Ти цілувалась з вітром на світанні.
Ховались ви обидва серед жита.
І пристрасно так, нібито востаннє,
він плечі обіймав твої відкрито.
Ось бачу гру його з твоїм волоссям,
але чомусь нітрохи не ревную.
Спокусник вміє заплітати коси?
Я в нього цю науку опаную.
І щоб він не казав тобі на вушко,
чи заглядав в блискучі оченята,
чи кликав за коханку чи подружку –
не матиме цей звабник-вітер свята.
Бо підхоплю любов свою на руки,
щоб десь у житі зникнути до ночі.
Послухай, мила – серце вже не стука.
Воно тремтить...
Бо знов кохання хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315653
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 15.12.2015
До наших ніг,
неначе кошеня,
що прагне ласки,
пригорнулось літо.
І вже його
несміло-тихе «няв»
в долонях заховав
осінній вітер.
Він рве із рук
нечитані листи,
що нам сумні
дерева-листоноші
роками вже не можуть
донести.
В них наші вірші!..
… теплі і хороші…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450025
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 15.12.2015
Мороз слабел, и падал снег,
Густыми хлопьями, по ветру,
На юго-запад.
Метр за метром
Навстречу им шёл человек,
Уткнувши нос в махровый шарф.
И почему-то улыбался.
Слегка приплясывал и пальцем
Снимал слезу. Её рождал,
Похоже, пар глубин души.
А может, таяли крупинки,
Из Аш-два-о, в формате – льдинки.
Какими мыслями он жил?
Я засмотрелась, отвлеклась
И не успела отклониться.
Столкнулись две большие птицы
У неразбитого стекла.
Глаза в глаза. И вздрогнул смех -
Привет, привет! Мы разлетелись.
Для каждого роднее цели,
Свои. Хоть часто и за грех.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628908
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Як в кашкеті, у виборчій урні
Буйно булькає мізками виклик,
Намагаються, й досі, постригти
Чи в монахи, чи в сонячні дурні.
А, здавалося б, вже зрозуміло,
Навіть людям не найрозумнішим,
Небезпечно тепер нуворишам.
Чи забули, як гума горіла?
Чи забули, як плинула кача
Над тілами небесних героїв?
Чи не знають, чи, може, не бачать,
Українці звикають до зброї.
Чи отим пацюкам невідомо,
Що війна – це, завжди, не назавжди.
Позгасають драконові башти.
Козаки повернуться додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628942
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015