Ты получаешься изо всего на свете –
из пластилина слов, из песенки о Джульетте
Шекспировной,
даром ли кожа того дивана
помнит локти твои,
а старое фортепьяно
по старой памяти наяривает Шопена?
Даже не замечаешь как плавно, как постепенно
вечер становится белой ночью с ее избытком
в свадебном платье сирени, хоть вовсе ниткам
места нет разгуляться.
Письма, достигнув пачек,
приходят из прошлого, где солнце, как раскидайчик,
пляшет на леске воображенья –
то-то
марионетка бросила кукловода
и ушла к другому, к такому же, но другому,
да вошла в мою память, прильнула к её вагону,
раскачала железный, тронула, мол, дорогой
впору своей ступать, так что, родимый, –
трогай,
трогай
и поспешай,
ибо, к несчастью, бренно
и это чувство,
когда никакого крена,
только одна прямая, сталь параллельных линий.
...но ты выходишь ко мне из снегов, из ветров, из ливней,
из тьмутаракани, точно живая попросту не уходила,
и мы снова сидим на диване, и слушаем Боба Дилана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794923
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 08.06.2018
Йди, Єво, йди. Прогуляйся за межі раю –
Там десь ростуть дикі яблуні, сливи, груші.
Ти тут їси їх зеленими – не визрівають,
То для дерев, і тобі, Єво, кепсько дуже.
Ти, Єво, дивна. Хочеш то слив, то вишень.
Бачиш, придумала змія – й вину надвоє.
Ти, Єво, вчора була в 100 разів мудріша.
Що нам робити? Як нам бути з тобою?
Поки ти спиш, у саду хтось рахує зорі –
Їх не з’їси, а як так, то добре не буде.
Яблука зріють, наче сигнал світлофора –
Ми не боги, Єво. Просто звичайні люди.
Йди, Єво, йди. Прогуляйся за межі раю,
Якось дерева скінчаться й почнеться всесвіт.
Хто їх придумав ті яблука – хай поливає.
Я вже не вірю. Просто не вірю у все це.
Бачиш… Вважала – скінчив і тепер спочинеш,
Всі ці нотації душу і серце крають…
Ти, Єво, винна. Та тільки наполовину,
Бо саме я посадив ту яблуню в нашім раї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789215
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 27.04.2018
Я просто ещё один сумасшедший –
сухой известняк над поверхностью океана,
но если моя дьяволица когда-нибудь станет женщиною,
высеченной из камня,
лишь солнце, скулу перестав серебрить и
преследовать темень, скроется за горизонтом,
всё расскажу ей о мире, морях и Риме,
о том, как гадать по кофейным зёрнам,
как видеть знаки судьбы – поскольку она подвластна
мыслям о ней, да только их кот наплакал;
мне нужен хоть маленький бог для скромного панибратства
с грядущим. Каждый поэт – оракул.
Без кодлы зевак явь всё-таки хороша, и
особенно, если ты сам – неподвижный остров:
никто не увидит как по тебе, желая
броситься в шумный прибой с рыдающего утёса,
неподдельная нежность с воинственностью амазонки
прошлась – от знака судьбы до жеста.
Моя дьяволица теперь по другую сторону горизонта,
свидетельница сумасшествий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751329
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Чуєш, тиша яка…
Ні свічі… ні струни… ні стіни…
На колінах моїх невпокорені карти пасьянсу.
Слухай сповідь мою на бруківках мостів розвідних.
Міжсезоння сердець.
Повний вакуум. Жодного шансу
Перетнути межу.
У віддаленім краю землі
Пахнуть трави медово, туманами дихає хвоя.
Ти будуєш мені неймовірно стрімкі кораблі.
Тільки я не зійшла
ще з ковчега великого Ноя.
На обіцяних землях
Криваво-п”янка алича.
Ворон знову вертає, собі не знайшовши вечері.
Чорний ворон душі… і лише полум”яна свіча
……………………………………….відшукає свій берег
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746399
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Замычали часы, идя на убой.
И впору
помянуть кукушонка, лето и много лет,
шашлыком заедая порох боёв за слово
и за личность и за её же в туда рассвет.
Рьяно ухнет звонарь по новенькой чайной рынде,
уморив самогонным духом зарю и сов
там, где раньше любили.
Нынче и присно мы где
громко думаем ближе к ночи осипшим псом.
Как же люто пылает август звездой и кем-то.
Кем-то очень живым, плюющим на всех собак,
на словесные войны в целом и их фрагменты...
...пожалевшим кукушку честно за просто так.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745460
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Це строфи, які пишуться згідно з усталеними правилами. Їх ще називають твердими.
Елегійний дистих. Складається з одного гекзаметра і одного пентаметра. У гекзаметрі цезура не має постійного місця. Елегійним дистихом писали не лише елегії, але й епіграми, він здобув популярність в античній поезії. В українській поезії стрічається у творах І. Франка, М. Зерова, М. Рильського.
Прудко на безвість ідуть // наші дні і короткі години. Зрана до ночі гуде // колесо темних турбот.
Не помічаємо — як надворі весна розцвітає, Не помічаємо — як з дерева сиплеться лист.
(М. Зеров)
Олександрійський вірш - - двовірш шестистопного ямба з цезурою після третьої стопи. У рядках — парне римування, чергуються чоловічі і жіночі рими. З'явився у Франції в XI ст. Таким віршем на основі силабічної системи була створена поема "Мандрівка Карла Великого в Єрусалим та Константинополь". У XII ст. такою формою була написана поема про Олександра Македонського. Від його імені пішла назва вірша. У сучасній поезії використовується рідко. Видозмінена форма олександрійського вірша називається олександрином. Це п'ятирядковий 13-складовий вірш, написаний шестистопним ямбом з римуванням АБАБ. Олександрини використовували І. Франко, М. Зеров. Олександрійський вірш:
Я не складав тобі ні гімнів, ні поем. А
Добірного вина замість ліричних тем А
Шукав я за твоїм оспіваним камінням. Б
В сухих поточинах, над темнобоким рінням. Б
(М. Зеров)
Терцина (італ. terzina від tena rima—третя рима). її вперше застосував Данте у "Божественній комедії". Це строфа з трьох рядків п'ятистопного ямба. Перший рядок римується з третім, а середній — з першим і третім рядком наступної строфи: АБА, БВБ, ВГВ...
Приклад:
Народе мій, замучений, розбитий, А
Мов паралітик той на роздорожжу, Б
Людським презирством, ніби струпом вкритий! А
Твоїм будущим душу я тривожу, Б
Від сорому, який нащадків пізніх В
Палитиме, заснути я не можу... Б
(І. Франко)
Секстина (італ. sextina від лат. sex — шість) — строфа з шести рядків, у якій перші чотири рядки римуються перехресно, а останні два — парно: АБАБВВ.
Секстини пишуть п'яти- або шестистопним ямбом. Наприклад:
На шлях я вийшла ранньою весною А
І тихий спів несмілий заспівала, Б
А хто стрівався на шляху зі мною, А
Того я щирим серденьком вітала: Б
Непевна путь, мій друже, в нас обох, — В
Ходи! Шлях певний швидше знайдем вдвох. В
(Леся Українка)
Іноді вживається римування АБАБАБ: ("Слово про рідну матір" М. Рильського) АББААБ, ААБВВБ.
Секстина утвердилася в італійській поезії доби Відродження, зокрема у творчості Дайте Аліг'єрі, Ф. Петрарки, згодом поширилася в інших європейських літературах.
Октава (лат. octava — восьма) — восьми рядкова строфа п'яти- або шестистопного ямба. Шість рядків римується перехресно, а два — між собою: АБАБАБВВ. Приклад:
І я пішов. Літа йшли за літами... А
Я сивію, огонь згасає мій. Б
Чимало сил потратив я без тями, А
Чимало я похоронив надій! Б
Лиш ліс отой пахучими вітками А
Махав мені, бринів, мов мушок рій, Б
Що п'є мов сонця блиски золотаві, — В
Так він все свіжий був в моїй уяві. В
(І. Франко)
Останні два рядки з суміжною римою називають кодою.
Батьківщина октави — Італія. Творцем строфи є Боккаччо, в українську поезію запровадив Ф. Прокопович. Це улюблена строфічна форма романтиків. Яскраві приклади октави є у творчому доробку П. Куліша, Лесі Українки, І. Франка, Юрія Клена, А. Малишка.
Тріолет (франц. triolet від лат. trio — троє), з'явився в епоху середньовіччя. Це восьмирядкова строфа на дві рими, у якій перший, четвертий, сьомий, та другий і восьмий рядки повторюються дослівно.
Рими розташовані у такому порядку: АБАААБАБ. Наприклад:
Я складу вам тріолет А
Про поета і амура Б
На старий — старий сюжет, А
Я складу вам тріолет. А
На сюжет: амур — поет, А
Фоном буде нам натура — Б
Я складу вам тріолет А
Про поета і амура. Б
(М. Вороний)
Тріолет з'явився у середньовічній французькій поезії, за доби Ренесансу використовувався рідко, поновили його поети бароко. Зразки тріолета є у творчому доробку І. Франка, Д. Загула, П. Тичини, М. Драй-Хмари.
Сициліана (італ. siciliana) — восьмирядкова строфа на дві рими, яка, очевидно, передувала октаві. Тому, мабуть, її називають октетом. Була популярною в середньовічній сицилійській поезії..її формула АБАБАБАБ. Зустрічається і така форма АББАБААБ. М. Рильський створив такий різновид сициліани, як АБАБАААБ:
Ой, як тебе ми виглядали Крізь ніч, крізь морок, крізь туман, Як ми для тебе засівали Від ворога відбитий лан, Які човни, які причали Благословенній готували, Яким нопоєм наливали Жадоби невтомимий жбан!
Відома і така восьмирядкова строфа АБАБАВАВ. Сициліана є попередницею октави.
Нона (лат. попа — дев'ята) — строфа з дев'яти рядків переважно хорейного розміру з римуванням ААБВББВББ. Наприклад:
Шапку хмуро він насунув, А
по снігу на шлях посунув, А
важко спотикається. Б
А душа чогось тривожна: В
щось у світі діється. Б
Стане... Прислухається ... Б
Та стоять ніяк не можна. В
Сніг із вітром віється, Б
сніг перекидається... Б
(П. Тичина)
Є й така форма нони: АБАБАББВВ. Ця нона нагадує октаву, у яку перед кодою вставили ще один рядок.
Децима (лат. decima — десята) — десятирядкова строфа зі сталою схемою римування: АБАБВВГДЦГ. Перші чотири рядки зав'язували ліричну колізію, а останні чотири давали її розв'язку. Такою формою написана "Енеїда" І. Котляревського.
Приклад з "Енеїди" І. Котляревського:
Всім старшинам тут без розбору, А
Панам, підпанкам і слугам Б
Давали в пеклі добру хльору, А
Всім по заслузі, як котам. Б
Тут всякії були цехмістри, В
І ратмани, і бургомістри, В
Судді, підсудки, писарі, Г
Які по правді не судили Д
Та тільки грошики лупили Д
І одбирали хабарі. Г
Відома також десятирядкова строфа — сициліана з перехресним римуванням: АБАБАБАБАБ.
Рондель (франц. rondelle від лат. rotundus — круглий) — тринадцяти-рядкова строфа на дві рими. Включає три строфи: два чотиривірші і один п'ятивірш. Перший рядок повторюється тричі, а другий двічі.
Мою любов, немов Христа, А
Добробажальцями розп'ято. Б
Хто в друзі пхавсь, той винувато, Б
Мов пес, підібгує хвоста, А
А сіть обмов, важка й густа, А
Розставлена уміло катом... Б
Мою любов, немов Христа, А
Добробажальцями розп'ято. Б
Та крил натхнення — не дістать: А
Вони увись підносять свято, Б
Хоч їх і стріляно, і клято. Б
Цілують праведні вуста А
Мою любов, немов Христа. А
(М. Боровко)
Рондель застосований у другій половині XIII ст. трубадуром Адамом де Галем. Цю строфу використовували Ф. Війон, С. Малларме, П. Тичина, Яр Славутич.
Рондо (франц. rondeau, лат. rotundus) — строфа переважно з тринадцяти рядків на дві рими, де перший, восьмий і тринадцятий рядки повторюються. Виникла у середньовічній французькій поезії. Може мати й іншу кількість рядків — від 8 до 15.
Наприклад:
З вітром весняним сосна розмовляла,
Вічно зелена сосна.
Там я ходила і все вислухала,
Що говорила вона.
Ой, не "зеленого шума" співала
Вічно смутная сосна.
Ой не "зеленого шума"!
Чується в гомоні тяжка зимовая дума.
(Леся Українка)
Строфа рондо утвердилася в середньовічній французькій поезії. До неї зверталися Ф. Війон, В. Тредіаковський, І. Северянін, Леся Українка, М. Рильський.
У світовій поезії є такі канонічні строфи, як віланель, китайська танка, японська уака (танка), гайку (гоку), індійська шлока, персо-арабські газель, бейт, рубаї, грузинська шаїрі та інші. Танка, гоку і рубаї є жанрами лірики.
Віланель або віленела (лат. villanus, франц. villanelle — селянський) має 6 тривіршів однакової структури, подібних на терцину, і останній 19-й рядок. Рядки охоплені двома римами. Перший рядок повторюється у шостому, дванадцятому, вісімнадцятому, третій — у дев'ятому, п'ятнадцятому, дев'ятнадцятому. В добу середньовіччя віланела була піснею пастухів, у добу Відродження — піснею про кохання.
Танка — п'ятивірш, який складається із чергування п'яти— та семи-складових рядків (5-7-5-7-7). Виникла в японській поезії у VIII ст., у IX—X ст. стала класичною строфічною формою. Приклад:
Раптом захотілося -чого б це? Поїздом поїхати. От з поїзда зійшов — а йти нема куди.
(Ісікава Такубока. Переклад Г. Туркова)
Гоку (гайку) — жанр японської пейзажної лірики, виник у XVI ст. Гоку складається з трьох рядків. Перший і останній рядок мають по 5 складів, середній — 7. Схема гоку 5+7+5.
Приклад гоку з доробку І. Качуровського:
Достиглі сливи Нагадують: ти прожив Ще одну весну...
Газель (газела, гезела) складається з кількох двовіршів, але не більше 12, на вірш лише одна рима. Схема римування АА БА ВА ГА. Рима може бути чоловіча, жіноча, дактилічна. Ця форма ліричної поезії з'явилася у VII ст. в арабській та персидській літературах. Зустрічається у творчості І. Франка, В. Поліщука, Д. Павличка.
Вона була, як мрія, що жила А
В моєму серці довгі-довгі дні. Б
Все вимріяне в ній: чоло й уста, А
І очі чорні — трошечки скісні. Б
Ступити кроку з місця я не міг — В
Так, ніби це лучилось уві сні. Б
(Д. Павличко)
Рубаї — строфічна форма з чотирьох рядків. Перший рядок римується з другим і четвертим. Кожен чотиривірш рубаї — закінчена думка. Наприклад:
Є вірші — трударі, є вірші — ерудити, А
Є вірші з золота, є вірші із тандити, А
Та найдорожчі ті, що із вогню, — Б
Зігріти важче, ніж охолодити. А
(Д. Павличко)
Рубаї характерний для ліричної поезії народів Сходу. Д. Павличко в 1987 році видав збірку "Рубаї".
Шаїрі — чотирирядкова строфа на шістнадцять складів, усі рядки римуються між собою (AAAA). Популярна у найдавніших пам'ятках грузинської поезії, її застосовував Шота Руставелі у поемі "Витязь у тигровій шкурі". Наприклад:
Не зовіть того поетом, хто випадком, ненавмисне, Кілька слів пустих, нікчемних, у нудного вірша втисне, Хоч і пнеться до поетів, хоч бундючиться він злісне, Хоч, немов той мул, ґвалтує: "Ти найкраща, власна пісне!"
(Переклад М. Бажана)
Інші види віршів.
Білий вірш або верблан (англ. blank verse) — неримований вірш з виразною внутрішньою метричною акцентово-інтонаційною структурою. Рима у ньому компенсується клаузулою. Білі вірші використовуються в силабічному і силабо-тонічному віршуванні. Найчастіше застосовується у віршованих драматичних творах (Леся Українка, "У пущі").
У драматичних творах білі вірші не діляться на строфи, у ліриці строфи' є. Можуть використовуватися будь-які віршові розміри.
Вірші, у яких половини рим немає, називаються напівбілими.
Акровірш (акростих) (грец. akros — зовнішній, крайній, лат. versus — повтор, поворот) — вірш, перші літери якого утворюють слово, фразу, ім'я.
Лиха зима сховається, А сонечко прогляне, Сніжок води злякається, Тихенько тануть стане, — І здалеку бистресенько Вона до нас прибуде, Кому-кому любесенько, А дітям більше буде. (Л. Глібов, "Хто вона? ") Тут акровірш використаний як форма загадки для дітей.
Джерело: http://pidruchniki.com/18800413/literatura/vidi_rimuvannya
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744451
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 02.08.2017
Я знаю - я из тех, кто виноват,
Кто голову в песок стыдливо прячет,
Кто тоже хочет мир переиначить,
Но – шаг вперёд и два шага назад.
О, наше братство маленьких людей,
Задумчиво взирающих на небо,
Не требующих ни вина, ни хлеба,
Ни зрелищ, ни особенных затей!
Да, я из тех, кто тонким лыком шит.
Подстрочником.
И между строк читает.
И иногда в упор не замечает
Того, что на поверхности лежит.
Да, я из тех, кому не суждено
В историю без удержу ворваться,
И на скрижалях века расписаться
Ни кровью, ни словами не дано.
Кто окриком застигнутый давно:
– Посторонитесь, ваша хата с краю!
Кто знает?
Может город мой такой –
Цветуще-одурманенно-родной,
С его асфальтом, пылью и травой –
И мирный и живой лишь потому,
Что я в нём незамеченно живу,
И мысленно его оберегаю.
Июль 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740510
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 04.07.2017
Ти з'являєшся в моїх снах
І гуляєш спокійно в домі,
Вимальовуєш на шибках
Візерунки... мені знайомі...
Ці меланжеві кольори
Протягнулися через роки -
Як давно ти його створив
Світ хвилююче-кароокий...
Мій художнику, знов схитрив -
Порозбризкував світлі клапті...
Я прошу тебе, говори,
Хай теплішає в моїй хаті...
Дозволяю: малюй іще,
Ось, у затишку, з цього краю,
Де не знищиться знов ущент
Твій малюнок - усе, що маю...
Але сон утікає... день
Швидко вимив холодні вікна
І вже фарби нема ніде -
Тільки яблуня, що розквітла...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734529
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 23.05.2017
Ты для меня глоточек рая...
моя желанная подружка...
тебя....
я в снах своих ласкаю...
и про любовь...
шепчу...
на ушко...
...........................
когда мы в танце нежно обнимались....
и страсть моя кипела как смола....
а руки твоим телом обжигались....
когда губами ..
изучал тебя ...
когда ты пламенея от желанья....
слова шептала...
из волшебных снов
мои мечты...
все...
на яву сбывались....
я смысл...
всей жизни....
в этот миг...
нашёл!.
твои плечи...
ресницы глаза....
твоя шея....
и талия....
жаждут....
моих нежных касаний...
когда...
моё сердце тебе всё раскажет....
и я пробую страстно...
на вкус...
мочку уха...
плечо...
запястье....
я сотру всю печаль и грусть....
зацелую...
тебя...
до счастья....
Любимая...
и самая родная....
я уже вижу
сквозь туман очей....
...твоя фигура....
как любовь нагая....
... а душу жгут....
следы твоих ногтей....
твои глаза .
...затянутые страстью....
твой шёпот....
....я тебя хочу....
влюблённый взгляд....
...и я от счастья
плачу....
целуя и сжимая.....
грудь твою....
а бёдра...
они тоже просят ласки....
касанья пальцев...
губ... горящих слов...
и где то здесь....
тропинка
к нашей сказке....
которую
с тобою
я нашёл.
+++++++++++++++++++++++++++
На фото
и я ...
опять....
опять тебя... хочу...
обнять....
прижать... к груди...
и наслаждаться...
наивною... улыбкой...
когда ты.... ...
сама... сильней .....
стараешься прижаться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732336
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017
На відстані меча поглянь у вічі,
просвітлені, присвячені тобі.
Хіба потрібно більше, чоловіче,
на цій перебинтованій тропі?
Щоб не хилилось сумнівом руків`я,
і не тупилось лезо почуттів,
і псами слались біля узголів`я
одні з найнеприборканіших слів.
Невже осяння їхнього не вдосталь
перечитати зморшки на чолі?
Так сонця в катакомбах завше обмаль,
так мало часу в подиху на склі.
На відстані обіймів - наче свічі,
поставлені тобі супроти мли.
Раз по раз, як смієшся, чоловіче,-
під серцем коле залишок стріли.
16.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731438
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 02.05.2017
Торкання шовкоткані – тілесне есперанто,
ми арештанти ночі, ми янголи пітьми.
Як балерини, душі, танцюють на пуантах,
над постіллю, по стелі черкаючи крильми.
У гетто самоти, щоб не могли забути –
води холодну склянку, як ляпас по лицю,
плесне укотре пам`ять, твереза, як покута,
з відтінком жовтих квітів і присмаком свинцю,
про склепи спільних вулиць, де спогади за гіда,
роздвоєних в розпуття, яке не омине,
допоки перевізник на дно ріки не піде,
а вічний перехожий себе не дожене.
Ну як ти там, кохана? Чи не опали крила?
Чи хтось їх колихає зі смертних чи богів?
Я ворожу сьогодні – “забула/не забула”,
на кожному із віршів, присвячених тобі.
16.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730676
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017
не отпущу
И она ему:
- знаешь, я ведь когда-то была хорошей,
солнце светило как новенький яркий грошик,
боженька был улыбчив, а мир - не ношен,
птицы звенели так звонко, верилось в чудеса!
Жаль я тебе досталась - сплошное крошево,
птицы кричат тревожно, остро, взьерошенно,
солнце въезжает утречком в город - на мертвой лошади,
сердце - не сердце, а жалящая оса.
...а словеса
были когда-то преданными игрушками,
а не лгунами,как нынче - жульем да врушками,
жалкими побирушками на побегушках
что заплутали в собственных волосах...
И потому - не верь мне! ...не верь, пожалуйста,
правду отважится только один мой стих из ста...
Ты не читай их... Да к черту стихи дурацкие!
Все, завязала, последний - я НЕ ШУЧУ!
Он, улыбаясь, зная, что не изменится,
странная грустная эта его изменница
на ее : -только не отпусти меня, слышишь?
ответит ласково
- не отпущу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729784
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 21.04.2017
Не застебнуть на гудзик
День, що народить ніч.
Вічний боржник якудзи -
Місяць, пливе навстріч.
Срібне посіє зерня,
Що йому той "банзай"?
Озеро топче зверхньо,
Ласкою* виповза.
Сакура - черемшині -
Рідна повір, сестра.
Ночі ті швидкоплинні,
Місяцю, нам пора,
Кинь Фудзіямі шалик
Із самоцвітів... Сан!
Чайні гнізда втішались
Росами ікебан.
Майстру - перо й секатор.
Не самурай - митець.
Знав чернець-імператор -
Божий шлях - навпростець.
Ламаний і задовгий -
Срібний тремкий узвіз.
Кликали бога боги, -
Синто напереріз.
10.04.17.
Імператор Ґо-Мідзуноо народився 29 червня 1596 року. . Новонародженому дали ім'я принц Сан.
За життя Імператор Ґо-Мідзуноо вичав японську літературу, поезію та історію. Під псевдонімом Ґьокуро — «Самоцвітна роса» — він видав поетичну «Збірку чаїного гнізда». Монарх також був майстром ікебани та садівництва. Сад, створений за його проектом в Імператорській віллі Сюґакуїн, вважається одним з найкращих зразків японського паркового мистецтва 17 століття.
Також Імператор цікавився буддизмом і 1651 року постригся у ченці під іменем Ендзьо. Носив титул живого божества.
*Ласка (Кама-ітаті три ласки дуже агресивні) - демон-йокай у японському фольклорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729570
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Я не пишу безупречных стихов.
Вроде слежу, чтобы были в порядке
Рифмы и ритм, и мелодика слов,
А всё равно, есть, увы, недостатки.
Только одно утверждать я готов:
Жизнью своею могу поручиться,
Что не пишу бессердечных стихов!
В каждой строке моей – сердца частица.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726418
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 06.04.2017
я Задыхаюсь...
мыслью О ТеБе...
слабеет разум...
и плывёт сознанье...
мне наплевать
что Ты теперь уже....
в чужих объятьях...
обрела признанье....
поставить Точку...
Ты сказала НЕТ!!!
сказала НЕ БЫЛО!!!
и никогда НЕ БУДЕТ!!!
три выстрела...
...в Тьму...
превратили Свет...
в бессмыслицу...
часы ползущих буден...
я больше не тревожу твой Е-мАйл...
пытаюсь душу раздавить рукою...
но если ВДРУГ......
я обнаружу там...
,,, ...
я прилечу на крыльях...
за тобою.
*****НАДЕЖДА М - Переспів - я Задыхаюсь… мыслью О ТеБе…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731092
*****svoje - переклад - я Задыхаюсь… мыслью О ТеБе…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731088
*****Петро Кожум'яка - переспів - я Задыхаюсь… мыслью О ТеБе…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727733
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726968
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017
Ох, дівчино!
Так квапишся дістатись суті-істини,
та все про все давно уже написано
великими друкованими буквами,
а ти укотре (бачиш, знаєш) стукаєш
у місце "для удару головою".
Скажи чому?
Ну, що не так з тобою?
Ух! Дівчино!
З "Rammstein" і "Rasmus", справді, добре бігати;
Тренуєшся - немов плануєш вибити
у ніжність вхід, та сила - у непевності,
у серці ж то любові - повні ємності,
по вінця.
Не хвилюйся без потреби.
Знай - двері відчиняються "на себе"!!!
Ах, дівчино!
Та вимкни цю прокляту стронгів музику,
в саду бажань забудь про зони ризику.
Душа вбирає пахощі натхненності,
та знов чомусь лякають неприємності.
Ти - сонця спів!
Мелодія чуттєва!
Життя відчуй!
Себе!
Ти - королева!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725271
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017
Я врешті виросла. [i]Hi*,[/i] Алісо!
Тепер, сховавши руки в кишені,
Гуляю садом, рахую кріси,
Двоствольні часом, [i]my little[/i] Алісо,
Оті, що спалахом по мішені.
Я врешті виросла. [i]Ні[/i], Алісо!
В саду троянди червоні, baby,
На них метелики – озирнися! –
На душі схожі, [i]my little[/i] Алісо,
Оті, що пурхають прямо в небо.
Я врешті виросла. [i]Hi[/i], Алісо!
Вже може казка скидати маску.
Чешир не зрадив свойого лісу,
Він не злякався, [i]my little[/i] Алісо,
Посивів просто – й усе! – дочасно.
Я врешті виросла. [i]Hi[/i], Алісо!
Змінили графік координати.
У біганині немає смислу:
Все непостійне, [i]my little[/i] Алісо,
Стабільні тільки біда і втрати.
Я врешті виросла. Знаєш, дивно
З тобою бути одного зросту.
Бери на руки, [i]my little[/i], Діну:
Навколо – бачиш? – самі руїни,
[i]Where life is nothing*…[/i]
____________________________
Hi - привіт.
Where life is nothing - де життя нічого не варте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723882
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Как жарко, - промолвил бродяга, - в пустынях Востока.
Как трудно мне будет тут выжить, в стране чужаков...
"Найди в себе силу, найди в себе мудрость пророка, -
Ветра прошептали, - не терпит Восток дураков!..
Сюда коль пришёл ты, то путь твой, видать, не бесцельный!
А, может быть Небо с тобой заключило пари?..
Коль хочешь, чтоб стал этот мир, как рассвет - акварельным,
То сам таковым этот мир для себя сотвори!..
Не место нас делает краше, не место творит нас,
А мы сотворяем его, но, запомни, любя!
Не нужно сводить его краски в минор, как и в минус.
Начни этот мир улучшать, начиная с себя..."
17. 08. 2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723781
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Хай і не я, і не ти -
В небо і з неба...
Хай і не нам намалюється Рай.
Подумки раптом злети!
Як це не треба? -
Крила обшарпані болем не обчухрай.
Глянь в Задзеркалля мигцем -
Біле й пухнасте
Пір"ячко ніжить збаюрений шлях.
Бачиш змарніло лице? -
Тільки б не впасти,
Ангели - змучені люди і трішечки - птах.
Трішечки... іноді він -
Птаха безкрила.
Душу твою береже від падінь.
Хочеться дива і змін?
Де ота сила,
Що піднімає так легко у височінь?
Як подолати, знаття б!
Муки навроки?
В серці твоєму, розбитиму вщент,
Віри й надії тремтять
Стишені кроки :
"Віруй, надійся!" - любові злитись дощем.
Хай і не я, і не ти -
Як це не треба? -
Крила обшарпані не обчухрай.
Подумки раптом злети!
В небо і з неба...
Хай і не нам намалюється Рай.
13.03.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723593
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Ночью как-то всё по-иному:
Мысли, чувства, отсчёт минут...
Тишины, чуть тревожной, омут
И себе самому не лгут.
Можно быть до слёз откровенным
И простить себя и других,
И, как в детстве, быть легковерным,
И, забыть об обидах злых.
На полвека вдруг стать моложе,
Улыбнутся первой любви
И понять, что стало дороже
Всё, что мы сберечь не смогли.
Всё над чем мы с тобой смеялись,
В сердце трепетно бережём
И признаться себе боялись —
Ради этого и живём.
Ночью как-то всё по-иному:
Ближе прошлое и родней.
"Всё проходит", как аксиому
Принимаем мы все трудней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721967
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 07.03.2017
Ти прочитав і... зсунувся з лиця,
Мов хто ножа на відстані - у спину,
Бо зрозумів, що сповідь моя ця
Мені дорожча за мішки бурштину...
Не зглянулась, упевнено-легка
/Це вперше за пусті десятки років
Не втримає мене твоя рука/ -
Таких ще вільних я не знала кроків...
Гукав, гукав, а потім - довго біг
І, жадібно хапаючи повітря,
Ти розумів: ніколи не беріг...
Ніколи... А сьогодні - я не вірю...
Закреслила, розправилась, пішла
Так легко, мов у весни свої сині,
Бо досі точно я перебрела
Затоптані давно стежки полинні...
Хоч і просив: "Давай фатальний вірш -
В останню збірку, мов останню крапку,
Почнем спочатку... зможу я... повір..." -
Холодний дощ скотив останню краплю...
А я... купила гострий олівець
І чистий зошит у густу клітину...
Не йди за мною, не проси, кінець -
Без мене пий терпку свою провину...
Мелодія пливе - стрічай весну,
Нову, живу, нехай не буде гірша...
Та не чекай, бо я не повернусь,
І не впущу тебе до свого вірша...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721949
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 07.03.2017
Усе так просто: він, вона, вони.
Були і є, як сонце із-за даху, -
Чиїсь знайомі і чиїсь сини,
Нестерпно ігноруючі невдаху.
Бо він - не ви, і навіть, не вона,
Яка і вирок вже оголосила.
Не випити знущання, як вина,
Нестерпно душу рве на шмаття сила
Байдужих слів, байдужих і чужих.
А він - "невдаха"? - невідомий геній!
Чому тоді так муляє, скажи,
Його ім"я?..чи кисень у легені
Вже не надходить?..ніби-то живий,
Говорить, ходить, ще там щось і пише.
А ви ж любили!.. Може і не ви
Нектар збирали?.. запилились лишень.
Майнули крилець срібні блискавки
І пил осипавсь на росу у трави.
А він торує вже без вас стежки,
Напившись вдосталь розпачу отрави.
Усе так просто... просто не збулось.
Дві половинки різних недоспілих
Зелених почуттів, а мо`здалось?
Невдах немає, - зосліпу наснили,
Що він впаде, вже падає...ось-ось...
.........................................................
На мить закам"янілий - не зотлілий.
02.03.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721546
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017
А утро смотрит карими глазами,
совсем как ты... Совсем как жизнь моя,
в которой ты давно места все занял...
во всех рядах.
И можешь ты... сиять,
как утреннее солнышко, а после -
как ветер щёк касаться... Морем ты
умеешь наполнять любую осень,
рождая в сердце яркие мечты.
И летним утром ты умеешь... снова,
и снова, обнимать меня теплом...
Среди зимы - найти такое слово,
что... все желанья - только об одном...
Я благодарна, родненький, за это!
Всем сердцем благодарна я судьбе
за вёсны, зимы, осени и лета,
что... карими глазами дарят свет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721323
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017
[b]Катоблепас[/b]
автор: [i]Єлена Дорофієвська[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712190
Колінця голі тисну до грудей,
Стіна холодна тулиться до спини.
Заплющу очі – ось мій світ ідей,
В якім години тягнуться повільно.
Самотнє - до самотнього. Que pasa?
Іду до друга - до Катоблепаса*.
Химерний звір, моїх не бачиш жертв.
Чи не зрослись порфірові повіки? -
Дивись у очі! Жодне із божеств
Від погляду твого з землі не зникне,
Тож перевір, чи я іще не згасла?
Поглянь на мене, мій Катоблепасе!...
Флешбек у пам"ять, спогади - в сюжет.
Галактика - у склянці із водою.
Катоблепасе, твій міцний хребет
Не дружить із важкою головою...
Щоб я змогла приборкати Пегаса,
Ти лапи зжер свої, Катоблепасе.
[b]Сумна історія (пародія)[/b]
Сиджу на галасливому Парнасі,
Набридло все - і Музи, і Пегас...
І чую випадково, що на Марсі
Живе такий собі Катоблепас.
Самотнє - до самотнього. А НАСА
Готує експедицію на Марс.
Візьміть мене! Мого Катоблепаса
На тому Марсі ще ніхто не пас!
Коли мені озвучували ціну,
Не тіпнувся у мене жоден м'яз.
Я все віддам! А раптом він загине
Без мене, мій сумний Катоблепас!
Не маю і дірявого матрасу -
Все продано. Я йду, Катоблепасу!
На кораблі я чистила картоплю,
Колінця голі тисла до грудей...
За скельцями - Галактики безодня,
Та я найщасливіша із людей!
Нарешті закінчилась наша траса.
Ось я прийшла. Привіт, Катоблепасе!
(наступного ранку на Марсі)
- А ну дивись у очі, звір химерний!
Ти що, дурний, моїх не бачиш жертв?!
До тебе я летіла за натхненням!
А ти мої останні капці зжер?!
...Нас повертала терміново НАСА,
Щоб не прибила я Катоблепаса...
-------
*Катоблепас - зверніться до Борхеса ;) [i] (Є.Дорофієвська)
[/i][url=""]http://www.e-reading.club/chapter.php/141716/45/Borhes%2C_Gerrero_-_Kniga_vymyshlennyh_sushchestv.html [/url]
Або просто до Вікіпедії :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720986
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2017
Как мучительно-ярко Венера
Озаряет небесную тьму!
Что, скажи, у тебя за манера
Вечерами гулять одному?
Я сижу и читаю Кундеру
Про загадочный смысл бытия -
Что сиять заставляет Венеру?
Уходить заставляет тебя?
Что любовь превращает в привычку,
Сердца грохот - в размеренный стук,
Замыкает безумства в кавычки,
Размыкает магический круг,
Возводя между нами барьеры,
Недоступным сияньем маня?
Почему свет далекой Венеры
Притягательней близкой меня?
---------------
[i]Венера сияет сейчас по вечерам на юго-западе.
Ее трудно не заметить...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719277
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 26.02.2017
У душу сліз не наливай мені.
Дощем весняним злий хмільну жагу,
Щоби спекотно заплітались дні
І проліски кохались у снігу,
І падали у серце навісні,
З бентежних снів захекані думки.
Скарбничку суму кинь у чужині,
Чи зачини її на всі замки.
Ключі згуби, скрути в тугий сувій
Сум"яття душ, від болісних прощань.
Сточила ніч в безжальності німій,
Надію... залиши останню грань.
Не дай ступити на вузький карниз, -
Цвірінькає квітнева метушня,
Гойдає пристрасно, угору - вниз.
Щоб не сколола ніг суха стерня -
Багаттям запалає шалу хмиз,
Згорить у попіл сиза туга стум.
А залишки мережаних зажур
Не упізнає і столітній сум -
Дві наші тіні виплетуть ажур -
Одвічного злиття стрімку ясу.
Щоби спекотно хвилювались дні
І проліски кохались у снігу, -
У душу сліз не наливай мені,
Зливай дощем хмільним п"янку жагу.
18.02.17.
[img]https://rpcdn.ruposters.ru/newsbody/9/9aab3dc9397bca6b6dfaed4ebcc7d37c.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718956
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017
" НЕ поспішай,
ця дівчинка - журба..."
/Наталя Баницька/
Не поспішай...
До розстрілу твого
ще кілька кроків,
просторів,
галактик…
Не зло віщує твого дива тло,
а згусток слів,
що душ єднання клаптик...
Не поспішай!
Бо що то є життя?
Незнаний,
неосяжний світо-морок,
повінчаний із мріями в серцях
і з часом,
що і є найперший ворог?
Ні, не стріляй!
Не потребуй тортур,
бо у життя є символи галерні.
Люби Життя.
Збудуй на щастя мур
із поєднання ніжності і нервів.
Але якщо - до розстрілів звикать -
то тільки від кохання і натхнення,
бо таємнича і творяща стать,
що воскресає...
ЗАвжди, й недаремно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718455
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Добре знаєш, що я не палю –
Смол важких не вбирає сумління,
Я тобою себе загублю –
А ти знову про шкоду паління.
Згубна звичка – вбирати твій світ,
Проникати в думок серцевину.
Вже вдвадцяте відламую фільтр,
Вже вдвадцяте – за першу годину.
Не палю, та спалила мости –
Сірий дим затуманив світання.
Ти все знав.
Може й лід обпекти;
Ти – про звичку, а я – про кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718391
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Ой не треба, зозуленько, вдосвіт голосити,
Рахувати літа мої - воду мірять ситом.
Літа мої молодії стеляться туманом,
Як захочуть, помилують і наділять саном.
Ой не треба, як захочуть у журбі втопити, -
То не зможу за рученьку долю ухопити.
А вона така примхлива, вже лаштує сани.
Видно десь їй забажалось не моєї шани.
Ой не треба, зозуленько, на любов гадати,
Он де вона на покуті, приміряє шати.
Приміряє, поглядає скоса і спідлоба,
Хай минає її лихо, іде геть жалоба.
Ой не треба, зозуленько, відліку надвечір.
Хай купаються в надії гніздечка лелечі.
Щоб ми волі не вмивали у сльозах одчаю,
Нехай її вишивані рушники вінчають.
15.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717938
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Лягала мла туману на плече,
казала падати разом у сиву вічність...
Ну а на ранок знову замете,-
День заблука у власних протиріччях...
Він кликав сонце з краю сновидінь
і про весну вірші писав струмками...
Ну а на ранок знову заметіль,-
а він один з лякливими птахами...
І та́к тулив пернатих до грудей,
мовляв: "Ще трішки мусим зачекати..."
Ну а на ранок стрітенські мости
взялись майстри із срібних вод кувати...
Лягала мла туману на плече,
казала падати разом в шовки перлові...
Ну а на ранок сонечко зійде,
зігріє світ в нескореній любові.
11.02.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717631
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Не забудь, завтра ранок без кави - не ранок,
А без "Доброго дня!" мого - тільки журба.
У вітанні заплуталось тихе сопрано, -
Ніжних слів не зронила тремтяча губа.
Не зронивши бентежно, зітхання у подих,
Спаленіла, небаченим шквалом сум"ять.
Не спитала від щастя: "З якої нагоди?"
Відчуваючи лиш, як серця торохтять.
Відучора такого непевного, видно,
Не лишилося більше, дві тіні і все.
Світло вимкнем і сутінню спомин знесе,
Бо життя, як життя, і самотньому зимно.
Не забудь попрощавшись, - зачиняться двері
І загубляться десь непотрібні ключі.
Тиск волатиме мовчки із вен і артерій,
Біль пекучий марою зітхне уночі
І розіпне роз"ятрено, нас на папері, -
Хоч до скону мовчи, хоч до скону кричи...
11.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717586
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017
посвящается N
…некто брёдет во мгле,
чувствуется, по следу:
каждый на свете куст
в холод бросает Леду;
птица взметнётся вдруг –
руки её трясутся;
надцатый раз подряд
блёсткая сталь трезубца
чудится в темноте;
ветер одышку старца
воспроизводит вслух.
Груши в саду, как яйца.
Леду достал комар,
да ничего поделать
с этим не может явь.
Снится длиною в девять
жизней свиданье ей.
И на свиданье гибнет
сердце. Куда бежать?
Нужно бежать в Египет.
Да, и Китай сойдёт,
дабы, вскрывая вену,
к дням жития позвать
небытие на смену.
Если приходит Бог,
жизнь воздвигает стену.
Кроме того, кто скрыл
имя своё и смело
не предъявил того,
что не имеет тела,
знает она тебя
лучше, чем бард – бумагу;
сердцем рождённый бунт
лезет в продмаге в драку;
Вечером ты с неё
медленно стащишь джинсы.
Жаль, что столкнулись вы
только в последней жизни.
Помнится, год назад
ты отдыхал на пляже
с нею… тогда любовь
не позволяла даже
поцеловать в уста.
Гордость? Какой обычай?
Шум! У неё в ушах
что-то звенело… птичий
голос… Пять дней спустя
вы посетили лора.
Если рыдает Бог,
слышатся всплески хора.
…некто бредёт во мгле…
…что-то случится скоро…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717449
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 12.02.2017
***пісенно***
Заметіль, заметіль
Розливається холодом світу.
І не видно довкіль,
В закамарках промерзлого сіті,
Тих слідів, що вели
До твого нещодавно порогу.
Часу плин... Часу плин...
І прохання злітає до Бога-
Віднайти, віднайти
Ті шляхи, запорошені снігом,
Донести, донести
До порогу спеленану ніжність,
Що неначе дитя
Буде бавитись, серцем зігріта...
Та нема вороття...
Тільки сніг... Тільки туга... І вітер...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117020901870
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717475
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 12.02.2017
раньше снилось море...
и стихи...
а сегодня...
влажность губ...
и страсть...
вдруг твои...
желанные грехи...
жаром тела...
начал ощущать...
возвратилась сказка...
из вчера...
где я Маг...
учил тебя заклятьям...
обращал
движенья...
и слова...
в ключ к мечтам...
оргазмам...
и зачатьям...
превращал тебя... в виолончель...
пробуждая...
кнопочки...
и точки...
страстной львицей...
рвущую постель...
от Желанья...
в наивысшей...
строчке...
было всё давно... как никогда...
счастье прежитое в раю...
но во сне...
секретные слова...
надо мной...
вернули... власть свою...
запылало тело...
и душа...
закипели страсти...
твоя грудь..
колени...
твоё Даа!!!..
в запредельном счастьИ...
властный шёпот...
дикого огня
зазвучал...
повсюду...
Вы...
Люби...
Меня...
ВЫлюБИ...
Меня...
выЮБИменя!!!
выЮБИменявыЮБИменя
В.Ы.юби.М.Е.Н.Я.а.а.а......
..........................
И Я ВСЁ... ЗАБУДУ...
*****Петро Кожум'яка пародия на - ВЫлюБИ меняя… - Запой
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718086
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717667
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
[i][b]В[/b] алентин – по-грецьки сила,
[b]А[/b] тланти – наші мужики!
[b]Л[/b] еліяти усе ж просили
[b]Є[/b] лейну святість нам жінки.
[b]Н[/b] ам же без святості не жити:
[b]Т[/b] ака планида, кров така!
[b]І [/b] святість ту несе по світу
[b]Н[/b] адійна жінчина рука…
[b]А[/b] нам, мужчинам, треба знати –
[b]М[/b] инать не слід своєї хати! [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/m_-sz5ZBNoc[/youtube]
[i][b][color="#ad11a3"]Рожевий ранок… Доторк сонцем плоті –
глибокий вдих цнотливої краси…
О ранку! Видих молитов і млості,
свій колорит у дійство принеси!
Вдихни у жінку непотайну силу,
щоб та відчула розкоші пещот,
які б вона замала, не просила,
щоб правили за трави-приворот.
Нехай квітують манії-прилюди
благословенної Всевишнім гри,
флюїдо-мироточної остуди.
Та все гірке й солоне прибери!
І хай в жатті́ не приндяться обжинки –
в любові Вічній не шукай кінця:
між кольорів – найкращий колір жінки,
той, що веде із темні до вінця…
Шануймо ж те, що любомудрим Богом
дано нам, грішним, разом й на віки,
щоб привселюдно йти – не перелогом –
нехай дорогу вказують жінки!
Вони ж бо є в небесному велінні,
у Вічнім плеску чистої води.
Бо в нас нема дивнішого створіння,
як жінки мироточної сліди*![/color][/b]
______
*Тут – як наслідок, унаочнення.
10.02.2017[/i]
Всяк, кого цікавлять секрети чоловічого довголіття,
дослухайтесь до секретів китайської медицини ТУТ:
[youtube]https://youtu.be/wxLNFK2hNL0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717408
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Ти мене зупинила. Струмчиш, ніби я – помилився очами.
--Амазонка бразильська, із Анд*, на поверхні здається – одною,
А насправдь, друга сутність її - так глибока, з підземним цунамі.»
...Я ж занурився ...десь по живіт, й чарувавсь течіє́ю швидкою...
09.02.17 р.
Від авт.: *річка Амазонка, витоки якої беруть початок у Перуанських андах, має підземну сестру-близнючку на глибині 4 тис метрів під землею, течія якої повільніша і могутніша за наземну Амазонку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717393
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2017
черговий вітер приніс на крилі оману,
ким у люстерці ти бачив його,
чий голос диктував молитви й пісні?
це містечко тримає в торбі тісній
свіжовипечене сонце
й сухий місяць.
звідси
листи падають
прямісінько в скриню до бога
і він надсилає щоразу меседж
з теплом, від якого
так добре.
усі катакомби
й чужі лабіринти
тепер невидимі,
коли ми вийдемо звідти
чи звідси,
то одразу
вітром прошепочем усі шляхи,
потяги, автобуси й літаки.
наперекір людямблокнотам,
ми зможемо побороти
схеми
і не помремо зі зберіганням дихання,
а тихо
човнем туди,
де меседжи
- згусток тепла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717206
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
[color="#0400ff"][i]Политические игры — постоянное передёргивание карт
переходящее в передёргивание затворов.[/i]
Стас Янковский[/color]
Игроки.
«Карусель».
Преферанс.
Озабочены кланы
изгибищем трас.
Феодалы.
Державы.
Делёж.
У погоста сей Рай одичавшийся –
бомж.
Радикалы.
Троянцы.
Казна.
У престола тусуется знать:
«Консоляция», «ловля» — «хозяин горы».
Па…
«конвенция»,
«брандеры» —
грим.
Игроки.
Распасы.
Преферанс.
Пра-прамапу всё пилит альянс…
и дырявую совесть крыть уже нечем
В мелодии лжи
бесконечной.
И мирянина жизнь
нипочем
У терновой черты
обагрилась мечем.
Шулера.
«Фестиваль».
Преферанс.
Оп…
бомбежка — зрелище — транс.
-------------------------------------------------------
в кавычках - терминология и приёмы игры
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717203
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Не повертайся, де боліло,
Допоки не минуть роки.
Хай сім разів стече у море
Вода ріки.
Нехай зустріне, як доросла,
Та яблуня, що був саджав.
Не доглядав її сім років -
І не впізнав.
Злиняли кольори образи
знебарвлені в журбі своїй,
Зостались тіні та відтінки
Старих подій.
Неначе інший хтось, молодший
Палив і руйнував світи.
Мов сім життів пішло відтоді
Як виріс ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717025
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9n7TvCpRm7s[/youtube]
мой милый, нежный ангел спит... так сладко...
улыбкой обнимая мир...
а я в космической тетрадке пишу восторженно стихи
любуясь носиком украдкой, ресницами как солнца нить
и ушки-ракушки...
отрадно такую бусинку любить...
сны разливаются ванилью...
и сладко-нежным молоком...
сияет дом волшебной пылью...
любовь ступает босиком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716910
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Ніченько, слухай:
Тиша яка без нього
В світі моєму - без голосу, без зітхань....
Вітре, не рухай
Місячну цю дорогу!
Сном перейду нас розтявшу розлукою грань.
Птахи підбиті
Тулились до купки несміло.
Боязко в очі уприскували висоту.
Рани сповиті
Вже мрією знов бубнявіли.
Міряли світлом тоненьким серця темноту.
Зіркою впала
На денце окрайчиком ласка.
Теплим шматочком від сонця впекла доброта...
Ніченько, мало?
Не рухай цю тишу, будь ласка!
В ній щось по-справжньому щире в цю мить пророста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716712
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Я знаю, ти міг би …
спалити мене без вагання
боїшся і хочеш...
о... той погляд неситих очей
простити не можеш
моє зазіхання
на забуття
твоїх одиноких ночей
та я все ж прийду
у звабливій личині
і відблиски вогнищ
принесу в нескорених очах -
з тих давніх часів
живуть і понині
я - первозданна жага,
а ти – первісний страх
та разом несем
ту одвічну спокуту
я – відьма, чаклунка,
провидиця темних богів…
ти - в рясі, тіарі…
хранитель статуту –
супутник вигнання чи смерті
останніх моїх берегів...
не можеш прийняти,
що я від плода пригубила!
без [i]мене [/i]– в невіданні
досі б блаженно бродив
в[i] мені [/i]проростає
наш потяг до знання та сила
я – частка твоя,
що б зі [i]мною [/i]ти не робив!
© Олена Зінченко 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716619
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Якщо не я, якщо не ти - тоді нас, мабуть і немає?
Зруйновані усі мости, за рогом в безвісті чигає
Зелено-сіра, як мара, незграбна, як і всі химери,
Безжальна збочена жура, поникли віри ефемери.
Зловісна тиша гробова у келих муки доливає
І цідить краплями слова: тебе нема, мене немає.
Нехай не відвести біди: ні рук не вистачить, ні сили -
Застигли крапельки слюди, - засклити світ, чи вже засклили?
В минулому блукають дні, всі маски скинуті, а ролі,
Як тіні поряд на вікні - сумні, спокусливі - доволі!..
Просити сніг серед зими у скнари годі, обламає.
Без того снігу ми - не ми?.. нехай, нас буцімто, немає.
Нас не було... чиї думки розводять, зводять і прощають?
Зачинені на всі замки ті душі, що ключів не мають.
Вересень 2015.
Ред.06.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716558
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Мою душу грішну не кляни, козаче,
Не шукай потвори, Бога не гніви.
Як мене не стане, може хто й заплаче,
Може й не згадає, тільки доживи
Подивитись, як то в землю загортають,
Чи хоч одну квітку кинуть їй услід?
Звісно шлях далекий, може й не до раю,
Стулений із вчинків та гарячих слів.
Пам"ятай колиску мамину, козаче,
Її пісню тиху, лагідну й сумну.
Нагорі видніше, хто той, що не скаче,
Хто і той, що скаче гопанку страшну.
Мою душу грішну не кляни, не треба,
Бо лихе шукає кожного, повір.
У моїй молитві хай хоча б півнеба
Схроном тобі стане, доки виє звір.
Як мене не стане, може хто й заплаче,
Може сіллю зійде не одна душа?
Може ще й побачиш...доживи, козаче,
Незрадливим словом ліпшого вірша.
06.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716592
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017
Я - талый снег, безумия слеза.
К земле,чтоб силы взять, прижмусь украдкой,
И напою невспаханные грядки,
Чтоб засухе коварной отказать.
Я - талый снег, туманности сестра.
Какой не помню, может Андромеды?
Свой свет утратив, все смываю беды.
Смеюсь до слез, хотя позавчера...
Стремительно кружилась у ворот
Игривым снегом и совсем не талым.
Ты мне казался милым и усталым,
Но Хронос ввел разлуки в оборот,
Рождение души и смерти час.
Когда любовь, растаяв звонкой льдинкой
И износив Адамовы ботинки,
На прочность вновь испытывает нас, -
Мы пеплом серым головы опять
Посыпав, рвем и волосы, и души;
И таем, кровью орошая лужи,
Тела и дни, чтоб от судьбы сбежать.
Ныряем в омут и метаморфоз
Счастливых, с нетерпеньем, ожидаем.
Маршрут короткий, жизни угрожаем, -
Она сама: проталины, мороз
И жаркий лед, когда мы молча таем...
31.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716100
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 06.02.2017
Легко здмухнуло як, несло ген понад плаєм -
Той парашутик своєї сягнув висоти!
- Бачиш це, біла кульбабко? Що далі знаєш?
- Знаю: вмирати і болем у світ прорости.
Віриш, хотів вітер дати лиш краплю волі,
Знищив натомість весь спокій, лишив гнізда.
- Чуєш, як тихо самотнім він лине полем?
- Так....Від сумління радість його вже пуста.
Шепни йому: ця красуля ще жовтим цвітом
Знов спалахне, повертаючи крилам міць.
Вітер на мить лиш застигне над білим світом,
З подихом щоби віддати піщинці вись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715955
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 05.02.2017
Я лиш твій подорожній. Я пробую вийти на волю,
Бо не прагну лишатись застиглим куском бурштину.
Забери мене, прошу. Я все ще людина, не попіл,
Який змусить людей забувати, ким я для них був.
Ким я буду. Ким є. Чи існую. Чи маю я горе.
Генетичні відносини тіла зі всім архаїчним,
Первозданним втрачаються. Я в сво'му бруді тону.
І лиш ти мене зможеш підняти. Зіграй щось у тиші...
Моя ватра палає, і ти в ліс пустила луну.
За бетонними стінами тяжко дізнатись про щастя,
Але я цього хочу. Хоч трохи. Хоча би на мить,
Бо кайдани раба вже давно мені ріжуть зап'ястя.
Бо мені набридає згнивати на сірому полі,
Що лишило мене серед монстрів чинити їм опір.
Бо я хочу себе віднайти серед моря орбіт...
III.II.MMXVII
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715981
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 05.02.2017
почти весна...
почти сезон дождей...
почти любовь...
и краешек признания...
а был ли ты: родник, река, ручей
мой Турия на осязание?..
я - семь твоих каналов, вод, морей...
и мост цветов соединяет берег...
орчату в чаши сердцем ты разлей...
и ветром-воробьём лети скорее..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716130
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
що з тобою робити ?!
муром обгородити
заточити туди, заховати
залюбити тебе, засмоктати
клітинами в ядра -
в геномі своїм відтворити
та нову істоту родити…
вдихнути в легені , змішати
з теплом своїм, гріти і гріти
торкнутись губами
келиха з смутком
і пити , і пити, і пити…
зробити кіно
з вічним героєм
планету відкрити
назвати тобою
та більше –
всесвіт створити
одне неможливо -
переболіти…
і наше щастя забути!!!
лише залишився... шанс -
собою без тебе бути…
© Олена Зінченко 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715929
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Упало сонце в мої долоні,
І ти сказав: "Гарний сонях.
Для чого ти зірвала?
Хай би ріс людям на втіху".
А потім по дуже довгім часі
Ти згадав: "Тоді, у твоїх долонях
Було сонце".
"Ні. То був сонях..." - уже сказала я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715930
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017
А ти не вір, що сили молитов
Не вистачить, щоби тебе закрити,
Щоб страху розпороть останній шов.
Стечуть мари уявні сталактити,
Хоч гнів пекельний досі не схолов.
Не вір, що сам...у ангелів давно
Ключі від серця, що б там не казали.
Пір"їну кине, стукне у вікно
І ось, неначе душі причащали,
Твоя недоля - чисте полотно -
Всі біди щезли. Лати і щити -
Стіною стануть на порозі страти.
Над прірвою, хоч і не віриш ти,
Лягли мости, тож не спіши вмирати,
Той міст помалу треба перейти.
Не вір, що день, як ніч. Заволокло
Туманом чорним, ніби сліпотою, -
У кіптяві імли - немите скло.
Та смерть веде буття до аналою, -
Зміїне ще ворушиться кубло.
Сичить, кусає, рве - гніздо Горгон
Готове обернути всіх у камінь.
Зловтішно руки потира Харон,
А я стою навколішки у храмі.
Молитвою невидимий хітон,
Творю, -
укрити твою долю...
Аmen!
01.02.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715736
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Кептар* я доні вибила* сама
Пацьорки* поєднавши з лілітками*,
Цвіте на кептарі червоний мак,
І мальви між зеленими листками.
Вдягає доня з ружами* вінка,
І вишиванку-вуставки* низинки*
Барвисто грає райдуга в стончкàх*
На голові малої українки.
А як пасує донечці той стрій*
І шалєнова* зрі'шена* спідниця.
Заплутався тихенький вітровій
У косах довгих, ніжиться й листиться.
Музик троїстих чути іздаля,
Крокуємо гостинцем* хутко-дужко*
Радієм, бо в родині весіля'*
А донечка моя сьогодні дружка*.
02/02/2017р
Кептар*- жилет, безрукавка.
Вибити*-вишити бісером чи лілітками.
Лілітка-один із різновиду круглих блискіток, що вживаються для прикрас одежі.
Ружа*-роза чи троянда.
Вуставки*, вущінки*- вишиті вставки надовкола горловини.
Низинка*-стародавній вид вишиття, популярний нині.
Стончка*-стрічка розшита шовком.
Стрій*-одяг, вбрання.
Шалєнова*- хусткова тканина.
Зрі'шена*- з дрібними складочками.
Гостинець*- сільська дорога.
Хутко-дужко*-швиденько-раденько.
Весіля*-весілля.
Дружка*-подружка молодої. Їх може бути де-кілька, навіть до дванадцяти дівчат. Всі одягають національний стрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715893
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Ты видел жизнь и слышал голоса,
Ты их впитал в свою сухую кожу.
И вглядывался, вглядывался за
Единственную грань из всех возможных,-
В единственную вечную мечту,
В свою печаль, в нее, в нее родную...
И льдами таял прямо по хребту,
Ревнуя мою спину к поцелуям...
Ты видел свет, ты видел, что весна
Не умирала, а впадала в кому.
Ты веришь в то, что смерть - не хуже сна,
Пока бежишь, пока еще не пойман.
Пока кричат забытые стихи,
Пока мой голос нем, мой голос- ветер.
Пока внутри тебя - война стихий.
Пока внутри меня - твои планеты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711985
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 02.02.2017
...о боже, о боже, до боли зубной, до дрожи,
до острых и злых подгибающихся колен,
он нужен мне, боже, он, знаешь ли, мне дороже
стихов, каблуков и ухмылки луны бульдожьей,
далеких морей, Будапештов, Парижей, Вен...
Я таю, взлетаю, я знать ничего не знаю,
лишь стоит подумать, что где-то на свете - он.
Плыву, исчезаю, теряю ключи, теряю
пароли, контроль и предмет - нет важней детали -
на коем носить можно шляпу, берет, шиньон...
Пожалуйста, боже, ты знаешь мои проколы,
ты видишь меня сквозь бинокли свои насквозь...
Ну что тебе стоит столкнуть нас в пустынном холле,
в толпе, в зоопарке,в трамвае ли, на футболе,
в бистро, в ресторане, за стойкою - чтоб не врозь...
Чтоб вдруг - навсегда исключительно и напротив,
чтоб слов не искать, как иголку в чужом стогу...
Господь деликатно вылавливал в миске шпроты...
Вздохнул... Улыбнулся... И вымолвил:
- НЕ МОГУ.
МНЕ ВООБЩЕМ НЕ ЖАЛКО, НО ЕСТЬ ТУТ ОДНА ЗАМИНКА...
( ...А СЛАВНО СЕГОДНЯ СВАРИЛИ В РАЮ УХУ!...)
-ОН "СЪЕСТ" ТЕБЯ, ДЕВОНЬКА, БРЯЦНУВ ИЗЯЩНО ВИЛКОЙ.
И - БЕСПРИСТРАСТНО ВЫБРОСИТ ШЕЛУХУ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715706
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017
Ни о чем не молился я так пронзительно,
надрываясь сутками напролет...
Бог конечно слышит, и он спаситель но -
я оставил надежду, что Он поймет.
То ли сломлен происками Нечистого,
то ли слишком предан другим делам,
но молюсь я так горячо и истово -
что в конце концов своего создам.
И пускай недоношенного и лишнего,
не способного мертвого оживить...
Это будет стыд и позор Всевышнего -
одинокий беспомощный бог любви.
Это бог не монахов и не священников,
и не тех, кого греет родной очаг -
это бог отчаявшихся отшельников
с непосильной ношею на плечах.
Это бог не преда́вших после предательства,
не умеющих злиться и жечь мосты...
Это бог последовательного доказательства
что никто не будет любить как ты
Ничего не слышащих и не знающих
до конца цепляющихся за жизнь,
до последнего выдоха повторяющих
Символ веры: Почувствуй. Пойми. Вернись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715689
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017
Я втікала сама від себе,
Спакувала думки в валізу,
Так просила погоди в неба,
Витирала іржу з заліза.
Манівцями блукала вічність,
Все ділила святе і грішне,
Обминала усю трагічність,
Не трималася за розкішне.
Я така як усі, я справжня.
Тільки я ще себе шукаю,
Вийшла з вересня, йду до травня,
Як умію – усім прощаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715527
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 01.02.2017
В небе плывут рыбы, смотри, там
Море из белых туч, голубых звезд
У моря рыбак, под грудью - косой шрам
У ног его кошка играет, грызет хвост.
Мимо плывут небесные корабли
у каждого семь палуб и семь мачт
Глядят на тебя небесные короли
Tолько не плачь, девочка, не плачь
Сразу за морем в небе шумит лес
Вместе пойдем поищем его край
Там на краю пара святых мест...
Ты засыпай, девочка, засыпай.
Сразу за краем - видишь - стоит мост.
Скоро светает, пора уходить - иди.
Завтра во сне я принесу звезд.
Только не жди, девочка, не жди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715535
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 01.02.2017
Я... не рисую ангелов, но... всё же...
их выводить настойчиво могу
на родненьком плече, немного строже,
чем луч рассветный, но... в движеньях губ
ты всё прочтёшь - застенчивость и нежность,
и зим всех верность, и мечты всех утр,
что нахожу в тебе, родной... В тебе же
теряю иногда их, бег минут
не замечая вовсе, растворяясь
в касаниях лучей, твоих лучей...
И снова я счастливой засыпаю.
И снова засыпаю я твоей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715581
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 01.02.2017
Зізнанням не сполохай почуття,
Воно іще беззахисне, невинне,
Воно ще спить у лоні, як дитя,
З усмішкою на личку янголинім.
Даруй слова барвисті у віршах,
При зустрічі у погляди закутуй,
Та квапити його не поспішай,
Нехай розквітне, як червона рута.
Створи для нього казку неземну,
Яку ніхто не чув до цього досі,
Торкни смичком затаєну струну,
Мелодію зіграй срібноголосу.
Сховай від пересудів і обмов,
Від холоду страшної порожнечі...
...Так хочеться твоїх обіймів знов,
Як в той зимовий, фантастичний вечір.
25.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715386
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 31.01.2017
Знакомство шапочное…Словом,
я почитатель ритмов оных -
где ваш контекст…
Едва знакомы…
Ни цвета глаз -
хотя прозрачен
намёк, что небо, не иначе,
ультрамарин в них окунало,
а стих ваш - звонкий, страстный, алый...!
Неведомы мне ваши тропы,
на вскидку вопрошаю робко:
- На перемены вы готовы?
Как долог путь к делам от слова,
и почему в плену таланта?
Я соглашаюсь: хулиганка.
Кружу вам голову вопросом,
смотру в глаза - в упор, и косо…
Я вам понравилась, маэстро?
Мне на галёрке - свято-место?
Хитро прищурилась…
Знакомы
едва - едва…Но я готова
кружить вам голову, и воду
на киселе варить по ходу,
и звёзды сосчитать в зените…
Я изучаю вас, простите…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715388
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 31.01.2017
Безсила ніч думки місила:
"Світанок відштовхне колись,
Зітхне зазеленілий лист."
У березень скотився диск,
Прогалина заголосила
І народила аметист.
Розкривсь, збентенжено-бузково,
Маленький пролісок вночі.
Кайданів крижані корчі
Розбили сонячні мечі
І повінню спливли окови
У ніч, безсило плачучи.
Безсила ніч, чия ж вина,
Що кличе сонячна струна
Прозоро-ніжний фіолет?
Така жадана і ясна
Йому всміхнулася весна.
Грайлива, трохи навісна,
Приготувала арбалет, -
Злетіли стріли і луна.
Безсила ніч думки місила...
Летіли і луна, і стріли,
Летіли голови із пліч, -
Кохання зазирало в ніч.
28.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715261
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017
Не залишай у пеклі із вагань.
Тонка межа, не втримає, порветься.
Й жагою вже ненависних бажань,
Жалями в моїм сердці озоветься...
Я знаю, що тобі вже треба йти,
Не хочу твою руку відпускати...
Чому так важко щастю до мети?
Чому не можна просто лиш кохати?
Я знаю, треба...присмак на вустах,
Такий гіркий, ненавиджу це слово...
Здаюсь в полон покірності вітрам,
Лиш на межі не стати б одним болем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714814
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Перш за все, відчини мені двері та вимкни світильник,
А тоді запроси приєднатись до свого вікна.
Холод змелює кості, нервово обтріпавши тіло,
Але я не повірив, що в тебе не буде кіна.
Ми лиш бачили, як повз будинок проходили люди,
Проїжджали машини, летіли сніги в нікуди.
На стільцях застигали чаї, щойно спечений штрудель,
А ми досі дивились, як швидко минають вони.
І в ту ніч розумів, що на це не дивитимусь вічно,
Адже нас обтинав і обмежував неспинний час.
Більше, ніж ті шість тисяч. Спинись. Скажу пошепки тричі,
Щоб ми трохи розслабились. Холод. Годинник. Контраст.
XXVIII.I.MMXVII
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714858
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017
Я разве нищенка, чтоб снизойти?..
На паперти с протянутой рукой,
Просить не стану чувства и гроши.
Душа моя, замри и не дыши,
Хотя и рановато на покой.
Скользит упрек?.. не стоит, не суди.
На милостыню медяки коплю.
Кому-то может свечи и зажгут,
А я зеркальным девам в темноте
Путь осветить смогу...хоть и не те
Дороги там, что в рай нас уведут.
Ты не тревожься, бОльше не люблю.
Спущусь заиндевелой мишурой,
Целуя окна и твои следы, -
На старой раме паутины нить.
Душе разбитой верить запретить,
Надеяться и ждать, не в силах ты, -
У новых чувств, похоже, старый крой.
Коплю монеты, в старую тетрадь
Пишу смешные грустные стихи.
И через двести лет они найдут
Тебя...гадалки никогда не врут:
В ладонь легли прозрачные штрихи
Упали на века. Души не трать, -
Мне милостыня ни к чему, раздать
Спеши другим, а мне - напрасный труд,
Лишь нищим подаяние суют.
28.01.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714884
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017
Звёзды сияют ярче всего зимой,
В редкие ночи, звонкие, как хрусталь.
… Лёгкие жёг извечный морозный зной.
Ноги скользили. Мысли летели вдаль.
Я улыбалась тысячам бойких искр;
Спины Тельца, Дракона и Гончих Псов
Гладила взглядом.
Сердцем тянулась ввысь...
Вдруг замерла, почувствовав нежный зов.
Что-то в макушку словно кольнуло льдом,
И протянулась ниточка, будто след...
Как я могла не помнить, что там — мой дом,
Что не была там тысячу горьких лет?!
— Как я скучаю! — вырвалось, — как я ску...
— Скоро пройдёт! — послышалось, — ты держись!
…Только куда упрятать теперь тоску?
В теле теперь, как в клетке...
и жизнь — не жизнь...
Дудки, "не жизнь"!
А сколько сбылось чудес!
И впереди проектов — не сосчитать!
… Тем, за кого в ответе, нужна я здесь.
Будут и смыслы...
и не одна мечта.
В общем, живу!
На звёзды смотрю зимой.
Звёзды в ответ указывают пути.
Небо манит свободой и ждёт домой.
Грустно зовёт.
А я не могу уйти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714732
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Розтоптаний сірими хмарами вечір
Стежиною злякано збіг до ставка.
Край берега сів, опустив свої плечі –
Витирають обличчя сумні рукава.
Та ось налетів вітерець молоденький,
Грайливо хмарки дощові розігнав.
І місяць з-за дуба з’явився швиденько,
На крону усівсь, зіронькам заспівав.
Вони хороводи по небу водили,
Співали йому колискові пісні,
І вечір всміхнувся, любуючись ними,
Умить розігнав свої думи сумні.
Умився росою, що впала на трави,
І став прислухатись до слів цвіркуна,
І бачить – спускається з пагорба пава, –
В заквітчаній сукні, богиня Весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714593
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
я - міф твоїх примарнених ночей
ти - мій вогонь: палкий, п'янкий, гарячий
що на межі із хибних божевіль
я іноді душею (знаєш?) плачу...
хто, як не ти, плекав мою красу
хто, як не я, твого торкнулась его
та байдуже, хто думає і що...
бо я до тебе прагну ще, далебі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714597
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Не стану похожей на драную кошку, не стану,
И даже когда я от жизни чертовски устану!
И лет через тридцать, коль Бог мне присудит так много,
Я в джинсах и в майке гулять побегу по дороге.
Быть может " гулять побегу" - это сказано сильно,
Но шаркать походкой старухи - смертям равносильно.
И если душе моей двадцать, она не стареет,
Я внешне стареть не позволю себе! Не посмею!
Конечно, уже не надену короткую юбку,
Ведь я понимаю, что выглядеть буду в ней глупо.
Но джинсы и майки предать никогда не смогу я.
...Готов с собой рядом старушку увидеть такую?
Тогда и тебе не позволю в кота превратиться,
Такого, от вида которого впору креститься.
Тебе обещаю, что будешь ты суперским дедом!
А ты обещай, что старушке всегда будешь предан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714612
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Є багато у світі
стежинок, стежок і доріг,
Найсвятіша одна -
та, що в'ється до рідного дому,
Зацілований росами
батьківський теплий поріг
І калиновий кущ
у цвітінні лілейно-п'янкому.
На похилений тин,
той що бачив тебе ще дитям,
Тремко віти спускає
стара, іще дідова груша.
І від неї війне
тим дитинно-щемким каяттям,
І зупиниться час,
і стоятиме світ незворушно.
Пригадається враз,
як у синьому небі бузьки
Колисали крильми
світлі мрії в легкій високості,
Клекотанням своїм
проводжали у край неблизький
Й розтинали тумани,
чекаючи знову у гості.
Сколихнеться земля.
Буйні трави ледь-ледь зашумлять,
І нестримно, до сліз,
так захочеться їх обійняти,
Доторкати долонями
свіжу нескошену гладь,
По живих рушниках
йти босоніж до рідної хати.
Скільки б ти не сходив
і стежин, і широких доріг,
Збережи у душі, ту,
що в'ється до отчого дому.
Щедро сонцем облитий
дитинства твого оберіг
І калиновий кущ
у цвітінні лілейно-п'янкому.
12.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714626
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Місто хвилястою колискою
в мить, коли зовсім низько летиш.
ти ж казав,
що кави зерна доцільні у лютому,
вечір болотяний, що не забути,
коси розпущені і заплутані
опадають з вікна фортеці.
як ведеться в покоях без спокою?
по душі твоїй віршами цокаю
як підошвами металевими...
я вигулюю левів
щовечора,
щоб ти вірив у те,
що втечею
не напишеш собі вікна.
не одна
і не друга
під вартою,
я залишусь козирною картою
в безтурботно-чужім
рукаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714544
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
[b]П[/b]адає сонце в замет,
[b]А[/b]ркуш снігів чисто-білий.
[b]Д[/b]ень завершає сюжет,
[b]А[/b]брис дерев скрижанілий.
[b]Є[/b] щось від казки у тім —
[b]С[/b]онце златаво-величне.
[b]О[/b]сь і лягла на сніг тінь,
[b]Н[/b]авіть у ній щось магічне.
[b]Ц[/b]івкою миті крізь час,
[b]Е[/b]льфи весни в снах чекають.
[b]В[/b]же промінь сонечка згас,
[b]З[/b]вуки вечірні змовкають.
[b]А[/b] подивися, як ніч
[b]М[/b]'яко, мов кішка крадеться.
[b]Е[/b]кстра чуття — віч-на віч,
[b]Т[/b]ак ожива ніжність серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714200
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Вишиванці – білим по білому.
Сріблясті узори лягають на цноту тканини.
Вони тут родились і ясен зорею зійшли
В моїй Решетилівці – серці мистецькім країни
Під тихої Говтви і часу неспинного плин.
Дізнайтеся в майстра, хто казку плекає натхненно –
Таїнство і магія цих вишиванок у чім?
І він вам повідає – в праці невтомно-щоденній
Й нечутно добавить – і янгол щоб був на плечі…
Та, врешті, даремно випитувать в майстра секрети.
Родзинка – вона закодована в сховку душі.
На чари краси ще ніким не накладено вето:
Бери, утішайся, співай а чи вірші пиши!
Одне не зумієш – лишитись до неї байдужим.
Солодкого щему захопить стрімкий диво грай.
Я б’юсь об заклад, що митці ці із Господом дружать,
Якщо піддивились, як в Нього влаштований рай.
Вдягну вишиванку – і стану високим і дужим.
І випроста дух мій в надії і вірі чоло.
Нехай ці узори усій ойкумені послужать,
Щоб більше на світі добра і сіяння було!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713018
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Люблю слухати дихання
сонних засніжених міст,
Прохолодне й п'янке,
ні на що більше в світі не схоже.
І своїми думками
ловити думки перехожих,
(Ніби ноти на слух
впізнає віртуоз-піаніст).
Пити з теплих кав'ярень
м'яке суголосся розмов
І безцільно блукати,
зганяючи сни з тротуарів.
Завмирати від подиву
(як личать соснам ці сарі!),
Що, мов янголи білі,
схилилися для молитов.
Крадькома, наче тать*,
зазирати у душі вітрин,
Мовчазні і скляні,
від морозу в легкім татуажі.
Й милуватися, як
у нічній оксамитовій сажі
Тонуть стрічки доріг,
одягнувшись в пухкий палантин**.
Люблю слухати дихання
сонних засніжених міст...
*Тать - злодій.
**Палантин - хутряна чи оксамитова накидка у вигляді широкого довгого шарфа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713415
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Поэт. Скажу поэтому:
- Дружище,
корабль фантазий в волнах миражей
плывёт с мечтой
на праздник жизни...
Но ты - ничей…
Насущный хлеб -
ломтями, свеж и мягок -
мой нрав, иль норов -
но - не норовист,
и я шифрую нежно в стихо-знаках
свой соловьиный свист…
Ни да, ни нет -
полу-припев, звоночек
средь тишины,
сквозь время и войну -
я громыхаю сердцем днём и ночью -
тебе звоню.
Саднит слегка, местами,
где не-встречи,
где пол-намёка,
пол-стиха - слегка...
Мне - не перечить!
Птица счастья -
в твоих руках.
Пиши, встречай,
общайся - богатея...
Бог в помощь, Ангел, и конечно - скайп…
Стихи, и песни, письма на е -mail-е...
- Алло!
- Алло...
Чай, кофе?
- Наливай...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713028
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Хай не додасть тобі щастя кохання моє,
Сили немає відправить його у вигнання.
Непоказне, непомітне, несміле кохання
Дякує Господу просто за те, що ти є.
Дякує Господу в снах і луні молитов,
Падає каменем долу, щоб ніч освітити.
Небо віншує за ніжності зболені крихти,
Дрібні уламки у Всесвіті, звані - любов.
Хай не лякає прийдешнє, готую бальзам.
Лихо знекровлене, хто ж опирається щастю?
Люблячим може, колись у цім світі й воздасться?
В ньому віднині ніколи не будеш ти сам.
20.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713392
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017
З нуля...
Створили щойно ніби світ
та ще незаймана Земля,
як той весняний первоцвіт.
І перший оберт, перше коло...
Ще поки серце не схололо,
Едем не втратити навік,
зрубавши дерево пізнання.
І щоб не небі хтось прирік
цей світ на мир, і на кохання...
З нуля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712878
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 19.01.2017
Гукай, коли давно весь світ - зима,
Коли сніжинки у душі не тануть.
Гукай!.. серед засніженого лану,
Твого буття, я озовусь сама.
Сама і в тісняві міських алей,
Занедбаних...і в натовпі не чути
Моїх думок, як вічної спокути,
Моїх вагань, - безжалісних АЛЕ...
Але, гукай! У дзвони бий, у ніч
Кричи, пиши, в прозорі стіни стукай.
Відкриються едеми, а розлука
Розіб"ється в уламки, цьогоріч.
Уламками крихкими стане лід.
Гукай, як не гукав і Джельсоміно.
Впадуть віки і непомітні зміни,
Як тінь твоя, потягнуться услід.
Услід, неначе полохливий щур,
Або змія, закохана в факіра.
Душа, від болю майже темно-сіра,
Позбавиться зневіри і зажур.
Гукай, коли давно весь світ заснув,
А на душі шкребе щось і голосить.
Гукай, і Він на зморені покоси,
Твоєї долі, розіллє весну.
[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/10/110/624/110624476_vesna_1.jpg[/img]
18.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712894
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 19.01.2017
В частном секторе шумного города
Было тихо, уютно... Я знаю
Мы туда убегали от холода,
От высоток и звука трамвая...
Там и воздуха больше, и зелени
И хоть снег... он ещё не растаял...
Даже дворики с тёмными елями
Нам казались кусочками рая...
И старушки на низеньких лавочках
Мы так думали: не понимая,
Безразлично смотрели на мальчика
И на девочку... с прошлого мая...
В частном секторе города шумного,
Словно с юностью в прятки играя,
Мы с тобою совсем и не думали -
Это счастье звенит, улетая...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712912
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Таро чи дні слідами від чобіт?
Вперед, назад і, врешті-решт, – по колу.
Минулого б хоч трішки пригубить –
І знову б вірити в людину. Як ніколи
Пече похмілля душу і вуста.
А навкруги без масок ходять будні.
І ледве до коліна висота.
І від чеширів – посмішки облудні.
В рожевім лицеміри й шахраї.
А на розп'ятті – сотня вічних істин.
Крук хірургічно простір розкроїв
На "до" хмільне й цілком тверезе "після"…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712821
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Зачинені двері.
Я ніч малювала, а ти
Ранку чекав, і ранок настав, одначе,
Я ще тримала в долонях чужі світи.
Ти ж стрічав сонце.
І сонцем ставав, юначе.
І, наостанок,
Торкнувшись нічного весла,
Сонячним зайчиком ковзаєш в мене по стелі.
Я б за тобою в оте Закрайсвіття пішла,
Тільки ця ніч
так нагадує смак карамелі.
Тільки ця ніч
Не рахує розбитих човнів,
Лиш ароматом насичує яблука райські.
Там, де залишиш мене між таємних вогнів,
Гноми мене підберуть
чи боги скандинавські.
І зачаклують
Одним із магічних заклять.
Місяць уповні. Місяць прийде з обіду.
Може, розпалиш для мене найвище з багать?
Швидше, мій сонячний!
йдуть сіроманці слідом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712803
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Ввечері їх пішло двоє:
Її чоловік і мокрий сніг.
Я її заспокоїв
Як міг.
Вранці прокинулось троє:
Я, вона і моя совість.
І тепер мене непокоїть
Ця мовчанка і загадковість.
Певно, з часом нас стане четверо
І дерева вже де-не-де
Почнуть прикидатись мертвими.
Знову сніг піде.
Або, може, не сніг, а вона
Збереться і вирішить йти,
Щоби я ніколи не знав,
Що дійшло до п'яти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712705
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Все очень хреново, девочка, так хреново,
что солнце погасни завтра - пусть, ерунда.
Я честно пытался быть мелочным и пиковым,
да только не выйдет, видимо, никогда.
Я сразу в тебя врастаю, сплетаю нервы
с твоими сосудами. Слышишь, вскипает кровь?
И ты отвечаешь. Первый. Ты помнишь. Первый.
Теряешь рассудок, выходишь из берегов.
Мы море - смываем границы и рушим скалы!
Мы землетрясение, Мы идеальный шторм!
Нам мало - мы бесконечность - и снова мало...
Мы - Всё. Ничего. Не важно. Молчи.
Потом
ты надеваешь кожу, одежду, маску,
неуловимо меняешься и опять -
между тобой и мной - голубые каски
с четким приказом - вот этого - не пускать.
Снова твой город и снова - моя дорога.
Рядом - не рядом. Чужие - плечом к плечу.
Я улыбаюсь глазами. Ты смотришь строго.
И ждешь моих писем. Долго. А я молчу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593086
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 17.01.2017
Святая Катерина, пошли мне семьянина!
Посланцев предыдущих прошу принять назад!
Святая Катерина, ты спросишь: в чём причина?
Отвечу нормативно: не подошёл формат!
Получка-Пиво-Пабы,
то Бабки-Баня-Бабы,
то Тапки-Телек-«Танки»…
А счастье, Катя, ГДЕ?!
За эти выбраковки не пожалей награды:
Дом, Дерево и Дети – пошли формат 3D!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712709
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Щасливий той, кого не мучать рими,
Хто спить спокійно уночі і вдень,
До кого не вриваються незримо
Невтішні долі неблизьких людей...
Хто може посміхатися без болю
І може з болем вихлюпнути все,
Заснути... або виплакати вволю
Той смуток, який часом віднесе
У забуття, в минуле, без Пегаса,
Хоч плачеш, хоч радієш - все мина...
Співай, танцюй, вдягай свої прикраси -
І вже усім потрібна... осяйна...
І щастя - через край, і очі-зорі,
Душа співає тихо, не в журбі,
І взимку вже не холодно надворі,
Бо пташка й та підспівує тобі...
Переливаєш сміх у стоголосся
І весни зустрічаєш не з вікна...
Так ні... Ти знову плачеш: не збулося...
І вже тобі й весна та не весна...
Ти бачиш сонце, де його немає
І чуєш грози там, де їх не чуть,
Шукаєш все отам, де не буває...
У тебе й ріки не туди течуть...
І сни твої, страшні і кольорові -
За край, за крик, секунда - і летиш,
Ти навіть з павутиною у змові -
Плетеш, плетеш... або то вже не ти...
Не ти, якщо замовкла і - ні слова,
Не ти, якщо лягла і просто спиш,
Бо і вночі твоя бентежна мова
Говорить до людей, хоч і мовчиш...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712773
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Намисто бурштинове – у руці.
Не знаю: як мені тепер з ним бути?
Чаруюся від сяйва промінців,
Але ж яка ціна таких здобутків?
Змішались краплі сонячні із кров’ю,
Хіба ж за щастя буде ця прикраса?
Чи ж куля прислужилася здоров’ю,
Прив’язана тугим вузлом до бакса?
Чарівний камінь з подихом віків!
Він розбрату зробився лютим знаком,
З забарвленням злочинних кольорів
Й наляканим всесильним зодіаком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712680
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Я все більше мовчу…
Знаєш, тиша моя значно більша неволі в кайданах.
Красномовна
І так безнадійно вглядається в вікна розбитих світів.
Там дощів – досхочу!
Пам’ять з аркушів літніх майструє складні орігамі,
Безумовно
Вважаючи кращими ліками час. А для нас – й поготів.
Я б змогла кілька фраз,
/Навіть цілу виставу/ банально про те, як сумую.
Тільки тиша…
Ця тиша мене прихистила, як рвалися сильні вітри.
І тому в сотий раз
Я «пробач» і «кохаю» з тобою, як завше, римую.
Заколишу
Мовчанням вітри – тільки потім зі мною без слів говори…
[i]/колись/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712765
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2017
Проведи у сни свої навшпиньки,
де навколо – квіти польові
і ранет червоні половинки,
наче настоялись у вині.
Поведи , не бійся, буду тихо
у молитві з Ангелом Твоїм
відганяти лихо зимних віхол,
буду Тобі літом грозовим.
Де людського океану клекіт,
і сови нічної сивина,
кораблі зустрінуться далекі -
уві сні найбільша глибина.
І нехай лілова ностальгія
пахне як букетик матіол…
За вікном відлига лагідніє,
Ти кладеш ранету у пальто.
[img]http://2.bp.blogspot.com/-jPncW2LyOw8/UwUD51-ECCI/AAAAAAAAFpw/zxdj_L-upsU/s1600/1367261577_by_ABAROS_inner.gif[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712462
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Здається, її прапрабабцю свого часу пропустили інквізитори
І кожне нове покоління множило на кілька всі знання, які тепер передались їй.
Якби ти дійсно знав її улюблених письменників, політиків і композиторів,
Якби ти знав, чим вона дихає насправді -
Ти б поклонявся їй.
Як поклоняються ті, кого ти часто помічаєш поруч неї в крамницях,
В кав'ярнях опівдні і в барах опівночі.
Ті, хто навіть не соромиться своєї сліпоти і своєї ницості -
Воістину віруючі.
Якби ти знав, кому вона присвячує свої думки зранку і своє тіло ввечері,
Якби розумів бодай одну вивчену нею вмираючу мову,
Тобі б, як і тим іншим, завжди бракувало слів і речень,
Щоб почати розмову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712309
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Рисуя замки на песке,
И звезды на плече рисуя,
Ты тянешь время: чет нечет?
Зарубкою на косяке
Боюсь остаться, но рискую,
Хоть отдаю себе отчет:
Привычный стиль - двойной стандарт.
Уходишь прочь?.. да черт с тобою,
Пресыщен, оголтел и нагл.
Адреналина всплеск, азарт,
Твои прогулки под луною
И предсказуемый финал...
Вразрез похабной страсти, взгляд :
Звезду ищу - гадать на счастье.
А ты когда ее искал?
Пересеченье линий... мат
Поставят партии и страсти,
Осколком бьющихся зеркал.
Прикосновенья острый край
Клеймо на коже выжигает.
Увял изнеженный цветок.
Художник, роль свою играй,
Чужую боль в кулак сминая, -
Последний рвется лепесток
И нити рвутся, а душа
В залог, на кисти и узоры,
Осталась, словно легкий бриз.
Рисуй, рискуя не спеша,
Как все бездарные актеры,
Лишь чей-то утолить каприз.
15.01.17.
Строки навеяны сценой из фильма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712266
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Я вырос так быстро, что мне не успели дать имя,
Я пил из бутылочки слезы тяжелой эпохи.
Я вечный поэт, что привычен нам так, что незрим он.
А если был видим - наверно, запомнился плохо.
Я жил словно ветер, и не находил себе места,
Ответить, не мог, что сегодня - среда ли, четверг ли?
Когда же просили избрать меж любовью и честью,
Я выбрал, конечно, обеих, и обе меня отвергли.
Возможно, я плыл, только плыл по иному теченью,
Движение времени чувствуя сердцем и кожей.
И счастлив был, что для меня не имели значенья
Кого защищать был приказ, а кого - уничтожить.
Я плел из нитей мироздания крепкие косы,
Вплетая крупицы алмазов в полотна из пыли...
Теперь же, когда я умолкну, задайся вопросом,
Кто был этот вечный поэт?
Я ли?
Ты ли?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711971
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Не звикай до мене. Я мину.
Як минають весни рік за роком.
На вустах лиш присмак полину,
На очах провогклу заволоку
По собі залишу. Відцвіту,
Мов пожежі айстрово-осінні.
Листопадну пору золоту
Змінять сніжно-білі заметілі.
Відчеканить мудрістю життя
Кожен крок, розпише наші ролі.
Чи прийме Всевишній каяття?
Чи, мов зорі, тлітимем поволі?
Відречись, благаю, я піду.
Озирнутись навіть не посмію.
На порозі стишивши ходу,
Настіж двері лишу сніговію...
Не звикай. Бо скорена вітрам
Повернуся птахою до неба...
Омини душі моєї храм.
Я боюся... Звикнути до тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711775
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Ты прости, что давно не пишу, просто стало нечем,
И слова о взаимной любви залегли на полку,
От моих одиноких признаний впредь мало толку,
В «параллельном» сказали: "Любовь заболела - лечим!"
Ты конечно прости мой сарказм, а порой коварство,
Не со зла я такая, скорее всего от скуки.
Мне не те страстно шепчут слова о любовной муке,
Заручившись идеей господ: "разведи и властвуй!"
Да, прости, а ты знаешь, что скромность сейчас не в моде?
Друг сказал мне вчера и от этого так печально,
Улыбнулась в ответ и презрительно, и прощально,
Ну о чём с ним болтать о политике, о погоде?
Ты прости что давно...а хотя поступай как знаешь,
Я как книга в руках...странный образ, сюжет, обложка,
И меня в "параллельном" давно величают кошкой,
Объяснили: со мной тяжело - без меня скучаешь.
Что ж до связи, мой кот, не грусти, растяни мгновенья,
Нашу нить заплело в кружева золотое небо.
Я не знаю, судьба или тянем на счастье жребий,
Но надеюсь, люблю и конечно же жду прощенья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711718
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
В’яне пуп’янок - віє холодом - гасне світло,
ходить Морок-причепа, цвіт неповторний топче .
Сохне поле ромашкове нині (вчора квітло),
сум-убивця руйнує ніжне, п’янке, жіноче.
Змиє повінь бурхлива згадок брудні потоки -
знову птаство ліричне зацвірінчить кантати.
Будеш в’янути, Квітко… Будеш! Затям - допоки
не навчишся образи з легкістю пробачати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711734
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Прости меня ещё на этот раз,
и отпусти мне грех тревог и сует…
Не в том вина моя, что этот пазл
не наш. Не я его рисую.
Я помню всё. Но первое прости
написано не слёзно, - безобразно…
Меня ты нежно рифмой угостил…
чистейшей…А обидел - разно.
Прости меня. За - «незачто» прости.
За - недочЁт, за нЕчет, за прощенье…
За перекрёстный и созвучный стих.
За то, что требую отмщенья!
И да, и нет. Я помню: Прощена.
Забыта на века. От А до Я. На вечность.
Построена молчания стена,
и точка: «Это было нечто...»
Стихам - виват! Кликушество - назло.
Презренны стоны, скрепы, и слезинки...
Иди к монахам! Всё прошло.
Читаю Лесю Украинку. )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711622
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Стихії мої,
Чом ви серце ділити взялися?
Студенно-вогненними пальцями мітите ціль.
Здіймаються мрії до сонця, небесної висі -
Потоки сумління вертають на землю звідтіль.
Стихії мої,
Повний місяць народжений вами:
По чверті - самотні, не знаючі сповіді снів.
Повітря - для думки, вогонь хай керує вустами,
Вологість - повікам, а твердь - у єднання світів.
Нестримні мої,
Не карайте за прагнення щирі,
Не рвіть, невгамовні, тендітних душевних завіс -
Я ж п`ята стихія, любові невидима сила.
Знайдіть, вас благаю, у серці моїм компроміс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711676
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2017
Хто ти?
А я, відучора, -
Абрис туманний чужинки.
Млява й німа упокора.
Все, що лишилось від жінки...
Долею
Зломлена й скута,
Повзаю тінню по стінах.
В венах не кров, а цикута
Током лякає постійним.
Хто я?
Повіриш, щеміло?
Вирвалось і калатає.
Б"ється, ні впало, ні сіло, -
В друзки та не нарікає.
Тінню
Сповзаю під ноги.
Снігу лиха кожушанка
Кутає мстиво, дороги.
Блимне шафранно вільшанка,
Дзьобиком стукнувши в шибку.
Хто ти?
Чиє відголосся?
Просиш не крихту, а скибку.
Може, то тільки здалося?
Хто ти?..
Засилля скорботи.
Хто я?
І досі не знаю..
11.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711686
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
«У цій країні снігу
Я слухаю мовчання,
Згадую цикад
І цвіркунів, що давно відспівали,
Занурившись у зимовий сон…»
(Сайто Мокіті)
Нинішньої непривітної та безбарвної зими мені пригадуються дні, що пішли у небуття майже два роки тому. Тоді почався рік дерев’яної вівці – мала би початись весна, але пришла заметіль і все вкрило глибоким снігом – навколо запанувала біла порожнеча. Я тоді був у війську його світлості тюнагона Фудзівара Ямакадзе – залишив пензель та тушечницю, взяв до рук катану і приєднався до загонів самураїв, що йшли воювати східних варварів. Після зимового граду та заметілі трохи затихло і східні варвари кілька днів менше турбували. Скориставшись невеликим перепочинком ми знайшли в гаю біля нашого табору чайний будиночок і влаштували чайну церемонію – садо (茶道). Цей чайний будиночок ми назвали «Дзютаку кодокуна кокоро» (住宅孤独な心) – житло самотнього серця. Нам пощастило – серед нас був майстер чайної церемонії Сакура-но Ханабіра (桜の花びら) і ми змогли не просто в точності дотриматись ритуалу, але і помилуватися твором справжнього майстра. Посуд був, звісно, не той, яким користуються майстри столиці, хоча навіть там у нашу епоху занепаду поменшало знавців давньої порцеляни. Ми пили чай і згадували гвоздики, акації, піони та гіацинти. Наприкінці церемонії як і належить ми говорили про поезію, цитували по пам’яті хайку майстра Масаока Сікі. Я ще подумав про те, що він теж писав свої хайку кров’ю – недарма він взяв псевдонім по імені птаха, у якого голом іде кров, коли він співає. А потім складали власні хокку. Я слухав слова кожного і з сумом думав про бодхісатву Дзідзо – покровителя мандрівників, бо нині всі ми мандрівники в невідомість, хоча йдемо шляхом Обов’язку – шляхом самураїв. Я теж склав кілька хокку, а потім вийшов з хатинки і побрів глибоким снігом навмання повторюючи «Наму Аміда Буцу» і думав про те, що мало кому пощастить в наступній реінкарнації народитись в Чистій Землі Будди Аміди. І раптом побачивши сосну в снігу я пережив саторі – просвітлення. Нині я споглядав сніг за вікном і згадав хокку, які ми – суворі воїни жорстокої зими складали в тому чайному будиночку серед снігів і записав їх на папір:
* * *
Прочанин меча.
Сніг – це листок паперу.
Пишу про тишу.
* * *
Ось так напевно -
Тьма: буду бачити сни
Біля гвоздики.
* * *
Зникли кольори:
Акація в долині:
Білий-білий сніг.
* * *
Зимове небо.
На землю грішну летять
Білі пелюстки.
* * *
Серед мовчання,
Серед холодних снігів
Споглядаю меч.
* * *
Кіт серед снігу.
Згадує дні березня
І спів горобців.
* * *
Моє мовчання.
Може слова загубив
Десь по дорозі…
* * *
Тільки сніг, сніг, сніг
Вірші читаю сумні
У порожнечу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711701
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Чого ти хочеш?
Душу ж не заміниш.
Водою переповнені річки -
У повноводді тонуть потічки.
Хіба не знаєш,
Що початок - фініш?
Чого ти мучиш?
Та несила дати
Утіху тим, кому вже не до нас,
Хто подумки, не з нами повсякчас,
Хоч ворожи,
Хоч хміль вари з гербати.
Чого шукаєш?
Місячне весельце
Не ті слова на небо закида?
Не ту хмаринку уночі гойда?
Не відпускаєш , -
Вистудив кубельце.
Чого ти просиш?
Я ж не заважаю,
Шукати стежку, не збагнувши, як.
Вночі не виливають переляк,
Знайшовши,
Не вертаються із раю.
09.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711580
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017
як же хочеться див...і чекаєш незнаного гостя,
ось розлите вино, світить лампа, порожні стільці,
а надворі баньші завивають пронизливо-гостро,
мов немає живих більше в світі нічному оцім
от чекаєш його і вигадуєш низки історій,
які хочеш комусь оповісти, байдуже кому,
хто би там не прийшов: чарівниця, чи бард, або воїн,
ти готовий всю ніч присвятити одному йому
адже через Слова і душа переходить у душу,
точно дібраний тембр розслабляє не згірш від вина,
і, можливо, десь там, в Слухачі, льдовик цілий зрушить,
і простягнеться мова, немов непомітна струна
і потягнуться, як мандрівці по Шовковому шляху,
дійсність, казка, сни в снах, також сни наяву,
як повинен Синдбад неодмінно дістатися в Басру,
так і прянощі слів необхідно віддать Слухачу
вже далеко за північ, чекаєш, а досі нікого,
одягаєшся в тепле, виходиш назустріч зимі,
щоб людину знайти, як маленького змерзлого бога,
і те прагнення див прочитати в зіницях її
віднайти саме ту, хто прочинить хоч трішки свідомість,
хто у гості запросить, повіривши в твої дива,
і немає нікого, хто ближчий, ніж цей невідомий,
може, він вже за рогом... зсередини сяє зима
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711533
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017
Бережіть свої очі від поглядів злих,
Ці чарівні маленькі віконця,
Цілий світ загубився в глибинах у них -
Незвичайні маленькі два сонця.
Не важливо з яких вони є кольорів,
Чи листочка, чи кольору квітки,
Чи світанків ясних, чи сумних вечорів -
Ці чарівно-безцінні блискітки.
Бережіть свої очі від поглядів злих,
А самі випромінюйте щастя,
Хай живе в них довіку цей вогник святих
І краплинка святого причастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711568
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017
Не відпускай мене, не віддавай вітрам -
Хай виють свою тугу поміж сосен.
Знайди мене в світах, де вірять віщим снам,
Де літо я вплітаю в нашу осінь…
Веди стежками у долину синіх трав –
Купається зоря там в росах рання ...
Знайди зорю ту в квітах до заграв –
То буду я – в житті твоїм остання…
Тримай міцніш мене й веди у ясени,
А чи в політ на птахові крилатому…
Зима минулася – ти ж пий мій дар весни!
Не відпускай… навіть якщо й благатиму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711574
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017
Я загляну в сни твої на трішки, -
В ефемерну швидкоплинну мить.
Хай недоля з глуму ліпить смішки,
Відчуваю, що тобі болить.
Заспокойся, я постою мовчки,
Подивлюсь, як повінню спливе
Сум безжальний, що і камінь сточить,
Не відірвеш, вчепить за живе.
До недолі я наразі, друга,
Ти просив без черги увійти.
Шле безсоння та вселенська туга,
Де любові місця не знайти.
Знов по колу: болісні розлуки,
Споглядають заздро на світи.
Заспокойся, бо тремтячі руки
Не зведуть над прірвою мости.
Не зашиють ні рукав, ні рану,
Коли спрага, пити не дадуть.
Докоряти я тобі не стану,
Тільки вкотре прошу: "Просто будь."
Коли снігом замете дороги,
І сріблясті звиснуть дукачі,
Сонце зблисне - краплями знемоги
Стануть від безсоння втікачі.
Крапельки знесиленого поту
Безнадії перекриють вхід.
Знищать болю щемного гризоту
Й безталання наміри лихі.
01.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711492
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017
Як вітер сильний перекотиполе,
Так час жене мої думки...
Я поруч, та далеко, мій соколе.
Чи зможеш зрозуміти? Невтямки...
І пам'ять на маленькі друзки,
Безжально, об років бетон...
І не існує вже тієї боягузки,
Яку так швидко віз кохання фаетон...
Зупинка... Людно, всі чекають...
Хтось віз, хтось поїзд чи літак.
Всі від самотності втікають.
Невчасно ж бо візниця наш закляк...
Як вітер сильний перекотиполе,
Кудись кохання жене час...
Ти поруч, та далеко мій соколе.
Чи все залежить у житті лише від нас?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711406
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017
Я не стукаю, просто зайду...
На столі учорашня газета,
Крихти хліба і два сірники.
У господі немає ладу,
Тільки тінь мовчазного естета
Та і ту "підмели" тайники.
Я не стукаю, серце гримить,
Як старий-престарий холодильник,
Що до скону служити бажав.
Десь отут, зачепилася мить
За беззвучний, зловісно-всесильний,
Некерований зібганий жах.
Учепившись, розкраяла світ
На "можливо" і вічне -"ніколи, -
Безнадії стулила сюжет.
Описала чужий, а не свій,
У своєму - одні частоколи
Та і ті розхиталися вже.
На газеті отут напишу:
До нестями... ваганням умита.
Не сльозами, їх вилила всі.
Я піду, а тобі залишу
Мою душу, у вигляді сита
І кохання, так схоже на сіль...
09.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711283
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Храню тебя во всём подряд –
в предсердиях, в шкатулке, в мыслях,
в простых, до жара близких числах.
И заполняю звукоряд
своих стихов одним «люблю»,
но, всё же, кажется мне – мало.
Чтоб тишина твоя врастала
в гитарных струн ночной не-блюз.
Сорвусь, как звук с твоей струны, –
лететь, вливаться в нежность ночи,
и все признания, построчно,
сцеловывать с твоей спины.
И в ярости скучавших губ
читать «всегда с тобой едины»!
Я птицей счастья (целым клином)
тебя на сердце берегу.
22.10.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711184
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Є час для родинного затишку, світла й тепла,
Вітального слова, обіймів і рідного кола,
Коли закосичена хата, мов біла сова,
Кошлатим крилом пригортає і кличе до столу.
І простору робиться більше, і згустки вогнів
Крізь матову шибку сочаться назовні медами.
Несуть благодать ці святочні усміхнені дні,
Як східні царі, що приходять в оселю з дарами.
І ось тобі золото, ладан і мирт запашний,
І пригорщі білого снігу, як вовна, густого…
Від першого слова розписаний шлях твій земний:
Із глини – у попіл, із попелу – в небо, до Бога.
А поки – радієш, хапаєш кожнісіньку мить,
У колі тісному тобі, як у космосі, вільно!..
І щось ностальгійними нотками в серці щемить,
Коли ти прокручуєш пам’ять, мов кадри із фільму.
А в ній стільки світла, тепла й лімітованих див!
Тому і чекаєш між буднів родинного свята,
Допоки у Вічності час тебе не розщепив,
Як атом.
[img]http://s02.yapfiles.ru/files/1029484/_derevnya.gif[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711219
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
так странно слушать этих мертвых песен
людей которых нет уже в живых
их жизни песни словно проживают вместо
и часто дольше и насыщеннее
их
ты продолжаешься больной размытой прозой
раскрывшись в нераскрывшихся губах
приговоренной молчаливо под наркозом
в бумажных пролежать
чужих гробах
я разучил твое молчание по нотам
сквозь стены заглушающих минут
они кричат когда прождав кого-то
осознают что все еще
идут
в нас вслушивались песни вечных мертвых
пытаясь день еще один продлить
в тебе и мне по книге распростертых
и превращенных сердцем
в алфавит.
*фоновая композиция –
Enmarta
«Journey To The Celestial Rivers»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711208
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Эти новые лица пугающи и бледны.
Утопают в шарфах, им не страшен колючий ворс ,
Очень часто душевно изранены и бедны
Выпивают себя, превращаясь в холодный морс.
Не дослушав рассказ, прерываются и бегут
На вокзалы ушедших вчера еще поездов.
Что-то давит в груди, то ли это затянут жгут ?
От обид и признаний на станциях городов.
Отзвучали мелодии разных житейских драм,
Все по новой, ведь год начинается неспроста.
Заходите и в мой опустевший к морозам храм
Пока там тишина и не заняты вновь места.
Оставайтесь в заботах, но только не навсегда,
Прорастая в сердцах до последнего сплина дней ,
Обязательно встретимся, даже через года
Когда солнце уставшее будет светить сильней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711114
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
разучился считать дни
нашими
растеряв все твое
наполнение
дни вдруг стали
короткометражными
и кончаются
до наступления
все ушло
но не дальше комнаты
возвращается в каждом
шорохе
с каждым выдохом
в доме-омуте
м|не становится мало
воздуха
и труднее не слышать
прошлого
в пропадающем
словоснабжении
ежедневность тобой поросшая
оставляет меня
в заключении
слишком много ячеек
в городе
что заполнены нами
счастливыми
у любви нет вины
и повода
мы останемся там
архивами.
*фоновая композиция –
Театр Яда
«Дыхание В Нефтяных Колодцах»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707276
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 09.01.2017
На одном дыхании с тобой,
разрывая нити полусна,
то ли я борюсь сама собой,
то ли остаюсь опять одна.
А постели мягкой тишина,
разливаясь негой в пальцы ног,
как бокал креплёного вина,
спутает все мысли белый потолок.
И играют тени на стене,
шелестит подолом звёздным ночь
и рука моя еще в твоей руке,
но бегу я в дерзких мыслях прочь.
Прочь бежать, быть может легче,
звуков нежных завлекает полутон,
ляжет шалью звезд на плечи
ветреных желаний полусон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710916
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 09.01.2017
меня трогает грусть тополей...
их упрямство...
стоять только прямо...
а мне хочется трогать....
веснушки твои...
на щеках и плечах....
душу пробует осень....
как доктор...
...ищет старые травмы упрямо...
пожелтевшие листья....
как райские птицы....
сидят на ветвях....
всё за нас расписали!!!...
когда улыбаться...
где плакать...
но осталася нАсквозь...
пронзённая страстью....
душа
она помнит ...коленок тепло...
... на губах....
и раскрытые... нАстежь...
бесконечно бездонные...
....так любимые... мною...
......глаза....
нескладух повседневность....
казалось давно уже стёрла...
визуал ощущений....
твой тёплый и мягкий живот....
только сны... иногда...
не спросив...
как разбойники...
душу из тела выносят....
а в пути... за рулём...
.......
я опять...
пропустил...
поворот.
*****Лина Лу - акапелло - Душу пробует осень… как Доктор…
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00660360.mp3
*****Петро Кожум'яка - переспів - Душу пробует осень… как Доктор…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712430
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710829
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Ти воліла...
своє збути тіло...
не за гроші
і не за Любов
тіло...
ніжності...
спрагло...
хотіло
із чаклунських
видінь й заборон
Ти
безчестя
повій Амстердаму
із чужого
німого кіно
в сні відчула
до пахощів
явно
надпиваючи
млосне вино
так звичайно...
Ти не відчайдушна...
та можливо...
колись пощастить...
знов фантазія
збуджує душу...
і до ранку
неспокій
ятрить...
в круговерті приземлених буднів
серед виру дрібниць клопітких...
післясмак відчувається в грудях...
і метелики...
крають...
живіт
\\\
Ты хотела...
продать своё тело...
не за деньги...
и не за Любовь
тело...
нежности...
страстно...
хотело
из волшебных..
несбывшихся снов
Ты
бесстыдство
блуднИц Амстердама...
из чужого
немого кино
в снах прожила...
до запахов...
явно
надпивая
хмельное вино
да конечно..
Ты так не смогла бы...
а быть может...
а вдруг повезёт...
вновь фантазия
душу изводит..
и уснуть
до утра
не даёт...
в круговерти приевшихся будней
среди мелких домашних забот...
послевкусие чувствуют груди...
мотыльки...
обжигают...
живот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665940
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 08.01.2017
Сполохані дві тіні, в ніч сліпу,
пристанища шукали в Вифлеємі...
Вже сходила зоря у синім небі,
явивши світу Бога в сповитку...
Яка ж вселенська віра у тих двох!
В маленької сім"ї, що стала домом,
небесному Царю, Царю святому,
звільняючись невпинно від негод...
Виборюючи право на Життя,
серед пісків і нечестивців Злого,
нескорені, не кидали дорогу,
не віддаючи душі манівцям...
І день у день, звичайні хоч святі,
в думках розвівши полум"я молитви,
ішли вперед,- до виграної битви,
щоб привідкрити істини прості...
Щоб відчинити двері в інший світ,
там, де Людина - співтворець з Всевишнім,-
бажань лишень би сильних і пречистих,
і віри, що окрилює політ !
08.01.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711000
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Не теперь…
не сегодня шипенье январских свечек
будет резать устойчивость мыслей и тишины.
Так свежи ожидания – даже крошиться нечем.
И рассветы, сражённые снами, обречены
падать пурпуром на этот странно застывший город,
отражающий жизнь в паутине от каблуков.
У тебя есть, вполне вероятно, такой же повод
собираться надеждами в маленький снежный ком…
собираться, глупея до первой большой капели…
разливаться на реки – ни капли не поумнев…
точно так же тесниться душой на краю апреля…
и, брезгливо косясь на линяющий в слякоть снег,
лишь по осени выйти, промокнув ногами в письмах
необидчивых скверов ноябрьских…
когда-то я…
я устану бороться за сотни эрзацев жизни,
утверждая до тысячной смерти, что я – твоя,
в спорах с каждым, похожим с твоей разноцветной тенью,
столько лет, как мелькающей только лишь в облаках…
…я могла бы уйти, вопреки ненасытной лени
отстояв на коленях, набата хлебнув слегка,
на твоё повседневное небо…
Подбрось мне осень –
так – не ясно кто плачет… и плачет ли хоть бы кто…
…и однажды уйти…
даже если остаться просят…
чтобы снегом упасть под не наше давно окно…
(папе.......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710938
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Два кроки, два жести…
І білим по білому – сніг…
Перефарбує, перемалює до решти
цю безкінечність сірих твоїх доріг
у білизну,
до якої лишилось два жести…
Хто ми з тобою
у дикому цьому танку?
Два силуети, де гори змішалися з небом?
Просто дивись, як лягає на руку тонку
в формі сніжинки
від болю химерне плацебо…
Тільки дивись.
І не треба розпачливих слів,
бунту на палубі, серця німого протесту.
Тихо пірнай в безневинну правічність снігів.
У білосніжність.
У вир… далі – жодного жесту…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710894
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Усе дарма...
Хоч вулиця німа,
Стискають серце відчуття сейсмічні.
Скажи мені всерйоз і жартома:
«Ти ж бачиш: ну не світить сонце в січні,
Та це ж не значить, що його нема».
Я – шторм, вулкан, я - ураган Катріна,
Із гри на нервах майже майстер спорту.
Як заспокійливе і звук дельфіна,
Скажи, дарма, що перевищиш квоту:
«Поспи, моя маленька божевільна.
Я підберу під твої сни акорди
І розфарбую чорно-білі стіни,
Помию посуд та закину Доту,
Не гарячкуй і не будуй руїни,
Я - твоя зона комфорту,
Єдина».
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710897
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Планиди хустину смугасту -
(То рай, то бездонна печаль),
Закину за хмару пухнасту,
Сузір"я потішу зрання.
До скону, до смерті, до згину,
Щоб зваблювать сяйвом кришталь,
Мережу душі скатертину,
Наосліп, або навмання.
Я протяг закрию собою
Тремтячим торканням руки.
Хустину лякаю канвою,
Знесилена страхом вночі.
В обіймах німого конвою,
Бентежно товчуться думки?
Живими не вийти з двобою,
У себе ввібравши корчі,
Оті, які ламнуть і трощать.
Насильство, лихий поводир,
Заводить у хащі і хрипло
У муках, народжує крик.
То котиться цвинтарем проща -
Відлуння, швидке на суди.
А наше кохання осліпло -
Зітлівши, упало згори.
...............................................
Сльозами залиті сліди.
Душа моя, переброди.
З тобою виходимо з гри -
Хустину, по нитці збери.
Ніколи, що жаль, не кажи,
У вузлик біду зав"яжи...
По небу пливуть міражі.
29.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710774
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Не лютуй так, Морозенку
та зніми облогу.
Я за тебе, сивочолий
помолюся Богу.
У душі твоїй нехай
спалахне багаття.
Та не буде до роботи
отаке завзяття.
Зглянься! Просить тебе син
І дружина й мати.
Хай не мерзнуть у окопах
на війні солдати...
Зірку не ховай у хмарах
у Різдвяну нічку.
Подорожнього помилуй,
не хапай за щічку.
Лагідно створи навколо
ти красу казкову.
Лише не співай нікому
свою колискову...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710740
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Ходить Тиша в сукні новорічній,
В час нічний чаклує нам дива,
Заглядає в вікна, наче в вічі,
Щоб знайти в цім погляді тепла.
Бачить за морозним візерунком
Посмішки веселих дітлахів,
Що радіють гарним подарункам,
І щасливі очі у батьків.
Тиша задоволено пірнає
У грайливі острівці-хмарки,
По купинках босоніж ступає -
Прокладає місяцю стежки.
Одягнула зоряне намисто
І Чумацьким Шляхом побрела
Готувати новорічне дійство,
Що замовила їй подруга Зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710245
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017
[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d40d/LVgGeurpqyg.jpg[/img]
"Знаєш у чому сила жінки? Проплакавши годинами в подушку, вона знайде в собі силу висушити сльози, навести красу і вийде зі сліпучою посмішкою, ніби вона найщасливіша у світі, навіть якщо наполовину мертвa..."
Кузьма Скрябін.
Як влучно і як точно.
Сила у слабкості, кажуть про жінку. Може й так...А може й ні.
Коли хочеш отримати хоч якусь крихту в цьому житті , одних надутих гарненьких вуст, та стрункої ніжки замало.
В той час, коли ти капризно чогось вимагаєш, вимальовуючи свої гарнющі брівки, чи відточуючи нігтики, онде за вікнами плавом пливе сила-силенна твоїх клонів... Гарних,вередливих, яким падає до ніг...Ну це ще питання, що там падає? Бо отак можна впасти і в пісок розсипатись до тих бажаних ніжок, або чиясь гарна білосніжна вставна щелепа від захвату, - на друзки... Потім послухаєш, що то натуральні перли,тільки так оригінально подаровані.
Смішно? Та не дуже, бо ради тих перлів ой, скільки сліз та поту проливається, причому з обох сторін.
Та чи надовго, оті бажання бал справляють?
Все має властивість закінчуватись, навіть бажання.
Коли болить спина, чи навіть звичайна нежить у коханого, майже єдиного(?) чоловіка, гарненьке оченятко пряде у пошуках чергових перлин...А чоловік, дивись, може й одужати...мине нежить, а натомість прозріння прийде.Рожеві окуляри спадуть, чарівне створіння скине раптом прозорі крильця і покаже гострі хижі зубки, та загребущі пальчики...Замість перлів острівець забажається, - спинку погріти...може й коханому. Це вже, як карта ляже.
А йому так хотілось фею, чи ельфа поряд... Казку бажалось, дива...
Але ж фея шукає принца, або хоч, якого не якого короля.
Хай собі шукає, ще може й знайде, коли розуму Господь дав. А коли не дав? От коли не дав, ех...
Тільки віддане та щире серце відчуває, хто ховається під лахміттям, чи залатаною свиткою...Тільки воно прагне саме його, не очікуючи нічого у бажанні бути разом, попри все... Дотик душ.
Чи є таке в природі? Чи зустрічав хтось? Якщо ні, то й не любив ніхто. Коли наперед прораховуються всі "за" та "проти" ще нездійсненного альянсу, то не варто й починати. Бо з нічого й буде ніщо.
Ні сили, ні слабкості, ні статі...Чиста бухгалтерія. Кожен знаходить те, що шукає.Чому ж тоді душа ниє і стогне? Озирнись, он щастя поряд, непримітне, у звичайному вбранні, буденне, як саме життя - НЕ ВІДКРИТЕ, ТЕПЛЕ, СПРАВЖНЄ. Бери, хапай і ховай від заздрого ока.
На жаль, дурні стереотипи заважають уважно роздивитись навкруги. Ми забуваємо, що всі коштовності добуті з бруду.
А щоб добути,треба побачити спочатку, помітити. відчути...
Хочеться всього і одразу? Так. Тільки бажання треба висловлювати чітко й коротко, бо Господь не встигає прислухатись до відчайдушного лементу, який наші душі зчиняють, викладаючи йому свої нескінченні прохання. А потім виявляється оте золото, так важко здобуте, що так блищить та засліплює, зовсім і не золото, а пірит. Може вогонь і висікати, та не більше. Спіманий у сильце Синій птах, під дощем за мить обернувся фарбованою гускою...Ото лихо. Підвели розрахунки. Воістину, сліпий той, хто не хоче бачити. Розум збанкрутував , -
не на ту конячку поставлено. Та хіба хтось із нас застрахований від подібних помилок?Ні,звісно,ні. Але помилки бувають різні і розплата за ни х неоднакова.
Якщо вже помилятися, то нехай це буде по велінню серця. (Байрон).
Часто-густо маленьке капосне хлоп"я з крильцями, кине стрілу, не глянувши, чи вцілив. На купину, чи на гарбу з сіном, як вже вийде... По хмарочосам теж кажуть літає, як сили стане.
Підніме тендітна сіренька пташка ту стрілу під крильце і засяє, заіскрить пір"ячком Жар-птиці.Тільки ніхто й не помітить, допоки...
Допоки вона Івану під ніс коника не підсуне.Такого собі калічку, з наслідками травми хребта. Принців мабуть на собі носив, доки остехондроз не придбав.Та коник не ображався,бо він їх любив і його велике серце та гострий розум стільки разів спиняли недолю... Чужу. Дурні ті принци. Що поробиш? Але ж любимо не за щось, а ВСУПЕРЕЧ.
Любов ніколи не вимагає, вона завжди дає. (М.Ганді)
Цікаво, що в усіх казках світу, самі герої не можуть собі раду дати тоді, коли щось змушені робити, дійсно важливе. Хтось шукає джинна, хтось Бабу-Ягу, а комусь чарки достатньо...Випив хмільного напою і все навкруги засяяло, а кохання?.. хмм...Немає?
Мало випив, а ще й мало любив... Ділитись треба. Спочатку налити предмету обожнювання, а вже собі, що залишиться.
Бо тільки з любові, з бажаня щось віддати, щоб відчути від того радість,народжується щось світле і таке трепетно-щемне у душі.
"Від любові народжується любов." Софокл
Звісно мені можуть закинути про дари данайців...І таке може трапитись. Але ж хто не ризикує,той і шампанського не ковтне. Так в усякому разі, кажуть. Лякають? Можливо.Та тільки вже давно ніхто не боїться пити оте грайливе вино, що розчинило в собі сонячне проміння і освітило на мить душу і увесь світ. А от любити боїмося. ПО-СПРАВЖНЬОМУ. Тому й заміняємо справжнє. істинне на ерзац. Вигадуємо якісь відмовки, рамки, правила...Вік згадуємо.
А це тут до чого? Хіба можна захиститись від кохання? Хіба є така вакцина у Всесвіті? Вона сама прийде, вмоститься на покуті і всі ваші стереотипи - в попіл...Спокій лише уві сні, та й то, якщо пощастить заснути.
Але ж...Яке солодке оте безсоння...Який магічний цей світ, в якому є місце дивам. Життя подовжує, молодість дарує.
Хтось сказав:
Старість не може захистити людей від любові, але, в свою чергу, прекрасні почуття з успіхом захищають людей від старості.
Почну спочатку:
"Знаєш у чому сила жінки? Проплакавши годинами в подушку, вона знайде в собі силу висушити сльози, навести красу і вийде зі сліпучою посмішкою, ніби вона найщасливіша у світі, навіть якщо наполовину мертвa..."
Кузьма Скрябін.
Хочу трішки уточнити. Сила жінки - у її здатності ЛЮБИТИ. Себе, близьких і весь світ. Навіть, якщо наполовину мертва.
Сила СПРАВЖНЬОЇ жінки.
03.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710148
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017
Прислухайся. Чуєш, як пада задумливо сніг,
Земля загортається в білу замислену тишу?..
Я жити без тебе спокійно б, напевно, не зміг.
Ти чуєш, крізь сніг звіддаля: «Я тебе не залишу!»?
Ти чуєш, як вітер натужно гуде у дротах
І грається хмарами в мареві сірого неба?..
Душа крізь хурделицю, як замерзаючий птах,
І чується в помахах крил: «Я до тебе, до тебе»...
Навколо лютує холодна і сніжна зима,
У вітрі і снігові губляться стишені звуки...
Та ближче за нас, все ж, на світі напевно, нема...
Тримай мене міцно, тримаймося міцно за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709870
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017
И не жена
и не вдова.
В ломбард
заложены слова.
А он???
...давно не Аполлон...
В прямолинейности
смешон.
Но возраст,
беспощадный страж...
Не улучшает нас,
наш стаж.
И я рАБА
его Огня...
за то...
кААк
лЮЮбит
ОН
МЕНЯ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709643
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 01.01.2017
Сніги ідуть як пір'ячко холодне.
Ну скільки тих на небі Янголят?
І кануть десь тихенько у безодню,
Бо там стоїть хатинонька сніжат.
Сніги ідуть тихенько по драбині,
Їм хмари збудували навесні.
Склав Янгол їх в малесенькій торбині,
Щоб завтра передать лише мені.
Ой, скільки того снігу із пір'їнок?
Скажіть мені - хто Янголів скубе?
А в торбі ще для мене поцілунок.
Віддам тобі! Бо я люблю тебе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709199
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 30.12.2016
Чувства на цепи. Размышлизм по прочтению Янны...
======
Суть рабства – цепь, вонзившаяся в тело.
Как урна с прахом – преданность годам:
В том случае, когда душа истлела,
Сосуд не примет ни один ломбард.
======
Рабами быть опасно: мы устали
Невысказанность слов ронять в сундук,
Придавливая пальцем безымянным
(С кольцом!), чтоб не взорваться хищно вдруг.
Страшит, гнетет и жжет прямолинейность
О том, что "возраст - беспощадный страж"...
Куда же связи добровольность делась?
В чем прелесть рабства? Вырваться - кураж?
Еще храним, словно медаль за зрелость,
Цепь с гравировкой "наш совместный стаж"...
Солидность лет не истощает Феба,
Но не рабынь: мрачнеет облик наш.
=======
И я рАБА
его Огня...
за то...
кААк
лЮЮбит
ОН
МЕНЯ (с) Янна
======
Рабами быть и горько, и печально -
К оковам чувств давно привыкли мы.
Прошла любовь -
Старьевщик клянчит жадно
Остатки развалившейся цепи...
========
Но...
Бдительно
Приходится беречь
Оковы рабства,
Хоть и
ненавидим это:
Порвется цепь -
Гора не спрыгнет с плеч,
А только...
пострадают
наши дети....
========
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709257
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016
Долоня ліва,
Частина тильна -
Гойдаю Всесвіт на волосках.
Карпатська повінь, любов всесильна,
Купальська квітка
в моїх руках…
А заблукаєш,
Пташина рання
Покаже стежку поміж ліщин-
Місця ведмежі, і заклинання,
Солодкуваті,
мов пертусин…
Заплющиш очі,
Води багато…
Цілющий корінь – прадавній гріх.
Танцюють мавки в зимове свято,
Шукай найкращу…
цілуй усіх!
Найглибший келих
Вином наповнюй,
Зіграй на картах, впізнай в ріці
Оту, що вийде з тобою в повню –
Коса у трави…
рука в руці…
Нема спасіння!
Не видно броду.
Перехилився небесний глек.
Це ворожіння на талих водах.
Соната третя
гірських смерек…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709222
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 30.12.2016
...знаєш, десь у Раю
Розквітають сади яблуневі,
Що спокусу дають
ГріхопАду Адаму і Єві...
...я тебе пізнаЮ
Мов плоди, що зростають на гіллі...
...чуєш- нерви здають,
Наче струни вібрують у тілі-
Переміна часів,
Не найкращі часи для кохання.
Я тобі- Гречкосій...
Може перший... Можливо- останній...
Мов богині Землі
Ти подоба... Ти Макош і Мати...
Переломлений хліб...
І майбутнього сім"я сприймати
Це одвіку- віків
Доля жінки, солодко- зваблива-
Чарівний перелив
Дарування дитячого дива-
Не інакша ніяк
У часи буревійно-вітрОві.
...бо у яблука смак
був солоним... Із присмаком крові.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116122801325
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709021
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 30.12.2016
Як втримати в долонях білих птиць?
Як опівнічне диво не згубити
(тривалістю в життя, чи тільки в мить?)...
Як все найкраще знову повторити...
Мережива секунд - тонка канва...
Повіяв грудень - розірвав всі грані.
Час не збереш, як перли, що зима
згубила в ніч січневу над світанням...
Як відігріти взимку білих птиць?
Як час спинити на один хоч подих?
Летіть, птахи, із неба, долілиць!...
Нас Пам"ять зцілить в часовій безодні.
28.12.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709101
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 30.12.2016
. Евфросинии
Недоверчивый мир, где встречают всегда своё…
Недоверчивый день, равнодушный к седой печали…
Не пора ли начать ну хотя бы ползти змеёй
По земле, над которой когда-то и мы летали?
Я не знаю, зачем мы назвали судьбой прогресс,
А прогрессом – укор утонувших в чужой расплате…
Я не видел огня до того, как сошло с небес
Молчаливое пламя, закутавшись тонким платьем.
И в аскезах санньяс, и в мечтах я живу одной,
Той, которая знает разгадку моих желаний –
Словно лёгкая тень, незаметная за спиной,
Нисходящая вдруг по ступеням воспоминаний…
Забываю себя, и в мечтах я одной живу –
Той, которая может себя превратить в искусство.
Непроросший пророк, уронивший покой в Неву,
Принимаю рассвет за изнанку шестого чувства…
Как Масару Эмото, измеривший боль воды,
Силу слова увидевший с помощью микроскопа,
Я по жизни бреду, оставляя свои следы
Там, где в ладожский берег вонзилась, как штык, Европа.
_________________________________
Санньяса («отречение») – этап жизни индуиста (кришнаита), аналог монашества: отказ от материальной жизни и сосредоточение на духовном.
Масару Эмото [1943–2014] – японский учёный (или псевдоучёный), исследовавший воздействие на воду словами, музыкой и т.д., изучая микроструктуру кристаллов льда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709142
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Совсем чуть-чуть приподнимаю высь
А там – не видно солнца, только вьюга.
Два дерева ветвями обнялись,
Едва касаясь жизнями друг друга.
Корнями – порознь, разные дожди
Питают нас, когда пройдут метели.
Нейжнейшая листва «не уходи!»
Вновь шелестит под звонкий бой капели,
Что создаёт невидимый барьер…
Я не могу обвить твой стан лианой.
Изысканностью вычурных манер
Умеешь ты держать клинок над раной,
Не отсекая, и не отводя.
Я, как струна, натянутая туго.
Сейчас зима. Мне снова ждать дождя,
Когда душа вибрирует упруго,
Предчувствуя слиянье жарких тел…
Я – не твоя. Совсем я не такая,
Что ты всегда в мечтах своих хотел.
Я всё прийму. И это отсекаю.
Я пред тобой совсем обнажена.
Покорная, послушная подруга.
И только та, звенящая струна,
Ещё местами светится сквозь вьюгу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709038
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Поема створена в співавторстві з поетесою Надією Капінос
Мов темна безодня замерзлі діброви...
І Місяць у небі фатально завис...
І промінь загляне навряд світанковий
У нору... Старий помираючий Лис,
Думками спливаючи, Місяцю скаже
Про час той далекий, коли лисеням
Тулився до мами... Змужнілий, уважно
Чекав, готувався до дивного дня
Коли, сонцесяйно-вогненна цариця,
Мов осені барви, до нього прийшла
Шукаючи щастя, тендітна Лисиця...
Та кляті мисливці... Густіє імла,
І сльози, останнього подиху сльози,
По тій, до якої тобі не дійти,
Хоча би собаки всі збились в облозі...
Хоча всі капкани б тобі обійти...
Його лисенята до іншого лісу
Шукати удачі давно подались...
Кому розказати?.. Кому пожалітись?..
Лиш Місяць у небі уважно завис...
Він Місяцю скаже, як хоче туманом
По місячній стежці до неба зійти...
Та тіло ще важить... Ще рано... Ще рано...
А Місяць так дивно... Так тепло світив...
...............................................
...ховає ніч і обриси, і риси,
І срібло ллє на дно гірських криниць.
І чутно... Чутно... Б"ється серце Лиса
Під вічним сяйвом зоряних лисиць,
Які одвіку мчать кудись по колу
Стежками неба... Та сріблястих спин
Не бачить Лис - поСИвілий і кволий...
...Я - Місяць. І самотній, як і він.
Я- Місяць. І гойдатиму до ранку
Чи сон...чи спогад? - те серцебиття...
Рудий малюк... Гайда впіймати мамку
За довгий хвіст!.. Нора, весна, життя,
Нора, весна, життя, кохання, постріл,
Нора, весна, життя, весна, життя...
А потім... потім... потім... потім... потім...
Самотній Лис. Як я... Без вороття...
...Все відбулось: і мрії, і кохання.
Він -сивий... Срібний - я... Немов брати...
І ця зима йому - мабуть остання:
Вже йдуть по сліду Вічності Хорти
На білосніжнім Божім полюванні-
Від нього смертним годі утекти.
А за межею - та, мов зірка рання,
Руда і сонцесяйна... як і ти,
Мій дивний Лисе... Справді, зачекалась
Тебе десь там - де ні рушниць, ні сліз.
Та поки поряд пострілу не сталось-
Я - срібний Місяць. Ти - мій Сивий Лис.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116122510902
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708671
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Ти майстер красномовного мовчання,
А я читати вмію гарно між рядків.
Ця дипломатія та гра у невтручання
Створила емоційних жебраків.
Тактовність чи байдужість? Вперемішку...
Проте вдалось уникнути скандалу,
Я витисну якусь криву усмішку,
Ти скажеш фразу неймовірно вдалу.
Багаття догорає... Час збирать валізу?
Нам в різні боки, у нові стосунки.
А може ризикнути та додати хмизу
І новим жаром запалають поцілунки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708705
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 28.12.2016
Автор перевода пожелал остаться неизвестным
.....сказав мне.....
- я так хочу.
....и я... безприкословно....
подчиняясь...
всем сердцем и душой...
благодарю...
твоим теплом...таланта...
восхищаясь.....
Я скупчую сліди минулих днів,
Де ти мене уберегла від лиха,
Я дарував заквітчаність весни,
Від щастя у обіймах танув стиха...
Хтозна-куди поділась та весна...
Ми не вкарбовані у пам»ять цього міста,
Моя Пророчиця.. сьогодні не сама,
Та й вік мій до безумств не має хисту...
Лиш сниво поверта тебе мені,
Тепла твого шаленство розмаїте,
Світобудову бачу в ніжності зіниць..
Відтак, зникає поміж нами відстань...
=============================
Я собираю прошлого следы,
где ты... меня,
спасала от ненастья,
а я дарил
весенние цветы,
и умирал...
в объятиях...
от счастья.
В далёком прошлом...
лучшая весна,
за окнами
не помнящий нас город,
моя Волшебница...
сегодня не одна...
и я уже...
не так бездумно молод.
В снах возвращаюсь
памятью к тебе,
в твоё тепло...
с безумными страстями...
к глазам,
с вселенской нежностью в себе,
...и...
нету расстоянья...
...между нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660454
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 28.12.2016
"Меня послушай, девочка моя,
Тебе открою я большую тайну:
Не улетают птицы за моря -
Бывают они там... совсем случайно...
Не верь весне - она твоё окно
Откроет настежь и дождём умоет,
Ну, а потом - умчится всё равно,
Увлечена забавною игрою...
Ей не нужны цветущие сады -
Недолговечны лепестки на вишнях...
О, девочка, не слушай ерунды -
Я не хотел... Прости меня... Так вышло..."
...А я мечтала верить и тонуть
В твоём медово-сладком красноречьи,
В твоём остаться сказочном плену,
Без устали бежать тебе навстречу...
Перемешалось всё давным-давно -
Твои слова слезами перелиты...
Ещё горчит игристое вино -
Себе внушаю: мы с тобою квиты...
Я научилась /даже не вчера/,
Как согревать всё то, что еле дышит...
Зимой холодною... по вечерам...
Мне б научиться прошлого не слышать...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708837
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 28.12.2016
♥♥♥
Определенно мартовские ноты
Принес сегодня легкий ветерок.
И у меня прибавилось работы –
Найти им подходящих пару строк.
Декабрь, опять же, просто на исходе,
Но в жилах кровь бурлит и ждет любви.
И пусть одета я не по погоде,
Простужена…
Но, что ни говори,
А день прибавил,
Пусть всего минутку.
А солнце повернуло на весну.
И я искать готова незабудку,
Разворошив опавшую листву.
Так хочется набухших липких почек,
Тюльпанов, гиацинтов…
И тепла.
Я напишу про это много строчек –
Я этим так сейчас увлечена,
Что хочется достать стекло и краски,
Нарисовать весенний теплый день…
Легко и незатейливо:
Ромашки,
Фиалки
И кудрявую сирень.
И пусть еще январь, февраль…
И в марте
Нас могут озадачить холода.
Но все равно, весна уже на старте
И от неё не деться никуда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708913
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
Нестримний потяг в нікуди -
Прощань стокриле розмаїття.
Минулих доторків суцвіття
Веде за руку до біди.
Вокзал, перон, як і колись.
Квитки безликі, безсловесні
А душі, як походи хресні,
Ще й досі моляться: "Наснись..."
У незворотності ручай
Серцями й поглядом втопившись,
Ще тільки на поріг ступивши...
"Чи замовлятимете чай?" -
Мовчанка стелеться п`янка.
Це все...виходимо о третій.
Слова банальні і затерті:
"Дві кави нам без молока."
"Я зараз вийду, там - постіль,
Дванадцять з вас," - поставить склянку, -
Стакато в грудях до світанку.
Імлистий замкнутий постій.
Холоне кава: "Як живеш?" -
Рука тремтяча й полохлива
І раптом сліз полинна злива,
Вже й у долоні не збереш.
"Ти що? Навіщо? Йди сюди."
"Ти знаєш, знаєш... я без тебе,
Неначе корінь, що без стебел...
У судний день нас не суди."
"Маленька, Бога не гніви,
Якщо не склалось, що ж робити?
Не убиватися - любити
Ще не відкриті острови."
Жагучі диво-міражі -
Її вуста, такі чутливі,
Такі солодкі і звабливі.
Його терпіння - на межі.
Ця мить - життя всього надріз.
Росою виїдає очі,
Допоки сонце, серед ночі
Злиття, під перестук коліс.
Нестримний потяг в нікуди -
Стрічань стокриле розмаїття.
Минулих доторків суцвіття -
Кохання пізнього сліди.
20.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708558
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Вчаться сніжинки у листя жовтавого креслити віршами світ понад голови,
Важко збагнути в дощі листопадовім: зимонька - тиха стежина до березня.
Груднем постелиться біла хурделиця, ковзне напруга пасток ожеледиці,
Січень рум'яним пухтеликом свята на писку лисички-часу́ танцюватиме,
Лютий сріблястими хвоями віхоли небо відпустить затерплими нотами,
Спрага зеленого скресне сновиддями, в пам'яті сонячний спомин побачимо,
З ніжок берізок панчохи засніжені березень скине руками гарячими
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708569
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Не плачу. Та порадь, що відчувати.
Вже снігу стільки випало з тих пір.
А я не вмію досі засинати.
Лиш Янгол все шепоче мені:
-Вір...
Я вірю. Я завжди у щастя вірю.
Я вірю так, що моляться зірки.
Я мрію. Я завжди так щиро мрію.
Не мають відпочиночку думки.
Сміюся. Я сміюся. Я щаслива.
Хоч стільки злив у серці, як води
У всіх морях на світі. Я красива.
Сьогодні, вчора, завтра. Та сліди
Твої десь розчинилися. Не знаю.
Чому так мало випало снігів?
Ти знаєш, що і досі я кохаю?..
Хоч сльози вже не мають берегів?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708609
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Нет. Ничего выше правил, вот так у всех.
Ты набираешь номер, гудки кощунственно коротки,
и это твое спасение, ведь гудки -
время для сбора слов, что сулят успех…
Вот долгожданно длинный кончается, я молчу.
Ну говори уже, что молчишь, как несмелый лис?
Мы еще даже и близко не начались,
а знаешь, чем дальше в лес, тем пора к врачу…
Это начало, мой кот, в нем ты будешь собой самим,
а знаешь, что будет потом, через сто звонков?
Будет по горло дел, недостача тепла и слов,
ты перестанешь уметь быть ласковым, и моим…
Так как у всех … под тобой колыхнется земная твердь,
спазм при вдохе, и выдох горяч, как чай…
и познавать, что-то бессвязное бормоча,
пальцы у губ, а губы … за ними ли нам успеть…
…Позже, в разделе бывших, начнем курить,
в прозе искать намеки, и ревновать.
…Просто скажи во сколько планируешь набирать,
Чтобы решить, мне брать или отклонить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708306
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2016
Ой котилась коляда через полечко.
Там зустрілось коляді ясне сонечко.
Ой котилась коляда та й доріжками,
Заквітчалася вона цвітом-стрічками.
По дорозі коляда покотилася,
Там щаслива доленька їй зустрілася.
Як до хати коляда підкотилася,
Роздзвенілася вона, звеселилася.
Роздзвенілась коляда під віконечком,
Та й до хатоньки зайшла разом з сонечком.
Розспівалась коляда, розшумілася,
В хаті доленька свята залишилася.
Ой котилась коляда та ще й котиться,
І до кожного зайде, якщо схочеться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708132
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 24.12.2016
Ти не вмовляй його, нехай летить,
Як не судилось випасти дощем.
Забутим днем, розгубленим на мить,
Нехай летить, хоч і шматує щем.
Ти не вмовляй розірвану габу,
Святковий настрій втілити у бант.
Прокляттями недолю не турбуй
І каяттям не приворожуй Сант.
Ти не вмовляй, бо я і так твоя.
Хоч і безкрила, подумки, - у ніч
Душа моя - володарка уяв,
Справляє бал з тобою, віч-на-віч.
Ти не вмовляй, покличеш - полечу
До ніг твоїх, сніжинкою здаля.
Впаду й зітхне від захвату, земля -
Вона ж бо знає, - серцем заплачу.
Ти не вмовляй його, нехай летить,
Як не судилось випасти дощем.
Забутим днем, розгубленим на мить,
Нехай летить, хоч і шматує щем.
Ти не вмовляй, я почекаю ще...
Віками сни навіяні, - сховай.
В твоїм обійсті проросту кущем -
Удосвіт якось, тільки не вмовляй.
23.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708134
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 24.12.2016
"
… сколише вітер трави там…
лише
………………немає нас "
Гостя " Немає... нас "
Напитися б любові досхочу
з долонь твоїх, оманливо-гарячих.
Ти знаєш я.. ще уві сні лечу
в примарний світ... закохано-незрячих!
Не вірю ще, що наше майбуття
зачерствіє, як хліб під голим небом.
Немає у колишнє вороття,
але... невже... кохання більш не треба?
Куди ж ступить, коли ти повсякчас
Бур"ян під ноги сієш, а не квіти?
А може... вже давно немає нас?
То серце де мені тепер подіти?
23.12.16.
P.S. Дякую Вам за натхнення, Наталочко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708147
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 24.12.2016
"Сім ароматів, сім зітхань і сім лісів.
Мій погляд був сліпий і непідвладний чарам…"
(Вільям Батлер Єйтс)
Написано в ніч на Самайн.
Тігану О’Фарреллу – щиро
Босими ногами по колючій стерні
Поля – колись охайного й ячмінного,
Потім – диких трав. Навіть не конюшинових.
Навіть не запашних. Бо які аромати падолисту,
Крім тліну? І повітря холодного і вогкого? Які?
А ми танцюємо. Серед тьми і біля вогню життя:
Такого ж жаркого, жаданого, жагучого. Жаль,
Що комусь ніч перейти не судилось. Ніч Самайну:
Самуна, Савуна, Саваня, Савіна. Чи то гейси незнані,
Чи то ніч – біловбраний павук: чорна, з тенетами,
Але вдягнена в біле – інколи, коли місяць оповні,
Чи то просто банші: приходять цю ніч звідти,
Звідки ніхто не вертався – крім них прозорих,
Ніч як поле – нескінченне, овече і самодостатнє
Для пастуха-вітрильника (теж його вітер жене),
Поле як море, поле ночі Самайну. Бубон серцем
Шаленим калатає. Бубон звучить і кличе до танцю:
Танцю останнього. Вистукують ноги по землі холоду,
По землі, що чула ще не такі стукоти – копит і чобіт,
Що носила ще й не таких танцюристів – джиґунів,
Вітрогонів меча, сновид леза ножа, зеленовбраних нас.
Нині ми між світами танцюємо. У ніч відчинених брам.
У ніч
жертвоприношень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707998
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 24.12.2016
Приходить в мир с целью
его осчастливить -
великая человеческая глупость.
Ибо тщетны потуги.
Но уйти счастливым -
вот главная задача!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707849
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 23.12.2016
Вона ішла.
…і плавився туман
…І брязкали браслети на нозі
…і сонце відступало за Монблан.
Зникало…
розчинялося в тайзі…
А ти хотів
її застерегти.
Чи вберегти…та, зрештою, мовчав.
Кришились порцелянові мости.
І ти її втрачав…
втрачав… втрачав!
Торкаючись
химерної межі,
десь між солоних,
обгорілих рим.
