсоромно ширяли.
А теплий дощ шумів, щумів, шумів...
Хотів, щоб довше ми під липою стояли.
Той ніжний трепет залишивсь в душі,
і дощ... і грім... і блискавка стокрила.
Зустрітися нам Ангел допоміг,бо знав,
що й ти в мої обійми ніжні захотіла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747542
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Цей літній вечір, синій сум і ми
Вдивляємось у клаптик свого неба...
Не треба слів… у ночі під крильми,
Беру цей клаптик і горнусь до тебе.
В мені твоїх тривог серцебиття,
За обрієм освячуються мрії…
[i]Нема обмежень в справжніх почуттях!
Та є надія навіть в безнадії ![/i]
Бредуть стежки таємні поміж трав,
Навзрид сюркочуть коники у тиші.
А пізній промінь до останніх барв
У наших душах синій сум колише.
Не треба слів… оголеній душі,
В яку на дно сховався літній вечір.
Так зцілюються мовчки… на межі,
Так синій смуток огортає плечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746719
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Ненаситні будні з'їдають час нашого щастя, можливість бути разом,
неповторні миті, які пропадають в їхній утробі, так і не відбувшись.
Будні - ненаситні.Скільки не давай їм - світять голоднми очима, просять ще. І їм все одно, що їсти. Холоднокровно трощать усе.
Не даваймо ж їм те, що є для нас найсвітлішим, найрадіснішим, найціннішим у житті - час нашого перебування разом. Завтра невідомо як складеться. Якщо сьогодні немає щастя, то його НЕМАЄ. Що буде завтра, не знаємо.
Хай зустріч, а значить радість, насолода, щастя, буде СЬОГОДНІ! Буде хоч і з останніх сил. Навіть ціною якихось втрат, які ні в якому разі неспівмірні з тим, що взамін буде отримано!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747516
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Мне город твой любимый не знаком,
Но в мыслях... иногда... так хаотично,
Душой вторгаюсь в мир его величья...
И мне уже становится привычным
"Бывать" незримо в городе твоём...
Порой мечты ведут меня на пляж -
Безлюдный, тихий, матово-туманный...
Ногам моим приятны и желанны
Накаты волн безудержно-спонтанных...
Волнительна ногам такая блажь...
Люблю пройтись по улицам порой...
Вечерние бульвары так пустынны...
Смотрю на освещённые витрины
И думаю - любовь тому причина,
Что город этот стал моей мечтой...
А, может... ты в мечтах меня ведёшь
К местам своим... куда тебя так тянет,
К любимым, дорогим тебе - как память?..
... Мне ценно, милый, всё, что между нами...
И город твой, в котором ты живёшь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747541
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Десь за хмарами далеко
Птаха щастя заблукала.
Попросила я лелеку,
Щоб її там відшукала.
Я вдивлялась в сині далі,
Виглядала весну й літо,
А тумани, мов вуалі
Простелилися над світом.
Вже лелек в далекий вирій
Проводжає сумно осінь,
Їй махають крила сірі,
Їм - дерева жовтокосі.
Я із осінню зосталась
Літо бабине стрічати,
Іншій птаха та дісталась,
Будуть вдвох пісні співати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747332
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Відчуй життя на смак. Досконало. В його не досконалості. В радості, зраді, болі, обману, сльозах.
Все це відчучай повністю.
Навчитися все тримати відпускаючи.
Розбиватися на тисячу найдрібніших шматочків. Потім зрозуміти, що таке фантастика.
Коли ці шматочки із найбіднішим віддзеркаленням в найменшому і викривленому впіймають сонячного зайчика і перетворяться в цілісність.
Ти потрібен Всесвіту таким, яким ти є зараз. З твоїми шрамами і помилками в мільйон арів.
Ти просто потрібний.
Ти просто потрібна.
Все, що стається з тобою - все це потрібно для тебе.
Написати для одного читача. Якщо він схоче тебе прочитати. Або не прочитає ніхто.
Це ж твоя розмова з Всесвітом.
Коли ти відчуваєш біль і розчарування - це ж прекрасно. Ти не закрився від Всесвіту. Ти маєш пропустити все через себе.
До одного міліметру своєї душі і тіла.
Значить, ти просто живий.
І не приймай порад, що ти заслуговуєш тільки на краще.
Ти заслуговуєш на всі смаки життя.
Забудь про гальма. Сама призначай собі розмір крил.
Слухай себе. Якщо хтось диктує твою правильність життя.
Торкайся душі людини. І впускай її в свою.
Це не залежить від вікових, соціальних і будь-яких критеріїв.
Це вигадали люди, які нічого більше не можуть вигадати.
Які хочуть засунути тебе в стандартну клітку. Вибач. Та вони її навіть не будують.
Вони хочуть тебе зробити щасливим. Схожим на мільярди нещасних.
Смійся. Ніби це останній день.
Плач. Ніби вимер весь світ. Коли він йде. Значить, в цьому світі ти знайшла його. Ти побачила. Ти відчула.
Закохайся так, ніби на Землі ще не було кращого. Ніби ніколи і не буде.
Не треба мінятися. Страшно ставати схожою не на себе.
Екзальтуй.
Зачиняйся від себе. Народжуйся заново.
Чекай кохання. Кохай. Це відчувається на відстані в мільйони кілометрів.
Просто живи.
В тире, що між датами народження і смерті ти маєш право вписати свій сценарій.
Тільки свій. Правильний.
Слухай себе і довірся Богу.
Зцілюйся. Зцілення включає в себе біль.
Живи живим.
P. S.
З цієї хвилини всі твої бажання матимуть здатність збуватися...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747313
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Бачу поле волошкове.
Синє-синє, неозоре...
Ось волошка, й там - волошки.
Позирають сині очки.
Ой, які ж у них різьблені
на стеблі листки зелені!
Бачу поле волошкове,
синє-синє, неозоре...
Де волошки, гляньте... Он
вже цвіте у полі льон!
Ось з'явилася хмарина,
а на ній біла хустина.
І по небу попливла.
А те небо волошкове,
ніби море неозоре,
плеще хвилечкою в тон.
Квітне й небо ніби льон...
Бачу поле волошкове,
синє-синє, неозоре...
Ось волошка, й там - волошки.
Позирають сині очки.
Краю рідний!Моя доле!
Квітне небо... Квітне поле...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747197
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Вишиванку свою одягну.
Я її сама вишивала.
Ой красива ж вона! Ой весела вона!
Вишивати навчила мама.
Сонця промені тут в чорнобривцях ясних,
квітнуть мальви матусині пишні.
Соловейко співає в розкішнім гіллі,
під вікном, у садку на вишні.
А в вінок я вплету ромашковий цвіт,
запашного любистку та м'яти.
І волошок блакить, колосків золотих
із пшеничного поля... Багато!
Ще прикрашу вінок свій, барвистий, ясний,
ніжним гроном рясної калини.
Звеселить увесь світ маку ніжного цвіт.
Я - дочка України!
Веселись, краю мій! Дорогий ти мені
днями ясними, світлими ранками.
Особливо люблю я тебе, рідний мій,
коли квітнеш ти вишиванками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747212
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Мої друзі – ватра, ліс і поле.
Мої друзі – вітер, сніг і воля.
Сонце, хмари, квіти – мої друзі,
Хто зі мною, коли я в недузі.
Мої друзі – вірні, небайдужі,
З ким серця споріднені і душі.
Мої друзі – всі птахи, всі трави.
Хто живе для Бога, не для слави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747139
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Знов душа геть холодними зимами вкрилася.
Один сніг. Один лід. Ні листочка з весни.
Це ж так добре. І я вже чомусь не журилася.
Стихне біль. Бо ніколи не буде... Вони...
Будеш ти. Буду я. Так далеко і порізно.
Суне біль по душі. І не змерз від тих зим!
Ти казав, що ревіти мені навіть корисно.
Я хотіла - тебе... Лікувалася... Ним...
Він приніс мені чай і з троянди вареннячко.
-Все пройде. Лиш повір у кохання й чекай.
Проколов мені перст чарівним веретенечком.
-Ну а я... Поряд... Тут... Хоч мене й проганяй...
Знов душа під дощем поцілунками схована.
Він є поряд... А ти... Ти ж ніколи не був.
Я на касі життя щастям вже розрахована...
І як добре, що поряд є він... Бог почув...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747085
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017
От прежней меня, от той юной души беззаботной,
Остались мелодии вёсен... как звон ручейка...
Такая воздушная майского сердца природа,
Что я и сейчас на мечты и надежды легка...
Я знаю... ты любишь во мне эту музыку мая...
Чтоб вечно звучала - о чувствах своих говори...
Я счастьем своим упиваюсь, хотя понимаю,
Что в душу когда-то... мороз принесут снегири...
А он непременно придёт... тот убийственный холод
И с ветром, на пару, захочется в голос завыть...
Но я не хочу, чтоб ушёл из меня этот голод,
Души моей голод: любить тебя, милый, любить...
Отложим разлуку - подальше, в какой нибудь ящик,
И волны морские попросим припрятать ключи.
Мне нравятся чувства весны моей юной звенящей,
Которые смог ты - любовью к себе приручить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747104
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-t-t0uLiEKA[/youtube]
Озирнися навколо: літо вже догора...
Відцвіла матіола; жаль, пройшла ця пора.
Непомітно старіє, пролягла сивина,
Та триматись уміє, й ця краса - дивина.
Від роботи втомилось, скільки зроблено справ.
Та тепер ось скорилось: відпочинок настав.
Уже ранки холодні, сонце світить не так.
Що поробиш тепер: збережу літа смак.
Підставляю долоні: припасу ще тепла.
Упущу теплий промінь, зникне хай сіра мла.
Збережу, як зумію, пронесу до весни.
В серці маю надію: будуть дні ще ясні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747041
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Заблукало літечко в полинах,
Солов’ї стомилися й заніміли,
Марева ранкового пелена
Луки застеляла вже, хоч несміло.
Потяглись до сонечка нагідки –
Золотої осені перші квіти,
Мов маленькі сонечка діточки,
Шлють світилу сонячні теж привіти.
Помідори сонечка напились,
Червоніли радістю на городах,
Соняшник зажурено нахиливсь –
Осінь завойовує всю природу.
03.03.2013
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746870
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Дякую Богу за друзів своїх,
добрих, веселих і щирих.
І дуже серйозних, що є серед них,
вимогливих і справедливих.
Маєте вдачу ви, рідні мої,
непосидючу й грайливу.
Майстерністю всіх вас Господь наділив,
щоб думку будили сміливу.
Легкою буде хай завжди хода,
мов тиха сонячна днина.
А душу розбудять лиш справжні слова,
лиш любляча серцем, людина.
То ж бережімо всі слово своє,
хай воно людям ясніє.
Яскравим вогнем між пітьми засвітім,
що вірою серце зігріє.
Дякую Богу за друзів своїх,
добрих, веселих і щирих.
І дуже серйозних, що є серед них,
вимогливих і справедливих!
Присвячується всім щирим друзям з "КЛУБУ ПОЕЗІЇ"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747098
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Недавно ко мне в магазине
Мужчина седой подошел.
Сказал: «Я узнал Вас и ныне,
Хоть лет уже много прошло!
Вы были так юны и строги!
Меня же сводили с ума
Походка и стан Ваш, и ноги –
Шла, будто царица сама.
И даже не шла, а летала,
Почти не касаясь земли.
За Вами едва успевал я,
Любуясь фигуркой вдали.
Боялся догнать, обратиться,
а молча всегда провожал,
чтоб Вас, словно яркую птицу,
Никто не посмел обижать!»
Сказала подруга постарше:
«Заметила я, каждый день
Идет за тобой этот мальчик
Всегда молчаливый, как тень!»
Так вот отчего так спокойно
Ходила всем страхам назло!
Мне вспомнился юноша стройный
И глаз его карих тепло.
Возможно, была очень гордой,
Возможно, что глупой была –
Я в те безоглядные годы
Судьбу разглядеть не смогла…
2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747053
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Ранок серпневий яблуками пропах,
Сонце сльозиться м’якоттю абрикоси…
Літо ще хазяйнує в густих садах,
Ходить в махрові трави збивати роси.
Ця ледь відчутна, майже наскрізна грань,
Що розділяє серпень і ранню осінь…
Смолами пахне видублена кора,
Соки сливові смокчуть янтарні оси.
Пряно гірчить обпалений сухостій,
Пе́ра старі скидають додолу сови…
Медом п'янким віддячився Маковій,
Яблучний Спас насипле дарів фруктових…
І попливуть, мов човники, у двори
Кошики закосичені, жовтобокі…
Дзвін молитовно схопиться догори
І розіллє над світом солодкий спокій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746752
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017
«Я с детства не любил овал,
я с детства угол рисовал»
.....
Нет… ничто меня не излечит –
С каждым вздохом я угловатей.
Богомол я – земной кузнечик
С безответной мольбой во взгляде.
И ничто во мне не избудет
Направленье векторной стрелки
В угловатость проклятых будней,
В угловатость обманов мелких,
В угловатость форм и движений,
В угловатость, что выпирает,
Вне возможности продолженья
Угловатенько умирает.
Чувства-крылья ненужно виснут,
Выворачиваясь наружу,
В угловатость нескладных мыслей,
В угловатость слов неуклюжих.
В угловатость порывов, жестов…
Ну, куда от тебя мне деться,
Угловатость Несовершенства,
Угловатость ума и сердца?..
Если Бог, как круг, бесконечен
В совершенстве овально-вечном,
Я - гранично очеловечен
В угловатости быстротечной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744917
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Так за что ты меня полюбил, за какие заслуги:
За стихи, в откровеньях которых так ищешь себя
Или нрав... иногда непокорный, похожий на вьюгу,
Или взгяд - где смотрю я так нежно, открыто... любя?..
Не поверишь, сама удивляюсь такой аксиоме
И мне странно самой, что и правда тебя я люблю.
Сожалею, что мало с тобой в этой жизни знакома
И что шансы на общее счастье - подобны нулю.
Почему же так вышло, что мы полюбили друг друга,
Если наши дороги судьба не сведёт никогда?
Не медвежья ли это судьбы вот такая услуга -
Испытать наши чувства: уйдут ли они... в никуда?..
Я не знаю... и ты это тоже, мой милый, не знаешь,
Но поверь моим струнам душевным: я рада любви!
Я так рада, что ты о себе эти строки читаешь,
Где останешься целую вечность - моим визави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745311
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Світе Божий, дроби на друзки,
Наче хліба окраєць, бери!
З винограду з-поміж галузки
Небо силу дає і снаги.
Порозкришуй суціль, на крихти,
Наче борони вглиб чорнозем.
Вмію світло в пітьмі творити,
Ріж словами впритул лемішем!
В котрий раз дозріваю хлібом,
І добірним міцнію зерном.
Причащаюся сонцем й небом,
Із хмарини дощем заодно.
Хто бажає в серце встромити
Гостре слово, як в спалаху грім.
Я навчилась, триматись, жити
В світі доброму і в світі злім.
Я — відкрита книжка, як сповідь...
Сію словом у рими-рядки.
Поміж люди, де Господь ходить —
Я тримаюсь Його руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745339
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Для меня ты - как Блок для Цветаевой -
Божество, удивительной силы...
Ты с поэзией - страстно и пламенно
Породнился... О, как же красиво!..
Как красиво слова выливаются
Из души одарённо - глубокой...
Я в стихах твоих - вечная странница -
Как Цветаева... в прошлом... у Блока...
«Блок в жизни Марины Цветаевой,— писала ее дочь,— был единственным поэтом, которого она чтила не как собрата по «струнному рукомеслу», а как божество от поэзии, и которому, как божеству, поклонялась... Творчество одного лишь Блока восприняла Цветаева как высоту столь поднебесную — не отрешенностью от жизни, а — очищенностью ею — (так огнем очищаются!), что ни о какой сопричастности этой творческой высоте она, в «греховности» своей, и помыслить не смела — только коленопреклонялась».
Видела Цветаева Блока всего лишь два раза — на его вечерах в Москве в 1920 году. «Я в жизни — волей стиха— пропустила большую встречу с Блоком... И была же секунда... когда я стояла с ним рядом, в толпе, плечо с плечом... глядела на впалый висок, на чуть рыжеватые, такие некрасивые (стриженый, больной) — бедные волосы... Стихи в кармане — руку протянуть — но дрогнула. Передала через Алю (дочь Марины Цветаевой) без адреса, накануне его отъезда». (Из письма Цветаевой Пастернаку в феврале 1923 года). - информация из инета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745110
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI
[/youtube]
Коли життя закрутить в круговерті,
Не піддавайсь душевній суєті.
Відверті тут поради слухай серця,
Вони не підведуть в передчутті.
Хай хвиля враз накриє з головою,
А ти не смій здаватися, пливи.
Бо цілі досягнеш лиш боротьбою,
Найменшу із надій тримай, лови.
До берега дістатися нелегко,
Бо вітер б"є щосили у лице.
Борися поки день, іще не смеркло,
Хоч руки налились твої свинцем.
Вдихни повітря та на повні груди.
Не треба поспішать, перепочинь.
Нехай ще сили трохи тут прибуде.
Яка краса життя, як моря синь...
Не раз каміння з берега кидали,
Та все-таки, уже ти на землі.
(Хоч збити тебе з курсу так бажали)
Втрачали свою силу сили злі.
------------------------------------------------
( Образ зібраний)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744833
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xP7noHL7NCM[/youtube]
Ты у меня одна
Словно в году - весна,
Словно в ночи - луна,
Словно в степи - сосна...
Ю.Визбор
*****************
Ты говорил: - одна...
Счастья прибой - волна,
Кружится голова:
Ласки твои, слова...
Тот незабвенный день:
Май нам дарил сирень,
И ускользала тень
Под голубую сень...
О королева-ночь,
Можешь ведь нам помочь:
Счастье нам напророчь...
Вот он уходит прочь.
Доля его зовет
Снова за горизонт -
Брезжит едва луна,
Рвется в душе струна.
Слышишь, тебя зову
Снами - и наяву,
Под голубой звездой
Я говорю с тобой:
Знаешь, ведь ты - один
С юности - до седин,
Верный и добрый маг,
Жизни моей маяк.
Честь для тебя - не звук,
Самый надежный друг,
Кров от житейских стуж -
Мой и отец, и муж.
Память про сказку-ночь -
Наша с тобою дочь.
Греет и светит вновь
Счастья звезда - любовь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744808
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017
Не грубіть, бо грубість дуже ранить.
Не кричіть – розгубляться слова!
Тільки слово гарне світле манить,
Адже лайка – то усе дарма.
Часто забуваємо сказати
Найпростіші й лагідні слова -
Ті, яких в дитинстві вчила мати,
Про які згадає й дітвора.
«Добрий день», «будь ласка», «на здоров,я» _
Хай звучить щодня із наших вуст!
Буде вдалою та світлою дорога,
Бо комусь приємність додадуть!
Вперто вимагаємо поваги,
Хоч її не проявляємо самі
Зате в лайці – стільки нам уваги, -
Риси вмить втрачаємо людські!
Обережні будьмо зі слова́ми,
Адже гостре - ранить наче ніж
Добре слово заживляє ра́ни, -
Відкриває душу нам навстіж!
04.08.2017
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
м. Хмельницький
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744746
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
В синіх небесах, просторих,
З невеличкої краплинки –
Утворилася прозора,
І легесенька хмаринка.
Глянула навколо себе,
Усміхнулася ласкаво.
І побачила у небі -
Інші хмари кучеряві.
-Ооо! …Які ж вони великі,
Дивовижні та гарненькі!
І, хмаринці стало прикро,
Що, лише вона маленька…
Та, невдовзі, сильний вітер
Підхопив пухнасту кралю,
І поніс її по світу –
В невідомі дальні далі…
Поки небом мандрувала -
Веселилася, раділа,
Ще краплинок назбирала –
Важча стала, посіріла.
Раптом вітер зупинився:
-Хмарко, ти не ображайся!
Нести я тебе втомився,
Тож на Землю опускайся!
І хмаринці стало щемно:
-Ой рятуйте, я боюся!
Зараз упаду на Землю,
І, напевне, розіб'юся!
Дуже –дуже страшно стало,
Тож вона заплакала!
Та яке там - заридала,
Й дощиком закрапала.
Дві години, без зупинки,
У просторих небесах
Гірко плакала хмаринка,
І зникала на очах…
Три калюжі «наревіла»,
Два струмочки та ставок.
Ще й сльозинками умила -
Луки, поле і садок.
Як проплакалась, то стала
Біла хмарка вже легенька.
І вдоволено сказала:
-Добре, що я знов маленька!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744025
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 04.08.2017
[i] Не виглядай, як хмари розійшлись,
Бо не твоя... твоя була колись.
Ліна Ланська[/i]
Мені пора… А ти не маєш крил.
Змітаю сніг / і де в цю пору взявся?/
Заварюю міцний дев'ятисил -
До рани… потерпи, не озивайся.
Я ще прийду у наш холодний сад
В часи дощів, вітрів і сніговіїв.
Допоки розцвіте.., а втім, назад
Не повернуся! Не плекай надії.
Хіба лиш в снах, з очей зелених «блись»,
Незрима Мавка зникне берегами.
Та не твоя… твоя була колись,
Тепер замкнуте небо ланцюгами.
Мені пора… за обрієм жеврить.
Не вий на зорі, сам зализуй рани.
В мені наш сад зів'ялий теж болить...
І під крильми ще кровоточать шрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744737
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Нічка розсипала зорі
В темній, небесній імлі,
Й думи важкі, непрозорі,
Плинуть, немов журавлі.
А коли ранок настане
Й вишиє сивий туман,
Той попливе понад ставом
Й запеленає лиман.
Ну, а коли ненароком
Сонце завісу прорве,
Бути не треба й пророком:
День воно в гості зове.
25.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744614
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Душа дзвенить струною Ліри!
Душа дзвенить струною Ліри!
Мої вірші – мої кумири!
В життя, мов буря, увірвались,
В рядках палких розхвилювались…
Вся пристрасть і любові шал
Лягли у рим кипучий вал…
Втискаються в інтимні строфи
І радощі, і катастрофи…
Витає ніжно близькість у вірші,
Ховається в кущах, у комиші…
Аж мліє серце в Музи від натхнення…
Творіння мить - священне одкровення!
03. 08. 2017 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744686
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Люблю эту роскошь зелёную тёплого лета,
Люблю наслаждаться озоном, гуляя в саду...
Люблю, когда много в окошке лучистого света
И птиц щебетанье... забавную их суету...
Люблю наблюдать пробуждение летнего утра,
Где каждый цветочек сверкает, умытый росой...
Люблю, когда в солнечном небе покой светлокудрый...
Так хочется каждое облако трогать рукой...
Зелёное лето... В нём столько волнительной жизни!
В нём музыка слышится - в каждом его уголке...
Становится юной душа... и немного капризной,
Когда окунуться так хочешь в прохладной реке...
А после уснуть - как младенец, на краешке поля,
О тщетности жизни своей на часок позабыв...
О, лето, зелёное лето - для сердца раздолье
И жизни в крови́ охмеляюще-страстный прилив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744684
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
************
Ця володарка-ніч шепотіла крізь тишу верлібрами -
Із непам'яті в сни попливли осяйні міражі:
Я вбирала тебе, як вологу, глибинними фібрами,
Неповторність жаги - між реальністю й сном на межі...
І відкинула ніч запинало холодне свідомості:
Ти долиною йшов десь туди, де синіла імла.
Білі квіти в руках, а душа - в чарівній невагомості,
Я дивилась услід, а покликать тебе не могла.
Билось серце тоді, трепетало так болісно-солодко,
Твої очі зоріли мені крізь феєрію снів...
Це кохання було? Ця ілюзія щастя - і голоду?
Океан, що топив, що не знає межі й берегів.
А володарка-ніч шепотіла крізь тишу верлібрами...
Білі квіти зів'ялі - о диво! - лишились мені.
Я вбирала тебе, як вологу, глибинними фібрами...
Ти - єдиний, котрого я бачила тільки вві сні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744705
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Коли два серця б’ються в унісон
І очі-зорі дивовижно сяють,
Кохання це, а не казковий сон,
Хоч скроні в них давно вже не русяві.
Заглянула у душі їм любов,
Її спустили з неба янголята.
Й здається, світ радіє їм обом
І мрії посилає їм крилаті.
3.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744674
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Лишь Луна моего одиночества тихий свидетель -
Молчаливый свидетель в бессонницах тёмных ночей.
Мы знакомы с ней были в каком-то далёком столетии -
В позабытом... растаявшем мире ушедших теней...
И конечно она наблюдала, вот так, как сегодня,
За моей оголённой, чуть-чуть странноватой душой...
И, возможно, в то время казался мне мир - преисподней,
Где сгорела... в любви, нелюбовь отвергая, - свечой...
Невозможно припомнить... но чувство на сердце такое,
Будто карма моя - макраме чёрно-белых стихов...
Я не знаю - кому мне "спасибо" сказать за "былое".
Это всё - за печатью семи проржавелых замков...
Не расскажет и голос души - не раскроет загадку
Тех кругов, где она покуражилась... свет пророня...
Сохранились в душе моей света того отпечатки,
Этой жажды к строке... из любви и живого огня...
Мой сегодняшний путь стихотворным деянием устлан,
Я и "завтра" хочу воспевать свою оду весне,
Не теряя в пути животворного этого чувства -
Этой страсти, которая в венах бунтует во мне...
Пусть не вспомню когда-то ни дня, ни сегодняшней ночи.
Только вновь будет ночь и такая же в небе луна...
И душа окунётся в (мои - не мои) междустрочья
Этих строчек, где вечность она остаётся юна...
Во влюблённой душе не иссякнет желание к жизни...
Даже смерть не способна в душе эту страсть умертвить.
Не несёт в себе смерть никакого конца и трагизма,
Ведь душа с этим светом продолжит над миром кружить...
Даже если покажется вновь этот мир - преисподней -
Во влюблённой душе сохранится трепещущий свет...
Ничего не бывает на свете любви благородней...
А любовь - это жизнь, где всегда побеждает рассвет...
Без любви не рождаются строки, не льются стихами...
Без любви не внесла бы душа в этот мир красоты...
Без любви эту землю не грело бы солнце лучами
И весной на земле не рождались бы снова цветы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744623
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017
Як сутінки огорнуть твій світанок,
Дощів завісу вип'є суховій,
Як сірим смутком ляже на твій ґанок
Печаль років … то пригадай Її.
Хоч для любові пізня вже година,
І серце мудрістю наповнилося вщент,
В зіницях тлілих зблисне: «Ти єдина!»
І під грудьми так млосно запече,
Й торкнеться сонця – Її дивосвіту...
Бо сонцесяйності не зупинить рокам.
Напнуті ще вітрила пізньоцвіту,
Дурманом вишня спогад обпіка.
І щоб відпити хмелю того дива,
Відчути щастя, простір, висоту!
П'янкого трунку, божевілля зливу!
Ти в серце впустиш… Осінь золоту.
Ремейк .... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744743
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744399
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 03.08.2017
Нескошених полів п’янка отрута,
Настояна на повені тепла.
Спустошеного серця мертві пута
Не розірвати, не спалить дотла.
Незайманих туманів сива тиша,
Їх таїнством насичуйся сповна.
Не сколихни… а дихай глибше, глибше,
Земного щастя меду спий до дна.
На цих лугах до зойку розридайся,
І до хрипот очисть болючий щем,
Облудливим сумлінням не здавайся,
До небокраю йди, ще крок, іще…
Твоїх бажань неперестигле небо,
Моїх щедрот потрійна сила трав.
Хай до світанку сочиться на стеблах
Двох душ заблуклих кришталевий храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744236
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 01.08.2017
Я, словно дура, искала Амура,
Стрелы ловила, и в гости звала...
После бессонницы, свечку задула,
В небе далёком - звезду подожгла,
К жизни вернулась я, даже курила,
И, в одиночку, пила допьяна,
Прошлое болями заговорила,
Видимо, пролито мало вина...
.........................
Я, может быть, глупо выгляжу,
Конечно же, не пила -
Тебя я из сердца выгнала,
А толку? В душе - зола...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744330
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017
Ніколи не тримай, якщо хтось йде
Й не проганяй від себе, як приходить.
Тебе нове, напевно довго жде,
Старе йому як завжди лише шкодить.
Нехай летить собі, мов горобець,
Ти не тримай, не варто умовляти.
Та не жалкуй, що це уже кінець,
Пора початок нового стрічати.
Не відбулось щось – помилка, чи збіг?
У цьому також є велика сила.
Як помилився в виборі доріг –
Не поспішай складати свої крила.
Це – цінний досвід, так воно і є.
Навчають і поразки й перемоги.
Піде назавжди те, що не твоє,
Прийдуть нові натомість педагоги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744329
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017
[u]Нещодавно я змінила місце проживання, тому не мала можливості спілкуватися з вами, дорогі мої друзі! Рада зустрічі. Скучила за всіма вами.[/u]
Полтавська земле, мачуха і мати
Для мене пів століття ти була,
Навчала світ і долю пізнавати,
Шляхами невідомими вела.
Я йшла і щиро вірила у казку,
Людей стрічала різних у путі,
Але не часто мала божу ласку,
Та впертою завжди була в житті.
Усе було: долала я висоти
І оберемком падала униз,
Старалася і вдома, й на роботі,
Страждала часто навіть без вини.
Ламались плани. Зраджували крила,
Та не зламався внутрішній мій дух.
І гори не одні я підкорила,
Все мріяла, що тут себе знайду.
На горизонті й фініш замаячив,
Десяток не один життєвих ран…
Іду до нього сміло я, не плачу,
Несу на батьківщину тіло й сан,
Щоб там води своєї пригубити,
Вдихнути запах рідної землі
І без утоми все в житті любити,
Всевишній, мабуть, так мені звелів.
8.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744234
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 01.08.2017
Скучатиму за Писарівським раєм,
Де річечка внизу біжить в'юнка,
Де золотом на хвилях сонце грає
Й збирає роси в травах по ярках.
Де солов'їв вечірнє щебетання
Тривожило мене і при зорі,
Де я пізнала тугу і кохання,
Гостей-подруг стрічав не раз поріг.
Скучатиму за молоденьким садом
Й зозулиним розміреним «ку-ку»,
За квітами і сонячним фасадом,
Й маслятами в сосновому ліску,
За свіжими до річечки стежками,
Ховалися що поміж диких трав,
За складеними власноруч стіжками
З передосінніх запашних отав.
Скучатиму за щирим привітанням
Зі звичними словами «добрий день»,
І в відповідь – «день добрий» так спонтанно,
Що мимоволі тих люблю людей.
Й шукатиму посеред незнайомців
Знайомі риси, розрізи очей,
Так схожих на дівчат шкільних і хлопців,
Й немало пригадаю ще речей.
Скучатиму й за вільними вітрами,
В них розмах крил від неба до землі,
І лікувати буду серця рани
В їх подиху й цілющому зелі.
П'янітиму від запаху калини,
Він нагадає знов далекий край,
Думками поміж зорями полину
У Писарівський неповторний край.
4.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744238
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 01.08.2017
Повірте, речі нас переживуть.
Вони – не варті пильної уваги.
І не така важлива їхня суть,
За гріш бувають роскоші й посаги.
Буває й так: дрібничка – за святе.
Старий фартух вмостився на гвіздочку.
А, де кишенька – там тепер пусте,
Туди збирала мама огірочки.
Маленькі внуки виглядали див,
Чарівною кишеню називали
І мій синок шукати там любив
Цукерки і горошинок корали.
Нема матусі... Шафа, мов при ній,
Наповнена її святим убранням
І хазяйнує пам’ять в голові:
Як пасувало це їй з вишиванням.
А це – було їй дуже до душі,
А це – колись було на добру згадку.
Біжать думок непрохані дощі
І дні життя складає по порядку.
Повірте, речі нас переживуть.
Нема цінніше рідної людини.
Так Господом влаштовано, мабуть
За «щось» не рвати роду пуповини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744230
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017
Очень страшно, когда поутру
Просыпаешься и понимаешь,
Что растаял, как сахар в жару,
Тихий шёпот ушедшего мая...
Я не знала, что утро больней
Ожиданий, что длятся годами
В предвкушении снова пьянеть,
Но уходит тепло между нами...
Всё прошло - ни забыть, ни вернуть -
То ли сладкое, то ли с горчинкой
Чувство давнее, помня вину,
Затерялось случайной песчинкой...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743986
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 30.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2017
Ні,це не сон у спраглу літню ніч,
Це - марення. Ним дихає самотність.
Та тільки блиском погляду поклич
І розпочне ходу безповоротність.
І закружляє зорепаду вир,
І ми у ньому ,сяйвом оповиті,
В саду бажань прихистимось,повір,
Щоб жодної не марнувати миті.
Бо літня ніч не зносить самоти,
Хоч кожен біль притулку в ній шукає,
І прагне полиново прорости.
А у заграві ранку -догорає...
Нам досить сну,вже проспано весну,
Та Спас медовий досі ще чекає...
Хай кожну мить ,на почуття рясну,
Душа з повітря досхочу вбирає!
Так світло йти крізь темну ніч удвох.
Дзвенить луна кантати зорепаду...
Бог є любов. Цим світом править Бог.
Це Він дарує ніч і лоно саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742568
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 30.07.2017
Волинь моя люба, чому ти не снишся мені?
І дня не минає, щоб я не згадала про тебе...
Мені б пригорнутись до твого блакитного неба
І полем зеленим пройтися, бодай увi сні...
Сумує душа за красою твоїх квіточок,
Простеньких та лагідних - ніби це мамині руки...
Так болісна серцю моєму з тобою розлука,
Та доля мені на чужи́ну обрала квиток...
Не ваблять мене чужоземні глибокі моря.
Над Стиром рідненьким - вербою схилитися хочу...
Ти - жінка, то ж знаєш, яке воно серце жіноче...
Йому на чужині не мила й на небі зоря.
Волинь синьоока, ні з чим не зрівняна краса -
І в сонячних днях, й в дощового концерту мінорі...
І в щасті своєму, і в радості... в сумі і в горі -
До тебе любов ні на крихту, в душі, не згаса...
Так рветься до рідного міста пісенна душа -
До вуличок древніх, де Леся сліди залишила...
Усе на цих вуличках серцю жадане і миле,
І серце моє, на чужині, у згадках, втіша...
Приснись мені, люба, зроби подарунок такий:
Візьми мою душу, в моїх сновидіннях, - до себе...
... Молюся за спокій... щоб мирним було твоє небо,
Бо й в тебе, кохана, сьогоднішній час - нелегкий...
На щастя - жінки ми... а сила жіноча у тім -
Що стерплять усе, у мінливо-жорстокому світі!..
... Нехай мою пісню зі Сходу несе тобі вітер:
"Довіку для мене ти будеш - промінням моїм..."
На фото - рідне місто
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743639
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 28.07.2017
Бузки п’янять мене всю ніч.
Мов у раю – від їхніх свіч.
Дивуюсь їхнім різнобарвам,
Купаюсь досхочу в їх фарбах.
Так повнолиций місяць світить,
Він сам закоханий в ці квіти,
Парфум в флакон збирають зорі,
В небесній нюхати конторі.
Бузкова ніч родила тишу,
Митець симфонію їй пише,
Поет вже їй читає оду,
Бузкова ніч – за насолоду.
Двом рідним душам в унісон
Бузково щось шепоче сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741958
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 14.07.2017
Краю мій чудовий
Сонця ясен цвіт
Перевеслом поля
Завяжу весь світ
Заплету косою
Я твою красу
Й тихою ходою
До тебе піду
Приспів:
Тут я народився
Тут я і живу
Ранками стрічаю
Сонце і росу
Тут моє коріння
Тут моя сімя
Студениця рідна
Чарівна моя!
Припаду устами
Твого джерела
Дзвонять в селі храми
Богом ти дана
Тут усе чарує
Близьке таке все
Твої бистрі води
Річка вдаль несе!
Приспів
Буду я вертатись
У дитинства світ
Село моє рідне
Долі оберіг
Краю мій чудовий
Рідна сторона
Студениця мила
Чарівна моя!
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740226
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 02.07.2017
Запрошую тебе на полуницю-
В солодке літо, що одне на двох,
Де сонцеранки, зіткані із ситцю
Стоять на перехресті всіх епох.
Коралами горять в саду черешні,
І вечори п'янкіші від вина!..
Де мрії й сни - солодкі і безмежні,
І ти в моїй сорочці край вікна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739110
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 24.06.2017
Чи Ти зумієш все душі простить?
Палкі злиття, недбалість поцілунків?
Те, що не вміла пити плин століть
І не шаліти від Твого дарунку
Безсмерття в смерті?Потаємний страх
Прихованої в ньому порожнечі?
Звук імені Твого на цих устах
У навісній нестриманості втечі
У забуття? Багатослів'я гріх
Во славу коронованої Рими?!
І крил упертих білий - білий сніг,
Що й у вогні білів неопалимо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735262
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 01.06.2017
[i]Настроєве)))
без претензій на вірш...[/i]
Осінь. Дощить і нестерпно бракує тепла.
Кішка клубочком згорнулась на ковдрі й муркоче.
Сняться їй сонячні ванни, на квітці бджола,
В розпалі літній сезон і недоспані ночі:
/Просто кицюня мишей полювати охоча,
Ніч – то найкраща для ловів у неї пора/.
Отже, примружилась, чує – пече щось у бік
Так, наче голка проколює шубку і тіло.
Очі відкрила ледь-ледь, але той Хтось утік,
Тільки від сонячних зайчиків все зарясніло:
Скачуть кімнатою, дзвінко сміються. Уміло
Кішечка лапкою хвать – на зайчат в акурат!
Але впіймати руденьких то справа така
Зовсім не схожа на мишачі лови, і Мурка
Сонцю на радість, хоч лапка у неї й м’яка,
Зайця вхопити не встигла. Розправилась шкурка
Й далі стрибати, допоки не збила фігурку
З верхніх поличок. Та як же у грі цій без втрат?
Дивиться боязко зверху, а сонечко лизь
Кішку за носа, мовляв, не хвилюйся – все ціле.
Мурка зраділа, зайчатко – за вухо, й сплелись
Лапи й хвости в одну кульку, аж доки не вмліли
І розтягнулись на ліжку, відновлюють сили
Стомлена кішка й зайчисько /від сонечка шмат/.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699497
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 01.06.2017
Сестриці-ромашки,
Якщо вам не важко,
Повідайте правду,
Хай навіть гірку.
Ви сонечка в полі,
Що віддані волі,
Ви квіти любові
В моєму вінку.
Повідайте,милі,
Про щастя на хвилю.
Де ходить хлопчина,
Якого люблю?
В жалобі пророчо
Мої сірі очі
Від рану до ночі
Тікають в імлу.
Чому мій коханий,
Єдиний,жаданий
Все ниточку серця
Тривожить тонку?
Сестриці-ромашки,
Якщо вам не важко,
Скажіть мені правду,
Хай навіть гірку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735982
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
Дорослі дуже завинили
Перед майбутнім всіх дітей.
За їх розірвані вітрила,
І за невпевненість ролей.
За мир, загублений у чварах,
За мову, зраджену колись,
За дні, проведені в підвалах
І, що взяли “зелені “ вись.
За брак любові й сонця в душах,
За всю байдужість у серцях,
За щастя те, що не у грошах,
У цих нещасних папірцях.
За їх сирітство і печалі,
Що не казали ми “пробач”,
За те, що дітки помирали
Й не сумував тоді багач.
За їх украдене дитинство
І покалічені життя,
За всі безглуздя, і безчинства,
За все, що плакало дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735944
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
Надвечір над лісом густим опускається мла –
Тремтять у повітрі легкі золотисті лелітки,
І ніздрі лоскоче гірчинкою пряна смола,
І гори в задумі застигли, довірені свідки.
Вони таємниці звіряють хіба що вітрам
І соснам старим віковічним, і гніздам пташиним…
Лоскоче долоні прогріта пошерхла кора,
І звивиста стежка веде до стрімкої вершини…
Де сонце лягає в кубельце між моху й трави,
Щоб зранку вже вкотре зійти й запалити світанок…
І ліс біля нього на чатах, немов вартовий,
Стоїть незворушно, допоки пташине сопрано
Не вдарить згори, розгойдавши цей світ, ніби дзвін, –
Аж бризне роса й розлетяться дрібні намистинки!..
Це все буде завтра. А поки бреду навздогін
Сонливому сонцю, що котиться вниз до спочинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735882
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 01.06.2017
Йду до тебе щаслива, розквітла,
Ніби першого проліска цвіт.
Мов кульбабка, наповнена світлом,
Що летить у незвіданий світ.
Мої ноги біжать в диволеті
І вискакує серце хмільне.
Ой, тримайте мене на планеті,
Щоб не впало дівчисько одне!
І метеликом серце тріпоче,
Очі раді зеленій траві.
Це, здається, кохання дівоче
Переповнює світ у канві.
Вся залюблена, серцю признання.
Закохалася! Боже, люблю!
Перші зустрічі, ніжне зітхання,
Мов нектар дорогий, пригублю.
А душа, як розмаєна квітка.
Ти для мене — вселесенький світ!
Я до тебе горнусь, мов лелітка,
Як весна, закосичена в цвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735372
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017
Там, де народжуються хмари…
Туди так хочу полетіти
І щоб не сталось як в Ікара,
Ще хочу вітром відбриніти.
Ще хочу хмарою блукати
По нескінченності небесній
І одягнути зір дукати
У таємничості цій хресній.
Ще хочу Янголів зустріти,
Узнати правду в них про вічність
І знов на Землю прилетіти
Щоб виправляти свою грішність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735397
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017
Сповиті сірістю вітрини,
Бульками мильними доктрини
І чорний дим… гірка сльоза…
Зростає молода лоза –
Хтось тицьнув в землю, біля тину…
Мовчать уста. Незгойні рани.
Нові, щоб збагатитись, плани.
За гроші – ранок із росою,
Земля з пшеничною косою
І темряви фальшиві клани.
Синь задихається від чаду,
Від кого ще чекати раду?..
І топче пагін чобіт грубий –
Життя святе йому нелюбе –
У вічній боротьбі за владу.
Росте, приречене на зраду…
22 травня 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735442
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017
Падає, падає цвіт
З яблунь рожевих додолу.
Скільки вже весен і літ
Ми поспішали додому...
Падає, падає цвіт,
Сльози скупалися в росах.
Стежечка ця нам болить,
Нас пам’ятає ще босих.
Падає, падає цвіт,
Вікна вдивляються в даль,
Щось причаїлось між віт -
Там заховалась печаль.
Падає, падає цвіт,
Думає сад: ми - маленькі,
Порожньо біля воріт,
В рай вже покликали неньку.
Падає, падає цвіт,
Хата з очима сумними,
Нам - наче білий магніт,
В ній ще живуть херувими.
Падає, падає цвіт,
Тягнеться ниточка роду,
Нам на життя заповіт
Дали батьки в нагороду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735396
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017
Ты всю меня прочёл - от "А" до "Я"?..
Прости... Всё это кажется тебе лишь...
Влюблён... я знаю, хоть и не посмеешь
Признаться Как Сильна любовь твоя...
Моих признаний в чаше - через край!..
Я не умею чувства в рифмах прятать.
В душе не всё так гладко... часто - смято,
Но ты тех чувств, прошу, не умаляй...
Не ройся в них, ревнуя без причин.
Всегда была прозрачно - откровенной...
Ты Весь уже в моих прижился венах -
Корнями... Что ж, так вышло, не взыщи...
Я вся перед тобой... таким чужим -
Тебя боготворю, благоговея!..
Чужого счастья трогать не умея,
Тебя не назову, увы, своим...
Прочёл меня... поверхностно прочёл,
Не зная, Как душе бывает тошно,
Что в жизни - Не прозрачно всё и сложно,
В незнании - где меньшее из зол.
Не надо, не ревнуй меня к стихам.
Стихи мои - души моей свобода,
Где часто куролесит непогода...
Но я тебя - как Бога, не предам.
Ты мне - как вдохновенье Богом дан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735200
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
З любов*ю, вдячністю і
повагою Любові Ігнатовій
за Дарунок.
*На перехресті зоряних стежин*,
Любов звела палац нетлінний,
Ні, збудувала *дім камінний*
І оселила там навіки
Безсмертне Слово,
І *друзям роздала ключі*...
...Гортаю дні листочків паперових,
На них Любов, Любов у кожнім слові...
...І трішечки журби...
Чи жінки... чи верби...
Та все ж, Любов - найголовніше слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735253
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
[color="#1b52bf"][i][b]Нарешті весна заявляє про себе з акцентами
І пісню свою без нотаток завів соловей,
Показує вишкіл у небі лелека, моментами
І вже не побачиш у шапках і шубах людей.
Бузок вже відцвів, полуниця рясна між трояндами,
На клумбі у сонячних променях гріється мак,
А вишні зелені ще, рясно звисають гірляндами
І плиска в городі, немовби танцює гопак.
Весна ластівќами жонглює в безмежжі небесному,
Хмаринки чаклують і змінюють зовнішність вмить,
А вітер тепленький, немов помилився адресами,
Кудись відлітає в далеку, далеку блакить…[/b]
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735254
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
Програла знов… Душа - мов рване небо.
Крізь зливу жертв рятую лиш одну.
Мов той жебрак, що кинуту монету
Не проміняв на гордості струну.
Не в моді нині помисли крилаті,
Щедроти серця, жертви потайні.
А ти слова викохуєш зірчаті
І кожним світ цей грієш у борні.
А ти ще віриш в вічне і красиве,
Довершене, людське… і ловиш мить,
Аби в буденній прозі нещасливим
В серцях мистецтво «жити» запалить.
Хоч сам згоряєш, спопеляєш душу,
І словом зцілюєшся, й волієш знов
Комусь розсипать зорі у калюжу,
Аби на дотик відчувать любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735285
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
Колись в дитинстві, пам’ятаю
До церкви із сусідніх сіл
Жінки ішли, немов до раю,
Мов ті рої трудяжок-бджіл.
Всі чепурненькі, в вишиванках
І українських фартушках,
Було святе щось в цих селянках,
У веселкових їх вінках.
Вклоняюсь нині їм низенько:
Нам Україну берегли.
Бабусі наші й наші неньки
Вбрання “не модне” одягли.
Було совєтам - не по моді,
А може і не “ по зубах”.
Дарунок українській вроді -
Цей хрестик й руки в мозолях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733974
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 27.05.2017
Відкрилось раптом...
Гроза ущухла,
руйнівна й болюча,
Натомість в серці
тиха пустота.
Бажаю забуття.
Шмага колюча
І дістає живого самота.
Відчаєно хапаюсь за краплі спогадів.
І розбиваюсь на скалки...
Ще більш потужна
вибуха гроза,
О,небеса,спасіть-
волаю забуття...
Я плачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735307
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
Деревья, одетые в дымку тумана,
Листвой шелестят...
Ни свет, ни заря... Просыпаешься рано.
И рад, и не рад...
Похожи мы в этом, две ранние птицы,
Похожи и в том,
Что оба, желая мечтой насладиться, -
Надеждой живём.
Признаний в моих новорожденных строках
Ты ищешь - душой...
А я, заблудившись на звёздных дорогах,
Пленяюсь тобой...
Любовью твоей, всколыхнувшей мне душу,
Нечаянно... вдруг...
Возможно, когда-то и сможем разрушить
Тот замкнутый круг...
Тот круг, где смеётся над нами Надежда
Из утренней тьмы...
...Ты веришь, что Небо нам щедро отрежет
Свободы взаймы?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734871
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 25.05.2017
Травневий дощ дав волю почуттям,
Бузкам вмивав букетики духмяні,
Рожевий цвіт наповнював життям
Так щедро в яблуневій порцеляні.
Люблю його сонати за вікном,
Його концерти під відкритим небом
Й коли забув дорогу вітролом
Я п’ю його чаї з живильним медом.
Сумні думки накрилися дощем,
Душа розквітла від таких гармоній,
Пішли, не озирнувшись біль і щем,
З собою взявши вирок беззаконій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733898
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 18.05.2017
Десь в куточку лежать біленькі мої крила'...
Хоч пилюка собою вкрила їх, наче ковдра,
Але ще не згоріли мрії, як та Гомора,
Хоч давно вже в обіймах щастя я не була...
Ой, не смійся, моя ти Доле, бо це не ти
Господарочка мого серця, мого печалю.
Я стежинки свої сама собі уквітчаю
І злечу в піднебесся, у сонячних мрій світи...
Полонила себе на Сході чужім сама,
Розділила життя, мов повість - на дві частини:
До і після... І це моя лиш у тім провина,
Що часо'м проникає в душу мою пітьма.
Щоб злетіти - мені потрібен єдиний крок.
І відчую, на повні груди я, знову весни
Й щось забуте таке, водночас, в мені воскресне...
І не хтось, і не щось - сама я собі пророк.
Не зупинять мене вагання, як і страхи,
Не зупинять моє натхнення ніякі зливи.
Десь в куточку лежать крила' у пилюці сивій
І чекають, коли любов затріпоче в них...
Березень 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734050
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 18.05.2017
Живёт это чувство отрадой,
Согревает в далёкой стране,
Любовь: как прекрасное чудо!
Как воздух, как солнышко мне.
Пришла: так нежданно, не звано,
Красивой накрыла волной,
Забилась в сердечко, подранок,
И греет мне душу собой.
Как птица кружит надо мною,
Нарушив привычный покой,
Любуюсь, прилётом весною…
Очарован её красотой.
Услышу с утра голосочек –
Переливами звонкую трель,
Сердечко сожмётся в комочек,
Как будто рыдает свирель.
Так больно, ведь сойкой кричит,
Что голос дрожит от волненья,
Восток разжигает, не спит,
В душе вызывает желанье.
Упиваюсь стихами, до спьяну,
И радуюсь с каждой строкой…
Любовь принимаю, как данность,
Дарована Богом…Судьбой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733985
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 18.05.2017
Псалом Давида
Счастлив, счастлив живущий под кровом Творца,
Ведь могущество Бога не знает конца,
Говорит он: «На Господа я уповаю»
И от вражьих сетей его Бог избавляет.
И от язвы жестокой он Богом спасён.
В безопасности ты у Творца под крылом.
И ограда твоя и надежнейший щит
Это истина Божья, тебя Он хранит.
И полдневный недуг и ночная зараза,
Все тебя обойдут, ни коснувшись, ни разу.
Ночи ужасы все не пугают тебя
Ни стрела что летит, смерть неся, среди дня.
И пусть тысячи рядом с тобою падут,
Но тебя эти ужасы все обойдут;
Ты увидишь постигшую грешников кару,
Но тебя защитит Бог от всяких ударов.
Ибо Бога защитой своей ты избрал,
«Бог надежда моя» так ты твёрдо сказал.
Не случится с тобой ни малейшего зла,
И зараза жилище твоё обошла.
Ибо всюду, везде среди дальних дорог
Охранять повелит тебя Ангелам Бог.
Чтобы ты не споткнулся, не пал в бездорожье
На руках понесут тебя Ангелы Божьи.,
И растопчешь легко ты ногою твоей
Самых страшных тебе угрожающих змей.
Если будешь ты с Богом, всегда неуклонно,
Всех врагов победишь, льва сразишь и дракона.
Так Господь говорит: «Я всегда буду с ним
Будет мною всегда он, и всюду храним.
Он меня полюбил, знает имя моё
И всегда я услышу, когда он зовёт
Не оставлю и даже в тяжёлой печали
Но избавлю его, чтоб его прославляли,
Долго будет он жить, счёт теряя годам,
И ему я спасение вечное дам».
К сожалению, это стихотворение нельзя назвать дословным переводом давидова псалма. Скорее это стихотворное переложение, поэтому я не претендую на имя переводчика. Но я был так восхищен, прочитав этот Псалом полностью, что строки сами начали складываться. Как известно стихотворные переводы Псалмов были у многих прекрасных поэтов прошлого От Тараса Шевченко и Гавриила Державина и до наших дней. Сравнительно недавно, этою зимой, прекрасный перевод Псалма 90 на украинский язык был выполнен нашей очаровательной коллегой Любовью Вакуленко. Ни с великими ни с коллегами я не равняюсь. Я просто хотел прославить Бога и передать свое восхищение библейским текстом, который в наше время может прочесть каждый.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733742
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 16.05.2017
Травень панує босий.
Хмари лиш де-не-де.
Як же приємно просто
Дихати теплим днем!
Сяє весняне сонце.
Пахне цвітіння садів.
…Радісно серцю – хто це
Юність душі розбудив?
Більше не гріє спокій –
Я уже й не чекав
Що через стільки років
Ти, як тоді, близька!
14.05.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733460
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 15.05.2017
Хто може дошукатися причини,
Чому весна скупиться на тепло?
Несе його в оклунку за плечима,
Під зашморгом, аби не утекло.
Наполовину стоптані підошви,
І спину переламує вантаж.
Невже вона задумала шантаж
І буде продавать тепло за гроші
Аж в самому кінці свого шляху?
Навіщо їй багатство ілюзорне
На день чи два? А нині плаття чорне,
Забовтане, похоже на доху,
Не вміє показати чар дівочих.
Весна у ньому плутається. Топче
Не пелену, а молодість свою.
І солов’ї мовчать. Не узнають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733551
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 15.05.2017
А що в мене є за плечима? — Усе пережите.
І дні неповторні, що канули в часі життя.
А що в мене є за плечима? — Любові спожиток
І зовсім малесенька риска земного буття.
А що в мене є за плечима? — Безжурне дитинство,
Матусина хата і батьківська тепла рука.
А що в мене є — це також і моє материнство,
Від спогадів тих на устах лиш усмішка легка.
А що в мене є за плечима? — Розмай з первоцвітом
І перше кохання, як спомин про нашу весну.
А що в мене є із дарів? — Це онуки та діти,
Як сива голубка воркую й до себе горнý.
А що в мене є за плечима? — Лиш «рими в сандалях»,
Все те, що не купиш за будь-які гроші вартні.
А що в мене є? — Мій замріяний погляд у далі.
І дякую Богу за всі подаровані дні!
А що в мене є за плечима?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733494
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 15.05.2017
Сиділа й тихо плакала весна,
Що її дні так швидко пролетіли.
Вже на порозі літо,а вона
Намистини любові розгубила.
Цвіт вишень рано в коси не вплела
А він летів і падав по дорозі
І хто проходив , думав, що зима,
Зненацька снігом притрусила ноги.
Світанок тихо падав у траву,
Роса останні сльози просушила,
Трусив у небі вітер синяву
Благав хмаринку ,сонце щоб збудила.
А сонечко проснулось,потяглось,
Промінням в річці личко своє вмило,
Хмаринкам посміхнулось, полилось
І землю теплим світлом затопило.
А голуби спустилися згори,
Намистини червоні позбирали,
По світу розкидали, щоби ми
Весну й любов назавжди поєднали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733395
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017
Сльози-біжeнці
тікають і тікають
з насиджeних місць.
От-от пeрeйдуть кордон
сповнeних смутку очeй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732465
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 14.05.2017
Я все більше пишу по ночах,
Ніби ночі мене, навмисно,
Звуть слова заплести в намисто,
Ті, що серце сказати хоче...
І мов листя слова кружляють
(Ніби душу гойдає вітер...)
І несуться рядки до світла,
Обіймаючись з небокраєм...
...У безсоннях і тихих мріях,
У комфорті своїм душевнім,
Забуваю про все буденне,
Бо поезія - це мій вирій...
У стихії своїй натхненній
Розчиняюсь, мов крапля в річці...
...І вклоняюся кожній нічці
За безсоння свої пісенні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733336
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017
Промінням дитинства сіяють кульбабки,
Враз голос подали сполохані жабки,
Стоїть у воді одноного лелека,
Летів у наш край бідолага здалека.
В дзеркальній воді небо личко вмиває,
Метелик від квітки до квітки літає.
Десь тут заблукали всі мрії дитячі,
Там чую дитинство у вербах так плаче.
Погладжу його по голівці ласкаво,
Щоб плакати, бідне воно перестало.
Сорочкою витру легенько сльозинку,
Всі посмішки з квітів зберу у корзинку.
Його пригорну я до серця міцненько,
Як мама мене пригортала маленьку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733222
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017
[color="#452b69"][i][b]Немого сердца маета
Разбудит прошлые печали,
От них, порой, виски стучали,
Пока не сгинула мечта…
Кому-то предавать легко
– Чужая боль не напрягает
Того, кто чувствами играет
Бездушье, пряча далеко…
Но, слава Богу, что не все
Наделены таким вот «даром»,
Индифферентности ударом
– Толчком души в мучений сеть…
И вроде бы не новизна:
Все в этом мире на контрастах
И за зимою не напрасно
Не сменно следует весна…
Как дар предательство приму,
По-философски и не нервно.
Ведь всем известно достоверно,
Что свет рассеивает тьму…
Пополнен опыт навсегда
– Одним предательством богаче.
Порою жизнь несет удачу,
А иногда как бич – беда…
Немого сердца маета
Разбудит прошлые печали,
От них, порой, виски стучали,
Пока не сгинула мечта…
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733245
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017
Подумай перед тим, як кинути виклик долі:
а раптом вона його прийме. -
Б. Крутієр
------------------------------------------------
Не зловити вітру в полі, марно не старайся,
А от з долею побитись, спробуй, не вагайся.
Cядь, подумай про причину: чом не так ласкава?
Чи побачиш там провину, що так долю склала?
Все згадай, вдихни повітря, освіжись водою.
Піт солоний з чола витри, продовж шлях ходою.
Не лети, як вітер в полі, добре все обдумай.
До мети іди поволі, думки не розхлюпай.
Ще згадай про свої вчинки: вони творять долю.
Погортай усі сторінки... Жив ти похвалою?
І ходив у лаврах слави, ніс свій дер до неба.
Поганенькі згодом справи. Що сказать? Не треба.
Доля тут підставить ніжку: падаєм, як з дуба.
У житті нова доріжка: доля, що нелюба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733266
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017
У моєї матусі в очах розцвітають волошки,
І палає у грудях негаснучий вогник життя.
Босоноге дитинство сховалось у неньчині зморшки,
Я по вишитій стежці крокую у світ майбуття.
А мені б у дитинство – на мить безтурботність вернути,
І весну зустрічати у нашім вишневім саду.
У піснях і порадах відкрию шляхи у майбутнє,
В материнській молитві у Бога покров віднайду.
Я з очей ніжно-синіх зітру їй і смуток, і втому,
Хай сміються веселкою, в погляді сонцем дзвенять.
Хай би де не була – всі стежки повертають додому,
Де батьківська любов, нескінченна свята благодать.
Міріадами зір відгукнеться матусине слово,
Воно сил додає для моїх неоперених крил,
Бо й донині звучить в серці вічна жива колискова,
Що тримає у вірі її життєдайних вітрил.
ЇЇ вірна любов усміхнеться , як сонце, весною,
Журавлем закурличе, очистить сльозою в журбі.
Рідна мамо! Люблю, обіймаю, пишаюсь тобою!
І цілую у скроні, й вклоняюсь доземно Тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733217
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017
щасливі люди не пишуть віршів
бо їм по суті то н а ф і г треба
а я міркую чому я грішний
збираю рими з нічного неба
слова збираю неначе крихти
чужих історій з чужого столу
а міг мутити б інакший диптих
з’єднавши віскі і пепсі колу
навіщо дую чергову бульку
про дурня Ваню й царівну жабу
я б поплисти міг до Акапулько
чи полетіти на дерижаблі
навіщо ліплю до стін горбатих
мудрую наче я Арістотель
я міг би спини масажувати
а міг би стегна сідниці стопи
навіщо но́шу ковпак як блазень
кидаю жарти комусь під ноги
я міг би жити і без сарказму
і не смішити людей і бога
я міг би сливи зривати в зливу
і не казати чому й навіщо
я міг би бути одним з щасливих
і не писати ніколи віршів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733264
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2017
Майбутня матуся пройшлася в кінець
Салоном маршрутки, знайшовсь молодець,
Дав місце з повагою хлопець Мадонні
Й маленькій людинці, що грілась у лоні.
А “немічних” з двадцять просиділи тихо –
Двох статей принишкло байдужості лихо.
І їй, і йому - на усе всеодно,
Тут все зрозуміло: в салоні - воно!
Я з сумом дивилась з вершини всіх літ
На душі щербаті цих юних "калік".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733083
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Прости её, пожалуйста, не злись.
Души твоей коснулась - не нарочно.
В любви своей, и чистой, и порочной,
То вниз она летит, то рвётся ввысь!..
Прости за то, что любишь так её,
Умом осознавая невозможность
Любви, где присмиривши осторожность
Ей сердце б отдал жаркое своё.
За трепет этих чувств её прости
И боль свою, нежданную такую.
В бессонницах она тебя целует,
В руках твоих желая расцвести!..
Прости её за молодость души,
Где живы до сих пор весны порывы!..
Ей с корнем этих чувств уже не вырвать.
Больней - без них... Мечты сереют, жизнь.
Прости, что напоила и тебя
Тем чувством запоздалым. Не нарочно!..
На пике лет любовь бывает - прочной
И пусть её рождает только взгляд.
Порой и пара слов рождает то,
О чём другие Небо, всуе, просят
И не находят это... Слышишь? - вовсе!
Так пусть любовь в тебе твоя живёт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733113
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Скотиться колесом сонце за горизонт.
Пам’ять підніжки розставить. Втекти б, та – ні…
Я залишаю /впустила квиток/ перон
І повертаюсь додому, який не дім.
Тут, де немає від мене ні сліду, я
В серці тамую весни больовий синдром.
Хочеться дива. /Забула його ім’я…/
Входить дитинство навшпиньках десь під ребро.
Ось знову вулиця. Вишні зронили цвіт.
Скільки б мені не пройти не моїх доріг
/Й тих, що мої/, через всю павутину літ,
Хочеться переступити за той поріг,
Де вже не чутно ні сміху за склом вікна,
Ні вечорових розмов, тільки вітру свист
Ходить по колу сирих і пустих кімнат,
Де кожна річ у собі зберігає зміст
Глибший, ніж іншим здається. Бо тут і я
З вітром колись перешіптувалась в думках,
І у свята за великим столом сім’я
Дружно збиралась. Тепер на кількох замках
Двері у світ, де від тиші загусли зву…
…чи!!! - я прошу. - Зазвучи у мені ще раз!
Так, щоби сили сказати було: «Живу!»
Так, щоби лікарем стала любов – не час…
Лиш чорно-білі портрети тепер мені
Дивляться в душу. /Минуле крізь об’єктив./
Я повертаюсь додому, який не дім.
/Той, що як кисень, покликав і відпустив…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732913
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017
Обіцяй, що ніколи в житті не забудеш мене,
Що холодного слова "прощай" не почую ніколи,
Бо ніколи до тебе моє почуття не мине,
Хоч гірчить мені солод, приправлений сумом і болем.
Обіцяй, що й ніколи мене не осудиш за те,
Що не ти цілуватимеш плечі мої на світанках,
Бо життя, як ти знаєш, далеко в обох не просте,
Тільки я б не хотіла... любити тебе - як коханка.
Обіцяй, що ніколи не зрадиш своїх почуттів
І тоді, коли втратиш назавжди останню надію!
Відчуваю, що ти чогось більшого б, любий, хотів,
Як і я... Та спалити мости ми, мабуть, не зумієм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732845
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017
Я співчуваю вам, "юначе",
Бо ви із примусу любили,
Я знаю: серце ваше плаче –
Не та казала вам: Мій милий!
Не та кидала в вічі зорі,
Не та п’янила поцілунком,
Не автор ви своїх історій,
Не справжній лицар в обладунках.
ПРИСПІВ:
На час, помножена розлука,
Ви помилилися колись,
Любов – не вивчена наука,
Бездумно долі розійшлись.
Колись ви просто заблукали
Між двох далеких берегів,
З розлуки плакали бокали,
В очах двоїлося від дів.
Мені сказали очі ваші
Про що іще мовчать вуста,
Не доторкнутись вам до чаші
Моїх медів, я – вже не та.
ПРИСПІВ:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732928
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017
[color="#275755"][i][b]Несет весенний паводок иллюзий,
Звучание забытым, старым блюзом,
Звук саксофона душу расслабляет,
На эти строки-рифмы вдохновляет.
Погода не в напряг и теплый вечер,
Закат у горизонта – быстротечен,
По улице в немом сопровожденье
Иду с мечтой и очертаньем тени…
Вперед иду без смысла и сомнений,
В фантазиях от радужных стремлений,
Затянут в сумрак дивных сочетаний,
Где сон на грани, ветреных мечтаний.
Но вот нашел, потерянный ответ,
Увидел вдалеке твой силуэт…
На бег срываюсь – так хочу догнать,
Чтоб больше никогда не отпускать.
В погоне быстрой тень не отстает,
По улицам проносимся вперед.
Твой силуэт в толпе потерян вдруг…
И снова тень – единственный мой друг.
Бредем мы вновь, пытаясь отыскать,
Твой силуэт и взгляд родной поймать.
Я в суете вхожу в конкретный раж,
Почти догнал, но это вновь мираж…
Несет весенний паводок иллюзий,
Звучание забытым, старым блюзом.
И в сумерках со мною только тень,
А от иллюзий в голове – мигрень…[/b][/i][/color]
Стихи из прошлого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732597
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 10.05.2017
[b][i][color="#dd00ff"]Поцілуй, коханий, ніжно мої щічки.
Ти і я, мій любий, наче голубки,
Подивись у вічі, наче в плесо річки,
Пригорни до серця міцно залюбки.
Подивись, мій милий, ніч яка весняна!
Вже навшпиньках тихо сон у дім бреде.
Я - твоя єдина і твоя кохана,
Розпали багаття між моїх грудей.
Смачно пахнуть вишні, цвіт летить на плечі,
Тільки чути з саду шурхітливий звук,
В пристрасті шаленій приховав нас вечір,
А твої цілунки гріють пальці рук.
08 05 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732680
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
Коли весна утопиться в красі,
Отій, найпершій, свіжій і цнотливій,
Купають ранки трави у росі,
І перший грім розбудить теплу зливу,
Тоді й зозулі обізветься «ку»,
Й веселка землю з небом поєднає.
Хіба красу ще стрінеш де таку,
Й земля така у світі лиш одна є.
7.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732785
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
Збуваються мрії... В дитинстві бажала собі -
Життя біля моря, де пальми вростаються в небо...
Дитині, для казки, багато уяви не треба...
Збулося... На жаль, не казковий той сонячний Схід.
Чужий - безперечно! Вини його в тому нема.
Безглуздо картати й себе, що не став мені рідним.
Подяка йому за життя... Не пробігло - безплідним.
За мудрість, яку б не змогла зрозуміти сама.
За те, що мене він топив так безжально в багні,
За те, що душа не зламалась у пошуках сили!..
Я вижила в цій боротьбі, зрозуміти зуміла,
Що слабкість - це вірна загибель, в життєвій війні.
Вклоняюсь йому, бо змогла оцінити те все,
Чого я раніше - як треба не вміла цінити...
За те, що я кожну хвилину навчилась любити,
В дорогах, де в темряві йшла, поміж вістрями лез...
Давно вже я Схід, хоч не рідний, признала своїм.
Прекрасний учитель - найкращий, яких зустрічала!..
У згубах своїх - я ще більше всього відшукала...
Пустелі його - це мій другий сьогоднішній дім.
...Збуваються мрії і я не шкодую про це.
Чого б я в житті не пізнала - нічого не марно!..
Без всього, що маю, було б існування - бездарним,
Хоча і не мрію... відчути себе мудрецем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732687
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2017
А сирень уже готовит свечи,
Расставляет по своим ветвям,
Ведь сегодня будет мая встреча,
Ну, быстрей! назло всем холодам.
Задержал сирень апрель студёный,
Зимнею причудою своей,
Только капли нежные бутонов
Видим мы в соцветиях свечей.
Пусть в бутоне крохотном, как капля,
Каждый лепесток ещё зажат,
Но из них течёт уже по капли,
Самый нежный, свежий аромат.
Скоро будет время превращений,
Станет капля сизая цветком,
Только чья ж рука свечу сирени
Подожжёт цветения огнём?
А листва подросшая всё шепчет,
Я уже понял её слова:
«Май придёт и сам зажжёт все свечи,
он и есть виновник торжества!»
30 апреля 2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732737
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
Диктує небо серед ночі,
На сон згубила всі права,
Збираю знов рядки пророчі,
За справжній скарб мені слова.
Це усамітнення - на користь,
Чужих думок не сипле град,
Це - ночі вистраждана повість
Під таємничий зорепад.
В блокнот лягають тихо зорі,
Оця від тата, ця від мами,
Вони в небесному дозорі
Лікують біль мені віршами.
Диктує небо серед ночі,
Я бачу душі їх святі,
Я бачу лагідні їх очі
І пишу вирок самоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732761
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
І знову сльози на очах,
Така історія, мов рана,
Схилилась пам’ять при свічах,
Така болюча Вітчизняна.
Солдат пекельної війни
Був до кінця на полі бою,
Вона приходила у сни,
На серце падала журбою.
Вона у венах запеклась,
І біля скронь осколком билась,
Через роки болить всіх нас,
І жах наводять чорні крила.
Не оминула жодний дім,
Писала “безвісти” й “навіки”,
Мигала в дзеркалі кривім,
Їй ніпочім були каліки.
Пройшли паради поколінь
І знову Вітчизняна, друга.
“Троянський” висадився кінь -
Зі сходу ворог, чорна смуга.
Він наробив без міри бід,
Пройшовся чоботом по світу
І що ж то за такий нарід?
Зірвав безжально стільки цвіту.
По колу знов – руїни й біль
І стільки доль вже - у граніті,
Йому б побільше тих “весіль”,
Не має поки спину в світі.
В День Перемоги гинуть хлопці
За рідну землю, без вини,
То пісня - в нинішній обробці:
“ Хотят ли русские войны?”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732553
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017
Кажеш - чаклунка? Можливо й від чарів щось є...
В душу її - через лірику ти закохався...
В віршах, натхненно, її не ховаючи ллє -
Стрімко, немовби ту воду джерельну крізь пальці.
Гола... і вільна від всього в стихії своїй.
Може, часом, і занадто буває відверта
В сонячнім світі, іще не померлих надій...
Вся на виду - як картина жива на мольберті.
Мрії - неначе те листя, що вітер несе...
Осінню їх відриває від себе свідомо...
Ні, не шкода їй таких, де не бачиться сенс.
В пору весняну - оновлена мріями знову.
Весни в ній юність пробуджують - зрілу, п'янку!..
Ти відчуваєш... бажаючи випити все це!..
Мариш, жадаєш... бо мріяв про саме таку!..
І закохався... стихійно у неї всім серцем!..
Кажеш - чаклунка... і досі? Як хочеш, нехай!..
Чари її - на поверхні, у кожному слові...
Любиш? - люби, тільки душу її не карай -
Світлу, прозору й водночас таку загадкову...
Душу, в якій так багато до тебе любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732445
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 08.05.2017
Минає все у круговерті...
Зоріє ніч... Ясніє день...
Душа зосталася лишень,
Де знаки долі ще не стерті.
І кожен подих - на межі
Моління-крику й злоби-сміху!..
Кигиче хтось комусь на втіху,
А час... фарбує міражі...
Та кожен свій залишить слід -
Не суть, великий чи мізерний,
А суть, які дозріють зерна,
Щоб освятили наш політ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732450
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 08.05.2017
С днём Рождения, сын дорогой!
Не грусти, не сдавайся – держись!
Мне не надо награды другой
За мою напряжённую жизнь…
Ведь не зря в этот праздничный день
Белый свет подарила тебе –
Никогда тебе было не лень
Свою жизнь ты устроил в борьбе
За достаток и счастье семьи,
За родительский поздний покой –
Всем ты плечи подставил свои.
За тобою мы, как за стеной!
Будь же счастлив, мой сын и здоров!
Пусть за всё воздаётся тебе –
Пусть тебя окружает любовь
И везенье в счастливой судьбе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732389
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 08.05.2017
І знову яблунька розквітла,
Як роду пам'ятник в саду,
Моя ровесниця тендітна,
Така, як завжди - до ладу.
Колись дідусь, душа-людина,
До саду цю красу приніс
І ось піввіку вже родина
Так вдячна дідусю, до сліз.
У гіллі пам'ять причаїлась,
Це-вже історія в саду,
Зі мною яблунька молилась,
Вона - свята, до неї йду.
Мене обніме й квіти сяють
Біло-рожевими неонами,
На флейтах бджілки ніжно грають,
Живе деревце Родіонове!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732225
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017
Здається, що без нас - вже інший світ.
Здається, що без тебе Всесвіт - пустка.
І попелом паде із вишні цвіт,
А небо в зорях - тільки звична хустка.
Нам мало цих століть і всіх зусиль,
Щоби відчути присмак поцілунку.
Я небо розрізала як текстиль
Найвищого синішого гатунку.
Здається, що так мало в світі нас.
Здається, що крім нас нема нікого.
З цілуночків сплела я миті й час,
І склала в торбу Янгола малого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732126
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017
Яблуні цвітуть блідо-рожево,
Вибухнувши в чисту голубінь!
І пливе таке солодке мрево
Від отих божественних пахтінь!
Синє тло і лагідні пастелі,
Мов художник пробує мазки…
Десь-колись вітри-віолончелі
Забринять, зриваючи разки
Яблуневоквітного намиста, ─
І така здійметься білизна,
Неземна, неторкана, перлиста,
Ніби крила струшує весна!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731766
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 04.05.2017
Стежки всі наші заблукали
Серед життєвих бід-незгод.
А може, ми це їх злякали,
Не зрозумівши усього?
А може трави винні в цьому,
Чи тепле сонце, чи вода,
Чи особиста наша втома,
Що стежка та не прогляда?
Життя одне у нас з тобою:
Без тебе – я, без мене – ти,
Не можем жити без любові
Й по стежці вдвох також пройти…
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731322
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
Сьогоднішній ранок якийсь особливий,
Хоч все як завжди - чорна кава і тиша...
А все навкруги ніби стало світлішим,
Здалося усе неможливе - можливим...
Я знаю, що ти мої вірші читаєш
Якраз в ці хвилини квітневі ранкові.
Душа відчуває обійми любові
І те, як ти мною закохано мариш...
Якась телепатія вже поміж нами...
А може це все мені тільки здалося,
Що ти доторкнувся до мого волосся,
Мов подихом вітру - своїми думками.
Ти ніби вустами торкнув мої плечі...
Цілуєш... Вуста підіймаються вище -
До вуст... Відчуття виливаються в вірші:
Кохаю - душа моя римами шепче...
Нехай збережуться у римах застиглих
Ці всі почуття, що між нами пробігли,
Подібні до сонця, подібні до снігу -
У римах ніколи не знайдуть загибель.
Сьогоднішній ранок якийсь особливий.
На серці - спокійно і значно світліше.
Читай мого серця віршовану тишу
І все неможливе відчуєш - можливим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731326
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
Де б ти не був, і ким би не
намагався бути, пам’ятай, що кожен, хто пройде
повз тебе несе свій хрест, свій біль.
пам’ятай, якщо раптом вода твоя – кров,
а хліб насущний – шматок отрути,
випий її, з’їж його, бо все, що в тобі більш,
ніж здатне на спротив, більш, ніж готове до бою.
ти неодмінно битимешся об стіни, я буду
битись з надією об твої ключиці.
кожну з цих запеклих воїн ти вестимеш із собою,
і злітатимуть вгору сполохані поранені птиці,
притискаючи крило до грудей, стікатимуть кров’ю,
та летітимуть ближче до сонця, погляд застрягне
у синяві спокою.
де б ти не був, я бажаю тобі любити, хай там скільки
ще болю -
гострого, божевільного, до самозречення глибокого.
я хочу повернутись в терпкі тенета літа,
туди, де ти мене ніколи не впізнала б , де я тебе
ніколи не впізнав би, якби
не оксамитова твоя печаль і ледь жевріюче в
долонях світло,
якби не злива у твоїх очах, холодна злива,
що котилась горлом і стікала в море слів.
бо це – лиш зустріч, здавалось, не вагомо, неважливо,
та я б впізнав тебе, запам’ятав тепло твоїх рук,
навіть, якби не хотів.
Наші боги помилялись двічі,
просто я програв цю війну, цю війну я програв без бою.
я не зміг брехати собі, і, дивлячись тобі у вічі,
я готовий зізнатись: наші пальці не помилялись жодного разу.
навіть, коли ця мить ставала лиш спомином.
… і голос твій буде надтріснутим, мов чашка, з якої
я пив,
де б я не був, я починаю війну з собою, я брешу, що зовсім
нічого не боюсь.
та щось у грудях раптом б’ється, мов злива твоя, я нікого ще так
не лю… бив.
Тільки… ти ж відчиниш мені двері, якщо я захочу повернутись?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731411
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
[b]«Справжня весна»[/b]
Весна настане лиш тоді,
коли латаття по воді,
які як сонечка горять.
Тепла під двадцять, а не п’ять.
Дерев листочки молоді
цілує теплий вітерець.
Хмарки отарами овець
прямують, створюючи тінь.
А неба сонячного синь
така ж бездонна, як і море.
Ну а в нічному небі зорі
під спів закоханих цикад
зірвуться з неба – зорепад
на небі втриматись несила
Немов на них чекає мила
Весною виросли в них крила
В поля заквітчаних левад
все линуть, і в вишневий сад
Де чути пісню солов’я…
Весна прийшла, тоді і я
Вам не скажу, а прокричу
Під шепіт теплого дощу
Які з веселкою у парі
Весну зустріли на бульварі
© Микола Карпець (М.К.)
*01.05.17* ID: №731434
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731434
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
Ми всі - в одному екземплярі,
На світі двох нема таких,
Ця таємниця - у футлярі
І для чужих, і для близьких.
В одній родині – цілий сад,
А безліч в ньому ароматів
І різні погляди в свічад,
І цифри різні в циферблатів.
Плоди всі мають різний смак,
В думок забарвлення строкате,
Хоч спільних досить є ознак,
Все ж це – окремі адресати.
Ця неповторність загадкова
Й смішні уперті зодіаки,
Як різнобарв’я думки й слова,
Так в особистостей - ознаки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731096
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 30.04.2017
Переспів твору Хуго Іванова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726968
Я задихаюсь думкою про тебе,
мліє мій розум... і пливе свідомість.
Мені наплювати, що тепер ти
в чужих обіймах відшукав відомість ....
Поставити б крапку... Ти сказав же НІ!!!
Сказав НЕ БУЛО!!! й ніколи НЕ БУДЕ!!!
Три постріли в (на) темряву перетворили Світ...
У нісенітницю - годинИ повзучих буднів ...
Я не турбую більше твій е-майл ...
Стараюсь душу розчавить рукою ...
але якщо я РАПТОМ... виявлю там ,,,... слід?
-
я прилечу на крилах за тобою.
-----------------------------------------------
Вдихну у груди глибоко повітря,
До іншої на волю відпущу.
Хай зміниться життєва вся палітра.
Свою любов лиш так я захищу.
На це мене наштовхує свідомість,
Хоч розум має інші тут думки.
Мені шепоче тихо про даремність,
Бо серце дума все ж тут навпаки.
Та слово НІ, як цвях у саму душу.
Хитнувсь перед очима увесь світ.
Та відпустити я тебе все ж мушу,
Хоч йде ще боротьба і давить гніт.
Ти іншу обнімаєш і голубиш,
Та треба з цим змиритись й далі йти.
Насильно милим, знаю, що не будеш.
Подумай добре і його прости...
Але життя таке собі, мінливе,
Не виняток: повернеться назад.
Та тільки знай: не пробачай зрадливе,
Бо зрадити зуміє ще не раз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731090
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 30.04.2017
***
Ранок вбрав трави
в небесні діаманти.
Ждуть Царя світил.
***
В досвітніх зірок
вже тьмяніють лампадки –
Сонце проснулось.
***
Ранкова зоря
зашарілась красою.
Цар іде на трон.
***
Нічна красуня*
закрилася від Сонця.
Вірна Місяцю.
* Нічна красуня розкриває квіти з вечора до ранку.
Від яскравого сонця всі квіти закриваються.
28.04.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730928
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 29.04.2017
Бугом хвилі котили зорі,
Схожі чимось на безліч свічад.
Так сердились, немов на морі
І чубів напинали каскад.
Острівцем нагулявся вітер,
Він всім вербам заплутав коси,
Вже і ніч заховалась між віти,
Задзвеніли світанком роси.
Засвітилось ранкове місто,
Милувалися вікна Бугом,
Я збирала із мрій намисто
У посріблених травах лугом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730944
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 29.04.2017
Ось-ось і серце вискочить з грудей,
Немовби розчиняюсь в ясній сині.
Небес краса Господня для людей,
Якою упиваюсь згори нині:
У Альпах ще іскриться сніг, гей-гей!...
Люблю літати і хмарин красу
Й коли крило зависне над полями…
На склі лоскочить промінець росу,
За мить – сніжинка… і окремі плями
Видніють крізь « нечесану косу»…
Від переповнення спирає дух,
Думки лишилися внизу, здається…
Без метушні, бо невідчутний рух,
Дорога в просині казково в’ється.
Підступний страх невідання геть вщух…
Душа в обіймах тих висотних чар,
У невагомості – якась блаженна…
Окрилена, співає серед хмар,
І я принишкла, мов дівчатко чемне...
В ілюмінатор – сонце, як ліхтар,
Землі надійно світить, аж до щему…
Спасибі, Боже, за творіння дар,
За те, що так люблю Тебе і Землю!
(21 квітня 2017)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730955
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
Земля чекала сонця і тепла,
Ковтала спрагло всі щедроти неба.
І в день новий Життя у світ несла
Й людські ховала муки поміж ребра,
Щоб заростали цвітом… А мені
Розкрилені світи лягли під вії –
І я горнусь до матері-землі,
Що при надії…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730994
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
Твоё письмо средь прочих мелочей
Заслуживает должного вниманья,
Ты стала твёрже, несколько смелей,
Чем в час последнего свиданья.
И вот в руках мелованный листок
И почерк ровный, стройный, ты ли это?
Я устремляю взгляд на потолок,
Но не найду сегодня там ответа.
Ты славно пишешь о своих делах:
Досуг, погода, пёс больной и скука...
Как хорошо, что в наших рубежах
Письмо приходит тихо и без звука.
Неинтересно дальше мне читать,
Очки по носу медленно сползают...
Мне снится берег и морская гладь,
И поплавки на солнышке сверкают.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692660
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 28.04.2017
Весняне небо розлилось блакиттю,
Цвіте трава краплинами роси.
А у садах, що розпустились миттю,
Весь день дзвенять пташині голоси.
Весняне небо мов прозоре око
Всміхається і сонечком горить.
Злетіти б нам аж ген туди високо,
Й поговорить, про все поговорить.
Піти б в поля напоєні нектаром
Тих квітів що так буйно розцвіли.
Візьми собі, візьми мене задаром,
Візьми й до свого серденька тули.
Поки земля у травах зеленіє,
Поки в очах втонула неба синь.
Візьми мене, візьми хай серце мліє,
Візьми мене й ніколи не покинь.
Як я тебе, люби мене так само,
Ніколи я тобі не скажу ні.
Поклич мене немов зорю до храму,
Не погаси запалені вогні.
2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726060
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.04.2017
Я не буду о вас, ни с теплом и ни с грустью,
Ни с добром, ни со злостью в ночи вспоминать.
В этот благостный час моё сердце отпустит
То, что раньше хотело с собою забрать.
Пусть уйдёт в забытье, облегчив мою память,
Ваш пронзительно-нежный улыбчивый взгляд.
Я на старой скамье захотела оставить -
Понарошку забыть подвенечный наряд.
Не успеет промокнуть наряд под дождями...
Унесут чьи-то женские руки с собой
тот мираж, что когда-то придуман был нами
И растаял - туманом над тихой рекой.
И не ваша вина, в том, что вы - не любимы.
Моё сердце молчит, словно камень, в груди.
Вы не тот... хоть ни с кем вы, ни с кем не сравнимы!..
И я верю - любовью вас Бог наградит.
7 марта 2012 г.
(Ещё один романс.
Были внесены маленькие изменения)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730887
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
[i][b]Бездомная собака
Грызет у лифта кость.
В квартире рядом драка
– Разбушевался гость.
Уснуть пытаюсь тщетно
– С утра хватает дел.
Сирена неприветно
Под домом – беспредел.
Свой ноутбук включаю
Поэтов клуб нашел,
Тут логин заполняю,
Пароль… Все хорошо.
Загружен сайт – читаю,
Теперь уж не уснуть.
Стихи как дни листаю,
Которых не вернуть.
Все сказанное Вами
Сердцебиенью в такт.
Любуюсь я стихами,
В них с музою контакт.
Перечислять не стану,
Достойны все похвал.
Зализываю раны
Печальных, что читал.
В веселых – улыбаюсь,
В мечтательных – тону
И честно вам признаюсь:
Я рад, что не уснул.
Звезд блики замирают
И близится рассвет.
В прочтенном нажимаю
– «Мне нравится», поэт…
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725940
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.04.2017
Седина на твоих висках.
Ты чуть-чуть постарела, мама.
Столько боли в твоих глазах.
Расстояние – между нами.
Нелегко тебе без меня.
Столько лет мы уже в разлуке
И дороги уже манят
Ставших взрослыми твоих внуков.
Ты не нянчила крох моих,
Наблюдая за их взросленьем.
Ты молись, ты молись за них!
Мне молитвы – как утешенье…
Седина на твоих висках,
А глаза – синева морская!
Ты приходишь ко мне во снах
Всё такая же молодая…
Ты живи, ты живи, мой свет,
Согревая меня любовью!
Никого мне дороже нет!
Моё сердце всегда с тобою…
Как же хочется встречи нам.
Друг по другу мы так скучаем!
По утрам и по вечерам
Я в душе тебя обнимаю.
Ведь и мне без тебя – тоска.
Время быстро так пролетает,
Но дорога всегда легка
В этот город, где ты, родная...
12 сентября 2011 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730732
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Спасибо вам, спасибо, за то, что не забыли,
За то, что вспоминали так нежно обо мне,
Но нас разъединили года, эпохи, мили,
И я не ожидаю каких-то перемен.
Спасибо вам, спасибо, за ваше благородство,
За то, что не судили меня за тишину.
Любовь порой бывает похожей на сиротство,
Коль сердце объявляет любви своей войну.
Спасибо вам, спасибо, за то, что стали тенью,
Меня не упрекая за боль своей души.
С судьбой уже не спорю, приняв её смиренно.
Простите, что посмела вас радости лишить.
Спасибо вам, спасибо, за миг красивой встречи.
Я тоже не забыла ту музыку любви,
Но вот уже мне машет рукой дождливый вечер...
Прощайте, и спасибо, за всё, мой визави.
Что-то из старого. Опубликовано было 19.06.2014 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730737
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Весна спустила перший жмут тепла,
Земля травневим снить уже розмаєм,
Вода струмком грайливим потекла,
Дощі сніги останні розмивають.
Ось сонце першу квітку дістає
Із-під землі, мені щоб дарувати,
Відкрила миле личенько своє –
Й рука не хоче пролісок зривати.
Жовто-зелено дивиться верба
На синє диво, що з землі сміється.
І шпак, немов заведений, стриба –
Весни неперевершений співець він.
25.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730807
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Вишивала весна
синім бісером росяні ранки,
Заглядала туди,
де ще спала цнотлива краса,
Я ж відчула, що я –
то не я, а закохана бранка,
І висіли вгорі,
мов з шифону, легкі небеса.
Малювала вона
дивним пензликом зелень, мов руту,
Простеляла до ніг
кучеряві, густі спориші…
Може, вербам і я
довголистом на гілочці буду,
І тоді я й весна
вже ніколи не будем чужі…
Голубіла весна
диво-морем квітковим в долині,
Обзивалась бджола,
заглядаючи в свіжий той цвіт,
Ніжний трунок пила
із суцвіть ніжно-білих калини,
І вже не засинав
зачарований квітами світ.
15.07.2016
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730809
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017
***
Місячний човник
пливе серед хмаринок.
Там – мої мрії.
***
Єдина хмарка
в місячному сяєві.
Краса і смуток.
***
Хмарки-лебідки
пливуть у невідомість.
Нема в них гнізда.
***
Моргають зорі.
Важко їм втримувати
космічні тайни.
27.04.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730787
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Така ти бідна, Україно,
Щодня якісь печальні дати:
Гірка Чорнобиля руїна
І знов загинули солдати.
Вже на екран така образа,
А в серці стільки того болю,
Убивча майже кожна фраза
Й не те засіяне по полю.
Пече так в серці, мов в багатті,
Я плачу й згоди не даю,
Щоб нові Янголи крилаті
Зайняли місце у раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730825
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017
[color="#5e0b0b"][i][b]Ты почему-то не со мной.
Хотя, наверно, так и нужно
И только ветер непослушно,
Стучится в темное окно…
Ты почему-то снишься мне
И открывается сознанье,
В нем согреваются признанья,
Стремясь от осени к весне…
Мне почему-то не уснуть
И этот факт лишен резона,
А осень в холоде сезона
И до тебя не близок путь…
Ты почему-то в отдаленье
И километры между нами,
А звезды грустными огнями,
Улыбку ставят на колени…[/b][/i]
[/color]
Стихи из прошлого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730821
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017
[color="#8c6666"][i][b]Словами разметавшись страстно,
Определив разрывы в звеньях,
И Душу вскрыв без промедленья…
(Теперь лишь, разделяй и властвуй)
Но коль тебе открыли Душу,
Будь деликатен с ней в общеньи,
Ты не вселяй в нее сомнений,
Что могут вырваться наружу…
Будь с нею искренне-опрятным,
Не оставляй там мусор с грязью,
Не угрожай ей тихой казнью
И станешь для Души приятным.
И если полон чувством нежным,
Найдя родной Души поддержку,
Не обращайся с ней как с пешкой,
Люби… И с нею будь прилежным.
Тогда Душа в сиянье верном,
Распустит счастья лепесточки
И коротки вдруг станут ночки.
(Грешны… Любовью непомерной)[/b][/i]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730605
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Так як раніше уже не буде
міцно забито останній цвях
переходив цей синдром застуди
що розігрався на почуттях
перехворів вже кістки не ломить
не розбиваю в стіну кулак
більш не питаю у себе хто ми
бо не дізнаюсь про це і так
вже приземлився зазнав фіаско
наш нетривалий палкий політ
хоч ти солодка була як паска
хоч я дививсь як на сало кіт
хоч цілувалися серед вулиць
хоч вилізали кудись на дах
хоч були сукні які не мнулись
хоч зігрівалась в руці рука
хоч ти мене частувала соком
хоч я блаженно заходив в рай
хоч ти кусала мов ненароком
хоч я терпів та казав кусай
хоч було грішно обом і смішно
хоч заглядали дзеркала в нас
хоч ми з тобою зламали ліжко
хоч пропускав десь на кухні газ
хоч ми співали собі в маршрутці
хоч танцювали під only you
хоч пили каву удвох по трубці,
хоч мало часу було для сну
хоч ми літали на крилах наших
хоч ми ганялись за міражем
хтозна чи буде ще щось інакше
та як раніше не буде вже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729979
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 26.04.2017
[b][i][color="#ff0099"]Слов твоих обаянье,
Трепет и волшебство,
Глаз прекрасных сиянье,
Мягкость твоих волос.
Чувства твои безбрежны,
Верность твоя чиста,
До безумия нежный,
Сладость - твои уста!
Святость души и тела,
Улыбка вместо морщин,
Вечность бы так смотрела,
Ты - лучший из всех мужчин!
25 04 2017 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730648
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017
Колись були ми молодими,
Тепер - хіба посумувать,
Відгомоніли рясно зливи,
І вже давно не двадцять п’ять.
Змінилась мода, звички, стилі,
Стрілою потяг пролетів,
А ми – вже вишні переспілі
І майже кожен всиротів.
Сади своє вже доживають,
Хати – немов старі колиски,
Ті світлі спомини із раю
Змінились, жаль на обеліски.
Якби ж - у ситцеве дитинство,
В косу пшеничну - синю стрічку,
Де щиро-чисте побратимство,
Веснянок декілька на щічку.
Нехай босоніж по калюжах,
Травневий дощ на цілий зріст,
Щоб під вікном вродлива ружа
Й полохав тишу баяніст…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730521
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 26.04.2017
Біда завила хижим звіром,
Своє поставила тавро,
Чорнобиль мертвим "сувеніром"
Таїть уранове нутро.
І від статистики рентгенів
Тих доль та душ, що вже нема,
І від поламаності генів
Нема весни – лише зима.
В забутих долею домівках
Сум досі грається в ляльки,
А фото – просто на долівках,
Між полинами – васильки.
Таке не в змозі відболіти
Через часи, через віки...
Здає Чорнобиль досі "звіти"
На хвилях Прип'яті-ріки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730625
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017
Той сон – він не забудеться до скону:
в Марії Діви – сльози по щоці,
й, хитнувшись, долу падає ікона,
де плаче Мати, з Сином на руці.
І шок скував як спрут все тіло. Серце,
завмерши, знов зірвалося навскач.
Біда! Страшний удар віщує сон цей:
ікона плаче – ой лихий то знак!
Страхи вгризалися у спину. Що робити?
Я – звір у клітці, з відчуттям біди.
Спасати! Треба їхати! Дзвонити!
Та лиш... кого? Від чого? І куди?
Рука... – коханий тихо гладить плечі:
"Що, сон поганий? Розкажи воді*".
Та демон пекла вже прорвався з печі
і в смертоносній поспішав ході,
й палив. Обпік вогнем смертельним жертви,
які собою захищали світ.
Ще тисячі прирік у муках вмерти,
і землю, й води умертвив навік.
Полин – гірка зоря твоя, Вкраїно!
На зони розділив тебе Господь:
на півдні – Криму доленька чаїна,
на сході – "зона", прозвана АТО,
на півночі – Чорнобильська руїна...
Якщо головотяпство (а не фатум!)
скерує хибно розпаду ходи,
на атоми вже НАС розщепить атом.
Чорнобиль – наш довічний знак біди.
Та все ж народ мій сильний буде жити,
хоч історичний потяг наш скрипить!
Вчимося краю віддано служити,
а владу – із законами дружити,
не даймо ворогу свободу задушити,
щоб не хазяйнували московити –
і усміхнеться нам щаслива мить.
* народне повір'я: щоб поганий сон не збувся,
треба, помолившись, розповісти його воді,
попросивши її змити з вас загрозу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730618
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017
Місто-привид: порожні застигли очниці
І в кутку давній спомин - покинута поспіхом лялька,
Наче кадр зупинився великого майстра Хічкока.
Тільки серце бетонне весною у відчаї йокне,
Як воронячий гомін зловіще веде перепалку.
Знов наснилось. Оцей сон тридцять літ вже сниться…
Чорнокрила, в півнеба, безжалісна птиця
Забажала свободи і - гайда гніздо будувати:
Там ліси поросли, де буяли квітучі алеї,
Де на чортовім колесі мріяли мчати шалені.
Там душа його бродить і просить, повір, небагато
Щоб горіло, хоч іноді світло в очницях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730664
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017
[i] Хай пробуде в віках — десниця твоя простерта, багряна твоя тога і голубий хітон. (П-1:106). [/i]
Заграли церковні дзвони, мелодія гучно лине,
Здригнулося серце смиренно, стрічаючи день святий.
У вись передзвін великодний благовіщає нині:
«Син Божий Воскрес із гробу! Ісус поміж нас – живий!»
Із о́страхом шестикрилі наспівують трисвятý пісню,
Благохвалити небо щасливі тремтять ягнці.
А церква Христова кличе, зронивши росу досвітню,
Сьогодні спішімо, люди, молімось Добру й Красі!
Відчинені навстіж двері і сяють церковні бані,
Ласкаве Господнє Серце вистукує в унісон.
Десниця Його простерта, тога́* із лляної ткані
І неземний, як просінь – божественний синій хітон**.
«Я вірую в Тебе, Боже! Господня, Дорого Правди!
Предобрий розп’ятий, Сину, прости нам провини всі...»
А сльози мої із болю, лукавства, зневіри, зради...
За збиті до крові ноги, за Очі завжди живі!
З’явився у чистих шатах, обличчя заплаканих втерти
І голосом ніжним до люду, з Оливної проречеш.
«Осанна в вишніх, Осанна...», Слово правдиве, відверте...
Любов з великодним дзвоном у серце моє несеш.
Ти кожну вкраїнську родину, хто вдома, хто на чужи́ні –
Зігрій! Із лози́ правові́р’я розквітла моя земля.
Цей гімн світанко́вий з Храму лунає у небо нині,
Що навіть веселу усмішку дарує щасливе маля.
[i]ТО́ГА, и, ж. Чоловічий верхній одяг громадян у стародавньому Римі.
ХІТО́Н, а, ч. Чоловічий і жіночий лляний або вовняний одяг у стародавніх греків,
що нагадував сорочку (перев. без рукавів), підперезану поясом з напуском.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728853
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 15.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2017
Поезія - друга молитва ,
Вкладає Господь у вуста,
Не сходи вона, не гонитва,
Плекає любов на листах.
Вона – не продажна, мов дівка,
Не заздрість на ймення “сусід”,
Хоч часом - то мед, то перцівка,
Буває і сонце, і лід.
І більше то - борг, ані ж право,
Гордині вона не рідня,
То люди приносять їй славу,
Знайшовши в полові зерня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728149
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017
Вербна Неділя сонячна –
Мед в молоці!
Моляться дню навстоячки
Верби в ріці.
Небо – склепіння це́рковці,
Лагідна синь!
Світ у воді, як в дзеркальці, –
Стільки краси!
Хлюпни собі на личенько
І просвітлій!
Ве́рбо моя, верби́ченько,
Паростку мій.
Сяють вохристо котики,
Вербні дари,
Мов підпалило ґнотики
Сонце згори.
Світ, у весну залюблений,
Білий, як дим.
Квітню мій, приголуб мене,
Переведи
Через сади просвітлені,
Серед юрби.
Хай же окропить світ мені
Гілка верби.
Днино моя розвеснена,
Вдарить-бо дзвін!
З Богом і ми воскреснемо
З-поміж руїн.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727941
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017
Квітневий дощ торкається землі,
Їй зелен-крайку приміря до талії.
І трусять весну з неба журавлі,
Щоб швидше розцвіли мої конвалії.
А вічність раєм загляда в сади,
(Хіба хтось краще бачив в цьому світі?)
І білим-білим сад вкривав сліди
І душу причащав у верховітті…
Сповідалась… і стала квітка я!
Вже в пелюстках комусь гойдаю сонце.
А потім ввись лечу, бо вільная,
Щоб білим щастям впасти незнайомцю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727904
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 09.04.2017
Мені б трохи простору. Стомлюють, сковують дотики.
І так щоб без пальців – думками навиворіт. Хто такі
З тобою ми? Зваблені веснами і заримовані.
І тягнемось, тягнемось – тонемо /зв’язані/ в повені
Своїх почуттів. До землі – кілька снів передихати,
Слова /мовчки/ передивитись. Мені би, щоб тихо так:
Почути, як погляди віями шкіри торкаються,
Та глибоко хвилі любові у душі вростаються.
Мені би на мить поза рамки й безглузді обмеження,
Де падають ниць непідкорені досі нам вежі. Я
Більше не хочу нічого, крім поза сезонами,
Містами, світами, дзвінками /у ніч/ телефонними
Єдиного шансу – з тобою на вічність спинитися.
Не снитися – ранком квітневим, без фальші, здійснитися
В найменших дрібницях, продовжитись датами, цифрами,
І те, що для нас, заховати від інших за титрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727903
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 09.04.2017
Написав би тобі… Але ж ти не читаєш листи,
Не заглянеш ні разу у нетрі поштової скриньки.
Я для тебе красиві слова намагаюсь знайти,
А на аркуш лягають лиш плями чорнильної синьки.
Що писати? Про мене ти знаєш детально усе...
Не дошкулити б словом, що має заточене вістря.
Не спроможне моє кострубате і тьмяне есе
Збудувати до тебе із літер чи кладку, чи міст. Я
Перейшов би убрід – скільки тої у морі води?
У найглибшому місці навряд досягне до коліна –
Тільки б знати, що будеш на іншому березі ти,
І що буде в нас двох хоч одна повноцінна хвилина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727161
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 09.04.2017
Не ховайся від мене... Не треба. Лишають сліди
Твої кроки на тілі мережива стомлених вулиць.
Я спинюсь на узбіччі, де наші яскраві світи
Відгоріли, мов два сірники, в різний бік похитнулись,
Покришились, стираються в попіл і чорна діра
Поглинає все світло. Пустеля останній оазис
Засипає піском. Тіні шепчуть: нас більше нема.
А потрібні слова не вмістились у завчені фрази.
Надто пізно для змін. Виростає бетонна стіна –
Серце б’ється у неї, згасає в чужих інтервалах.
Ніч замовкла, а наші шляхи повиває мана,
Тільки іскра таїться в долонях... Чи дасть вона спалах?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727803
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 09.04.2017
Побегу необутой
В объятия томных рассветов...
В глубину перламутра -
Слияния ночи и дня.
Пусть летит моё эхо,
Ветрами гонимое: "где ты?.. "
Мне шепнул кто-то сверху,
Что ждёшь ты, любимый, меня.
Перелётные птицы
Помогут найти мне дорогу
В эту гавань, что снится
И снится мне каждую ночь.
Я взывала в молитвах,
Я счастья просила у Бога,
Подставляя ланиты
Ударам судьбы во всю мощь.
Неужели услышан
Мой голос?.. - Нельзя не поверить,
Если вера - превыше,
Сильнее ударов судьбы!..
Побегу необутой,
От прошлых своих суеверий,
В глубину перламутра,
Где сказкой становится быль...
09 апреля 2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727757
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Новий день починається з тебе,
Із усміхнених рідних очей,
Із блакитного чистого неба,
Із душевних, ласкавих речей.
Доторкнися до серця словами,
Щоб відчула: прийшла вже весна.
Поцілуй мене медом - вустами,
Щоб повірила: в тебе одна.
Із тендітної гілочки вишні,
Що за ніч під вікном розцвіла,
Дивоцвіти красуються пишні...
Десь вівсянка свій спів завела.
Як курчатка, кульбабки жовтенькі,
Розбрелися в траві-оксамит,
Ніби сонечка, теплі, маленькі.
Неповторний весни дивоцвіт.
Серед квітів нарцис гордовитий
Клаптик сонечка в себе ввібрав,
І росою із неба умитий,
Світить ніжний промінчик заграв.
Все навколо цвіте, оживає.
Ця краса почина новий день,
Що гнітило, душа забуває...
Цю красу прийми, милий, лишень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727801
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
[b][i][color="#ff0088"]Я для тебе - мережка,
Я твій коник - цвіркун,
Я - твоя тепла стежка,
Я - мелодія струн,
Я для тебе - рятунок,
Я для тебе - запал,
Твій безцінний дарунок,
У душі ніжний шал,
Я для тебе - барвінок,
Я для тебе - вітрила,
Я для тебе - затінок,
І твої, любий, крила.
Я для тебе - свічадо,
Твій в житті Еверест,
Ти для мене відрада,
Наші долі навхрест.
08 04 2017 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
[b][i]
[color="#ff00bb"]Я для тебе
Я для тебе у спеку зливою,
Ти для мене узимку шубою...
Стану в голод для тебе нивою,
Буду завжди для тебе любою!
Я для тебе у темінь зірочка...
Ти для мене - серпнева нічка..
Ти для мене в пустелі гілочка,-
Я для тебе свята водичка...
Я для тебе у мріях,- ластівка-
Ти для мене - у полі хмарка..
Ти для мене у будні - пасіка ,-
Щоб від меду твого стало жарко...
Я тебе позову мізинчиком,-
Щоб посіяв в душі волошки,-
А сама,- у твій сон промінчиком-
Заспокою чуття хоч трошки...
Я для тебе - солодка вата,-
Ти для мене,- як пучка солі!
Ти для мене - це щастя в хату,
Найсвітліша частина долі!!!
10 08 2015р
Вікторія Р
ID: 598876
Рубрика: Вірші, Лірика кохання[/color][/i][/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598876
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727865
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Ледь земля крижані розриває окови,
ще дерева – в полоні зимового сну,
верболозові ж котики ніжні, шовкові
і вербові гілки вже вітають весну.
Замість пальм, що не вижили б в люті морози
(не знайти в нашім краї із неї листа)
розквітає верба, переживши загрози,
щоб встелитись під ноги Ісуса Христа.
Свят-водиці краплинки піймавши у руки,
освятивши святкові вербові гілки,
пригадаймо Христа, що за нас йшов на муки,
найвеличніший подвиг вписавши в віки.
Тихо в домі включу благовістові дзвони,
із подякою свічку поставлю на ріг,
і вербові гілки покладу до ікони, –
а в думках я стелю їх до Господа ніг...
Зі святом вас всіх, панове!
Миру, любові, щастя і весни в серцях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727856
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Вербових котиків тепло
Душі замерзлу квітку гріє,
Все, що було і не було,
Щось там на дні іще жевріє.
Під життєдайним промінцем
Підняло стомлену голівку,
Хоч дуже кволим пагінцем –
Весні відправило листівку.
Таке невпевнене “ люблю “,
Таке болюче “пам’ятаю“ ,
Давно наближене нулю,
Я у рядку себе шукаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727787
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Крізь плазму мокрого вікна
Свій смуток вилити назовні
І зрозуміти, що весна
На завтра сонця жмені повні
Тобі усміхнено хлюпне –
І день новий інакшим здасться!
І все приземлене, сумне
Переросте у хвилю щастя,
Яка накотить звідусіль,
Тебе накривши з головою…
І той полинний давній біль
Умить затягнеться травою,
А там – кульбабові луги
Заусміхаються медово.
І, вкотре сповнена снаги,
Ти на землі почнешся словом –
Таким натхненним і простим,
Бо все просте – першооснова:
Від чистих росяних краплин,
Від Бога, що постав зі Слова,
Від зернятка, що проросло
З-під ґрунту пагоном вологим,
Від рівчака, що стрімголов
Біжить по травах край дороги –
У лоно вічної ріки,
З малого плину – у велике.
Між днів, нестримних, гомінких,
Життя таке багатолике!
Лише будь пильним і лови
У цій шаленій круговерті
Цікавий ракурс і новий
Мазок на білому мольберті,
І щось у звичному таке –
Просте й водночас незбагненне,
Як перше сонце боязке,
Як скарб любові сокровенний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727750
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Привела ты меня, дороженька,
Так безжалостно, да в тупик.
Где ты, Господи, где ты, Боженька,
Аль не слышишь душевный крик?!
Аль не слышишь мольбы рабы твоей,
Аль не видишь, как каюсь я,
Что жила не всегда молитвами,
Что грешила душа моя?!
Дай же света душе потерянной,
Укажи ей дальнейший путь!
Полюбила я не ко времени? -
Только время не обмануть!
Для чего ж я была рождённая,
Быть счастливою али нет?!
Ой вы ночки мои бессонные,
Где вы прячете мой рассвет?...
Одиноко и очень холодно,
Хоть и го'рячо влюблена.
Что ж ты рок надо мною вороном
Всё кружи'шь, если я одна?!
Мой возлюбленный так далеченько,
Но со мною его душа.
Лишь надеждой живу на встречу я,
Только часики не спешат.
Подогнать бы мне эти стрелочки,
Бросив вызов самой судьбе!
Полюбила я, словно девочка,
Может враг я сама себе?!
Нет, не враг и судьба не подлая,
Не приводит любовь в тупик.
Без любви мне не быть свободною,
Без любви не пою... лишь крик.
Не суди ты меня, мой Боженька,
Что осмелилась вновь любить.
Не суди, что душа тревожная,
Без любви не умеет жить...
10 февраля 2013 г.
(Огромная просьба не
приписывать чувства ЛГ автору)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727434
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 07.04.2017
От зимнего потягиваясь сна,
Берёзки робко распускают косы.
В моё окошко смотрится весна
Цветущим чудом ранних абрикосов.
Ещё снега в низинах не сошли.
Но вот уже предвестниками лета
На чёрных ковриках сырой земли
Фонариками светят первоцветы.
Холодный ветер даже не шалит –
Он чувствует себя здесь явно лишним.
Хотя тепло весеннее вдали,
Но душу наполняет радость жизни!
2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727207
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 07.04.2017
[i]Написав би тобі...Але ж ти не читаєш листи,
Не заглянеш ні разу у нетрі поштової скриньки.
Я для тебе красиві слова намагаюсь знайти,
А на аркуш лягають лиш плями чорнильної синьки.
/Олександр Яворський/
[/i]
Написала б тобі... Та пустим залишився б конверт.
Зміг би ти прочитати листа, у якому без літер
Біле поле незаймано-чисте і тільки на чверть
Того аркуша тінь поцілунків, журбою сповитих?
Як зібрати свої почуття й одягнути в слова?
Скільки раз намагалася, стільки ж терпіла поразки:
Рвалась думка з півоберту, наче тонка тятива
Під невмілими пальцями - я поставала без маски.
І сміялася правда у вічі мені, як дощем
У натягнутих струнах бриніла печаль безголоса:
"Що ж ти, мила, до нього крізь темінь - і ще, й знову ще?
В полі трави, що були за постіль, зібрали в покоси."
Що про мене? Вмістилася б сповідь в хвилину, проте
В нас немає і тої, тому у чорнильному морі
Я шукаю слова, та тобі не напишу про те,
Як хворіє есе в мені /наше/ між тисяч історій...
З вдячністю автору за хвилю натхнення: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727161
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727466
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 07.04.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/14930484.gif[/img]
[b]«Заплакала ніч зорепадом»[/b]
[color="#0805e8"][i][b]
Заплакала ніч зорепадом
Сльозинки розсипались небом.
Молочним, смачним шоколадом
півмісяць у балці, де верби,
зійшов освітивши весь лан
немов гоноровий він пан
В гаю соловейко озвався
Завівши зворушливе соло
Завмерла природа навколо
А він все співав-заливався
Ніяк зупинитись не сила
Бо поряд була його мила
Бо поряд була його люба
Й вона заспівала з ним в парі
Співали завзято, в ударі
На вітах розлогого дуба
Під звуки чаруючо-ніжні
Під спів солов’їв колисковий
Дурманить тут запах бузковий
Думки навіваючи грішні
Ніяк я заснути не в змозі
Сиджу і сиджу на порозі))
© Микола Карпець (М.К.)
*07.03.17* ID: № 727686
[/b] [/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727686
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Лірика ваша - неначе від інших світів...
Слово за словом - рядочки летять з потойбіччя...
Часом це ніби-то вітер холодний в обличчя...
Скільки дарує душі він моїй почуттів!..
Часом, здається, проміння голубить мене...
Ніжиться серце, купаючись в сонця обіймах...
Скільки знаходжу краси божевільної в римах!..
Сум і любов, і відвертий хвилюючий щем...
Хто ви, Поете? Можливо, дарунок Небес? -
Байдуже... Вас, все життя, називатиму - Геній!..
В вашу поезію я закохалась - шалено!..
Ніжну - як квіти і гостру - як тисячі лез...
В кольорі лілій рожевих* мандрує мій сум...
Ніби в собі відчуваю ваш пристрасний голос...
Ви проросли вже у серці моєму - мов колос
Й словом моїм відійшли... крізь любов моїх дум...
06.04.2017 р.
"Запах розовых лилий" В. З.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727296
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727597
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Кажуть, загоїться, навіть як пеклом болить.
Звикнеться. Контури стануть бліді і розмиті.
Ділиться навпіл над нами небесна блакить,
В’яне у серці любов оберемками квітів.
Я заплітаю /для кого?/ у косу вінок –
Листя сухе, наче терен, байдужістю коле.
Ми заблукали у вирві життя сторінок.
Скільки не йшли, а повсюди – спустошене поле.
Сіяли – знову збирали рясний пустоцвіт
І простягались між нами кордони іроній,
Доки не згасли за обрієм спомини від
Перших «привіт» до останніх «пробач» на пероні.
Все, що лишилось на згадку – безхатько-душа.
І недосказаність слів – диким хмелем у скронях.
Рівно за чверть до появи Малого Ковша
Зникну і я, наче зморений осінню сонях.
/колись-тепер/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727613
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
[color="#1a04db"][i][b]Душевный стих, рожденный музы светом,
Несет с собой частичку доброты,
Перенося зимой студеной в лето,
Вдруг, оживляя рифмами мечты…
Душевный стих и плачет, и смеется,
То воспевает чувства, то грустит,
Когда средь ночи темной он проснется…
А иногда стих, всем и все простит…
Душевный стих с эмоциями, страстью
Проникнет в сердце, душу бередит
И мы, порою, тонем в его власти,
Которой как любовью вдохновит…[/b] [/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727515
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Я долю шила рівними хрестами,
Бо так навчила ненька вишивать…
І діти, й внуки вже повиростали,
Душа ж моя ще сонячно-жива.
Й думки-птахи у голові кружляють:
Яке ж коротке це людське життя!
Уже й гніздечко діти залишають,
Я й не намилувалась до пуття.
У кожного в житті своя дорога,
У просторі, у часі – свій політ:
Хтось прожива, мов за дверима в Бога,
А хтось страждає, мов прив’ялий цвіт.
І розмах крил у кожного теж різний –
Не всі спроможні досягти мети.
В часи ж життєві, часто досить грізні,
Так хочеться і правнуків зростить!
Немає, знаю, особливих формул,
Як молодість до віку зберегти,
Я ж молитвами, щирими, по формі,
Благатиму Отця допомогти.
18.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727640
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Коли весна у сни мої загляне
Й лелечі клини витчуть небеса,
Зазеленіють барвами поляни,
Весняну казку стануть колисать.
Вітри розчешуть в полі зелен-вруни,
Що килимами обіч розляглись,
Заграють-задзвенять весняні струни,
Немов теплом, квітневим, упились.
Засяє річка сріблом-кришталями,
В воді розбудить сонний очерет,
Як повінчає зорі з солов’ями,
Їм подарує скрипочки й кларнет.
16.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727644
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Да… поезд тот – «Москва – Воронеж»
Ушёл, дымок завился лишь…
Спеши-беги, да не догонишь,
Кричи-зови, не возвратишь.
Ну, что ж, не надо так не надо,
Как будто нет других грехов;
Чем меньше в жизни женских взглядов,
Тем больше водки и… стихов.
Простите, Оли, Лены, Тани,
НЕпредпочтительность мою,
И то, что чувственность желаний
Всё чаще Музе отдаю…
…
И все таки, нет-нет, а вспомнишь,
Как пахли яблони весной…
Свой техникум (сегодня колледж)…
И школу… вечер выпускной…
Где вы, Оксаны и Марины?..
А Женя…(ах, как хороша!)
Так сексапильна и… невинна
(Не обломилось ни шиша)
Зато соседская Настёна
Была чумною, только тронь,
Хоть обливай водой студеной
Не потушить её огонь.
О, наша ветреная юность
В порыве чувственном своём!
Моя мальчишеская грубость…
И нежность девичья её…
Ах, как всё это было внове –
Неутолимо-горячо,
И первый поцелуй до крови…
И шепот губ – еще… еще…
О, как мы чувственность хватали
Ладонями, глазами, ртом!
И первой страсти испытали
Восторг... и детский стыд потом…
Потом…
А, что там было дальше?..
Ноктюрн?..
Соната?..
Кто поймёт?..
Потом всё больше в жизни фальши…
Всё меньше в чувстве светлых нот…
Бинарность жизненного круга –
Случайность или суждено?
Увы, тех – юных лет подруга,
Так и не стала мне женой.
Нет, я нисколько не жалею,
И, может, только лишь чуть-чуть,
Как клен осенний над аллеей,
Я над прожитым загрущу.
И с легкой грезою о чем-то,
Сквозь эту золотую грусть,
Вам, юности моей девчонка,
Стихотвореньем улыбнусь.
Я знаю, жизнь неповторима,
Как свет угаснувшего дня.
И ныне Вы пройдете мимо
И не узнаете меня.
Сегодня встретив Вас, я тоже,
Наверно бы, не поднял глаз,
Но все же… все же, все же, все же
Я не хочу, не помнить Вас.
И вот… пишу на прежний адрес –
Где мы когда то родили'сь,
Где жили, встретились… расстались –
В любовь, в надежду, в юность, в жизнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712710
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 07.04.2017
Мне от Блока в бокале аи
Чувства странные плыли.
И Моне мне писал о любви –
Цвета розовых лилий.
То ли с Данте, а может, с Золя,
Размышляя о Боге,
Средь берез вечерами гулял
Я по звездной дороге.
И, как будто, запасы полня,
До наивного просто,
Серебром осыпались в меня
И березы и звезды.
Но, что было от Бога во мне
И от звездного ветра,
Не жалея, как солнца в окне,
Я раздаривал щедро.
Я так жизнь беззащитно любил,
Так беспомощно верил,
Что порой выбивался из сил
В неозначеной мере…
…
Так за что же безбожно кляня –
Тяжело и устало,
Жизнь меня – неземного меня
Приземлила, связала.
И такому земному уже,
Так цинично и метко,
На последнем судьбы этаже
Уготовила клетку?-
Где в душе моей только одна
Птичья мысль – о свободе!
Где мешает решётка окна
Разогнаться в полёте.
Где с разбегу о сталь головой,
Я – тоску свою вылив –
Издаю этот стон горловой
Цвета розовых лилий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727296
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Плакала, плакала, плакала свічка.
Може біда в неї, чи така звичка?
Тіні чудні запускала на стелю,
Світлом хотіла заповнить оселю.
Вогник живий, воску шматочок ,
Срібний підсвічник наче місточок.
Плавилась, танула, крихітна стала.
Плакала свічка... любов догорала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727633
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
В глибоку осінь ми удвох вступили –
В літах обоє вже – і ти, і я.
У тебе – син і в мене теж два сини…
У кожного із нас – своя сім’я.
Синів батьками наших називають,
Бо й їх дорослі стали вже сини.
Своїх висот онуки досягають –
Міцніють і ростуть, мов ясени.
Нам солов’ї давно відщебетали,
І грози відшуміли теж давно.
Поважними людьми тепер ми стали,
Та про минуле спогадів – танок.
Студентами були в одному вузі,
На лекціях, в читалці – всюди вдвох,
На сесіях теж мали по заслузі,
Та трапилося горе під Різдво.
Немов крилаті ми лелеченята,
Літали по льоду на ковзанах.
Розлуки нашої то був початок,
Коли ти, впавши, ногу там зламав.
Тож витяжка, і гіпс, і стіни білі…
Так, плинув час – його ж не зупинить,
Й хоча усе здавалося стабільним,
Цей випадок життя наше змінив.
Ти там зустрів в халаті білім... долю,
А я не стала плакать, заважать,
Призначення одержавши, додому
Поїхала, не стала й заїжджать.
Пройшло життя. Ні, птахом пролетіло.
І раптом… зустріч, через стільки літ:
Не ті вже очі і волосся, й тіло.
У кожного із нас був свій політ,
Та тільки у душі щось… обірвалось,
Хай глухо, але в самій глибині…
Чому та на катку проста недбалість
Життя тобі змінила і мені?
Колись би долею це все назвали.
Чому ж вона так з нами повелась?
Чи може, не життя – ми казку знали,
А може, просто, мрія не збулась?..
1.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727498
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017
Коли торкнеться сонця промінь
Вустами спраглої землі,
Проллється різних думок повінь,
І понесуть їх журавлі.
Летять вони туди, де тепло,
Де їм комфортно кожен раз.
Де сіра ластівочка клепле,
Там не бува ні сліз, образ.
Той світ наповнений любов"ю.
Нема там ненависті й зла.
Живою кроплений водою,
Тут не поборить радість мла.
Душа літає разом з ними,
За них радію, назад жду.
Не приживуться в серці зими...
Ще довго щастям цим живу.
Як завжди, поряд ти зі мною.
Розділим щастя пополам.
Не пройде доля стороною..
А поки вдячна я думкам....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727468
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017
Вже клин за клином линуть журавлі,
спішать із чужини до свого раю.
Несуть тепло на зморенім крилі,
весні відкривши шлях до ріднокраю.
І серце мре розчулено, коли
я чую сум і радість, й крик любові
в пташиному журливому "курли",
безмежно глибші, ніж в людському слові.
В негоду, в дощ і в зоряній імлі
веде їх клич. В нім – тайна диво-сили.
А ми, "царі", до рідної землі
цей потяг... в метушні життя згубили.
Розбіглись, розлетілись по світах...
Женуть нас злидні до чужого раю –
у найми – молодих і вже в літах...
Віками зло жене зі свого краю.
Невже це доля, воленька Небес?
Чом щастя люд на цій землі не має?.. –
Бо щастя в тих, котрі не ждуть чудес,
де одностайно зло народ долає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727348
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 06.04.2017
Я в твоїх зіницях вкотре молодію,
Знову вісімнадцять! досі на коні!
Ти мені з роками повернеш надію,
Я лиш усміхнуся, просто… Або ні,
Обійму до болю! Повернулась, мріє!
Ти зі мною вип’єш вечір при свічах?.. –
Краще хай довкола все це постаріє,
Аніж постарію я в твоїх очах…
18.06.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196447
дата надходження 18.06.2010
дата закладки 05.04.2017
В скорлупе суеты и тревог, покрывающих душу,
Точно птенчик в яйце шевельнулась молитва опять.
Пусть молитвы порыв скорлупу эту просто разрушит,
Сам птенец разбивает яйцо, чтобы свет увидать.
Пусть тверда скорлупа, ведь она наростала тут годы,
Но молитва жила и шептала всегда о своём,
Ты пойми, суета, для тебя это время ухода,
Снова вера ударила ангельським белым крылом.
Разлетайтесь скорлупки, вы слишком суровы и серы,
Вы реальны, тверды, но молитва, как птица легка.
Пусть душа с ней летит точно воздух вдыхая лишь Веру,
Вера воздух для нашей души навсегда, на века!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727231
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 05.04.2017
Для кожного, хто слово поважає,
В поезію красу його несе,
Хто душу слова любить, відчуває -
Відкритий світ... Відкрито в ньому все...
****************
Мене не соромся, своїх почуттів не ховай.
Я серця твого не ображу і все зрозумію.
Можливо, що в серці моєму ті ж самі надії...
Можливо, подібний у наших уявленнях рай...
Повір моїм віршам, бо я така сама - як ти...
Чутлива душа між людьми і чомусь - одинока!..
По колу якомусь кружляю і слабшають кроки...
Все ближче і ближче до мене захмарні світи.
І скроні сивіють... Так сумно, що я вже не та,
Яка прикрашала собою уквітчані весни!..
Та маю надію, що в віршах мій голос воскресне,
В яких не прихована пристрасть моя до життя.
Мене не соромся... Я знаю як плаче душа
За часом невпинним, чекаючи ранку, в безсонні...
З любов'ю в душі, але губи бувають солоні...
Бо я, як і ти, так не хочу цей Світ залишать...
**************
Людей не соромся. Виспівуй у віршах думки...
Допоки у гаю кує ще зозуля роки...
03.04.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727182
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017
Стоїть зажурена тополя,
Неначе небо підпира,
Здається, час виходить в поле
І сіяти зерно пора
Дідівським способом – рукою,
Що зашкарубла, в мозолях,
Понад ярком, понад рікою,
І парувала щоб земля.
Я вийду в поле рано-рано,
Тополі й Богу помолюсь,
Зерном, що у жнива збирала,
Із полем щедро поділюсь.
11.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726793
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017
Нічниці...
Ночі чорні крила.
Сестриці
Думи - пляма біла.
Дрімота
Гайнула на гулянку.
Робота
Чекай її до ранку...
Зірками
Вислано доріжку.
Руками
За "цікаву" книжку.
Ратунок
Падаю в обійми ночі.
Дарунок
Поряд хтось розплющив очі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726687
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017
[youtube]https://youtu.be/rVhKTe9Wb0c[/youtube]
[i][b][color="#0b5987"]Мій любий янголе із неповторних снів,
Дозволь зіграти на твоїм роялі...
Торкатись клавіш тих, якими ти зумів
Зіграти нам мелодію печалі.
Чи то печалі, чи прелюдію чуттів...
І перетнула б всі безмежні далі!
Були б ми разом у мереживі світів,
Де почуття стрічаються в єднанні.
Їх музика злилась би у небесний спів,
Чи в гру зірниць, що мліють на світанні...[/b]
[/i][/color]
27.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726773
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017
[b][i][color="#ff00ff"]Хто для тебе є я?
Розкажи мені конче:
Може спів солов'я,
Може вранішнє сонце?
Хто для тебе є я:
Може всесвіту край,
Може спрагла земля,
Чи рясний водограй?
Хто для тебе є я:
Мо краплина печалі,
Чи капризне маля,
Чи єдина з причалів?
Хто для тебе є я:
Може дівчина-рута?
Трохи дивне ім'я,
А чи доленьки смута?
01 04 2017 р
Вікторія Р[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726750
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017
За честь читати мудрого Ірландця
Й всі мудрості столітнього Пророка,
Його роботи в мене у обранцях,
Хоч думка може надто заглибока.
У нього я беру життя уроки
І древо пізнання душі плекаю,
Я чую як епохи роблять кроки
В сади словесні сонячного раю.
Розмотую клубки його думок,
Блукаю по смарагдових просторах,
Між скал шукаю істини красот,
Ходу століть гортаю в його творах.
У ньому України так багато,
Любові в ньому є на цілий світ
І кожна зустріч з ним - велике свято,
Нестримний хід, величний часоліт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726751
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017
Скільки добрих довкола і гарних!..
Скільки ж теплих думок в голові!
Тільки в цьому і козир кохання,
Що вже кращих не треба повік.
Образ милих на серці – то воля.
Їхня врода – й у іншій красі!
Бо коли когось любиш до болю –
То любов відчуваєш до всіх.
Так і я.
Хоч і очі-карати
Огортає дрімучий туман…
Ти дозволь мені хоч сумувати,
Коли бачити змоги нема.
21.07.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512622
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 01.04.2017
Зима – осінній сум приберегла
І не втішають снігові концерти.
Як мало треба серцю для тепла!
А як багато, щоб образу стерти.
Непросто передбачити біду.
Нехай вона буде неначе пір’я!
Як легко підкорити словом дух!
А як же важко втримати довір’я.
Як легко полюбити: раз – і все!
На серці квіти, у очах салюти!
До неба радість душу піднесе…
А як же важко потім це забути.
01.12.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625322
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.04.2017
Можлива раз в мільйон така подія, –
Це порівняти можна з міражем.
Оце так зустріч! Як Ти? Молодієш!
І навіть голос – як медовий джем.
Приємно, коли Ти, травнева квітка,
Радієш, наче знов хтось полюбив!
У Тебе все чудово? Тоді звідки
Ці ледь помітні пахощі журби?..
21.09.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690078
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 01.04.2017
Скоро осінь холодна, зубаста, картата,
Відчуваю її, хоч не видно в біноклі…
«Сьо ти писесь, – донька запитала у тата, –
І цому твої очі моклі?»
Тато витер сльозу, обійняв, наче ненька,
Взяв на руки мале чудо зіткане з раю…
Як, ну як пояснити дитині маленькій? –
Лиш вона його окриляє!
