А що між нас? Один твій порух брів,
Мій сміх легкий, що ліг дубам на плечі,
Надії і пориви молодечі
І гул вже розтривожених вітрів.
А що між нас? Лиш стрілка дзиґаря,
Яка то йде, то начебто заклякне…
Захмарне щось намарилось всіляке
У відсвітах нічного ліхтаря.
Між нами що? Залюбленість у світ,
Кав’ярня з ароматами кориці,
Смереками напоєні зіниці,
Та нерозквітлий соромливий цвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684252
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Відшуміли ліси, відлітають у осінь роки.
Вже похнюпився гай, де ще вчора мелодія грала.
Пісня літа мого відлунала на вічні віки,
Й загубилася стежка, якою так довго блукала.
Порозвішаю в хаті я спогади літніх картин,
Пестять пам’ять про літо букети незірваних квітів.
Стежку серця твого віднайду, бо не всі йдуть у Рим.
Як же довго блукати в осіннім оцім лабіринті.
Сиротіють поля, і жита вже посипались в тік.
Яблуніють сади й відгуляли весіллями села.
Осінь в серці моїм, не весніти йому вже повік.
Літа ти не зустрів – нашу стежку я в осінь відвела.
Вже синіє блакить і дощами вмиваються дні,
Он летять журавлі і ятрять своїм «кру» мою душу.
Вони, рідні, вернуться - закурличуть веселих мені,
А до того печаль,я мов листя ногами ворушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684281
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Божья помощь
Путь окончил земной и ушел в мир иной,
человек и пред Богом предстал :
- Боже Праведный,
был ли всегда ты со мной ?
Я так в жизни ушедшей устал.
Не простым был мой путь,
я хотел бы взглянуть,
как я шел, где был прав, где не прав,
что неверно решил, почему я грешил,
где поднялся и где я упал.
И ответил Господь:
– Вот твой путь, посмотри !
Вот твой путь, вот твой след на пути.
Вот твой след, вот мой след,
рядом шли много лет,
я тебе помогал все пройти.
Посмотрел человек, осмелел и спросил –
- Боже Праведный, вот два следа.
Почему лишь один, когда не было сил,
когда вдруг навалилась беда?
Почему ты оставил меня одного,
средь отчаяния, горя и слез?
и ответил Господь:
– Это только мой след,
я тогда на руках тебя нес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684279
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Тебе нема, та мудре слово лине
З пісень твоїх, з плакатів – звідусіль…
Простий і грішний, в правді незгасимий,
Крізь себе пропускав народний біль.
Сьогодні день народження черговий,
Тебе нема, але душа живе
У кожнім щирім серці, в кожнім слові!
Андрію, ми так любимо Тебе!
17серпня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684269
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Вона пливла по людному вагону –
Картаті бриджі, блузка в квіточки,
Ще й кольору бузку балеточки,
Тренується, напевно, до «загону»…
Не знаю її віку, вже – пенсійний,
Враз уявила маму чи сестру…
У нас удома вік цей – «аварійний»,
А тут дає ще до життя снагу.
Упевнена, що жіночка танцює,
Їй не завадять сім десятків літ,
І кожен ранок радісно хвилює –
З літами вільний час для неї – мід…
Ось нашим би жінкам такі турботи,
Проблеми де згубити вільний час…
Стареньких в нас засовують у «доти»…
Ніхто не знає коли вогник згас…
17серпня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684268
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Когда ты улыбаешься, мне нравится.
Когда в глаза посмотришь... Хорошо.
Побудь со мною хоть минутку.
Побудь минуточку ещё.
Минуточка, минуточка, минутка.
Весёлая, игровая, как шутка.
Минуточка, минуточка - одна...
А были ведь с тобой мы до утра!
Когда ты улыбаешься,мне нравится.
Когда ты прикоснёшься... Хорошо.
Побудь со мною хоть минутку.
Побудь минуточку ещё.
Минуточка, минуточка, минутка.
Весёлая, игривая, как шутка.
Минуточка, минуточка - одна...
А были ведь с тобой мы до утра!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684255
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016
В моїм засмученім краю,
В моїй заплаканій Вітчизні
І я заплакана стою,
Хоч є тут люди добрі, чисті.
І сяють справжні імена,
Діла митців сягають неба.
Їх не потрібно обминать,
А ними всім пишатись треба!
По–християнськи слід нам жить,
Ділити порівну хлібину.
Молити Господа, молить,
Аби зберіг він Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684242
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Слава, Боже! Богу слава –
народилась Ярослава!
Хай на щастя, не біду,
перша дівчинка в роду.
Хай на радість всій родині
буде гарна господиня.
Діду й бабі ще для втіхи,
моря пустощів і сміху.
Най росте мала здорова,
буде дівка чорноброва.
Прудконога і весела,
а добра – на всю оселю.
Довгі коси, карі очі,
хай спокійні будуть ночі.
Світлими хай будуть днини
і добробут у родини.
Ще здоров‘я мамі й тату,
щоб усіх прогодувати.
Бо ця дівчинка-синичка,
буде хай лиш перша птичка.
А іще вам на поріг,
подарую оберіг:
Ясі хто чого бажає –
Бог хай вдвічі повертає!
Янгола їй охоронця,
най завжди не гасне сонце.
Буде хай в‘юнка, як мишка,
сяє на вустах усмішка.
Тата й маму не турбує,
щастя й радість їм дарує!
16.08.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116081704773
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684223
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016
З мамою і татом
я іду на свято.
І тримаю у руках
України рідний стяг.
В ньому моря глибина
і небесна далина.
Золоті поля пшениці,
що на сонці колоситься.
Ще й царя морського зуб -
український наш тризуб.
З мамою і татом
я іду на свято!
16.08.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116081608855
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684224
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2016
Птах цей має довгий дзьоб,
Бачить жабу - хилить лоб,
Мить - і кваки вже немає,
Птах її жує, ковтає.
Ситий він, то не в гризоті,
Чап-чалапи по болоті.
Дбає також птах про рід,
Діточкам несе обід.
Всуне жабу в дзьоба, вмить
До гніздечка полетить.
Дітям корм до дзьоба кине,
Тоді трохи відпочине.
Наберуться сил малята,
Корм самі підуть шукати.
(Чапля)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684161
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Що за дивні менестрелі
Навсібіч пускають трелі,
Коли гасне день в траві?
Це звичайно, ...
(солов’ї)
Пташка я не гордовита.
Сіро-сиза в мене свита.
Не висиджую яєчка,
Їх несу в чужі гніздечка.
Чи у лісі, чи в гайку
Вчуєш ти моє «ку-ку!»
(Зозуля)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684162
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YHEZAzntgK8
[/youtube]
Ну а завтра буде знову осінь.
Змиють думки, вчинки, все - дощі.
І життя почнеться інше зовсім.
Те, що так приємне для душі.
Що спалила спека неймовірна,
Жовтий лист відродить цю красу.
А вітри, нехай і непокірні,
Прохолоди часточку внесуть..
Ну та це все буде тільки завтра,
А тепер останній літній день.
Небокрай горить, неначе ватра.
Залишився день один лишень.
Можна уже в літо озирнутись.
Не пройти, звичайно, ті стежки.
І що в нім було, то посміхнутись.
В літі тім були і я, і ти.
Знову осінь і похмуре небо.
Довгі ночі і короткі дні.
Та журитись тут нема потреби:
Ще й осінні будуть дні ясні...
---------------------------------------------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684163
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Віталій Назарук
Розцвітають вишні в молодім саду,
Я до тебе, доле, ввечорі прийду…
В вельоні біліє наш вишневий сад,
А в нічному небі сипле зорепад.
Приспів:
Вишневий сад нам долі об’єднає,
Дві долі наші в доленьку одну.
Хрущі гудуть, а серденько співає
І обсіває цвітом долю молоду.
Загадаєм долю, як паде зоря,
Може приведе нас двох до вівтаря,
Вельон тобі буде, мила, до лиця,
Коли станем двоє, люба, до вінця.
Приспів.
---------------
Фея Світла
Де б я не ходила, не бувала я,
Завжди наймиліша рідная земля.
Там, де батько й ненька, і моя сім'я,
Де обійми теплі, жде уся рідня.
Приспів:
До тебе йду, мов птах лечу,
Мій Богом даний, рідний край. -[i] двічі[/i]
Матінко рідненька, тату дорогий,
Вам уклін доземний і землі святій.
Богу помолюся за вас в височінь
Й миру попрохаю на планеті всій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684101
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Ранок на дворі, а я й не дрімала,
Вдивлялась в світлини свойого життя,
З старенької скрині щось рідне дістала:
Лляне полотно, а на нім вишиття.
Простелена доля, проспівана пісня,
Молитва до Бога, прожиті літа,
І музика скрипки- любов моя пізня,
І осінь на скронях уже золота.
Прийшла, не збарилась у вишитім полі,
І хрестиком білим вкладає життя,
Сцвіло полотно у колишньої долі,
З роками змарніло моє вишиття.
Хоч ранок на дворі, не буду дрімати,
До серця пригорну старе вишиття,
Стежину встелю коло рідної хати:
На ній вишивалось все моє життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684104
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Принишкла кімната, як бранка порожньої тиші,
Лиш кіт у куточку муркоче своїх молитов
І зірку вечірню закоханий місяць колише...
Раніш, пам`ятаєш, жила в цій кімнаті любов!
Раніш, пам`ятаєш, сміялися барвами квіти,
І ми у життя йшли шляхами відпущення й прощ!
Хотілося жити, кохати, співати, радіти!..
А зараз так холодно й порожньо! Вітер і дощ...
А зараз бурмоситься вечір холодним мовчанням,
І ніч до вікна притулилася й німо мовчить...
Ми з місяцем разом не спатимем аж до світання,
Чекатимем сонця, щоб неба всміхнулась блакить!
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684100
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Степом коні, мов вітер, летять.
Їхні очі від щастя горять.
І земля вся від руху гуде.
Своє військо отаман веде.
Козаки, козаки, козаки,
Свою вірність несуть крізь віки.
Козаки, козаки, козаки!
Руки сильні тримають клинки.
Козаки, козаки, козаки –
Мужні хлопці, відважні, стійкі.
Їхня слава не вмре – буде жити.
Вони вміють Вітчизні служити.
Шаблі гострі на сонці блищать,
Скачуть хлопці за волю вмирать.
За життя, за Вітчизну ідуть
І в бою свою славу знайдуть.
Скрізь широкі безмежні поля.
Козаків тут священна земля.
Мчить отаман на білім коні –
Не здолати нас ворогу. Ні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678612
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 16.08.2016
Пуцує ранок шиби – вікна з ночі,
Чаїться сон – ще не проснулись очі,
Лиш сонце, вмите чистою росою,
Промінням хмарки випліта косою,
Цілунком ніжним будить живину.
Дзвенить повітря свіжістю озону,
Земля дарує золоту корону
Хлібів… Ось яблука вже барабанять
В садах рум’яні – соком трави банять,
Як бомбочки маленькі – на шматки…
З дворів качки та гуси – до ріки,
Корови наїдають теж боки.
І арії всі півні проспівали,
Зі сну собаки мирно заскавчали,
Коти парне хлебтали молоко…
Комусь літа зозуленька кувала
І неповторні трелі солов’я,
Легенький порох курочка здійняла,
Розграбала у нім якесь зерня...
Природа, чистота – ідилія…
(16 серпня 2016)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684087
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Серпнева ніч, вже скоро ранок,
Півні утретє по селі.
Туман прикрив пустинний ганок,
Де спали стомлені джмелі.
Горіх беріг вологе листя,
Калина гронами трясла,
Де груша в золотім намисті,
Міцним корінням в сад вросла.
Дари готові вже до Спаса,
Сливки убрались в синяву,
Бджола, оса, до грушки ласа,
А я до кошика зірву.
Дари осінні в гарний кошик,
Збере дружина і тоді…
Візьму малесенький букетик
І буде свято для плодів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684068
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Вже сонечко не припікає,
Хоча дарує ще тепло.
Помалу літечко згасає
А осінь кличе під крило.
Збирають урожай у полі.
О, стільки в ньому трударів!
А урожаю є доволі,
Бо уродив гарно посів.
Благословенний місяць серпень!
Звучать обжинки у полях.
Для трударів країни-неньки
Активний місяць вже настав.
07.08.2016.
Фото автора
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
Україна, м. Хмельницький.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684062
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
О не кажіть мені продажні, люті,
Що в мене мови рідної нема,
Що нам отут рабами вічно бути,
Ні, не кажіть, радієте дарма.
Живе Вкраїна. Важко, але диха.
Живе народ і вміє ще співать,
Тож не несіть в державу мою лиха,
Не смійте мою мову проклинать.
Не роззявляйте на цю землю пащі
І не гостріть кривавії шаблі.
Моя Вкраїна від усіх найкраща,
Тож дайте спокій гордій цій землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684045
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Чорно-білу блузу має.
По гілках весь час стрибає.
Хитра, сміла, балакуча.
Любить щось знайти блискуче.
Довгохвоста, чорноока.
Як же звуть її? ...
(Сорока)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684039
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Цілий день у лісі, в гаю
«Тук-тук» звуки видаю.
Я не цвяхи забиваю –
Корм отак я дістаю.
І зусилля не марні –
Користь лісу і мені.
В стовбур вчеплюсь (жодних втом!),
Підіпрусь іще хвостом
І давай кору довбати,
Комашину добувати.
Кажуть люди, супер стар
Я, від лісу санітар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684040
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
При допомозі Ганни Верес (Демиденко)...
Льон зацвів у чистім полі,
Наче небо, наче долі.
І покликала дорога в далину
Захід сонця вже палає,
А матуся проводжає,
Свого сина, як надію на війну.
Приспів:
Килим в полі льон малює,
Її син в АТО воює,
Мати молиться за нього,
Щоб живий вернувсь назад.
На колінах просить Бога,
Щоб в льонах була дорога,
Щоб його вона зустріла
Й молодий вишневий сад.
Поле льонове співає,
Біжить ненька зустрічає,
Бо впізнала голос сина іздаля.
Чисте небо, зникли хмари,
Його голос диво-чари,
До матусиного серця промовля.
Приспів:
Здрастуй, рідна моя мамо.
Мріяв я про зустріч з Вами
І про синє поле льону,
Де невипита краса.
Мабуть Бог почув молитви,
Вийшов я живий із битви,
Не потрапив до полону -
Врятували небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684037
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Мій Боже, дай мужності біду оцю знести,
Дай сили вистояти в смертній брані,
Любов Твою відчути, і хреста нести
Без ремства, і тепло Твоєї длані
Хай буде на чолі моїм.
В душі святиться отчий дім,
А на устах Твоє ім'я,
Бо ж грішна я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430883
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 16.08.2016
Незліченні зірки! Та до неба мені не сягнути.
Не занурити руки в одвічні тенета небес,
А так хочеться, просто, з тобою крізь простір пірнути!
За собою затерти сліди, не лишивши адрес.
А так хочеться, просто, з тобою забути про "вчора"
Не шукати ніяких "чому?", а тим паче "але...".
А ти знаєш, дурненький, що досі тобою я хвора?!
Й ця хвороба, напевно, уже не відпустить мене.
А так хочеться, просто, усе прирівняти до казки,
Де хороший фінал нам обіцяне щастя несе...
А давай, ми так просто, усі позриваємо маски,
Щоб на "зустрічну" нас із тобою жбурляло шосе.
І до чорта усі нездійсненні й придумані мрії!
Наші замки з піску дикий вітер постелить, як мох.
Бо тебе, мов тату хочу я вкарбувати під вії,
Щоб ділити, єдину, подушку з тобою на двох...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683897
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Чого так літо швидко проминуло,
Чого приходить осінь і зима,
Коли в моєму серці спалахнуло
Таке глибоке й ніжне почуття?
Осіннім холодом земля пройметься,
Повіє вітер, всиплеться листва,
Але в душі ніколи не зітреться
Мого кохання ніжність й щедрота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683892
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Край мій волошковий
І тумани сині.
Птахи із далека,
Що несуть «курли».
Тут моє кохання -
Тут Волинь велика,
Через її землю вдаль
Путі лягли.
Пахнуть вуста медом,
І німіють губи…
А в очах глибоких,
Мерехтять зірки.
Із тобою в парі,
Я позбувся згуби,
Наші разом кроки –
Береги ріки.
Щемку пісню разом,
Заспіваєм двоє…
Бо квітнева доля
В нас одна на двох.
Вірність і кохання –
Це є наша зброя,
Бо ми так хотіли,
Так хотів і Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683884
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Останні літа цього дні
Змиваються дощами.
Журбою пахне. А мені
Журитися віршами.
Мої думки, де я і ти,
Струмочками спливають
У інші вимірі, світи,
І серце вже не крають.
Хай багряніє зелен клен,
І топить лист в калюжах.
Мого кохання сплив човен,
Одна втримать нездужа.
Вишневим квітом відцвіло,
І віддзвеніло літом.
Кохання в осінь замело,
Як нам його зігріти?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683871
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Синій, тихий, гожий Мене вели далі
вечір був, як день, у садки й гаї.
сповнений любов"ю Де пісні співали
й лагідних пісень. диво-солов"ї.
Пісні ті чарівні
і далі ясні.
Очі твої сині,
як і ті пісні.
Пісні пречудово Тоді у гайочку
соловей співав. я сплела вінок.
А ти мені ніжно А ти із кленочка
про любов шептав. наламав гілок.
Ще й нарвав травички,
м"яти й лопухів,
кульбабок й сокирок
і ще й чебреців.
Постелив постельку Я не пам"ятаю,
з трав тих і гілок, що далі було.
й мені на голівку У нас на весіллі
ти надів вінок. було все село.
Роки пролетіли,
вже тебе нема.
Та я ще ходила
у гайок одна.
Солов"ї затихли А якщо й співають,
уже в тім гаю. то вже не мені.
Десь я загубила А для тих, хто ходить
молодість свою. тепер у гаї.
Вже я постаріла,
сил уже нема.
У гайок стежина
терном поросла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683858
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
- Продайте, діду, нам оцього дуба.
Дамо Вам грошей. Гроші чималі...
Пригладив дід свого рідкого чуба:
- Для чого, хлопці, гроші нам в селі?
- За ним не видно двору, а ні хати.
Кому потрібен він, такий старий?..
- Як же це так - дерева продавати?
Хіба ж так можна, діти, він - живий!
Дуб пращурів ще захищав від спеки
І колискові внукам він співав.
У його світ завжди спішать лелеки,
Під ним мій рід сміявся і ридав.
Старий поглянув вперто. Кашлянув.
Насупивсь, увійшов у сіни.
І вітер у словах його загув:
- Ніколи не продам я України!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683836
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
125* цю хворобу ні ти, ані ліки, ні час не лікує…
Твої очі й вуста знов і знову питають мене:
«Чим наповнюєш дні? З [i]нею[/i] радість їх п’єш? Ти – щасливий?
Не хворієш на сум?» – Втішиш давнім: «Що біль? – він мине!»
Відповім: «Я до тебе любов’ю хворію, зрадлива!»
126* чому: і любиш ти - і раниш ти, у серце?..
«Ви поводитесь дивно, синьйор, та чи є в тому сенс?»
– А я знаю, як втішити жінку, засмучену іншим,
Та не знаю лише, як розрадити вас (що найгірше!),
Котру сам засмутив, оспівавши як той Джо Дассен.
127* кристалам двом безцінним синьйорити!
А богині що співати міг одвічний менестрель? –
Що без тебе стільки літ я не прожив би, не зумів би
Без вогню, що в серці, рук цих, губ, очей. – О ні, не зміг би
Без очей бездонно-звабних темних – кольору шпінель!*
-----
*шпінель – кристал, дорогоцінний камінь, після огранки
прирівнюється до алмазів
128* прикметникове. (смуглявою втішений…)
Зачарований, щасливий, зацілований
До нестями, нічко-звабнице, закоханий
Тою пристрасно-покірною, хмільною,
Ой, ще квіткою розпусниці медовою!..
… …
(ні, не рими нічка дарувала,
в прірву щастя зваблюючи нас!..)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683807
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
На чудовій планеті
під зводами синього неба,
У безмежному краї,
поміж стиглих садів і полів,
Я шукаю, бо хочу знайти,
твердо знаючи, - треба!
Тепле серце моєї,
до болю святої, живої землі...
Перелистую пам"ять -
шукаю шпаринку для втіхи,
Бо так страшно лишитись
без повітря, без сонця й води,
Та куди не погляну я,
бачу розставлені віхи:
І туди, і туди, і туди -
не ходи, не ходи, не ходи...
Що ж за доля така
і чому незагоєні рани,
І чому вона плаче,
оповита корінням зі зла...
Продають, розривають її
і нещадно тиранять,
Але хочеться дуже,
щоб довго земля ще розкішно цвіла...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683799
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Вже пахне яблуками у саду серпневім
І груші стиглі, мов сонця малі.
А я іду, біжу, спішу до тебе,
Частиночко подільської землі.
Тут все знайоме, рідне аж до болю:
Старенька хата, наче мати нам,
Й троянда чайна побіля вікна,
Подвір"я заросло спориш-травою.
А біля тину ще стоїть криниця,
Хоча й цямриння мохом поросло.
Нап"ємося джерельної водиці
І втоми ніби й зовсім не було.
Та й відчуваєм - додається сили,
Снагу черпаєм з рідних нам джерел.
Не забуваймо місць, де народились,
Хоч як далеко звідси ми тепер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683777
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Встане Ненька — Україна, осяяна сонцем,
У сорочці вишиваній й відкриє віконце
У широкий світ чудовий, де небо синіє,
Де у мирі та любовi діточки радіють.
Подивиться, як працюють - її прикрашають,
Один одне розуміють, щиро розмовляють.
Та їх мова співучая квітне - розквітає,
Мов веселий соловейко, у гаю співає.
Гляне Мати — Україна та й сама зрадіє,
Скаже, радо посміхнувшись: “Збулась моя мрія:
Стали діти мої вільні у своїй країні.
А їх ворог вiковiчний лежить в домовині.”
І згадає всіх полеглих за волю синочків
Та й захмарять сльози гіркі її сині очі...
Знов, зітхнувши зтиха, скаже: “Пам'ятайте, діти,
Треба чесно й без розбрату вам в злагоді жити.
І тоді не зможе ворог волю відібрати,
А я буду вас любити, як лагідна мати.”́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683731
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
На щоку, на мою впала з неба сльоза,
Запах осені враз я відчула на серці.
У діброву смирну надвечір’я сповза,
Притулились боками гриби у відерці.
Плаче в полі калина у тихій журбі,
Утіша її вітер на путньо та ніжно.
Не схиляй голови за життя в боротьбі,
Хай твоїм ворогам буде тричі нездужно.
Не на все відступає день в довгу цю ніч
Та сполохано зорі ховаються в невідь.
По весні защебечуть птахи й кинуть клич,
Що настала пора стати в славі на сповідь.
14.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683723
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Застигла осінь в маминих очах,
В її руках, у стиглій горобині,
В пожовклих травах, скошених в садах,
В її літах, у всій її родині.
У косах побілілих, наче сніг,
У зморшках, відрахованих роками,
Життя позаду, час так швидко збіг,
Дороги осені лягли між нами.
Розчавлені дощами на землі,
Простелені стежиною до неба,
Вклонюся низько матінко, тобі-
Бо ти життя, яке усім нам треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683682
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Самотність...
Так її бояться...
Немов того
пекельного вогню...
Від неї прагнуть
відчайдушно заховаться,
вдягаючи стосунків
"надміцну" броню...
Самотність...
Майже як проказа...
На прокаженого
всі вказують перстом...
Та як на мене,
є страшніш зараза:
любов вдавати
важчим є хрестом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683681
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
**************
Обтрушує Спас сузір'їв рясну росу,
Утомлена літом, дрімає яса зелена...
Ти - Спас, тож спаси... Бо я уже не спасу:
Здавніла печаль застигає в блакитних венах...
Холодна печать... Знак вічної сили Зла...
Зіяє пітьма. Німа німота навколо...
"Вона ще жива..." - "І як це вона жила?"
То карма-судьба замикає бездушне коло.
Як випливти, як? І виринуть з виру слів?
Підлоти глибінь стискає тугі обійми...
Ти Спас, тож спаси... Ген обрій уже зацвів...
До світла веди... І лезо з-під серця вийми...
Освячує Спас поліття дрібним дощем,
Добріє земля, що плодом рясним вагітна,
Світанок сумний проклюнувся птахом-днем...
Ти - Спас, тож спаси, надіє моя тендітна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683678
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Ліс лікує від хвороб
Добрий лікар гостродзьоб.
У нарядному убранні
З веселкових кольорів
Дятел дзьобом б’є із рання,
В наступ йде на шкідників.
В нього шапочка червона,
Ця ознака, мов корона.
Стука, стука санітар,
Нагостривши дзьоба трохи,
Він почне зі своїх чар,
Шкідникам додасть мороки.
Згоїть рани він в сосни
Ще із ранньої весни.
Враз подасть птахам сигнал:
Всіх дерев володар – він!
Вмілий професіонал,
Добрий лікар, заживін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683675
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Сорока живе в перелісках і в полі,
Відвідує парки частенько доволі,
А ще полюбляє бувати в садах
І участь приймає у різних дивах.
Кругом має вставить свої “п’ять копійок,“
Знаток вона сварок усіх, навіть, бійок,
Мистецтвом польоту вона володіє,
Знайти щось поїсти – це завжди уміє.
На вроду насправді вона – екзотична,
А ось поведінка якась - хаотична:
Буває нестерпна вона і зухвала,
Хоча інтелекту в сороки немало.
Руйнує ще гнізда співочих пташок,
В самої – не дуже такий голосок.
Ще любить до жаху всілякі блистюльки -
Від різних дзеркал – аж до срібної кульки.
Буває, що людям із нею морока,
Така хуліганка оця білобока.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683674
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Твій ніжний погляд -
дотик до душі,
Тебе впустила я
не випадково.
Назустріч руки
простягла свої
І усміхнулась тОбі,
моя Доле!
Твій ніжний дотик
збуджує думки,
Майстерно вмієш
в себе закохати.
Тримай мене, Любове,
не впусти,
Аби не довелося
знов шукати.
Приспів:
Закохана, закохана
у тебе.
Життя набуло
нових кольорів.
Цю пісню я співаю
лиш для тебе,
Того, що моє серце
підкорив.
Закоханий, закоханий
ти в мене -
Навчилась я читати
по очах.
Солодкі сни безжально
крАду в тебе.
Це доля - доля
разом бути нам!
Танок життя
танцюємо
з тобою,
Гаряче танго чи
повільний вальс.
Мені надійно
й затишно з тобою,
Мелодія життя звучить для нас!
Приспів.
14.08.2016.
Фото автора.
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
Україна, м. Хмельницький
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683665
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Минає день, знов за вікном шепочуть ясени,
Старе життя із забуття вертається у сни.
На небесах зоря тремтить і ти тремтиш у сні,
І лиш всміхаються тобі промінчики ясні..
Присниться всесвіт, знов тобі насниться рідний край,
Високі гори вдалині, немов ворота в рай.
Найвища мрія у житті, ота далека вись,
Звідки хмариночки хиткі у далі подались.
Там квітне квіточкою день, там сонечко сіда,
Жевріє сон, жевріє сон, проснутися шкода.
Буває так в житті з людьми, бува щаслива мить,
Ти не шуми, ти не шуми нехай людина спить.
2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683592
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Волинь – це, сину, та земля,
Що у крові - вона єдина,
Тут навіть пісня журавля,
Найкраща пісня України.
Тут Берестечко, Пляшова,
По всій землі в нас кров невинна,
В нас навіть Мавка лісова,
Окраса нашої країни.
Скажу тобі, тримайсь землі…
Її ти маєш боронити!
Тут все твоє, тут всі твої,
Тобі тут, сину, жити й жити.
Онукам залиши сліди,
Ставай лиш в храмі на коліна,
Щоби у серці назавжди,
Жили Волинь і Україна.
Рости хліба, в’яжи снопи
І землю бережи єдину.
Лиш кров’ю ворога кропи,
Волинський край і Україну.
Запам’ятай, що над усе,
Цінує волю в нас родина.
А ворог нам ярмо несе,
Щоб раб родився, не людина.
Волинь твоя, твоя земля,
Щорічна туга журавлина,
Прилине ще «курли» здаля,
І ще розквітне Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683664
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VqEiYp3lAxQ [/youtube]
Коли ти падаєш у прірву,
В якій тобі не видно дна,
Читай тоді Святу Молитву:
Страшна не буде глибина.
Бог подарує тобі крила,
Навчишся швидко ти літать.
І доля шанс тобі відкриє:
В польоті птахом зможеш стать.
І ти злітатимеш до неба,
Усім птахам наперекір..
От тільки вірити в це треба..
І в цю ти казку теж повір..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683653
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Чом поникли сади?
Чом зітхаєте сумно ви зрання?
Нащо рано так слід сивини?
Золотить ваші шати чеканням
Чом так рано поникли сади?
Приспів:
Перший падає лист
Перший падає лист
Зранку роси лягли на покоси
Все у жовтий вінок, заплітає садок
І чарує навкруг , рання осінь.....
Ви не плачте сади, не сумуйте сади
Ще у вирій птахи не летіли
Так буває завжди, так буває завжди
Коли літо заходить у осінь.....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683652
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Медовий спас жнивами знову пахне,
Де сколосились буйні пшениці,
Із дня у день тепло так тихо чахне,
Листок вербовий згублений в ріці.
Ще клапоть літа манить у жоржинах,
Та все ж лелека крила розправля,
Смак осені приваблює в ожинах,
Приляже в полі зорана рілля.
Відпочивать, та знов набратись сили,
Пшеницею весною прорости,
Хліби життя щоб щиро колосили,
Аби меди у сотах принести.
Медовий спас зустріне на порозі,
Благословить зібрати всі дари,
Лелеку проведе в її дорозі:
Щоб в мирі й радості усі були.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683649
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
У Поліському краю, між грибів і ожини,
Очерет у болотах сипле пух до мохів,
У чорничнику низькім протоптали стежину,
А у синьому небі клини видно птахів…
Приспів:
Дубчаки в зелених кронах,
Заховались в берегах,
Ніжні хвилі з передзвоном,
Б’ють крильми, неначе птах...
Знов ранкове Полісся,очі сині відкрило,
Біжать бризи легенькі по піску іздаля.
Я іду по тій стежці, де кохана ходила,
І сміється чарівно моя рідна земля.
Поховайтеся зорі, нехай сонечко зійде,
Хай квітує Полісся, край мій рідний, як сад.
Хай кохання на зустріч на ту стежечку вийде,
Щоб я зміг повернутись на Полісся назад.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683647
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Гарна в мене є ідея:
в день, багатий на свята:
всім любити Маккавея,
в нім любов і доброта.
За любов свою і віру
постраждала вся сім"я:
сім братів і їхня ненька
від сирійського царя.
Замордовані жорстоко,
попри болі, без каяття,
не відмовились від Бога,
Богородиці й Хреста.
Надихнули Мануїла,
всіх прихильників Хреста
і здобули перемогу
в боротьбі проти царя.
У цей день князь Боголюбський
переміг волзьких булгар,
захищав людей і землю
із молитвами Христа.
Чесний Хрест і ще й ікони
Богородиці й Христа
променилися іскристо
сяйвом волі і життя.
Супротивники злякались,
відступили і втекли.
Отак свято появилось-
Перший Спас і на віки.
Носить свято Маковія
в Україні неспроста,
бо у святі Божа воля:
Батька, Духа й Ісуса Христа.
Свято гарне Християнське,
свято волі і тепла.
А ще зветься цей Спас Мокрим
для наснаги і добра.
Отож я в цей день бажаю:
сили, волі і снаги,
жить у Правді і Свободі
і щоб зникли вороги!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683646
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Діду! Морозива хочеш?
Хочу, діточки, хочу.
-Але нам не стає.
-Скільки вам не стає?
Ну,... дві гривні маєм,
А двадцять нам не стає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683631
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Гостродзьоба, чорнопера
Ця пташина-ненажера.
Краде яйці із гніздечок,
Кида в свій живіт-мішечок.
Ще приймати любить купіль
В мурашиній хатці-купі.
Вичища в ній пір’я-свиту
Від усяких паразитів.
Сита – сяде і мовчить.
А голодна – «кар!» кричить.
Дати можна їй корону –
Мудра дуже! Хто?
(Ворона)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683630
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Я не риба і не рак –
Біла блуза, чорний фрак.
Рідко стрінеш мене в місті
Селюсь у сільськім обійсті.
Миттю простір прорізаю,
Комашину поїдаю.
(Ластівка)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683610
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Я народилась на такій землі,
Де сонце ясне пестить всіх промінням,
Де під ногами стелиться мені
Килим, укритий весь пахучим зіллям.
Я народилась там, де зорі ясні
У вишині небесній ся купають,
Й під голубим склепінням висі
Лани пшениці й жита дозрівають.
Я народилася в частині тій Європи,
Де люди чесні, люди - трударі.
Якщо потрібно й ритимуть окопи,
Щоб захистити груди матінки - землі.
Я хочу жити на своїй землі,
Любити, усміхатися , радіти
Й померти, де шепоче прах батьків мені:
"Не зраджуйте ніколи, любі діти!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683609
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Жіноче життя – шлях журби і печалі.
Краплиночки щастя та море жалю.
Бо скільки живу, серце я відриваю
Від милих людей яких дуже люблю!
Жорстока недоля дорогих забирає:
Ким серцем живу, покидають мене…
Їх світлих облич, голосів не хватає,
Без них навіть сонце в цих днях не ясне!
Чому так все склалось? Чому я нещаслива?
Коли полоса оця чорна мине?
Чи є ще на світі якась добра сила,
Що зможе від зрад захистити мене?..
Не знаю про це… Безталання жіноче…
Хоч наче б то людям платила добром.
В короткім коханні, мов крадені ночі,
І зради удар, як долоні ребром!
Не маю вже сил, аби знести всі муки,
Які оці зради душі завдають!
Мабуть, що на себе наклала б я руки,
Та люди зробити цього не дають.
Ще в мене є діти. Моїх весен квіти.
Мої сподівання, труди і жалі.
Оце ради них мені ще треба жити,
Горіти для них на грішній Землі.
грудень 12 р.
***************
Дороги життя простелились крізь роки.
Нас доля чомусь назавжди розвела.
Хоч було між нами, - колись, - лиш півкроку,
Та я двадцять літ без тебе була.
За ці всі літа так багато відбулось:
І в тебе, і в мене не склалось життя.
В теперішній час до нас зустріч вернулась,
Та тільки нам з того немає пуття!
Потрібно, зустрівшись, все знов припинити,
Бо в тебе дружина, бо в тебе сім’я…
Та як мені знову без тебе прожити,
І як тепер бути, - не відаю я!
Не жду я від долі нічого й нікого.
Лиш Бога щоночі благаю й молю:
Дай сил в моє серце забути про нього,
Аби не здавалось, що знову люблю!
неділя, 14 серпня 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683584
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Ось і Спас надійшов...підкотився тихенько навшпиньках.
З медом, яблуком, маком, суцвіттям сліпого дощу.
Я у спогади мчу, мов майстерно настроєна скрипка,
Між сузірь, зодіаків,планет - все лечу і лечу!
Набираю у пригорщі солодко-ніжно-джерельний
Той нектар, в який памˊять додасть гіркоти полину,
Залишаю на згадку цей рідний пейзаж акварельний,
І в ромашковий вир ніби пташка з розгону пірну!
Загорнусь в небеса, що на плечі так тихо упали,
Обережно проміння ще долю мою стереже...
І – миттєвість лише́ до осіннього пишного балу,
Та палає зоря, що ще літнє тепло береже.
Незабутнє...незгасне...і, ніби в житті непримітне.
Потаємне...прекрасне й до щему у серці святе...
І так просять ще літа беззахисні злякані квіти,
Та десь осінь серпанок для всіх в подарунок плете...
©Тетяна Прозорова 14.08.16р.
[b]ЗІ СПАСОМ ВАС, ДРУЗІ![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683572
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Ти — ефемерна фея дощова,
Ти — зіткана зі свіжості і світла...
Твої п'янкі несказані слова
Віршами, як веселками розквітли!
Я вийду в ніч, сп`янію від зірок,
Тебе згадаю і злечу до неба.
І серце — переляканий звірок,
Вистукує: "до тебе", лиш , "до тебе"...
Бушують в серці рими і вірші
Теплом твоїм несказаним зігріті...
Твої слова горять в моїй душі —
Несказані, найважливіші в світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683539
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Не зимує в нас, а в тім
Дуже любить рідний дім.
Сніг розтане, прилітає,
Кут - гніздо своє, шукає.
Чорно-біла в нього свита.
Любить берегом ходити.
Довгоногий, довгодзьобий.
Часом дім на хаті робить.
Ловить жаб він, як ніхто.
Їсть їх і несе в гніздо
Дітям, добре про них дбає.
А ще високо літає,
Вище, як вершок смереки.
Хто цей птах, скажіть?
(Лелека)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683517
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Чому тебе завжди чекаю?
Коли я знаю... не прийдеш...
Надія в серці не розтане
І стежка в нім не заросте...
Чи то любов, коли ти віриш,
Хоч знаєш, що нема у що...
То пустку туги свою тішиш.
Розмова болю ні про що...
Чи то любов, коли зникаєш
У тому погляді крізь час...
Надія в серці не вмирає
І досі вірить ще у нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683513
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Сьогодні в місті і в селі І людям важко працювать
жара і спека. в спекотну пору,
І важко дихати землі, то ж тінь доводиться шукать,
й вітри далеко. річки і море.
Та нам до моря тепер: зась,
бідні до краю.
Туди вже їздить тільки знать,
нам не по карману.
Отож живем в спекоті ми, Жара вже скоро відійде,
звісно, страждаєм а з нею й літо.
До моря їдуть лиш пани, І осінь холодом подме,
дощу чекаєм. морозом й вітром.
Нам не змінити цей процес
й земні закони.
Хоча й великий є прогрес,
є й перепони.
Ми спеку цю переживем Лиш би закінчилась війна,
у літнім полі. що йде на сході.
І свою Віру збережем,- На спеку в нас немає зла,
на кращу долю. вірим природі.
І живемо, й працюєм всі
навіть у спеку.
Війні ми кажем своє: "НІ!"
на всю планету...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683476
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Коли у сварці, слово мов змія,
Безжалісно відвертість твою крає,
Немов серпом по серцю ті слова,
Образи біль у грудях застрягає…
Так хочеться замкнутися тоді,
І довіряти лиш собі самому…
Самотнім бути у своїй біді,
Аби не відкриватись більш нікому…
Коли від сліз розчулиться Душа,
Образа ніби трохи затихає…
Яка ж то злість, пихата та страшна,
Без пострілу, але на смерть вражає…
Най біль твій краще Душу розтинає,
А радість, аж у скронях стугонить –
Нікому хай Душа не довіряє…
Та й не зазнає, зради болю мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683471
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AL2zzX84HCs [/youtube]
В нас пам"ять береже усе старанно.
Постійно ми поповнюєм архів.
І швидко забуваємо про рани,
Що десь колись накоїли гріхів...
Усе це час загоїть дуже швидко,
І зникне назавжди душевний шрам.
Та потайки в душі ховаємо нерідко,
Оте святе, про що не віриш й сам.
Його маскуєм від очей глазливих.
І кутаєм, як любе немовля.
Хоч іноді сльозливих, неможливих.
Таким бува примхливим, як маля.
Але воно своє і дуже рідне.
Ми любимо, прощаємо завжди.
Ніколи в серці жити не набридне..
Любов"ю бережемо від біди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683470
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Що подарувати тобі у день цей святковий?
Звичайно ж найкращії квіти. А знаєш, я просто скажу...
А знаєш, я просто скажу...що ти найкращий у світі!
Що подарувати тобі у день цей святковий?
Я виберу з того, що маю. А знаєш, я просто скажу...
А знаєш, я просто скажу... що тебе ніжно кохаю!
Що подарувати тобі у день цей святковий,
Як щастя пливе над землею? А знаєш, я просто шепну...
А знаєш, я просто шепну... що хочу стати твоєю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683458
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Ти слухала пісню мою.
Ти слухала пісню мою
Про те, як я ніжно кохаю;
Про вроду розкішну твою,
Що квітне в осіннім розмаї.
Про те, що найкращі літа,
На жаль, наче літо минають,
Хоч жадібні наші вуста
Ще трунку хмільного шукають.
Ти слухала пісню мою
Про карі замріяні очі.
Обличчя кривилось в жалю:
Душа бо, старіти не хоче
І тільки світліло воно
Від слів, що невтомно милуюсь,
Що веснами в юність дано
Я те, - як і вперше, - ціную!
Ціную, що ти в мене є,
Що небом у долю дається,
Що серденько ніжне твоє
З моїм завмирає і б’ється…
Ти слухала пісню мою…
13.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683437
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
"Я просто вже давно живу сама -
Так починала тітка оповідку -
В житті моєму холодить зима,
А я і досі пам"ятаю квітку,
Яку мені Він дарував тоді
І ми її пускали по воді...
Де замовкали звуки і пісні,
Всю душу заливав гарячий трунок.
Я думала, що снилося мені
Чи марилося так... Його цілунок
Найперший, найсолодший, неземний,
То доля вже єднала мене з Ним...
Все пам"ятаю, хоч літа - кудись,
Мов час загнав їх прутом за причілок,
Туди, де сповна щастя і біди,
Останні лиш скраєчку ось присіли,
Щоб я згадать устигла й зберегла,
Ту стежку, що до нього пролягла..."
...Дивлюся я на жінку, на красу
І боляче, бо так вона змінилась...
І хочеться сказати: принесу
Вам сонця у долонях... Не зуміла...
Усмішка їй розгладжує лице,
Коли, бува, пригадує про це...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Ясніє все, світлішає навколо -
Не треба їй ні золота, ні срібла -
І хоч яким широким буде поле,
Якби могла, вона б до Нього бігла...
І очі тепло світяться бурштином,
Немов Його побачила за тином...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683411
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Запахом яблук стиглих,
Росами зелен-отав
Приходить щороку серпень,
І день вже коротшим став.
Ілля-Пророк відкриває
Двері у місяць той,
А далі гостей зустрічає
Цілитель-Пантелеймон.
Ну, а брати Маккавеї
Освячують квіти й мед,
Господнє Преображення
Слідом за ними йде.
В народі - Перша Пречиста -
Свято Успіння зовуть.
То ж серпень ним урочисто
Завершує свою ходу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683396
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Говорять – мужики уже не ті,
нема останнім часом джентльменів.
Надійного не стрінеш у житті,
що й говорити вже про суперменів…
Та заперечить вимушений все ж –
то безпідставних наговорів хвилі.
Учора бачив мужика, еге ж,
катав панянку той в автомобілі.
Він не ловив під час негоди ґав,
хоча його й не заставляв ніхто –
над нею пів години зонт тримав,
як та міняла колесо в авто!..
12.08.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116081209219
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683389
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
[color="#0004ff"][b]
[i]Біжить ріка Дніпро невпинно,
А сонце й хвильки не стоїть…
Життя, пташиною, нестримно,
Під канчуком років летить…
Змигнуло й літечко цьогорічь,
Згубивсь промінчик у пітьмі,
Осінній шлейф добі пліч-о-пліч,
Кульбабно вклониться зимі.
Та не сумуй по тім, серденько,
Світ зорепаду ще не згас,
Зими не вічний місяченько,
Лише війни – нестерпний час…
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683376
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
З рисі часто ідуть в галоп,
То куняють, а то заснули.
Обминаючи поворот,
Вони, нове про щось, почули.
Душа прагне завжди удаль,
Хоч не кожному даль дається,
Як сплететься жура й печаль,
Болем в серці враз відізветься.
І життя наче й не було,
Зась летіти, ослабли крила.
Все прожите враз ожило
І береться в людини сила.
Не бажайте нікому зла,
Пеленайте малу дитину.
Щоби сила у вас росла,
Захистити могли родину.
Щоб не спати, а йти в галоп,
Щоб зріднитися із землею,
А коли пролунає: «Стоп!»,
Стати совістю і душею…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683365
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
****************
[b]Осіння палає калина,
Цвітуть чорнобривці в саду,
Над школою рідною ластівки линуть
під пісню дзвінка золоту...
Це школа малим громадянам
премудрі відкрила книжки...
Уроки, перерви - складні і цікаві
шкільної науки стежки.[/b]
[b]Учителя погляд глибокий - [b][/b][/b]
[b] В нім стільки тепла й доброти...
Основи наук і життєві уроки
Отут нам судилось пройти...
І трепетне перше кохання,
І друга надійне плече,
І юність - життя найніжніше світання -
Ми дякуєм школі за це...
[/b]
[b][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683360
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Пам’яті Людмили Овдієнко
Цього життя глибинна таїна –
Не щастя позолочена підкова.
Ви залишили одкровенням нам
Своє високе поетичне Слово.
Воно – магічно-очистна свіча.
У нім така жага і біль пульсують!
Над ним не владний всемогутній час,
Його не можна згадувати всує…
Хай наші долі небеса вершать,
Та нас із ними поєднають вірші.
Заручниця поезії – душа
Задля молитви потребує тиші.
Осиротіло заячав Парнас.
І відчай насідає хижим круком.
Який гіркий оцей медовий Спас!
Яка печаль пекуча у розлуки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683352
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Сум`яттями душі, ніжне і тендітне,
Народжується в серці почуття...
Доторком руки, не сміле ще, привітне,
Так таємниче прагне до життя...
А погляд крадькома, сонячним промінням
І світ навколо наче увісні...
Сліз нектар солодкий, вінчаний тремтінням,
Присвятою закоханій весні...
Серед цвіту щастя у п`янких обіймах,
Все набирає сили почуття...
Щоб назавжди в серці, оселитись рідним
І залишитись в нім на все життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683299
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Пам'яті Устима Голоднюка /йому сьогодні
мало би виповнитися 19/ і усіх полеглих
на Майдані
Ви бачили плаче небо?
То плаче небесна сотня.
Їх правда та гола, самотня,
Зробіть щось, зробіть що-небудь.
Їм навіть в раю болить,
Цим янголам вже затісно,
Так виросло їхнє військо
( Усім так хотілось жить).
Упали в гарячу зиму,
Як падав кривавий сніг...
Історій спиняли біг -
За матір свою... єдину.
Вони ще на Землю прийдуть,
Вони ще разом воскреснуть
За цю недолюблену весну
Й убивць імена назовуть.
За Київ, за Крим і Донбас...
За вбитих, живих, нерожденних,
Відомих й усіх безіменних
Спитають небесні...Час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683257
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Ви усмішці своїй не знаєте ціни:
Такі скарби еквівалентні злоту!
Вам варто дарувати своє фото
Як амулет від всякої чуми.
І я на нього перший претендент –
Хай буде оберегом персональним.
Що може уже бути поміж нами?
Лише такий-от сонячний момент
Коли наллється радістю душа,
Що Вашою привітністю зігріта.
Уже від того, що Ви є на світі –
Великий гріх цю Землю полишать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683245
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Що значать у морі краплинки,
Чи повняться ними моря?
Сильніші від вітру стеблинки,
Що вільно ростуть на полях.
Та іноді крапля - це диво:
Проб"є товстелезний асфальт.
І квітка проб"ється смілива.
Це все із життя і не фальш.
Безпомічна тільки людина:
Неважко її розтоптать..
Немає на то тут причини?
Та легко її відшукать..
У кручу безжалісно пхнути.
І плюнути в душу підчас.
Чи камнем у серце жбурнути...
На це є хороший запас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683241
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Роздвоєний хвостик, тонесенькі крила,
Красуня маленька до нас прилетіла,
Красиво літає, ще й як симпатично
Всі трюки виконує акробатичні.
Поближче горнеться вона до людини,
В гніздечку, мов чаша, - у хлів, до хатини.
Великими зграями сядуть на дроті,
Коли вже пора в тренувальні польоти.
Летить перелітниця в теплі краї,
Залишивши рідні сади і гаї,
Рятує людей від нестерпних комах,
Сама полюбляє поїсти невдах.
Самотність не терпить маленька пташина,
Де ластівка є, там – велика родина.
З землі Богом створена мила пташина
І є перед ним в неї добра “провина“.
Гвіздочки з розп’яття украла вона,
Була б у Ісуса ще рана одна.
Гніздечко не можна її руйнувати,
Якщо поселилась вона біля хати.
Нехай зазвучить її пісня барвиста
З мінливих тонів, що завершені свистом,
Щороку у неї – новенька хатинка,
З болотяних кульок будує пташинка.
Із міста бувають пташки і з села,
Особи поважні, такі ось - дива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683212
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Літо, серпень. Небо чисте.
Око-став. Пісок злотистий.
Дикі качки. Дика м’ята.
Верболіз. Трава прим’ята.
Лепет діток. Хлопців смішки.
Пса гарчання. М’явкіт кішки.
Плескіт хвилі. Крила чайки.
Крики горлиць. Збір у зграйки.
Голе тіло. Сонця промінь.
Пар з води. Судак в судомі.
Риболовля. Пиво. Раки.
Побрехеньки. Щоки-маки.
Вечір в гості. Збір додому.
Шкіра – пічка. Мила втома.
Спогад серця. Тиш надворі.
Літо, серпень. Місяць, зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683210
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
День заходить в золочену пристань,
Зір впадає в обмежену даль.
Все в довкіллі стихає і лишень,
Вітер листя тихенько колише,
Та шепоче про свою печаль.
Вийшов місяць рогалик з за тину,
Освітив край дороги кущі.
Все сміється чомусь без упину,
Розворушив струну – павутину,
І озвалася пісня в душі.
Стало пісні враз в серці затісно,
Знов думки наче букви у ряд.
Що життя це далеке від істин,
Ще воно наповняється змістом,
Ще поки не прийшов листопад.
2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683179
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Літо - це сонце і спека!
Неба прозора блакить.
Лине над лугом лелека,
Жайвір над полем бринить.
Ніжиться річка в промінні,
Лілії пестить свої...
В мареві, мов сновидінні,
Дні проминають мої...
Літо! і час зупинився!..
У невагомості світ -
Сонцю й теплу підкорився,
вибравши вільний політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683124
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016
До нас у гості завітала рання осінь,
позолотила літнім вербам довгі коси.
Уже коротші дні і довші ночі стали,
в осіннім вальсі перше листя закружляло.
Пустує вітерець в старім гаю,
давно вже не до співу солов‘ю.
Потомство голосисте він привів
і у краї далекі відлетів.
Ряснішають в лугах прозорі роси,
та косарі вже не спішать на сінокоси.
На горобині облітає жовте листя,
вона багряне одягла своє намисто.
І смутком тихо віє у садку,
не треба вже ховатись в холодку.
Осіннє сонце ніжне, не пече,
торкає лиш промінням за плече.
Але ще гнуться під плодами буйні віти
та квітнуть нечисленні пізньоцвіти.
Нас виноградом осінь балує, чаклунка
кришталь бокалів наповняє трунком.
Така краса, що серце аж тремтить,
з калиною кортить поговорить…
Забути смуток, горе і жалі,
та все лихе й недобре на землі.