(…в театрі спопелілих міражів
вона була
найкраща з балерин)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707954
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016
Зіграй мелодію струмка,
Який тече між гір скелястих,
Смерек розлогих і лапастих.
Хай буде ніжна і дзвінка.
Зіграй мелодію беріз,
Метеликів - легку, грайливу,
Нестримну, як весняна злива,
Чи ту, яку шепоче ліс.
Зіграй мелодію душі,
Де в резонансі – кожна нота,
Твого чуття відчую дотик,
Зірвуться з вуст палкі вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707857
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016
Тсс... не буди серця мого,
тихенько, навшпиньках
пройди, вдай німого.
Тсс... не займай, хай поспить,
цей тривожний вулкан,
його лава схолоне на мить.
Тсс... час лікує у сні,
як мине ця зима, стрепенеться
воно і зрадіє весні.
Тсс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707848
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016
В его ладонях снега горсть -
Былого тающее эхо.
Прижалось, но не прижилось,
Исчезли льдистые доспехи -
Тепло души - нежданный гость.
Нежданный гость - июльский снег,
Целуя зелень сочных листьев,
Коварный совершив набег,
Повадки применяя лисьи,
Остаться хочет на ночлег.
Ночлег... лишь раз - среди цветов.
Растаяв льдинкою от счастья,
Взлетать без устали, готов, -
Желание, сродни напасти.
На коронацию шутов
Безумие перебралось.
Король, как скипетр держит трость,
На острие сверкает власть:
Любовь...к шуту?..чтоб им пропасть..
На плаху, на кол, или в лед...
А снег по-прежнему, идет,
Целуя и целуясь всласть.
Меняя время, честь и часть
В его ладони - счастья горсть.
Скользит волнующее эхо,
Тепло души, - нежданный гость.
17.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707791
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 22.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2016
Хто живе в тіні прихистку Божого,
Той під дахом небесним поселиться.
Він говорить: врятуєш ти кожного,
Шлях до Тебе з надією стелиться.
Від тенет злого духу розставлених
Він позбавить, бо йде з допомогою.
Під крильми над тобою розправлених
Твоя зброя – це істина Богова.
Жаху ночі не будеш боятися,
Ні стріли, ні хвороби смертельної.
І з лукавим не будеш ти знатися,
Бо уникнеш спокуси пекельної.
Тисячі будуть недругів падати,
Не спроможні до тебе торкнутися.
Будеш бачити все, будеш відати –
Гріх не зможе відплати позбутися.
Ти сказав – лиш на Бога надіюся,
Його захисток вибрав свідомо ти.
Як полова хвороби відсіються,
В твоє житло їм вже не проникнути.
Своїм Ангелам вірним Він дав наказ
Захищати тебе на шляхах усіх.
Не впадеш, не спіткнешся – піднімуть враз,
Неушкодженим будеш в руках у них.
І побореш ти зло навкруги себе,
Ще і змія і лева топтатимеш,
Бо шукаєш Мене. Захищу тебе,
Бо завжди ти ім'я Моє знатимеш.
Буде кликати він – відгукнуся я,
Стану поряд, в скорботі підтримаю.
Довгі роки життя і прославлення,
І спасіння Моє він отримає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707395
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 20.12.2016
Не дрейфь, хороший!
Открытый штоф –
прекрасный повод, чтоб выпить за
не самый худший из берегов,
не самый грязный базар-вокзал,
где каждый левый толкает про
«всё, что не золото – то бурда».
Нет благородней, чем серебро:
уже не третье, но есть – куда…
О странах, вырванных из границ,
пиши, хороший…
а мне – читать
то, перед чем войнам падать ниц…
давясь волнующим «…вашу мать…».
…а за окошком порхают сны.
А мы свечой отогрели день,
длиной от осени – до стены
в обоях в клеточку для идей
и пожеланий, чтоб от руки
их адресовывать в Новый Год:
любить взаимно и вопреки
не самый лучший из берегов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707489
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 20.12.2016
Костры и камни - суть эфира.
И, сколько Бога ни зови,
Война и мир - вот схема мира.
И где в нём место для любви?
/Артём Сенчило/
А место свято - пусто не бывает( ?)
Любовь придумка - словом - маята,
и каждый по потребности ваяет,
и каждому - явленье - не чета
и несравнимо с одами Шекспира
что породнил восторженность и смерть.
Где Эвредика? Вера, грусть и лира -
Орфей в аду посмел любовь воспеть…
Пожалуй - есть намёк в легенде этой:
мечта жива, но краток путь и век.
Легенды дымка уплывает в Лету,
но не смирился с этим человек,
разворотил и душу и сердечко,
из уст Творца - взял Слово, а затем
он болью пишет о любви, что вечна,
и убежден в главенстве темы тем.
Но больно ведь!
Сравнимо разве с жаждой
желание любить - как быть живым...
И сжалится Творец однажды,
подарит чувство - избранным, двоим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707499
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016
Я впізнала тебе, то був ти, то був ти, хоч і морок,
Бо не вірю, не вірю скрипучим старим ліхтарям...
За тобою услід - і нехай там що хочуть говорять,
Я цю мить і цей світ, і тебе.., і тебе не віддам...
Відчуваю тепло, але кроки твої, наче постріл,
Розчиняють в імлі, у холодній байдужій імлі
І ховають, ховають від мене у ніч твою постать,
Навіть Місяць ніколи цього не пробачить Землі...
Я так довго ішла, проклинаючи темінь і вітер,
Шепотіла беззвучно, в нікуди, гарячі склади...
І вже ладна була за тобою - на край.., на край світу,
Аби тільки побачить дороги, якими ходив...
Я вдихаю холодне повітря і стримую грози,
І шматую минуле без болю.., без болю й жалю...
Так банально римую одвічні слова-віртуози
І не соромно зовсім, бо так я живу... і люблю...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706918
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 16.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2016
ПРИТЧА
Зустрів чарівну квітку якось вітер,
І закохався в неї до нестями.
Він ніжно пестив пелюстки і віти,
І насолоджувався почуттями.
І розбудив у квітки подих вітру
Букет чудових ароматів дивних.
І він вдихав цих пахощів палітру
В єднанні з нею, в митях цих чарівних.
"Ось я віддам їй свою міць і силу,
Й отримаю ще більше чар від неї" -
Так думав вітер й кинувся на милу,
Дихнув на неї пристрастю своєю.
І впала квітка тиха і тоненька,
Зламалася. Не витримала. В'яне.
Задихав вітер ніжно "Встань, дурненька..."
Та вже не б"ється серце полум'яне.
***
Щоб справдилися ваші сподівання,
Навчіться ніжно й трепетно любити.
Не міряється пристрастю кохання.
Ти вкотре стримайся, ніж раз розбити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706705
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016
Душа сумує… в ній кружляє сніг…
Шалена пристрасть… несумісна із зимою:
З її морозною й холодною ходою!
Сніги приспали почуття осінні,
І ночі ці такі сумні і довго плинні…
Душа сумує… в ній кружляє сніг…
І, хто би їй розрадити щось зміг?
О, сутінки зимові, Ви байдужі –
Хлюпоче осені відлуння у калюжі!
Такі холодні дні й сумні…
Серце тріпоче кригою душі!
Не відігріти почуття, які палали,
Й сніги колись горіли, бо ми так кохали!
03. 12. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706675
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016
Ми ворожили в грудні на Андрія,
Сміялися, писали записки,
Ховали в подушки, літали в мріях -
Кому ж із нас та випаде який...
Спав гуртожиток сном таким бентежним
І, тільки-но сіріти почало,
Хоч руку під подушку й обережно -
У серці калатало і гуло...
Немов і справді доля заховалась
У скручені маленькі папірці...
Знайшла, повибирала і дістала
І доля вже тремтить в моїй руці...
Тепер записку треба розгорнути,
Якби ж то хоч порожню не втягти...
Ні, є ім'я! Сміюсь - не може бути -
Ти не повіриш, але там був... ти...
Таких імен траплялося не густо,
Це ж треба було витягти тоді,
Хоч і зраділа, що таки не пусто -
Цікаво: може, й ти десь там зрадів...
На долю нарікати я не смію:
Що вже тепер - такий чи не такий -
То треба було спати на Андрія
Й не пхати під подушку записки...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706273
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 13.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m68XJDIRAHI
[/youtube]
я не ошиблась, нет... не верю
внимая сердцу своему
войдя в молочные купели
и обнаженную весну
в шелка твоих прикосновений
тепло искрящихся небес
и зачарованных мгновений
в стихии страстный полонез
я не ошиблась в нашем счастье
пускай коротком... но таком
что рвёт сознание на части
взлетая лёгким мотыльком
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706218
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016
У стилі Ню фотографії
Висіли в нього на стінах,
Він пізнавав географію
Її звабливого тіла.
Він дослідив давно Персію,
І ті молочні затоки,
Мав навіть 101 версію,
Як зреагує на дотик.
Він зачаровувавсь мандрами
По Патагонській пустелі
І, зачаївшись під Андами,
Вивчав малюнок пастеллю.
Бурлакував закамарками
У нестійкій Оклахомі,
Брів заповідними парками
До тектонічних розломів.
Увись здіймався на пагорби,
Спадав в піщані каньйони,
Ішов від Нижнього Загреба
До штаб-квартири у Ньйоні...
Він звик до сталого графіка
Опісля денної зміни –
Її стиль-Ню фотографії,
Вікно у ґратах і стіни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705110
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 11.12.2016
Вона вмивала день і ночі запинала.
Ти її очі в серці бережеш.
А я тебе знайшла, хоча і не шукала...
Знайшла учора, тільки пізно вже.
Вона вплітала в сни рожеві громовиці,
Ти душу плавиш в тигелі образ.
А я чола торкаю пучками правиці -
Молитву кличу в поміч раз-у-раз.
Вона котила біль, як колесо на гору,
Ти вниз згори летиш, нуртує кров.
А я помалу ллю чи бунт, чи упокору? -
Допоки всі не наламали дров.
Вона забула сміх і плакати забула -
Ти висушив їй душу і собі.
А я? Та що там я?.. в обіймах Вельзевула
Співаю соло... двадцять п"ять в добі.
11.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705902
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vVTP0DOL_2Q
[/youtube]
как нежна и сладка эта грусть
для тебя даже ноты искрятся
и кружась в этой музыке чувств
невесомыми тактами снятся
закрывая глаза, прикоснись
к откровенным дождинкам медовым
вдаль взгляни, улыбнись и проснись
поцелуями чувств очарован...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705961
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016
Не відпустити то́го, хто не йде.
Чекання при порозі, в далині -
не так важливо як, коли і де
і знаєш Ти про нього, а чи ні.
Не відпустити, бо нема на то
твоєї волі й сили, щоб віднять
у того, хто чекає після й до
хоча б хвилину від одного дня.
Не відпускай - хто хоче той піде
й не втримаєш хоч би крутив вузли,
бо ще на пам"яті людській ніде
для нелюбові стіни не звели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705545
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 09.12.2016
[color="#a300cc"]Какого цвета ветер мне скажи,
просила ты, глаза не открывая.
И я шептал – он цвета спелой ржи,
зелёный он, как мята луговая.
Он цвета ржавой пыли и воды,
охряный всплеск, пастельный блик над рощей,
он цвета длинноногой лебеды,
он, как колпак расшитый скомороший...
Ты улыбалась лёжа на траве,
что, мол, такого ветра не бывает.
А я шептал, почти склонясь к тебе –
открой глаза, иначе он растает.
Какой наощупь ветер расскажи...
И я касался губ и век губами.
Ты улыбалась, уличив во лжи,
а ветер васильковый млел над нами.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705550
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 09.12.2016
О, как было жарко в осенних объятьях,
Слова находились для сладких признаний.
Не хочется мне разбираться в понятьях:
Прилично – позорно…
Так много желаний
С руки нашей легкой ушли в неизвестность.
С оглядкой на тех, кто судить нас посмеет.
Сейчас же во мне только счастье и нежность…
И столько тепла, что весь город согреет.
Зима освежит нас трескучим морозом,
Заставит прижаться друг к другу сильнее.
И мне все равно, что сулят нам прогнозы –
Когда ты со мной, становлюсь я смелее.
Могу разогнать облака и метели,
А вечер украсить чернильным закатом.
А после все утро валяться в постели
И знать, что идти никуда нам не надо.
Нам осень обычные тайны открыла,
И как-то легко стало, просто и ясно –
Любовь никогда не бывает бескрылой
И даже в осенних объятьях – прекрасна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705215
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 08.12.2016
навеяло - [b]На серых берегах осины [/b]
автор : Светлана Борщ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705143
На серых берегах осины
притихший лик явили,
листочками не шевелят
..............................
весь съёжился камыш у берегов,
разбавит серость светлой полосой.
..............................
снег кое-где остался, он белей,
остался от сугробов и снегов
..............................
Берёзы белокорые стоят,
серость вокруг им украшать
................................
[b] Серая пейзажная лирика [/b]
На серых берегах гнилой трясины
Растут унылые кривые тополя.
И листьями стоят не шевеля,
Три чахлые печальные осины.
От роскоши былой былых снегов
Осталась только грязь у берегов.
Опять же серый не шумит камыш.
И утки проплывают как-то серо...
И, выскочив из норки, офигела
Вся разноцветная предательница-мышь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705398
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016
Я не хочу в ті сни, куди ти не заходиш.
Хай там рай вочевидь, я не хочу в ті сни.
Хай там вічна любов і всевладдя клейноди,
Я не хочу туди, бо без тебе вони.
Я не хочу розлук, якщо звінчані душі.
На якийсь кілометр не завезли пальне.
Там мережаний шлейф сіре небо ворушить, -
Я не хочу відлуння, що й досі кляне.
Я не хочу під ноги упасти й завмерти, -
Переступиш поволі, жорстокий гінець.
Що було, те було і котячі концерти
Я не хочу до скону... урвався терпець.
Я не хочу, бо сили у настрої втопиш,
Засмоливши судини, де кров - стеарин.
Трусонуть невід"ємні, істерик синкопи,
Я не хочу снодійне для сірих клітин.
Я не хочу роздати на фантики душу,
На ганчір"я порвати благеньку її.
Захлинаючись, звеш, але з місця не зрушу,
Я не хочу недолі збирать врожаї.
Я не хочу, не хочу, не хочу... не треба
Докоряти, лякати пекельним ось-ось...
На твоєму шляху я - химера Ереба,
Хоч просила, просилась...та не довелось.
04.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705099
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016
снова становятся шумными шины...
солью и грязью покрыты машины...
дети в колясках закутаны с носом...
встреча с тобой...
оказалась допросом...
чаек на озере волны качают...
правил любви...
в школе не изучают
встреч и разлук...
разноцветная лента..
нам как лекарство...
прописано кем то...
воздух заполнила сырость тумана...
лебеди верят...
в любовь без обмана...
а твой лабутен..
из трёх разных цветов...
смягчит послевкусье...
просроченых снов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704919
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 06.12.2016
Навіщо брехати собі,
Коли лиш з брехнею і в люди,
Всі, двадцять чотири в добі? -
Неправди вітри звідусюди.
Та що там, коли не сама -
Хустиною рот не закрити.
Облуда чекає німа -
Оділія крила йде мити.
Кохатися понад усе,
Нехай навіть згине, допоки
Снігами любов занесе...
Над озером люті потоки.
Не вір! Подивись на крило,
Чорніше від чорного знизу.
Ваніль потемніла?.. - пекло;
Закопчене?... каже від хмизу.
Палили? Яка ж то орда,
Коли ти біленька і щира?
Душа до землі припада,
Кохання для неї - офіра.
Розправити?.. та все одно,
Крила, щоб злетіти, не має.
На двері замки, а вікно?
Оділіє, він не кохає.
Вчепився, як воша в кожух,
Любов таки клята, - незряча.
Нічого не бачить навкруг -
Забув, що лебідка не кряче.
Забув же, що чорне крило
У ангела - вигнанця з Раю.
Отямиться, що з ним було?..
.........................................
Іди...я тебе відпускаю.
Те озеро й досі сумне,
А плесо - замріяна Лета.
Колись же прозріє й збагне...
Чекаю. Навіки. Одетта.
05.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704992
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016
Тобі дали паузу – слухай секунди… й чекай...
Вицокує стрілка півподихи, плавиться тиша.
Мовчи до останнього, доки блідий небокрай
Тримає цей світ й на терезах добра ще колише.
Для інших залиш надокучливий шумний вокзал,
Вагони із планами і павутини маршрутів.
Як часто в житті ми шукаємо свій ідеал –
Як рідко в речах ми доходимо са́мої суті!
Присядь десь подалі від центру бурхливих подій –
В такій метушні не знайти справжніх істин родзинок.
Міста, наче вулики. Люди у них – дикий рій.
Але то пусте. З тебе – дерево, син і будинок.
Крізь часу спіраль - у руці твоїй інша рука,
І в затишку стінами більше не давить кімната…
А ноша на двох – ні, не легша, та вже й не важка…
Лиш не поспішай – в метушні може з ніг збити натовп.
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705022
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016
Мій самотній ліхтар, наче принц із дитячої казки,
Кожну ніч в обладунку чатує мене під вікном.
Загортаюсь у плед мериносовий, грубої в`язки,
І про все забуваю, казковим охоплена сном.
Цілу ніч мій ліхтар грає в піжмурки з клоуном-груднем,
З хуртовиною в парі придворний ведуть менует,
А на ранок собі синій шалик лишає ажурний,
Ще краватку-метелик та біло-іскристий берет.
Увесь день чорний крук щось гаркаве шепоче на вухо,
Обіймає за ноги гілками тонка алича.
Та дрімає він мовчки, шовковим огорнутий пухом,
І сніжинки додолу злітають з міцного плеча.
А вже в час, коли вечір вогнями запалює місто,
Знов ліхтар на сторожі в моє заглядає вікно.
Мовчазний мій атлант супроводить мене у дитинство,
Щоб в моєму житті хоча б трішечки світла було.
06.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705042
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016
Заколисує цокання стрілок,
Замовкають думки галасливі,
Безнатхненності холодом вкрило
Душу ніжно-мереживних мрій.
У вигнанні із власного дому
Мандрувати пустились по світу -
В існуванні буденно-земному
Колір райдужний втратили свій.
В неба купелі ласку черпали,
Веселково-барвисту наснагу,
І, відкривши таємні портали,
Повернулись крізь сон уночі.
Хто голубив вас, інеєм вкриті,
Напував хто солодким нектаром,
Хто у неба безмежній блакиті
Підбирав до натхнення ключі.
Ніжний дотик долонь тих ввібрали,
Слів шовковість зігріла вам серце,
Ароматом цілющим сандалу
Сил оновлення в крила вплелось.
Заколисує цокання стрілок,
Замовкають думки галасливі,
Так рожево у снах завесніло -
Бо з`явився в них з мріями й хтось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704310
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Ти вростаєш у мене, як корінь вростає, - вглиб,
Обіймаючи крону, розхристану не дощем,
Відпускаючи... боляче й страшно та хочу... ще -
Ти в мені, заповзаючи в душу, теплом колиб.
Зазираючи в очі, згубивши навіки глузд,
Серед лісу у хвищу, шукаємо забуття.
Сунуть орди думок, у судомах корчить - отям -
На солом"яне ложе кличе огидний Прокруст.
Наче двоє пташат, у вирій згубили шляхи.
Хтось заплутав і зашморгом долі напнув намет.
Кожна спалена тріска - стріла, чумний арбалет,
Чи Амура забава, чи мо` попутав лихий?
Тільки вогнище полум"ям рветься, як дикий звір.
І тріщить павутиння над ним, і виють вовки.
Та вростаєш у мене ти, нетерпінням руки,
Що знекровлює осуд і милість, і поговір.
Ти в мені загубився корінням, а чагарник
Під горою зростає наразі, десь серед гір.
Заховався від хижої зграї, але не зник,
Пробивається нишком негоді наперекір.
Обживається поряд барвінок із недовір,
Утішає намучену землю бузковий наст.
Фіалково всміхається сонцю пелюсток ряст:
Смерть маленька - живими в багаття - борги офір.
01.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704320
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Я тебе смакувала з п’янкою відвертістю віршів:
У дуелі римованій ми перейшли вже на ти.
Не люби їх – вервечками рим хай милуються інші.
Спробуй справжню мене поміж ком і рядків віднайти.
Забавляйся у піжмурки. Холодно. Гаряче. Спека.
Відчуваєш, чим ближче, як подихом плавиться лід?
Я сьогодні рішуча, не втримає ремінь безпеки!
Я сьогодні уперто до сонця прямую на схід!
На кордоні заграви в чуттєвому пломені світла
Не шукай феєрверків із літер й кохання без меж.
Просто дихай зі мною словами – я стану повітрям!
І не вірші – мене прочитай… там, де «я тебе теж».
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704249
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Мов хто підсунув... зовсім випадково,
Стару листівку з почерком твоїм,
Я ж все повикидала геть, та знову
Завмерла тихо в розпачі німім...
Ну звідки і навіщо? Ні до чого!
І думати не думала я, ні,
Не ворушила так давно старого -
Все приспаним лишалося в мені...
Це ж треба було так смикнути книгу,
Щоб випала листівка, обпекла,
Мов розтопила кригу у відлигу
Й холодною водою залила...
Навіщо (і від кого) заховала,
Чому було з листами не спалить...
Сьогодні тебе точно не згадала б -
Тепер я знаю: пам'ять... не горить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704251
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Нет-нет, с тобой мы не молчим,
мы... два шпиона,
мы улыбаемся, включив
в рассвета сонность
такой простой и... нежный шифр -
конечно, Брайля,
и расшифровку... Для души
ты значишь радость!
Ты значишь каждый новый день,
желанье жить, и...
так много трепетных чудес,
непостижимых,
едва заметных, но... сквозь сон,
навстречу утру,
таких родных, как... твой висок,
как те минуты,
что замирают на висках,
спускаясь ниже,
что целовать хочу, в стихах
писать о них же,
и обожать... да, до седин,
до тех отметин,
что в расшифровке - "ты один
на целом свете"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704010
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016
l
когда цветы еще слишком пахли тобой
я закрывал глаза
представляя что ты где-то совсем рядом
мне так невыносимо сильно этого хотелось
что иногда казалось будто
это в действительности
были твои губы
просто я их чувствовал
или хотел почувствовать
вдохнув
еще
но даже частая задержка дыхания
с вездесущим ароматом
в душном пространстве вечно темных коридоров улиц
так и не оживила
таких теплых и нежных для двоих
но болезненных как оказалось
и опасно близких
для одного
наших концентрационных воспоминаний
долгое время находившихся в каждой клетке
а теперь словно в одной
большой
в итоге выпустив их всех
на волю
как когда-то я отпустил тебя
или думал что отпустил
с невероятным трудом
выдохнув
из себя
ll
а потом я засыпал и не хотел больше
просыпаться
и проснувшись с таким же желанием
засыпать
циркулировал по неочищенным снам
и сомнительной реальности
кругами
заболевая еще сильнее
пропитавшись нездоровым ощущением свободы
в пустоте
левитируя вверх и вниз
движениями взгляда
не видя больше ничего
кроме осточертевших балконных перил
по несколько раз ко дню
мешающих сконцентрироваться
на единственно правильной мысли
о полете
но только в одном направлении
и наяву
чтобы не приходилось больше
думать
ни о ком
lll
падать и задыхаться от малейшего дуновения
мысли
парализовано уставившись в пустоту
напротив
с безысходностью ощущать как сгущаются оттенки
повторяющихся утр
превращая все вокруг в одну кромешную тьму
для одного
где ничего и никого
не остается
кроме как дышать
и чувствовать
как обманчиво согревающая волна
приближающегося аромата кого-то
неотъемлемо родного
замедленно и с наслаждением убивает в тебе всё
что раньше приносило удовлетворение
покой и даже счастье
сквозь абсолютно неживые знакомые предметы
но оживающие памятью
убивает тебя ощущением полного одиночества
точнее вполне улавливаемым осознанием
что оно
больше не является твоим
домом
где ты был защищен
от внешних воздействий
им же
а теперь ты лежишь
завален его руинами
мешающими вдохнуть или выдохнуть
и есть лишь одно
волнами нарастающее осознание
что ведь на самом деле
вокруг нет
никого.
*фоновая композиция –
Ygg
«...Стеная, их поднял и с дерева рухнул...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703968
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016
Не дивись, не пронизуй всю наскрізь своїми очима,
Бо у них, як у дзеркалі, бачу забутий свій сон.
Бо у нетрях нестерпності визріла думка незрима,
І вагання з дрімучих тенет перетнуть свій кордон.
Бо твій погляд – то вимір, в якому я жриця й богиня,
А в зіницях давно вже чатує отруйна стріла.
Цілься прямо у серце – сьогодні твоя я рабиня,
Упокор німу спраглість напоєм свого джерела.
Блискавиці з-під вій, опускаю свої арбалети,
Лиш півкроку назад - далі скеля з покірних думок.
Ще задовго до нас змалював наші хтось силуети,
І росинку на скроні й жагучий повітря ковток.
Хай клубочаться зорі в наметі ранкового світу,
Та не смій лише погляд від мене кудись відвести.
Озовуся квилінням чи шепотом ввись за орбіту,
Та в зіницях моїх в нагороду залишишся ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698213
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Ты... моё вдохновение! Да, всё бывает по-разному...
Зажигаются звёзды, опять начинаются праздники,
снег то... в руки даётся, а то... на пути указатели
заметает, и вновь... разгорается - засветло? затемно? -
жажда солнца, что ты воплощаешь, легко и немыслимо,
жажда солнца, что в сердце храню - для тебя же - я искренне,
доверяя лучам растворять всё плохое и... прошлое,
доверяя лучам повторять "мой любимый, хороший мой",
целовать тебя в щёчку, порой... да, порой - с нетерпением...
Да, бывает по-разному, только ты мне - вдохновение.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703827
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
...і що тут казати: слова - й ті бредуть на милицях
і богу хвала за такий милосердний сніг:
притрушує вулицям мізки, дахи і вилиці...
І кинути б зовсім гіркі і порожні рими ці
як чорній вороні - останній в сезон горіх
бо сталося щось непоправне - не ніж в потилицю.
не боїнг - у море, не в барі нічнім - теракт.
Жонглюй собі вволю підстреленими синицями.
Бог чистить рушницю і в очі тобі не дивиться.
(...А та, що із ним тепер, хай з його серцем - в такт... )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703835
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Відішлю слова твої в завію
І тумани загорну в сувій.
Понад світом вітер перевію
І забуду навіть голос твій...
Так себе вмовляла проти ночі,
Щоб у снах іти услід тобі.
І вела думки свої жіночі,
А вони губилися в юрбі.
А зима вже знову норовила…
Снігом засипала… А мороз
Витинав на шибці диво крила,
Сковуючи все у лід-гіпноз.
Віхола злітає понад хмари
Та кружляє у танку дарма.
У словах твоїх не стало пари,
Поміж нами відстань...і зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703877
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Перебираю рифмы как крупу,
Отбрасываю в сторону «больные»…
Хочу заполнить чем-то пустоту –
Но не могу, и так со мной впервые.
Не радуют ни осень, ни зима,
Ни краски, ни стихи, ни запах кофе…
Возможно, одиночеством больна,
Которое придумала…
На вдохе
Стараюсь задержать в себе тепло,
Впитать лучи сегодняшнего солнца.
…Вчера опять все снегом замело,
Сверкает всё и, кажется, смеётся.
Дороги все посыпаны песком.
Стекает с крыш растаявшею каплей
В оконной раме время за стеклом.
Процеживая время через марлю,
Так хочется крупинку серебра
В нем отыскать и сделаться «богаче».
…А на дворе такая белизна,
От яркости её сижу и плачу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703807
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Мне б инъекцию счастья…
У Вас не осталось немножко?
Мне б прививку от грусти, пилюлю от серой тоски.
Вызывайте скорее ко мне прямо в дом «неотложку» –
Я уже отпираю калитку…
Ну, где же ключи?
Что за день…
Вот беда…
Я опять потеряла удачу…
Кот гулял мой всю ночь, волновалась, ждала у окна.
Минус десять, мороз.
Все нормальные впали бы в спячку,
Ну, а он по морозу, за кошкой…
И так до утра.
И никак не проснусь,
Не бодрят крепкий чай и варенье.
И тревога опять в плен взяла мои чувства внутри.
А ведь только среда, далеко еще до воскресенья.
А на улице солнце…
В наушниках вальс –
Раз-два-три…
Это счастье и есть?
Полагаете, стоит подумать,
Где его поискать у себя в уголочках души?
Но сейчас только слышу я отзвуки «белого шума»…
Мне прислушаться стоит?
И стоит вот так не спешить?
Как-то это не так…
Счастье выглядит как-то иначе –
В белых легких цветах
И в накидке из света зари…
Каждый видит по-своему?
Что ж это всё-таки значит?
Сам придумай его и себе самому подари?
Нет-нет-нет…
Сил придумать, конечно же, точно мне, хватит.
Только не для себя, по кусочку раздам его вам.
Угощайтесь!
И пусть, сколько хватит объятий,
Каждый просто возьмёт,
Чтоб потом разделить пополам
С тем, кто дорог, кому в данный миг одиноко…
Кто замерз, кто устал, кто потерян и кто загрустил…
А я буду смотреть, как улыбки рождаются в окнах,
И желать счастья всем, кто бы снова его ни просил…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703825
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Зустрічай свою зиму, ти жив з нею тисячу років
Бо весну ти спивав без прелюдій, хмелінь і смаку.
Я ще небо квітчала, а ти вже стрічав грудня кроки –
А мені з того цвіту лиш квітку… немов жебраку.
Хай не ваблять тебе міражі потойбічного щастя,
Що було - те минуло!.. Бо справжнє - у мене в руці.
На чоло намасти /без обмежень/ кохання причастя,
Хочеш сина чи доньку і з ямочкою на щоці?
З неба падає цвіт, тільки квіти оті вже холодні -
Хочеш - кожну зігрію й стану річкою в зимнім саду?
Їй би в весну текти, та без тебе хіба що в безодню,
Бачиш свіжі сліди - це босоніж до тебе іду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703898
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
- Хто ти? - в очі вдивлялася.
- Пастир.
- Що потрібно?
- Почути «прости».
- В чомусь винна?
- Я хтів тебе вкрасти,
Щоб забрати у інші світи.
- Я при чому?
- Жадала взаємно -
Відчував це крізь відстань і час.
- Ти не зміг розв'язати дилему?
- Я не вправі був думать за «нас».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703782
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Мы вернемся домой из таинственных стран,
По которым зачем-то блуждали годами…
Что искали мы там?
Что забыли мы там?
Вероятно, всё то, что навеяно снами...
Мы искали себя, оставляя друзей,
Предавая любовь, ради призрачной цели,
Шли за счастьем, казалось, быстрей и быстрей –
Попадали в шторма и садились на мели.
Мы вгрызались в гранит, мы летели с горы,
Обдирая ладони об острые камни.
Задыхались от жажды и всё-таки шли,
Добиваясь наград и заслуженных званий…
Мы вернулись домой, из придуманных стран,
Понимая, как сладко сюда возвратиться.
Видно стали мудрей, переплыв океан,
И теперь не хотим никуда торопиться.
Грея душу у пепла остывших страстей,
Вспоминать, как пылала любовь как солома…
Нам бы просто обнять поседевших друзей,
Выпить с ними вина у костра возле дома.
За плечами сто лет неизвестных путей,
Перелетные стаи тревог и печалей.
Но вернуться домой – это все же нужней.
Возвратитесь…
Тогда и поймёте всё сами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703601
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Экспромт
А я тебя не прогоняю.Ты сам уходишь от меня -
Твоё лицо я забываю...За то караю лишь себя.
И никого не обвиняю - в той неизбежности разлуки...
Зима морозом наступает.Метель пугает воем суки.
Продлённый час - воспоминаний.У ожиданий - не короче...
Наверно,время иcпытаний...Не хочешь этого?..Не хочешь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703607
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Сніжній королеві стало вдома нудно
І вона пройшлась по місцях де людно.
Шлейф тягнула білий, холод від усмішки,
Всіх кого зустріла налякала трішки.
Дивували панну ті дрібні фігурки,
Що вдягали шуби та взували бурки,
Зачиняли спішно двері у оселях...
Лиш малі сніжинки, мов на каруселях
Весело кружляли, то для них розвага.
Землю всю укрила підданих ватага.
Сніжна королева, от примхлива панна,
То десь забариться, то прийде неждана...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703673
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2016
Три дня - морозило,снежило...Сугробам измеряли рост,
А на четвёртый - попустило и столбик в оттепель уполз...
В полёте таяли снежинки,развеяв запахи зимы.
У ноздреватой корки льдинки открылись жёлтые глазки...
Постыло - бремя расставаний...И - ожидания часы...
У пульса(времени желаний) - ритмичность трепета любви,
Где обожжённый поцелуем - в неосязаемой черте,..
А в громогласном аллилуйя есть я, и - он, и - вы, и - те!!!
До усыпальницы надежды не досчитаешься шагов...
Она(единственная)между...среди невидимых богов...
Не понимала это прежде - пылала жаждой зноя кровь...
Полупрозрачные одежды снимались не за дверью снов...
Сполна и я переплатила...За недосказанность - прости!..
Немного милости просила:оставить в прошлое следы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703477
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 29.11.2016
среди тысячи алгоритмов
для тебя пусть я буду молитвой...
для меня ты являешься светом...
искромётным и огненным, метким
среди тысяч пустынь - родниками
и не важно какими грехами
нам отмеряла жизнь эту встречу
и рассветом упала на плечи...
среди тысяч морей - парусами...
и не важно какими шагами
по волнам, по песчинкам, болотам
мы поранились в космосе нотой
среди тысячи звёзд - огоньками...
и шальными от счастья глазами
среди тысячи ласк - облаками
мармеладными небесами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703534
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
на остром краешке ножа
ночует время
мне нынче нечего сказать
твоим химерам
по тонкой вычурности крыш
ступаю в пустошь
и оступаюсь. удержи!
но ты отпустишь
и где-то в перекрестьи дум
над звездной пылью
сорвется день в объятья лун
в своем бессильи
перерисуешь миражи
на новых листьях
утратив маленькую жизнь
в забытых письмах
оставив капельки тепла
в моих ладонях
на остром краешке ножа
замерзнет полночь....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703406
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016
Згасає ніч. І ранок вже жевріє,
Світанком пестить всі мої думки.
Одна із них вже піснею зоріє,
Сумні залишаться у серці на віки.
Думками тими кутаюсь у тишу,
В блаженну темінь - без питань й розмов.
Знов музи сни невиспані колишуть,
Твоє ім'я вплітають в свій покров.
Хай коротає ніч моїм безсонням,
З-під вій спиває смуток мій сповна.
А я взамін мережу із безодні
Такі солодкі і трункі слова.
Ні слова докору! П'яній, невсипна ноче!
У повні місяць – бранка я твоя.
Лиш дай почути в снах одне пророче
Злеліяне і бажане ім*я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703296
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 28.11.2016
ВОЛЬНОМУ - ВОЛЯ...
Ні, не злякає мене надто твоя сердечність,
не полишаю тебе через твою причетність.
Осінь - врожай бажань, ти їх складай у стоси…
Постріл у спину нехай: Де ти? Терзать досить!
Клич, або спів і вірш виплекано - життєво,
Виговоривсь, збрехав? Серце розтяв, холєра!
Вовк, чи вампір, се звір? Серце одкрий, мій вовче,
снігу сипнув в мій дім, серце моє зурочив…
Байдуже, що вкусив і запроторив у смуток...
Згуба - спокуса - кусь…Глянь - на Його покуття,
гріх - що в думках була..? Очі до долу, судді!
Каюсь: схилила стан, хрест облаштують люди
з криги твоїх думок...Спомини - бач: химери.
Гарних було розмов…світожиття, напевно...
Знаю, ти зараз - десь, в небо, і - мимо мене!
Знай, що заради нас - можу порізать вени…
***
Чари вогню, бо так кличу до себе щастя,
тож - не буди Ліліт, бо нічия я власність…
)) хуліганю)))
http://www.chitalnya.ru/work/1329372/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703353
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016
Перегорни образ забуті ноти,
Своїх образ, що й досі не зотліли.
Завіється без вітру дим гіркоти,
Коли вогненні раптом вцілять стріли -
В якесь мале пташа.
Перегорни тих днів колючі миті,
У "Тарантеллі" не тупцюй гарячій.
Безсонні ночі, відчаєм умиті, -
Отих образ відлуння не пробачить
Уразлива душа.
Перегорни Вселенський нотний простір
Акорд останній - муки піаніста.
Стели свою сліпуче-білим, постіль,
Впиваючись рапсодією Ліста,
Ще й лиху - відкоша.
..........................................................................
Перегорни образ примарних час,
Заплутався в віках"Мефісто-вальс".
Мелодією відчай прожени,
А "Пастораль" і "Втіхи" поверни, -
То - безуму межа.
27.11.16
За мотивами творів Ф. Ліста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703213
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 28.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2016
Убирайся
Прошу, не скули и не ной,
Завывая под утро и к ночи.
Убирайся
И дверь за собою закрой -
Забываю тебя, между прочим.
Между "этим"
И призрачным бешеным "тем",
Зависает туман паутины.
Болью сети
Изгонят угрозу дилемм,
Черно-белым рисуя картины.
Убирайся,
Меня рисовать без лица,
Наугад, засыпая устало.
Убирайся -
Душа не имеет конца
И... беда!.. не имеет начала.
Не имеет.
А память бессрочный лимит
Выдает, чтоб царапая мышью,
Побольнее
Напомнить, как тихо скулит
Твоя тень, разрывая затишье.
20.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703262
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Коханню Ви молилися як Богу?
Благословляли кожну його мить?
Ви цілували поглядом дорогу,
Хоч від розлуки так душа болить.
Ви вірили, коли стоптали віру?
Ви мріяли, коли нема вже мрій?
Навколішки Ви сповідались вітру,
Молили :
-Та хоч ти мене зігрій.
А Ви стояли вкриті тільки снігом,
І це був Ваш будиночок і рай?
А Ви ділились геть засохлим хлібом
Із ворогом. Й просили :
-Пробачай...
Ви дарували душу на долоні,
Коли коханий кинув і пішов?
А Ви стояли вічність на пероні,
Щоб він на цій зупинці лиш зійшов?
Ви вірили, коли в Вас вкрали віру?
Ви лікувались віршами?.. Хіба?
А як з душі зривали сьому шкіру?
А як загостювала лиш журба?
Коханню Ви молилися? Просили,
Щоб Бог його не лишив ні на мить?
Ми з Янголом дарунки розносили,
А він нехай у ліжку теплім спить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703072
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Але що то було? Біла магія синьої ночі?
Та, яку ще ніхто не насміливсь позбавити прав?
Хто цю ніжність і вроду, цю істинну звабу жіночу
На шальки терезів проти спраги моєї поклав?
І тоді навпрошки я рвонувся у сіті полону.
Все за мене було – і півтемряви ніжний овал,
Навіть Ваша рука, що на вітрі зуміла схолонуть,
І усі беззмістовні, у сув’язі теплій слова.
Наші янголи, певно, також добалакались згоди.
Струменіло тепло на стужавілі крила надій…
Подорожні романи, Ви знаєте, нині не в моді.
Та який то роман – лише кола по чистій воді.
І не прагнеться нам ані сповіді, ані спокути,
Ота мить чарівна – уже згадкою за горизонт.
Але чому її все ніяк не вдається забути?
Певно долі дарунки втрачати ніяк не резон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703073
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Безвиході всміхається мара:
"Пручаєшся? Недовго... із тенет,
Куди тобі? Остання із монет,
Тридцята сріблом, сплатою майне".
А ти вважав, що із твого ребра?
А ти вважав, що біле для весіль,
Для стогону, в обіймах досхочу?
Вона клялась щомиті, до плачу:
"З тобою навіть пекло по плечу!
Вертатимусь завжди і звідусіль."
Вертатимусь?.. колискою мастил
Не колихати, зливою впаде
Обіцяне - непевне і бліде,
На мотузку у хащі... де він, де?
Той срібний міст - без поручнів настил.
Той срібний... на трухлявому плоту
Ти виснеш тут, на кінчику буття,
Гукаючи примарне забуття?
Без білих крил, хіба що каяття
Біду на мить затримає оту.
Біду на мить, таку малу, як вдих.
Коса наточена і шкіряться ножі.
А порятунок - просто міражі...
Та що тут скажеш, коли й ті чужі?
Та що?.. пручайся! Сміхом за поріг
Злетівши, стрінеш вкотре, на межі
Світів "Було і Буде". З вітражів
Надією, впаде тобі до ніг
Спасіння, - віра у твоїй душі.
Тьмяніє срібло? Не корись іржі!
Пручайся!
25.11.16.
Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде свідчити проти вас...
Біблія. Якова 5.3.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702999
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016
пой, моя птичка, в терновнике...
повсюду капканы расставлены...
пей сладкую медоносную завязь...
белое в сером опять растворяясь...
он просто из другой галактики...
и её небольшие яркие клаптики...
но больше туманности млечные...
лианами липкими... опрометчиво...
пой, моя птичка, ты же певчая...
пой, моя птичка, ты же игривая...
ярко взмахни своей огненной гривою...
солнечный не под силу затмить ему...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703099
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016
Так холодно и зубы сводит от простуды,
И хочется уткнуться в любую
точку потолка,
Лишь бы не чувствовать тебя повсюду,
И не ожидать звонка.
Так будто легкие вывернуло наизнанку,
И карантин сошел с больного языка,
Так проще, прятаться в себе, как в трех литровой банке
И умирать уже наверняка.
Бетонный занавес открыт, но лихорадят трубы,
Огромный мир, замкнулся на тебе
Так холодно и, кажется совсем не от простуды,
И вот я с головой уже на самом дне.
Всё кажется простым и одновременно сложным
В череде последних новостей из головы
Когда любишь другого человека оставленного в прошлом
В настоящем мире начинают рваться швы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703067
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2016
-Послухай осінь, сіру та вогку...
-Її графічність - статика мовчання!
-Послухай осінь, диво-кам"яну...
-В ній подих снів - півкроку до вмирання!
Гравюр похмурих мовчазний екстаз
поглинув дух очікуванням смерті.
Зусиль твоїх не видно а ні раз...
Невже не знав?... Дерева ці не мертві!
Фантасмагорій світ - невидимо-живий,
статичність - лиш завіса карнавалів!
Свій дух збуди і сірі штори скинь!
Там в тайні дійств вся правда воскресання...
Почуй її: не мертва - тільки спить!
Так проситься життям тобі у груди...
Все, що боліло - враз переболить!
Весна твоя зі сну її пробудить.
Послухай Осінь...
Фантасмагорія- світлова картина, химерно-фантастичне зображення, одержуване за допомогою оптичних приладів. Наприклад: Гори мріють, наче пишна фантасмагорія (І.Нечуй-Левицький). Академічний тлумачний словник української мови в 11 томах. Том 10, 1970.-с.560
25.11.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702883
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2016
Стримує подих годинник самотнім тік-так.
Зимно. Здається, веде мене стрілка на страту.
Я відчуваю, якою ж то буде на смак
Вічність без тебе, коли я сама собі катом,
Сонце без тебе, коли я сама собі - ніч…
Пусткою встеляться дні у холодні постелі,
Та не мої /аж прозорі/ сховаються пріч
Сни і підуть караваном в арктичні пустелі.
Небо без тебе, коли я сама собі - біль,
Наче люстерко, /крихке/ розлетиться на друзки.
І розіграють химери на біс водевіль,
Знімуть вінок й, наче мотанку, душу у хустку
Запеленають. Мовчи, не мовчи – з пастки крик
Вирветься нишком сполоханим загнаним звіром.
І не почує ніхто… /бо Ніхто уже звик:
В світі без тебе ядучої пустки – безміри…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702840
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016
Я тебе відштовхнула – так, певне, штурляють з човна.
(Я забула деталі, та споминів спазми, мов спалах).
І ти борсався і захлинався, неначе щеня,
підло змушене плавать.
Ти топив чисте «я» у кругах каламутних ночей.
Не надіючись склеїти грубо розірвану кальку
учорашнього щастя, зрікався колишніх речей,
навіть усмішок тальки.
Скульптор власних страждань, ти відточував біль без різця!
Тільки тема твоя (себто я) була обрана всує..
Ти рейсфедером пальця у ліжку окреслив місця,
де я більш не існую.
Помилився! Я – поряд, нечутним Гольфстрімом снаги.
Ти болиш мені хлопчиком, кинутим напризволяще!..
…Я - тобі непотрібна юнацька медалька з фольги,
де ти в плаванні – кращий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702792
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016
Дождем.
Пройти по сумеркам - дождем.
По ноябрем напившемуся городу.
По слякоти.
По памяти.
По поводу
неся уют под рябеньким зонтом
куда-то...
Небеса из гнутых спиц,
обтянутых кульбабкой и ромашками,
по осени гуляют вверх тормашками
за клиньями весну догнавших птиц...
Когда по горизонту карамель
растает между скрипками и радостью -
я, спотыкаясь мыслями на малости,
войду в тобой распахнутую дверь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702533
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016
Щедро пір’я хмарин сонне хутро землі посріблило -
Прапор миру – рівняйтесь на нього, старі і малі!
Як важливо дивитись очам на невинність цю білу –
Непорочне тендіття води в мовчазнім кришталі!
Він прийшов - чистий сніг - і лоскоче сніжинками очі,
Він – жених. У чеканні мовчить наречена – земля…
Скільки діб залишилось до першої шлюбної ночі
Вже рахує в умі на порі чорногуза рілля.
Стільки дива в тобі, син богів кріосфер’я! Радію:
Тихо в небі леліють вітри снігові вергуни,
Щоб з теплом березнева рілля – земногруда надія –
Народила бентежні смарагдові фарби весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702497
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 24.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.11.2016
А ти десь є. А ти десь точно є,
Дарунок півзабутого дитинства,
Та джерело словесного безчинства,
Якому краю й досі немає.
А ти десь є. І все ж таки живеш,
Заглиблена у сірі надра тлуму,
І не кажи, що я тебе придумав,
Інакше нащо я позбувся меж?
І хай вже насміхається століття,
Ховаючи від мене твою суть,
Бо ти десь є. І прошу – далі будь,
Хоч де небудь у цьому марнім світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702235
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 23.11.2016
Том Йорк,
арештуй мене.
Бо колись я зростусь із твердим сидінням нічної маршрутки,
що повільно так просувається скуреними вулицями,
наче човняр над Іннсмутським озером.
Кожна обрешетована сновида
відчайдушно тримається за поручні,
наївно стараючись утекти від погляду Морфея.
Дурні.
Він ж бо давно стискає кермо автомобіля,
й кожному по черзі
заб'є молотом у скріплені повіки
дрімотне безумство,
де лиш примара дівчинка-лань
розбудить перед зупинкою.
Та вона ще жодного разу не з'явилась:
удесяте просинаюсь на кінцевій
далеко за містом.
Том Йорк,
арештуй цю дівчинку,
її зачіска не як у Гітлера,
але вона мене вбиває.
Я хочу зіпсувати їй життя.
Над моїм кавовим Мордором
височіє телевізійна вежа Саурона,
що випалює глибокі води у сітківках,
тепер в очах навколо бачу лиш сухі пустелі.
В салоні тхне сечею,
брудне волосся,
з обличчям, наче щойно з міксера,
похитується переді мною.
Том Йорк,
арештуй цього чоловіка
він не говорить про математику,
але його примітивні думки гудять, як холодильник.
Кожен хворий погляд,
кожна хвора думка,
кожен хворий поступ,
кожні хворі очі
втупились у хворі брудні вікна.
Хотів залишити усе безумство в останній сигареті,
котру я викинув на зупинці перед тим, як заходити в салон,
але безумство цих сидінь уже докурює мене.
Том Йорк,
арештуй мої думки,
я віддав усе, що міг цьому місту,
та відчуваю себе акулою у мілкому тазі,
що заплуталась у ґратах
електронних мереж.
Генеалогія моїх думок обривається на хворому гені,
що зупиняє рух маршрутки
на зупинках.
Знаєш, Том Йорк,
люди кажуть, що я працюю в кафе,
що входить в Топ-10 найкращих у Львові;
і саме там я навчився любити
і ненавидіти свою дорогу
додому.
Том Йорк,
арештуй мене,
бо лиш твій голос в голові
сьогодні рятує мене
від безумства голодних вулиць.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700405
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016
Вы можете со мной не говорить,
Вы можете мне никогда не сниться,
Но не порвать вам тоненькую нить,
Она за Вами следом будет виться.
Вы можете мне промолчать в ответ,
И спрятаться в тени от взгляда,
Но где бы не были Вы на земле,
Останетесь со мной навеки рядом...
Вы можете бежать, из года в год,
Успешным быть и получать награды,
Но рано или поздно нить Вас приведёт,
Я неизбежно буду с вами рядом...
И пусть пройдете тысячи дорог,
Запутаетесь в сотне лабиринтов,
Скажу одно, придёт и мой черед,
Вас называть своею половинкой...
Вы можете мне слов не говорить,
И делать вид, что я не существую,
Но не обманете Вы жизни своей нить,
Вы будете со мной пока живу я...
(21.10.16)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700525
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2016
Тебе немає поруч. Твердь і яв.
Я знов і знов заплющу очі сірі...(с)
Тебе немає поруч(с) Час іде
у ніч, в яку не жить, а - животіти,
відчути дотик леза за оте,
що світ твій намагалась відтворити
в своїй уяві.
Торкнула святе...
Пробач мене…
Я - злагода, повір,
але ж мені належить тільки вірш,
в якому сповідалась...
Ти ж бо, віриш?
Таємне - вголос:
Я…тобі…о, ні!
не напишу таємного листа,
скоріш на марево таке бажання схоже -
сумую віршем наче сирота…
Пробач, любисток, терпкості напій -
це марили осінні днини і дощі
бо знали - ти належав не мені,
бо тіло лише келих для душі…
У Дивосвіті - два світи планет
осяяних промінчиком «Люблю...»
У віршомовстві відчайдушних плетив,
відчуй, мій милий, як тебе молю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700406
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016
- Від віршів віє старістю й утомою!
Вони не варті грошей на папір! -
і Слово - комом, вражене мов громом і
зіщулене, неначе в пастці звір.
Не смійте так про нього, пане з гонором:
воно від Бога - від основ буття,
а ви його, обмежуючи комами,
ще й невпопад, у комі - на сміття.
Не кидайтеся Словом, як багнюкою:
то, кажуть люди, непрощенний гріх!
А листопад сердито завірюхою
жбурляв Слова поезії до ніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700322
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Приторна сладость сандаловых свечек...
Призрачен свет уходящей любви...
Осени утро похоже на вечер...
Серое - в тренде(в предверии зимы)...
Липкие губы - от красной помады...
Словно магнит - откровения часы...
Словно магнит - притяжение взглядом:
У одиночества(среди толпы)...
Слышишь: протяжное "ля" камертона?..
Звук прорывается - из темноты...
Первой волной укрывает - истома!..
Это она оставляет круги!..
Пятую реку сковали морозы...
Первую(вброд)проходили мою...
Снились - колючие (жёлтые) розы...
Спелые яблоки - в нашем саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700091
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Скажіть мені, а Ви хоч раз молились,
Неначе Бог сам сльози витирав?
Скажіть, коли сто раз Ви помилились,
І скибку хліба бідний не подав?..
Скажіть, коли в мільйонний раз спіткнулись,
Коли Вас кинув Янгол і пішов -
Тоді Ви для біднішого роззулись?..
Щоб через Вашу кров він перейшов?..
Скажіть мені, а Ви благословляли
Усіх, хто кинув ніж і цвяхи бив?...
Скажіть, а Ви хоч раз... Як я... Кохали?
Навіть тоді, коли він розлюбив?..
Скажіть, Ви цілували силі зорі,
Що заглянули, коли він ще спав?
Дощем намалювали б Ви узори,
Як Янгол, що його оберігав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700143
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Ці рими із тих, що втікають крізь сито думок,
Де пальці твої пропікають не тіло, а глибше.
У плетиві днів під сузір'ям впольованих риб ще
Є для нас місце /і купіль в колисці зірок/.
Зухвалими тінями вірші торкаються пліч
Моїх. Твої вірші вростаються жаром під шкіру,
Де в літері кожній мене ти, як справжню офіру,
Приносиш у жертву собі. Наче пісню сторіч
Ти пишеш мене. Я клітинно вбираю перо
Чорнильним цілунком - дощенту згорають кордони
Між нами. Збудуємо стіни свого Вавилону -
І тиша розплавиться в слові й ввійде під ребро
Пустелею ніжності. Слухай її, не читай.
Вона розповість, як в душі розливається повінь
І кожна краплина води тобі стане за сповідь
Мою...
/Тільки серця, прошу, мій піїте, не край... /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700165
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2016
Загублений у морі острівець,
Де хвилі дужі, ніби скелі пожирали.
На ньому стежка навпростець,
Вела до дівчини, що боги покарали.
Обнявши глибу, дивиться на меч,
Збентежена, розгублена Горгона.
Бо не бажала смерті, міфу всупереч,
Покарана Афіною - кохана Посейдона.
Болів як рана, кровоточив штамп,
Шипіли змії не дали спочити -
Тепер вона навічно леді вамп.
Таких бояться і не можуть полюбити.
Заплющить очі, тільки не засне.
Відчує промінь, що так ніжно гріє
Й на хвильку навіть біль її мине,
Не дивиться, бо раптом сонце скам'яніє...
Загублений у морі острівець,
В подобі монстра там вчорашня фея,
В оточенні загублених сердець
І як спокуту виглядаючи Персея...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699898
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Сканую мить
сапфірами очей.
Первинна тиша. Не відводьте погляд.
Волосся ледь сягає до плечей.
(мені так зручно)
Тут потрібен догляд…
Як все у вас
занедбано. Усе!
Майбутня туга і жага колишня.
(вам не здалось - то смерч мене несе!)
На схилах Фудзіями
квітне вишня…
Ще мить,
і обіймуть її вогні,
що вирвуться з кривавої безодні.
Чи ви усе ще вірите мені?
Остання сповідь.
Не відводьте погляд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699968
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 12.11.2016
Счастье семейное – роскошь бесценная.
Им награждается пара семейная
Та, у которой хватило терпения
Выдержать явное столпотворение…
Кипа пелёнок и ночи бессонные,
Манная каша, плита закопченная…
Первые навыки, чтобы не плакали.
Чтобы детишки – в штанишки не какали.
Ну, а по праздникам – шумно и весело.
Папа им книжки читал, мама – песенки.
Детки от радости « ушки развесили».
Годы считали ступеньки и лесенки…
Молодость на руку умным родителям.
Время считает года юбилеями.
Будем гордиться, и быть победителем
В старости лет в окруженье семейном мы.
Счастье семейное – как песнопение.
Жизнь нам даёт испытание временем.
Если супругам хватило терпения,
Им по заслугам - лавровые веники.
10. 11. 2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699739
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 12.11.2016
Навколо мідний дим, вростає в шкіру грим,
І тільки дім один стає протиотрутою.
Найлегше – утекти й померти молодим,
Найважче – старістю лишитися прикутою.
Ти – поводир, а не пішак чужої гри.
Вкуси цей день новий, як сонця плід із цедрою.
Найлегше – називати долю щедрою,
Найважче – підійматись ввись і падати згори.
Через життя спокійно важко перейти,
Бо тільки вітер легко пролітає тундрою.
Не гай же часу, набирайся мудрого,
Бо маятник років сюди-туди, туди-сюди...
І раптом СТОП!
Післямова:
Немовби два кити під товщею води,
Так ти і я спимо під однією ковдрою.
Точніше, любий, спиш лиш ти (і так завжди),
О пів на шосту вкотре прикидаюсь мудрою.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699753
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 12.11.2016
я к тебе прикоснулась душой...
горизонт - к небесам...
как дрожащие крылья на иве...
а возможно ли солнцем игриво?..
по твоим излучающим пылкость глазам...
я к тебе прикоснулась душой...
проросла сон-травою весною...
или теплой водой ключевою...
и лучом, и дождем, и слезою...
по иссохшим от счастья губам?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699773
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 12.11.2016
«Шурхіт ірландського часу, що жене вітер по
Залізничній колії до кинутого депо,
Шурхіт мертвого полину, що випередив осінь,
Сірий язик води біля цегляних ясен…»
(Джозеф Брод)
Ірландський час шарудить
Шкутильганням старого колієра,
Що пом’ятий картуз натягує
На самі вуха втомлені від свистків,
І слухає як гомонять потяги
Мостами залізними,
Що висять коромислами
Над гленами та затоками,
Озерами та потоками
Форелі плямистої.
Ірландський час шарудить сторінками
Книг пожовклих погризених мишами
(А я думав переступити межу –
А там темрява,
А там тиша,
А там мовчання
Одвічне).
Ірландський час шарудить листям
Старих крислатих ясенів,
Що падолистові й голі:
Шати зірвано,
Розірвано і розкидано:
Тільки шурхіт
Бруківками бездвірниковими –
Вулицями старих міст,
Які й самі забули
(Чи то себе заколисали),
Коли там поселилися
Перші їх волоцюги-мешканці
(Тут і там. І ніде.)
Ірландський час костуром стукає,
Коли годинники всі поламані,
Коли маятники всі гирями
Виснуть у прірву Ніщо
(Історія
Наша чи то чужинська,
Чи то камінна,
Чи то вересова),
А я питаю де і навіщо,
А я читаю псалми серед мурів
Церкви давно зруйнованої:
Читаю співаючи:
Ірландський час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699781
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 12.11.2016
Співає дощ…
А десь
Дзюрчання в листі зеленявім солов’я …
З ожиною жартує безтурботне ведмежа …
І спекою, як саваном, загорнута пустеля
Із Сонцем бореться хто з них є старший брат…
Співає дощ …
А хтось
Шукає в морі синім мушлі золотисті …
Братається із горами за пані-брат …
І хтось когось чекає з фронту саме нині
Чи матір, чи дружина, чи ненароджене іще маля…
Співає дощ …
А я
Плету думок пасхальний розмаїтий кошик,
Перебираючи життя, як спілий виноград,
Із своїх дум тасую карти я по мисках з верболозу,
Неначе день очікування вже настав …
А за вікном
Співає дощ
Про своє … в котрий раз …
9.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699791
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 12.11.2016
Фресіс Гойя і гітара. Саме так.
Неспішно з пальців магія стікає на метал,
Вплітаючи мелодію красиву в простір, мов алмаз,
Звабливо, вишукано, геніально просто так …
Неначе знов у юність завітав …
І із дитинства родом, фігуровая мадам
В французькому вечірнім платті аж до п’ят,
Фантазій неаморфних доторк по оголених плечах,
Парфум приємних ледве чутний аромат …
Цілунок. Фото. Посмішка. Прощай.
9.11.2016
(фото - моє )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699566
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 12.11.2016
День минув весняний, вдатний
сплять селяни-трударі,
тільки місяць безтурботний
на туманному човні
загріба медові верби,
що розлилися в ночі.
Назбирав у човен зорі
розкидає у ставки,
щоб скоріше прокидались
потерчата і мавки
бо йому, ти бач, самотньо
поглядать на поплавки.
Щоб до ранку у отаві
забавлятись із мавками,
лоскотать шовкові трави,
і по тихій по воді
у вербовому дурмані
стелить місячні стежки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699456
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 10.11.2016
Коли думки печуть тебе вогнем,
І сил немає більш в собі тримати,
Відкрий замки душевних казематів,
Пусти на волю благосним дощем.
Нехай проллються віршем на папір,
На моніторі виплетуть морзянку,
Лиш випустивши Музу-полонянку,
Сам вільним станеш у ту мить, повір.
А як слухняно виконавши роль,
Натомлено прихилиться до клавіш,
Спитай тихенько: «Ти ще мною мариш?»,
Щоб знов почути: «Звісно, мій герой».
Лиш не зізнайся, що її – сатрап,
Який тримає вічно в чорнім тілі,
Нехай повірить у великі цілі,
Ідеєю красивою приваб.
Хай думає, що ти її звільнив
Із лап дракона, вирвав з пащі лева,
І що для тебе - справжня королева -
Сама засіє всі рядки для жнив,
Палкі та влучні випестить слова,
Навчить їх мові, виведе у люди,
Та не надійся, що так вічно буде,
Допоки лиш в серцях любов жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699479
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 10.11.2016
[i]Настроєве)))
без претензій на вірш...[/i]
Осінь. Дощить і нестерпно бракує тепла.
Кішка клубочком згорнулась на ковдрі й муркоче.
Сняться їй сонячні ванни, на квітці бджола,
В розпалі літній сезон і недоспані ночі:
/Просто кицюня мишей полювати охоча,
Ніч – то найкраща для ловів у неї пора/.
Отже, примружилась, чує – пече щось у бік
Так, наче голка проколює шубку і тіло.
Очі відкрила ледь-ледь, але той Хтось утік,
Тільки від сонячних зайчиків все зарясніло:
Скачуть кімнатою, дзвінко сміються. Уміло
Кішечка лапкою хвать – на зайчат в акурат!
Але впіймати руденьких то справа така
Зовсім не схожа на мишачі лови, і Мурка
Сонцю на радість, хоч лапка у неї й м’яка,
Зайця вхопити не встигла. Розправилась шкурка
Й далі стрибати, допоки не збила фігурку
З верхніх поличок. Та як же у грі цій без втрат?
Дивиться боязко зверху, а сонечко лизь
Кішку за носа, мовляв, не хвилюйся – все ціле.
Мурка зраділа, зайчатко – за вухо, й сплелись
Лапи й хвости в одну кульку, аж доки не вмліли
І розтягнулись на ліжку, відновлюють сили
Стомлена кішка й зайчисько /від сонечка шмат/.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699497
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 10.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2016
пастельні відтінки… штрихами по небу… дощ
змиває зі стелі бліді акварелі… де ти?
це все, що хотіла б я знати насправді… що ж,
здається, ми знову на різних кінцях планети.
це все, що потрібно, а більшого знати – зась…
чужими руками долоні твої зігріті
так, наче ніколи раніше не знали нас
розквітлі від ніжності в стомлених душах квіти.
так, наче не рвало на шмаття у грудях світ,
допоки в мені танцювали химерні тіні –
непрохана муза й байдужий до слів піїт.
/незламна приреченість – біль паралельних ліній…/
… а я, божевільна, здавалась щодня у борг…
ще вчора потрібна, сьогодні з тобою – квити.
все добре, все добре… насправді! ти ж знаєш, бо
я просто не вмію, крім тебе, когось любити…
[i] /колись, 2016/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699335
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 08.11.2016
Я буду сумувати... Чуєш?
Підхопить вітер відповідь мою:
"В уяві зустріч нашу ти малюєш,
Яка не станеться ніколи", - шепочу.
Збирає вітер листя золотаве,
Жбурляє граючись, у спини нам.
Кохання прошепоче: "Аве,"
Розлуці, що назву колись твоїм ім'ям.
Я буду сумувати... Чуєш?
Над нами вічність зоряна пливе.
Розгубленність ти в посмішку маскуєш,
В якій і біль, і розпач з літа ще живе.
Відлуння тихе чую: Аве...",
Великими ковтками серце смуток п'є,
Який гіркіший, ніж без цукру кава,
Бо почуттів розсипалось пап'є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699214
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 08.11.2016
Не питай мене сьогодні про дощі,
Бо і, справді, я не знаю, що сказати -
Моя осінь у старенькому плащі
Замітає мокре листя біля хати...
Не нагадуй мені більше про літа -
Я сама вже заблудилася у часі.
Не запитуй - моя відповідь проста:
Розгубила давні мрії всі, зірчасті...
Не блукай в моїй душі, в моєму сні
І не вгадуй, як минуле прожилося -
Все одно, те, що наснилося мені,
Не озветься в твоїм серці відголоссям...
Не приховуй за лаштунками зі зла
Хитромудрі і нав'язливі повчання,
Бо так легко в свою осінь я зайшла,
Добровільно, своєчасно, без вагання...
Не чаклункою з'явилась у світи,
А жебрачкою... в очікуванні дива...
І до Господа звертаюся: "прости"...
Знову дощ пішов... О, ні - цілюща злива...
Не питай мене сьогодні про дощі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699185
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 08.11.2016
Меня касались камни Сиракуз.
Дарили тень опунции и кедры.
С моей души снимали тяжкий груз
С утра Эолом посланные ветры.
Каменоломни: я средь них бродил
Без будущего, как афинский пленник.
И если б повстречался мне Эсхил,
Он образ мой обставил бы нетленным.
Но тленно всё. Лишь только Архимед
Сумел впечатать в эти камни стопы.
…О, как воспалено за сотни лет
Театра древнегреческого нёбо!
15-16.10.2016,
Сиракузы; Палаццоло Акреиде
Я ношусь по via и ronco,
Как мысль по извилинам мозга:
От классического барокко
До кондитерского киоска.
Проскользну к себе незаметно.
Подумаю: как же обидно –
Из окна мне не видно Этны.
Но и Этне меня не видно.
16.10.2016,
Палаццоло Акреиде
По-сицилийски не торопливо
Светает. И звезды гаснут при том.
А может их собиратель оливок
Всего лишь сбивает своим шестом?
18.10.2016,
Палаццоло Акреиде
Я сражен.
Засыпаю.
В бессилии.
До утра
вне доступа.
Scusi.
Мне, видавшему
катет Сицилии,
Снится берег
гипотенузы.
3.11.2016, ночь, Мессина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699318
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 08.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2016
Так тихо навкруги, безсонна ніч...
І океан зірок, такий безмежний...
Залишилась з думками віч на віч,
Їх шепіт ненависний і бентежний...
.............................................
Кімната в темноті, вмикаю світло.
Перемагаю ніч - гарячий чай
Скінчиться скоро й тим мені вже згірклий...
Шепочуть сни безсонню відпливай...
І знову ніч, бездонна обіймає,
І океан зірок, що в сяйві хвиль,
Думками, що ніяк не відпускають,
У просторі, де повний туги штиль...
.............................................
Зриваюсь з ліжка, місяць за вікном,
Блукає в хмарах, вірний сторож ночі.
А може то безсоння дивний сон,
Тоді чому ж відкриті мої очі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699221
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 08.11.2016
Пальці твої перебирати, мов клавіші піаніно...
І відчайдушною Ерхарт - просто
тобі на коліна, мов на аеродроми -
досі чужі, незнайомі -
садити відважно літак.
Глянь - я спускаюсь по трапу.
Я виграла тисячу битв, хоч поНЕсла
мільйонні втрати...
Сто непотрібних відзнак
зблискують хижо,
дзвенять - і фальшиво,
і дрібно.
Насправді ж потрібно
так мало :
покинути всі штурвали,
спалити gmail-и,
слова й не потрібні рими...
Поцілувати нарешті краєчок землі
і...
Пальці твої перебирати, мов клавіші піаніно...
Битву програти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699074
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 08.11.2016
Шукаю вихід...влізла у халепу.
Ну де була у той час голова? -
Вдень свічкою те сяйво, серед склепу...
Хоч добре, що лишилася жива.
Повзу помалу, позбивала лікті.
Душа не безтілесна, щось бурчить,
А навкруги поламані й розбиті
Видіння стогнуть, Бога кленучи.
Вузенька шпарка вихід обіцяє.
Якби ж то знати, пекло там, чи Рай?
Якби ж та стежка, що веде до Раю,
У прірві не оплакувала край.
Край, чи краєчок? Скроплена сльозами,
Земля буріє плямами від ран.
А ми із надр тих тягнемо возами,
Вчепившись в них із смертного одра.
Навіщо? Скільки тій людині треба,
Щоб без вина навіки захмеліть,
Молитвою звертаючись до неба
І бути вдячним сім тисячоліть?
Шукаю вихід, бо питань тих сила,
А вихід он, як кінь кульгавий той,
Якого куля в полі підкосила, -
Лассо не втримав зоряний Ковбой.
Чи не хотів, бо ми незрячі зроду.
На ті граблі по сто разів і... в лоб.
Щоб остудитись, літрами ллєм воду,
На млин... чужий, не мудрувати щоб.
06.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699091
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 08.11.2016
Заколихала і поховала
Мрію свою живцем,
Місце наруги в серці сховала,
Вхід заплела плющем.
Віри канати будуть тримати
Клітки важкий тягар,
Очі говорять болем утрати -
Розпач - душі тартар.
Вільному - воля!
Сонячна доля -
В світлі крилатих мрій.
Не піддавайся сумнівам, болю,
Серце своє відкрий.
Ти ж не безсила!
Спалені крила?
Вітер віддасть свої -
Мрія щодуху здійме вітрила,
Лиш не вбивай її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699132
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Більше немає, легіню, віри, ані тепла.
Осінь чесала гребенем коси. І пролягла
стежка між полонинами - наче і не межа...
Тільки сіріє синява: ти йому вже - чужа.
Бо ще цілує рученьки - зносить вода містки!
Тільки танцює кручено дотик його руки,
де затерпає темрява... Й вогко вповза змія
попід ребро. Бо солодко, лиш НЕ МОЄ ім'я
в губ його теплім човнику плине почерез ніч...
Осінь вже пахне йонами - серця моГО опріч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699165
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Намагався читати тебе, як розгорнуту книжку,
Поміж аркушів білих шукав різнобарвні думки:
Десь була ти серйозною, десь несерйозною трішки,
Проте теплі на дотик були геть усі сторінки.
Я читав як в дитинстві ти гралась із сонячним зайцем,
Як ходила між вишень стежками на отчий поріг,
Як сварила кота, що не хтів повиватися, пальцем
Як пекла із піску полунично-ванільний пиріг.
Я читав оповідки про перше кохання велике,
Про гарячі обійми, цілунки, мов липовий мед.
І про щастя, що в ніч на Купала кружлялося тихо,
І про осінь, що мокла сльозами та кутала в плед.
Я обачно гортав із цікавістю кожну сторінку,
Углядавсь у рядки і у те, що було між рядків –
Бачив мудру, розважливу, милу і лагідну жінку,
Чув стук доброго серця, душі благородної спів.
Прочитав тебе впоперек, вздовж і по діагоналі.
Констатую: добротний, чіткий і захопливий текст.
Ти пиши себе, знай, я читаю тебе і надалі,
А читати тебе – мій стійкий безумовний рефлекс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699169
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Люблю цей мокрий листопад,
Ще не укутаний снігами, -
М’якеньке листя під ногами
Своїх не втратило принад.
Так терпко пахне ця пора:
Корою, мохом і грибами,
Твоїми ніжними губами
І затишком, потрібним вкрай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698611
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 05.11.2016
...ничего не поделаешь - ген выживаемости неубиваем,
сколько бы в голову не лилось грусти, хмельной пустоты,
песен Нирваны, Соломоновых песен и никотина...
Как бесполезны красивых иллюзий нагие спины,
Так безусловно честны лучи ярко-желтого света...
( Солнце со мною на "ты"...)
Солнце - усталый старик, наблюдавший творение мира,
видевший города, города хоронивший.
Я для него - миллионная дура, надоевшая до тошноты
однообразная песня эфира,
Но ОН - поди - привык
гладить по головам детей, голубей,
и персонажей женского пола с напитком Beer...
Пальцы Его - ласковы, осторожны... И невозможно
им не поддаться, какие-бы волки внутри не выли...
Вилами
писаное по воде ( все,что красиво, но - ложно)
он не спеша превращает в пепел, в пустыню...
в огромную тишину
и полустертое временем "... Я любила"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698577
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2016
Ну вот и добрели с тобой до вечера.
До алой, свежесрезанной зари.
До грани, где сказать друг другу нечего.
Где новости (заранее стары)
и без тебя больную старят голову.
Не надо бренди в кофе. Лучше – так...
на выдохе... не чистого – а голого:
без тоста, без лимона.
Как пустяк
глотнуть...
и повторить...
и так – до донышка.
Залить истошный, вымученный "ах"...
Присядет у сознания на корточках
такой большой, такой животный страх.
И поползёт от седины подкрашенной
все ниже, ниже, догоняя кровь...
...туда, где лишь вчера осколком "нашего"
так бестолково маялась любовь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697993
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Стираются грани,
Хотя мы с тобою все те же.
Не думая, раним,
Шипы оставляя повсюду.
Сорвать подорожник
Целительный к ране - все реже.
Все чаще - кокошник
На куклу и плачемся Вуду.
А дров наломали...
Не счесть елок-палок, кто больше?
Хоть помним едва ли,
Обид и упреков причины.
Прощали, прощенье
Вымаливать все-таки, дольше.
Любви воплощенье -
Начало, - чего-то кончина.
Стираются грани,
Хотя мы с тобою все те же.
Не думая, раним,
В кредит, разрывая сосуды.
Не стоят усилий
Уколы зонтом, их манежи
Снесут, как сносили
Овации и пересуды.
Стираются грани,
Из детской площадки арена -
В равнину для брани...
Невидимых войн авансцена
В плену истязаний;
Душа кровоточит и ноет:
Из всех притязаний
Одно лишь - спасение Ноем.
На волнах житейских
Обглодана, - пир у пираньи.
Из мифов библейских
Явилась... стираются грани.
29.10.
В Библии рыбой называются все животные, обитающие в воде.
По отношению к рыбе Мишна (Нидда, 51б), толкуя определение Библии в Лев., 11, 9, говорит, что все рыбы, имеющие чешую, имеют также и плавники. С другой стороны, рыба с плавниками, если не имеет чешуи, признается безусловно нечистой.
Ибн-Эзра полагает, что мясо нечистых животных запрещено потому, что оно нечисто и вредно, и что вместе с мясом переходят в плоть и кровь человека хищные черты животного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698003
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Чи відомо тобі, як вона розбирає на звуки
Твого імені пісню й щоденно вкладає у постіль
Біля себе, допоки глузлива самотність сторука
В дверях дому чатує /немов особистий апостол/?
Їй не сняться моря, але серце штормить океаном,
І болить нездійсненне, повінчане небом з «ніколи».
Часом пусто у грудях, неначе вона з порцеляни:
Посковзнеться, впаде – розлетиться на друзки довкола.
Що ти знаєш про неї? Дощі й меланхолія ночі?...
До свободи лиш крок: почуття замовчати до крику.
А у неї до тебе, мов зайди, вірші-поторочі!
А у неї без тебе світанки порожні й безликі…
І коли заповзає у ліжко змією безсоння
Та вростає під шкіру скрипуча, мов протяги, втома,
Вона міцно стискає в своїх скрижанілих долонях
Твого імені звуки.
/Твоя назавжди… невідома…/
[i]колись - 13.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698507
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Я не хочу бути «однією із…»,
І тому майстерно уникаю близькості.
Хай на гріх нас підбиває хитрий біс,
Стійко я тримаюсь в межах товариськості.
Певну віддаль зберігаю поміж тіл,
Крок вперед, а два назад – її скорочую.
Знов і знов між нас будую частокіл,
Відрізаю хіть, а лагідність доточую.
Марно все, бо навіть вигином брови
Спокушаєте, чаруєте і вабите.
Я уперто називаю Вас на «Ви»,
Ще тримаюся, хоч Ви події квапите…
Знов даруєте комусь Чумацький Віз
І торкаєте серця звабливим голосом.
Не хотіла бути «однією із…» –
Половію на вітрах порожнім колосом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698432
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016
Растворяется время во времени,
В тихой грусти ушедших дней
И отцов, и дедов поколение
В поколении внуков, детей.
И цепочки следов обрываются
Даже боли не ощутив,
В чёрном космосе звёзды теряются,
Звёздной россыпью удивив.
И рассвет, и закат... всё по-старому —
Это вечности не изменить.
А по серому, чёрному мрамору
Жизни вкраплена тонкая нить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698033
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 03.11.2016
Небом моїм особистим стань.
Може даремно зреклася крил?
Рій із думок та складних запитань.
З докором дивиться втрачений небосхил.
Шляхом плетусь уперше та навмання,
В пошуках того що зменшити зможе біль.
Стань мені латами, ніби моя броня.
Та тверезію... Зникне любовний хміль?
Болі фантомні, сниться ночами пух,
Ніби я вдома і хмари кудись пливуть.
Норов упертий, шалений бунтарський дух,
Довго на хмарах істоти такі не живуть.
Небом моїм особистим стань.
Твої обійми замість вчорашніх крил.
Вартим тривог, зречень моїх, блукань,
Все зрозуміє мудрий тоді небосхил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698277
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2016
Я колись промину, як минає осіннєє листя,
Як минають сніги, теплі леготи і первоцвіт,
Як мина колискова у тихій порожній колисці,
Як минають зірки, що завершують дивний політ.
Я колись промину. Що залишу на згадку про себе?
Материнську любов у якій променіє душа?
Вірші — бризки думок, подаровані милістю неба?
Росянисті сліди у пухнастих м'яких споришах?
Я колись промину. Все минає на нашій планеті.
Ви не плачте за мною, а краще співайте пісень,
Щоб душа моя вічна всміхалась щасливо на злеті,
Щоб летіла не в ніч, а у сонячний лагідний день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697921
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
Тато з донею за ручку
Зранку йдуть у дитсадок.
Щебетуха, чепурушка
Витанцьовує в підскок.
Люди усмішками сяють,
Як проходять попри них,
Квітне квіткою із раю
Ангельський дитячий лик.
І таких простим і чистим
Віє щастям від обох,
Що здається - понад містом
Їм всміхається сам Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697942
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2016
700 км осени
разделю я и оставлю на зиму,
заберу с собой запах дыма,
а в январе смешаю с морозами...
и к тебе 700 км
не спеша я дойду по обочине
ведь, спутница лунной ночи я
и поклонница страстного ветра...
700 км сомнения
мне стоит, каждый раз, эта встреча
ты это ничем не излечишь -
такое мечты исполнение...
но потом, награжу тебя лаской
и согреюсь взгляда сиянием,
а это расстояние,
окажется взрослой сказкой...
а когда придет время прощаться,
я всю память забью твоим голосом
или...черт с ним...
останусь без спросу я...
надоело каждый день возвращаться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696341
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 01.11.2016
Розпустила нічка коси... тихо шумить річка.
Там чомусь ще не заснула молода берізка.
Хоч над нею ясні зорі, місяченько сяє.
- Чому журишся, серденько?- він її питає.
Засоромилась берізка, тому й не призналась,
Що в ясена молодого вона закохалась.
Розпустила нічка коси, умилася в річці.
Здогадалась, чом не спиться молодій берізці.
Як вплітала стрічки-зорі, то й шепнула зблизька
тому ясену стрункому, що не спить берізка...
Зашумів ясен веселий, скинув листок в річку,
Бо розважить захотів він молоду берізку.
Ще хотілось йому дуже перейти місточок...
Щоб берізка здогадалась, чий то є листочок.
Заплітає нічка коси, тихо шумить річка.
В снах солодких вже дрімає молода берізка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697957
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
...утро сегодня щенком не-породистым
жмется к ногам, перепуганно ластится.
Сны переписаны текстом убористым
знаками... буквами... птицами частыми
тихо круЖАтся над кружкой кофейною...
( Впрочем,наверное, все-таки - КРУжаться...)
Googl могуч истеричкою нервною
мне об ошибках каких-то там тужится
тучами небо до края затянуто,
тускло горят фонари предрассветные.
Восемь ветров - футболисты азартные
ловко "футболят" воронами, ветками
ветошью виснут, виньеткой напрасною
сути -увы - оказавшейся ложною.
Ты далеко. Мы отчаянно разные...
Мне бы -не вспомнить...
Почтиневозможно что...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697789
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 31.10.2016
Пусть пошьёт мне осень платья! (Вот пошептались мы с Еленой...)
Пусть пошьёт мне осень платье:
Из дождинок, листьев-пятен!
Бусы свяжет из калины,
А браслетик — из рябины!
Вот уж красок маскарад —
Каждый платью будет рад!
В жёлтом платьице из глянца,
Из осеннего багрянца...
Закружусь я в танце лета,
Ведь там песня не допета!
Паутинка плетёт пледы,
Глядя танец непоседы...
Лучик солнца вплету в косы:
И оденусь наспех в росы!
Этой свежестью умоюсь,
Нежным листиком укроюсь...
Дождик шепчет за окном…
Рифмы хмель поёт вином…
31. 10. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская с благодарностью Елене Дорофиевской за вдохновение!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697750
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 31.10.2016
Ось воно, небо – торкніться рукою й почуйте:
Янголів хори снують споконвічний сакрал,
Скарбом, ціннішим усякої супервалюти
Пісня злітає – надії і віри сестра.
Та, що ламає усі застороги і грати,
Казку дарує схололій у буднях душі,
І зупиняє наразі усі циферблати
Вміло і владно – хоч скаргу на неї пиши!
Голосу Вашому, що на карати вагою
Серце нестримно скандує удячне «Віват!»
Він у бою – нездоланний і пристрасний воїн,
В сонячну днину – порадник, натхненник і брат.
Врешті, віднині і Вам він також не належить –
В Божого дару немає приватних імен.
Та, безперечно, не згаснуть неспокою вежі,
Хто благодать цю, немов одкровення прийме!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697640
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 31.10.2016
Ми вимкнемо світло, запалимо полум`я свічки...
Дивитися будемо на таємничість вогню,
Як воску стікає до низу задумлива річка
Собі забираючи клопоти і метушню...
Танцюють по стінах химерами відблиски й тіні,
В кутках заховались усі негаразди й страхи,
А десь, попід стелею, мрії думки й сновидіння,
На завтра накреслені плани, події й шляхи...
Ти поряд, навпроти, і я задивлюсь в твої очі—
У них таємничий, якийсь потойбічний вогонь...
І я ні тебе, ні цю мить, відпускати не хочу...
Поєднання душ, і тепло твоїх рідних долонь...
Зірвуться дві іскорки з свічки злетять, і погаснуть...
Дві зірки, що впали угору посеред пітьми...
Думки, наче блискавка, громом по серцю аж ляснуть:
Ти теж так подумала? Схоже, що то, мабуть — МИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697594
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Экспромт
Открыто ларчик откровений...
Пылают алым - две щеки...
Ещё одно...одно мгновение -
Пойдут солёные дожди...
Взметнутся - мотыльки-ресницы...
И вдруг - захочется уйти:
По незнакомой половице...
Совсем не ведая пути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697600
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016
-А житимеш? –Житиму.
( вогники в диких очах)
-Залишся на мить, ненадовго. -А ти не змінилась.
Я міг би усі скарби світу… ( вогні на свічах
притихли, принишкли, завмерли…
і раптом пролилась
Мелодія ночі)
-А хто це у тебе стоїть
отам за спиною? здається, її я не знаю…
Хоча… -Не зважай, то дрібниці, то просто Ліліт…
Вона досить часто
приходить попити тут чаю.
-Послухай, маленька,
як сонцем вібрують міста,
як кришиться смальта твоїх кришталевих теорій...
-Вона така гарна, лиш інколи ніби з хреста
зняли її щойно…
-А, знаєш, усі ці love story
Я слухав би вічність...
Лиш віри не йметься… - Так ось,
гадаєш, фантазіям цим вже ні меж, ані краю?
-Коли це у тебе? коли оце все почалось?
- З тих пір, як прогнали її
із якогось там раю.
-так житимеш..? – житиму!
-Хочеш, на дверях замки
усі поміняю, і, зрештою, завтра, можливо…
-Смеркає так швидко…(в зелених зіницях зірки)
Завариш нам чаю? на трьох…
бо це справді важливо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697601
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Що тобі, Осене? Чом у вікно
Ти барабаниш? Щоб в хату пустила?
Гілка горіха – й собі заодно.
Може свобода вам, друзі, немила?
Проситесь в клітку мою золоту,
Хоч перед вами – безкрайні простори,
Чом несете листопадну сльоту,
Замість щедрот – крихти намірів кволих.
Що тобі, Осене? Де твій запал?
Ти розбазарила крам свій безглуздо.
В очі вдивляються прірви дзеркал.
Осінь – у відповідь: «Я – твоя Муза».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697560
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Куди ти, жовтню, так спішиш?
Спинись на хвильку на порозі!
Є ще чимало дивовиж,
Яких не знаємо про осінь.
Не всі ще барви для сукна
Ти нам дістав з її торбинок,
У неї - вдача вогняна,
Як справжня матінка – гостинна.
Ти - середульший красень-син,
Як і вона, такий пригожий.
Лиши на згадку хоч світлин:
Осяйне - в сірі дні поможе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697528
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Це - про дівчинку з Броварів,
учасницю
“ГОЛОС ДІТИ”
На білій хмарці в янгольськім убранні
( Матусі завжди буде двадцять п’ять)
Любимі очі в слізному чеканні,
Їй недоспівані пісні в раю звучать.
Любові пісня – для матусі з неба
Лилась рікою із дівочих уст,
Присвята це не просто яка небудь -
Привіт у Всесвіт від усіх, хто тут.
Зросли в кровинці материнські нотки,
Єднає пісня маму і дитя
І молить мама щастячка для дочки
Щоб в ній своє продовжити життя.
Співала доня для своєї МАМИ,
Співала так, що чули небеса,
На хмарці МАМА вмилася сльозами,
Всі на Землі подумали: роса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697488
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016
«Від смертних думок зайцем чи мишею,
Що біжить жнивом перед серпами,
Щоб залягти в бороні останній…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Шемасу Гіні – щиро.
Зелена троянда
Цвіте в човні рибалок,
Що пливуть ловити вугрів
Хитавицею холодних хвиль
Прямісінько в Антрім –
Там де руїни Дун Лібсе.
Зелена троянда
Розцвітає щоночі,
А в ніч на Самайн пишно,
І пахне вона особливо
В ніч на Самайн – ніч одкровень
І дверей – у незнане прийдешнє.
Зелена троянда
Серед стерні голого поля
Біля селян втомлених і розхристатих,
Що тішаться доброму урожаю
Ячменю,
Горді, як ця земля.
Зелена троянда
Цвіте на дереві,
Що стало каменем
У глибинах озера Лох-Ней,
Яке витягли необачні озерники
Чи то фейрі-водяники.
Зелена троянда
На столі дерев’яному
Хати, де грає старий шанахі
На скрипці свою одвічну мелодію
Роси туману,
І пахне старезним віскі.
Зелена троянда
У кошиках копачів глини –
Синьої ірландської глини,
З якої зліплять глеки і чаші
Руки пошерхлі.
Зелена троянда
Цвіте на болоті – на торфовищі,
Де заступ ріже землю як масло,
Де сховок нетлінним
Лежатиме тисячу літ.
Зелена троянда
Цвіте на каменях диких
Руїн кляштору
Серед хрестів кам’яних,
Де писали колись літописи
Королів Коннахту.
Зелена троянда
На свіжотесаних дошках
Останньої хати
Мого друга старого.
І сальва,
І «Erinn go bragh».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697448
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Нервів спіралі закручені,
Моток розривних почуттів.
Те що тримало, відпущене,
Убите недбалістю слів.
Вірити в диво так віддано,
Взявши за руку реальність.
А небо брехнею розірване,
Ми дивовижна непарність.
Так дивно, коли пусті очі...
Надії в пітьмі знаходиш.
Ти хочеш, а я вже не хочу...
Нічого ти болю не зробиш...
Байдужість полонить навколо,
Несправжністю рідні світи...
Як страшно, коли одне слово,
І з відчаєм ти вже на ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697460
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2016
Мы останемся в наших стихах
И красивее, и моложе -
Далеко наше "ух!", наше "ах!",
Да и мы, наверное, тоже...
И неважно - хорей или ямб
Куролесил меж наших строчек.
Ну и что... не была я твоя,
Как и ты моим, между прочим...
А теперь, после брошенных зим,
После вёсен, что - прямо в лето,
Мы попали туда, где раним,
Каждый, кто "побывал поэтом"...
А вот осень - сильнее троих,
Перечёркивая былое,
Заливая дождями наш стих,
Всё же помнит - нас было двое...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697409
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Погасли вогні і загублене місто,
Яке було доти фактично живим,
Відлинуло в часі і просторі. Лізе
З асфальту істота небачена - ти.
Мазками фарбоване, небо темніло,
Сповіщуючи про іще одну ніч.
Йдуть втомлені люди - їх купи і хвилі,
В панельних коробках всі сплять. Сотні тиш -
Вікно лиш одне цілу ніч не згасало,
Мов там народили десяток ідей,
Що стали забутими. Світло не спало,
Але почорніло... Я - знайда, німе,
Осліплене спалахом зниклого міста,
Яке на наступний світанок живе.
Не скажу, що двоїться, та були іскри -
Це, певно, життя, а оце, певно, смерть.
XXVIII - XXIX.X.MMXVI
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697394
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2016
[color="#ff4400"]давай собирать! шоколадные крошки
в бусы осенних дней...
украшены листьями все дорожки
мечты от моей к твоей...
давай как лоза сплетем наши руки...
улыбкою жёлтый лист...
и будем с тобой танцевать до рассвета
под лунный загадочный твист...
давай улыбаться!.. мы - капли от солнца!
а не слезинки дождя...
хотя в природе давно сплелось всё
в волшебные кружева...[/color]
---
[color="#ff2600"]гей-но збирать шоколаднії крихти
в намисто осінніх днів...
прикрашені листям усі доріжки
мрій від моїх - твоїм...
нумо як лози зплетем наші руки
жовтий усміхнений лист...
і у танку до світнання крижляти
під загадковий місячний твіст..
будьмо! всміхатись!.. ми - краплі від сонця
а не сльозинки дощів..
хоча в природі давно все зплелося
в чаклунство її світів...[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697498
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Во мне хватает яда междометий,
Мелодий гнева, злости резких рифм.
Во мне еще есть множество соцветий
Нежней, чем шелк фиалок полевых.
Как в зеркале, в нас отразятся время,
Порыв, любовь, обида или ложь…
Сомненье в нас своё посеет семя
И прорастет …
Ты лучше не тревожь
Моей души ослабленные струны -
Касаясь их, впитаешь горький яд.
Лишившись благосклонности Фортуны,
Приобретешь такой безумный взгляд,
Что убоишься даже отраженья.
Забудешь имя, город и себя…
А я учусь,
Учусь теперь смиренью,
В одежды правды тихо облачась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697497
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Бесстыжая Осень одежду до нитки снимает.
Раскованно с Ветром целуясь, плутовка нагая
В янтарный кувшин волшебство до краев наливая,
Зовет за собою, дорогу коврами укрыв.
Бесстыжая Осень с улыбкою дерзкой в постели,
Украсила кудри косынкою, из канители
Сплела паутину, изящнее нежных камелий,
Чтоб ластиться к Ветру, ветвями толкая в обрыв.
Бесстыжая Осень, сгорая от страсти последней,
На листьях жемчужины слез оставляла намедни,
Туман уверяя, законный Дождя он наследник,
А Ветер всего лишь, греховной утехи порыв.
Бестыжая Осень небрежно, покровы сминая,
На ложе из бархатцев ждет, будто Зевса Даная.
Хоть участь ее решена, да и доля иная -
Кострами взорвется под Ветром безумия взрыв.
29.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697350
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016
Чего-то я опять не понимаю-
Я б спряталась, забилась в тихий угол
И просидела б там почти до мая,
И шила бы из бязи ярких кукол…
Меня пугает осень (как ни странно)
И как я не пытаюсь подступиться
К её секретам ,
Так же ноет рана –
Из темноты являются мне лица,
Полутона каких-то сновидений,
Полуслова непонятых признаний…
И перед осенью стою я на коленях
С коробкой неисполненных желаний…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697352
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016
...А он не мне свои читал стихи,
А он не мне играл на старой скрипке.
Ждал не меня у сохнущей ольхи,
У кружевной ржавеющей калитки.
Не о моих объятиях мечтал,
Не на мои уста, увы, молился.
И не со мной хотел пойти на бал…
Но почему-то мне так часто снился.
И почему-то снится до сих пор,
Задумчиво сидящий в мраке ночи…
Горит свеча…
Вы скажете – всё вздор!
Но локон щеку мне легко щекочет
И собираюсь я во сне на бал
С надеждой хоть руки его коснуться…
Сто лет назад меня он всё же ждал…
…Как жаль, что утро требует проснуться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697371
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016
(не зовсім серйозне...)))
Не боюся морозів, зими,
Та лякає сірість небес.
Покарав мене без вини –
Твоє прощення [i]surrenders[/i]
Невпокорену боготворив,
А сумирну розсипав в світ.
Як не вмієш любить, то вбий,
В твоїй милості [i] no exit[/i]
Всі загадки мої розгадав,
Та щоночі пишу нові.
Обновлялося наше [i]love[/i]
Як пускала бісик з-під вій.
Не ржавіють мої ланцюги,
Бо дивую тебе знов і знов.
Покарай, та не приручи,
Мов весільну обручку [i]with gold.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697286
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 29.10.2016
Сутінки
Уже не день,
але ж іще не ніч.
Така собі незрима
розділова смуга.
Для дня і ночі
джерело то протиріч,
причина суперечки
зовсім недолуга.
Ненависть
Ще не байдужість
та вже не любов.
Тонка межа
неначе волосина.
Як задзеркалля то немов,
чи фотонегатив
і з нього надрукована
світлина.
Побутування
То ще не смерть,
але вже не життя.
Мов коридор
поміж двома світами,
там назбирати в душу
можна різного сміття
й застрягнути,
не вибратись роками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697263
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 29.10.2016
От заката до рассвета льёт холодный свет Луна...
Ярко-жёлтая заплата в чёрном пологе - одна...
Часом - маленькая долька,часом - целый апельсин:
Посреди небес сатина,над холстинами вершин...
Всю печаль она колышет - на своей FМ волне...
И не ровно кто-то дышит по её вине(во сне)...
Повезло: я слышу,слышу!..Уколола - в сердце мне...
От того - и вдохновение,потому - и крылья...те...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697260
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 29.10.2016
[color="#ff0055"]я прошепчу тихо... ... ...
услышишь сквозь океаны?
расскажешь чем осень дышит?
залечишь мои раны?
добавишь в листву солнца?
смахнешь с моих глаз слезинки?
подаришь рябинку-сказку
и облака-картинки?
а я тебе тёплые волны...
ладошками звёзды согрею...
и в ночи добавлю мёда...
так только я умею...
ещё лепестков от розы...
чай для тебя имбирный...
ах, да.. ты же любишь кофе...
и солод ночи зефирной...[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697271
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Знову море прийшло в мої сни,
Тихим шумом нічного прибою,
Сріблом-світлом на хвилях рясним,
Що зірки нам дарують з тобою.
Ми йдемо заворожено вдаль,
Краєм моря чи берега краєм?,
Світла-світла на серці печаль,
Ми хвилини, як мушлі збираєм.
Слід рівняє вода на піску,
Хвиля тішиться з нами й тікає,
Де побачиш красу ще таку:
Ледь помітно над морем світає.
Не зустріне світанку без нас,
Сонце вмите у синіх глибинах,
Як пісок поміж пальцями, час,
Ми сьогодні у моря в гостинах!
Непомітно так осінь прийшла,
Наше море штормами темніє,
Тільки в снах бірюзова імла,
Легким бризом над берегом віє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697212
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Как странно, муза будто онемела…
Обычно осенью у нас она гостила.
Охапки хризантем нам приносила.
Ну, а сейчас как -будто нету дела
Ей до того,что снова дождь осенний
Сорвал листву с дубравы у дороги,
Что радость это не приносит многим,
Кто рад бы лету целовать колени…
Не узнаю себя, почти замёрзла
От холодности музы ярко-рыжей.
А там уже зима всё ближе, ближе…
И нет птенцов давно в остывших гнёздах.
Затихло всё в тревожном ожиданьи –
По дуплам белки, в норках ёж и мышки.
Им сосны старые читают на ночь книжки
От ветра кутая пушистыми ветвями.
Но где же муза?
Не удержишь силой
Её свободный нрав, такой строптивый.
Я просто жду.
А этот день красивый,
Увит последней тонкой паутиной…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697192
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Нет сигарет и закончился виски.
Кофе горчит, возмущаются диски -
Музыка, ночь и холодные серые дни.
Нет ничего, даже старые книги
Кажутся частью какой-то интриги.
Хочется крикнуть:"... не я это, это они..."
Нет даже их, бесконечности стоны
Вечность сложила в пустые вагоны,
Льют через край пустоту поезда наших душ.
Нет ни души, темнота амальгамы
Мрачно зовет, заключенная в рамы,
Тоном загробным уныло-бесстыжих кликуш.
Нет перемен, а застывшие сети -
Руки дрожащие, взявшие плети,
Вновь истязают, похлеще иных власяниц.
Нет, но упорно, рисуя на стенах
Солнечным бликом, зову перемены -
Малую толику нежности из-под ресниц...
27.10.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697053
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 28.10.2016
И я оставил право за собой
любой ценой достичь желанной цели.(с)
***
Так вы - не вы? Мираж, наивный сон
рабынь и повелительниц пустыни?
Ласкали вы изгибы нежных лон,
заранее зная, что - остынете?
Настойчивость прощается врагу
и другу... а любовнику - тем боле…
Вы намекали: «Вот... когда... умру…»
наложницам любви и вашей воли…
Коварство, послушание - судьба?
Один в пустыне, жаждой опалённый:
«Ах, вот она!…О нет - мираж...Не та!»
И снова о любимой в небо - болью - мольбы…
Самоубийца? Значит - снова - в ад?
Реинкарнация - немым укором…
...и молите...что б снова - в рай, и ряд
желающих... и жаждущих повторов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696968
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 28.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2016
Згасло...
Сонце за обрієм,
всюди ніч панувала
І на небі сузір'я
до світанку збирала.
Згасло...
Світло в вікні,
втома всіх підкосила
та у сні чарівнім
поверталася сила.
Згасло...
Ніжне кохання,
попіл вітер розвіяв,
але новим зерном
хтось вже серце засіяв...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697129
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Шепотіли з тобою всю ніч.
За дверима хтось думав: “О, Боже!”
Не було в нас запалених свіч
І вогонь не палав у нас, може.
Ми з тобою по черзі удвох
Витягали із серця скалки.
Ти і я, і між нами був Бог,
Нам давав свою милість з руки.
Не кипіла у градусах плоть
І думки не були на межі,
Хоч завмерли у нас бризки нот
Й такі погляди рідно-чужі.
Шелестіли сторінки життя,
Із двох книг виривалися болі
І принишкло маленьке дитя,
Не розкритої досі любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697148
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2016
Царапаю на скалах: Небо - выше!
но обескрылена…(сильнее зла добро?)
Грущу, но всё же - слышу, вижу…
Да, вижу небо! Значит - повезло…
Не трогаю забытое, и майя
не теребит строку моих стихов…
Но чувствую, что снова умираю,
не ведая значенья вещих снов…
Непустота душевной арабески
и пепел ведьм не укротил мой ген.
Герои живы…иногда - на фресках,
а нынешних предвидел Цой...и Мень...*
Тиха природа…Смирная. В печали…
Осенние мелодии - джаз-свинг…
А если бы - герои - знали!
Ах, если бы мудрейшие - могли!
Учитель тот же: Крест его, Голгофа,
и вечен холод из под врат стены,
которой оградились мы от Бога…
…но Он - нам хлеб... и сочиняет сны…
* Отец Александр служил в маленьком поселковом храме. Но его знали во всей стране. Александр Мень родился 22 января 1935 года.Еще в детстве он решил, что станет священником, и в 12 лет он попал в духовную семинарию Новодевичьего монастыря.
Он прекрасно писал картины на библейские сюжеты.В 12 лет он начал писать свою первую книгу, которая стала его Книгой Жизни – «Сын Человеческий».
Люди стали приезжать к нему из Загорска , из соседних поселков , из Москвы.Записи его выступлений , сделанных на домашних магнитофонах, расходились среди верующих. В 1990 году обсуждался вопрос о появлении на телевидении проповедника. Вести телепрограммы о вере и православии предложили отцу А. Меню.
Его убили вскоре после первой его телепрограммы .Верхи КГБ и МВД объединились в этом заговоре с кем-то из своих агентов в церкви и профессионально подготовили убийство.
Они испугались огромного влияния на массы людей этого человека.
Марк Розовский , художественный руководитель театра « У Никитских ворот.» сказал в фильме:
- Его влияние было столь огромно, что наверное он кому-то помешал.Известно кому – тем ,кто не хотел ,чтобы наш народ шел к духовному самопознанию
Как рассказывают друзья отца Александра , в последние дни он много писал.Свою рукопись в белой папке он постоянно носил с собой. После убийства эту папку не обнаружили.Возможно, это была рукопись его книги « Сын человеческий» , которую он писал с 12ти лет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697115
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Так заболіло...Вмерли всі слова.
Тернюки – в серці, мов колючий дріт.
Каміння гостре впало з рукава,
Та що каміння! Обвалився світ...
Поети, короновані колись,
Уміло розпинали новачка
За те, що більше він за них моливсь,
Ліпили з нього дурня-дивачка.
Взялись за руки: виросла стіна,
Цей моноліт не пропускає й мухи.
Собою милувались, а війна
Розкидала під ноги капелюхи.
Поетик від ударів закривав
Свій світлий лик тендітними руками.
Він вже не жив, а лишень...доживав,
Затоптаний зі стажем каблуками.
В напівтумані пропливли слова,
А вірші розридалися, мов діти...
Хиталася фігура воскова,
Заради віршів вирішив він жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696980
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Мой поцелуй... как бабочка - опять
стремится на плече твоём остаться,
и в каждом утре снова трепетать,
перемещаясь... медленно... на пальцы...
И ало-жёлтым (ласковым) листом
льнуть к каждой жилке у тебя в ладонях,
которые... и бабочкам тем - дом,
и листьям, и... снежинкам, что недолго
умеют быть холодными - они
умеют только таять, таять, таять,
касаясь кожи... Лишь тобой одним
и бредят до весны, и точно знают,
что... бабочкой, вишнёвым лепестком,
желтеющим листом - опять в ладони...
Так есть и будет. Сладко и легко...
То жадно... То застенчиво и долго...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696986
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 28.10.2016
привет
...о чем мне тебе рассказать, чужой, хороший?..
Разве о том,что город сегодня сер, как ослиная шкурка?
И солнце еще не седлало лошади...
И где-то гулко
падают капли воды из желобов водосточных...
Город немного простужен, и потому наверно
- печален очень.
И что седые ветра восседают на крышах,
дрожа от холода,
свесив длинные узкие ноги
в носках мохнатых.
Что птицы свои покидают деревья,
остывшие гнезда и чьи-то головы, а где то выше -
кто-то на рваное мокрое небо
лепит заплаты.
О том ,что у прохожих - замерзших,
скукоженных - такие забавные
лица...
Что мир продолжает кружится-
независимо -
вместе мы, или уже - безнадежно нет.
И нежность - невыносима, хотя - бессмысленна...
И, слава богу, что почта "виснет"...
Привет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697010
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Усі її вІрші писались сльозами,
царапали душі нещадним пером.
Усі її вірші - заплакані драми
розбитих сердець з перебитим крилом.
Усі її вірші - ранкові тумани,
збудовані замки в сипучих пісках,
усі її вірші просяклі дурманом,
солодкі приманки в жорстоких пастках.
В усіх її віршах, крізь сутінки болю,
п"янка насолода притягує знов.
Сплітає в одну дві загублені долі,
як в риму рядки, поетеса любов.
Геник Лис 26.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696839
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Я старые люблю календари,
Где каждый раз, срывая по листочку,
Наш папа очень трепетно дарил
Пришедший день своим любимым дочкам.
Я помню утро, бритвенный прибор
И запахи его одеколона,
На окнах - белый кружевной узор
И помоложе был Сильвестр Сталлоне...
Перед глазами - снежная зима -
Никто не проклинал такие зимы...
И папа молодой... Ты помнишь, мам,
Конечно, помнишь, он такой красивый...
И телевизор посреди зимы
Купил он тоже самый-самый первый -
Смотрели и так радовались мы,
"Берёзка-115", чёрно-белый...
Всё! В прошлое я больше - ни ногой!
Попробую забыть всё мал-по-малу -
Там папа мой остался молодой,
Ну, а потом... Потом его не стало...
И так я слишком часто уношу
Все мысли в то далёкое былое...
В который раз у Бога я прошу:
"О, Господи, оставь его в покое..."
В моём столе уже за много лет
Лежат календари, храня и пряча,
Но даже в них мне не найти ответ -
Могло ли быть хоть что-нибудь иначе...
И привыкаю вглядываться в даль,
Отбросив даже то, что под ногами,
Но замечаю: в прошлое, туда
Я возвращаюсь новыми стихами...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696845
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Когда уходят корабли,
Пустеет пристань расставаний...
Свои пароли - у любви...
Свои секреты - ожиданий...
Замысловатость - кратких снов...
И - многозначность расстояний...
Такая нежность - в звуках слов...
Такая сила - испытаний...
Неутолимая - печаль...
Она одна смежает веки...
Совсем не радует Грааль,
Когда прощание - навеки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696903
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Зосталось літо у журбі,
В сорочці з маками. Ти вкотре
Згубив мене в житті... Юрбі...
З душі жбурнув як той... Непотріб...
Мені би плакати. Та ні.
Всі сльози виплакані морем.
Зостануся на чужині.
Для тебе ж це не буде горем.
Пройдеш ще тисячі стежок,
Напишеш вкотре іншій вірші.
Напишеш сотні їй казок.
І інші ці не будуть гірші.
Вона красуні молоді,
Мені б їм заздрити. Не вмію.
А ті!.. Мені...Писав тоді...
Тобі перечити не смію...
Чому тоді тобі не так?
Чому кохання не кохання?..
Бо ти пізнав такого смак!..
За тебе й вмерла б... Без вагання...
Ти жив життям, що є чужим.
Ти так боявся ображати...
Ти в світ прийшов хіба за тим?..
Щоб мама сміла лиш навчати.
А може-проживе життя
Вона за тебе... Певно, треба.
Згребе любов як те сміття,
І спалить край самого неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696914
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Я дівка з села, того не ганьблюся!
Дуже вжем стара, над собов смівуся.
На танці пуйду фрайира глядаті,
І вшоткі хлопці будуть цілуваті.
Вшиткі фраєри вже ся поженилі,
Колись Відочку у кіно водилі.
Дали мі мітлу, клуб позамітаті.
Де є музика? Ці прийде хтось граті?
Де є сужений? Йши ся вун не вродив!
Місяць очима за мнов водив, водив.
Я дівка сільська, всю роботу знаву!
До обіду сплю! А потом співаву.
Вечором пуйду глядаті фрайира!
Розбилам вчора нарас три глядила!
Вірити мені, скля то мі лічити?
Йой, ці ся оддам? Ці самуй мі житі?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696921
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Злий вітер лютує.
Це осінь багряно-барвиста
Данину із листя виплачує літу...
Почуйте наш клич!
Ніхто нас не чує.
Ми листя. Ми зірване листя.
І вітер недолі нас носить по світу.
Ми вже відійшли.
На дереві гарно
Висіти, вчепившись у віти,
Та нам не судилось у спокої жити,
Бо стовбур гнилий.
Триматися марно.
І нам на багаттях горіти.
Ми ляжем, собою встеляючи плити
Загиблих надій.
Що ж, дерево-мати,
Ти підеш також на багаття,
Та й нікому буде вже цим перейматись.
І тільки колись,
Неначе відплата
За наше тобою прокляття,
Дитина, можливо, підійме погратись
Загублений лист...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116102501030
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696724
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Взгляд, бездумно блуждающий, зыбкий...
Ничего, пустота, только грусть,
Обгоняя события прытко...
Ничего... Не спешу... Ну и пусть...
Осень, что изменилось, скажи мне?
Или стала я старше? Ответь...
Напрямик в лабиринтах, как извне,
Или песни, что в чувствах не спеть?
Я устала. Молчишь, мир погаснет
В ноябре, мой погас уж давно...
Утешаешь... Ты знаешь напрасно,
Онемевшей душе все равно...
Шорох листьев, их золото, Осень,
Твой подарок... Спасибо. Пойду...
Ни о чем никогда Ты не спросишь,
Лишь напомнишь, за что я люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696521
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 26.10.2016
дыши
...ну а теперь, дыши, моя глупая. Просто дыши.
Знаешь,там все продумано - клетка грудная, мышцы
межреберные, диафрагма... пусть сейчас голова твоя - мини
Везувий, destroy и магма...
Просто дыши, хорошая. Просто - дыши.
Ощущай, как плывет вовнутрь - прозрачней слюды-
воздух - холодный, осенний, со вкусом грусти.
...Знаешь - дыши, глубоко, словно
вынырнув из воды - у воздуха есть такая особенность -
да, попустит...
Наблюдай, как красиво кружатся листья...
Обрываются с веток усталыми птицами вниз
- и карниз
превратился в лавочку для голубей лохматых...
Считай смешных подстриженных пуделей и бродячих собак - улыбающихся, бородатых.
А еще - на перекрестке семи дорог я расскажу тебе страшную вещь -
- ты не умрешь. Как бы тебе ни хотелось.
Воздух - морозный, незримый, неуловимый, как бог-
- заполнит огромный пролом, тобой же пробитую брешь,
и обесточит то, о чем так мечталось и пелось.
а пока...
...просто дыши, моя умница. Просто дыши.
Это искусство простое порой всех других - ни дать, ни взять -
необходимей, важней, дороже -
Просто дышать.
А снова верить, и даже - мечтать
Я тебя научу опять.
Но немного
позже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696589
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016
Это было бы очень просто,
Чтоб однажды, в сырую осень
На секундочку - к тебе в гости,
Если сам... и давно... и вовсе...
Не забыла свою привычку,
Как всегда, прихвачу на ужин
Горький чай и "прости"... в кавычках -
Мне ведь больше никто не нужен...
Разожгу твой камин умело,
Ты вино горячее... помнишь...
Вот пришла... ну очень болело -
Уничтожила свою скромность...
Принимаю твоё молчанье -
Знаю, это смешно и дико:
В незакрытую дверь... с вещами,
Шоколада горького плиткой...
Я оставила слёзы дома,
Зная точно - твой дом бумажный...
Я спросила твоих знакомых,
Ну, а, впрочем, уже не важно...
Я же видела: дождик срочно
Навсегда распрощался с небом...
Я ругала себя... и очень -
Хорошо, что ты дома не был...
Так давно я тобой болею,
Как простудой без Афлубина...
И, в который раз, не жалею,
Что мне холодно у камина...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696439
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2016
Уперто намагаюсь обійти,
Скалу вітрів, які мене здолають...
За що ти так зі мною, розкажи?
Мабуть минуле просто не прощають...
Співатиме та буря за вікном,
Яку колись відмовилась любити...
А я ж усе переписала сном,
Як важко було двері зачинити...
Уперто намагаюсь обійти,
Запеклі і надривні буревії.
Моїх гріхів, надломлені світи...
Чи ж то не гріх даремної надіїї?
Розколеться реальність на друзки...
Пунктирами... Чи зможу я зібратись?
Та дійсності розписані листки,
Все ж не дадуть до решти розламатись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696456
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Чи пам’ятаєш ти
Той день, коли мене
Стріла в кафе навесні?
Диму клуби були,
Пили сухе саке.
Знаєш, а я тебе ні…
Чи пам’ятаєш ти
Врізаний "А+Б"
Напис у лісі на пні?
Мало в ставках води,
Літо було жарке.
Знаєш, а я тебе ні…
Чи пам’ятаєш ти
Осінь, що вздовж алей
Йшла на багрянім коні?
Падали нам листки
З сотень гілок дерев.
Знаєш, а я тебе ні…
Чи пам’ятаєш ти,
Як в горах сніг мете,
Руки мої крижані?
Наші удвох сліди,
Де не було людей.
Знаєш, а я тебе ні…
Ніколи не забував.
Ніколи краще б не знав.
Ніколи б не зустрічав.
Ніколи б так не кохав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696464
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
О, як багато ти мене повчав!
Століть я стільки була тобі винна!
Як вміло й гордо наче принц мовчав,
Коли душа кровила... Так повинна...
Які ти змайстрував нам терези,
Точненькі. Виміряють невагомість.
Що здивувались навіть образИ,
Вимірював ти навіть підсвідомість.
Усього було вдосталь. І"прощай"
Я не відчула... Бо земля десь впала.
А міг... Зварити ранком каву й чай,
Коли я... Ще жила... Ще відчувала...
Усього було вдосталь. І твій суд
Судив нас двох. Я винна знов у всьому.
Я думаю... Як ти... Чи ти... Не схуд?..
Бо я тобі молилась... Як святому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696353
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 24.10.2016
На віях зорі, згаслі і солоні...
Розбите небо приторних ілюзій...
І знову спогад болем на поклони,
Минулого чаруючих дифузій...
...................................................
Лиш одне ціле- так ми називались,
Незмінно відсилаючи листи
В майбутнє, долі... Дико забувались,
Що з відчаєм ще будемо на ти...
Який солодкий всесвіт на вустах,
Мов шоколад із присмаками перцю,
Що гострим болем, відданості страх,
Обманом розіб'є щасливе серце...
На віях зорі, списаних історій,
Що відячністю у вічність полетять...
Кришталь твоїх, ненависних, прозорих-
То в душі моїй гірка міцна печать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696331
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Метелик - улюбленець.
Гусінь - вигнанка.
Вона упереджень
Зі штампами бранка.
Метелик - захоплення.
Гусінь - огида.
Напевно для неї
Гіркою є кривда.
Метелик - прекрасний.
Гусінь - потвора.
Лунає як вирок,
Чи правда сувора.
Метелик і гусінь,
Мов рівне й сутуле.
Малесеньке диво,
Що має минуле...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696385
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Людям я відомий вже давно,
Обіди на мені готують і вечері,
Ще мною взимку гріються в оселі,
Даю усім я бажане тепло.
Та слід зі мною бути й обережним,
Бо лиха наробить можу бігом,
Від рук невмілих виникне пожежа.
З пересторогою до вас усіх...(Вогонь).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696414
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Мой милый муж
уже не первый год
живём мы в мире
радости и счастье
но почему то
не всегда встаёт
твой друг и воин
для любви
к несчастью
я изучила уйму умных книг
и говорила с ПсиххоТерраПевтом
слова не выговВаривал язык
и было жарко
как на пляже летом.
но взвесив всё
решилась на игру
терять тебя
мне очень не хотелось
клин клином
излечить
проблему ту
попробовать
мне очень захотелось
сняла в гостинице красивый номер я
договорилася о сумме с ночной фЕей
и взяв цветы шампанское тебя
пришли туда участвовать в затеЕ.
ты ошалел
когда всё осознал
и очень искренне
как будто
отбивался
но натиску двух фурий
уступал
и постепенно
с раАдостью
сдавался
я разрешила ей тебя любить
ну и сама участвовала в этом
старалася раскованною быть
вся заливаясь ярко красным цветом
закончен балЛ
ДА ты был там герой
одним ударом
обе куропатки
и мы счастливые
с тобой ушли домой
целуясь по дороге
без оглядки
вот так и повелось
один раз в 30 дней
мы вместе
ходим в гости к нЕей
а чтобы вдруг
чего то не случилось
я Еейх меняю
проявив строптивость
так и живём
мы с Хуго
до сих пор
ЛЮБОВЬ ЗА ДРУЖБУ!!!
вот мой приговор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696099
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Плутает человек во тьме дорог,
что намечал когда-то Он - Первейший,
но разве кто представить, Боже! - мог,
какая пропасть между вздохом « Аммм...» и вещью…
Когда он вырисовывал процесс -
бозон, нейтрон…и до венца творенья,
отвлёкся он на Вечность, и в замес
один из Тех, кто будет предавать добавил:
презренье,
подлость,
нелюбовь,
гордыни грам, кило...
На совести - «ЦЕННА» поставил штамп и метку,
при этом знал служитель, что силок
сплетён на души, и в проекте сети…
Мы драмой оказались для Творца,
он рисовал иную карту встречи,
до старости мечтал он из юнца
взрастить Подобного, и слал к нему Предтечи…
Но почему тогда печалюсь я?
Сочувствую Творцу, его делам, страданьям?
У Вечности - подозреваю - нет конца,
так значит, и Творец стремится к знаньям?
Идет Создатель опытный сквозь боль
своих ошибок, промахов, несчастий,
поет псалмы: «Не сыпь на рану соль,
творение моё, мой сын, мой Ангел павший…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695324
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 20.10.2016
«Я не здатний жити в інших широтах
Я нанизаний на холод, як гусак на рожен…»
(Йосип Бродський)
А я теж не здатний
Жити в інших широтах:
Сонячних і гарячих.
Туман і мокряк ірландський
Так в’їлися в моє тіло,
Що сам я став білим
Від бороди до глибин душі,
До її найзаплутаніших лабіринтів
З вапняку – біломурованих.
Я так звик:
Якщо море – то конче холодне,
Якщо берег – то конче вітряний,
Якщо вересень – то конче пустка
Вересова – а під ногами торфовище,
А під торфовищем сплять королі,
А дощ з неба завісою,
А роса сріблястим намистом
Холодним, як вістря стріл,
Якщо вітер – то конче колючий
І все в обличчя зоране зорями,
Холодними, як все тут
На острові зеленому озерному.
Якщо жовтень – то конче туман
Там, між листям кленів,
Там, за доторком до кори явора,
Там за пальцями ясена.
Там.
Де море гойдає човен,
Де хочеться в кам’яну хату
До жаркої ірландської пічки,
Де запах картоплі печеної
І кожен кухоль з дерева різаний
Пахне старезним віскі.
Там – де холодно.
Там – де осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695330
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Боже, я сама, та найду легіня.
Буде свальба в нас чогось на говіння.
І цілой село буде танцюваті,
Дуже ня старий буде в жони браті.
Йой, цілой село головами крутить,
Бо наша Віда оріхи нись лупить!
Банікі пече, йой, та вна не знає!
Малікова їй стружлі завертає!
Йой, ці ї возьме на свальбу за дружбу?
Вони як удвох, то водку аж кружков
Собі п'ють і п'ють. Нияк не п'янівуть.
Не знає Віда... Нись лем понедільок.
А в суботу вже шлаяр одіваті,
Малікова йде, буде ї чіпчаті.
Гості йдуть дому, бо вни ся регочуть.
Вже й старі діди Відочку не хочуть!?
Гості всі дому, а паленки много!
Старий мій діду там тобі дорога!
Давай Любочко стружлі, солонину!
Давай поп'ємо, маємо причину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695226
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Глотаю воздух,
задохнусь взаймы
мне данностью -
почувствовать изнанку…
Сожмусь в комок…
Какими были мы
ещё недавно?
Сильными и слабыми?
Любили кошек,
преданность собак,
людей, бывало, мы любили сильно -
обыкновенных...разных...
Было так!
Всеядность - это очень, очень мило.
Не ведая о войнах, что - вблизи,
клевали зёрна подаяний жизни,
и мелок жизни был курсив...
И только о насущном - мысли...
Проступок мелкий -
грех, или порок?
Стыжусь и я за пыль с моих дорог,
за огоньки,
а не костры познаний…
И да простит меня добрейший Бог.
Стихом прошу убавить наказанье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695540
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Крихти почуттів склювали сірі птахи -
голодне вороняче плем`я.
Навіщо ламали солодку здобу?
Руками-роками...
Згуба губами.
Спогад.
Втомлені спрагою, випили одне одного до останньої краплі,
до першої сльози -
Сухо.
Жменька солі не врятує подорожуючого пустелею.
Де не живуть мисливці за крихтами,
де відсутні піски часу,
де не заростає травою пам`ять -
там живе любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695568
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
...білі птаХИ тебе не любили,
на плечі тобі сідали - чорні...
І розправляли, як НОчі, крила -
наче посланці самого ЧОрта.
в сірих очах ще горіло сонце,
чорні птаХИ так дивились заздро -
їм би таких діамантів у гнізда -
так: забавлятися час від часу...
Білих птахів перебили люди.
Чорним птахам - лаштували гнізда.
Вчора в очах ще горіло сонце.
Зараз - вже пізно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695587
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Вітер так лагідно грається із фіранкою,
Місячне сяйво по стінах вогнем мерехтить.
Часом приємно для тебе ставати бранкою,
Навіть не чутно, як щось десь у грудях болить.
Я вже навчилась, як ти , віддаватись любові,
Але, як юнка, уже не прошу почуттів.
В пристраснім танго, кусаючи губи до крові,
Місця нема для наївно-нектарових слів.
Як же це добре: звільнитись від марних ілюзій.
Скинути з тебе корону, - такий, як і всі.
Була, як рибка чарівна, а стала Медуза…
Бачиш, це я… у звабливо-отруйній красі.
Мав би втікати, та де там! Як тінь за спиною,
Не відпускаєш й на мить, бережеш від усіх.
Істину знають давно, не придумана мною:
Вабить людей не чеснота,
А гріх.
18.10.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695278
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Був ліфт не фешенебельний, простий,
Без килимів, дзеркал і наворотів.
Щодня народ підкорював висоти.
Хтось написав з людей: "Мене помий!"
Людей хороших підіймав він часто,
Траплялося возив також падлюк,
Яким порядні не подали б рук,
Та небагато їх було, на щастя.
Якби у ліфт не сів "шматок лайна",
Бідняга ще б довгенько брав висоти,
Возити люд він завжди був не проти,
Та... Кармі не шкода́ було майна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695308
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Для тебя от меня - ни улыбок, ни слов, ни точек.
Я ушла в зазеркалье, и замок мой обесточен.
Обеспечен насущным хлебом, горячим телом.
А что света в нем нет... так сама ведь того хотела...
Знаешь, в замке король самый мудрый, и самый нежный,
я покои его навещаю из комнат смежных,
мы ночами покорно снимаем свои короны,
только дышится мне в те ночи легко и ровно...
Электричества нет, в холод слуги нам топят печи,
я не вижу, но чую по запаху - тают свечи.
Знаешь, всё у нас дружно, приемы, турниры, казна, банкеты,
привыкаю к лимиту вдохов, к лишенью света...
Я пишу молоком на листах о “моём когда-то”,
отдаю эти мысли, в ажурных бантах, - глашатаям.
А еще о своем я беседую с палачами.
Обещала что НЕ...
не сумела...
лгала...
Скучаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695147
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Помнишь серую тяжесть тех последних минут пятнадцати,
в ожиданье, пока приползет,проорет опоздавший поезд?
Мы все верно решили тогда, - не плакать, не целоваться.
Отпускать, расставаться - нельзя частями, нельзя по пояс.
Напоследок шепнула ,черкну, мол, как я там обустроюсь...
....Я там выслала фото в какие цвета захотела стены,
или правильно будет, еще непривычное "захотели".
Кто-то живший до нас был, наверно, любителем гобеленов,
но они - то по сути здесь просто скрывали щели...
Оставляю за кадром как он хорош в постели,
как целует ямочку на щеке, как я глажу его затылок
нежно пальцами, как впиваюсь внезапно, дико в него ногтями,
как он нежен и ласков, как дерзок, силен, и пылок,
как он делает вид, что тоже слушает Мураками,
сам же тихо листает ленту с унылыми новостями...
Наблюдаю, тебя вспоминая зачем-то, и почему-то,
если честно, такое со мной каждодневно, и ежечасно,
и когда сигаретным дымом с балкона влетает утро,
а спина его там заслоняет кусочек от солнца красного,
понимаю, как я почти что счастлива, и как я почти несчастна..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695148
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2016
Человек, который сидел на стуле,
так отчаянно душу свою сутуля,
с головой, как огромный сожженный улей -
дотлевающий, взорванный, не смешной -
был спокоен, как стол, как квадрат -
недвижим...
И бессмысленность кошкой - облезлой, рыжей-
норовила на стол, чтоб к душе поближе,
и к бутылке - с невыпитой тишиной.
Кто-то умный внутри говорил: мол, лечит
время, сон, кислород, колбаса и встречи.
Улыбайся почаще, считай овечек.
И на речи - ага, Человек кивал.
Улететь бы. Уйти. Не искать причину.
Не пытаться понять. И не горбить спину.
Оттолкнуться от точки, где свет - да клином...
И клинок глубоко. И окончен бал.
Призывал безотчетно Отца и Сына.
Призывал бесполезно Отца и Сына.
( Хоть до этого Их никогда не звал).
И Господь так заливисто хохотал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695202
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2016
Забудь про мої сни, як я про тебе,
Так, майже, як зима забула літо.
Без дозволу приходити не треба,
Приносити мені морозні квіти.
Віддай їх тим, кого шукав і кликав,
Нехай вони відчують їх “тепло“,
У пелюстках знайдуть і біль, і крики…
( Боліло довго зламане крило).
Я вириваю сон із Книги Ночі,
Кидаю полум'яним язикам…
Дозволь мені забути твої очі
Й закрити двері твоїм двійникам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695211
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Души скрываешь наготу?
По блеску злата и персту,
Тебя я вижу за версту,
Постой, убогий.
Неверие, как хворь и гниль,
Не сказка это, это - быль.
Спиралью колется ковыль.
В степи дороги
У подорожника в долгу,
И другу друг он и врагу.
Скажу от сердца, не солгу,
Обняв пороги,
Обласкан солнечным лучом,
Изрезан в пыль чужим мечом
Кровавый след, укрой плечо,
Хотя б немного...
Не остановишь на бегу
Полет шмеля и ветра гул,
Но за руку и к очагу
Веди любого.
Души не спрятать светлый лик,
Младенец ты, или старик,
Убогим подавать привык,
Ведь все - от Бога...
15.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695026
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Души скрываешь наготу?
По блеску злата и персту,
Тебя я вижу за версту,
Постой, убогий.
Неверие, как хворь и гниль,
Не сказка это, это - быль.
Спиралью колется ковыль.
В степи дороги
У подорожника в долгу,
И другу друг он и врагу.
Скажу от сердца, не солгу,
Обняв пороги,
Обласкан солнечным лучом,
Изрезан в пыль чужим мечом
Кровавый след, укрой плечо,
Хотя б немного...
Не остановишь на бегу
Полет шмеля и ветра гул,
Но за руку и к очагу
Веди любого.
Души не спрятать светлый лик,
Младенец ты, или старик,
Убогим подавать привык,
Ведь все - от Бога...
15.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695026
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2016
Між високих солодких трав,
У потоках вітрів барвистих
Сон натхнення душі шукав -
Дозрівання її намисто.
Під луною німих ночей,
Під рукописів днів золою
Б`є джерельно думок ключем -
Серцеповнення лиш з тобою.
Лиш з тобою солодкість трав,
Ти натхнення мого багрянець.
День відлунням ночей співа -
Ти обранець...
... душі обранець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695173
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
І знову блукають дощі у моїм Закрайсвітті,
Збиваються в купу чи просто вервечкою йдуть
Туди, де, напевно думки спочивають невмиті...
А може, вони просто втратили сонячну суть?
Клубочаться хмари димами старезної люльки,
Яку палить Всесвіт, поринувши в мудрість віків.
Йому, час від часу, нагадує сива зозулька,
Що він ще не все відлюбив, відстраждав, відхотів.
Земля вже всотала у себе водиці по вінця,
Уже обважніла і хлюпає тихо з-під ніг.
І дихати важко промоклій маленькій пір'їнці,
Дощем розіп'ятій за ним же придуманий гріх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695053
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2016
У лабіринті днів...
Самотність - хижий Мінотавр.
Там сплутані усі шляхи, дороги.
І рясно не росте славетний лавр
Троянди пелюстки не сиплються під ноги.
У лабіринті днів...
Де скрізь глухі кути,
Спочатку знов, хоча в крові сандалі.
Ти нитку Аріадни спробуй віднайти
І зникнуть враз усі страхи зухвалі.
У лабіринті днів...
Цей чарівний клубок,
Оберне на життя звичайне існування.
Позбавить від блукань, підійме до зірок,
Бо Аріадни нитка - рятівне кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694973
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016
Всем мужчинам раскрою секрет.
Счастье женщин зависит от вас.
Вам вручает ключи этикет.
Так используйте данный вам шанс.
Подарите от сердца слова.
Свои чувства не прячьте в карман.
Не страшит пусть чужая молва.
Обретёшь дорогой талисман.
Лишь взаимность сулит вам успех!
Это счастье - идти в унисон.
Щедрость чувств и признаний не грех.
Наяву ваш исполнится сон!
Всем пример – легендарный Самсон.
13. 10. 2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694175
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 17.10.2016
Прекрасна осене, о панно золота!
Я від обійм твоїх шукала порятунку,
Запобігала довго близькості стосунків,
Та ахіллесова знайшлась таки п'ята.
Ти загорнула у туман нічне довкілля,
Холодний ранок нишком сутінки зібгав
І вийшло сонце з партизанського підпілля,
Теплом чаруючи шовковим без підстав.
Це підсвідоме, притаманне тільки жінці,
Сліпе бажання віддаватись нескінченно:
Я наче вперше в білій сукні наречена
Із твоїм ніжним Сонцем наодинці.
15.10.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694788
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 17.10.2016
…відверто? Поцілунки - міражі,
що осінь в мріях пензлем змалювала,
і золото - тьмяніє у іржі,
хоча і золота у цій порі немало…
Відверто? Міражі - передчуття,
що розтривожать нині наші лона,
із глибини дістануть почуття,
які не сміє мовить навіть слово…
Зима? Але в законнім праві прав
після зими - весна прийде, забава,
і те, що сум зібрав в іржу забрал,
опісля зим рвоне, рвоне з анклава…
І тая повінь - водами із злив
торкне, і роздратує серце Музи…
І ми з тобою - здвоєний мейнстрим,
співатимемо, як співав Карузо…
А нині - осінь…Сипле в очі дощ,
і в душу наплював осінній вітер...
На щастя ми - адепти, та не площ,
а ритмів тих, що нам дарують світло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694276
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 16.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2016
Отак зірки
Розходяться по швах…
Отак підошви терпнуть від магнітів
Двох полюсів, що прагнуть по ночах
Тебе роздерти
на кавалки світу.
Отак пече
На ранах деревій,
Притулений запізно та невчасно.
А хтось притрусить на порозі сіль,
І ти вмикаєш
коридори щастя.
І плутаєш одежі,
Імена...
І відпускаєш те, що не повинна.
Отак чекають сонця племена
Опівнічних широт…
наливка винна
Лікує твою паморозь…
А втім,
Це плавний перехід до стану миші.
… розсипатись на атоми… потім
Кохатись, як вітри,
в сакральній тиші
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694712
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Зупини мене.
Я палитиму всі мости.
Всі мости – стежки, що ведуть на твої планети.
Тільки в скронях пульсує хвилею –“ відпусти!”
Тільки в грудях палає полум”ям –
“де ти?.. де ти?!”
Тільки вітер півночі
Вихор отой несе.
Як цей біль пройти? як надалі з цим болем житиму?
А тепер – усе!.. покотилось снігами все…
Зупини мене,
коли надто тебе любитиму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694319
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Недокохав… моє тепло…(вільний переклад)
Недокохав… моє тепло…
Не пив вночі натхнення роси…
Не цілував ти так давно…
І не вплітав дурман… у коси!
Не відчував… мою любов!
Слів тих не чув, що не сказали…
І мріяв, думав знов і знов…
Про те, що так і не впізнали…
Не зрозумів… душі вогонь,
Яким всі роки так палали!
Лише тепло… твоїх долонь…
Тебе торкнеться у вуалі…
Не до кохав… моє тепло…
Не цілував так лунко й ніжно!
Любов твоя, немов вино…
П’янію… просто дивовижно…
14. 10. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694576
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Некоронований король
Не королеві кинув перли,
Маєтки серця і душі.
Забуту в Господі юдоль,
Пізнали очі і завмерли
Слова, що впали у вірші
Молитвою; закляття теж
Некороновану пригорне, -
Закоханому й пекло - рай.
Скотилось сяйво із-за веж
Таке сліпучо-ілюзорне, -
Сріблястих крапель водограй.
Вмивались трави у росі,
Спліталися на оксамиті
Некороновані серця.
Згубились руки у косі,
В долонях заблукали миті -
І ні початку, ні кінця
Отій мелодії злиття,
Де не король, не королева
Нам привілеї роздають.
Дарують солодко життя, -
Росточки зламаного древа
Весною з осені зростуть.
14.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694584
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Коли:
коли стрінуться мрія зі спогадом
на одній у думках площині
обпече незворотності холодом
адже щастя було у мені
Але:
не буває неба
сьомого без кола
брак дороговказів
темний лабіринт
бачить той дорогу
хто в собі ніколи
не втрачає світла
й не ховає щит
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694697
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Бесконечно приятно когда улыбаются дети!
Но где же ты на моей изумрудной планете?
Здесь тепло, эвкалипта встречаются рощи
Солнце пьет тумана коктейль утром
Перламутром серебрятся дождинки на пышных елях
И улитки-холмы расползлись оттеняя улыбки просторов
И закат лепестки фуксии распустил
Над мохито лазурного моря
Но где же ты?.. в моей сказке оттенка магнолий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694648
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Твій теплий голос колисає смуток.
Нехай засне навік і відійде,
Луною в ніч осінню упаде,
Твій голос - золотого листя жмуток.
Для полинових днів гірких - спочинок,
Багряних снів змережена печаль.
Душі відлуння в роздумах з проваль
У пам"яті, де час - потік піщинок.
Тридцята осінь, чи двохсота?.. вкотре,
Заколисай невіри сивину.
Гадаєш спину з остраху зігну,
Гадаєш, доля більше не пригорне?
Пригорне, - попелище зродить колос.
Твоя сльоза, очищенням до ніг
Впаде, а лихо - сміттям - за поріг...
Молитвою летить твій теплий голос.
13.10.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694302
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 14.10.2016
Вуст... торкання...
Цілунками ніжність з пелюсток-губ скапує...
Тисячі сонць засвічуєш в мені...
Кожну клітиночку ласкою зваблюєш...
Тремором солодким мелодіі дивноі
Розчиняюсь з тобою в імлі...
Як трунок дурманить
Що щастям наповнює...
П"янить і хвилює...підносить до зір...
Враз шалено-нестримно буревій мене зносить,
Мчить потоком бурхливим до моря глибин...
В його синь з головою пірнаю...і стрімко підношусь до гір...
Бринять струни душі...
У дуеті чуттів переливами звуків
Чарівна мелодія волошкові повнить гаї...
Від найвищого "до"... до травиночки спраглоі в прерії,
Від цілунків очима...до найтонших куточків душі...
Я належу...тобі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694057
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Залюблена, плекана лиш тобою,
Як квітка екзотична, у тім світі.
Невміння спілкуватися з юрбою
Холодить душу…Як маленькі діти,
Не доросли пишатися собою.
Веселиця та сонце, у стосунках,
Бажання щирі руку простягти,
Окреслений і праведний керунок,
Довірою закріплені мости
Та золоте руно – у подарунок.
Неправда – за дверима, у чужих…
Ми не один вже з’їли пудик солі,
Угамували не одне із лих…
В дідівських шафах залишилось молі,
Звільнити б нині хоч одну із них…
В міцних руках, в блаженнім супокою,
На землю лячно босими ногами,
Сполохана чужих брудною грою…
Любов дарує кольорові гами,
Не обросла ще шкірою товстою…
Любити всіх, леліяти кохання,
Сльозою щастя умивати світ,
Лиш вибраним чесноти притаманні.
Горить зорею Божий Заповіт,
Благословен, хто з Ним, на многа літ!
10 жовтня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693980
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016
ти застанеш мене сонною, босою
серед осені,
а, можливо, й зими…
мої руки вже візьмуть покручі
а волосся триматимуть обручі
- кілька сотень сухих волосин
мої рухи не будуть вже бажані
наші дотики сповняться звичкою
наче діти на літо минувше ображені
будем дихати коломийською мжичкою
ти застанеш мене у старості
я твою не помічу навіть
бо казали: і в горі, і в радості
невиправні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683855
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 12.10.2016
Коментар до твору:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692760
- Диви, матусю: синій Кит!..
Нізвідкіля він, безупинно...
- Чому-ж бо "синій" він, дитино?
- Бо сЕред всіх, китів, порід,
Відомий лиш цьомУ політ;
Десь поміж хмар він щастя стріне...
Нізвідкіля він, у "нідЕ" -
Постійно рухається; око...
Ніколи не мигає. "Loco"* -
Хтось хмикне й хутко повз пройдЕ...
Ізверху - темний, та бліде
У ньОго черевце. ВисОко...
Ширяє...вище всіх полуд...
Не ображай його, не треба!
Бо ти не знаєш, люба нене:
-Підтвердять ті, що криль пасуть-
Що Кит - він трішечки отут,
А трішечки - постійно в Небі!
*- божевільний
P.S.: вірш написаний задовго до того,
як я уперше почув про т.зв. "групи смерті"
і не має до них ніякого стосунку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693819
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 12.10.2016
п*яни мене собою
до світання
голуб
як жрицю обпікай
вогнями ошалілого кохання
любопринесенням
веди на край
блаженства неземного
у польоті
оперюй обезхмарюй
хай душа
квітує
півні соті
нехай ще сплять
привидиться межа
слабкому серцю
видихне туманно...
коханий...
я...
навік твоя
коханий...
24.03.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693754
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Ранок видався холодним,хоча сонце вперто лізло в шпару між сірими шторами вікна. Але найгіршим було не сонце. Найгіршим було мокре ліжко...Навіть не так саме мокре ліжко, як лемент,який зчиняла щоразу тітка Свєта- нічна нянька, піднімаючи Петрика з ліжка. З мокрого ліжка... Ну облюрився. Ну і чорт з ним... Навіщо так кричати?
Мокрі труси можна було заховати кудись... А от з матрасом важко...
Треба швидко,поки Свєта не прийшла будити єдину дитину в корпусі для наймолодших, заправити мокрий матрас. Всіх забрали які-не-які батьки чи родичі на Різдво - тільки малий, сцикливий і косоокий Петрик залишився на місці. Втім, як і завжди. Забирати Петрика було нікому.
...Петрик натягнув колготки на мокрі труси, а зверху - джинси,засунув ноги в смішні капці з МіккіМаусами і тихенько шмигонув у коридор.
Коридор був залитий світлом, порожній, вікна, розмальовані морозом,
спалахували сотнями іскор...Знадвору було чути бамкання дзвонів.
А з дитячого корпусу - крик тітки Свєти. Знайшла... Матрас... Одразу відчув на собі мокрі труси. Щось закрутило в носі, защипало в очах...
Петрик швидко крутанувся на п'ятках - цьому мистецтву його довго і боляче навчав восьмикласник Щибань - і побіг в напрямку великого загального коридору, де вже вочевидь займалися важливими дорослими справами Петрикові товариші по нещастю - здоровань Щибань, високий і худий шестикласник Рачок і дев'ятикласниця Лана. Їх також ніхто не забирав.Ніколи.
Вся компанія була в сборі, вони сиділи на відкидних, як у кінотеатрі, кріселках, і рахували гроші.
- Рачок, давай ще дві монети! Ти маєш, я бачила! - дзвінко гукнула чорнява,як циганка, Лана. Лана була красива і подобалася Петрику.Інколи вона допомагала йому зав'язувати шнурівки, інколи могла дати відкусити пів-яблука, а то і погодувати з ложки у їдальні... Навіть коли Лана зв'язала останнього разу Петрикові шнурівки разом і він боляче гепнувся лобом об цементну підлогу, навіть тоді вона не переставала подобатись... Всі реготали, на лобі у Петрика росла з космічною швидкістю синя гуля, вихователь Микол-Федорович вхопив Петрика за руку і поволік в медпункт до медсестри Оксанки мазати голову зеленкою - навіть тоді Лана не переставала подобатись...
А зараз вони - Щибань,Рачок і Лана потайки скаладали свої копійки,щоб купити пачку сигарет. Петрик був "у курсі дєла", тому на нього ніхто особливо уваги не звернув. Аж поки Щибань не зморщив раптом широкого кирпатого носа:
- Йо,що то смердить так? Ужжжас!
Рачок почав принюхуватись також...
-Петрик, ану йди сюди!
Мокрі труси холодили шкіру. Йти ближче до Щибаня не хотілося... Аж тут відчинилися вхідні дівері і до коридору зайшла новенька вихователька ЯкЇЇТамЗвати - ніхто не пам"ятав - з двома огрядними жіночками у волохатих шубах.
- А ось і Петрик - сказала вихователька, кивнувши на нього. -А це до тебе гості... З опікунської ради. А ну припини гойдатися!
Огрядні жіночки підійшли до Петрика і почали широко посміхатися.
Петрикове серце здивовано забилося і від хвилювання він запитав, заїкаючись і гойдаючись,перекочуючись з ноги на ногу
- Ви принесли цукерки?
- Ми прнесли тобі ось... Одна з жіночок витягла звідкілясь - з кишені мабуть - якийсь пакет і почала його відкривати.
- Якийсь тут запах у вас дивний... - сказала тим часом друга
-Та це Петрик всцявся! - прогиготів Щибань, бовтаючи ногами
Петрикове серце стислося,мокрі труси прилипли холодно до тіла і він раптом крикнув голосно - аж луна покотилася коридором
- Це не я!