16.08.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717482
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 01.04.2017
Мрії мої побожні
Майже нічого не значать.
Бачу тебе у кожній..,
А все ж – я тебе не бачу.
Може, ті мрії пустка?
Може, то шлях недобрий?
Вернути тебе не просто –
Ти полетіла за обрій.
І все-таки – я не проти
Бачити майже в кожній
Погляду твого дотик,
Губи твої тривожні…
24.03.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725343
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 01.04.2017
Хочеться щастя, і світла, і трохи тепла.
Хочеться птаха, що в грудях, пустити на волю.
Хочеться жити для когось й згоріти дотла,
Й знов відродитися і не пізнати вже болю.
Болю і відчаю – пустки утрачених днів,
Світлом від світла мережити дні… на поталу?
Хочеться птахом у небі радіти весні,
Сонцем славетним впиватись безтямно, до шалу!
Не сподіватись – надію убито давно,
Та не зневіритись. Як же тоді поміж люди?
Хочеться неба в долонях, а не за вікном.
Неба на двох і на двох одну пісню, до згуби.
Хочеться піснею тою летіти в світи,
Ті, де живе й не вмирає високе й одвічне.
Зрештою, хочеться в щасті себе віднайти
І римувати те щастя з коханням величним.
світлина автора)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726652
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 01.04.2017
Кожен наступний день – це насправді шанс,
Спроба почати вкотре усе спочатку:
Ще раз у долі випросити аванс,
Спробувати привчитися до порядку –
Передусім у помислах, в голові,
Порозгрібати мотлоху цілі стоси…
Просто радіти променям у траві,
Що на нитки нанизують срібні роси.
І не бажати більшого, лиш тепла
В рідному колі, в лоні своєї хати,
Де, мов листку весняному від стебла,
Взяти тобі судилося свій початок.
І зрозуміти істину, що життя –
Чи не найбільше диво на цій планеті!
Вкотре урок важливий собі затям:
Скільки б тобі не випало прірв і злетів,
Дім твій насправді там, де душі й думкам
Те́пло, коли вертаєшся хтозна-звідки,
Де між долонь надійних садівника
Ти – просто квітка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726670
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 01.04.2017
Воїном світла
Мужньо долає пітьму
Паросток ніжний.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726035
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 31.03.2017
З весняною водою притихли заморені гуси,
Піднімалося сонце, щоб довше на нас посвітить,
Виглядали домашні мене, але не повернуся,
Не прийду вже додому - я буду отам, де є ти...
Щоб вдихати повітря, яке твої весни лоскоче,
Заплітати у коси вітри у ту бажану мить,
Повертатись до тебе, /бо хтось так давно напророчив/,
Обнімаючи пружне повітря, мов пташка, крильми...
Та нехай увесь світ зачекає, /я так цього хочу/,
Бо роки пролилися мої - через сито вода...
Мої весни так швидко летять, що аж серце тріпоче,
Мої зморені весни, що змусили душу страждать...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726639
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2017
Дивилась сумно цілу зиму
Услід замерзлим перехожим
І на снігу писала риму,
І щось нашіптувала, може.
Зраділа Лавочка: Весна!
Усім всміхалася привітно,
Така ця посмішка ясна -
Присядьте тут у парі з Квітнем.
Ось цих закоханих зігріє,
На тлі небесного атласу
Розсипле зоряні всі мрії,
Так в унісон веснянім гласу.
Сама, з дуетом із берізок,
На килимку із споришів
Утерла спогади зі слізок,
Збирала промені в душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726472
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
[u](Мій рідний край - Чернігівська земля - чарівний Тростянецький дендропарк, названий Українською Швейцарією).
[/u]
Краю мій рідній, праотчий –
Вільне поліське село,
Люди, мов птахи, співочі –
Роду мого джерело.
Там моя батьківська хата
І заповітний поріг,
Запах любистку і м’яти
Й небо високе вгорі.
Там мені мама і тато
Дух гартували в труді,
Юність моя там крилата
Швидко промчала тоді.
Й грози там перші шумливі,
З гуркотом перших громів,
Й перше кохання щемливе –
Сніг його рано замів.
Краю міій рідний коханий,
Я твоє вірне дитя,
Пісня хай ця не стихає,
В серці звучить все життя!
Краю мій рідній, праотчий,
Вільне поліське село,
Люди, мов птахи, співочі –
Роду мого джерело.
22.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726461
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Ой, росла калина біля річки,
Соловей стеріг її щонічки,
А як сонце день свій привітає,
Кущ, як біле диво, зацвітає.
Ой, росла калина біля тину,
І співав їй вітер, мов дитині,
Колискову пісню тихо-тихо:
«Хай мине тебе, кохана, лихо.»
Ой, росла калина біля хати:
«Досить, козаченьку, вже зітхати,
Бо любов сміливих поважає,
Бо в житті всьому-всьому межа є.»
Ой, росла калина у долині,
Тут козак зізнається Галині.
Їх зозуля буде забавляти,
А калина й Бог благословляти.
Ой, росла калина на обніжку,
Ходять туди ніжні босі ніжки,
Хай стерня ті ніжки не поколе,
Й стежка не загубиться ніколи.
23.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726466
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Я знову і знову, вже вкотре, п'ю кришталево-холодне повітря молодого березня, вперемішку з гіркуватим запахом торішнього прілого листя і чекаю теплого весняного дощу, бо після нього точно вибухне яскрава зелень - найсміливіша і найспокусливіша своєю невинністю, насичена кольорами юності і мрій...
Я пам'ятаю і так люблю ранню весну моєї долі за її щедрий дарунок - перше кохання, кохання всього мого життя; за сподівання і молодість, за блиск щасливих очей і перший нестримний цвіт нашого молодого ще саду...
Я ніби відчуваю легкий, майже непомітний, дотик теплого пташиного крила. Бо ці маленькі створіння набагато раніше, на рівні природного інстинкту, відчувають перші несміливі, але такі вперті, кроки дівчини-весни...
Я вкотре обережно перевертаю пісочний годинник в очікуванні нових бажань, щирих сподівань, живої земної сили, надії і віри...
Я люблю тебе, пізнє літо моєї долі, моя терпка насолодо, моє слово і моя пісне, за ледь вловимий щем молодого вина. За довершеність ліній і насиченість кольорів оксамитового будення у невибагливому і простому малюнку мого життя... За боязливу впевненість у собі, за стиглий важкий колос житнього поля; за солодкий в'язкий нектар і гіркуватий цілющий присмак настояного меду минулих років... За пісню щодення, коли хочеться тихо радіти за своїх рідних і близьких, за свою багатостраждальну терплячу землю... За щоденну наповненість душі відчуттям смиренного земного раю у взаємній любові і злагоді... За впевнені густі мазки художника-долі в благословенному передчутті досконалості і довершеності у всіх витворах моєї яскравої уяви, бурхливої фантазії, невтомної праці, теплого спокою, безмежного терпіння і щедрого душевного достатку...
Я так люблю тебе, Пізнє Літо Моєї Долі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726447
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
[i][b]Змотаю в клубок місячне сяйво,
А в другий, сонячне проміння,
Я сплету з небокраю яскраво,
Ніжної шалі павутиння.
Зв"яжу своєї долі сплетіння
З твоїм таємничим корінням,
Скрученим путами з планетами
Невидимими тенетами.
Додам до них ниток з нічних зірок,
Що блискають вгорі неоном,
А з Венери, магічний волосок,
Щоб шаль здалась хамелеоном.
Накину той палантин на плечі
Й полечу до тебе надвечір,
Укриємось чарівним серпанком,
Щоб кохатися до світанку.
Потім забрати в свої тенета
І не відпускати більш долю,
Кинути їй на щастя монету...
З"єднай нас Боже, тебе молю![/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726401
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Я не пишу безупречных стихов.
Вроде слежу, чтобы были в порядке
Рифмы и ритм, и мелодика слов,
А всё равно, есть, увы, недостатки.
Только одно утверждать я готов:
Жизнью своею могу поручиться,
Что не пишу бессердечных стихов!
В каждой строке моей – сердца частица.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726418
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
—Тук-тук! Тук-тук... Тук-тук! Тук-Тук...
Далеко так той чути звук.
Свою роботу майстер знає...
Скрізь шкідників він відшукає!
І в деревині, й під корою.
І взимку,восени й весною.
І навіть влітку чути гук:
— Тук-тук! Тук-тук... Тук-тук! Тук-Тук...
Отак і ми маємо дбати :
Сміття із хати — вимітати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726179
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
Чи бачив ти, якою є весна,
Та, найраніша, у моєму краї?
Погода ще не тепла, та ясна,
Веселих горобців літають зграї.
Не спить і чорна у полях рілля –
Господаря чекає, щоб засіяв.
І свіжим подихом похвасталась земля,
Чекає, мов жона після весілля.
Ще не тривожать неба косяки
Птахів, що повертаються додому.
Припухли на деревах ледь бруньки,
Мов скинули зимову сіру втому.
Ще корчаться листочки трав в шпичках,
Та вже весні стежки намалювали,
Чи то ідилія у неї є така,
Щоби по зелені в вінку ішла-ступала.
Втопила річка рижі береги,
А з ними – й осоку, і очерет по пояс,
Та й ця весна теж додає снаги,
Й не залиша мене глухою чи сліпою.
21.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726270
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
Звідки до нас з’являється весна:
Із монотонності небес, чи із-під снігу,
На різнотрав’я і пташиний спів рясна,
Де всі змагаються весні й собі на втіху?
А може, сонце нам спуска весну,
Щоби і працею уславилась людина,
Під солов’їну пісню голосну
Нові земля щоб врожаї усім зродила.
О весно! Ти загадка й для малят,
З теплом повінчана і з казкою-красою,
Лиш ти так можеш душі звеселять
Й вмивати ранки свіжою росою!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726263
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
На гілці глоду птах сидів, на сонці спинку свою грів.
Своє гніздо охороняв... й так дзвінко, голосно співав!
Та раптом Вітер налетів, сердитий був, так грізно вив!
Усе ту гілку нагинав, зелене листя обривав...
— Чому ж це сердитися так? — спитав у Вітра мудрий Птах.
Лети до річки, там дуби... То порозчісуй їм чуби!
— Е- е - е...— каже Вітер, — то дарма! На таких силоньки нема.
Ламати гілку лиш посмів, хоч знав, що птах тут гарний жив.
А гілка гнулась недарма... бо колихала пташеня.
Коли це Вітер зрозумів — розсердився й геть полетів!
Як гілка й птах, роби і ти : Своє завжди слід берегти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726167
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
[i][b]Горит и плавится неяркая свеча
Как жаль, что поздно нам все заново начать:
Не будет встреч у нас с мечтой
И обращаются золой
Воспоминания – сиречь моя печаль.
Уходят в ночь обломки призрачной тоски
И поседевшие пульсируют виски,
Я в ночь мечтаний окунусь,
С тобою мысленно пройдусь
Среди теней и тихих улиц городских.
Рассвет сотрет с небес последнюю звезду,
Из ярких грез в реал я снова попаду,
Надежды в нем иссяк запас,
Там только Я – нет больше НАС,
Среди людей, но в одиночестве бреду…
Горит и плавится неяркая свеча,
Душа пытается, но тщетно, закричать:
Любовь уходит без следа,
Сгорев как яркая звезда,
Кусочек сердца, забирая невзначай… [/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726199
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
Причаститись променем весняним
О такій піднесеній порі!
Бірюзово-ніжним океаном
День тече у горла димарів.
І пташки, прудкі, немов рибини,
В’ються серед водоростей віт:
То пірнуть у спінені хмарини,
То зненацька вигулькнуть на світ –
Цятками, мов стружка шоколадна!
Вітерець вигойдує бджолу,
Грядочки́, розстелені, мов рядна,
Зачекались на дбайливий плуг.
Все таке пульсуюче і свіже –
Притуляйся серцем і брини!
Слухай, як холодне лезо ріже
Во́гкий ґрунт, і зу́бці борони
Хрумкотять скоринкою землиці...
Як співають пружні рівчаки,
Шурхотять у нетрищах лисиці
І сухі розламують гілки…
Як ріка, мов на акордеоні,
Награє експромтом щось своє,
Й за плечима крила безборонні
Наростають, збільшують об’єм –
Лиш лети у просинь і світися,
Хай хмеліє щастям голова!
У захмарно-бірюзових висях,
Як весна, вже вкотре відродися –
Молода, заквітчана, нова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726221
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
...моему любимому поэту...
И чувствую я, до физической боли,
Слова, непонятные Ваши сперва -
Такому не учат нигде, даже в школе,
Но с ними я знаю, что точно жива...
На уровне тонком, почти на астрале,
Совсем без эмоций, как будто мертва...
Меня бы вот так где-нибудь понимали,
Чтоб и полумёртвой мне знать, что жива...
И хочется просто - подальше от мира,
Пусть катится в пропасть чужая молва,
Я так устаю от ненужных эфиров,
А с Вашей поэзией знаю: жива...
Вот перечитаю сто раз, не жалея,
Себе объясняя все Ваши слова,
Но так свои думы смогли Вы взлелеять,
Что не сомневаюсь - я ими жива...
А мне не дано... и во сне не поймаю,
Своими стихами мне век бомжевать...
Я Вас... ненавижу... Я Вас... обожаю...
За слово, за мудрость, за то, что жива...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724233
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 28.03.2017
Де шумлять Карпатські водограї
І милує неба височінь,
Нічка зорі в пелену збирає
І купає у Дніпрі й Збручі.
Де в озер цнотливо-срібні плеса
Заглядає сонечко згори,
Там від Сум до сивої Одеси
Підпирають небо явори.
Приспів:
Від Десни і до Карпат неблизько,
Навіть птах за день не доліта…
Україно, ти моя колиско,
Моя нене, рідна і свята…
Де козацькі шаблі і корогви
України славили ім’я,
Йшли за волю в бій – не за корону –
То моїх прапрадідів земля.
Де вітри, мов привиди гуляють,
Спокушають горді пшениці,
Колоски там голови схиляють,
П’ють чарівний трунок чебреців.
4.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726061
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017
На калині, там де став, соловейко заспівав...
А вона й не шелестіла, ледве-ледве тріпотіла.
Легко так той спів лунав, став прокинувсь, та мовчав.
Прислухався до пісень... Народився новий день!
Соловей співав пісні, такі ніжні й голосні.
І притихли верби всі... Ранок засвітивсь в росі!
Він з небес до нас злетів і розсипався, мов спів.
Соловей дзвенів-співав... Новий день так зустрічав!
Поміж верб і вітер стих, дню розкаже все про них,
Про калину й солов'я... Любить він їх, як і я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726108
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017
Ти знаєш, як пахнуть суниці,
Цей аромат блаженства.
З ним я лечу у дитинство,
Тривожно тріпоче серце
Яка це була безтурботність!
Ти наодинці з лісом,
Полянку суниць знаходиш
І ділишся з цілим світом.
Підносиш їх у долоні ,
Ніжно кладеш у відерце
І завмираєш ,бо скроні
Тріпочуть ,як хвилі озерця.
Маленькі плоди єднання
Сонця і лісу в парі.
Червоні,як жар кохання
І смачні, як п’єш нектар їх.
.
Роки неминуче крокують,
А запах суниць бентежить,
Ніби вони віщують,
Що вік нас нічим не обмежить.
Бо серце все пам’ятає
І знову суниці в долоні
Бабуся тебе обіймає
І ти у дитинства в полоні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725989
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017
Ткала мати полотно для сина
Ніжністю,любов’ю полила,
Сонячним промінням освітлила
Щоб сорочка білою була.
Вишивала ту сорочку з ночі,
Долю малювала у думках,
Хрестики стелилися охоче
Щоб добро трималося в серцях.
Жовту нитку брала на багатство
Щоб жила в достатку вся сім’я
Синю нитку клала на довір’я
Щоб журбою доля не цвіла.
Злагоду і мир в зелену нитку
Мати в вушко голки протягла
Правда біла,як зимова квітка
По усій сорочці пролягла.
Щоб спокуса не сліпила очі,
А здоров’я сипалось до ніг
Вишивала з ранку і до ночі
Своєму сину мати оберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725993
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017
Серед тисяч доріг і стежок
Лиш одну, лиш одну обираю
До свого сокровенного раю,
Де нікого ніхто не карає,
Де мільйони гарячих думок.
Серед хвиль призабутих морів,
Серед гір, що димлять в високості,
Я стою, ніби тінь, на помості,
І навколо немає вже злості,
А є віра – то мій оберіг.
Серед тисяч розвихрених фраз
Оберу ту просту, без прикрас,
Дух у ній щоб звучав новизни,
Щоб чужої цуралась казни
І в серцях у людських збереглась.
9.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726059
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017
Для кого счастье – стать рок-звездой,
Для кого – пачки денег в кармане.
...Каждый день засыпать бы с тобой
На скрипящем и старом диване.
Перед сном посмотреть бы сюжет,
Нет, не тот, что ТВ нам вещает.
...За окном просто сказочный снег
Белый свет фонарей отражает.
Или слушать концерты котов –
Даже это бывает приятным.
Паутиночки мартовских снов
Поутру со щеки снять украдкой.
И в июльский томительный зной,
День длиннющий когда на исходе,
Праздник выдумаем юморной
"Ждать полгода до Нового года."
Дождь осенний тоскливый прям жуть,
Если сам, а вдвоем так уютно.
...Не решаемся громко вздохнуть:
Не спугнуть чтобы счастья минутки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725929
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 28.03.2017
Я бачу світ в яскравих барвах.
Я чую музику веселу.
Завжди у пошуку і мандрах
Будую я свою оселю.
Різноманітний світ довкола,
І різні люди навкруги.
Малюю я безмежне коло,
Щоб повернутись ще сюди.
Відкриються завіси казки,
Я зловлю мрію не одну.
Та пристрасть, пестощі і ласки
Лише для тебе збережу.
Серед великої планети
Тебе лише обрала я.
Мої вірші, мої сонети
Народжує любов моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725840
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
[b]«Закохана весна»[/b]
[color="#0408d9"][b][i]
Був вечір, довгий і чудовий
Кохання – то його ім’я
Хоч ТИ солодкий і медовий
А тану – тану – тану Я
Лиш доторкнуться твої губи
Відчую смак – пливе земля
І мої губи – шепчуть – любий…
А він… своїми затуля…
І слів немає – є лиш стогін
Двох душ, об’єднаних в одну
І квітнуть, квітнуть поцілунки
У цю закохану весну…
© Микола Карпець (М.К.)
*24.03.17* ID: № 725339
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725339
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Осіннє срібло зацвіло у косах,
Мереживо заграло на лиці,
Постукала і в серце, моє, осінь,
А з нею роки – віддані гінці.
Жита дозріли – колос гнеться долу,
Напившись досту сонця і тепла,
Отак і я, шаную власну долю,
Хоч не завжди та вірною була.
Життя обох підносило, ламало,
Немов перевіряло нас на міць.
Солодке з нею разом смакували,
Гірке ж – завжди доводилось самій.
Сьогодні осінь вдома нас застала,
Сприймаю я її, як Божий дар,
Крилята у борні повідростали,
То ж витримали з нею ми удар.
Я долю пошаную, як годиться,
А стрінеться важливіша пора,
Любов’ю срібло в косах освятиться
Й радітимем і я, і дітвора.
16.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725892
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Відгук на вірш Ярослава К. "Шлях до миру"
Ми часто задаємо запитання:
Чому панує в світі стільки зла?
Невже забув нас Бог наш і не бачить,
Що розкошує на землі біда?
Не треба зайвих, пишних слів.
Немає в мудрих ворогів!
А Бог все бачить... Знайте! Бог все чує.
Чому ж тоді тут панувать біді?
Якщо біду ми мусим тепер мати,
То видно Бога втратили в собі!
Бо хто що буде розсівать,
Такий і урожай збирать!
Ану скажіть... скажіть мені, хто знає?
Хто важливіший в Бога на землі?
Насправді ж ми для Бога всі є діти.
То ж викорінюймо все зло в собі!
Бо сонце світить тут для всіх!
Нехай лунає скрізь лиш сміх!
Добра бажаймо навіть ворогам ми.
І будьмо вище від усіх образ.
Бо нас навчає Бог життя любити.
Прощати зло Він завжди вчить всіх нас!
Щоб зрозуміли я і ти,
Як всім до щастя нам дійти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725805
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Ступаю по життю, немов по лезу
Шліфованого долею меча,
А хтось таємний тихо з-за плеча
Нашіптує чудну якусь імпрезу -
І мозок скавулить стокляте "мушу",
Й чомусь зрадливо хилиться плече...
А доля то голубить, то пече,
Зміїним ядом пирскаючи в душу.
Та всі ми перед часом безборонні,
Хоч міряємо святістю літа...
І наше "треба" - суща марнота,
Допоки сріблом відзимують скроні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725731
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Так сталося, так збіглося у мене -
весни початок і важлива купа справ,
тому в реальність бігла я щоденно,
як тільки ранок крізь гардини зазирав…
І сумували капці і піжама,
мій кіт благав очима, муркотів – «Не йди!»,
для нас розлука - справжня мелодрама,
хоч кажуть люди, що не люблять нас коти…
От навіть зараз поряд він чатує,
суворо зиркає очима на екран,
його нічна поезія дратує,
бо хоче, щоб пішла хутчіше на диван…
Там задрімає у моїх обіймах
рудий, пухнастий, теплий, ніжний воркотун,
для мене Тигрик мій, немов снодійне,
а вдень – такий хитрун, бігун, стрибун, пустун…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725568
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 27.03.2017
[i][b]Сердце, ты веришь в правду и ложь,
В жизненном цикле ритм тихо бьешь.
Можешь прощать, беззаветно любить,
Или тоскою себя погубить.
Сердце, маленький нежный комок.
В каждом ударе новый урок,
Дарит добро – сжимается скромно,
А благодарно – просто огромно.
Сердце в груди вечной мишенью,
В мирную жизнь или в сраженье.
Близких теряя, горько заплачет.
Песнь распевает, если удача.
Сердце не спит ни ночью, ни днем.
Если полюбит, светит огнем…
Если обманом вдруг покалечат,
Рвется на массу мелких сердечек.
Сердце, ты веришь в правду и ложь,
В жизненном цикле ритм тихо бьешь.
Можешь прощать и, утратив покой,
В роли своей захлебнуться тоской…
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725629
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017
[b][i][color="#ff005e"]Люблю...
Люблю, коли в оселі гості,
Коли в трояндах свіжа постіль...
Люблю босоніж йти росою,
Коли весна з дощем й грозою.
Люблю, коли летять лелеки,
Коли в садочку пахнуть глеки...
Люблю березу і вербичку
І щойно скошену травичку.
Люблю, коли в зеніті сонце,
Коли дощ стукає в віконце...
Люблю палітру світанкову,
І українську рідну мову!
Люблю, коли звучать трембіти,
Коли щасливі мої діти!
Люблю вірші, що йдуть від серця
І нічку, що у сни крадеться...
Люблю, коли на згонах літо,
Коли цвітуть в садочку квіти...
Люблю природу до нестями
І посмішку своєї мами!
25 03 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725576
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017
Душі не замерзає джерело...
Син Божий нас усіх навчав любити.
Жити для себе й для усіх людей,
Щоб кожен в світі зміг добром світити.
Любові цій немає в світі меж.
Він щедро наділив і нас з тобою.
Я відчуваю її знов і знов
В світанку ніжному і в дні ясному!
Без пут вона, без гніву, без оков.
Без ненависті та любов... В ній сила!
В ній стільки світла ясного й тепла...
Підтримає, дасть для польоту крила!
Живи по-правді й ти в цій чистоті.
Бо ж Він хотів, щоб кожен засвітився.
Щоб добротою новий день розцвів,
У душах щастям-радістю розлився!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725636
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_UegwJ595gw
[/youtube]
Доброту з"їдає злість у серці,
І душа травою пророста.
І любові висиха озерце,
На губах полині гіркота.
Не відчує той весни цвітіння,
Хто байдуже дивиться на світ,
І в душі такій нема горіння,
Не осилять крила вже політ.
Хто розтопить кригу в такім серці,
Де знайті потрібні тут слова?
Відчинити, може, серця дверці,
Щоб душа від цього ожила.
Напоїть живильною водою,
І навчити серцем полюбить...
Не пройти б от тільки стороною..
Бо так прикро буде загубить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725498
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017
[b][i][color="#ff00ff"]
Моя душа - для всіх пристанок
Вона давно без зайвих брам...
В прозорий вбралася серпанок
І схожа на богемний храм...
Як небо в сяйві голубому,
У переливах золотих...
Розвійте біль і свою втому,
В її просторах неземних...
Заходьте всі на одкровення,
І словесами до причастя...
Душа моя - для всіх натхнення,
Вона дарує - людям щастя!
25 03 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725428
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017
З дитинства ми всі родом, і з села,
Й дорога в світ для кожного була
Своя, що дуже-дуже не проста є,
Бо ж без землі ніхто не виростає.
Це їй завдячуєм своїм життям-буттям,
Саме її і я, і ти дитя,
І першим почуттям, і першим кроком.
Вона є мати й те незриме око,
Що бачить все і зрад не пробача,
Тож хай не втомиться творить добро душа,
Щоби жили у мирі наші діти,
Щоб світ умів прийдешньому радіти,
І більше буде теплих кольорів,
І очі посвітліють матерів!
6.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725398
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017
...відкрилось другe дихання в мeні,
коли накрив дeв'ятий вал твого кохання...
...як очі синь небес шукають поміж хмар,
серед буденних справ в думках лечу до тебе...
...весняним днем так радісно мені,
але ще більш щаслива - лиш з тобою...
...тебе мені серпневий день подарував -
й відтоді мій найкращий місяць - серпень...
...о Божe, справжнє вогнищe в мeні:
то я так жду побачeння з тобою...
...хай дощ іде, і вітер стугонить,
у моїм серці - сонце: від кохання...
...а часом гірко стане на душі
й так порожньо. Чому? Сама не знаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725318
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017
В Носорога вже сім років працював в кафе Жираф.
Чесно скажем, він старався... Носорогу все не так!
Стільки блюд смачних... Що хочеш? Що бажаєш?
Вибирай! Заглядали сюди Мавпи, Бегемоти і Удав.
І Ведмеді, Тигри, Леви... завітав і Сніжний Барс.
Гість поважний і відомий, рідко так буває в нас.
Підійшов Жираф тихенько... що хотів той, все приніс.
Задививсь Барс на Жирафа, бо сподобавсь його хист!
Як дізнався, що готує й страви ті ще сам Жираф,
Із кафе не хоче йти вже отой Сніжний Барс ніяк!
Ой який же працьовитий! — він промовив до Слона.
— Справді так, — Слон посміхнувся, — тут здібнішого нема.
— В ресторан мені б зірковий! Це талант! Він просто клас!
Вміють людей цінувати... Тільки, правда, не у нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725268
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017
Передрікати долі не берусь,
Росія жить як буде, Білорусь,
Європа, Африка чи навіть цілий світ,
Своїй землі лишаю заповіт:
Єднайтесь, люди, проженіть розбрат,
Лікуйте рани, де панує «блат».
І працю, милу серцю, полюбіть,
Тоді лиш кращу доленьку собі
Здобудете і рідним діточкам,
Й щасливі будуть син ваш і дочка,
І рід служитиме лиш праведній землі,
Й своїм нащадкам жити так звеліть.
12.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725326
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017
Спішу-несу до тебе я любов,
Мій Борисфене, повноводий, сивий,
З часів, коли створив тебе Дажбог,
І до сьогодні твій потік красивий.
Широка й вільна в тебе течія,
Що береги навіки поєднала;
І правда теж – одна на всіх – своя,
Топталась ворогами – не сконала.
Одне в нас сонце і одна земля,
Твої ми діти, мати Україно,
Нехай нам душі горді звеселя
Ця водяна глибока серцевина.
18.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725329
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017
(Оловянная дружина)
Смелым, радостным звоном, наполнили детские годы,
Вы герои мои, из волшебного детского сна,
Вы дружина моя, вы и отроки* и воеводы,
Охранявшие путь мой в великих былин времена.
И пусть были из мягкого олова ваши доспехи,
Вы, конечно, игрушки, да кто ж сомневается в том,
Наши с вами походы по детской – не просто потехи,
Это, всё-таки были и первые битвы со злом.
Хоть с бумажной ордой, хоть с ливонцем пластмассовым биться,
Хоть со змеем Горынычем, не было счёту врагам,
Чтобы вы перед битвой могли хорошо помолиться,
Я всегда возводил из конструктора маленький храм.
Ну же, братья, дружина, постройтесь ещё раз, звените,
Пусть ваш "князь" и совсем не похож на того малыша,
Вы ему ещё раз добрым блеском своим помогите,
Чтоб всем змеям назло, богатырскою стала душа.
*Отроки - в Киевской Руси младшие дружинники князя, молодые воины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725330
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017
(пісня журби)
Квилить диво-птаха
На дубовім зрубі
В очі власній згубі…
Зболена невдаха
Гнізда зруйнували,
Діток вже немає…
Зруб живцем волає,
Долю розрубали
Землю оповили
Смертю молодою,
Код життя – журбою…
Зла міцніють сили
Плаче птаха гірко,
Світ сліпий не чує,
Злоба лиш панує,
Гасне ясна зірка
23березня 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725335
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017
Де на небі зорі
Чисті і прозорі
Де стоять берізки
В полі ясночолі
Вийди моя весно
Виглянь із-за гаю
Щирої веснянки тобі заспіваю
Приспів:
У просторі пісня
Журавлина лине
Їх несуть на крилах
Птиці сизокрилі
Здолали дорогу
До свого гніздечка
Ніжать їхню душу
Пташині сердечка....
Доки будуть весни
Будуть прилітати
Пісні соловїні
До рідної хати
Пісню ту про долю
Що співала мати
І птахи і люди
Будуть памятати.
Приспів
Де на небі зорі
Чисті і прозорі
Де стоять берізки
В полі ясночолі
Де веселка грає
В райдуг перевеслах
Принесіть на крилах
Птиці мені весну!
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725294
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017
Природа умивається дощем,
І вже скидає втому після спеки,
Під краплями дощу закохані лелеки
Танцюють вальс під співи солов’їв.
У теплу зливу огортаються поля,
Від спраги сонях аж змарнів красою,
Та вранці свіжою він вмиється росою,
Й щасливим поглядом полине в небеса.
Ідуть дощі, змиваючи жагу,
І свіжість у життя вливається струмками,
А вир стихії нас з буденними думками
Безжально поглина в безодню відчуттів
Ідуть дощі… Я чую їх вночі.
Як по шибках вистукують морзянку.
Крізь сон ці звуки слухаю до ранку,
З перекликами звуків цвіркунів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725234
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017
Синю сукню з оксамиту ніч на себе одягла,
зорі рясно прикрашали всю безмежність полотна.
Жовтий місяць круторогий між зірками мандрував,
час від часу світлом сонця сонну землю чарував…
Знов блукали, як сновиди, хмари в синій глибині,
Шлях Чумацький Андромеді усміхався вдалині.
В небі, у пітьмі кромішній, є зоря-дороговказ,
шле вона мені щоночі «месидж» поетичних фраз…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724695
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 24.03.2017
Ой біда у діда Власа... Не дає бабуся м'яса!
Розболілась голова, день болить вона і два.
Дід розсердивсь. Що ж робити?
Хоче бабцю залишити!
Дід бабусі: — Залишу!
А бабуся: — Не прощу!
Розболівся уже й зуб. Дід не хоче їсти суп!
— Пам'ятаєш, — каже дід, — цілував тебе, де біб?
— А згадай, як цвіла гречка, ти які казав словечка?!
— Там, де щавлик підростав, соловейко нам співав.
— А у лузі, де калина, говорив, що я єдина!
— Де розкішний розцвів мак, цілував тебе я як?
— А у лісі коло дуба я гладила твого чуба!
— Біля річки, там де міст, читав вірші, мов артист.
— Під вербою, там де став, що мені ти обіцяв?!
— А як виріс пастернак, носив тебе на руках.
— Як у полі розцвів мак... що було там? То є як?!
— То хороше було діло... ти й сама того хотіла...
—І кого ж я шанувала?! Пиріжечки випікала!
— Їв тоді я, аж хрумтіло... І тепер щось закортіло.
Залишився один зуб. Ото ж треба їсти суп! —
посміхнувся дід у вуса.
— Не прощу!— йому бабуся. Біля нього грізно стала,
та м'ясця чомусь підклала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725188
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
Кожен колір має відтінок.
Кожна думка нездійснений вчинок.
Кожна мрія погляд в майбутнє.
Кожне що зникло деінде присутнє.
Кожне величне починалось з малого.
Кожне своє містить частку чужого.
Кожна слабкість прихована сила.
Кожна душа тримається тіла.
Кожна зустріч веде до прощання.
Кожна розлука - нове кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725128
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
***
Дивлюся фільм про зраджену весну:
коли вона, покинута снігами,
іде дерев тремтячими ногами
у березневу темінь навісну.
Ламає кригу рук - шугу ріки
(це – крупний план),безумствує струмками,
то на схід сонця молиться гілками,
то шле прокльони зграями граків -
аж поки у безсиллі задріма.
Красу ж її – ні вкрасти, ні сховати.
Прокинеться, вдягне квітневі шати
і запливе у сонце, як в лиман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721927
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 23.03.2017
Чужі думки не можна підглядати.
Та іноді, Господь, дає можливість
Побачити, й розповісти про те,
Що може інші душі врятувати.
І ось, в тобі вже зріє і росте,
(як передати, не образивши нікого)
- Господь живий, живе і буде жити,
Чи хочете, чи ні, ви цього,
Чи краще вам із Ним, а чи без Нього,
Чи думаєте ви про Бога, чи забули,
Ображені, обурені, знайшли чи оминули,
А Світло світить всім і все навкруг цвіте.
На хвильку уявіть, хоч це, насправді, диво,
- Усесвіт - Симфонія прекрасна і зваблива,
Написана Всевишнього рукою.
І кожен з нас - маленька нотка,
Що дійсно чи фальшиво
Звучить, допоки репетиція іде.
Допоки Диригент дає нам час зібратись
І зазвучати в лад, на повну силу,
І цим прославити Його й себе.
Бо саме це Йому важливо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719154
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 23.03.2017
Рядки тяглись чумацькими возами,
Разками бурштинового намиста,
Якісь не мали ні ваги, ні змісту,
А деякі вітрисько геть розхристав.
Одні вплітали чебреці і м’яту,
А інші розцвітали яблунь квітом,
Просвічували зорями між віттям
І жебоніли, мов струмок за містом.
І ранили зболіле бідне серце,
Мов полум’ям лизали білі руки,
Народжувались, як дитя, у муках
І не складались в голові до купи.
Зібрати б їх, згребти, і підпалити,
Мов те пожухле листопадне листя,
Та вітер душу все-таки розхристав
Й слова розсипав, мов разки намиста.
Думки тягнулися з душі рядками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722674
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 23.03.2017
О, як люблю тепло те перше навесні,
Рідких травинок перші візерунки,
А серед них, мов зорі, проліски ясні,
І знов натхненні у душі малюнки,
Де на деревах в зелень одяглись гілки,
Оздоблені біленькими квітками,
І дзвінко вже співають звідусіль пташки,
Й проміння грає світлом між листками.
Струмок свою ранкову пісню жебонить,
На травах вітерець росу колише.
Усе навколо ожило в одну лиш мить:
Весна своїм теплом скрізь знову дише!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725017
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 23.03.2017
Від світлих людей навіть взимку тепліше,
Та мало хто знає, що варте це їм.
Тож ставимось й ми до них трохи добріше:
Вони зігрівають нас серцем своїм.
Ніколи не є для них ідолом гроші.
І дай Бог їм тільки приємних вістей!
Для себе ж й для всіх нас у Нього я прошу:
Хай буде побільше таких от людей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725145
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
Не раз я весни у житті стрічала,
З них кожна особливою була,
І поступ весняна, теж величава,
Холодну зиму враз перемогла.
Сніги зійшли. Струмки відголосили,
Та сонце не барилося з теплом.
Весна в цей час ще не така красива,
І журавлів не чути за селом.
Та як тепло весняне в гай загляне,
Зеленотрав’я килимом зійде,
Мов синьооке диво на поляні,
І з пролісків там озеро цвіте.
А далі – друге, третє, ген – четверте…
Аж подих перехоплює краса.
Тож не дозвольте диву цьому вмерти,
Благословенні сині небеса.
9.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725166
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3BtOvmUBmxc[/youtube]
Дякую за ідею Макієвській Наталії
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724055
Обійми мене так, як ти вмієш...
Ні! Сильніше мене обійми.
Ти, напевно, мене розумієш:
Й тебе хочу обняти крильми.
Поцілуй мене так, щоб відчула,
Чи медові у тебе вуста?
Щоб слова я твої не забула:
Що я в тебе назавжди одна.
Подивися в засмучені очі,
Посміхнися ти так, як тоді,
Коли мало було нам і ночі...
Чи забув, може, ти вже ті дні?
Обійми, поцілуй, посміхнися..
Чи багато для серця тепла?
Ти в коханні моїм розчинися...
Я любила тебе, як могла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725154
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
На дальнем рейде горизонта,
Где волны лижут облака,
Ревущая ветром Планета
Зовёт на танец моряка.
Зовёт и манит даль немая
Друзей поверженных мечтой,
И ты прости, прости родная,
Что я сегодня не с тобой.
Что наши страсти врознь ночуют,
Как разум - с пьяным мужиком…
Прости, что утром не целую
Тебя ласкающим стихом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725111
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
— Ти чого? — спитав Їжак. Я ж іду собі отак.
Не чіпаю я нікого. Це ж для всіх оця дорога.
— Ха-ха-ха! Сказав... для всіх? Ну й смішний...
Ану побіг! Геть до лісу, щоб не видно.
І просить не варто слізно!
Та пригладь ще свого чуба! Ген дорога коло дуба
для таких, як ти, Їжаче. Не ходи більш тут, козаче!
Та дивись, не попадайся. Як зустріну — начувайся! —
на те Лиска Їжакові. Де ж її слова чудові?
Пам'ятає все Їжак, говорила з ним не так!
І красивим називала, і м'якеньким... Це ще мало.
—Дуже мудрий! — говорила, ще й варенички носила,
і ковбаску, й вінегрет. Був у них такий секрет.
Принесла ще якось чайник... Був Їжак тоді — начальник!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725039
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017
Зичу щастя я всім: і дорослим, й малим.
Чиє слово дзвенить, мов джерельце.
Чиє слово, мов сміх... чиє слово, для всіх!
Будить-зве і звеличує серце.
В тих словах весен цвіт, шум веселий в гаях.
Ночі зоряні... дні, світлі й ясні.
У них радість і біль, солов'їв дзвінкий спів.
Та які б не були — всі прекрасні!
Бо плекають життя і несуть світло в світ.
Разом з нами, буває, і плачуть.
Скільки ж в вас всього є, наші рідні слова...
Як багато для нас кожне значить!
Лліться, линьте, пливіть.... не мовчіть, струменіть.
І дзвеніть! Живе думка в вас наша.
З вами радість й журба... Нехай доля ясна
і любові й добра повна чаша!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724931
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017
[i] Поезіє, красо моя, окрасо,
я перед тебе чи до тебе жив?
Василь Стус[/i]
Тобою я надихатись не можу,
Щодня спиваю, мов святий нектар.
Живу тобою, плачу і тривожусь,
І бережу, мов сокровенний дар.
З тобою я прекрасний світ відкрила,
Потік душі барвистий водограй,
Що живить дух – спинить його несила,
Мов карму щастя, код у дивокрай…
Ти крик жертовний, пісня легкокрила,
Відлуння болю й радості умить.
Ти мрій моїх одвічнії вітрила,
Тобою серце молиться й щемить.
О слів красо! О музико нетлінна!
Безмежна воле сокровенних дум…
Поезія – молитва неоцінна!
Гірка любов й найрадісніший сум.
Тобою я напитися не можу…
Тобою охрещуся знов і знов.
На тебе я, поезіє, так схожа...
Візьми мене під вічний свій покров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724843
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Принесли на крилі знов весну журавлі...
Сяє сонце — земля просинається, і в святкове нове,
розкішне вбрання знову світ увесь одягається.
Оксамитове плаття одягає земля і вуаль білосніжну, з туману.
Вже вплітає в вінок ніжних пролісків цвіт і підсніжників білих,
що ранок сипле щедро до ніг... у лісах, край доріг.
Роздзвенілись струмки, все біжать до ріки,
мов дитина маленька до неньки. З - під сухої трави
пробиваються скрізь оксамитові стрілки тоненькі.
І лелеченьки знов над селом... над селом! У польоті яснім
ген кружляють... Бо радіють вони своїй рідній землі.
Краще рідного краю не знають!
Принесли на крилі знов весну журавлі...
Сяє сонце — земля просинається, і в святкове нове,
розкішне вбрання знову світ увесь одягається!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724629
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Літа запряжу у збрую,
Заставлю служить добру їх,
І буде душа співати,
Й запалить духовну ватру,
Пила щоби Україна
Той дух, що не дасть загинуть,
Приспить на хвилину горе,
Вклонитися щоб Героям.
17.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724735
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Не говори со мной о неосознанном страхе
все потерять.
Ты и так потерял себя в слепом пространстве.
не говори о недостатке теплоты,
я сумею согреть ладони
твои
и хотя бы век молчать.
только бы ты не из-за терпкой печали
со мной. Остался.
Я не разбираюсь в слепом величии правоты,
мне плевать на ее должное
преимущество.
Лучше мне почитать Бродского на краю темноты,
Стать чуточку сильнее,
спокойнее,
мужественнее.
Прогуляться под дождем, пока не промокну
до самой последней струны.
Поговори со мной ни о чем,
или хотя бы спой (не важно, что голос
хрипнет и сдается).
Поговори со мной, даже если эхо твоей глубины
неистово выходит за грань мимолетной
встречи глазами
и немножко
касается солнца…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713190
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 20.03.2017
Закохаю тебе повільно,
Вже немає куди поспішати,
Як птахам, нам у мріях вільно,
Вітер волі порушив грати.
Закохаю тебе цнотливо,
На кордоні гріха і розпусти,
Як в романі, до сліз красиво,
І без мене тобі стане пусто.
Закохаю тебе невміло,
Обережно, аби не змилити,
Щоб зігріло, не спопелило,
До небес щоб хотілось злетіти.
Закохаю, неначе мавка,
Напою ворожбитським настоєм,
У коханні висока ставка,
Воно іноді поряд з розбоєм.
Закохаю, без жодних цілей,
Проти правил йдучи по зустрічній
Подивуюсь сама, що посміла,
Відродившись в любові одвічній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724432
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 20.03.2017
Я згадую пору чудову,-
дитячі роки золоті:
і річку, долини й діброви,
і наші розваги прості.
І працю в колгоспі і дома,
Баштани, садки і ставки…
Ми вчилися жить по-новому,
Читали цікаві книжки.
Тоді не було Інтернету,
і «телеків» теж не було,
та ми відчували планету,
і жити цікаво було…
Навчання пора закінчилась,
розбіглися наші стежки,
по світу ми всі розлетілись,
неначе невтомні пташки.
І кожен із нас свою долю,
по-своєму сам будував,
та пам"ять лишилась про школу
і кожен свій клас пам"ятав.
З тих пір 60 літ минає,
зібратися хочемо ми,
багато вже кожен з нас знає,
поважними стали людьми.
Звертаюся знов я сьогодні,
до тих, що лишились живі:
давайте зустрінемось знову,
згадаєм роки молоді.
Село наше рідне і школа,-
пізнають ще нас, а чи ні?..
Та ми вже до всього готові,
й співати ще хочем пісні.
В своєму житті ми здолали
дороги важкі і круті,
і спокою майже не знали,
й сьогодні ми також в путі.
Не часто, та все ж ми стрічались:
і в школі, і просто в путі,
й робити усе намагались,
щоб краще було все в житті.
Ця зустріч вже буде остання,
бо кроки вже в нас нелегкі,
минулися наші світання,
і ноші на плечах важкі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724549
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 20.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o_m1FyNqU7E[/youtube]
Те, що колись було безцінне,
Втрачає з часом увесь зміст.
І почуття уже руїнне,
На жовтий тлінний схоже лист.
Не треба плакать, убиватись
За тим, чого не зберегли.
Назад не варто повертатись,
Бо так зробили, як могли.
Все, що було перемололось,
Частинки вітер розкидав.
В душі в цей час щось надломилось,
Бо ти того так побажав.
Пройшло, промчалось, пролетіло.
Не треба більше помилок.
На щастя, все переболіло...
Тебе я викреслю з думок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724405
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017
До самотності не звикають.
Нею тяжко хворІють, і -
Попри розпачі всі, чекають:
Зустріч з леготом навесні
Стане лікарем...Стишить болі,
Зашрамує сліди тортур
Тих ночей,де втрачали волю
Поміж душами звівши мур...
І в останньому кроці ночі,
За неступленого поріг,
Так шовково,і так пророче -
Процвітуть хто в кому застиг...
Легіт пестить душі фіранки,
Всіх пробуджуючи від сну.
Слава Богу! - весна від ранку
Слава Богу! - діждав весну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724109
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 19.03.2017
Чуєш, про усе, що ми мовчали
Твої очі мені прокричали
Із з якої ти прийшла блакиті
Слів таких не відшукаю в світі
Приспів:
Скільки серце сказало тих слів?
Скільки їх ми у щасті шукали?
По-життю із любовю ми йшли
А тепер нерозлучними стали
Як донести ті ніжні слова
Щоб налити по-вінця у душу
Не розлити любові дива
Де довіку черпати їх мушу?
Де знайти ту криницю зі слів?
Джерелом, щоб наповнило душу
Щоб любовю в коханні цвіло
Бо я вічно казати їх мушу.....
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724404
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017
Я покидаю Вас, о , сніжна панно!
Чи, може, Ви зрікаєтесь мене...
Одвічний рух планети невблаганно
В заокеанні далі Вас жене.
О, як поблідли Ваші білі руки!
Як потьмяніли очі крижані.
Сакральну мить дочасної розлуки
Нехай вплетуть вітри поміж стерні.
Не осудіть, що йду отак квапливо,
Дзвіниці неба б'ють прихід весни.
Річок предтеча кличе гомінлива,
Зтрусивши з вій льодяникові сни.
Із лона пнуться списами тюльпани,
Вони ось-ось проріжуться у світ.
Тож, поспішіть, моя морозна панно,
Не до лиця Вам ніжний малахіт.
Не до снаги Вам сонячна корида,
Знесилить душу проліскова гладь.
Ще де-не-де Ваш локон сніжний видно...
Та вже пора. Он журавлі сурмлять!
Я покидаю Вас, о, сніжна панно!
Чи, може, Ви зрікаєтесь мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720707
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 19.03.2017
Весняні квіти...
Навіть вони без тебе
плачуть, мов свічі...
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724396
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017
Вишивала долю мати
Та й на рушникові,
Стала щастя теж прохати
Й тому юнакові,
Без якого личко юне
Не цвіте – ридає,
Без якого життя доні –
То лише біда є.
Вишивала рушник мати
Доньці на весілля,
Й довелося їй згадати
Мудреє прислів’я:
– Піти заміж – треба знати,
Ой, та й треба знати:
Пізно лягти, рано встати,
Ой, та й рано встати.
Вишивала зрання мати
До пізньої ночі,
І не думали дрімати
Материні очі,
А старались, придивлялись,
Руки ж гаптували,
Щоб бідоньки не траплялись,
І життя тривало.
17.07.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724308
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017
Якби плакала
фарбами барвистими,
о, скільки картин
я намалювала би,
тужачи за тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724319
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017
Весна ще не скупалася в росі,
Та сонце вже землиці посміхнулось,
Вклонилась вона первісній красі,
І брунечка листочком розвернулась.
Збудило тоді все навкруг пташа
Крилом маленьким і солодким співом,
І спрагло п’є його людська душа,
І повниться земля весняна дивом. 9.03.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724252
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017
Іще сніги лежали у лісах,
дерева сірі спали,
лиш верба
розкрила білі вічка
й дзвіночок ніжний проліска зацвів...
Ми йшли з тобою
повз ліс сонливий,
й раптом ти сказав мені:
-Дивись! Чи бачила ти,
як цвіте ліщина?
-Цвіте ліщина? Скільки літ живу,
не думала про це.
Можливо, ці сережки?
-Ні, осьо!
О, диво крихітне!
Маленька темно-рожева зірочка тендітна!
Яка ж вона малюсінька й яскрава!
О Боже! Справжнє свято -
побачити це в сірості весни!
Чомусь вона так вразила мене,
ця ніжна квітка, майже непомітна.
Вона мені нагадує, мій любий,
тебе і твоє серце,
що в холоді життя
так спрагло жде тепла
й цвіте відразу в променях любові
і хоче бути першим і найкращим!
Відтак для мене цвіт ліщини
завжди буде пов*язаний з тобою,
бо ти його мені подарував, відкрив,
так само як свою любов гарячу
й своє беззахисне
дитинно-ніжне
серце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724211
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017
Присвячено Кармелі і Альваро
А кажуть, не буває в зрілім віці
Кохання іскри, нібито зима...
І серденько не скаче в грудній клітці,
Не грає кров... Балакають дарма,
Коли полонить - втопитесь в тій річці.
Таке ж із ними сталось. Наче в небі
Літають, під ногами - ні землі,
Десяток восьмий стукає далебі,
Потішні в пустощах, як ті малі.
Від вчора "молоді" в Аддіс-Абебі...
Ще в юності зустрілися вони,
Та розминулись, як багато інших.
Щасливі сім’ї, згодом – із дітьми,
З минулого - світлини тільки й вірші.
Звели подібні долі до пітьми…
Найважче, як у злагоді весь вік,
Тепер – без крил…чи, на однім благенькім.
І рвуться жили...Лялька - чоловік,
Що в темінь пікетований легенько -
Не на роки, а на хвилини лік...
Це потім вже те длубання в собі,
Сумління зрілого нестерпний голос,
Проблеми у нещасній голові...
Втрачає зернятко останнє колос
І світ незримий твій – лише в тобі.
Здається, що не ждеш уже нічого,
Враз світло розриває темне тло,
Бо кожен дочекається ще свого:
В холодну зиму - весняне тепло,
Щоб сходило стрімке життя зело...
Щоб знов довкілля - в океані квіту,
Висот медових сповнилось єство,
Коли душа навстріч новому світу.
Дарунок долі, справжнє торжество -
Кохання чисте з юності, без віку.
Не вирок вік зимовий чи вдівство -
Любов'ю із небес живе єство!
17 березня 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724108
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017
Літепло, літо, ой, літечко гріло пшеницю
Й раптом упало на поле в зчорнілу стерню –
То понад ним зацвіли вогняні зоряниці.
Ворог криваву почав у Донбасі війну.
То не колоссячком, чорним, устелене поле –
Зламані, зболені, змучені людські життя,
То покалічені, з горем повінчані долі
Кожного, хто Україні є рідним дитям.
Хай і обпалена, але не зламана воля
Кличе до бою, щоб землю свою врятувать.
Світе, невже ти іще не стомився від воєн,
Що дозволяєш невинних людей убивать?
20.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724095
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017
Журавель сказав до Чаплі:
— Ой стрункі ж у тебе лапки! Хвостик пишний,
гострий дзьобик. Можеш сісти на мій возик.
Я ж туди, куди і ти, ото ж можу підвезти.
Чапля мудрою була. Сіла... Віжечки взяла
та й... погнала до села!
Журавель із воза зліз. Думав він, що їде в ліс...
Ото ж ти запам'ятай! Жінці віжки не давай.
Якщо править станеш сам,
куди схочеш -- будеш там!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723936
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Туманом важким прокидається ранок,
Лягає на віття ще сонних дерев.
Оця, сизувато-посріблена брама
Й мене обережно за плечі бере...
І вже відчуваю важкий і холодний,
Такий ненав'язливо-приторний щем...
Весна ж, а не осінь... невже і сьогодні
Уранішнє небо проллється дощем...
О, ні, це весна - в ній усе швидкоплинне
І сонечко скоро тумани проб'є...
Я, наче земля, що збирає краплини,
Туман обнімаю, мов щастя своє...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723860
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wxWu4wxL9CI
[/youtube]
Таке лице прозоре у вікна,
Це дощ промив старанно його й очі.
А я дивлюсь: чи скоро вже весна
Її прихід чекаю я щоночі.
А ніч живе все так, життям своїм:
Звабливий Місяць погляда на зорі,
А я питанням мучуся одним:
Кому доріжку стелить Місяць в морі?
До берега човенце приплива,
А в нім весна, прикрашена квітками.
Такі вночі ось творяться дива...
Іде весна знайомими стежками.
Навколо розкидає буйний цвіт.
Вродлива, непідступна і мрійлива.
Враз змінює і мій духовний світ,
І радістю наповнить усе злива.
А ти ще спиш, покірний темній ночі.
Усмішка ледь торкається лиця...
Так хочеться, щоб ти відкрив вже очі...
Хай радістю наповняться серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723895
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Шукаю, все життя себе шукаю:
І простору, і розмаху для крил.
Пізнала сутність світу й ще пізнаю…
На штучність – алергія, на акрил…
Душа моя міцніє, хоч страждаю…
Злетіти, зазирнути за завісу,
Бо не одна така у тім житті…
(Смертельне зло над душами нависле)
Здолати б перешкоди на путі
І над буденним -- як святі у висі.
Усім Бог дав можливості такі,
В собі лише потрібно розібратись
І не « на вітер» всі слова палкі,
А зняти із душі печалі ґрати
Убивчі і доволі громіздкі…
Співає звільнена душа на волі,
Допомагає іншим у біді.
Не варто нарікати на злу долю,
Щоденна правда – в тебе у руці,
Позбутися лиш злого і сваволі.
Душа любові прагне, миру, волі!
28 лютого 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723756
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Я стала дійсно українкою, коли вдумливо прочитала твори
великого Тараса Шевченка. Тож думаю, що читати Шевченкове слово нам усім необхідно, як дихати.
Уривок із поезії Т.Шевченка "Розрита могила"
...Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на Матір,
На свою Вкраїну...
Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати...
Т.Шевченко. Розрита могила.- К.: Наукова думка, 1989,т.1.
***************************
Чому ж, браття, не чуємо
Могутнього гласу?..
Сам Господь до нас озвався
Голосом Тараса.
Мали землю, мали волю -
Розуму не мали:
Поміж себе українці
Все ворогували...
Довіряли дуже "брату",
"Під крило" просились,
Доки у "тюрмі народів"
На дні опинились...
Ще й голосно вихваляли
Московську в'язницю...
А що ж своя, вільна хата? -
Нічим похвалиться.
Що, на наших чорноземах
Нам мало турботи? -
Треба їхать за кордони -
Шукати роботи?
Підросли вже й "перевертні" -
Інших народили
І свободу українську
Кров'ю окропили.
Це ж як треба, українці,
Себе зневажати,
Щоб у власній у господі
Та й ладу не дати?
Щоб просити милостиню
По цілому світу?
Щоб з торбами батрачили
Українські діти?
Одне горе - москаль-ворог,
А інше - самі ми:
Все надіємось на когось,
Лукаві й ліниві.
Тож читаймо, дослухаймось
Могутнього гласу:
Сам Господь до нас говорить
Голосом Тараса.
Світлана Імашева
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723012
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Народилося слово на теренах моєї душі...
Тягнулось до сонця,закляклу розправивши спину.
Голівку схиляло,цілунку чекаючи...
А світ одягав лиш корону з тернини .
Хоч терня колюче кололо високе чоло,
ТумАнився світ і пелюсточки кров"ю спливали;
Опадаючи,в небо летіли,
Де Ангели Божі їм сльози крильми витирали.
А слово росло,хоч і маком тернина цвіла.
Перейшло через сльози,і відчай , і муки .
У слові цвіла Україна,
Що в молитві за єдність до неба підносила руки .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720510
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 15.03.2017
[i][b]Ти моє небо, а я твоя земля,
Могутня, міцна і плодовита,
Погляд твоїх очей мене окриля,
В їх безодню дорога відкрита.
Омий мене дощами і напої,
Хай проллються в мене соки твої,
Нехай запалає серце у вогні
Та забурлить нове життя в мені.
Зігрій мою суть сонячним промінням,
Обійми мене місячним сяйвом,
Нехай проросте із зерна коріння,
Ми назвемо це любовним драйвом.
Як проростуть з мене шовкові трави,
То загояться душевні рани,
Як розчешуть мені волосся вітри,
Скинь зі своїх небес землі дари.
Розпустивши зелені руки-віти,
Розквітнуть сади в неземній красі,
Запахнуть тонким ароматом квіти
Й задзвенить хор в тисячу голосів.
Розродиться восени моя земля
Плодами весни з нашого саду
Чи може з небесного раю, хто зна,
І віддасть нам на зиму наш спадок.
Ти моє небо, а я твоя земля,
А між нами літо, осінь, зима
І весна, і Святий грааль простеля,
І нірвана, і прана, і далина одна...
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723669
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Дзвенять над Карпатами весни,
Смерековий славлячи край,
Мов сніг, на горі едельвейси,
Над ними схиливсь небокрай.
Дзвенять не трембіти то – весни,
Чарують задимлену вись,
Веселки гнучкі перевесла
Між горами ген піднялись.
Об камінь струмочок спіткнувся –
То гомін гірської води,
Тієї краси хто торкнувся,
Там серце лишив назавжди.
30.08.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723683
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Треплет ветер тучки занавески,
Где то там, в холодной вышине.
Теребит и двигает их резко,
Как простые шторы на окне.
Кажется, он даже распевает:
«Вот сейчас как дёрну, разорву!»
И лучам дорогу очищая
Открывает неба синеву.
Треплет ветер тучки точно шторы,
Синего небесного окна,
Древнего и юного, в котором
Показалась нам уже весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723629
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Снег стаял, а под ним, соломкой,
Унылый тротуарный самосев...
Желтеет перепуганным цыпленком,
Газона благородного отсев.
Торопится вода асфальтным склоном
К отверстию искусственного дна,
Не нравится взъерошенным воронам
Бурлящая на улице волна.
Радикулит изломанной скамейки
Собрал компрессом талую листву,
А блеск, ручьем очищенной копейки,
В зрачок послал амурную стрелу.
Все откровенно
смело обнажилось,
Чулком сползли ненужные снега,
И в синеве небесной распустилось
Цветком весенним перышко грача.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721066
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Как любится весеннею порой,
Как почки на деревьях пахнут...
Роса счастливой падает слезой,
Весь мир окном желания распахнут.
Ногой легко вращается Земля,
И ветер, прижимая платье,
Студит места, где жаркость расцвела
Всем тайным пылом легкого обьятья.
Волос кудрявых пышную волну
Ласкают трепетные руки...
Вся нежность чувств, познавши высоту,
Впервые рвется сладострастьем муки.
Ах, эта сказка, – первая любовь,
Подарок юности красивой,
Все то, что дважды не дается вновь,
Что только раз бывает так счастливой!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723303
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Льется что-то ниоткуда,
Кажется пришла пора
Жизнь расценивать, как чудо,
Заключением пера.
Мемуарные страницы...
Для кого они важны?
Смотрят годы, словно лица,
На себя со стороны.
Тут не мелкое тщеславье, –
Вдруг когда-нибудь прочтут, –
Тут душевное ославье
Откровенностью минут.
И совсем уже не важно
Мнение людей потом,
Лишь бы вытерпел бумажный
Лист признание о том,
Что на свете было мило,
С кем встречалась, где была,
Чем страдала, как любила,
Вообще – зачем жила?
Для себя, порою, надо
Вспомнить вкус прожитых дней, –
Сохранилась в них отрадой
Сладость горьких сухарей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723304
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Поля безкраї – природи дар,
Скрізь неосяжність надземних чар,
Тепленький вітер, срібні скельця,
Мигтять із блиском крізь озерця.
Зима сльозить, дивовижний світ
По краю поля, чарівний цвіт,
Підсніжник, пролісок між сріблом,
До сонця погляд, кида ніжно.
Яка чудова весняна мить,
Синенька квітка, хмільно тремтить,
Струмок веселий, жваво біжить,
Дзвінкоголосо весна спішить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723421
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Гладив кицю Пес кудлатий... А у нього м'які лапи.
Гладив, гладив, скавучав, ще й легесенько гарчав.
— Ой ти моя Мурочка, сіресенька шкурочка!
Ой ви мої лапочки, білесенькі цяточки!
Та на сонці спинку гріла, не мовчала... Муркотіла.
— Ой ти мій гарнесенький, пухкий, солодесенький...
Сонце гріє, пригріває... Пес так лагідно співає!
Гладить Киці вушка, лапки і на спинці білі цятки.
Та примовкла, розімліла... До Барбоса ближче сіла.
Добре так біля Барбоса, облизав він киці носа.
Ще хотів... Не встиг... Бо Кіт тут з'явивсь біля воріт!
Хоч малий, та діло знає! Та ще ж гострі кігті має...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723234
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Манить у безвість
невагомість туману.
Намокли крила.
Автор картини - Joanna Sierko - Filipowska
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723506
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017
[i]Ти просто не знав, що мене тобі долею наслано...[/i]
Оксана Забужко
[youtube]https://youtu.be/A5Y7WjjrxN0[/youtube]
[b]
[i][color="#5e0470"]Я - та, що дав у нагороду Бог
тобі, щоб бути буднями і святом,
світитись сонцем, та – одна за двох
тримаю стелю злагоди у хаті.
Я - та, що усміхаюся усім,
а хочеться від розпачу кричати,
бо говорити не свобідна, втім,
пишу вірші... Як у віршах змовчати?
Я - та, що діток народила - трьох!
У мене є ще витримка і сила,
щоб не зламатись і таки удвох
гніздо родинне вити... Є ще крила!
Я - талісман? О, так! Була я та,
що стежку до звитяг тобі стелила...
Чому ж тепер одна, мов самота
собі торую шлях, а де вітрила?
Я - та... я - та... Невже? Невже, я - та?
Ти вмієш гарно мовити - красиво.
І все ж надіюся, що золота
Любов зійде ще...
В Богові та сила![/b]
[/i][/color]
09.03.2017
* Відповідь на вірш О. Удайка "HOMO FEMINIS" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
Образ літературної героїні є збірним образом багатьох сучасниць нашого сьогодення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723101
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Сніги зійшли. Дрімає ще земля,
Немов чекає, хто її розбудить.
Ще й сонечко не дуже звеселя,
Хоч добре знає, влада чия буде.
А як весна розбурканим крилом
Змахне над України рідним краєм,
В гаю, що притулився за селом,
Полине пісня аж до небокраю.
Заполонить той голос небеса
(Це першу пісню поведе вівсянка),
Й душа людська, неначе воскреса,
Вона тепер весни є полонянка.
І гай, немов орган, співа-дзвенить,
Під ноги стеле перші квіти-трави,
Сміються сонця променям вони
І навіть дуба кореням корявим.
13.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723425
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017
[i] Ти проший мене всю
Білим спомином недопечалі...
О. Вишневська[/i]
Обійми мене всю теплим спомином недолюбові,
Бо весни́ не впускають до саду мого злі вітри.
І гойдаються квіти на вітах – все ті ж паперові,
А я й досі ще вірю – живими ще будуть цвісти.
Бо крізь листя торішнє ростуть моїх мрій акварелі,
Що сама прирекла воскресати на сонячнім тлі.
Понад все хочу я віднайти почуттів справжніх трелі,
І розмаєм впиватись, допоки той рай не зотлів.
Та в саду нерозквітлім ні стріч, ні чекань, ні побачень.
Пелюстки паперові спадають у вічні сніги.
Лиш вітри не-весни заколихують мрії тремтячі…
Хтось же має сплатити за гріх нелюбові борги.
Обійми мене всю ніжним спогадом недопечалі,
Хай пробачить нам сад хоч одне із прадавніх прощань.
В міжсезоння дощів він ще виплаче всі наші жалі,
Розцвітуть живі квіти в безодні моїх сподівань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723311
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Куди не гляну -- всюди: Ти, лиш Ти
І сніжне простирадло – чистотою…
Дозволила безглуздо так піти,
Здригались під словесною пальбою
Привиддя -- вже обвуглені мости…
Морозить, ще й розчахнена кватирка,
На вісточку – з приблудним горобцем,
Бо місця не знаходжу, серцю – гірко…
Витравлюю з душі біль вітерцем,
Хіба світилась в небі наша зірка?..
«Спокійно…» – врівноважуюсь сама,
Вдаряючись у логіку відверто…
Чому так виє за вікном зима?
Чому душа противиться так вперто
У божевільнім: « тільки б не сама…»?
Зима…зима…
26 лютого 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723098
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Надворі вже весна
Але поля стоять ще голі
Сірі дощі вже жебонять в вікні
Над річкою завмерли три тополі
Скидають із гілок зимові сни
Приспів:
Коли прийде, весняна перша злива
І змиє наші зимові жалі
В краях далеких , залопочуть крила
А в небі закурличуть журавлі....
Я запянію тим весняним хмелем
Зігрію душу сонячним теплом
Проснусь струмком, я зранку говірливим
І землю напою сердець добром
Весна одягне землю у казкові шати
Проллється піснею із неба знов і знов
А поруч будуть вічно мандрувати
Кохання щире і палка любов.....
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723452
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Як до щастя дійти? Треба прямо іти,
чи звернути направо... наліво?
Як до щастя дійти? Треба світ обійти,
чи на місці чекати уміло?
Як до щастя дійти? Може через кущі,
через ліс той густий... чи де кручі?
Як до щастя дійти? Треба прямо іти,
пам'ятати гірке, чи забути?
Де дорога ота? Чи широка, вузька?
А чи близько веде, чи далеко?
Може щастя ясне всім весна принесе,
може щастя у дзьобі в лелеки?
Як до щастя дійти, де ж те щастя знайти?
І яким воно бути ще має?
Щастя в кожного є. Із життям Бог дає.
А про щастя серденько все знає.
Якщо йти навмання, то ні ночі ні дня,
щоб знайти своє щастя — не стане.
Бережи те, що є, в цьому щастя твоє.
І воно тобі в очі погляне.
Мов калиновий кущ навесні... розцвіте.
І пишатися буде у ґроні.
Не назавтра шукай рідне щастя своє,
а щасливим уже будь сьогодні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722856
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017
Минають дні, роки, століття, сиві,
Міняються гетьмани і царі,
Та лиш молитва матінки за сином
Однакова уранці й при зорі.
Любов її не худне, не старіє –
Це, як ніким не випита ріка,
Як віра в те, що правда угорі є,
Що на землі утвердилась в віках.
І не бува вірнішої любові,
Окрім любові неньки до дітей,
Вона з дитям іде й на поле бою,
І серед добрих, відданих людей.
В вогонь вона іде й на барикади,
У снах дитини квіткою цвіте.
Її не вбити і не залякати!
Запам'ятай навік, дитино, це!
22.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722844
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017
З 'явились проліски з-під снігу,
вже зирять очками на світ.
Над ними небо, синє-синє,
проміння сонце ллє: "Привіт!.."
Дзвенять птахи, весні радіють.
Весела пісня їх... дзвінка.
З'явились проліски з-під снігу
біля маленького струмка.
А цей струмок такий веселий,
радіє проліскам ясним.
Весняний вітер легкокрилий
навперегін біжить із ним.
Туди, до річки... Там багато
струмків зібралося малих.
І розлилася повновода
вже наша річка не на сміх!
Навіть журавлики крилаті
дивуються: "Поглянь яка!.."
З' явились проліски з-під снігу
біля маленького струмка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722857
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017
В букеті тюльпанів мені дарував ти весну,
Яка із бутонів, мов сонце, мені усміхалась.
У жовтих тюльпанах колишеться ніжність зі сну,
В червоних – та ніжність в моїх поцілунках буяла.
Ах, як мені личить вбрання із квіткових обнов!
Квіткові парфуми… мене надихає їх свіжість.
В червоних тюльпанах твоя пломеніє любов.
Їй в жовтих пелюстках моя усміхається ніжність.
Горнуся, тулюся в пелюстки – а ті багряніють,
Й луною озвалось вітання моєї весни:
«Ці квіти прекрасні, та поряд з тобою тьмяніють,
Вони лиш найменша частинка твоєї краси…»
08.03.17р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722913
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017
Останнім часом пишеться інакше,
На білий аркуш падають слова.
Я вже не так, не так, як на початку
Римую вірш, в мені моя душа,
Тепер тремтить, струна, тендітна ліра.
Осінній лист багряно-золотий.
Живі рядки сонетами Шекспіра
Звучать ось тут, полонять розум мій.
За словом слово, за рядком рядок
І бачить світ народжене у муках.
Всю суть моїх зримованих думок
Яскравий образ в поетичних звуках.
Все те, що тут, моє серцебиття,
Всю суть буття, життєву атмосферу
Сукупність мрій, глибини, почуття
В простих словах на аркуші паперу.
Я вже інакше рухаюсь вперед
Сприймаю світ по іншому, без жартів.
Чи можу я, коли в мені поет
Супроти всіх обмежень та стандартів?
Коли мій розум, як вітражне скло,
Моя душа, в руках Орфея ліра,
Коли на аркуш римами лягло
Моє життя, сонетами Шекспіра?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719352
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 11.03.2017
Жінко з ребра Адамового,
з весни,
квітко з Едему райського,
неземного!
Ти, що шукаєш миру
серед війни,
правди в олжі лукавій,
в невір’ї – Бога.
Світло твоє – маяк
поміж диких бур –
вирве благий вітрильник
з тенет утрати.
Віра твоя – міцний
непохитний мур,
сміх твій словам байдужим
надійні ґрати.
Ти, що прийшла у цей
незбагненний світ
стати комусь опорою
і натхненням,
вірною Пенелопою
край воріт,
вічним гріхом і вічним
благословенням.
Ти, що прийшла продовжити
рід людський,
серед руїн і воєн
зійти світанком...
Так і блукаєш нетрями
навпрошки,
клопотів і обов’язку
вічна бранко.
Вірю, що дні твої
не п’янкі меди,
часто гірчать неспокоєм,
полинами…
Ти, що даєш життю
заповітний вдих,
світ освіти любов’ю
і молитвами!
[img]https://ukontent.files.wordpress.com/2017/02/16810879_712368845598315_717233099_o.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722270
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 09.03.2017
[i]Повір мені, я не слабка, я - просто жінка.
Ганна Дущак[/i]
«Повір мені, я не слабка, я - просто жінка»,
Я по-весняному живу – тендітна гілка.
І в час, коли біда захмарить твоє небо,
Я світлим променем проб'юсь й прийду до тебе.
Повір мені, я не слабка, я - просто ніжна.
В моїй душі розквітла квітка дивовижна.
Вона любов'ю променить, теплом сповита.
Торкнись її, спивай мою безмежність літа.
Повір мені, я не слабка, хоч трішки дивна.
Тебе творю, ліплю, звеличу без сумління.
В твоїх думках я розчинюсь в блакитні мрії,
Несу весну, а в ній любов - тобі під вії.
Повір: тривоги, слава, молодість минеться.
На схилі літ моя любов в тобі озветься.
І скажеш ти: Я ж сильним був, вона лиш гілка…
Не докорю, бо я люблю – я просто жінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722307
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Посади, дівчино, Розказуй щоденно,
біля хати квіти, квітам свої думи,
їх дощі умиють, поріднися з ними,
і обвіє вітер. легше тобі буде.
Будеш ти дивитись,- Непорочні квіти,
кожен день на квіти, лукавить не вміють,
і будеш молитись, а печаль і тугу,
щоб милий приїхав... і смуток розвіють...
Розмовляй із ними,-
квіти ті - пророчі,
довіряй їм мрії,
ти свої дівочі.
Не осудять квіти,-
твої мрії й думи,
з ними легше жити,
легше й ждати буде!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721774
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017
Березню мій вербовий,
сонце у молоці!
Хмар сизопері сови
в променів під приці-
лом. І не втекти нікуди
від перемог весни!
Завтра вже так не буде –
тільки тепер і ни-
ні – ця неповторність миті:
крапля, а в центрі – світ,
свіжа гуаш блакиті,
руніка верховіть,
ґрунту набухле тісто,
перша щетина трав.
Проліску стало тісно,
плівку землі прорвав –
вигулькнув синьооко,
мов переможний стяг!
Впевнено, дужим кроком
рухається життя.
Будять пташки діброви,
смолами плачуть пні…
Березню мій вербовий,
вибухни і в мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721429
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017
Ще не поет, я тільки ще учусь.
І може ним не стану і ніколи,
Як ним не став колись ще мій татусь,
Хоч все життя ходив із словом в школу.
Малюю словом я щасливий день
І плачу з ним від болю Батьківщини.
Зрадів так критик: Ось - нова мішень!
І ну давай пірнати у глибини:
“Така-сяка, далеко до вершин,
Тобі як вух не бачити мандата...”
А я сама не рвуся до вітрин,
Там не чекають поки мого брата.
Моє читають щирі на любов
І ті, кого не душить часом жаба,
Хто любить мову нашу – з усіх мов,
Такі, як я - по виміру масштаба.
Нехай – народний! Рада прислужитись!
Знайти тепло в озерцях їх очей,
Хоча б одним словечком знадобитись,
Сама не йду до замкнених дверей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721428
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017
Неприємно чомусь Чаплі... От дива!
Коли чує із болота "Ква!" та "Ква!"
Ходить Чапля по болоту неспроста...
Вже набридла нашій Чаплі мова та.
Розкричались жабенята... Просто глум!
Особливо дістає її "Кум!", "Кум..."
Начувайтесь, дорогенькі... по ділам!
Бо ще й Бусол молоденький ходить там.
Із ним Чаплю нашу бачили вертку?
З ним сиділа біля річки на містку?
А чи з сватом, а чи з братом... Діло вам?
Невже всім те треба знати?! Буде вам!
Ходить Чапля там, де чується "Кум", "Кум..."
Як тепер спинити Чаплі отой шум?
От морока отій Чаплі... От біда!
Бо ж зібралась заміж йти за Журавля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721121
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017
Вже щезла ковдра зі снігів,
Ураз відкрилась тиха ніжність,
Весна поглянула з-під брів,
Їй в очі дивиться підсніжник.
Тендітний, на одній нозі
І у святковім капелюшку,
Хоч і подібний він сльозі:
Упала на зелену смужку.
А як же радісно пташині!
Вона пішла вже нотним станом,
Ще є намисто на шипшині,
Весна красується за планом.
Струмки уже відгомоніли
І сонце проситься в зеніт,
І плюшу “котики” купили,
Щоби вербі сказать “Привіт”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721186
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017
Якби ж то знати, що там буде далі –
Які падіння й обрії нові?
А час летить і тисне на педалі,
І в цій гонитві ти вже сам не свій…
Бо пережитих днів не наздогнати
І не впіймати втрачену мету…
І добре, що тепло своєї хати
Не дасть у прірву впасти на льоту.
Що вогник той привітний, найрідніший
До себе кличе з диких манівців!
І світ стає прозорішим, теплішим,
А ключ – великим скарбом у руці.
Приходиш відігрітися в кубельце,
Лишаєш за порогом свій тягар,
І щиру простоту приймаєш серцем,
Як дар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721181
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017
Ніч заглядає в віконце,
Заколисавши зірки,
Спить за горою десь сонце,
Бог запрягає думки.
Їх неможливо спинити –
Ними керує Господь.
Фразу б гірку не зронити –
Слово до слова виводь,
Добрі слова ті від себе
Вміло зумій нанизать –
Завжди у них є потреба:
Зла б не вернути назад,
Потім щоби не каратись,
Сорому не позичать –
З словом не раджу я гратись,
Сліз не буди у очах.
3.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720792
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 28.02.2017
Два дні - до весни.
Все маю надії
Списати ті сни...
Були, мов злодії.
Всі біди зими -
Вітрам на розправу,
Своїми крильми -
Сердечну оправу.
Надія* маленька -
З-під сірого снігу,
Хустинка біленька -
Пішло на відлигу.
Всміхнувся підсніжник,
Тонесенька ніжка,
Весняний провісник,
Квіткова інтрижка.
Маленький промінчик,
Думок табуни,
Тендітний пагінчик,
Два дні - до весни.
*За легендою підсніжник
Називають Надією.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720352
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017
У завіях похнюплених днів
Біля тебе я бути так хочу...
Я для тебе мережку зі снів
Виплітатиму кожної ночі...
Так буває в житті лише раз.
І повторюєш знову і знову
Сотні тисяч закоханих фраз,
Що душа узяла за основу...
І вслухаючись в шепіт вітрів,
В партитуру космічних симфоній,
Ти мене віднайдеш серед снів,
Візьмеш душу мою у долоні...
Я вклонюся тобі за любов
Самозречену, з тисяч пробачень,
На межі зрозумілих основ,
За межею невтрачених значень..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720276
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017
Тіло моє – весни вмістилище,
Вітер збиває з ніг!
Видно, сезон зими закрили вже,
Довшими стали дні.
Стягую нерви, як шнурівками, –
В’яжу в тугі вузли…
Пружно бринить асфальт автівками,
Води летять углиб.
Сонце – млинець пухкий, умочений
В білі вершки хмарин.
Давні сліди зимових злочинів
Стерли за ніч вітри.
Але на те й весна-цілителька:
Латка до латки – й світ!
Серцем вертаю знов до витоків,
Думка – швидкий болід.
Далі і далі – вгору сходами,
Вище хіба що сни!..
Вкотре на цій землі відродимось
Пролісками весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720274
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017
Одна думка із сотень тисяч інших думок
Мов краплина води серед хвиль в світовім океані,
Мов тендітної нитки окремий виток,
А нитки є і світлі, і темні, яскраві і тьмяні...
Одна думка покличе сотні інших думок,
Ніби іскра, запалить світанок в нічному тумані.
І сплетуться суцвіття в абстрактний вінок,
А квітки там великі й малі, всім відомі й незнані...
В моїм серці крилом знов тріпоче весна,
І все кличе нитки кольорів світлих в думи.
Я наповнюю душу свою цим сповна.
Я так хочу, щоб в серці було менше суму,
Бо ж все змінює часом лиш думка одна...
Більше б радості й тиші, ніж сірості й шуму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713150
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 24.02.2017
Осінні промені не світять вже яскраво,
Хоч барви листя запалили все навкруг.
І зазирає спогад крізь осені рукава -
Гіллям сухим торкається до рук.
То душу рве, то знов наклеює латки,
А серце не слізьми, а гулом вітру плаче...
Пожовкли ж на деревах всі он, бач, листки,
А вчора ж літо ще було ось тут неначе.
І знову вдаль шматочок неба тягнуть журавлі:
Вони по двох несуть свою посильну ношу.
Ми ж розділили всі осінні ті жалі -
І розійшлись, мов налякала нас пороша.
А ті слова, яких промовити не зміг...
Чи, може, я тоді тобі їх не сказала?
Хтозна... Давно не мали спільних ми доріг,
І осінь вже років, як листя, нанизала.
Тепер багряним шумом серце лиш ятрить,
З гілок пожовкле листя струшує тремтяче.
І та остання у прощанні нашім мить
Осіннім небом наді мною тихо плаче.
І ніби вже й нема про що, і ніби все пусте,
Та от забуть твій погляд я себе не змушу!
Прощання ж наше мовчазне оте
Крізь осені рукав ще досі...
заглядає в душу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714392
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 24.02.2017
Їх двох поєднати комусь було треба,
Мов сонце і дощ на віконному склі.
Вона доторкалась думками до неба -
Завжди його мрії жили на землі.
Їй муза все снилась, манила піснями.
Їй рими летіли птахами до жмень.
Він прозою жив, хоч любив до нестями.
І схожим, і різним був в кожного день.
Їй сонце всміхалось, і небо квітуче
Хмарками манило в безкраю блакить.
Для нього проміння аж надто сліпуче:
У небо свій погляд він зводив на мить.
Йому не хотілось ні дивних метафор,
Ні тих поетично закручених слів,
А їй бракувало гіпербол, анафор
В словах його тихих земних почуттів.
Контрасти єдна в їхніх душах потреба:
Із сонця й дощу - в них веселка на склі...
Коли ж вона хоче торкнутися неба -
За двох він так міцно стоїть на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719868
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 24.02.2017
Напевно, жодна так не потерпала,
Як наша українська – ненька мов…
Віки її нещадно розпинали,
Висмоктували із артерій кров
І виганяли…з дому виганяли!
Вклоняюсь силі духу, неба силі,
Що їй з-під гніту, з вирваним крилом
В майбутнє дав Господь долати милі
І мирним стати, в світі тім, послом,
Щоб світло, правду боронить від гнилі.
Найкраща мова, найсильніший ген,
Що виживає завжди у неволі.
Кубанський, на землі чужинській, хор
Вже двісті років, дякуючи долі,
Козацьку пісню вивів у фавор.
За мову – дякую, російський хор…
Не вдасться ворогові підла змова,
Земля украдена, брудна війна…
І вічно буде жити калинова
Бо Ненька наша в світі – не одна,
Душа зміцніла, оновилось слово.
В небесних рунах – Україна й мова!
21лютого 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719553
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 22.02.2017
Нас об’єднало рідне слово,
Барвисте, мов калини цвіт,
Воно є нації основа,
Нових поезій дивосвіт.
Болить нам України доля,
Адже тяжка вона, гірка,
Хоч завтра наше невідоме,
Та нас ніщо не заляка,
Бо лиш одна в нас Україна
І батько теж один – Дніпро,
Наш край – це пісня солов’їна
І тихий шелест в нім дібров.
Плекаймо ж мову калинову,
Щоб Україну відродить,
Бо тільки рідна здатна мова
В душі святу любов збудить.
13.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719457
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017
Без мови немає народу,
Немає без кореня саду.
Чому запускаємо в моду
Чужу й віддаємо їй владу?
Вона в нас стріляє і гнобить,
І каже, що ми низькосортні,
Хіба ж ми настільки убогі,
Щоб це їй терпіти сьогодні?
А наша - квітуча і щира,
Це – мова Карпат і Дніпра,
Це – мова любові і миру,
І віри святої й добра.
Хто квітку плекає цю зроду
І живить коріння її,
Той матиме й волю, й свободу
На рідній прадавній землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719486
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 21.02.2017
[b][i][color="#ff00bb"]Характер в мене - не цукровий.
І точно, що - не карамель.
Подекуди він - гоноровий,
Така собі - мадмуазель!
В мені присутня доброта,
Порядність та іще відвага,
Я не кажу, що я свята,
Та до любові - перевага.
В мені жага є до життя,
У серці - море почуттів,
До ближнього є співчуття,
Крім Господа - нема богів!
20 02 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719369
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017
пам’ятаймо завжди
Нестерпний біль і сум.
Стискає серце,
Гордість - розпирає.
Ту-тум, ту-тум, ту-тум...
......................................................
Над Україною, мов журавлиний ключ,
- Небесна Сотня, квилить, пролітає.
Почуй нас, Господи, Війну цю припини...
Сльозами серце в Небеса стікає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719326
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017
Вечірній сум заслав собою небо,
Стомився вітер – крила опустив.
Зима, таки, нагадує про себе,
Хоча й спустився морок, ледь густий.
А коли ранок нічку переборе,
І день опустить очі у сніги,
Побачить у мереживі обори,
Мов королівство біле навкруги.
І знову хмари сірими стежками,
Пливтимуть понад снігом до весни,
Трястимуть чарівними рукавами…
Кому із нас пейзаж такий не снивсь?!..
22.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719283
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017
Вже подих весняний скуйовдив душу,
Що задрімала у руках зими,
Несміло, мов тендітну красну ружу,
Поцілував, зігнав холодні сни –
Самотності ту ненависну стужу…
В цілунку ніжнім ожило кохання,
Стріпнулося, в передчутті краси,
І забриніло чистотою зрання,
Як ясне сонце – в крапельках роси…
Єство наповнилось життя бажанням…
Іде весна, із подихом кохання.
19 лютого 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719324
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017
Хочеться накрити стіл. І пригощати щастям, мріями, надією, сонцем, посмішкою, вірою і обіймами.
У кожного в долі свої порції болі і радості, удачі і падінь, днів, що спливають щастям, хвилин, що розтягнуті до вічності від того, що розірвана душа.
Кохання повинно бути взаємним. Від невзаємного потрібно вилікуватись. А лікарів хороших знайти важко. І щоб в палаті - обійми. Сонце і посмішки.
Земля дуже маленька і кругла. Бумеранги можуть не повертатися. Але впадуть на голову стовітсотково. Коли впаде зірка, за котру вони ненароком зачепляться.
Якщо ти будеш тільки люблячою, хорошою, милою, ніжною, завжди усміхненою - то чи це ти? Те, що відчуває твоя душа в цю мить - повинно бути.
Якщо в тебе є характер - він є з дитинства. Він є з того часу, коли ти пам'ятаєш свої вчинки.
Черешня не родить в морози. Їй відведений свій час. І випадковості не існує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718646
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Ця магія ночі писала таємні слова,
Їх місяць по зорях читав й багрянів у смерканні.
Поміж полюсів народилася Пісня нова
Про вічне, як небо, і гірке до болю кохання.
Ця пісня летіла з чужих непізнаних світів
І місячним променем впала мені у руки…
Хіба я просила? Хіба ти її хотів?
Я лише торкнулася неба – й полинули звуки.
Лунала печаллю, розсипалась болем ущент,
І падали зорі – одна серед них всесильна.
Розбилося серце – розсипалось срібним дощем,
Зберу усі ноти і ввись полечу. Боже...вільна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718635
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
[youtube]https://youtu.be/JaNpyKJTr0I[/youtube]
[i][b][color="#085757"]Старенька церква, мов старенька мати,
Що діток жде домів... Мов рідна хата,
Де тепло й любо, затишно кругом,
Гостинністю чарує і добром.
Та чує люд весь , бачить і болить
За кожну душу в молитовну мить.
Вона є свідком всіх хрестин і всіх вінчань,
Сумує гірко й проводжає в час прощань.
Скликає дзвоном, милістю манить,
Стрічає хором, псалмами звучить...
Старенька церква в злагоду - завіт,
І так всі - триста вісімдесят пять літ!
Поклін святині у порозі! Божий храм!
Тут ласку Божу і любов дарують нам.
[/color]
Вересень 2015[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718577
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Він був українцем, за що і загинув -
Поет, правдолюб, протестант, патріот,
Як “зламана віть” грішну землю покинув,
“Душі його птах” полетів до висот.
Він нам залишив в “позапростір вікно”
І “стигми болючі в тілах і у душах”,
І віршів безсмертних своє полотно,
Не мертвим – живим!І усім небайдужим!
“Феномен доби” із застінків кричав
Аби його чули і “небо”, і “кручі”,
З вагою хреста Україну тримав,
На “цвинтар веселий” назавжди ідучи.
“Зимові дерева” ридали у вересні
І світом крутила лиха “круговерть”,
З поета упали кайдани тяжезні,
Із карцера Геній пішов до безсмерть.
Вчора мені пощасливилось бути
присутньою на зустрічі з відомим
українським письменником,
громадським діячем, учасником
перепоховання борців за Україну
Василя Стуса, Олекси Тихого,Юрія
Литвина ВОЛОДИМИРОМ ШОВКОШИТНИМ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718553
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=APSTMecrAes[/youtube]
У природі іде все по колу.
Хто зуміє оце зупинить?
Це не зможе ніхто і ніколи
Проти волі природи чинить.
Після ночі приходить вже ранок,
Що вітає новий знову день.
Тільки іншою я вже не стану,
На роки постарію лишень.
І по-іншому гляну навколо,
Повні груди повітря вдихну.
Щось вже пахне не так матіола...
Чомусь важко тоді я зітхну.
Все частіше приходить безсоння,
І як бджоли рояться думки.
І хворіє душа в міжсезоння:
Це даються взнаки ці роки.
Та з роками душа не зчерствіє,
Своїх друзів не кину в біді.
Один погляд - і я зрозумію:
Чи є справжніми друзі мої...
Я ніколи не стану другою.
Буду щастя, як інші чекать...
Свої болі віршами загою,
І відчую в душі благодать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718538
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
День зимовий не такий холодний,
Коли світить сонечко згори
На сліди в снігу звірів голодних,
На розваги-ігри дітвори.
Кине промінь він з небес на білий,
В діамантах сніговий розмай.
Там, де річка донедавна бігла,
З льоду трасу виткала зима.
В чудернацькі вбралися обнови
З осені оголені ліси,
Намистинки свіжокалинові
В обіймах купалися краси.
А сніги, мов білосрібна постіль,
На якій вмостився день ясний,
Снігурі, зими постійні гості,
Вже відчули подихи весни.
3.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718540
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Поет – це той, хто не зерном, а словом
Уміє душі людям засівать,
Його в житті є особливе соло,
Де мелодійні і різкі слова.
Коли вони освячені любов’ю
І мало місця їм уже в душі,
Тоді дарунком є вони від Бога,
Й виплескує душа їх у вірші.
Поет – пророк. У нім – жива надія
На те, що завтра кращий буде день,
Попереду іде він від події
Й з народом, як вона уже гряде!
23.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718534
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
П’янким коктейлем -
Сонце в місячнім сяйві -
Частує вечір.
Автор фото - Нінель Хорева
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718271
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Десь там, на чужині далекій
Святкують бал білі лелеки
Летить у небі голубому
Лелеча пісня, пісня дому.....
Приспів:
До весни, до весни, до весни
Завжди крила свої нахиляю
Бо немає такої краси
І не бачив такого я краю
Тут напюсь я святої води
І наснагу з Землі зачерпаю
Це колиска моєї душі
І я завжди сюди завертаю....
Вечори казкові, котики вербові
Ніжать мою душу навесні
Серце прихиляю , до рідного краю
Де ж ви перші проліски весни?...
Приспів
Летить у небі голубому
Лелеча пісня, пісня дому
Десь там , на чужині далекій
Святкують бал , білі лелеки....
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718370
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Весна Зиму випихала:
Ти валізу вже зібрала?
Йди, бо спізнишся на потяг
Ось від тебе лише протяг,
З незачинених дверей!
Не чекала від гостей
Я такої поведінки,
Рідної сестри, кровинки!
Не піду, я ж бо при владі,
Малюки мені ще раді:
Лижі, ковзани, санчата.
Масляна ще непочата!
Рік їм каже: схаменіться,
Що вам мирно не сидиться?
Ось хто винен, сестро, люба!
Вдвох вхопили Рік за чуба.
Він злякався, вже задкує.
А хто з стилями мудрує,
Плутає свята і дати!
Ще щось хочеш нам сказати?
Отже, хлопці, ні словечка,
Як в дівчаток суперечка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718351
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Донедавна не вірила в привидів
І скептично була налаштована.
Сумніватись не мала я приводів,
Реалізмом була загартована.
Всім подіям шукала пояснення
І усе намагалась помацати
Упередженнь уникла ув'язнення,
Міфам різним зубами не клацати.
Раптом зустріч... непередбачена,
Довгий погляд та рукостискання.
І думок чіткість, впевненість втрачена,
Я побачила привид кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717990
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Кохання – що це, загадка природи,
Чи поклик нерозгаданий душі,
Де не останнє місце має врода?
А мо’, життя, подружнього рушій?
Кохання – це дарунок злої долі,
Чи почуттів найвищий пілотаж?
А може, тільки Богу це відомо,
Коли воно й до кого завіта?
Кохання – й досі загадка для світу,
Хто ним керує: зіронька, чи Бог?
Без нього не бува й в природі цвіту.
А мо’, містком жаданим є для двох?
Кохання перше – зоряний віночок,
Коли обоє в обіймах його,
Коли навпроти – ті єдині очі
І вже не чуєш ти єства свого.
Кохання й доля – вороги чи друзі?
Не кожному ця істина гряде,
Й хоч стрілась на життєвім виднокрузі,
Та іспит кожен тільки сам складе.
Ніхто не знає, хто кого рятує:
Кохання долю, а чи навпаки.
Страшніш, коли одне із двох жартує,
А це життя не впіймані роки.
Хто знав кохання те, що є взаємне,
Щасливий, кажуть, то є чоловік.
Коли ж не так, життя все’дно не темне,
Бо сонцем освятило воно вік.
Кохання – то є долі вишиванка,
Де кольори в гармонії злились,
Й життя тоді, мов мамина співанка,
Що з молоком ти пив її колись.
Нехай роки не стануть на заваді,
Коли кохання прагне ще душа,
Й коли ще серце здатне когось вабить,
Й народжує йому свого вірша.
Коли ж зненацька кров твоя отерпне
Від неземного того почуття,
Й душі від того затишно і тепло,
Вирішуй сам, як бути. Це – життя!..
25.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718352
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Давно вже заблукали роки…
Змінився вік і навіть край,
Та в душу не приходить спокій.
О Боже, тільки не карай!
Для чого ми тоді зустрілись?
Щоб захворіть на все життя?
Не склали іспиту на зрілість,
Пили любов до забуття.
Давно вже маємо онуків,
Кохання стука вже до них –
Не знаю я рідніших звуків,
І кличуть знов мене вони.
Вже й красти щастя нам несила –
Воно ж, солодке і гірке,
Все манить наші душі сиві…
Бува ж з людьми в житті таке!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718172
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Ми на різних з тобою покосах
Відспівали життєві пісні,
Зацвіли сріблом-інеєм коси,
Та промінчик надії яснів,
У дуеті, однім, поєднати
Наші долі і наші серця,
Щоб могла для нас двох залунати
Недоспівана пісня оця.
Щоб цвіло для обох одне щастя,
Й заіскрилось у сивих очах,
Смакуватимем, ніби причастя,
і кохання, і вірність плеча…
19.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718165
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Задивився в її очі, а вони, мов зорі.
Задивився в її очі, а в них хвилі в морі.
У очах її тих синіх океан плескався.
Задивився в очі сині, у них закохався.
Привабили, зчарували, мов зоряні ночі
Оті її, сині-сині, волошкові очі.
Я мов вітер, що у полі грається колоссям.
Задивляюсь в очі сині й тішуся волоссям.
Те волосся золотисте... кучері на скронях.
Ой, яка ж та ніжна ласка у її долонях!
Є таким солодким завжди милої словечко...
Подарую я з любов'ю їй своє сердечко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718248
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Весна співала стоголосим хором,
Вінчав світанок нас, фата – з туману,
А сукня - з травня, вишита узором,
Нектари сонячні, замість шампану.
Метелики крутились в бальних танцях,
Веселка дарувала сім чудес
І обрії шарілись у рум’янцях,
А ми були обранцями небес.
За руки взявшись, ми летіли в світ,
У справжню казку, лиш відому нам,
З смарагдів впав під ноги оксамит,
У дзвони бив життя величний Храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718194
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dZMouNJG5UM[/youtube]
Не кажи, що все пройшло і пусто.
То тобі здається лише так.
Це кохання згадуєш ти часто,
Значить, не забув його, це - факт.
Ти його до серця пригортаєш
У морозні ночі, щоб зігріть.
Проганяєш й знову повертаєш,
Бо без нього ти не можеш жить.
Проклинаєш час, коли зустрілись,
Викидаєш зовсім з голови.
Але, знаю, як тобі хотілось,
Знову й знов про нього говорить.
Часто серце це не розуміє:
Чом не даємо коханню жить?
Але хто зробити це посміє,
Той не знає, що таке болить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718203
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Уже весна торкає небосхилу
І ніжно, тихо пташечка співа,
Закохані ідуть у світлу днину:
Любов'ю переповнене життя.
В полоні їх, чубате, синє небо,
Рука в руці... і серденько щемить,
Їм щастя так багато нині треба:
Ти зупинися!- та, щаслива мить.
І сонце їм підморгує зрадливо,
Жаринкою торкає їх серця:
Кохання їхнє вічністю щоб жило,
Любов хай благословлять небеса.
Уже весна торкає небосхилу
І ніжно, тихо пташечка співа,
Закохані ідуть у світлу днину:
Любов'ю переповнене життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718182
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JBG-rvx8xrE
[/youtube]
Дякую за ідею Шостацькій Людмилі
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717784
Приємна віє прохолода.
Тіннистий влітку старий сад.
Хороша випала нагода,
Щоб повернути все назад.
І несміливо крок за кроком,
Ступаю я в Едема сад.
І стислось серце ненароком...
Зустрів мене тут листопад.
Легенька тиша зависає,
Нема людської метушні.
Осінній вечір вже згасає...
Чому так боляче душі?
От що зробили з садом роки:
В струмку ледь дихає вода.
І десь зими відчула кроки.
Листва, зітхаючи, спада.
Шукаю квітку з хвилюванням.
Колись троянда тут цвіла.
Немає меж розчаруванням:
До неї старість вже прийшла...
Зустріла з радістю шипшина,
Колюча квітка простоти...
Із сумуванням дум хмарина,
Несла мене від гіркоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717955
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Дерева в лісі різні: одні до сонця в’ються
Ростуть і пнуться вгору, а інші – просто хмиз.
Отак і серед люду: є Люди, а є людці,
Живуть у своїх хащах і сонце тягнуть вниз.
В житті стрічала різних. І ті, що сонце носять
Любов давали, світло і віру у життя.
Тепер дарунки щедрі зневірою голосять...
Зустріла ж бо людину, а сталося – сміття.
Дилему цю нелегку зумію розв' язати,
В душі носити сонце – хай вистачить снаги.
Та все ж крадеться думка, що хмиз той бруднуватий
Захарастив мій простір, скував у ланцюги…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718016
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Є люди щедрі на терпкі слова,
Солодких в них на всіх не вистачає.
Погане сиплять, наче з рукава,
Сказати добре їм щось заважає.
Когось вкусив – і вже щасливий сам!
А я таким здається співчуваю,
За мить йому хтось скаже, що він хам
І буде лемент аж до виднокраю.
Якщо комусь, то можна - з полину,
А як йому, то раптом заболіло.
Піском у очі кине всю вину,
Когось болить? А це - не його діло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718002
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Облуплені вітрини безголосі,
Мов кужіль від лискучого волосся…
Брудний асфальт узимку та уліті
І плечі без голів, тіла лиш пітні…
Мілан, Париж, Мадрид…як безпросвітні…
Вже криком про спасіння бідні душі
І тане льодовик, зжирає сушу…
Цунамі, землетруси мучать вперто,
Аж небо падає…Повітря сперте…
Тепер би з Господом, лише відверто…
І через край вихлюпує терпіння,
Хоч домінує ще мовчати вміння…
Насильство і теракти безконечні,
Ненависні багаті, безсердечні,
Немає гідності, ані статечні…
Кораблик наш, Земля, геть потопає,
В усьому світі толку вже немає…
І тисячі, мільйони, як мурашки,
Життя втрачають, в інших – грубі бляшки
Стискають душі...Правлять шлунки, ляшки.
Запитуєш, для чого так ось жити,
Чому Господь не може розрішити?
На кожного чекає Він з терпінням,
Допоки сповниться любові вміння,
Тієї сили вічного творіння.
Любов спасе цей світ від зубожіння
І Землю від пекельного падіння,
Коли душа жадатиме спасіння…
Воістину Господнє воскресіння!
Хай скорениться зла, гріха насіння!
3 лютого 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717906
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Ніхто не пояснив іще у світі
Ненависті й любові джерело,
Теплом чи злом, чи іншим чим зігріте
Котре зелом у душах проросло.
Та кожен знає, як міцніють крила,
Коли любов поселиться в душі,
А як ненависть по-живому риє,
То душі після того вже чужі.
І хоч любов – до світла то дорога,
Ненависть – різновид людського зла,
Та не було б життя таким розлогим,
Якби любов у світі лиш жила.
Бо пізнається все у порівнянні,
І меду не бува без гіркоти,
Тому й шляхи людські, складні й незнані,
Оті, котрі судилось нам пройти.
12.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717823
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017
О, світе мій! Як я тебе люблю...
В шумі вітрів, у гомоні діброви.
А ті слова... що він сказав мені,
Які ж солодкі! О, які медові!
О, світе мій! Як я тебе люблю...
В потоках рік, в вершинах гір до неба.
А ті слова, що він сказав... ясні!
Та ж щастя більшого невже ще треба?
А погляд тих, мов ніч, його очей,
У моїм серці ніжністю розлився.
О, світе мій! Як я тебе люблю.
Зі мною він назавжди залишився!
Своїх я почуттів теж не втаю,
То ж світлою хай буде кожна днина.
О, світе мій! Як я тебе люблю...
Пізнати щастя може лиш людина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717874
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4_eDHYyN96o[/youtube]
Таке у нас життя все ж дивовижне:
Сміємося, то плачемо навзрид.
Від радості й печалі бува слізне.
Все ж дякуєм його за різновид.
Захочемо - і будемо щасливі:
Радіємо, буває, від дрібниць.
Утішать нас завжди слова ласкаві-
Не часто дістаємо їх з скарбниць.
Нерідко замість слів нам скаже погляд,
Очей чиїхось дивна глибина.
І ти уже щаслива з ними поряд,
Бо знаєш, що в цім світі не одна.
Але боюсь тих слів, що причаїлись,
Коли тримають камінь у душі.
Не хочу, щоб мені такі зустрілись.
Як їх пізнать в життєвій метушні?.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717756
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Сонячній поетесі
НАДІЇ БАШИНСЬКІЙ
Співоча пташина щодня тут співає.
Здається земна, ще сама не літає.
А цей голосок заворожує враз,
Щасливим стаєш від чаруючих фраз.
Тут квітки розмова і шепіт вітрів,
Волошка блакитна і мак майорів.
Кохання нестримне на крилах летить
І хочеться так зупинити цю мить!
Скупатись у дощику гарних пісень,
Усім розповісти який гарний день.
Пробігтись до річки, звернути в лісок,
Усюди звучить її спів-голосок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717639
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Сонячній поетесі
НАДІЇ БАШИНСЬКІЙ
Співоча пташина щодня тут співає.
Здається земна, ще сама не літає.
А цей голосок заворожує враз,
Щасливим стаєш від чаруючих фраз.
Тут квітки розмова і шепіт вітрів,
Волошка блакитна і мак майорів.
Кохання нестримне на крилах летить
І хочеться так зупинити цю мить!
Скупатись у дощику гарних пісень,
Усім розповісти який гарний день.
Пробігтись до річки, звернути в лісок,
Усюди звучить її спів-голосок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717639
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Це місто спить... Так спить тендітна квітка
Під крижаною ковдрою снігів.
І в тому сні - вся паморозь віків
Й суцвіття доль,що виросли нізвідки
І увійшли в ніщо... Лишивши світлий сум
Цим вулицям ,будинкам і обличчям.
Де мрії поріднилися і відчай,
Де розквіт обертається на глум.
Це місто - спить.Вдень і вночі - РОКАМИ,
Ховаючи у гамір суєти
Тужливий щем людської самоти
Й шекспірівські провінціальні драми.
Ми ж ,в нетрях сонних вулиць розчинились.
Нас - не знайти...Якби не наша тінь,
Що від негоди нових потрясінь,
Мов паросток в шпарині, зачаїлась.
Тож , чи зійде невидимий той сніг
З дахів і душ заблуканого міста?
Щоб процвісти прозрінням променисто,
Очистившись, як від спокути гріх...
P.S. Зійде той сніг прозорою водою.
Так МАЄ бути. Світ на тім стоїть.
Та, щоб прокинутись, і все ж почати жить,
Так треба обернутися собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717093
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 11.02.2017
По долині струмок плине
З чистою водою,
Поливає ранок трави
Росою-сльозою.
Пусти ж мене, мамо-ненько,
Ніженьки помию,
Там чекає козаченько,
Моїм серцю милий.
«Іди ж, доню, не барися, –
Проказала мати, –
Козаченьку не корися,
Поки прийде сватать.
Прийшла дівка у долину,
Де струмок хлюпоче,
Соловейко на калині
Крильцями тріпоче.
«Ой, не прийде козаченько –
На війну поїхав,
Бо вона уже близенько,
Біди несе й лихо.
Заплакала дівчинонька,
Вернулась до хати,
Відшукала ікононьку
Й Бога, ну, прохати.:
«Ой, де милий іде-їде,
Земля хай тримає,
Вороженьки ж сіють біди,
Добра хай не мають».
Що в струмочку вода, чиста,
Біжить-вибігає.
Вже й калина без намиста,
Сніг її ламає.
Що в долині струмок плине
Та й не одне літо,
Біга дівка до калини,
Чи козак не їде.
Не дістались воріженьки
До дівчини краю,
То коханий козаченько
З Богом їх карає.
20.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717545
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Дорога стелиться снігами –
Цупка стерильна пелена.
І кінострічка панорами
Біжить у рамочці вікна.
Таке німе красиве ретро
У ґлянці білої зими!
Летять у безвість кілометри,
Мережить гума килими.
Дерев ондатрове убрання
У стружці інею ряхтить…
Це тимчасове обмирання,
Ця перестуджена блакить,
В якій ні поруху, ні звуку,
Хіба що пирсне горобець.
Мороз пропхав колючу руку
Мені за теплий комірець,
І так пощипує зухвало, –
Мовляв, попалася, ага!
І за́шпорів пекучі жала
Пульсують спазмами в ногах.
А я хапаюся вустами
За пару дихання твого,
Мов літо те́плиться між нами,
І лід розплавлює вогонь!..
Летить захекана автівка
Крізь охололу плазму дня…
І ми удвох, і ця мандрівка
В сідлі залізного коня.
[img]http://i1.r24.me/AROFgOEAj6Lp-c800x600.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717621
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aDAK8yJyytY
[/youtube]
Зіткало літо полотно,
Прослало серед степу.
Дивує фарбами воно...
А на душі так тепло!
Із ситцю дивний килимок.
Тендітні, ніжні квіти.
О скільки він приніс думок,
Що можуть ще зігріти!
Думки мережені мої!
Зберу, щоб не згубити.
Вплету у них слова твої,
Любов"ю оповиті.
Впаду на росяну траву,
І задивлюся в небо.
І зрозумію, що живу,
Думками лиш про тебе.
А небо тонкий, ніжний шовк,
І ніжний промінь сонця,
Води джерельної ковток,
Росточок у долоньці.
Ось з чого зіткані думки!
Вдихаю запах квітів.
Мого життя це сторінки...
Вони для мене ліки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717585
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Дніпре сивий, вільний, сильний!
Дніпре повноводий!
Здавна батько ти русинам –
Батько мого роду.
Ти віки пливеш по землях,
Широких, багатих,
Обіч ліси та озера,
Сади білі й хати.
Напилися тої волі
І ми, Дніпре, – люди,
Та чомусь не маєм долі –
Ніяк не здобудем.
Топчуть, палять землю цюю
Вороги-заброди,
На душі у нас гарцюють,
Цвіт зривають роду.
Та нема такої сили,
Щоб тебе спинити,
І хоч нас віки косили, –
Лиш міцніють ниті
Мого змученого роду –
Гордий він, живучий.
Буде вільним він народом,
Як і ти, Ревучий!
10.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717544
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Повилася стежечка полями,
колос наливають тут жита.
В них волошки і ромашки квітнуть,
маків цвіт дарують їм літа.
І спориш росте тут край дороги,
наші він слідочки рахував.
Разом з нами він збігав до річки,
ніжним білим цвітом розцвітав.
А та річка, гомінка й весела,
хвилями хлюпочеться... Стрімка.
Ой, яка ж ти, річечко, грайлива!
Ой, яка ж ти, річечко, дзвінка!
Й досі там під лісом, на галяві,
Невеличка яблунька росте.
Яблука великі та рум'яні
наливає сонце золоте.
Запашні вони та соковиті
з пишних віт просилися до нас.
Пахли м'ятою і теплим літом
залишився в них дитинства час.
Я піду... піду по тій стежині,
колосяться, як тоді, жита.
В них волошки і ромашки квітнуть,
маків цвіт дарують знов літа.
Тут моє дитинство залишилось,
відшукати б поміж трав сліди.
Допоможуть яблука рум'яні
споришеву стежечку знайти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717483
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
[youtube]https://youtu.be/TRLjtBxQURM[/youtube]
[color="#1297c7"]
[i][b]Ох, чудові вірші - чарівні рядки!
Так любуюсь ними, ніби то - зірки.
Що то за вимова! Що то за слова!
Як зоря ранкова! Річка медова!
Стелиться й чарує, і манить-манить...
Ой, залюбувалась! Та тепер щемить
Серденько так тужно, бо слова оті
Не мені належать, а тій - золотій,
Для котрої лились, квітами цвіли,
Річкою стелились, зорями були.
Сяду пожурюся, прочитаю ще...
В річці тій скупаюсь, та й прогоню щем!
І сама напишу медвяні слова.
Ох і захмеліє чиясь голова!
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717459
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
[i] Про сокровенне…[/i]
[youtube]https://youtu.be/YyS4hXDAlC8 [/youtube]
[i][b][color="#870b87"]Одне життя… Та хочеться прожити
його, неначе – сім, а не одне.
О, як тоді бажання помирити,
коли одне поперед іншим жне
не «трин-траву», а спілу всмак пшеницю,
що так щедротно стелить щастя шлях,
коли кругом – прості та милі лиця?..
Й твого кохання зіронька зійшла…
Буває, вдвох. А все життя – у роздріб…
І по́гляди – навкіс, не в паралель.
А можна ж – разом, слід-у-слід до гробу,
одне життя: ти – лада, а я – лель!
І процвітає поміж нас безлюб’я,
й не знаємо – для чого живемо…
А треба б так, як вміють це голуб’я:
лебедість на могилу кладемо…
Виною, певно, є недосконалість,
з якою ми у мирі повсякчас…
А треба б тут... нам потрудитись малість:
любов не терпить ледаря гримас!
Любити – значить повсякчас трудитись:
навчився сам – друго́му передай!
Ми на Землі для того, щоб учитись…
І щезне зло,
й розквітне справжній рай![/color][/b]
09.01.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 10.02.2017
Коли любові дивний сад
Зненацька квітом забуяє,
Коли твоя п’янка краса
Мене не тільки забавляє –
Стає казковим тим човном,
В якім пливу життям, мов раєм,
Й радіють очі і чоло,
А серце вальс кохання грає,
Тоді тобі моє болить,
Тоді мене твоє хвилює,
Це й є ота щаслива мить,
Заради неї жить вартує.
Тоді і я, і ти – це ми –
Це наша формула кохання,
Доводить, що ми є людьми,
І це фундамент для єднання
9.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717423
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2017
Еверест - міць що дісталась до неба,
Горду вершину не всім підкорити,
Оздоба її - спокій, величі визнання не треба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716674
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Якби Колобка не зїла Лисиця,
До чого тоді б він міг докотиться?
Якби клята миша хвостом не махала,
То Ряба мабуть олігархом би стала?
Якби Білосніжка не впала у кому,
Зустріла б кохання, вернулась додому?
Якби на город лопату дід взяв,
До ріпки тоді б він усіх не скликав?
А бабця хотіла не все і одразу,
Й тим золоту рибку довела до сказу...
"Якби?" Так часто питання це постає,
Не гай марно часу, прийми те що є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717228
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
До Тебе і метеликом, і квітом
Первинним ніжним, наче пектораль -
На груди змучені, свинцем побиті…
Зболіле серце рве стражденний жаль,
Як тими пелюстками кров спинити?..
Зима, весна… надії… третє літо
З корінням вириваються гілки…
Не буде на тім місці диво- квіту –
Тужливі груди скровлені в дірки,
Лиш голуб крилами боронить віти…
Незрілі пуп’янки додолу… Діти...
8 лютого 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717284
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
"Для любви не названа цена.
Лишь только жизнь одна.
із рок - опери "Юнона та Авось"
За любов мою
чим заплачу, о Божe？
Дорого, мабуть.
А втім, чи не все одно?
Нe життя без кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717262
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Сумую так, мої привітні,
Не кам’яні - якісь магнітні.
Не відпускаєте від себе,
Тулюсь до скал, до ваших ребер.
Впиваюсь дуба ароматом -
Стоять синки із зрілим татом.
І хмари мчать, немов вагони,
А сосни – в небо, як корони.
На ноті птах своїй тривожній -
Пішов самотній подорожній.
За ним слідом - вузька стежина -
Там, де подільська верховина.
Ця первозданність Товтрів дивна,
Така душевна і безслівна.
П’янить духмяний запах квітів,
Враз забуваєш все на світі.
Тут інший вимір, стрілки – струнко.
Про що кричиш з-за гір віщунко?
Надійний захист в мене – гори,
За ними – всі мої мінори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717267
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Спливає час, стаю йому на п’яти,
Та він лише прискорює свій біг,
Лиш намагаюсь вперто здоганяти,
А миті тануть, мов торішній сніг.
Старезний світ таких як я - вже бачив,
Він так втомився від усіх облич
І кожен щось в цім світі таки значив:
Хтось - горобець, а може хтось - павич.
Скриплять суглоби, скаменів хребет,
Він вже не той, а нас ще грішних носить
І ще те саме небо голубе,
Такі ж самі всі кришталеві роси.
Лиш ми не ті, якісь йому чужі,
Все нам не так і завжди чогось мало,
Багаті й бідні – на одній межі,
Біда на всіх одне гострила жало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717261
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Спішать літа долати ті шляхи,
Що їм давно намалювала доля,
На них усе: і радощі, й страхи,
І лабіринти, часто невідомі.
То птахами тривожну рвали вись,
Розправивши свої могутні крила,
То на землі в буденності товклись,
Аж поки скроні паморозь не вкрила.
Таке воно – людське земне життя:
Падіння й злети, вироки й провини,
Не здатні іноді на щирі каяття,
Хоч ця наука є для них первинна.
27.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717250
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
О, як же хочеться весни,
Коли зима в лютневих примхах:
То снігопадом заряснить,
То парою із ніздрів диха,
То по біленьких килимах
Зайчиськом білим пробіжиться!
На те вона і є зима,
Щоб руки грілись в рукавицях!
Бува, й бурулечки-носи,
Прозорі, вниз зі стріх повісить,
Коли ж торкнеться до краси
У білих шатах казки лісу,
Вчаруєшся: яка ж пора!
І сумніви-думки нахлинуть.
А сонце іскорки збира,
Що при теплі до хмар полинуть.
8.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717247
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
***
Сліпучі сніги
на безмежному полі –
малюнок зими.
***
Пухнаста ковдра,
білопінно іскриста –
постіль ангелів.
***
Зима. Морози.
Ріки, скуті кригою.
Замкнені води.
***
Озеро – в кризі.
В глибинах – своє життя,
дрімотно-тихе.
***
Чорні во́рони
над засніженим полем.
Контраст кольорів.
***
В місячнім сяйві
білосніжне довкілля –
зимова казка.
9.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717229
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Втомилося небо.
Самотньо в зажурі повисло.
Уже не глибоке -
безмежність упала в сніги.
Спускалось донизу,
по білому білим… Навмисно?
І ріки німіли й таємно мовчали боги.
І тисячі рук піднялись,
щоб утримати небо,
І били на сполох,
й кували стовпи ковалі…
А я терла руки холодні
й просила: «Не треба!
Воно ж пригорнутись
хотіло
давно
до землі…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717108
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Дніпрові кручі сплять на фоні синяви,
величні у красі, заглиблені у тайни.
Впродовж тисячоліть в життя вдивлялись ви,
з часів далеких Кия і Почайни.
А я дивлюсь на вас. Засніжену гору
цілує промінець, але вона дрімає,
як введений в соматі* велетень-гуру́,
що знань безцінний скарб в собі тримає.
А скільки ж тут подій пробігло-пронеслось!
Як хвиль дніпрових тих, що б'ються об підніжжя.
І славу, і ганьбу відчути довелось,
вглядаючись, як ворог топче збіжжя –
литовець, німець, лях і полчища орди́ –
жорстоких москалів після лихих батиїв.
Горів не раз наш Град, рубалися сади,
та з попелу вставав величний Київ.
Вбирали в себе ви пісенність молитов,
набату гул і благовіст церковних дзвонів,
отруйний шепіт "підкилимних" зрад і змов,
і "Слава Україні!" – клич мільйонів.
Історія століть вкарбована у вас,
і бережете ви її в своїх анналах.
З допам'ятних віків святий іконостас
героїв наших вписаний в кристалах.
Близьке вже майбуття – менш, ніж за сотню літ,
розвіявши з плечей тяжке оціпеніння,
розкажете ви, як творився Київ, світ
від пра-пра-пра-пра-...-пращурів коріння.
Гора – не просто горб, а знань сакральних схов,
настане час, і їх розбудять, як соматі.
О, скільки б таїн люд у горах віднайшов,
аби навчився пам'ять гір читати!
* соматі – стан людини, коли спеціальними
медитаціями досягається вихід душі із тіла, яке стає
камене-нерухомим і може бути в такому стані
як завгодно довго.
Повертають до життя спец. методами.
Такі практики відомі в індуїзмі та буддизмі.
8.02.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716989
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Ви бачили, як стрілочка секундна
Приспішується в оберті своїм?
Вже не такі тягучі сірі будні,
Ну, а свята злітають поготів.
Та ще й вода кудись щеза зі студні…
Не виплекані, сонцем не зігріті,
І дощиком не скроплені, як слід.
Пакуються незрілі у століття,
Без права відновити кожну мить,
Час наче в дірку цівкою летить…
Чи може хтось краде його від нас,
Мабуть, у іншім вимірі забракло.
Так хочеться побачити той «лаз»
І хто насправді у болоті квакав.
Нарешті, хто керує, чий наказ…
Втікає, як ніколи, вічний час.
6 січня 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717019
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Взявсь питать холодний Лютий:
Хто і як сьогодні взутий?
В кого теплий кожушок?
В його планах є сніжок.
Хоче висипати норму,
Дасть команду свому шторму.
Хоче в танець завірюха,
Поспіває щось на вуха.
Морозенко носик, щічки
І в дитини, і в синички
Покусає й помалює,
Ще й бурульками жонглює.
Пише вітер текст до пісні,
Всі рядки уже затісні.
Так танцюють його ноти
Від холодної роботи.
Став і чухає чуприну,
Як Весні він здасть провину?
- Без пояснень утече,
Коли сонце припече!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716976
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
У дитячім голосочку і у житнім колосочку,
І у чистому джерельці, і любов'ю в моїм серці
Дзвени, наша мово! Ти нам дана Богом.
У волошках синьооких, у річках стрімких глибоких,
В материнській колисковій, в калиновім ніжнім ґроні
Співай, наша мово! Ти нам дана Богом.
Лийсь дощем рясним із неба, ті слова візьму, що треба...
Дарували щоб надію і будили світлу мрію!
Світи, наша мово! Ти нам дана Богом.
Де земля козацька славна, дзвени, мово наша гарна!
Звеселяй тут кожне серце, мово – чистеє джерельце.
Дзвени, рідна, кожним словом...
Нам усім дана ти Богом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716984
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Де падають зорі –
в туманах там долі пливуть,
У синіх долинах купаються зоряні плеса.
Отам поміж них
чиясь доля зібралася в путь,
Пливе у човні (та куди ж…)
загубилися весла.
Гойдається човен,
штовхає самотність його
В пітьму незворушну,
пірнає углиб порожнечі.
Яке це вже коло?
Бо вистачило б й одного…
Їй човен покинути б
й сісти на крила лелечі.
Їй впасти б у трави,
з туманів смарагди струсить,
Й світанки змережити з зір
і вінками у коси,
Їй весни стрічати б…
весною і жити, і снить…
Гойдається човен,
мов вранці не струшені роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716710
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017
От февральского мороза покрасневшею щекой,
Ощутишь какой горячий поцелуй весёлый твой.
Писк: "какой же ты холодный!" "Руки с холода! пусти!"
Но сама не отпускаешь, ты уют мой воплоти.
И из царства зимней сказки, что белеет за окном,
В поцелуй, как в душ горячий, окунуться. кувырком!
Я пройду ещё охотно все снега и все метели,
Только б губы, эти губки так меня опять согрели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716877
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017
У спину темінь Світло пне тихенько –
Невидима відвічна боротьба.
День крила розправляє коротенькі
І птахом відлітає у літа.
І дихання нове для роду – ненька
Вродлива – чи то грішна, чи свята…
Продовжить рід народжене маленьке,
Щодень борнею за крихке життя,
І зло, і правдоньку пізнає, всеньке…
Не схибити б йому та ще – пуття
В дорозі вибраній і, щоб рівненька:
Тяжкий бо шлях – з гріху до каяття.
Не кожен вміє затиснути в жменьку
І не впустити до душі сміття.
Родитися, – щоб з гідністю померти,
Коли з любов’ю лиш серцебиття
Із Господом – до вічності без смерті,
Душею – у безмежне майбуття…
Життя земне – за вічне душ життя…
(5 лютого 2017)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716721
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017
З прадавніх посивілих літ
У муках корчилося слово,
Крізь глибину страшних століть
Пробилась і зміцніла мова.
Її слова – найбільший скарб
Для єдності мого народу.
Їх сила дужча у стократ –
Від Бога справжня нагорода.
Її слова – найбільший сніп,
Що зріс під сонцем полуденним,
Отой святий насущний хліб,
Який вживаємо щоденно.
Її слова – дитячий сміх,
Молитва матері до Бога,
І найцінніші від усіх
Слова ті щирої любові.
Її слова – тривога й біль –
Вони в житті цім місце мали.
І дітям накажи, й собі,
Щоб мову рідну зберігали!
9.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716755
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Коли не все ще випите вино
Гіркої зради і німого болю,
Цілющим може стати ще воно,
Коли словам своїм даси ти волю.
Очистиш душу, щоб впустити знов
З повітрям свіжим почуття новіші,
І замість непотрібних вже розмов,
Вкладеш свої думки у щирі вірші.
2.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716758
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Настоянка думок сердечних...
Щодня потроху її п’ю,
Я в неї – у числі залежних,
Обов’язково в чашу ллю.
Підсиплю трішки аромату
Із слів і нот ледь-ледь хмільних,
Душі росинку непочату
І жменьку зернят чарівних.
Її розбавлю сонцем й квітом,
Дзвінкою піснею пташини,
Небес блакитним оксамитом
І сяйвом кольору цитрини.
Така настоянка-живинка,
Забула з нею смак полину,
У мене є й для Вас краплинка,
Прошу, заходьте на гостину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716764
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Поміж рядком себе шукаю,
Думкам дала всім вільну волю,
Я знаю, що себе не знаю
І, що загралася із роллю.
У розсипі із вічних слів
Збираю перли на намисто
І славлю всіх учителів
З років минулих падолистом.
Слова мені – за справжній скарб,
А перед мовою – провина,
Чужих в ній забагато фарб...
Р́осте в ній істини зернина!
́́́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716789
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Сини мої здійняли крила
І полетіли в світ літати.
Я завжди поруч, як вітрила,
Аби ніколи вам не впасти.
Я пам'ятаю перші кроки,
Як бігла слідом:"Не впади".
Коли життя давало вам уроки,
Я підставляля плечі, як завжди.
Бува коли така на серці туга,
І на щоці непрохана сльоза.
Тоді молюсь:"Пошли кохання, друга,
Нехай життєва омина гроза".
А інколи образи ятрять душу.
Усе бува...летять кудись роки.
Та пам'ятайте, вас найбільше люблять,
Чекають, вірять лиш батьки.
Хай не впадуть сніги на скроні,
Хай сил життя не забере.
Щоб ви були завжди в полоні
Родинних вуз. Хай мати Божа збереже.
У вас тече одна кровинка,
Одна домівка і батьки.
Щоб ви ніколи не забули,
Ви найрідніші! Ви брати!
Зерно любові сіяла у душу,
Роки сріблясто упліталися в чоло.
Цей світ, колись таки лишити мушу,
А ви родинне бережіть тепло.
Тоді колись...злітаючи за хмари,
Від гіркоти розлуки збережу.
Рядками вірша будем розмовляти
Колись...коли піду вже за межу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715743
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017
Зникаю з поля, час-від-часу,
Бо відключаю інтернет…
Лишаюсь вірною Пегасу –
В блокнот виписую сонет…
Тебе не зраджую, «корнет»…
Таємно- дивне спілкування,
Не як формації старі…
Ранкове з кавою вітання
І море квітів – в ДН і …
Тут здійснюються всі бажання:
Театр і друзі, і… кохання…
Цікава новизна життя
Полонить і не відпускає…
Ранимих душ святе злиття,
Де простір римами співає,
Сміється, плаче і страждає…
Наповнені прості слова
Новим життям – у синє небо…
Сягне не всяка голова, –
У кожного свої потреби…
З любов’ю лиш творити треба…
Знов відкидаю інтернет…
Паперу різного – багажник…
Блокноти списані, – як « мед» –
Живу минулим ще, вчорашнім,
Монтую і нове піддашшя…
Затримати б ще часу лет,
Щоб розібрати весь букет…
Святий і грішний інтернет,
В міцних обіймах менует –
У безконечній павутині…
Привіт! За хвилю знову нині,
Безвусий мій іще «корнет»,
В тобі згублюся, Інтернет...
31 січня 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715765
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017
Я втікала сама від себе,
Спакувала думки в валізу,
Так просила погоди в неба,
Витирала іржу з заліза.
Манівцями блукала вічність,
Все ділила святе і грішне,
Обминала усю трагічність,
Не трималася за розкішне.
Я така як усі, я справжня.
Тільки я ще себе шукаю,
Вийшла з вересня, йду до травня,
Як умію – усім прощаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715527
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017
Останні першими – в тім полотні…
Від болю розірвалася завіса…
І світлом переможним у борні
Земне злітає у блаженній висі –
Запалюються згаслі вже вогні…
Розгойдується вічності колиска,
Все менше розуміння в кожнім дні,
Химерність прорахованого зиску
І страх смертельний навіть уві сні…
І відчуття руки міцної стиску
Фігурок глиняних – всі головні…
Подібний твар та однакові писки,
Нитки лише шовкові, чи лляні…
І траєкторії – маленькі зовсім риски,
І глина – в порох, і вони – смішні…
Пригадую ляльки, набиті з тирси…
Непізнані лиш душі неземні…
Ніхто тут не обділений Всевишнім –
З останніх стануть першими вони.
30 січня 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715446
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017
Молюсь за тебе, Україно!
За всіх дорослих і дітей.
За сонце ясне, небо синє.
За світлий і щасливий день.
Вклоняюсь Богові, рідненька!
За твої ріки і моря.
За ключ у небі журавлиний.
Ти є у мене лиш одна!
Молюсь за житечко у полі,
І за калину край струмка.
Я знаю– є в житті хвилина
Дуже солодка... є й гірка.
Прошу за тебе, Україно!
Хай день ясний розвіє тьму.
Щоб звеселилась вся родина.
Знай! Тебе, рідна, я люблю!
То ж за синів молюсь відважних,
Що на сторожі миру є.
Бо ж люблять тебе, ненько світла!
І вірять в завтрашнє твоє.
Всі віримо, що час настане.
Щасливий день до всіх прийде.
Бо ж сонце й небо в нас єдині.
Під ними правда розцвіте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715254
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017
– Навіщо Бог придумав старість?.. Та то ж так гарно молодим прожить!
– Із старістю дає Бог мудрість, що подаровано, щоб зміг ти оцінить.
Щоб знали, що в житті є свято й будні, і прагнули до світла йти.
І молодим давав поради мудрі, щоб вибір правильний робили у житті.
Для того Бог придумав старість, щоб легше молодим іти в життя.