серпень 2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116080902277
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683152
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Над полем сірі сутінки згустились,
на землю вечір тихий опустився.
Шатро небесне зорями укрилось
і хор цикад співати заходився.
Цвіркун дістав свої смичок і скрипку,
на ноти мимоходом подивився,
стрибнув під молоду зелену липку
і з соло до оркестру долучився.
Хто переможе з них у цьому спорі,
цю класику не порівняти з репом.
М‘яке проміння розливають зорі,
чарівна музика лунає степом!..
07.08.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116080702319
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683151
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
[b][i]Щось полином гірчить останній місяць літа,
Міліє день , коротшає життя,
Багато так відходить в небуття...
Хотілось би , щоб після нас теж цвіли квіти.
Серпневий дощ на землю хилить мокрі коси.
Загорнута у спогади душа
Ховає сліди літа в споришах,
Та скоро падолистом їх накриє осінь.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683145
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Еще одни обещанные Зеркала
Так много есть вещей полезных,
да только знаем мы едва,
кто так расчетливо, любезно,
порой крикливо и помпезно,
нам изготовил зеркала.
Висят они у нас повсюду,
в них смотрим вечером и днем,
порой в ночи, поддавшись блуду,
расставив свечи и посуду,
мы в них себя не узнаем.
Другого Мира отражение,
химеры странные видны,
и зарождается сомнение,
а в душах селится смятение,
- А что с обратной стороны?
Нам кажется, как малым детям,
стоит его перевернуть,
во тьме свеча звездой засветит,
на все вопросы нам ответит,
откроет в Зазеркалье путь.
Страна загадок и обманов,
страна не сбывшихся надежд,
страна забвений и дурманов,
зовет и хитрых и профанов,
манит и умных и невежд.
Увы, не стоит обольщаться,
ведь в Зазеркалье входа нет,
да и чему тут удивляться,
нет смысла даже сомневаться,
есть просто Тьма, и просто Свет.
Особым свойством обладая,
Мир отражать таким как есть,
нам зеркала напоминают,
ведь зеркала о нас все знают,
что есть мораль, свобода, честь.
Бывает зеркало кривое
порой не сразу и поймешь,
тогда в нем видится такое,
что сна лишает и покоя
и по ночам бросает в дрожь.
Простое зеркало ? Едва ли.
в нем наши промахи видны,
мы ничего б не увидали,
без затемненной стороны
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683117
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Відео тут: https://www.youtube.com/watch?v=vDZ_Ug4ULzY
(Слова, музика, виконання - Тетяна Мирошниченко)
Ніч і ти, в алмазах роси,
Цвітом липи п’яний сад.
Солов' ї тут стоголосі
І зірки по сто карат.
Скрипка грає, серце б’ється,
Голос зрадливо тремтить.
Лиш рука руки торкнеться -
Все вогнем живим горить.
Пр:
Доки ніч солодка влітку,
Доки музика звучить,
Зацілуй мене, мов квітку
І відчуй блаженну мить.
Море ніжності, жадання,
Тіло грає, мов струна.
Море пристрасті, кохання.
В серці музика луна.
2
Я не знаю, як це зветься
Й що зі мною. Наче в сні.
Так береза соком ллється
І пульсує навесні.
Я не знаю, що зі мною,
Захмеліла голова.
Я не владна над собою.
Музика в мені жива.
Пр:
Доки ніч солодка влітку,
Доки музика звучить,
Зацілуй, мов джміль жар- квітку
І забудь про все на мить.
Море ніжності, жадання,
Тіло грає, мов струна.
Море пристрасті, кохання.
В серці музика луна.
3
Як смичок лине до скрипки,
Щоби злитись у одне,
Щоб мелодію створити
І поринуть в неземне.
Так і я до тебе лину…
Зайві, зайві всі слова…
Все забудем в цю хвилину…
Шовком стелиться трава…
Пр:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683094
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QMHCLQHUOX0
[/youtube]
Диха ніч... Приємна прохолода.
Половіють стомлені хліба.
А в душі приємна насолода:
Це життя дарує нам дива...
Ніжно гладить вітер сонне поле.
Пташка десь майнула із гнізда.
І зітхає ранок тихим болем,
Бо роса на землю поспада.
Рожевіє ледь на сході сонце.
Хай нап"ється спрагла ще земля.
Та далеко там, на горизонті,
Сонячне проміння затопля.
Новий день стогнатиме від спеки.
От би тут, хоч крапелька дощу...
Але він в цей час такий далекий,
Та думки про дощ, я відпущу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683078
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
за мотивами народної казки
Десь на селі жила собі курка,
Пір'я яскраве і гарна фігурка.
Тішився дід нею, тішилась баба
І називали пташину ту Ряба.
Справно неслася і просо дзьобала,
Все як у всіх і догани не мала.
Та раптом що це? Диво та й годі!
Кличе дід бабу, бо та на городі.
Не може бути, не вірить невже,
Курка знесла їм якесь "Фаберже"!
Била бабуся його кулаком,
Дід бив цеглиною і молотком.
От розгубилися, що з ним робити,
А ні засмажити, а ні зварити.
Що вони тільки з ним витворяли
І до коліна хворого клали,
І натирали ним поясницю,
Навіть хотіли кинуть в криницю.
Миша на дійство оте споглядала
Та вже від сміху пракично ридала.
Крикнула: буду я вас рятувати,
Навчена яйця хвостом розбивати!
Ті як побачили, плакали гірко.
Пізно, бешкетниця шмигнула в нірку.
Курка їм каже: ви не ридайте,
Ось вам звичайне яєчко, тримайте!
Доля підносить дарунки і шанси,
Тільки бувають от різні нюанси.
Хтось все прогавить, а хтось розіб'є,
Потім жалкує і слізоньки ллє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683077
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Небесна сотня, потім ще і ще -
Звитяга, мужність линули у небо,
А нині ціла армія уже
З небесних вікон дивиться на тебе.
За усіма слідкує на землі
Небесне військо мужніх патріотів
І на своєму ангельськім крилі
Країну підіймає на висоти.
На ці висоти де росте душа,
Звільняємся від бруду і омани,
І ворогам дамо ми відкоша,
Коли полізуть звідусіль незвані.
Переживемо зайд і брехунів,
І зрадників, і ворогів відвертих…
Небесна армія із воїнів-синів
Країні не дозволить вмерти.
І на поріг зневіру не пускай
Звітуємо Героям ми, як Богу,
Тягар знущань буває через край,
Та подолаємо важку дорогу.
11.08.2016р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683074
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Підійшла донька до тата
і мовила слізно:
"Пора, тату, мені заміж,
щоб було не пізно!"
І сказав на це їй тато:
"Що це за сюрпризи,
тоді вийдеш заміж,
як минеться криза!"
Насупилась дуже доня,
повторя завзято:
"Мені треба заміж,
не буду чекати!"
"А ти хоч кохаєш!"-
запитала мама.
А дочка їй каже:
"Це вже моя справа!"
"Ну, а він кохає?"-
батькові цікаво.
А дочка затято:
"Це вже його справа!"
"Одягати й годувати,
хто буде, цікаво!"
А дочка, як з автомата:
"Це вже ваша справа!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683068
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Батьківська любов чомусь скупа,
Настанови батька чіткі, ясні.
Тато мріє, щоб і я ступав,
Так, як він, а решту все пояснить…
Тато завжди руку подає,
Коли бачить сутужно дитині,
Так він вчить, виховує своє,
Приклад подає завжди хлопчині.
Та загляньте в глибину очей,
Там любов палає, наче ватра,
Скільки тато не доспав ночей,
Ця скупа любов багато варта.
Коли ж доня в тата на руках,
Я дивлюсь на нього, як на маму.
Він парить…Тоді татусь наш - птах
І тоді подібний до бальзаму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683057
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Ти – ворожка, чи пророчиця?
Все комусь на вік куєш
І ку-ку далеко котиться
Як прогнози роздаєш.
Перешіптуються трави
І дерева гомонять,
А вітри позамовкали,
Тихо стали рахувать.
Двадцять, тридцять, може сто,
Дивина – ти неймовірна,
А сама – в чуже гніздо...
Ти – мов мачуха... Нерідна.
Що ж собі не наворожиш
Долю кращу ані ж є?
Без дітей по світу ходиш
І не знаєш де твоє.
Я тобі не довіряю:
Скільки є – усі мої,
Не рахуй мені, я знаю:
Довго буду на землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683039
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Хотел бы стать стихом я или песней.
А может быть ручьём мне побежать?
Хотел бы стать цветком я у дороги.
Ты каждый день идёшь по ней гулять.
А может стать мне клёном у дороги?
Проходишь мимо каждый день.
Укрыл бы веткой в день дождливый.
А в жаркий - с радостью навстречу
бросил тень.
Хотел бы стать стихом я, или песней.
Мечты мои, мечты мои, мечты...
Хотел бы стать стихом я, или песней,
Которую споёшь и прочитаешь только ты!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683030
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
[i]А ля «Сказки» по Владимиру Семеновичу Высоцкому .... [/i]
Где-то в тридевятом царстве,
В тридесятом государстве,
Жили-были-поживали
Царь с своей женой
И росло у них три сына:
Два нормальных и Дубина.
И Дурак. Но, что же делать –
Хоть какой, но свой!
Вот и им настало время:
Старый царь с своей царевной
Перестал чадить по свету –
В коробок сыграл.
Хрыч-король сынам оставил
Тот Ковер, что сам летает,
Чудо - Шапку-невидимку
И Большой Бокал.
Старший сын схватил Коврище
И помёл, где ветер свищет,
Но в Ковре заме́сть мотора
Был большой пробел...
Начали́сь там перебои
(Он летел над Синим Морем),
Ну, свалился в Сине Море,-
Там Нептун и съел.
Средний сын хватает Шапку
И что духу, без оглядки,
Замелькали только пятки,-
Мчится во всю прыть.
На его беду по тракту
Шуровал какой-то трактор
И с размаху, с повороту,
Не узрев, зашиб!
Ваньке-Дураку осталось
Положить в карман Бокал тот
И куды глядели очи
Молча шкандыбать.
А Двенадцать-Бей-Не-Мало
Из Волшебного Бокала
Жрать и пить ему давали
И стелили спать.
Долго, коротко ли ды́бал
Наш Дурак... И вдруг увидел
Белый-белый, словно солнце,
За́мок иль Дворец.
А вокруг стоит армада:
Всё там есть, чего не надо –
Пушки, танки, самолёты
И ракеты есть.
Во Дворце сидит девица,
Под косой - звезда гори́тся,
Телевизор молча смотрит,
Слёзы горько льет...
И спросил ее наш Дурень: -
Что ты плачешь, замазу́ра?
А она: - Как мне не плакать,
- Змей меня гнетёт!
Только это прошептала,
Вдруг на "Волге" от вокзала,
Видит Ванька, - Змей несётся,
Всё вокруг горит...
Ванька сроду был не смелый,
Как засёк - такое дело-
Сразу свой мешок - за плечи
И айда в кусты!
Натянул наш дурень провод
Прямо через всю дорогу
(Змея го́ловы торчали
Из окошек всех).
"Волга" шла КэМэ 140
И на провод напоролась,
Змею го́ловы отбило,
Вылез он и сдох.
Как назло на Белом Свете
Жили Великаны где-то,
Как услышали про это,
Что их брат погиб,
Вмиг три штуки прибежало
С Ведьмой - их сестрой скандальной
И орут, что было мо́чи:
-Кто Брата́на сшиб?!
Ванька вынул из Бокала
Тех Двенадцать-Бей-Не-Мало:
Великанам мяли кости –
Только дым и шёл...
А колдунья, злая ***
Ваньке капала на нервы -
Взял её за чёрны косы
И на столб запёр!
Великаны захирели,
Словно хлорофоса съели,
И рассыпались, падлюки,
По их запчастям.
А Иван загнал обратно
Тех Двенадцать-Бей-Не-Мало,
Посетил Дворец Царевны
И остался там.
Был и я на ихней свадьбе,
Патефоны там играли,
Гости пили, гости жрали –
Ведь, таков Закон!
Жил потом Иван с Царевной
Десять тысяч лет, наверно,
И детей своих наделал
Целый миллион!
09.08.1970
Из очень старых архивов
Сиквел - 11.08.2016
(Сиквел - здесь: переработка, модификация).
Иллюстрация из Интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682989
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Нінка, як картинка, берегом пливе.
Каблучки-родзинки й платтячко нове.
Груди-горошинки, ніженьки стрімкі.
укривають спинку кучері п‘янкі.
Нінка, мов картинка, гарна і струнка,
ніби балеринка, точена така.
Горда постать й вдача, очі-ліхтарі,
але часто плаче з ночі до зорі…
Нінка, як картинка, дівка – хоч куди,
але догулялась раптом до біди.
Мокрі сині очі, спутані слова,
никне стан дівочий й горда голова.
Нінка, мов картинка, каблучки тук-тук,
знов до вечоринки поверта цей звук.
Талія осина, віченьки сумні,
народила сина в дальній стороні.
Нінка, як картинка, вітер в голові,
гне додолу віти, свище у траві.
Хвилями він грає, обвиває стан,
мозок накриває знов густий туман.
Нінка, мов картинка, щастя все ж нема,
вже й життя минає, а вона сама.
І не розійдеться той густий туман.
Все себе питає, чом такий талан…
Нінка, як картинка, стежкою біжить,
із років хустинка на чолі лежить.
Нінка – літня жінка, сива голова,
вже зігнулась спинка, та любов жива…
11.08.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116081101611
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682966
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Вам дати відповідь за все, скоти, прийдеться:
за Грузію, за Крим і за Донбас.
Нічого даром вам, тварюки, не минеться,
все спом‘янеться, йде розплати час.
Відповісте за ЮКОС і за „Боїнг“,
за бранців українських і других,
за наслідки страшні чеченських воєн
та ще сестер кривавих інших їх.
Згадаються вам нагла смерть Нємцова
і Політковської дітей безсонні ночі,
всі ті, що полягли за чесність слова,
ще й дерибан під гаслом „ігри в Сочі“.
За те, що весь народ свій розорили,
за вкрадене ім‘я Вкраїни – „Русь“.
Що разом з екіпажем утопили
Росії гордість – субмарину „Курськ“.
Чи все й вміститься на небесних терезах,
що назбиралося з часів Афганістану.
Та впевнений, за сльози, біль і страх –
все боком вилізе, поперек горла стане.
10.08.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116081005796
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682964
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Запахло медом у дворі,
Притих із гаю щебет.
Ступила осінь на поріг,
Повіяв в груди трепет.
Озвались криком журавлі.
У синяві курличуть.
Упали смутком на чолі,
Літа у вирій кличуть.
Чого знов осене прийшла
До мене розімліла.
Чому мене не обійшла?
-Чого тобі поспіло…
Ти ще у птахів під крилом,
Повернешся до хати.
Лише роки мої ніхто,
Не буде виглядати.
Блукають десь у вечорах…
За обрій полетіли.
Чи розчинилися в світах?
У грозах відгриміли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682933
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=boENcIgbX4o[/youtube]
Більше не буду
Тебе чекати -
Зранене тіло
Мушу ховати.
Сину мій любий,
Сину мій милий
Чом ти так рано
Йдеш у могилу?
Цвинтар, хрести, свіжі могили,
Наче вовчиці, матері вили...
Постріли в небо, сльози солоні,
Ледве розтисла мати долоні...
Сину, мій сину,
На кого кинув
Рідную матір, свою родину?
Діток-онуків
Вже не діждуся
З ким залишуся?
З чим залишуся?
Цвинтар, хрести, свіжі могили,
Наче вовчиці, матері вили...
Постріли в небо, сльози солоні,
Ледве розтисла мати долоні ...
В кого є діти — будуть питати:
Наш татко верне?
- Що їм казати?
- Що їм казати?
Як далі жити,
Як пояснити?
Мамо, де тато -
Питають діти.
Багаті й ситі - п'ють і гуляють,
Це наші діти за них вмирають.
Багаті й ситі рахують гроші -
Підлі не бачать слізоньки наші!
**************
Хто убив синів, то хто?
І чому війна - АТО?
Матерів вже тисячі,
Як вовчиці, уночі,
Виють тужно уночі!
**************
Кому жалітись, чого чекати?
Скільки ще треба могил копати?
Жінки рвуть коси
Діти голосять
А ті, продажні,
Торгують й досі!
Синочки, любі,
Синочки, милі
Зрадників треба класти в могили!
Підлому ворогу - нас не здолати
Блазнів при владі мусим прибрати!
Цвинтар, хрести, свіжі могили,
Наче вовчиці, матері вили...
Постріли в небо, сльози солоні,
Ледве розтисла мати долоні.
Синочку! Серденько! Серденько!
10.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682958
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
[i] «Не нужно мне солнце чужое,
Чужая земля не нужна.»
[/i] М. Ісаковський
Пожати лаври капітана Немо
не випадає, поки молоді.
Але і гори дихали на мене,
озера, ріки і моря, окремо,
омили ноги і мої путі.
Моя каюта на борту «Вернадський»
перетинає Тихий океан
уже без мене. Але дух піратський
заносив і на острів [i]корабляцький[/i],
і на блакитне озеро Севан.
І я умів [i]побачити китайця,[/i]
який на мене косо поглядав,
напевне пам’ятаючи Даманський
або тому, що інколи уранці
я на Амурі цибухи кидав.
І козиряли чукчі, і татари,
і сохою іменував якут,
коли попід ясні Волосажари
воєнні Байконуру і Кап'яру
передавали пошту до Бермуд.
На Єнісеї наковтався горя,
і по Обі ракетою ходив.
І на «кориті», нібито учора,
боявся бурі Рибінського моря.
Але, як Разін, Волгу переплив.
Мої монети є на дні Байкалу.
В затоці Лаперуза – мис надій.
А на косі півострова Ямалу
уже не буде мого номіналу,
оскільки я у Рашу нев'їзний.
Кучуму я виношую поему.
Іртиш омиє мого п'ятака.
Але така оказія у мене –
не відвоюю я аборигенам
усі завоювання Єрмака.
На Колимі – могила мого друга.
Північне сяйво виїло роки.
На Кольському була у мене друга.
Жага тайги. Та не її заслуга,
що не поїду я на Соловки.
Були ми агітовані і чесні.
Подіями насичували дні.
Але усе собою інтересне,
натикане у Пітері і Прєсні,
нагадувало злодія мені.
Не озирав я [i]мумію[/i] ні разу.
А от на Лені воду окропив.
У Красноярську хилитав стовпи.
Та зупинились маятники часу.
Росію зеків я не полюбив.
Люблю і досі білий Севастополь
і чорний забувається Торез.
На спогади багаті я не Крез.
Та Регістан, Ечміадзин, Акрополь
не додали поезій і поез.
Я перелітний. Манять ще простори,
і ріки, і озера, і моря.
Та настає осілості пора.
І у свою уже осінню пору
вертаюся до сивого Дніпра.
Ночуючи під зорями ясними
на палубі земного корабля,
я спокушався мріями земними.
Але коли крутилася Земля
і у Союзі всі були своїми,
не спокусився зорями кремля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682909
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2016
Десь далеко-далеко, наче в іншому світі,
Залишилося море і гарячий пісок,
Заціловані сонцем польові ніжні квіти,
Які я заплітала у розкішний вінок...
Смужка дикого пляжу, небо синє, високе,
Ми на хвилях кохання в своїх мріях пливли,
У доросле життя на піску наші кроки,
Аж за обрій далекий ланцюжком пролягли...
На піску будували гарний замок-фортецю,
Яка б нас зберігала від негоди і зла...
І співала душа пісню радісну серцю,
Бо я долю тоді, своє щастя знайшла.
Десь далеко - далеко, наче в іншому світі,
Залишилася юність у тім райськім кутку,
Там хтось інший збирає польові ніжні квіти,
І будує фортецю на гарячім піску...
Пролетіло життя, як та чайка над морем,
Тільки спогади вічні зберігають ті дні...
Я давно вже звикаю жити з сумом і болем,
І з усім тим, що доля залишила мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682699
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016
Я молюся Богу
і його благаю-
дать прихильну долю:
для мого народу
і рідного краю.
Щоб в дітей дитинство
було чародійне,
в жінок материнство-
спокійне й надійне.
Чоловікам - силу,
мудрість і відвагу,
постійну роботу
і гідну зарплату.
Молодим і зрілим-
не втрачати мрії,
старим і похилим-
любов і надію.
І прошу я дуже,
щоб завжди і всюди,
не були байдужі
усі наші люди-
до мук і страждання,
й прагли до єднання.
Бога молю й долю-
стражденним - спасіння,
невільникам - волю,
спокій і терпіння!
Учням і студентам-
потяг до навчання,
батькам і родинам-
любов й піклування
Всім дорослим - мудрість,
закоханим - зустріч,
щоб жили в любові
і були здорові,
щоб любовна ніжність
їх не полишала
і в житті постійно
наснагу давала.
А ще прошу Бога
землі дать вологу
і степам - роздолля,
а вітрам - приволля,
горам й скелям - твердість,
а дружбі - відвертість,
безперечну гідність,
помірну - покірність.
Всім справам - вагомість,
талантам - відомість,
місяченьку - сяйво,
щоб було не зайвим,
небесам - блакитність,
сонечку - привітність,
сузір"ям - прихильність,
хмарам - диво-милість.
Щоб усі прощання
не були печальні,
розлуки - невічні,
зустрічі - привітні.
А ще: ранкам - свіжість,
пісням - щиру ніжність,
усім дням - роботу,
вечорам - турботу,
ночам - спокій й тишу,
безхатченкам - кришу...
Рослинам - тепло,
а людям - добро,
усім - рідну мову,
і щирі розмови,
щоб молились Богу,
й дякували долі...
Історії - правду,
сьогоденню - Миру,
майбутньому - Віру,
Любов і Надію!..
Від душі і в міру
усі побажання,
прийміть мої щирі-
мрії й сподівання!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682685
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016
*************
Уже заполовіли пшениці,
Клекочуть молоді бусли на хаті,
Рясна калина сяє у росі,
А нас додому кличе Ненька-Мати...
Її душа велична і проста -
На білім рушнику - ясна хлібина,
А істина, для кожного свята, -
Родина - Україна - Батьківщина.
І там, на тій обвугленій межі,
Де стугонять у серце люті "гради",
Нам треба захистити рубежі,
А Україна буде нас чекати...
Світлана Імашева
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682677
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3thnpjRfNqU
[/youtube]
Вітер стогне поміж дротами,
Завиває, неначе звір.
Злива б"є у віконні рами.
Це природи уже перебір.
Прихилилась берізка до тину.
Їй згадались спокійні сни.
Та хитається, ніби стеблина...
Я прошу тебе, вітре, спини.
Рожевіє повільно світанок.
Може, досить нічній оцій грі?
Все повільно стихає.. серпанок
Молоко розлива по землі...
Розпогодилось небо... Дарує
Щедре сонце ще радісні дні...
Лише залишок зливи дратує:
Кілька крапель на тонкому склі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682653
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016
І знов майорить над бронею наш стяг,
Ідуть між полями колони.
Немов козаки на своїх жеребцях
Летять захищати кордони!
За тисячу літ ворог наш не змінивсь -
Ті самі лукаві ординці.
І ми, як один, стали всі до рушниць
Й так само із ним на одинці!
Століття пройшли, були славні часи
За гетьманів та отаманів.
І знову весь світ впало нам берегти
Від диких племін басурманів!
Держава моя! Ти останній форпост
Між світом людей та урканів!
Ти наче стіна, на якій несуть пост
Нащадки Сірка та Богдана!
І знову за спинами склоки та пляс!
Безпечно гуляє Європа!
І Київська Русь знов воює за вас!
А вам знов не має мороки!
Не маємо права ми їх пропустить,
Бо знаєм їх справжнє обличчя!
Вже тисячу років, як стражі границь,
Боронимо Світ від каліччя!
І знов переможе все світле й святе!
Це станеться все неодмінно!
І Київська Русь свої стяги здійме!
Зламавши орду об коліно!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682599
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 09.08.2016
Фігурний вірш
З[b][color="#0036a1"]А[/color][/b]чи[b][color="#0036a1"]Н[/color][/b]ено браму сис[b][color="#0036a1"]Т[/color][/b]еми шкільних к[b][color="#0036a1"]О[/color][/b]орди[b][color="#0036a1"]Н[/color][/b]ат.
Гуляє без діла по вікнах щасливий вітер.
Н[b][color="#00a10b"]А[/color][/b] дошці лишився [b][color="#00a10b"]Н[/color][/b]е стертим торіш[b][color="#00a10b"]Н[/color][/b]ій дикт[b][color="#00a10b"]А[/color][/b]нт,
неначе пар[b][color="#f7dc2d"]ОЛЬ[/color][/b] у минуло[b][color="#f7dc2d"]Г[/color][/b]о школовимір.
Лікує [b][color="#f7dc2d"]А[/color][/b]нгіну охриплий старенький дзвінок.
Дрі[b][color="#e69109"]МА[/color][/b]ють у ти[b][color="#e69109"]Ш[/color][/b]і н[b][color="#e69109"]А[/color][/b]томлені ноги порогів.
І тільки останній [b][color="#e609d0"]В[/color][/b]рочисто-прощальний урок
Ще м[b][color="#e609d0"]І[/color][/b]ряє [b][color="#e609d0"]К[/color][/b]л[b][color="#e609d0"]А[/color][/b]си нервово-розгубленим кроком.
Й[b][color="#14c9c0"]О[/color][/b]му б від[b][color="#14c9c0"]ЛЕ[/color][/b]тіти принаймні на відстань ру[b][color="#14c9c0"]К[/color][/b]и,
Зітхнути полегшено, [b][color="#14c9c0"]С[/color][/b]т[b][color="#14c9c0"]А[/color][/b]влячи крапку на всьому -
Та в нього без[b][color="#c9147d"]СО[/color][/b]н[b][color="#c9147d"]НЯ[/color][/b] (це часом триває роки)
І від непотрібності більше - шалена утома.
Загострення це відбувається раз навесні.
І лі[b][color="#14c968"]К[/color][/b]ів нем[b][color="#14c968"]А[/color][/b]є. Не знайдено наві[b][color="#14c968"]Т[/color][/b]ь по[b][color="#14c968"]Р[/color][/b]ади...
А вз[b][color="#14c968"]Я[/color][/b]ти б годинник і просто його зупинить,
Аби нескінченно розм[b][color="#f2300e"]О[/color][/b]ві тривати й тривати!
Та сип[b][color="#f2300e"]ЛЕ[/color][/b]ть[b][color="#f2300e"]СЯ[/color][/b] крейда останніх (останніх!) хвилин.
Пустун-першокласник у дзвоник чимдуж калатає -
І радість канікул, і світл[b][color="#ae0bdb"]О[/color][/b] зе[b][color="#ae0bdb"]ЛЕН[/color][/b]е стежин!
І тільки урок (той, прощальний) крізь сльози зітх[b][color="#ae0bdb"]А[/color][/b]є...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671840
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 08.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2016
По мотивам песни из репертуара [b]Nancy Sinatra - These Boots Are Made for Walkin[/b].: сл. - автор (не перевод!), жанр: Фок-рок
Видео: https://www.youtube.com/watch?v=SbyAZQ45uww
1.
Помнишь, вечер... Голубые ели.
Изумрудный свет от тополей.
Мы с тобой на лавочке сидели,
И твоя рука была в моей.
Припев:
Но всё, что есть - проходит,
Водой в реке плывёт,
Ведь Завтра - не Сегодня,
И то, что было - то прошло!...
2.
Помнишь наши лица под луною,
Первый поцелуй при свете звёзд?
А прогулки полночью немою...
Помнишь, или всё уже прошло?
Припев.
3.
Я же не могу забыть, не верю,
Что огонь любви совсем угас!
В худшее не может верить сердце...
Всё прошло?!...
Неправда тыщу раз!
Припев.
А прошло ли?!...
Конец
20.06.1970
Сборник «Песни и рок-баллады 1968-74»
Архив-1970
Фото из Интернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682473
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016
Садова Квітка
[b] Шкільний вальс [/b]
1. Ось і осінь пора золота загадкова,
І лунає для вас радо перший дзвінок.
Зустрічає гостей рідна батьківська школа,
Кличе знову до себе на перший урок.
[i] Приспів:[/i]
Прощай же літо босоноге.
Прощай, прощай, бо вже пора.
Злітають в небо журавлята,
Як діти з рідного двора.
Хай вам стелиться дорога рівна і легка,
Хай підтримують в польоті сильних два крила...
2. Залишають батьківське гніздо журавлята.
Час спливе непомітно, на те він і час.
А два рідні крила ваші батько і мати,
Друзі і вчителі завжди раді за вас.
[i] Приспів.[/i]
3.Ось і осінь пора золота загадкова,
І лунає для вас радо перший дзвінок.
Зустрічає гостей рідна батьківська школа,
Кличе знову до себе на перший урок.
[i] Приспів.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682359
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2016
Вже літо п’є ранкову прохолоду.
З серпом проходить серпень між полів.
Нап’яв червоні буси кущик глоду.
В нагідках-люльках ніжаться джмелі.
Про школу учні згадують потроху,
Готують а-трибути до наук.
Село соління зношує до льоху.
Плете шедеври з бісеру павук.
Уже вогнем не лиже сонце шкіру.
Із лісу гриб людині шле привіт.
Ревун-молодик змащує рапіру.
Птахи на мапах мітять переліт.
Ревун – інша назва місяця вересня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682356
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016
В центрі міста на місці святому,
Де бруківка просякла у кров.
Спляча гідність відгомоном грому,
Кричить знову проснітеся... знов!
Зачекалися вас вже Майдани,
Убієнні кричать нам згори.
Чужі символи й віра в пошані,
Не за те ми лягли тут брати.
Мурло владу украло обманом,
Зачищає Майдани… шкребе.
Ощетинилось бидло оскалом,
Вас прикаяних в пропасть веде.
Пробудімося ж, скиньмо окови,
Повиймаєм зі стріхи шаблі…
Щоб тремтіли в Печерах потвори,
Щоби плакали суки в Кремлі.
Третій рік будить слово Тараса,
Невмируще, як весь божий світ.
Спів русинської мови окраса,
Несе Світом святий Заповіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682347
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Там, где любви осталась святость с грустью вёсен…
Мой старый двор… волною грусть…
Вдруг накатила… в миг... порывом!
Тогда, ведь думали: горят мосты — и пусть!
Мы так были молоды, чисты и не фальшивы,
Мечтали искренне: споём любви сонет!
Вот школьный двор… скрипят опять ворота…
Узор ограды лабиринтом... в память лёг!
Ах, эти годы, первых чувств заботы,
Когда безудержно звучал любовью слог!
Иду тропою, бережно ступаю…
А от акаций аромата только пни…
И где-то с трепетом я чувства возвращаю,
Когда купались юными в любви!
Дорога к школе… яблоня всё та же,
Вдруг вспомнит шелестом листвы… былые дни,
Когда переживали, что же мама скажет?
Ведь там стоять хотели даже до зари…
Да, трепет двух сердец был нежен, чист, и честен!
Порывом душ готовы были бы обнять весь свет!
Там, где любви осталась святость с грустью вёсен…
Струною лиры прошлому я посвящаю свой сонет!
07. 08. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682332
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Коли роси вечірні впадуть на траву,
Зорі витчуть на небі мереживну казку,
Я занурюсь у неї й до тебе прийду,
Я ж свавільно-пожадна на твою бо ласку.
Ти мене розпашілу в обіймах стиснеш,
Зрине з вуст зойк надривний, зазивно-солодкий.
Поцілунком гарячим його обірвеш,
Ой, який він у тебе мурашково-шкодний.
Підійметься нараз з глибин сутності, з дна,
Хвиля млості й загубиться в м’ятім батисті.
З лона трепетна хіть переллється в тіла
І замре, примостившись на чатах, у кріслі.
07.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682325
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Напишу пісню Напишу пісню
про маму й тата. про доню й сина,
І дам їй силу про Україну
завжди звучати. і про калину.
Моя країна-
найкраща в світі,
моя родина-
онуки й діти.
Степи широкі, У небі чистім
сонячні днини. світяться зорі,
І синьоокі а мені добре
річки й долини. в своєму домі.
А біля дому
росте калина,
оберігає
мою родину.
Я довіряю Найбільша мрія:
їй свої мрії, війну спинити,
і свої думи, в своїй країні
плани й надії. у мирі жити.
Щоб мали люди
здоров"я й сили.
В селі і в місті
росла калина.
В моїй країні Щоб була втіха
ожила правда, і цвіли квіти,
зникли навіки а олігархи
брехня і кривда. зникли навіки.
Хлопці й дівчата
всі чорнобриві,
дорослі й діти
були щасливі.
І бід, і горя Пісень чудових
люди не знали, є вже багато.
пісні душевні Та я ще хочу
завжди звучали. свою додати!
Співайте,люди,
в селі і в місті,
хай завжди будуть
в вас добрі вісті!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682321
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4vSalsh2iLg
[/youtube]
Небо, як шовкове полотно.
Сонце зупинилось у зеніті.
Хмари, мов м"якесеньке руно,
Неповторний світ їх, розмаїтий.
Знаю: на землі одне лиш сонце.
Та в житті моєму сонце - ти.
Перше, що живе за горизонтом,
Друге - рятівник від самоти.
І живуть два сонця у душі моїй.
Перше, що ніколи не погасне.
Не остудить теплих моїх мрій.
Друге - надзвичайно світить ясно,
Та не вступить з долею в двобій.
І не треба перше те благати,
Щоб світило вранці кожен день.
Воно вічно здатне існувати.
Друге, промайне над горизонтом,
Кине промінь просто так, здаля..
І не зробить це з якимсь акцентом,
Тихо цим від себе віддалля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682314
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016
[i][color="#231de0"]Я з тобою хочу прокидатись
У глибині очей синіх купатись.
Щоб знову в постіль кава запашна,
І посмішка та рідна і мовчазна.
І руки дужі несли в день ясний.
Хай за вікном тріщить мороз страшний.
А серце гріло так твоє тепло,
І на душі так хороше було.
Дарма, що за плечима вже літа.
Он за ворітьми вже осінь золота.
Нам не одна розквітла б ще весна.
Надію й щастя в долонях принесла.
Що мріялось, чомусь же не збулось.
Завжди нам на заваді ставало щось.
Якби ж то знать, хто пише долі план,
Як його пройти цей шлях випробувань?.[/color].[/i].
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682298
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Жили на світі два котики - Чорний Хвіст та Білий Хвіст. Вони одне з одним товаришували.
Одного разу спільними зусиллями упіймали Мишку. "Оце поласуємо!" - зраділи обоє. Та Мишка жалісно запищала: "Відпустіть мене, будь ласка!". Чорний Хвостик промуркотів: "Ще чого! З якого дива?!". А Білому Хвостику стало шкода бідолашної Мишки. А тому він відволік увагу товариша і Мишці вдалося вирватися з лап Чорного Хвостика. "Шкода... така здобич утекла!" - розчаровано мовив. А Білий тихо порадів за Мишку.
Незадовго після згаданої пригоди, з Білим Хвостиком сталася біда - він потрапив у пастку. Як не намагався з неї вибратись - нічого не виходило. Аж раптом в нього з'явилася надія на порятунок - він побачив свого товариша. Однак той не поспішав на допомогу: "Співчуваю, та нічим не зараджу - боюся потрапити у ту ж халепу! Та й лап бруднити не хочеться... Я їх щойно вилизав!". І вже коли останні сили покидали полоненого, нагодилася Мишка: "Якось ти спас життя мені, то ж зараз я спробую врятувати твоє!". Мишка з легкістю перегризла мотузку, за яку зачепився котик. Він подякував Мишці, а сам подумав: "Оце так! Не очікував, що коли-небудь маленька Мишка мені, великому Котові, може у пригоді стати". А з Чорним Хвостиком Білий більше не дружив.
31.07.2016.
Картинка з інтернету
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
Україна, м. Хмельницький.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682295
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t4sAjlUKL4U
[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8MUqtvaT5bw [/youtube]
Кольорові фарби люблять діти.
І малюють веселковим світ.
Розмаїття барв дарує літо
І навколо бачать дивоцвіт.
Розцвітає сонечко на небі.
Хмарки - білі лебеді, пливуть.
Сумніватись тут нема потреби:
Діти просто радістю живуть.
Намалюють квіти біля ганку.
Дощик, що у листі шелестить.
Вітерець тепленький спозаранку.
Гарно так в такому світі жить.
А вночі цвіркун співа у квітах.
Не дає малечі довго спать.
І на цих чарівних його нотах,
Сон приходить, треба спочивать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682233
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Притихне й вгомониться день
І зовсім поруч сяде вечір…
Своїх ще доспівать пісень
Летить притомлена малеча...
Бабуся вдома клопітка
Все щось на стіл ладна вечерю,
Дідусь в газету загляда
Й бурчить так любляче на неї.
Латає, ніби ювелір,
Десь душу доньці мама стиха,
А батько сердиться на них:
«Гляди, стара, діждемось лиха!»
Киває стверджено на все
Їм під вікном стара тополя...
А десь для нас, понад усе,
Свої вердикти пише Доля...
І, доки янголя несе
Тобі й мені життя новини –
То хтось наш спокій береже
І не засне ні на хвилину...
©Тетяна Прозорова 06.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682182
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Мерехтіли зорі ясні серед ночі,
Ти торкнувсь легенько до мого плеча,
І побачив сльози, що закрили очі,
Та жила в надії ще моя душа…
Окропи кохання чистою водою,
З нашого живого джерела.
Щоб завжди у парі бути нам з тобою,
Щоб любов, як квіточка цвіла.
Твої ніжні руки до грудей горнули,
Я весь час мовчала - в трепеті душа,
Ми удвох далеко в небеса пірнули,
Наче наша пара в казку вируша…
Окропи кохання чистою водою,
З нашого живого джерела.
Щоб завжди у парі бути нам з тобою,
Щоб любов, як квіточка́ цвіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682165
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Святою Хресною ходою,
Йдіть до Москви і охрестіть
Свого царя , його покої ,
Ненависть люту остудіть !
*******************************
А трохи згодом , пильно-пильно
В майбутнє гляньте ,
Й буде там ,
Квітуча Україна вільна
Єдиний Християнський храм.
*******************************
Не буде Патріарших джипів
Скінхедів схиблених в юрбі ,
Вірян , що назавжди засліпли
І що зневірились в собі.
***********************
Не буде на дніпровських схилах
І духу клятої орди ,
Бо дух Російський нам не милий ,
Й не буде хресної ходи ,
Під сірим батогом Кирила
Бо у дніпровської води
Єдина Християнська віра !!!
Олександр Квітень
30 липня 2016 року
смт. Городок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682162
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Хіба між нами щось було? Та ні.
Лиш кілька слів скупих, нічого більше.
І ще твої візити в сни мої.
А потім тільки вірші, вірші, вірші.
Хіба між нами щось було? Роки,
Шляхи не збиті та бажання чуда –
Щокою а чи пальцями руки
Торкнутись твого вицвілого чуба.
Хіба між нами щось було? Тепло,
Відкриті душі і закриті двері.
Але і це затерлося давно.
Лишилась тільки вірші на папері
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682118
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Вдячна за натхнення авторові чудової поезії "Українська
вишиванка" Віктору Оху
***************
Солов'ями щебечуть світанки
У поліській моїй стороні...
Із любов'ю ясну вишиванку
Дарувала матуся мені.
Гріє серце моя вишиванка,
Пломеніють узори палкі...
Україночка я, полісянка,
Донька милої серцю землі.
Чорна ниточка сумом озвалась,
І червона бринить - то любов...
Щоб надія моя вишивалась,
Одягну вишиванку ізнов.
Сивокосу матусю згадаю,
Той святий оберіг у руці...
Нині доленьку я вишиваю -
Вимережую квіти ясні.
Гріє серце моя вишиванка,
Пломеніють узори палкі...
Україночка я, полісянка,
Донька милої серцю землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682093
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016
СОЛОВУШКЕ.
Опять поёшь в саду, мой соловей
И нежной песней душу надрываешь.
Я знаю, знаю – это ты своей,
Своей любимой сердце открываешь!
Пой, соловей, сердечка не жалей,
Пусть расцветают от восторга розы.
Заслушиваюсь в комнате своей
И не скрываю горестные слёзы.
Весну встречая, сам уж не пою.
И боль души стихом отогреваю.
Подругу жизни милую свою,
В который раз, как сказку вспоминаю.
А ты мне пой! Не бойся, что в ночи,
Я буду плакать, слёзы вытирая!..
Судьба забрала связкою ключи
От прежнего заоблачного рая.
Пой, милый мой! Пока придёт рассвет,
Этой весной все отпоёшь гастроли.
И с новой песней, явишься на свет,
Не помня прежней страсти, прежней боли.
И снова будут встречи горячи,
Как в первый раз всё у тебя случится.
И будет песня в ласковой ночи
Петь о любви, с тобою, - моя птица!
Не так у нас, мой милый соловей!
И к нам весна стучится в душу новью.
Но мы счастливы верностью своей,
Живём одной – единственной любовью!
Пускай не все! Но всё – же, - большинство!
А потому, пришедшею весною,
Под алых роз и песни волшебство,
Я умываюсь ясною слезою.
суббота, 6 августа 2016 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682086
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OeftVrFUkU8[/youtube]
Якщо серце у грудях - це камінь.
А душа паперова, глуха,
Не чекайте: другою не стане.
Їй бракує людського тепла.
І даремно звертатись з словами,
Щоб у жилах цю кров розігріть.
Та старання оці до нестями,
Все ж не зможуть чудес тут створить.
Це природа дала.. Що поробиш?
Сперечатися з нею дарма!
Таким людям нічим ти не вгодиш.
Що робить, коли літом зима?
Розпахніть свої груди ви навстіж.
До грудей сонця промінь впустіть.
По росі пробіжіться босоніж.
І, крім себе, когось полюбіть....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682085
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Без права на будь-яку помилку,
По правді, по честі і совісті,
Щоб душі - на відстані дотику,
І фрази десь на підсвідомості...
Ночами тримай мене темними
В сплетінні думок і реальності,
Співає душа хай упевнено
В єдиній зі мною тональності...
Тримай мене ранками ясними
В полоні п`янкім і покірливім...
Тріпоче в долонях беззахисно
Душа пташенятком довірливим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682041
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Ніколи не ігноруй людину, яка турбується про тебе більше за все.
Тому, що в один чудовий день, ти можеш прокинутись і зрозуміти,
що втратив Місяць, рахуючи зірки...
Антуан де Сент-Екзюпері...
Ти називав мене своїм життям
І я жила тобою - променіла
Та доля наша кришталево-біла
Іржавим прогнивала почуттям...
Так пусто в домі нашому тепер
Бур'яном стежка поросла на ганок
Де ми з тобою зустрічали ранок
Під пісню солов'я з лісних шпалер...
Без тебе тут усе уже не так
Порожні стіни наганяють тугу
І вітер за вікном свою наругу
Лукаво завиває мов хижак...
Пилиться у кутку старий рояль
Ми так любили вдвох на ньому грати
І у вікно на небо споглядати
В бездонну вись чистішу за кришталь...
На столику лежать твої листи
Я сотню раз читала їх по колу
І мою душу з болю охололу
Вбивали недопалені мости...
Пройдуся боса по нічній росі
У твій светр загорнуся помилково
І аромат ударить так раптово
Знайомий запах загірчить в сльозі...
Мені здається, що я просто сплю
Тільки реальність завиває сумом
І в мене ударяє наче струмом
Твоє далеке й зболене "люблю..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682040
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Нам честь не завжди віддавали.
Здебільша кидали ножі,
Поля прабатьківські топтали
І відривали від межі.
Більмом були всякчасно а оці
Усій довколишній юрбі.
Кроаі сліди на кожнім кроці
Землі, де верби й солов’ї.
Було, й між себе не годились.
Ішло тоді все шкереберть.
Та з ворогом уміло бились.
І якщо бились, то на смерть.
Нас рани в дуги гнули. Досить!
Виймаймо силу із грудей.
Зерно дозріло у колоссі!
Нас Бог в нове життя веде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682030
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
У вас голодоморів не було,
Не розпинали Стуса й Чорновола.
І не чорніло золоте село,
І ви не йшли по вогняному колу.
Ви, мабуть, не читали «Кобзаря»
І Біблії, напевно, не гортали.
Чомусь третеся біля вівтаря,
Хоча для України ви – вандали.
Тупцюєтесь на перлах чарівних
Моєї мови, що стікає кров’ю.
Ви хочете, щоб мій народ затих,
А він співає, сповнений любов’ю.
До вас він колосочком гомонить.
Та схаменіться, люті фарисеї!
Народ живий! І мова буде жить!
Душа ж бо невмируща, вічна в неї.
Стікають сльози із мого пера,
Я чую плач невинно убієнних.
А в серці – щем, всесвітняя жура,
Та мій народ вкраїнський незнищенний!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681959
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
7. Одна бідна удовиця
Стала хникать і молиться:
Он калина чарівна,
Кожен все про неї зна.
А про мене всі забули, а можливо і не чули.
8. Тихо-тихо цокотуха,
Обізвалася подруга,
Подивися навкруги,
Окрім тебе тут є ми:
Липа, дуб, сосна, верба,
Явір, клен, ти не одна.
9,10. Глянула навколо і причепурилась,
Рано до схід сонечка росою умилась:
Ех і гарні в мене квіти,
Чом же діткам не радіти,
Кращої за мене тут немає,
А зимою кашу з мене кожен має...
Із чистої сипанки страва смачна буде,
Підливку і маслечко додадуть їм люди,
Рідні ж вони сестроньки,схожі у них долі,
Обвівав їх вітер, дощик умивав,
Сонечко їх гріло, тепло посилало,
Отакі хороші будуть із них страви.
11. Мати доні молодій
Огородик наділила.
Розрослася доня мила,
Кожен знає-тісно їй,-
В земляній сидіть коморі,
А косу держать надворі.
12. Був собі один дивак,
У землі він мав свій знак.
Ріс веселий і пригожий,
Як на сонечко похожий.
Кожен знає він мастак, не буває просто так...
13. Диваки ці кавуни,
Ич, як виставили боки,
Ніби й вистачає сміху,..
Я для діточок утіха!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682011
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Свиню відмили від багнюки раз -
Яка рожева, кучерява паця!
Завчила ангельської кілька фраз,
Із дупи витягла і обсмоктала пальця:
Погляньте, люде, я вже не свиня!
Я буду чесною і чистою завжди!
Хвіст на відруб, якщо оце брехня -
П'ятак кнурячий — хоч до рани приклади!
Оділа хустку, в вишиванку вбралась,
Іще гарніша у попівському наряді,
В болоті, у Панамі, — не валялась!
Свиня у хустці — порох у снаряді.
Нацбанк продали, срач у Кабінеті,
Зібрали голубців в Верховній Раді,
Генпрокурор - як граблі у клозеті,
Свиня у хустці — порох на параді.
А порох має буть в порохівницях!
Не тицять дулі, лежачи в капусті,
Прийшов час бити по свинячій пиці,
А не дивитись на лайно у хустці.
Народу місце залишили у криївках -
Ми далі жити так уже не в змозі.
Свиняча влада, як продажна дівка -
Свиня у хустці — слава синагозі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681952
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Є запитання вічне й достеменне,
Немов відкрите у життя віконце:
Чи ще посвітить сонечко для мене,
Чи зможу я – для когось стати сонцем?
Слова свої, мов бісер у намисті,
Нанизую на сонячні тенета,
І з них думки свої складаю чисті ,
А це – хороша у житті прикмета!
У нас з тобою справ – край непочатий,
І стільки ще багато нам зробити!
Мій друже, сонячних людей багато,
І нам ще довго – в світі цьому жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681876
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Я закрию очі в темну ніч,
Щоб крізь сльози смуток не ловити,
Вже котру годину віч-на-віч,
З серцем своїм йду я в потойбіч,
Прошу його тебе не любити...
Я лечу крізь темряву світів,
Заплітаю мрії я у коси,
Знову ти мене не зрозумів,
Кинув все здобуте в шквал вітрів,
Щоб покрити смутком пізні роси...
Я тримаю серце на руках
І щосили я його благаю
Почуття лишити в моїх снах,
Я згораю, лишиться мій прах
Згадкою...На порозі раю...
04.08.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681842
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Присвячую Ковальській Марії Василівні та Ковальському Віктору Михайловичу - бабусі та дідусеві.
Старий ясен росте на подвір'ї,
Звеселяє покинуту хату.
Він ще досі, ще досі вірить,
Що господарів буде багато.
Річка Калюс обвила подвір'я,
Затягнула тужливу пісню.
Якось дивно вона зашуміла:
"Не поселиться тут ніхто більше".
Тут садок аж ніяк не веселий,
В нім дерева старі та смутні.
А від розпачу плаче й небо,
Йому боляче - як і мені.
З кожним днем розсувається хата,
Марніють на ній кольори.
Тільки ясен ще вірить завзято,
Що прийде ще хтось жити сюди.
Що загавкає в будці собака,
Хоровод заведе дітвора,
В хаті шуму буде багато
І народить картоплі земля.
Старий ясен росте на подвір'ї,
Звеселяє покинуту хату.
Він ще досі, ще досі вірить,
Що господарів буде багато...
Липень, 2016 (Нова Ушиця)
На фото: книга історика та археолога Сергія Маярчака "Калюс: село на дні моря",
художник: Сергій Мароха (смт. Нова Ушиця).
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
Україна, м. Хмельницький
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681862
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Їдуть хлопці, їдуть хлопці,
Їдуть хлопці на війну.
Вітри віють у волоссі,
Чешуть хлопцям сивину.
Під колесами машини
Сірий шурхотить асфальт.
Злість діймає груди, кпини,
А в очах горить азарт.
Не романтики шукають,
Стогне там в бою земля.
Лебедями ввись злітають
Душі мертвих, то жнива.
На дожинки, на криваві,
Їдуть хлопці все міцні.
Їх серця в гарячім сплаві -
Україна у вогні.
Їдуть землю боронити
Від російської чуми.
Аби в мирі вільно жити,
Щоб не знали ми війни.
04.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681830
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Мы не случайно с тобой повстречались.
Нам ведь сам Бог даровал эту встречу.
Ну, а зачем? И кому это надо?
Если ты спросишь, тебе я отвечу.
Ты моя нежность. Ты моя верность.
Яркий цветочек волшебного сада.
Ты моё счастье. Ты моя радость.
От Бога, от Бога, от Бога моя ты награда.
Сколько дорог пролегло между нами.
Все приближали они нашу встречу.
Ну, а зачем? И кому это надо?
Если ты спросить, тебе я отвечу.
Ты моя нежность. Ты моя верность.
Яркий цветочек волшебного сада.
Ты моё счастье. Ты моя радость.
От Бога, от Бога, от Бога моя ты награда.
Мне так приятно к тебе прикоснуться.
А для улыбки достаточно взгляда.
Мне бы в объятьях твоих вновь проснуться.
Нам ведь для счастья много не надо.
Ты моя нежность. Ты моя верность.
Яркий цветочек волшебного сада.
Ты моё счастье. Ты моя радость.
От Бога, от Бога, от Бога моя ты награда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681827
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Забирали в місто діти Та нема вже в неї сили,
свою матір із села. вже не може жить одна.