З пакета тим часом були витягнуті на світ божий шапка, нові рукавиці і ЦЕ... ЦЕ було в красивій рожевій шурхітливій упаковці, на якій намальована була суниця - якось одного літа Петрикові та іншим дітям дали таке після обіду у інтернатівській їдальні - цукерки.Але ті були маленькі і круглі,а тут... Петрикове серце тьохнуло з радості - невже така велетенська цукерка?!!
-Що за сморід! - тим часом і собі пробурмотіла новенька вихователька,постукуючи каблучком модного чобітка... як раптом до коридора влетіла тітка Свєта і, вхопивши Петрика за худе плече, оглядаючись на гостей,тому спокійно - а від цього ще більш страшно - сказала:
- Петрику, знову, заразо? а шмаття твоє брудне хто мені поможе повиносити?!! - і стисла кістлявою рукою його перелякані кісточки під тонкою футболкою
- Це не я! - верескнув Петрик і коли голос його урвавася, стало чути як знову десь далеко у морозному сонячному дні забамкали дзвони...
Петрик вихопив з руки огрядної жінки рожевий ароматний предмет з намальованою суницею і рвонув до свого корпусу, з усіх своїх 6-річних сил і капців з МіккіМаусами.
- Я зловлю його! - крикнув Щибень, зриваючись на рівні і стискаючи кулаки.
- Не треба,Толику, я сама розберуся! - сказала новенька вихователька і задріботіла цокаючи каблучками коридором за Петриком.
- Помийте його там заодно - воно ж встало , свиня така, навіть не заходило до умивальника! Сцикун! - заверещала Свєта...
Ось і корпус наймолодшої групи. Петрик кинувся до свого ліжка, але матрас був піднятий вертикально коло стіни і величезна темна мокра пляма нагадувала силует дивовижної квітки на фоні давніх підсохлих плям. Петрик кинувся до умивальників, забіг у душову кабінку і зачинив за собою тонкі дверцята на гачок. Тремтячими руками почав здирати з велетенської суничної цукерки шурхотливий блискучий папір... Запах суниць був густий і рожевий, тільки папір не хотів рватися...
- Петре, відчини! - забарабанив у двері голос новенької виховательки.
- Петре! Кому я сказала! Негайно! Тебе гості чекають!
- Я не хочу... Я миюся! - додумався Петрик і відкрутив кран. Зверху полилася вода - спочатку холодна...Бррр ! І джинси, і колготки, а що вже й про нарешті підсохлі труси казати - усе намокало. Петрик трусився і тремтячими пальцями колупав обгортку своєї цукерки,стоячи під струменями води. Новенька вихователька лупила в двері кулаками, шарпала їх... Вода лилася і поволі починала теплішати, витікаючи крізь широку щілину між дверима та підлогою просто у спеціальну дірку водозливу на підлозі посередині кімнати.
Раптом новенька вихователька так шарпнула двері, що гачок не витримав - двері відчинилися.Вихователька вхопила Петрика за мокру футболку і потягла з-під уже гарячої води. Петрик пручався і вив... Найгірше - вона забрала з його рук слизький рожевий суничний предмет - його цукерку! Петриковий подих перехопило від люті - він викрутився і штовхнув цю гидку новеньку виховательку ЯкЇЇтамЗвати з недитячою ненавистю.
На підлозі було повно води. Вихователька не втримала рівноваги на своїх модних високих каблучках і впала просто на отвір водозливу, затуливши його собою, лупнулася головою об білий кафель підлоги -як Петрик колись -якось дивно сіпнулася і завмерла. Стало тихо. Тільки вода шуміла, поливаючи вже порожнє місце в душовій кабінці дефіцитною гарячою водою, тільки десь далеко знову бамкали дзвони і хтось весело сміявся на вулиці... Петрик підійшов до виховательки, що лежала нерухомо на мокрій підлозі посеред великої калюжі, яка все прибувала... Від голови виховательки - з відкритими очима - розповзалася велика червона пляма.
Петрик витягнув суничну цукерку з її теплої долоні. Замерзаючи, забіг до спальні і заліз під своє ліжко.Там нарешті здер обгортку зубами... Цукерка була прекрасна - величезна і рожева. Петрик лизнув.
В роті зробилося гірко і гидко.
...в душовій текла вода, бамкали дзвони, десь знадвору лунало " Христос народився!"
Петрик лизнув ще раз.
І заплакав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693727
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016
А может веселым дельфином
прыгающим от счастья
Или в свече парафином
Танцующим во огненной власти
Или улыбкой магнолии
Осенним солнцем согретой
Или горным рассветом
в дымку туманов одетым
Но без тебя листочком
Маленьким и багряным
Ждущим, скучающим, павшим
в ручей убежавшего лета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693705
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Та ніч навіжена мене тортувала вві сні,
бо що то за ночі, де чтиво прозоре - тьмяніє?
ВогнИще і пси прескажені наснились мені,
та кат - височенний, на голову вищий покрівель…
І тіні од нього - з дівочих тілес, чарівні,-
то жертв були обриси, руни, малюнки, повтори…
Я теж на кострі, і палає вже плахта в огні.
А кат посміхається - красень він, а не потвора.
Вогонь запалав, а мені замовляють пісні,
і серце моє - як вуглинка, та все ще тремтіло.
Кат з тіла рвонув моє серце…вві сні…
і хижо всміхався, на стражде взираючи тіло.
Крізь лахи цей сором страждань споглядала юрба...
...аж раптом - промінчик прилЕтів в лице з підвіконня...
….клубочок котило до ніг ще дурне кошеня…
Не хочу тих снів …
...буду краще в прозорім безсонні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693687
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016
***
Хай світ померкне, хай упаде ніч
зловіща на сади, поля, дороги.
Уперто йтимеш істині навстріч,
за світелко тримаючись убоге.
Ітимеш повз колюжну чорноту,
котра ховає зранені глибини,
й кричатимеш у темну пустоту -
що ти - людина, все таки людина!
Хай каже хтось, що ти негречний дух,
мовляв, зірвавсь із тями спозаранку.
Хіба комусь відомо до ладу,
що ти - свободи подих, а не бранка?
І навіть ся окружна чорнота
не здатна присилити твій супротив,
жагу знайти негненого стовпа
і ще не згублені на опізнання квоти.
То ж ти дійдеш таки туди колись,
де можна глянуть істині ув очі,
не важачи на те, що навіть вись
сховалась нині за плечима ночі...
10.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693557
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 11.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.10.2016
Вимкнуть воду
І телебачення,
Як тринадцятий день мине…
Всі спішитимуть на побачення-
Серед них
не знайдеш мене…
Стежка звивистою,
Нерівною…
На підошвах - усе дірки.
-Що робитимеш? - Лишусь вірною,
Тільки витиму
на зірки…
Давню казку
Про синю бороду
Не згадаю на ніч ніде.
Не дозволь мені вмерти з голоду,
Коли манна
з небес впаде…
Хто залишиться,
Чи моря, чи ми,
Як поглине усе пітьма?
Мавки з лісу виходять зрячими,
Лиш мене
серед них нема…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693187
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 09.10.2016
На безмежних пристрасті теренах
твій вогонь палає не для мене.
Пристрасть - то і є твоє життя.
Паливо вогню потрібно дуже,
бо без цього - майже небуття,
темрява, нудьга, зимова стужа.
Накопичивши критичну масу
вибухнеш ти лавою вулкану.
В тебе навіть вийшло свого часу
підпалити кам"яного істукана.
Тішить, що ти вогненебезпечна.
Добре, що палає твій вогонь.
Мабуть, зараз буде вже доречно
почекати трохи осторонь.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693196
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 09.10.2016
"...я вирішила скинути вбрання..."
/ Єлена Дорофієвська,
Стокгольмський синдром/
Не зрозуміть, не знать як назовУ -
оту себе, що «начебто» і «нащось»...
До тих глибин, що знищать мілину,
іду шляхом, якого назва:«Знати б...»
Одкрить лице: сумирне, потайне,
і оглядать світи з тобою, милий,
і най той світ змалює і мене,
зігріє душу і запалить тіло…
Нащо дано людині стільки рис,
за що кохають так, що не до друку,
і ладні з скель летіти долі, вниз,
і ладні падать у безодню смутку?
Я вирішила скинути вбрання (с)
нехай побачить світ мене такою,
якою не булА - звичайна - я,
бо начебто дружила з головою…
Бо повсякдень була я ледь жива,
та обпалив вогнем вербальний кратер…
Я вирішила скинути вбрання…(с)
Себе…і світ глибинно пізнавати…
Я вирішила скинути вбрання…
Під ним похрестники: душа і тіло,
та на Землі мені суддів нема,
бо я завжди у небеса летіла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693086
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 08.10.2016
Я Вас хочу вітати – допоки не знаю, із чим.
Гарячково листаю знаменні події і дати.
Я, звичайно, знайду найповажнішу в світі причин,
Щоб на Ваше «алло» заворожено й спрагло мовчати.
Бачу, як Ви здивовано дивитесь на монітор,
Зависає питання над шлейфом незнаного коду.
Ви, звичайно, праві – я для Вас абсолютно ніхто,
Але Ви мені все – і покара тяжка, й нагорода.
«Певно, хтось помилився» - і будете знову праві.
Лист останній лишає розпачно оголену гілку.
А крім нього ніхто Вам ніколи і не розповість
Про мою найжаданнішу і відчайдушну помилку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693055
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.10.2016
Він додому прийшов, зачепив верхній одяг на вішалку,
А вона телевізор дивилась, на драмах помішана.
"Знову п'яний приперся?" – кидала в бій докори фірмові.
Він під ніс бурмотів: "Я проблему цю вирішу, вір мені".
Він на кухню пішов, холодильник відкрив обнадійливо –
Ні борщу, ні вареників, лиш лимон навпіл розділений.
Похитав головою, рукою торкнувся до тімені
І під ніс бурмотів: "Я проблему цю вирішу, вір мені".
Він приліг біля неї, вона уколола, мов списами:
"Мені поруч з тобою лежати огидно, йди спи самий".
Він подавсь геть зі спальні, неначе без роду та імені,
Та під ніс бурмотів: "Я проблему цю вирішу, вір мені".
"Нам з тобою потрібно поставити крапку у реченні, –
Говорила вона, – На розлуку стосунки приречені".
Він уголос сказав: "Я проблему цю вирішив, вір мені" –
На підлогу упали розхристані груди прострілені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693004
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.10.2016
Ти не бентежся, йди куди ідеш,
Не оглядайся: хто пильнує вслід.
Людська цікавість, знай, не має меж,
Хтось допоможе, хтось – штовхне у брід,
Хтось нас жаліє, хтось – радіє з бід.
А ти терпи, і будь як крижана,
Рівніше спину, рота - на замок.
І хай шепочуть: « дика, навісна …»
Твердим, як скеля, буде кожен крок.
Молись до Бога, неба та зірок!
Дивись у вічі, - там побачиш суть:
Душевну щирість, чи лукаве дно.
Слова брехливі ранять, не спасуть,
Як не рятує від проблем вино,
Наш біль лиш нам в душі нести дано.
А ти забудь тривоги, смуток, злість,
Шануй себе й цю неповторну мить.
Людина в світі цьому тільки гість…
Живи! Радій! Лети, як птах летить
У вись!... До мрій своїх, в небес блакить!
06.10.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692879
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 07.10.2016
Мов би заніміла батьківська хатина,
Діти у зажурі гірко-мовчазній.
Свічка плаче й плаче, на столі світлина -
Батько усміхнувся донечкам своїм.
Правнучата самі по собі затихли,
Дивляться сполохано на матусь і тат.
В рученятах кріпко іграшки затисли -
Їм не зрозуміти непоправність втрат.
Шерхіт слів болючий, втомлені обличчя,
А в очах провини затаївся біль.
Мама й тато тихо вийшли в потойбіччя,
Дивляться на доньок ніжно, аж, звідтіль.
По своїм домівкам розійдуться діти,
Батьківська хатина буде їх чекать.
А батьки лишили дітям заповіти
І без них їм жити треба вже звикать.
По весні роквітнуть квіти на подвір'ї -
Насадила мама їх колись давно.
І знайдеться місто зірочкам в сузір'ї -
Дві душі рідненькі разом все одно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692866
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 07.10.2016
Она сама Вселенская скорбь и ни капли фальши.
В ее огромных глазах непроглядная тьма.
От таких как она лучше держаться подальше.
Такие кого угодно выведут из ума.
И даже не пытайся что-то ей доказывать и спорить
Ее не утешишь ты и не переубедишь
Она выплачет целое Черное или Красное море
И ты в нем утонешь и эмоционально сгоришь.
И пока на горизонте твоем все ясно и чисто.
Ты держись ровнее воды и тише травы.
Нет ничего ужаснее депрессии и пессимистов,
Особенно если они во многом правы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692921
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.10.2016
Как предисловие к стихам…
…Ужасно ветренная полночь
Бросает снег к моим ногам
И щиплет щеки будто щелочь.
Превозмогая эту боль,
И пробираясь сквозь сугробы,
Благословляю эту роль,
Но без согласия на пробы.
Стараться буду как никто,
Чтоб выглядеть правдиво в кадре.
Жизнь так похожа на кино
В большом пустом кинотеатре.
Пустые кресла, гаснет свет,
А на экране только двое.
Повторных дублей в жизни нет
И счастливы не все герои…
А ты готов экспромтом в кадр,
Не зная реплик, текста песни?
Выходит правда – «Жизнь-театр»,
А мы на сцене но не вместе…
Метель метет своей метлой
Опилки чувств и мыслей хлам…
Мечты о том, что ты со мной,
Как предисловие к стихам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692852
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 07.10.2016
Як мерзнуть квіти десь на самоті,
Ніким не подаровані, зів'ялі.
Хтось їм сказав, що стануть як святі,
Що будуть жить життя на п'єдесталі.
О, як тоді повірили словам!
Голівки тягли, рученьки, серденько.
День без води... Стебельця молитвам
Протягли щиро...Й згинули тихенько...
А хтось їх вчив і гордості, і сил.
Хіба вода для зірваних важлива!?
Я досі вірю, що ти ти в щасті жив.
Хоч на моїй могилі лиш кропива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692832
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Не озираючись...
Вперед, лише вперед,
хай як кортить
і шия ниє млосно.
Світ став гірким,
А вчора був ще мед
І рішення я прийняла
сама... Одноголосно...
Не озираючись...
Іти в густий туман.
У невідоме,
Хоч воно лякає.
Та краще так,
Ніж той самообман,
Що в цьому вимірі
мене чекає...
Не озираючись...
Для того кара є,
Хто крутить головою.
Стовпом із солі,
Кажуть він стає...
А в мене сіль на віях,
на губах... Та все ж
Я залишаюся живою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692820
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
[youtube]https://youtu.be/EeYQGrblgYM[/youtube]
Перший куплет попався мені десь в і-неті, але врізався в душу тим, що один в один реальна історія із мого життя….лежить такий інструмент (правда не баян, а акордеон…хоча є і баян, але баян купляв вже тато, а акордеон лежить ще від прадідуся) вже більше сторіччя…немає тата дідуся, немає самого дідуся, немає вже і мого татка, а він Є……ще сторіччя назад, десь до революції, в 1900-ті роки, коли його придбали, акордеон був коштовною річчю, і щоб його купити дідусь мого тата зняв з хати металеві листи, якими вона була укрита ( на той час це теж була дуже коштовна і екзотична річ ( як правило, всі хати були з солом’яними стріхами) і на отримані гроші купив акордеон, який лежить у мене і понині…
[b]«Як талісман, як оберіг, як згадка»[/b]
В кімнаті невеликій у кутку
На гнутім стільчику, красивому, з різьбою
Лежить баян трирядний на боку,
Давно веде розмову, лиш, з собою
……………………………………………
Лиш протираю інколи я пил
Беру з любов’ю, згадуючи татка
І його фото, строге, де в краватках…
Консерваторських він серед світил
На ньому грав і прадід мій, і дід
На ньому грав і син його - мій татко
На клавішах відбився пальців слід
Не все було в житті у них так гладко
І щоб придбати даний інструмент
в житті у предків був такий момент
Що не шкодА було їм хати й даху
Звідки зняли залізну гарну бляху
і обміняли на дзвінкий баян
Щоб в душах не проріс в людей бур’ян
…………………………………………….
Тепер лежить, і майже не потрібний
Лише як пам'ять – і мені, й нащадкам
Як талісман, як оберіг, чи згадка
Наскільки рід до музики був здібний
………………………………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692855
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2016
Путь тернистый свой пройду…
Вновь открыта дверь мне…
В мир формальних истин!
С ними остаюсь наедине…
Феерверком, кутерьмою мыслей!
Неуверенно ступаю по земле…
То огонь вдруг обжигает ноги!
То воды холодной океан…
Где же, как найти мне те дороги,
В коих вновь не встречу я обман?
Есть они – я это точно знаю!
Год… иль жизнь искать эту тропу?
Только так себя не потеряю!
Для себя – я истину найду!
Путь тернистый свой пройду…
24. 09. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692723
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Жовтоока осінь
додає у каву
серпанкову просінь
та кумедні барви.
На сріблястій ковдрі
павутиння впало,
ллє як із безодні
з неба дощ зухвало.
Листя неавагомі
ще летять додолу,
та цілує вітер
горобину голу.
Горобинне щастя
віднесуть лелеки,
в осені запястя
в золотих браслетах.
Як рубін рясніє
горобин намисто,
знову багряніє
осінь золотиста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692669
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Вдихати...вдихати поволі
Нестримного вітру потоки.
Образи розчиняться, може,
І згинуть.
У снах і у витівках долі
Майнуть, озираючись, роки
І знову погрози вороже
Закинуть.
Тікати, тікати, бо знову
Періщать дощем без упину
Зловісні і заздрісні хмари
Без ліку.
За медом я чую обмову
І стріли направлені в спину.
Як важко уникнути кари...
Одвіку,
Замучена власним безсиллям,
Шукаю відьомськії лахи, -
На рунах не вказані дати
Спасіння.
Хизуєшся вкотре похміллям,
Мені залишаючи страхи,
А може не час розкидати
Каміння?
Вдихати...вдихати, без кисню -
Вже й водень не водень - дейтерій.
Смолою заліплено очі
Порожні.
Затягуєш немічно пісню,
З обряду пекельних містерій.
Гаптуєш видіння щоночі
Безбожні?
Вдихати...вдихати.
05.09.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692640
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Так на арене демонстрируют стриптиз.
Когда желают получить свой главный приз.
Игриво осень раздевала свой наряд,
Дразня и привлекая всесторонний взгляд.
Так упоительна была её игра!
Сегодня платья ещё ярче, чем вчера.
Вдруг обнажается одно её плечо…
Пока что солнышко ей светит горячо…
Но постепенно, обнажая стройный стан,
Эмоций осень вызывает океан.
Смывая прежний неприличный макияж,
Мы наблюдаем изумительный пейзаж.
Но привлекают взгляд красивые коленки.
Гурман всегда предпочитает эти гренки.
Она исполнила изящные фрагменты.
Сорвала приз и бурные аплодисменты.
05. 10. 2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692620
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
МИР первозданный…слаб и так же гол,
и возомнивший о себе - зачем-то
единственно - возможное - портретно
« Ян точка Инь» и есть его пароль…
Черту перечеркнув и, просыпаясь, грЕзил
соединить «оно» в горячее «они»…
Пускай весь мир пассивен и ленив,
но «ян плюс инь», в итоге, перевесит…
Тончайшая черта, к тому же график - Бог -
не опошлить, не грубо - в небыль, в дно, и...боже!
невинно окунаясь в ароматы мысли тоже -
в союзе «ян плюс инь» - проекции дорог…
Союз - взаймы, вампир и потребитель,
поёт дуэтом, стонет тот союз,
он в воле Эроса, и Клио, и Эрато - муз,
под покровительством Эвтерпы Double - обитель...
Пусть - невозможно разгадать тебя,
пускай миров различных мы по крови,
но ян - ничто без инь и матери-покровы...
И гибнет инь без намерений ян.
Отдать - себя до хромосомы клетки,
стыда утратив в разночтеньи скреп,
(они - тысячелетние - обрящены, свирепы)
с неведомых чудес сплетая сети,
узнать «его» - «себя», наверное, узнать…
Ну вот - свершилось…Ян - исполнил нечто…
У инь тревоги…А была ль любовь..?
Эксперимент желает повторенья вновь,
и так - всю жизнь, впускаем в себя вечность)
Ниче себе, закрутила! )))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692608
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Ты ... мой осенний самый яркий лист
Иллюзия тепла твоих объятий
Как парусник в заливе, горный барбарис
Мне бриз соленый развивает платье
И письма-чайки... как они кричат
Порывом ветра теплого так рады
Наградой мне твоей улыбки слад
И поцелуи лета медо-ядом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692529
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Не думай обо мне - никто тебя не просит...
Не помни про меня - в рябиновые дни...
Карминовую гроздь под ноги ветер бросит...
Несладкая она в предчувствии зимы...
Не думай обо мне - никто тебя не просит...
Растерзана душа,как жёлто-красный лист...
Ажурный трафарет раскрашивает Осень...
Не смей и окликать...На зов - не обернусь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692565
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Ты ... мой осенний самый яркий лист
Иллюзия тепла твоих объятий
Как парусник в заливе, горный барбарис
Мне бриз соленый развивает платье
И письма-чайки... как они кричат
Порывом ветра теплого так рады
Наградой мне твоей улыбки слад
И поцелуи лета медо-ядом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692529
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Прикоснись ко мне, тишина,
Обними и прижмись покрепче.
Хоть по-прежнему я одна,
Но мне, правда, намного легче.
Я влюбилась в тебя... почти,
Поняла все твои секреты.
Тишина, ты меня прости,
Что закончилось наше лето.
Тишина, я в тебе тону,
Я купаюсь в тебе... живая!
Ты не дашь мне пойти ко дну,
Ты спасешь меня, точно знаю.
***
Приютила меня в тиши,
Обняла как всегда за плечи,
И дала карандаш - пиши:
"Здравствуй, жизнь! Или - добрый вечер!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692473
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Відповідь героїні ЧУДОВОГО твору Єлени Дорофієвської "Скажи, ти вперше як мене відчув?")), хоча і не зовсім в відповідності з сюжетом і настроєм її твору)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692120
[i] – Скажи мені, ти як мене відчув?...
– Краплинками ще літнього дощу
В спекотний день ти лиш торкнувшись скроні
Все падала і падала в долоні……..))
М.К.[/i]
[b]«В спекотний день губами по щоці»[/b]
або
[b]«А чи насправді, чи мені здалося»[/b]
[color="#0c09e0"][i][b]
– Скажи мені, ти як мене відчув?...
– Краплинками ще літнього дощу
В спекотний день губами на щоці
Ти пестячись, спустилась по руці
І ніжилася в човнику долоні
І цілувала плечі, очі, скроні
Зігрітися забралася під одяг…
А потім видозмінюючись в протяг
У жартівливий ніжний вітерець
На вушко шепотіла, мов мудрець
Куйовдячи розтріпане волосся
А чи насправді, чи мені здалося?
В передчутті зливання двох сердець
Чи одурманив запахом чебрець?
Приспавши там, де я тебе чекав
Серед квіток і шовковистих трав
В гніздечку двох, куди повинна ти
Прийти на зустріч ще до темноти)
© Микола Карпець (М.К.)
*04.10.16* ID: № 692454
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692454
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Кола розходяться
витончено… повільно…
Від середини - до берега, і тоді
котяться в трави… і далі, повз божевільню…
Я ж залишаюсь
в холодній, як лід, воді
Контуром синім
пастельних нічних туманів,
маревом срібним, обрієм без берегів…
Просто мішенню, де погляди ку-клус -кланів
спалять у темряві,
зрештою… знаєш, снів
Мало… так мало
на цій водяній поверхні,
де колонтитулом впоперек і поздовж
кола розходяться – ширше… терпкі, нестерпні!
Повз моє серце…
повз цю божевільню… повз…
…хвилю ловитимуть
жадібно лис і миша,
вовк, росомаха і ящірка в рік бика.
….знаєш, потІм, по всьому, наступить тиша.
котиться в трави
вогненні моя Ріка……………………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692452
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Куплю билет в прозрачный свет:
Из пункта «А» и прямо в осень.
И спрячу там от всех секрет –
Не расскажу, пускай не просят
Ни день, ни ночь, ни облака,
Ни грустный пёс, ни лис лукавый.
…А радость так была близка,
Но стала горькою отравой…
В уютном новеньком купе
Найдется скромный собеседник.
…А там, где ты всегда не те,
И утром каждым понедельник…
Мне вовсе не охота лгать,
Но и секрет делить не стану.
…А ты всегда любил летать,
Согласно логики и плану…
А я любила поезда,
Вот и сейчас опять по рельсам.
…А ты поверь, что навсегда –
Нет смысла отставать от рейса…
«Нас» с воскресенья вместе нет.
Предать любовь…
Как это больно…
Я спрячу этот свой секрет,
Сойдя с перрона в чистом поле.
Зарою в листья у реки,
Где клен усыпал ими берег…
...Мы были так с тобой близки,
Но больше я тебе не верю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692421
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016
Что держит нас ? Взаимная усталость.
Меня ведь не любил, теперь не люб и ты.
Не разошлись. Бесповоротно не расстались.
Повязаны могильной тяжестью плиты.
Заманчиво осенний свет застенчив,
Но позолота чуть резка для глаз.
Мерцают в церкви не за здравье свечи,
Молитвы благость не утешит нас.
Беcпамятна, беззлобна, беззаботна.
Когда-то сердце разбивала о тебя.
Любимой не была. Ни раньше, ни сегодня.
Подножки и падения. Ничком. Плашмя.
…Лишь помянуть. По улицам чуть слышно
Пройду, не нарушая твой уклад,
Туда, где у могил ковыль колышут
Задумчивые синие ветра.
Где память. Где слеза слетит с ресницы,
Оставив легкий на бетоне сером след,
Где прикоснусь рукой к знакомым милым лицам,
Где я дитя, неважно сколько минет лет.
Вот потому, еще не раз оставлю
Свои следы на улицах твоих.
Прикрой их, город, ржавых листьев стаей,
Продли ещё наш расставанья миг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692064
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016
Коли до осені вже просяться літа,
І перше срібло помережить скроні,
Тоді життя ще швидше проліта,
Немов несуть його вітри, як коні.
І не встигаєш оглядатися назад,
Спішиш, немов це вперше і востаннє.
І в радощах непрохана сльоза
Твої частіше очі застеляє.
А особливо, коли навпростець
До тебе внука ніжки чеберяють, –
І молишся, і ждеш – ось підросте,
Й за те, що впав, собі теж докоряєш.
Отак усе життя чомусь летить
І в радощах, і в вічному чеканні.
Змінить, звернути – не посмієш ти.
І справа тут є не лише в звиканні!
А в чім тоді?..
25.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692057
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016
Мне Ангел душу беспокоит.
Не святость ныне - беспредел.
Он подоткнул подол и моет
посуду, пол, плиту, буфет…
Сегодня Ангел выходной,
и два крыла висят в прихожей.
Он со стола сметает крошки,
сигналя в небо: "Я - больной!"
На вешалке, с кошёлкой рядом,
роняет пёрышки крыло,
с зонтом, со шляпою парадной -
слегка примятое оно.
Мой Ангел, отдохни немного,
оставь блаженную, не ту...
Суди мой образ, но не строго,
прогул нечаянный зачту.
P.S.
Хотя...пожалуй, далеко
не уходи, мой славный Ангел,
ты знаешь, очень нелегко
когда души открыты фланги.
Когда у фронта нет брони,
мой Ангел, будь со мной все дни,
прости немудрость, доброту...
Храни блаженную, не ту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692011
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.10.2016
Потовкли камінням мої крила,
Розламали душу в сто шматочків.
Хоч би вона якось голосила,
Написала біллю між рядочків.
Катували. А вона - не плаче.
Дивиться як та мала дитина.
За хвилину всіх вона пробачить.
Бо повинна... Бо вона повинна...
Добре все!Прийшла у гості осінь,
А душа без листя і без сонця.
Обрізає геть до крові коси,
Забиває цвяхи до віконця.
Страшно. Ні від чого відштовхнутись.
Кому ж можна правду розказати?
Можна так в сльозах і захлинутись
Біля вікон не своєї хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691752
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Одного разу, один старигань,з одного невеликого міста,
стомившись від перегляду жорстоких кінострічок та невтішних випусків новин, сяде в стареньке, але таке зручне крісло
і зануриться в спогади…
Він без поспіху, гортатиме в пам»яті сторінки свого життя.
Пригадає батька,якого все частіше бачить дивлячись в дзеркало,
добру, завжди заклопотану маму,
вседозволяючих дідусів і бабусь,
першу прогулянку на велосипеді,аромат свіжоспечених пиріжків,
сусіда – хулігана і те яким все здавалось в дитинстві великим і загадковим…
Все те, що крізь роки гріло душу…
Далеким відлунням озветься в серці перша закоханість…
«О, як давно це було, цікаво,де вона зараз,а що якби тоді… ?
Та ні, дружина була все ж найріднішою,
- в очах забриніли сльози, - була… "
Згадалось не сказане, не зроблене,невідворотнє…
«Бам, бам. бам…»Тишу сполохав годинник сповіщаючи про північ. Маленький тайм-аут. І знову спогади, спогади, спогади…
«Але не все так погано, - всміхнувся у вуса старий,
- я виростив дітей, виховав онуків і навіть намагаюсь балувати правнуків…
Сподіваюсь, вони встигнуть більше, ніж я, хоч світ став ще жорстокіший. Довкола стільки фальші, несправедливості, брехні і ненависті, а вони, вони ще всі для мене діти».
«Бам, бам, бам» - це вже не годинник, а серце,
серце забилось гучно і боляче, боляче,як же боляче…
В наступну мить. одна істота, на якійсь з далеких планет
у якомусь дивному скафандрі, різко прокинулась і з острахом почала оглядатись довкола.
«Не хвилюйтесь, - спокійно сказав чийсь до болю знайомий голос. Вітаємо Вас з завершенням сто двадцять сьомої гри.
Нагадуємо, ви житель планети «Н», наша цивілізація досягла того рівня розвитку, коли зникла потреба у фізичній праці, їжі, ліках, сексі…
Тут нема ні болю, ні печалі, але є життя безкінечне…
Ми схожі на те, що люди називають душею.
Тому кожен хоче потрапити у інші, менш розвинені світи, щоб пережити відчуття та яскравість почуттів.
Недолік гри в тому,що земний організм людини швидко зношується
і доводиться розпочинати все з початку.
Хтось хоче наблизити земне життя до нашого, а хтось навпаки віддалити, хтось надто повільно звикає до нових умов і не встигає насолодитись грою, а хтось не витрачає час дарма.
На період гри, щоб було цікавіше, пам"ять мандрівника,тимчасово блокується,
проте були і виключення…
Ви можете ознайомитись з результатами вашої гри, порівняйте,вони кращі ніж попередні. Вже пригадуєте?
Маєте п"ять хвилин для адаптації в домашніх умовах, що дорівнює сотні років на Землі,
після чого, при бажанні,
можете знову вирушати у далеке відрядження. Ви згідні?
Чудово,бажаю вам успіху!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691469
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Любов що в ревності отримає життя...
Навіщо ти мені розбурхана і дика?
Що гордість в пристрасті розірвеш на шмаття,
Так і залишиться приречена, безлика...
.......................................................
Навіщо ти мені у міцності бажанням,
Як ревність болем спопелить усе живе.
Навіщо ти мені ненависним чеканнням
Як ти розлукою у вічність відпливеш...
.......................................................
Любов, що в пристрасті отримає життя,
І вже не визнає нічого окрім себе...
Ти моє завтра розриваєш на шмаття...
Чому ж я в ніжності горнуся знов до тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684506
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 30.09.2016
Не змушуй любити не тих...
Розірветься серце навіки, -
Не зцілять тієї каліки
Ні десять, ні сорок святих.
Не змушуй, бо кулю з багна
Не вилити; хай непотрібних
Всього дев"ять грамів, та срібних,
Чогось таки варта вона?
Не змушуй в обійстя зайти,
Де трунком наповнені чари.
Я бажана там, як татари -
До столу сідай і тремти.
Не змушуй дивитись униз,
Коли розправляються плечі
І відсіч даю колотнечі, -
Мене не штовхай на карниз.
Не змушуй любити не тих,
Розірветься серце і стане.
Надія повік не дістане,
Бо час, зупинившись, застиг...
Не змушуй любити не тих.
17.09.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689355
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 30.09.2016
на вокзале
в расписании, как всегда-
изменения...
от головных болей я ужасно устала ...
и, даже...распяв по перронам сомнения-
я пришла к тебе вовремя...
но...
опоздала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689940
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Ти вдома всидіти не можеш,
Бо немовля приніс лелека.
Там галас день і вечір кожен...
Куди підеш?..
В БІБЛІОТЕКУ!
Не бачив вже давно зарплати,
Дістало так, хоч на смереку!
Ти вийдеш в розпачі із хати...
Куди підеш?..
В БІБЛІОТЕКУ!
З дружиною не все в порядку,
Ще й теща відкрива пащеку.
Прополеш біля дому грядку
Й куди підеш?..
В БІБЛІОТЕКУ!
Щодня телефонують з банку
Борг щоб гасив за іпотеку.
Продав доньки вже навіть санки...
Куди підеш?..
В БІБЛІОТЕКУ!
Туди ведуть усі дороги,
Там релаксуєш як в Артеку.
Ви оббиваєте пороги
Щоб зняти стрес...
В БІБЛІОТЕКУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691552
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Листва кочевая последние дни доживает,
и утро прозрачными пальцами трогает ветки.
Последние ноты осенние, в поисках мая,
слетают на землю, как будто Морфеевы метки.
И раннее утро приходит, сминая их в иней...
А кожа так бредит тобой и пытается сдаться
в твой плен, где позволено много губам-конвоирам.
Чтоб билось, вневременной нежностью, в строгости пальцев
горячее сердце, тебя согревая в дороге...
И воздух пропах чем-то утренним, пряным и зимним,
немыслимо нежным, навечно дарованным Богом.
Счастливым! (От мысли, что ты меня скоро обнимешь).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379715
дата надходження 23.11.2012
дата закладки 30.09.2016
Перелопатив груз забот,
На плечи вечер опустился...
Сегодня - в твой уютный Порт
Кораблик мой - не уместился.
Он так хотел - под паруса,
Летать хотел - над облаками!
...Не принимают небеса
Того, что встало между нами.
Так долго были - заодно.
Парила я, а ты глубинно
На сердца раны лил вино:
Простой, волнующий, любимый!
В миры иные зазывал.
А я тогда - была не против.
Но твой всенощный карнавал
В графе побед поставил прочерк,
Что бьёт наотмашь по лицу.
Я - не Вакханка, я - Психея.
Могу ответить подлецу,
Но быть продажной - не умею.
Хоть и смотрю врагам в глаза -
Насмешек начала бояться.
А ты - не жмёшь на тормоза,
Ты прочишь маску мне Паяца.
Готовишь "пенный" мне финал,
Под улюлюканье партера.
В Париже - Серый Кардинал
В ломбард снесёт останки веры,
Что мордою в салат - уснёт,
Или умрёт, не улыбнётся.
Ему - компот, тебе - почёт,
Мне - пятна чёрные на солнце.
Ты - путь готовил нам Иной.
Но не сказал, что в Балагане.
Смешно, не правда ли? Смешно...
"Дворец" без средств - на "двойку" тянет
А может, плюнуть на престиж,
И тоже "в стельку" мне напиться?
Всегда была тиха, как Мышь,
Не дотянуться - до Жар-птицы.
Не приглушить души Струну,
За нОчь не стать - Царицей Ада.
Раз я на Музу не тяну,
Дешёвой Славы мне - не надо.
Да разве Слава только в том,
Чтоб в кулуарах говорили?
...Зияет Порт раскрытым ртом.
О, Боже, что ж мы натворили?!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691402
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016
...без разницы где пить до дна
осенний ветр и серый вечер.
За эту роковую встречу
расплатимся... Потом. Сполна.
Пока
в неведеньи мы бродим
по переулкам и бульварам,
завидуя влюблённым парам,
в них схожесть
с юностью находим...
Я изоврусь про жизнь свою
в порыве идиотско-тщетном,
когда в кафешке неприметной
от сигареты прикурю...
Твоей, заметив след кольца
на тонком безымянном пальце
в том, вспыхнувшем
на миг, румянце,
и бледность твоего лица.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691395
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2016
Плакала женщина, слез не скрывая.
Столько отчаянья, дождь среди стужи,
На остановке конечной трамвая.
В мелкие клочья - билетик...не нужен.
В мелкие клочья - за ветром и оземь
Снова униженно в землю вжимаясь,
Золото ржавчиной вытеснит осень,
Вслед уходящему в лето трамваю.
Вслед уходящему в лето, решая
Как же ей быть?.. На колени ладошка,
Маленькой девочки: "Ты ведь большая,
Плакать не надо!.." и топнула ножкой.
Плакать не надо... наверное просто
Кроха чужие слова повторяя,
Брошенный кем-то, увидела остров
На остановке конечной трамвая...
28.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691359
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
За білим-білим
контуром зими
танцює вітер невагоме танго…
Кружляє цвіт до хмар, до зір, а ми
підемо далі,
за екватор... манго
Зірвемо
у субтропіках, аби
наблизитись ще ближче до Едему.
В його садах спустошених знайти
загублену
чарівну діадему…
……………………………………………………….
Не ту,
яка немов пап”є-маше,
засліпить погляд лиш єдиний раз…
а ту…
… сколише вітер трави там…
лише
………………немає нас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691126
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Дуже гарно на городі... Там така краса... що й годі!
Кукурудза й гарбузинка у жовтесеньких хустинках.
В шароварах помідори, в довгих платтячках квасоля.
Бурячки та огірочки мають вишиті сорочки.
Цибулиночки маленькі у спідничках зелененьких.
В сарафанчику морквинка, зеленіє капустинка,
бо зелена в неї стрічка. Баклажани, ніби річка.
О! Ці сині баклажани розляглись, мов на дивані.
Запишався ген горох... Ой смішний який він! Ох...
Чую, чую, чую... сміх! Розсмішив нас кріп усіх!
Взяв за руку він петрушку і спитав: "Ти хочеш в юшку?"
Та сказала: "Хочу в борщик!" І полив рясний їх дощик!
Дуже гарно на городі... Там така краса... що й годі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691163
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
***Вірш експериментаторський. Авторські знахідки
Ніч попереду ціла. Моя чарівна
Діво мила, іди до нічного вікна,
І розкривши його, наче душу свою,
Подивись, як пітьма серед ночі вою-
Є за право поглинути наші світи,
І відчуй, як долаю припони дійти
Я до тебе, спіткаюсь, блукаю в пітьмі...
Зірку з неба чекаю... Сигналом- ТИ МІЙ!
Обізветься айфон, мов промінням маяк.
Як же ти мене хочеш!.. А я тебе як!..
Сил нам дайте, Боги, пережити цю ніч
Поодинці!.. Та я вже сиджу на полич-
Ці вагону. Білет затискаю в руці...
Ці припони даруємо ночі оцій,
Крізь яку, мов метелик на світло лечу...
Світло наших надій... Я почув... Я почув...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116092800999
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691173
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Представляю тебя, ибо памяти склонен не верить,
хоть и рьяно она утверждает: «дружище, придётся!»,
и никак не могу – ни по имени, милая Мэри,
ни по отчеству, Батьковна: форма такого сиротства
часом свойственна музам, богиням, чертовкам, наядам –
вряд ли спросишь о жизни, терзая ладонями перси.
И зачем разглагольствовать, если действительность рядом,
точно сброшенной кожей, блестит в драпированном кресле?
Вижу, в сказку попал, но для взрослых, верней для – забывших
и внезапно припомнивших что-то и вспомнивших нечто.
Может, мы и встречались, и даже словами из книжек
перекинулись мельком, хотя и своими, конечно,
несмотря на цитаты, допустим, из песен Назона,
на постскриптумы давешних споров в лице переписок,
оживленных теперь. Разве сердце – запретная зона?
Для подобных вершин и высот верноподданный низок
недостаточно твой, или – Ваш, что неважно. Не ваш, но
не уверен на сто, лучший друг, обещаю, подруга,
докурив Мэри Джейн, до мельчайших деталей однажды
докумекать – настолько жива ли, насколько – упруга?
Полагаю, что любишь спагетти, грузинские вина,
ананасы в шампанском, ухмылку последнего шанса
над попытками алчущих слиться с тобой воедино.
Представляю тебя, и хочу… и хочу ошибаться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691232
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Я розгубив всі талісмани,
Покладаючись на птаство.
Я розгубив всі зорі,
Закладаючи їх в карти
і на повернення вогню
із Ящіркової країни
годі сподіватись,
якщо не втримати
в мішку
щасливий стогін передсмертний.
І можна жити,
І можна шити
Кожного у дурні,
пиячити удосвіта
перед пташиним
осудом
і перед плахою
гукати
пса за іменем господнім
Прийди до мене, Габриїле!
Я тут.
лежу в коробці,
і плачу,
й стогну
як німе розп’яття.
Мене не чує
жодна жінка,
жоден чоловік,
тварина
чи король,
а навіть королева
Я ж не загарбник!
Звільни
мене
на світло,
звільни на радість,
звільни на планетарність
і я постану
як дзеркало всесвітнє,
яке відображає
тіло порожнечі
і я одягну кров –
Кров людства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691225
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Навіяно ЧУДОВИМ твором Єлени Дорофієвської "Нікому не кажи, що ми близькі"
[b]«Слова – ніщо! Говорить лиш обличчя»[/b]
[color="#0421de"][b][i]Нікому не кажи, що ми близькі
То є лиш наше, наше і ніколи
Слизькі слова, думки чиїсь слизькі
Не тільки крапку, не поставлять й коми
Нікому не кажи, що ми близькі
Нехай весь світ це бачить на обличчі
Не варто нам повторювати тричі
Слова ніщо – їх значення вузькі
А погляд, погляд – як палають очі
Не приховати почуття й бажання
Не знаю що це – хтивість, чи кохання
Не гра то слів, і хитрощі жіночі
В словах зав’яз – метелик в павутині
Павук плете ту павутину далі
І вже слова, як пута, чи скрижалі
І висять почуття на волосині
Але побачу я твоє обличчя
Мене обіймеш – чути як сердечко
До мене рветься із свого гніздечка
І зникнуть недомовки й протиріччя
© Микола Карпець (М.К.)
*24.09.16* ID: №690568
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690568
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Ну, недодали старикам
То ли ласки, то ли внимания,
Вот и щиплет, то тут, то там
Наши души, но с опозданием...
Не умели хранить тепло,
Чтобы их согревать... Вечернее
В наши жизни стучит... Пришло -
Будет холодно нам, наверное...
Почему и с каких времён
Разучились любить и каяться.
Среди этих родных имён
Неужели теперь так маяться...
Забывали о них вдали,
Нами брошенных в одиночестве,
А теперь вот, когда ушли,
Их, до боли, увидеть хочется...
Очень жаль, что никто ещё
Не придумал машину времени...
Вдруг запахло густым борщом
И сдавило виски до темени...
Нам бы просто вернуть на миг,
На часок, на минуту малую
Всех ушедших родных, своих...
Не вернёшь... И кому я жалуюсь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690912
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Вже осінь так неждано на порі.
Всі кутаються у тепло будинків,
В гарячий чай, обійми і косинки,
У соняхи, не зібрані з полів.
Я від холодних і колючих фраз
Вдягну міцні і непроникні шати
З незаперечних вічних постулатів,
Узором - аксіоми для прикрас.
Додам іскринку міражів -
І стане легко на душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690882
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Вона була...щоднини, щохвилини.
Як зручна річ і завжди під рукою.
Безмовно йшла, як кликав за собою,
Вона з ребра, а він таки із глини.
Вона була в коханні невгамовна,
А він топив ті пристрасті у настрій.
Вона любила до нестями, айстри,
Спорідненість якась, неначе кровна.
Вона була спокійно-домовита,
А він за обрій день який збирався.
В піжмурки з мріями укотре, грався,
А мрія та така несамовита.
Вона була звичайна і буденна,
Йому бажалось Анджеліну Джолі
І сипав їй на рани жмені солі.
Душа його чомусь така злиденна?
Вона була, а він ногами в двері...
Хотів розправити без неї крила.
Вона ж любила, так його любила,
Забула мудрість Тайної вечері.
Вона була метелик легкокрилий,
В косі шовковій осінь заблукала.
Ще майже півжиття його чекала
Ну як він там, розгублений, безсилий?
Вона була...коли він схаменувся, -
Ще може в ноги впасти, та запізно.
Сміялась доля так дошкульно й грізно,
Куди ти пнувся? Навіть не здригнувся.
Вона була, тепер її немає.
В краях заморських квилить, як зозуля.
Коли той спомин дошкуляє й муля,
Тоді він руки в відчаї ламає.
Вона у квітах губиться росою,
Колись, як айстра, відцвіте і піде.
Росою очі, доки сонце зійде,
Нехай не виїсть, вмиється сльозою.
Вона була...щоднини, щохвилини.
Як зручна річ і завжди під рукою.
Безмовно йшла, як кликав за собою,
Вона з ребра, а він таки із глини.
26.09 16
Персефона – нещасна дружина Аіда, який правив підземним царством. Він насильно взяв її в дружини, викравши у матері Деметри. Боги наказали їй проводити не менше половини свого життя (осінь і зиму) в обителі чоловіка, тому рік за роком вона опускалася під землю з приходом холодів.
Легенда про квітку стверджує, що колись, в кінці серпня Персефона помітила закоханих юнака і дівчину, які обмінювалися поцілунками, будучи прихованими нічним мороком. Персефона, позбавлена любові і вимушена незабаром вирушити до Аїду, заридала від відчаю. Сльози страдниці перетворювалися в зоряний пил, що опускається на землю і розквітає чудовими айстрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690844
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2016
Рук запястья ещё не остыли…
Рук запястья ещё не остыли…
Листья кружат сонетом весны!
Прелесть лета ещё не забыли…
Хоть раскрыты объятья Зимы!
Душ огонь пламенеет закатом!
Громом вторят зарницы следы!
И все чувства… приливы раскатом!
Я дарю тебе, милый, – бери!
Рук запястья ещё не остыли…
23. 09. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690622
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
[i]Поетичний дует Уляна Чернієнко - Сергій Завалко[/i]
****
На орбіті долі дві планети -
неповторні сяючі світи -
ув одне злилися. Він з поетів,
що не терплять фальші й німоти.
Тне словами темінь пустодзвонну,
Словоблуддя нищить, як Арей...
А під вечір знову безборонно
Падає в лиман моїх очей.
Як зустрілись наші душі й лиця
у мережі днів, часів, епох?
То монументальна таємниця,
що відкрита лиш для нас обох.
****
Вона для сцени віддано жила,
Ми вчили разом репліки із ролей
У нас на двох достатньо є тепла,
Та й почуття далеко ще не кволі.
Її завжди чекають глядачі,
Життя вирує у міськім театрі,
Але до мене знову йде вночі -
В міцні обійми із бурхливих мандрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690676
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Всипаний зорями твій світла прагнучий простір;
Не караванів шукає пустельник - оаз.
В кольорі ночі уява прокинутись хоче...
Швидко світає, та сон мій пустельний не згас.
Місце зупинок, напам'ять відомі маршрути -
Спеки раптовість заплутує карти доріг.
Дотиків мандри, яких ти не зможеш забути -
Так непомітно зникає маршрутність у них.
Тіло, в сипучості, кориться ніжним самумам,
Пристрасті кроки поглине гарячий пісок.
Тінь караванів вмиває заобрійним сумом -
Ми зустрічаєм світанок оазний удвох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690667
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Недотрогой прослыла в быту,
непреклонной
и строгой во мнениях.
Несгибаемой – ни на ветру,
ни в житейских боях-уравнениях.
Но в глаза ты её загляни –
вся уверенность
тенью размажется.
До пронзительной боли в груди –
беззащитной,
ранимой окажется.
Стороной обойти – по уму,
разве мало гораздо покладистей?
Ты же сунулся к ней...
Почему?
Для чего?..
Не любивший опасностей,
шалопут, беспросветный поэт.
То ль мечту разглядевши
в ней давнюю,
то ль забытый в очах её свет,
то ли юности пору опальную.
Расскажи,
что ты можешь ей дать?
Ей, прошедшей любовь
и предательства.
Вновь любовь,
чтобы тоже предать?
Или трёшку за стих,
из издательства?
Отступить бы тебе – по уму,
она – сильная...
С нею измаешься.
Всё равно ведь уйдёшь поутру…
Она выдержит всё.
Ты сломаешься.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690629
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Нове життя так гли́боко убило,
щоб раптом розбутити в німоті.
А зачепитися хоча б за тіло,
якщо душа - на підвіконні тінь.
Не омину цей поворот, як вигин
на тілі у коханні ще тоді,
коли не чулася собі в провині...
німа й неперероджена у тінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690616
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Я не тебе пишу, не о тебе
Кружат моих печалей хороводы.
Сны мечутся, хохочут кукловоды,
Играя Мендельсона на трубе.
Венчальный марш насмешливо звучит.
Я не тебе пишу почти полдня,
Перебирая мысли, с укоризной,
Что от рождения до самой тризны
Ты ищешь и находишь...не меня.
А некто здесь, по-прежнему, влачит.
Я не тебе пишу, любовь - свеча.
Фитиль обуглен, воск давно истаял.
Набатом только истина простая -
Не стоит лгать, пусть даже сгоряча,
Что образ твой забыт, неразличим.
Рубить под корень, с барского плеча,
Бросать под ноги чувства, - уличат.
Раскаяньем клише "ЛЮБЛЮ" верстая,
Тебе пишу, без устали листая
Страницы Книги книг, ищу ключи
От сердца твоего, душа моя.
21.09.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690376
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 24.09.2016
Глянь, як вона спокусливо танцює...
Їй аплодують стоячи вітри,
Небо спраглий погляд свій тамує
Дощ по ніжних вигинах прямує...
Танцюй і ти!
І ти танцюєш...А вона кепкує!
Твій одяг розриває на листки,
Золоті прикраси пропонує,
І думки таємні провокує
За нею йти!
Вони ідуть.Та ні, летять на крилах
Лелеками і ластівками у весну!
І стримувати їх ти вже не в силах,
Та й танці ваші зовсім в різних стилях
Але спіймай у кожному красу!
Танцюй спокусливо, щоб насолодитись
Поглядами жадібних ночей,
Щоб перехожим захотілося молитись,
Розглядати мовчки і навчитись
Не відводити від краси очей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690436
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
А лето осенью опять мне снится!
Ну, вот и всё…
Уходит с осенью тепло…
Душа вновь охладеет… грустно…
Гляжу в холодное… омытое
Слезой дождя окно…
И луч надежды брезжит тускло…
Закутаюсь опять в тумана шаль…
Но зябко! Слабо осень душу греет…
Ах, как мне лета всё же жаль!
Где уголёк той страсти тлеет…
Мечты все кубарем… ветрами унесло…
И всё же лета и весны тепло искрится!
А мысли дождь смывает так легко,
Что лето осенью опять мне снится!
22. 09. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690253
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 23.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.09.2016
Я философ. Фиксирую... Фото... Мольберт...
Осень сИрая, рад ли хоть кто-то тебе?..
Я твой облик храню
В жанре НЮ...
..........................................
Ты- ребенок, и ты ожидаешь
Интереснее жизнь во сто крат
Школьно-детской... Внезапно узнаешь
Эту первую горечь утрат...
Вскоре бабушка больше не спросит-
Что ты кушал? Как ножкам- тепло?
Это осень, ребеночек. Осень.
Все уходит. И детство ушло...
.................................................
Ты- певец неизменных желаний.
Лавра в мире не хватит покрыть
Монументов свершенных познаний
Эту прыть... Поубавилась прыть...
И ты смотришь в свинцовую просинь,
Как на лес всполошЕнный Макбет...
Это осень, неистовый... Осень
Пробирается в душу к тебе.
...............................................
Наши встречи, желанная... Встречи,
Чередою, как вечный парад...
Только лист опадает на плечи,
И тебе я, как прежде, не рад.
В ночь студеную песни уносит
Ветер... Мы их уже не споем...
Это осень, любимая... Осень
Постучала в окошко твое.
..........................................
Путь неблизкий сомкнулся в кольцо.
Осень истово дует в лицо,
И бросает к ногам листопад
Ветром... Осень, ну кто тебе рад?..
Сладок знания яд...
Может, все-таки- Я?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116092300616
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690291
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
И нет судьбы – все высохли ручьи.
Даль мысли в пламя кутает дождливо,
И вечны мы, и смертны, здесь – ничьи -
Не твой. Не ты. И как-то торопливо,
Разбросаны под небом, сожжены
И связаны заветом нерушимым
Святейших уз, которые видны
Пред Горних духов взором недвижимым.
И невозможно разорвать покров -
Так непреложно за спиной набатом
Следы эпиталам и звук шагов,
А надо мной, узором жизнь, проклятым,
Все виснет, все запутывает сны,
Насмешливо глядит истошным взглядом
И говорит, наполненная ядом:
Да, нет судьбы – исписаны листы
Бессмысленно. Все высохли ручьи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690372
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2016
А знаєш, неможливого нема.
Воно лиш тільки в тих, хто в світ не вірить.
Для когось фініш - це черговий старт,
Для когось світло - це блискучі тіні.
Можливо, перебіжчик серед нас.
Можливо, звідти хтось не повертався.
Але пророцтва витримає час,
І кров із молоком зійдуться в танці.
Коли третина листя опаде
На третю ніч четвертої неділі,
Тоді прилине тіло молоде,
Що змінить долю й зажадає тіла,
А сила заховається в красі.
І з першим півнем, що на замок стане,
З'єднаються зруйновані мости
І побратаються ворожі клани...
Для цього лиш потрібен певний час,
Що пролетить миттєво, наче вітер...
Щоб через нього вогник не погас,
В її очах сховались крихти світла...
21.09.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690041
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Просыпаюсь утром под грудой осколков страха
Но, смахнув как пыль, отпускаю, шагая дальше.
Жизнь и есть любовь, а не скорбь, и совсем не плаха.
Избавляюсь теперь как от масок, так и от фальши.
У детей учусь наслаждаться дождем и снегом.
Улыбаться лучам, прохожим, котам, собакам…
Вместо страхов в душе поселилась такая нега,
Что охота смеяться и тут же от счастья плакать.
И глаза горят (мне об этом сказал мужчина),
И спина легка, а за нею как- будто крылья.
Есть во мне любовь, это, видимо, та причина,
По которой я становлюсь так волшебно сильной…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690017
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Гонит осень сон опять упрямо,
Да какой тут сон на ум придёт,
Ведь такой конструктор, лучший самый!
Дарит ей, как внучке, старый год.
.
Миллионы маленьких деталей
Это просто чудные игрушки,
Пальчики капризницы собрали
Всем деревьям красные верхушки.
Точно пирамидки собирает
Из цветных колечек и квадратов.
Ниже ветви жёлтым расцветают,
Нет, скорее отсветом закатов.
Зелени оставила немножко,
Чтобы все цвета в поделке были,
А потом проделала окошко,
Чтоб лучи в нее всегда входили.
Липы золоченую фигурку
Показала .светло-синей дали.
Но потом вздохнула слишком бурно
И смешала разом все детали.
И летит опавшая листва
Невесомой, разноцветной стружкой.
Что же, Может осень и права,
Разбросав увядшие игрушки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690086
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 22.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2016
Чуєш, у мене з-під ребер втікає віра?
Жовтень втискає під шкіру мені голки.
Той, хто назвався коханим, подібний звіру.
Той, хто назвався тобою, уже не ти.
Дай мені крикнути, бо як мовчати ні з ким,
навколо горла мого виростає змій.
Глухо на небі, і марно чекати звістки.
Той, хто приходить уперше, приносить біль.
Скоро між нами горітиме тільки осінь.
Ближче до неба, а значить, – далеко ти.
Той, хто приходить останнім, не прийде зовсім.
Той, хто приходить останнім, – завжди один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690134
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Знай: мене вже у тебе нема
І не буде напевно більше.
Замете пам'ять снігом зима,
Чи на краще це, чи на гірше?..
Розійшлися стежки врізнобіч,
Чи зустрінуться, хто це знає?..
Линуть спогади снами у ніч,
Поки ради на них немає.
Час лікує, лихе все пройде,
Не болітиме більше згадка
І не млітиму вже: Як ти, де?..
Буде все врешті-решт в порядку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690010
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Згортаю пилюку,
що вкрила столітній рояль…
Збентежено пальці ковзнуть порцеляною клавіш…
Ось так розливають у келихи справжню печаль…
Отак, сміливіше…
із перших трьох нот упізнаєш
Цю музику вітру…
Летить, мов палаючий хмиз,
мелодія чиста на смуги ожинових згарищ.
Хай завтра загусне вона, як торішній кумис.
Сьогодні мене
до найтонших вібрацій розплавиш.
Чіткіше...чіткіше...
Цілунком пече на чолі
адажіо ночі… і байдуже, що буде завтра…
Сьогодні - ридають у хмарах мої журавлі!
І рветься у вирій
тобою залишена айстра
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689892
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Не додай долоням плачу,
Там і так через край.
Зачерствілому калачу
Не рідня коровай.
Через край для пташок вода.
Хоч сухар не зерня,
Кинь окрайчик той до гнізда, -
Завмира метушня.
Не мости стежок, відійди,
Сіллю блисне роса
Не багато у ній води,
Зате чиста - сльоза.
Зате чиста й душа твоя,
Не байдужа до бід.
Невгамовна, як течія,
Хоч і кожному - брід.
Краще буде, не розцвіло, -
У гілля заплелось.
Течія підмиває зло,
Щоб воно не збулось.
18.09.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689877
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
У своїй коморі днів минулих збіжжя
Просіває пам'ять решетом сумлінь.
Відкида полову геть, на бездоріжжя,
Де блукають тіні непорозумінь.
Днів минулих зерня очища терпляче
Від сміття образи і відлуння слів,
Що кидали в злобі ми напризволяще,
Щоб почути знову їх в тумані снів.
І, можливо, треба не усе в полову
Викидати, тільки... шкодувать за чим?
Марно серце мріє повернути знову
Те, що непомітно стало вже нічим.
Підсвідомо й самі ми того й хотіли,
Щоб не пам'ятались ні злоба, ні біль.
Тільки не хватало мудрості і сили
Взять і зтерти з згадок пил густий і цвіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689830
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016
Лист кленовый цвет сменил слегка -
позолотой светится в руках.
И в прожилках тонких - новый день,
нежностью немыслимой к тебе!
Жаждой то... обнять, то... промолчать,
замерев у сильного плеча,
ощущая осени тепло -
в сонной недосказанности слов,
в стуке сердца... На двоих - одно.
Ведь моё - в тебе. Ведь ты родной!
И листом трепещет этот день...
Обо мне, родной, и о тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689801
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016
Дощ барабанить по даху машини
ми сидимо наодинці з тобою,
груди стиснула сталева пружина,
бачу, що ти вже готова до "бою".
Дощ- сильний дощ
та ні крапельки смутку,
час зупинився, в авто тільки двоє.
Дощ, сильний дощ,
я візьму твою руку,
як же мені зараз добре з тобою.
Очі твої мене ваблять так сильно,
в них я тону забуваючи розум,
дуже гримить, вимикаю мобільний,
нас уявляю у збочених позах.
Ось я кладу на плече свою руку,
запах волосся глибоко вдихаю,
серця мого вже частішає стукіт,
ніжно торкаюсь і трішки лякаюсь.
Ти наче квітка готова розцвісти,
також пливеш у хмільному тумані
і під дощем у вечірньому місті
гріє в авто нас шалене кохання.
Геник Лис 12.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689857
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016
Экспромт
Спасибо за вдохновение -
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689447
Я нежность отпускаю в пустоту...
Минор и отрешённость - не пугают...
Там нотой покоряю высоту,
Которую не видели,не знают...
Я нежность отпускаю в пустоту:
На параллель последнюю изгнаний...
И листья золотые(на снегу)...
Пускай никто,прощаясь,не стенает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689765
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 20.09.2016
Я вітром стану. Підійму з землі
осінні сльози, що на землю листям
лягають тихо. У вечірній млі
я пронесусь, мов смерч, твоїм обійстям.
Дрижатимуть від натиску шибки,
скрипітиме ліхтар. І жовтим оком
своїм мені підсвітить залюбки.
А я, немовби зовсім ненароком,
порозкидаю у дворі все те,
що так дбайливо склав ти біля хати.
І після всіх цих вправних фуете,
на гіллях вишні буду спочивати.
Чекатиму...Що вийдеш на поріг,
і в цьому всьому безладі речей,
мене ти розпізнаєш. Та на гріх,
не бачити мені твоїх очей.
Бо світло у вікні не забарилось-
погасло вмить. Запанувала тиша.
Ну що ж...сьогодні певно не судилось...
Я завтра прилечу. Іще сильніша!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689789
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016
Вечность моя - застывшее молоко.
В ложе земном тепло, и спокойно спится.
Змеи щекочут грудь, а над ней - легко
Вьются стрекозы, кружатся в танце птицы.
Сладким нектаром поят меня дожди.
Ночью ветра нашёптывают секреты,
Звёзды поют рефреном: дождись, дождись...
И ожиданьем чуда века согреты.
Снятся мосты и башни... В затёкший бок
Чьи-то врастают корни на радость веткам.
Время придёт - разбудит меня мой Бог,
В руки возьмёт и вылепит человека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689633
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.09.2016
В бокал осіннього дощу
Упав на денце лід розлуки.
Хтось опустив зі злістю руки,
Сказавши вперто: "Не прощу!"
І не прощатиме таки,
Хоч і не спатиме ночами,
Хоч і кохає до нестями
І це триватиме роки...
Бокал осіннього дощу
Ці двоє питимуть нарізно,
Біль відчуватимуть наскрізний,
Хоч... дощ давно уже ущух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689586
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016
В распахнутом окне увижу осень.
Не дождь и слякоть, а волшебный свет.
Вдохну октябрь.
И тут же сердце просит,
Чтоб посвятила осени сонет…
И я пишу, балуясь, не серьезно
О том, как сладко нынче на душе.
Как движется игриво, грациозно
Кленовый листопад навстречу мне.
И, заключив в шуршащие объятья,
Кружит он в вальсе легкую меня.
На мне конечно атласное платье
В цвет ярких вспышек рыжего огня.
Смотри, каким чудесным вышел бал…
Жаль ты не видел…
Точно б ревновал…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689513
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Примарилось, а, може, і було -
Розірване, розкидане - забути!
Пішов і, ніби, з часом, уляглось,
Заснуло все, втомившись від спокути...
І лиш у сні, буває, промайне
Твій образ, мов на склі розмите фото,
Я чую - тихо кличеш ти мене
І важко йду хоч лісом, хоч болотом...
Не можу дихать, ноги не несуть,
Та розумію - це єдина втіха...
Не буде в сні, то будні не спасуть
Я не побачу - за межу поїхав...
І серце розривається навпіл -
І крик чи зойк у темряві вже тоне...
Прокинулась. Лягають на папір
Слова чи вірші... Щось таке бездонне...
А вранці знову небо голубе -
Воно ж не знає про мої печалі...
На серці легше - бачила тебе
І можна далі жити... жити далі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688900
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 16.09.2016
Торкнутись Словом Вашої душі,
Щоб радість в ній заграла променисто,
Щоб навіть у епоху падолисту
Хотілось сподіватись і грішить.
Щоб Ви не знали, хто Вас розбудив
І хто з собою до Едему кличе…
А я б усмішку з Вашого обличчя
Спивав, як знаду чистої води.
І знати, що на відстані розлук
Таке ми з Вами заслужили право:
Ви – жити веселково і яскраво,
Я – шлях до Вас перетинати злу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688869
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2016
«Едем ваш поза часом і ніде
Чи справді ви кружляєте між нас…?»
(Вільям Батлер Єйтс)
В Ірландії, недалеко від Дубліна стоїть замок Ардгіллан. Біля нього є міст Ардгіллан, що стоїть над затокою Ірландського моря на дорозі з Дубліна в Белфаст. Колись біля замку жила леді Стайрс. Чоловік у неї був моряком. Одного разу він пішов в море і не повернувся – пропав. Леді Стайрс довго стояла на мосту дивлячись в нескінченне синє море виглядаючи чоловіка, але він так і не повернувся. А вона все стояла на мосту, доки не померла. З того часу на мосту та в замку Ардгіллан інколи бачать привид леді Стайрс. Якщо прийти на міст Ардгіллан в ніч на самайн і зустріти леді Стайрс, то вона скине необачного подорожнього з мосту в море і втопить його. У 1998 році в ніч на самайн я пішов на міст Ардгіллан, але леді Стайрс так і не зустрів. Я розказав цю історію своєму старому знайомому – Джеймсу Карпентеру, художнику. Він не повірив мені і запитав здивовано: «Що ви там всі в Ірландії курите?» Але ця історія все не йде в мене з голови. Я ще кілька разів після того приїжджав на міст Ардгіллан в ніч на самайн, але все намарно. І тоді я написав таке:
Леді Стайрс!
Ви знаєте, море це теж небо,
Таке ж інколи синє, а інколи чорне,
І теж, коли вітряно, каламутне і непрозоре,
Там теж плавають птахи-риби
І череваті кити-хмари,
Там теж любить купатися Сонце –
Рудоволоса коханка Всесвіту,
Леді Стайрс!
Ви знаєте, море це теж небо,
Воно таке ж солоне,
Як бувають солоними заповітні мрії –
Такі сокровенні, що кров з губ покусаних,
Коли ми дивимось вгору або в глибину.
Леді Стайрс!
Ви розчиняєтесь в темряві
Чи в молоці туману.
І тільки ми з Вами знаємо,
Що той міст – міст чекання вічного,
Міст на дорозі з Дубліна в Белфаст,
З міста Темної Гавані
В місто Вогню Білого.
Леді Стайрс!
Самайн відкриває повітряні двері –
Ворота з одної порожнечі до іншої,
А Ви на мосту.
На мосту Дощів і Чекання.
На землі холодних камінних замків,
На землі закіптюжених коминів,
На землі диких гусей і сірої чаплі
Я буду приходити на Міст Чекання,
Виглядати Вашу постать у платті туману,
Доки не вкажете мені шлях
У небо-море…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688592
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Я знову бачила сон
У себе на підвіконні...
Відсунув Хтось мій вазон,
Збудив мої штори сонні...
Поглянув: чи я вже сплю,
Усівсь на мою перину,
Бо знає, що я люблю
Поспати в нічну годину...
Тому і приплівся Хтось,
Забрав кольоровий сонник,
Підклав чорно-білий - ось
Гортай і дивися... Спомин
Зігріє чи спопелить,
Йому то вже не важливо -
Приляже лише на мить,
Та й схопиться полохливо...
Бо я вже не сплю тепер -
Подушка така гаряча...
А Хтось вже й вікно запер -
Його й не було неначе...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687983
дата надходження 06.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Перехворію…
Переоживу…
Переполощу все в холодних водах…
І вже, переростаючи в траву,
Залишу на землі
свій мокрий одяг…
Іду на крик…
Потім іду на звук…
І, зрештою, іду лише на світло…
Над тілом ще кружляє хижо крук,
Та поле
знову маками розквітло!
Чи зрозумієш,
Що це знову я?
У цьому платті чи мене впізнаєш?
Коли мені даватимеш ім”я,
Роздивишся
у повен зріст, і, знаєш-
Переосмислю…
Переоберу…
Переінакшу в четвертинних кодах…
Уже, переростаючи в траву,
Переполощу
у холодних водах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688544
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Останки серпневі дотліють між айстрових китиць,
Кориця засмаги обсиплеться з теплих колін…
Безпечна природо, не встигнеш у літі прижитись,
Як вдарить по ньому на обрії сонячний дзвін!..
Уламки небесного люстра впадуть на дерева,
До берега жилаві руки заломить ріка…
І вийде руда й мовчазна із молочного мрева,
І мідну печать покладе на долоню листка.
Сирими мохами війне зі старої криниці,
Об камінь вологий ударить іржавий ланцюг…
І при́йдуть на слід її теплий багряні лисиці,
Гірчинка терпкої смоли залоскоче їм нюх.
І криком розбудять діброви сполохані сови,
Крильми з павутинок обтрусять пацьорки роси.
Посходяться верби, сумні, нерозважливі вдови,
Над саваном літа заплачуть на всі голоси.
І стане руда й мовчазна, і заступить півнеба,
Покотяться згарди у трави сухі й забряжчать…
І змириться мудра природа, і скаже: «Так треба»,
І прийме на серце впокорене мідну печать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688575
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Осенний блюз
Осенний блюз… мелодия печали…
Листва кружит сонетом октября…
Аккорды клавиш золотом в рояле…
Повеяли прохладой ноября…
Дождём поют уже уныло птицы…
Ручьи несут мелодию зимы!
Ах, где те летние горячие зарницы?
Которые буяли джазом во крови!
Осенний блюз… мелодия разлуки…
С тоской… и прелестью осеннего дождя!
И только твои трепетне руки…
Я буду помнить в лете сентября…
10. 09. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688403
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
На порозі осінь…
У Львові літній дощ… смутку відлуння…
Але романтика живе на нотах струн!
І несподівано з чарівністю розлуки…
Нас пестить різнобарв’ям дум…
Вже осінь знову зазирає на поріг…
Сміється літо в ній теплом печалі…
І розумієш, що чогось не встиг,
Коли почув її мелодію… в вуалі…
Та дама-осінь ніжністю чарує…
То надихає, то уносить мрії знов…
І, ніби зорі яснії дарує,
Що рясно так освячують любов!
13. 09. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688405
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.09.2016
Та, мабуть, я просто невміле дитя..
Ще й досі невміле дитя... Нерозумне.
Обережно узяв за долоньку й сказав:
- Отак.. Ніжно.. тримай... мої струни..
Отак.. викохуй рухами дорослу любов,
Стань спокійною: вузли розплітай - створюй мереживо...
Та, мабуть, я, дитя, змарнувало його,
Бо власними заборонами... й досі обмежене...
Я вірила диханню твоєму – навіть більше, аніж словам,
Але і словам постійно і беззаперечно вірила.
Мабуть, тому, кожне слово, що ти з усмішкою у мене жбурляв,
Було, мов каміння, що в мене влучило – я лякалась його, мов привида...
А ти усміхався, - яке ж нерозумне дитя! -
Бо мала ним гратись - яскравим та пружним... м»ячиком...
Хто знав, що слова обпечуть та образять мене, що я
Їх у волоссі заплутаю отруйним важким гребінчиком?
І наче були ми однаковими на зріст,
І в просторі не ледь віддаленими та і не надто далекими...
Але кожен день я шукала до тебе міст,
[i](Щоб дістатися до вершини гори, де ти... )[/i]
Бо постійно здавалося, що ти мною знехтував...
А ти знав, знав, і знаєш, що я – нерозумне дитя,
Що я постійно то шкоду роблю, то плачу
І біди мої величезні, немов гора,
А серце у тебе не просто велике - величне й гаряче...
І замість того, щоб шукати причини моїх коливань та сліз,
Ти просто приходиш, береш мене знову за руку...
І кажеш:
- Я довіряю тобі та вірю. Ось - наших взаємин ескіз,
Заспокойся і придивись: жодних перешкод, ніякої отрути,
бачиш?
Та, мабуть, я просто невміле дитя..
Ще й досі невміле дитя... незряче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688235
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Дорогой Волшебник...
Легко и приятно верить в Твои сказки...
Я никогда не встречала на улице принцев..
наверно потому, что в моем городе нет органа?
А может, потому, что я их и не ждала?
В моем городе осень…
И в моей сказке скоро появится красная дорожка...
И золотая тоже...
Я обязательно пойду в парк,
фантазировать, о нашей романтической прогулке,
туда где никто не будет мешать нам дариться нежностью,
...если бы наши сказки могли соприкоснуться...
Моя красная дорожка ведёт на берег реки,
где в заросли камыша живут дикие утки.
Мы с ними старые знакомые и они совсем меня не боятся…
Я приношу им печенье, а они, в благодарность,
составляют мне компанию.
И мы молча мечтаем - каждый о своем...
Они – о теплых краях,
где можно пережить грядущую зиму.
Я – о теплых сказках,
в которых так приятно теряться… вдвоем…
Скоро зима.
Утки обязательно улетят – у них дар от природы…
исполнять свои мечты…
А когда над рекой начнут зажигаться фонари,
настанет самое волшебное время…
Я найду тропинку, уводящую меня в горы,
и без страха стану взбираться по ней.
Я наверняка не встречу фей и эльфов.
Но я найду то самое место, где стоял наш шатер,
в котором... тогда... так таинственно горел фонарик,
робко отбрасывая свет на мои плечи и волосы,
смешивая наши тени…
Тот шатер, в котором было много сладостей,
скромная бутылка шампанского, тарелка с ягодами и…
И подушки: разноцветные, яркие, удивительных форм…
Но главное – мы…
Мы были там.
И мы были счастливы…
И если бы..
Если бы мы все еще были вместе…
Если бы мы все еще были..
Шатер не снесло бы ветром за горизонт..
вместе с подушками, ягодами и… нами..
Я так хочу верить… И так боюсь верить…
И, наверное, самое большое Чудо Вселенной – это то,
как ты одним словом или взглядом
превращаешь меня и в Маленького Котенка,
и в Ангелочка… и заставляешь верить в нашу сказку,
даже когда я теряю свои силы…
И даже когда я начинаю бояться этой великой силы – любви….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688217
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.09.2016
Розпустила руді коси,
наче молодиця,
ними вимокала роси,
несла до криниці.
Малювалась, рум'янилась,
сукню з листя шила,
у ставочку вимивалась-
слід краси лишила.
У бархати зодяглася,
З туманом вінчалась-
з тим туманом, що над яром-
з літечком прощалась.
Вкоротила йому віку
у сонячній днині,
Віднімає кожен день
хвилини в годині.
Така щира та привітна,
дари всім приносить,
на обжинки музикантів
Ласкаво запросить.
Затанцює, дощем кине,
Тихо ляже в просінь,
Певно звати цю красу-
Величава Осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687898
дата надходження 06.09.2016
дата закладки 06.09.2016
Черговий серцевий крововилив любові:
Я вкотре ґвалтую свою гірчично-солодку емоцію.
Беруся за ручку, щоб обірватися знов на півслові -
Загубив раціонально-розумову пропорцію.
Я не можу так більше. Любити, про тебе гадати
Гарну як небо. Солодку як мед. Гірку як полин.
Стільки разів хочу й хотів тобі написати,
Але відповісти, на жаль, ти не маєш причин.
Так і спілкуємось. Ти із людьми. Я дрейфую між рим.
Ти для мене німа. Я послання відправлю у віршах.
Випускаючи з серця словесно-непрочитаний дим.
Хочу чути твій голос. Без тебе щодня усе гірше…
С.Кучерявий
05.09.16
23-31
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687892
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 06.09.2016
З оази блаженства - у царство бездушних льодин,
З Говерли любові - на болю загострені палі.
Було й загуло. Відтепер: я одна, ти один.
Забулося. Вмерло. Розвіяла осінь. Як далі?
Убивче мовчання. Розгублена тиша. Навзрид!
В очах порожнеча (ці очі не збрешуть ніколи).
Та як мені смуток осінній до жаху набрид!
Невже ти така? О невже ти така, моя доле?!
Серця обезкрилено. Я викликаю на ринг
свою безпорадність. Що з того? - Абсурдний бій з тінню.
І ніч непробудна... і день почорнів - як мурин...
Збираю в засохлий букет мою тугу осінню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687882
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 06.09.2016
Якось, не сприймала я античне
І не знала, де живуть Боги,
Хто з ким зачепився по дотичній,
Хто, коли, кому був до снаги...
В казку не впадаю, мов у прірву,
І зіркам не вірю - хай горять!
Я позабувала всі повір'я,
А тому - викреслюю підряд
Все, що так оманливо знущалось,
Кликало, хизуючись, вело...
Навесні і влітку зігрівало -
Он багряним листям замело...
Стало тихо, сіро і безглуздо,
Сонце заховалося кудись.
У душі й на серці якось пусто -
Все холоне... Казко, повернись!!!
Хай Боги поділяться охоче
Мудрістю із глибини віків,
Ще зірки хай щедро напророчать
Тим, хто легко жити не умів...
Мабуть, варто вірити у міфи
І у казку - там усе блищить...
Бо тоді ще... ти до мене їхав,
А сьогодні - осінь вже дощить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687826
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 06.09.2016
В осень нежности искала...
Находила только грусть...
Платье серое достала...
Нарядилась будто... пусть...
Колыхала,колыхала,
Прижимая, всю к себе...
Ничего не рассказала
Об удушливой волне
За тревогой ожиданий -
В полнолуние ноября...
О горячности касаний -
Поцелуев (у виска)...
И глаза не открывала, -
Потерять себя, боясь...
И не чувствуя,не знала -
Есть ли рядом...- В тот же час...
Обнимая,тихо дышишь...
Но не молвишь ничегого...
Или звуков всех не слышу
Сквозь закрытое окно?..
Или... что-то позабыла?..
Потеряла...порвала?..
Или - стало всё постылым...
А слезинка - обожгла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687790
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2016
Два символа живут со мной давно
Я к ним привык как к родовым Тотемам
Один ... ты Зеркало.... во внутрь себя окно,
Другой Котёнок, друг моим коленам...
Два собеседника идут со мной всегда
Судьба с улыбкой кислой как капуста
И Смерть подруга страха и стыда...
Втроём мы спор ведём...
Про беспредельность чувства.
Вопрос у нас один... возможности мои...
Зачем живу на этом Белом Свете,
Когда вокруг так много темноты
И там, ни за кого, я не в ответе.
А Зеркало...
мне молча... говорит..
и я слова по буквам... ощущаю
я знаю........... о тебе... намного больше слов...
которые ты слышать не готов...
но я неправдой... это всё считаю...
Котёнок потянулся и сказал
Смысл жизни мой... это... твои колени
Твоя рука и внутренний огонь..
Меняют жизни смысл... и настроеньИ.
Судьба, с улыбкой ... подобрав слова
Котёнка по головке нежно гладит
Сказала... Кошечка.... конечно ты права.
Душа Судьбою человека правит
Смерть посмотрела мирно и тепло
И поразмыслив нам раскрыла чудо
Пока от слов людскИх тебе тепло...
Ты не спеши Дружок сбегать от сюда
Душа и тело.. Зеркало и Я
Союз неразделённых интересов
В нём трудно компромисс найти всегда..
Воюя с эйфориею и стрессом
Иллюзия любого обладанья...
смущает разум...
и пьянит сознанье...
в дороге к праху... вечного ничто...
что приобрёл?... и заплатил... за что?...
Осознанное Я
есть результат борьбы
где победитель обречён на рею
стараюсь строить жизнь свою в любви
И в лучшее зимой и ночью..
Верю...........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686887
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 05.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2016
Весны лишь я тебе желаю!
Весны, мой милый, я тебе желаю!
Ручьями пусть журчит она без краю…
И о любви щебечут утром птицы,
В душе пылают огнивом зарницы!
Искрится взор лучом рассвета…
И тело наполняет речка-нега…
Ах, что же делает? - подумаешь она!
Весна! Которая опять сведёт с ума!
Сведёт с ума шальная обаяньем!
Каким-то даже ропотным признаньем...
И растворит тебя в себе до лета…
Любовью озарив, и волшебством сонета!
А там...опять жар поцелуев не смолкает!
И страсть дурманом всех садов буяет!
И будь, что будет… Пусть Весна поёт!
Зовёт тебя вновь в свой в безоблачный полёт!
04. 09. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687736
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016
Малина, окроплена попелом бою...
Ми стоїмо.
Тихо.
Не чути ні звуку.
На відстані вії застигли.
У полі тримали позаду зав'язані руки...
Нам часто доводилось вдягати каски, які окропили землею із саду.
Ховались в окопах, щоб з відчаю впасти й себе запитати: "За що?".
Яку правду
Ми маєм ховати?
Ту, що в магазинах, де кожен патрон несе біль і печалі?
Можливо.
Ймовірно.
На те є причини.
Але геть не ті, що колись нас зламали!
Гранати шкляними уламками ранять й без того замучене серце.
Ножами його добивають.
І тільки лиш пам'ять лишається.
Стіни ростуть поміж нами.
А я ще колись віддавав тобі серце, але різні фланги й тили із фронтами нас ділять.
А з часом і пам'ять зітреться.
А наша любов робить нас ворогами.
Зустрічний вогонь розірвав наші душі, але ми ніколи не підем до раю.
Тоді чому так?
Чому твій сигнал глушать?
Ти лиш не мовчи.
Не мовчи...
...ти це знаєш.
04.09.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687651
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 05.09.2016
Загорнусь у прозору вуаль,
Що упала сріблястим туманом.
І за вітром розвію печаль.
Хай росою перлистою рано
Наливається вічний Грааль,
Незбагненно так і невблаганно.
Усвідомлена мудрість століть,
У безсмерті прощенням любові,
Їй не зникнути і не зотліть,
Хоч вінки заплелися тернові,
Із примарних шипів лихоліть
Навесні у бутони шовкові
І троянд, і шипшини кущі
Приберуться, а мудрість обачна
На амвоні в ліловім плащі.
Хай біда - та сусідка невдячна,
Учепилась, як кляті кліщі,
Навіть мудрості іноді лячно.
Як те лихо їй перемогти?
Ледь тремтяче торкнулась рукою,
Щоб від тебе біду відвести, -
Через прірву звелися мости,
Дев"ять кіл розлилися рікою,
Каяттям прокотилось "прости..."
Заплелося у ніжну вуаль,
Павутиння - серпанком у просинь.
У хмаринках небесна скрижаль.
В мелірованім снігом волоссі -
Перманентно-грайлива спіраль.
Жаль у мудрості вибілив коси?
Просто бабине літо, а Осінь
Приміряє бурштинову шаль...
Вереснева сумна пастораль.
04.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687662
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 05.09.2016
Характер у Клары, конечно, не сахар...
И приступы боли... И слёзы на завтрак...
И веры её... быстротечность, сезонность...
Всё это - совсем не ласкает, как солнце,
не греет, как полдень июля, как слово,
что губы её произносят, и... снова
характер-не-сахар вплетается в строчки,
рождает затмения, ставит лишь точки,
где можно б опять запятую... до завтра,
когда поутихнет характер-не-сахар...
Характер у Карла, конечно же, лучше -
"не сахар" он любит... вприкуску на ужин,
он всё ей прощает, он бережно нежен,
и слёзы стирает ей мягко, как прежде...
И дарит признаний безмолвных кораллы.
И тает "не сахар", что в сердце у Клары,
и сердце же тает, и льётся, и бьётся,
и верит, что завтра начнётся лишь солнцем,
что будет искриться в глазах, и в кораллах,
и в тихом характере любящей Клары.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687671
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 05.09.2016
Сучасним сонцем висмажений вщент,
Ефектно фрукти склавши натюрмортом,
Розхристаний, та ні, лише у шортах,
Пронісся Серпень, жвавий, мов студент.
Естрада парку сіє знов акорди,
Ні, попри спеку, гарний цей момент!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687674
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 05.09.2016
***
Не стоит препарировать стихи,
Написанные трепетным дыханьем.
Слезами горькими на полотне тоски,
Приправленными болью расставанья.
Узор из слов плетется сам собой.
И, как петля, на тонком трикотаже,
Вдруг убежит через ряды «стрелой»
Шальное слово, не заметишь даже,
.
А продолжаешь просто грустно петь
Мелодию печали и тревоги.
И хочется уснуть (не умереть),
Чтоб зажили сердечные ожоги.
И, убаюкав, строчками себя,
Под утро в дреме, между сном и явью,
Читаю их, конечно, для тебя...
Но молча…
И ни буквы не исправлю…
картина МарииЗелдис
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687675
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 05.09.2016
Твоє тіло пахло жасмином
І корицею, й чимсь іще…
Може…Ладаном невловимо?
Я…
Не в курсі таких речей…
Ні…Приємно…Просто незвично…
Я у прянощах не мастак…
Знаєш… все ставало статичним,
Коли ти посміхалась…Ось так…
Твої губи із присмаком вишні
Та завжди прохолодний язик…
Та від того лише… Смачніший?
Чи я ,просто, до того звик…
Ніжні перса в моїх долонях…
Милі зморшки в куточках очей…
Твоє спрагле кохання лоно…
Було мало…Хотілось іще…
Залишалась ниючим болем,
Задоволенням, втіленням, стресом…
Я казав:
- Купатись в любові…
А ти просто:
-Займатись сексом…
Я тепер на своїм підвіконні
Сигаретним втішаюсь димом…
А чиїсь спітнілі долоні
Твої білі гладять коліна…
Чи любові було замало?..
Чи тебе було забагато?
Я допалюю і стрибаю…
Я стрибаю назад, у кімнату…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580143
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 05.09.2016
Пішла ледь світ, залишивши на згадку
Шлейф спогадів тривалістю у ніч.
Я подумки відтворюю спочатку
Оцю щонайприємнішу із стріч.
...Зелені очі і розкрилі брови,
І обрис тіла, що милує зір,
І губ твоїх волога пурпурова,
І дві сунички на вершинах гір,
Любистково - пахучого волосся
Стрічками перехоплені снопи,
Й твоє тихеньке і непевне:
-Досить!
Ще буде ранок.
На добраніч!
Спи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683537
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 04.09.2016
Подалі від суєт і від тривог
За невеличким cтоликом в кав'ярні
Вони сиділи, усамітнившись удвох,
Такі щасливі і такі прегарні.
Теплом сердець запалена свіча.
Її долоні у його долонях...
І море ніжності в закоханих очах,
І безмір відданості у очах бездонних...
Залишилось незайманим глясе.
В їх душах музика народжувалась й вірші...
Вони один для одного - усе.
І навіть більше!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683118
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 04.09.2016
доторкайся до нього з ніжністю,
щоранку кава у ліжко,
шепочи щось надійне на вушко -
"перепрошую..."
перемішуй з шаленими вітрами,
на крилах носи, щоночі, щоосені,
картатою ковдрою перед телевізором
рятуй від холоду...
щастя плекають з молоду,
вигулюють чистим повітрям -
будь із ним надзвичайно казковою,
він стане вірним,
пусти його спрагле тіло
тліном-бродом щасливого світлого,
що з життям було одноголосно
вибране...
ти стомилась його розлуками,
за очима нудилась сірими:
гарно так, що разом, але все-таки
залишились обоє вільними...
ти радій, бо от твоїх рук
і руками твоїми зцілений,
одійшов од буденності мук -
щасливий!
і ти щаслива, це не важко,
але, повір, так важливо:
просто бути, літати безкрилими
по одному маршруту
один одному днями сивими
пакувать парашюти...
таки важко брести життям,
кроком вільним в самотність закутим,
ти обрала його навмання
із гурту,
тож торкайся до нього з ніжністю
й він колись зрозуміє, що варто
перестать існувать одиничним
і навчитись нарешті кохати!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628836
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 03.09.2016
Ще не знали маленькі діти
Серед інших дитячих втіх:
Чи дерева зчиняють вітер,
Чи то вітер колише їх...
Чому небо - понад висотки,
Звідки ті громовиці й лід,
Чому мед заховали в соти,
А літак залишає слід...
Чом без світла ніщо "не робить",
Мама рано чому встає,
Чому кажуть, що скрізь мікроби -
Їх не видно, а вони є!
Чому гори завжди високі,
Чому падає з неба сніг...
Після школи - учити вроки,
А ведмідь, чому, спати ліг...
І коли наступає нічка,
Де ховається сонця жар...
Так повільно згоряє свічка...
Чом не можна малим ножа...
Та, багато чого не знали
Про життя на оцій землі -
Залюбки кораблі пускали
Паперові... такі малі...
І чому, коли так цікаво,
Все - не можна! Скажіть, чому?!
Бо... Щоб мати доросле право,
Треба жить не одну весну...
І синців поносити рясно,
Сто разів - на оті граблі...
Це, коли ще маленькі - класно!
Хай радіють, поки малі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687400
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016
Вона прийшла і вогнено-шалена
Валяється у золотому листі,
Не любить - принципово! - все зелене,
Хизується в бурштиновім намисті...
І коси розпускає, ще дівочі,
І в шати одягається барвисто.
Короткий вік, та в"янути не хоче -
По закутках шугає норовисто...
Невтомно розмальовує пожежі,
Підморгує до сонця і до білки,
І зовсім вже не дивиться на межі,
Мов хоче наздогнати перепілку...
Усміхнена, осяяна, яскрава
Влітає вихром у вузькі шпарини,
Качається, де хоче - має право!
І щедрістю наповнює корзини...
Не встигла озирнутися - помчала!
Десь, ген за лісом - він вже не зелений -
Так зашарівся - це ж лише початок...
Гулятиме ще довго, навіжена...
Люблю її... І з росами, й з дощами,
Золочену і з косами рудими,
І з першими морозами... Прощаю,
Бо пахне урожаєм, трохи - димом...
Якби могла, то я б із нею - поряд,
Не озираючись, з палітрою і боса...
Але... не можу, бо і так говорять,
Що в моїх косах... заблукала Осінь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687218
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 03.09.2016
На дешёвом отельном диване,
На истёртых цветных простынях
Мы, как в пошлом бульварном романе,
Воровали любовь впопыхах.
Я, без тени стыда и зазренья,
Изорвал кружевное бельё,
Чтоб быстрее терзать в исступленьи
Ненасытное тело твоё.
Ты царапала шею и плечи,
Я в экстазе кусал твою грудь,
Оплывали забытые свечи,
Таял лёд под шампанским, да… Пусть.
На дешёвом отельном диване,
На измятых цветных простынях
Мы с тобой, как пустые стаканы
И поддельный французский коньяк…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687313
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 03.09.2016
Сентябрь, да. И солнечная струнность
вплетается в кружение листвы...
И головы всем клёнам осень кру́жит,
и каждый вдох старается ловить -
тепло с запасом. Цвет калины, мяты
чуть терпкий привкус, листья-корабли...
Люблю я осень! Вот за то, что сад мой -
мелодия, что только... о любви,
мелодия, что только же... о важном,
все ноты сердца, смыслы снов и рифм,
а небо... Небо... Знаю, вдох мой каждый
о многом небу - в нотах - говорит,
и открывает благодарность полдня,
и утра волшебство, и ночи страсть...
Дышу тобой, любимый! И наполнен
сентябрь мой лишь музыкой о нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687265
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 03.09.2016
Спали мене у попіл, я - сльоза,
Або суха засушена пилина,
Яку не приголубить і ліпнина.
Спали мене, хай править бал краса!
Спали мене у відчаї зими,
Чи в осені зарьованої в приймах.
Самотньою у нелюба обіймах,
Спали мене в полоні у пітьми.
Спали мене, одягнену у віск,
У старовиннім канделябрі плачу.
Рве серце Страдіварі на додачу,
Спали мене, як ту любов - на біс.
31.08.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687256
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
ЧОЛОВІКИ
На протилежні береги ріки
Потрапили жінки й чоловіки.
Ті що за двадцять кинулись плисти,
Щоб своє щастя зразу віднайти.
За п'ятдесят у вус собі не дмуть,
І кажуть: почекаєм, самі припливуть.
За сімдесят всміхаються єхидно.
Говорять: нам і звідси добре видно!
ЖІНКИ
Три жіночки заходили в метро вагон.
Для однієї з них то був аукціон,
Дивилась на обличчя, плечі і... зіниці...
А друга наша пані в старшому вже віці,
Уважно оглядала чоловічі ручки.
Кривилася вона, як бачила обручки.
А третю, вже поважну, цікавило своє:
Де сісти швидше можна? Де вільне місце є?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687044
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 01.09.2016
Люблю тебе? Не знаю, може й так.
Безсонням мучить, поглядом шукає,
Пекучим щемом душу сповиває
Загострення безжалісних атак.
Люблю тебе? Одне із потрясінь,
Що голос твій різниться в стоголоссі.
Спекотний серпень стиха манить осінь
І струмом б"є одне із тих видінь.
Люблю тебе...до захвату і сліз,
До сміху серед бід і серед ночі.
Нехай собі та доля щось торочить,
Лякає, зупиняє і пророчить,
Що завтра мені дертись на узвіз,
Чумацький той, - готовий вже ескіз:
Фінальний постріл, завмирає ліс...
Навіть його сумління мабуть точить,
А я люблю...невидимий надріз
В душі моїй помалу кровоточить;
Чи шип уп"явся, чи з кураре спис?
Між Я і Ти - вузесенький карниз,
Невидимий, як павутиння звис...
Ступить куди?.. неначе хто наврочив,-
Під затяжним дощем палає хмиз.
01.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687023
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 01.09.2016
Я небезпечна - бійся мого подиху,
Я норовлива - знай мене таку...
І, може, буду першим твоїм промахом
Й останньою любов"ю на віку...
Я перекреслю всі жагучі погляди,
Що стрілами літали навмання,
Я замурую й будеш зовсім поряд ти
І можна обійняти... обійня...
Перепалю стожари із минулого,
Розправлю крила й, наче, вільний птах
У небо піднімуся... Заманулося
З тобою загубитись у світах...
Бо вже настільки я душею зболена...
Хотіла ж відректися, але - ні -
Тобою я навіки заневолена -
Нам разом і горіти... не мені...
Поглянув ти і слів не треба - сказані
А сильні руки й тепле серце - ось...
І я радію: ми тепер пов"язані
Коханням, що тоді не відбулось...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686996
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 01.09.2016
Все від душі твоєї пророста,
Твоя снага – потік води живої.
А я посмів з тобою поруч стать –
Я – не герой, не богатир, не воїн.
Мої ж звитяги – сполохи жар-птиць,
Яким не до смаку земні турботи.
Я в небо намагаюся рости,
Насущне все відринувши на потім.
Два полюси одної із планет,
Яка торує суджену орбіту…
Та я не тільки можу тет-а-тет –
На цілий світ готовий заявити
Що кращої від тебе не знайти,
Хоч королівські обійди палати.
Подяку буду Господу нести,
Що дав тебе зустріти й покохати.
Нам доля не дає альтернатив –
Лише тримати міцно оборону,
Щоб дереву життя рости й цвісти –
По совісті, по правді, по закону.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686873
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 01.09.2016
Ой сіли птахи... задзвеніли на нашій вишенці в саду.
Про щось сказать мені хотіли, бо знали, що до тебе йду.
Я йду до тебе, ти ж чекаєш, у нашім гаї на містку.
Там на калині й заспівають вони обом нам пісню цю.
Ой сіли птахи... задзвеніли на нашій яблунці в саду.
Про щось сказать мені хотіли, бо знали, що до тебе йду.
Бо ти ж сказав мені: "Кохаю! Чекаю я на тебе... знай.
Будь ласка, вийди... виглядаю, на наш місток до мене в гай".
Ой сіли птахи... задзвеніли нам на калині, де місток.
Про нас до раночку шептались струнка берізка та кленок.
Бо ти ж чекав там, де калина, у нашім гаї розцвіла.
В твоїх обіймах я щаслива... про це й були їхні слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686869
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 01.09.2016
Безгрішна діво, дай торкнутись вуст,
Заглянути у безкінечне плесо
Твоїх очей; загострене вже лезо,
Приречено меча підняв Прокруст.
Безгрішна діво - викликом оаз,
Серед бедламу лиха і розпусти,
Зігрій на мить і повінню відпустить
У лід заклякле серце від образ.
Безгрішна діво, сяючий вітраж
Зібрав все світло і проллється в душу.
Щоб стати ангелом для тебе, мушу
Повірити, - ти більше не міраж.
Безгрішна діво, ти - із див - дива,
А я біжу по місячній стежині,
Збираю твої сльози по перлині,
Разки намиста доля намива.
Безгрішна діво, так бажає Бог,
Тобі до ніг упасти і завмерти,
Всі лихоліття з пам"яті зітерти,
Чекаєш, знаю.Твій Єдинорог.
30.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686755
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Тулюся носиком до твого і тепло так мені, немає більше насолоди
коли моя рука в твоїй руці. Тремчу, незаймана.
Цілую ніжно твою неголену щоку. Тремчу, закохана. І ні жалю ні болю.
У мене крила є, і серед всіх чудес, лиш ти - моє. А зранку теплий чай,
із присмаком твоїх емоцій. У щічку ніжний поцілунок зі смайлом на вікні
"сьогодні пізно, не сумуй, а завтра швидше трішки". Тулюсь, не знаю
гірша я чи краща, тих всіх що були "до". Обіймеш міцно мої плечі.
І лиш на вушко "моя, нікому і нізащо". Не відпущу... І серцем до твого горнусь.
У дощ, у вітер чи то пройде по місту злива, твоя до божевілля теплих слів,
ні не на вулиці у ліжку.... Кокетливу вдаватиму я кішку.
І часом геть знесилена, вразлива і ревнива жінка, я тут впускаю свої кігті.
А ти мовчиш, лиш усміхаєшся. Закоханий і теплий, і не сердитий анітрохи.
Лиш тільки мій, все інше то дурниця. Тулюсь, так міцно, пошепки тулюсь.
Чи німфоманка я сьогодні, чи відьма зовсім не важливо,
твоє плече мені подушка, твоя любов добавить сил,
мій порятунок, мій маленький еліксир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686815
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Сверкал горизонт, до рассвета грозою полный,
большие дубы обнажив до нутра осин.
А мы не смотрели.
А мы - создавали войны
от первого снега до вызревших в кровь рябин.
И новое утро рядили в густую вечность,
чтоб совести тощей не видеть его глаза.
Спустя сотни вер - положиться хотя б на вечер,
на свечи да на рукотворные образа.
По недругу злоба - картечью по юным душам,
чьи прячутся страхи в родительскую ладонь.
...и мчатся на поиски мира в жару и стужу
созревшие жизни для вечно голодных войн...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686724
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Прощання духмяного літа…
Прощання духмяного літа…
З осіннім відлунням сльози…
Гойдались дощинки на квітах…
Вітри їх плекали крильми...
Прощання тепла чарівного…
В душі блискавиці розмай!
І тільки сльозою німою…
Прошу в літа... «ще почекай!»
30. 05. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686704
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 31.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2016
+ Олеся Шевчук
(фон: Olafur Arnalds - Broken)
Згадуй мене…
Не втрачай ні на мить сонця багряного спогаду.
Він приносить сезон дощів,
Залишає по собі пустку.
Як тонули в коханні, пам’ятаєш,в саду?..
Розділяли на двох смутку чи відчаю частки.
Потребуй мене,як тоді в саду
Захлинайся моїми цілунками,
Бо вони приносять потрібний захист,
Ти під ними, мов під обладунками.
Я звабливо співала для тебе блюз,
Ти ж зціляв мене диво – жартами
І здавалось,що в світі немає сліз…
Адже поруч ти, адже разом ми.
Повернись лицем,зможеш?
Хоча б в цю мить
Відшукай попід Сонця спогадом.
Нагадай: любов гріє, а не болить,
Що не виживеш тільки розумом!
Відшукай,щоб дізнатись: в мені сидить
Лиш твоя любов чорним вороном!
Але тіла торкаються яструби
Найбридкішим для мене дотиком!
Ти в мені розростаєшся,б’єш крильми!
Сам…стаєш вже наступній спогадом.
Серденько задихається під грудьми
Без обіймів із чорним вороном.
Тіло нагло зваблюють яструби
Так байдУже і відпрацьовано.
У душі моїй – пустка не першу мить.
У ній – темно…Та й в твоїй - чорно там,
Бо ти згадуєш все що зі мною …
...Спить наше сонце багряного спогаду...
Знаєш точно без тебе – мені болить.
І за це тобі,знаю, соромно.
Моє серце зчорніло попід грудьми
Без обіймів із чорним вороном.
А твоє щось шукає поміж людьми
І все дивиться в мою сторону.
Згадуй мене…
Не втрачай ні на мить сонця багряного спогаду.
Я повертаю тебе - тобі,
Найпершому твому ворогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684239
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 30.08.2016
Коли тьмяніють фарби й почуття
І радощів земних лише на денці
Кажу собі я - віршнику, затям:
Дай більше території для серця!
Під небом романтичних покривал
Хай кожен подих живиться красою.
Ця мантра для піїтів не нова.
Та скільки нас з епохи мезозою,
Що Слово й душу місим у багні
І сатанієм з того у екстазі!
Це власний вибір – скажете мені.
Та ж дух святий для кожного на часі!
Нас вміло окрадають і без нас,
Сакрал не сховок – благодать спокути,
Де відкриває двері таїна,
Яку не в силі смертному збагнути.
Це так природно – прагнуть висоти,
Ніжнонебесся і глибоководдя.
Давайте Словом мурувать мости,
Якими навпрошки до казки ходять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686440
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
Хоть тигры сладкого не любят
Без исключений правил нет.
Ходил тигрёнок на охоту
И наловил тебе конфет.
Смотри, как он несёт коробку,
Так будто есть алмазы в ней!
Тебя обнял он даже робко,
Не бойся, лапы без когтей.
Он смотрит на тебя умильно,
Ведь год, как мы с тобой вдвоём.
Давай в честь тигра старых фильмов
Тигрёнка Пуршем* назовём!
Я знаю, любишь ты игрушкам
Давать, как в детстве, имена,
Пусть, сидя у твоей подушки,
Он нас хранит во время сна.
Пусть сказка глупенькая, детка,
В моём подарке смысл такой:
Ты для меня всегда конфетка,
А я - всегда тигрёнок твой.
*Пурш - знаменитый дрессированый тигр, снимавшийся в популярнийших, в свое время, фильмах "Укротильница тигров" и "Полосатый рейс".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686425
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2016
Було… було … було … було …
О скільки сліз я пролила за вами,
Мої німі, безликі і слабкі,
Мої непрощені й нездійсненні бажання…
Згоріли й попелом опали до землі
Мої солодкі і п»янкі жадання…
А світ тримали на моїх долонях так
Скарбів земних людських рясні врожаї,
Горіли вітром в полі в ранніх волошках,
І пили води з океанів і з пустелі.
І колосилася бажання трепетна стерня,
І голосила у душі моя надія,
Й віра нишпорила по усіх дивах,
За душу твою положить свою хотіла.
За очі твої все віддала б у житті,
І цей полин, і цю росу, і неба обрій,
Ти мою спраглу душу вдоста напоїв
Диханням свіжості могутньої любові.
І я не втрималась, злетіла до небес,
Затріпотіла я, замріялась, ожила,
А потім мою вірну душу осушив
Для щирої і нової любові.
І я неслась по-між горами в небесах,
Така довірлива, така мала і щира,
Що лиш, розбившись вщент, побачила себе,
Від щастя онімілу і засліплу.
Та не шкодую ні про що за це,
Не мертою я впала і розбилась.
Жива душа тріпоче у віршах,
Таких тобою зроджених і щирих.
27.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686457
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
Образити так легко, а зрозуміти важко,
Зализуючи рани, живе на світі люд.
Від "праведного" гніву хтось любить "лізти в пляшку"*,
Бо вислухати інших - такий неле́гкий труд.
На дорогих курортах лікують потім душі,
До психотерапевтів витоптують стежки...
Якби були в стосунках ми не такі байдужі,
Не відштовхнули б друга надійної руки.
Так важко зрозуміти прості звичайні речі,
Бо чути розівчились ми всі уже давно.
Дивуємося потім суцільній порожнечі,
Яка п'янить спочатку, немов старе вино.
*Лізти в пляшку — сердитися, гніватися,
не маючи для цього ніяких підстав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686351
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
Любви утерянный сонет...
Мой принц…
весеннее очарованье!
Тебе лишь одному —
моё признанье!
Весна, весна…
безумная пора!
Но, как порою…
жить приятно без ума…
...без предрассудков…
комплексов, табу…
за обаяние такое…
свой сонет дарю!
А вместе с ним…
любовь и нежность!
И чувств порывы…
...неизбежность!
...от слов… и от желаний…
от воздуха прохладною весной…
безумно сладостных…
и трепетных признаний…
целую я…
и наслаждаюсь… лишь тобой...
Весна 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686340
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
А знаешь, чай с утра, ещё с жасмином -
обычный выбор, необычный вкус.
Я добавляю тихое "любимый"
в глотки и вдохи... Вовсе не боюсь
обжечься - ни тобой, ни этим чаем,
парящим ароматом над столом,
боюсь, что... слишком тихо я скучаю,
умалчивая снова об одном...
Ты знаешь сам! Я чувствую всё это...
взаимное желание... пить чай,
пить вдохи, нежность, отраженье света
в глазах друг друга, просто же... молчать,
смотреть, смотреть, касаться чашки, пальцев,
так робко, как... жасминовых цветов,
и обо всём на свете... улыбаться,
и чувствовать такую жажду вновь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686391
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
Нецілована,
Некерована,
Пройдусь кронами яворів…
І залишуся зачарована,
………ніби води семи морів
Позолочена,
Непосріблена,
Найсолодша із орхідей…
Я і досі ніким не обрана-
……..ні до звірів ні до людей
Не відмолишся,
Не відмиєшся,
Позолочена та гірка…
Ти в долоні мої пролиєшся,
………і в мені оживе ріка
А не схилишся,
Не обізвешся,
Воском скапаєш з вівтарів…
І на лоні моєму зійдуться
………темні хвилі семи морів
І коли
Диким вовком витимеш,
І розкроїш мене навхрест…
Я воскресну! - і далі житиму…
……….доки води мої несеш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686171
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 28.08.2016
Літо промайнуло, а тепло лишило…
Літо промайнуло, що так надихало…
Теплими думками ніжно обіймало!
Дарувало зорі білими ночами,
Вабило в полони синіми очами!
Одягало землю килимом барвистим...
Щастя дарувало яскравим намистом!
Всі серця співали сонячними днями!
Десь блукали з милим рясними гаями…
Літо промайнуло, а тепло лишило…
Спогадом солодким серце нам зігріло…
22. 08. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685634
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 27.08.2016
Порожнеча всмоктала мій норов,
Тихо гине тепло у душі.
Хоч лишились цікавість і подив,
Та хвороба лежить на плечі.
Терпеливо чекаю фіналу,
Коли скажуть, що я вкотре згас.
Або буде могила недбала,
Або фенікс злетить - прийде час.
Дім свій згадую - близько до болю...
Осінь світить побляклим вогнем,
Та хіба я прийшов, немов воїн,
Щоб піти від глибоких проблем?
Наче не знаю...
Не знаю...
Не зна...
Не зн...
Не з...
Не...
Н.
...
Отаке.
Перерізана лінія знову
Заявила про кості на мить.
А мені вкотре відняло мову...
Тож чи знову мій фенікс злетить?
26.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685900
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 27.08.2016
Закрой глаза... По кромке сентября
уходит всё, что было лишним... Веришь?
Я знаю - было всё у нас не зря -
обиды, и упрёки, и потери.
Мы... выросли, из нас и над собой -
мудрее стали и друг другу ближе...
И я теперь... ровней дышу тобой,
и ты - я верю - мной ровнее дышишь.
Не потому, что стало всё равно!
Нет-нет! А потому, что стало
спокойнее и радостней - и ночь,
и день делить, которых... слишком мало,
чтоб просто надышаться, вдоволь, всласть,
чтоб просто говорить не о погоде,
чтоб... к каждой из ладоней мне припасть -
тебе, опять, во всём, что не проходит,
без слов признаться, помня те слова,
что к кромке сентября ведут два сердца...
Закрой глаза, почувствуй, как на два
легко делить нам каждый вдох осенний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685887
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 27.08.2016
Піти не важко, падати - ще легше,
А от піднятись і не забруднитись,
Без крил злітати знову й не розбитись,́́
Допоки доля твої коси чеше,
Ох...та мотузці як не витись, -
На кінчику - обрив.
Глумливий сміх приниженням обійме -
Короткий спалах гніву і... байдужість,
Віночки знов собі плете із ружі,
Додолу очі, навіть не підійме;
Чужу біду, однак, не прийме -
Нехай собі горить.
Не важко жити, важко животіти,
Листочком шепотіти бур"янині,
Що все гаразд було і є понині.
Себе обманювати і тремтіти,
З дощем по осені жовтіти,
Міняти кольори.
Якщо зірвало вітром, по спіралі
Витки угору-вниз, карають грізно,
Не радощі пророчать, а печалі;
Бо сам-на-сам, із гілкою нарізно.
Кінець... боятися запізно,
Ти - долі пілігрим.
26.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685867
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 27.08.2016
Всё непременно осенью случится,
Наступит утро цвета янтаря…
На ветку сядет голубая птица.
И станет ясно, дальше так нельзя.
В костре потерь уже сгорели листья
И рукопись непрошеных стихов,
Кому-то не отправленные письма…
А до любви осталось пять шагов
Всего-то пять, а может быть и меньше…
Глаза закрою, просто подожду,
К рассвету поверну лицо в надежде,
Что угадаю точно, не спугну
И вот тогда останется коснуться
Протянутой рукой её плеча,
От счастья слезы на траву прольются:
– Моя любовь, теперь ты не ничья…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685944
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 27.08.2016
У душі поселилась кішка...
Та шкребе... Так шкребе нещадно.
На вустах завичай усмішка
І думки так далекоглядно
Мій розвіяти хочуть смуток,
Щоб забула про все і крапка.
Але й усміху цілий жмуток
Продере ця кігтяста лапка.
І ніяк не піде жорстока,
Може чимось нагодувати?
Гей, пухнаста моя морока,
Ти лягай вже скоріше спати...
Дай тривогам моїм спочити,
Дай загоїти трохи рану.
Ти страхи, як мишей ловити
Починай... Проганять не стану...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685934
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 27.08.2016
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00654737.mp3
моя прекрасная принцесса.....
я так всегда хочу тебя....
моё лекарство против стресса.....
зацеловать....
тебя....
любя.....
в глаза смотреть изнемогая....
проникнув в их простую суть...
увидеть как душа босая....
телам двум не даёт уснуть...
и находяся в опьяненьи ....
такой зовущей простотой....
губами пробовать колени.....
лаская грудь твою рукой...
от пальчиков на стройной ножке.....
нежней чем в песне соловьи
смывая языком дорожки....
с малышки....
жаждущей любви.....
и как в последнем наслажденьи....
познать открытость губ и уст....
проникнув внутрь...
твоей вселенной....
и в волнах страсти утонуть....
и оставаясь...
в состояньи....
когда потерян день и ночь.....
шептать тебе в любви признанье....
гоня реальность жизни прочь.
++++++++++++++++++++++++++++++
________________________________________
я
Тебе
подарю…
А Л Ф А В И Т…
мой язык
в буквы Жизнь Вдохновит
оставляя пожара следы
Растворяя
невинности льды...
...Ты…
…заплачешь…
от Счастья
крича…
я Напьюсь…
из
Святого…
ручья…
.................................................................
.................................................................
ПОМОГУ....
ИЗУЧъАТЬ...
КИТАЙСКИЙ...
АЛъФАВИТъ...
ХуГо.
*****наталія калина - Я так завжди тебе жадаю… (відповідь принцеси поету Хуго)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711614
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680854
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 26.08.2016
***
[b]Улянці Задарма та Богданочці, чудовим жінкам, матерям, дружинам і прекрасним поетесам.[/b]
***
Дві зірочки, дві мрії, дві ріки
Одна руда, як вугіль чорна інша
Як дві Франківська Бистриці-ріки
Хвилюються, даруючи нам вірші
[b]Улянці Задарма[/b]
***
Підвладні їй і равлики, й дракони,
Казки, вірші ліричні - все від Бога.
Віват, Надюшо! Дайте їй корону!
Святкуй, Принцесо, першу перемогу!
***
[b]ЛІНІ ЛАНСЬКІЙ[/b]
Вона одна така. Ніяких збігів!
В її віршіх - кохання владний сміх.
Ще заспіва колись старий Чернігів
Нові пісні зі слів твоїх.
***
[b]ПРО ЕЛЮ (Дорофеевську)[/b]
В нашу подорож незбагнену
Доля щедро дала Єлену,
Що приїхала швидкоплинно,
Щебетала нам безупинно,
Обіймала, вкривала леготом,
Оберегом була і реготом,
Наша Ліра та наша Муза,
Наше сонечко, шар із лузи,
Щебетушка та веселушка!
Ти – найкраща моя подружка!
***
[b]МАР’ЯНЦІ ТИСЯК[/b]
Вона іде – і сонце сяє.
Горянці рівної нема.
Хоч гордо голову тримає,
Вона як сонечко сама.
Навіщо нам чужі та інші?
Як чисті води рік гірських
Із вуст її стікають вірші
А в них – кохання кожен штрих.
***
[b]ГОСТІ[/b]
***
Тепла усмІшка. Тільки в очах давно
Трошечки суму. Крапля його - на денці.
Грація кішки. Віршів п’янить вино,
І розливає хміль полум"яний в серці.
Мавко манлива, чистий землі смарагд,
Щедрість її людей, мелодійність пісні!
Будь же щаслива, хай обійде жура,
Доля всякчас дарує сюрпризи різні!
[b]Тетяні Лавинюковій[/b]
***
Аж домашнім теплом повіяло,
Здобним тістом від пирогів,
Щедрих рук розкидала віяло,
Не шкодуючи теплих слів.
З містом мрії усіх знайомила,
Годувала та берегла.
Освітила дорогу променем,
Серця часточку віддала.
***
Від усіх подружок-гостей Івано-Франківська тобі, Таню, велика дяка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685658
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 25.08.2016
На місточку зупинилась,
в чисту воду задивилась.
Злетів з дерева листочок,
вийшов хлопець на місточок.
Той листочок із кленочка,
в хлопця вишита сорочка.
Той листочок багряний,
а той хлопець - кучерявий!
На місточку зупинилась,
на листочок задивилась.
На листочок задивилась,
а до хлопця прихилилась!
Той листочок із кленочка,
в хлопця вишита сорочка.
Той листочок багряний,
а той хлопець - кучерявий!
На місточку зупинилась
і до хлопця прихилилась.
Ой, пливи, пливи, листочку,
є вже хлопець на місточку!
Той листочок із кленочка,
в хлопця вишита сорочка.
Той листочок багряний,
а той хлопець - кучерявий!
На місточку зупинилась,
в чисту воду задивилась.
Злетів з дерева листочок,
вийшов хлопець на місточок!
Той листочок із кленочка,
в хлопця вишита сорочка.
Той листочок багряний,
а той хлопець - кучерявий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685592
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 25.08.2016
Якби ти лишився арт-дилером, або став поважним теологом,
Якби одружився з Марго вуха твої б уціліли,
Дитячі долоні втерли би сльози на рудих щоках,
Привчили до компромісів між контрастами
Замість занурення в невидимий усіма космос
Енергетичних полів і пульсуючих електронів,
Замість виписування кожного атома дихання вечора
І кожної краплі мигдалевоквіткового меду,
Замість пристайності крукових крил з хвилюванням пшениці й неба,
Дякую, попередив.
Якби ж не гукав:
- Пірнайте душею між соняхових суцвіть!
Якби ж тебе звали Дайте …
Але тебе звали Беріть
ілюстрація звідси:http://ermake.ru/risuem-peyzazh-plastilinom-plastilinovyy-peyzazh-master-klassy-d/plastilinovaya-zhivopis-osen-master-klassy-dlya-detey/novyy-tovar-2
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685428
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 24.08.2016
Подружжю Баницьких.
Сіре з білим, виднокіл дзеркально, -
Горнуться сріблясті серпантини,
Палко обійнявши полонини,
Губляться у просторі прощально.[img]http://static.tonkosti.ru/images/5/59/%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%B0_%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%84%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%88,_%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F.jpg[/img]
Сіре з білим, шелестом за вітром,
Неба край - мереживо фестонно.
Смерековий ліс грайливо-сонно,
Спалахом хизується над світом.
[img]http://www.rakhivnews.in.ua/uploads/posts/2016-07/1467369390_rahiv-city.jpg[/img]
Сіре з білим, бронза в оксамиті,
Кинуті коралі; від зневіри
Плачуть скрипки, скаржаться клавіри
Безнадійно голосній трембіті:
"Сіре з білим - чорним відгриміло,
Вогняні мечі нагнали страху,
Кинувши горянку ту на плаху,
Розколовши навпіл її тіло.[img]https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/e/e0/%D0%91%D0%BB%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0_%D1%96_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE.JPG[/img]
Сіре з білим...з нелюбом вінчали,
Вишкребли зсередини всю душу.
Стогне хрест, закоханий у ружу,
Колючки кохання заквітчали."
Сіре з білим - коло біля броду.
Кладку водоспаду - на поталу.
Думу молитовно-досконалу
Про спаплюжену навіки вроду.
Сіре з білим, вже давно не з вами,
Голосні засмучені трембіти.
Віддались в мелодіях сивіти
Медвяному явору у найми.[img]http://ua.igotoworld.com/frontend/webcontent/websites/1/images/events/41174_800x600_1.jpg[/img]
23.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685396
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 24.08.2016
Когда ты подруг называешь своими сестрами
Когда друзья тебя любят нежностью братьев
Когда отыскала баланс на осколках пропасти
Бросив на стол эскизы для нового платья
Когда воедино сливается фальшь и истина
Вдыхаешь в себя разряд жизни, а не пустословие
Молнией глаз срываешься в кроны листьев
Теряя себя и обретая снова
Когда, словно кит, фонтанируешь новыми ритмами
Тот самый, которому, сидя на крыше, молишься
Внезапно влекут по новой пути избитые
Когда каждый вечер взорваться от боли торопишься
И получается. Когда смеются родители.
А мамины руки - твоя колыбель по-прежнему
До кончиков пальцев пропитана силой живительной
И ты вся такая до чёртиков омута нежная
Когда отпускаешь своих - а они идут рядышком
Теряя привычку вздыхать при тебе участливо
И на дыхание Бога шепча отвечаешь
Ресницами к небу
Я без границ.
Я счастлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685368
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2016
Милый котёнок...
расскажу я тебе сказку - правду
из жизни одного королевства...
иду я как то по улице а на встреу мне принц
такой себе упитанный мужичок....
приехал орган в кафедрале послушать....
(эт по ихнему главная городская церковь)
а я ещё подумал скользко зима...
может ведь подскользнуться и упасть....
так он наверно услышал...
и решил упасть...
но место было не медийное...
для Пиара не подходящее
а вот на свадьбе герцога он и упал...
как я ему советовал....
прямо на красной дорожке
для королевских персон...
пошёл я в парк
и встретил красавицу длинношёрстую рыжую корову
а когда возвращался из парка...
она уже родила телёночка
я хотел его погладить...
но его мама была убедительно против
такой фамильярности...
в озере в плотную с пешеходной дорожкой
лебедь высиживал птенцов
никакого внимания не обращая..
на меня и на гуляющих...
...правда экологам разрешили
отбирать уних яйца...
так как они убивают живущих рядом....
на поляне весело и шумно бегали поросята дикого кабана...
за кустами стоял окаменевший мальчик...
у которого от взгляда девочки...
отвалилась голова...
не пойму не то взгляд такой...
не то мальчик... слабоват...
сексуально....
на осветительном столбе жонглировал мячом футболист
а на площади столпились двойники
вождей мирового пролетариата
доказывая друг другу кто из них больше вождь.....
на деревьях в лесу вывесили скворечники для диких мышей...
студенты подрабатывают официантами и жонглёрами
пародируют памятники и пьют на спор пиво...
буржуа выгуливали по набережной свои фраки и платья ...
рабочий класс перекуривает...
стуча по скамейке костяшками домино
так проходит жизнь в моём королевстве....
и я хочу это всё показать тебе
Моя Любимая девочка...
чтобы ты знала....
если бы
мы были вместе......
то
Принц бы не упал...
у мальчика бы не отвалилась голова.....
лебеди бы не стали убийцами...
и ваАбще ..
даже летучие мыши и поросята
из диких стали ручными....
потому что на них смотришь Ты
самое большое Чудо Вселенной....
Моя Любимая девочка...
я точно знаю и без сомнений верю
что только Настоящая Любовь
меняет мир к лучшему
ВСЕ ФОТО СДЕЛАНЫ АВТОРОМ
*****0Т - ответ Милого Котенка - Дорогой Волшебник
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688217
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684208
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Тумана белый крепдешин
Пропитан запахом лаванды...
Мне красоты той хоть аршин,
Иной не знаю в жизни правды.
Мне красоты той хоть аршин...
Да под дождями звездопада
Души наполнить бы кувшин.
А что ещё для счастья надо..?
Чтобы рябина на снегу
Горела да не догорала...
Почувствовать - любить могу...
Похоже, что хочу немало.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684018
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Я вечір нишком украду,
вогні поцуплю по одному,
щоб сплутав шлях свій ти додому
і заблукав в мені незнаній...
Коханій...
Може, цілунком зваблю щиру душу,
а очі зачарую зіллям,
і зранку знов буде похмілля,-
у мене хмелю - повні роки...
Сріблися плесом, вічне небо!
Тобі я зорі повертаю...
Знаю!
Любов могутніша за відьму.
13.08.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683550
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Я є тут. Еге-гей! Обізвись, чи хоч блисни з-під крони,
Що нависла над затишком мирним пустого гнізда.
Ти так міцно тримаєш до серця свого оборону...
Свіжим леготом з вирію просто принесла тепла.
Я є тут. То чому ж ти не бачиш? Гей! ...Вістря грози
Зачепилось за шапку знов гостру притихлого лісу.
Густу темряву променем мрії затято гризи!
Може, мавка подолом зеленим майне із пралісу.
Я є тут. Ось ця темрява, глянь. Чи, хоч спробуй... Змирися!
Брязкотіти втомилась жаринками зір-миттє-снів.
Темінь глибша, і тепла, й таємна... Хутчіш огорнися,
Споглядай, пустоцвітно як гаснуть іскринки цих днів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683535
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 15.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2016
В час золотих бджiл хмар дощовий парад.
Доторкається стріл серпневих вересень - лiтокрад.
Блискавиці - торох! Не спи, мій ласка́вий Бог,
Найніжніше на світі літо – де ми тільки удвох.
Вiтер шепоче квітка́м, що хоче лишитись там,
Де в казцi серпневiй зорі радіють закоханим дивакам.
В час золотих бджіл хмар дощовий парад,
Покотилися поза хмари відгуки канонад.
Яблука на столі усмішкою Іллі.
картина Чернігіна Олекси
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683564
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Я небо листопадове люблю,
як темний шовк ночей,
як спальні білий спогад...
Ти мій! Це правда чи лиш здогад?
Що імпульсом розхитує межу...
Живу... У ритмі скронь,
що кроком - то віршами.
Думок ключі летять в блаженну синь...
Ми падолиста станемо листами,-
він нас не вб"є, як папороть, колись...
Ми жити будем в вітражах кленових,
в поемі дуба, в музиці дощу.
Я небо падолиста так люблю!
Як наші, непрості, під ним розмови.
13.08.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683474
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Мы ничего друг другу не должны,
Сгораем молча пеплом сигарет.
Но нам с тобой, по-прежнему, важны
"Привет, ну как ты?" Вот и день согрет.
Казалось бы печалиться смешно,
И просочилось каплями в песок
Не наше время...наше нам должно
Лишь память, сединою на висок.
И радоваться тоже ни к чему, -
У каждого свой ворох разных бед.
Но вот я снова дому твоему
Шлю, по привычке, утренний привет.
И кофе ароматный вместе пьем,
И новости... всего лишь ночь прошла,
Но до сих пор не поросла быльем
И преданно из каждого угла
Глядит, как мы без лишней суеты,
Сплели из паутины филигрань,
Из радуги - сияния мосты,
Из теплых слов вневременную ткань...
13.08.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683501
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2016
Твой поцелуй касается ключицы,
А прядь волос легко щекочет шею…
Я расцветаю,
Таю,
Хорошею…
От страсти чуть дрожат мои ресницы,
Сбивается дыханье от восторга.
Чуть слышно губы шепчут твоё имя.
И я теперь твоя…
Твоя богиня,
Плутовка, хулиганка, фантазерка…
Твои прикосновения как вспышки,
Они светиться заставляют кожу.
Всё это очень на любовь похоже,
Такую, о которой пишут книжки
Ты – мой роман, всю ночь тебя читаю.
Ты – целый мир
И ты теперь мой пленник.
Мы вместе пьем любви осенней зелье.
Объятьями друг друга согревая…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683329
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Зазимуй біля мене, хоч зараз і не
до зими й навіть осінь лиш сниться дощами.
Засинай, як прокинешся тільки мене
переплутай з тією, що бавиться снами
відчайдушно і вільно, без страху віднять
щось твоє, як чуже, наче право незриме
на усього Тебе, поки все іще сплять,
хто для Тебе реальний у про́житі зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683348
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Міцно в"яже мотуззям руки,
Щось невидиме; шле гінця
Чорний ворон - кохання муки.
Волох - в прірву і без вінця.
Тихо-тихо лоскоче подих,
Тільки б встигнути...мозку струс
Божевіллям знов колобродить,
Розсипаючи скалки друз.
Сліпну в захваті, лишень кола
Заплелися у ланцюги.
Обпеклися вуста, спроквола
Закипіли у ключ сніги.
Що замерзли дев"ятим наче,
Чи на першому ще лишень?
Чорний ворон уже не кряче,
Він стріла ж бо, а я - мішень...
11.08.16.
Чорний ворон - це дуже неоднозначний символ.Він може бути Пам"яттю и Думкою,як у Едгара По,а може бути амбівалентним символом гріха з одного боку,та мудрості і довголіття з іншого...Багатогранний образ невідомого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683005
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Ти...просто будь...
Надовго не зникай,
Най спрагло усмішку твою вбираю
Усіма фібрами свого гнучкого тіла...
В очах жагучих знову потопаю...
Яка незрима...і могутня твоя сила...
Ти...просто будь...
І вітер лагідно,як ти за плечі обіймає
І хмари кучеряві до ніг моіх схиляє,
Квіти стеблинами гойдає
Красу і аромат від них я переймаю
Всі перепони Всесвіту...здолаю...
Ти...знай...
Що відкривається тоді лиш рай,
Коли до твого серця припадаю...
І тисячі незнаних просторів
Переді мною двері відкривають...
Я наймогутніша...все зможу...все пізнаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682323
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Взавтра буде взавтра, а сьогодні літо,
Несуттєвих вчора випита роса,
У серпневий вечір, стиглістю зігріті,
Почуття взаємні бавлять небеса.
Упаде додолу зоряне намисто,
Прихорошить сяйвом села і міста,
Заздрить вічний простір – серцю в грудях тісно,
Бо зійшовся всесвіт на твоїх вустах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682930
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016
♫♫♫
А что если счастье рискнуть рисовать самим?
Штрихом акварельным на мокром листе бумаги…
Придумаем гимны, гербы и цветные флаги,
И жизни остаток служенью ему посвятим.
И счастливы будут те, кто решится с нами
Заполнить свой мир этой жаждой творить безумства.
И согласится, что жить по-другому грустно,
Что есть чудеса, есть зола, есть живое пламя.
И волен любой обретать и делиться этим
Придуманным миром, желающим слиться с жизнью.
И волен любой рисовать его легкой кистью,
Чтоб было о чем рассказать на закате детям…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682895
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016
- Хрю!
- Хрю!
- Хрю!
- Хрю!
- Хрю!
- Хрю!
- Рох!
Топчем світ, немов горох –
Бачить Всюдисущий Бог
Грішних.
Корить розум ниций страх
Опинитись в слабаках,
І танцюєм на кістках
Інших.
Чистота – на зуб вовкам.
- У меню не бути нам!
Уникаєм мелодрам
Вміло,
Заховавши душу в бруд –
Хай минає боком люд,
На страшний чекаєм суд
З милом.
Той, що серцем у багні,
Уподібнений свині,
Зрозуміє, що на дні,
Пізно,
Бо безмильно (довгий час)
Бруд – в душевний псоріаз,
Кам’яніє серця м’яз –
Слізно.
Зло не ходить навпростець,
Точить хитро олівець
І готує на овець
Ласо.
Не захрюкати б самій,
Записавшись на постій
У багнюку й перегній,
З часом.
Не врятує каяття
Свинством сповнене життя,
На сортоване сміття
Схоже.
Дай нам ширший кругозір,
Сяйво в очі чистих зір,
І в свою отару вір,
Боже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682859
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016
Я видел живорожденность души
Кипящей всеми нотами разврата
Под липким слоем пудры чистоты,
От глаз которой больше нет возврата
В укромный наркотический экстаз
Былого мира звуков, красок выси…
Когда-то ценной, полноводной жизни
Растрепанные ткани на ветру
Безвольно канут в эту филигрань
Приемля каждой каплей одержимость
Когда поёт без устали хрусталь
Сознанья нитей рек необратимость,
И сердце, отрицая красоту
Огнем порабощения живое…
Целует жизнь так только роковое!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682028
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Коли виходив, злість кипіла гулко,
Гнів шаленів, готовий розіпнути,
І від емоцій – жодної пігулки,
Щоб обезболити в протиотруті.
Любов у вени заповзла, скрутилась,
Гніздо змією звила попід серцем,
А очі – чорні вишні перестиглі,
Застигли дулом в передсмаку герців.
Пролізли в сни, щоб завжди бути поруч,
Палкі слова із губ її «кохаю»,
Він з пам’яті їх випікав власноруч
І відчував себе вигнанцем раю.
Не випита до дна взаємна чаша,
Образи у тумани загорнули.
Та лавки по алеях стогнуть: «ваші…»
Вглиб спомини повзуть пташам зозулі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681939
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Темнота в твоей комнате-лоджии давит скорей не на глаз,
а на ткань, заставляя отбрасывать прочь всю одежду.
Обнажая открытую кожу, ты вспомнишь о нас
и о том расстоянии, что было все-таки между.
Между нами, как между Европой и Африкой гладь
Гибралтарской струи, что размыла собой перешеек,
так и нас разделяла, хоть рядом лежали, кровать,
а еще поворот друг от друга: от бедер и к шее.
И от этого оба привыкли мы быть в наготе,
не пытаясь мозолить глаза нелюбимой картиной;
я уверен, что каждый из нас представлял в темноте,
как становится быт ежедневный скупою рутиной.
Неужели боялись серьезных и смелых шагов?
Неужели любовь - это свет, что погас безвозвратно?
Я не знаю, но мы намотали нимало кругов,
чтобы снова вернуться к началу, вернуться обратно.
Посему темнота - твой единственный выход и вход,
а меня поглотит мое творчество, новые мысли,
что пройдут мимо глаза людей через строки, в обход
восприятия их, понимания сути всей жизни.
Темнота в твоей комнате все же не самый предел
того места, где может быть тихо и может быть пусто.
Темнота есть и в людях, внутри разносложенных тел,
но, что самое главное: в душах. И это вот грустно.
© Денис Пасенко
https://new.vk.com/denis_passenko_poetry?w=wall-52158615_2195
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681106
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 04.08.2016
Жили собі у космосі планети,
Метеорити, астероїди, комети.
І був більш менш в хазяйстві лад,
Аж тут намітився парад.
Ой лихо! Що із ними сталось,
Як на параді шикувались.
Венера, звісно краля знатна,
На різні хитрощі ж бо здатна.
До Сонця ближчою щоб бути,
Йому хотіла підморгнути.
Сатурн угледів вражу дочку,
Почав котить на неї бочку,
Крив компроматами їдкими
І брязкав кільцями своїми.
Картина всього цього фарсу
Розхитувала нерви Марсу.
Розгнівався і був шалений,
Червоним став, як рак варений.
Уран умить тим скористався
І біля Сонця ошивався,
Немов набридливая мушка
Дзижчав у Сонця біля вушка.
І лиш тихесенько здаля,
Дивилась на те все Земля.
Хотіла дуже їм сказати,
Що досить вже інтригувати,
Що схаменутись може треба
Еліті зоряного неба.
Бо Всесвіт бачить все і знає,
Візьме й пихатих покарає.
Усю цю метушню придворну,
Засмокче враз у діру чорну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681606
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Ты раздувал во мне уголёчек страсти,
Он разгорелся – и полыхнул пожар.
Наша любовь вдруг разорвалась на части,
Как перегретый слишком воздушный шар.
Я виновата, знаю: сама хотела,
Чтобы в сердцах огонь был, а не зола.
Ты же, холодный, руки согрел об тело
И подождал, пока я сгорю дотла.
Пепел я, серый пепел... Дотронься – нежный!
Мягкий на ощупь, ласковый и живой!
Ты погнушался... Переступил небрежно,
Словно не ты вчера ещё был со мной.
Пепел я, пепел, серый и невесомый...
Ветры, развейте! Больше любви не жду.
В будущей жизни девушкой незнакомой
Гордо, с улыбкой, мимо тебя пройду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681524
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2016
ти сповнена блиску
веселкою світиш мені
і в неба колиску
пірнаєш з нічної землі
зірки в твоїх косах
а місяць сховався між крил
й ходитимеш боса
по ковдрі з небесних вітрил
гримиш часом грізно
аж блимає ранок в очах
стріляєш наскрізно
щоб в темряві я не зачах
ти сповнена блиску
цілуєш у скроні вогнем
літаєш так низько
а падаєш теплим дощем
02.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681484
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2016
Зголено душу відкрила вітрам по́ночі,
Їм будувала не замок, а храм сонячний,
А наостанок створила сама яблуко.
Єво, яка ти і справді чудна: пазухи
Повні незнаних дозрілих спокус, пристрасті,
Хустка бабусина в’яже вузлом вилиці,
Очі сполохано спалахи зір випили,
Серце не втрималось, вирвалось в світ випукло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681401
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Люблю, коли літо листи мені пише дощами,
Змаруджені справи відклавши до зимньої стужі,
Проходяться струмені терпко п’янкими вустами,
Вливають потоки під шкіру залюблено дужі.
Люблю, коли серпень свідомість леліє вітрами
І співом пташиним до кави ранкової будить,
Лунають довкіллям насичені настроєм гами,
В життя добавляють малесеньке вранішнє чудо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681352
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Ось ти уже збираєш тихо речі,
Неквапом, крадькома, боїшся засмутить.
Та я все бачу, холодок на плечі
Лягає... "Стій!" - душа схвильовано кричить.
Але тобі вже мариться дорога
І хоч ще зовсім поруч, вже думки летять
Далеко... Стану край порога
Щоб втримати тебе. Піти, залишити не дать.
Ти по щоці теплом сковзаєш
Легенько так і море ніжності в душі розлито.
"Я повернусь..." мені пообіцяєш,
Але не ти то будеш... Зовсім інше літо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681328
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Літній вечір сховався за хмари,
Дивне ложе за обрій прослав.
Вкотре місяць самотній, без пари
Між зірок тихий смуток зіткав.
На ставку поміж лоз й очерету
Золотий рушничок простелив -
Сяйний вихід зірок до балету,
Візерунками став посріблив.
Поміж вербами думи одвічні
Шепотілись й притихли гаї.
Оживали часи героїчні,
Що на край цей чудовий лягли.
Все затихло в зажурі вечірній,
Місяць в дзеркало-став задививсь.
Танцювали там зорі предивні,
Про одну лиш сердега журивсь.
Прохолодою ніч обвивало,
Щось таємне шмигало в кущах.
На сову місяць цитькав бувало
І на плесі зорю колихав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681281
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Ти зробив з мене дівчину – воїна.
Показав світ у чорному вимірі.
Скільки лиха тобою вже скоєно?
Скільки зрад коханню і вірі?
Ти мене все відучував плакати.
Під табу взяв усі мої слабкості.
«Жорсткість духу!» - умів лукавити
В манері добра і лагідності.
Ти все скручував стрічку Мебіуса
В безкінечність страждання і болю.
Пильнував, як вогонь згасає.
Випробовував, що ж я дозволю?
А сьогодні вже не випадково,
Коли швидко згасає цей день,
Ми шукаємо першооснову,
І по вісі йдемо неповернень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681251
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
Коли мрії виходять накладом,
в одруківках Твоє ім'я..
Неусміхнено, неодплакано,
ані краю-кінця нема.
Розсипається тінь ожиною
(місяць срібну впустив таріль)...
Я наснюсь Тобі ніжно-пінною -
як глибоко, лише поринь.
А як виринеш - понад хвилями
і безлюдно, і тихо-ша.
Ти відчуєш, що стали вільними -
Твої мрії, Твоя душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681208
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
Я стала забувати голос твій,
твій сміх дзвінкий. Запарю чаю з м'яти,
бо стала забувати як це - спати
спокійно, не плекаючи надій.
Не думати і не фантазувати,
закрити очі, вимкнути свідомість,
а не до ранку, в казку чи то повість
свої думки складати, римувати.
Я стала забувати твої очі,
їх ніжний погляд. У свої уяві
я бачу більше ніж ворожка в каві.
В реальності - холодні темні ночі
без дотиків, без подиху, без тіла,
що зігрівало б, дарувало втому
в години пристрасті п'янкої, а потому
так просто було поруч, хай без діла.
Я стала забувати як це - "рідна",
"кохана", "люба", "мила" та "єдина"...
І знову сну нема. Нічна година
вже третя. Голова дурна та бідна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681226
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
Я хотел бы, чтобы ты была одна
У меня, у меня…
Но тебе ведь не могу, мой свет, солгать
(Хоть, наверное, зря…).
Там - в далёком предалёком далеке
У меня есть семья…
Что?
Следов не видно на моей руке?
Я кольцо просто снял…
Нет, не здесь…
Да лет, наверное, с пяток.
Стало жать, стало жать…
Что жена?
Ну, побурчулила чуток,
Но я же спец – убеждать.
А тебя не убеждаю я ни в чём,
Никуда не маню…
Ведь не стану золотым твоим ключом:
Отворив - затворю…
Вот такие, моя милая, дела,
Если на чистоту…
Ты меня весенней вьюгой замела -
Я в цвету… Я - цвету!
В необъятность глаз сиреневых твоих -
Осыпаюсь, лечу.
Но играть с тобой в банальный перепих -
Не хочу, не хочу…
Ведь с такою оставаться - так на жизнь!
Ну, а я не смогу…
Прикоснусь к губам губами... Разреши -
Пять секунд, пять секунд…
И уйду...
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407611
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 01.08.2016
(слова - Надія Башинська; музика, виконання - Тетяна Мирошниченко)
Нехай летять літа, спинять не треба.
Вони, як журавлі, самі полинуть в небо.
Та навесні птахів завжди чекають дома.
Літам назад - дорога невідома!
Не повертаються! Не повертаються літа.
Та є в них весни, й осінь золота.
Нехай летять літа.. Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте.
Ясніє у них неба синя просинь.
Сипнула срібла вже зима у коси.
Нехай летять літа... Не зупиняйте.
Ділами добрими їх прикрашайте!
Не повертаються! Не повертаються літа.
Та є в них весни, й осінь золота.
Нехай летять літа.. Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте.
Людське життя... Воно, як пісня світла.
У ньому сміх дзвінкий і яблуня розквітла.
І усмішка щира, що серце нам гріє.
Буває тут зимно, і віхола віє!
Не повертаються! Не повертаються літа.
Та є в них весни, й осінь золота.
Нехай летять літа.. Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681233
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
я смог себя от рабства защитить...
поклявшись...себе клятвою простою....
просить не буду...
верить...
и любить...
и обрету свободу...
над собою
и очень долго в этом мне везло
я даже стал лечить... чужую Юность
пока не разглядел Твоё Лицо...
и в пепел превратилась
моя мудрость...
...........................................
я так устал ...от холода зимы.....
проник он в сердце....
и поранил Душу...
и наше Ты... уже звучит как Вы....
и только боль....
в словах... течёт наружу
мы встретиться должны
чтобы Любовь спасти....
почувствовать её... прикосновенье....
как дань...
себя...
мы будем ей нести
расплавив серость...
в сказочных мгновеньях.
..............................................
я задыхаюсь без любви...
как в штиль на море паруса....
и от сжигающей тоски.....
меня спасут твои глаза...
вот фотография твоя...
мой мир мечты на ней очерчен...
пока ты ждёшь....
...обнять меня...
я Несгибаем....
и Бессмертен.
...................................................
Я знаю наша встреча состоится...
и после адаптации зрачков...
мы сможем вдруг...
опять разговориться...
войдя в реальность....
из страны стихов.
мы придумаем вместе ...
фантазии счастья...
а касаньем проверим...
безумные сны...
и заполним любовью
остатки сознанья...
между нашими Я
растворёнными в МЫ
мы узнаем как пахнут
зовущие губы...
как желанье сочится
из глаз ...
как из ран...
мы...
сегодня...
... и вечность....
с тобою забудем...
и вселенная будет
завидовать нам.
...................................................
побудь ещё немножечко ....чужой....
дай пережить... Затменье.... Нетерпенья.
твоё прикосновение....
рукой....
и вечность....
превращается...
в мгновенье.
..................................................
Ты столько раз дарила мне Себя.....
свою улыбку ласку и надежду.....