На жаль, часто її не помічаєм і навіть безсоромно топчемо літа.
А Бог же дав людині старість, щоб мудрість всі побачили в житті!
Розставили не ті пріорітети, і вчать нас, видно, вчителі не ті.
Отак і ходимо... все ходимо по кругу, спливають непомітно так літа.
А де ж та мудрість? Де її шукати? Лиш старість бідна в очі загляда...
А чому бідна?.. Бо не там шукали! На що розтрачено ті молоді літа?
О люди, люди... Схаменімось! Навіщо ж старість нам дана свята?..
А старість нам дана, щоб шанували і вчились мудрості у тих, у кого є.
Тоді б із року в рік по кругу не ходили, шукали б вміло щастя ми своє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715268
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017
Одинока вовчиця. На місяць не вию.
Я від зграї відбилась із власної волі,
Бо кісток вже давненько нікому не мию
І у вузлик зв’язала задавнені болі.
Не скажу, що – біда, не скажу, що утрата.
Посилає ще небо фонтани думок,
Відкриває мені таємничості врата,
Без ключа відмикаю пізнання замок.
Не блукаю, де зграя вишукує здобич,
Я не маю потреби гострити ножі
Та й тамбовський мені - і ні друг, і ні родич,
Геть усі хижаки – невимовно чужі.
Одинока вовчиця. Обрала мовчання.
Не чорниця, не бранка з-за мурів фортець,
На слова я постійно веду полювання,
На такі, щоб зм’якшити жорстокіть сердець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715322
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017
Лягала доленька на полотні,
Всі хрестики пророчили ту долю.
Залишив промінь сонце на вікні,
Вкраїнка вишивала мир і волю.
Співала пісню болю і журби,
Сльоза вмивала кожне її слово,
Тут голка й нитка – всі її скарби
І ще – найкраща в цілім світі мова.
Це – оберіг коханому і сину
В бою нелегкім то – ціна життя,
В цій вишиванці бачиш Україну,
Квітчастий шлях: вперед до майбуття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714795
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 28.01.2017
***
Чи то така вже доля України?
З новою владою – нові руїни...
***
Хто б не зайняв наш державницький трон,
друзям – усе, а всім іншим – закон!
***
Знай! Ворог легко націю долає,
в якої духу єдності немає.
***
Де свари й чвари – там країна вбога,
де злагода – то там і перемога.
***
Як сам поліз в неволю,
не звинувачуй долю.
***
Чи владою (віками!) курс наш збочений?
Чи силою проклятою зурочений?
***
Втративши гальма і страх, в хижій хватці звіриній,
топчуть вже те, що лишилося в нас від людини...
27.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714719
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 28.01.2017
Вередує зірка цілий вечір,
Головою круть то так, то так,
Зачепилась на гнізді лелечім
І не може вибратись ніяк.
Місяць заблукав в бездоннім небі,
Безлад, чи такі якісь дива?
Нічка прогулялася по греблі,
Натягнулась тиші тятива.
Я в безсоння граюсь на папері,
Перебрала весь букет із рим,
Муза тихо стукнула у двері,
Завжди рада я приходу прим.
Я тримаю їй смачну цукерку,
Чаю заварю з жасмину й м’яти,
Підморгну усміхнено люстерку,
Цій красуні маю що сказати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714718
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 28.01.2017
Купалась Нічка синя у ставку,
Розсипала по плесу жовті Зорі.
А Місяць боком ліг на острівку,
Думки його – в Чумацькім коридорі.
Світився Нічці, наче той ліхтар,
Щоб та помила добре свою косу,
Бо і слуга він, і величний цар,
Заколихав враз пісню стоголосу.
Скупалась Нічка в кучерявих хвилях,
Кудись пішла босоніж навпростець,
Збирав поспішно Місяць у зусиллях
І плів вінок із Зір, нічний митець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714560
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 28.01.2017
І сумніше за сніг
На останніх змарнілих квітах -
Завмирає твій сміх
На яскравій листівці літа.
Розсипається спів
Порошинами сірих буднів
Хуртовиною слів
На пероні,де надто людно...
І сильніше за хміль
Молодого вина побачень
Вабить згуба зусиль
І миттєвостей необачних.
Цнота падає ниць,
І думки застигають глеєм.
А в проваллі зіниць -
Лиш волосся твого лілея...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714456
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 25.01.2017
Те, що було – у пам'яті... Не стерти.
Були веселі і погожі дні.
Сміялося тоді ясніло сонце.
А були дні похмурі... і сумні.
Те, що було – у пам'яті... Назавжди.
Щось тішить душу, гріє, веселить.
А дещо таки хочеться забути,
Бо біль несе, тому душа щемить.
І кудись рветься, ніби пташка в клітці.
І спокою душевного нема.
Та пам'ятаймо й ці дні... Пам'ятаймо!
То віяла морозами зима.
Чому в житті ми ходимо по кругу?..
Тут зими й весни, літо й осінь є.
Змінити цього руху ми не можем.
Змінімо те, що у душі живе.
Щоб йти вперед – у душу зазирнімо...
Пора в серця прикликати весну,
Щоб зацвіли сади й земля розквітла!
Ой досить, досить нам вже .... полину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714361
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 25.01.2017
За вікном ніч із ранком вінчається,
Серце з Музою зустрічається –
І лягають в рядки слова,
Як зерно у житах наливається,
Піснедивом гаї заливаються
І мінує-вбива Москва.
Та не вбити наш дух Московії,
Не минути біди їй – оскомини,
Бо ми в праведному бою.
Прийде час, ми поля засіємо,
Ті що спалені в нас Росією,
Землю визволимо свою.
Ніч із сонечком та й зустрінуться,
В Україні життя ізміниться,
Й завесніється на душі.
Попрощаємося з розпукою,
А гордитися будем Злукою,
І добром зацвітуть вірші.
Скільки ж горя уже побачено,
Яку ціну високу сплачено!
Зачекалась добра земля.
Будуть хмари вгорі веселими,
Над містами пливти і селами
І радітимуть нам здаля.
Небо квітнутиме нам зорями,
Чорноземи-поля розорані,
І пісні, нові, зазвучать.
Сонце буде сіять над нивами,
Матері стануть всі щасливими
Ранки, росяні зустрічать!
23.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714420
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 25.01.2017
Іконі благодійної Тетяни
вклоняються студенти і віряни,
а особливо ті, хто у ці днини
святкують іменини чи родини.
У клубах, у Фейсбуці і в Ю Тубі
вітаємо, Тетяни, наші любі!
Яскраві, неабиякі таланти,
ви написали віршів фоліанти.
Веселі, невпокорені, ліричні,
мрійливі, фантазерки феєричні
дарів різномаїття демонструють:
самі свої творіння ілюструють,
немов актори, класно декламують,
в своїх піснях собі ж акомпанують,
картини пишуть і святі ікони,
лікують і встановлюють закони...
Чи молоді, чи вже зросли онуки,
ви – золоті майстрині на всі руки!
.
Владарка ж мого серця і цариця –
Танюся, дорога моя сестриця.
Любов моя до тебе меж не має,
душа летить і горнеться, й вітає.
Аби ж хоча б на день, хоч на годину
вернутись в юність, у свою хатину,
де мама, брат і ти – така вродлива!
... Але ти в мене є, і я – щаслива!
.
Тетяни, Тані, Танечки, Танюші,
хай радістю засяють ваші душі!
Забудьте про образи чи вагання,
хай збудуться на Бога сподівання!
Дружини, вірні подруги, кохані,
щоб вас любили, щоб були жадані!
Несіть у світ краси усі відтінки
й величну силу Матері і Жінки!
Нехай завжди од вечора до рана
оберігає вас свята Тетяна!
І ще добавимо в слова вітальні:
здоров'я й миру на землі страждальній!
.
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, З іМЕНИНАМИ,
НАШі ЛЮБІ ТЕТЯНОЧКИ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714347
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 25.01.2017
Розправивши крилята, кришталеві,
Сніжинки тихо падають згори,
Усілись на сережки довгі кленів,
На гостроверхі, голі явори.
Створили казку, снігову, довкола,
Земля під нею солодко дріма ,
Мороз із льоду витесав окови –
Така цьогоріч видалась зима.
Вітри лоскочуть гілля і замети,
Собі щоб казку. білу, підкорить,
Коли ж в тобі живе душа поета,
То віршами вона загомонить.
9.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714416
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 25.01.2017
Присвячую мужній
Поетесі-патріотці
ГАННІ ВЕРЕС
Найкращі вітання до Дня
Народження!
Яке ж то серце, може навіть два?
Щомиті за Вкраїну вболівають.
Ніколи не жила так, як трава,
Не так як інші – лиш за себе дбають.
І день і ніч – на тій страшній війні,
Всю силу віддала, щоб зупинити,
Стандарти ці давно уже двійні,
Та провела сама всі аудити.
Давно вже знає ціну: що і як?
Собою закриває Україну,
Як же обрид їй той уже будяк!
А як свою шанує солов’їну!
Вже кілометри слів кричать за мир
І матерям усім втирає сльози,
Ця мужня жінка – всім орієнтир,
Поезія війни посеред прози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714335
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 25.01.2017
Кохання душ... Вона його кохає,
По-справжньому… Душа років не має.
Натхненно у небеснім бездоріжжі
Летять, тримаючись за віршів віжки…
Він – молодий, вона – доволі зріла,
Насправді, як дівча іще невміле,
Їй не потрібні шуби, ресторани, –
Захищена із неба від омани.
Удвох вони щасливі і в мовчанні,
Без марних слів і лекцій тих, повчальних…
Закохані, – в очах любов витає,
Крилаті душі римами співають.
Кохання душ… Вона його кохає…
23 січня 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714215
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Розбрелися у світи діти,
Срібний іній покрив коси неньки.
- Та хотіла ж, щоб літо - літо,
А воно окрайчиком маленьким.
У долоні взяла дороги,
На які дітей благословила,
- Відпускала з дому - йдіть з Богом,
Слізьми гірко розлуку гасила.
І чекає серед зим літа,
Бо надія в серці невмируща,
- Поверніть соколята - діти,
Ненька в світі для вас одна суща.
Не зібрати діток під крила,
Бо вже є в них свої соколята.
І старенька чайкою квилить,
- Час-пора в інший світ відлітати.
................................................
Є такий заповіт любі:
*Поважати своїх батька й неньку*.
Щоби вас діточки не забули,
Завертайте додому частенько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714014
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Похмура завіса спустилась на перкаль снігів,
Морози малюють в калюжах торішню праосінь.
Я зорі з калюж тих давно нанизала до слів,
Отут, поміж талих снігів, я кажу собі: досить!
І що мені тиша, і спокій зимових лугів?
Розпечене небо згортаю – тримай оцю сірість.
Мені вже не впасти у трави твоїх берегів,
Тобі не вернуть свого птаха - полинув у вирій.
Що світу до того? У нього своя лиш хода.
Сніги у калюжах – ти виграв цей бій без правил.
Мій світ аватару якась квола муза гойда…
Отут, поміж талих снігів, я вростаю у трави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714063
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Ой летить із неба сніг...
З хати вибіг сірий кіт.
Сміхота! Сміхота!
Сніг летить і на кота.
Я сказав сніжку: "Біленький!
Ти легесенький. Гарненький.
І летиш до нас із неба.
Вкрити землю тобі треба!
Прикрась села і міста."
Сміхота! Сміхота!
Та сніг летить і на кота!
"Кааррр!— почув ворони крик.
Білий котик кудись зник!"
Це уже не сміхота...
Де шукать мені кота?
Десь подівся котик сірий.
Біля мене білий-білий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713964
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Як тільки порожнеча підступає,
Відкриє непривітно свого рота -
Негайно я в букет думки збираю,
Ховаю до любимого блокнота.
В веселці розчинились кольори -
Палітри невеселого сюжета,
Я сонцем наповняю вечори,
Іду шляхом невтомного поета.
Мов зорі я збираю десь слова
І відділяю зерна від полови.
Не сіяла, та ось уже – жнива
І паросток життя - у кожнім слові.
Не знаю я: як дякувать тобі,
Мій світе, за диктант такий чудовий
І за реальні мрії голубі,
Що день минув не з прози, а віршовий?
І може й я частенько обманусь,
Десь полечу далеко за орбіту
І казочку придумаю якусь -
Щоб вистоять жахи всі дурисвіту.
Не знаю: за які такі дива
Ти дав мені найвищу нагороду?
Спочатку в Бога теж були слова,
Служити СЛОВУ дам довічну згоду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714049
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Зривалась амплітуда вниз безмежно
В гіркому негативі, як на зло.
Втрачалася інстинкту обережність,
Горіли крила та життя несло.
Лиш вірою окреслювалась стежка –
Єдине, що тоді її спасло.
Оновлення, тріумф - позаду вежі:
Віднайдене цілюще джерело
І крила, і забулися пожежі,
І наче вже нічого не було –
Балансувати на підступнім лезі,
Не закривавивши довкільне тло.
Шнурують мозок віковічні тези
І фібрами глибин все, що було,
Як вмер за нас неприйнятий воскреслий,
Вовік здолавши смерті чорне зло.
І ти не відчуваєш, що хрест легший?..
Ногами не на камінь – на зело...
Зростають крила, як душа зростає,
Любові сповнена, барвистих мрій
І ясне світло до висот здіймає,
Де дім її божественних надій,
В якому смерті та гріха немає –
Закони інші, неземний в них крій.
Зривалась амплітуда, як належно,
Душа втікала вперто від гріха,
А їй – все компроміс і протилежне,
Високому – земного жебрака…
Вернутись гідно б у святу безмежність –
Отця наказ… і доленька така…
22 січня 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713849
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Далеко - далеко
Моя отча хата,
І білі лелеки,
Любисток і м"ята...
І квіти барвисті, І яблуні, й груші,
Що я висівала, Ми їх доглядали,
І брат мій веселий, Вони нам привітно
Бабуся і мама. Плоди дарували.
Гніздо ластівине
Під стріхою хати.
І берег, і річка,
Й малі ластів"ята.
Нестатки і голод І ранки рожеві
Здолать намагались, Й дитячі забави
І рибу ловили, І дні веселкові,
І в річці купались. Й вечірні заграви.
Через річку кладка
І кущі калини,
І шовкові трави,-
До себе манили.
Широка долина, Роки пролітали,-
Де в ігри ми грали, Сміялись й журились,
Великі городи, Багато стерпіли,
Які ми сапали. Спогади лишились.
Нема вже бабусі,
І мами, і брата,-
Живуть в моїм серці,
Й моя отча хата.
І люди чудові Далеко - далеко
Живуть там донині, Моя отча хата,
І хочеться вірить, Та є там лелеки
Що будуть щасливі. Й малі лелечата...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713790
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
У ніч морозну
Спить величезне місто.
Лиш пес бездомний
Людям тепла краплинку
Молить місяця в небі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713840
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WCGzGl85CSg[/youtube].
Повільно ніч іде на спад.
Знов сонце небо освятило.
На небі новий йде розклад:
Воно вже зорі розгубило.
Земля розкрила ледь повіки,
Із квітів випила росу.
Роса для неї - справжні ліки:
Вони підтримують красу.
Жахнулись хмари з переляку.
Вогнем зайнявся горизонт.
Нема ніякого натяку,
Що знов здолає землю сон.
Прокинувсь ліс; проміння грає.
Про щось шепочеться листва.
Цей літній ранок обіцяє,
Відчуть земного божества.
Промінчик сонячний торкнувся,
Мого ще сонного лиця...
Це просто ти мені всміхнувся...
Та казці цій нема кінця....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713750
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Ніч снігопадом
Вибілює сторінки
Для нового дня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713833
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Знов морок, сірий, плечі розправляє
І застеляє знов увесь Донбас,
По наших дітях ворог знов ціляє,
І будить біль у серці ця стрільба.
Тріщить хребет моєї України,
Але ж не здасться, вірю я, вона.
Жало російське вирве те, зміїне,
Й потухне скоро ця брудна війна.
Луганськ і Львів ще будуть панувати
В одній державі, на одній землі…
Й вдихне, нарешті, спокій кожна мати,
Під мирним небом спатимуть малі.
30.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713744
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
/ Пам’яті СЕРГІЯ НІГОЯНА/
Вполював кавказького орла,
Заодно підстрелив і Шевченка,
На Вкраїну випала імла,
Почорніла сонячна вірменка.
Їх війна вже раз "поцілувала",
На губах - її гіркий ще смак...
До зубів озброєна навала:
Скілька срібних – і упав юнак.
Світлий лик так схожий на ікону,
Світ здригнувся, біль його обпік,
Хто стріляв – нехай йому до скону
Цей орел літа неподалік.
Два народи вмилися сльозами
І вогнем пекло у дні морозні,
Наридались й незнайомі мами,
Пам’ять про орла застигла в бронзі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713734
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
***
Небо ясніє,
вабить небесна блакить.
Злетіти б птахом.
***
Вітер ламає
оголену гілочку...
мов чиюсь долю.
***
Сполоханий крик
маленької пташини.
Тривога в душі.
***
Бліднуть зіроньки
від місячного сяйва.
Цар затьмарив свиту.
***
Пташка літає
над засніженим полем,
мов душа землі.
22.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713776
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Просим всі: Дай миру нам, наш Боже!
Гарно так у цьому світі жить.
Просим щастя: Дай, будь ласка, Боже!
Хай щаслива буде кожна мить!
Хай любов живе у кожній хаті.
І лунає скрізь дитячий сміх.
Щоб раділи завжди батько й мати.
Щастя в Тебе просимо для всіх!
Щоб всміхатись завжди дню ясному,
Шлях добра любов'ю освяти.
Ласку нам зішли свою, наш Боже.
Це зробити зможеш тільки Ти!
Хай любов живе у кожній хаті.
І лунає скрізь дитячий сміх.
Щоб раділи завжди батько й мати.
Щастя в Тебе просимо для всіх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713463
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Правда там, де людям добре жити,
Де любов співає у серцях,
Там, де вміють ближнього любити,
Скоренивши з душ тваринний страх.
Правда там, де з уст кохання квіти,
Джерелом дзвінким живі слова,
Де усміхнені щасливі діти,
Де Господня віра ще жива.
Правда – в Сонці, в незглибимім небі,
У волошках, схованих в житах,
І у пісні, що пливе, мов лебідь,
У прожитих з гідністю літах...
Правда – вічності рука стоїчна,
Правда – вічна!
16 січня 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713287
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017
***
Невже я неглибоку душу маю?
Якесь мілке моє душевне дно.
Чи радість, а чи гнів в душі буяє,
як не запихую, як не ховаю –
хоч лусни, не ховається воно!
То ріжки, а то ніжки випирають.
***
Не відкривай ти всім душі одразу.
Є люд, подібний крижаним вітрам.
Щоб не відчути сорому й образи,
лиш о́браних впускай в священний храм.
***
Проходиш іспит з витримки, терпіння?
У горлі кісткою комусь твоє життя?
Прости отрутовустові створіння,
пославши їм глибоке співчуття.
***
Життя по Вищому сценарію біжить.
А ми плануємо, надіємось, наївні,
аж поки кукурікнуть треті півні...
і на кінцевій потяг просвистить.
20.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713386
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017
Це – вірші, може одкровення?
Струмок цілющий дум моїх,
Це – божий знак благословення,
Комплект придуманих утіх.
Слова нестримним караваном
Проходять дюни всіх пустель,
Надійним кетгутом - по ранах
На присмак – східна карамель.
Мов зірка іменна в долоні,
Чи квітка у саду думок,
Як перша паморозь на скроні
Та школи зрілості урок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713374
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017
Віршує знову ніч війною й болем…
Молю, аби закутала у сни
Із небом, синім, понад житнім полем,
Чи пролісками, першими, весни.
«Чому, – питаю, – нічко-чарівнице,
Ти не даруєш спогадів мені,
Про смак води у батьковій криниці?
Думки чому купаєш у війні?»
Й прислала ніч слова в тремтяче серце:
«Забудь сьогодні про спокійні сни,
Коли сини за землю, рідну, в герці,
Коли над ними дощ із куль, рясний,
І капле кров, жива, а не водиця,
І гаснуть рано молоді життя,
Й востаннє тіло обійма вдовиця
Того, із ким плекала майбуття.»
Я, присоромлена, беру перо у руки…
І… вже з бійцями… на передовій:
В окопах, бліндажах, терплю їх муки…
Молюсь, аби не зник наш родовід.
18.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713140
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017
З тобою ми, неначе дві зорі:
Такі близькі і до знемог далекі!..
Ти розсипаєш перли угорі,
А я внизу римую серцеклекіт...
Курличе журавлем бешкетник-час,
Малюючи узори на долоні...
Але дарма: ця казка не для нас -
Вмивають будні крапельки солоні...
А як світили ми удвох колись!
Серця палали, віченьки зоріли!..
Чому ж надії-долі не сплелись,
А пам'ять досі жне отруйні стріли?..
Та сяю я, і ти ясній-світи,
Хоч ми - не ми, і посріблились скроні...
І "нас" немає... Тільки "я" і "ти" -
Як дві зорі, що... стрілись на пероні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711908
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 19.01.2017
А мені тепло й легко на душі...
Хоч вже зима постукала в віконце.
В сніжинок-квітів ніжні пелюстки,
В них барвами цвіте, ясніє сонце!
На всіх деревах, на усіх кущах
Розвісила сріблясті покривала.
На білі шубки, білі сорочки...
Ой, скільки ж полотна зима наткала!
Та гілка вишні стукає в вікно,
Не холодом її зима злякала...
Щоб дарували ми сердець тепло–
Про це вона усім нам нагадала!
Не бійтесь, люди! Холод не страшний.
Хоч вже зима постукала в віконце.
В сніжинок-квітів ніжні пелюстки,
Хай барвами цвіте і в серці сонце!
Душі не замерзає джерело,
Бо в чистих водах Божий Син омився.
Щоб ми усі жили у Чистоті –
Для цього Він в Йордані освятився!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713102
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017
[img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/1091/Sp-YY2SaTYI.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/10cc/GfircNp8xYQ.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/10e0/FoKEMDJtwgY.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/10ea/5MhNeymi0-w.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c639922/v639922407/1024/mnR8QLgUgTc.jpg[/img]
Січневий ранок. Снігу стоси.
Терпке повітря горло дре,
І водохрещенські морози
Скриплять суглобами дерев.
Ялинка пишна і зелена
Напнула з паморозі шаль,
І Ра́дова*, мов наречена,
Закута в матовий кришталь,
Переливається водою,
Вітає сонце молоде!
І молитовною ходою
Між берегами люд іде –
Напитись чистої водиці
І просвітліти ще на рік!
Пухкий, мов з хутра рукавиці,
З кущів злітає білий сніг.
І в цій святковій благодаті,
Напившись чистих молитов,
Ми повертаємось багаті
На світло, щедрість і любов.
*Радова – річка, яка протікає через селище Перегінське.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713138
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017
Ти мій хлопчику... В серці зболілому
Поховаю надію із вірою
У солодко-намріяний happy еnd:
Імовірність його – незначний процент.
Все сильніше гірчить полиновістю
Епілог невеселої повісті:
Як не мріяла - не судилося,
Не тоді і не там зустрілися.
І болить те кохання ранкою,
Що роз'ятрюється світанками.
Тим світанкам не бути щасливими...
Та благаю тебе: обійми мене!
...На руїнах колишньої пристрасті
Квітка виросла щемної ніжності.
Ти мій хлопчику...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713034
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Вот и высыпали звёзды - поискриться,
В эту ночь неполной стала темнота.
«Каждый должен в этот вечер помолиться,
Чтоб сбылась его заветная мечта».
Учат предки нас: "встать в полночь не ленитесь
В ночь крещенскую едва ль не раз за год
Твердь небесная открыта, так молитесь!
И молитва точно к Господу дойдёт".
Только выбрать нужно главное желанье
И молиться, чтоб исполнилось оно.
Помолиться безо всяких колебаний,
Что попросишь – будет всё тебе дано.
…………………………………………..
Верю я: всегда услышит нас Спаситель,
Не бывает небо твёрдым, точно лёд,
И у каждого есть Ангел свой Хранитель,
Он всегда повсюду с нами круглый год.
Но молюсь. И взгляд свой снова окунаю
В волны неба, в прорубь зимней темноты
Где там правда, где легенда – я не знаю,
Только верю: слышишь, Господи, нас ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713008
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017
В частном секторе шумного города
Было тихо, уютно... Я знаю
Мы туда убегали от холода,
От высоток и звука трамвая...
Там и воздуха больше, и зелени
И хоть снег... он ещё не растаял...
Даже дворики с тёмными елями
Нам казались кусочками рая...
И старушки на низеньких лавочках
Мы так думали: не понимая,
Безразлично смотрели на мальчика
И на девочку... с прошлого мая...
В частном секторе города шумного,
Словно с юностью в прятки играя,
Мы с тобою совсем и не думали -
Это счастье звенит, улетая...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712912
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017
А душа таки справді болить.
Пекельним вогнем обпечена,
Виє, стогне, кричить, скавулить,
Розтоптана, понівечена…
Болить щемом глухим і тупим,
Розпирає безвихідь груди.
Постає світ широкий тісним,
Погляд селиться у нікуди.
Гострі пазурі в душу вп’ялись
І шкребуть, затуливши замо́к.
Нігті -наче в долоні вросли,
А у горлі загрузнув клубок…
Вже безвольно звисають руки:
Важка ноша, тягар на плечах.
У скронях -набридливі звуки,
І розпука та відчай в очах…
Раптом… вогник, іскра, підмога,
Яскравість, надія, дарунок…
Воскресаєш в молитві до Бога.
ВІН- єдиний душі порятунок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708098
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 18.01.2017
Я знову на розп’ятті у думок.
По-іншому здається і не вмію,
Силкуюсь з серця вирвати гвіздок...
Лише одна надія: на Месію.
На півшляху не кину я хреста,
Без нього вийде швидше до фіналу,
“Тягни”,- мені нашіптують вуста,
Хоч часом і здається, що помалу.
Частіше очі дивляться у небо,
/ Хоч міцно ще стою на цій землі/,
І думаю: а знає це хто-небудь:
Чи душі там летять, чи журавлі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712923
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Пірнуло місто в сиво-білий смог,
молочна пелена заслала вікна.
Колотить серце, мовби від тривог,
хоч – ні думок, ні почуттів... Одвикла
від гурту, я в жаданій самоті
над віршами хвилинку помудрую...
і полечу в деньочки золоті –
в своїм минулім тінню помандрую.
Там знані й рідні – всі іще живі,
ще туга душу втратами не рвала.
В натягнутій сердечній тятиві
стріла кохання долю чатувала.
Здавалося, життя не має меж,
а почуття – довічні і взаємні!
Красива – і в наряді... й без одеж!
Всі люди – світлі! Тільки ночі темні...
Злетіло в мить... Живу вже без вітрил,
а музика – piano, не мажорна.
І мрії веселкові стерлись в пил,
пропущені через життєві жорна.
І хоч не все в житті "уже було", –
на долю плакатись не вдячно й грішно, –
безцінне і найкраще відцвіло
і вхід до нього замкнено навічно.
Душа ятрилась виром почуттів,
і нуртувало пам'яті джерельце.
... А смог за нічку інеєм осів,
а теплий спомин – на скрижалі серця...
17-18 січня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712920
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YHEZAzntgK8[/youtube]
Як хороше осінньої пори
Коли довкола золотом палає,
Коли хазяйка осінь одягає
В казкові шати клени, явори
Золотобарвні осені дари
Захоплюють, відтінками дивують
Красою незрівнянною милують
Насичені, яскраві кольори.
Різноманіття ніжних хризантем
милують око, тішать різноцвітом
.І жаль розлуки за минулим літом
лягають ностальгійним тягарем.
Кленова одбуяла заметіль.
Опало листячко, пожухли трави
Відпломеніли золоті заграви,
Наразі стало тоскно мимовіль
Скінчилась тепла, золота пора
Птахи, вервечками, вже відлетіли,
Дощі нудні й холодні зарясніли,
Пейзаж безликий, смуток та жура
.
Безбарвний морок скрізь куди не глянь.
Пошарпане у небі хмаровище.
Ганяє люто по землі вітрище
Опалий лист та непроглядну твань.
У сірій мряці небо і земля
Все на окіл покрито німотою.
Холодна негідь з мурою сльотою
Гаї накрила і ліси, й поля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621879
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 18.01.2017
Яка чарівна цьогоріч зима:
Вже кілька днів не сипле сніг лапатий,
Земля лежить у білих килимах,
Вдягнусь тепліше і піду гуляти.
Вже тиждень, як скінчилися свята,
Встає неспішне сонце на світанку
І, майже до полудня, не згорта
Мережива морозного серпанку.
Мовчать укриті інієм садки...
Насіння сипону до годівнички -
І враз до неї налетять пташки -
Піднімуть галас горобці й синички.
Дрімає у снігах озимина,
Під сонцем вдень слабішають морози...
Така краса! Якби ще не війна.
А ще шкода отих, що у дорозі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712775
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Коли сонечко сяде за ліс,
Небо вишиють ніжні серпанки,
Я іду по нагрітій землі,
Котра вистигне тільки до ранку.
А внизу мене стріне вода,
У полон забере мої очі,
Місяць молодо вниз погляда,
Де замовкла вода й не хлюпоче.
Я у воду, ще теплу, зайду,
Буду слухать, як річечка дише,
Комарі у цей час не гудуть –
П’ють зі мною і місяцем тишу.
10.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712693
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Хрести-хрести…опущена завіса…
Вогонь свічі, малого каганця…
Душа розправлена десь там, у висі,
Кругами інша – в пошуках вінця –
Німім благанні спокою та тиші…
Хрести-хрести…стежинами, шляхами…
Дурман їдкий, тернисті шпигачі,
Гірка спокута… зашморг із роками –
Гріхи… артеріями… на гачі…
Багато що – із молоком від мами…
Хрести- хрести…покинуті, розбиті…
Невпоєних терпінням – прірви лють.
На троні золотім лисніють ситі…
Здирають шкіру, щоб пізнати суть
Усі стражденні – руки ще «невмиті»…
Хрести- хрести… Дай, Боже, донести!
І помочі ослабленим щомиті!
(15 січня 2017)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712633
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Щоранку сходить сонце, для всіх воно... Єдине.
Його проміння ясне завжди усіх зігріє.
Хто б ти не був, який ти, які в тебе бажання –
Тебе теплом зігріє, коли прийде світання.
Для сонця звір і птиця, і озеро, й криниця,
І соняшник у полі, і пташка, що на волі.
Для сонця кущ калини, і ґрона горобини,
І річка, що вдаль плине, і небо синє-синє!
Ти чув, щоб обіцяло? Немає обіцянок...
Та всіх воно розбудить, коли проснеться ранок!
І ти... і ти, людино, світи в своє віконце.
Не обіцяй, а краще – всіх зігрівай, як сонце!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712643
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
І сипалось небо –
трусило у душу снігами.
Етюдно майнуло
й стікало в долонях, як мить.
Це вперше так близько
стою на краю між світами.
Хай вибір сміється –
в один бік дорога біжить.
В небесній лагуні
мене віднайде сива птаха,
І сни кольорові
у пелену зсипле з крила.
Це буде пізніше...
а поки без смутку і страху,
Увись підіймаюсь
і чую, як тужить земля.
Спинитись не хочу,
тут стільки уламків від неба...
І вітер приборканий
сьому показує вись.
Уже неземна -
та мене рятувати не треба!
Зберу кольори для землі
й повернуся .. колись.
Сніги упадуть
й розцвітуть кольорами на стеблах,
І визріють сонцем,
що скотиться тут між орбіт.
А поки в долонях моїх
лише крапельки неба...
А поки зима
розмальовує білим цей світ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712599
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Біля бака вляглося ялин
Десь з десяток, усі абияк.
Лиш скелети - з красивих рослин,
Від такого лише переляк.
Є образа у них на людей,
Ці - зрадливі такі і невдячні.
Вже красуні позбулись ролей
І дивитись на них стало лячно.
Їм би жити і жити в лісах,
Підпирати здивовані хмари,
Але доля по всіх адресах
Розвезла на веселі базари.
Примірялись, у очі дивились,
Одягали в наряди нові
І шампанського бризки іскрились.
І дарма, що гуляв вітровій
Дарували ялини всім щастя,
Подарунки, салюти, ура!..
Їм Карпати в очах, Закарпаття
На повіках присіла жура.
Не побачити лісу ніколи,
Не почути вже співу вітрів,
На морозі зіщулились кволі,
Вже немає для них лікарів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712519
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Кружляє сніг, мете до підвіконня,
і ніч безкрайня тягнеться, як сум...
В полоні у безжального безсоння
холоне серце від тривожних дум.
До сина всі думки мої прикуті –
він на війні о цій лихій порі –
і перед образами на покутті
молюся до ранкової зорі.
Приспів:
Всі молитви́ прошепочу
за тебе, найдорожчий мій.
Від хвилювань я не втечу,
бо знаю: був жорстокий бій.
– Мій Боже, кулі відведи,
щоб біль синочків не зморив!
І захисти всіх од біди,
тих, хто собою нас прикрив!
Але повзе колючими голками
до серденька біди передчуття...
Прославившись орлами-вояками,
б'єтеся ви до самозабуття.
І страх в азарті бою відступає...
Свистять осколки, мов осиний рій...
Та раптом душу струмом пробиває:
– Ох, що з тобою сталось, сину мій?!
Приспів:
Я горлицею полечу
над степом, понад кручею.
Підбитим птахом закричу
над раною болючою!
Тебе до серця пригорну,
страждання заберу собі,
невідворотне відверну,
не кину я тебе в журбі,
рідненький мій!..
Синочки! Нині ви в боях,
та ждуть вас в селах і містах.
Благаю! Будьте всі живі
на славу нашої землі!
Щоби не плакати вдові,
і не сиві́ти матерям,
на зло здурманеній Москві
і вбивцям-виродкам-"царям", –
живіть, сини мої!!!
16.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712511
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Мені зараз хочеться просто лягти і заснути...
Без снів і без мрій, без нічого, забутись — і все...
І стати листком на воді, або річкою бути,
І просто пливти... Течія все ж кудись принесе...
Мені зараз хочеться із журавлями у вирій,
У сонячний край, де в зелене одягнутий сад,
Ромашкове поле, і в небі, до дзвінкості синім,
Лелеки навчають літати своїх лелечат!
Мені б стати річкою, мовчки дивитися в небо,
Воно б віддзеркаленням тихо пливло по мені
І знало б усі мої мрії таємні й потреби,
І лоскітно хмарами гралося у глибині...
Ромашкове поле все біло-яскраво-зелене,
І Ти на світанку по ньому до мене ідеш.
Як в дзеркало, в воду— у очі —заглянеш, у мене,
Захочеш умитись - і з мене води зачерпнеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712426
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
„Не пиши про війну. Хто згадає її
Через рік, через два, як минеться це лихо?
Ти пиши про любов, про весну, про гаї,” –
Чую я ці поради, зітхаючи стиха.
Сперечатись не варто - відомо давно:
Важко щось довести - легше просто змовчати.
Хтось націлився вірш написать для кіно –
Текст для пісні, щоб потім дорожче продати.
Чи забуде сирітка за рік або два
Батька рідного? Мати синочка забуде?
Брата сестри? Свого чоловіка вдова?
Не згадає Вкраїна, як гинули люди?
За геройську звитягу хоч віршем сплачу.
Як не боляче – серця відчинені двері.
„Не пиши про війну”... Та як я промовчу –
Проступатимуть кров’ю слова на папері...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710485
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Кажуть люди: січень - студень
І найбільше в ньому свят.
Пролітають швидко будні,
Й знову свято для малят.
Для малят і для дорослих,
Хто ж не любить,скажіть,свят:
Новий рік, Різдво Христове,
Є ще свят цих цілий ряд:
І Святвечір із кутею,
Й дванадцятю різних страв,
З добротою і душею,
З поклонами місяцям.
І колядки, й щедрування,
Й вечорниці чарівні,
І обрядні засівання,-
До вподоби всім й мені.
І Меланки, Меланії,
Щедрий Вечір й знов кутя,
Новий рік за старим стилем,
Ще й Святого Василя!..
А ще кажуть: січень-просинь,
Просинець і сніговик.
І сніги в нім, і морози,-
Тож вдягайся в пуховик.
Січень місяць - справжній Янус,
Бо дволикий, як і він.
Той ключем подвійним правив,
А цей ділить рік навпіл.
Вимикав минуле Янус
І в майбутнє заглядав.
Січень: рік на Новий - Старий,
Як ділить, теж здавна знав.
Назви різні має січень:
І тріскун, і льодовик,
Та і він в зимі невічний,
Є ж ще лютий -чарівник.
Люди кажуть, що у січні,-
Скільки днів,- то ж стільки й свят,
Та закони всі космічні,
Уже лютий шлють в наряд!
Дуже гарні свята січня,-
Водохреща заверша,
Ще й Тетяни свято світле,-
Теж уваги вимага.
А ще кажуть, що без Півня,-
Розвидняється щодня,
Цьогоріч всім Півень рівня,
Людям буде, як рідня.
Набираймося терпіння,
Прислухаймося щодня,
Для родини скатертину,-
Півень владно розстеля.
Як складуться долі далі,-
Час покаже усім нам...
Без війни б і без печалі,-
Всім на заздрість ворогам!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712382
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Ой котилась коляда по лісочку,
там під деревом знайшла меду бочку!
Ой котилась коляда та й по полю,
там зустріла коляда щедру долю!
Веселилась коляда там, де річка,
тут до неї ще прибігла козичка!
А та кізонька хитренька з рогами,
пригощайте нас усіх пирогами!
А коза ця привела ще й Маланку,
танцюватимемо всі тут до ранку!
Пиріжечків захотів ще й Василько,
щоб всім солодко було, а не гірко!
Вам здоров'ячка, і доні, й синочку!
Залишаємо у вас меду бочку!
Сієм, сієм житечком, як по полю.
Закликаємо до вас світлу долю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712079
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Шепотіли збоку — богомільна...
Відрікатись — то не вірити в Христа.
Жінка повернулася повільно,
Посміхнулась на чужі слова.
Хтось сказав: вона люби́ть не вміє,
Скільки літ, а досі ще сама.
А у ній — весняні заметілі,
А у ній — заквітчана зима...
Співчували нишком — нещаслива.
Певно, доля випала за гріх?..
Вíрші із душі вона творила,
Їй здавався милим Божий світ.
Хтось казав, хтось говорив і мислив —
Різні ду́мки (писані й на слух).
Жінка, — наче небо променисте,
Доброти — повнісінький ланту́х...
Вся вона — залюблена й багата,
Мов осінній сад серед снігів,
А в душі вона була крилата,
Та ніхто збагнути не зумів.
Йшла собі велично світокраєм
І не раз верталася у юнь,
Де любов палала сонцеграєм,
Доброта — мільйонами відлунь.
Все на світі можна говорити...
Різні погляди у мудрих вчителів.
Жінка роздавала всім привіти
І людей любила на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712219
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Прийшли слова
Чому душа гортаєш
Що вже переболіло, відбуло?
В цей світлий день
Звертаюсь я до мами
Черпаю там наснаги джерело.......
Приспів:
Молюся я сьогодні в Божім Храмі
Молитва ця до тебе долина
Такі слова , казати можна лише мамі
Хоч мова слів щаслива і сумна......
Хай ті слова, долинуть тобі в душу
Самі прийдуть , від серця на поріг
А їх казати рідна моя мушу
Бо щось не доказав, щось не зберіг....
Приспів
Затужу мамо в пісні я словами
Про свою долю, рідна розкажу
Завжди молитись буду в Божім Храмі
І Вічну память я про тебе збережу......
Приспів
15 01. 2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712260
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
ВІДОМІ ІСТИНИ
***
Неважко відрізнити дійсно мудрих,
від того, хто лише нам "мізки пудрить".
***
Чим більше мудрість світу осягаєш,
тим менше коло щирих друзів маєш.
***
Як нас занапастити, – доля знає:
вона тверезий розум відіймає.
***
Покірно стерпівши образу,
наступну викличеш одразу.
***
Солодшим те здається,
що важче дістається.
***
Чомусь чуже для нас миліше,
нехай і гірше, аби інше.
***
У статі сильної побільшало декору...
Все менше лицарів без стра́ху і доко́ру.
***
Як легко співчуваємо нещастю!
Та мало хто радіє друга щастю...
14.01 2017 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712137
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Якого виміру цей день?
Тут майже вічність – за мішень.
Ще мить тут друг за брата був,
Злий дух від ворога війнув,
Війна призначила урок,
Натиснув ворог на курок...
Упав хлопчина щироокий,
Душа летить у світ широкий,
Над ним ще день стоїть, голосить,
А мама десь не знає, просить,
Благає Господа й святих,
Її ж Герой навік затих...
Донбаський край співа журливу,
Попав юнак під “градів“ зливу,
Його часів спинився хід,
Фашист прийшов, казав - сусід.
Змісив усе: святе і грішне,
Буття – нерадісне, невтішне.
Він обезглавив, навіть, хати,
Йому на всіх тепер начхати.
Давно до зла лихий цей звик:
Не різнить мова де язик.
Потужний край – зробив руїну,
Нема катюзі поки спину.
Зробив пустелю, поле мінне,
Настане день і неодмінно
Упаде ворог, складе крила
І буде пам’ять на могилах
Всіх тих, хто вищим був за нас,
Вина тут є твоя, Донбас.
Ти не любив свою Вітчизну,
Зелене світло дав рашизму,
А він зірвав в нас стільки цвіту...
А скільки ликів вже з граніту...
Без ліку доль розбитих вщент:
Керує чорний диригент.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712269
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Занурив човен носа у пісок,
Чи задрімав, чи так заліг у думу?
Напевно він віджив уже свій строк,
Трудів на ньому видно цілу суму.
Давно вітри його не цілували
І хвилі не ласкали його боки.
Дались взнаки тут рифи і корали
І солі – за косметику на щоки.
А скільки бачив велетнів на хвилях!
І були мрії вирости самому,
Часи відплили на численних милях,
Вернувся човен зболений додому.
Прикрив повіки, бачить дивний сон,
Він ще новий і шанси є для росту,
На березі стоїть його Ассоль,
Одягнена в ранкову позолоту.
Іще “Привіт“ кричать його вітрила
І всівся бриз у нього на кормі...
Удача трубку свою відкурила,
Ще в вухах дикий стогін від штормів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711999
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Життя – це не завжди пряма дорога
І ти на ній – без досвіду турист,
Коли не знаєш, звідки ждать підмоги,
Та хтось тобі наказує: борись!
Життя – ріка, глибока, швидкоплинна,
Котра несе людину в майбуття,
Пливи й знаходь ті на шляху перлини,
Котрі б тебе будили до звитяг.
Життя – це дивовижно-хлібне поле,
Де між колоссям – зрілі полини,
Де чайкою кигиче власна доля,
Коли те поле в ранах від війни.
Життя – любов, велика і всесильна,
Готова ізцілить собою всіх.
Це шлях, важкий, від матері до сина,
Це божий світ у всій його красі!
Життя – це рани, іноді утрати,
Але і тут рятує нас любов,
Якою наділяє діток мати
І освятив давно Великий Бог!
14.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712120
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Не гріх – любов початком є людини,
Саме вона всім душі зігріва
Від крику першого маленької дитини
Й допоки двері в вічність відкрива.
Коли ж мороз постукає у серце
І душу закує в льоди зима,
Заклякнуть-захолонуть ритми скерцо,
І Муза теж замовкне, мов німа.
Тож сіймо між людьми любові зерна,
Хай проростуть і забуяє цвіт.
Це наші будуть крапельки, мізерні,
Для того щоб теплішав білий світ!
14.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712119
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Я не вірю туману... А ти?
Чи тебе не лякає омана?
Часом є відчуття, що світи
Інших рас поховались в туманах.
І здається, що дихає хтось
У потилицю холодом люті...
Озираєшся — ні, то здалось...
Та очима ж не вбачити суті.
А душа, як маленьке дитя,
Просто хоче торкнутися світла...
І тому-то у вирій летять
Журавлі наших рим нерозквітлих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711946
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Ми зайшли до Вашої хати, то дозвольте нам колядувати.
Чесно скажем, ми колядуєм, де смачну ковбаску зачуєм!
Любимо туди заходити, де веселі та щасливі діти.
Якщо дуже хочете знати, йдем туди, де грошей багато!
Ось зайшла Маланка до хати, буде із Васильком танцювати.
У Василька лата на латі - будете у золоті златі!
Де Василько тупне ногою, буде в хаті тій добра горою.
А як стане він танцювати, буде жити щастя у хаті!
Ми зайшли до Вашої хати - з Новим роком всіх вас привітати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711935
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Поспішаю щодня на сайт,
Де чекають на мене друзі,
Де поезій рясна краса
І закохані в ліру душі.
Там злилася небесна синь
З далиною степів і моря,
Діамантові сни роси
І велике народне горе.
Гуркіт вітру там і грози
В парі з тишею повінчались,
Й материнської біль сльози
За дітьми, що не повертались.
Міць козаччини сива там
І вкраїнства дух, незборимий,
Там кохання п’янкий кришталь
Заворожує свіжу риму.
Із Маланкою привітать
Поспішаю, рахую кроки…
Довгі стеляться хай літа!
Зі старим, ба, Новим вас роком!
13.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711898
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Вихрем кружит вечер, звезды зажигает.
Фонари на улицах горят.
Хорошо, что рядом ты со мной, родная,
Я ловлю твой нежный-нежный взгляд!
Белая снежинка на твоих ресницах.
Белая снежинка - капелька зимы.
Хорошо, что в этот тихий звёздный вечер
Вместе мы!
Как же мне приятно рук твоих касаться.
Наполняет нежности волна.
И хоть кружит снегом этот зимний вечер,
Дарит нам тепло сердец... зима!
Белая снежинка на твоих ресницах.
Белая снежинка - капелька зимы.
Хорошо, что в этот тихий звёздный вечер
Вместе мы!
СНІЖИНКА
Знов зимовий вечір засвітивсь вогнями.
Сніг іскриться ніжний в сяйві ліхтарів.
Добре, що ти поруч, легко так з тобою.
Зігріває погляд, і не треба слів!
А на твоїх віях легенька сніжинка.
Ця краплинка біла - дарунок зими.
Добре, що в цей тихий, в цей зимовий вечір
Вдвох з тобою ми!
І хоч сіє снігом в танці завірюха,
Та в душі, як завжди, все ж цвіте весна.
Зігріває дотик ніжних рук ласкавих.
Не торкнулась наших двох сердець... зима!
А на твоїх віях легенька сніжинка.
Ця краплинка біла - дарунок зими.
Добре, що в цей тихий, в цей зимовий вечір
Вдвох з тобою ми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711765
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Художнику,.. намалюй мені Літо...
Щоб росою іскрилась зелена трава.
Щоб хотілось творити, любити, жаліти,
Вирували б у серці шумилом слова.
Художнику,.. намалюй мені Осінь...
Щоб пожухла трава перкалева була.
Щоби я з журавлями до Господа в гості,
А у серці палали любові слова.
Художнику,.. намалюй мені Зиму...
Що снігами покриє зчорнілу траву.
Намалюй серед хмар дорогу незриму,
По якій я колись в Небеса відійду.
Художнику,.. не малюй мені Весни...
В серці проліски квітнуть, смарагдо́ва трава.
Навесні маю брунькою вишні воскреснуть,
Бо в Господніх долонях повіки жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711882
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Вийду в світ, озирнусь...і ще раз.
Новий рік, з чим до нас прийшов?
Не чекаю заучених фраз,
Хоч маленьку, а дай любов.
Без любові не може жінка,
Як без сонця не може день,
Як без літа не може бджілка,
Соловей без своїх пісень.
Дай внучатко мені маленьке,
Погойдати на своїх крилах,
Дай відчути тепло рідненьке,
Потонути в обіймах милих.
Дай моїй Україні миру,
Дай їй щастя по самі вінця,
Дай їй щедру таку офіру!
Хай щастить усім українцям!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711880
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Дрімає місто. Вечір за вікном.
Поміж дерев останній скаче промінь,
Ані «шу-шу», затих довкола гомін.
Тоненький місяць золотим серпом
Вчепивсь легенько за високий дах
І розмовляє з горлицями в стрісі.
Така вже ніч, що зорями — у вічі...
Аж видалось, на диво, що я — птах.
Як пригадаю... небо та й тебе...
Мені б гайнути, скільки того світу!
Бо ти сказав: «Любитиму довіку!»
І відшукав на відстані мене.
Вже безліч літ рахує доля час,
Вже відцвіло і відшуміло літо.
Дивлюсь на зорі — спогадів відбиток,
Які щоночі радували нас.
Життя прожито, як минулий день,
Горять у вікнах вогники ще досі,
А моє серце в ритмі й стоголоссі —
Ще серед недоспіваних пісень!
Щаслива й тим. Вдивляючись в зірки,
Стою між світом — тут і там, колись...
А десь далеко ти, немов зблудивсь.
Коханий, шлях до мене — навпрямки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711727
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Не кинь мене, Боже, будь ласка -
Я падати стала частіше,
Забулась вже юності казка,
Дорослими стали всі вірші,
Болючіші стали і рани,
І більше –“ чому? ” аніж “знаю”,
Десь – зайве, а десь – бумеранги:
Дорогою - до пеклораю.
Чим далі, тим шлях став складнішим,
Все більше на нім роздоріж ,
І плід заборони гіркішим,
Найбільшим скарбам ціна – гріш.
Не кинь мене, Боже, будь ласка,
Дитя своє свято-грішне,
Якщо твоя буде ця ласка:
То дай мені слово розкішне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711713
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Не щезайте надовго із Клубу,
Милі друзі, поети, митці!
Я за Вас хвилюватися буду,
Факт: зажура на моїм лиці.
Все шукаю фамилии й прізвища,
Чи бува не з’явилися Ви?
Жодних шансів - можливим всім прикрощам,
Посилаю за Вас молитви.
Так радію як Ви засвітились,
Засвітилася з Вами і я,
Через Слово ми всі поріднились -
І тепер – Поетична Сім’я.
Не щезайте надовго із Клубу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711716
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Мадонно українського села,
Ґвалтована, катована, розп'ята,
Я вірю в тебе. Доторкнусь чола,
Де у віночку і калина, й м'ята —
Благослови! Дай сили і снаги
У світ нести твоє дитя і волю
Попри дощі, тумани і сніги,
Щоб відшукати оту згубу — долю,
Що до Сибіру прадідів звела,
Які посміли не скоритись звіру...
Мадонно українського села,
Тебе і досі ще несуть в офіру...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711263
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Є час для родинного затишку, світла й тепла,
Вітального слова, обіймів і рідного кола,
Коли закосичена хата, мов біла сова,
Кошлатим крилом пригортає і кличе до столу.
І простору робиться більше, і згустки вогнів
Крізь матову шибку сочаться назовні медами.
Несуть благодать ці святочні усміхнені дні,
Як східні царі, що приходять в оселю з дарами.
І ось тобі золото, ладан і мирт запашний,
І пригорщі білого снігу, як вовна, густого…
Від першого слова розписаний шлях твій земний:
Із глини – у попіл, із попелу – в небо, до Бога.
А поки – радієш, хапаєш кожнісіньку мить,
У колі тісному тобі, як у космосі, вільно!..
І щось ностальгійними нотками в серці щемить,
Коли ти прокручуєш пам’ять, мов кадри із фільму.
А в ній стільки світла, тепла й лімітованих див!
Тому і чекаєш між буднів родинного свята,
Допоки у Вічності час тебе не розщепив,
Як атом.
[img]http://s02.yapfiles.ru/files/1029484/_derevnya.gif[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711219
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Вже згасла Зірка, слід іще болить,
Її слова, думки і безліч планів...
У Всесвіті скінчилась її мить,
Завмерла враз у голосі органів.
Народжувались з болю її твори,
У неї світ її уроки брав,
Вона писала, це –її офшори
З набором вічним непідробних прав.
Вже згасла Зірка...щоб світити знов
В серцях усіх і пам’яті архівах,
Щоб з нелюбові виросла любов
На цих стражденних українських нивах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711097
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
[u](Поетесі Світлані Костюк присвячую, котра померла 6.01.2017.)
[/u]
Спіткнулося іще одне перо
І впало на стежині до Аїда,
Любов’ю воно дихало й добром,
Теплом душі, жіночої, зігріте.
Два роки у нерівному бою…
З хворобою боролась відчайдушно.
І доленьку, поранену, свою,
В пісні вплітала, хоч було сутужно.
В Святвечір попрощалася душа
І ангелом наблизилась до Бога,
Останнього не скінчивши вірша
І не допивши до кінця любові…
5.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711021
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
(Із давно написаного)
Все сніг і сніг... Засипало по вікна,
заколисавши спогади сумні.
Журба, біди супутниця одвічна,
сьогодні вже не подруга мені.
Обидві ми нагорювались вволю,
були віч-на-віч довгі ночі й дні,
оплакали примхливу нашу долю,
мов дві сестри, покинуті самі.
Та всьому є кінець. Вона ще має
по всьому світу страдницьких сестер,
тому мене сьогодні залишає,
бо знає: я вже виживу тепер.
Спасибі, що була мені за друга,
журливо навіваючи вірші,
тож не замурувала серце крига,
а світло доторкалося душі.
Я знаю, вічним є зв'язок між нами.
Коли в сльозах схилюсь біля вікна,
Ти знову обіймеш мене крила́ми,
щоб я не божеволіла одна.
2000 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710950
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
***
Різдво, вже вкотре, в чужині,
(Хлоп’я дорослим стало мужем)
Смачна кутя, та лиш мені
Рукою в серце підла стужа –
Без рідних холодом вогні...
Таке Різдво у чужині…
***
Господь дає випробування
І кожен власну чашу п’є…
Із ночі знов злет у світання,
Зруйнує хтось, а хтось зів’є,
Бо віра світла та чекання--
Смиренний лиш любов зіп’є.
Надія помира остання…
***
Витає в небі ласка Божа,
Дитям Ісусиком спустивсь
Господь на землю ген із ложа
І Словом в тілі воплотивсь –
Він душі врятувати зможе –
Христос родився! Бог родивсь!
(7 січня 2017)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710732
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017
Теплиться вогник свічі медової.
Вечір спустився на дах.
А у стаєнці, якраз під Звіздою,
Господь народився, в пелени повився.
- Славімо! - звучить в небесах.
Стає’нку прикрашу у серці своєму,
- Увійде Святе Дитя.
Нам Бог народився, у ризи повився,
Щоб відновити життя.
Хай теплиться вогник медової свічки
За кожним нашим вікном.
- Син Божий вродився, Бог воплотився,
Вітаймо Його із Різдвом.
Христос народився! Славімо Його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710605
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 07.01.2017
Коли Різдво колядкою дзвінкою
Постукає у шибку крижану
І доторкне пресвітлою рукою
Душі твоєї приспану струну,
Щось ворухнеться, чисте і високе,
Десь там, на денці. Вгору навпрошки
Зашелестять чиїсь дрібонькі кроки,
Як в рукавичці теплій копійки –
Твої, заколядовані, щасливі…
І закортить повірити в дива,
Такі закономірні і правдиві,
Як перша зірка в переддень Різдва,
В якій є щось прекрасне й таємниче!
Як шурхання вертепної ходи,
Що дзвониками за собою кличе,
Карбує візерунками сліди…
Як храбустіння снігу, чимось схоже
На соковитий хрумкіт кавуна…
І на тобі – благословення Боже,
І благодать на серці неземна!
Хіба для щастя більшого щось треба?
Коли по вінця радісних думок!?
Чи то зірки дзвенять на денці неба,
Чи в рукавичці жменя копійок!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710654
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017
Ось знов засвітилась, яскрава-яскрава,
у небі вечірня зоря.
Задумаймось, люди, для чого ми в світі?
Для кого ця зірка ясна?
Вона сповістила про радість велику,
що мудрість зуміє відкрити.
Син Божий прийшов у світ, як людина,
щоб нас всіх навчити радіти.
Цінуй батька й матір, бо є твої рідні,
і кожного ти поважай.
Послав до нас Бог єдиного Сина,
щоб ми відшукали свій рай.
Ми ж часто для себе... ще й мало, все мало,
а Він навчав іншим ясніти.
Ось знов засвітилась, яскрава-яскрава,
та зірка, що вчить нас любити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710593
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 07.01.2017
Прийди, Ісусе, в світ цей грішний,
Перстом своїм накресли круг,
Куди не впустить нас Всевишній,
Коли є мінімум заслуг.
Прийди аби спинити безлад,
Покласти край убивчій грі
І рай зробити замість пекла,
І світло божій дать іскрі.
Прийди, не дай здуріти світу,
Не дай поринути в пітьму,
Спитай, кому прийшов час звіту,
Дай спинок хворому уму.
Не дай, Ісусе, впасти низько,
Людське ім’я б нам зберегти,
Напій святим душі криничку,
Дай гідно донести хрести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710583
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 07.01.2017
***
Заховала промахи зима,
Сніжно-білу постелила скатертину.
Ось вже й дочекались ми Різдва,
І колядки під Зорю у небо линуть.
І радіє снігу дітвора,
Їм печаль мою сьогодні не збагнути;
- Нам же, тих, хто край наш захища,
Не дай Боже в суєті мирській забути.
Тож прошу Тебе, Святе Дитя,
Подаруй Вкраїні - миру, щастя, волі,
А зима хай снігом заміта,
Навіть пам’ять про лихі часи недолі. 06.01.15
***
Справи облиш, вечір цей не для справ,
В небі вечірньому Зірка зійшла.
Кожен промінчик торкається серця,
І понад Світом *Осанна* несеться.
У Назареті, вже дві тисячі літ, як
Хлопчик маленький родився на світ.
Ангели Божі співали про чудо
І пастухи ті дива не забудуть,
Бо у печері-кошарі на сіні
Місце єдине знайшлось для Мессії.
І спеленавши, поклавши у ясла,
Діва Марія - Зіронька Ясна,
- *Люляй, дитятко*, схилившись співала,
Долю щасливу для Сина благала...
*Христос родився,
Бог воплотився,
Ангели співають,
Царіє вітають...* 07.01. 2015
* * *
Прихилилось Небо до Землі...
Щастя нам кують небесні ковалі,
У Різдвяну ніч, щоб кожний з нас отримав
Пару білих крил, які напнуться за плечима,
Мов вітрила чудо-кораблів,
Небо прихиливши до Землі... 06.01.2014
[b]Різдвяна саґа…[/b]
́́Прозора тиша полонила сад...
Лягла на віття срібними льодами..
Оповила Дитятко на руках у Мами...
Налаштувала на мінорний лад
Хори дзвіночків з диво-голосами,
Щоби рознесли Вість по всій землі
[b]- Христос родився![/b] - порадійте з нами...
Янгелики в перинку білий пух
Набили, щоб було Йому тепліше,
І вітер люлечку легесенько колише...
Ще спить Дитя...
Ще не розвиднілось на світ...
Ще тиша бродить білими снігами...
Та вже Зоря, із диво-амальгами,
Розли́ла невечірнє сяйво над полями,
На радість вам.
Поколядуйте Господу із нами. 05.01.2014
***
Різдвяна ніч.
Зоря зійшла на небо.
Під нею, в ясельцях, Дитя сповите. 07.01.2013
***
Серце, мов дзвін,
Радість прийшла,
В небі вечірньому зірка зійшла.
Сяйво навкруг,
Все стихло й чекає, -
В убогій стаєнці Марія рождає,
Нашу надію і
Наше спасіння.
Двері до раю, в життя воскресіння. 07.01.2012
***
Серце палає від полиску свіч.
Тиха радість вирує в Різдвяну ніч.
[b]Христос народився![/b]
Ангельські хори - [b]*Славімо Його*,[/b]
Співають нам з гори. 06.01.2011
***
Різдвяна зірка
у небі з'явилась.
Маленьке Дитятко
в печері вродилось.
Ми з вами це диво
з дитинства знаєм.
[b]*Христос народився,* [/b]-
зі Святом вітаєм. 07.01.2010
***
Ще зовсім трішки
і народиться Христос.
І зірка засія над Вифлиємом.
Вам скаже, незначимий хтось,
що це неправда,
неможливо це під небом.
Не вірте.
Серце ваше відчиніть
назустріч Божій благодаті.
Любіть, любіть,
надійтесь і любіть,
На повну силу, на яку ви здатні.
Він недаремно двері неба
відчинив
І серце ваше
недаремно відчинилось,
Щоб у одну незриму мить -
[b]* Христос рождається*,[/b]
Над світом прокотилось. Святвечір. 2009
***
Ангел Божий
най прийде до вас
У вечірній,
у Різдвяний час.
Хай бажання ваші
візьме й понесе
До Господніх ніжок,
най усе,
Що в молитвах ваших
так бринить,
Виповниться в тую ж
саму мить.
Хай Господь дає вам
більше сил.
Довгих літ вам
і щасливих зим. 06.01.2008
***
Попросіть у Господа,
Щось значиме дуже...
Серце ваше хай до ближніх
Буде не байдуже...
Зглянеться Господь,
Побачивши таємне...
І прохання ваше буде недаремне. Святвечір. 2007
***
Бажаю в Різдво - любові і віри
(по суті ми з вами в душі маловіри).
Бажаю добра, здоров'я, достатку
(хоч наше життя задає нам загадки).
Бажаю вам миру у серці і в домі.
Не вірте в погане, вірте Богу одному. 07.01.2006.
***
Сутінки в кімнаті,
Попід образами ходять світлі тіні.
Полум'я лампадки.
Пироги на сіні.
І кутя смачненька в полив'янім горщику.
Зірочка різдвяна у сріблястім дощику.
За столом зібралась вся моя родина
І нині живуща й та, що в світлих тінях.
Тихії молитви і щирі колядки,
І тріпоче полум'я старої лампадки,
Розганяє сутінки.
Радість в душу лине.
У Різдво повита Україна нині. Святвечір. 2005
***
Янгелики в крильця білі
загорнули диво.
Невечірня зоря ясна
світ заполонила.
У кошарі, серед тварі,
дитятко вродилось.
Бог Предвічний з милосердя
дарував нам Сина. 07.01.2004
***
Хай ангел торкнеться вас ніжно крилом,
І серце зігріє Різдвяним теплом,
Хай щастя дарує маленький Ісус,
В житті щоб не було горя й спокус.
Душа хай співає окрилена вірою,
Добро вам воздасться великою мірою.
Найліпше бажайте сьогодні людям
І ва́ших бажань Господь не забуде. 06.01.2003
***
Зіронька вечірня небо запалила.
Діва Марія Дитятко вродила.
На сіні пахучім в печері-стайні,
А з неба Ангелики співали [b]*Осанна*[/b].
Малі пастушки зібрались докупки -
Там Бог народився. Біла голубка,
Крила над Ним,мов шатро розпростерла,
Небо прихилила, сіяє печера. Святвечір.2002
***
Святвечір. Зоря палає.
В саду, у печері Марія рождає,
Бо в цілому світі для Неї й Дитини,
Немає оселі, немає хатини.
А ви відчиніть своє серце сьогодні,
Відкиньте зневіру, думи холодні,
Затепліть у серці маленьку лампадку,
Малому Ісусику буде там хатка.
Зоря невечірня осяє світлицю,
Різдвяною радістю сповняться лиця. Передвечір Різдва 2001
***
З Різдвом святим тебе вітаю,
мій рідний український краю.
Від гір карпатських і до буйних
чорноморських хвиль.
хай буде мир тобі
і хліб. і сіль,
і все, чим український дім багатий,
хай буде щастя в кожній хаті.
І хай ростуть здоровими сини,
щоб не було злиго́днів і війни,
і щоб не плакала ні жодна мати.
Хай буде радості багато.
Різдва щасливого бажаю, тобі,
мій любий український краю.
Над кручами Славути й на Волині,
в степах таврійських,
й там, де води моря сині,
в горах Карпат і у полтавській хаті,
хай береже нас Бог і Бажа Мати. 07.01.2000
Кожен рік, на Святвечір, я пишу віншування
і розсилаю їх СМС-ками друзям і знайомим,
маю надію і вам вони теж сподобаються.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409134
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 05.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2017
Я не страдаю самолюбованием,
Там, высоко /над всеми/ не лечу
И по местам все знаки восклицания
Я разбросала... Может, научусь
Спокойствию в душе при безысходности,
Любви, когда всё - в пропасть /без причин/,
Стабильности, ну и, конечно, гордости,
Терпению /кто может научить?/...
Прикрыться мне бы знаком вопросительным -
На все вопросы /тупо/ - ну, и что?
Да только вот /привыкла я/, простите мне,
Просеивать слова на решето...
Хочу сказать, да так, чтобы поверили,
А, если петь - чтоб слышно было всем,
По зову сердца /раньше всех/, наверное,
Смогу и в пляс пуститься /без проблем/...
Хотелось бы, конечно, чтоб, завидуя,
Ехидно не шептались /за глаза/,
При жизни /настоящую!/ увидели...
О, Боже, помоги успеть сказать...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710243
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 05.01.2017
Скінчився день. Росою вмився вечір.
Укрилась нічка зоряним крилом.
Усівся місяць дубові на плечі,
А той стеріг із півночі село.
Замовкли скрипки цвіркунів у лузі,
Чекають ранку сонні комарі,
Села не видно в темнім виднокрузі,
Хоч світло місяць сипав угорі.
Прослала нічка вишиту доріжку –
Чумацьким шляхом Бог її назвав, –
А місяць опустив у воду ріжки
І ними спраглу душу напував.
О нічко, зореока чарівнице, ,
Твої принади – дивна таїна,
Це ти прядеш із марева спідницю,
У котру річка ранком порина.
3.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710361
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017
Ясна-ясна зіронька засвітилася.
Де мала дитиночка народилася.
А до неї Ангели посміхалися.
Пастушки малесенькі їй вклонялися.
Колихала ненечка та й дитиночку.
І співала матінка ніжно синочку.
- Спи, моя дитиночко... Ой спи, рідная.
Бо для тебе зіронька зійшла світлая!
Колихала ненечка та й дитиночку.
І співала матінка тихо в сінечку.
- Спи, моя дитиночко... Спи гарнесенька.
Біля тебе матінка та й ріднесенька.
Ясна-ясна зіронька заяснілася.
Бо співала матінка. Веселилася.
-Спи, моя дитиночко... Спи прекрасная.
Щоб у тебе доленька була ясная!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710404
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017
Купають хмари землю і мої літа:
Її – дощем, літа – горюч-сльозою,
Здається, вище враз усе зліта,
Умите щедрою весняною грозою.
Колише небо хмари і мої літа,
Впивалось сонцем, крало водограї.
Життя мого мелодія ота
Озвалась горем у чужому краї.
І зорі, тихі-тихі, як мої літа,
Зорять-міркують, падати не хочуть.
Мені ж здається, ця пора – свята.
Я благоденство в ній собі знаходжу. 25.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710356
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017
Сніг замітає всі сліди,
Сліди розлук, сліди печалі,
Щорічну радість коляди
Та імена на п’єдесталі.
Мете свою горизонталь,
Ліг небокрай на білій ковдрі,
Дерев вдягає вертикаль
Коли надміру, часом в нормі.
На землю в гості із небес
Сніжить у вирі танцювальнім
І не уточнює адрес
Класичний вальс, буває й бальний.
Своєю білою рукою
Міняє вектори і плани
Від буревію до спокою
Диктують настрої органи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710357
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017
Заховався місяченько за темнії хмари...
Зажурився козаченько: ні долі, ні пари...
Тяжко-важко на цім світі бідній сиротині,
Ні з ким серце звеселити при гіркій годині...
Хто пригорне-пожаліє?.. Без дому, без роду...
Чи ж хто вірно покохає козацькую вроду?
Хто зласкавить щирим словом серденько козаче,
Зацілує, приголубить, у парі поплаче?..
Не ховайся, місяченьку, виглянь із-за хмари!
Не журися, козаченьку, не будеш без пари!
Підростає твоя доля - карі оченята,
Виглядає господаря біленькая хата.
За покірне твоє серце, за щиру молитву,
За сльозу гірку сирітську, у нужді пролиту,
Зготував Господь для тебе доленьку щасливу -
Засівай добром, козаче, і правдою ниву!
Не журіться, українці, що немає долі,
Тільки серце не топіте в заздрості-неволі!..
Напувайте його щедро миром-добротою -
І Господь вас обдарує милістю святою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710238
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 05.01.2017
Ми збирали роки у кошик,
Пакували тісненько в боки.
У кишенях – всього лиш грошик
І принишкли тихенько кроки.
Пам’ятаєш? Колись з тобою
Ми у травах збирали зорі,
Час стелився до ніг канвою,
У небесній писали конторі
Нашу долю. Курсивом пункти
Обіцяли нам гавань тиху.
Ми тоді ще “зелені фрукти”
Відпускали на волю примху.
Світ тримали в своїх долонях
І було по коліна море…
Вже срібляться сніги на скронях,
Ми ж - зі стажем уже “актори”.
Навіть часом здаємось зайві,
Соціальних депресій слід…
Мрії стліли в колишнім сяйві,
Впав на голови дикий схід.
Перезріли з роками “фрукти”,
Шахи сплутали всі ходи,
Божевільні злетілись круки,
Наробили усім біди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710147
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017
Сніг падав синичкам на вії,
Мов зоряні атоми з неба,
Кружляв у своїй ейфорії,
Шепталися з хмарами верби.
Кінця не було цьому танцю,
Зима не скупилась на диво
І падав білявий по глянцю,
І знов перелистував чтиво.
Казкові рядочки клубочком
Мотала зима вечорами,
Зв’язала думки поясочком,
Писала собі панорами.
Надмухала гір парашути,
Стелила незайманий шлях,
Міняла вже звичні маршрути,
Шукала поради у днях.
Здавалось: сніги нескінченні
Із шлейфом розкішним фати,
Та було у цьому знаменні
З-за обрію видно мости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710149
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017
[i]Що граєш, хлопче? Звуків течія,
як шепіт кроків, тихо йде по саду...
Райнер Марія Рільке[/i]
[youtube]https://youtu.be/fpXtOboGE1w[/youtube]
[i][b][color="#1297c7"][color="#0e5c70"] Він просто грав... Акордеон старався
Також зіграти музику чуттів.
А музикант ніскільки не встидався,
Що пальці зшерхлі. Звуки... теж не ті.
Він просто грав... І серце усміхалось,
Торкала вміло клавіші рука.
А музика так тремко проливалась...
Втішала слух мелодія дзвінка.
...І десь подівся біль із-підребер'я,
Спинився час. Завмерло маяття.
Грав - Музикант! Світилося сузір'я...
- Я зможу грати! - втілене в життя.[/b]
[/i]
[/color][/color]
Фото автора
Літературний герой сам вивчив нотну грамоту уже в літньому віці і самостійно тренувався грі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710221
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017
Білий сніг летить... Мете.
Яблуневий сад цвіте!
Яблуні цвітуть, хоч сніжно.
Ніжно-ніжно, ніжно-ніжно!
І такі вони красиві!
Білі-білі, білі-білі!
Снігурі на них червоні,
ніби яблука в долоні.
Яблуні цвітуть так рясно...
А навколо ясно-ясно.
Білі квіти засвітились,
ніби зорі опустились.
І розсипались над світом,
срібно-білим, ніжним цвітом.
Яблуні цвітуть, хоч сніжно.
Біло-біло, ніжно-ніжно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710250
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017
Засміялась завірюха: Ух!
І понесла по дорозі пух.
Такий легесенький, веселий цей пушок.
А називається так лагідно: Сніжок!
Розв'язала завірюха міх,
І розсипавсь по дорогах сміх.
Такий легесенький, веселий цей смішок.
А називається так лагідно: Сніжок!
Та все в'ється нитка чарівна.
Землю вкрила ковдра снігова.
Сріблясту ниточку для шубок тче сама
Із пуху білого красунечка-зима!
По дорогах стелиться: "Ах!", "Ух!"
То летить, кружляє радість-пух.
А з ним легесенький танцює радість-сміх.
Так наша зимонька виспівує для всіх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710096
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017
І знов життя – на до і після...
Затихло слово, згасла пісня.
У інший світ пішла матуся,
Здається знову я гублюся.
Куди, чому і далі як?
Якийсь туманний зодіак.
Не вибираю роздоріж,
Так ніби поряд десь рубіж...
Та знову мамі я потрібна!
Цінніша золота і срібла
Молитва повнить душі наші,
Господь збирає в свої чаші.
Моя матуся варта неба,
Прошу святих: така потреба.
А Богу кланяюся низько,
Що мала маму я з колиски:
Красуню, мудрості скарбницю,
Мою невтомну рятівницю
Аж до посріблених років
Я чула ласку її слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710030
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017
Подаруй мені ніч... хоч одну подаруй...
Щоб забувся я в морі безмежного щастя
Ти коханням нестримним мене зачаруй
Щоби згинули пріч і журба і нещастя
Я мов спраглий юнак, що у розпачу впав
Між пісчаних барханів глухої пустелі
І я знаю що більше мені не знайти
Ні краплини води, ні жилої оселі
І чекати вже нічого, як не сумуй
Подаруй мені ніч...хоч одну подаруй...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709921
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017
Прислухайся. Чуєш, як пада задумливо сніг,
Земля загортається в білу замислену тишу?..
Я жити без тебе спокійно б, напевно, не зміг.
Ти чуєш, крізь сніг звіддаля: «Я тебе не залишу!»?
Ти чуєш, як вітер натужно гуде у дротах
І грається хмарами в мареві сірого неба?..
Душа крізь хурделицю, як замерзаючий птах,
І чується в помахах крил: «Я до тебе, до тебе»...
Навколо лютує холодна і сніжна зима,
У вітрі і снігові губляться стишені звуки...
Та ближче за нас, все ж, на світі напевно, нема...
Тримай мене міцно, тримаймося міцно за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709870
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017
Чим пахнуть перші дні Нового року?
Смачним імбирним пряником в руці,
Кислинкою грейпфрутового соку,
Багрянцем журавлини в молоці…
Морозним трунком лісової хвої
Із нотками солодких мандарин,
Екзотикою кави запашної,
Заморською гірчинкою маслин…
Шампанським золотистим і грайливим,
Молочним шоколадом на фользі…
А ще – таким простим і добрим дивом,
Якого так очікуємо всі!..
І світлими надіями на щастя,
На звершення, гармонію і мир,
На те, що рік прожити вкотре вдасться
З близькими і потрібними людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709881
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017
А сніг ішов…
І день, і ніч ішов…
М’якою ватою стелився він під ноги…
Здавалось, білі
Він скарби знайшов
І вирішив засипати дороги…
Злилися небо
Й сонна далина,
І горизонт на милю підступився…
Навколо тільки
Біла пелена…
Собачка навіть гавкать притомився…
Вдяглися в сніг
Дерева і кущі,
Пропали раптом гамірні ворони…
І ненароком
Вирвалось з душі:
«Та це ж зима дарує всім корони!..»
21.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709802
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017
Я довго так вірила в казку,
В її неземні наддива,
Благала у доленьки ласку
І казка ось – поряд, жива!
Вдягнула поезій наряди
І шаль із чарівних рядків,
Відкрила обличчя плеяди,
Слова заплела до вінків.
Цю казку із сонячних мрій
Плекатиму завжди у серці,
Для зцілення від аритмій
Довірюся цій фантазерці.
Нехай вже несила злетіти,
Завада тому – листопад,
У шафі знайдуть внуки й діти
Поезій моїх зорепад.
Не буде мене тоді вдома
І навіть не в цьому біда.
Вік житиме казка знайома
Від щирого мого труда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709804
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка...
Одягає землю у кришталь прозорий,
Сніговим кожухом огорта зима...
Лине "Щедрик" рідний Всесвітом - між зорі,
Душу зігріває дзвонами Різдва.
Пане господарю, - гей! - виходь із хати,
Всю хазяйським оком землю обійми!
Хай не плачуть діти, не ридає мати,
Порятуй родину від жахіть війни.
Пане господарю, гірко працювалось
У донецькім полі попід гул гармат.
Не відпочивалось - тяжко воювалось:
Крівцею цю землю освятив солдат.
Тож тепер у свято - гіркоти багато:
І на серці гірко, і вино гірчить...
Пане господарю, рік Новий стрічати
Вийди, вийди з хати у казкову мить.
Щоби колосилось житечко у полі,
Щоб здорові діти і міцна сім'я,
Щоб усі додому повернулись скоро,
Щоб малому сину вибрали ім'я.
Знов лунає "Щедрик" над світи просторі:
Душу українську щедру велича, -
Понад рідні села, над безкрає море -
Рік Новий в надії світлій зустріча.
Світлана Імашева
"Щедрик" - народна пісня в обробці Миколи Леонтовича, знана не
тільки в Україні, але й у всьому світі під назвою "Колядка дзвонів"
(англ. Ukrainian Bell Carol)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709453
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016
З небесного святого вівтаря
Володар Часу, перевівши подих,
здмухне останній лист календаря,
новий зафіксувавши кругообіг.
Моя ти Земле, доме любий мій,
безмежно щедра голуба планета!
Прекрасна ти в цю ніч в серпанку мрій,
заквітчана вогнями, мов комета.
Світись красою, і жаданий мир,
хай обійме тебе і кожну душу!
Ця ніч – святковий планетарний пир
від Кордильєрів і до Гіндокушу.
Хоч в когось – літо, а у нас – зима,
та зваблює повсюди казка свята,
і келихом ігристого вина
всіх найдорожчих будемо вітати:
дітей, батьків і друзів всіх-усіх,
близьку й далеку дорогу родину,
бажаючи здоров'я, щастя, втіх
душевних і тілесних... і щоднини.
Ще тост наш – за здоров'я земляків,
та й іноземців, вірних нам по духу, –
за тих стійких незламних вояків,
що зупинили ворога й розруху.
Хай мир прийде для всіх захисників,
до кожного з армійських батальйонів!
Щоб ви живими вийшли із боїв,
за вас, рідненькі, моляться мільйони.
І пом'янемо воїнів добра,
що назавжди у Небо відлетіли...
У кожнім серці вдячність і жура –
за нас вони поклали душу й тіло...
Ну і, нарешті, – друзі по перу,
щасливі полонені Музи й слова:
таланти-аксакали і гуру,
що вже впіймали почесті і славу,
й ті, що смакують творення процес,
хоч зали їм і не аплодували,
кого обрали в Спілку чи Конгрес
і ті, що вперше фрази зримували –
хай нас єднає новорічний стіл,
мої ви сивочолі, юнолиці,
із-за кордону, із далеких сіл
чи з древньої прекрасної столиці.
Єднаймося! У цей тривожний час
долаймо перешкоди крок за кроком,
і хай Господь благословляє нас.
Вітаю, милі друзі, з Новим роком!
Бажаю МИРУ, щастя і добра,
здоров'я і любові, що від Бога,
і творчого натхненного пера,
й Пегаса легкокрилого прудкого,
і рима щоб співала і текла
як музика, як пісня солов'їна...
...Всім шлю від серця часточку тепла.
Хай буде з вами Бог і Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709504
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016
З ПРИЙДЕШНІМ 2017 РОКОМ!
Випалює останні ночі рік,
Незручно нашій Мавпі вже сидиться.
Закінчується виділений вік,
Ще січень- місяць буде чепуриться –
Думок її не взнати і повік…
Приніс цей рік багато всім брехні –
Покрівець здерто з того, що закрите…
Біда, що гинуть у АТО – війні…
Хтось золотом наповнює корита –
Підступність мавп – гримаси чарівні…
На зміну Мавпі Півень прилетить –
Є сподівання щирості та правди.
Можливо, пір’я в когось полетить…
Надіюсь на очищення в державі –
Не допустити б горлопанства мить…
І єдності в новому році всім!
Когут – не Мавпа, і сім’ю шанує.
Нехай закінчиться страшний екстрим,
Що душу українську так плюндрує,
І добре б ще на море – у наш Крим…
Бажаю нам не втратити надію,
Все рівно, рано-пізно зло мине.
Нехай народ плекає світлу мрію –
Господня правда всіх наздожене…
Лиш справжній гідне у душі леліє…
Вітаю, друзі, вас з прийдешнім роком!
Бажаю істину пізнати і Творця!
Хоч доля шкутильгає хибним кроком,
Сплетімо руки для покладення вінця,
Ми, українці, – нація нівроку!
ВСІМ МИРУ ТА ЛЮБОВІ!
З НОВИМ РОКОМ!
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709441
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Незбагненності магія дивна
У стисканні двох наших долонь.
І ворожить нам доля примхлива
У нічному палаці безсонь.
Та лякаюче те ворожіння
Не зупинить, бо пристрасті шквал
Нас врятує від нидіння й тління,
Від нудьги хаотичних навал.
Не страшна невідомість- твій дотик
Проведе через морок густий.
Я живу зараз й житиму доти,
Поки є, поки житимеш ти!
© Володимир Присяжнюк
23.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708323
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 30.12.2016
А ми з тобою сутінки залишим,
Бо між життям і ніччю досить жити.
І новий розділ пам'яті напишем
Про джерело з якого варто пити.
Про дивограй, де варто вдруге,втретє,
Переродитись ,і - явитись птахом...
І ,кришталево , в новім чистім злеті
Дать відкоша , мов світ старому жаху
Неприйняття. Полинувши крізь тіні,
Світліше відчувати і чинити...
І ми згадаємо,що душі в нас - нетлінні,
І , спробуємо біль в них полюбити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705689
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 30.12.2016
Я молча ухожу от декабря,
На цыпочках, где спят дурные мысли.
И оставляю там, в календарях,
Рисунки, разговоры - всё, как вышло...
Стал на минуты дольше каждый день,
Из ноября все ночи пережиты.
И свою душу, даже её тень,
Я заберу из прошлых общежитий...
И научусь по-новому, поверь,
Смотреть с надеждой, просто и открыто...
В заманчиво распахнутую дверь,
Зайду спокойно в новый мир событий...
Свою любовь, что прямо - через край,
Дарю земле, восходу солнца, небу
И Господа прошу: не забывай -
Ты никогда ко мне далёким не был...
Безумно я люблю своих родных,
Подаренных плутовкою судьбою,
И вовсе не хочу я благ иных -
Согрета настоящею любовью...
А если и вернусь... когда-нибудь
Туда, где всё и близко, и далёко,
Я, может, погрустив совсем чуть-чуть,
Забуду яркий свет знакомых окон...
И знаете, хорошие мои,
Наверное, не раз ещё заплачу -
От этого весенние ручьи
Пораньше запоют... А как иначе...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709275
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016
Осінь плаче і вмивається дощем,
Та не відмити вже красу барвисту.
Туман простори огорнув плащем,
І не спинить рясного падолисту.
Припало мокре листя до землі,
Воно вже в танці з вітром не кружляє,
І сумно ліс видніється в імлі,
Його красуня-осінь залишає.
Вона спішить... Летить із вітром в парі,
Останнє листя з болем пригорта,
Оголена , розхристана, вся в хмарах,
А була , мов у казці - золота!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696340
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 30.12.2016
Осінній ліс… У нім моя потреба.
Він ще не спить, але вже й не шумить.
Іще живий , ще тягнеться до неба,
Душа і з лісом прагне говорить.
Та він мовчить. Оголені печалі
Зів*ялим листям зсипались до ніг.
Він розумів мене, хоч ми мовчали,
І серцю спокій уливав, як міг.
Мій добрий ліс. Він знав мене сумну,
Смішну, веселу із чорничним ротом.
Беріг у кронах серця таїну,
І, як ніхто, втішав у час скорботи.
Та у душі бентежили слова –
І з щирим другом заведу розмову.
Я вже сосна, але така жива…
І світ прекрасний в душу ллю соснову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702471
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 30.12.2016
Малює вечір зими картину
в моїм вікні,
Штрихи останні хурделить вітер
на полотні.
Аж слів немає, втопились очі
у цій красі,
Полонить душу, торкаюсь серцем
в межичассі.
Усе заснуло. Померкли зорі.
Згасає ніч.
Малює ранок зими картину
для моїх віч.
Це не безсоння, бентежить душу
картина ця –
Я домалюю на склі гарячім
палкі серця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709209
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016
[i]"Не нарікай, що дивиться село,
коли своє показуєш намисто.
Воно твоє, яким би не було.
А слово, що лягає на крило,
то є публічне, а не особисте.
І. Терен [/i]
О, скільки б людством втрачено було,
аби Майстри ховали особисте,
щоб лиш не пліткувало все "село",
побачивши, що в когось – Є намисто!
Щоб Тютчев не писав: "Я встретил Вас...",
"Я помню чудное мгновенье..." – Пушкін,
а Лаура (?) – живий іконостас
на все життя Петрарки... Та є "ушлі"
пронири, що шукають тільки бруд.
Із мікроскопом лазять! В кожнім слові
вбачають хіть чи зраду, а чи блуд,
бо вдуматися – непосильний труд.
Що вірність є – не ймуть пустоголові.
Ні, я – не майстер! Навіть не поет.
Майстрам Пліткарства все ж порадить мушу:
погрузлі у сміття пліток "естет"
а чи "естетка", – ЧИСТІТЬ ЗРІДКА ДУШУ!
29.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709158
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016
[youtube]https://youtu.be/ewNt2WUdI9Q[/youtube]
[i][b]Богинею назвав? Так! Я - Богиня!
І не інакше. І лишень тому,
що жінка я і вже тому - святиня!
Є в мене Бог - я віддана Йому.
[/b][color="#ff0000"][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709156
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Ой сіємо, сіємо... Щастя зазиваємо,
Вашу хату світлую зерням посіваємо.
Сіємо, сіємо... Щастя зазиваємо,
Вашу хату світлую зерням посіваємо!
Ой сіємо, сіємо... Весело співаємо,
Віншуєм господарів і добра бажаємо.
Сіємо, сіємо... Весело співаємо,
Віншуєм господарів і добра бажаємо!
Ой сіємо, сіємо... Сієм, де віконечко,
Щоб у хаті діточки ясніли, мов сонечко.
Сіємо, сіємо... Сієм, де віконечко,
Щоб у хаті діточки ясніли, мов сонечко!
Ой сіємо, сіємо... Сієм від поріженька,
Щоб стелилася у світ весела доріженька.
Сіємо, сіємо... Сієм від поріженька,
Щоб стелилася у світ весела доріженька!
Ой сіємо, сіємо... Зернами добірними,
Щоб всі дні були у вас веселими, світлими.
Сіємо, сіємо... Сієм, посіваємо,
З Новим роком вас усіх ми щиро вітаємо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709135
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016
[u]Андрій Байбуз загинув 18грудня 2016р. під Світлодарськом. В останні хвилини свого життя він подзвонив матері мобільним телефоном.[/u]
Стелився дим. Затих нарешті бій.
Давно такого не було, жаркого…
Він подзвонив: «Це я дзвоню тобі…
Ти пам’ятаєш, мамо, ще такого?
Жартую трохи. В мене все – о’кей.
До перемоги зовсім небагато.
Я й тут боєць, матусю, – не лакей,
Хоч до війни так не хотів звикати.
На світі цілих сорок я прожив,
А поряд – ще й молодші, вполовину.
Ти, головне, себе побережи,
А я вернусь, живий, не в домовині…
І… з перемогою. Ти це запам’ятай:
Не зрадив я в житті ніде й нікого.
Мене нічого більше не питай…
Може й, не був у тебе я зразковим,
Та й забував слова тобі знайти
Оті, що кожна матінка чекає…
Знай: найрідніша і найкраща ти…»
І… змовк… Життя із рани витікало…
28.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709065
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Мене ти відпускаєш аж « за край»,
А потім вхоплюєш несамовито
Цілунками жагучими – в розмай
Із холоду – у тепле щедре літо –
У мріях викоханий нами рай…
А, може, ти мене не відпускай,
Щоб не зірватись необачно в прірву…
Адреналіну хвилі не плекай,
Бо що, коли не вспієш – з того виру?
Така як є – такою і сприймай,
Не відпускай лишень, не відпускай…
20 грудня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709105
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Здається, все про зиму написали,
Моя ж душа в рядок несе слова...
Дивилась ж бо, як діти сніг топтали
І як сміялась Баба Снігова,
Як тихий усміх щастям материнства
Коректував цей білосніжний грим.
І радощі у галасі дитинства -
В нелічених роками диво зим...
Лапатіші все падають сніжинки,
Їх не злякає кригою мороз.
У пригорщах тепліють на краплинки...
Такий от є в зими “метаморфоз”.
Хурделиця загралася з вітрами,
Мете сніги в горби, ген на шляхи!
Із срібного засніжжя панорами,
Лиш в обрисах видніються дахи.
Я нашепчу у віхолу бажання,
Нехай летять у відстань зимову.
І в нашу ніч, що видалась остання,
Краєчком щастя спомин відгорну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706876
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Вона йшла до тебе крізь сотні чужих голосів,
крізь тисячі доріг, вритих пилом і брудом.
вона спотикалась об камені, слова і погляди усі,
яких ще на дорозі цій багато буде.
та байдуже було тоді, коли ішла крізь сніг,
заметілі, дощі, хурделиці, зливи…
не чуючи власного голосу, не відчуваючи ніг,
була такою сильною, але чомусь вразливою…
ішла крізь чужі двері, гублячи свій дім,
сміялась, коли ти здивовано не тямив навіщо
їй вічна утеча до тебе і ти, звісно, в ній,
ти просто не знав, що любов її вічна.
що так буває – зачепить, і вирве з-під ніг
земну твердь, кидаючи все до твоїх долонь.
вона молилась щоночі, певно, молилась тобі,
всередині жеврів ледь теплий на дотик вогонь.
вона мовчки дивилась на тріщини чашки,
на обдерту стелю і стіни, затоплені повінню.
терпіла усіх твоїх випадкових, повій, і заввишки
з «Бурдж-Халіфа» тягнулась до тебе полум’ям…
летіла до тебе, ламаючи крила у котре,
повзла на колінах, здираючи тіло в кров.
ніщо не спиняло, лише вибивало подих,
бо знала, що треба заслужити цю любов.
спина прогиналась від тяги сліпої залежності,
І всі кораблі зненацька втрачали курс.
вона йшла до тебе… не враховуючи всіх протилежностей,
йшла наперекір усьому…
та одного ранку не повернулась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708856
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 28.12.2016
Скільки мовлено слів про кохання тобі,
Що у ночі безсонні у тиші писала.
Покриває поземка загублені дні,
Вириваючи миті, де в небо злітала.
Де із вуст у вуста проливалася млість,
І кидала тіла в чарівну нескінченність.
Не казала собі, що очей стережись,
Накривала теплом кароока бездонність.
Й знову поклик зривався з душі, що твоя,
Хоч не раз і не два те казала в запалі.
До останнього видиху в грудях - твоя,
Ніжність хлюпає в серці, спрямована в далі.
28.12.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708955
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
Де б мені у світі
Оту пісню взяти?
Що любовю зветься
Як її назвати?
Хто мені підкаже
Може зрозуміє
Що від тої пісні
Моє серце мліє....
Приспів:
Простір розтривожить
І у небо лине
Пісня про кохання
Пісня соловїна
В мене слів немає
Лиш душа лишилась
І кричу в знемозі:
Ще не все скінчилось....
Все пройшло й минуло
А життя лишилось
Зіркою ясною
В небі засвітилась
Дякую я Богу
Й не згортаю крила
Бо в житті моєму
Ти зявилась мила.....
Приспів
Впали на покоси
В надвечірї роси
А любов казкова
Щиро щастя просить
Піснею кохання
Та любов палає
Ангелами долі
Їх благословляє....
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708966
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
"Меня послушай, девочка моя,
Тебе открою я большую тайну:
Не улетают птицы за моря -
Бывают они там... совсем случайно...
Не верь весне - она твоё окно
Откроет настежь и дождём умоет,
Ну, а потом - умчится всё равно,
Увлечена забавною игрою...
Ей не нужны цветущие сады -
Недолговечны лепестки на вишнях...
О, девочка, не слушай ерунды -
Я не хотел... Прости меня... Так вышло..."
...А я мечтала верить и тонуть
В твоём медово-сладком красноречьи,
В твоём остаться сказочном плену,
Без устали бежать тебе навстречу...
Перемешалось всё давным-давно -
Твои слова слезами перелиты...
Ещё горчит игристое вино -
Себе внушаю: мы с тобою квиты...
Я научилась /даже не вчера/,
Как согревать всё то, что еле дышит...
Зимой холодною... по вечерам...
Мне б научиться прошлого не слышать...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708837
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Зимова тиша, сонний ліс і я.
Сосновим стовбуром торкаюся століття…
Якась пташина трусить з верховіття
Вчорашній сніг, мов з неба добрий знак.
Живі, не мертві – просто зимно сплять,
По стовбурах до крон біжить живиця.
Тулюсь щокою, чую - їм не спиться,
Про мене сосни нишком гомонять:
«Оце дівча до нас вже вкотре йде,
Людською ніжністю поділиться із нами.
Душі теплом, сердечними думками...
Додаймо ж сил їй жить серед людей!»
Так ось звідкіль і сила, і краса
Душі моєї ?! Ось в чім таємниця?
Так це не просто сніг трясла синиця ?
Наснагу й силу в тілі воскреса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708832
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Ти майстер красномовного мовчання,
А я читати вмію гарно між рядків.
Ця дипломатія та гра у невтручання
Створила емоційних жебраків.
Тактовність чи байдужість? Вперемішку...
Проте вдалось уникнути скандалу,
Я витисну якусь криву усмішку,
Ти скажеш фразу неймовірно вдалу.
Багаття догорає... Час збирать валізу?
Нам в різні боки, у нові стосунки.
А може ризикнути та додати хмизу
І новим жаром запалають поцілунки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708705
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Заколосилися жита,
Заколосились,
Перепел пару щось питав:
Душа просилась.
Рясніла краплями роса,
Поїла стебла,
Під колосочками звиса
Вона ледь тепла.
Приспів: – Під-під-па-дьом,– (2р.)
Жита співають.
– Під-під-па-дьом, – (2р.)
Росою грають.
– Під-під-па-дьом, – (2р.)
Перепіл кличе, –
– Думала море за селом, –
Чайка кигиче.
Заголубіли небеса –
Раділи житу,
А його вітер колисав –
Хотілось жити.
Спішило сонце освятить
Той повний колос.
До нього з жита ген летить
Цей дивний голос.
Приспів: – Під-під-па-дьом, – (2р.)
Жита співають.
– Під-під-па-дьом, – (2р.)
Промені грають.
Під-під-па-дьом, – (2р.)
Перепіл кличе.
– Думала, море за селом, –
Чайка кигиче.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708779
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Наставив чуба жовтий сонях,
До сонця проситься у небо,
А пам’ять стукає по скронях,
Ще й каже, ніби, так і треба.
Німі синіють горизонти,
Лиш птах від відчаю кричить,
Роки сховалися під зонти,
От тільки спомин не мовчить.
Він ходить-бродить край стежини -
Волошки, маки, ромен-цвіт
І клекіт в небі журавлиний,
Калина жде біля воріт.
Село доспівує вже пісню,
Хати пустіють сиротинно,
Зустріла вулицю самітню -
Враз - обмін поглядами винно...
Стоїть, як завше і чекає,
Коли хтось блудний забреде,
Вже перестала бути раєм,
Одним лиш марить: де ви, де?
І невимовним болем щем...
Нема, нема, не повернути.
Дитинство схлипує дощем,
Як важко все мені збагнути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708044
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Можливо я когось і подивую,
Що тільки словом землю бережу,
Я з нього кам’яну стіну збудую
І серце кожне духом заряджу.
А дух ніколи не здолати «градом»,
І куля таке серце не проб’є,
Не назвемо й Росію більше братом,
Бо істина нам право це дає.
Поки серця пульсують наші кров’ю,
І сонце торжествує кожен день,
Ми уп’ємось синівською любов’ю,
Й від заздрощів наш ворог упаде.
23.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708781
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
"...і воздвигну я між вами
гору оцю несходиму - високу й круту,
і підніматиметеся на неї поодинці, з різних боків,
і тяжкий то буде шлях - підступний і болючий,
і засиплю піском часу очі ваші, і будете йти лиш на голос серця,
і як не загубитеся на горі цій і зустрінетеся на вершині, подарую вам НЕБЕСА.
і зветься гора ця - РОЗСТАВАННЯ."
Із почутого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708668
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Закликаю я щастя-долечку,
волю вольную, як вітер в полечку.
В колоску тугім та й зерниночки,
для всіх усмішки-веселиночки.
Із води-роси та й здоров'ячка,
щоб веселий син ваш і донечка.
Попід вікнами цвісти квіточкам,
веселитися малим діточкам.
Хто боронить край – усім силоньки,
днини світлої для Україноньки.
У достатку жить всім і в радості,
довгих-довгих літ вам до старості.
Закликаю я щастя-долечку,
щоби щедрая, з житом в полечку.
Закликаю я щастя світлеє:
– Йди, іди до нас, наше ріднеє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708640
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HUH41F3BfUY[/youtube]
Дякую за ідею Оксані Дністран
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708571
-------------------------------------------
До себе щастя приміряла
Із сонця зіткане, із зір.
Оця робота забавляла.
Так до лиця мені, повір.
Вплету у коси ранню зірку,
У серце радість упущу.
Сміятись буду, хоч і гірко.
Тебе очима засліплю.
Тебе пробачу, мій невірний.
Із сліз корали нанижу.
І станеш ти мені покірний.
Так легко, враз заворожу.
І ти відчуєш запах щастя,
Коли торкнешся моїх рук.
Я точно знаю: це удасться.
Мій добрий, дикуватий друг..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708584
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Засидівшись у замкненому колі,
в полоні буднів бранкою щодень,
випурхуєш пташиною з неволі,
муркочучи собі під ніс пісень.
Летиш до друзів, що для серця милі.
Як риба в воду – в однодумців гурт
пірнаєш... і несуть нас теплі хвилі,
і не затягує на дно підступний нурт
ворожості, зміїного сичання
ані отрута непорозумінь...
Купаєшся у щирому братанні,
у позитиві світлих янь та інь.
Розмови тихі, спогади, гостро́ти,
автографи – доробки ж є у всіх!
Є дружня критика і похвали щедро́ти,
і безліч тостів, анекдоти, сміх...
Від легкості аж випрямились плечі –
це зустріч дарувала два крила.
Ну а в душі, немов настав святвечір
і благодать торкнулася чола...
25.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708511
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Зимовий день тобою не почавсь.
Самотній день і навкруги незвично.
Учора сніг сміявся і згортавсь,
Летів собі додолу механічно.
Усе довкола з білої зими,
З холодного і вишитого суму.
Давно забулось рідне слово ми,
хоч як тут мальовничо і казково.
Давно не чути звичного: привіт!
І як, моя хороша, ти сьогодні?
Хоч як не повертай цей білий світ,
Не віриться, що ми були знайомі.
Зима нещадно заміта сліди.
Вуста мої і руки не зігріти.
Давно забулось тепле слово й ти…
І я зникає в дивнім білім світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705064
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 25.12.2016
Засвітилась зірка, засвітилась зірка,
всьому світу новину звістила.
Що у Вифлиємі, у бідній станині,
Мати Божа сина народила.
Світи, світи, зірко! Світи, світи, ясна.
Народилась дитиночка у стайні, у яслах.
Світи, світи, зірко! Світи, світи, рідна.
Народилась дитиночка світла!
Три поважні царі принесли їй дари.
На колінця пастушки впадають.
Ангели зраділи, до землі злетіли,
Колискову ніжну їй співають.
Світи, світи, зірко! Світи, світи, ясна.
Народилась дитиночка у стайні, у яслах.
Світи, світи, зірко! Світи, світи, рідна.
Народилась дитиночка світла!
Засвітилась зірка, засвітилась зірка,
всьому світу новину звістила.
А Божа дитинка, ще ясніше зірки,
для усіх на весь світ заясніла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708357
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016
Якщо тебе, можливо, я побачу,
Та й ще — о, Боже! — в очі зазирну,
Здригнеться раптом серце в мене, наче
Роки струснув — і знову я юначе,
І ти не бачиш в мене сивину...
Закалатає серце, затріпоче,
Та буде вириватись із грудей...
Дивись на нього! — ще й собі лопоче,
В твоїх долонях, бач, зігрітись хоче,
Бо зимно щось йому серед людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708327
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 25.12.2016
Зболена, а живу.
Зраджена, а літаю,
В сонця беру тятиву,
З променя виростаю!
Втому я перейдý,
Перепливу до краю,
Загравою розцвіту,
З дниною оживаю!
Палахкотію, горю,
У вогняному ґерці,
А, заховавшись, творю́
Ві́рші, що каже серце.
Слово, як гострий ніж,
Жестом — у мої очі.
Мудрість — набута річ.
Скільки таких охочих?
Відроджуюсь у зерні,
Що кинуте в чорну лунку.
Розчулюсь, зросту навесні —
З сонячного цілунку.
Зміцнію, як ста́ре вино.
А жінка ціни не має!
Я — вільна! І більш ніхто
Волю мою не зламає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708362
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dZMouNJG5UM [/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lcTvK5VE-8c[/youtube]
У нас з тобою тільки п"ять хвилин.
Рука в руці... Душа чомусь в тривозі..
Так невблаганний зараз часоплин.
Тупцюється розлука на дорозі...
Чом доля невмолима так для нас?.
Та що сказать, що сумувати буду?
Чи обмілів потрібних слів запас?
Невже колись піддасться все осуду?
А очі в очі, тут би пару слів..
Грайливий вітер розкида волосся,
А ти сказать їх так і не зумів.
І вітер занімів, мені здалося...
І запекла щоку гірка сльоза.
Останній поцілунок в спраглі губи.
(Запахла квітів вранішня роса...)
На хвильку пригорнув і приголубив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708048
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 24.12.2016
Я не люблю, як б’є дощем в лице,
Я не люблю як вітер гне дугою,
Я не люблю як ставить хтось акцент,
Аби комусь підкинуть в серце болю.
Я не люблю страшенно самодурів
І тих, хто грішми ладен подавитись,
Кого не видно з-за високих мурів
І як в свинячій шкурі ходить “витязь”.
Я не люблю, коли купують друзів,
А при нагоді їх ще й продають,
У кого щастя лише в ситім пузі,
Коли себе за панство видають.
Я не люблю, коли стріляють в спину
І як плюють отрутою між очі,
Я не люблю натуру цю осину,
Де замість меду, соти повні жовчі.
Я так багато не люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707933
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 24.12.2016
О, Господи, не повертай назад,
Спаси і захисти мене від нього.
Врятуй мене, щоб нині зорепад,
Забрав моє кохання з серця мого.
Якщо Ти в змозі - проклади мости,
Чим ширший міст, тим легше буде долі
І спогади візьми, і в мить зітри,
Позбав мене від туги і від болю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708182
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15590812_944873505612319_5724272112918717744_o.jpg?oh=b955a568f99e0ee7b03f9a32dfb3d0a6&oe=58AFC51F[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15625678_944873662278970_2106388964238381245_o.jpg?oh=012fcd327f6a65e627f5e26fb3a5ba10&oe=58EF0DE6[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15625851_944874942278842_3149486726971470944_o.jpg?oh=49286c1600b0480fb0f3413274f0cddf&oe=58ED6850[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/15626313_944873285612341_4381318461022047505_o.jpg?oh=c520dbb43ede20d776bb3e02a5a796ac&oe=58F6C49D[/img]
Передріздвяний Львів – зимове диво!
На шоколадні плитки площ і стріх
Стікає вечір, темний, наче пиво,
І піною шумує білий сніг.
Ряхтять вогнів льодяники барвисті,
І ваблять апельсини-ліхтарі…
Ялинка у святковому намисті –
Серед зими різдвяний оберіг.
Із приймачів доносяться колядки,
Передсвятковий ярмарок гуде!
Заманюють яскравим крамом ятки
Щасливих заклопотаних людей.
А там – тепленькі вироби із вовни
І керамічна писана краса,
І гальби з пивом, пінисті і повні,
Й вишивані добротні чудеса!..
І пряники медові у глазурі,
Пахуча шинка, сало, і хлібець!
Музичить на дротах, мов на бандурі,
Раптово увірвавшись, вітерець.
У фарах і гірляндах довга траса…
І я від щастя свічуся, хмільна,
Немов з ялинки зірвана прикраса –
Ота, найяскравіша, най-най-на…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707569
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 21.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2016
Зима - моя супутниця білеса
Засніжений вокзал сховала в ніч
На стиках рейок стукають колеса
і я в купе з собою віч-на-віч...
Давно "Дитинство" станцію проїхав,
І пережив. Що ж більше ніж прожив...
Бог не жалів мені негоди-лиха...
А щастя - не питай і не кажи...
І друзі є - одвідують щоднини,
Розвіюють туман сумних годин,
А я стою, як в полі деревина --
Хоч завше з кимсь - завжди чомусь один...
І навіть мрії безнадійно-босі
Згубились на неголеній щоці,
І вже давно така у серці осінь,
Що не дивують зморшки на лиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702637
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 17.12.2016
Вже давно зівяли
Квіти у саду
Ти чекай кохана
Скоро я прийду....
Ти чекай у стужу
В дощ мене чекай
Коли в снах приходжу
Щиро зустрічай....
Та коли на небі
Спалахне зоря
Я прийду до тебе
Ніжна ти моя......
Може вийдеш з хати
В зимову імлу?
Щоб слова сказати:
Я тебе люблю......
І я їх почую
Тихо підійду
Розкажу словами
Як тебе люблю....
Поцілую ніжно
Обніму твій стан
Навкруги все сніжно
І пливе туман......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705909
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016
Дощик, сірий, з неба сіяв,
Мов осінній сум,
Як на воду птаха сіла –
Виткала красу.
Та пташина – то лебідка –
Воду ледь горта…
«Ти куди летіла й звідки?» –
Річечка пита.
«Ой, летіли ми зі сходу –
Край той у війні.
Не забуду цього зроду:
Вдарили вогні.
Над Донбасом пролітали
Разом ми з дітьми,
Й не одненьке тіло впало
З мертвими крильми.
Мій коханий, мої діти
Більше не злетять,
Не цінується у світі
І людське життя…»
Сіяв дощик з неба, сірий,
Сльози їй змивав…
Смертю знову «гради» сіють –
Бій іще тривав…
8.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705740
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 10.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EELro16J04s[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MRvTCKG3OMg[/youtube]
Ніколи не цілуй, якщо не любиш,
На вітер слів красивих не кидай.
Бо терпким полином ті пахнуть губи.
А серце це відчує, так і знай.
Як важко цілувати на прощання.
Втрачається у серці теплота.
І знаєш добре ти, що це востаннє.
І тіло обіймає мерзлота.
Немов сніжинки падають на тіло.
І хоч вуста палали, ніби жар,
Але душа чомусь усе тремтіла.
Гнітив оцей останній серця дар.
Замерзлу ніжність гріли твої руки.
Дививсь у очі, ніжно посміхнувсь...
І десь далеко я почула звуки:
Чекай мене, до тебе повернусь..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705780
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 10.12.2016
А я начебто знав тебе тисячу років,
Сотні зим ми разом, сотні зоряних літ...
За плечима у нас тисячі спільних кроків
З тих часів, як було Богом створено світ...
І немовби давно все колись відбувалось,
Просто знов повернулася часу спіраль...
Ми були вже разом... І щасливо сміялись,
І разом проживали скорботу й печаль...
Ми були вже разом - в тім житті, у минулім...
Та чи зійдуться знов паралельні шляхи?..
Плаче осінь дощами у листі заснулім,
Зафарбовує світ у свинцеві штрихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705757
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 10.12.2016
Ой ти мово калинова, ти мій дивний цвіте!
Тут є сніжні заметілі... гріє тепле літо.
Линуть весни журавлями, бо життя розквітло.
Кожне слово сонцем сяє, весело й привітно.
Море... й полечко безкрає, і Карпат потоки.
Ой ти мово моя рідна, в тобі часу кроки.
Дарував нам Бог на втіху, щоб вели розмову.
Бережімо, ніжну й світлу, материнську мову!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705724
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 10.12.2016
Пам'ятаю, у дитинстві любили питати:
– Скажи мені, дитиночко, ким ти хочеш стати?
Хтось пілотом чи лікарем, хтось сіять, орати.
Доводилось нам тоді всім поміркувати.
Знали всі, що головне добре працювати.
Та щоб з радістю всім людям добро дарувати.
Хто ж навчив тоді у інших усе забирати?
Хто навчив принижувать, лиш про себе дбати?
Хто сказав, що совість можна просто продавати,
А на сльози та на біль можна не зважати?
Хто навчив, скажіть мені, святиню топтати?
Той, хто чинить зло, хай знає –
за все відповідати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705676
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 10.12.2016
[youtube]https://youtu.be/gbXw_CR4d1Q[/youtube]
[i][b]О, знали б ви, як згадую я Вас,
із усмішкою спомин виринає...
Так хороше було в той неповторний час -
тепло у душу... Все це пам'ятаю.
... Мене на вальс запрошували Ви,
вагалась довго я чомусь, вагалась...
Ви у мелодію свою мене вели,
зосталась я і досі в ній, зосталась.
Тепер кружляє танець серця ніжно нас,
і ми у нім залишимось надовго.
Усе життя веде нас той чарівний вальс,
за нього дякую я долі й Богу.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705612
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 09.12.2016
Боєць із обличчям актора,
Йому би стояти на сцені,
Та мати його важко хвора
І злодій заліз до кишені.
Вдягнув камуфляж замість фрака,
Тепер інструмент – автомат,
Не “браво“ кричать, а “атака“,
Натиснув курок азіат.
Вогні – не сценічні, а вражі,
Засіяно мін замість квітів,
З димових завіс макіяжі -
Комплекти ворожих привітів.
Не знаю чи Бог, а чи Муза
Тримають його на цім світі,
Вдягнули в броню віртуоза
( Таланти його у зеніті).
Я серцем мелодії чую,
Що шле він своїй Батьківщині,
Вони мою віру гартують:
З ним вистоять – шанс Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705628
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 09.12.2016
Некохана ніким. Як пташка
Попід снігом вночі летіла.
Чорне пір'ячко. Як монашка,
Що ховала найкраще тіло.
І її обіймали зими,
Замерзала від необіймів.
А вночі рятували рими,
Коли прірва... І та не прийме.
Некохана ніким. Ніколи.
Оберемками геть не квіти.
Не троянди, не матіоли.
І обійме хіба що вітер.
Некохана. Тримала зраду
У обіймах і цілувала.
Та давала собі ще раду.
І скількох вона врятувала!
Некохана. Як та пташина.
Поцілована лиш дощами.
Та вона - геть мала дитина,
Що літала під небесами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705477
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016
Відео тут: https://www.youtube.com/watch?v=gtH8VM6yAkc
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688973
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 08.12.2016
Пісня Тетяни Мірошниченко на слова Тетяни Прозорової
відеоверсія https://www.youtube.com/watch?v=fSRJwXmWuPs
1.Підтверджено життям, господь нам заповів,
З часів далеких давніх і донині:
Щоб світ цей кращим став, щоб яскраві́ше цвів,
На щастя донечку дає родині.
Приспів:
Чи сміється сонечко, чи чаклує сніг,
У родині донечка – перший оберіг.
Наш дзвіночок радісний, соловˊїний спів –
Ти завжди маленькою будеш для батьків.
2.Ти найдорожче є, чарівні миті ці,
з тобою,доню ,все я забуваю.
Бо теплу я твою долоньку у руці
І серцем своїм ніжно відчуваю.
Приспів:
Тільки ти зˊявляєшся – оживає дім,
Найсвітліша квіточка в серденьку моїм.
Та батькам доводиться тебе відпускать,
Бо не можна пташечку в клітоньці тримать
3.А час летить кудись шалено, не спинить,
Щасливі знаю це не помічають.
Хоч щедро додає у скроні сивини,
І швидко діти наші підростають.
Приспів:
Простий, як істина, цей мудрий заповіт:
Відлітає донечка у широкий Світ,
Білою голубкою, сяйвом майбуття,
Щоби не закінчилась ниточка життя.
У родині донечка – перший оберіг.
І нехай луна веселий твій рідненький сміх,
Світанково стелеться все життя твоє,
Берегиня наша. ти, сонечко моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699347
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 08.12.2016
Яка вона тобі,- січнева ніч?...
Ота ясна, у зорянім намисті...
Впаде з вінця блакитний самоцвіт,-
заслін прочинить в нове та колишнє.
Колись мело, злітався роєм сніг.
Ти на шибках читав непевні знаки,
в передчутті незвіданих доріг...
А іній малював холодні маки.
Злітався рій... В душі, як дзвін, гуло.
І так хотілось сонця у долоні.
І ти знайшов. Знайшов в собі його,-
проміння зігрівало завжди скроні...
Яка вона тобі,- січнева ніч?...
Володарю вітрів! Приборкав долю?
Візьми ключі, а сумніви залиш!
Холодна ніч - лиш крок в тепла безодню.
04.12.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704923
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 08.12.2016
Йшов батько з сином іздалека. В зеніті сонце. Стоїть спека...
Присіли під кущем спочити. Гудуть тут бджоли, пахнуть квіти.
А в небі синім птах крилатий, довгенькі ніжки, ще й дзьобатий.
Все в'ється, в'ється беззупину, мов підбадьорує дитину.
– Ой гарно ж як!– це батько сину.
А син ніби й забув про втому:
– Він, татку, повернувсь додому!
– Так, мій рідненький, прилетів. Жить на чужині не схотів.
Своя найкраща є земля, то ж повернувся він здаля.
Син натомився, ледве йшов. І де він силоньку знайшов?
Сказав він батькові:
– Ходім... Бо нас чекає рідний дім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705361
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016
(Після прочитання твору "Доля" Надежди М.)
О доле, сива! Птахо, невловима!
Ти часто вітром стукаєш в вікно,
Або ведеш стежинами, кривими,
І тчеш із буднів сіре полотно.
О доле! Мила ластівко, крилата!
Пасу я твій під хмарами політ
І мрію під крилом, твоїм, літати,
І серцем пізнавати білий світ.
О доле! Ти і слава моя, й плаха,
І та із найвірніших рятівниць,
Котра, коли в житті летить все прахом,
То посилає світло блискавиць.
Зберу тоді їх голими руками
І на життєве жезло нанижу,
А трохи помудрію із роками,
То про життя поему напишу.
6.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705212
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016
А час все вперед... крок за кроком.
А час йде вперед... рік за роком.
З'явився зернятком-синочком,
а згодом, глянь, вдався росточком!
А час все вперед... крок за кроком.
А час йде вперед... рік за роком.
Гілля вже густе розрослося,
і пишне у чуба волосся.
З'явилися квіти на гіллі,
гуляли ж бо як... на весіллі!
А час все вперед... крок за кроком.
А час йде вперед... рік за роком.
Одяг вишивану сорочку,
співав колискову синочку.
Уже й внученята зростають,
славетний свій рід прославляють.
А час все вперед...
крок за кроком.
А час йде вперед...
рік за роком.
Несе в собі днину привітну,
цінуй кожну мить його світлу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705136
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 07.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-51YEny2ZNA
[/youtube]
Доля може дати і забрати.
Радістю порадувать нараз.
Іноді у піжмурки погратись,
Залишити з носом нас підчас.
Як же нам приймати цю сваволю?
Манни з неба мовчки почекать?
Може, в бій вступити, моя доле,
Журавля у небі упіймать?
Жаль, вони у вирій відлетіли.
Може, про синицю тут згадать?
Ось такі думки тепер обсіли.
Не дай, доле, в виборі блукать..
Та колеса доля крутить швидко.
Не дають часу, щоб вибирать.
По житті потягнеться, як нитка..
Бережімо, щоб не розірвать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705021
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 07.12.2016
Триматись у балансі, на межі:
Ні в той, ні в другий бік щоб не зірватись…
І спини вигинають куражі –
Ускочити б, можливо, не боятись...
Вже не одного посікли "ножі".
Бажання задивлятися угору,
Простягши руки, як свобідний птах,
Злітати ввись, у відповідну пору,
Нестись до світла, обминувши жах
Брехливого занедбаного "двору"…
Земне тримає міцно у спокусах
Кайданами ілюзії та прав…
В кінці дороги вже великим плюсом,
Якщо нікого ти не обікрав,
Любов і правда не скотились в лузу.
Буває часто: чорне стане білим,
А біле – чорним – вмить все навпаки.
Встеляється дорога пилом сірим,
По- різному фарбуються гріхи,
Залежно від душі та примхи тіла.
Прискіпливість і небажання бруду
Та зла – в досягненні всіх благ земних--
Наповнювати Світлом душу буду
В меті святій -- завжди лишень із Ним –
Творцем Єдиним Всесвіту і люду.
29 листопада 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705140
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 07.12.2016
Не тікай любов, я все згадаю
Все чим мучився, і чим я відболів
Серця память не усе стирає
Й в пісні полишає ніжність слів......
Приспів:
Тільки той, хто вірно жде і щиро любить
Хто прощає все, чого б там не було
Хто устами ту любов голубить
Той любові збереже тепло......
Той словами пригорне твою голівку
В поцілунку коси розкуйовдить знов
І сльоза зрадливо на повіках
Нагадає про нашу любов......
Приспів
Кликатиме щиро на розмову
Розповість тихенько про любов
Що кохання, яке він дарує
Не зустрінеш у житті своєму більше знов.....
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704829
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 06.12.2016
Повіяв сильний вітер – і "капе́ць"!
Ми на три дні одрізані від світу,
мов пращури в добу палеоліту,
запалюємо чахлий каганець.
З нудьги сусіди на той вогник йдуть.
Потріскують тихенько в пічці дрова,
невимушено точиться розмова
про все на світі, без вникання в суть.
Хоч піст, та час вечері вже настав.
Картопелька готова для застілля,
із льоху дістаємо "різносілля" –
що Бог послав,.. а Він таки послав:
капусту, помідори, огірочки,
салати різні, перці та грибочки,
і скибочками в банці кавуни
(здалися найсмачнішими вони).
Ласкає слух графинів ніжний дзвін –
з'явилася малинова наливка,
духм'янить на всю хату аличівка –
у всіх вже слинки, ледь не до колін!
Тож аличівка перша потекла,
бо всім ликерам може дати фору...
І спокій ліг, немов під омофором,
розлившись в домі хвилею тепла.
Коли б поси́діли так щиро, без ТВ,
а отже, без убивств, страшних аварій,
без гніву на верховний серпентарій,
їх декларації, без казнокрадства,
безкарності судійського трюкацтва
і без огиди, що якась сволота
нас тягне до рашистського болота,
без жертв терору, вивержень, цунамі...
О, як "верхи" збиткуються над нами!
Масоване тотальне зомбування
вбиває насолоду спілкування,
забивши мізки страхом бід сповна...
Селяни – мої милі добрі гості,
без пафосу говорять щирі тости,
всі розуміють: лихо в нас – війна.
Тож перший тост – за воїнів – до дна,
і в повній тиші, з болем і в сльозах –
загиблим дяка, що на Небесах.
Ми маємо цей мирний, гарний вечір,
бо жах війни вони взяли на плечі...
Ще всякі в нас точилися дебати,
та думка в глибині душі – одна:
закінчилась би клята ця війна,
солдати всі вернулися до хати,
відкрито радість ми могли б сприймати,
а не крізь ґрати болю через втрати...
Достойних вшанувавши поіменно,
ми відродили б край благословенний.
5.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704858
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 06.12.2016
Поезія наша різна
І різних людей збира,
Частенько аж надто грізна,
То, наче дитя, капризна, –
Така в одну мить згора.
А є і така, що п’ється,
І випить немає сил.
І плаче вона, й сміється,
В ранкову траву проллється
Краплиночками роси.
Й слова простеля, мов душу,
Усе ними огорта:
І річку, й крислату грушу,
В них думка звучить потужно.
Поезія ця свята.
Поезія наша різна,
Як різні усі і ми,
Тож поки іще не пізно,
Віршуймо. І після тризни
Залишимось між людьми.
12.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704816
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 05.12.2016
Я чула хтось сказав, що світ лихий, жорстокий.
А я скажу, що це зовсім не так. Ось вітерець легкий
колише в полі жито. Так гарно... Серед жита квітне мак.
Волошки визирають між колоссям. Так добре їм там й
затишно. Це так. Ромашки край дороги веселяться.
А в небі синьому кружляє, гляньте, птах!
Яким щасливим є той птах крилатий! О, який вільний,
нестримний той політ! А на землі ось роздзвенілися потоки.
Бо світлу радість вони всім несуть у світ.
Я відчуваю серцем... О, мій Боже! Твою турботу про кожного
із нас. Так день за днем спливають дні і роки...
А в них є кожна днинонька – для нас!
Якщо важкі й гіркі тут є хвилини, то лиш тому,що хтось все ж
коїть зло. Нехай же світлими будуть долі стежини.
Лихі й гіркі, щоб снігом замело!
Радій! Радій... Радій, мій часу світлий. Щасливою в тобі хай
буде кожна мить. А нам усім – навчитись в правді жити.
Все, що даєш, по-справжньому любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704635
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016
Ти любиш, коли у душі моїх тільки сам сміх.
Коли я красива і втома мене не торкалась.
Коли... Чарівниця я. З неба посиплю весь сніг!
Коли... Ні сльозинки. А боляче... Аж задихалась!
Ти любиш, коли я погоджуюсь. Я ж Янголя.
Ти любиш свій фільм і читаєш Булгакова вкотре.
Та ти не дізнався, що я ще маленьке маля,
І личко від сліз уночі премокресеньке, мокре.
Ніколи в житті не боявся, що не повернусь.
Я ніби собака, що буде стоять на морозі.
Ти любиш, коли я щаслива, коли я не злюсь.
Та справжню мене полюбити не є в твоїй змозі.
Та щастя - це все перемішане :туга і біль.
І ранком не вимите личко і спутані коси.
Щоб знати смак цукру - то спробуй не мед лиш, а й сіль.
І вицілуй личко моє. І усі мої сльози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704663
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016
Поклала я серце у твої долоні,
А ти ж не просив... навіщо?... хтозна.
Я волі зреклася, лишилась в полоні,
А ти ж не тримав... в тебе інша весна.
Летіла в провалля, босоніж по скельцях,
А ти ж і не знав... душі не тривож.
Та мрії дрімають на своїх сідельцях,
А ти ж їх світанок... не зводь огорож.
Туманом стелилась, упала росою,
А ти ж не узрів... на краще для всіх.
Байдужість ця гострою стала косою,
Скосила... упало кохання до ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703972
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 04.12.2016
У очах твоїх Всесвіт, галактики,
Простір неба без краю, без меж...
Зазирну — і розірве на клаптики,
І до купи мене не збереш...
У очах твоїх весни і проліски,
І гроза, й теплі літні дощі.
А буває і блискавок полиски...
І до всіх дверей в душу ключі...
У них літо сховалось жоржинами,
І на віях гойдаються сни,
Пропікаючи душу жаринами
Мене ваблять до себе вони...
У них мрії мої всі здійснилися!
І рояться клубками думки:
Що ж вони на роки так спізнилися?
Чи то я поспішив на роки?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704625
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016
Зимно надворі
Дивлюсь в вікно
Стежки - доріжки
Сніг засипав давно......
Кругом неозорі
Безмежні сніги
Хурделиця крутить
Все навкруги........
Де ж моя стежка?
Тільки сніги
Десь за туманом
Мої береги.....
Зірка вже згасла
В небі давно
Замалювала
Темінь вікно.......
Як же йти далі?
В світ без доріг
А до порогу
Падає сніг.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704640
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4ScqNM2GFs4[/youtube]
Люблю морозну зиму, кришталеву.
Приводить у порядок всі думки.
Вважаю я її за королеву,
Що розстеляє білі скрізь шовки.
Весну не закликаю я у зиму.
Нема квіток... Чи варто сумувать?
Люблю її такою, хай без гриму...
І білий колір може здивувать..
Люблю, звичайно, квіти я червоні,
Троянди ж білі кинуті на скло.
Я так хотіла б їх зібрать в долоні
От тільки, щоб водою не стекло.
Я подихом наважилась зігріти,
Вустами доторкнутись пелюсток.
Але чому даруєш такі квіти?
Хіба розчарування цей жмуток?
Морозне сонце... Небо зайнялося
І полум"я спахнуло - сто свічок.
І квіти розцвіли, мені здалося.
Букет червоних, ніби схід, квіток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704467
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
Мама шили сорочку мені,
Були нитки і чорні й червоні.
На білесенькому полотні,
Мою долю тримали в долоні.
Чорні нитки були муліне,
А червоні були із акрила.
Щоби доля любила мене,
Щоби доля не була безкрила.
Між червоним і чорним взяла,
Й помережила ще голубою.
Щоби доля щаслива була,
Щоб світилася завжди любов’ю.
Кольори і веселі й сумні,
Все до себе вона приміряла.
Щоби доля всміхалась мені,
Щоби завжди в житті помагала.
Мама шили сорочку мені,
Наче долю мою гаптувала.
На білесенькому полотні,
Сину щастя вона дарувала.
13 04 15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704452
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
Ми були вже за крок до волі,
Та тільки ж де тепер вона?
Чи ми заручники недолі?
Чи в тому наша є вина?
Так легко знову обманутись,
Хоч вся довіра – на нулю.
Це – ніби риф не оминути
У шторм великий кораблю.
Ми вже були за крок до волі,
Ми знали вже її в лице,
Та так написано на долі:
Почастували нас свинцем.
Ми вже були за крок до волі,
Ми вже відчули її смак...
Лиш запеклися в серці болі...
І міцно стиснутий кулак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704396
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
Для чого вірші я пишу?
А я не можу не писати!
Як я мовчу, то цим грішу.
Мовчання розбиваю грати,
Кипить у мені слів вулкан
І магма рим бурлить на волю,
Несе в надпростір океан,
Так позбавляюся від болю.
Свій світ малюю у словах
Задля примноження любові,
Усім невдачам – справжній крах,
Як я купаюся у слові.
Збираю перли всього світу,
Вплітаю мрії у вінки,
Іду шляхами “Заповіту“,
З розп’ять витягую гвіздки,
Іду дорогою до себе,
Гублю ознаку вікову,
Тримаю у обіймах небо,
Допоки пишу – я живу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704397
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
Відпусти!..
Ми так довго шукали раю...
Ще і досі горю-згораю...
Та на згарищі - тінь... не ти...
Не мовчи!..
Нехай слово катує болем,
Хай шматує серде́нько кволе -
Що слова?.. Ти мій світ згірчив!
І... прости!..
Хай не лишиться зла між нами!
Лиш ридають десь полинами
Обгорілі слова-листи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698076
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 02.12.2016
[youtube]https://youtu.be/iQ2dOW2fjGY[/youtube]
Якби на мить вернутися в той час,
Де стрілись наші зоряні дороги,
Де я втонула у твоїх очах,
Як цвіт вишневий падає під ноги.
Якби вернутися і пройти повз…
Й тримати міцно у долонях серце,
Й застерегти від болю та незгод,
І очі вберегти від сліз озерця.
Якби вернутися і загасить вогонь,
Коли він ще жеврів і грів довіру.
І не спивати музики долонь,
Й слова не класти їй, немов офіру.
………………………………………..
