ТРИЧІ ПРОДАНА
Пам’яті засновниці Софіївського парку,
княгині Софії Потоцькій присвячується.
Я тричі продана. Не вірна, не свята.
Ношу княгині титул з примхи долі.
Душа моя зрадлива, молода.
Життя моє – блиск , золото й неволя.
Я перший раз продана за гроші
Циганкою матусею, бідарка,
Віддавши тіло в панськім шалаші
Прийшла в історію з Софіївського парку.
Я й вдруге продана… придбав мене уміло
За титул чоловіка князь - владар.
Але купить ти можеш моє тіло.
Душа ж моя – не куплений товар.
Краса моя – омана із оман!
Скільком ти королям сліпила очі!
Всі таємниці розповів мені султан.
Орлов, ти виграв Ізмаїл за мої ночі.
Я тричі продана… Продажна? Як і всі!
Лише ціна за мене незбагненна:
Хтось розоривсь, хтось падав на мечі…
Потоцький, ти життя віддав за мене!
За мою зраду… навіть і твій син
Знімав із моїх вуст палкі жарини.
Чи ж варта я була твоїх перлин?
Поглянь, чи варта польської країни?
Ти всі полки відав тоді за мене.
Ти зрікся шляхти, гордості. « Пся крев!»
Ти сад мені садив з дубів і кленів.
Фонтани і Версаль. Сліпий орел…
Красу з небес на землю переніс,
Створив Едем у серці України.
Тобою ж купленій, ти серце своє ніс,
Витають й досі в парку наші тіні.
Єдиний раз кохала я тоді.
На ту любов не мала зовсім права.
Топтали сотні раз мене в житті,
Й твою любов я, княже,.. розтоптала.
Я тричі продана на сповіді стою…
Я проклята усім своїм життям.
Себе на гнів Господній віддаю.
Я тричі продана! Та душу – не продам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620831
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015