Ще мить, ще мить... Щемить та мить.
Защемлено у міжребер'ї серце.
Щемить, щемить. Пече щомить.
Чи можна жити вічність як у герці?
Озветься крок, упав листок.
Останній, що зостався. Плаче осінь.
Безмежний шлях, безкрилий птах
Збиває об каміння ноги босі.
Дзвенить болить, німить. Чи мить
відчинить браму вічності ключами?
Щемить ще мить. Одну лиш мить.
Зима також прощається із нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626596
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015
В нічнім дрімоти пограниччі гуляю в зорях поміж хмар,
Стоглавий змій з твоїм обличчям керує небом, як владар.
- Залиш мене, віддай мій спокій, - кричу, Гориничу, тобі,
А ти на всі сто ший серветки неспішно вяжеш голубі,
І по маленькому шматочку собі в тарілочку з небес
Спокійно моє бідне серце, немов смачний делікатес,
Кладеш, присолюєш і з перцем куштуєш в настрої такім...
І мовиш: - Та віддам твій спокій... Зажди... Ось серденько доїм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611890
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 05.12.2015