Якби туди - між зоряних шляхів
Вернутися й лишитися навіки.
Сягнуть висот незвіданих птахів
І сонцем впасти на твої повіки.
Якби слова знайти, що топлять лід,
І хоч одне посіять в своїх віршах…
Якби ж ти хоч одному з них услід
Віддав ключі від серця свого ніші.
Якби ж ти ві́ршів музику почув,
І, мов нектар, спивав цей світ прекрасний.
Якби ж завчасу запалив свічу,́
І слухав, слухав... поки та не згасне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704333
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Час туманами скрізь розвіється,
час усмішками в нас зігріється.
Смутком стелиться, світить втіхою,
час ще радістю є великою.
Час трояндами, час жоржиною,
і вербичкою, і калиною.
Чорнобривцями навкруг хатоньки,
є чебрець у нім, запах м'ятоньки.
Вранці росами рясно сіється,
в ньому любиться, в ньому мріється.
Він несе в собі долю світлую,
то ж подякуймо часу рідному.
Як вода в ріці, розливається,
його слід в душі залишається.
На лиці сліди– борозенками,
в косах... іскрами та й срібненькими
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704296
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Покликала осінь зиму: "Йди хазяйнувати!"
Зима радо усміхнулась, стала синів звати.
Грудень зиму починає,
вся земля у грудках.
Січень все січе снігами,
лютий – в теплих шубках.
А зима весні-сестриці: "Йди хазяйнувати!"
Усміхнеться весна радо, стане синів звати.
Сонце в березні сміється,
квітень верховодить.
Ну, а травень зеленавий
хороводи водить.
За весною прийде літо,тепле, працьовите.
І воно трьох синів має, росами умитих.
В червні все зачервоніє,
в липні хвиля грає.
Дзвенять бджоли над квітами–
серпень хліб збирає.
А за літом, золотава,туманом повита,
Зве синочків кучерявих осінь працьовита.
Вересень до школи кличе,
жовтень все золотить.
Листопад лист обриває,
зиму в гості просить.
Чотирьох рік доньок має, в них по три синочки.
Є у них у всіх красиві вишиті сорочки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704294
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hB7RHsDA1CQ
[/youtube]
Новий крок у природі: на порозі зима.
Заметіль хороводить, все в напрузі трима.
Закоцюблі дерева, річку лід вже пройма.
Морозець тихо ходить, обійма крадькома.
Але лід ще крихкий, небезпечно пройти.
Але ж ти там чекаєш. Прошу сніг: Не мети.
Обережно ступаю. Лише крок до мети...
Лиш тепер розумію: Жаль, спалили мости.
Що ж робить: повернутись? Чи мети досягти?
Хтось кричить.. Озирнулась... То лиш звук німоти.
Дурноверхе завзяття все ж примушує йти...
Але бачу чийсь слід... Побоявся сльоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704125
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2016
Коли згасне зірка, впаде за край чистого неба,
Я стану далеким замріяно-лагідним сном...
І вже хвилюватись, боятись, страждати не треба,
Бо я стану проліском і проросту під вікном!
Зруйнуються вщент й відбудуються заново храми,
Бо я поза часом, та все ж повернутися зміг...
Із вирію я прилечу навесні з журавлями,
Як зійде останній старий і залежаний сніг.
Палає світанок у чистих незбираних росах -
То сонце за мною пуска мимоволі сльозу...
У шепоті трав, у пташиних піснях стоголосих,
У шелесті вітру я буду завжди поблизу!
Я буду у перших тендітно-зелених листочках,
У пахощах квітів, у співі п'янкім солов'я...
Котитимусь хвилькою в теплих весняних струмочках...
Поглянеш — хмаринка у небі... Чи, може, то я?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702157
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 01.12.2016
Сьогодні в мене свято величне й делікатне,
В календарі червоним чорнилом ставлю крапки.
Сама, немов на крилах в весняному розмаї
Ось вісімнадцять! Травень! Число я завкругляю.
Бабусина кровинка від роду і до роду,
Маленька українка великого народу.
Ну ж треба цьому статись? Цей день - Свята Ірина!*
Ірина мати доні Іринку народила.
Іриночка, дитиночка, хмариночка, краплиночка,
Рожева пелюстиночка, травиночка, росиночка...
Бабусина родзиночка, перлиночка, пташиночка,
Найкраща в світі внучка, ім'я її Іриночка.
Співає пташка в небі мелодію грайливу,
Всі почуття найкращі у серденько вселила.
Дрібненькі рученята, а губки пишний бантик,
Солодкої цукерки срібноблискучий фантик.
Яка взаїмна схожість! Дивлюсь, не надивлюся,
Цілую і голублю, натомість признаюся:
Бабусина ти мрія! Здоров'я, щастя, долі...
Ми так тебе чекали - дитинки золотої.
Іриночко, Іринко, малинко, горобинко,
Цукринко, солодинко, хлібинко, пампушинко...
Картинко, веселинко, зернинко, лебединко,
Лоскочемо всі разом: Рости мала Іринко!
PS.
У світі є багато Яринок і Галинок,
Маленьких Валентинок, Даринок, Катеринок.
А ще таких забавних Маринок і Христинок,
Хай виростають дітки у кожної родини!
*18 травня день Святої муч. Ірини
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351372
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 01.12.2016
Дитя замовкло... ссе порожні груди...
Сльоза солона матері пече...
— Залиште хоч окраєць!.. Чи ж ви — люди?!
Та відповідь — мороз чужих очей.
— Не плач, Іванку, вірю — будем жити!
Вже до весни — рукою... там — врожай...
Побачиш колос, сонечком налитий!
Не плач, маленький, серденько не край...
Дитя заснуло. Мати пригорнулась
До тільця, де ледь жевріла душа...
А однією із сусідніх вулиць
Печальний Янгол Смерті поспішав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701957
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 01.12.2016
Схоже, зима – календарна, справжнісінька, свіжа!
Плями чорнильні дерев на папері снігів…
Світ молодіє, немов перекинулась діжа ─
І розіллявся кефір уподовж берегів.
Щось неймовірне і світле витає в повітрі:
Мов у дитинстві, ти й досі ще віриш в дива,
Де звичайнісінький сніг – це пушинки на вітрі,
Що сповіщають наближені кроки Різдва.
Коло за колом мотає дистанцію часу
Ревний дзиґарок, поскрипує десь у кутку.
В серці плекаєш, немов новорічну прикрасу,
Мрію про свято, тендітну, яскраву, крихку.
Ще один рік – подарунок добродійки-долі,
Ще одна змога надихатись вволю теплом,
Де за столом у близькому родинному колі,
Мов до святинь, до людей припадаєш чолом.
Мовчки зсередини світишся, тішишся збоку,
Дякуєш Богу і просиш надалі того ж!..
Грудень – остання глава у нотатнику року,
Все, що найкраще, в наступний бери і примнож.
[img]https://detstvo.md/wp-content/uploads/2015/11/ssw.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704000
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016
Має Рік чотири дочки,
Дуже різні ці сестрички,
Кожній - свої заморочки,
Мають дуже різні звички.
Так, Зима не дуже щедра
На любов, тепло і ласку,
Біля неї все завмерло,
Лиш морозну творить казку.
Вимальовує сніжинки,
Стелить ковдри на дороги,
Повдягала всі ялинки,
В Попелюшки жде підмоги.
Це – Весна така трудяжка,
День і ніч нема спочинку,
Спину гне ця бідолажка,
Відпочила б хоч хвилинку.
У лугах, в лісах, полях -
Мов у колесі та білка,
Руки всі у мозолях,
Вже й забула де мобілка.
В Літа – більше вже часу,
Приміряє сукні нові,
Демонструє всім красу
І картини кольорові.
Ця хоч має вихідні,
На гостину ходить часто,
То прогулянки грибні,
То плете вінки квітчасті.
Золота красуня Осінь
Пожинає всі плоди,
Із волошок – неба просинь,
Впала щедрість на сади.
Має щастя ця красуня,
Хоч не сіяла, не жала,
За любимицю в татуня,
Все готове позбирала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703996
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016
Вишивала ніч узори:
Небо з зір, сталеві гори.
Вишивала нічка гай,
Волошковий небокрай.
Вишивала сад квітучий,
Синє море й над ним кручі.
Вишивала нічка поле
Золотисто-веселкове.
Вишивала маків цвіт,
Птахів з піснею політ.
Вишивала бистру річку,
Утомилась дуже нічка,
Віддала світанку владу,
Чай пила до мармеладу.
Як вляглась відпочивати,
Взявсь світанок вишивати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703931
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Залишу я печаль і холоди
Там, за дверима, і зайду до хати.
Й тобі самому холодно... Зайди,
Бо так не хочу знову я втрачати...
Закриємось минулого ключем,
Знайду свої вельветові халати,
Відчую той розкішно-теплий щем,
Який ні з чим ніколи не зрівняти...
Настояне вино самотніх днів
І свічка, що уміє танцювати,
У цей осінній вечір знов мені
Повернуть все, що ти тоді розтратив...
Невже я дочекалася тепла.......
У листопаді приторно-солодкім,
Де гріють душі, там немає зла
Й осінні ночі нам такі короткі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703885
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Зустрічай свою зиму, ти жив з нею тисячу років
Бо весну ти спивав без прелюдій, хмелінь і смаку.
Я ще небо квітчала, а ти вже стрічав грудня кроки –
А мені з того цвіту лиш квітку… немов жебраку.
Хай не ваблять тебе міражі потойбічного щастя,
Що було - те минуло!.. Бо справжнє - у мене в руці.
На чоло намасти /без обмежень/ кохання причастя,
Хочеш сина чи доньку і з ямочкою на щоці?
З неба падає цвіт, тільки квіти оті вже холодні -
Хочеш - кожну зігрію й стану річкою в зимнім саду?
Їй би в весну текти, та без тебе хіба що в безодню,
Бачиш свіжі сліди - це босоніж до тебе іду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703898
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Щедро пір’я хмарин сонне хутро землі посріблило -
Прапор миру – рівняйтесь на нього, старі і малі!
Як важливо дивитись очам на невинність цю білу –
Непорочне тендіття води в мовчазнім кришталі!
Він прийшов - чистий сніг - і лоскоче сніжинками очі,
Він – жених. У чеканні мовчить наречена – земля…
Скільки діб залишилось до першої шлюбної ночі
Вже рахує в умі на порі чорногуза рілля.
Стільки дива в тобі, син богів кріосфер’я! Радію:
Тихо в небі леліють вітри снігові вергуни,
Щоб з теплом березнева рілля – земногруда надія –
Народила бентежні смарагдові фарби весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702497
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Простелю я слова
І загорну їх в душу
І до Вічності я
Пронесу по- життю
Не змарную Любов
Її слухати мушу
Бо любов до Вкраїни
Це память свята.......
Приспів:
Хай не зронить сльозу
Рідна мати за сина
І хустиночку чорну
Не повяже вдова
Бо та кожна сльоза
На щоці у калини
То не просто калина
Так плаче Вкраїна моя....
І нехай ті слова
Западуть мені в душу
Прихилю я вуста
До бездонних глибоких криниць
Бо з твого джерела
Пю я воду живую
І молюсь, до твоїх
Я Вкраїно зірниць....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703838
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Де лісів посивіла стіна
Поєдналася із небокраєм,
Там несе свої води Десна,
Й на кларнеті, на сонячнім, грає.
Де вітри заблукали в жита
І над ними розправили крила,
Там молитва матусі, свята,
Мені шлях у майбутнє відкрила…
Смакувала всього на віку,
По краплинці душа вигорала…
Чи я вибрала долю таку,
Що вела мене в світ і карала?
Чи Всевишнього воля згори –
На шляху цім мені заблукати,
Й поки свічка моя догорить,
Всі шляхи мої будуть строкаті?..
9.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703802
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Пам’ятай сиву істину, сину,
В слові, в кожнім, велика є сила:
І лікує воно, і вбиває,
І жартує, і часто карає.
Слово лукаве – ніщо перед Божим,
З праведним словом дружити лиш гоже.
22.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703797
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
[i] Навіяне… співом Мірей Матьє і Шарля Азнавура...
І, звичайно ж, "Есмеральдою"...
[youtube]https://youtu.be/ut7oYX1hRSA[/youtube]
[i][b][color="#025a6b"]Нема в житті речей украй негарних,
Як коней без вуздечки й без сідла…
Та вершники є вмілі й незугарні –
Природа їм дарів тих не дала.
Відтак і скачуть кінники на охляп –
Присішк*,
черко́т*,
зубе́л*,
принуки
без…
Губів нема, то нічим вже і в’йокнуть.
Пройти б їздцю гармонії лікбез!
Не всім дається верхове барокко,
Буває недосяжним їм конку́р…
Та кожному впадає те у око,
Що відізветься в серці
як L’Amour.
* * *
...Бо серце не буває вкрай нештепним,
Воно «L’Amour» співає навіть в тих,
Хто з виду некрасивий, недотепний,
Чий мозок у самотині затих…
І враз встає в жокея та умілість,
Що подолає виїздку й конку́р,
Коли йому, на добру Божу милість,
На долю з неба спуститься
L’Amour!
* * *
…І в ніжності ураз потоне хтивість,
Впаде до ніг неждана висота,
Та воля у їздця навік остигне –
Раба з мужчини робить красота![/color][/b]
29.11.2016
_________
* Присішки – стремена, черко́ти – шпори на чоботях,
зубе́ли – узда («Скарбослов». К.: Бібл. Українця. 2000)
[/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703695
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
З гніздечка вранці випало пташатко, бо цілу ніч вітер шумів.
Гнув до землі куща і злився, що не ламався той, а лиш хилився.
Ото ж зрадів, коли гніздо перехилив. Хоч щось зробив!
А тепер квилить пташка-мати, бо як же їй пташа дістати?
Задумавсь Вітер.... щось не так. Бо ж не хотів цього робити.
Він гнув лиш віти, гнув куща... Отак і заробив гріха.
Отак і в нас в житті буває. Хтось когось гне, все нижче нахиляє.
А той, хто гнеться – без гріха!
Гарненька баєчка така...
До того ж... йшла добра душа і підняла оте пташа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703683
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Гірчить вино осіннє
Із присмаком життя
І пам’яттю на стінах
У рамочці – літа.
Ми побіліли трохи,
В літах уже хатина
І б’ють в набат епохи,
В нас є ще та жарина...
Дитинство з-за фіранки
Мигнуло світлим оком,
До самого світанку -
Ця зустріч ненароком.
Гірчить вино з графина,
Мов пам’яті бальзам,
Із м’ятою калина
Лікують рани нам.
За нами пильно стежать
Світлини із стіни,
А ми, як і належить,
На пульсі - у струни.
Листаємо події,
Де радість, а де щем,
Враз плачемо й радієм
Від різнобарв’я тем.
Утер сльозу світанок,
Пора йти у світи,
По чарці – на останок.
Обнялись, мов брати.
...Наболене у часі,
В режимі каяття,
З валізою по трасі
Пішло вперед життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703681
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Поцілую в чоло свою осінь,
Слава Богу, іще не зима!
Задивлюсь у замріяну просинь,
Що й казати - не знаю сама.
Попрошу кольорів у веселки,
Позбираю усмішки з квіток,
Загляну у років закапелки
І куплю собі в літо квиток.
Там - солодкого кольору сни,
Ще життя не дало стусанів,
Там немає ударів війни
Довгих-довгих вже тисячу днів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703667
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
І.
З чиїм дитинством на одній нозі то
У млистім листі з вітром навстрибці,
В криниці з сонцем навперейми літо
Вигойдує канікул манівці.
2.
Синцями сутінки, подряпинами зорі
Вливають схлип солоний болю в набряк скронь:
Чия ж то посмішка — солодкий владний порух —
Торує памороки в сум'ятті безсонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703642
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Згасає ніч. І ранок вже жевріє,
Світанком пестить всі мої думки.
Одна із них вже піснею зоріє,
Сумні залишаться у серці на віки.
Думками тими кутаюсь у тишу,
В блаженну темінь - без питань й розмов.
Знов музи сни невиспані колишуть,
Твоє ім'я вплітають в свій покров.
Хай коротає ніч моїм безсонням,
З-під вій спиває смуток мій сповна.
А я взамін мережу із безодні
Такі солодкі і трункі слова.
Ні слова докору! П'яній, невсипна ноче!
У повні місяць – бранка я твоя.
Лиш дай почути в снах одне пророче
Злеліяне і бажане ім*я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703296
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Якою ж довгою здається ніч,
коли ти біля мене спиш
глибоким сном дитинним,
а я чомусь прокинусь,
і не спиться...
Мені так хочеться, щоб ти не спав,
але не смію тебе збудити
і лежу тихенько...й мрію...
За вікном холодний вітер страшно стугонить.
І темрява...
А все-таки, як гарно, що ти є
тут, біля мене, і тобі
так добре спиться! Я перетерплю
цей час безсонний. І настане ранок.
І ти проснешся, і мене обіймеш,
й цілунком ніжним розпочнеться день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703451
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Ой зі сходу чорна хмара прилетіла.
А ту чорну проганяє хмара біла.
Ой та чорна-чорна хмара ще й велика.
Наробила, гляньте люди, скільки лиха!
Хмара чорна блискавиці розсипає.
Білу хмару, білу хмароньку лякає!
Не боїться біла хмара блискавиці,
Бо бере воду із рідної криниці.
Не боїться біла хмара того грому,
Бо літає недалеко коло дому.
Бо літає недалеко коло хати,
Де сестриця, брат рідненький,
батько й мати.
Розправляй же свої крила лебедині,
Неси, рідная, ти славу Україні!
Бо земля батьківська наша дуже давня.
Має бути в неї доля дуже гарна!
Ой зі сходу чорна хмара прилетіла,
А ту чорну біла хмара зупинила!
А ту чорну біла хмара зупинила,
Бо любов у світі є – найбільша сила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703496
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 29.11.2016
( байка для дорослих)
Жила на світі зболена ворона,
Така собі нічого, біла лиш…
Неговірлива і достатньо скромна,
Ховалася у вітті – схроні тиш,
Не прийнята до зграї та бездомна…
Бурхливий вир скрутив її добряче,
Аж холод від уяви пробира…
Бо гнана звідусіль якось звіряче,
Нещасним привидом завжди була,
Хоч радо всіх « за руку», хто незрячий…
Не як в усіх і не така, як всі…
Ридала сиротливими ночами,
Як снилися образники пусті,
А поруч – ані друга, ані мами…
Тож не любила довгі ночі ті…
Їй важко діставався чорний хліб,
Хотілось інколи кавальчик сиру...
Ще добре, що забутий мала глід,
Як тихий рай, без каркання та виру…
Гадала, сніг впаде – притрусить слід…
Злітали дні, як сірі горобці,
З якими не хотілось тріскотати…
Вже наодинці, коли спали всі,
Було бажання голосно співати,
Забути прикрощі, радіючи красі…
Крило б відчути, трішечки тепла
Та розуміння від душі живої…
Не мала в серці ні на кого зла,
Лишень боліло – з участі такої…
У снах щасливих мріями жила…
Минає і хороше, і біда –
Рука простягнеться на допомогу…
Терпіння аж до кінчика хвоста –
Ворона теж бажає свого дому…
Навколо лиш порожня суєта…
Колись все буде, ну а зараз – сон,
Вимощуються солодко кубельця…
Вона ж самотньо мерзне серед крон,
Вслухаючись у світу хворе серце,
В ослаблений, ледь-ледь вловимий тон…
Так мало білих залишилося ворон…
(25 листопада 2016)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703514
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 29.11.2016
***
Я не люблю очей, в яких нема вогню,
як не люблю й вогонь, що обпікає.
Таким теплом вповитися я сню,
що серденько від ніжності стискає.
***
Не потребу́є співчуття
той, хто в коханні знав страждання,
а той, хто марнував життя,
так і не звідавши кохання.
***
Я кохаю тебе лиш за те, що ти є,
і в осмисленні цього – вже щастя моє,
бо тепло твого серця і велич душі
не вміщають романи мої, ні вірші.
***
Кохання – це вина хмільного бочка.
Одні спішать все випити до дна,
у багатьох є інша заморочка –
аби щодень пилася інша бочка...
Гурмани ж – ті смакують по ковточку,
цінуючи і градус, й смак вина...
Тож в них любов – на все життя одна.
28.11.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703411
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Любов і біль. Я сонцю усміхнусь,
І пригорну берізку край дороги.
Святій землі низесенько вклонюсь,
За неї я молитимусь до Бога.
О земле рідна, матінко моя!
Коли гіркота днів твоїх минеться?
Моїх дідів тут слава полягла,
У правнуків серцях вона озветься.
Роки твоїх утрачених синів
Туманом линуть, росами додолу…
І квилять душі криком журавлів:
Вони з війни не вернуться додому.
Та я не вірю! Пам'ять бо жива -
В людській любові вічно буде жити!
Болять синів несказані слова,
Що так спішили землю боронити.
Любов і біль… У мене два крила!
Одним прикрию землю від прокляття,
Другим любов посію, щоб цвіла,
Щоб Україна не була розп'ята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703040
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Моя Вкраїнонько! Земля обітована,
дарований нам Богом щедрий край,
а доля в Тебе – згіркла і туманна,
хоч мав би бути споконвічний рай.
Чом ходимо ми хибними шляхами,
де крик німий втоптав кривавий слід?
Чому, як не чужі, то власні хами
ведуть "в ніку́ди" зболений нарід?
Довірливі... Терплячі... Тож поганам,
як мито, – Твої доньки і сини.
Від Колими до Таврії – кургани
жертв розстрілів і голоду, війни...
Чи вирвемося ми з середньовіччя,
байдужості струсивши мертвий тлін?
... Тремтять у вікнах поминальні свічі –
це подихом із Неба лине відчай:
"Невже не зможете піднятися з колін?!"
26.11.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702988
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UCINBY9R6Yk
[/youtube]
У меня сегодня много дела:
Надо память до конца убить,
Надо, чтоб душа окаменела,
Надо снова научиться жить.
А. А .Ахматова
-------------------------------
Так хочеться мені одне збагнути:
(Та відповідь собі я не знайшла)
Чому оте, що хочеться забути,
Не покриває забуття імла?
Та як навчитись забувати, Пам"ять?
Стирати надоїдливі думки
Оті, що душу часто іще краять,
Хоч варті дна вже мертвої ріки?
Звертається до пам"яті надія...
Слізьми тут наповняється ріка...
Об хвилі розбивається знов мрія,
І хмаркою за обрієм зника.
А вечір прийде й знову, ніби бджоли,
Летять думки в незвідані світи.
Їх погляд проведе до видноколу.
О, доле, захисти від глухоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703020
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016
[i]Внучці Іринці[/i]
Дівчинка з медовими очима,
Із душею проліска весни.
Над її тендітними плечима –
Янголятко з білими крильми.
Понад нею небо неозоре,
Без туманів і важких доріг.
Мрій багато, як широке море,
В погляді вседобрий білий світ.
У словах веселі переливи,
Сміх, мов хвильки срібної води.
З казки гуси-лебеді ожили,
Із Івасиком приходять в сни.
Дівчинко, думок ясних – вітрила,
З поглядом, мов лелеча мале.
Не спіши, ще встигнеш мати крила,
Ще зустрінеш на шляху усе.
Дівчинка – даруночок від неба,
Із пелюсток маківки уста.
Для такої радості лиш треба –
Бабині молитви у життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702937
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Всіх кольорів цієї ночі сни
Прийдуть до нас і гратимуть виставу.
Щоб ми ми сягнули Неба глибини,
Допоки ранку з'явиться заграва.
Юрба тіней шепочеться в кутку
Так, ніби їй все наперед відомо...
І ніч стоїть в терновому вінку
Як мати,що чекає нас додому...
Десяток драм з'єднається в одну
У сяйві місячнім,немов у світлі рампи...
Прийде світанок... Присмак полину...
І сни в очах застигнуть,як естампи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701394
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 24.11.2016
Рвется жизни струна, затихают вокруг голоса,
Не сказав мне: "Прощай", уходят друзья... в небеса,
А я, остаюсь сама... Чёрная, как смоль, полоса,
Душа- оголенный нерв... боль ... стразой блестит слеза.
В сердце, отравлены стрелы и яд на губах застыл,
Мечты в облака улетели... ад... кто-то забыл,
Кровоточат раны...Одиночество мне оплатил...
Прости ушедших, построй рай , будь мила, найди тыл.
Но, я хочу быть вместе с ними, петь песни до утра,
Слушать анекдоты, смеяться от души...мечтать,
Любить так, как никогда... лишь бы не было вновь утрат,
Жить счастливо и больше в вакууме не страдать...
К сожалению их не вернуть, у каждого свой путь,
Спутаны мысли...Иней в волосах, снег на висках...
Заметает их следы метель...Хочется круг замкнуть
И развеять жизни прах...Земля и так вся в крестах...
Но как же без меня пробудится земля ото сна,
Закапают с крыш капели и зазвенят ручьи,
Заблаухает на полях, в лугах и лесах весна,
Домой вернутся журавлей, извечные ключи?
***
Запоют свои песни соловьи о любви в садах,
А от запаха абрикос, ландышей, сирени
Закружится голова... И прян поцелуй на устах...
И кто-то согреет дыханьем твои колени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701842
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016
Цей перехід несподіваний з осені в зиму,
Від кольорів та експресії у монохром...
Так прозаїчні думки переходять у риму,
А мимовільні симптоми у сталий синдром.
Ця несподівана втеча природи у сплячку ─
З розкоші і бароко́вості в мінімалізм...
Так перевтома душі переходить в болячку,
А самовтеча свідомості – ув ескапізм.
Так, заверши́вши із осінню свій поєдинок,
Дерево мудре відпустить останній листок.
Вміє змиритись природа, і ти вмій, людино,
Крик заглушити, нати́снувши впору «Caps Lock»…
Світло душі вберегти від буденної скверни,
Що іще треба, коли під ногами земля?
Поки живеш, не існує межі неповернень,
Ось тобі аркуш і спроба почати з нуля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701820
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016
А життя навкруги
Вирує,
Гордим помахом крил
Чарує
Білих лебедів,
Що над хатою,
Понад грушею,
Над крислатою,
В теплих променях
Дива-сонечка,
Понад луками,
Понад полечком,
Де димить-цвіте
Жовте жито.
Скільки скоєно!
Пережито…
Скільки різних людей
Побачено
На шляху своїм
І… пробачено!!!
Бо життя – то від слова
«Жито»,
Тож по правді нам
Треба жити.
І життя в нас одне -
Єдине,
Будь же гідним звання
Людини!
4.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701716
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 20.11.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mi9MSQQZSMQ[/youtube]
Пройдуть дощі в холодні дні осінні,
І заметіль на душу упаде.
Прийде, мабуть, тоді твоє прозріння,
Та час жорстокий все вже украде.
Залишаться у пам"яті краплини,
Що сон колись в дарунок принесе
Отих далеких спогадів хвилини...
І більш нічого...Ось тобі і все...
Не раз згадаєш пахощі медові,
Якими ти колись так згордував.
У спогадах пройдуть всі дні зимові,
Які тепер у снах лиш смакував.
Пройдуть дощі, вітри і заметілі.
А час не має звички почекать...
І лиш думки, тепер вже пустотілі,
Ночами не дадуть спокійно спать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701653
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 20.11.2016
Синів двох мали батько й мати. Були вони стрункі, високі.
Обидва гарні, кучеряві, та ще ж до того - кароокі!
Старший ходив біля худоби. А менший - в полі, у городі.
Батьки пишались, бо велося у них все добре у господі.
Батькам сини допомагали, ділились всім, що самі мали.
Чи то сопілка, чи горіх... завжди було в них все на всіх.
Та от сини повиростали, в сусідніх селах проживали.
Тоді біднесенько жилося, і братам скрутно повелося.
Та в старшого була коза. Він меншому її привів. У того ж
п'ятеро синів!
А старший донечку лиш мав. То ж меншому козу й віддав...
Проснувся якось старший брат, аж бачить - троє козенят!
А то дідусь старенький йшов, до меншого у двір зайшов.
На ранок дякував, спішив... Він два зернятка залишив.
Молодший тут же в землю клав - й заколосився густий лан!
То ж він до старшого прийшов, зерня приніс, щоб сіяв той!
То ж лан і в старшого шумить... Чому ця розповідь нас вчить?
Ти між таких братів живеш. Тут, що посієш, те й пожнеш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701658
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 20.11.2016
Втомилося сонце, сховалося в сірості світу,
І днить крізь сніги, що завчасно скорили тепло.
Поборена осінь прощалась у ніч незігріту,
І плакали клени, і верби вслід били чолом.
Куди ж ти, красуне? А хто ж нас у шати зодягне?
А хто ж так вітрами зголосить про наші жалі?
А хто ж наші думи одвічні душею осягне?
І хто ж синє небо прихилить в ранковій імлі?
Рясніє калина, вона ще не знає морозів,
І листя багряне не встигло у вічність злетіть.
І я ще до тебе у гості стою на порозі,
І зболені вірші так хочу тобою зцілить.
Спізнилась з прощанням. І вітер затих у печалі.
Нікуди не йду – хай снігами мене занесе.
У відповідь осінь відгукує листям зів*ялим:
Я буду теплом зігрівати у віршах усе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701557
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016
Мамо, пришліть мені звістку
З райських казкових країв
Може своїм голосочком
Краще- принадою снів........
Мамо, пришліть мені звістку
Як у далеких світах
Шлях засіваєш любистком
Й губишся десь у віках....
Мамо, пришліть мені звістку
Бо із зимових садів
Ви облетіли листочком
Й душу мою обігрій.....
Мамо, пришліть мені звістку
Я вже чекаю давно
Сніг розсипає намисто
Так, як колись в нас було
Мамо, пришліть мені звістку
Вишийте на полотні
Барви яскраво - червоні
Й в душу покличте мені....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701497
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016
Як люблю я зиму,
Як радує цей сніг,
Що пада без зупину
Та припада до ніг!
Холодні поцілунки
Сніжинок льодяних,
Морозяні дарунки
На вікнах хат скляних!
Сплела зима хустину
Пухку та білосніжну -
Дивуюся я диву -
Люблю цю зиму сніжну!
16.11.2016
Фото автора
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
Україна, м. Хмельницький.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701027
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016
Ти пішов, як відходить усе в цьому світі,
Не оглянувся, навіть, майнув, наче мить...
Дикий розпач і страх у самотній орбіті
Так давно і нестерпно, і досі болить...
Я вже знаю, як тіні зникають опівдні,
Розчавивши і форму, і розмір, і зріст...
Ти був гордий, неначе вальсуєш у Відні
І зламав той вузький і розхитаний міст...
Ти пішов дуже швидко, зненацька, раптово,
Поховавши назавжди усе, що жило...
Ти забрав із собою несказане слово,
І так тихо пішов, мов тебе й не було...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700894
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Найважча робота – це бути людиною,
Здолати усе із рівненькою спиною,
Не бути гнилим і не гнутись зрадливо
Щоб біля корита триматись грайливо.
І маски міняти при кожнім режимі,
Зовсім не важливо – червоні,чи сині.
І гладити руку комусь волохату,
Ще й щоки по черзі комусь підставляти
Та крихти збирати із панського столу,
Ті, що пан змітає із нього додолу.
Найважча робота – людиною бути,
Ніколи не мати у собі отрути,
Не рватись до блага любою ціною,
Любити / і різних/, хто поряд з тобою.
Важливо, як ситий з маленької скибки,
Буть голосом чесним сердечної скрипки,
Та ще не кричать завжди: мало і мало!
А щоб, як в Ісуса усім вистачало.
Найбільші скарби вже не варті гроша,
Якщо у людини нелюдська душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700933
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Зайди на вогник, просто помовчати,
Загнати тіні в непривітний кут,
Під аромат божественної м’яти
Думок похмурих відпустити жмут.
Напій знайомий з назвою “ Сама“,
Тебе таким не буду пригощати.
Ескіз виводить на вікні зима,
Я запросила сонечко до хати.
Тобі – бальзам із кращих почуттів,
Тобі – і пряник, мов душі шматочок,
Бо скільки ж має бути тих життів?
Лиш не принось із спогадів клубочок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700930
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Запишалася калина
Квітом білим,
Біля неї по долині
Річка бігла,
Ніжним цвітом срібноока
Милувалася
І водою з осокою
Забавлялася.
Прилетів у ту долину
Буйний вітер,
Цілував квітки калини,
Пестив віти.
Задивлялася калина
Та й у водоньку,
Ніби в люстерко дівчина
Та й на вродоньку.
Вона з вітром гомоніла,
Колихалась,
Ягідками червоніла –
Закохалась.
До водиці важке гілля
Нахилилося…
Слава про кохання вірне
Покотилася.
25.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700926
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016
[i][/i]Я кину все. Я вірю в кілометри --
обвітрені, задихані і злі.
Багато їх у матінки Деметри...
Ліна Костенко[i][/i]
Намотують колеса кілометри
розбитих асфальтованих доріг...
У володіннях матінки Деметри
є мій куточок – рай і оберіг.
Він заховає від усього світу --
вітаючи привітно ще здаля --
у розкоші кущів, дерев чи цвіту,
чи й голого зчорнілого гілля.
Таку, як є: без лоску, макіяжів
(в моїм раю не спокушає змій),
в чоботях, капцях, стертім камуфляжі
в обійми приймеш радо, саде мій.
Пошепчемось, де в кого свіжа рана,
про власні таємниці, про врожай,
прошелестиш, яка я тут жадана:
"Лиш будь, прошу тебе,не відїжджай!"
У цім раю – ні підлості, ні зради...
Ти – мій квітник, а я – твоє пташа.
Без мене ти здичавієш, мій саде,
без тебе губить цвіт моя душа...
15.11.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700862
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Як різні пори я жду зиму,
А ця – ну точно божевільна:
Листопад в пояс завалила,
Без світла, онімів мобільний.
Село завіяне завмерло,
Лиш де-не-де пташина змерзла,
Із коминів – димок химерний
І ніч без міри довжелезна.
Вже тричі сніг вожу на собі,
А він все новий прибуває,
Як ніби дна нема у торбі,
А небо сипле і не знає.
Зима лютує, не спинити,
Куди не глянь - надула гори,
Хто ж міг її так розізлити,
З ким були в неї якісь спори?
Немає сліду на стежині,
Колеса в стані безробітних,
З усіх сторін б’ють по людині
Такі прогнози непривітні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700736
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Наче й гарна біла-біла,
А сама оскаженіла,
Била спокій весь на друзки,
Вила з віт скляні мотузки,
На дорогах і шляхах
Накрутила – просто жах!
Пташенята змерзли в крила,
Дме і дме свої вітрила,
В хаток видно лише очки,
Сипле з неба,наче, з бочки,
Виє хижо так аж - в хату,
Хто писав таку сонату?
Не романс, не колискова,
Не різниш в цій пісні й слова.
День зіщулився морозний,
Подає сигнал тривожний.
Ніс кусає, навіть вуха,
Поза комір – завірюха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700734
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Вийдеш у двір, а довкола вершково-зефірно!
Канула осінь у лету – і жодних ознак…
Свіжість морозну природа вливає підшкірно,
Мов по краплині міцну чорну каву й коньяк…
Крутиться світ, посміхаючись, мружиш повіки,
Дух запирає стерильна густа білизна!..
Ця неймовірна зима, як віднайдені ліки,
Щось ворухнула в тобі – й зазвучала струна
Після тривалої тиші й вологих туманів,
Прілого листя і сивої дратви дощу!..
М’ятно-вершковою пінкою тане в гортані
Чисте повітря, впиваюся ним досхочу!
І розумію, як мало потрібно для щастя:
Білої тиші в душі поміж вітру і злив
І розуміння того, що усе тобі вдасться,
Адже зима – це пора для очищення й див…
Чаю гаряче горнятко і вовняні капці,
Ніжних зимових картинок у стрічці новин,
І за вікном – дивовижно легких декорацій,
Ніби вершковий зефір на прилавках вітрин...
[img]https://pp.vk.me/c837726/v837726864/a7f3/pYOtnXWx0IQ.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700691
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qcCfYoPDYHM [/youtube]
За горами скрилось літо,
Листопад пропав.
Сльози осінню пролито...
Землю сніг приспав.
Десь плетуться відголоски
Літнього тепла.
Час бува: згадаю ласки,
Та затьмарить мла.
Ніби хвильки теплі з моря
Лащаться до ніг.
То неначе ти знов поряд:
Гордість переміг.
Доля так плете узори
Різних кольорів.
В душу все кида затори,
Бо ти так хотів.
І, як човен в синім морі,
Тоне, вирина.
Надто, хвилі, ви суворі.
Не тягніть до дна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700522
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016
Моя кохана піснею сповита,
Моя кохана росами омита,
Щоніч голубить, в пестощах дорана-
Моя кохана...
Така єдина в цілім світі дива,
Як вітер в полі легка і грайлива,
Волошки - очі, а уста - малина-
Моя єдина...
Ти берегиня роду і спокою,
Я стану берегом, а ти - в мені рікою,
Між нас мости проляжуть доньки й сина -
моя єдина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699986
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 14.11.2016
Вновь снегопада колдовская дымка
Собою наполняет города.
Игрушечные звёздочки снежинки,
Но каждая прекрасна, как звезда.
И где то в мире есть ещё тропинки,
Хотя их не заметишь никогда,
Которыми со сказочной картинки
Чудес приходит вечных череда.
Такие колдовские снегопады,
Как встречу сказки отмечать бы надо
В не сказочные наши времена.
Ну а снежинки, кажется, так рады
Собой наполнить всё пространство сада,
Весь воздух от окна и до окна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700424
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016
Ми як одружились,- Народились дітоньки
гарні й молоді. в радості й теплі.
Хатину купили Посадили вишеньку
в нашому селі. для них на весні.
Сповнили хатиноньку
радістю й теплом,
наші любі дітоньки
ласкою й добром.
Усміхалось сонечко Підростали дітоньки
літом і весною. й вишенька моя.
Стукали в віконечко Висівала квітоньки
осінь із зимою. біля дому я.
Хлюпотіло радістю
в ту пору життя.
Не стрічалась з слабістю
вся моя сім"я.
Біля хати вишенька Так збігали в радості
щовесни цвіла. літа, ніби дні.
Без горя і лишенька Свіжі, світлі парості
оселя жила. всміхались мені.
Виросли вже дітоньки,
у містах живуть.
Біля дому квітоньки
вже без них цвітуть.
В інший світ полинув Злетіли швиденько,
вже мій чоловік. як води літа.
Мене тут залишив Постаріла вишенька,
доживати вік. а з нею і я.
Тишею сполохана,
я живу одна.
Буваю усміхнена,
а частіш - сумна.
Розквітають квітоньки Мені з ними хороше
біля хати знов. завжди розмовлять.
Приїжджають дітоньки,- Вони ж ніби сонечка,
радість і любов. вміють працювать.
Усе роблять весело
і добре мені.
Потім за вечерею
співаєм пісні.
Додають ще радості Село і хатинонька,
й онуки мої. небо і земля.
І ніби без старості Діти, внуки, вишенька-
стають мої дні. доля в них моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700337
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Я плакала гіллям із верболозу,
Що низько нахилялось до землі,
Обламане? А, може, то здалося -
Мій світ за мить у розпачі зомлів...
Я протікала річкою до моря
І чайкою тулилась до тепла,
Тоді мені здавалося, що поряд
Нікого не було, а я жила...
Я піднімалась в небо журавлями,
Повторюючи жалісне "курли",
І відмивала застарілі плями
На серці, що занедбано болить...
Я падала стрілою у безодню,
Коли тримав лиш вітер на руках...
До крику відчуваю і сьогодні -
Від мене моє завтра утіка...
І боляче стискає безнадійне
Вчорашнє, що назавжди без жалю
Летить в нікуди... І ніде не дінеш
Його таке... І пошепки молюсь
До спокою, до сонця і до вітру,
До весен і до зим, а восени,
Здається, я, нарешті, вже повірю,
Що просто розгубила літні сни...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700303
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
[youtube]https://youtu.be/dCj13-JwcG4[/youtube]
[i][b][color="#610c96"]- Кохана, стривай! Дай загляну ув очі,
не бачив тебе стільки часу, зажди!
Сумую без тебе, і як же я хочу
присутність твою відчувати завжди.
Стривай! Ну куди ж ти? Не хочеш спинитись?
Затримайся, мила, образу облиш.
Я всі свої справи одразу залишу,
побудь біля мене...
А мною ти сниш?
Залишила горда. О, темнії ночі!
Чи є щось найгірше самотніх ночей?
І дні спорожніли. Нічого не хочу.
Мені би той погляд коханих очей...
Душа моя - бранка, щомиті з тобою,
карає себе за жостокі слова.
Якби повернутись в обійми любові...
- Якби я ту зраду простити змогла...[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700121
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Ось і вона – прелюдія зими.
Надовго вже чи завітала в гості
без царського кортежу, не саньми,
а просто прилетіла на норд-ості?
Заграла на валторні у гіллі,
"сповзаючи" охрипло на бемолі,
їй в унісон дудук звучить в імлі,
сумує альт, жаліючись на болі...
А небо, обважніле від хмарин,
на вигляд – набундючених і грізних,
так щедро сипле пухом із перин,
метеликів пускає білосніжних.
Кордебалет із міні-балерин
кружляє граціозно в ля-мінорі...
Чому ж в душі до потайних царин
торкнувся протяг, ніби зі шпарин
зими... під звук прелюдії надворі?
13.11.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700290
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
І знову дощ, і прохолода.
Та осінь ще трима права.
Ще є маленька насолода:
Жовтенька квітка ще жива.
Мала, тендітна хризантемка,
Що ще цвіте попід вікном.
Її морозна лихоманка
Не вбила ще своїм серпом.
Цвіте на зло холодним зливам,
Як промінь сонця із-за хмар.
Вона живе, вона щаслива.
Їй вітер руки не зламав.
Єдина радість за віконцем,
Струсивши сніг, і знов цвіте.
Лише тому, що схожа з сонцем.
Подібне сонцю - все живе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700245
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Як не хочеться бути прочитаним,
Стати вивченим, і нецікавим...
Бо у серці, ще навстіж відчиненім,
Почуттів не згоріли заграви...
Бо в душі хризантемно-жоржиново,
Наче сонечко, квітка любові...
І осінньо-червоно, калиново
Почуття бринять в кожному слові...
Почуття, без яких по-осінньому
На душі плаче сірість дощами,
І у небі, недавно ще синьому,
Відлітає любов журавлями...
Серед інших не хочу згубитися,
Стати - "просто", зміліти, згоріти...
Я тобою не можу напитися,
Я без тебе не можу злетіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700224
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Зелене жито в полі, зелені огірочки.
Тут гарний хлопець ходить у вишитій сорочці.
Є в мене вишиванка, квітками вся розшита.
Гуляла в ній у полі, з ним стрілась поміж жита!
Зелене жито в полі, в високій кукурудзі.
Тут гарний хлопець ходить, стрічала його в лузі.
На моїй вишиванці калинонька у ґроні.
Зустрілась біля річки із хлопцем тим сьогодні!
Зелене жито в полі, зеленая квасоля.
Тут гарний хлопець ходить... моя то, видно, доля!
Є в мене вишиванка, сама я вишивала.
Щоб стрілося кохання, я доленьку благала!
Зелене жито в полі, зелені огірочки.
Тут гарний хлопець ходить у вишитій сорочці.
Є в мене вишиванка, квітками вся розшита.
Гуляла в ній у полі, з ним стрілась поміж жита!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699804
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Живу, мов «Дошка оголошень»:
тварини, обмін, гроші в борг…
На почуттів споживчий кошик
не зважить наш рекламний бог.
Купівля-продаж влади й слави,
щодня - угоди, та між ким?..
Вже батьківщина - як об’ява
затертим почерком мілким:
під прапорами - древок скіпки,
клятьба й брехня - до забуття.
…І тільки справжній Бог - як скріпка,
що нас тримає за життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699922
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Візьму папір. Дістану фарби білі
І намалюю перший в місті сніг.
Комусь у ліжко вкину білих лілій,
А у двори - дитячий білий сміх.
Хай біла в небі райдуга іскриться
І сипле в світлі душі білі дні.
Хай в білий сміх потонуть білі лиця,
І побіліють помисли брудні.
... Біліють срібним інеєм дороги,
Іде по них старенький білий дід.
Попереду літа біжать до Бога,
Дід в білий вус сміється їм услід.
Дивлюся на картину білу-білу
І бачу цінність більшу у стократ.
І, може, ми колись вже посивілі
Відбілимо... й Малевича «квадрат».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699747
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Де втаємничено крок
Втечі твого майбутя,
Де у свічаді життя
Вже немпомітно зірок,
Хочу лишитись останньою
Линвою, з тьми - в небеса...
Де світанкова роса
Ляже стежиною ранньою...
Щоб в лабіринті вагань
Вибір лишив я один -
Спільний стрибок в часоплин,
Без тягара зазіхань...
І не від розпачу! - Ні! -
Просто:повітря потреба...
І там, де розколеться небо -
Вибухнуть віри вогні..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697401
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 09.11.2016
Гартована сталлю, уражена атомом,
Не раз була ворогом взята в полон.
Та створена Богом, його святим задумом,
Так мужньо звільнялася з-під заборон.
Ще пращури славні збирались до війська
Аби добре ім’я твоє боронить,
Бо ти – наше сонце, життя українське
І в’яжуть нащадки твою міцну нить.
Плекаєм тебе у сердечній колисці
І слово твоє бережем, мов ікону,
Тебе прославляють в віках віршописці,
До неба підняли твою пишну крону.
Єдина Матусю! О, Мово, велична
Допоки ти є, то ми маємо рід!
По стернях йдемо із тобою одвічно,
У слові плекаємо свій родовід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699503
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016
Я запізнилась в дорозі на вічність...
Просто недбалість, а може кармічність?
Я заблукала у світі безмежності...
З закономірності? З необережності?
Я на шляху до його нескінченності
В пошуках істин у світі буденності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699367
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 08.11.2016
Гортати сумно цей старий альбом,
Де ми такі зухвало-молоді,
Де по сторінках часовий розлом,
Де все не як тепер, а як тоді.
Ще прадід не потрапив у сибір,
І дід веселий, юний, до війни,
З соломи стріхи хаток і комір,
Сім'я велика, дочки і сини...
Дівчата біля річки, щастя, сміх,
У косах квіти, плаття крепдешин,
Сміється моя мати серед них,
Зітру сльозу я нишком зі світлин.
Фотограф власний, це було ого!
Шедеврів брата чималенький стос,
Дитинства спогади далекого мого,
Над ним роки будують хмарочос.
У чорно-білих фото, юність ось,
А далі, вже з'явились кольори,
Гортаю, через долю пронеслось,
Добра і лиха стільки до пори....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699405
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 08.11.2016
Кудись подівся сон... Тікає від мене?
А може він заснув? Його немає...
Не стану я будити, якщо так.
Он зірка для мене у небі ясна сяє.
Я тебе бачу, зіронько моя!
То, мабуть, ти мій сон заколисала?
Ніч зоряна всміхнулася мені.
Чому не сплю я? Вона добре знала.
Спить сон мій. Спить... Від мене не тікав.
Він кішкою в моїх ногах муркоче.
А я про зірку думаю земну.
Нехай присниться їй... те, що сама захоче.
О, як би радо я прийшов у її сни...
Та краще наяву, з букетом квітів.
У мене зірка є, що сяє на землі.
Найкраща. Наймиліша у всім світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699271
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 08.11.2016
Я відділяю зерна від полови…
Притихла осінь не палить серця…
Обрамлене в кришталь потужне слово
І правда, – щоб не втратити лиця…
Із успіхів та помилок основа –
Пізнати світ і не зректись Отця…
Згорати та відроджуватись знову
Із гідністю небесного взірця.
Важливо не забути про умову –
Любов і віра створюють митця,
У чистоті молитви, поступово,
Наповнюючи Світлом від Творця.
Непросто відділити від полови…
(7 листопада 2016)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699255
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 08.11.2016
вірші – знаменні дати:
дні-місяці-роки
міжвіршів`я – прочерки
гнізда,
що залишили,
визрівши в них, лелеки
чи ластівки
долоні і дотики:
міжвіршів`я – квітки,
вірші – метели-ки
26.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690862
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 07.11.2016
місяць
зачепив ненароком
і перекинув дійницю –
з молоком
парни́м - по краї-по вінця:
котиться
між зірок дійниця –
хвилею
молоко ллється,
затоплює
щонайближчу планету
і видається
самозванцю-поету
як у прозорому конусі
з молочного маркізету,
що стримить вершиною в місяці,
у маревному русі,
у дивному
та послідовному танці –
плавно рухається
силует білої кобилиці
жмутком зібгані
у космічному кулаку –
промені
на земній поверхні
малюють – наче арену цирку:
ось вона
вигне шию
дугою красивою,
гойдне над копитами,
наче бархатами-оксамитами,
пишною гривою –
срібно-сивою
літньою зливою…
зазирне
у глибини
лукавим оком:
дожени…
упіймай мене –
і навті́ч обмине
граційним скоком
…прозорі танці
білої кобилиці
у конусі світла маревні,
як на примарній
цирковій арені…
…образ
у творчого задуму плинній красі
знайти-побачити-передати –
у маркізетове світло ввійти,
кобилицю білу у маревному конусі
загнузда-ти
06.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698869
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Не питай мене сьогодні про дощі,
Бо і, справді, я не знаю, що сказати -
Моя осінь у старенькому плащі
Замітає мокре листя біля хати...
Не нагадуй мені більше про літа -
Я сама вже заблудилася у часі.
Не запитуй - моя відповідь проста:
Розгубила давні мрії всі, зірчасті...
Не блукай в моїй душі, в моєму сні
І не вгадуй, як минуле прожилося -
Все одно, те, що наснилося мені,
Не озветься в твоїм серці відголоссям...
Не приховуй за лаштунками зі зла
Хитромудрі і нав'язливі повчання,
Бо так легко в свою осінь я зайшла,
Добровільно, своєчасно, без вагання...
Не чаклункою з'явилась у світи,
А жебрачкою... в очікуванні дива...
І до Господа звертаюся: "прости"...
Знову дощ пішов... О, ні - цілюща злива...
Не питай мене сьогодні про дощі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699185
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Я стукаю до вас в сердечні двері,
Пустіть до себе, я без вас замерзла,
Хоч ніби-то жива я і воскресла,
В тумані розчинилися химери.
А я таки без вас якась ... ніхто,
Самотній мій вогонь не має сили,
Прошу вас так, як ви усіх просили:
Давайте ми разом ще так літ сто.
Давайте не втрачати більш людей,
Щоб потім не збирати їх, мов зорі
І не блукати в темнім коридорі,
Шукати десь прихильності дверей.
Давайте всіх любити так, як є,
Не міряти усіх одним лекалом,
Зустріньмо друзів щирості бокалом,
Нехай удосталь щастя кожен п’є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699202
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Закручує життя гайки, буває,
Чи відпускає, знаєте, не раз…
В країни інші доля закидає,
Щоб вижити…і це без зайвих фраз…
Проте, завжди у серці та, єдина,
Куди зовуть батьки, могили їх,
Маленька найрідніша батьківщина,
Де перші кроки та дитячий сміх…
В містечку народилася малому,
З’єднались тут колись культури всі,
Коріння переплуталось в усьому…
Від слова « лан» назвали – Ланівці…
Пригадую найперші забудови:
Будинки в центрі, де був павільйон…
Ходи підземні, теж кілометрові,
Тепер закриті, під фундаментом.
Не знаю хто ходив, як слугували…
Чотири сотні літ тому там, в них,
Ховалися, можливо, від навали…
Містечко наше – з прикордонних тих…
І мешканців у нім було чимало,
І знались між собою майже всі.
За шість віків вже кров перемішалась…
З поляків прадід Мазур теж був мій…
Містечко рідне, дивно-мальовниче,
Багато змін, душа – завжди одна…
Давно вже журавлем додому кличе,
Живе в мені початок, це – вона…
Вродилася в минулому столітті –
Садок і перша школа, дружній клас…
Алею пам’ятаю, липи літні…
А ще я пам’ятаю всіх – із вас…
Багато рідних, друзів нас лишили,
Живим одне – молитися за них…
Дерева паростки нові пустили.
Все по спіралі, ті – тепер за тих…
Тут народилася, сюди і повернуся,
Хай порохом, у жменьці, – не біда…
Я Господу за нас усіх молюся –
Благословенна будь, моя земля!
(19 липня 2016)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679003
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 07.11.2016
У тридесятім царстві теж дощі,
Малює осінь впевнено етюди.
Не в моді нині захисні плащі,
Та парасольки кольорові – всюди –
Очищення природи та душі…
У гамірливім натовпі пливу,
Моя зелена навіть не відкрита.
Смакую дощ і щастя, що живу…
Залишилась мелодія від літа –
Для вуличних співак нема табу.
Розплескані пастелі по траві,
Пейзаж викохую Моне очима.
Насправді, всі проблеми – в голові…
Краса співає в осенях і зимах,
Якщо любові сповнені живі.
5 листопада 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699019
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Не сильний той, хто високо злетів,
А хто упавши, зміг на ноги встати,
Не той, хто сипле рясно градом слів,
А той, хто мовчки може все сказати.
Багач не той, у кого є без міри,
А той, кому те вистачить, що є,
Багач не той, що біситься із жиру,
Той, що убогим завше подає.
Не ситий той, хто з’їв цебер і - мало,
А хто окраєць навпіл поділив,
Не той любив, як серце заспівало,
А той, що вдвох полин із чаші пив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698740
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Так холодно і плечі б’є мандраж.
Завис на хмарі місяць бумерангом.
Пронісся протяг за вікном мустангом –
торкнув в польоті гривою вітраж.
Під кахлем спить давно глухий камін.
Була колись хороша в ньому тяга,
та без уваги захолов трудяга.
Накинув пилу сірий балдахін.
Стоїть в печалі мій старенький дім.
Лиш хазяйнує мишка за диваном.
В серванті скло заволокло туманом,
шпалери впали й скорчились на нім.
Так холодно… Блискучий слід сльози
Лишив доріжку в дзеркалі овальнім.
Про плед згадала, що в дитячій спальні.
Завжди чекає в кріслі із лози…
(На фото картина Галини Єдельман)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698784
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Розмалюю осінь, для душі своєї
В небі зазоріло , видно все навкруг
Ніжно так чарує і шепоче осінь
Зорі в ківш збирає, місяцевий круг...
Приспів:
Розлилася річка
В далину казкову
Щезли у тумані
Диво-- береги
Народилась пісня
З осіннього суму
І вітром понесло
Над гладдю ріки.....
Як не закохатись в осінь-- чарівницю?
Як не полюбити , золоту пору?
Опадає тихо на деревах листя
А я одиноко стежкою бреду.....
Приспів
Розмалюю осінь, для душі своєї
Як я її люблю, пору золоту
Я з осені скарбів , тобі надарую
Й вже не одиноко, стежкою піду....
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698753
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Вмочила перо у осінню зажуру,
Осінній романс – на осінньому листі
І барв додала у свою шевелюру,
Побачила майстра в своїм візажисті.
Заглянула в дзеркало зрілих думок,
Всміхнутись самій довелося собі,
Хоч болем по серцю пройшовсь відлунок,
Так думати краще, що це лише збіг.
Ввімкнула лічильник забутих подій -
Там спалені свічі минулого часу.
Коштовна прикраса із стомлених мрій
Із місяцем впала на мою терасу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698884
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Я хочу до себе прийти,
Та щільно зачинені двері
І спалені,майже,мости,
І спогади надто не щедрі.
А я їх усіх обійду!
В ріку кину камінь образи,
Солодким задобрю біду,
Згублю всі надломлені фрази.
Я птахів страху відпущу,
У полум’я кривди всі кину,
Віддам на суди їх дощу,
Собі ж візьму щастя краплину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698905
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Солодкий щем в душі... О, Боже!
Де стільки ніжності набрався?
Солодкий щем в душі... О, Боже!
Той щем від раю в нас зостався?
Загублений той рай... Та може
завжди дорогу відшукати.
Хто має вірне й щире серце.
Хто вміє так, як ти кохати...
Щоб щем солодкий, а не терпкий.
Щоб ласка... а не руки терпли.
Щоб ніжність й радість, а не сльози.
Щоб сонце ясне, а не грози.
Скажу. Нехай мене почують.
Не хочу гроз тих, що руйнують!
Хай... що дощами поливають,
веселками скрізь розцвітають!
Солодкий щем в душі... О, Боже!
Де стільки ніжності набрався?
Солодкий щем в душі... О, Боже!
Швидше додому повертайся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698978
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Перші дні листопада не тішать медовим теплом,
Крізь невидиму тріщину в небі сочиться волога.
Перепрілого листя вздовж вулиць вузьких намело,
Оксамитовим килимом стелиться мокра дорога.
Розкорковую спогад про літо – зелений, густий,
З ароматними нотками дині, чере́шень і ягід…
І так хочеться теплим асфальтом поволі пливти
У розлитий на овиді ніжно-кораловий захід.
Відчувати, як шкіру шафранову дублять вітри,
Напарфумлені травами й пряною сумішшю спецій…
Споглядати, як з темної пазухи свіжих модрин
Витікає вершковою кавою лагідний вечір.
Наслухати, як трелі пташині і брязкіт цикад
Заколисують овид, залитий кораловим сяйвом…
Закорковую спогад про літо і йду в листопад,
Де дорогу підсвічують мокрі ліхтарики-айви.
І нехай поруділого листя на гіллі катма,
І лежить під ногами сусальна летка позолота…
Та невдовзі постукає в шибку казкова зима,
І зрадіє натхненна душа, і спитається: «Хто там?».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698914
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Я чую всі фальшиві звуки,
Це, мабуть, не твоя вина
В тім, що причиною розлуки
Не зрада... В чім тоді вона?
У тім, що роз'єднались руки,
Коли цвіла моя весна,
Чи в тім, що то були дарунки
Моєї долі... Осяйна
Розкішно обливала цвітом,
Збирала пахощі полів,
Хотіла з нами в тепле літо,
А ти... раніш його зустрів...
Іще до мене, не зі мною,
Скажи, ти і тоді п'янів
Своєю першою любов'ю,
Яку зігріти не зумів...
Навіщо і кому це треба,
Щоб розминулися роки?
Я так прив'язана до тебе...
Чи, може... Де ти взявсь такий...
І так бентежно знову струни
Ведуть мелодію сюди...
Фальшиві ноти - наче юність
Померла там, де ти ходив...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698639
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Я хочу бути деревом. І біль
З плечей струсити листям пожовтілим,
І огортати душу білим-білим,
Коли вальсує сива заметіль.
Прокинутися вранці навесні
І зацвісти, укотре, без вагання,
Леліяти наївні сподівання,
Що соловей співає лиш мені.
Я хочу бути деревом. А ти
Зірвавши плід, по осені достиглий,
До мене принесеш сокири й пили,
Щоб в дім тепло узимку принести...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698584
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
До мене друга молодість прийшла.
Закохана! Любов моя остання
Цілунком доторкнулася чола.
Яке ж солодке це мені вітання!
Я полюбила всі її слова,
Феєрія - у кожній з її літер,
Вона така майстриня на дива.
Обожнюю її словесний вітер!
Збираю перли серед всіх красот
І болі заримовую старанно,
Не б’ю колін на сходах до висот
І не маскую правду філігранно.
Моя любове! Це – вже назавжди.
Віддала цифри - узяла слова.
Бери за руку, у життя веди,
Цілюща сило, істино жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698524
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Печаль твоя, Осене,
таки наздогнала мене,
прослизнувши у серце,
мабуть, з ароматом зів"ялого листя -
такого п"янкого й водночас гіркого,
як моє кохання. Надіялась,
що без печалі переживу оцю Осінь,
не застигну і взимку, та бачу:
що від суму ніде не сховаюсь.
Та якщо навіть небо в печалі,
то куди я від неї подінусь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698297
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Сьогодні і сонце, і дощик, і сніг,
й пориви нервового вітру,
що листячко вихором сипле до ніг,
знебарвивши саду палітру.
З останньої сили листки за життя
тримались іще на світанні,
та ось – на землі вже... і без вороття.
Шепочуться журно востаннє.
Вишіптують тихо безмежний свій жаль,
бо вирок – жорстокий, до болю:
зрадливе гілля, наче знявши вуаль,
жбурнуло їх в ноги недолі.
Збираю красу цю в яскравий букет,
а листя – живе, ще не вмерло!
Шепочу їм вдячні слова тет-а-тет,
аж серце стріпнулось... Ох, нерви...
Не хочу прощатись... І подих завмер...
Що ж, попри усі негаразди,
ви будете жити!.. у вірші тепер.
Я тут пропишу вас наза́вжди.
03.11.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698487
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Зжуравлилось небо, закурликало,
Це воно у далі мене кликало,
У світи такі незвідані, чужі,
В недосяжні волошкові вітражі.
Так манило хмарами, мов крилами,
Осінь відпливала за вітрилами.
За полу трималась я у літечка
І життя тягнулась пружна ниточка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698359
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016
Ти була, невже не повернешся?
Ти живеш, ти є, тільки не тінь
Гіркотою споминів озвешся
Доля не залишила сумлінь....
І як осінь казка відлітає
Упаде листом останнім знов
День прийдешній скоро завітає
Нагадає про мою любов....
Прийдуть скоро лютії морози
Намалюють казку нам обом
Зійде сонце, воно витре сльози
Й обдарує нас своїм теплом....
Ти була, в якому тепер світі?
Щезла десь і більше не моя
Лиш дерева в раннім падолисті
Пишуть золотом твоє імя....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698218
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 02.11.2016
Не дивись, не пронизуй всю наскрізь своїми очима,
Бо у них, як у дзеркалі, бачу забутий свій сон.
Бо у нетрях нестерпності визріла думка незрима,
І вагання з дрімучих тенет перетнуть свій кордон.
Бо твій погляд – то вимір, в якому я жриця й богиня,
А в зіницях давно вже чатує отруйна стріла.
Цілься прямо у серце – сьогодні твоя я рабиня,
Упокор німу спраглість напоєм свого джерела.
Блискавиці з-під вій, опускаю свої арбалети,
Лиш півкроку назад - далі скеля з покірних думок.
Ще задовго до нас змалював наші хтось силуети,
І росинку на скроні й жагучий повітря ковток.
Хай клубочаться зорі в наметі ранкового світу,
Та не смій лише погляд від мене кудись відвести.
Озовуся квилінням чи шепотом ввись за орбіту,
Та в зіницях моїх в нагороду залишишся ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698213
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 02.11.2016
Відбилось від рук і гуляє свавільне відлуння
Циганського запалу у вересневих піснях,
Що табором жовтня знялися під лад семиструнний —
І гайда за обрій: веди, листопадовий шлях.
Приборкувать нічого вже в обездолених далях,
Під сутіні поступ покірно влягаються дні.
То мабуть, за межі сумних листопадових марев
У морок грудневих вигнань вже дорога й мені.
Скупе роздоріжжя утіх у німому блуканні
Стежками минулого щастя в даремності мрій.
Таке всеохопне, таке невблаганне смеркання —
І тільки кружляння галактик загрозливий рій.
Ти міг би сміливо ступити на стежку спокути,
Спинити щоб вільне падіння у храм самоти,
Та надто тонкий лід надії — і в ньому закута
Занадто стрімка течія... Та і нікуди йти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698212
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 02.11.2016
Змінюйте світ. У дрібницях. У великому. Вас можуть зрадити ті, за кого й життя віддаш не роздумуючи. А Ви дивіться їм услід. Благословляйте. Й моліться.
Будьте красивими у всьому. У посмішці, у словах, у щасливих хвилинах, у сумних днях. Бог зробив вітер, щоб вміти слухати тишу. Бог зробив дощ, щоб посміхатись сонцю.
Дні складаються з хвилин відчаю, смутку, радості, молитви, неба, сонця, зір. Дні складаються з мрій. Носи інколи мрію як повітряну кульку. Відпусти її в небо. Вона повернеться. Здійсненням.
Не бійтеся осоромитись, зробити щось неправильно. Ваші вчинки - це ваше життя. Дозволяйте лише Богу вчити Вас. Пробуйте. Другий, сотий, тисячний раз.
Довіряйте людям. Навіть якщо кидали найдорожчі. Навіть якщо зрізали ваші крила і гоїли сіллю. Побажайте їм добра. Будьте Янголами.
Будьте завжди добрими. Навіть якщо доброта нікому не потрібна. Та вона красивіша за всяку вроду. Бо вона потрібна вам.
Не страшно, якщо вас зрадили. Страшно, якщо Ви самі собі зрадите. І покинете себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698032
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
Сходить сонце вранці-рано, ясно сяє.
Солов' їним співом день свій зустрічає.
Тут земля батьківська наша і родина.
Тут єдина в світі ненька-Україна.
Гей! Гей...
Гей ви, браття-козаченьки, ми на волі.
Посміхнімося привітно своїй долі!
Квітне-квітне , розцвітає Україна.
Є вона, під сонцем ясним, у нас єдина!
Береже нас всіх Господь, він завжди з нами.
Колоситись тобі, земле, скрізь хлібами!
На добро завжди і щедрість ми багаті.
Щастя-радість хай панує в нашій хаті!
Гей! Гей...
Гей ви, браття-козаченьки, ми на волі.
Посміхнімося привітно своїй долі!
Квітне-квітне , розцвітає Україна.
Є вона, під сонцем ясним, у нас єдина!
Ой ви браття-козаченьки, дружно встаньмо.
Україну, свою неньку, величаймо!
Бо у радості великій всі ми - сила.
Хай пишається синами Україна!
Гей! Гей...
Гей ви, браття-козаченьки, ми на волі.
Посміхнімося привітно своїй долі!
Квітне-квітне , розцвітає Україна.
Є вона, під сонцем ясним, у нас єдина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697959
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
Я колись промину, як минає осіннєє листя,
Як минають сніги, теплі леготи і первоцвіт,
Як мина колискова у тихій порожній колисці,
Як минають зірки, що завершують дивний політ.
Я колись промину. Що залишу на згадку про себе?
Материнську любов у якій променіє душа?
Вірші — бризки думок, подаровані милістю неба?
Росянисті сліди у пухнастих м'яких споришах?
Я колись промину. Все минає на нашій планеті.
Ви не плачте за мною, а краще співайте пісень,
Щоб душа моя вічна всміхалась щасливо на злеті,
Щоб летіла не в ніч, а у сонячний лагідний день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697921
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
Моим родным, близким,
дорогим
Когда я стану лишь воспоминанием,
грустинкой в ваших душах и глазах,
не изводите вы себя страданием,
глуша боль сердца в скорби и слезах.
Вы не печальтесь, что меня уж нету,
а радуйтесь, что с вами я была,
мечты делила, звезды и планету,
проблемы, беды, боли и дела.
Судьба была и мачехой, и сводней,
умела хлестко и жестоко бить,
держа то птицей в клетке, то свободной,
в награду дав бесценный дар – любить.
И я любила. Как я жизнь любила,
вбирая жадно звуки, краски, свет!
За все, что мне она преподносила, –
"Спасибо, Небо!" – мой звучал ответ.
И добрая, и злая – "жінка з перцем",
открытая, как степь, для всех ветров,
друзей любила чистым верным сердцем,
презрев рвачей, мерзавцев и врагов.
Не выносила дрязги, ложь, безверие
и зависти змеиный хищный взгляд,
без меры алчность и высокомерие,
и подлости ранящий душу яд.
Не чтя посты иль титулы и звания,
сердечность возведя на пьедестал,
таланты уважала и призвания,
и в их осуществленьи – твердость, сталь.
Людей любила, многое прощая,
хотела всех понять, обнять, согреть,
от грешной грязи душу защищая,
прощенной и прощая,.. улететь...
Чтобы, покинув милую планету,
на ваших лицах видеть я могла
не скорбь и слезы, что меня уж нету,
а радость от того, что я была...
15.09.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697952
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
Холодний вітер стугонить в пітьмі,
І просить дощ впустити у кімнату.
По шибці пишуть сповіді німі,
Що для тепла так треба небагато.
А ці дощі, як і сто літ тому,
Навіють сум й потонуть у калюжах.
Шукають крапельки на склі одна одну,
А я шукаю вічність в змерзлих ружах.
Впускаю дощ у свій маленький світ,
І холод до грудей горну по дрібці.
Й радітиму, як стрінуться навік
Ці дві краплинки вічності на шибці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697661
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 31.10.2016
Спливає осінь у туманах ранніх,
Граків збирає в купи чорних зграй.
Вже за вікном - жовтневий день останній,
І губить барви золотий розмай.
Танцює лист в повітрі вальс прощання.
На горобині - кетяги одні
І відчуваєш: це уже востаннє -
Уже минули жовтня теплі дні.
Холонуть в подиху морозянім світання.
Затих принишкло напівголий сад.
Цей день у жовтня, як любов, останній -
Вже став у дверях сивий листопад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697842
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 31.10.2016
Ми вимкнемо світло, запалимо полум`я свічки...
Дивитися будемо на таємничість вогню,
Як воску стікає до низу задумлива річка
Собі забираючи клопоти і метушню...
Танцюють по стінах химерами відблиски й тіні,
В кутках заховались усі негаразди й страхи,
А десь, попід стелею, мрії думки й сновидіння,
На завтра накреслені плани, події й шляхи...
Ти поряд, навпроти, і я задивлюсь в твої очі—
У них таємничий, якийсь потойбічний вогонь...
І я ні тебе, ні цю мить, відпускати не хочу...
Поєднання душ, і тепло твоїх рідних долонь...
Зірвуться дві іскорки з свічки злетять, і погаснуть...
Дві зірки, що впали угору посеред пітьми...
Думки, наче блискавка, громом по серцю аж ляснуть:
Ти теж так подумала? Схоже, що то, мабуть — МИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697594
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Шумить шалений вітер – не заснеш.
Безсоння. Щоб розвіятись хоч трохи,
я, під улюблену "Елегію" Массне,
пишу... пусте,.. якісь окремі строфи,
обірвані розхристані рядки,
емоцій вихлюп, здогад, підсвідоме,
нізвідки – несподівані думки...
Та враз зринає щемне і вагоме,
той – з потайних куточків – дивоцвіт,
безцінний, наче скіфські діадеми,
що засліпляв собою цілий світ
і не вміщався в станси і поеми...
І зазвучить душевний камертон
магічним голосом міфічної сирени...
А в унісон, чарівний баритон –
"О, где же вы?.." * – виспівує рефреном...
* – слова з "Елегії"
29.10.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697353
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016
Кажуть, що щастя треба шукати?
Ми щастям багаті. Ми щастям багаті!
Дружна родина, і кожна хата
щастям багата!
Кажуть, що щастя треба чекати?
Воно саме приходить до хати!
Де на радість багаті,
на радість багаті!
Кажуть, що щастям можна ділитись?
Якщо не станеш за ним журитись!
Коли інші з тобою можуть радіти -
множиться щастя, немов в саду квіти!
Кажуть, що щастя треба шукати?
Ми щастям багаті! Ми щастям багаті!
І сонце, і небо, і річка, і гай...
Усе що дав Бог, це й справді є рай!
Це щастя для тебе, для мене, для всіх...
Дозволено кожному мати!
Які ж ми усі на щастя багаті,
на щастя багаті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697267
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Шепотіли з тобою всю ніч.
За дверима хтось думав: “О, Боже!”
Не було в нас запалених свіч
І вогонь не палав у нас, може.
Ми з тобою по черзі удвох
Витягали із серця скалки.
Ти і я, і між нами був Бог,
Нам давав свою милість з руки.
Не кипіла у градусах плоть
І думки не були на межі,
Хоч завмерли у нас бризки нот
Й такі погляди рідно-чужі.
Шелестіли сторінки життя,
Із двох книг виривалися болі
І принишкло маленьке дитя,
Не розкритої досі любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697148
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Україна. Тридцяті… Холодна стерильна імла.
Я вже майже не сплю, але вірю, що все тільки сниться:
Я – змарніле худюще дівча із глухого села
Десь на Сході, а може, і в Центрі – яка вже різниця?
Холод лютий, як звір, пропікає мене до кісток
І судомою зводить живіт від голодної муки!..
Це остання межа, чуєш, Боже? Я майже за крок…
І коли я впаду, підхопи моє тіло на руки.
Поклади мене там – недалечко, побіля своїх.
На потріскані пальчики дмухаю, подихом гою…
А чи є у людської душі той найвищий поріг,
За яким ти вже більше не чуєш розпуки і болю?
Я не знаю, я просто дитина, зернинка мала
В цій звірячій машині, яку запустив сам диявол!..
Все забрали до крихти – ні двору нема, ні села,
У народу мого й на життя вже відібране право.
Україна. Двотисячні… Місто залите в бетон.
Смітники переповнені їжею, голови – брудом.
Ти шукаєш, де можна дешевше купити «айфон»,
Напихаючи шлунок масним калорійним «фастфудом»?
Зупинися й подумай: тридцяті, маленьке село
В коматозному голоді, кинуте напризволяще!..
Що ти знаєш про спрагу боротися смерті на зло?
Про терору червоного люту оскалену пащу?
Та нічого… А може, і добре, що це вже – архів,
Що десь там загубилась і я у стотисячних списках…
Інфіковані душі прогресом, тому і глухі,
Не розгледиш на відстані те, що не бачиться зблизька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697240
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Тримаю у руках своє дитя.
Мені вже – за...А я ще народила.
Це – книга-сповідь, це – моє життя,
Це – рече думка моя незрадлива.
Ось тільки-но побачила цей світ,
А ти дивися як заговорила.
Вона не зріла цілу сотню літ,
А душу має. В цьому її сила!
Ступає перші кроки по землі,
В очах шукає теплого прихистку,
Іскринкою вся сяє у імлі,
Ціни не знає істинного хисту.
Правдиво перелистує листи.
То весело сміється, а то плаче,
Будує до сердець нові мости,
Таке наївне, щире і дитяче.
Торкаюся до кожного слівця,
Бо ж я його плекала і любила.
Вдивляюся до милого лиця:
Невже ж то я це диво народила?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697145
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Позолочене осінню місто
остудив крижаний аквілон*,
і чарівна краса падолисту
у зимовий попала полон.
Замело береги й тротуари,
сніг кружляє, немов пелюстки,
і на білім, до болю, муарі
вистеляють орнамент листки.
Приспів.
Осене, ти не журися, не плач,
зиму-суперницю щиро пробач,
з жовтнем іще натанцюєшся сальс,
ще закружляє у вихорі вальс.
Так в житті, мій коханий, буває –
це простий рівноваги закон –
після розквіту щастя, розмаю,
враз повіє різкий аквілон.
І стискає у відчаї серце,
що кохання пішло назавжди...
Жар і холод – в одвічному герці,
в наших душах лишають сліди.
Пр.
Ти не журися, коханий, не плач
і за весь смуток прости і пробач...
Ще не затихли оркестри для нас,
ще, наче крила, нестиме нас вальс.
*аквілон – назва північно-східного (північного)
холодного вітру в древній міфології.
27.10.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697050
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 27.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=R3pYI-33bbk [/youtube]
Рано осінь скинула красу,
Одягла прозоре сіре плаття.
Уплела калину у косу.
Жаль, погасло листяне багаття.
Пригортає вітер тонкий стан,
Догодить старається щосили.
І плете мереживо туман,
Голі плечі осінь, щоб прикрила..
І дивують руки тут митця.
Їй намисто груди прикрашає,
І разки з шипшини до лиця.
І оця краса теж спокушає...
А навколо тиша...і дрімота...
Де-не-де впаде останній лист...
І загра на сонці позолота...
Це останні кроки, падолист..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696894
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 27.10.2016
Які страхітні ці раптові зміни в світі –
по всій планеті підриває мир війна!
Тенетами терору оповитій
землі вже сниться мирна давнина.
Коли зашкалює критична маса болю
за одурілим людством, що в безодню йде, –
німію, здаючись на Божу волю,
молюсь в надії – вихід Він знайде.
Мала піщиночка не може світ змінити,
який звірячі орди тягнуть до кінця.
Мій Боже! Я не можу їх спинити...
але ж і не мовчу, як та вівця,
йдучи покірливо в отарі, безголово.
Супроти орків дав мені Ти не картеч,
а мирну і не вбивчу зброю – слово,
безкровний, та меткий двосічний меч.
Тож часто пишуться такі болючі строфи
й моли́тви, щоб не сталась ядерна зима,
бо може світ – за крок до катастрофи...
А іншої планети в нас – нема...
26.10.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696857
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 27.10.2016
Ця осінь прощалась. Та тлів ще придуманий світ,
Туливсь до бруківок червоно-багряним лататтям.
Оголений клен сиротів біля наших воріт,
Мов жертва нещадного вітру у час розіп’яття.
Отам поміж віт позостались образа і біль.
Яким ще богам знадобилась обідрана жертва?
В придуманім світі лишилась лиш
слів твоїх сіль…
Й довірлива пам’ять дощами ніяк не зітерта.
У місячнім сяйві, мов в докорі, зчулиться клен.
Як той пересмішник, пограється вітер з гілками.
Придумаю світ, де відлунить у сто раз рефрен:
«Тебе там не буде...» –
шукатимеш мене роками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696920
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 27.10.2016
Куди, красо оманлива, осіння,
Зникаєш надто швидко повсякдень?
Який мольфар в час свого повеління
Посмів тебе позбавити натхнень?
Куди щедроти ясних днів поділа,
Куди пливеш, сягнувши всіх вершин
Краси своєї ? Тлінна і відцвіла
Летиш зів’ялим листям в часоплин.
Де покровителі краси твоєї ?
На що зрадливці очі відвели?
Як плаче мудрість старості своєї,
Вони вже іншим возвели хвали.
Оплакувать дощем – то марна справа,
Як горювать від зболених образ.
Час не лікує втрат. Твоя відправа –
Зима, що скорить нас усіх не раз.
В лісах оголених красу шукаю,
Мов з вічних зір вичитую знання,
Серед одвічних істин я блукаю,
Та вічна не краса й не надбання.
У бляклості й понурості вся мудрість,
Із золота вчорашнього - гниття.
Як сенс майбуття людського, як сутність –
Це з «праху в прах» - зі смерті у життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696221
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
Я тебе ніяк не розкохаю...
Рву із серця, із життя, з душі...
А ти знову й знову проростаєш,
Як ростуть весняні спориші.
А ти знов приходиш в мою думку,
Коли я втрачаю спокій-сон,
Дістаю всі спогади із клунків,
І ридаю з вітром в унісон...
І чому, навіщо і для чого
Я себе вбиваю день за днем?..
Десь згубились пройдені дороги
Вибитим у бурю вітражем,
Розгубились кольорові скельця,
Втрачено минулого сюжет...
Там було моє розбите серце
Чи покрите шрамами твоє?
Хто зна...вже ніхто не відгадає...
Може тільки я в зимовий час
Намалюю знов на небокраї
Дві химерні тіні...тобто нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695868
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Храни тебя Христос
От всякого ненастья,
От злого языка,
Внезапного несчастья.
Храни тебя от боли,
Предательства, недуга,
От умного врага,
От мелочного друга,
И дай тебе Господь,
Коль это в Его власти,
Здоровья, долгих лет,
Любви и много счастья !
С сайтаhttp://www.inpearls.ru/
( Текст з інтернету)
______________________
У світі скільки бід людських і горя,
Жорстокий світ обплутала брехня.
А сліз пролито людьми ціле море.
І за життя йде кожен день борня.
О Господи! Спаси нас й сохрани!
Ми часто забуваєм, що ми люди,
І гнів свій виливаєм без причин
На тих, кого найбільше любим,
Хоч ти не завинив тут їм нічим.
Дай сили нам, Господь, оце знести!
Дай розум пробачати, що не можна.
І посели в серцях добро і благодать.
Хай правда на цім світі переможе!
Про це мені так хочеться кричать!
О Боже, я прошу отут не промовчать!
Прости за скоєні гріхи, що ненароком
Ми скоїли колись в житті своїм.
Вони для нас залишаться уроком.
Пробач за ці гріхи ТИ нам усім.
О Господи! Спаси і сохрани!
Не обділи увагою заблудших,
Допоможи знайти їм вірний шлях.
І дай здоров"я, прОшу, всім болящим.
Хай віра зацвіте у їх очах...
Мене й мою сім"ю прошу Тебе, спаси і сохрани!
_______________________________________
Писала, як могла, як підказувало серце.. Якщо є які зауваження до написаного, то
прошу вказати мені...
Дякую!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695783
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Тебе зустріла я в житах,
В спекотні дні посеред поля.
Навстріч летів мені, мов птах,
Немов твоя була я доля.
Таким легким був і веселим
І пахнув димом й споришем.
Гойдав жита поперед мене,
Ховавсь позаду за кущем.
Так ніжно цілував волосся
І обіймав дівочий стан.
Хустинка впала на колосся,
Коли ледь-ледь торкнув вуста.
Шептав осиковим тремтінням
Найпотаємніші слова.
Якимось неземним велінням
Я стала мавка польова.
Провів мене аж до порога,
Зайти у хату не посмів.
Утримать вольного незмога –
Ані присяг, ні клятв, ні слів.
Був ніжним і несамовитим,
Сміливим, бажаним, моїм…
Мого то краю любий ВІТЕР,
Потік невичерпаних рим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695709
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Пригорнися до мене душею,
Як було на початку весни...
Ти ніколи не станеш моєю,
Хоч і знаєш усі мої сни.
Я у світі своєму сховаюсь,
Буду жити у мареві снів...
Сто разів прокляну і покаюсь,
Що ось так! А не так, як хотів!..
Сто разів я помру і воскресну...
Кожен раз, дяка Богу, воскрес!
Знов збираюсь в дорогу я хресну,
Несучи з насолодою хрест.
Пригорнися до мене душею,
Хоч горить в жовтій осені сад...
Просто я за тією межею,
Де немає дороги назад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695876
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Коли в тобі лишаєшся лиш ти
Без лоску, без пихи, лише в надії,
Наводжу я невидимі мости
Понад розпук... І розпач мій - маліє...
І віщі сни збуваються нараз,
І хочеться співати й просто жити.
Та у воді надуманих образ
Всі сумніви відразу розчинити.
І миті й літери зливаються в очах
В один вітраж,де променева злива...
І знов здається: що до тебе - змах
Моїх повік, і все за мить - можливо...
Коли в тобі лишаєшся лиш ти,
Те, що на споді серця- пломеніє.
І зводяться невидимі мости
Над тим бездонням,де любов зоріє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695725
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
«Слабкий голубиний грім
гримів мені в Семи Лісах…»
(Вільям Батлер Єтс)
Вони будували башту зі слів.
Ніхто не знає навіщо.
Ніхто не знає чому.
З цих маленьких «чому»
Вони місили цеглу віри
Для храмів свого тіла.
Народи, що зникли як тінь,
Де шукати мені ваші сліди
У темних закутках
Людської свідомості.
Народи, від яких лишились
Одні назви і слова,
Що обпікають сухий рот.
Народи, що відчували
Тілом своїм залізо мечів.
Народи, яким заборонили бути
Приходять до мене у снах…
Їхні пророки і віщуни
Лишають по собі візерунки
Які гаснуть як свічка
У спаленій дерев’яній церкві.
Вони шелестять як книги
У яких зітліли сторінки,
Якими топили грубки
Та вогнища інквізицій
Істоти з вузькими лобами
Та каламутними очима.
Хто згадає про них
Коли я теж піду у Ніщо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391190
дата надходження 10.01.2013
дата закладки 21.10.2016
Ходить світом дідусь. Старенький-старенький...
А в дідуся є мішок, старий, величенький.
З тим мішком ходить дідусь від ранку до ночі,
як зустріне він когось - дивиться у очі.
Вміє глянути дідусь у віченьки пильно,
помічати вміє він все, що непотрібне.
Заздрість, жадібність і злість, ненависть і зраду
забирає той дідусь у мішок відразу.
Бійки, сварки, впертість, лінь теж бере швиденько.
Скупість, брехні, наговір складає гарненько.
Якщо бачить він грязнуль - ті вміють впиратись,
обіцяють дідусеві щодня умиватись.
Ходить той дідусь з мішком, пильно позирає.
Все, що зайве бачить він, у мішок складає.
Ще в дідуся є мішок... Правда він маленький.
В ньому радість, доброта, щедрість, милосердя.
В ньому ввічливість живе, працьовитість, ласка.
Якщо в тебе їх нема... попроси, будь ласка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695515
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 21.10.2016
День – молоко учорашнє – холодний і сивий,
Золото листя поволі з’їдає іржа.
Жовтень скупий на тепло, але щедрий на зливи.
Ближче і ближче ота ледь відчутна межа…
Час, коли осінь так плавно перейде у зиму,
Пудрою інею вкриються сонні сади…
Входиш у світ, щоб послухати вічність незриму
В шереху крон, що відбились у плазмі води.
Як зачаровує щедра палітра осіння:
Охрове, мідне, багряне – строкаті мазки!
Річка у чистому сріблі шліфує каміння,
Ніби полоще твої обважнілі думки…
Ніби змиває усе непотрібне й погане,
Щоб прояснити присипане пилом вікно.
Небо пливе, як розлиті вершкові тумани,
Мох набирає вологи, мов грубе сукно.
Входиш в цю осінь – отак несміливо і стиха,
Грузнуть підошви – не ґрунт, а розплавлений віск!..
Сила якась невловима наказує: «Дихай…»,
Клітку грудну розпирає, аж чується тріск.
Все буде добре, здолаєш і смуток, і втому,
Начисто вибілить душу, мов аркуш, зима.
Знаєш, як добре вертатись до рідного дому,
Де не сама!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695678
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Ще ніч не підняла своє крило,
Як місяць допливав останню милю,
Він ненароком розбудив село,
Коли роса травиці ноги мила.
Спустився ранок. Осінь на порі.
Красою хоче всіх зачарувати:
То хмаркою пливе вона вгорі,
То бурею заходиться карати.
Або застигне в золоті дібров,
Дощем за теплим літечком заплаче,
Коли ж наллє калині свіжу кров,
Збентежить моє серденько, гаряче.
Я осінь цю по-своєму люблю,
Немов сестру, щоразу виглядаю
І Бога про одне лише молю,
Дай жити без війни у свому краї.
6.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695605
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
В свитинку вбрана золоту
біжить стежинка.
На самоті в міськім саду
гуляє жінка.
Там, де людський потік і шум
враз не нахлине,
у царство спогадів і дум
вона полине.
Навіє їй осінній сад
те, що й забула,
і спогадів тих зорепад
несе в минуле,
де, як травневі солов'ї,
вона співала,
і де любов знайшла її –
у дар дістала.
А спогади уже пливуть
крізь біль, страждання,
переосмислюється суть
і сподівання...
Навіяв місяць-вітровій
і грішне, й чисте.
Не остуди її надій
лиш, Падолисте!..
В полоні спогадів брела
в заду́мі жінка,
в глибоку осінь завела
її стежинка...
О Листопаде, приласкай,
теплом підтримуй.
Не відлітай! Не відпускай
в студену зиму...
ПРОГРАШ
і повторюються останні 4 рядки.
11.10.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695601
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2016
Не зачіпай душі моєї струни.
Прошу тебе... Не зачіпай.
Бо забренять, і їх вже не спинити.
Знай!
Не зачіпай душі моєї смуток,
і радість, що в ній є, не треба зачіпать.
Бо задзвенять, і їх вже не спинити.
Приспала їх. Нехай посплять.
Не зачіпай душі моєї спокій.
Прошу тебе... Не зачіпай.
Бо захвилюється моє серденько.
Знай!
Не зачіпай душі моєї струни.
Бо як прокинуться -
то задзвенять всі враз!
Я відчуваю... щастя поряд.
Не зачіпай... Прошу тебе.
Не треба... ще не час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695163
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
У кожного життя – своя Весна,
яка до зір на крилах підіймає,
і Осінь... Нам нагадує вона,
що в цім житті короткім все минає.
Між ними, мов казковий карнавал,
п'янить вином жарке, жагуче Літо –
кохання... Та, на жаль, не вічний бал,
за щастя доля вимагає мито.
І вже дарує гіркоту хвилин –
ваш милий задивився на молодшу,
хоч ви, неначе ягідки калин,
з морозу стали тільки більш солодші.
Радіймо осені своїй. І хоч
з холодним листопадним вуаяжем,
та ще далеко нам до потороч,
яким зима на душу снігом ляже.
Кохай, якщо в осінній часоплин
іще звучить дуетом ваша пісня,
і небо не розсік лелечий клин
на те, що мали "до"... і стане "після"...
18.10.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695205
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Забудь про мої сни, як я про тебе,
Так, майже, як зима забула літо.
Без дозволу приходити не треба,
Приносити мені морозні квіти.
Віддай їх тим, кого шукав і кликав,
Нехай вони відчують їх “тепло“,
У пелюстках знайдуть і біль, і крики…
( Боліло довго зламане крило).
Я вириваю сон із Книги Ночі,
Кидаю полум'яним язикам…
Дозволь мені забути твої очі
Й закрити двері твоїм двійникам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695211
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Добігло літо швидко до кінця,
Діброви запалила юна осінь –
Ознака це осіннього лиця,
Та сонечко теплом хвилює й досі.
Ген чорнобривців вишикувавсь ряд
І осені вони найбільш радіють,
Пан-бархатом, немов вогнем, горять,
І мають довго ще цвісти надію.
Дощі полощуть поле й неба синь,
Водою напувають щедро квіти,
У обіймах ранкової роси
Застигли айстри - диво з див у світі.
Чекають осені і люди, і земля,
Немов сім’я чекає на родини,
А коли світ побачить те маля,
То крила щастя виростуть в людини.
Й земля, мов породілля, теж здихне,
Обов’язок здійснивши свій високий,
Лиш після цього, мов дитя, засне:
До Благовіщення їй буде спокій. 10.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695266
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
[u]Сьогодні той день, коли народилася моя мама. Але, на жаль, її давно немає з нами.[/u]
Давно хотіла розказать
Я вам про маму:
Її молитва і сльоза
Усюди з нами.
Рятує нас і береже
Від зла-напасті:
Яким не був би вік уже,
Не дасть пропасти.
Легенду знали про дітей,
Що річка вкрала?
Шукали їх – нема ніде –
Під лід загнала.
Гаряча ж мамина сльоза
Лід розтопила,
Живих устигли розпізнать
Доньку із сином.
Щоби сильнішою була
Рідна матуся,
Летіти буду до села,
Тай пригорнуся.
Й тоді гірка її сльоза –
Не зранить серця,
Я очі зможу ці назвать:
«Мої озерця…»
І зацвіте матуся враз,
Немов лілея,
Легка і ніжна, кожен раз –
Найкраща фея.
Вона рятує й береже
Від зла-напасті.
Яким не був би вік уже, –
Не дасть пропасти.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695258
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Мені більше нічого не треба,
Тільки б спокою-миру у хаті,
Де молитви прядуться до неба
І всі щирі, душею багаті!
Мені більше не треба нічого,
Лиш добра би для кожного дому,
Краплю щастя і хлібця святого
Й залатати весь біль і утому!
Мені більше нічого не треба...
Щось хотілося - дещо збулося...
Тільки б усмішку мирного неба
І тепло золотого колосся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695204
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Осінь вміло фарбувала,
потім щедро розсипала.
По дібровах, по лісах,
по садках і по полях.
Позолочені листочки,
мов курчаточка у квочки.
Ці листочки золоті,
мов барвисте конфеті.
Вітерець схопив листочок
і поніс аж на місточок.
Бігла лиска через міст,
зачепивсь листок за хвіст.
Як вплітала лиска стрічку,
той листочок впав у річку.
І пливе, пливе, пливе...
Зиму в гості позове!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695040
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016
Є завжди безвихідь, є шлях до нікуди.
Всі граються в щастя, в кохання, у сльози.
Але ми не Янголи. Ми всього лиш люди.
Приймаєм причастя,чекаєм морози.
Вдягаємось ранком, і поспіхом каву.
Знімаєм високі підбори. Незручно.
І молимо :
-Боже, розглянь мою справу!?
Самою душею. Тихенько. Беззвучно.
І хочеться вкотре дощем розчинитись!
І хочеться вітром зірватись у поле!
А треба... Подякувати... Помолитись...
Бо ж я вже на світі! Бо пишу вже долю!
Нащо мені вітром! Дощем! Я людина!
Бог дав мені вибір, Бог дав мені душу...
Я найщасливіша у цю ось хвилину!
І Вас всіх щасливими бути я змушу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695054
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016
Прожив життя, немов у сні...
Та сни я краще пам"ятаю,
Ніж всі мої безглузді дні!
Чому так сталося?
Не знаю...
І виправдовуватись марно,
І неможливо щось змінить...
Прожив життя, вважай,
примарне...
Та треба з гідністю дожить!
На мене дивляться сини.
І придивляються онуки...
Та все ж продовжуються сни
Незрозумілої розпуки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694818
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 17.10.2016
Мне уютно в твоих дневниках
Среди вороха искренних слов.
Но, увы, не пойму я никак,
Почему ты ещё не готов
Позвонить, постучать и зайти
В моё сердце, в мой дом и уют.
Словно вкопанный - на полпути,
Возвращаясь туда, где не ждут...
В моём доме так много тепла,
У камина - ещё горячей,
Где ходил ты, когда я ждала,
Почему же остался ничей...
Я гуляю в твоих дневниках,
И себя узнаю в том былом...
Возвращайся, я жду... И пока
Я свободна и в доме тепло...
Отыскала вот старую шаль,
Но на ней очень быстро уснёт,
Как тогда, возле нас, чуть дыша,
Постаревший, но преданный кот...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694743
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 17.10.2016
Ой засію я свою нивоньку добром-ласкою.
А ті зернятка проростуть для всіх дивом-казкою.
Ой засію я своє полечко ще й пшеницею.
Зарум'яниться на моїм столі паляницею!
Ой ти, полечко! Ой ти, ріднеє! Колосися!
Ой ти, доленько! Доле світлая! Веселися!
Бо є зернятко, золотесеньке, дивом-казкою.
Засіваю я свою нивоньку добром-ласкою!
Сію щедро я, сію густо я... Розсіваю!
Засівать добром ниву щедрую. Закликаю!
Сію щедро я добром-радістю в днину світлую.
Бо люблю свою... Бо люблю свою землю рідную!
Ой ти, полечко! Ой ти, ріднеє! Колосися!
Ой ти, доленько! Доле світлая! Веселися!
Бо є зернятко, золотесеньке, дивом-казкою.
Засіваю я свою нивоньку добром-ласкою!
Ой засію я свою нивоньку ще й словами.
Щоби правдонька, щоб веселая поміж нами.
Щоб раділи ми небу синьому, сонцю ясному.
Щоби весело, усім радісно в дню прекрасному!
Ой ти, полечко! Ой ти, ріднеє! Колосися!
Ой ти, доленько! Доле світлая! Веселися!
Бо є зернятко, золотесеньке, дивом-казкою.
Засіваю я свою нивоньку добром-ласкою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694085
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Я відпускаю, осене, тебе
у вигони вітрів,- вершити Його волю,
ти на круги свої повернеш ще колись
і спалахи вогнів розкинеш мимоволі...
А доки гаснуть днів дерева-ліхтарі,
збираючись, залиш на спогад лист кленовий,
хай пам"яттю в мені в холодну ніч горить,
як наші непрості довірливі розмови...
Я відпускаю. Линь! У вирії вітрів...
За стільки літ розлук до них вже наче звикла.
А повернеш коли,- знайди мене в саду...
Чекатиму. Твоя - неопалима вишня.
15.10.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694610
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Что ж влачишь ты меня по дороге,
В виражах не кричишь: «Придержись!»
Так внезапно срываешь на ноги,
С каждым днём уменьшая мне жизнь.
Так бесследно, бесславно роняла
В тупике мою юную плоть:
Она с детства стихами мечтала
Свой народ и Волынь воспевать.
Повела, по широким просторам,
Будьто лава, сметала следы,
Безмятежная жизнь, как по створам
Пронеслась мимо детской мечты.
Укрощал я: Днепра перекаты,
Колымы полудикую гладь…
Средь морей, восхищали закаты
И с восходом встречал благодать.
Среди волн, тосковал за любимой,
А с любимой - скучал по волнам,
Эта связь, как болезнь, не лечима,
Кем то свыше дарована нам.
Вот и жизни венец, прозябанье
Наполняет тревогою мысль:
Где закончатся наши страданья,
В чём расплата была, был ли смысл?
Тридцать лет не писались сонеты,
Отдыхала морская душа;
Собирались в блокнотик куплеты
И на суд попросились, спешат.
Не даёт мне покоя ограда –
Ожидает последний причал,
Среди предков крестового сада
Догорит капитана свеча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694513
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Україно моя! Горить твоя ватра...
Є в тебе минуле, є в тебе сьогодні, є в тебе і завтра...
Україно моя! Українонько мила.
Я хочу, щоб смуток гіркий ти на радість змінила.
Я хочу, щоб сльози рясні усмішками скрізь заясніли.
А сиві тумани густі - веселим життям зарясніли.
Щоб темряву люту, лиху... розвіяли зоряні ночі.
З любов'ю дивилися ми в щасливі синів своїх очі.
Щоб щастя на рідній землі, не десь вдалині - за морями.
Щоб колосились поля скрізь золотими хлібами.
Україно моя! Горить твоя ватра...
Я вірю в майбутнє твоє... щасливе і сонячне завтра!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694724
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Вже дихає спокоєм сонний і лагідний вечір,
А день відійшов, залишивши гіркий післясмак,
І ніч огорта прохолодою зморені плечі -
Із осінню серце не може змиритись ніяк!
Вона наче знає про це і ще більше лютує,
Все більше приносить холодну колючість вітрів,
Бере жовті фарби і сонце на листі малює,
І вітром підгонить у теплі краї журавлів.
Чомусь моя осінь не хоче дружити зі мною...
Та я вже й не знаю, можливо, усе навпаки...
Я ж зрадив їй! Зрадив з красунею чудо-весною!
І осінь тому розірвала всі дружні зв`язки.
Тепер ось лютує дощами і вітром холодним,
І охрою пише на листі: "Тебе поверну!"
Мені журавлями курличе: "Не згодна, не згодна..."
Та тільки мені все одно: я чекаю ВЕСНУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694694
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=whUTz6AG4xw[/youtube]
Відкинь життєві негаразди,
Забудь, що осінь за вікном.
Нехай не вдасться тобі зразу,
Душі поправить оцей злом,
Та ти іди і не здавайся.
Скажи ти долі, що сильніш.
Дивись їй в очі, посміхайся,
Іди вперед, та все прудкіш.
Не дайся долі, щоб зламала,
Навколо пальця обведи.
Зроби: поразку, щоб признала...
Усі зусилля приклади.
Побачиш: виростуть знов крила.
В житті ти зможеш все здолать.
Душа черства, щоб полюбила.
Йди по житті... Не смій блукать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694667
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Вчить лелека в небі лелечат літати.
А матуся й тато - рідний край любити.
Тут, де чорнобривці квітнуть біля хати.
Бо найкраще, кажуть, в ріднім краї жити!
В полі тут жита... сягають неба.
У життя дорога кличе, зве.
Ти одна... Одна у моїй долі.
Україно! Я люблю тебе!
А Дніпро-Славута все до моря плине.
Тішать, душу гріють всім нам солов'ята.
Щедро так лиш дома сонце всіх зігріє.
Тут моя родина, друзів тут багато!
В полі тут жита... сягають неба.
У життя дорога кличе, зве.
Ти одна... Одна у моїй долі.
Україно! Я люблю тебе!
Вчить лелека в небі лелечат літати.
А матуся й тато - рідний край любити.
Тут, де чорнобривці квітнуть біля хати.
Бо найкраще, кажуть, в ріднім краї жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694493
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 15.10.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668153
А день спливав, губився в надвечір’ї,
І вечір похапцем тулився до зірок.
Літа летіли, мов птахи у вирій,
Розмотували юності клубок.
А що їм юним світом володіти?
Вони ж найкращі, хто з ними рівня?
З весною вінчані і зіткані із літа,
На «ти» із вічністю, на все у них броня.
Та час спішив – у молодість спровадив,
На сто доріг шукать свою… одну.
Не знадобилась нитка Аріадни,
Щоб привести у рай свою весну.
А втім, весна у осінь закотилась,
Шука в жоржинах свій юнацький цвіт.
Час не минає… ні! Це я змінилась,
Це я спливаю до осінніх літ…
І день спливає, гасне в надвечір’ї,
Сотає в вечір радості й жалі.
О моя осене, невже і ти у вирій
Мої літа підхопиш на крилі..?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694344
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 15.10.2016
Дощ - розбишака, дощ - хуліган
Десь розгубив свої ноти
І обіймає вербицю за стан,
Листя торка позолоту.
Краплі дрібненькі збирає в туман,
Мрячить і сіється з неба,
І запрягає вітри в шарабан,
В коси сплітаючи стебла.
Зрошує сріблом засіяний лан
І горобцям мочить свитки,
Ковдрою снів накриває лиман,
Хмари попрявши на нитки.
Це розбишака? Це хуліган
Пестить березові коси?
Просто у нього таємний роман —
Він закохався у Осінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694342
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 14.10.2016
Мені бракувало тебе.
Між хмурих в зажурі будинків
Вже сонце сховало себе,
Згубивши у вікнах жаринки.
Десь тишу сирена проб’є
Натужено і норовисто.
Спішать — хто куди, у своє,
Стихає від гомону місто.
Мені хоч би трішки тепла
Із літер, що має це слово.
Сльозинка прозора стекла,
У серці журлива розмова.
Самітнє, похмуре життя
Химерно облизує вечір,
Кидає в куток з ліхтаря
Дві тіні на втомлені плечі.
У жінки є мрія жива —
На небі розплéскати зорі;
В уяві — художні дивá
Щасливих казкових історій.
Не треба багатства й скарбів,
Чи суконь від PEDRO del HIERRO*,
Розкішних палаців, морів
І модних на стінах шпалерів.
Тебе (!) бракувало мені.
Дивилася осінь з мольберта,
Як падали зливи сумні
У душу мою розпростерту.
[i]*Pedro del Hierro - відомий іспанський дизайнерський бренд,
заснований в 1974 році. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536100
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 14.10.2016
О Боже, як він посмів зайти в мій глибокий сон?
До нерозплючених вій горнувся світ із вікон.
Сонна, немов сова, згорнулася нишком в печаль,
А день дарував життя і краяв до болю жаль.
Тулився ранок крізь мереживо білих гардин,
Закуталася душа у споминах до глибин.
Розірвана любов... краплинки по мокрому склі.
Щаслива поміж людей, а ти... чи в своїм житті?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694032
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 14.10.2016
Життя - це є життя,
Колись давно сказав мій друг.
Тоді не знала допуття,
У чім тут сіль і суть.
Пройшло чимало літ,
Та часто згадую слова...
Складний занадто світ...
Та друга вже давно нема...
--------------------------------------
Що він хотів сказать мені:
Життя не завжди цукор?
Що можуть друзі в метушні
Мене продать й забути?
Пророчі згадую. слова:
Дивись, не помилися..
Ця правда слів його жива:
Йдучи, ти не спіткнися.
Ніхто не гляне, що ти впав...
Кому до того діло?
Але цікаво, як ти встав,
І не спитають, чи боліло...
І упаде нехай сльоза
На груди тих, хто зрадив.
А, може, просто це - роса?..
Та все ж, з одного ряду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694123
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Я йшов назирці за квітневими днями,
За нами наопаш розхристані сни
Здіймали зруйновані маревом брами
Ясних заклинань чарівної весни.
Принишклі ще пращури буйної міці
Все кріпнуть у схронах стрімких колотнеч,
Сполохані покликом роду криниці
Виплескують чари купальських предтеч.
Я руки здійняв — і діткнувся до неба,
Протнувши наосліп відроджень світи —
За мною на службі таємної треби
Безмежжя кохань починали цвісти.
Ці дні, мов бездонних надій океани,
Глибинами мрій що вимірють нас,
На хвилях прозрінь, як на крилах осяянь,
На вічності плин перетворюють час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694020
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016
[img]https://scontent-vie1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/14608860_879474648818872_6743820056167760604_o.jpg[/img] [img]https://scontent-vie1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/14524336_879471215485882_7276925852334991224_o.jpg[/img] [img]https://scontent-vie1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/14543793_879488628817474_1961371838487270898_o.jpg[/img] [img]https://scontent-vie1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/14570587_964768780319259_3848330126615731898_o.jpg[/img] [img]https://scontent-vie1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/14612385_964767140319423_5997921297213172156_o.jpg[/img]
Така розкішна осінь в Ірпені –
Натхненна, мов сама душа поета!
Відбите на красивих трафаретах,
Кленове листя падає до ніг…
Така розкішна осінь в Ірпені!
Така ошатна осінь на порі –
В забутому людьми і Богом сквері…
Мов янгол прочинив у казку двері
І підсвітив лимонні ліхтарі.
Така ошатна осінь на порі!
Така палітра в теплих кольорах
Проз неба перестудженого нежить!..
І світ, котрий поетові належить,
Вмістився весь на кінчику пера…
Така палітра в теплих кольорах!
Таких обіймів щирих і розмов,
Віршів, пісень і обміну думками!
Умитий жовтень срібними дощами
І світлом поетичних молитов…
Таких обіймів щирих і розмов!
І хтозна-де зустрінемося ще,
В який-такий новий, доречний спосіб?
А пам’ять збереже ірпінську осінь,
Єднання душ і посмішки, і щем,
Бо хтозна-де зустрінемося ще…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694043
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016
...а пам"ятаєш, як летіли ми
назустріч один одному
десь між землею й небом,
поміж холодних крапель дощових
й листків пожовклих,
що, мов метелики, кружляли,
гнані вітром
у свій політ останній...
Скільки ж ми не бачились,
коханий, століть...чи днів...
років...тисячоліть?
Лиш серце знає:
це безодня часу незліченна!
Два листки,
що злиплися,
дві краплі,
що злилися -
так ми зустрілися.
Й поніс нас вітер
кудись за край землі,
де вже нема людей,
крім нас.
Хіба що листя жовте
й краплі дощові.
Та їм до нас байдуже,
бо надто холодно.
Лиш ТЕПЛО НАМ було!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694018
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QdalscOqcWM
[/youtube]
За твором Матвійчука http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693808
-------------------------------------------------------------------------------------------
Самотність... Осінь... Порожнеча...
Думки зморились десь літать.
В душі вмостилась холоднеча.
Та де тепла тепер тут взять?
А за вікном знов дощ стіною.
Бажання теплиться в душі:
В такий ось час сидіть з тобою,
Помріять в цій нічній тиші.
Коли ти поруч - все інакше.
Не осінь - це весна цвіте.
Осіннє сонце світить краще,
А все, що інше, то пусте.
Кудись зника одноманітність,
І листопад не так гнітить.
Забуду думать про самітність.
Ну що ще може засмутить?
Нехай дощі,нехай і злива,
І вітер плаче за вікном...
Та їх мелодія журлива
Не має значення давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693917
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016
Кущем калиновим ти рясно розцвіла.
Високою тополею є в полі.
І кучерявою вербою край ставка...
О, скільки всього є у твоїй долі!
Наша Вкраїнонько...Калинонько моя.
Яка ж у білім цвіті ти красива!
Та калинові ягідки гірчать,
Хоч б'ється серденько в них добре й щире.
Гнучка верба... й гнучка верба в журбі
Схилилась над ставком... і біля річки.
Бо сліз немало пролито гірких,
й розбіглися по світу всі доріжки.
Й тополею у полечку стоїш.
Є радощі в тебе, і є тривоги.
О, як же часто виглядала ти
Синочків-соколів з далекої дороги!
Додому повертаються й тепер
Твої сини-герої, соколята.
Їх мужності дивується весь світ...
Яка ж щаслива ти, Вкраїно, наша мати!
Люблю тебе, ріднесенька моя.
Єдина ти... в нас кращої немає!
Вербиченько, тополенько, калинонько рясна,
У твоїх барвах ясне сонце сяє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693750
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 12.10.2016
Що таке вірші? -
Небо синє,
Чумацький шлях,
Який в рядок.
І жовтий падолист,
осінній,
Сумний, лякливий
Холодок.
Що таке вірші? -
Блискавиці…
І коні зранку
При росі.
Це гарне личко
Молодиці,
Бо всі красуні,
Справді - всі.
Що таке вірші? –
Вільна рима,
Це журавля
Легкий політ.
Це колискова,
Негасима,
Що сходиться, як
Клином світ.
Що таке вірші? -
Сум і болі,
Які збираються в душі.
І радість та,
Яка на волі.
І щиро писані вірші!
Що таке вірші? -
Наша мова,
Це цвіт калини
у серцях.
Це Україна
Пречудова,
Це чорно-білий,
Рідний птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693765
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 12.10.2016
Під небом кольору попелу,
чорні злодійки крадуть красу осінню,
розпинаючи дерева голі,
крильми понурими злу тінь кидаючи.
І над полями, болем зораними,
над вирвами-муками,
поживи злодюги шукають,
гвалт нестерпний здіймаючи.
Осінь. Не золота і не наша,
гайворонням ворожим розкрадена,
а на гіллі, смертю обпеченім,
дотлівають чиїсь останні надії.
Весна...................................
Чи судилось настати їй
на згарищі нашої світобудови?...
7.10.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693006
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Давно помічено людьми:
Життя – то дивний вид спіралі,
Коли частенько… навіть ми
Подібних фактів назбирали.
Та випадок один мені
Тривожить серденько і досі,
Як я малим дівчам тоді
Побачила їх на дорозі.
Він молодий і статний був,
Густе й хвилясте мав волосся…
Світились очі… Все забув…
Дивилося німе колосся
З полів, що обступили їх
І справа, й зліва від дороги.
Немов русалка із полів,
Вона прибігла… Хоч на трохи…
Не чути мови їхніх вуст,
Лише – рука в руці… І очі…
До пасма чорного торкнувсь,
Поцілувати вітер хоче.
З плечей, немов рука, коса
Важким звисала перевеслом…
Її нев’януча краса,
Й через багато літ воскресла,
Коли зустріла їх я знов
На тім же місці, на дорозі.
Все, як тоді… Яка любов!
Десятки літ жила в тривозі.
Ті ж очі, руки і… поля,
Те ж сонце над полями світить,
Те ж почуття, що окриля
Людей і править нашим світом.
Легенько вітер доторкнувсь
До… посивілого волосся,
Його й її… Й мов стрепенувсь:
– Чому ж зійтись не довелося?
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693824
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Ми знов зустрілись
удвох з тобою
Не позавчора
і не колись,
Чи планувалось
самим це Богом,
А чи любові
не напились?..
Зустрілися ми
у синій вечір,
Як обсипався
вишневий цвіт.
І забіліли
трава і плечі,
І здався раєм
нам цілий світ.
Чому ж зустрілись
ми знов з тобою
І від вишневих
п’яніли чар,
Лиш нам належить
берег любові
Й знов малиново
серця звучать.
Нам пізнє щастя
зірки пророчать,
І відректися
немає сил…
Горять-весніють
знов наші очі –
То додала їм
любов краси.
9.07.2016.
Ганна Верес (ДЕмиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693831
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Ридає осінь сивими дощами
і, тремтячи від холоду і вітру,
виспівуючи невеселі гами,
фарбує світ в безрадісну палітру.
Люблю плачі́в осінніх стоголосся.
Вмостившись в кріслі, загорнувшись пледом,
пишу. В задумі тереблю волосся
і гомоню тихцем з похмурим небом.
Віч-на-віч – осінь і осіння жінка,
що згадує колишній шарм і чари.
Нам личить смутку тихого гірчинка,
то ж і п'ємо його – по вінця чару.
Відкрию їй всі накипілі болі,
як і вона, я сірість змити мушу
та негаразди відпустить на волю.
І тиха сповідь ця очистить душу.
Полишить біль із тугою-журбою,
а серденько відчує доторк щастя,
коли настане злагода з собою
і мир в душі, мов опісля причастя.
А завтра... Та хто зна, що вчинять завтра
ці дві непередбачувані пані?
Візьме в полон краси осіння мантра
чи може заховаються в тумані?
Засяє осінь в барвах аплікацій,
а жінка – від заливчастого сміху?..
Спасибі, осене, за шквал емоцій,
дари природи, за душевну втіху.
10.10.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693604
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016
https://www.youtube.com/watch?v=7x8wPt8xarE
Нехай сьогодні холодно й дощить,
Та я тобі дарую сонце в жмені.
Воно твоє, його в серці носить,
Ним дні твої хай будуть наповнені.
Сьогодні все для тебе і тобі,
Поглянь в вікно – тобі весь світ радіє!
Прислухайся: осінній дощ тоді
Зіграти музику для серденька зуміє.
Життя хай буде світлих кольорів,
І не сумуй, що став на осінь старшим.
Благословлять шляхи семи вітрів –
Пізнаєш щастя суть, щоб стать багатшим.
Усе, що добре, радісне – твоє!
Постав мету і простягни долоні…
Он бачиш зірка щастя виграє,
Вона твоя – ніщо на перепоні.
Нехай мої бажання радість тчуть,
Не зупиняйсь ніколи напівслові.
І у куточку серця не забудь
Лишити мені місце, для любові…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693510
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Грустный осенний вечер:
Серо – туманный лик.
Листья срывает ветер –
Жизни прошедшей крик.
Месяц гуляет садом,
Сторожит мой приют,
Звёзды пасутся рядом –
Дымку сумерек пьют.
Келья, скамья, лампада,
Томик стихов под сон;
Большего, и не надо,
Больше: душе урон.
Так пробегает время
Осенних вечеров:
Умное, доброе семя
Сеется со стихов.
Терпит клочок бумаги
Зов широкой души,
Каплей жаждущих,с фляги,
Напоить поспешу.
Грустный осенний вечер:
Серо – туманный лик,
Мысли разносит ветер –
Души одинокой крик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692843
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 09.10.2016
Ти йди.
Але вертайсь назад.
Ти забувай.
Та не забудь ніколи.
Заквітне незабаром зелен-сад,
Тендітна ластівка змахне в простори.
Ти йди.
Але вертайсь назад.
Закресли все.
І напиши спочатку.
Стелитиметься ніжний зорепад
В долоні трав.Візьми його на згадку.
Ти йди.
Але вертайсь назад.
Ти розлюби,
Коли достатньо сили.
І все ж звільнись від блудних ґрат.
Прийди в весну.А я загою крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692982
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 09.10.2016
Вже відживає батьків сад,
Він так колись його любив,
Листочку кожному був рад,
Сам був творцем садових див.
Все, як буває із людьми,
Все, як було колись, до нас,
Безжально так вхопив крильми
Верховний суд над світом – час.
Старезні яблуні (болить)
У небо сумно задивились,
У них ще в пам’яті та мить,
Як руки батькові трудились.
Із садом батько був на – ти,
Він чув його рожеву душу,
Він жив з цієї красоти,
Садив і яблуню, і грушу.
Він чув їх болі і жалі,
Він завжди з садом вів розмову,
Тут рос сіяли кришталі,
Він знав дослівно саду мову.
Він знав про що шепочуть віти,
Як мріють про прихід весни,
Були дерева, наче діти,
Немов бальзам від ран війни.
Давно вже батько – небожитель,
А пам’ять ходить ще по саду,
Тепло і біль – свята обитель...
Іду до саду на пораду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693358
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 09.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=E-UCkvklATg
[/youtube]
Осінній дощ, це значить непогода.
Всю ніч краплинки стукали в вікно.
Та для душі приємна насолода,
Бо ці дощі чекали ми давно.
А я лежу, уважно прислухаюсь.
Я так люблю цю музику дощу...
В таку погоду ніжно пригортаюсь,
І міцно обійнять тебе спішу...
А ти, як завжди, пахнеш особливо.
Неголена щока лиш забавля.
Вустами доторкаюсь несміливо...
І щастя оцей ранок засіва.
Тут монотонний дощ притишив звуки.
Знов тиша... Все навколо засина.
Приємно пригортають твої руки...
І сон тихенько крильми обійма
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693338
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 09.10.2016
Ти поетів всіх зачарувала,
Золоті розсипала думки,
Міцно вже тримаєшся штурвала
І дивуєш щедрістю руки.
Осене! Ти – невичерпна тема,
Входиш завжди в долю й календар,
Є у тебе непорушна схема:
Кожен рік вивчаєш знов буквар.
Йдуть до тебе першачки-малята
Аби згодом вирости людьми,
Ми ж з тобою, Осене, близнята,
Обнялися лагідно крильми.
Осінь! Осінь! Ти – чарівна пані,
Не сягнути всіх твоїх красот,
Сподіваюсь ти ще не остання,
Знов тобою тішиться блокнот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693209
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 08.10.2016
Я все зібрала. Все, що тільки мала.
Старі ляльки пакую у валізи.
Я небо наді мною цілувала,
Бо вже ніде в пакуночки не влізе.
Я все взяла. Навіть шматочок сонця.
Навіть всі зорі, що їх розтоптали.
І Янголика... Мого охоронця.
І ще... Тих днів... Де ми недокохали...
Я все зібрала. Можна йти до Бога.
Чи я там буду пам'ятати щастя?
Яка туди веде мене дорога?
І чи там сни кохання хоч присняться?
Тулились дні останні до сукенки,
Тримали так, щоби не відпустити.
Я пришивала гудзики - хвилинки,
І як дитятко вчилась світ любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680784
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 08.10.2016
Люблю́, коли надворі осінь пізня,
Коли вже дощ холодний моросить,
І за горо́дами на полі сірім
Скирта крізь мряку ледве маячить.
На склі вікна стікають вниз краплинки,
А в пічці вже потріскують дрова.
Як тепло й затишно в малій хатинці,
Як пахне у кутку чебрець-трава.
Бабуся млинчики пече для внучки.
Дідусь духмяний чай із чашки п’є.
Дівча тримає котика на ручках,
А він муркоче ніжно щось своє.
Із за́хватом дівча розповідає
Казки́, які придумала сама.
В очах у неї синій пломінь грає,
А локон чистим золотом сія.
Оця ідилія, сільська картина,
Завжди у серці мо́їм буде жить,
Ця осінь пізня, мила ця хатина,
Цей дощик, що надворі моросить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693165
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 08.10.2016
У спорожнілім саду
Квітнуть смутком і гіркотою
Мамині чорнобривці.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692790
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
У журбі схилились дві тополі.
Шепотіння тихе поміж трав.
Свіжі дві могилки в чистім полі.
Вітер до них крильми припадав.
І здалося: заніміла тиша,
Тільки стогне зранена земля.
Листопад давно позолотішав,
І встеляє килимом поля.
Вічний сон зв"язав юначі крила.
Милі! Не дано ніколи вам устать,
Бо душа у вирій полетіла...
Тихо спіть.. Не будем заважать.
Через гілля задививсь промінчик.
І упав на горбик, що осиротів.
Грів колись теплом вас оцей зайчик,
А тепер чомусь він скам"янів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692793
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Мы часто рисовали натюрморты
И как-то было всё понятно нам,
Но, смешивая краски, ты испортил -
Кувшины и тарелки - пополам!
И рассыпались гроздья винограда,
И яблоки катились со стола...
А я не понимала: что же надо?
Вот кисти, краски... Я ещё была...
И лёгкий свет,и всё в порядке, вроде,
Все блики сели на свои места...
Так долго избегали мы пародий -
Реальною казалась нам мечта...
Я собираю веточки и чашки,
И яблоки, что в пепельной росе,
Я соглашаюсь рисовать ромашки,
Но не хочу я быть такой, как все!..
Остыли краски. Разлетелись перья.
Как ни крути - ни сердцу ни уму...
Пропало всё за миг. И нет доверия.
И новый натюрморт нам ни к чему...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692861
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Малює осінь пензлем, золотим
Погожі дні і листяні діброви,
Журбу за літом хоче розбудить
Калиновим листочком, ледь багровим.
Але красі завжди радіє світ…
Коли ж душа уп’ється сном, осіннім,
Тоді радіє жовтню пізній цвіт,
Й гриби, останні, купками рясніють.
Здається, осінь в казку забрела,
Зачарувала дні і світлі ночі.
І голубіє річка край села,
Немов доповнить цю картину хоче.
3.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692404
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Ніжними словами, мрію причарую
Хоч на неї я чекаю до світання
І на щастя квіти подарую
Знаю, що ця зустріч не остання....
Приспів:
Квітами любові простелю
Я дорогу до своєї долі
Краплею води святої окроплю
Й пелюстками щирої любові......
Кликатиме знову на розмову
Нас діброва у своїм чеканні
Ангели співатимуть у небі
Світ благословляючи коханням....
Приспів:
Як любов побачать, просвітліють зорі
І тумани сиві упадуть до рання
Стань моєю долею ясною
В душу забреди щирим коханням....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692453
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
[youtube]https://youtu.be/-Q0cUXeJ_q0[/youtube]
[i][b][color="#6f0f9c"]
А музика завжди живе зі мною,
коли є тепло, і коли - дощі...
Вона огорне серце пеленою
і захистить від смутку і плачів.
Розсипеться в душі чудним намистом,
таким жаданим чимось, дорогим,
немов для віття - необхідним листом,
щоб дихати змогла отут я ним.[/color][/b]
04.10.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692432
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Ось і стала чужа, в свою осінь мене не впустив.
Залишив лиш на згадку шматочок вчорашнього літа.
На моїх берегах буйним вітром чи сном погостив,
Пригорнув мої трави, й забрав в мене майже півсвіту.
Я у осінь наосліп із червоними маками йду,
Бо на тих берегах бродять привиди мертвого щастя.
І ті маки горну, не згублю пелюстки на ходу -
Так прочанин несе свою душу на перше причастя.
Знову ніч застаю в безнадійнім полоні думок,
Ранок жовтнем самотнім безглуздо мене зустрічає.
Налетів буйний вітер – кружляв з пелюстками танок.
Я віднині одна. В мене й мого півсвіту немає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692262
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Скільки зим, скільки літ,
Як від наших воріт
Повела мене в світ
Ця стежина!
І тепло після гроз,
І вітри під мороз,
Подолала цей крос –
І… звершилось…
Падав сивий мороз
На життєвий покос,
Від поезій і проз
Не відвикла.
Стука тихо не раз
Не одна – кілька фраз,
Запишу їх щораз,
Щоб не зникли.
10.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692240
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Мов сльози, листя сиплячи додолу,
сумує липка, хилячись до сну,
що доля змусить голу й захололу,
в замерзлих снах чекати на весну.
Я пригорнулася до неї тихо,
її жура – це мій таємний біль:
– Втрачаєш ти красу – хіба то лихо?
Це ж ненадовго, бо весняний хміль
заграє в соці, розбудивши вітки,
ти забуяєш краще, ніж була.
Моя ж краса розтанула навіки,
зів'яла, відспівала, відцвіла.
І з кожною весною ми нарі́зно
чекатимемо неминучих змін:
до мене – старість підступає грізно,
тебе ж ще довго не торкнеться тлін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691448
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 04.10.2016
Споришева стежина до школи
ще з дитинства мене повела.
І у серці назавжди лишилась,
найдорожча для мене вона!
Споришева стежина все в'ється,
між житами біжить вона вдаль.
Бо в життя вона лине із серця,
де дитинства мого квітне рай!
В котре хилиться гроном калина,
і у вирій летять журавлі.
Та дзвінок, що так весело лине,
звеселяє життя мого дні!
Споришева стежина все в'ється,
між житами біжить вона вдаль.
Бо в життя вона лине із серця,
де дитинства мого квітне рай!
Немов пташки, щебечуть тут діти,
і хоч в скроні вплелась сивина.
Та літає знов бабине літо,
і у серці квітує весна!
Споришева стежина все в'ється,
між житами біжить вона вдаль.
Бо в життя вона лине із серця,
де дитинства мого квітне рай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692111
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 03.10.2016
Бешкетник дощ на піаніно
Мелодію грав безупинно.
Відомі здавна хулігани -
Вітри, вхопили барабани.
Ця музика була з запалом,
Порядкувала осінь балом...
Та сумував листочок клена,
Дарма що музика шалена.
В дорогу він збиравсь далеку,
Вже ластівку провів, лелеку.
І час прийшов йому летіти,
А він так хоче... Хоче жити...
Все... Не тримає більше гілка.
І час настав, добігла стрілка...
Осінній дощ на піаніно
зіграв мелодію відмінно,
Натхненно, разом із вітрами...
Простий сюжет... Малої драми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691305
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 03.10.2016
Что держит нас ? Взаимная усталость.
Меня ведь не любил, теперь не люб и ты.
Не разошлись. Бесповоротно не расстались.
Повязаны могильной тяжестью плиты.
Заманчиво осенний свет застенчив,
Но позолота чуть резка для глаз.
Мерцают в церкви не за здравье свечи,
Молитвы благость не утешит нас.
Беcпамятна, беззлобна, беззаботна.
Когда-то сердце разбивала о тебя.
Любимой не была. Ни раньше, ни сегодня.
Подножки и падения. Ничком. Плашмя.
…Лишь помянуть. По улицам чуть слышно
Пройду, не нарушая твой уклад,
Туда, где у могил ковыль колышут
Задумчивые синие ветра.
Где память. Где слеза слетит с ресницы,
Оставив легкий на бетоне сером след,
Где прикоснусь рукой к знакомым милым лицам,
Где я дитя, неважно сколько минет лет.
Вот потому, еще не раз оставлю
Свои следы на улицах твоих.
Прикрой их, город, ржавых листьев стаей,
Продли ещё наш расставанья миг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692064
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016
Коли до осені вже просяться літа,
І перше срібло помережить скроні,
Тоді життя ще швидше проліта,
Немов несуть його вітри, як коні.
І не встигаєш оглядатися назад,
Спішиш, немов це вперше і востаннє.
І в радощах непрохана сльоза
Твої частіше очі застеляє.
А особливо, коли навпростець
До тебе внука ніжки чеберяють, –
І молишся, і ждеш – ось підросте,
Й за те, що впав, собі теж докоряєш.
Отак усе життя чомусь летить
І в радощах, і в вічному чеканні.
Змінить, звернути – не посмієш ти.
І справа тут є не лише в звиканні!
А в чім тоді?..
25.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692057
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016
[img]http://www.playcast.ru/uploads/2015/09/18/15108315.gif[/img]
http://www.playcast.ru/view/8445115/1243cb425c0dc1f6b64f71c38066dfe5289e292apl
http://www.liveinternet.ru/users/4734325/post386070143/
http://www.playcast.ru/view/8682836/19db9ead367253cabd66ee2fa2ddb0b55fb04297
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9f1_tP0zuEo[/youtube]
[i][b]Бросаясь в омут любви с головою,
Я пью вино твоих губ, хмельное,
Тону в нежной истоме ласковых рук,
Никогда не забыть мне сладостных мук.
Пьянит слегка, терпкий запах мигдаля,
Твой флер, сводит меня с ума, шаля,
От шёлка кожи, пробегает " ци"- волна,
Я ныряю в море страсти в глубь ...до дна,
А там... Ух! Не глубина... Бездна одна!...
И поля... цвета васильков и льна....
Захватывает меня твоя синева,
Манит в небеса, в действо волшебства...
