Разошлись по домам, растопив напоследок мартены,
все поэты, что копят натужно чужое дерьмо,
не попавшие крыльями в такт, не нашедшие вену...
...только чудо, увы, не умеет свершаться само...
Всем интимным по духу друзьям раздают папиросы,
опечалив глаза, поглощают зеленую соль,
и читают Бодлера бухим, одноногим матросам,
и за пазухой греют могильную робкую моль.
А потом зависают, угрюмо кусая иголки...
В их карманах полно неотстрелянных радужных гильз.
А вокруг, как на зло, не найти ни одной барахолки,
и дома их засыпаны снегом просроченных виз.
И проходят года, и ломают поэтовы кости,
и танцуют, вцепившись в бордюр, как всегда, фонари...
Остывают мартены, поэты сморкаются в простынь.
И спиваются рифмы. И любят всех НАС изнутри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276854
дата надходження 24.08.2011
дата закладки 19.08.2016
Васыль Симоненко «Я в дни суровые встречался с вами…»
(перевод Владимира Туленко)
Я в дни суровые встречался с вами
Когда огней кровавых языки
Взвивались от земли под облаками,
И небо рвали авиации полки.
Тогда вас люди называли псами,
Ведь вы лизали немцам сапоги.
Кричали: «Хайль!» охрипшими басами,
И «Щэ нэ вмэрла» пели, как могли.
Где вы прошли – пустыня и руина,
И трупов больше, чем для мертвих ям.
Плевала кровью «нэнька Украина»
Вам в морды, да, и вашим господам!
Вы б пропили, несчастную, в итоге,
Распродали б и нас, как горсть земли,
Когда б с востока не пришла подмога,
Что оказали всем нам «москали».
Теперь вы вновь, связав , как можно, кости,
И в розницу, и оптом – что по чём!
Зовёте новых висельников в гости,
Заманивая салом с калачом.
Вы будете слоняться по чужбинам,
Пока вас чёрт к себе не заберёт!
И знайте – «Щэ нэ вмэрла Украина!» ,
И не умрёт!
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQhmiRm_j4OTzxEU1t-Ut744mA0q417DVAReAdFP7U1O0BDrGLW2Q[/img]
*****
Василь Симоненко «Я зустрічався з вами в дні суворі…»
Я зустрічався з вами в дні суворі,
Коли вогнів червоні язики
Сягали від землі під самі зорі
І роздирали небо літаки.
Тоді вас люди називали псами,
Бо ви лизали німцям постоли,
Кричали “хайль” охриплими басами
І “Ще не вмерла…” голосно ревли.
Де ви ішли — там пустка і руїна,
І трупи не вміщалися до ям —
Плювала кров’ю “ненька Україна”
У морди вам і вашим хазяям.
Ви пропили б уже її, небогу,
Розпродали б і нас по всій землі,
Коли б тоді Вкраїні на підмогу
Зі сходу не вернулись “москалі”.
Тепер ви знов, позв’язувавши кості,
Торгуєте і оптом, і вроздріб,
Нових катів припрошуєте в гості
На українське сало і на хліб.
Ви будете тинятись по чужинах,
Аж доки дідько всіх не забере,
Бо знайте — ще не вмерла Україна
І не умре!+
18.10.1959
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681500
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 04.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2016
Когда-то я что-то кропал, до войны,
Наивно людское, о правде и вере,
И очень посредственный, бравый лимерик,
Казался премудрым, хотя и смешным.
Когда-то я что-то кропал до войны…
Мы в оттепель мчались во всю фестивалить,
И книги, как будто, мы те же читали,
Но, видимо, разные видели сны.
А сон оказался на редкость дурным,
Как будто мы мяса натрескались на ночь,
И гоблин здоровый притопал за нами…
Когда-то я что-то кропал до войны…
Когда-то я что-то кропал до войны,
Наивно людское, о правде и вере,
О честном и добром, большом Гулливере.
Но всё это было. Давно. И давным.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649043
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016