Ганьба всім вам за зраду Батьківщині!
Ви не хотіли? Все одно ганьба!
Повірили у казку московщини,
Свої проблеми самі розгріба!
Ви в душу наплювали Україні,
Спотворили красу її земну,
Забули, які наші були мрії
І знехтували нашу боротьбу.
Ганьба вам всім, на ваший рід проклятий!
Жадоба ваша спопеляє все,
Свою країну рідну розіп'яти!
Вона ж ваш попіл вам же й піднесе!
Як ви могли підняти свою руку,
Й напитись крові братської сповна,
Свою країну увігнати в муку,
За Україну зрадникам ганьба!
03.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642271
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 09.02.2016
Ми живемо у матриці... Нам виходу не дано...
Ти розумієш, як мені всередині щемить?
Я розумію чи все ж ні? Де ж ділась моя пам'ять?!
Світ в обрахунках... Дія от завершиться... Ще мить...
Давай забудем все. Нехай так. Хай минає світло...
У темряву я падаю... Мені не відболить...
В обіймах я зникаю й сиплюсь... Мене візьме вітер...
А на радарі світиться:
Ще мить...
Ще мить...
Ще мить...
07.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642038
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Прогулянка... От стеляться дороги...
Наліво - острів свята і святих,
Направо - ліс, що полином всіх кропить...
І вітер зносить... Вічний він, не стих...
Тумани в лісі? Явище природнє...
На острові? То явище чуже...
Ми в галасі, умови є погодні,
З розкритими очима йдем вперед...
Ну якось так... Як хтось зайде до лісу,
То хай тумани стелять шторку вам...
Але туман з очей, немов завісу,
Як знімете, зустріне вас вігвам...
На острові зродився мегаполіс
Й пірнув, мов Атлантида... От й нема...
І Морфій з нами, вождь... Зелене море...
Туман з очей знімати вже пора...
07.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641998
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Чомусь болить... Ніяк не визначаюсь...
От тигра вполювали... Далі - що?
Пришвартували корабель десь скраю...
Тепер стоїть, потрісканий в ніщо...
Ти зрозумій, я - світ в перебудові,
До Бурдж Халіфи лізти. Я ж на дні...
Я розіб'юсь, порву усе до крові,
Помру... А чи поможе хтось мені?
І знов висотки... Знов вігвами кланів...
Чи марево, чи пуританів сни?
В нас кожен - це по суті лиш Титанік?
Залиш мене... Бо ми, як кораблі?
І одиниці виживуть? А далі?
Чи вийде жити? Як нам далі йти?
Чи з Хеєрдалом попливти у далі?
Чи у Вальгаллу? Декаданс мети...
***
Можливо... Все можливо... Все - ідея...
Ідея - вічність... Вічність - у крилі...
Й тим паче двох. Ввімкни життя у плеєр...
Відчуй... Ось люди, як і кораблі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641342
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Кружляє білий і пухнастий,
Літає щастя навкруги,
Квітастий, частий і сріблястий,
Лягає на міста й луги.
Все забіліло, як в тумані,
Не бачу я куди іти,
Дороги вже неподолані,
Набрали трішки висоти.
А він летить собі із неба,
Такий казковий, чарівний,
Неначе, це його потреба,
Від смутку засіб рятівний.
І як же ж тут не посміхнутись,
Не можу стримати я сміх,
Стою, не смію ворохнутись,
Летить із неба перший сніг.
02.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641533
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 06.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2016
Колись сивобородий дід-американець визнав,
Що швидшою, ніж правди шмат, завжди була брехня.
Колись був мир, тепер спільнота відправляє тризну
За ним... З Пандори вилітає дійсна маячня...
І ядерні стріли завмерли на мить,
І граються психи у війни,
А поза коробками правда тремтить -
Тепер аж ніяк не спокійно...
Усіх тягне мода схопити пригод,
Допоки ті стріли ще сплячі...
І дехто насаджений в певний город -
Ікона чужа в них ледача...
Не знаю... Сторонні десь є поблизу?
