Є тільки мить. Розкривши парашут
Свого життя, лечу, як всі, у вічність.
Все ближче твердь, і все ясніше суть,
І все гостріше почуттів готичність.
І слово правди, хоч яке скупе,
І дружній потиск, і мовчання ритми –
Усе у цім повітрянім купе
Тримає нас, не даючи згоріти,
Не долетівши до своїх основ,
Не кинувши в обличчя виклик вітру,
Не зрозумівши раптом, що Любов –
Імператив, який керує світом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716442
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
Обійми мене, благаю. Обійми
Так, щоб аж забракло подиху у грудях.
Лиш єдиний поцілунок, тільки мить,
Ну а потім вже іди, і будь, що буде.
На останок більш нічого не прошу',
Бо любові набрала від тебе вдосталь,
Час розвіє із душі розлуки сум,
Не зігрітою лишивши тільки постіль.
Відпускаю. Не судилось нам життям
Довго ніжитись в любовній ейфорії,
Обійми мене, не треба каяття,
Все одно назад вернути не зумієм.
Може десь-колись ще перетнеться шлях,
Буде так, як то написано на долях,
Поки що, стрічатись будемо у снах,
До сивин у скронях, або аж до скону.
04/02/2014
Н.Хаммоуда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716281
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 05.02.2017
Старий горіх на тин поліг,
Зігнувсь до брами,
Для нас він був як оберіг,
У серці з нами
З тих пір, коли у вирій ми
Знялùсь птахами,
Чекав горіх, чекали нас
і тато, й мама.
Але минали дні, рокù-
Ми не вертали.
Не дочекавшись нас батьки
Пішли за хмари.
Осіла хата, похилилась
Чорна стріха,
Спорùш повився від хатини
До горіха,
Все застеливши, наче килимом
Довкола,
Минає час, униз несе
Шаленим колом:
Зима, і осніь, і весна,
Життя- на захід,
А на горісі в'є гніздо
Самотня птаха.
Засох горіх, на тин повис,
Схиливсь до хати,
Нема куди, нема до кого
Вже вертати...
30/0/2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715368
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 31.01.2017
[u]Присвячую пам’яті Олександра Олеся, перепохованого в Україні 29.01.2017.
[/u]
Він повернувся. Через стільки літ!..
Додому повернувся, в Україну.
Поезія на весь звучала світ.
Душа ж за рідною землею все боліла.
Він повернувся, врешті, назавжди
На землю, котра серце зчарувала.
Вона ж сьогодні в пазурах біди –
Московія політ знов перервала.
Він відчував, що має бути тут,
В землі, якою в чужині так марив,
У вільній, без тісних російських пут,
Та знов її шматують східні маври.
Він повернувся, щоби стати в стрій
Борців за неї. Це – його стихія.
Не довіряв ніколи цій «сестрі».
Живі і мертві – всі проти Росії!
27.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715159
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Не суддя ти мені, не Бог,
І не совість і не покута...
З-поза мурів моїх тривог
Ллється щира твоя цикута.
Ллється хиба твоя за край
І тумани лягають певно.
Не питай мене, не питай.
Все даремно... Усе даремно.
Розгубилися всі думки,
Блудять сироти попідтинню.
Кліпне день і стече в роки.
Промайне десь у згадці тінню
І розтане... Бо ти - не Бог.
Не розгойдуй у серці смуту.
Понад мурами всіх тривог
Лиш любові свята покута.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715171
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
КАРФАГЕН.
Люблю бродити літнім Карфагеном,
Вслухатися в розвалищ голоси:
І, знаєте, стискає серце щемом,
Які величні відбулù часи.
Мов через пальці пролились пісками,
Розвіялись вітрами наших днів
Імперій зміни, війни між царями,
І наче чую, голос прогримів:
-Імперію будуйте в цьому місці,
Бо Карфаген- всій Африці чоло!
І як тут не згадати про Еліссу*?
(Таких ще досі мудрих не було),
Бо прозвучав наказ: землі їй дати,
Лиш скільки вкриє шкіра із бика.
Як там зуміє місто збудувати,
То й правити будè її рука,
Але Елісса вийшла із проблеми,
Порізала ту шкіру на паскù,
І обв'язала скільки поля ними,
Що цитадель вмістилась завширшкù
Пів-Рима, або, навіть, пів-Мілана,
І правила б, якби не хитрий Рой,
Що залицянням, хитрістю й обманом
Прирік, неначе відьму-на вогонь,
Бо дівчина душею була чиста,
І не бажала жити у грісі...
Існує досі самострати місце,
І пам'ятають про той день усі.
Тому й ідуть тутешні і туристи,
Щоб окунутись в тих історій мить...
Люблю бродити Карфаненом літнім,
Який через століття нам кричить
Про міць свою над іншими світами,
Колони стогнуть, молячись Богам,
А у Ель-Джеммі темними ночами,
Лунають дифірамби давнім дням,
Де кров свою лили за Рим і Трою,
Могутні гладіаторські бійці...
Стежинкою історії святою
Крокую між Імперій... навманці.
Карфаген-давня столиця сьогоднішнього Тунісу.
Ель-Джемм-місто в центрі Тунісу, в якому існує точна копія Римського колізею збудована, коли Карфанег був частиною Римської імперії, який належить до всесвітніх скарбів людства і знаходиться під захистом ЮНЕСКО.
У вірші згадана княгиня Елісса Карфагенська( Ді'дон), яка розумною хитрістю ( порізавши бичачу шкіру на паски і обв'язавши нею поля) зуміла взяти у царя Роя багато землі, на якій згодом збудувала цілий Карфаген, але не витримавши його брудних залицять, стратила себе на вогні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715123
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Куди не глянь-довкола тільки море,
Гойдає хвиля синій оксамит.
Залив Махдійський-чистий і прозорий,
Неначе у вінку з каміння й плит,
Що на сторожі вічного спокою
Стоять, неначе стрàжі вікові,
Щоб не забрала буря за собою,
Вітри щоб не зламали штормові,
Щоб не торкнулась хвиля серця міста:
Будинків, пальм, оливкових полів;
Човнів рибачцьких, що, немов намисто,
Насиляні на ниточку кілків*,
Гойдаючись легесенько на хвилях
Вслухаються у пісню всіх вітрів,
Тремтять від страху, щоб химерна хвиля
Не знесла їх від рідних берегів.
Бо все змінитись може за хвилину:
Накотиться, навіє, надлетить,
Шалена, велетенська біла хвиля
І загребе під себе все за мить:
Накриє берег, зніметься горою
Все, що ухопить-понесе на дно,
А потім, задоволене собою
Затихне море. Вляжеться воно,
Забувши, що завдало стільки страху,
Знов зорі захитає молоді,
Засне і місто, лиш відважні птàхи,
Шукатимуть поживу на воді.
* * *
Куди не глянь-довкола тільки море,
(Стою, милуюсь, слухаю прибій)
Дарує плесо лагідне й прозоре
Махдії, вже тепер навік моїй.
Кілок*-залізний стовпчик, до якого прив'язують човни та малі кораблі.