а я как в первый раз.... хочу Тебя.
и Голод....
по Тебе....
сильней чем прежде.
*****Петро Кожум'яка - …ЧУЖОЙ! - (пародия)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680769
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 01.08.2016
Август наступает...
На исходе - лето...
Полночь приближает -
Пение сверчков...
Кто читает письма,
Жаждет и ответа:
На пороге ночи -
На свою любовь...
Сон туманит очи...
Тяжелеют - веки...
На излёте лета -
Медленнее кровь...
Вот бы умудриться
(Трепетным сонетом) -
Возвратиться к свету...
Прикоснуться вновь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681219
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
Коли люди втрачають совість,
Світ біднішає. Ні, нездужа,
Й прилітатиме вже натомість
Темнокрила страшна байдужість.
Коли люди втрачають спокій,
То нормально є? Ні, важливо.
Адже кожен живе допоки,
Доки миті шука щасливі.
Коли падають в небі зорі,
То є теж із чиєїсь волі.
І не все у житті – прозоре.
Загадкові є наші долі.
Коли сонце мандрує світом,
Все, що є на землі, радіє.
Це воно посилає звідти
Нам життя і нові надії.
1.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681041
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Інтим - це перш за все оголення душі, а не тіла.Тому спочатку ніж роздягатися перед кимось, переконайтесь...
...а чи цікаві ви йому одягнені?...
***
Димить на підвіконні сигарета
Із ароматом м'яти та ванілі
В кутку скрипить платівка на вінілі
Легенький блюз знайомого куплета
Ти палко обнімаєш її плечі...
...спустився вечір...
Висить в повітрі атмосфера тиші
Наче струна на дотики вразлива
Вона у відчуттях своїх мінлива
Метається метеликом у виші
Пройдуться пальці по шовковій шкірі...
...нейметься вірі...
Квапливі поцілунки вздовж ключиці
Перекривають дихання - несила!
Вона тебе собою приручила
Став блазнем перед поглядом цариці
Роздягнена душа зове очима...
...ніч за дверима...
Мурашками по тілу, лоскітливо
Гарячі губи дарували ніжність
Ти поїдав до краю її свіжість
Обіймами ув'язнював ревниво
Тонули у долонях почергово...
...все так раптово...
У мерехтінні зір два силуети
Залишать невідкриті таємниці
І втомою блищать її зіниці
Зникають у диму від сигарети
Впаде у руки від неба уламок...
...затліє ранок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680950
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Невдалий день…
Зірветься із гачка
Невдячна риба. Прохолода келій
Не грітиме. Ти купиш хом”ячка
(такий собі
джунгарик Марк Аврелій)
Невдалий день
Іще штормить, а втім,
Усе змінилось від цієї дати -
У темряві осінніх вечорів
Тобі він
диктуватиме цитати.
Запалить люльку,
І солодкий дим
Здійматиметься венами і… “власне,
Не переймайся, панночко, отим…
Усе мине… мине!
Життя - прекрасне!”
Життя прекрасне…
Милий Купідон
Не влучив знову… лиш яскравий зайчик
Танцює на шпалерах, де твій сон
Тебе поглине і…
“спасибі!!! Марчик ”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680920
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Світло, повільно втікаючи,
Дихало прямо в обличчя.
Зорі блищали спадаючі,
Зорі дивились у вічі.
Падали тіні без спротиву,
А ми стояли на відстані,
Тільки чекаючи попелу.
Сльози стікалися лицями,
Бо сльоза - частка, що втрачена,
Що висихає від розпачу.
Болі пливли від нас качами,
Вона мовчить. Я теж промовчу.
Мало обіймів - злітають з нас,
Мало сліз - сохнуть зволожені,
Мало цілунків - кусаються,
Мало слів... Ким ми народжені?
Ким наші душі керовані?
А хоча... дякую. Дякую.
Нас хоч розділено комою,
Але не втоптано крапкою.
Тихо кусались у сутінках,
Поки не падало небо.
А тоді впало зі стінами;
Падає наша планета...
30.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680959
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
останніми зимовими подихами світ пробачає нам нашу байдужість.
на твоїх гарячих долонях видніються ніжні тоненькі мазки.
зранку ти залишаєш мені свої сни під подушкою
а на місцях твоїх поцілунків завжди народжуються казки.
у квартирі на диво сонячно, затишно, все тепле, рідне і жовте
і крізь жалюзі до нас прокрадається сонячними променями щастя.
ми створили свій світ під улюбленою зеленою ковдрою
і тримай мене міцно, бо ми так високо, що страшно впасти.
Поза часом і простором, поза глуздом і заборонами
ми з тобою тонули в зеленому небі і так зустрічали весну.
ціла вічність так просто стала для мене твоїми долонями,
залишилося тільки ніколи не вибратись з цього сну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247324
дата надходження 15.03.2011
дата закладки 30.07.2016
Я с тобою справжня.
Ніжна, солодка, трохи п’янка.
Я з тобою така, яку знають одиниці.
Відкриваюсь тобі, як стара таємниця.
Що припала пилом десь на полицях.
Така, яку би хотів розгадати кожен,
Уже давно шукаючи ключі.
Але тобі я відкриваюсь по волі.
Сама відкриваю секрети душі.
Я з тобою шалена, нестримна, трохи дитяча.
Беззмістовно шепочу якісь слова.
Мабуть хочу щоб ти відчув трохи щастя.
Тоді, коли по справжньому цілують
Без підступності, підлості. Не як Юда…
Не як той чи та…
Коли не порівнюють ні з ким і ніколи.
Коли тільки зараз й тепер.
Коли я від тебе не хочу нічого…
Лиш обіймати тебе за плече.
Може трохи забратись у душу.
Та я обережно знявши взуття.
Ти до більшого мене не примушуй.
Бо я й сама того не знавши
Тобі як нікому вже все віддала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364320
дата надходження 15.09.2012
дата закладки 30.07.2016
Здрастуй,
Хмаринко атомів,
Стиснута шармом шагреневим збірна найкращих,
Найдостойніших моєї вірності,
В цьому місті,
У цьому місяці,
У ймовірності в цьому місці,
Під усміхненою мискою місяця
Не штовхайтесь, малятка (штовхаються-місяться)
Найтаємничіший Погляде
Холодних далеких зір,
Що навіть світло не випускають зі своїх обіймів,
Всміхнись,
Налаштовуючи гравітацію чорних дір -
Їх вже нема,
А їх сяйво живе,
А їх сон ще не здимів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680834
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016
[img]http://arbuz.kz/public/uploads/editor/images/%D1%81%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%BA%D0%B8%20arbuz_kz.jpg[/img]
Пальчиком торкаюсь дивного плоду,
Стою, така собі, цнотлива і зітхаю,
Прокинулась навмисне, ще до сходу,
Я встигла прошмигнуть назад до раю.
В руках цей плід, долоні терпнуть ...
Врізнобіч озираюсь, зиркаю на всіх.
А де ж тут всі - тут сонячно і тепло,
Але... і самота вже підніма мене на сміх.
Чомусь так боязко, не затишно і млосно.
Ще й метушиться під ногами якийсь гад...
Холодна паморозь - душі моїй тривожно-
Чи вийде мій Ромео, через паркан у сад?
Не спокушають яблука мене зелені ,
Плоди люблю лиш стиглі, соковиті...
А те, що вибрала, одне на всій планеті,
Підходить. Я дегустую райську мить!
Підходить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414635
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 30.07.2016
колись настане день темніш як ніч
пророцтва поховаються кутками
хоч вір хоч ні але не в тому річ
все зайве не заважить ані грама
мені б мовчати коли слів катма
мені б кричати коли ріжуть звуки
та бач мене за кожен нерв трима
і смика лялькаря кістляві руки
і знову дощ здивовано бринить
і знову підіймає брови осінь
їй невтямки що маю іще мить
їй надто дивно те що я ще досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434397
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 30.07.2016
іноді я не в собі...
часе, що ти накоїв?
іноді навіть сумую
за тими, хто рани гоїв
мені до світання.
де ви?
кому втираєте
з очей діаманти солоні?
чиї зітхання
тримають ваші долоні?
забули...
бо я так сама хотіла,
тікала,
у злобі тремтіла
від ваших втішань-отрути.
мене ваша ласка
благає забути
вас,
скоріше з пам"яті стерти
обличчя, посмішки, руки...
хтось би хотів померти,
я ж не готова
шкіру із себе здерти.
час
розірвати кола
напрям змінити
і поряд
своїх залишити.
в ряд поставити
тих, хто не зможе
чи не захоче зрадити.
і зараз,
назад оглядаючись,
хочеться впасти,
в гріхах свої каячись.
проте, зупиняючись,
згадую,
я ж чорної масті
й життя руйнувала
граючись.
вдихала кістки молоті...
і геть не шкодую,
коли бачу очі розколоті
на ці руїни вертаючись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324932
дата надходження 25.03.2012
дата закладки 30.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2016
В любові обірвалася струна,
Не тішить більше гармонійним звуком,
І тільки в серці невгамовним стуком,
До мене знов приходила вона.
І грала тихо музика сумна,
Гнітюча атмосфера стисла скроні,
Та я ще пам'ятав її долоні,
Мені потрібна як повітря лиш вона.
Мені така ще рідна й вже чужа,
Немов ковток води й повітря свіже,
Розлука моє серце навпіл ріже,
Дороги ж у минуле вже нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680748
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016
У присмерку зеленоі габи,
в густій траві смарагдового літа,
у піжмурки ховаються - гриби...
І - діти...)
А квіти жовто бамкають у дзвін,
у брязкальця калатають тоненько,
Бо вистрибнули й зникли у траві
Ой леле! - Карамельки... М'ятні... Дві...
З малоі поцукрованоі жменьки...
Гай-гай,Князівно... Плакати - дарма!
Лиш уяви: в Мурашковім Палаці
( далеко у колисці спить - Зима...)
ті карамельки принесуть на таці
Веселому рудому Королю
і Королеві - на бучнім весіллі!
І буде карамельковим "Люблю..."
І м'ятним- те мурашкове застілля
в таку ясну осінню синю днину
Де ми з тобою,Серце, - на гостину!
А поки Сонце - Літа Генерал-
заплакане твоє цілує личко,
Гайда зі мною! - міряти - на бал! -
Зозулині - твій розмір) - черевички...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680663
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2016
Знов пишу казна що,
Бо кохання, як мить, ефемерне,
Чи то тінь, чи то марення - хворого розуму клопіт.
Просто так, нізащо -
Ні за гріш, ні за "добре" - мізерне,
Все, що рветься з душі, відганяючи мантрою допит,
Чи пишу не тобі?
Просто крається знов безпорадне...
Ти ж бо знаєш, його не зупиниш, тріпочеться ревно.
Попрошу, далебі
Наздогнати оте непідвладне,
Невідоме на дотик, палаюче в Вічності кревно.
...........................................................................
Хай хтось скоса зирне:
"Он банальність в обіймах спочила,
Кілометрами пише бездумно - короткі рядки."
Може й камінь жбурне
Або глумом підніме на вила, -
Бур"янам не здолати уперті шипшини ростки.
Стародавні греки присвячували шипшину дочці Зевса-громовержця Афродіті — богині кохання і краси.
29.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680684
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2016
Русалке, Фее… просто Поэтессе! (Елене Дорофиевской!)
Елена! Ты — прекрасна! Спору нет!
И рифм твоих безбрежные границы…
Струятся волшебством побед,
Где искромётный взгляд… пушат ресницы!
Русалка, Фея… просто Поэтесса!
Ты — вихрь морей и нежность облаков…
Пусть рифмы берегут тебя от стресса:
Лети в мир неизведанных миров!
На острие пера неси любовь со страстью!
Согрей улыбкой души в дождь и в снег!
Дай Бог, чтоб обошло тебя ненастье!
И, чтобы солнца луч всегда дарил сонет!
29. 07. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680675
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Ти дотик. Тебе відчуває вітер
В уяві ночі танок із літер
Під тиском блискавок руки і вії
Тремтять від напруження терцій. Мліє
Шепіт води, суміш дивоквітів
Клавіші. пальці. акорди миті
Серце ненавидить і плекає
Ти безмежний. Тебе немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680593
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Яблука мОїх грудей
Котилися
Битими шляхАми
твоєї спИни...
Не зупиниш
океанських хвиль
натхнення,
зІтканого
з вібрацій наших тіл.
Від сотні кіл,
що по воді
наших сердець
розходяться
у Простір нашого
Кохання.
Коріння
з ніг і рук.
Вростання.
Звук.
Розлук
не бУде більше,
Бо Ти дощем
пройшов-
зволожив лоно
і зливами
переспівав мій світ.
Слова, позбирані у грона...
І вдарить тіло громом,
І трісне під Тобою Лід!
ВпадЕм на Землю цю грозою,
І розтечусь
для Тебе
Я
Весною...
І рОсами знову заіскриться луг.
Небесний Плуг
зорАє запахи Землі,
І в цій ріллі
твоЇ й моЇ
Долоні
ЗЕрна засівають.
СерцЯ кохають,
а душі відають
й ведУть.
"У Добру Путь",-
Старі речуть,
перебуваючи
в деревах і птахах...
ТечУть...
А груди мої
яблуками Сонця
Знов покотились
по твоїх шляхах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382116
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 28.07.2016
Ты за рулем.
Я - неизменно рядом.
Фантом,
Иррациональный призрак,
Реальный только в твоих мыслях
И где-то
За тонкою мембраной,
Упрятанной в карман -
Почти из зазеркалья.
Но, тем не менее - я рядом.
Мне можно все -
Дыша на стекла,
Пальцем рисовать сердечки;
Закинуть ноги на панель
И отвлекать тебя
Намеками о [s]сексе.[/s]
И я,
Играя с блузкой,
Расстегиваю пуговичку сверху,
И, отрешенно глядя вправо,
за окном
Разглядываю блеклые пейзажи -
Что мне они, когда весь мир
Сошелся в точку
Или в две -
Я, ты...
И можешь не ворчать.
Меня как будто нет.
Я не мешаю...
и, конечно же,
не стану
причиною внезапной остановки.
И блузы тоже...... нет уже -
Она, как розовая птица
С отчаянно большим размахом крыльев,
Взметнулась у меня над головой
И улетела вдаль.... –
.......................................
... на заднее сиденье...
И моя юбка - тоже.
И я туда хочу.
Остановись.
Настало время
Для искушения
Сеансом спиритизма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680342
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Я бачив, як в тобі прокинулась весна
Як сяяло у небі сонце
Дивом…
А ти, така грайлива і жива
І є в тобі якась магічна сила
Я чув як сміх лунав мов чуйний спів
і ніжність гріла серце як вогонь
а серед сміху тільки кілька слів
щось дуже ніжне про твою любов
Я прагнув у тепло твоїх долонь
В вогонь, що танув на твоїх устах
і радість полонила мою кров
розлившись світлом наче Жара-птах…
Я чув, як серце б’ється через раз
як дихання застигло між ребер
і як душа співала водночас
«Я теж… Я теж… Я теж люблю тебе…»
І грала посмішка легкий весняний вальс
і поцілунки – ніжні пелюстки…
Ти шепотіла
«Хай застигне час…»
А я глядів у очі, як в зірки…
Я бачив, як прокинулась весна
Я чув, я відчував її ходу…
І подумки і вголос я казав
«Я тебе ні за що не відпущу…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680422
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2016
Люблю тебе так пристрасно, так ніжно...
В моїх обіймах щастям цілий світ!
Краду цілунок поспіхом невтішним
І радості зриваю стиглий цвіт...
Люблю тебе так пристрасно, так ніжно...
Розчинююся небом без жалю
Краду усмішку поглядом тим грішним-
Таємним і до серця притулю...
Люблю тебе так пристрасно, так ніжно...
На край безодні, друга твоя тінь.
І хоч до болю світом душі різні,
Не чую я розмитих шепотінь...
Люблю тебе так пристрасно, так ніжно...
Сп`яніла і закохана! Мій рай...
Лиш страх один, ненависний і грізний,
Мене ніколи ти не відпускай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680286
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 26.07.2016
Вдыхать по капле пряный аромат -
Елей лампады,
Кончину встретив, алчно наслаждаясь
Пьянящим мускусом запретных врат...
Ужель не рады
Одни в полночный час, в потьмах блуждая,
Свершить обряды -
В темнице свет утерянный искать?
Найти отраву, -
Шершавых губ хмельное наслажденье.
И пусть не вечно пламени пылать,
Уймись лукавый!
Рук ищущих слепое наважденье
Желанья право,
Разбудит ад - невиданный вулкан.
В миг озаренья,
Взлетит волна безумств девятым валом,
Накинув телу и душе капкан,
И воцаренье
Конца, чтоб он рискуя, стал началом
И сотвореньем.
26.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680265
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 26.07.2016
Глаза прикрою, чтобы слышать эхо
Твоих признаний в глубине души…
Скажи «люблю»…
Еще…
Еще скажи –
Мне точно не наскучит слышать это…
Как я жила? Да без тебя никак…
Ждала…
Ждала, когда ж наступит осень.
Свою листву в печаль мою подбросит,
Сожжет её в пылающих кострах…
Как я жила?
Не думала об этом…
Жила как все, всё время на бегу…
И думала, что всё-таки смогу
Умерить боль вином и сигаретой…
Как всё наивно…
Как же я жила?
Как под наркозом, куклой заводною,
Обрызганною мертвою водою.
Не веря в чудо, всё-таки ждала…
Скажи еще…
«Люблю, я за собой»
И обними меня как можно крепче…
Не время, а любовь меня излечит…
Хоть на край света,
Только бы с тобой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680201
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 26.07.2016
[b]не пугайся[/b]
[i]автор: Лара[/i]
Не пугайся ,хороший мой ,
Тебе ношу свою не отдам.
С ней все время иду за тобою,
По твоим уходящим следам.
Это очень нелегкий груз ,
Мне дышать от тяжести нечем ,
Но я даже подумать боюсь,
Чтоб ты мне предложил свои плечи.
Не потянешь дружок дорогой!
Знаю ,вижу- силенок мало,
Потому и отверг любовь ,
Ту ,которую ,я предлагала .
Что ж поделать, уходишь иди!
Но запомни ,что даже во сне ,
Только сила моей любви
Тебя держит еще на земле
id=657566
рубрика: Лірика кохання
[b]Любовь особого назначения
(пародия)[/b]
[i]"...Усталый раб, замыслил я побег..."[/i]
[i]/А.С. Пушкин/[/i]
Ты сорвался с цепи, мой Дружок, –
Не осилил любви моей массу…
Сердце камень за пазухой жжёт,
Но иду за тобой по компа́су.
Я ТЕБЯ НИКОМУ НЕ ОТДАМ!
(От меня бегством мало кто спасся),
По твоим уходящим следам
Ясно видно, КАК ты испугался!
Но к чему наш ночной терренкур?!
Я любовь предлагала ЛОЯЛЬНО!
Ты – отверг! И теперь мой Амур
Освещает путь лампой (паяльной).
Не ждала, что подставишь плечо,
Но чтоб ЧУВСТВАМ подставил ты ногу!!!
…В тепловизоре – тень! Горячо!
Тает твой гандикап понемногу…
Ты ПОЙМИ: чем любовь тяжелей,
(И Эйнштейн, и Ньютон тебе скажут!)
Тем сильней держит нас на земле!..
Успокойся!
Амур не промажет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680191
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 26.07.2016
ні не ангел я
сам знаю - ні
ним ніколи не був і не буду
нема янголів тут на війні
серед крові страждання і бруду
я не праведник і не святий
та чимраз почуваюся гірше:
і тривожить мене і ятрить -
хто розрадить мене?
хто утішить?
і коли я залишусь один
віч-на-віч зі своєю війною
хто відпустить мені і простить?
хто примирить мене із собою?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680194
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 26.07.2016
Мы встречаемся здесь, в неизвестно кем созданном храме
Позабытых богов, полугрозно глядящих с икон.
Покидаем его, не тревожа их лики словами,
Не задев той струны, что собьет всей гармонии тон.
В этом храме зеркал, отражающих что-то иное,
Чем предметы и сны, в окруженьи пустых алтарей,
Средь задумчивых душ и теней нас всегда только двое.
Время здесь не течет, но заря догорает быстрей.
Я не знаю, кто ты и встречались ли мы где-то прежде,
Но так много веков мы приходим сюда и молчим.
Этот храм на двоих, между солнцем и бездною, между
Нам известным и тем, от чего не давались ключи…
Души шепчут, и мы не нарушим их тайный молебен,
И расстанемся вновь лишь затем, чтобы скоро прийти
И сквозь купол смотреть, как вблизи просветляется небо,
Как Господь единит наши судьбы, миры и пути…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680090
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 26.07.2016
Я двері прикрию.
Своє зачиню вікно.
Вимкну світло… усе! на глибини впаду підводні…
Ти покличеш мене, коли сонце піде на дно,
коли сяйво його
доторкнеться лише безодні.
Глухих коридорів –
спустошених, злих, німих,
де голодні койоти пильнують мою фазенду…
Ти покличеш мене… і ця стежка пройде – крізь них,
до освітлених сфер
на околицях Саммерленду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680092
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 26.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.07.2016
Як не заплутатись в тенетах всіх інтриг?
Душею в їхніх сітях не вдушитись.
На хвилях осуду дрейфує суму бриг,
Відкрите море манить, не спинитись...
Мандруємо, по краю дружби, міст із скла!
Не обережним словом світ розіб`єш.
Душа зчерствіла і без нервів, болем зла,
Не б`ється серце, здалось і не гідне...
Впивайся жалем! Не зміниш ти нічого!
Годинник, що магічний, не існує...
В морі в шторм, свавілля лютого, лихого,
Самотній бриг, загублений, дрейфує...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680055
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Мягким облаком сяду на плечи…
Мягким облаком сяду на плечи…
Белым Ангелом буду твоим…
Снова спустится нежностью вечер,
Где тепло и уютно двоим…
Этот вечер подарен словами!
Он подарен Балканской мечтой!
Море шепчет упрямо волнами…
Поцелуями… вторит прибой…
18. 07. 2016 г. Будва автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680010
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Настрій - колами по воді,
Хтось у нього жбурнув каміння.
Ніби щойно була в суді,
Звинувачення - "гріхопадіння"
Вже і вирок є - зал притих.
Але ж де мої адвокати?
Суд присяжних таких "святих"
Посадив за розлуки грати.
І не знаю на строк який,
Потрапляю в якусь прострацію.
Раптом голос - приємний, дзвінкий,
То любов подає апеляцію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679952
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.07.2016
Пират-король, бегущий от себя –
Топить печаль надежнее в морях.
Но у души любой есть якоря
И трюмы тайн.
Что сердцу шторм, когда и в нем не штиль,
Когда судьба почти ломает киль,
И твой корабль – игрушкою в бутыль
Да в океан…
Чернеет Роджер, бьется на ветру,
А гребни волн прозрачны поутру,
Но что-то здесь тебе не по нутру,
И курс не прост
Или не тот. Загадочен маршрут,
И мертвецы глубины стерегут.
Еще чуть-чуть – проснется древний спрут…
Идем норд-ост.
Обломки мачт у ненасытных скал…
Мой капитан, я знаю, ты устал
Быть, как утес, что разбивает вал,
Один, другой…
Но только сердце – вовсе не гранит,
И на рассвете будет порт открыт,
А то одно, что память усмирит –
Достойный бой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679905
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016
[b]Как горят сейчас мои ладони…[/b]
[i]автор[/i] Єлена Дорофієвська
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679900
Как горят сейчас мои ладони -
Я вручную солнце утоплю
В море. Пусть закат на небосклоне
Позовет тебя в постель мою..
Замирают мысли о весомом,
А в душе расцвел чертополох:
Обойдя бессмысленность условий,
Преподай мне чувственный урок...
...............
Шаровая молния искрится
Там, где раньше жили мотыльки...
Стон твой запечатаю в страницу,
Дерзко поджигая уголки...
Словно сеть, я на тебя накинусь,
Долгожданный шанс не упустив...
Не гаси благоразумно импульс -
Пусть придаст игре любовных сил...
[b] Я же по-хорошему хотела... (пародия)[/b]
Я же по-хорошему хотела...
Ты ж сопротивлялся и кричал.
Ну и что мне оставалось делать? -
Разнесла и лодку и причал.
Солнце в океане утопила,
Рыбу извела вплоть до мальков,
Молниями всё испепелила
Так, чтоб ни зверья, ни мотыльков.
Эх, вошла я в раж! Откуда сила
У таких-то слабых женских рук?!
И сетями я тебя ловила,
И капканы ставила вокруг.
Так и не поймала... Вот же жалость!
Огляделась - ох, помилуй, Бог!
Ничего живого не осталось,
Выстоял один чертополох...
Июль 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679940
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016
- Здрастуйте,пане Лікарю. Так, я - тут...
Та, що сміялась у вічі і промовляла:
- Стріли у серці? ...надій кровоспинний джгут?
- Що Ви, отямтесь! У мене - чіткий маршрут.
Тими дурницями я вже "відхорувала"...
Виросла, вистигла, вийшла на рівний шлях:
а) ніжних амурчиків - кинувши на поталу;
б) квіти лишивши незірваними - в полях;
в) всіх соловейків неслуханими - в садах...
В мене - холодний меч і міцне забрало...
В мене - дракони, безодні, палітри, сни...
я НЕ ЧЕКАЛА ні зустрічі, ні - Весни.
...тільки все стало-
ся
і...
Мене - не стало.
- Знаєте, Лікарю, хворість приходить як?-
довго ЙОГО не чуєш і - все не так,
літо стає, наче осінь - терпке на смак,
сам із собою до бою ідеш уперто
...і...
Падають вежі, ламаються вщент мечі...
На голуБІВ обертаються всі сичі,
і відлітають - до Нього... бо уночі
раптом - до смерті- почути б...
нечутне
- Де ти?
...й звісно - безсоння,слова, лихоманка, пульс...
І колективна втрата рівня IQ - у муз...
...Різні мурахи
у МОЗКУ дають концерти.
З тими мурахами, Лікарю, геть біда -
в них там - мости Мірабо, рятівна вода,
плачуть на сцені Офелії і Джульєтти...
Цілодобово - аптеки, кіно, таксі...
І безупинно повторюють геть усі
ставши у храмах мурашкових
на коліна
Лихо!- неначе молитву- його ІМ'Я
те ,що забути я легко й давно повинна.
бо - не зі мною...
Не мій.
Не для мене...
І я - не я...
Слухав байдуже усміхнений ЛІКАР ЧАС.
вправно вистукував пальцями "Венский вальс"...
чухав борідку... мугикав під ніс ледь чутно...
( Знехотя серце моє на шматочки рвав
і молодому хорту під столом кидав.)
- ось,що Вам можу сказати я - Лікар Час -
Вашу хворобу лікують не ліки - ЧАС...
Щоб віднайти вам загублену Вас - для Вас
тричі на день по крупинці - у чай... У квас...
й - жодних віршів.
ну... Бувайте.
-Агов... Наступна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679791
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Тишины хочу, тишины.
Нервы, что ли обожжены?
/ А. Вознесенский /
***/море/
У моря песнь - шуршание прибоя…
Прохладен воздух. Все чего-то ждут…
Сосновый бор на берегу, и стоя
кивают сосны с гордостью: «уют...»
Волна на вечер изменила колер:
сквозь изумруды серый глаз со дна…
С разбега брошусь на волну прибоя...
...несёт волна…
***/город/
Куда бы деться? Провалиться под пол?
Глаза, глазницы, языки, - народ…
Мой город мною закусил, и зАпил,
весь мир таращится, на Вы со мной идёт.
Из-за углов, из окон, из-подбровья
сверкают злые взгляды - не к добру…
И как тут выучить команду: «Ровно!»
под взглядом города? Я город не пойму…
А вечерком - играют музыканты,
саксофонист - прикольный дедуган-
растит в душе и крылья и пуанты,
и снова легкости поклон: Виват, талант!
Скользя - скользить…играючи - играю...
Вдоль, поперёк…слегка внизу… И ввысь!
Торкает город, мысли разрезая ,
сквозь зубы цедит: выдержи… держись…
***/между.../
Пою гортанно, сухо, без слезы:
Всё чётче мысли, всё бездонней глупость…
Верхи кивают, падают низы
куда-то в пропасть…Грустно.
***/пою.../
Здоровье как? Где то, что рождеством…?
Где повелитель направлений строчек?
Не там ли он, где сумерки крестом
плывут туманно, новый стих пророчат?
Пою. А кто прикажет мне: "Отстань,
твой голос слаб, и навсегда в запрете!"
Упрямый слог из скважины в гортань
гласит, что тот, кто услыхал, ответит.
***/смятенно, и протестно )))/
Дыханно петь, или строкою веской?
Смятение - в вопрос:
Красиво ли, прелестно?
Реал чужой.
Не действует строка…
Во - вот:
Удар - слова. Удар - рука.
Протестно.
Гармонии - химический
состав и склад?
А есть реальность,
и она - граната:
чеку задел,
и всей программой - в ад,
где рулевые избраны де Садом.
Построить ров?
Отправить на войну?
Пою стихам и авторам осанну…
В гостях бывать…
но лучше быть в плену
у чародея слов…
Пускай - внепланово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679770
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2016
Она… себя дарила…
Она… желала чувства на рассвете…
Дарить то нежной, то хмельной зарёй!
Он… собирался вечером небрежно…
И, как-то нехотя, но всё же шёл домой…
Она… то разжигала пыл новых желаний,
То бережно заботилась о том,
Чтобы шквал счастья горестных признаний,
Не охладил бы пылкость мыслей в нём!
Она… просто любила без оглядки!
И слышала его лишь сердца стук!
Себя он… отдавал, будто украдкой,
Восторга встреч, не издавая звук.
Но воспалённый мозг, безудержно давая…
Душе и сердцу знак себя не истязать!
Двух пленников, любовью наслаждая…
Не смог вернуть их в прошлое назад!
Она… себя дарила без оглядки!
А он… всю обожал её украдкой…
17. 07. 2016 г. Будва автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679608
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Я ненадолго…Просто прикоснусь
К твоим губам капризною усмешкой.
И, притворившись королевской пешкой,
Поближе к сердцу тихо подберусь…
А после шах и мат, и ты у ног…
Смеясь, сдаёшься, распахнув объятья.
А я кружусь, смотри какое платье –
Достойна я прекрасных слов и строк.
Скорее говори мне о любви
О том, что без меня тускнеет небо
Что до меня таким счастливым не был
И розы так прекрасно не цвели
Скажи, что я – мечта и свет в окне,
А я поверю, каждый звук впитаю.
От слов любви я тоже расцветаю.
Они необходимы мне вдвойне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679524
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 23.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2016
Хто ти така в світі Його?
Навіть не мрія...
Марно згорить спрага свого -
Роса на вії.
Терпко злетить зорею вслід
Стогін глибокий.
Миті ти лиш, примхи політ...
Погляд високо
Цільно спішить в марево хмар,
Губить твій поклик.
Сяйво чіпких владних примар
Спопелить дотик.
Мрієш усім бути Йому....
Сном хоч навчися!
Спокій в тобі, мир, глибину
Знайде. Розлийся
На тисячі митей дрібних
Сонячних голок
І проривай душі пустих
Химер ти тонко.
Хто ти така? Навіть не гріх!
Сон легкокрилий....
Ляжеш ти - тінь біля повік -
Спи-спи, мій милий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679559
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
невозможно меня сломать,
невозможно вытравить.
я не печатная плата
и даже не таракан.
я пришла к тебе пьяной в кровать,
разрешила себя воспитывать.
а ты думал, что кончился
наш с тобою роман.
ты прости уж, я его вычисляла
по формуле
бесконечности.
из меня математик неважный,
но ты же знаешь:
перебей мне поочередно
хоть все конечности,
а я вновь доберусь до тебя
и спрошу:
- как поживаешь?
называй меня хоть по имени,
хоть
сумасшедшей сукою.
в оправдание мне сказать тебе
будет нечего.
я уже полгода
как не томима разлукою,
но зато накопила новых
печалей перечень.
невозможно меня убить,
хоть закапывай
заживо,
заглушить мои рифмы пошлые
реактивным двигателем.
за просмотр тебя в 3д
учредили пошлину,
и все время
приходится оба глаза закапывать
от бацилы любви,
коей ты
по сей день остаешься носителем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292108
дата надходження 10.11.2011
дата закладки 22.07.2016
Мне бы быть воздухом, внутри твоих легких,
Чтоб уходя в обиде, не смог без меня жить.
Мне бы быть водой, внутри твоего тела.
Испив меня, не сможешь смотреть ты на других.
Мне бы быть путеводною тропой иль света нить,
Чтоб под ласками собой осталась, не истлела…
Мне бы быть…
Довериться, открыть все двери,
Отдать себя без лишних суеверий?
Или по течению дальше плыть?
Стать росчерком двух пальцев по губам,
Мельком пройтись по твоим путям…?
Решай!
Мы вместе выпьем чай...
Оценим собственные миры,
Зажжем сердец наших костры.
Дальше?
Давай без фальши!
Попробуй удержать,
Удержишь?!
Каждый день "твоя" буду шептать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679359
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Безсонница изматывает мозг
Казалось бы, пустяшная проблема -
Предали. Как всегда. Банальна тема.
Так радуйся – на тонну легче воз.
Отбрось, забудь. Слезами не помочь.
А я не плачу. Просто рассуждаю.
Зачем живут на свете попугаи.
И усмехается луною ночь.
Ей всё равно с кем коротать досуг.
Бездумно проникает чёрной тушью
В глаза, сердца, умы и даже в уши.
Становится свидетелем всех мук.
Не больно мне, а тупо. До зари
Я доживу, быть может. Суть не в правде.
Её давно похоронила в главном –
Нет ни любви, ни дружбы. Есть лишь риск.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679346
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Наближалась нічка...
Шепотіли трави...
В пелену горнулись росяних перлин...
Колискова лилась дзюркотом струмочка,
Тихим плесом річки,лоскотом пір"їн...
І вклонявся сонях - з пагорба-горбочка,
Прислухались верби і дуби - з низин...
Мережила словом мама для синочка...
Із душі своєї,із її вершин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679352
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2016
У безсоння впливаєш знов?
Розлетілось на друзки скло -
Задзвеніло.
Демонічних не бачу змов,
У любові втопилось зло -
Перетліло.
По руці прокотився жар,
Надихає липнева ніч -
Пекло згарищ.
Альціоно, сім"ї Стожар,
Мою душу не покаліч
Серед марищ.
Блиском очі не засліпи,
Серце кригою не злякай
Зледеніло.
Доля, знаю,- лихвар скупий,
Виллє долу хіба Токай*
Скаженіло.
На уламках метеорит
Зупинився, розбивши час,
Бий на сполох.
Гнівно корчиться фаворит,
Розсипається та не згас,
Виє Молох.
У безсоння спливаєш знов?
Розлетілось на друзки скло
Споночіло.
Демонічних не бачу змов,
У любові втопилось зло
Заясніло.
17.07.2016.
*Токайський землетрус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679154
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 21.07.2016
І тоді ти спитаєш, чи не жалкую я про згаяний час
Ті роки й кілометри пройдені наодинці, без нас,
Ті вірші, прочитані на самоті, те нерозділене тепло,
Що зростало під ковдрою, і ночами не зігрівало - пекло.
І тоді я скажу, що щаслива, що маю тебе,
Я щоранку радію, що ця мить ніяк не мине,
Але понад усе я щаслива за ті роки,
Коли ще ні тебе, ні себе я не знала, прости.
Я тоді віднайшла всі паролі від відчаю й зради,
Знехтувала усі можливі поради,
Відкопала з-під попелу стомлену віру,
Зкаченілу, змарнілу, таку вчахлу і незрозумілу.
Адже довго і вперто «гаючи» час, я зростала,
І виросла у розуміння, що більше не хочу без нас.
Ось тепер я вже можу поруч плисти,
довіряти тобі і стрімкій течії,
і дякувати за те, що у кожного з нас
був той згаяний, схиблений, втрачений час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679169
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 21.07.2016
[i]По мотивам фото Елены Дорофеевской[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=25410
У пенных волн ведунья колдовала,
Когда чуть тронул заросли восход.
Сползало с неба ночи покрывало,
Тоска переливалась в чашу вод
О горьком, недопонятом, бездушном,
Сползала – шёлком пламенным с руки…
Струились косы по ветру воздушно,
Послушно бились капли-васильки
У ног её, перемывая сушу,
Слезинками блестели в волосах,
И магия, перетекая в душу,
Светилась – светом солнечным в глазах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679230
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
На полотно двух стен белённых
ложился вычерченный след
узорными ветвями клёнов,
и мутными мазками свет.
И в полусумрак ежевичный
летел охряный всплеск зарниц,
как полушалок с плеч девичьих,
как блеск из под твоих ресниц.
Луна, как лампока, округла,
дождя прошедшего капель.
Мы не глядим в глаза друг другу,
слова все вынесло на мель.
Колокола звон обронили,
затем легла такая тишь...
Губами губы мы ловили,
на вдох, перерываясь лишь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679123
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016
Так хочеться, як пам'яті у вічності,
як вітру у вітрила кораблю,
м'якої та нестриманої ніжності,
та пошепки на вушко "я люблю".
І дотиків навмисне-випадкових,
таких щоб струм із голови до п'ят,
таких нічних, вечірніх, світанкових,
в яких відтінків більш ніж п'ятдесят.
І поруч завжди-вчора,зараз,завтра,
надійно, незважаючи на всіх.
І пристрасті, як полум'яна ватра.
І свого світу з радощів та втіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675574
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 20.07.2016
З приводу несталого поетичного розміру прошу не турбувати)
Цілуй, обіймай, віддавася,
Тони в еліксирі кохання,
Просочуйся, розчиняйся...
Не вперше, а... Наче востаннє.
Жмакай простирадла пальцями,
Прокушуй до крові губи...
І перса - двома зухвальцями...
І стогін приглушений - Любий...
І нервів обірвані струни
На піку гітарного рифу,
А тіні, мов древні руни...
Щаслива... Знеможена... Тихо...
***
Прокушені губи до крові,
Товчуть в маківару* сейкени**
І плями... Такі пурпурові,
І в'ються гадюки-вени.
І... Краплі...Випалюють очі,
П'янке пульсування артерій,
На зламі доби,опівнОчі
І з придихом - йоко-гері***...
І нервів обірвані струни
На піку гітарного рифу,
А тіні, мов древні руни...
Самотній... Розчавлений... Тихо...
*Маківара - тренажер в карате-до для відпрацювання ударів.
**Сейкен - удар кулаком в карате-до.
***Йоко-гері - бічний удар ногою в карате-до.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679043
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2016
О, вже ці літні затяжні дощі,
Вночі і вдень, нав"язливо-холодні.
Хотіли ми сховатися мерщій
В гарячу і принадливу безодню
Тих почуттів, що у полон вели,
Та ні! Самі туди ми бігли, вільні,
Поки останній промінь не спалив
Усі мости, усі покоси спільні...
І плакали краплини, і текли
Чи то по шибці, чи у мою душу...
А ми щасливі - щойно утекли
Вже вкотре з холоду й води - на сушу...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669096
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 19.07.2016
Тихенько сісти край самого неба,
Не бачити зупинки, що до краю.
Мені б... Ще сили... Трішки зовсім треба...
Хоч я нічого зовсім не чекаю.
Зійти би з неба... З розуму? Чи зірки?
Злетіти так, щоб крила просушились
Від сліз моїх. Залатать в серці дірки.
І щоби мрії кращії здійснились...
Тихенько сісти в небі. І читати
Усі вірші, що досі не писала.
І так тебе єдиного кохати,
Як ще людина в світі не кохала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678991
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
Ты со мной... Так странно и так светло
оттого, что дождь не имеет власти,
оттого, что сказано много слов,
все они... о нас, все они... о счастье,
о влюблённых в дождь до... июльских рифм,
о звучащих нежностью унисонной...
Так светло- не странно - ты есть внутри!
Так тепло и тихо, как будто солнце,
просыпаясь, дарит нам... кружева -
для меня, чтоб ты мог... пленить сильнее.
И звучат открытостью все слова,
ну... а власть дождя - для двоих - немеет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678921
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
Ведьм не всегда жгли на кострах
когда-то им носили
гостинцы
и угощали
смородиновым
вареньем,
но всё изменилось
со временем
их знания
стали пугать
и (или)
настораживать
остальных,
тогда пришёлся
по вкусу
метод
старины,
действенный
но жестокий,
и теперь
гостинцы уже
не доходят
в первоначальном виде
вместо них
туда льют расплавленое
железо,
говоря,
что всё остаётся
по-прежнему.
Но их вера
всегда была причиной
споров
Ведь
они не платили
за себя
в троллейбусе,
не ходили на работу,
не ошибались...
А значит были не такими
как все,
и единственным
разумным выходом
для человечества
была их
смерть...
И сидя в
плетёном кресле,
последняя из
своего рода
рассказывает
малышам,
что резвятся у ног
и кошке о том,
что ведьм
жгли на кострах
не всегда,
когда-то им носили гостинцы,
и её старшие сёстры
всегда отгоняли её
и ели всё сами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150594
дата надходження 17.10.2009
дата закладки 19.07.2016
В блакитнім небі над рікою,
Там, де високі береги,
Хмарки білесенькі юрбою
Пливли, мов лебеді-птахи.
А на дзеркальнім чистім плесі
Посеред тихої ріки
Лебідонька та гордий лебідь
Тримались легко, мов хмарки.
Усі вони чудові й славні,
Коли ще й пофантазувать,
То вже ніяк не розібрать
Де справжні птиці - де уявні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678866
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
Очеретя́ні кетяжки
мов ручкались
з вербовими стодланями.
І бавопестили їх,
маминно так, легко.
Болотолуко бурха,
плескає, клекоче канями,
стріча склопотано мене,
плесолелеко.
Тисячовічками чорничними
так, змовницьки, поблискує,
пролазна хаща,
розсмарагджена всевсюдно.
Так, чомусь, радісно,
що й павучгойдалки,
не пасткою - колискою
вбачаються,
нехижо, неосудно.
Коші чорниці - на траві,
коші - в чорнильнім небі...
Вино чорничне куштуватиму,
Волинь -
за тебе...
18.07.16 (під враженнями від відвідин Волині) ))))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678831
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
Ветер сыпал крупу в дымоход,
И стучалась зима у ворот...
Принесла ледяное тепло...
Коромыслами...
Замело...
Замирала моя душа - над ладошками малыша...
И озёрами синевы(из таинственной глубины)...
Отливала моя душа(из серебряного ковша)
Неги-нежности(свысока),дуновением - мотылька...
Отдала бы и два крыла...
Подскажите только:когда?..
Затеплила бы и свечу...
Приплатила бы - палачу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678760
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 19.07.2016
...Мой добрый друг,
Вам удалось...
Смутили!
Почти совсем мою раскрыли тайну…
Но только…
Очевидно не случайно
Столкнуться в прошлом где-то мы могли бы.
Уверена, увы, но не со мной,
Вы разделить могли шальные ночи.
Да, впрочем, не созналась бы я точно,
Когда бы правда и была другой.
Пусть тайна тайной так и остается
Под маской флирта и вуалью страсти.
…Но помнит поцелуй моё запястье…
Тут может быть, читатель улыбнется…
Я ж предпочту загадочно умолкнуть,
И волю Вашим дать воспоминаньям…
С одним условием, вернее пожеланьем –
Верните …ей… упавшую заколку…
О, яд любви…Что ведомо о нём?
Он- как лавина или как безумье!
Он- в клетку чести загнанный Везувий,
Который укротить всегда вдвоём
Возможно…
Только жажду утолив…
Да, страсти я своей пугалась раньше,
Но не ханжа и не приемлю фальши
Придуманных неискренних молитв…
И потому делюсь своим огнём...
И будь что будет!
Я шагну смелее в объятья Ваши,
Счастьем захмелею,
Чтоб ощутить полёт...
Чего мы ждём?!
Что будет после, позже мы поймем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678755
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 19.07.2016
Ты, Бога лучшее творенье,
Не лицемерю, я не фарисей,
Тебя узнать - достаточно мгновенья,
Тебя забыть - не хватит жизни всей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678793
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016
В мене немає імені?
Мовиш, що - я - не я?
Що ж, не люблю я лілії -
бо не зразковая…
Голос, чи сумнів маю я?
Криком кричу:
- Я тут!
животворяща, вольная,
скань із віршів плету...
Стіни навкруг - кайданками,
ось у одній - вікно.
Замкнено нахрест гратами,
іншого не дано...
Зникнуть хіба що - ранками,
голкою - в небо сліз -
не замалюй райдугу,
і не пробуджуй злість!
В серце левиці, друже мій,
стрілами - почуття...
Що з того, що - не суджений?
...небо в зірках...і я…
В подумках я - жар-птицею,
віддана кожну мить.
Бути не можу крицею -
плин почуттів ятрить.
Я помовчу…бо - йоти є -
міра, не як в усіх,
співвідчуття - мільйонами...
Ти зрозуміть не встиг?
Птаха, левиця? Виріши,
ти - птахолов, чи - вовк?
Сни тобі сняться з віршами?
Сни, де мій погляд, крок…
Скоби від брами - зламані:
Голубе, ключ, лови,
квітку, на скелі-камені
росами оповий…
Очі…вони - всевИдющі,
скажуть - додолу глянь...
Милий та невмирущий мій,
поряд зі мною стань,
я вже - не твердотілая:
річка, струмок, чи спів -
першоповітря смілого,
що оживити вмів…
В мене немає імені?
То нагадай ім"я,
як звати ту, що сміла би
віршем сказать:" Твоя!".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678604
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Заблукала бджола-
На віконну потрапила сітку.
Ніч Купала пройшла,
Та чарівну не знайдено квітку.
Лиш отруйним дощем
Пролилася і в серці зосталась
Не написана ще
Теорема про недосконалість
Сього світу, де ми
І зустрілись, та не зустрічались,
Де в покрові пітьми
Всі палаци з піску будувались,
Де прогаяний час
Перелився з любові в байдужість,
Мов у двір перелаз.
Невисокий. Та сили не здужать.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116071700854
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678634
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Хай дарований вірш – не презент на сьогоднішній день,
Але ж Ви моя мрія, і теж неземного покрою,
Уже й згадка про юність пожухлою стала травою,
А я рвуся туди, куди серце мене поведе.
Його дивні смаки не охопить ніякий стандарт,
Воно є непідвладне мінливим капризам погоди.
Ви повірте мені – я провидців позначений родом –
Ви – красуня з красунь – й сумніватися в цьому не варт.
Із принцесами з казки ніколи хоробрим не був,
Та у келії власній я марив і снив тільки Вами.
Доброту Вашу й ніжність не дано повідать словами,
Але навіть на слово накладено небом табу.
Я Вам щастя бажаю – яскраво і легко живіть,
Хай Вам янгол простеле маршрути удатні і гожі.
А поета за мрію оцю нездійсненну простіть –
Бо поета без мрії у принципі бути не може…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678538
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2016
Я теперь понимаю, что про самых важных не пишут на стенах...
И может вообще не пишут, кроме разве что дневника...
И может вообще не пишут.
Из страха сломать хрупкость нежности
И безудержного стремления быть рядом внутри,
Даже если между вами тысячи километров.
Иногда даже хочется не дышать,
Чтобы неосторожный вдох
Вдруг не разрушил эту наполненность в области сердца,
И чтобы ветер не унес неосторожный выдох,
Хранящий частичку тебя,
В попытке зимой согреться
Огнём не вечной человеческой любви...
Человеческой теплоты к другой душе,
Заслоняющей даже холод зимы...
Заглушающей звон времени в мозгу
И тиканье часов в ушах
(Которых нет, потому что терпеть не могу их).
Километры цепей моих несдержанных слов
Часто тонут под тяжестью всего нескольких твоих фраз.
И, кажется, мы рады тонуть
В этом омуте теплых непойманных чувств...
А может неуловимых?
Или пока просто непуганных,
Как птенцы диких птиц,
Никогда не видевшие людей...
Которые бросятся врассыпную
Крушить самих себя, убиваться, из гнезд выпадая,
И бросаясь в лапы всем известным хищникам,
Которые только есть на свете,
ЕСЛИ ВДРУГ ЧТО.
Иногда мне кажется, что я ну никак не смогу
Быть не то чтобы лучше неё,
А просто быть той, кто нужна тебе
Во многих днях твоей жизни,
А не на вечер, на ночь...
Но откуда тогда все эти птицы,
Которых мы так долго растили внутри,
Сжавшиеся комочками в предчувствии бед и холодных времен,
Смотрящие жалостливыми глазами,
Умоляющие дать шанс...
Выжить в этом жестоком мире,
Сером и слишком практичном,
Где, казалось бы, вообще не место для птиц...
Для странных ярких поющих пернатых,
Издающих прекрасные трели...
Но какое до них кому дело
В мире, где так много границ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617956
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 15.07.2016
Не снись мені, не снись мені, не снись.
Нащо печаль утраченого раю?
Вже півстоліття я тебе чекаю
З обіймів незабутньої весни.
Вона і залишилася десь там –
У дивнім краї, неймовірнім світі,
Де вже давно і липи іншим світять,
І наші загубилися літа.
Вже навіть трохи затупився біль –
Час забирає контури і згадки,
І в буднів хаотичному порядку
Все менше території тобі.
І раптом – спалах ранньої грози,
І ти – як квітка запахуще-юна.
Я проклену всевладного Перуна
За блискавицю у пустелі зим.
Бо все згадалось, що було колись.
Ти поцілунком казку розбудила.
Якщо це у твоїй, хороша, силі –
Не снись мені, не снись мені, не снись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678167
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 15.07.2016
Я грозний лев! Я царь зверей!
А ну страшись меня скорей.
Мой зорок глаз, да страшен рык.
И коготь остр, и остр мой клык.
Вот только в толк я не возьму,
Пушком все кличут почему?!
Сюжет стиха конечно всем знаком,
Влюбившись и дракон порхает мотыльком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678053
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
Папины девочки – тощие куколки:
Глазки распахнуты, звёздочки в голосе,
Светлые волосы, личика светлые.
Папины девочки. Жидко, но сладенько,
Розово, гладко, крахмально, причёсано.
Много не просят: знакомы с приличием.
Папины девочки – сшитые накрепко.
Сдвинуты в кучку, задёрнуты шторами.
Без уговоров ложатся в одиннадцать.
Папины девочки. Битое зеркало,
Мёртвые птицы, разбитые косточки.
Мятые кофточки, всё же, утюжены.
А июльские ночи в окно сапогами как за-сту-чат!
Как завоют, заухают, зубьями загрохочут,
Защекочут, да выволокут прямо в улиц бурлящий борщ,
И в нём папины девочки вырастут, ой, как вырастут!
Наглотаются мрака, бумажные лёгкие рвя!
Разползутся! Раздуются! Жиром нальются и соком,
Да взорвутся, да всё озарят своей беспардонной любовью!..
Как бывает у тех,
Кто всю жизнь сидел под замком…
А наутро у них отрастут деревянные косточки,
Да с железным ядром.
Зашумят, раздуваясь, новые, прочные лёгкие,
А гортани наполнятся новыми голосами,
И забьются сердца – без подсказки.
Сами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677923
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
сонні під'їзди гримлять перегаром вчорашнього дня
дивні валізи пірнають між люду й піщáних дверей
ліжко моє мов стерня
скошених Нею ночей
стрілки годинника ллють свою білу кров в темінь часý
що тільки виник а вже мусить йти туди звідки прийшов
краплями сточить красу
згладить зарублений шов
сонні під'їзди мовчать про людей одне одним забутих
в глиняних гніздах сидять вони німо закутані в стіни
море тримають за бутиль
що розлива святі вина
й чую крізь сутінь:
"ні, я не винна..."
14.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677929
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
Коли торкнешся
Чорної струни
У мене на чутливому зап’ястку,
Які згадаєш мантри давнини,
Щоб обійти,
щоб обминути пастку?
Які для втечі
Обереш шляхи?
У хмарах зникнеш?.. невловимий месник…
Мелодія вже лине від руки…
Шляхів – нема!
немає! перелесник…
Які знання прадавніх
Світлих рун
Шукатимеш… як по коліна – море?
Мелодія із серця темних струн
Гірчить п’янким
настоєм мандрагори…
І не питай
Що сталось за віки
Зі мною, що минали перелітно…
У водах надто чорної ріки
Так переможно
розіллється світло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677874
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 14.07.2016
Тише, тише не спугни.
Робко так, почти крадётся
К нам любовь, минуя дни.
И вот-вот сердец коснётся.
Слышишь, слышишь её шаг.
Точно кошка, грациозно.
У любви поспешность - враг.
Для неё нет слова - поздно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677669
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
ты меня....
не спутаешь... ни с кем...
ни глаза...
ни руки...
почернела белая сирень...
от тоски...
в разлуке
ты моя религия любви...
чётки...
и скрижали...
плавные движения твои...
музыку рождали...
танец страсти...
волшебство творя...
нежность излучая.
вдруг...
ты прикоснулась... до меня...
тайны.. изучая...
как мальчишка.....
будто... в первый раз...
переп0лнен страстью...
твоё соло....
мой безумный джаз...
приближают к счастью...
в нашей сказке...
только о любви...
тает мир реала...
шорох звуков...
плавит наше... в... Мы...
дарит жизнь...
с начала...
разогнал дождь джаза баловство...
площадь опустела
а во мне...
бушует колдовство...
твоих глаз...
и тела...
спит в ладошках...
нежности дурман...
времени не властно...
осень...
рвётся в душу...
сквозь туман...
но пока...
напрасно.
*****Дарія Типчук - Навіяно - ТЫ МЕНЯ НЕ СПУТАЕШЬ НИ С КЕМ….
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727732
*****Петро Кожум'яка - навіяне Хуго і Дарії Типчук - ТЫ МЕНЯ НЕ СПУТАЕШЬ НИ С КЕМ….
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727980
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677583
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Опять не сплю до третьих петухов
Не провести ли мне ревизию грехов?
Всплакну тихонько, горько, как умею
Пожалуюсь себе, что я старею
Вздохну потом,
очистившись слезами…
Ну что ж, грехи, теперь займемся вами:
ЧРЕВОУГОДИЕ
Конечно же бывало
То булка с маслом, то кусочек сала
То тортик, то глоточек лишний кофе-
Грешна,
сознаюсь ,
на печальном вздохе…
Писать об этом лучше эпиграмму…
Отсюда и избыток килограммов…
ЛЕНЬ-
приходила.
В хмурую погоду
Когда грозой оскалится природа
И гром и молния нас загоняют в дом
Как не лениться, если все кругом
Толкает на диван ,
укрыться пледом…
И тут я виновата перед небом!
И на работе так бывает сложно
С тобой бороться,
Прямо невозможно
И только, дав пинок себе больнючий,
Работаешь-
рецепт один из лучших…
ПРЕЛЮБОДЕЙСТВО…
Что греха таить
Когда в кино ( глаза бы мне прикрыть)
Пикантность сцены сладко ум дурманит
Так хочется любви…
И кто ж не станет
Мечтать в такой же искупаться страсти…
Но это все эрзац…
А нам бы счастья…
УНЫНИЕ…
С ним близко я знакома
Борюсь,
но иногда , закрывшись дома,
Могу ему предаться без остатка,
И не спасут вино и шоколадка,
Пока не пропитаюсь им как губка…
Вот тут грешна я видно не на шутку.
Но нынче воли я унынью не даю-
Пишу стихи
и очень их люблю…
ГОРДЫНЯ, АЛЧНОСТЬ, ГНЕВ…
Конечно, было…
Но с возрастом, наверное, остыло
Желанье унижать, таить обиду,
Чтоб отомстить,
Не подавая виду
Сочувствовать,
злорадно улыбаясь…
Переросла, но было это-
Каюсь…
Сейчас плевать, что не на мне корона
И что с богемой нынче не знакома
С её корыстной лживою любовью-
Нужны ли бриллианты без здоровья?
А ГНЕВ наружу редко выпускала
Хотя душа металась и рыдала
И требовала море бранных слов…
Но знаю лучше всяких докторов,
Что словом можно до смерти поранить,
Что навсегда их сохраняет память…
Поэтому они внутри томятся
(Вот тут бы не мешал мне шквал оваций)
А вот и ЗАВИСТЬ…
Ты заходишь редко
Есть от тебя чудесная таблетка-
Уменье радоваться радостям чужим
Делится с кем-то радостным своим,
Чтоб стало вдвое счастья больше в мире
Тебе на задержаться здесь в квартире
И у моих друзей с большой душой
Иди– ка, ЗАВИСТЬ, лучше ты домой…
И вот петух поторопил рассвет
Нет слез,
внутри опустошенья нет
И все-таки, к чему же я пришла?
Я- не совсем пропащая душа
В миру жить невозможно не греша
Поскольку жизнь чертовски хороша!
2013
иллюстрация http://mindmix.ru/tag//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677568
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2016
В душі, як в холодних фіордах-
шалені вітри так безжально
обвітрюють скелі, їх надто круті береги.
В дрібницях та епізодах
заплутались - сумно, банально.
Глобальність життя є у інших, у нас лиш думки.
Нове все дратує, лякає,
втікаєм щодуху від цього,
як підлітки з дому, палити за гаражі.
Тому ж хто надію плекає,
здобути щось добре з нового,
поради даємо - забрати з очей вітражі.
Яскраво забарвлені скельця,
побачити що заважають,
всю правду та сірість, і марність всю мрій та надій.
В самих же, у закутках серця,
у фіордах русалки співають,
і принци, й дракони, і безліч казкових подій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677490
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 12.07.2016
♫♫♫
Что живописнее, рассвет или закат?
Тончайший шелк, или тяжелый бархат?
Весенний флирт,
А может листопад
Волшебной осени?
А осень будет завтра…
Какие краски могут описать
Смятенье чувств, тревогу ожиданья?
Способности мечтать
И понимать
Томленье предвкушения свиданья.
Что живописнее влюблённости,
Любовь?
А может быть рождение мелодий?
Подернут пепел жизни сединой,
И время беспощадно вдаль уходит…
Что живописнее, закат или рассвет?
Не знаю…
У меня ответа нет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677289
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Душа узнала миг
Слиянья - страх и страсть.
Кто победит? Кому затем литавры,
Средь тысячи вериг,
Ознаменуют власть
Венком зеленым, возлагая лавры?
Сильнее ли боязнь
Извечных любопытств -
А вдруг коснусь смолы и не увязну?
К погибели стремясь,
К любому из бесстыдств, -
Грехов смертельных зов, сродни соблазну.
Смиренна святость...кров
Для низменных надежд,
Отнимет назиданием в молитве:
"Не соверши грехов!"
Раскаянье - рубеж
Для падшего, в его последней битве.
07.07.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677335
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Краще сто тисяч разів твоє слово почути, -
Душу незайману втримати, заколисати.
Більше ста тисяч разів визволяти зі скрути,
Аніж не бачити в снах, не знайти, не пізнати.
Краще сто тисяч разів лист розбить на цитати.
Там кожна літера - ніжність блакитно-рожева.
Більше ста тисяч разів недовіру приспати,
Аніж ота копійчана самотність дешева.
Краще сто тисяч разів розбиватися знову,
Стіни мовчання і вежі туманні не зрушу.
Більше ста тисяч разів не помітити змову,
Аніж не знати твою розхвильовану душу.
Краще сто тисяч разів написати і стерти
Щось недолуге таке, нарекаючи віршем.
Більше ста тисяч разів замість тебе померти,
Аніж забудеш мене... та й куди уже гірше?
09.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677337
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Распни меня. Горизонтальный крест –
Он не смертелен по сравненью с дыбой.
Прижмись так тесно, чтобы все изгибы
Заполнились тобой. Чтоб каждый жест
Был спаренным, сиамским. Чтоб из пор
Невидимые сети протянувшись,
Таким же образом как породнились души,
Тела связали. Чтобы рук упор
Впервые рухнул, изменив себе,
Плотнее к жернову прилаживая жернов.
Одновременно Меккою и жертвой
Желаю быть: молись, возьми, убей.
Так, чтобы сочлененные в одно,
Друг с другом связанные общим кровотоком,
Не женщиной и не мужчиной – Богом
Воскресли мы. Иного не дано.
____________
Могущественней тот, кто многолик.
Кто многоглаз, тот может в настоящем
Увидеть будущее. Многорук – обрящет.
Многосердечный в Вечности велик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=76073
дата надходження 26.05.2008
дата закладки 11.07.2016
Краткие фразы из тишины -
Меткие дротики дартса...
Между приливами жёлтой Луны -
Встречи Венеры и Марса...
Кажется снова они влюблены
В белые простыни спален,
В алые розы и тени стены,
В души стальных наковален...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677256
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Солнышко катилось не за горизонт,
А - под бесконечный,широчайший зонт!..
Солнце поджигало по пути мосты...
Страсть,переливая,в яркие холсты...
Выбирая - сочный(красный),с бирюзой...
Отрицая - серый,чёрный и седой...
Согреваться льдинкой с ночи до утра
Под любви сурдинку и - мои слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677255
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Що там завтра, розлуки-втрати
Розіпнуть, яко на хресті?
Хоче доля тебе скарати,
У нелюбі взявши зяті?
Що там завтра, розпачем гроно
У долоні, солоним - град?
Надоум і осяй, іконо,
Що там завтра, сто літ підряд?
Що там завтра, чи страх,чи відчай,
Чи нап"єшся жагою вщерть?
Завтра ранок прийде зазвичай,
З ним народження, або смерть.
Що там завтра? Розкриймо очі,
Он буяє полин-трава.
Серед полудня і до ночі
Стогне хмаронька грозова.
Що там завтра, дощами вкриє
Чи снігами впаде в жнива?
Хоч неволя лютує й виє,
Та надія досі жива.
Що там завтра, кохання знайде,
Чи покине глузливо знов?
Завтра сонце, зазвичай зайде
Без усяких там передмов.
Що там завтра, недужі й кволі
Завмирають серцебиття?
Бо заплутались у подолі
Наші сльози і сміх, - життя...
10.07.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677149
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016
Літо... літо... літо... Пропололо жито...
Яке ж наше літечко та й хазяйновите!
Волошок сипнуло, щоби красивіше.
Та ще жменьку маків, щоби веселіше.
Вже зігріло хвилю у річечці чистій.
Хвостик фарбувало рибці золотистій.
Перейшло місточок, сіло на галяві.
Тут зраділи літу верби кучеряві.
Ой, яке гарненьке літечко русяве!
Ще нижче схилились вербочки ласкаві.
Знали, що трудилось літечко доволі.
Дощем поливало все, що пропололи.
Підросли, погляньте, клени зеленаві.
Ялини, смерічки, дуби величаві.
Потрудилось літо і в садочку славно.
Яблука та груші наливало гарно.
Тепер вмило личко, ще й скупало ніжки.
Літечко тепленьке відпочине трішки.
Будуть косовиці і жнива багаті.
Коровай духмяний буде в кожній хаті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676850
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 09.07.2016
«Із синяви, котра шукає свого ока,
п’ю найперший.»
(Пауль Целан)
У келихи розлита синява Неба.
Кожному, кого забуто і зневажено,
Кожному, хто крізь темряву йшов
За ворота білих хмар, дорогою прозорою,
Кожному, хто прагнув троянд черлених,
І хреста дерев’яного чорного,
Гілок терену і шляху довгого,
Інколи нескінченного, завжди кам’яного,
Кожному, хто біг з Часом наввипередки,
Хто шукав між зірками свічада -
У келих по вінця синяви.
Колись будуть про нас говорити,
Колись будуть про нас мовчати,
Колись будемо блукати ми тінями
У царстві великому мрій і спогадів,
Але нині келихи наші сповнені Небом,
П’ю найперший оцю синяву -
Ще сім ночей блукати срібному Місяцю,
Ще сім днів вітру холодному віяти,
Ще сім гір ногам втомленим перейти,
Ще сім хмар птахам білим перелетіти,
Ще сім черевиків букових протерти,
І сім свит твідових подірявити,
Доки Брама прочиниться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676748
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Зазирала Осінь у шпаринку Літа -
Протягом холодним,мрякою,дощем...
і - пожовкло листя,і - змарніли квіти...
Замикалось серце клекотним ключем...
Відлітали душі наче білі птахи...
Відспівали наче сірі солов"ї...
Сонечко котилось до нічної плахи...
Павутинням Осінь креслила шляхи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676810
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Я - спалах і дотик
Гребінки чарівної феї.
Поглянь у люстерко,
Там янгола сяючий лик.
З кураре, я дротик
Втопила напевне, в єлеї,
Наливши цеберко,
Пришила навіки гаплик.
Ліліт щось городить
Ночами, шукаючи втіху,
А Єва покірна,
Ну що ти хотів із ребра?
Жага колобродить
І зовсім тобі не до сміху, -
Уперта й манірна,
Словами стікає з пера.
Я - спогад і муки,
Тавруючи болісно й щемно,
Вустами стежину
До раю, повір, протопчу.
І душ перегуки
Відлунням століть недаремно
Зривають жоржину?
Бо знаєш, бо бачиш...мовчу...
О7.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676716
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Цей погляд твій – як отрута, як нектар…
Білий дим, я - за ним
П’яно бреду… в Едем чи в Тартар…
Келих вина…
Мій останній безперечний бастіон, - п"ю до дна, -
Впав. Я здаюсь тобі в полон
Моя Мата Харі. Стріляй…
П-в.
Манить за собою цей аромат весни
Стрибаю з головою в шалені твої сни
І марить десь трембіта, - на клапті душу рве
До примарного світла мій човен запливе….
Люба, впізнай. Кава у постіль.
Це ще я… зникаю нарешті...
Біль...три поспіль
Нас несла течія
Моя Ніфертіті чи як там?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676686
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Допоки я
Іще на мить твоя…
Лише на мить… лише на бісектрису
Двох всесвітів - спотворених кутів
Твоїх бажань…
впізнай в мені актрису…
Лише - її…
Зречись і оправдай.
Над перевалом сьоме небо висне…
За перевалом тим моя печаль
Розсипалась на друзки,
бо… рак свисне –
І зникне все!
У неба на межі
Нас не знайдуть… хоч до самої ночі
Шукатимуть, вчорашні міражі
Залиш мені… залиш!
(бо я так хочу)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676536
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Ты согласен на большее, чем ничего, понимая, что всё-таки, этого мало...
Задаваясь вопросом: « Друг другу мы кто?», так хотелось бы взять и исправить лекала,
Что когда-то создали с тобой наперёд, соглашаясь на счастья кусочек украдкой,
В ожидании – время когда-то придёт, и не будет в сюжете у нас беспорядка,
Будет план, тот, что - первый, и также - второй, прорисуем детали, иное – за кадром.
Полутени и свет.... Я - чужая, ты - мой... Горизонт, перспектива, всё живо и ярко.
Обстоятельства – пыль, мы судьбу обхитрим, обойдём все препоны, любовь не погаснет...
И фигурная рама из старой ольхи... И на стену - гвоздями...И всё станет ясно,
Всё само разрешится, как в добром кино, прилетит вдруг волшебник – так хочется верить...
Только главк наверху не даёт нам «Добро!» ... Не поётся припев, и куплет был утерян.
Ты согласен на всё: стиснув зубы - терпеть, проходя лабиринтом запутанных истин,
Замечая – не видеть, ослепнув – смотреть ...
...Холст и масло - ничто, если высохли кисти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676627
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Ой, на Івана та й на Купала
Там дівчинонька в лузі ходила,
Квіти збирала, віночок плела
Ой, на Івана та й на Купала -
доноситься від річки дівоча пісня.Це ж нині свято Івана Купала, або
як ще його називають Івана Лопухатого.Мабуть тому, що цієї пори лопухи ростуть, наче дерева.А ще такого лопуха вбирають-
прикрашають у цей день і навкруг такої "мариноньки" водять дівчата хоровод.
Кругом Мариноньки
Ходили дівоньки,
На долині дощик іде,
На долині та й біля калини, гей...
Це чудове свято сягає своїм корінням часів, коли люди поклонялись язичеським богам-ідолам, вірили в магічну силу природи.Ще й досі у пам"яті народу збереглась легенда,немов би колись давно-давно
у богині Вардани народились близнята брат і сестра, яких нарекли
Ладо і Лада.Та коли вони підросли, то закохалися одне в одного.Але родоначальниця усіх древлянських богів Ягна, що в перекладі означає "живий вогонь" або "вогонь життя", не допустила їхнього пошлюблення доти, доки вони не пройшли кількох, насланих нею перевтілень і потім перестали впізнавати одне одного, стали чужими.Їх перша ніч любові, освячена купанням у річці і дала початок святу, яке згодом стали називати святом Івана Купала.
Ой, на Івана, на Купала
Ходить Ганнуся гарно вбрана,
Із нею Йванко вітається,
Залицятися стидається -
співають дівчата, плетуть віночки, щоб потім пускати їх на воду і дізнаватись де їх чекає щастя.В який бік попливе віночок, звідти й чекати-виглядати милого-судженого.
Ой, ти, місяцю світи та не грій,
Щоб мій віночок та й не згорів,
Щоб мій віночок цілим зостався,
Милесенькому в руки дістався -
чується чистий, сильний дівочий голос.
І коли ці слова пісні справджувалися та вінок і справді потрапляв до рук вимріяного у снах тієючи іншою юнкою коханого, то дівочій радості і щастю не було меж.
І вже на березі ріки палає величезне вогнище, полум"я якого, здається сягає неба.Та нічого вже не страшно дівчині, коли поруч той,котрому до рук потрапив її віночок, яким сама доля єднає їхні руки та серця.І, тримаючись міцно-міцно, стрибають вони через полум"я, щоб усе життя бути готовим йти один за одним, як мовиться у вогонь і воду.
Сміх, жарти й веселощі не втихають аж до світанку.То тут, то там спалахує, як купальський вогонь, пливе, немов річкові води, лине аж у піднебесся пісня:
Ой, на Івана та й на Купала,
Там дівчинонька віночок плела,
До річеньки йшла, в воду пускала
Ой, на Івана та й на Купала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676588
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
...И я помещу твой негромкий смех
В закладки прибрежных волн.
Ведь ты оказался одним из тех,
С кем короток день и полон.
Там в каждом хрустальном звенела суть,
А ты вспоминай потом,
Как я задыхалась, вздымая грудь,
И билась больным китом.
Как счастье медузой касалось икр
Под взглядом непресных вод.
Большим апельсином светился мир,
Сочился, на суше под
Плетеньем изгибов горячих тел
Песок изоткал муслин.
А в наших глазах горизонт бледнел,
Дышал в полушаге сплин.
Мы пили из рук ледяной вопрос,
Глотнув глубину тоски,
Там вдох твой терялся в копне волос,
Мы были еще близки...
На аквамариновом полотне
Не множились облака,
Дрожа разжималась похолоднев
От страха моя рука.
И долькой лимона скрипел во рту
Еще не пришедший день.
В котором по зернышку наготу
Мою забывал, и где
Не буду стоять за твоей спиной,
Лежать у твоей спины,
Я стану до цвета волос иной
Как будто любить иных...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676601
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Ты в мою дверь рассветом постучал,
Не задержался, преступив порог.
Глубоким взглядом в сердце рисовал:
"Иди ко мне, дай руку, я твой - бог"
Ослеплена, на поводу страстей,
Глаза в глаза, вокруг туман и дым,
Душе шепнув: "Он здесь, не опустей."
Я шла одна, под небом грозовым.
Клубились облака и таял свет,
А ведь казалось, алая заря.
Еще недавно думала, - рассвет,
Разбившись, сердце прошептало: "Зря..."
15.04.2015
ред.06.07.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676522
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 07.07.2016
...так швидко тане на губах
цукерка ягідного літа...
Втрачають глузд і спокій - квіти,
вдягнувши сукні оксамитові
в залитих сяєвом садах
де Сонце - бог, лакей і пан,
зрадливий жадібний коханець
цілує губ вологий глянець
І цій... І тій... І тут... І там...
І - божеволіють вуста!
І зріють ревнощі і вишні...
Де чути "твій!" і " не залиш мене..."
Коханки ,втім, стають "колишніми",
забуті легко... Та... І та...
Бо помережить осінь мить
одквітлим спогадом про літо -
замерзнуть босо сухоцвітами
в обіймах вічноі зими...
А поки... Сонце золоте
гультяєм котиться по небу...
Мені б не думати - про тебе.
Мені б - не відати про те.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676509
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Зорепади розбили вщент мій маленький простір,
Доки я безнадійно мрії ховав у кишені…
З мене досить. Стомився. Я буду чинити опір!
Я би мріяв і далі, та зорі якісь навіжені…
Зорепади пронизують все: від початку – до старості.
Я раніше загадував – нині усе збулося…
Уявити не зможеш (о, скільки було мені радості) –
Цілував тебе вперше, вітер торкав волосся…
Так, ти також частинка моєї незримої вічності,
Але ти не сердись. Це ж лиш доказ – не дарма падають!
Мріє-зорі летять, наче символ жаги до величності.
Всюди хаос панує… А я, вже в останнє загадую.
Наші мрії летять. Кожна мрія – окремий постріл
Розібратися треба, хто ми: стрільці чи мішені?
Зорепади розбили вщент мій маленький простір,
Доки я безнадійно мрії ховав у кишені…
#Дід_Михалич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676428
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Стыло небо над старыми клёнами.
И слегка моросила душа,
по аллее идя за влюблёнными,
подгоревшей листвою шурша.
Разрывала сердца скрипка ласково,
пил волнение аккордеон.
Сквер… и ночь задыхались романсово…
удивлённо… с душой в унисон.
Листья падали клочьями паруса,
не доплыв. Никуда. Декаданс…
…разливалась по воздуху пауза,
упокоившись горечью августа…
ожидая последний романс…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676368
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
У послушниц поэзии строгий обет не молчания,
Демонична Лилит, а наутро, глядишь - Суламифь.
"Монастырь" /Олесь Григ/
Каких - то тыща мелочей,
каких - то несколько свечей -
в конце тунеля...
Каких то несколько ночей -
играла, пела,
каких то несколько…Ручей
иссяк внезапно…
Я - не твоя...И ты - ничей.
Сказать бы:" Ладно!"…
Пытаюсь крик поймать в ночи:
Молчи, не стоит.
Но одиночество кричит:
"Нет, ты - не воин!"
На теле штамп, точнее шрам,
внутри - нирвана..
Невидимый портуберанц -
сердечно ранен.
Не умирай! Живи, живи!
Всего-то - встреча!
Хотя все врут нам о любви…
Я верю - лечит…
Открой глаза: с тобой - петь -
болезнь, не удаль...
Искал тональность, и припев...
Желал петь, сударь...
Не грех, не стыд -
всего лишь - жизнь…
Она - такая.
Сегмент в основе - боль и сплин,
и мизер - рая…
Не стану рыть - туннель, окоп -
стезя такая,
Возьму монашеский постриг...
Не потакаю…
Как вкусно было…Тайна...дар…
Слегка наивно…
Но как ты мог, зачем ты - врал!
Ведь мы - невинны…
Контрольный выстрел:" Эй, Лилит! "
Ну что ж - взаимно.!
Лилит грешна, и ей любить
лишь только сильных…
У Евы есть порок - служить,
пусть даже проклят,
и отдавать долги и жить -
тюрьма, и крохи…
У Евы…был Адам...и всё…
Любил Лилит он…
У Евы скромное лицо,
найди - средь сотен.......
* Прости , друг за правду в очи...
мне горько - я пойму тебя, а ты - не очень..
Верней - мои стихи тебе - лекарство...А я - я где-то в стороне - в ином пространстве...Не в том вина моя, что слог - на душу, а в том, что вижу я тебя...пишу, как чувствую...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676377
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
У любимого моего
не было ничего,
только дерево мандариновое,
из семечки выращенное.
Пока было маленькое,
стояло на подоконнике,
за мной подглядывало.
Подросло – стало ревновать,
на окно не пускало,
царапало колючими ветками.
Но я была сильнее:
стаскивала его на пол –
и подоконник был мой!
И окно было моим,
из которого смотрело
мандариновое дерево
на вишни в палисаднике,
и ужасно завидовало,
когда дождь-баловник
искусными пальцами,
сильными и тонкими,
ласкал нежные листья.
И мне завидовало
мандариновое дерево,
когда любимый мой
ласкал МОИ лепестки,
вдыхал МОЙ аромат,
наслаждался соками
МОИМИ
на широком подоконнике,
ЕГО подоконнике.
И сбрасывало листья
от тоски и обиды
мандариновое дерево.
Тогда любимый мой
начинал беспокоиться,
переносил его к солнышку,
опрыскивал и подкармливал.
Трепетало и нежилось
мандариновое дерево
в руках любимого,
источало чарующий аромат,
соблазняло невинностью
белоснежных цветов...
Глупое растение
не подозревало,
что сладкую мандаринку,
из семечки которой оно выросло,
подарила я
своему любимому –
в ночь новогоднюю,
когда впервые стала его...
Счастливое
мандариновое дерево
светится оранжево,
горделиво несёт
приятную тяжесть
детишек-мандаринчиков.
И мы не наряжаем ёлку:
зачем она, если есть
настоящее
новогоднее чудо –
вечнозелёное деревце
с золотыми шариками?
Так приятно сидеть
на любимом подоконнике
рядом с умиротворённым
мандариновым деревом,
когда счастливый мужчина,
твой мужчина,
с сияющими глазами
целует круглый живот,
в котором зреет мандаринка,
им посаженная, из его семечки.
А в небе светится
огромный мандарин,
золотит снежные сугробы,
как в ту волшебную ночь,
когда началась история
нашей счастливой семьи
и мандаринового дерева.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676381
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Присвячую тому, хто придумує у віршах і втілює в життя неймовірно красиве кохання...
Як тільки скажеш:
Все. Ніколи більше
Не закохаюся.
Бо серце
Закам'яніло вже.
Та й сили вже нема
Злетіти
Й тіло вже не те,
Що в юності -
Красиве, пружне.
Тепер воно нагадує: стара,
Стара ти вже,
Кохання - молодим...
Й тоді, коли себе
Переконаєш в цьому
І не залишиться
ні йоти коливання,
А на поверхні серця кам'яного
Як гасло вже вкарбоване
"Ніколи"
І ти вже дивишся у вічність,
В цю хвилину
Ти ще не знаєш,
Що стоіш
У центрі кола,
Охопленого полум'ям кохання,
Яке повільно звужується,
Й ти
не зможеш вийти.
Й раптом запалаєш,
Дивуючись самій собі
Й не вірячи у те, що сталось.
Дарма боротися. Лишається
Лиш підкоритися тій силі життєдайній
І розчинитися, віддавшись насолоді
Горіння.
Бо Творець
Не терпить цього світу без любові.
Він є Любов.
В коханні смисл життя,
його вершина.
І людині жодній
Ніколи не під силу це змінити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676297
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 06.07.2016
источник вдохновения -
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676224
[color="#0073ff"]как волны шуршат слышишь
и чайки, и писк дельфинов
и лето тобой дышит
соблазнительно и уязвимо
и клавиши фортепиано
и ноты наших улыбок
медовой мы патокой стали
а не чередой ошибок
как сердце стучит слышишь
прививкой любви согрето
ты письма на волнах пишешь
их прочитает небо
и буквы росинками в травах
или песком сквозь ладони
в тебе мой мир останется
во мне твои горизонты
как я улыбаюсь слышишь
как берег ступни целует
как сердце тобой дышит
поцелуи море рифмует[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676324
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Вы с ним незнакомы,
И лучше бы вам никогда
Не видеть, не слышать
Его одичалого слога,
Что шепчут ему фантомы
пустого окна.
Вы с ним незнакомы,
Во славу великого бога!
Он всё уничтожит,
и лучше бы вам никогда
Не ведать души его
Черноту асфальта,
Не видеть лицом к лицу
Проливного стыда,
и грустную сцену,
где он задохнется, когда,
Придет к вам, быть может,
И будет читать Уайльда.
Но вы незнакомы
И радостно думать. Ведь он…
Он полчищам демонов служит
слоняясь в тине,
Он - либертинажный шут,
И грехов амвон,
Стремящийся к вам
по ещё непонятной причине.
Он всё полюбил: гордый тон головы, лица,
Лукавые речи
И ваши метаморфозы,
И цвет ваших глаз -
диких северных сосен слёзы…
Но вы никогда не коснетесь
его плеча,
И голоса не услышите вы изломы…
Всё тщетно. Бессмысленно всё -
С вами мы незнакомы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676287
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
И этот дом, и тысячи других
оставлены за невесомой гранью.
Их хрупкий мир распластан и раздавлен,
становится частицею земли
остывшей, заболевшей и ... чужой
на острие невидимого света.
Их души перед алтарем раздеты.
На жертвенник. Кому? Да дело ль в том?
Истёрта в прах озвучившая боль
весна, не увидавшая возврата.
А где-то там, под дулом автомата
моя душа разорвана войной.
И не простят чужие облака
ни слёз, ни искривленности улыбок..
Сжимается застывшая тоска
комком на вдохе, отменяя выдох.
Прости, что горечь слов не сберегла
ни тишины, ни хрупкость равновесий.
Опалена горячая земля
солено-алым выпавшим рассветом.
Сотри мои вчерашние следы,
дай потеряться от себя и света.
Ладонь сжимает колкие ответы
зачем-то переломленной беды....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676227
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Посіяла гречку на горбочку,
відпочити сіла в холодочку.
Як це ж воно? Що ж це воно сталось?
Із Романком в холодочку обнімалась.
Сам прийшов. Я не звала!
Лиш про те, що буду сіять гречку,
йому сказала!
Посіяла просо, та й у полі,
захотілося прийти Миколі.
Із Миколою я розмовляла.
Скажу чесно, його в щічку цілувала!
Сам прийшов. Я не звала!
Лиш про те, що буду сіять просо,
йому сказала!
Ой, полола льон я у долині,
а у мене очі, гляньте, сині.
То ж прийшов Петро, щоб подивитись.
Дуже любить він до мене прихилитись!
Сам прийшов. Я не звала!
Лиш про те, що буду полоть льон я,
йому сказала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676252
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
За добро придется отвечать,
Слыша недовольства и упреки.
Низкие и мелочные склоки
Затмевают сердца благодать.
За добро придется отвечать
Не перед людьми, не перед Богом,
А перед душой такой убогой,
Что хранит безверия печать.
За добро придется отвечать,
Ведь оно карается забвеньем,
Иногда потерей вдохновенья
И необходимостью молчать.
За добро ни лавров, ни венков,
Для него уловки и капканы,
В нем всегда отыщутся изъяны,
Скрытый смысл в нем для дураков.
И его не нужно расточать
Перед теми, кому вечно мало.
Не дари его кому попало,
За него придется отвечать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676247
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
В соавторстве с Ириной Левобережной
ГРАФИНЯ:
Не упрекайте, что пишу нечасто…
Мне горло душит светской жизни нить.
Вчера в окно настырный дождь стучался…
А Вы – меня успели позабыть?
Вчера, когда я с графом танцевала,
(Как он спесив! Напыщенный павлин!) –
Я Ваши поцелуи вспоминала
Безумные…
Бросайте этот сплин!
Вас не излечит от хандры – охота
На рябчиков!
Красоток новых – тьма!
Вытягивайте тело из болота!
(Ах, это тело… Я сойду с ума!)
АНРИ:
Графиня!
Я Вам говорил,
Лаская Ваше тело,
Как куропатку подстрелил-
Стреляю я умело-
Но Вы, в любовном шале,
Видать, не услыхали.
Графиня, Выпейте вина.
Вы все одна, совсем одна...
Но мне стрелять охота,
(а с Вами не охота)
Все тянет на болото...
Сыскать для Вас заботу
Я Графа попрошу.
Откланяться спешу.
АКТРИСА:
Анри, красавчик!
Здесь сезон – в разгаре!
Под крики: «Браво!»
И корзины роз!
Приедь, молю!
Ночами в будуаре
С тобой исполним
Уйму новых поз…
АНРИ:
Весь мир - театр,
И люди в нем актеры...
С постели я чуть нА пол не упал,
Коль в позе «надцать»
С Вами, как на горе,
Корнеля пьесу
Сладострастно изучал!
Сезон охоты-
Ну какая ж это пьеса?
И в Ваших пьесах
Нет мне больше интересу.
МОДИСТКА:
Анри, вы бука!
Не играйте в прятки!
Я шью Графине новый туалет,
От ваших ласк страдая недостатка!
Вернитесь весь!
От шляпы – до штиблет!
А лучше – обнаженною натурой…
Страдаю… Видеть очень вас хочу.
Мы с вашей потрясающей фигурой
Завалимся…
Нет, лучше промолчу!
АНРИ:
Ах, милая, я б завалился с Вами
На сена стог на берегу пруда,
Да опасаюсь,
Что при встрече с комарами
От Ваших прелестей
Не будет и следа.
Пошить просил я
Сетку на все тело -
Да все Вам некогда,
Коль скоро Вы со мной.
Вот с накомарником -
Совсем иное дело...
Я весь в укусах.
Не могу. Лежу больной.
ГОРНИЧНАЯ:
Мой Господин!
Беснуется Графиня.
У ей мигрень…
Ну, как нам не понять?
Пора бы «загнуздать» её гордыню…
(И с вами тоже сможем «поскакать»)
АНРИ:
Здравствуй, детка.
Скакать - я непрочь...
Мне охота.
Гарцевали б
С тобою всю ночь.
Но - охота...
Кроме прочего,
В утках здесь нет
Недостатка.
А какие в именьи моём
«Куропатки»!…
Все прекрасны,
Свежи и резвы,
Круглолицы.
Передай –
Не приеду, увы
Я в столицу.
На графиню в любовном угаре
Есть управа - разгневанный барин.
Ну, всё.
Я лишь отвлёкся на минутку.
Спешу.
Друзья, собаки,
Ружья,
Утки.
ПИСЬМО АНРИ НЕКОЙ КНЯЖНЕ...
Ах, мадам! Я без Вас не могу...
Я О НАС никому НИ ГУГУ...
Как тогда- с Вами мы- на лугу...
Да у речки... Да позже- в стогу...
Я намедни приеду в столицу...
Я намерен не медля жениться...
Вы отныне мое достояние!
p.s.
Не растратьте свое состояние..
.
ЗАПИСКА АНРИ
Друзья! Я лезу в этот брак...
Дарю вам ружья и собак.
Я состоянье получу,
И все долги вам заплачу.
Но заплачу- в последний раз.
Я больше не увижу вас.
Сейчас такая мода-
Сражаться за Свободу.
Все жертвую в ударе я
Движенью Карбонариев.
Еще- на попеченье вам
Своих я оставляю дам.
Но вы об этом- тихо!
Не поминайте лихом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611328
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.07.2016
Опале листя стелиться по лісі,
Туман спустив завісу нових воєн,
Лісовики поглянули на місяць,
Що був уповні.
Блакитні згустки полум'я нічного
Нагадували битви Вернидуба -
Вождя і карпів поводира, бога,
Якого люблять.
Нічні сестриці в'язнів проводжали
До скель Гутина, де немає спасу,
Де сурми їх водили на прощання,
Щоб вперше впасти.
На диких схилах духи спали міцно,
Не боячись за свої тихі сили,
Що вб'ють лихі нагадування міста.
Збирались хвилі.
Тобою крутить, тисне, вивертає,
А потім ще надовго лежить в комі,
Аби колись прокинутись чи в зграї,
Чи в себе вдома.
24.06. - 05.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676159
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
я чую днів шелест
й вечірніх хвилин голоси,
що рибою в нерест
пірнають в ночей полюси.
ті очі — не очі, лиш кола...
дивлюсь — і нічого не видко,
в зіницях бурлить сірий холод.
люблю, та пірнати в них гидко.
лювлю безкінечність ночей
і сам ловлюсь в неба ставку,
на зірку чи Місяць оцей,
на мряку небесно-глевку...
04.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676121
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 04.07.2016
Видит Бог, я терпела, но больше ни дня,
Ни минуты, терпенья пределы
Исчерпала себя раздарив, не виня
Никого и судьба присмирела.
Видит Бог, я корпела собрав семена,
Разделив нити мыслей на прядки.
Оказалось, тебе я была не нужна -
Не в сезон испарились осадки.
Видит Бог, в равнодушии уличена,
Добела раскаленная гневом,
Расцвела на обочине не белена -
Боль немейского львиного зева.
Видит Бог, отродясь белену и на вкус
Не пыталась однажды отведать.
Злобой давится дьявольский вечный искус,
В предвкушении мнимой победы.
Видит Бог, я терпела, но больше ни дня,
Ни минуты, терпенья пределы
Исчерпала себя раздарив, не виня
Никого и судьба присмирела.
02.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676097
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 04.07.2016
І примружився настрій під сонця звабливим оком,
не побачивши чітко – з якої ноги ти встав.
На розплавленім липні залишило серце кроки,
оминаючи голод на й досі чужі міста,
на скасовану зливу без згоди з тобою з ночі,
на обірваний сон…
Підсихала на небі гжель.
Ти прокинувся, любий… і зорі закрили очі…
Чорно–білу опівніч я саме тепер – не хочу…
З добрим ранком, коханий…
Завжди твоя…
Акварель…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676086
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 04.07.2016
На середине июльской жары -
Дождь(пузырями) по лужам...
У бездорожья немой тишины-
Серый туман - безоружен...
Парусник беглой надежды в пути
От сотворения света...
Чёрным по белому(с красной строки)
Снова и снова про это:
Всё когда-то кончается...
Все когда-то прощаются...
И душа возвращается,
Наставляя, - взлетать...
И планета - вращается,
Что аж сердце сжимается...
Всё когда -то кончается,
Начинаясь опять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676065
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 04.07.2016
Перестигле кохання, що лишить,
Наостанок по собі в душі?
Хоч присвятою вірші напишуть
І читатимуть тихо в тиші...
А так вірно і міцно палала,
Та жагуча і пристрасна... мить...
У тім погляді серце згорало...
Ми не в силах цей час зупинить...
Не руйнуй все болючим прощанням,
Те прекрасне моє почуття...
Відцвіло, перестигло кохання,
Йтиме далі дорога життя...
Перестигле кохання, що лишить?
Все ж солодкий той смак на вустах...
НайбажанішИх в юності вишень,
Ми зустрілись в вишневих садах...
03/07/2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675889
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 04.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2016
Бесславьем заклеймен,
С могилой обручен,
В оковах бессловесного проклятья.
У вечности в долгу,
Молилась на снегу,
Измяв подол изысканного платья.
Скорбящая вдова -
Креп черный, кружева,
Серебряных цепей изнеможенье.
Коса расплетена,
Душа обнажена -
Отчаянья безмолвное виденье.
Терзает и манит,
Укорами казнит
Гранитный крест в немом увещеванье.
Вчера еще жена.
Повержена, бледна
Оглушена, растерзана роптаньем -
Мост рухнул из ольхи...
Вопят в ночи грехи,
А кровь кипит от мук и вожделенья:
"Хотя бы раз приснись,
Надеждой обернись,
Вернись ко мне, хоть разума затменьем".
Ольха -символ:
1)семейных уз;
2)ассоциируется со смертью, огнем в горне и силами испарения.
3)У кельтов – чудо-дерево, символ воскресения и обожествления.
Существует поверье, что дверь в волшебное царство эльфов и фей находится в ольхе.
30.06.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675717
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Вечорами, коли досадую
І боюсь від нудьги звихнутись,
Я про хлопчика цього згадую –
Неможливо не посміхнутись.
Він був схожий чомусь на цуцика –
Дуже лагідний і забавний.
Оченята – два чорних ґудзика,
Невисокий, стрункий і ставний.
Несміливий, не дуже впевнений,
Щирий, наче Свята Тереза,
Був у віру мою обернений:
Жив постійно на вістрі леза.
Він покірно чекав побачення,
Відчував настрій в кожнім слові,
Не висловлював звинувачення
У байдужості, нелюбові.
Але так шаленів від пристрасті,
Коли ми опинялись поряд,
Що, здається, як пес, повискував,
І натхненно невтомно порав.
В сірі будні весна ввірвалася,
Феєрверк, почуттів надмірність!
З ним я вперше, мабуть, дізналася,
Що це значить: «собача вірність»…
Може, в нього тепер є дівчина –
Не питала ніколи, каюсь.
Він колись стане справжнім пінчером,
Але я про те не дізнаюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675692
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Барвінком небо вихлюпнуло синь у очі,
І стало світанково - сонячно - співочим,
Я кронами беріз торкалась піднебіння,
Ловила листячком і серцем просвітління.
Ясніло все довкола літньо і грайливо,
Як вітерець на вітах вигравав мотиви,
Повідав він про хвилі та краї далекі,
Як ледь уникнув у польоті небезпеки.
Гойдав, голубив, я вмлівала у обіймах,
Бо почувала в них себе якось надійно,
Куйовдив леготом вершки чуттів зухвало
Ми з ним на двох цикорій неба смакували.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675680
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 03.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2016
Не треба, відпусти! Дозволь пройти по краю.
Життя - немов натягнутий канат.
Та бачиш, рівновагу я тримаю.
Позаздрив би майстерний акробат.
Не бійся, не страхуй! Я зовсім не безсила.
Як навіть похитнусь, не буде на біду.
Бо втримає все те в що вірила, любила.
А коли ні? Розкривши крила стрімко вгору...
упаду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675668
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
Ти де забрьохалась?
Скажи, де ти бродила, весно?
Якої квітки нюхала пилок,
Що так замурзала
Своє прекране личко?
Аж я позаздрила тобі,
Що я - не ти.
Що я не ве́сна...
05.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675642
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
Відпусти мене в дощ,
Коли злива періщить в стріху
(бо зруйновано храми… і шансу на сповідь нема…)
Прожени мене в дощ, всім сусідам моїм на втіху…
“так ніхто і ніде…
раз на тисячу літ”… зима...
Не шукатиму слів…
Не чекатиму їх від тебе.
Вечір встане між нами останньою з наших прощ…
Знаю, після грози ти прихилиш до мене небо,
Але зараз я йду,
Аби влитись в безмежний дощ…
Ти відпустиш мене,
І вдихатимеш запах липи…
І впускатимеш світ, що живе за твоїм вікном…
(…доки ми ще живі, доки він нас не знищив, не випив!
Доки нас не спустошив
цей вечір з подвійним дном)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675639
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
Переболіло. Часом замулилось,
А геть покинуть - зовсім не спішить.
І довго ще, так довго мені снилось,
Що сукню не встигаю я дошить...
Когось шукаю, але не знаходжу
І подруга не хоче у дружки...
Гаряче літо, що на пекло схоже -
В мереживо порепані стежки...
І так щороку. Відцвітали вишні,
Губилися ключами журавлі,
Але чомусь додумався Всевишній
Зібрать до тебе спомини й жалі
І все, що не давало вільно дихать,
Слова, що пропадали без причин
Бо щастя підкрадалося так тихо,
Так рано. Так невдало і ні з чим...
І хоч за тебе заміж я не вийшла,
Та знову, як тоді, мене втіша
Вже переспіла соковита вишня,
Мов щедра на любов твоя душа...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675641
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
О, как же я ослаблена тобой
И как во мне горят твои софиты
Ромашки мелкие и шелест берегов
Молочных рек, вплетенных в лазуриты
О, как же я поглощена тобой
В космическом, столетнем отречении
Мне о любви своей опять напой
В неистово пьянящемся видении
О, как же я смела твоим теплом
Сметающим и горы, и преграды
И нежность рук твоих – моя награда
Я пьяной вишней упаду в ладонь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675627
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2016
кружляють хмаринки довкола горища мого будинку, немов намагнічені сяєвом,
б'ються дзьобами ластівки у запилюжені вікна листами поштовими без адресанта,
так, як цілують скло мовчазними губами риби ізсередини акваріуму,
знаєш, я сама би воліла бути рибою
без жодних слів пірнати у глибини
твого погляду..
ця жінка, що телефонує мені раз на місяць завжди з невідомого номеру десь із центру Києва,
імені якої не знаю, не знаю навіть, якого кольору в неї волосся чи губна помада,
і чи плаче вона перед тим, як заснути у порожній, освітленій вуличним ліхтарем кімнаті,
чи сміється вона, коли уві сні чує музику, геніальну настільки, що не написали б ані Моцарт, ані Бетховен та Бах
разом узяті..
в неї голос м'який, немов кашеміровий светр, яким кутає мою простуджену душу,
я б спитала у неї - чому, але боюсь, що у відповідь почую тільки, як у слухавці клацає запальничка,
я мала рацію, коли тобі казала, що з моєю відвертою ніжністю та божевільною пристрастю
ліпше було б народитись мужчиною..
не так болісно вже чи я звикла, що найстрашнішне, якщо дійсно звикла,
відчувати цей протяг у грудях, коли той, кому посміхаєшся, відводить очі, немов не побачив..
хтось заплескає у долоні - мовляв, які у тебе чудові вірші!
але той, хто пише, знає, як це - відчувати усе настільки близько, ніби із тебе зняли увесь одяг
разом зі шкірою..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675414
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016
Моя жажда Тебя иногда становится нестерпимой,
Как будто мне есть что терять...
Ведь я когда-то почти поверила в то, что потеряла тебя навсегда.
Мое разбитое сердце снова отращивает сосуды, крылья,
Корни пускает в воспоминанья,
Слезы для него - словно талая вода...
Она структурировалась после того, как замерзла однажды
В глубине меня
И отморозила все внутри.
А теперь неспешными мелкими ручейками
Она снова собирает потоки,
Превращается в горные ручьи.
И оттаявших слов караваны строятся рядами в душе
И устраивают побег
Изнутри.
Рвутся к звездам набравшие силу фонтаны,
Брызжут из глаз вверх,
Заставляя смотреть яснее
На миллионы причин,
Почему был утерян твой след.
Почему тогда мы замерзли,
Разойдясь в непроглядном лесу
И не слыша друг друга, даже пытаясь кричать...
Перепутав все знаки внутри и снаружи,
Я тогда не осмелилась больше верить и ждать.
Или глупая гордость тогда за меня решала,
Почему не могла смотреть я без слез назад?
Я блуждала по разным домам,
Звала и кричала,
А потом я глотала яд...
Я просила смерти у тысяч змей, повстречавшихся мне на пути.
Но они, не признав чужой, не хотели забрать меня,
Только пугали и танцевали клубками внутри.
Я с тех пор не боюсь ни яда, ни змей, ни холода,
Ни в лесу потерявшихся мрачных троп,
Ни мертвецки пьяного города,
Что понять меня никогда не мог.
Но он рядом был и по крайней мере пытался,
Поднимал меня, шел за мною вперед.
Иногда он дарил мне такие подарки,
Принять которые вряд ли другой бы смог
Человек.
Или кто?
Иногда шла на ощупь,
Забывая о том, почему я вообще пришла.
И глядели в грудную дыру мне сотни
Слишком хитрых глаз воронья.
Душу рвали стальные когти,
Но она умудрялась хранить даже нежность и радость (вроде)
Для тех, кто помог мне жить.
Я по льду внутри исходила
Десять пар стальных башмаков.
Я прощала и забывала
Всех, кто смутно был чем-то знаком.
Я почти умудрилась поверить в то,
Что тебя больше нет внутри.
Да и было похоже - в груди одна сплошная дыра.
Я упряма и с этой дырой умудрялась
Даже как-то нормально жить.
Ну срывалась часто, во времени много терялась
И старалась не заморозить чужих...
И теперь мои горы снова оживают внутри.
Запоздалая (может) весна приходит,
Оголяя забытые тропы.
И замерзшие той зимой птицы греются
Под солнцем, набравшим силу, взошедшим ввысь,
Поют даже в лучах луны.
Кристально чистые реки снова поят поля цветов.
И ты можешь вступить в эти мягкие покрывала
И вдохнуть полной грудью пьянящий воздух,
И испить эти реки до дна...
Если ты готов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619364
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 01.07.2016
Щосили намагаюсь затримати присмак у роті,
не ковтаю слину, хай хоч він залишиться незіпсованим.
Знаю, що буду поряд, хай десь на твоєму звороті
спогадом, ще сотню раз тобою згвалтованим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675376
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2016
Видишь, горы плывут… Вдалеке – звук шаманского бубна.
Земля отпускает, дорога – спиралью да ввысь…
Пусть она в лепестках, но сокрыты шипы. Это ль трудно –
По ним босиком, как по радуге светлой, пройтись?
Вдалеке, за грозой – колыбельных атлантов напевы,
И явь размывает стогласием птичьих рулад…
Так связались пути, словно корни вселенского древа.
Теперь, как и прежде, ступай в темноту наугад…
Эта ночь – навсегда, сны – от ставших лесами друидов…
Застынет волною, но без отражения гладь
Леты-матери, мир в глубине остается невидим.
И бубен - набатом, на счастье, беду ли – как знать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675170
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Я вийшов з тьми, я - темрява, я - морок.
Душа затихла, наче й не звучала.
Лиш тіні предків линули угору,
І заховались серед сосен жала.
Палав вогонь, у небо дим здіймався,
Вертались на поля старі знайомі,
Збирались на толоку індіанці,
Які вже не повернуться додому...
Приходили на полонину духи
І щось розповідали при багатті...
Навколо навіть вітер нам не дмухав,
А теж присів послухати спів ватри...
Також зійшлись докупи Місяць й Сонце...
Мелодія трьохсот забутих ранків
Бриніла в серці кожного і в оці...
Та чи прийме їх знову рідний ганок?
Усе збиралося назад вертатись,
Історію писали по-новому.
І зрештою погас вогонь у ватрі -
Забуті повертаються додому.
Затулюй очі, думай головою,
Дивися серцем, шкірою тулися.
Допоки холод ще бринить, поволі
Зливайся із світами, знаходь місце.
Казали, що в ріку не ввійдеш двічі,
Але ріка дає дорогу світу,
Тому не раз ввійдемо. Так всім личить,
Бо кожен з нас і темрява, і світло.
27.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675175
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Терпко-сладкий голос твой и вкус...
Этой колкой терпкости боюсь!
Говоришь одно, но... мысли вслух
не звучат. И все мои "люблю"
бьются, как волна о твёрдость скал...
И в ответ всем мыслям - лишь тоска.
Как-то всё запуталось-срослось...
И... уже не надо лишних слов!
И уже я в терпкости твоей
чувствовать умею сладость дней,
по губам читать твою тоску,
что во мне ты чувствуешь на вкус,
что читаешь в терпкости моей...
Так бывает, да. А... сладость дней,
и ночей волшебный аромат,
нас сводящий... нежностью с ума,
кровь нам будоражащий собой,
не бывает - есть всегда! Волной
поднимаясь к скалам, к небесам,
вновь рождает в сердце... чудеса,
вновь диктует строчки об одном...
Ты - родной. Родной! Ты мне родной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675270
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Пронизує музика... вабить магічний спів,
у серці нуртують знову баси гітарні.
Ти влив мені в душу акорди своїх вітрів...
І ми летимо, під нами – міські кав'ярні.
Напоєна жаром, палає безмежна вись,
кладу свій маленький світ на твої рамена.
Ми – два напівсяйва, що в сонце одне злились,
ти жив у мені, ти був від початку в генах.
А що буде потім? – до краю? дотла? без меж?
Нашле Вій страхи чи Хорс неземну пожежу?
Щоб маки цвіли... і волошки в очах – простеж,
окрилюй мене, бо я вся тобі належу!
29.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675097
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Я обожнюю запах твоїх пальців - життя і залізо
Ціла армія олов'яних ангелів на плечі
І сама собі брешу, що вже надто пізно
Їхнє пір'я не здатне на політ
Мені б хмар відірвати, заткнути вуха
Але ти тягнеш якорем вниз
І тому пересичена твоїм звуком
Маю рану на серці - як приз
Я обожнюю тебе пошепки, хриплим ранком
Тридцять другим днем місяця
Час повільно ламає твоїх янголів
Чом в мені не меншає віри?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675078
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Соты мои наполняешь уверенно…
N.N.
Мої стільники ти наповнюєш впевнено.
Медом? Навряд чи, а швидше – смолою.
Давно в твою віру гріховну обернено
Дівчинку, що захопилася грою.
Так, грою в кохання до першого потяга –
Свисне, підхопить і виплюне в місті…
Мої стільники розсипаються порохом:
Віск перемерз. Це кінець. Без амністій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675021
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Зійшлися у двобої дві правди, два світи.
Летять каміння, стріли та горять мости.
Роздерта вщент свідомість, нема уже межі.
І вже не розібрати свої де, де чужі.
Хто виграє? Програє? А може нічия...
Бо кожен правду має, та в кожного своя.
А поруч, не помічена спостерігала крах,
Стояла тихо істина з сльозами на очах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675006
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
А якщо я невчасно помру, напередодні липня?
І не встигну тебе привітати незграбно, несміло.
Не почую твій голос хвилюючий, ніби сопілка чи скрипка,
Не відчую, як він проходить, крізь моє тіло.
Це як хлопчиком мріяти про ігрову приставку,
І знайти її зранку як щось фантастичне й таємне.
Я б так зараз хотів подивитись на тебе справжню,
Адже ти є частина мене, частина яка невід’ємна.
Я б піднявся до тебе за так, я б піднявся з самого пекла,
Я проріс би тобі крізь асфальт, міцним та цупким стеблом,
Я би світлом на тебе впав, та спустився для тебе із неба,
Хай би навіть впав нижче, коли б напився, твоїм теплом.
Щоби кілька годин потримати тебе за руку,
Обійняти тебе й без зупину про все говорити,
Відчувати твій пульс, вслухатися в кожні звуки,
І ловити себе, що не в змозі тебе відпустити.
І ловити себе ніби пес що біжить по колу,
Намагатися вперто за хвіст свій себе вкусити,
Ніби смішно усім і його ж не дістати ніколи,
Але це те єдине, що стимулом є, щоби жити.
Як шкода що в реальності так мало казки,
І ніякий чаклун заклинання не скаже про себе,
Адже ти моє все-ти за гранню фантастики,
Хоч насправді, в мені ти не маєш потреби.
А якщо я невчасно помру, напередодні липня?
І не встигну тебе привітати незграбно, несміло …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674963
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Осанну ханжеству поет
Пустых речей заиндевелость
И не краснея придает
Раскаянью осиротелость.
Слезой с ресниц смывая тушь
И празднословья не стесняясь,
Льет гордо выспренности чушь,
Елеем скользким растекаясь.
Клянется в преданности лесть,
Стилет скрывая рукавами.
Была бы честь, была ли честь
Обшлагами и кружевами?
Под звон дублонов мерный шаг
Сменил галопы на пассажи,
Приподнимая белый флаг,
Слегка отмыв его от сажи.
Велеречив слащавый слог
и куртуазный и помпезный.
Нелепый вздорный монолог -
Бессмысленный и бесполезный.
Крутой опасен поворот,
Но так хотелось бы...хотелось?
Осанну ханжеству поет
Пустых речей заиндевелость
28.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674890
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Знову нічка в небі зорі сіє,
Вітер деревця заколисав…
Казку цю спинить ніхто не сміє.
Бо лиш Бог – господар в небесах.
Посивілі верби у долині,
Косами торкаються води,
Грає скрипка, дивна, комарина,
Місяць молоденький народивсь…
В річку, мов у дзеркало, заглянув,
Там себе побачивши, застиг,
Згодом мандрував понад полями –
Шлях долав у небі непростий.
А під ним – розкішні диво-шати –
Молоді гаї й густі ліси.
Скоро їх він буде пригощати –
Роси срібноокі запросив…
15.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674892
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Я сьогодні була там - на кладовищі твоїх колишніх коханок. Саме тут я маю зустріти останній день, який ми проведемо разом.
Я вже знаю, що ти приготував місце для мене - бачу по очах. Я ще не набридла тобі, але вже почала втрачати аромат. Що буде далі – ти й сам знаєш... Після аромату я втрачу яскравість фарб і принадність голосу. Моє тіло все ще буде прекрасним, але не новим. От тоді ти і відведеш мене на це місце...
Я бачила ці могили – вони надзвичайні, бо ти нікого не ховаєш у землю. Це кладовище схоже на дивовижний парк скульптур. Ти вкриваєш колишню коханку воском, робиш з неї ляльку і навіть іноді навідуєшся з квітами та цукерками. Тоді вона оживає на декілька годин, починає світитися в надії, що ти забереш її звідси, але... Але ти залишаєш минуле у минулому. І йдеш.
Я бачила свіжі поховання – ці жінки ще не зовсім отямились від того, яким чином опинилися тут. Вони ще трохи світяться, їх очі ще не потьмяніли – їм не хочеться вірити, що вони опинилися серед колишніх. І, водночас, вони намагаються вирахувати загальну кількість своїх нових сусідок, кожна з яких свого часу вірила в те, що вона – єдина. Чи хоча б у те, що найкраща. Дарма.
Бачила навіть двох дівчат, які стояли поряд. Наче вони й не були знайомі за життя, але ти чомусь поховав їх разом, навіть примусив триматися за руки...
Бачила могилу мудрої жінки. В неї просте красиве обличчя, а очі... очі сповнені любові до тебе – любові, близької до материнської. Такої, що приймає, розуміє і не докоряє...
Бачила скульптури літньої жінки і юної дівчини. Вони стоять навпроти. Ти зробив так навмисне - для того, щоб нагадати, як вони заздрили одна одній за життя. Старша страждала, що не може привабили тебе тілом так, як юна, а мала заздрила старшій через те, що не може зацікавити тебе певним досвідом...
Я бачила страшні воскові скульптури – це жінки, які ревнували тебе, влаштовуючи армагеддон... Ти вщент розбив їх життя, аби вони не зруйнували твоє. Вони так і застигли під шаром воску – зі злими очима та уїдливими посмішками..
Я бачила заміжніх жінок. Їх видавав розгублений погляд – вони нарешті зрозуміли усю драму свого вчинку... Мабуть, з ними було не найцікавіше, але найбезпечніше за їх життя.
Я бачила багато. А тому, мабуть, достатньо.
«Саме тому мене не буде серед них!» - сказала я тобі та.... завмерла навіки на зеленому пагорбі – рівнем вище за інших.
З погордим обличчям та величною поставою.
На кладовищі твоїх колишніх коханок....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667686
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 28.06.2016
Мій малесенький білий і сонячний "Port Lligat",
де рибальських човнів ще блукають солоні душі.
Де кімнати здаються за безцінь... З усіх принад
Не Wi-Fi, казино, ресторани, несправжні сУші,
А блаженна самотність. І голос - у кожній мушлі.
І примарні фрегати. Далеко... Далеко... Над...
Що над ними не владні ні спомин, ні біль, ні час,
ні піски золоті, ні примхливе зелене море.
Обивателі цідять із пластика теплий квас
і фіксують на гаджети літа палкий анфас.
І уперто лунає стареньке терпке Amore...
Не про нас.
Втім... У тому напевно і є золотий резон -
позбуватись Піщаних Замків в жаркий сезон,
там, де відчай у губи цілує безкрайнє море...
І містечко, забуте богами - примара, сон -
безнадійно - вже вічність - чекає
на Сальвадора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674805
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Трохи менше стало душі:
і в поведінці, і в дружбі, і навіть у повсякденних кроках.
Це легше, з одного боку...
З іншого, стільки поетів кричало: "Любити спіши!.."
Посіріли фантазії, вільний час і кохання,
серед побуту чарам місця нема,
і навіть тільки із снігом тепер асоціюється слово "зима",
а не з подарунками, теплим какао,
яке готувати вже нема жодного бажання.
Краще кави.
Обійми точно поменшали в огляді однієї бідної обмеженої точки зору,
стало менш просторо,
і рятує лишень розуміння, що щастя поблизу,
що все високе насправді
знизу,
і завжди можна знайти спосіб серед тотальної самотності та проблем
поговорити з рідним на одну із хвилюючих
тем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674723
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 27.06.2016
Полусон
Заколдованных таинств,
В унисон
С позабытой загадкой,
Все витает
По грани окраин,
Затаив полузвуки украдкой.
Утаю
Полустоны немые,
В бесконечности черных пауз
В позаброшенном
Свете Луны, я,
К келейности звезд
Прикасаюсь…
Cтемнели
Пред взором планеты,
Их Лета
Забвеньем омыла...
Размыв,
Тайный мир
На сегменты,
В рассветную тишь
Отходила..
Полустих, полусделка,
Молчанье…
Вмиг
Под лунной поверхностью
Отблеск,
Белладонны
Цветки распустились,
В новолунье,
Коснусь
Бездны проблеск…
Ведь так сладко
Мы здесь приютились.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674755
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 27.06.2016
Недоліки є в кожного,
Чи хто святий озветься?
Та що є ті недоліки
Закоханому серцю.
Те серденько метеликом
Над ними пролітає,
А як крилом торкається
На плюси обертає.
І все йому до радості,
Є виправдання всьому.
Навіть сумненьку крапочку
Вмить виправить на кому.
Бо міць така дарована,
Позаздрять діаманти.
Кохати щиро, віддано
Найбільшим є талантом.
Тож бережи і не втрачай.
Є смерть йому розлука,
Тому малому серденьку,
Що поруч тихо стука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674599
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
Подарил кто–то цвету неба названье «синий»,
зачерпнув ощущенье мира в один мазок.
Он увидел весну – зелёной… и белым – иней,
подсмотрев потихоньку к Богу в дверной замок.
Он совсем не нарочно красил мечты в рассветы,
мимоходом диктуя моду на красоту.
Переписывал драму осени неодетой
на души абсолютно полную наготу.
Останавливал на эпохи одно мгновенье,
разрываясь на части между добром и злом.
На холсте возрождаясь – вновь уходил в забвенье,
оставляя себя истории на потом.
Он сто раз говорил, что были мечты – да вышли,
обрекая палитру болью в душе першить.
Он обязан писать всегда… от одной лишь мысли,
что, оставшись без красок, день перестанет жить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674563
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
"Електропоїзд Тернопіль-Львів прибуває на другу колію. Повторюю: електропоїзд Тернопіль-Львів прибуває на другу колію."
Восьма година
Тридцята хвилина
Вікно електрички
Суха, тепла днина
В роті присмак алички
Кожна мить - це щось вічне
А футболка то личить
Тобі
Дівчино з мого вагону
Мов сонця останній промінь
Ми всі чимось хворі
Ти - мій ворог
Навіть в глибокому морі
Хоч пливеш угору
Туди де корінь
Звідки все починалось
Де нас кололи жалом
Надто жваво
Надто жваво
Опадало
Світло на мої скроні
На мої мрії
Скидались трони
Злітали дії
Доби
"Поїзд Харків-Львів прибуває на другу колію. Повторюю: поїзд Харків-Львів прибуває на другу колію."
Тяжка сума на плечі
Безсонні ночі
До речі
Щось хочеш
Обіймів
Цілунків
Пестощів
Прошу не гримай
Дверима
Твої руки
Знак небес вночі
Чи вдень
Нарешті їдемо
В душі дощ
В очах краєвиди
Приспаних площ
Кожна рейка
Кожна шпала
Кожен стукіт
Кожна мить
Не спить
Відчуває теплі руки
Мов їх було мало
Рейвах
"Не хочеш піти зі мною? Я дуже хочу прогулятись."
Кожен наш крок
Кожна пригода
Кожен урок
Велика нагода
Відкрити ті очі
Що спали літами
Недоспані ночі
Загоєні травми
І холод пройма
Адже ми в ізоляції
Дір чорних нема
Там де колії нація
Крізь ночі та ранки
Крізь дні та вечори
Так тихо і палко
Балакай зі мною
25.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674485
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
озовись не спинився час
з рук вужем вислизає мить
мимоволі погляд склянить
коли серце втрачає шанс
неспокійно тремтить ліхтар
поглядає вітрам услід
наша зустріч - дірявий пліт
крапля щастя і море чвар
синусоїд то зріст то спад
грозові змалюють дощі
просять пити душа й кущі
тліє спеки ядучий чад
не гукала сама зайшла
вщент спалити і відійти
оте поле як перейти
не вчепивши битого скла
і обабіч, і усебіч
сяйвом сонця гримаси друз
крапом бруду козирний туз
і у пеклі палає піч
не впади зупинись не руш
все зникає у тім вогні
закривавлені й мовчазні
гострі леза розбитих душ
тінню постаті у вікні
докоряють мені лишень
як їжак мовчазна мішень
доки вершники на коні
у відлунні бездумних фраз
злу душею борги платить
сумнів маревом мерехтить
озовись не спинився час
26.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674508
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2016
Озеро закоханих. Царство лебедине.
Тут - краса і щастя. Є щось неземне.
Ріжуть води крила, крила янголині,
Є тут і казкове й по-людськи щемне.
Все коханням дише: небеса і води,
Трави тут шепочуть на ліричний лад.
Озеро любові – озеро свободи,
Лебедина пісня, почуттів каскад.
Білосніжне щастя – на щасливих хвилях,
Падають у води зорі золоті
І пливе краса ця, наче, на вітрилах,
Чисті, непорочні, з вирію святі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674260
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 25.06.2016
точен бег
уловимых созданий
с видом на
крайнюю плоть
и ничейный возраст
меняться по щелчку
телами
и
рубахами драконов
(сделай меня съедобным
или рассыпь комариные жала)
в первый и предпоследний раз
спрячусь
за деревом воспитания
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674334
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 25.06.2016
[i][color="#614a4a"]Братьям Маевским Р. и С.[/color][/i]
[quote]Не учить ходи детей, а учиться у них.
И прекращай этот [i]умный и серьёзный вид[/i] взрослого...
Знал бы ты ещё... на чём стоит твоя [i]умная серьёзность[/i]. [i]На чём[/i] она только держится...
[/quote]
______________________S.O._____________
Их бог - мужик...
Шершавый.
Грубый.
Жёсткий...
А мой -
Ребёнок...
...посмотрит вдруг,
Из вороха пелёнок...
Глаза в глаза...
... я быстро вспоминаю -
Зачем я...
И -
Куда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635808
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 24.06.2016
Саме у «віддзеркаленні» іншою людиною певних наших рис можна побачити все те глибинне і приховане повністю і без прикрас. (В. Р.)
Ти казав: дзеркала.
Я ж хотіла би бути склом,
Що крізь нього на світ не спотворено дивляться очі.
Поміж теплого зла
Незвичайно холодним добром
Неулесливим і нелукавим тепер бути хочу.
Ні емоцій, ні слів,
Ні думок, що у вирі летять
Невідомо куди, прилетівши тепер хтозна звідки...
На прозорому тлі
Без образ і палючих проклять
Не герої ми вже, а лише знеособлені свідки.
Я хотіла би так,
Щоби рівно, як неба блакить.
І у просторі тиші моєї тобі стане тихо.
Без взаємних атак.
Хай затихне усе, що болить.
В дзеркалах нам не видно себе: ми давно уже звикли...
29.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674179
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 24.06.2016
Переповнене горло полином
І відкашлятись неможливо
То так треба
Чи я винна, що не розлюбила?
Твого демона, стелі пробиті
Андромеда
Щось нашіптує: Дихай. Втрачаю свідомість
Надто холодно, липень
Кроляча нірка
Полиновими спазмами світиться совість
Ти побачиш, знаю повинен
Моїх поглядів збірки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674164
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 24.06.2016
Душі нестерпно на осонні, -
Рожева сірість
У восени не розквітає,
Хіба не знаєм?
Збирала черствість у долоні,
Приспати пристрасть.
Вона за нами небокраєм,
Хіба не знаєм?
Котились десь Чумацьким Шляхом
Вози з зірками
Комусь до ніг, мо` й назбирає,
Хіба не знаєм?
Чиясь біда з останнім цвяхом,
Реве волами
І серце в муках калатає,
Хіба не знаєм?
Хтось стереже чужу невірність, -
Себе не бачить,
Ламає руки, розпинає,
Хіба не знаєм?
Глузує вдавана покірність,
Як розтлумачить? -
Довіра тільки об"єднає,
Хіба не знаєм?
22.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674170
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 24.06.2016
1.
Затанцюєм фокстрот на слизькому базальті провулку,
в досвітковому мреві сподівань, сповідань і жалів,
місто тішитись буде і таємно ключі від притулку
нам підкине, порушивши розклад подій і дощів.
Ми дістанемось стриху , найвищої з всіх, кам’яниці,
нагодуємо риб, плазунів і тутешніх птахів ,
поскладаєм минуле у стоси , а всі таємниці
срібним місячним пилом притрусим з дахів.
2.
… десь там роза вітрів розквіта в кам’янім середмісті,
і гармидер щоденний поглинає неоновий світ,
так ніхто й не допетрав , де то є танцювальне місце...
не судилось сягнути, хто заграв у провулку свінг.
Ніц, немає нічого, туман у провулку зависнув,
дріботить підвіконням надокучливий гострий дощ,
більш ніяких мелодій , (на горі певно рак не свиснув),
і роз’юшений вітер п’є дощівку з бруківки площ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674115
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 23.06.2016
Остання наша розмова,
Дзвінок твій після обіду
Скажи лиш одне мені слово
Я кину усе. І приїду.
Покину я дім і роботу
Забуду про їжу та сон
Залишу всі справи й турботи
І вимкну свій телефон.
Блаженна душа, що мандрує
Між сірих новобудов.
Бо серцем не розум керує,
Серцем керує любов.
І ще не було так відверто,
Як краплі дощу на склі.
Мої дорогі кілометри
І мій дорогий ти.
Як зникнуть в пітьмі тополі,
Як нічка на землю прийде
В машині засну серед поля,
Не знаючи хто я і де.
Я буду світанку чекати,
Щоб стало дорогу видно.
Приїду лише щоб знати
Чи дійсно тобі потрібна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673929
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 23.06.2016
[i]Умирає любов від утоми, а ховає її забуття.
[b]Жан Лабрюєр[/b]
[youtube]https://youtu.be/CceD7HzX8ks[/youtube]
[i][b][color="#7a0976"]Коли ти стрів той юний погляд кароокий
й потупив очі соромливо вниз,
а там – трава, а там – незнаний світ широкий…
Й неспалений вогнем притулок одинокий,
без котрого тобі не обійтись;
коли удруге погляд стрів на випускному,
і обгорнув крилом обох той білий вальс,
а серце билось, мов чмелений метроном. І...
несила відвести убік очей, до втоми,
й лоскітним вам примарився аванс;
коли її нема, а думка жаско млоїть,
і там, де серце, – вакуум, діра;
коли все інше вас уже не непокоїть.
й не мариться ганебне щось в житті укоїть,
та слово від одухи завмира;
коли до тебе хіть опівночі заскочить,
й майне, як тінь, уявна насолода,
(вона – мов сонця промінь серед ночі!)
й згадаються у білім вальсі чари-очі –
за пам’ять ту велика нагорода;
а ще – коли на ум не йде в часи негоди
ніч-ч-чого, лиш отой єдиний шанс,
а вам – про інше щось і думати вже годі,
нехай у світлу днину чи у непогоду –
згадався той
останній
білий
вальс;
коли в якісь тяжкі для вас обох хвилини
скотилась по щоці поли́нова сльоза,
а думка та, немов з глибини вод перлина,
до ваших світлих днів все
лине… лине… лине,
БУЛО КОХАННЯ!
Й не проросте на ньому д и к а д е р е з а!
_______
…Усім нам личило б таке Кохання –
Злетіло враз –
й до самого
заклання…[/color] [/b]
19.06.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673205
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 23.06.2016
коли прокидаються тіні забутих утрат,
і сонце свій хід повертає до пекла ... в долоні...
стискається серце від болю в обіймах лещат
гіркої покути. ми здали свої бастіони
за безцінь. так, наче ніколи нікому ніхто
нічого не винен - звичайна стилістика ночі.
де-юре, мов птахи. де-факто, розбите авто.
і луснула тиша - у спину беззвучно регоче.
чого тобі? колами знову ідеш по мені,
немов по воді, доки світ мій не схопиться криком.
нікому ніхто... то чому ж так гойдає в човні,
відколи цей спомин про нас у минуле покликав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 23.06.2016
Зриває листя й кидає до ніг,
Гілля гойдає вітер, мов колиску,
А чорні хмари в небі низько-низько,
Неначе гуси.Та гуркоче грім.
В долині озивається луна,
І розтинає небо блискавиця,
Від неї сліпне темрява нічна.
Гроза гуляє.Їй чомусь не спиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673820
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 23.06.2016
Вона розкривала двері,
А я розривала душу, -
Фрагменти сумних містерій
Застигли, ніяк не зрушу.
Вона крокувала з даху,
Вважала, що має крила
І він натерпівся страху.
Я ж слухала й "розуміла".
Він майже не спав, до ранку
Стеріг, коли скрипне шиба.
Вона ж на стрічки фіранку, -
І ось у "квітках" садиба.
Ламав те гілля в букети,
А потім, в обіймах тихо
Читав про любов сонети.
В кутку зачаїлось лихо.
Вона в молитвах - прокльони,
Ночами сидить у чаті.
Зламала всі телефони
І стрілки на циферблаті.
Він ніжив її, а потім
У дощ і у сніг - до мене.
Подзвонить, що на роботі,
І гонить авто шалено.
Я мовчки плела серветку,
І слухала жахів сповідь.
Втопив не одну жилетку
У сліз нескінченну повідь.
Палив без кінця і краю,
Мене не чув і не бачив.
На тихе моє - "Не кохаю"
Здригнувся і... не пробачив.
22.06.
[img]https://pp.vk.me/c424620/v424620721/89a1/OGf5r0BWGNI.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673843
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
В душной темноте ночного лета,
Незнакомой прадедам жаре,
Увядает прежняя планета,
Также как и зелень во дворе.
Все сползает, все кочует к югу,
С места нисходя, звучит смешно,
Но, боюсь, песчаной бури вьюгу,
Скоро сможем видеть мы в окно.
Только сказкам польза есть от жара,
Веет ночь, персидскою жарой,
Царством легендарным Шахрияра,
И шахерезадой молодой.
Или даже древним Вавилоном,
Зноем над ефратских тех ночей,
Стонами Богинь всегда влюбленных,
Силою кипящею царей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673814
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Перші вранішні колії часто потовчені гострим,
Іскри стику відновлюють ржаве і ставлять на ноги.
І ніщо так не тішить, ніщо так не злить і не возить,
Як дитяча від спогадів й зріла від болю дорога.
Кожен хмарний світанок пробудить бетонні могили,
Потім плач за вологою будить зі сну мерців в'ялих,
Та ніколи, ніколи не буде жалю - будуть сили,
А бетон стане паростком, хай навіть трохи недбалим -
Дощ змиває гріхи.
Мої ноги ще досі не в русі,
Серце - в спокої,
Вуха - не заткані,
Очі - сонливі.
Сни збивають мій розклад, його добивають французи,
Але потяг мене повертає помалу в свій вимір.
На перонах зупинки були часто більшим, ніж вічність,
І здавалось, що ті ляльководи вбивали терпіння.
Навіть чверті годин вже добою виднілись.
Чи більше.
Але спека і досі стоїть, хоч і дощ є, і вітер.
І двірці пролітали повз потяг, мов крихітні замки,
Спогад давніх поїздок ятрився ще раною свіжою,
Металеві дракони продовжили рух на вигнання -
Але часто казав я: "Свій шлях подолав знов. Я вижив."
21.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673779
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Як добре коли вимкнеш телефон
І зажбурнеш кудись того планшета.
Людина знов, не віртуальний клон,
Ти вільна в обертанні як планета.
Впадеш в траву і скотишся з гори,
В волоссі хай заплутаються квіти.
Приймаючи від літа всі дари,
Радієш щиро, так як вміють діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673433
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Не вимолити приязні повік.
Коли прозорим, ніби-то серпанком,
Чи сірим дощовим розтану ранком, -
"Та десь була сьогодні ще", - убік...
"Та що ти! Вже тому минає рік,
Як донесхочу щось там жебоніла,
Співала, реготала, шепотіла,
Не чуючи зловісних крил шулік."
Не випросити крихточку жалю
У серця, що завмерло в летаргії.
Чекає, ось почнуть збуваться мрії,
Діастола наповниться - "люблю" -
Хмільним вином; червона та густа,
В прощання виливається сльозами
І вже на лаві, он під образами,
Під захистом ікони і хреста.
Не вимолити долю, що вже є,
Те і несем, стенаючи, до скону.
Не вічний трон, не забереш корону,
Коли тебе Морана з ніг зіб"є.
15.06
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673772
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Я так рада всему тому, что он со мной делает.
Вечно сдерживаюсь, до крови губы закусываю.
А он смотрит - и я по шву, и самой себе во вред
Я потом лягушачью кожу в печи сожгу свою.
Он колдун. Научил меня перевоплощениям.
То как демон горю, то лебедь, нежностью тающий.
Этим фоном искажено самоощущение,
И меня больше нет. Я в сказке живу. Играючи.
Из крапивы связал мне кто-то рубаху длинную,
Говорят: "Околдована, подсыпаны снадобья!
Надо стать человеком, отринуть суть лебединую".
Но он тянет за нить - и я как прежде крылатая.
А вообще в своей сути люди ведь не меняются.
Не меняется и колдун, только сказки разные.
Потому моё ухо к сырой земле и склоняется,
Чтоб в обличье любом узнать шаги его ясные.
Он приходит - и мне вселенная открывается:
Небессмысленная, великая, полнозвучная.
И в хрустальном гробу царевна вдруг просыпается...
Волшебство - ведь оно такое. Искусство штучное.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673734
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Я вкоротила віку лукавим думкам,
Кличуть в обійми химери днями й ночами.
Разом з гріхами любляться по закуткам, -
Горщиком зваблює пекло і рогачами.
Я вкоротила віку спідницям до п"ят,
Вже завмирала не раз, в обіймах подолу.
Може хто й христиться?.. чула сичали "свят".
А озирнуся глумливо, - очі додолу.
Я вкоротила віку образам смішним
Хай собі казяться десь і вкриються пилом.
Променем лагідним усміх - в бажані сни,
Наче завіса, падає ніч небосхилом.
21 06 2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673615
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Я втомлена бажання всі вбивати,
Ставати їм на горло і душити...
Безжально мріям крила обривати,
Зчерствілим і бездушним нащо жити...
Ілюзії солодкої дурмани,
Скрізь призму їх реальності не бачиш-
Їх на відмінно виконані плани!
Давно бажання вже ніщо не значать...
......................................................
Який же в безнадії гіркий смак,
Не лиш бажання душиш, але й сльози...
Заблукана у відчаї - маяк
Надії відшукати - болю грози...
.........................................................
Я втомлена бажання всі душити,
Оплакувати безнадійним жалем...
Зчерствіла і бездушна далі жити,
Заковане у*ТРЕБА* серце з сталі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673621
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Ти диво дивне, зіткане зі слів,
Із вітру в полі, зоряного неба,
Із невловимих сонячних жалів...
Таку, як ти, обожнювати треба!
Ти пахнеш літом, сонцем, полином,
Ромашкою і м`ятою, і медом...
Твій аромат п`янить хмільним вином,
Ти пахнеш височінню, пахнеш небом!
Я б за тобою міг піти за край!
Де та межа, щоб не переступити?..
З тобою й в пеклі, мабуть, буде рай...
Таку, як ти, не можна не любити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673632
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Поцелуй для меня – это воздух,
который передается через губы
при чувственном касании.
Мой спасатель насыщает меня кислородом:
эмоциями, энергией, жизнью…
передает мне спасательный круг на легкие,
которые сужаются и расширяются благодаря ему.
Этот круг не дает мне утонуть во мраке холодных вод
быта и реальности…
Когда меня не целуют,
мне становится трудно дышать…
И я не преувеличиваю.
Моему телу не хватает импульсов,
органам – кислорода,
губам – цвета и тепла.
Мне хочется искусать их в кровь,
чтобы хоть как-то насытить их…
красным теплым веществом.
Мне становиться все труднее дышать с каждым днем…
Спаси меня!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673706
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
У тиші міській заспіває хрипучий рояль
За ноти візьме приглушені відгуки вітру
І небо опустить на вії сонливу вуаль
Замінить на темінь сонце-блакитну палітру
Дрімає старенька кав'ярня - моргає ліхтар
Туманно-яскравим віченьком місяць пихатий
Блукає у морі незлічених зірко-отар
Лишаючи слід за собою срібно-строкатий
Прокрадеться сон через дах і шмигне у вікно
Нав'язливо буде проситись в нашу кімнату
А нічка постелить на плечі магічне сукно
Ступаючи впевнено по тонкому канату
Гойдає фіранку ласкаво нічний вітерець
Жбурляє в обличчя димок від теплого чаю
Ти нишком ховаєш від мене блідий папірець
Котрий я уперто поглядом своїм шукаю
Прошу, начитай мені ніжно-тремтливі вірші!
Хоч трішечки з нічкою в такт почаруй, коханий
Торкнися своєю душею моєї душі
Бо кожен твій вірш(як завжди!) для мене бажаний
Я буду вслухатися серденьком - магії шик...
В уяві зачиню себе у чарівних стінах
А в тиші міській затихає приглушений крик
... я засинаю тихенько на твоїх колінах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673521
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Небо касалось слов междустрочья - звёздами(падшими),лунной тропой...
Плюшевым бархатом(чёрным навечно) - ластика осени(золотой)...
Помнишь,как падал багряный лист на маслянистость фетра?..
На авансцене седой артист прятал слезу от ветра?..
Плечи(невольно)согнули дугой - снежно-колючие вьюги?..
Чья то душа улетала домой(под Бранденбургские фуги)?..
Если когда то разлюбишь,то - уходи(без обид)...
Лишь пуповину разрубишь - прошлого(монолит)...
Если когда то разлюбишь,то - вспоминай(иногда)...
Если ты что то забудешь,то - покараешь себя...
Холодом растерзают - волею свысока...
С болью нас повенчают...Странною...Навсегда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673638
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616706
Пропади в мені сполохом,
Пропади в мені спалахом,
Життєдайною річкою,
Спопеляючи свічкою;
Поклоняючись Молоху,
Помираючи волохом.
Тільки темною нічкою
Не залиш мене з острахом.
Розлютись, та не гнівайся,
Розірви, та не надовго.
Випивай сльози солодко,
Наливай душу солодом.
Сповідай і сповідайся
У безмежжі безвладного.
Розчинись швидко й коротко...
Не застигни лиш холодом.
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00616706.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673305
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 20.06.2016
Ніжність чуттів – у пейзажах світанку,
В світлі пелюсток живу золотих ,
Радості оди дарує вільшанка –
Я впізнаю себе в кожній із них;
І у грозу, як в люстерко, вдивляюсь:
З неба похмурого темних листів
Власного настрою колір читаю
В мить, коли серце охоплює гнів.
Світом стаю у очах, що навпроти –
Пахнуть грозою трояндові сни;
Зможу стихію у собі збороти –
Просто міцніше мене обійми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673293
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 20.06.2016
Я - повноводна Либідь!
Не питай...
Чому так споконвіку повелося?
Усе не "ті"... Що снилось - не збулося.
...Моїм очам так личить водограй.
Я - повноводна Либідь, птиці тінь!
Ти не сумуй! Так в світі повелося.
Зате, як личить золоту волосся
сестри твоєї бистра течія...
Я - срібновода Либідь! Йдуть дощі.
Із місяцем чи ми не гарна пара?
Ти не тужи, мій Кию, не тужи,-
Дівич-гора вже скидує тумани...
...Якщо не "ті" - то краще самота!
Ти відчуваєш? - пахне чистотою!
А, за імлою, Дівич-мрій гора,
мнемони цвітом квітне наді мною.
19.06.2016р.
За легендою, сестра Кия (засновника Києва) Либідь, не захотіла одружуватися з жодним із знатних та заможних рицарів, які приїздили просити її руки. Залишившись самотньою, вона оселилась одиноко на горі, яку згодом стали називати Дівич-горою, а ріку, що протікала внизу, назвали Либідь (за переказами, ця ріка утворилася зі сліз самотньої дівчини).
Мнемони - квіти пам"яті; казкові квіти, що символізують пам"ять .Слово утворене від назви квітки Анемона, що перекладається з грецької як "вітер" та імені давньогрецької богині пам"яті, матері дев"ятьох муз- Мнемозини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673373
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 20.06.2016
я ніколи не стану доросла
божеволію кольором ночі
дощ в саду листю пестить волосся
засинала, але не спалося
мені пташки співають про тебе
горобці зазирають у очі
і як квітка радіє від сонця
дарувати я любому хочу
зорі теплії -колір малини
помаранчеві стиглі цілунки
сонях-посмішки, трішки кислинки
від безтями нема порятунку
---
я тебе обожнюю, напевно
може, помилково, трішки з сяйвом
та любов приходить не даремно
в ній з тобою зовсім ми не зайві
дуже близько, майже очі в очі
ми з тобою птахи, крила в крила
захисти мене від інших, зайвих
подаруй мені свої вітрила
18.06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673348
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 20.06.2016
Разве тебе подарил я букет?
Да, я принес тебе утром цветы,
Только в глазах у меня до сих пор,
Как расцвела, засияла вся ты.
Лучший букет я себе подарил,
Больше нигде ни нашел бы такой.
Счастье, в твоих засиявших глазах,
И на губах. И букет этот – мой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673061
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016
Поводир, що стає в один ряд із богами Олімпу,
Відійшов у минуле, хоч думають, що він у пеклі.
Переліт понад горами тяжко дається без риби,
Та все ж на стодвадцятий день він опинився на Геклі.
Пролітали повз нього всі мрії та биті проблеми,
Нагорі дим з'їдав очі, тіло та дихання з криком.
Мов повалений бог, він ступав по землі й кричав: "Де я?"
Пам'ятав лиш дві речі: ім'я - Ларс, та нинішні миті.
І для нього хвилини були дорогі, як ніколи,
І для нього дорога була лиш одна - виживати,
Бо словник не містив слова "стоп" - він ходив не без болю,
Але жоден удар не ставав на постійній заваді.
І заходило Сонце частіше, ніж треба людині,
Хоч постійно рясніло зеленим і сірим. Навколо
В перемішку сплітались вогонь і лід - з них кожен линув
По своїй унікальній дорозі крізь гори чи поле.
Вітер дихав, коли він ходив по каміння чи дрова,
Вітер дихав, коли він збирав стиглу лаву з вулкану.
Вітер дихав, і Ларс дихав з ним - це була їхня мова;
Загалом стали рідними кожна крижина та камінь...
***
Небо падало на наші голови надто повільно,
Сонце холодом світ проводжало, а також стрічало,
Хмари легко точили краї й ворожили над тілом,
А дощі розсипали каміння - дорога йшла прямо.
А терени, заселені плем'ям, тепер не існують -
Бо воно їх покинуло без боротьби і без бою.
І колись хтось спитає: "Let us go to Iceland!"
Тому я
Відкину всі справи в куток і кивну головою...
18.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673145
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2016
Дугою вигнулась веселка -
Барвиста арка в тихий рай,
Верба схилилася низенько,
В ріці свічадом – небокрай.
Дощі умили буйні трави
І вітер стомлено притих,
Пішли у ріст малі отави
В проміннях сонця золотих.
Сім нот мелодією тиші
Так веселково обнялись,
Кохання нам поему пише,
Ставок із зорями розливсь.
Тут перешіптуються квіти
І мак за нас почервонів,
І ми – одні у всьому світі,
Ще не знайдем потрібних слів.
Десь розкотилися намистом,
Злетіли, мов кульбабчин пух,
І ми дорогою врочисто
Виходимо на долі круг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673040
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016
Стелився туман, понад горами вився.
А потім узяв - і в долину спустився.
А глянь, на горі, тут де ми є з тобою,
так світло, так світло...
Він ген... під горою.
Здалося мені, що туман той, як поле.
Здалося мені, що туман той, як море.
І піниться, тішиться, хвилею грає.
Мою таємницю, напевно, він знає.
Тому й опустився так низько-низенько,
Щоб я прихилилась до тебе близенько.
Щоб в очі дивилась, і ти задивлявся.
Бо знає туман той, що й ти закохався.
Стелився туман, понад горами вився.
А потім узяв - і в долину спустився...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673048
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2016
Й стає так боляче,
Що ноги й руки налиті, немов свинцем.
Він каже:
Я вже не знаю,
Хто це,
Але я любив її.
І кожен рух прирівнюється
До кроку у марафонській дистанції.
Обличчя вкривається
Білесою памороззю.
У такі миті
Життя перетворюється
Просто в нарис:
В пустельній спеці
Постільні сцени.
Обручка, палець
І двоє самотніх.
Про нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672854
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2016
За сільськими городами,
Де верба пишна вродою,
Й зорі часто купаються,
Там дзеркалиться став.
В тихій берега зелені –
Мурашині поселення,
Від людини ховаються,
Де травиця густа.
Пахнуть рутою-м’ятою
Береги, мов засватані,
Цноту, соком напоєну,
До зими бережуть.
Раптом щось забілілося
І дізнатись хотілося,
Що і ким там накоєно…
Я у берег біжу.
