– Моя незаймана, нічна,
Моя кохана!
Моя гаряча й крижана,
Моя остання!
– Долоня на моїм стегні –
Твій вдалий дослід.
Тебе заводить моє «ні»,
Мене – твій досвід.
Зухвалість маєш буть моїм
Цієї ночі!
– Ти – найп’янкіше з-поміж вин,
Я тебе хочу!
instagram: @j.s.garmasch
Надрукований у журналі "Дніпро" №11 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369787
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 20.04.2015
Хто нас своєю любов’ю зігріє?
Хто приголубить рідненьке дитя?
Мамине серце за нас завжди мліє,
Мамине серце – джерельна вода!
Трапиться щось і відразу до мами,
Вислуха нас і промовить тихенько:
«Як мені, діточки, хороше з вами,
Хоч і болить неслухняне серденько».
Ніби недавно вона нас ростила,
Донька до школи не йде, а біжить,
Швидко час плине, вже одружила,
Ось, вже й онуків навчає як жить!
Так, крок за кроком, волосся біліє,
Мати, у гості, дітей з міста жде,
І пригостить, як вона лише вміє,
Ніби в долонях весь світ Їм несе!
Вже рученята тонесенькі стали,
Та, ще кружляє голубка рідненька,
Скільки в житті вона всього зазнала…
Мамо, моя сивочолая ненька!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575555
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 20.04.2015
Воно б іще годилося пожити.
Літа неспішно сунуться згори.
Повиростали, одружились діти –
Сміється хата, повна дітвори.
Іще в нагоді треба внукам стати,
Казками уквітчати їх зорю,
Побачити, як будуть виростати,
Як даруватимуть святе « люблю».
А потім. Потім – правнукам дорога!
Все просто: в них продовжимося ми,
Як ряст топтати витомляться ноги,
Як час підійде сивої зими…
Ще тільки осінь розминулась з літом,
Шлях чорнобривий в’ється в майбуття,
Ще серце не стомилося любити,
Хоч кращий шмат відкушено життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575726
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015