Зовёт в даль, туда где есть счастье и где рай,
Где только ты и я,...весна, и вечный май...
Растворяюсь в их плену по кусочку,
До самой точки...Целуя в мочку
Ушка и в завиток... я от чувств кричу,
В бездну иль в небеса... точкой лечу,
Души от одиночества излечу...
Мне это ещё по плечу...тсс... уже молчу.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691639
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 02.10.2016
Синдром хронічної втоми
У осені і у мене,
І стіни в моєму домі
Тоскно-сіро-зелені...
Не радує душу вітер,
Ще теплий, іще грайливий,
Що з листя склада і з літер
Цей вірш...ні, не особливий,
А просто осінній віршик
Про те, що душа сумує,
Про те, що не пише більше,
Чомусь вона не римує...
Синдром хронічної втоми...
А може, моє безсилля...
І стіни мойого дому
Ховають моє безкрилля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691741
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 02.10.2016
[img]http://imagine.pics/images/514/thumb-51468.jpg[/img]
Кілька відсотків вересня – зовсім трохи,
Щоб передати жо́втневі естафету.
Осінь – розкішна жінка у стилі бохо,
Є в ній щось від художника і поета.
Жовтогарячі крони та ірокези
Стримано-строгих сосен на видноколі…
Липне багряне листя, немов компреси,
До асфальтівок і залізничних колій.
Світла пора богемності, блиску й шарму,
Теплих відтінків золота, бронзи й міді!..
Осінь – подвійна доза натхнення в карму,
Вогкість ранкова й затишок пообідній.
В лісі – густі молока грибних туманів,
А поміж тим – сріблясте тороччя зливи…
По тротуарі трюфелями каштанів
Вітер-пісняр вистукує щось грайливе.
Кілька відсотків вересня – трішки-трішки…
Поки помірний градус тримає осінь,
Хочеться вийти з дому й пройтися пішки –
Просто наосліп…
[img]http://img1.picturescafe.com/pc/goodbye-september/goodbye-september_003.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691757
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wzEpV2n6vCQ[/youtube]
У меня сегодня много дела:
Надо память до конца убить,
Надо, чтоб душа окаменела,
Надо снова научиться жить.
Анна Ахматова
-----------------------------------
Ти мене ніколи не забудеш.
Я живу постійно у думках.
Пам"ять свою спогадами будиш,
Хоч думки тримаєш на замках.
Та вони не терплять оці грати,
Вилітають птицями на світ,
Ти повір! Не хочуть умирати,
І тобі не втримать їх політ.
Чашка кави в дощову погоду,
І думки про те, що не зберіг,
Не покращать у душі негоду...
За вікном не дощ уже, а сніг.
Не старайся ти спокійно жити,
Бо думки обсядуть знов і знов...
І колись ти зможеш зрозуміти,
Не вмира у пам"яті Любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691797
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
Нахилилася калина до води,
А ти мене, моє серце, обніми!
Пишні ягідки червоні аж горять,
Цілувати буде милий... Цілувать!
Ой калино! Калинонько рясна!
Знала б ти, яка щаслива із милим я!
Нахилилася калина низько так,
А ті ягідки червоні гіркотять!
А ті ягідки червоні гіркотять,
Я у милого єдина... Добре так!
Ой калино! Калинонько рясна!
Знала б ти, яка щаслива із милим я!
Підніми, моя калино, гілочки,
Хай дозріють, хай дозріють ягідки!
А морози-сніговії зморозять,
Гарні ягідки твої підсолодять!
Ой калино! Калинонько рясна!
Знала б ти, яка щаслива із милим я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691701
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016
Веселику мій!
Пташечко перелітна!
Журно без тебе.
Буду вірити в диво!
Може, й взимку прилетиш?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691776
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
[u]Присвячую колегам по роботі, а також учителям-поетам нашого сайту. [/u]
Учителю, не просто ти людина –
Ти той, хто сіє розум і знання,
Ти другом є для кожної родини,
І вік тебе від цього не звільня.
Учителю, святе твоє і ймення,
Бо ж від святого твій ведеться шлях,
Слова твої тверді, немов кременні,
Та душі вміють шовком застелять.
Учителю, важкі твої є будні,
Свята – то випуск, іспит чи профдень,
Й звучать слова для тебе незабутні,
Яких не стрінеш більше вже ніде.
Учителю, будь строгий і умілий,
Хай усмішка, мов чари, полонить,
Веди ж вперед ти плем’я юне сміло,
Щоб цю ходу ніколи не спинить!
Нагороди дитину кожну світлом
І подаруй краплиночку добра,
І зацвіте тоді у класі літо,
І затамує подих дітвора…
19.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691834
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
Дуже гарно на городі... Там така краса... що й годі!
Кукурудза й гарбузинка у жовтесеньких хустинках.
В шароварах помідори, в довгих платтячках квасоля.
Бурячки та огірочки мають вишиті сорочки.
Цибулиночки маленькі у спідничках зелененьких.
В сарафанчику морквинка, зеленіє капустинка,
бо зелена в неї стрічка. Баклажани, ніби річка.
О! Ці сині баклажани розляглись, мов на дивані.
Запишався ген горох... Ой смішний який він! Ох...
Чую, чую, чую... сміх! Розсмішив нас кріп усіх!
Взяв за руку він петрушку і спитав: "Ти хочеш в юшку?"
Та сказала: "Хочу в борщик!" І полив рясний їх дощик!
Дуже гарно на городі... Там така краса... що й годі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691163
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Що тобі до мене, сивий волхве,
Що вітрами дивишся з-під брів
І шепочеш листям пересохлим
Щось на грані осені і снів?
Що у мареннях твоїх зірчастих?
Чорні хмари в мене над чолом?
Блискавиці — вісниці нещастя?
Напівтіні предків за столом?
Не кажи нічого, чуєш, волхве?!
Краще плід солодкий незнання.
Вже давно передчуття замовкло,
Я бреду наосліп, навмання...
Чом вдивляєшся так пильно в очі?
Там безодня чи небесний рай?
Ні, не ворожи мені, не хочу!
Звергнутих богів не закликай!
Що тобі до мене, сивий волхве?
Що побачив у душі моїй?..
Чи слова, чи листя пересохле
Навздогін кидає вітровій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690813
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 27.09.2016
Ранок і кава. Банальне: «Привіт…бувай».
Що там прогнози? Пусте… бо уже в дорозі.
Ця суєта ідентична… О мить, стривай!
Хто може ранком натішитись у тривозі?
Ранок… і каву проспала. Твоє «щасти»
Кинула в сумку недбало – а мо* здійсниться.
Й так по режиму чиємусь аж до шести.
Тільки б не стати, як всі, і не згубиться.
Ранок. Знов ранок?! Зажди! Спускаюсь з небес.
До біса прогнози: люблю коли день дивує.
У сумку шматочок… чекає ж приблуда-пес.
Щасливий собака… і день вже чогось вартує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691121
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016
[i]Музика Ольги Пенюк-Водоніс[/i]
Подарую вам щастя краплинку,
Просто щастя: людського й земного,
Свого серця віддам половинку -
Хай не лишиться смутку ні в кого!
Приспів:
Нехай щастя літає по світу
І гостює у кожному серці!
Хай у душу, любов'ю зігріту,
Відчиняє добро диво-дверці!
Щоб серця ваші, впоєні щастям,
Умлівали від хмелю-любові;
Хай святе молитовне причастя
Запанує у думці і слові!
Приспів:
Подарую вам щастя краплинку,
Що злеліяла серцем пестливим,
Нехай кожен із вас на хвилинку
Хоч на крапельку стане щасливим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691124
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2016
Повіє срібний вітер і холодом по тілу
Ударить наче струмом, зачепить нерв душІ
Притупить тьмяний вогник, мене усю зітлілу
Напише він словами в забутому віршІ...
Ех вітре, друже хтивий, не рви мені ти душу
З тобою ми не пара...та й різні в нас шляхи
Твій свист у верховіттях я слухати не мушу
Не смій мене судити за здійснені гріхи...
Колючим терням серце обмотане, кривавить
Я погляд свій не смію піднести у блакить
Чим більше я пручаюсь тим більше мене ранить
І ріже в скронях болем невідворотна мить...
Ще б почекати трохи до вечора, світанку
Щоб вимолити в неба для себе чистий лист
Джерельною водою все б змити до останку
Приглушуючи вітру пронизуючий свист...
А душу все кидає по стоптаній дорозі
І там на роздоріжжі знов вибір не з легких
Розп'ятим птахом б'юся у совісній облозі
У світі душ подібних, загублених, крихких
Ех вітре, чуєш вітре!Мій друже срібнокрилий
Прийди мені на поміч, завий, збуди, дістань!
Зніми з очей оману і погляд мій незримий
Розвій у верховіттях як без вартІсну дань...
Ех вітре чуєш вітре!Ти совісно-тверезий...
Почуй мене мій вітре!...не полишай мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608832
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 27.09.2016
Ми - вчителі!
Ми вибрали собі тернистий шлях
І школа поєднала наші долі,
Бо вчительський вогонь пала в серцях –
Він цвіт пробудить на життєвім полі.
Приспів:
Ми - вчителі! Ми, друзі, - вчителі!
Ми ростимо майбутнє України.
Скликай, дзвінок, і юних, і малих –
Ми навчимо любить свою країну.
Святій ми справі віддані сповна,
На нас сам Бог поклав відповідальність,
Щоб темряви розпалася стіна
Й освіченість була для всіх – реальність.
І добротою душі проростуть.
І будуть учні гідні Батьківщини.
Повага й вдячність кожного знайдуть.
І берегтимуть славу України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686960
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 26.09.2016
На один єдиний день, без часу для ночі
Дало Небо шанс єдиний, щоб глянути в очі
В твої очі! В ці, жадані, зоряні зіниці
У яких тріпочуть крила щастя диво-птиці.
На один цей день єдиний, а потім для муки
Будуть доріг серпантини, буде біль розлуки,
Буде гірке безталання недоброї долі
Де так довго нам не знати пташиної волі.
Все минає. Вітри літа склали пружні крила.
Вже обшир гаїв осінніх сіра мла накрила
І журбою засіває юних літ отаву
Де ще ніжно зеленіє першоцвіт Купави.
Рано нам, моя подруго, мрію забувати.
Листя наших днів минулих в зиму віддавати,
Щоб вони там побуріли, як кленові шати
Через які забудь-трава буде проростати.
Пам’ятаймо кожну дрібку короткої миті.
Пам’ятаймо кожну зморшку на ріднім обличчі,
Знаймо, мила, як минає люта холоднеча,
Так мине розлука наша. Обійму за плечі,
Розцілую мокрі щоки від сльози солоні
І занурю в шовк волосся зморені долоні…
Ну, а зараз… очі - в очі… без сліду втопився
І хмільного трунку чарів з вуст твоїх напився.
25.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690846
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Шу-шу-шу...
Тобі розкажу
Усе,що було,
Чого вже не стало.
Чуєш,
Дощ за вікном
Шепче тихо шу-шу...
Я тоді розкажу...
Буде день,може,ніч,
Буде щастя,
І,мабуть,буде горе.
На путі сподівань,
Самоти і шукань
Віч-на-віч
Ми зустрінемось знову.
Шу-шу-шу...
Тобі розкажу
Усе,що було,
Чого вже не стало.
Чуєш,
Дощ за вікном
Шепче тихо шу-шу...
Я тобі розкажу...
Буде клекіт борінь,
Будуть злети,
Падіння,
Круті спуски,
Високі пороги..
Йтимем ми,
Назирці йтиме тінь...
Буде все
І не буде нічого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690483
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Вечоріє. А я у світанку
Засиділась. Відсуну фіранку…
Сонце ясне! А ти ж не збудило
Душу вчасно, лиш тіло умило.
Світу ликий! З’єднай воєдино
Душу з тілом в утробі гарячій.
Хай не рветься до тебе орлино,
Хай вгамує тривоги незрячі.
Що ж, свій вечір в світанку зустріну.
Хіба світу забракне проміння?
Чи оживить зов’яле до тліну
Листя клена скорбота осіння?
Не зупиняться час і епохи,
Вже крайнебо. Півмене чекає…
Десь душі заблукалої кроки
Не моїм озиваються раєм.
[i]Дуалізм - філософська теорія про існування двох протилежних начал, які не можна звести одне до іншого, але в той же час один без одного існувати не можуть;співвідношення матеріального і духовного (тіла і душі).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690760
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Сьогодні мені святково.
«Сьогодні усі живі
В Донбасі наші військові,» –
Прес-офіцер доповів.
І тихо душа радіє,
І вдячністю пророста
До Бога. Й жива надія,
Для кожного непроста.
І віра непереможна,
І Правда зросте з крові:
Кордони зведем, таможні –
Донецьк і Луганськ, і Львів.
І встане небо, високе,
Із хмарами голубів,
І кару пожнуть жорстоку
Анексія і грабіж.
15.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690662
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Не відцураюсь! Не покину! Не зречусь!
Серед колючості розхристаних вітрів
Я теплим словом біля тебе залишусь,
Гарячим вогником холодних вечорів...
І серед марева недоспаних ночей,
Як місяць тінями малює на стіні
Картину тиші, що тавром в душі пече,
Ти просто подумки про все скажи мені!
Почни хоч подумки зі мною діалог,
І я почую, і до серця пригорнусь...
Серед безвиході, із тиші і тривог,
Не відцураюсь! Не покину! Не зречусь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690722
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Сонце крізь пальці мережить аби… кудись .
Сіється вдалеч, минає мої пороги.
Де ті слова порозкидані геть…увись?
Де таємниче шептання ? Мовчать епілоги.
Високо в небо підніметься день новий.
На п’єдесталі лиш мить, бо завтра - вчорашній.
Линуть з небесних архівів слова - лови!
Мало їм сонця, не вернеться сенс колишній.
Сонце крізь пальці, з-під вій -- не моє, пливи.
Знов напинаю у осінь свої вітрила.
Осиротілі слова зігрій, оживи…
Хай хоч відлунням озвуться – забуть не в силах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690579
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Чому завжди, коли ми вдивляємося у нічне небо, дивимося на зорі, чи на місяць, чи на стежку до нього, що вимальовується на воді, душу огортає смуток... Може це тому, що десь там наша домівка... А отже, усі, хто вже не з нами, повернулись туди саме цією стежечкою...
***
Місяця стежку
вітер порвав на шматки.
Побудь зі мною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690659
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Біль і смуток –
твої дарунки.
Сіль і рана –
також твої.
Намалюю
я візерунки,
Щоб думки
заглушить свої .
Сива зрада –
роки ж прожито…
Може, й радий,
бо так хотів.
Витягаю
одяг сушити,
Ніби інших
немає діл.
Ось сорочка –
то мій дарунок
На річницю…
То свято з свят.
Ось синочка
тобі малюнок.
Ще дещиця…
Майки висять…
Пригортаю…
Вдихаю в груди…
Все зі мною –
тебе нема.
Не ридаю
і жити буду,
Хоч у серці –
така зима!..
Біль і смуток ,
і сіль, і рана –
Ці дарунки
мені тяжкі.
Сонце збудить
узавтра рано –
Й знову – спогади,
й знов такі…
18.11.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690408
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
******************
Осінній день, що вересом пропах, -
Ще мед п'янкий збирають дикі бджоли...
Життя палітри сонячний розмах -
Цей безмір сяйва, синяви і поля...
Так проростає болісно в душі
Оця Раїна світла - Україна.
Ген, блискавиці крешуть на межі,
Ячить в віках печаль твоя чаїна...
Мій тихий смуток і дитячий рай -
В саду твоїм - налиті соком вишні,
Полів ясних заквітчаний розмай...
Туман - сучасне і пітьма - колишнє.
Така ти різна: мила, золота,
Вітаєш хлібом-сіллю, рушниками,
А часом - люта, зболена і зла:
Сини бредуть далекими світами...
Чекаєш їх? А чи забула вже?
В степу широкім - самота-тополя...
До тебе, мамо, завше нас веде
Стежина радості й дорога болю...
Світлана Імашева
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688135
дата надходження 12.09.2016
дата закладки 23.09.2016
От ми й зустрілись, Осене. Привіт!
Ти відкоркуєш пляшку із дощами?
Чи ти спочатку розфарбуєш світ,
Прикрасиш синє небо журавлями?
А можна і мені з тобою в ліс
Вплітать березам золото у коси,
Чи місяцю в туман сховати ніс,
Заколихати до весни покоси?
Я сумувала, Осене, повір,
Моїй душі тебе не вистачало,
Вона томилась, ніби дикий звір,
В якого клітка волечку забрала...
От ми й зустрілись... через стільки бід...
Минули квіти, вишні і суниці...
Я так чекала, Осене, привіт!
Додати в чай і меду, і кориці?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690379
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Вчися йти.І може,трошки вчися віри-
ти,вчися бути завжди з Ним,а не над
Ним...
Н.Поклад.
Хай хрест життя нести тобі затяжко,
Не бачиш ти спасіння,-тільки біль,
Шукай Любов у мить останню,пташко,
Звернись до Бога і скажи "Амінь".
Від хаосу втекти тобі несила,
Не відаєш землі ту вічну сіль,
Шукай Любов у мить останню,мила,
Звернись до Бога і скажи "Амінь".
Кров не поглине всю земну осанну,
На чистоту не ляже бруду тінь,
Ти віднайди Любов у мить останню,
Звернись до Бога і скажи "Амінь".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690375
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Мого дитинства незабутні квіти,
Високі мальви, маки, нагідки,
Акації п'янкі суцвіття,
Бузку квітучого гілки...
А вечорами квіти матіоли
Нам дарували ніжний аромат,
І не забути у житті ніколи
Наш невеликий біля хати сад.
А як весною квітували вишні !
Тюльпани, півники у всій красі,
Та красувалися піони пишні
В ранковій, діамантовій росі...
А чорнобривці гарним оксамитом
Мов килимком стелилися до ніг,
Мого дитинства дивовижні квіти
І незабутній батьківський поріг...
Всю цю красу батьки творили,
Аж до морозів квітнули дубки,
Теплом дитинства душу гріли
Високі мальви, маки, нагідки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689751
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Розгніваний вітер, мов аркуші, хмари зібгав,
Намоклі птахи обліпили дроти і антени…
Загостреним лезом впаде над судинами трав
Осінній листок і забризкає землю зеленим…
Є щось дивовижне у цій ностальгійній порі,
Як личить фісташкова ніжність її теракоту!..
Заштопаний дратвою мряки, зіщуливсь горіх,
Йому не кортить одягати крихку позолоту.
Ховаючи шию од вітру в легесенький снуд,
Думки – в капюшон, а холодні долоні – в кишені,
Блукаю розмірено, топчу підошвами бруд,
Молочним туманом задимлюю теплі легені.
Прокручую слайдами літо, вмикаю на «стоп»:
Здавалося б, стільки цікавого, є що згадати!..
Рябіє у пам’яті спогадів калейдоскоп,
Складаються пазлами різні події і дати…
Не треба жалів і прискіпливих слів-дорікань,
Усе, як належить природі: ні більше, ні менше…
Не дні поспішають, немов швидкоплинна ріка,
А ми летимо до примарних ілюзій і звершень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690250
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNs2o287YbI
[/youtube]
Заметіль жоржинова осіння.
Чом сумуєш під моїм вікном?
Чи бракує теплого проміння?
Не торкнулась осінь вас крилом.
Угасають кольори осінні,
І в тиші задумавсь чомусь сад,
Очі все ж купаються в творінні,
Що не встиг засипать листопад.
Розправляйте плечі кольорові,
Поглядом полиньте до небес.
І додайте фарб моїй любові.
І зробіть це чудо із чудес.
Хай вона квітує поміж вами,
Не зляка зимова заметіль.
Устоїть під сильними вітрами
Тими, що прилинуть звідусіль.
Білі, жовті, сині і червоні.
Кольорова осені купіль.
Ви прекрасні на осіннім фоні.
Я люблю з жоржинів заметіль..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690141
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Люби меня, какой я есть,
и озорной, и грустной.
Люби меня, какой я есть,
люби весёлой, скучной.
А когда годы пролетят,
засеребримся снегом.
Я стану бабушкой, а ты
очень счастливым дедом.
Не просто так всю жизнь любить.
Скольких... Скольких меняют...
Люби меня, какой я есть.
Пусть годы уплывают.
А нам с тобой среди штормов
надёжно и беспечно.
Люби меня... Только любовь
жить будет с нами - вечно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690098
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Гонит осень сон опять упрямо,
Да какой тут сон на ум придёт,
Ведь такой конструктор, лучший самый!
Дарит ей, как внучке, старый год.
.
Миллионы маленьких деталей
Это просто чудные игрушки,
Пальчики капризницы собрали
Всем деревьям красные верхушки.
Точно пирамидки собирает
Из цветных колечек и квадратов.
Ниже ветви жёлтым расцветают,
Нет, скорее отсветом закатов.
Зелени оставила немножко,
Чтобы все цвета в поделке были,
А потом проделала окошко,
Чтоб лучи в нее всегда входили.
Липы золоченую фигурку
Показала .светло-синей дали.
Но потом вздохнула слишком бурно
И смешала разом все детали.
И летит опавшая листва
Невесомой, разноцветной стружкой.
Что же, Может осень и права,
Разбросав увядшие игрушки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690086
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Вона не знала,що це буде Він.
Зневірена, все Господа просила
Спасти від самоти, просила змін.
Його давно забула, відпустила.
І Бог почув.Дзеленькнув телефон.
А серденько чомусь затріпотіло.
Знайомий голос.Правда це чи сон?
Невже? Десятки років пролетіли.
Від мрії до надії-тридцять літ...
Тоді здавалась мрія нездійсненна:
Наповнений фантазій її світ,
Його життя- земля благословенна.
Роки пливли так звично і буденно.
А особисте...Та чомусь не склалось...
Захоплені турботами щоденно,
Дітей ростили.От про них і дбалось.
Зустрілися.На мить життя спинилось.
Думки в далеку юність повертали.
Чому тепер?Чому їм не судилось?
Чому хотілось,та не руйнували?
Гріх, помилки, обов'язки і...страх.
Мільйон питань.У душах вир,стихія.
Неспокій у серцях.Мед на вустах.
Лиш жевріла, як іскорка. надія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690095
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2016
Залиш мене на осінь. Та й тікай.
Самотність кличе чай до себе пити.
Цілуй мене, цілуй. І вибачай.
І вчись тепер ти Відку не любити.
Залиш мене на вітер. І не плач.
В лахміття вбралось серце, сукня рвана.
Включає дощ над деревом приймач,
Щоби в душі зажила стара рана.
А завтра буде ранок, де сама
Собі я зварю каву і заплачу.
Кохання було. Вже його нема.
Молюсь за тебе. І тебе пробачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690052
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Запахла осінь свіжою калиною,
І тихий смуток душу ледь обпік,
«Курли» останнє журавлине линуло
Із-під хмаринок, ніби з-під повік.
Осіннє небо голоси ті слухало
І сипало дрібнесеньким дощем
Понад полями, лугом, лісосмугами
Й гіркий будило непідробний щем
За птахами, що з краєм попрощалися,
І за теплом, що гріло нас щодня,
За квітами, що у красі кохалися,
За всім, що із минулим нас єдна.
20.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690031
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Моя ти земле, рідна і свята,
Де вітру спів, народжений в пшениці,
І серця сум забутої вдовиці
До сонця разом з жайвором зліта.
Моя ти земле, в вишивках полів,
Чергуються де рута, синь і злото,
Із журавлями в вільному польоті
І з цнотою несходжених боліт.
Моя ти земле, з долею верби,
Снігам що підставляє голі віти,
Яку не залишає в тиші вітер,
Як символ материнської журби.
Моя ти земле, в росяних стежках,
Із голосними диво-солов’ями,
Одна-єдина, як буває мама,
Моєму серцю рідна і близька.
11.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690019
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Лікарняне ліжко… тумбочка десь скраю…
З крапельниці трубка… голка у руці….
Це мені не сниться, бачу й відчуваю
Холодок пластмаси на моїм лиці.
Біля ліжка – жінка… ангелом омани…
Держить мою руку, стримує мій рух.
Поперед очима сивий пух туману
Крутить білим світом, забиває дух.
Мабуть, я вертаюсь з невідомих мандрів…
Знову в своє тіло поверта душа.
А ця оболонка – квола і негарна,
Гаманець порожній де нема й гроша…
Отже: я вернувся. Ось чиєсь обличчя
Наді мною хмарою закриває світ…
Ще нудотний запах парфумів медичних,
Струси всього тіла від поштовхів чужих…
Чоловічий голос щось до когось каже…
Та не зрозуміти незнайомих слів.
Накладають маску з життєдайним газом,
Щоб скоріш прийшов я до реальних снів.
Снів із нереалля, світу потойбіччя,
Начебто не бачив… Може, і не снив?
Де я був до цього? Куди провалився
І чому у грудях осиковий клин?
Ні! Не клин у грудях. Тільки згусток болю…
Ніби спалах світла очі засліпив…
Це ж душа пташиною прагнула на волю,
Тільки хтось цю пташку в небо не пустив.
21.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689985
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Осінь в мені розпорошує фарби —
Жовтогарячі, багряні, терпкі.
Сонце свічею у канделябрі
Промені сипле червоні меткі.
Вечір схиляється нишком до поля,
Кутає верби в тумани легкі.
Ніби сторожа, принишклі тополі.
І перші зорі, як мрія, крихкі...
Вечір осінній, призахідне сонце,
І вітерець кошенятком рудим
Спить на ще теплій кленовій долоньці,
Там, де багаття клубочиться дим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689923
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Солений смак прощального цілунку,
І серце охололо мов чуже.
А в півсвідомості чомусь витає думка,
Що більше не побачимося вже.
Сльоза гірка щокою покотилась,
І болі всі тепер в одну сплелись.
І все до неповернення змінилось,
Вже так не буде як було колись.
Нічого вже змінити не можливо,
І не можливо повернути час.
І тільки ще ота сльоза зрадлива,
Одна вона об’єднує ще нас.
2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689986
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Я сьогодні німа, в безголоссі…
Десь поділись слова всі і звуки.
Тш-ш… тихенько . Малюю я осінь,
Дивний пензель беру в свої руки.
Ось мазок зажеврів, ворухнувся,
І листочком злетів у долоні.
Потім другий… десятий всміхнувся –
Лину з ними я в простір безодні.
Закружляв мене вальс в неба просинь,
Раптом чую: «Тихіше.. Олена».
І збагнула - не я її… Осінь
Змалювала мене біля клена))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689918
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Ластівки, на порозі вирію,
Пташенят своїх підняли...
Пізні яблука швидко так визріли,
Перед школою, як змогли...
Було тепло, а, може, холодно
Знов мені, як завжди, чомусь.
Йшли дощі. Й перед самою школою
Ти додому не повернувсь...
Розкидала плоди горішина,
Ще ховався туман в яру...
І не зовсім така уже грішна я,
Та й без тебе я не помру...
Мовчки айстри схилили голови,
А жоржини й вночі горять,
Та чомусь, перед самою школою,
Ти пішов - й не зійшла зоря...
Десь попереду літо бабине -
Перешіптують ясени...
І котра ж то тебе так вже звабила,
Перед школою. Восени...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689868
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016
Загорівся клен наш... Осінь запалила.
Заяснів весь гай... Осінь заяснила.
Сині-сині хвилі малює в ріці
пензлик кольоровий в осені руці.
У ріці, і в небі хмари, мов отари.
Зайнялась діброва,
мов горять стожари.
Вітер-невидимка розпростер вітрила,
знов малює осінь йому прозорі крила.
А ключ журавлиний має крила сірі.
В зграї лебединій -
крила білі - білі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689798
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016
Розносить вітер
Іскри багать осінніх.
Та сніг не тане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689702
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 20.09.2016
О, Боже мудрий та ясний! Прошу тебе - дай синам сили.
Про це тебе у всі часи, мій Боже, матері просили.
О, як жорстоко рвуть мене ті, хто не хоче в мирі жити.
І їдким димом увесь світ стараються від нас закрити!
Чужинцям я кричу: "Не смій!"
Я Україна, Боже мій. Мене почуй і зрозумій.
Прошу, мій Боже, захисти моїх синів соколів.
Прошу, мій Боже, збережи, щасливої дай долі!
Від ран кривавих їх прикрий моїм Ти тілом,
Бо боронять вони мене відважно, сміло.
Я все стерплю. Я відроджусь... Заколошусь хлібами.
Садами пишно зацвіту і заспіваю солов'ями.
Де краплі крові на траві, то кровлять мої рани.
Прошу, мій Боже, сохрани! Своїми сильна я синами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689766
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016
(з мого старого зошита...)
Зустріла у місті - минуло літ двісті,
Такий же красивий, лиш трішечки сивий...
Аж серце злетіло - так бачить хотіла!
І він - спопеляє... Невже так буває...
Ну, як?.. Та, нічого... Пішла за старого?..
А, як же?.. А, як же?.. То, може, розкажеш...
І золото біле, а ти ж не любила...
Тепер он... наділа, хоч трохи змарніла...
Будинок ошатний і твій - у пошані,
А де твої крила? Ти ж гордо носила...
А очі-озера, хоч трохи розтерла...
У них я готовий втопитися знову...
То я все покину, візьму лиш дитину
Й до тебе, як хочеш, прийду серед ночі...
Я більше не можу - на тебе він схожий...
Пробач, що тоді я... і досі надіюсь...
Все золото скину, бо знаю провину...
В ситцях, та з тобою, а, значить, з любов'ю...
А з милим, я знаю, так близько до раю -
Любитимеш сина... це наша дитина...
Що кажеш? Немає ні хати, ні раю...
Нічого - збудуєм, аби лиш... Не чує...
Вернулася знову у хату-обнову,
У золото біле... Ще більше змарніла...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689654
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016
Скотився серпень в пелену широку
Дозрілого гіркого полину,
Де стиглу грушу зарум'янив збоку,
Де пізні сливи у траву жбурнув...
Вже зрідка котить листя на дорогу,
Ховає, мов прикраси, в бур'яні.
Розкидав, як грудки, скупу тривогу
І не дає розплакатись мені...
Бо тепла осінь вже усе простила,
Обсипала щедротами землі...
Тепер я знаю, то велика сила,
Коли струмок надії не змілів...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689570
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016
Він просто не зміг буть рабом,
Сміливо сказав своє слово!
На Стуса пішли стусаном,
На вірші вдягнули окови.
Неволили в стінах гнилих,
Зривали душі його цвіт,
Прокляття господнє - на них,
А Стус зазвучав на весь світ!
Червоні боялися сонця
І свіжого подиху думки,
А Геній з неволі віконця
Творив для свободи малюнки.
Спливали рядки за сльозою,
Колеса глухі стукотіли...
Не вкриється сплав цей іржою:
Й розп’ятий поет має силу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689508
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016
Місто бетонних садів,
Квіти камінних думок,
Брили сердечних льодів,
Заіржавілий замок.
Місто примарних надій,
Вулиці прикрих ілюзій,
Місто тривожних подій
І збайдужілих друзів.
Місто змілілих рік
Зі сподівань і мрій,
Серця самотнього крик
І боротьба стихій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689507
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016
Прослалась осінь килимами,
На них – всі гами кольорів:
Журба на зелені дрімала,
Багряно-жовто клен горів,
Горобина, мов наречена,
Пишалась перед берестком
Розкішним листям, незліченним,
З червоних кетягів вінком.
Береза, з золота в обнові,
На фоні неба аж горить –
То сонця промінь пестить знову
Листочок кожен їй згори.
Темніла заздрістю колюча
Її суперниця – сосна,
На рані, хоч і не болючій,
Смола- сльозиночка ясна.
Вгорі теж килим, особливий, –
Журлива неба сіро-синь.
Це з нього сльози журавлині
Добавлять ранкам ще роси.
05.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689616
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016
Я стала старша ще на одну осінь,
І помудрішала на ще одну печаль…
Чому ж у журавлинім стоголоссі
Журби ніяк не відпускаю вдаль?
Чому ж так стихли всі поля просторі,
В тумани поховалися сумні.
Чому ж так гірко плачуть чиїсь долі?
Одна із них наплакала мені.
Сумне «курли» мене у небо зносить,
Вже й крила прорізались, мов у сні…
Чому ж душа ніяк не відголосить?
Чому мені болять їхні пісні?
І скільки літ одна, посеред поля
Я проводжаю журавлів ключі…
Не з ними я… така моя недоля –
Мені збирать розсипані плачі.
Я стала старша ще на одну пісню,
І помудрішала на ще одні жалі…
Чому ж тій пісні в серці моїм тісно?
Чому мене лишили журавлі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689529
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016
Обійми мене дотиком вітру,
Обійми дощовою краплинкою,
Райдужною палітрою,
Лагідною хмаринкою,
Вогняною загравою,
Теплим сонячним променем,
Маревом і уявою,
Думкою,мрією,спомином.
Задивлюсь,замилуюсь,відчую,
Ніжний дотик прийму з трепетанням,
Крапелиночку поцілую
І...зустрінусь з моїм коханням. 2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689203
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Коли на дротах ластів`яче збереться намисто,
Впаде на долоню охристий пожухлий листок,
І небо повищає, стане до дзвінкості чисте,
І сонце свої літні капці поставить в куток,
Тоді тепле літо збере своє сонячне збіжжя
І з ним побреде поміж вогняно-жовтих пожеж...
І я - десь між літом і осінню, на роздоріжжі:
У літо не можна, у осінь не хочеться теж...
І я в міжсезонні завис на тонкій павутинці!..
В душі ще війна, хоч закрито давно другий фронт...
Я грітиму ніжно свою незрадливу синицю,
Бо клин журавлиний ховається за горизонт.
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689262
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Я тінню ластівки літаю до тебе.
Бо в тобі весна.
І.Кирпель.
Кому потрібна
моя наївна вірність?
Тобі?..
У схові біль образ...
Пробач,
Немає права ніжність
так говорити.
Тільки в снах
Прудкою ластівкою
тихо відлітаю
До тебе,
бо в тобі весна...
Безглуздо все.
Скажи,
Тобі потрібна
вірність ця?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689253
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016
Цей світ належить і мені й тобі,
Ця зірка впала тому, хто підніме
І лише так засяє без підміни,
І лише так світитиме тоді.
У цього сонця – стільки промінців,
Для всіх, хто був, хто є і хто ще буде...
І будуть завжди поклонятись люди
Йому за щедре золото вінців.
У цього неба стільки є любові,
На цілий Всесвіт вистачить її.
Невпинно крутять часу рушії
Прадавній світ в чаруючій основі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689149
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016
Знову осінь ясна в зграї птахів збирає.
Тому журне "Курли" понад хмари злітає.
Журавлі, журавлі... в синім небі кружляють.
Журавлі, журавлі... рідний край залишають.
Осінь... осінь ясна! Встеле листом дорогу.
Хай поверне весна журавлів всіх додому!
Ой летіть, журавлі! Хай земля вам дасть сили.
Скільки ж нас у журбі рідний край залишили...
Хто повернеться знов, хто назавжди полине.
Тому тихе "Курли" журно-журно так лине.
Осінь... осінь ясна! Встеле листом дорогу.
Хай поверне весна журавлів всіх додому.
Нам у щасті тут жить, свою долю плекати.
Повертайтесь завжди в рідний край, журавлята!
І над полем своїм, як тепер покружляйте.
"Кру" веселим своїм рідний край звеселяйте!
Осінь... осінь ясна! Встеле листом дорогу.
Хай поверне весна журавлів всіх додому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688992
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 16.09.2016
Давно відквітувало наше літо,
А весни... відкурличуть журавлі...
Лиш осінь ще сльозить тужливим цвітом,
Мов шле останні пелюстки-привіти -
Журливо губить росяні жалі...
А скільки перебуто-пережито,
Вже й не злічити чорно-білих смуг!..
Усі рубці просіюю крізь сито -
А може, проростуть добірним житом
Чи зарясніють барвами довкруг?!.
Не відболіло! Ще не відболіло!..
І, мабуть, вже повік не відболить...
Шматує-розпинає душу й тіло,
А кожен спомин б'ється під прицілом,
І часовідлік - мовби часомить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675920
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 16.09.2016
Примарилось, а, може, і було -
Розірване, розкидане - забути!
Пішов і, ніби, з часом, уляглось,
Заснуло все, втомившись від спокути...
І лиш у сні, буває, промайне
Твій образ, мов на склі розмите фото,
Я чую - тихо кличеш ти мене
І важко йду хоч лісом, хоч болотом...
Не можу дихать, ноги не несуть,
Та розумію - це єдина втіха...
Не буде в сні, то будні не спасуть
Я не побачу - за межу поїхав...
І серце розривається навпіл -
І крик чи зойк у темряві вже тоне...
Прокинулась. Лягають на папір
Слова чи вірші... Щось таке бездонне...
А вранці знову небо голубе -
Воно ж не знає про мої печалі...
На серці легше - бачила тебе
І можна далі жити... жити далі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688900
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
А я тебе уже й не пам’ятаю.
Хіба що, може, як надворі злива,
Я, як тоді, веселку виглядаю.
Були ми юні, я була щаслива.
А спогад навіть душу не торкне.
Хіба, як спека сильно допікає,
Як і тоді нас двох, верба мене
Між віття кличе, тінню укриває.
А я тебе уже давно забула.
Хіба, як місяць срібло розливав
І ясна зірка місяцю моргнула,
Згадала, як ти зорі рахував.
А я про тебе й думати не хочу.
Хіба що, може, вдосвіта, у сні,
Твоє ім’я тихесенько шепочу,
Як бачу силует десь вдалині.
А я тебе, здається, й не кохаю…
Не думаю…Не згадую…Не пам’ятаю… 17.08.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688180
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Жовтим листом землю
Знову покриває
В піднебессі синім
Білі паруси
Вітерець так ніжно
Берізку кохає
Високо в блакиті
Журавлів ключі....
Приспів:
Пісню журавлину
Розсипає небо
І слова прощальні
Линуть до землі
Вється серед луків
Річечка чарівна
Вабить берегами
Ніжної краси......
Де знайти слова ті
Мить, щоб зупинити?
Досхочу напитись
Осені краси
Надвечірям тихим
В небо задивитись
Поглядом прощальним
Провести ключі,,,,,,,
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688525
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Сяду тут, відпочину...Посиджу хоч хвилину
серед поля, де жито налилось в колоску.
Все дзвенить, все співає... Колос ще наливає
то ж вбирає у себе, знаю, музику цю.
Тут бджола працьовита над квітками кружляє,
і барвистий метелик в ніжнім в'ється танку.
І видзвонює жайвір у високому небі...
І мені теж приємно чути музику цю.
Йду додому здалека... Ген в польоті лелека
розпростер дужі крила, мов назустріч летить.
Ой красиво ж літає! Все дзвенить, все співає.
Я люблю неповторну світлу радості мить.
Глянь, волошки блакитні посміхнулись... Привітні!
Пелюстками ясними грає вітер. Здаля гонить хвилю
по полю, веселить мою долю.
Поле... Полечко рідне. Як люблю тебе я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688409
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Останки серпневі дотліють між айстрових китиць,
Кориця засмаги обсиплеться з теплих колін…
Безпечна природо, не встигнеш у літі прижитись,
Як вдарить по ньому на обрії сонячний дзвін!..
Уламки небесного люстра впадуть на дерева,
До берега жилаві руки заломить ріка…
І вийде руда й мовчазна із молочного мрева,
І мідну печать покладе на долоню листка.
Сирими мохами війне зі старої криниці,
Об камінь вологий ударить іржавий ланцюг…
І при́йдуть на слід її теплий багряні лисиці,
Гірчинка терпкої смоли залоскоче їм нюх.
І криком розбудять діброви сполохані сови,
Крильми з павутинок обтрусять пацьорки роси.
Посходяться верби, сумні, нерозважливі вдови,
Над саваном літа заплачуть на всі голоси.
І стане руда й мовчазна, і заступить півнеба,
Покотяться згарди у трави сухі й забряжчать…
І змириться мудра природа, і скаже: «Так треба»,
І прийме на серце впокорене мідну печать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688575
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Тут пахне хвоєю й грибами, тут материнка і чебрець.
Суниці запах тут духмяний. Поважний ліс - краси вінець!
Лисичок осінь вже сипнула з своєї щедрої руки.
Мов на сторожі біля дуба в траві стоять боровики.
Не скинуть шапки... не старайся. А ген червоний капелюх!
Це підберезовик міцненький, і він свій власний має дух.
Якщо грибів хочеш набрати (так просто не віддасть їх ліс),
Прийдеш у ліс грибів набрати - обов'язково поклонись.
За все добро, що в світі маєм, повинні дякувать завжди.
Як осінь, добрими ділами , ми залишаємо сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688406
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Всі радіють бабиному літу
Я ж молю до сонця - не світи,
Бо я хочу, поки дощ і вітер,
З бабиного літа утекти...
У весну, де яблуні у цвіті,
В дні, коли попереду іще
Теплі і розкішні ночі літні
Рясно умиваються дощем...
Та чомусь важкі, червонобокі
Гупають додолу за вікном
Яблука... І я втрачаю спокій -
Навесні ж усе не так було...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688432
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Перед поїздкою у лікарню.
Між проваллям падіння і піком душевного злету
Лавірує душа як на вістрі дамаського леза.
В котрий раз за роки я злітаю з орбіти планети,
В котрий раз, як востаннє, прощаюсь, щоб бути без тебе!
Чи дано ще вернутись? Чи зустріч ще буде між нами?
Десь гримлять вхідні двері… напевно, прибула швидка…
Понесуть бренне тіло на зустріч з самими богами
В хірургічних халатах: з земними богами… пока.
Наче все у житті минає, живе тимчасово.
Чом твій погляд не блякне в моїй посивілій душі?
А ще мова твоя… моєї лебідоньки слово:
Таке лагідно-тихе як серця пісенні вірші.
Ти колись ще заглянеш в оцю спорожнілу кімнату
Де колись я чекав, вслухаючись в шум звіддалік…
На струні твого серця осіння розпука заплаче
І гірчина сльози закапає долі з-під вік…
Якось бачу це все. Можливо, іще передчасно.
Може дасть нам ще Небо для зустрічі бажану мить.
Цілуватиму руку, закривши свій погляд… від щастя…
Щоб не бачила ти як в оці сльоза забринить.
14.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688506
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Ми йшли стежиною по полі,
де жито золотом світилось.
Так, так... було це, не наснилось.
Там жайвір високо у небі
видзвонював так гарно-гарно!
А день був сонячний, не хмарний.
Ми край дороги, у ромашках,
так часто-часто зупинялись...
Ми в тих ромашках цілувались.
І добре так було з тобою...
Тепло і ніжність відчувала.
В твоїх обіймах завмирала.
Для нас і маки розцвітали...
Ясніло сонце в небі синім.
Ти був зі мною, сильний-сильний.
А там, де верби кучеряві,
в траві волошки заяснілись.
Ми щастя там свого напились.
Ми йшли стежиною по полі,
де жито золотом світилось.
Так, так... було це, не наснилось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688161
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016
Давайте... Сіяти насіння квіток. Де б ми не йшли. Щоб за нами росли квіти. Справжні! Справжнісінькі! Давайте... Сіяти доброту. Де б ми не були! Допомагати всім. Хоч в гаманці немає зайвих грошей. Та завжди можна розміняти останню і покласти її в долоню тому, хто більше того потребує. Давайте... Вчити доброті інших! Своїм прикладом! І... Молитвою... Хоч коротесенькою. Просто промовляючи в голові :"Боженьку. Дякую тобі за все!.. "
Кожного дня в нас більше подарунків, ніж в когось на Різдво:батьки, діти, коханий, хліб, дощ, веселка, неба, зорі, сонце місяць, обійми,книга,вода. Хай Господь збереже. Дякую за щастя!
Люби тих, хто не любить тебе. Поганих людей не буває на землі. Є люди, яких не долюбили, яких багато ображали, котрі не мали любові. Поганих людей немає. Є нещасні.
Щоб ти не бажав для себе-побажай і для того, хто поруч з тобою. Вчи інших літати. Будь просто диваком - чарівником.
Все, що ти щиро віддаєш - повертається до тебе. Вкладай тільки в це щирість і радість. Розмовляй з безхатченками. У всіх людей є душа. А кожна людська душа дорожча самого Всесвіту.
Однією посмішкою і обіймами ти можеш змінити цілісінький день людини. Однією мрією і думкою ти можеш змінити життя. Своє. Інших людей. Думка - це не камінь. Думка - це сила, яку навіть вирахувати неможливо.
Сій щастя, доброту, посмішки. Хай за іншими ростуть сади з квітів. А за нами - інший світ. Де завжди посміхається Бог. Де насіння доброти виполює хвороби, нещастя. Хай буде щасливий Ваш день. Давайте... Сіяти доброту... І засинати на долонях Бога...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687942
дата надходження 06.09.2016
дата закладки 06.09.2016
Спасибі,Господи,що встала я раненько.
Спасибі,шо у спокої серденько.
Я дякую,що тихо спить дитина,
Що заспівала пісеньку пташина,
За те,що я цю пісеньку почула
Й побачила,як пташка промайнула.
За небо,що манить голубизною,
За сонечко,що бавиться з росою.
Я за повітря дякую,за воду,
За хліб і сіль,за сонячну погоду.
За каву ароматну на столі…
І лиш прошу,щоб мир був на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687897
дата надходження 06.09.2016
дата закладки 06.09.2016
Місяць сріблом посипав твоє ніжне волосся.
В небесах розгубився блиск блакитних очей.
На обличчі проміння, біля губ, зайнялося-
Слід турботливих днів, недоспаних ночей.
Твою стрункість дівочу попросила тополя,
Зате гнучкістю щедро поділилась верба.
А розсудливість й мудрість принесла тобі доля
І навчила терпінню: вже й журба- не журба.
Своє сяйво яскраве віддали тобі зорі:
Ти-світило земне, ясність серед людей.
Твої помисли чисті, добрі, щирі, прозорі,
В тобі повне озерце невичерпних ідей.
Дарувала весна, дарувало вже літо,
Вже і осінь щедроти свої роздає…
Обдарована щиро і осипана цвітом.
В тому врода і щастя, й багатство твоє. 28.07.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687695
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 06.09.2016
Осенние сумерки,
как быстротечна агония
взмаха — "Прощай"...
Подгнившим плодом
извивается солнце
под натиском тьмы.
В закате
кровавые сполохи
судорог слабнут,
как пальцы,
Что древко
погибшего стяга сжимали — "Прощай"...
Стою у окна,
а как будто тогда на перроне;
Скрывается солнце,
как будто ушедший тот поезд,
который тебя, мое солнце,
За грань поцелуя унес —
кто же знал,
что уже навсегда.
Сегодня я был там.
Асфальт танцплощадки,
где столько подошв
Под грохот динамиков стерто
в угаре,
бурлящей весельем,
толпы
Наперсников нашей любви,
когда я,
замирая от благоуханья
Волос твоих
в медленном танца ознобе
под сладостным пением соло-гитары,
Изгиб твоей талии
в шелковом мареве платья ловил.
Сегодня я был там.
Асфальт танцплощадки
давно уж изломан
Безудержной пагубой
сорной травы.
А дряблые длани
свидетелей нашей любви,
Давно обессилевших
в схватке с насущностью жизни,
Спешат улизнуть
из ловушки
открытого рукопожатия;
В, прорезанных нуждами жизни,
извивных глубинах морщин
Мышиным виляньем
зверьки их испуганных глаз
Спешат улизнуть
из капкана о юности воспоминаний
В глубокую нору
насущных забот прозябанья...
О глубь одиночества,
нет, уж не вынырнуть мне,
Так дай хоть до дна прикоснуться,
о твердь,
Ушедших навек безвозвратно, объятий
на миг опереться.
В ответ только ветка
прощально
в окно мне стучит,
Как рельсы под тем,
уносящим тебя в безвозвратность,
вагоном.
Осенние сумерки,
как быстротечна агония
взмаха — "Прощай"...
Стою у окна. Разъедает
последние четкие грани
Заполнивший комнату мрак,
словно пыль,
что на глади
Зеркал оседая, последние четкие грани
твоих отражений
стирает,
Пугая кривляньями
чьих-то не узнанных черт.
О, где ж я?
Подмяв под себя
хрупкий строй мирозданья,
Кромешного мрака
обрушилась глыба —
И слишком огромна
ее безысходность,
чтоб высечь
Из мрамора черных ее
безответных глубин
Хотя бы подобье надгробья
для той нашей ночи.
О , где же ты ?
Сколько же лет ?
Их столько,
что в мутном кружении
их половодья
Размыт и утерян
твой облик.
Так в ком же
тебя мне узнать ?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645166
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 05.09.2016
Вже панує осінь
В небі хмарок просинь
Жовтим лист фарбує
А сірим - літа
Бачу смуток сонця
До мого віконця
Завітала з неба
Золота пора.......
Приспів:
Королева осінь
Розпустила коси
Журавлиним криком
У небі летить
Йде простоволоса
Золотава осінь
Тужливим акордом
У серці бринить.....
Дощем з неба впаду
Гроном винограду
Подарую людям
Смак свого тепла
Зайду до оселі
Де люди веселі
Й покладу до скрині
Всякого добра.....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687769
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016
Малина, окроплена попелом бою...
Ми стоїмо.
Тихо.
Не чути ні звуку.
На відстані вії застигли.
У полі тримали позаду зав'язані руки...
Нам часто доводилось вдягати каски, які окропили землею із саду.
Ховались в окопах, щоб з відчаю впасти й себе запитати: "За що?".
Яку правду
Ми маєм ховати?
Ту, що в магазинах, де кожен патрон несе біль і печалі?
Можливо.
Ймовірно.
На те є причини.
Але геть не ті, що колись нас зламали!
Гранати шкляними уламками ранять й без того замучене серце.
Ножами його добивають.
І тільки лиш пам'ять лишається.
Стіни ростуть поміж нами.
А я ще колись віддавав тобі серце, але різні фланги й тили із фронтами нас ділять.
А з часом і пам'ять зітреться.
А наша любов робить нас ворогами.
Зустрічний вогонь розірвав наші душі, але ми ніколи не підем до раю.
Тоді чому так?
Чому твій сигнал глушать?
Ти лиш не мовчи.
Не мовчи...
...ти це знаєш.
04.09.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687651
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 05.09.2016
Сучасним сонцем висмажений вщент,
Ефектно фрукти склавши натюрмортом,
Розхристаний, та ні, лише у шортах,
Пронісся Серпень, жвавий, мов студент.
Естрада парку сіє знов акорди,
Ні, попри спеку, гарний цей момент!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687674
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 05.09.2016
Лиш тільки сльози – за розлуку плата,
Вниз упадуть в нескошену траву.
Гніздо родинне – під горою хата,
Душею де від віку я живу.
Земля травою зжовкла і поникла,
Нема давно батьківського тепла.
Печальну душу, що до болі звикла,
Зрадлива думка гірко обпекла.
Вдержати сум в душі немає змоги,
Скорботний світ міняти сил нема.
А скоро осінь вистелить дороги,
Холодні дні підійдуть крадькома.
І гіркота ота під серцем муля,
І пустота батьківського житла.
Вбиває душу думка наче куля,
Усе в душі випалює до тла.
Той журавель у небесах високих,
Курличе і забути не дає.
Батьківський дім, мого життя істоки,
Де серце свою силу вічну п’є.
2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687635
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 04.09.2016
Квітнуть на городі хризантеми,
Нашого кохання дивний час,
Наче знов зовуть тебе до мене,
Коли день за обрієм погас…
Приспів:
Хризантеми різнокольорові,
Нашого кохання дивоцвіт,
Квіти безкінечної любові,
Що живуть із нами стільки літ.
Розцвітають знову хризантеми,
Навівають крапельки жалю,
Квіти наші вічні, без дилеми,
Я ці квіти, як тебе люблю…
Пригадай кохання, моя люба,
Що було, враз в серці ожива,
Коли знову злетимо у небо,
Повторю ще раз оті слова.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687628
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 04.09.2016
Огонь... Огонь... Огонь и ты!
Огонь... Огонь... Огонь... цветы.
Глаза в глаза, глаза в глаза.
В твоих глазах вижу себя.
И твои цветы, букет красивых роз,
что для меня с любовью ты принёс.
Давно... Давно... Давно ждала.
Тебя... Тебя... Тебя... Тебя!
Что любишь ты, я поняла.
Сказали мне твои глаза.
И твои цветы, букет красивых роз,
что для меня с любовью ты принёс!
Откуда он? Откуда он?
Огонь... Огонь... Огонь... Огонь!
Здесь только я. Здесь только ты.
Твои цветы... Твои цветы!
И твои цветы, букет красивых роз,
что для меня с любовью ты принёс!
Огонь... Огонь... Огонь... и ты...
Огонь... Огонь... Огонь...цветы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687562
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 04.09.2016
А світ без нас котитиметься далі,
Без нас цвістимуть яблуні в саду,
І житимуть і радощі, й печалі...
Світ не помітить, коли я впаду.
Таких, як я, напевно, буде безліч...
У той момент, відведений для нас,
Відкриється кордон в безкраю велич,
В якій відсутні день і ніч, і час;
Відсутнє зло і біль, що крає серце...
Одне питання мучить знов і знов:
Якщо нема, відсутнє там оце все,
Чи буде там присутньою любов?
Чи зійдуться в тім вимірі дороги,
Чи знайдуть одна одну дві душі,
Щоб, звісивши із краю хмарки ноги,
Писати вдвох одні на двох вірші?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687475
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016
****************
Заблукаю у лісі -
шукатиму тут самоту:
Десь вона причаїлась,химерна,
між соснами...
Гордовито-мовчазні, підносять
стрімку висоту:
Раю, певно, дістали б
пахучими кронами млосними...
Мідно-злото-зелений
осіннього лісу візаж...
Світлосяйні стовпи з-під небес
мерехтять над галявами...
Цей космічно-земний,
несподівано щемний пейзаж -
Тут моя самота поблукала
зів'ялими травами.
Димом тиша клубочить,
пронизана сонцем, дзвінка:
У сосновім бору
не чувати пташиного гомону...
Простяглася з підліску
зелена ліщини рука:
Повну жменю горіхів
дарує для теплого спомину...
Дика папороть крила вронила -
зелені птахи,
Ой, підбиті ловцем,
опустились отут, між деревами...
І замолює ліс
не відомі нікому гріхи,
І хмарини над ним
білосніжними плавають мевами.*..
Заблукала у лісі - шукала собі самоту...
*Меви(діал.)- чайки
Світла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687081
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 03.09.2016
Заблукала у лісі,
і броджу між болотних трав.
Мені б стежку…
й не чути б,як голосно птаха квилить.
І забути буденне твоє:
Привіт, не впізнав.
Мені б трішечки неба,
аби темінь оцю осилить.
Кілометрами сосни
до неба біжать знов і знов.
То це казка чи сон?
Бо я стала менша від гнома.
І волоссям прив’язана
міцно до центру основ.
Чую поруч не птаха,
то квилить моя утома.
А вгорі біжать сосни,
і сонце украв дивний гном.
Мої зв’язані крила німіють,
прошу не треба…
Мені б голос твій чути…
кругом лиш пітьма й багно.
Серед всіх «мені б…»
вибираю лиш трішечки неба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685412
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 03.09.2016
***
Я заплітаю почуття в косу –
так туго, як придушують свободу.
Розплакатися б…Спогадами сум
випещую в тужливу насолоду,
в мелодію . Я – соло, хор,оркестр,
тонкий музика в парі з інструментом…
Розплакалась…І вилилась в протест:
відмовити назавжди диригенту!
Зрікаюсь, зможу – аж збілів кулак,
то в нім напівжива моя скорбота –
всю вітрові віддам, бо ж він – мастак
співати сум, покладений на ноти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676200
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 03.09.2016
Кучері хвилям
Пестить закоханий бриз.
Зітхає берег.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687237
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 03.09.2016
У світі, справді, є безцінні речі,
Які ні з чим не можна порівняти.
Це- чути, як дитятко щось лепече,
До щічки притулитись, обійняти,
У ліжечко покласти обережно,
Ласкаво ручки-ніжки цілувати.
Любити серцем щиро і безмежно,
Слова най-найніжніші промовляти.
Запах дитяти подих зупиняє.
Дивитись на усмішку загадкову,
Якою в сні ангелика стрічає,
Мугикати тихенько колискову.
Ранковий синій погляд потішає
І сміх, дитячим щастям оповитий.
Коштовність, скарб, йому ціни немає.
Це те, заради чого варто жити. 2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687099
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 03.09.2016
Не спіши, життя, постривай.
Може, там і чекає рай,
Може, тут для когось- пекло,
Та мені в цьому «пеклі» тепло.
Ну і що, що дощить сьогодні?
Це не наші справи-Господні.
Може, сонця комусь забагато,
Може, осінь прийшла ранувато…
А мені би в проміннях купатись,
А мені би росою вмиватись.
А мені би тишу почути,
А мені би вітром майнути.
А мені і мороз до душі,
Дивні сни, чарівні міражі…
Нехай і черствий сухарик-
Лише б не згасав ліхтарик. 2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687326
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016
Відшуміли ліси, відлітають у осінь роки.
Вже похнюпився гай, де ще вчора мелодія грала.
Пісня літа мого відлунала на вічні віки,
Й загубилася стежка, якою так довго блукала.
Порозвішаю в хаті я спогади літніх картин,
Пестять пам’ять про літо букети незірваних квітів.
Стежку серця твого віднайду, бо не всі йдуть у Рим.
Як же довго блукати в осіннім оцім лабіринті.
Сиротіють поля, і жита вже посипались в тік.
Яблуніють сади й відгуляли весіллями села.
Осінь в серці моїм, не весніти йому вже повік.
Літа ти не зустрів – нашу стежку я в осінь відвела.
Вже синіє блакить і дощами вмиваються дні,
Он летять журавлі і ятрять своїм «кру» мою душу.
Вони, рідні, вернуться - закурличуть веселих мені,
А до того печаль,я мов листя ногами ворушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684281
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 02.09.2016
Моя любов, немов легенький вітер,
Що не обтяжує і не пройме.
І різнобарвна, як у полі квіти,
Що ніжно шепчуть: ну цілуй мене.
Моя любов – червона горобина,
Що так красиво вписується в гай.
До твого серця тонка павутина,
Вплітай її у серце і кохай!
Ніжна лілея на озерних водах,
Вода, що не напитися повік.
Усмішка на лиці твоїм чудова,
Щастя твого нескі́нчений потік.
Моя любов п’янить вином медовим,
Сміється сонцем у твоїх очах.
Вуста солодить трунком малиновим,
Увись тебе здіймає, немов птах.
Красива, ніжна, щедра, легкокрила,
Солодка, лагідна, жагуча, неземна…
Вона тебе до щастя приручила.
Мою любов не випити до дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685224
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 02.09.2016
***************
Затуманилось личко писане...
- Ти сумуєш,моє пташа?
Та чому ж оце? Та куди ж оце
Твоя молодість поспіша?
Ще хистка така, як билиночка,
Як омитий росою цвіт...
Золотий пилок - ластовиннячко,
Русі коси... Жорстокий світ.
Щось в тобі немов надломилося,
Серце розпачем обняло...
Ти не плач, що усе скінчилося,-
Посміхнися, що це - було...
Чистих сліз твоїх та не варт ніхто -
Хай тобі обіцяє рай...
Хто ж на сльози ті заслуговує,
не проллє їх ніколи, - знай.
Усміхнися, красо мальована, -
Ще попереду - долі цвіт.
Підростай, моя чорнобровая,-
Замилується білий світ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687283
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
Прикоснись ко мне, прикоснись.
Улыбнись мне, улыбнись.
Уплывёт из-под ног земля.
Растворюсь в тебе я!
Ох сладкая, ох сладкая моя любовь.
А нежная, а нежная какая!
Как хорошо, что ты такой.
Как хорошо, что я такая!
Посмотри в глаза, посмотри.
Повтори , что сказал, повтори.
Уплывёт из-под ног земля.
Растворюсь в тебе я...
Ох сладкая, ох сладкая моя любовь.
А нежная, а нежная какая!
Как хорошо, что ты такой.
Как хорошо, что я такая!
Прикоснись ко мне, прикоснись.
Улыбнись мне, улыбнись.
Уплывёт из-под ног земля,
Растворюсь в тебе я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687288
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
Вона прийшла і вогнено-шалена
Валяється у золотому листі,
Не любить - принципово! - все зелене,
Хизується в бурштиновім намисті...
І коси розпускає, ще дівочі,
І в шати одягається барвисто.
Короткий вік, та в"янути не хоче -
По закутках шугає норовисто...
Невтомно розмальовує пожежі,
Підморгує до сонця і до білки,
І зовсім вже не дивиться на межі,
Мов хоче наздогнати перепілку...
Усміхнена, осяяна, яскрава
Влітає вихром у вузькі шпарини,
Качається, де хоче - має право!
І щедрістю наповнює корзини...
Не встигла озирнутися - помчала!
Десь, ген за лісом - він вже не зелений -
Так зашарівся - це ж лише початок...
Гулятиме ще довго, навіжена...
Люблю її... І з росами, й з дощами,
Золочену і з косами рудими,
І з першими морозами... Прощаю,
Бо пахне урожаєм, трохи - димом...
Якби могла, то я б із нею - поряд,
Не озираючись, з палітрою і боса...
Але... не можу, бо і так говорять,
Що в моїх косах... заблукала Осінь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687218
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
А можна так, щоб просто відпливло
По тихих водах, мов листок осінній?
Самітні проводи … «моє» ж було.
Тріпоче
сумнів
в мовчазнім склепінні.
А можна розтрусити в ніч глуху,
Пітьмою стерти все, що могло б бути?
Нехай гірчить полином на шляху…
Втім,
часоплину
не дано забути.
А можна відректися? Словом лиш
Пустити в світ вже зболені надії?
Мовчить твоє несказане «облиш»…
Листочком
відпливають
мої мрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687276
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
Що таке щастя непросто сказати -
Треба для цього в душі розцвітати.
Вміти життю усміхнутися щиро
Сонцю за обрій сказати: спасибі.
Щастя в родині, веселій та дужій,
Щастя у друзях, у квіточці в лузі.
В маминій усмішці, в успіхах сина,
У вмінні прощати і бути потрібним.
Щастя у дружніх обіймах за плечі,
В слові «люблю», що шепочуть під вечір.
В народженні сина чи доньки, як знати.
Щастя, що в тебе є батько і мати.
Щастя в зернятку, що в хліб проростає.
Щастя, як голоду й воєн немає.
В тім, що людина завжди має вибір -
Бути людиною, а чи створінням.
Щастя співає, радіє, сміється.
Воно не заздрить і не зазнається,
Ділиться з ближнім, людей зігріває,
В любові купається й меж їй не знає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657698
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 02.09.2016
Внуку
Роки проносяться, спішать
пір'їнками в бурхливім вирі,
і час настав: своїх пташат
ми проводжаємо у вирій.
В незвіданість, у далечінь
їх ваблять мрії і дороги,
нас огортає смутку тінь,
беруть в полон журба й тривоги.
Коли онуки йдуть в світи,
розлуки не бува без болю.
О Боже, шлях їм освяти,
щасливу дарувавши долю!
Лети ж, соколику, увись,
гартуй характер, дух і крила,
крізь перепони всі прорвись,
щоби невдача не скорила.
В буденнім вареві життя
не втрать-бо вроджені чесноти,
щоб не терзало каяття,
шануй і множ свої цінноти.
Шукай, мій лебеде, шукай
свою єдину в цілім світі,
кохання справжнього пізнай
чарівні, неповторні миті.
Лети, журавлику! Долай
дороги нелегкі, далекі,
але завжди в свій дім вертай,
як вірні поклику лелеки.
В свій зранений, та рідний край,
де волі дух і щирість в слові,
де спогадів дитячих рай
і скарб родинної любові
безмежної, без тіні чвар,
де корінь твій і пуповина,
і найцінніший Божий дар –
матуся, татко, Батьківщина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687137
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
Осінній блюз над безпорадним містом...
Тендітним смутком сиво так летить..
І нас несе у вирі падолисту
За межі світу..В танучу блакить..
Кружляє все: дахи,дерева, долі
Немов сам Пан заграв тут на дуді..
І, незбагненно - від тепла чи солі? -
Сльоза не тане в дощовій воді...
Ще лине блюз багряно - золотавий,
Дзвенить ще й досі звичне : "Ми....."
Остання дія ніжної вистави
Перед антрактом лютої -зими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686708
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 01.09.2016
****************
Відчиняй нові двері, життя:
У минулому - "щастя" химерне -
Без пробачень і без вороття...
Я жива - відчиняються двері.
Так, минуще й примарне усе:
І багатство нажите, і слава...
Забирає миттєво оце
Вулканічна палаюча лава -
Б'є життя негасимий вулкан:
Рівно тліє, то вибухне знову...
Все солодке не випити нам,
Не минути скорботи гіркого...
Досить того, що хліб на столі
Та живлюща вода у криниці,
Й усміхаються світло мені
Найдорожчі кохані обличчя,
Що світанок прозорий гряде,
Землю цю обціловує пишну,
І стрічають удома мене
Літом скупані батьківські вишні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686767
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Гарні слова. Пройняли!
Сягнули в глибини душі!
Шторм у душі здійняли
Пристрасні , теплі дощі!
Заздрю Собі я Самій,
Заздрю я тілу й вустам,
Заздрю,що в Мене Ти Мій,
Душі невгамовної храм.
Тебе я до Себе ревную!
У холод в думках обійму.
Тебе я крізь відстань відчую,
Бо також крізь відстань Люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353434
дата надходження 28.07.2012
дата закладки 31.08.2016
Мої дзвінки давно вже відлунали,
Моєї школи заросли стежки,
Учителі у вирій відлітали...
І вже не ті читаю я книжки.
Багато Бог забрав вже друзів
У пору їх квітучих сил…
Життєві школи замість вузів
Тримають міццю із горнил.
Та все ж бува ще сині сни
Вкривають пам’яттю дитинства,
Торкають юної струни
В обіймах щирих побратимства.
Найбільшим скарбом із скарбів -
Це закосичене дитинство
І без посад, і титулів -
Країна мрій і материнства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686745
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Не впало, не сіло, Весь вік працювала
кудись відлетіло. в болото не впала...
Ну що ж це таке? Що таке?.. І навіть в пошані була.
Та я ж не сиділа, Завжди поспішала,
як пташка летіла і втоми не знала,
і в зиму, і в літо жарке. в надії і вірі жила.
Була я красива,
весела, щаслива.
Життя, як цікаве кіно.
Раділа, любила,
дітей народила.
І звідала все, що дано.
Куди ж усе ділось? Не все я зуміла,
Чи десь розчинилось, кудись зникла сила,
неначе його й не було. уже і сліди замело.
Вже серце зболіло, Чогось спохмурніла,
в душі посіріло, вже старість зустріла,
і сумно за тим, що було... і в осінь життя повело.
Усе промайнуло,
чи це я заснула?
За обрій і кличе, й несе.
Та все ж є надія,
і мрії, і віра,-
в онуках і дітях живе.
І я потихеньку І діти здорові,
ступаю легенько, і внуки чудові,
хоч стежка нерівна стає. Життя недаремно пройшло.
Бува й спотикаюсь, Не впало, не сіло,
та все ж сподіваюсь, і не відлетіло,
що буде ще гарне моє. все те, що найкраще було!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686695
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Шкільний дзвінок співає малиново,
За парти кличе хлопців та дівчат.
Та не для мене він лунає знову,
А для моїх улюблених внучат.
Вже майже пів століття промайнуло,
Коли для мене він тоді дзвенів.
Ті роки безтурботні не забула
І дорогих мені учителів.
Коли його я чую - чомусь плачу,
І серце в грудях б"ється, мов пташа,
Наче свою далеку юність бачу,
Яка в життя доросле поспіша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686749
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Не чекаю нічого від осені. …просто чекаю…
Недописані вірші лягають багряним листком.
І останнє «курли», в небесах, журавлиної зграї,
І правічне – «люблю», незагнуздані мрії битком.
Не важливо, що далі, бо нині осанна і крила,
Стозасвічені зорі на ликах студених озер.
Я у тому привіллі з тобою крилато-щаслива,
Не важливо, що завтра, важливо, що тут і тепер.
Не посмію злукавити доленьці (бо і не вмію),
Кожен день, що чекаю, немовбито перший, або…
…Між тривожної осені, стомлена, з вірою в мрію –
За нагою межею з огню воскресала любов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675932
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 30.08.2016
***
З тобою й без тебе… зникають прозірчасті дні,
Відпахла вже липа медами і спраглим липнем.
Від буйної повені скверик занидів, схмарнів,
Лиш знайдене полум’я то спалахне, то схлипне.
Барокові арки від обрію аж до сердець,
Складає маестро в душі недописані вірші.
Із пізнього цвіту сплітає багряний вінець
Закохана мавка із вірою в справжнє і віще.
Прийдешнє – між мріянь, а нині – відлуння і ми,
Захмарні бажання згорають стрімким зорепадом.
Гармонія вітру і лету, небес і пітьми,
Попереду – вічність, минуле між весен, позаду.
Кохаю, як вперше, кохаю, як юна, колись…
Болить листопад енним листиком, енним туманом.
За обрієм – безвість, на шпилі смереки – вись…
З тобою, коханий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681709
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Поглипують вічні зорі в квадрати вікон,
Шукають скупу захилу бездомні пси.
Різнити добро від фальші пізнала з віком,
Як серцем зуміла чути жагу сивин.
Вже місяця срібне вістря вп’ялось у хмари
і плаче німими слізьми гілля верби.
Когось поглинала вічність, когось вінчали,
Десь сіро пливли тумани, а десь – гроби…
Цей подих солоний вітру і ніч, і тиша,
Марніє під спраглим небом полин-трава…
Хтось прагне іти землею, хтось пнеться вище,
Я тихо молюся віршем поки жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683335
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Слово,погляд,дотик руки,поцілунок-все в житті має значення.Все складається з дрібниць.Якщо розколоти цеглинку великого будинку,то можна побачити дрібнесенькі шматочки.Можна розколоти ще на менші шматочки.До самого невагомого пороху.Так,одна порошинка-це дрібниця.Без неї будинок би простояв.Ось ще одна.Без цієї також.Тоді котра порошинка така велика тяжість,без якої не можна побудувати будинок?
До різної ситуації кожен відноситься по різному.Якщо він особистість,а не натовп.Можна обурюватись,можна погоджуватися,можна грюкнути дверима.Тільки не байдужість!
Я ще з школи зрозуміла,що в житті за добро добром не платять.В нас викладала хімію вчителька,з котрої страшенно знущалися учні.В нас ніколи не було уроків по хімії.Тільки вона з'являлася в класі,як всі починали кричати.Я не підтримувала однокласників.Ніколи.Постійно сварилася з усіма.Останній місяць навчального року вчителька захворіла.Її підмінила завуч.Вона хотіла поставити мені в табель четвірку.Класний керівник дуже просила мене,щоб я поговорила з нею.В мене ніколи не було в табелі четвірок.
-Але я заслуговую на...двійку.На стільки я знаю.На відмінно може знати хіба що її син,що навчається з нами в одному класі...
Я ніколи не ображалася на жодну з них.Мені було боляче,що над вчителькою всі знущаються.І навіть директор не міг з учнями навести належного порядку.Потім вчителька,за котру лише я заступалася,хотіла знизити мені оцінку...Бідна,як же їй було важко...
Коли я була маленькою,я була на мільйон процентів була впевнена,що тільки після того,як людина пережила величезне щастя в дуже довгий період,вона зможе померти.Я не могла порозуміти,що буває по різному.
Я завжди помиляюся.Завжди.Я була впевнена,що якщо я зустріну чоловіка,котрого буду кохати понад життя,то мені більш нічого не буде потрібно в житті.Зустріла.Він зовсім не розуміє мене.Мене рідко хто розуміє.Але від нього-це дуже боляче...
Люблю дарувати квіти.Я їх довго вибираю.Дуже довго.Не люблю багато паперу...Інколи я хочу більше посмішки...Від моїх квітів...Та як вже є...Мені не дарують квіти...Ніколи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515687
дата надходження 05.08.2014
дата закладки 30.08.2016
Я не розумна. Мене завжди і всі вчать. Мама на день народження бажає найбільше розуму. Я щаслива, бо в мене є мама. Котра дуже рідко розділяє мої думки, чистить пір'я на моїх крилах.
Всі на чомусь помішані. Мій каже, що я на Янголах. Але... Це ж так гарно! Мати багато Янголів! Котрих ти бачиш і не бачиш.
Якби все було так просто і легко-ми не були б людьми. Певно, ми були б птахами. Котрі б літали з місця на місце. Труднощі будуть завжди. Твоє відношення - це твоє особисте відношення до них.
Смішно, коли говорять, що треба змінити роботу, котра не подобається. Житло. І все. Треба. Тільки ти пройдеш багато сходинок, на котрих посієш не одну сльозинку. Це не швидко. Та все буде так, як ми захочемо.
Інколи звичні дні змішуються з звичними ночами. І так мало забарвлення. Та все добре. Бо веселку теж видно лише після дощу. Можливо, сльози посіють веселку в нашій душі?
Кожного дня потрібно мріяти. Кожного дня. Кожної хвилини. Мрії будуть нас тримати навіть тоді, коли навкруги буде тільки болото. Мрійте. І не вірте тим, хто каже, що ви слабкі і зламані. Просто сум має багато відтінків. Як і радість. Це як ніч і день. Це як Сонце і місяць. Можливо, у Вас просто ніч. А всі заставляють Вас підніматися з ліжка.
Бог з нами завжди. У нашій душі, у кімнаті, в легенькому вітру на моїм віконечку. Намагаймося бути схожими на Бога. Любити. Прощати. Хоч ми люди. Слабкі і маленькі. Ліниві і невдячні. Але ми вже обрані. Бо прийшли в цей світ. І бачимо зорі. І бачимо небо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682363
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Заходить осінь в глибину.
Вся золота, а сріблить коси,
Її талантів не збагну,
Не зрозумілі парадокси.
Краса і сум переплелись,
Багатство й бідність ходять поруч.
За руки всі думки взялись,
Осінній витвір: диво-повість.
Останнім криком - журавлі
І пам’ять крилами змахнула,
Летять і радості й жалі,
Вже осінь в долю повернула.
Затанцювала листопадом,
Упала у сльозах дощів,
В усіх відтінках маскарадом
Майнула спогадом років.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686629
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Ці квіти ніжні ти приніс сьогодні,
в них сяють сонця ясні промінці.
І роси вранішні, іскристі, тремтять
на листі... і на твоїй руці.
Солодкий щем... такий казково-світлий,
приємним розливається теплом.
Мені здалось, що Ангел білосніжний
торкнувсь сріблястим, і мене, крилом.
О! Які ніжні ці красиві квіти.
Вони для мене... Ти приніс мені...
До себе манить цей букет розкішний.
Такий дарує березень весні.
Мабуть, вони насправді є казкові?
З подякою до тебе пригорнусь.
Твої вуста, мов пелюстки медові,
Солодкого нектару з них нап'юсь...
Ці квіти ніжні ти приніс сьогодні,
в них сяють сонця ясні промінці.
Глянь, роси вранішні, іскристі,
вже затремтіли й на моїй руці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686265
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 29.08.2016
Мы все время куда-то торопимся.Нам постоянно не хватает времени.Забываем,что все в этом мире является поводом для счастья.Первый подснежник,здоровье ребенка,улыбка родителей.Нам порой хватало в лесу разбросать листья над головой.Закрыть глаза и ловить какие-то неуловимые звуки.Почему-то нам часто счастье кажется очень далекой целью.Мы не наслаждайся им,а прокладываем к нему путь через достижения.Когда приобретаем то,что желаем-возвышаемся над будничным и допускаем,что оно приходит в награду только за труды.Или когда находимся в близости с другим человеком.Но почему не в гармонии с собой?
Пусть у Вас всегда будет внутренняя улыбка.Серотонин,мелатонин и эндорфин,которые будут выделяться в это время-заменят Вам дорогостоящие препараты.Улыбайтесь,и кто-то влюбится в Вашу улыбку.Даже если совсем не хочется.Научитесь улыбаться всем.Делайте несколько добрых дел на протяжении всего дня.Никому не хвастайтесь.Если Вы считаете себя таким важным,что сделали хорошее дело-смело можете его перечеркнуть.Настоящая доброта никогда не хочет быть узнанной!Запомните это!
Каждый день-это новая жизнь.Даже если знаете,что все,что Вы построили может быть разрушено(любимыми,погодой,обстоятельствами,руководителями и пр.)-все равно стройте(планы,добрые намерения,дом,компанию,сажайте деревья).Даже если Вас предавали и бросали любимые-любите как в первый раз.Я не понимаю людей,которые помнят всю жизнь одну неудачную любовь и потом боятся кого-то подпускать близко.Это указывает на слабость.
Благодарите Бога чаще,чем просите его о чем-то.Благодарите за день,за солнце,за детей,родителей.За то,что у Вас есть крыша над головой.Даже за проблемы.Это нам дано для духовного роста.Если Вы считаете,что в доме некому убрать-то вспомните,что у кого-то нет даже дома.А если Вы жалуетесь на детей-вспомните,сколько бы людей отдали все за счастье материнства.Никогда не говорите,сколько Вы сделали для ребенка,а он не отблагодарил.А Вы говорите спасибо Богу за каждый маленький кусочек хлеба и то,что можете видеть солнце,читать эти строчки в отличии от других?
Не пребывайте в постоянном нервном напряжении.Это чревато развитием стресса.Хотя стресс-это некая разница между желаемым и происходящим.Между тем,что есть и что хотелось бы видеть.В стрессовой ситуации тело выделяет в основном кортизол(гормон,способствующий набору лишнего жира,особенно брюшного).Иногда несем на себе груз лишних забот(боимся поменять нелюбимую работу,сменить жилье,расстаться с нелюбимым человеком).А иногда все это находится внутри.И причина только в нас.Изнутри.Надо иначе относиться к событиям в окружающем мире.Иногда за чем-то гонимся и не понимаем,что в настоящем есть положительные стороны.Надо жить счастливо днем сегодняшним.А не только тогда,когда достроим дом,выучим детей,соберем деньги,построим карьеру.Ведь тогда может кого-то из родных людей уже не быть на этом свете.И подумайте:так ли Вы будете счастливы за праздничным столом в достроенном доме без родных,с которыми можете посидеть прямо сейчас?Доверяйте свою жизнь Богу,помните,что от нас мало что зависит.Но надо прилагать усилий больше."Господи,дай мне мужество изменить то,что можно изменить,терпение принять то,что не можно изменить,и мудрость,чтобы отличить одно от другого"(Молитва).Может-нам надо просто понимать ее?..
Моему племяннику пять лет.Он давно называет меня Вида Вансель.А сегодня мне заявил,что меня не так крестили в церкви.
-Я больше тебя не буду так называть.Это же неправильно!-заявил он мне мне.
Я постаралась ему обьяснить,что это может быть правильно.И он в пять лет меня понял.
-Понимаешь,когда ты называешь меня Видой-мне это очень нравится.Я начинаю улыбаться.Когда я улыбаюсь-у меня хорошее настроение.Когда у меня хорошее настроение-я напишу хорошее стихотворение.Его прочтет хотя бы один человек даже очень далеко.Он тоже может улыбнуться.Когда он улыбнется-то может улыбнуться человек,который с ним живьет.Это может быть такой же мальчик,как и ты.Хоть и очень далеко.Теперь ты понимаешь?-спросила я его.
-Я же не маленький,Вида...
P.S.Продолжение следует.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411510
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 29.08.2016
Я буду вірити в людей навіть тоді, коли в мене кидатимуть каміння за те, що віддала останній шматок хліба. Люди перенесли забагато болю, смутку, розчарувань. Люди перестали вірити в диво.
Всесвіт красивий настільки, скільки можуть набрати фарб твої думки.
Якщо ти не носиш в собі сонце, то бачиш інших темними. Неможливо крізь темряву бачити красу душі інших.
Потрібно змиритися з тим, що змінити неможливо. Але ти ставиш інколи свій вирок. Можливо, тільки тому, що проходиш тисячу кроків. А ще один зробити просто ліньки.Можливо-байдужість просто прикриває все великою долонею? І гарні цитати і виправдання прикривають все так гарно, ніби білі фіранки нові і старі вікна.
Всесвіт - це ти. Твої думки, погляд, сміх, аналіз, сльози і обійми. Світ був би зовсім інакшим, якби хоч одна душа, котра має прийти в цей світ, залишилась десь блукати між іншими світами. Одна душа-це цілий світ.
Поезія-це не правильно вибудовані слова і речення без помилок. Поезія-це фарби душі, котрі не мають жодного пояснення.
Земля зникне тоді, коли зникне любов. Доки буде любов-житиме і земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658652
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 29.08.2016
Никогда не хвастайтесь хорошими делами.Как только об этом узнают другие,то это уже обычное дело.Будьте похожими на святого Николая:делать хорошее дело и желать остаться неизвестным...
Если бы наше тело умело разговаривать и обращаться к нам,оно бы просило о следующем:
-Думай,что я самое красивое на свете!Как ты обо мне думаешь,таким я становлюсь.Я неповторимое!А ты говоришь:толстое...Люби меня.И я стану еще красивей...
-Я могу вылечиться,когда врачи говорят обратное.Ты знаешь,что такое чудо?Это большая вера мыслей,анализ ошибок,приложение усилий(ну,понять,что мы плохо думали,кушали все подряд,унывали т.д.).Это очень тяжело.Но если бы все было так просто,то мы бы прыгали с одного состояния в другое.Один день так,другой-так...Один день цветок цветет,на другой-только семена.Понимаете о чем это я?..
-Верь,что я могу жить очень много лет.Выметай из меня все плохое.Освобождайся от лишнего(плохих мыслей,обид,ссор).Счастье приходит и в 50 лет,оно не носит с собой записную книгу:"Приду к двадцатилетним","Остануть только у богатых","Буду жить у него,если он станет знаменитым".Носите счастье в себе.
Копите деньги,чтобы путешествовать,пейте из новой чашки,одевайте одежду,которую купили для особого случая.Не храните на"черный день".Неужели"черные дни"нужнее счастливых?Неужели стоит отказывать себе,чтобы быть"счастливым"в"черный день"?
Помогайте всем,кому только возможно.Но живите,чтобы вдоволь наслаждаться всем,что приготовил для нас Господь.Живите для себя.Если будете работать только для того,чтобы дети жили в достатке,то в лучшем случае научите их горбатиться,чтобы их дети жили в достатке.А их дети будут горбатиться,чтобы их дети жили в достатке.Какое поколение самое счастливое?Если быть счастливым самому,то это уже огромная помощь.
Благодарите Бога за погоду,за тучку,за небо,за всех родных,за свет,за дождь,за кусочек хлеба.
Когда ешь-наслаждайся.Ставь за мечту попробовать кухню других народов.Представь себе,что завтракать можно в Праге,обедать в Италии и...пить чай вечером с любимым тоже.Укрыться пледом и слушать шум моря.А когда собирается на дождь?..Ты помнишь эти несколько минут перед бурей?..
Делай то,что нравится:болтай ногами в воде,кушай мороженое,которое чуть начало таять,ешь руками мясо,вдыхай запах лилии,валяйся на диване с любимой книгой.Жизнь ведь только твоя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496728
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 29.08.2016
Хоть тигры сладкого не любят
Без исключений правил нет.
Ходил тигрёнок на охоту
И наловил тебе конфет.
Смотри, как он несёт коробку,
Так будто есть алмазы в ней!
Тебя обнял он даже робко,
Не бойся, лапы без когтей.
Он смотрит на тебя умильно,
Ведь год, как мы с тобой вдвоём.
Давай в честь тигра старых фильмов
Тигрёнка Пуршем* назовём!
Я знаю, любишь ты игрушкам
Давать, как в детстве, имена,
Пусть, сидя у твоей подушки,
Он нас хранит во время сна.
Пусть сказка глупенькая, детка,
В моём подарке смысл такой:
Ты для меня всегда конфетка,
А я - всегда тигрёнок твой.
*Пурш - знаменитый дрессированый тигр, снимавшийся в популярнийших, в свое время, фильмах "Укротильница тигров" и "Полосатый рейс".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686425
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
Ти - самотня верба серед пустки зрадливої долі.
Десь у вітах твоїх погубились до неба шляхи...
Ти не вгору ростеш,а землею стаєш мимоволі,
І від того у кроні давно не співають птахи...
Наречена дощу,ти волосся схиляєш до долу,
В нім колишеться вітру прозоро химерна фата.
Всесвіт, наче вівтар, невеселе освячує соло:
То кохання твоє одично вітає сльота.
Повінчає журба,доки хмари ще не відлетіли,
Цю покору німу і негоди сумління бліде.
Будуть пестити краплі гнучке і незаймане тіло,
Та від ніжностей тих лиш листя твоє опаде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686302
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 29.08.2016
Покотилася тиша віночком в занедбаний сад,
Хтось тихенько прикрасив волоссячко своє русяве.
Я швиденько зібрала в торбиночку весь зорепад.
Як насіннячко склала. Яке ж бо воно пречудове!
Ось і день як пісок у годиннику хтось повернув,
Захотілося посередині так туго зв'язати!
Тільки Янгол побачив. І пальчиком тихо махнув,
Ну а я... Намагалася на ніч його цілувати!
Покотилася тиша, розбивши півмісяць і сон.
Зачепилась за хвіртку і сукню свою розірвала.
Ходить тиша сама. Я зварила їй чай і бульон.
Я за всіх помолилась. І Янголів всім побажала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686325
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 28.08.2016
Серпневий вечір дише прохолодою
І літо до фіналу вже - за крок,
Так синє небо запишалось вродою -
Володар нескінченності зірок.
Сузір’я Діви...Жниця...Зорепад...
Під цим покровом в світ приходять люди.
Таких зірок упало... міліард.
Так було, є, так завжди буде.
Чумацьким шляхом в небо душі йдуть
І кожна зірка – це, мабуть, душа.
Можливо, в небо теж не всі дійдуть,
Розділить їх оцих світів межа.
Ніде, ніколи і ніхто
Не розгадає Всесвіту законів,
Із тайн цей витканий хітон,
Встановлених навічно рубіконів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686261
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 28.08.2016
Матінко Божа!
Як жити у світі,
де кривди багато?
Матінко Божа!
Як жити у світі?
Що буде - не знати...
А що принесе день нам
наступний?
Вітер попутний?
Це добре було б...
Що ніч подарує?
Зорі яскраві і місяць
у сяйві тих зір?
Ти кажеш: "Повір!"
Благаєш.
Благаєш.
Як вірити?..
Зло навкруги я лиш бачу!
За нього нізащо я не пробачу!
І чую у відповідь:
" Ти...
Прости...
Прости..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686224
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 28.08.2016
У моїм безмежному храмі,
що під синім високим небом,
є один найдорожчий образ,
яким милуюся, який цілую
безліч разів на день.
В того Образа небесно-блакитні очі
Худорляве засмагле лице у глибоких зморшках,
сивина у волоссі...
Я знаю цей Образ на дотик, на запах...
Припадаю до його мироточивих уст.
Милуюся ним,
насичуюся Любов"ю, Світлом, Щастям,
І шепочу молитву:
Боже, дякую Тобі, що
він є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686048
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 27.08.2016
Коли відчинить час свою таємну браму
І частокіл зневір порушиться,впаде,
Я впевнено ступлю на сходинки до храму
Святої простоти. І спокоєм зійде
Земний останній день непевного блукання
І праведних прозрінь настане перша мить...
І посмішка німа застигне ,мов зізнання,
В минулій глупоті.І сором відболить...
І стану я тоді незрозуміло тихим,
На ярмарку суєт - відвертим як дитя.
І зболена душа заллється срібним сміхом,
Що висоту торкне луною каяття...
Колись відчинить час свою таємну браму,
І вільно, на крилі, полине серця птах.
Лишилося фінал у тривіальній драмі
Завісою з небес завершити в очах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685533
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 27.08.2016
Солодких снів тобі, моя печаль,
Мій тихий щем, мій біль і насолода.
Я поруч не співатиму , на жаль..
Але ти - є! І це - вже нагорода!
Нехай прийдуть до тебе, хоч у снах,
Всі барви світу,легко і казково.
І присмаком солодким на вустах,
Залишиться ця сніжна колискова...
Тече пісок в годиннику зі скла,
Нечутно,невловимо.непомітно...
Та ти чекай в цю заметіль тепла,
В якому гілка самоти - розквітне..
Хоч за вікном все хуртовинить час,
Для тебе він зупиниться до ранку.
І, може статись, що колись для нас
Відкриє він у дивосвіт фіранки..
А поки спи,тендітно,мов маля,
В турботливих обіймах у дрімоти...
Ця ніч піде,нема їй вороття...
А я лишусь, бо серце знає хто ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685664
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 27.08.2016
Мені сьогодні вітер шепотів
У пурпуровім видиві світанку.
І спокій мій,крізь сплячу ще фіранку,
Слухняно з ним за обрій відлетів...
І оселився в серці спраглий день.
Думок безладних здійнявся торнадо...
Дарунок долі чи таємна зрада?
Чи зле похмілля від вина пісень?..
Підступний вітре,ти ж не залишив
Ні пари крил,ані дороговказу,
Щоб мати змогу стрімголов,відразу
В горішній твій поринути приплив...
Та в шепоті твоїм я все ж відчув
Далекий відгук втраченого неба,
Й землі віднині вже мені не треба...
Я все земне від себе відпущу...
Лише б лишилась неземна любов
У музиці весняного цвітіння,
І світлий промінь чистого сумління
На тлі покрови вічних корогов...
Лиш вистачило б сили на стрибок
З вершини літ в провалля позахмарне,
Щоб всі безсоння не минули марно
В потрібний час, в благословенний строк...
Мені сьогодні вітер шепотів
У пурпуровім видиві світанку.
Господня воля, жарт чи забаганка?
Я й дотепер як слід не зрозумів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686089
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 27.08.2016
*****************
Заблукала в ласкавім літі,
У шовковім сплетінні трав...
Понад плесом - туману сіті,
Заколисує шум отав...
Заблудила в холодних росах,
Де ромашковий світлий рай...
По росі моя юність боса
Здаленіла за виднокрай...
Заясніли коханням ранки:
Літо долі - гаї рясні...
Над Поліссям моїм світанки
Проростили в душі пісні...
Обтрусило рясні черешні
Стигле літо в моїм саду...
Бачу: осінь іде по стежці -
Зустрічати її піду...
Уростаю думками в осінь,
Як дерева корінням вглиб,
А душа іще літа просить -
Помандрую, мабуть, за ним...
Світла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685969
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016
[img]https://pp.vk.me/c633829/v633829407/5f7e8/dPk9-sojHr0.jpg[/img]
Трави мої покошені,
Зложені в оборіг.
Літо пішло до осені –
Стрілило, як в батіг.
Стежі мої не пройдені,
Щезніть і не боліть!..
Ябко терпке вигойдує
Вчахнута суховіть.
Ой, не печи ня, світе мій!..
Ой, не скубіть, вітри!..
Звід підіпру трембітами,
Щоби не впав згори.
Подих-полин затримую –
Ой, не розвійся, ні…
Простір вібрує дримбою,
Рвуться волокна-дні.
Сонце – макітра з баношем…
Легіню, мій – не мій?
Може, за обрій рано ще?
Де ж той спокусник-змій?
Знову торгує душами
(циган, як не крути!).
Ябко терпке надкушене –
Жаль, що вкусив не ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685843
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016
Забери в мене все,залиши тільки музику вітру...
Ту,де бабине літо танцює у ритмі душі.
Бо немає нічого,є просто розчинене світло,
Що малює цей світ танцюючим біля межі...
Я до Тебе прийду,і до ніг покладу свої крила,
Що носили мене по усіх піднебесних стежках...
І в притулку Твоєму,де мешкають слава і сила,
Розпалю той вогонь,що досі ховаю в очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685937
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 26.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mLIznyNuL_8[/youtube]
[b]«І все це – моя рідна Україна!»[/b]
Зі Святом Друзі!!!
[color="#1a04e0"][i][b]
Яка краса – гаї, поля і гори
Вдягнулось в квіти місто і село
І джерело, прозоре, мов би скло
І сонечка незміряні простори
З достиглого в степу уже колосся
І вітерцем скуйовджене волосся
І пісня, вдалині десь – солов’їна
І все це – моя рідна Україна!
24.08.16
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685668
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 25.08.2016
Розірвалося літо намистом із сонця і листя,
Всі оті намистинки кудись закотились за зиму.
Я собі шепотіла :
-Малесенька Відко... Молися...
Я молилася. І до молитви шукала я риму.
Все неправильно якось. Молитися треба по книзі.
Я усіх розштовхала й швиденько до Бога й на руки.
Я собі нагадала, що Бог у білесеньких ризах.
Він зодягнутий був в звичайніські і страшнії муки.
Він собі забирав увесь біль, що в молитві почутий.
Що тиняється світом, зодягнутий і немолений.
Плакав тихо Господь у мільярд, в сто мільярд розіпнутий.
Ноги в тернячку . Личко заплакане, непоголене.
Хто ж за тебе турбується, зварить і чай тобі, й каву?
Хто попре тобі всі простирадла і зіб'є перину?
Всі уже розійшлися. Бо в кожного досі є справи.
Таємниця у тім, що весь світ-то єдина родина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685765
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 25.08.2016
Я – України син по духу й крові.
Отут моя прапращурна земля.
Я – виток з мудрих праведних селян,
утверджую себе в живому слові.
Безбатченком смішним не був ні разу.
І не лякаюсь карликів Кремля.
Нащадок я Тараса й Василя.
Не полюблю москальську редьку з квасом!
Отут нам жити, по світах не бігти.
Вовік оберігати рідний край.
Збудуємо-таки для себе рай,
якщо ми справді України діти.
І я шпильки вставляю навіть ближнім,
та не лукавлю. Час лікує й б’є.
А що іще зозуля накує –
те знає небо. І розквітнуть вишні!
Єдине небо в нас, єдина ненька.
Нехай сичать перевертні-кати…
Єднаймося, шануймося, брати.
Хай завжди
у к р а ї н н о
серце
тенька!
Одвіку нас поріднює Всевишній.
Чи не навчив?
Гриземось-грішимо
та ненаситно ділимо Його.
Чи люди чи раби ми нікудишні?!
Ми є народ.
Природно і логічно.
Не буду я затурканим ягням.
Я – українець, тут моя земля.
І буде Україною довічно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650447
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 25.08.2016
Вартуєш, Матусю, найкращого слова,
А надто – в твої ДВАДЦЯТЬ П’ЯТЬ !
За щастя твоє я нап’юся любові
Щоб ти позбулася розп’ять.
Немає таких ні на Заході й Сході,
Одна ти така – на весь світ,
Дивуються зорі твоїй красній вроді:
Накращий з усіх, самоцвіт.
На світ народилась уже в вишиванці,
Заквітчана в диво-вінку,
Світліша-ясніша ти сонечка вранці,
То ж як не любити таку?..
Нап’юся любові за щастя Вкраїни,
У Бога їй вимолю долю,
Довіку їй буть НЕЗАЛЕЖНІЙ, ЄДИНІЙ
І жить їй у МИРІ І ВОЛІ !
Вітаю усіх з Днем Незалежності нашої Батьківщини !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685470
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016
[i]Любі друзі по перу! З Днем Незалежності нашої неньки-України!
[/i]
Є в мене земля –
життєдайна, родюча, багата,
є мудрий народ,
працьовитий і чесний!
Є все:
освяченим зіллям
замаєна дідова хата,
що бойківський дух
до нащадків майбутніх несе.
Є в мене поля,
на яких ще мій прадід трудився,
у кожну зернину
вкладав оберіг молитов ,
і, скроплена потом і кров’ю,
роди́ла пшениця,
земля віддавала врожай
і вагітніла знов.
Є в мене сади,
яблуневі,
сливові й вишневі,
є щедрі дерева,
що гнуться від стиглих плодів…
Свічада бездонних озер
і річки кришталеві,
правічні ліси
і смереки стрункі й молоді.
Є в мене чудова сім’я
і велика родина –
цей прихисток тихий
від зради, брехні і тривог…
І в серці – оте невмируще –
моя Україна,
і вічний над нами
усміхнений, люблячий Бог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685527
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016
Я - лиш зернинка у твоєму короваї,
Я - лиш піщинка на твоїй землі,
Одна краплинка у ручаї,
Пір’їнка на твоїм крилі.
На вишиванці – лише хрестик,
У твоїй мові – лише слово,
Ще не поет – лише поетик,
Маленька зірка вечорова.
Один листочок з твого саду,
Твоєї пісні – лише нотка,
Одна сріблинка з водопаду,
Але твоя я вірна дочка.
Для мене ти – це цілий світ,
Найкраща, рідна і єдина,
Святий Господній заповіт,
Моя чарівна Україно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685472
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016
Вбирає Україна в вишиванку,
У колір сонця, неба білий світ,
В любові колір, росяного ранку,
На полотні танцює первоцвіт.
Княгині українські знову й знову
Несуть в Європу мудрість і красу.
Слов’янська пісня – із колиски мови,
Давно в народів інших – за свою.
Славетні Ярославни рукодільні,
Вам випало об’єднувати всіх.
Творити і спиняти навіть війни,
Відводити від світу гнів та гріх…
Із роду в рід, так склалося віками,
Справляє в придане донька собі
Цю вишиванку власними руками,
Як оберіг святий, що в чужині…
У моді нині диво- вишиванка:
«Шанель» і «Валентино», «ЗАРА» теж...
Із глибини віків красива бранка
Дасть світу шанс – без воєн і без меж…
Вбирає Україна в вишиванку,
У колір сонця, неба білий світ.
23 серпня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685425
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 24.08.2016
...По смарагдовій поверхні озера
пливе жовтогарячий кораблик акацієвого листочка,
а на його краєчку сидить-спочиває
тендітна синя бабка
у ніжно-блакитній напівпрозорій сукенці-крильцях
з яскраво-червоною голівкою-намистинкою
Яка витончена кольорова жива інсталяція!
І хто сказав, що Бог колись давно створив цей світ і тепер спочиває?
Творення світу не зупиняється ні на мить!
Хіба може той, хто хоч раз скуштував насолоди творчості, відмовитися від
такого щастя?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685351
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Це так дивно – між нами стіни,
табу, заборони, бар'єри….
різні умовності, звична тональність
терпкого мовчання.
він нього мені змикаються повіки і
холонуть долоні у скверах
вражаючого до найтонших струн
прощання…
Це так дивно – між нами звуки
й слова не вкладаються в пісню.
бо між нами ніякої близькості -
тільки розмови без слів і
кінофільм зіниць розширених…
ти і я - ми здаємося критично різними.
ти і я – перекреслено – непідкорені.
Це так дивно – ніщо не римується
і не стелиться покірно чорним
надливаєш вина і чомусь так нестерпно
хочеться знову і більше…
мовби риба без води захлинаюсь,
стискається горло.
я хапаю повітря
кволо
змучено
жадібно
наче вдихаю тебе уперше…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685344
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Знов квітне вишня наша на подвір' ї,
Розкішне плаття дарувала їй весна.
А посадила її мама в день весілля,
Щоб вишня ця їй щастя принесла.
А поряд клен шумить веселий,
що захищає вишню від вітрів.
Щоб затишно завжди було в оселі,
татусь мій біля вишні посадив.
І шумить ніжно вишенька гарненька,
Надійний, сильний захищає її клен.
А поряд з нею побіліла й наша ненька,
Бо пестять внуків вже батьки тепер.
А поряд клен шумить веселий,
що захищає вишню від вітрів.
Щоб затишно завжди було в оселі,
татусь мій біля вишні посадив.
Знов квітне вишня наша на подвір' ї,
Розкішне плаття дарувала їй весна.
А посадила її мама в день весілля,
Щоб вишня ця їй щастя принесла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685288
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Кубки тюльпанів палають вогнями,
Погляд до них прикипів заворожено,
Вихідці горді із світу султанів
Їх конкурентів в саду насторожили.
Принци квіткові - на конкурс краси
Із гіацинтами, поряд з нарцисами
Вищі красоти на трон вознесли,
На терезах, навіть, врода з актрисами.
...Та особливі тепер є тюльпани,
Нового виду, а, може, і сорту...
Зрошені кров’ю святою бійцями,
Тих, із Донецького аеропорту.
Там, де бетону болючі руїни,
Докази смерті на кожному кроці,
В небо найкращі сини України
Сумно злетіли високо до сонця.
Тільки з весною палають тюльпани
Полум’ям з “градів” і полум'ям з “буків”,
Квітнуть болючою кров’ю із рани
Символом втрати і сиволом смутків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685271
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
(Слова,музыка,исполнение - Татьяна Мирошниченко)
Ночь мимолётная, день быстротечный.
Земного времени поспешный бег.
Открытым вопрос остаётся вечный:
Для чего живёт человек?
Как молнии блеск, сверкнул - и угас,
Мгновенье - пропал и след.
Так будет после, и было до нас.
На большее - строгий запрет.
Пр:
Я верю, на свете мы не случайны,
И не всё суета сует.
Кто-то оберегает простые тайны,
Чтобы мы сами нашли ответ.
2
Вопрос задаю себе – кто Я такой,
И какой мой земной удел?
Нашёл ли я счастье, обрёл ли покой,
И всё ли в жизни успел?
"Всё, что под солнцем - духа томление".
Может и прав Соломон.
Но где-то внутри гложет сомнение,
Не ошибался ли он?
Пр:
Я верю, на свете мы не случайны,
И не всё суета сует.
Кто-то оберегает простые тайны,
Чтобы мы сами нашли ответ.
Ну а пока - живи и твори!
Щедро делись с другим.
Люби, человек, и будь любим
И в поисках истины будь неутомим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685155
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016
Казала мені мама, що Ангели літають.
Що дуже вони гарні, красиві крила мають.
Мій Ангеле! Мій Ангеле! Мій Ангеле крилатий!
Навчи мене, навчи мене ... Літати.
З тобою завжди легко, бо вмієш ти радіти.
І ласкою своєю без слів ти можеш гріти.
Мій Ангеле! Мій Ангеле! Мій Ангеле крилатий!
Навчи мене, навчи мене... Літати.
Ти доторкнувсь до мене, і я - затріпотіла.
Здається, що й у мене також з'явились крила.
Мій Ангеле! Мій Ангеле! Мій Ангеле крилатий!
Навчи мене, навчи мене... Літати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685112
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016
Я для сина молила долю,
А Бог зіслав мені доню ,
Що на диво липневою дниною
Розцвіла під вікном калиною.
Я для сина просила щастя,
А ти з неба зійшла Причастям.
Розстелилась барвінком,м"ятою
Я в любові тебе купатиму .
Я у Бога благала ласки ,
І чекала з Небес підказки
І зійшло благословення оце!
А у нього твоє лице .
Я Всевишньому дяку складаю,
Що зіслав веселочку в маю:
закосичив мій світ перлиною-
Доброю,люблячою дитиною .
Хай тобі ,доню,з роси і води,
Йди вперед,не бійся , іди ,
Бо мережить Бог долю з чудес
Тій , що зійшла із Небес .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680802
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 22.08.2016
Продовження:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581762
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rUt02xSaHoo [/youtube]
Ми вже не побачимось ніколи..
Спростувати хочу ці думки..
Бо далеко там, на видноколі.
Може, це на відстані руки...
Боввавніє образ твій знайомий,
Треба просто вміть тебе чекать...
Кожен крок розмірений, невтомний.
Важко шлях осінній цей здолать..
Знов звучить забута та мелодія,
Іскорка в душі ще ледь жива...
Може, розгулялась це ілюзія?
Чую запізнілі так слова...
І стою в словесній заметілі.
Хуртовина з ніг ледь не збива.
Ні! Це не сніжинки білі-білі.
Вітер з вуст твоїх слова зрива..
Та вже осінь вкотре на порозі,
Жаль, втрачають зміст оті слова...
І все важче йти по тій дорозі..
Серце утомилось... забува...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685216
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016
П’є літня спека
Пісню веселих струмків.
А душу – печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685141
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 22.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=T3TszOQLk9A
[/youtube]
Уже дозріли сині роси,
Які тепер вони на смак?
Ще десь літає відголосся
Отих ще слів, що без ознак.
Вони то линуть, то стихають.
То знову раптом оживуть..
Чомусь буває, що зітхають.
То знову тишу розірвуть..
Я прислухаюся уважно.
Так хочу все ж їх зрозуміть..
Вони далеко, недосяжні..
Невже це вітер так шумить?
Відчула подих за спиною.
Колись так пахла та весна.
Та не була вона сумною.
Була красива, запашна...
І знову ніби чую звуки...
Це плаче скрипка скрипаля..
Не хочу чути слів розпуки...
Мотив навколо все кружля..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684996
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
От зазирнуло літо в зелений гаманець,
У ньому десять днів. То це ще не кінець!
Та поки рахувало, щось трохи забарилось
І раптом дев'ять днів у нього залишилось.
Що літо ще триває об'яву ми повісим!
А поки друкувало, тих днів лишилось вісім.
Раділо літо щиро, все у танку кружляло
І навіть не помітило що сім світанків стало.
Іде собі неквапом, та ще й кавунчик їсть,
Іще деньок згубило і їх лишилось шість.
З грибочками у хованки чудово дуже грать,
Минув день непомітно от їх тепер вже п'ять.
Дощу воно раділо, за хмаркою ганялось,
Але тепер у літа чотири дні зосталось.
Качалося у травах, котилося з гори,
День випав із кишеньки і їх лишилось три.
Трудилося на славу - городина, жнива.
Отак минув ще день, тепер їх тільки два.
Стомилось наше літо і сперлося на тин,
Ну от вже залишився у нього день один.
Дістало гаманець: погляну скільки тут?
А там лиш павутинка! Все літо, ти банкрут...
Але не розгубилось, заначка в нього є,
Дні бабиного літа з торбинки дістає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684978
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Доля моя, ніби птаха,
Птаха – з одним крилом,
Доля моя, сіромаха,
В вічній борні зі злом.
Доля – нектар із ядом,
В чистій воді неспокій,
З вітром буває, з градом:
Не до лиця ясноокій.
Доля моя, замріяна,
Зіткана з смутків й чекання.
Скільки мені відміряла,
Зоре вечірньо-рання?
Доля моя - вишиванка
У веселкових відтінках,
Доле моя – забаганко,
Квітни в рядках і сторінках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684951
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Як мало ми цінуємо себе,
Як мало ми цінуємо, хто поряд.
Лише тоді, коли вже ... відійде,
Як докір із портрета бачим погляд.
А й справді, в ньому – стільки теплоти,
Не знайдеш, навіть, в натовпі мільйоннім
І не згасає чаша доброти
В мелодіях неписаних симфоній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684948
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
1.Знаєш, я звикла сама зустрічати вечір,
Вранці одне горня готувати кави,
Брати тягар турбот лиш на власні плечі.
А як не сила, йти до могили мами –
Саме туди, де її спочиває тіло,
Там, де кругом хрести й безголосий простір.
Я розумію, душа її відлетіла,
Всі на землі ми люди – то тільки гості..
Та подивлюсь на портрет, на її могилу.
Все їй повім, свічу запалю воскову.
Мама всміхнеться, а я підлатаю силу,
Знову піду кувати свою підкову.
Знаєш, я звикла ходити, куди захочу,
Вулицям міст кидати палкі привіти.
Тільки задовго стежину одна толочу.
В парі свій захід сонця хочу зустріти.
15. 08.16
2.Колись зустрінемось з тобою, прийде час,
І погуторимо за чашкою еспресо
Десь у кафе без ока публіки і преси –
Лиш ти і я і той вогонь, що вже загас.
Прийде пора, сама спаде з чола вуаль,
Я не дивитимусь на тебе, як на бога,
Із серця птахами злетять усі тривоги,
Накриє груди рівноваги пектораль.
Під звуки музики й поблискування бра
Ми будем смішками здувати з кави пару.
У рівних статусах (я матиму вже пару!)
Бажати будем одне одному добра.
15. 08 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684952
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Дуже мила акробатка,
В жовто-синьому вбранні,
Є на щічках біла латка.
Не летить в теплі краї.
Хоч і холодно їй взимку,
Все ж вона зимує в нас,
Знайде десь якусь зернинку
Ця красуня без прикрас.
Дуже сало полюбляє
У зимові холоди,
Вниз голівкою стрибає:
-Глянь, синичко, не впади!
А як сонце заясніє,
То веснянку заспіває,
Так чарівно вона вміє,
Що аж серце розквітає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684816
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Торкнись моїх долонь, поглянь в очі-озерця.
Дозволь... моя любов торкнеться твого серця.
Торкнись моїх долонь, і ніжність озоветься.
Солодким щемом, знай, любов моя проллється.
Торкнись моїх долонь, сам трепетом розлийся.
По вінця щастя є, мов з джерела - напийся...
В цім джерелі вода солодкою буває
Для всіх, хто вірить так, і вірно так кохає...
Торкнись моїх долонь, поглянь в очі-озерця.
Дозволь... твоя любов торкнеться й мого серця.
Бо я і ти - одне, у цім казковім світі.
Можливо, ми й прийшли, щоб з джерела попити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684748
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Де батьківська хата, там вишні цвітуть у садочку.
Сюди повертає лелека в гніздечко своє.
Де батьківська хата, любисток там пахне і м'ята.
Це там залишилось назавжди дитинство моє.
Де батьківська хата, там матінка збудить раненько.
І татова посмішка завжди зігріє мене.
Де батьківська хата, там радості й друзів багато.
Це там залишилось назавжди дитинство моє.
Де батьківська хата, там зорі ясніш сяють в небі.
Купається зранку у річці там сонце ясне.
Зібрать би в долоні ті яснії зорі ранкові
Й по росах піти у дитинство, що кличе мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684782
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
В сутінках вечір
Пише на небокраї
Дивні полотна.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684598
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 19.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-tpPo2IrB_E[/youtube]
Уже давно одквітував мій сад,
Багряне й золоте – було ж зелене,
Сьогодні День народження у мене,
І шлях тепер встилає листопад.
В цей день завжди пригадується все,
Не пригадаю тільки ту хвилину,
Коли минув мій човен середину.
А течія несе його й несе.
Все далі й далі юності пора,
За горизонтом молодість зникає.
І вечір мій у сутінках витає,
Уже біля воріт біля двора.
Якби ж вернулись роки молоді,
Я б зустрічать пішов їх до околу,
Та тільки ні не вернуться ніколи
Бо тільки раз бувають у житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295655
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 19.08.2016
Ніколи не ігноруй людину, яка турбується про тебе більше за все.
Тому, що в один чудовий день, ти можеш прокинутись і зрозуміти,
що втратив Місяць, рахуючи зірки...
Антуан де Сент-Екзюпері...
Ти називав мене своїм життям
І я жила тобою - променіла
Та доля наша кришталево-біла
Іржавим прогнивала почуттям...
Так пусто в домі нашому тепер
Бур'яном стежка поросла на ганок
Де ми з тобою зустрічали ранок
Під пісню солов'я з лісних шпалер...
Без тебе тут усе уже не так
Порожні стіни наганяють тугу
І вітер за вікном свою наругу
Лукаво завиває мов хижак...
Пилиться у кутку старий рояль
Ми так любили вдвох на ньому грати
І у вікно на небо споглядати
В бездонну вись чистішу за кришталь...
На столику лежать твої листи
Я сотню раз читала їх по колу
І мою душу з болю охололу
Вбивали недопалені мости...
Пройдуся боса по нічній росі
У твій светр загорнуся помилково
І аромат ударить так раптово
Знайомий запах загірчить в сльозі...
Мені здається, що я просто сплю
Тільки реальність завиває сумом
І в мене ударяє наче струмом
Твоє далеке й зболене "люблю..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682040
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 19.08.2016
Любити землю, рідну, – то не честь –
Обов’язок свідомої людини,
Що пам’ятає, кров чия тече
У неї в венах і в її дитини.
Любити землю, рідну, – не ганьба –
Вона життя дала тобі й зростила,
І виріс ти з покірного раба
В борця, що має гідність, гордість, силу.
Любити землю, рідну, – сином стать
Чи відданою, вірною дочкою,
У лігві власнім ворога дістать,
Бо іншої землі нема такої.
16.08.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684440
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016
Спогади...
Як сонячні зайчики...
Ось він - у руці!
Тримай! ...А що тримати?
Лишився лиш теплий слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684336
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 19.08.2016
Я не вірю в кохання із першого погляду,
як не вірить день зворушливим обіцянкам ночі.
Я не вірю в несподівані слова любові,
як не вірять тиші у хвилини передгроззя.
Я не вірю в чужу неприховану ніжність,
як не вірить матіола залицянням нічного метелика.
Але я вірю в довгу й виснажливу дорогу пізнання,
як вірить жолудь у кремезну стійкість дуба.
Я вірю у випромінюване тепло відстані,
як вірить многожильний степ у пророкування жайвора.
Я вірю в трункову гіркість нерозділеного почуття,
як вірить душа у всепрощенство пасхальних дзвонів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684295
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 19.08.2016
Вже закурився
над плесом ставка туман -
повертається
в небо літа душа і
тане в променях сонця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683999
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Принишкла кімната, як бранка порожньої тиші,
Лиш кіт у куточку муркоче своїх молитов
І зірку вечірню закоханий місяць колише...
Раніш, пам`ятаєш, жила в цій кімнаті любов!
Раніш, пам`ятаєш, сміялися барвами квіти,
І ми у життя йшли шляхами відпущення й прощ!
Хотілося жити, кохати, співати, радіти!..
А зараз так холодно й порожньо! Вітер і дощ...
А зараз бурмоситься вечір холодним мовчанням,
І ніч до вікна притулилася й німо мовчить...
Ми з місяцем разом не спатимем аж до світання,
Чекатимем сонця, щоб неба всміхнулась блакить!
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684100
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Забреду я у трави високі,
Де ранковий розлігся туман,
Росяний буду пити там спокій
Із принадами із усіма.
Конюшини там горді голівки
До моїх заглядають очей,
Сонце не підняло ще повіки,
А вже радість у груди тече,
Повнить запахом ніжним, казковим,
Котрий випурхнув птахом із трав,
Сонце виплило тихо, споквола,
І не стало на сході заграв.
Розлилось його світло навколо,
Деревій білі зонти розкрив.
Не стрічала в житті я такого,
Ранок серце моє підкорив.
1.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683686
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Пішов.
Байдужий і розхристаний.
У дикій каламуті,як вогонь.
І плакав дощ сльозами чистими,
Дитинно хлипав в буйнощі долонь.
Тікав.
Відчужений і втомлений.
Мій погляд не зумів його спинить.
В риданні дощ займався зболено,
Він прагнув світ до серця прихилить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683529
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Чом поникли сади?
Чом зітхаєте сумно ви зрання?
Нащо рано так слід сивини?
Золотить ваші шати чеканням
Чом так рано поникли сади?
Приспів:
Перший падає лист
Перший падає лист
Зранку роси лягли на покоси
Все у жовтий вінок, заплітає садок
І чарує навкруг , рання осінь.....
Ви не плачте сади, не сумуйте сади
Ще у вирій птахи не летіли
Так буває завжди, так буває завжди
Коли літо заходить у осінь.....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683652
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Ти — ефемерна фея дощова,
Ти — зіткана зі свіжості і світла...
Твої п'янкі несказані слова
Віршами, як веселками розквітли!
Я вийду в ніч, сп`янію від зірок,
Тебе згадаю і злечу до неба.
І серце — переляканий звірок,
Вистукує: "до тебе", лиш , "до тебе"...
Бушують в серці рими і вірші
Теплом твоїм несказаним зігріті...
Твої слова горять в моїй душі —
Несказані, найважливіші в світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683539
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Мої очі милуються тільки тобою,
серце б"ється у грудях немов барабан,
як затьмарений розум твоєю красою,
руки хочуть обняти лиш твій ніжний стан.
Мені сумно без тебе, без голосу твого.
Коли ми не разом туга в грудях щемить,
я крім тебе в житті не кохаю нікого
й відпускати не хочу тебе ні на мить.
Ти мій ангел з небес,моя вірна дружина,
мама наших дітей і в житті вірний друг,
тебе сильно люблю,палко, ніжно, нестримно
і від твого тепла перехоплює дух.
Я не завжди правий, не уважним буваю
ти пробач мені мила за очі в сльозах
я здобути б хотів тобі ключик від раю,
а для мене мій рай лише в твоїх очах.
21.10.2014. Genyk Lys
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680925
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 13.08.2016
Старий із юними очима
й лицем поморщеним роками,
опущеними в низ плечима
й слабкими, схудлими руками,
стоїть і дивиться навпроти,
від погляду мороз по тілу.
Його спитав я :"Діду, хто ти ?
Чому не йдеш, не маєш діла ?"
Спитав і зразу налякався,
зухвалість втративши свою,
бо тільки зараз здогадався,
що перед дзеркалом стою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679284
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 13.08.2016
Що подарувати тобі у день цей святковий?
Звичайно ж найкращії квіти. А знаєш, я просто скажу...
А знаєш, я просто скажу...що ти найкращий у світі!
Що подарувати тобі у день цей святковий?
Я виберу з того, що маю. А знаєш, я просто скажу...
А знаєш, я просто скажу... що тебе ніжно кохаю!
Що подарувати тобі у день цей святковий,
Як щастя пливе над землею? А знаєш, я просто шепну...
А знаєш, я просто шепну... що хочу стати твоєю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683458
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Дорогі колеги! Обіцяв нашому ідейному і творчому керівнику-натхненнику-видавцю Олександру Андрійовичу Печорі написати музику на цей вірш у такому варіанті, тому що ми хотіли його правити по розміру, стилю і т.д. для друку в збірнику. Я попросив залишити так для написання пісні. Нелегко йшло, Хотів встигнути до зустрічі у Луцьку. До кінця не встиг доробити, Тому виставляю макет. Прошу оцінити, підказати, критикувати в разі потреби. Буду вдячний.
Коли я чую слово «Україна» ,
в моєму серці гордість розквіта!
Воно для мене значить – Батьківщина,
ліси і ріки, пісня солов’їна,
моря і гори, і пшениця золота! -2 рази.
Коли я промовляю «Україна»,
в моєму серці радість і любов!
Тут рідний дім мій і моя родина,
кохання, діти, внуки, цвіт калини…
І лине щастя з мого серця знов і знов! -2 рази.
В піснях лунає слово "Україна",
та серце болем залива воно...
Її шматують... Та вона - єдина,
велика, вільна, горда, неділима!
Так буде завжди! Вірю! Що б там не було!!! 2 рази.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678098
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 12.08.2016
Роздвоєний хвостик, тонесенькі крила,
Красуня маленька до нас прилетіла,
Красиво літає, ще й як симпатично
Всі трюки виконує акробатичні.
Поближче горнеться вона до людини,
В гніздечку, мов чаша, - у хлів, до хатини.
Великими зграями сядуть на дроті,
Коли вже пора в тренувальні польоти.
Летить перелітниця в теплі краї,
Залишивши рідні сади і гаї,
Рятує людей від нестерпних комах,
Сама полюбляє поїсти невдах.
Самотність не терпить маленька пташина,
Де ластівка є, там – велика родина.
З землі Богом створена мила пташина
І є перед ним в неї добра “провина“.
Гвіздочки з розп’яття украла вона,
Була б у Ісуса ще рана одна.
Гніздечко не можна її руйнувати,
Якщо поселилась вона біля хати.
Нехай зазвучить її пісня барвиста
З мінливих тонів, що завершені свистом,
Щороку у неї – новенька хатинка,
З болотяних кульок будує пташинка.
Із міста бувають пташки і з села,
Особи поважні, такі ось - дива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683212
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
* * *
Я до тебе, Поезіє, знову...
пригорнутися,
відігрітися,
виплакатися,
виговоритися,
а ще...припасти зраненим серцем до краси твоєї цілющої,
до джерела сили животворної, яка одна лиш може врятувати мене
від розпуки.
* * *
Такий сірий, холодний день.
Небо плаче, і я разом з ним,
Може, й ще хтось, напевно, ще,
Бо не тільки ж мені болить.
Завтра, небо, ти плакать припиниш,
Замилуєшся сонечком ясним.
Тільки ж я його не побачу
Крізь потоки свого дощу...
* * *
Як я заплачу - хай тобі усміхнеться доля,
Як засумую - в тебе буде веселий день,
А як помру від розлуки - ти будеш живий і дужий
Зозулькою прилечу і накую тобі довгих літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683247
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Жорстокий світ наш,
непростий,
Для кожного із нас –
єдиний,
Життя подарував,
зростив,
Дав назву горду:
«Ти людина!»
Коли ж захочеш
світ змінить,
Додай краплиночку
любові.
Життям навчися
дорожить
І зміниться він теж
з тобою.
10.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683176
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Літа у осінь разом піднялися,
Зорею щоби внукам спалахнуть…
Опало пожовтіле зріле листя,
Намалювавши в косах сивину.
На скронях срібно-білі заметілі,
Та не змовкає ніжності струна:
– Літа мої, коли ж ви пролетіли?
Чом сонце мою душу обмина?
Чи може, притомилися в польоті?
Мені ж життя другого не лиша:
Землі своєї бути патріотом,
Жила й живе лиш цим моя душа.
9.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683191
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Дала кашу мама Маші.
Маша кашу не хотіла -
Киця Даша кашу з'їла.
Радо Маша кицю гладить
І на руки Дашу садить.
Киця Даша їй муркоче -
Ще смачної каші хоче.
"Більш нема у мене каші" -
Відповіла мала Даші.
10.08.2016.
Вірш опублікований у альманасі "Енциклопедія сучасної літератури. - Хмельницький, Видавець ФО-П Стасюк Л.С., 2016. - 232 с."
Картинка з інтернету
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
Україна, м. Хмельницький
© Copyright: Светлана Маярчак Крыжановская, 2016
Свидетельство о публикации №116081007737
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682885
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Ти – ворожка, чи пророчиця?
Все комусь на вік куєш
І ку-ку далеко котиться
Як прогнози роздаєш.
Перешіптуються трави
І дерева гомонять,
А вітри позамовкали,
Тихо стали рахувать.
Двадцять, тридцять, може сто,
Дивина – ти неймовірна,
А сама – в чуже гніздо...
Ти – мов мачуха... Нерідна.
Що ж собі не наворожиш
Долю кращу ані ж є?
Без дітей по світу ходиш
І не знаєш де твоє.
Я тобі не довіряю:
Скільки є – усі мої,
Не рахуй мені, я знаю:
Довго буду на землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683039
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Хотел бы стать стихом я или песней.
А может быть ручьём мне побежать?
Хотел бы стать цветком я у дороги.
Ты каждый день идёшь по ней гулять.
А может стать мне клёном у дороги?
Проходишь мимо каждый день.
Укрыл бы веткой в день дождливый.
А в жаркий - с радостью навстречу
бросил тень.
Хотел бы стать стихом я, или песней.
Мечты мои, мечты мои, мечты...
Хотел бы стать стихом я, или песней,
Которую споёшь и прочитаешь только ты!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683030
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Пишуть стеблинки
На тлі рожевих небес
Поему ночі.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682852
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016
Он хватает зеленой ручонкой
Точно пальцы ребёнка, листва,
Очень мелкие крошки-листочки
гладят край моего рукава.
И, качнувшись от резких движений,
Красно-розовых ягод букет
Дунул прямо в лицо чем-то сладким,
И похожим на запах конфет.
Как конфет? Так и есть! Понимаю,
Барбарис! Да ведь это же он!
Вот уж я, горожанин в квадрате,
Чаще нюхаю гарь и бетон.
И какие-то странные фрукты,
Из далеких, заморских земель,
А узнал барбарис наш природный,
Только вспомнив, да-да, карамель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682873
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016
Я хочу у вимір, де можна бродить по калюжах,
Де квіти кульбаб на зеленому килимі трав
Запалюють сонце, пробуджують світло у душах,
І серце співає по нотах щасливих октав!
Я хочу у вимір, де навпіл й цукерка, і ранок,
Де сонячний зайчик метеликом сів на щоці...
Вночі перламутровий в місячнім світлі серпанок,
І ми із тобою ідемо рука у руці!
Я хочу у вимір, де небо скупалось в блакиті,
Де п'яти лоскоче зелене руно споришу,
Де є лише світлі, тобою окрилені миті...
Я хочу у щастя! Невже я багато прошу?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682907
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016
Цікава бджілка...
Хотіла скуштувати -
І впала у мед...
Твоїх смачних цілунків.
Несила звільнитися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682792
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016
Присіли сніги -
відшуміла весна водою,
У теплому літі
скупали дощі рясні.
Вже вкотре я в осінь
холодною йду росою,
А там, за зимою,
повірю новій весні.
І так монотонно
нав"язує ритм годинник,
А стрілки лоскочуть
не тільки мої роки.
Ненавиджу їх,
але знаю - вони не винні,
То час навіжений
спочить не дає, стрімкий.
Постійно я чую -
відстукує знову й знову,
Не хочу спиняти
й не хочу за ним іти,
І вірити знову,
не хочу, твоєму слову,
Бо легко втопитись,
почувши твоє "прости"...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682735
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016
Ще не зустрілись руки...
Г.Синягівська.
Ще не зустрілись руки.Ще серця
Виборюють жадання вдалині,
Ще ніжність не торкнулася плеча,
Тремтливий гріх дрімає ще у сні.
І сонце десь блукає межи хмар,
Розтяте навпіл від нестерпної утоми,
Не вистачає божевілля диких барв,
Й розкутості закриті ще хороми.
А вже душа,безтямна й нетерпляча,
Тенета рве й не знає забуття,
То затяжним дощем безсило плаче
Одну лиш мить,-і знову до життя.
Ще не зустрілись руки.Тільки мрій
Кружляє видиво рожеве без упину.
У сяєві примарливих надій
Відчаєно душа до Тебе лине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682728
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016
[img]http://www.playcast.ru/uploads/2015/09/30/15270296.jpg[/img]
Ніби іще не осінь,
лиш надвечір’я літа…
Сонця достиглу диню,
скупану в молоці,
полудень колихає
на яблуневих вітах,
променя світлий по́ніж
блимає у руці.
Лускаються горіхи,
серпень вітає Спасом,
яблука зашарілись,
пахнуть густі меди.
Збовтана тепла купіль
піниться житнім квасом,
і дітлашня грайлива
лащиться до води.
Пружна мембрана поля,
жваво кручу педалі,
змійку тонку виводить
гума тугих коліс!
Вкотре кудись втікаю
від суєти реалій –
в гори, туди, де в небо
соснами вперся ліс.
В душу мені дихне він
хвойним своїм кадилом,
у рукави й за комір
щедро сипне голок!
Скаже: «Моя дитино,
де ж це тебе носило?».
За кільканадцять метрів
мій упізнає крок.
Ніби іще не осінь,
наче уже й не літо –
ледве між них відчутний
цей надтонкий рубіж…
Жарить в обличчя сонце
жовтим своїм софітом,
серце стікає світлом,
ніби встромили ніж…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682719
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016
Ромашкова долина відцвіла,
І пісня, солов’їна, притомилась
В гаю, що підступився до села.