Вона ж їхать не хотіла, обірвала старість крила,
все ж життя тут прожила. і сліди всі замела.
Із ціпочком походила,
все подвір"я обійшла.
Тут була вона щаслива,
туга душу обняла.
Як усе це залишити: Чоловіка тут зустріла,
тут і в будні, і в свята- сім"я гарною була.
вміла все вона робити Тут і діток народила,
в молоді й зрілі літа. і в дорогу провела.
Та прийшла пора розлуки,
вже не може жить сама...
Підняла до Бога руки
і молитву прорекла.
Всіх простить вона молила, По городі походила
що ж поробиш, вже літа, і до річки добрела...
працювать не має сили, Пригадала - була сила:
доля склалась не проста. він-косив, вона-гребла.
І у річці тут купались,
вистачало їм тепла,
жартували, цілувались,
повні сили і добра.
Що було: пройшло, злетіло, До садочка повернулась,
як у річці цій вода... груша віти простягла.
Її літо відшуміло, З болем мати усміхнулась,
та і осінь вже мина. її ніжно обняла.
Вишні, яблуні і сливи,-
теж зажурені стоять:
-Не сумуйте, мої милі,
я вас буду пам"ятать!
Все своє,усе любила, Ще з сусідами зустрілась,
та ж з собою не забрать... звісно, вже в останній раз.
Що ж ти, старість, наробила, Селу низько поклонилась,
як же вік свій доживать?.. вже не вернеться назад.
Так поїхала до сина,
в місті вік свій доживать.
З селом старість розлучила,
за ним буде сумувать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681806
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=A2GfEacV2nQ
[/youtube]
Уражає доля сильних і слабких.
Падаєм від неї, опустивши руки.
І стаєм залежні від думок гірких.
Забуваєм часто мудреців науку:
Що будуєм долю ми собі самі.
Отже, наші вчинки - це і є та доля.
По житті блукаєм часто у пітьмі.
Все ж заходим вихід: тягнемось на волю.
Можем одим махом зруйнувать життя.
Все, що будувалось, знищить без жалю.
Звинуватить долю, ніби це вона.
Та життя таке крихке, ніби з кришталю.
Друзів забуваєм, зрадити - дрібниці
Знову собі думаєм: не моя вина.
(Звинуватим долю: але ж це дурниці)
Це вона тут винна: знищила човна.
Ну а човен швидко дістає до дна...
А життєві хвилі? Це для них лиш гра..
Але суть у тому: не було весла...
Але це не нове: мудрість тут стара..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681803
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Я прийшов до тебе знову,
Нова зустріч є у нас.
Поведемо ми розмову
Про минулий, давній час.
Я тобі вклоняюсь низько,
Бо ж давно я тут не був.
Мила подруго – берізко,
Я про тебе не забув.
Ти, – піднялась аж до неба,
Білокора та струнка.
Пам’ятаєш біля себе
В білім светрі, - юнака?
Що вустами, світлі роси
З твого листячка знімав
І тебе, за ноги босі,
Безсоромно, обіймав!..
Та весна давно минула.
Тільки десь, на дні душі,
Наша зустріч сколихнула
Давній спомин про вірші.
Пам’ятаєш про ті твори,
Як тобі читав рядки?
Їх ще слухали угорі
Ясний Місяць та зірки.
Ти легенько шелестіла,
Мов сміялася в отвіт.
Потім Та мені зустрілась,
Що змінила весь мій світ.
Зеленавими очима
Взяла серце у полон,
Та ще мріями ясними
Повела в чарівний сон…
Нам зоря сміялась рання,
Вигравало майбуття,
Під вітрилами Кохання
Рушили ми у життя.
Довгі роки, довгі роки
Нам співали солов’ї…
Вже не чую її кроки –
Поряд вже нема її!
А я, все чогось чекаю,
Її доторки… слова…
Свою зимоньку стрічаю:
В паморозі голова.
Я прийшов до тебе знову,
Щоб сказать за все: «Прости!»
І прошу: на цю розмову
Ніжне щось прошелести!
03.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681793
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Сім літ Бог маку не родив
і голоду не робив
(народне прислів‘я)
Уходять друзі, час летить спонтанно,
і тут не вберегтися від біди.
Одні ідуть на Небо невблаганно,
а дехто з інших – просто в нікуди…
Найбільший ворог дружби завжди заздрість,
вона зламала не одне крило.
Та якщо успіхи товариша не в радість,
то й згадки там на дружбу не було…
І правда завжди димом очі ріже,
бо зазвичай лама порочний круг.
Та хто вам чесно скаже слово свіже,
як не старий і справжній, вірний друг.
У нашому житті всього буває,
лише Господь не робить помилок.
Та нас, говорять у народі, оживляє
не гроші – дружби вірної ковток.
Коли ж у тебе в цім нема потреби,
а гірка правда шилом око коле.
Коли старої дружби вже не треба –
прощай Світлано, заодно й Миколо.
03.08.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116080309846
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681748
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Про "патріотів"
Написано під враженням від деяких творів тутешнього автора-"патріота", який користується "терміном" "Ю 2"
Зітліли Гітлер й Муссоліні...
Їх привид Світом бродить знов?
Кому ж потрібно в Україні,
аби людська вмирала кров?
Були освєнціми й ГУЛАГи,
І Вермахт був, й СРСР:
Коричневі й криваві стяги
В гробу історії тепер
А в Києві - не тільки киї:
Розверзся пеклом Бабин Яр...
Із кулеметів сік євреїв
"Арійський" виродок-фіґляр.
Світ вкотре кров'ю похлинувся:
Суд Божий й людський - Нюренберг...
І хто б отут не схаменувся?
хто б не замислився тепер?
Та Долі вигадки химерні,
Чи то всесильне вічне Зло?-
Над Світом щупальці простерло
Рашистське п'янеє мурло (пу.ло)...
Аж піна піниться із рота:
Кляне "бендерів" п'яний "брат"-
Кривава знов кипить робота:
Нікого не жаліє кат.
А тут, у серці України,
В годину розпачу страшну,
Лунають заклики "невинні":
Клянуть всевинную "юдву"...
В чаду новітніх екзальтацій
Кричить надірвано: - ю2!
В гниле болото провокацій
Братів задурених штовха.
Звик про Україну співати
Й кляне, що нас "женуть в АТО"...
А як же землю захищати?
Крим вже здали... Отож... Ото...
В пожежу масла підливає,
Аби згоріло все дотла...
Ще й патріотом уважає
Себе... Та то слова, слова...
Його не лають "марсіани"
Бо це на руку їм , авжеж:
- Перегризетесь ви, погані,
А ми прийдем після пожеж...
Кому ж це вигідно, панове?
Та звісно, нашим ворогам:
Бо не зросте Вкраїна нова,
Де Єдність і не снилась нам.
Ненавистю,як всім відомо,
Добра ніколи не зростить...
Борись за владу чесну словом,
Та гідність людську не топчи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681713
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Засвітилась зоря
Заясніли поля
Зашуміли ліси загадково
Ти до мене прийди
У ранкові поля
Де колись ми ходили з тобою.....
Приспів:
Чи це сон, чи не сон?
Чи ти дійсно прийшла?
Не повірю нізащо на світі
Твої очі ясні
Щемлять душу мені
І зникають поволі у літі....
Через днів сивину
Я до тебе прийду
І розкрию я широко руки
Зніму з неба зорю
Подарую тобі
І не буде вже більше розлуки....
Приспів:
І змарніла зоря
Блідо з неба сія
Смуток впав на ранкові покоси
Бо ні ти , і ні я
Й не ранкова зоря
Не стрічатимуть в снах сині роси....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681728
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Такого не було, щоб заколот успішний стався.
Було? Та ні – тоді б не заколотом він назвався!
[i]Treason doth never prosper: what’s the reason?
For if it prosper, none dare call it treason.
John Harington[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602568
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 03.08.2016
Гойдаються сни на калині-
Тріпочуть крильцята прозорі,
А в небі до чорності синім
Сплітаються віршами зорі...
В траві заховались тихенько,
Зайчатами, місячні тіні.
І десь біля вуха близенько,
Як феї у жовтім промінні,
Літають закохані мрії...
Запитують тихо на вушко:
—Тобі я приснитись зумію?
—Яких тобі снів у подушку
Нашепче сполоханий вітер,
Що ніжно заплутався в листі,
Лоскоче тонесенькі віти
Калини в червонім намисті?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681674
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Де веселка втамовує спрагу з Бужка,
Де тримає цю землю Господня рука,
Я вклоняюсь тобі, світанковий мій краю,
Де усі горизонти – освячений шлях,
Бо любові до тебе без міри я маю,
Водограєм іскришся у моїх думках.
Ми з тобою удвох маєм долю одну,
Грають наші серця на врочисту струну,
Де хвилюються руни в зеленому морі,
Зігріває нас ласкою сонце обох,
У бездонному небі купаються зорі -
В нас з тобою піввічний звучить діалог.
В нас з тобою любов незрадлива і чиста,
Я милуюсь талантом твоїм пейзажиста
І красоти твої п’ю як спраглий в пустелі,
Поспішаю до тебе, боюсь запізнитись,
І збираю твої різнобарв акварелі,
Мала щастя колись у тобі народитись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681665
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Мила, поезіє, Ваша величносте,
Вам признаюся в любові,
Ви – моя справжняя надособистосте,
Сонце, поєднане в слові.
Істина ви- непорушна,
Голос гучний, ніжна мова,
Загадка, винахід людства,
Ви – всіх чеснот вища школа.
Творчість і роздуми й теми,
Ви – і гармонія й сила,
Ви – і скарби, і шедеври,
Завжди ви – юна і зріла.
Пам’ять, історія і ностальгія,
Ви – епіцентр душі,
Ви – неповторність: і скромна, і сміла,
Вічний двигун і любові рушій.
Ви – і прогрес, і минуле народу,
Мова – і квітів, і трав, і вітрів,
Вищого світу ви винагорода,
Ви – батьківщина симфонії слів.
Ви – і молитва, і сповідь,
Щира розмова з собою,
Ви – і пророк, і надія, і совість,
Будете завжди для мене святою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681663
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Вже більше двох років нам брешуть з екранів
Про вбивчу, підступну, криваву війну:
Народ агітують прогнати тиранів…
І платять податки… В Кремлівську казну…
Два роки Расєя вбива українців,
В Криму й на Донбасі – рашистська чума!
Та лиш на словах “окупанти” ординці,
А стану війни із Мордором – НЕМА!?
Кордони – відкриті! Сполучення – вільне!?
На Рашку й звідтіль ешелони ідуть!
Рашизм з всіх калібрів нас лупить невпинно!
Гібридна війна… То ж у чім її суть?
У тім, що громада рятує країну,
А влада торгівлю з Москвою веде
Й на вимогу США і Парижу з Берліном
На себе взяла перемир’я бруде!
На крові народній пани заробляють
У них із руснею немає війни!?
Не їхніх синів пси тамбовські вбивають,
Вони в погрібах не сидять із дітьми!!!
Злиденний народ по копійці збирає,
Купує усе для солдатів своїх.
Безсовісне ж панство мільйони складає
Й жирує на горі і смертях чужих!!!
Нема політичної волі в гаранта,
А може, й бажання у нього нема
По-справжньому встати на бій з окупантом,
Щоб врешті скінчилась ця підла війна???
Продажна війна олігархів з народом!
І кодла їх – ницих мєнтів і судів!
Та поки ми миримось з хижим цим збродом –
Будемо ховати Героїв-синів…
Смерть ворогам! Кіндрат & Корінь. 03.08.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681661
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Ніхто не думав, що до нас
прийде війна в цей мирний час.
Ніхто не думав, що наш брат
стане дя всіх, як справжній кат.
Чого бажаєш ти ?Землі?!
Невже замало їй тобі?!
Чи, може, крові хочеш пити? -
То вовком будеш завжди вити....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681654
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Згорів,немов вогонь, ще один рік.
Пробіг по долі на баскім коні.
Питає листопад мене про вік
Й багряним листям сипле сум мені.
Мої думки в осінній заметілі,
Торкають серце,що чомусь болить.
Журба сльозою тулиться на вії,
Бо все життя - лише коротка мить.
Але ж літа мої не співпадають,
Зі станом тим, де тішиться душа.
Ще мрії між зірочОк літають,
Їх чітко ділить мудрості межа.
Не всі світанки ще свої зустріла.
Не всім питанням відповідь дала.
І досі,я таки не зрозуміла,
Чи правильно в житті своїм жила?
Та я завжди одне молю у Бога:
Здоровою аби була сім"я.
Легкою, щоб давалася дорога,
Якою з гордістю прямую я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378737
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 03.08.2016
Думки і мрії - птахи вільні,
і в кожного вони свої.
В когось грайливі і спокійні,
а інших мрійливі і сумні.
Бувають сплетені в віночок,
чи як намисто розсипні,
бува закручують таночок,
то мовчазні, ніби у сні.
Бувають чисті, милозвучні,
ніби мелодії ясні.
Чи поспішають у майбутнє,
чи залишаються в пітьмі.
Привітні, часом й урочисті,
плетуть мережечки ясні,
тоді співанки диво-чисті,
дзвенять, як радужні пісні.
То ніби золотом умиті,
спокійні, тихі, весняні,
бувають водами розмиті,
блищать, як роси на траві.
А ми сплітаєм думи й мрії,
в слова й рядочки від душі,
вкладаєм описом події,-
у оповідки, чи вірші.
Думки і мрії розквітають,
несуть мелодії нові,
веселі, хмурі й божевільні,
вони супутники мої.
І з ними я весь час витаю:
у поле, в небо, чи в ліси,
себе я краще почуваю,
і напиваюся краси...
Думки і мрії - птахи вільні,
і в кожного вони свої.
Та лише з ними ми спокійні,
і в теплі, і в холодні дні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681613
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GB93IrKFVGA [/youtube]
Прокидаюсь вранці, ледь світає.
Шепочу тобі такі слова,
Що в вазоні квітка розцвітає,
Ти хмелієш, ніби від вина.
Розправляє вітер дужі крила,
Загляда в відчинене вікно.
Втримати тебе немає сили...
Дихає віконне полотно.
В сонцедайнім розчинились щасті,
Вітерець тихенько повіва.
Як же гарно побувать у власті
Отих слів, що здатні на дива....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681584
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Dkkg4pQhROE
[/youtube]
Коротка ніч складає крила.
Про себе ранок заявля.
Я щось сказать тобі хотіла...
Та ллється музика здаля...
І я в мелодію вслухаюсь.
Знайома пісня скрипаля...
Я здогадатись намагаюсь,
Чому від тебе віддаля?
Мотив той самий, тихо ллється.
Але душа вже не сприйма.
Навколо думка знову в"ється:
Я не повірю - не пройма...
Невже вона так спорожніла?
А ще недавно так цвіла.
Хіба про це сказать хотіла?
Та промовчала, не змогла..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681443
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Збирався ранок, десь зникали зорі.
Легенький вітер поганяв туман,
Летіли хмарки, наче хвилі в морі,
Стежки у росах берегли роман…
Хоч солов’ї притихли спозаранку,
Натомість їх дует взяли півні.
Міняли роси нову вишиванку
І вже ранкові чулися пісні.
А в далині знов небо гуркотіло,
Цей біль до серця йшов через жнива.
Минало літо, хоч земля горіла,
Та хліб вродив – він всьому голова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681426
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Усе для щастя є у мене:
ось книга, ручка і листок.
Сухе ось жовте листя клена
і ружі купка пелюсток.
Ось недопита чашка кави,
і навіть чарка коньяку.
Ось небокрай, на нім заграви.
Що треба ще на цім віку…
Ось сад, який ховав від жару,
достатньо лиш ступити крок.
Ось темне небо і стожари,
та сотні, тисячі зірок.
31.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116073102377
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681372
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Я знаю – долі не диктують волю,
І все ж – я руку простягаю їй,
Щоби мене, як перекотиполе,
Не понесло від станції надій.
Літа мої, помножені на втрати,
Вже досить вам блукати навмання,
Я маю шлях останній подолати
Під радість завойованого для.
Облудна слава – сутінь вечорова.
Я не за неї Господа молю.
Я хочу, щоб моє пізнали слово
Усі, кого шаную і люблю.
Щоби воно – немеркнуча осанна
Їм додавало віри і снаги,
Допомагало гоїтися ранам,
Не допускало й думки про загин.
Передавалось, наче скарб родинний
Із рук до рук шляхами поколінь
І я відчув в свою останню днину,
Що жив недарма на оцій Землі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681362
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Колосяться жита в чистім полі
І вбирають у себе росу -
Буде хліба смачного доволі,
Короваїв побачим красу.
Україно, ти житниця світу,
Ти багата і щедра земля,
Щирістю й добротою зігріта -
Тут хлібами буяють поля.
Хай завжди будуть в нас паляниці
І рум'яні, смачні калачі
Та закладені збіжжям полиці,
Й свіжо-спечений хліб у печі.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6ekKdb9W6JA[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681354
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Як добре, коли дощ опісля спеки,
Як мир у хаті, де була війна.
Коли любов душевні повнить глеки
І ти п’янієш, наче від вина.
Як добре це – обійми після сварки,
Як Муза там, де жив колись ніхто,
Як сонце повнить найтемніші шпарки,
Коли гладка дорога під авто.
Як добре це, що день спочити хоче
Та після ночі раз у раз встає,
Що у тобі життя струмком дзюркоче,
Що хліб насущний Бог щодня дає.
Як добре це, що місяць сон гойдає,
І небо зорі сипле з рукавів.
Як добре це, коли над рідним краєм
Не гул війни, а співи солов’їв.
1.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681343
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2016
Та наша ніч стоїть в очах,
Хвилює серце і донині,
Вино червоне і свіча,
А ще волошки сині-сині.
Худенький Місяць заглядав
Злодійкувато з-за фіранки…
Я цілував тебе й кохав,
Не спали ми тоді до ранку.
Летіли трелі солов’я,
Крізь всі щілини до нас в хату,
Я був твоїм, а ти моя,
А це для двох найбільше свято.
Із першим променем був сон,
Як треті півні заспівали.
Серця в нас бились в унісон,
Ми ніч свою запам’ятали…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681310
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Дощі із сумом осінню сплелись,
Гуде в міжвітті вітер очманілий.
І звідки Ви оце, тепер взялись,
Коли на серці холоди засіли?...
Ніби для мене зустріч берегли,
Долоні ніжно гріли без вагань.
Й серед жоржин осінніх скинути змогли -
Сльозу із щік моїх у океан...
Барвистий килим щедро розіслали,
Із золота дерев і цвіту хризантем,
Щоб я по ньому легко так ступала,
В слідах згубивши душевний щем
Своїми розгорнули Ви руками,
Навислі хмари над моїм чолом.
Сказали тихо: "Ти і є та сама -
Яких до тебе в світі не було"...
Розвіялася осені журА,
Зцілили мою душу Ви від болю.
Не знаю, без любові б, як жила?
Напевно, Ви мені дарунок долі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383805
дата надходження 10.12.2012
дата закладки 01.08.2016
Літній вечір сховався за хмари,
Дивне ложе за обрій прослав.
Вкотре місяць самотній, без пари
Між зірок тихий смуток зіткав.
На ставку поміж лоз й очерету
Золотий рушничок простелив -
Сяйний вихід зірок до балету,
Візерунками став посріблив.
Поміж вербами думи одвічні
Шепотілись й притихли гаї.
Оживали часи героїчні,
Що на край цей чудовий лягли.
Все затихло в зажурі вечірній,
Місяць в дзеркало-став задививсь.
Танцювали там зорі предивні,
Про одну лиш сердега журивсь.
Прохолодою ніч обвивало,
Щось таємне шмигало в кущах.
На сову місяць цитькав бувало
І на плесі зорю колихав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681281
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
Сутеніє.
В серці колишу надію,
Поміж пальцями піском –
не зловила.
Думка іскрою жевріє –
оповила
Спогадом про нас ,
лелію,
знову мрію.
Вечоріє.
Я тобою ще хворію.
Гордість давно загубила,
ні – втопила.
Ночами про тебе снила,
вовком вила.
Наше «ми»
в думках ще грію,
божеволію.
За фіранкою вже ніч,
і я сірію.
Без тебе нема просвіту,
ані цвіту.
У зірки вплітаю мрію
розмаїту,
Щоб зустріти наш світанок,
я ще вірю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681280
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
На подвір'ї, між квіток,
Мешкав сонечко-жучок.
Лапок мав аж шість - не злі,
Міг ходити по землі.
На спині, немов кулони, -
Крапки кольору ворони.
Вісім всіх, рахуй, хоч прій,
На червонім кептарі.
Довкруж дому він літав,
Коли крила витягав.
Ними так махав завзято –
Птах не брався доганяти!
Кажуть дітоньки малі,
Що корівка божа він.
Від корови – тільки цятка.
Жук цей - сонячне телятко.
Сонечко-жучок має назву божа корівка,
сонячне телятко, сонячне ягнятко (в різних країнах - по-різному).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681253
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
Я ще досі навчаюсь у школі
І зі мною у класі сидять:
Юні зовсім і вже сивочолі,
А роки все летять і летять...
Ми відвідуєм різні уроки
І отримуєм безліч завдань.
Ті уроки є часом жорстокі,
Важко зносить їх без нарікань.
Хтось хитрує і прагне списати,
Але всім нам тягнути білет.
А прогульщикам лікті кусати,
За хабар не здаси тут предмет.
Всі ми досі навчаємось в школі,
Кожен робить свої відкриття.
Юні зовсім і вже сивочолі -
Рівні всі у цій школі життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681249
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
1. Мабуть штуку я утну,
І як звуть вам не скажу.
Ви до загадки верніться,
І дуже пильно придивіться,
Не складна моя загадка,
А смачна її відгадка.
2. Гарні очі і роток,
Роздивись лиш, друже,
У неї розовий бочок,
Шкірка ніжна дуже,
А як вкусиш, то мерщій оближеш і губи.
3. Я його люблю, кусаю,
Бо воно найкраще всіх,
Ласо з гілки визирає,
Усміхається усім.
Кращого ніде немає,
Обійди хоч цілий світ.
4. Славно каші наварила,
Обділила діточок.
Разом з ними відпочила,
Облизала котелок.
Краще знає, що і як,
А мені знову не так!..
5. Сидить баба на вербі:
-Ой не злізу, ой же ні!
Вловіть мене прошу дуже,
А я струшу з верби грушу.
6. Між людьми живе і в"ється,
У них їсть вона і п"є,
Ходить і літає всюди,
А не кожен її вб"є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681234
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
(слова - Надія Башинська; музика, виконання - Тетяна Мирошниченко)
Нехай летять літа, спинять не треба.
Вони, як журавлі, самі полинуть в небо.
Та навесні птахів завжди чекають дома.
Літам назад - дорога невідома!
Не повертаються! Не повертаються літа.
Та є в них весни, й осінь золота.
Нехай летять літа.. Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте.
Ясніє у них неба синя просинь.
Сипнула срібла вже зима у коси.
Нехай летять літа... Не зупиняйте.
Ділами добрими їх прикрашайте!
Не повертаються! Не повертаються літа.
Та є в них весни, й осінь золота.
Нехай летять літа.. Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте.
Людське життя... Воно, як пісня світла.
У ньому сміх дзвінкий і яблуня розквітла.
І усмішка щира, що серце нам гріє.
Буває тут зимно, і віхола віє!
Не повертаються! Не повертаються літа.
Та є в них весни, й осінь золота.
Нехай летять літа.. Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681233
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
[i] Світлій пам‘яті загиблих
в Іловайському котлі присвячую
[/i]
Пекла жара і працювали „Гради“,
то смерть летіла від „братів-слов‘ян“.
Вони снарядів не жаліли гади,
із шкіри ліз російський „брат“ Іван…
Час зупинивсь, а пил їв хлопцям очі,
у танків навіть плавило броню.
Живі принишкли і чекали ночі,
щоб вийти з моря крові і вогню.
Тут всі свої, нема лиш генералів,
що помирати кинули своїх.
Скотам тим, гнидам, місце за Уралом,
та й як ще можна називати їх?!
Серпневі дні ті в пам‘яті надовго
залишаться у тих, хто вижить зміг.
І вічна пам‘ять всім, хто ту дорогу
не подолав, а в тім котлі поліг.
Тяжка година, мов зима надворі,
народ крокує в невідому путь.
Серця загиблих світять, ніби зорі,
й дорогу нам в майбутнє осяють.
31.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116073102762
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681191
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GJkP69Hjsq8
[/youtube]
Живі істоти квіти, ніби люди.
Вони живуть: серця обігрівать
Вони зійдуть, коли посієш, всюди,
Черстві серця теж здатні зчарувать.
І гріє нас малесеньке багаття,
Яке не спалить, любо буде гріть.
І роблять це так просто, із завзяттям.
Ось спробуйте пелюстки, обійміть!
Неквапно п"є бджола нектар із квітів.
Росу спива пробуджена земля.
Ви - радість і краса у цілім світі...
Ви - пісня щонайкраща солов"я.
І люди дуже схожі так на квіти.
Не можеш відірвать від них свій зір.
Вони до тебе можуть шепотіти.
А ти словам тим ніжним просто вір.
Даю я перевагу квітам жовтим,
Дарма, що в них бувають і шипи.
Вони здаються сонечком багатим.
Чомусь цих колючок боїмся ми.
Квітучий сад багатокольоровий.
Не бійтеся ви ранок від шипів.
Це захист від образ отих раптових,
Хто знищити цю квітку захотів..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681185
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2016
Я був російськомовним українцем,
Було, що мову Пушкіна й любив.
Але в мій дім сусід прийшов чужинцем,
І вмить оту любов мою убив.
Прийшов на мою землю захищати
Мене "русскоязычного хохла",
Вдягнувшись у військові свої шати
З емблемою двоглавого орла.
В руках тримав сусід смертельну зброю.
Облиш, сусіде, недолугий жарт!
Я чув колись, що ми брати з тобою,
А ти мені, як ніби, старший брат.
Нема тих біля мене і навколо,
Від кого мене треба захищать.
Братів таких, як ти, ніде й ніколи
Не можна хлібом - сіллю зустрічать.
Прийшов ти руйнувати мою хату,
Ти цілиш в мене й тиснеш на курок.
Тебе слід за агресора сприймати
Й ненавидіти "русский говорок".
Тепер я перейшов на українську,
На мову своїх пращурів, батьків.
Забути хочу мову ту російську
І говір тих бандитів - вояків.
Знов стану я співати соловейком,
Бо мова -- солов*їная моя.
Це ж нею "Колискову" моя ненька
Мені співала, як я був малям.
Ой, нене моя нене!
У сні прийди до мене
Й потіш мене
отим дитячим сном,
Як ти мені співала
І в тих піснях навчала:
На зло відповідать
не треба злом...
Оце згадав я пісню материнську
І стало мені легко на душі.
Не буду забувати я російську,
Щоб розуміть рідню й товаришів.
Адже в житті так склалось історично,
Й до цього слід правдиво підійти:
В брати сусід набився політично,
Та в мене ж є ще й кровнії брати.
Брати, яких примхлива їхня доля
З моєї України понесла,
Немов насіння жита з мого поля,
Й російська нива "рожью" поросла.
Натомість із Росії краснолицю
Так само доля Квітку принесла
У подруги вкраїнцю Чорнобривцю,
Й ця подруга в рідню мою вросла.
Отож, хай буде поки що й російська,
Хоча вивчать її й нема снаги.
Та в мене ж є рідня далека й близька,
Що нею мовить, як і вороги.
А, як сказав один якийсь великий,
Щоб ворога свого перемагать,
Хай навіть він, як хижий звір той дикий,
Його слід максимально добре знать...
. . . . . . . . . . .
Я був російськомовним українцем,
Стаю ж украйномовним залюбки.
Зросійщений, колись було, чужинцем,
Я знов пірнаю в мову прабатьків.
ДО УВАГИ ЧИТАЧІВ: Місце для
коментарів розташоване дещо нижче за звичайне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679700
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 31.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2016
Налетіла та хижою птахою,
Чорним вдерлася в душу вона,
І тримає й тримає над плахою
Найсвятіше брудна ця Війна.
І червоно-гіркими річками сліз
Отруїла все наше життя,
І, здається, навічно уже ця злість
І не буде добру вороття...
Прийшла Дівчи́на, схожа на принцесу,
І очі,мов ті зорі,променять!
«Ми не суперниці з тобою і не сестри –
То годі вже із нами воювать!»
Війні у вічі та без остраху дивилась –
На радість друзям, на жахіття ворогам,
" І свій народ тобі і нашу Україну
Я не віддам, я не віддам, я не віддам! "
Засміялась Війна та підкинула
Й додала ще брехні і вогню.
Наші воїни в небо поринули
Й не спитаєш у неї жалю.
«Подолаєш? Ану, зрозуміть пора
Боротьбу цю із ким ти ведеш!»
Ій дівчи́на: «Здолаю!Є Сили Добра!»
А Війна – реготала без меж.
В руці гітара – з бойовим мотивом !
(І, хто сказав – не для жінок війна?!)
Пліч-о-пліч з нею – Доброта і Сила ,
Така, якої у Війни нема!
« Мої пісні – мов птахи сизокрилі,
Летіть по світу, піднімайте вільний дух!
І відведіть мерщій від України
Вогонь і горе, сльози і біду!"
А дівчи́на все йшла та із піснею,
З батальйонами ночі і дні.
І ставало від пісні всім тісно нам
Й не було в нас рідніше рідні.
І, біснуючись,ніби скаженая,
На межі десь вогню і життя
Відступала Війна ця страшеная,
Ця остання війна в небуття....
«Ми ні суперниці з Війною і ні сестри!» -
Сказала – ніби у полон взяла!
Вона завжди, завжди в моєму серці,
Ця Дівчина із Силами Добра.
©Тетяна Прозорова 17.07.16 р.
Хочу розповісти сьогодні про одну чудову дівчину...,співачку... патріота..., Людину...Друга...крім того –вона справжня красуня)))...людина тонкої душі, талановита і настільки людяна й щира, що про це можна розповідати й розповідати....вона завжди там,де потрібна, там,де її чекають...Чекають її усюди, але найбільше-на лінії фронту, у госпіталях, куди вона привозить свої такі чудові пісні й чарівну посмішку...по декілька концертів підряд...пальці- ледве витримують, а душа- співає...Це все –Христинка Панасюк і її знають усі. Вона протистоїть цій війні своїми,особливими силами... Силами Добра...ми всі цю війну з її піснями, які торкаються душі...додають сили...підтримують в важку хвилину... такі ж щирі, як сама Христинка...
......коли господь хоче нам допомогти, він посилає нам друга...за що я так вдячна ..а скільки її подружок ось так змінили своє життя, вдягнув берці ....Христинці й дівчаткам цієї війни ці рядки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681027
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Такой стишок на злобу дня, ну не ругайте вы меня, просто такая непростая точка зрения, и не грызут меня на этот счет сомнения.
Крестный ход
Известно всем уже давно,
есть изречение одно,
и жизнь не раз нам это подтвердила,
мол, каков поп, такой приход,
вот объявила «Крестный ход»
нам вражья сила.
Там все проплачено не зря,
кричат – За Батюшку Царя!
которого они же и убили.
Несут портреты и кресты,
через дороги и мосты
и утверждают, что они его любили.
Дети идут и старики,
и среди них боевики,
совсем недавно в Луган-Доне с автоматом,
несли на танках «Русский мир»,
известно всем кто их кумир,
и говорят эти прочане только матом.
Ведут обманутый народ,
а как же, это «Крестный ход»,
а где вы были прошлый год и позапрошлый,
не вспоминали про Христа,
и видно это не спроста,
благословлял вас на войну ваш лидер пошлый.
Ну что, дождались вы войны?
И где теперь ваши сыны?
И что вам это все по барабану?
Вам все равно с кем воевать
и где придется умирать,
безумцу подлому поете вы Осанну.
Вы удивляете меня,
шли бы на линию огня,
с хоругвями, попами и крестами,
так нет же, в Киев понесло,
ну а в столице как назло,
одни бандеровцы, вы знаете и сами.
На всех углах, и там и тут,
не раз меняли вам маршрут,
сестер и братьев во Христе, не пропускали.
Да он не друг нам, и не брат,
Московский ваш Патриархат,
и нашим другом будет он едва ли.
Вот и закончен «Крестный ход»,
и по домам пошел народ,
а зря, ну что вам каменный Владимир,
у вас Владимир есть живой,
там, правда, что-то с головой,
за красной каменной стеной сидит, не вымер.
Ходит упорная молва,
вас с нетерпением ждет Москва,
вот и пошли б туда с попами и крестами,
а как вас встретят в той Москве,
можно ли верить той молве,
вы по пути узнаете все сами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681026
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Осіннє листя золоте
Бринить мелодію кохання...
І, може, вперше (чи востаннє?)
У серці папороть цвіте!..
Та несподівана зима
Той цвіт цілунком остудила...
І опадають листя-крила,
Й надії-іскорки нема...
Під снігом - осені сліди,
У серці - музика осіння...
Снує ще доля павутиння,
Та стежка в'ється... в нікуди́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681025
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Чом життя так схоже на качелі:
То підніме вгору, то - униз?
Це дитячі забавки веселі.
Та життя прекрасне: озирнись.
І не треба високо літати:
Упадеш - болітиме підчас.
Хто літає, треба добре знати:
Просто треба жити, без прикрас.
І не пнути аж до неба носа,
На шляху бувають каміньці.
І на інших не дивитись скоса,
Не тримати камінь у душі.
Від любові розцвітають квіти,
І добро лікує всіх не раз..
Між людьми нам треба просто жити.
І воно сторицею віддасть..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681012
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
1
Під покровами смутку убитий лежу,
Вітер трави сурові колише.
У дротах біль -печаль натягнув тятиву,
Як журавлик протяжно курличе.
Приспів:
Память наша в віках світить долі в зірках,
Не помре її честь, її слава в вогні не загине.
Не дадуть їм розтанути там в небесах,
Ласка Божа її нізащо не покине.
2
Я за Вкрайну стояв, я життя їй віддав,
Мене вбили прокляті чужинці.
Нас стояло тут сто, не один смерть обняв
На хресті розп’яли нас ординці.
Приспів:
3
Віддала нас продажна, проклята ю2…
Нас ударили в груди наскоком.
Будь ти проклята Богом пропаща Москва,
Твоя вічність покриється смогом.
Приспів:
Прим.. 26 липня 17 року російські бандити розстріляли з подачі юд Грушевського і Винниченка(автономісти - холуї) 100 беззбройних українських содат, патріотів України - націоналістів на платформі Київ - Волинського
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681004
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Ой літала ластівочка, низько вилась.
Ой літала ластівочка та й журилась.
Чом літаєш, ластівочко, гілля хилиш?
Чом ти над своїм гніздечком журно квилиш?
Як же мені, ластівочці, не журитись?
Над гніздечком стали круки в небі витись.
Гірко плаче й Україна, сльози ллються.
Над соколами - синами круки в'ються.
Ой літала ластівочка низько вилась.
Над гніздечком калинонька нахилилась.
Ой плакала Україна, ще й журилась.
За синочками-соколами молилась.
Ой не плач, не плач, Вкраїно! Усміхнися.
Ще дозріє в полі жито. Звеселися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680990
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Упало літо вишиванкою
В сади, у ліс, в поля, на луки.
І зазвучало скрізь співанкою
Наввипередки – перегуки.
Маленький зяблик наспівався,
Про весну сповістив давно,
Маестро-соловейко взявся
Озвучить лісове кіно.
Симфонію чарівних звуків,
Налаштувавши інструмент,
Дрозди взялись до перегуків:
Який чарівний цей момент!
А персональний спів синиці,
Із гамою її октав.
Укупі хтось, хтось наодинці
В кущах виконує вокал.
Чарівне літо серед лісу,
Тут – справжня казка, дім чудес,
Цю оксамитову кулісу
Відкриє ліс як ти прийдеш.
Відкриє ліс поетам браму,
Усім митцям тут просто – рай.
Таку побачиш панораму...
Обов’язково завітай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680979
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Кровавые дети сталина
В застенках Лубянки рожденные.
В стране с псевдонимом Развалина.
Безвинною кровью вскормленные.
И этой же кровью пропахшие
Им залпы растрельны музыка.
Наследники, судьбы ломавшие
И руки калымского узника.
Стрелявшие в грудь Гумелева
Несущего свет в пустоту.
Они же убили Немцова
В ночи на московском мосту.
Они же со злобой и завистью
С печатью жестоких гримас
С ценизмом, с восторгоми, с радостью
Бомбят украинский Донбасс.
Душа их черна, засалинна
Они не умеют прощать
Кровавые дети сталина
Привыкшие в спину стрелять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680901
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016
Красо України, Подолля!
Так думала Леся, так думаю я.
Мене, мабуть, вибрала доля
І ти, моя рідна земля.
Мені ти – і квітка й перлина,
Мені ти – і щастя й любов,
І предків далеких стежина,
І роду продовження знов.
Красо України, Поділля!
Чарівний куточок на світі,
Безмежних полів рукоділля
І пишні сади в буйноцвіті.
Красуються Товтри подільські,
Вдаль Буг свої води несе
І край мій із серцем батьківським
Красу до небес вознесе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680913
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016
Якби земля не дала нам Тараса,
Чи знали б ми який то волі смак?
Народу нашого і пам’ять, і окраса,
І неба божого безсмертний знак -
Кобзар великий, всього світу диво,
Він нам світильник – з захалявних дум,
У боротьбі і істинно, й правдиво
Творив в кайданах, у неволі ум.
Сіяє світу він непереможно
І Україну береже з небес,
Він гідністю пульсує в серці кожнім
І Заповітом серед нас воскрес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680910
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016
До мене теж прийшла у душу осінь…
Хитнула вітром в краплях дощових.
Схилившись сумом у захмарну просинь,
День і собі туманами притих.
Притихло зело подихом осіннім,
Неначе зупинилось на межі.
Насупилось осоння в позу тіні
І літо залишилось в міражі.
Такою осінь у природі бачу,
А смутком відчуваю у душі…
Хмурнію небом і дощами плачу
Й печально відцвітають спориші.
Осінні вітражі в розгін анфасу,
Душевні - зачепилися в думках.
Жіноча осінь... Спита кварта часу
І філіжанка кави у руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680898
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016
Слова - Олег Чорногуз
Виконує - соліст Національної заслуженої капели бандуристів імені Г. Майбороди Денис Кузін
Звукозапис – Руслан і Роман Шевченки
Кліп – Олексій Тичко
===========================
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8fjbxmB9rOE[/youtube]
Усе в житті, на жаль, минає,
Та поміж тисяч сотень мрій
Приходить мить, і оживає
В моїй уяві образ твій.
Нічого кращого немає,
Коли з уяви знову й знов
Твій милий образ виринає,
Як перші — мрія і любов.
Я переконаний, бо знаю,
Що ти завжди лиш тим живеш,
Що несподівано втрачаєш —
Те більш ніколи не вернеш.
Таке життя — усе минає,
І ти хоч падай, а хоч стій —
Живеш лиш тим, що оживає
В моїй уяві образ твій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680893
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016
Люди, прошу – схаменіться!
Ну, навіщо ця війна?
Не стріляйте, зупиніться,
Батьківщина в нас одна.
В нас єдина Україна,
Не діліть на захід, схід.
Рідна мова в батька й сина,
Прапор та козацький рід.
«Руський мир» із глузду з’їхав!
То скажіть, який ж це брат?
Той, хто ворожнечу сіяв,
Є кремлівський окупант.
Він прийшов людей вбивати
В Україну дорогу,
Щоб лише завоювати
Нашу землю золоту!
Захисти свою Країну
Та звільнися від катів!
Єдність нам дарує силу
Проти клятих москалів.
Олександр Кобиляков
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586068
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 30.07.2016
Державу нищать кляті вороги,
Продажні українці та жиди…
Чому мовчить український народ,
Чи кожен лише в хаті патріот?
Кати прийшли до влади на крові,
А патріоти наші у тюрмі.
Не можна далі жити так – не спіть!
Єднайтеся і Неньку захистіть!
Невже в нас Батьківщина, не одна,
Чому ж байдужа стала вам вона?
Прокиньтеся, благаю, бо вже ми,
Раби на Богом даній нам землі.
Поки ще в нас живий козацький дух
І не загинув добровольчий рух,
Піднятися Країні – поможіть!
Нечисту силу геть всю проженіть.
Ми Нація, а не лише народ,
Повстане той, хто справжній патріот.
Здолає Україна ворогів,
Бо має вона жити, без катів.
Олександр Кобиляков
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631186
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 30.07.2016
Ну що, українці, як будемо жити…?
З ганьбою у рабстві на рідній землі?
Пробачте – не можу ніяк зрозуміти,
Як можна терпіти знущання такі…?
Байдужими бути до долі Держави,
До рідної Неньки, що в стані війни.
Майбутнє нащадків, вам вже не цікаве?
Чи може забули, що ми здобули…?
Чи звикли до того, що «хата є скраю»
І жити нам добре, влаштовує все…?
Чому гинуть люди у рідному краю?
Солдатів вбивають, а ви, мовчите!
По тюрмах – вчорашні Герої Майдану,
В котлах патріоти, у владі ж кати.
Невже ми з тобою за те воювали,
Щоб зрадники бісові краще жили?
Оговтайтесь, доки ще є не запізно,
Рятуйте Країну, вона, в нас одна!
Єдина, соборна і вільна Країна,
Невже не потрібна вам зовсім вона…?
Олександр Кобиляков
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680891
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016
У душу глянь, побачиш там багато:
там біль і бруд, і пил других світів.
І те, чому навчили мама з татом,
а ще усе, що сам зібрав в житті.
Твоя душа, як океан безмежна.
У ній вміститься неозорий світ.
А чим вона наповнена сердешна
і з тим усе ще здатна на політ?
У очі глянь, вони все ж менше брешуть,
в наш час цього не можна виключать,
ще поміркуй і визнач свою межу,
лише тобі нести оту печать!
До краю прірви тяжко підійти,
немов лягти до строку в домовину.
Зроби свій крок в безодню і… злети,
та віднайди лише свою стежину.
Торкнися серця і воно розкаже,
чого його варту́є волода́р.
Воно одно все без прикрас покаже,
коли його господар раб чи цар…
Послухай серця, серце не обмане,
хоча очей та вух не закривай.
Коли йому хтось до вподоби стане –
то і в душі настане справжній рай.
30.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116073004189
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680873
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2016
Ой, зозулько моя.
У моєму гаю закувала сивенька зозуля,
Про майбутні літа, та про зустрічі нові кує.
А у цьому гаю під калиною щастя заснуло
І важкий його сон піднятися знов не дає.
Ой, зозулько моя, нащо довгі літа ти пророчиш,
Коли в цьому гаю облітає покорчений лист?
Ой, зозулько моя, чом надіями душу морочиш,
Чи не бачиш сама, як старості осінь спішить?
Ген, над гаєм моїм, заклубочились хмари ненастя,
І потвори розлук літають між ними частіш.
Як боюсь я, зозулько, у вихор відчаю попасти,
Як боюсь, чим живу, те втратити знову навік.
А зозуля кує, а зозуля моїх слів не чує
І в далекі краї чомусь не спішить відлітать…
Чи про нову весну мені сни нереальні віщує;
Чи про марне кохання прагне ще раз мені нагадать?
Все «ку – ку» та «ку – ку»… ніби дзвонами б’ється у скроні
Над оцим сірим днем, над туманом що ліг по роках…
Не росинки надій, а краплини їдкі та солоні
Прокладають свій путь по зморщених, сірих щоках.
15.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680843
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 30.07.2016
Поглянь у душу
— там багато бруду?
Чи там все чисто,
наче в десять літ?
Багато? Мало?
Може, що забуду?
А з цим душа
ще здатна у політ?
Як там вона?
Жива? Здорова?
Поранена?
Загублена, мо, де?
Брудна?
Відтерти трохи і як нова?
Причинна?
— ледве де бреде?
Поглянь у вічі їй
— собі!
Там біль? Там зрада?
Чи веселий сміх?
Там грає музика,
чи протяг у трубі?
Там квітнуть квіти,
чи холодний сніг?
Погляньте собі в душу!
У свою!
І майте справжню мужність:
що в ній бачить.
І я з нагоди гляну
у мою -
І вигребу звідтіль
лайно собаче!
До краю прірви легше підійти...
Страшніше, ніж залізти в домовину -
Там мав би жити Бог, а не глисти!
Оте, що там — то тільки і людини.
Коли там жах, коли лише жадоба -
Якщо там підлість павутину заплела -
Вже не людина то, брудна худоба!
І совість — мо й була, та загула!
В кінці-кінців — всі підемо до Нього!
Немає жодного, який від Суду втік.
І з чим прийшов туди - туди й дорога!
Ото квиток — кому і в який бік.
Погляньте в душу. Не в чужу!
Очима Бога!
Почуйте голос, станьте на межу -
Ви зрозумієте, яка це перемога!
А більше, і хотів би, - не скажу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680803
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 30.07.2016
Навіки розтанув і в вічність полинув,-
його ніжний голос і спів.
Чому таке сталось?..Чому він загинув?..
він жити й любити в цім світі хотів.
Його провела іще довго стояла,
й задумно дивилась у слід.
Так склалось, тоді ще вона і не знала,
що доля жорстока й холодна, як лід.
Пішов назавжди...І йому не вернутись...
Коли б через вічність прокласти мости,
щоб можна до нього іще пригорнутись,
сказати: "Синочку, рідненький, прости!"
Торкнутись чола і схилитись на груди,
і в очі йому зазирнуть.
І голос його такий рідний почути,
на плечах своїх його руки відчуть.
Навіки пішов...Він у вічність полинув,
і більше його не вернуть.
Цей світ залишив, все земне він покинув,
поки живі рідні - його не забуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680733
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Посадила мати
у дворі калину.
Проводжала мати
в АТО свого сина.
Доглядала мати
у дворі калину.
Молилась й просила:
"Бережися, сину!"
"Не плач, моя мамо,
не журись за мною,
усе буде добре,
скоро буду дома!"
Ще ягоди мама
з калини не рвала,
а війна кривава
синочка забрала.
Доглядає мати
з любов"ю калину,
їй розповідає
все про свого сина.
Слухає калина
і їй співчуває,
і про її сина
вона усе знає.
В матері на згадку
лишилась калина.
Не зажива рана,
бо не має сина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680727
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Прости мене, за мою осінь в серці,
За сум і жаль не пролитих дощів.
Воно тобою вже давно не б`ється
Усе є так , як ти того хотів...
Тоді чому в очах твоїх теж осінь,
А не весна, яку ти обіймав?
Не йди за мною, світанкові роси
Коханням всохли, що ти не бажав...
І хоч вона, та осінь не минає,
І спогадом приходить листопад...
Та я прекрасні миті пам`ятаю,
Надіюсь що і ти в душі їм рад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680724
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Вода, у тебе немає ні смаку, ні кольору, ні запаху...
Антуан де Сент-Екзюпері
--------------------------------------
Вода, не маєш запаху й смаку.
І ми тебе не можем описать.
Та ми тебе обожнюєм таку,
За тебе можемо життя віддать.
Ти - насолода нашого життя.
Хоч ми не знаєм, що ти є таке.
Ти - невимовне, дивне почуття.
Бо ти - саме життя людське.
Наповнюєш нас радістю своєю.
Здоров"я додаєш усим слабким.
Ми силою вражаємось твоєю,
Можливостям дивуємось таким.
Отак й в житті, ми тягнемось до тих,
Хто не красою, гаманцем поманить.
А до людей хороших і простих.
Але в житті не всім так поталанить.
Не всі вбачають у душі красу,
Красу в обличчі часто помічають.
Та небагато треба їм часу,
Щоб впевнетись: вони недобачають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680715
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2016
Життя стомило пройдені роки.
Лише сліди лишило за собою.
Хоч ще кохана горне до щоки,
Та тихо суне та, що із косою.
Чомусь ще серце прагне у політ,
Хоч знає, що попасти може в штопор,
Та ще цвіте життєвий ніжний світ
І крутить по житті шалений вихор.
Ще кілька кроків у життєву даль,
Чуть спокою у далі неозорі.
Щоб ще дзвенів наповнений кришталь.
І посміхались в чистім небі зорі.
Та хай роки карбують новий крок,
А ясне сонце ще теплом погріє,
Життя людське, немов складний урок,
Часом горить, а часом лише тліє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680697
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2016
Мій бог Любов! Не плотська, а духовна,
до ближнього, Вітчизни і батьків.
Всепоглинаюча, всесильна і жертовна,
що йде з давен, із глибини віків.
Мій Правда бог! Відверта й неприкрита,
проста і чемна, щира і гірка.
Для кожного вона своя і всім відкрита,
одна для літнього і навіть малюка.
Краса мій бог! Вона живе у серці,
бринить в очах, усмішці на вустах.
Вона повсюди: у щоденнім герці,
у вчинках добрих і у почуттях.
Мій бог Життя! Безмежне й різнобарвне,
що скрізь вирує, б‘ється, струменить.
Воно пульсує й протікає плавно…
Ой, як прекрасно в білім світі жить!
28.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116072807023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680650
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Теплий вітер куйовдить зелену чуприну дерев
І горять голубі оченята волошок у житі,
Громовиця далека оголює спалахом нерв,
Б'ється піснею в грудях, що ти є найкращою в світі...
Ти звідкіль узялась? Із яких невідомих світів?
Я тебе так боюся злякати, що й дихать не смію...
Ти із іншого виміру? Казки? Замріяних снів?
Легкокрилий метелик... далека, як зірка, як мрія...
Я б до тебе, у небо, чи в казку, крізь страх протиріч
Разом з дощиком хмаркою, птахом, чи вітром полинув...
Затихала гроза, десь далеко, розкотисто, в ніч,
І п`янке надвечір`я із запахом терпким полину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680635
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Цілована сонцем і піснею вмита,
Чому до хреста ти катами прибита ?
Не хочуть ні пісні твоєї, ні волі,
Не хочуть ні щастя , ні світлої долі...
Прокиньтеся, діти, вже предки здригнулись,
Їм лемент і стогін Вкраїни почулись...
Прокиньтеся люди, це наша держава
І волі чужої немає тут права !
Прокиньтесь, вкраїнці, нам гени вривають,
Нас б"ють поодинці, нам в спини стріляють,
В холодні кидають, рвуть жили юнацькі,
Зухвало плюють на клейноди козацькі !
Не спіть, прокидайтесь, Вкраїна в вогні,
Я ширмою стану для вас у борні,
Як серце потрібне, - прийміть цю офіру,
Лиш тільки відкиньмо байдужість - зневіру !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680601
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Полоще вітер святкове знамено,
Від крові , від ран і болю,
Героїв нині спом"янімо поіменно,
Що полягли за нас із тобою.
Не вернулися з поля битви,
Рідну землю скропили кров"ю .
За їх душі молімо молитви,
Огорнімо їх рідних любов"ю.
Матері, мов чайки сивенькі,
Б"ються об скелі розпуки,
Сини не вернулись рідненькі,
Зводять до Бога в молитвах руки.
Почуй же , Боже , материнський біль,
Спини війну цю , горе і руїну,
Благання їх лунають звідусіль,
Спаси синів і рідну Україну!