Серед порослі дикої
Мої груди… ледь дихають,
Серце вискочить ладиться –
Райська всюди краса…
А над зеленню, тихою,
Білобокою втіхою
Встиг лелека піднятися,
Щоб дістать небеса.
А як вечір опуститься,
Став ажурно затруситься,
Заколишуться стебла і
Очерету листки:
Звідти випливуть панночки –
Лиски, ніби русалочки,
Й там, де ряскою встелено,
Затанцюють стежки.
Землю вкутає зморену
Нічка, тиха і зоряна,
Місяць, сріблом підкований,
Поведе її в сни,
Й зазвучить дивна музика,
Про тепло, літнє, в трусиках,
Котра всіх переконує,
Що фінал то весни.
26.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672454
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 16.06.2016
моИ объятИя...
раскроют твой талант....
любить..
без скромности....
ужимок
и стеснений...
отдавшись чувствам...
и моим рукам...
прожить в реале
сказку сновидений.
когда и мысль...
и тело....
за одно...
а мы с тобою...
кружево сплетений...
откроем мир...
непознанных ещё...
прикосновений...
и проникновений....
мы погрузИмся в сказочный Эдем....
где ангелами
будут мои руки....
и ты забыв
про скромности удел...
изучишь...
страсти....
тайные науки...
поддавашись зову ...
глядя мне в глаза...
ко мне прижмёшься
с силой неземною...
чтобы друг друга ...
осушить до дна...
и насладиться ....
сказочной росою...
*****Rekha - Переклад - Мои объятия раскроют твой талант
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712222
*****наталія калина - вільний переклад - Мои объятия раскроют твой талант
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712237
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672556
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Картинный вихрь - эмоции на взлете.
Ломает руки, очи к небесам.
Плутая в бесконечном переплете,
Кликушества внимая голосам.
Обид, капризов "малость" - не измерить,
У маникюра каждый день сочтен.
На все засовы запирает двери
Ее души извечный моветон.
Подруги прочь! Друзья, родные, где вы?
Цветком благоуханным не с руки,
В удушливых покоях королевы
От нарочитой усыхать тоски.
Картинный вихрь сметает авансцену
На окнах драпри - капельки дождя.
Сонеты ежеднево, по катрену,
Слагала ночью, утром уходя
Себе - бальзам... невидимые стрелы
Пронзали сердце, источая яд,
Бессмыслием определив уделы
Существованью, приглашая в ад.
15.06.
Картина К.Разумова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672542
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Любовь
не Должность
и не Званье,
а роль
Заглавная
в судьбе.
Минуя разум,
подсознанье,
диктует
каждый шаг
к тебе.
Нельзя уйти
и отказаться,
её нельзя преодолеть,
Любовь,
Безмерное
Пространство,
от Слова
Жизнь...
до Точки
Смерть.
Я пропитаю Мир собою
и излечу от злобных вьюг.
Не совершенство,
грёз не строю.
Я твой надёжный
Добрый
Друг.
[b]наталія калинавільний - переклад
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672405[/b]
[b]ID: 348416
Рубрика: Стихи, Лирика
дата поступления: 05.07.2012 22:34:47
© дата последних исправлений: 23.10.2014 19:31:01
автор: Янна[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672316
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
На ранок до мене сонце так ніжно тулиться
і я відчуваю на собі хвилясті промені.
Хай заздрить мені там за вікнами сіра вулиця -
думки мої всі аж по зав'язку світлом сповнені
Це світло стікає в очі по скронях і вилицях.
На серці у мене давно так сніги не танули.
Якби я вмів плакати, точно би сльози лилися
і серед кімнати розквітнули б свіжі пагони.
І було б усе навколо пахучо й зелено,
так добре і свіжо, мов навесні після повені.
Я радий , що тут і зараз нам бути велено.
Я радий , що відчуваю ці світлі промені
І знову між нами час, мов дугою, вигнутий.
І знов достигає цвіт на тендітних китицях.
Найменше за все я б хотів цю кімнату покинути,
але не знаходжу причини, щоб залишитися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672334
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Пам'яті колеги
Жила собі жінка, що знала таємні слова, -
І пічка варила, і сяяла глянцем підлога.
Та якось, втомившись, лишила роботу й пішла
За обрій, де сходяться в крапку життєві дороги.
І вечір був вечором, зовсім не схожим на день;
Хтось зорі запалював, як перед Богом лампадку;
Хтось мріяв про диво в маршрутці під голос пісень;
А хтось поливав під тюльпани відведену грядку...
А дім сумував: господиня лишила ключі,
І пічка холодна, і вкрилася сумом підлога...
А жінка по хмарах гуляла собі сміючись
(Не знала: із крапки назад не буває дороги)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672253
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Заховайся під стиглим дощем, щоб на хвильку забули,
Увімкни голоси всередині - спілкуйся із ними.
І нехай твоє тіло прошиють з гори та в низ кулі,
І нехай твій порив не холоне під натиском диму.
Кожен подив і доторк до неба - це натяк на спокій.
Побалакайте трохи, я хочу почути Ваш голос!
Кожен нерв гине з часом, та пам'ять пригадує кроки
До зливи, до радощів, мрій, плачу, розпачу...
...волі.
14.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672279
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2016
Твоя любовь мне крылья подарила –
Я всё могу!
И даже ввысь взлететь.
Проснулся?
Кофе я уже сварила.
Чтобы остатки сна ты мог стереть.
Люблю твой голос утром, с хрипотцою.
Люблю глаза, в которых хитрый блеск.
Тебе сегодня я не дам покоя –
Дождливый день за окнами исчез.
Его любовь наполнила свеченьем
И разогнала ветром облака…
А ты меня своим прикосновеньем
Опять пытаешься совсем свести с ума…
Легко в твои объятья, без раздумья,
Я упаду, чтобы насытить страсть…
Согласна разделить с тобой безумье,
Согласна раствориться и пропасть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672205
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2016
Женщины любят умных... животных.
Женщины любят ушами... лапшу.
Женщины любят цветы... а цветы любят бабочек.
Женщины ненавидят врунов и любят обманщиков... с честными - им скучно.
Женщин любить легко... женщину - трудно.
Любить женщину как самого себя, значит любить её как мужчину.
Летом холодные женщины нарасхват.
Женщина, сойдите, пожалуйста, с моего... ума!
Вы же интеллигентная женщина - не брыкайтесь!
Красота должна принадлежать всему миру, а не одному - мужу.
«Чего хочет женщина, того хочет Бог»... значит, Бог хочет замуж.
Гадкий Лебедев женился на прекрасной Уткиной.
Вегетарианка - Волкова Алиса Львовна.
Идеально круглая дура.
Она возмутила его спокойствие. И успокоила его муть.
Она была обманываться рада. И он никогда её не огорчал.
Она с таким наслаждением ела цыпленка, что он стал чуточку ревновать.
Она лежала рядом, но была за пределами его понимания.
Она задушила его своей любовью.
Она бросила всё ради него... но, к счастью, промахнулась.
Они стали единым целым: в нём добавилось женского, а в ней - мужского.
.............................................................
© Copyright: [url="http://frazu.ru/frazy-pro-Zhenschina-07.html"]фразы[/url] Антип Ушкин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672130
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
И у камней есть корни и душа:
Лежащий у воды хранит секреты
Ночных стрекоз расцвеченного лета
И отпечаток пяток малыша.
Перенесенный мастером, в стене
Удерживает втайне мирозданье:
Гнездо пичужки и окно с геранью,
С такими же камнями наравне.
И ни о чем не хочется гадать,
Когда впишу, склонившись на колени,
Мальчишеское имя поколеньям
В гранитную холодную тетрадь.
Шершавый камень тихо загрустит,
Пульсируя неспешно под ладонью.
Под скрипом попытается спросонья
Пересказать историю пути.
И я пойму, что сбудется в конце.
И надо мной заполнится корнями
Пространство, управляемое снами,
Где божьим камнем стану во Дворце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672166
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Останні непрочитані листи...
Тебе їх прочитати не примушу!
Зачинених конвертиків хрести -
Як двері, що зачинені у душу...
І щось мене давним-давно гризе:
- Ну, видали ту кляту електронку,
Скінчилося, забулося вже все!..
В народі кажуть: рветься там, де тонко.
Та вкотре перечитую все знов -
Прості листи, нічим не особливі,
Нема там слів "кохання" чи "любов",
Там всі слова грайливо-неважливі...
І колються, немов стерня в жнива,
Несправджені бажання їжачками,
Бо мною не написані слова
Ти вже не прочитаєш між рядками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671983
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Придумай мне море... А хочешь - его нарисуй,
спокойным и тёплым, встречающим снова и снова
рассветы, в которых... трепещущий мой поцелуй
заменит тебе даже самое нежное слово...
И ты всё поймёшь! Ты... прочтёшь мой июнь по губам,
а после... секреты волшебного мая, июля...
Сентябрьскую полночь... И жар всех желаний опять
отменит часы, только солнечным, звонким "люблю я"
забьётся внутри... Запоёт... Заалеет рассвет...
В ненужности слов находя ту особую прелесть,
что нам лишь понятна. А кроме... А "кроме" же нет!
Есть мы. Море есть. Для двоих - не придуманный берег...
Создай это море. И смело его... промолчи.
А я... буду в красном - твои будоражить желанья...
А я... нарисую все волны, рассветы, лучи!
А я буду ждать, но... не выдам своих ожиданий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671951
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Мне себя слишком поздно ломать
И зачем?
Перестать расстилать по старинке,
За пологом вишневым кровать,
Без проблем
Расправляя ладошкой морщинки?
Мне себя упрекать сотый раз,
Не с руки.
Измениться уже не успею.
Даже если черт жару задаст
Мастерски,
Я не стану,поверьте, слабее.
Мне себя не любить?..почему,
Где резон?
Ведь роднее,отнюдь, не встречала.
Пережив не одну кутерьму
В унисон,
Мне душа переждать обещала.
Мне себя не прощать...да за что?
Пропаду -
Не заметят ухода и ладно.
Танец с саблями там у шестов -
Подойду
Посмотреть...чей-то крест неприглядный.
Мне себя слишком поздно менять,
Растеряв
Новых навыков блеск и уроки.
Не догнать, кто ушел, не найти
Переправ
Через времени пропасть до срока.
12.06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671869
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Сонце, не грієш,
Як гріло колись… колись…
Диск твій червоний блукає тепер заплавами.
Це - перемир”я світів. Це- кінець! Котись…
Просто котись собі
поміж снігами й травами,
Де за моїм горизонтом
Твій подих зник…
Тиша. Вода. Не торкайся цієї готики.
Лиш переспівниця мій перехопить крик,
Як на долонях
палатимуть твої опіки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671844
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
После ответа на комментарий
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671120
Когда мой Гений уходил,
Поставил метку на запястье:
Из фиолетовых чернил...
Три раза - целовал(на счастье)...
Ложилась тень - на амулет...
А пульс(височный) - задыхался...
Когда мой Гений уходил,
То он со мной не попрощался...
И проклинала я обет:
(Во время нежного причастия)...
На бесконечность зим и лет...
На время солнца и ненастья...
Когда мой Гений приходил,
То покорялась его власти...
Секретно(в двери)не звонил...
Не приносил(в кармашках)сласти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671858
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
Хворі ночі й дні недужі. Набридли дуже.
Запечені слова на зламаних мостах.
З кишені правду витягніть. Забийте цвях.
Нема прощення тим, хто в спину ніж байдуже.
Нема прощення. Є прощання. Серце тужить.
Та інші вже пливуть на білих кораблях
І викарбовують довіру на мечах.
Все в реп'яхах, але ти поруч, новий друже.
Навіщо турбувати каламуть в калюжі,
Що заплямує сірим веселковий шлях?
Не повертайте безрозсудливо байдужих.
Літайте легко, мов нестримний вільний птах,
Садіть в душі лише духмяно-ніжні ружі,
Чудовне небо віддзеркалюйте в очах.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671763
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2016
Закручена
Спіралями із буднів,
Воланнями – у серця пустоту,
Питаннями: «Що далі з нами буде?
Чи я колись до себе доросту?»
…Зберу – вузлом закручені спіралі,
Як спраглий кущ листочками росу.
Через потік величний магістральний
У тишу парку біль перенесу.
З асфальту на траву переступаю.
Тут пахнуть медом липи вікові.
Зелені руки міцно біль хапають
І розсипають – цвітом по траві.
Живицею у мене входить тиша.
О, ні! Співає щемом солов’я,
І накривають спогади колишні,
І виринає з пам’яті ім’я…
Цвіте жасмін. О, скільки в ньому сили
Та ніжності! Душа уже щемить.
Ми обійнявшись тут колись ходили…
Не час мені – назад. Іще хоч мить!
Іще хоч мить пилинкою у раї!
Ще накриває голову гілля…
Обов’язки – суворі самураї
На дно ховають все ж твоє ім’я…
Мені пора. Пора. Іти повинна.
Прощаюся, як струшую росу.
Та потайки я квіточку жасміну
В очах, у серці бережно несу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671740
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
В мире есть разные виды насилия:
Повесить, ударить или просто убить.
Невинных людей без каких-то усилий
Готовы лишить назначения "жить"...
Но есть вид насилия некий от этих,
Он боль причиняет похуже других,
Увенчанный лаврами многих столетий,
Причина страданий душевных тугих.
В народе игнором его прозывают -
Орудие, ранящее сердце насквозь!
В живых оставляя, умирать заставляет,
Взывая досаду, депрессию, злость.
Уж лучше быть пойманным злостным убийцей,
Распятым уж лучше висеть на кресте,
Чем быть заключенным в плену кровопийцы,
Душой умирая в дневной суете...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671665
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 12.06.2016
Ти мене відпускати не хочеш
Із обіймів, хоч я догорів...
Наші ночі!.. розпусниці- ночі!..
Цей бажання одвічний порив...
...ніч хвилинами міряє кроки
До ведично-морфінових снів,
І дрімоти вороняче око
Вглиб душі заглядає мені.
Ось уже підхопила на крила,
Хоч свідомості промінь не згас...
Відбулося- не значить здійснилось...
Задоволення- ще не екстаз...
Голос пам"яті серце лоскоче
Мов босоніж ідеш по траві,
І, можливо, подивишся в очі
Тим, кого не побачиш повік,
А можливо, і тій, без якої
Вже не матиме сенсу життя...
Сон наповнює душу спокоєм.
Я його пригублю, мов пиття,
Що зціляє, відновлює сили
Для кохання тобі і мені...
Вже світає... Прокинулась, мила?
Що наснилось тобі уві сні?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116061101151
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671691
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
Ні не втома, байдужість банальна
Одягається в ношені джинси.
Вкотре тане свіча поминальна, -
У сльозах розпливаються риси.
Краєвиди зникають помалу,
Гірко плаче засмучене селфі.
Хто тебе віддає на поталу,
Найгарнішу, з небачених ельфів?
Він обернеться і пожалкує,
Що торкнутись боїться і досі.
Страх по краплі без тебе смакує,
В снах цілуючи пальчики босі
Не твої...Тихим шелестом ранку
Завітає під ковдру, а завтра
Віднайде неутішену бранку.
Квітне папороть, - душ ваших ватра.
11.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671646
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Ну, як завжди, картинка – експромт)))
[b]«Кама с утра»[/b]
[color="#0707eb"][i]
Летает порошею снег по квартире
Подушка, не выдержав, сыплет снежинки
А ты подымаешь меня, как пушинку
Мишень для любви сексуального тира
На люстре повис элемент интерьера
Еще две секунды как был он на теле
Чем мне подтвердив, что на самом-то деле
В согласии строится наша карьера
Нам в стенку стучит обозленный сосед
Соседка уехала где-то на дачу
А он без любви – озабоченный мачо
И с виду еще бодрячком, хоть и дед
Груди дай вдохнуть, не дави на живот
И так уже выдавил воздух из тела
От этой я позы совсем обалдела
Я кукла твоя, ну а ты – кукловод
Вот кошка, мяукнув, забилась за штору
Прикрылся крылом попугай в своей клетке
Лишь что-то бормочет о сексе и детке
И что мы подобны цунами иль шторму))
Микола Карпець (М.К.)
*11.06.16* ID: № 671614
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671614
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Вот дерзость - в стойку, все долги - к барьеру!
Вновь память, в амнезии утонув,
К чертям пошлет былые полумеры,
Когда дыханье наше на кону.
Бросок! Еще один, затем десятый,
Страсть обоюдна - быть или не быть?
И кожа, разливая конденсаты,
От пламени пытается остыть.
Следы уколов и порезы нервов -
Решенье душ; что зло, а что добро?
Слияние вне времени, наверно,
Спирали неустанный оборот.
И распластав, вольет душе забвенье,
Весь разум понемногу растеряв.
Остановись, прекрасное мгновенье,
Вручив ключи от пряных райских врат.
11.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671611
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Неможливо – сотні кілометрів
Неважливо – це ж лише он-лайн
Почуття – в інтернету нетрях
Не життя – в них нема тепла
Прилітають – нові повідомлення
Не питають – хоч краплинку щирості
Хтось помітив – брак є усвідомлення
Що ми діти – не тепла а сірості
Перетворюємо – з холоду екрану
І спотворюємо – ліпим почуття
Пошук чарів – на душевні рани
Це примара – це не є життя
Це алхімія – з повітря поцілунки
Розумію я – це дотики в думках
Тільки ж фото – це не їжа в шлунку
Хто зна хто ти – і хто я така?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193585
дата надходження 04.06.2010
дата закладки 11.06.2016
Дні гортаєм життя,
Не читаючи змісту:
У Ексель - почуття,
Невагомість – у числа,
Не спиняємо мить,
Розумієм – прекрасна,
Але в квесті подій
Слово першості – вчасно.
Вічний пошук себе
У речах і роботі,
Розум битву веде
Проти серця, що проти,
А війна – як війна:
Її спадок – руїни,
Тільки дуже шкода,
Що це серце людини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671545
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Пам'ять вмикається десь після першої ночі, другої пляшки.
Ось вже і погляд твій перед очима.
Ніби дивлюсь кіно, а в руках твоя чашка,
Запах парфумів, до яких досі лину.
Ніби ти поряд, та спроби до тебе торкнутися марні,
Ти просто сидиш на моєму ліжку.
І звуки в кімнаті лунають гітарні,
А пальці гортають улюблену книжку.
А голос твій досі такий, що не без мурах на тілі,
І очі великі є символом глибини...
Сумні твої очі, трохи сп'янілі
Вже кличуть до себе і просять: "Втони!".
Ніби все зупинилось навколо і я знову щаслива.
Образи, біль і сварки - усе загуло.
І все це було б дуже добре й важливо,
Якби це не в фільмі, а справді було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671507
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Машинки, лего, подружки-пони –
Не знают мамы приятней трат.
Тянусь за куклой, но сердце помнит,
Что дома некому с ней играть.
И это знание – камнем в горле,
Иглой в затылке: забыть, забыть...
Какие боги цинично стёрли
Детей из книги моей судьбы?
Сестра на днях родила второго.
Подруг с колясками полон парк.
А мне врачи говорят: здорова.
Но что же, что же со мной не так?
Смотрю на крошек – немеют руки,
Внутри сжимается всё в комок...
...Любимый предал – ушёл к подруге:
«Я ждал ребёночка, сколько мог...»
Витрина манит приданым милым:
Носочки, чепчики, соски, слинг...
В стекло бы подлое била, била
И выла, сколько хватает сил!
О небо, лучше летать синицей,
Ловить жуков, чем «пустышкой» жить!
Какому богу ещё молиться?
Кому мне душу продать, скажи?!
Змеятся тучи чудны́м узором,
Кричат вороны, взлетая с крыш.
Прогноз печален: мне скоро сорок.
– Ты плачешь, тётя? – спросил... малыш?!
Один... чумазый... одет в обноски...
– Ты чей?
Беспомощный вздох:
– Ничей.
...Сияет небо: малыш-курносик
тихонько спит на моём плече...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652512
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 11.06.2016
В чертоги священной твоей империи
Я Ганнибалом вошла, только кем теперь выйду?
Победы пугают внезапным падением.
Кругом одни глыбы.
Смена тактики. Взгляд полон мягкости
Всех веков Индии в краски окрашенный
Наивные планы по-детски напакостить
Подкожно вынашивая.
Ровно по шагу, набиты подмётками
Памятью, взглядами, болью, потерями
Наши следы скоро станут нечёткими,
На песке времени.
Гангом расплакаться, реинкарнацию
Сквозь слёзы пройти, чтоб наутро проснуться
Тем, кем придётся душе моей заново
В чертоги империй твоих вернуться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671083
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 10.06.2016
Давно истончали и вера, и слово, и память,
Остатки белесых туманных видений ушли.
Какой-то страницы лукавая, хитрая замять
Окликнула, будто к присяге зовут короли.
Окликнула, вредная, дерзким неслыханным словом:
Вернись, отрываясь от суетных планов и дел,
Пока ты еще все же, Господом не титулован,
Запомни, расписан на небе земной твой удел.
Запомни и книгу на полку подальше упрятав, -
Обложка оторвана, не починить все равно;
Быть может,ты властью сегодня почти император,
И скипетр, и мантия Небу поверь, все равно.
И скипетр на время, и золото, и горностаи,
И юности сладкая дрожь обойдет стороной.
Ты просто ослеп, ненадолго отбившись от стаи,
Вневременных истин мосты истончали давно.
10.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671449
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
Вдогонку маю прокричу:
- Тебя здесь видеть не хочу!
Катись колбаской, баламут,
Достал дождями там и тут...
Не проливных, чтоб, не грибных,
Ни даже из миров иных,
Ни шуры-муры, ни шу-шу...
С ушей сниму любви лапшу.
Зонт отпускаю полетать
С попутным ветром, и плевать.
С разбега в лужу приводнюсь,
Забрызгав всех, зло рассмеюсь...
И будет ЗАВТРА в полный рост
Бежать за мной, задравши хвост,
Мурлыча мурмеладный слог -
Усы в сметане, видит бог.
Ни шуры-муры, ни шу-шу...
С ушей сниму любви лапшу.
Вдогонку маю прокричу:
- Тебя я больше не хочу!
1/06/2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669739
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 10.06.2016
Послухай його, послухай…
Море нестримної тиші,
Що заповзає у вуха,
Душить щоразу сильніше.
Послухай, як стрімко й важко
Лягла п’ятитонним лезом
Прямісінько в наше ліжко
Відсутність думок тверезих.
Послухай, як тяжко вдихом
Втягнути загуслий кисень.
Як легко піддатись примхам,
Й нелегко шукати рішень.
Послухай, як тисне муром
Взаємність із звинувачень,
Як б’ється вольтажним струмом
Напруга незнаних значень.
Послухай уважно, слухай…
Крики нестримної тиші,
Що ріжуть шматками вуха –
Це плач покинутих віршів.
26.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671389
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
[b][/b]
сядь мальчик
не спеши
снимать с меня одежды
Я это сделаю
с Изяществом
Сама
Я научу тебя
Любви
безумно нежной
где тело
станет страстным
как душа
Я плоть твою
взбешённую желаньем
расслаблю своей мягкою рукой
и только после этого
заставлю
тебя раздеться
Казанова мой
Я уложу тебя
на ложе с лепестками
ну а сама
в рубашечке твоей
коснуся ног
горячими губами
взводя
твой мускул
для своих затей
его дразня любовно
и лаская
и глядя
в страстью жгучие
глаза
Я прошепчу тебе
невинность излучая
Любимый Мальчик
Я Хочу Тебя
мы испытаем
все проникновенья
и Тантру
с Камасутрой пополам
в тебя вдыхая
жажду наслажденья
не дам я отдыха
ни телу
ни губам
а после
извержения вулкана
Я поцелую
пьяные глаза
и фалос твой
сыгравший без изъяна
сценарий нашей песни
до конца
с рассветом
ты уйдёшь
согретый мною
а Я взгрустну
в след глядя из окна
уйдёшь
совсем Другим
с
Другой
Судьбою
с желанием
опять прийти сюда.
уйдёшь
совсем Другим
с
Другой
Судьбою
с окрепшей Верой
в Свои Силы
и Себя.
[b]наталія калина - вільний переклад
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669326
ID: 345564
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 22.06.2012 11:24:54
© дата внесення змiн: 19.11.2013 16:49:49
автор: Янна
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345564[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671284
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 10.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2016
диким плаєм босоніж бродити
ми підем у вечірні заграви
де шляхетних оленів копита
збили роси в похилених травах
де страшний волохатий чугайстер
ваблять мавки оманливим чаром
і тумани (мов злодій у тайстру)
крадькома заховали стожари
там де легіт шепоче-співає
десь ховаючись посеред гілля
ніжно тулячись до водограю
наша рута цвіте
диво-зілля
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671339
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
Я бачила тебе лиш уві снах,
Іще до того, як в житті зустріла.
І крок за кроком, по твоїх слідах,
Мене вела, якась незрима сила.
Не відаючи точно, чи прийдеш,
Я завжди між людей чомусь шукала,
Хоч обриси твоїх темних одеж,
Бо неможливе, завжди досконале.
А ти прийшов, і це вже був не сон,
А ти впізнав мене, нарешті ми зустрілись.
Ти поглядом забрав мене в полон.
І я не відала: чи кара це, чи милість?
Нехай, я зараз є тобі ніким,
Нехай з тобою ми малознайомі,
Майбутнє наше, є надто хитким,
Та я любов цю вибрала свідомо.
Катерина Макарук
(bard of pain)
10.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671321
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
Літній вечір за вікном
І вже зовсім-зовсім скоро
Тихо ніч торкне смичком -
Ноти скрипка ллє просторо.
І мелодія легка,
Й неймовірно ніжна-ніжна
Вічна, звідкись здалека,
Елегантна, ексцентрична
Чарами наповнить ніч
І в полон візьме до ранку.
Річка тихо потойбіч
Засина під колисанку.
А мені ти шепотів:
"В ніч таку не спиться, мила.
І нехай вже сад відцвів,
Коси снігом притрусило.
Нам дарує доля знов
Оцю ніч, сердець любов,
Ми ще молоді немов".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671313
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
Спи-засыпай, мой маленький сонный воин
Амур унесёт твою лодку волшебным течением
Отважный пират, задавай все вопросы волнам,
Только, волчонок, прячь от них клык волшебный.
Ты уже взрослый. Конечно, родной. Я вижу
Тебя больше не страшат темнота и мыши.
Священным огнём искрятся карие глазки
Радость моя. Мальчик из сказки.
Ценных идей малахитовая шкатулка
На завтрак лАтте со сладкой булкой
Спешишь на свидание с солнцем на крыше
Оно тебя слышит
Любитель пронзающих сердце кошмаров
Холодом в полночь. Как карта шрамов
Юное тело. О каждом историй
Хватит с лихвою на целое море.
Ищешь, как верный потомок Адама,
Бездомным животным имя и маму
В душе живут кошки, собаки, дельфины
И темперамент чертёнка
Гекльберри Финна
В мягких чертах нежной кожи остатки рая
Небо как клад в тебе бережно их укрывает
Пока ты справляешься с очередным чудовищем.
Негой окутан, спи сладко, мое сокровище.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671254
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016
Я хотела бы назад возвратиться!..
Недосказанное - пропеть!..
Филигрань - оставить лицам...
И любовью опять заболеть!..
Но... она завешена вуалью...
На морщинках(паутиной) - пыль дорог...
Правый скошен каблучок - моралью...
Под дождём не слышен топот ног...
Мысль переплетается словами...
По спирали поднимается на пядь -
Искра,обжигающая длани...
Разреши:разок - по-це-ло-вать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671251
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016
Відгородити ся.
Відгородитись.
Звести на цій межі ожинний тин,
Щоб я могла до тебе прихилитись,
Щоб самотою ти не цвів один.
Моя любов – мереживні півонії
Лякається чужих незграбних рук.
Хоч біла я – цвіти мені червоним.
Шовковий дотик, відгомін та звук
Лягають пелюстково на стежину.
Пелюстку кожну – буду берегти.
Моя межа прихована ожинна –
У сад оцей чужинки – не впусти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671194
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016
Яку ж це ді́вчину мені́ за жі́нку взя́ти,
Щоби із ви́бором оци́м не прогада́ти?
Візьмеш худу́ – віша́к у шифоньє́рі,
Товсту́ - штовха́ти доведе́ться в две́рі.
Весе́ла - бу́де мед всім роздава́ти.
Холо́дна - раз на мі́сяць лиш дава́ти.
Гаря́ча - заганя́є, як коня́ку,
Розу́мна - ма́тиме мене́ за сра́ку.
Упе́рта - заведе́ в хворо́бу,
Сварли́ва - доведе́ до гро́бу.
Дурну́ - не ви́вести у лю́ди,
Цицька́стій - ла́патимуть гру́ди.
Низька́ - як мо́ська під нога́ми,
Непевна - одари́ть рога́ми.
В бага́тої - за на́ймита служи́ти,
Із бі́дною - то неціка́во жи́ти.
Красу́ню - перема́нить більш бага́тий,
Страшна́ - нема про що тут і каза́ти....
Ось так то, че́рез те, і ра́зом з тим -
Помру́ напе́вно холости́м.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441062
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 09.06.2016
Горчит слезой июнь по старой крыше,
униженной аляпистым крыльцом.
Здесь раньше жил твой смех… и Тот, кто свыше.
И мальчуган с улыбчивым лицом
пулял по нам наточенные стрелы,
когда вступал валторнами рассвет.
Всё «до» – каких-то парочка пробелов.
Всё «после» – незаконченный куплет.
Твои дожди гуляли в ре–миноре.
Дымил по кружкам чай. Фонил жасмин.
Мечты без штор. Гитары переборы.
И горизонт – из равных половин.
Волнисто чёрно–белые мотивы –
Она и Он…
По вывеске «Бистро»
сегодня вне тональности дождило,
по нам смывая память на крыльцо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671010
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
За ким тобі сумувати, моя мила Анно, за чим?
Твоє серце калене – вмістилище для пружин.
Там ніколи не буде спокійно, та все ж, потерпи,
не міняй навіть сотні пружин на мотузки й дроти.
Стискай кожну з пружин до крові у кулаці.
Пам'ятай, спокій – казка, яку на ніч розповідають мерці.
Я кажу тобі, Анно, не піддавайся, стій, стій на краю;
почекай, доки янголи вигострять ніж і дозволять почати війну.
Помста – це спосіб впадати в екстаз від болю, завданого собі,
бо тоді, давно, у тих днях, які ти випалила в календарі,
ти впустила його під ребра так легко, не зали́шилося й сліду́.
Мститись йому – це направляти на себе одну – останню, – стрілу.
Стискай пружини, Анно, дихай, стискай і сумуй.
Біль – це те, що ти приносиш собі, хоча завдаєш комусь.
Перш, ніж молитися, щоб кожна рана була смертельною,
просто стань перед дзеркалом
і порахуй
свої.
2.6.2016р,
Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670941
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Перехворівши звістками і втратами,
Перенаситившись розлуками між пристрастей,
Я більше вже, напевно, не страждатиму
З дрібних буденних і вже звичних прикростей.
Пізнавши силу шторму й буревію,
У засуху - відсутність крапельки вологи,
Я більше вже, напевно, не посмію
Із відчаєм вступати в діалоги.
І про́йде дух через усі горнила,
Бо внутрішня - завжди безмежна сила.
*****
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670820
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Зупини мене чи себе: вже - все одно -
Бо стали занадто чесні, майже оголені
Я давно втопилась у твоїй відвертості:
Гляди в мене - уже таку бездонну…
Героїчно клянусь:
Не шукати відступу!
Відкрити все!
Безмежно тобі віддатись!
Та знов чомусь між нами лягли протяги -
Шкода…
Ти не навчився мене забувати, а я, в свою чергу,
Смію тебе до безодні, до попелу у себе вдихати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670888
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2016
Пряди волос сплелись в золотой бутон.
Вьётся фата позёмкой, перчатки в тон.
Стразы Сваровски ярко горят на платье.
Ты надеваешь туфельки, чуть дыша,
Сказке навстречу делаешь первый шаг...
...и, просыпаясь, шепчешь в сердцах: «Проклятье!»
Облачком лёгким вылетел сон в окно,
А потолок от стука дрожит давно:
Мачеха ждёт, прикованная к постели.
Утку подай, умой, накорми, одень –
И торговать на рынок, на целый день:
Первые пташки к фруктам уже слетелись.
Сёстры увязли в патоке «важных дел».
Тонкой лучиной бедный отец сгорел...
В этой несказке справиться с горькой ношей
Только тебе под силу, тебе одной –
Хрупкой и нежной Золушке. Ой, не ной –
Ты же всегда и всюду была хорошей.
Рядом с тобой уютно и нет проблем:
Ты разобьёшься вдрызг, угождая всем,
Чтоб заслужить щепотку любви и ласки.
Ужин? Уборку? Кофе? Помыть полы?
Платье? Держите! В сердце цветёт полынь,
Смотрят устало выплаканные глазки.
Где же твой принц, где фея с мешком чудес?
Сказке не верь – их вовсе не будет здесь.
Будет ответ, который в разы дороже:
Только тебе под силу себя спасти,
Той, настоящей, Золушке во плоти.
Главное – быть счастливой, а не «хорошей».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670803
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
О ні, то не трави,
Не трави в медових лугах…
Не зорі на плесах, не сонце, не місяць, не вітер…
То ти віднайшов й пригубив на гірких берегах
Мене учорашню,
лише не зумів відігріти…
І я залишаюсь
На гострому лезі ножа,
Де кожен твій подих - це шлях у нову божевільню…
Коли поміж нас лиш єдина реальна межа-
Не зорі, не вітер,
не трави, не трави… повільно
Зникаю з радарів,
Вокзалів, стежок… дарма…
Ніхто не підкаже реальність усе, чи сон це?
Коли поміж нас вже й найменшої крихти нема…
А те що залишилось нам,
що зосталось - не сонце…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670720
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 07.06.2016
[i]Навіяно віршем "Таємне" Серго Сокольника [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670308
Недоброю... недоброю назвав...
Вона ж молитву в темряві творила,
Ходила в срібнім сяйві поміж трав,
На рани зілля - над вогнем варила...
Не кланялась ні місяцю, ні дню.
Сновидою - літала по кімнатах,
Назустріч благодатному вогню
Над прірвою - ходила по канатах,
Щоб захистити від облуд та зла,
Проклять, наруги, що його бентежать.
Життя віддати - тільки не могла.
Воно і так йому - усе належить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670725
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Я бродила по Вашим стихам –
Отыскать там пыталась надежду
Между верой с любовью…
И между
Строк, ведущих к заветным мечтам…
Но нашла только горький Ваш смех,
От которого веет морозом…
Засыхают фиалки и розы,
А в июле срывается снег…
Вам видней, за какой их грехов,
Одиночеством жизнь наказала…
Я стихи все читала, читала –
Ночь прогнал звонкий крик петухов.
Догорела, потухла свеча…
Я, склонясь над стихами, сидела
Кто-то спросит, тебе ль до них дело?
Что за радость чужая печаль?
Я бродила по Вашим стихам,
В чем-то в них и себя узнавая…
Я, наверное, тоже такая –
Не дающая воли слезам….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670697
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 07.06.2016
у каждого свои приоритеты
и что же сталь калёная твоя
когда из чувств живых мои куплеты
подслушав утром трели соловья
замёрзшая вода пылает жаром
и облака приобретают тёплый цвет
зарницы розами, шиповники пожаром
размыт твой отдалённый силуэт
я приближаясь, слышу взмахи крыльев
улыбки шорох на устах твоих
в морозы это чувство отогреет
не то что в теплоту напишет стих
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670696
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
У диких хащах лісових
Зустрів я мавку молоду.
Я знав її ще за життя
Як милу дівчину руду,
Та зараз подих її стих.
Вона всміхається мені
І манить далі в густину,
Іде спиною уперед,
А я в очах її тону,
Усе пливе, неначе в сні.
Я знаю, хто вона така,
І що у неї у думках,
Але за нею далі йду
Заради сотень бідолах
В кишені стиснулась рука
Багато хлопців полягло
Від темних намірів її,
Безслідно зникли на віки
Знайомі і брати мої,
Давно страждало все село.
Прошу її я: стань на мить,
Твою я косу заплету.
Вона вагається, стає,
Та маю іншу я мету,
Із нас один хтось буде жить.
Спиною як вона вернулась,
Я бачу нутрощі усі,
І щоб все швидше відбулося,
Тримаю я кілок в руці,
І раптом щось мені почулось.
Багато різних голосів
Із хащ до мене залунало,
Такі знайомі і близькі,
Кого давно уже не стало,
І я на мить заціпенів.
І звідусіль вони бредуть,
Горять вогнями їхні очі,
Тривожно стало на душі,
А мавка ще як зарегоче,
І тут кінець уже мабуть.
Тікати? Та нема куди.
Молитися? Не допоможе.
Вони все ближче, й мавка тут.
Допомагай мені, о Боже.
Я чую тихий звук води.
Біжу на точй чарівний звук,
Вони за мною – доганяють.
Страшні мерці, що не лягли
Роздерти тіло так бажають,
Деруся я крізь сотні рук.
Аж ось попереду потік
Стрілою ліс розподіляє,
Ще трохи й може пощастить
Бо точно я цього не знаю.
Їм не пройти на інший бік!
І ось потік я перебрів,
Мерці стоять і дико виють,
Досада тліє у очах:
Хто лиш кричить, хто – землю риє.
Я врятуватися зумів.
Тут мавка вийшла наперед,
До мене лагідно всміхнулась,
Водою плавно побрела,
Нічого їй за те не збулось,
Зашелестів лиш очерет.
Я хрестика із шиї зняв
І опустив його в потік,
Молитву вголос став читать,
І мавка з жахом в інший бік
Раптово кинулася вплав.
І тільки мавка допливла,
Мені на поміч вищі сили
Послали порятунок щирий,
Мабуть мене вони любили.
Я повернусь ще до села
Зоря з-за обрію прийшла,
Мов добра новина в оселю
І світло впало на мерців,
Їх перетворюючи в скелю,
А мавка у ліси втекла
Її не бачили давно
І люди більше не зникали,
Мерці ж і досі там стоять,
Відтоді як камінням стали
Уже потріскалось воно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670404
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Розрахунок тепер, допоки маємо.
Нам ділили на двох - одною мірою.
Здичавіло слова розбіглись зграями
в розсипну... врізнобіч від точки «вірую».
Розрахунок тепер, допоки вітряно...
відшкодований шанс кидати докори:
ще кохання тому – висіло випраним
в прогнозованім дні знаме́но спокою.
Розрахунок тепер, щоб було соромно
за останню… за ту, що покотилася…
…від якої вустам нестерпно солоно,
що помилку тому – ми помилилися…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670535
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Мої розтерзані у розпачі думки
Прийшли, нарешті, щоб тебе впізнати
І визволити з темної кімнати.
Душі натхненній - мить - незлічені роки.
Логін, новий пароль, - клавіатури стук,
Он за вікном хмарки цілують небо...
Комусь до ніг впаде рунічне Гебо,
А десь самотність випромінює в клобук.
Повзе змією нескінченне сум"яття
І точить камінь по краплині тихо.
Вирує кров, рве перепони вихор
Картковий дім, повір, не краще укриття.
Гебо - магнетична руна,що означає БОЖЕСТВЕННИЙ ДАР,єдність протилежностей,партнерства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670548
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
[b]Хуго[/b]
её не надо звать ....
и гнать.....
не надо слышать....
или слушать.....
она приходит
нас спасать......
сумев наш тайный зов
подслушать.
за жизнь в награду нам дана
когда уже... не интересн0....
ничья судьба....
ничья вина.....
ни визуально....
ни словесн0.
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
[b]0т[/b]
прошу, не жди ее -
гони...
под стук дождя…
по крыше….
мне хорошо с тобой…
не уходи…
и не смотри на время,..
слышишь?..
она венчает жизни нашей смысл…
когда взрослеть уже не интересно…
но тесно судьбы…
эти заплелись…. -
и визуально….
и словесно…
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
[b]СМЕРТЬ[/b]
меня не надо звать..
и ждать...
сама решу, когда.
тот миг, поверь,
не ощутишь и не увидишь..
мгновенно превратишься в мертвеца…
сумев мой тайный зов
расслышать…
ценнее человеческих наград…
когда душе в оковах тесно… -
воздушный шарик…
и словесный яд…
все это – пыль и прах…
напиток пресный.
========================
[b]Хуго[/b]
кто знает ...
что сказать ...
когда ...
последний миг....
быть может грусть...
а может быть прозренье...
один страдает... что всего достиг...
а кто то ждёт...
души успокоенья...
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
[b]0т[/b]
что говорить…
и как…
когда…
прощальный миг…
уже грущу..
представив на мгновенье…
ведь ты еще предела не достиг!…
и рано отдавать…
тебя Вселенной …
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
[b]СМЕРТЬ[/b]
не знаешь…
что сказать…
когда…
прощальный миг…
и полное забвенье..
и ты впервые попадешь…
в мой мир…
отдам тебя…
задумчивой Вселенной …
=========================
[b]Хуго[/b]
Мой возраст....
это страшная болезнь....
её стихами...
подлечить...
пытаюсь...
за словом Возраст....
слышу слово Смерть.....
а в снах ....
к коленкам...
страстно...
прикасаюсь.
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
[b]0т[/b]
Твой возраст -
не опасная болезнь…
ты просто… слеп!…
порывом тела…
связан…
мне в слове Возраст…..
слышится твой смех….
и ты
взять верх….
над Возрастом…
обязан….
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
[b]СМЕРТЬ[/b]
что возраст?
да - опасная болезнь…
душою молод…
только с телом…
связан…
за словом Возраст…..
слышится мой смех….
но….
быть счастливым…
ты со мной…
обязан….
=====================
[b]Хуго[/b]
Я не умру....
Я выйду погулять....
не надо слёз...
печалиться не надо....
Я жил как мог....
любил поесть... поспать....
любил ....
и был любим....
в награду....
писал стихи....
придумал пару песен....
смотрел с иронией
на трезвость демагогов...
мой путь по жизни....
был мне интересен...
сам выбирал
друзей....
любовь....
дорогу....
и ни о чём...
на свете не жалел...
был в меру смел....
и то что мог.... хотел.
вокруг себя построил личный мир....
в нём счастлив был...
в нём жил...
творил...
любил...
спасибо за ответную любовь....
мы ещё встретимся.................
.................
..........
.....
не надо лишних слов.
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
[b]0т[/b]
о смерти – после…
выйдем погулять?…
не надо слов….
а больше счастья - надо…
ты жил… как кот…
любил поесть… поспать…..
любовь искал…
и был любим….
в награду…
в твоих стихах..
жизнь водопадом бьет…
и нежностью…
пленяет недотрогу…
твой путь земной –
стремительный полет…
о смерти – рано!…
вновь…
пора….
в дорогу….
не думай о плохом…
и не жалей….
не твой удел -
конец, финал… пробел…
не полностью достроен личный мир… -
добавь в архитектуру новый стиль …
куплетами…
о страсти…
освежив…
и в благодарность за безумную любовь….
смерть обойдет тебя ……………………..
.................
..........
.....
десятой стороной.
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
[b]СМЕРТЬ[/b]
Приду к тебе
И заберу гулять…
ты им оставил
часть души на память…
и дорог был…
и мудр, и помогал...
и жизнь любовью…
украшал
в награду…
твоих стихов..
пьянящая волшебность…
сотрет сарказм
и трезвость демагогов
твой путь по жизни..
был мне интересен…
но я пришла…
и нам…
пора….
в дорогу….
и ни о чем
на свете не жалей….
ты все успел…
и все, что мог… воспел…
а за спиной - привычный личный мир…
он был тобой согрет…
тобою…
жить…
спешил…
благодари за счастье и любовь….
вы еще встретитесь……………………..
.................
..........
.....
не надо лишних слов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670390
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016
Байка про сухарь (собирательный образ: опасен для жизни!)
Сухарь… это не только вид продукта!
Не дай бог с ним в постели встретить утро…
Ведь, если чайной лаской не размочишь…
То ничего, пожалуй, не захочешь!
Не улыбается и слов не говорит,
Не замечает, даже если сам не спит…
Всегда в заботах и в делах своих…
Девчата, берегитесь сухарей таких!
Они для жизни точно, как диета,
Для романтизма с ними не найти сюжета!
Да, и сухарь хорош, когда к нему есть чай!
Так что взаимностью ему не отвечай!
Ведь мягкости он сам не знает,
Живёт лишь для себя, но только не летает!
И, что там не добавь, изюм иль молоко…
Он всё равно твердит всегда одно:
Как правильно питаться, убираться,
Как денег можно всех не досчитаться…
Как жить по правилам его диеты,
И не встречать, пока не скажет он, рассвета.
Сухарь… он внешне привлекателен бывает,
Сам анекдотов пару-тройку знает…
Кроссворд Вам отгадает в миг,
Мир экономики сполна постиг…
Но незадача вышла в романтизме!
А, может вся проблема просто в эгоизме?
Не зря ж в него кладут изюма ферамоны…
Так пусть и в сухаре рождаются любви гормоны!
05. 06. 2016 м. Львів автор Наталя Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670348
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016
Це після
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669835
Так ніжно,
Так щиро,
Так мудро,
Так легко
Ніхто не зуміє, як мама
Голубити,
Вірити,
Вчити,
Прощати –
Закладена в серці програма
ЛЮБОВІ
ЛЮБОВІ
ЛЮБОВІ
ЛЮБОВІ
ЛЮБОВІ
ЛЮБОВІ
ЛЮБОВІ
У вмінні пишатись,
У кожній догані,
У кожнім-кожнісінькім слові,
В цілунках у скроню,
В полічених зорях,
В турботі,
В тремтінні душею:
Молитва матусі з найглибшого моря
Врятує любов’ю своєю.
Опікою нені веселим ягнятком
Стрибає у грудях наснага,
Бо поки голубка крильми обіймає –
Подвійна над злом перевага.
На рівні інстинкту, без слів, без вагання
В свій затишок біль забирає,
Бо серце під серцем крізь роки й дороги
Рідненька в собі відчуває.
Любов найчистіша, любов підсвідома,
Любов – у продовження світу:
Так ніжно,
Так щиро,
Так мудро,
Так легко,
Так...може лиш мама любити.
Зателефонуйте мамі, доки…туди ще рушають пароплави
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670367
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2016
Ощущаю радость поминутно,
ежечасно, жизнь всю – каждодневно;
в словаре моём нет слова «трудно»,
оттого и счастлив я, наверно.
«Не сумею» – этого понятья
никогда практически не ведал.
Но, а главным атрибутом счастья
ты была, с кем шёл всегда к победам.
И тебе, конечно, я обязан
этим животворным ощущеньем.
С ним и подчинение приказам
не считал своим я пораженьем.
Вместе побеждали трудность быта,
и всходили вместе на вершины.
И такие делал я кульбиты
в сотворенье из себя мужчины,
что сегодня, это вспоминая,
полон океаном удивленья.
Вообще, любовь, нас вдохновляя,
жизнью делает счастливые мгновенья.
И когда берёт в объятья старость,
и вся жизнь уже лишь в слове «было»,
лечит и поддерживает радость,
что тебя любимая любила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670192
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016
Мольбой эфир сквозит издалека…
моё -
твоё -
моё -
твоё дыханье -
такое сквозь разрыв аорты знанье
и вслед идет прозрение:"Игра!"?
В плену сети изысканных словес
твоих -
моих -
твоих переживаний
познать бы намерения и планы
какие уготовил Бог и бес…
Вербальный эфедрин и кокаин:
твоё - моё,
моё - к тебе,
любимый.
Хотелось бы увидеть, что под гримом,
но грим покрыт сетчаткой паутин…
Под гримом обнаружены черты -
твои,
мои,
и не твои - Адама.
И Еве подсказала сука-Карма:
Да, ты Адам, но ты - уже не ты!
Тысячелетий непрестанный ход…
Меня,
тебя
клеймили хромосомы
Лилит, и ядовитые бозоны...
Да, ты - Адам, но ты - уже не тот.
Генезисы по образу Творца -
насилие твоё, или природа?
Её -
твоё -
вдали не увидать:
конфликты - между; роды и уроды.*
Крылатость - это грех, или отказ
от постоянства, розовости зыбкой?
Твои -
мои,
твои, Бог мой! - ошибки -
грешки, и: Наказать! - приказ.
Лилит родня: суккубы - джинов стан,
где возникает зло -
добру соперник.
О девах двух, но безгранично верных,
мечтал наивный, пламенный Адам…
Мольба звучит не к Богу - к человеку:
Моё - твоё ...
твоё - моё -
навеки!
Влачим вериги на дороге в Мекку
- найти себя где хочет человек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670157
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016
Крається серце...хіба ж ти не знала
Скороминучі і зливи, і спека?
Зірку побачила та не дістала, -
Сяє журливо сумна і далека.
Сяє в сузір"ї прекрасно-сліпуча,
Тільки та велич холодна, не гріє.
Доля чужа, як біда неминуча,
Стиха торкнеться і вітром розвіє
Скалки дзеркальні барвисто-грайливі.
Зайчиком сонячним зранку розбудять,
Заметушаться думки полохливі
І запече, заколотиться в грудях.
Крається серце, завмерло безсоння
Перлами краплі скотились солоні.
Зірка блискітками із підвіконня
Контуром ламаним - просто в долоні.
03.06
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670098
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016
[b]«Хочу тебя и к чёрту все преграды!»[/b]
[color="#2e03db"][b][i]
Хочу тебя и к чёрту все преграды!
Хочу тебя – условностей здесь нет!
На ужин, завтрак, даже на обед
Пусть ливни льют и сыплют снегопады
Хочу тебя – и над собой побед
Устала ждать – с утра тебя не видя
Устала ждать из тысячи дорог
День без тебя, он как тюремный срок
Его ты проживаешь ненавидя
До вечера считая все минуты
Прокладывая в памяти маршруты
С которых ты примчишься на звонок
Но вот закат, багрянцем, на полнеба
День провожаю, радостно – без туч
Еще немножко и последний луч
Ночь скушает, как корочку от хлеба
Вдруг ты возникнешь, тихо, ниоткуда
Ко мне прижмешься, как и всякий раз
И оторвать я не смогу и глаз
Вся в предвкушеньи праздника и чуда
И будет ночь, волшебная, из сказки
И твои руки, нежные, как шёлк
Тобой дышу – пока ты не ушёл
И в облаках от нежности и ласки…
Микола Карпець (М.К.)
*03.06.2016* ID: № 670079
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670079
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016
Обіймає траву молоду
Сонце світлом весняних надій...
Чи на щастя, а чи на біду
Відбулась наша зустріч. Тоді
По вологій блукали траві,
Доки вечір зорею не згас,
І кульбаби, мов очі повій,
Хтивим поглядом міряли нас...
Ми ходили асфальтом доріг,
Омовенні весняним дощем,
Щоб ступить на кохання поріг.
...звідки в серце надходить цей щем?
Мов зерно у торішній стерні
З поцілунком травневим весни
Він стеблом проростає в мені...
Дощ змиває минулого сни.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116060210410
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669954
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2016
Пробач мене слабку за спалах ночі,
що душу розтривожив мимоволі...
Здається, я ще досі в тім полоні,-
зірвати б з тіла ту луску зміїну!
.......................................... Тлінну...
Встану! Хоча би сам Люцифер опівночі,
удерся під покрівлю мого дому...
Я заклинатиму молитвою Скрижалі!
................................А що потому?...
Вже півні проспівали свою пісню!
3.06.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670143
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016
там, на дахах, де стукав дощ,
де заховались щойно зорі,
в акордах струнних серед площ,
хтось посміхався щиро поряд
червневі подихи з-за хмар
картинних ранків оберемком
за горизонтом його чар,
натхнень насипаних у жменьках
і десь нестримані вогні,
і подорожні серед ранку,
ми опинились серед снів,
картато виведених в рамки
там, де сьогодні падав дощ,
десь серед вулиць і світанків,
коли шукали спрагло щось,
хтось посміхався тихо зранку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670062
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Вот новый Эдип.
Он царь, но рыбу удит.
Смотрит кит на него пристально,
Только нет в нем того неистого,
Что с пророком его породнит.
Вот сверхновый Эдип.
Он бледен и как будто собой изнутри избит.
Предсказатель же молчит как рыба,
Предсказатель ожидает прибыль,
Напуская на себя излишне серьезный вид.
А вот расплата за неизбежное -
За все яростное и нежное -
И сегодняшнему и прежнему,
И голодному,
И тому кто сыт.
Я не знаю когда и кто здесь
Конкретно будет убит,
Но спросите меня -
Во всей этой истории
Много лучше быть левиафаном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669943
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Кое-как и на наших широтах отмаялся май,
Лето бледное на́чало потчевать липовым чаем…
Но в душе непорядок и даже какой-то раздрай,
Хотя он в суете городской не всегда замечаем…
И, казалось бы, всё - суета, и чего зря страдать?
Столько вёрст за спиной и лохматых годов за плечами…
И пора бы давно всё вокруг не в штыки принимать,
Но пока не выходит и тупо не спится ночами…
Надо скуку с хандрою стряхнуть и всерьёз релакснуть,
Сосчитать наконец всех баранов и взять себя в руки,
В землю штык проржавевший поглубже и чем-то блеснуть,
И, пожалуй, поменьше гадать, как там дети и внуки…
Наплевать на невзгоды погоды… и дело с концом,
Перестать горевать и завидовать дико влюблённым…
Но сегодня всё также непросто не стать подлецом
И приходится дальше сражаться со змием зелёным…
Выход видимо есть, как всегда, и довольно простой, -
Если вдруг припекло по-серьёзному - закуролесить!
И рвануть на какой-нибудь берег, не очень пустой, -
Вату Дошу свою бесшабашием уравновесить…
июнь 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669998
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
самая медленная перестрелка:
буквы ю и w
вместо того чтоб заняться любовью
проповедуют в ночном эфире
офисный клей и тотальную
самку шелкопряда
(Из цикла "Узелки")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669925
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
уже не интересно
умным слыть…
придумывая
чем украсить серость
в стихах коленки
хочется любить…
и наплевать…
на седину…
и зрелость…
огонь сильнее
магии жрецов
сжигает
биографии страницы
я мудрость
импотентных…Мудрецов
как томагавк
метнул на дно криницы
Весна
мой не оконченный Роман
читая восхищённый комментарий…
воспринимаю будни…
как обман…
проваливаясь
в сказочный сценарий
здесь рядом Ты...
доверием дыша...
переполняешь....
искренностью строки...
и ста ветрам...
воинствующим зря...
не спутать...
твоей нежности...
уроки
ханжи клянут
без тельный виртуал…
выкачивая прибыль
в сотне ролей
я в нём про всё…
что чувствую...
сказал....
без ханжества..
сомнения...
и болей.
*****наталія калина - вільний переклад
- УЖЕ НЕ ИНТЕРЕСНО умным слыть…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713664
*****Петро Кожум'яка - переспів ЦИГАНОВА НАТАЛIЯ
- УЖЕ НЕ ИНТЕРЕСНО умным слыть…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711816
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669906
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
Хаотично блуждающие, невнимательные, сосредоточенные на внутренних глубинах, взгляды их никогда не завязывались в узел. Даже самый простой.
Всё, что было у них на двоих — это пунктуальный автобус. Единственный пунктуальный автобус в этом городе. Каждое утро он вёз их в пространство чужого мира. Который, впрочем, каждый из них уже считал своим. Как и сам автобус.
Они были совсем разные. Единственное, что было в них похожего — так это шрамы, неаккуратно заштопанные неумелым, безалаберным хирургом. У неё — над коленкой, у него — над локтем.
Однако шрамы жили собственной жизнью.
Его — всячески красовался и, рычаще, отпугивал окружающих. Не позволяя короткому рукаву футболки даже на миллиметр прикрыть свой блеск и заставить сомневаться в собственной глубине.
Её — стыдливо прячась в комнатах длинных узких юбок, не давал им подниматься на тот же самый миллиметр. Чтобы не выдать себя, не быть осмеянным, отвергнутым, устрашающим. Если же по какой-либо причине ему приходилось выглядывать из укрытия — он тут же требовал немедленной защиты её мягких, опущенных, как бы невзначай, рук. Тогда, надёжно скрытый от посторонних глаз, он мог дышать вольно. Быть свободным.
У его же шрама Свобода была другой. Он привык питаться чужими взглядами, изредка подглядывая из-под равнодушно-напускного, гордого вида. Мгновенно улавливая потоки прикованных к нему импульсов — он успокаивался. И снова становился свободным. До нового голодания.
Единственное, что их объединяло — это то, что оба не чувствовали абсолютно никакой боли... Ровно до того момента, пока в одно утро, её шрам был настолько сонным, что потерял бдительность и не заметил, как его коснулся чужой взгляд. В тот момент тянущая, ноющая боль, потерявшаяся годы назад — нашла дорогу.
Впрочем, их по-прежнему ничего не связывало.
Только воскресшие ниточки давно забытых шрамов тянулись друг к другу, силясь образовать морской узел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669704
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 02.06.2016
мне сегодня с самой глубокой ночи интересен один вопрос
как ты выглядишь в тот момент, когда собираешь волосы в хвост
выбиваются ли пряди или надо пригладить всё обязательно
делаешь ли это спешно или перед тем причесавшись старательно
как они потом у тебя лежат - за ушами, с пробором, или небрежно спутанные
как упавшие пряди отбрасываешь назад, и как потом они вьются, распущенные
мне все эти мелочи важно знать, вспоминать, ценить и беречь в своём сердце
растущем навстречу тебе, распахивающемся как давно пустующей комнаты дверца
мне нужно знать всё - как ты ходишь, дышишь, какие звуки от твоего присутствия
как бреешься, злишься, пишешь, водишь машину, какие даёшь напутствия
тем, с кем ты близок, и как ты шутишь тонко, чтоб знали мои друзья, как мне с тобой повезло
и я б распускала при всех эти волосы и прижималась к тебе, завистникам всем назло
смеясь так тихонько и радостно, вечно немного на грани слёз
ведь не может же быть чтобы столько счастья, вот столько счастья - всерьёз
мне до сих пор неясно, существует ли в мире то, что мы видим, на самом деле
но ты же здесь есть, ты живой и тёплый, в своём идеальном и бренном теле
тут так всё меняется быстро, старость подходит, а у тебя, наверное, так и не будет морщин
потому что ты единичный, невероятный, миром не создано двух вот таких запредельных мужчин
он тебя будет хранить, этот мир, нам ещё неизвестными способами - вряд ли чудесными, впрочем
чтобы мне было о чьём совершенном несовершенстве размышлять до рассвета в холодные ночи
и в конце концов я, наверно, поверю во множество жизней, в законы кармы
ведь не может же быть, чтобы ты кому-то в подарок - за так, просто по близости места рождения, судьбой тычком выбранного на карте
говорят, что это иллюзия, потому что всегда хорошо там где нас нет, в каком бы ни было месте
но мне почему-то кажется, что только и может быть хорошо там, где мы.
где мы вместе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669801
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
Не шукай себе,
Бо вже знайдена.
Сльозами
омита.
Душею
оголена.
Ти - неба окраїна.
Світла зблиск
у пітьмі.
Ти - скеля вулкану,
Від жару
розплавлена.
Бджола-трудівниця,
Медом кохання
отруєна.
Істота із полум"я,
Навіки
спокою
позбавлена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669724
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
Блищав світанок. Нессі посміхався,
Дзвеніли щиро промені Ярила.
Мені, здається, виповнилось двадцять,
І я блукав на перелітних крилах.
На схили опадали темні зорі.
Одна із них дивилася у вічі -
Тендітна, вогняна... Зелене море
Волосся колихало. Вище. Ближче.
В моїх очах тонув твій дикий погляд,
Хоч було аж ніяк не лячно. Знаєш,
Твій голос шепотів вітрами поля,
Хоч я ночами чув ще й дзвін кришталю.
І дихав вітер, наближав до цілі,
Ліси і ріки разом розступались.
Я ріс там, вчився, набирався сили,
І лиш кохання шпорталось об камінь...
Вродлива, ніжна ти... Я так далеко...
Немов гора старання розіп'яла...
Але ти у душі все та ж маленька,
Якої у житті було так мало...
01.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669740
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2016
Любовь и влюблённость – явления разные,
но оба явленья по сути прекрасные!
И нет ничего на земле нашей лучше,
пусть даже порою сердца они мучат.
Но чаще людей они лишь возвышают
и даже в поэтов порой превращают.
Любовь – это жертвенность друг ради друга.
Влюблённость – желания страстного вьюга.
Сердца наши этим явленьям открыты.
И счастливы все, кто в единое слиты!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669666
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
За моїм вікном
плаче вітер змін,
дивлячись кіно –
чорно–білий сплін.
Наша не війна –
навіть і не мир…
навіть не стіна…
просто «ти» і «ми»…
«ми» – луною в ніч
від серцебиття.
Просто потойбіч –
"ти"… і все життя.
Марево пітьми
розгорнуло стяг.
Поміж «ти» і «ми»
загубилось «я»…
Бірюза очей
роздивлялась сон:
кожній з Галатей –
свій Пігмаліон…
майже резонанс…
можеш – то візьми…
…десь посеред нас –
я… і ти… і ми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669558
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
Галявина – таємна сцена.
Вгорі – сліпуче небо-дзеркало.
Глядацький зал – дорідні клени.
Й вона – береза-стриптизерка.
О! Тут було на що дивитись!
Яке молочне, юне тіло!
І клени блимали несито –
В них кожна гілочка тремтіла.
А ще – досада пульсувала,
Бо роздягання йшло поволі.
Хутчіш самі вже стали голі...
На що, цікаво, сподівались?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669593
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
Піймали цигана козаки,
коли до коней підбирався.
Набили добре йому сраку,
щоб більше поряд не тинявся.
А потім хлопця пожаліли,
до столу запросили сісти.
Виделку пацану вручили
й вареників дали поїсти.
Той вперше бачив дивину ту
і вже хотів був утікати.
Але козаки баламута
за руки, ноги й ну держати.
Шість чоловік його тримає,
один роздзяпив хлопу рота,
а восьмий знай в той рот кидає
вареники. Пішла робота!
Той з‘їв один вареник, другий,
а потім сам уже гукає –
стривайте, шанобливі други,
один хай держить, сім – кидає!
28.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669586
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
во мне ещё живёт твоё признание
обиды не таю... фантомом птичьим...
как странно всё же это осязание
твоих шагов... двуличная типичность
томление душ и поиски прекрасного
и зов любви... во взгляде отречение
и что роптать, когда такая сущность
клубника... и немного просветления
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669564
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
Не тривожте душі моєї -
Не приходьте до мене в сни.
Я - не згусток тепла-єлею,
Просто день на краю весни,
Просто квітка безпелюсткова
(лиш осердя лишилась міць),
Журавлиночка паперова,
Що не може у вись злетіть...
Не тривожте. Вона заснула,
Заклубочилась кошеням...
Відлітають слова в минуле -
Залишається біль-стерня.
Косовиця була завчасно -
Не достигли іще жита...
Вчора зірка на небі згасла...
А я вкотре пишу листа...
Не тривожте душі моєї,
Світлим спогадом не будіть -
Сльози сплять під крилом у неї
І закрито тривогу в кліть...
Павутинно снується думка
Поміж подихів голосних :
Я для себе сама - брехунка...
Ви...приходьте до мене в сни.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669512
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Промелькнула на невыносимо
приподнятой боли,
заплетаясь навеки в ромашку
и мяту, тоска.
Я успел сделать шаг на ладонью
раскрытое поле…
Я прожил – не одну… а десяток ушедших…
пока
разлетались, ломаясь,
лучи заходящего солнца,
разрывая на вспышки
волною бегущий ковыль
и горячие мысли о воле,
о долге бороться
за фонтаны взлетевшей земли,
за парящую пыль,
за застёгнутый вечером день,
за туманные дали,
за возможное право на жизнь
наших мутных границ,
за легчайшую поступь по памяти
светлой печали,
за нехитрое дело – смотреть
на вернувшихся птиц…
Мне не снятся десятки дорог,
мной не хоженых, пыльных…
не успевшая в двери любовь…
горизонт… города…
Я привыкну когда–то и к тихому небу…
и к крыльям…
…а к тому, что не бьётся…
что нету его... – никогда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669460
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
[u]I. СЦЕНА ПЕРША[/u]
[i]Літературна (або якась інша) бесідка. Поет та Троль сидять по різні боки столу.[/i]
[b]ПОЕТ:[/b]
Я написав «Поетичний аналіз» всього, що зараз відбувається в українській поезії. І тебе, непотріб, це стосується в першу чергу.
[b]ТРОЛЬ:[/b]
Наївний, ти нічого не розумієш. Є в мене одна таємна покровителька. Досить їй лише клацнути пальцями, і ти вилетиш з цього сайту. А я залишуся. Бо я – з її команди.
[b]ПОЕТ:[/b]
Ну, це ми ще побачимо, хто з нас вилетить!
[b]ТРОЛЬ:[/b]
Побачимо!
[i](Входить Велика Мумба)[/i]
[b]МУМБА:[/b]
Тролю, йди звідси, мені треба поговорити з Поетом.
[i](Троль, кланяючись, звільняє Мумбі своє місце, і задкуючи виходить)[/i]
Ви – неук, поете! Хто вчив вас так писати? Хто дозволив вам так писати? Одним своїм твором ви образили геть усіх моїх друзів!
[b]ПОЕТ:[/b]
Звідки ви взяли, що я писав саме ПРО ВАШИХ друзів? Втім, якщо хтось приміряє мої слова на себе, це їх проблеми. Я писав про недоліки сучасної літератури в цілому. Чому ви вирішили, що я не можу вільно висловлювати свою думку, і повинен питати у когось дозволу? Чи не у вас?
[b]МУМБА:[/b]
А хоч би й у мене! Моя освіта, моя літературна премія, мої учні, мої зв’язки, моє оточення дають мені на те право!
[b]ПОЕТ:[/b]
Я теж маю вищу освіту. Все інше, перераховане вами, запросто можна купити. Я довіряю власним враженням. Судячи з них, рівень ваших віршів є набагато нижчим від рівня моїх. Тільки ваша висока майстерність могла б дати вам право радити, як мені писати. І то у мене немає впевненості, що я волів би скористатися вашими порадами. Радьте тим наївним, що заглядають вам у рота. Я маю свій погляд, і свій шлях. Це все.
[b]МУМБА:[/b]
Тоді я оголошую вам війну. Ви пожалкуєте, що не стали одним із нас. Я так усе організую, що вас випруть з цього сайту. Або створю такі умови, що ви самі захочете звідси піти. Це я вам обіцяю.
[b]ПОЕТ: [/b]
Побачимо!
[i](відлуння грому, блискавка, завіса)[/i]
[u]II.СЦЕНА ДРУГА:[/u]
[i]Довгий стіл. На одному його кінці сидить Велика Мумба на стільці, що дуже нагадує трон. На іншому кінці – сидить Адмін. Погляд у нього розсіяний, поза виражає невпевненість у собі. З одного боку столу, обличчям до глядачів, сидять васали.[/i]
[b]МУМБА:[/b]
Ітак, шановне товариство, підіб’ємо підсумки, що ми встигли зробити. Мальвіно, ти жалілася Адміну, що непритомнієш кожного разу, коли Поет викладає на сайті свої еротичні вірші?
[b]МАЛЬВІНА:[/b]
Жалілася, пані!
[b]МУМБА:[/b]
Отже, мало. Мало! А ти, моє Зайчатко, написала скаргу на сексуальні домагання? Адмін?
[b]АДМІН:[/b]
[i](ніби крізь сон)[/i]
Так, я отримав скаргу. І не одну.
[b]МУМБА:[/b]
І що? [i](волає)[/i] Та прокиньтеся ж врешті-решт!!!
[b]АДМІН:[/b]
(міняючи позу)
Я не буду видаляти Поета. Мені подобається все, що він пише. Мені подобається його незалежність. І нашим читачам, врешті-решт, також подобаються його твори. Вони мають дуже високий рейтинг.
[b]РОМАШКА:[/b]
Тоді ось вам мій ультиматум. Або я, або Поет. Якщо ви його не видаляєте, я піду з сайта. Піду, піду, і ніхто мене не зупинить! Це неподобство!
[b]МУМБА:[/b]
Мовчи, Ромашко! А хто недавнечко в коментах зізнався, що залюбки читає поетову еротику?
[b]РОМАШКА:[/b]
Ну, скільки можна нагадувати! Я ж виправилася! Ось учора я вискочила, як чортик із табакерки, і почала докоряти, що я не люблю, ну не люблю слухати, як хтось сам себе хвалить! Люблю тільки, коли хвалять мене! Цілу суперечку розв’язала!
[b]МУМБА:[/b]
Молодець, Ромашечко! Що ще? Недоліки у віршіх вишукувати пробували?
[b]БАЛАНДА:[/b]
Аякже!
[b]МУМБА:[/b]
Збої наголосу, рими, граматичні помилки, зміст, ритм? Розбирали на склади?
[b]БАЛАНДА:[/b]
Так точно!
[b]МУМБА:[/b]
Молодець!
[b]АДМІН:[/b]
[i](в сторону)[/i]
Плював він на ваші «розбори»!
[b]МУМБА:[/b]
«Двійки» за вірші ставили?
[b]РОМАШКА, МАЛЬВІНА, ЗАЙЧАТКО[/b] [i](хором) :[/i]
Постійно ставимо!!!
[b]МУМБА:[/b]
В Чорний список кидали?
[b]СВІТЛИНА:[/b]
[i](меланхолійно)[/i]
Я так по декілька раз туди-сюди, потім знову у друзі…
[b]МУМБА:[/b]
Ще ця Немезіда з’явилася звідкісь на мою голову! Шукає помилки у моїх «любимчиків», не зважаючи на ранги! Зайчатко, Мальвіну довела до сліз! Ну, нехай би собі з помилками писали, чи там не в риму, чи просто якусь нісенітницю, головне ж, що я все похвалила, схвалила, підтримала! Моя підтримка – ось що головне!
Задобрюк, ти до нього з лестощами підсолоджувалася?
[b]ЗАДОБРЮК:[/b]
Звісно, моя пані! І з лестощами, і з критикою, і знову з лестощами, щоб приспати і приручити. Не ведеться…
[b]МУМБА:[/b]
Прикро, знову не вийшло. Нічого, я перекрию йому дорогу на наш фестиваль. Отоді сам приповзе!!!
[b]АДМІН:[/b]
[i](в сторону)[/i]
Плював він на ваші фестивалі!
[b]МУМБА:[/b]
Адміне, я все чую! Краще б допомогли нам його якось позбутися!
[b]АДМІН:[/b]
З якого дива? Не встиг він з’явитися, рейтинг сайту поповз угору. В той час як ви, Мумбо, займаєтеся тут лише самопіаром, ви, Баланда за 2 роки не написали жодного твору, зате постійно висите в чаті, збираючи плітки, а ви, Ромашко…
[b]РОМАШКА:[/b]
[i](перебиваючи)[/i]
АХ, так! Тоді я піду, піду, піду, і твори свої заберу! Та я буду скаржитися королю! Та я буду скаржитися на короля! Це ви, Адміне, в усьому винний! Доки вже триватиме цей безлад? Та зробіть уже щось! Люди!!!
[b]АДМІН:[/b]
А я зроблю. Я вас видалю. Ви мене своїми «наїздами» вже дістали!
Даю вам 2 тижні, щоб забратися звідси разом зі своїми творами. І це я тільки з поваги, що ви так довго перебували на моєму ресурсі.
[b]УСІ:[/b]
ЯК??????????[i] (німа сцена)[/i]
[b]РОМАШКА:[/b]
[i](оговтавшись)[/i]
Ви… ви… не маєте права!!! Я вас по судах затягаю! Я на вас заявлю куди треба! Я вас знищу!
[b]АДМІН:[/b]
[i](спокійно)[/i]
Читайте «Правила сайту». Там все сказано про права та обов’язки авторів. Хто їх не дотримується, той буде видалений. До речі, це стосується кожного із присутніх.
[i](З шумом встає і виходить)[/i]
[i]ЗАВІСА[/i]
[u]III.СЦЕНА ТРЕТЯ[/u]
[i]Оформлення у вигляді великої книжки з синіми англійськими літерами «F» по полю.
Під час сцени листки гортаються, закриваючи попереднього співбесідника.[/i]
[i]Спочатку Поет та Ярочка.[/i]
[b]ЯРОЧКА:[/b]
Я не можу, повірте, запросити вас на фестиваль! Рівень ваших творів недостатній для того! Хочете, я вишлю вам Методичку з написання віршів?
[b]ПОЕТ:[/b]
Віддайте ту Методичку вашій подрузі Мумбі, з її римами «кудельна-земелька-бретелька», ну дуже змістовний твір! Та й інші – не кращі. Віддайте – їй згодиться.
[i]Поет та Ромашка.[/i]
[b]РОМАШКА:[/b]
А хочете, я запрошу вас до свого персонального сайта? Може, вам потрібні гроші? Я ж із-за вас постраждала! Я зберігаю ваше фото у трусах! А хочете, будете працювати на мене, в редакції? Знову ні? А якщо я кругом напишу про вашу грубість?
[b]ПОЕТ:[/b]
Від вас – мені нічого не потрібно. Фото – зберігайте біля серця. Купити мене – ніяким чином не вдасться. Раджу вам назавжди забути моє прізвище. Прощавайте!
[i]Поет та Лілія[/i]
[b]ЛІЛІЯ:[/b]
Як гарно ви пишете! Надішліть мені десяток своїх творів, я виставлю їх на своєму персональному сайті.
[b]ПОЕТ:[/b]
Будь ласка, буду радий.
[b]ЛІЛІЯ:[/b]
[i](з’являючись знову)[/i]
На жаль, Велика Мумба не дозволила. А своєї думки я не маю. Не маю права на свою думку. Я все видалила, вибачте. Так вийшло…
Поет та Одна Впливова Особа.
[b]ПОЕТ:[/b]
Отакі зараз методи боротьби з вільним словом. Довкола суцільне панібратство, корупція, кумівство. Хто слабкіший – підминають під себе. Та не на того напали! Моє слово – не продається.
[b]ОДНА ВПЛИВОВА ОСОБА:[/b]
Так, мені усе зрозуміло. Дякую вам за своєчасну інформацію. Такі «нариви» на здоровому тілі поезії слід видаляти. Без права поновлення. Тільки так
[i]ЗАВІСА. ОПЛЕСКИ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669302
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 31.05.2016
От сальдо-бульдо оборотов
В разгар бухгалтерских отчетов
Из зазеркалья /шкафа? леса?/
Вдруг явятся ко мне:
Принцесса,
Кассирша парка каруселей,
Зав.склад кондитерских изделий,
Начальник секции игрушек
И дрессировщица зверушек,
Прославленная фигуристка
И всенародная артистка,
Врач, повар, прима-балерина
И королева в кринолинах,
Отважная парашютистка
И паровоза машинистка,
Учительница младших классов,
Художница с палитрой красок,
Цветочница и стюардесса,
Классическая поэтесса…
Обступят все вокруг стола
И скажут: «ТЫ НАС ПРЕДАЛА!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669385
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Ти не повинен окриляти тих,
для кого серце стало спрілим полотном.
Давати їм надію..
Про зустріч на хресті дороги
Не знаєш,то кричи, питай в дерев.
Хай серце твоє скаже справжню правду.
Не грайся почуттями, бо доля
мстива є: все може обернутися отим лицем до тебе.
Не варто обіцяти, що маятник ніколи не покинеш,
впадеш у вир магічний і незнаний.
Якщо за руку не тримаєш - будь чесним з тим,
кого ти обіймаєш.
Не окриляй, не обіцяй…
Люби
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669348
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
"Твой черный жемчуг безупречен..." -
Ласкаешь взглядом плутовским.
Реальность молча отсеки,
Упав надолго в этот вечер.
Пройдя по вырезу неспешно,
Дрожащей алчущей рукой
Изучишь и фасон, и крой...
Я вспомню Пахмутовой "Нежность".
Дрожащих капель паутину
Вместо гардин, сплетает дождь.
Молчишь и ждешь...чего ты ждешь?
Полог с души давно откинут.
Бокал с вином, свеча? - банален,
Затасканный в веках сюжет.
Сжигает в пепел странный свет,
Так сладостен, так нереален.
Камина нет, в старинной вазе
Давно засохшие цветы.
Есть только двое: я и ты,
И наша нежность в каждой фразе.
29.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668976
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 30.05.2016
Я більше не стану твоїм забуттям,
Ромашкою виросту в полі у житі,
Ти будеш колись на мені ворожити,
І кинеш пелюстям у пащу вітрам.
То буде офіра за щастя твоє,
Жовтаве осердя засяє в долонях,
Із центру самого, що схоже на сонях,
Енергія сонця фонтаном заб’є.
Вітри захлинуться, та жертву візьмуть,
Собі примірятимуть білі одежі,
Порвуть їх на клаптики, ділячи межі,
А я від них висковзну, начебто ртуть.
Я більше не буду твоїми слізьми,
Пилком розлечуся, розвіюсь насінням,
Збиратимуть жито у час доосінній,
У зерна вросту насінням-кістьми.
З буханкою хліба на стіл попаду
У мить, коли поруч усі відвернуться,
Не дам розірватися серцю в розпуці,
Теплом і терпінням знесилю біду.
Біда відсахнеться, у безвість піде,
Розпахнеться солодом житньої здоби,
Як з’їш той окраєць в сп’янілій жадобі,
Завзяття воскресне в тобі молоде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669235
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
Не засмучена, а озвучена.
Не розпалена, а розлючена.
Фрази розбратом - у аккорди.
Зимним холодом - клавікорди.
Не розгублена, а розгнівана.
Не доспівана, несподівана!
Хочеш любощів? не сьогодні,
Щойно вирвалась із безодні.
Не розтерзана, трохи стомлена,
Не розлюблена - невдоволена.
Стиглим колосом в ноги зерня...
Стане пухом колюче терня.
29.05.
[img]http://xn--d1aiaffnedrlat.xn--p1ai.images.1c-bitrix-cdn.ru/upload/medialibrary/cc5/cc587f5c3e4d4b38761f6becb02e342b.png?1451074233341017[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669165
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
Изучай мои строчки, как... линию бёдер, как руки,
что придумали частых признаний несмелые па...
Изучай мои чёрточки в буквах... Не веря разлукам!
Как не верю в них я, повторяясь опять и опять...
Мы везучие? Просто счастливчики? Пара? Крылаты?
Слышишь - в этих оттенках есть прочное-долгое "мы"!
В этих красках весенних, что летом немного... измяты,
чуть размыты, но... свой не утратили трепетный смысл.
Изучай мои строчки... украдкой! Как ты только можешь -
обожать, притворяясь немым, говоря о других...
Прочитай в них лишь нежность к тебе, мой родной, мой хороший!
Я тебя обожаю! (И эти притворства твои...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669178
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
У цьому бажанні несмілому — на тебе дивитись віддалека —
Є щось по-дурному зворушливе, як вірші на шибці помадою.
Розвіяла дощ твоя усмішка. (Тут серце зігнулось рогаликом).
І ти розчиняєшся безвісті... А я... я все згадую, згадую...
І сонце, що вийшло скупатися, затуркану душу вилизує.
І навстіж вікно — те, що з віршами. Це значить — не час спочивати ще.
І в цьому бажанні таємному ти знову лунаєш репризою,
І усмішка в тебе — мов дзеркало, де б літо могло відбиватися.
Дивлюся на тебе віддалека, крізь роки дивлюсь неприкаяно,
Купаю в дощах твою усмішку, під сонцем висушую враження...
І цьому бажанню нестримному — здається, радіти звикаю я.
Така по-дурному залюблена... така справедливо ображена...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668784
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 28.05.2016
(...из старой тетради...)
Слова бывают разными,
Похожими на сон,
Но мы всё ждём несказанных
И чтоб сказал их ОН.
Слова бывают гадкими,
Но те не в бровь, а в глаз,
Они кричат загадками
Кому-то не про нас.
Слова бывают жгучими,
Что ночью не уснуть,
Иной раз так замучают,
Опустят камень в грудь.
Слова бывают нежными,
Желанными вдвойне.
Приятно-неизбежными,
Но сказаны не мне.
Слова бывают краткими,
Но всё понятно в них.
Пусть сказаны украдкою
И только для двоих.
Слова бывают взглядами
Без лишней суеты,
Но эти схожи с кладами
Их говоришь не ты.
Слова бывают первыми,
Зовущими дружить -
Напрасно в них не верили -
Они хотели жить.
Слова бывают громкими,
В сердцах, до хрипоты.
Они всё так искомкают,
Что не понять кто ты.
Бывают очень тёплыми,
Как в мае первый дождь
И гаснет свет за стёклами,
И знаю, что придёшь.
Слова бывают вещими
Средь мира суеты,
Но эти станут песнями -
Придумал их не ты.
Слова бывают многими,
А нужно ведь одно,
Чтобы тебе дорогою
Поверить всё равно.
Бывают и холодными
Слова, чего уж тут,
Такими, нынче, модными,
Но их нигде не ждут.
Слова бывают подлыми -
Им больше не дано -
Но, как бы их ни холили,
Погибнут всё равно.
А могут быть и верными,
Не схожими на фарс.
В такие вот поверю я,
Но это не про нас.
Слова бывают болями,
Как чистые листы,
И я, конечно, вольная -
Есть рядом. Но не ты.
Слова сгорают спичкою,
Хоть суетись, жалей,
Коль пошутила с птичкою,
То в рот воды налей.
Слова бывают пошлыми,
Но только не у всех -
Они остались прошлыми
И вызывают смех.
Слова бывают резкими,
Как срублены с плеча.
Такие быстро режутся,
А все кругом молчат.
Бывают неизбежными
Промолвлены слова,
Хоть и остались прежними,
Но разнеслась молва.
Слова, бывает, падают,
Как на голову снег -
Не часто они радуют
Такие. И не всех.
Бывают уязвимыми
Наивные слова.
А сказаны любимыми -
Для нас не трын-трава.
Слова те, что обидными
Бывают нам до слёз
Казались очевидными,
Теперь не разберёшь.
Слова бывают связными
И это не спроста,
Но слишком поздно сказаны -
Энергия не та.
Слова бывают точными,
Жаль, только не всегда,
С эпитетами сочными,
А, в основном, вода.
И часто не досказаны,
Казалось бы, просты,
Слова пустыми кажутся
И прячутся в кусты.
Слова и паразитами
Нередко проскользнут,
Колючками завитые
Цепляются, живут.
А те, что долго ищутся,
Бывают наверху -
Внезапно так запишутся
Слова, как на духу.
Слова, что вечно маются,
Как белые стихи,
Частенько отмываются
С обычной шелухи.
Бывают неуместные,
Не выждавшие срок,
Так неприятно-лестные,
Как гости на порог.
Бывают и хорошими,
Не пыльными слова,
Как на голову брошены...
Ещё, когда права...
И часто опоздавшие
Они вдруг закричат -
Слова перестрадавшие
Подолгу не молчат!
Слова идут колоннами,
Попробуй - догони,
Роятся миллионами
И прячутся они.
Мои слова-избранники,
Милейшие слова,
Зачем же вы так раните,
Мне душу изорвав...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668658
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
Луч света солнечный глаза во мраке выел-
Во тьме живущий ощущением живет.
Опять взошла над белым светом эйфория...
Уже которая по номеру. Зайдет.
Для осознания поэзия поэту
Нужна, как сбритая к фуршету борода.
Луч света ярок. Но ведь он всего луч света.
Сверкнул и нету. Будто не был никогда.
А тьма останется. Ведь царствует незримо
Над этим миром с сотворения времен.
И лес идет на Дунсенан неотвратимо,
Как "para bellum" тем, "кто женщиной рожден".
Пустой надежды конвульсивные азарты
Сойдут на нет. Я это знаю наперед.
Все, что случится- предначертано. И карты
Никто не в силах обнаружить тайный ход.
..........................................
Забыл сказать... Я, видно, более не буду
Искать ответы на вопрос "кто виноват".
Хотите чуда? Верьте, верящие в чудо.
Писать не брошу, но слегка сменю формат.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116052603542
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668604
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
Ты... родненький мой... Подойти со спины, обнимая...
И пальцам позволить... по клетке тебя изучать...
И сердцу позволить звучать зеленеющим маем,
цветущим, ласкающим солнцем - порой... сгоряча,
неистово в полдень врываясь, всё-всё обещая...
И чувствовать утро на вкус... так ванильно? Светло?
Кофейно? Слегка поцелуйно... Забыв и о мае!
И даже о тысячах нежных не сказанных слов...
И пальцам позволить... сказать, что на свете ты - лучший!
И просто... молчать - оттого, что прекрасен рассвет...
Любимый! Единственный! Солнышко... (Это на ушко.)
Другого же способа утро встречать просто нет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668617
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00654737.mp3
моя прекрасная принцесса.....
я так всегда хочу тебя....
моё лекарство против стресса.....
зацеловать....
тебя....
любя.....
в глаза смотреть изнемогая....
проникнув в их простую суть...
увидеть как душа босая....
телам двум не даёт уснуть...
и находяся в опьяненьи ....
такой зовущей простотой....
губами пробовать колени.....
лаская грудь твою рукой...
от пальчиков на стройной ножке.....
нежней чем в песне соловьи
смывая языком дорожки....
с малышки....
жаждущей любви.....
и как в последнем наслажденьи....
познать открытость губ и уст....
проникнув внутрь...
твоей вселенной....
и в волнах страсти утонуть....
и оставаясь...
в состояньи....
когда потерян день и ночь.....
шептать тебе в любви признанье....
гоня реальность жизни прочь.
++++++++++++++++++++++++++++++
коЛлаж Ангела Страсти
...на слова Хуго
________________________________________
я
Тебе
подарю…
А Л Ф А В И Т…
мой язык
в буквы Жизнь Вдохновит
оставляя пожара следы
Растворяя
невинности льды...
...Ты…
…заплачешь…
от Счастья
крича…
я Напьюсь…
из
Святого…
ручья…
.................................................................
.................................................................
ПОМОГУ....
ИЗУЧъАТЬ...
КИТАЙСКИЙ...
АЛъФАВИТъ...
ХуГо.
[b]Петро Кожум'яка (Ян Укович) - ДО ТВОРУ: (5 - ЭРОТИКА) -
переспів ЛЮДМИЛА СВIТАЕВА. АВТОР: Хуго
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548876[/b]
Півлітра (майже без змін).
Ти.. неземна…
Ти, як принцеса…
завжди бажаю я вживать…
Тебе, як оберіг від стресу,
Кохаючи…
зацілувать…
Твій обрис…
я, без сили, наче…
Вглиб проникаю…
в його суть…
Я чисту…сутність…
з перцем.. бачу…
Що не дає…мені…заснуть…
Опоєний…
у дві чарчини…
Відкрита…в поклику…така…
Ну будьмо!… обпечу…вуста…
Стаканом…
тягнеться…рука…
Відпиляю у стола всі ніжки
Ножівкою, запекло і без спів..
Змиваю язиком доріжки,
До крапельки,
якщо стакан…розлив…
Наче остання насолода…
Зверху іще пивом…потягнуть…
Я море…
перейду …без броду…
Щоб у брудній калюжі потонуть…
У мить чарівного…
єднання,
Коли не знаєш…ніч, чи день…
Шепнуть собі слова зізнання…
Реальність?..
не потрібна… ХРЕНЬ!…
[b]
Лина Лу :: 5-ЕРОТИКА Хуго. (спроба перекладу)
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=34588[/b]
Ти неземна…
Моя принцеса…
Бажаю завжди… відчувать…
Тебе, як оберіг від стресу,
Кохаючи,
зацілувать…
Твій погляд…
я, без сили, наче…
Вглиб проникаю…
в його суть…
Я босу… душу
серцем... бачу,
Що не дає…тілам заснуть…
Опоєний…
у ці хвилини…
Відкрита…в поклику…така…
Вустами… обпечу…коліна…
бавиться…
Персами…рука…
Від пальчиків стрункої ніжки
Такої ніжної, як спів,
Змиваю язиком доріжки,
Із крихітки,
що прагне…снів…
Наче остання насолода…
Пізнаючи вуста…торкнуть…
В твій Всесвіт…
я…зайду …без броду…
Щоб в пристрасті тій потонуть…
У мить чарівного…
єднання,
Коли не знаєш…день, чи ніч…
Шепнуть тобі слова зізнання…
Реальність?..
не потрібна… річ…
[b]0т - синхр0низм «5-ЭРОТИКА»
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=34574[/b]
[b]ОН[/b]
моя прекрасная принцесса.....
я так всегда хочу тебя....
моё лекарство против стресса.....
зацеловать....
тебя....
любя.....
в глаза смотреть изнемогая....
проникнув в их простую суть...
увидеть как душа босая....
телам двум не даёт уснуть...
и находяся в опьяненьи ....
такой зовущей простотой....
губами пробовать колени.....
лаская грудь твою рукой...
от пальчиков на стройной ножке.....
нежней чем в песне соловьи
смывая языком дорожки....
с малышки....
жаждущей любви.....
и как в последнем наслажденьи....
познать открытость губ и уст....
проникнув внутрь...
твоей вселенной....
и в волнах страсти утонуть....
и оставаясь...
в состояньи....
когда потерян день и ночь.....
шептать тебе в любви признанье....
гоня реальность жизни прочь.
[b]ОНА[/b]
а я - прекрасная принцесса…
в твоих несдержанных руках…
мое лекарство против стресса…
тебя…
собою…
наполнять…
и глаз не отводить, лаская…
дать изучить тебе их суть…
и трепетать – душа, взлетая…
телам двум не дает уснуть….
и опоив тебя желаньем…
неистово к себе прижать…
делясь с губами нежной тайной…
вдыхая кожи аромат…
и от плеча ползет ладошка…
спускаясь с жадностью на грудь…
сластолюбивой страстной кошкой…
под крепким телом…
изогнусь…
и как в последнем наслажденьи….
запоминаю… наизусть…
тебя внутри….
моей вселенной….
не отпуская, отдаюсь…..
но оставаясь…
в состояньи…
когда потерян день и ночь….
боюсь шептать в любви признанья….
гоня реальность жизни прочь….
[b]ОН[/b]
я
Тебе
подарю…
А Л Ф А В И Т…
мой язык
в буквы Жизнь Вдохновит
оставляя пожара следы
Растворяя
невинности льды...
...Ты…
…заплачешь…
от Счастья
крича…
я Напьюсь…
из
Святого…
ручья…
[b]ОНА[/b]
я
заполню
Собой
А Л Ф А В И Т…
к каждой букве
язык твой приник..
оставляя следов угольки
Страсть разрушила
слез ледники….
…я
взрываюсь…
…от Счастья
крича…
…свой ручей
с Водопадом
смешав…
[b]ОН[/b]
ПОМОГУ....
ИЗУЧъАТЬ...
КИТАЙСКИЙ...
АЛъФАВИТъ...
ХуГо.
ОНА
Ты
заполнил
Собой
А Л Ф А В И Т…
в каждой букве
твой голос возник..
оставляя пожара следы
Проникая
В глубины души….
…я
готова…
…от Счастья
кричать…
…ну а ты
…после… -
спать
и молчать….
[b]CherOkee - доВІЛЬНИЙ ПЕРЕКЛАД 5-ЭРОТИКА… я так всегда хочу тебя
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=34573[/b]
моя чаклунко і принцесо …
тебе я прагну ...
щохвилини …
мій чудодійний лік від стресу …
зацілувати …
без упину ...
дивитись в очі у знемозі …
пізнати в них одвічну суть …
душа босоніж на порозі
блаженству відкриває путь
і у полоні, як в дурмані,
за серця покликом іти …
колін торкатися вустами…
і перса пестити твої …
від пальчиків на твоїх ніжках
ніжніш за співи солов’їні
змивати язиком доріжки …
із крихітки …
що у тремтінні …
і як останню насолоду …
пізнати смак і губ і вуст …
і твого всесвіту …
природу …
і в хвилях пристрасті тонуть …
і залишатись …
у нірвані …
не рахувати днів, годин …
і шепотіть слова зізнання,
коли спинився часу плин
++++++++++++++++++++++++++++++
тобі …
в дарунок …
я віддам свій …
А Л Ф А В І Т …
і мій язик …
у кожну букву
цілий Світ
вдихне …
й Життя …
і спалить всі сліди
невинності твоєї
і льоди …
… І сльози …
Щастя …
зойк блаженства…
і до дна …
Нап’юсь…
із твого
я …
Святого …
джерела …
[b]Rekha - ПЕРЕВОД «5-ЭРОТИКА… я так всегда хочу тебя»
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=34572[/b][/b]
Моя прекрасна ти принцеса!
Жадаю я тебе завжди…
Найкращий засіб проти стресу –
зацілувати… Віднайти
в твоїх очах, аж до знемоги,
суть нескладну їх, щастя тінь…
що визначає всі дороги
для двох сердець, безсоння тіл…
І, відчуваючи сп’яніння
від простоти, що кличе так,
шукати смак в твоїх колінах,
і груди пестити, і стан…
І пальчики, і стрункість ніжки…
ніжніші трелей солов’їв,
стирати язиком доріжки…
із «крихітки» - бажання слід…
І… як в останню насолоду…
пізнати губи і уста…
В твій Всесвіт проникати, в воду…
в жадання хвилі! І ось так -
що день, що ніч – напоготові,
не змінюючи… щастя стан,
зізнання шепотіти знову,
не відчуваючи буття.
Мій дарунок тобі - АЛФАВІТ...
В кожну літеру - вогник живий
мій язик надихне, тільки слід
від пожежі залишить, і блиск
крижаної цнотливості - вщент...
Сльози щастя проллються дощем,
і в дощі тім твій крик не вщуха...
Доки пью зі Святого струмка...
[b] Аля Топоровська-Богданова
Переклад вірша автора Хуго "5- Эротика"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551113[/b]
Чарівна моя принцессо…
я так завжди хочу тебе…
мої ти ліки проти стресу…
зацілувати…
люблячи…
тебе…
З безсиллям дивлячись у очі…
пірнувши в їх нескладну суть…
побачивши як думи ночі
тілам двох не дають заснуть…
І знов знаходячись в сп’янінні…
У зазивання простоти…
Губами малювати на коліні…
І груди доводити до мети…
Від пальчиків на стрункій ніжці…
Точеній як солов’їна пісня рання
Бігти по доріжці…
На манюні…
Тліючій від кохання…
і як в останній насолоді
відкрить вуста твої і суть
в нетрях всесвіту твого відтоді
на хвилях пристрасті тонуть.
і залишаюся…
у стані…
коли ні дня, ні ночі вже нема
нашіптую зізнання у коханні…
а все на світі – то дарма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668596
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
Маленька дівчинка мила
в душі у дорослої жінки,
чекає на слушну мить, чи на ще один шанс -
як пташка розправити крила,
рахуючи неба відтінки,
з\'єднати минуле з майбутнім знайшовши баланс.
Маленька дівчинка знає,
як важко буває спинитись,
та вчинки дорослої жінки шокують не раз.
Маленька усе відчуває,
боїться вона залишитись
далеко в минулому, спогадом, парою фраз.
Сумні та заплакані очі,
ховає маленька в долонях,
доросла ж, тим часом, крокує вперед без жалю.
І навіть недоспані ночі,
та біль надокучливий в скронях,
не змушують більш відчувати й казати \"люблю\".
Минають роки за роками,
як завжди йде осінь за літом,
доросла втрачає наївність та віру в дива.
Та часом буває думками,
мандруючи внутрішнім світом,
вона відчуває - маленька ще досі жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668578
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
хто остання твоя історія;
фантик "love is..." на хвилях повені?
хто весну ковтками голодними
надпива і лиша обезводненими
очі твої?
все в порядку у твому всесвіті;
все "тіп-топ" у шерензі помилок -
зозулині пускають на серці
неприправлені грозами спомини
дротяні...
хто остання твоя молодість;
парость м'яти жувальної гумки?
ця примхливість весняних потічків
в дощових обережних рухах
студить...
і стікають весняними водами
поміж пальцями глиняні греблі -
хто остання твоя історія;
хто цеглинка загублена "lego"?
можна я нею буду?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668569
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2016
Трамваї порозвозили блондинок,
відсаксофонив вечір саксофон.
Чудова ніч... Мене на поєдинок
не викличе ні вірш, ні лист, ні сон,
ні вчасно "відфутболений" ромео,
ні звично відкоркована печаль.
Травненва ніч. Порожнє місто левове.
Не я... Не ти... Не ми... Не тут...
А жаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668415
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
*
я укушу тебя за попу
в порыве страсти рёк роман
но улетел виляя нею
комар
*
пожар пожар кричал сосед мой
примчалась я неся кувшин
и полился внутрь его дома
бензин
*
себя считал британцем игорь
уехать в лондон он мечтал
но в лондоне не любят лысых
армян
*
сосед мой редкостный романтик
любит цветущий майский сад
ведь в мае можно под черешней
поссать
*
любить мне говорила мама
женатого большой позор
но всё исправил бы конечно
топор
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668374
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.05.2016
Я, певно що, - піщинка на долоні :
Дмухнеш - і зникну серед сотень інших.
І тільки галасливе гайвороння
Згадає, що були якісь там вірші...
Ну може, вітер інколи згадає,
Як ніжно пестив моє тіло зночі,
Як з ним літали аж за небокраєм,
Як золотили зорі мої очі...
І дощ згадає...бо не раз в краплини
Ховав мій біль і розпач від невдачі,
Не раз голубив і до мене линув,
Як я, бувало, потайки заплачу...
А ти? Згадаєш? Поспішиш забути?
Чи й не помітиш, що здмухнув піщинку?
А я до тебе ланцюгом прикута...
А я без тебе - посивіла жінка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667922
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Ты жадный ненасытный акробат,
Трюкач, огнеглотатель. «Мало! Мало!» –
Кричишь. Я, опасаясь кочегара,
Боюсь, что слишком громко кочерга
О створки печи лязгает. Проснется,
И отберет, гляди, горшочек солнца,
Который я с таким трудом достала.
Он, кочегар, хотя и добрый старый,
Но за утечку жара, по уставу
Снимают штраф, а кочегар – в долгах.
Да и жена, противная карга,
Долбит, что чечевица в пирогах
Уже полгода заменяет мясо,
А он ей врет, мол, просадил пиастры,
С атлантами играя в дурака.
Ты говоришь: «Родная, я промерз,
Носки и плед и двести грамм не катят,
Мне, знаешь ли, на солнце полежать бы
Но кто бы это солнце да принес?»
Я рада бы, родимый, но до слез
Обидно, как ты, жалкая скотина,
Погреешь спину и за миг остынув,
Еще попросишь, скажешь: «Парадокс,
Еще сильней замерз».
Мне добряка-
У горна жаль…
Не стой на сквозняках
И слезь с окна,
И шевелись. Полезно.
В вулкан за солнцем больше не полезу.
Уже наворовалась, как могла.
Наверно, поколений с пятьдесят
После меня
А может даже двести
У всех наследников моих по женской
Ладошки будут жарче утюга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123279
дата надходження 26.03.2009
дата закладки 25.05.2016
Засела в мыслях половина
(Не дотянусь до целиком) -
Недосягаемо-невинно,
Так надоедливо, тайком...
Где разбивается - руины
И только в горле целый ком,
А мне б на жизненной плотине
Себя увидеть ... целиком...
Ругая память неделимо,
по суете пройтись пешком,
Закрыть себя неуязвимо
От мира кодовым замком...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667635
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 25.05.2016
[i](на конкурс «Звездные россыпи», не победила, ну и ладно))) )[/i]
Как всегда пролетаешь НАД,
Вне моих границ.
Только свет от моих Плеяд –
Для тебя, мой Принц!
Среди ярких семи сестёр
Там грустна одна…
Не пылает любви костёр,
Не зовёт Луна
На Планету, где царство Роз,
Где тоскует Лис.
Я нагая, в венке из звёзд
Проливаюсь вниз,
Небо тёмное захватив
В самый яркий хвост!
Среди тысяч других светил
Этот пёстрый мост
Разольётся, к себе маня
Пыль чужих планет.
Ты вернёшься – забрать меня,
А сиянья – нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668253
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
як довго ми належимо одне одному
так нерозривно, як чорні, обвуглені метелики тіней довкола пашіючої квітки багаття
у безупинній геометрії танцю - хаотично накреслених кіл і хвиль тріпотливих крилець,
як довго діє цей механізм вічного саксофона -
розтуленими губами притискаєшся до моїх,
і в грудях, ніби повітряна кулька, ширшає серце,
ковтнувши твій видих..
зчитую з родимок на твоїх плечах тексти майбутніх віршів -
хто видрукував на тобі чорнилом ці літери із абетки моєї тужливої мови?
торкаюсь із заплющеними очима кінчиками пальців шкіри,
немов до сторінки, витісненої шрифтом брайля,
певно, родимки - це татуювання
бога..
є ще і третє, завжди, де починаються двоє,
вже до того, як схрещуться у коридорі поміж двох пар очей блискавки,
так ніжність веде поперед себе немов на повідку музику -
тупіт маленьких ніг, дзвіночки дитячої посмішки
із флейтами напівсну-напівспокою
ув обіймах..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668242
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Трамваи как рыбки по рельсам плывут косяком
В прохладной весенней задумчиво-хмурой ночи.
Я вижу в ней сны о войне и о чем-то таком
На дне океана из нефти. Давай помолчим.
Есть что-то наивное в дерзких попытках поймать,
Как солнечный зайчик, пустую про вечность мечту.
"Действительность с памятью смешивать - грабить себя" -
Она говорила. Не знаю - могу ли ... Учту.
Зелёный фонарь на стекле, за заборами - тень.
Дорожные знаки и неразличимое радио.
Я скоро приеду, и звякнут в кармане ключи.
Из прошлого мысленный бег в марафонскую стадию
Брожения по предположениям переходит.
О будущем. А действительность происходит.
Как звёздное небо в пасмурный день. Абсолютно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668254
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.05.2016
І сонце-не сонце...
(ти іншим його не знав)
І місяць не місяць… ( ти вчора його торкався)
Лише не зречися того, що у ній пізнав…
Лише не зречися…
бо йшов, та завжди вертався
На зоряні плеса…
В найглибші її сади…
В безодню очей (там проси, чого серце просить)
На тих перехрестях повсюди її сліди…
Хай вірші - не вірші…
а так, тільки – спалах… досить
Шукати примару
І вірити у казки…
Бо серце- не серце… і сяйво його погасне…
Бо осінь вкриває багрянцем її стежки…
Такі ілюзорні,
що вже й не стежини, власне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668111
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.05.2016
Сюжет избитой пьесы на земле:
Тебя закружит Фалия, а мне
Надёжно свяжет руки Мельпомена
В узоре тлена, что душой разлит
Отточит лезвие судьбы измена -
Тринадцать раз иголками пронзит.
И всё винит меня: твой меч, мой щит,
Цветные сны, оборванные нити -
Святая горечь сердце веселит,
Святая горечь тяжести открытий -
Глазами – смех, но на́ сердце – гранит.
А если мир к истоку обратить,
Древнейших облаков упиться пеной,
Возможно ли тебя в себе убить?... -
Смеётся Фалия над Мельпоменой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668148
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Потому мне безумно важно его увидеть,
что становится с ним началом любой финал.
А взлетит его самолёт - моя жизнь превратится в Припять,
и на счётчике Гейгера длинный сплошной сигнал.
Так, чтоб к атому атом - и раствориться в утре,
там, где горечи между нами и места нет -
прижимаю его к себе, пропускаю сквозь пальцы кудри,
и ладонь в них, запутанных - пленник густых тенет.
В заражённом краю нет смысла бояться ада,
лишь расчёсывать язвы, в боли тоску топя.
Разведёт мои руки врозь, скажет: "Что это ты, не надо".
Я очнусь в шумном зале. "Ну как же мне без тебя?"
После ядерных взрывов долго не видно света.
Люди учатся сеять и добывать огонь.
Их предания - о тепле. И о том, что такое лето.
А мои все предания будет хранить ладонь.
Каждый атом наш спит резервом огромной силы.
И пока гармонична сила, мы живы с ней.
Потому мне тебя так важно увидеть, милый.
Чтобы дольше остаться собраннее.
Целей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668078
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
\Из давних курортных стихов\
«Милая!…» – молча я жую слова романса, –
Господи, ну как остановить!
Вечер весь после киносеанса
не прерву я речи твоей нить.
У меня такого не бывало, –
чаще говорлив бываю сам, –
этим удивлённый, и немало,
разрешаю вольничать рукам.
На прибрежном мы сидим топчане, –
не заметил, как пришли сюда.
Говоришь ты о кино, о маме,
девичьи как пронеслись года,
про замужество,– оно не состоялось, –
и про чей-то бешенный загул…
Из всего не понял я и малость,
но уже бюстгальтер расстегнул.
Кофточка снята и не мешает
мне губами мять соски твои.
Рядом море что-то тож болтает,
может даже о большой любви.
В сути мне сейчас не разобраться:
я брожу рукою меж колен,
мозг отключен, – где ему стараться! –
взят он прочно в похотливый плен.
Ты всё говоришь не умолкая.
Чайки полусонные кричат.
Бессознательно себя в тебя толкаю.
Чуть постанывает старенький топчан.
Вдруг молчанье. Странно и нежданно
Если б не был занят, взял бы шок.
А потом сквозь поцелуи: «Мама!
До чего же стало хорошо!»
60-е годы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668107
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
[youtube]https://youtu.be/WkI8kblk-fw[/youtube]
Царица ты земли обетованной,
как путами я связан мыслью странной,
ищу твои следы среди миров,
а сердце истекает рваной раной.
И,неужели, не увижу утренний туман,
где скрылась ты, а взгляд - обман,
меня зовут заманчивые звуки,
на растерзанье страсти я отдан...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668104
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
В слезах и под дождем, на улице ночью…
С тобой столкнулась, повела во мрак…молча…
И мы ушли, где сплошь и рядом в масках лица,
И мы подвластны хитрой страсти колеснице.
Хочу я приручить в тебе твоего волка,
Отдать себя, чтоб перестал зубами щелкать.
Без лишних фраз пылко впиться в губы,
И станет жарко от рук по-мужски грубых…
Хочу украдкой твоих касаний, поцелуев
Уйду с тобой сегодня в нирвану небольшую…
Потом устроим вместе сладкий тет-а-тет,
Где ты будешь мною полностью согрет…
P.S. Хэйвротичная фрикция (h-ey-v-rotik friction)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668092
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
ЇЇ губи – спокуса,
А очі – печаль,
Смолянисто на плечі спадає волосся,
У судинах таємних бажань магістраль,
Що із заходом сонця форсажності просить.
ЇЇ кроки наземні -
Звучання струни:
Віртуозно тремтіння запалює серце,
У відлунні чуттєвім купаються сни -
Осяйного натхнення мелодія ллється.
У обіймах шовкових
Роззброєний час
Зазирнути у вічність дозволить спонтанно,
Доки вогник небесний іще не погас,
Ніч-чаклунка душі пеленає світанок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668005
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.05.2016
мою маму дратує,
що від мене пахне чоловіком. а я вкотре
голю ноги татовою пінкою.
моя мама каже,
що іще зарано
так пахнути,а поки я
повинна сумлінно слідкувати за
своєю поведінкою.
моя мама купує мені парфуми
і пшикалки різні,каже, що
пахнути від дівчини
повинно квітами.
моя мама певна, що іще
зарано
красти твої сорочки. та вона ж
просто не знає,
що ми
зійшлися орбітами.
моя мама до останнього
не може зрозуміти, чому я
сплю в твоєму реглані в обіймах повітря.
а мені ж у снах являєшся ти
усміхнений.
де почуття наші - найяскравіша палітра.
мою маму дратує, що
всі мої речі пахнуть
тобою. а для мене
то найкращий запах
довіку!
моя мама
все ніяк
не може зрозуміти,
та мені так подобається пахнути чоловіком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668026
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Прогулянки в покинутому парку...
Лягли під шкіру приводи воєнні,
Причини крили в собі сотні шарпань
Генів.
Душа забута - це мізерна втрата,
Бо їхній світ не вартий і копійки.
А їм патика світлом чистить пам'ять.
Війни.
Оплата грунтова - це пекло людям,
Бо кожен платить часткою своєю.
Он цвинтар. Темне світло. Чорні груди.
Селі.
Чийсь пам'ятник. Великий. Білий. Розмах!
І кожен камінь - слід від того свисту,
З яким літали перехресні грози.
Виступ.
Феєрія. Хода. Концерт. Актори.
Та кожна роль - смертельний шлях додолу.
Води нема. Он крові буде повінь.
Гола.
Останній лист вручну. Спочив ти з миром.
А ти стояв. Мороз. Мурахи в п'яти.
І знов. Червоне й чорне. Знову вирок.
Пам'ять.
А Дрезден! Біллі, Курт... Не наша совість.
Тут кожен камінь - це ще зелень в цвіті.
Ми не чоловіки - похід хрестовий.
Діти.
16.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666435
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Я не знаю о многом.
И сердце устало ютиться
на задворках вопросов под старым рваньём «потому»…
А снаружи весна.
И опять возвращаются птицы,
увеличив ещё на страничку небесный талмуд.
Значит – время домой.
Как–то так… без претензий на сложность.
Я не знаю что важно: там где–то иль тут, за плечом…
Мне понять не дано (ибо это понять невозможно)
оправдание войн: мол, бабьё нарожает ещё...
и рождаются слёзы, уродуя качество речи.
Неизменно солёные… с тысячью разных причин:
где–то душу в восторг одевая, где горе на плечи.
Я не знаю о страшном: когда не дожил до седин…
…Неужели весна?...
Время глупостей… время веснушек…
Пробуждает кого–то к любви…
а кого–то к войне…
Я не знаю о стольком, что впору бы жить, не проснувшись,
выдыхая покой…
…но от этого только больней...
апрель 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666789
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
щось невідомо-прекрасне,
щось, що ніколи не згасне,
легко із неї лилося,
мов шовковисте волосся.
струм і вода, шепіт крику,
снігу вогонь — все до лику.
трохи снів й безліч дивацтва —
все це Єленине царство.
18.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666815
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Мне снились сегодня изящные женщины,
Под боком уныло сопела жена.
Особым умом и красой не отмечена -
Супруга обычная, впрочем, нужна.
Во сне же красотки, что в ночь Вальпургиеву
Летели, восторженно в небе паря,
Чтоб там в хороводах веселья счастливого
Блистать, но пока не займется заря!
Бал вовсе не бал, если нету возможности
Себя показать, макияж и наряд.
Но что показать при одной обнаженности,
Для всех обязательной, так говорят?
Посплетничать как о соседках, подругах ли,
Кого обсудить, посмеяться над кем?
Но дамы не дамы, когда б не придумали
Простое решенье подобных проблем.
Здесь не обойдешься простецкими метлами,
Иначе подруги тебя засмеют.
У всех аппараты с роскошными седлами
И каждая хвалит метелку свою.
Они дорогими блестят украшеньями,
А ручки покрыты изящной резьбой.
Судачат чья лучше на взлете, в снижении,
Быстрей чья в полете над Лысой горой.
У той портативней, а чья-то маневренней,
Здесь ценят не только одну красоту.
И дамы себя ощущают уверенней.
Глядят свысока на каких-то простух,
Прибывших впервые, во взглядах презрение -
Пускают сюда, мол, каких-то лошиц!
Откуда такие берут приглашения
В лишь избранных круг, для высокой души?
ВИП-дамы там все со своими причудами,
Но все интересны… – таков был мой сон.
- Жена, ну зачем нам метла с изумрудами,
Чего ты твердишь там про модный сезон?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666805
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Я до чаю додам теплий відзвук імбирної ноти
І корицевий шлейф, ніби сонячний промінь, густий...
Щось приваблює погляд у гладі люстерка напроти...
Тінь якась невиразна...та я майже впевнена - ти...
Не відводжу очей, бо боюся укотре згубити
Павутинку тонку, що тебе у мій сон приведе...
А за вікнами вечір, п'янким абрикоссям налитий,
Із зірницею вдвох витанцьовують свій па-де-де...
Попід стелею сплять врівноважені штучні світила,
І годинник стіка, як з полотнища пензля Далі,
Чай схолонув давно, а мені відірватись несила
Від химерної точки на сріблом покритому склі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666604
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Невозможно заставить его страдать —
Это сердце полно — через край истекает светом.
Жидким солнцем бежит, я прошу его протекать.
Я — танцую внутри. Мы — летим на одной планете.
Некасанье тебя — как молитва дрожит в крови.
Я его не терплю — я вдыхаю твою возможность.
Не со мной просыпайся, не ко мне приходи к семи,
Улыбайся не мне — сохраню тебя осторожней.
Если что-то забудешь — запомни — все здесь лежит.
Если сердце притихнет — мое будет биться звонче.
Я тебя сберегу.
Как слова берегут язык.
Как под снегом цветы до весны сохраняют солнце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658938
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 17.05.2016
Хто ти для мене, мій милий друже,
Як називати тепер тебе?
Стала до тебе чомусь не байдужа
Навіть мій розум не чує мене.
Ти не від серця мого половина
І не супутник в життєвім шляху
Став ти для мене дуже важливий,
Тільки не знаю,чи це я люблю.
Любов приходить цілком несподівано,
Не стукає в двері, не подає голосу.
І саме тоді коли зовсім не віримо,
Вона заражає нас невідомим вірусом.
Навіть не знаю, коли так сталося,
Серед безліч життєвих проблем,
Я досить легко хворобі піддалася
Ніби намокла під проливним дощем.
І навіть тоді, як від зливи сховалася,
Діагноз насправді мене шокував:
Я не коханка, я - закохалася
Та краще, щоб цього ніхто не знав.
Де віднайти мені ліки для зцілення,
Щоб могли вгамувати печаль?
Ліки від тебе, любов"ю поділені,
Тільки посилять мій жаль.
Може, хай краще любов не лікується
(Лікар побачення нам приписав)
Навіть як мрії наші не збудуться,
Знай, що єдиним для мене ти став.
Може назвати тебе коханим?
Може назвати тебе любов?
Щастя моє, радість, бажаний
Дякую долі, що мене ти знайшов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666452
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Танцуй, если хочется плакать, включай погромче,
доставай ключи, закрывай на три вздоха дверь,
начиная ступать негромко, шатко по шагу… Впрочем
лучше покричи, помолчи, потанцуй, измерь
беглый пульс прямо в танце, в волне, в плену движенья.
Генератор ритма, бессилья, хрипа сегодня ты,
все что билось внутри живое извне теперь уже, и
чуть дышит, звучит на частотах завтрашней пустоты.
Эти танцы взахлёб, и без стопа. Давай, лавируй
между строк… Остынь, отдышись, отдохни, прими -
для кого-то ты запертый воздух подвала, сырость,
ты - грибок, полынь, тесный кокон, дырявый мир.
Жги, танцуй без транскрипций, искри, отбивай ступнями,
ешь свой стон, глотай, запивая слюной, пока
в окнах пусто, не смотри, я помню, как под глотками
внезапно, тайно, вдруг захочется табака,
глубоко, глубже легких, под кожей, что под рубашкой, -
в свежевырытой скважине, в узком свище души,
закури впервые, сегодня можно, танцуй с затяжкой.
Сделай паузу дыма, закашляйся, отдышись…
Выходи во двор, на мост, карниз; на большую сцену,
закрывай глаза, танцуй, выгибайся до крика вен,
щелкай пальцами, злись, будь смелой и откровенной,
сняты тормоза… Ты взлетаешь, и вот он…крен…
…И опять ты танцуешь, танцуешь, танцуешь, …пляшешь,
красной лентою ужиться, стелется коридор,
знаешь, Канны снова в этом году не наши,
постарели актеры, камеры, свихнувшийся режиссер…
Очень худо - валяйся в брейке, кричи: ”фотограф!”
Твое тело, - чуть скомканный, но все же негрязный лист.
Ты теперь сама себе, девочка, хореограф,
ты теперь сама себе, милая, альпинист…
(вдохновившись этой песней https://youtu.be/pYt0Nwt_oNI?list=RDjWMOqVKHeSQ )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666437
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2016
Мне и тебе - небо: гранулами, каплями,
спиральками, волокнами - сколько хочешь!
Делим родные просторы степного стапеля:
лоскутиками, краюшками, точками - построчно…
Хочешь, ломтями...зелёные кудри и ветлы
ветками - в глаза - без притворства:
возьми, друг - безвозмездно взамен зелень,
и мне оставь малость природы, - горсть.
Стебель к листику, листик к тросточке,
гладь - к ряби, степь - к небу, дорога - к холму,
деревцо к деревцу, косточка к косточке:
Украину – взглядом, умом – обниму.
Взглядом – крылом – хочешь: над…
и выше родных Родины полей?
Не безотцовщина наш родовой уклад –
Украина (не власть) – лучшая из матЕрий.
И – вдруг – эйфории сквозь –
супротив гравитации – вызов:
коснемся там, где небесная ось
наши сердца объединяет, нанизывает…
Надобно нам очень немного:
Жизнь – в свободной Украине.
Желаю простого: чтобы логово
Зверя исчезло с моего мира!
Но иногда - взгляд - в Космос -
из зигзага реки в золотых бликах солнца.
Хочу напросится к Богу в гости,
И спросить лоб - в лоб:
Господи, что с нами? И что будет после…?
Делюсь:
Мне и тебе - небо:
гранулами, каплями,
спиральками,
волокнами -
сколько хочешь!
Делим родные просторы степного стапеля:
краюхами,
лоскутами,
точками - построчно,
оптом и крохами...
Зелёные кудри и ветлы -
они - хозяева Земли, мы - гости:
"Возьми, друг -
чЕрпай мир творящий, светлый.
Мне оставь малость природы...Горсть."
Стебель к листику,
листик к тросточке,
гладь - к ряби,
степь - к небу,
дорога - к холму,
деревцо к деревцу,
косточка к косточке:
Родину - мысленно - обниму.
***
И – вдруг – эйфории сквозь –
супротив гравитации – вызов:
коснемся там, где небесная ось
наши сердца объединяет, нанизывает…
Надобно нам очень немного:
Жизнь – в свободной Украине.
Желаю простого: чтобы логово
Зверя исчезло с моего мира.
Но иногда - взгляд - в Космос -
из зигзага реки в золотых бликах солнца.
Хочу напросится к Богу в гости,
и спросить лоб - в лоб:
"Господи, что с нами?
И что будет после...?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666202
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
Погляд твій вставляє у серце флешку
Переповнену фільмами на кшталт попелюшки
Але де черевички? Натягую старі кеди
Я й до півночі не принцеса, та все ж тобі снюся
Простягни свої пальці, заплутай в волоссі
Прирости б хоч цигаркою, губ доторкнутись
Нам би вдвох, і начхати що голі і босі
Але в кожного є до кого під ранок вернутись
Мить посеред німого набору хвилин і секунд
І в очах твоїх все чого варто аж до загину чекати
Мої мрії гуртуються у божевільний фанклуб
Може казка ще має надію початись?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666213
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2016
Лягаю у трави…
Опівночі… й знову ти
Танцюєш для мене в озерах химерних лілій…
Долина безсоння… до ранку в мені цвіти,
Попри бездоганність
і сум паралельних ліній…
Безодня безсоння…
І я - розчиняюсь в ній…
Лише бунтівниця… ні імені… ані дому…
Я знаю цей біль непідвладних мені стихій…
Я знаю цей біль…
і не зичу його нікому…
У келихах чорних
Кипить перестиглий мед…
Цей опіум чистий… вогонь переспілого маку…
І ллються вогні невідомих іще планет
…………в мій знак зодіаку…………………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666104
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
[quote]..."Что же так напугало меня во сне, что пробудился я? Не подошел ли ко мне ребенок, несший зеркало?
"Заратустра, – сказал мне он, – взгляни на свое отражение!" .....
[/quote]
_________Ф-В.Н.[i] (ч.2 "Ребёнок с зеркалом")[/i]___________
Ты - есть Любовь.
Ты - есть бессонная взаимность.
Ты - есть мелодия для тысячи сопилок.
Ты - есть тот свет,
Что достигает дна,
Где не растёт давно -
Цветок....
Где не взойдёт
Трава....
Я сотни импульсов
Послал тебе на встречу.
Они, как музыка, без окантовки речью...
Наполнят день твой -
Добрыми людьми.
Любовь придёт - к Любви...
Любовь
к
Любви....
[u][b]От автора:[/b][/u]
[i]Есть люди, над кем благосклонность Любви раскрывает свои крылья....
Любовь не выдаёт своего присутствия. Но человек всегда ощущает Её.
Из девяти попавших в беду, именно он и не познает слёз....
Так он становится глашатаем и воспевателем Любви.
Так хочет Эта Женщина.
Дева - умеющая хотеть.
[color="#9e5454"][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664768
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Боже, як смішно, чекати не бачивши зроду,
Посмішки тінь; чи почувши мелодії звуки,
Випити щастя до денця, як з келиха воду,
Що розлили з хвилюванням натруджені руки.
Боже, як смішно у дзеркалі вихід шукати.
Там лише вхід в Задзеркалля один і без тебе.
Хижий павук вже розвісив сріблясті канати
Стебел небачених квітів, та все-таки стебел.
Боже, як смішно до сліз та до крику німого,
Падати, склавшись удвоє, розбивши коліна.
Ти в Задзеркаллі не знайдеш, де виходи з нього,
Жевріє десь біля ніг, як разочок, - калина.
Боже, як смішно коралі на низку збирати,
Тануть в руках, як льодяники, ті намистини.
Чом же не рвуться прозорі, здавалось, канати?
Драпрі від болю, чи долі чергові хрестини?
13.05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665822
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Мы, не умея души обнажать,
От проявленья чувств краснеем густо.
Влюблённые безумны, что скрывать.
Претят толпе подобные безумства.
Естественности – бой и вне закона простота,
В пустых глазницах черепов нет милосердья.
Ведём мы бой за низведение до уровня скота,
Пыхтя и потом обливаясь от усердья.
Чудачества считая суетой,
Всё высшее пытаемся унизить.
Удачливые избраны судьбой,
А бесталанных можно и не видеть.
Асфальт избит дождём и весь, от боли, почернел,
С разбегу капель шустрый рой ныряет в стоки.
Отмыт водой, белеет въевшийся, как порох в кожу, мел.
Сто раз: «ЛЮБЛЮ». Вам вызов, нравственности доки.
Полёт без крыльев – смерть, наверняка,
Но в пропасть шаг не делают напрасно.
Когда ствол пистолета у виска,
Не думают о том, что жизнь прекрасна.
Замолк сирены вой, здесь не поможет «Красный Крест»,
Любовь не лечат, её просто убивают.
Кто скажет, кто посмеет заявить, что глуп такой протест,
Когда, за руки взявшись, с крыш они шагают?
Не надо споров аж до хрипоты.
О счастье, в жизни раз мечтает каждый.
Неведомы законы доброты,
Но ясно, что не умирают дважды.
И можно осуждать, свирепо брызгая слюной,
Огульно отрицать, не веря в озаренье,
Но, слава Богу, есть ещё такие, кто любой ценой
Докажут право на принятие решенья.
Я не хочу, я не могу молчать,
Хоть зубы сжал до ломоты, до хруста.
Влюблённые безумны, что скрывать.
Так будь благословенно их безумство!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665828
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2016
[b][i][color="#4400ff"]Со временем уходит вся печаль,-
И в жизнь твою придут другие люди...
Не надо врать,- и говорить что жаль,
И знай,- не отпускают если любят...
Со временем уходит вся тоска,
И смотришь ты на мир уже иначе...
А годы серебрятся на висках,
И ты надеешься на счастье и удачу!
Со временем уходит даже грусть,-
Ты забываешь о плохом... Отлично!
И в прошлое закрыт нам просто путь,
Любви той не изведать нам привычно...
Уходит мир иллюзий своенравный,
Тускнеют краски жизни, тает блеск,-
И переход какой то в этом плавный,-
Судьба переломилась,- слышен треск...
25 06 2014 г
Виктория Р[i][/i][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665554
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Люби мене! Кохай! Прошу тебе, благаю.
Потіш мій зболений до краю егоїзм.
Кохай мене… Одного… До відчАю,
До скреготу зубів та до щасливих сліз.
Кохай мене! Так… Божевільно і безкрає,
Коли я поруч і, коли у тебе вріс,
Люби мене, коли мене немає,
Коли кохання схоже на кривавий зріз.
Люби, коли тобі казатимуть – Даремно…
Люби мене удень, люби мене вночі,
Люби… Коли усе таке… Непевне,
Як серед мороку тремкий вогонь свічі.
Люби, коли сама казатимеш – Не треба
Фантомів, імітацій, все, мовляв, дарма…
Люби, коли на землю впаде небо,
Коли здається вже, що й виходу нема…
Люби мене! Кохай! Фізично й платонічно,
В хвилини радощів та в нападах жалю,
Люби мене! Мене одного… Вічно…
Бо саме так тебе… Одну тебе… Люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665635
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 14.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2016
Моя пристрасть зависла
Десь в районі земель Ушуайя,
Моя пристрасть прокисла в єднанні тепла з молоком.
Я на поклик вогненний,
Що так рідко буває, злітаю,
Риба-сонце пірнає – врізаюся в скелю крилом.
Мою пристрасть столисту
Захопила падіннями осінь,
Моя пристрасть – це швидкість сягання запалу зіниць.
Стоп-контроль на потрібність
Чимдуж серце проходити просить,
Але розум холодний вкладає на сніг горілиць.
Моя пристрасть – це пісня:
Тихим ехом звучить океану,
Моя пристрасть – Каліпсо: чекає штормів, корабля.
Я стихії із мушлі
Маріанського днища дістану,
І нехай запалає холодна Вогненна Земля.
Ушуайя - найпівденніше місто у світі (Аргентина), столиця провінції Вогняна Земля. Середня річна температура +5 градусів.
https://www.youtube.com/watch?v=ulH4h2h-IcY
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660924
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 13.05.2016
Тобою я хворіла без жалю.
Бездонне небо в душу увірвалось,
І було лоскітно, бездонно, у хмелю,
Ну а мені – все видавалось мало.
Тобою я хворіла без жалю.
Світився ча́ревом безмежний краєвид,
Твою я душу цілувала спрагло,
Рум’янцем не торкався серця стид,
Твоїм ім’ям наскрізно вся пропахла.
Світився ча́ревом безмежний краєвид.
Я кутала тебе в свої думки,
Стелила в ноги місячне проміння,
Наснагою вливалася в струмки,
Молила долю, фатум, провидіння.
І кутала тебе в свої думки.
Чи відхворіла, а чи досі - ні?
Ти ясним сонцем світишся в мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665669
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Ніби чую твій голос у шелесті вітру,
Бачу очі твої у краплинах дощу.
Я вже сотні разів розбивала палітру,
Сто разів заплатила - ніяк не сплачу...
Я втомилася, справді, не хочу нічого.
Відпусти, не приходь, не чекай, не буди.
Я не хочу вже більше, не хочу чужого -
Стань моїм назавжди... А чужим - не ходи...
Доле, доле, навіщо ти сипала цвітом,
Знала ж точно, що там проростуть бур"яни...
Боже правий, а ти... Не весною, хоч літом,
Хоч за руку мене, чому не зупинив...
Ні. Ти розум забрав, засліпив мої очі,
Відвернувсь, щоб не бачить, куди я іду.
І за серцем своїм я блукала щоночі,
Бо не знала тоді, що шукаю біду...
О, любове моя - недописане слово,
Ти давно у душі розломила кришталь.
В твою пісню вслухаюся знову і знову -
Лиш мелодія там... Слів немає... На жаль...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665676
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016
1. ПОТЕРЯ НЕВИННОСТИ
На Новый год со мной плясала
Красавица из смежной группы -
Весёлая и толстая хохлушка
С пылающим снопом густых волос.
Она была забористо пьяна,
Размахивала потными руками
И взглядами давала мне понять,
Что ей нужна мужская ласка.
Я захотел её поцеловать -
Мы крепко стукнулись зубами
И долго хохотали, прежде чем
Слепить объятия и слюни.
Тем временем музЫка умерла.
Качаясь, мы поплыли по общаге.
Едва попали в комнату, девчонка
Скорёхонько стянула с меня брюки
И бережно взяла красивым ртом
Моё расцветшее растенье.
Когда я брызнул, пассия слизнула
Остатки семени, и добродушно
Мне улыбнулась, и разделась догола.
Четыре яростных минуты
Над скользкой, колыхающейся тёткой -
И девственность, как скорбный сон, ушла;
А милая сжимала мою жопу,
Разила самогоном и духами
И сладко материлась от любви.
2. ЖЕНА
Не перестаю удивляться.
Красивая женщина
спит в моей постели,
варит мне пищу,
сопровождает в путешествиях
и занимает всё свободное время,
которое я и так уделял бы женщинам.
Иногда мы ругаемся с ней
о том, как истратить мою зарплату.
Бойкая любовница,
чуткий семейный руководитель.
Не понимаю, как это случилось,
и куда бы от неё сбежать.
3. ОДНОКЛАССНИЦЕ
Мне так нравятся
твоя потная ладошка,
тонкие ноги,
волосы, как спутанное солнце,
милые веснушки -
всё это похоже на вечерний Крещатик
и на концерт Элтона Джона,
куда нас не пустила милиция.
По дороге нам встретились
воинственные бабушки с хоругвями,
протестующие против содомии.
В этот раз они промазали -
как раз перед выходом на улицу
мы предавались другому греху.
Какое счастье,
что ты тоже не любишь
рыбьих предосторожностей
и отдаёшься, как велит природа.
Итак, десять лет спустя,
воспользовавшись
синхронным отъездом супругов,
мы можем снова сесть за парту
и повторить основные предметы:
геометрию сброшенного платья,
алгебру твоих сосков,
естествознание пылающих губ
и несравненную,
глубокую, как море,
химию взглядов.
А ведь раньше было только мороженое
и дурацкие первые поцелуи.
4. ОДНОКУРСНИЦЕ
Когда ночь
золотым копытом
выстучит
на пишущей машинке
все свои имена,
когда
лунный дирижабль
совершит
вынужденную посадку
на твоём балконе,
когда
ледяная сабля
разрежет солнце
и половинки
брызнут гранатовым соком,
когда ветер-рубанок
разгладит морщины заборов,
разгородивших
бездорожные судьбы -
именно тогда
(и не раньше)
во внутренней берёзовой роще
нашего института,
искусанные муравьями,
соединим несчастья,
губы, мысли, чресла,
и недостаточно полные
высшие образования.
5. СЛУЖЕБНЫЙ РОМАН
Сейчас наши друзья
начнут разбегаться,
как упыри,
спешащие на тайный праздник.
Мы останемся одни
в целомудренной комнате,
под неоновыми лучами.
Сердце будет скользить
на полозьях страха,
старые руки вытянутся из углов,
чтобы преградить дорогу
нашей нежности
в эту пятницу,
в этот неисчерпаемый вечер
совпадений и предосторожностей.
6. ОЩУЩЕНИЯ
Театральный полдень.
Фонетическая нагота.
Ощущения такие,
будто вытаскиваю член
из незнакомой женщины,
похожей на китаянку,
неловко завязываю презерватив,
выплеснув часть семени на одеяло,
вытираю платком плешь
и одеваюсь, не переставая смотреть
на молодое животное,
утомлённое моими ласками,
а в кармане пальто
ещё лежит билет трамвая,
в котором нас сжала толпа,
и тогда я стал желать её так,
что она не могла не заметить,
но она только улыбалась
и следила непроглядными глазами
за плывущими заводскими заборами,
и я спросил её имя,
а она просто взяла меня за руку
и привела сюда,
в эту комнату, полную книг,
на эту кровать,
прогнувшуюся от сотен мужчин,
под глазницы видеокамер,
фиксировавших нашу любовь,
чтобы показывать её
в прямом эфире по интернету.
Вот какие ощущения
возникли у меня при защите кандидатской.
7. СТАТИСТИКА
Наши половые акты
за текущий месяц
образовали
репрезентативную выборку.
Можно сделать
предварительные
статистические выводы.
С вероятностью,
близкой к единице,
ты кричишь от счастья,
если крепко сжимать соски
или покусывать уши.
В одном случае из десяти
мы не успеваем
скинуть одежду -
в ней сами собой возникают
щели и пространства,
необходимые для любви.
С вероятностью девять десятых
твоя причёска,
поначалу идеально уложенная,
уже на четвёртой минуте
напоминает диораму
"Битва за Днепр",
а твоя общежитская кровать
(если мы до неё добрались) -
стадион,
где одноименная команда
принимает донецкий "Шахтёр".
Только один раз
твои глаза вспыхнули,
как газовые горелки,
когда я вошёл в тебя,
и ты шептала слова,
недоступные смертному слуху.
А теперь я постараюсь доказать,
что частота одновременных оргазмов
соответствует нормальному распределению,
вычислить квантили
преждевременных эякуляций
и дисперсию
потерянной нежности.
8. ОДНОКЛАССНИЦА
Ты живёшь
на улице Аполлинера
недалеко от редакции.
Раз в два месяца
я захожу к тебе -
сутулый друг
с кожаным портфелем.
Ты, не переставая
поливать цветы
или готовить ужин,
рассказываешь мне все новости
о своём двенадцатилетнем балбесе
или о бывшем муже,
с которым у тебя
"прекрасные отношения"
(впрочем, как и со всеми мужчинами).
Вдруг твой сын,
сидевший полчаса неподвижно,
уставившись на меня,
как сторожевая собака,
хватает футбольный мяч
и пулей вылетает из дома.
Я собираюсь с силами
ещё четыре минуты
и набрасываюсь на тебя,
целую широкий рот,
сдёргиваю одежду.
Ты смеёшься и отбиваешься:
"Ну что ты, милый.
Как же тебя изняло!" -
но потом начинаешь проявлять
лёгкий интерес,
помогаешь мне раздеться,
показываешь,
как тебя надо ласкать
и даже покрываешься,
как в детстве,
мелкими жемчужинками пота -
но тут звонит телефон,
ты хватаешь за голову
малиновую гадюку
и начинаешь обсуждать с ней
кулинарные рецепты,
наводнение в Австралии
и чудовищные известия
о генетически модифицированном мясе.
Твои глаза становятся
синими и стерильными -
две алюминиевые звезды.
Получив-таки своё,
я одеваюсь,
стараясь не глядеть
ни на тебя, ни в зеркало.
Испытывать к тебе страсть
так же нелепо,
как любить тавтологию
или просроченный
лотерейный билет.
9. КЛАССИКА
Ты одета на все сто,
ты не терпишь небрежности.
Каждое движение похоже
на рассчитанный
порыв ветра.
Давишь ли ты комара,
снимаешь ли юбку
или идёшь по набережной,
пересекая полосы
рыдающего света, -
всякий раз это музыка,
нечто среднее
между Моцартом и Стравинским.
Я записываю
каждое твоё слово,
включая гнусности,
которые ты шепчешь в постели, -
это будет мощная поэма,
недостоверная и умышленная,
как твоя любовь.
10. БОЛОТНЫЙ НОКТЮРН
Бывает
проснусь ночью
и шепчу женское имя
Аня или Наташа
не имеющее отношения
к ценительнице скрытых талантов
груди которой вчера
аппетитно шлёпались друг о друга
если я не придерживал их руками
а теперь это милое вымя
разметалось рядом
прихотливо
как на картинах Пикассо
Я приподымаюсь в постели
Тело любовницы
колышется в болотном свете
будто готовится всплыть
и виолончельная грусть
армянского разлива
брезжит в наушниках
как небо
испачканное помадой
11. CENSORED
Долго не вспоминал
Иру Конюхову,
территорию
моих юношеских позоров,
первую девушку,
которую я держал за руку
в реторте кинотеатра.
Эта априорно опытная
тринадцатилетняя женщина
приехала из Тобольска -
помню, она рассказывала,
как мёрзли её пальцы
во время школьного концерта,
и клавиши фоно от дыхания
покрывались ледяной коркой.
Впрочем, поначалу
мне больше нравилась
её подружка,
наполовину сербка,
вместо имени которой,
как назло,
зияет чернильная клякса.
(Потом эта девочка
выучилась на журналистку
и уехала в Белград
сразу после войны.)
Почти полгода
я то и дело
поворачивался за партой
градусов на сто
и пялился на мою любовь,
чем забавлял и её,
и новенькую,
как украинская государственность,
грудастую соседку Ирину.
Кажется, однажды Заречная
(фамилию мне всё-таки
удалось изъять у забвения)
пригласила меня
прогулять с ней уроки;
я растерялся
и бормотал чепуху
насчёт предстоящей контрольной.
Друзья звали Ирину
Лошадью или Дыркой.
Она и впрямь была
практичной чёрной дырою,
засосавшей два мои года,
непролазным островом,
на котором я не выцыганил
ни одного поцелуя.
Забавно,
что я невыносимо
хотел её трахнуть,
хотя в бассейне
коротконогая мучительница
вовсе не казалась красивой.
Теперь у Иры
чемоданообразный муж -
ещё один одноклассник
по прозвищу Мясо.
При случайных встречах
богатые супруги
делают вид,
будто со мной незнакомы.
Пользуясь удобным случаем,
шлю их обоих [CENSORED]
с помощью электронной чумы
и волшебника.
12. ОТПУСК
Уже десять дней
мы не произносим ни слова -
колесим на велосипедах по Крыму
и занимаемся любовью
на больших и малых холмах.
У тебя зелёные глаза,
близорукие, как море,
и прохладная душа,
словно воздух в сырых каньонах.
Слава Богу,
нам не о чем говорить.
Наш секс -
как зябкая хижина
на склоне горы,
как звезда,
дрожащая в стакане чая.
Сегодня мы видели
на очередном пляжике
бронзового ангела,
который мочился так мощно,
будто намеревался
побить мировой рекорд,
собаку
с высунутым языком,
похожую в профиль
на половину герба России,
и парня
в жёлто-голубых трусах,
так закрывшего даму,
что наружу выглядывали
только толстая ляжка
и две трети улыбки.
А потом
мы неслись под уклон
за разогнавшимся автобусом,
симметричные,
как классическая рифма,
вооружённая колёсами, -
а в заднем окне
взмывали и опадали
два фиолетовых банта,
и хохотал,
указывая на нас пальцем,
рыжебородый поэт.
За время нашего знакомства
я трахнул тебя
почти сорок раз,
но не прочитал на твоём лице
ни прошлого, ни будущего,
ни иронии, ни любопытства.
Мы лежим,
сплетённые, как жгут,
в одном спальном мешке.
Я ещё не вышел из тебя,
руки гладят
давно не мытые волосы,
обнимают солёные плечи,
а мысли
катятся в ночь,
как троллейбусы,
забитые прошлогодней листвой.
13. ХОРОШО
Мне нравится
твоё лицо после секса
исполосованное помадой
и распятое тушью
Мне нравится
когда ты лежишь сверху
расслабленная
потная
хотя
тебе не мешало бы
сбросить несколько килограмм
Мне нравится даже
деликатный целлюлит
и
нелепые
политические споры
в забрызганной семенем
постели
14. ПЛАЦКАРТ
Знаете ли,
как приятно
писать стихи о том,
что происходит с тобою
прямо сейчас,
сию минуту?
Я сижу в поезде,
в считанных сантиметрах от меня
коленки
очень интересной девушки.
Она выходит
в шесть утра в Белгороде,
а мне потом семь часов
ехать до Днепропетровска.
(Как я ещё могу
манипулировать цифрами?)
Она изменчива, как море.
Только что откровенно
строила мне глазки,
а теперь
заложила ногу за ногу,
воздвигла, как памятник,
суровущее лицо,
смотрит в окно
на подмосковные граффити
и запивает их
железнодорожным чаем.
Пока она стелила постель,
я обратил внимание,
что фигура у ней идеальна.
Зато черты лица резковаты
и напоминают идола.
Впрочем, я любил уже когда-то
женщину
с подобным резким лицом,
будто высеченным
ветром и временем.
(Девочка берёт
четвёртый стакан чая.
Как она собирается спать?)
Я подозреваю,
что она умеет
читать мои мысли,
а может быть, может быть,
и нашёптывать их.
Когда она вошла в вагон,
то проскочила мимо собственной полки
и удивилась тому,
как нелогично
расположены места.
Потом, бросив сумку
посреди прохода,
удалилась на перрон
целоваться
и допивать пиво.
Когда вагон тронулся,
она звонила знакомым
до полного оскудения карточки.
Я внимательно слушал
и узнал о ней всё,
за исключением имени.
Перед тем, как пить чай,
она скинула туфли
и растоптала
пакетики с рафинадом,
превратив его в песок.
А потом я стал чудить.
Уронил ей подушку на голову,
когда снимал матрац,
наступил на шоколад,
влезая на верхнюю полку,
размахивал у ней перед носом
давно не мытой подмышкой,
снабжённой к тому же
очаровательной дырой
в рубашке.
Теперь я пишу в блокнот,
поглядываю на неё
и желаю,
чтобы это продолжалось вечно.