Ця знов краса в осінню ніч наснилась:
Я озером ромашковим бреду,
У піні, білій, грузну по коліна,
І душу мою повнять, молоду,
Любові почуття, святі, нетлінні.
Чарує очі неземна краса,
Долина схожа з тихим білим раєм,
Над нею виснуть сині небеса,
Й душа моя на арфі соло грає.
Злетіла й інша пісня в небокрай –
То жайвір зачепився за хмаринку,
Здалось на мить, я втрапила у рай,
Знайшовши у долину ту стежинку.
21.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682655
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016
Усе наяву затихло чомусь, змаліло...
Туманними травами никали міражі...
Лиш місяцесрібне твоє незрівнянне тіло
У пам'яті-сні ввижається на межі...
Плин часу плавкий спинився,завмер, зітерся...
Безвольна така спадала твоя рука...
Ти близько отут, край серця, мойого серця,
Болючо- кохана ніжність, така хистка...
Поникла лілея шиї, похилі плечі,
РізьблЕний промінням профіль, той стан тонкий...
За двері лиш крок - і станула у хуртечі...
Снить пам'ять - холодний попіл безпутних мрій...
Завмерло усе, затихло чомусь, змаліло...
Посунули лісо-травами міражі...
Те місяцесрібне твоє незрівнянне тіло
І досі комусь ввижається - на межі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682613
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016
Старе село сховалось між дубами,
Що вартовими служать у віків.
В кульбабі стежка в’ється між дворами
І стигла хвиля золотих полів
Під самі розляглася огороди.
Ось дощ пішов наївний і сліпий.
Сховавсь іжак з сім'єю під колоди
Повітря чисте, хоч бери і пий.
Дуби стоять скокійні, як ніколи
І не шумлять. Вітрів якраз нема.
Копиці сіна, мов пахущі гори
Мов велетні видніються здаля
Село , що притулилось між дубами
Його і небо й Бог оберіга
Є речі , що існують між словами,
Як стежка, що побігла до села.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682497
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016
Наситившись донесхочу свавіллям,
(Під ним жилось нам більше трьох століть)
Тепер народом стали гідним, вільним,
Який в майбутнє здійснює політ!
І крила нам уже не надрубати,
І шлях вперед – нікому не спинить,
У власній хаті будем панувати,
Яку відстоять дочки і сини!
Ми не окраїна – ми вільна Україна,
Та нація, яку шанує світ,
Державу відбудуємо з руїни
І виконаєм пращурів завіт:
Любити землю й житом засівати,
Творить любов і дарувать добро,
Бо Україна – в нас єдина мати,
Як і один на світ увесь Дніпро!
15.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682466
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016
...А одного разу океан не зупинився на березі після припливу, як завжди,а покотився далі, заливаючи все на своєму шляху.
Мить - і вже він є дном - залитий водами могутнього Океану Кохання, безсилий протистояти стихії - серця маленький острівець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682426
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016
Уже минула половина літа,
Та промінь ще між хмарами завис.
І поки ще блистить роса на квітах,
І поки зеленіє лист на вітах,
Люби, поки дощі не почались.
Поки цей світ для тебе розпростерся,
Поки не заступила землю тінь.
Поки мороз не заморозив скельця,
Люби, хай полихає жар із серця,
Хай линуть твої мрії в далечінь.
Хай крила зносять душу до вершини,
Люби, нехай замре щаслива мить.
Поки ще в полі квітне конюшина,
Поки стежки не заплела ожина,
Люби, поки ще хочеться любить.
2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680166
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 07.08.2016
Засвітилась зоря
Заясніли поля
Зашуміли ліси загадково
Ти до мене прийди
У ранкові поля
Де колись ми ходили з тобою.....
Приспів:
Чи це сон, чи не сон?
Чи ти дійсно прийшла?
Не повірю нізащо на світі
Твої очі ясні
Щемлять душу мені
І зникають поволі у літі....
Через днів сивину
Я до тебе прийду
І розкрию я широко руки
Зніму з неба зорю
Подарую тобі
І не буде вже більше розлуки....
Приспів:
І змарніла зоря
Блідо з неба сія
Смуток впав на ранкові покоси
Бо ні ти , і ні я
Й не ранкова зоря
Не стрічатимуть в снах сині роси....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681728
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Я побачу тебе на пероні,
Серед руху авто,метушні,
Знову стрінуться наші долоні,
І все буде,як в доброму сні.
Нам осінні розвіяні шати
Нагадають травневий розмай,
Будем довго по місту блукати,
Перехожих бентежити вкрай.
Говоритимем речі банальні:
Про синоптик,турботи,вино,
Наче двоє розлучені,дальні
Та споріднені дуже давно.
Твої щастям світитимуть очі,
І спочине душа за всі дні,
Як забути ті сонячні ночі,
Що у серці бринять,мов пісні?!
Промайне півжиття на пероні,
Поцілунок і сум просто неба,
Розімкнуться миттєво долоні...
Я не зможу,мій друже,без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681490
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Без права на будь-яку помилку,
По правді, по честі і совісті,
Щоб душі - на відстані дотику,
І фрази десь на підсвідомості...
Ночами тримай мене темними
В сплетінні думок і реальності,
Співає душа хай упевнено
В єдиній зі мною тональності...
Тримай мене ранками ясними
В полоні п`янкім і покірливім...
Тріпоче в долонях беззахисно
Душа пташенятком довірливим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682041
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Людино, краплино,
крихка і вразлива, цей світ –
така незбагненна й жорстока
подекуди штука!
Фортуна гукне
і зненацька промчить, як болід,
та це не поразка, повір,
а життєва наука.
Бо що вони варті –
облудні хисткі міражі?
Впіймаєш комету за хвіст,
а вона в тебе – жалом!
І заздрощі труться довкола,
мов чорні вужі,
а ти не вгамуєшся,
все тобі мало і мало.
І вкотре штурмуєш вершини,
скипаєш, гориш,
і дуриш себе, що десь там
заховалася мрія…
Спинися на хвильку якусь
і задумайся лиш:
пацьорка дощу мерехтить
на смарагдових віях
умитої небом землі,
а на гілці он тій
тріпоче листок малахітовий –
ніжний метелик…
А ген крізь розпатлані хмари,
як вовна, густі,
розхлюпався сонцем медовим
наповнений келих.
Хіба ж не у цій дивовижній
і звичній красі
ховається мить неповторна
й така незбагненна!?
І ти – перетинчастокрила
бджола в кулаці
цього макрокосму,
пульсуючий згусток у венах.
Нехай на планеті –
мільярди таких, як і ти:
дрібних, непомітних
в шаленому звичному русі…
Люби цю нестримну вібрацію
світу,
світи́ –
ти мусиш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682184
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Не згадати мене. Ось... Була... І нема...
Я чужіша усіх, холодніш, ніж зима.
Я зібрала всі дні кольорові, пусті.
Посідали ми з ними сьогодні за стіл.
Пили старе вино, років сто йому десь.
Шили диво вірші з наших душ і сердець.
Гомоніли всю ніч, з'їли пліснявий сир.
Так хотіли одного:щоб був всюди мир.
Щоби диво прийшло. І війні щоб кінець.
Ось прийшла стара ніч. Я дала їй стілець.
А всі дні повкладала я спатоньки... Сплять.
Янголятка прийшли. І черешні їдять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680789
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 05.08.2016
Де знайти парфумера такого,
щоби зміг він в парфумі зібрати
запах трав,розімлілих під сонцем
і насичених літом гарячим?
Я б, що схоче, за нього віддала -
за ті запахи літні бентежні,
щоб як серце порве мені осінь, -
тим парфумом його лікувала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681853
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Чи на серці печаль, чи в душі така туга, як небо.
Чи сто сліз доганятимуть тисячну слізоньку знов.
Будуть жити зірки, буде дощ, буде вітер. Так треба.
Буде пусткою наше життя, де чужинка -любов.
Я б зібрала людей в одне місто і вчила любити
В полі-квітку, безбатченків, кинутих, старих, сиріт.
Я б навчила літати, І Янголів не засмутити.
Я би свій алфавіт написала. І свій заповіт.
І коли мене вітер візьме у самісінькі зорі-
Я крізь дірочки в небі підгляну, хто це прочитав.
Тільки все як завжди... Й мої вірші-в пліснявій коморі,
Де колись Янгол старий сторінки саменький гортав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681859
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Фарисеи выучили книги.
Фарисеи знают весь закон.
Ну а ОН? ОН с ними смеет спорить,
Да ещё и побеждает ОН!
Фарисеи наживают деньги,
Думают, что так и все живут;
Ну а ОН? ОН сам голодных кормит,
И ЕГО богатства не влекут.
Фарисеи знают с малолетства:
Избран Богом только их народ!
Ну а ОН? ОН всем народам мира
Помощь и спасение даёт.
Нет, не нужен им такой Мессия!
Переходят к делу от угроз!
Ну а мы всегда его чтить будем:
Он - Господь наш, Иисус Христос!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681639
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Мы не случайно с тобой повстречались.
Нам ведь сам Бог даровал эту встречу.
Ну, а зачем? И кому это надо?
Если ты спросишь, тебе я отвечу.
Ты моя нежность. Ты моя верность.
Яркий цветочек волшебного сада.
Ты моё счастье. Ты моя радость.
От Бога, от Бога, от Бога моя ты награда.
Сколько дорог пролегло между нами.
Все приближали они нашу встречу.
Ну, а зачем? И кому это надо?
Если ты спросить, тебе я отвечу.
Ты моя нежность. Ты моя верность.
Яркий цветочек волшебного сада.
Ты моё счастье. Ты моя радость.
От Бога, от Бога, от Бога моя ты награда.
Мне так приятно к тебе прикоснуться.
А для улыбки достаточно взгляда.
Мне бы в объятьях твоих вновь проснуться.
Нам ведь для счастья много не надо.
Ты моя нежность. Ты моя верность.
Яркий цветочек волшебного сада.
Ты моё счастье. Ты моя радость.
От Бога, от Бога, от Бога моя ты награда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681827
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Місяць був між зірок уповні,
На Чумацький утрапив шлях,
Слухав думи мої, ніби сповідь,
Про життя, що з тобою пройшла:
«Вмію я і любить, і прощати
(Захисти тільки, Боже від зрад),
Важко буде тебе залишати,
Бо коханий – це більше, ніж брат.
Не заплачу я, не заридаю,
Коли підеш без слова «прощай»,
Хоч не раз кожен рух твій згадаю,
І не згасне любові свіча.»
Слухав місяць, котив кругле тіло,
Щедро ніч з ним ділила печаль…
І зненацька зоря полетіла,
Ніби біль за наш спільний причал.
7.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681628
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Мила, поезіє, Ваша величносте,
Вам признаюся в любові,
Ви – моя справжняя надособистосте,
Сонце, поєднане в слові.
Істина ви- непорушна,
Голос гучний, ніжна мова,
Загадка, винахід людства,
Ви – всіх чеснот вища школа.
Творчість і роздуми й теми,
Ви – і гармонія й сила,
Ви – і скарби, і шедеври,
Завжди ви – юна і зріла.
Пам’ять, історія і ностальгія,
Ви – епіцентр душі,
Ви – неповторність: і скромна, і сміла,
Вічний двигун і любові рушій.
Ви – і прогрес, і минуле народу,
Мова – і квітів, і трав, і вітрів,
Вищого світу ви винагорода,
Ви – батьківщина симфонії слів.
Ви – і молитва, і сповідь,
Щира розмова з собою,
Ви – і пророк, і надія, і совість,
Будете завжди для мене святою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681663
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Літо густе й пахуче,
тане квапливо серпень,
ніби смачний льодяник
в часу на язиці…
Вервиця днів збігає,
серце у грудях терпне,
спогади ще вчорашні –
дим у моїй руці.
В теплому лоні ґрунту
визріла вже картопля,
згодом холодне лезо
споре землі живіт…
Поміж дерев крадеться
вересень у пантофлях –
ніби навшпиньках вийшов
на полювання кіт.
Тане пломбірна кулька,
пружно вібрують оси,
сонце цілує очі
крізь полароїд лінз.
Літо моє пахуче
з ноткою абрикоси,
серце смолою плаче,
мов дерев’яний зріз.
Що ти мені залишиш –
теплий пресвітлий спомин?
Смак соковитих ягід,
вишень і кавунів?
Смалить медова спека
круглі тюки́ соломи,
кануть в сухій полові
мантри серпневих днів.
Стиглий цілунок літа –
спраглій душі відрада,
дрібка терпкої це́дри,
пахне мені й гірчить.
Серпню мій бурштино́вий,
я тобі дуже рада!
Вкотре на зламі вчуся,
як цінувати мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681629
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Гойдаються сни на калині-
Тріпочуть крильцята прозорі,
А в небі до чорності синім
Сплітаються віршами зорі...
В траві заховались тихенько,
Зайчатами, місячні тіні.
І десь біля вуха близенько,
Як феї у жовтім промінні,
Літають закохані мрії...
Запитують тихо на вушко:
—Тобі я приснитись зумію?
—Яких тобі снів у подушку
Нашепче сполоханий вітер,
Що ніжно заплутався в листі,
Лоскоче тонесенькі віти
Калини в червонім намисті?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681674
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Чи не найжорстокіша
і найбільш витончена гра
Творця -
розвести нас по світах
Яву і Наву,
розділити
створених одне для одного,
і дозволити бачитися,
лиш коли очі заплющені
у темряві ночі,
і так нечасто,
і завжди несподівано,
і невимовно солодко,
щоб потім я ще довго згадувала
і шукала чогось подібного
при світлі дня
з розплющеними очима
і не знаходила,
і знову чекала
тої зустрічі -
такої нечастої,
завжди несподіваної
і божевільно солодкої...
Така вишукана, красива
і болюча гра
Творця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681355
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Не прийдеш
Ніколи,
Інша жде,
У серці
В тебе
Місце є
Для неї.
А я...
Ніхто,
Пусте,
Я тінь
Твоя,
Яка
Завжди
Одна,
Як смерть,
Мій
Ґрею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675011
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 01.08.2016
(слова - Надія Башинська; музика, виконання - Тетяна Мирошниченко)
Нехай летять літа, спинять не треба.
Вони, як журавлі, самі полинуть в небо.
Та навесні птахів завжди чекають дома.
Літам назад - дорога невідома!
Не повертаються! Не повертаються літа.
Та є в них весни, й осінь золота.
Нехай летять літа.. Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте.
Ясніє у них неба синя просинь.
Сипнула срібла вже зима у коси.
Нехай летять літа... Не зупиняйте.
Ділами добрими їх прикрашайте!
Не повертаються! Не повертаються літа.
Та є в них весни, й осінь золота.
Нехай летять літа.. Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте.
Людське життя... Воно, як пісня світла.
У ньому сміх дзвінкий і яблуня розквітла.
І усмішка щира, що серце нам гріє.
Буває тут зимно, і віхола віє!
Не повертаються! Не повертаються літа.
Та є в них весни, й осінь золота.
Нехай летять літа.. Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681233
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
Ой літала ластівочка, низько вилась.
Ой літала ластівочка та й журилась.
Чом літаєш, ластівочко, гілля хилиш?
Чом ти над своїм гніздечком журно квилиш?
Як же мені, ластівочці, не журитись?
Над гніздечком стали круки в небі витись.
Гірко плаче й Україна, сльози ллються.
Над соколами - синами круки в'ються.
Ой літала ластівочка низько вилась.
Над гніздечком калинонька нахилилась.
Ой плакала Україна, ще й журилась.
За синочками-соколами молилась.
Ой не плач, не плач, Вкраїно! Усміхнися.
Ще дозріє в полі жито. Звеселися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680990
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Коли люди втрачають совість,
Світ біднішає. Ні, нездужа,
Й прилітатиме вже натомість
Темнокрила страшна байдужість.
Коли люди втрачають спокій,
То нормально є? Ні, важливо.
Адже кожен живе допоки,
Доки миті шука щасливі.
Коли падають в небі зорі,
То є теж із чиєїсь волі.
І не все у житті – прозоре.
Загадкові є наші долі.
Коли сонце мандрує світом,
Все, що є на землі, радіє.
Це воно посилає звідти
Нам життя і нові надії.
1.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681041
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Знову сам. І в серці біль,
І розлука давить плечі,
А надворі заметіль
Розкуйовдив сивий вечір.
Я домашній свій " камін "
Пригощу дровами клена -
Хай спокійна блідість стін
Відблиском моргне до мене.
Ти пішла в мороз ночей,
Сніг замів сліди прощально
Дві сльози з моїх очей
Покотилися криштально.
Хто ніколи не любив
Той мене не зрозуміє.
Ох, любов - це диво з див
Душу вже й мою не гріє.
Згаснув жар в душі моїй.
На холднім попелищі
Залишились рештки мрій,
Та сумні, безсилі вірші.
Чим же винен я, поет,
Що мою любов не цінять -
Тільки мить високий злет,
Потім - довгий біль падіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546597
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 31.07.2016
Зібрала на долоні пташенят,
Довірливо принесла вам до хати:
Водиці трохи дайте, та зернят,
Їм простір дайте - високо літати!
Давно вони вже просяться в політ,
В гнізді сидіти довго їм несила!
…Ви ж в годівницю підкладали лід,
Ви підрізали помисли та крила,
Шалені круки каркали здаля,
Ховаючись за різні циркуляри…
…Птахи летять! Далеко вже земля,
Громи позаду, блискавки та хмари!
Не зупинити – вільний той політ!
У кожного в душі – озвуться вірші
Що я з любов’ю випущу у світ
Свій, власний, незалежний, вільний, ІНШИЙ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680293
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Благословляю небо за любов,
І першу квітку, й крапельку-росу.
І хай пробачить вже мені сам Бог,
Що це я в слові людям понесу.
Благословляю матір і дитя,
І той вогонь, що їх єдна обох,
І колосок, рятує що життя.
Нехай пробачить вже мені сам Бог.
Благословляю після ночі день,
Пташини пісню першу і стрибок.
Відкрию в слові душу для людей.
І хай поможе в цім мені сам Бог.
Благословляю сонячну весну
І красне літо, й осінь, й зимобор,
І на землі побачену красу.
Тобі я вдячна. Збережи нас, Бог!
Пробач за безнадійно хворий світ.
Я знаю, переможе все любов.
Багатшим стане і ряснішим цвіт,
І радий буде за усіх нас Бог!
13.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680725
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Я змінила маршрут. Я пішла, щоб пожити в нікуди.
Я змінила себе. Зачинившись на сотні замків.
І ходили так звично по вулиці Янголи, люди,
Як і сотні століть. Як і сотні найдовших років.
Я не хочу вина. Я б хотіла абсенту. Щоб душу
Зовсім трішки приспати. Щоб біль отож менше болів.
Дощ старий. Ти сльозинки з душі хоч подеколи зтрушуй.
Чи ти бачити їх лиш на сонці самому хотів?
Витянцьовув липень таночок осіннього неба,
Загортався в казки, переписував ноти душі.
Розлюбити любов. Збайдужіти... Живим ото треба?..
Коли якось отак... І не лікарі... Навіть дощі...
Я змінила маршрут. Відокремивши душу від тіла.
Зупинився автобус. А я все... Чекаю літак...
Я літати! Я дуже навчитись літати хотіла!
Я не знала ще неба... Не відчула ще зір я на смак...
Я вела свою душу за руку.Тягла як ту ляльку,
Що в сусідній дворі хтось їй руки і ноги зламав.
Ти приніс(та для чого?!) найкращу мені парасольку.
І для чогось мене від дощу під дощем затуляв...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680612
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Любовь пройдёт -
там, где пройти
никто не сможет.
Любовь поднимет -
там, где поднять
никто не может.
Любовь согреет и поймёт,
возьмёт за руку -
поведёт.
Прибавит сил... И даст тебе
то, что просил.
Любовь простит, где не прощают.
Там, где любовь -
там понимают.
Любовь дорогу освещает.
Она, как солнце -
согревает.
С тобой - везде, с тобой - всегда.
В сердце твоём
живёт она!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680687
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Самотність-це немовби дощ...
Рільке.
Як ти живеш?..
(Діждалася земля!..)
Що думаєш
безсонними ночами?..
Запитую
у тебе звіддаля,
А ти мовчиш
біля свого причалу.
Десь тепло там...
У нас весна холодна...
І,власне,сум-
то мій незмінний гість.
Крім того,дощ...
Немов душа самотня.
Як ти живеш?..
Подай про себе вість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680270
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Теплий вітер куйовдить зелену чуприну дерев
І горять голубі оченята волошок у житі,
Громовиця далека оголює спалахом нерв,
Б'ється піснею в грудях, що ти є найкращою в світі...
Ти звідкіль узялась? Із яких невідомих світів?
Я тебе так боюся злякати, що й дихать не смію...
Ти із іншого виміру? Казки? Замріяних снів?
Легкокрилий метелик... далека, як зірка, як мрія...
Я б до тебе, у небо, чи в казку, крізь страх протиріч
Разом з дощиком хмаркою, птахом, чи вітром полинув...
Затихала гроза, десь далеко, розкотисто, в ніч,
І п`янке надвечір`я із запахом терпким полину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680635
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Давно живу у долі на крилі.
Довбусь весною в чорній я ріллі:
Саджу і сію, і пересіваю,
І ремствую, що долю таку маю,
Та не перестаю любить ріллю,
Коли саджу у ній, коли полю,
І коли колють землю перші сходи,
Що так радіють, коли сонце сходить!
Тендітний пагін на очах тоді росте.
А скільки світла, сонце як цвіте
У кожнім соняху! Ще й медом пахне!
Поглянь! Від несподіванки ти ахнеш!
А як укриє цвітом картоплі,
І огірочки на землі малі
Із бджолами ведуть тоді розмову –
Запрошують у квіточку їх знову –
Тоді я долі дякую за все
І Богу, що роблю я саме це!
5.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680572
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Давно дерева в листя одяглись
І весняні відшумували грози,
Росою трави в лузі упились.
Стояло літо сонячне в порозі.
Воно дощем умило чебреці
І сиві квіти викупало м’яти,
Зміцнило мички свіжих корінців,
Хоч стебла легко їх було зламати.
Між листям зачепилися плоди:
Блищать на сонці вишень намистини,
Розтали в травах згублені сліди,
В чеканні ласки яблуні застигли.
5.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680576
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Докричалися, добазікались,
Допатякались, доревли!..
Охрестилися недоріками,
Тож тягнімо, мов ті воли!
Що накаркали - те і маємо,
Наплювали самі ж собі!
То на кого ми нарікаємо,
Захлинаючись у ганьбі?
Нас винищують - ми не бачимо!
(Це когось десь там, а не "нас"!)
Боже, дай же прозріти... зрячому,
Бо вже гупає дзвоном час!
А хвалилися, в груди билися
І браталися ж, як могли!..
Кров'ю братньою осквернилися -
Тепер корчимось від хули...
Чи оглухли вже, що не чуємо?
Мозок виїла глухота?..
Честю-правдонькою торгуємо,
Кров'ю штопаємо літа...
Шлях відміряли болем-відчаєм,
Злом-ненавистю поросли,
Упряглися в ярмо довічнеє -
Чи й розв'яже хто ті вузли?..
Нам би іншого! (Хай і гіршого,
Хоч іуду, аби чужий!..)
Що тепер сповідатись віршами?
Не почують, хоч вовком вий!
Не очистити душі війнами,
Від байдужості не спасти!..
Дай же, Господи, стати вільними -
Нас... від нас самих захисти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630944
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 28.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kviF5Fsmhj0 [/youtube]
Вже давно за північ, та не спиться.
Не дають спокою все думки.
Я прошу на мить їх приземлиться.
Досить вже листати сторінки.
Монотонно цокає будильник.
Закриваю вуха, щоб не чуть.
Скупо світло ллє нічний світильник.
Що сказать тобі, щоб не забуть?
Колихає вітер тонкі штори,
Навіва несказані слова,
Що плетуться ніжно, як узори.
Серце добрі зерня засіва..
Не зійдуть вони: надворі спека,
Без дощу роса їх не спасе.
Але хмари дощові далеко.
Дощ пройде і всі думки знесе.
За вікном сіріє... Це вже ранок.
Прокричали півні третій раз.
І серпанком огорнув світанок..
Це ступа на землю новий час.
У руці зім"ятий лист паперу,
В голові всі сплутані думки..
і тепер всі зникнуть ті химери,
Про які не взнаєш більше ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680520
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Шукайте Бога, шукайте всюди,
Шукайте в собі, шукайте в людях,
В серцях шукайте, шукайте в душах,
Безбожних бійтесь / сказати мушу/.
Шукайте Бога усі завзято,
Шукайте в будні, шукайте в свято,
Шукайте в Храмі, шукайте в домі,
Шукайте всюди ви без утоми,
Шукайте влітку і в люту зиму,
Шукайте Бога ви без упину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680518
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
А ти дивився в дуло автомата
Ізвідти, звідки кулям вилітати,
Відчув на тілі той холодний піт,
Коли тобі якихось… двадцять літ,
І очі відвести уже несила,
Ворожих теж не бачиш: карі, сині?
Коли думки, паралізовані, мовчать,
Коли не знав ще до пуття й дівчат,
Коли чомусь ще забарились вуса,
І небом милувавсь, коли вертались гуси,
Коли із хлопцями розвагу мав таку:
Побути у сусідському садку, –
Коли ще не старі і батько, й мати,
Готові все життя тебе чекати,
Коли в сім’ї молодша є сестра,
Тобою хвастає, і бабця є стара?
Коли… Коли… А дуло в тебе цілить…
Й за двадцять літ життя прожите ціле.
А, головне, чому? Міркуєш: чому я?
Чи завинила чим моя сім’я?
Іще ж так жити хочеться й любити,
А ти в цю мить, можливо, будеш вбитий?!
О ні! Нізащо! Це не твій уділ.
Змиритися не хочеш? То тоді
Збери свої усі, й останні сили,
Згадай, про що тебе батьки просили,
Борися з ворогом, як справжній дикий звір,
І в перемогу власну сам повір!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680408
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Холодним сяйвом
У світанкових травах
Осколки зірок.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680511
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Закручує життя гайки, буває,
Чи відпускає, знаєте, не раз…
В країни інші доля закидає,
Щоб вижити…і це без зайвих фраз…
Проте, завжди у серці та, єдина,
Куди зовуть батьки, могили їх,
Маленька найрідніша батьківщина,
Де перші кроки та дитячий сміх…
В містечку народилася малому,
З’єднались тут колись культури всі,
Коріння переплуталось в усьому…
Від слова « лан» назвали – Ланівці…
Пригадую найперші забудови:
Будинки в центрі, де був павільйон…
Ходи підземні, теж кілометрові,
Тепер закриті, під фундаментом.
Не знаю хто ходив, як слугували…
Чотири сотні літ тому там, в них,
Ховалися, можливо, від навали…
Містечко наше – з прикордонних тих…
І мешканців у нім було чимало,
І знались між собою майже всі.
За шість віків вже кров перемішалась…
З поляків прадід Мазур теж був мій…
Містечко рідне, дивно-мальовниче,
Багато змін, душа – завжди одна…
Давно вже журавлем додому кличе,
Живе в мені початок, це – вона…
Вродилася в минулому столітті –
Садок і перша школа, дружній клас…
Алею пам’ятаю, липи літні…
А ще я пам’ятаю всіх – із вас…
Багато рідних, друзів нас лишили,
Живим одне – молитися за них…
Дерева паростки нові пустили.
Все по спіралі, ті – тепер за тих…
Тут народилася, сюди і повернуся,
Хай порохом, у жменьці, – не біда…
Я Господу за нас усіх молюся –
Благословенна будь, моя земля!
(19 липня 2016)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679003
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 27.07.2016
(Слова- Тетяна Прозорова(Одинцова), музика та виконання -Тетяна Мирошниченко)
Тут відео:
https://www.youtube.com/watch?v=PYkz0k9dCSs&feature=youtu.be
Коли здається, що душа згоріла,
І попелом посипані вірші,
Маленький фенікс розпрямляє крила -
Гаряча пташка щирої душі .
Пр.
Ні втоми, ані зради птах не знає,
Хоча летять в розлуці ночі й дні.
Він лиш чекає, над усе чекає,
Про порятунок молить вдалині!
2
Не раз цей вогник в бурі й заметілі
До самого серденька зігрівав ...
Коли ж лиха година налетіла,
Крилом тебе від кулі закривав!
Пр.
Він оживає в подихові кожнім
В щасливі дні і дні наші сумні,
Тому воно таке непереможне,
Кохання, що народжене в війні!
3
В нас не було кортежів в диво-квітах,
Серед війни знайшлись ми навіки .
Колись розкажуть онучатам діти
Про наші Богом дані рушники!
Пр.
І відступає ворог,тихне зброя,
З новим світанком зникне і пітьма.
Кохання, що зросло на полі бою,
Крилом маленький фенікс обійма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679884
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 27.07.2016
Музика Віктора Охріменка
Ця пісня - не нова, але досі не виконувалась.
Щойно помістив у "Пісні про рідне та близьке".
(Це співаник наших одноклубників).
Мабуть трішки тут приберемо умовну метушливість,
проробимо заключний куплет, додамо інструментів, барвів,
і - в люди! Даруємо аранжувальникам і виконавцям.
Бажаючим надішлемо ноти.
До себе нічка-чарівниця приманила.
У теплі луки срібну стрічку заплела.
На плесі зоряне намисто променилось.
Купальське вогнище у споминах пала.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Над вогнем радісно стрибали.
Миті нам не забути ці.
Чи то соромлячись, ховавсь за хмари місяць.
Чи навмання їх табунцями підганяв.
Я говорив: «Пливи, русалочко, не бійся.
Адже сьогодні нас Перун охороня!»
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя зіронька кохана.
Чари нам не забути ці.
Ми не змогли усіх пісень переспівати.
Зате для нас чарівна квітка зацвіла.
Купальська ватра буде душі зігрівати.
Сварожич-вітер нашу пісню заспівав.
Я і ти в нічку на Купайла.
Ти і я – рученька в руці.
Ти моя ладонька кохана.
Слізонька сяє на щоці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676400
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 27.07.2016
[img]http://www.look.com.ua/pic/201209/800x600/look.com.ua-12607.jpg[/img]
Скільки мені лишилося з тих часів –
Рідного й не забутнього – не злічити!
Пахощі хвойні темних густих лісів,
Тепле гніздо лелече, на грабі звите…
Вечір, що пахне м’ятою й чебрецем,
Стежка-хідни́к, що завше веде до хати,
Комин у космос цілиться олівцем…
На видноколі – сині кити́ Карпати
Ув океані неба, у піні хвиль
Мирно вляглись погріти вологі спинки.
Хата моя осіла, мов корабель,
Серед лілових повеней материнки.
Вікна мої розчахнуті в білий світ,
Скупаний у медах, у траві пахучій.
Кличе подвір’я скрипом старих воріт,
Світять шибки́ у душу, мов лід, блискучі.
Рідного дому скромність і простота,
Все тут близьке – бери і затягуй шрами!..
Двері привітно рипнули: «Ех, Ната́…»,
Знову домів* прибило мене вітрами.
Стільки приємних спогадів що не крок:
Місяць повис на дідовому горісі,
Тут по черешні дерлася до зірок,
Скільки мені було тоді – сім чи вісім?
Там, під покровом затінку, між дерев ,
Груша тримала гойдалку за мотузки:
Я підлітаю – й страх мене не бере,
П’ятами б’ю повітря, мов скло, на друзки!
Ген біля хати тато, міцний, як дуб,
Вхопить мене і хвацько уверх підкине!
Я верещу, сміюся, кричу «Впаду!»,
Хоч розумію, паніка без причини…
Руки у тата дужі, для нього я,
Мов невагома гілочка чи стеблина.
Мить – і вже кличуть в мандри густі поля,
Сонцем рудим всміхається літня днина.
Вже наслухаю шерехи у траві –
Коників і джмелів дивовижні соло.
Мов парасольки сонячні, деревій
Кошики цвіту порозправляв довкола.
Світ був тоді безмежним, і простота
Чи не найбільшим дивом була й дарами!
Мов крізь роки відлунює те «Ната́…»
Голосом мами…
[i]*Домів – прислівник, діалектне, вживається у значенні «додому».
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680390
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
Травнева ніч, напоєна нектаром,
Немов чаклунка в зорянім вбранні,
Так щедро розсипала чари -
Таємні, ніжні, неземні...
Слова кохання майже зайві
В обіймах дивної краси,
Де грають в місячному сяйві
Краплини срібної роси...
А ніч спокусниця-чаклунка
Снує туманом в голові,
Солодким напоїла трунком
І постелила на траві...
Кохання справжнє чи лукаве -
Ніхто не зможе розпізнать...
Вже небо в сонячній заграві,
Чаклунка-ніч йде спочивать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678516
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 26.07.2016
Тобі із неба сонечко сміялося,
Тепер воно закуталось в журбу.
Сини твої в один кулак зібралися,
Щоби за тебе вести боротьбу.
Ти ж, змучена недолею і болями,
У обіймах гібридної війни,
Стікаєш кров’ю, але, ні, не зборена,
Страждаєш від Росії без вини.
Пісні твої примовкли над просторами,
Частіше дзвін церковний став дзвеніть,
І очі матерів, безсонням стомлені,
Ридають за загиблими в війні.
Вогнем і димом весь Донбас закутаний,
Руїни в душах праведних людей…
Коли ж розберемось, нарешті, з Путіним
І перемоги день новий гряде?
24.03.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680087
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 26.07.2016
Ця зустріч запізнилась в років тридцять...
Лиш знав би ти, як часто вона сниться.
Як промінь посмішку зціловує дитини,
Як диво, зваяне із Врубеля картини...
Вона спізнилась, певно, тепер знаю,
Та все ж ті очі в натовпі шукаю.
Що б прочитала там ? Сплило багато часу...
І вже нема ні ліку, ані спасу.
А скільки клопотів і болю за плечима...
Мій ідеале, з волошковими очима...
Плетиво дивне із реалій та ілюзій :
Все марнота,- як би сказав Конфуцій...
Чому ж та зустріч, що спізнилась в років тридцять
Фільтрує серце і так часто сниться ?
Велику дяку склала б я тому,
Хто б відповів мені : чому ? Чому ? Чому ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680044
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Я загубився у твоїх слідах,
У твоїх снах, твоєму божевіллі,
Там де дощі гуляють посивілі
В сумних осінніх вистиглих садах...
Блукаю сам? Чи ми з тобою вдвох
Збираємо із листя п`яні роси?
А вже лягають трави у покоси,
І вже срібляться скроні у обох...
Я загубився у своїх словах,
В солодкому спізнілому зізнанні...
Усе навколо в сивому тумані,
А серце б`ється, як у клітці птах!
Я йду до тебе? Чи від тебе йду?
"Назавжди"? Чи у вимір — "тимчасовий"?
Не хочу бути просто "випадковий"
В твоїм осіннім вистиглім саду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679904
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Моя земля - барвистий килим:
Мрійливо - тихі спориші,
І гарбузи широким листям
Люблять купатися в росі.
Поля красуються колоссям:
Жито, пшениця і овес,
І гречка, кукурудза, й просо,-
Рід зернових зібравсь увесь.
Поміж колоссями ромашки
Голівки витягли свої,
Моргають звабливо волошки,
Черпають лагідність землі.
Вдягли крислаті капелюхи
Соняхи хвацько - молоді,
І розляглись, як розвалюхи,
Дині жовтаво - золоті.
А кабачки і огірочки
Шукають затишку в тіні,
Як гарбузові сини й дочки,-
Світло - зелені, чарівні.
Ген посміхаються васильки,
Зоріють тихі чебреці,
Радіють сонечку дзвіночки,
Чемно вклоняються землі.
Як по команді стоять струнко,
Гожі майори - молодці.
Чекають айстри поцілунків,
Неначе вмиті в молоці.
Меліса розгорнула крила,
Грайливо в"ється диво-хміль,
Гвоздики розстелили килим,
Чекають бархатці весіль.
І мальви лагідно - пригожі,
Троянд медовії уста,
Диво - жоржини на сторожі,-
Це літа радісна пора.
Моя земля - барвистий килим,
Я на цім килимі живу.
Було і є, і буде милим,
Усе, що є...Я все люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679867
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Це крісло дуже любить моя мама.
У нім колишуться її пісні...
Там милий сон усівся та - уява
Про сонячні і теплі, гожі дні.
Зітхає тихо сум в нім наодинці
Із смутком вервиць затяжних дощів.
Думки лежать на часом стертій спинці,
А в подущину з м'яти сміх засів.
Це крісло своє дуже любить мама!
В нім тепло завжди, там - її любов.
Я сяду в нього. Моє серце вдома.
В обійми мамині порину знов.
15. 07. 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678385
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 24.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7NYdn8sZunM[/youtube]
Я не люблю тих слів, що притаїлись,
Як зрадники, сховались і мовчать.
І ніби в якійсь пастці опинились.
Мені про це так хочеться кричать...
Скупі слова, яка у них є цінність?
Не вірю, що глуха бува душа.
А слів хороших просто нескінченність.
Оті, що можуть в нас творить дива.
Ми мовчимо, бо любим лиш себе,
Запаси слів ховаєм у архів.
І павутиння з них мереживо плете.
Щоб не збіднів запас хороших слів.
Я не боюсь казати ніжних слів.
Нахалам відсіч дати не умію.
Та можу у душі приборкать гнів.
Душа моя ніколи не зчерствіє.
Не бійтесь людям дарувать тепло.
Воно серцям, можливо, необхідне.
Щоб врятувати в тяжкий час могло,
І щоб в душі у нас було погідно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679807
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Холодне літо з вітрових афіш
Малює бляклістю сірі графіті
Іржаве сонце на твердім граніті
Штовхає душу у підніжжя ніш
...того що було...
в нас...
Мені би пригорщу синіх дощів
Я ними вмиюсь - утоплю утрати
Твого кохання вмілі дублікати
Нічого не лишили крім слідів
...котрих не зцілить...
час...
Перед очима знову терези
Мого сумління коливання хтиві
Я без вагання піддаюся зливі
І розумію:"не минеш грози!"
...коли у ній
вся ти...
Горять від холоду як ліхтарі
Фальшиві кольори не мого літа
А я тобою досі не зігріта
Замерзла зовсім при душній жарі
...себе не
вберегти...
Виводжу знову у душі тавром
Щоб пам'ятати - лиш хочу забути!
Ти без гріха не матимеш покути
І не напишеш зламаним пером...
...сіріють в серці болем вітражі...
...коли з тобою стали ми чужі?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678079
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Як же швидко літа промайнули,
Відпливли, як бурхлива вода,
Та нічого літа не забули,
І співа ще душа молода.
Бо ж душа тим літам непідвладна,
Хоч на скронях давно сивина,
До любові вона не холодна,
І минуле, вона пам’ята.
А багато ж, багато минуло,
Хоч літа молоді відпливли,
Та ще серце живе й знов відчуло,
Що живі ще і мрії, й думки.
Хай сміється теперішня молодь,
Їй минуле іще не болить,
Почуття їм іще благоволять,
І їм радісно, й хороше жить.
Швидкоплинність життя не турбує,
Ще не знають вони про печаль.
Вірять в те, що їм доля віщує
Смак польотів в незвідану даль.
Почуття їх несуть, як на крилах,
Не рахує зозуля роки.
Їхні мрії й надійні вітрила
Добавляють і сили, й снаги.
Ще не знають, що молодість плинна,
А за нею і праця, й жура,
І не їхня у тому провина,
Що настане й журлива пора…
Хоч літа дуже швидко минають,
Як в річках відпливає вода.
Хай наснагу завжди відчувають,
А душа все життя молода…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679645
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Давай забудемо про нас -
Є ти і я, мов рай і пекло...
Вже відлетів наш білий вальс,
Та у душі іще не смеркло,
Може, й кохання ще не вмерло...
Давай оглянемось назад,
Там я і ти - в однім узорі
І той шалений зорепад,
Що малювали тихі зорі,
Тоді, як ми були надворі...
Давай повернемо собі
Ту ніч, що не дає заснути,
Або згадаєм, далебі,
Ще маку цвіт і запах рути,
Яких довіку не забути...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679617
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Ранок впав на покоси і знов
Жайвір радо у небі співає
Народилася знову любов
Сонце очі її відкриває.......
Приспів:
Ти нікуди не йди, чуєш трохи зажди
Не руйнуй, що було вже між нами
Як же сталося так, не повірю ніяк
Що між різними ми берегами......
Серце чує любові слова
Що колись ти мені говорила
Нас любов по життю провела
А розлуку терпіти несила....
Приспів:
Як любові кришталь зберегти?
Не розбить ніжну вазу кохання
І які ще потрібні слова?
Щоб вернути обом нам єднання?....
Приспів:
Давай будем любов берегти
Бо за золото це не купити
Будувати любові мости
І з любовю у щасті прожити.....
Приспів:
https://youtu.be/vd3o3xZrTw4
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589461
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 23.07.2016
Підпадьомкає перепілочка,
Хоч малесенька ж отака...
Під ногами хруснула гілочка
Із минулого, бо крихка...
А я травами м"якобокими,
Що зарошують досхочу
Вже із ранами неглибокими,
Мов периною, покочусь...
Все забулося, бо минулося,
Розлетілося - не зловить...
А сьогоднішнє пригорнулося
І цілує солодку мить...
Підпадьомкає перепілочка,
Хоч малесенька ж отака...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679268
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Згадати Господа лиш всує,
Або у вірш, бо так римує...
Банальні речі непотрібні,
Торуючи дороги хибні…
Манера мислити та жити
Давно втекла із «пережитків»…
Коли до неба всі тягнулись,
Боялись Божого торкнутись.
Тепер проблем у тім немає,
Бо кожен " богом" виступає…
Згубився ключик до науки,
Що дав Господь колись у руки…
Не буде світ цей існувати,
Якщо святинь не шанувати
І забувати про закони
Любові й вбивства заборони.
Злітають з уст слова над світом,
Святого Слова, ніби, діти,
Але всі різні, екзотичні…
І злий говорить гарно, клично…
Дай Бог, глибини розпізнати,
Щоб люд у пастку не загнати.
Зміцнити в правді добрим словом,
Душ чистих врятувати мову!
(23 червня 2016)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674086
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 23.07.2016
Я довго зріла, істину шукала,
Навпомацки у помилках блукала.
Себе вивчала та пріоритети,
Тому й мінялися в житті портрети.
Комусь здавалось – дивна та холодна,
Сама на ласку бо ж була голодна.
Не знала, де черпати, як говіти,
Не вміла світу божому радіти.
Пізнала Господа, стріпнувши гріх з коріння,
Навчилася прощати і терпіння.
І ворога не бачити ні в кому –
Буває, душі продаються злому.
Літа минають, ювілей на часі…
Щаслива я сьогодні на Парнасі.
Душа, наповнена, завжди літає,
Свята Любов моя межі не знає!
Я вдячна Господу за право - бути,
За Вас, найкращі, найщиріші люди!
Усім бажаю єдності та миру!
Любові! – Бог чекає на офіру!
(22 липня 2016)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679597
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Тихі сни колисала ніч,
Зорі в небі порозсипала.
Відбувалась межа сторіч,
Як Росія на нас напала.
І жахнулися зірочки,
Коли Крим тоді відрубали,
Планувалося ж це роки
Й не для того, щоби рибалить –
В морі Чорному бази мать,
Світ тримати щоб під прицілом,
І Донбас під крило забрать,
Мов чекали, як це оцінять.
Закричав відчайдушно світ
Про кордони і меморандум,
Й жертви падали все нові,
У сльозах навіть Нідерланди.
І мільйони важких проклять
Стали падати на Росію.
В нас же кращі з кращих горять
У вогні – «Гради» смертю сіють.
Ніч давно розгубила сни:
Україна ще в небезпеці.
Нам би вистоять до весни
У нерівнім важкому герці.
А як бризне вона теплом
Й оживе навкруги природа,
То відбудеться перелом.
Не здолати мого народу!
13.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679703
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Студенице рідна село наше миле
У віках величне й водночас просте
Ніжною красою серце полонило
У твоєму краї гарно все цвіте....
Приспів:
Зацілована долі, буйними вітрами
Ти колиска любові , пісня для душі
Та завжди знайду я дорогу до мами
І про тебе краю пишу я вірші
І людей достойних ця земля зростила
Ти Полісся велична Батьківщина моя
Ти дала наснаги і дала нам сили
І в дорогу дальню із села вела......
Як колись, зболію, різними думками
В памяті згадаю, все, що тут цвіло
Я прийду, до тебе , польовими стежками
І вклонюсь низенько ріднеє село....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679590
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Низько нахилились до нас колосочки.
Схотіли почути наші голосочки?
Ой, житечко-жито, жито золотеньке!
Підслухать схотіло, як б'ється серденько?
Колоски вусаті низько посхилялись.
Побачить схотіли, як ми цілувались?
Низько нахилились, підслухать схотіли,
Що мені на вушко тихо шептав милий?
Ой, житечко-жито, швидко дозріваєш!
Та що ж тобі слухать? Ти й так усе знаєш.
Низько нахилились до нас колосочки.
Притихли у житі наші голосочки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679685
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Без лишних обид, надувания щёк
Нам выучить нужно важнейший урок:
Что всё в этом мире, по сути, дуально,
И прожить без проблем, стало быть,
Н Е Р Е А Л Ь Н О .
На славу настроен – падение здесь,
Собьёт окончательно всякую спесь.
Привязан ты к правде – неправду познай,
Смирись и без ропота всё принимай.
Конечно, ты верный. И тут берегись!
Предательство смело войдёт в твою жизнь.
Заполнишь любовью всё ты вокруг,
Откуда же ненависть явится вдруг?
За деньги зацеплен? Мираж, иллюзорность!
Испытывать будешь что есть духовность.
Всё рядом, всё близко. Не прячься, не ной!
Это две стороны медали одной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677197
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 22.07.2016
(Слова,музика, виконання - Тетяна Мирошниченко)
Відео тут: https://www.youtube.com/watch?v=gtH8VM6yAkc
Під небом місяць вповні.
Шепоче тихо море.
В сузір’ї у полоні
Скелястий схил гори.
І вітер обіймає
Цю тишу і дрімає.
В солоних хвилях грають
Сріблясті кольори.
Пр:
І хочуть хвилі знати,
Чи вмієм ми кохати.
Слова чи поцілунки
Ловлю я з губ твоїх.
Чи можем так кохати
Щоб морем цілим стати.
Чи линеш ти, як хвиля
До ніг моїх .
2
Під небом тільки вдвох ми,
Розкриті двері раю.
Сміється місяць: «З вами
Так солодко мені»
Танцюють срібні хвилі,
Співає море в тілі.
Зірки землі торкнулись.
Все наче уві сні.
Пр
І хочуть хвилі знати,
Чи вмієм ми кохати.
Слова чи поцілунки
Ловлю я з губ твоїх.
Чи можем ми кохати,
Морем любові стати.
Чи линеш ти, як хвиля
До ніг моїх .
3
В серцях наших є море
І вітер там, і хвилі.
І є в душах перлини
На самій глибині.
Магічний світ любові
У кожнім нашім слові.
Летять вони до неба
В сузір’я ті рясні.
ПР:
І хочу я сказати.
Що вмієм ми кохати.
Слова і поцілунки
ловлю я з губ твоїх.
І можем все віддати,
Морем любові стати,
Бо лину я, як хвиля
До губ твоїх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679535
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Я... напишу сегодня в дневнике,
что... целый мир - в одной твоей руке,
что держишь ты, так сладко пальцы сжав,
всю жизнь мою... И птицею душа
стремится... нет, не ввысь, а в твой уют,
в такие утра, где птенцы поют,
лучи ласкают, руки держат мир...
И в целом мире есть одни лишь мы!
Я напишу сегодня в дневнике,
что... никогда, нигде, никем, ни с кем
я не была счастливой, как с тобой,
мой ненаглядный, родненький-родной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679507
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Щоразу, як заходжу в поетклуб,
Чекаю на конкретне щире слово,
Коли ж ти став для Музи раптом люб,
Для спілкування це жива основа.
Нас розділяють часто сотні миль,
Та по перу, по духу – ми є друзі,
Бо народилися усі людьми,
Тож не повинні повзати на пузі.
Пухлина зла усюди розповзлась –
Болить нам доля неньки України.
Еліта ж на Майдані як клялась!
Тепер п’є кров, а діти наші гинуть.
Єднаймося ж в один міцний кулак,
Щоб молотом по ворогу ударить,
Щоб Україна в світі відбулась,
І буде це народу кращим даром!
1.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679454
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
[i][b]На музику Андрія Андрущенка[/b][/i]
Не питай, чому ховаю погляд в роси,
Ще тремтить сльозою зболена душа!..
І нехай щоліта серце волі просить -
Щовесни на прощу поспіша...
Поросли стежини наші полинами,
Де п'янило літо, там сніжить зима...
Світить, та не гріє, сонечко над нами,
І слідів до юності нема...
Знов буяє літо і квітують весни,
І комусь співає соловей в саду...
Ти для мене першим проліском воскресни,
Я для тебе дощиком впаду...
........
Не питай, чому ховаю погляд в роси,
Ще тремтить сльозою зболена душа!..
І нехай щоліта серце волі просить -
Щовесни на прощу поспіша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679349
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
[u]Вірш-порада молодим поетам-початківцям[/u]
Пиши вірші лиш мовою тією,
Яку всотав з матусі молоком,
Тоді поезія засвітиться зорею –
Неписаний природи це закон,
Бо кожен вірш – то серця твого пісня,
А в ній – краплинки мудрості й душі,
І житимуть твої вірші і після
Твого відходу, адже не чужі.
Поезій розвелось у нас багато,
Та справжня та, що фальші не терпить,
Коли ж живеш у українській хаті,
То й українське слово краще пить.
13.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679312
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Алеї Слави розрослись
По всій великій Україні.
Там ті, хто в вірності клялись
І воювали до загину.
Там ті, хто честі не продав,
Життя поклавши за свободу,
І все що міг, своє віддав,
Щоб волю зберегти народу.
Там ті, кого послав сам Бог
Сім’ю і землю боронити,
Кого вела свята любов,
Ким має весь народ гордитись.
Над ними схилиться верба,
Росою вмиє, мов сльозою,
З каміння виступить журба.
Їх стерегтимуть з неба зорі…
І соловейки голосні
Співатимуть їм теж до рану
Свої заливчасті пісні,
Та матерям не зцілять рани.
11.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679069
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016
Не шуми ти гаю, зелений байраче
Не тривож діброву, там дівчина плаче
Там де ми ходили, долю загубили
Ті сліди любові, поросли травою...
Приспів:
Чи мені здалося, чи мені наснилось?
Де ж ти моє щастя, куди закотилось?
Що досі по-світу, у пітьмі блукаєш
Не знаєш спокою, чар-зілля шукаєш....
Веди за собою, не розрив-травою
Бо була я вірна лиш тобі одному
Розтоплю я муку, згою свіжу рану
Я буду собою, іншою не стану....
Приспів:
Я буду собою, іншою не стану
Знаю, що ніколи, так не покохаю
Там де ми ходили, долю загубили
Ті сліди любові поросли травою....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678980
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
Тихенько сісти край самого неба,
Не бачити зупинки, що до краю.
Мені б... Ще сили... Трішки зовсім треба...
Хоч я нічого зовсім не чекаю.
Зійти би з неба... З розуму? Чи зірки?
Злетіти так, щоб крила просушились
Від сліз моїх. Залатать в серці дірки.
І щоби мрії кращії здійснились...
Тихенько сісти в небі. І читати
Усі вірші, що досі не писала.
І так тебе єдиного кохати,
Як ще людина в світі не кохала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678991
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
«Я повернусь…» –
Слова ці, ніби гладить,
Матуся й ними сина береже.
« Я так боюсь,
Що їх у мене вкрадуть,
І не побачу сина я уже.»
«Я повернусь,» –
Сказав, коли виходив,
Й надію мамі він подарував.
«А я молюсь,
Щоб Бог його знаходив,
Й життя, й здоров’я сину врятував.»
«Я повернусь!» –
Звучало вперто й твердо –
Не вірити не можна цим словам.
«Я не стомлюсь,» –
Стогнало серце ствердно,
Й чомусь… сивіла в мами голова.
10.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678531
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Невже ми - ті два дерева,
які
посаджені колись давним давно
по волі Бога
один побіля одного,
лише тепер зустрілися корою
й зростаємось поволі?
Ти
прийняв моє.
Твоє
живе в мені.
І неможливо роз"єднати.
Хіба що смерть...
Та й то навряд,
бо нас з"єднало те,
що є нетлінним.
Що? Ти знаєш.
Навіки ти в мені. Навіки я - в тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678382
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Початок книги
Вирішальний для неї.
Люди - як книги...
Перша зустріч...Чи схочеш
Читати мене далі?
***
Початок книги
Вирішальний для неї.
Люди - як книги...
Перша зустріч... Я хочу
Читати тебе далі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677954
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 15.07.2016
Ми зустрілися в теплу осінь…
Золотий був і справді час…
Вішав ранок на трави роси,
Як любов полонила нас.
Простелилась життя дорога,
По якій ми удвох пішли,
Почуття наші – нам підмога,
Та якось їх… не вберегли.
Ми ішли і плили рікою,
Хвилі кидали часто нас…
Чом же доля була такою:
Піднесла гіркуватий квас?
Й попливли нам назустріч весни,
Й нові літечка без тепла,
Тож любов наша не воскресла,
Мабуть, мертвою вже була?...
Ми зустрілися в теплу осінь,
Та життєва прийшла зима,
На любов дихнула… морозом…
Жаль, другого життя нема…
20.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678005
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
Я думками полину
До далеких тих літ -
В заметіль тополину,
У ромашковий цвіт...
У ті зоряні ночі,
У ті сонячні дні...
А твої сині очі
Знов насняться мені...
Твої ніжні долоні,
І гарячі слова,
В полі маки червоні
І висока трава...
Білі чайки над морем,
Шепотів нам прибій,
Що єдина в нас доля,
Що навіки ти мій...
Моє довге волосся
Розплітав вітерець...
Все чомусь не збулося
У розбитих сердець...
Тільки в спогадах лину
У той сонячний світ,
В заметіль тополину,
У ромашковий цвіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671066
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 12.07.2016
Я увійшла у літній вечір, як до храму.
Усі дерева немов стояли у молитві,
тримаючи угору віти-руки.
Вітер стих.
Завмерло все навколо
в єднанні з небом ясно-голубим.
Воно лилось і в мене.
Я також немов ставала деревом,
до неба розпростерши руки-віти
з молитвою:
- О Господи, яка краса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677532
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Закотилось сонечко
тай за ліс,
Задрімало полечко
при зорі,
Засвітився місяцем
неба край.
Ой, чи все це вміститься
в ночі рай!?
Засвистить-затьохкає
соловей,
Він у сад закоханих
тай зове.
Слухає-милується
раєм сад,
Про красу піклується
в нім роса.
І пливе замріяний
угорі
Місяць, небо міряє
в цій порі,
З зорями вітається,
стереже,
Тільки не вертається
рай уже!
25.02.12
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677221
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016
Ще вночі гори-хвилі здіймались, розбивались із громом об берег, а на ранок
парчею блищали, промовляли негучно, привітно...
Море! Море! Дай мудрості силу - вгамувати розбурхане серце, заспокоїти пристрасті хвилі - так, як вмієш робити лиш ти!
Щоб гойдалося серце на хвильках - невисоких, грайливих, сяйливих. І кохання безмежнеє море ніжно пестило берег душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677248
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016
На Купайла зламалася Літа короткого шляху стеблинка. Маків червоних вогнем відпалала вершина. Й покотилось до осені сонце пожовклою стежкою долі. І чимдалі, тим швидше. Забравши з собою всі барви весни, забирає і літні - на шати осінні, щоб не плакала я за теплом, а раділа тим барв переливам, бо я народилася в них. Дякую, Сонце, тобі! Справді, красу Осені не описати.Та тепла в ній нема, і тому я вже плачу, що минає це Літо кожну мить, щохвилинно. Розтає, як найкращий мій сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677162
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016
1.Доле моя, незрадлива,
Подруго вірна моя,
В світ повела, ніби в диво,
Стежку барвінок встеляв.
Там непорочна і мила
Рідна моя сторона
Піснею в серці зродилась,
Ніжно заграла струна.
[b]Приспів:[/b]
Там мої будні і свята,
Там мій початок путі,
Там стала я на крилята,
Вперше кохала в житті.
Стежкою слалася доля,
Зелень стрічалась густа,
Та найтепліше удома,
Там, де матусі уста.
2.Пісне моя, посивіла,
Ти найдорожча мені,
Спогади казкою віють,
Мріють, мов сон, вдалині.
І оживає там хата
Й рідне до болю село,
Синій барвінок і м’ята,
Все, що давно відбулось.
[b]Приспів. (Той же).[/b]
3.Доле моя, незрадлива,
В тиші розвій мені сум,
Спогади ніжно-вразливі
Вип’ю, мов чисту росу,
Й знову подякую долі,
Краю, де мала зростать.
Так, найтепліше удома,
Там де матусі уста.
[b]Приспів. (Той же).[/b]
14.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676941
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 09.07.2016
Ціную мить.
Ціную мить в якій прийшов у світ широкий;
Ціную мить за непросте своє життя;
Ціную мить за небеса такі високі,
Куди злітаю ще на крилах почуття.
Ціную те, що посилає Божа воля;
Ціную те, що переніс, що пережив,
І навіть те, що принесла жорстока доля,
Сприймаю так, як данину життєвих жнив.
Ціную мить за неспокійні чорні ночі
В яких змішалися і відчай, і любов,
Коли сузір’ями у мріях любі очі,
Коли даремно закипає в серці кров.
Нехай не все відбулось так, як сон наснився,
Нехай дороги між каньйонів крем’яних.
Пройду достойно той відрізок, що лишився,
Наповню сенсом існування кожну мить.
08.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676804
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Природа – істинно талант.
Вона – поет і музикант,
Вона – художник –пейзажист,
Вона-співак і танцюрист,
І режисер вона й актор,
Вона – соліст і цілий хор,
Вона і храм, вона й учитель,
Красот усіх земна обитель,
Калейдоскоп найбільших див,
Нам грішним Бог це все створив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676388
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Плине в небесах
журавлиний клин,
А душа моя
п’є гіркий полин:
Журавлине «кру»
прокотилося,
Я і річечка
зажурилися:
– Ой вербиченько,
закосичена,
Що твоя краса
не позичена…
Що твоя коса –
густе листячко
Ще й жива роса,
мов намистечко.
Ой вербиченько,
тонкорукая,
Чом же ти живеш
із розлукою?
Підійди-заглянь
у водиченьку,
Помилуйся на
зелен-личенько.
Вітер гіллячко
стиха колиса,
Сіре пір’ячко
ловлять небеса…
Журавлі летять
понад річкою,
Я уже в літах
під вербичкою.
9.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676655
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Я знімаю зорю, тихим вечором з неба
І поволі жену, у пітьмі я думок череду
Я не знаю навіщо, навіщо мені оце треба?
Але подумки лину у юність блакитну свою....
Приспів:
Я прийшов до тих літ
Безтурботного свого дитинства
Я прийшов до хатини
Якої давно вже нема
Відлетів білий цвіт,
На червоній калині
Й відкувала зозуля прожиті там мною літа....
І куди б не вели, ті стежини життєвої долі
Але йду до хатини, якої давно вже нема
І здалося мені,світлим спомином болю
В гроні спілім калини жевріє дитинства сльоза....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676638
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Не дай, мій Боже, таких стріч,
Тих, що холодять льодом душу,
Такі – із шквалом протиріч:
Одні стежки топтати мушу?
Так хочу зустрічей з тепла,
Так хочу зустрічей із сонця,
Із життєдайного стебла -
Шматочок щастя у долонці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675854
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Краю мій, вільний, багатий,
Витканий з сонця і рос,
Тут і батьки мої, й хата,
Й діти, мов відгомін гроз.
Тут у цвіту веселковім
Весни в лугах і полях,
Кращу не стріти ніколи
Землю, де спів солов’я
Слух заколихує й душу,
Й тихі, мов рай, небеса,
В білому мареві грушу.
Де завмирає роса.
Тут мої свята і будні,
Тут моє літо й зима,
Й осені дні незабутні –
Кращого краю нема!
23.09.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676169
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Я піймала погляд некохання,
Очі ті ж. Та в них маленька пустка.
В них нема вчорашнього прохання,
Може... Мені треба... Йти в відпустку?..
Я хотіла погляд той тримати,
Щоб як доказ додати до справи.
Ти ж мене вже вмієш некохати!?
А натомість... В ліжко тобі... Кави...
Це ж життя!.. Я так себе втішала...
Це ж лиш проза! Кожен день-не вірші...
Я лиш крила старі розрізала,
Щоб палити... Щоб душі... Тепліше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675445
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Кохав чи не кохав? Яка різниця?
Байдужість в'їлась в душу і проїла.
Тепер і не живеться, і не спиться.
Вона... Мене до завжди отруїла...
Чи дощ, чи сніг? Чи весни, а чи зими...
Ось так можливо жити неживою.
Я затоптала у могилу рими,
Обшивши літери напівканвою.
Чи злість? Чи біль? Чи смуток, чи жахіття?!
Яка мені тепер скажіть різниця?!..
Молюсь лишень... Щоб через всі століття
Бог захистив, кого люблю!.. Спідниця
В душі моєї зовсім розірвалась.
Нехай...Де для душі купити ниток?..
Я всіх люблю... Та я... Не зізнавалась...
Бо ця любов і є лише мій статок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676036
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Вона пахне
морською свіжістю
і J’adore,
і волосся її
вилискує,
ніби глянець…
В час, коли
надвечір’я змінює
свій декор
і ховає
за обрій сонця
палкий рум’янець,
вона входить
у літню спеку,
як гострий ніж,
розтинає
нагрітий прострір,
пульсує нервом…
І багряно кровить
небес
ножовий поріз
на густий і зелений
морок
старого дерева.
У відчинені вікна
протяги
хрипло дмуть,
і полощуть
солоні бризи
вуаль фіранок…
Вона пахне J’adore
і сниться
вночі йому:
на безлюдному пляжі
кутається в серпанок…
Мов простромлена
списом сонця
на тлі піску,
бронзовіє
і манить сяйвом
густа засмага…
І спиває до дна
поставу
її тонку
шоколадних
його очей
ненаситна спрага.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676129
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Між берегами, поміж трав,
Біжить ріка, ріка дитинства,
Колись Бужок хтось назву дав,
Біжить шляхами материнства.
До болю тут знайоме все:
Стежина кожна, кущик кожен,
Вода життя моє несе,
Воно на справжню річку схоже.
Пливуть роки і вже нема
Надії з ним колись зустрітись,
Змінила зиму вже весна,
Так серцю хочеться зігрітись.
В дитинство в гості зазирну
Поміж квітучих берегів
( У царство спогадів пірну),
Його послухаю....Без слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675462
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016
Припав би я до твоїх ніг
і цілував би, мов стигмати...
Моя Богине, - занеміг,
вустами мрій дозволь торкатись.
Так, я дивак, що так цінує
не пишні перса, не вуста,
не личко гарне, а милує
мй взір твоя легка хода.
Ступаєш тихо, величаво,
ідеш граційно, мов пливеш...
Ти є любов, краса і зваба
для тіла мого, серця - теж.
Богине! Радосте! Надіє!
Найкращі вимовлю слова.
Дозволь цілунком прикрашати
частинку тіла божества!
І впитись даром в насолоді...
Жадана мріє ти моя!
Моя красо, твоєї вроди
зіп'ю з слідів, де йшла - зоря.
29. 06. 2016
Фото богині вранішньої зорі з грецької міфології
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675351
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Розлігся туман, в зачарованій тиші
Лиш жайвір у небі співа
Краса неймовірна, живе все і дише
А небо дарує слова:
Приспів:
Лети, моя пісня на крилах
Крізь бурі і грози лети
В яких би світах не блудила
Лети до своєї мети
Прийди в мої сни вечорові
І тихо устами торкнись
Озвися ти піснею долі
І буде усе, як колись......
Розлігся туман над водою
В полях половіють жита
Вже снідає ранок, хлібиною сонця
А пісня та наша жива....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674843
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Куди зникають дні? Котились полем,
А потім у шпаринки часу. Й все.
Прописуючи як мікстуру долю
У небі мить століттячко пасе.
Ось зникнуть дні. За ними кудись-ночі.
Посіються всі зорі на землі.
Чи буду пам'ятати твої очі?...
Чи буде сад вишневий у селі?
Ось зникне все. Одна любов на світі
Спасе усе. Й стеблинку, й ліс, й мене...
Так хочеться з тобою посивіти...
Бо є любов... Бо є... І не мине...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666127
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 29.06.2016
Жило собі кохання і було,
Але на ньому вже могильні плити.
В які ж бо воно течії спливло,
Що ми не хочем навіть говорити?
І досить звинувачень і всіх слів.
Троянди садиш-камінь не кидаєш.
Бур'ян зірвеш. Зі мною ти посмів
Камінням в душу. Сам... Та сам не знаєш...
І важко так... І сльози по землі
Течуть, течуть, що вже б зробилось море.
Шукаю щось в підпаленій золі.
Ховаю подаровані всі зорі.
Колись мені до одної зірвав,
Колись і небо прихиляв, і сонце.
Тепер лиш вітер в спину цілував,
І плакав дощ в прочинене віконце....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667909
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 29.06.2016
Знедолена доля снувала по полю,
Шукаючи волю - прийшла у неволю.
Хтось грати тугенькі відсунув навмисно
Хвилинки на дві і розсипав намисто.
Як вибігла доля! Та мить одна-й впала.
Як ті намистинки вона цілувала!
Ось зробить прикраси й розсуне вмить грати,
І буде втішати когось і літати.
Лиш ніженьку ліву зламала. Не плаче.
Хтось так познущався. Нічого. Пробачить.
Ось тільки б хлібину й попити водиці!
Та тільки далеко від неї крамниці.
Нічого.Дощі отак вчора лупили,
Десь вишеньки їй по дорозі купили.
Тепер і ситенька, і пити не треба!
Лиш жаль:всюди стіни одні. А не небо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674245
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Мамо, підросту й така ж я буду?
Як дорослі? Всі казки забуду?
І ляльок не буду я вкривати...
Ковдрочку не буду я їм прати?
Це залежить мамочко від кого?
Я гадала:навіть від святого
Янголятка, що скубе пір'їнки,
У казках помруть усі сторінки?
Мамочко, я хочу буть маленька,
І щоб ти жива і здоровенька.
Щоби жили ми в країні Щастя,
Де найкращі помисли здійсняться.
Щоби ми мурашці зпівчували,
Щоби всіх сиріт додому взяли.
Хай наш татко зробить всім кімнати,
Щоб голодні там змогли дрімати.
Знаю, мамо, це ж є неможливо...
Що ж тоді для Господа важливо?
Ну зробім хоча б одненьку справу!
Мамо... Так ми змінимо державу...
Ти ж сама мені таке читала,
Це можливо... Я... Так нагадала...
Ні? Тоді давай у дитбудку
Виберем собі іще дитинку.
Так не можна? Буде тут смітити?
Та Господь нас вчив людей любити.
Це... Здалеку... У кіно? У книгах?
Мамочко, серця стануть як криги.
Добре, мамо. Більше не питаю.
Свою ляльку спатоньки вкладаю.
Ось коли вона доросла стане,
То не буде в неї серце-камінь.
Ми знайшли маленьке кошенятко,
Бо воно ж малюсіньке малятко.
Ось чому морозиво не їла,
І дарункам вашим не зраділа...
Кажете одне, даєте мрію.
Жаль, що ще писати я не вмію.
А то я б на вулиці писала:
Любіть всіх!.. Й до серця б пригортала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674249
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Знову нічка в небі зорі сіє,
Вітер деревця заколисав…
Казку цю спинить ніхто не сміє.
Бо лиш Бог – господар в небесах.
Посивілі верби у долині,
Косами торкаються води,
Грає скрипка, дивна, комарина,
Місяць молоденький народивсь…
В річку, мов у дзеркало, заглянув,
Там себе побачивши, застиг,
Згодом мандрував понад полями –
Шлях долав у небі непростий.
А під ним – розкішні диво-шати –
Молоді гаї й густі ліси.
Скоро їх він буде пригощати –
Роси срібноокі запросив…
15.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674892
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Україно моя! Ти мій подих, мій нерв, моя воля,
Ти мій крок у щодення, думок моїх вічна снага.
Ти здолаєш усе, в тебе надособливая роля –
Світ очистити сонцем, звільнити з гріха ланцюга.
Так, ти зараз на дні - жебракуєш, кровиш, помираєш,
Умиваєшся слізьми – герої у небо летять.
Але дух твій росте, ти нову одежину шукаєш.
І знайдеш, і зодягнеш.. У люті утопиться тать.
Україно моя! Ти багато і довго терпіла,
Тобі губи зшивали, ламали зубці на Гербі.
Але час твій настав. Тож розпрям закоцюрблені крила
І лети до висот. Бог-Творець допоможе тобі.
Роля - роль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674929
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Й ось поїзд часу везе мене в Літі...
Я - в Літі! Живу! У Теплі!
Адже тільки в Теплі можна жити.
Жити, а не виживати, як взимку,
Хоч Зима також чарує красою.
І тепер головне -
Кожен день, що настане, -
Зустрічати, як Перший, -
Як Перший день Літа,
Як Свято.
Головне - не звикати!
І так до останнього -
до найціннішого літнього дня,
Найсумнішого, після якого
Поїзд часу полине крізь Осінь.
Але я - серед Літа!
І я нині святкую Життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674809
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 28.06.2016
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13502579_811132262319778_2625957323258217787_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13522840_811132808986390_294134222879994396_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13483084_811132798986391_7501938005307603988_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/13533020_811132088986462_6554847433532228678_n.jpg?oh=12133ddb16a25042ae24ec0139d0ea22&oe=57E9A10C[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/13533149_811138605652477_1758716898808540866_n.jpg?oh=6f4b63ddf4eb46617da11e427322d1fa&oe=5801DA90[/img]
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/13510797_811136168986054_6372789440072014701_n.jpg?oh=e41f648651eedd127eb730d89cacaea8&oe=57FE2AB3[/img][img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13498152_811142988985372_2356888393962656090_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13483321_811143052318699_3303415548752357076_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13528074_811143038985367_2340171258816800826_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13528598_811143062318698_3553874933033115147_o.jpg[/img]
Спекотний Львів. Мов плитка шоколаду,
Стара бруківка вуличок міських…
І день оцей – прекрасний Божий задум –
Себе нам відкриває залюбки!
Старі будівлі дихають минулим,
Мовчать про давнє стіни кам’яні,
Вони віків немало перетнули,
Та зберегли себе й до наших днів.
Тут кожен клаптик – справжня таємниця,
Лиш притули до каменю чоло –
І враз легенда древня обізветься,
Торкне своїм обшарпаним крилом.
Така краса ошатна й колоритна!
Вмостився під балконом ветхий лев,
Його розкішна постать оксамитна
У сяйві бурштино́вому пливе.
Стоїть Нептун з тризубцем серед міста,
Фонтанні струни солодко бринять,
І бризки, мов розірване намисто,
Розпирскують вологу благодать!
Аромить кава, кличе до кав’ярні
Густої пінки бархат золотий!
І сивочолі храми легендарні
Полощуть в небі вицвілі хрести.
Розноситься відлуння мідних дзвонів
Між акуратно стрижених дерев…
І ми з тобою – крихти на долоні
Старого міста, гордого, як лев.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674880
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Перлистими росами ранками
Присмаком липи сніданками
Пестінням сонячних зайчиків
Лоскотом променів-пальчиків
Клаптиками в небі синьому
Блисками-гуркотіннями
З хмари на хмару стрибками
Звмираннями, снами, жнивами
Летіти до тебе
Спішити напитись треба
Моє зіркове
Чисте
Червневе
Небо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674772
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 27.06.2016
Святе і ніжне слово «мама»
Людина першим вимовля.
Її тепло, мов криголами,
Від льоду душі визволя.
В її очах – добра проміння,
Що зігріває і веде.
Нема кінця її терпінню
Й міцнішого нема ніде.
І рук її легенький дотик
Творив із нами чудеса.
Їх пам’ятає кожен доти,
Допоки зійде в небеса.
Не вип’є мама всі тривоги,
Бо їй не вистачить життя.
Й душа її летить до Бога
Просити за своє дитя…
Колишуть діти вже онуків,
Свою дарують їм любов.
Вона ж печаль, і біль розлуки
Переживає звідти знов.
Вона назвалась ніжно – «мама» –
Це першим кожен вимовля.
Ікона все життя йде з нами,
Де мати на руках з малям.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674625
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
Впало з неба росами
Затемнілось хмарами
Бродить між покосами
Стежинками--- чарами
І здається-- в літ пітьмі
Не знайде дороги
І розбуркує душі
Приспані тривоги........
Приспів:
В платтячку барвистому
Оченята сині
Зчарувала ти мене
Що ж робити нині?
Ніжних рук своїх теплом
Тонкою фігуркою
Коси пахнуть чебрецем
Прилітають думкою......
Роками протоптане
Те кохання щире
Як дізнатися мені
Чи я серцю милий?
Давно з душі вигнане
Спомином згасаєш
І кого ж ти навесні
Завжди виглядаєш?......
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623165
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 26.06.2016
***
Люди бояться
Стріти змію. Та дарма
Їй самій страшно.
Бійся укусу того,
Хто має людське тіло.
***
Отрута зради
Серце вража миттєво.
О, як боляче!
***
Найважливіше
Щеплення для дитини -
Від зрадливості.
Може, здолаєм колись
Пандемію зрадництва?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674143
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 24.06.2016
Переплелися наші долі,
Але з’єднатись не змогли…
Не наші винні в тім долоні,
А перші вибухи війни.
Ти з перших днів на фронт поїхав,
Моя ж дорога – в інший бік…
А через кілька літ зустрілись –
Вогонь війни обох обпік.
Ти був поранений, жонатий.
Моя ж – поранена душа.
Той час, хоч поряд наші хати,
Нам вибору не залишав.
І хоч летіли долі поряд,
Але ж людей не проведеш:
Дивились іноді на зорі,
Та до своєї пари йдеш.
Вже красти щастя нам несила –
Воно ж, солодке і гірке,
Манило душі наші, сиві…
Бува ж з людьми в житті таке!..
Переплелися наші долі –
З’єднатись… так ми й не змогли,
Бо не змінити нам долоні,
Бо не змогли спинить війни.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674030
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 24.06.2016
Маленький шматочок великого світу
Завжди з нетерпінням чекає мене,
Дарує мені свою посмішку світлу
І кличе до себе у царство земне.
Йому віддаю і не можу віддати
Борги за дарований шанс на Землі,
До неї прийти і людиною стати,
Збирати в словах чарівні кришталі.
І славити Землю за небо і сонце,
За рід, що рахує століттями вік,
Що стала мені назавжди охоронцем
І силу дає, мов могутній потік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673700
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 22.06.2016
У тиші міській заспіває хрипучий рояль
За ноти візьме приглушені відгуки вітру
І небо опустить на вії сонливу вуаль
Замінить на темінь сонце-блакитну палітру
Дрімає старенька кав'ярня - моргає ліхтар
Туманно-яскравим віченьком місяць пихатий
Блукає у морі незлічених зірко-отар
Лишаючи слід за собою срібно-строкатий
Прокрадеться сон через дах і шмигне у вікно
Нав'язливо буде проситись в нашу кімнату
А нічка постелить на плечі магічне сукно
Ступаючи впевнено по тонкому канату
Гойдає фіранку ласкаво нічний вітерець
Жбурляє в обличчя димок від теплого чаю
Ти нишком ховаєш від мене блідий папірець
Котрий я уперто поглядом своїм шукаю
Прошу, начитай мені ніжно-тремтливі вірші!
Хоч трішечки з нічкою в такт почаруй, коханий
Торкнися своєю душею моєї душі
Бо кожен твій вірш(як завжди!) для мене бажаний
Я буду вслухатися серденьком - магії шик...
В уяві зачиню себе у чарівних стінах
А в тиші міській затихає приглушений крик
... я засинаю тихенько на твоїх колінах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673521
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 20.06.2016
Сіяв з неба дощ затято
І лягав на плечі знов і знов
А хотілось вічно так стояти
Дощ той проростив першу любов....
Приспів:
Голубим, червоним, райдужіло небо
Малювало казку нам обом
У цю мить і слів було не треба
Розцвітала перша та любов......
Вітер котив хвилі жовтим полем
Нагинав пшеницю він до ніг
Сіяв дощ і ніби мимоволі
Він любов, від сліз твоїх беріг
Приспів:
Небо розсупонилось нарешті
Вітерець змахнув своїм крилом
На моїх плечах твої кохані руки
Й очі колосилися теплом.......
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673442
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 20.06.2016
[i]Умирає любов від утоми, а ховає її забуття.
[b]Жан Лабрюєр[/b]
[youtube]https://youtu.be/CceD7HzX8ks[/youtube]
[i][b][color="#7a0976"]Коли ти стрів той юний погляд кароокий
й потупив очі соромливо вниз,
а там – трава, а там – незнаний світ широкий…
Й неспалений вогнем притулок одинокий,
без котрого тобі не обійтись;
коли удруге погляд стрів на випускному,
і обгорнув крилом обох той білий вальс,
а серце билось, мов чмелений метроном. І...
несила відвести убік очей, до втоми,
й лоскітним вам примарився аванс;
коли її нема, а думка жаско млоїть,
і там, де серце, – вакуум, діра;
коли все інше вас уже не непокоїть.
й не мариться ганебне щось в житті укоїть,
та слово від одухи завмира;
коли до тебе хіть опівночі заскочить,
й майне, як тінь, уявна насолода,
(вона – мов сонця промінь серед ночі!)
й згадаються у білім вальсі чари-очі –
за пам’ять ту велика нагорода;
а ще – коли на ум не йде в часи негоди
ніч-ч-чого, лиш отой єдиний шанс,
а вам – про інше щось і думати вже годі,
нехай у світлу днину чи у непогоду –
згадався той
останній
білий
вальс;
коли в якісь тяжкі для вас обох хвилини
скотилась по щоці поли́нова сльоза,
а думка та, немов з глибини вод перлина,
до ваших світлих днів все
лине… лине… лине,
БУЛО КОХАННЯ!
Й не проросте на ньому д и к а д е р е з а!
_______
…Усім нам личило б таке Кохання –
Злетіло враз –
й до самого
заклання…[/color] [/b]
19.06.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673205
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016
Річка часу невпинно пливе,
Із собою навік забирає,
Що сьогодні та завтра живе.
Та от тільки душа не вмирає.
Щоб з минулим не рвати зв’язки,
Щоб з усім дорогим довше бути,
Вона в пам'ять мотає клубки...
Ну, а потім - живе незабутнім.
Так і я: в сьогоденні важкім,
Де недуги та слабість доймають,
Все пірнаю у пам’яті дим,
Звідки різні клубки вибираю
Вибираю здебільшого те,
Що колись мою душу зігріло,
Що як літо цвіло золоте
Птахом щастя у дім прилетіло.
Хай недовгим те щастя було:
Як синиця ховалось у жмені…
Діамантами в росах цвіло,
Босоніж прибігало до мене,
Із кульбабок віночка плело,
Щоб прикрасити коси дівочі…
Бо ж у мрії назавжди ввійшло
І тривожило сни серед ночі.
Ще є там заповітний клубок:
Нова зустріч і радість остання.
Мов за потягом хриплий гудок,
З молодими літами прощання.
Чи з тобою прощаюся? Ні!
Ти у серці царюєш і досі
Хоч при зустрічах миті тісні,
Та і ноги давно вже не босі,
Бо на литках жахливі вузли
Проступають, страждання даючи.
Тільки очі такі ж, як були:
З романтичним серпанком, жагучі.
Та ще крила турботливих рук,
Як раніше, розкритись готові.
Іще ніжності милої звук
У жіночій вчувається мові.
Отака ти, яка зараз є:
З-поміж сотень знайомих – єдина!
Як останнє кохання моє,
Найдорожча для серця Людина!
17 червня 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672873
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 19.06.2016
Сіли дикі гусоньки на став,
Опустили крила в чисту воду,
Вітерець весну вже колисав,
Соловейко пісеньку заводив.
Заблукали в воду небеса,
Заясніло сонце кришталями.
Райська неповторна та краса
Силоньки пташині позціляє.
Забреду у свіжі спориші,
Буду з ними весну зустрічати,
Порадію щиро, від душі,
Птахом весняним почну кричати.
Мов вином, красою я уп’юсь,
Й ніби вперше, раптом захмелію,
Чистим водам ставу поклонюсь,
Помолюсь, мов матері, землі я.
21.03.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673236
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016
Прилетіли... й на озеро сіли.
Я не знаю про що говорили.
Ніжно пір'я своє розправляли.
Розмовляли весь час.
Розмовляли.
Потім знову знялись. Розлетілись.
І у ясному небі зустрілись.
В небо синє за хмари літали.
Все кружляли.
Кружляли.
Кружляли.
Нею - він, вона - ним... Милувались.
Як ті двоє, що дзвінко сміялись.
Тут під калиною, біля ставка,
Де човен хвиля гойдає легка.
Знову сіли на воду. Гойдались.
Ними двоє ті знов милувались.
А ті двоє, щасливі, сміялись.
Там, де лебеді білі гойдались.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673211
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016
Заглядало сонечко
В чебреці.
Не ростуть високими
Трави ці.
Квітами стелилися –
Розлились,
Озером світилися,
Як колись.
[b]Приспів: [/b]
Чебреці, чебреці, чебреці,
Незвичайними квіти є ці.
Чебреці – чарівна то трава,
Що любов’ю серця зігріва.
Встану я із сонечком
Тай піду,
В чебрецеве озеро
Забреду.
Рвати буду зіллячко
У росі,
Покладу під гіллячко
Чебреці.
[b]Приспів.[/b] (Той же)
Прийде як неділенька
Трьох святих,
Настелю під ніженьки
Квітів тих.
Гіллям уквітчаю я
Хату й двір,
Стануть незвичайними
В це повір.
[b]Приспів.[/b] (Той же)
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673231
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2SfRKZktYKg [/youtube]
Цей спів тобі,маленьке серце,
Яке ти ніжне, золоте!
Душі багатство - слів озерце,
Де доброти зерня росте.
В серцях хороших дає сходи,
Квітками вдячності цвіте.
Врожаєм сонячним ще родить,
Якщо це слово не пусте.
Із слів складатимуть букети
І даруватимуть їх тим,
Хто втратив віру в душі злети,
Життя відчув своє гірким.
Добавлять сили в час зневіри,
Не стане й сліду гіркоти,
Що полином цвіла безміри,.
Лиш кілька крапель доброти.
Коли ж наткнеться на бездушніть,
Не вб"ється ядом доброта.
Та завжди стримуйте поспішність,
Що часто кидають вуста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673113
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016
Ніч, відшуміла вже зливами
Чуєш, як пахне гроза?
Мало були ми щасливими
Доля судилась така
І у небесному просторі
Щирі летіли слова:
Що ж ту любов наполохало?
Піснею стала вона......
Приспів:
Небо уже розвиднілося
Ранок дрімав ще у снах
Там , де з тобою зустрілися
Слід залишився в очах
Сумно ті очі дивилися
Тихо благали вони
Ніжністю враз засвітилися
Ніби прохали --- не йди....
Там, де з тобою ходили ми
Вітер траву цілував
Скільки були ми щасливими
Диво--чугайстер той знав
І, під любові вітрилами
В мріях пливуть кораблі
Будьте кохані щасливими
І повертайтесь в пісні....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659901
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 18.06.2016
Я по стежці іду
Я по стежці іду до тополі
Де любові моєї зацвів першоцвіт
Та не вірю очам
Не повірю ніколи
Що змарніла любов
І тополя засохла стоїть.....
Приспів:
А над покосами
Тумани росами
Ногами босими
Бреду в полоні мрій
Колись ходили ми
Й були щасливими
Торкнулись серця
Спогадом надій......
Ти прийди в мої сни
Й усміхнися устами
Першим цвітом зайди
Чи росою уранці впади
Пригорнися теплом
Лиш не гіркими тими сльозами
Я дарую слова
І тобі віддаю я любов.......
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670748
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 18.06.2016
Заросла давно уже криниця
Тринь-- травою на околиці села
Не задзвонить із глибин водиця
І ніхто ніколи не дістане дна.......
Приспів:
Та криниця без джерел-- вже не криниця
Не затужить в полі колос без зерна
Не підніметься без крил у небо птиця
І душа без пісні не співа.......
Заросла давно уже криниця
На цямрині лиш сидить cумне пташа
Чом же заблукало ти по - днині ?
Може хоче пить чиясь душа?
Приспів:
Може та душа , щось пригадала
Й прилетіла до рідних криниць
Не задзвонить із глибин водиця
Більше не напоїть своїх птиць....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671030
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 18.06.2016
Разве тебе подарил я букет?
Да, я принес тебе утром цветы,
Только в глазах у меня до сих пор,
Как расцвела, засияла вся ты.
Лучший букет я себе подарил,
Больше нигде ни нашел бы такой.
Счастье, в твоих засиявших глазах,
И на губах. И букет этот – мой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673061
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016
Дугою вигнулась веселка -
Барвиста арка в тихий рай,
Верба схилилася низенько,
В ріці свічадом – небокрай.
Дощі умили буйні трави
І вітер стомлено притих,
Пішли у ріст малі отави
В проміннях сонця золотих.
Сім нот мелодією тиші
Так веселково обнялись,
Кохання нам поему пише,
Ставок із зорями розливсь.
Тут перешіптуються квіти
І мак за нас почервонів,
І ми – одні у всьому світі,
Ще не знайдем потрібних слів.
Десь розкотилися намистом,
Злетіли, мов кульбабчин пух,
І ми дорогою врочисто
Виходимо на долі круг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673040
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016
Ви інколи дивні, люди.
В неділеньку по церквах,
Кладете хрести на груди
Одною рукою й цвях
У другій напоготові
Тримаєте повсякчас,
Щоб днище пробить човнові,
Де ближній ховає час.
Душі незбагненні грані…
Як рідні відходять за…,
У інші світи незнані,
Ви топитесь у сльозах.
Але як живі, як поряд,
Як спраглі на добрий жест,
Не тягнете їх із горя,
Ігно́рите долі тест.
Вклякаєте рівним строєм
(Сьогодні таке в ціні),
Як в труні несуть героя,
Померлого на війні.
Але коли службу має,
Де смерть і життя, він між.
З вас руки усяк вмиває,
Складає до піхов ніж.
Любов у вас – рудиментом.
Для вигоди – голова.
Ви любите монументи,
Прослави нести слова
Над тими, що їм не встати,
Хоч як би не тер жалі.
Не краще поцінувати
Отих, що живі - ЖИВІ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672922
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016
За соловейком
Все не можу розчути
Зіроньки шепіт.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672727
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 17.06.2016
Я так за тобою скучила,
Мій вечоре, кольору тиші,
З тобою давно заручена,
Збираю тебе по крихті.
Збираю тебе по крихті,
Збираю себе по атомах,
Мій вечоре, кольору тиші -
Завис в протилежних напрямах.
Я так за тобою скучила,
Засліпленим місячним сяйвом,
З тобою давно заручена,
Без слів... Бо слова всі - зайві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672925
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016
Літо гаряче пахне суничним джемом,
Ваблять вуста солодкі, як мед, липкі!..
Зорі далекі, ніби вогні Сан-Ремо,
Вкотре нам двом не вистачило квитків…
Жалять високі ціни, немов медузи…
Втім, нам не зле і тут, головне – удвох!
Космосу хвилі ловимо на «блютузи»,
Теплий асфальт провалюється, як мох…
Погляд у тебе – градусів десь під 40,
Аж пропікаєш тіло! .. І я – пломбір:
Тану, немов під сонцем, течу додолу,
Крихтами шоколадними – на папір…
Вулиці людні, збовтані аж до піни,
Літнє кафе – кораблик у місті мрій…
Навперегін автівки, немов дельфіни,
В руки штурвал – і наздоганяй мерщій!
Ві́зьмемо курс туди, на далекий острів –
Ложе, накрите хвилями простирадл…
Свистом тугих коліс розгойдало простір,
Ніби протяжним скрипом нічних цикад.
Поки лечу з тобою і просто мрію,
Кутаюсь, як у плед, у казковий світ,
Ген ліхтарів недопалки млосно тліють,
Іскрами розсипаючись нам услід.
Ну, а коли дістанемося кімнати –
Двійко нічних блукальців у пізній час,
Десь загориться світлом вікна квадратик
І за хвилину кліпне, сховавши нас.
[img]http://41.media.tumblr.com/b1aeca596d77c1d08e2593e95ceabe90/tumblr_nzk9wdZiZW1sqwlqgo1_1280.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672963
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016
Я часто думала, що зло живе не тут,
А десь далеко, у казках, геть сивих,
В краю, де навіть квіти не цвітуть,
Де ані дій, ні почуттів красивих.
Та помилялась я – тепер це визнаю:
Воно є там, ізвідки не чекаєш;
І зло тоді так схоже на змію,
Під власними грудьми що зігріваєш.
І переконуюсь я в цьому знов і знов,
Ковтаючи і зраду, і зневагу.
Скільки життів заплачено за зло,
Бо ж у Росії зараз перевага!
Та переможцем зло не стане, ні!
В цім переконує багатий досвід людства,
Кінець настане і війні, й брехні,
Поки що ж лиш надією зцілюся.
28.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672869
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016
Любов не потребує маси слів,
Якихось виправдань, а чи пояснень,
Любов - це перехрестя двох світів,
Це – суміш благовіщень і покращень.
Любов не потребує виправдань,
Ні слів, ні клятв, ані божінь,
Це шлях важких випробувань,
Де я - одна і ти – один.
Любов – картинка без пояснень,
Вона – любов і в цьому суть,
Любов – свобода без ув’язнень,
Коли: сьогодні, вдвох і тут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672840
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016
Удвох везем давно сімейний віз,
І не одна вдягала осінь ризи,
А коли шлях до прірви нас привів,
Ми зрозуміли: то не є капризи.
Літа, мов птахи, поруч нас летять,
На них малює доля візерунки,
Відомі нам картини каяття,
Фальшиві ласки і гіркі цілунки.
Змією думка знову заповза:
А далі що? Зима і вічний холод?
Або ще гірш – розбурхана гроза?
Вона також озветься в серці болем.
Я ж пересилю власне «я» і біль,
Щоб узи наші врешті розрубати,
Щоб вимовить своє «прощай» тобі,
І закінчились ні про що дебати.
Нехай чоло вбереться у печаль,
І борозну нову добавить доля,
Життя нове я зможу розпочать
На тих стежках, що зараз невідомі.
4.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672676
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Я писать умилительно нежно,
как когда-то, уже не могу,
уступая пиитам прилежным,
у тебя оставаясь в долгу.
Было время — безумно безусый
я любил вечерами мечтать,
и прекрасные юные музы
испещряли стихами тетрадь.
1966 – 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672627
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Моє ти серденько – калино,
Вкраїно рибонько моя.
Моя прекрасна Батьківщино,
В дібровах співи солов’я
Допоки в тебе є поети,
Що віддадуть тобі життя.
Й згорять за тебе, як комети,
Заради твого майбуття
Не вмреш Украйно, не загинеш
І не одягнеш кайдани.
В безмежжя слава твоя злине,
В найдальші далі чужини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670708
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 15.06.2016
На тлі безбарвних буднів і сірої суєти,
чорної безнадії і пекучого відчаю,
коли навколо лиш
глуха беззоряна ніч,
Нагадуванням
про незнищенність світла,
а значить і любові, правди, добра;
про необхідність світити собою
в траві при дорозі -
крихітний світлячок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672513
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
За сільськими городами,
Де верба пишна вродою,
Й зорі часто купаються,
Там дзеркалиться став.
В тихій берега зелені –
Мурашині поселення,
Від людини ховаються,
Де травиця густа.
Пахнуть рутою-м’ятою
Береги, мов засватані,
Цноту, соком напоєну,
До зими бережуть.
Раптом щось забілілося
І дізнатись хотілося,
Що і ким там накоєно…
Я у берег біжу.
Серед порослі дикої
Мої груди… ледь дихають,
Серце вискочить ладиться –
Райська всюди краса…
А над зеленню, тихою,
Білобокою втіхою
Встиг лелека піднятися,
Щоб дістать небеса.
А як вечір опуститься,
Став ажурно затруситься,
Заколишуться стебла і
Очерету листки:
Звідти випливуть панночки –
Лиски, ніби русалочки,
Й там, де ряскою встелено,
Затанцюють стежки.
Землю вкутає зморену
Нічка, тиха і зоряна,
Місяць, сріблом підкований,
Поведе її в сни,
Й зазвучить дивна музика,
Про тепло, літнє, в трусиках,
Котра всіх переконує,
Що фінал то весни.
26.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672454
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
[img]http://ukrainka.org.ua/files/87377_original.jpg[/img]
[i][b]Зазолотила квітом липа,
А дощик все над нею схлипа,
Ще більше медом вона диха,
Я насолоджуюсь ним стиха.
Вдихаю липи, духмяний хміль,
Зникає з душі, страшенний біль,
Заліковуються всі рани,
Від цілющої її прани.
Радію я, душа літає,
А соловейко їй співає
І ллється пісня про кохання,
Кінець самотності й стражданням!
Вже тануть вуста в поцілунку,
У медово- хмільному трунку...
Під срібно-зоряним серпанком,
Вип"ю омани філіжанку...
Ні, ні, кохання жаданого,
Шаленого, мережаного...[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672351
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Esbl9n-THPM[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D5JBYrW0gI4[/youtube]
Коли закінчаться дощі,
І я відчую тепле літо,
Влаштую радість для душі.
Яке це щастя в світі жити!
Покличу друзів всіх своїх,
Від них не хочу я багато.
Люблю за вірність я їх всіх.
І бережу цю дружбу свято.
Я хочу їх почути сміх,
Побачить їх щасливі лиця.
Яке б життя було без них?!
В моїй душі вони - скарбниця.
Вони не зрадять за п"ятак.
Не відвернуться в час негоди.
Я їх люблю не простот так:
Мені від долі нагорода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672453
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
(жарт)
Вдивляюсь в очі сині пильно,
Залізла на саменьке дно,
Як той злочинець, навіть дивно, –
Читається мені воно…
Ось тільки чтиво нецікаве,
Порожні сірі сторінки…
Піду з дівчатами на каву,
Най він наповниться поки…
Душі зустрітися б з душею…
Чомусь маліє сильна стать.
Вкривається Адам " іржею",
А Єва прагне ще зачать…
6 червня 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671842
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 14.06.2016
У венах кров, як вир бурлить,
Вогонь гарячий ринув в п’яти.
Кортить тебе в собі спалить...
Щоб зцілувать твої принади.
Дай притулю до себе знов,
Знов запалю твої бажання.
Віддам усю свою любов...
Себе поклавши на заклання.
Чи то за покликом богів,
Чи то за подихом любові.
Сплелись в єдине ми без слів…
Птахи замовкли у діброві.
Заклекотав у венах струм,
Я розплітав шовкові коси.
Чи нам на спокій чи на глум...
Знов закипали в долах роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672299
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
І знову… смерть –
Одна чи дві, чи три…
А завтра скільки буде? Невідомо…
В Росії «Буратіно»,
«Гради», «Смерч»,
Ми ж – з «Калашем», та ворога судомить.
Життя усім
Нам випадає раз.
Як звикнуть можна до людської жертви,
Коли навколо
Тоне все в красі,
Комусь від ран судитиметься вмерти…
Змінити світ –
То справа нелегка,
Та і невдячна, люди кажуть, справа.
Сьогодні наш
Народ складає звіт:
Згубити пам’ять ми не маєм права.
15.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672139
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Заховайся під стиглим дощем, щоб на хвильку забули,
Увімкни голоси всередині - спілкуйся із ними.
І нехай твоє тіло прошиють з гори та в низ кулі,
І нехай твій порив не холоне під натиском диму.
Кожен подив і доторк до неба - це натяк на спокій.
Побалакайте трохи, я хочу почути Ваш голос!
Кожен нерв гине з часом, та пам'ять пригадує кроки
До зливи, до радощів, мрій, плачу, розпачу...
...волі.
14.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672279
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Мить щастя!.. Усього єдина мить,
Мов запізнілий подарунок долі...
Чому ж серде́нько болісно щемить,
Немовбито карається в неволі?..
Ця мить! Медово-ба́жаний момент
Хвилинощастя!.. Та чому солоний
Лишився присмак? Розкришилась вщент
Надія!.. Чи ж душа не охолоне?..
О се́рденько, чи варта крихта-мить
Гіркої жертви в запізнілу осінь?..
Це схлипи долі... Слі́зьми відшумить
Миттєвий спалах, що... палає досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672323
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2016
. "Поклич мене гуляти в тиху ніч"
Л. Ігнатова
Поклич мене в гаряче літо,
Де плавиться від спеки ніч,
Де серце мріями зігріте
І ми з тобою віч-на-віч...
Там місяць хитро так сміється
Й зірки ховаються у хмару...
І серце ледве твоє б'ється –
Тривожно слухає гітару...
Вона все плаче про кохання,
Про теплі літні вечори...
А ми з тобою аж до рання...
...І щось шепочуть явори...
... Вже вітер стомлено затих,
І соловейко занімів...
А слів... - величних і святих,
Я так сказати й не зумів...
P. S.
Тепер ця ніч приходить в сни...
Тривожно знову б'ється серце,
Сміються-плачуть ясени, –
Із сліз зібралося озерце...
... А ми все слухаєм гітару
І ночі цій нема кінця, –
Серця злилися в райську пару,
Вознеслись прямо до Отця...
......................................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665763
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 14.06.2016
Пароплави туди не рушають,
Ані потяги, ні літаки.
Там немає гарячого чаю –
Там є спогади тільки й думки.
Там останні слова ще лунають:
Я люблю тебе, мамо, люблю.
Там за руку тебе я тримаю…
Ти летиш… я лишаюсь… стою…
Ти для мене тепер синє небо,
Тепле сонце і сяйво зірок.
Все навколо говорить про тебе:
І фіранки… і блиск тарілок…
Ти далеко, а може, ще й далі,
Пароплави туди не пливуть…
Одягнути б сукенку й сандалі
І в дитинство на хвильку пірнуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669835
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Краще жити на природі,
Не дарма так - у народі.
Від цієї красоти
Нема поряд самоти.
То метелики, то бджілки,
То пташа летить до гілки,
Там лякає жаб лелека,
Ку-ку стелиться далеко.
Лебідь ріже срібне плесо,
Цвіркунець щось тихо бреше...
А в бетонних стінах сумно:
Коли всі красоти дружно
Гріють душі, світять в серці
Жить на поверсі не першім.
Там або екран блакитний
Час рахує непомітно,
З головою - в інтернет,
Попадешся до тенет.
Не танцює там царівна
З вітром, квіточка чарівна,
Не п’янить садовий квіт
Міста цей бетонний світ.
Краще – в поле, чи садок.
На село беру квиток!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672190
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Були ми удвох, де літо розквітло.
І небо блакитне ясніло привітно.
По травах високих зі мною ходила,
де ґроном червоним калина ясніла.
А трави цвіли, і літо сміялось.
А в серці моєму назавжди зосталось
Те небо блакитне і літо у ґроні.
Поклала калина тобі їх в долоні.
Стояли удвох ми ген, біля річки.
Там ти заплітала калинові стрічки.
А я задивлявся на довгії коси
й на, скупані в травах, ніженьки босі.
А трави цвіли, і літо сміялось.
В очах твоїх ніжних назавжди зосталось
Те небо блакитне, і літо - у косах.
Весь світ засвітився у вранішних росах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672084
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Крізь сиві будні плинуть вже літа
Теж сивого, як голуб, ветерана,
З війни у пам’ять вибух доліта
Той, від якого й досі носить рани.
У нього майже не буває свят –
Таке життя лишилось наостанок,
Десь побратими вічним сном вже сплять,
А він… живе, стрічає сивий ранок.
Погано бачить і давно глухий,
В сучасні не вступає він дебати,
Не ділить і Дніпрові береги,
Як іноді це роблять депутати.
Зате він зна ціну життя людей
Не в доларах, не в гривнях – тільки в крові,
І власними руками б тих роздер,
Хто Україну ділить по Дніпрові.
І сивий погляд вицвілих очей
Розкаже більше, ніж сухий оратор:
Скільки ж він днів потратив і ночей,
Щоб можна було сіяти, орати
Під мирним небом, на своїй землі,
Щоби цвіла держава і людина.
Може тому й в бою тім не поліг,
Щоб українську возз’єднать родину!
4.09.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671973
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
* * *
Прочув вітер,
що я від'їжджаю
І засмутився, видно.
Ніжно -ніжно пестить мене...
На прощання.
* * *
Невже ти, вітре,
Сумуєш, що я їду?!
Он який кволий.
Та мене не обманеш:
Ти ж невиправний гульвіса.
* * *
Ти так пристрасно обіймав мене,
Цілував у всі закутки тіла
Ти був
Несамовитим,
Незрівнянним,
Ненаситним...
Море ревіло від ревнощів,
Коли бачило нас і не могло дістати.
Сонце намагалося спопелити від заздрості,
Але що вони могли зробити нам -
тим, хто вже потонув і згорів
В океані пристрасті?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672009
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Останні непрочитані листи...
Тебе їх прочитати не примушу!
Зачинених конвертиків хрести -
Як двері, що зачинені у душу...
І щось мене давним-давно гризе:
- Ну, видали ту кляту електронку,
Скінчилося, забулося вже все!..
В народі кажуть: рветься там, де тонко.
Та вкотре перечитую все знов -
Прості листи, нічим не особливі,
Нема там слів "кохання" чи "любов",
Там всі слова грайливо-неважливі...
І колються, немов стерня в жнива,
Несправджені бажання їжачками,
Бо мною не написані слова
Ти вже не прочитаєш між рядками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671983
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Коли з душі ідуть не просто рими,
А наче півжиття назавжди йде,
І думаєш словами вже чужими,
І серце-камінь холодно-тверде,
Так хочеться сховатися від світу,
Від підлих зрад, жорстокості, брехні!
Холодне серце, наче із граніту,
Як метроном, вистукує в мені.
Воно ще вірить у добро і казку,
Зробити хоче ще назустріч крок,
Відчути хоче ще тепло і ласку,
Щоб полетіти знову до зірок...
Десь там, у глибині, в холодній кризі
Іще горить, ще теплиться життя...
Я вірю: у небесній диво-книзі
Відкрито ще сторінку в майбуття!
Без віри, без любові все вмирає,
Бо без любові в серці лід, зима...
І щирою молитва не буває,
Якщо любові у душі нема!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668973
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 12.06.2016
Когда морщины стали как ущелья
И затуманился орлиный взор,
Мне ангелы от доброго веселья
Чудесный сочинили приговор.
Тебе мальца таскать теперь на шее,
Родного внука Сашу по аллее,
И пальчики считать опять, опять!
Четыре мне, а Саша скажет – пять!
Бегут недели, Саша всё крупнее.
Влетает счастье в сердце как звезда,
А на дворе снежок и холода
И мы уже привыкли к снежной фее.
Два года внуку будет в феврале.
Нет лучшего созданья на земле.
Фото автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636210
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 12.06.2016
Мені однаково, чи буде
Онук професором, чи ні.
Чи вдома він цей чин здобуде,
Чи може десь на чужині.
Однак людиною хай буде --
Ото вже й радісно мені.
Якщо освіту між чужими
Кудись поїде здобувать,
То хай приїде між своїми
Здобутки ті демонструвать --
Своїх не варто забувать!
При цьому слід пізнати внуку
Ще вдома, не на чужині,
Таку собі просту науку:
Розпізнавать хто свій, хто ні,
Щоб не згоріти у вогні.
В житті, як приклад, можна брати
Отой, що в світі прогримів:
Сусід сусіду казав: "Брате...",
І в спину ніж йому встромив,
І розорив, і підпалив.
Тому - то де б не був, юначе,
Чи зараз, а чи ще колись,
Хай був би, як в раю, одначе
За Вкраїну помолись
Й на рідну землю повернись.
Повернись і того "брата",
Що встромив у спину ніж,
Жени його, супостата
З України поскоріш,
І навіть сліду не залиш!
Молися, внуче, щохвилини,
Як сказав один піїт,
За Вкраїну, за калину
І за мову солов"їну,
І за український рід.
Насамкінець було б корисно
Цитувати залюбки
Вірш Тараса славнозвісний,
Той, де є такі рядки:
"Мені однаково, чи буде
Онук молитися, чи ні...
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651127
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.06.2016
Не треба говорити, помовчи.
Послухай тишу, в ній своя чарівність.
Не треба слів, та подумки кричи,
про сподівання юності і вічність.
Про щастя, горе, біль і почуття
зітхання, тугу, роздуми та щем у серці.
Про радість, смуток, пізні каяття
і про своє життя у вогняному герці.
Не треба говорити про любов,
вона сама без слів про відчуття розкаже.
У повній тиші збурить в жилах кров,
узором вишитим на полотнину ляже.
Моїй душі пустих не треба слів,
про все повіда красномовно тиша.
Вже вогник світлих почуттів зітлів
і вітер лиш полин-траву колише…
11.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671523
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 12.06.2016
Ці краплинки дощу
діамантами б'ються у скло.
Дикий вітер ущух,
мов ніколи його й не було.
І манірна печаль
у минуле відносить думки.
Де кохання вуаль
вкрила серце моє на роки.
Ну і де ти тепер
мій красивий і лагідний Брут?
Що мені між ребер
вилив суміш пекучих отрут.
Що любити умів
лиш словами, і більше нічим.
А слова, в плині днів,
перевтілились в спогадів дим.
Чи забув, а чи ні...
чорнооке наївне дівча?
Що в легкому вбранні
пригорталось до твого плеча.
Там шукала тепла,
де ніколи не було вогню.
Тільки сіра зола,
що накрила собою брехню.
Але час-рятівник
поскладав все на власні місця.
Ти, як вітер, десь зник...
й наша казка не мала кінця.
Дощ гримить у вікно,
наче шибку вмиває слізьми.
Це було так давно...
Була я. І був ти. Та не "ми"...
11.06.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671620
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Захворіли стіни на самотність,
Заболіла часу незворотність.
Тисячі проходять без упину,
А самотність ... вперто – на картину.
І немає слів для них і ліків,
Павутинням сплутала по лікті.
І нема цілющого бальзаму
На таку болючу дуже рану.
І на шибки кинула проміння
Свого суму. Що ж ти за створіння?
Тіні розпустила аж до стелі,
Гірше всамотила, ніж в пустелі.
Захворіли стіни на самотність...
Об’являю бій тобі, пустотність!
Моя зброя – аркуш й мудра ручка,
Це – моя із долею обручка.
Маю я тобі ... таке сказати!
Доведеться вуха затуляти!
Геть! Тобі скажу, лиха самотність!
Ти – ніхто! Якась собі відносність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671560
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
О рідна земле! Я до тебе лину
Хмаринкою легкою, мов пташа,
Через поля і води, і долини,
Бо так велить мені моя душа.
Люблю тебе у обіймах туману
І у полоні сонця і тепла,
Не раз була ти жертвою обману,
Та з духом волі ти завжди жила.
Люблю тебе у спалахах ранкових
Голубо-срібно-щедрої роси
І у високих дугах веселкових,
Що небо веселять після грози.
О земле рідна, горда і чарівна,
Я величаю матір’ю тебе,
Ти ясночола зоряна царівна,
Без тебе я не мислю і себе.
30.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671518
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AL2zzX84HCs [/youtube]
Буйні трави вже скинули роси.
Простяглася стерня на полях.
Віддзвеніли давно гострі коси,
На узбіччі проліг битий шлях.
.
Гірко пахне туман полинами.
Але чий то залишився слід?
Зарости ще не встиг бур"янами... .
Як же важко йти шляхом убрід.
І осіли думки тут тривожні...
Літо в розпалі, це ж не зима.
Ми з тобою в цей час подорожні.
Більш тепер нас ніщо не трима.
Може, краще піду я стернею?
Інший шлях собі треба знайти..
Не тремтіти ж мені тут душею.
От, чи зможу від себе втекти?
Вечоріє, знов дощ накрапає,
Розверзлася дорога, слизька..
Я дивлюся: це хто там чвалає?
Отаке тобі, це ж, мабуть, я...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671415
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
Переді мною - безмежне море
наді мною - нескінченне небо.
Піді мною - пісок незліченний...
І я...
* * *
Полудень.
Спустів пляж.
А я побуду ще тут:
З морем,сонцем, небом, вітром...
* * *
Біжать білопінні баранці.
Звідки беруться вони?
І хтозна-куди зникають.
Так само і ми, люди...
* * *
Гаряче сонце в безхмарнім небі,
Холодний вітер і стогін моря -
Як незабутнє минуле кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671422
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
* * *
Цілий день вітер
Обіймав мене, пестив,
А ввечері зник.
Може, заснув, втомившись,
Чи іншу собі знайшов?
* * *
Запахом моря
Щедро частує мене
Гостинний вітер.
* * *
Не йди до моря в обійми,-
Немов промовляє вітер.-
Ти лиш моя. А як підеш,
То так дихну холодом, що
Захолонеш навіки!
* * *
Вітер сукню мою надува, мов вітрило.
Ніби хоче, щоб я разом з ним летіла.
З радістю б, друже, та я ж зовсім безкрила,
Я лиш у мріях можу літати..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671426
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
Розстеляю думки проти ночі,
Коли з Музою, коли так.
День за ниточку розторочу,
А десь – вузликом у думках.
Десь з-за рогу ніхто так дивиться
І ніщо вже пішло в нікуди,
Від солодкого гірко кривиться,
Все минеться, по-новому буде.
Розстеляю думки шовкові,
Всі колючі – разом, під ключ.
Тихо стукають сни кольорові,
Я із нічкою – обіруч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671431
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
У білім шумовинні потонув
Той сад, що посадили ми із татом.
Тепер солдат він – їде на війну
З Росією в Донбасі воювати.
І плаче сад краплинками роси:
«Не для війни народжуються люди,
А втіленням є вічної краси,
Не слід святу цю істину забути.
Хай війни зникнуть , підуть в небуття,
Цим зробить людство крок свій у безсмертя,
Бо ж найцінніший скарб – то є життя.
Чому ж за нього іншим треба вмерти?»
22.06.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671382
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
Здалось на мить, що небо заніміло…
Дим допивала після бою синь…
Вдивлялись очі, молоді, у міну.
Що не зірвалась… Це – солдат і…син.
А тут, щоб мир запанував у краї,
Щоб Україна цілою була,
Щоби Росія нас не переграла,
Щоб знову стати гордістю села,
Щоб вільно жити, працювать, кохати,
Дітей ростить на праведній землі,
Щоб турбуватися про батька, матір…
Чи розуміють це ті, хто в Кремлі?
Відповз тихенько хлопець до бар’єра,
Що місцем став для нього рятівним,
Не дбав про нагороду чи кар’єру –
Солдатом був, що не бажав війни,
І… вистрілив. Знешкодив ту загрозу,
А значить, врятував комусь життя.
Його не спинять ворога погрози,
Такі, як він, не втраплять в забуття.
А коли дим розвіявся довкола
І побратими прибули на звук,
Героя обступили вони колом,
Подякували… потисками рук.
14.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671387
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
Наш ставок у лебедів – в оренді,
Бартер справний : води – на красу,
Неповторні тут в ціні моменти,
Радістю у серці їх несу.
Ще з подвір’я царство лебедине
Бачу я щодня у всій красі:
Витвори божественно – любимі...
І біжу по вранішній росі.
Я біжу до лебедів з любов’ю,
З ними зустрічаю нові дні,
Їх ласкають кришталі Бужкові,
Щось вітри нашіптують мені.
Тут старезні верби похилились
І полощать віти у воді,
Лебеді їм марились і снились,
Зачепилось сонце на вербі.
Ну, ж така оренда – до душі!
Підпишу довічну я угоду.
Не збирає мзди і баришів
Вірність ця, помножена на вроду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671229
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016
Не могу найти я то, что потеряла.
Не могу найти, и кто - то не найдёт.
Если меня спросят: " Разве ты не знала?"
Я отвечу: "Думала пройдёт."
Вот оно прошло, и не вернуть обратно.
Нет такой дороги, лишь вперёд.
Не могу найти я... правда не искала.
Результат известен наперёд.
Береги своё. Всё, что ты имеешь.
Смысл в этом увесь, в этом есть вся суть.
Жаль, что истинную цену понимаешь,
когда знаешь - уже не вернуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671274
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016
І дні, й літа в історію тікали,
Земля ростила все нові жита:
З’являлись Прометеї і Ікари,
Яким важливі люди, висота.
Відколи світ стоїть, мабуть, так буде:
Дорогою йдемо, по манівцях –
Запам’ятаймо всі, що ми є люди,
І Богом дана назва нам оця.
А висоту хай кожен вибирає,
Найважливіш – людське не розгубить,
В житті, що не завжди буває раєм,
Своє ім’я пронести й не зганьбить.
16.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668719
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D5JBYrW0gI4 [/youtube]
Спахнуло, як від страху, темне небо,
І полум"ям зайнявся горизонт.
Прокинулись птахи,піднявся щебет.
І землю покида солодкий сон.
Загравою палає ніжний ранок,
І новий день повіки відкрива.
Над річкою пливе легкий серпанок,
Навколо знову творяться дива.
Пливе кудись по річці соломинка.
Ніхто не знає : довгий чи той шлях.
І де наступна буде та зупинка...
Невже, в душі не має вона страх?
А хвильки, нею граючись, кидають.
Іще хвилинка і піде до дна.
Безжалісно вітри он листя обривають.
Далеко осінь, це ж іще весна.
Закруте річка все в коловороті,
І хто кого тут може врятувать?
Хоч все навколо в сонця позолоті,
І все навкіл тут може зчарувать,
Та новий день несе комусь відраду,
І буде хтось щасливим у цей час.
Для іншого він буде день безладу..
Та ранок промовчить про це сказать..
--------------------------------------------
Гарних вам та ніжних світанків,
Радісних та теплих днів, мої Друзі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668527
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
Була на межі між землею і небом,
Та віра і мужність з тобою були
І праведний світ весь молився за тебе,
З Надією в серці усі ми жили.
Ти, птахо небесна, попала у клітку,
Не мала ти волі в ворожих краях
І билась матуся, мов сива лебідка,
А стіни – глухі...не пробитись ніяк.
Ти нам показала як треба любити
Свою Україну, колиску добра.
Не можна любов у тюрмі ув’язнити,
Бо це – незгасима у серці іскра.
Нарешті.., нарешті, на рідній землі,
Вернулась пташина до отчого дому.
Написано, Надю, на твоїм чолі:
Вкраїну тепер не образить – нікому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668526
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
Давай зберемось друзі
Колись у ріднім крузі
Молодість покличемо свою
Є про , що згадати, долю розказати
У благословенному краю....
Приспів:
Летіть із доріг
На рідний поріг
Вертайтесь додому ви знову
Бо кличе зоря
Нам з неба сія
На щиру душевну розмову
Згадаємо ми
Як швидко зросли
І як по світах розлетілись
Блукав наче птах
У дальніх краях
Сьогодні нарешті зустрілись....
Тут рідне усе
Джерельце і те
Напоїть своєю снагою
А стежка крута, що в люди вела
Давно заросла вже травою....
Приспів:
Із памяті літ
Немов в диво- світ
Вертаюсь я подумки знову
Вас поруч нема, та знаю імя
І з вами веду я розмову.....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668236
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 26.05.2016
Прошу вас, прошу вас, любіть Україну,
Як пращури наші любили колись,
За неї життями своїми платили
І ворогу вільний народ не скоривсь.
Вмирали за мову, за землю, за віру,
Нащадкам своїм Боже світло несли
І квітку душі так леліяли щиро
Любові і волі великі посли.
Прошу вас, прошу вас, любіть свою мову,
Вивчайте чуже, та шануйте своє,
Ви славте її, як держави основу
І щиро радійте: вона у вас є!
Забудьте вже думать на мові ординській,
Згадайте ви Лесю, Івана, Тараса...
Купайтесь, чаруйтесь в своїй українській,
Вона - справжній скарб, найдорожча окраса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668481
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lg6xVxnqJ_c [/youtube]
Дякую ВІталію Назаруку за ідею
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668174
-----------------------------------------------------
Дрімає степ, напоєний дощем.
В повітрі зависає дивна тиша.
І пахне теплим, свіжим вітерцем.
Омитий хліб, немов позолотішав.
Повільно дозрівають вже хліба.
Червоні маки вогником палають.
Між ними, ніби стрічка голуба,
Красуючись, волошки розцвітають.
І очі напуває дивний світ.
Це вітер уплітає в жовті коси
Чудові барви, неповторний цвіт,
Що для душі щасливу мить приносить.
Народжується з ночі новий день.
Весняний ранок п"є із квітів роси.
Ми вдвох по росах босоніж ідем,
Волошки ти уплів у мої коси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668250
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Сіла якось пара лебедина
В річечку, що бігла край села,
Та вода у сонячну годину
Дуже вже прозорою була.
Плавали вони й пили водицю,
А вона дзеркалила тіла,
Вперше тут кохались білі птиці,
І щаслива річечка текла.
Та недовго пара лебедина
Чарувала водяний цей світ,
Небезпека в березі ходила…
Затремтів калини білий цвіт…
Постріл, ніби грім, порушив небо,
Затряслася з ляку синя вись…
Лебеді згадали враз про себе –
Стрімко в небеса вони знялись.
Сльози забриніли у лебідки,
Лебідь їй крилечко підставляв,
Лиш верба була у них за свідка –
Бачила, хто з берега стріляв.
І побігла далі рада річка,
Засміявся вслід калини цвіт,
Й хоч лежала стоптана травичка,
Не збіднів на білих птахів світ.
21.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668247
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Я дякую, Боже, за те, що було.
А було гірке і солодке.
Я дякую, Боже, за все те, що є.
Веселе й сумне, зле і добре.
Я дякую, Боже, тобі за усе.
За вчора, за завтра й сьогодні.
Бо знаю, привітні і теплі є дні.
Бувають лихі і холодні.
Не їх в тім вина, що такі вони є.
Це ми їх самі прикрашаєм.
Бо істина, Боже, є вічно жива:
Що сіємо, те й пожинаєм.
Дай сили, уміння, прозріння усім.
Прикрасити дні добротою.
Щоб щастям і радістю повнився час,
Твоєю Любов'ю Святою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668252
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
А приємно дивитись на зорі,
Що спадають додолу.
Кожен дощ - ковток свіжості в морі.
Ним попахує воля.
А приємно дивитись на небо,
Що насупило брови.
Кожен спалах - загострений гребінь.
А лупою є слово.
А приємно дивитись на землю
І напоєну, й вмиту.
Кожна крапля - це ключ до проблеми,
Що зароджує миті.
А приємно дивитись на світло,
Хоч приховане в хмарах.
А людина - це фільтр чи сітка,
Що очищує чари.
А ти знаєш - приємно дивитись
На світ згори вгору.
Адже небо - це стримані миті,
Їх безмежнеє море.
24.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668131
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Посірілі, чужими поснулі,
ми – мов світло, заточене в льох.
А хіба ж на повітряній кулі
не літали над містом удвох?
Острів’яни, підглядачі мрії,
втікачі – не шукай, не лови!..
І несли нас невидимі змії
у повіддях на три голови:
вітер кулю мов дзигу завертить,
то ж міцніше цілуй, обіймай!..
Ми із небом уклали оферту –
полетіти в небачений край,
де б два серця від щастя здригнулись
і з’єднались тілами суцвіть.
…Як так вийшло, що ми – повернулись,
щоб ніколи уже не злетіть ?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668121
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Він дві війни пройшов лише за рік
І повернувсь живий, здоровий, цілий.
Він син і батько, внук і чоловік,
Що під ворожим був не раз прицілом.
Він бачив ворога в самісіньке лице
Й дивився сміло навіть смерті в очі,
Не просто був солдатом – був борцем,
Що рятував країну дні і ночі.
Спочатку Київський зустрів його Майдан,
Де воював за право, волю, гідність.
Три місяці життя свого віддав,
Щоби тирана вигнати і бідність.
А потім доля повела в Донбас –
Затриматись там довше довелося –
Вважати треба рік за два той час:
Сивіло навіть в молодих волосся,
Коли по них пройшовся руський «Град»,
Змішавши землю із вогнем і кров’ю.
Була у цій війні така пора.
Вони ж озброєні лише любов’ю…
Безсилий перед нею чорний «Смерч»,
Тож вийшов із війни солдат героєм.
Він бачив пекло, друга наглу смерть –
Це теж його трагедія і зброя.
Він вистояв у війнах цих обох,
І хоч у снах ще буде воювати,
Життя йому урятував сам Бог,
Щоб Україну зміг відбудувати!
25.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668025
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
[img]http://anywalls.com/pic/201404/640x480/anywalls.com-75891.jpg[/img]
[i]Лесі Г.[/i]
Дівчино із волоссям, як жито вигріте,
Очі твої – глибини, пірнеш – і все!..
Стільки краси в тобі, що нараз не звидіти,
Хвиля підхопить тіло і понесе.
Але чому стриножене серце втомою,
Смуток захмарив світле твоє чоло?
Знаю, нелегко крапку зробити комою,
Шибку промерзлу вибавити теплом…
Знаю, життя – не мед, і не всім однаково
Вділить воно фортуни і талану…
Але скажи мені: ну, хіба не знаково
Те, що в собі плекаєш живу весну?
Те, що вона ще чиста й така неторкана,
Цвіт її пишний чо́біт не толочив.
Грає роса на сонці, бринить пацьорками!
Серце твоє, мов скринька, що повна див!
Світла твого не випити, чуєш, Янголе?
Сумнів тебе пригнічує, знай, дарма:
Там, де штукарство, світ обростає рангами,
Там, де талант – там місця борні нема.
Благо велике – бути комусь потрібною
В миті важливі, в радощах і в журбі.
Знаєш, найбільше важить лишатись вірною
Са́ме собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668088
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Замучений від зради та прокльонів,
Шукав він вихід і величну єдність.
Ціна безмірна - крові та поклонів-
За вічності усім земним доречність.
Замучений своїми, помирав,
Даруючи цілительку джерельну.
Тож зупинись, якщо Його впізнав,
Очисти душу з сумнівів пекельних.
Катований, у муках – на хресті,
Щоб від гріха земного ти звільнився,
Щоб з Ним, із Світлом, в небо, як святі –
Лише для того із небес спустився.
(23 травня 2016)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667916
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Сивина, сивина заблудилася,
в твоїх косах, матусю, лишилася.
В твоїх косах ясних залишилася.
Чому, рідна моя, засмутилася?
Мамо, ненько моя! Зоре світлая!
Я ще більше люблю тебе, рідная!
Ще недавно плела в коси стрічечку,
а тепер сивина світить в нічечку.
Ой, як щедро вона в косах сіється...
Про що, мамко моя, тобі мріється?
Мамо, ненько моя! Зоре світлая!
Я ще більше люблю тебе, рідная!
Сивина, сивина заблудилася,
в твоїх косах ясних засвітилася.
Назавжди вона в них залишається.
Тихим сріблом ясним розсипається!
Мамо, ненько моя! Зоре світлая!
Я ще більше люблю тебе, рідная!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667766
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Намисто.
Роса вигравала веселками,
Трава попід ноги стелилась
І річка в заплаві, під вербами,
Під сонцем в тумані сивіла.
Весь світ променився надією
На днину прийдешню, щасливу,
Тому що з тобою, як з мрією
По ранку я йшов неквапливо.
Я йшов, щось розказував весело!
Ти так безтурботно сміялась,
Що десь аж у лісі щось тенькало
І дзвоником срібним ячало.
О, мить безтурботної юності,
Яка ж ти прекрасна та чиста,
Якщо із перлин сміху щирого
Для пам`яті робиш намисто.
Давно поза часом, за обрієм,
Літа пронеслися мов коні,
Давно пережитими болями
Побілено зморщені скроні,
Людьми не своїми – сторонніми
Душа зігріватися мусить…
Беру я намисто долонями
І подих від ніжності душить.
Бо вкотре із вдячністю згадую
Ті ранки, ті трави, ті роси,
Їжак очеретів з заплавою,
І мною розплетені коси.
20.05.2016 14:11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667771
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Мені тепер байдуже, чуєш, вже байдуже все!
В душі, як в безкрайому полі, пронизливий вітер
Всі спогади за горизонт назавжди віднесе -
Туди, де у квітах сховалося сонячне літо...
Мені вже не холодно, чуєш, бо гріє весна!
Душі монохром розфарбує вона веселково,
І пісня пташина сонатово в серці луна,
І місяць дарує на щастячко жовту підкову...
Позаду лишилась колюча холодна зима,
Що шпичкою криги у серце гаряче шпигнула.
Мені тепер байдуже, бо вже нічого нема...
Жалі запакую в конверт, адресую: "В минуле"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667780
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Блакитне покривало над землею
По ньому димом стеляться хмарини
І сонце тліє денною зорею...
Лоскоче ніс дурманний цвіт малини..
Муркоче ліс, розгойдує вітрила...
Ляклива зелень блимає вогнями...
Леліє вітер у польоті крила,
Що в вишині здаються кораблями...
А ти впади зі мною в дикі трави...
І просто помовчи...нехай цей спокій
Тебе всього наситить, мов заграви
Незайманих і згублених утопій...
Нам небо захлюпоче океаном
Тривожно мерехтливо безкінечно...
Мене прикриєш теплим кардиганом
В обіймах заховаєш...так доречно!
Спинився час - відгомони співочі
Принишкли як і все в лісному лоні
Мене лікує тиша й твої очі...
І теплі на щоках, ніжні долоні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667702
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 23.05.2016
ПРОСТО ЖИТИ.
Наче вихор несамовитий,
Що зі швидкістю потяга трощить,
Ця недуга продовжує бити
То по м’язах, а то по кості.
Чи то сила ущент зотліла,
Чи її взагалі було мало,
Не противиться більше тіло,
Мов пружина життя зламалась…
А душа до краплинки часу,
Ще плекає якусь надію…
Від безсилля тілесного плаче
Та змиритися з ним не вміє.
Ще їй світяться далі сині
Куди кличуть шляхи-дороги,
Ще хвилюють клини журавлині,
Що летять в океан тривоги.
Не змирившись, вона шукає
Аж у небі свою опору.
Кволі крилечка розправляє,
Щоб злетіти на них угору…
Чи дано їй ще раз піднятись?
Це питання скоріш до Бога.
Бо всі ліки прийшлось прийняти,
А на поміч не йде нічого!
Не придбати ніде здоров’я,
Хоч віддай всі багатства світу…
А в садку знову трави шовкові,
І так хочеться просто жити!
21 травня 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667774
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Поле,
рідне прабатьківське поле,
як би не склалася доля,
завжди до тебе горнусь.
В світах
довго не стану блукати,
а повернуся до хати –
в рідну пракиївську Русь.
Мотив звучить, веде,
у неозору даль.
І ти чекай мене,
з усіх доріг чекай,
коханий край!
