: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2016
я святкую для Вас Вайна́хтен - свічі, штоллен, яка банальність. я стою у метро на вахті за тюльпанами по п*ятнадцять. небо крейдяне, незворушне сипле снігом столітнім з арки. з мене лагідно тягнуть душу довгі пазурі квітникарки. це здійсниться - всі геть з дороги! - лиш як встигну добігти перша. ожеледиця аж під ноги підставляє святкові верші.
я святкую для Вас Вайнахтен. без спочинку. 24. зчервонілі тюльпани пахнуть різко-різко, мов нашатирно. їх сьогодні Ваш дім відзначить.
а гербарієм, а чи гербом - це навряд має більше значень, ніж підступні німецькі Verben.
вкравши посмішку у монахинь, я стою. і я маю право!
я святкую для Вас Вайнахтен...
- це занадто нескромно, Фрау.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636470
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 25.01.2016
Босиком по травинкам навстречу судьбе
Ты пошла в направлении к солнцу...
И оно безмятежно смеялось тебе,
теплым зайчиком прыгнув в оконце.
Золоченой веснушкой коснувшись тебя,
лучик вновь затаится за тучкой.
Это детство, Адель, прикоснулось, любя.
Это счастье погладило ручкой.
Скоро вырастешь ты - и веснушки уйдут,
уступив свое место слезинкам.
Повзрослев, ты запомнишь свой детский уют
и прогулку свою по травинкам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297541
дата надходження 03.12.2011
дата закладки 19.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2016
коли ще вірили
в казки
і вміли
мріяти
розбиту душу
на друзки
уміли
склеїти
іще світили
уночі
зірки
фіалкові
співала птаха
на плечі
пісні
коралові
сріблився непроглядний
ліс
єдинорогами
витали
діви
зоряні
небес
дорогами
провалля затуманене
духами
вічності
в двобої
сновидінь
землі
й думок
античності
і свіже дихання
грози
і запах
волі
дві срібні дощові
сльози
на віях
болю
і білі птахи
на зорі
із першим
снігом
і чар морозів
на вікні
здавався
рідним
загоїв рани
вогняні
плач
феніксів
і білі лілії
вночі
серед
лісів
тремтливі спогади
життя
з листочків
скрапують
в імлу осінню
в небуття
повільно
падають
і мокрі голоси
дощу
тепер
вчуваються
і павутиння
смутку
в серце
уплітається
пам’яті слізний
ланцюжок
страшно
навіяти
аби ж то вірили
в казки
і вміли
мріяти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605493
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 11.01.2016
Дурні рядки з чужих пустих листів.
Дурні думки, які давно без слів.
Пусті дороги, кораблик у воді,
Дроти, рядки, дурні й пусті.
Ніщо не варте жалю й сліз.
Усе забуть ніхто не зміг.
Тому і опускають люди очі,
Ховають в них душевний злочин.
Не боляче і майже все одно,
У натовпі чомусь так сумно.
О люба музо, хто, коли не ти
Почує крики в пустоті.
І спогади вже пилом заміло.
Не варте пам'яті усе.
А б'ється серце сильно-сильно,
Дурне, дурне, дурне.
Уже не страшно і не сумно
То все не гідне часу мрій.
У "непрочитаних" давно вже пусто.
У “непрочитаних” лиш голос твій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635024
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Тишина...
Тихо як!
Темнота...
Темно як!
У тишині та темноті...
Я ще живу? Чи може ні?
Сиджу я сам на самоті.
Чому так добре тут мені?
Лиш тишина та темнота.
Ні світла, ні звуків нема.
Все на цім світі марнота.
Потрібна тільки Ти одна.
І темноту, і тишину
Руками ніжно пригорну.
Візьму ілюзію ясну
Твою у сон свій і засну.
Тишина.
Тихо як...
Темнота.
Темно як...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546913
дата надходження 27.12.2014
дата закладки 10.01.2016
Я бачила себе, дорослу, уві сні.
Побігла радісно, усміхнено до неї…
Вона ж бо знає, що існують феї,
Вона повірить залюбки мені!
Я їй казала про будиночок з ромашок,
І кришталеве озеро в дворі,
І срібнодзвони у тумані, при зорі,
І про ангеликів, що п’ють небесся з чашок.
Колись проллється злива вогняна,-
Розповідала я так палко й щиро.
Бузкові зірочки вселяють віру,
Я знала, зрозуміє лиш вона
Щоб сни розквітли в темних шатах ночі,
Вплітали ельфи сяйво зір у коси,
І щоб дзвеніли кришталеві роси,
Вона захоче, знаю, що захоче!
І коні з гривами рожевими летять,
Зорі сяйливій грає буйний вітер
На чарах повних променів по вінця відер,
І пісню може дивну заспівать.
В траві ховаються блискучі діаманти,
То, певне, був учора зорепад.
Якщо небесних слухатись порад,
То, може, пощастить один впіймати
Я певне би так вічно повідала:
Моя душа так прагнула довіри,
Мов життєдайного, святого еліксиру,
Якби я її погляд не спіймала.
Проміння струни у чарівній лірі
Раптово згасли. Я стояла непорушно.
Вона промовила так чітко і бездушно
Смертельне слово: Я тобі не вірю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612579
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 03.01.2016