15. ВАРИАЦИИ
ты кажешься мне слишком рациональной
чтобы заниматься сексом с коллегой
подумай какая гнилая матрица
какая чудовищная петрушка
где мы будем друг друга любить
может быть в твоём автомобиле
который ты отгонишь на перерыве
в последний ракурс трёхзвенного двора
под песни леди гага
которые тебе подарили
на корпоративе в честь 8 марта
дешёвая безделушка в духе нашей команды
ты включишь их как можно громче
чтобы не замечать окружающей суеты
гастарбайтерской пьянки
жестов кудрявых мальчиков
изучающих нашу
еблю в салоне подержанной тачки
а может мы будем сходиться как у гринуэя
в казённых туалетах там нет видеокамер
или на так называемом минус первом этаже
катаясь голышом по строительному сору
или на чьём-нибудь рабочем месте
когда все уйдут даже лёша
и ты будешь опаздывать забрать ребёнка
и бояться что войдёт дежурный
что нас к чёрту уволят
и просить сделай всё скорее
сделай так как ты можешь
чтобы я лопнула как воздушный шарик
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158066
дата надходження 27.11.2009
дата закладки 13.05.2016
Насниться вночі чи проб’ється із сонцем
Не втомлена бабця сварливого бога
Залишить тобі величезне «нічого»
Твій час перетовчений в вічній толоці
І вже не жахає Пандорина скриня
Федорине горе мабуть вже останнє
Тоді і вертається пам'ять людині
А з нею душа і нарешті бажання
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665518
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Нет.
Нет... я не хочу тебя держать.
Ты ветер - переменчив, неустойчив.
А мне - на крыше флюгером стоять.
Ловить твои порывы между прочим.
Пока ты есть.
Но скоро полный штиль
меня накроет с океанских милей.
А подо мною только острый шпиль.
Я удержусь на нём.
Возможно.
Или…
Согнуло небо радугу дугой.
По горизонту - океан безбрежный.
А флюгер, с ветром сломанной душой,
стоит в застывшем воздухе, как прежде.
Когда настанет время улетать -
сорви с небес свинцовые одежды.
Нет.
Нет... я не хочу тебя держать.
Мне просто нужно удержать надежду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665426
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Приснился сон какой - то странный.
Встретила девушку - в сердце рана.
Бессильно руки её свисали, как от огня, щёки пылали.
- Куда идёшь? - её спросила (видела я - лишалась силы).
Она в глаза мне посмотрела, на удивленье сказала смело:
- Вот так идти - судьба такая... Ещё немножко, я это знаю.
Не знает тот, кто выбирает. Думает он, что умирает.
Я доведу,ещё немножко. За ту черту, там светит солнце.
Свет его яркий залечит рану, я бодрой и весёлой стану.
Смеяться буду. Пусть счастье льётся!
- Ты кто?- спросила.
- СУДЬБА... - смеётся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665290
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Моя тополе... Праведна царице!
Та що там Клеопатри могутність?...
-Тільки тінь!
Їй під склепінням зим нічого вже не сниться,
а холод усипальниць зірвав з обличчя грим.
А ти...
Ти зі святих долонь безсмертя пила,-
стираючи між віхами межу,-
грудьми від лютих воєн боронила,
кричала людям серцем: Я живу!
На схилі днів, сягнувши врешті неба,
торкаючись долонями зірок,-
впадеш дощем і пагоном зеленим
відродишся із попелу гілок.
8.05.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664855
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Він завжди боявся кохати когось надумано,
Не серцем – душею, а наглим розумом
І часом коли планував зав’язати стосунки,
За крок до рішення спинявся з їх розвитком.
А та, що вважала, що мовлене: «Я люблю тебе!»
Є дійсно правдою і ні каплі в нім видумки,
Не помилялася дуже, бо мовлене воно розумом
І кажучи це, починав він регресії вчинками.
І коли після чергових порцій депресії,
Коли мозок випитим - викуреним пригноблений,
Шукає шалені вияви рецесії -
В нічному клубі, парку чи траурній процесії.
А часом, коли приходить в клуб анонімно закоханих,
Не може піднятися і сказати: Я анонімно знедолений,
Бо хочу дійсно кохати, а не в кохання гратися.
І прагне тоді після слів цих навік заховатися.
І знову усе випивається і викурюється
І знову процесії в мозку і регресії,
І все це на фоні роботи словесним вантажником,
Щоб мати можливість курити депресії.
Але щовесни, орієнтовно в 10- х числах травня,
Він марить коханням, справжнім коханням
І вечором пише в коханні зізнання,
Тій, що зустріне колись і помре.
Варто помирати коли здійснюються бажання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665091
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Будет когда-нибудь выбор: вечная осень или одна весна; завтра равнина или сегодня грабен.
Час долгожданных ошибок, в коем вся правда будет обнажена, познана, сказана вслух, объята и сожжена, и
до шипенья затушена крупным градом.
Тлеют осенние будни, - старый мольберт, гуашь, искривленный шкаф, ушко от кружки с каплями кофе с
кровью.
Было, прошло и будет: наспех зашитый черным его рукав белой рубашки; красные строки глав в рваной
тетради, брошенной к изголовью.
Это опять ни о чём-то, - какие-то двое блуждают в своем миру,но выбирают как дОлжно себе равнины.
Снова одна девчонка жаждет весны придуманной поутру старого лета, и становится не к добру мягче
растопленного пластилина…
Девочка редкая дура. Сыром плавленым видятся облака, и облепиховым маслом лучи за ворот, -
радужный мир сумбура. Ей померещилась рядом его рука, и она всесильна стала и высока, построив себе
ненужный песчаный город…
или так)
Будет когда-нибудь выбор:
вечная осень или одна весна;
завтра равнина или сегодня грабен.
Час долгожданных ошибок,
в коем вся правда будет обнажена,
познана, сказана вслух, объята и сожжена,
и до шипенья затушена крупным градом.
Тлеют осенние будни, -
старый мольберт, гуашь, искривленный шкаф,
Ушко от кружки с каплями кофе с кровью.
Было, прошло и будет:
наспех зашитый черным его рукав
белой рубашки; красные строки глав
в рваной тетради, брошенной к изголовью.
Это опять не о чем-то, -
какие-то двое блуждают в своем миру,
но выбирают как дОлжно себе равнины.
Снова одна девчонка
жаждет весны придуманной поутру
старого лета, и становится не к добру
мягче растопленного пластилина…
Девочка редкая дура.
Сыром плавленым видятся облака,
и облепиховым маслом лучи за ворот, -
радужный мир сумбура.
Ей померещилась рядом его рука,
и она всесильна стала и высока,
построив себе ненужный песчаный город…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665036
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Снова спицы у солнца блестят - оборот с поворотом...
О тебе не пишу за сегодня, наверное, в сотый.
О тебе не пишу, но... неистово слева скучайность
прорастает в мелодию мая, послушно и часто.
И уже ни о чём (ни о чём!) не могу ошибаться -
сердце тянется к сердцу, а пальцы - к сплетению пальцев,
и блестят эти спицы, отмерив бескрайнее лето
для влюблённости только в тебя! Для мелодий об этом...
Для звучания взглядов, и скрипа тугой половицы...
Для того, чтобы в нежности этой вдвоём раствориться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665040
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
"Я и ты… больше никого…"
…
Ты спросила, о чём молчу?..
Я отвечу тебе едва ли…
…
Ты спросила, о чём молчу,
Но ответа глаза не ждали…
…
Ночью вижу твоё лицо
По-другому. Как то иначе,
Темный локон наискосок
Лёг, морщинку тонкую пряча.
Еще резче брови излом…
Шире кажется лоб над нею…
Носа трепетнее крыло…
И как будто глаза темнее…
Не отвечу… не знаю сам,
Может, это предубежденье,
Только ночью в твоих глазах
Что-то жалобное… оленье.
В них с испугом глядит вовне
То, что трогать в душе – Не смейте!..
То, что снова напомнит мне
О проклятии жизни и смерти…
И я вспомню, что это сон…
Странный сон – ирреальность чуда.
Как забудет воду песок,
Так и я этот сон забуду…
Утро вколет это – «забудь»
Мне подкожно и внутривенно,
Подливая черную муть –
Одиночества во вселенной.
И, как эта ночная грезь,
На прощанье, взглянув печально,
Я уйду и оставлю здесь
Нашей встречи с тобой случайность.
В небе утренняя звезда
Расставаньями мир окрестит.
Я уйду, и уже никогда
Мы с тобою не будем вместе…
НИКОГДА… и ни слов, ни чувств…
Только холод волной по коже…
…
…ты спросила, о чём молчу?..
…
О тебе… о себе, быть может…
И еще о том, что в окне
Ночь снимает темное платье…
…
Так иди же скорей ко мне,
Моё счастье, моё проклятье.
Раствори меня без следа,
Своевластно, нечеловечно,
На восторг, на боль, навсегда,
На короткий миг быстротечный.
Пусть горит поцелуя след,
Алым блеском губной эмали…
…
Ничего в этом мире нет,
Мы напрасно с тобой искали.
Ничего… только Ты и Я…
И всего лишь одно мгновенье
В многогранности бытия
Эта грань – соприкосновенья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643719
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 10.05.2016
розчини мене в повітрі, що тобою пахне,
влий у вени, щоби рухався в твоєму тілі.
зцілюй та руйнуй, бо ти — мій Шива і мій Брахма.
відроди усі поля й ліси, що нині стлілі...
потім поєднай разом таких непоєднанних,
розбери аж на молекули й додай свої
атоми... зігрій й розлийся лавою вулкану.
мов у кратері, вмить розчини мене в собі,
безкінечних мрій моїх омана.
ДОГ
07.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664550
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Любовь – это теплое чувство.
Идущее прямо из сердца.
Когда все нейроны искусно
Тебя превращают в младенца.
Ты искренность вдруг понимаешь,
А ложь тут теряет дар речи.
Ты светом своим озаряешь
Простые пути человечьи.
Желание и благодарность,
Забота и преданность жизни,
Порой безпричинная радость
Наверное вы позабыли?
А эти все чувства – простые,
Что сердце рождает живое…
Они миру очень родные
И быстро исправят былое.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664441
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Небо моє вже як море,
яким задихаюсь одразу
коли розсуваю штори
і згадую наші образи.
Так добре коли ми не разом
коли мовчимо, не говорим,
коли забуваєм образи,
коли засуваємо штори.
Ми вже як п'яниці без дози,
у нас вже немає екстазу,
залишились тільки штори
і наші старі образи.
Такі старі як це небо
що стало в очах моїх морем
я більше не твоя потреба,
і я викидаю штори...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664371
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Мы пишем душами в затишье...(Разговор с Еленой Дорофиевской)
Елена мне сказала так:
«Стихи, ведь это не пустяк!
Ведь в них живёт наша любовь!»
Да, стих, он — для поэта кровь!
Согласна, Эля, только с ними
В своей любви мы неделимы!
И только рифмы… только стиши
Мы пишем душами в затишье…
И в дождь, и в зной, в метель, и в холод
Поэт душой своею молод!
Возьмём же все свои стихи -
Сплетём в один венок любви!
Для всех пускай цветут они
Поэтов фибрами души!
06. 05. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664211
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Усміхнена, як вранішня зоря,
Ховає сум на дні очей глибоких,
Вона йому гріхи свої звіря,
Даруючи сум’яття і неспокій.
Слова бринять у щирім каятті…
В чеканні неминучої розплати
Єдиного він прагне у житті –
Маленький срібний хрестик цілувати.
Звільняючи від ласої отрути,
Сплітаються в душі добро і зло…
Нічого не могло між ними бути,
Та щось-таки, та щось таки було.
Зітхає, не звабливо, просто так,
Його ж у жар кидає від бажання.
«О, Господи, молю, подай же знак:
Це пристрасть грішна чи святе кохання?..»
Думки вирують, та усе не ті,
Він слів ніяк не може підібрати
І мріє, як ніколи у житті,
На грудях в неї хрестик цілувати.
Звільняючи від ласої отрути,
Сплітаються в душі добро і зло…
Нічого не могло між ними бути,
Та щось-таки, та щось таки було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664289
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Я попробую, я сумею...
Вот из памяти всё сотру...
А любовь, говорят, ржавеет
На холодном, сыром ветру...
И никто больше не согреет,
Коль остыла под тем дождём,
Но опять я тебя жалею
И уже мы ко мне идём...
За минуту я всё забыла -
Обещания не сверлят.
Поняла: лишь тебя любила...
Мои клятвы к чертям летят...
А камин очернил поленья,
Мы вино холодное пьём...
Обнимаешь мои колени,
Я прощаю - и мы вдвоём...
И устроили ужин снова
Романтический... при свечах...
Не могу я понять ни слова,
Утопая в твоих руках...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664265
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Я сдался сразу, я не устоял,
ведь не видал подобного напора:
ничто пред ним любой девятый вал –
вы действовали огненно и споро.
И вот уже я в сладостном плену
и не пойму, чем был я так напуган.
Лежим вот рядом, груди ваши мну,
а то вдруг скачем или едем цугом.
Я глажу шерсть под вашим животом,
и носом вашу щекочу подмышку.
И нет сомнения, ни капелечки, в том,
что промеж нас всё так, как надо, вышло.
Уже бы надо называть на «ты»,
ведь это позволяет наша близость.
Но столько в ней пикантной красоты,
что словом «вы» хочу ещё возвысить.
1973 год
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664264
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=K5sjRxLOXDo[/youtube]
Оголеність – не безпорадність – сила!
Це натуральність квітки навесні,
це абсолюту розпростерті крила,
бажання і спокуси потайні,
бентежна і кокетлива гра тіней,
чуттєвості і щирості дива,
собою бути без оздоб чи пі́ни!
Відкрите тіло душу відкрива!
Свідомо не прикрите голе тіло,
що виставлене наче напоказ,
одягнене в свою красу всеціло
є істиною чистою для нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664297
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Осторожно - с моею душой!..
Осторожно - сегодня и завтра!..
Не пишите - ей нужен покой...
На мгновение - лишитесь азарта...
Возвращалась(летела) домой
(Через тернии карантинов)... -
Караванами,..вброд (рекой),..
Мимо времени -"Исполинов"...
Проходила грозу и мороз...
И дожди - (для прозрачности кожи)...
Отпадали корки корост!
Прорастали насквозь туберозы...
Просветилась душа (в темноте)...
И - казалась намного пригожей...
Возвратилась она - налегке...
И никто по пути не стреножил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664247
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Мого болю краплина - твоя насолода,
Мого крику німого тобі не почути.
Зійде молодість повінню, в розпачі врода
Розлетиться, розвіється - так тому й бути.
Не інакше...собі не належу й думками.
Граєм ролі - бездарні жорстокі актори.
Мабуть хтось помилився, чи кара віками? -
Переплутані долі в обійсті у Мори -
Ткала ранком із тіней туманні вуалі,
Накидала на очі тому, хто ділився.
Прірву щастя оманою вкрили печалі,
А клубок вів до нього, та десь закотився.
Він чекає не знаючи, де я і досі?
Просто тим, що дісталось його ж і рятую.
Сняться знову до ранку дві постаті босі, -
Він чекає мене, а я душу катую.
05.05.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664183
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Что - то во мне много всего,
есть радость и грусть.
Смелость, уверенность рядом идут. Пусть!
Вера во мне ещё живёт, нежность, надежда.
Что - то на мне много всего. Одежда...
Ею прикрыта моя нагота. Я без неё - одна простота.
Просто... та?
Кто же я? Кто же? Каждый день одно и то же?
Серые дни - будни мои?
Да не совсем...
Яркими красками озарены в неделю дней семь!
Что - то во мне много всего. Радости много и счастья.
Да просто на мне... Да просто на мне новые платья!
Удивлялась душа... До чего ж хороша!
Душа, как и человек, имеет надежду.
Душа, как человек , любит одежду.
Добрые дела - для души награда.
Такой одежде она всегда рада!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664129
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016
Не выпит, даже ещё кофе…
Не выпит,
даже ещё кофе…
и недопет
любви сонет…
в душе
тень ночи…
мрачно бродит:
в глаза глядят
мне сто комет!
Я это всё…
должна осмыслить,
и как то влиться
в жизнь свою...
схватив за хвост
опять жар-птицу,
где то искать
любовь твою…
Найду -
уже не потеряю!
Согрею
россыпями звёзд!
И в страсть,
как будто бы былую,
из нот души…
построю мост!
05. 05. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664126
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016
Нет в страсти огненной порока -
Один лишь чувственный порыв.
Тому, кто старцем стал до срока,
Не слышен музыки мотив,
Сердец не слышно двух биенье,
Кипящей крови в створах вен.
Страсть - внеземного суть творенья,
Вулкан душевных перемен.
Ей насладиться невозможно -
Безмерна, словно даль небес,
Теряя разум, думать сложно, -
Влечет над пропастью отвес.
Купаясь в чувствах наслажденья,
О теле бренном позабыв,
Паришь в величии нетленном,
Все так же молод и ретив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664026
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016
А сонце, розпочавшись з підвіконня,
зимою в літо стіни фарбувало.
Куди я, звідки? – з постелі в безодню…
на пошук неба…
віра по лекалам.
Сніданок канув в майже добрий вечір.
А наші фото – у труну історій.
Я народилась з почуттів.
Доречі,
вони лишились, де щастило в горі.
Не хочу зайве… зайве, крім «кохаю».
Збираю постіль.
І в чергове згасну
десь на зупинці спогадів до раю…
…ти – не помилка…
То весна невчасно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663748
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 05.05.2016
Боль твоя дымкою тает…
Как это было давно!
Смерть нас уже не пугает.
Жизни испито вино
В днях перепутанных разных…
Чувствуешь? Воздух горчит.
Лёгкой походкою праздной,
Вроде беспечный на вид
Вспомнить пришёл. Поклониться.
То, что уже не вернуть,
С жёлтой поблекшей страницы
Холодом пропасти – в грудь…
В памяти снимок впечатан.
В воздухе – будто бы смех…
Цокают дружно бельчата,
Ловят с ладоней орех.
Шмель над травой деловито
Мерно и ровно гудит.
Мхом здесь деревья покрыты,
Крест среди зелени скрыт…
Весело свищут пичуги.
Горькое пьётся вино.
Спи, дорогая подруга…
…Как это было давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663909
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Здесь колдует прибой…
Здесь струится песок сквозь пальцы…
Невесомый и скользкий, как древней змеи чешуя…
Здесь прильнет океан к опустошенным душам скитальцев,
В этих волнах нам плыть
до последней строки бытия…
С первой каплей дождя…
С первой болью обещанной вьюги,
Мы приемлем те силы, что из дому нас увели…
Твой предел – бесконечность… и прячется в замкнутый угол
Одинокий и страстный,
низвергнутый ангел любви…
Здесь – пространство твое…
Круг скитаний, очерченный мелом…
Что же в этом кругу бесконечно и жутко сквозит?..
Знаю, здесь назовешь ты меня своей солнечной Евой…
….только вечность пройдет,
прежде, чем ты забудешь Лилит…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663895
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Ліжко
З бильцями кольору перламутру
Книжка
З назвою дивною - "КАМАСУТРА"
Тишком
Злизую з губ я цукрову пудру
Мабуть будуть в меню ще смачніші страви
Тіні
З вікон падають на твоє тіло
Ти ні
Слова не скажеш про те як хотілось
Нині
Холодно, поглядом ти зігрілась
Забув, в мене ж є ще цілунки і кава
Погляд
Й далі бажанням тебе лоскоче
Поряд
Ручка й блокнотик із словом "Хочу!"
Мов яд
Діє на мене у ньому почерк
Втратив розум, то діє мабуть отрута
І в бій...
То не ліжко тепер - поле бою
Тобі
Розфарбую ніч в колір любові
Час збіг...
Дочитали ту книжку з тобою
Спати... зранку треба цей сон забути
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219951
дата надходження 03.11.2010
дата закладки 04.05.2016
Не заходьте в ефір на частоти моєї душі,
Там чекає омана, загорнута в пристрасті тогу,
Я до неї вже й сам загубити стараюсь дорогу,
Щоб даремно не мріять, не прагнути і не грішить.
Вона Вам принесе із купальської ночі вогні,
Вона буде Вам вірші, неначе молитву, читати.
Я прошу Вас, благаю – поставте сторожу на чати,
Бо невинним ягнятком до Ваших пригорнеться ніг.
Ваша врода магічна – розвою весняного шал,
Ваша усмішка ніжна – верховних богів нагорода.
Це до Вас повертав Ярополк із важкого походу,
І на зустріч із Вами Ромео чимдуж поспішав.
І бунтується серце, хоч скаргу на нього пиши.
Подивіться, красуне, такими бувають банкроти?
І я знову в ефірі. На Ваші заходжу частоти,
Аби підкорити одну із найважчих вершин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663839
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
я розкрив тобі карту
та показав воду і простір
де ми двоє з тобою
і ні душі
ти сказала: "як шкода,
що ми не риби у морі"
і я зрозумів
тобі нудно зі мною
я поставив акваріум
з дорогоціним камінням
і дарував тобі кисень
у каламутній воді
пропливаючи поруч
ти сказала:
"як шкода
що ми не птахи"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663835
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Я только проснулась в недавние двадцать восемь, без принца, без ведьм, в хрустальном своем гробу,
с остатками снеди мышиной среди авосек, в которых за жизнь все накидано наобум.
Какой-то дневник, недобитый кусок диплома, огрызки от книжек, стишковый ненужный пресс,
под пробами ниже - мой компас, что вечно сломан, который завел непринцессу в дремучий лес.
Одна из авосек висит на фалангах лета, давно как бескожего, сгнившего до костей, -
завязки, похоже, от свадебного корсета, подобны потёртой упряжке для лошадей.
И тонкое лезвие, чуть полоснувши сетку, блестит острым боком, напомнивши узкий мост,
где кто-то жестоко перила сравнил с рулеткой, и в спину с нечистым подталкивал на погост.
В тот день непогодой на лодке рыбак нездешний, лещей и амуров выуживал под мостом,
роняя окурок, с моста, да в рыбачьи клешни, - и снова авоська… Но в общем я не о том.
Не стала поэтом, актрисою, дипломатом, но вкусно варила борщи я в своем гробу,
авоськи носила, порою ругаясь матом, стирая блестящие капли на светлом лбу.
Надкушенных яблок, зеркал, тех, что врут безбожно, засвеченных пленок, утерянных паспортов, -
такого в плетёнках, что можно всю жизнь итожить, под дрожь перезвонов хрустальных чужих гробов…
А сколько в пещерах с трухою висит авосек? Не тяжесть сутулит, - а явность их, черт возьми.
Зачем я проснулась в цветущие двадцать восемь? Мне б снова уснуть до семидесяти семи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663694
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016
Создатель, протянутой длани персты,
Тобою замечены ныне и прежде.
Мои, неподъемные с виду, кресты
В угоду "безумным желаньям невежды"?
Создатель, кряхтя и стеная, тот час
Проклятием мрачным на плечи ложится,
Когда в сером облаке дремлющий глас
Вновь вороном черным над нами кружится.
Создатель, преданья голодным дарить,
Что рыбе пустыня, - воды нет и плошки,
И что о песках раскаленных твердить? -
Просящему влаги, хотя бы немножко.
Создатель, слепому прозреть не дано,
Когда его сердце окутано мраком.
Ленивому сладостно грязное дно, -
Немытая сущность душевной клоаки.
Создатель, не хлеба, - мотыгу и прыть,
Вспахать и посеять под солнцем палящим.
Не ждать подаяний, а просто любить,
Любовью безмерною, животворящей.
03.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663617
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016
Хто б не казав, що ти всепоглинаючий вогонь,
Що іскри безкінечно сиплються з твоіх долонь,
Що поглядом ти спалюєш усе навколо себе…
Не вірю … брешуть люди без усякоі потреби.
Напевне, бреше й недолугий, у газеті, гороскоп,
Ти не повітря, не вогонь, а некерований потоп,
Який, виходить з берегів і розливається теплом по тілу,
Життям наповнює пустелю, ніби води Нілу.
Ти повінь, що свідомість в собі поглинає,
Приносить насолоду й не одразу відпускає.
Несе бурхлива течія з собою в небуття…
Нема назад й не буде вороття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663546
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2016
Зацепилось за стрелки часов моё одиночество
И повисло на них и качается, как на качелях,
И ему невдомёк, и ему не понять, что не хочется
Мне сегодня играть в это глупое «верю - не верю».
У кровати моей грусть тихонько присела на корточки,
Молча смотрит в глаза, будто ищет своё отражение...
И осенней прохладой опять потянуло из форточки...
И стреляет бессонница памятью на поражение...
А на улице дождь... Понимаешь, у неба истерика -
Об асфальт разбивает со злостью хрустальные капли...
Я начну о тебе забывать... навсегда... с понедельника...
Но пока не решила с какого... так что - «до завтра»...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663521
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 03.05.2016
Вот и встретились. Ну...
Так бывает... Виват Интернету!..
Ты стихов белену
Завари, как напиток поэту.
Из желаний любых,
(кис кисе?), заряди батарею.
От унылой судьбы
"Быть как все" уходи поскорее.
Потаенный безнал
Обналичь, обойдя все заслоны.
Ты такая одна-
В беззаконьи- основа закона.
Эстакадою дней,
Опоясан экспрессии бантом,
Вдаль несется по ней
Твой экспресс, безнадежно-талантлив.
В душном гадоаду
Литератороавторитетов
Я тебя подожду
Среди тьмы, как посланницу света.
Выпьем творчества яд,
И заложим иные основы-
Я и ты. Ты и я.
Мы. Поэты. Волшебники слова.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116050300482
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663534
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016
Трикрапка... Хтось же вигадав таке
Свавілля в морі розділових знаків.
Це, мов наркотик. Надто вже липке,
Бо закликає таємницю взнати...
І хто це заховав її в кінець
Рядочка, або цілого куплета -
Чи він її повів під той вінець,
А чи дарма співав свої сонети...
Він передумав, а чи зовсім втік,
А, раптом, вже не сам туди приходить
І почуттів розбурханий потік
До іншої вже манівцями водить...
Так хочеться позаглядати знов
В обірвані трикрапкою принади:
Чи там була таки ота любов
А, може, він і зовсім їй не зрадив...
Якби можливість все ж така була,
Я б ставила трикрапку, геть змарнілу,
У полі, в лісі, навіть, край села -
І хай би, як хотіли, розуміли...
Смакуючи цей знак, уже лечу,
Підхоплена фантазією змісту,
Прислухайтесь і зможете почуть -
Відстукую трикрапки вже по місту...
Набігались вони і по садах,
По парках, по алеях, косовицях...
Якщо не зафіксую у віршах,
Трикрапка точно уночі присниться...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663459
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 03.05.2016
Выкрики тлеют выстрелами на слишком горячих губах
она повторяет молитвой, мол, это ты зря сказал,
ты - провокатор, мальчик, ты лучший из всех чертей
жаль, только, по собственной воле, никто и совсем ничей.
Она собирает вирши, слова и души, и старые свитера
холодные взгляды душат: ты ведь меня обнимал,
ласкал мое тело, пил мое сердце, в душу нырял до дна
зачем ты, мой милый мальчик, все это - и растерял?
Она наливает крепкий в граненый (со льдом) стакан,
его отпечатки пальцев - по алым ее губам,
сердце колотится птахой, сердце мертвеет, как стон
ты - мои Альпы, мальчик, преступленный мной Rubicō.
Градус шлифует память, боль, как полынь, горчит,
он занимается сексом, с другой перейдя на "ты",
читает серьезные книги, рифмует, смеясь, слова,
пишет, ключи оставив: "не вздумай по мне страдать".
Время течет сквозь пальцы, собой убаюкав память,
даты стираются в прошлом, в сердце рубцуются раны,
капель барабанит звонко по створкам закрытых ставень
когда ты простишь, мой мальчик, того, кто тебя оставил?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475896
дата надходження 30.01.2014
дата закладки 02.05.2016
…свершить ли суд, или святой обряд?
Во фляге смесь: флюиды, феромоны,
лоскутики дороги в тьму, и в ад
давно проторены толпою оной…
А параллели, время торопя
бегут в надежде (чушь!) пересечений…
Nigredo – стадия безумия твоя,
за гранью – свитки битв и преступлений…
Не велено душе смятенной пасть.
Бескрылым вход – с темнеющих задворок…
Не велено…Но поджидают своры
и силуэты очернённых в масть…
В ответе кто за темень простоты?
Мрачнее тьмы - есть пропасти бездонье.
С такою ношей - тяжкие версты -
и пред Творцом ответ держать - готов ли?!
Стяжатель мудрости, попутчик - мне - не враг,
какую ношу несть - твои проблемы!
Могу помочь. Но друг я. Друг - не маг,
всего лишь - двуедино наше время…
* Каждому - свое
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663348
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
Тихо прийду я, щоб знову і знову
Серцем своїм прихилитись до вас,
Хочу, щоб вірили кожному слову
Й кожному подиху, що без прикрас.
Бачити хочу, як ріки скресають,
Як потопають у цвіті сади,
Щоб у любові, яка не згасає,
Там заворожено знов походить.
Пісню почути, закутану в ноти
І заколисану пам"ять збудить
Вашу й свою. І, коли ви не проти,
Без перестанку про це говорить.
Вірити хочу я в росяні ранки,
В сонце, що сходить, у вітер, що спить.
Болем душі непокірної бранки -
Прямо до вашого серця... На мить...
Я повернуся... У щирій любові,
Переспіваю забуті пісні,
Хай на папері застигне у слові
Все, що колись переснилось мені...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663266
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 02.05.2016
Лампа світить... Стіл письмовий поруч,
Телефон, вода, клавіатура.
Забувай все звичне - дивись вгору
Та буди тих, хто давно поснули...
Хмари десь з Дземброні припливали.
Чи може із Волині? Чи зі Львова?
Під небом темним світло вимикали
Такі, як ти. І віднімало мову...
Твій відблиск був, як думав вище неба
Й дивився знизу на його картини.
А вечір не згасав. Нема потреби.
Все далі й далі мальовниче плине...
Блищала плитка і притихли стіни.
Блищало небо ніжним і молочним.
Без смаку аромат. Притихли й тіні...
Немов зустрілись із запалом очі...
Сиділи, мов укопані, дивились,
Як хмари зафарбовують заграву
У темніше. Страшно й настільки... мило,
Що точно карбуватиметься в пам'ять.
І знаєш, Курте, хмари, мов від диму...
І Дрезден твій насправді нагадало.
Але живе. Нема ні фальшу, гриму.
Руїн немає.
Лиш небо чорне, в зелені дерева
Й глибокі чорні душі колонади
Завдовжки з наші мрії. Сорок п'ятий -
Це клоунада.
Здається, дощ буде. Сивіє сіре.
Я сплю... Бо так насправді не буває!
Або буває... Ти - це я... Це сила
Міського краю...
Роти-роззяви, а із них - ні слова...
Знов телефон, вода, клавіатура.
І знов комп'ютер, миша, стіл письмовий.
Курте, заснули...
30.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663120
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 01.05.2016
Рука розгортає повітря,
Немов приглушений пісок,
на чоло корабля
Підіймається чорт
він гучно сміється,
немов знає про те,
що я кожної ночі
цілую тебе
що я кожного дня
знаходжу свій хрест,
щоб б ще дужче
кричати
свій маніфест
ні риби, ні м’яса ні нутрощів
хвойд
ні чорних отар що пасуться в степах,
оповитих вогнем
і кількістю ран
незліченною
незліченною
вовчою пащею
де стане наснаги,
де стане тепер,
острів, оповитий мерцями
і світлом крилатих химер
острів, на пам’ять
просякнутий
хижою
усмішкою
Байрона
яка не знаходить місця
для нашого порятунку
у цьому
небесному тілі
лише один
поснулий ґатунок
кров і смола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662829
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016
В лаванде(синей)мотыльки пыльцою очертили тени...
До первых проблесков зари садились на одни колени...
То вверх поднимались,то - вниз...Сужая окружность запрета...
Томление - в порыве(на бис),..прелюдия - до ответа...
Прохладный сочился бриз,прозрачным казался корсетом...
Затих легендарный солист,укрывшись за занавес где-то...
Оплыла на блюдце свеча и...каплей,застывшей на вене,
Касалась крыла мотылька,..сетей неожиданной лени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662818
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016
И не в пору колени ручками хрупкими обнимать,
черепица холодная, мокрая, детка, простудишь зад.
Что ты ищешь над ветками? Возвращайся уже назад,
справедливость и честность на крыше, знаешь, смешно искать.
Помнишь, детка, Малыш и Карлсон, сбежавши от Фрекен Бок,
напугали здесь жуликов, приведеньями из белья?
Что молчишь, кто опять обещал тебе туфли из хрусталя,
под корсетом умело проткнувши клыками упругий бок?
Перестань, не дури, я устал, что субботы тебя снимать,
греть компрессы, настойки, носочки, лечить затяжной бронхит…
Мне звонят на рабочий и каждый звоночек тобой горчит,
я седею… Кого же из нас ты задумала наказать?
Ты наслушалась сказок, где ты принцесса, - в башке дыра,
подступает гроза, а в тебе столько тока … и ливень льет,
детка, молния близко, а жизнь жестока, громоотвод -
это ты в ближайшие сто минут, умирать еще не пора.
Не лови искры вдохами, упираясь в антенну лбом, -
по пожарной тихонечко, об карниз не порви подол,
слазь с умом, и не злись, и живи наконец-то уже с умом,
каждый мальчик, мужчина, парень, в равной степени балабол…
Мне б отдать дело сменщику и домой поспешить скорей,
ждать детей, целовать жену, слушать ложь, говорить ей чушь, -
ни тебя дрожащую, близкую нести под горячий душ,
но куда ж от тебя уйти, до продрогших костей, моей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662648
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016
Вновь греет луч хмельного счастья!
Ты вновь меня уносишь в плен терзаний…
Таких, что сердце рвётся вон!
И ночи трепетных стенаний –
Их тишь… разверзнет майский гром!
Какое наваждение хмельное…
Такая страсть, которая вздымает кровь!
Всё естество… плотью живое…
И понимаешь – вновь пришла любовь!
О, этот сладкий плен двоих,
И эти крепкие объятья!
Весь мир… сплетается вдруг в миг…
И греет луч хмельного счастья!
28. 04. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662660
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016
"Каждый поет свое, присущее только ему..."
Уолт Уитмен
"Что вижу - то и пою" -
говорил чукча из анекдота.
Ему вторили тысячи поэтов.
И лишь некоторые
пели о том,
чего не видели...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662625
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016
Шалені будні, я зловлю вас за руку!
Побудьте трішки лінивими трутнями...
Не мчіть потягом зі швидкістю звуку,
Ноти звабливі, що озвалися лютнями...
Побудьте трішки грайливими рибками!
Зграйками кружляючи на місці одному...
Вас ніжно вмовлятиму, піснею скрипки,
Не спішіть, шлях мріями кличе додому...
В морі бурхливості, зринайте надіями...
На сонці часу, морозивом тане життя!
Солоні краплини дощу, стікають змінами,
То днів майбутнього за часом співчуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662505
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016
Зарёю раскурило небо трубку,
попыхивая сонно облаками.
Я вечность обокрала на минутку,
вдохнув закат с закрытыми глазами.
А после плакал дождь по мёртвым звёздам,
напомнив - смерть всегда быстрее света.
Зашёл в моё окно холодный воздух -
я в полночь нанесла визит ответный,
час ночи завязав узлом на вечность...
прогулочным...
проулочным...
беспечным...
по пульсу измеряя человечность
и хватит ли её мне до конечной,
где камни будут собраны в надежду,
что вот, когда вспорхнёт душа голубкой -
в ней что-то да останется от прежней,
когда небес раскуривалась трубка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662524
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Паралельних світів невтолима печаль.
Навіть Всесвіт не може розраять…
Ви зізнайтесь мені, як тепер величать,
Як до Вас озиватись – не знаю.
Нас із Вами єднає вже тисяча літ
Чи знайомства, чи дружби. Скажіте
Що такого змінилось на грішній землі,
Окрім, певно, черговості літер.
Алфавіт – таки дуже приваблива річ,
Як на клавішах можна зіграти,
Легко літеру знять, що на самій горі,
А найнижчу – на гребінь підняти.
І сягнути таких неймовірних висот,
Із яких давні друзі – мурахи.
Може, це лиш фантом. Та відвертий бойкот
Моє серце підводить до плахи.
І ми знаєм – не буде прохань і молитв.
Не осиплеться листя зелене.
Та чомусь защеміло, і досі болить,
Як Ваш погляд ковзнув мимо мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662414
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
- Я хочу от тебя детей!
-Ты с ума что ль сошел, мужчина?
Ну, нельзя же вот так... Что ты... Эй!
-Я хочу от тебя сына!
-Ну, постой ты, совсем не смешно...
Мы ведь просто гуляли по парку...
Только-только смотрели кино...
-Перегрелся?Сегодня ведь жарко!
-Нет, в глаза ты мне посмотри!
я серьезен сейчас в каждом слове...
- Мы знакомы ведь месяца три...
-Слишком много. Согласен. Готова?
- Я тебя не совсем понимаю...
Шутишь? Что ли... откуда вопрос...
Мы же просто по парку гуляли...
-Просто вдруг это понял, дорос.
Посмотрел в твои синие глазки,
и увидел вокруг малышей,
тоже хочется маленькой сказки...
Только нашей... Твоей и моей...
Я люблю тебя! Слышишь? До боли!
До осиплости, до хрипоты!
Люблю кудри твои, твои брови,
то как хмуришься ласково ты!
Я мечтаю, что скоро сынишка,
да-да-да, мое солнышко, наш,
так же будет капризен, малышка,
ты ему всю заботу отдашь.
Кудри рыжие будут от мамы,
а от папы напористый нрав,
пусть он будет немножко упрямый,
тихо-тихо, не все я сказал...
Мы гулять уже сможем по парку,
всей семьей...Что ты, солнце, не плачь,
тебе холодно? плохо? Что жарко?
Не хотел я так сильно напрячь...
Тишина... Только всхлипы немножко,
Пару метров по кругу аллей,
а потом робкий взгляд осторожно,
что же скажет? Давай же, смелей!
-Не хочу я...Стой, тихо, мужчина,
и дослушай, хоть раз, я молю...
Пусть как папа,он будет блондином!
Я тебя больше жизни люблю!
Через год все они же и в парке,
но не выполнен в точности план,
в синей красочной милой коляске,
двое - рыжий и белый тюльпан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662382
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
может быть, я совсем не та
может, просто спираль Андромеды
или вирус любви храня
забываю все прошлые беды
может снова проснусь в пять
невзначай отчего-то резко
заварю лимоновый чай
и добавлю в глазах блеска
и уже не смогу спать
грея душу твоей вселенной
в пять пятнадцать начну мечтать
непонятно зачем о бренном
снова буду рассвет встречать
птицы петь как всегда помогут
каша снова горит, печать
просто брежу еще немного
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662387
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Вдивляючись мрійливо у небо зоряне
Дивуюсь я його красі.
І є у ньому щось шалене,
Як Всесвіт в руці.
Він на долонях моїх
Тайну від мене не ховає,
Колихає на просторах чуттєвих
І мої думки читає...
А вони, ті думки,
Про одне, не характерне мені,
Те, що я б відкинула залюбки-
Закоханість на душі.
Ой як не хочеться мені цього знов..
Цього почуття, від якого
В жилах холоне кров,
І не можеш зв'язати слова
І кожен раз, коли я думаю про нього,
Світлішає у мене на душі.
Але є і тінь сумного,
Я як скована у кайдани.
Для когось кохання то є воля
Для мене ж це темная вежа.
Я одна серед безкрайого поля,
У якого не знаю де межа...
Ні. Не хочу я впадати у ту ж річку
Що вже буду втретє.
Навряд я тебе в цьому полі стрічу,
Бо ти не дивишся навіть на мене .
Ну чому ти так струни душі хвилюєш?
І думки не лишаєш у спокої...
Ти мене зовсім скоро забудеш,
А я все буду одна у своєму полі...
О вітер милосердний,
Унеси з собою мереживо думок
Про того, хто для серця милий,
До кого душа тягнеться, як до річки- струмок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662294
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Так из бутонов цвет репья
наружу рвётся, их ломая,
душа из тела так моя
стремится, дерзко прорастая.
Душа сквозь плоть, я из души,
как выдох, плазмы истеченье…
Так рвётся пленник из глуши,
все вены рвя в ожесточенье.
В тот мир, пленительный,
на миг,
где все иные, мы иные,
где мы влюбляемся в чужих,
а расстаёмся, как с родными.
Где все слова, нет, не метал,
а чувств пронзающее жало.
Туда, где всё, что написал –
не книга, но её начало.
… где ниспадаем до любви,
как солнце к дикому левкою.
И молим: «Бог, благослови
не замечать всё остальное».
Сквозь свет, цветение и пыль
лечу в лиловые свеченья…
влюбляясь в этот мир взабыль* –
на миг, навек, без отреченья.
взабыль* – по-настоящему
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662295
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Ніколи не буває вороття
в минулий світ, коли у травах роси,
стрімкий потік у нашого життя,
але так хочеться розплести часу коси.
Та слухати уранці солов`я,
що колисає своїм співом вишні,
чекати дощ, казати те ім`я,
яке у всьому світі стало найдорожчим.
Щоби кохання знову пишний цвіт
прогнав із серця осені тумани,
шоб знову все, як у політ,
щоб весна звала на свої меридіани.
Швидесенько роки летять у вир,
наш човен пам`яті несе вітрами,
та не порушити його вітрил,
ніколи не забути те, що було з нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662266
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Почему же болит, когда
Эта боль вовсе не моя?
Где-то рушатся города,
Где-то ржавая бьёт струя.
Не заштопать дыру в душе,
Пуле все равно - пролетит.
Где-то счастье и в шалаше,
Где-то башня тоской скрипит.
Не утратить то, чего нет,
То, что выдумал, - разгадай.
Где-то ночи, в тысячу лет,
Где-то рушатся города.
Кто на небе узоры плел,
Чтобы грозы да в кружева?
Где-то адский кипит котел,
Где-то ложь по сей день, права.
Пусть туманное, да вранье
Не унять, впереди - гряда.
Где-то стаями воронье,
Где-то рушатся города.
26.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662270
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Локон, словно струящийся шелк,
Мягкость линий, податливость тела...
Голос сердца на время умолк,
Голос плоти пробился несмело.
Наш світанок на двох, наче мить.
Сонце спалить усі моі мріі.
Твоє серце усе ще мовчить,
Та кохати за двох я умію.
Сожалею, что был я жесток.
Ты сказала, что я твой избранник.
Но, ты - чистый и нежный цветок,
Я - навек неприкаянный странник.
Я не вірю. Живі почуття
Навіть в вічності нам не сховати.
Для кохання так мало життя.
Натякни лиш - і буду чекати.
Я сегодня молюсь на тебя,
Завтра буду свободным, как ветер.
Убивает любовь, не шадя
Тех, кто сам её ищет по свету.
Ти завжди з нею будеш живий,
Я не дам тебе скривдити долі,
Бо ти вільний завжди і правий -
Почуття помирають в неволі.
Я вернусь, когда стихнет гроза,
В те из дней, что приходят нежданно...
Я так вірю... Скотилась сльоза...
Я так вірю тобі, мій коханий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662210
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Знаешь, мам, через двадцать лет мне как будто всё ещё двадцать.
Всё ищу счастливый билет и никак не брошу влюбляться.
Я, наверно, совсем не то, что б хотелось вырастить маме:
Две тату, рюкзак на пальто и блокнот с больными стихами.
Знаешь, я никудышный член коллективов, обществ и партий.
То, что всё - сансара и тлен, было ясно даже за партой.
Если чистым был мой исток, почему я против потока?
Не дано нажиться нам впрок. Мы не знаем, что у порога.
В том году сорок дней прошло - и уже весна бушевала.
Точно так же было тепло, когда сорок лет ты встречала.
И теперь не для нас весна, хоть спешим мы ей насладиться.
В этот март совсем не она собирает птиц по границам.
Не смогли сберечь вам покой. У могил - снарядов болванки.
На живот тяжёлой бронёй наступают гулкие танки.
Наступает время невежд. Из ресниц распахнутых створок -
двадцать лет, как возраст надежд. А в душе два раза по сорок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662208
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Ты хотела...
продать своё тело...
не за деньги...
и не за Любовь
тело...
нежности...
страстно...
хотело
из волшебных..
несбывшихся снов
Ты
бесстыдство
блуднИц Амстердама...
из чужого
немого кино
в снах прожила...
до запахов...
явно
надпивая
хмельное вино
да конечно..
Ты так не смогла бы...
а быть может...
а вдруг повезёт...
вновь фантазия
душу изводит..
и уснуть
до утра
не даёт...
в круговерти приевшихся будней
среди мелких домашних забот...
послевкусие чувствуют груди...
мотыльки...
обжигают...
живот.
*****0Т - переклад - ТЫ… ХОТЕЛА… ПРОДАТЬ СВОЁ ТЕЛО…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665940
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661796
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Вот они с социальными язвами
грязные дяди, с утраченными наречиями,
И вот она "Я" с ОГРОМНЫМ факелом,
чистыми намерениями и ироничным взглядом
на сквозь!
Безотказная, всеми любимая-адская
с должностью: "На Женщин Падкая".
Большие дяди, в марте будут просить продлиться
но, мы больше не мёд и корица!
А, в глазах СТРАХ умереть молодым..
И намерения не писать в мужском роде,
побороть-зависть и ненависть !
Обрести смертность, обрести лицевую себя и
плед с тобой для домашнего очага...
В один момент, я перестала избранных славить,
Перестала быть всеми Райски Любимой,
Отказала парочке, бальзаковского возраста дамочкам!
и тут же обрела статус "Плохого Парня,,
#Milena_Kyrnosova
18.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661933
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Забудь про старі порядки старого світу.
Вони тобі вже більше не знадобляться.
Вони стали попелом, їх заніс вітер
На хмарах нуклідів, що змішані з смаком акацій...
Твої перемоги - причина твоєї поразки.
І завжди земля була губкою бруду й провини.
Але mother nature розкрила можливі відмазки,
Які залетіли частинками у горловину...
***
Ти знаєш, що вітер шумить гострим іклом загрози?
Ти знаєш, що Прип'ять несе води вічної смерті?
Ти знаєш, що грунт захопив довговічні морози?
Ти знаєш, що тут все живе навіки тепер стерто?!
Дерева бетону заснули... Прокинулись хащі.
Куди не заглянь - всюди тиша, ні руху навколо...
Ніяк аж не віриться - як це лишилося нашим?
Тридцятий рік поспіль шумлять вічним сном ліси голі...
На зорі поглянь... Чи ти бачиш сліди Горбачова?
Їх можна й не бачити, хоч так і насправді буває.
Хрестовий похід підкидав їх на Захід. Додому.
До нового краю.
Старі фотографії світлого й темного шляху.
Вони від'їжджають, а більше туди не приїдуть.
Багато піде, і лиш обрані будуть під дахом.
Народжені діти.
Забутий метал полонив заборонену зону,
А довгі алеї покрили порослії трави.
Навколо - ні духу. Та й дух би не втік із полону
Опісля розправи.
Тепер все зникає під покривом старого дому.
Тепер резервація мічена. Стали застави.
Надія все ж є. Проростає на тлі кам'яному
Вечірня заграва.
Біжи, не спиняйся. Біжи, куди очі лиш бачать.
Вузькі чи широкі, забиті, порожні терени.
Накриті туманом, спустошені - вигляд неначе
Це край Ойкумени.
Навколо аж сіро - підручники, зошити, парти,
Ляльки, протигази - давно пилом все припорошене.
І небо, і землі, але довго бути не варто -
Померти там зможеш.
Якщо не Уран, то довершать почате інакші
Мисливці, які полюватимуть суто на всіх. Знов провулок.
Лиш світло в кінці, а навколо бетон - ти не бачиш,
Що певні забули.
Залишився відбиток руки на стіні сіровицвілій,
Хтось хрести малював ще до теми приходу монголів.
Шум напруги - а раптом зіткнеться хтось лицями
У дикому полі?
Останній прохід перед тим, як відкритися світу.
Біжи, бо тебе доганяють титани-мисливці!
Виходь на новий рівень, хай тобі всміхнеться світло
На старій шахівниці.
Тобі повідомили - скоро буде допомога...
Та знаєш, від сталкерів буде бедламу імперія...
І зброя єдина - це ти. Розізлилась погода
Шпилястих прерій.
Хотів ти колись поселитись в чужому готелі...
То от - є нагода. Тепер все Полісся - в долонях.
Та досі полюють... на лапах, у кігтях і перах.
Кров дихає з скроні.
А треба тікати, бо чуйка на кров - більше злості.
А кров - це пожива свята для нових генерацій.
То краще тобі не дивитись на шахи та кості -
У тебе міграція.
Решітка вгорі... Або то вентиляції частка?
А світло летить променями на голову... Небо.
Так хочеться впасти і стати частиною... Пастка.
Не зараз. Не треба.
На поверхах вищих ще досі попахує прірва.
Був вибух. Отак будували життя комунізму.
Єдине світило тепер на пучки відірвуть
Крізь липову призму.
А далі - сходини. А далі - дерева на буквах.
А далі дах стелиться. Далі нема переходу.
Останні хвилини. Три напрями подають руку
Й скидають у воду
Загиблого. Мертвого. Друзі теж є ворогами.
Приховані знахідки дали про себе знати.
Отрута смертельна, висоти і серце, мов камінь.
А міг й політати...
*
Я ледве утік. І до крові мене шматували,
І явно на грані лишався я. Атомні грати...
Та я повернувся. Хрестовий похід лишив пам'ять.
Я буду кохати,
Бо я повернувся звідтіль, звідки тіло виносять.
Не плач... Адже я стою тут, хоч пошарпаний, битий...
Забудь моє слово. І витри замучені сльози...
Ми - двоє в цім світі...
***
Забудь про старі порядки старого світу.
Вони тобі вже більше не знадобляться.
Вони стали попелом, їх заніс вітер
На хмарах нуклідів, що змішані з смаком акацій...
Твої перемоги - причина твоєї поразки.
І завжди земля була губкою бруду й провини.
Але mother nature розкрила можливі відмазки,
Які залетіли частинками у горловину...
Так прагнемо спокою, так хочем бути у злагоді,
Що смерті привозимо поїзди в рідну чужину...
Війна, зброя, бомба і апогей - вишенька-ягода -
Кобзар Фукусіми.
22.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661971
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 26.04.2016
С пятиэтажный дом деревья высотой,
И старина соседствует с модерном.
Пройтись по крышам взглядом, дальше – по любой
Из главных улиц в сотый раз, наверно.
На свет витрин идти и слушать звук сирен,
Искать ростки, что прямо из асфальта
Растут, не ведая грядущих перемен,
Под пульс аккордов городского альта…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662000
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016
До тебе доторкнутися не смію...
Банальне "здрастуй" на просте "привіт"...
І заганяю в клітку птахомрію,
І замикаю знов свій власний світ...
До тебе доторкнутись - як до неба -
Напевно, тільки обраним дано...
Я бачу сни про крила і про тебе,
Спиваючи бажання, як вино...
До тебе доторкнутися не смію...
Очима обіймаю - от і все...
Мою слабку розтоптану надію
Північний вітер в зиму віднесе...
До тебе доторкнутися б губами...
Щоб поцілунок - довжиною в сон...
Щоб знов і знов здаватись вечорами
У твій солодкий ніжності полон...
До тебе доторкнутися так хочу...
Та знову "здрастуй" на просте "привіт"...
І тільки мрія крильцями тріпоче
У клітці, де зачинено мій світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016
Так дивно...
тихо ніжиться печаль...
Липневе листя теж жовтіти може...
Коханець пам"яті сентименталь
З троянд колючих
стелить ніжно ложе...
А в мене задощило не на жарт
І змило мрії вже
про сьоме небо,
І фініш там,
де мав початись старт
Слізьми крізь посмішку:
"Не йди... не треба..."
В навушниках, як завжди, "Океан"
І хриплий голос...
так на твій не схожий:
- Я поверну́сь у сни... ОК?
Обман...
Та пальці в кров...
й чіпляюсь в тихе "може..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510731
дата надходження 11.07.2014
дата закладки 25.04.2016
На рану солью - бесполезно:
Не ощущаю больше боли.
Всё затянулось или съели
Мы свой пуд соли?..
Я не вибрирую навстречу,
Не разбиваюсь о молчанье.
Похоже, всё же время лечит
Свои деянья.
Сверкало, да перегорело.
Никто не хочет быть постылым.
Пускать поломанные стрелы
Мне не по силам.
Уж слишком долго я стучала -
Не хлопочи об угощеньи.
...Я тут в прихожей натоптала.
Прошу прощенья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661845
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016
Двадцять друга. Вимкни очі при ввімкнутому
Світлі
В світі
Без літа,
Яке замінила зимова весна.
Кінець квітня. А досі плюс вісім. Вдень.
2222. Прикрий своє волосся, бо вітер
Віє
Й у вії,
Мов змії,
Закручені вгору від туші в дитинстві.
Кінець квітня. Переселенці тридцятилітньої війни немов принесли холод.
2230. Ліхтарі освітлюють долину під Тарнавського,
Плаваючи
В грунті.
Плачучи
В бунті.
Прагнучи
Хунти,
Що вимкне світло в цій кімнаті, в цьому підвалі автомеханіків.
Двадцять третя. Тобі варто скинути ходячий одяг і
Спати.
Не знати,
Що замах
Буває зненацька, коли правда відкриє очі і скаже:
Двадцять друга. Вимкни очі...
24.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661818
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Твої очі мене знаходили –
Очі мага, ловця, володаря.
Я боялась в них віддзеркалитись
І ховалась, щоб не обжалитись.
І втекла, не піддавшись чарам,
Як від витонченої кари.
Щоб твої не вдалися пошуки,
Навіть думати буду пошепки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661755
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2016
Когда в расплавленной квартире
Все вновь увязнет в тишине,
Когда в огромном желтом мире
Утонет истина в вине,
Когда, противясь отраженью,
Саму себя отбросит тень,
Пройдя законы притяженья,
Я отпущу горячий день.
Я дам ему свободу смерти -
Позволю сквозь себя бежать,
Чтобы тягучим, вязким летом
Прозрачным холодом дышать.
(9.06.07)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136495
дата надходження 07.07.2009
дата закладки 24.04.2016
А жизнь, она и есть вино хмельное,
Что пьется с удовольствием до дрожи,
Запоем радость, счастье медвяное
И горечь тоже.
Прогоркнет если, и не лезет в глотку,
Немного подсластишь - все поправимо,
Жаль, часть его струей по подбородку
Стекает мимо.
Напиток этот каждому отмерен
Самой святою Божьею рукою,
Так значит, выпьем, вопреки потерям,
С улыбкой стоя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154983
дата надходження 12.11.2009
дата закладки 24.04.2016
Ти навіть не колишня, ти - ніхто!
Була ніким, і підеш у нікуди...
Чому ж і через рік, чи два...хоч сто,
У всіх тебе вбачатиму, повсюди...
Ти навіть не колишня, хоч була
Для мене всім. В тобі і рай, і пекло...
Ну от навіщо доля нас звела,
Щоб сонце потім зникло і померкло?
Ти навіть не колишня... Хоч тепер
Вже все одно...В житті воскресну новім!
Я фенікс! Я живий! Я не помер!
Душа лиш на місточку калиновім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661659
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Горіти в серці залишу надії.
Уже кінець кінцем всі стали парами.
Господь карає, втілюючи мрії:
Якщо з тобою буду – я покарана.
Можливо, наодинці буде краще:
Постійний спокій, затишок, комфорт…
Так має бути. Має бути нащо?
Чекатиме мене аеропорт.
Тікати хочу і тебе забути!
Не чути мерехтіння від зірок,
І стерти пам'ять. Випити отрути.
Натиснути нарешті на курок.
Та маю жити, реготать крізь сльози!
Бо радість – це найкращий порятунок,
Бальзам на душу – квіти, хоч мімози.
І будь-який з душею подарунок.
«На свято що тобі подарувати?» –
Мене ти запитав одної днини.
Тебе хотіла б навіть і не знати!
Бажаю, правда, від тебе дитини…
…Горіти в серці залишу надії,
Уже кінець кінцем всі стали парами.
Якщо з тобою буду – я покарана.
Господь карає, втілюючи мрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661610
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Гарцює юність на баскім коні
І молодече серце у польоті.
Не засипай жалю в його пісні,
Не підрубай крило йому на зльоті.
Премудрий степ, де трави молоді
Уже не вперше бачать світ у росах -
А ми все розумієм лиш тоді,
Як сивина засвітиться у косах.
Як доля очі підведе свої
Й повернеться, як завжди, не тим боком,
Як у гаях притихнуть солов"ї
Й береза не багата буде соком.
Коли реальність стане, як стіна -
А ні пройти тобі, ні пролетіти...
Позаду залишилася весна,
Попереду - життя холодний вітер.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І осінь підкрадається, як ласка,
Як тепла кішка, невимовна втіха...
Та знай, що то твоя минула казка,
Така коротка, неповторна й тиха.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Не оглядайся, бо життя минає
І топчуть ряст не тільки малюки.
Ти іноді й подумать не встигаєш -
Так швидко віддаляються роки...
Життя - це мить і аж ніяк не потім,
Хвилина пропадає на віки...
Життя - це існування наше в плоті...
У вічність часу плин такий швидкий...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661366
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Знаєш, Брідо, зі мною тут трапилась любов.
І від цього болить спина, бо прорізаються крила.
Якщо хочеш знати, то це хлопчик – стіна.
Хлопчик - майбутнє, хлопчик – мої вітрила.
У нього тонка шкіра. На ній залишаються сліди,
Від моїх нігтів і пальців, від мої гострих слів.
Від усіх моїх примх і непроханих криз.
Але він продовжує сміятись до сліз.
І як він сміється, ти б бачила ці кутики губ і сколотий зуб.
Бо всі вони вірять, що найкраще дістається в бою.
Ні, не засуджую. Сміюсь і хвалю.
Бо все що трапляться має ціну. Ніщо не даремно.
І ти коли-небудь збагнеш, що головний той, хто за спиною.
Той, хто тримає твою руку, твою шершаву долоню.
Той, хто цілує тебе, коли ти приходиш додому.
Той, хто і є твій дім. І те, яку мелодію він править у ньому.
І ти коли-небудь збагнеш, що не всі правди обростають словами,
Не всі юнги стають справжніми моряками. Не всі хороші важливими.
Немає таких грошей, щоб купувати істини, латати діри ними.
І давай, як зустрінемось наступного разу, ти теж будеш з крилами?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661452
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Согрей меня. Так хочется тепла…
Апрельским снегом осыпают вишни,
И кажется – судьба моя, белА,
Навстречу ветру в «паутинке» вышла.
Тревожен сад. Уже не греет шаль.
Мелодия на взлёте замирает,
К подолу лепестково льнёт печаль,
Которую с ветвей души срывает,
К ногам швыряя, время – мой палач…
Я этот сад – Любовью называла.
Сыграй мне, мой невидимый скрипач!
Пусть разольются краски карнавала
От рук твоих, от губ твоих, от глаз,
В лазури неба отразится нежность,
И нас двоих закружит этот вальс,
В тепло объятий превращая снежность.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661109
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Ну як, ти знайшов вже мене вдосконалену версію?
Вона бездоганна в усьому і краща на вроду?
Сяють очі, як камінь коштовний, і ширша душа?
Ніби вітру сестра? І дає тобі повну свободу?
Я була не такою. Ти ж цього найбільше бажав?
Може завтрашній день принесе тобі долю довершену,
Але я навіки залишусь твоєю першою…
Чи, може, ти досі шукаєш: мені протилежність?
Таку, що підпалює світ, а я – тільки мости.
Таку, що розвалює гори, я – будувала стіни.
Що не любить обіймів і каже тобі: «Відпусти».
Я боялася втрат. А море їй по коліно.
І не треба чар-зілля, щоб відчувати залежність -
Я й без нього залишусь назавжди твоєю безмежністю.
А може, від схожих на мене рятуєшся втечею?
Бо досить із тебе складних і мрійливих поеток,
Що без меж балансують на надто тонкій межі?
Роблять символів вірності – лебедів – з білих серветок
І хоч скільки були близькими – усе ж чужі.
Знову полум'ям снів кожен спогад холодний обпечений
І я завжди у серці твоєму буду́ порожнечею.
Може ти ще чекаєш: таку, що пронизує поглядом.
Що вривається в долю фатально-упевненим кроком,
Ту, що змінює світ у своїй пост-модерній манері.
Ту, що змінить тебе, заплановано чи ненароком…
Та хоч скільки разів закривай за минулим двері –
Я залишуся в серці твоїм незнищенним спогадом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660978
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Мурахи від спини до шиї,
Читаються, як Брайлевські символи.
Речення конвертуються в дії,
Займаючи позицію стимулів.
Зараз навмисно закрию очі,
Щоб краще розуміти на дотик.
Мова жестів і тіла – пророча.
Твоя шкіра - дійсно мій поклик.
І гортаю тебе наче книгу,
Забуваючи про годинник.
Я дякую одному лише збігу,
Що робить з тварини людину.
Потім синтезую тебе у поезію,
Що займатиме перші полиці бібліотек.
А завтра піду купувати ліцензію
На "закоханість вздовж і впоперек".
17-20.04.2016
https://vk.com/sb_poetry
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660931
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
В кожному з нас десь живе прихований монстр
Шхуна «Надія» давно пливе в НІКУДИ…
Серце працює, як зламаний тостер…
І ніби гребуть веслярі. Та немає води…
Ми зараз любимо так, щоб надалі вбивати
Міни солодкі міняємо – гра в почуття…
Серцем розбитим своїм – чужі розбивати
В муках пекельних шукаємо сенс від цього життя…
В клітку під назвою «Щастя» любов ти підманиш
Хтось помиратиме там від твоїх побажань
Світ, не дивись, - а чого ти від монстрів чекаєш???
Ти сам нас до себе впустив після диких страждань…
Час пролетить, пробіжить, як вода поміж пальці
Світ розіб»є всі ілюзії всіх сподівань
Монстри залишаться, клітки і їхні закланці
Їхнього щастя у клітках. І їхніх бажань…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660861
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Як буйноквітно спінились сади!
Як прозирає в них лице надії!
Чи, може, це лиш елегійний дим,
Який легеньким вітерцем розвіє?
А чи мороз підступний посіче…
Брость молода – така безпечна жертва!
Залишиться у серці тільки щем,
Та ще бажання з відчаю померти.
Тому чекать не можемо плодів.
Це згин – лише терпіти і чекати.
Допоки душі наші молоді –
Полишимо поріг своєї хати,
Зімкнемо руки в коло затісне,
Теплом сердець нас віра поєднає,
І освятиться доля світлим днем –
Днем торжества рясного урожаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660859
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Кохання й сивина – зовсім незвична гама:
Одне з вогнем пов’язане, а інша – зі снігами –
В житті всього не можна передбачить,
Чуттєву ж душу легко закріпачить.
Тоді й обставини, я чи поважний вік
Не на заваді, коли ти є чоловік.
Давно відома істина оця,
Що сивина коханню до лиця.
29.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660828
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
А вона в них була одна –
Ніч кохання, єдина, світла,
Коли двоє їх: він, вона, –
І любов, як весна, розквітла.
Ніч була в них одна на двох,
Їх п’янила і роздягала,
А над ними – лиш зорі й Бог,
А під ними – трава лягала…
А вона лиш одна була,
Та, яку не повторять ночі,
Що із розуму їх звела,
Ніч кохання і мить пророча,
Коли вечір косу розплів,
Духмянів дикий квіт на вітах…
Вітер спав посеред полів,
Лиш не спало кохання в квітах…
14.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660825
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Меня ведет к чертогам рая неасфальтированный путь,
Уходят в небо караваны, а он ведет меня туда
Где фраза "только полной мерой" сменилась на "ну хоть чуть-чуть"
И, как минуты, пролетают вдали незримые года.
А солнце тускло мне моргает, мол подожди, и я умру
Закатной смертью ежедневной, неумолимой и тупой,
Потом проснусь и непременно будить не буду по утру,
Ни писком птички, ни вулканом, да хоть архангельской трубой.
Меня ведет к чертогам рая неасфальтированный путь,
По мне идет моя дорога, не вытирая башмаков.
Хоть не вернусь, не выйду к цели, плевать: совсем не в этом суть.
Я пью пивную кружку неба, сдувая пену облаков.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660770
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 20.04.2016
1 Ти піднялась по сходинках дощу,
Коли той землю з небом розмивав...
Я жодній його краплі не прощу,
За те, що найцінніше відібрав.
Я загубив за хмарами твій слід,
Його сердиті грози стережуть.
Там час, немов старезний сивий дід,
Дрімає вік, а як мені заснуть?!..
Приспів
Спалахують червоні світлофори,
Угору заблоковані шосе...
Безсиле розігнати всі затори
Нестримане "нічого, або все".
2 Я видивився очі в небеса,
І йшов туди, наосліп, кожен раз,
Де марилась її хмільна краса
— Єдине те, що мав з усіх прикрас
Приспів
Спалахують червоні світлофори,
Угору заблоковані шосе.
Й безсиле розігнати всі затори
Нестримане "нічого, або все".
програш
І, тільки перші з'являться краплини,
Зриваюся, біжу туди мерщій,
Де викидають вниз хиткі драбини
Дощі, дощі, дощі, дощі, дощі!!!
Приспів
Спалахують червоні світлофори,
Угору заблоковані шосе.
Безсиле розігнати всі затори
Нестримане " нічого, або все"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659763
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 20.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2016
Весна в листву деревья одевает,
А у людей уж — все наоборот,
На них теперь, как снег, одежда тает
И слабый пол заманчиво цветет...
Все больше спотыкаются мужчины
И за баранкой — тоже нелегко,
Как следствие единственной причины:
Навстречу дышут кровь и молоко!
И мысли сверху донизу щекочут,
Когда, на расстоянии руки,
Курсируют наряды, все короче,
Порхают, словно в теле мотыльки.
Куда-то исчезают все проблемы,
Пускай, недолог этот сладкий миг...
Мы, мужики — продукт единой схемы,
Поэтому и пялимся на них...
Что делать — адекватные рефлексы!
Их не унять, кричи хоть караул!
Недавно, вроде, было не до секса...
И, вдруг: "Вот это — ...опа!!!..
...я бы вдул!.."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660696
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Нервишки рву...
ломаю пальцы...
В искусстве вышивки на пяльцах
моё ажурное шитье,
с небесной помощью -
житье.
Раскрыты паруса надежды
над кораблём моим,
как прежде,
и жизнь меня не захлестнёт
потоком грязи,
слёз, и склок...
А где же я в повествованьи?
Да в каждой строчке бесталанной,
я в каждой букве,
в слове каждом.
Делюсь. Живу.
Умру однажды.
Ты знаешь, слово - это жало,
и плеть, и пряник.
Словом, мало
необходимо -
чтоб в висок
и - нет меня.
На все пятьсот...
Но есть - контрольный.
Чтоб - клеймить,
стрелять навылет.
Чтоб убить.
Прицельно - в глаз.
Не в грудь, не в спину.
Убить. Не ранить.
Слово - сплину...
А знаешь, друг, как мне бывает?
Молчу. Держусь.
Ты не узнаешь!
Как только думаю:
"Все тленно..." -
просвет - СТИХИ.
Вдруг. Непременно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659890
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Я закохався в Львів далеко не одразу,
Не в першу мить. Та і не в перший день.
Як не одразу розуміють звуки джазу,
Чи тонкий зміст кобзаревих пісень.
Мені, народженому серед садів Поділля,
Здавалося, що я потрапив в сум,
Хотілось в поле, аж до божевілля,
Втекти від міста та від власних дум.
На мене тиснуло його старовиною,
А ще не пізнане минуле кожен раз
Ві сні вкривало страхом з головою.
Я просинався гнівний від образ.
Та поступово, тихо, крок за кроком,
Ввійшов і я в його життя, і він в моє,
Моєї недовіри луснув кокон
І в душу сумнівами більше не плює.
І полюбилися мені червоні мури,
Церков старі будівлі і двори,
І контури нової площі Юра
І давній обрис королевої гори.
І вулички із назвами старими,
На площі Ринок кований ліхтар,
І гарнізонний храм з всіма святими
Й телевізійна вежа поміж хмар.
І запах кави та смачного шоколаду,
Що линуть із копальні та майстерень,
Туристи, що блукають не до ладу
І сміх дитячий з затишних цукерень.
Бруківка, витерта століттям і ногами,
Фасади давні й лавочки самітні,
Трамваї, що теленькають дзвінками,
Дівчата молоді та пані літні.
Нові будови і старі квартали,
Блукаючих музик веселий спів
Для мене рідними ви поступово стали.
Я закохався в тебе, древній Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660519
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Не так у нас с ней было, как у всех
влюбленных в этом мире пар людей
во всем: и от разлук и до утех,
и даже в концентрации идей,
рожденных среди ссоры иль любви
и высказанных стоном, криком губ,
и кожей на спине, что до крови
порой вскрывали пальцы ее рук.
Не так у нас с ней было. У других:
проверки переписок, счет звонков.
У нас же друг для друга стих да стих
и мир, что состоит из дураков,
из редких городов и шума шин,
плетущихся в колоннах автострад,
среди которых я к ней поспешил
доехать через пыль и листопад.
Не так у нас с ней было, как у тех,
кого и выбирали сквозь постель,
ведь слаще человеческих утех,
душевные утехи без страстей,
но с полным осознанием того,
что вместе проберет нас плач и смех,
и мне, кроме нее ведь никого
не надо для души из прочих всех.
© Денис Пасенко
https://vk.com/denis_passenko_poetry?w=wall-52158615_1039
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660574
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Тобою пахнет, но совсем немножко,
забытая рубашка на диване...
Ну как тобою, это ж понарошку,
скорее уж любимыми духами...
Тобой последний недопитый кофе,
и в лоскутки разорваны салфетки,
как выстрел и расстрелянной обоймы,
-я ухожу...- куда ты?безответно...
И уходя, забрал ты свои вещи,
немного из души моей и сердца,
то, чувство, что засовывают в клещи,
все мысли, что им просто негде деться...
в шкафу пустой души очарованье,
на вешалках лишь суждено томиться,
той пустоте и боль воспоминаний,
мечтам и планам...им уже не сбыться...
Нас больше нет... Теперь мы только сольно,
без долгих мук, рыданий, расставаний,
но только пахнет так предательски подпольно
забытая рубашка на диване...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660565
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Сколько угодно старайся почувствовать всеми фибрами -
к взлому дверей никогда не бываешь вполне готовой.
В сердце вломиться всегда норовят, когда там не прибрано,
прежний бардак заменяя без спроса в тебе на новый.
Дерзкий захватчик откроет все окна, и ветром выдует
чувства былого осколки, что грустно там доживали.
Тот, кто подумал, что это прекрасно, пусть не завидует:
ведь обо мне могут даже не знать, здесь ли я, жива ли.
И обживают сердечный мой дом, разложив по полочкам
там - зелень глаз, там - улыбки, там - жесты, там - смех и голос...
И прорастаю я в них, и молюсь этим вот иконочкам,
и существую в режиме мелькания светлых полос.
Светлые - это когда здесь обжито, тепло и радостно.
И что с того, что сама - в уголке, не хозяйка в доме?
Ведь без разбойничих глаз тут такая тоска, что странно, но
я им сама свои коды шепчу и молю о взломе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660557
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
одинок бывает даже Рим
я ждала и за собой звала
не услышал скептик-пилигрим
и надрезал два моих крыла
я шуршала золотой листвой
ангелов ловила на мосту
пропиталась верой не родной
впитывала неба бирюзу
волочила крылья за собой
Тибра зелень обрела в очах
вглядывалась всё же в облака
где же он, мой неразумный птах
триста раз дарила Треви взгляд
вечный город по пятам бродил
где неугомонный Бонапарт
или Рим ему совсем не мил?
а хотелось вместе с ним дышать
светлячков считать и кофе пить
и о бесконечности мечтать
и его любить, любить, любить!..
фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660566
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Пусть это будет в тумане тайны,
кто в моей лодке накрыл руками
руки мои держащие весла,
губы мои задумчивым взглядом,
кто растрепал мои косы ветром,
кто мои слёзы назвал росою,
кто собирал со мной листья чайные,
кто доспевал со мной сочным яблоком,
и проникал в меня светом солнечным,
кто на лопатках узоры пальцами
мне рисовал, и шептал мне нежности…
Я так скучаю по нему прежнему…
Речка грустит и звучит :”Где же он?...”
Я отвечаю теченью тихому:
“Он на вершине вулкана спящего
силой своей продолжает сдерживать
дождь, чтоб поля не накрыл пемзою,
и не засыпали камни легкие
где-то долины, ущелья, впадины…
Он зашумит водопадом джазовым,
звуком, до одури узнаваемым,
он ароматом вернется розовым,
приторным вдохом, фруктовой мякотью,
соком по краешку рта малиновым…"
Против теченья грести веслами
руки мои обросли жилами,
я повзрослела и стала сильною,
ночью плыву под луной огненной,
и тишину разбавляю звездами,
что в отраженье реки колышутся.
Я так скучаю больным лебедем,
что ни взлететь, ни приплыть к берегу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660437
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Я стар уже, а ты еще так молод и горяч…,
Чтоб уберечь тебя от горьких неудач
Я, так и быть, одам тебе оружие свое:
Улыбки легкий меч, молчания тяжелое копье.
Улыбка как и меч – решают тысячу проблем,
Порою не всегда, надолго, но не насовсем.
А вот молчанье помогает их заранье избежать.
Чтоб не прослыть шутом, учись язык за зубками держать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659555
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Знов по колу буття - знов зустрілися Авель і Каїн,
А це значить - попереду Ноїв Ковчег і потоп.
Та не буде Розп'яття, бо двічі його не буває.
І життя - не чернетка із безліччю справлень і спроб.
Відбудуються знову зруйновані мури і храми,
Над невірством волхвів пролуна єрихонська труба.
Десь у Всесвіті плаче наш Янгол, напевно, над нами -
Зорепадами в землю його опадає мольба...
Завтра буде світанок... Та ми не повернемось завтра -
Нам дано час до півночі... Й знову за вітром злетить
На чужих помилках розікладена заново ватра...
Знов по колу буття, де з нас кожен - розвітрена мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659849
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Поверхнею судоми хвиль довірливого озера
Залишить кола надвечірнє-розово
Голодна зграя тонконогих чапель.
Сором’язливих вуст вагою крапель
На території-шагрені бруків-площ
(щоб крапелин овали світ скували)
Впаде цілунків непроглядний дощ.
Драбинками п’янкі небесні гами
В гойданні над чутливості лугами
Розіллють туркотіння голубів
Духмяними садовими снігами
* Покиця́ння, -ня, с. Въ игрѣ въ жмурки: прикосновеніе къ играющему. См. Покицяти. О. 1861. XI. Св. 38. (Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко))
Автор ілюстрації - Чернишова М. Г. - "Чаплі"(фрагмент)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660398
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Обнимающий дерево - друг,
обрывающий травы - не враг;
Но у первого сердце - луг,
у другого - крутой овраг.
И для леса роднее тот,
кто из этих двоих цветёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653707
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 18.04.2016
Старий під'ізд, де написи віщують,
Біля дверей котячий туалет.
На сходинках безхатченки лаштують
Для себе місце із старих газет.
Якась іржава кілька на папері,
Сухий окрайчик хліба і вино.
Ім затишно, бо всі закриті двері,
І п'ють по черзі доки бачать дно.
Один із них прорік із виду синій,
Брудну злизавши краплю із руки:
- Так гарно сидимо ми з вами нині.
Оце життя сьогодні, мужики!
А в цей же час у лондонському клубі
П'ють джентельмени каву з кон'яком,
Новини продивляються в ютюбі,
Попахуючи дорогим димком.
А на столах - всі мріі для гурманів,
На стінах Ботічеллі і Далі,
Зелений оксамит м'яких диванів
І крісел величаві кораблі.
Один з панів печально так зітхає
І врешті так ліниво промовля:
- Ви знаєте, а Захід загниває...
Приречений він, відчуваю я.
***
Моралі тут немає і не буде,
І не робіть із цього відкриття.
Що маєте - цінуйте завжди, люди,
І з радістю приймайте це життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659489
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Она была хорошей хозяйкой.
В ее доме пылинки не встретишь,
Вещи нет ни на месте лежащей,
И когда веселый котенок,
Подаренный её дочери,
Начал карабкаться по занавеске,
Он уже через десять минут
Был на улице жалким комочком.
Ведь она была хорошей хозяйкой.
Она была хорошей хозяйкой.
Конечно, дочке она больше никогда не позволяла
Приносить в дом что-либо живое,
Но зато как же нарядна всегда была девочка,
Мать за этим следила заботливо,
И однажды, был день рождения ребенка,
Когда девочка чашку на пол уронила,
Мать прогнала ее тут же из за стола,
При гостях обещая ремень,
Ведь она была хорошей хозяйкой.
Она была хорошей хозяйкой.
Когда паралич разбил ее мужа
И он не смог больше ходить
Что ж, пришлось ей ухаживать за стариком,
И он у нее был тоже нарядный,
И даже пиджак всегда с орденами.
И когда он на этот пиджак свой прекрасный
Пролил кофе немного, она
Наградила его оплеухой,
И еще раз – по пальцам дрожащим,
Ведь она была хорошей хозяйкой.
Она была хорошей хозяйкой,
Только жить хорошо ли с ней было?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631443
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 18.04.2016
...А... може... нумо - партію у шахи?
...І, знаєш... В мене є Вино і Хліб...
Змивай свій грим, що наганяє страху...
..а я зніму - намуляв трохи - німб...
Ти - чорними? Як завше? Не набридло
завжди лишатись Абсолютним Злом?
- Без Темряви - не буде видно Світла.
Добро без Тіні - буде чи Добром?
- Та досить філософій, краще ділом
творити ВОЛЮ Світла... Диво з Див!
Я нині сотню душ наповнив - ВІРОЮ!..
- Я нині сотню душ - занапастив...
...Пекельний... Чи колись інакше зможеш?..
Нехай - хоч в шахи! - а здолаю - знай!
- Були ті душі крихітні й порожні,
убогі і жорстокі через край...
За що їм - Світло? І за що їм - рай?
...І відповідь втекла у Небо - птахом,
байдужа до поразок й перемог,
де в білій залі двоє грали в шахи...
Один з них був - диявол.
Другий - Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660343
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Узнаешь по походке рукам и родинке на щеке,
И по этой безответной, острой боли в груди,
И по чувству, что вот больше так нигде и ни с кем,
И по стуку сердца, только мне в глаза не гляди.
Узнаешь по голосу, что опять вызывает дрожь,
И лукавой улыбке мальчика-сорванца,
И такая кутает нежность, но вот не трожь,
И не смей изучать и помнить черты лица.
И не думай, не тешься надеждами – не твое,
В этом диком мире чертовски неверных схем,
Бог смеясь покажет счастье и заберет,
И опять как всегда, оставит тебя ни с кем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660277
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 18.04.2016
А мне казалось, счастье впереди,
Шагни … И, вот оно, за поворотом,
Но пролетают годы без любви.
Проходит моя жизнь в молчаньи строгом.
А мысли в голове седой шумят:
Мол, как же так? А где же перемены?
Вершители судьбы моей молчат
И не торопятся производить замены.
Бессмысленно спешить на карнавал,
Когда уже распроданы все маски,
Когда за долгий путь уже устал
И хочется на старость лет лишь ласки.
Бороться, воевать уже нет сил.
И раны в сердце мучают ночами.
А ведь когда-то я жену любил,
Любовь свою доказывал делами.
Все в прошлом. Только память бережет,
Листает иногда свои страницы.
И вижу я, ушел мой пароход,
Ни журавля в руках нет, ни синицы.
И на дороге, по которой я
Иду, считая дни, теряя годы,
Не видно путеводного огня,
Возможно, что из-за плохой погоды.
Да, счастье оказалось миражом.
Мне каждый день подарок и удача.
Мы от судьбы так много часто ждем,
А, получив, заходимся от плача.
Раз утром просыпаешься живой,
Благодари Всевышнего за ЭТО,
И отправляйся в путь лишь той тропой,
Где видишь признаки божественного света.
16.04.2016 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660267
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Ты настолько хроничен, что горчишь
при глотках надкушенного тумана.
Пряным соком невыспевшей карамболы
высыхаешь при вдохе в горячем рту.
Входишь в поры бесчисленностью иголок,
даже в будни, когда ты угрюм и колок,
и закрыты на пуговицы карманы
с прежней нежностью, крыльями бьют устанно
птицы-мысли в окно, что останусь и не уйду…
Буду жить на скамье у твоих фонтанов
без цветастых зонтов, черепичных крыш,
и смотреть как спишь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660301
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Ти знаєш, як зірки летять униз?
***
Ми лежимо і дивимось на небо,
Цвітуть дерева, чути ніжний свист,
І як клубочки, тулимось до себе...
Земля накрита травами рівнин,
На височині прилягли поспати.
Забули ми про давній часоплин,
Зате ми вдома, ми у теплій хатці...
Дивись угору - зір є тисячі,
Мільйони і мільярди - всі на стелі.
Але чому ідуть такі дощі?
А раптом в нашу стукають оселю?
Ми лежимо, і зірка теж лежить -
Кому ж бажання треба загадати?
Землі, напевно. Її діти - ми,
А зірка - то Землі далека мати...
Щасливий слід Молочного потоку,
Де наші зорі на землі сплелись,
Бо небо - дзеркало та чуйне око...
***
Ти знаєш, як зірки летять униз...
17.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660150
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Вчорашній дощ залишив на згадку затерті сліди
Розмішавши в долонях палітру асфальтно-піщану
Цілий світ розчинив мимоволі в краплині води
Роз'ятривши у серці моєму від спогадів рану...
Всі думки, що учора здавалися(справді!...) -"нічим"
Вже сьогодні мені повернули терпку ностальгію
Ти не думай!До того я зовсім не марила цим
Але й бути байдужою...просто, як ти! - не умію...
У розлуки так як і в печалі - обличчя одне...
Воно сповнене смутком(самотність для нього у звичку)
Я крізь сльози завжди говорила собі:"Все мине!..."
Тільки, що там слова? - коли з серця не вийняти шпички
Не втекти в небуття, коли вихід один то обман
(Розтікається біллю, застигне у жилах смолою...)
Жоден час не спроможний зцілити всіх зболених ран
Бо та більшість із них, вони просто зовуться - "тобою!"
............................................ ...
Прибиває пилюку асфальтну, розсіяний дощ
Як приблуда в мені, оббиває знайомі пороги
А мені залишається бути, одній - серед площ
Де вчорашній мій ти, переплутав до мене дороги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660162
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Я сотворю в тебе кумира
И возвеличу божество –
Настрою звук певучей лиры,
Чтобы восславить торжество
Души твоей, что утром ранним
Проснется, как живой цветок,
И звонким голосом сопранным,
Провозгласит судьбы виток.
Судьбы неведомой и странной…
И переменчивой, как встарь,
Где новь сражается со старым,
Взойти стремится на алтарь…
…В уме, и не без тайной мысли
О том, что сбудется мечта,
И в унисон новому смыслу
Твое спрошу я сердце: «Да?»
И, словно дивный свет из неба,
Далекий, лучезарный свет,
В глазах твоих увижу негу
И так желанный мне ответ. …
…Я сотворю в тебе кумира,
Переиначу в божество –
И чудный звук волшебной лиры
Сердец восславит торжество…
04.05.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441451
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 17.04.2016
Тебя глазами снова я ищу,
Ты ангелом приходишь в сновиденье.
Из снов своих тебя не отпущу,
Я попрошу тебя стать солнышком весенним.
С тобой на встречу я бегу, лечу,
Разлукой мучим был, но окрылённый,
Тебя средь тысяч звёзд я разыщу,
Чтоб ощутить себя счастливым и влюблённым.
Я в бурной растворюсь волне морской,
Я стану бризом, что вплетётся в косы,
Последую я Солнцем за тобой,
А утром нежным превращусь я в росы.
Я Осенью листвою припаду,
К твоим святым ногам, и пожелав удачи,
Зимою на тебя снежинкой упаду,
На краюшек губ алых и горячих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659987
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016
Я - этот город в дожде и в скоплении луж,
ветер, несущий в потоках гнилую листву.
Я - просто окрик ушедших и умерших душ,
что предпочли жизни в небе земную тоску.
Я - этот свет, исходящий из ламп фонарей,
бьющий до боли в сетчатку не видящих глаз.
Мне бы отныне не видеть гнусавых людей
и уж подавно не слышать их мелочных фраз.
Я - этот мокрый асфальт и гранит в том числе,
реку опутавший крепче железных оков.
Я - будто самый последний на этой земле,
кто еще слышит слова через звуки гудков.
Я - это все, кто сегодня придет к тебе в ночь
и растворится с тобой в веренице любви.
Я - это ты и лишь ты мне способна помочь
быть чем-то большим, чем улицы, дождь, фонари.
© Денис Пасенко
https://vk.com/denis_passenko_poetry?w=wall-52158615_1021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659898
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016
Знаете, мне просто надоело страдать,
Поэтому я поставлю память к стенке
И начну стрелять.
Сначала по коленкам,
Потом выше подниму прицел.
Она будет огрызаться, просить сжалиться,
Но при этом жалится,
Что не пойму их цель.
Но, черт возьми, я не экстрасенс,
И глаз на затылке нет.
Но главное, что не люблю за секс,
Как остальные, а за то, что живешь во мне.
Сказать можно больше, поцеловав.
Но ты чувства прячешь под целлофан.
Играя роль, причиняешь боль,
И я тебе тоже.
Терпеть и прощать - вот, что любовь,
Но она бежит приятным теплом по коже.
Рисует картины, в которых мы вместе на пляже.
В которых каждый из нас друг другу особенно важен.
В которых губами рисуем сердца на губах,
Улыбаемся, машем. Любовь видим на рукавах.
Когда любить приятно - это греет душу,
А не так, что любовь - петля, и за шею душит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659781
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Що, якби ти не згоріла тоді?
Колами бігає час по воді,
Сонце засвічує площу.
Хто має право на цьому суді
Винести вирок? В бездумній ході
Світ поспішає на прощу.
Вдосвіта срібним знаменом була,
Сотні думок з кольорового скла
Ти об'єднала в ідею.
Люди невдячні, зрадливі птахи,
Марять спокутати власні гріхи
Смертю, але не своєю.
Можеш складати десятки молитв,
Силою духу переграних битв,
Тільки кому що до того?
Кажуть, що віра твоя – маячня.
Знай же, зречешся – і чорна стерня
Завжди колотиме ноги.
Байдуже. Мить – і палкий епілог.
Скільки згадають твоїх перемог
Злі, одурманені лиця?
Сірим мотуззям обплетений стан.
Світові в очі дивись – чим він став? –
Іскра в огні інквізицій.
Справжню ідею ніщо не бере,
Хай наростає нав’язливий рев,
Жар обступає стіною.
Вогнище згасло, а ти ще жива.
Дивно... Руан не знаходить слова,
Щоб говорити з тобою.
Більше ніхто не пов’яже руки,
Тільки, чи змінять майбутні роки
Сутність людської отари?
Діло нехитре – меч взяти і стяг,
Важче – у сірих, однакових днях
Стійко тримати удари.
Кожен твій порух – для натовпу знак.
Хай що там кажуть, життя не війна –
Тихе тремтіння лампади.
Серцю ж потрібен шалений сумбур,
Бій із десятком смертельних фігур,
Дикі, рясні зорепади.
Істина вічна й напрочуд проста:
Стане руїною твій п’єдестал,
Ймення – із вічності стертим.
Курява, полум'я, галас і дим.
Кожен герой, аби стати святим,
Мусить яскраво померти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659701
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Привет, мое вчера…Сегодня дождь,
и ветер гнет осины…Чай с лимоном
мне греет руки…Я опять болею,
но кем и чем не ясно, черт возьми…
Привет, мое вчера…Ты снова ждешь…
Я вру себе, что где-то телефоны
разряжены … И наши параллели
рисует жизнь за разными дверьми.
Привет, мое вчера… Я пью коктейль
из горько-сладких чувств противоречий,
смотрю на лужи, отраженье звезд
мне не о чем, увы, не говорит…
Привет, мое вчера… Знобит апрель
и падает сомненьями на плечи
его тоска, но ты твердишь: ” Пройдет…”
И добавляешь: “Если Бог велит…”
Привет, мое вчера, погода дрянь.
Ты через час войдешь в мое сегодня,
наперекор всесильной непогоде
от слова “ты” становится теплей…
Привет, мое сегодня, рушим грань…
И мы звучим… И дождик на исходе.
Воруем крошки счастья в несвободе
в отрезках не своих календарей…
Ну что ж, сегодня, мне пора идти
в слепое завтра, в ночи половину,
где лунный свет прольется на палас
даря частицу солнца твоего.
Как не крути, я буду впереди,
а ты во снах дышать мне нежно в спину.
И мы роман из близости и ласк
оставим незаконченной главой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659710
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Я ще повернуся, чекай.
Отам, за знайомим рогом,
В кав"ярні сумний саксофон
Сплакнувши, виспівує блюз.
Від мене страждань не ховай,
Прошу, іди собі з Богом,
Отой наш нестриманий сон
З обійстя неприспаних Муз.
Я ще повернуся, люби
Оте забуття прадавнє.
Цигарок без ліку, потім
Цілісінький день не пали.
Вином не залити журби,
Не вперше і не востаннє...
Бурштин, що у позолоті,
Смертельна спокуса смоли.
14.04
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659585
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Бывает...
В норме- все.
Ты -не в тени.
Сердце- не в тине.
Но,черт возьми-
ее пойми!!!
Предпочитающая сок,
непьющая душа;
сегодня-
требует мартини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659663
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2016
[i]За вдохновение огромное спасибо[/i]
Мы все у времени в плену,
зашкаливает скорость жизни,
вопросы все - зачем и почему,
семья, учеба, дети, книги...
Выбрасывает время-катапульта
нас всех в свои проблемы и дела,
всевидящее око за небесным пультом,
рассудит всё, где правда, где вина...
А мы спешим в потоке этом бренном,
работа-дом, дочь-танцы, сын - на карате,
а хочется присесть, уж очень офигенно,
и с незнакомцем выпить по латте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659480
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2016
Ты выпотрошил душу одуванчика,
Развеяв парашютики его.
А в остальном ты был хорошим мальчиком -
И смел, и щедр, и с виду ничего.
Залюбовавшись бабочкой нечаянно,
(Ну что ты! Без претензий и обид)
Так крылышки рассматривал внимательно,
Что вряд ли она снова полетит.
О, мальчик мой хороший любознательный!
Я знаю, что без этого нельзя.
Ты истины ценитель и искатель, но
По ходу препарировал меня.
А я как одуванчик и как бабочка -
Всё, что могла, тебе я отдала.
Осталась еле тлеющая лампочка,
Та, что недавно солнышком была.
13.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659343
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Присядь на хвильку. Подивись на небо,
Заплющуй очі і дивись ще раз...
Щось уявляєш? Не кажи про себе,
А лиш дивись... Не треба зайвих фраз...
От думаю, немов мала дитина:
Цукрова вата в хмарах досі є?
І тут - ба-бах! А я ковтаю слину
І кажу: "Вати з цукром ти будеш?"
І знову думка... Як є білі хмари,
То з них тумани падають униз?
І тут - ба-бах! Мелодія гітари
Бринить. Десь. Там. Навколо озирнись...
А коли чорні хмари опадають,
Вони насправді терті і смішні?
А блискавка - то лоскоти. Звикаю...
І плач від сміху в вигляді дощів...
Усі ми із води повиринали,
І зорі проглядали у пітьмі.
Коли над нами вибухають хмари,
Бажання знов загадуємо ми...
13.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659266
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Я хочу с тобой петь
И смеяться. Грустить и болеть.
Но судьба мне даёт только сутки — роскошный подарок.
И мой жребий — реветь,
Когда после придётся трезветь.
Ведь расходится шов без таких круглосуточных сварок.
Но я снова стою
В этом старом усталом строю
Тех, кто не допускается к телу по разным причинам.
И опять признаю,
Что не тем и не тех я пою.
Это — странная страсть к производным от звёзд величинам.
Я гадать не мастак,
Но сегодня всё именно так:
Тот же дождь, те же мысли, всё то же неверие в чудо.
Я сама себе враг:
Я ловлю на пути каждый знак,
Хоть сама бы могла создавать их и вешать повсюду.
Всё на свете пройдёт.
Скоро этот закончится год.
А за ним будет новый, и так наша жизнь пролетает.
И пока мой полёт
Ещё длится, я рядом, я — вот.
Присмотрись и увидишь, что больше таких не бывает.
...Просто рядом побыть,
Рядом руку с твоей положить...
И понежить свой взор этим редким присутствием очным.
И в нирване застыть,
Сквозь спасительный слой ощутить,
Как зыбучим песком из-под ног осыпается почва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659374
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Хай буде вічність, космос поміж нас.
І хоч тебе не можу обійняти,
Коханням душі входять в резонанс,
І це насправді – більше, ніж багато.
Хай сонце сяйво виллє з вишини,
Його проміння вип’ємо нектаром,
Одної не сягнувши площини,
Серця палають негасимим жаром.
Гроза ясніє райдуги мостом,
Іду по ньому крізь усі століття,
Танцюють зорі в небі вальс-бостон,
Торкаючись в поклоні верховіття.
Між нами - простір, вишитий з надій,
Такий тендітний, світлий і чутливий,
Єднають сни нас кінчиками вій,
І вже тому ми у житті - щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659340
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Я такая, как ты не любишь, я пьяна.
Я красиво и страстно пускаю дым.
Вспоминаю тебя счастливым и молодым,
Не седым, как сейчас, в чем больше моя вина…
Мы – одна сатана,
Ты угрюм , я, на редкость, увы, пьяна,
Оттого и слишком честна и обнажена.
Вот хлопушка. Дубль… Пронзает опять щелчок,
Наша жизнь- королевство кривых зеркал…
Запылился на полке обвенчанный мой металл,
Безымянный палец мой зябок и одинок.
Я учла урок,
Я надену и выношу честно впрок.
Пусть хранит тебя Бог на развилке твоих дорог.
Я люблю тебя, даже ямочку на щеке,
Под колючестью спешных, уставших дней.
Быть тебя не может никто, никогда родней,
Мы уже по пояс с тобою в одной реке,
И рука в руке.
И любовь и счастье в моей строке,
Как тобой, я не буду любима уже никем…
Отдадим хлопушку дублей мы в плен огню,
И скелеты, что были в твоем и моем шкафу,
Покаяньем своим пред тобой завершу строфу.
Нежным взглядом и словом, надеюсь, пробью броню.
Близость сохраню.
Обойдем стороною мы западню.
Я твоя жена, я, увы , пьяна, я тебя люблю….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659256
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
«Щур
У деревах темних.
Біль у скронях приглушена
Гірляндами хвилин…»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Південними вечорами
Країни нетутешньої
Ні, не моєї – не зболеної,
Не цієї вітряної Ірландії,
А тої, де сонце гаряче,
А ночі нестерпно задушливі,
І не сьогодні – не цієї епохи
Байдужої та невизначеної,
А тої, коли літали залізні бджоли,
І писати вірші
Це було наче підписувати
Собі смертний вирок,
Шарудів серед гілок магнолій,
Серед листя мигдалю,
Що вже давно відцвів,
І наплодив свої горіхи отруйні,
Щур волохатий –
Домовик кам’яниць-фортець,
Господар цього дому-світу,
Той, що подарунки приносить:
Маленькі шматочки болю,
Кожній людині мислячій,
Кожному поету чи то художнику.
Збирали їх, на нитку нанизували,
Носили ці гірлянди й намиста,
Носили замість прикрас і годинників
Носили, доки життя ставало,
Доки писали, доки бачили,
Доки люди з кам’яними мізками,
Очима каламутними
І кров’ю ртутною
Не вганяли кожному
В серце металу шматок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658929
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Разбей зеркала в снег,
Чтоб рядом с тобой таким,
С которого пить воды,
С которым не плыть- тонуть,
С таким вот и грех не грех…
Чтоб мне не считать морщин
Сотри зеркала в дым,
И просто чуть-чуть будь.
Мне б ванну из молока
В какую-то там луну,
Березовый сок в стакан,
Барвинок весны в косу…
Чтоб ямочки на щеках
Смотреть …и глотать слюну,
И в снег разбивать баланс,
И в пар превращать росу…
Держи на губах сон,
И мой в голове смех,
А я посмотрю вглубь
Твоих потайных озер,
Где юный на дне дракон
Разбил зеркала в снег…
И слог мой словил на слух,
что час без пощад скор…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659025
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
«Всё проходит»… и пост православный, и постмодернизм…
И на стиль, к сожалению, нынче товарищей нет…
И, куда ни взгляни, окружает нас дикий кубизм,
Несмотря на туманность и шарообразность планет…
Скоро век, как без лавров и в бозе почил футуризм
И почти никого не шокируют нынче шедевры Дали́…
И, похоже, теперь не вписаться мне в сюрреализм,
Разве, может быть, в одутловатые формы Земли…
Не успев опериться, спешим напролом в акробаты…
И художники нынче повсюду такое творят…
Но на кру́ги своя возвращаются даже квадраты,
Правда, режутся больно их рваные в клочья края…
Я надеюсь – остались ещё интересные темы
И нескислым натурам жевать их, не пережевать…
Не смогла устоять перед ними Ферма́ теорема,
Но обидно до слёз, что забыты стихов кружева…
апрель 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659062
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Давай пограємось в генетиків з тобою.
Щоби сусіди прокричали :"Жесть!"
На свинях щоб стрибати як ковбої
І стригти з них жовто-блакитну шерсть.
А потім схрестимо асфальт, дорогу й розум,
Щоб не боявсь гібрид морзів і штормів
Щоб переносив спеку, град і грози
І сам себе ремонтувати вмів
З реальністю ми схрестимо освіту,
А потім із реальністю закон
Мандатну тупість схрестимо і біту
Страшну реальність і казковий сон
Ми зробим так, щоб всім жилося краще
Схрестивши совість і машини патріархів
Відповідальність схрестим й медицину
А пенсії з прибутком олігархів.
Фігур скелетних схрестимо із салом
Додавши щирість і культурну поведінку
Відродим вид якого дуже мало:
Відверту, вірну українську жінку.
Бо ми генетики - є професіонали
А там керують хитрі самозванці
Схрестили "шось" і щоб воно їх не шукало
У Межигірях своїх схрещують лиш пальці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658998
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
У сум"ятті думок і снів
Із тих бажань першооснови
Твій голос тихий заблукав.
Мене ніхто не сповідав,
Не дарував образ обнови,
А ти знайшов і знавіснів.
А ти знайшов і озирнувсь,
Поцілувавши кожний пальчик ,
Крутилась обертом земля.
Та я й не бачила здаля,
Що стиглий місячний окрайчик
До хмарки лагідно горнувсь.
У сум"ятті торкалась веж,
А дим свічок туманним флером
Дурманив і п"янив щораз.
Серпанком вкрита без прикрас,
Я вчила роль з палким суфлером,
Не маючи шаленству меж.
11.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658898
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Простирадлом шовковим і чорним спускалася ніч
Наче кішка тихенько на лапках входила у місто
Зачепила верхівки дерев - доторкаючись пліч
Зовсім сонного світу... - робила це так урочисто!
Заблистить водоспад недосяжно-незайманих зір
Проливаючи сяйво з вікон, відіб'ється на стелі
І без стуку і шуму (крізь скло) Безсоромний Шекспір
Свої погляди срібні залишить у нас на постелі.
Ми від нього тихенько і швидко заб'ємось в куток
Утонувши в мовчанні - очима торкаючись неба
Якби знав круглолиций, що нас розділяє лиш крок
То б не думав тоді - тільки б діяв і мав те що треба!
По долонях твоїх мої пальчики зводять мости
Теплим вітром цілунки грайливо гуляють по шиї
Ми у ніжних обіймах відкриємо дальні світи
Ті що вчора іще для нас звалися просто - "нічиї"
Тиха ніч за вікном з блиском зір-ліхтарів в унісон
Мерехтить, мов дрібні діаманти в руках ювеліра
Ми обоє настирливо й вперто долаємо сон
І так само уперто минаємо очі Шекспіра!
Заховай погляд - стій!(не шукай!) свою п'єсу нову
Не про нас ти напишеш!Забудь! Я і він - ніпричому!
Тільки Місяць не хоче сприймати розмову мою
І продовжує мовчки чекати у небі нічному...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658928
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Ти чуєш,
Як співає небо?
Чуєш? Оглух? Знав мелодії?
Виходив до оркестру
І кликав до себе?
Чи приходили на подіум?
Ти чуєш,
Як тріщать громи,
Немов удари в тарілки чи барабани?
Оркестр не спиняється,
Подарунок прийми.
Його дали на пам'ять.
Хмари пливуть,
Шепочуть...
Їхнє турне триває 24 години кожного дня.
Суміш мелодій,
Їхній розчин...
А от і кульмінація - тенор, мов янгол, з неба впав...
Ти чуєш,
Як співає небо...
Поліфонія, насиченість, пристрасть.
Кожна музика - це повстання проти всього
І навіть проти самого себе.
Таким робить місто...
11.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658909
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Кохай мене тоді, коли слабка,
Коли в боргу у Бога і у долі,
Коли в біді, не вирватись з неволі,
Кохай мене, як повінню стіка
Душа моя і на порозі ніч.
Надій і мрій залишилося мало.
Кохай мене, хоч позовом дістало
Оте незриме, що не варте свіч.
Оте, що занавісить світлу мить,
Наливши трунку на пекучі рани.
Мигтять у чорно-білому екрани -
Яскраве наказало довго жить.
Кохай мене у квітах і в росі,
Кохай у сивині і у розлуках.
У пестощах згуби, втоплюся в муках -
Забула щоб, хто ми і де усі.
Кохай мене тоді, коли літа
Лякатимуть і кликатимуть Бога;
Коли до неба стелеться дорога,
У очі глянь, без тебе - самота.
11.04.2106
Кохай мене тоді, коли я найменше цього варта, саме в цю мить - це те, що мені необхідно найбільше.
Шведське прислів"я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658807
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Неба так много, что скомканный лист
падает, не оглянувшись.
День, осыпаясь, на ветках повис,
сумраком поперхнувшись.
В складках домов снова ежится жизнь,
плечи расправить пытаясь.
А за окошком - опять миражи
вспыхивают и тают.
Только на крыше, на краешке, там,
где зацепившись за небо,
время дрожит - к двум бродячим котам
тихо спускается Небыль.
Сказки кошачие им говорит.
Пальчиком водит по звездам...
Если ты с ними - меня набери.
Помнишь? (068) ... - .. - ..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658783
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Проміння пестить, творить чудо-мить
ту незбагненну, що секрет мій знає:
сплетене - виткане, слівце моє летить
шепоче ніжно:« Я тебе кохаю…»
Чи взнак тобі оте серцебиття?
А чи знайомі почуття, де відчай
стукоче в серці: «…нащо те життя,
якщо не можу глянути у вічі»?
Так і живу. І слова не сказать,
отого слова, що жадає кожен.
Чекання теж – і щастя, і життя.
Далеко ти. Але неначе – поруч.
Полину крізь…торкаюсь до щокИ,
і до чола…ось губи ніжні, рУки…
Невже і доля, відстань і роки
всього лишень хранителі розлуки?
Скажи мені, чи відчуваєш стан,
коли мій погляд образ твій голубив?
Або між слів палких він заблукав,
і не торкнув тебе і твої губи?
Шепочу в небо, мовлю в небуття:
про все таємне сказано: судилось.
Я жду з небес напевно співчуття,
та розумію: впала у немилість!
Пробач Творець, немає каяття
за ту таємну сповідь і бажання,
бо неможливо жить без почуття
і без надії на святе кохання.
Вир почуттів…
Життя – воно таке -
зустрітися з тобою
не судилось.
…тобі лише скажу я
тет-а-тет:
Незустріч - та –
така несправедливість!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658752
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2016
Любить больно, и лучше бы тебя я продинамил,
Как и всех до тебя раньше.
Но в любовь поверил, что зажгла ты между нами.
Тебе поверил! А ты оказалось раной.
И как теперь встречаться с другими?
Я хочу содрать кожу с лиц их,
Чтобы твои глаза увидеть.
Я без них духовно нищий.
Забываю о боли я, когда пишу строки,
Когда вливаюсь в музыку и отбиваю такт, синий.
И может быть поэтому их много, столько,
Что мир вокруг теперь я вижу только так ими,
Я заливаю боль внутри, в которой плавают твои слова,
Что ты уже давно забыла - я запомнил.
И потому все время руки режу я и пьян,
В этом суть, и в этом корни.
Меня подрезали. Внезапно. Нежданно. Стремительно. Резко. Без подготовки. Ударом. Неожиданно. На пике счастья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658661
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Я восени тобі коханням стану.
Я восени віддам тобі життя .
Згорю вогнем, морозивом розстану,
І розіллюсь у серці майбуттям.
Узимку найрідніша тобі буду,
Палаци малюватиму на склі,
І поцілунки ввік я не забуду,
Бо зігріватимуть усе святе в мені.
А навесні не зможеш вже без мене!
І засміються проліски із нас.
І дивним світлом знов засяє небо,
Любов нестримно пожене наш час.
А влітку зрозумієш: я єдина,
Якій життя готовий присвятить.
Моя ж душа серпнева, лебедина
Лише для тебе, рідний ,буде жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658615
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Тебя опять в своей любви найти…
Любила долгой белою зимою…
Снежинкой целовала на лету…
Была я очарована тобою!
И знала: сквозь метель, снега я жду…
Растаял зимний лёд – моя беспечность!
Весенняя капель поёт вновь под окном!
Ах, эта белая зима, как будто вечность…
Напоминает только о былом…
И вот в весенней прелести вселенной –
Тебя хочу обнять планетами Земли!
И в новой откровенности мгновенной
Своим порывом души нам спасти!
Тебя опять в своей любви найти…
09. 04. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658382
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 10.04.2016
У домыслов длинные ноги -
Фантазии страсть неуемна:
Без мужа, бездетна, бездомна -
Несчастная женщина...Боги!
Направьте заблудшую срочно
На истинный путь, и немедля.
Упрям в пожеланиях, въедлив,
"Желатель" добра...не нарочно!
Не спит и не ест, благодетель,
Он знает, где надо и сколько,
Кому не ламбаду, а польку
Плясать, чтоб спасти добродетель.
Он знает, пришедший "мессия" 6
Подсказки хранятся в тетрадке,
По пунктам, в бессменном порядке,
Квитанции будто складские.
Распишет, разложит по полкам
И знает,когда и откуда
Беда вдруг нагрянет, а чуда
Не ждите, в стогу-то - иголка.
У домыслов нету печали.
Забыты чужие доспехи.
Укрыв беспредела успехи,
Уроками всех нас достали.
У домыслов длинные ноги -
Фантазии страсть неуемна.
Бесчестны, нахальны нескромно
Льют глупость... оббили пороги.
09.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658283
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 10.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2016
Стукає дощ по блясі. Вечірній спалах.
Спить задоволене місто, чекаючи ночі...
Може зварити чаю? Цього буде мало?
А темрява хилить у ліжко замучені очі...
Світяться де-не-де лампи. Чисті звуки
Для нас творять разом із громом поліфонію...
А ми сидимо під ковдрами, грієм руки,
І зима минула, а дощ - це наша довга мрія...
Включили вуха, фарбуючи кімнату
У кольори хвойного лісу з далеких глибин...
Згадалися сни і маленькі, м'які ведмежата,
Сни, спалені залізобетоном із чотирьох стін...
Сміялись ми, плакали, падали в інше,
Наш чай грів тіла і ковдри терпкого кохання...
Колискову грав дощ, зводячи наші вічі,
Як в часи Темних Веж - лиш очі лицаря і дами...
***
Так минала ніч, а нестихаючий дощ
Все ще рубав бруд волинкою гордого плачу...
Мокнули щасливі дерева, бруківка площ,
Наші ж серця були як одне - палке і гаряче...
07.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658007
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Не хвилюйся за мене - я просто виплакую зиму,
Це дощами виходить із рани пекучої сіль.
Я ще трішки поплачу - і сонце у грудях нестиму,
Заспіваю веснянку, щоб став у танок березіль...
Ще хвилинку, будь ласка...я хочу побути слабкою,
Пригорнутись до неба і душу у нім віднайти...
І я знову зречуся престолу у Храмі Покою...
І я знов відбудую попалені вкотре мости...
Це весна, розумієш, - весна всі сніги розтопила,
Журавлями лоскоче ще сонний і зморений світ...
Щось свербить на спині - то мої прорізаються крила...
Щось тривожить мене... Мабуть, просто вже час у політ...
Не хвилюйся за мене - я сни непобачені плачу.
Ще хвилинку, будь ласка, - я знову себе віднайду...
Розумієш, весна - це час прощі, спокут і пробачень...
Дай хвилинку мені у моїм Гетсиманськім саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657814
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Подержи меня сегодня за руку,
Завтра превратимся в пепелище,
Вечером любуемся на радугу,
Утром только ветер в поле рыщет.
Обхвати мое запястье ласково,
Завтра от души моей остатки,
А сегодня жаркий шепот наскоро
И улыбка милая украдкой.
Ты прости, что прошлое погублено.
Сохрани прекрасное меж нами.
До рассвета будь моим возлюбленным...
Утром мы останемся друзьями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657745
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Эй!
Я подарил себя тебе, ты подарила боль мне,
Которой раньше я не ощущал.
Быть хочу с тобой, хотя когда-то быть желал бы вольным,
Но знаешь что? Я эту боль полюбил сильней тебя.
Она так близко к сердцу.
Ты никогда так близко не была.
И никогда не резала так резко,
Как режут душу мне твои слова.
Расскажи мне про любовь, которая не бьет об стены.
Что где-то среди облаков и солнце, как и ты, не стало стервой.
Это не день рожденья мой и я не торт со свечкой,
Но в жертву принесла меня, как Авраам овечку.
Я не на Голгофе и распинаться мне так мало толку,
Но все же хочется так на кресте уйти красиво,
Тебе за эту боль и тысячную строчку
Отдельно от души спасибо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657782
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2016
Не ворохнусь, не потривожу твого сну
З казок Морфея набирайся сили
Минуть вітри, розгорне доля крила
Назустріч Світлу і новому дню...
А десь вгорі Стовпи Творіннь - день з ніччю
І сотні нових сонць - горять Стожари
В своїх снігах заснув Кіліманджаро,
І тільки котик шарудить за піччю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657655
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2016
Я "Радости" закончила раздел.
Теперь его по святкам открываю
И крохи упоенно изымаю:
Неведом измышления предел.
Окончен бал - вуали палантин
На паутину, кажется похожим,
Затянет вскоре будуар и ложе,
И станет смутным контуром патин.
А на порог - печаль...чего тебе?
Крепки засовы, наведу порядки
И вымету сухие ветки с грядки
Души моей; в саду стоит мольберт.
Натянут холст и ждет палитры всплеск
Рука обнимется с пером и кистью
И зазвучит капель, разбудит листья,
Явит весне сияние и блеск,
Мелодий новых цикл и страсти жар.
Засовы отопру, хлеб-солью встречу
А что печаль? ее и не замечу -
Смеюсь до слез опять, держу удар...
04.04.2016
Картина К.Разумова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657625
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2016
У камина. Босая.
И тело-что платье,
Шелково...
Искры тычутся в плед.
Он готов запылать
Радостно.
У камина весну
Вспоминаю. А ночь
Хлюпает
В шоколаде листвы.
Ветер вяжет зиме
Кружево.
Знаю, абракадабра
В моей голове
Кончится,
И тепло этой ночи
В уютный денёк
Свяжется..
Листопад, листопад...
Что ж ты листьями всё
Падаешь?
У камина мечтая,
Бреду по весенней
Франции.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657514
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 06.04.2016
Поговорімо, милий, про любов,
Про те, що душу гріє так шалено,
А зустріч витіка крізь пальці знов...
Лиш сутінки - в очах твоїх зелених,
В моїх - графіт темніє в глибині,
Бо не приймають в себе частку неба...
Наснися ніжним доторком мені,
Бо лину кожним спогадом - до тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657559
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2016
Шкода, що серце- не радіосхема:
Щось підпаяв- і воно оживе.
Як заболіло-це теж не проблема:
Взяв ремкомплект- і воно, як нове.
Шкода, що серце не візьмеш з базару...
Я б вже давно замінила своє.
Ще й про запас підкупила би пару-
Раптом хтось серце зламає моє...
Ще б відключила я функцію"сльози",
Щоби чужим їх побачити - зась!
Витягла б з серця і вірші, і прозу,
Ще й написала б:" Напруга! Не лазь!"
Шкода, що серце- не радіосхема...
Б'ється і плаче, сприймаючи біль...
Наше життя- це складна теорема,
Досить підказок уже звідусіль!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403256
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 05.04.2016
Твої вуста - недостиглі гранати, смаку пізньої осені й божевілля...
В них, як в небо, лишень би пірнати, тонути, й прокидатись з похміллям.
В твоїх вустах стільки ніжності і життя, що хочеться помирати кожної ночі і воскресати щоранку.
Твої вуста - це причал для душі й точка відліку почуття,
Переповнено-невичерпна неземна філіжанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657351
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
скільки можна пестити себе ілюзією падучої зірки?
дощ накрапав у склянку донесхочу води, щоб пити і не напитися.
я тримаюся міцно за тебе поглядом із надією усе-таки будь-якою ціною
втриматися..
і до біса мораль та етику.
мої двадцять три роки не навчили мене геть нічому, окрім римування і як після безсонної ночі здаватись бадьорою.
якби ми помінялись ролями - я була би мужчиною, а ти - жінкою,
ти неодмінно би був згвалтованим..
знов прикриваєшся, немов металевим щитом, за однією зі своїх найнадійніших посмішок.
так посміхаються лише діти - усім обличчям, відверто, до болю у м'язах, що зводить вилиці.
я ненавиджу тебе. пристрасно, дико, безтямно ненавиджу.
хто надав тобі таке виключне право із мене сміятися?
не торкайся мене ані кінчиком нігтя, ані щетиною, ані видихом.
і пішов би ти разом зі своїми клятвами гіпократа та моїми комплексами електри.
але знай - якби я була чоловіком, а ти - жінкою,
я б цілувала тебе до втрати
свідомості..
і начхати мені на усіх фройдів та юнгів разом узятих,
мій діагноз один-єдиний без психоаналізу зрозумілий - до божевілля закохана,
бо цікаво,
як би пояснили джонсон та мастерс,
що від одного голосу
можна оргазмувати?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657287
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2016
Я втрати боюся, боюся зачинених брам,
І жити лиш згадкою, тішити думкою мрію...
Боюся відкритись назустріч буремним вітрам,
Боюся прощань, бо змиритися з ними не вмію.
Прощання - це як відпускати частину себе:
На волю, назавжди, у небо, у ніч горобину...
Та ніч усе небо закриє, колись голубе!..
Так важко дивитися мріям і спогадам в спину!
Усе відійде, все забудеться, стане нічим,
Допоки зі сховку не з`явиться привидом спогад -
Тоді оживе згустком болю у плетиві рим
Цей вірш, невловимий, як натяк, як подих, як здогад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657186
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Мені не треба ваше, заберіть.
Своїх ідей удосталь, назбираю
По крихті, - підійти дам короваю
І пригощу, якщо не підгорить.
До кави - про печаль і вечори,
Повінчані зі смутком і плачами.
Укриті сірими холодними ночами
Десь за вікном принишкли явори.
Шматочок з сіллю, тільки не для сліз,
А просто гостроти додати дрібку.
От забажалось мерзлого в Петрівку, -
Сміється над рікою верболіз.
А коли в грудях раптом запече ,
З корицею й ваніллю на додачу,
Смакує? Та й мені...чого я плачу? -
Боюсь, голодна Муза утече.
04.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657203
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Містична зустріч
...В темній залі ізнов
Ми удвох.
Ти мій спомин ожилий.
І розбурхана кров,
Мов відгомін,
Буяє у жилах.
Часу плин, часу плин
Із годинника
Стрілок спливає.
Ми один на один.
Неймовірно...
Бо так не буває...
Прохолодна пітьма...
Поцілунку
Вологого відчай...
Все знайомо. Дарма
Ти своє
Прикриваєш обличчя.
На волосся бурштин
Діадемою
Світла стікає...
Відбулося. І ти
ТУ, ЯКОЇ НЕМАЄ,
Впускаєш.
Лона пряний шербет...*
Терпкий запах
Знайомого тіла...
Ти сьогодні в себе
ТУ, ЯКОЇ НЕМАЄ,
Впустила.
Крик совиний луна...
Образ ІНШОЇ
В мороці згинув...
Чи це- ТИ? Чи- ВОНА?
Хто ти зараз,
Людинобогине?
Зустріч, наче полин,
Знов абсентові
Марення збудить,
Що НІЗВІДКИ прийшли,
Що повернуться
Скоро ВНІКУДИ...
Прохолода пітьми,
Що життя
Випива наостанок...
Схлип прощання німий...
Зачекай!..
...Та зоріє світанок...
*шербет- стародавній східний напій
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116040400581
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657040
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Каскад грехов чело украсив,
Сползает каплями смолы.
О,как те капли тяжелы,
В бреду бездумных разногласий.
Упрямство - глупости подруга.
Иной процесс необратим,
Струит печали сизый дым,
Порочного касаясь круга.
Улыбчив, в горестных раздумьях:
Вступить, а может разорвать.
И время повернется вспять?
Не повернется...все угрюмей
Бегут минуты тех столетий, -
Не нужен больше никому.
Постой, я молча обниму,
Без укоризны междометий.
Каскад грехов чертит узоры
В ладонь, - рисуя без конца
Черты любимого лица,
В ночи - сияния зазоры.
Как быть, как знать? Где колесница,
Где индульгенции слова? -
Одна любовь всегда права.
Прощаясь...в ноги поклониться,
Любви,пока она жива?..
04.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657078
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Я заховаюсь в собі, від образ утечу.
Поряд малесеньку збірку кладу, як молитву.
Я вже програла з твоїми примарами битву,
Просто сховалась в собі та рахунки плачу.
Наче пухнасте, грайливе, мале кошеня,
Смішно до сліз, що шкодливе таке і нестерпне,
Лащиться мовчки, в любові якесь невичерпне,
Знову наосліп уперто іде навмання.
Коротко: крається темне оте повсякчас -
Місяць скотився в безодню, а неба немає.
Мабуть ворота у Рай зараз він відчиняє,
Тільки б знайти їх, бех хижих зіркових прикрас.
Щоб не забув ти, і вкотре не вилив образ,
Може й болітиме серце, то доля карає.
Пекло довіку оте називатимуть Раєм,
Доки топитимеш душу в омані чимраз.
Я заховаюсь в собі, від образ утечу.
Злу не дістанусь, любов"ю запалені вірші,
Може вони недолугі, або ще і гірші?
Ти не читаєш, той що?..просто будь,- шепочу.
02.04.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656750
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016
А ти причетна до моїх усмішок...
Я це вже віднедавна визнаю
І серед всіх біленьких білосніжок
Шукаю трішки ка́вову свою...
А ти для мене, мов легкий світанок,
В тобі безмежжя теплих почуттів
І так багато ласки філіжанок,
Що вистачить на декілька життів.
Ах, як невинно вмієш ти дивитись!
І пригортатись до моїх грудей...
В тобі є те, чим хочеться напитись,
Бо ти, мабуть, – найкраща із людей.
2015 р. Андрій Тофан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656654
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2016
Не стой за спиною, я слышу,
Виниловый шорох пластинки
И старой иголки жужанье
Извне.
Долбит дождь по-прежнему, крышу,
Сосульки и робкие льдинки
Смывает, отдав на закланье
Весне.
Ползешь по руке, умирая
От страха дрожу или неги?
Тебя ненавижу и жажду
Огня.
Безумия грани стирая,
Прозренья немые побеги
Не раз уже, даже не дважды,
Кляня.
Не стой за спиною, я слышу
Виниловый шорох пластинки
И шепот осипший от дыма:
"Молю..."
Упавшие крылья все выше,
Касаясь коленей, ложбинки
Глазами, губами судима -
Люблю.
01.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656309
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
Друже Платоне, озвись до кокеток:
Дух – то є вічність, а тіло – то тлін.
І наклади на ці вибрики вето –
Сукні носити повище колін.
Бо із цієї самої причини
Стали на шлях вибігати стовпи –
Б’ють водії свої автомашини,
А перехожі – серця і лоби.
Як по природі – і гілку до гілки
Тисне весною нестримна жага!
То чи наука твоя є помилка,
А чи причина у цьому друга?
Може то ти по знемозі останній
Став у Всевишнього блага просить –
Дати снаги для палкого кохання,
А якщо ні – то хоча б осліпить?!
А як Всевишній тебе не дослухавсь,
Щоби твій дух спочивав у раю
Ти нам локшину повісив на вуха –
Цю неспроможну доктрину свою.
Тому волаю через тисячоліття.
Прошу – зречися. Й відродишся знов.
Адже у цьому окраденім світі
Тільки і свята – жагуча любов.
Та, повнокровна, що гори звертає,
Та, що вулканить і душу і тлін
Й чомусь родитися часто бажає
Із неприкритих жіночих колін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656349
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
Отпускаю сегодня тебя на больное слово,
буду волками, псами, во все имена недели
выть в железных оковах неласкового апреля.
Отмерзать буду почкой набухшею, свежей новой
и расцвётшей почти, отпадать и с землей сливаться
черным мертвым кусочком лежать под твоей подошвой.
Для тебя я останусь календарем из прошлого,
кратким возгласом, эхом хвалящих тебя оваций.
Отмирай во мне клеткой за клеткой, за звуком слогом,
не входи в меня больше рифмами и стихами.
Обещаю не думать ни плохо, ни зло, не хаять,
не выискивать спину в рядах запотевших стекол,
и потише читать и погромче молиться ночью,
перестать по следам догонять, не жалея пяток.
Не гори во мне- ни рассветной, и ни закатной,
знаешь…во мне даже молнии обесточены…
Мне пора как фрегату на войнах обшиться медью-
чтобы не обрастать тобой, в водах сладостных предложений,
я пытаюсь закончить с самою собой сражения,
не вести эти битвы ненужные до трагедий…
Я птенцом со скалы буду падать на злые льдины,
не лови меня, не стели мне на льдину сена.
Я тобою по горло, по рвы, по горы, по сны вселенной
переполнена… Перекручена пуповиной
шея тонкая, до першенья и боли в горле,
слишком хрупкая, - на ладонях лежит доверие.
Защемило под кожей у сонной моей артерии,
углубились до основанья стальные сверла.
Отпускаю тебя на дрожащее в сердце слово,
не болей, не влюбляйся, не кайся и не сутулься…
НА-ВСЕ-ГДА, на немалый отрезок биенья пульса,
в жизнь такую пустую, такую чужую, такую новую...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656119
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2016
Шажочками поцелуев,
неспеша
взбираюсь на холм
твоей груди,
чтобы разбудить вулкан
страсти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655994
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Натхненний, в музиці пишу пісні прозові, як годиться
Я чую серцем пустоту, а мозком як мені не спиться.
Малюю натюрморт думок, пейзаж людей «непересічних».
Куди поділися чужі і непривітні атеїсти?
Натхнений я життям і вмру, востаннє вимовивши слово:
Не як герої із новел, чи із роману Льва Толстого.
Мої слова давно не ті. Оригінальність?!...не згадають.
"Живіть, допоки в світі цім вашу присутність помічають".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655952
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Иду по темной стороне прибоя,
Как отклик из пустоты…я…за тобою…
Иду…привитая до кончиков волос…
На эшафот…лишь слышен приглушенный голос…
С тобой я захлебнусь от страсти.
Ты - мой священник. Исповедь прими!
И проведи для меня причастье…
К себе в пылу прижми…
Я стану на колени…
- Просить прощенье?
Ты лишь кивни, я попрошу…
И на продажу душу подпишу...
И слезы грешницы сотри…
Рукою ласково по телу... проведи…
А там…
Мы поверили словам…
И создали рассказ…
Без лишних фраз…
Прелюдий…
Мы друг друга, возможно, погубим…
И сладостью покроем души…
Наш мир был некими разрушен…
Теперь в пыли…вдали…
Но как и прежде..других мы зажигаем фитили
…изнутри…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655455
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 30.03.2016
В різноманітті зір, сузір'їв і квазарів,
В туманностях, далеких від Землі,
По нотах нестихаючих пульсарів
Звучала музика в космічній млі…
Вона злітала із подвійних на нейтронні
То голосніше, то стихала вмить.
А я тепер в космічному полоні,
Мені та музика повсюди вже звучить.
Не переб'є її звучання ані шум моторів,
Ані відлуння злих буденних днів.
Лунає музика в міжзоряних просторах,
Поміж розпечених пульсуючих вогнів.
Я слухаю, дивуючись щоразу,
Яка ж краса, як гарно то звучить!…
Скінчилась ніч… Не вистачило часу…
Чому ж той день повільно так летить?…
[i]На фото: супернова 1987А[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651254
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 30.03.2016
№1
Вечность - это крупнолистовой высушенный джаз.
Ты завариваешь её в маленьком чайнике,
Возвращаешься в постель и пьёшь с гостьей,
Закусывая солёными груздями.
У тебя осталось совсем немного.
№2
Время - лучший тестер.
Так, открыв банку с груздями,
находишь мокрого,
неоперившегося программиста
с тросточкой и в котелке.
Ничего нет случайного в бизнес-процессе,
кроме методов нашей любви
и старых, прошитых солнцем поездов,
где поют чернокожие невольники.
№3
Опытному музыканту
Надо любить семь женщин:
До - дородную домохозяйку,
Ре - скуластую революционерку,
Ми - веснушчатую бизнес-леди,
Фа - певчую из церковного хора,
Соль - грудастую программистку,
Ля - детского врача,
Си - студентку третьего курса.
Варьируя продолжительность
И интенсивность свиданий,
Можно сыграть настоящий джаз.
В качестве диезов и бемолей
Используйте обстоятельства встреч:
Небольшие уютные кладбища,
Крыши высотных домов,
Районные библиотеки
Или просто свою постель.
№4
синие стены
всегда эти синие стены свободы
я люблю не по фен-шую
бью стёкла не по-православному
и уже целый месяц будда
не толкал меня острыми локтями
приятно быть сиротой
наследником скифской глупости
но как собрать эти осколки
в хрустальную башню
где каждая лампочка
поёт о зимокровном лётчике?
№5
Не чувствую себя одиноким -
напротив того, я зажат
толпою единомышленников:
я вчерашний, позавчерашний и завтрашний
дышат рядом так жарко,
что хочется выйти из себя,
как из прокуренного вагона,
и отдохнуть где-нибудь на травке.
№6 (РЕЦЕПТ)
Чтобы выпечь стихотворение,
возьмите
безмятежно-пароходный,
волжский,
окающий сон,
добавьте
расколотый колокол
Пабло Неруды
и лесной воздух,
неохватный,
как выксунская скука.
№7
Пожалеем атеистов,
им трудно.
У них нет не только Бога,
но также дома, стены, гвоздя
(если они и впрямь атеисты) -
только пытливый сквозняк
и бескрайнее ожидание.
№8
Найди меня
в маленькой комнате:
я сижу среди проводов
на уютном облаке,
триипостасный,
несмолкаемый,
наглый.
Найди меня
и надери мне уши,
Господи.
№9
Сегодня спросонья
новое стихотворение
явилось ко мне
в виде рюкзака,
в который надо было затолкать
подходящие предметы:
сжавшихся в клубки ежей,
резные можжевеловые ложки,
несколько пачек презервативов,
растрёпанную книгу братьев Гонкур.
(Я сбросил
стихотворение-рюкзак
с Канавинского моста
на проплывавший пароход.)
№10
Почему-то
каждая ловкая поэтесса
неогрубевшего возраста
вызывает особые желания:
хочется ходить с ней по улицам
и собирать пивные бутылки,
курить
дрянные болгарские сигареты,
плевать с высоких домов
на нежные лысины
собратьев по цеху.
Хочется не просто
прожить с ней несколько месяцев,
но непременно зачать ребёнка.
№11
Мне омерзительно и неловко.
Меня тошнит от прошлого,
как от забродившего винограда.
Оно настигает меня
простуженным звоном
январских пододеяльников.
Я завесил окна
бархатными шторами,
но прошлое всё равно льётся
в комнату из щелей.
Далеко заполночь
я лежу без сна
и расчёсываю новые укусы.
Надо быть готовым
подраться с прошлым, как с женой,
или заняться любовью,
как с молоденькой мачехой.
№12
Осень выдаёт зарплату
институтскими ботинками,
фарфоровыми воробьями,
скрипичными ключами
и голыми девушками.
Осенью я почти невидим,
ещё немного - и я расхохочусь,
расплачусь и увалю в кусты
очередное трепетное создание.
Осенью телемастера
пытаются чинить мою сущность.
Я едва отбиваюсь
от неизбежных отвёрток.
Осенью зеркала
перестают отражать.
Хожу дикий, лохматый,
и ощущаю неловкость
при попытках знакомиться с женщинами.
Одна из моих любовниц,
очень практичная тётка,
ночью влезла на крышу,
спилила четыре звезды,
развесила их по стенам
и отказалась от лампочек.
При свете домашних звёзд
кажется, будто любишь
семнадцатилетнюю девочку.
№13
Небрежность победила.
Отправляясь в полдень
с нарисованной станции,
уже не думаешь о том,
когда вернёшься в небо.
Поэзия - это железнодорожный гул,
пляска семантических поршней,
сгущённая бессмыслица
случайных разговоров -
исподволь разрастающийся
заговор против вечности.
№14
"Не высовывайся!" -
так сказал Заратустра.
Это повторили мне
горбатый ангел,
акробат с раскроенным черепом
и голубоглазый миротворец
с автоматом наперевес.
Не высовывайся!
№15
Мой друг
с петушиной головой
умеет высекать огонь
даже из кукурузных палочек.
Иногда его душа
со скрипом
открывается,
и наружу выглядывает
нечто бессмысленное -
вроде груды использованных
носовых платков.
Чем более протяжёнными
становятся его прогулки
вглубь собственного
простуженного горла,
тем дольше
почтовые голуби
ищут
потерявшихся в песках
слушательниц.
№16
Сегодня я ухабист,
как лыжник,
недобрым ветром
занесённый в постель к Мадонне.
Целую руку
обоюдоострой даме
с цветочным горшком вместо шляпки,
перебегаю улицу
на серебряный свет
и хлещу солнце газеткой
по азиатской морде.
Гуашевое утро
роняет на асфальтовые дорожки
чувственые плевочки
и студенистые пентаграммы.
Может быть,
это новая форма любви.
Пора выбрать себе
другое имя.
Как вам
"Смертельный Челябинск"
или "Земляничная Пагода"?
№17
при знакомстве с классиком
думаешь
э
какой у него
глупый вид:
болотистая лысина
и крокодильи ухватки
а день спустя
уже удивляешься
что беседовал
с действующим вулканом
№18
Солнце скачет с бугра на бугор,
как широкоскулый
и ни черта не понимающий
в нашей жизни
гастарбайтер.
Оно подметает улицу,
моет витрины церквей,
а потом хватает,
как детский микроскоп,
мою девятиэтажку,
трясёт её жёлтыми руками
и приговаривает:
"Ни сердца, ни зеркала,
ни звука.
На-ми-а-ми-да-бут-су."
№19
Я перемещаюсь,
как Харон,
из палаты в коридор
и обратно.
В коридоре полумрак,
прохладный японский сад,
где роли камней
играют медсёстры,
замершие в странных позах.
А в палате
прицельное солнце,
попка-врач
и разверстое радио,
похожее на пасть
мистического льва
или на яму
со зловонными останками.
№20
Смешной человек
живёт только по субботам
и носит на себе,
как улитка,
свой дом, полный рыб.
Обычно болезненно робкий,
однажды он подарил
зеленоглазой
и солёной на вкус девушке
огромного муравья с бивнями
по кличке Сысой,
и она от удивления
стала его любовницей.
Время торопилось и поскальзывалось.
После нескольких
стохастических ссор и примирений
они всё-таки поженились
и стали жить вместе
под надзором
глубоководных чудищ.
Поскольку дети
смешного человека
жили только по четвергам,
он не возился с отпрысками
и посвятил субботы
любви и ихтиологии.
Всю жизнь он ревновал
к недоступным дням недели,
ибо зеленоглазая,
а впоследствии и красноволосая
женщина
постепенно привыкла,
как море,
нежить всякого пловца.
№21
Сегодня особенно боязно
пробираться ночью домой.
За каждым углом
караулит стоустый верлибр
и отъедает головы
зазевавшимся рифмачам.
Даже если ты просто
"кохався"
(как говорят украинцы)
с классической поэтессой,
или заполночь
мудревал в алкогольном лесу
с окладистым шестидесятником,
или - о ужас -
в твоей сумке том Ахмадулиной -
спасенье одно:
журнал "Воздух"
и густое облако ладана.
№22
Деликатные прикосновения
немолодой
романтически грустной
парикмахерши
доставили мне больше
любовной радости,
чем полтора десятка соитий.
К лучшим
эротическим приключениям
за отчётный месяц
я ещё отношу
короткий телефонный звонок
давнишней знакомой,
рассеянный взгляд мороженщицы
и все гласные буквы
в этом стихотворении.
№23
Предлагаю переименовать
скалу Лермонтова
в скалу Последнего
Забравшегося на неё Поэта.
Это выведет поэзию
на новый физкультурный уровень,
поднимет самооценку
многим юным дарованиям,
а также избавит
лично меня
от неприязни к Лермонтову.
№24
почти час
я как поплавок
то ныряю в море
то возвращаюсь
к прогорклой логике
все вещи
лишь тени сновидения
ответы реальности
на ряд неудобных вопросов
только что
мне снились
футбольные мячи
и распиленные компьютеры
а проснулся я от эрекции
не объясняйте мне
что это значит
не будьте свиньями
№25
уже два года
я пишу только верлибры
классический стих
напоминает мне город
иногда нарочито красивый
тщательно выскобленный
сияющий
с прохожими
надевшими нимбы вместо кепок
а иногда
какую-то чертовщину
вроде Днепропетровска
с буграми и заводами
с центральной частью
оглушённой
архитектурными выкидышами
в любом случае это город
а не море.
№26
Может быть так и пишется
авангардная поэзия?
Эта нотная блажь
верховенствующая запятая
церковь с секущимися
кончиками крестов
глисты поющие в глотке
у павлоградского панка?
смазанные лица
души похожие на разделочные доски
девочки с разбитыми коленками
и неумытными пи*дами
горбатое солнце
куриная поступь шоумена
зеркальное чрево
в котором глохнут шаги
лошадиная грива
невыносимая
шепчущая о смерти
№27
Смерть автора подступает исподволь
в сознании появляются дивные пустоты
которые не удаётся
заткнуть ни писчей бумагой
ни зубной болью
Безногие аисты спускаются с неба
и вьют гнёзда
на руинах силлаботоники
Крановщики
авторитетно рассуждают
о премии Аполлона Григорьева
Пора сматывать удочки
сказал господин Барт
директор птичьего рынка
№28
Пожалуй,
Пабло Неруда
скатывается горошиной по лестнице
сегодня, в воскресенье,
в два часа дня.
А что дальше?
Может быть, случайно
он сшибает терновый венец
или
располагается в окне поезда
диагональным маревом.
Тридцать пять градусов в тени.
Напиши каждую букву отдельно,
закрой глаза
и набери вслепую
свой номер телефона.
№29
Может быть, ты знаешь
тайну синего цвета?
Она дорого стоит,
за обладание ею
борются нумизматы.
Ключ к ней
спрятан в весеннем воздухе,
но завладеть этой тайной
может лишь человек,
который сам ничего не стоит,
да и то
когда сидит в туалете
с перегоревшей лампочкой.
№30
Иногда я танцую в тёмной кухне
с мягким карандашом
и листиком бумаги в руках.
Даже если
стихотворение не приходит,
этот танец вызывает
особое ощущение
плотности и непостижимости времени,
которое особенно усиливают
два мистических животных,
стоящих на подоконнике:
безумный заяц,
которого я именую Пьером,
и похожая на него,
как две капли воды,
птица-ларец.
(Танец может продолжаться
бесконечно долго,
пока кто-нибудь не включит душ
или не лязгнет дверью лифта).
№31
В голове моей музыка,
это не музыка счастья, нет,
скорее это похоже на футбол,
только вместо игроков
каменные идолы
(такие же, как
перед музеем Яворницкого),
а вместо болельщиков -
одинаковые барышни
в бальных костюмах, -
но разве это важно,
если жук-короед
ползёт по моей руке
в поисках
(глупо сказать)
неизвестности?
№32
Сегодня я не усну,
это вопрос только правды,
а правда любит
скатываться в душу
по наклонной плоскости.
Может быть, ночь - это смоква,
которая падает
с подопытного дерева
в руку беременной женщины,
может быть, ночь -
холодное стёклышко
с изумрудным разводом,
сквозь которое я вижу
коленку плясуньи.
Всё равно -
скажу я как можно прохладней,
не обращая внимания
на обнажённую художницу, -
всё равно я забуду одну строфу,
пока думаю о тебе, ночь,
пока сжимаю твоё
плотоядное тельце.
№33
Каждую ночь
сумасшедшая девушка
пишет стихи,
делает из листков
бумажные кораблики
и пускает вниз по Днепру.
Каждое утро
я нахожу
уткнувшийся в берег
размокший кораблик,
разворачиваю его
и не могу разобрать ни строчки.
№34
Бывало,
я пожимал руки
заезжим гениям,
чьи слова живут
шелестящей камышовой жизнью
и выходят на охоту ночью,
как тяжёлые латинские коты.
(Я собираю бабочек,
умерших от разрыва сердца,
высушиваю их крылья
и курю по утрам,
набивая
подаренную голландскую трубку).
Бывало, я исподтишка
засовывал
некоторым из гостей
стогривневые купюры
вместо гвоздик
в петлички фраков,
и они ходили по набережной
с сорванной кожей,
как негоцианты на отдыхе.
(По счастью,
к моим книгам
не будут писать предисловий
сколько-либо разумные люди).
№35
Настасья
тайная вампирша
каждый четверг
поджидает жертв
на крутой улочке
возле планетария -
там еженедельно происходят
заседания киноклуба -
вампирша обратила внимание
что кровь индивида
посмотревшего фильм Эрнста Любича
намного вкуснее
чем у того
кто смотрит одни "Подробности"
вот уже год как Настасья
наложила зубы
на киноклуб -
поначалу убыль зрителей
была не так заметна
однако к концу сезона
стало ясно
что клуб доживает
последние недели
приходя домой
Настасья садится
на круглый стул у фоно
сыто жмурится
и набирает одним пальцем
сочинённую по дороге
колыбельную для комаров
№36
битник номер 5
держит под замком
тяжесть винной печали
и создаёт миражи
из украденной лошади
и китайского зонта
битник номер 4
сегодня не в духе
ловит сачком в аквариуме
собственную голову
и смертельно боится
католических витражей
битник номер 3
колеблется то ли
заняться оральным сексом
с беременной подружкой
то ли как обычно
устроиться на подоконнике
и наблюдать за лонг айлендом
в статусе верховного бога
битник номер 2
кушает сыр и яичко
и ему практически
на всё наплевать
№37
придёт
сторож лимож
с беличьим сердцем
слушать музыку диско
и ухмыляться
сидеть на асфальте
шутить об удачном браке
рассказывать: "нансен
снова застрял во фьордах"
чувствовать: "вот оно"
особенно
в королевской постели
№38
(Посвящается Ие Киве)
в сувенирной лавке
две симпатичных
на вид аксиомы
пытаются купить микрокосм
и арбузные семечки
(чух-чух чешет в затылке директор
ну вы меня и достали)
в то время как первая аксиома
говорит о неравной любви
благовидном отказе
и стохастическом воздержании
вторая проводит
структурный анализ
бейсбольных бит и мячей
и приходит к выводу
о близком конце
электрического света
(о боже шепчет директор
свалились два синих чулка
на мою плешивую голову)
аксиомы стучат каблучками
снимают с себя
шляпы перчатки серьги
и становятся теоремами
ожидающими
неотложных доказательств
а директор надевает
очки в роговой оправе
хроматический взгляд
византийский голос
и становится
режиссёром-концептуалистом
после этого в сувенирной лавке
и в самом деле
заканчивается электричество
и начинается официальный
супрематический турнир
под судейством
беспристрастного
казимира ангелопулоса
№39
бульдозеристы играют
красивых близоруких пьяниц
в пьесе поставленной
ангелом-методистом
34 года назад
в театре одного зрителя
на крыше одного дома
в центре одного города
учти говорит первый актёр
узлы утерянных туч
и ломкое солнце
а также
не поддающийся копированию
иероглиф женской дружбы
не забудь говорит второй
о книге великого гнева
и тёмной бодрости
написанной в високосные годы
в застрявших лифтах
и на промежуточных станциях
ибо открыты врата незнания
и приходит к нам на чужих ногах
водянистый безжалостный праздник
№40
(Посвящается Александру Моцару)
гражданин "и"
(перевёрнутый гражданин)
дважды входит
в заколоченный дом
становится в очередь
и выбирает собачий лай +
сквозняк + солнцестояние
+ колонку с горячей водой
в холле макет
ветряной мельницы
с приэттаченной
win-win стратегией
а в дубовом шкафу
за горой из прелой листвы
выдают камуфляж
дракон и невеста
транспортной развязки
любая их фраза разумна
например: секс
является своей противоположностью
или: летняя шляпа
нужней на цюрихском вокзале
но думается: где левая
шишка и где зерно удара?
