Я не шукаю більше Бога
Серед своїх, серед чужих,
Хоч часом вже така незмога –
Не по мені останній штрих.
Більш не блукаю манівцями
І не шукаю у юрбі,
Лише і днями, і ночами
Шукаю Бога у собі.
Шукаю кожним своїм кроком
І кожним подихом тепер,
Невпинно, щиро й ненароком
Щоб Божий дух в мені не вмер.
В клітинці кожній, кожній жилці
Про Боже мрію до кінця,
Щоби горіть отій іскринці,
Що наближає до Отця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728723
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 15.04.2017
Ми були вже за крок до волі,
Та тільки ж де тепер вона?
Чи ми заручники недолі?
Чи в тому наша є вина?
Так легко знову обманутись,
Хоч вся довіра – на нулю.
Це – ніби риф не оминути
У шторм великий кораблю.
Ми вже були за крок до волі,
Ми знали вже її в лице,
Та так написано на долі:
Почастували нас свинцем.
Ми вже були за крок до волі,
Ми вже відчули її смак...
Лиш запеклися в серці болі...
І міцно стиснутий кулак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704396
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 05.12.2016
Ну як тобі? Несолодко? Негірко?
Я зовсім не втручаюся в "тепер".
Я бачила, як згасла наша зірка,
А ти безжально спогади всі стер.
Мені болить. І я лікую рани
Чужими і байдужими устами.
Бо, що між нами... Що тепер між нами?
Лиш прірва, що міцнішає з роками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704271
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 03.12.2016
[i]До Дня Стрітення Господнього…[/i]
[i][b][color="#11868c"]Дві горлиці – від Матері Марії…
Дві горлиці – пожертва за Xриcта*,
А в нас – канун Великого поста,
Гіркота втрат й Голгофа безнадії…
Дві горлиці – дарунок Симеону**,
Дві горлиці – пророцтво для людей…
А в нас торгівля Основним Законом,
І забуття… Ісусових ідей!
Та ми запалим лампу Аладдина –
Громична запалахкотить свіча***,
Й народиться щасливою людина!
У Лету кане сьогодення час…
Дві горлиці – як символ християнства,
Дві горлиці! В дзьобах у їхніх – мир
І вість Xриста до злагоди і братства –
Пижі стальні для «Градів» і мортир.
Свою ще відсвяткуємо Громицю –
Зустрінемо весну серед дібров,
Освятимо й утвердимо границі,
Де житимуть братерство і любов…
Дві горлиці – два миру голубочки;
Давно їх матері, як Бога, ждуть…
Коли з війни повернуться синочки
І Стрітенням очистять правді путь…[/color][/b]
15.02.2016
_________
* Пречиста Діва Марія на обряді очищення (40 днів після Різдва)
приносить у жертву дві горлиці, виконуючи припис існуючого Закону
** Симеон чекав зустрічі з Господом вже багато років.
Він міг повмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа
Перед смертю Симеон сповістив, що Немовля, яке йому
судилося побачити, вийде «на служіння спасінню людей».
*** Громичну свічу запалювали на Стрітення (Громицю) та
Заносили в оселю як оберіг від багатьох напастей:
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644090
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Останній твій погляд - у простір, до неба...
- Устань!
Зведися, живи в епіцентрі
людського вулкану...
Такий молодий, ти не знав ще
подібних повстань,-
Розстріляний, впав на криваву
бруківку Майдану...
Були поряд друзі. Попереду хто? -
Вороги?
Ти з ними у школі сидів
на пошарпаній лаві.
А нині то - "Беркут"... Де взять
надлюдської снаги,
Щоб дихать, не вмерти? -
Не треба ні шани, ні слави...
Хотілося жити. По-справжньому жить,
по-людськи,
У Світлому Домі,
де рівний між рівними - друзі...
Там ближче до Бога. Там дмуть
непокірні вітри...
ЗАКОН, СПРАВЕДЛИВІСТЬ...
Та " братські" замкнулися узи.
Обкурений виродок гавкнув застуджено:
- Плі!!!