26/01/2017
Махдія, Туніс.
Н.Хаммоуда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714570
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
МІЙ ШЛЯХ
Я не люблю іти чужим шляхòм,
Не копіюю я чиєїсь долі.
І хай не зàвжди з медом. З полином
Долаю, часом, я життєве поле.
Буває, колю ноги на стерні,
Буває, десь надовго застряваю,
Але усе, що суджено мені
У цім житті, від краю і до краю,
Несу, і вірю в те, що мій тягар
Не є найважчим з тих, що випав іншим,
Молюсь, щоб не погас у серці жар,
І Віра у душі щоб була більша.
Н.Хаммоуда.
22/01/2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713752
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Нації вмирають не від інфаркту.
Спочатку їм відбирає мову.
Ліна Костенко
Ще скільки треба тої крові?
Щоби до кожного дійшло –
Все починається з любові,
Так буде, є і так було.
Любов до краю і до роду,
Не вибірково, а цілком,
З криниці мудрості народу
Вбирай у себе з молоком.
Любити треба, поважати
Народ і землю де живем,
Святиню-мову шанувати,
Наш оберіг і наш тотем!
Будь носієм цієї мови,
Без неї ти уже манкурт.
Бо віра й мова це основи
Без них народ лиш натовп, гурт.
З глибин століть спостерігають,
За нами пращури згори
Не зраджуй просять, вимагають, –
Українською заговори!
21.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713513
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Сьогодні рівно рік, як ми з тобою вдвох.
У серці дивний щем. Попереду надії.
Люблю тебе! Люболю і млію від думок:
Чи зберегти любов назавжди я зумію?
Ось, зараз увійдеш. Цілунок. Дотик. Мить.
Тонутиму в очах твоїх небесно-синіх.
А потім буде ніч, яка нас обпалить,
І заколише в снах на піднебесних крилах.
Вечеря при свічках. Троянди. Ти і я,
Улюблений наш вальс. Ось музика вже лине.
Так до світанку нам, чи може аж до дня
Не розірвать обійм-бо ми одне-єдине.
Здригнулись при свічках зірниці кришталів,
Забилось серце так, що музика змовчала,
Бо слів твоїх важких, що вдарили мов грім:
"Тебе я не люблю!"-в цей вечір не чекала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632474
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 21.01.2017
Ти не питай, що в мене на душі,
Бо я, повір, сама того не знаю.
Бувають в ній і бурі, і дощі,
А часом так затùшно, як у раї.
Буває, що у ній цвітуть сади,
І засипають тугу ніжним цвітом,
Буває, стисне так, що назавжди
Хотілося б прощатися зі світом.
Любов, безпека, радість, біль провин,
Хто зна, ті почуття у ній ізвідки?
Чи знàйдеться у світі хоч один,
Хто зміг би розгадати душу жінки?
12/08/2016
©Н. Хаммоуда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683291
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 21.01.2017
За Моршином Баня Лисовицька є –
Село це у Стрийськім районі таке.
Ліси довкіл нього (в них лиси ходили!)
Є й бані, в яких із ропи сіль варили.
Підеш на Болехів, село минеш лиш –
Стотридцятилітнього дуба уздриш.
В честь Йосифа-Франца його посадили,
В той рік, коли владу йому доручили.
Під дубом тим цісар сидів-спочивав,
Як з Відня до Самбора в справі рушав.
З ним були міністри. В честь них липи дві
При дубі посаджені були в траві.
Тут бились усуси із військом Москви.
П’ятнадцять загинуло їх і хрести
Березові, потім і ка́м’яні там
Поставлені були січо́вим стрільцям.
Півсотні усусів залізло у схрон,
А сто п’ятдесят було взято в полон.
Про вбитих борців пам’ятає народ,
Шанує героїв, лінчує заброд.
З Холодного Яру Козак – добрий муж,
Дубочки привіз, посадив тут, довкруж.
Бо слава одна в нас й одна в нас біда –
То східне сусідство, то дика орда.
Приходьте в це місце, під дуб цей старий,
В Лисовицьку Баню, район – місто Стрий.
Тут правлять молебні отці із чуттям.
Минуле не має піти в небуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713527
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Хіба для щастя так багато треба?
Заснути і прокинутись в обіймах,
Дві філіжанки кави на світанку,
І посмішка, така до болю рідна,
Лежати, розпростершись, просто неба,
Забувши про тривоги, і про війни,
Дивитись, як відслонює фіранку,
Й виходить сонце, щоби світ зігріти.
Хіба для щастя треба так багато?
Дивитись, як всміхається дитина,
Нарвавши квітів цілий оберемок,
Біжить назустріч, радісно, матусі,
Душі дарує дивовижне свято,
Яке триває не одну хвилину,
Обійми і солодкий поцілунок,
І "я тебе люблю",-звенить у вусі.
Хіба ж багато треба нам для щастя?
Повірити, що правда запанує,
Добро творити й не чекать подяки,
В добрі нема вікторій чи поразок,
Можливо і не все відразу вдасться,
Та, відпустивши назавжди минуле,
Вперед із щирим серцем, без оглядки,
Творить життя свого щасливу казку.
Невже багато треба нам для щастя?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602403
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 21.01.2017
А веселий сніговик
Дбати про берізку звик:
Надягає рукавички
Й заплітає їй в косички
Білі бантики й перлинки -
Все, що падає з хмаринки.
З пуху білого хустина
У сріблястих намистинах,
Шубка тепла, білосніжна
Зігріває її ніжно!
Білу ліпить він обручку,
Одягне на гілля-ручку!
Стало все довкола біло,
Сніговому серцю мило!
А тендітне деревце
Ясно дякує за це!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713536
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Дивлюсь в твої космічно-темні очі,
Де зорі сяють ніби посмішки іскринки,
Дивитись можу кожну довгу ніч щоночі,
Дивлюсь... і бачу крил твоїх пір'їнки.
Дивлюсь на губи ці рожево-ніжні,
Їх хочу перевірити на дотик,
І сердцем відчувати кожен подих
Я хочу... й бачу твої крила сніжні.
Коли руки твоєї ледве я торкаюсь,
То шквал емоцій струмом пробиває,
На небі наче раптом опиняюсь,
Це твої крила винні, я гадаю.
Вони заполонили моє серце,
Вони й на мить не залишають розум,
Їх хочу осягнути і... не можу -
Жахаюсь залишитися без сенсу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713530
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Життя...
Коли Вона була вагітна п'ятим,
Про Неї говорило все село:
"О, їм би тільки діточок "клепати"",
"Навіщо того п'ятого було?"
"Пора б і стрим собі вже дати. Годі.
На що біднòту плодити на світ?"
Сусідка, перестрівши на городі,
Також навчала, як то жити слід:
Зроби аборт. Що зможеш ти їм дати?
Ось в мене тільки донечка одна,
А кожен день такі великі трати...
А в тебе купа, і грошей катма.
Від чоловіка твòго толку мало,
Ось інші десь шукають легший хліб.
Зроби аборт, лишай дітей на маму,
Якщо не він, то ти збирайся, їдь.