и отчего у мудрого старца в комплекте
сиреневые запчасти?
потом какое-то время
ничего не происходит
потом оно не происходит снова
№41
бакалавр позвоночника
и детского сна приходит
на вечеринку в замшевом твите
: сегодня она похожа
на закладку в учебнике
по вычислительной геометрии
или на шлифовальную машину
с молодёжным дизайном
знатоки быстрых фраз
собираются в стаи
перед прозрачной охотой:
"ХVIII век, сцена любви
между самураем и пленной
газовой колонкой?"
"прелюдия си-минор с игрой
в пятнашки и грубым паттерном
консерваторского гардероба?"
запасной тредиаковский
сообщает: ставка ушла
в известном ему направлении
ивовые прутья расплавились
как рождественские гвозди
наутро все кошки светлы
словно вязальщицы
в солнцезащитных очках
или разумные слюнки
с планеты плешивцев
№42
статическая переменная
свивает гнездо в электро-
щитовой будке
говорит: а теперь я разбогатею
буду звонить усопшим механикам
и называть результаты футбольных матчей
получу нобелевский приз в номинации
"неоказание помощи
принцу максимилиану"
№43
младший адвокат меркуцио
дружит с сезонной лётчицей татьяной
шепчет ей: давай ненавидеть апофатически
выкрашенные известью статуи
и подписи епископов
иконоборческого собора
она невпопад отвечает: в небе
сентиментальные бомбы
и фламандские устрицы
но также смешливая слава
склеенная из двух компонентов
(в некоторой растерянности
они занимаются оральной любовью)
№44
альбинос северин
живёт в мелком грехе
словно в аптечной коробке;
нижний лондонский суд
(смелый как растаявшая косточка)
приговаривает его
к уменьшенному дыханию
приходится северину
быть одновременно бумажной призмой
и австрийским священником
дорожить своей толщиной
брезжить в настороженном слухе
и кровеносном конюхе
№45
пионер
промышленного сленга
открывает новую голубятню
(звук -
словно нарисованная фломастером фляга)
после короткой рекламы он
обвиняется в изобретении пергамента
и любви к усопшим троеточиям
похожей на вишнёвое мороженое
№46
пустой саквояж
и сознательное стёклышко
женятся на уравнении
с тремя неизвестными:
первое похоже на китайскую гранату
второе на букву "е"
в слове "самоучитель"
третье спускается в мини-юбке по лестнице
на складе металлоискателей
в городе рахманинов
№47
гефест любит грубых старух
извергая
облака комической пыли
и запечатанный парфянами
облепиховый сленг
перепёлка
в жадном до уст пробеле
рисует месяц брюмер
на митилене печально известный
как наскальный скворечник
вошь цвета влюблённой пшеницы
вооружает лобастых подростков
точнее их подписные переиздания
своим героическим примером
человек приходит человек уходит
чтобы чмокнуть солнце в пустой живот
№48
выходит на честную улицу
человек неумытый как
подошва горы монсеррат
и сообщает: погода
способствует забвению прозвищ
и дамы с кувшинами
целуют х*й
как уравнение с одним неизвестным
увидишь: масса / квадратная скорость
идёт сквозь тебя
словно капель в брючном костюме
возьми её за живое
возьми её за живое
№49
рассказчик облизал
(чужие?собственные) губы
словно исчезнувшую квитанцию:
"...ибо я бестиарий доступный по слогу ноль
но порою ещё
полные блядских рельефов
глаза керамической вишни
целый год я работаю на пилигримов
приношу им патроны и глубочайшие
извинения, чищу авгиевы орехи
датирую туземные сёдла
а тут ещё, позвольте увидеть, врачи-пересмешники
разминают голоса словно бумажные оладьи"
№50
роберт йохан
начал профессиональную деятельность
в качестве короля людовика шестнадцатого
но затем переквалифицировался в надзирателя
из-за недостатка спроса
каждое утро он бежит на работу
по серебристым и росным поверхностям
исполняя минорную гамму
в соответствии со вчерашней
самой модной директивой дыхания
№51
овидий жалуется
остекленевшей скрипке:
тринадцатую общину
не смей приласкать отсрочив
уничтожающее прочтение
или
бросок буквой хер
(как бумерангом)
над пыльной просёлочной ленью
где дьявол живёт
на границе двух сред
одна из которых забыта
(заколочена? смертна?)
утренним любованьем
№52
человек / человек
и его допотопный велик
(бывший раньше латунной
плачущей лошадью)
исчезают как перегородка
между горячей и холодной кондитершей
говорит она вечно ты возишься с
виноградом
а не с размокшими нотами
выворачиваешь причёски словно перчатки
а я хочу писем о птичьих правах
будто я ты и снова я – голос
шатких селезней в бухте зигзага
нету жалости даже
у препарированных роялей
не говоря о влюблённых
в острые бороды полицейских
впрочем не нужны чужие подробности
но развернувшись на 361 градус
можно заметить падающий курятник
похожий на ракушку облепленную
мелкими кораблями
№53
как остановить скольжение
остепенившихся лун
внутрь безбилетных стёкол?
как разъяснить кинематику
мраморных языков?
ещё немного – и рефери
зазвонит в дверной колокольчик
призывая босых торговцев
к здравому смыслу
№54
приходит спорить с тобой об адамовых
яблонях и башнях из птичьего сленга
покрывать запятые и точки защитной плёнкой
говорить: иногда голубые монеты
были так же близки вертикальным рыбам
как и почтовым урнам
заниматься любовью как самая
грустная ведьма из опылённого
подсолнуховой золою мультфильма
вспоминать о прежних любовниках
словно о съеденных
бессонницами деревьях
№55
кому-то в июле снег
а кому-то девушка
с огнеупорной кожицей
но есть и хорошая новость:
этот лжекто-то
потерял ежовую рукавицу
может и ты меня заметишь
в гавани искушённого звука
утопишь как ухо девятое
свадебную эскадру
перебросишь из одного кармана в другой
минуя гостей
мшистые апартаменты
навалишься наконец всем телом
скажешь лучше молчи
пока вечер уносит доказательства
и у тебя любви ещё
на восемь с половиной копеек
№56
тело твоё было как двор
в котором посетители
ощупывали мокрые камни
на месте исчезнувшей двери
так далеко было до полной победы
зрению данному только взаймы
так долго виноградный полифем
обжигал себе кожу
в ливнях воскресной радиомузыки
я продолжал сомневаться пока ты раздевалась
снимала с плечей рыжую голову
играла со светом разболтанным
словно с моим ослабевшим членом
рисовала дуги на животе
поправляла штурвал то и дело
выпадавший из зеркала
и почти добивалась оргазма
говорила в меня снегом подкожным
разрушенным прежде слов
прежде ангела стоявшего на часах
и разделявшего ебущихся-нас
на безымянные фрагменты
знамён и певчих молекул
№57
все отражения были слишком юны
словно урожай миниатюрных ножниц
на почтовых марках
и не было нужды спорить даже во сне
с падающими башнями из туалетной бумаги
отличать тело горячее от холодного
стенографировать по влажной коже
созвучие за созвучием
у подвижной государственной границы
между слюной и хлынувшей спермой
являлось к нам и кое-что запылённое
(тычинки жестики всё как у наукообразных)
не выходя из асимметрии
совершало неприметные шалости
а в день когда слюдяные змеи
наследовали землю
зачитывало вслух с телефонной вышки
раздобревшие прошлогодние письма
№58
с такой девчонкой далеко не уедешь
пересчитывать истуканов у румынской границы
целоваться под обложкой
бледной-приблудной книги
искушённые тела обмерять
когда они стакнутся с каменным гостем
оставаясь идеально прозрачными
при равномерном вращении
№59
(Посвящается Лене Левской)
с некоторых пор дублин обитает
к югу от португалии
там где провалился сквозь небо
аэропорт фару
теперь любая прихоть целует
ремень у ласточки горящей
пьёт с утонувшими брокерами
кофе на башне мартелло
№60
свежий подход к решению задачи
несколько стабильней предыдущих
раньше не было начальников тонущих в соплях
но не было и всплывающих
однако наслаждение остаётся статичным
и ревнивец водит лошадок по кругу
среди дуновений столь безупречно девичьих
и проверенных пшеничных часов
№61
летом клетчатые женщины
раскалывались на мизерные
роликовые колёса
расточая вместе с равносторонними
платьями липкую сажу
чтобы единороги из-за заборов могли
увидеть лишь отскакивающие пуговицы
невеста искусственной молнии
скопировала четырёх неизвестных
опуcтошив их до "ты"
(есть гипотеза что всё это
заблуждения либерального секса
на сытых водных поверхностях)
№62
у самой долгой женщины есть подруга
(словно косточка в горле наземной разведки)
вычитающая багровую шляпу
из корреляции багровости
когда начинают пылать кружевами
стриптизёры и песенники
наебавшие
принцип достаточного основания
а в украденную любовью минуту
она замечает как узок предел
отбрасывающий нас в столовую
к маслянистым карманам леса
и просто лакомится оранжевым снегом
солнечного припадка
пока расселяется кожа сухая
в крестиках ноликах и неуютных
транспортных завязках
№63
сорок страниц
праздничного концерта
набросал неугомонный норвежец
ночью тонкою как шоколадка
и потянулся: музыка - что там
а научиться бы гусей перелётных
убивать силою взгляда -
вынул инструменты для абордажа
вот оно занятие изъятий
длиною в июньскую жизнь
с малахитовыми подковками
№64. Марсианские девиации
обваливается решето новости
в игорную заповедь ветра
в клёкот веток двоичных
стиль пыли откупорен долговой спиралью
о страшном туристам не говорят
берега зеркал укрыты песчаными пляжами
(разновидностью канифоли?)
фигуры саблезубых пахарей набиты поролоном
по требованиям гуманоидов объективация
вновь разрешена в масочном режиме
на глубине не менее 180 метров
любовь разгибает: фигурные скобки
срач и ненависть на пересадочной станции
со шкалой измерений какая-то фигня, простите
на марсе равновесие - концепия, которой надо жонглировать
а не воспринимать с насекомой серьёзностью
бог уничтожает шельму не помечая лопатой или губной гармошкой
углекислого газа больше нет. асфальта тоже
на затопленной улице праздник
очередь перед кассой на костюмированный бал
билеты продают великаны с планеты гуру
по колено в мазуте
секс официально до сих пор отключён
полковником гераклитом. но на парковке
он первым целует колготки разносчикам круп
"подвох это слишком мелко. должен быть кратер
с бьющимися наугад гладиаторами. и трубадурами"
на марсе нет никакого подвоха
липы имеют наглость цвести
и защищаться
от круглых жестов третьей луны
вновь оказавшейся в перицентре
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147855
дата надходження 01.10.2009
дата закладки 30.03.2016
«Дзюрчання джерела
Омило втомлене серце,
Нагадало про
Дзвони вкриті памороззю.»
(Лі Бо)
Наші серця це срібні дзвони
Вкриті блискучою памороззю.
Вони гудуть голосом прозорості,
Їх звук кольору квітів вишні
Лунає в порожньому небі -
Такому високому і синьому,
Такому байдужому і безжальному,
Що не розрізняє людей і собак.
Але ми все одно співаємо
І посилаємо свої слова вгору,
Співаємо як тільки наші серця
Торкається безжальний мороз.
Ми співаємо, коли весна холодна,
Ми співаємо, коли вишні бояться цвісти
(Бо надто безжально
Обриває холодний вітер
Пелюстки-палімпсести
На яких хмари малюють
Свої знаки-ієрогліфи світла),
Ми співаємо, коли панує холод,
Бо саме серед зими
Голоси так чисто звучать,
Ми співаємо, хоч крижаніє горло,
І холоне кров. Ми співаємо -
Доки живі...
(Мелодія «Ю Шен Інь Тін Дао Джень Лін»)
Примітка:
У давні часи на горі Фен-Шань було дев’ять дзвонів, які самі починали звучати, коли їх вкривала паморозь.
我們的心
我們的心臟是銀鈴
冰霜覆蓋的輝煌。
他們嗡嗡的聲音透明度，
他們的聲音色的櫻桃花
你聽到的虛空 -
如此高的藍，
這樣的無情和冷漠，
什麼沒有人與狗之間的區別。
但是，我們仍然唱
他的話也送了，
我們唱我們的心一次
倒是狠霜凍。
我們唱當春乃發生感冒，
我們唱的時候櫻花盛開的恐懼
（因為太無情
撅著寒風
花瓣，重寫本
什麼漆雲
他的招牌，光字符）
我們唱的時候感冒盛行，
因為這是在冬季
聲音聽起來是那麼純淨，
我們唱歌，喉嚨雖然冰變，
霍隆血。我們唱 -
而生活...
（美樂“響起的聲音聽到遠處傳來”）
注意：
在山上的舊時代鳳山9鐘聲響起自己，當他們都覆蓋著凍毛毛雨。
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655696
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016
Серед зелених соковитих трав,
У стеблах первоцвіту заховалось
Моє дитинство.Хтось його злякав,
Воно втекло і більш не поверталось.
А юність вишнею травневою цвіла,
В саду духмяні пелюстки ронила.
Прагнула молодість любові і тепла,
Та ягідки гіркі також родила.
А стиглий колос зрілих мудрих літ
На скатертині білій - короваєм.
Хоча життя до осені біжить,
Та серце квітне весняним розмаєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655561
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Ти сподіваєшся на хоч якесь щастя, щастя на тебе – ні.
Все додаєш ваші зустрічі, множиш їх якось в умі,
Знаючи, що математика – не сильна твоя сторона.
Десь на такій же планеті йде така ж сама війна:
Також якась мила дівчинка з серцем як драний мішок
Хоче виграти втрачене, ледве стримує шок.
Боже! Як прикро, образливо, як болить під ребром.
Як кровоточить серце з вбитим у нього кілком.
Краще б вбивали одразу тих, хто лишився сам.
Душі їх поселяли в тихий буддійський храм.
Очі їм закривали би, щоб не бачити більш
Таких карооких хлопців, які не читають цей вірш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655391
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2016
Ні стежок… ні доріг…
Я малюю на склі латаття.
А за вікнами знову шалені такі дощі.
Ніч закреслить усе… ось останнє у шафі плаття…
Ось балонові, власне,
від тих же дощів плащі…
Ніч закреслить усе…
Тільки ранок буде байдужим.
Він заварює каву. Свій звичний знаходить ритм.
Я стікаю дощами в холодні, слизькі калюжі,
щоб знайти там свій перший,
свій власний метеорит.
Що за сила в тобі?!
Із яких закапелків світу?
Я торкаюсь тебе, і безмежність мене несе!
Небезпечний орнамент – дощі плюс ескізні квіти…
Бездоганний ескіз...
ніч закреслить усе...
………………. усе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653029
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Единственная настоящая роскошь – это
роскошь человеческого общения». Сент – Экзюпери.
И всё-таки жизнь - обвинять ты не должен!
Порой наша жизнь и горька, и бедна…
Но нам без неё, брат, никак невозможно…
Подумай о том, что она ведь одна!
А ты на неё не одну «катишь бочку»,
Порой проклинаешь её «в пух и прах».
Как выдержать бедной, твою «заморочку»?
Проси у неё извиненья в стихах.
Её приголубь, обогрей, позаботься,
Надёжно подставив мужское плечо.
И ты убедишься – она улыбнётся.
И ты вдруг полюбишь её горячо.
А лучше попробуй найти к ней тропинку.
И вместе пойти в «романтический сад».
Увидишь, как вдруг она выпрямит спинку.
И как загорится доверчивый взгляд.
Общенье людей – это дивная роскошь!
Её нам даёт поэтический сайт.
Общаться по-доброму может не просто.
Нам «клуб» возвращает «потерянный рай».
*Антуан де Сент- Экзюпери –
французский писатель и
военный лётчик. Автор «Маленького
принца"
12. 03. 2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650943
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 26.03.2016
В синьому мареві сонячний гасне ліхтар...
Ніч розправляє потроху воронячі крила...
Звістки від любої серця чекає радар...
Звістки немає весь день... Що ж-бо трапилось, мила?
Може, забувшись, блукаєш у соннім гаю,
Тішачись співом пташок, що вертаються з раю,
Вдома, мов смуток, лишивши "мобілку" свою,
І у легені весняне повітря вдихаєш?..
В темному небі, немов на написаний твір,
Смуток тривоги розлив з авторучки чорнило.
Віти дерев, мов антени, торкають ефір,
Ловлячи звістку від тебе... Що трапилось, мила?
День, що скінчився без тебе- скінчився, чи ні?
Як до мовчання одвічності важко звикати...
Щось відбулося. Чи трапилось. Ти подзвони.
Вечір. І ніч ще попереду. Буду чекати...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032601262
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654629
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Я закоханий в ранкову самотність
Коли в середині так щасливо
Так переконливо чути
Відголоски Твоїх Імен
Цим ехом розум житиме до
Наступного ранку
А серце тим станом спокою
І ......миттєвістю щастя
Всі обіцянки світу
Спливуть сірим туманом
І тільки цей стан - невигаданість
Замок - сад
Із діамантом - на відстані серця
На відстані думки
По доріжках тіла
Прокотиться відлунням
Так просто відчути щастя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654487
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2016
За кожен день твого мовчання
Руйнуються старезні храми,
Зв'язки між душами й роками,
Охайні силуети вбрання.
За кожну ніч твого мовчання
Човни пірнають на глибини,
Палають у вогні країни.
За договором невтручання
Із уст не зійде ні краплини
Цілющого твого повчання.
Мовчанням сповнені цеглини,
Розкидані поміж страждання.
І навіть про́щення твоє –
Не більше, ніж проща́ння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654148
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
усередині зріє настільки потужна зброя, що впору в північну корею
мою посмішку впізнають перехожі, обходять трамвайною колією
я мідас, перетворюю на бурштин лакування диванних билець
я ван гог, я замість усіх картин малюю розчерки вилиць
це цікавість, яка результує в квитках на аляску в один кінець
і в спрощенні піраміди потреб до алмазної лихоманки
я дивлюся на нього в кав*ярні й думаю: хай йому грець,
у минулому житті я ж стала його коханкою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652566
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Така непогамовна ця весна
В єдиній мірі – пішим і комонним!
Кого ще вчора гнула сивина –
Заводять нині пристрасті гормони.
І спини випростовуються враз,
І погляди – відверті і пряміші.
І в потайних кишеньках про запас
Інтимне щось. Клянуся, що не вірші!
Й мене оця завихрила краса!
Конкретніше? Та прошу вас – тихіше!
Бо я тут теж, зізнаюся, не сам…
…Грішний!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654075
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Увірвалось до передпокою,
Парасольку - сушити з дощу -
До кімнати внесло поза мною
Тихо-тихо, що, навіть, не чуть...
Повернулось, поставило боти,
Тут повісило шляпу з плащем
І, здавалось, ніякі турботи
Не хвилюють його із дощем...
Може, холод впустило до хати,
Може, полум"ям серце горить...
Та не можу ніяк запитати -
Уже чайник у нього кипить...
Каркаде, а захочеш - зелений!
Знає точно, де кава лежить...
Це - кохання влетіло до мене
І шепоче: я тут буду жить...
Вже сухі парасолька і шляпа -
Ще багато з"явилось речей...
Дощ тихенько принишк і не капа,
Бо злякався гарячих ночей...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653918
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Гриміло десь, всередині, чи зовні?
Котилось тихо так до ніг моїх.
А ти всміхався, - може падав сміх,
Чи то луна злітала їз безодні
Твоїх очей? глибинного чекаю,
Шукають руки, притискають ще,
Я спраглим тілом вкрилась, як плащем,
Кудись лечу, долоні затискаю,
Щоб мить ту не віддати; розпинаю
Цілункам - кара - слово: обпечи,
Нехай цвітуть рум"янці уночі, -
Свічки згоріли, тільки я... палаю.
22.03.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653758
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
"Ты мой остров тепла"-
Так ОНА ЕМУ в НЕТе писала...
Было- ВСЕ. И была
Страсть перчинкой на кромке бокала.
Но писала- потом.
Дело прошлое. Сердце устало.
И осенним листом
Страсть на влажную землю упала.
"Ты мой остров тепла"-
Просто фраза. Отнюдь не свиданье.
Ведь любовь умерла-
Остров Мертвых застыл в ожиданьи.
Перевозит Харон
Труп любви через Стикс до рассвета...
...И последний патрон
Он истратил на выход из НЕТа.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032301059
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653791
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2016
Зеркальный взгляд чреват потерей тени,
Смотря вперед ты возвращаешься во тьму,
Одно осталось - аромат сирени,
Который отражает духа кутерьму.
Зеркальный взгляд направленный обратно,
На то, что было, было, да прошло за зря,
Смотреть назад, увы, хоть не приятно,
Но пробуждает аромат нашатыря.
Зеркальный взгляд вперед, увы, порою
Ничуть не отражая сути бытия,
В душе раскатит горечи волною,
Не позволяя сбросить веры якоря.
Зеркальный взгляд, поведай же, дружище,
Кем был, кем есть вот тот, что зрит сейчас в тебя,
Найди душе уютное жилище,
И не гляди на нас как будто бы скорбя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641285
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 22.03.2016
Довершеність ліній жіночого тіла -
То найпрекрасніше диво із див,
Бо, певно, Бог знав, чого жінка хотіла,
Коли він її творив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653462
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Зимой родился в Мухосранске шкет,
ломал он мебель, гадил на паркет,
сдирал обои, бил на кухне плитку
с петель срывал садовую калитку.
Подрос герой, слога собрал в слова:
дрова, трава, халва и пахлава,
любовь и слезы, девочки-цветочки,
крючочки, завиточки, просто точки...
Потом он к Пушкину залез на пьедестал,
и так того стишочками достал,
что бронзой мироточить стал поэт
и потускнел над Мухосранском свет,
и взвыли звезды, небо покидая:
"Достала нас поэзия худая!"
И Месяц плакал ночью в облаках:
"Разве рифмуют слово "нах"и слово "флаг"?
И Солнце кровью утром истекая,
лучи макало в рюмочке токая,
взывало к шкету: "Мол пора знать честь!"
Но понимал он только ложь и лесть.
Он тормоз мухосранского прогресса,
Нет на него управы и Дантеса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653357
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Ні стежок… ні доріг…
Я малюю на склі латаття.
А за вікнами знову шалені такі дощі.
Ніч закреслить усе… ось останнє у шафі плаття…
Ось балонові, власне,
від тих же дощів плащі…
Ніч закреслить усе…
Тільки ранок буде байдужим.
Він заварює каву. Свій звичний знаходить ритм.
Я стікаю дощами в холодні, слизькі калюжі,
щоб знайти там свій перший,
свій власний метеорит.
Що за сила в тобі?!
Із яких закапелків світу?
Я торкаюсь тебе, і безмежність мене несе!
Небезпечний орнамент – дощі плюс ескізні квіти…
Бездоганний ескіз...
ніч закреслить усе...
………………. усе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653029
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Кохання заплелось в мотив,
Нестримний погляд кличе в прірву.
Давно вже втратила б довіру,
Якби так палко не любив.
Зіграєм знову в дві руки
Тих пестощів палких сонату.
Коли плющем я, по канату,
Які розлуки? То - чутки.
Що бешкетую, не зважай,
Вина наллю, жаги уповні.
Усі химери десь назовні,
Збирають заздрощів врожай.
Закрию крихітне тату
Цілунками до, стиха... годі!
Тебе втопивши в насолоді,
В собі втопивши самоту.
21.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653286
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Сміятися до сліз - з дитинства звичка,
чи право залишатися "собою"?
Куди йдемо?... Лише б не стороною
себе самих, бо хтось сказав: "Так треба!"
Небо...
В захмар"ї тім відкриєш дивну силу,
ти ж бо донька Його, про це ти знати мусиш!
І сниться край, де взимку квітнуть мушлі,
розбитій птасі з синіми очима...
Зримо!...
Так близько щастя ще ніхто не бачив,
воно в тобі, в твоїм бажанні "бути".
А хто ж не куштував на смак отрути?...
Коли не вб"є - пробудить в тобі сили.
19.03.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653279
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Що вони робили, коли залишались вдвох?
Він відводив її на дах і показував Кассіопею
А потім приходив ранок, закінчувався строк
І тоді вони спускалися вниз. Рівнялись з землею
Тоді він говорив їй про інші сузір'я, відомі і невідомі
Малював їх на ній, просто з'єднуючи родимки
І коли їх обох вже валила шалена втома
Вони лягали в одне ліжко, як в одне небо, навпомацки
Коли їх ніхто не тривожив, вона вишивала хрестиком весільних лебедів
Видумувала дивні імена для їхніх майбутніх синів
Він писав свої плани і чомусь, постійно, на середу
Він мріяв позбавити її всіх непотрібних сл/нів
Коли в їх будинку вимикались останні світильники
Вони знов йшли на дах і, як вперше, дивились в небо
І коли їм дзвонили начальники, мами, будильники
Вони завжди казали, що вони зараз там, де треба
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653124
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Хочу торкнутись своєї в тобі висоти.
Хочу ввібрати у видих усесвіту смак...
Та, як накажеш мені: "Не підходь!", - буду йти
сотою милею, пилом, що вистелить шлях.
....поки весь світ не дійме самота...
Хочу втопити я свій океан у тобі.
Хочу надпити любовної миті безсмертя....
Та, якщо скажеш мені: "Надто приторно.", - всі
трунки розбавить біль, відстань - удруге, сум - втретє.
...поки із сліз не проступить вода...
Хочу згубитись в коханні відкинутім вся.
Хочу знайтись, вклавши душу свою в твою руку...
Та, як цілунку даш ніжності, - звабою я
світ зав"яжу, закую тебе в пристрасть, у муку.
...поки не крикнеш: "Потрібна ВОНА!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653121
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
У куточку душі тихо-мирно існує провінція.
Там ще коні крилаті й кентаври жують спориші,
і дитинство замурзано-босе, і шлях за криницею
у гостину до сонця, і срібні від щастя ключі.
Тільки часом останнім, набравши космічної швидкості,
по зелених отавах нестуться метро і таксі -
і повітря вмирає від чаду байдужої ницості,
гублять коники крила, і мову втрачають ліси.
Кам'яніє душа, задихається тихо під панцирем.
І у Книзі Червоній затісно від вимерлих див.
Як останній підсніжник - росток калинової нації.
У м'яких споришах лиш відлуння пегасових крил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652988
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
и что мне снится вечер снежный
гуляет воздух на плече
до встречи голос тайной нежный
не жди, запомни время мне
заполни плоскость строчки гибкой
снести придётся нам вид дней
учтя привычные ошибки:
как можно дольше всё я-с-ней
я смех. и либо так случилось
что числа частые спешат
внутри собой остановилось
в нутри приснилось, что душа
и что не скроет вечер снежный
и что фонарь где я стою
и где-то нет - снаружи прежний
в глазах открытых говорю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652978
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Головне ж бо - це бути собою,
Це - сміятись, як смішно тобі,
А іще - це дружить з головою
Зі своєю... А то, далебі
Розхвилюєшся десь без причини,
Засмієшся, де іншому сміх,
Чи невчасно під чийсь відпочинок
Розімлієш, а то уже - гріх...
Добре думай, а потім і скажеш,
Як приміряєш все по-собі,
А то будеш ображено-вражим,
Ну, навіщо цей клопіт тобі?..
Оглядайся, хоч зрідка, на себе
І частіше кажи собі: Стій,
Оцього говорити не треба,
Так не треба... Ти змовчати вмій!
Й заглядати до когось у душу
(Бо і плач твій його не спасе!)
Не примушуй себе... Не примушуй...
Будь собою... Це ж просто... Це - все...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652999
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
[i]эти белые поезда
эти чувственные магистрали
эти сказочные города
мне растаять весной не дали
март из холода приобрел
белоснежную панораму
а тепло так желает жить
граммы, судьбы, столетия, грани
в марте снег - это чьи-то мечты
бесконечно, легко кружатся
и достигнув своей черты
всё ж способны преображаться
это чтя-то любовь летит
покрывая красой и негой
столь божественный метеорит
на котором еще ты не был...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652926
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
я Излечился от лЮбви
приставив к сердцу
три пиявки...
Забудь...
Закройся....
и НЕ Жди....
и яд их был...
безумно сладким...
потухли в зеркале глаза...
увязнув в паутине сонной...
и тень покинула меня....
вместе с душой....
опять бездомной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304537
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 20.03.2016
Мне за шиворот падают звёзды...
От улыбки твоей я пьянею...
Наши встречи разбиты на дозы,
И я больше не выпью, не смею -
Слишком трудное утром похмелье,
И не лечат народные средства...
Ты - моё приворотное зелье,
Исключаешь возможности бегства.
Оттолкнувшись от берега ночи,
Всё равно я вернусь в эту гавань :
То ли компас мой кем-то испорчен,
То ли атлас неверно составлен...
И все ветры мне дуют навстречу,
Все созвездия шепчут : " Невольник..." -
Я на это одно лишь отвечу :
" Ты - Бермудский мой многоугольник !!!"
Но, в заоблачных далях летая,
Я легко улыбаюсь лениво -
Сыт волнами и ветром до края -
Неопознанным буду счастливым ;
Неразгаданной тайной вселенной,
Ненаучно доказанным фактом,
Постоянным - но всё ж, переменным,
Очевидным - но невероятным.
Словно тайной врачебною связан,
Никому не признаюсь, чем болен...
Я любви твоей многим обязан -
Я , по сути, живу лишь тобою !!!
Мне идти ль, плыть, лететь или падать -
Лишь бы ты надо мною незримо...
Ты со мною разучишься плакать...
Я с тобой научусь быть Мужчиной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425957
дата надходження 19.05.2013
дата закладки 19.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2016
надеюсь, у тебя всё хорошо...
но, вспоминаешь ли на звёзды глядя?..
и вовсе не нужны семь этих пядей
чтобы почувствовать дыхание её...
чтобы прикрыв глаза, млеть и робеть...
кружиться и мечтать, зависнув бредить...
и вдруг проснувшись четко понимать...
что ты фантом своей прекрасной леди...
но, не сдаваться, и нести тепло...
и трели соловьиные услышать..
и если так судьбой предрешено...
моя душа всегда твою услышит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652835
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 19.03.2016
Ты говоришь, что книги... не о нас,
что мир делить привык по нулевому...
Что счастье - этот день, и этот час,
и ночи обнимающей истома...
Ты говоришь - стихи все наугад
угадывают пульсы наши, нити...
Я соглашаюсь! И... люблю снега,
и нежность видеть даже... в алфавите,
и строить замки из песка, плести
немые сети для безумства мая,
ещё - венки из васильков, что ты -
так представляю - сразу надеваешь,
и... говоришь о том, что лишь о нас
романы все, поэмы, оды, сказки.
Ты... путаешь следы? Ты... просто знай,
что для меня - любой из дней прекрасен!
Ты... проверяешь настроенье дня?
Оно, по сути, очень... боевое -
так хочется тебя обнять... Обнять
и... нет, не говорить совсем, с тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652744
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 19.03.2016
[quote]Мені болять твої вірші!
Ними душа моя прикута...
("Мене болить...")[/quote]
Нехай твій біль мине, немов приснилось
Тобі це в сні й це було лиш жахіття...
Прошу, не плач, не злись... В мені сказилась
Ота іскра, що схожа на суцвіття...
Вона розквітла й поглинала добре...
Але тепер - усе. Пробач дурного...
І та межа для нас - Ярилів обрій...
Ти не чужа! І я не прагнув злого!
Тепер я не мовчу - я сповідаюсь...
Я зрозумів провину і покуту...
І все мине - я вірю, сподіваюсь...
Надії і мости вкрадуть отруту
І заховають у собі навіки...
Я був тим болем, з цим я маю згоду...
Але тепер я вилікував ріки,
Я повернув їм ту первинну вроду...
І ріки ті, що звуться так - стосунки,
Тепер ми повернемо - в нас є сила!
Мені вже не потрібні подарунки,
[i]Мені потрібна ти лиш, моя мила...[/i]
19.12.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629925
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 19.03.2016
І щоб тобі моє ім"я забути?
Колись однаково травою заросте
Оте смішне, хвилююче-просте,
Що надихає у хвилину скрути.
І щоб тобі моє ім"я забути?
І щоб тобі в коханні заблукати
Далеко десь? - поламане гілля
Свята вода вже навіть не зціля.
Молитись не втомлюся і благати,
І щоб тобі в коханні заблукати?
І щоб тобі зустріти не черницю,
На стежці переплутаній давно;
Востаннє в чорно-білому кіно
Ти бачив Валаамову ослицю...
І щоб тобі зустріти не черницю.
І щоб тобі...щось просить, і зітхає.
Тремтять так спрагло скривджені вуста
І безнадія серце пророста -
Душа беззахисна, коли кохає
І щоб тобі, - і просить,і зітхає.
18.03.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652596
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 19.03.2016
Вибач за мої рядки
За інколи невдалі вірші,
Вибач за те,що шукаю відгадки
Там,де мене не просять.
Для мене ти є загадкою
З якою я хочу впоратись.
Вибач за мої думки,
Що зіпсували вже стільки паперу,
Бо ти є моїм чорнилом,
Яким я підживлю рядки.
Напишу тобі яскраву поему,
Яку продиктують мої думки.
Напевно тобі набридло
Бути моїм натхненням.
Вибач за те,що з тобою зробила,
Що всі мої вірші твоя провина.
Можна тобі ще щось написати
Благаю...
Чи це останній не знаю.
Чи припиню тобі я писати
Цього тобі не обіцяю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652554
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016
Після прочитаного "Очеретяна кішка" Є. Дорофієвської
Чому не дочекалася тоді.
Вже мало б розвиднятися. Світало.
Вже й сонце умивалось у воді,
Прокинулось усе. Роси не стало...
А, може, не повірила, чому? -
Я ж оглядалась до самого краю.
Гнітючу пересиділа пітьму -
Іду від тебе і тебе чекаю...
Вслухаюся, ще мить - покличеш ти...
І йти не хочу зовсім, ніби знаю,
Чи то здалося - подолав світи
І вже удвох ступаєм... Відчуваю...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652060
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 18.03.2016
[img]http://cdn-nus-1.pinme.ru/tumb/600/photo/e1/f1/e1f1b7c7a9826c301ae3596e5612e187.jpg[/img]
Крутяться коліщата,
кавові зерня тріщать…
Думаю про твою каву.
Гірко і солодко співає серце
І відходять у бік інші барви.
Лишень любов з гори і до денця…
Думаю про твої цукерки,
Шурхотять під пальчиками обгортки…
А в сумочці таїна і відвертість,
Захована. Уже не вперше, уже у котре…
Думаю про твої очі кохані
Топлю свій погляд у філіжанці
А на поверхню спливають
Палаючі головешки. А тобі – жарти…
Дмухаю на свою каву,
На серце моє хто б подмухав?..
І вислизую і тікаю,
Ах, ти ж чом хапаєш за руки.
Плавиться під дощем
останній хиткий рубіж
Тануть заграви ,
Ноги не йти велять…
І слухаюсь.. Аж…
Вартові не на чатах,
І знову ці руки,…
І близько розв’язка,
і серце зі стогоном у куток.
і крутяться, крутяться коліщата
моїх думок..
липка ще від кави …
думка одна липка…
Пірнула без дозволу ,
немов рибина.
До твого серця моя душа…
Яка ж гірка, та кава, та думка болюча,
Без кохання… на смак, кажи, яке життя?!
Думаю про твою каву,
Язичок прикусила , чи обпекла…
Чуттєва солодка звабо,
Йди вже додому, де завжди була…
Крутяться коліщата,
кавові зерня тріщать…
18.03.16 .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652494
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016
На белом болью пишутся
Небелые стихи,
Когда в душе отыщутся
Уснувшие грехи...
Они слезой наивною
Мне душу обожгут.
О, да... Совсем невинные
Здесь рядышком живут...
Изрядно отдохнувшие,
Проснутся поутру,
Мне жизнь перевернувшие
Грехи, что не сотру...
Я думала - забытые,
Но за стеною лет
Дождями не размытые
Грехи, что хуже бед...
Их помнить мне не хочется -
В слепую темноту
Бегу от одиночества,
Перешагнув черту...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652522
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016
Подарунок тобі – цвіт весняних полів –
Незабудки, волошки, ромашки і маки,
У природи я взяв дружби щирої лиш
Та сердечної вірності нашої знаки.
Завтра, вчора немає, минулого – теж,
Їх кордони розмиті, в бурульках на сонці…
Я тобі із сьогодні співаю, без меж,
Про світанок, цілунки, що в щастя віконце…
Про… на двох одне небо ти мріяла, так,
Я його загорнув у хмаринки, на ранок
Над тобою, ще сонною, я розгортав…
Це Найкращий із днів! З добрим ранком, Кохана…
*******************************************
Радію я, що поруч я і ти,
Є день, є ніч, пригода – все життя…
Випробування треба нам пройти,
Щоб стали яскравіше відчуття.
Питання за Шекспіром не стоїть…
Звичайно, бути! Встигнемо не бути…
І доки є кохання, у твоїх
Очах всі сенси «бути» так відчутні…
*******************************************
Гавань прикрашають кораблі…
Кохання – жінку, чоловіка – ніжність…
Небо – блиск ранкової зорі…
Побачення… фантазії безмежність!
*******************************************
Мене раптово вразив… Купідон,
Амур помстивсь за тих, хто не кохає…
Переді мною вдень ти, кожен сон –
То знову ти, а серце так палає…
Хмаринки над тобою, сонце – лиш
Палаючої пристрасті відтінки,
Моєї… Все відкрито на Землі,
Кохання доки поруч! Заметіллю
Наповнений би був і ясний день,
Якщо б у серці не було тебе.
********************************************
ОРИГИНАЛ:
я тебе подарил полевые цветы...
васильки незабудки ромашки и маки
нашей искренней дружбы и верной любви
для тебя у природы я взял эти знаки
нет вчера и нет завтра...
и прошлого нет....
их границы размыты....
в сосульках на солнце.....
я тебе из сегодня пою про рассвет...
поцелуями... к счастью... расширяя оконце
ты мечтала о небе одном на двоих
я его завернул в покрывало из тучек
и тебе поутру над подушкой раскрыл
с добрым утром Любимая....
Этот День...
... Лучший!!!
*****************************************
Я радуюсь что рядом ты и я
есть день и ночь....
и жизнь как приключенье...
нам дарит испытания судьба.....
разнообразя наши ощущенья.
и не стоит Шекспировский запрос....
Конечно Быть....
не Быть .... ещё успеем....
в твоих глазах.....ответ на мой вопрос....
имеет смысл.....
пока в любовь мы Верим.
******************************************
гавань украшают корабли...
женщину... любовь
мужчину... нежность...
небо ... свет от утренней зари...
а свидание....
....фантазии безбрежность
******************************************
Меня сразил...
внезапно...
Бог Любви
он отомстил...
за всех
не до влюблённых...
пере домной
и днём и ночь ты...
а сердце....
как на углях раскалённых
и облака и солнце над тобой
всего лишь
жалкий штрих...
моей горящей страсти
весь мир раскрыт...
пока любовь со мной...
а без любви...
и в ясный день...
... ненастье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652457
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016
Красивая детка читает стихи,
романы и повести, редко журналы.
Ее мысли тушь и немного духи,
подписаны плотно на vevo-каналы.
Шекспир гениален, Буковски хорош,
Есенин так дерзок… Кто новый свидетель,
ее красоты, что накинула дрожь,
На сердце Коэльо свою добродетель?!
Вот шпилька повыше, все просто, легко…
Накрашены губки, прогулка для пьесы.
Следами вблизи ее, иль далеко,
Идут литераторы словно экспрессы.
Их жадные взгляды прилипли в каблук,
Танкетка аркан и чулки словно сети.
Рабы-летописцы восторженный звук,
Поют, изливают для глянцевой леди.
Они так прелестны, словами милы,
их книги грехи и фантазиям клетка…
Свои, созерцая сюжеты, миры,
читает стихи обалденная детка.
Олег Купрієнко (с)15.02.2016р.
канал автора
[url=""]https://www.youtube.com/channel/UC1Go5J9_Owf_cBz1VROw6Hw[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645781
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 17.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2016
Як нелегко прийдеться
Шляхом долі іти,
То приєднуйся серцем
До Одвічних Святинь.
В мандрівних піруетах
Крізь шляхи і роки
Ти до серця планшета
Завантажуй книжки,
Бо звірятимеш долю
По героїв ділах,
І побачиш навколо
Втаємничено, як
Вже твої розгорнули
Прапори перемог,
Як свистітимуть кулі
На розламах епох,
Таємниці відкриті
Неозорих небес,
І твоя Маргарита
Розшукає тебе.
Як єством відчуваєш
Що надходить пора,
Бо до прощі чекає
Вже Чернеча гора,
Де земля, наче мама,
Вбереже від біди,
До якої, прочанин,
Ти, нарешті прийди...
...Сонця силу сприймає
Виноградна лоза...
...Серце співом стікає,
На Шевченків "Кобзар...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116031701162
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652163
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 17.03.2016
Наш дім Бровко охороняє вночі і вдень. Коли ж він спить?
Іноді, правда, помічаю, що дуже хоче відпочить.
На нім тоді малі курчата ведуть свою веселу гру.
А він лежить, ніби й не чує. Та чує - знаю! Я люблю
дивитися, як спить Бровко.
Та лиш чужий пройде тут хто , Бровко відразу на сторожі.
І як він може
все чути й бачити вві сні? В нього повчитися б мені!
А які сильні в Бровка лапи! Хотів навчить його писати.
А він, Бровко той мій хвостатий, заліз в малину. Заховався.
Чекав його я. Не діждався.
На цей раз справді було так. Я не розсердився. Собака ...
Ну що ж, не хоче він писати, тоді навчу його читати.
Навчиться швидко, хист я маю.
І сам вже аж п'ять літер знаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652109
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Тут пахне кавою... Цей затишний провулок
Сховався в лабіринті між дворів...
Стара кав'ярня з вікнами в минуле
Лікує серце стомлене з доріг.
Тут тьмяне світло і спокійні звуки,
І столик невеличкий під вікном,
І пряна кава зігріває руки,
І він сидить навпроти за столом...
Тут не працюють всі закони міста,
Тут у мовчанні в сотні більше слів.
Міські вогні розсипаним намистом
Яскраво відбиваються на склі.
Сюди не чути клекотіння вулиць,
Тут тільки кава, музика і... він,
Такий уже знайомий незнайомець
З очима тону кавових зернин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651971
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016
У рамці - фото. Чорно-біле. Дивне....
Знайомі риси і овал лиця.
Близьке таке й, чомусь, до болю рідне.
Та мною, все ж, не знане до кінця.
Мої там очі з пеленою мрії,
з початком світу мого десь на дні.
Тріпоче усміх на тоненьких віях,
а в погляді глибиночки сумні.
М"який змах брів, стрімкий каскад волосся.
Ніс - в лінію задиристо-тонку.
І трепетні уста, з котрих пилося
життя полин і мед, пряність й нугу.
Але на скронях - незнайома осінь -
присіла павутинкою в витку.
В куточках губ - ота незвана гостя,
що в зморшку звилась різьблено-гнучку.
Сліз борозни і складочки тривоги
й печаль... Печаль - всесвітня, голосна
проклали на обличчі скрізь дороги.
Очей же не торкнула сивина!
З світлини той же погляд юний гляне,
в якому - усміх й іскорки сумні.....
В твоїх очах - початок світу, мамо,
що з твого серця пророста в мені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651529
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Я собираю прошлого следы,
где ты... меня,
спасала от ненастья,
а я дарил
весенние цветы,
и умирал...
в объятиях...
от счастья.
В далёком прошлом...
лучшая весна,
за окнами
не помнящий нас город,
моя Волшебница...
сегодня не одна...
и я уже...
не так бездумно молод.
В снах возвращаюсь
памятью к тебе,
в твоё тепло...
с безумными страстями...
к глазам,
с вселенской нежностью в себе,
...и...
нету расстоянья...
...между нами.
***** *Svetlaya* - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659885
*****Мирослава Жар - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660101
*****Лина Ланская - вільний переспів
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660279
*****Октябрина - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660462
*****0Т - п0дарун0к
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660454
*****наталія калина - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713609
*****Петро Кожум'яка - пародія на переклад наталія калина
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713770
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651488
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Страждущий следом, без устали,
Жаждет испить, не насытится.
Алчет порока кропильница -
Предубеждения хрустнули.
Грациям трем поклонение:
Трепетно-скользкой испариной,
Вновь разливается зарево
Вечного соединения.
Нежность, цепями не скована,
В рабстве галер сладострастия,
Ждет вдохновенно причастия,
Дьявольским сном очарована.
Пламенем выжжет сознание
Обожествление Мнимого.
В свитке, веками хранимого -
Истин влекомое знание.
06.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651467
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Утрьох
Догорає зірниця.
Ніч лягла на поріг.
Наших снів полуниці
Я доїсти приліг...
Ми в розпуснім коханні
Ніч пускаєм "в розлив",
І роз"ятрюєм рани,
Що немов зажили...
Наші двері відкриті
Для тебе, моn амі.
Ти найгірший епітет
Подарунком сприйми.
Одинока й красива
По сусідству живеш.
Вже терпіти несила...
Хочеш сісти? Авжеж...
Так буває нерідко.
Невід"ємна деталь-
Не цінується клітка,
Хай би і золота.
"Рудіменти епохи"
Відкидаєм нараз.
Зоологія трохи-
Вірність шлюбу в наш час.
Ви обоє- світлинки,
Що мені до душі.
Серед свінгерів свинка
В сі-бемоль завищить...
Мов крізь хащі ожини...
Стогін- ах!.. Стогін-ох!..
То ж посунься, дружино!-
Тіснувато... утрьох...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116031301179
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651168
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Я ведь ради тебя здесь,
пойми мою грешную душу,
Ради прошлой любви,
что сожгла моё сердце дотла.
Ты не бойся, покой твой
ничем никогда не нарушу
И никто не узнает, поверь,
что с тобою была...
Но не просто терпеть
и не просто саму себя мучить,
Я умею молчать,
но душа моя криком кричит.
Ты мне нужен. В плену я,
а жизнь до сих пор меня учит -
Никогда не просила.
Теперь я прошу: не молчи...
С моим именем ты засыпай -
по утрам просыпайся.
Я ужасно устала
включать-выключать ноутбук...
В совершённом тобою,
пред Богом однажды покайся,
Потому, что тебе никогда
не забыть моих рук...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650756
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 12.03.2016
Коли вже душу віддала,
То мабуть, не живу?
Росинкою в траву
Скотилася... була.
Була примарним ніжним сном,
Розтанув сизий дим
І пам"ять разом з ним,
Майнула за вікном.
Вікном розбитим, не засклить;
Грабіжник не спіши,
То блискітка з душі
У скельці мерехтить.
Коли вже cерце віддала,
Нехай до ніг летить -
Від лиха захистить.
Я не тримаю зла.
11.03.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650690
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016
Тулиться ніч простирадлом чоренним до шиб,
Зорі над містом заснулим горять смолоскипами.
Ти - характерник? (тихцем зазирнула углиб,
в нетрі очей, де спокусливі вогники нипають).
Вечір нас двох на сеанс зорепаду привів...
Музика! чуєш? - і щастя закутує ритмами.
Вільний, як степ, а близький мені, начебто Львів -
(галицький герб на козацькій душі твоїй витканий?)
Як же без голосу мужнього? як же це - без?
Ніжність і спокій, натхнення шалене п'ю квартами.
Сили землі! О незвідані сили небес!
А чи направду такої крилатості варта я?
Ти - характерник! властитель нескорених веж!
...Ранок хмаринами вкрив соромливо- багряними...
Завтра укотре на крилах мене занесеш
В кола сакральні та в обшири понад курганами?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650560
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 11.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2016
Привиддя перелякано вищали,
по швах тріщали білі черепи,-
історія скрадалася в аннали
задкуючи розпуттями тропи.
У ніч, яка забула алфавіти,
де очі потьмяніли до вуглин,
запалюють слова хіба поети,
по темних тишах кольором калин.
Аби у час, коли гуртом мовчали,
шорсткий і без`язикий, як осот,
нас всіх ретельно не переписали
новітні Карамзін і Геродот.
Поморщаться їм жовті маніфести,
їм вислизнуть кривописи із рук –
бо йдуть у шалі творчого інцесту,
як під вінець, поет і муза, в друк.
21.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649733
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Не втримати оту примарну тінь.
Нехай, вона хмаринкою розтане.
Клубочиться в примарності видінь
Оте тремтливо-ніжне і кохане.
Смішне та тепле, наче кошеня,
До ніг тулилось, муркотіло стиха.
Чекали ранок та іще півдня
В оковах божевілля серед лиха.
Проталинками сердиться зима,
Бо свіжість снігу вічність обіцяла;
Замріяна, солодка та німа,
Весна у серце двері відчиняла.
Не втримати оту примарну тінь,
Так ніжно промайне - затихнуть грози.
Чумацьким шляхом серед мерехтінь
Зірки скотилися, то наші сльози.
04.03.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648978
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Я пишу тобі, серце всміхається,
Хай штовхаєш мене ти грубістю.
Все тому, кого любиш, прощається,
І тим більше щось сказане дурістю.
Бо недоліки в світі є в кожного,
Бо усі в цім житті помиляються,
В цьому світі - дурному й безбожному,
Люди різні, на жаль, зустрічаються.
Хай стріла в моє серце летітиме,
І хай кулі мене пробиватимуть,
Я усе, - чуєш?, - все я терпітиму,
Всі помилки тобі я прощатиму.
Недосвідчена, вкрай необізнана,
І довірлива - значить смілива я.
Хай ножем буде серце розрізане,
Все одно від любові - щасливая.
Про любов й слова я не казатиму,
Я мовчатиму так, ніби вбитая.
Я і мовчки тебе лиш кохатиму,
Хоч і буду сльозами сповитая.
Ще "зелена", дурна, нерозумная,
І світогляд кривий, лиш фантазії.
Я закохана - значить безумна я.
От така от виходить оказія.
Павутинням до болю заплутане,
Моє серце, що сильно закохане,
Безнадійно у пута ці вкутане,
І, неначе вже чимось сполохане.
Так гарячо, нестримно, по-дикому,
Щастя любому тільки бажаючи,
Серце моє сповите лиш криками,
Бо щаслива, всього лиш кохаючи.
Серце кров'ю моє обливається,
Я стою, тільки щиро всміхаюся.
Це любов'ю, мабуть, називається.
Я не знаю. Але не цураюся.
Може, іншу колись він любитиме,
Й інша стане йому дружиною.
Втім, завжди в моїм серці він житиме,
Грубим зовні, хоч добрим хлопчиною.
І ображеним, ніби малесенький,
І капризним таким, як дитятко.
Поруч буду ходити тихесенько,
Берегти його, як янгелятко.
Захищатиму, поряд бродитиму,
Всі удари на себе прийматиму.
Лиш його вірно серцем любитиму,
Тільки тихо. Про це я мовчатиму!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648995
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Архаїчні малюнки на вічнобезмежному тлі
непорочного неба... Ми - тіні із палеоліту,
мов скитальці сліпі, наче гості на рідній землі.
Нас штовхнули у прірву, пекельним злорадством прогріту.
За спиною у людства немало перейдених ер,
та чим далі, тим вужчі на честь і відвагу ліміти.
Хто стоптав первоцвіт? Хто сліди первозданності стер?
Що?- серцям не цвісти? що?- ікарам уже не летіти?
Перекраяні душі - статистика? кількість осіб?
що ж ми робимо, люди? осліпли чи позакладало?
Перетворює час наш Едем у пустелю Наміб,
О, який же тріумф - стати (власним!) нещадним вандалом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649103
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
«Якби зострілися ми знову,
Чи ти злякалася б, чи ні?
Якеє тихеє ти слово
Тойді б промовила мені?»
Т.Г. Шевченко
Він мріяв привести до хати
Свою дружину-оберіг.
Удвох укупочці кохатись,
Ще й діточок почути сміх.
Не знав, що ледве він за двері,
Вона уже з коханцем вдвох.
Поставу, вроду дав Ликері,
Та вірності – не дав їй Бог.
Тоді він вирішив - спалити
Дарунки. Гроші і ключі
Забрати. Спогади втопити…
Мовчи, душа! Мовчи!!! Мовчи…
Звела невірна у могилу…
Душ – не лікують лікарі.
Та хто, як чорна чайка, квилить,
Там, на Тарасовій горі?
«Це я прийшла, твоя Ликера!»
Дніпро під кручею – мовчить.
Лише тополя срібнопера
Від вітру сивого шумить…
…Душа здіймається, мов віти,
Коли твоя, коли люблю…
Зберу у серці самоцвіти
І жодний спомин не спалю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649067
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Буває день важким, ніч - безкінечна.
Світанок - хмурим, а душа - пуста.
Буває страх й надмірна обережність
в єство твоє так міцно пророста,
що дихаєш ти нишком (бо ж - застуда),
кохаєш тілом лиш (вогонь спалить!)
і віриш із невірою, бо чуда
для тебе мало - ти ж не впустиш мить.
Ваганням диво знудиш, щастя звадиш,
прискіпливістю приземлиш порив.
Вже сірості життєвій не зарадиш,
бо без бажання буде все - в надрив.
То не біда, що втома. Що бездушно
свій тягнеш час - цей відчай розмети!
Не страшно мрію зрадити, а страшно
новій у серці місця не знайти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648976
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2016
Какая же тонкая,
Неуловимая красота!
Едва поспеваю за ней.
В гуще леса
Она - самое стройное
Зелёное деревце.
Изящные ветви её рук
Заботливо и небрежно одновременно
Поправляют бусы из шиповника
На изгибе шеи.
Она - по солнечным следам,
А я - по её.
Ноги сами просят
Свернуть с тропинки.
По колено
В свежей траве
Смеётся её нежная кожа -
Щекочется живое море под ногами,
Покрытое росой.
Пальцы -
Одни только кончики -
Касаются тёплой коры
То там, то тут,
Слева, справа -
Мудрые мшистые стволы
И незащищённые юные станы
Встречаются нам на пути.
Вдали я слышу шум
Источника, озера, реки,
Моря и океана!
Потому что в моём уме
Смешались волнения
Всех самых беспокойных
Вод.
Вот
Она уже так далеко,
Что я вижу только
Необыкновенный силуэт,
Заворожённый линией плеч,
И тут же - мягкостью,
С которой она ступает
Босыми ногами
По гладким камням
И земле.
А земля -
Она дышит
Глубоко и мерно.
Из Её груди
Тоже вырывается добрый
И немножко усталый вздох.
Мы садимся
В тени раскидистого клёна
Или платана, или каштана,
И прохлада
Заполняет всё,
Заполняет ум и то, что за ним,
Оставляя только одну мысль,
Лёгкую, как пушинка
Одуванчика.
Я не успеваю ничего сказать,
Как она,
Загадочно улыбаясь,
Двумя ладонями высыпает
В мои две ладони
Спелые малиновые ягоды.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648758
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 04.03.2016
І я зникаю... Чи мені недобре?
В очах темніє... Тліють кольори...
Дивлюсь у небо... Де небесний обрій?
А взагалі - чи дивлюсь догори?
Лиш марево шпилясте серед поля...
Бетонні сосни лізуть в небеса...
То марево? Загострені тополі,
Що шелестять? А все ж таки краса...
Спустило тіні вечорові сонце,
У ковдру влізши десь на місяці...
Чи то піщинка залишилась в оці,
Чи то холоне кров в моїй руці?
Мабуть, для того й треба мати зорі
І зір, аби заснути в міражі...
Тебе впізнав я, сизокрилий ворон...
Лишайся, я вернувся з мережі...
03.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648740
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 04.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2016
«Я так боюсь людських слів...»
(Райнер М. Рільке)
Людські слова
Падають на скляну поверхню
Кришталевих дзеркал людських душ -
Розбивають
На тисячі скалок.
Людські слова
Вони іноді кулями,
Іноді оливними гирями
Чи круглими гарматними ядрами
Наповненими палаючим порохом.
Людські слова
Іноді гострим лезом
Перукаря божевільного
По горлу людської долі,
Іноді колючими голками їжаків-невдах,
Чи єхидн кволоступів,
Чи зубами рептилії безногої гнучкоспинної
Двозубої та лускатошкірої
В п’яту ахіллесову буття нашого.
Іноді втекти хочеться
Від чорних жахних слів людей,
Слухати слова старого бороданя явора,
Чи мрійника ясена,
Чи клена - сміхотуна рудого,
Слухати
Дерев гомінких слова,
Слова крука-філософа
І паяца горобчика.
У них слова кращі,
Мудріші й доречніші,
Зрозуміліші й добріші.
На жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648465
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Я твоя… Понимаешь… Твоя…
Обожаю! Хочу! И ревную!
Из-под ног уплывает земля
Когда я твои губы целую…
Ты лишь мой… Никому не отдам…
Да нахально звучит… Ну и пусть!
Всё с тобой разделю пополам
Своё счастье, радость и грусть
Я и так сумасшедшей была
А сейчас я совсем в зоне риска…
Я с тобой за буйки заплыла
И развязка уже совсем близко
Ты ворвался в моё подсознание
Превращая мою зиму в лето
Я тону в тебе, как в мироздание
Без спасательного жилета…
Каждый миг, каждый час, каждый
день
В моих мыслях ты ходишь и
дышишь
Ты со мной неотступно, как тень…
Я твоя, мой единственный…
Слышишь?..
автор?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648598
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
(моей самой лучшей подруге...)
Славлю тонкую нить общения,
Укреплённую за года,
Не впустившую отвращения
В отношения никогда...
Благодарна Тебе я, Боже мой,
Сохранившему между нас,
Теплоту, как бы мы ни прожили
И тогда, и уже сейчас...
Дай нам силу, чтобы не стали мы
Разрывать по ошибке нить,
Даже если вдруг станем старыми,
Продолжали с тобой дружить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648380
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
Дракони ввижаються в небі, позбавленім тиші.
Це просто омана крізь вічка мого бліндажа?
По клятій війні може набіло нас перепишуть,
таких неповторних
повторні сніги, як олжа.
І патос, і епос, і ерос – як три мушкетери,
як три іпостасі на іконостасі, як три
освячених слова освідчень
з флакона мольфара.
Примов мене ними, замов мене, заговори!
Тоді все одно чи насправді драконові крила
сьогодні у фокусі в калейдоскопах зіниць.
Ми ще покохаєм,
бо не покохати – несила,
бо тулиться промінь у звужені вічка бійниць.
13.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648200
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 02.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2016
Витає кімнатою кави міцний аромат.
Надламаний місяць пливе у віконний квадрат
До столу малого, де зріють бокали з вином,
Де вогник свічі ділить спогади з темним вікном.
Де смак шоколаду ще бродить на спраглих губах,
Де вічність і шал пломеніють, немов на вітрах,
Де музика сфер долинає до нас з висоти,
І нота висока в оголених грудях тремтить.
Хмелію тобою, пірнаю в нестримні світи,
Де все розчиняється, лиш залишаєшся ти,
Де очі навпроти і ми, наче знову в раю,
І де невагомо лунає, як сповідь, - люблю...
14.02-22.02.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648218
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 02.03.2016
[youtube]https://youtu.be/OLwtzryGIn0[/youtube]
Побачив картинку - навіяло))
[b]«Девки, нам уже за 40, а кому-то – 60»[/b]
[b][i][color="#0c09db"]
Девки, нам уже за 40,
а кому-то – 60
Но нас тянет, как и раньше,
посетить эдемский сад
Воплотить мечту в желанье,
а желание и в быль
И вести по горной трассе
мотоцикл/автомобиль
И плевать – не ходят ноги
и спина уже крючком
В том саду грешить с Адамом,
буду с лучшим мужичком
Ну а если он уж старый,
и ослаб любовный цикл
Вместо старого Адама
оседлаю мотоцикл
Прицеплю к нему коляску,
насажаю я подруг
И пускай кусает локти
престарелый мой супруг
И помчимся мы как в детстве
в турпоход и на пикник
А с хозяйством дома будет
мой дряхлеющий старик
А когда вернусь под вечер,
вся уставшая – ползком
Ты напоишь меня свежим,
тёплым козьим молоком
И заботливо на плечи
теплую набросишь шаль
И бурчать под нос ты будешь,
мол, бы выпороть, да жаль)
© Микола Карпець (М.К.)
*21.02.16* ID: № 645764
[/color][/i][/b]
Напоишь меня ты свежим, тёплым козьим молоком
«взять бы выпороть, да жаль»)
«надо б выпороть, да жаль»)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645764
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 02.03.2016
...Весна ерошит чёлочку игриво,
В глаза мне смотрит неба синевой,
Тихонько шепчет: "Как тебе красиво
Гулять на шпильках, да по мостовой..."
Без устали сигналят мне клаксоны,
Их звуки заливают белый свет.
И даже филин, очень-очень сонный
Увидел день, проснувшись до обед...
Меня целует солнышко, как мама,
Играет ветер юбкой до колен...
И в этот миг я верю так упрямо,
Что не пройдёт румяно-сладкий плен...
...Проснулась я в своей ночной рубашке,
(Широкая, удобная для сна...),
От шёпота настырного: "Наташка,
Ну где моя футболка? Где она?.."
...Не знает муж, что я иду молодкой -
И нету дела до его одежд...
Заинтригована моей походкой,
Весна звенит охапками надежд...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648068
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
Я свою жизнь не прожила ,
Так - пробежалась.
Всё раздарила, раздала -
Ни с чем осталась...
Мне не понять её на вкус:
Как сахар с солью.
Как нитка чёрно-белых бус -
Блаженство с болью.
Она смеялась надо мной,
А я - терпела...
Я так хотела стать другой,
Но - не сумела.
И где-то там, в конце пути
Настигнет старость.
Я буду медленно идти -
Хоть эту малость...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647949
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Ой, скрипалю, спаси мої весни,
Полони в мелодійні світи,
Обніми нотний стан перевеслом
І від болю мене захисти...
Ой, нехай твоя скрипка не плаче,
Хай не рветься ніколи струна -
Як заграєш, то знову, неначе,
Повертає до мене весна...
Дві руки, розуміючи вічне,
Зігрівають холодні серця,
Яким більше нагрітися нічим...
Ой, скрипалю, дограй до кінця...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647592
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
І ось, нарешті,
твої руки в моїх руках:
на кінчиках пальців твоїх
десять трепетів
десяти
священних заповідей острахом
лягають на моїх пальців
десять спокус
у десяти вогнях
гріхів смертельних.
Відмов своїм пересторогам
у довірі —
і десять наших доторків
в долоні наші зіллються
цнотливим сяйвом
недоторканності всіх
заповідей десяти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647638
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
«Неначе вихор огирі
Виносять нас на шлях...»
(Лі Бо)
Ще місто торкається
Холодними руками бруківки
Моїх втомлених черевиків
Підошви чорної репаної,
Ще місто дихає
Протягами холодних провулків
І холодильників-вулиць вітряних,
Ще хмари сіро-бліді та оливні,
Ще запахи квітів - лише у спогадах,
Лише за склом крамниць квітколож,
Але
Як тільки визирає світило
Крізь діряву ковдру блідого снігонеба
Одразу: я
А може і не я
А може і не тільки я
Відчуваю: весна неминуча.
Як гудки паротягів гарячих,
Як крик гайвороння схвильованого
Чи вереск котів-пройдисвітів
Таки неминуча.
Така шалена і таки буде.
Досить ховати вам
Душі поточені шашіллю
У старі холодильники,
О, шанувальники снігодідів
І непотрібних черствих слів:
Весна неминуча.
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647200
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 28.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2016
Серед ночі біля ліжка телефон пілікав.
Голос радісний прорвався в вухо чоловіка:
«Пане Петре, Вас турбують з будинку пологів
У вас хлопчик народився, годину до цього!»
Батько від такого щастя схилився на стіну:
«Дуже дякую за звістку Вам про мого сина!
Перепрошую, - продовжив, як прийшов до тями, -
Ви могли б мені назвати ім’я його мами?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647256
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Я сьогодні удосталь уп"юся вина
Із тобою у постілі... От дивина-
Ми поєднано-голі сприймаєм цей час
Наче коло. І в колі проходять крізь нас
Темні струмені струму. Вітри вітряні.
Думу з думкою думати важко мені
В час, коли ми у колі... -До мене іди!
Ми на волі доволі міцної води
Напилися нараз, поєднавши тіла...
-Не втомив? Все гаразд? Відпочинем? Дала
Ти планшета мені -Як ти пишеш вірші?
Покажи. І про мене хоч щось напиши...
Я пишу, мов у герці, як пахне весна,
Тільки в серці надірвана жила- струна
Душу тягне в "реалу" подразливі сни...
Ні, не хочу сьогодні весни... і війни...
-Що ми будем дивитись? Калігулу? Так...
-Щоб довчасно не впитись... Бо маємо смак...
-Чи Нерона? Впізнати себе не змогла
На арені? Бо ти там РАНІШЕ БУЛА.
Розумієш? Бо на ПОПЕРЕДНІЙ виставі
Розтерзали тебе. І тебе вже не стало.
І ти дивишся хтиво і трохи шалено
На бенкет хижих звірів на римській арені...
-А вгадаєш, питаю, приховану суть?
Так поети поетів, буває, жеруть.
А бува, й НЕПОЕТИ поетів... Піди
Краще он до клозету... та вип"єм... води...
А тоді поєднаємось знов у коханні,
І в тілеснім сплетінні поснем до світання...
І насниться Тичина чи то Модільяні...
Не сваріть без причини. Спочиньте. Ми- п"яні.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116022601138
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646963
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Снежинок штора билась, вилась,
Был в белой пене весь карниз.
Метель последняя носилась,
Бросая снег, то вверх, то вниз.
Пригнувшись, быстрыми шагами
Спешил прохожий молодой,
Покрыт снежинок кружевами.
А через час, снег стал водой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645940
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2016
Один ліхтар на двох... Летить проміння...
Холодний дощ заграв нам на гітарі
Іспанські ритми... Легші, ніж пір'їни...
Фламенко витанцьовують примари...
Прошу тебе я щиро і відверто -
Ти не тримай всього людського зла...
Малюєм те, що було колись стерто...
Помовч заради нашого тепла...
19.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645323
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Я сплела паутинную зыбкую шаль
От беды укрываться, печали не зная.
А беда приближалась, наверно скучая,
Собирала в букеты цветущий миндаль.
Бело-розовым облаком - прямо к ногам,
С алчной страстью целуя безудержно вены,
Совершая обманом со смертью обмены,
Призывала пристать к неродным берегам.
Обещала поить сладким медом, разлив
По бокалам и чашам хмельную отраву
Разухабисто бросила:"Пойте..."Забаву",
И ревела толпа, но миндаль молчалив.
Горький вкус миндаля ароматом пьянил
Вдох глубокий, глотком разделяя на части
Свет и тень, оставались у призрачной власти,
Задавая вопросы из древних могил.
19.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645234
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016
Прокачали с ней бёдра на раме,
На «раздвинь-сдвинь», смущая чуть, ...снос!..
Плечки, на беговой, - инстаграммы -
...Выдавали рекорды «Репост!».
На скамейке, подняв ножки кверху,
Сохраняя вращенье спины,
...Наливались упружью – «орехи»,
А ей в ручки вручались «блины».
...А на коврике, прессом фигурки -
(Тут весь зал дико паузу взял...)
...Тишь ...её разорвали три турка
Восклицаньями: «Ай, ляля – вся!»
P.S.
На растяжке, сказал ей – прогнуться.
...Тут...наш фитнес свалился в базар...
Её талия, нежь конституций,
...А, ...а я – засмотрелся в глаза.
18.02.16 г. («Из плохо воспроизводимых воспоминаний фитнес.тренера»)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645110
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016
Дремлет офисных суток
Антракт. Тишина.
И сиеста... С минутой
Обеднего сна...
................................
...Догорает огонь.
Улетает зола
В неба томную вонь...
...Память мне помогла
Удержать на плаву
Этот странный сюжет...
...Я на остров плыву,
Где тебя уже нет...
...Он ужат и отмыт,
Этот взрослости мир,
Словно мысли,
Забитые в темный сортир,
И когда-то сольется
Вода в туалет,
Подтверждая, что НЕТ.
Ничего больше нет...
....................................
...Да, "вернемся к баранам"...
...Плыву я к тебе,
Будто вдаль утром ранним
Навстречу судьбе...
-Помнишь залитый светом
Песочек у скал?..
...Из окна кабинета
До детства рука
Протянулась... И снова
К тебе я плыву.
Это жизни основа...
-Тебя как зовут?
Валя? Таня? Аленка?
Надежда? Скажи,
И разливисто-звонко
Дружить предложи...
Ты откуда такая?
Ага, из Москвы.
Здесь семьей отдыхая,
Бываете вы...
Ну, а я киевлянин,
И это совсем
В дружбе нам не доставит
Недетских проблем...
...Эти важные тетки-
Гранд- офис- прокат,
Словно в бочке селедки
Лоснятся бока...
...Да... Ты вышла на берег,
В трусишках ХэБэ.
Я еще не умею
Сознаться тебе,
Что тобою любуюсь...
Наверно, люблю...
Я еще не целуюсь,
Но- на! Подарю
С уваженьем глубоким
Роскошный улов-
Банку сока (без сока,
Но с рыбой-иглой,
Что я выловил в море)
Подарок прими!
...Все изменится вскоре...
-Меня обними!..
...Резкий цокот от шпилек
Врывается в сон...
-Вот тебя бы пришпилить,
Да вымести вон!..
...Наши ноги босые...
Морская вода...
Украина... Россия...
Куда вы? Куда?..
Это иглами в сердце
Понятье- война...
Словно детство,
Ветра унесли времена...
........................................
Сон прошел. Неуклонным
Пробужденьем объят
Деловито- районный
Офис... Военкомат.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116021800523
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644800
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Що зробилося з серцем моїм?!
Воно стало, мов грудка із воску,
всередині якої вогонь.
Віск той тане щодня і щоночі,
підігрітий багаттям кохання.
Скоро він розтечеться по тілу
і всотається в кожну клітину,
просочиться у погляд, у рухи...
Я вся стану палаючим серцем.. Тоді...
всі побачать мою таємницю і скажуть:
"Он, дивіться, - закохана жінка іде!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644738
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 17.02.2016
Ты только голос, незнакомец,
И модуляций странный тембр.
Без доказательств теорем
И фотографии в альбоме.
Умоюсь трепетным румянцем,
Смущенья жаркого печать
Без нашей встречи при свечах
И на щеке прохладных пальцев.
И без неловкости стыдливой
Спокойно выключаю свет.
За звоном брошенных монет
Бегут минуты торопливо.
День голосом твоим обласкан,
И даже мысли в унисон.
Струится бесконечный сон
А я не знаю, кто ты, маска?
16.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644379
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
В Кохання ти закоханий
усе шукаєш
мішень звабливішу, іще
гостріше вістря.
Ти знаєш - вічна є Любов.
Об"єкт міняєш,
бо віриш - всім в твоєму серці
стане місця.
А я ревниво краплю Сонця
в грудях тисну.
І обпікаю душу, й
зігріваю мрію.
Любов приходить раз! ...Бо більш
немає смислу.
Так відчуваю я. В таке
кохання вірю.
Ти - сіль моїх іще
невиплаканих сліз...
Я - якір крил твоїх...
Усе це - без мети!
Так, знаю, я - лише
[i]одна для тебе "із".[/i]
І що тут вдієш, як
[i]єдиний мені ти[/i]?.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644302
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
[i]До Дня Стрітення Господнього…[/i]
[i][b][color="#11868c"]Дві горлиці – від Матері Марії…
Дві горлиці – пожертва за Xриcта*,
А в нас – канун Великого поста,
Гіркота втрат й Голгофа безнадії…
Дві горлиці – дарунок Симеону**,
Дві горлиці – пророцтво для людей…
А в нас торгівля Основним Законом,
І забуття… Ісусових ідей!
Та ми запалим лампу Аладдина –
Громична запалахкотить свіча***,
Й народиться щасливою людина!
У Лету кане сьогодення час…
Дві горлиці – як символ християнства,
Дві горлиці! В дзьобах у їхніх – мир
І вість Xриста до злагоди і братства –
Пижі стальні для «Градів» і мортир.
Свою ще відсвяткуємо Громицю –
Зустрінемо весну серед дібров,
Освятимо й утвердимо границі,
Де житимуть братерство і любов…
Дві горлиці – два миру голубочки;
Давно їх матері, як Бога, ждуть…
Коли з війни повернуться синочки
І Стрітенням очистять правді путь…[/color][/b]
15.02.2016
_________
* Пречиста Діва Марія на обряді очищення (40 днів після Різдва)
приносить у жертву дві горлиці, виконуючи припис існуючого Закону
** Симеон чекав зустрічі з Господом вже багато років.
Він міг повмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа
Перед смертю Симеон сповістив, що Немовля, яке йому
судилося побачити, вийде «на служіння спасінню людей».
*** Громичну свічу запалювали на Стрітення (Громицю) та
Заносили в оселю як оберіг від багатьох напастей:
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644090
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
[img]http://s017.radikal.ru/i440/1602/09/ec624bb866c9.jpg[/img]
І день пішов на днину,
і ніч закрила брами,
в зіницях передсвітніх
скипіла каламуть.
благослови мене ти
черленими вустами
на чорну путь і довгу
що зіткана з розпуть
Засперечались ери
і бронетранспортери,
крізь темне підсвідоме
біліє нитка слів,
відмерли динозаври –
воскресли мінотаври,
та їхні лабіринти,
і кровожерний міф.
Коли не чутно крику –
поет стає солдатом
у бурю в склянці світу,
під гамір батарей.
Та все ж у пляшку вірші
коркую заповітом
і морем неписьменним
пускаю як трофей .
Я вірю – відкоркуєш
черленими вустами,
хоч ти не Аріядна,
а я не є Тесей -
угледіш білу нитку
між чорними рядками,
тонку, як віра в диво,
але – понад усе.
24.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644145
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Відкриваю тебе, наче книгу:
слово-образ-сторінка-рядок,
думка-погляд-твій настрій-твій крок....
На тоненьку ступаю я кригу
в світ твоїх невагомих зірок.
Поринаю, як в море безмежне, -
то штормить, то грайливо гойда.
Заколише пестливо вода....
Я пірну в твої сни обережно,
ти - неторкана мрій глибина.
Пізнаю я щоразу, мов вперше,
твою ніжність за усміхом вуст,
вдачу, силу, що видасть твій жест...
Утонувши в коханні, я вперто
з всіх тебе обираю божеств!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644176
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2016
И сладкое слово "любовь"
Мы не повторяли с тобой.
Хотела услышать, но нет -
Ты молча купил мне билет.
Мы просто смотрели кино
И было, конечно, темно...
Смешные слова невпопад
И глупо хрустел шоколад.
И фильм, непонятный такой...
С твоею горячей рукой
Моя повстречалась рука
И дрогнуло сердце слегка...
Осенние листья потом
Для нас прошептали о том,
Что утро наступит опять
И нам никогда не понять:
Любовь - это мёд или яд?..
Не скажет никто наугад...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643981
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
А звезды падая, на ржавчине блестели,
Звал за собой твой раскаленный взгляд,
И не было уже пути назад
Из огненной, растерзанной постели.
Мы разве этого, любимый мой хотели,
Забыв о боли минувших потерь?
На все замки причудливые дверь
Закрыв и пусть беснуются метели...
А звезды падали, на ржавчине сверкая
И бликами играли зеркала.
У Вечности тебя отобрала
И линией - в ладонь, не разрывая,
Судьбой расчерченные нити перепутав.
Летели звезды, рассекая тьму,
За все мгновенья кланяюсь Ему -
Расписанную сказку... по минутам.
А звезды падая, на ржавчине блестели,
Звал за собой твой раскаленный взгляд,
И не было уже пути назад
Из огненной, растерзанной постели.
13.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643454
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Я потрапив у рай
Ще живим і малим...
В ту країну безмежних просторів...
Тут усюди Клондайк,
А ріка - часу плин
Зупиняється в зе́лені морі...
Спокій спраглих сердець...
Ось прозора діра,
Що поглине і вже не відпустить...
І туман - шторок швець...
Життєдайна пора...
Віддає тій дірі тіла згусток...
І виходить новий,
Мов мале немовля...
Весь оновлений став серед духів...
Індіанці прийшли
Десь з Гутина, здаля...
В їхнє пір'я один із них дмухав...
От і світ... Новизна...
Це лиш сон, а чи ні?
Ти з Скелястих? Ти наш... Чи не наш?
І природний вігвам...
...Вся душа у вогні,
І... на тобі малий лебердаш*...
Поки з нами лишись,
Ми приймаєм тебе...
Кожен вовк, кожна рись і зозуля -
То твій друг... До води
Можеш йти... До земель,
Де живеш...
Зникло плем'я...
Гуцулів...
То були індіанці,
Суперечок нема...
Повернувся туди, де мій одяг...
Вони досі не бранці -
Нас вкрила пітьма...
І лиш глибше пірнати у воду!
І так прагнеш туди -
До зелених морів
Через міст, через вічне зап'ястя...
Зло лишити в води,
Та країна - вгорі,
Там сміливі завжди мають щастя...
[quote]*лебердаш - мідний хрестик[/quote]
12.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643304
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016
Подивіться в синє небо,
Там звірята є кумедні:
Хмарка-зайчик, хмарка-вовк
І лисичка, їжачок,
Ведмежатко Вінні-пух,
Медом ласує малюк.
Трохи пофантазувати -
Можна віднайти жирафа.
Крокодила й Чебурашку
Відшукати теж не важко.
Всі хмариночки-звірята
Усміхаються малятам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643031
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 11.02.2016
вера удел невозможных
возвращающих
жизнь
каждой секундой о
прошлом
но где они были
скажи
когда мы объятые
болью
продирались сквозь толщу
разлук
с разных сторон
агонии
родные как образ
и звук
хранят те немые
подвалы
наших пальцев
изломанный
след
когда мы ее целовали
лабиринтами
стен
идя на спасительный
отзвук
далекий
как
кров и кровь
душа твоя - зимние звезды
где и без тепла
тепло
оттого в предсмертном
порыве
и в выдохе
светлых
минут
сотворяемые воедино
наши миры
цветут
мы - это те же зимы
не бойся меня
не беречь
как до встречи
с другими
для новых с собою
встреч
ведь смерть это
лишь начало
надкушенный
ад и рай
чтобы пройдя те залы
кого-то в себе
добрать
и другими глазами
увидеть
что жизнь как река
течет
в неис-
черпаемость
линий
и недо-
сказанность
нот
зимнея веснея
земнея
как горизонта прибой
танцуя в тех же
аллеях
с невозможным –
тобой
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642990
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 11.02.2016
На сонну душу
Напали весни,
Тепер я мушу -
(Вона ж воскресне!)
Виходить з хати,
Пісні співати,
Її, заблуду,
Розвеселяти!..
Залоскотали,
Забрали розум,
Кинули в небо,
(Як так і треба!)
І срібні роси
Вплели у коси...
Я вже втомилась -
Душа ще просить...
І я лозину
У руки брала,
Її, невинну,
Додому гнала...
Воскреслу душу
Тримати мушу,
Бо, навіжена,
Мене задушить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642918
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 11.02.2016
А хочешь, опять расскажу о простом, только... важном,
о том, что рождает... смещение мыслей, стихи?
О том, что фантазии будит, скорей... будоражит?
О том, что давно нарисован портрета эскиз...
И сны я не помню, и кофе люблю чуть остывшим...
И утро мне пахнет малиной... И громкость ручья,
что вот, у порога, мне значит весну, значит... ты мне,
ты... ярче весны, ты такой... что я просто твоя.
И этого "просто" достаточно, чтоб улыбаться,
и звёзды считать, если хочется быстро уснуть
и чувствовать зиму... волшебной, потом - просыпаться
и в каждую клетку впускать волшебство и весну,
заваривать кофе, и сны вспоминать... Чтобы просто
тобой наполняться, и счастьем, одним на двоих!
И снова рассказывать важное... Зимы и вёсны...
Малиновый запах, фантазии, мысли мои...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642816
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016
пакуй свій рюкзак до схід сонця,
поки ще темно надворі,
поки ще течії
в цій воронці
не владні зчинити
шторму на морі.
сонно і напівсвідомо:
кухня,
кава,
ковдра картата.
тікати з дому -
немає дому! -
зате
є дещо
краще -
Карпати.
маєш собі залізничний квиток
(добре, що вигадали колеса)
уявиш, що ти -
степовий
вовк
зі сторінок
Гессе.
звір металевий зі скрипом і риком
всіх перетравить у власному шлунку,
де йде війна між хропінням та криком,
і без кінця шарудять пакунки.
змій віднесе тебе геть від Лева,
виплюне десь на занедбаній станції, -
і будеш король - або королева -
із будуаром коханців:
м'яко стежками ступай, оповитими
запахом хвої та казки -
кожна рослина у тебе проситиме
трохи людської ласки.
вдячно цілуй
водоспади загублені,
хай навіть вкрила їх
крига січнева.
тут тобі й ліс,
землею залюблений, -
міцно стискай
в обіймах
дерева.
гори залиш наостанок.
не підіймайся в гори,
аж поки проз тихий ранок
не стане
знов чутно
горе.
(спершу й не розібрати.
потім - як з-за стіни,
потім - як сурми й гармати,
й відзвук важкої луни.)
тільки тоді рушай.
тільки тоді іди.
знайдеш останній край,
що ще не знає біди.
тут, на вершині вершин,
вистачить місця на двох.
спинено часу плин.
є тільки
ти
і Бог.
тут відчуваєш серцем,
хто ти насправді є.
тільки тому, що топтати берцем
тіло - це не твоє,
тільки тому, що здається,
ніби сьогодні в героя
обов'язково в руках
є вогнепальна зброя, -
зрадником
і легкодухом -
ти
не є.
невиліковно -
лиш небо ділити -
на
"чуже"
і "своє".
там - безпроглядна ніч,
сповнена болем вщерть,
там - чорні сльози з віч,
там - що не день, то смерть.
а тут - непорушний спокій,
квіти крізь сніг
і вітри по діброві;
тільки лиш небо
на заході сонця
має
відтінок
крові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642711
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016
если слово
действительно может
принадлежать,
если только оно
и вправду
моё, а не чьё-то
(сколько раз
я его усмиряла:
"сидеть, лежать",
не давая свободы - ему,
а себе - отчёта)
если даже
я вправе
владеть им,
повелевать -
верховенство моё
фальшивое,
напускное
если я и близка с ним,
то я - не родная мать
загонять в клетку воздух -
безумство чистейшее. но и
есть в бессмысленном
редкий соблазн -
натворить красоты,
а потом расхлебать,
горько плача,
пока не остыло
так я делать и буду
могла бы и слово дать
если б только оно
хоть на каплю
моим
было.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642713
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016
Я заблукала, зайшла ненадовго
У цей паралельний світ.
Може, скотившись з орбіт,
Впала, коли добиралась до Бога?
Впала, прокинулась, хто я не знаю
Кличуть на ймення...мене?
Може той сон промайне -
Я ж таки йду кудись, щось та шукаю?
Я ж таки сонячний вітер ловила,
Крила втопила в росу,
Бо розганяла грозу -
Щогли поламані, в шмаття - вітрила...
Щогли поламані у бригантини.
Звідки летить корабель?
Диво з далеких земель -
Інших світів лиш фрагменти картини.
Інших світів я чомусь не впізнала,
Хоч тільки хвилька буття -
Наше недовге життя.
Я тебе кличу, бо я заблукала...
10.02.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642682
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016
Тоді, у таборі, і ми, дев,ятикласники...
Вона завжди скидала руку: «Жень, не треба..."
І я, покірний, (...от капу́тець недотепний!)
...Терпів, І щічки доторка́вся вустомасником.
Обіймні ноченьки дубового узлісся
Чомусь ...пришвидшували танучий світанок.
...Вертав ...під ручку трошки ...засердиту панну.
І ...тішивсь знайденому ...ніби – компромісу...
09.02.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642388
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 09.02.2016
Наглотались губы поцелуев.
Даже страсть насытилась пока.
Только отпустить никак не может
Плеч твоих теперь моя рука.
И пускай пока утихли ласки,
Ты вот-вот себя укроешь сном.
Нежность у меня не засыпает,
вот она, в касании моем.
И без звука, без единой ноты,
В тишине полночной темноты,
Все, что есть во мне теперь живого
Говорит, как мне нужна вся ты.
Говорят и руки, вот обьятъя
До сих пор никак не разомкну.
Взгляд, который в темно-синем мраке,
Все ж твою находит белизну.
Вряд ли ты сама и понимаешь,
Как люблю тебя я, что уж там.
Нас покоем тихим укрывают
Нежность с доброй дрёмой пополам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642196
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 08.02.2016
І були бурі,
що гірше смерті.
І було пекло,
де я – сама.
Шукаю очі твої відверті
Крізь цього люду –
Тебе нема.
І було холодно так, неначе
Твої слова всі –
торішній сніг.
А ти лишив ,
як завжди,
на здачу
В цім світі саму мене проти всіх.
А потім – сльози.
Як добрий звичай
Твоє стандартне :
« Мала, пробач».
... Ховати правду у жах і відчай,
Що ти – найкраща з моїх невдач!
А після в звичку ввійшла байдужість –
Я їй програла в цій боротьбі.
З останніх сил я шукала
мужність
і трохи гідності
У тобі.
Та всю любов –
Що була –
До краю! –
В мені ти знищив
забув
і
стер.
І я лишилась сама.
Не знаю,
Як бути далі мені тепер?!
А ти такий же...
Живеш – як знаєш.
Та твоє серце мені – тюрма.
... Ти поруч погляд мій ще шукаєш,
Але давно мене тут нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639148
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 07.02.2016
у спокої схрещую руки:
надранок, буває, уперше приходить сон
колискою промінь розхитую -
світло закреслює лінії строгого тіла
я часто гальмую інертне наближення до вікон -
аби не розгледіти більше, ніж бачу в собі
і чую
бо сонце вже випило зими потойбік,
повз них
вертають до мене найперші хвилини
сьогодні
ти прийдеш мовчати, коли усе догорить
і хибити поглядом довгим,
наврядче відчутним
а ззовні
стикаються люди, бо щось їм безмежно болить
і ти загубився між ними, закутаний сонцем
на згадку
тріщать мої стіни - це вітер розхитує світ,
щоб всі його знали
на дотик
07.02.16, Коломия
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642035
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Заблукало кошенятко
У траві зеленій,
Збились з ніг вже мама й татко
Шукати маленьке.
-Де ти, Мурчику,дитятко?-
Мама плаче гірко.
А смугастику цікаво:
Побачило квітку,
За метеликом побігло,
Хвостиком махнуло,
На м"яку травичку сіло
І...за все забуло.
Будьте, дітоньки слухняні,
Дозволу питати
У батьків не забувайте,
Як йдете гуляти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642041
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
https://www.youtube.com/watch?v=Ss0kFNUP4P4
Я мог бы лишиться сна,
Только б слышать твоё дыхание,
Смотреть как улыбнешься во сне,
Скитаясь по сонной стране.
Я б жизнь провёл в том сладком плену,
Растворясь в мгновеньи навечно,
Секунда каждая с тобой
Пусть длится бесконечно.
Глаз не сомкну,
Чтоб не уснуть.
Ведь означало б это забвение.
В то время как я не хочу
Пропустить с тобой и мгновения.
Ведь даже если приснишься ты мне
В своём ярчайшем проявлении,
Мне не будет того достаточно –
Не хочу пропустить ни мгновения.
С тобою рядом я, биение сердца слышу,
Гадая, что же видишь ты во сне,
Быть может, сон твой обо мне.
А после целую глаза твои,
Молясь Богу за нас сердечно,
Чтоб в этом мгновении мы
Задержались бы навечно.
Вечно
Глаз не сомкну,
Чтоб не уснуть.
Ведь означало б это забвение.
В то время как я не хочу
Пропустить с тобой и мгновения.
Ведь даже если ты приснишься мне
В своём ярчайшем проявлении,
Мне не будет того достаточно –
Не хочу пропустить ни мгновения.
Ни улыбку бы, ни поцелуй
Не пропустить,
Лишь с тобою рядом быть,
Как вот здесь, сейчас,
Опять и опять
Так хочу я тебя обнять.
И наше сердцебиение
Длилось вечно бы,
Не мгновение.
Глаз не сомкну,
Чтоб не уснуть.
Ведь означало б это забвение.
В то время как я не хочу
Пропустить с тобой и мгновения.
Ведь даже если ты приснишься мне
В своём ярчайшем проявлении,
Мне не будет того достаточно –
Не хочу пропустить ни мгновения.
[u]I Don’t Want To Miss a Thing
[/u]
I could stay awake
Just to hear you breathing
Watch your smile while you are sleeping
While you're far away dreaming
I could spend my life in this sweet surrender
I could stay lost in this moment forever
Every moment spent with you
Is a moment of treasure
Don't want to close my eyes
I don't want to fall asleep
Cause I'd miss you babe
And I don't want to miss a thing
Cause even when I dream of you
The sweetest dream will never do
I still miss you babe
And I don't want to miss a thing
Lying close to you feeling your heart beating
And I'm wondering what you're dreaming
Wondering if it's me you're seeing
Then I kiss your eyes
And thank God we're together
I just want to stay with you
In this moment forever
Forever and ever
Don't want to close my eyes
I don't want to fall asleep
Cause I'd miss you babe
And I don't want to miss a thing
Cause even when I dream of you
The sweetest dream will never do
I still miss you babe
And I don't want to miss a thing
I don't want to miss one smile
I don't want to miss one kiss
I just want to be with you
Right here with you, just like this
I just want to hold you close
Feel your heart so close to mine
And just stay here in this moment
For all the rest of time
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641842
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Що ти шукаєш, коли засинають тіні,
Думаєш знайдеш те, що сховала пітьма?
Хоч розірветься серце, спинити дарма, -
Стомлено кличе у лютий сріблястий іній.
Все вже не так, а льодяник з присмаком м"яти,
В роті гірчить, забиваючи сизий дим.
Ти хіба палиш? Чи біль видихаєш ним? -
Лихо втече, якщо салом намастить п"яти.
Хай тобі хтось нагадає, чи наворожить
Купу гараздів і світлих безхмарних днів.
Хто спопеляє душу в бажання огні,
Той, як дві краплі, на нього (на неї) схожий.
07.02.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641885
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Раз-два-три-чотири-п"ять!
Що про космос треба знать,
Щоб туди злітати,
Вірний курс тримати?
Тайни Всесвіту відкрито-
Он планети по орбітах
В космосі кружляють,
Сонце огинають.
А до того, як злітати
Треба їх порахувати
Бо ще заблукаєш,
Як усіх не знаєш.
Ось Меркурій, Ось Венера
За Землею Марса сфера,
За Юпітером- Сатурн,
А тоді- Уран, Нептун,
З курсу щоб не збитись,
Пам"ятай- їх вісім!
Відпусти їх політати,
Доки будеш підростати,
Бо земля і небо
Створені для тебе!.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116020501286
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641350
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Ты уехал опять...
Сердце брошено в пропасть вокзала,
И уже не вернуть... не вернуть... Не вернуть.
Не успела сказать
Я о главном. А то, что сказала
Я в сердцах, - позабудь... Позабудь. Позабудь!
Непомерною ношею
Скомканность давит - прощанья.
Нет меня. Сквозь меня чьи-то тени идут, и идут...
Возвращайся, хороший.
С перрона, чьё имя - "страданье"
Я пушинкою лёгкой в объятья твои упаду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641837
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 07.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2016
Хоть за окном унылость февраля -
Он каждый год нам обещает окна.
Немножечко потерпим. И земля
Сквозь лёд и снег проталиной мигнёт нам...
Ну а пока - февраль в моей душе,
Холодный и промозглый. И со снегом.
Наверное, забыла я уже
Или скучаю за душевной негой...
Но есть надежда. В этом ведь году
На день он дольше. Стукнет дождь по крышам
И я успею, в феврале приду
Чтоб ещё раз. Ещё зимой услышать...
Обычно, не хватает пару дней
Иль часа, иль минуты, как обычно,
Вдруг ты однажды вспомнишь обо мне
Ещё зимой. И позовёшь привычно...
И мне не надо думать, как зайду,
А что скажу? И ты ль меня услышишь...
Хороший день. Его я подожду -
Февральский... А ведь он совсем не лишний...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640597
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 06.02.2016
«Хіба світ і натовп - не краще видовище,
до того ж безкоштовне, подібне до відомого
Піфагорівського торжища?»
(Григорій Сковорода)
Є місто зелене-смарагдове-квітковане:
Місто вусатих равликів-поспішайликів
З хатинками-мушлями розцяцькованими,
Листяними стінами-вулицями тонконоговими,
Стеблиновими, тимчасовими, звіробійними
Та мальвовими, запашними й живими.
Там час вимірюють мохом -
Швидкістю його росту,
Там пророкують і проповідують
Віщуни-слимаки слизосині словолипкі,
Там дощ-не-дощ - подія епохи,
Там мурашник - імперія - Олександра,
Мало не Македонського,
Там струмок лісовий Ніагарою
Тече невідому куди і невідомо звідки,
Там дерево досягає Космосу,
Калюжа хвилями океанськими
Колихає жабія-динозавра ненажерливого,
Там попелиці худобою, а муралі пастухами,
Там ніхто не відає, не знає й не здогадується,
Що зима прийде біла
Неминуча.
Як смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641517
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Чомусь болить... Ніяк не визначаюсь...
От тигра вполювали... Далі - що?
Пришвартували корабель десь скраю...
Тепер стоїть, потрісканий в ніщо...
Ти зрозумій, я - світ в перебудові,
До Бурдж Халіфи лізти. Я ж на дні...
Я розіб'юсь, порву усе до крові,
Помру... А чи поможе хтось мені?
І знов висотки... Знов вігвами кланів...
Чи марево, чи пуританів сни?
В нас кожен - це по суті лиш Титанік?
Залиш мене... Бо ми, як кораблі?
І одиниці виживуть? А далі?
Чи вийде жити? Як нам далі йти?
Чи з Хеєрдалом попливти у далі?
Чи у Вальгаллу? Декаданс мети...
***
Можливо... Все можливо... Все - ідея...
Ідея - вічність... Вічність - у крилі...
Й тим паче двох. Ввімкни життя у плеєр...
Відчуй... Ось люди, як і кораблі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641342
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Реакція на твір хорошого автора і чудової людини Єлени Дорофієвської „Магічна настоянка” http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641071
[b]Вип’ю всього і до дна[/b]
або
[b]Магічна настоянка-2))[/b]
[color="#0009ff"][i][b]
Не була я щоб одна
Вип’ю келих цей до дна
Чи отрута, а чи трунок
Це кохання подарунок
От наважилась – ковток...
Наче котиться коток))
На котку я за рулем…))
В небо лину журавлем
Це смородина й ожина
Тут проклали ту стежину
А настоянка чорниці
Тягне в небо, до зірниці
Тіло все жага накрила
Наче в мене зросли крила
Піднімуся от у небо
З неба кинуся на тебе
Вип’ю всього і до дна
Бо твоя це все вина))
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641288
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016
Завернусь в одеяло, мне зябко
Обними меня и отогрей.
Пару строчек из старой тетрадки
Мне прочти... где Ассоль, там и Грей.
А еще о глазах моих грустных,
О губах, горячее вина.
И печаль потихоньку отпустит,
И зимою наступит весна.
Повтори эту песню о главном,
Что еще есть важнее любви?
Станет танец стремительно-плавным,
Или страстным, как ни назови.
Что еще сердце вымолить просит?
У судьбы на краю, подожди.
Поздний август еще ведь не осень,
Знать и слезы пока не дожди...
03.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641107
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016
Словно встала незримо стена
Из огня между нами на тризне...
Ты НЕМНОГО была неверна
На балу этих радостей жизни.
Отчего не искрится вино?
Отчего звук оркестра пугает?
Это Я. Это МНОЙ РЕШЕНО.
Это жизнь из тебя истекает.
На искрящийся радостью бал
Смотришь мрачно-безрадостным взглядом...
Ты сейчас виртуальный бокал
Приняла со мной поданным ядом.
Ты напрасно считала, что я
Расположен к прощенью измены.
В чаре таинства подан уж яд,
И подействует он непременно.
Ты еще оболочкой жива,
Только тело с душой не в союзе.
И кружится с тоской голова
В молчаливом уходе иллюзий.
Это тлен. Он коснулся души
В предначертанном мной приговоре.
Все свершится в свой час. Не спеши.
Яд испит. Он подействует вскоре.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115011001873
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550452
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 04.02.2016
Мов пальців відбитки - в рядках на папері
шматочки душі рве словесний прокруст.
Чи дактилоскоп кримінальної ери
впізнає по них і засудить на хрест?
Ти, блудний, тинявся від себе до себе,
вертав ходом чорним, парадним втікав.
Замолював гріх – у замуленім небі
рукописом ринви осінні латав.
Вібрацій душі рідномовне причастя,
цю азбуку Морзе простуканих рим -
дощі тонкосльозі змивали як листя
і прорване небо лишали німим.
26.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640998
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Не спрашивай, о чём молчат в постели
Поэты-женщины в вечерние часы.
Когда стихи – озлобленные псы,
Что сорвались с цепей, достигнув цели –
Клыками времени вгрызаясь, осмелели
И вдаль рвались кусками эха, э-ха…
Не ведая ни страха, ни адеха…
У женщин этих рифмы – цитадели,
Сплетенье мыслей – вычурный ажур…
Я к этим женщинам сама принадлежу!
Февраль 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640904
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Ведусь, як вурдулак. Чи навіть гірше.
Перун метає блискавки-екстаз.
Пронизуючи душу, ваші вірші
І воскрешають й спалюють щораз.
А я до них заспрагло припадаю –
Прочанин до святого джерела…
І чітко бачу: то світлини раю,
То казани, рогатих і бедлам.
То Всесвіт Землю, як дитя, колише,
То в квітку закохалася бджола…
І магія нестримна ваших віршів –
Пругка опора для мого крила.
На віражах прозріння і покути,
На терезах тремких добра і зла
Не в силі ваших строф я оминути.
Я вип’ю їх. Запоєм.
Вурдулак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640844
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
В декоре снов - корицы запах
И цикламены (на окне)...
Фиалки,орхидеи,мята,
Столетник вечный и т. д...
Скользящий лучик(по паркету),
Паркуром(зайчик)на стене...
И незабвенные сонеты...
И ретро-блюз (от ноты "ре")...
Февральский плюс, горячность ночи...
Прохладой -шёлковый корсаж...
Крупицы боли,дольче сочность...
Предвосхищения мандраж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640598
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
Вверх, по лестнице вдохновения
В атмосферу терпких свиданий
Отправляется за прощением
Еженощно мой личный Каин
Там он тешится, там он мается,
Кровоточит дождями-строчками
То шокирует, то стесняется
Многоточия лечит точками
И в раю кофеиновой нежности
Обернувшись мехами бессонницы
На бескрайних равнинах грешности
Он хозяин музы – невольницы
То ругает ее, то восторгается
То разденет, то сам разденется
По утрам казнить собирается
Ну а вечером снова женится
Вниз по лестнице вдохновения,
Убегая от терпких свиданий
Вновь спускается без прощения
Каждым утром мой личный Каин…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640467
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
дев'ять годин до світанку, чотири до сну.
я п'ю ніч — тиху, німу... ледь п'янку і масну.
так п'ю, як люди в сніг сьорбають каву,
чашу її обіймаю й пірнаю
в чорну, густу, золотаву...
01.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640481
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Країна хмар, загублена в тумані...
Лосячі роги лізуть з-під землі...
Дим цигарок... Вігвами сотень кланів...
Драконові висотки вже старі...
Захмарний край, омріяний драконом,
Що спить, дрімає і сопить вогнем...
Тримав він у смертельному полоні
Давним-давно казковий той Едем...
І лізуть думки про війну, про пекло,
Про те, що той Едем у лоно вліз...
Дракон робив аборти, сунув крекінг,
Завозив до Дерсу-Узала в ліс...
І лине вітер... Хижий і бездушний...
Пливе кудись... Пропав... І знов пливе...
Цигарок дим... Шлейф курева... Їх душить,
Бо кожний клан виловлює момент...
Такий неспокій... Гірше не буває...
Вігвами кланів, сірий моноліт,
І їх десятки... І отари, й зграї,
Для тебе кожен - це вже Брут чи Кліт...
Мелодія гаражна ходить плем'ям...
Урбан уже в генетику проріс...
...А за вікном сніги, дощі й проблеми,
Які втекли з вігвамів в сірий ліс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640335
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Закоханий лютий вже згадує весну.
В самого ще маса зимових проблем:
Дерева – в снігу і льоди ще не скресли,
Ще – дуже далекий від сонячних тем.
Та все ж йому сниться і мариться диво:
Прихід дивовижної діви-весни
Й маленький підсніжник казково красивий
Уже заглядає до лютого в сни.
Ще снить йому сонце з промінням веселим
І радісна пісня маленької пташки,
І котик пухнастий духм’яної верби,
І посмішка щира весняної казки.
Та – це лише сон у лютневі морози,
Свою ще зіграє він вибрану роль,
Усі ще закохані в нього попросять
Відкрити секрет їм: кохання пароль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640323
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
«Смак помаранча танцюйте. Різниця
літепла й літа повільно розтане
там, у повітрі Вітчизни! ...»
(Райнер М. Рільке)
А в нас в Ірландії
Не ростуть помаранчі
Тільки смак витанцьовуємо
Ногами несамовитими.
Тільки запах - білих квітів картоплі
Танцюємо кожного сірого вечора,
Кожного дня похмурого -
І то джигу - танець повного місяця.
Чи може тобі
Забракне повітря для танцю -
Цього літеплого повітря вітряного,
В якому літають оливні бджоли
(Гудуть біля скронь)
Вітряного нетривкого повітря ірландського,
Серед якого на дорогах-толоках
Смак помаранча танцюють
Сновиди-ірландці: люди землі порізаної,
Розділеної, покраяної, пошматованої,
Наче пудинг ірландський
Печений-перепечений у війнах кланових,
Догмами-забобонами приправлений,
У печі нескінченної ворожнечі спечений.
Танцюймо!
Запах вересу, смак столітнього віскі -
Танцюймо!
Запах горілого торфу, гіркоту світлого елю -
Танцюймо!
Може й бідна наша земля на смаки
Й аромати запаморочливі -
Танцюймо!
Під звуки скрипки-каліки
Кулями подіркованої
Танцюймо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640333
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Январь достойно завершил поход,
Досёрбано «Шампанское» под шпроты…
Нетерпеливый високосный год
Упрямо набирает обороты…
Покуда за окном скулит февраль
И воет неприкаянная вьюга,
Но день длинней, а с ним и календарь,
И чаще улыбаемся друг другу…
Весёлых красок жаждет мутный глаз,
Оскоминой пугает чёрный кофе…
А молнии мне нравятся анфас
Гораздо больше, чем морозы в профиль…
Чу, встрепенулся робкий лепесток
Под снежной прохудившейся вуалью…
И верится - проклюнет и марток
Подснежником проталину граалью…
февраль 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640337
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
[b]«Зимняя сказка со счастливым концом»
[color="#050ce8"][i]Зимнюю сказку с счастливым концом
Вам к Рождеству кто-то нежно подарит
Год новогодний на сутки состарит
В царской карете под звук бубенцов
Золушка едет на бал во дворец
Сильно о встрече с любимым мечтает
Пусть эта сказка, как снег, не растает
И поведёт её принц под венец
Даже лягушки-царевны, из сказки
Очень хотят поцелуев и ласки
И от любви – превратятся в принцесс
Ты поцелуй и ускорь тот процесс))
Кая в снегах ищет бедная Герда
Не помешать никому двум сердцам
Ни королевам, ни глупым отцам
Вечный сюжет для стихов и мольберта
Если два любящих сердца не вместе
Из-за навета, интриг, чей-то мести
Скрылась любовь за верхушками сосен
Солнце не светит и лёд целый год
Там за зимой сразу следует осень
Вам не услышать и песнь талых вод
Если ж сердечка стучат только в такт
Значит по жизни один у вас тракт
© Микола Карпець (М.К.)
*31.01.16* ID: № 640147
[/b] [/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640147
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
В"ється тиша легкою ніжністю
і кімната пливе човном,
ми у ній, мов пір"їни, з легкістю
летимо-летимо над сном.
Над турботами, днями, сірістю,
понад хмари, туди - увись.
Пливемо в кораблі ми пристрасті...
Ще до серця міцніш тулись!
Хай гойдає нас час розчулено -
двох закоханих - в миті-дні.
Це тепло більше не розгубимо,
збережемо його в собі.
Щоб у буднях важких, розхристаних
світ вертати до джерела.
І впиватись тих мрій, вколисаних
у Любові, до дна... До дна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640222
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
...Ну вот...Опять, ...спор перешёл – на веру в Бога.
Как жизнью свыклись гре́шно списывать «нелад» -
На чудо мощно-постороннее, и рогом
Бузить, ...глотать, что ... «не виновны сами, брат...»
И, разходясь по совращающим нас кухням,
Скорей задумываем Богу - быт.просветы.
...И даже в голову-то не приходит людям,
Что ведь ...молились, и не раз уже - за это...
29.01.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640047
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Опять застыв как изваяние, немею
Рисуют тени на стекле дожди косые.
А мысли Золушкой - безудержно-босые,
Хрустальной туфельки конечно, не имея.
Опять по венам, лед и пламя разливая,
Судьба и Бог торопят трепетно и властно,
Забрав надежду, обольстив меня напрасно,
Поочередно, в завтра двери закрывают.
Опять и вновь, круги в спираль, как наважденье,
Все ниже спуск, виток все круче и опасней,
Все извращеннее сегодняшнее "здравствуй",
И лицемернее улыбка провиденья.
Опять застыв, как изваяние, немею.
А под ногами то ли пак*,то ли коварство?
Скольжу, мгновения растаяли в пространстве,
Начну сначала,ведь иначе не умею.
31.01.2016
*под паковым льдом понимаются свободно плавающие ледяные массивы, сползшие в воду и оторвавшиеся от ледников на суше, а также дрейфующие льдины
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640034
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Простеливши сніги непочатих іще рушників,
Мати піде на прощу молитися Богу за сина.
І колотиме голка слідами в заметах стібки,
І хреститимуть руки канву із майбутнім дитини -
І на попіл зотліє біда, залишаючи шрам,
Перевитий червоною ниткою пам'яті роду.
Мати просить за сина – і повниться піснею храм
Як молитвою Богу за світле майбутнє народу.
Візерунки магічні лягли рушникам на крило,
Увібравши і ніжність, і міць материнського слова.
А на Сході – степів полинове таке полотно…
Шиє мати рушник день при дні молитвами до Бога…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639878
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016
Мальчик строил песчаный замок,
Устремляя в небо донжоны,
Возводя колонады храмов,
Балюстрады, мосты, балконы.
Населял подземелья гномами,
Вызывал на ристалище принцев,
С чародеями вероломными
За прекрасную даму сразиться…
Оживали кривые улицы,
Рундуки наполнялись на рынке,
И кухарка гонялась за курицей,
А сапожник тачАл ботинки...
***
Мальчик строил мирок песчаный,
В нем хотел поместить Вселенную...
Только волн кружевные стаи
Все размыли, осев пеною...
Ветер тихим вкрадчивым голосом
Все шептал, обнимая за плечи,
Что не станет парик волосом -
Это очень разные вещи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635649
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 30.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2016
Кислотні дощі (у серці!) хіба передбачити?
Синоптики вчора вістили звичайну грозу...
Чому ж у душі ці ртутні (ненависні) м'ячики
калічать думки (застуджені й так) - завчасу?!
Перун у блакиті вергає вогненними стрілами,
небесний коваль готує (для нас?) оберіг.
А що, як з тобою птахами закохано-білими
у вирій сердець! зі світу дощів! Ти би зміг
у прірву зірватися? грудкою прагнення, каменем,
а я б - за тобою (якщо ризикнеш ти ) - притьма!
Які ж нестерпучі нам Доля готує екзамени!
До тесту на вірність невже варіантів нема?
Загрій мене! всю! порятуй від їдкої кислотності,
збери із душі тривоги пронизливу ртуть.
Утеча від світу? від себе? від всіх? - від САМОТНОСТІ!
До біса слова і думки! Ти моїм просто будь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639356
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 29.01.2016
Рід Березюків - давній гуцульський рід. У давні часи володів землями біля нинішніх сіл Баня Березів, Вижній Березів, Нижній Березів, Сережній Березів, Акрешори, Рунгури та біля гір Рожет, Рокита Мала, Чемеговська. На сьогодні рід Березюків не має визнаного Радою гуцульських ватажків та Судом Ведмедя ватажка, тому згідно гуцульських законів цього роду ніби не існує. Такі роди в Карпатах ще називають «родами пастухів». З давніх часів у роді Березюків посада ватажка роду була спадковою. Основна лінія ватажка роду урвалася у 1946 році і з того часу рід не має ватажка. На посаду ватажка претендують люди з двох бічних гілок роду - Березюки Акрешорські та Березюки Рунгурські, але Суд Ведмедя відхилив обидві кандидатури і досі посада ватажка роду Березюків лишається вакантною. Гасло роду Березюків: «Моя надія тільки на пана Бога!» Основні кольори вишиванок - зелений і чорний. Символ роду - гілка берези. Резиденція ватажка роду спочатку була розташована на горі Рожет, що в давні часи називалася Золота. Після того як дерев’яний замок на горі Золота був спалений, Березюки збудували укріплене обійстя на горі Ротундуль. Коли і від нього лишився лиш попіл під час чергової війни, резиденція ватажка роду була в селі Вижний Березів. Крім цих дерев’яних замків рід Березюків мав ще замки на горах Чемеговська, Рокита Мала та в урочищі Куратул. У цих замках були свої каштеляни та варта з родів Потяків та Рибчуків. Замки були дерев’яні і нині від них не лишилося і сліду. Товариство «Стара Гуцульщина» з села Чорні Ослави планувало відновити замок на горі Рожет, що колись, у свій час, був одним з найпотужніших замків в Карпатах і називався Замок Чорного Ведмедя, але справа так і лишилася в проекті. Крім того не збереглося ніяких креслень чи малюнків цього замку, навіть приблизних описів, тому відновлення цього замку буде фантазією будівничих, а не відтворенням історії.
Про походження роду Березюків збереглося чимало легенд. Хоч історики і не ймуть віри цим легендам, вважають їх вигадкою, але всі погоджуються з тим, що рід Березюків походить від давніх автохтонів Східних Карпат. Кожен гуцульський рід має про засновника свого роду якусь красиву легенду. Засновник роду обов’язково або герой, або мудрець, або чарівник, що знався з потойбічними силами. Так і рід Березюків розповідає, що засновником роду був якийсь Береза, що жив в часи князя Білих Хорватів Добромисла І Чорна Одежа (366 - 372). У той час, згідно легенди, жителям села Рунгури докучав величезний вовк, що нападав на худобу та людей. Береза вистежив того вовка і вбив його на горі Варатик. Потім він заснував Село Березів, від якого потім виникли села Вижній, Нижній, Середній, та Баня Березів. Нібито він мав чотирьох синів - Вихора, Ґреґота, Космача та Вершника, що і заснували ці чотири села і дали початок чотирьом основним гілкам роду Березюків, а потім у ІХ столітті від Березюків Ґреґотських відокремилась ще гілка Березюків Акрешорських, а від гілки Березюків Вершників відокремилась гілка Березюків Рунгурських. Всі вони вважаються молодшими гілками і ніколи, аж до нинішніх часів не претендували на посаду ватажка роду Березюків.
Рід Березюків зберіг ще таку легенду. В часи правління князя білих хорватів Всевида VI Світла Голова (532 - 561) у 558 році напали на Карпати обри (авари). Гуцульські загони і загони білих хорватів зустріли великий загін нападників біля села Шешори, де і відбулась Шешорська битва, під час якої авари були розбиті, а ватажок роду Березюків - Кметь Береза вбив командира загону аварів у поєдинку. І нібито, князь білих хорватів Всевид VI Світла Голова підійшов до Кметя, що стояв над вбитим ворогом, занурив три пальці в кров аварського хана і провів по щиту Кметя Берези. І сказав: «Ти тепер будеш стояти на сторожі Карпат на горі Золотій!» І дарував роду Березюків землі на горі, що нині зветься Рожет. З того часу Березюки - де б вони не жили, малюють на воротах три червоні смуги в знак тої давньої перемоги.
Історики скептично ставляться до цієї легенди і дружно це все заперечують, включно з історичність Шешорської битви, вважають цю битву легендою. Це вони аргументують тим, що авари вперше здійнили набіг на Європу в 565 році, а перший набіг на Карпати здійснили в 598 році в часи князя білих хорватів Горислава ІІІ Хороброго (587 - 612). Але, можливо, тоді напад зробили не обри, а якісь племена гунів - кутригури або утригури, які все ще жили в степах Причономор’я і робили набіги на слов’ян, а з часом перекази заплутались і всіх кочівників того часу почали називати «обри».
В історичність Шешорської битви вірив священник села Шешори отець Климентій (в миру - Іван Березюк) (1732 - 1802). Він у 1784 році робив розкопки біля села Шешори і за його словами знайшов іржаві мечі, потрощені шоломи, наконечники стріл та списів, залишки кінської збруї. Але ці розкопки він вів зовсім не професійно. Крім того, знайдені предмети після смерті отця Климентія десь пропали, тому встановити час коли ці речі потрапили в землю немає ніякої можливості.
Так чи інакше, але саме про цю подію співається у старовинній гуцульській пісні «Три смуги»:
«Ой, три смуги, та й три черлені,
Та й на тисових воротах мальовані,
Три черлені, три криваві, три знаки,
А в Берези були штири сини, та не однакі...»
Замок на горі Рожет рід Березюків збудував у часи правління князя білих хорватів Любомира І Сива Борода (612 - 615). Потім замок був суттєво перебудований у 839 році в часи правління князя білих хорватів Світозара ІІІ Срібний Перстень (830 - 848). Тоді замок перетворився з простого укріплення в справжню неприступну фортецю з подвійними стінами та високими вежами, ровом та валом. Перебудову замку приписують XVII ватажку роду Березюків - Березі Чорноокому. Замок витримав не одну війну і не один набіг на Карпати кочівників, але був спалений вщент під час ворожнечі родів Березюків та Стефлюків, що перетворилась у справжню війну. Стефлюки спалили Золотий замок спекотного і сухого літа 1167 року під час несподіваного нічного нападу, коли в замку був дуже малий загін охорони. Кажуть, заграва від пожежі була видна далеко і старі люди казали: «Це не Золотий замок горить, це горить гуцульська слава!»
У XIV столітті почалась ворожнеча між родами Березюків та Ведмедчуків, що тривала майже 500 років і коштувала цим родам дорого. Невідомо з чого почалась та ворожнеча - чи то із-за землі, чи то із-за худоби. Розповідають, що у 1381 році, коли ворожнеча була вже в розпалі троє парубків з роду Ведмедчуків викрали худобу - 5 корів і 1 бичка з полонини Яворова зі стада Березюків і погнали їх до полонини Під Гордем. Але люди з роду Березюків наздогнали їх на баских конях і вбили. І того часу почалась кровна помста. У відкриту війну поста переросла у 1531 році. Тоді ватажка роду Ведмедчуків - Андрія Ведмедчука, що жив в Микуличині викликали на суд в Коломию по якихось земельних справах. Оскільки він їхав на суд, то поїхав без зброї і взяв з собою тільки п’ятьох хлопців охорони. По дорозі він заїхав до свого родича - Петра Василюка, що жив укріпленому обійсті на горі Хега біля потоку Чемеговський, що тоді називався Чорний Звір. Кажуть, що у змові проти ватажка роду Ведмедчуків брали участь жінки. Жінка Петра Василюка - Марічка була з роду Березюків. З цього ж роду була і наймичка - Настя. Як тільки гості виїхали з двору і почали спускатися до потоку, жінки повісили на воротах білу хустку, яку було видно здалеку. Це був знак для змовників, які влаштували засідку біля потоку. І як тільки вершники доїхали до мосту, Андрія Ведмедчука застрелили з пістоля, а решту порубали бартками. Від несподіванки ті навіть не змогли вчинити гідний опір. З того часу потік Чорний Звір став називатися Потоком Вдів, а назву потік Чемеговський він отримав тільки в ХІХ столітті. Рід Ведмедчуків у відповідь того ж року застрелив з рушниці ватажка роду Березюків Василя Березюка просто біля воріт його хати, а його молодшого сина Миколу зарізали на полонині Поле Куртукул, коли він спав втомлений в колибі. Після того ще багато пролилось крові, чимало Березюків і Медведчуків були заарештовані і засуджені королівським судом до шибениці, але все марно - ворожнеча тривала. Все можливе для примирення двох ворогуючих родів зробив отець Степан (в миру Микола Дудар) (1645 - 1717) з церкви святого Варфоломія, що була в селі Верхній Вербіж. Його зусилля не були марними. У 1695 році ватажки родів Березюків та Ведмедчуків зустрілись біля потоку Чемеговський на тому самому мості і потиснули один одному руки в знак примирення. Проте ворожнеча ще тліла. Остаточно вона згасла у 1798 році, коли ватажок роду Березюків Іван Березюк одружився з дочкою ватажка роду Ведмедчуків Василиною. Два давніх гуцульських роди поєдналися. Кажуть, що це було найбучніше весілля в Карпатах за всю їх історію. Весілля відбувалося в селі Вижний Березів.
Серед Березюків були і відомі опришки. Так Богдан Березюк був соратником відомого опришка Степана Іванійчука, що здійснював рейди мало не по всіх Карпатах у 1709 - 1721 роках. Ватажок опришків загинув в результаті зради. Побратимів схопили урядові жовніри коли вони спали в хаті в селі Білі Ослави. Богдан Березюк зійшов разом зі Степаном Іванчуком на ешафот на ринковій площі в Коломиї і наклав головою за вільні Карпати.
Серед Березюків були і релігійні діячі. Серед монахів Манявського скиту відомі Дмитро Прочанин (в миру Євстахій Березюк) (1403 - 1461), Лев Чорноризець (в миру Роман Березюк (1498 - 1573). Останній відомий своїми теологічними творами «Про Дух Святий і благодать», «Син Божий в пустелі», «Подолання гріха і скверни молитвою».
У XVIII столітті був відомий Мусій Березюк (1748 - 1799), що присвятив життя впровадженню в життя гуцулів пити каву. Він вважав шинки, де чоловіки Гуцульщини зловживали алкогольними напоями злом і мало не в кожному селі будував кав’ярні. Старі люди ще пам’ятають, як одну з кав’ярень у Жєб’є і ще в 1939 році називали «кав’ярнею Березюка».
Не оминула рід березюків і Перша світова війна. У Січових Стрільцях був Іван Березюк, що пішов у Січові Стрільці, ледве йому минуло вісімнадцять. Поліг він від московської кулі на горі Маківка.
Серед повстанців був Михайло Березюк, що воював під проводом Станіслава Бучі (псевдо «Стрілець»). Боївка діяла з 1943 року в Карпатах і мала криївку в районі гори Лисина Космацька. У 1947 році після важких боїв з карателями вони за наказом проводу здійснили рейд через всі Карпати, Татри і Судети в Австрію на територію, що була під контролем союзників. Помер він у 1981 році в Канаді, в провінції Саскачеван, де, до речі, живе багато Березюків - нащадків емігрантів 1902 - 1910 років.
Останній ватажок роду Березюків - Іван Березюк вчителював в селі Шепіт. У нього на подвір’ї росла калина і хтось із «визволителів» написав на нього донос, що він «засаділ весь огород націоналістіческім кустарніком». Його заарештували і дали за кущик калини десять років таборів. Десь по Сибірах по ньому пропав і слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639209
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 28.01.2016
Кончилось время угрюмых дебилов, -
Windows и к нам просочился сквозь ставни…
И мудрецам подмигнул с новой силой
Огненный глаз философского камня…
И ломанулись в распахнутый кладезь,
Гугл взопрел от коварных запросов…
Только забыли про рыльце и завязь,
Где и какое посеяли просо…
Кто ощутит в умозрительном зале
Тонкость материй Рене Декарта,
Коль не дано знать, что будет дале,
Как встанут звёзды и ляжет карта…
Кто вдохновится спиралью Вселенной,
Кто-то речушкою в сизом тумане…
Кто, отряхнувшись от книжного плена,
Всласть нафейсбучится с фигой в кармане…
Кто-то отыщет-таки магистерий…
Сказка, бывает, становится былью…
Лишь бы вериги грубых материй
Не обломали нежные крылья…
октябрь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613020
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 27.01.2016
(або спроба сказати слово про векторність ірландської міфології)
«Віднесла буря їх далеко на захід від Ірландії,
де втомлені, опинились вони на морських хвилях.
- Це вітер друїдів. - сказав тоді Донн мак Міль.»
(З «Книги завоювань Ірландії»)
Є одна давня ірландська легенда: в часи верховного короля Ірландії Еліма Фінахта* випав в Ірландії сніг, який був на смак як вино і п’янив людей, які його куштували. Мені давні ірландські легенди завжди нагадують саме отой сніг, про який так довго пам’ятають (а про що в Ірландії не пам’ятають? Хоча один дуже шанований поет порівняв довгу пам'ять з поганою хворобою, але це не хвороба - це звичка - не знаю погана чи хороша, але в Ірландії пам’ятають все). Важко знайти на світі білому ще одну таку саму хвору на довгу пам'ять країну в якої була б така величезна кількість літописів, історичних переказів, легенд про якісь події минувшини, де б люди могли назвати своїх предків до сорок шостого покоління, а іноді й глибше. Така довга пам'ять грає з нами - ірландцями злий жарт. Я іноді заздрю народам і людям, які вміють забувати. Ми ірландці забувати не вміємо. «А от у 1072 році вождя нашого клану О’Хеннселаг Діармайта мак Майла на м-Бо вбив вождь вашого клану О’Мелсехалінн Конхобар. І з того часу ворожнеча між нашими кланами не припиниться, допоки дме вітер і гріє сонце!» Отак і воюємо одне з одним тисячоліттями...
Я часто думав - навіщо у нас в Ірландії про кожен камінь і про кожен пагорб складали купу легенд? Добре хоч не віримо в них. Або намагаємось не вірити. Я колись завів розмову з одним своїм хорошим знайомим і запитав його: «В одній монографії одного англійського історика я прочитав, що король Ірландії Конн Ста Битв це вигадка. Що такого короля не було. Його придумали, як придумують казку. А ти віриш у його існування?» На цей мій хороший знайомий (який досить непогано розбирався в історії, особливо в історії свого клану) відповів: «А яка різниця був цей король насправді, чи його не було? Ми читаємо про нього прекрасні легенди, вірші і пісні. І саме це прекрасно. А що воно таке оте «насправді» не знає ніхто. Якщо цей король був хоча б у моїй свідомості значить він був.» Атак то ми і мислимо. Добре хоч ця розмова була в пабі, за келихом доброго ірландського пива.
Може тому багато істориків (особливо англійських) патологічно не довіряють ірландським літописам. Вважають, що це все суцільна вигадка. (Придумана, звісно ж, за келихом доброго пива.) Звичайно, все що писав Беда Преподобний (673 - 735) це істина і цінні свідчення історії. А все що писали в цей же час ірландські монахи Клонмакнойса та Йони - вигадка. Ах, я забув - це ж писали ірландці. А вони фантазери, вигадники і, взагалі, схиблені. Пам’ятати своїх предків до сорок шостого коліна можуть тільки хворі на голову. Тут цікава простежується закономірність. Ніхто з істориків, хто пише на цю тему не може поставити межу - де закінчується казка і вигадка, і дек починається історія. Щоб якось виплутатись з цієї ситуації англійські історики розбили всіх королів Ірландії, що згадуються в літописах, не на дві, а на три групи: легендарні, історичні та «легендарно-історичні» - вони мовляв нібито історичні, але ірландським джерелам ми не віримо, тому вони легендарні. Звісно, в ірландських літописах та скелах багато епізодів, що є красивою казкою. Але в яких давніх хроніках немає легенд та вигадок? У Геродота їх більш ніж достатньо. Але Геродот - це «батько історії» і це безперечно. А король Туатал Техтмар** це, звісно, вигадка. Хоч про історію його правління та війн написано в скелах сухо, без жодного казкового епізоду.
Не так давно я прочитав досить цікаву монографію Томаса Роллестона (Thomas William Rolleston) «Кельтські міфи і легенди» (Celtic myths and legend). Там він прямо пише, що Тара (Темра) - давня столиця Ірландії - це не більше ніж вигадка, міф, що втілив давню мрію ірландців про незалежність і свою державу. (І це не дивлячись на те, що археологи давно розкопали руїни Тари!) Ще там є кілька словесних шедеврів, про які я просто не можу не згадати. Зокрема, він пише, що «кельтська цивілізація - багато в чому приваблива і багатообіцяюча, несла в собі певну ваду, недолік, внаслідок чого кельти ... не змогли стримати натиск грубої юної сили германських племен...» Або ще одна репліка: «...кельти вважають, що істинним цвітом життя є духовна реальність і забуття цієї істини у механічному чреві матеріальної цивілізації не приносить нічого, крім пекучої болі і відчуття втрати». Так написати міг тільки англо-сакс. Ні, таки германські і кельтські народи - це два різні світи. Схоже вони ніколи один одного не зрозуміють. Ми для них або руді диваки, що говорять нісенітниці і співають чудернацьких пісень, або «брудні ірландські покидьки» (Чарльз Дікенс). Вони ж для нас «заброди сасенех» і «виродки Кромвеля», бо як кажуть ірландці здавна: «Трьох речей треба боятися - копита коня, лопати трунаря та посмішки англійця».
Я часто думаю: чому нас саме так сприймають іноземці? Може тому, що наша історія - це суцільне безглуздя. Сукупність нелогічних вчинків і подій. І навіть ті іноземці, що потрапляють у нашу чудернацьку країну втягуються у цю безглузду гру. Колись в Ірландії за часів англійської окупації був суддя лорд Норбері. Якось на суді від виніс виправдувальний вирок вбивці, вина якого була всім очевидною. На загальне обурення лорд Норбері відповів: «Вчора я засудив до шибениці шістьох невинних людей, треба ж це якось компенсувати...» Коли лорд Норбері помер, то гробарі викопали йому могили глибоку як колодязь. Коли їх запитали навіщо вони це зробили, то вони відповіли: «Та ми б ще глибшу могилу викопали, але мотузки не вистачило...» Ну в якого ще народу була така безглузда історія? Хто так сміявся з власної смерті і власного знищення?
Колись король Великобританії Ґеорґ ІІІ відвідував з урочистим візитом Ірландію. Звісно, вся ірландська аристократія зібралась його вітати, тут король виходить, показує рукою на О’Коннелла і щось каже герцогу Норфолкському. О’Коннелл, звісно, тут же до короля, реверанси, ручку цьом і таке інше в пориві вірно підданства. А потім запитав герцога: «А що про мене говорив король?» Герцог відповів: «Король сказав, що це той самий О’Коннелл - той самий негідник!»
І подібних історій можна розповісти безліч. І всі вони - реальні події, а не чиїсь вигадки. Ну, скажіть, буває така історія насправді? Це ж плід божевільної фантазії якогось хворого на голову казкаря! А ви кажете: «Ірландія...» Ми самі вигадали свій божевільний світ і живемо в ньому!
Що мене найбільше зачаровує в ірландських міфах, так це те, що історія там розповідається як міф. (І тут не треба занурюватись у далекі напівзабуті часи. 26 липня 1813 року на ярмарку відбулась бійка між католиками та протестантами. Все б закінчилось просто мордобоєм, але хтось вистрілив з рушниці і всі перелякано розбіглися. Але барди Ірландії співають балади про «Битву під Ґарвахом». І це цілий епос! Просто «Іліада» протестантів!) І міфи розповідаються як історія. Чи може це насправді одне і теж... У нас - в Ірландії...
Чим зачаровують ірландські міфи - так це своєю недосказанністю. Щось ховається між словами, в оцих розповідях про звичайні події, щось лишається поза текстом, поза вербальним способом повідомлення, щось містичне є в цій буденності, в цих звичайних подіях. Якесь відчуття таємного вини киї, коли читаєш про дівчину, що набирає воду з краю потоку і наливає в один глек, потім бере воду з середини потоку і наливає в інший глек. Чи ці образи жінки, що миє закривавлений одяг в річці, коли до броду підходять воїни і на запитання: «Чий одяг ти переш, жінко?» Відповідає: «Твій, воїне!»
Я не зустрічав жодного міфу в якихось інших народів, де герої переміщувались би не тільки в просторі, але і в часі, де події «одночасно» (це слово тут звучить парадоксом!) відбуваються і в далекому минулому і в сучасності оповідача. І герої мандрують один до одного, ворогують і дружать, викрадають один в одного жінок...
Ірландські міфи векторні. Там людина варто чогось тільки тоді, коли вона здатна вчинок, подію. Її діяння направлене кудись - в часі або в просторі. Вихідною точкою є свій клан - маленький світ, без якого існування втрачає сенс. А діяння направлене назовні клану - подорож до далеких неіснуючих островів, чи вперте намагання перемогти в бою інший клан (для чого? з якою метою? Чи перемога як самодостатня подія?), чи пошук сокровенної мудрості, чи творіння нової пісні - це завжди вектор назовні. Але завжди повернення - назад, додому, чи то в Ірландію, чи то до свого клану, чи то в свій дім, який завжди є шматочком Ірландії, на якому б дикому і скелястому острові не доводилось би його будувати...
В ірландських міфах потойбічний світ існує тут - поруч. В оцих зелених пагорбах. І він є дзеркальним відображенням нашого світу - там теж є королі і герої, коханці і зрадники, смерть і хоробрість, друїди і воїни. Тільки жителі цих пагорбів мудріші за нас - бо пішли в їх глибини, коли зрозуміли, що їх нас на землі завершився, настав час інших. Це велика мудрість - вчасно піти. Цієї мудрості завжди бракувало королям і диктаторам. Що я ціную в ірландцях - так це вміння зневажати короля - як чужого так і свого, зневажати будь-яку владу над собою. Вміння бути вільними - навіть під шибеницею. Але це не тільки наш гонор - але і наша біда. Ми не змогли створити вчасно створити свою державу, своє королівство, але воювали між собою, зводячи давні рахунки між кланами. Так, наша історія - безглуздя. Але що в цьому світі не безглузде?*** Просто ми - ірландці в своїх міфах і піснях підкреслили це. Чи навіть посміялись над цим. І заодно над собою. Напевно, тільки в Ірландії «всі війни веселі, всі пісні сумні». Хоча це теж неправда - історія Ірландії суцільна трагедія.
Не хочеться закінчувати сумним. Завершу но, я ці роздуми словами надії - цитатою зі скели «Пісні дому Бухета» (ірл. - Esnada tige Buchet): «Тоді пішов Бухет геть від всіх цих країв і йшов всю ніч до ранку, доки не опинився в Кеннанас на Ріг»****.
Примітки:
* - Елім Фінахта (ірл. - Elim Fínnachta) - верховний король Ірландії. Згідно «Історії Ірландії» Джефрі Кітінга правив Ірландією в 913 — 895 рр. до н.е.
** - Туатал Техтмар (ірл. - Túathal Techtmar) - верховний король Ірландії Згідно «Історії Ірландії» Джефрі Кітінга правив Ірландією в 80 - 100 роках.
*** - все в цьому світі безглузде. Це я давно зрозумів. Але краще не вірте мені. Спробуйте знайти щось прекрасне в цьому світі, хоч якийсь сенс... Я ж ірландець, та ще й старий як світ, а вам ще творити і творити.
**** - я там бував в молодості - красиве місце. Не тільки для будівництва ірландської кам’яної хатки...
Дублін, Ірландія
1988
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638663
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
То твої руки на стінах лишили розводи.
Гамірно падає з неба дощ прохолодний.
Стіни потріскані, зношені гумові боти
А на шпалерах патьоки з кисню і водню.
Що на столі? Чи то стіл, чи ослін на осонні?
Там за вікном нахилився, та ледь не пада.
Може на тому, неначе, столі, чи ослоні
Десь у шпаринку нишком залізла досада.
Там у тій шпарці пилюка зі сну із сльозами
В тісто замішана, щоби під нігті - голки.
Ти замітав всі сліди, розсипавши возами
Гори страхів і жахіть, та точно без толку...
Знов вальсували з тобою у парі, прокляття.
Ти відчував на собі їх холодний подих,
А пам"ятаєш моє крепдешинове плаття,
Що відтіняло чиюсь неповторну вроду.
Очі шукали порожні з-під пива бляшанки,
Бо їхнє срібло торкалось цілунком сяйва.
Потім ступала зітхнувши - на друзки склянка,
Випала з рук,як побачив її русяву...
То твої руки на стінах лишили розводи.
Гамірно падає з неба...та, що завгодно...
Паростки споминів виросли з болю в колоди,
Тільки зітхать недоречно вже і не модно...
26.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638686
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Легким движеньем руки
Я нарисую лето,
Я - не художник, но ты...
Ты ведь простишь мне это?
Пусть за окном - зима,
С вьюгами и сугробами,
Белых крупиц кутерьма,
Но... Мы ведь не будем снобами?
Я нарисую цветы,
Звезды и полнолуние.
Я нарисую, а ты -
Добавишь... Чуть-чуть... Поцелуями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635140
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 25.01.2016
дракари снів причалюють до даху,
ундіни гріються на скелях димарів,
ти, жінко, що не знаєш й каплі страху,
між сосен рам гуляєш до зорі
і місяць-вигин - то жертовне лезо,
нордична в ночі почорніла кров,
і хмар розпатланих пекучий безум
говорять правдою рунічних мов
і ти вслухаєшся у ритм знайомий,
у неприручену сумлінням первину,
у те, утрачене і незникоме,
як згадка про колишню вітчизну
ступаєш шрамом - памяті розломом,
лягаєш в центрі тріщин у собі,
і муки людства зачиняєш в колі,
хоч кажеш потім: "це приверзлось в сні"
та вічно ти під розуму корою,
тримаєш кола - межі світові,
і хоч муркочеш кішкою прудкою,
струми течуть крізь тебе силові
та зранку знову тулишся до серця,
шумиш грайливо - ніжний океан,
в тобі, здається, наше все безсмертя,
з тобою кожен кріпне, як титан
23.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638220
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
И привели осленка к Иисусу, и возложили на него
Одежды свои; Иисус сел на него. Многие же постилали
Одежды свои по дороге; а другие резали ветви с дерев и
Постилали по дороге. И предшествовавшие и сопровождавшие
Восклицали: Осанна! благословен грядущий во имя Господне!
Евангелие от Марка. Гл.11.7-9.
Ослик цокает копытцами,
Голоса звенят детей,
Шум и крик толпы восторженной,
Зелень пальмовых ветвей.
Иисус на тихом ослике
Въехал в Иерусалим.
Люди собственной одеждою
Путь устлали перед ним.
С любопытством стража римская
Наблюдает у ворот:
Что твориться в этом городе?
Чем взволнован так народ?
И с угрюмой грозной злобою
Из-под сдвинутых бровей
На него взирая, морщиться
Старый книжник-фарисей.
И с улыбками счастливыми,
В тихой гордости, без слов,
Видим тут же, близ Спасителя.
Молодых учеников.
И среди восторгов, возгласов,
Лишь один спокоен взгляд.
Все и всех уже заметил ОН,
Он не гневен и не рад.
В криках радостных приветствия,
Загремевших у ворот,
Только он один и ведает,
Что его в столице ждет.
Если б знали эти юноши,
То, что знает только он,
Что его ждет в этом городе,
Как решил синедрион.
Он въезжает не для праздника,
Не затем, чтоб видеть храм,
Не затем, чтоб в дни пасхальные
Заглянуть к своим друзьям.
Не затем, чтоб стать владыкою,
Быть земным царем царей.
А на муки и распятия
Ради жизни всех людей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638034
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016
Все призрачнее с каждым годом.
Перешагнув через века,
Опять принес беды восходы,
Опять дрожит моя рука.
Ему давно тысячелетья,
Вручили посох, вот - тропа,
Застывшая, как междометье,
Обрывом первого столпа.
Но как бы взгляд не отводила,
И не стояла на своем...
"Я никогда Вас не любила,
И мы друг друга не поймем,
К чему опять эта ухмылка?
Я двери Вам не отворю"...
Деревья те, давно опилки,
А я по-прежнему горю.
Вы мне - никто, так мошка бьётся,
Желанный увидав фонарь.
Мне чашу горькую придется
Опять излить на свой алтарь.
26.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638073
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016
[i]Щось холодно стало... на сайті. Чи то сніг...
очі запорошив? Чи льоди... в серцях? Про
це тут... І не тільки...[/i]
[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]
[i][b][color="#280da3"]Льоди,
льоди,
округ
льоди...
І в серці... І в природі:
там – не сиди,
туди – не йди…
Неcпокій –
в насолоді…
Та під льодами спить...
вода:
покоїться стиxія –
несе
неспокій
тим льодам,
Серця зашерxлі гріє...
І прийде час –
льоди спливуть,
Мов сил життя вигнанці:
Така вона, небесна суть, –
Живі
про-ту-бе-ран-ці…
Як запорука –
та з планет,
що світить спозаранку*,
Її супутник і корнет**...
трима підкову
в ранці!!!
В зими
ламка
льодова
креш –
впадеш...
нехай до строку!
Ти ж, Україно, не помреш –
У Всесвіт –
вірні –
кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться про планету Сонячної системи –
Юпітер – загадку та берегиню нашого життя...
**Супутик Юпітра - Європа, відкритий Галілеєм,
містить багато води, яка замерзає, але під товщею
льоду хлюпоче. В ній, ймовірно, існує життя. Є думка,
що ця планета дала початок всьому живому на Землі.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637998
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016
Через роки до тебе йду,
Вітри долаю й заметілі,
А на душі таке тату,
Не знайдеш в когось і на тілі.
На серці – тисячі рубців,
Та не триматимусь за болі,
У мене, ніби, сто життів,
Минуле кину за спиною.
Йому не дам до себе в гості
Хоч на хвилиночку зайти.
Для мене є у світі простір
Там, де немає самоти.
Там, де немає суму й зради,
Немає болів і жалів,
Нове життя відкрию радо
Серед усміхнених життів.
***
Пройшла в житті всі муки пекла
І не схиляла голови,
А «воювала” так запекло,
Що лютий ворог відступив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637965
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016
Горьковатый табачный дым
Обжигает, пьянит и дурманит,
Серебристая змейка воды
Наполняет брезгливую* ванну.
А на улице – липкий снег,
Завтра снова махать лопатой,
Разрывая белесый мех,
Словно клочья сахарной ваты.
А потом – «грачевать», «бомбить»
В суете областного центра,
Жать на газ, на клаксон давить,
Развлекать разговором клиентов.
Перекрёстки, развилки, мосты…
Не успеть проскочить на жёлтый…
Переходы, окурки, цветы,
На руках воровские наколки…
Муравьёв двуногих житьё,
Тараканьи бега с препятствием…
И случайно встретить Её –
Необычную… Настоящую…
Штампов в клочья порвать листы:
Он – водитель, она – бухгалтер…
И смеяться до хрипоты,
Не сумев расстегнуть бюстгальтер.
Целоваться, обнявшись лежать.
Щекотаться под одеялом,
- Я люблю…- в темноте шептать,
В унисон соглашаться – Мало!
А потом? А потом – весна!
Мчаться вместе куда-то в машине.
- А куда мы, милый? – Не зна…
Мы – туда, куда хватит бензина!