День Незалежності... На Сході йде війна,
Затьмарене сльозами й кров"ю свято,
Дуже велика і гірка його ціна,
Тож прошу всіх про це не забувати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680557
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kviF5Fsmhj0 [/youtube]
Вже давно за північ, та не спиться.
Не дають спокою все думки.
Я прошу на мить їх приземлиться.
Досить вже листати сторінки.
Монотонно цокає будильник.
Закриваю вуха, щоб не чуть.
Скупо світло ллє нічний світильник.
Що сказать тобі, щоб не забуть?
Колихає вітер тонкі штори,
Навіва несказані слова,
Що плетуться ніжно, як узори.
Серце добрі зерня засіва..
Не зійдуть вони: надворі спека,
Без дощу роса їх не спасе.
Але хмари дощові далеко.
Дощ пройде і всі думки знесе.
За вікном сіріє... Це вже ранок.
Прокричали півні третій раз.
І серпанком огорнув світанок..
Це ступа на землю новий час.
У руці зім"ятий лист паперу,
В голові всі сплутані думки..
і тепер всі зникнуть ті химери,
Про які не взнаєш більше ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680520
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Шукайте Бога, шукайте всюди,
Шукайте в собі, шукайте в людях,
В серцях шукайте, шукайте в душах,
Безбожних бійтесь / сказати мушу/.
Шукайте Бога усі завзято,
Шукайте в будні, шукайте в свято,
Шукайте в Храмі, шукайте в домі,
Шукайте всюди ви без утоми,
Шукайте влітку і в люту зиму,
Шукайте Бога ви без упину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680518
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Красеню, Києве, граде столичний!
Кращі із кращих тебе прославляли,
Завжди ти був чарівний, феєричний,
Були гостинними твої вокзали.
Ти – златоверхий, освячений Богом,
( Сивий Дніпро дихав часом століть),
Був Україні незмінним покровом,
Прихистком був у часи лихоліть.
Твої мости чарували красою,
Сад Ботанічний – це диво із див,
Вузи, театри зростали з тобою,
Як же каштани свої ти любив...
Взяли невірні в полон твою вроду,
Землю шматують і все їм замало,
Вкрали тебе у твого же народу,
Навіть каштани твої розстріляли.
Ти і палав і здригався від болю,
Гірко ридав, як сто кач проплило,
Юні герої вмирали за волю,
В небо пішли - святе місто жило.
Красеню Києве, граде столичний,
Ти не здавайся до рук ворогів,
Будь нам на радість могутній, величний,
Хто кров пролив – тобі жить заповів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680516
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
По небі чистому місяць пливе
У човнику світлім такім.
Весь час роздивляється,що є і де,
Чи сяють вже зорі в небі нічнім.
Ось зіронька близько так підійшла,
Розмову сама почала:
"-Ой, місяцю ясний, як я жила,
Коли тебе не знала?!
Й мета у нас спільна, одна-
Світити на небі нічному.
Ти знаєш, як би раділа я,
Коли була б в човнику твому."
І місяць яскравий її допоміг,
Підняв її у ложе своє.
Утриматись від поцілунку не зміг,
А далі...це знають їх двоє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680512
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2016
Зустрілися:
- Привіт! Ти як?
- Привіт! Як бачиш…
І серце...Тиск нахабно скаче
Та ще холестерин високий –
Петрушку їм, часник, п’ю соки.
Біда, що пенсія мала,
Та й вмерла вже моя стара…
І згаслим поглядом - під ноги,
Колись розбіглися дороги…
А я на зустріч ту летіла,
Немов лебідка білокрила…
Стрибало серце невгамовне,
Минуло сорок…Це ж умовність…
Закохана була у тебе,
Здавалось, що літаю в небі.
Стрункий, високий і красивий,
У двадцять був ти майже сивий…
Служив, здається, у спецназі…
Тоді, той випадок, на базі…
Тебе ми класом зустрічали,
Побачили і замовчали…
Ти став доросліший від всіх…
І недоречним був наш сміх…
Ти наш герой, герой ти мій,
Шлях твій далеко не простий.
Життя і склалось, і не склалось…
Без тебе вже моє почалось,
Хоча горить у глибині,
Усе, дароване мені…
Не бачились десятки років,
Назустріч не робили кроків.
У кожного – своє, нормально,
В житті багато що банально.
І все ж у полі зору мого
Була твоя сім’я, дорога,
Кар’єра, успіхи, невдачі,
Газетне фото те, на дачі…
За море потім полетіла
І зовсім без зв’язку лишилась.
Життя нове мене ліпило,
Та берегла я душу, силу…
Великі зміни у Країні
Пройшлися по твоїй родині…
Ось прилетіла і чекаю,
І зустріч нашу уявляю.
З тобою ми були подібні,
То, може, зараз теж потрібні…
Зустрілися…Вдивляюсь пильно,
Шукаю, слухаючи, спільне…
Ровесники з тобою наче,
Та підупав уже добряче...
Нове життя лиш починаю…
А ти –такий старий…Не знаю…
27 липня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680426
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
Летить вітер зі сходу, несе теплу погоду,
і ромашок букетик на легкому крилі.
- Передай Україні, що сини її сильні,
і відважно боронять її ночі і дні.
Передай Україні, що сини її - вільні,
її волю боронять, її мрії ясні.
Летить вітер зі сходу, несе легку погоду,
і надію, і віру на крилі несе знов.
- Передай Україні, на сторожі ми нині,
береже нас молитва й материнська любов.
Слово батькове - сильне, і коханої - ніжне,
і усмішка дитини, мов той вітер легка...
Летить вітер зі сходу, несе мир всім і згоду,
і слова ті, що пише міцна сина рука!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680401
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
Ти заборонена була не раз,
Тебе соромилися власні діти...
Знесла мільйони глузувань, образ.
Понівечена... Але маєш жити!
Заради тих, що вперто берегли.
Що витягнули майже із могили,
Їх катували і кайдани одягли...
З останніх сил вони тобою шепотіли.
Бо якщо зникнеш ти і нас нема,
Моєї нації, державності основа.
Співуча, рідна, чиста, нескорима,
Прекрасна - УКРАЇНСЬКА МОВА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680388
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
Все затихає, не болить.
Повільно рани заніміли.
Нехай це лихо міцно спить.
Боюся, щоб не розбудили.
Душа довірлива й проста,
Образи швидко пробачає.
Перемага тут доброта,
Та біль у серці не стихає.
Пройшов вже день, новий сплива.
І довгу нічку змінить день.
Смішними будуть ті слова,
Сховає пам"ять їх лишень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680354
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
Обрало мене небо у поети,
А Муза дала рими і слова.
Щоб малювались буквені портрети,
Народу мова щоб була жива.
І я тоді став наче одержимий,
Своїм корінням я уріс в вірші.
А з часом зрозумів, що я щасливий,
Бо мої вірші линуть від душі.
Так з року в рік, така у мене доля,
Писати вірші, берегти слова.
Що прагнуть у політ, що прагнуть волі,
Лише, щоб мова в нас була жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680340
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
Полночный час. С Тобой, наедине,
Веду доверчиво беседу, Добрый Боже!
Ты видишь Сам, как жить непросто мне
А потому, я знаю: Ты – поможешь!
Не буду ни о чём Тебя просить.
Мне ни к чему богатство, блеск и слава
Хочу лишь только ближнего любить
И всё стерпеть, что мне судьба послала!
Пусть будет всё по Воле – по Твоей!
Благодарю за многость и за малость:
Молю я милости для близких и друзей,
Чтоб дни для них весною улыбались.
Пошли им хлеб насущный в каждый день;
Прости провинности, что сделаны невольно;
Пусть их дорога, рядышком с моей,
Не ранит их так жестоко и больно!
Помилуй, Боже! И меня прости!
Знаю, что грешен! В том смиренно, каюсь!
На Твоё слово с Истиной Твоей,
С надеждою - душою откликаюсь!
25.03.2015. 05.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680331
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
Сьогодні – День святого Валентина,
(день закоханих).
День закоханих. Я гадав, що це свято лише для зовсім юних людей, які вперше у своєму житті покохали одне – одного. Коли це відбувається по справжньому, то він чи вона не в змозі уявити своє існування в цьому світі без чарівної другої половинки свого єства, без коханої людини.
Але виявилось, що це свято мав би святкувати і я, тому що не те, що не можу уявити цей світ без тебе, а просто не зможу без тебе жити!
Скажеш, що це вигадки, витвори багатої уяви. Ні, люба моя, це не вигадки.
Твоє життя на цьому світі створено Богом не лише для тебе особисто та для твоїх дітей, рідних та близьких. Воно дане тобі також для мене. Чому так вважаю? Я маю підстави так стверджувати, тому що на цьому світі нічого не відбувається без волі Божої. Проростання, цвітіння та відмирання най - непримітнішої рослинки у природі передбачене у найменшій частині величної програми Всесвіту, яка запущена Господом. Ми є також у цій програмі. Наша зустріч, розвиток наших взаємин – теж передбачено там. А якщо по Його волі щось робиться, то це не хаос, не випадковість, а отже: не щось скороминуче. Це, можливо, дано нам обом на все наше життя.
Для чого це мені? Думаю, для того, аби міг ще жити у цьому, – повільно вмираючому тілі, для виконання якоїсь особливої місії. У чому саме вона полягає, - я не знаю. Та вже те, що живу так довго, попри такі неймовірно жорсткі випробовування; те, що тебе зустрів і покохав з такою силою, якої не знав ще з юних літ, - все вказує мені на те, що я маю боротись за кожний день у якому є ти!
Для чого це тобі? Можливо, для того, щоб жили не тільки твої діти, внуки, інші рідні та близькі, а щоб міг жити і я. У тобі для мене весь сенс життя. Я попав на твою орбіту з якої мене не зіб’є ніякий астероїд. Ти знаєш: я тобою дихаю, живу.
Ми обоє усвідомлюємо й те, що нам разом не жити. Не судилось.
Я, - оранжерейна рослина. Нас розділяє непробивна плівка. Тебе пускають до мене лише тому, що без твого тепла, твоєї світлоносної душі, твоєї материнської турботи я просто не існуватиму…
Мої думки, моє серце, переповнені тобою. Жду дзвінків від тебе, жду перестуків твоїх кроків, жду нового світанку від твоїх променів, моє сонечко!
Коли ти хворієш, не маєш змоги прийти, - для мене день стає темною ніччю.
Сьогодні – день Святого Валентина. Вітаю і тебе з ним. Хай це свято вже не для нас, але дякую тобі за те, що ти просто є! Я тебе дуже й дуже люблю,
дякую Богу за тебе і прошу у нього для тебе сил, здоров’я та щастя!
Завжди твій друг. 14.02.15
P.S. Минуло більше року. Нічого не змінилося у нашому житті на краще. Стан здоров’я у обох погіршився, а серце моє, як і на початку наших взаємин, незмінно живе тобою. І чомусь думається про те, що не дано мені до останньої миті життя звільнитися від медового полону почуття до тебе, моя лебідонько, хоч – Боже Мій!!! – як же багато у цьому медові полинної гіркоти!... Знаю: ніщо не вічне. Прийде час, коли твоя поява у моїй днині стане неможлива. Що за цим буде – намагаюсь поки що не думати. Страшно.
Кажуть мудреці, що коли хтось відходить із чийогось життя, то треба відпустити з легким серцем, бо це наче Бог прибирає, аби не було якоїсь завади від цієї людини у подальших днях. Якось це не вкладається у моїй свідомості. А чим же я тоді буду жити?! Нова зустріч… почуття… Та ж це абсолютно неможливо! Часу ні на що вже немає. Не буде і доленосних зустрічей у мене, тому що не зможе це собаче серце тебе кимось замінити.
Повторююсь, можливо, але ти – це весь мій Всесвіт останніх днів! Навіть там, за рискою, за межею між цим і тим світами, - я буду залишатися ніжністю, пам’яттю, вірністю. Інакше не буде!
На що ж тоді сподіваюсь? На що можу своїм розумом, серцем, обіпертися? На Бога. Він Милосердний. Він ще поверне мою душу у нове життя на Землі де знову дасть нам обом доленосну зустріч для щастя. Навіть залишаючи цей світ, я не прощатимусь навічно з тобою. Згасаючим вогником свічки я казатиму: до зустрічі, моя пташечко!
27.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680329
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
Вужу у прірві подумати було про що: про птаха смерть, про неба тайну...
І ось він глянув у ту далекість, що вічно пестить мрійливі очі видінням щастя.
– А що він бачив, померлий Сокіл, в пустелі дивній без дна і краю? Заради чого такі, як він, життя віддавши, бентежать душу жагою дурнів польотів в небо? Що їм там ясно? А я би міг дізнатися про ці казки, якщо злечу у небо хоч би ненадовго.
Сказавши так, – зробив рішуче. В кільце згорнувшись, стрибнув сміливо, немовби стрічка в повітрі теплім мигнув на сонці.
Хто плазувати налупився — літати зась!.. Забув, сердешний, про цю науку, отим звалився на голі скелі, але не вбився, а розсміявся...
– Тепер я знаю: краса польотів, вона — в падінні!.. Ну, просто смішно! Землі не знають, на ній сумують і прагнуть в небо, і там, в підхмар"ї, в пустелі вітру життя шукають. А там порожньо. Багато світла – немає їжі. І головне: нема опори живому тілу. Навіщо ж гордість? Про що докори? Для того, мабуть, щоб приховати все божевілля своїх бажань і притаїти всю непридатність в життєвих справах? Кумедні птиці!.. Та не обдурять тепер вже більше мене їх ляси! Я сам все знаю! Я – бачив небо... Злетів у нього, його я змірив, пізнав падіння, та не розбився. Тепер я тільки міцніше вірю у вічну правду. А ті, що землю не розуміють, живуть обманом. Я знаю правду. І гаслам їх я не повірю. Землі створіння – живу землею.
І він згорнувся спіраллю звично, за себе гордість його забрала.
Блищало море і грізно хвилі об берег бились.
І в їх ревінні гриміла пісня про горду птицю, тремтіли скелі від їх ударів, тремтіло небо від тої пісні:
Безумству мужніх співаєм славу!
Безумство мужніх – ось мудрість світу! О, мужній Сокіл! В бою запеклім зійшов ти кров"ю... Та час той прийде – і краплі крові, святої крові спахнуть, мов іскри і морок зникне. Багато в світі сердець зухвалих вони запалять жагою світла, палким бажанням свободи, правди!
Нехай помер ти!.. Та в пісні гордій сміливих духом ти завжди будеш взірцем яскравим і гаслом гордим до волі, світла!
Безумству мужніх співаєм пісню!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680328
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2016
Глід червоніє, стигне очерет,
Шпурляє Стир свої маленькі хвилі,
Берест зелений, в березі берест,
Ховає слід на Пляшовій могилі.
Кругом болото, торф і очерет,
Тут із землі завжди молитву чути,
Тут Україна, тут її портрет,
Тут болю нам ніколи не вернути.
Це Україна – це моя земля,
Мій рідний край, моя земля єдина.
Тут диво – ліс, тут льонові поля,
Тут батькова й моя лежать стежини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680211
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 26.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zthFgrxQ_5A [/youtube]
Біль в душі нелегко притупити,
Вихід треба з цього все ж знайти.
Гордо через все переступити.
По житті продовжувати йти.
І відкинуть жалі, і печалі.
Ще не плакать, щоб хтось пожалів.
І, вдихнувши, крокувати далі.
Щоб навколо світ весь звеселів.
І на небо подивитись сміло,
І до сонця руки простягнуть..
І щоб знову жити захотілось.
Що життя одне, треба збагнуть..
Нелегке бува воно, тернисте.
Пам"ятати треба повсякчас.
Та життя для мене все ж барвисте,
Хоч помИлки мала і не раз..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680176
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 26.07.2016
Нічка тихо чаклувала -
Нічка зорі розсипала
А з розсипаних зірок
Вийшов гарний килимок.
А на тому килимку
Рибку бачимо живу
Скорпіона, рака,
Мішку-забіяку
І доріжку із зірок -
Ох і файний килимок!
12.07.2016
Картинка з інтернету
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
м. Хмельницький
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680167
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 26.07.2016
Якщо службовець не виконує закону
й за рік не вивчив він державну мову,
якщо він любить лиш галушки й сало,
а від традицій українських його нудить –
нічого доброго для України він не зробить
та буде лише красти і жиріти…
Це пам‘ятай український народе,
на виродків отих надії марні,
вони ще гірші п‘ятої колони –
то трутні, що жеруть солодкий мед.
22.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116072206481
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680154
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 26.07.2016
За мотивами старовинної легенди
У красуню горду хлопець закохався,
День і ніч страждав, сильно побивався.
А вона мов скеля - міцна та холодна,
Ні, сказала різко, заміж я не згодна.
Ну хіба що зможеш виконать бажання,
Хай то буде доказ справжнього кохання.
Якщо серце матері мені подаруєш,
То весілля буде, гучно відсвяткуєш.
І побрів юнак голову похнюпив.
Вдома невеселий, брівоньки насупив.
Мати запитала. Сину що з тобою?
Ти чого це дружбу водиш із журбою?
Розказав їй правду - от така умова.
Лиш зітхнула мати не сказавши слова
І поклала серце сину прямо в руки,
Він же не помітив біль її та муки.
Мчить він до красуні з цінним подарунком,
Мріє ощасливить враз його цілунком...
Біг занадто швидко - впав, бо зачепився.
Серце запитало - сину, не забився?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680137
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 26.07.2016
Революція була
Кажуть гідності,
Та притулок там знайшла
Зграя підлості.
Для багатих дає все
Влада їх крута,
Бюджет кожен із них ссе
Наче п’явка та.
А народ хай помовчить
Каже всім прем’єр
І людей береться вчить –
Потерпіть тепер.
Через рік а може два
Буде легше жить,
Чули ми вже ці слова,
Годі люд дурить.
Справедливості нема
У підлоті цій,
Й так підбурює сама.
До народних дій
24.07.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680145
дата надходження 26.07.2016
дата закладки 26.07.2016
Село моє! Прекрасний рідний край!
Тут бігав я босоніж по траві.
Тут в річці аж сіяє водограй.
Шумлять, неначе кличуть вдаль, гаї.
Як гарно тут у тебе навесні,
З кульбабочок пушиночки летять.
В цвіту акацій вулиці твої,
Каштани св́ічками палахкотять.
Тут на подвір’ях мальви розписні,
Тут чорнобривців терпкий аромат.
І де б не був, все снилися мені
Батьківський дім, зелений сад.
Давно я зрозумів, що залишив
Назавжди серце у своїм селі.
І де б не жив, і щоби не робив,
Я повернусь до рідної землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679959
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016
В переходах в метро , біля кліті
На базарі в трамваї… - в вікні.
Всюди штунди розставили сіті,
Не побачите їх на війні…
Денно й нощно кроти на роботі,
Грязі стільки хоч греблю гати.
Розвелось їх, як жаб вже в болоті
Секта в секті… - гарем Сатани.
Проповідують владу чужинську
За «єдиного бога» - Христа.
Але видно там суть сатанинську,
І лукава ця суть не проста.
Підніміть… почитайте Писання,
Не впіймайтесь прошу вас живцем.
Щоб не була помилка остання
Де Диявол, над світом царем.
Тупе кодло загнали в кошару,
А господарем владний євнух.
Забрав розум і душу на шару,
Пасе й доїть лукавий пастух.
Боже скільки ж терпіти їх будеш
Нечисть сіру на грішній Землі?
І коли ж твоя влада прибуде…
Щоб згоріла ця шушваль в вогні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680096
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3a32Hb06IFE
[/youtube]
Сліди від ніг бувають на обличчі,
Такі ж сліди бувають на душі.
Коли в серцях посіли протиріччя,
Тепер ми зовсім стали вже чужі.
Хоч серце пам"ятає погляд, руки.
Іще звучать потрібні так слова.
Та вже не ті звучать із серця звуки:
Це здатна зрозуміти голова.
Страшніше всього - це розчарування.
Це значить, що всьому прийшов кінець.
Коли у душах відбулося руйнування,
Нехай іде тепер все нанівець.
Тут голові потрібно розібратись.
У боротьбу вступає розум і серця..
Чи треба ще такими ж залишатись?
Так, нелегка тут місія борця.
Нащо жаліть за тим, що не збулося.
І думати, що доля розвела?
Якщо воно з тих пір не прижилося,
Нащо жаліть розбитого стебла?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680093
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Кохання, опалене війною....пісня тим, хто знайшов, хто зберіг в цій війні своє кохання..воно ніби той птах -фенікс, згораючи, стаючи попілом в життєвих переживаннях , знов і знову відроджується, щоб чекати і чекати свою єдину людину...молитись....допомагати...рятуючи тим самим від лиха... Повертайтесь живими,хлопчики! вдома вас чекають...всім серцем..
Тому воно таке непереможне,
Кохання, що народжене в війні!
Маленький фенікс
Слова –Тетяни Прозорової
Музика –Тетяни Мірошниченко
1.Коли здається, що душа згоріла,
І попелом посипані вірші,
Маленький фенікс розпрямляє крила-
Гаряча пташка щирої душі .
Пр.
Ні втоми, ані зради птах не знає,
Хоча летять в розлуці ночі й дні.
Він лиш чекає, над усе чекає,
Про порятунок молить вдалині!
2.Не раз цей вогник в бурі й заметілі
До самого серденька зігрівав ...
Коли ж лиха година налетіла,
Крилом тебе від кулі закривав!
Пр.
Він оживає в подихові кожнім
В щасливі дні і дні наші сумні,
Тому воно таке непереможне,
Кохання, що народжене в війні!
3.В нас не було кортежів в диво-квітах,
Серед війни знайшлись ми навіки .
Колись розкажуть онучатам діти
Про наші Богом дані рушники!
Пр.
Відступить ворог,стихне зброя,
З новим світанком зникне і пітьма.
Кохання, що зросло на полі бою,
Крилом маленький фенікс обійма.
Кохання, що зросло на полі бою,
Крилом надійно фенікс обійма.
Ось тут можна переглянути відеоверсію : https://youtu.be/PYkz0k9dCSs
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680089
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.07.2016
Сьогодні прагуть всі про це писати,
Як кажуть, вже натоптані стежки,
На долю власну слізно нарікати –
Чомусь завжди живемо навпаки...
Мета єдина – Край відбудувати,
Але скажіть, хто бореться за те?
За гроші на війні уже солдати,
Чиряк цей зняти -- діло не просте…
Країна рідна як велика рана:
І кров, і гнояки, і черви в ній…
Останній клаптик проданий тирану,
Зогнила голова…Душі лиш в бій…
Останній бій народу за Країну,
Здається, хижі зграї звідусіль…
Умремо, більшість з нас, за Україну,
Лиш Бог у змозі зупинити біль.
Самі ми винні, що тут говорити…
Круків – до влади, як сліпі коти…
І завтра вже комусь із нас не жити,
Бо правлять тільки гроші та понти…
Останній бій – вже небеса волають,
Біда лиш, люди злому продались…
Ніхто, крім Бога, наперед не знає
Якою буде Матінка колись.
25 липня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680075
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Волна и парусник – скитальцы океана,
Рассветы и закаты их удел.
Земное счастье незнакомо и незвано,
А штиль и шторм им предъявлял предел...
Волна то угасала, то бурлила,
Бросая в пропасть парусник легко;
Скрипела мачта и волну корила –
Такой у океана был закон.
Однажды повстречался им залив прекрасный,
Здесь среди гор был райский уголок...
И успокоилась волна, на паруснике праздник,
А розовый туман их в паре обволок...
25.07.2016г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680058
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Придумані герої, лицеміри,
Із орденами волонтери, як гриби...
А скільки вас правдивих, мародери ?!
Не сняться вам дітей чужих гроби ?
Якої ж нації ви хочете, вкраїнці ,
Чому дивуєтесь, що йде у нас війна ?!
Якщо бридоти вже зібралось аж по вінця...
Як жаль, що кращих поглина війна...
Удари в груди, як потужні гради
Падуть від тих, хто захищати мав би нас,
Падуть, як грім з високої трибуни Ради
Дешевий, ниций, низькопробний фарс...
Вже й волонтер за дев"яносто не працює,
Ну , звісно ж в євро, звісно, що за день...
Ненаситна жага, що мотивує
Великих волонтерів... Нітелень...
Сказавши "Амінь!", - чинять лемент в храмі
Хто мав би рахувати гроші, що дав люд...
Чиї ж то гени, юди препогані ,
Яка мерзенність і який липучий бруд !
Де ж той, який чужого не торкнеться,
Де ж волонтер, що за "спасибі "його труд ?
В коліні сьомім дар цей відізветься...
За це навколішки стає вкраїнський люд !
Винагороджуйте свій труд, ви ж волонтери !
В перекладі, що означає " жертівник"...
За це, мабуть, не світять вам "галери"
Та і народ до цього , справді, звик...
Ви за плечима в Матері, що гине,
Здаєте не своє - чуже дитя,
Здаєте справжнього Вкраїни сина...
А цьому, люди, прощення нема !
Нема розчарувань народу краю,
Злодіїв більш, ніж тих, хто подає...
Почни зі себе, я тебе благаю,
Нехай зозуля Україні ще кує.
Не варто, знаю, всіх в одне згрібати,
Та час лжедругові сказати чітко " Ні" !
Вже час навчитись правду нам казати:
Через таких добродіїв кінця нема війні !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680053
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Тысячелетняя загадка
Тысячелетняя загадка,
сон нарушает и покой,
когда порой на сердце гадко,
(выпить бы яду без остатка,)
- А что за роковой чертой?
За веком век идут столетия,
Железный Век, Век Золотой,
слагаясь в миллионолетия,
вопрос нам ставят не простой.
Откуда все берет начало?
Кем создан Мир во тьме веков?
Зачем уходим от причалов
и рвемся из Земных оков?
Кто нам оставил эту Веру?
Кто нас учил в смирении жить?
Святому следовать примеру
и как друзей, врагов любить.
Совсем не важно в кого верить,
в Аллаха, Будду иль Христа,
ведь эту Веру не измерить,
(ни опровергнуть, ни проверить,)
насколько искренна, чиста.
Своя у каждого дорога,
свой путь в поступках и делах,
нам говорят – Побойтесь Бога!
выходит Вера просто страх.
От смертных вековые тайны.
закрыты видно не спроста,
пока пред нами, не случайно,
откроют Вечности Врата.
Как в Лету канут все сомнения,
и нестерпимо Белый Свет,
все озарит в одно мгновение,
на все вопросы даст ответ.
Как на гигантской карусели,
промчатся Жизни день за днем,
и свет мелькнет в конце туннеля,
и мы за светом тем уйдем.
Тысячелетняя загадка,
сон нарушает и покой,
когда путь пройден без остатка,
- А что за роковой чертой?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680049
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Степ широкий і пахучий
восени й весною.
Дивовижний і квітучий
літньою порою.
Наші ноги там ходили,-
подряпані, босі.
Ми там зайчика ловили,
пам"ятаю досі.
Він маленький і пухнастий,
і нас не злякався.
Теплим вітром обвітрений,
до рук притулявся.
Ми з ним трішечки погрались,
потім відпустили.
Пострибав він...Ми сміялись
і були щасливі.
У степу всі працювали:
і дорослі, й діти.
Та ми часто там збирали
колоски і квіти.
І ромашки, і волошки,
чебрець і сокирки.
З них сплітали ми віночки
на свої голівки.
Працювали ми й бігали,
хоч боліли ніжки.
Там зростали і співали
пісні і частівки.
Степ безмежно ми любили
за свободу й волю.
І додому не спішили,
хоч були й голодні.
А над нами небо ясне,
широко синіло.
Пломеніло небо красне,
було любо й мило.
Восени і взимку снилось
степове роздолля.
Дуже йти нам знов хотілось,
в степові простори.
Ой спасибі, степ пахучий,
що був в нашій долі.
Нам красу твою квітучу
не забуть ніколи!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680047
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Поділась радість, знов панує смуток,
Розірвана на клаптики душа,
Замість чарівних квітів незабудок,
Мені у спину всунули ножа.
Своє я серце всім поклав на плаху,
Пив, як усі, по крапельці вино,
Та певно по житті таки невдаха,
В кінці усе неначе у кіно.
Я помилився, а не мав я права,
Та більш за все боявся я ножа,
Я все зробив, щоб відбулась забава,
Та із ножем болить моя душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680035
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Край села, на долинній долоні,
Біля кволої жили струмка,
Інвалідами плигають коні,
Бо калічить петля мотузка.
Біля верб скубуть сиву кропиву,
Головами хитають, немов,
Старі люди говорять за пивом
Про минуле життя, про любов.
Одне-одному, мов про вчорашнє,
Ведуть річ про далекий похід…
А в очах постає віз риплячий
Біля чого пройшов їхній вік.
Стремена їм лише тільки снились,
Мов веселка над плесом ріки.
Батогами їм гриви сріблили
Та сікли в густій піні боки.
За шляхами ще кличе роздолля,
Край дороги ще сонечко жде,
Тільки путами стягнута воля
Їх в широкі степи не веде.
Дивлюсь в їхні засмучені очі,
Відганяю гілками комах,
Їм зозуля у гаю пророчить
Невеселий та страдницький шлях.
Відлітає у гаморі літо…
Плачуть гірко, щосили іржуть.
За коротким життям, що прожите,
У якому не люблять та б`ють.
24.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680016
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Рідні, колегам, друзям і чужинцям
не заморюсь я повторяти знову й знову
Не можна бути справжнім українцем,
якщо не любиш щиро українську мову!
23.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116072303016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679995
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Если на снарядах писать: С МИРОМ! -
Те не перестанут убивать!
Хоть МУЗЕЙ пишите на сортире -
Он музеем вряд ли сможет стать.
Крестный ход с подачи Люцифера -
Поп под рясой прячет автомат -
Рядится с иконою холера -
В проповеди: ложь и русский мат.
Что циничней есть на целом свете:
Как вместо игрушки купить Град
И послать на праздник малым детям
С МИРОМ! - разукрашенный снаряд.
Дякую! - с окопа скажет папа,
Нах...! Он скажет путинским «ходам»
И, ловя в прицел, толпу кацапов -
Очередь в ответ: СМЕРТЬ ВОРОГАМ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679925
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Боже,як вижити,
Біду здолати і її перемогти?!
Біда серце крає,
Душу ятрить,розбиває!
Олеже, князю наш!
Скільки було сили,мудрості,
Добра і витримки в Тобі!
Став для мого сина батьком,
Але не встиг стати дідом
Для наших онуків!
Як боляче!
Вічна пам"ять Тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679827
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
***
Яблука падають, падають яблука знову...
Осінь давно підкрутила годинника хід.
Ритми сердечні сповільнює холод ранковий...
Час не стоїть: поглинає удари глухі.
Хочеш-не хочеш, а змушений спостерігати,
як від опалого листя тривога росте...
Станеш в уяві пірнати шляхами пернатих,
нервом блукаючим прийдеш до Баха в костел... .
Серце мужніє — дай сили останнє втрачати!
Недогаптована радість моя — не журба.
Яблука падають. Падають в тишу нещадно,
наче у душу рушає осіння гарба.
липень 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679868
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2016
Нас убивають поодинці,
Винищують, немов кротів,
Куди ми йдемо, українці?
Народе, ти цього хотів?
Нас убивають поодинці,
По тюрмах садять, мов вовків,
Опам'ятайтесь українці!
Збудіться із глибоких снів!
Нас убивають поодинці,
Із Заходу на рідний Схід,
Ми теж народ- ми українці!
Та чом для нас закрився світ?
Нас убивають поодинці,
Та й кажуть, що нема війни,
Це ж ваші діти, українці!
Життя віддали без вини.
Нас убивають поодинці,
Винищують без жодних слів,
А ми сліпі, ми мов чужинці,
Народе, ти цього хотів?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679915
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Я загубився у твоїх слідах,
У твоїх снах, твоєму божевіллі,
Там де дощі гуляють посивілі
В сумних осінніх вистиглих садах...
Блукаю сам? Чи ми з тобою вдвох
Збираємо із листя п`яні роси?
А вже лягають трави у покоси,
І вже срібляться скроні у обох...
Я загубився у своїх словах,
В солодкому спізнілому зізнанні...
Усе навколо в сивому тумані,
А серце б`ється, як у клітці птах!
Я йду до тебе? Чи від тебе йду?
"Назавжди"? Чи у вимір — "тимчасовий"?
Не хочу бути просто "випадковий"
В твоїм осіннім вистиглім саду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679904
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
(Слова- Тетяна Прозорова(Одинцова), музика та виконання -Тетяна Мирошниченко)
Тут відео:
https://www.youtube.com/watch?v=PYkz0k9dCSs&feature=youtu.be
Коли здається, що душа згоріла,
І попелом посипані вірші,
Маленький фенікс розпрямляє крила -
Гаряча пташка щирої душі .
Пр.
Ні втоми, ані зради птах не знає,
Хоча летять в розлуці ночі й дні.
Він лиш чекає, над усе чекає,
Про порятунок молить вдалині!
2
Не раз цей вогник в бурі й заметілі
До самого серденька зігрівав ...
Коли ж лиха година налетіла,
Крилом тебе від кулі закривав!
Пр.
Він оживає в подихові кожнім
В щасливі дні і дні наші сумні,
Тому воно таке непереможне,
Кохання, що народжене в війні!
3
В нас не було кортежів в диво-квітах,
Серед війни знайшлись ми навіки .
Колись розкажуть онучатам діти
Про наші Богом дані рушники!
Пр.
І відступає ворог,тихне зброя,
З новим світанком зникне і пітьма.
Кохання, що зросло на полі бою,
Крилом маленький фенікс обійма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679884
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Моя земля - барвистий килим:
Мрійливо - тихі спориші,
І гарбузи широким листям
Люблять купатися в росі.
Поля красуються колоссям:
Жито, пшениця і овес,
І гречка, кукурудза, й просо,-
Рід зернових зібравсь увесь.
Поміж колоссями ромашки
Голівки витягли свої,
Моргають звабливо волошки,
Черпають лагідність землі.
Вдягли крислаті капелюхи
Соняхи хвацько - молоді,
І розляглись, як розвалюхи,
Дині жовтаво - золоті.
А кабачки і огірочки
Шукають затишку в тіні,
Як гарбузові сини й дочки,-
Світло - зелені, чарівні.
Ген посміхаються васильки,
Зоріють тихі чебреці,
Радіють сонечку дзвіночки,
Чемно вклоняються землі.
Як по команді стоять струнко,
Гожі майори - молодці.
Чекають айстри поцілунків,
Неначе вмиті в молоці.
Меліса розгорнула крила,
Грайливо в"ється диво-хміль,
Гвоздики розстелили килим,
Чекають бархатці весіль.
І мальви лагідно - пригожі,
Троянд медовії уста,
Диво - жоржини на сторожі,-
Це літа радісна пора.
Моя земля - барвистий килим,
Я на цім килимі живу.
Було і є, і буде милим,
Усе, що є...Я все люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679867
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Когда кипит в крови гемоглобин,
И вносят неприятности на блюде,
Ты должен помнить, что ты не один -
И где-то рядом добрые есть люди.
Когда ревут от муки твои шрамы,
По нервам пропуская боли ток,
Ты вспомни: на земле есть люди-храмы,
И через них к тебе приходит Бог.
Порою так бывает: ты за бортом,
И накрывает сильная волна.
Ты думаешь: Да ну его всё к чёрту!
И сколько там осталось мне до дна?
Но тут тебя возьмёт рукой за шкирку
Какой-нибудь хороший человек:
Твоей башке нужна сегодня стирка,
Вино, хороший ужин и ночлег.
Порою ты в капкане страха пленный,
И мозг уже устал от чехарды.
Но знай, что на земле есть люди-стены:
Они тебя укроют от беды.
Не знаем мы, что дальше с нами будет,
Что нам ещё готовит этот век.
Но где-то рядом точно будут Люди,
Когда ты сам - хороший человек.
23-07-16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679845
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
А десь летять у небі журавлі...
І з болем в синє небо закричить
Моя Вкраїна і заломить руки;
«Навіщо ж стільки янголів тобі?
Ну а мені –за що такії муки?!»
По-зрадницьки, скорботно промовчить
Ій небо, бо життя науку знає –
Жорстокими законами війни
Когось Господь завжди з нас забирає!
А десь летять у небі журавлі...
І десь нова народжується пісня...
А я не знаю, як же нам без них –
Хороших, щирих, справжніх – таких різних!
Не відпускає памˊять, хоч кричи,
Із серця сторінок не витирає...
І кожен дорогий нам побратим,
Ми рук в важкий цей час не опускаєм!
І скільки б не раділи вороги –
З тобою,брате, в нас - одна дорога.
Настане наш світанок, прийде мир..
Й зігріє душу наша Перемога!
©Тетяна Прозорова 24.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679838
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Трутня в вулику обрали у юристи
Що тут, людоньки, скажу вам, почалось:
Мед тепер вони лиш можуть їсти!
Рай для трутнів — в решті-решт збулось!
Ось вони для бджіл закони пишуть,
Ось вони їх захищають у суді,
Судді-трутні, бідні, як ті «миші» -
Бджоли стали немічні й худі.
Трутні в вулику усім керують -
Ледве повзають товсті, нахабні, ситі.
Бджоли, як раби, яких не чують.
Трутні — ось тепер еліта!
Трутні посідають всі посади,
Трутні пишуть власне трутне право,
Церква трутнів править гей-паради.
Трутень — це і є держава!
Мораль
Не питання: що робити бджолам,
Щоб не матюкатись, — я помовчу.
Трутнів мед заховано в офшорах...
Де був вулик — хрест стоїть чи стовпчик.
Там, де бджоли трутнів не вбивають -
Вулик буде зовсім скоро мертвий.
Чом Майдан весь час і вимагає:
Розчавити трутнів і розтерти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679790
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Я довго зріла, істину шукала,
Навпомацки у помилках блукала.
Себе вивчала та пріоритети,
Тому й мінялися в житті портрети.
Комусь здавалось – дивна та холодна,
Сама на ласку бо ж була голодна.
Не знала, де черпати, як говіти,
Не вміла світу божому радіти.
Пізнала Господа, стріпнувши гріх з коріння,
Навчилася прощати і терпіння.
І ворога не бачити ні в кому –
Буває, душі продаються злому.
Літа минають, ювілей на часі…
Щаслива я сьогодні на Парнасі.
Душа, наповнена, завжди літає,
Свята Любов моя межі не знає!
Я вдячна Господу за право - бути,
За Вас, найкращі, найщиріші люди!
Усім бажаю єдності та миру!
Любові! – Бог чекає на офіру!
(22 липня 2016)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679597
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Край соснових лісів і ромашок в смарагдових луках,
Де озера хлюпочуть у обрамленні верб і калин,
У світанні новім, що в ранкових відтвориться звуках,
Моє рідне село мов перлина з найкращих перлин.
Навіть небо над ним заворожує синьо високістю,
Немов чути з глибин давніх предків моїх голоси.
Сивий дуб, наче велет, у своїй віковій одинокості
Поля Дикого пісню ще шумить понад краєм грози.
В’ється річка Мирська через гай та у зрошені трави,
Щоби з миром стрічати всіх гостей у своїй стороні
І в мирській метушні не забути яскраві заграви,
Що над полем до лісу, де зустрілося сонце мені.
Припадаю душею до садів, що розквітли весною,
Цвіт кульбаби і смолки, наче диво, змалюю навік,
Щоб зігрітись, як осінь розфарбовує клени рукою
Й сипле листям, мов щастям, на буття мого перший поріг.
І якими б світами не водила мене моя доля,
Дивовижні красоти не зігріли б і очі, й чуття,
Моє серце злітає на краю волошкового поля,
В самім центрі світів, в незабутній колисці життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679677
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Літо
Літечко тепле, ясне і погоже,
В милих стежинах босоніж іду –
Трави голівки схиляють пригожі,
Всіяв безсмертник Господь, й лободу…
Річечка в’ється між очеретами,
Верби сережки зелені сплели.
Качечка крякає, селезень саме
В рясочці виводку зрівнює плин…
Тепла водиця і берег піщаний,
Брижі від щуки на дзеркала тлі…
Вже не забути душевного стану –
В серці любов мою, Боже, лелій…
06.07.2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679664
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Як же швидко літа промайнули,
Відпливли, як бурхлива вода,
Та нічого літа не забули,
І співа ще душа молода.
Бо ж душа тим літам непідвладна,
Хоч на скронях давно сивина,
До любові вона не холодна,
І минуле, вона пам’ята.
А багато ж, багато минуло,
Хоч літа молоді відпливли,
Та ще серце живе й знов відчуло,
Що живі ще і мрії, й думки.
Хай сміється теперішня молодь,
Їй минуле іще не болить,
Почуття їм іще благоволять,
І їм радісно, й хороше жить.
Швидкоплинність життя не турбує,
Ще не знають вони про печаль.
Вірять в те, що їм доля віщує
Смак польотів в незвідану даль.
Почуття їх несуть, як на крилах,
Не рахує зозуля роки.
Їхні мрії й надійні вітрила
Добавляють і сили, й снаги.
Ще не знають, що молодість плинна,
А за нею і праця, й жура,
І не їхня у тому провина,
Що настане й журлива пора…
Хоч літа дуже швидко минають,
Як в річках відпливає вода.
Хай наснагу завжди відчувають,
А душа все життя молода…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679645
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
З одного боку – весна і радість,
З іншого – сльози, війна і смерть.
З одного боку – хамство, безкарність,
З іншого – духу незламність і твердь.
З одного боку – тепло і ситість,
З іншого – недруга б не пропустить.
З одного боку – діти йдуть вчитись,
З іншого – школа розбита стоїть.
З одного боку – птахи співають,
З іншого – кулі ворожі свистять.
З одного боку – Вітчизну звільняють,
З іншого – хочуть її грабувать.
З одного боку – за прапор вмирають,
З іншого – топчуть його на землі.
Гімн України мільйони співають,
Інші – чужинців в свій край привели.
З одного боку – хто любить країну,
Кому Україна – понад усе!
З іншого – ненависть до Батьківщини,
Хто їй нещастя і горе несе.
Боже, благаю, спаси Україну,
Мир і любов хай на землю прийдуть!
Зброя замовкне і люди не гинуть,
Сили ж ворожі хай зникнуть, спливуть.
Боже, благаю, дай мудрість, дай єдність
Людям, для кого Вкраїна – їх дім.
Виборють справжню нехай незалежність,
Щоб справедливо жилося усім.
Боже, зміни в нас жорстокість на милість,
Віру до Бога у душах зрости.
Хай доброта в людях буде і щирість.
Час надійшов Україні цвісти! 15.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678610
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 22.07.2016
(Слова,музика, виконання - Тетяна Мирошниченко)
Відео тут: https://www.youtube.com/watch?v=gtH8VM6yAkc
Під небом місяць вповні.
Шепоче тихо море.
В сузір’ї у полоні
Скелястий схил гори.
І вітер обіймає
Цю тишу і дрімає.
В солоних хвилях грають
Сріблясті кольори.
Пр:
І хочуть хвилі знати,
Чи вмієм ми кохати.
Слова чи поцілунки
Ловлю я з губ твоїх.
Чи можем так кохати
Щоб морем цілим стати.
Чи линеш ти, як хвиля
До ніг моїх .
2
Під небом тільки вдвох ми,
Розкриті двері раю.
Сміється місяць: «З вами
Так солодко мені»
Танцюють срібні хвилі,
Співає море в тілі.
Зірки землі торкнулись.
Все наче уві сні.
Пр
І хочуть хвилі знати,
Чи вмієм ми кохати.
Слова чи поцілунки
Ловлю я з губ твоїх.
Чи можем ми кохати,
Морем любові стати.
Чи линеш ти, як хвиля
До ніг моїх .
3
В серцях наших є море
І вітер там, і хвилі.
І є в душах перлини
На самій глибині.
Магічний світ любові
У кожнім нашім слові.
Летять вони до неба
В сузір’я ті рясні.
ПР:
І хочу я сказати.
Що вмієм ми кохати.
Слова і поцілунки
ловлю я з губ твоїх.
І можем все віддати,
Морем любові стати,
Бо лину я, як хвиля
До губ твоїх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679535
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Зустрічаю схід сонця на ганку,
Линуть звуки в досвітній імлі,
День почався з рожевого ранку,
З тихих кроків по рідній землі.
Я траву обережно минаю,
Щоб не збити ранкову росу,
Задоволена всім і собою,
По доріжці неспішно іду.
Чорнобривці проснулись й майори,
Чаром сповнені їх пелюстки,
Вже зоріють мої помідори,
Кавуни, кабачки й огірки.
Я дивлюся на них й посміхаюсь,
Блиски сонця в долоні ловлю,
І наснаги від них набираюсь,
Все чудове і я все люблю.
На городі я трохи постою,
Мій садочок також мене жде:
Сливи, яблуні,груші медові,
Все це рідне, чудове моє.
Я з цікавістю все розглядаю,
Які ж гарні природи дари.
Мої квіти чарівні, ласкаві,-
У цвітінні цієї пори.
Задоволення я відчуваю,
Буде гарний сьогоднішній день.
І душа моя, й серце співає:
"Добрий ранок і соняний день!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679508
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Пам’яті Павла Шеремета
Є люди, прийшли у цей світ для безсмертя.
І, навіть, якщо їх нема серед нас -
Ніколи, нікому їх образ не стерти,
Яким би не був цей безжалісний час.
Про них нагадає їх пісня, чи слово
І житиме подвиг священний в віках,
За кожну краплину пролитої крові
Довіку ми будемо в них в боржниках.
Святі, що спалахують в небі, мов зорі,
А, може, і зорями справді стають
Й тримають наш спокій в небеснім дозорі,
Навіки приймаючи янгольську суть.
Ми з вдячністю маємо їх пам’ятати:
Обірвану пісню, розстріляне слово,
Їх ясність очей і обличчя, і дати...
Їх справу – продовжити обов’язково!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679477
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Це не для мене - шпильки контролю,
На тілі - клітка, на серці – плуг.
Як буйний вітер, люблю я волю -
Під синім небом квітучий луг.
Ножем по серці - життя на шворці,
Як пресом чавлять сок із душі,
Коли кохання з маленьких порцій,
Як не рішучість, а страх рушій.
Як плаче мова у рідній Хаті,
Як прапор честі не на древку,
Коли неправда на циферблаті,
Як ліс маліє й вода в ставку.
Люблю, як рветься біда на кусні,
Як побратими йдуть пліч-о-пліч,
Як на обличчя лягає усміх,
Як руки – крила, а серце – піч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679472
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Коли ти віриш в правоту свою,
здолаєш ти хамла і бузувіра.
Найбільша сила в будь-якім краю –
це самовіддана і щира віра.
21.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116072104929
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679447
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2016
Хай би там що! Душа ще прагне жити.
Та, щоб опертись в плині днів оцих,
Потрібна їй мета, аби світити
Собі й комусь між буднів непростих.
Яка ж мета є у душі моєї?
Вона одна: поки нуртує кров,
Оспівувати лірою своєю
Нев’янучу до матері любов.
Вона одна – єдина на планеті.
Її початок - у часу імлі.
Імперії минулого вже мертві,
А Україна - є ще на Землі!
Нехай їй зараз невимовно важко,
Бо рве їй тіло зрада та війна.
Вона ж бо є безсмертна Фенікс-пташка,
Що відродилась в полум’яних днях.
Насильникам ще буде час розплати
За наші втрати, за вселенське зло.
Ще повернеться щастя в нашу хату,
Щоб розквітали місто і село.
Почнемо ми заводи будувати,
Нарощувати сили і могуть
А зараз мусять хлопці воювати,
Щоб Україні цілісною буть.
Все повернемо, що загарбав ворог,
Все відбудуємо, що зруйнував рашист,
В серцях ще буде пломеніти гордість
За наш народ, за український хист.
Мов дівчина красується калина,
В гаю злітає пісня солов’я,
Стоїть на роздоріжжі Україна.
Незмінна Муза і любов моя!
22.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679432
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
А любов не буває зайвою
Ні до неба, ні до струмка.
Не була я ніколи зайдою -
У твоїй, то моя рука...
Моя думка і моє бачення,
А ще - доля моя гірка
При народженні не освячена,
Хоч полоще жива ріка...
І бринить весна. Стоголосою
Уривається до вікна
І дівчиною житньокосою
Усідається до човна...
І орудує вправно веслами,
Розбудивши від сну блакить,
Та моїми сміється веснами,
Де кохання вогнем горить...
І так сонячно, так розбризкано,
Оксамитово йде тепло...
І та дівчина уже близько так
Подає і мені весло...
І повірила я розхристано,
Що попереду - всі роки...
Ми удвох ідемо до пристані,
А рука ж у руці таки...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679420
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
У лабетах проклятої ночі,
Ти вже Павле напевне не спиш.
Не для тебе вже ласки жіночі,
Поглядаєш із сумом з узвиш.
Сорок днів ще витатимеш в небі,
Порахуєш у Бога зірки.
Там зустрінеш вбієнних далебі,
Що літають тепер, як хмарки.
Запитаєш, у нашого Бога…
За що вбили злодії, чи знав?
Чого доля у нас така вбога,
Може нас на поталу віддав.
Розкажи, як лютують тут звірі,
Про наругу, про все розкажи.
Як нам холодно й сіро в зневірі,
Світлу пам'ять про нас збережи.
Ми ж довіку тебе не забудем,
Неможливо героїв забуть.
Ми ще волю Вкраїні здобудем,
І продовжим твій праведний путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679414
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Яскравий смолоскип палав,
Він темряву страшну долав.
Не шкодував для тих вогню,
Хто ночі розбивав броню.
І відчуваючи тепло долонь,
Запалював в серцях вогонь.
А темрява точила пазурі,
Та не боявся бути на вістрі.
Світити всім - оце його ідея,
Він гордо ніс дарунок Прометея!
Але ж не вічний... От і все, погас...
Е ні! Горить він досі в кожному із нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679413
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Схаменітесь, що робите юди…
Не вирвайте в нас серце паскуди.
Хіба мало наплакався Край?
Не чіпайте Шевченковий рай.
Там де Канів… Дніпровії кручі,
Де шумить у порогах Ревучий.
Там де острів затоплений Гард,
Залишився, як спомин від карт.
Як ті язви в пониззі ГАЕС…
Наче кара чергова з небес.
Двісті літ святкуванню Тарасу…
Ви ж нам знову чергову заразу.
Піднялася рука в вас упирів
Поховати святий Трахтемирів…
Де столиця козацька, шпиталь,
Затопити чужинцям не жаль.
Ні, подавишся сучий чужак,
І Батура, і сивий Бучак…
На тім світі тобі не простять
Наші болі… до Бога злетять.
Й села - писанки в Божих долонях
Там горітимуть вічно, як сонях.
Згине гідра Ординська стоглава,
Святослава відновиться слава.
Без чужинців паскудних і зайд,
Роцвіте ще… по новому Край.
Буйні хвилі вже котить Дніпро,
То підняв свою руку СІРКО!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679406
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Ми розберемось в почуттях,
Давай з одним закінчим...
В нас цілий список із проблем,
А ми себе калічим.