Але Вона не слухала нікого,
(Таких порадниць було півсела),
Чекала на народження малого,
І попри все раділа і цвіла.
Їй те дитя мов додавало сили,
Багатство й бідність -все в житті мине.
Вона щодня молилась, і просила,
Лише здоров'я. Pешта-наживнè.
Роки минали. Діти підростали.
Усякого побачити прийшлось...
Додому, наче до гнізда злітались,
І стільки в хаті радості було...
А ось сусідська дівчинка не їде,
Десь за кордоном вже багато літ.
Допомагають матері сусіди,
Без доньки їй не милий білий світ.
Зайшла до Неї саме в час обіду,
Обличчя сіре, голос аж тремтить:
Я у притулок для самотніх їду,
До вас я попрощатися, на мить.
04/06/2016
Н.Хаммоуда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670194
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 21.01.2017
А які над окопами зорі?
Із наляканими очима,
У небесній своїй коморі,
Хоч у Бога десь за плечима.
Їм вже вибухи ці набридли,
І огидний цей колір війни,
Її вірус, її бацили
І стривожені вибухом сни...
Над окопами мріють зорі
Щоб на нашій Землі жили
Її діти в такій ось змові:
Щоб Людьми всі бути змогли!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713538
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Ти ліпив мене так, як гончар ліпить збанок із глини,
Не жалкуючи сили, старання, уміння й тепла.
Ти заповнював ніжністю лона мого порожнину,
Наче масло, топилась в руках твоїх сильна скала.
І хоч глина тверда була чорна, неначе з болотом,
Із прошарком каміння та шутру з глибоких ярів,
Ти усього себе до останку віддав тій роботі,
Щоб відсіяти зайве.
Ти сіяв... Ліпив.... Ти горів,
Бо ти знав- все удасться тобі, ти ж бо скульптор від Бога,
Від мети не відступиш, нехай би й потратив літа.
Я відчула тебе, й покохала сама ще до того,
Як торкнувсь моїх вуст, щоб вдихнути у мене життя.
Н. Хаммоуда.
21/06/2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673741
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 21.01.2017
Осінній ранок. По перону ходять люди.
Ще мить, і потяг віднесе її далеко,
У інше місто, де про все вона забуде,
Туди, де знову на душі ій стане легко.
Квиток в руці. Такий шалений біль у серці:
Вона прощається із містом, де кохала,
І з тим, кому через свою нестримну ревність
"У мене інший є",- розсержено сказала.
А потім мучилась, ридала до знесилля.
Він не шукав її. Навіщо, раз не милий?
Здавалось, був і сам у стані божевілля,
Про неї думав: тільки, прошу, будь щаслива!
Вона хотіла подзвонити й закричати,
Що то був недолугий жарт. Що то не правда.
Та гордість очі заслонила: буде знати,
Що я ніколи б не змогла простити зраду.
Все зруйнувала. Їдь тепер, зализуй рани,
Сама собі, дурепо, обламала крила...
Та раптом в натовпі майнув її коханий,
Вона до нього, мов на крилах, полетіла.
-Якби ти знав, як я сумую за тобою...
Від'їхав потяг. Їй нікуди вже не треба.
Раділи разом: нам вдалось змінити долю,
А Бог сміявся з їхніх слів високо в небі.
©Н.Хаммоуда
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680991
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 21.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2015
В ноги стелиться дорога,
До батьків іду я в гості.
Їм несу свої думки
Світлі, добрі і непрості.
Свою тугу віднесу
Хай вони її розвіють,
Все погане я забуду
І залишу тільки мрії.
Ще скажу, що їх люблю,
Що без них немає щастя,
І не раз ще повторю:
«Дорогенькі! Ви найкращі!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631574
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Минулий день, зімлівши на вустах,
Відвів тебе кудись у потойбіччя.
В яких ти мріях? У яких світах?
Чи є мені з тобою поруч місце?
Темніє обрій. Вітерець жене
Клубки-хмарини, що зійшлись над ставом,
В-ві сні тихенько позовеш мене,
Я доторкнусь чола твого вустами.
Тим часом небо краплями води
Крізь сито хмар просіється у трави,
Буду я сон твій ніжно берегти,
Веди мене незнаними світами,
Туди де море шовком мерехтить,
Через ліси, птахами понад лісом,
В руці рука- прорізуєм блакить,
Неначе стріли летимо за вітром.
17/07/2015
Н.Хаммоуда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594645
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 26.12.2015
Гойдає час нас
ув усі боки:
Чи не щастить народу на Мойсеїв,
Чи Бог нам посилає фарисеїв,
Що так живем
не рік, не два – віки?
Мені ж здається,
вже прийшов той час,
І перед нами вже – пряма дорога –
Про страх забудьмо, тюрми і тривоги –
От тільки б віри
вистачило в нас!
22.12.2013.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631589
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Ще ранок згус. І всі прийдешні барви
В його сутіні. І повна, нерозділена земля
Воркує перед себе, наче фавни, сни.
А простір: то мовчав,
То возвеличився у безміри.
Він до тла розорив мене,
Та врешті через вінця перелляв
О, сяєва...
Де кожен нерв натягнутий арф'яно
До птаха, звіра а чи до жоржин...
Все дихає!
І я, мабуть, так само
Пружня струна умотана
В небесний плин.
5 листопада 2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631590
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Проходять дні, проходять роки,
Сумують квіти на вікні.
Коли й чому, які пророки
Все напророчили мені.
Цей дім, цей сад, ці пишні трави
Цю дивну вазу на столі,
Грозу і дощ, і цю заграву
І все, що снилося мені.
Всі зустрічі мої й прощання
Всі мої радощі й жалі.
Цілунки, сльози, обіцяння
І мрій далеких «кораблі».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631581
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Як страшно зігрітому серцю у студінь зимову вертатись,
Як важко від серця відняти того, хто вважався своїм.
Це так, мов зловити пташину й навік посадити за ґрати,
Бо зимне гніздо без кохання- це клітка, а зовсім не дім:
Там льодом обложені стіни, що іскрами сиплять рясними,
Колючий мороз тіло зводить , а душу шматує пурга,
Примари проходять повз мене. Обіймами вже не твоїми
Я марно стараюсь зігрітись. Вже душу мороз осяга.
Ковтаю повітря холодне, мов спраглий краплину останню,
Вже холоду наче й не чути. І тіло уже не тремтить.
Провалююсь мов у безодню. Згораю чи то замерзаю?
Лиш перше проміння в віконці вертає надію . На мить...
Н.Хаммоуда
26/12/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631563
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Переглядала старі зошити з віршами. Ой, давніми! Тоді в житті були інші проблеми, інші писалися й вірші. Цей ніде раніше не друкований. Він був дуже особистий, але сьогодні вже можна викинути із зошита в інтернет. Напевно в житті не тільки моєму стаються такі випадки, коли терпіння перевовнює чашу і жінка знаходить в собі сили сказати чоловікові: " ІДИ!"
Давай, тобі я викличу таксі,
Із Богом йди, не оглядайся двічі,
Я не прощу тобі провини всі,
Не заглядай з надією у вічі.
