Колись тут дівчина стояла…
Стояла й слухала весну:
Народу мудрість сповивала -
Співала пісню чарівну.
Заворожила своїм словом,
Мов те джерельце із землі
Пробилось зернятком,і долом
Засіялось по всій ріллі.
Ростки сподобались народу –
Такі проникливі вірші,
Що не відняти іі зроду
Від Української душі.
З коріння роду виростала –
Волинська зацвіла краса,
Рідненьким розумом співала
Її зворушлива душа
Волинь – колиска наших предків…
Кувалась мова в боротьбі,
І розливалась з осередків -
Завжди пеклась в чужій злобІ.
Загартувалось добре слово,
В неперевершений булат,
Сьогодні солов*їна Мова –
Найкращий ратник і солдат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686483
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 06.09.2016
Сьогодні - свято пеларгоній,
і я пропахла ними мов.
Родинний затишок, любов,
курча пухнасте у долонях.
І я від захвату тремчу:
гостює сонечко в оселі.
Якісь незвичні акварелі...
І квітне музика.Ти чув?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687973
дата надходження 06.09.2016
дата закладки 06.09.2016
Одноклассникам-выпускникам 1976 года посвящается.
Сорок лет по жизненной пустыне.
Кто нашёл родник,кто потерял.
Где источник-там оазис жизни.
Пересох родник-считай пропал.
И пропавших много-очень много.
Единицы лишь родник нашли.
Преуспели в жизненной пустыне.
Ну,а ты,мой друг,молчи,терпи.
Объяснять другим как жизнь сложилась
бесполезно.Не поверят ведь.
Лишь обсудят головой кивая.
Без желания понять и не поймут.
Все с мужьями.Первыми,вторыми.
Приодеты.Макияж.Цветы.
Обсуждают где кого кто видел.
А в сторонке одиноко ты.
Платьице простое и косынка.
Волосы седые,но глаза
как и прежде доброты источник.
Утонуть бы в них.Да ведь нельзя.
Я пришла,чтобы тебя увидеть.
Горя много пережила ты.
Не сломила жизнь тебя я вижу.
Ведь она боится доброты.
Мальчики и девочки седые.
Гордые.Ранимые.Больные.
Сорок лет по жизненной пустыне
с вами мы сегодня отбродили.
Но найти тот край обетованный
так и не смогли.Всё тлен и суета.
Где-то глубоко в душе и в сердце
верим как и в детстве в чудеса.
Многих жизнь вела дорогой трудной.
Есть и те кто умерли в пути.
Нам бы отыскать тропинку в юность.
Но её засыпали пески.
Сорок лет окончили как школу.
Кто уроки выучил.Кто нет.
Смерть-экзамен главный и последний.
Первым кто откроет свой билет?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687163
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
Сей філософський бурний інцидент
Трива од віку:
Втекти від себе?
Маячня.
Хіба ж можливо??
Хоч часом тягнеться рука
Змінить платівку...
Тримає руку вічності контент -
Любити іншу!
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686971
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 02.09.2016
Скінчився серпень.За хвилину осінь
Накотиться туманами й дощами,
Та з листопадом сумувать запросить.
Тому лікуйте душу почуттями!
Хоч восени кохання не весною,
Й пронизує холодними вітрами,
Є кава, плед, та поруч із тобою
Лікую свою душу почуттями!
Вже сонце світить особливо якось,
Затихли весняні шаленні драми,
Осінній спокій – особлива радість,
Тому лікуйте душу почуттями.
Горить вогонь у вогнищі сімейнім,
Дорослі діти рушили світами...
По правді буде все завжди! Напевно...
Лікуйте свою душу почуттями!
01.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687156
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
Ранок зацвів погожий,
Гарний осінній день.
Осінь на маму схожа,-
Звуком нових пісень.
Чую в осінніх звуках-
Давнього літа стук.
В радостях, а чи в муках-
Дотик маминих рук.
Руки чола торкались,-
Болі зникали й сум,
Душі переповнялись
Величчю мрій і дум.
Мамині бачу очі,-
Лагідні, голубі,
Думи завжди пророчі,
Мрії такі прості.
Чую я мами слово,
Мова її проста,-
Щоб ми росли здорові,
Сповненні вщерть добра.
Радужні спілкування,
В чарах любові звук.
Радість і хвилювання
Зустрічей і розлук.
Осінь вже в мене, мамо,
Спокою теж нема.
Болі в собі ховаю,-
Знову іде війна.
Все пам'ятаю, мамо,
Хоч і була мала,-
Як же ми тата ждали,
Вбила його війна.
Горя й біди зазнала,
Час непомітно збіг...
Тепер і я чекаю
Діток своїх з доріг...
Не вистачає, мамо
Слова твого й тепла.
Та все було б нормально,
Якби не ця війна.
Ранок зацвів погожий,
Осінь моя прийшла...
І я на маму схожа,
Сповнена лиш добра...
Осінь же в мене, мамо,
Як і твоя - сумна ,
Як і тоді, так само -
Знов заважа війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616433
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Вітер у осені гуляє, злиться,
Вранішня паморозь біло іскриться,
Схилили голови зранені квіти,
Їм все ще хочеться цвісти, радіти.
Прив'ялі трави засумували,
І до землі сумні припали.
Вони прощаються з зеленим квітом,
Та не вернути минуле літо.
Сумні дерева роняють шати,
Ні, не готові вони ще спати.
Для них ще осінь мудра, строката,
Сьогодні мокра, завтра - багата.
Птахи у вирій вже відлетіли,
Лиш мала пташка десь лопотіла...
Дні вже короткі, холодні ночі,
Смутком сповиті ставкові очі.
А на доріжках свіжі калюжі,
Дощі чубаті, сизі, колючі,
Вітер губатий сердито дмуха,
Мрії і думи в осені плута.
Стежки-доріжки навкруг картаті,
Навіва смуток осінь крилата.
Та все ж ця осінь не винувата,
Можна і в осені не сумувати ...
В осені люди стають спокійні,
В них відновляються мрії й надії...
В смутку осіннім осінь не винна,
Треба і в осені бути щасливим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611017
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Він витязь - не в шкурі, він витязь - у слові,
Він житиме вічно в своєму народі,
Уособлення віри, надії, свободи,
А ще-символ знань, боротьби й перемоги,
І першопроходець, що вийшов з народу.
Найкращий поет із поето-когорти-
Івана Франка і Тараса Шевченка,
І нашої Лесі, і Ліни Костенко...
Він промінь потужний у всій Україні,
І слава про нього живе і понині,
І житиме вічно в моїй Україні.
Несуть його слово народні поети,
Що вірять у слово і добрі прикмети...
І пишуть про нього, завжди пам'ятають,
І твори його до висот піднімають.
Борису Олійнику, Миколі Томенку
Завдячуєм ми за Василя Симоненка,..
А ще Гончару і Шитовій колезі,-
За твори чудові і збірки поезій,
І пам'ять про нього ніколи не вмре,
І в наших серцях він, і в душах живе.
Пророцтва його і його воскресіння,
І житиме вічно поета творіння.
Василь Симоненко-він з нами щоденно,
І твори його живуть в сьогоденні,
І житимуть вічно, вони незабутні,
Нестимуть нащадки у світле майбутнє!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611611
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 06.10.2015