Всі почуття, як і любов,
Із часом сходять нанівець,
Тобі повторюю я знов :
На світі всьому є кінець.
Звичайно, любий, що життю
кінець прийде обов"язково,-
Не підляга любов гниттю,
Ні повністю, ані частково
Якщо вона існує тут,
На цій землі гріховній,
До неї не прилипне бруд,-
Це скарб душі жертовний.
Це те, чим наділив нас Бог,
Лиш вмій той скарб носити...
І щастя - це, коли удвох
Бажають долі злити.
І не минають почуття,
Коли вони існують...
Минає злоба і життя
І клопоти, що їх фільтрують.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679383
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Холодне серце більше не зігріти,
На квітках мрій опали пелюстки.
Мовчи, мовчи бо слів холодний вітер,
Геть розбиває душу на шматки.
Життя прожити не дається двічі,
Завжди прийде по осені зима.
Мовчи, мовчи і не дивися в вічі,
Мене на цьому світі вже нема.
Нема мене вже там куди ідеш ти,
Мене розбив у чистім полі грім.
Спали мене, спали мене до решти,
Спали палючим поглядом своїм.
Поки ще серце моє стане прахом,
Поки ще я до сонця долечу.
Спали мене, спали мене над шляхом,
Спали мене як воскову свічу.
2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679370
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Я уміла прощати, уміла терпіти,
Забувати образи гіркі теж могла,
Та змінило в мені щось теперішнє літо,
Це напевно від надлишку в нього тепла.
Я обрала стратегію іншу для себе:
Що НІКОМУ терпіти не буду уже.
Для любові була я задумана Небом,
А не мовчки терпіти знущання чуже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679301
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Зоря моя.
Напевно, так ведеться вже од віку,
Як кажуть поміж нашими людьми,
Дається Зірка щастя чоловіку,
Хоч віримо у це не завжди ми.
Коли ж зоря по небі пронеслася
І слід її поглинула пітьма,
Чергова втрата в долі відбулася
І вже людини поміж нас нема…
Зоре моя! Прозора та блакитна!
Усе життя з недолею б’ючись,
Буває сумніваюсь: чи привітна?
Та вірю в тебе по останню мить.
Я був щасливим до щемного болю
При сяєві здивованих очей,
Коли читав вірші у рідній школі
В останню ніч, - з усіх шкільних ночей.
Коли ішов з новеньким атестатом,
З надіями в свої щасливі дні,
Коли від віри був як птах крилатий –
На повний жар світила ти мені!
На жаль, в житті так зазвичай буває,
Що сяєво щасливої зорі
Не повсякденно в нашій долі сяє,
Та вберігає при лихій порі.
Зимовий вечір… заметіль кружляла.
Поміж руїн стежина повела…
Ти! – зіронько! – мене не розпізнала
Та вберегти від лиха не змогла…
Суцільний морок опустився в долю!
На всі подальші, нелегкі роки…
Під пароксизмом розпачу і болю
Забув і я про вірші, про зірки…
Не було як їх памятать та вірить
Коли лежиш, а поряд – люди мруть…
І цим стражданням ні кінця, ні міри!
Провалишся у прірву… заберуть…
Не провалився! Що мене тримало
На цьому світі? – сам не знаю я.
Напевно, ти мене в життя підняла,
Непогасима зіронько моя!
В борні нещадній прибували сили
У кволе тіло, як в зерня вода.
І знов надія до життя ожила,
І мрія заяскріла, як звізда .
Та довелось багато часу втратить
На боротьбу з байдужістю людей!..
Хай було боляче! Не ремствував, не плакав,
Хоч розпач, було – рвався із грудей!
Зоря моя! Ти теж в той час боролась
Із мороком жорстокого буття.
Можливо, від безміри, охолола
І нам забракло сили для життя…
А вже тому, хоч в Україні рідній,
Здобувши і диплома, і знання,
Я виявився зовсім непотрібним.
Мов до мети ломився навмання.
Самотній в світі. Ні рідні, ні хати
Де б пересидів, поки щось знайти…
І знов на гірше: грати інтернатів
З яких так прагнув назавжди піти!
Безжальна дійсність! Крах усіх ілюзій!
Згасає мрія в димній далині…
І я не знав: чи ти світити будеш,
Чи твого сяйва вже не знать мені?
Зоря моя! В житті не намагаюсь
Як подарунок, щось за «так» знайти.
Як тільки можу – чесно заробляю,
Але молю: хоч іноді – світи!
Бо як же важко на душі буває,
Як хтось з презирством дивиться услід,
Коли шляху з безвиході не маю,
Тоді заціплю зуби і не знаю
Чи світиш ти у небі, чи вже ні…
Зоре моя! Ще вірю – не здаєшся!
Нас не візьме за просто так пітьма.
Та в мить останню, коли ти зірвешся,
Про нас не скажуть, що були дарма
Бо ж вірую усупереч прикметам,
Коли нас небо викреслить навік,
В ту саму мить на голубій планеті
Народиться для щастя чоловік!
*************
P.S. У творі використано форму та тему однойменного твору відомого радянського поета Едуарда Асадова. Щодо змісту даного твору, то це суто біографічне, пережите автором.
Четвер, 9 серпня 2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679287
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Двоголовий орле – птахо окаянна,
Мала б вже напитись за віки крові
І від неї бути преблаженно п’яна.
Але ж ти шукаєш жертви все нові!
Зириш із вершини трухлої берези
В кого б відшматати та собі додать.
І несе по світу невгасимий безум
Воїнства твойого школена орда.
І ніяк не втямить цього світу зодчий
Де ції жадоби, врешті, глибина.
До розсудку гену досягнути хоче –
З двох голів не хоче думать ні одна.
Так в житті буває, хижокрила птахо,
Що одним щасливо-благодатним днем
Світ тобі злаштує справедливу плаху
І обидві заспіль голови зітне.
Ще не похлинувся від багрянцю обрій,
Не погасли шанси замолить гріха.
«Русский мир» повзучий, як жалюча кобра
З волі ненаситних типу ВПХ.
Щоб не запалала світова корида,
Щоб на небі зорі й сонце збереглись,
Іменем нащадків, що за нами прийдуть,
Ревно закликаю – птахо, схаменись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679277
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Я пам’ятаю усмішку твою,
Таку відкриту, щиру і звабливу,
І перший поцілунок, і «люблю»,
І, навіть, ніч останню ту, зрадливу…
З тобою ранки зустрічали ми,
Росою упивалися в покосах,
Було нас тільки двоє між людьми --
Ти очі цілував і пестив коси…
Той запах сіна, літнього дощу
П’янить мене, у спогадах, донині:
Я знала, що колись тобі прощу --
Живуть в мені палкі ті ночі сині.
Лиш варто знов зануритись в той час –
В соку отава, мій вінок із маків…
Наповнена, щаслива, в котрий раз,
Як сонцем колосок, зернятка злаків.
Пригадую і срібний водоспад –
Вода холодна, зуби цокотіли…
Впивались ми, були над світом - над
І душі наші в чистоті говіли!
Пройшли ми шлях у квітах, валунах,
Тримаючись за руки міцно-міцно…
А потім влізла межи нас вона –
Пригадую відрядження у Ніццу…
Зайшло враз сонце, що світило нам
І серце розірвалося надвоє…
Сорочку вишиту комусь віддав,
А в джерело – сміттям, вже не напоїть…
Розлука підло заповзає гадом,
Не знаєш де отрута в нім сидить.
Гріхи чужі дірявлять, наче градом,
Тобі ж покути наступає мить…
21 липня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679274
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Підпадьомкає перепілочка,
Хоч малесенька ж отака...
Під ногами хруснула гілочка
Із минулого, бо крихка...
А я травами м"якобокими,
Що зарошують досхочу
Вже із ранами неглибокими,
Мов периною, покочусь...
Все забулося, бо минулося,
Розлетілося - не зловить...
А сьогоднішнє пригорнулося
І цілує солодку мить...
Підпадьомкає перепілочка,
Хоч малесенька ж отака...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679268
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Я мав успіх завжди у дівок,
Мене завше найкращі кохали.
Я відбою не мав від жінок,
Що любові від мене чекали.
За що кару цю Боже ти дав,
Важко Господи з нею ходити.
Поділив би хай - другим роздав,
Хіба можу, я всіх полюбити?
Лише глянуть і серце стає,
Як у спрагу знов хочеться пити.
Гірко крається серце моє,
Як у омут той знов не ступити.
Скільки ж Боже, я їх перебрав
І від мене стежок розійшлося.
Чого ж Боже мене не скарав…
Чи у тебе різок не знайшлося?
Мені жалько дружину мою,
За розмови різкі поза очі.
ЇЇ місце напевне в раю…
За нелегкую долю жіночу.
Яж все каявся знову і знов,
Цілував її в сплакані очі.
Та кипіла не встояна кров
В темних зарослях похоті ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679237
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Свіча каштанова горіла біло-біло,
То травень був, цвіла весна-красна,
Ромашок очі сяяли-жовтіли -
Це літа озивалася луна.
Жоржини гордо й пишно квітували,
Як полум"яний осені привіт,
А там і зимонька знов мчатиме на санях
З гори по кучугурах снігових.
Весна - то наша юність гомінлива,
Махнула молодість, як літечко крильми,
Пора осіння - досвід є життєвий,
Поважна старість - то сестра зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679263
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
На полотні життя малюю я картину.
Тут наша дійсність, види не захмарні,
та виднокрай заслала павутина…
Невже усі мої старання марні?
Невже землі не вистачить тепла
і кинуте зерно уже не зійде?
А може сила слова замала
і путнього нічого все ж не вийде?..
Кричу, гукаю, б‘ю у дзвін, волаю,
та лише чую шепіт звідусюди.
Прошу, молю, насилую, благаю –
отямтеся негайно, добрі люди!
Прокиньтесь, відійдіть від сну, просніться,
протріть нарешті ви незрячі очі!
До дійсності обличчям поверніться,
але ніхто і слухати не хоче…
Усіх приспала ця недобра звичка,
зашорені й мутні у люду очі.
Зів‘яла є в кориті ще травичка,
то й ремиґає з ранку і до ночі…
20.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116072001747
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679229
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Пісня
Ой, ви хлопчики, ви голубчики,
Під спідницями не ховались.
Поголились, лишили чубчики
І на схід воювать подались.
А там куленьки, а там градоньки,
А там спокій відпочиває.
І немає до глузду кладоньки
В того ворога, що стріляє.
Руки, ніженьки окривавлює,
Розум хоче на гак піймати.
І останнє тепло вичавлює,
Що узяте було із хати.
У дозорі і дні, і ніченьки –
Ззаду батьківський край, далебі.
І бува, гаснуть зорі-свіченьки
Над чумними степами в небі .
Не відкуплені в жінки-доленьки,
Летите ви у вись імлисту.
Нам лишаєте сльози-боленьки,
Мусить хтось за це відповісти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679156
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016
Слово як лезо, гостре мов бритва.
Слово як поміч, щира молитва.
Слово як ніжність, вияв кохання.
Слово як вирок, чи як прощання.
Слово як осуд, холодне й пекуче.
Слово як різка вдарить болюче.
Слово як пісня, слово як лайка.
Слово як пряник і як нагайка.
Слово - підтримка, дружня порада.
Слово брехня є, і слово є правда.
Словом зруйнуєш і словом зав'яжеш.
Думай завжди коли щось кажеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679149
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016
Сину мій, хрещений сину, дорогий.
День сьогодні в тебе дуже не простий.
На рушник весільний парою стаєш,
Ти своїй коханій серце віддаєш.
Хай із вуст лунає завжди слово - ми,
А кохані очі світять, як зірки.
Посмішкою хмари в небі розженіть,
А любов, що стріли все життя несіть.
Нехай буде щастя, нехай буде доля,
Хай сади зелені і пшеничне поле.
Хай веселка грає і сміються діти.
В полум'ї кохання вам завжди горіти.
Хай життя стежина стелиться барвінком.
А сьогодні, діти, я кричу Вам "ГІРКО".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679121
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016
Маючи мову дзвінку і привабливо-сонячну,
Житом сколисані, небом сповиті пісні ,
Як же не гірко не важко і як же не боляче
осторонь бути коли Батьківщина в вогні.
*******************************
В спадщину дух Український діставши і звичаї ,
Славу козацьку , Шевченка святий заповіт ,
Як же змогли ми служити москальській оприччині ,
Жити без сорому в хаті що з краю стоїть !?
********************************
Бачивши з теплих курортів , як щиро і відданно ,
Край солов'їний , в боях захищають сини ,
Як же наважились хижі Іуди-політики ,
Людям брехать що немає в державі війни !?
********************************
Живши з дитинства натхненням і творчими мріями,
Як же так трапилось , що корифеї колись ,
Бувши зірками естради, лишились повіями ,
Ханам кремлівським зі сцени співати на біс !?
*********************************
БОЖЕ чому , по чиїй невблаганній немилості,
Нас лихоманить останні похмурі роки ?
Де ж той кінець неповаги , неправди , нещирості ,
Край бездуховності , межа зневірі людській ???
*********************************
В себе питаю , за що нас так тяжко покарано,
Землю чому забирає зухвалий сусід ,
Чим завинили суворою долею-кармою,
Що ми зробили , з того що робити не слід !???
*********************************
Зніяковівши , а що відповісти не знаючи ,
Вірю я лише в одне , якби кожен із нас,
Мав би любов до Вітчизни і серце палаюче ,
Криму б не втратили , не воював би Донбас
Олександр Квітень
м. Мукачево 25 травня 2016 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678387
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 20.07.2016
Серед літа, серед літа
Розгулялась заметіль,
Завірюха тополина
Закружляла звідусіль.
Угорі і справа й зліва
Ці пушиночки малі,
Килимом траву встелили
Й опинились на землі.
А дмухне легенько вітер -
Знову вгору пух здійнявсь.
Це дзвінке барвисте літо
Всіх запрошує на вальс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679057
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016
Літо - літечко цікаве,
хоч цьогоріч і жарке,
колосків дзвінкі забави,-
все в степах росте, цвіте.
Вітерець ледь повіває,
носить музику степів,
лиш під вечір засинає,
щоб набратись нових див.
Вечори сумирні тихі,
ночі теплі і ясні,
а земля вже ледве диха,
десь затримались дощі.
Все в знемозі завмирає,
прохолодою все снить,
лиш на ранок оживає
і шепоче спрагло: "Пить!"
У степах усе зітхає,
де ж той дощик забаривсь,
чи про спрагу він не знає,
а чи з вітром подруживсь.
В парі з вітром десь витає,
про степи й лани забув,
нову пісню знов складає,
а молитов не почув.
Та все ж якось схаменувся,
тишком- нишком уночі,
до степів, ланів вернувся
і до матінки землі.
Ожили лани і поле,
заяснілися степи,
земля-матінка поволі
набирається снаги.
Літо-літечко ласкаве́,
співи крапель дощових,
відновилися забави
диво-звуків степових...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678958
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
(На написання цього вірша надихнула мене чудова поезія Ганни Верес)
А ти, моя матусю не журись,
Не плач так гірко і не побивайся,
Повір, я не загинув, я живий,
Та виглянь у вікно.Он там співає
На яблуні розлогій у саду
Мала пташина, крильцями тріпоче,
Її, моя рідненька нагодуй,
Бо в ній душа єдиного синочка.
Тебе ж прошу,дружино не ридай,
Бо мені боляче від того, ніби рана,
На сина подивись - мене впізнай
І краще помолись, моя кохана.
А ти, синочку у люстерко глянь,
Звідти привітно усміхнеться татко,
Та тільки мого серця не порань,
Не забувай мене, моє дитятко.
А я живу у вишеньці малій,
Яку садив ще позатого року,
У всьому-всьому, що є у дворі,
До чого ще торкались мої руки.
Хай вас, рідненькі, лихо обмине,
Не треба плакати за мною, а гордитись,
Допоки пам"ятаєте мене,
То я живий і вічно буду жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678869
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
«Я мужність знайшов озирнутись назад
Трупи прожитих днів
Встилають мій шлях
Я хочу оплакати їх…»
(Гійом Аполлінер)
Не тільки мертві дні залишаться позаду
Коли знайдеш собі хвилину озирнутись,
Не тільки час тобі негодою насипле граду,
І нині не траві доводиться додолу гнутись,
Якби ж то лише так - якби то тільки мертві дні
Дивилися на нас мов спогади сумні,
Очима мертвими скляними із загублених листків
Отих торішніх кольорових злих календарів,
Якби... Якби лише вірші й потрощені слова
Блукали в пам’яті... Аж там лиха зима,
Ота... Там шанці, бліндажі і люди - ті, яких нема.
Не тільки мертві дні... І моторошні сни... Дарма.
У пам’яті кутках, у снах живуть вони -
Солдати - друзі, що ти втратив на війні.
Годин страшних, яких орди бреде юрма
І ти у ніч глуху шепочеш: «Не дарма
Все що було, весь біль, що ним пульсує часомір,
Все що зробив, звершив всьому наперекір,
І смерть, що самотою з вічними «чому»
Тебе відвідала на хвильку і пішла у тьму,
І вітер, що співав тобі псалом
І ми, що йшли в майбутнє напролом...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678835
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
Приспів:
В повстанському краю, я вас привітаю
Із витоків честі постала Волинь.
ЇЇ сторінки, я для вас погортаю,
В них слава овіяна духом святинь.
1
Прошу приїзджайте до нашого краю,
Де ріки й озера, - цілюща вода.
В краплинках настою, як часточка раю,
Лежить у розлогах краса золота.
Приспів:
2
Де Стир, Берестечко, козацькі могили
У пам'ять лягали, як грона калин.
Де триста спартанців голів не схилили,
Заради майбуття нових поколінь.
Приспів:
3
Тут витоки древні з колиски Трипілля.
Виспівує вдень і вночі соловей.
Вас хлібом і сіллю зустріне застілля,
Вшануємо щиро всіх добрих людей.
Приспів:
4
Ще квіти й калина для кожної хати,
Льони та волошки в краю голубім,
А люди в нас добрі, душею багаті,
Добра та здоров’я бажаємо всім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678828
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016
Розірване, потрощене, зболіле
Тобою, як непотріб чи сміття,
Моє кохання, мов дитя невміле,
Шукає сенс – без жодного пуття.
Зневага вбивча розтоптала крила,
Міцніші шовку виросли колись, –
З тобою до зірок злетіть хотіла…
А ти на них – гарячої смоли…
Здається, що життя навік спинилось –
Без подиху і руху, без чуття…
Мене не стало – «поза» все лишилось
Туманом чорним – з іншого буття.
Вже жорна часу, у млині небеснім,
Все перетруть, аби зродити знов
В дорозі чистій доленьку тілесну
І крильця, й віру, і святу любов!
17липня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678768
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Пахнуть вишні в моєму саду,
Полягали рівненькі покоси,
Я дитинством, пшеницею йду,
Хоч роками посивіли коси.
Промінь сонця зцілує вуста,
Волошками заквітчані очі,
Я впаду, де пшениця густа,
Споглядаючи зоряні ночі.
Втихне вітер на ґанку моїм-
З ним удвох ми, неначе примари,
Я нап'юся дитинством своїм,
Відпускаючи спогади- хмари.
Попливуть у вишневий садок
Мої вишні дощами зросити,
Залишити букет із думок,
Моїх спогадів- в них хочу жити.
Мої вишні в моєму саду
Знову кличуть мене у дитинство:
Повернусь, як тоді,- я прийду,
Де лишилось життєве намисто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678748
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Тихо колишуться віти,
сумно край лісу стою.
Поле укрилося цвітом,
гаривом пахне в гаю.
Свіжа могила під віттям,
хрест на узліссі бринить.
Хто в ці часи лихоліття
у домовині тій спить?
Може невпізнаний воїн,
Неньки святий захисник.
Може і той, хто достоїн
на придорожний терник.
Тихо колишуться віти,
рядом вмирає село.
Скільки з усього їх світу
тут за два роки лягло…
Через чиюсь недолугість,
через жадобу і гнів.
Хтось положив свою юність,
хтось в синє небо злетів…
Та чи ж за те вони бились,
йшли напролом, до кінця.
Щоб ми з цим хамством змирились,
й власні заклали серця?!..
Ухнуло десь з-за лаштунків,
чується відгомін залпів –
„старшого брата“ дарунки
небо розрізують навпіл.
Тихо колишуться віти,
сумно край лісу стою.
Поле шматують привіти,
жарко в Донецькім краю.
Спека по всій Україні,
палить у душах й серцях.
В кришку катів домовини
вгоним осиковий цвях?!
18.07.2016
[i]* Моя реакція на твір Олекси Удайка "Тихо колишуться віти".[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678741
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Накувала птаха долю,
Але мало літ...
Десь обірветься у полі,
Сину, твій політ...
Накувала птаха долю
І талант від Бога,
Та чомусь така коротка,
Тернами дорога...
Що ж ти , птахо, зупинилась ?
Куй , зозуле сива,
Не зважай, що хмару зверху
Ось розродить злива...
Не шкодуй , мала пташино,
Років тих лічити...
Треба , сива зозуленько,
Край наш боронити...
Куй , пташино сивокрила,
Не шкодуй тих літ...
Хай ніщо не обриває
Їх стрімкий політ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678591
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016
Не назвати одним словом сокровенне,
Найлюбіше, серцю кожному блаженне...
І молюся не за ситих днів буденність,
За святу людині кожній одкровенність.
Припаду до джерела, де сокровенне,
Білим Ангелом з Небес благословенне,
Я молитимусь за рід, допоки в змозі.
Щоб мої нащадки завжди були в Бозі.
Я за спокій помолюсь колисці роду,
За святиню мого рідного народу,
Я до ніг йому кладу своє серденько,
Лиш живи і розцвітай, Вкраїно-Ненько !
ПРИСПІВ
Сокровенне - мої дві доні, що , як ружі розцвіли,
Сокровенне, щоб мої рідні не зазнали бід війни,
Сокровенне - мої брати, що розлетілись вдалечінь,
Сокровенне ,- де душі предків обіймає височінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678585
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016
Відпускаю я рими до неба,
Як птахів що жили у неволі.
Ну а їм тільки цього і треба,
Вони прагнуть лиш кращої долі.
Я вірші відпускаю у всесвіт,
А вірші для поета - то діти.
Хай проміння їх стріне і легіт,
Буду плакати з ними й радіти.
Хай мине їх пиха і гординя,
Не зазнають хай осуду, злості.
Я їх матір, а не господиня,
Що дітей виглядає у гості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678502
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016
Не питай, чого дзвонять дзвони,
З неба сльози- весняні води,
Чом у дуба зчорнілі крони,
Пшениців посивілі сходи.
Не питай, за ким дзвонять дзвони,
Та за ким панахиди правлять,
У війни ж бо свої закони,
Там посмертно Героїв славлять.
Запитай, чого біль у серці?-
Мати сина з війни діждала:
Обвінчали десь сили смерті,
Вік юнацький земля забрала.
Запитай, чом в душі неспокій,
Чом вдова- молода дівчина?
Тільки пам'ять та вічний спокій-
В чому, Боже, її провина?
Смутком землю сповили дзвони,
Дощ із неба- весняні грози,
В снах дубових розквітнуть крони,
Їх цілують вдовині сльози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678466
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016
І знову дихає з небес студений дух, як в пізню осінь.
Дощі мілкі щоденно йдуть, закрили хмари літню просинь.
Невже на сонячне тепло, на літній рай нема надії?
Що посадили – те зійшло, та на врожай мізерні мрії.
Як день на день, так рік на рік, прогнозам всупереч, не схожий.
І не завжди події днів даються нам по Волі Божій.
Хоч грішна душенька людська за втраченим сумує раєм,
Та перешкоди на шляхах ми часто самі обираєм…
Отак у нашому житті негадано-неждано сталось:
Ми в європейськім майбутті життя достойне визирали,
Але обрали крикунів, як на біду, собі у владу.
Їх випирає із штанів, а ми, - дурні! – плетемось ззаду…
Щодня у нас, як в грудях кіл, болюче і важке питання:
Як вижити у плині днів, що в рота класти дітям зрання,
Якщо платіжну оплатив, то не лишилось і на хліба?
А ціни не повзуть униз… Кому потрібна ця погибель?!
АТО… не згоден я із цим! Це не АТО – війна сучасна.
Лише гібридною зовуть… та тим вона ще більше страшна,
Бо у свідомості людей роздвоєння ще більш зростає:
Чи справді ворог наш сусід? На заробітки ж он, пускає…
А наша влада в балачках все заколисує країну
Не збудувавши ще хоч щось, лише примножує руїну.
Бо ж весь отой потенціал з яким ввійшли у дев’яності,
Як динозавр - навік пропав: лишились з нього тільки кості!
І списує все на війну… багатство цідить з моря крові
Та як той кліщ: невсипно п’є, та присягається в любові.
Наблизився напевно час, коли обірветься терпіння.
Прокинеться звитяга в нас, у серці спалахне горіння,
Візьмемось всі тоді гуртом у власній хаті прибирати
Бо вже давно пора, пора, неситій зграї чосу дати!
Ми – не скоти! Ми – не раби! Не мовчазні, покірні вівці.
Ми Волі вольної сини з ім’ям шляхетним – УКРАЇНЦІ!
16.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678314
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 16.07.2016
І знову дихає з небес студений дух, як в пізню осінь.
Дощі мілкі щоденно йдуть, закрили хмари літню просинь.
Невже на сонячне тепло, на літній рай нема надії?
Що посадили – те зійшло, та на врожай мізерні мрії.
Як день на день, так рік на рік, прогнозам всупереч, не схожий.
І не завжди події днів даються нам по Волі Божій.
Хоч грішна душенька людська за втраченим сумує раєм,
Та перешкоди на шляхах ми часто самі обираєм…
Отак у нашому житті негадано-неждано сталось:
Ми в європейськім майбутті життя достойне визирали,
Але обрали крикунів, як на біду, собі у владу.
Їх випирає із штанів, а ми, - дурні! – плетемось ззаду…
Щодня у нас, як в грудях кіл, болюче і важке питання:
Як вижити у плині днів, що в рота класти дітям зрання,
Якщо платіжну оплатив, то не лишилось і на хліба?
А ціни не повзуть униз… Кому потрібна ця погибель?!
АТО… не згоден я із цим! Це не АТО – війна сучасна.
Лише гібридною зовуть… та тим вона ще більше страшна,
Бо у свідомості людей роздвоєння ще більш зростає:
Чи справді ворог наш сусід? На заробітки ж он, пускає…
А наша влада в балачках все заколисує країну
Не збудувавши ще хоч щось, лише примножує руїну.
Бо ж весь отой потенціал з яким ввійшли у дев’яності,
Як динозавр - навік пропав: лишились з нього тільки кості!
І списує все на війну… багатство цідить з моря крові
Та як той кліщ: невсипно п’є, та присягається в любові.
Наблизився напевно час, коли обірветься терпіння.
Прокинеться звитяга в нас, у серці спалахне горіння,
Візьмемось всі тоді гуртом у власній хаті прибирати
Бо вже давно пора, пора, неситій зграї чосу дати!
Ми – не скоти! Ми – не раби! Не мовчазні, покірні вівці.
Ми Волі вольної сини з ім’ям шляхетним – УКРАЇНЦІ!
16.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678314
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 16.07.2016
З Любов’ю вранці я встаю,
З Любов’ю день розпочинаю,
І працю непросту свою
Із почуттям веду до краю,
Щоб десь аж ввечері, коли
Замерехтить зірками небо,
Ми в розставанні не були,
Щоб знов дивитися на тебе.
Отак живу я день при дні,
Завжди лишаючись собою:
Живу і дихаю тобою,
За всіх рідніша ти мені!
16.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678312
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 16.07.2016
Душа чиста, най і бідна -
Рветься хоч кого спасти,
А нечиста, навіть рідна,
Навіть сильна — сидить сиднем,
Може тільки ізвести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678298
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 16.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZYmG8wI5JP4[/youtube]
Як важко із любов'ю розлучатись.
Любов земна — не логіки продукт...
Урешті-решт узяти і зізнатись:
Лише зола у поєднанні рук.
В буденності згубились почуття
І розійшлись дороги десь за рогом,
Колись горіло те багаття, та життя,
Неначе плугом заорало дві дороги.
Чи зупинитись, повернутись і гукати?
У відповідь лунає лиш луна...
Як повернути скарб, який вже втратив?
Чия вина? А то чиясь вина?
Раз не співають березневі лютні,
Раз бути поруч — кожному тягар -
Залиште свої мрії про майбутнє,
Якщо сучасне схоже на кошмар.
Нестерпно важко із любов'ю розлучатись -
На згарищі жевріє ще зола,
Та значно краще вчасно розпрощатись
І визнати — вона уже пішла.
То може ще повернеться колись?
Можливо через рік чи через два?
Згадавши, ти за неї помолись -
Вона жива. Була колись жива!
Вогонь багаття не здмухнуть слова,
Холодний погляд — не розтопить лід -
Якщо жива, то має всі права.
Тож, хай тобі помолиться услід.
Нестерпно важко із любов'ю розлучатись,
Від спогадів про неї туга й біль.
Раз сталося — так, мабуть, мало статись.
Прийде весна - не вічна заметіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678297
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 16.07.2016
Чиясь пісня лебединая відспівалася,
Чиясь радість і любов обірвалася...
Хтось під сонцем літає так близько,
А комусь на землі надто слизько...
Чиєсь серце в коханні палає,
Воно ницості й зради не знає,
Вогнем-зрадою інше обпечене,
На самітність, неспокій приречене.
Де знайти, Боже, ту серединку,
Щоб ніхто не втрачав половинку,
Щоби щастям любові зігріті,
Жили в радості всі твої діти ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678294
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 16.07.2016
На крилах пісні я лечу,
Пливу на хвилях казки,
Напитись щоби знов і знов
Твоєї ніжності і ласки.
Щоб подивитись в очі ті,
Які горять коханням,
Поцілувати сивину,
Розкидану стражданням.
Щоб пригорнутись до грудей,
Де б"ється серце щире...
Усе в тобі ,до болю сліз,
Для мене рідне й миле.
Щоби сказати,як люблю
Тебе усього до краплини...
Тепер ти мій і назавжди.
Без тебе ні хвилини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678292
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 16.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2016
Яворино, яворино,
Гойдай свої віти...
Хай спочинуть в благодаті
України діти.
Яворино, яворино,
Вітер бавить коси...
Більш не вийде син твій, Ненько,
Викласти покоси.
Яворино, яворино,
Вічно зеленава...
Жде старого батька вдосвіт
Буйненька отава...
Яворино, яворино,
Шелести листвою...
Хай не зна душа козацька
Твого супокою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678281
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 16.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2016
Що йде попереду: закон або мораль?
Коняка й віз — проблема демократів.
Як поряд ставити — стоїть усе, нажаль,
"Мораль і влада" - Можна, я, без матів?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678152
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 15.07.2016
Оселедця носить й довгі вуса,
хоч колись була чуприна руса,
на спині – в колчані стріли й лука,
а на боці – гострую шаблюку.
Чоботи сап‘янові зі сму́шком,
в галуном гаптованім кожу́шку,
вишита узорами сорочка
ще й на шапці пишна оторо́чка.
Шаровари сині із Бристоля,
за паском споряджені пістолі.
В кожен вставив він свинцеву кульку,
а в зубах трима козацьку люльку.
Кінь під ним гарцює, вигнув спину,
б‘є копитом землю без зупину.
Що ж за сокіл у сідлі сидить в задумі?
То козацький старшина – полковник Дума.
13.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116071307611
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678126
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 15.07.2016
Див. початок - попередній твір
****************
Радянська, підросійська, автономна
"Республіка" постала у Криму.
Тут комунізм розквітне, безумовно, -
Для партеліти... Інших - у тюрму...
Російський чобіт - на дорогах Криму.
Колонія московська... Доля зла.
Відомо: всі шляхи ведуть до Риму,
А тут - усе поглинула Москва.
Розбила, розтерзала, розстріляла,
Погнала у крайсвітні табори...
Рукописи прадавні запалали...
Над Кримом - чорна тінь - рука Москви.
******************
Двадцать второго июня, ровно в четыре часа
Киев бомбили - нам объявили, что началася война.
З пісні
Велика Вітчизняна, всенародна...
Сліпучий червень, моря свіжий блиск -
Небес ясних розверзлася безодня -
І злива бомб, й осколків мертвий свист.
Нащадки готів приповзли здалека:
Історію безумець пригадав.
Фашисти пресували, тисла спека,
Та Севастополь бився, не здававсь.
Нескорений, славетний, проросійський...
Співали:"Город русских моряков..."
А скільки крові хлопців українських
У Чорне море люте потекло...
Іще з часів тих козаків звитяжних,
Котрі на чайках бурями пливли,
Із каторги братів спасали, в'язнів,
Ці України-удови сини.
А в полум'ї кривавого двобою
На фронті рятували землю цю
І Крим закрили від заброд - собою,
Фашистську зупиняючи чуму...
Хіба ж вони цю землю не любили?
Це ж їх тепер "бендерами" зовуть...
Вони ж війну оту й похоронили,
Звільняючи нащадкам світлу путь.
Чому ж один назвався "старшим братом",
Адже усі пили із чаші мук?
Татари, українці...- йшли солдати,
Щоб зупинити смерть саму - війну.
Ось Перемога, врешті - Перемога!
Здавалось, щастю не сягнути меж...
Та для татар стелилася дорога
В чужі степи, у безвість - до безмеж...
Народів рівність - то для декларацій,
Красивих слів насипано ущерть...
Під лозунгами псевдодемонстрацій
Вивозили татар із Криму - геть...
Гіркий сорок четвертий... Краще б вмерти:
Дитячий плач, жінок надривний крик...
Вели татар - брехні страшної жертви -
В теплушки - й геть, щоб рід татарський зник...
Історія жахнулась: - Хто ж розбійники?
- Хто християни? Хто гострив мечі?
Сплюндровані степи - німі покійники,
Мов гріх, лежать під зорями вночі.
Кона Таврида: ой, болюча рана -
Куди подітись від Москви заброд?
Вигнанців тіні бродять у туманах -
Тут зрадником назвали весь народ.
************************
Залопотіли прапори червоні,
Гармошки скрип, людський бентежний грай...-
Переселенці їдуть у вагонах
Відроджувати знелюднілий край.
Із Тули й Курська, із Орла й Ростова -
В спустошені степи - сирітський Крим -
Нові господарі... А влада знову -
Москва совєтська - новочасний Рим.
І з України, від Дніпра ясного,
Трудящий люд потік в німі степи,
Щоб відродити, насадити знову
Ті виногради пишні, ті сади...
Та гинуть без води тендітні сходи -
Канал з Вкраїни ліг у землю ту,
Щоб рідного Дніпра цілющі води
Живили Криму мрію золоту.
Текла вода - й надія воскресала,
Текла електрики сталевая ріка -
То Україна плечі підставляла -
І забуяла пагінь гомінка.
Блукала Доля хащами густими,
Та Бог її на стежку вивів знов:
Крим - український, Крим до України
Нам повернув безхитрісний Хрущов.
Тавриди землі нині не руїна:
Нові сади цвітуть із краю в край...
Крим обігріла ненька Україна:
Тут здравниці, тут санаторний рай...
Тут партеліта туші вигріває -
У рай злетілась, наче сарана.
А Крим вкраїнський пишно процвітає -
І мирно спить "великая страна"
********************
Історії хода - невідворотна:
Чорнобиль смерть над світом розпростер,
І похитнувсь, розбився незворотно
"Колосс на глиняних ногах"- СРСР.
Німа заворушилась Україна,
Порвала узи "братнього" ярма,
Прекрасна, незалежна і єдина,-
Розпалася "великая страна".
І як би потім вже не нарікали -
Ще будуть кризи:бідність і війна -
Ми шлях оцей самі собі обрали:
Свободи є неміряна ціна.
***********
Квіти Свободи нашої
Кров'ю политі сьогодні...
Тут, на бруківці в Києві,
Плями оті ще горять.
Над барикадами згаслими -
Крила Небесної Сотні:
Душі, розстріляні вбивцями,
У вічності вирій летять...
Давно сорок днів минуло...
Сумні одридали дзвони
Сотню життів, що згасли
На Інститутській в ту мить...
Захисників Майдану
Димом повиті колони...
- Бог! Україна! Свобода! -
В пам'яті нашій болить...
Третє тисячоліття, слухай:
- Героям - слава!
Встала з колін Україна
Правду й права здобувать.
Кров, пролиту невинно,
Забути не маємо права...
Душі сотні Небесної
У вирій безсмертя летять...
*********************
Утік "князьок злотого унітаза",
Кипів в диму та полум'ї Майдан...
Їх пресували і травили газом,
Кров пульсувала із відкритих ран...
Так вірилось: Закон і Правда буде -
Стомилися від "чинодралля" всі...
Та не дрімав той Герострат-іуда:
Не зна спокою навіть уві сні.
Ви знаєте: не ми ввійшли в Росію -
Росія в нас ввійшла, як в серце ніж,
І кримськії пейзажі золотії
Враз відпливли за той чужий рубіж...
І розколовся рай землі святої -
Навряд, чи землю раєм назовеш -
Та мир у хаті був, і всі були удома -
Всі в Україні - це не відбереш.
******
З суші і з моря, з кордону, з-за річки,
Віяли-мріяли кримські вітри...
Десь безпогонні взялись чоловічки -
Дивні фантоми нічної пори.
Брудно-зелені, дрібні, безпогонні,
Раду і владу в осаду взяли -
Очі у Києві мружили сонні:
- Хто це? І що це? Це ми? Це не ми!
Виродка путлера сім'я злостиве
Заполонило без опору Крим.
Сито сичали перевертні мстиві:
- Вот вам Украина! Жалуйтесь в Рим...
Ну, то навіщо Верховна та Рада?
Влада міністрів нащо кам'яна?
В людства за спиною діялась зрада,
А на кордонах стояла війна...
**************
А що ж татари? "Звільнені" татари?
Де знов пасуться ваші табуни?
Ви наблукались світом, мов хозари,
Вернулися додому, як змогли.
Тут ваше все: і сонце, й скелі, й море -
Все батьківське - ваш благодатний Крим,
Чому ж блука за вами чорне горе?
Чи не судилось розлучитись з ним?
Московський чобіт топче серце Криму -
Колонія Росії - доля зла.
Відомо: всі шляхи ведуть до Риму,
Тут знову все поглинула Москва...
Але палає у степу сухому
Неопалима вічна купина...
Татари, пам'ятайте, ви - удома,
Рятунку жде батьківська сторона.
І як батьки давно, у сорокові,-
В Дніпрі немало утекло води -
Ми нашу землю захищаєм знову
Життям своїм від чорної біди.
Історія нічого не забуде...
Хай Бог дарує нам земних щедрот.
Вкраїна й Крим повіки разом будуть,
І буде син, і Мати, і народ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678048
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
І знову ми ось тут зустрілись
На цій святій для нас землі.
І мабуть всим би нам хотілось
Щоб ми малими ще були.
Та вже давно волося сиве
Покрило нам старе чоло.
Але для нас таке ж все миле.
Це місце, де було село.
Я пам’ятаю теплі руки
Для мене дуже дорогі.
Очей усмішку й тихі кроки,
Смачні пахучі пироги.
Ну що ж, бабусю Катерино,
Ти вже не вийдеш, не позвеш.
Та знай, що кожну ніч і днину
В моєму серці ти живеш.
І поки я на цьому Cвіті
Живі для мене Скубії.
Любов’ю спогади повиті
І кращі роки всі мої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678039
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
(Шансон)
1. На всякий пожарный случай
Себе подбери подругу.
Она тебе будет верной
И в грусть, и в печаль, и в беду!
Ты с нею разделишь Радость,
Лишь ей ты откроешь Горе,
Тревогу лишь ей доверишь,
А, может быть, и Мечту!
Припев:
Гитара - кусочек клёна
И семь проводо́чков тонких,-
Страдаешь ты, как влюбленный,
Смеёшься ты, как Девчонка!
Страдаешь ты, как влюбленный,
Смеёшься ты, как Девчонка!
2. И если Любовь Большая
Пришла к тебе и спросила:
"Ответь, чем ты мне отплатишь
За то, что сбылась Мечта?!"
Ты в руки возьми гитару,
По струнам пройди несмело
И спой ей о том, как любишь
Девчонку, о ком мечтал.
Припев.
Конец
Архив - Армения 1969
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678038
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
ТЕМА АВТОРА НЕ СТОСУЄТЬСЯ
Пролетіло життя, немов вітру ривок.
Сивина вже від скронь розповзлася.
І буття у вдови вже без зайвих тривог,
Вона долі своїй піддалася.
Та травневого дня кинув вісточку їй
Чоловік особливий, розумний.
Стрепенулась вона заблистіли з-під вій
Очі повні життєвої втоми.
І від гарних тих слів вона знову жила,
Мов щаслива при парі лебідка.
Він у Львові аж був, а вона із Дніпра,
Так що бачились в скайпі лиш рідко.
Чоловік собі жив, як й до того, без змін,
Забував про «дніпрянку» згадати.
Та вдова у душі відчувала слів дзвін
І ладу не могла серцю дати…
Непристойно той звін виливала йому,
Руйнувало те їхні стосунки.
-Що ж ти, жіночко, робиш, подумай…кому..?
Надсилаєш душі «подарунки».-
І ось так, без початку скінчилося все…
Залишився лиш біль, сум та сором…
А сказала йому: «НЕХАЙ ВАМ ПОВЕЗЕ,
НЕ СПРИЙМАЙТЕ РОМАНС ЦЕЙ УКОРОМ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678037
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
Шановні друзі, початок цього твору написано мною у травні й надруковано тут під моїм ім'ям - Світлана Імашева - мій другий аккаунт. Пропоную вам уривки з 1 частини й продовження. Дописати відразу твір завадила поїздка.
******
Коли приходять незнайомці,
вони приходять у твій дім,
вони вбивають вас всіх і кажуть: "Ми не винні,
не винні..."
Із пісні Джамали на конкурсі Євробачення
Крим: таври і скіфи, в тумані віків - кімерійці,-
Осонцений зливок в оправі лазурних небес,
Прадавня Таврида, обрамлена морем Евксинським:
Неаполіс Скіфський,Гурзуф, Алустон, Херсонес...
Приходили скіфи з зелених степів Придніпров'я,
Творили державу і зводили дивні міста...
Тавриди пісок окропили багряною кров'ю
Нещаднії готи, що смерть розсівали і жах.
Та Крим вчарував їх, тож готи отут і осіли:
Плодились, навчались цю землю трудну оброблять...
Котилися гунни під владою злого Атілли,-
Підступної Азії несли криваву печать.
До скель срібночолих й Еллади човни припливали,
Античності подих несли із преславних земель:
Наливсь виноград, і оливкові ґрона заграли,
Возносились храми, де город став - Пантікапей...
У Хроносу вирі зникали народи і слава,
Закони Любові приніс Син Господній - Ісус,
І князь Володимир, володар ясної Держави,
Звойовував Корсунь, освячував Київську Русь.
О Дніпре-Славутич, ти плинув з країв предалеких,
Слов'янськії лодьї на хвилях гривастих носив,
Єднав ти народи: дорога "з варягів у греки"
Приводила русів із півночі - в сонячний Крим.
Крим - світу перлина, плавильня вселенська народів,
Жорстокості людської знаєш терпку гіркоту...
Котився загарбник жорстокий - і знову приходив
Нападник нещадний на землю твою золоту...
Розбурхані хвилі до Таврії круч припадали,
Котились народи - звичАї і мови несли:
Хозари жорстокі століття отут панували,
І половці дикі - кипчаки - в цю землю вросли...
*******
Підводилось сонце, палке, червонясто-пекуче,
Простерло проміння - й втонуло у згірклій воді.
Над раєм Тавриди брудні розкуйовдились тучі:
Недоля дорогу вказала монгольській орді...
..............................................
В п'ятнадцятім віці приходили турки-османи:
Скорили Тавриду, спалили фортеці старі...
Знов бранців голодних примарні брели каравани
І канули в безвість у степу гарячій імлі.
Та степ Придніпров'я плекав нескориме вояцтво -
І вільнії люди прийшли за пороги Дніпра:
Розправило крила, міцніло на силі козацтво -
Тут Січ Запорозька - Вкраїни опора росла...
Та Січ Запорозька - лицарської вольності братство,
А степ придніпровський - із кримським обнявсь на межі...
Сірко-характерник водив нескориме козацтво -
Й кришилися шаблі турецькі й татарські ножі.
***************
Крим - світу перлина, плавильня вселенська народів,
Жорстокості людської знаєш терпку гіркоту...
Розбилося рабство турецьке - і знову приходив
Загарбник нещадний на землю твою золоту.
Зміцніла на півночі заздра Московія хижа,
До теплого моря шукала широкі шляхи -
Знов кров полилася: Росія нещадна безстижа
Орлом двоголовим вп'ялася у Крим на віки.
Вовчиця голодна у землі сусідні вгризалась:
нам Січ зруйнувала - тужили пороги старі...
І плавились скелі, і Чорнеє море здригалось,
І люди конали у кримській жертовні страшній.
Двадцяте століття - жахіття кривавої драми:
Впилася народною кров'ю війна світова,
Імперія царська сконала - повержено храми,
До влади в Росії прийшла більшовицька орда
Крим - світу перлина, плавильня вселенська народів...
Зійшлись у двобої червоні та білі полки,
Пручалися німці, Денікін та Врангель відходив...
Червоний терор розв'язали тут більшовики.
Був курс в комунізм, але особливий, військовий,-
Це ревтрибунали і розстріли - тисячі жертв...
Війна громадянська хитала Росії основи:
Руїни та голод... в Криму оселилася смерть..
Читайте продовження сьогодні. Новочасся.
Світлана Імашева.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678021
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
Іди собі по витоптаних тропах
Із снів моїх і зранених пісень.
Не пий мій час і пам'ять не заштопуй.
Два різних сонця нам освітять день.
Хай небо тобі чеше срібло чуба,
А вітер сили додає у крок.
Мені мій жар отінить гілка дуба.
Натисну на минуле я курок
І пострілом звільню від болю вени,
Спалю усе, що чорнить світлу вись.
Зросте ще в серці пагонець зелений,
Що дивним плодом визріє колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677995
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
[quote][color="#0015ff"]
Мне нравится, что вы больны не мной,
Мне нравится, что я больна не вами,
Цветаева Марина[/color]
[/quote]
Ты сказала что-то, я не по́нял,
Ты меня спросила - не расслышал,
Ты просила... а о чем - не помню,
Ты мечтала - но о чем те мысли?!
Ты смеялась - почему - не знаю,
Плакала... Но по какой причине?!
Уходила ты и возвращалась,
Грусть и боль мои не измеримы.
Я был просто в самоотрешеньи,
Я не знал, что все это такое...
Я был глух и нем,
в оцепененьи,
Я БЫЛ БОЛЕН
ТЯЖЕЛО
ЛЮБОВЬЮ!
Ленинакан, Армения, 1970
Илл. из Интернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677975
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
Повзе змія землею України,
у саме серце цілиться вона.
Чому ж мовчить заклякши вся країна,
як суне військо із московського лайна.
Хто йде у тій колоні і навіщо?
Що хочуть ці чужинці доказати?
Поки в Донбасі міни й кулі свищуть –
вести чи ж можна з терористами дебати?!
Троянський кінь повзе дорогами країни,
всередині попи й бойовики.
Задумайся стражденна Україно,
хто і навіщо нам веде оті полки!
Замислися над тим, робочий люде,
чому нас можуть нині научити
патріархату московитського іуди,
псарі агресора, що не дає нам жити?!
У нас повинна бути власна церква
і мирні та ясні її слова.
Поки ще воля й слава не померкли,
і смерть не почала нові жнива.
13.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116071304550
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677949
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
Зійдуть роки, як пелюстки,
Як кораблі з орбіти.
Впадуть, як з дерева листки…
Прийдеться їм згоріти.
Бог діток дасть нашим синам,
Ми ж будемо радіти.
І будем дякувать Богам
І будемо сивіти...
Ми ж, як комашки в цім житті,
Зів’янемо мов квіти.
Щоби Украйні в майбутті…
Цвісти і пломеніти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677922
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
Слова, как оружие- больно...
И близость уже не спасает...
А горечи слезы невольно,
Обидами вновь выступают...
И хоть ты пытаешься снова,
В закрытие двери стучаться,
Прощение взяв за основу,
А я не хочу возвращаться...
В твой мир, что пропитаний фальшью,
Молчание давит на плечи...
Наивные чувства- мы старше-
Ведь хрупкие души не вечны...
Слова, как оружие- больно...
Они родились от обиды...
А горечи слезы невольно...
Виновников их ненавидим...
.....
Но ненависть скоро отпустит,
Останется боль, пустота...
Наш вечер наполненный грусти,
Сначала лишь просто слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677898
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 14.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.07.2016
Хода хрестова...Чи Господь веде
Отих м’язистих у спортивній формі?
Насправді, їм хоругви – то пусте,
Думки в нещасних головах лиш чорні…
Останній козир плавиться в руках -
Російська православна, із Кирилом,
Несе, в ім'я Господнє, в «рюкзаках»
Нищівне, замасковане кадилом…
Людський потік, у тисячі голів,
Спланований заздалегідь царями,-
Нема в них ні любові, ні жалів,
У душах – ні Господь, а ні мирянин…
Немає вдячності до цього Краю в них,
І до людей – жили ж в любові, шані.
Палюча ненависть в чужих попів отих…
Війна за душі знані та незнані…
Відомо Богу чим закінчиться похід…
Залишаться чи ні «сліпці» підступні.
І чи зітреться, врешті, чорний слід
Зі світлого шляху усіх наступних.
(13липня 2016)
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677846
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
(другий варіант моєї пісні "Рідній сторонці - миру віночок")
Їхали коні,
Та й притомились,
Стали вороні,
Води напились.
В лузі широкім
Всю ніч паслися,
Спочили трохи
Та й подалися.
Скакали полем,
І мчали лісом,
Линула болем
Тужлива пісня.
Це України
Плач за синами,
Котрі все гинуть
Заради мами.
Ой, мчіте, мчіте
Все далі й далі,
Зло розтопчіте
Ви копитами.
В степу розвійте
Дими і попіл.
Нехай же війни
Згинуть назовсім.
Бавиться вітер
Нехай у гривах,
Прагнемо жити
Усі щасливо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677744
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Коли в біді ти, як ізгой,
Про допомогу попрохаєш,
Тобі назустріч піде той,
На кого, навіть, не чекаєш.
А "друзі" враз всі відійдуть,
Це їхнє особисте право,
Навіщо їм ця каламуть,
Твої проблеми - твоя справа.
Не всі, хто в тебе за столом,
У твою честь складали тости,
В твій дім приходили з добром...
Невже потрібні такі гості?
В обійми " друзів" не спіши,
І не водися з ким попало,
Бо друзів справжніх, від душі
У цьому світі дуже мало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677888
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5Lz__6Y3F9I
[/youtube]
Про що писать, коли уже не двадцять,
Що роки відлітають в нікуди,
Як швидко прибавлялись оті надцять,
Немов росли з джерельної води?..
Але чому ж думки іще рояться,
І норовлять зірватись і літать.