Не хочу більш брехливих оправдАнь,
Недоспаних ночей, і сліз в подушку,
Ти в серці залишив багато ран,
Розбив ущент мою квітучу душу,
Іди...
Неси своє "кохання" геть,
Іди, і забирай мій біль з собою,
Життя без тебе-це іще не смерть,
То ж не дивуйся, що здаюсь без бою.
За що боротись? Ти давно не мій,
"Забудь" й "пробач" тепер не мають змісту,
Ти кинув у вогонь намисто мрій,
А попіл вітром звіяв понад містом.
Іди! Я відпускаю без вагань,
Як лиш зачиниш двері за собою
Дмухне у душу вітер сподівань,
І подарує волю нам з тобою.
2000 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579744
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 18.12.2015
Клубком згорнувшись у своєму світі,
Я нишпорю в думках, шукаю змісту,
В пітьмі застигли мрії незігріті,
Ще мить -зима заволодіє й містом.
Перегорять слова твої останні
Неначе вирок смерті в листопаді,
І довго ще не вернеться кохання,
Не заквітчає цвіт сухого саду.
Лиш часом спогад серце потриважить,
В якім були з тобою ми щасливі,
На мокрих віях досихають сльози,
Немов під сонцем слід рясної зливи.
Н.Хаммоуда.
19/11/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622273
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 18.12.2015
Колись тебе кохати я навчусь,
А поки що живу з тобою поруч,
Ночами ти моїх торкаєш уст,
І обіймаєш, і слова говориш,
Такі слова-що розтопили б лід,
У кожнім серці, хто зазнав кохання,
А я не сплю, і ніч як пара літ,
Не дочекаюсь вже ніяк до рання.
А може ти дарма зігрів мене?
Можливо я не здатна до любові?
Роки летять, а скільки ще мине,
Допоки серце щось відчує знову?
Та тільки ти надії не втрачай,
Благословить Господь і нашу хату,
Молись. Кохай. Кохай мене й чекай,
І я тебе зумію покохати...
(С) Н.Хаммоуда
08/05/2015
P.S. У останньому катрені навмисне-необхідно використана дієслівна рима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579980
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 18.12.2015
Ти мене загубив на зорі,
Коли сходило сонце з-за хмари,
Й не шукав, бо ти знав ще тоді,
Що не бути з тобою нам в парі.
Ти мене залишив яворам,
В буйних травах, омитих росою,
І тепер я дарую вітрам,
Те усе, що пізнала з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582228
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 18.12.2015
Розчервонілось листя винограду,
Немов засмагло під байдужим сонцем,
Ґаздиня-осінь, прогулявшись садом,
Мережить всілась на моїм віконці.
Багряний лист ліг килимом на трави,
Цвіркун-скрипаль вже дограє сонату,
А соловейко відлетів з вітрами,
Не доспівавши пісню розпочату.
У верховітті розгулявся вітер,
Бо вже пора дощам і громовицям,
А я на мить ще зупинила б літо,
Щоб дать душі теплом насолодиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611461
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 18.12.2015
Прощальний дощ осіння ніч розлила,
В календарі від завтра вже зима,
А я іду, від щастя захмеліла,
Це ж треба... Закохалася дурна!
Мені назустріч сунуть сірі люди,
А в мене парасолька-маків цвіт...
Такого щастя двічі вже не буде
Бо закохалась я, у сорок літ.
Я не ридаю, що усе минеться,
Не розповім ні людям, ні вітрам.
Тебе далеко заховаю в серці.
Навіщо знати іншим, що ти там?
Нехай міркують: "Що це сталось з нею?"
А я, згадавши слів твоїх тепло,
Всміхнусь від щастя, бо назвав своєю.
Я ж думала- життя уже пройшло,
А це була всього лиш рання осінь,
Ще й скроні не посрІблились як слід,
І знову юність серце в гості просить,
Бо я кохаю... Хай і в сорок літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620929
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015
Я тут живу, бо тут моя земля
Священна і благословенна Богом
Для мене в світі кращої нема
Хоча буваю за її порогом
Любов ношу цю змалечку у серці,
Яке завжди так прагнуло добра.
Молюсь за твою долю, Україно,
Аби вона ще кращою була!
Посягань ворожих щоб не знала
Несла гордо волю, славу у віки
З кожним днем міцнішою ставала
І купалась в щасті залюбки.
А Дніпро могутній, сивочолий,
Обидва берегИ, щоб поєднав
Від самих Карпат і аж до Криму
Наш народ єдиним навік став.
Мої славні, браття-українці,
На відстані тримайте москаля
Бо колись писав про них Шевченко
Знав їх, мабуть, зблизька, а не здаля.
Не цурайтесь ви свойого роду
Землю цю послав Господь нам недарма
Щоб про неї дбали й шанували,
Знайте, що ціни насправді їй нема!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620934
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015
Куди цей світ прямує?.. У Тартар?..
Чому не можуть люди жити в мирі?..
Чому надворі холодно і сиро,
Коли на небі геть немає хмар?..
Напевно сонце, дивлячись на нас,
На нерозумних, заздрісних, захланних...
Які чекають "шарової" манни,
Тепло своє тримає на запас.
А як інакше глузд наш розбудити,
Аби над почуттями верха взяв?..
Немає на Землі таких держав,
Де люди всі щасливі, дужі, ситі...
Чому?.. Нехай уже багато нас...
Та скільки тій людині, врешті, треба?..
Якщо, звичайно, людяні потреби...
O tempora, o mores! Дикий час!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620940
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015
Минула молодість. Мабуть-бо марно мріяти?
Майнула маревом, мов моря миготінь.
Медами, м'ятами, морозами, метілями,
Між мУзик місячних, мов мряки моросінь.
Минула молодість митарствами, мандрівками,
Мовчазних мук марнотерпінням, манівцем,
Марнорозтратсвом, маловірними манірами,
Марноочікуванням мирним, ментежем*.
Майнула молодість мінлива, малоздержана.
Молюся... миркаю*- минулось маяття,
Могутнсть мудрості молитвою мережена
Межує-мириться з минулим й майбуттям.
Миркати*-нарікати на себе, на когось.
Ментеж*-бунтарство, постання, боротьба з кимось чи самим собою, протистояння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602168
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 01.11.2015
Догарають у городі чорнобривці
Що посіяла старенька на весні,
Зморшки-ріки, розтеклися на обличчі,
Віддзеркалля нелегких минулих днів.
Догасають у городі пізні квіти,
За для них щоранку до криниці йде,
А сама чекає, що приїдуть діти,
Й обігріють серце вже не молоде.
Та скоріше від дітей до хати жінці
Своїм холодом постукає зима.
На столі лежать засохлі чорнобривці,
А за душу дика туга обійма.
Н.Хаммоуда.
06/10/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611677
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 07.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2015
Розчервонілось листя винограду,
Немов засмагло під байдужим сонцем,
Ґаздиня-осінь, прогулявшись садом,
Мережить всілась на моїм віконці.