Доле,
небом дарована доле,
дай мені розуму й волі –
я тобі серце віддав.
Ніде
я не прошу собі раю,
тільки якби в ріднокраї
не поселялась біда.
Мотив звучить, веде,
у неозору даль.
Та тільки ж ти мене
й на мить не покидай,
і сили дай!
Воле,
будь непохитною, воле,
щоб не цуралася доля
й поле родило врожай.
За те,
щоб не велися, як вівці,
в згоді жили українці –
жити й померти не жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639632
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 22.05.2016
З мого любого дитинства, з загадкової країни,
де дерева величезні - майже до небес були,
зазирають в моє серце сонця вісники - жоржини,
що очам на втіху і душі на радість буйно розцвіли.
Памятаю - щовесни, коли пригріє сонце,
мама і бабуся брались до жоржин,
щоб засяяло у мене диво під віконцем,
чарівніше безлічі чарівних світлин...
Я ці диво-квіти знав всі поіменно
і щоденно з ними зранку розмовляв,
таємниці і бажання їм ввіряв натхненно,
і себе на вірність мрії я перевіряв...
То ж так тепло на душі, коли жоржини бачу,
ніби знову я в щасливому дитинстві побував...
Ні... Це просто дощ... Повірте - я не плачу...
Хоч і щемно на душі - мов всю рідню побачив
і цей спогад, серцю милий, вальсом прозвучав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278039
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 22.05.2016
Келих тюльпана.
Іскриться п’янким вином
Весняне сонце.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667577
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 22.05.2016
***
Час самоти…Та сьогодні – зустрілися Ви мені:
усмішка, чай. Хоч «Вдова» на імення «Кліко»
іронізує: з нічного зіркового вимені
цідимо наших розмов негусте молоко.
Черга дійшла й до «Вдови» (під розмови міцні вершки),
ми сповідались – коти співчували з дахів,
ми майже плакали, й лопались, лопались бульбашки
опіків душ наших й врослих у тіло страхів.
Спало на думку щасливими планами мірятись!
Свято ідей, то ж здається абсурдним відчай.
Час самоти – він мине, варто тільки насмілитись
стріти когось й заварити усміхнено чай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662699
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 22.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2zBg7Tp3BBE [/youtube]
Усмішка - поцілунок для душі.
Я поглядом тебе своїм ласкаю.
Пройшов сезон, закінчились дощі.
І я тебе знов ніжно обіймаю...
Тихенько щось шепоче очерет
Вербичці тій, що коси полоскала.
І так хотілось долі взнать секрет
В зозулі, що десь поряд кукувала.
Як я чекала слів отих простих,
І ти казав, що коси пахнуть літом.
І вітер з нетерпінням теж затих...
Акація рясніла білим цвітом.
І гостро пахли квіти степові.
Духмяний вечір зависав над ставом.
Та десь з"явились хмари грозові...
А ми дощів в цей час і не чекали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667610
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 22.05.2016
Слова - Назарук Віталій
Музика, запис - Микола Шевченко
Співає - Марина Романович
1
Україно моя калинова,
Мій ожиновий край – ковила.
Твоя пісня дзвінка і казкова,
Твоя пісня дзвінка і казкова,
Що в полон моє серце взяла.
Приспів:
Посадіть біля дому калину,
Та вклоніться зеленим лісам.
І любіть, як святе, Україну,
І хвалу вознесіть небесам.
Бо немає на світі країни,
Де співають, як в нас, солов’ї,
Це єдина моя Україна,
А ми діти своєї землі.
2
Синє небо, хліба золотисті
І смереки, що тягнуться ввись.
І красуні дівчата в намисті,
І красуні дівчата в намисті,
Все найкраще у нас – роздивись.
Приспів: (той самий)
3
Перламутрові роси із ранку,
Найдухмяніша в світі трава,
І найкращі з усіх вишиванки,
Наймиліші з усіх вишиванки,
Хліб усьому у нас голова…
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571242
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 22.05.2016
Підросла моя крихітка-донечка.
Зовсім інша: і вчинки й думки.
А мені, а мені так не хочеться,
Щоб невпинно минали роки…
Пролетіли вони, наче хвилечка,
Ніби зовсім життя не було.
Розправля моя донечка крилечка –
Кришталеве моє джерело!
Прихилюся, мов трави до сонечка,
Поцілунком долоньки зігрію.
Не хвилюйся, ріднесенька Сонечко,
Я тебе захистити зумію.
Присягаюсь, що стану опорою,
(Стану світлом у темряві ночі).
Хоч нерідко буваю суворою –
Лиш тому, щоб не плакали очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659946
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 22.05.2016
Гойда весну на китицях бузок
Під ніжну солов'їну колискову.
Попід шатром із шовку і зірок
Вітри згубили місячну підкову.
Старий горіх іще смакує сни
Про зиму, про сніги і холоднечу,
Та у бруньках ефірних і ясних
Леліє твердобоку вже малечу.
Десь "ойка" сичик серед ясенів.
Під вербами, в ставку, регочуть жаби :
Напевно, розсмішити їх зумів
Блискучоперий селезень-незграба.
Муркоче кіт, куйовдить спориші
Обабіч стежки до моєї хати...
Так хороше і легко на душі,
Що хочеться й собі замуркотати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667405
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Біля двору, біля двору калинонька гнеться.
Біля неї, біля неї ластівочка в' ється.
Скажи мені, калинонько, чом до землі гнешся?
Скажи мені, ластівочко, чом так низько в' єшся?
Мене, пишну калиноньку, вітер нагинає.
А я, мала ластівочка, гніздечко шукаю.
Тепер знаю, калинонько, чом до землі гнешся.
Знаю, моя ластівочко, чом так низько в'єшся.
Утіш мене, калинонько, тугу зніми з серця.
Десь поїхав мій миленький, а коли вернеться?
Якщо з іншою він в парі - ще нижче схилися.
А ти, мала ластівочко, іще нижче вийся.
Біля двору калинонька у цвіту вся, пишна.
А я свого миленького зустрічати вийшла.
Знаю, знаю, калинонько, що нам бути в парі.
Бачу, бачу, ластівочко, що ти в'єшся в хмарі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667406
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Простелю рушниками літа,
Кожен з них я життям вишивала,
Може, й пам’ять сьогодні не та,
Та нічого вона не сховала:
Як росла я в поліськім краю,
Там, де хвилі гуляли житами,
Де пташки почувались в раю,
Де росу смакувала устами.
Там цнотлива барвінку краса,
Посміхалась весні і хмаринці,
Там безкраї вгорі небеса,
Й вітерець задрімав на травинці.
В лузі пісню співала коса,
І лягала покірно травиця,
А волошок нетлінна краса
Чарувала собою пшеницю.
Там у мареві білім сади
Вечір слухали й спів солов’їний…
Кличе мрія мене знов сюди,
Хоча скроні прибралися в іній.
Простелю рушниками літа,
Кожен з них я життям вишивала,
Може, й пам’ять сьогодні не та,
Та нічого вона не сховала.
Простелю рушниками літа,
Їх життєвим зв’яжу перевеслом,
Кажуть, пам’ять під осінь не та,
Та живі в ній закохані весни,
Й тепла сонячна літа пора,
Коли я на землі утверждалась,
Галаслива росла дітвора,
І літа в білий іній прибрались.
15.02.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667356
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Бог дарував землі на втіху
сорочку, вишиту квітками.
Ой, як же гарно вона квітне
в садочку нашому у мами!
Червоні маки, чорнобривці,
розкішні мальви, матіола...
Цвіте сорочка, вабить очі.
Троянди манять, як ніколи.
Червоні, жовті і рожеві
так гарно квітнуть навкруг хати.
А де й кому таку сорочку,
як у землі моєї взяти?
Усі вони так гарно квітнуть.
В них сяють ясні - ясні ранки.
Бо є найкращими у світі
землі моєї вишиванки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667173
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Жила-була душа на світі,
Днів в неї було мало в світлі,
Тягар несла не в свою міру,
Та не втрачала в добро віру.
Сама була на свічку схожа
І десь горіла надто, може.
Сльозами без жалю котила,
Та не згасала, а світила.
Світила всім й тепла не жаль,
Та тільки ось така печаль...
На вогник той, сказати мушу,
Злітались дуже різні душі.
Було погрітись, поділитись,
Були й такі щоб поживитись.
А ще було в нелегкий час
Хтось мріяв вогник щоб погас,
В її житті яскраве світло
І щоб ніколи не розквітла
Душі цієї благодать...
Та тільки цьому не бувать!
У ній вогню було достатньо
Щоб світло нести благодатнє.
Ішла душа між протиріч,
Дійшла душа до роздоріж.
Не стала думати-гадати,
Не продалась: як вибирати?
Жила нелегко, не помітно,
Але ж вона - ЖОВТО - БЛАКИТНА.
Пішла туди, де правда ходить,
Добра, де зерна сіють-родять.
Хай бур’янів там ще багато,
Там з діда-прадіда їй хата.
Лиш там –любов її єдина,
Чекає рідна Україна.
Їй рани гоїти душа
Біжить, летить і поспіша.
Одягне рідну в вишиванку
Й пов’язку вишиту – на ранку,
Ще й заквітчає у вінок
Святих божественних думок.
Нехай земля квітує садом,
Буде душа щасливо рада,
Що рідна матінка розквітла,
Бо ж ця душа – ЖОВТО-БЛАКИТНА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667174
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Літньої ночі в травах
Оживають мільйоном зірок
Сльози мрій нездійсненних.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666256
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Весняні квіти,
Ніби зорі небесні,
Пещу в долонях.
В калюжах сірого смутку -
Білі вітрила хмарин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667212
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016
В людей залишиться зима -
на наших скронях - сивина.
Инна Шумовецкая "Зима-сивина"
Зимонько - зимо!
Торкайся мене лиш так,
Як торкнулася ти
Берізки чудової:
Від білого - лиш краща!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667164
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Через поле розлук
на дорогу нових сподівань
Ми ішли навпрошки,
щоб зустрітися знову з тобою.
І шукав для нас час
ті одвічні, магічні слова,
Щоби наші серця
щедро знов напоїти любов’ю.
Дивувався нам світ
і такі недосяжні зірки,
Й розтривожена і
ще ніким не розгадана вічність…
Малювала вона
й дарувала нам дні і роки.
Щоби в кожному з нас
відродилася приспана ніжність.
А як стрілися знов,
світ для нас знов зацвів для обох,
І над нами лишень
тихі, вишиті зорями ночі,
І раділа згори
тиха вічність, а може, сам Бог,
Як в любові ріці
потонули твої й мої очі.
19.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667165
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016
[img]http://os1.i.ua/3/1/1668430_67294095.jpg[/img]
Ця́тки ві́кон блимають, мов стразики,
Кожна з них – увімкнений ефір.
Із дверей викочуюсь, як з пазухи
Жовтобоке яблуко, надвір.
Світлофори в темряві виблискують ─
Сухопутні стражі-маяки…
Трасу, мов докупи зшиті блискавки,
Бороздять автівки-бігунки.
Гуркотять колеса, мов у рупори,
Будять заколисану весну,
І зірки загвинчені шурупами
В стелю неба, темну, натяжну.
Пізно, та вночі не спиться містові:
Де-не-де ще людно, суєта…
І дахи полоще через відстані
Мерехтлива зоряна сльота.
Ніч, мов хрущ, гуде, вібрує, кліпає
Плямами яскравих ліхтарів…
Випускають в небо, як з фолікулів,
Сиві пасма труби-димарі.
Згодом, як ущухнуть вулиць повені,
І авто останнє камінцем
Булькне десь у темінь асфальтовану,
Північ сажу висипле тихцем…
Розподілить плавно – до мілі́метра,
Вкриє місто мороку обрус...
Аж допоки завтра все не вимете
Молодий світанок-сажотрус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667066
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Музика й виконання Анатолія Супруна.
Ранок затуманений
стеле теплий сум.
Вишиванки мамині
березню несу.
На сріблясті котики
крапельки мрячать.
У серденько зморене
лебеді ячать.
Спомини гаптовані…
Крапля на щоці.
Впали на чоло мені
срібні промінці.
Подивуйся, братику,
на барвисту знадь.
Вишиванки мамині
лагідно погладь.
Напилися повені
береги Сули.
Вишиванки-спомини
знову розцвіли.
Ой літа-журавлики,
вже спада вода…
Розквітай і радуйся,
земле молода.
Вороття нема мені,
та в душі несу
вишиванки мамині –
березневий сум.
До серденька туляться
ніжні пелюстки.
Променяться й журяться
рідні рушники.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667048
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Wjz5K5SBblY[/youtube]
В напіврозчинене вікно
Ввірвались пахощі жасміну.
Вони хмильніші за вино.
І бережуть якусь таїну.
П"янить казковий цвіт квіток.
Нестримно рветься до кімнати.
Далеких спогадів ковток
З жасміном хочу порівняти.
Вдихаю пахощі медові,
П"ю чай із ніжних пелюсток..
Ласкаю поглядом з любов"ю
Цей райський, неземний, куток.
Цих квітів пахощі - душа,
Яка в кімнату залітає.
Вона на згадки спокуша
І теплотою огортає.
Дивлюсь на рай я крізь вікно.
Гойдає штори ніжно вітер.
Не всім квіткам красу дано.
Який жасміну дивний витвір!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667000
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Пливуть хмаринки високо у небі,
Пливуть туди, де гуркотить війна,
І я пливу думками теж до тебе,
Й прощальний вечір в пам’яті зрина,
Як ніжно ти горнув мене до себе,
Здавалось, ніби в душу заглядав,
Проснулась і в моїх очах потреба
Тебе кохати німо і ридать…
Здавалось, нас на світі тільки двоє,
Й вуста, й міцне сплетіння наших рук,
І хоч мороз потріскував надворі,
Не чули ми, як тряс повітря крук.
Сьогодні ти, де гаряче і димно,
Де смерть в окопи сірі загляда,
Я ж сподіваюся на Бога і на диво,
Що обмине в бою тебе біда.
Війні прийде кінець таки, я знаю,
І зустріч знов поділимо на двох,
Від щастя очі німо заридають,
А свідком цього стануть світ і Бог.
15.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666758
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Немає в пам’яті імен,
Хто першу вишивку нам вишив,
Колись в минулому, з давен
Красу по собі цю залишив.
У вишиванці – зміст життя,
Повага й шана свого роду
І оберіг, і почуття,
Код генний власного народу.
Веселка радо виграє
І стелить барвами життя,
Ознак вкраїнцю додає
Душі прекрасне вишиття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666961
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Якщо з думок розхлюпались слова брехливо,
Що на людей наводять чорноту фальшиву,
Згадай дев’яту заповідь. Судити не дано.
Якщо напився сам, то поділись водою.
Душа вкривається холодною слюдою,
Коли в байдужості сліпі, коли усе одно.
Якщо забризкав підлістю обличчя світлі,
І відчаю терпкого знов накинув петлі,
То пам’ятай: біда постукає в твоє вікно.
Якщо сказав «люблю», то не криви душею.
Віддайся на всі сто, і навіть за межею
Будь, як Орфей, чия любов живе в піснях давно.
Якщо топитись – тільки у глибоких людях.
Затримайте повітря не в устах, а в грудях,
Щоб віднайти між рифами безцінне, а не дно.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666520
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Матусю, пробач, що не встигла сказати
Слова, котрі ждуть все життя матері,
Я їх готувала для тебе на свято,
Та тільки Всевишній тебе не вберіг.
Матусю, голубко моя сизокрила,
Ти вчила й буденне життя цінувать,
В тобі сиву мудрість давно я відкрила,
І це не красиві дочірні слова.
Матусю, пробач, що кажу тобі пізно,
Раніш не встигала: робота, сім’я…
Ти шити, в’язати, пекти вміла, звісно,
Усе переймала у тебе і я.
Матусю, я знаю, ти добра й терпляча,
Шкода, що так швидко пробігло життя…
Пробач за мої забаганки, юначі,
Й за те, що була нерадивим дитям.
Матусю, пробач за недоспані ночі,
За всі негаразди й густу сивину,
За зморшки, що впали узором під очі,
За те, що мою пробачала вину.
Матусю, пробач за ту довгу розлуку*,
Котра завітала так рано до нас,
Я теж материнські смакую вже муки,
Та тільки назад не вертається час.
Матусю, я знаю, що ти милосердна,
Що чуєш дочірні слова каяття –
Картина у нашім краю невесела:
Онуки твої ризикують життям.
І влада загралася в гру небезпечну,
Де віра жила, поросли будяки,
Добром не закінчиться це, безперечно,
Бо внуки і діти, і ми бідняки.
Матусю, ти ближче у небі до Бога,
Йому нашу Правду у вуха внеси,
За долю країни б’ємо ми тривогу,
Здійснити суд Божий Його попроси.
Спасибі тобі за окрилену мрію,
Мені подароване в муках життя,
Завдячую тим я тобі, що умію
Добірне зерно відділить від сміття.
Матусю, пробач… і спасибі, рідненька…
16.05.2016.
*Я поїхала з дому вчитися у 15років.
16.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666455
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Коли упадуть дощі і бузок розквітне,
Коли фіалкова тиша народить день,
Зійде буйно-ярий травень на зміну квітню -
Й розімкнеться простір у маєві цих знамень...
Коли відгучать воронячі чорні хори
І янголи Світла зійдуть у глуху юрбу,
Засяють на білім хрещато-ясні узори
І промисел Божий незгоди розвіє тьму.
Промовить тоді Земля із її плодами,
Покотить відлуння до райських прозорих плес:
Молімося, браття, і славімо поміж нами
Господнього Сина розп'ятого, що воскрес...
Автор: Світла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663110
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 16.05.2016
Ще б заглянуть у стигле літо,
Короваї внести б у хату,
Та, осмисливши пережите,
Знову мрію зловить крилату...
Бо ще сонце так рано сходить,
Ти ще топчеш мої пороги,
Та повищали в погріб сходи
І пустує хата за рогом...
Осідлати б вітри небесні
Й полетіти гарячим світом,
Повернувшись у буйні весни,
Знов повірити, ще пожити...
Але роси не пахнуть зовсім,
Лише холодно й мокро в ноги;
І не золотом сипле осінь
На твої і мої пороги...
Промайнули літа, мов ночі,
Прошуміли крилом лелечим.
Не хотів ти цього чи хочеш -
Опустились широкі плечі...
Та душа, як завжди, молодша
І думки, як завжди, - на добре.
Що настоялось - те солодше,
Що хотіла - вже має пробу...
Ще б заглянуть у стигле літо...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666385
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
Не питай, чом обабіч пройшла,
Не звернулась стежина до тебе.
Не питай, чом зоря не зійшла,
Та, що нам дарувала півнеба.
Не питай, не питай, не жури,
Вдалині наша зустріч вмостилась.
Не проси ти її, не кори,
В перехрестях, мабуть, загубилась.
Не питай, чом на вітрі одна
Я вслухаюсь до подиху ночі.
І чия то, нарешті, вина,
Що збулися слова ті пророчі.
Не питай, чому серце з тривог
Переплакало весни на зими.
Не були ми з тобою удвох
Й наче небо для нас з парусини.
Докричатись ніяк до небес
Я не можу вже поспіль роками.
Так й живу я…з тобою і без…
Все думками, думками, думками.
Не питай, не жури, не кори,
Мабуть, в долі якась “опечатка”,
Не з тієї сторінка пори,
Чи згубилась небесна закладка…
Не питай, через що стільки днів
Нам у часі хвилин не знайшлося...
Я надію малюю зі снів,
Хай здається, що щастя збулося.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662437
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 16.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4JrsexBX7IQ
[/youtube]
Коли дощі, неначе кара,
Дивлюся з сумом у вікно.
Коли насуне нова хмара,
Про сонце мрію все одно..
Коли захочеться поплакать,
( Буває інше не дано),
Не будуть сльози мої капать.
Сміюсь, хоч гірко, все одно.
Коли узнаю про нещирість
Тих, кого друзями зову,
Я все одно їм буду вірить.
За фальш душі я їм прощу.
Я простягну їм свою руку,
Знайду слова, щоб шанс ще дать.
І буду вдячна за науку...
За цим не буду жалкувать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666258
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2016
Як дивно... Дощ?! Дивись, це справді - Дощ...
Прийшов в мій дім нахабно, без запрошень...
Тепер сидить і уплітає борщ,
Поставивши в куток свої калоші.
І позіхання похапцем хова
У грубі і обвітрені долоні...
І розкладає всі мої слова
Серветками на білім підвіконні.
Мої слова... Я розгубила їх
Колись давно, осінніми листками...
Вони вмерзали у грудневий сніг...
Вони текли весняними струмками...
Де він узяв їх? І яким богам
Він мусив принести себе в офіру,
Щоб повернути в Мого Серця Храм
Вогонь Любові і Надії, й Віри?..
Цей дивний Дощ... Оцей нахаба Дощ,
Що в мої вікна стукав спозаранку,
Сидить і мовчки уплітає борщ...
А я... Ще підкладу йому сметанки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0uriO9Bhs78
[/youtube]
Відцвіла вже вишня біля хати.
Опада тихенько бузку цвіт.
А натомість півники чубаті
Дощовий прикрасили цей світ.
Холодно.. Так хочеться зігрітись
У обіймах теплих рук твоїх.
І до серця ніжно пригорнутись,
І забуть про те, що це є гріх.
Подивитись пильно тобі в очі,
Пропливти на човнику бажань...
Десь тихенько вітер зарегоче
Із моїх таємних побажань.
Знаю: він до тебе все ревнує,
Крила розправляє, щоб обнять.
І холодним подихом цілує,
Щоб думки нездійснені прогнать.
То пірнає в довгі мої коси,
Шарф зриває із моїх плечей,
То збере із трав прозорі роси,
І змиває сум з моїх очей...
Але я цього не помічаю,
Десь думки далеко все летять..
І тобі, як завжди пробачаю,
Що не можеш ти мене обнять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665835
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2016
Небо
Цілувало мене
Краплями дощу.
О, якби ж
Це була злива
Твоїх цілунків!
І ти не був би
Таким далеким і холодним, як
Небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665785
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Осідає вечір понад ставом,
Вітер притомився, не стриба,
Густо береги позаростали,
Тишу п'є замріяна верба.
А як зорі нічка намалює.
На небеснім темнім полотні,
Кілька з них вода собі вполює,
Заховає глибоко на дні.
Скоро ранок бризне променисто
На узори з посивілих віт,
Заблищить калинове намисто
На кущі у срібній синяві.
І запахнуть м'ятою п'янкою
Трави, краплі гублячи роси…
Не зустрінеш більше ти такої
Неземної на землі краси.
13.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665812
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Не зловиш в світі сон,
Не зловиш мить чи спогади –
Усе кудись біжить, в минуле, в забуття.
А ми живем теперішнім: твоїм, моїм теперішнім.
За непрожиті спогади нас мучить каяття.
А будні ждуть свята і підганяють молодість -
Ну спробуй тут спіймай хоч крапельку життя.
Ще вчора розгрібала я осіннє чисте золото –
Сьогодні його стерло зимове забуття.
Ще добре пам’ятаю я матусині співаночки,
Сьогодні мама я, і ти, і он вона.
А завтра скажем ми своїй дочці чи правнучці:
Ну спробуй тут піймай хоч крапельку життя.
Я обернусь лелекою, струмком, ранковим соняхом
Чи може десь під вербами я човником спливу…
Яка неперевершеність, гармонія, що й подихом
Боюсь збудити, зранити цю вічність, цю красу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658092
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 13.05.2016
І я не я, коли весна
безперестанку.
Нею наповнююсь до дна
з ночі до ранку
Заквітчуюся залюбки
бузковим цвітом.
Спішу до травня, а думки
блукають світом.
Аромачай з травнем пила
з конвалій в лісі
Йому ж і серце віддала
без жодних місій.
Щасливою була, коли
моїм був в’язнем.
В весну закохані були
ми вдвох із травнем.
І я не я, коли весна
у серце ранить.
Чудна я , дивна, навісна -
мене дурманить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665685
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Ніби чую твій голос у шелесті вітру,
Бачу очі твої у краплинах дощу.
Я вже сотні разів розбивала палітру,
Сто разів заплатила - ніяк не сплачу...
Я втомилася, справді, не хочу нічого.
Відпусти, не приходь, не чекай, не буди.
Я не хочу вже більше, не хочу чужого -
Стань моїм назавжди... А чужим - не ходи...
Доле, доле, навіщо ти сипала цвітом,
Знала ж точно, що там проростуть бур"яни...
Боже правий, а ти... Не весною, хоч літом,
Хоч за руку мене, чому не зупинив...
Ні. Ти розум забрав, засліпив мої очі,
Відвернувсь, щоб не бачить, куди я іду.
І за серцем своїм я блукала щоночі,
Бо не знала тоді, що шукаю біду...
О, любове моя - недописане слово,
Ти давно у душі розломила кришталь.
В твою пісню вслухаюся знову і знову -
Лиш мелодія там... Слів немає... На жаль...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665676
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Схилився в поклоні.
- Боже, прости!
Що світ не зумів полюбить ще,
як ти.
Що іноді сили мене залишають.
Прости мені, Боже! Благаю!
Схилився в поклоні.
- Боже, прости!
Я думав до щастя стежину знайти.
Бувало грішив... Хоч це є негоже.
Прости мені, Боже!
Прости мені, Боже!
Схилився в поклоні.
- Боже, прости!
Чи зможу до щастя я грішний дійти?
Одна плине світом долі стежина.
Мене зрозумієш.
Ти - Бог.
Я - людина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665697
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Ця трава, скуйовджена, прим’ята,
Цих кульбаб молочні ліхтарі –
Пух летить, як вищипана вата,
Невагомо плаває вгорі.
Завмираю: слухаю, як п’яти
Доторкають стебла молоді…
І мені так солодко лежати,
Як човну легкому на воді!
День такий привітний і погожий,
Мов Великдень в будень цей забрів!
Крила рук, розкидані на ложі
У лляних овалах рукавів…
І соро́чки вишитої ромби –
Голубі на білому, і сни,
В голові розсипані, немовби
Золотаві промені весни!..
І така травнева чиста тиша
Срібнодзвонить співами пташок!
І трава скуйовджена колише
Мого тіла теплий сповито́к…
І на шкірі – ніжний подих неба,
Лоскітливо-трепетний, живий,
Мов кульбаб насіялось зі стебел
У мої овальні рукави…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665712
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Я все жду ЧОГОСЬ...
А може, воно вже є -
Найбільше щастя?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665646
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Сьогодні День народження моєї мами
Я так люблю як ти в саду сидиш,
Як ти радієш зелені і квітам,
Кісьми під ноги стелиться спориш,
А ти красу цю тихо сторожиш,
Радієш як ростуть природи діти.
Ти бачиш погодинно їхній ріст
Із пароста до пишного букета,
Старий знайомий дощик-піаніст
Заграв в саду, його живильний зміст
Дзюрчить із життєдайного бювета.
Я так люблю як ти рахуєш зорі,
Присівши на порозі в теплий вечір,
Вдихаєш аромати матіоли,
Шукаєш в небі святість, мов в соборі,
Молитвами вклоняєшся предтечі.
Я так люблю до тебе пригорнутись,
В дитинство завітати знов і знов,
Щоб не втекло боюся ворухнутись,
Люблю тебе, ріднесенька матусю,
Ховаюсь як колись під твій покров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665629
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2016
Из чего ты, любовь моя, сделана?
Ты, которая где-то там в сердце,
Как вошла, так и стала так тихонько,
Но надежно и прочно, как будто
Ты вседа там была от рождения,
Часть меня самого; Из чего-ж ты?
Не из огненной страсти, которую
Воспевают поэты востока;
Ты рассудка меня не лишаешь,
Не теряю сознания я.
Не из гордости, есть и такая ведь,
Есть мужчины, которые милой
Дорожат, как машиной крутою,
От неё себя чувствуют выше.
Не из радости шалой мальчишеской,
Озорным я бываю не в этом,
И болтаю веселые глупости,
Потому что их любит она.
Ты из нежности! Нежности сказочной!
Потому так и мягко но властно,
Ты растешь, заполняя мне душу
А не гаснешь, как сытая страсть!
Твоей теплою силой наполненный,
Я могу сам пылать страстью Азии,
Быть уверенным, гордым и сильным,
И шутить и болтать без конца,
Только - б ей было это приятно,
Этой маленькой, милой девчушке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665686
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Ванільний сон-вітер майбутнього
Корицею трішки гірчить.
П`янкою, без слів, незабутньою
Веснянкою в серці звучить...
У венах пульсують лавандово
Квітково-замріяні сни...
Життя починається заново
В зеленому лоні весни!
Відродиться із громовицею
Дощем між зелених отав,
І ляже до ніг косовицею
У пахощах скошених трав...
Підніметься в небо із піснею
У гаї нічнім солов`я,
Що співом годиною пізньою
Із Богом, мабуть, розмовля...
І я доторкнусь до могутнього,
Що душу у небо зове...
Ванільний сон-вітер майбутнього
Веснянкою в серці живе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665482
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Коли слова в мені розбудить ліра
І заспіває серденько й душа,
Просити стану в Бога щастя й миру.
Хай ця молитва птахом вируша:
«Нехай живі й здорові будуть діти,
Сміються рідні очі матерів,
Земля щоб хліб для всіх могла родити,
Небесна вись світилами зоріть!»
А як зітче для діток вона казку,
Добро де царюватиме над злом,
Навчатиме трудитись, а не красти,
Слова ті стануть до сердець послом.
15.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665035
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ic2oBzeyaFk[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wghf4fiuPWE[/youtube]
Я насолоджуюсь весною, вдихаю запахи бузку,
Хмелію, млію, в нірвану поринаю... Моя душа в ра́ю,
А вишні, вишні, мов ті наречені, красуються в садку,
У цій Божій благодаті я літаю, кохаю й відта́ю.
Гуляє вітер у волоссі, заплітає роси в коси,
Про щось шепоче, тихо сам з собою розмовляє , гомонить...
А моя душа, миру Україні в цей час в Бога просить,
Роса, перлинами стікає, омиває, на сонці бринить.
Ластівка, Божа пташка, п"є росу, гніздечко в"є, щебече,
Про весняну красу , про любов, про сім"ю, про матінку свою,
Щоб була вона здорова, щаслива... Хай в серці не пече,
Я теж думаю про рідну неню , для мене любу і святу!
Шовк трав, ніжно холодить, пахне м"ятою, пряно-духмяно
І черемхою й конваліями...Яблуні на вітру тремтять,
Над їх пелюстками гул стоїть, бджолами роїть , медвяно,
Джмелі, медок п"ють- їдять, тільки крильцями скляними шамотять...
Зцілюється душа у цій красі й серце вже не картає,
Все навколо шумить, дзвенить, співає, цебенить...Хай всім щастить!
[img]https://lh3.googleusercontent.com/-BLQlOCMGMU0/VtSpS1WjpdI/AAAAAAACEZ4/jjccC3lFKhM/w600-h450/12317219.gif[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664762
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Дивлюсь на мами рідної портрет,
У рамочці, простенькій, дерев’яній,
Відзнятий де з життя її момент,
Що в пам’яті ніколи не зів’яне.
Матуся там ще зовсім молода,
У сукні, у клітиночку, шовковій,
Красунею, рідненька, вигляда…
Сміються очі, темноволошкові.
Ген роки, ніби коні вороні,
У небуття давно її помчали,
І дзвін по ній востаннє віддзвенів,
І я немолода уже, звичайно.
В клітинку сукня мамина ще є,
Й волошки із портрета поглядають:
«Усе я знаю про життя твоє:
Незгоди і хвороби розпинають,
Та головне – лишатися в строю
І дух не втратити, високий, гідний,
Знай: матері молитви дістають
І з того світу, зберегти щоб рідних.»
18.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664623
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Ніченька виспалась у високості,
Трави в росі зацвіли,
Радо іде до нас сонечко в гості,
Пісню птахи завели.
Ледь голубою і трішки кривою
Стрічкою річка лягла,
Йде понад лісом і лугом з травою
Ранок, спішить до села.
Вийду у берег – вода не хлюпоче –
Дише, неначе димить,
Вкрилася сірим, ледь видимим клоччям.
То – неповторна є мить!
26.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664250
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
У мого Ангела великі білі крила
із позолотою на кінчиках пір'їн.
У мого Ангела великі білі крила.
Він є у мене лиш один.
То ж береже мене мій Ангел легкокрилий,
від лиха прикриваючи крильми.
Не носить масок Він, завжди є щирим.
Та чи вчимося в Ангелів всі ми?
За масками сховались наші лиця?
І душу павутина обвила?
Прости мене, мій Ангеле єдиний!
Чи ж варта я пір'їни із крила?
А Ти яснієш завжди в дні і ночі,
і гріє серденько усмішка осяйна.
Якою ж світлою я маю бути,
бо ж знаю, що і в тебе я - одна!
Навчусь і я у Ангела любити,
щоб, як слідів, добра ясних краплин.
Щоб заясніли ще ясніше білі крила
із позолотою на кінчиках пір ' їн.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664116
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016
На перехресті не будуйте хату,
У темнім місці не садіть калину.
Живіть зі світлом, що до неба лине,
Добро робіть без думки про оплату.
Не називайте ворогом нікого,
Життя за друга не кладіть дарма,
Бо зрада його гірша від ярма,
А недруг – у пригоді, в разі чого…
Батьків шануйте, бо життя коротке.
Дітей зростіть у правді та добрі.
Радіти роду тій святій іскрі
Любові благодатної – вже вкотре.
Єдина поміч нам усім – Господь:
Надія, віра, лікар безкоштовний.
Йому під силу знищити гріховне,
Очистити і кров людську, і плоть.
Читайте Книгу Книг, бо в ній є Шлях
Моліться щиро, щоб Господь був з вами.
І легко буде йти тоді шляхами,
Які ви не здолали попервах.
5травня2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664086
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016
Життя триває… Рвуться обеліски
У світлу і високу неба синь.
І шепчуться, й хвилюються берізки:
Адже під ними – чийсь коханий син,
Що у війну обув солдатський чобіт,
Шинель одяг, солдатську, нелегку,
Віддав життя своє, взамін – нічого…
Чи мріяв він про доленьку таку?
Чи не забудуть люди його подвиг,
Заради чого йшов він воювать,
І де зробив солдат останній подих?
Не можна це ніколи забувать!
28.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663756
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Три години без тебе —
Це як шлях від землі і до неба!
Три години мовчання -
Це як навпіл розірваний світ...
Телефон і вагання -
Це у темінь пірнання,
Всепланетне з`їзджання з орбіт!
Три години без тебе!..
Їх стерпіти, прожити ще треба
У цім світі холоднім,
Безнадійно-пропащо-пустім...
Сонце зникло сьогодні,
Я втону у безодні
Часопростору нудно-густім.
Три години без тебе —
Це в терпінні нагальна потреба,
Спокій тяжко дається,
А у нервів існує кордон...
Кожна мить - як стук серця:
В нім тривогою б`ється
Апатично-німий телефон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663821
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Я ничего не утаю. О, Боже, как же я люблю!
Рассвет люблю, он нежный. И день люблю, он светлый.
Люблю его, как солнца свет, как нежный ласковый рассвет.
Люблю его, как хлеб и соль. Он моя радость, моя боль.
Я ничего не утаю. О, Боже, как же я люблю!
Люблю его, как звон ручья. Люблю, как песню соловья.
Как ночи небо звездное. Как утро, утро доброе!
Я ничего не утаю. О, Боже, как же я люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663664
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016
Ох, і важкі дороги ці!
Та хто те знає…
І не одна вже на лиці
тім борозна є…
Але живе ж той чоловік
і ні, не скаржиться,
Та його долю повторить
ніхто не зважиться...
Згадати днів отих далеких прозу
Мені нелегко… Сядьмо на порозі,
Бо правди у ногах у нас нема,
Та й я старий, – кисета сам вийма.
Тремтячі руки і тютюн дістали,
Ледь справились з газетними листами,
І відриваючи пожовклий тертий лист,
Скрутив цигарку. Руки аж тряслись…
Він закурив: Затягся димом сивим:
«Можна й почать про те, що ви просили.»
Цікавить вас, як стільки я прожив?
Ніколи у житті я не тужив…
На фронт мене забрали з військкомату.
Перед війною збудували хату.
Тієї ж таки ранньої весни
І сина-первістка до хати унесли.
О, як любили ми його, раділи,
Але війна знайшла нам інше діло:
Створити перед Києвом заслон,
Там я, поранений, потрапив у полон.
Не хочу зайвий раз про те згадати,
Радів, коли прийшли наші солдати,
Та не родини вдома ждали нас –
Назвав нас дезертирами той час.
Серйозні допити були і трибунали…
І люди, і простінки теж стогнали
Від болю і образ, несправедливих слів:
«Ти зрадник. У полон посмів?! ..»
А потім і статтю мені прилаштували
Й відправили аж на лісоповали,
А там… – і про тютюн забув наш неборак,
– Свої ж, а гірш фашистських посіпак.
На сьомий рік ноги я там позбувся.
В село в п’ятдесят другому вернувся.
Усе змінилось. Люди й хати вже не ті,
Й випробування теж нові в житті.
Моя дружина, воювала в партизанах,
На ворога вчинила вона замах…
Життям сплатила. Сина ж – в інтернат…
Не стало й хати… Кажуть, від гранат…
Таку війна поставила печатку.
Й почав я знов своє життя спочатку:
Шив сідла коням, хату збудував,
Але про сина – ні, не забував.
Писав, шукав усюди й тільки згодом
Узнав: є підліток, і ніби родом
З Чернігівських і неблизьких країв.
Як я тій вісточці, синочку як радів!!!
Щоб повернути підлітка додому,
Шукав слова і забував про втому.
І сина виростив! Він згодом одруживсь.
А я радів, що, все-таки, дожив…
На пенсії вже син мій і невістка,
Онуків четверо. А це отримав звістку,
Що народилося у мене правнуча
Та ще й не хто-небудь – малесеньке дівча.
Й так хочеться радіти дітям, небу.
Для цього пережити стільки треба!
Для щастя ж маю я рецепт один:
Ніколи не тужіть, не розгубіть родин!»
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663609
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016
Кожен рік, коли на дворі стає холодніше, все частіше дивлюся в слід журавлям. В цю пору року вони летять з сходу на захід. Чомусь завжди в цей час небо закрите хмарами і дощ починає свою нудну мелодію по калюжам іграти. В цей час хочу стати журавлем. Піднятися до них в зграю і з чарівною їхнею піснею вернути своє кохання...Весною я їх знову побачу. В цю пору року вони летять з заходу на схід
Осіннє небо хмарами закрите,
Холодний дощ змиває всі сліди.
Пробач мені, що зміг без тебе жити.
Пробач мені, не зміг я відпустити...
Холодний дощ це - сльози без вини.
Кохання стало маревом ранковим,
Весняний сон втікає на зорі.
Пробач мені, жовтіє вже діброва...
"Пробач мені", - кричу я знов і знову.
Весняний сон це - муки у житті.
Дорогу в полі вже знайшов забуту,
Німіють ноги... Боже, поможи!
Пробач мені! І дай мені пожити!
Пробач мені, мій Янголе підбитий!
Німіють ноги... буду я повзти!
Кохання, встань! Ще рано помирати!
Чарівні очі - свідчення життя!
Пробач мені, зумій вже не віддати!
Пробач мені... Зумієм ще літати...
Чарівні очі, ви - моє буття.
27.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650615
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 30.04.2016
Цьогоріч я її утратила,
довгождану свою весну:
На розквіття - сніжинки падали,
і черешні вже - не до сну...
Ще до сходу - цвітінням марила
за вікном у чужім саду,
Та завіяло і нахмарило
на любов її молоду...
Вже несила хитнути гілкою,
вже від холоду мерзне цвіт:
Заблукала весна сопілкова
серед пагорбів і боліт...
Задощило густими мряками,
завинуло у хмарну шаль...
Вчора ворони в лісі крякали -
накликали комусь печаль.
Стріла шквалами і туманами
весна- красна в чужій землі...
Чи ж насниться весна тюльпанова
в рідній серденьку стороні?
Що бринить в яблуневосніжності,
в сонцесяйних хоралах днів...
І на відстані серця ніжності -
рідний сад, що уже розцвів...
Нині в Північній Вестфалії (Німеччина) випадає сніг, дуже холодно . Мої віршовані рядки навіяні враженнями від цієї аномальної весни в чужій землі.
Автор: Світла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662136
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 29.04.2016
Цьогоріч я її утратила,
довгождану свою весну:
На розквіття - сніжинки падали,
і черешні вже - не до сну...
Ще до сходу - цвітінням марила
за вікном у чужім саду,
Та завіяло і нахмарило
на любов її молоду...
Вже несила хитнути гілкою,
вже від холоду мерзне цвіт:
Заблукала весна сопілкова
серед пагорбів і боліт...
Задощило густими мряками,
завинуло у хмарну шаль...
Вчора ворони в лісі крякали -
накликали комусь печаль.
Стріла шквалами і туманами
весна- красна в чужій землі...
Чи ж насниться весна тюльпанова
в рідній серденьку стороні?
Що бринить в яблуневосніжності,
в сонцесяйних хоралах днів...
І на відстані серця ніжності -
рідний сад, що уже розцвів...
Нині в Північній Вестфалії (Німеччина) випадає сніг, дуже холодно . Мої віршовані рядки навіяні враженнями від цієї аномальної весни в чужій землі.
Автор: Світла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662136
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 29.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662667
Заходимо і... з сонячного ранку попадаємо в густі вечірні сутінки, які огортають нас смутком. Ведикий зал з багатьма колонами, мозаїчними полотнами і кольоровими вітражами, через які не проникає денне світло. 12 куполів, кожен з яких символізує країну-забудовника.
Сині з золотими зірками купольні стелі нагадують про скорботну ніч.
Перед алтарем в формі чаші знаходиться фрагмент скелі, на якій молився Ісус. Інша частина каменю знаходиться зовні, впритул до стіни храму. Поскільки сам храм – францисканський, то православні моляться біля зовнішньої частини храму. Але хто через 2 тисячі років може точно сказати, на якій частині каменя молився Ісус? Для мене – це не суттєво, переконана, що весь камінь увібрав його енергію.
Скеля-чаша обрамлена металевим кованим вінком, що символізує терновий вінок. Навкруг каменя на стільцях сидять люди в глибокій задумі, помітно, що думки їх знаходяться зовсім в іншому часі. Неймовірна тиша створює урочисту атмосферу. Сила смутку – неймовірна!
Над самим алтарем – велике мозаїчне полотно, на якому зображений Ісус Христос, що сидить на камені в глибокій задумі. Ніби магнітом, полотно притягує увагу. Вдивляюся уважніше і зупиняюсь приголомшена: скільки ж скорботи в цій Людині!!! Який вселенський сум іде від Нього! І скорбота... Боже, яка скорбота! Вона пронизує наскрізь. І вперше – чомусь вперше! – я усвідомила, що Він – Лю- ди-на. Богом Він стане на Небі, а тут ніщо людське не було чужим для Нього. Скільки ж внутрішньої сили і воістину божественної свідомості треба було мати, щоб іти на те, що Його чекало!
Уявила себе на Його місці... Та я тікала б світ за очі, та я б від жаху здатна була б в мишачу нірку влізти! А ВІН...
І таке невимовне співчуття охопило мене, такий жаль і водночас, розумуння Його величі!!! Господи, Ти йшов на такі муки ради нас, ради мене! А ми... а я... Які ж ми нікчемні, в порівнянні з Твоєю чистотою і величчю! Сором і біль спазмом перехопили подих. Всі зусилля оволодіти собою були марними. Плечі здригалися, сльози потекли річкою і я заридала. О, як я плакала! Вискочила з Храму, сховалася за колоною і так солодко-гірко ридала навзрид, як плачуть діти за втраченим... Неймовірний жаль і біль виливались ріками сліз.
Мені було соромно, що не могла взяти себе в руки. Так, я – знатна плакальниця, але ж не невростенік! Та ридання не припинялись.
Підійшла наша гід, обняла за плечі... вона розуміла, що зі мною.
"Я забыла предупредить, что тут многим "срывает крышу". Не стесняйтесь..."
Не встигла вона це вимовити, як з храму вилетів мій чоловік і сховався за дальню колону. Я бачила, як від ридань здригалось його плече. А він у мене – зовсім не плакальник! Він теж відчув той біль.
Що не кажіть, а ВОНО є! Ота неймовірна енергія страждань чи благодаті, яку відчувають справжні екстасенси через десятиліття. Що казати про божествену енергію?! Вона проникла в землю і камінь на тисячоліття, і її можуть відчути навіть такі, як я. Пам'ятаєте, як я розповідала про благодать, що відчувала на Іордані? Є енергетика благодаті, є енергія болю... Вселенського. Я її відчула на собі.
Сумні, задумливі та мовчазні виходили люди з нашої групи. Зачепило і їх. А одна парочка вийшла так, ніби з прогулянки по базару. Ось такі ми всі різні...
Далі їхали мовчки, говорити не було сил. Всі погрузилися в себе. Мабуть, як і я, відчували сором за себе, за багатьох інших. А ще – сумнів: чи варті ми такого подвигу?..
29.04.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662926
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016
Под розовато-голубыми облаками
всё настоящее, меняя адреса,
сбежало к прошлому, оставив между нами
лишь телефон... и часовые пояса...
Шумели годы, открывая настежь двери,
смирив доверие с понятием лимит.
И нам от нечего подумалось проверить:
а ждут ли нас, не уточняя - ждём ли мы...
Наш общий мир перекроился на два фронта
по обе стороны разбитой колеи.
Мы изменились по дороге к горизонту:
от половинок двух - коротенькое "и"...
Всё изменилось. И не греет, и не ранит.
Остались прежними (зато наверняка)
лишь точки над...
и невоспитанная память...
и розовато-голубые облака...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662594
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2016
Стелився повагом туман,
Росою напоїв долини.
Чи справді це, а чи обман –
«Ку-ку» зозулі звідти лине.
Я хочу роки полічить,
Прошу в думках зозулю сиву.
Вона ж кувала, летючи,
Шукала їй зручну рослину.
А потім змовкла і зовсім,
Мабуть, до гаю полетіла.
Волосся й ноги – у росі,
В легкім ознобі билось тіло.
А може, й добре це, що я
Пташа не встигла розпитати.
Чого ще треба? Є сім’я:
Прекрасні діти, батько, мати.
А роки – воля то небес,
Тай правду знати ту негоже –
Розумник ти, а чи балбес,
Усе в руках , всесильних, Божих.
Дивилась довго на туман,
Що піднімав шатро з долини,
Й росу руками обома
Збирала з ближньої рослини.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662446
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Сльоза скотилась на щоку,
Важка, гаряча, аж пекуча.
– Хто долю дав мені таку?
Яка надалі моя участь
У загадковім цім житті –
В бою без правил, без пощади –
Випробування непрості
І нерозгадані шаради?
Мовчать і небо, і земля,
Я ж знову дух в кулак збираю,
І правда – в кожного своя
(Про іншого ніхто не знає).
Сльозу утру – я не одна
Страждаю-мучусь у безсиллі.
Все, що наллє життя, до дна
Я випити таки осилю.
Ба, діє праведний закон:
Страждають ті, кого Бог любить.
Не зможу жити під замком,
Боюсь: ключі мої загублять.
І все ж для волі все зроблю,
До Бога я пошлю молитву,
Життя я все одно люблю,
Здобуду перемогу в битві.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662443
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Морщит губки малыш,
Не по вкусу вино,
Но сказали: «котеночек, надо,
Только ложечку, пусть там прижжет все оно,
Радиация ведь хуже яда»
Это все тетя Настя, ее болтовня,
Всюду мчит, точно кот угорелый,
Говорит: «через год Киев весь перемрет",
И, конечно же, учит что делать:
Никуда не ходить, Хоть прекрасные дни,
Даже днем закрывать учит шторы,
И чтоб детский желудок прижечь, защитить
В день давать мне пол-ложки кагора.
То ли дело отец, не боится совсем,
В нем какая-то добрая сила,
Может просто его, как всех истых мужчин,
Та опасность, напротив, взбодрила?
«Ничего, проживем, пережили ж войну!
Паникерства вот только не надо!
Взрыв? Да что там о нем без конца говорить,
Учинили диверсию, гады».
И спокойствием он и других заражал
Открывалась закрытая штора,
Все умел он тогда успокоить друзей
И меня защитить от кагора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662431
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Не стало в родині батька…
У чорній печалі двір…
І осиротіла хата
Нагадує удові:
«Тепер ти і мати, й батько –
Робитимеш все за двох,
Хоч діток мало – багацько,
Одна будеш під Різдво
Узвар, кутю готувати,
Слізьми скропиш пироги,
Дітей щоб почастувати,
Почистиш сама сніги.
Поглянеш в вікно частіше,
В куток, де є образи,
Вслухатимешся у тишу,
Боятимешся грози.
І тугу важку нестимеш
Уже до останніх днів,
Молитимеш, щоб простила
Тебе Богородиця. Й в сні
Чекатимеш кожну нічку,
Про все щоб поговорить:
Які в правнучаток щічки,
У кого які двори.
А вже як проснеться сонце
Й проклюнеться в небі день,
Поглянеш в своє віконце,
Чи в хату ніхто не йде?
І час попливе поволі,
Тектимуть за днями дні;
Потріскаються долоні,
Побільшає ще рідні,
Та тільки... одна – в городі
І з вилами у дворі…
Така в матерів порода –
Служить завжди дітворі…»
7.12.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662155
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Як завиває на холоднім вітрі
чийсь сиротливий до трагізму сум!
Мов згублена душа тремтить в повітрі
і тяжко тужить від скорботних дум.
Як побивається і як страждає,
яка безвихідь у стражданні тім!
Від співчуття аж серце завмирає...
Чи пережитого майнула хижа тінь?
Чого ти, серденько, забилось?
Не згадуй! То тобі наснилось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662205
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
ВЕРА
Там угроза, там невзгода
Был бы я раздавлен злом,
Но в душе моей есть Вера,
Людям данная Христом.
Вот она и есть мой стержень,
Так сказать души скелет,
Тот который мне сломаться
Не дает так много лет.
На него, как мышцы мысли
Одеваю по пути,
Не даю им разлететься,
Молча в прошлое уйти.
Как фитиль тот, без какого
Воск не сможет стать свечей,
Ты теперь, Святая Вера,
Огонек проводишь мой.
Не даешь мне раствориться
И погаснуть в общей тьме,
Сколько-б ни было
Сомнений,
Колебаний на уме.
Тихий, мягкий под удары
Подставляю твердо грудь.
Не сломать злу веры стержня,
Огонек мой не задуть!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662172
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
МОЛИТВА О МУЖЕСТВЕ
В час, когда ужаса ветви,
Точно растут из земли,
Боже, Великий мой Боже,
Мужество мне ниспошли!
Пусть оно в душу заходит,
Мрак разрезая лучом.
Щупальца страха разрубит
Пусть оно светлым мечем!
Мужество нужно нам всюду
В жизни тревожной земной.
Нужно, когда угрожает
Злой человек клеветой;
Нужно, когда угрожает
Жизни тяжелый недуг;
Нужно, когда изменяет
Самый любимый наш друг.
Нужно, когда угрожает
Родине яростный враг;
Нужно, чтоб все-таки сделать
Долгом предписаный шаг.
Мужество нужно, чтоб твердо
Вынести глупости смех,
Если покажется даже,
что ты один против всех.
Мужество нужно, чтоб быть
И к самому себе строже.
Мужество мне ниспошли,
Боже. Великий мой Боже!
Декабрь 2015 январь 2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662177
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2016
Побудь зі мною - у обіймах тану
І віднеси в захмар'я, неба вись.
Хоч не була там, але так бажаю
З тобою в невагомість піднестись.
Ми злетимо туди, де наші зорі,
Де диво-сяйво грає... й пломенить.
Заглянь у очі... і проміння долі
Зведе в вівтар нас - найсвятішу мить.
Лишень, прошу не зрань мене до болю,
Цнотливість серця, першої краси.
Збудуй у висі два криштальних трони
Й навіки нас у небо віднеси.
А на вівтар постав любов і ніжність,
Що поєднали нас на все життя.
Віддам свою любов тобі і вірність.
У нас одне на двох - серцебиття.
Оригінал
Побудь со мной – в твоих объятьях таю –
И вознеси в заоблачность небес…
Там не была, но быть с тобой мечтаю,
И пусть парит наш невесомый вес.
Мы полетим туда, где наши звезды,
Где света неземного лучезарь…
Открой глаза, лучом размежив вежды,
На новый мир, на наш святой алтарь.
И если можешь, не порань, не трогай –
Не рушь во мне непознанной красы!
Воздвигни два хрустально чистых трона
И нас туда навечно вознеси…
А на алтарь воздай – что есть святое:
Любовь и нежность – нашей жизни новь…
И я приму, в амвоне тихо стоя,
Взамен отдам тебе свою любовь.
Олекса Удайко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662003
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2016
А совість не мовчить, хоча живу, як інші:
За свій насущний хліб працюю і молюсь...
Повірила Тобі, - не краща і не гірша,-
Топчу свою стезю - й фіналу не боюсь.
Себе рятую я - звільняюся від себе:
Від накипу гучних, легких, бездумних фраз.
Тьмяніє угорі: прозоре гасне небо
У хмарності липких докорів та образ.
А совість не мовчить - це Ти мені говориш:
- Храни людське в собі й Закону не поруш,
Цурайся суєти, злобИ та наговору...
ДослУхалась Тебе - і вірою кріплюсь.
Даруй мені, даруй лишень самої віри,
А милості Твої - безсилим принеси...
В часи темнот моїх прийми душі офіру...
Всемилостивий, о, від злоби нас спаси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661611
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
[youtube]https://youtu.be/QVEHXJ_u3pw[/youtube]
[i][b][color="#c60cc9"]Ти лелієш, Логос,
в інший час,
в інший світ – збиваєш з пантелику…
Чом я мушу мовою мовчать,
як у думці су́тнієш без ліку?..
В цебер світу, наче у діжу,
ллєш себе, мов невичерпне сонце…
Я на посвіт твій не йду – біжу:
З хаосу не зліпиш охронця!
Час, що йде по Божій волі, враз
з’єднуєш у ціле – воєдино:
сьогодення і прийдешній час…
А минуле – застеляєш димом.
Ввечері рожеві пелюстки
щедро розсипаєш супокою!
В ніч таку пірнув би залюбки,
щоб розцвісти, Логосе, тобою…
У тобі – два дивних джерела,
дві генези – людності і світу;
притаманні лиш тобі діла:
маточки й тичинки –
єдність квіту!
Формулу суцвіття розгадав,
Як пізнав тебе я, тайний Логос!
Ти вдихнув всі розкоші октав
в сутність неба,
всеохопний
Лотос!
І тепер я з вами вік живу,
шпорю коней вперто ятаганом,
напнуту тримаю тятиву!
...Хоч хулю –
прощаю…
Та не ганю. [/color][/b]
21.04.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661182
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 24.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2016
Кричи гучніш, допоки ще кричиться,
Допоки ще душа твоя, мов криця,
А серце молоде ще і гаряче:
Болить - сміється, а радіє - плаче!
Кохай, бо вдруге юності не буде,
Нехай це щастя розпирає груди,
У рай солодкий серденько возносить,
Допоки осінь не простогне: "Досить!.."
Лети, злітай, нехай міцніють крила -
Вода йорданська щедро їх скропила!
Підкорюй всі висоти і широти -
Себе в собі наважся побороти!
Світи, осяй зорею чиїсь ночі!..
Кричи, кохай, лети, світи щомочі!
Лови цю мить життя: вона - єдина,
Як неповторна на Землі людина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661773
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Вслухаюся в елегію дощу
Затамувавши подих... Насолода!..
І навіть вітер крила склав - ущух.
Є тільки дощ...і небо...і свобода...
Є тільки крапель мельхіорний спів
І відзвуки громів, немов кантата,
І шепіт набубнявілих садів,
Де літнє сонце бджолами зачато.
І більш нічого... Тільки я і дощ...
Сповза з душі утома і скорбота...
Є тільки музика всесвітніх прощ,
І кожна мить у ній бринить, як нота...
Я день пройдешній в Лету відпущу -
Нехай пливе кульбабовим віночком...
Вслухаючись в елегію дощу,
Стаю маленьким весняним струмочком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Під вікнами мої розкішні клени
Свої зелені одягнули шати.
Усе вирує, тільки ти до мене
Не думаєш, натхнення, поспішати.
Тремтить від ніжності берізка світла –
Цілує вітер молоді листи.
Ця жінка-фенікс і собі розквітла,
Хоч їй нема для кого вже цвісти…
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661671
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Можливо, в днях оцих похмурих,
Ти ще хоч іноді прийдеш.
Терпкої, дружньої зажури
За оці стіни занесеш
І будемо в своїх розмовах
Жувати свій життєвий сум
Про нездійсненність снів чудових,
Про помилковість світлих дум,
Про те, що не дано здійснити,
Чого не змінимо повік.
А цвіт бузку ще буде литись
З моїх долонь до вуст твоїх.
***************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661722
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Замордовані
І замучені,
Ваші болі не всі
Ще озвучені,
Ваші муки не всі
Ще побачені,
Та кати чомусь
Вже пробачені.
Всю історію
Перекроєно,
І не тих, що слід,
Короновано.
Та життя велить:
Все владнається;
Совість вчить: болить –
Час покаяться.
Замордовані
І розстріляні,
Та ні з мовою,
Ані з мрією
Не прощалися.
Вони з вірою
Повінчалися
Й з Україною. *Реквієм (реліг.) – відправа по
Закатовані померлому у католиків.
І замучені,
Хай не всі імена
Ще озвучені,
Хай могили не всі
Ще відшукані –
Справедливість у двері
Вже стукає!..
18.11.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661642
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Ти навіть не колишня, ти - ніхто!
Була ніким, і підеш у нікуди...
Чому ж і через рік, чи два...хоч сто,
У всіх тебе вбачатиму, повсюди...
Ти навіть не колишня, хоч була
Для мене всім. В тобі і рай, і пекло...
Ну от навіщо доля нас звела,
Щоб сонце потім зникло і померкло?
Ти навіть не колишня... Хоч тепер
Вже все одно...В житті воскресну новім!
Я фенікс! Я живий! Я не помер!
Душа лиш на місточку калиновім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661659
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Холодно, стулилася бутоном. О мій квітне,
Зігрій мене, та бруньки не зірви – нехай розквітнуть.
Спочатку поглядом торкнись, теплим, лукавим.
Не треба хтивості, не псуй весни начало.
Рука об руку – гріємось: душа і тіло.
Ти зовсім поряд, й погляд твій ловлю несміло.
Ми поза часом, не збагну - це мить чи вічність?
А в подумках: невже любов, її величність?
Слова розтанули, згубилась і їх вагомість.
І сумнів зник, і звичне «так» прийшло натомість.
А в серці квітка поспішала розквітати.
А далі що? Я ж не навчилась відцвітати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661393
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 23.04.2016
У кожного із нас – свій хрест,
Свої трагедії і мрії,
Життя міняєм маніфест,
Та не лишаємось надії
На світле завтра, на добро,
І на святе порозуміння,
І на потрібне всім тепло
Людське, й на сонячне проміння,
І на хороший урожай,
За труд земля що подарує.
Надії ж бо не полишай,
Поки життя в тобі вирує.
25.11.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661456
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016
[b]«Без тебе і воля, для мене – неволя»[/b]
[color="#050ceb"][b][i]Ох ти ж моє щастя, ох ти ж моя доля
Без тебе і воля для мене – неволя
Без тебе і літо, як зима лихая
Міг без тебе жити - як? Не уявляю!
Як вдихали двоє різне ми повітря?
Дихаю тобою…ти – промінчик світла
Дихаю тобою – стриматись не в змозі
Ти моє повітря, на моїй дорозі
Проникаю в тебе, киснем, через кров
Поєднало небо, запахи дібров
Поєднала нічка, поєднали зорі
Поєднала свічка: «В радості і в горі»
Поєднала стрічка, з рушником, на руки
Щоб не було лиха, не було розлуки
© Микола Карпець (М.К.)
*22.04.16* ID: № 661356[/i][/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661356
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Я купала свої слова
У бездонному морі болю
І боялася, щоб, бува,
Не злякать ненароком долю.
Та за мною ішли завжди,
Наче тіні, мої печалі
І топтали мої сліди,
І веліли не жити далі.
Але падала знов зоря,
Щоб нові народились ранки,
Прохолодний день усмиряв,
Той вогонь гоноровий бранки...
І повірити в те змогла,
У що вірити просто треба,
Хоч щасливою й не була
Всі казали:"А як без тебе?"
І я вчила себе співать,
Де заплакати було легше,
І холодні важкі слова
Я міняла на щось дешевше.
Малювала ясні вуста,
Цілувала холодні роси.
І вже бачила: через став
Йшов до рук моїх місяць босий...
Вечір мовчки порозплітав
Мої сплетені туго коси...
І ніхто більше не спитав:
"Чом заплакана?"- Досить! Досить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618048
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 22.04.2016
Велика мамина любов –
Її ні з чим не порівняти,
Бо освятив, мабуть, сам Бог
Стосунки матері й дитяти.
Міцна матусина любов ,
Бо жінка-мати – мудра, сильна,
Дочку цілує знов і знов,
Прощає всі проступки сина.
Свята матусина любов,
І незрадлива, і красива:
Дитям з дітьми стає, либонь,
Хоч голова давно вже сива.
Коли матусина сльоза
Дитяче розтривожить серце:
Воно тоді теж біль пізна,
Ледь стиснеться, або здригнеться.
Де гріє мамина любов,
У сім’ях – лад, щасливі діти,
Там зайвих не бува розмов,
Любов долає горе й біди.
Любов’ю повниться хай світ,
Адже життя пусте без неї.
І Богу подарує звіт
Планета, названа Землею.
17.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661139
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Моє життя, мов вишита сорочка,
Де квітів і мережок дивоцвіт,
Та найдорожчі з них – то два синочки,
Що з лона втрапили у цей казковий світ.
Моє життя – то серця юний спомин
Про ту любов, що душу окриля,
Що розлилась, немов весняна повінь,
Де в квітах потім втопиться земля.
Моє життя не слалося барвінком,
Тай не було воно простим, нудним:
Була і пісня, що лилася дзвінко,
Й сльоза текла потоком не одним.
Моє життя, немов пташині крила,
То вгору піднімають, то униз,
Та я і їх ні в чому не корила –
Нехай іще несуть мене вони.
30.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661141
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Моє рідне село - мого роду колиска.
Я в коханні зізнаюсь, вклонюсь тобі низько.
Тут колись я купалась в ранковій росі,
Босоніж споришем бігли ніжки мої.
А з-за хмари до мене сонце всміхалось,
Зігрівало мене і веселкою гралось.
І дощем полоскало коси мені,
Віночком впліталися квіти рясні.
Тут барвінок стелив мені стежку життя,
Щоби ніжок моїх не колола стерня.
Ще кремезні дуби шелестіли вгорі
І про мудрість життя шепотіли мені.
Я черпала в них сили і далі жила.
Своїх діток ростила, мов квітка цвіла.
А тополя розлога у білім пуху,
Немов наречена вдяглася в фату.
Моє рідне село - мого роду колиска.
Я в коханні зізнаюсь, вклонюсь тобі низько.
Тут коріння моє і мій стовбур життя,
Тут і крона зелена, і розлоге гілля.
Поливай щедро, дощику, землі родючі
І широкі степи, і долини, і кручі.
Щоб життям налились колосочки пшеничні,
А в садах, щоб родили і сливи і вишні.
Соловей, щоб співав про кохання пісні,
Щоб кущі калинові стояли рясні.
Щоб і пісня вечірня лилась над селом,
І щоб хліб із печі із парним молоком.
Щовесни нехай цвітом бузковим дурманить,
А верба в свою тінь хай закоханих манить.
Ой яка ж неповторна ця дика краса!
А чи є де ще краща? Хто знає...хто зна?
Нехай вітер грайливо вгорі шепотить,
І малесенька річка струмочком біжить.
Моє рідне село - мого роду колиска,
Я в коханні зізнаюсь, вклонюсь тобі низько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586172
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 20.04.2016
[quote](Для тих, хто знає і тих, хто не знає)
Сьогодні у світ вийшов новий сингл гурту Океан Ельзи "Не йди". Що мелодія, що сам кліп - своєрідний витвір мистецтва![/quote]
Тому:
Ми мокли під дощем, ми виживали,
Ми йшли до цілі - будували дім.
Але чому між нами так все склалось,
Що ти не захотіла жити в нім?
Я ж прагнув збудувати нам оселю,
Ти помагала, сили віддала.
Чому ж так швидко стало невеселим
Все те, що було? Думаєш, я знав?
Маяк любові нашої світився
Для всіх фрегатів рятівним вогнем.
Чи я прорахувався, помилився?
Чому тоді покинула мене?
Якщо палац тобі уже не личить,
(А він вже став фортецею біди)
То почекай! Тебе я досі кличу!
Пробач, як щось не те... Прошу, не йди...
Не йди... Не йди... Повіки йдуть донизу...
Я майже сплю і майже не живу...
Лиш вітер гойда мамину колиску,
Її гойда у сні і на яву...
Ми опинились серед гір. Вершина.
Схилилась ти... Дала мені води.
Вже легше. Воля. Співи вітру линуть.
Все буде добре. Лиш прошу, не йди...
20.04.16
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TD4h9Fdn3-o[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660904
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
А вона в них була одна –
Ніч кохання, єдина, світла,
Коли двоє їх: він, вона, –
І любов, як весна, розквітла.
Ніч була в них одна на двох,
Їх п’янила і роздягала,
А над ними – лиш зорі й Бог,
А під ними – трава лягала…
А вона лиш одна була,
Та, яку не повторять ночі,
Що із розуму їх звела,
Ніч кохання і мить пророча,
Коли вечір косу розплів,
Духмянів дикий квіт на вітах…
Вітер спав посеред полів,
Лиш не спало кохання в квітах…
14.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660825
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Кохання й сивина – зовсім незвична гама:
Одне з вогнем пов’язане, а інша – зі снігами –
В житті всього не можна передбачить,
Чуттєву ж душу легко закріпачить.
Тоді й обставини, я чи поважний вік
Не на заваді, коли ти є чоловік.
Давно відома істина оця,
Що сивина коханню до лиця.
29.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660828
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Іще одна весна в букеті літ –
У пишному п’янкому оберемку…
Бринить душа, залюблена у світ,
І так їй нині радісно і щемко!
І стільки цвіту вітром намело
В її таємні ветхі закапелки…
На світле незахмарене чоло
Лягла цитринна смужечка веселки.
І начебто, простий весняний день,
І, схоже, що таких позаду – сотні!..
А квітень взяв за руку і веде,
Мережать стежку кроки безтурботні.
І щедро відкриваються очам
Ціловані світанком панорами.
А ти ідеш, осяяна свіча,
Мов не землі торкаєшся ногами,
А вовни хмар і неба пелени…
Підсвічена діодами сузір’їв,
Розніжена обіймами весни
В життєвому своєму надвечір’ї.
Як мало треба щастю – висоти
І простору! Все інше – і не конче…
Між велелюддя, темпу й суєти,
Людино, зупинися і світи,
Ти – сонце!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660903
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Я йшла і мріяла про весну, про тепло. Ось-ось, ще трохи - і світ зазеленіє, запахне, зацвіте, наповниться співом пташок!
Так бентежно стає, коли розумієш, що тане останній сніг, коли чуєш першу весняну пісню синички, коли бачиш веселий, осяяний молодим сонцем світ!
Я йшла і поступово скидала з себе теплий одяг, бо ставало все тепліше й тепліше. Ось вона , весна! Набряклі бруньки, перші квіти, відчуття оновлення, полегкість.
Раптом повз мене прокотилася й швидко зникла велика кулька, сплетена з гілок з маленькими щойно народженими листочками, між якими виднілися квітки первоцвітів. І ніби у відповідь на моє здивування, почула звідкись: "Це пролетів березень."
Березень? Як пролетів? Я ж так довго його чекала , я насолоджувалася цим очікуванням, і... Вже нема березня?
"Скоро і квітень мине. Он вже дев'ятнадцяте число", - пролунав той самий голос.
Як швидко котиться час, пролітаючи повз мене.
Лиш кілька кроків зроблю, і закінчиться квітень, Ще трохи пройду - пронесеться травень, промине літо..І знову осінній сум , а там холод зими, а потім все ті ж мрійі.
Не такі ж - схожі. Бо з кожним роком невпинно й непомітно змінююся - старію. Час мого життя просочується крізь сито днів, як вода крізь пісок.
Що залишилося мені від березня, якого я так чекала? Лише кілька фрагментів, що ляжуть ілюстраціями в книгу мого життя. Решта подій - просіялася разом із часом і зникла.
Так хочу затримати час, помилуватися завмерлою миттю, насититися спогляданням, побути в позачассі, нікуди не поспішаючи. Просто бути і не знати, що таке час.
І так не хочу колись стати на порозі свого життя перед дверима в інший світ і подумати: життя пролетіло, як мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660738
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Яка ж велика розкіш! бути чесними!
Квітка.
По ерунде «крутой» я не вздыхаю,
Почти у всех нелегкое житье,
Одну себе я роскошь позволяю:
Иметь кота и мнение свое.
Мне зря твердят, что кот - одни расходы,
Кормить его консервами, филе!
Что мебель он дерет все эти годы,
Что, вообще, кот должен жить в селе!
А с мнением - давно одни проблемы.
Живешь «как все», к тебе вопросов нет.
Ведь жизнь – сплошная для дискуссий тема,
А так все скажут «телик» и сосед.
А если у тебя свои есть взгляды,
Так будешь им и сам порой не рад.
Ведь «гордым» назовут, не скрыв досады,
Как будто ты и вправду виноват.
Но я не гордый, я лишь просто мыслю,
Рецептов не беря из теле-рук.
И нужен мне мой ласковый, пушистый,
Сам по себе всегда ходящий друг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660646
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
«Україна в небезпеці, –
Над землею лине, –
У важкім нерівнім герці
Б’ється до загину
З Росією, ба, з сестрою,
Смерті навпіл ділить,
Бо та хоче перекроїть
Українське тіло.»
«Україна в небезпеці, –
Стогнуть землі, люди, –
Ті грошима, хоч по жменьці,
Той підставив груди,
Щоби волю боронити,
Життя не шкодує…
Скільки ще крові налити
Кремлівським буржуям?»
«Україна в небезпеці –
Діти погибають,
На морозі і на спеці,
Ніч не досипають…
По всій, по всій Україні –
Безрукі, безногі.
Божа матінко Маріє,
Пошли нам підмогу
Кремлівського єзуїта
Щоби подолати,
Досить нас уже доїти –
Хочем миру, ладу!»
«Україна в небезпеці,» –
Над землею лине.
У святім нерівнім герці
Б’ється Україна…
20.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660667
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
В мені прокинулась твоя весна,
Розплющила закохані повіки.
Задумливо питає, чи не знав,
Що небо перламутрове - то ліки?
Що це ковток солодкої журби,
Що це склепіння ліній на долонях?
Тремтить струна і...затихає, бо якби
То був не ти, то б билася у скронях
Холодна злива, перестигла в попіл,
І вичахли усі несказані слова.
Твоя весна в мені переростає в дотик,
Вона уперше така зболено-жива.
Дзвеніла в тиші терпкістю думок,
Щемливим зіткненням зіниць.
Моя весна назустріч їй ступає крок,
А далі - пауза зі смаком таємниць.
Залюблена тремтить від втечі,
В очах твоїх спалахують вогні.
Сьогодні несподівано, під вечір
Твоя весна прокинулась в мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660537
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 19.04.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YHEZAzntgK8
[/youtube]
Хто з вас узнав розчарування,
Коли з-під ніг пливе земля,
І зупиняється дихання,
І все без жалю спопеля?..
Бува проходить щось в житті,
Смакуєм ми тоді зневіру.
І часто так, по простоті,
Катуєм душу ми безміри.
Чому так сталося? Чому?
Де тут помилку допустили?
Цю ситуацію складну
Не раз уже ми прокрутили.
А, може, все почать спочатку,
Зібрать уламки помилок?
І склеїть знову кожну частку,
І завести новий листок?
Дурить себе, що все, як нове.
Ну що там шрами? То пусте...
І знов життєвий пливе човен,
Все, ніби нове, та проте...
Не треба склеювать уламки,
Що не прижилось - відпусти..
Може, колись в туманні ранки,
Почуєш ти : Мене прости...
Та ми давно уже простили.
З журбою дивимся в вікно...
І намагаємось щосили,
Забуть, що втратили давно..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660615
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2016
Не дивися так привітно,
Яблуневоцвітно.
Стигнуть зорі, як пшениця:
Буду я журиться.
П. Тичина
Дивися на мене
Привітно, яблуневоцвітно,
Як лише ти можеш!
Я так люблю бути у твоєму погляді!
Там безлюдно : лиш я і ти,
І можна бути близько-близько -
На відстані шепоту, дати волю почуттям
Поза межами слів.
Тільки місточком погляду твого
Можу до тебе прийти погрітися.
Бачиш, я зразу розквітаю,
Під весняним сонцем твоїх очей.
Лиш у твоєму погляді ми разом!
Отож дивися на мене так привітно,
Як можеш лише ти -
Сумовито - яблуневоцвітно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660449
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
ПЛАНЕТА ГАНИМЕД
Там в космосе, над нашим небосводом,
С Юпитером, крупнейшей из планет,
Рой спутников летает хороводом,
Есть среди них и спутник Ганимед.
Да, спутник только, а ведь он размером
Сам многие планеты превзойдет,
Однако, вот уже какую эру,
Вокруг Юпитера сужден ему полет.
Как выдержать такое унижение?
И он с орбиты раз решил сойти,
Но велико гиганта притяжение,
Он кончил бегство не начав пути.
-«Куда малыш?!» гремит ему Юпитер,
Аж пыль от астероидов летит,
Вы что, планетой тоже стать хотите?
Не выйдет! Стыд и срам вам! Срам и стыд!
-«Я не малыш, я сам уже планета»,
Ответил Ганимед, «Назло врагам
Я из мечты не делаю секрета,
Я вокруг солнца должен мчаться сам!»
«Дитя, не сможешь» и уже без гнева
Сказал гигант, «В системе места нет.
Взгляни направо и взгляни налево,
Везде легли пути других планет.
Я отпущу – тебя Сатурн утянет,
Пусть издали он с кольцами хорош,
Но если он твоим владыкой станет
От солнца дальше ты еще уйдешь.
А может вовсе не увидешь света,
В пыли его холодного кольца.
Не я тебя пленил, неправда это,
Нас вместе создала рука Творца!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660397
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Точно сказка нас коснулась крылом.
Нам казалось, что мы только вдвоем
В твоем девичьем, уютном гнезде,
Где пушистые игрушки везде.
Ближе всех к тебе подсунул свой нос,
Мишка с бантом, что тогда я принес.
Но когда он вдруг свалился с тахты
И ко мне прижалась радостно ты,
Дверь тут скрип, как голосок старика,
И сама приотворилась слегка.
Точно кто-то из прихожей скользнул
В нашу комнату и тихо вздохнул.
Ты ко мне тогда прижалась сильней:
«Я не знаю кто там стал у дверей»,
Полный страха шопот твой прошуршал.
Ну а я его, конечно, узнал.
Домовой, ты что, пришел посмотреть,
Кто твоей хозяйкой будет владеть?
Не обидит ли ее молодец?
И какой он из себя, наконец?
Ах ты добрый старичок-старина,
Да она мне больше жизни нужна,
Не обижу никогда и не в чем,
Мы всегда с ней будем вместе, вдвоем
А за шум да баловство извини,
Для любви нужны и ночи и дни,
Ты не первый на земле живешь век,
Так что знаешь, уж такой человек!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660358
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659729#commlist1
Наступна зупинка – каплиця Вознесіння. Чесно кажучи, в цій подорожі мене часто не лише дивувало, а й обурювало якесь байдуже ставлення до святих місць. Здавалося б, що на місці Вознесіння Господнього з вершини гори Єлеон, тут повинен стояти найвеличніший у світі храм. Замість цього ми бачимо малесеньку восьмикутну капличку сірого кольору. І в цій капличці зберігається (за переданням) святиня – камінь з відбитком стопи Ісуса Христа. Друга частина каменю, з відбитком другої стопи, знаходиться в мусульманському храмі Аль Акса. Це й не дивно. Хто править в краї, той і захоплює цінності: і мечеть побудували на місці Другого Храму (найбільшої єврейської святині), і пів каменя, священного для християн, стирили.
Зупиняємося біля монастиря ПАТЕР НОСТЕР (з лат. – Отче Наш). Ви вже зрозуміли, що монастир побудований на місці, де Ісус Христос навчав учнів і народ, як треба молитися: «Отче наш...»
В монастирі зберігаються великі керамічні таблиці з молитвою «Отче наш» більш, як 140 мовами світу. І хоч всі вони виконані на одинакового розміру плитах, облямовані одинаковим орнаментом і на всіх написана одна і та ж молитва, але українською – найкраща! То ж своєю ріднесенькою шепочу тихесенько: «Отче наш! Дякую Тобі, що дарував мені щастя – побувати на святих місцях!»
Відвідали ми і гробницю Богоматері, про що я напишу до свята Успіння Пресвятої Богородиці. Потім був храм Мук Христових, атмосфера якого настільки пройняла душу і серце, що про це мусить бути окрема розмова. Скажу лише (щоб мене не поправляли знавці), що цей, самий красивий, храм називаєть ще базилікою Боріння, або церквою Всіх Націй.
Треба віддати належне нашому чудовому гіду – вона добре продумала нашу програму. Знала, що розтривоженим нашим душам після храму Мук Христових, потрібна буде спокійна прогулянка на природі. А природа – ось вона, поруч, під самою стіною храму.
І це – ГЕТСИМАНСЬКИЙ САД, відома з Біблії Гефсиманія. Знаходиться він біля самого підніжжя гори, вище долини Кедрон.
В ті часи велика частина гори Єлеон була засаджена оливами. Нині ж Гетсиманський сад – це невеличка територія, трішки більше гектара, де ростуть старезні (і не дуже) оливи.
Якось не дуже впевнено гід сказала, що деякі з цих дерев, маленькими, могли бачити Ісуса Христа. Як же хотілося вірити в це! О Інтернет, інколи я тебе ненавиджу! Ти розвіюєш легенди, в які так хочеться вірити! Так сухо ти констатуєш: за даними рентгенологічного аналізу найстарішим оливам – не більше 900 років...
Та інакше і не могло бути, адже римляни, стерши Єрусалим з лиця землі, вирубали і всі оливи. Тож дерева, що ростуть в саду, не могли бачити Ісуса з його учнями, але їх бачили прямі предки цих дерев. Вони були останніми свідками страждань Ісуса в ніч перед арештом, коли, передчуваючи близькі жахливі тортури, в ньому боролися людська природа, що не хотіла мук і смерті, і божественна воля, яка вела до них.
Учні спали (на відстані кинутого каменя), а Він залишився сам-на-сам у своїй скорботі. Поруч були лише оливи Гефсиманіі...
16.04.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659874
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Вчорашній дощ залишив на згадку затерті сліди
Розмішавши в долонях палітру асфальтно-піщану
Цілий світ розчинив мимоволі в краплині води
Роз'ятривши у серці моєму від спогадів рану...
Всі думки, що учора здавалися(справді!...) -"нічим"
Вже сьогодні мені повернули терпку ностальгію
Ти не думай!До того я зовсім не марила цим
Але й бути байдужою...просто, як ти! - не умію...
У розлуки так як і в печалі - обличчя одне...
Воно сповнене смутком(самотність для нього у звичку)
Я крізь сльози завжди говорила собі:"Все мине!..."
Тільки, що там слова? - коли з серця не вийняти шпички
Не втекти в небуття, коли вихід один то обман
(Розтікається біллю, застигне у жилах смолою...)
Жоден час не спроможний зцілити всіх зболених ран
Бо та більшість із них, вони просто зовуться - "тобою!"
............................................ ...
Прибиває пилюку асфальтну, розсіяний дощ
Як приблуда в мені, оббиває знайомі пороги
А мені залишається бути, одній - серед площ
Де вчорашній мій ти, переплутав до мене дороги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660162
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Ти знаєш, як зірки летять униз?
***
Ми лежимо і дивимось на небо,
Цвітуть дерева, чути ніжний свист,
І як клубочки, тулимось до себе...
Земля накрита травами рівнин,
На височині прилягли поспати.
Забули ми про давній часоплин,
Зате ми вдома, ми у теплій хатці...
Дивись угору - зір є тисячі,
Мільйони і мільярди - всі на стелі.
Але чому ідуть такі дощі?
А раптом в нашу стукають оселю?
Ми лежимо, і зірка теж лежить -
Кому ж бажання треба загадати?
Землі, напевно. Її діти - ми,
А зірка - то Землі далека мати...
Щасливий слід Молочного потоку,
Де наші зорі на землі сплелись,
Бо небо - дзеркало та чуйне око...
***
Ти знаєш, як зірки летять униз...
17.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660150
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Життя для кожного - урок.
Для кого ж так розцвів бузок?
Лиш їсти смачно
й одягтися?
А я скажу: " Не помилися.
Подумай сам!"
Ми всі дрімаєм, чи поснули?
А хто ми є?
Давно забули!
Лиш їсти й пити.
Грошей дай.
А для кого ж тоді є рай?
Хто про знедолених подбає?
Хто скаже ніжно:
" Я кохаю!"
Хто зорі позбирає в росах?
Хто стрічку заплете у косах?
Хто колискову заспіває?
Скажіть мені.
Скажіть,
хто знає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660134
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
В ніжні рими слова пов’яжу я,
Спеленаю думки свої в вірш,
Щоб не стати духовним буржуєм,
Піднімуся у небо, повір.
Над степами полину й де гори,
Й де вітрів новоявлена мить,
І синітимуть з неба простори,
Славні що і ділами, й людьми.
Я за хмари вхоплюся крилаті,
Ізгори берегтиму свій край,
А слова, найтепліші про матір
Розсипатиму, тільки збирай.
В них звучатимуть сум і надія,
Й тиха справжня дочірня любов.
Може, слово моє – й не подія,
На життя має право, либонь.
24.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660180
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Загострена ніжність... Весна...
У цю хуртовину зі цвіту
У спогадах щемно зрина
Твоя коханкова сюї́та...
Мелодію лагідних слів,
Що пестила душу так ніжно,
На жаль, зберегти не зумів,
Зустріли весну вже порі́зно...
Загострена ніжність... Пройде...
Лиш спомином впадуть пелюстки...
І спокій душа віднайде
Посеред холодної́ пустки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659348
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Плине долі ріка
По життєвім неоранім полю,
То сльозою стіка,
Коли стрінеться камінь в путі,
То бідою ляка,
То рятує від кривди і болю…
Плине долі ріка,
І я нею пливу по житті…
Плине долі ріка
То вузьким ручаєм, то потоком,
Хоч мінлива така.
Та вона – лиш одна, лиш моя…
Так було й є в віках,
І так буде у світі, допоки
Чаруватиме світ і манитиме світлом зоря.
Плине долі ріка,
І той плин – ні змінить, ні спинити,
І думкам не звикать
Вистеляти шляхи сподівань,
Щоби долі ріку,
Мов м’які спориші, підкорити,
Й мати волю таку,
Щоб змінити життя без вагань!..
Плине долі ріка
Від народженя і до сьогодні,
Не росою стіка,
А водою гіркою від зрад,
І до болю звика,
Й берегів своїх сіро-холодних,
Але це не ляка,
І здобутків є більше, ніж втрат…
6.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659681
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Коли літа у сивині ізрання,
То – долі непростої є сліди,
А мо’, зола то від душі згоряння,
Чи похідна від людської біди.
Тож коли бачу посивілі скроні,
Знімаю чемно свій я капелюх,
І не тому, що люди ці в короні,
Цим бур’яни в душі я прополю.
Я теж у іній скоро приберуся,
Бо ж не щадило і мене життя,
Законам людства легко підкорюся,
Бо й я краплинка теж цього буття.
І хоч в путі підбились мої коні,
Перепочинку рокам не видать,
На все свої у вічності закони:
Кого – в Тартар, кого – до хмар піднять.
30.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659680
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Тепло... Весна... Чому такий холодний світ?
Nino27 "Засмучені думки"
Світ стане теплим
лиш тоді, як зігрієш
його собою.
Серце твоє - ось сонце,
від нього - світло й тепло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659695
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Весна дощем вмиває світ
Сьогодні спозарання,
В калюжах тоне білий цвіт,
Як зірване кохання.
Біленькі пелюстки лежать
На стоптаній доріжці,
Сльозами на очах бринять
Краплиночки на гілці.
І у душі пекучий щем
Терпіть немає змоги!
Мою любов змива дощем,
Цвіт кидає під ноги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659792
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
А ти приходила некликана,
Поміж нагальних справ мостилася...
Душа була ще без\язикою,
Допоки Муза не з\явилася.
Ця тінь примарливо-просвітлена,
Жагою юності покликана.
Спліталися у зав\язь літери,
Коли себе хотілось виплакать.
І понад буднями сіренькими,
О, як мені тоді літалося:
Здавались прикрощі дрібненькими,
А будні - святами здавалися.
Такими веселково-чистими,
Ясними барвами прозорими
Ти Світ мені зуміла висвітить,
Словами душу розпросторити...
О, як тебе чекалось, подруго,
Коли кволіло серце раною:
Ти ж несподівано приходила
В хітоні ночі срібнотканому...
Між прохолодних трав зарошених,
Із оберемком квітів ніжності -
Це ти Слова мені приносила,
Поезіє, Твоя Величносте...
Слова оті, прості у щирості,
Душевні й теплі, не заковані -
Лише Закону Справедливості
Мої слова завжди підкорені.
Ти все блукаєш Світом зоряним,
Поетів віднаходиш - Вічності...
Вдихай натхнення в душі стомлені,
Поезіє, Твоя Величносте...
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659720
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Твоя гітара крає душу,
Вже хриплий голос на межі,
Слова такі, що сльози душать,
Бо полосують мов ножі…
Велику, дійсно, силу маєш
Раз з душ людських, із їх глибин
Усе найкраще підіймаєш,
Мов клином вибиваєш клин…
В піснях твоїх завжди герої
На піку слави, чи в багні,
Живі і мертві в морі крові
В цій розатошеній війні…
Ти б’єш по струнах рівним боєм,
Мов в трансі знов береш акорд,
І вилітають, як з обоєм,
Слова: Донецьк, Аеропорт…
Колись давно, ще з кобзарями,
Ходила Правда між людей
Стернею босими ногами,
Та силу мала мов Антей…
От і сьогодні в дні буремні,
Як хтозна скільки літ тому,
Пісні летять немов молебні,
Кудись у сиву давнину...
14.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659604
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016
Коли чоло цвіте вже сивиною
І діти стали на своє крило,
Повіє в душу знов, немов весною,
Бо ж змарнувать життя не довелось.
І в цьому, мабуть, сутність є людини:
Пізнати радість у житті і страх –
Життя людське одне лише – єдине,
І істина його одна – проста:
Літа зібравши в сніп один – великий,
Щасливі миті до дрібниць згадай,
Щоб не лишилось місця там для лиха,
Науку цю і дітям передай.
І буде рід стояти твій твердіше,
Онуки шануватимуть твій слід,
І сонечко світитиме ясніше,
І правнуки радітимуть весні.
7.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659317
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Присядь на хвильку. Подивись на небо,
Заплющуй очі і дивись ще раз...
Щось уявляєш? Не кажи про себе,
А лиш дивись... Не треба зайвих фраз...
От думаю, немов мала дитина:
Цукрова вата в хмарах досі є?
І тут - ба-бах! А я ковтаю слину
І кажу: "Вати з цукром ти будеш?"
І знову думка... Як є білі хмари,
То з них тумани падають униз?
І тут - ба-бах! Мелодія гітари
Бринить. Десь. Там. Навколо озирнись...
А коли чорні хмари опадають,
Вони насправді терті і смішні?
А блискавка - то лоскоти. Звикаю...
І плач від сміху в вигляді дощів...
Усі ми із води повиринали,
І зорі проглядали у пітьмі.
Коли над нами вибухають хмари,
Бажання знов загадуємо ми...
13.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659266
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Ти просто будь! Благаю: просто будь -
Нехай чужий... коханий... і щасливий!
Байдуже, що у серці каламуть,
А душу без кінця полощуть зливи...
Ти будь собі! Хай знаю, що ти є -
Десь там, далеко, в безвісті орлиній...
Що Божий день для тебе настає
І соловей щебече на калині!..
О, будь! І хай спалив усе! Нехай
Розвіяв часоплин мій образ юний!..
Лиш сокровенне... те... не занехай
І не порви найтонші долеструни!
Ти просто будь! І більше не зникай!
Хай оминуть тебе ці кляті війни -
І в серці запанує тихий рай!..
А рани зцілять молитви́-обійми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659188
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Сльоза важка упала раптом з неба
Туди, де впали пісні два крила.
Не зміг я жити на землі без тебе…
– Я теж без тебе довго не змогла…
То не сльоза важка упала з неба –
Раїсин на могилі диво-хрест,
Що вчить, любить як Україну треба,
Адже вона життям цей склала тест.
«Любіть її вседенно і всенощно,
Як матір, як голубоньку, любіть,
Багату і водночас незаможну, –
Звучить козачки щирий заповіт, –
Любіть її, як я її любила,
Клітиночкою кожною любіть.
Нехай міцніють України крила,
Не дайте їм в польоті ослабіть!»
То не бандура в небо рветься гордо –
Її то пісня і її душа,
А поряд – чоловікові акорди,
Свою журавку він не залиша.
3.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659104
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Як море згладжує камінці,
Життя обкатує людей,
Стирає
Гострі неповторні грані дитинного сприйняття,
Згладжує
Кострубатий юнацький максималізм.
Людина гладшає,
Обростаючи жиром життєвого досвіду,
Стає підсліпуватою й глухуватою
Й поступово вростає в дно.
І лиш деяким
Вдається зберегти
Свою неповторність,
Дитячу безпосередність,
Юнацький запал.
Їм вдається спалювати зайву вагу життєвого досвду
Постійним рухом
Думок, почуттів, прагнень.
Зроблені з надміцного -
Неземного, можливо, сплаву,
Щодня вступають у битву
З хвилями житейського моря,
Що намагається зробити їх
Схожими на інших -
Гладенькими, приємними.
Вони, нешліфовані, неприборкані,
Уламки брил людства -
Прикрашають світ
Своїми неповторними формами,
Дивують його, вражають,
Спонукать опиратися хвилям,
Щоб не стати всім
Круглими й однаковими,
Не дати себе легко проковтнути
Безмежній прірві
Житейського дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659131
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Шумить рясний квітневий дощ,
теплу ворота відчиняє,
змиває сірі будні з площ,
закляклу зелень підіймає.
Проснулась, струшує земля
від холоду заціпеніння,
несміло трави розстеля,
неквапно будячи цвітіння.
Художник-квітень тут і там
малює ніжні акварелі:
вже бризнув зеленню лісам,
віночки одягнув морелі,
то нареченої фату
в садах примі́ряв абрикосам,
плакучим вербам у ставку
прополоскав зелені коси.
Розсипав котики в гіллі –
пухнасті, зараз замуркочуть!
Пташині зграї, журавлі
гніздяться, цвірінчать, клопочуть.
Фіалки у садах п'янять,
нарциси – прямо під віконцем,
тюльпанів келихи дзвенять,
вітаючи тепло і сонце...
Природа – благодатний дім,
безмежні покриви квіткові!
... А десь – війна, розриви, дим,
земля вся в ранах й людській крові.
Там в душах – страх і зло... зима...
І це – в моїй Вкраїні-неньці!
Для пташки місця там нема,
вони також – переселенці...
.
Людино! Може зайва – ти?
Для благ творе́нна Небесами,
ти злом отруюєш світи...
Що коїться, брато́ве, з нами?!
04.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659115
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Ту зірку всі звали Полинню. Насправді була,
чи виднілася тінню? Можливо, із неба упала
і тут на землі догорала?
Якби їй любові ми більш дарували,ще б
довго світила. Ми цього не знали.
Як стала від болю ясніше горіти, то жарко нам
стало. Довелось загасити.
Отак у житті воно й справді буває. Хтось
світить яскраво, а хтось - догорає. Як сили
не стане для інших світити, то ще й допоможем
те світло гасити! А зникне та зірка, була - і нема...
То скажем:
- Шкода, бо ж ясною була. Могла б нам ще довго
та зірка світити.
Коли ж навчимося насправді любити?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659136
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
«Пісня,
Якої я не буду співати
Спить на моїх устах…»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Пісня,
Яку мені заспівати
Вже не судилось,
Бринить між сяйвом галактик,
Звучить шаленством
Оркестру космічного,
Але в нашому потріпаному
Зболеному світі людей –
Світі життя і смерті
Пісня,
Яку я не буду співати,
Яку не судилося просто,
Спить.
Спить на моїх устах,
Спить між сторінками
Ненаписаних книг,
Спить на згарищах селищ,
Де колись жили люди
І гніздились лелеки і горобці,
А нині згарище –
Попіл одягом чорним
Злої жінки війни.
Пісня
Яку годі шукати,
Про яку всі думають,
Що вона мертва
Чи то ненароджена,
Існує в безмежжі Всесвіту
Споконвічно
Тільки не хоче чомусь, не хоче
Завітати бодай ненароком
У світ людей-безумців…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658905
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Простирадлом шовковим і чорним спускалася ніч
Наче кішка тихенько на лапках входила у місто
Зачепила верхівки дерев - доторкаючись пліч
Зовсім сонного світу... - робила це так урочисто!
Заблистить водоспад недосяжно-незайманих зір
Проливаючи сяйво з вікон, відіб'ється на стелі
І без стуку і шуму (крізь скло) Безсоромний Шекспір
Свої погляди срібні залишить у нас на постелі.
Ми від нього тихенько і швидко заб'ємось в куток
Утонувши в мовчанні - очима торкаючись неба
Якби знав круглолиций, що нас розділяє лиш крок
То б не думав тоді - тільки б діяв і мав те що треба!
По долонях твоїх мої пальчики зводять мости
Теплим вітром цілунки грайливо гуляють по шиї
Ми у ніжних обіймах відкриємо дальні світи
Ті що вчора іще для нас звалися просто - "нічиї"
Тиха ніч за вікном з блиском зір-ліхтарів в унісон
Мерехтить, мов дрібні діаманти в руках ювеліра
Ми обоє настирливо й вперто долаємо сон
І так само уперто минаємо очі Шекспіра!
Заховай погляд - стій!(не шукай!) свою п'єсу нову
Не про нас ти напишеш!Забудь! Я і він - ніпричому!
Тільки Місяць не хоче сприймати розмову мою
І продовжує мовчки чекати у небі нічному...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658928
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Ти чуєш,
Як співає небо?
Чуєш? Оглух? Знав мелодії?
Виходив до оркестру
І кликав до себе?
Чи приходили на подіум?
Ти чуєш,
Як тріщать громи,
Немов удари в тарілки чи барабани?
Оркестр не спиняється,
Подарунок прийми.
Його дали на пам'ять.
Хмари пливуть,
Шепочуть...
Їхнє турне триває 24 години кожного дня.
Суміш мелодій,
Їхній розчин...
А от і кульмінація - тенор, мов янгол, з неба впав...
Ти чуєш,
Як співає небо...
Поліфонія, насиченість, пристрасть.
Кожна музика - це повстання проти всього
І навіть проти самого себе.
Таким робить місто...
11.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658909
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Ховався слід у споришевій порослі,
а реп’яхи чіплялись до спідниці,
погойдувались відра на коромислі –
аж хлюпала на моріжок водиця.
Вітався сонях ýсмішкою щирою
із усіма сусідами в городі,
кришив щирій старенькою сокирою
дідусь Лука в подвір’ї на колоді.
Качки завзято дзьобали калачики,
на світ дивився із гнізда лелека,
грайливе кошеня ганяло м’ячика,
сушились на тину рум’яні глеки…
Допоки ряст топтати не стомилася,
щораз вертаю на стежки колишні.
У цій садибі спогади лишилися
під наглядом розложистої вишні.
10.04.2016
(фото з інтернету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658646
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Десь, поза гранню свідомості,
в сферах світів невідомих,
враз набирає вагомості
ЩОСЬ, що вловив підсвідомо:
слово... пунктирами – обриси...
думки політ ефемерний,
щоб із аморфності – в образи
тихо ліпитись химерні.
Теми проклюнулись... Зримими
стали поміж міражами.
Думи у зграї із римами
стрімко літають стрижами.
Серце, із слів, що вже – хмарами,
вибере влучні, коштовні,
сенсом наповнить і чарами,
пензлем торкнувши духовним.
10.04.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658576
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
То не лелечий клин –
Літа мої летять,
Розправивши, неначе птахи, крила,
То часу тихий плин,
А в нім – моє життя
Мені нові можливості відкрило.
То не лелечий клин –
Літа мої летять
На крилах втаємниченої долі,
Літа, що зберегли
Сліди біди й звитяг.
Шляхи мої лише мені відомі.
То не лелечий клин –
Літа мої летять…
І хто те знає, де остання миля…
Тулюся до щогли,
Тримаюсь за життя,
Тільки б душа моя не притомилась.
8.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658568
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6Ru88v92pDI
[/youtube]
« Есть небеса бесконечно высокие -
Выше прилипчивой будничной пыли,
Вечно зовущие и одинокие.
Стоя под ними, мечтаешь о крыльях. »
Вероника Иванова
--------------------------------------
Уважно задивилася у небо,
Із криком пролетіли журавлі.
В цей час згадала знову я про тебе...
Нащо залишив в серці ти жалі?
Як цяточка зникали в синім небі.
Ще довго я дивилась їм услід.
Пухнасті хмари, наче білий лебідь,
Підтримували крильми цей політ.
Та синє небо ніби посивіло,
Приймаючи із радістю гостей.
І двері перед ними відчинило...
А я все не відводила очей...
Холодне, непідступне, одиноке,
Воно одне у світі тільки в нас.
Дарує всім красу, а потім спокій...
Загадкою нас манить повсякчас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658519
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Ти знав, що зорі вміють говорить
І в сонній тиші іноді шепочуть,
Вони, мов свідки Вічності, згори…
А може, то Всевишнього є очі?
А чув, як зорі в тиші гомонять
Про біль людський і про висоти щастя,
Тоді вони не світяться – зорять,
Мов п’ють ніким не випите причастя.
Ти чув, як зорі радяться про сни,
Що землю огортають дивним світлом,
Вона ж у теплих обіймах весни
Квітковим морем серед вод розквітла.
А бачив, як зриваються зірки
І несподівано у вишині згорають?
Сини так наші, вірні вояки,
У цій війні завчасно умирають.
Ти бачив, як хлюпоче їхня кров,
Мов до зірок востаннє промовляє:
«Вмираю я, але жива любов,
Вона ж усіх завжди перемагає!..»
29.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658563
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Нарцис - ніжний символ весни,
Казковий дарунок краси
Приспав у зими свої сни.
Прийшли його дні і часи.
Весь сад потопає у квітах
( Неначе долина Карпат),
Блаженствує сонячний квітень,
Дарує п’янкий аромат.
Схиливши віночок додолу,
На вроду свою задививсь,
Цю першість не дасть він нікому,
Закоханий в себе Нарцис.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658540
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Ще вчора сонечко кидало промінці
На пуп"янки дерев, кущів, ще нерозквітлих,
Дихало теплом, цілувало пагінці
Абрикос , вишень, по-дитячому привітних.
А сьогодні, весільні сади у фаті,
Задухм"янили навколо нас терпко й п"янко...
Затанцювали й ненажери крилаті
Над вінком із пелюсток , весело і палко...
Ароматом хмільним притягує вінок,
Вже гудуть пухнаті бджоли й кудлаті джмелі
Над ним, танцюючи свій весільний танок,
Збирають нектар пахкий, трудівники малі.
Мов фея чарівна, наречена весна,
Смарагдами землю вишиває, гаптує,
Щоб дивувала нас божественна краса,
Щасливе життя малює...Воно й пульсує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658430
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Я люблю, коли сонце встає,
Дзвінкий спів солов'я тихо ллється.
Я люблю, як трава роси п'є,
І верба до води тихо гнеться.
Я люблю, коли річка шумить,
А над хвилями ластівка в'ється.
Ту хвилюючу зустрічі мить,
Коли серце від радості б'ється.
Я люблю, коли дощ моросить,
Кожній крапельці можу радіти.
Я люблю, коли пісня дзвенить,
І сміються весело діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658444
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Я любив гуляти під твоїми стінами
Зі сміхом, зі співами.
Я любив поглядати на небо очима
Моїми або чиїмись...
Я прагнув дістатись до хмар якомога скоріше.
Чи вище, чи ліпше...
Я бив об стіну кайдани моїх невидимок,
Ритм і риму.
Я пропускав крізь себе дощ стріляний.
Чи падаючий, чи звільнений...
Я крався вздовж твоїх нерівностей
Критики і вірності.
Я не вибачаюсь за те, що підхопив заразу...
"Виходь, Алькатрасе!"
Я вийшов не Алькатрасом - Систематом.
Чи Цезарем, чи Пилатом...
Я спалюю свої мури Єрихону,
Цунамі й повінь.
Дивлюсь на небо і стрімкість хмар...
Можливо, то був не я?
09.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658433
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Батькам присвячую
– Розкажи, кохана, як живеш без мене?
І чому раптово ти колись пішла?
Пам’ятаю й досі стежку в гай зелений,
Де блукали разом, тільки ти і я.
Мрію лиш про тебе у безсонні ночі,
Тільки ти приходиш у бентежні сни.
Наближаюсь майже, обійняти хочу,
А ти знов зникаєш, ніби цвіт весни.
Прокидаюсь згодом, не засну до ранку,
Мимохіть вертаю в чарівні роки.
Вітерець колише мовчазну фіранку
І йому байдуже на сумні думки.
Спито чашу болю й гіркоти по вінця,
Розтинає пустка самоти й жури.
Прокладаю тропи по розбитих скельцях
І від ран пекучих цебенять ступні.
У стрімкому вирі, попри час і простір,
Не втрачаю віри, що тебе знайду.
Бо життєву ниву перейти непросто,
Наодинці важко зберегти ходу.
– Повернись, кохана, зі стезі розлуки,
Бо лише тобою кожен день живу.
Розчинюсь з тобою у мажорних звуках
І до щастя стежку прокладу нову.
01. 04. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картина художника Willem Haenraets
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656291
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Іти би стежками, які не стоптав
Байдужий до роздумів натовп,
І десь лежачи горілиць серед трав,
Про місце своє в небі знати б.
Так би і жити – не вздовж, а углиб
Осмислення Божої волі.
Щоб долі не черствів зароблений хліб
І ним наїдатися вволю.
Спивати б росу, мов молитву святих,
Вдягаючи день як обнову.
І в тиші вечірній сказати щоб міг:
- Приходить хай завтра день знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658177
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 09.04.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=I3_uLk1K-MU [/youtube]
Ранкова свіжість знов дарує радість.
Блистять на сонці крапельки дощу.
І забуваєш про вчорашню слабкість.
Проблеми всі без жалю відпущу.
Солодкий час, шматочок шоколаду,
Чи промінь, що заглянув у вікно,
Навів в душі вже нового розкладу,
Що витримати треба, як вино.
І жорнова життя знов закрутились.
Крізь решето просіється мука.
Лиш спогади в душі десь залишились,
Що зараз, ніби висохла ріка.
Весна вже набирає нові фарби.
Бруньки чекають ніжного тепла.
І оживуть у серці знову скарби,
Які колись розкрити не змогла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657833
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Два статуси в жінки: рабиня й царівна –
Тому їй пасує з калини вінок,
Духмяно-красивий, під осінь – чарівний,
З гіркими плодами, мов доля в жінок.
О доле, жіноча, складна й загадкова,
Де пам’ять, мов свідок, толочить думки:
Чому ж часто губиться щастя підкова
І часто марнуються кращі роки?
Крізь них проростають посіяні зерна,
Де мрії й надії – єдиний букет,
Й крокують коханого очі-озера,
Й кохання саме, і далеке, й близьке…
7.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658295
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Люблю тебе, моя Вкраїно, серцем,
Те серце плаче, кровию бринить
І сльози щемом закривають очі,
Болить нутро усе... Ох, знала б ,як болить...
І як болять ті очі твої сині,
І рветься знов глибоко десь струна,
Коли пливе те " Кача по Тисині ",
Не знаючи, що це пливе душа...
Люблю тебе, моя страждальна мати,
І хрест твій поможу тобі нести,-
Дивись, ось тут моє плече, не падай...
Ти маєш йти ! Чи чуєш, маєш йти !
Люблю тебе, як і мільйони дочок,
Які, як треба, то життя дадуть
На твій престол всіх вишитих сорочок,
Аби ти стала на щасливу путь !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658208
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016
Коли я чую слово «Україна» ,
в моєму серці гордість розквіта!
Воно для мене значить – Батьківщина,
ліси і ріки, пісня солов’їна,
моря, і гори, і пшениця золота!
Коли я промовляю «Україна»,
в моєму серці радість і любов!
Тут отчий дім мій і моя родина –
кохання, діти, внуки, цвіт калини…
Це моє щастя - лине з серця знов і знов!
Лунає в піснях слово "Україна",
та серце болем залива воно...
Її шматують... Та вона - єдина,
велика, вільна, горда, неділима!
Так буде завжди! Вірю!
ЩО Б ТАМ НЕ БУЛО!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658218
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016
Та чи білою,та чи сивою,
Чи з русявим відблИском казок,
Головне в житті- бути щасливою,
Пам*ятайте оцей ви урок!
Вередливою, чи слухняною,
Важить сорок ,чи сотню кіло.
Головне в житті-бути коханою,
Й щоб кохання те не пройшло!
Чи в чоботтях біжиш ти,чи босою
Меркантильність не звабить речей!
Головне бігти рідними росами,
Й не ховати від лиха дітей!
І чи пішки ви ,чи машиною!
не важливо й де ви колисані-
залишайтесь одвічно ЛЮДИНОЮ!
Ці ж критерії серцем написані!!!́́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658165
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016
Я себе відучала від просині,
Від бентежних, незнаних шляхів.
Поруч хмари ішли набурмосені,
Спересердя ковтали птахів.
Щоб жадання пустого позбутися,
Скубла пір'я снігами із крил,
Відмовлялася чути попутницю,
Що чекала червоних вітрил.
Забувала смаки розмаринові,
Плескіт неба об хвилі м’які,
Захід сонця шербетно-малиновий,
Поцілунки коктейльно-п’янкі.
Та, привчивши себе до лінійності,
Ритму строгого будніх турбот,
Час від часу тонула у мрійності
Попри звичний щоденний цейтнот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658117
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016
Смеркалось, горіли свічки.
Розпатланий Вітер гонився,
Догнати хотів потічки,
У відчаї бив і казився.
Трощилось, ламалось гілля,
Ридали десь двері і шибки.
А Річечка сяйвом здаля
Уперто ставала на дибки.
Вривається Вітру терпець -
Так хочеться спрагло припасти.
По небу пливе Каганець,
Так ясно, хоч шити, хоч прясти.
Смеркалось, розсипалась сіль,
З Чумацького Шляху додолу.
Зіркова пливла заметіль
Із Вітром все швидше, по колу.
В шаленому танці забувсь,
Затих, розсипаючи жарти.
До стиглої Хмари горнувсь,
Дощу розливаючи кварти.
08.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658087
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016
СЛОВА ЛЮБОВІ.
Не знаю, чим би жив, якби не ти.
Твоя душа, якою стільки років
Не втомлююся милуватись я;
Вона – як Всесвіт! Як весна летить
Над світом ясним, над Дніпром широким,
Отак летить і лебедінь твоя!
Скільки пізнав, скільки пізнати ще
Судилося – того буде замало,
Аби сказати: добре знана ти.
Дивлюся вкотре у близьке лице
Загадка вічна. Є лише начало,
Кінця цьому пізнанню не знайти.
Ти не лише як жінка, як жона,
Ти іще Мати. Любляча. Терпляча.
В трудах, в турботах сплинуло життя…
Хоч ніби й не була в житті одна,
Та твій рушник безжальна доля значить
У чорні смуги. Та без співчуття.
А тут ще я. Немов осінній сад.
Яскравий весь та опадає листя
І передзим’я холодить дощем…
Якби так років двадцять п’ять назад,
Одне – одному на шляхах знайшлися,
Не ятрив би серденько тужний щем.
Люблю тебе! Це дозволяєш ти.
Хоч присуд долі для нас невблаганний,
Ми бережемо в глибині душі
Всі наші погляди, всю святість чистоти,
Цей новий день, для зустрічі нам даний,
Який я занотую у вірші.
Благословенна хай буде та мить
Яка нам дала зустріч та розлуки
Та відкриття небачених світил.
І хай від туги в грудях щось щемить,
Пройду крізь все, переживу всі муки,
Стрічатиму тебе у час святий.
24/03/2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658120
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016
Приснилося: ступаю я житами,
А вдалині світанком небокрай.
Перегортаю колоски руками,
Іду і йду, іду я аж за край.
Уперто йду і в долі не спитала.
Це може, врешті, самостійний крок?
Неначе небо на собі тримала
Й губилася у безлічі зірок.
До сонця йду і все поміж житами,
Безмежжя розгортаючи навпіл.
Мережиться дорога за верстами,
А скільки ще перетоптати кіл!
Я радощів хотіла відшукати,
Бо так журби багато в днях отих.
У спомині: як за ворота з хати
Лиш вітер проводжав, навіть притих.
Так і пішла назавжди від порога
З дитинства - у далекий чужий світ.
І не проста була моя дорога,
Й багато вже минуло з того літ.
Приснилося: дійшла до краю жита,
А за межею безліч бур’янів
І далина туманами сповита...
Щоб далі йти... це ж скільки треба снів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658079
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016
Стукає дощ по блясі. Вечірній спалах.
Спить задоволене місто, чекаючи ночі...
Може зварити чаю? Цього буде мало?
А темрява хилить у ліжко замучені очі...
Світяться де-не-де лампи. Чисті звуки
Для нас творять разом із громом поліфонію...
А ми сидимо під ковдрами, грієм руки,
І зима минула, а дощ - це наша довга мрія...
Включили вуха, фарбуючи кімнату
У кольори хвойного лісу з далеких глибин...
Згадалися сни і маленькі, м'які ведмежата,
Сни, спалені залізобетоном із чотирьох стін...
Сміялись ми, плакали, падали в інше,
Наш чай грів тіла і ковдри терпкого кохання...
Колискову грав дощ, зводячи наші вічі,
Як в часи Темних Веж - лиш очі лицаря і дами...
***
Так минала ніч, а нестихаючий дощ
Все ще рубав бруд волинкою гордого плачу...
Мокнули щасливі дерева, бруківка площ,
Наші ж серця були як одне - палке і гаряче...
07.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658007
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 08.04.2016
Ми є захисники аеропорту
Ми є захисники аеропорту,
І доля України в нас в руках,
«Укропи», «правосеки»-патріоти –
Навіть ця назва ворога ляка.
Ми не за гроші й не за нагороди –
За рідну хату вийшли воювать,
За волю українського народу,
Щоб на землі праотчій раювать.
Ми «кіборги» і з нас цього доволі,
Так «сепари» прозвали не дарма,
По лезу наші рухалися долі,
Навколо ж – ворог, непроста зима.
Тут – хмари куль і міни, і снаряди
Повітря рикошетили й бетон,
По нас гатили гаубиці й «гради»,
Травив нас газ і дим, і ацетон.
Бетон дивився, сірий і холодний,
Немов живий, від вибухів здригавсь,
А ми стояли в темряві, голодні,
Та кинути ніхто не намагавсь.
Ми «кіборги», а значить, особливі,
Не роботи – живі ми пацани,
Вмирали і були вже тим щасливі,
Що України вільної сини.
24.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658061
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016
[i](«Радуйся, благодатна, Господь з тобою!» (Лк. 1, 28)
[/i]
Після Великодня й Різдва
За значенням це третє свято.
Святий євангелист Лука
Зміг цю подію передати.
Марії Діві провістив
Архангел Гавриїл новину
«Зачнеш у лоні й породиш
Ісуса, Божого ти Сина…»
Марія щиро запитала:
«Як може статися таке,
Коли я мужа ще не знала?»
«На тебе Дух Святий зійде.
Всевишнього окриє сила
Святе народиться й назветься
Син Божий…» Радісно носила
Дитину Господа під серцем.
Благословенна між жінками –
Спасителем плід лона став.
Твоїми муками й сльозами
Він розпинався й воскресав!
Радій же Діво Благодатна!
Господь з Тобою у віках!
Надії людства світле свято
До Бога вказує нам шлях!
© S.Nemo
07.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657912
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Как на нынешней нашей тревожной планете
И тогда новостей было много на свете.
Что сказал Кесарь Август парфянским послам,
И какие награды послал он войскам,
Что купцы привезли из Египта зерно,
И в цене упадёт, очевидно, оно.
Вести главной не знали владыки земные,
Что Архангел явился Пречистой Марии.
Весть благую он Деве Пречистой принес,
Что ЕЁ будет сыном Сын Божий, Христос.
Но теперь этот день страны чтут и народы.
Этот праздник прошел сквозь безбожия годы,
Вопреки всем запретам старушки седые
Говорили внучатам о Деве Марии,
Всех жалеющей, Доброй Царице Небесной.
И пекли сладких птичек из сдобного теста.
И теперь среди всех новостей и хлопот,
Этой вести благой не забудь, мой народ!
Может быть даже прямо теперь, в этот час,
Богородица молится Сыну за нас.
По молитвам Её многих милует Бог,
Избавляет от горя, болезней, тревог.
И Её чудотворных Икон Благодать
Продолжает людей исцелять и спасать.
Нас она избавляет от всякой беды.
Вспомним, как был Почаев спасен от орды!
Не забудем о Ней мы в такой трудный час
И тогда сам Господь не забудет о нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657866
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2016
Спини мене, отямся і отям,
Така любов буває раз в ніколи...
Ліна Костенко
Отям мене, отям мене хоч ти,
Бо заблукало серце в півдорозі,
Де тліють ще минулого мости!..
Прошу, отям, вже гину у знемозі!
Зроби хоч крок, один-одненький крок,
Моя душа затерпла у чеканні!..
Не хочу з неба зірваних зірок -
Лише світи промінчиком останнім!
Не муч мене, бо сил уже нема,
Ослабли за піввіку душекрила;
Якось залижу рани ці сама...
А ти зціли молитвою вітрила!
Отям мене, хоч згадкою отям,
Одним словечком, мовленим недбало, -
Воскресну з болю віршиком-дитям,
Щоби обох... від муки врятувало!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657693
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657581#commlist1
Назарет мало чим відрізняється від інших ізраїльських маленьких містечок: невисокі будівлі із світлого каменю, небагата рослинність (інколи – екзотична), чистота, гарні дороги.
Місто, де відбулося Благовіщення і де провів дитячі і юнацькі роки Ісус Христос, місцеві називають Нацрат. Саме тому Ісуса часто називали «а-ноцрі» – житель міста Нацрат (аналогія нашому – киянин, черкащанин).
В місті є 2 храми Благовіщення.
За апокрифічним протоєвангелієм від Якова, перший раз архангел Гавриїл явився Марії біля джерела, де вона набирала воду. На тому місці побудували православну церкву Благовіщення зі святим колодязем.
Нас же везуть до католицької базиліки Благовіщення, побудованої над печерою, де жила Свята Сім'я. В той давній час природні печери (гроти), яких було чимало в вапнякових горах, широко використовувались незаможним населенням як житло, як загони для худоби, для захоронення мертвих. В одній із таких печер жили Йосип з Марією та Ісусом. І їх житло – це єдине із святих місць, стосовно якого немає ніяких суперечок між конфесіями, – це дійсно житло Марії та Йосипа.
Перший храм над печерою був побудований в той же час, що й інші святині (у Єрусалимі та Віфлеємі), другий – в часи Хрестових походів. А в 1969 році була збудована сучасна католицька дворівнева базиліка – один з найбільших храмів на ізраїльській землі.
На першому рівні знаходиться найсвятіша частина храму – печера, де жила Сім'я. Саме туди ми йдемо. Вистоявши чергу, як і в інших храмах, заходимо до гроту. І, як в інших храмах, мимоволі починає тривожитися серце, відчувається легеньке тремтіння рук, хоч на вид – це простий кам'яний грот з необтесаного каменю, майже не прикрашений. Але...
Аби камінь міг говорити, скільки б він нам розповів!!! Переконана: камінь – складова живої природи, яка на своїх кристалічних решітках записує і зберігає все, що відбувається навколо, як на кристалах комп'ютера. Колись людство навчиться «розмовляти» з каменем... і здригнеться від почутого...
Долонею торкаюся жорского каменю і шепочу: «Ти лиш не забувай! Колись розкажеш нашим внукам всю правду...»
Тут же, в гроті, знаходиться білий мармуровий престол, в центрі якого латиною нанесено напис: «Тут слово стало плоттю». Це місце, де стояв архангел Гавриїл перед Марією. Люди підходять, моляться... Молимось і ми... Про що? А що просять у Богоматері? Здоров'я та щастя дітям і родині, миру та злагоди в сім'ях, в краї, в світі. Бо це – фундамент життя людського...
6.04.2016 р. (Далі буде)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657667
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016
Приснилось якось матері, немов
Свої літа у сніп важкий в’язала,
Ще й стрічечку вплела туди – «любов»,
І сніп життям своїм вона назвала.
Перебирала кожен колосок
І соломинку, що його тримала,
Вже пережитий чималий життя шматок,
А скільки ще перетерпіти мала!
Усе було: невдачі у дітей,
Проблеми внуків: і хвороби, й бали,
Та не знайшла якось вона ніде
Тих колосків, коли… про себе дбала.
Проснулась мати з думою про сон,
Шукає стрічку з назвою святою,
Солома зникла й мамин колосок…
А може, мати та була сліпою?..
20.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657479
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 06.04.2016
* інстинкти? звички, інерція?..
Питання: «Чому
чоловік, що любив, йде до іншої?» –
від чого та жінка, яку він обрав для життя,
богинею бути, єдиною перестає,
і гасне кохання… і звичка –
зі смаком неприязні…
«Він мій – то і досить вже з нього,
а щастя, – куди воно дінеться?» –
не вводьте в оману, кохані, себе і свій спокій:
«Погасне ж бо всякий вогонь, якого підтримати нікому».
* певно, хотілось би…
Неделікатним можу бути з вами,
забувши чемність, прикрість вам завдати,
але ніколи підло не вчиню,
добру і щастю вашим не позаздрю,
ще усміхатися лукаво я не стану,
щоб вам сподобатись. І як свою –
я поважати вашу думку буду.
* дилема…
Вчили нас: не однаково це – поважати людину
і до неї з повагою й гідністю ставитись завше;
поважати чи ні – справа честі твоєї і волі,
а приймати з повагою – справа твого виховання.
* ціна… (звіряючись по Шону Маклеху)
Кожному з нас, хто прийшов у цей світ, щоби жити,
дні свої небо відміряло, щедро, чи скупо.
Та не важливо: «А скільки ж даровано років?» –
важить лиш те, чим наповнюєш дні, що в них маєш.
* колекції…
Колекціонують поштові листівки наївні,
романтики – мріями стелять дороги у завтра,
надіями і сподіваннями: «Буде там щастя!».
А мудрі сьогодні живуть,
свій збираючи плід
з днів, зі спогадів.
* останнє, – найпростіше?..
Живи, люби, радій.
І з вдячністю приймай
все, що дає тобі сьогодні день:
в цю мить для когось звершилось, назавжди
закінчилося, що було життям…
і день цей став
його останнім днем…
– останнім днем!..
Живи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657572
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016
То тут, то там тривожать простір дзвони,
І рве небесну вись гучний салют…
Здається тугою впились пожовклі крони…
І я… молюсь…
Молюсь за тих, кому за вісімнадцять,
Котрий мене собою захистив,
Кому під сорок, тридцять, а чи двадцять…
Ростуть хрести…
Палає Схід… І душі теж палають…
І мимоволі заповзає страх:
Чому ж «Росія» й досі ще волають
У тих містах?
Холоне мозок… Серце терпне в грудях:
«За що на шмаття землю цю рвете?»
Й блукає смерть щоденно там, де люди…
Війна іде…
13.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657567
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016
Мойім улюбленим крокусам
Вони були справжніми героями, хоч і зовсім беззахисні.
Вони були мужніми войінами, хоч на вигляд надзвичайно тендітні.
Вони були невідступними прикордонниками, відстоюючи завойовану весною територію і являючи собою йійі кольоровий прапор.
На них задивлялося сонце й починало світити веселіше!
Йіх споглядало небо й голубіло яскравіше!
Побачивши йіх, дрізд всівся поруч на гілці й заходився співати!
Ну а я, милуючись ними, раділа і сонцю, і небу, і вітру, і дрозду, і тому, що живу і можу це все бачити й чути!
І ось тепер лишилися від них лише побляклі кольорові тіні - ніби воскові, тільця, що безсило лежать на землі.
Ніщо не минає так швидко, як щастя і краса.
Усе гарне живе так недовго.
Ось-ось природа вибухне рясним кольоровим цвітом!
Почнеться спражнє свято весни!
Але, як перше кохання, найдорожчими будуть вони, які на сірій пустельній клумбі палахкотіли різнокольоровими вогниками, відстоюючи весну в найхолодніший час!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657462
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
На вичахлому небі хмари блякнуть,
ліс вицвів ,і пташиний спів злиняв,
Дощі зітерли небокраю пам'ять
Про полум'яні вибухи заграв —
Лиш згадка, як листи коханих палять,
В тлі поминальної зорі,— заграв
Лиш на одній струні сліпець завзятий,
Натхненник тіні, вечір-віртуоз.
Даремно я збирався вибачатись
За онімілих рук і губ мороз —
Ти не прийшла — чого іще нам ждати —
Все і без нас давно вже відбулось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646296
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 05.04.2016
Весна іде,мій друже!Озирнись:
Хрумтять крижини,дзвінко б'ють джерельця,
Шпаки угору стрімко піднялись-
І небо розлетілося на скельця!
Весна іде!Прислухайся:вгорі
Дзвенить повітря,як кришталь,зі свистом,
І сиві гори,наче димарі,
Парують в небо свіже,променисте.
Весна іде-усміхнене дівча,-
Воно таке ще юне і примхливе:
То тепле сонце блисне у очах,
То бризне із-під вій раптова злива!
І нам з тобою о такій порі
Чомусь не спиться,мріється ночами...
І б'ють у вікна зорі-ліхтарі,
І свіжий вітер тулиться до брами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264827
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 05.04.2016
[img]http://accordebe.ru/uploads/images/e/m/i/eminem_feat_sia_beautiful_pain_velikij_uravnitel_ost.jpg[/img]
Весна кличе в гори. Взуваю розтоптані кеди –
Іще від минулого літа. Ну, що ж, в добру путь!
Де сонце – медовий бурштин, інкрустований в небо,
Де чубчики соснам хмарки́, наче вівці, скубуть.
Несу за спиною в наплічнику аркушів стоси –
Давно перепрілі ілюзії ще від зими.
Вливає за пазуху щастя подвоєні дози
Омріяна даль, що вітри підпирає грудьми.
І що мені треба на лоні безмежного світу,
Де я – лиш піщинка дрібна серед тонни піску?
І вітер гуде в мою душу, немов у трембіту,
І космос постійно тримає мене на зв’язку.
І голос мені промовляє: «Алло, абоненте,
Погода сьогодні чудова, тож welcome to please!».
І серце карбує на згадку щасливі моменти,
І камера вкотре фіксує пробуджений ліс.
А він пахне мохом, терпкими оліями хвої,
Обійми свої розкриває і кличе: «Ходи!».
І я усміхаюсь до лісу й до себе самої,
На тілі земної планети лишаю сліди…
Дрібні, ледь помітні – невидимі майже, їй Богу,
На відстані лету пташиного. Квітню, агов!..
Спасибі, що кличеш мене в цю натхненну дорогу –
Звучати на хвилі поезії та молитов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657270
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016
Коли зима надломиться й впаде
Під ноги кашею зернисто-сніговою ,
Тоді вже сонце довший день пряде,
Й весна прибуде стежкою кривою.
Теплом своїм розбудить голий гай
І воду в річці вітром поколише,
І забуяє-оживе розмай,
Забувши до зими про спокій-тишу.
І ранки стануть щедрі роси пить,
В них сонечко купатиметься часто,
Й тікатимуть у далину степи,
Простори лук простеляться квітчасто.
В природі – все, як треба, все, як слід:
І час тече, й міняються картини.
Чому ж такий неоднозначний світ,
Коли життя стосується людини?
14.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657219
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Буває ніч, коли прозорий кришталевий келих душі
Переповниться гірким настоєм бажання щастя
Вже неможливого, і через край тече безсоння
Дзвінким струмочком туги, що відлунює у скронях споминів
Різкою гостротою жорстоких слів, таких як
“Це вже було давно...”, “цього вже не повернеш...”,
А ти стоїш і слухаєш, як стук гдинника
В пустій кімнаті відлунює в твоїх спустілих грудях
Стуком якогось не твого, чужого серця — так
Наче у покинутій оселі віконниця під вітром
Поволі хльоцає об стіну...
В цей час ти пізнаєш науку не озиратися назад,
Коли тобі у спину так гарячково дихає
Безповоротність твоїх утрат, і ходять назирці розчарування
По п'ятах минулого кохання слід у слід, коли
Босоніж ходиш ти кімнатою з кутка в куток...
В цей час навіть твоя самотність, та самотність, яка щоночі
Спить поряд із тобою, навіть самотність ця цієї ночі
Від тебе відцуралася й сидить зіщулившись ображено
В кутку примарою гливкої тіні, очима темряви
Зловтішно споглядаючи, як ти підходиш до вікна
І притуляєшся щокою до скла холодного —
“Дощів осінніх сльози, ніколи вам не литися
Холодними щоками вікон цих з такою гіркотою,
З якою по моїх щоках текли б мої гарячі сльози,
Які надсилу втримую я в грудях...”.
А за вікном, засіяні в ріллю захмареного неба,
Насінини зірок невидимих пускають паростки
Притлумленого сяйва, в якому, наче в попелі
Від спалених мостів, покірно тліють усі твої
Майбутні сни про те, що не буває назад дороги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653025
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 04.04.2016
Я втрати боюся, боюся зачинених брам,
І жити лиш згадкою, тішити думкою мрію...
Боюся відкритись назустріч буремним вітрам,
Боюся прощань, бо змиритися з ними не вмію.
Прощання - це як відпускати частину себе:
На волю, назавжди, у небо, у ніч горобину...
Та ніч усе небо закриє, колись голубе!..
Так важко дивитися мріям і спогадам в спину!