І кулі прицільно лягли
на убивчі орбіти.
Ти все іще біг,
але вже відірвавсь від землі:
Ти був на Майдані
за волю Вкраїни убитий.
Останній твій погляд - в задимлене небо...
Туди
Пішли твої друзі із жерла
людського вулкану,
Небесна та Сотня... І плакали дзвони:
- Прости!..
А ЩО НАМ СЬОГОДНІ СКАЗАЛИ Б
ГЕРОЇ МАЙДАНУ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645417
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
«Хіба світ і натовп - не краще видовище,
до того ж безкоштовне, подібне до відомого
Піфагорівського торжища?»
(Григорій Сковорода)
Є місто зелене-смарагдове-квітковане:
Місто вусатих равликів-поспішайликів
З хатинками-мушлями розцяцькованими,
Листяними стінами-вулицями тонконоговими,
Стеблиновими, тимчасовими, звіробійними
Та мальвовими, запашними й живими.
Там час вимірюють мохом -
Швидкістю його росту,
Там пророкують і проповідують
Віщуни-слимаки слизосині словолипкі,
Там дощ-не-дощ - подія епохи,
Там мурашник - імперія - Олександра,
Мало не Македонського,
Там струмок лісовий Ніагарою
Тече невідому куди і невідомо звідки,
Там дерево досягає Космосу,
Калюжа хвилями океанськими
Колихає жабія-динозавра ненажерливого,
Там попелиці худобою, а муралі пастухами,
Там ніхто не відає, не знає й не здогадується,
Що зима прийде біла
Неминуча.
Як смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641517
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 08.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KP1kw2Tlckk[/youtube]
Спішить Земля в Одвічнім Торі
Біля одвічного світила,
Летить в своєму щасті й горі -
ЇЇ веде Господня сила.
Яка крізь простір і крізь час
Лише любов’ю проростає,
І кожну мить прохає нас
Іти завжди до світла раю.
Вона висвячує віками
Зорі Різдвяної проміння -
І між галактик берегами
Несе до нас Святе Спасіння.
Знов східні мудреці мандрують
Їх кличе шлях до Палестини -
Крізь війни, біль, крізь долю злую,
Чекають там Месію стіни
Тії маленької печери,
Де лиш на ніч пустили Діву...
А вічність відкриває двері,
А небеса радіють співу…
Знов на солому до маляти
Дари кладуть старечі руки
Як Богові й царю посвяту,
Що прийме всі розп'яття муки...
Спішить Земля… скриплять морози…
Зоря ж Одвічна ся рождає!
А я вклоняюся у Бозі -
З Різдвом всіх друзів я вітаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633852
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Танцює дощ на сцені із асфальту
Зганяє злість і втому на землі
Він поспішає зазвичай на першу шпальту
Всю нашу значимість помножить на нулі
Танцює дощ, йому акомпанують хмари
Жбурляють з неба свої краплі-камінці
І люди вулицями ходять, мов примари
А ти один тримаєш сонце у руці
Холодний вітер із дерев зриває
Пожовкле листя... осені букет
Він із дощем секрети спільні має
Чому ж ти сяєш? В чому твій секрет?
Малює дощ картини на асфальті
Незрозумілі багатьом... сумні
Бо замість нього ти на перших шпальтах
І твоє сонце у святковому вбранні
14.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620947
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015
[img]https://pp.vk.me/c625118/v625118008/43b13/MxJFcoL83ig.jpg[/img]
[i]Їм немає місця на землі,
але вдосталь в нашім серці…[/i]
Сонце стало нічною зорею,
Сохнуть квіти у літнім саду.
Душу біль роз’їдає іржею,
Залишаючи там пустоту.
Роз’їдає так люто, бо знаю,
Опустіла сьогодні земля,
І відкрились ворота до раю
Під палаючий звук скрипаля.
Ти не грай мені пісню криваву,
Не тривож мої струни німі,
Оберни лиш страждання в відвагу
Проживати ці дні, як у сні:
Ніби знову запахло весною
До мурашок, до приступу сліз,
Ніби голос знайомий до болю
Знову кличе до рідних беріз.