Комусь переплутало схеми?
Чи може назавжди пустити козу?
Чи є тут хтось [b][i][u]проти системи?[/u][/i][/b]
Мені остогидли порожні слова,
Узяті із чорного ринку...
Для вас ці слова - це вже є висота,
Для декого - спуск на сходинку...
Мене вже ковшем, де лежать спориші,
Не візьмеш: для мене - це пастка!
Бур'ян запускають у кожній душі...
Його нема в вільного птаства...
Здається, не було ніяких епох,
А був лиш один вік - системний
З багатими й бідними, мов той горох...
Для мене той вік буде темним...
Нарешті... Нарешті мені перейшло...
- Ти як? Усе добре, мій любий?
І сонце у ліжко до мене прийшло,
Торкнулись щоки її губи...
Нарешті минулось... Мов каторги пік...
У спокої врешті-решт тіло...
Картинки летіли, немов минув вік...
Але поруч ти, моя мила...
19.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637214
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 04.02.2016
Забули ми свою Вкраїну,
Забули землю, роси, ниву,
Не берегли...Не дорожили...
Забули наші сторожили.
Прийшла війна у нашу хату,
Забрала батька, неньку, брата,
Немов би це вже не життя,
Забрала наше майбуття!
Не будем на коліна падать!
Не будемо просити, плакать!
Перед країною в боргу,
Дамо ми відсіч ворогу!
За свою Україну щиру,
Боротись буду або згину!
Не буду вірити нікому,
Я вірю лиш своєму дому.
Моя домівка це є ти,
Країна - серця чистоти!
01.09.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637914
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Твій сміх заповнився мені понад усе.
Такий дитячий сміх, такий заразний,
Він щирий був, і теплий, і виразний,
Він був мій світ, він був - моє усе...
А ще я пам'ятаю твої очі...
Такі веселі, втомлені... Сумні...
Як перший промінь сонця навесні
Вони мене так зігрівали серед ночі!
Я буду пам'ятати твої руки,
Такі скалічені, натруджені вони,
Переробити вони все могли!
Не помічаючи, які це муки.
Я пам'ятаю.. так я пам'ятаю...
Образливі слова свої тобі,
Які мене так колють у пітьмі,
Та ти не ображалась, я це знаю.
Моя старенька, та ще молода,
Душа твоя скалічена роками,
Моя бабуся, мама моїй мамі
Така красива, добра і сумна.
Ідеш собі стежинкою своєю
За небокрай, кудись у небуття
І обрій синій наче навмання
Прикидується постаттю твоєю.
Куди пішла від нас, моя ти старша мамо?!
Чому так рано ти покинула цей світ?
Пішла одна і не взяла нічого в свій політ
І серце твоє битись перестало...
19.11.2015 р.
(На фото моя бабуличка Ісакова
Марія Павлівна)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638753
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Чарівна наша Україна!
Вона терпіла дуже довго ворогів!
Ми стали вільні, здійснилась її мрія!
Це коштувало їй мільйони батогів.
Вона прекрасна впала на коліна...
Коли підступно в спину вдарили ножем.
Такого не було з часів Берліна!!!
Вона не вірила, це було міражем!
Спіткнулась..Впала...Встати дуже тяжко.
Коли по ранах сіллю ллється дощ,
І ця країна, ця співуча пташка
Дорогою іде Господніх прощ!
Вона підставила щоку не перший раз,
До болі, до жалю, вона терпіла.
Пробачила вона мільйон образ,
Але війну пробачить не зуміла!
І піднялась з колін вишнева Україна!
Завмерли сльози в синяві очей,
Де билось серце — зараз там руїна,
Навіки буде прихистком смертей.
Вона стоїть упевнено і гордо,
Незламна постать добра і сумна,
Їй байдуже, що зараз це не модно,
Їй байдуже — стоїть вона одна.
Ти моя гордість славна Україна!
Ти моя сила, вірність і добро!
Ти моє щастя, ти моя єдина!
І разом переможемо ми зло!
16.11.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638752
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016