Усе відійде, все забудеться, стане нічим,
Допоки зі сховку не з`явиться привидом спогад -
Тоді оживе згустком болю у плетиві рим
Цей вірш, невловимий, як натяк, як подих, як здогад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657186
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Найперші невдалі ще кроки весни, ви так схожі
З останніми кроками, котрими зіграна осінь
Ступала на стежку зими — мов крізь дзеркало льоду
Минулих морозних осмут упізнав свою вроду
Розгублений березень в привидах снів листопаду.
У савані плісняви згуків минулих опалих
Земля ще окута тим сном, видається що вічним.
Та в надрах обмерзлої сповіді серце вже лічить
Останні слова каяття — чи ще довго їм тліти:
Вже гасло надії — горіти, горіти, горіти! —
Проносить піднесена лагідь південного вітру
Крізь плетене чорним мереживом віття.
Бо вже, щоб у мандрах безмежних струмків розчинитись,
Дійшла досконала відталої краплі сферичність
До спаду в прощання з піддашшям висот батьківщини
Своєї бурульки (розлука знов матері й сина).
Отак би пірнути у затишні сни потойбіччя —
І хай тільки зблиском заграви цей вечір засвідчить,
Що й ти колись був тут, і в сутіні млів у стражданні.
О, мачухо зла, батьківщино надії нездарна,
Це ж ти нас підкинула світу цьому до порога
Вклякати в підніжжях оглухлих богів невідомих
В благанні якогось незнаного щастя й любові —
На волю лети ж самоти нескінченної сповідь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657135
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DP1ISqiD_5s[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=X9EXU5MDemE[/youtube]
[i][b]Колись я в дитинстві, маленькою феєю була,
В луках і полях під небесною сферою росла,
Вмивалася разом з травою на зорі росою,
Купалася під дощовою сльозою з грозою.
Палке сонце , краплю за краплею спивало росу
І цілющу небесну сльозу дощову, лиш красу
Та любов залишало мені у ті дні, чарівні,
Я розпускала крила й літала в далі мандрівні.
Над травами й квітами з метеликами нарівні,
Мої польоти духовні, для них були рятівні,
Я лікувала їм рани, цілувала пелюстки,
Вдихала запах трав п"янких, обіймала їх листки.
Пила солодкий нектар густий і як вино, хмільний,
Плела разом з павуком смішним, узор божевільний,
Крутий, сакральний, прадавній, як сама свята земля
Й таємничий Всесвіт ментальний, що манить нас здаля...
Слухала шепіт трав, тріск цикад, коників стрибунців,
Споглядала й вслухалась у світ маленьких мудреців,
Як божа корівка п"є сік терпкий, на жуків-бійців,
Як розквітає мак в обіймах сонячних промінців...
Дивилась, як мурашка на собі травинку несе,
А поряд ненажера гусінь по листячку повзе,
Як бджоли хоботком, збирають медок з конюшини,
А джмелі п"ють хміль з квіток волошок, мов небо, синіх...
Говорила я з ними, я їх мову розуміла,
Я виросла й той Божий дар зберегти не зуміла,
Я думала, що завжди буду так жити...літати...
Та крила відпали...Хочеться знову малям стати...[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656932
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Україно моя,
З незапам’ятних літ ти страждала…
Потемніла земля
Від людської печалі і мук…
Споконвіку своїх
Ворогів і себе годувала
І співала пісні,
Виживаючи в морі розлук…
Україно моя,
Ясночола лебідонько мила,
Дивна доля твоя,
Мов надірвана скрипки струна…
Біль несеш у собі,
Кров’ю, потом, сльозою умилась,
Бо не раз по тобі
Прокотилась жорстока війна.
Україно моя,
Удовиний, нескорений краю,
Скільки літ москалям
Ти служила без плати і рент!..
А тепер ти синів
Під знамено єдине збираєш
Боронити свої
Землі, що захопив конкурент.
Україно моя,
Вірю в долю твою і у силу:
Буде вільна земля
І дзвенітиме жайвір вгорі,
Срібний спів солов’я,
Небо, мирне, волошковосинє,
Й віру буде вселять
Сміх, дитячий, і сміх матерів.
15.01.2016
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656821
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Ступали по розпеченім вугіллі
НіжЕньки білі…
Шукали помочі в довкіллі
Уста знімілі...
Стриножив душу страх долішній-
Почуй, Всевишній!
Звільни з гріха нещасне тіло,
ЇЇ, збіднілу!
Молитви, щоб святе підняти,-
Їх треба знати!
Нелегкий шлях зіскочить з болю –
Потрібна воля!
А душу – на колодку грубу,-
Так, як на згубу…
Не вірити тепер нікому –
Долати втому…
Забутись, швидко все змінити –
Не можна пити!
Любити, збавитись розлуки –
Терпіння - в руки!
Пізнати Господа і Слово –
Ожити знову!
Життя правдиве, стежка рівна-
Небес царівна!
Коли любов щодень зростає –
Душа літає!
(2квітня 2016)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656683
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016
Ти підеш, а за тобою день згаса...
Він колись повернеться знов, але тебе вже нема...
Віднайдеш той острів, де живе краса,
Але чому замерзла любов? Чому панує зима?
Ти і я - у сірій каруселі днів...
І моїм ранковим ім'ям когось ти знову назвав...
Я одна в напівпрозорості снів
У передмісті весни чекаю нового дня...
Він іде у прохолоднім шумі грози,
У шелестінні-шепоті трав, в цілунках сонця - той день.
Поверне когось у світ тепла і краси
І стане він початком нових - легких і світлих пісень...
Пам'ятай: жалю немає й каяття,
Лиш спогад часом сплива в напівпрозорості снів...
Та пізнай всю кару й легкість забуття,
Ту паралельність існувань в невідворотності днів...
Ти підеш... Ти і я.... Пам'ятай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656555
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016
Напилися сонця вишні –
Манить око блиск –
Не червоні – темні, пишні,
З листям обнялись.
Росяні пили нектари
З запахом вина,
Сірий бавив їх світанок,
Цілував щодня.
Засміються вишні в жменях
Сонечку ще раз,
А пізніше і до мене
У зимовий час,
Як наливки в кришталеві
Келихи наллю,
Сонця променем сталевим
Задзвеніть звелю.
22.06.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656724
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016
Де ельфи і красуні феї живуть,
А гноми, їх багатства стережуть,
На пагорбах, у вересових луках...
Там де голос флейти тане в звуках
вітру...Чарівники ловлять чужі сни
у тенета сон-трави навесні,
із волосся Венери у них сумки
ткані... Вони ловлять туди й думки,
туманні...На межі, поміж порталу
паралельних світів і астралу...
Заманює потойбічна таїна
та спів фей, який з пелюстків луна.
Людський розум спить в омані чар-зілля,
бо він вже на грані божевілля...
Краще слухати легенди та казки,
пити вересовий мед залюбки
восени, блукати Всесвітом в тиші,
насолоджуватися від душі
красою природи, дарованої
Богом! Де нема війни жодної,
де тільки мир, гармонія і любов
жадана...Там серце кохає знов
і знов... Руни говорять з першооснов:
В Україну прийде мир... З нами Бог!
*******
Назва рослини походить від грецького kalunei, в перекладі - «чистити» російська назва - верес - утворилося від давньослов'янського «вареснец» - «іній».
Верес відображений в назві першого місяця осені в українській, білоруській, польській мовах - вересень, верасень, wrzesien
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656645
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016
Мій Господи!
Ти – сяйво, суть життя!
Щодень святе бажаю пізнавати.
Утраченим стає земне буття,
Якщо в нім Бога не вдалось прийняти:
Не сповнити любов’ю душу, ум,
Не плакати у сповідях, молитвах.
Спасенний буде тільки той,
Хто шлях земний пройде зі Світлом,
Хто правду, істину пізнав,
Зберіг душі святої Храм.
На тих чекає все величне:
Вселенський Розум,
Життя вічне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651261
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 01.04.2016
Велика сила Господнього Слова. Велика сила людського слова – по аналогії,
оскільки людина створена за подобою Божою .
Господь творив світ Своїм Словом. Відповідно, людина теж може творити своє
життя словом. Важливо творити правдиво. Рано чи пізно все написане стає дійсністю.
Наприклад, негативні фільми, і про кінець світу також, матеріалізуються, заповнюють
простір, наше життя, віддаляючи, таким чином, від Господа. Все це нагадує
програму знищення або самознищення, бо такі сценарії пишуться темними силами.
Для справжнього творення потрібно поступати як Творець, тобто творити в чистоті.Для цього існують молитви, очищення… І найголовніше – любов. Без любові до людей, до Всевишнього не може бути й мови про високе. Літератори, творці слова, виступають енергетичними трансляторами . Ми самі собі пишемо життя барвистим або сіро-чорним...
(26лютого 2016)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647364
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 01.04.2016
Темним мороком пекла розлийся в мені,
Світлом сонця і подихом Раю.
Твою сутність я спрагло вдихаю,
Утопивши себе в срібнім мареві снів.
Відтепер, забувай ким була і хто ти -
Прірву вкрили стрімкі веселкові,
Золотаво-хмільні сутінкові,
Із сріблястих мережив, чарівні мости.
Мої коси за бильця моста заплелись,
Вітер грається нишком нахабно.
Ти всміхаєшся лагідно й звабно,
В лабіринтах бажань до душі нахиливсь.
Десь є вихід, та серцю уже все одно,
На мосту, чи з моста...у нірвану.
Знов у смерті маленькій розтану -
Рай чи Пекло? - кохання розлите вино.
01.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656432
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
Весняним вітром ніжно обійму,
Дощем веселим змию дику втому,
Зніму кайдани, заберу суму,
Мені відомо більше, ніж будь-кому…
Пташиною з тобою я злечу,
Аби напитись сонячних нектарів.
Не буде більше болю і плачу,
Лише любов і знову всі – у парі.
Зміцнишся ти у леті тім стрімкім,
Душа оновлена ще заспіває.
Залишений не будеш вже ніким –
Господь про тебе і твоє подбає.
Тобі творити ще у тім житті,
Бо трави недокошені у полі,
Й надалі бути, як оті святі,
Щоб не перечити Господній волі.
Весняним вітром передам привіт,
Веселкою потішу спраглу душу.
Тобі на краще ще зміняти світ,
У тім допомогти тобі я мушу.
31 березня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656121
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 01.04.2016
Самотній старець, що сидів на призьбі,
Накрившись пледом й чаю попивавши,
Дивився в далечінь, казав: "Ми різні,
Ми мов той дощ, який усіх розважить,
Який розкаже теплі таємниці..."
Сидить собі один... Один... Один...
Ліхтар на ґанку, хвильки у криниці...
Дощ падає на трав'яний килим...
Поскрипувало крісло під ногами,
Об бляху краплі градом розбивались...
Ліси і гори, ще й старечий камінь
Свистіли, пили, билися, братались...
Але ніхто людським не відгукнеться...
Сидить один - навколо лиш хребти...
Гарячим ритмом билось в грудях серце...
Він спав... Спав під мелодію вітрів...
01.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656452
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
Синий торшер. Ты стоишь у порога,
Шапкой закрыв свой единственный глаз,
Старый совсем, а ведь помнишь о многом,
Хоть и молчишь так упорно сейчас...
Помнишь красивые сильные руки,
Как уходил - должен помнить и ты,
Я возвращалась от этой разлуки
В комнату, где умирали цветы...
Где не могла ни уснуть, ни заплакать...
Шторы никак не могу поменять
И покрывала - на сердце заплаты...
Мне б от всего хоть куда убежать...
Что ты грустишь? Не по цвету обои?
Может быть, место сменить? Говори,
Нам неуютно сегодня обоим -
Сердце холодное ноет внутри...
Выбросить можно - тебя не включаю...
Прошлого пыль не мешает забыть
Целую вечность. Но я не ручаюсь,
Что без тебя перестану любить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656391
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2016
[i]...Лиш мить мізерна до хули,
Лиш крок короткий до покари...
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/Nd0DN7Eckwc[/youtube]
[i][b][color="#e110e8"]Себе й усіх вітаю я Олекс
Із Днем, що йде до нас весняним степом!
Не терпить, знаю, він примички «екс-»,
Бо недарма ж мандрує з словом "теплий".
Теплом своїх нескорених сердець
Зігріємо нараз ми всю планету…
Їй не гряде принизливий кінець –
Пощо б жили на ній такі поети?!
То ж прославляймо милість і красу –
Вже годі все своє навкруг ганьбити!
Я й свій камінчик в шаньці припасу
І покладу в селитву**, щоб бутити…
Ще випустим із вулика бджолу,
Щоб мед з полів у наший дім носила…
Залишимо за вуликом хулу,
Бо в рої однодумців – наша сила!
Й які б дебати в гурті не були –
Не ставте во главу життя почвари!
«Як мить мізерна до експрес-хули,
Так крок короткий до її покари»…[/color][/b]
30.03.2016
________
*Принагідно дякую всім друзям, хто поздоровив
(і не поздоровив) мене з Днем народження. Попри
все я люблю вас і обіцяю тішити й надалі своїм словом
і ділом, хай навіть інколи перцюватим… Бо такі ми,
Олекси-овни, є – занудні правдолюбці! Але – теплі…
**Фундамент.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655727
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Сонячний день, мов ковток води.
Свіжістю віє, та крок до біди.
Стоїть. Не відходить біда залізна.
Думає - сильна, думає - сильна...
А в наших серцях любов свята сина.
За нами уся, уся Україна!
Батьківська земля, свята, чесна,
Де правда жива й любов воскресла.
А у біди серце залізне.Тому не спиняє,
Тому вона тисне.Знищити хоче усе, що живе.
Та знищить не зможе,
Бо любов не дає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655933
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2016
Стих составлен в соавторстве с Владимиром Люсиным (музыкальный сайт).
Музыка и исполнение его же - Владимира Люсина.
В череду непогоды,
когда сыплют дожди,
станут слякотью воды,
но грустить подожди.
Наши годы умчались,
все надежды круша,
только горечь печали
не приемлет душа.
Скоро небо завьюжит
и посыплется снег.
Кто из нас кому нужен
и в мечтах, и во сне?
Когда ранней весною
с крыш прольётся капель,
от сердечного зноя
рвётся нежность с петель.
Затуманится лето
белоснежной фатой,
вновь тебя без билета
я пущу на постой.
Нанесёт снова осень
бабье лето как грим.
Птицы годы уносят…
Что с тобой мы творим?..
Вновь придёт непогода
с моросящим дождём, -
что не ищем мы брода,
что в разлуке мы ждём?
Пусть не быть звездопаду
в ватной серости туч,
я поставлю лампаду –
маяка дальний луч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277645
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 30.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2016
У Вас буває відчуття,
Що завтра може не настати?
Що час зупиниться і ставши
Вже не вернеться до життя.
Усе завмре, застигне раптом,
Світанок більше не прийде,
А тьма залишиться і страхом
Наповнить світ. Та не зійде
Ніколи більше миле Сонце,
Що допікає часом нам...
В таке повірити не можна,
Але ж приходить відчуття
Й ти розумієш, що сьогодні
Ця мить прекрасна і одна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655612
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
У житті чорно - білих реалій
Хочу чистих букетик конвалій,
Слізок чистих невинності-жАлю...
Може, ти підіграєш, скрипалю ?
Твій смичок повитягує ноти,
Пропадуть всі печалі-скорботи,
Скрипка плакати буде весною,
Білим цвітом, коханням, тобою...
В чистий ранок весни, без вуалі
Принеси мені ніжних конвалій,
Звий гніздечко у серці з тих квітів
І не треба чарзілля магнітів.
Линь, мелодіє, смуг чорно-білих
Пісню щастя світанків зомлілих,
Про світи чорно-білих реалій,
Про печаль - сльози білих конвалій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655628
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
О світе, чуєш: плаче Україна,
Бо ж на Майдані полягли сини,
Що не хотіли жити на колінах,
Від куль беззбройні впали там вони.
Чи чуєш, світе, як земля ридає…
З небес не сотня – тисячі зорять…
Вогонь війни Вкраїну вже гойдає,
Але народ встає за раттю рать…
О світе, бачиш, як зорять ті очі,
Хто заплатив уже своїм життям,
Але «Калашников» в Донбасі строчить,
Снарядів, мін й людське чути виття.
Спини, о світе, рашівську навалу
І Україну, вільну, захисти,
Бо й ти гостей зустрінеш теж незваних,
І в інших землях виростуть хрести.
20.02.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655505
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Там, де зорі густо небо вкрили
І шумить напровесні Десна,
Там мої росли й міцніли крила,
Там мого життя цвіла весна.
Там життя мого цвіла весна.
Там, де юність проплила крилата
І дитинство снігом замело,
Там моє село і рідна хата,
Там моєї долі джерело.
Долі там моєї джерело.
Там, де жито з вітром розмовляє
І синіє гордий небокрай,
Сонце пропливає понад плаєм,
То мій рідний, незабутній край.
Незабутній то мій рідний край.
28.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655323
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Мої вуста смакують , як Весна...
Терпко-холодним вранішнім вином
Незримо-диким невловимим сном
І вітерцем сп'янілим від дощу...
Тебе я ними вміло пригощу...
Окроплю тіло життєдайним трунком
Усю себе віддам я з поцілунком
До спазмового болю у губах...
Без страху утону в твоїх руках...
Так самолюбно, хтиво і покірно
Нехай і надлишково чи манірно?...
Та все ж усю себе тобі віддам...
А ти мене кохай! - як прагнеш сам
Без зайвих слів, без протиріч, вагань
Без сумнівів, обмежень і питань
Наче востаннє, а можливо вперше?
Мене ти почуттями всю довершиш...
По ниточці збереш - вплетеш у вени
Дзвінко-тонку мелодію сирени
Не боячись невідворотних згуб...
Відчуй мене усю в торканні губ
І ризикни усім - постав на " карту"
Без страху починай, знову зі старту
Пізнай Весну по вінця - спокусись..
........ ...... ......
...відчуй серденьком неба світлу вись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655318
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
А мені б лише краплю тепла,
Тільки крихту мізерну любові!..
Я б сльозинкою щастя стекла
І зродилась у бруньці вербовій.
Не прошу все віддати, о, ні! -
Поділіться, кому забагато...
Може, топчете їх у багні,
А у мене в душі буде свято.
Хай зародиться віра нова,
Хоч маленьке зернятко надії -
Заколосяться щедро жнива,
І засмучене серце зрадіє.
Не жалійте нікому добра,
Бо для щастя потрібно так мало!..
Нам Господь диво-серце обрав,
Щоб любов'ю весь світ обійняло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655245
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Веснонько, весна! Прийди! Морок зими зніми,
Сонечком на небі засяй, пропливи по-між хмар,
Обійми, обігрій землю, настрій підніми,
Впусти чудодійні струми, свій божественний дар.
Веснонько, весна! Прийди! Тепло нам принеси,
Білим лебедем прилети разом з лелекою,
Жайвором заспівай нам, пісні чи романси
Про свою дорогу додому, ой, далекую.
Веснонько, весна! Прийди! Застели килими
Смарагдово-шовкові, трави хмільні, росяні...
Й в"юнкі спориші на стежки, де бродили ми
Колись з тобою, закохані й чудні по весні.
Веснонько, весна! Прийди! Заквітуй ці сади,
Запали серця коханням, щоб вони не спали,
Раділи життю. Щоб залишали ми сліди
Добрі й славні на землі, щоб гарно у нас стало.
Веснонько, весна! Прийди! Горе з пліч забери
Матерів та синів в Україні рідній моїй,
Щоб не грохотали гради. Мир нам поверни,
Щоб слухали ми тільки серенади солов"їв!
Веснонько, весна! Прийди! Любов"ю осяйни
Замерзлі та спраглі душі, беззахисні наші,
Ми прагнемо твоїх чар, якоїсь таїни
В бузковому розмаї, в серпанковій тиші.
*******
Хоч метеликом, бджолою чи хрущем пролети,
Березовим соком стечи по біло-чорній корі,
Крилом ластівки у вишині небес нам махни,
Щоб бачила себе верба у дзеркалі на зорі,
Їй зеленую косу заплети біля води...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655128
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016
За мотивами повісті М.Коцюбинського
"Тіні забутих предків"
Зникають чиїсь сліди
в Карпатах - мольфарськім храмі,
Чуть нетрів зелені гами
і поклик:- Іва-а-а! Сюди-и-и!
Просвітлені небеса
в смерек весняній мережці...
Тут Мавка* ступа по стежці,
правічна зітха краса...
Трембіта - цей голос гір -
блукає в старих Карпатах,
Так манить на скелю стати -
торкнутись щокою зір...
Іванко ж усе зове
кохану свою Марічку...
Бог кинув блакитну стрічку -
ген дід Черемош пливе.
Перейдено Рубікон -
не виплить з полону нетрів,
І тіні забутих предків
хвилюють видіння-сон...
Одвічна легенда гір
про тайну життя й кохання,
Що вперше і ув останнє
народжується, повір...
Десь в пам'яті це живе -
слідами бреду в Карпатах...
Зустріть тебе, обійняти:
Іванко мене зове...
*Мавка - міфічна істота, лісова русалка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655194
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Де далечінь, глибока й неозора,
Стрічається з житами у полях,
Де золотим пером малює зорі
Казкова ніч, то все моя земля.
Від полонин під хмарами в Карпатах
І до глибин чарівної Десни,
Моя Вкраїно, рідна і багата,
Люблю тебе, як теплий день весни.
Росою, потом, кровію полита
Цвіла й горіла за життя не раз.
Моя Вкраїно, ти моя молитво,
Знов захистить тебе прийшла пора.
Коли ж простеле доля дві стежини:
В бою упасти чи продати честь -
Згадаю, як діди тобі служили,
Бо ж і в мені козацька кров тече.
19.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655025
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
До шибки горнеться холодна темна ніч
І в душу загляда мені незримо...
Щось тисне каменем печалі поміж пліч -
То ангел споминів вмостився за плечима!
І серце крилами своїми обійняв,
І міцно стиснув так, що аж до крику!
- Усе мине, - мене він тихо запевняв,
А серце плакало і голосило дико...
Коли не стало вже ні сил, ні сліз, ні слів,
І пустка серце оплела лозою —
Здійнявся в небо чорне, мовчки відлетів,
І все у ніч пішло холодною сльозою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654937
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Квітникарю, прошу́, загорніть мені жмуток весни
В шурхотливу газету! Візьму оберемок духмяний,
Пробіжусь під дощем аличево-шовково-хмільним
І нитками його позатягую давнішні рани.
Квітникарю, прошу́, загорніть мені кращий – он той…
Я сьогодні від щастя така неприборкано-п’яна,
Ніби взяла і виграла сонця обійми в лото!..
І дорога моя мерехтить, мов гладка порцеляна!
І сліди, мов уламки розбитих на друзки свічад,
Віддзеркалюють клаптики свіжо-бузкового неба!
Розтинаю повітря, а пульс торохтить невпопад,
І судини мої стугонять, мов напоєні стебла…
І душа – обважніле від цвіту живе деревце,
Що радіє отій життєдайній намоленій зливі!
Квітникарю, прошу́, загорніть мені щастя оце –
Не зада́рма, а так –
за усмі́шку,
за очі красиві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576425
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 26.03.2016
[img]https://pp.vk.me/c631522/v631522401/1e24a/AkqwcHIX6As.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c629526/v629526401/34f2c/KoHy8X3BgMw.jpg[/img]
Буває так: все рухне і не склеїш,
І полетить до біса шкереберть!..
Не допоможуть ні казкові феї,
Ні клопотів нестримна круговерть.
І, мов на зло, ти вкотре вийдеш боса,
Коли розсипле доля бите скло…
Та, попри все, іди, не вішай носа,
Прояснюй затуманене чоло.
Нехай пресують будні, наче степлер,
І щупальцями штрикають до дір…
Лиш був би поряд кіт, м’який і теплий,
Гаряча кава, ручка і папір…
І вранішнього сонця теплий жмуток
У во́гкому квадратику вікна,
І кольору небесних незабудок
Надихана вітрами пелена…
Й до болю рідний голос в телефоні,
І трішечки здивоване «Привіт…»
В ту мить, коли до теплої долоні
Клубком ворсистим треться сонний кіт…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654845
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Намалювала дивне поле,
Ромашками причепурила.
В букет збираю… Моя доле,
Стомилися мої вітрила.
Ще намалюю ясні зорі,
Як пломеніють на стежинку.
Здавалось, шляхом неозорим
Для щастя випрошу хвилинку.
І ясени я намалюю,
Що край дороги в ряд стояли.
Так часто згадую, сумую,
А люди їх чомусь зрубали.
Я намалюю наші клени.
Оселю прикрашали в свято.
І розцвітало все зеленим…
Я намалюю так багато!
І тихе плесо, ліс і трави,
А під вікном жоржини білі,
Далекий човник з переправи
І вишні в пригорщах доспілі.
Я домалюю ще тополю,
Що кронами до сонця квітла,
А в радості й хвилини болю
Була мені благанням світла!
Полотна розгорну малюнком,
Як здавна мами розстеляли.
Лляним на лузі візерунком
Білились сонцем і линяли.
Я намалюю світлу днину,
Блакитне небо над собою.
В дитинство спогадами лину...
І прикрашаю їх весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654773
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Сплітається мереживом мій сум,
що за тобою... В нім - моя відрада!
У ньому тисячі про тебе дум,
моє кохання, ніжність, біль, розрада.
Безсонням ллється в ніч моя нудьга,
фарбує в чорне небо. Зір самотність
всю випиває і, сягнувши дна,
виписує у серці нашу повість.
І тільки сон, втопивши день, на мить
єднає нас... В нім, вирвавшись на волю,
моя любов крізь час, тугу летить,
щоб дійсність вберегти твою від болю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654550
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Сьогодні вдягну
Найкращу сукню свою
З блакиті небес
Та ясною кулькою
В тому місці, де серце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654688
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Географія Донбасу
Досить не проста.
Ми вчимо її невчасно
Й не в телевістях.
Стали вчити наші хлопці,
Бій коли завив,
Закріпляли в оперблоці,
Хто лишивсь живим.
І писали не чорнилом –
Кровію щодня
На війні, мов у горнилі.
Вивчила й рідня
Про Авдіївку й Тоненьке,
І аеропорт
Знають діти й сива ненька,
Й кожен патріот.
І історія Донбасу
Також не проста:
Там народ давно безгласий
І німий зростав.
Люди ж, добрі, люди, милі,
Ми ж народ один,
Від війни усі втомились…
Горе й для родин…
Залишилися руїни
В душах і навкруг…
Одну ж маєм Україну,
Й Путін вам не друг.
Не потрібні ви Росії,
Вірите чи ні?
Вона ж війни всюди сіє:
В Грузії, в Чечні,
Крим підступно наш забрала,
Сірію бомбить,
Вас до нитки обібрала.
Ящиком зомбить.
Порахуйте свої жертви,
Визначте: за що
Діти ваші вийшли? Вмерти?
Досить вже свічок!..
Географію Донбасу
Не забути нам…
Мо’ ж навчить уже із часом
Наш народ війна?!
25.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654653
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Лише промені Сонця здатні випити море те гірко-солоне, яким переповнене серце!
Вирви серце болюче з грудей і підкинь його високо в небо, щоб ближче до Сонця злетіло!
Сонце висушить сльози. А сіль ту ядучу свіжий вітер потроху розвіє.
Лише промені Сонця здатні випити море те гірко-солоне, яким переповнене серце!
Ось весна вже надворі!
Діставай своє серце з грудей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654500
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Коли весна одягне в листя віти,
І забуя конвалій ніжних квіт,
Полине аромат незримий звідти,
Замішаний вином з черемхи віт.
Озветься ліс тоді пташиним співом,
Що відчайдушно рай цей прославля,
Мов стоголосий хор і справа, й зліва,
І перші промені в ліс сонце посила.
Така гармонія і буйності, і звуків –
Неперевершений то ступінь є краси.
Його доповнює далекий дятла стукіт
І срібло в павутинні від роси.
27.02.13
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654507
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Кудись летять, спішать, несуть,
мов коні нестриножені,
з хаосу вихопивши суть,
думки твої стривожені.
Від них хміліє голова...
Потічками незримими
в рядки вливаються слова,
заквітчуючись римами.
Один у лабіринти йде,
в злоби тенета, ницості,
а хтось до сяйва сонць веде
по Аріадни ниточці,
торкнувшись емоційних струн,
візьме в полон ліричності,
занурить у магічність рун,
в глибинну мудрість вічності.
Якщо у віршах – каламуть,
то доля в них печальная,
а хтось освітить людям путь
кометою осяйною...
Поете! Легкості не жди,
коли нещастя – річкою,
але будь світочем завжди.
Будь променем! Будь свічкою!
25.03.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654469
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2016
Живу, наче цвіт, що чекає свою весну,
Розмружує в променях щастя тендітні вії...
Прозорі світанки обтрусять росу рясну,
Зів'яне журба - і в тиші зійде надія.
Дивлюся ув очі людям так просто я,
Дивлюся прямо, здається, питаю душу...
Нічого від вас не криє печаль моя,
А радість розділим навпіл... Спішити мушу.
Спішити треба:обтрушує вітер дні
Із древа життя мого під часу дощами.
Ще зовсім недавно раділо воно весні
І цвітом буяло,а нині - ряхтить плодами.
Я дітям своїм казала:робіть добро,
Не кайтеся потім - хай буде усе від серця.
Шануйтесь в людях:відступить вселенське зло,
А я вас люблю...Хай онукам оце вернеться.
Далека завжди була суєти суєт:
Не родять в саду моєму багатство й слава.
Та хтось нещодавно мовив: - А ти ж - поет...
- Я жінка, що свою душу звільня словами.
Дивлюся ув очі людям так просто я,
Дивлюся прямо, неначе читаю душу.
Нічого від вас не криє печаль моя,
А радість розділим навпіл. Спішити мушу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654105
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
По уламках розбитого скла, чи розбитих надій,
Зневажаючи болі, іду паралельно з життям,
Чую пустку і холод десь глибоко…там, у собі,
А в засіках душі каяття, каяття, каяття…
Скоро обрій. Отой, темно-синій і весь у зірках,
Розкуйовджений вихор грайливо мене підштовхне,
І густіюча кров на порізаних наскрізь ногах
Затрамбується, вщухне і болі полишать мене.
Не оглянусь назад…в сновидіння, де скрегіт зубів,
Де якісь вурдалаки тягнули і сили і глузд,
Де ти жив, як веліли тобі, а не так, як хотів,
Не оглянусь назад…не оглянусь…боюся , боюсь…
Не змогла, не зуміла, погасла, мов плямка свічі,
І тому каяття найсильніше з усіх почуттів,
Моя Зоряна Втрато, знайдися серпанком вночі,
Захисти і прийми у прозорі обійми свої…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654248
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9MCp8HeQOZU[/youtube]
Нужно умереть для одной жизни, чтобы войти в другую
Анатоль Франс
Чи можна утекти самим від себе,
Забути те, чим ми жили колись?
Хоч часто не бува у тім потреби,
І розум все підказує: спинись.
Покинути -це значить просто вмерти,
Щоб в іншому воскреснути колись.
І в іншій опинитись круговерті.
Радіти, що бажання вже збулись.
І лиш душа не може з цим змиритись:
Лишилася частинка там її.
І хоче так, щоб в тім не помилитись.
В бажанні і душі ідуть бої..
А час іде...Нема, чого хотіли.
Чого шукали, зовсім це не те.
Літати вже тепер немає сили.
І вітер пір"ям зірваним, мете..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653908
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Гоп — направо зліва — сіни літа навстіж,
Ех, дівкам даруйте ранки на вінки.
Сутіні не треба — всі марноти навпіл,
Геть від сумування з гуком навстрибки.
Щебетання — в серце, душу всю — назовні,
Очі — в очі, руки — в тебе на плечах.
Свято і неділя — очі сонця повні,
Ех, запам'ятаюсь я полян очам!
Пил, підбори — закрут, в боки — уклонився:
З пилом я музики з вітром підібрав.
Ех, цимбали й скрипка, бубон і сопілка —
Хоровод хмаринок з небом закружляв.
До заграви — радість, далі — щастя й щастя,
Далі вже не буду віку дівувать.
До цілунків — жарти, далі — гру на застіб,
Далі вже господарем буду гарувать.
На Купала скоки з ватри і до зірки —
Поведе так Місяць Нічку до вінця —
Попіл суму, кпинів і образ прогірклих
Полум'я розвіє —
гоп-ца —
гоп-ца-ца!..
Гоп — наліво справа — сіни літа навстіж,
Ех, дівкам даруйте ранки на вінки:
А дівкам би — танці, а дівкам би — заміж,
Голови крутили щоби парубки.
Оце так!
Оце так!
Оце так
гопак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653601
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Не вичерпуй мене аж до дна,
Залиши хоч краплинку солону!
Може, крапелька-згадка одна
Звільнить серце моє із полону
І розвіє оману-туман,
Що засіяв ти в серце дівоче...
Але звабно-солодкий дурман
Виселятись із серця не хоче.
Він пригрівся на денці, мов вуж,
І висмоктує краплі останні...
- Ні, не пий мене більше, не руш! -
Квилить серце в німому благанні.
Відболіло минуле давно,
Відшуміло дощем, відстраждало...
А життя - чорно-біле кіно...
Ти щасливий!.. Хіба тобі мало?!.
Іди геть! Мого серця не край,
Воно має для кого зоріти!
Не для тебе мій зболений рай
І умиті слізьми мрії-квіти!..
Вельми пізно міняти кінець -
Наш початок знесли бистрі ріки.
Сльози-перли вплету у вінець
І пущу за водою навіки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654161
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2016
Латала рване й зношене до дір,
Корилась примхам долі, чи недолі?
А подумки, ромашки рвала в полі,
А подумки, торкалась Сонця й Зір.
Корилась не наказам, так боргам.
Зцілити треба, мовчки йшла за зіллям,
А подумки - у келих божевілля,
А подумки - всміхалася богам.
Корилась звичкам, виливала страх,
Бо не навчили жити, за бажанням.
А подумки - в нестримних сподіваннях,
А подумки - зотліли вежі в прах.
Корилась досі, крила відросли
І страх, як дим у мареві розтанув.
А подумки злітать не перестану,
А подумки Ніч Світлом нарекли.
21.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653958
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Змий, Боже, печалі із мого лиця,
Хай буде молитва, як пісня,
Хай буде розмова душі без кінця,
Божественно-свято врочиста.
Дай, Боже, і духу, і сили мені,
Не впасти в гріхи і в спокуси,
Дай, Боже, достойно пройти мої дні
І жодного разу не збитися з курсу.
Дай, Боже, купатися в сонячних днях,
Сховатись від грому і зливи,
Знаходити радість у щирих віршах
І весни стрічати щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653969
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Увірвалось до передпокою,
Парасольку - сушити з дощу -
До кімнати внесло поза мною
Тихо-тихо, що, навіть, не чуть...
Повернулось, поставило боти,
Тут повісило шляпу з плащем
І, здавалось, ніякі турботи
Не хвилюють його із дощем...
Може, холод впустило до хати,
Може, полум"ям серце горить...
Та не можу ніяк запитати -
Уже чайник у нього кипить...
Каркаде, а захочеш - зелений!
Знає точно, де кава лежить...
Це - кохання влетіло до мене
І шепоче: я тут буду жить...
Вже сухі парасолька і шляпа -
Ще багато з"явилось речей...
Дощ тихенько принишк і не капа,
Бо злякався гарячих ночей...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653918
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Старий поет вдивлявся в монітор.
Він виклав вірш у поетичнім клубі.
Старанно скельця окулярів тер,
Щоб вгледіти ті відгуки, що будуть...
Минає швидко час, хвилини йдуть...
Й години йшли, і вже пройшли. Даремно.
Ніхто не оцінив поетів труд,
Хоч він співав у нім вже так натхненно.
Лиш терся щиро кіт до хворих ніг.
Собака в вічі теж йому дивився...
А на папері білім вірш яснів...
Там світ поета й подих залишився.
04. 02. 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648970
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 23.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2016
Чарівна диво-усмішка ласкава,
а очі променіють бірюзою –
таким жінкам на віллах пити б каву,
під шепіт океанського прибою.
Тебе ж магнітом тягне в пекло воєн
потреба – захищати і спасати.
Маленька амазонка, смілий воїн,
ти вибрала тяжке життя солдата.
В анналах пам'яті копатись нам довіку,
шукаючи... не факт – лиш вірогідність,
знайти такого ж духом чоловіка,
що проявив ту ж витримку і гідність
у кодлі, де навкруг – ненависть чорна,
брехня пекуча, аж скипає розум,
нестерпний голод і судилищ жорна,
знущальний фарс та істеричний безум,
зміїний яд і вовтузня запекла
над вироком... Та Надю не зламали!
Як гордо ти пройшла всі кола пекла!
Як, сміючись їм в «рожі», гімн співала!
Їм не почути просьби, скарги, стогін,
ці істини не здатний раб сприйняти:
якщо ти вільний, ти і в клітці – воїн!
Не повзає, народжений літати!
Незламна сила і любов бездонна
до України, мужність – без трагізму...
Ти полонила світ, мов Примадонна
Всесвітнього театру стоїцизму!
НАДІЄ наша світла і незламна,
улюблена народна героїне!
Усім ти показала: нездоланна, –
як ти, – непереможна Україна!
23.03.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653880
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Я сьогодні – весна!
Сплять сонця під моїми повіками
у чеканні тебе.
І дарма,
що на клаптиках скронь
зачепились сніги. –
Хай же коси, стікаючи ріками,
упадуть в береги
твоїх ніжністю дужих долонь.
Я так рясно цвіту
у душі сон-травою і піснею!
Перевитий в дует,
злине приспів у гамі зізнань.
Я – обрамлена мрія,
де серце до щастя притиснене,
кожен карб –
першоцвіт у саду
нерозквітлих бажань.
Я вдихаю тебе
і цей світ
з романтичними згустками,
мені тісно в собі,
мов планету – тебе обійму.
Я – мадонна весни!
Молитовна вустами-пелюстками,
я несу в собі рай,
той,
що
ЖІНКА
наймення йому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648211
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 22.03.2016
Що таке щастя? Пухнасті клубочки
Щойно народжених квітів вербиці,
Сонце курчати під крильцем у квочки,
Теплі долоньки зеленого листя.
Щастя – це грози, веселками шиті,
Вітер, що змієві крила дарує.
Щастя – це бризки волошок у житі,
Що золотисто за обрій хвилює.
Щастя – це втома від праці на совість,
Це над собою самим перемога,
Щастя – це вдало написана повість -
Буква до букви життєва дорога.
Щастя – любити, і щастя – сміятись,
Сумнівів щастя, і щастя прозріння.
Щастя – щоранку живим прокидатись
Вдома (не в шанцях від вибухів мінних)…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653387
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Непроханий, хоч і красивий, сніжок березневий
Приморозив тендітний весняний настрій.
Так і життя чомусь часто обламує крила,
Коли найдужче хочеш ...літати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653334
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Стихи писать я не училась,
Они идут из высока.
Стихи писать я не училась,
их пишет Господа рука.
У них слова - святые зёрна,
посеешь в душу - прорастут.
Стихи писать я не училась,
они от Господа идут.
А тот, кто слышит, понимает,
Пусть эти зёрна принимает,
Посеет их в своей душе.
И прорастут они, я знаю!
Стихи свои я Вам читаю,
чтоб знали все:
что Бог даёт -
всегда в душе добром цветёт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653415
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2016
[i]"Как ты ко мне добра! Ещё добра.
То женщину отнимешь, то врага...
Я понимаю, жизнь, как ты права.
Отнять все сразу – это так жестоко!"
Игорь Шкляревский[/i]
Ласкаве ще життя моє – нівроку,
не відібрало зразу все – по кроку,
розбійно а чи нищечком, буває,
воно близьке і звичне викрадає.
Куди завіялись, скажіть на милість,
безпосередність і дитяча щирість?
Зір не сягають мрії та бажання,
розтанули казкові сподівання,
надія на феєрію зникає,
любов шаленством вже не обпікає.
То батька, молоденьким ще, забрало,
то матінки рідненької не стало...
То відбере улюблену роботу,
коханого увагу чи турботу...
Ті втрати все течуть гірським потоком,
бо взяти враз і все – було б жорстоко,
такої не знести душі наруги.
А так – то ворога візьме, то друга,
обпалюючи почуття і душу,
мов рибоньку, що кинуло на сушу...
Проте, жену я геть думки лукаві,
бо ти, життя моє, іще ласкаве.
На тебе не жаліюся, не пла́чу,
бо ще люблю, ходжу ще, чую, бачу,
душа за хмари пташкою літає,
а серденько тріпоче та співає.
Ще світу, мов дитя, дивуюсь щиро,
прощаю зло і відпускаю з миром.
Іще театр відвідати охота,
кипить-горить в руках уся робота,
і з насолодою я п'ю з коханим каву...
О! Ти, життя, нівроку ще, – ласкаве!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653283
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Коли торкнеться, встань і увійди
У благодатний храм живого Слова.
Хай від зерна відсіється полова,
Липкий намул відступить від води.
Вся повнота блаженства від і до
У доторку невидимо легкому…
І всоте крапку переправ на кому,
Хай буде не останнім цей рядок.
Немов гончар, що глину вправно мне,
Гнучким словам надай тонкої форми.
Відчуй межу – де біле, а де чорне,
І витвір оживи святим огнем.
Коли ж дозріє слово молоде,
Немов вино, й попроситься на волю,
Вона пліч-о-пліч стане із тобою,
Стежками неземними поведе.
І прорече: «Довірся, я тобі –
Поезія, натхненниця і доля».
І хоч один – не воїн серед поля,
Та з нею не страшний ніякий бій.
Які б дороги ти не обирав,
Шукай у Слові мудрості й розради,
Не зрадь його й воно тебе не зрадить,
Хранителю скрипучого пера!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653362
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
***
Поезія – це барви світу в слові
і музика емоцій, почуттів,
це ніжний трепет голосу любові,
чутливої душі сердечний спів.
***
З Твоїх обіймів вирватись несила,
і магнетизму не перемогти,
коли Пегаса нездоланна сила
заносить у незвідані світи!
***
Солодкий і п'янливий Твій полон,
коли перевернеш словесні гори,
знайшовши те Єдине, що і впору
по суті, і по римі ляже в тон.
***
В Тобі – і пісня, й мудра філософія,
емоцій космос, серця глибина,
кохання чари і бажань утопія,
багатства світу, легкість неземна,
колючість, ніжність, барви веселкові...
Поезіє, весь світ – в твоєму слові.
21.03.2016 р.
З Днем Поезії вітаю наше вельмишановне братство!
Натхнення, творчих успіхів зичу всім вам!
Нехай крилатий Пегас нетерпляче гарцює
під вашими вікнами, а Муза нашіптує
чарівні вірші.
МИРУ в душах і в нашім стражденнім краї!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653305
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Я в Тобі
Хай я і насінинка, занесена вітром життя Із далеких краів,
але зростила мене Ти, прийнявши, як рідну дитину.
Не жаліла нічого: давала істи і напувала, дарувала красу , навчала розуму
й пробачала помилки.
Ти в Мені
Ти в кожній клітині мого тіла.
Ти проросла в мені найтоншими корінчиками польових квітів і могутніх дерев.
Ти сяєш в мені зорями й рожевими світанками.
Твоім подихом наповнені моі легені, а серце - вечоровою гармонією.
У Нас спільне Серце
Я ще в дитинстві причастилася Твоєі мови. Саме Твоєі, Земле, бо Ти породила іі і в ній душа Твоя.
Я і тепер продовжую іі пізнавати, бо вона - океан.
Я люблю іі, вона прекрасна, як і Ти.
І тому найкращі своі думки й почуття я можу висловлювати лиш Твоєю мовою, яка стала мовою моіх віршів - мого серця -
нашого
спільного
серця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653196
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
З[b][/b] ранку вдягла найелегантнішу білу сукню
И, щедро обсипавши мільйоном холодних цілунків,
[b][/b]М[b] [/b]ахнула прощально рукою - аж вітер здійнявся,
[b][/b]А[b] [/b]потім, заплакавши, тихо пішла собі геть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652931
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Стати для тебе таким, як всі інші?
Краще вже зникнути раз і назавжди!
Хай заніміють в душі усі вірші,
Хай заховаються в кокон із правди.
Втеча від себе у іншу реальність?
Краще не стане, а мабуть, лиш гірше!
Я ще живу чи це просто формальність?
Але так треба, ні менше ні більше...
Я все сприймаю смиренно, як данність,
Мовчки, без спротиву: треба то й треба!
Тиха, безлика, байдужа туманність,
А як же хочеться птахою в небо!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652935
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Так зараз стало зрозуміло, що печаль —
Насправді радість, адже знаю, не назавжди
Розлука з тим, хто відійшов з цього життя:
І в тім поблажливість відразливого “завтра”.
Ні, не назавжди мерзлої землі об гроб
Заупокійне гомінке відлуння смерті —
Пекельний світу поцейбічного галоп,
Що гупає зсередини у груди замість серця.
Ні, не назавжди,
бо побачимось,
зустрінемося,
знаю...
Хоч знаю й те, що смерть,
вона насправді не для того,
хто вже пішов,
а лиш для того, хто залишився
Ждати,
страждати — горе...
Коли вже не до логік у хмільних висотах
Отерплих з болю і безсоння стратосфер,
Мов на безводді риба, крик хапаєш ротом —
Німий (о — ката насолода!) крик завмер —
Забракло кисню слів і сліз в аортах
Органного ридання!
Всесвіт
вмер?...
Пора, я знаю, вже пора додому,
Грудневий вечір швидко так летить.
І якось тут на цвинтарі бездонно
Підземний подзвін жалю стугонить.
Горбочок мерзлої землі скрутився,
Благально пригорнув до себе хрест.
Пора іти, бо й справді забарився,
До лави цвинтарної мов примерз.
І ноги затекли, немов колоди,
Й судоми вже розчахують немов.
Так холодно, неначе захололи
Думки — ні слова з жодної із мов
Ніяк не можу зараз пригадати.
І руки — як примерзли до колін,
А треба ж хоч одну із них підняти,
Утерти щоб струмки пекучі сліз,
а втім...
А втім, нехай собі,
бо вже попримерзали
до щік, і до повік,
до вік, довік, навік...
...Навік...
Галерний наче раб, навік прикутий
До веслування в океані сліз —
Бажання з головою вглиб пірнути,
На саме дно! Доплив...
Доповз...
Доліз...
Солодкий біль — тонути і тонути
Всім співчуттям,
жалям
напереріз!...
А знаєте, мамо, щоранку вони прилітали,
До нашої хати, горобчики ваші, що ви
Голодних їх зерням і хлібцем щодня годували —
Пташині бенкети буяли у нас щозими.
Ви знаєте, мамо, я їм в годівничку підсипав
І зерня, і крихіт — та їсти не стали вони:
Сиділи, сиділи тихенько у нас на березі —
І гайда, знялись, покружляли й гайнули кудись...
Я потім їх бачив у вас тут на цвинтарі, мамо:
У вас над могилкою там нависає гілля
Калини — на ній тих горобчиків зграйка, впізнали
Ви, мабуть, їх, мамо?..
З моєї руки вони не їдять.
Ви, мамо, скажіть їм,
не скривджу я їх...
Пора додому вже, пора. Бо вітер
Замерзлими сльозами закружляв.
Дерев благально здійнялися віти,
Але не втримають вони навал:
Нависла пагуба погроз нічної
Задушної надгробної плити.
О, всесвіту безжалісний надгробок,
Гробниця, усипальня... Знов завив
(Чи з того, може, світу?) пес бездомний —
Простяг своє кудлате співчуття —
Так, брате, ниє безпритульна доля
Під серцем у твого й мого життя.
І повз які б я не пройшов пишноти —
Завжди, завжди проходитиму повз
Могилоньки зіщулений клубочок
З пригорнутим до серденька хрестом...
Пора, пора вже йти додому.
Хоча ніхто мене й не жде.
Та, може, вдасться хоч під ранок
Заснути...
А замалий, який же замалий
цей небокраю овид,
щоб біль увесь розлити...
А замілкий, який же замілкий
оцей мізерний всесвіт,
вмістити щоб скорботу всю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652781
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 19.03.2016
Лиш там - у тиші -
почуєш серця свого
тихенький голос.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652468
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016
На землю впасти... Тіло похололо...
І я один посеред диких тіней...
Тікати нікуди... Лиш дике поле...
І одинокі старці тягнуть співи...
Суворим басом думи повідають
Про те, як вовкулаки бились в танго...
Тепер могили їхні помирають,
І їм ніхто вже не залиже рани...
Самотній подих сірого потоку...
Померлих тіні в танець запросили...
Завмер... Аркан... Хрести... Критичні кроки...
Я оновився... Чи влетіла сила?
Джерела б'ють, вливаючи нам ріки...
І ми живемо - в нас є власний пастор...
В тумані нам завжди всміхнеться світло...
Для цього варто лиш...
[i]на землю впасти?..[/i]
18.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652572
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016
Я душею вростаю у слово,
У рядки заплітаю журбу…
Україно моя, нова змова!
Знов продовжує ворог стрільбу!
О!яка ж невимовна розпука
Спопеляє серця на жалі.
Тяжкі втрати…ну, що ти за «сука»!
Прешся й далі по нашій землі.
Все агресор безжально шматує…
Ну, не «брат» нам, але ж ти сусід!
Міномет безпричинно лютує…
Озирнись…що лишаєш услід.
Розпочав ти дорогу криваву,
Замасковану в клятій брехні.
Тож зневага людська тобі «славу»
Нагортає землею в вогні.
Ну, яким тебе дивом спинити?
І які вже казати слова?
Україну тобі не зломити!
Українським народом жива!
Я душею вростаю у слово,
Виплітаю рядки із надій…
Мила, рідна земля колискова,
Я схиляюся силі твоїй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568860
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 17.03.2016
Заверни нашу долю
За ворота вже вийшла.
Це ж для неї весною
Розцвіла дика вишня.
Там під крилами неба
Наше щастя складали,
А воно розсипалось
На маленькі кристали,
Заміталось снігами,
Зачіплялось за трави,
Блискотіло у росах
Молодої отави.
Нам його б відшукати
Часом стерте, зміліле.
В ціле знов поскладати,
Хоча б те, що вціліле.
Заверни нашу долю
Хай присяде між нами...
Як молитву шептала
Наодинці з вітрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639894
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 17.03.2016
Не прийдеш ти сьогодні, я знаю.
За вікном ще захмарений лютий
Гнівно сніг до землі притискає,
Залишивши сліди не обуті.
Не прийдеш, то чому ж я чекаю?
Перемерзлі минувши калюжі
Вітер подихом тіні рівняє,
Так, неначе, він сонце подужав.
Не прийдеш, достеменно я знаю.
Затопталися наші стежини.
Я самотньо вже їх не здолаю,
Зледеніли, неначе вершини.
Не прийдеш! З далини небокраю
Поміж нами вже обрій стіною.
Я думками тебе зустрічаю
І думками прощаюсь з тобою.
Засніжилося знову набіло,
В крок останній зима підтягнулась.
І чекання в літах відзоріло…
Не прийдеш… наша зустріч минулась.
(продовж. в прозі"Тетяна чекала")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647713
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 17.03.2016
Зникло у часі минуле
І наче його не було.
Стежку, напевно, забула
Чи снігом її замело…
Й лише у споминах досі
В пам'яті той епізод -
Плакала краплями осінь
І падало небо з висот.
Нам поділилась дорога
І кожен звернув у свій бік
Й наша така перемога –
Розлукою стала навік.
Смуток мостився роками,
Думки присипались вночі.
Й стали минулим між нами
Від нашого щастя ключі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648997
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 17.03.2016
Та й роки, мов з гори, летять…(Наташа Марос)
А роки, мов з гори, вже летять
І було ж в них ще місце для тебе.
Та спалилося стільки багать,
Що захмарили тінню півнеба.
Не знайти вже миттєвостей тих,
Де тобою в собі завмирала.
Увесь світ мій в обіймах притих
Й тиха ніч понад вітром зітхала.
А роки поза нами летять,
Забуттям застилаючи спомин.
І стіною стає тиха гать,
І щодень усе більше оскомин.
Не здійснилося наше, десь там
У захмар'ї зависло дощами.
Так і йду я у мріях дівчам,
А роки посивіли літами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649491
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 17.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2016
Потрапили на очі аркуші з записами різного часу.
Цікаво, які протилежні настрої часом володіють нами.
І все це – ми.
***
Веселкову палітру землі, неймовірно барвисту,
прагне в себе ввібрати душа моя аж до краплини,
і всю музику світу – від грому до шепоту листу, –
щоб на крилах до неба здіймала її щохвилини.
***
Бездумний погляд прикувала стеля,
в душі – ані шелесне... хоч раптово...
Яка ж в мені несходжена пустеля!!!
А як було буремно, веселково...
***
В незвіданості нетрях, без просвіту
шукаю відповіді наяву і в сні:
я – порошиночка в безмежжі цього світу,
то... як цей світ вміщається в мені?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652226
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 17.03.2016
Замітають сніги,
обіймають натомлене місто -
Всі стежки, всі сліди,
замітають і пам'ять, і біль...
В світлім храмі зими
так просторо, так первопречисто...
Заблукала й тривога
у мареві сонних снігів...
Відбули, одійшли,
відкривавились і відболіли
І любов, і печаль,
і прощання оті, й каяття...
Невагомо-легкі,
все сніги пеленою укрили,
Замітає зима
таємницю початків життя.
Прикрашає той сон
фейєрверками зоряних іскор,
Білим плетивом віт
у казково-ажурних садах...
Срібнодзвоном копит
і синички-співаночки свистом,
Поцілунком твоїм,
що відтав на холодних вустах...
Поховає зима
таємницю кінця і початку
У глибоких снігах,
під склепінням льодів забуття.
Тільки все оживе
і відродиться з сонцепочатком:
І любов, і печаль,
бо без цього немає життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638826
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 16.03.2016
Перечитавши всі вірші поета, годі сказати, що він за людина.
Поезія - квіти латаття, корінь якого сховавсь в каламутному дні.
Вірші - лиш спроба увічнити мить, пізнати самого себе і життя.
Читачу ж залишається право милуватися квіткою слова.
Розгадати ж душу поета - це значить пізнати безодню!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652059
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016
[img]https://cs7058.vk.me/c540108/v540108889/10e64/DPGmuJfDFCo.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c633527/v633527098/5da/7Fmi08KFUC8.jpg[/img]
Так незвично із вікон біліє припудрений двір
І вогнів міріади розтягнуті на кілометр…
Я вмикаю стару добру пісеньку “Happy New Year”,
Дістаю із полички улюблений в’язаний светр.
Легко здмухую з іграшок пудру, сріблясто-крихку, –
І від цього довкола стає урочисто-різдвяно!..
І димар бородатий, як Ноель, сидить на даху,
Смачно пахкає люлькою й дихає смолами пряно.
Кольорові гірлянди кладу світляками між віт –
Хай собі мерехтять і дарують мозаїку тіней.
І рояться думки, як метелики, у голові:
Відділяю пусте і для себе лишаю нетлінне.
Відділяю зерно від полови, свободу від пут,
Почуття від підступної фальші, прозорість від бруду!..
Вороги мої мудрі і друзі, приходьте, я тут,
Хай оселя моя переповниться галасом люду!
Хай я буду багатою друзями, щастям, теплом,
Хай дарую обійми і щедрі слова-побажання!
Хай Різдво покладе теплу руку мені на чоло
І промовить: “Світися і вір, ця зима не остання”.
І, розплившись в коханих усмі́шках, у сяйві огнів,
Я думками полину в дитинства роки безтурботні,
І подякую долі за те, що судилось мені
Доторкнутись душею до Вічності… Напередодні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632548
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 16.03.2016
«Я так боюсь людських слів...»
(Райнер М. Рільке)
Людські слова
Падають на скляну поверхню
Кришталевих дзеркал людських душ -
Розбивають
На тисячі скалок.
Людські слова
Вони іноді кулями,
Іноді оливними гирями
Чи круглими гарматними ядрами
Наповненими палаючим порохом.
Людські слова
Іноді гострим лезом
Перукаря божевільного
По горлу людської долі,
Іноді колючими голками їжаків-невдах,
Чи єхидн кволоступів,
Чи зубами рептилії безногої гнучкоспинної
Двозубої та лускатошкірої
В п’яту ахіллесову буття нашого.
Іноді втекти хочеться
Від чорних жахних слів людей,
Слухати слова старого бороданя явора,
Чи мрійника ясена,
Чи клена - сміхотуна рудого,
Слухати
Дерев гомінких слова,
Слова крука-філософа
І паяца горобчика.
У них слова кращі,
Мудріші й доречніші,
Зрозуміліші й добріші.
На жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648465
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Відійшло, одквітло, відболіло,
Відкружляло грозами всіма
І, здається, знову заясніло
У судьбі над нами обома...
Одцвіли дари такого щастя
І п'янке любові забуття,
Що мені осяяли назавше
Все ще недоспіване життя.
Ось іду я по землі зеленій,
Упиваюсь леготом весни,
Знаю я, що згадуєш про мене,
І до мене линеш в тихі сни...
Твої руки пам'ятає тіло,
Та любов найперша відплива...
Відійшло, одквітло, відболіло,
Заплелось у ритми і слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609226
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 12.03.2016
Я не можу тобі наснитися -
ти не здатен мене впізнати:
Певно, доля моя - провидиця -
подалася в світи блукати...
Чи то в раї земнім, чи в зорянім
забарилась втікачка-доля,
Тільки я, така невпокорена,
Не стрічала тебе ніколи...
Під м'яким запиналом мороку
коротаєш осінні ночі
І радієш світанку скорому -
часом мружиш лагідні очі...
Чи самотньо - удвох із кавою -
все один на один міркуєш -
Чи чорнявую, чи білявую -
ти не знаєш мене, не чуєш...
Той, що мій - до останку, подиху,-
щоб душа без душі не жИла,
Щоби з поруху, щоби з погляду
розуміла все - і любила...
Я не можу тобі наснитися -
ти не здатен мене впізнати...
А я буду за тебе молитися
і тебе край воріт чекати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613086
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 12.03.2016
Вони писали книгу про війну,
Де зло в двобої стрілося з любов’ю,
Цього ніколи людям не збагнуть,
Котрі торгують гідністю і кров’ю.
Вони писали книгу про війну
Життями, долями і змученим каліцтвом,
Не пробачали ворогу вину
За смерть, руїни і дітей сирітства.
Вони писали книгу про війну –
З-під терміналів дивні літописці,
Землі стояла доля на кону,
Тож на брехню ніхто з них не купився.
Вони писали книгу про війну –
Їх перемога починалась звідси…
Вдягались передчасно в сивину
Й низали подвиги на історичне вістря.
Вони писали книгу, де в крові
І сторінки тонули, й буква кожна,
Над головою де снаряд ревів,
І де, здавалось, вижити не можна…
Всі двісті сорок дві вони доби
Стояли під вогнем війни гарячим,
На шлях святої вийшли боротьби
І витримку з них кожен мав волячу.
І вистояли хлопці до кінця,
З-під веж сміялись в очі чорній смерті…
Прочитана чи ж буде книга ця
В історії шаленій круговерті?
Вони.. писали книгу… про війну…
11.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650790
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016
( НАДІЇ САВЧЕНКО )
Вона синього вітру просила,
Щоб підтримав за зламані крила...
А він їй відповів:
,,Хіба можу чогось я додати
Тій, хто силою слів,
B сотні тисяч разів,
Та сильніша за мене й за ґрати,
Щоб між круків там сміло літати?...``
Вона світла у сонця просила,
Бо самій вже світити несила...
Відповілося їй:
,,Хіба можу я світла додати
Тій, хто ясністю дiй,
Недвозначних подій,
Там де інший вже б зрiкся стояти,
Ти навчаєш, як треба сіяти?!..``
А тепла у вогню попросила,
Бо гадала ,що вce розгубила...
І сказав їй вогонь...
,,Хіба може зігрітися мрія,
Що з гарячих долонь,
Жаром нищить полон,
Ненависного всім лиходія?
НЕ ВМИРАЄ НІКОЛИ НАДІЯ!
-----------------------------------------
І розносять по світу подію
Вітер,Сонце й Вогонь про Надію,
Що сказала катам:
,,Вам, прокляті, мене не здолати!
Богу душу віддам!
України - не здам!
Моїх крил ви не в силі зламати!
Не боюся я більше вмирати!
10.03.2016 Portugaliya
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650596
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016
Літечка-літа мої на схилі,
Та душа ще рветься до тепла,
Колисали долю мою хвилі,
Що стрімкою річкою текла.
Босоніж пройдуся по стежині,
Спів роси ледь чутно де бринів,
Стріну пісню із верби, пташину,
Й заклекоче серденько в мені.
Заплету косиці я вербиці,
Сонячне проміння уплету,
Зачерпну водиці із криниці,
Питиму, немов росу святу.
А як крила від води зміцніють,
Птахом полечу за небокрай,
Хай верба і трави зеленіють,
Більшає в криниці серебра.
Коли ж літо в трави заблукає,
Засміється вишнями в саду,
Грозами липневими злякає,
Росами на стежку упаду.
На струні, на сонячній заграю,
Напою ранкові спориші,
Запрошу пташину ту до раю,
Що з верби співала для душі.
27.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650492
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016
Чекаю першого весняного дощу -
Нехай, нарешті, прошумить ця злива.
Я відпущу. Тебе я відпущу.
Іди собі. Я хочу буть щаслива...
Я буду вільною, веселою завжди
І виплету з печалі свої коси.
Я не проситиму: у снах прийди.
Ще почекати - ти вже не попросиш...
Боюся першого весняного дощу,
Боюся, що тебе не пустить злива.
А як без тебе, коли відпущу -
Хіба тоді я зможу буть щаслива...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650420
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016
У сонячний промінь п`янкої весни
Вплету заримованість літер...
Тобі розповім свої мрії і сни,
А ноти напише нам вітер.
Здійме до небачених досі висот -
Душа заспіває віршами!..
У терції вітряно-сонячних нот
Оте, невловиме, між нами,
Що ріже рутину зажурених днів,
Що в серці тріпоче крилато...
Почую далекий проникливий спів,
Що змінює будні на свято!
Побачу в простому приховану суть,
Яскравість - у сірім відтінку...
Та знаю: ніколи мені не збагнуть
Кохання і... загадку-жінку!
Милі жінки!
В цей весняний день сердечно вітаю Вас
із найпрекраснішим святом весни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649865
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
У сонячний промінь п`янкої весни
Вплету заримованість літер...
Тобі розповім свої мрії і сни,
А ноти напише нам вітер.
Здійме до небачених досі висот -
Душа заспіває віршами!..
У терції вітряно-сонячних нот
Оте, невловиме, між нами,
Що ріже рутину зажурених днів,
Що в серці тріпоче крилато...
Почую далекий проникливий спів,
Що змінює будні на свято!
Побачу в простому приховану суть,
Яскравість - у сірім відтінку...
Та знаю: ніколи мені не збагнуть
Кохання і... загадку-жінку!
Милі жінки!
В цей весняний день сердечно вітаю Вас
із найпрекраснішим святом весни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649865
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Я боялась палити мости,
Не палила свої кораблі.
І тому не дійшла до мети,
Розчинившись у болях землі...
Я боялась казати: пробач,
Очевидно, не вміла простить,
Але час - то безжальний палач,
Що не хоче гріхи відпустить...
Те, що склалось - мабуть, не дарма,
Бо і доленька грає з людьми.
Часто думаю: винна сама,
А, можливо, то з долею ми...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649562
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Ти нерозгадана загадка,
Ти таємниця. Увесь світ,
У ніг твоїх з часів Адама,
Ти джерело життя і бід.
У тобі все : і біль, і спокій,
І милосердя, і каприз,
І самовідданість, і докір.
Любов з ненавистю сплелись
Придавши сили твому серцю.
Сама непізнаність в тобі
З непередбачливістю врешті
Та непокірністю стихій.
Ти є натхнення і неволя,
Ти пристрасть зведена у кров.
Ведеш з знаменами до бою,
Вмираєш й воскресаєш знов
І убиваєш в підлій зраді,
Сплекавши ж вірність вічно ждеш.
Тебе кохаємо й заради
Твоїх очей на плаху йдем,
Ти наречена нам і матір,
Ти доня, друг і вічний хрест,
Що вже ніколи не підняти
Та не зректися більше вже…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649774
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Дні ще такі безколірні, сонливо-пісні,
Грається сонцем-клубком перламутрова хмарка.
Люди, агов! Розступіться – дорогу весні!
Ґрунт видихає вологу, немов кавоварка.
Як вона йде – невагома, грайлива, легка!
Промінь заплутався в кучерях, мов павутинка…
Вже набубнявіли свіжі бруньки на гілках,
Тріскає пріла земля, ніби хлібна скоринка.
Гуркіт машин і пронизливий посвист коліс,
На тротуарах – картата мозаїка люду…
Перегортаю сторінку – й розпатланий ліс
Враз постає, таємничий, як магія вуду.
Дихає вогкістю, мохом сирим, ялівцем,
Доторки рідні його і лоскочуть, і колють.
Со́сни, агов! Розступіться! Не лізьте в лице,
Дайте надихатись вітру весняного вволю.
Дайте на мить відростити мереживо крил,
Вищим за небо буває хіба лише мрія!..
Березень хлюпнув згори бірюзових чорнил…
Це не волога, це надлишок солі на віях.
Перегортаю сторінку – і я край вікна,
Так по-домашньому гріє обіймами хата…
Часе, агов! Зупинися, це знову весна –
Перша комусь… А мені – за рахунком яка там?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649560
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
(Слова для пісні).
Я повернуся в Україну, повернусь,
Свою матусю пригорну і помолюсь,
Я зацілую землю рідну і святу,
І сад весняний мене стріне у цвіту.
Я повернуся в Україну, повернусь,
Солодким співом солов’їним там уп’юсь,
І засміються очі-зорі на лиці,
Любов стікатиме росою по щоці.
Я повернуся в Україну, повернусь,
До цвіту буйного калини пригорнусь,
І засивіють під ногами чебреці,
Волошки голови сховають в пшениці.
5.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649322
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016
[u]Саме такою була заява Надії Савченко на суді 3.03.2016р. (нашої льотчиці, яку викрали на українській території і перевезли в Росію, звинувативши її у вбивстві двох російських журналістів).
[/u]
Я в Україну повернусь
Живою – мертвою – не знаю,
Свою я маю Древню Русь
І волі радість я пізнаю.
Я в Україну повернусь –
Й нікому дух мій не зламати,
Як не хотілося б комусь
Всадить навік мене за грати.
Я в Україну повернусь ,
Бо там моя земля святая,
Вини не маю, поклянусь
Самому Богу, як спитає.
Я в Україну повернусь,
А слово вмію я тримати,
До всього світу я звернусь,
Бо недарма мене так звати:
Всяк без надії – не борець,
Хоч волі й хоче для народу…
Системі ж путінській - кінець,
А це для всіх нас нагорода!
Я В УКРАЇНУ ПОВЕРНУСЬ!!!
5.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649066
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
***
О україночко, землі моєї скарб, –
красуня, особистість, мрія-жінка!
Забракне у майстрів і слів, і фарб,
душі і вроди відтворить відтінки.
***
Віки переплели в тобі стократ
духовність, ніжність й смілість амазонки,
і мудрість, що позаздрив би Сократ,
красу і щедрість рідної сторонки.
***
Від раночку варила, прала, мила,
всіх годувала, зміну відробила...
Легенький макіяж – вона вже донна,
очей не відвести – з картин Мадонна!
***
Дружина вірна, господиня, мати,
яку ще в світі треба пошукати...
Краси й ума дало їй Небо вволю...
лише забуло про достойну долю.
***
В труді, у боротьбі за виживання,
крізь війни, голод, вбоге існування,
провалля бід і темряви роки,
ти все ж Мадонною ідеш через віки!
5.03.2016 р.
Дорогі мої землячки! З прийдешнім святом!
Хай Небо благословляє вас з родинами!
Ви – найкращі!!! Пам'ятайте про це.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649127
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Степи, поля без меж, без краю -
Усе снігами замело!..
Зорю вечірню зустрічаю;
Вже спить засніжене село...
Як неприкаяний, блукаю -
Мабуть, ніколи не змінюсь:
В душі то плачу, то співаю,
Та вже давно я не сміюсь.
Мені до пекла чи до раю?
Куди не йду, а поруч — ти,
І подумки завжди вертаю
Туди, де веснам не цвісти...
Заплющу очі - і літаю,
Йду за тобою, як сліпий...
Ти відпусти мене, благаю,
Бо я ж не лялька, я живий!
Для тебе хто я?.. Я не знаю!
Ти хто для мене: вічність, мить?
Я в душу двері відчиняю -
Знадвору сніг летить, летить...
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647527
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Як непомітно збігла третина літа,
Відлопотіла хвищею між суниць…
Жінка, в котрої коси з відтінком жита,
Впала у трави-то́роки горілиць.
Серце її легким паперовим змієм
Вгору лопоче, нитка туга тремтить…
Жінка думки таємні в душі леліє
І випускає мріями у блакить.
Руки її до сонця лягли снопами,
Пальці тонкі ворушаться, шурхотять…
Згущує вітер хмари і спеку спамить,
Маків палких розгойдує вишиття…
Знову дощем почнеться третина літа,
Клапоть хмаринний так обважнів, навис…
Жінку, в котрої коси з відтінком жита,
Сонце назавтра вип’є, підніме ввись.
І поторочить вкотре на теплий дощик…
Поки ж вона дрімає в густій траві,
В купелі квітів пальці її полощуть
Духи землі й полу́дниці* польові.
[i]*Полудниця – польовий дух, одна з русалок.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590812
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 28.02.2016
А ти для мене вогник засвітила
І день заграв, немов у ворожбі,
Моя натхненна Музо світлокрила,
За кожне слово дякую тобі!
Що я сміялась, плакала й зітхала
В солодкому полоні рим і фраз,
Що по тонких невидимих лекалах
Відточувала слово, мов алмаз...
Що не було мовчання поміж нами
І забуття не штрикали ножі,
Що я кохала завше до нестями,
Що я страждала вкотре на межі.
І милувалась чарами природи,
Розгледівши дива́ у простоті,
І ти мені освічувала сходи,
Вела у даль незвіданих світів.
А скільки весен разом заквітчали,
А скільки зим дмухнули в потічки!
І золотої осені опали
Ми заплітали спільно у рядки!..
І ти, така окрилена й щаслива,
Була зі мною в радості й журбі!..
Моя прекрасна Музо незрадлива,
За кожен подих дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456230
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 28.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c418922/v418922307/7aea/GOIwkePHIX4.jpg[/img]
Вздовж вуличок, полатаних калюжами,
Під хлюпання плаксивих ринв і стріх,
Ще від зими до решти не одужавши,
З душі не обтрусивши сірий сніг,
Іти собі, всміхатися, бо лоскітно,
Бо треться в шию теплий комірець!..
І думати: яке то щастя, Господи,
Що цій зимі вже близиться кінець!
Що до весни – якісь-там милі, клаптики,
Що лютий вже вичерпує резерв,
І світ мене ковтає, мов галактика,
І я пульсую в ньому, ніби нерв…
На повні груди, залпом, захлинаючись,
Вдихаю цей розріджений озон…
І тішуся від того, що не знаю, чим
Закінчиться передвесняний сон!..
І вірю, що весна оця намолена
До мрій нових наблизить хоч на крок,
Що ранок розвіконить і дозволить нам
Почати відлік… вже без помилок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647433
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Вдивляюся в загиблих я портрети
І бачу докір в світлих їх очах.
Міг стати хтось ученим, хтось поетом,
Життя сімейне хтось лиш розпочав.
Чому вони? Чому? Чому так рано?
Їх шлях лежить тепер на п’єдестал,
А хто загоїть материнську рану,
І батька біль, що, мов мечем, дістав?
Чому так рано йдуть з життя герої?
Щоб вічність теж собою прославлять?
Щоби життя держави перекроїть,
Новим зерном нам душі засівать!
Вдивляюся в портрети убієнних
Й велику віру бачу в їх очах,
Кричить душа народу вже у -енне:
Як можна владі це все пробачать?
1.03.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646992
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
[i][b]Пролетіли роки, розійшлися наші з тобою шляхи
Та кохання моє живе, воно все ще царює в душі,
Скільки пристрасті у нас було тоді, що зривало дахи,
Стільки ніжності ти дарував мені в буденній метушні...
Вже давно спалені мости та спогади не відпускають...
Обіймають тепер мене вітри так трепетно за плечі,
Ніжно куйовдять срібні коси... Сонце сміється ласкаво,
Огортає шоколадом тіло...Й немає порожнечі...
Сьогодні терпко цілують мене рясні весняні дощі,
Тануть на вустах солодкі полуниці та карі вишні,
Прохолодою дихають м"ята і шовкові спориші,
Духмянить влітку, квіт медової липи...Думки ж бо грішні.
Ці слова:"Я кохаю тебе", я чую в зеленій траві,
В шепоті листя верби, в піснях, які співають солов"ї,
В морській пінній хвилі, а ще в лісі й у полі...й твоїй крові,
В голосі сина:" Я люблю тебе... мамо", мов вони твої.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643811
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Чоло високе. І розумні очі.
Я в них ловлю жадобу до життя.
Читаю в них, що ти свободи хочеш,
Народних дум читаю відбиття.
Блакить очей твоїх – весняно-синя.
В ній теплота до всіх злиденних рук.
Ділам народу – вірність лебедина,
Непримиренність до народних мук.
«Ні! Я жива, я вічно буду жити!» -
Співала ти й розгонила пітьму.
Щоб так уміть життя й людей любити,
Собі тебе для прикладу візьму.
Твоє ім'я недарма – Українка.
Ти – пролісок, що сонце слав з руїн,
Боєць за правду і не просто жінка –
Поет життя. Низький тобі уклін.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646758
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Мій компас зламався і стрілка скажена
Невпинно намотує зайві круги
Та, що за прокляття?! - спинись навіжена!!!
Не дай розгубити до нього шляхи...
............ ....... ...
Маршрут згубила - подай координати!
Пошли їх із вітром в небесну блакить
Зроби це негайно - не змушуй чекати!!!
І так зачекалась на зустрічі мить...
А ти бозна-де!!! - споглядаєш на зорі
Тоді придивися - там мій SMS!!!
Формує на небі узори прозорі
Давай пришли координатний експрес...
А я почекаю на іншій планеті
Для тебе увІмкну яскраві вогні
Явлюся зорею в нічнім силуеті
І зникну як пил у туманному сні...
.........
.............
Компас зламався - подай координати!
Пошли свій сигнал знов моїм небесам
Зроби це негайно! - не змушуй чекати!
Ну, а якщо ні?! - то знайди мене САМ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646672
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Глибока і задумлива ця ніч
без місяця тривожного проміння,
де злагода панує й безгоміння
в розмові зір без слів, без протиріч.
Під загадкове мерехтіння свіч
ти серце знов мені даруєш щедро.
І спогадів чарівне тихе ретро
нам зорі навівають оддаліч
про ве́сни, де цвіла, мов дивоцвіт,
й п'янила нас мелодія кохання...
Моя любове, перша і остання,
живу тобою, поки сяє світ...
Завис бокалів кришталевий звук –
ще насолод вино ми не допили,
іще любов здіймає нас на крила,
допоки подих є і серця стук...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564925
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 21.02.2016
Люблю міста великі й метушливі,
Юрбу строкату в пазусі весни,
Обличчя світлі, мрійні і щасливі,
Зустрічний погляд, теплий і ясний!
Люблю гортати слайдами пейзажі,
Будівель древніх стіни кам’яні,
Де леви у дозорі, ніби стражі,
Суворо в очі дивляться мені.
Вони мовчать про давні таємниці
Розвіяних в історії віків.
Мій гордий леве, як тобі сидиться
На цій плиті холодній і слизькій?
Такий у тебе погляд норовливий,
Що і на мить не викаже жалю,
Не личать левам чуйності пориви…
Тому, і велич лев’ячу люблю!
І так відрадно зліва заховати
Чужого міста теплий аромат
І повезти, як спомин, у Карпати
Цю жменьку щастя, взяту напрокат.
І при нагоді вийняти зі скрині,
Пірнути з головою в теплі сни
І так пливти, відбившись у вітрині,
В юрбі строкатій… В пазусі весни!..
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/c0f722e5326440affbe56285c826efd4[/img] [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/4832b64fad3c003b840e1b5fe7457224[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569070
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 21.02.2016
МИ ПАМ'ЯТАЄМО!
Початок чорних днів над нашим краєм,
що з волі звіра виллються в роки...
Ми перед тими голову схиляєм,
хто вкарбувався в пам'ять на віки.
Народ, що досі рани не загоїв,
ховає біль і сльози з-під повік...
Поповнився наш Пантеон Героїв
у дні ті СОТНЕЮ... – НЕБЕСНОЮ навік.
І ПЕРЕМОЖЕМО!
Аби ж ми знали: вже прийшла біда,
що в маячні привидітись лиш може!
Війни смертельна руйнівна хода
по наших землях... Не залиш нас, Боже!
Два роки горя, втрат, тривожних снів –
жертовну дань за мир платити треба.
І вже не сотня – тисячі синів
журавликами відлетіли в Небо.
Від ворога не жди добра чудес,
дурний сусід вселяє всім тривогу...
Єднаймося в молитві до Небес!
На боці правди Бог
в борні за перемогу!
18.02.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644857
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Ми є народ, і слово наше праве,
І дії наші, й наш рішучий крок ,
Майданів не допустимо кривавих,
Бо з нами Правда, Сила, з нами – Бог!»
Слова ці нам сьогодні так потрібні,
Немов молитва, Божа і свята,
І предкам нашим будьмо вірні, й гідно
Заявимо про себе у світах.
Єдині будьмо, захід, схід і південь,
І північ з центром дорогі для нас.
В імперію ми більше вже не підем.
Це – вирішальний, історичний час!
8.12.2013.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645655
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Как трудно терять нам друзей на дорогах земных.
Как трудно поверить, что больше не встретимся с ними.
Что завтра не сможем обнять, заглянуть в глаза их.
Что все недоступны они, облаками носимы.
Лишь только вчера мы плечо подставляли к плечу
И в связке единой мы делали важное дело.
И с верой молились, чтоб жизни сберег Бог свечу,
И пламя её, чтобы ярко горело, не тлело.
Но ветра холодный порыв опрокинул её,
Погасла свеча и душа к небесам полетела.
И болью утраты пронзило сердечко моё.
И песню прощальную сразу земля вся запела.
И школьный звонок долго звонко-тревожно звенел,
Чтоб все имена в книгу памяти вписаны были.
И ветер затих. И прервать этот миг он не смел.
А в небе просторном, как голуби, души парили.
Как трудно терять нам друзей на дорогах земных.
Как трудно поверить, что больше не встретимся с ними.
Лишь с нами останется вечная память о них.
Мы вас не забудем, пока на земле будем живы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645073
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Медово-полуничні, ясні дні...
Акація втонула в білім цвіті,
І соловей закохані пісні
Витьохкує у сонячному літі.
А я втону у вечоровій тиші,
Вдихну п`янкий квітковий аромат
І наче на хвилинку світ залишу...
Розплющу очі - повернусь назад.
Заплющу й розчинюся у розмаї,
У центрі виру зелені й краси...
Мене на цьому світі вже немає -
Я серед квітів крапелька роси.
Я ластівка у небі вечоровім,
Де сонячна жарина догоря...
Хмаринка в небі теплокольоровім,
Вечірня біля місяця зоря...
Частиночка замріяного неба,
Єдине ціле із безмежним світом...
Мені нічого більшого не треба,
Я став краплиночкою сонячного літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585700
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 20.02.2016
Ім’я Грушевського і через сотню літ
Змогло країну нашу об’єднати,
Щоби достойний владі дать одвіт,
На захист прав – тут поряд син і мати.
Живе Майдан – удари серця чути…
Навколо – ситі туші «беркутні».
Для мене відсьогодні то – не люди –
То згустки м’яса, підлості й брехні.
Війна страшна в середині країни.
І парадокс – проти своїх людей –
Розтрощені вже голови й коліна,
Бруківка й одяг кров’ю там цвіте.
Та дух Майдану від брехні сильніший,
У нім – любов до правди, до землі –
Такої влади не допустить більше.
(Без зброї тут дорослі і малі).
Клекоче кров. Стук серця не спинити,
А значить, Україна ще жива –
Сьогодні й завтра, й вічно буде жити,
Й народу не порушаться права.
21.01.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645387
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2016
Життя ввімкнуло час на повну гучність,
і кинуло у глиб бурхливих вод мету.
мабуть, у кожного говорить власна сутність,
чому ж тоді ми завжди обираємо не ту?
Не ту дорогу, не той час, не те життя,
повір, це до гіркого розпачу - трагічно.
діряві наші судна шторм лупцює так,
що вже немає часу на безмежну вічність.
На щастя те, що в далині вітрилами біліє,
на ту коротку мить непізнаного дива.
куди біжиш, куди летиш, єдина мріє?
мовчиш… за вікнами холоне злива.
За вінками іде життя під танго смерті,
танцюють в’язні зі спомином в очах.
і раптом... постріл. І сонети мертві
несе на крилах поранений птах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644772
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Віджила вже зима на Майдані,
Посміхається сумно весна,
В когось свіжі болючі ще рани,
А когось вже й на світі нема.
Не погладить ніколи, ніколи
По голівці онуку дідусь,
Хтось не скаже ніколи нікому
Своє перше:” кохаю”, “люблю.”
І не зможе художник картини
Дарувати на радість усім.
Може й був би в нас свій Паганіні,
Та, на жаль...Та, на жаль, не дожив.
Будуть дітки зростати без батька,
Тільки знають, що був він Герой.
Цього горя безмежно багато,
Пролилась Україною кров...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644836
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Прозорі тіні з фото - мій фотограф
Моя ж тонка уява, непримхлива
І грається зі мною пам'ять хтива
Все шле у небуття "живий" автограф...
Розгойдує човна, встромляє лезо
За мене розставляє свої ролі
Зламала, розгадала всі паролі
І б'є вогнем у скроні - нетверезо!
А сенсорна душа - вона ж чутлива!
На почуття, на дотики, бажання
І марними стають усі старання
Тебе забути?...ти пробач - несила!
Не вирвати із серця - не сховати
Як папірець зім'ятий у кишеню
І не затиснеш почуття у жменю
Бо утечуть, як вітер поміж ґрати
А ти безодня - вимита дощами
Мене поглинув повністю, до краю
Такого, як ти!(іншого) - не знаю!
Тобою! - привела себе до тями!
Тепер на осліп шлях я пошукаю
По східцях, опускаюся все нижче
Здається, що до виходу вже ближче
Та в нагороду - пекло поміж раю!
У пазурах минулого - вже менше
Проштрикує наскрІзь ножем, тривога
До тебе перетоптана дорога
Та я надіюсь, скоро...- буде легше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644351
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
Старіть не хотіли очі,
Бо не напились любові.
А може, то сон чи злочин,
Що втіяли ми з тобою.
Пробігли-промчали роки,
А ми з почуттям… відстали.
Далекі, ледь чутні, кроки
Вчувались… Чи не востаннє?..
Химерні малюють кола
І будять живі ще груди
Серця наші. Ні, ніколи
Не пізно любити, люди!
11.02.2013.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643699
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 15.02.2016
.....ЛЮБОВ, то биття в твоїх грудях
ДВОХ СЕРДЕЦЬ у ритмі одного...
Ти- сіль в моєму прісному житті,
Ти- ліки на усі мої хвороби,
Краплинка щастя поміж болю й злоби,
Причастя у сумліннім каятті...
Ти- моє Все!!!Мій цілий дивний світ,
Жива вода в моїй душі-пустелі,
Ти-зорі, що спустились прямо з стелі,
Мій справжній незакінчений політ...
Ти- голод мій,і ситість вся в тобі,
Мішечок згуб, спокута за провину,
Гаряче сонце у холодну днину,
Щаслива мить у втраченій добі...
Ти- янгол мій і біс в одній особі,
Ти- злість моя і найщиріший сміх,
Моя спокуса мій звабливий гріх,
Ти- совість, що не піддається пробі...
...............................
І байдуже!!!....хай вітер занесе
Мене бозна-куди!!! - це неважливо!
Для мого серця все в житті можливо
Тебе знайду!... бо ти- для мене ВСЕ!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643809
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
І скільки не тікай від себе,
Вертаєш на початок знов!
Чому в душі живе потреба,
Щоб там пекла вогнем любов?
Тоді сплітаються у рими
Буденні фрази і слова,
І щось незвідано-незриме
У серці піснею співа...
Серед римованості літер
Думки сховались, мрії, сни...
Шумить стокриллям в грудях вітер,
Що підіймає з мілини!
І ти здіймаєшся над світом -
Живеш в реальності і в снах!..
Летиш наввипередки з вітром:
Ти вже не ти, а вільний птах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643721
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c630425/v630425407/11967/QM7b0Gie-Ek.jpg[/img]
[i]Слова: Наталя Данилюк
Аранжування, запис і виконання: Володимир Сірий.
[/i]
Весна, як жінка. Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка. Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна - це жінка. Жінка - це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643566
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016
Життя людське дається раз на світі.
Воно збігає за короткі миті.
Та в'яжемось корінням до землі
Де дім батьків, де бігали малі.
Де матінка навчала нас літати
І отчий край любити й пам'ятати,
Де потом й кров'ю скроплена земля,
Де предків прах, сади, ліси й поля.
Хай доля в чужину мене закине,
Хай не побачу, як цвіте калина,
І вже давно злетіла в небо мати,-
Я вічно буду неньку пам'ятати.
Я вічно буду рідний край любити,
І до могил батьків своїх летіти.
Людина приростає до землі,
Де дім батьків, де бігали малі.
Не зраджу я святої Батьківщини,
Не зраджу милій матінці єдиній,
А буду завжди вірним їм, як Богу,
Яку б Господь не дав мені дорогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642812
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 13.02.2016
Десь на краю всіх днів,
за горизонтом снів,
на рубежі життя –
вічне невороття...
Я відлечу, мов птах,
в край, що наводить страх,
та залишу́, як цвіт,
мого кохання світ.
Почуй,
я листям шепочу твоє ім'я,
і голос мій – у пісні солов'я.
Відчуй
мій дотик ніжний краплями дощу...
Я біль до твого серця не впущу!
Все, що не так, – пробач.
Лиш не сумуй, не плач!
Доки живе твоя
пам'ять – з тобою я.
Боляче? Став свічу –
янголом прилечу,
захистом буду я,
лиш прошепчи ім'я...
Прийду
я навесні фіалками в саду
і в мандри в нашу юність поведу...
Впаду,
зорею пролетівши милий двір,
коли прийде серпневий падозір...
Не край
ти серця свого, як поли́шу світ,
поглянь: навкруг – кохання мого слід,
і знай,
тебе самого не залишу я,
бо навіть в квітах – посмішка моя...
любов моя...
12.02.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643447
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016
[quote]Іноді використовую розмовну лексику, так що вона і тут теж присутня...[/quote]
Набридло місто... Відпусти, я прошу...
І відпустила сірість десь, кудись...
Можливо й добре... Втома... Вже не можу...
Цей монотон набрид... Мене веди...
Нарешті я візьму в житті перерву,
Я відпочину від буденних справ...
Займуся тим, що відведе Мінерву
З моїх плечей; нехай половить ґав...
На ґанок засвітило ясне сонце,
Направо - сад і яблуня моя,
Наліво - хлів і Чапко... Охоронцем
У хаті служить... Співи солов'я...
Із ґанку видно ферму мого діда,
Колись колгосп тут був... Тепер нема...
І попри двір наш стежка... По обіді...
Я ще сидів, ніхто і не тримав...
Все те, що було вкрито білим цвітом,
Тепер достигло... А смакує як!
І плуг обходив кола, йшов по світу,
І час сповзав, немов малий слимак...
За хлівом був садок разом з городом,
В садку давно вже яблуня росла,
Я часто залазив туди, зісподу
Мене просили злізти... І без зла...
І я злазив... Бо хтів іще гонити...
І на город - картопля, буряки,
Малина, помідори сонцем литі,
Квасоля, румбамбар і кабачки...
А за парканом - горб за горбом лізе,
Під парканом - Махнівка, мов маля...
Маленька річка... Повіває бризом...
Поліз нагору - сонце вже здаля
Лягає спати... Все, як на долоні -
Село мого дитинства, батьків край,
І поле, поле, поле... Я в полоні,
Неначе я насправді втрапив в рай...
Поміж горбами, біля краю яру,
Позаростала татова робота -
То корінцева - ліс... Кінець бульвару...
Пора додому... От сільські ворота...
І світлий вечір... На мангалі м'ясо...
І під шашлик на зорі спогляда...
Я втратив почуття нового часу...
І так мені стає себе шкода...
Бо це лиш тимчасовий відпочинок...
***
А потім - знову місто, знову стрес...
І знову бійки, фальш, одні причини,
До клубів, магазинів інтерес...
Я не такий... Я не люблю ним бути...
Для мене було радістю село...
Бо тут душа - це не якийсь там жмутик,
Там - цілий світ, натхнення джерело...
12.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643375
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 13.02.2016
[i](«Блаженні засмучені, бо вони втішаться» (Мт. 5, 4)
[/i]
Призвав Господь сто ангелів до Себе
Відправив їх усіх на землю з неба.
І звідти Він принести їм велів
Найкраще, що знайдеться на землі.
По сходах прозорих небес посланці
Спустились на землю, немов промінці,
Що сонце дарує землі й небесам –
Здійснити завдання що Бог наказав.
Вже дев’яносто дев’ять вернулись на зорі
І принесли немало вони земних дарів.
А сотий припізнився всього лиш на хвилинку –
Лежала на долоні проста людська сльозинка.
Перед Царем Небесним він голову схилив –
Чекав я поки грішник молитву завершив.
Молив він про прощення і каявся в гріхах –
І от його сльозинка тепер в моїх руках.
Була вона так схожа на вранішню росу...
Зрадів Господь і глянув з любов’ю на сльозу.
І ангелу промовив Творець і Цар світів –
Для мене ця сльозинка дорожча всіх дарів…
11.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643087
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 11.02.2016
[img]http://41.media.tumblr.com/186cb41d0587c81ba602e08bf82ba1de/tumblr_my0tqib4Z41qhoqwfo1_500.jpg[/img]
Ця лютнева зима – не зима, а суцільна проталина…
Сніг по клаптику вовни за ніч розтягнули вітри
І хрумкій білизні досхочу порадіти не дали нам…
Позіхаючи, равликом сонце повзе догори.
Отже, буде весна – життєдайна, п’янка, неприборкана,
Пробіжиться босоніж під кашель рипучих воріт!
І на місці весняного сліду заграє пацьорками
Білозуба усмішка землі – молодий первоцвіт!
Враз кожнісінька жилка, пульсуючи, соком наповниться…
І коли, поцілована в тім’я світилом рудим,
Ти почнеш зеленіти життям, як біблійна смоко́вниця,
Виноградар твій ревний зрадіє, бо ж будуть плоди.
На пошерхлі долоні заплачеш ранковими росами
І промовиш: “Я знову прийшла… Тож візьми ці дари”.
Так, як юна весна, цілуватимеш п’ятами босими
Пружно випнуті жили, що б’ють з-під земної кори.
І, схилившись йому на плече обважнілими вітами,
Прошепочеш: “Прости, що я плоду не дала торік…”.
І весна поміж вами бджолино-квітково бринітиме,
І дощем благодатним окропить недовгий твій вік…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640861
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 10.02.2016
Слів твоїх квіти
Прижились в моїм серці.
Цвітуть і взимку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642839
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016
Мчатся годы быстро, без оглядки,
Улетают... тают, словно дым...
Друг наш милый, на любом десятке
Быть тебе желаем молодым!
Бодрости желаем и здоровья,
Чтоб на всё-всё-всё хватило сил!
Всякий день (скажу без многословья)
Чтобы радость в жизни приносил!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642818
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016
[img]http://vignette3.wikia.nocookie.net/all-interesting/images/c/c9/-0.jpg/revision/latest?cb=20140918133328&path-prefix=ru[/img]
Льодохід. Скресає на небі крига,
І несе її бистрина.
А на серці синиці відлигу
Нацвірінькали.
Таловина
Проглядає синім, зеленим, карим.
Пригадати б: які [i]твої[/i]?
Пам'ятаю жовту стару гітару,
Переборами струн пісні.
Довгих пальців теплий нервовий
дотик.
[i]Двох октав[/i] загублені сни.
Жовтий лист гарячим цілунком.
Опік.
Пухирці снігів до весни…
Льодохід сьогодні. У грудяхі тісно.
І ні обрію, ні землі.
Семиструнна лине над світом пісня.
І назустріч – очі… [i]твої[/i].
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641990
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 10.02.2016
Я хотела быть выше всего,
Я старалась любить не его -
Из-под ног уплывала земля,
Как последняя вера моя...
Не жила я и дня без мечты,
Что внезапно появишься ты,
Но давно заржавела душа
И труднее мне стало дышать...
Закипает весна для других,
Мы с тобой ни друзья - ни враги...
Даже если услышишь теперь,
Что тебя я забыла, не верь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642539
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 09.02.2016
Моє життя з журбою об"єднались,
Та їм не заглушить любові жар.
Я на любов в житті своїм поклалась,
Вона для мене-справжній Божий дар.
Любов моя: до чоловіка й сина,
До доньки, до онуків, до людей,
До всього на землі - любов невпинна,
І до роботи, мрій, і до ідей.
Багато що в житті переплелося,
Та я готова все перенести.
І знаю я, та й здавна так велося,
Що лиш любові кривду не знести.
Все від Любові, ми її частина,
Хвалити Бога, що вона єдина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642485
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 09.02.2016
Хоч до лісу, хоч в поле ромашкою,
Та куди вже захочеш - поклич.
Знову стану твоєю Наташкою
І забудеш мільйони облич.
Не дощами, снігами і зливами
Проклинай недолугі світи,
А солодкими стиглими сливами
Ти мене, як тоді, пригости.
Те, що нас розлучило, мов прірвою,
На хвилини, роки - на віки,
Ми сьогодні шаленою вірою,
Хоч і пізно, та зв'яжем таки...
Заплітай же волосся з ромашкою,
А до ніг - прихили всю траву.
І я буду грайливою пташкою,
Бо тобою і досі живу...
У ситцях я купаюсь - панянкою,
А шовки - розливаю вітрам.
Я твоєю лишаюся бранкою
Назавжди... І тебе не віддам...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642141
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 08.02.2016
Цінуй ту мить, коли в обличчя вітер,
Коли краплини дощові летять. –
Це все життя, де ти щасливий житель.
Зумій належно Божий дар прийнять.
Мить бережи, коли матуся мила
Сльозу ронила, щоб добру зійти,
Коли любити край батьків учила
І стежку вчила, як свою знайти.
Цінуй ту мить, коли вона до школи
Тебе веде за руку в перший клас.
Шкільні роки стечуть, як сніг у полі,
Штормів життєвих враз настане час.
Коли твій батько взяв тебе на плечі
Й несе веселий, сильний, молодий.
Спливе, як день, життя, настане вечір,
Не забувай таких святих подій.
Цінуй ту мить – навколо тебе друзі,
Прийшли вітати з святом від душі.
І заважають підступити тузі –
Цю мить назавжди в серці залиши.
Або коли з тобою ділять горе
У день страшний, де очі повні сліз.
Чи як любов до тебе хлине морем
І перешкоди всі змете униз.
Цінуй ту мить, коли уся родина
У дім батьків зібралась звідусіль
І спів лунає, мов співа країна
Дзвінкоголоса, на десятки миль.
Цінуй світанки прохолодні, ранні,
І мить – птахів в край рідний вороття.
Це все життя людського лише грані,
Це все життя, твоє й моє життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642308
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 08.02.2016
Зітхало небо.Плакав Ангел мій.
На перехресті доленьки-недолі
Навколішки стаю і прощення прошу
У твого болю.
Мій Ангеле,не плач.Усе мені пробач.
Любов незайману тобі не дарувала.
Я пеленала гріх.Кохання чистоту
Другому віддавала.
Розведені мости.Іх доля розвела.
Гірким полином стежку притрусила.
Молитва-каяття?А чи у фальш одягнені слова
І забуття пелена сива.
Хоч кожне слово щире,мов дитя,
Охрещене перед Святим Престолом.
Роздвоєна душа.Закутавшись у гріх
Ховає очі сором...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321676
дата надходження 14.03.2012
дата закладки 07.02.2016
Із сірістю завжди веду війну
І рими з серця з кров`ю вириваю...
Як пробудити їх від того сну?
До купи мені скласти як?.. Не знаю...
Вони порозбігались по кутках,
Сховалися у коконі із правди...
І душу потихеньку ріже страх:
Ану ж, як в мене це тепер назавжди?
А далі що? Не буде вже віршів?
Не напишу, ну, хоч малий рядочок?
А як я прагнув, як завжди хотів
Душі плести римований віночок!
Купатися у теплих хвилях рим
Навіть в період творчого застою!
Від холоду холодних лютих зим
З птахами повертатися весною...
Не хочеться, щоб це кудись пішло,
Зміліло це римоване озерце!..
Щоб душу у сніги не замело,
Я рими вириваю прямо з серця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641710
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016
Чомусь згадався запах молока -
Парного, у смачнючім шумовинні!..
І сколихнула пам'яті ріка
Юнацькі мрії солодко-невинні...
Твої вуста так пахли молоком -
Отим грудним, як пахнуть немовлята;
А ми у сірих буднях крапок-ком
Чекали днів-побачень, наче свята!
Уже не змиє доленька-ріка
Той пресолодкий подих поцілунку
Зі смаком пресмачного молока -
Цілющий еліксир хмільного трунку!
Щодня й щоночі запашний нектар
Лоскоче пам'ять солодко й понині!..
Була це кара, а чи долі дар:
Тебе зустріти на вузькій стежині?
Пливуть літа, сріблять надії-сни,
Лишають тільки мрії-подарунки...
Та молодіють, квітнуть щовесни
Духмяні ті молочні поцілунки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641755
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016
Така гірка твоя сльоза,
Така крихка твоя надія...
І віра слабшає-марніє -
Бринить сльозою в небеса.
Але порепана душа
Ще прагне крихточку любові!
І хай шляхи полин-тернові,
І серденько, немов пташа,
Тріпоче-б'ється!.. Та на мить
Надія віру воскресила,
А віра ця - велика сила!
І вже сльоза не так гірчить...
Чи сльози висохнуть колись?..
Просякло й небо кров'ю-болем...
О, де ж ти, де, зрадлива доле? -
До хати рідної вернись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641115
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Реве та стогне буревієм січня
Дніпро, що ніс крижину по воді...
За ним - Десна, а за Десною - вічність...
Там вічний спогад тих останніх днів...
Останніх днів січневого морозу,
Як тільки сповідь Божу прийняли...
На жаль, їх вбили... Серед снігу грози...
Всмоктала кров земля... Сліди імли...
Сліди імли, обсипані гармати...
Напризволяще кинуті зимі...
Ми сповідались Богу... Не плач, мати...
І ще колись всміхнуся я тобі...
Всміхнуся я тобі, коли розбудить
Весна ті душі з пилу сивих Крут...
Не загуби й ти пам'ять - ми теж люди...
Не загуби й ніколи не забудь...
29.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639676
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 05.02.2016
[b]Музика та виконання Андрія Андрущенка[/b]
Дорогий солдатику! Патріоте! Друже!
Ми Тобі, ріднесенький, дякуємо дуже
За незламну стійкість, мужність і відвагу,
За несхитну віру і тверду присягу!
Ти відважний воїн, Ти Герой народу,
Борешся за спокій, гідність і свободу!
Ти стоїш за правду, за Вкраїну-неньку,
За дітей, за внуків, за матір стареньку…
Знаю: було важко, але Ти тримався,
Із боїв кривавих знову піднімався!..
Вірю: переможеш, бо Господь з Тобою,
Він благословляє правдою святою!
Слово Кобзареве хай Твій дух гартує!
«Борітеся – поборете..!» - серденько карбує!
Хай почує москалота наші думи-«квіти»:
«Чия правда, чия кривда і чиї ми діти»!
Вже недовго, рідний, скоро перемога!
Чуєш? Пахне рутою-м'ятою дорога…
Кличе хлібом-сіллю, манить рідна хата…
Вигляда синочка посивіла мати…
Повертайся швидше! Повертайсь, солдате!
Всі Тебе чекають, Сину, Батьку, Брате!
Моляться за Тебе українські діти,
Щоб могли співати, вчитися, радіти!..
О Всевишній Отче і Пречиста Мати,
Хай живими вернуться всі наші солдати!
Щоб Вкраїна-мати знову вільна стала,
У добрі, здоров'ї й щасті процвітала!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641470
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Лютий маліє. А березень силу нанизує.
Градус піднявся. Поля заковтнули сніги.
Вітер-дворняга калюжі із вулиць вилизує.
Крига побігла. У ріки глядять береги.
Шапку зніми, розстібни у пальті верхні ґудзики,
Сонце втягни, хай піде у нокаут журба.
Глянь, довкруж тебе театр: світло, танець і музика,
Грають на скрипках птахи, фуететить верба.
Звуки нові все гучніше у просторі чуються.
Світ вилізає зі звичних зимових оков.
Чудо для тебе і людства усього готується.
Буде ВЕСНА! І розквітне довкола ЛЮБОВ!
Або
Лютий пасує. Весна свою силу нанизує.
Градус піднявся. Поля заковтнули сніги.
Вітер-дворняга калюжі із вулиць вилизує.
Крига побігла. У ріки глядять береги.
Шапку зніми, розстібни у пальті верхні ґудзики,
Сонячний промінь жадливо у груди вбери.
Глянь, довкіл тебе - театр, в ньому танець і музика:
Грають на скрипках птахи, роблять па явори.
Проліска пісня де-де уже в обширі чується.
Тіло витягує світ із зимових оков.
Чудо для тебе і людства усього готується.
Буде весна! І розквітне довкола любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640934
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Місячним променем я доторкнуся до шибки,
Тихо підкрадусь до тебе у вимірі снів,
Ніжно зіграю на струнах чарівної скрипки...
Вранці розтану туманом в рутинності днів...
Ніжна мелодія буде звучати настирно!
Звідки взялася й чому так чарівно звучить?
Ти запитаєш себе: от чому безупинно
Нею вібрує душа і співа, аж дзвенить?
Знаю про це лише я і натомлений вітер...
Знає ще місяць, а також, можливо, цей вірш...
Ти цю мелодію серед римованих літер
Чуєш? Скажи мені, чуєш? Чому ти мовчиш?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634717
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 04.02.2016
Плаче Україна гіркими сльозами
В стогоні здригнеться від болючих ран
Знов стоять рядами труни із синами
В небі ворон кряче...
Став він Україні, наче рідний брат...
"Що ж ти моя доню, так гірко ридаєш?"
Господь запитає в матінки- землі
А вона до нього, руки простягає...
"Як же не ридати, Батечку, мені!
Хіба ти не бачиш, що зі мною роблять?
Хіба ти не бачиш чого досягли?
Б'ють,катують,ріжуть,на кусочки рублять!
На моїх теренах блудні шайтани...
Чужі ноги стежки батьківські стоптали
Танками розриті пшеничні поля
Чорною марою мене осідлали
І тепер волають, що це їх земля.
Від гармат та " градів" я тепер здригаюсь.
Глухну від снарядів й вибухів гранат
Хмарою з вогнями по ночах лякають.
Без перерви кулі в голові свестять.
Зруйнували села, міста розбомбили
Мене у руїну звели нанівець.
Все що я кохала, все що так леліла
Більше не вернути, цьому вже кінець...
"Штучним" краєм вони мене називають.
І що я не справжня, голосять у світ.
А в моєму серці рани не зникають
І болять невпинно вже багато літ...
Ця війна проклята, залишає шрами
Котрі не згояться, котрим не зійти...
Лоно моє повне мертвими синами
Що не з свої волі змушені піти...
А ще скільки тілець, моїх діток бідних
Прогнили з травою у чорній ріллі
Що тепер пшениця під небом погідним
Принесе народу, в крові врожаї...
Втоплена я Боже, у крові до краю...
Вмилася сльозами матерів й вдовиць...
Діточки- сирітки, татусів ховають
Що рядами в трунах лежать горілиць...
Дай же Рідний сили, щоб ті страти знести
Подаруй надію й віру в майбуття...
Щоб могли ми гідно все це перенести
Злагоди і миру дай нам для життя...
Я до тебе Тату, рученьки складаю
І в молитві прошу, поможи мені!
Хай же дітки мої, більше не вмирають!
Хай же спокій буде, на моїй землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576413
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 04.02.2016
В той день,коли вгамую серця круговерть,
Стриножу вітер долі у долоні ,
То заридає небо грозовим дощем
І Ангела сльоза впаде мені на скроні .
Ті каплі б"ють , стікають до землі.
Лечу за обрій,геть згубивши втому .
Зливаюсь з Вічністю!Господній бачу лик!
І серця стук:- вернулася додому !
Зійдуться в мить одну століття і роки.
Під руку з Істиною йду Батьківським садом.
Таке блаженство! Поруч Бог ...і я ,
Уже й не я ...а гілка винограду .
Зірковий пил притрусить зранені плоди,
Що на Землі градИ побили-ізціляє!
Світає в серці ! Та розлука знов...
І Ангела сльоза на новий путь земний благословляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633222
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.02.2016
Над нами небо-стеля
Велична синя даль...
***
...... любов дарує крила,
...... любов - то сенс життя!
автор:Митич@
з поезії:" Почуй мене крізь галас!"
У ангелів позичу
Я крила - зроблю крок!
А ти мене покличеш
У небо - до зірок!
Тебе я чую!...Галас?
Не спинить вже мене...
Давай втечемо - зараз!
Не стримуй й ти себе!
За мріями у небо
Ми з вітром -навсібіч!
І все, що мені треба
Це дотик твоїх віч!
Розхристані вітрила
У хмар - ми вкрали сни!
Любов нам дала крила
Ми близько до весни...
Я чую тебе, милий!
Крізь тисячу вітрів
Я знаю ти щасливий!
Не треба зайвих слів...
Заплющ свої повіки
Забудь усе - і мрій!
Знай, я твоя навіки
А ти назавжди мій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640954
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
***
Я – українка за національністю!
Як моря величезного краплинка,
несу код предків духом і ментальністю...
До мозку у кістках я – українка!
***
Чи є у світі нам подібна нація?
Як віл, працює, солов'єм співає,
хоч нищили навали й радіація...
Та, мов дитя, про лихо забуває.
А пам'ятала б про Батурин, Крути,
не знала б і сьогоднішньої скрути!
***
Ми з древності народ – сміливий, дужий,
багатий на таланти, мудрість, вроду...
Аби ще й – монолітний, небайдужий –
хто б не розбився об таку породу?
1.02.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640386
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Зі світлин на стіні
Зустрічаю матусині очі,
І здається мені,
Що душа моя птахом тріпоче…
За вікном – голубінь
Весняного високого неба…
Я ж вклоняюсь тобі…
Моя ненько, так важко без тебе…
Перший жмут сивини
Посріблив і мені уже коси.
Розгубилися сни…
Вже й до мене постукала осінь…
Й материнська печаль
Перекраяла зморшкою душу…
Знов без тебе стрічать
Я весну, моя мамочко, мушу…
Плине долі ріка
Поміж скал у глибокі долини…
Чом же ти нелегка,
Маєш присмак гіркої калини?
Хоч осіння печаль
В темно-сірих тонах, як і небо,
Я ж навчилась прощать
І любити, матусю, у тебе…
Будуть квіти в саду
Щовесни і цвісти, й опадати,
Твоє фото знайду,
Щоби вкотре собі нагадати,
Що буває одна,
Та одна, що життя дарувала,
Найдорожча для нас,
Яку ми величаємо «мама»!
27.12.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631974
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 02.02.2016
Закоханий лютий вже згадує весну.
В самого ще маса зимових проблем:
Дерева – в снігу і льоди ще не скресли,
Ще – дуже далекий від сонячних тем.
Та все ж йому сниться і мариться диво:
Прихід дивовижної діви-весни
Й маленький підсніжник казково красивий
Уже заглядає до лютого в сни.
Ще снить йому сонце з промінням веселим
І радісна пісня маленької пташки,
І котик пухнастий духм’яної верби,
І посмішка щира весняної казки.
Та – це лише сон у лютневі морози,
Свою ще зіграє він вибрану роль,
Усі ще закохані в нього попросять
Відкрити секрет їм: кохання пароль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640323
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Мене назвали Ганною… Напевне,
Щоб сіяти уміла благодать
І милість дарувати людям в -енне,
Й душі краплинку кожному віддать.
Я в січні народилась… Під морози…
Термометр, календар – все двадцять п’ять…
Тоді синички падали в порозі,
Не йшли у двір і дітки погулять…
Якраз на сході небо рожевіло,
Розчервоніле сонце піднялось.
Над хатами стовпи увись диміли,
А в хаті – пуп в’язали… Так велось…
Тоді ж Господь спустив мені і долю:
«Із сонцем народилась – путь важкий,
Яскравий, як світило, і відомий…
Так є, було і буде ще віки.
Як сонечко, ти й працювати маєш:
Вставати в рань щодня, без вихідних,
Служитимеш усім, поки сконаєш,
Хоча й нема твоєї в тім вини.»
Ну, що тут скажеш: доль не вибирають…
Себе лаштую: тільки би не гірш…
Думки плекаю: може це до раю
Веде мій шлях? І йду по нім скоріш…
Зоря моя з сузір’я Водолія
З Висоцьким* буде Правду величать,
І дарувати мрії і надії,
І Україну словом захищать.
15.01.2016.
*Володимир Висоцький теж народився в січні 25-ого.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638466
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 01.02.2016
Важка стежина наша у Європу,
Полита кров’ю праведних людей,
Та через страх, катівні і хвороби
Народ той шлях упевнено пройде.
І буде син життю щодня радіти,
І мати не втрачатиме дітей,
Не будуть українці по всім світу
Шукати щастя й позичать ідей.
А на своїй землі збудують хату,
Де панувати будуть лад, добро,
Де допоможе бідному багатий,
Щоб тепло в хаті й затишно було!
Щоб не губили люди власні очі
І матерів не ранила сльоза,
Щоб був покараний страшний той злочин
І не трясла народу щоб гроза.
31.01.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640308
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Мені болять твої вірші!
Ними душа моя прикута
І кожне слово, мов отрута
Як сліпо-точені ножі.
У них пекуча заметіль
І хвороблива невідомість
Там замовкає підсвідомість
Лиш чути біль, колючий біль...
Мені болить ота межа!
Що наче прірва поміж нами
Ми заблукали між світами
В яких для тебе я, чужа!
А там холодні вітражі
Там помирає щирий сміх
І за який терплю я гріх?!
Щоб там блукати, без душі!
Мені болить твоє мовчання!
Воно лютіше від зими
Як кат, караєш без вини
Без молитов і покаяння...
........... ...........
Тобою згублені надії
Тобою спалені мости...
Мене болить...
...мій біль це, ти!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629712
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 31.01.2016
Якось безцінне, вагоме слово
випало із голови поета,
задзеленчало і хтозна-де покотилося.
І понеслося собі, підхоплене,
виром бурхливих думок, поглинуте
враз бурунами стрімкого гірського потоку.
І піднялася з глибин пам’яті
темна брудна каламуть, донний мул
інформаційного смі́ття,
впереміж із риболовецькими сітками.
Але серед них те й робило, що губилося,
срібною чи золотою монеткою
слово потрібне, дорогоцінне.
Безцінне, вагоме слово!
З’являлося зрідка, пускаючи зайчиків
поміж брунатними перекатами,
поміж ревучими, ніби воли, порогами.
Спокій святий крадучи в опівнічного
сонного бідолахи-поета,
що зголосився на муки в цари́ні поезії,
і водночасся на всю її невимовну пір'їнну легкість.
І пірнаючи в цей одвічний оксиморон,
і замішуючи на обличчі
піт із пилом цієї дилеми одвічної,
з кожною миттю, з новою секундою
вкотре поет наближався до глибини,
де покірно вляглося монеткою слово,
що було́ якось випало
із голови поета.
Хапай, дурню!
Хапай і скоріше навтьоки!
© Саша Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627699
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 31.01.2016
Словом колючим день наїжачився,
В пазусі кожен трима камінця...
На усіх справах настрій позначився;
День догорає, збігає кінця...
Білих стежинок сніжне мереживо,
Пусто і голо, нікого нема...
Все продається... Дорого? Дешево?
Снігом за комір, як в душу зима!
Витрушу з себе холоду залишок,
Крига розтане, і біль промине.
Кава гаряча вдома і затишок...
Вдома чекають - і це головне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640042
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Такий невчасний в душу падолист-
Роздмухала багрянець світла осінь,
Грон виноградних теплий аметист
Вже дотліва в русявому волоссі...
Уздовж крихкого дзеркала води
Струнких берізок тануть хороводи.
Немов фольга розірвана, листки
Встелили рясно вищерблені сходи.
Змиває сонце променем ясним
З мойого серця інею мережку.
Мені б ще раз потрапити у сни-
Осіння мідь розсипалась на стежку.
Таким невчасним нападом зима-
Холодний подих віями ворушу...
Це я тебе намріяла сама,
Окриливши твою безкрилу душу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371848
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 31.01.2016
А ти для мене вогник засвітила
І день заграв, немов у ворожбі,
Моя натхненна Музо світлокрила,
За кожне слово дякую тобі!
Що я сміялась, плакала й зітхала
В солодкому полоні рим і фраз,
Що по тонких невидимих лекалах
Відточувала слово, мов алмаз...
Що не було мовчання поміж нами
І забуття не штрикали ножі,
Що я кохала завше до нестями,
Що я страждала вкотре на межі.
І милувалась чарами природи,
Розгледівши дива́ у простоті,
І ти мені освічувала сходи,
Вела у даль незвіданих світів.
А скільки весен разом заквітчали,
А скільки зим дмухнули в потічки!
І золотої осені опали
Ми заплітали спільно у рядки!..
І ти, така окрилена й щаслива,
Була зі мною в радості й журбі!..
Моя прекрасна Музо незрадлива,
За кожен подих дякую тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456230
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 28.01.2016
Упасти в ніжне прядиво трави,
У китиці махрові молочаю
І слухати бджолині молитви
У купелі весняного розмаю...
І думати про світле й неземне –
Яке це щастя в сій буремній ері!..
Коли тебе натхнення доторкне,
Відкривши серцю в раювання двері...
Упасти поміж косами струмка
І наслухати шепіт загадковий,
Коли дзюрчання музика легка
Вплітається у кучері діброви...
І ніжити долоні в завитках
Грайливо-неприборканих потоків...
І стежити, як розтинає птах
Небесні плеса, чисті і глибокі...
Промінню підставляючи лице,
Усотувати проблиски медові,
І прорости у землю деревцем,
По вінця повним цвіту і любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577759
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 28.01.2016
Весняний подих серед січня вчувся,
Зима з дахів захлюпала слізьми...
Це березень крізь сльози посміхнувся?
Чи так бува: весна серед зими?
Дивіться, люди, знову світить сонце,
Пташок лунає пісня голосна...
Вони не розуміють, сплять, і сон це?
Чи так бува: серед зими - весна?
І між проталин снігу - наче скоро
Весняні первоцвіти проростуть...
Душа до неба тягнеться, угору,
У весни, де морози не січуть...
Не хоче в лід, у зиму повертати,
В колючі білі, крижані світи,
Де знову треба серцю відчувати,
Яка холодна і далека...ТИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636167
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 28.01.2016
[img]http://gif5gif.ucoz.ru/_ph/90/669054025.gif[/img]
[i]– Хто сотворив казкову цю красу?
У відповідь мені лунає тиша.
Віктор Охріменко: “У відповідь – мовчання.”[/i]
Серце рипить, мов узяте в лубки́* прохолоди,
Ніби мороз візерунки на ньому різьбить…
З неба вечірнього блимають світлодіоди
Прямо на за́склену річку і хвойні чуби.
Тінь розіллялась, мов кава холодна з горнятка,
На шерстяне і пухке укривало зими.
Світить очницями вікон загублена хатка –
Ген аж під лісом – і в кучері соснам димить.
Що я шукаю у цій глушині непритомній –
Чорній, розбавленій снігом вершково-густим?
І голова моя куриться в небо, мов комин,
Пара клубочиться з рота, молочна, як дим.
Хто тут господар – у цій кришталевій світлиці?
Скільки скарбів неземних – і ніхто не бере!..
У мельхіорі виблискують пишні ялиці,
В хутрі позують для місяця крони дерев.
Наче роздроблені вщент дорогі діаманти,
Вкрили блискучі лелітки зимовий масив!..
В руна овечі зодягнуті гори-гіганти
Вперлися гордо в небесний нічний об’єктив.
“Хто тут господар?” – волаю. У відповідь – по́кій…
Тільки підошви мої по снігу храбустять…
Люмінесцентними лампами в тиші глибокій
Світло проціджують зорі в земну благодать.
[i]*Лубки – лещата, шини.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639136
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 28.01.2016
[img]https://cs7058.vk.me/c540105/v540105690/3d0a5/Oik8kjPZsc4.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c627928/v627928401/367dd/cq_cyvy5cyI.jpg[/img]
Коли крізь густу заметіль ти вертаєш додому –
У затишну й теплу оселю, де світло горить,
За битим порогом зі снігом обтрушуєш втому,
Приймаєш обіймів і слів благодатні дари…
І свіжістю дихаєш в рідні щасливі обличчя,
Сніжинками з одягу срібно ряхтиш навсібіч…
І щедрим столом зустрічає тебе добрий звичай,
І зашпори з пальців замерзлих втікають у ніч…
Рябіє в очах кольорами, вогнями і гріє
Цей прихисток світло-родинний одвічним теплом!
І поки за вікнами сипле, мете, біловіє,
Оселя тебе пригортає ворсистим крилом…
І зовсім не колеться, ніби улюблений светр,
Що вже залежався, зносився і трохи розм’як.
Вогонь у печі шурхотить, як пожовклі газети,
І кави гіркої лікує терпкий післясмак.
Отак і вертаєшся вкотре з дороги до хати,
Зима під ногами рипить, мов хрумкий пінопласт…
І добре, що можна всміхнутись комусь, обійняти,
І скинути все за порогом, як зайвий баласт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636498
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 27.01.2016
[img]http://winallos.com/uploads/imgon/640x480/2014-09/5e05e3f02f66670decc9ee327a062db6.jpg[/img]
Як добре мчати сонцю навздогін,
Поскрипуючи стертими педалями,
І слухати, як яблучка колін
Цілує вітер мускусно-сандаловий!..
І зблиски помаранчевих медуз
Ловити на льоту тонкими шприхами,
Розгойдувати трав'яний обрус,
І пахощі усотувати вдихами.
І слати велофарою сигнал
Рудому сонцю: "Еге-гей! Побач мене...",
Воно ж, тебе угледівши з-за хмар,
У відповідь кивне якось завдячливо.
І стиглим обважнілим гарбузом
Покотиться за обрій підрум'янений...
З підсвіткою, немов казковий гном,
Залопоти́ш асфальтом, як мембраною.
І, стрімко набираючи розгін,
Поскрипуючи стертими педалями,
Вже ліхтарям помчишся навздогін –
Щаслива, божевільна, неприкаяна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594026
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 27.01.2016
Гортає час життєві сторінки
Мої й моєї неньки України,
Чи то намудрували так зірки,
Що ми так схожі долями своїми?
Чи то Всевишній про обох забув,
Чи доля шлях важкий нам уділила,
Що часто пожинаємо ганьбу
Й товчем своє тяжке життєве мливо?
Та як би не стелилися путі,
За нас ніхто дорогу цю не пройде,
Й нема для мене іншого в житті,
Як до кінця іти з моїм народом!
21.01.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634286
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 26.01.2016
У вкритому кригою серці
Уже не пульсує любов:
Спинилися всі круговерті.
Та знову і знову, і знов
Ти стукаєш в замкнуті двері.
У відповідь – серцебиття
Малює пряму на папері
З ознакою «без вороття».
Та ти не втрачаєш надії
Достукатись. Наче весна,
Крізь тіла мого заметілі,
З теплом виринаєш у снах.
І спогадом тлієш-лелієш.
Ти літеплом серце моє
Наповнюєш так, як умієш.
Немає «нас» більше і є…
Пожежами осінь і досі
Мене повертає в місця,
Де наші сходилися вісі,
Палали коханням серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616834
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 26.01.2016
Поезію вітром шепочу в її волоссі,
Що кольору свіжозвареного какао.
Вриваюся іноді так я до неї в гості.
Але мені завжди мало її, так мало…
Поезію ночі читаю в її зіницях,
Пірнаю у них і пʹю, мов гарячу каву.
І погляд коханих очей мені часто сниться.
Чи сниться моя поезія їй – цікаво?
Поезія щастя – це бути в її обіймах,
Вслухатися в перестуки сердець і знати,
В любові і віршах – ніколи не бути війнам.
Поезія – значить жити і не вмирати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638705
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Ти народився , маленький,а ми так чекали на тебе ,
І навіть зірочку нову засвітив тобі Бог на небі .
Ти народивсь ,пташенятко ,як осінь скидала шати ,
А нам доля - віщунка принесла щастя до хати .
І хтось постукав в віконце:ми здивувались спочатку,
А там Любов колихала тебе , моє Янголятко !
Співала пісні колискові ,до неба здіймала крила ,
Щоб тебе Матір Небесна своїм амофором покрила .
А Віра, Любов і Надія тобі щастя благали втрьох,
Як ти з неба промінчиком сходив-таємниче всміхався Бог...
Він стелив тобі килим під ноги.Ткали щастя нитки золоті.
Взяв твою ручку Всевишній в свої долоні ,й поведе тебе по житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626704
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 24.01.2016
Чому добро покинуло?
Чого злії люди?
Бо замало тепла в серці,
А більше наруги!
Бо зневіра точить душу,
Ятрить, наче рана,
Із любов'ю стало скучно,
Багато обману!
Щастя златом підмінили,
А хліб - на солярку,
Нарід нищать вже відкрито
"Рідні" олігархи!
Біжить добро сполохане,
Здаля заглядає,
Поки руку хто протягне,
Чи хто приласкає!
Хто пригорне сиротину,
Про старих подбає,
Убогого нагодує,
Про Бога згадає!?
Туди й прийде,
І ретельно зло повимітає,
Змахне сльозу,
І радістю в очах засіяє!
[i]На "Добро" автор: dashavsky[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638267
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Вона приходить,
Щоби сни прогнати,
До рук дає
Листочок і перо,
І я тоді
Не можу вже стогнати
Під ангела
М’якесеньким крилом.
Вона ж шепоче
Про часи, далекі,
І вежі, сонні,
Й рицарські бої.
І ллється слово,
Мов вода із глека,
То Музи голос
В серці забринів…
Радію їй
Вночі і на світанні,
Саджаю гостю
Поряд, край стола.
І пишем вдвох
Ми про життя й кохання,
І про красу
Поліського села.
Чи казку витчем
Про вселенське диво,
Панує де
Любов лиш і добро,
Де зникли заздрість
І людська гординя,
І нам радіє
Батечко Дніпро.
Сестрою Музу
Часто величаю,
Ділю все навпіл:
Радість і біду –
Я подругу
Вірнішу не стрічала
І кращої
Вже, мабуть, не знайду.
15.01.2016.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638203
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Людська душа коли сфальшивить,
Страждає, плаче, їй – болить,
Й коли їй шансів не лишили
Вину спокутувать колись.
Людська душа завжди від Бога,
Безмежно добра і проста,
Чужий болить їй біль-тривога.
Коли ж дитина підроста
Й пірнає в світ цей, дикий, грішний,
Немає спокою душі –
Хворіє завидками, грішми,
І рідні вже стають чужі .
Тоді темніє світла днина,
Ні друзів, ні товаришів…
У світі, знай, ти є людина –
Не дай хворіть своїй душі!
10.02.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633889
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 22.01.2016
Подаруй мені, доле, крила,
Щоб від горя мене закрили,
Щоб любили і внуки, й діти,
Встигла правнукам порадіти.
Подаруй мені, доле, спокій,
Щоб злетіти туди, де сокіл,
Дай напитись там сонця й волі,
І для мене цього доволі.
Подаруй мені, доле, віру,
Хай послужить мені ще Ліра,
Ще й пожити під мирним небом –
Щастя іншого і не треба.
Подаруй мені, доле, сили,
Щоб ті крила мене носили,
Щоби рясту ще потоптати,
Хай без срібла, нехай без злата.
1.06.2013.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636785
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 22.01.2016
Народилася я у місті Києві. Але після народження мене відправили до бабусі, на Харківщину, де я і проживала до школи. Там пройшли незабутні, найкращі роки мого дитинства. І тому село Роздолівку, Близнюківського району Харківської обл., вважаю своєю другою Батьківщиною. А можливо першою.
Роки світання промайнули, наче мить,
Згубившись в пелені густих туманів.
Чомусь минуле ностальгією бринить,
Гукаючи в забутий світ розмаїв.
Звучить і досі у моїх примарних снах
Далеких днів мелодія крилата.
Там залишились, на заметених стежках,
Мої сліди і рідна, сива хата.
Її віконця, ніби докори очей,
В небесні далі посилають погляд.
Немов спитати хочуть в зоряних ночей,
Чому ж я з ними так давно не поряд.
Але вони живуть у спогадах моїх –
Малі віконця рідної хатини.
Світлини родичів далеких і близьких,
Що прикрашали білосніжні стіни.
І досі бачу українські рушники,
Бабусиними вишиті руками.
Які дбайливо огортали образи,
Намолені віками прабатьками.
Відтоді збігло в небуття багато літ.
Давно немає глиняної хати.
Але у снах вона і досі ще стоїть,
Запрошуючи в затишні кімнати.
А час безжальний проганяє дивний сон,
Між вимірами виставивши ґрати.
Мені нагадує, що вкрите бур'яном,
Те місце, де стояла рідна хата.
12.12. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628184
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 21.01.2016
[youtube]https://youtu.be/YHEZAzntgK8[/youtube]
– Не шукай зі мною зустрічей, не треба!
Відцвіла для нас смарагдами весна.
Подивись, над нами вже осіннє небо
І ти вже давно не той і я не та.
Відіграла юних днів лунка соната.
Опадає жовтий лист до наших ніг.
Сірий дощ по вікнах журно б'є стаккато,
А на скронях засріблився білий сніг.
Всі стежки давно згубилися в туманах.
Неможливо їх сьогодні віднайти.
І хай що там відбувалося між нами,
Доля вже давно розставила крапки.
Ті далекі дні лише крихке минуле,
Що лиш спогадом у пам'яті бринить.
Що вітриськом непомітно промайнуло,
Залишивши на світлинах тільки мить.
Не тримай підступну тугу і тривогу,
Відпусти у небуття усі жалі.
Не судилося долати нам дороги,
І пливти в одному, спільному човні.
Не шукай зі мною зустрічей, не треба!
Не турбуй і не приходь до мене в сни.
Не вернути більше зоряного неба
І загублену стежину не знайти.
11.11. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620334
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 21.01.2016