[i][color="#ff0000"][b]Лиш сон… Не яв… Та все так зримо:
Зустрілись поглядом… І що ж –
Вже полоснули серце рими,
А в тілі – млість… пещота... дрож...
І ти стоїш, немов билина…
В промоклому, як хлющ, плащі…
А я до тебе серцем лину –
З лиця я п’ю твої плачі…
І вперше ось за сотні років
Промовив щиро: “Будь моя!”
І в серце враз вселився спокій,
Немов потрапив в лоно я
Давно омріяного раю,
Де квіти, діти, я і ти,
Де враз нетлінно я згораю…
І вже не маю сил іти.
…Та в яві – мить: ми – на платформі…
Зібрав нехитрий твій багаж ,
Уже заповнені всі форми,
Ще мить – й ти за кордоном аж!
Я ж тут, удома! Залишаюсь,
Аби плекати новий рай…
Уже без тебе! Милий краю,
Мене, мій біль в мені розрай![/b]*[/color]
9.07.2015
________
*Нехай пощезне та держава,
Котра гарантії не дасть,
Щоб я не плакав… Гірко… Ржаво…
…Нехай палає болем власть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592729
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 15.07.2015
Ты вновь уснула на моем плече-
Я все не спал.
Но, разбудить тебя по прежнему боялся.
А ночью дождь, по окнам постучал,
Он мне помочь как будто бы пытался.
Свободной женщина бывает лишь во сне.
Свободной, словно маленькая птица.
Совсем не важно на чьем она плече.
Ей снится тот, к которому стремится.
Он не давал бы спать и по нему скучаешь.
Сценариев любых у жизни много,
Ты на моем плече лишь засыпаешь,
Но просыпаешься в объятиях другого.
Сон не берет и снова хочется курить,
В дом просочилась скверная погода,
За все, когда нибудь приходится платить,
Но сколько стоит,- женская свобода?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591924
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015