Вони років ще зовсім не бояться,
А я їх намагалась приручать.
Ще хочеться відчути ніжні руки,
Які мене не зрадили ні з ким.
Відчути того серця дивні звуки...
Як хороше в душі буть молодим.
От тільки літні зливи душу краять.
Можливо, що це осінь у воріт..
Та іноді сумує моя пам"ять,
Що молодості не вернеться політ.
Як біла зграйка роки пролітають,
І я тихенько йду за ними всід.
Лише прошу: нехай не поспішають:
Нелегкий цей життєвий піший хід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677731
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Мати з роботи прийшла
З роботи мати прийшла
Аж чує із спальні ,- Ги –ги,
Червона вийшла донька,
- Ти краще, мам, туди не йди.
-Ти може вже підеш заміж?!
Тобі, досить дівувати.
-Ну мамо, отаке скажеш!
Мабуть, треба почекати,
Дізнаюся нащо здатний,
Чи (там) в порядку, в нього все,
Тоді й можна покохати,
Бо це, мамо, понад усе!
***
Діда запитав…
Спитав онук дідуся,
На світ, як з`явився я?
Так хитро той всміхнувся,
-Ой мабуть, я забувся.
Чекай, згадаю нині,
Тебе ж знайшли в малині,
Сестричку, ну Іринку,
Підкинули під калинку .
Ону думав, чому ж так?
Дідусь, теж збрехать мастак!
2014р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677729
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Води прийшов з дороги, я напитись
В криниці тій, що батько мій копав.
Схилю коліна, стану помолитись…
Тут він мене з долоні напував.
Зійшли роки, як хмари із сувою,
А скільки їх лишив, я в чужині.
Далеко десь пішли за курявою,
Ой чи багато ж, лишили мені.
Як світ стара ялина при долині,
Мій сум ховає давня в холодку.
Ку - ку озвались згуки зозулині…
Й літа комусь понесли в сповитку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677703
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Не будем говорити про минуле...
Воно у кожного своє і ще кровить,-
У тебе дещо дальше, в мене- ближче,
Та все однаково болить.
Ми будем говорити про минуле
Як про щабель у спільне майбуття...
На все Господня воля... Що тут вдієш,
По нас, як кажуть, переїхалось життя.
Біль серця і душі - то незабутнє,
Та ,попри все ,ми маєм дальше жить,
У нас з тобою є своє майбутнє
І ним ми будем вдвічі дорожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677702
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Не покидай мене одну,
Не йди чужим у довговічність....
Я лиш минаю ту біду,
Що пролягла у цілу вічність
Не покидай мене саму,
Тобі мене зігріти дали
За душу зболену мою,
За те, що радість відібрали...
Не покидай мене одну,
Коли душа болить і плаче ,
Коли від болю не засну,
Хоч цього і ніхто не бачить
Не відпускай мене в світи,
Де стільки холоду і бруду,
В твої вступатиму сліди,
Щоб не прийняли за приблуду
Не покидай мене чужим,
Замкнувши за собою двері...
Невже мене ти розлюбив
І все зосталось на папері ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677694
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 13.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2016
Прибрала мама образ рушником,
Який ночами часто вишивала -
І всіх зігріла нас своїм теплом ,
І єдності усім нам побажала.
В тім рушничку і радість ,і надія,
Переплелося в нім усе життя.
Є в нім і біль , і чиста мрія,
І трепетні людськії почуття.
Коли навчання в школі закінчила,
То пов'язала мама рушником:
"Іди ,дитино, далі й будь щаслива,
До всіх людей іди з добром!
І рушничок оцей хай допоможе
Дорогою життєвою іти ,
Цей скарб душі людської зможе
Тебе духовно піднести!"
Коли вінчання вже прийшла пора,
Під ноги рушничок нам постелили ,
Щоби кохалась пара молода,
Щоб долі наші ся з'єднали.
І рушничок у всякую пору
Нагадує про щастя і любов ,
У свята потішає дітвору,
З ним оживає все немов.
Й коли людськая свічка вже погасне,
Він супроводжуватиме в дорогу,
В те невідоме і в те вічне ,
Жаль виразить і чиюсь тугу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677623
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
кінорежисера й актора
присвячується
Йване, хлопчику, мій брате!
Як Душа моя болить...
Не зустрілись біля хати
На землі, де жив колись...
Відчайдушно бивсь за правду –
Україну, милий край;
То ж за Матір, не за владу
Для Душі ладнав Ти рай.
Ти черпав свою наснагу
З Тиші – знався краще нас;
Ніс Красу й духовну спрагу
У Світи і нам в той час.
Час, коли тупе свавілля
Крила гнуло до землі,
Ти ж злітав і вкотре – вільно
Нам світив у тій імлі.
Йване, хлопчику, мій брате!
Як Душа моя болить...
Не зустрілись біля хати
На землі, де жив колись...
Ти очима із екрану
Звав серця – було причин,…
Бо твою ятрили рану.
Нас Добру й Любові вчив.
У майбутні далі кликав,
Де би вільно дихав люд,
І ніхто вже б їх не смикав,
Не топтав..., не славив блуд.
З висоти далеко бачив:
Простір, зорі і Світи –
Рідний наш, такий гарячий,
Самобутній і простий.
Йване, хлопчику, мій брате!
Як Душа моя болить...
Не зустрілись біля хати
На землі, де жив колись...
Ждуть часи – жадані, слушні –
В піднебесній тиші снів,
Бо єднає наші Душі
Дух святий, натхнення спів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677617
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Як могло таке лихо статися,
Щоб родюча Вкраїнська земля,
Годувальниця наша одвічна,
Згодувать не змогла трударя?
Тридцять третій ударив голодом,
Сорок сьомий добавив мук.
Україна моя, народе мій!
Скільки горя зазнав ти й розлук?!
І за що, за які провини
Вимирав наш славетний рід?
А за те, що любів він волю,
За козацький наш родовід.
Я пригадую розповідь батька
Про страшні ті голодні роки,
Як від голоду люди пухли.
Вимирали старі й малюки.
Як товкли берестове листя
З кукурудзяним качаном,
Щоб спекти макорженик прісний,
Що у горлі стояв клубком.
І бабуся мені повідала,
Що було після тої зими.
Як за колос у полі зірваний
Їй п*ять років дали тюрми.
Як за планом доведеним зверху,
Все в колгоспі забрали зерно.
Усе вимели до зернини,
Щоб посіяти не було.
А тоді, як колгоспне скінчилося,
То в людей відбирати пішли.
Та й забрали усе до квасолини –
Помирати народ прирекли.
До безтями доведені люди
Поїдали собак і котів.
За якіж це гріхи невідмолені
Супостат умертвляв козаків?
Ось чому тебе, мій народе,
Через муки й тортури вело.
Україно, не дай себе зрадити,
Щоб такого повік не було!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674540
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 12.07.2016
Десь подих осені війнув
І день коротший незамітно,
Липневий сон теплом дихнув,
Святвовий день приносить світло.
Петро з Павлом прийшли до нас,
Зміцнити, щоб, святую віру,
Та дух міцний щоб не погас,
Серця свої несім в офіру.
Ф офіру Богу і тобі, наш світе-
У тобі живемо,
Душею ближнього любім,
І буде нам усе прощЕно.
Вітання шлю, щоб тільки радість
Серця наповнила усіх,
Відкиньмо біль, забудьмо заздрість,
Нехай усюди ллється сміх.
Хай сльози будуть лиш від щастя,
Петрам, Павлам лиш многих літ,
Хай обминають їх нещастя,
І цвітом Божим квітне світ.
Заплітаймо квіт в віночки,
Щоб весь світ побачив:
Будьмо вірні, будьмо щирі,
Щоб Господь пробачив.
Свято нині відсвяткуймо,
Й інше не забудьмо,
Одним словом всіх вітаю-
Будьмо, будьмо, будьмо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677574
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Сонце визирає із-за хмари,
промінцями в хвильках виграє.
Над Інгулом розливає чари,
з ночі плавно ранок постає.
Небо впало прямо у заплаву,
тихо вниз пливуть рясні хмарки.
На мосту, немовби на забаву,
позбирались ранні рибаки.
Вітерець-пустун у очереті,
в піжмурки вже бавиться з птахами.
Шпак на гілці, мовби на кларнеті,
виграє свої ранкові гами.
За водою проплива серпанок,
вже туман над річкою сідає.
Знову настає весняний ранок,
новий день природа починає.
05.04.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677538
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676804
Ціную мить,що подихом зоветься,
В ній кожен крок, і кожен-кожен час,
Ціную те, що є в моєму серці,
І Вашім серці...що єднає нас…
Ціную зустрічі й люблю розлуки,
Все те, чим мене Доля нарекла...
Ціную радощі, ціную муки...
Все те, що лиш Господь мені послав...
Я -сильна, я- жива! ще буде свято
На українській, на моїй, землі!
Спасибі, Боже, що нас так багато,
Що щастя, брате, не будуємо на злі!
Ціную зорі, мрії і веселки,
І буревії й сльози й каяття..
Ціную Вас...за те, що в моїм серці
Ви нагадали, що лиш мить – життя!
Тетяна Прозорова 12.07.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677531
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Яка шалена порожнеча: в душі, у серці, в голові…,
Де твоя радість, спокій, світло? Питання ставлю я собі…,
Усе тьмяніє, сум долає, чому життя таке страшне?
Куди не глянь: там чорне, сіре, або до сліз – якесь «смішне»…,
Сльоза не радості, а смутку – збігає тихо , по щоці…,
І я рахунки- за комірне, знесилено, стискаю у руці…,
Брехня, крадіжка… та свавілля – усюди верх беруть…,
Шукають люди - де той вихід? І сподіваюсь, що знайдуть…
20.05.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677528
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Ой доля ж ти доля, дикі ягоди з поля.
Полинові та гіркі бо не жалують зірки.
В безводді - висохли Карпати,
Лежить в ямах моя Волинь.
Немає вже чого рубати…
Вже перейдеш мою Горинь.
Чужі … Мочанови, Гордони,
Лукаві виплодки шпани.
Нас зневажають скорпіони,
І ненавидять таргани.
Їдять наш хліб паскуди, сало
Із наших рук, що в мозолях.
Як хазяї себе зухвало,
Вели й ведуть вони в віках.
Вкраїну висушили сльози,
Сточили землю, як кроти.
Все Боже витоптали кози…
Нещасну знищили ж.ди.
Ой доля ж ти доля, дикі ягоди з поля.
Полинові та гіркі нас не балують зірки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677506
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
[b][i]Жаль, швидкоплинний час
не сила зупинить,
Листи календаря
гортає доля вміло.
Щойно світало...
День так швидко пробіжить,
Не оглянешся,
як уже посутеніло.
Між світом цим і тим,
для кожного є мить,
Де з трепетом душа
складе життєвий іспит.
Хотілось би -
нехай із легкістю летить
У цей далекий край
ніким незнаних істин.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677440
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Через серце проходить та дорога додому,
Крізь ліси темнолисті, золоті пшениці,
Я іду по дорозі, як до храму святого
І ховаю тривогу на своєму лиці.
Чи стоїть наша хата, де батьківські могили,
А чи хвіртка зустріне старим скрипом мене,
Чи зайти до хатини мені вистачить сили,
А чи новий господар, наче пса, прожене?
То ж частіше додому по тій битій дорозі,
Повертайтеся, діти, поки є там тепло,
Щоб живими зустріли вас батьки на порозі,
Як є хата батьківська і не зникло село.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677436
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Не забудьте брати не забудьте,
Як жили по-сусідськи діди.
Вас і нас було в пута закуто…
Зіштовхнули нас хитрі жи.и.
Вороги ж бо одні … і віками
Хай навчить нас відлуння бліде.
Ми ж ходили одними шляхами,
Невже юда нас знов розведе.
Син єврея…в миру Джуга Швілі,
Його брат, що Рокфеллєра внук.
У століттях круки зголоднілі,
Архітектори війн і розрух.
Так служили шуцмани фашистам,
За село в нас палили по п’ять.
І лизали ботинки нацистам,
Дзвони досі в скорботі дзвенять.
Закерзоння ж було ще і «Вісла»…
В моїм краї мовчить озерце.
Стугонять в виску дати і числа.
Досі гірко забути про все.
Врешті решт нам пора зрозуміти
Щоб позбутись чужинських турбот.
Не бажають добра пройдисвіти,
Патріотом не був Скаріот.
Репетують про правду уроди,
Все шукають смітинку в очах.
Та близькі ж надто наші народи,
Однакові могилки в хрестах.
Нехай згинуть діяння бісові…
Саме зараз, коли ми на дні.
Ворогам це на руку братове...
Сниться злагода в страшному сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677385
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Серпневий ранок народжує погожу днину,
Чудову й світлу , як пісень розмай,
Вітаю з святом всю українську родину,
Із Незалежністю вітаю рідний край!
29 років пролетіли , наче птиці,
Летіли важко,- в бурі , і в грозу,
Звернув їх ворог від життєдайної криниці,
І сіє смерть , розруху та гірку сльозу.
Земля багата , щедра і розкішна!
Народ мій трудівник ! Великий землероб!
Невже ти , моя земленько, так грішна,
Що вільно дихати не може мій народ?...
Чому не вийшли ми на рівну трасу?...
Чому дорога все слизька й крута?...
І скільки ще потрібно сил і часу,
Щоб воля нам всміхнулася свята?!...
Щоб усміхнулась , в душах забриніла,
Щоб , схаменулись ті , що є "брати",
В "своїх синів" , щоб скверна оніміла,
Щоб з Богом дальше у майбутнє йти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677402
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Овоч зріє на борщі.
Йду гулять у двір мерщій.
Привітаюся з птахами,
Полюбуюсь квіточками.
На травиці біля грядки
Вміло я зроблю зарядку.
Мов крутий акробатист,
Пострибаю вгору, вниз.
В небо витягнусь грибком,
Шию скручу гусаком.
Потім ноги тренувати
Візьмусь – стану присідати.
Кішка поряд буде йти,
Порахує до п’яти.
Вміло виконаю вправи,
Нахилюсь уліво, вправо,
М’язи – як в морози крига.
Покручуся, наче дзиґа.
Сили в тіло наберу
Світом радість понесу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677405
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Які б свята не вигадали люди,
Для мене особисто те лиш цінне,
Де ти зі мою, - як душа, - повсюди
У радощах чи в смутку, неодмінно.
Бо ж ти одна для мене в моїм небі
І сонце ясне, і зоря в сузір’ї.
Вже й сам не вірю, що я жив без тебе,
Без оцієї твердої надії
На день прийдешній, коли новий ранок
Почнеться із твоїх летючих кроків,
Коли турботи розпочнуть свій танок
Аби я звершень досягав високих.
День промайне, зійдемось в надвечір’ї…
Будемо вдвох… Як це в житті багато!
Присядемо на лавку у подвір’ї
І буде поміж нами миле свято.
Я буду голос слухати, як пісню,
Пірнати в погляди, як у річкову воду
І кожною клітинкою радіти
Немеркнучій з літами твоїй вроді.
Приляже сонце на пухку хмарину,
За обрієм вкладеться тихо спати
І вийдуть зорі на небес долину,
Щоб діаманти щедро розсипати.
Щербатий Місяць, човником, поволі
Чумацьким Шляхом пропливе за хату,
Тоді і ми, моя кохана доле,
Від свят і буднів підем спочивати!
11.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677411
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
На стихотворение «Я сквозь огонь прошла…»
Надії Башинської.
Украине.
Прошла ты сквозь огонь, чтоб стать непобедимой,
Хоть за спиной твоей потерям счёта нет.
Прошла ты сквозь огонь и стала нам любимой,
Чтоб ангелом нести небес высоких свет.
Сквозь воду ты прошла. Прошла и возродилась!
Столетьям вопреки, душою молода.
Сквозь воду ты прошла и вновь играют силы
И светит над тобой заветная звезда!
Прошла ты славу труб… О! как мажорно пели!
Казалось, все пути усыпали цветы…
Загаданных желаний не всё свершить успела,
Но Ангел продолжает тебя сквозь жизнь вести.
Прошла ты сквозь огонь, сквозь воду и сквозь трубы
И можно ль сосчитать на всём пути потерь?
Но возродившись с пепла ты борешься и любишь,
И победить врагов обязана теперь.
Иного не дано. Судьбы другой не надо.
Хоть в тяготах придётся зубами поскрипеть…
Ведь твой Народ – Боец! Не быдло и не стадо!
Он выжил для того, чтоб соловьино петь!
16.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677380
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Вірш написаний давно...це-другий вірш,написаний мною в цій війні...Нажаль, не зберегла "расєйскіє" самоцвєти, той вірш,на який була написана ця відповідь...Зміст приблизно якщо в двох словах ,то: "ми такі схожі, ми ж братИ, ви так колись класно пригощали нас салом та такі у вас смачні "Київські" торти, та ми ж вас так любім ,братья...то що ж ви,тіпа хахли продалися Абамкє?"
....я дозволила собі залишити його таким, яким він був два роки назад...цю відповідь....знаю,недосконалий...але-гляньте на дату написання-тому, хто зі мною в однім човні- пояснювати нічого не треба... ну, а хто не з нами- не пояснити вже нічого...нехай на згадку залишиться...
***********
Ви їли сало, дай вам Бог здоров`я,
І Київським смакуючи тортом…
Не треба нам, якщо це є любов`ю,
Кохання вашого з нас не просив ніхто..
Братами називалися на славу,
Допоки смакували за столом,
На стіл свої і ноги поскладали
І в дім залізли зі своїм лайном…
Та ще,незадоволений,ти, «брате»,
Що негостинно я тебе зустрів..
Що ж, вибач, на сніданок- автомати,
А на вечерю є лише гранати,
Що ж, вибач, те, що заслужив!
Ви знали нас такими, як ми бУли…
Красиво схожості шукаючи в цей час..
Та що брати ми-швидко ви забули.
Коли вас кинув Путлєр проти нас.
Ви вуха, очі,і роти позакривали,
Коли на нашу землю перший встав солдат..
А потім- що то ми – гуртом брехали,
Та ні, Росіє,ти мені не брат!
Та ти не маєш права нас судити
За нашу Віру і Надію, і Життя.
І зрозуміють нас онуки наші й діти-
Тобі до нас немає вороття!
Біснуєшся в агонії сьогодні,
Відбірну лайку сиплячи на нас,
Бо знаєш:прийде суд Господній-
За Все,за Все сплатити прийде час!
…а ти мені готуєш «Буки», « Гради»…
Новини про загиблих хлопчаків…
Та що ж тобі потрібно , рюцький гаде?!
Невже ж ти зовсім ізбожеволів!?
Ти «миротворцем» ,кажеш,вдерся в хату..
Дивлюсь на тебе, й бачу божевільний дім..
Тамбовський вовк тобі нехай і буде братом..
А я- не можу..вибач, що прозрів..
Немає більше запитань до тебе..
Нам говорити ні про що удвох..
І все,що можеш ти зробить для себе-
Пощезни просто,чуєш, з нами- Бог!
Немає в світі отакої сили,
Яка зломити може вільний дух!
Ти не поставиш на коліна Україну!
Тепер відомо,хто є Ворог, а хто- Друг!
=іскорка життя= 10.08.14
Тетяна Прозорова
Р.S. Ви могли бачити колись цей вірш в соцмережах з підписом =искорка жизни=
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677371
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Через серце проходить та дорога додому,
Крізь ліси темнолисті, золоті пшениці,
Я іду по дорозі, як до храму святого
І ховаю тривогу на своєму лиці.
Чи стоїть наша хата, де батьківські могили,
А чи хвіртка зустріне старим скрипом мене,
Чи зайти до хатини мені вистачить сили,
А чи новий господар, наче пса, прожене?
То ж частіше додому по битій дорозі,
Повертайтеся, діти, поки є там тепло,
Щоб живими зустріли вас батьки на порозі,
Як є хата батьківська і не зникло село.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519388
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 11.07.2016
Я не хочу Майданів, щоб гинули люди,
Я не хочу кайданів щоб впали на груди!
Хочу жити по образу божому я,
Хочу вільною бути: моя це земля!
З діда-прадіда мріяв про волю мій рід,
Не корився загарбникам мужній нарід,
Він віками орав, сіяв в полі і жав
І ніколи мій предок чужого не брав!
Завжди з поту чоло його не просихало,
Сліз солоні струмки ясні очі вмивали,
Українці від роду були з мозолями,
Не давали режими їм буть хазяями.
Їх неволили, нищили, важко карали,
Все святе розтрощили нещадні вандали.
Хочу слово керманичам нашим сказати:
Є підстави усі нам життя гідне дати.
Ви ще будете нами на весь світ гордитись,
Ваш народ не нероба, він вміє трудитись.
Наша врода відома на цілу планету
І культура чарівна, це вже не секрети.
Через ворога клятого світ нас пізнав,
Полюбив вишиванки, Гімн наш заспівав.
І не требе нам віз за моря й океани,
На землі нашій мир хай скоріше настане!
Уввійдіть же в історію як патріоти,
І ганьба нехай буде всім тим ідіотам,
Хто плюндрує нам землю, неволить святу,
Українськими бути візьміть за мету!
Я не хочу Майданів, щоб гинули люди,
Я не хочу кайданів, щоб впали на груди!
Я на рідній землі хочу бути людиною
Правда з нами, вона – з Україною!
І нехай розквітає й міцніє Держава!
Хай живе Україна! Їй шана і слава!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677330
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Вербова сопілка грає,
Ще й виспівує,
А мені серденько крає,
Сум навіює.
На сопілочці вербовій
Вмів чудово грать
Один добрий мій знайомий.
Пішов воювать,
Захищати землю рідну
Він від ворогів,
Із собою взяв сопілку.
На передовій
У рідкі часи затишшя
Музика лилась,
Радував так побратимів
Вмілий сопілкар.
Ворогів це дратувало,
Викликало лють,
А сопілонька співала,
Цього не забуть.
У святковий день країни -
Незалежності
Зазвучало "Ще не вмерла..."
Й прапор тріпотів
Рідний наш жовтоблакитний,
Біля нього - він,
Вигравав боєць натхненно
України гімн.
Раптом постріл.В саме серце
Куля снайперська.
Підхопили "Ще не вмерла..."
Й мертвого бійця
Побратими музиканта,
А сопілочку
Поряд з ним таки поклали,
Мов подруженьку.
Грай, сопілочко вербова,
Співай-вигравай.
І добро та мир хай знову
Прийдуть в рідний край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677318
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Надіє, Надіє,
Хай збудуться мрії,
Хай здійсняться думи твої,
Хай діти щасливі,
Як квіти по зливі
Всміхаються сонцю й тобі.
Надіє, Надіє,
Хай вітер не віє
На те, що для тебе святе,
Хай серця горіння
Й просте розуміння
Не будуть як дещо пусте.
Надіє, Надіє,
Хай небо синіє,
А хмари хай боком ідуть...
Кохання і віри
Без зрад і зневіри
На всю, що відведено путь !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677266
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016
Антуан де Сент-Екзюпері
Найголовнішого очима не побачиш,
Бо лиш душа до цього має хист.
Хоч сотні раз об’їздиш Всесвіт, та чи ж
Хіба не серцю пам’ятати земних рис?
Очима можна впитися у зорі,
Та з ними заговорить лиш душа…
Щасливий той, хто бачить все в любові,
Хто бачить цвіт троянди в споришах.
Комусь в рефлекторі розшукувать планети,
В росинці інший бачить цілий світ.
Комусь топази, перли, золоті намети,
В людині ж бачу я красу на схилі літ.
Руками небо пригорну до серця,
В красу небес підхопить зореліт.
Кохання до того лиш повернеться,
Хто не очима дивиться на світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677259
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016
Чи є у тебе право
Слово вірності давати,
Якщо у тебе половинка є ?
Не треба, мабуть, зайвого казати,
Якщо це нероздільне і твоє...
Чи маю право я його давати
Тобі, хто тим ,своїм живе,
Коли донька шукає схожого на тата
І певно знає, що таки він є...
Що прийде день і він увійде в двері
І скаже : Як я довго вас шукав.
Про горе я читав не на папері,
І день,що нині, майже відчував...
Він зробить подарунок в її двадцять
І не забуде Дня народження повік...
Ще скаже : " Доню, я не встиг у вісімнадцять,
Пробач , дитино, й за минулий рік ..."
Чи є у тебе право
Слово вірності давати,
В моє гніздо ти линеш відпочить.
Чи є у мене право в тебе його брати...
У нас дороги різні... Треба жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677250
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016
Продам Героя орден – сина, –
Полковник, сивий, написав,
Він гідно захищав країну,
Життя свого не шкодував.
Шолом в бою віддав солдату –
Від смерті врятував бійця!
Та можновладному магнату
Байдужі воїнів серця!
Неначе мачуха держава
Своїм скаліченим синам!
Байдужа їй біда кривава,
Аби жилося лиш панам!
Поранених народ рятує:
Збирають люди копійки,
А влада, у війну, жирує
І фронтові краде пайки!!!
Для держимордів – є мільйони!
Захисникам – грошей нема!
Батьки міністрам б’ють поклони,
Та влада мов глуха й німа!...
Це ж твої діти помирають!
Отямся, бідний мій народ!
Їх душі в небеса злітають,
Героїв наших! Не господ!
А ми чекаємо байдуже
На правду, на своїй землі…
Вона САМА НЕ ПРИЙДЕ, друже,
Поки ти ждеш на віддалі…
ПРОДАМ ГЕРОЯ ОРДЕН…
Героям слава! Кіндрат & Корінь. 19.06.2016р.
Присвячено Герою України, майору спецназу ЗСУ Олександру Петраківському, який з вини медиків і байдужості влади майже два роки перебуває в комі, а керманичі держави лише годують обіцянками родину пораненого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677226
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016
Хто знає, що значить чекати –
З війни, звідки вісті не йдуть?
Хто знає, що значить кохати –
Де відповіді не ждуть?
Все кинеш, летиш, мов на крилах,
Почувши мобільника звук –
Ти плачеш, бо стримать несила
Ту, сильної жінки сльозу!
І погляд, невинний, дитячий –
З болючим питанням одним
«Як тато?» «Все добре»– не плачеш...
Крізь біль... – Берегиня ж ти їм!
«Все добре» ...так, саме так він
Сьогодні тобі написав!
Без слів непотрібних і зайвих –
Радієш...живий! і...згадав...
Хто знає, що значить кохати –
Холодної ночі, тоді,
Коли гинуть наші солдати
Й молитися – Боже,не смій!
Не можеш його ти забрати,
Бо він – захисник! Ні і ні!
І очі ховаєш –он мати...
Он дівчина в чорнім вбранні...
Хто знає, що значить – любити,
Що значить – чекати з війни?
Коли просто хочеться – жити...
Тому, що коханий – живий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677203
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016
Я сквозь огонь прошла... И возродилась.
О, Боже! Сколько было там потерь!
Я сквозь огонь прошла... И возродилась.
Как Ангел быть... обязана теперь.
Сквозь воду я прошла... И возродилась.
Живою, видно, та вода была.
Сквозь воду я прошла... И возродилась.
- Тебе спасибо, чистая вода!
Сквозь воду я прошла... И трубы были.
О! Сколько было на моём пути!
Сквозь воду я прошла... И трубы были.
Как только Ангел столько смог вести?!
Я сквозь огонь прошла... И возродилась.
О, Боже! Сколько будет ещё светлых дней.
Я сквозь огонь прошла... Я - Украина!
Как Ангел быть... обязана теперь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677157
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016
* А.: і серцем граєтесь моїм, як вітер словом!
А ви вмієте лестити бідному серцю поета!
Як отой птахолов – заманили словами в тенета,
І вогонь розпалили із мрій про «кохання навічно!» –
І смієтесь, і жалите, бавлячись, щастя комета!
* Л.: дівчатко сонячне гадало в ніч Купальську
Садами квітневими дні відцвіли молоді.
Черемховим запахом спогади душу лоскочуть:
Дівчатко руде красен цвіт віддавало воді,
Прохало у долі: «Так щастя, так радості хочу!»
* С.: і вело нас танго з дня в ніч кохання й зради…
А танго печаль розвіває, і пристрасть розпалює тіло,
Ворожить, чаклує, проймає, і нам вже постелено білим
У ніч, що для двох! Ми – коханці, ця мить обіцяє надію!..
Похмілля наступить ще вранці: «Додому… з полону стихії!»
* А.: о миті юності, – де розгубили вас?!
Там блиск очей, жага ночей, там спрага вуст,
кохання слід – любові плід, що не зберіг,
там доторк рук… і серця стук… бажання гріх!
Тепер я – вітер за вікном, я пил твоїх доріг…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677144
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2016
Я в літеплі думок своїх купаюсь,
Гортаю сторінки свого життя.
І згадую дитинство босоноге,
І зазирає погляд в майбуття.
Роки, мов баскі коні пролетіли
Ріки гірської той стрімкий потік
Я ж скільки тобі всього не сказала
А ти, немов з життя мойого втік.
Та скільки ще удвох не долюбили
Нам життя одного було мало
Чому ти доле так вистелила шлях
ГлибОко від мене все сховала.
Ночами я в думках своїх блукаю.
Шукаю все непройдені стежки.
Для чого? І сама того не знаю.
Хіба любов виносять за дужки?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677033
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 09.07.2016
Шептав калиновий листок до ягідки одної:
- Не бачив ще такої. Не бачив ще такої...
Раділа ягідка маленька тим словам.
- Гарненька. Гарненька ти, - листок шептав.
Були, скажу вам, до вподоби слова їй ті.
І рум'янились щічки. І вже стоїть калина та
рожева біля річки. Листків багато.
Шелестять... Ґрона калинові горять!
Чи кожен з них шептав... чи ні? Нема до того діла.
Тільки чомусь калина та уся почервоніла.
Стоїть, мов дівчина красна, і дивиться у воду.
І всі милуються здаля на її пишну вроду.
А той, хто ближче підійде, почує, як захоче,
Про що калиновий листок тій ягідці шепоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676967
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 09.07.2016
Якщо у чомусь втратив ти всі шанси,
Надія вже не теплиться в душі,
Та доля подарує реверанси,
До нового отримаєш ключі.
Не завжди, що втрачаєш, дуже цінне.
Можливо, що чуже й не прижилось.
Як впало в неродючий грунт насіння,
Зрости там сходам так і не вдалось.
Рясні дощі, і навіть теплі зливи,
Нездатні були пустку оживить.
Чи, може, інші тут були мотиви.
Як не твоє, то треба відпустить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676888
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Слова, слова - то наші діти, від душі, із серця
Складаються у рядочки, римуються вперто.
То життя прожите плаче, в думи одяглося,
Поміж люддя тиняється, спати не вляглося.
Бо і нічка у безсонні проходить німому.
Не розрадити ті думи. Ні крапки, ні коми
Не поставити, буває, не вдається, втома
Налягає так на плечі, аж зводить содома.
Що вовчицею завив би, дивлячись на місяць,
Коли вповні, а ще зорі багряніють, світять.
Та зранечку сонце зійде - соловей щебече
І вже слово натщесерце, вже по нову рече.
Ллє тепло на стежку стару споришем сповиту
І латає, пестить мрію, загортає в свиту,
Щоб зігрілася, убралась в кольорову гаму
Та побігла межи люди дивувать віршами.
Закладати в спраглі душі підвалля крилате,
Так учила нас ще змалку на святках бо мати.
Щоби дух свободи вився високо над нами,
Майоріли герб і прапор, щоб міцно руками
Ми тримали ці святині, ми - Вкраїни діти,
Сила волі в нашій крові, годі її вбити.
08.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676881
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Колись було на гітарі
самі струни грали.
Колись моя душа й серце
весело співали.
Були слова, був і голос,
була молоденька.
Були друзі в мене вірні,
був брат в мене й ненька.
А тепер захрипло в горлі,
не можу співати.
Вийду, гляну я навколо,
та й іду до хати.
Дуже сумно стало в мене
і в дворі, і в хаті.
Одна живу, як билина,
як же тут співати?
Чом же пісне, моя сестро,
мене обминаєш?
Живуть мрії в моїм серці,
хіба ти не знаєш?
Думи мої...Мрії мої,-
ви ж і в снах зі мною.
Слова щирі, серцю милі,
чом стали журою?
Кудись линуть...Я за ними
ніяк не встигаю:
"Зупиніться на хвилину!"-
прошу і благаю.
А вони спішать у вирій,
летять, не вертають.
Ниє душа, болить серце,
тому й не співаю...
08.07.2000.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676866
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Бійці не плачуть:
якби не боліло —
Стискають зуби,
аж тріщить емаль.
Бо все, що напекло і перетліло,
Характер загартовує, мов сталь.
Бійці не плачуть
гірко
над тілами
А проводжають
пострілами в ніч,
Шлють в небеса
осколки-телеграми,
Виттям зривають
місяць уповні.
Бійці не плачуть
в спеку і в морози.
Як смерть по них
приходить навіть в сни.
Чому ж їх душать
так підступно сльози
Коли вони вертаються з війни?
Бійці ж не плачуть?!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676849
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
На Івана на Купала квіточки я рвала,
Своїм серцем і душею у віночок склала.
В той віночок для Іванка, що люблю я дуже,
Віддай чари, віддай силу Іванку мій луже.
Приспів:
Покладу туди барвінку
і рути і м’яти,
Як я можу моя долю його не кохати.
За невістку йой нехоче мене його мати…
Тихо спущу на водицю, як будем гуляти,
Знаю вірю мій Іванко
зможе перейняти.
*
Мій віночок має силу, - цілющую силу,
Його брала я край лісу і в яру по схилу.
В ньому свічечка яскрава в папороть убрана,
Ой, я вірю свому Йванку - я його кохана.
Приспів:
Покладу туди барвінку
і рути і м’яти,
Як я можу моя долю його не кохати.
За невістку може схоче мене його мати…
Тихо спущу на водицю, як будем гуляти,
Знаю вірю мій Іванко
зможе перейняти.
*
Поможіть мені Русалки - поможіте Мавки,
У віночок для Іванка, я вплела фіалки.
В чужі руки мій віночок не впаде - не згине,
Упіймає мій коханий…
на човні зустріне.
Приспів:
Покладу туди барвінку
і рути і м’яти,
Як я можу моя долю його не кохати.
За невістку вірю
схоче мене його мати…
Тихо спущу на водицю, як будем гуляти,
Знаю вірю мій Іванко
зможе перейняти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676853
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Живе між гір легенда, що в скронях посивіла.
Її сповила квітом червона бузина.
Віками тліє сила. Природи давня сила,
Що виросла з любові. Така ось дивина…
У полудень, як сонце сховалося за хмару,
Що назбирала крапель з річок й озер гірських,
Хлопчина молоденький все випасав отару,
І заховатись ніде, та мабуть би й не встиг.
Хтось з неба сипнув градом, неначе із рогаток, –
З’явився перед хлопцем нізвідки дивний грот.
Сорочка затремтіла, прилипла до лопаток,
І серце не на місці та й вистрибне от-от.
Отямився невдовзі від лагідного співу,
Дівочий стан розтанув у плетиві води.
Хотів її спинити, й піднявши руку ліву,
Хлопчина ледь підвівся і закричав: «Зажди!».
Розсипалось луною між горами німими
Та загубилось в небі оте його «зажди».
Пташки співали вільно, струмок дзюрчав із ними.
Кохання оселилось у серці назавжди.
Дорогою додому цей парубок завзятий
Все мріяв про взаємність від дівчини з гори.
Він буде завтра знову отару випасати.
Якщо прихильна доля, її примчать вітри.
У полудень, як сонце осяяло долину,
На тому ж місці хлопець овечок випасав.
Сопілкою дзвінкою прикликав ту єдину,
Що мала замість серця природи й чарів сплав.
То не проста красуня – царя гірського доня,
Давно вже слідкувала за парубком сільським,
Та світові людському вона була стороння,
А так хотілось бути хоча б на «ви» із ним.
Каміння гуркотіло, пускало сонце стріли.
«Не пара ви, не пара…» – шуміло поміж трав.
Між яворів ховались, про вічне говорили.
Боялися, щоб батько за це не покарав.
Не помічали часу. Осика цвіт трусила.
В обіймах милувались, доки роса зійшла.
Осяяні коханням під променем Ярила,
Вони палали буйно – зосталась лиш зола.
Так, цар гірський дізнався, аж жила затремтіла:
«Порушила закони – розплатишся сповна!»
Бавовняні волокна прикрили блідість тіла,
На віях сніжно-білих бринить її вина.
Наступного світанку, прийшовши у долину,
Наш парубок побачив, що там – нова гора,
Впізнав у ній єдину: «Кохана, не покину.
Допоки ти в неволі, додому - не пора».
І проронив сльозину – розлилася рікою,
Розтанув він у горі навічно на горі,
Назавжди розпрощався з подобою людською.
З вершини споглядає, як тліють димарі.
Хлопчину звали Прутом, дівчина – це Говерла,
Донині вони разом, така ось дивина.
Живуть в устах карпатців, легенда їх не стерла,
Лише сповила квітом червона бузина.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676838
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Шовком трави розстелились під ногами,
Сиві краплини роси вмивають їх,
Я падаю і купаюсь у травах росяних
У сльозах ранкової зорі Венери.
Зорі любові і закоханих,
Щоб тіло її упруге мати,
Щоб потім тебе ним спокушати,
А спокусивши, народити дітей красивих.
Качаюсь у траві, у тій росі
На Івана та й на Купайла,
Святим Духом вона просякнута,
Божою Благодаттю оповита.
-Трава, трава, чарівна роса,
Зціли мене, моє тіло зціли,
Дай краси йому,дай сили
На зачаття доньки та сина.
Нехай народяться вони гарні та сильні,
На радість батькам та всій родині,
Щоб гірка доля та неволя їх не спокусили,
А тільки щастя і любов їх на Землі зігріли.
Щоб гарне майбуття мали,
Країну з колін підіймали,
Нові вершини подолали,
Божими помислами вони жили.
*******
В народі є така прикмета, щоб бути здоровим, треба викупатися в ранковій росі на Івана Купала. Ніч чарівна і в цю ніч колись зачинали дітей. А всі трави набираються Божественної енергії і мають цілющу властивість.Бог ще раз влітку охрещує Землю і вода теж має цілющу властивість, а стрибаючи через вогнище люди вогнем очищують себе, спалюючи зло в собі і на собі (хвороби).Як говорять біоенергетики: "мінусову" енергію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163223
дата надходження 28.12.2009
дата закладки 07.07.2016
Наче вітер в гаю, я згубилась в тобі,
Розчинилась, мов піна у морі.
Та втрачаю тебе, я сама по собі.
Лише тінь, й та заперта в неволі.
Ти мене напоїв своїм світом земним,
Я до нього вже й небо хилила…
Та прокляття із вічності жило лиш одним -
Зруйнувати все те, що ліпила.
Ще живу лише в снах, в тих де разом лиш ми,
Бо й сама вже собі не належу.
Десь у прірві на дні моє серце скимить,
З безнадійних надій тче мережу.
Розчинилась, згубилась - мене вже нема,
Та чи можна без тебе – живою?
Твій непрощений гріх, твоя згуба німа –
Я покарана бути чужою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676591
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Началом всього в білім світі -
То всюдисуща є любов,
Де посеред густих дібров
Шукають папороть у цвіті
Началом всього в світі цьому -
Любов безкрая, без умов...
Бере Лукаш сопілку знов
І кличе Мавку свою знову...
І та на музику, як туга,
Вінцем покрившись з різнотрав
В світанні ранішніх заграв
Іде до серця свого друга
І попливе вінок із ночі
В той бік, де музика лилась,
Незримим мостиком вляглась
Фантазій , мрій її дівочих.
У світі, де лиш раз живемо
Існує предків вічний зов
Посеред битв і молитов,-
Любові ключ життям несемо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676723
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
З"єднались в"єдино дві половинки,
З"єднались назавжди, на ціле життя...
Віднині в минуле - далеке чи близьке
Одному комусь вже нема вороття...
Від нині ви з"єднані Богом навіки
На радість і щастя,журбу і печаль,
Ідіть по житті, міцно взявшись за руки,
Життя - довге поле, незвідана даль.
Хай терном колючим вас даль не лякає,
З добром і любов"ю в майбутнє ідіть,
Сплетіть свої руки, як душі сплелися,
Кохання і вірність з собою несіть.
А ще розуміння, тепло і увагу,
Розважливість, ніжність і доброту,
Завжди і усюди в стосунках тримайте
СерЕдину зважену і золоту.
Хай Бог помагає завжди і усюди,
А Мати Господня вас криє від бід,
Хай водяться з вами лиш добрії люди...
Здоров"я і щастя на многая літ !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676710
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Я під вишнею стояла, дивилась на стежку,
Виглядала миленького аж годину й чвертку.
Рахувала довгі тіні берези й тополі,
Добігав вже вечір в нічку, думки стали кволі.
Мовив милий, що я вишня, чарівна та пишна,
Я ж до нього, як покликав, так відразу вийшла.
І на груди йому впала, цілував у щічку,
Говорив, що мене любить, таку - невеличку.
Я від слів його зімліла, теребила коси,
Як на луг роса упала, кликав у покоси.
А там зірок, зірок ясних і дурманить м’ята,
Милувались до схід сонця, китичка прим’ята.
07.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676706
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Щодня і щоночі кремлівські гармати
Безкарно розстрілюють наших бійців!
На Мінські шпаргалки ординцям начхати:
Вони в Україні тренують спеців!
А ми мовчимо, замість відсіч їм дати?
Неначе мішені народні сини!
Верховний вказівку віддав:”НЕ СТРІЛЯТИ!” –
На Банковій й в Раді немає війни?
На відкуп спільноті злочинні накази
Розв’язують руки московським катам!
Порожні балачки русні не укази,
Зате несуть смерті в окопи братам!
Та панству байдуже до вбивств патріотів –
В їх сім’ях немає ні вдів, ні сиріт.
Незнані жахіття нічних їм нальотів.
Хвилює їх зайвий лише целюліт!
Якби домочадці провладних злодіїв
І діти багатих у війську б були,
Я певен: давно б вже цей вузол гордіїв,
Вожді і Гарант розв’язати б змогли!!!
Слава нації! Смерть ворогам! Кіндрат & Корінь . 07.07.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676678
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Я знімаю зорю, тихим вечором з неба
І поволі жену, у пітьмі я думок череду
Я не знаю навіщо, навіщо мені оце треба?
Але подумки лину у юність блакитну свою....
Приспів:
Я прийшов до тих літ
Безтурботного свого дитинства
Я прийшов до хатини
Якої давно вже нема
Відлетів білий цвіт,
На червоній калині
Й відкувала зозуля прожиті там мною літа....
І куди б не вели, ті стежини життєвої долі
Але йду до хатини, якої давно вже нема
І здалося мені,світлим спомином болю
В гроні спілім калини жевріє дитинства сльоза....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676638
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Ой у річеньці вода бистрая.
В капелюшку - він, а в намисті - я.
Ой у річеньці вода бистрая.
В капелюшку - він, а в намисті - я!
Тут на кладочці зустрічалися.
Аж до вечора цілувалися.
Тут на кладочці зустрічалися.
Аж до вечора цілувалися!
Він намистечко дарував мені.
Капелюшок той сам купив собі.
Він намистечко дарував мені.
Капелюшок той сам купив собі!
Не свари мене, моя матінко,
Що в намисті тім йду до хатоньки.
Зятя гарного я тобі веду.
Капелюх його дуже я люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676622
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Ой, на Івана та й на Купала
Там дівчинонька в лузі ходила,
Квіти збирала, віночок плела
Ой, на Івана та й на Купала -
доноситься від річки дівоча пісня.Це ж нині свято Івана Купала, або
як ще його називають Івана Лопухатого.Мабуть тому, що цієї пори лопухи ростуть, наче дерева.А ще такого лопуха вбирають-
прикрашають у цей день і навкруг такої "мариноньки" водять дівчата хоровод.
Кругом Мариноньки
Ходили дівоньки,
На долині дощик іде,
На долині та й біля калини, гей...
Це чудове свято сягає своїм корінням часів, коли люди поклонялись язичеським богам-ідолам, вірили в магічну силу природи.Ще й досі у пам"яті народу збереглась легенда,немов би колись давно-давно
у богині Вардани народились близнята брат і сестра, яких нарекли
Ладо і Лада.Та коли вони підросли, то закохалися одне в одного.Але родоначальниця усіх древлянських богів Ягна, що в перекладі означає "живий вогонь" або "вогонь життя", не допустила їхнього пошлюблення доти, доки вони не пройшли кількох, насланих нею перевтілень і потім перестали впізнавати одне одного, стали чужими.Їх перша ніч любові, освячена купанням у річці і дала початок святу, яке згодом стали називати святом Івана Купала.
Ой, на Івана, на Купала
Ходить Ганнуся гарно вбрана,
Із нею Йванко вітається,
Залицятися стидається -
співають дівчата, плетуть віночки, щоб потім пускати їх на воду і дізнаватись де їх чекає щастя.В який бік попливе віночок, звідти й чекати-виглядати милого-судженого.
Ой, ти, місяцю світи та не грій,
Щоб мій віночок та й не згорів,
Щоб мій віночок цілим зостався,
Милесенькому в руки дістався -
чується чистий, сильний дівочий голос.
І коли ці слова пісні справджувалися та вінок і справді потрапляв до рук вимріяного у снах тієючи іншою юнкою коханого, то дівочій радості і щастю не було меж.
І вже на березі ріки палає величезне вогнище, полум"я якого, здається сягає неба.Та нічого вже не страшно дівчині, коли поруч той,котрому до рук потрапив її віночок, яким сама доля єднає їхні руки та серця.І, тримаючись міцно-міцно, стрибають вони через полум"я, щоб усе життя бути готовим йти один за одним, як мовиться у вогонь і воду.
Сміх, жарти й веселощі не втихають аж до світанку.То тут, то там спалахує, як купальський вогонь, пливе, немов річкові води, лине аж у піднебесся пісня:
Ой, на Івана та й на Купала,
Там дівчинонька віночок плела,
До річеньки йшла, в воду пускала
Ой, на Івана та й на Купала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676588
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Живе бабця на Волині, моя рідна мама
В неї бузьки, наче діти у дворі вігвама.
Заблукали десь лелеки, три рочки відгуло,
Згорювалася старенька доки їх не було.
Може згинули в дорозі, а можливо дома…
Вже у мами на порозі їх догнала втома.
Жалько бабцю їй не скажуть, не бажають болю,
Що весна річки скувала, залишились в полі.
Стара бабця вже не бачить, вирізняє тіні,
Важко їй в житті незрячій наче тій пір’їні.
... Соловейко вдарив в лузі, як не порадіти,
Нема батька і матусі… та в кубельці діти.
Гелготали сірі гуси в сусіда дзьобаті,
Клекотали чорногузи на маминій хаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676564
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
[youtube]https://youtu.be/jRqgh8WHfaM[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/-SXSLvZN6fg[/youtube]
[i][b]Пече й клекоче, десь всередині, жага нестримних почуттів,
Ще горять твої поцілунки на згині колін і в ямках ліктів...
На зап"ястках ...персах, шиї... й донині лоскоче хвиля звідтіль...
Я душею лину( думки неспинні), відчуваючи страх та біль...
Від розлуки. З тих доленосних снів, з кожним дотиком...він яснів:
Проривався між морями й океанами паралельних світів...
Торкався срібних скронь від літ, надихав на спалах... нових зірок
В душі чи на небі...До якого залишився вже маленький крок...
(З"єднання доль, тепла долонь, жар серця, мук, сліз... і шалений ритм ...)
Роса на шкірі, ох і любов оця! В життя привносить колорит...
І цей бентежний запах твого тіла , збираю з маленьких крихт,
Я розлуки і болю, не хотіла, це мій останній алгоритм...
Після любовних шалених злив, океану прилив... нірвана...
свідомості, розплавлена лава від хмелю...падіння в безодню
чи злет до раю...шелест крил...душа пропала... і ллється прана
кохання на душевні рани... й зцілює їх... без кисню і водню.
Твій пронизливий погляд: очі в очі, мов з неба, до дна єства,
обійми, до хрускоту пальців , пекучі й вологі, п"янкі вуста,
терпкі, мов мигдаль, з ледь вловимим пряно-магічним трунком на смак,
(можливо то є таємничий знак: не залишитися без ознак )
з матриці чар-зілля: мандрагори, вишні, ванілі, кориці,
пелюсток троянди, вересу, смоковниці, лаванди, суниці...
одночасно солодко-медові (то дія нашого "гріха")...
"гріх" разом з праною в кожний атом тіла й душі вповза й надиха.
Потім...сіль сліз на вустах...від життя одна нестерпнна гіркота...
Кохання моє чи твоє вже давно жиє в паралельних світах...
Сум в душі від втрат...Чорною хусткою ночі, вкрива самота
Груди та плечі...Сріблом сяє голова, немов корона свята́.
Залишились в чеканні...бо спалені мости, шляхи... до раю,
А пекла мабуть забагато...життя наповнене їм до краю.
Я, як та пилинка в павутині...Торкнись і зникне реальність
Від вітровію...Молюсь, щоб прийшла скоріш радість, як Бога даність...[/b][/i]
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/4/78/362/78362985_large_poc3.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676558
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2016
Купали ніч схилилась до водиці,
Вдягла намисто низане з зірок,
Чарівний місяць зцілував зіниці,
Хмеліючи у чарах, мов пророк.
Дивився вдалеч поміж очеретів,
Плив на хмаринках, коси заплітав,
Де вірністю змальованих сюжетів,
Купали ніч, мов наречену ждав.
Русалкою явилася йому,
У папороті виплетені коси,
ВдягнЕна в вишиваночку чуднУ,
Свої ранкові випивала роси.
Коханням заманила до ставка,
Вдягла віночок, свічечку палила,
Аби розлука, зрадниця гливка,
Ніколи між любов'ю не ходила.
І місяць з нічкою у парі були вірні,
Де є любов- весна завжди цвіте,
Де є кохання- чари не потрібні,
Де сонце й день- життя прийде нове.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676548
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Війна це-сум,страждання,
Болючі втрати,рани,
Тяжкий труд,жертовність,перемоги,
Відданість,зрадливість,боягузтво,
Великий героїзм,сміливість,мужність,
Пекло,спека і холод,
Безсонні ночі,стомленість і голод,
Розлука,зустрічі і радість,
Пошана,пам"ять і любов,
Очікування,надія,віра!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676256
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Я серце не віддам Ісу…
Не винайму в чужому.
Я не служитиму Бісу,
Я не служитиму нікому.
Я не піду із каяттям,
Не вірю юдобогу.
Віки розсіяли у прах,
Брехню вашу убогу.
Ви вкрали віру про Христа,
У древнім Вавілоні.
Для влади завше неспроста,
У влади на поклоні.
Ординська віра не моя,
В ній спокою не бачу.
Я вірю в свого солов’я,
Козацьку маю вдачу.
Не вірю сектам і панам,
Все брещуть недолюди.
Там пекло в серці, а не храм…
З овечої облуди.
Не поклоняюся псарям,
Не одягну їх тогу.
Своїм засвідчую царям,
Як пращури… Даждьбогу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676508
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Посмотрите вокруг,
Солнце вам улыбается!