І той сон дивовижна реальність,
Закрадається потай в думки.
Але мрію мою, щиру радість
Вщент руйнують останні рядки:
Легше гори зрівняти з землею,
Океан весь розлити в пляшки,
Аніж Вас повернути зорею
Хоч на відстань моєї руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605467
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 11.09.2015
Ось дівчина гарна запостила фотки із моря -
Там мідна засмага в купальниках різних узорів,
Там краби, кальмари, дельфіни й помітна ледь чайка -
Вона безсумнівно вартує великого лайка!
А от новорічне портфоліо, мов з карнавалу,
І бантиком губки посмокчують з молоком каву -
Дивися, мовляв, яка вийшла глаМУРненька зайка
І хутко клади величезного жирного лайка!
А це миле фото, мабуть, освятив сам бог Ерос -
Типова гаряча блондинка залізла на ксерокс.
Оголена майже — на грудях лиш топова майка,
Яка заслуговує (ох!)соковитого лайка!
Ось хлопець в краватці, на бік чубчик, вуса як в сома,
На фото піджак у руках із червоним дипломом -
Нечасто побачиш в мережах живого всезнайка,
Він теж однозначно отримає нашого лайка!
А тут із тату на руках, ще й накачаний мачо
Усім демонструє свою наворочену тачку.
Наповнена фаршем доверху — оце таратайка! -
Сюди також мусим поставити ми мегалайка!
Я кожному хто в соціальних мережах щось постить
Бажаю для лайків нестримно-шаленого росту,
А постам нехай притаманною буде помпезність -
Плекайте натхненно щодня свою лайкозалежність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602255
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 06.09.2015
[i][b]tth [/b]
На краєчку літа... примостилась осінь.
НАДЕЖДА М. [/i]
[youtube]https://youtu.be/r0-B-sJq6jc [/youtube]
[i][b][color="#f7310a"]– Спини, мене, літо! Не хочу у осінь…
– Мене ж гонить вітер… Й отаву вже косять.
– В душі моїй світло – вона не дощить …
– Кінчаються миті?.. Затримайся, мить!
І ось вже вогонь… шампури і димок…
Ідилія… Сон… і сонливість думок…
Та осінь вже о́н – лише длань простягни:
Відомий канон… із сивин давнини…
– Ми вдвох... і нам тепло!.. Для чого нам осінь!
Спини нас, літе́пло, – дуетом вже просим…
Дай впитись вертепом, снаги дай ковток!
…Жене вітер степом… поновний виток…
– Не встиг... докохати – іще повтори́…
– Змайструю будівлю для вашої гри,
Себе ж на зимівлю сховаю під спудом
Й назву те свавілля Осіріса* чудом…
...Та час невмолимий, жорстокі моралі…
Убралась калина в коштовні коралі…
Здавались малими ті дні, куці – ночі,
Та плинули ними години пророчі…
Той літа краєчок, – не край всій землі,
Де дихати є чим... й серця́ немалі, –
Не край мені вечір, що зве у ніку́ди
Жаль-квилем лелечим. Я тут ще побуду!..
*
Замри в мені, оcінь… Я верес збираю…
На кінчику літа,
На кінчику
Раю…[/color][/b]
5.09.2015
________
*Бог загробного царства (єгип.міфол.).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604407
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015
Пірнаю я у дорогі костюми,
Начальства маску я вдягаю,
Та по житті простий я хлопець,
Й зірок я з неба не хапаю...
Ці ролі вже давно дістали,
Та все ж без них життя немає,
Не будеш ти, знайдеться інший,
Який їх з радістю зіграє...
Так хочеться бути собою,
Та маска занадто проста,
На своїх почуттях і бажаннях,
Ти отримаєш з подякою листа...
Піймав ти хвилю, так керуй,
Знайди свободу в кожній ролі,
Бо масок в світі є багато,
Й не всі ти випросиш у долі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415321
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 25.08.2015