Багряний лист ліг килимом на трави,
Цвіркун-скрипаль вже дограє сонату,
А соловейко відлетів з вітрами,
Не доспівавши пісню розпочату.
У верховітті розгулявся вітер,
Бо вже пора дощам і громовицям,
А я на мить ще зупинила б літо,
Щоб дать душі теплом насолодиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611461
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 06.10.2015
Дощі осінні наче твої сльози
Впадуть на землю,мов на мою грудь.
Весною зацвітуть у них мімози
Нам спогади у пам'ять принесуть.
Нехай шляхи розмиє твоя осінь
Хурделиця снігами замете.
Візьми кохання,наче сонце босе
Що смуток й відчай у букет вплете.
У смутку відроди чарівні мрії
Забудь образи,хай любов цвіте.
У відчаї вдихни життя надії
Кохання наше вічно-молоде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609823
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 28.09.2015
Я пишаюся – Батьківщиною,
Рідним краєм квітучим своїм!
Незалежною – Україною,
Та безстрашним народом моїм!
Нескоримим і вільним поглядом,
Патріотів, поетів, митців,
Що під вигуки: «Слава!» із прапором,
Боронили наш дім від катів.
Вічна пам'ять всім тим, хто загинули,
У ворожих, гнилих таборах,
Та від кулі шаленої згинули,
У широких, безмежних степах.
Слава Неньці Великої нації,
Що зростила Героїв своїх,
Бо без них би війська федерації
Катували би діток твоїх.
Я пишаюся – патріотами,
Та відвагою мужніх синів,
Українськими батальйонами,
Що боронять нас від ворогів.
Олександр Кобиляков
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609870
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 28.09.2015
Меня за любовь не вини,
Упреки и гнев ни к чему.
Досадно?.. конечно пойму,
Неловко?..ну что ж, извини.
Я в гости ее не звала,
Явилась мне наперерез,
Теперь - это вечный мой крест,
Несусь, закусив удила.
Не думай, что я усложню...
Любовь ведь, она как душа,
Невидима... ждет не спеша,
Не вырвать ее на корню.
Меня не вини, обойду.
Несчастным посмей только стать!
Я ночью умею летать -
Скажи ей, узнаю - найду...
27.09.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609877
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 28.09.2015
Так гарно, по осінньому багряно,
Блакитно й золотисто, ніби рай,
Немає ні дощів, ані туманів,
Розфарбувався стоколірно гай.
По небу чорні хмари не гуляють,
Ні нитки грому, чисте як сльоза,
Такого року не згадає пам'ять,
Щоб не омила вересень гроза.
Я загорнуся у твої обійми,
Й будемо слухать осінь, як колись,
В тім вересні, де ми з тобою стрілись,
Тоді, згадай, так само падолист
Вкривав півсонну землю кольорами,
Додолу позолоту лив рясну,
Ми молоді кохались до нестями,
І осінь нам здавалась за весну.
Н.Хаммоуда
27/09/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609773
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 28.09.2015
Єдиний гімн, єдиний дух, єдиний стяг,
Єдина воля до життя і до свободи,
Є сила й доля. Єдність-найвірішний шлях,
ЄдиномАтерного вільного народу.
Єдному Богу свято вірили, жили,
Єнались щиро, із сусідами братались,
Європи стежкою до правди ми пішли,
Єдним шляхОм, і майже мрії доторкали.
Євромайданом вийшли спільно, всі зараз-
Єдина пісня із грудей всього народу
Єдиногласно в синє небо піднялась.
Єдина пісня... Але де ж вона, свобода?
Єхидний єщір* захопив собі престол,
Єпархіяльні мУри взявся захищати,
Єнгям дурним насправді був, а не вовком,
Єгоркою тупоголовим і паяцом,
Євромайдан узявсь стріляти, розганять.
Європу бачив, як чуму прокляту,
Єднако, вбивце, небо не зізьме "відкат",
ЄрЕпуде, буде тобі за все розплата.
Єдині будьмо-доки сили наші є,
Єдині в боротьбі, живі і після смерті,
Єдиний дух, єдиний Бог у нас жиЄ,
Єднаймось браття-щоб Вкраїні не померти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601795
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 25.08.2015
Голуб голубку голубив. Гнулось гіллЯ горобини,
Грона горіли, гостили. Гамір, гармонія, гам!
Грілись, гніздились, горнулись, гладилися, гомоніли,
Гримнули гаєм галопи:" Горе, голубонько! Грань!"
Громом гонилися гончі, гойкали, галайкотіли,
Гнали голубку. Гармидер, геготи, гвалти, гульба.
Голуба грізно гнобили. Грішнопродажні! Ганебні!
Гинув голубчик... Голубку гАйтою* гнала гурба.
Градом глоди, горобини. Грози, громи, гайворОни,
Голе гніздечко гойдають. Голий громорханий* гай,
Гірко голосить голубка: "Горе голівонці, горе!
Голубе, голубе, гой-я!" Гинув-гукай-не-гукай!
Гайта*-гуляща жінка, повія.
ГромОрханий*-покритий грозовими хмарами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601514
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 24.08.2015
Магія українського слова. Літера Д
Дивоколо .
Дарунок долі-ДОНЯ! Дорогий дукат,
Дорога дальня, довгі дні, далекоглЯди,
Двохсоткаратний дорогущий діамант,
Думок долання, довгождане дивносвято.
Дитині два-дрібенько джерелом дзюрчить,
Дзвінчить дзвіночком дрібка дивослів дитячих,
Девятий. Домбру доконала, деренчить,
Долає "Дівчину дністряночку". Дограти б.
Дванадцять доні. Досвід дорого дере,
Дружила, думала до-віку. Де-там, де-там.
Дволика Дашка, доведе-ж-бо, доведе...
Додуркувала! Добрикалася! Дурепа!!!
Дитині дев'ятнадцять....Дожиламсь! ..
-Догоги доброї, донусю дорогенька!
Далеко! Довго... Домолилась. Дождалась.
Добридень доню, добиралась-ся довгенько.
Дозрів дерен. Дрожить дожовклий деревій.
Дружіться* діти! До добробуту, достатку!
Дзвенить дзвіночок довгожданих дивослів,
Даринка, Дінка- двійко дониних дівчаток.
Дружитися*-одружуватись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601555
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 24.08.2015
Я ніколи, нікому, нізащо тебе не віддам,
Хоч би років громи, хоч би відстані чи заметілі,
Щоб не сталось зі мною-ти в серці. Навічно ти там,
В тому сні, де уперше я щастя з тобою зустріла.
Я ніколи ні з ким не ділитиму навпіл тебе,
Хоч і доля навік розвела нас по різних дорогах,
Ти тепер тільки мій, ти єдиний промінчик з небес,
Що дає мені сили долати жалі та тривоги.
Я з тобою у серці своє проживаю життя,
Що ж із того, що іншій мої почуття на заваді?
Ти дарований Богом, а все у житті не спроста,
Видно доля така, що судилось тебе покохати.