И приятель, и друг
Веселить вас старается!
Навсегда пусть уйдут
Негоразды упрямые,
В доме вашем живут
Пусть денечки лишь славные.
Ни болеть, ни страдать -
Вам такое задание.
И друзей посещать
Чтобы было желание.
Ни к чему уточнять
Сколько лет нами прожито.
Лишь душой можем знать
И лишь сердцем итожить-то.
От дождя пусть у вас
Настроенье не падает.
Пусть еще много раз
Утро светлое радует.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676495
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2016
Плаче, слізно плаче моє серденько:
Скімлить, ниє, зранене болить.
Знову вість з війни прийшла, що змертвіло
Впали хлопці - видих зупинивсь.
Обійма землиця їх травицею,
З тіл тепло останнє витіка.
"Гради" трусять небо свинцеливою,
Людським щемом повниться ріка.
Гнів: клекоче, тисне, давить на груди.
Що? Наругу маємо нести?
Закривавлені у ворогів руки,
Горе батькам - загиблі сини.
06.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676478
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2016
Белыми нитками рваную рану
Я зашиваю на сердце опять,
Но обойдёмся, давай, без обмана -
Все уже знают, что нас не понять...
И без иголки я штопаю больно
Рану, проникшую так глубоко,
Тихо пою, словно Ева, что Польна,
Не разрывая ненужных оков...
Только глубокие старые шрамы
Не исчезают на сердце пока,
Может, мы оба с тобою не правы,
Если не можем расстаться никак...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676452
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Вавилон
Давным-давно, запрет нарушив Бога,
Не иначе, как их попутал бес,
Решили люди в небо вымостить дорогу,
И стали строить Башню до Небес.
А что же Бог? Он не судил их строго,
Смотрел на суету спокойно он,
- Что ж стройте, а я подожду немного,
Прославится навеки Вавилон.
День шел за днем, трудились горемыки,
Поднялась Башня в небо высоко,
Но стали вдруг они разноязыки,
Понять друг друга было не легко.
И разошлись строители по свету,
Легенда к нам пришла издалека,
Как рухнул Храм, и кануло все в Лету,
Лишь в памяти осталась на века.
Как часто, начиная что-то строить,
Мы говорим на разных языках,
Непонимание мешает все устроить,
Задуманное терпит полный крах.
Спасибо Господу, при всем многоязычьи,
Оставил нам к общению ключи,
И если завели в тупик различия,
На помощь к нам приходят толмачи.
Есть мудрость Господа во всех делах, и все же,
Разноязычие не спроста придумал он,
Родной язык нам всех милее и дороже,
Так пусть же славится во веки Вавилон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676445
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Ой летіли журавлі, а з ними журавки.
Посідали на ріллі пощипати травки.
Посідали на ріллі, крилечка стомились.
Відпочили на лужку, водички напились.
Ой куди ж ви, журавлі, куди ж вам летіти?
Зоставайтесь на лужку, будете тут жити.
Зоставайтесь на лужку, будете тут жити.
Бо ж навіщо, журавлі, крилечка трудити?
Ой не лишимось ми тут, відпочинем трішки.
Ще летіти нам три дні, і цілі дві нічки.
Летимо ми у свій край, у тую країну,
Де співає соловей і цвіте калина.
Дуже гарна та земля, хоч і невеличка.
Там у нас є свій лужок і своя є річка.
В небі синьому ми там будемо кружляти,
Бо то є наш рідний край - Батьківщина мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676436
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Когда прощение кому-то не найдется,
Словами злыми их засыпать не спеши.
И не от страха, что «назад тебе вернется»,
А просто - не запачкать чтоб души…
(Нисса)
Переклад:
Коли пробачення комусь ти не знайдеш,
Словами злими їх засипать не спіши.
І не від страху, що їх собі "назад ти повернеш",
А просто, щоб не забруднить собі душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676415
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Дощило... Хмари купами збирались,
Немов сумні солдати на війну.
А грім та блискавка за руки брались,
Лякали моє літо, як колись весну.
Дощило... Сірим був і день, і ранок,
Лише в очах моїх лишилася блакить.
У місті парасольок, суму, лихоманок
Вдягаю душу в бронь, не смію оголить.
Дощило... Що ж, нехай посеред літа
Хтось зачепив так болісно струну...
Я маю власне сонце, я зігріта.
У місто парасольок променем пірну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676417
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Я зростала з тобою, Хмельницький,
Тільки ти молодів, а я так...
Приросла я до тебе навічно
І без тебе тепер вже ніяк.
Я милуюсь твоєю красою,
Сяють зорі над Бугом й мені.
Виростають до неба будови,
Світять обрії твої ясні.
Ліхтарі заворожують парки,
Добавляють тобі ще красот,
Може інші вони аніж празькі,
Безперечно, тобі – це джек –пот.
Зачаровують свічі каштанів
І в смарагдах красуєшся ти,
Линуть гості до твоїх вокзалів
Іх гостинно стрічають мости.
Потопаєш у зелені й квітах,
Рідне місто, красуйсь й розквітай,
Ти у серці моєму навічно,
Веселково замріяний край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676391
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Природа – істинно талант.
Вона – поет і музикант,
Вона – художник –пейзажист,
Вона-співак і танцюрист,
І режисер вона й актор,
Вона – соліст і цілий хор,
Вона і храм, вона й учитель,
Красот усіх земна обитель,
Калейдоскоп найбільших див,
Нам грішним Бог це все створив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676388
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Будинок, вивіска - "три букви”
Ще й металева огорожа…
Поблизу - ні хреста, ні церкви -
За цим сидить ворожа рожа.
За гроші і харчі незрячих
Зібралась зграя з лютими очима -
Це - Цербери Воріт Козлячих,
Як гуси для старого Риму:
Гигочуть, тільки-но людина
Наблизиться до бастіонів Влади.
То ж гуси чи іще яка тварина -
Вони ж не люди - плазуни і гади.
Тих хто із серцем людським, теплим,
Відкритою душею, з головою -
У них завдання: Не пустити, стерти!
Щоб вберегти Козлів тих за стіною!
На Банковій хатинка із Химерами,
А ЦВК - будиночок з Мегерами...
Одна - модерн й архітектура,
А в інший - прихвоснів культура.
Пригрілася оказія така…
Під тими літерами кляте Це Ве Ка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676365
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
О.У
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675187
Намалюю я нічку, там де зорі багряні,
Де від пахощів лип ми з тобою мов п’яні.
І ні слів, ні зізнань мені більше не треба,
Лише ми і ця ніч під цим зоряним небом.
Намалюю я тишу, що принишкла у травах,
І серця, що палають на вечірніх загравах.
Ще й туманом встелю всі поля видноколі,
Аби роси збирались, щоб купалися зорі.
Намалюю вербу, де з тобою стояли,
Де всю ніч про любов солов’ї нам співали,
Де «ти мій», «ти моя» у гіллі колихалось,
І від щастя планета малою здавалась.
Розмалюю цю нічку, гожий день, теплий ранок,
Де з тобою удвох зустрічаєм світанок.
Кольорами веселки кожен день розмалюю,
Нашу юність покличу, щастя знов завоюю
Намалюю … та місця нема на картині.
Де ж подіну любов, що лишилась донині?
Адже все як раніше: липи, зорі багряні,
Лише ми вже не ті, десь згубили кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676333
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Котилося літечко, ой котилось,
на моїм подвір"ячку зупинилось.
До мене заглянуло у віконце,
і мені послало промінь сонця.
Я підбігла радісно до віконця,
вражено побачила обруч сонця.
Заблищав, засяяв той, розгойдався,
і до всього світу посміхався.
Все навколо сонечка красувалось,
і красою радужно задавалось.
А краса стелилася і гойдалась,
все покрити радістю намагалась.
Огорнула простір дивна тиша,
навіть не шерехнула сіра миша.
Все навкруг мінялося щохвилини,
Покотилось літечко на долини,
на гаї, дібровоньки і садочки,
легенько шепталися там листочки.
Раптом полилося щось медове,
полинули звуки пречудові.
Це уже витьохкував соловейко,
щоб було у літечку веселенько.
І котилось літечко далі й далі,
від людей відносило всі печалі.
А я все дивилася,видивлялась,
бо ж і мені літечко усміхалось.
Всі кольори літечка красувались,
вони мені піснею вже здавались.
І мені дитинство нагадалось,
і нові загадки загадались.
Як же ці загадки розгадати,
велич цього світу показати,
і війну жорстоку зупинити,
В Правді і у Мирі усім жити?..
Та на жаль це літечко швидкоплинне,
скоро воно край наш вже покине.
Будем ми за літечком сумувати,
і його повернення будем ждати..
ОЙ КОТИЛИСЬ ЛІТЕЧКО, ОЙ КОТИЛОСЬ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676292
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
***
Немов брати – дерева коло хати,
за ними – сум зірок і лихоліть ,
ще деревцями їх приніс мій тато,
вони мене любили колихати,
зелену мову вчили розуміть.
У хаті скрута спала у куточку,
та ж з нього - й барви витікали в світ .
Я знала це. Сміялися в садочку
зеленим сміхом татові синочки,
ледь стримуючи гойдалки політ.
Зросли дерева. Поруч – я дрібнію,
як тане плід до зерен: все мине…
Та знаю, що ніколи не посмію
зрубать дерева – татову надію,
що зелен-плачем пом’януть мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676199
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Ми хочем жити, краще жити,
Звільнити край з війни оков,
Щоб колосилось в полі жито,
Де пахне смерть і ллється кров.
Щоб день для всіх був добродушний,
Щоби усмішки на устах,
Щоб на столі був хліб насущний,
А не балаканка пуста.
Щоб чесна праця мала ціну,
Щоби народ – не жебраки,
Щоб піднімали Україну,
А не вмирали козаки.
Пора лишать дорогу болю,
Піднести честь, мов коровай,
Ліпить із правди й праці долю,
Щоби засяяв рідний край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676185
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Оця зараза, любі братці,
Що точить сайт наш, як черв"як,
Скажений їжачок в загонці
І сам він у крові закляк.
Його задача підірвати
Усю міць наших людей
І українців роз"єднати,
Підкинути своїх ідей.
Продавсь за гроші супостату,
Своїх сусідів розсварив,
Не чекав такого результату
І свій Донбас він розвалив.
Тепер між нами шукає виних,
Брехливі чвари вилива.
Його ідей отих блошиних
Вважайте, що вже їх нема.
Не смій сьогодні між народу
Своє сміття ти рокидать.
Пора вже з нашого городу
Бур'ян назавжди виривать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676176
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Сказала б їм: «Ідіть уже домів*,
Достатньо в бліндажах із автоматом
Примари відганяти з мирних снів.
Додому йдіть з війни уже, солдати!»
Та тільки лиш оголиться рубіж,
І хлине нечисть в дім наш безпардонно,
У спину встромить безборонно ніж,
Як знімемо довірливо заслони.
Сказала б їм… по праву, чи без прав…
Всі правила змішалися на сході,
Спеклись вогнем негаснучих заграв,
Лишивши біль від прагнення свободи.
А у тилу безмовно молять ніч,
Щоб повернула врешті-решт живими,
Захисників, що не спускають з пліч
Наш спокій, як Атланти – херувими.
*Домів - додому (діал.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675994
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Забывается самое главное
(То ль от боязни, то ль от испуга):
Не должны воевать православные;
Не должны убивать друг друга...
Не обязаны быть убийцами,
Ненавистниками коварными...
А должны жить с кроткими лицами:
Откровенными и лучезарными...
Не должны: творить беззакония,
И искать для себя оправдание;
Задыхаясь в дыму зловония,
Верить в лживое назидание...
И, наверное, самое главное:
Быть должны милосердными, чуткими...
Не должны воевать православные...
Разве,- с путинскими ублюдками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676058
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 04.07.2016
Листя пожовкле злітає з акації,
З шурхотом тихим вздовж вулиці котиться.
У листопадну тече каламуть
Вітер недобрий жене його в путь.
Час розлучатися… ніжна, засмучена…
Дай, наостанок це пасмо закручене
Ще раз рукою ласкаво візьму…
Бути прийдеться в житті самому.
Час так багатий розлуками довгими,
Зустрічей радістю, друзями новими.
Може, і їм, як тобі, сколихну
В чуйних серцях лиш печалі струну?
Доля як вітер: жорстка, невмолима
Кидає жменями гостре каміння…
Як би вже важко в житті не було,
Протягом щоб у душі не тягло!
*************
Дорога цьому серцю людино,
Ти наснилася знову мені.
Чи тому як сльозою обмило
Лице ранку в моєму вікні?
Ніби ж я уві сні і не плакав
Лиш дивився… дивився услід
Листопад за тобою чалапав,
В падолисті ховаючи слід.
Догорало багаття кленове,
Сіяв дощ через сито мілке…
І чомусь не промовлено слова,
І мовчання на присмак гірке…
Прокидаюсь! Ледь стіни сіріють
Знов самотність як лезо ножа.
Ти пішла в листопад, моя мріє,
Непривітна, мовчазна, чужа.
****************
Молчу и я: к чему звонить
Если тебе не нужно больше?
Проходят пустотело дни
В душе осадок горше… горше…
Июльский вечер надо мной
Как чёрный ворон пролетает…
Твой голос… нежный и родной…
И как его мне не хватает!
************
Легко говорить, да попробуй забыть
Прошедшие годы, что жил я тобою.
Пускай ошибался, мечтая взашиб,
Тебя называя своею судьбою,
Пускай как ослепший, не видел того,
Что только манило красивым обманом
Я жил ясным светом лица твоего,
Я кутался в плащ голубого тумана
Прозрачных надежд на взаимный ответ,
На чувство моё, на желание ласки.
Ты тайны хотела. Боялась огласки…
Не дай, Бог, что молвит сей взбалмошный свет!
А что им, – живущим за тонкой стеной?!
Зачем их пускать в наши судьбы бездумно?
Ну, всунули нос меж тобою и мной,
И мы разбежались… как мыши… неумно…
У них свои семьи, налаженный быт
И светит им солнце над кровлей высокой…
А нам остаётся обо всём позабыть
И, - как и до встреч, - догорать одиноко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676057
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 04.07.2016
Дякую Шостацькій Людмилі за ідею:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675854
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dYaVnC_cpDM
[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=I3_uLk1K-MU
[/youtube]
Торкнулось сонце небокраю,
Спахнули хмари від жаху.
І потонули, ніби зграя,
В вогні, що стріли на шляху.
Міняє колір вранці небо,
Світліші фарби раз - у- раз.
Чи бачив з вас колись хто-небудь,
Яке є небо в мить прикрас?
Ранкова тиша, прохолода.
Десь птах злетить з свого гнізда.
І бачить все це - насолода.
Не всім побачить випада.
Так пахне свіжість спозаранку:
Любисток, м"ята і чебрець.
Розносить вітер валер"янку,
Хороші ліки для сердець.
Туман окутав зранку річку.
На травах світиться роса.
І сонце п"є з трави водичку...
Хіба не є оце краса?
Тут є усе, що зцілить душу.
Збираю сонця промінці.
Дарую їх великодушно...
Беріть, вони в моїй руці.
Нехай вам стане тепло, гарно.
Ділюсь шматочками тепла.
Нехай життя буде безхмарним
Від життєдайного стебла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676003
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 04.07.2016
Зітхав вокзал, як бачив сльози.
У дощ, у спеку чи морози
Не мало бачив їх старенький,
Дорослий плакав тут, маленький.
Радів вокзал, як обіймались
Та ніжно, радісно всміхались.
Ніяковів, ще й поцілунки.
Валізи, сумочки, пакунки...
Як вулик, пасажири - бджілки.
І лиш годинникові стрілки
Його опора і основа.
Прощань та зустрічей будова.
Все пережити міг, відчути,
Крім одного - самотнім бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675922
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Давно відквітувало наше літо,
А весни... відкурличуть журавлі...
Лиш осінь ще сльозить тужливим цвітом,
Мов шле останні пелюстки-привіти -
Журливо губить росяні жалі...
А скільки перебуто-пережито,
Вже й не злічити чорно-білих смуг!..
Усі рубці просіюю крізь сито -
А може, проростуть добірним житом
Чи зарясніють барвами довкруг?!.
Не відболіло! Ще не відболіло!..
І, мабуть, вже повік не відболить...
Шматує-розпинає душу й тіло,
А кожен спомин б'ється під прицілом,
І часовідлік - мовби часомить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675920
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016
На кілька місць за стіл один не сісти.
Не з’їсти те, що більше за живіт.
У два костюми водночас не влізти.
На двох авто не виїхать з воріт.
За день чотири в світі не прожити,
Доба минула - закрутила кран.
Любов за гроші (щиру) не купити.
Не відбілити душу без добра.
Отож зерном не засипай комори
На сім життів, набутим поділись.
Не опускай на серце темні штори,
Як хтось попросить милості колись.
Зібрав з біди – повернеться бідою,
Прийде в момент, коли його не ждеш.
Тож думай, поки час є, головою,
Навіщо в цьому світі ти живеш.
Радій, гніздись під синім дахом неба.
Сій і збирай. Нехай тобі щастить.
Лиш пам’ятай, одне життя у тебе
І смерть одна - її не обдурить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675919
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Плавають лебедики
в лузі на ставку.
Я дивлюсь на лебедів,
дуже їх люблю.
Всі лебеді парами,
лиш одна сама.
Біля неї лебедя
вірного нема.
Розлучила з лебедем
їх якась біда.
Та лебідка з болем
його вигляда.
Як поснуть малесенькі
її лебедята.
Поспіша сердешная
лебедя шукати.
Не вірить лебідонька,
що його нема.
Не боїться ніченьки,
все його шука.
Дні і ночі в пошуках
бідна голова.
Не знаходить лебедя
лебідка сумна.
Вік свій вміють лебеді
в вірності прожить.
Хто ж посмів цих лебедів
навік розлучить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675887
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Никогда не поздно
У каждого свой путь, свои вершины,
свои падения, свои грехи,
у каждой женщины свои мужчины,
и много всякой прочей чепухи.
Безгрешных нет под этим небом звездным,
и лишь одно хотелось бы сказать,
покаяться то никогда не поздно,
а согрешить, ведь можно опоздать.
Не верьте всяким догмам и запретам,
их те писали, кто не в силах согрешить,
ведь жизнь одна в подлунном мире этом,
не бойтесь ничего, спешите просто жить.
На завтра ничего не оставляйте,
ведь завтра это призрак и мираж,
только вперед, зря время не теряйте,
берите эту жизнь на абордаж.
У каждого из нас свои свершения,
свои падения, свои грехи,
гоните прочь ненужные сомнения,
потом напишем покаянные стихи.
Покаяться то никогда не поздно,
а согрешить, ведь можно опоздать,
но впрочем, если говорить серьезно,
во всем конечно меру нужно знать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675882
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Переселение душ……..
Переселение душ. Какая чушь!
Рай или Ад, Загробный мир,
Жизнь после смерти.
Мы все когда-нибудь уйдем,
и станет, пуст без нас наш дом,
а остальное все надумано, поверьте.
За той чертой нет ничего,
да и не ждут там никого,
Мир равнодушен к вашему уходу
Нет никаких иных миров,
живи, твори, пока здоров,
и жизни радуйся в любую непогоду.
Те, кто однажды умирал,
и даже что-то там видал,
рассказывают все одно и то же,
а кто ушел раз навсегда,
не возвращались никогда,
и это - истина, она всего дороже.
Я в этой жизни тоже умирал,
пока был там, я ничего не видел,
и врач, который к жизни возвращал,
когда вернул меня, немножечко обидел.
Сказал мне:– Что ж ты парень! Как же так?
Так молод и так слаб, на удивление.
Но раз вернулся, значит не слабак,
теперь жить будешь долго. Без сомнения!
Его наказ я помню и живу,
почти полвека с того времени прошло,
и жизнь порой как сказка наяву,
и я живу напастям всем назло.
Не обольщайтесь сами, и других не обольщайте,
известно всем, живем один лишь раз,
хочется верить, верьте, уповайте,
а я не верю, что с меня не сводят глаз.
У Абсолюта есть другое назначение,
нас слишком много, чтоб за всеми уследить,
и каждым заниматься, без сомнения,
нет просто времени, наказывать, любить.
На суету пустую, время не теряйте,
Жизнь в этом мире слишком коротка,
Спешите жить, творите и дерзайте,
На завтра ничего не оставляйте,
Вам в жизни не отпущены века.
Переселение душ. Какая чушь!
Рай или Ад, загробный мир, жизнь после смерти.
Реальность жизни, как холодный душ,
(Реальны кофе и коньяк, холодный душ)
а остальное все надумано, поверьте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675876
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Білі кульки красуні гортензії
Зачекались фонтанів дощів,
Горді мальви...у цих – вже претензії,
Пересохли з самих корінців.
Ще коронами тягнуться лілії,
Перегрілись на сонці й вони,
Пелюстки, як метелик летіли,
І благали про краплю води.
Ще ромашки вдивлялися в небо
І питали у маків прогнози,
У дощі – невимовна потреба,
Чули маки: на днях будуть грози.
Чорнобривці самі вже охочі
Свої брівки помити в дощі,
Соловейко також дощу хоче,
Цю розмову підслухав в кущі.
Раптом дощик набіг несподівано,
Закрутився в самотньому вальсі,
Квіти всі, мов дівчата – замріяно.
Дуже гарно цей дощ цілувався.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675852
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Дзвенять потоки голубі, над ними синє небо.
Дзвенять, дзвенять...О, скільки їх! Біжать вперед.
До тебе мимо потоків я іду, що бризки розсипають.
Біжать потоки все вперед... біжать і не спиняють...
Той дзвін потоків чути скрізь, їх чистота грайлива.
А як до тебе я прийду, бачу, що ти - щаслива.
В твоїх очах небесна синь і чистота потоків.
Чекаєш... Знаю... Я іду. До тебе мої кроки.
Там, де потоки голубі, спинюсь на мить. Нап'юся.
Немов у очі голубі твої я задивлюся.
Дзвенять потоки голубі, над ними синє небо.
Дзвенять, дзвенять... О, скільки їх! А я іду до тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675820
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Січе сніжком і свище грізно вітер,
покрились інієм дроти, дахи і віти.
Сріблиться сніг під променями сонця –
то січень заглядає у віконце.
Ще сніговій гуляє й хуга свище,
та до воріт весна все ближче й ближче.
Жвавіші звірі в лісі й веселіші люди –
такий останній зимній місяць лютий.
Все вище сонечко по небу ходить колом,
все зеленню вкривається навколо.
Полізли із-під снігу первоцвіти,
бруньки у березні дерев укрили віти.
Все довший день і значно більше світла,
сади зазеленіли і розквітли.
Земля під теплим сонечком парує,
у квітні зерням хлібороб її частує.
У пояс піднялись зелені трави,
багатий сінокос дадуть отави.
В садку уже черешні доспівають –
такий розмай у травні лиш буває.
В повітрі пахне луками і медом,
співають птахи в лісі й очереті,
гудуть бджілки, а іспити лоскочуть нерви…
Такий він перший місяць літа – червень.
У жовтий колір вкрилися поля,
врожаєм балує нас матінка-земля.
Жнива у розпалі, відквітували липи,
закінчується середина літа – липень.
Сади дарують яблука і груші,
до моря хочеться, бо жарко вже на суші.
А дехто ще й подорожує світом,
то серпень – він останній місяць літа.
До школи знову потяглися дітлахи
і відлітають вже до вирію птахи.
Природа щедро радує врожаєм,
а вересень це свято починає.
Все більше ранком прохолодної роси,
в багрянець одягаються ліси.
Земля частує гарно пізніми плодами,
і жовтень літо бабине веде на зустріч з нами.
Коротші дні, а ночі холодніють,
і сонечко ще світить, та не гріє.
У лісі падолист, в нічному небі зорепад –
то завітав осінній легінь листопад.
Останній місяць року – дідо грудень,
морозом він провітрить наші груди.
У кожнім домі увімкне ялинки новорічні
й узорами шибки розкрасить всюди!
02.07.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675816
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Мені учора знову снився сон,
Де ми удвох, де зорі, тиха ніч...
І нас вкрива тумановий шифон...
Рука в руці, немає протиріч...
Та це лиш сон, наш сон, один на двох -
Нічне видіння для єднання душ,
Де б'ються в унісон серця в обох!..
Ти цей зв'язок словами не поруш!
Бо що між нами? Що між нами є?
Лиш німота п'янких солодких фраз,
Що павутинно тишу заснує
І солодко, і гірко водночас...
Ми розумієм, що не треба слів,
Ми мовчки з тиші щастя відіп'єм.
І слухаємо солов`їний спів,
Як нашого кохання реквієм!
Мені учора знову снився сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675814
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Вітер-вітерець, подми,
Спеку літню остуди,
Сильно так змахни крильми,
Полети аж до води.
Та послухай шепіт хвиль,
В човники латаття сядь,
Що так біло зацвіли,
Їх легенько погойдай.
Загадково підморгни
Зелен-вербам молодим,
Хай потішаться вони
Й усміхнуться навзаєм.
А внизу, в "хвості" ставка
Тиху бесіду ведуть
Очерет та осока,
І за них ти не забудь.
На хвилинку зупинись,
Щось цікаве розкажи,
На всі боки озирнись
Й далі знов собі біжи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675807
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Зачекай, зачекай, тепле літо життєве,
Не біжи, не спіши і натішитись дай
Кожним прожитим днем й зрозуміти для себе
Чого більше - добра, а чи горя зазнав.
Були сонячні дні й темні з грозами ночі,
Радість зустрічей, сльози солоні розлук.
Я ж у серці своєму залишити хочу
Лише спогади світлі.Нехай відійдуть
Десь далеко-далеко всі розчарування,
Не відлунює болем образа в душі,
Не навіюють сум хай осінні дощі,
Відчувати ще прагну я щастя й кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675805
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016
- Ви чули, як співають чорні солов’ї? А він, Григорій Нечипуренко, чув. Він ішов понад вербами стежкою, що вела вихилясами вздовж Стоходу та повторювала усі вигини річки, а призахідне сонце купало свої теплі промені у хвилях, що тихесенько хлюпались об піщаний берег.
Від швидкої ходи розстібнута сорочка молодого чоловіка тріпотіла полами. З одного боку спадаючи донизу, з іншого - чіпляючись за літрову пляшку "Оболоні", яку ніс у руці. Комірець сорочки, як і все тіло Григорія, після денної косовиці, віддавав міцним чоловічим духом.
Чоловік зійшов зі стежки, ступнув до краю річки, скинув із себе змокрілу сорочку та пірнув у зігріту спекою водяну купіль і віддав всього себе у її насолоду.
По часі вийшов на берег, відкоркував пляшку пива та спрагло приклався до горла пляшки ще вологими від води губами. А в цей час над його головою обізвався соловей:
- Віть-цок, віть-цок, - так, буцім на другій ноті, хтось клацнув язиком, приклавши того до піднебіння.
Як заряд електричного струму, що несподівано пройшов через тіло, обізвався той спів у ньому, а в голові промайнула думка:
- Ну, чого їй не вистачало, адже був завжди уважний до неї, Галини, своєї жінки, кохав бо її і двоє ж діток нажили разом. Он, і хату нову побудували. Зирить звіддалік зараз на нього закритими вікнами. І де він узявся на їхню голову, отой шилохвіст, Микитка Свистун. І треба ж було їм зустрітись у тому магазині, де Галя працювала продавчинею. Усе приходив до магазину, усе заводив різні розмови про те, про се, а ніде правди діти - те Микита уміє справно, те у нього не віднімеш. Казав уже Галі, коли приходила до нього просити тушковану свинину, що поділили навпіл, як та ішла від нього жити до Свистуна, щоб верталась, він усе пробачить їй, дітей ради, а вона йому мовила, що любить Микиту, а чи ж Микита любить її, хто те знає, хто його знає...
За тими роздумами й незчувся Гриць, як дійшов до дверей власної домівки, отямився, як війнуло на нього з кімнати, із відкритого ним отвору, пусткою.
Він підійшов до вікна, відсунув штори і, включивши телевізор, вмостився на диван, поставив поруч на стілець надпите ним пиво, щоб зручно було дивитись телепередачі, зокрема новини на каналі "1+1", які він, в міру можливості, намагався не пропускати, і заразом відпочивати.
А телеведуча Наталія Мосейчук уже розповідала про нашестя жаб у якомусь там селі, в якому, він і не дослухався. Сидів, тягнучи все так же, із горла пляшки, пиво, розслабився.
Раптом Мосейчук посуворішала з обличчя. Вона говорила про те, що, в зоні АТО, на шахті "Бутівка" загинули чотири бійці Окремої Тактичної Групи імені капітана Воловика, що двоє із них родом із Києва і що сьогодні, на Майдані Незалежності, відбулося прощання із загиблими бійцями.
Григорій, відсторонивши пляшку, став уважно дослухатись до її слів, а з екрана телевізора на нього уже дивилось мужнє обличчя командира окремівців - "Кулібіна" Олега Кузько. На лиці "Кулібіна" лежала тінь зажури, утрата його бійців важкою ношею лягла йому на плечі, каменем тиснула на груди, адже він душею переймався усіма і кожним окремо взятим бійцем, як то люблячий батько потерпає за своїх рідних дітей та він командир і, щоби не відчував він сам, він ітиме зі своїми бійцями пліч-о-пліч, ділячи з ними навпіл усі фронтові випробування і в голосі командира зазвучали сталеві нотки:
- Ми все витримаємо, якщо ви будете нам допомагати, якщо ви станете нацією - то ми будемо вашим авангардом.
І, як на підтвердження тих слів, на екрані телевізора з’явилась кремезна, сивочола постать, з оселедцем на голові, що спадав на широку брову, окремівця "Бабая", як символ стійкості і непохитності, як втілення козацтва, що була тією рушійною силою, що вела у бій не ради слави, а за честь, в ім’я волі та свободи.
Грицеві здалось, що "Бабай" Сергій Михайлов підморгнув йому з екрана телевізора і він на мить завмер, а комар, що до цього часу дзижчав, кружляючи навколо нього, вп’явся жалом у щоку. З несподіванки молодик так ляснув себе по обличчі, що, аж гук пішов по кімнаті, сполохуючи собою по кутках остогидлу тишу. І тільки останнє сонячне проміння крізь незашторену шибу кинуло йому пучок світла, а ще, за вікном виспівував чорний соловей своєї:
- Віть-цок, віть-цок.
02.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675693
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
Зеленоока, чорнобрива,
і душа полум"ям горить.
Фігура в неї пречудова,
таку не можна не любить.
Лагідна, добра, не лукава,
уміє все вона робить.
Робота в неї теж чудова,
а серце ниє і болить.
Біда прийшла у її долю,
нема для кого в світі жить.
Є лиш берізка серед поля,
під нею милий її спить.
Загинув він в війні на сході.
Похмурі ночі, ранки й дні.
Живі лиш спогади любові
і його очі голубі...
Вона в тих спогадах витає,
щастям наповнюється мить.
І розуміє вона, й знає,-
довіку їй без нього жить.
Зеленоока, чорнобрива,
Душа палким вогнем горить.
Їй доля випала вдовина
Подружнє щастя тільки снить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675690
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
Де стрічаються сонячні ранки
І стежина біжить край села,
Верби стали у ряд, наче Мавки,
Віти п’ють кришталі джерела.
У бездонному небі волошок
Сонце золота промені ллє,
Краю рідний, чарівний, хороший,
Ти – дорога в дитинство моє.
Ти – вінок моїх спогадів чистих,
Ти – коріння моє у землі,
Ти – сонет моїх дум урочистих,
Ти – маяк у буденній імлі.
Ти – початок мене в цьому світі,
Ти – частинка мене, я – тебе,
Ти – веселка думок в первоцвіті,
У тобі завжди бачу себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675653
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
Ознаки вроди, на обличчі слід...
З ажурних зморшок візерунки,
Навислий синій небозвід
Рокам вже виставив рахунки.
Ознаки вроди, ніжний стан,
Немов роки ще молодії,
Подій позаду вир, фонтан,
А ще жевріють десь надії.
Ознаки вроди, пізній цвіт,
Нехай жоржина, хризантема,
Нехай немало її літ,
Вона ж – довершена поема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675652
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
Переболіло. Часом замулилось,
А геть покинуть - зовсім не спішить.
І довго ще, так довго мені снилось,
Що сукню не встигаю я дошить...
Когось шукаю, але не знаходжу
І подруга не хоче у дружки...
Гаряче літо, що на пекло схоже -
В мереживо порепані стежки...
І так щороку. Відцвітали вишні,
Губилися ключами журавлі,
Але чомусь додумався Всевишній
Зібрать до тебе спомини й жалі
І все, що не давало вільно дихать,
Слова, що пропадали без причин
Бо щастя підкрадалося так тихо,
Так рано. Так невдало і ні з чим...
І хоч за тебе заміж я не вийшла,
Та знову, як тоді, мене втіша
Вже переспіла соковита вишня,
Мов щедра на любов твоя душа...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675641
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
[i]Iсторики чiтко знають, що росiйський цар Петро III (чоловiк Катерини II) був нездатним продовжити рiд. Чиїм же сином був наступний iмператор росiйський, Павло I? Є рiзнi версiї, у тому числi - про деякого польського графа. А є й така версiя...[/i]
...................................................................................................
Два з половиною столiть тому
Трон петербурзький Лизавета посiдала,
Незамiжня була, чортзна чому,
Отже, законних дiточок не мала.
I спадкоємцем був - ось варiант огидний! -
Призначений Петро, племiнник двоюрiдний.
Племiнника свого iмператриця
Вмить оженила на Софiї-Фредерицi
У православ'я ту нiмкеню охрестили
I Катериною проголосили.
А навiщо царевичу дружина?
Щоб якнайшвидше народила сина!
Аби, що б далi iз царем нi сталось,
Династiя його не перервалась.
А молодий Петро кепський був елемент:
Що дурень - пiвбiди; отак, ще й iмпотент!
У лiжку не спроможний був кохати
Софiю-Фредерику (тобто, Катю).
Цариця бачить: не вагiтнiє невiстка,
I каже їй: "Такi приклади звiснi!
Коли нездатний чоловiк законний -
Для продовження роду хтось... стороннiй
Потрiбен! Не турбуйся про те, Катя!
Ми царський рiд повиннi врятувати!"
...З мiркувань якихось таємних справ
Обраний був вiдомий польський граф.
...До Катi "заступник" царевича Петра
Прийшов у супроводi жовнiра -
Мiцного, рослого стрiльця з Галичини.
На Катерину чекають вони,
Зненацька граф вiдчув... статеву слабкiсть!
Вiн з переляку геть не "кинув тапки"
I жовнiровi каже: "Порятуй!
Уся надiя - тiльки на твiй х@й!"
Миттєво обмiнялись одягом вони -
Граф i простий стрiлець з Галичини,
В опочивальню входить псевдо-граф
Й мiцно, вiд душi вiн Катю зґвалтував.
А через дев'ять мiсяцiв Єкатерина
Як було треба, народила сина.
Вiдомого в iсторiї Павла -
Така насправдi iстина була.
...Хто був тут винний? Може, граф пiдступний?
Але, усi "Романови" наступнi
Були нащадками галицького стрiльця,
Такого з Прикарпаття молодця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675618
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2016
Ціни не має найдорожче.
Чи можна совість оцінити?
А вірність, честь, кохання… Що ще?
За гроші здатен хтось любити?
Чи можна дружбу купувати?
Порядність, вдячність, навіть чесність…
Жар-птицю щастя сторгувати,
а може щирість чи сердечність?
Все має ціну в цьому світі,
та грішми все не варто мірять.
А зможе вирватись із кліті
лиш той, хто в чудо щиро вірить!
02.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675606
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
На городі бараболя, а до мене прийшла Оля.
Бараболю всю зібрала та з собою всю забрала.
На городі був горох, запросив я двох Явдох.
Весь горох вони зібрали, недогледів - знов забрали.
На городі помідори, вже дозріли, бо червоні.
Запросив збирать Миколу, бо ходили разом в школу.
Кудись зникли помідори, та не було їх у Миколи.
Він узяти їх не міг, бо лежав - без задніх ніг!
Бараболя і горох, помідори мої... Ох!
Доглядав же Вас, старався - з огірками лиш зостався.
Бо нікого більш не звав, огірки я сам збирав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675579
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
До обрію у небі квітне льон
Без жодної найменшої хмарини,
Накрила спека землю, як прокльон,
Для продиху немає ні шпарини.
Шукають і дерева власну тінь,
Щоб в неї тимчасово заховатись,
Природа нас привчає до терпінь,
Війна вже призвичаїла до втрати.
І липне липень парко до душі
Під відчайдушні комарині співи,
Звели на швайку з гарних лемешів*
Стараннями суспільного верхів’я.
*Звести з лемеша на швайку — досягти мізерних результатів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675470
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016
Між берегами, поміж трав,
Біжить ріка, ріка дитинства,
Колись Бужок хтось назву дав,
Біжить шляхами материнства.
До болю тут знайоме все:
Стежина кожна, кущик кожен,
Вода життя моє несе,
Воно на справжню річку схоже.
Пливуть роки і вже нема
Надії з ним колись зустрітись,
Змінила зиму вже весна,
Так серцю хочеться зігрітись.
В дитинство в гості зазирну
Поміж квітучих берегів
( У царство спогадів пірну),
Його послухаю....Без слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675462
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016
Прощально червень помахав рукою
І капелюха у поклоні зняв,
Із братом-липнем привітався знову,
Який охочий до розваг й забав.
Та пригощає всіх медами з липи,
Запалює купальськії вогні,
Бере до рук батіг Петрів блакитний
І мчить кудись на буйному коні.
Бо обійти поля безкраї треба,
Де ваговитий колос дозріва,
Погожу днину попросити в Неба
Та хліборобів кликать на жнива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675460
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016
Неначе кетяги калини
Червоні флокси зацвіли,
Голівки долу похилили,
Бо важко їм тягар нести.
Одне стебло - квіток багато,
Мов у намистечку в росі.
Захоплюватись й дивуватись
Не перестанеш цій красі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675457
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016
Вже вкотре ніч безсонна обіймає,
І теплий вітер залітає у вікно,
На оксамиті неба зореграєм
Прикрашене космічне полотно…
Пливуть в нічному небі сонні хмари,
І, ніби вправний лоцман, місяць серед них,
В сузір’ї “Taurus” горять "Стожари",
В туманності густій між зірок голубих…
І все це неймовірне Диво ночі
чарівним відбиттям купається в ставку,
Мрійливо хвилі голубі хлюпочуть
І залишають слід на білому піску…
В такі хвилини так тебе бракує:
І ніжності твоїх долонь, і їх тепла,
І збудження в душі моїй вирує,
Бо ти для мене, як вода із джерела…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675455
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016
Василь загинув, - Лицар України!
А їх так мало лишилось вже…
Пливуть з війни чужої в домовині,
Проклятий ворог голови стриже.
Бандити всі і досі ще на волі…
При владі скрізь ординська юдорать.
А на війні солдати босі й голі…
По тюрмах скрізь Атошники сидять.
Там на війні відстрілюють героїв,
Прийшли до хати найманці чужі.
Та вже ростуть в дібровах чорноброві,
На б.дло скоро виймемо ножі.
Чого скажіть вам треба в нас прокляті,
Вам скільки треба виродки глухі?
Не довго вам лишилось щебетати
Тому, що ваші Боги нам чужі.
Ординські с.ки вкрали у нас Бога,
Байстрюк ваш охрестив нас у крові.
Та віра йде від нашого Даждьбога,
ЇЇ несуть на крилах журавлі.
А вас ми суче виплоддє – дістанем,
Смерть не простять вам хлопці із АТО.
За все петлю чужинці вам одягнем
Без кулі з вас, не лишиться ніхто!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675433
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016
Швырну я с силой боль о стену,
Пусть разлетится на осколки.
О них поранюсь непременно.
Жалеть себя? А что в том толку.
Швырну туда же ожиданье,
Что сердце как вредитель точит.
Не агнец я, что на закланье,
Хоть мне его судьбу пророчат.
Избавившись от этой ноши,
Вдохну надежду с новой силой.
Сегодня я прощаюсь с прошлым,
В котором так тебя любила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675430
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016
Скількі років моїй душі?
Не скажу, бо й вона не знає.
Про кохання як пише вірші,
Вісімнадцять не більше має.
А як піде чи дощ, чи сніг,
Чи якесь дивовижне свято.
То вона геть не чує ніг,
Ну бешкетним малям стрибати!
А війна ця вплела сивину,
Побілила нещадно коси.
Зморшку їй додала не одну,
Додають віку гіркі сльози...
Скількі років душі моїй?
Серце скаже, не приховає:
Є весна і зима є в ній,
Тільки віку душа не має.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675424
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KRUVxd_UCOw [/youtube]
Пробач мене, моє серденько,
Що завдавала тобі болі.
А ти все плакало частенько,
І сльози капали поволі.
Чомусь вразливе ти у мене,
Не завжди слухалась тебе.
А ти тремтіло і молилось:
Нехай біда мене мине.
За все я дякую, маленьке.
В тобі вмістився весь мій світ.
Повір мені, моє рідненьке,
Для мене ти є дивоцвіт.
Красиво вмієш ти любити,
З душею в дружбі ти живеш.
Як сонце можеш осліпити.
Твоє добро не має меж.
Безцінний мій ти, оберегу,
Ти моя радість і життя.
І топчим ми життя дорогу,
Та кожен день ти - відкриття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675350
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Настало время для говорунов. Но говорить, не значит что-то сделать, Пообещать не трудно тем, кто верит, Тем, кто за верою слепым бежать готов.
Мы за надеждой мчимся в никуда, За обещаньями идем в победу веря. Зато не верим маленьким потерям, С которых вырастет огромная беда.
Умеющий сказать зерно посеял , И тот кто слушал в мыслях возрастет, Налившись соком сразу упадет С мечты своей которую лелеял.
О, человек, ты губишь себя сам Живя умом чужим и ненадежным, В другого веришь ты неосторожно И в жизни веришь только чудесам.
Нельзя надеяться на чью-то правоту, На чьи-то разговоры, обещанья. Ты сам другому покажи старанье Не словом – делом стань на высоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675349
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Любимый город блещет золотом церквей.
Такая маленькая гордая Ахтырка.
Как много слов могу сказать о ней,
Хотя она произошла от слова «дырка».
Мой славный город уваженье заслужил.
Его никто не назовет провинциальным.
Он молодеет, свято помня как он жил,
И житель рад его победам триумфальным.
Он возрождается под звон колоколов
И помнит тех , кто пал в бою за эту землю,
И помнит тех , кто не бросал на ветер слов,
А расписал любимый город акварелью.
Воздвиглись новые , красивые дома.
Отель шикарный блеском в гости приглашает,
А «Зимний сад» в нем сводит красотой с ума.
В сердцах приезжих город радость оставляет.
Но есть а Ахтырке уголочки старины,
Они историю напишут для потомков,
Способны путника пронять до глубины
Живой души , что город помнить будет долго.
Какие жители у этой красоты -
Они приветствуют друг друга лишь улыбкой,
Вплетают в нимб ее достойные цветы
И восхищаются любимою Ахтыркой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675347
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Подзвоніть своїй мамі сьогодні,
Їй так хочеться чути ваш голос,
Розтопіть її думи холодні,
Це ж так просто, це – поряд , не космос.
Наполохайте кляту самотність,
Лиш скажіть своє щире “ привіт”,
Ви відчуєте: зникне пустотність
І наповниться барвами світ.
Подзвоніть своїй мамі негайно,
Подаруйте їй жменьку тепла,
Це, повірте, не буде загайно,
Все зробіть, аби мама була!
Мами йдуть не лише від хвороб
Десь за хмари, в незвідані далі,
Мами йдуть й з порожнечі, й жалоб,
Ні до чого тоді п’єдестали.
Подзвоніть своїй мамі уже,
А ще краще – приїдьте самі,
Вам дитинство вона стереже,
Хоч в вас скроні піддались зимі.
Обніміть свою маму привітно,
В неї свято: приїхали ви.
Мами є: залишаємось дітьми
Й материнські звучать молитви.
Приїжджайте до мами сьогодні ж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675297
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Украли море... Скажете: це як?
Це – не можливо! Що за маячня!?
Повірте: правда і, на жаль це – так,
Хотіла б я, щоб це була брехня.
Украли море в світу на очах,
Без каяття, без сорому краплини,
Пізнало море весь бандитський жах,
Два роки не всміхаються дельфіни.
Сумними баранцями хвилі
Торкаються безлюдних берегів,
Морські дива вже нещасливі
В міцних обіймах ворогів.
На себе море вже не схоже:
Солоне, чорне і ... гірке.
Украли море... Колись може...
Навряд, чи думав хтось таке.
Украли родичів в Криму...
/ Ці так боялися Майданів/.
Це – ми під кулями, в диму
Кривавих позбавлялися кайданів.
Украли світ... і мир, і спокій...
Як чорний смуток – перехід.
Такий безжальний і жорстокий
На наше посягнув сусід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675286
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016
(Поетесі Ганні Верес присвячується)
Ганно!
Ти для мене взірець золотий
незрівнянний.
Ганно!
Ти як жінка в житті і в сім’ї
бездоганна.
Ганно!
Подивись, як собою для нас ти
привабна.
Ганно!
Як троянда і мальва ти ніжна і
гарна.
Ганно!
Моє серце до тебе неб́айдуже
зд́авна.
Ганно!
Твої в́ірші набули на сайті
визн́ання.
Ганно!
Залюбки їх читаю всю ніч до
світання.
Ганно!
В твоїх в́іршах палає жагуче
кохання.
Ганно!
І любов до Вітчизни моєї
нестямна.
Ганно!
Ти до н́едругів Вкр́аїни вкрай
невблаганна.
Ганно!
Викриваєш їх, громиш пером
безпощадно.
Ганно!
І звучать в твоїх в́іршах палкі
сподівання.
Ганно!
Що Укр́аїна наша й народ
нездоланні.
Ганно!
Що життя на Вкра́їні настане
прекрасне.
Ганно!
Твоє ́ім’я для мене святе
заклинання
Ганно!
Повторяю його як найкраще
бажання.
Ганно!
Віртуальна ти мрія моя і
реальна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675258
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Там , де річка вється, тихою водою
Йде любов й сміється,бо вона зі мною
Світлої дороги, я її бажаю
Я шукаю долю, не шукаю Раю.....
Приспів:
Доленько мінлива-- де тебе шукати?
Чи прийдеш колись ти, до моєї хати?
Станеш на порозі, щиро усміхнешся
Заспокоїш серце, й піснею озвешся?......
Вийшла доля з хати, та й пішла травою
Щире маю серце, прошу, будь зі мною
Хочеш, тобі доле, пісню заспіваю?
Я тебе шукаю, не шукаю Раю....
Приспів:
Там де річка вється, тихою водою
Йде любов й сміється, бо вона зі мною
Світлої дороги, я її бажаю
Я шукаю долю, не шукаю Раю....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675250
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Царство Небесне, ровеснику мій,
Царство Небесне і шана,
Пам"ять усіх на землі поколінь,
Почесть Герою і слава !
Вибач, ровеснику, чорний той день,
Став він останнім для тебе...
Де та душа, що співала пісень,
Чути їх було до неба ?!
Де той талант, що забрала війна,
Будь вона проклята світом !
Мощена кров"ю дорога страшна,
Людським простелена цвітом...
Плачемо з вами, змарнілі батьки,
Простіть нам , батьки, за дитину,
За те, що лягатимуть слізно квітки
В центр Всесвіту - сина могилу...
Прости нам , ровеснику,наше життя,
У клопотах все, без зупину,
Ти ж дав офіру на вічне життя
За землю свою - Україну !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675179
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Чи ніч була солодка, чи не дуже,
Міцним чи полохливим вдався сон,
Це - вже було і вже мені байдуже,
Комп’ютеру здаюся у полон.
Я ж ніби знаю всю його шкідливість,
Я знаю: він краде безжально час.
Але я вдячна за його можливість
Мені подати зцілюючий глас.
Ми - вже удвох і знову добрий ранок,
Пірнаю у блакитний монітор
І є можливість різних забаганок,
І знову в нас взаємний цей повтор.
Нехай мене пробачить телевізор,
До нього я все рідше ходжу в гості,
Комп’ютер я люблю не задля ігор,
Мені відкрився знань безмежних простір.
Мій вірний друг. І це – уже назавжди,
Такі не зрадять, ну а я, тим більше,
Я відділю всі правди від неправди.
Мій моніторе, сяй мені ясніше!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675150
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Ну, що ж ти, братику, накоїв?
Світ опери осиротив…
Господні тішити покої
Своїм бельканто поспішив.
Навіщо ж, братику, так рано
Лишив цю землю, від катів
Прийняв смертельну в тіло рану,
У небо ангелом злетів?
Ти міг ще довго й довго жити,
Втішати чудним співом світ.
Та вибрав - краєві служити.
Ти – України кращий цвіт!
Загинув у бою як воїн,
Із автоматом у руці.
Не плачте, верби і тополі,
Батьки і рідні, і бійці,
Любив він Неньку-Україну
Допоки в грудях чув биття!
Сплатив високу гідну ціну,
Щоб їй увічнити життя.
Народився, ріс і вчився у Львові (р. н. 1974). Потім жив у Франції 20 років, співав в опері Парижа (за контрактом, був запрошений). Після подій на Майдані став волонтером, збирав кошти для наших бійців. Потім приїхав до України, пішов добровольцем на фронт. Служив у складі різних добровольчих батальйонів, загинув як боєць 7 особового загону ДУК 29.06.2016 р. о 6 год. ранку від кулі снайпера. Вічна пам'ять героєві, ВЕЛИКІЙ ЛЮДИНІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675126
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Усім не будеш ти хорошим,
Як не стараєшся вгодить.
Твій ворог вуха нашорошить
І по п"ятАм буде ходить.
Тебе не кине він, як друзі.
Він найвірніший є з усіх..
Він не засне, він завжди в русі.
Слова його підсладить сміх.
Нещирих слів проллється злива.
Наївно віриш тим словам.
Лише усмішка, що зрадлива,
На серце зовсім не бальзам..
Так важко часом розібратись:
Де ворог твій, а де твій друг.
Важливо те: не підписатись,
Що вороги твої навкруг.
Хороше слово - сильна зброя,
Колишній ворог - стане друг.
Людьми ж родилися обоє.
Серця ж не ржаві, як терпуг...
------------------------------------
Ці слова не стосуються
політичних ворогів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675162
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Цікава то річ - корисна порада.
Дається так легко і ніби не вадить.
От тільки всім радникам хочу сказати,
Її коли просять лиш варто давати.
Порада непрохана гірша за гостя,
Того що не кликаним стать довелося.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675071
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Юна феє доросла і боса,
ще учора були ми малі.
Як ти вірила, що на покосі
залишили тебе журавлі.
Героїне ночей серенади,
ну які ще у тебе літа?
На твої соковиті принади
ще чатує пора золота.
І лишається мало чекати
ті мелодії білих ночей,
і навчишся сама чарувати
таїною урочих очей.
Ще почуєш і оди, й поеми.
І співатимуть їх солов'ї,
як зігріє Хуан чи Ромео
неціловані губи твої.