Спотыкаясь в траве, бежать…
Кувыркаться в ромашковом поле,
Веки, волосы целовать
И… Опять хохотать до колик…
А зима синиц-снегирей
Кормит кашею бесполезною…
У обычных обойных ножей,
Как у скальпелей острые лезвия…
*вам никогда не казалось, что поверхность ванны, как будто бы пытается оттолкнуть воду?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634892
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 22.01.2016
"Страшно бо страшно бо страшно бо страшно або"
Маріанна Кіновська
Я боюсь бо я боюсь бо я боюсь бо
небо синє не босими ходить ніжками вночі
широко розкриті очі, не мовчи
Чи ти знаєш, як лунають ці думки?…
Як численні нарікання на ріки,
я стуляю свої віки на віки, та не навіки,
простягає сонце промені мені
Світло маю, - світ ламає, щастя маю, та не дбаю
ти кохай мене, та знай, що й це мине
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637784
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 22.01.2016
Волошкова поема літала над полем,
Зачепилась за кучері білої хмари,
Пропливали синхронно небесні отари,
А думки пропливали то брасом, то кролем.
І ромашкові вальси вінчалися з літом,
З ворожбою шукали кохання між трав,
Насиляли на промені перли отав,
Упивались цілунками з вранішнім цвітом,
Тріпотіли на вітрі пелюстками маки,
Шепотіли своє невгамовне “люблю”,
Умивалися грозами із кришталю,
Ми на небі шукали свої зодіаки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637770
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 22.01.2016
Вы отвергнуты собственным автором,
Вы не узнаны миром людей,
Погребенные в хламе и мусоре,
Иль сожженные в жаре печей.
И, как правило, это заслужено,
В вас ошибок – нельзя сосчитать.
Вы всего лишь таланта растущего
Двоек полный дневник иль тетрадь.
Только все же помимо патетики,
И шаблонов, и злой чепухи,
Есть в вас то, что поэзией делает,
Даже жалкие полустихи.
Это радость, и ярость, и нежность,
Все, чем полон тогда был поэт,
Когда он сам – живая мятежность,
Вас пытался послать в этот свет.
Просто сил не хватило и навыков,
Довести вас путем до конца.
Просто вы – неудачные дети
Своего стихотворца-отца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637576
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016
Привіт, малий! Ну, як ти там без мене?
Передаю привіт твоїм очам,
Що ріжуть пам'ять їх вогнем шаленим
І не дають заснути по ночам.
Ну, що, малий, тобі зізнатись маю :
Така щаслива! Біль в мені погас!
Що наче мене доля пригортає
І захищає від біди весь час.
Агов, малий! Скажи ж мені хоч слово.
Воно для мене – лезо у спині.
І так чогось негадано, раптово
Надія згасла : це кінець війні.
Не буде більше сліз і обіцянок.
Не буду нити : так як ти казав.
Заводь собі своїх палких панянок
І не дивись із тугою назад.
Па-па, малий! Тобі усе удасться!
Бажаю, щоб себе ти все ж знайшов.
І... ще одне ... спасибі за це щастя –
Тепер я знаю, що таке любов.
09.07.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637321
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 21.01.2016
Так і є, доцільністю вражає
Кожен порух, кожний блиск очей.
Не сьогодні, вдень - в одну з ночей,
Вже тебе чужою не вважає.
До сьогодні не простивши Мірру,
Він ТЕБЕ шукав отут і сам
Шепотів молитви небесам,
Бо хотів позбутися зневіри.
Він палив цигарки сірниками,
Обпікав,забувши загасить,
Пальці, душу і єдину мить,
Що колись з"єднається дзвінками.
Що зруйнує безпорадність суму,
Вимінявши радощі на щем.
Ти зі мною?..знов...побудь іще,
Хоч убивчим коливанням струму...
Так і є...
21.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637405
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016
Таємна вечеря сліпого
Тривожна буденність митця
Бо слово - скорбота від Бога
Годинником б*є у серця
А темінь - то муза сліпого
Пожовані проза і вірш
Звідчаєно злісно розлого
Лягає знов буквенний ніж
У душу летить - попід ребра
І вийняти змоги нема
А ніч така ніжна і темна
Солодка тягуча хурма
*В обрамленні вірша використане полотно Пабло Пікассо "Сніданок сліпого".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636960
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2016
*Розгулявся вітер з листям у моїм саду,
Ніжно подихом ласкавим цілував весну.
Він несміливо торкався зелені дерев,
Ніби вишуканий милий красень-кавалер.
Звабив літечко рум’яне шепотінням трав,
Найщирішими словами в себе закохав.
Біг він лісом за струмочком, у хвильки пірнав,
Тріпотіло зелен-листя від його забав.
Та весна давно минула й літечко втекло,
І закоханого вітру наче й не було.
Він нагнав на землю дощик, випустив свій гнів.
Світ убрався в багряницю, наче постарів.
Гнав розлючений вітрисько в теплий край птахів.
Він від осені приходу сумом захворів.
Позривав з беріз розкішних золоте вбрання,
Обернув чарівні сукні в зношене драння,
Попросив перину снігу в матінки зими,
Застелив посеред саду срібні килими.
Осінь-зрадницю засипав і усе приспав,
І нарешті він втомився, гнів потроху спав.
Став замети намітати, стукати в шибки,
Прислухатись як сміються в хаті дітлахи.
Відігнав той сміх морози і привів весну –
Розгулявся вітер знову у моїм саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636759
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
«У синьому небі
Холодний жорстокий вітер
Тріпає сам себе...»
(Накамура Кусадао)
Сонце бородатим пророком
Чіпляється латаними штанами
За антени колючі будинків-печер,
Мандруючи в країну вечора,
Даруючи нам чи то сутінки,
Чи то просто затьмарення,
Чи то просто йде не прощаючись
Гоноровим англійським лордом.
А в тій країні вечора...
А тому світі темряви...
Ліхтар банькуватим котом
Дивиться на брудні вікна, де
Бояться чомусь запалити світло.
Сутінкові провінції!
Вітер вічного вечора!
Чому так невчасно приходить зима,
Коли в душах людей і так холодно,
Коли хтось зледенілими пальцями
Торкається струн розбитої скрипки,
Тесаної колись з дерева
Зі слідами від куль, з оглухлого ясена
Від грому вибухів.
А струни... Їх плели з потоків нейтрино,
Їх чіпляли вузлами руки старих моряків,
А вони темніли й бриніли, звучали і краяли
Серце...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636644
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
Сніг полями мете,
Замітаючи шлях у минуле,
В літом пещені дні,
Де нам килим стелила трава,
Де я, мов Прометей,
Розіп"ятий тобою... І снула
Ти лежиш на мені
Вся безсила... Жива?... Не жива?...
Річка хвилею б"є,
І розкиданий берегом одяг,
Мов непотріб, що ми
Поскидали в бажанні утіх.
Ніжне тіло твоє...
Цей взаємно-нестриманий потяг
Впасти в трави умить,
Що ніхто й опиратись не встиг...
Шалу- час! Шаленій!
Мов сорочка, мережений килим
Із в"юнку, блекоти-
Ми на ньому немов у раю...
І контрастом на ній
"Заморочка"- ці трусики білі,
Що мов "фєнєчку" ти
Накрутила на литку свою.
...Ми заходим удвох
У ведично-замріяну воду,
Змити втому... Пливе
Над водою розливистий сміх...
...Непогоди Молох
З Завірюхою співи заводить...
Снів відгомін живе.
Ми обоє живемо у них.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116011801135
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636649
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
Він давно частина її простору, в який вона пустила його на відстань дотику.
Він їй потрібен, як кисень, без якого вона не може дихати,
як сонце, теплі лапи-промені якого хоче відчувати тоді, коли холод запускає свої пальці-щупальця у її жили.
Він їй потрібен, як зорі, котрі можуть і освічують навколишню темряву,
як кава, яку вона п’є мінімум тричі на день, щоб тримати свої мізки у мажорі.
Він їй потрібен, як вуха, щоби чути симфонію Моцарта в літньому шелесті трав, в осінньому падолисті, в зимовій заметілі, у весняному дзюркотінні струмків,
як ніс, за допомогою якого вона розпізнає щирість і фальшивість людей, що йдуть поруч,
як шкіра, яка відчуває позитивне і негативне випромінювання чужої енергії.
Він їй потрібен, як душа, яку їй дав Бог при входженні у цей світ.
І він має у тій душі своє помешкання.
Так, іноді вона, коли він виходить з цього помешкання,
блукає своїми стежками у своєму власному обширі,
зачиняє двері для нього на защіпку із середини,
щоби він, повернувшись, не зміг їх відчинити і знову ввійти.
Але ж…
Хіба вона може довго тримати ці двері зачиненими для нього?
Коли він потрібен їй, як кисень… і т. д. (читай спочатку).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636604
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 18.01.2016
Ми присутні в Космосі незримо,
Суміш зі спокус і протиріч...
Дівчино з зеленими очима
І волоссям, чорним, мовби ніч!
Ти у Абсолют не віриш, звісно...
Думами в домашньому теплі...
Голосом комет співає пісню
Простір, що за межами Землі...
На екрані - дивний танець літер,
В серці - спів пташиний, голосний...
У твоє волосся чорне вітер
Пасмами вплітається швидкий...
І дарує неповторну казку,
І галактик розсипає сміх,
І співає ніжну пісню щастя
Голосами всіх дітей твоїх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614769
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 17.01.2016
Коли у принцеси немає дракона..
ну...тобто принцеса така... БЕЗДРАКОННА,
не тішить принцесу ні торт,ні корона,
ні сукня новенька,ні плюшевий слон...
Бо сняться принцесі бали і турніри,
де принци відважні,де принци сміливі
рятують із вежі принцесу вродливу...
То ж СПРАВЖНІЙ принцесі ПОТРІБЕН ДРАКОН!
Він дуже Величності кожній згодиться-
лякати несправжніх ПІДРОБЛЕНИХ принців.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636003
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Ельдорадо Вашої душі,
Щедра сув’язь вроди і таланту…
Як пізнати потаємну мантру,
Щоби навіть мислю не згрішить
А, торкнувшись зваби джерела,
Освятитися у горніх водах,
І, затамувавши з дива подих,
У розмаї квітів і тепла
Дякувати зближенню орбіт,
І возвести у безцінний мармур
Магію стерильно-чистих аур
На безкрайні гони наших літ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635909
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Даже если не вижу твоих шагов
Чувствую…
В пируэте метелица снов буйствует…
Звёзды на небе – фонари рябиновые
В воздухе запах слов…
И уста, чуть потресканные…
Кофеиновые…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636106
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Привіт.
Ти, знаю, любиш дощ
і вітру сум, печаль осінню
міських напівпрозорих площ...
Глянь -
вечір причаївся тінню.
Ось я пишу тобі листа.
Ми так давно не говорили
про те, що дарувало крила.
Вже я не той...
І ти не та...
Запросим до розмови ніч?
Вона нам не відмовить, звісно.
Хоча утрьох нам ніби тісно...
Але хіба у цьому річ?
Ти, відчуваю, вже не та.
І я пишу інакші вірші,
хоч кажуть –
нібито не гірші.
Та їх до цього ось листа
я не додам.
Це – не для тебе...
В них вже для нас
немає неба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509363
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 15.01.2016
А хіба ти
не так хотіла?...
....
Спраглим пив
я вуста цілунком.
Доторкаючись
струн волосся,
грав мелодію
твого тіла.
.....
Стародавні кохання
знаки -
у мереживі
ліній шкіри.
Їх читав я тобі
на вушко...
....
Чом же щічки твої -
як маки?
.....
А хіба ти
не так хотіла -
запалати
в огні любові,
щоб у заздрості
цьому гріхові
наші ангели
скинули крила?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550444
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 15.01.2016
Місто в'язло в мереживі цвіту,
Обплітало намистом камінь...
Сновигали дідки МАСОЛІТом
І складали рядки за рядками.
Місто бухало сталлю й залізом,
Розліталось гілками маршрутів -
МАСОЛІТ розпирало від лисин
І від черев, пухких і надутих.
- Місто, ти ж - як верлібр в камінні,
Яблуневим розсипаний градом!
Я би стала твоєю тінню,
Що блукає чарівним садом,
Я б вдихала бароко вулиць,
Наливала б округлість вилиць,
Розписала б мости поснулі
Найвигаднішою з кирилиць!
- я кричала сліпій громаді,
У якій консервують весни...
А над нею в безкрайній гладі
Акварелі текли небесні.
- Місто, ти ж і саме - як вірші!
- я горлала несамовито,
І ставало немов ясніше
Над будівлею МАСОЛІТу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577608
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 14.01.2016
Павло Кулешов у книзі "Ознаки версифікатора-початківця" ("Признаки начинающего стихотворца") (http://pk7.hotbox.ru/index-priznaki.html) наводить такі:
1. Незнання особливостей словесного спілкування.
2. "Називні" вірші.
3. Беззмістовні назви віршів.
4. Віра в філолога.
5. Наслідування.
6. Нав'язлива пристрасть до виступів.
7. Болюче реагування на критику.
8. Теоретична необізнаність.
9. Обмеженість словникового запасу та мистецьких засобів.
10. Змістові, фактичні та стилістичні неточності .
11. Неуважність при розстановці знаків пунктуації.
12. Порушення порядку слів в реченнях (інверсії).
13. Зсув наголосу з його правильного місця на місце, продиктоване розміром вірша.
14. Змішування розмірів у вірші.
15. Пропуски та додавання складів, які збивають ритм.
16. "Вставки" (вставні слова для заповнення складами рядків).
17. Літературні штампи.
18. Банальність тематики.
19. Банальні рими.
20. Слабкі рими.
21. Граматичні рими.
22. Добір слів заради рими, незважаючи на погіршення змісту.
23. Зневага до звукопису.
24. Перерахування.
25. Надзвичайно рідкісне вживання поетичних переносів.
26. Цілеспрямоване затуманення змісту.
27. Вірші "ні про що".
28. Композиційна нестійкість.
29. Необов'язковість.
30. Надзвичайно швидке самоусвідомлення своєї вибраності при відсутності довершеності текстів.
31. Відсутність творчої лабораторії.
Щоправда, в процесі обговорення виявилось, що принаймні одна із цих ознак притаманна принаймні одному лауреату Нобелівської премії з літератури.)
P. S. Раджу почитати і статтю Сергія Осоки та Світлани Ілініч "Вступ до поетичної майстерності (головні засади версифікації та поетичної техніки для початківців)" (http://litclub.org.ua/texts/show/37167/).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370139
дата надходження 11.10.2012
дата закладки 14.01.2016
Наразі в мережі є те, чого 20 років тому було годі шукати.
Пропоную перелік посилань на корисні словники і кращі монографії у галузі красного письменства.
Додавайте у коментарях своє улюблене.
Отже...
[b]Академічний тлумачний словник української мови у 11 томах[/b], 1970-1980 http://sum.in.ua/
[b]Електронна версія нового Академічного тлумачного словника[/b], у 20 томах, томи 1-6 (далі, мабуть, також буде: http://lcorp.ulif.org.ua/ExplS/
Примітка: оцим http://lcorp.ulif.org.ua/ExplS/ слід користуватися через Майкрософт Експлорер, встановивши Майкрософт Сільверлайт. Через Гугл Хром та інші оглядачі працювати відмовляється, рішучо і беззаперечно.
[b]Український лінгвістичний портал. Словники України on-line[/b] (словозміна, наголоси, синоніми, антоніми, фразеологія) https://lcorp.ulif.org.ua/dictua/
[b]Етимологічний словник української мови у 7 томах[/b], 1982-2012, http://litopys.org.ua/djvu/etymolog_slovnyk.htm
[b]Словопедія[/b] - збірка словників української мови http://slovopedia.org.ua/
[b]Секрети української мови[/b], Святослав Караванський http://chtyvo.org.ua/authors/Karavanskyy_Sviatoslav/Sekrety_ukrainskoi_movy/
[b]Charlton T. Lewis, Charles Short, A Latin Dictionary[/b]
A Latin Dictionary. Founded on Andrews' edition of Freund's Latin dictionary. revised, enlarged, and in great part rewritten by. Charlton T. Lewis, Ph.D. and. Charles Short, LL.D. Oxford. Clarendon Press. 1879.
http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus%3atext%3a1999.04.0059
[b]Большой латинско-русский словарь[/b] (по материалам словаря И.Х. Дворецкого) http://linguaeterna.com/vocabula/
Збірка праць [b]Юрія Лотмана[/b] - http://www.ruthenia.ru/lotman/index.html
Тут знайдете: Лекции по структуральной поэтике // Ю. М. Лотман и тартуско-московская семиотическая школа. М., 1994. С. 11–246.
Структура художественного текста // Лотман Ю. М. Об искусстве. СПб., 1998. С. 14–288.
Анализ поэтического текста: Структура стиха // Лотман Ю. М. О поэтах и поэзии. СПб., 1996. С. 18–252.
Колекція праць [b]Юрія Лотмана[/b], в тому числі:
Лотман Ю.М. Анализ поэтического текста. Структура стиха (1972)
Лотман Ю.М. В школе поэтического слова. Пушкин, Лермонтов, Гоголь
Лотман Ю.М. О поэтах и поэзии (1996)
Лотман Ю.М. О русской литературе. статьи и исследования (1958-1993)
Лотман Ю.М. Сборник работ (Язык. Семиотика. Культура) (1994)
Лотман Ю.М. Структура художественного текста
Ю.М. Лотман и тартуско-московская семиотическая школа. Сборник работ (Язык. Семиотика. Культура) (1994)
Лотман Ю.М. Избранные статьи. Том 1. Статьи по семиотике и типологии культуры
Лотман Ю.М. Избранные статьи. Том 2. Статьи по истории русской литературы XVIII — первой половины XIX века
Лотман Ю.М. Избранные статьи. Том 3. Статьи по истории русской литературы. Теория и семиотика других искусств. Механизмы культуры. Мелкие заметки
http://www.ex.ua/85506365
[b]Ю.М. Лотман[/b]. Беседы о русской культуре (аудиокнига)
https://archive.org/details/020404KartochnayaIgra
[b]М. Горький.[/b] Письма начинающим литераторам (раньше тут не было рекламы, но жизнь, увы, не стоит на месте; но подождите 20 секунд, и вас ожидает весьма занимательное и полезное чтение. Кроме всего прочего, это очень смешно) http://www.maximgorkiy.narod.ru/STATY/pnl.htm
[b]Ігор Качуровський[/b]. Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки http://chtyvo.org.ua/authors/Kachurovskyi_Ihor/Promenysti_sylvety_lektsii_dopovidi_statti_esei_rozvidky/
[b]Ігор Качуровський[/b]. Строфіка. Фоніка. Нарис компаративної метрики
СТРОФІКА http://www.ex.ua/14411741
ФОНІКА http://www.ex.ua/14411564 або http://1576.ua/books/3442
НАРИС КОМП. МЕТРИКИ http://www.ex.ua/14411362 або http://1576.ua/books/3441
[b]В. Пропп[/b]. Исторические корни волшебной сказки http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Linguist/Propp_2/index.php
[b]Стивен Кинг[/b]. Как писать книги http://danshorin.com/liter/king1.html
[b]И.М. Тронский[/b]. История античной литературы. - М.: Учпедгиз, 1946 http://www.sno.pro1.ru/lib/tron/index.htm
[b]Дионисий Галикарнасский[/b]. О соединении слов http://www.ancientrome.ru/antlitr/dionysios/dion02-f.htm
[b]Лев Успенский[/b]. Слово о словах. http://speakrus.ru/uspens/
[b]А.П. Коваль[/b]. Слово про слова. - Київ, Радянська школа, 1986. http://www.ex.ua/14319379
[b]Дэвид Гордон[/b]. Терапевтические метафоры http://www.lib.ru/NLP/gordon.txt
[b]Ролан Барт[/b]. Миф сегодня. В книге: Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. - М.: Издательская группа "Прогресс", "Универс", 1994. Сс. 72-130. http://www.lib.ru/CULTURE/BART/barthes.txt
[b]Иосиф Бродский[/b]. Возвращение (видео) https://www.youtube.com/watch?v=KwPrfr8PriE
[b]Сирил Конноли[/b], цитаты о литературе и литературном творчестве: http://citaty.socratify.net/siril-konnoli
[b]Сергій Осока[/b]. 10 заповідей щирого графомана, або Шлях у глухий кут http://maysterni.com/publication.php?id=60953
[b]Критерії сучасної графоманії (суб'єктивний топ-5)[/b] http://chytatsky.blogspot.com/2016/04/5.html
[b]Поэтический словарь Квятковского[/b], 1966: http://feb-web.ru/feb/kps/kps-abc/
[b]15 советов Астрид Линдгрен женщинам-писателям[/b] http://www.gazeta.ru/lifestyle/style/2014/03/a_5966577.shtml
[b]Інститут світової літератури імені О.М. Горького[/b], скарбниця видань: http://imli.ru/
[b]Блог професора Пономарева[/b] http://www.bbc.co.uk/blogs/ukrainian/ponomariv/2442
[b]Фундаментальная электронная библиотека "Русская литература и фольклор" (ФЭБ)[/b] http://feb-web.ru/
[b]Йо-хо-хо і пляшчина рому![/b] - мега-колекція словників, довідників і підручників. Звісно, від благородних піратів! - http://www.ex.ua/1182394
[b]Константин Паустовский. Золотая роза[/b] - http://lib.ru/PROZA/PAUSTOWSKIJ/roza.txt
Лінгвістичний портал [b]www.mova.info[/b]
Український правопис [b]www.http://pravopys.kiev.ua/[/b]
[b]Клайв Стейплз Льюис. Три способа писать для детей[/b] http://www.skazochniki.ru/3_ways_to_write.html
[b]Студенческое научное общество[/b] - потрясающая коллекция античной литературы и литературы об античности http://www.sno.pro1.ru/lib/index.htm
[b]БИБЛИОТЕКА АНТИЧНОЙ ЛИТЕРАТУРЫ[/b] - качайте скорее, а то... http://www.ex.ua/96043962
[b]БИБЛИОТЕКА АНТИЧНОЙ ЛИТЕРАТУРЫ[/b] - https://new.vk.com/gerodotova_biblioteka
[b]НЕЗАВИСИМЫЕ ПРОЕКТЫ НА «РУТЕНИИ»[/b] http://www.ruthenia.ru/projects/
[b]Публикации А. Чудакова[/b] - выдающегося специалиста по творчеству Чехова http://magazines.russ.ru/authors/c/chudakov
[b]Зара Григорьевна Минц[/b]: публикации выдающегося литературоведа http://www.ruthenia.ru/mints/papers/index.html
[b]Пиши стихи правильно[/b] http://pishi-stihi.ru/
[b]Нора Галь. Слово живое и мертвое[/b] - аудиокнига - https://audioknigi.club/gal-nora-slovo-zhivoe-i-mertvoe
[b]Юрий Никитин. Как стать писателем[/b] http://aldebaran.ru/author/nikitin_yuriyi/kniga_kak_stat_pisatelem/
[b]Словник фразеологізмів[b][/b][/b] http://svitslova.com/idioms-dictionary/
[b]Офіційний сайт української мови[b][/b][/b] https://ukrainskamova.com
[b]Російсько-український словник сталих виразів[b][/b][/b]. І. О. Вирган, М. М. Пилинська. 1959 р. на https://r2u.org.ua
Владимир Набоков. Лекции по русской литературе - аудиокнига http://asbook.co/abooks/russlit/4313-lekcii-po-russkoy-literature-vladimir-nabokov.html
далі буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628299
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.01.2016
«Усі човни речей, човни життів
Поснули в тісних обширах землі,
Нечутно - легкий подих дому...»
(Ів Бонфуа)
Човни, в яких пливемо в невідомість:
Вони такі легкі, і навіть легковажні,
І кожна річ стара: горнятко, чайник,
Годинник, окуляри, мешти, плащ, оливо -
Це все човни: на хвилях океану часу
Ми капітани й моряки, рибалки й маяки,
І пливемо без карти і без лоцмана,
І навіть без весла, хоча... Насправді:
Вітрила з нетривкого льону - прозорого,
І кидаємо ятір в безодню синю часу
І в каламуть годин, хвилин заплаву,
Хоча не ту витягуємо здобич,
І не сріблястих лускоплавців, а почвар:
Химерних виродків чужих і тьмяних снив.
Якби ж то кожен дім, якби ж то кожна хата
Була материком або хоча б землею
Незнаною, чи островом, де спочивають ноги
Від хитавниць буття човна,
Від присмаку солоного вітрів,
Від холоду свинцевих хвиль,
Від мороку глибин,
Від втомлених очей матросів,
Від прихистку вітрів - вітрила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635565
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Тече собі задумана Іртиш...
Я теж ріка. (Мене ще не відкрито)
Пливу до тебе... Милий, чи простиш,
що стільки часу сміла не любити?
Покрила душу втоми ковила,
Пустеля в серці... Ти шукав оазу
і кликав, кликав - я відповіла.
Пробач мені... (пробач, що не відразу)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635510
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Той стан, коли примруживши повіки,
вбаюкана замріяним теплом
у себе поринаєш - в таїн віхи,
де лиш душа гойдається човном.
І плавним рухом, наче скарб в оправу,
в мелодію ті ловиш відчуття,
завівши пісню древню ту ласкаву:
"спи-спи-ще-не-народжене-дитя..."
Вслухаєшся у перелив хвиль-ритмів,
якими 40 тижнів серце б"є:
в тобі початок Всесвітів молитви
вдих-видих легко снами віддає.
І тиха, боязка ти завмираєш.
Священне дійство - зав"язь Материнства.
Ти цілий світ в собі знов воскрешаєш,
щоб не скінчилось у Життя Дитинство!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635189
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
есть тысячи вопросов без ответов:
куда ведут разбитые пути,
смогу ли я потом тебя найти?..
твой запах улетел в объятьях ветра,
твой мир так ласков и невозмутим...
быть может все вокруг не так уж сложно,
и каждый шаг соединяет луч.
мерцанье солнца и дыханье туч,
волн тихое мурчанье... да, возможно
каньон преград не столь глубок, могуч...
есть тысячи вопросов без ответов:
зачем мне жизнь без света впереди,
что будет с..? коль не хочешь — не свети...
но знай: я слеп, когда твоих глаз нету,
я — мрак в начале светлого пути...
ДОГ
12.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635221
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Цілунками вій,
зливами снив
переплелись із гілками думок
подихи раю.
Фортеця,
в якій ти мене зачинив,
вмуровані флейти чарівні між стінами має.
Вітер західний –
флейти чарують
липко
повітрям тополь,
гіркосолодом перволисту.
Східний - плачуть:
майже
щодня
убиті
ще кілька флейтистів…
01.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635116
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Чорніє ліс притихлий вдалині
і сірі скелі дихають туманом.
У ньому дальній краєвид розтанув…
А ти, холєра, знов сказала «Ні!»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635117
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2016
[i]С. М.[/i]
Січень і, друже, така невимовна туга,
хоч вигризай собі нерви, хоч вовком вий,
хоч зав’яжи себе вузликом туго-туго.
Пізно іти на Ви.
Що нам лишилося – довге чекання снігу,
спогад колючий, холодна німа стіна.
І як не вийде зцілитись вином і сміхом,
тихо мені співай.
Пальцями змерзлими вичави ніч у склянку.
Темрява тоншає, нам її перейти.
Січень і, друже, так глухо, немов у танку.
Добре, що поряд ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634436
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Беспородной бабочкой кружить
Над муаром мягкотелой пыли
И вуаль в вериги превратить
Оставалось - три коротких мили...
Сладко -горький дым сокроет тлен...
Полонез тиши - полночным "браво"...
Тот зелёный(вечный)цвет колен -
В бесподобно-красочной оправе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634988
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Я ЦЕЛУЮСЬ ЛУЧШЕ ЧЕМ ГОТОВЛЮ
А ТЕБЕ ЛЮБИМЫЙ ВЫБИРАТЬ
БЛИНЧИКИ
С ДОМАШНЕЙ КОЛБАСОЮ....
ИЛИ
КОФФЭ. . .
УТРОМ...
МНЕ. . .
В КРОВАТЬ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413786
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 11.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2016
Неба серый тоннель
Божьей карой разверзнут во мгле...
.........................................
Не споет менестрель
Песнь Любви о Священной земле,
Чей несчастный удел-
В безвременьи века коротать.
Где талант не у дел,
А народу- скорбеть и роптать.
Ах, оставьте. Каков
Управитель- таков и народ.
Это мир дураков-
Хлеба... Зрелищ... Наполненный рот...
Кухня... Церковь... Постель
С накопленьем измен... Се ля ви...
Лучше спой, менестрель,
Песню Песен о Вечной Любви!
...........................................
Королева и трон-
Как изящны по форме рога...
У Эвиты Перрон-
Словно самый покорный слуга.
В одиночество впасть-
Смерть сурово сжимает лассо.
Нет Эвиты, и власть
Истекает водою в песок...
У дворца Мальмезон
Замедляется времени ход.
Страстный Наполеон
Жозефине в объятья падет.
Запылает Москва-
Нрав Империи жЕсток и крут.
Жозефина мертва,
И Еленою остров зовут...
Ах, Елена... Забыл-
Это имя реально... Она
Для Булгакова- быль...
Как реальны любви имена...
Это словно в раю-
Мир любви вдохновенье несет.
Гвиневеру свою
Прославляет в боях Ланселот...
.........................................
Ну а Мы, как же Мы
Из слияния эро-стихий,
Из разорванной тьмы
Извлекаем с тобою стихи?
Небо падает в ночь,
Где Эрато нам стелит постель.
Ты мне можешь помочь
Наносить на рисунок пастель,
Словно сладкую боль
В недрах тела собой изловив...
Мы напишем с тобой
Повесть светлую нашей любви...
Мы с тобою взойдем
Как на трон, на Голгофу. Взойдем.
Мы отстроим наш дом,
Так построенный плохо. Наш дом.
...........................................
А страна... Что страна?..
Бесноватый- беснуется пусть.
Правит бал Сатана,
Этот мир изучив наизусть.
Пусть Святая метель
Заметает изгнивший фасад!..
...........................................
Песню пой, менестрель,
Наполняя любовью сердца.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116010901548
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634454
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 10.01.2016
За-тридцать станешь осторожней...
Hа снисходительность, на смех,
Смягчавшие нескромность, грех,
Рассчитывать, пожалуй, сложно.
Такие выводы - окно
В иную, возрастную эру.
Лишь утешенье о карьере
Кровь охладит, когда темно.
P.S.
А после - что ...что не забыли,
Что нас - цитируют, как бы́ли
Что вынут, радостно ...престраннейших,
Игрушкой старой - к ёлке пахнущей!
1998-08.01.2016гг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634223
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016
хтось мені сказав, що ти хвора
може це грип
або смертельна ебола
хтось сказав: "брат,
навіщо тобі ця хвора?
чи замало в твоєму житті втрат?
краще тікай від неї і сиди вдома"
можливо б мене переконали ці думки
якби не скидані у моєму домі її речі
якби не були під столом весь її одяг й сумки
якби я надіявся на помилування й втечі
я підійшов до її оголеного тіла на моєму ліжку
і прямо таки сказав:
"чуєш, ми заховали всі проблеми в діжку,
я рівно тридцять днів тебе кохав,
я водив тебе до моря і до карпат
ти бачила сині води і білосніжні сніги
ти піднімалась на вершини іноземних альп
ти вийшла з океанів і зійшла на береги
то як мені тепер покинути тебе тут?
як забути усі наші прогулянки до ранку?
як я сам буду витирати цей бруд
чи зможу я завести іншу коханку?"
вона мовчки дивилась десь хвилин вісім
поглядала то на мене то у привідчинене вікно
а потім взяла до рук годинник бісів
натягнула на руку і обмоталась в сукно
а далі тихим шепотом заговорила:
"так, мій милий, у мене рак
я скоро помру і дістану крила
ти не думай, це лиш невеличкий брак.
пройде три осені і два літа
ти купиш собі новий одяг і телефон
найдеш якусь нову. вона буде здорова і вдіта
тобі й далі буде снитись армагедон чи якийсь інший сон
про мене ж ти забудеш рівно через два дні
видалиш із друзів і стреш мій номер,
будеш писати свої вірші на єрусалимській стіні
тільки трохи відчуватимеш жаль і залишки втоми."
оскаженівши від цих слів,
розбивиши те кляте вікно і магнітофон
відчуваючи у своїй голові сотні голів,
не звертаючи увагу на телевізор і інший фон,
я закричу:
"який до біса одяг і телефон?
яка нова до чорта коханка?
я не дибіл чи гандон
ти моя єдина на віки, ти моя одвічна бранка."
посварившись, ми лягнули спати
пройшло три дні і тебе не стало
я не знав що робити і куди себе дівати
а потім зрозумів
знаєш брате, так буває
ти або запалаєш ярко або щосили згориш
піднімешся на останню сходинку
і полетиш у низ
рівно через рік
я найшов нову
одягнуту і поки, що живу
а в душі жила ти
відчував тебе і твій крик
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632477
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 07.01.2016
Мысли быстрее поездов,и глубже любого смысла
Письма,на дне океана,все еще кого то ждут,
Года по прошествии лет превращаются просто в числа,
Любовники,друг друга больше никогда не найдут.
Вот и вся суть...
Часы над площадью, когда нибудь зависнут,
Мониторы погаснут,и море наполнит муть,
С орбиты слетим и жизнь потеряет мысль
Отсчеты всех войн прекратятся когда нибудь.
Вот и вся суть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631247
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 07.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2016
Я иду по раскаленному снегу,
И он плавит башмаки моей надежды.
Умирая, был предан в глупость –
Снег всегда неизменно холодный.
Это всего лишь перхоть -
Сбежавший разум гениального безумца.
Ничтожество - суета мира,
При добром осознании:
... безумец... Я.
Да. Однажды был совершенством.
В тот самый первый день выхода из утробы.
Не долго. Сразу начал стареть...
После, сошел с ума, как и большинство…
Все.
Разница в демонах,
У каждого свои…
Порой строю мир,
Я же его и ломаю.
Пусть он не идеален,
Но он мой, и мне его жалко…
Слишком много знамен у наших ворот,
Много порвал, кровоточат ладони...
Хорошо, пока мясо на костях.
Когда найду правду, полюблю Тебя.
Обещаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174449
дата надходження 27.02.2010
дата закладки 07.01.2016
Які важливі для людини
Надії паростки в житті!
Творця і наші іменини
Закладені в куті святій.
Її готують на святвечір
Із першосортного зерна.
Всі пам’ятали ще дві речі,
Щоби була, як слід, вона:
У горщику новім варили,
Щоб через вінця піднялась;
А ми ніколи не журились,
Добробут не покинув нас.
А ще смачна щоб і багата,
І з медом ця була кутя
На покуті у кожній хаті –
Вона пророчила життя.
На небосхилі перша зірка
За стіл саджала всю сім'ю.
І поспішали хто зна звідки
За спільний стіл, й кутю свою
Несли тоді найближчим людям,
В молитвах зичили добра:
Здоров'я, щастя всім хай буде.
З кутею в роті до двора
Господар йшов, дививсь на зорі:
Зірчасте небо – на врожай,
В хліві – приплід, зерно – в коморі.
А темне небо – все прощай.
Сиділа за столом родина,
А на столі - дванадцять страв.
В цю ніч Марія народила
Того, Творцем хто світу став.
Це він любов і милосердя
Всім безкорисливо дає.
Хай буде світ благословенний –
Зоря Різдвяна виграє!
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633719
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 06.01.2016
***
Коляд-коляд-коляда!
Коза в шибку загляда:
"Не сидіте на печі,
А виносьте калачі!
Будем сонце годувати!
А мене пустіть до хати!
Дайте мірку проса, жита,
Щоби я лишилась сита.
Можна ще й кільце ковбаски.
Буде Вам за теє ласка:
Подарую Вам здоров'я,
Миру, радості, любові,
Як дасте кольнути рогом.
З Колядою! З новим роком!"
***
В небі зірка засіяла –
Народився Божий син!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
Цілий рік того чекали
Братик, я, мої батьки!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
Знаю: янголи літають
У такий святковий час!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
Їх зі святом привітаю,
Запрошу за стіл до нас!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
На столі кутя із медом,
Запашний стоїть узвар.
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
Їх візьміть собі на небо,
У палати з білих хмар!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
Віднесіть мої прохання:
Хочу сонечка й тепла!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
В Бога щиро я благаю
Миру, радості й добра!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
[i]Син Божий народився![/i]
***
Сніг надворі рипу-рип –
Коляда прийшла у світ,
Народила ясне Сонце
У найдовшу ніч у році!
З цим вас хочемо вітати!
Ми прийшли колядувати!
Хай здоров'я буде в хаті!
Хай ви будете багаті!
Хай щастить вам жити в мирі!
Ми були в бажаннях щирі,
Тож, господар, не скупися,
З нами щедро поділися:
Дай нам сиру й ковбаси,
Аби ситі були всі!
Дай медяників, ватрушок,
І родзинок дай, і грушок!
Будем ними смакувати,
Сонця в небі дожидати!
***
Я, колядниця маленька,
Принесла вам у кишеньках
Жмені щастя і здоров'я,
Миру, радості, любові!
Смачно пахне в вашій хаті –
То частуйте, чим багаті!
Дайте сала, ковбаси
І цукерок принесіть.
Ви господарі нівроку!
З Колядою! З новим роком!
***
Сію, сію, сію сніг!
Із Різдвом вітаю всіх!
Сніг розтане – вродить жито,
Щоб завжди були ви ситі!
Сію, сію жменьку зір!
Хай у нас панує мир!
Сію сміх на кожнім кроці!
Щастя вам в новому році!
***
Я – малесенька дитина,
Колядую Україні.
Хай поля притрусить снігом,
Щоб родили нам на втіху!
Хай нам сяють ясно зорі,
Аби завжди була воля.
Хай усім ведеться добре!
Україно! З новим роком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633697
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Коли впаде на плечі довга ніч,
Коли дороги знову врізнобіч,
Коли горить лишень одна свіча,
Надії не втрачай і не гостри меча.
Коли забуде голос твій навік,
Коли стежки залив гірський потік.
Коли у серці холодом зима -
У розпач не впади - ти зовсім не сама.
Коли туман вуаллю оповив,
Коли кубло лихий хтось знову звив,
Коли презирливо сичать услід,
Забудь і не зважай, весною скресне лід...
Коли вже сива, а не золота,
Коли хоч завтра в відчаї - з моста,
Коли любові вилилось вино,
Не плач, не гнівайся на Бога все одно.
Коли шматують душу біль і гнів,
Коли безвихідь палить, як в огні,
Коли ногами доля топче знов -
У тебе Віра є, Надія і Любов.
06.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633792
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Сніжно-свіжим кроком,
з морозцем-прискоком
грянула зима.
Став вечірні страви,
полишай всі справи -
свят прийшла пора.
Скрізь мережить іній
настрій срібно-синій,
наряджає дні
у жаркий рум"янець,
що сніжинок танець
ловить на тобі.
Дівчино гарненька,
одягайсь раненько,
вставши на зорі.
Умивайся в склянці,
де блищать червінці -
немочі змий всі.
Ти мети всю хату -
вимітай банькате
Горе і Біду
та все - до порогу -
хай знайде дорогу
Щастя до роду.
Долі* сип соломи.
Парно неси дрова.**
На свічі гадай -
хай в цей Рік-сватанець
прийде твій обранець.
До печі вкладай
мрію в коржик прісний
(заміси лиш тісно,
щоби не втекла!)
Як спитає Доля,
скажеш - моя воля,
я сама спекла.
[i]*долі - на землю, на долівку.
**якщо дівчина на святвечір не рахуючи принесла до хати дров парну кількість - буде цього року в парі.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633733
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 06.01.2016
У багатьох гуцульських легендах та історичних переказах наводяться імена і оповіді про карпатських князів - володарів племен карпів, бастарнів та білих хорватів. Крім подій (часто явно казкового характеру) вказується скільки часу правив племенем той чи інший князь, особливості його вдачі та життя. Історики до цих повідомлень ставляться скептично - вважають їх суцільною вигадкою. Вважається, імена вождів племен карпів, бастарнів та білих хорватів - народів, що населяли Східні Карпати у сиву давнину не збереглися і подібні списки є фантазією середньовічних казкарів. Список карпатських «князів» наводить у «Книзі Чорної вівці» Данило Схимник - монах Манявського скиту. Про самого Данила Схимника мало що відомо. Імовірні роки його життя - це десь біля 1390 - 1476 років. Є дві більш-менш достовірні дати його життя: 1422 рік - коли він постригся в монахи і про це є відповідний запис у монастирському літописі. І 1470 рік, коли він закінчив писати «Книгу Чорної вівці». Про це він зробив відповідний запис в кінці книги: «Книгу цю написав з Божого благословення по оповідям старих людей в горах Карпатських живущих Данило Схимник - монах Скиту Манявського, закінчивши писання літа 6978». «Книга Чорної вівці» зберігалась довгий час в Скиті Манявському, потім потрапила в колекцію старожитностей князів Радзивілів. Зокрема, про неї згадує Ян Радзивіл Бородатий (1474 - 1522) - син Миколая Старого, великий маршалок литовський. Він же наказав зробити копію з книги, яка якимось чином потрапила в бібліотеку Трініті-коледжу (Дублін, Ірландія) у 1789 році (можливо була продана) і досі зберігається там - нині це інвентарний номер U-RT 3428/67-V. Оригінал книги не зберігся, одні історики вважають книгу фальсифікатом XVI століття, інші вважають, що все написане в ній є вигадкою самого Данила Схимника, плодом його фантазій, написаних з політичних міркувань. Але так чи інакше, навіть якщо це просто збірник красивих вигадок та легенд, він заслуговує на увагу з точки зору літературної. Нижче навожу список князів з датами правління переведених з літочислення «від створення світу» в роки європейського літочислення Григоріанського календаря. Знаком питання позначені дати в яких сумнівався сам автор «Книги Чорної вівці», імена князів навожу в такому варіанті, в якому вдалося їх прочитати - копія книги збереглася у вкрай незадовільному стані. Приношу глибоку подяку співробітникам бібліотеки Кеннету МакКормаку та Єлизабет О’Саліван за надані матеріали. Також приношу глибоку подяку експерту з манускриптів XVI століття Нілу Генрі за консультації.
Князі карпів
Карпо І Великий (ІХ ст. до н.е. ?)
Кметь І Скеля (ІХ - VІІІ ст. до н.е.?)
Кметь ІІ Горган (VІІІ ст. до н.е.?)
Карпо ІІ Сміливий (VІ ст. до н.е.?)
Кметь ІІ Мудрий (VІ ст. до н.е.?)
Славень І Верховода (V ст. до н.е.?)
Карпо ІІІ Велике Поле (ІV ст. до н.е.?)
Славень ІІ Пастух (ІV - ІІІ ст. до н.е.?)
Всеслав І Войовник (ІІІ - ІІ ст. до н.е.?)
Добромисл І Герой (ІІ ст. до н.е.)
Любовид ІІ Жонолюб (ІІ ст. до н.е.)
Всеслав ІІ Їжак (ІІ - І ст. до н.е.)
Світодан І Гостра Стріла (65 - 34 рр. до н.е.)
Всеслав ІІ Жорстокий (34 - 15 рр. до н.е.)
Всеслав ІІІ Вірний Син (15 р. до н.е. - 12 р. н.е.)
Світодан ІІ Камінь на Шляху ( 12 - 43)
Любовид ІІІ Воїн (43 - 58)
Стах І Месник (58 - 96)
Світозар І Чаклун (96 - 111)
Стах ІІ Явір (111 - 129)
Світозар ІІ Глек (129 - 153)
Грунь І Пророк (153 - 161)
Кметь ІІІ Невгамовний (161 - 177)
Світозар ІІІ Сторож (177 - 184)
Грунь ІІ Блукач (184 - 198)
Будимир І Нічий (198 - 210)
Грунь ІІ Важка Сокира (210 - 222)
Будимир ІІ Довговолосий (222 - 239)
Любослав І Пустослов (239 - 247)
Стах ІІІ Змій (247 - 260)
Любослав ІІ Сова (260 - 279)
Стах IV Швидка Вода (279 - 302)
Грунь ІІІ Мертва Рука (302 - 321)
Стах V Блідий (321 - 337)
Будимир ІІІ Сирота (337 - 355)
Світозар ІІІ Дорога (335 - 361) - зрікся престолу і визнав владу князя білих хорватів Боєслава І Сильна Рука.
Князі бастарнів
Бойо І Великий (Х ст. до н.е. ?)
Бойо ІІ Комонник (ІХ ст. до н.е. ?)
Баско І Малий (ІХ ст. до н.е. ?)
Бойо ІІІ Високий (ІХ - VIII ст. до н.е. ?)
Баско ІІ Велике Око (VIII ст. до н.е. ?)
Вітрослав І Сміливий (V ст. до н.е. ?)
Світослав І Косар (V ст. до н.е. ?)
Миробуд І Войовничий (ІV ст. до н.е. ?)
Баско ІІІ Страх (ІІІ ст. до н.е.?)
Вітрослав ІІ Жорстокий (ІІ ст. до н.е.)
Миробуд ІІ Тустань (ІІ ст. до н.е.)
Миробуд ІІІ Деревосік (І ст. до н.е.)
Вітрослав ІІІ Син Дани (І ст. до н.е.)
Данослав І Співак (І с. н.е.)
Данослав ІІ Ромей (І ст. н.е.)
Світослав ІІ Кароокий (98 - 110)
Данослав ІІІ Сивочолий (110 - 146)
Межикнязівство
Святодан І Войовничий (168 - 179)
Вседан І Залізна Рука (179 - 202)
Світодан І Холодна Хата (202 - 226)
Всевид І Патлатий (226 - 237)
Любовид І Первісток (237 - 249)
Добромисл І Хоробрий (249 - 258)
Світодан ІІ Вовчий Слід (258 - 266)
Світодан ІІІ Син (266 - 270)
Добромисл ІІ Добрий Батько (270 - 281)
Любовид ІІ Велика Скриня (281 - 290)
Всевид І Шкіряний Пояс (290 - 301)
Добромисл ІІІ Зупини Сонце (301 - 333)
Вітрослав IV Хорт (333 - 361) - зрікся престолу і визнав владу князя білих хорватів Боєслава І Сильна Рука.
Князі білих хорватів
Хорват І Воїн (301 - 321)
Хорват ІІ Дванадцяти Битв (321 - 340)
Боєслав І Сильна Рука (340 - 366)
Добромисл І Чорна Одежа (366 - 372)
Всевид І Великий Камінь (372 - 399)
Боєслав ІІ Кметь (399 - 410)
Добромисл ІІ Бескид (410 - 431)
Всевид ІІ Мовчазний (431 - 449)
Добромисл ІІІ Мудрий (449 - 475)
Боєслав ІІІ Темне Око (475 - 477)
Боєслав ІV Визволитель (477 - 492)
Всевид ІІІ Завойовник (492 - 495)
Всевид ІV Чорновус (496 - 497)
Всевид V Тисові ворота (497 - 505)
Горислав І Гострий Спис (505 - 514)
Добромисл ІV Великий (514 - 532)
Всевид VI Світла Голова (532 - 561)
Горислав ІІ Вершник (561 - 587)
Горислав ІІІ Хоробрий (587 - 612)
Любомир І Сива Борода (612 - 615)
Любомир ІІ Самотній (615 - 618)
Всевид VII Великий Щит (618 - 622)
Любомир ІІІ Знак (622 - 630)
Любомир ІV Комонник (630 - 634)
Любомир V Змій (634 - 641)
Любомир VІ Втікач (641 - 644)
Ростислав І Рудий (644 - 659)
Велемир І Злий (659 - 660)
Любомир VІІ Золотослов (660 - 664)
Любомир VІІІ Чужинець (664 - 671)
Світозар І Залізний (671 - 695)
Станимир І Вовк (695 - 703)
Володислав І Висока Смерека (703 - 720)
Світозар ІІ Тур (720 - 733)
Володислав ІІ Ведмідь (733 - 745)
Будислав І Вогненний (745 - 761)
Боєслав V Довгий Меч (761 - 786)
Любомир Х Синьоокий (786 - 819)
Будислав ІІ Грім (819 - 830)
Світозар ІІІ Срібний Перстень (830 - 848)
Любомир ХІ Нестримний (848 - 863)
Добромисл V Одноокий (863 - 899)
Мирослав І Зачини Ворота (899 - 911)
Любовид І Красень (911 - 932)
Велемир ІІ Темний (932 - 948)
Мирослав ІІ Золотий Меч (948 - 967)
Любовид ІІ Вітер (967 - 981) - зрікся престолу і визнав владу Володимира Київського.
(на світлини - ілюстрація з літописів ХІІ ст.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633746
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Я вам вкратце без всяких "бе", "ме"
Расскажу немного об аниме
Это человеческий рывок
Вообщем мой маленький мирок
Мальчишка в деревне одной жил
Никто с детства с ним не дружил
Доказывал всем, что станет хока́́ге
Частенько попадал в передряги
И все же ниндзя это круто
Увидите в аниме "Наруто"
Никто из людей об этом не знал
Как он по -тихоньку страдал
Он не в аду, но это не рай
Аниме: "Devil May Cry"
Мелодия в душе у каждого играет
А здесь она в огне пылает
В ней все надежды, все мечты
Она сыграет. А сможешь ли ты?
До конца ли её проймёшь?
Представляю: "Твоя апрельская ложь"
Всё как в Библии сказано
Кое -что людям противопоказано
Откликаемся на манящий зов
Аниме: "Семь смертных грехов"
Стать богиней совсем непросто
Куда не глянь повсюду вопросы
Кто бы девочке помог?
В аниме "Очень приятно, Бог!"
Любитель призраков держался в сторонке
Пока не повстречался с одной девчёнкой
Выпив лекарство из пузырька
Она превратилась в призрака
Кто я? Где я?
Аниме: " Санка Рея"
Ну кто же не читал Шекспира
Он известен своим стилем
История прошлась по всему свету
И в аниме: " Ромео и Джульетта"
В загадочном лесу девченка потерялась
И так бы в лесу там и осталась
Если бы её не увидел парниша,
Которого она хотела не слышать
Поделился с тайной одной
Рассказал, что он дух лесной
Если человек к нему прислониться
Он исчезнет...раствориться
Наградил её парой щелчков
Аниме: " В лесу мерцания светлячков"
Девчёнка бы сделала всё что смогла
Оделась, накрасилась, парня нашла
Да только кажется всё нереальным
В аниме: "Не моя вина, что я непопулярна"
В космосе семь планет
Каждой из них много лет
Учёные намерены исследовать до конца
Разлучая тем самым влюблённые сердца
Не жить друг без друга врозь им
С-М-С доходит раз лет в восемь
Не избежать такой им судьбы
В аниме: "Голос далёкой звезды"
Девочка решилась, призналась
Не умница и не совсем отстала
Написала письмо, ему вручила,
Но не кажется вам, что поспешила?
В душу пожалуйста не плюй
Аниме: " Озорной поцелуй"
В туалете на стене
В коридоре на окне
Телефончик без утайки
Бога на полставки
Всё и всем он сделать сможет
Не возьмёт с вас подороже
Довольны будете итогом
Аниме с "Бездомным богом"
Клуб свиданий? Об этом слыхали?
Только в нём состоят идеалы
Каждый, что не царь так пан
Представляю: "Клуб свиданий старшей школы Оран"
Надеваешь на голову нейро-шлем
Попадаешь в игру, между тем
Подскажу вам собственный вывод
В ней нет кнопки выход
В двух словах тебе здесь кранты
Если не пройдёшь до конца её ты
Игра таит ещё множество тайн
Аниме:" Мастера меча онлайн"
Новая школа, новый город
Паренёк достаточно молод
Поступил в школу, но вместо "привета"
Получает по голове букетом
Сумасшедшая -все решившие
Не знали, что это его бывшая
Добро пожаловать! Ура!
В аниме:" Золотая пора"
В стране Фиор волшебный дар
Волшебство продаётся как товар
А торгуют им гильдии разные
Светлые -добрые, тёмные -опасные
Волшебники в гильдиях умеют спасать
Грех их нам не признать
Оставьте свой E -mail
Аниме: "FairyTail
Правление трусливого короля
Приводит правление до нуля
Его убивают ночью лунной
Любимый дочурочки возлюбленной
Как Ёне это пережить?
Как заставить любимого заплатить?
Чтобы не запятнать своей чести
Она с другом продумывает план мести
Такой чёрный день в календаре
В аниме "Ёна на заре"
В один голос твердили они
Ты дитя самого Сатаны
Силы не счесть кол мечьвозмёшь
С помощью него папашу убьёшь
Вот с таким приколистом
Аниме с " Синим экзорцистом"
Девчёнка -любитель книги читать
С ней парень хочет общение начать
Время весело провели и так бы до утра
Но подружка превратилась в монстра
Попыталась его сожрать,
но этой участи удалось избежать
Ловушка в действие пришла
И подруга его умерла
В больнице, чтоб мальчишка дальше жил
Доктор органы её пересадил
Теперь не страшит количество пуль
Аниме: " Токийский гуль"
Вот ещё одна анимеха
Посмеётесь вдоволь вот потеха
Пробрался в наш мир демон –карапуз
А дальше увидите в аниме «Вельзепуз»
Сколько анимешек я навспоминала?
Кому интересно, читайте сначала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633682
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
Ти хвилями немов вода,
Свіжиш, піклуєш, вабиш, граєш,
Але в думки ти не пускаєш...
Ось наче водоспад спада,
В мене стихію цю кидаєш,
Й духмяно вогке, звабне плаття -
Відкрита врода у інтимі!
Про що думки твої ігриві,
Про зачинання чи зачаття?!
Навколо теплі кружать хвилі.
На міцній скелі розтіка,
Бажання стисне і охопить,
Немов в середині окропить,
Жагуче щось... І та ріка,
Контрастно лід на дні розтопить,
Він так пощіпує, стіка,
На шкірі дибне все й змока.
Що криєш ти, що відкриваєш?
Я бачу спеку, чую струм
Струмків свіжіючих і шум,
Наших сердець, що наповняєш.
Яка ж таємність твоїх дум?
Арома, пахощі, ладан,
В твоїх просторах наркотичний.
Твій світ підкорює величний,
Кида в залежність і туман.
Що ж криєш, правду чи обман?
Я вип'ю сік твій еротичний!
У глибині яскравих чар,
В останній краплі, у ковткові,
Інтимне й істине у слові,
У думці твоїй і у мові,
Я віднайду той справжній дар:
Ти прагнеш пристрасті лиш пар...
Чи чадо, як росу любові?!
(с) 27.10.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633431
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 05.01.2016
Кто ты, кто ты, незнакомка, по утрам под окнами
Привлекаешь и чаруешь шарфиками с локоном.
Где работаешь – не знаю? Есть ли кто? Свободна?
Ты, под чай мне утренний – вкус на бутерброде.
...Год уже ловлю глаза, открывая ставеньки.
Ты – не смотришь внутрь дома,ты - в своём скафандрике.
...Надо бы пораньше встать, завтрак слопать, выйти,
Да – навстречу, да столкнутся, улыбнуться прытью.
...Вот...а вдруг – есть муж, семья...пусть она останется
Феей утренней, эклером, и мечтою-странницей.
03.01.16 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633146
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016
[img]https://pp.vk.me/c628516/v628516407/27262/1diIY33qIN0.jpg[/img]
А небо висить угорі простирадлом зіжмаканим
І пахне так свіжо й морозно, мов після прання…
Гуашшю мороз розмальовує вікна заплакані
І коле повітря в обличчя, як гола стерня.
Душа розімліла, немов од солодкого вермуту,
На килим замерзлої пудри упала навзнак…
І місяць забився у хмари, як жук перевернутий:
Все пробує вибратись, та не виходить ніяк…
Таке відчуття прохолоди і тиші блаженної
За крок до великого таїнства – свята Різдва!..
І світ цей довкола – не плід інженерії генної,
А мудрої Матері нерукотворні дива:
І сосни патлаті, й дерева крислаті, мов олені,
Що роги обплутали білим повісмом зими,
І сиві кущі, мов у простір устромлені корені,
І гори, що вперлись у вітер важкими грудьми.
І в ніч, як засяє на обрії зірка Давидова,
Розсипавши срібло крихке на самотній Вертеп,
Чиясь доленосна рука, і могутня, й невидима,
Посіє зернину, з якої Різдво проросте.
Маленьке Дитя рученятами ніжними й чистими,
Мов кулю скляну, приголубить планету земну.
І все наболіле, роз'ятрене стихне і вистигне
У теплих обіймах різдвяного світлого сну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633248
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016
" Дванадцята..."
Дванадцята - вже час збирати речі,
І просто мовчки покинути твій дім.
З розкішного каміну - знов до печі,
Не гріє він мене, та річ не в тім...
Я все одна, вже й рік пройшов по тому,
Я влітку била дрова у вогонь.
Хотіла повернутися додому,
Але немає часу для погонь.
Сусіди з жалем в очі, з лезом в спину,
Поради сипали в холодний чай.
Варила я то липу, то жасмину,
Казали "ти надію не втрачай".
Та на дверях твого порогу павутина,
І не горить розкішний твій камін.
Спинився час - дванадцята година,
А за вікном холодний наш Берлін.
Автор: Валерія Скубій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633085
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Не розміняю тиші дзвін
на гомінке багатослів'я.
Хтось певен - зна мене...
Чи ж ту?..
Нема уже багатокрів'я
родинних уз, духовних уз...
Самітницттва
лиш німотою уп'юсь,
мов чистою водою...
злечу туди, де біль угруз
у кров, у тіло, жили, нерви,
де полину стезя, обуз...
І не стається ні перерви,
ні час не спить...
В тугу струну
Плету з ниток прожитих крицю...
І не рятує хміль вина...
Вигранюється гостра шпиця,
що серце штрикає щодня
і з болю мого веселиться...
І опиратися невзмозі,
все ж опираюся... дарма?
А нагорододою - вина
болюча і глуха провина
За все, що випито сповна...
Усе є сенс.
І все - нічим...
Є істини дрібненьке сито,
що сіє нас крізь мрево правд
і туману' того лихого
що, нам бува, дурманить ум...
Скликає спрагле передгроззя
На денці серця сивий сум.
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633077
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Зіткнутись з реальністю просто,
Як множить на нуль,
І твій результат –
Жменя скалок банальних ілюзій
На килимі снігу –
Вчорашніх яли́нкових куль,
Що їх дарували
На згадку знайомі й друзі.
Стоїш сам на сам на зустрічній –
Байдужій, чужій.
Чи знайдеться хтось,
Що, скривавлені бачачи пальці,
Зупинить своє
(доленосне для тебе) таксі?
Уламки ілюзій.
Холодна реальність дистанцій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633054
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
Разбудил меня липкий запах
для себя же украшенной ёлки.
Зверь, стоящий на задних лапах,
как конфеты сосёт иголки.
И меня приглашает проснуться,
подойти и вдохнуть разноцветье,
к нереальности прикоснуться
и отбросить своё многолетье,
и мальчишкой, ещё довоенным,
улыбнуться подаренной сказке,
в наваждении песнопенном
утонуть в материнской ласке.
… Я сижу на краю кровати.
А видения мимо, мимо.
Среди всех стариковских понятий
«ностальгия» необъяснима.
Это – боль по забытому детству
и тоска по всему, что было?!
Неспособные к противодействию,
мы изводим себя на мыло.
Вместо радостей жизни сегодня
нас съедают воспоминания.
Память, словно воришка-негодник,
дни ворует без наказания
жизни, пройденной в дутой славе
и, как сталось, в ненужном горении.
Мы сейчас между сном и явью,
непонятно в каком измерении.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633016
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
У плині часу йде в минуле день,
Який, здавалося, ніколи й не настане,
Туди, до світу ненароджених ідей,
Немов туманами затьмарений світанок.
І я за ним стежками пам"яті блукаю,
І сам не відаю, чого іще чекаю
Від дня, що стік водою крізь долоні.
Від дня, що не відчувсь в твоєму лоні.
Від мрії, що не стала нашою.
А без події мрія нАщо нам?
Сніг поляже...
Душу зв"яже
Мотузок.
Мара-зустріч...
Ще попустить.
Вийшов строк.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116010201253
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632908
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
Она идёт. И собирает взгляды
Опасные, как острые ножи.
Мне – серой мышке – неуютно рядом.
Не надо городить потоки лжи,
Что все мои волнения – напрасны.
Она – в твоих мечтаниях живёт
Добычей недоступной и прекрасной.
Ты покорить мечтаешь этот рот
Напором грубым мужественной воли,
Упрямым блеском восхищённых глаз.
Войти в неё до одури, до боли,
В порыве страсти позабыв о нас,
С животным криком в жар её ворваться,
Чтоб покорить безумия вулкан,
И к трепетной груди её прижаться,
Когда, устав, отхлынет океан.
Опавшим крыльям дивного полёта
Дано уснуть на белых простынях…
Ты, засыпая, ей прошепчешь что-то…
Взяв нежности немного – у меня.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FC1C4g8YOA4[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632835
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 01.01.2016
За уверенность сладкую: мы - не одни!!!
Есть кому в Новый год ...нас – обнять, нас - ...припомнить –
Это счастье к нам спрыгнуло на подоконник.
Налетавшимся вволю в «приветках» флюидкам -
Подвернувшиеся - шоколадные плитки.
...Кто б не встретился, рядом бы не оказался,
Я – всем, по новогоднему, радуюсь: «здравствуй!»
Без людей человек, он, ( поэтом - рублю):
В компе, мощном, возможно, ...невключенном – глюк.
...Вас, родные, друзья, незнакомцы – люблю,
И общенье в подарок под ёлочку – шлю,
И жаркое пахучее, с тёплой картошечкой,
В каждый-каждый салатик - по новенькой ложечке,
Смех, звоночки, бокал, новогодние дни,
И ...уверенность сладкую: мы – не одни!
31.12.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632642
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015
Лови свій час за стрілки циферблату!
Годин ... секунд закінчується біг.
Ще ніби вчора їх було́ багато,
та ось в минуле знов відходить рік...
І в міжпланетній синяві галактик
блукають душі пройдених хвилин.
Ще ніби вчора нас було́ багато,-
а завтра хтось залишиться один...
Лови свій час щомиті кожним словом
і кожним чистим порухом душі!
Секунд квапливих циферблату тво́го
збери до мушлі вічної Землі.
31.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632694
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015
сорочка вулиці вишивана вогнями
(до свят дістала зі старої скрині),
трамваї див курсують між дахами,
кружляє сніг - молитви янголині
"дзелень-телень", - вітаються крамниці,
димок із хат виходить, мовби з люльок,
у чашці ночі цукром таємниці,
а час клюють з годинників зозульки
дзеркала шибок ельфи ковзанами
розписують - орнаменти квіткові,
і діти розсипаються дворами,
зима розвішує прикраси ялинкові
цілує легко в розпашілі щоки,
повітря аж іскриться від любові,
людей щасливих неквапливі кроки
відлунюють під мирності покровом
у мирнім сні всміхається солдатик,
ворушиться в обіймах теплих снива,
про цих янголів не забудь згадати,
хай їх боронять казки чисті крила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632568
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
«Дві ноти невловимі, і збиточні,
І співчутливі одночасно, й тим жаскі.»
(Ів Бонфуа)
Серед темряви цієї комірчини-світу
(Хоч неозорої, але таки комірчини)
Лунають дві ноти (звуки скрипки),
Я в того скрипаля запитував,
Чому грає таку сумну мелодію,
І чому тільки дві ноти так довго звучать,
Коли рвуться струни – наче ножем різані,
Я того скрипаля просив:
Зіграй мені «Брудне старе місто»,
Або «Моллі Меллоун», або «Росу туману»,
Чи хай уже буде - «П’яного моряка»,
Я тому скрипалю казав:
Ми не вміємо слухати,
Люди поглухли, а ти скрипку,
Люди жебрають, а ти про радість,
Люди риють могили, а ти весільної.
Та він чомусь посміхався,
Нічого мені не відказував,
Той скрипаль – з сумними очима,
З чорною скрипкою,
У білий хітон вбраний,
З бородою кольору Галактики
І такою ж довгою,
І де там джигу, де там чардаша -
Тільки дві ноти дарував мені.
Чи то не мені - Порожнечі,
Чи то не Порожнечі - собі,
Чи то не дарував, а просто плакав -
За нами - невдахами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632160
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
"А снива всі мої
Одне при однім збилися докупи і бредуть
Поволеньки колишніми шляхами
Отарою овець у перший іній."
(Ів Бонфуа)
Кожне сниво – човен вітрильний,
Що пливе у твоє завтра, сопілкарю,
(Денце прозоре, тобі в душу
Зазирають сріблясті риби).
Пливи, музико, пливи…
Кожне сниво – овече віче:
Таке волохате й шерстистотепле
(М’якість вовни – вовнище,
Картатий твід – осінь),
Кожне сниво – верблюд,
Що бреде пустелею моєї душі
До оази якої нема,
До пальми, яку зрубали,
До криниці, яку засипали,
До ріки, яка висохла,
До намету, який спалили,
До жінки, яку продали в гарем,
До сліпої дитини, яка годує щурів.
Кожне сниво - риплячі старі двері,
Тесані з лускуватого явора,
З одного світиська-пекла
В інше – таки чистилище,
Таки потойбічне й вагоме
(Наче якір, що кидаєш
В прозору лагуну ранку,
Дивишся, як він чіпляється
За мушлі й пісок спогадів –
Твій човен , що пахне смолою
І рибою – таки рибою,
Яку тебе вчив ловити
Юнак-волоцюга
Тесля-безхатько…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632101
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Зі світлин на стіні
Зустрічаю матусині очі,
І здається мені,
Що душа моя птахом тріпоче…
За вікном – голубінь
Весняного високого неба…
Я ж вклоняюсь тобі…
Моя ненько, так важко без тебе…
Перший жмут сивини
Посріблив і мені уже коси.
Розгубилися сни…
Вже й до мене постукала осінь…
Й материнська печаль
Перекраяла зморшкою душу…
Знов без тебе стрічать
Я весну, моя мамочко, мушу…
Плине долі ріка
Поміж скал у глибокі долини…
Чом же ти нелегка,
Маєш присмак гіркої калини?
Хоч осіння печаль
В темно-сірих тонах, як і небо,
Я ж навчилась прощать
І любити, матусю, у тебе…
Будуть квіти в саду
Щовесни і цвісти, й опадати,
Твоє фото знайду,
Щоби вкотре собі нагадати,
Що буває одна,
Та одна, що життя дарувала,
Найдорожча для нас,
Яку ми величаємо «мама»!
27.12.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631974
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Відпусти мене... Відпусти!
Страх липкий... Біль терпкий.. Жаль пізній.
..Незнайомко, скажи - хто ти?
Ми ж з тобою так тісно-різні:
ти у сумнівах - я в сльозах!
Ти у розпачі - я в тривозі...
В найтемніших моіх ти снах,
я - в твоій голосній знемозі
підступитись до сонця... Вниз
тягне нас відсиріла тиша.
Мрій розбитих солоний бриз
важить тонну! Нестерпна ноша.
Відпусти цю обмерзлу брилу!
Вже пора. Вже прийшов той час.
Хай зітхне врешті ніч безсила
і спочине - ще ж день не згас.
Хай він - мокрий, холодний, сірий.
Нехай злива все не вщуха...
Пам'ятаю ж я погляд щирий
і усмішку, що не згаса!
І як клала легкі сліди -
ота "інша" - завжди натхненно....
Незнайомко, ти краще йди.
Повертайсь, Веселкова панно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631886
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Знову літаєш... Не спиш... Ремонтуєш вітрила...
Твій стиль "боді-арт " - розмальовуєш душі порізами.
Дотики, дотики... Нігті врізаються в тіло...
Завтра ти знову летиш із пустими валізами...
Твій космодром - два квартали ліворуч (швидше!),
Поверхом вище.. двері червоні, ковані..
Ти не вагайся, заходь! я забув: а ще...
Я жалкую, що твої вуста були мною ціловані...
Доки ти там, де твій новий вокзал, з валізами...
Доки злітаєш. На ньому/із ним/без логіки
Доки цю душу ти теж розмалюєш порізами,
Також не сплю. Витираю твої дотики...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631194
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Я вдавлена молчаньем в сырость улиц,
Глаза-предохранители пусты –
Перегорели осенью. Сомкнулись.
Но не успели до конца остыть.
Свидетели моей печали немы,
Как я сама, то – луны фонарей.
Дань моде отдаю – борюсь с системой,
Шагаю каждый день в толпе людей.
Храню в крови четыре литра тайны,
Но тишина разносит на куски…
И вены замыкаются трамвайным
Кольцом на лучевой моей руки.
А счастье что? Оно – пустая гильза,
И этикет потерь его нелеп.
Ты, так же как и я, давно нанизан
На дьявольский костяк его побед.
26 декабря 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631773
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
[img]http://www.goodwp.com/large/201108/19659.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c7005/v7005154/8ffc1/x7H-nTbtP1A.jpg[/img]
А снігу нема… Вже і грудень дорогу прослав йому,
Вже паморозь-пудру розсипав: ступи та й іди…
І крига тонка, як поличка у креденсі давньому,
Рипить під напором сріблясто-дзвінкої води.
Напудрені віти духмяної хвої, колючої,
Морозне повітря гойдають – і чується скрип…
Дерева мої безголосі, чи й вам надокучили
Такі недоречні зимово-сумні кольори?
Клубочиться подих – це я видихаю жалі свої,
Вдивляюсь у річку, немов у розбите трюмо…
Допоки мене ти триматимеш вперто на відстані
Півкроку, півзойку, півдотику, чуєш, зимо?
Кому твої ткалі готують полотна розніжені,
Для кого у домі твоєму наткали красот?
Цей ранок безсніжний, як лезо пекуче, як ніж в мені!..
Прокручую вкотре окремий якийсь епізод:
Неначе навмисне хтось просто ввімкнув на “repeat”* його…
Здавалось, доросла, давно вже не вірю в дива́…
Та хочеться ди́ва – простого, наївного, світлого,
Як пригорщі свіжого снігу за крок до Різдва!..
[i]*Repeat (англ.) – повтор.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628947
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Захолоди́, змерзач, мої зубні, натиснуті вуста,
Що нарізають лихослів,я, наче осінь – городину,
Шукають зустрічей «ТАБАСКО"-ї, в часник, балаканини,
І розділяють і кохання, і народи, і міста.
...Зійдуть, промерзнуть шкідники, допоки з гір прийде вода
З найчистих, вистражданих в горі, нагорі, струмків-сльозинок.
І кожний, щастю притаманний, і промовлений наш вчинок -
Буде, мов сніг, що свіжить-гріє у морознії літа.
27.12.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631732
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
[b][i]tth[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/WAzTM2P9vCU?list=PLNlECEYbcvvrxPKuddnIUqfuwFo8xUo03[/youtube]
[i][b][color="#e00d0d"]Утомлю я гіркоти і болі,
Як торкнуся твоїх глибин…
Розтривожу думки твої кволі –
Я ж у тебе – один... один...
Ми пізнаємо чари глибинні,
Міріади земних спокус,
Коли думка і дія – єдині,
Коли мре надокучливий гнус…
Ми влаштуємо з бід святовини,
З безпросвітної ночі – день…
Та забудемо наші провини,
Й прибере́мо з дороги пень…
Утомлю я гіркоти і болі,
Вийму темню з твоїх очей,
Розчиню в поцілунках солі –
Рай збудую з твоїх ночей…[/color]
[/b]
27.12.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631747
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Склад осколков моих зеркал освещён отражённым светом.
Забредает сюда порой одинокий незваный гость.
Разгребая чужой завал, тщетно ищет свои ответы,
И уходит опять ни с чем. Разгорается в сердце злость.
Сердце ноет: "Уймись, дурак!" Только он разучился слушать.
Что ж ты хочешь, мой гость, узнать по расколотым зеркалам?
В них когда-то, давным-давно, отражались миры и души,
А теперь ни к чему совсем ворошить бесполезный хлам.
От чужих беспардонных рук я устала его беречь, но
Запереть и упрятать ключ - это вырезать часть себя.
...из осколков моих зеркал ты не выложишь слово "в е ч н о с т ь".
Как ни складывай этот пазл - получается "н е с у д ь б а".
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619408
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 26.12.2015
О слово!
Ти є ласка і борець,
Й сокрита у тобі велика сила,
Що може полум*ям горіти негасимим
І перемогу звести нанівець.
О слово!
Ти душі жива струна,
Прожити без якої неможливо,
І коли пісня зазвучить тужлива,
Перед тобою падає стіна.
О слово!
Ти найвищий Бога дар,
Що є для світу усього началом,
Тобою знищували й величали,
Сміятись заставляли і ридать.
24.12.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631395
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
«Ця місцина є несосвітенна,
Але в ній поєднується все.
Тут антену відає антена,
Порожнеча нас несе…»
(Райнер М. Рільке)
Дім, в якому поселилася порожнеча,
В якому вона живе в кожній кімнаті,
У кожному фальшивому закутку,
Ховається між сторінками книг
(Яких давно ніхто не читає,
В яких між сторінками застрягли
Торішні кленові листя – і лише часом,
Чи то випадково –
Між цими черленими жмутками
Можна зустріли листок білої конюшини -
Шамроку - трилисника триєдиного
(Таки зелений) (Чи то квітку –
Маленьку, але з слідами запахів).
Дощ. Хоч би він завітав у гості
В дім, в якому живе порожнеча
(Чомусь пишу її імено з маленької літери,
Бо все змаліло – навіть Ніщо, навіть Всесвіт),
Дім. Він стоїть (чи то в землю вріс,
Чи то провалюється у цю безодню тверді)
На вічному роздоріжжі – хресті-перехресті
(Видолинок). (Одноокі селяни).
У такому домі добре було б влаштувати танці –
Буду приходити на цю забаву-розвагу
Кожної п’ятниці (але не скорботної),
І після горнятка запашної кавусі
Буду танцювати танго – таки з порожнечею:
Такою романтичною дівою,
Такою прозорою юнкою – одвічно існуючою.
Добре, що в цьому домі
Таки знайшлась господиня –
По-ро-ж-не-ча…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631181
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Переписати тисячу разів,
Щоб на останнім аркуша порвати,
Себе «на горло» сотий раз скарати
За недолугість образів і слів.
Та відступити вже не маєш сил –
Бо чи можливо відмінить пологи?
І віддаєш усю снагу і змогу,
Аби живі відчути голоси.
Коли картина пензля і душі
Майне у небо перволітним птахом,
Ступнеш вперед на стежку, що до плахи,
Але посмієш в серці залишить
Оту найменшу із надій земних –
Що світ твоє дитя прихильно прийме,
І десь, у когось навіть хвилю здійме –
Маленьку хвилю радості й утіх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631279
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Я плакала крізь сон... Не пам'ятаю,
Чи снився ти...чи, може, навпаки -
Тебе шукала десь за небокраєм,
І не знайшла... І падали зірки...
Вогонь горів...але якийсь холодний...
І мерзла я крізь товщу сновидінь...
І дикий страх - незнаний, первородний -
Тягнув мене в якусь крилату тінь...
Я кликала тебе на допомогу -
І навіть камінь виронив сльозу ...
Та оминули всі твої дороги
Маленький світ і гори поблизу...
Я плакала вві сні ... І навіть після...
Тихцем ковтала сіль колишніх втрат...
Спав грудень за вікном... І тільки місяць
Збирав сльозини для своїх сонат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
«Водо сновидця, древо небуття,
часи без берегів,
У вашій вічності одна минеться ніч.»
(Ів Бонфуа)
Ніч-комірчина – одна,
Самотня, як сокіл – бо в Небі
Всі стаємо самотніми, лише час
Отой, що без берегів, без рінні ріка,
Час – без, Час – без нас?
Один човен – для скрипаля:
Фарбований, розмальований, розцяцькований –
Най пливе, най несе його течія (часу, часом).
Ніколи.
(Бо час – завжди, а це – ніколи).
Другий човен – для зайців,
Вуханів позачасових – бо що вічне як час –
Заєць. Отой, що на місяці. Отой – Юе Ту.
Отой, що зі ступою,
Отой, що товче китайщину
Ваших слів непотрібних:
Товщина, товчисько (не вовчисько) – тлумиво.
Заєць. Хоч він має сенс.
Посадив я колись дерево –
Дерево небуття.
Нині витесую човен – таки з його деревини
Чорної. Чи то білої…
Для кого майструю я третій човен? Для кого?
Кину на його дзвінке днище годинника –
Може якось повірю,
Що оця ріка (таки прозора, таки холодна)
Не по колу крутиться, а в якийсь
Океан вливається:
Океан нірвани…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631191
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Я пестую глупость - любимое мною дитя.
Смешные надежды, как планки, - рассыпался веер,
И если сегодня разорванный холод не веет
Надеюсь, что завтра он будет целее хотя б.
Я пестую нежность, слова по слогам подобрав,
И тихо твержу их в душе, как всегда замирая.
Скользит моя жизнь параллелью, как рельсы трамвая,
Тебя вспоминаю,к лицу прижимая рукав.
Я пестую горечь, себя в тишине накрутив,
По нитке клубок, только нервные тонкие нити
Укажут не выход, а вход прямо в ад, не взыщите,
Застыв перед дверью и сил не имея зайти...
Я пестую память, и светлые искорки глаз
Тепло рассыпая, коснутся - уходят тревоги...
Нехоженой тропкой покажутся наши дороги,
Мы за руки взявшись, на ней заблудились сейчас.
25.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631278
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Ніч жбурляє в вікно
Зорепадом бажання любові.
Цей ефект доміно
Нас штовхає на килим... Обоє,
Наче скошених трав
Дві безсило- пониклі стеблини...
Ми безумство уяв
На підлозі збираємо нині.
Сипле зорями ніч.
Як дарунки збери їх у руки!
Шовк оголених пліч...
Дотик ніжно-солодкої муки...
Доторкнись до основ,
Що постануть, мов в горах смереки!
Знов і знов... знов і знов...
Мов світанок... Близький... І далекий...
...Зараз знову візьму
Твій дівочий тріпочучий вигин...
Стогін ллється в пітьму
Пеклом лави металу у тигель...
Світом темряви плуг
Поле хіті дівочої оре.
...По підлозі навкруг,
Мов перлини, розкидані зорі...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115122311251
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630964
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Кружляє лист в передчутті біди,
І день згоряє в полум’ї розлуки.
Просила ти: увечорі прийди.
Туди, де клен до неба тягне руки.
Туди, де небо завжди молоде,
Де зорі тихо падають у річку,
І де світанок ніжний украде
Намисто жовте і блакитну стрічку.
А бій гримить запеклий і мені
Здається, може стати він останнім.
Я відчуваю, що на цій війні
Ще не одне загубиться кохання
Кружляє лист в передчутті біди,
Осиротілі клени холодніють…
Залишусь я навіки молодим,
Якшо прийти сьогодні не зумію….
Приспів:
Недолюблену, недокохану
Синім вітром ще несполохану
Я знайшов тебе на краю землі
Де лишили слід журавлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630848
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Нічого не сталося з того, що статися б мало.
Ми просто гуляли вечірньо-зимовим містом,
Губилися між узвозів, фоткали дворики та мурали,
Гадали, на скільки ж мільярдів нас обікрали...
Словом, насолоджувалися приємним (своїм) товариством.
Жалілись на грудень, який ніяк не приносив снігу,
Читали Шекспіра на зруйнованому велотреці,
Ми відчували свободу нестримного бігу,
Раділи кожному звукові, кожному збігу
І навіть у стрьомних провулках були у безпеці.
Якжетебенелюбити, Києве мій незримий!
Як жити без поцілунків на Володимирській гірці?
Ти збуджуєш у мені найбільш барокові пориви
І ллється поезія (інколи навіть без рими).
Я вічно вертаюсь до тебе, вірний Північній зірці.
Любове моя, що нині тримаю тебе за руку,
Вальсуймо на площах, бульварах та у підземці!
Хай набережна зберігає силу нашого поцілунку
І з’єднані теплі долоні - єдину в житті запоруку
Того, що краса та мистецтво до нас повернеться.
І поки ти тут, у Києві, не у французькій Тулузі,
Я обійму тебе ніжно, як обіймають знайоме місто.
Якщо не заради обіймів, то нащо потрібні друзі?
Летіти дорогою Київ-Чоп по зустрічній смузі
В автівці, де завжди натхненно і тепло, хоча і тісно.
P.S. Радість відкриття нових локацій у місті обов'язково слід розділяти з людиною, в якій також є запал першовідкривача.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630458
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Щоденно мрячить дощ, хоча й зима. Мороз так рідко на світанні у вікна зазирає крадькома, після обіду знову сонце сяє, немов прийшла весна – на сніжний грудень марні сподівання...
Вже скоро Новий Рік, за ним Різдво і Водохреща… Невже не буде снігу і морозу? Щодня читаю, як молитву, синоптиків прогнози...
Яке ж то свято, коли дощ диктує нам погоду, і де зробити святий хрест, якщо не буде льоду? Невже прийдеться освятити без традиційних ритуалів в річці воду?
Які ж розваги без санчат, без Баби снігової – все що ми маємо сьогодні, це аромати мандаринів і свіжий запах хвої…
Оголена земля чорніє смутком, дощами змучена й потріпана шаленим вітром. Похмуре небо кольору металу - холодне й непривітне...
Мовчать зажурені і кострубаті силуети в лісі, а на даху в старій хатині горобці, як квочки, набундючились у стрісі..
Завмерли всі в чеканні дива: старі і молоді, і дітлахи й малеча, що принесе зима, як подарунок, лапатий сніг у Новорічну ніч і на Свят-вечір…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630252
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Як Всесвіту карта затято просилась до рук,
І кликали вперто магічні вогні космодромів,
Коли ще не звідав рокованих втрат і розлук –
Чомусь не тривожила серця дорога додому.
…Розбіглись овиди із ликом розвеснених мрій,
Усотував душу в дари і юдоль ойкумени,
І все ж, як раніш, укладав із судьбою парі.
Дорога додому вже ніжно горнулась до мене.
Тепер сумніваюсь, у кого з нас більше сивин –
У сущого мене, чи вічно холодного січня?
Згорнулось минуле сувоями ретро-картин.
Дорога додому мене все настійніше кличе.
Напевне тому, що раптово упав бастіон,
Й тяжіння вітчизни – свята і одвічна молитва,
Що діє в природі насправді високий закон –
Завершить останні, де перші судилось ступити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630260
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
крижаніє небо на безживну крицю
і лоскочуть серце корені морозу
ох, гіркі ці зорі, мовби ліки, принце,
але чи й вони ще нам тепер поможуть
так, в саду космічнім ще троянд багато
ще лише розкрились пупянки галактик
але нам, напевно, варто вже прощатись
надто тут буяють непоборні факти
висихає світ мій хворий на сухоти
(це коли в легенях безліч баобабів)
ковзають по кризі втомлені пілоти,
але їх навчили тільки воювати
не збагну давно вже звідки стільки злості
вже й у мене серце трішки із металу
ось летять комети в вічність рудохвості
зачеплюся зором і втечу з шпиталю
ще не час прощатись, зоряний мій друже,
я ж тут недалечко (декілька парсеків)
я від смерті майже повністю одужав,
і слова складаю ланцюжками спектру
і світи навколо - лампочки гірлянди,
папороті цвітом в дзеркалі очей,
зачекай, вже скоро завершаться мандри,
й тихо прихилюся до твоїх дверей
20.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630050
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Посмотрите он снова рвется вперед,
Финт вправо, финт влево,уйдет он уйдет!
Но вдруг Бекенбауер сделал подкат,
Но ему не помеха и даже шпагат.
Он напорист и быстр как мустанг,
При срыве атаки он мчится назад,
И так оба тайма подряд,
На глазах потухает защитников ряд.
Задором он светит в свои 35,
И в первой команде играет опять.
Ему не дано на скамье отдыхать,
Он в поле маяк, нельзя угасать.
Его мастерство ценилось Пеле,
Болельщикам жизнь продливая,
А он все стремился к заветной мечте,
Жизненный темп нагнетая.
Время летело он тренером стал,
Как прежде он в мыслях на поле,
Он все в своей жизни футболу отдал,
И в снах и теперь он выходит на поле.
Осень укроет листвою поля,
Пожелтеют от времени снимки,
А радость, что дарит игра Блохина,
Стоит не меньше чем музыка Глинки.
1988-2006р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630076
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Ничего ты не должен.
И я ничего не должна.
Мы допили с тобой
эту чёртову чашу терпенья
(вполовину с виной,
вполовину с прощеньем) – до дна.
Безнаказанно врозь у икон
преклоняя колени,
мы не молимся больше о нас…
мы не молим…
мы – НЕ…
даже НЕ параллель…
Разлетевшись перпендикулярно,
мы не тянемся более,
что объяснимо вполне:
изменяя друг друга – мы просто
сменили полярность.
Я ещё дегустирую годы от вёсен до зим.
И латает пустоты души
мой блокнот–подорожник.
…над Сахарой твоей
нынче густо гуляли дожди…
это – я…
напоследок…
Не дрейфь… ничего ты не должен…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628683
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 18.12.2015
поки твоя абстрактна свобода райдужно міниться кольорами ніби в терариумі хамелеон
поки наелектризоване тіло коханки в обіймах здригається струмом
поки ти чужими серцями забиваєш пенальті вдаряючи немовби тибетський монах у гонг
тиша тебе пильнує..
але зламаний хребет ніжності обросте м'ясом та шкірою
і я на тонких ліктях гойдатиму дівчинку ніби на хвилях паперовий кораблик
пом'якшиться плач натомість дзвіночками сміху вибухнувши
от тільки до тебе вона не простягне ніколи рожевих пальчиків -
тату, мій тату!..
мовчання тобі болить коли опиняємось плечем до плеча на половині кроку
а до підошов липне асфальт немов до пательні плавлений цукор
дихати нічим і ти ладен розідрати затісний комір сорочки
зірвати до біса всі ґудзики..
та я вже смертельно виснажена безсила добирати дотики та слова ніби крадій - відмички
хибність твоїх теорій час доведе самотужки
а поки ніч креслить геометрію сплетених тіл на контурній мапі ліжка
а поки в'януть вишивані квіти на подушках..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628267
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 18.12.2015
«Вітер
Заснув у моїй глибині.»
(Вернер Ламберзі)
Вітер теж бачить сни –
Такі ж скуйовджені,
Такі ж різнобарвні,
Як трава на вершині гори лисої
Кожного пройдисвіта червня
(Бо він не святкує Белтайн,
Не зустрічає епоху Світла –
Епоху шаленого Бела,
І навіть не знає,
Що бувають часи темряви,
Коли сонце скупе і холодне,
Приходить лише на час
І дивиться ображено й сумно
На селища людей-грішників).
Вітер теж бачить сни –
Сповнені пахощами захмарними,
Швидкими, як пісня жайвора,
Солоними, наче спогади старого рибалки.
Я знаю про це, я беріг цю таїну,
Аж допоки
Вітер не знайшов прихисток
У моїй дивакуватій свідомості,
Допоки
Ми не почали бачити однакові сни
І літати у снах над пагорбами ялівцевими,
Над кам’яними хатками чорних димарів,
Де досі шепочуть легенди привиди,
Де співають пісні тіні,
Де буркоче про сучасне глечик
У пічці вогню життя.
Ми літаємо над
У снах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629180
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 18.12.2015
«Тільки не для краєвиду
Даю тобі дихання, -
Мовить страждання.»
(Вернер Ламберзі)
Блукаю осіннім садом,
Де замість листя
На деревах-привидах
Шурхотять вірші-одкровення
(Кров дерев, кров трави),
Блукаю в повітрі – дихання,
Блукаю по воді – голос хвиль,
Дні й роки, відчуття
Які мені дарувало страждання,
Воно ходить нечутно,
Воно зажди поруч
І шепоче, шепоче, шепоче:
«Дарую тобі життя
І шматочки сезонів
З яких ти майструєш новели
Про мене – бо я життя,
Бо я суть цього світу,
Я з вами – завжди.»
А я з клаптиків краєвиду
Шию собі плащ:
Пришиваю дощ до озера,
Дерева до п’ятниці,
Місяць до хвиль:
Кравець. Краще б шив я намети
Чи уламки глечиків
Глиняними нитками слів
(А за вікном човни-метелики
Пливуть чи то летять в Арморіку –
Країну диваків-бритів. Камені
Сторчма в Небо – таке ж синє
Як всюди. Тільки не в комірчині.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628363
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2015
От картины И. Крамского "Незнакомка"
Эта девушка вовсе тобой не больна.
Эта девушка смотрит во все времена
Свысока... Чуть отбросив покров паланкина...
Из портшеза... Кареты... Вагона... Машины...
С интересом... Но вовсе она не больна.
Ты ее не зови... Выпей лучше вина!
Сразу истины голос услышишь в вине.
Просто- разность сословий... По чьей-то вине...
По вине... И- в вине... И цитируя Блока,
Увести б в кабинет этот вьющийся локон...
Этот взгляд... Это тело... К несчастию, нету
Ни кареты, ни денег... И нет кабинета.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115121111880
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627982
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
А я уйду,еще и дверью хлопну,
Все надоели, зря я что ль живу?
Не растяну до завтра, так порву,
Спокойствие твое и ножкой топну.
Уйду так далеко, забудешь сразу
Надуманные "может"..."как-нибудь"...
Вернусь тогда, когда уже вернуть
Назад не сможешь сказанную фразу.
Так далеко твои шаги не слышно
И звуки слов приглушено звучат,
А мысли вслух, по-прежнему, ворчат
И вспомнился незлым опять Всевышний...
Твои шаги на пару метров влево -
В окне зеркальном отраженья тень...
Поникшей показалась плеч "сажень",
Сутуло встала...где же королева?
На пару метров, в нынешнем году,
Гордыне шанс я подарю упрямо,
Чтоб тешить пресловутых девять граммов,
И накажу...кого?..а я уйду...
11.12.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627932
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
В нічному безмежжі зачепились зірки, споглядають так дивно за нами.
А ким є ми для них, чи відкриті замки і дороги які між світами?
Зазираю щодня в піднебесся сузір, задивляюсь у сяйво вечірˈя.
Загубились стежки, а я часто з тих пір, роззираю простори безмірˈя.
І все більше собі ставлю знов запитань й все частіше гублюся в незнанні,
Починаючи день в сяйві нових світань, я думки добираю в смерканні.
Ставлю їх моїм крокам завчасно вперед, наче кредо виписую сповна,
А зірки заплітають небо в зоряний плед і ярить сяйвом тиша безмовна.
І безмежжя у вись піднімає чуття, випинаючи грішне душею,
Сповідаю в небесність я своє каяття, а в земному стою над межею.
Де ж насправді я є і моє… де буття… серед зір чи барвистого поля?
Засвітитися як… і пройти як життя, і чи шлях викарбовує доля…
У нічному безмежжі споглядаю зірки, ви і ми як же схожі… таки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627490
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Вже чоло в сивині
І печаллю заткались очі :
Діти ж гинуть в війні,
Тож для мами – ні дня, ні ночі.
Ловить зорі в вікні
Ледь припухле матусі око,
Болем світ задзвенів,
Зморшку вималював глибоку…
Притомилась душа,
Посивіли думки від муки…
Син, коли вирушав,
Цілував і її, і внука.
І дружину обняв,
Пригорнув її, мов востаннє…
Дзвонить теж… не щодня…
Тішить мати себе «Вістями»:
«Всі сьогодні живі,
І поранених тільки двоє.
Ніхто не овдовів…
Шаблі схрещені у двобої.»
І летить до зірок
Кожну нічку матусі погляд:
«Не давіть на курок!..
Не забризкайте кров*ю поля!..»
А Донбас – у вогні –
На її ще полює сина…
«Збережи ж на війні!» –
Щиросердно Отця просила…
І сивіє чоло,
І душа іще більш сивіє…
І чекає село,
Коли миром уже… повіє…
6.12.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627404
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
« - Для кого майструєш ти одяг строкатий?
- В яскравий плащ я одягну печаль…»
(Вільям Батлер Єйтс)
Моя вдова
Сплела мені светр
Колючий як кущі вересу.
Моя вдова
Постелила мені постіль
З білого туману.
Моя вдова
Зварила мені грог
З терпких ягід терену.
Моя вдова
Навіть не знає
Що цей зелений пагорб
Став моїм темним домом,
Що я блукаю кожної ночі
Нетривкою тінню
Берегом холодного моря
Слухаючи одвічну пісню
Невгамовного західного вітру.
Уже ніхто й не пам’ятає
Чому Ірландія
Стала країною смутку
І чому добровольці
Мусять щоночі блукати
Шукаючи листя шамроку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411289
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 09.12.2015
На чистій таці – серце, ніж і дикий мед:
«Тобі – на здравницю, чи - на гучний банкет!».
І за вікном не розвидня́ється чомусь,
А я на чари затамовано дивлю́сь.
...Немає волі закричати: «Чом, чом, чом -
Тобі до ніг несуть обрученьки-молитви.
Та може хто – мене й наставе: Що, що, що -
З ...вже неважливими нам, тацями - чинити?
...Практичним стати, й зразу холодно відмовити?
Чи заспокоювати ніжністю і клопотом?
...Вода в горнятці, перестояна – не свіжа.
Хоч наливалась – чи до рани, чи до їжі.
...Тече проточками вода по бездоріжжям...
09.12.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627317
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Коли своїх
залишусь берегів,
в туманах білих розчинюсь майстерно,
де ти в мені горів, та не згорів…
Де світ
у хижих лапах постмодерну…
Коли торкнеш
моїх холодних скронь -
не віддавай світам найвищу плату!
Шумерські знаки із моїх долонь -
твій дощ
в долинах Тигру і Євфрату…
Не відречись.
Бо важчі за цемент -
лише слова… (та, зрештою – полова…)
Коли прийду, спустошена ущент,
я знаю,
зрозумієш із півслова………………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626935
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 08.12.2015
[youtube]https://youtu.be/5HH_6cyVTzM[/youtube]
Заиграет зурна, застучат барабаны,
ночь пришла в Бухару, засыпают барханы,
и в пустыне цветок вдруг расцвел одиноко,
а к любимой спешит Фарияд долгожданный.
[youtube]https://youtu.be/cJrsfbCZ6js[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600130
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 06.12.2015
[i][b]tth [/b]
На краєчку літа... примостилась осінь.
НАДЕЖДА М. [/i]
[youtube]https://youtu.be/r0-B-sJq6jc [/youtube]
[i][b][color="#f7310a"]– Спини, мене, літо! Не хочу у осінь…
– Мене ж гонить вітер… Й отаву вже косять.
– В душі моїй світло – вона не дощить …
– Кінчаються миті?.. Затримайся, мить!
І ось вже вогонь… шампури і димок…
Ідилія… Сон… і сонливість думок…
Та осінь вже о́н – лише длань простягни:
Відомий канон… із сивин давнини…
– Ми вдвох... і нам тепло!.. Для чого нам осінь!
Спини нас, літе́пло, – дуетом вже просим…
Дай впитись вертепом, снаги дай ковток!
…Жене вітер степом… поновний виток…
– Не встиг... докохати – іще повтори́…
– Змайструю будівлю для вашої гри,
Себе ж на зимівлю сховаю під спудом
Й назву те свавілля Осіріса* чудом…
...Та час невмолимий, жорстокі моралі…
Убралась калина в коштовні коралі…
Здавались малими ті дні, куці – ночі,
Та плинули ними години пророчі…
Той літа краєчок, – не край всій землі,
Де дихати є чим... й серця́ немалі, –
Не край мені вечір, що зве у ніку́ди
Жаль-квилем лелечим. Я тут ще побуду!..
*
Замри в мені, оcінь… Я верес збираю…
На кінчику літа,
На кінчику
Раю…[/color][/b]
5.09.2015
________
*Бог загробного царства (єгип.міфол.).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604407
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 05.12.2015
Мені подобалася її ласкава усмі́шка
Я ненавиділа його сумні сірі очі
Заохочувала її ранкова пробіжка
Дратували проведені з ним ночі
Мені подобався її стиль життя
Я ненавиділа його улюблені ві́рші
Коли був без неї не хватало каяття
Замічала лише сторони грішні
Мені подобалося її бурчання
Чесно ненавиділа його сміх
Я завжди думав , що це кохання
Я завжди знала, кохання - це гріх
Мені подобалося , як вітер їі волоссям грав
Мені здавалося,що б краще без нього жи́ла
А знаєш, я ніколи їі не кохав
Знаєте , я його без тями любила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626312
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Не «прощай»! Не «прощай», а «до зустрічі», милий, – я знаю.
Завтра їдеш на фронт, але в нас ще попереду ніч.
Вимкни світло, нехай тьма затопить від краю до краю,
І світитимуть зорі очима небесних облич.
Мій коханий солдате! Без берців, плямистого строю
Видаєшся хлопчиськом, та я це тобі не скажу.
Ти мій бравий вояка! Упевненість личить герою.
Що за воїн без мужності, сили чи без куражу?
Поцілуй мої очі, допоки від сліз не солоні,
Хай обличчя твоє відіб’ється на денцях зіниць…
Пригорну до грудей і зігрію холодні долоні,
І спокусниця-ніч не залишить між нас таємниць.
Наші спраглі вуста не наситять цілунки до ранку,
Колихатиме пристрасть на хвилях солодких зітхань…
Все для тебе зроблю! Накажи! Будь-яку забаганку,
Мій смішний генерале, я виконаю без вагань.
Збожеволів годинник і стрілками крутить, як хоче.
Ти пришвидшуєш теж рух життя у полоні тіснім.
Перехоплює подих, в обіймах вмираю… Тріпоче
Серце в млосній знемозі, в шаленстві тремтить навіснім…
Я ненавиджу ранок! Ненавиджу сонце і світло!
Бо ти мусиш іти… До побачення! Не прощавай!
Я чекатиму рік, все життя – скільки буде потрібно!
Тільки ти повертайся! І Боже тобі помагай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625601
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Чай з абсентом. Не спиться. Це мій оберіг.
В небі трендом зірниці злітають у сніг,
І гойдаючись в вічності сплін- корабель
Зазиває- приплинь до незнаних земель!..
Всім дано по потребі. Жалітись не слід.
Пролітає у небі космічний болід...
Загадаю на відблиск його у вікні-
Хай тебе, мов епіграф, дарує мені!..
Хай він стане початком роману зірок.
Ми його для нащадків напишем удвох,
Наших зустрічей таїн розкритих рядків,
Що класичними стануть довіку- віків.
Заметіль колобродить- паперу сувій...
Ми напишемо повість кохання на ній!
І не спиться... Ця ніч не скінчиться ніяк...
Все здійсниться. Я вірю, зірнице моя.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115120401214
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625979
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015
- Що у світі найстрашніше? –
Запитала я в бабусі.
- Розповім тобі пізніше,
Ось, як трохи підроблюся.
- У Маринки пес найзліший,
Я його вже так боюся.
- Розкажу про найстрашніше,
Лаву застеля бабуся.
- Боюсь півня діда Гната –
Часто гониться за мною.
Бабця каже:
- Я багато
Розповім тобі страшного.
Це сьогодні ви безпечні,
Бавитесь у теплій хаті.
Їжу я дістану з печі.
Хліба й солі в нас достатньо.
Бавлять іграшки вас, квіти,
Люблять-пестять мама й тато.
Треба, внучко, тобі звісно
І про інше, мабуть, знати.
Найстрашніший голод в світі.
Був і в нашій він країні,
Пухли люди, навіть, діти,
Бо багато днів не їли.
Голод розпочавсь зимою.
Спека врожаї спалила.
Лиш про їжу була мова
І ставали люди злими.
Не про щедрість тоді дбали,
Ні! І ніде правди діти,
Вже й сусід не пригощали –
Помирали власні діти.
То були страшні картини.
Люди падали, як мухи,
На дорозі, біля тину.
Потім трупи ці, розбухлі,
На вози вкидали якось,
Не робили й домовини,
Вивертали в одну яму.
Звідти трупний запах линув…
Знищив голод нас мільйони:
Цілі села вимирали.
Не дзвонили по них дзвони –
Церкви всі позакривали.
Скільки лиха! Скільки горя!
Пережив народ наш, бідний,
Що здавалось меркли зорі…
Й вітер повернувся з півдня.
А весною на деревах,
Як з’явилися листочки,
Зажили ми й недаремно:
Вижили сини і дочки!
Лобода, стручки з акацій,
І з калачиків зернята –
Не рослини з аплікацій,
А звичайний харч тридцятих.
Потім ягоди поспіли,
Кукурудза налилася.
Люди їх раз по раз їли –
Врешті мрія їх збулася.
Той, хто вижив, знає ціни
Хлібу, крупам і картоплі.
Він завжди запаси цінить.
Серце враз його розтоплять
Сльози тих, хто хоче їсти.
Тож неписані закони
Для села, я чи для міста:
Голоду не буть ніколи!..
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625528
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
А я казатиму тобі щодня,
Свої думки нанизуючи тихо
На почуття... летить,як пташеня,
Кудись далеко недалеке лихо.
А я казатиму:" Ти весь мій світ,
Укрию візерунком твою ношу,
Щоб ти ту прірву, як калюжу - вбрід,
А коли тріщина, тобі - найтонша".
А я казатиму:" Не йди,не руш",
Коли розлиті у пітьмі розлуки,
Коли до денця висушених душ,
Твої тремтячі доторкнулись руки.
А я казатиму: таке життя,
Доки цілую, в пристрасті купайся,
Бо у сьогодні, завтра вороття
Не буде більше, поспіши,не гайся".
А я казатиму тобі щодня
Ба, навіть світло може бути темним.
М"яка перина коле, як стерня,
Коли не з тим, не з тою - все даремно.
01.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625464
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
[i] Диваки прикрашають світ»[/i]
Крилата фраза
І дим, і порох, і тумани,
і маячня, і чудеса,
і недописані романи...
І я свої не дописав
у тихій радості і в горі.
Тепер іду на висоту.
І у бою, і у дозорі
я буду вічно на посту.
Ми народились диваками
і рвалися у ті бої,
де впали сотні і рої,
оточені бойовиками.
У нас були реальні мрії –
у мирній гавані причал...
Мені не снився генерал,
який розтопче всі надії.
Та ця макака не зуміє
зійти, як я, на п’єдестал.
Я був убитий в коридорі,
який дають бойовики
у підлий час memento mori…
Я залишаюсь у дозорі,
на те і є ми – козаки.
Ніхто ніде не прочитає
мої досьє: « Іду на фронт»,
хоча і так Єдиний знає,
що я і є отой народ,
який свободу захищає.
Коли палає хата скраю,
у ній згорає патріот
і не рятує ідіот,
який історії не знає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625275
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
Ничего недоступного нет для кудесников слога -
Что увидел, то спел, что услышал, то нарисовал.
Чтобы в небо взлететь, нужно, в общем-то, очень немного -
Плюнуть через плечо, и сказать вот такие слова:
"Чепуха в лопухах отдыхала, махал опахалом
На халифа холоп, нахлобучив на лоб малахай",
Съесть пахучей халвы, пахлаву и плетёную халу,
И руками начать, словно крыльями, часто махать...
А потом разразиться неистовым солнечным смехом,
Лихо свистнуть разок, два мизинца вложив под язык.
Оттолкнуться слегка, и вдогонку за собственным эхом
Воспарить в облака, просветлённые после грозы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271095
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 01.12.2015
Люди сходятся друг с другом
не затем, чтоб песни петь,
каждый день ходить по лугу
и на звёздочки глядеть.
Это тож имеет место,
но не слишком, через край, –
лишь пока жених с невестой
не попали в сущий рай.
И хотя, когда он познан,
там исхожены пути,
тоже, в общем-то, не поздно
за цветами в луг идти.
Но то дети, то работа,
то ремонт, то огород…
В жизни всякая забота
тянет в жёсткий оборот.
Жизнью жизнь не зря зовётся:
то, как пряник, то, как плеть.
И откуда всё берётся? –
одному не одолеть!
Потому стремятся в паре
вместе к финишу шагать, –
будь то нищие иль баре,
но друг другу помогать,
и растить своё потомство,
ставить на ноги его.
Так шагает от знакомства
до погоста большинство.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625059
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 30.11.2015
Мы наверно уже позабыли…
Ах! Какая бывает зима!
Та, которую с детства любили,
От которой сходили с ума!
Исчезают грязюка и лужи.
За ночь снега возникла гора.
Мы хватаем и санки, и лыжи.
Высыпает во двор детвора…
Разъезжает зима как царица.
Открывает свои закрома.
И снежинки летят словно птицы.
Все приветствуют: « Здравствуй, зима»!
За царицей торопится свита.
С нею весело мчится пурга.
Проверяет - всё ль снегом укрыто…
И пускается дальше в бега.
В одеянии снежном природа.
Белизна ослепляет глаза.
Усмиряется даже погода.
Красота! Оторваться нельзя!
Не разгадан секрет времён года.
Это чудо Господь сотворил.
Он вдруг плачущую непогоду
На волшебную зиму сменил!
Рисунок автора.
29. 11. 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624859
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Остановите время, дайте насладиться
Безупречностью перворожденной снежинки
Холодной, как взгляды капризной девицы
Шикарным шедевром небесного рынка
Такой незаконной, в тотальную осень
Почти не похожей на самоубийцу
Родной для таежного царства из сосен
Заморской диковинкой для аравийца
Бессмысленной жертвой зимнего чуда
И первым желаньем из Нового Года
Она, как любовь, взялась ниоткуда
Родилась, сбылась и вышла из моды…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624585
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Поема написана у співавторстві з поетесою Іриною Лівобережною
ПРОЛОГ
Що за постать стоїть
Вдалині від людської оселі,
Наче хвиля тремтить,
І зникає у темряві скелі?
Це фантазії плід?
Чи відлуння гірської природи?
Чи одвічний політ
До свободи - у скруті народу?
Хто ти, Довбуше, - хлоп
Чи розбійник, хоча й благородний?
Доля випала, щоб
Жив ти вічно, Герою народний.
..................................
У ПОШУКАХ МОЛЬФАРА
Не флояри приглушений спів.
Не вітрів завивання і чари…
В глибині непролазних лісів
Віднайду я криївку Мольфара.
Стежка вгору крута і слизька.
Над потічком місток, наче стрічка
Ненадійна, легка та хитка,
Та нема що втрачати Марічці…
Бо коханий пішов в небуття…
Помирав він у муках пекельних.
То навіщо – без нього життя?
Полонини ридають і скелі.
Вже темніє… Невже не дійду?
Доведеться ховатись до ранку,
Колисати болючу біду,
Та ятрити негоєні рани -
Біль душі… Ай! Провалля! Усе!...
Хто це? Звіром, немов блискавицею,
Хто мене, безпорадну, несе
Очі – владною сірою крицею?…
.................................
Чи людина ти, чи звір,
Чарівник-мольфаре?
Посеред величних гір
Волоха* примара?
Із глухих часів прадавніх
Ти живеш і нині
Десь в Бескидах, в кожній дАні
Лісу й полонині.
.................................
*Багато хто споріднює мольфарів
зі старослов’янськими волхвами.
Слов’янські волхви – це, можливо,
карпатська жрецько-шаманська група
кельтів – волохи (галл. Volcae),
пов'язана з тотемом вовка.
.................................
ЗУСТРІЧ З МОЛЬФАРОМ
Він дивився на мене.
Здригалася кожна клітинка...
Чорні прядки волосся його
Тріпотіли під вітром Карпат,
Ніби кублище змій…
Він дивився крізь мене…
І голос пронизливий: «Дзвінка?...
Ти прийшла до обійстя мого
Після жаху від страт,
По отруту. Брехати не смій!...»
-Я бажала, бажала шалено
Коханою зватися жінкою.
Я позбулася всього,
Бо стікали і доли, і гори
Сльозами журби…
Ось намисто черлене
І талярів срібних торбинка.
Проведи мене шляхом – до нього…
Дай мені забуття мандрагори,
Чарівник-ворожбит!
.................................
Чи людина ти, чи звір,
Чарівник-мольфаре?
Посеред величних гір
Волоха примара?
В громовицях і стрімнинах
Дримбу твою чути.
Та чи можеш ти людину
З небуття вернути?
.................................
СПОГАД МОЛЬФАРА
Як пізнали круті гори, наші полонини
Де опришки – діти лісу - стежками ходили.
Два пістолі за чересом, топірці та кріси,
Танцювали арканА – аж луна над лісом!
Ватажок Олекса Довбуш знав таємні чари,
Бо колись зустрів хлопчина чаклуна-мольфара.
Величезні каменюки підіймав він легко.
Із корінням вирвав якось молоду смереку.
Заговорений був легінь дивними словами:
«Не пролий ти кров невинну. Не живи з жінками.
Три зернини я вкладаю у твою правицю.
Третє слово - не виказуй нашу таємницю»
.................................
КАРТИНИ З МИНУЛОГО:
.................................
ОЛЕКСА ДО МАРІЧКИ
Стан твій гнучкий, як у ласки,
Коси – як звивиста річка.
Вийди, кохана любаска,
Вийди до мене, Марічко!
Стала ти сяйвом зірниці,
Прихистком дикому звіру…
Знаєш мою таємницю,
Та як собі – тобі вірю.
.................................
НАОДИНЦІ
Ах, Марічко! Які
В тебе ніжки стрункі...
Як купалась ти щойно
У вирі ріки,
Я від хіті завмер,
Все тебе виглядав...
Йди до мене!
І ніжку на мене постав!..
Ох, ці ніжки...
Вони ж чи туди завели?...
Наче ліжко,
Нам вранішні трави були...
Чи на щастя
Ми разом, а чи на біду...
Своєчасно
У хату до тебе прийду!..
...........................
СТЕФАН ДЗВІНКА
Ой, Олексо, дні минулі,
З любкою не бути!
Вже скували тобі кулю
На загибель люту.
Тре 12 служб над нею
В церквах відслужити,
Щоб з наступною зорею
Вже тобі не жити.
Кулю ту налаштували
Зерна, і пір’їни.
Підла зрада підкладала
Чорну волосину
Із твого чола, опришку,
Наймитовий сину!
Я звільнюсь від тебе в ліжку,
Від ярма й данини!
.................................
...Сиплеться порох по люфі...
...Серце п"яніє від люті...
-Ти за Дверима, Олексо?
Скоро відійдеш далеко...
Сивий від пороху дим...
Будеш повік молодим...
Хочеш Марічки? Тримай
Кулю! У вічність рушай!!!...
.................................
ОСТАННЯ ЗУСТРІЧ
-Тебе я кликала, коханий мій,
Бо бачу снів тривожний плин:
Стікаєш ти страшною раною,
Під деревом, де сам-один,
Без зброї… гавкіт наближається
Собачий… Стефан – на чолі…
-Дурниці щось тобі ввижаються!
Немає зброї на землі,
Такої, щоб завдати шкоди нам!
Хай навіть дідьк-о на чолі!..
Отак життям, мов лезом ходимо...
Усе блукаємо в імлі...
......................................
...Давно несу я смерть панам,
Не проливаю кров невинну,
Та тільки ти – моя провина…
Чи ж ця любов зашкодить нам?
Повір мені, моя єдина…
.................................
НІЧНИЙ ВІЗИТ ДОВБУША
-Ти за дверима, чи любка?
Най поговорим, як люди?
Ходять чутки у громаді:
Стефан – причетний до зради?
.................................
Не врятує дивний звір,
Що сидить у грудях…
Гей, Олексо, сину гір,
Кара тобі буде!
Бо багатства не беріг,
Щедрий будь до кого,
А кохання, як на гріх,
Зажадав чужого...
................................
ОСТАННІ ХВИЛИНИ
...Куля пробила плече.
Кров безупинно тече.
Сутінки стали густими…
Де ж ви, мої побратими?
Бартка з пістолями – вам!
Ніц не віддам ворогам.
Куля – відплата за хіть…
В гори мене віднесіть!..
.................................
Буде зі мною розп’яття
В ніч, коли знято закляття…
.................................
Чи людина ти, чи звір,
Чарівник-мольфаре?
Посеред величних гір
Волоха примара?
Бачиш вглиб і бачиш ввись
Ти завжди далеко…
То чому ж не зупинивсь
У той день Олекса?
.................................
МОЛЬФАР ТА ДЗВІНКА
-Що ж... - задумливо мовив Мольфар -
Дивно склалось... А може - не склалось
У Олекси життя... Щедрий дар,
Бачу дав я даремно. Так сталось,
Що не зміг попередити я
Вашу зустріч, що долею стала.
Дзвоном стало останнім ім’я,
Що дзвенить... Що у серце запало.
Як я врізав йому три зерна
У долоню, поставивши захист,
Знав, що згуба для нього одна -
Буть коханням охопленим навхрест...
Не по тебе прийшов він у світ.
Не для пестощів згуби хмільної.
Він змарнілий людський родовід
Мав полити живою водою,
Чи-то кров’ю зажерливих псів,
Що народ наш щоденно терзали,
Наших гір, і річок, і лісів
Хазяями облудливо стали!
Він надію народу надав!..
А загинув, мов зрізаний колос...
...і здригнувся, неначе упав,
у Мольфара від розпачу голос.
Хочеш, Дзвінко, отрути? Бери.
Мандрагора сльозою стікає.
Це останні Мольфара дари.
Йди до Нього. Мерщій! Він чекає!..
...і як Дзвінка отруту взяла
Що зведе її вмить в домовину,
Був Мольфаром задуманий план...
Знов у нього в руках три зернини...
.................................
...Десь простує Дзвінка боса...
Там трава м"яка...
Ноги змочені у росах...
І в руці рука...
І голівку похилила
На ЙОГО плече...
..Не віднайдена могила,
Де ріка тече,
Де смереки над водою,
Наче вояки,
Налаштовані до бою,
Стали край ріки...
Сірий камінь під горою,
Вкритий тліном чар,
І неспішною ходою
Йде туди Мольфар...
Три зернини... Поцілунок,
Міць, гаряча кров...
Так освячений дарунок
Оживає знов.
.................................
ЕПІЛОГ
Рвуться в серці кайдани - дивись!
Пломеніють майдани - дивись!
Революція дзвонами б’є!
За свободу! За щастя своє!
Задум втілив карпатський Мольфар.
Три зернини - опришкові дар -
Повернув. І вживив у серця...
...Як тобі боротьба до лиця,
Український народе-герою!
Ти за Волю готовий до бою.
Зріє часточка Довбуша в нас,
Бо порив до Свободи - не згас.
Ми йдемо. Бо майбутнє нас кличе!..
.................................
...А у Довбуша мужнє обличчя...
...А в Марічки постава струнка...
Поміж гір протікає ріка,
Понад нею місток чарівний
Де, як цвіт розквітає нічний,
Душі поряд Олекси й Марічки…
Та далеко... У вічності річка…
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115112811204
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624640
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Я небо стиха розриваю на стрічки,
Від синьо-чорних до імлисто-сірих.
Зміяться високо небес стрімкі річки
Розкроюють божественну порфиру.
Не розумію, так чи ні, та крою клин,
В сріблястій мантіі такий ошатний
Поважним птахом виступає Арлекін
Насправді, блазень особистий... штатний.
І знову голку в руки - люрексом дощі...
Нанизані перлини, сиплють стиха.
Обабіч вкриються обновками кущі
Сховавши далі колючки від лиха.
На плащ униз габу, із заполочі тінь,
Гаптую каптур Осені з туману
Прошу у неба: "Синій клаптик льону кинь,
Волошками прикрасити волани"...
Я небо стиха розриваю на стрічки,
Від синьо-чорних до імлисто-сірих.
Серед пітьми знайду палаючі свічки -
Молитву вишивати із довіри.
28.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624706
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
[b][i]tth[/i][/b]
[i]Волинь... с. Веснянка. Погоже літо...
Озеро неподалік від Луцька...
Чайки над озером... І... мрії! Мрії
про майбутнє. Бо сьогодення сумне.
Та життя бере своє... Мрії...[/i]
[youtube]https://youtu.be/DPabSZMU7Zo[/youtube]
[i][b][color="#b700ff"]То не сонцева тінь в голубих небесах
В плесі озера вкіс відбивається…
То на бе́резі трав жадібка́ бірюза
Корінцями углиб розвивається…
То не чайка над озером в’ється, літа́,
Спрагло долю у вирі шукає…
То твої молоді та щасливі літа
Серед літ запізнілих блукають...
То не жайвір у небі відчайно співа,
Немов щастя нам щедро віщує…
То твої в позолоті, коштовні слова
В моїм серці... щоночі ночують.
...Кличе неба і трав нехибка бірюза,
Літо гладить фіранки в віконці…
То не сонцева тінь в голубих небесах…
То моє несподіване сонце.[/color][/b]
10.08. 2015, с. Озеро, Волинь[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599855
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 29.11.2015
[b][i]tth[/i][/b]
Буває такий стан. коли нема про що...
писати... Здається, винна в тому Муза...
Та Музу кожен обирає собі сам. Так що
нічого жалкуватися на дзеркало, коли
рожа не склалася...
[youtube]https://youtu.be/rk0XgOpmMu0[/youtube]
[i]
[b][color="#ff7700"][color="#ff0000"]Чомусь так тяжко пишуться вірші…
А в серці – камінь, чи якась… колючка…
О Музо зла, прошу тебе – пиши!..
Шепни бодай… пів-речення на вушко.
Шепни тоді, коли ясніє даль,
Коли ще в тілі так ліниво й млосно…
І щезне та невимовна печаль,
Де чудо-змієм коверзує осінь…
І далями, що являться тобі,
Зруйнуй затори, проклади доріжки
До світлих днів – як щілин у журбі…
Я ж утоплю в цілунках твої ніжки!
Вони мені дарунки принесуть.
І в небі щезнуть одинокі хмарки,
Бо в тому є якась знаменна суть –
Появиться в житті моєму… Дарко*.
…Ось так ми з Музою і живемо́ –
Від осені… і до весни нової,
Долаю я журби осінній смог,
Вона ж прасує для весни сувої.[/color][/color]
[/b]
8.09.2015
_______
*Тут прообраз аватара – бого-людини,
яку давно чекає весь світ... Я теж!
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605793
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 29.11.2015
Хорошо, что не случилось этим летом
Ни растаять, ни прокиснуть на жаре,
А до ужаса банальные сюжеты
Не уняли смуту в черепной коре…
Ободрённая не только крепким чаем,
Рифмы буйные милуя и казня,
Зарождение стиха предвосхищает
Предрассветная мышиная возня…
Нынче вовсе не проблема - стать поэтом,
Только это, так выходит, - полбеды…
Можно быть вполне бездарным, но при этом
Наваять приличный сборник ерунды…
Мне не надо ни конфет, ни шоколаду,
Ни духов, ни горностаевых мехов…
Отыщу себе душевную усладу
В малой толике забористых стихов…
Это раньше из-за резкого памфлета
Мог нажать поэт на спусковой крючок,
А сегодня пострашнее пистолета
Опрометчивый компьютерный щелчок…
Нет на этот счёт толкового совета
И стихов хороших нынче – дефицит…
Разве только паутинка бабьим летом
Остановит поэтичный суицид…
сентябрь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603662
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 25.11.2015
Совсем недавно в душные объятья
Нас заключало лето от души,
Но свитера натянуты на платья
И в сумерках шуршат карандаши…
Туман размазал милые пассажи
И прочие прикольные понты...
Теряют шарм осенние коллажи
И ветер треплет шапки и зонты…
При виде оголившихся баштанов
Гусиной кожей покрываюсь сплошь…
И бьются оземь ёжики каштанов
Там, где влюбляться было невтерпёж…
Всё так же всё «не так у нас, ребята»…
Всё так же в моде синие чулки…
Всё так же бреют пацанов в солдаты
И врут про добровольные полки…
Щекочет ноздри прелым ароматом,
Но мысли нынче как-то не светлы…
И кроет листопад унылым матом
С утра нетрезвый властелин метлы…
октябрь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615127
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 25.11.2015
Влітає в вікна невагома сніжність
На білизну твоїх неторканих колін
І час тече десь поза, мимобіжно
На підвіконні спить пухнаста лінь
Бог кришить хліб для птиці заметілі,
Вона ж виспівує пронизливе "вугуу".
Та тепла ковдра притулюсьок гріє,
І пірям зимоспів спускається на слух
Дерева ледь видніють з складок мантій
Бурмочуть щось, мов старці чаклуни
А нам дістався наймагічніший з талантів
Ми вичаровуєм взаємну яву й сни
Надворі ж пада сніг(ще стільки його буде)
Краса влітає у розширені зрачки,
Й допоки ми шукатимем розквітлі губи,
В очах відіб'ється не дійсність, а казки
І хай від них ніхто нас не розбудить!
24.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623614
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
« - Чудово тут, - сказав Тадг.
– І щасливі ті, хто живе на цій землі.
А тепер витягайте корабель на берег і сушіть його.»
(Скелла «Тадг на островах Мананнана»)
Написано в соборі Святого Патріка під звуки органу.
Вітрила моєї свідомості
Напнуті над кораблем мрій
Несуть моє тіло
По крижаних пустелях реальності
У порожнечу Великого Звільнення.
У тихих сутінках слухаю Баха
Під небом чорним готичного храму.
Кожне місто це теж океан думок
На човнах віршів і каравелах книг
Попливу за обрій…
Чи то хвилі чи музика
Гойдають мене у цій нескінченності снів,
У цій кавалькаді дерев-прочан,
Мій одяг-тіло важить менше піщинки
Про яку говорив Будда,
Яку вітер носив по тій пустелі,
Де блукав мовчазний Христос,
Якою вихор бавився як дитина м’ячем,
Яка сама є Всесвітом,
Каменем наріжним Землі,
Уламком гори Сумеру
Якорем Ковчегу плинності.
Літаю щоночі над старим Дубліном,
Над зеленими пагорбами Ірландії
Білою совою сучасності –
Птахом замшілого лісу
І вересового стогону…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367574
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 22.11.2015
Дощить у Вінниці, у Києві, у Львові.
Під парасолями сховалися міста.
У небі хмари увімкнули ноти сутінкові.
Над вулицями зводить ніч моста.
Ввібравши різні кольори базальту,
Немовби велетенський хижий вуж.
Мчить річка по бруківці і асфальту.
Впадає в тихе море Тисячі калюж.
Різноманітні ліхтарі нічного міста,
Що ледь видніються в сирій імлі.
Мов намистини із химерного намиста,
Фарбують крапельки дошу на склі.
Дощить у Вінниці, у Києві, у Львові,
Блукають люди в пошуках тепла.
У пошуках кохання і любові,
Поки зима холодна не прийшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622788
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
…А равновесие бывает очень хрупким
И балансирует на лезвии ножа…
И если кто-то подставляет руки,
Чтоб страховать,
Пусть руки и дрожат,
Но все-таки хвала Вам за попытку…
А значит мир чуть- чуть, но стал добрей-
И вот уже зажглась в глазах улыбка-
Нет слез, а что же может быть важней?
И вот судьба на цыпочках в пуантах
Легко идет по острию вперед,
Чтоб расцвели какие-то таланты
И кто-то ощутил- таки полет
Дарованный бесценным вдохновеньем,
Гармонией и с миром, и с собой…
...А все могло рассыпаться в мгновенье,
Не придержи Вы мир своей рукой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622506
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
Наш маленький шарик падал вниз
Стонала и пела земля
Я шел по дорогам таща за собой
Баржу тепла и угля
Летела стрелой дневная печаль
Я сотни ног истоптал
Усталость и тлен кочевали за мной
Но радости я не встречал
Какие -то люди плевали вслед
Другие вили петлю
Обошел отмолчался укрылся и
Всегда возвращался к нулю
Хватит пришел угля и тепла
Сжег по пути – не счесть
Наш маленький шарик летел к чертям
И мне надоело здесь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622250
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Небо залите оловом...
Хмар поминальне коливо *
Вітер несе розхристаний
В далеч опалолистяну...
День розговівся мОросом...
Півнячим рветься голосом
Вранішня тиша ватяна,
Зночі дощами латана...
Сніда пташА калиною...
Замість плаща - рядниною
Плечі покриті Осені,
Сіротуманноросяні;
Всі черевички зношено -
В зиму шкребе калошами,
Хлюпа тихцем калюжами
Стомлена і застуджена...
* Ко'ливо - поминальна обрядова страва,
готується із поламаного печива, залитого узваром
чи солодкою водою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621971
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015
́ЧОМУКА
Бабці скаржиться ону́ка:
- Дід назвав мене "чому́ка"...
Я кажу: "Чому́, дідусь?
Він розсе́рдився чому́сь.
Ніби я огидна муха,
Що літає біля вуха...
Мов, достатньо вже дзижча́ти,
Бо втомився й хоче спати...
...
- Так... То дійсно в діда ду́сі!
(Каже дівчинці бабуся)
Ти про що його спитала?
Чи питань було чима́ло?
- Зовсім ні! Я з лялькой грала,
Колиско́ву їй співала...
Дивно!, замість ляльки Ліди
Я чому́сь приспа́ла діда?!
І, якщо б я не злякалась,
Я б і далє з лялькой гралась...
Наче вовк, десь на порозі
Заричав хтось в діда носі
Так(!), що в нашій кі́шки Дусі
Посиві́ли чорні ву́са!
Що робити, я не знала,
Дідуся́ я розштовхала...
Той, хто був у діда в носі,
Зник ура́з, нема і до́сі!
...
Бабця щиро розсміялась:
- Се́рденько! Що ж далє сталось?
Ма́буть, дід почав бурча́ти:
"Хто не дав мені поспати?"
- Саме так! Ти звідки знаєш?
Наче дід, ти зараз кажеш!
Ще дідусь так хмурив бро́ва,
Як двірни́к наш, дядька Вова...
- Що ж зробила ти, мале́нька?
Бачу по очах хитре́ньких,
Що знайшла своє джере́льце,
Розтопила діда серце.
...
- Дідуся я обійня́ла
І тихенько запитала:
- Ти, дідусь, скажи, будь ласка,
А чому́ у різних ка́зках
Є "Яга́" - страшна бабуся...
Де ж її "Ягу́сь-діду́ся"?
Може то все пишуть ма́рно,
Що така Яга́ негарна?..
Щось бурко́чачи у вуса
Дід сказав в своєму ду́сі:
- Може й так! Цікава тема...
Дід Ягу́сь десь є, напевно.
...- А тепер скажи, дідусю,
Є й в кота(?), і в кі́шки вуса?..
- Звісно, є! А це до чо́го??
Що удумала ново́го?
- В зві́рів "він" й "вона́" вусаті!
І "вона́", і "він" хвоста́ті!
Так чому́(?) є в тебе вуса?!!
І немає у бабусі!!!
- Як ті ву́са уяви́ти,
Ще додати хвіст й капита...
Перетвориться бабуся
В чортівню якусь... "Ягу́сю"...
- А чому́ у тата й мами?..
- До́сить!!! Все!!! Спитай у баби!
Не для мене ця наука...
"Чупака́бра" та... "чому́ка".
Все! Взувай, мала́, ти ка́пці
І мерші́й біжи до ба́бці.
Може баба й допоможе,
Розтлума́чить,.. якщо зможе.
... ...
Після слів тих (від діду́сі)
Бабці ска́ржилась Катруся.
Як було́ переказала,
Потім бабцю запитала:
- В мене є до тебе справа:
Що таке та "чупака́бра"?
Щось страшнІше диноза́вра?
Чи якась "абракада́бра"?
- То твій дід Тарас жарту́є,
Знову щось стари́й мудру́є...
Ось зада́м я дідусе́ві
"Чупака́брою" тіє́ю!
...Час на це не гай! не ва́рто!
В світі так пита́нь багато!
"Де?", "куди?", "коли?", "до кого?",
"Що?", "чому?", "за що?", "до чого?"...
І на діда більш не се́рдься...
Он тому, мені здається,
Всіх питань цих уника́є,
Бо і сам не все він знає!
Став стари́м, забув напевно,
Як колись і він надхненно
Був, ще той собі, "чому́ка"!,
А тепер бурчли́вий "бу́ка"...
...
Від останніх слів бабусі
Стало смі́шно так Катрусі;
Враз забула всі обра́зи
І до дідуся́ Тараса
Вмить, як пташка прилетіла,
Ніби мала ди́во-кри́ла.
Щиро обійня́в старо́го,
Притули́лася до нього;
І при цьому щебетала:
- Я про те́бе щось узнала!
Дід розправив сиві ву́са,
Непомітно посміхнувся:
- Ну, кажи, мала "чому́ся",
Хоч, наре́шті, посмію́ся.
Що вже вигадала бабця?
Що чотири в ме́не пальця?
Розсміялася Катруся:
- Все жартуєш ти, дідусю!
Зві́сно, "ні"!!! Таке́ вже скажеш!
Думай(!), може щось згадаєш!..
Ось підказочка леге́нька -
Ти тоді ще був мале́ньким!
Дід нахмурив си́ві бро́ва,
Думав... думав... та нічо́го...
Покрутив він знову ву́са:
- Ну, кажи вже! Я здаюся.
- Добре, діду! Отже, слухай!
(По́шепки йому на вухо
І, з любов'ю обіймая,
Ледве-ледве сміх хова́я,
Ніжно мовила Катруся)
Ти такий, як я, діду́сю!
Тобто... був... колись... давненько
Ти також "чому́к" маленький!
Ось тому і я "чому́ка"(!),
Любий мій старенький "бу́ка"!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621810
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015
приучив ти мене літати і... спати голою
рахувати сузір'я, до тебе ввісні тулитися
я від щастя тремчу і стаю в якусь мить невагомою
до безпам'ятства можу тобою одним упитися
приучив ти мене до шовку та до мережива
до смаку твого, навіть, запаху, так зріднилися
а я досі ніким нескорена, не належала
я для тебе, тобі одному в цей світ родилася
приучив ти мене до ніжних обіймів, дотиків
палких поцілунків, малюнків двома руками
нас єднали завжди нитки, чи незримі дротики
нам вони не дали згубитись цими роками
ми навчилися удвох літати і... спати голими
не чекати, а цілуватись, кохати, ніжитись
яке щастя, що ти, відверто, двома долонями
тоді вмовив мене не йти, а навік залишитись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621625
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Серце обпечене полум"ям.
Спокою пошук облиш.
Стань до останньої сповіді-
Полум"ям в серці Париж.
Жаб"яча лапка- не каша?
Каша. А нині ще й наша...
Зброю олією вимасти,
Вирий бліндаж у кутку,
В кого котедж (чи хатинонька)
Краєм села у бузку.
...світ значно більший, ніж треба...
Світ вже надходить по тебе.
Часу удосталь ти матимеш
Злити вірші у гальюн.
В ньому ж-бо скоро й писатимеш
Ту писанину свою.
...вклади в афери Мавроді-
Стануть вони у пригоді?
"Совість" ти, вчавлена, нації
У ізоляціонізм,
Мрієш надійно сховатися
В "метаквітчастій" фігні?
...треба б відзначити, схоже,
Тих, хто читать її може...
Мильної опери серія...
Щастям уквітчаний край...
Тільки про Римську імперію
Й варварів не забувай.
...бо до Прогресу- стежки.
...а по узбіччях- кістки...
Баїньки. На ніч вдягаємо
Бронежилет від Кутюр.
Виживем- знову "злабаємо"
Метаквітчастий гламур...
...тих, хто такому навчили,
Варто б підняти на вила...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115111411072
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621084
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Які чудові хризантеми
Цвітуть в бабусинім саду.
Вони голівки похилили,
Бо чути зимоньки ходу.
Розкішно-ніжні пелюсточки
Гризе колючий морозець.
Красі осінніх наречених
Прийшов небажаний кінець.
Чорніє листячко зелене.
І квітка – в сукні бідака
Кладе голівку в мої руки.
Така віддушина гірка!
Стояла горда, як графиня,
Пишалась розкішшю краси,
Волосся розплітала вітром,
Вмивалась краплями роси.
Тепер зів’яла її врода
І вже не білі пелюстки.
Перейдуть в сон її бажання,
Де сумом всипані думки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621559
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
На весілля дівчиноньці віночок вдягали
У вінок духмяні квіти та стрічки вплітали.
Символ довгого життя – запашний барвінок.
Чорнобривчики давали думці відпочинок.
Символ вроди і краси – червона калина.
А з любистком буде вірна, віддана дівчина.
Білочубая ромашка – доброта і ніжність,
А безсмертник дасть здоров’я , чистоту і свіжість.
Незабудка зір покращать і поліпшать пам'ять.
В тихий сон і відпочинок дівку маки манять.
Материнської любові надає цвіт вишні.
Почуття від цвіту яблунь будуть дуже пишні.
Ружа віру і надію, і любов приносить,
А які ж стрічки дівчатка у віночку носять?
Жовта стрічка – символ сонця, а блакитна – неба.
Фіолетова – це мудрість, ще й зелену треба,
Бо це молодості символ, це життєве свято.
Ще й малинова, й рожева – щирість і достаток.
Білу стрічку вишивали золотом і сріблом.
Блиском місяця нічного, сонця ясним світлом.
А червону величали символом печалі.
А дівчина – сиротина, сині одягали.
Стрічка – оберег волосся – закривала коси.
Квітка – щастя дівчиноньці увесь вік приносить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621057
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015
Оце й усе...
І подихом на склі
малюнок сліз і рваних мокрих ліній
нервово креслиш.
Я - уже в імлі.
А ти – в купе.
В розлуки очі - сині.
І синя буде ця безсонна ніч
у спробах щось забути...
Чи згадати?
Але так жаль!...
Хіба не в тому річ,
що нам удвох вдалося політати,
та - мало!...
Як достиглі колоски,
в життєвім полі
наші долі непомітно
і швидко так
зникають на віки...
На згадку –
лише дотик твій
тендітний...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382179
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 14.11.2015
у гробницях води не шукай мене,
у запилених склепах зірок,
бо я дихання лиш невидиме,
що цілує твій кожен крок,
казка досі ніким не проказана,
тінь вугляна на шкурі печер,
в пролітанні між місяць-фазами -
лоскіт сизих совиних пер,
лик проявлений поміж листями,
з попелиша рудих пожеж
простягаю гілки з намистами,
горобинні персти з-за меж,
я лиш сяєво ледвезаймане,
поза ніччю і перед днем,
мене майже немає вже,
але в тобі я все ще є.
11.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620312
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 14.11.2015
Ви уявіть собі, що там де стихнув бій,
Де в гості лиш на мить приходить спокій,
Поміж руїн давно закинутих дворів,
На цілім клаптику розбитої дороги,
Дитинка крейдою малює слово «мир»,
Десь поряд сонечко розкинуло проміння,
Тут ж білих хмарок туляться ряди,
А попід ними із любов’ю відтворилось,
Цвітіння квітів та казковий диво-сад,
Під його гіллям дружно взялися за руки,
Красива мама з татом і між ними брат
Трима за нитки білосніжні кульки,
Вона ж вдивляється, в змальований сюжет,
І щось шепоче все до них, так тихо-тихо,
Щось їм розказує й в надії своїй жде,
Що оживуть і оминувши лихо,
До неї вернуться, що буде як колись,
Коли всі разом, в жартах без зупину,
А безпощадний і смертельний зрив,
Не рознесе вже більше їх хатинку,
Та що прибігши від бабусі, як завжди,
З розгону впаде в мамині обійми
І поцілує братикову щічку.
Ви уявіть на мить лишень собі,
Як слово «мир» змальовує дитина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620946
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015
[i]А ранок починається з любові,
Із посмішки закоханих очей.
І дивляться так ніжно волошкові
Та серце виривається з грудей.
А ранок починається з любові,
Із філіжанки кави на столі.
І ніжно мить, карбується у слові,
Й рожевим сонцем, виграє на склі.
А ранок починається з вітання,
Із тепло-ніжних слів, що на роки.
А ранок починається з світання,
Із доторків коханої, руки.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620922
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015
[b]«І в чашку, і за комір вам, і в душу»[/b]
або
[b]«Вже листопад»[/b]
[color="#0331d9"][b][i]Вже листопад і кава на столі
Стоїть холодна, мною недопита
І паляниця, запашна, із жита
Обжинки вже минули на селі
Вже листопад – кружля танок листок
І в чашку, і за комір вам, і в душу
А я терпіти цю погоду мушу
До хрусту в пальцях, болю до кісток
Вже листопад – як літа й не було
Все промайнуло потягом-експресом
Холодна кава, з назвою експресо
Така ж холодна, як із льоду скло
Вже листопад з дощами і мороз
З хурделицею разом ходять в гості
Вони чекають час свій на погості
До нас прийти, надовго і всерйоз
Вже листопад – затих пташиний крик
Лиш горобці цвірінькають на гілках
І осінь вже, на міжсезонних стрілках
І час тече, закінчуючи рік
І час тече, закінчуючи рік
Скує мороз поверхні вод і рік
Одягне в білу шубку снігопад
Й закІнчиться, нарешті, листопад
© Микола Карпець (М.К.)
*13.11.15* ID: № 620839
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620839
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 14.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2015
Десь загубився твій вчорашній лист,
Єдиний лист - поема на папері,
Якою в дивосвіт закрились двері
І розламався, падаючи міст.
Не знаю де, вже проклинала всіх,
Бо це єдине, що іще лишилось
Не зібгано - розірване...Приснилось
Таке терпке й солоне - з слізьми сміх.
Я прочитала кожне з сотні слів,
Напам"ять вивчила, неначе відчувала...
Яке ж бо лихо, доле ти не знала,
Що відняла і сонце - світ в імлі.
Нехай той лист колючий, ніби шип,
А пелюстки трояндові зотліли.
Та де тепер знайти хоч крихту сили,
Щоб дихати...хіба чи зойк,чи схлип?
Десь загубився твій вчорашній лист
Чому так гірко, є ж бо телефони
Звонити марно...жебоніло : ...зони...
Нову молитву вчу - прощання зміст...
28.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616852
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 13.11.2015
Надежды тают,
и сил все меньше,
и чтобы расплакаться – сто причин…
Я не представляю,
как трудно быть Женщиной,
когда вокруг так мало Мужчин.
Никто не хочет
промежду прочим
собой закрыть от валлийских стрел,
а ближе к ночи
сползается очередь
к тебе норовящих попасть в постель...
***
От слез ожоги и боль от ран…
Да что там слезы и что там раны:
сегодня спасенный тобой Орлеан
тебе кричит: Осанна!
***
Когда ж за славу окончен спор,
предсказуемо так и нежданно:
кому - корона, кому – костер…
Прости: я там не был, Жанна.
2010г.
На фото: нарцис "Леді Ю". Селекція автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593358
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.11.2015
А ти ще – ніхто…
Ти – ніде і ніяк… ще гостро
вчувається запах знайомий сосни і кедра…
Та хвиля виносить тебе вже на дикий острів…
Ти просто лежиш…
проростає пісок крізь ребра.
Це знову – твій шлях…
Лиш спіралі виток… і кості
твої хтось збере на уламках розбитої шхуни…
Ти просто лежиш… і впускаєш у серце острів...
І бриз океанський…
і вітер його… і дюни…
І дихає в шию
тобі цей чужинський простір...
У тебе - ні дому, ні імені, ані одежі…
А завтра – міста змуруєш до свого зросту.
Відпустиш у небо
свої вавілонські вежі…………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620546
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
ТИ дав мені слова, щоб не мовчала...
Душа почутою жадає бути.
І все, що серед буднів не сказала
я напишу́... Так легко!
Так розкуто...
стою словами над папером білим.
Мені ні звуку він не заперечить...
Прийме́ неноровливо, без дискусій...
Не дорікатиме служінням самозречень!
11.11.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620414
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Дождь… Смывал меня нежно из памяти мира
Дождь… Бросаю дела, я теперь не романтик
Дождь… С холодным расчетом больного вампира
Дождь… Несусь против ветра, я брошеный фантик
Дождь… Бери одеяло, мне холод не снится
Дождь… Лови эти капли целительной влаги
Дождь… Пьянит от свободы и ты будто птица
Дождь… А я носом вниз, подобно дворняге
Дождь… Ликует природа расскатами грома
Дождь… Читая стихи не бросаюсь в отставку
Дождь… И где-то в страницах четвертого тома
Дождь… Теряя рассудок иду на поправку
Дождь… Привычка быть крайним уже не вставляет
Дождь… Мне так надоела сухая одежда
Дождь… По крышам домов расспутно гуляет
Дождь… Какая ни есть, но все же надежда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190725
дата надходження 20.05.2010
дата закладки 11.11.2015
Уже сміялися гаї
жовто-багряно,
І обзивались журавлі –
а в серці рани.
Чекав далекий довгий шлях
їх невідомий –
Не будуть пастись на полях,
не будуть вдома…
І проводжала осінь їх,
з дощем неначе,
Вони ж пливли в височині –
а серце плаче…
А сонце шлях їм осява
в краї далекі,
Сумує-журиться трава:
Їм так нелегко!
Тяжкий-гіркий розлуки смак –
хто пив, той знає,
А серце рветься за всіма –
весни чекає.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619895
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015