Я вигадую фрази, які не сказав мені ти,
Та ночами ридаю, кусаю вуста аж до крові,
Засинаю в надії тебе хоч у сні віднайти,
І вимолюю в ночі краплину твоєї любові...
10/06/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586571
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 24.08.2015
Бережи мені, Боже, біля хати калину,
Хай цвіте від причілку біло-біло завжди,
Щоб святим оберегом, червоніла під тином
І цвіла Україна - не родили хрести.
Кожен з нас хай посадить оберіг України,
Хай хліба і калина об’єднають народ,
Щоб було понад нами завжди небо синє,
Разом йшли ми на прощу, а не на ешафот…
Хай не плаче матуся і цвіте Україна,
На полях колосяться багаті хліба,
А де хата біленька, розцвітає калина
Щоб нас завжди минали і печаль, і журба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601292
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 22.08.2015
Дуже люболю українську мову. Вона настільки багата, що можна писати вірші підбираючи всі слова на одну літеру.
Магія української мови -літера "З".
Замітала зима заметілі, завивали завії за вітром,
ЗасипАла замети-завади. Загребла, загорнула, загай.
Заховала, змотала-зім"яла, заслонила замерзлим загір"ям,
Закувала засніжену землю заспівала :"Засни, засинай".
Засвітились засріблено зверху забудови зненацька знищілі.
Задзвеніли закохані зорі. Заблищали, заграли, зійшлись,
Закружляли... застигли... змовчали, захмелілі, згорілі, зітлілі,
Задивившись замріяно-згубно, заіскрилися, знов зайнялись...
31/03/2014.
Н. Хаммоуда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570838
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 22.08.2015
Вірю...(надіюся, що збудеться)
Вітром видуло все вересневе,
Відмело, відспівало, відмерзло.
Вже весняне вітає веселе,
Все важке відігнало, віднесло.
Відболіли відбилися війни,
Вже відкаркало враже вороння,
Воз"єдналися всі воєдино,
Всемогуча Всевишнього воля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570890
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 22.08.2015
Спас.
Сіном-соломою стелисться серпень,
Сипле садами сливки, спасівки*,
Сонечко сяє-співається серцю,
Скриня "святкує"- синам сорочки.
Спрагло-святково столи-скатертини
Стрінуть споживу. Смакуйте, Святе!
Стелисться садом, струїться стежина,
Стрічкою сивою стрімко стече.
Стріне стежину ставок стоголоссям
Спогади скрашує спів солов"їв,
Сяду спочити. Скотилося сонце.
Спомином скапують сльози мої..
05/04/2015
Спасівка*-сорт яблук, які дозрівають до свята Спаса Святого.
САДОВО-СНІЖНЕ.
Сивим сонним сніжним світом
Сипле сніг сніжинки спілі,
Сіє світло стоколірне,
Стелить срібло синьо-сіре.
Струменіє синьоцвітом.
Степ стрічає сніжні стріли,
Стелить стежку саду січень,
Сад старенький спорожнілий,
Спить сп"янілий, скрижанілий,
Сняться саду сливи спілі,
Смілі співи солов"їні.
Н. Хаммоуда
01.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572265
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 22.08.2015
Вітає вересень! Вабливо-величаво
Веде в-відчинені ворота володінь,
Ввійти відважуюсь: вербиченька вітає,
Відстигла вишня відмолилась в височінь.
Вельможний верес веселиться. В верховітті,
Вальсує весело володар всіх вітрів,
Веселка вигнулась востаннє -всіти -б, вспіти,
Всім влити вистояних вино-вишняків.
Відвеселилось, відкупалось весноліто,
Відгомоніло, відбриніло, відгуло,
Вітає вересень, відсіює віджите,
Вмиває водами, віщує вседобро!
Н.Хаммоуда
20/08/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600912
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 22.08.2015
[i][РАДІСНЕ
Розвиднілось. Ранок.
Розкрилась ромашка. Радію!
Розкинулась райдуга, розфарбувала розмай.
Розвилася ружа, росквітла-росте, рожевіє.
Розлого-розкішно розлився рікою ручай.
Розрісся, розлігся розхристаний рай резедовий,
Розспівує ремез романси-рівняє рядки,
Рояться рої ріпаком- робітниці ранкові.
Розщедрисвя ранок-розпили росУ рівчаки.
Розглянусь, розчулюсь, розплачусь, розслабну, розтану,
Розійдеться рало, розстелить, розпушить ріллю,
Розпарились роси-розщедрився радісний ранок,
Рихтую рескаль*- розкопаю, ріллю, розіб'ю.
Розсаджую рУслицю. Рябчик розвію -розсію
Ростимуть рослини- розкішний рядочковий рай,
Романок, рочела, роЯ, роговик, рускавія,
Родючий, родинний, радушний розділ-Ріднокрай!
Русниця, рябчик,романок, рочела, роя,роговик, рускавія*-лікарські трави.
Рескаль-лопата.
/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601156
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 22.08.2015
Абрикосово-абсентовий антракт-
Аґрусівка ароматом атакує,
Ах, актриса-австріячка! Ах азарт!
Арій ангельських акорди адресує.
Абстрактую. Аплодую антитакт,
Азіат актрисі арфно асистує...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600954
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 22.08.2015
Переживу, перекричу, пересивію,
Перестраждаю, переплакавши прощу,
Пусте! Пройде, перетрясеться, пернетліє.
Перегорю. Переборюсь. ПеремовчУ.
Переперу, перепрасую, полатаю,
Пустого пафосу подерте полотно,
Прожите-пройдено! Повіривши покаюсь,
Пізнавши правду-понесуся, полечу.
Перелицюю пережите, перекраю,
Перепелицею продовжу переліт,
Перебіжу, перенесуся, подолаю,
Перепочину, перервавши перехід,
Полям полинним,поклонюся, притулюся
По пересохлих, політицею пов'юсь,
Перехрещусь, переосмислю, помолюся,
Посповідаюся. Прозрію. Причащусь!
21/08/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601297
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 22.08.2015
[i]Одного разу ти сказав мені: "Я йду!"
Згоргувши вузликом надії-сподівання,
Залишив сльози, розпач, кривду й самоту,
Мені-не встигнувшій натішитись коханням.
Ти зник- як в бездну канув. Я жила одна,
Тебе хотіла чим скоріше позабути,
На мить замешкалась , та шкидко вийшла з дна,
В якому вже була готова потонути,
І раптом ти... з'явився, наче на яву
В моєму сні-новому й чистому папері,
Ти запитав мене: "Як справи? Як живу?"
-Живу, тримаючи відчиненими двері...
20/08/2015.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601159
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 22.08.2015
Він ніколи не був тобі сином,
Хоч зростився твоїм молоком:
Ти горнула його як дитину,
Він у груди лупив кулаком.
Ти любила його, наче мати,
Не робила ти кривди йому,
Він не став твоїм дітям за брата,
Розпаливши у хаті війну.
Ти просила його схаменутись,
Пережити негоду разом,
Тільки де ж він бажав тебе чути,
Як сусід поманив мідяком.
За яку ж таку, люди, провину,
Син відрікся домівки, сім'ї?
-Як в чужому краю тобі, сину?
