О Боже, вислухай моє благання,
у правді Своїй з Неба прихилися!
Ніхто з людей не має оправдання…
З рабом Твоїм у гніві не судися!
Бо душу мою гонить враг завзя́тий,
життя моє, мов землю, попирає;
у мене тліє серце, дух підтя́тий,
смертенна тьма мене вже огортає.
Над дня́ми, що минули, розважáю,
міркую про діла Твої добрéнні;
свої до Тéбе рýки простягáю,
душá моя ― мов та земля жаждéнна!
Не забарися, ― дух мій знемагає!
Не одвертайсь од мене, щоб не зги́нув!
Хай ласка Твоя зрáння помагáє, ―
на Тéбе я надíї не поки́нув!
Де, Боже, шлях, яки́м іти́ я маю?
Душí моїй без Тебе гóді жи́ти!
Рятуй од злих, до Тебе прибігаю!
Волю Твою́ навчи́ менé твори́ти!
Ти єси Бог мій, Ти ― Госпóдь єди́ний!
Дух Твій Благи́й, Святи́й менé настáвить:
Він поведé менé, де шля́х правди́вий!
Ім’я́ Твоє́ життя́ менí поя́вить!
Я раб Твій! Тýгу мою́ Ти розвíєш,
Ти порази́ш усіх, що ли́хо рóблять;
Ти прáвдою і лáскою подíєш,
Ти ви́губиш усíх, що менé гнóблять!
© Епископ Іов (Коновалюк В.Д.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577555
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 16.09.2015