А у нас тут повсюди бої.
Не вертається син до матусі,
Хоч і там він навіки чужий,
Плаче ненька, страждає в розрусі,
Був би тільки здоровий-живий.
Ти зростила його із колиски,
Годувала своїм молоком,
Скориставши любов материнську
Він лишився чужим байстрюком.
07/02/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557941
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 20.08.2015
Дружинам солдатів присвячено...
Вони прощались. Обіймились і мовчали,
В таку хвилину були зайвими слова,
Та їхні очі , мов навмисне, видавали-
Що мав на серці він тоді ... а що вона.
Журився - як вона тепер одна, без нього,
Бо вже на днях повинен народитись син,
А він, можливо, й не побачить вже малого...
І швидко гнав од себе думи про загИн,
Бо він тепер не має права помирати,
Він зобов'язаний вернутися живим,
І уявляв, як відхиляє двері в хату,
А син біжить, щоб привітатися із ним.
Як візьме він його, підійме аж до стелі,
(А мати злякано дивитись ме на все),
А потім будуть поцілунки, сміх веселий.
Він хоче бачити як син його росте...
Та тільки Богові Всевишньому відомо,
Кому повернення судилося з війни.
Вона одна уже верталася додому,
Й молилась :"Господи, спаси і сохрани".
24/04/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576875
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 20.08.2015
Цей вірш-доля одного із тисяч наших хлопців. Цим віршем я хочу подякувати всім жінкам- дівчатам та дружинам солдат, які у важкі хвилини не залишають їх на одинці із їхнім горем. Слава Україні!
Герой-ботанік.
Я ріс хлопчиною простим, навчався в школі,
Любив рибалку і гербарії із трав,
Не думав зброю в руки брати я ніколи,
Весь "дружний" клас мене ботаніком прозвав.
А потім армія. Від неї не ховався,
Віддав державі чесно я синівський борг,
У роті танковій . Виконував прикази,
І в зброї знав уже тоді я добре толк.
А далі дембелем прямісінько у Київ,
Де на Майдані вже почалася стрільба,
А звідти доля по війні мене носила,
Де за життя іде зі смерю боротьба.
Коли зірвався танк-горів я мов у пеклі,
Страшним вогнем палав із ніг до голови,
А потім темнота... і світло у тунелі...
І хтось кричав мені:" Живи! Живи! Живи!"
Я бачив з неба, як склонилась наді мною
Худенька дівчина з очами наче льон,
Я чув між хмарами, що бігли піді мною,
ЇЇ молитву і мій стогін в унісон.
А потім жити не хотілось. Як тут жити
Коли ні рук, ні ніг? Навіщо те життя?
І тільки чим я мій у Бога заслужити,
Що поруч знову появилось те дівча?
Вона мене тягнула з бездни крок за кроком,
Усю любов мені і сили віддала,
За довгий місяць, що мені здавався роком,
Зуміла вирвати мене зі смертних лап.
Ні, я не вірив, що зумію жити далі,
Та ще й кохати так, як мріялось колись,
Моя кохана мені сили додавала:
" Дивись в майбутнє! Не корися а борись!"
А я й не думав, що мені пізнати вдасться,
Те найдивніше із найбільших в світі див,
А вже в колисці засинає наше щастя,
Яким із нею нас Господь благословив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599658
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Червоніє нестриманий серпень розпеченим потягом.
Я стікав, наче річка у темінь ліхтарну з води.
Тво́я смагом насонцяна, счулена в серце, спекотина
Наче кликала і зазивала: ходи ж но сюди...
...Ти ледь йшла за своїм чоловіком з двома рушниками.
Я ...догнати – догнав: «Там ...Палац – Ви лишили? з піску?»
І гукало повітря моїми значними ковтками,
Перетворюючись в суховійну обіймку рвучку.
Чоловік твій, спинившись, ще швидше вперед владно рушив.
Ти ...очами мені усміхалася під капелюшком.
12.08.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599165
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015
Маю я таку нагоду,
Та повідаю «пригоду»,
Дайте відповідь дитині,
Всіх питає у родині,
І у батька запитався,
Хутко, тато наш сховався,
Старший братик - очі тупить,
Голову рукою лупить,
Де ж цю відповідь знайти,
В інтернет, хіба, іти?
Мамо, що ви мовчите,
Чи як батько втечете?
ЧМО – така собі людина,
Вона добра і гостинна,
Тут проблема невелика,
Як нап’ється, то базіка,
В вищу школу не потрапив,
Іспит з мови «зацарапав»…,
Чоловік – Мала Освіта,
Пояснила сестра Віта…
08.08ю2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598822
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 10.08.2015
Жінці.
Я сік твій пив, в тобі я проростав,
Тобою дихав, розквітав у лоні,
Відроджувавсь і знову помирав,
Впірнав у тебе, наче у безодню.
І я літав , неначе в небі птах,
Я із середини тобі дивився в душу,
Тримав гаряче серце у руках,
Немов троянди ніжної пелюстку.
В твоєму тілі я немов зникав,
Ділився в нім на атоми, на порох,
Здавалось, аж до сонця долітав,
Коли із вуст твоїх зривався подих.
Я з неба падав , розбивавсь між трав,
З промінням сонця я стікав росою,
До попелу згорав, кохав..кохав...
А як тобі було тоді зі мною?
26/04/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577216
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 10.08.2015
Якщо любиш-мовчи! Почуття не викрикуй на людях,
Не показуй нікому сіяючих щастям очей,
Бо жорстокість людська, не жаліючи, скривдить, осудить,
Ще й до того розлучить закоханих рідних людей.
Якщо любиш- радій, тільки крий свою радість у серці,
Віддавайся любові, та так, щоб не бачив ніхто,
Бо та заздрість людська ураганом незванним ввірветься,
І сліду не залишить від ніжних, яскравих квіток.
Якщо любиш-молись! Бо кохання дароване Богом,
Він зуміє найкраще для тебе його зберегти,
Проти всякого зла є Всесильна опіка святого,
Якщо любиш-кохай, і розправивши крила, лети!
08/08/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598417
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 10.08.2015
ТЛЕЕТ В ТЕСНОЙ ПЕЧУРКЕ ХАМОН,
ПАРМЕЗАН ПРЕВРАЩАЕТСЯ В ДЫМ,
И ПОЁТ РОССИЯНАМ КОБЗОН
ПРО СТАБИЛЬНОСТЬ, ДУХОВНОСТЬ И КРЫМ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598614
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 09.08.2015
1
А сніг летів. Летів і ще не знав,
Чи на Землі йому будуть радіти люди,
Стелився їм під ноги, одягав дерева й вулиці у білі килими.
Від сяйва зір п'янів і малював,
На тілі міста як маляр, свої етюди,
Білив стежки й дороги. Простеляв пухову ковдру, снігову, перед людьми.
2
А люди йшли ступаючи у сніг,
Топтали ніжність, що для них післало небо,
Вже їх світанок сонцем зустрічав, а сніг летів, торкавсь цілунками облич.
На кожнім з них лишав незримий слід,
Та тільки людям тої ніжності не треба,
А хтось із них дратовано шептав:"Коли ж той сніг уже зупиниться? Коли ж?"
3
Зимовий день зігрівся, розімлів,
У полудневім сонці пестилося місто,
І танув сніг. Моталися в клубки - струмочки плетева,
що виткала зима,
І зрозуміло без банальних слів,
Що за вікном за мить усе позбулось змісту,
А сніг чекав, бо знав що звисоти, вночі розлиє він білила крадькома.
09/02/ 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558473
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 09.08.2015
Увінчаний славою й честю
Господь в ризах світла постав.
І зло, щоб із світу понести,-
Він Сам на Голгофі страждав.
Простяг закривавлені руки
І Сам обіймає весь світ.
Прийди, Він візьме на поруки,
Бо вже тебе викупив з бід.
Вінець вже готовий на небі,
То байка, що ти наркоман
І гнити живому не треба:
Ісус бо тебе покохав.
Повір і прийди до Ісуса
І болі свої принеси.
Відкрий своє вухо, послухай
І більше тягар не неси.
Віддай Йому муку, страждання
Більше в під’їзд не втікай.
Залиш ти свій страх і вагання
І серце мерщій відкривай
Для нашого Господа Бога
І більш не ходи навмання.
Від Нього іде допомога
Всім кожної миті, щодня.
Він змучених всіх розуміє
І кличе щоденно: «Прийди!»
Серця лікувати уміє
І вирве тебе із біди.
Мерщій же іди, не вагайся!
Безцільно уже не броди,
Любові Його не цурайся,
Напийся живої води.
Галина Яхневич.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598500
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 08.08.2015
Співають півні на Волині,
Як не співають більш ніде.
А у дівчини очі сині,
Вона до мене не прийде.
Ой не співайте голосисті,
Не крайте серце молоде.
Її в весільному намисті,
До вінчання вже хтось веде.
Нехай уранці буде спокій,
І у житті хай буде рай.
Як півнів спів такий високій,
Душа моя не плач - співай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598446
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 08.08.2015
СУСІДОВІ, що вернувся з Луганська в село на Тернопільщині через 40 років після від'їзду..коли вже припекло.
З приїздом , сусіде? Ну як там, біда у Луганську?
Очам не повірив, то ти повернувся тепер?
А ти пам'ятаєш, як пасли худобу на Панській*
І ти "Кобзаря" так читав, що до дірок затер?
А потім поїхав ти вчитись у свій Ворошилов,
Вернуся додому і мову ти рідну забув,
По руськи балакав... Та тільки сусідів смішило,
Бо ти і півроку далеко від дому не був.
А батько твій, гордий за тебе , і щоб догодити,
Та всім показати-що син не якийсь там селюх,
Почав так як ти "по расейські" в селі говорити,
А замість картуза тепер він одів капелюх.
Злітали літа, народились у тебе вже діти,
Ні слова на рідній балакать ти їх не навчив,
І як не просила матуся твоя, хоч на літо,
Онуків до неї ні разу ти так й не пустив.
А зараз, коли твій будинок рознесла гармата,
Чому ти приїхав у "Богом забуте село"?
Невже ти зібрався ховатись у батьвовій хаті ?
Та тут між Бандерів сто років тебе не було...
А може вагаєшся ти життя свого сина?
То я ґарантую, його тут не скривдить ніхто.
Ти тільки йому розтолкуй, що у скрутну хвилину,
Завжди повертає пташина у рідне гніздо.
Панська*- Панська долина, поле в селі Поділля на Тернопільщині.
02/05/2015.
© Н.Хаммоуда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578433
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 08.08.2015
Другові мого сина, синові хороших знайомих, і просто світлій дитині, Василю Кишкану і всім хлопцям- захистникам.
Хлопчику з сусіднього села, я тобі вклоняюся додолу,
І батькам я дякую твоїм, що привили до Землі любов,
Як же промовчати я могла, ти й за мене теж пішов із дому,
Битися із ворогом на смерть, без вагання, що проллється кров.
Хлопчику з сусіднього села, ти вже вкотре йдеш в огненне пекло,
Матінка щодня у молитвах просить, щоб вернувся ти живим.
Вчора ти світлину їй прислав, де смієшся і блакитне небо,
І ніхто й подумати б не міг, що вона-то вістка із війни.
Хлопчику з сусіднього села, хай дає Господь здоров'я й сили!
Хай скоріш закінчиться війна, щоб стежинка в хату привела,
Обіймаю, хоч і на словах. Янголи тебе щоб хоронили...
Ти й мені будеш тепер як син, хлопчику з сусіднього села!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580789
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 08.08.2015
Добрий день, моє сонце! Чи дійде ця звістка, чи ні?
Тільки з цими рядками до тебе, кохана, я лину.
Кожен день може стати останнім на клятій війні,
Що там день? Може стати останньою кожна хвилина.
Так боюсь залишити несказаним, що не сказав:
Лиш одною тобою живу-ти мій подих і Віра,
В кожнім сні( як вдалось задрімати) тебе обіймав,
Ти мене цілувала й всміхалась так лагідно й щиро.
А учора в окопі, як тільки лиш очі стулив,
Ти з'явилась мені в білій сукні-неначе до шлюбу,
В ту хвилину із "Градів" роздався ворожий наплив,
Тут я крик твій почув, і слова:"Бережи себе, любий!"
Ворог знов атакує-та ми відіб'ємось, повір,
Хоча смерть із косою чатує на кожному кроці.
Та не місце й не час для сумлінь, для страху і зневір,
А тим більше для сліз, чи яких недолугих емоцій.
Прощавай, моя мила. Цілую, хоча й на словах,
Десять днів і ротація. Все надолужим невдовзі.
Я зустрінусь з тобою в украдених ворогом снах,
Ти ж молись, і чекай, що з'явлюсь на жаданім порозі.
07/08/2015́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598244
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 08.08.2015
Сон.
Поцілуєш мене серед ночі,
ледь торкнешся устами щоки
ти будити мене не захочеш,
бо прийшов щоби знову піти.
Потривожити сон мій боїшся,
тільки я, мій коханий, не сплю,
догорить тиха ніч, наче свічка,
вслід тобі прошепочу: "люблю".
Але слів ти моїх не почуєш,
зникнеш десь в темноті за вікном,
спрагу лона мого не вгамуєш,
бо сьогодні ти був тільки сном.
12/01/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550862
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 08.08.2015
Усім нашим воїнам-захистникам присвячено!!!Повертайтесь живими!
Війні тебе, коханий, не віддам,
Хоча вона так бореться за тебе,
Любові не здолати ворогам,
За тебе я молю щомиті Небо.
Тебе війна не вирве з вуст моїх,
Бо ти десь далі-ти в самому серці,
Тебе ховаю там від бід усіх,
Туди вона ніяк не добереться.
Тебе війна у мене не вкраде,
Тебе я їй позичу, ненадовго,
Буду щодня чекати, що прийдеш
І принесеш жадану перемогу.
Н.Хаммоуда
21/03/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568586
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 08.08.2015