Нарече і тебе – Маріанна
чорний лицар на білім коні,
і смарагди дівочого стану
не один обійме уві сні.
І покаєшся, може, у тому.
Та коли поведе у жита,
ти повідаєш лише одному,
що таке ця болюча цнота.
І по лінії …не Мебіу́са
за фігурою …не Ліссажу
цілуватимеш очі і вуса
і пізнаєш у щастя межу.
І почуєш ти слово напутнє,
що фігури і лінії ті
хай вивчають уже молоді.
А твоє особисте майбутнє –
це, –[i] уа! [/i]– у колисці почуте,
і гріхи, що малюють святі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675049
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Якщо ви забажаєте екстриму,
не кваптеся в Карпати чи до Криму.
Забудьте про дипломатичні спічі,
а говоріть всім лише правду в вічі.
Невдовзі з‘являться у вас нові турботи:
залишитесь надвечір без роботи,
без друзів, у конфлікті з усім світом,
а повезе – то навіть інвалідом…
29.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675032
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Добрехалися... і нарешті приїхали ті, що хотіли обдурити не сусіда, не громаду чи місто, але цілий народ. Гм... які ж вони наївні та мізерні у своїх загребущих очах. Дивилися на світ широкими очима, а взяли на себе не величезні гроші, а гріх. Не одягнули себе у ризу правди, хоча себе називали праведними... Вели людей собачими стежками, як звірина, щоб народ не догадався їхніх хитрих замислів. Але чи втаїш перед великим народом правду? Хіба ж усьому народу закриєш очі? А якщо і закриєш, то чи змагатимешся з Богом? Це те саме, що боротимешся з вітром біля великих млинів. Закрутять вітрила... заберуть всі сили... і нарешті видохне вся міць людини. Бо хто вона перед Богом?
“...і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого”, - молився кожен хто став малим перед Богом. Я бачила ті очі, що просили не золота, а хліба. Одні подалися на заробітки, інші працювали зранку до вечора, викохуючи землю, бо вона давала їм життя. Реально прожити в такій Державі було не можливо... бо витрати були більші, ніж заробіток. Хто не втримувався, виживав вкраденим чи заробленим не по-Божому. Але то було таких мало... бо бідні знали більше, ніж ті, що купалися в розкошах. Але й такого збагачення не ставало на все життя. Корупційна система з'їдала все на своєму шляху — добре і світле, облесливе і хитре. З роками стало звичкою жити в такому колесі. Давали взятки майже всі. Одні прагнули слави, а інші волі. Кажуть, між вовками потрібно стати вовком. Від нестатку люди злились, не знаючи головного винуватця. Крутилися, як у млині жорна, а мрії поїдала чорна невидима сила.
Ох, і така наша доля, - хтось говорив, а інший кивав головою. В той час мені згадувались мудрі слова нашого пророка Тараса Шевченко:
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!..
І я, заплакавши, назад
Поїхав знову на чужину.
День минав і не одна ніч була оплакана... Як дальше жити?! Не було більше сил та терпіння слухати новини та бачити глумство над простим народом. Колись і брехні приходить кінець. Слава, слава...та для кого ж вона потрібна? Добігалися, добрехалися... перші, хто був хитріший, мудріший, проплачений... Якби могли, Бога би взяли за ноги.
А ті люди, що їм байдужість опанувала розум і тіло, стали перекотиполем. Чекали, що завтра ворона сир скине і будуть жити щасливо. “Моя хата з краю, я нічого не знаю”... Винуватили всіх довкола, тільки не себе. Історія України проходила майже у кожному із нас. Одні шліфувались, тобто формувались в особу, якою повинні бути. Кажуть, і на камені ростуть квіти. Тими квітами стали наші діти. Бо вони не бажали більше жити в такій Державі. Дякую тим батькам, що вміли на протязі скількох років привити любов до України. Вони стали джерелом правди і чистоти.
Перші сльози, перша невинна кров, перша впевненість у перемогу... Зразу було страшно, а потім звідкісь взялася шалена сила стояти за Україну! Наче за своїх дітей, яких ще ненародили, чи стояти спиною за рідну маму. Вирувала сила вистояти і не здатися.
Яка ж вона — свобода? Впізнали не ту, що у книжках читали, а смак і біль самого ядра, що рухав вперед. Зі смаком солених сліз і кровавого поту. В такому протистоянні відкривалося третє дихання і опускалися ангели Правди. Вони стали всі сестрами і братами, як писалося у Святому Письмі. Не всі його читали, а як читали, то не всі розуміли. Тому опинилися по обидві сторони барикад. Одні пропускали повз вуха, а для інших був не допустимий розум того пояснення. Важкий шлях до Перемоги... Втрачаємо синів і оплакуємо долю. Стихія вітру перекинулася дальше і вирувала по всій країні. Я ж кажу: хіба у всіх очі закриєш? Бачать те, що бачать, а не те, що їм кажуть. Добрехалися... і нарешті приїхали ті, що в душах посіяли лукавство. Закрутилося з вітром і вже не було цьому рятунку, бо піднявся Божий Палець над землею. Страшне слово, яке так бояться вимовити “сильні” - війна.
Не думала, що торкнеться нещастя України. Гадки не мала, що ростимо синів для війни. Не для нападу проти інших країн, а для захисту рідної матінки землі. Яка ж бо ласа і цінна наша землиця і люди там працьовиті. А те, що маємо розбрат, то не є виною всіх, бо століттями прагнули злодії та безбожники затуматити людей. В пустинних українських селах, після голодомору тридцятих років, завезли чужинних людей, в яких не було корінних традицій та й самої любові до України. Навіть історія писалася на свій лад і Бога не було ні на словах, ні в писанні. То було інше життя, яке вже створювалося і жило на свій лад та користь. Я дивилась на них, ніби на людей іншого світу. І так двадцять років незалежності. Хтось скаже, що нічого час не навчив українців? Так, - одних навчив, а іншим затупив розум. Одні пішли в ту брудну течію і неслися першими, а інші... інші “...і не введи нас у спокусу...” Бог дав людині волю самій обирати свій шлях. Тому обирали різні по-різному.
Гинули перші, які були надаровані тим розумом, що мав цінність і боязкість для існуючої системи. Наче павутиння обсотало кожне село, місто, столицю. Найбільше було проблем там, де менше було місця для Бога. Влада має належати народу, а не народ владі. Ось і той штабель перехитнувся, став на другу сторону. Хто був біля брудного корита, вже не хотів втрачати легкого хліба. Руки не були в мозолях, а їхні облесливі “Юдині голови” в зло-ненажерливому павутинні. Модно і престижно було називати тих “пожираючих щупальців” - бізнесменами, депутатами. Навіть ухитрилися поставити Президента з брудним минулим. Все мінялося, переписувалося і вдосконалювалося. Так з'явився “вор в законе”, - запозичене модне із сусідньої “братськой страны”. За те він — красивий, статний, обіцяє... А те, що дурницю інколи сплете не по темі, сміялися певно не з нього. Я той сміх бачила, що належав їм, як недостаток розуму відрізнити праведне від грішного.
Такими хотіли нас бачити всіх — необтесаних і смиренних. Не всіх вивезли в Сибір, не закатували енкавидисти, не згноїли в таборах, в Соловках. З маленького українського коріння відроджувалася роками нова українська нація. З уст в уста передавалася минула історія роду, де і мала свою ціну і продовження. Кращі віддавали життя за Україну, а тепер кращі — в перших рядах за волю Батьківщини. Це наша діти, яких ми ростили і вчили правди. Проливається кров невинної молоді, народу. Україну обгорнув сум і сила протистояти. Бо ті — красномовні комуністи, бізнесмени, мужновладці знахабніли над простими людьми і в кінці кінців терпець урвався. Час не стоїть на місці, історія продовжує своє рукописне дежавю. Тепер вже не хитрістю, а новою зброєю, яка забирає тисячу людей. Велика сила в лукавого, але кому дав Бог владу над пеклом? Змагаються — зло і правда. В протистоянні між ними така сила, що тріскає та горить земля. Ми опинилися між двома світами, тому повинні показати, хто ми є насправді.
Вирує світ своїм життям. У кожної держави є свої проблеми, радощі. А українців доля розпорошила по всій земній кулі. Але ми не порох, який так легко розвіяти. Ми народ, бо живе у нас любов до рідного Краю і грудочку землі, що привезли з дому, бережемо, як найдорожчу цінність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674947
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2016
З Днем Конституції
я усіх вітаю:
Миру, спокою, здоров"я
й удачі бажаю.
Щоб були усі завжди
здорові й веселі.
Щоб тепло й добро водилось
у кожній оселі.
Ще бажаю до 100 літ
всім у парі жити.
Цей призначений нам світ,
уміли любити.
Щоб усе було гаразд
в вас, дітей й онуків,
Щоб сьогодні й повсякчас
не було розлуки.
Щоб закони всі для нас
завжди працювали.
Олігархи і хапуги
з влади повтікали.
І війна щоб закінчилась:
завтра, чи й сьогодні.
Щоб воїни повернулись
живі і здорові.
Щоб у кожнім домі
була повна чаша.
І до хліба з салом
ще й гречана каша.
Щоб були й напої
і гіркі, й солодкі.
І щоб ваші ноги
ще скакали гопки!..
І ще хочу вам задать
таке ось завдання:
Щоб хотілося : і мать,
й писать про кохання!..
З повагою Валентина Бугрій ( Геометрія)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674906
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Фальшиві брови, фальшиві губи,
фальшиві вії і штучна кров.
Фальшиві нігті, фальшиві груди
душа фальшива і любов…
26.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674860
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Сьогодні вихідний, чергове свято
придумане у дусі комунізму.
Таких святкових днів у нас багато,
але вони не добавляють оптимізму.
Суспільний договір давно не діє,
то лише ширма, цяцька для народу.
Закрили очі обіцянок вії
та байки про добро і про свободи…
Що б вам ті крикуни не голосили,
сьогодні Конституція – то казка.
Напружити потрібно волю й сили,
щоб позривати з лицедіїв маски.
День популізму ми святкуємо сьогодні,
бо силу права ті злодюги замінили
на лозунги, хоча і благородні,
та неприродне і цинічне право сили…
28.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674859
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Розлігся туман, в зачарованій тиші
Лиш жайвір у небі співа
Краса неймовірна, живе все і дише
А небо дарує слова:
Приспів:
Лети, моя пісня на крилах
Крізь бурі і грози лети
В яких би світах не блудила
Лети до своєї мети
Прийди в мої сни вечорові
І тихо устами торкнись
Озвися ти піснею долі
І буде усе, як колись......
Розлігся туман над водою
В полях половіють жита
Вже снідає ранок, хлібиною сонця
А пісня та наша жива....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674843
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Вони народжуються зночі
А іноді - в плаксивий день,
Коли душа анітелень
І не зі мною мої очі.
Щось їм розказує душа
З минулих митей,днів прийдешніх
І радиться вона в чужих-тутешніх...
З гніздечка випале пташа.
А ще вони в веселці грають,
У квітах, сонці, у росі,
В веснянім котику-лозі,
В блакиті з Ангелом літають.
Вони народжуються в свято
І в тихий, добрий, світлий день.
Коли душа співа пісень,
Тих, що співали батько-мати.
Це шифр і код, метаморфози,
Які підуть в глибінь віків,-
Не потребує вірш ключів,-
Душі канва - то щастя й сльози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674806
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Чи можуть буть самотні в хаті стіни?
Звичайно ні, бо їх там не одна.
Самотність може бути у людини,
Як перед нею лиш глуха стіна.
Не можуть буть самотніми поети,
Які складають вірші не сумні.
Вони свої римовані куплети
Із музою складають -- не самі.
А ще поет ніяк не має права
Шукати від самотності ключа,
Бо для поета надважлива справа --
Знайти ключа до серця читача.
ПРИМІТКА. Вірш створено за мотивами вірша
"Захворіли стіни на самотність".
Автор Шостацька Людмила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674419
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 27.06.2016
Не кричімо про Матір
і не биймо себе у груди:
В тиші сходить любов...
Подолаймо той пафос в собі.
У чаду екзальтацій,
в істерії чужинській огуди
Дуже легко зблудити -
похлинутися злом у юрбі.
Про любов не волаймо:
часом зайві епітети пишні,
Та любов виростає,
як у матернім лоні дитя.
Спіють в тиші рожево
у саду найрідніші вишні,
І прабатьківський образ
висвічує долю-життя.
Лиш торкнутись вустами
коханої щічки дитини,
Диво їй показати:
із бруньок вирожевлює цвіт...
Обійме її крильми
той Янгол любові незримий,
І на гілочці долі
зав'яжеться добрий плід.
Не кричімо про Матір-Вкраїну,
панове, не треба,
І пекуча ненависть
хай коріння своє не пуска.
Всі ми, люди, - під Богом...
схиляється рідне небо,
І прабатьківський образ
висвічує долю-життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655533
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 27.06.2016
Від учора слова твої стали далеким минулим,
Ще розкидані речі твої, а між нами вже вічність.
Ти просив стін мене берегти, вони ж, мабуть, поснули…
Від учора самотня зоря на мій впала підсвічник.
Я зібрала слова твої й міцно сховала в долоню,
Лиш слабке «прощавай» винувато сповзає за двері.
По кімнаті твоїми слідами... нехай не схолонуть,
Ранок фарбами сутінків в вікнах безглуздо химерить.
Від учора твій погляд останній ловлю на обличчі,
І твій чай недопитий я пензлем в роки увінчаю.
Стіни не вбережуть, та той погляд надію покличе…
Від учора (вже вкотре) я ранок із ним зустрічаю.
Від учора самотня, хіба можна витримать більше?
І картини мої безутішно мовчать про минуле.
Я створю ще одну, де твій погляд і чай… як раніше,
Де в коханні з тобою щодня, щохвилини тонули.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674781
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 27.06.2016
Хмаринки у небі пухнасті і білі,
Неначе кумедні земні наші звірі.
Ворушать грайливо одні хоботками,
А інші кумедно зчепились хвостами.
А ті піднімають здивовано вушка,
Ще інші гризуть стиглі яблука й грушки.
Під сонечко тягнеться лагідна киця,
А ті підставляють під сонечко рильця.
Ще інші грайливо витягують шиї,
Полощуть на сонці свої крильця милі.
А ті он наділи якісь капелюхи,
Натягують їх на свої довгі вуха.
Дивіться у небо і завтра, й сьогодні,
І звечора, й зранку малюнки там модні.
У літньому небі, немов на екрані,
Спортсмени й артисти виконують вправи.
Показують ролі комедій чудових.
Ви ніби в театрі побудете новім .
Люблю я дивитись у небо блакитне,
Хмаринок там бачу малюнки нехитрі.
І в душу вертається віра і спокій,
І світ цей здається цікавий, широкий,
Здається що в ньому немає мороки.
І болей немає, і воєн немає.
І щастя, і радість вже нас не минає,
Наповнює душі любов"ю до краю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674762
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 27.06.2016
Це з лози майстерно плетений тин навколо хати
До журавля - криницi стежка, аби спрагу втамувати.
Це рогач у господинi, з борщем горщики полив'янi
Красивий глечик зi сметаною та ложки дерев'янi.
Й чумаки на возi та капелюх з соломи
Вiтряк серед степу, мов добрий знайомий.
Це лани безмежнi, небес ясних блакить
Чарiвна сопiлка спiває та дзвенить.
Чорнобривцi своїм цвiтiнням про матiр нагадають
Червоний мак густi тумани у росi купають.
В садочку соловейко, у полi соняшник стрункий
Розпис з Петрикiвки, де вiзерунок з наших мрiй.
Диво - вишиванка i яскравий кущ калини
Нiяким виродкам не розiрвати нашої країни.
Нас Чорне море з Пiвдня на хвилю пiдiймає
Лiс зелений з Пiвночi в обiйми загортає.
Вiльний степ на Сходi й на Заходi - Карпати
За образу цих символiв безжально слiд карати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674276
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 27.06.2016
Почнемо, друзi, розмову про нашу державу
Яким чином й хто принiс їй визнання та славу.
Це героїчна Хортиця - козацький вiльний край.
I диво-пiсня, створена Марусею Чурай.
Це широкi шаровари й яскравi жупани
Козацька проста голота й величнi гетьмани.
А в них - сталевi гострi шаблi й пiстолi сердитi,
Здобутi кров'ю перемоги й вороги розбитi.
Це плетенi вiночки з кольоровими стрiчками,
Червоне намисто, хустина з квiточками.
Та й вiрнiсть у коханнi, сватiв засилання.
Батькiвське благословення й щастя побажання.
Ворогiв ненависних - Залiзняк з Гонтою примусили тремтiти
У нашiй пам'ятi смiливцi-гайдамаки вiчно будуть жити.
А до опришкiв на чолi з Довбушем - симпатiя з'явилась
Бо їхня помста - на кривду вiдповiдь, яка людям робилась.
Ще - непокiрного Кармелюка Устима треба пригадати
Вiн-то гнобителiв народу бiдного вмiв у страху тримати.
Й Лук'ян Кобилиця - такий, що дав чiтко зрозумiти
Вже панське свавiлля люд знедолений не стане терпiти.
Божка Юхима загони, Зеленого, Григор'єва-отамана,
Пилипа Хмари,* Бурлаки** - повага людська й до них не розтане.
В кривавих битвах за рiдну землю вони життя поклали
Але i пройдисвiтам усiх мастей - плани зiпсували.
Усiм вiдомi Моринцi на Кобзаревiй стежинi
Лесина "Лiсова пiсня", яка летить з Волинi.
У Каменяра з Дрогобиччини мудрiсть в кожнiм словi
В Квiткi-Основ'яненка з Харкiвщини повiстi чудовi.
В Спиридона Черкасенка цiкавi розповiдi про часи козацтва
Активнi заклики Марко Вовчок повстать проти крiпацтва.
"Любiть Україну" вiд Сосюри з Дебальцева лунає
Патрiот завжди у пам'ятi рядки цi тримає.
Михайла Петренка зi Cлов'янська теж не забувають
З його соколом в синiм небi у думках лiтають.
Василь Симоненко вiднiс думками в казковий свiт дитинства
Чого вартi його "Грудочка землi" й "Лебедi материнства".
Це iстиннi цiнностi у творах Миколи Хвильового
Журнал веселий "Перець" й сатира Павла Глазового.
"Запорожець за Дунаєм" - перлина Гулака-Артемовського
Футбольнi перемоги вiд Валерiя Лобановського.
Пiснi Василя Зiнкевича, гра Копержинської - актриси
Золотий голос Солов'яненка, спiв Кириченко Раїси.
Кiнострiчки Довженка - майстра усi добре знають
Козаки вiд Володимира Дахна нудьгу проганяють.
Майстрiв гумору Тарапуньку й Штепселя слухати приємно
Андрiя Сову й Анатолiя Литвинова цiнують не даремно.
Це художнє читання вiд генiального Анатолiя Паламаренка
Персонажi мультикiв з голосами Бенюка, Коршуна, Iгнатенко.
Петро Вескляров - до казки знає стежку лиш завдяки Дiду Панасу
Нам гарний настрiй кiногерої Яковченка забезпечать одразу.
** Отаман Бурлака(Овсiй Гончар) - його загони дiяли на Київщинi, штаб знаходився у селi Мотовилiвка, Фастiвського району.
*Пилип Хмара - отаман Чорного лiсу, його загони дiяли в Олександрiвському районi Кiровоградської областi.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674271
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 27.06.2016
Слово зріє в душі, мов пшениця у полі.
Слово гусне, неначе кисіль на плиті.
Приправляється дрібками радості, болі,
Йде з чола, мов із сонця штрихи золоті.
Слово рветься у бій, гне залізні окови,
Топить лід, що байдужість набрав у товщу.
Слово дневі кує на удачу підкови,
Ломить засув, мов вітер гіллину кущу.
Слово в простір летить, не впіймати в тенета,
Не злизати з дороги липким язиком.
Як правдиве,блищить, мов новенька монета,
А як злісне, пройде через серце гвіздком.
Слово – дотик до Неба і Всесвіту дотик,
Барви райдуги та сіро-чорні тони.
Воно прагне знайти скам'янілі чесноти
В душах-шахтах, мов сіль між травою слони.
Слово вічність здобуде у вірші поета,
Коли щире і чисте, мов намір ченця.
Доки кисень родитиме наша планета,
Слову світом гуляти, живити серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674637
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
Хіба може змінитися світ,
Коли люди не хочуть змінитися?
Закувались в ярмо сотні літ,
Від диктату не можуть звільнитися.
Хіба може змінитися світ,
Коли люди живуть у ненАвисті?
На плаву роздирають свій пліт,
Поїдаються разом у зависті.
Хіба може змінитися світ,
Де брат брата готовий убити?
Не сьогоднішнє, а трива сотні літ-
Об'єднаймось, бо треба нам жити!
Хіба може змінитися світ,
Без братерства, любові та злагоди?
Без ціни, Боже, твій заповіт,
Як же світу такому порадити?
Як сказати?- Народе прозрій!
Йди дорогою правди Господньої,
Свою долю топтати не смій,
Не цурайся ти волі народної.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674557
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
[color="#081238"]Україно моя, неозора,
Рідна земле, стражденна й свята.
Я люблю твої доли і гори
Синьоокі волошки в житах!
І степи ті херсонські, безкраї.
І Поліські багаті ліси.
І Карпатський той край смерековий
В розмаїтті своєї краси.
І Дніпра сивочолого хвилі,
Що гойдають зірки уночі.
І Печерських тих пагорбів схили,
Що святиню несуть на плечі.
Ту калину червону у лузі,
Що заквітчана в грона стоїть.
Вона символом є України
Не одну уже сотню століть.
А той спів навесні солов"їний,
Як же можна його не любить?..
Я тобою живу, Україно,
Моє серце за тебе болить!
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674552
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
Сегодня будем мы вдвоём, родная.
Нам до утра, конечно, не уснуть.
И эта ночь, волшебная такая,
Пройдёт всего за пять минут!
Как хорошо смотреть в глаза бездонны.
Как хорошо нам просто помолчать.
Как хорошо... Я благодарен Богу.
Что дал тебя - любимой называть!
Мы не уснём, пусть рассыпает звёзды
Над нами ночь, играя серебром.
Как хорошо, что ты в моих объятьях.
Как хорошо, что мы вдвоём!
Как хорошо смотреть в глаза бездонны.
Как хорошо нам просто помолчать.
Как хорошо... Я благодарен Богу.
Что дал тебя - любимой называть!
Когда уснёшь - тебе я буду сниться.
Ни на минуту не сведу я глаз.
Ведь эта ночь, волшебная такая,
Бывает в жизни только раз!
Как хорошо смотреть в глаза бездонны.
Как хорошо нам просто помолчать.
Как хорошо... Я благодарен Богу.
Что дал тебя - любимой называть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674518
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
Я душу свою зачинила
І дива я звідкись не жду,
Те, що маю, - сама сотворила...
На щастя воно... чи біду ?
Не пущу більше в серце кохання,
Занадто коштує воно...
Більш плакать не хочу до рання
Чи з відчаю пити вино.
Я душу свою зачинила,
Не дути там більше вітрам.
Зі спокоєм хочу, щоб жила...
Цей скарб нізащО не віддам !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674542
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
Паде сльоза- перлина з віч
В прийдешніх, нами переораних сторіч,
Таких безсилих, стомлених віками...
Шукайте нас поміж зірками...
Поміж сузір у всій Вселенній
Лиш ти жива, лиш ти зелена...
Що вам дістанеться прадіти ?
Веселка, ріки, трави-квіти...
Паде сльоза в життя прийдешнє,
Як дощ на трави і черешні
За Богом дану, нищену красу.
За твар Господню, квітку і росу.
Паде сльоза з зіниці ока,
Правдиво - чиста і глибока
З жалю і болю, сплетених віками,
Шукайте нас, потомки, між зірками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674538
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
Літо запахом чарує чебрецю та м'яти.
Літо днів нам подарує сонячних багато.
Пам'ятаєш, як згубились ми в травах квітучих?
Милувались синім небом й річкою, де кручі.
Літо, літо чебрецеве, зі смаком суниці.
А згадай, як воду пили в лісовій криниці!
Там ромашок білих море, лісових дзвіночків.
Так весело гомоніли ми біля струмочків!
Літо запахом чарує чебрецю та м'яти.
О, яке воно прекрасне, на тепло багате.
Нам дарує щедре літо і зоряні ночі.
Щоб могли ми надивитись в закохані очі.
Літо, літо чебрецеве, зі смаком суниці.
А згадай, як воду пили в лісовій криниці.
Там ромашок ціле море, лісових дзвіночків.
Так весело гомоніли ми біля струмочків!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674510
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
Розцвіла черешня під моїм вікном,
Наче наречена,в білопінній сукні.
Я її вітаю поцілунком-сном
І - "прости" - благаю,і на серці смутно.
Позлітались гості на весільний бал;
П'ють вино нектарне,славлять наречену.
А була зима ,ніч,перон,вокзал...
Де той розум був і весь люд хрещений?..
Щовесни весілля за моїм вікном -
Наречена юна,сукня білопінна.
І радіють гості,і гудуть гуртом...
Тільки я там зайвий,
настрій не весільний...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674479
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ILtiu0y9T_M [/youtube]
Коли зникає з серця хтось повільно,
То хочеться причину відшукать.
Чи можна ще змінить все докорінно,
Чи варто нам на долю нарікать?
Пливуть думки, шукаючи тут вихід.
І товпляться в надії повернуть.
Плете уява дивовижний виплід.
То як дійти до цього, як збагнуть?
Душа стає, як річка обміліла,
Травою заростають береги..
Хіба такого ти колись хотіла?
Чомусь у серці вже нема снаги.
І десь в далекім миготінні зІрок,
Побачиш ти самотню лиш одну.
І це звучить, неначе долі вирок...
Чому буває так і не збагну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674439
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 26.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2016
Насіяла матуся чорнобривців.
Так гарно вони квітнуть під вікном.
І щастям світяться, ясніють лиця.
Бо чорнобривці тішать усіх знов.
Ті чорнобривці дуже любить мама.
І доглядає, пестить їх щодня.
Цвітуть, ясніють наші чорнобривці.
Дарують людям крапельки добра.
Цвітуть так гарно наші чорнобривці.
В них сонце залишило промінці.
І гріють серце й душу ніжні квіти.
Як в дзеркальці ясніють у вікні.
Я часто-часто бачу їх у мріях.
Коли далеко десь від рідних місць.
Бо зігрівають пелюстки медові,
Що усмішками вміють заясніть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674435
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 26.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2016
Ти скоро ввійдеш в коло радості й любові,
Таких, як ти, так мало на землі.
Ти - доброта, що зіткана із тіла-крові...
Які ж всі клопоти мізерні та малі...
Всю доброту свою , любов свою і ласку
Здаруєш Господу високо , в Висотах,
Ти заслужив Небесний Рай, як казку,
Твоє ім"я довіку на вустах .
Прости, мій друже, біль, якщо його вчинила,
Якщо у чомусь зрадила тебе,
Кохання, - ти казав, - найбільша сила
І в щирості своїй не підведе.
Прости, що я живу, а ти не можеш,
Що знов люблю і кличу іменем твоїм...
Для мене випросив ти ласку Божу,
Тепер довіку будеш ангелом моїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674409
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 25.06.2016
Заступили місяць хмари
у небі вечірнім.
Була дівчина у парі
із хлопцем чарівним.
Любилися, голубились,
про щось розмовляли.
І на хмари, що чубились
вони не зважали.
А ті хмари загущені,
грізними враз стали.
Та все ж пару залюблену,
вони не злякали.
Цілувались, милувались,
тримались за руки.
А до них вже наближались:
розпач, болі, муки.
Гуркіт грому, блискавиці,
лиш тоді відчули,
коли поруч в дібровонці,
вогні спалахнули.
Не злякався той хлопчина,
затулив дівчину.
А гроза, що розгулялась,
вдарила у спину.
А дівчина озирнулась,
в очах потемніло.
Бездиханне, почорніле,
коханого тіло.
Хмари чорні, місяць ясний,
що ж ви наробили?..
Чом дівчину із коханим
навік розлучили?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674398
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 25.06.2016
Нарешті воля! Ти встаєш, коли захочеш,
Коли природа зве, а не сигнал дзвінка,
Як сонця промінь ніжно тіло залоскоче,
Чи потривожить шибку дощику рука.
Ти не зіскакуєш, як впечений, із ліжка,
Лежиш і ніжишся, і згадуєш свій сон.
П’єш тиху радість із ранкового келішка,
І тягнеш пісню із птахами в унісон.
Не спішачи, готуєш каву і канапку,
І ще із того щось, що Бог тобі послав.
Назустріч дневі відкриваєш душу-папку,
В якій чуття, і думу тиснеш із чола.
А Всесвіт бачить це й моргає загадково,
Свої обійми простягає, лиш прийми.
Ти встав, ти дихаєш, ти бачиш – це чудово!
Вітай цей день, злітай, тримай цей світ крильми.
25.06.16 Люба Пікас
Келішок - малий келих (галицька говірка).
ВІДПУСТКА!!! (цьогоріч пішла швидше :) )
Келішок - малий келих (галицька говірка).
Свобода тимчасова - просто відпустка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674383
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 25.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2016
[b]61* kanan; до в. «Ты жива еще моя старушка…»[/b]
«І що воно – воля без радості, щастя і долі?!.»
Невже все так погано в вашій хаті?
Та й виживати є в народу вміння.
А прийде час - і крадії багаті
і рід їх лусне жадібний, пихатий!
(Та чи воздасться люду за терпіння?..)
…
Якщо ж немає правди на цім світі –
то істина: диявол свої сіті
розкинув на землі і править ревно.
А бог… – що бог? – дріма, старенький, певно.
[b]62* Ірина Ка; до в. «А ти прийшов…»[/b]
«а так хотілося б в дні юності й надій!»
... І як вгадати час, і місце, й душу?
бо і мені пора, і я потрібним мушу
прийти у дім, де щастя так чекало!
Запізнишся, Касьяне, й "всьо пропало!"
Не запізнися, дурню, глянь, як склалось:
і ця ж кохала… вірила… чекала...
[b]63* Ірина Лівобережна; до в. «Не буду»[/b]
«І скажи: «Щасливою
буду жить!»
Не тужи, чарівне серденько, не тужи!
Після ночі смутної побіжи –
як дівчатком бігала босоніж –
по ранкових росах ти; там рубіж
всіх печалей нинішніх, – залиши
в росах всі тривоги і напиши
сповідь про щасливу ніч, про любов!
…
І про сум вести не смій цих розмов.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674374
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 25.06.2016
Куца, як у зайця хвіст,
Тепла-тепла літня ніч,
Лиш триває якусь мить -
Вже і ранок гомонить
Із водою у струмку,
Чуть його ходу легку
Серед квітів й зелен-трав.
Світ цей радо привітав
Сонячний спекотний день,
Сповнений диво-пісень
Жайвора та солов"я,
Тішиться душа моя.
Ось і вечір на поріг,
Місяця веде за ріг
На сріблястім ланцюжку,
Ясні зіроньки в танку
Закружляли пліч-о-пліч,
Знову кличуть літню ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674373
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 25.06.2016
(Переспів одноїменної народної пісні)
Ой, під калиною,
Та й під квітучою
Козак з дівчиною
Стоять заручені.
Стоять заручені,
Такі щасливії
Та й під квітучою,
Та й під калиною.
А на калиноньці
Червоні ягідки,
Козак дівчиноньку
Кличе вінчатися.
І знову веснонька
Встеляє квітами,
А молодесенька
Мати із дітками.
Двійко близняточок
Сплять у колисочці,
А їхній таточко
Від них неблизько вже.
Бо на війну пішов
Рідний та миленький,
Він береже їх сон
Й спокій дружиноньки.
Вітер калинові
Гойдає кетяги,
Живим додому він
Нехай повернеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674366
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 25.06.2016
Панно моя юна,
Юна і прекрасна,
Очі, повні болю
І доля нещасна.
Панно моя юна,
Богові покірна,
Ніколи не зрадиш,
Бо чиста і вірна.
Панно моя юна ,
Талантом розкішна...
За що твоя доля
Сумна і невтішна ?
За що твоє тіло
Ворог так плюндрує,
Красу твою - душу
Нище і руйнує ?
Скажи, милий Боже,
Що маєм робити,
Щоби край наш рідний
У Тобі міг жити .
Не шли, Боже, кари
На народ, не треба...
Пошли, Добрий, миру
З високого неба.
Не тавруй нас, Боже,
Вогнем пітьми- смерти,
Не дай злому права
З лиця землі стерти !
Ти дав, Творче, право
На світ народитись,
Поможи, благаєм,
З гріхів відродитись.
Ти воскреснеш, земле,
В променях барвистих,
Лиш поставим крапку
У гріхах нечистих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674312
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 25.06.2016
Якось ясним гожим днем стука хтось до хати.
Відчиняю – на порозі літо пелехате.
Я примружилась, воно - нумо обійматись.
Тепло й радісно було літо зустрічати.
Дорогого гостя я провела до столу,
А воно хутчіш гостинці дістає з-під полу.
Ківш малини і суниць, огірки, капусту,
Моркву, вишні, кабачки розмістились густо.
Все свіженьке і смачне – стіл, як «на причину»,
На останок ще кладе спечену хлібину.
Враз букет насмикав з шат, ще й додав мачину,
І мене вітає любо, мов свою дівчину.
Зарум’янилася я, «схтілось» холодочку,
Вийшла з хати, а воно липу рве в садочку.
Посапало буряки, вигнало корову –
Я господаря такого не пущу із двору.
А над вечір разом ми хлюпались у річці,
Йшли додому підтюпцем по м’якій травичці.
Полягали в гамаку, а йому не спиться,
То цвірінька, то співає, грає-веселиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674114
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 23.06.2016
Такі зоряні, світлі ночі,
Такі теплі вони і п"янкі,
Коли поруч такі рідні очі,
А вже сни - чудо-диво які !
Так спокійно і затишно спиться
З поцілунком твоїм на ніч...
Та хіба ж після цього спиться ?
Це ж кохання ! Незвідана річ !
І світанки невиспано- чемні,
Знов летіти, знов треба спішить.
Поцілунки і ласки взаємні...
Не щезай, зачарована мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674112
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 23.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2016
Побігло поле ген за небокрай,
Хлібів колише вітер позолоту,
А між стебел - червоних маків рай,
Землі краса незаймана й щедроти.
Волошок-хвиль гойдається блакить,
Всміхається овес у вуса довгі.
Природи чудеса переплелись
І копіткої праці хлібороба.
Ромашок бантики вплелись в тугу косу
Із колосочків житечка й пшениці.
Де ще побачиш ти таку красу?
Лиш в ріднім краї нашім, українськім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674068
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 23.06.2016
За зраду платиться життям, не тільки кров‘ю!
Дорослі це хай знають і малі.
Хто одцурався од Вітчизни навіть в слові –
тому немає місця на Землі!
17.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673949
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 23.06.2016
Попереду кремезний молодик
сидить в автобусі, на кріслі розвалився.
Пашить увесь здоров‘ям ніби бик,
а поряд дідо, збоку притулився.
Ну й шия – тихо шепче дідуган,
і хитро так собі очима грає.
Бо сало треба їсти – мовби пан,
йому той молодик відповідає.
Ти велетень і красень, як в кіно –
дідусь промовив, – та не в тім потреба.
Онучку, можеш їсти хоч лайно,
а шию регулярно мити треба!
19.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673948
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 23.06.2016
Висять об’яви тут і там…
Завод, діляночку продам…
Не нам належить все панам.
І все задаром… все гребуть…
Все замела собача юдь…
Украйну даром продають.
Переступили рубікон…
Не звіру писаний Закон…
Жере підряд усе дракон.
Лукава виплодь сатани…
Пори нічної кажани…
Вдягли нам знову кайдани.
По тюрмах воїн і злидар…
На волі злодій за хабар…
У суддях суки із хазар.
Для чого ж ті були Майдани…
Кровавлять в тілі досі рани…
Украли все у нас путани.
Знаглів ординець і лихвар…
Чужий нам пан і государ…
Пора закінчити базар!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673945
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 23.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2016
На волі злодії від влади,
Котам застава за хабар.
А нам українцям розплати…
Тюремні нари від хозар.
Забрали пенсії, доплати…
Немає ліків інвалід.
Не буде скоро де вже й спати,
Все забере й житло бандит.
Підняли вік і комунальні,
Загріб дитячі вурдалак.
Усе украли ідеальні,
Упився кровію хижак.
Під себе все молотять с.ки,
А в нас ні грошей, ні майна.
Забрали Мойшині онуки,
Поїла все бля.. сарана.
Ну як їм жити без комфорту,
Коли вужі ці без душі.
ЇЇ ж продали в пекло чорту…
Їм колють змалку анаші.
Жид.ми пишуться закони,
Жирують геї… - голубі.
Їх не виконують дракони,
Для нас писали не собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673941
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 23.06.2016
Україно моя калинова,
Рідна серцю моєму земля.
Чому доля твоя полинова? ,
Все частіше задумуюсь я .
Твої землі родючі й багаті,
На них морем хліби розлились,
Українці мої- працелюби завзяті,
Чому ж злидні у нас завелись?
Віру на краще - влада погубила,
Можновладці , що керують у верхах.
На це свавілля вже дивитися не сила,
І гнів та смуток в мене на очах.
Болить душа за долю України,
І за людей, що десь у чужині,
За цю війну , за сльози і руїни,
Як боляче , о Господи , мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673940
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 23.06.2016
Жовтокоса осене дощиста,
Ти любов мою украла всю дочиста,
Ти кохання десь моє забрала,
Я його так в серці зігрівала...
Осене, чаклунко золотава,
Я з тобою завжди товариство мала,
То ж за що зимовий холод в душу
Ти вселила ? З ним я жити мушу...
Тонкосльоза осене вітриста,
Вже душа моя не буде промениста,
Кольорів веселки я не бачу...
В такт дощів твоїх ридаю, плачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673925
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Хоч тебе я, тату, Я була маленька,
мало пам"ятаю, коли ти, мій тату,
та тобі посвяту на війну криваву
написать бажаю. пішов воювати.
А з війни ти, тату,
до нас не вернувся,
ми чекали з братом
і наша матуся.
Прийшла "похоронка", Важкі були дуже,-
плакали ми з братом, ті далекі роки,
з мамою лишились, та ми підростали,
без тебе й без хати. здорові нівроку.
Мама говорила,
ми на тебе схожі,
ми це розуміли
й були дуже горді.
І ми з малих років, Про те,що красивий,
тату працювали. був ти і чорнявий.
З розповідей мами,- І був нелінивий,
все про тебе знали. любив нас і маму.
Тракторист чудовий
і господар дома,
помагати мамі
був завжди готовий.
Любив з нами гратись, Важко було мамі
підкидав угору. тебе розбудити,
Любив працювати на роботу вчасно
і не мав утоми. тебе спорядити.
Тоді за прогули
у тюрму саджали.
Навіть запізнитись
вам не дозволяли.
Ти ж до сну, татусю, З мамою жили ви
охочий був дуже, в світлі і любові,
до проблем життєвих в світ благословили,-
ти не був байдужий. синочка й дві доні.
Лиш чотири роки
прожили щасливо,
та війна проклята
навік розлучила.
Все життя ми, тату, І довго шукали
тебе пам"ятали. ми твою могилу.
І про тебе рідних не знайшли й не взнали,
ми завжди питали. як же ти загинув...
Немає вже, тату,
і мами, і брата.
Я одна лишилась
і мамина хата.
Та, що збудувала, Знов війна в нас, тату,
як стару спалили, я й ту пам"ятаю.
глину і ми з братом, Війну зупинити,-
і лампач носили. я Бога благаю .
Щоб діти й онуки
жили завжди в мирі.
в рідній Україні
і були щасливі.
Щоб накінець правда Щоб усі у владі
все перемагала, були справедливі,
і щоб Україна і щоб прості люди,-
рідним домом стала. теж були щасливі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673856
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Сонет.
Троянду з рук твоїх прийняв як ніжний дар!
Її довершеність красою тішить очі.
Вуст бажаних твоїх п’янкий нектар
Прогнав солодкі сни із зоряної ночі.
І вже немає місця для липкого жалю,
За тим, чого не мав так довго в дні розлуки.
Дивлюсь в прекрасні очі і ніби трунок п`ю
Із грон солодких мрій, розчарувань і муки…
Чудовий цей напій! Зі смаком полину,
З настоєм квітів зваби та чарувань жіночих.
Тремтить в очах душа, немовби хто струну
На лірі зачепив, щоб грати гами ночі.
Про символ почуття я стиха проказав…
З-під вій твоїх очей скотилася сльоза…
22.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673799
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Ну як це можна чути,
що хтось загинув знов?
Ти ж можеш відвернути ...
і зупинити кров.
Мій Боже, мій єдиний,
ще скільки буде кач
Плисти по Україні
й дурітиме палач?
Тримає під прицілом
і наш, і свій народ,
Кружля над світом цілим,
цей автор всіх скорбот.
О, Боже, милий праведний!
Дай відсіч сатані,
Роззброй його урядників,
кінець склади війні.
Вже досить з нас цих бід,
не треба нам війни!
Хай квітне сад і родить хліб
й живі будуть сини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673797
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Останнім часом в рідній Україні
багато розвелось мутних дядьків.
Таких собі перевертнів корзина,
на букву „м“ цікавих чудаків.
З чотири сотні у Верховній зраді,
не менше у Кабміні і АП.
Вони усі в строю і при параді,
в судах, прокуратурі, МВД.
Окремо слід назвати податківців,
таможню, банк і навіть СБУ.
Туди ж прямують сотні поліцаїв-початківців,
хоча для них резервували букву „у“.
Додати слід, таких осіб цікавих
удосталь і на нижчих поверхах.
Вони гуртуються в такі ж мутні анклави
і крадуть, тягнуть, смокчуть… Просто жах!
Ну, що з такими трутнями зробити,
для боротьби обрать яку із схем?
Нормальними людьми потрібно замінити
всіх чудаків на спільну букву „м“!
21.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673770
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Весна минула і запахло літом,
люблю бродить полями за селом.
Луги широкі так і манять цвітом,
зелено-, жовто-, різнобарвним сном.
Волошки в житі – сині оченята,
червоні маки мов вогні горять.
Край поля васильки як ті солдати,
схиливши голови тихесенько стоять.
Як пахне липою, а ще квітковим медом
і полином терпким, і чебрецем.
Колись на пасіці старим накрившись пледом,
сидів в дитинстві з сяючим лицем.
Тривожать пам‘ять скошені отави,
на повні груди я вдихаю цей нектар.
Встеляють ніжно шлях шовкові трави,
попереду ж в степу горить пожар.
То сонечко за обрій вже сідає
й остання бджілка з поля ген летить.
В такі хвилини серце завмирає,
а іноді воно іще й щемить…
Щемить, жалкує за безкраїм небом,
де буйний вітер хмари розганя,
немов волосся розвівав у тебе
і довгу гриву прудконогого коня,
коли скакав у юності полями,
коли з коханою годинами блукав.
Тепер один броджу високими хлібами,
кохану Бог давно до себе взяв…
Як п‘янко пахне в полі різноцвітом,
а навкруги стоїть така краса.
То чебрецево-волошкове пахне літо
й іскриться вранці перлами роса.
21.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673768
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
А кажуть, що душа людська - криниця...
У когось - море, в когось - океан,
Чиясь порожня, десь - як повний дзбан...
Та чи зуміє спраглий з них напиться?..
А кажуть, наче серце не старіє...
Воно, гадаю, - дзеркало життя:
Які нитки - таке ж і вишиття,
Яке зерно - такий врожай дозріє.
А кажуть: час лікує усі рани...
Щасливці, хто зумів себе зцілить!
Моя ж душа повік не відболить -
Ті рани вже - почесні ветерани...
А кажуть: ковалі свого ми щастя...
Та куємо щось начебто... Хтозна,
Чому вінчає фініш кривизна?..
Та що кується, те колись воздасться!
А кажуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673717
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Маленький шматочок великого світу
Завжди з нетерпінням чекає мене,
Дарує мені свою посмішку світлу
І кличе до себе у царство земне.
Йому віддаю і не можу віддати
Борги за дарований шанс на Землі,
До неї прийти і людиною стати,
Збирати в словах чарівні кришталі.
І славити Землю за небо і сонце,
За рід, що рахує століттями вік,
Що стала мені назавжди охоронцем
І силу дає, мов могутній потік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673700
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Був гарний, той - недільний ранок,
Спокійно спала вся сім'я.
А вона встала і на ганок,-
Тихенько, радісна пішла.
Стояла, мріяла, всміхалась,-
Щаслива, гарна, молода.
Раптом почула Левітана:
-Сьогодні почалась війна!
Глянула в небо, озирнулась,
Вже на щоці пекла сльоза.
З болем в будинок повернулась,
Торкнулась рідного плеча,
-Ой,що ж це буде?- Стрепенулась:
-Вставай, коханий мій, війна!
Розкрив повільно очі сині,
(У вікна сонце загляда).
-Що ти говориш, моя мила,
Чи це ще сон? Яка війна?
А вона голосно схлипнула:
-З германцем почалась війна.
Почувши плач, проснулись діти,
Босі підбігли до вікна.
Світило сонце, пахли квіти:
-Татку, а що таке війна?
Обняв дітей, узяв на руки,
До себе ніжно пригорнув.
-Війна - це сльози,смерть,розлука,
Він не сказав, лише подумав,
На жінку глянув і зітхнув...
То був далекий 41-ий.
Ще поперед роки війни.
І болі, й втрати незбагненні,
Тривожні ночі, рвані сни.
Важкі бої, довгі дороги,-
Ще доведеться всім пройти,-
До славних днів, до Перемоги,
Не всім відміряно дійти!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673655
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Ти диво дивне, зіткане зі слів,
Із вітру в полі, зоряного неба,
Із невловимих сонячних жалів...
Таку, як ти, обожнювати треба!
Ти пахнеш літом, сонцем, полином,
Ромашкою і м`ятою, і медом...
Твій аромат п`янить хмільним вином,
Ти пахнеш височінню, пахнеш небом!
Я б за тобою міг піти за край!
Де та межа, щоб не переступити?..
З тобою й в пеклі, мабуть, буде рай...
Таку, як ти, не можна не любити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673632
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Дощ. Скинь байдужості чорну вуаль,
Глянь і послухай, благаю,
Як із нутра вивергає печаль
Небо безкрає,
Як воно плаче, сопе, бубонить,
Злістю насичене зрана.
Небо живе. Йому також болить
Воїна рана.
З ока викрешує іскри-хорти,
Дихає важко і грізно.
Совість благає у владців знайти
Поки не пізно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673620
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Вітерець-пустун в гущі верховіть
Голосисту пташечку гойдає.
Я чекав дзвінка вже не першу ніч,
Та від тебе звісточок немає.
Чому в цім житті часто так бува
Чим дорожимо, те чомусь втрачаємо?
І стають порожні душі і слова…
Вічними в стосунках не буваємо.
Телефон дзвонив, телефон кричав,
Марно ніч тривожив та простори.
І лягла на серце німоти печаль
Та в думках лиш докори говорять…
Що таке зробив? Що не так сказав?
Чим тобі наніс душі образу?
Просто з плином часу непотрібним став.
Зрозумів цю істину не зразу.
Час своє зробив… із палацу мрій
Залишились лиш самі руїни.
Заблукала казка у печерах снів
До моєї не верне країни.
Принесе життя зустрічі нові.
Та колишнім я уже не стану.
Буде наче клин в сивій голові
Досвід пережитого обману.
21.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673610
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
У золочених відерцях
Барвистеє літечко
На коромислі веселки
Носить воду з річеньки.
Її сіє-поливає
Крізь сонячне ситечко,
Квіти й трави напуває,
І зеленим віничком
Підмітає пух сріблястий
Стрункої тополі.
Хай же всім приносить щастя
І добра доволі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673598
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Стоять собі старі дуби,
Суворі, мовчазні, гіллясті.
Скільки побачили вони
І лиха на віку, і щастя.
Колись під ними в давнину
Прощалась з козаком дівчина,
Коли він їхав на війну,
Щоб захищати Батьківщину.
Згодом вони стрічались тут,
Як повертався із походу.
У кронах все вітри гудуть,
Передвіщаючи негоду.
А як надворі день ясний
І сонце світить з високості,
Птахи злітаються до них,
Бо кличуть їх дуби у гості.
Послухати чудовий спів,
Розповісти легенду славну.
Ми з вами теж у тих дубів
Правди та мудрості навчаймось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673597
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
У надвечір’ї знову солов’ї…
Їх теплий спів у небеса вознісся.
Блукали Мавки – діви лісові,
Окраса чародійного Полісся.
Цвіт папороті знову Лукаші,
Шукали одинокі і щасливі,
Світились в небі ясно два ковші
І пугачі лякали галасливі…
Мавки не сплять ніколи в ніч таку,
А парубки шукають найдорожче.
І квітне папороть казкова в глушнику,
Що долю Лукашеві напророчить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673478
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 20.06.2016
Я шукаю твойого тепла,
Потребую твого розуміння,-
Все згоріло, згоріло до тла...
А у інших нема того вміння.
Як бракує твоїх запитань :
Чи голодна, чи тепло, чом сумно ?
Піднімися, коханий мій, встань,
Я вестиму себе так розумно.
Докохаю до самого дна,
Цілуватиму сиве волосся...
Ти пішов... Я зосталась одна,
Як не зібране з ниви колосся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673477
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 20.06.2016
Сіяв з неба дощ затято
І лягав на плечі знов і знов
А хотілось вічно так стояти
Дощ той проростив першу любов....
Приспів:
Голубим, червоним, райдужіло небо
Малювало казку нам обом
У цю мить і слів було не треба
Розцвітала перша та любов......
Вітер котив хвилі жовтим полем
Нагинав пшеницю він до ніг
Сіяв дощ і ніби мимоволі
Він любов, від сліз твоїх беріг
Приспів:
Небо розсупонилось нарешті
Вітерець змахнув своїм крилом
На моїх плечах твої кохані руки
Й очі колосилися теплом.......
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673442
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 20.06.2016
Відгуділи хрущі у садку за вікном
І вже червень крокує неквапно селом.
Відгорають на грядках суничні вогні…
Чом, скажи, моє серце, так смутно мені?
Часто небо затягнуте ковдрами хмар.
Наче десь, поза обрієм, чадить димар.
Та не холод осінній отруює дні…
Чом, скажи, моє серце, так смутно мені?
Вийду рано із хати, пройду до ставка.
Над водою туману завіса легка.
Через мить будуть сяяти роси ясні…
Чом, скажи, моє серце, так смутно мені?
Вже в далеке минуле від мене пішли
Ті, хто рідні душі незрадливій були.
Та не втрати чорнять мені світ у вікні…
Чом, скажи, моє серце, так смутно мені?
Вже любові вінка не знайти, не сплести,
Бо до берега щастя згоріли мости.
Десь з глибинки душі долинають пісні…
Чом, скажи, моє серце, так смутно мені?
Свого смутку причини у серця питав.
Тільки відповідь я в сьогоденні дістав.
Україна горить у злочиннім вогні
От від чого так смутно на серці мені.
Бідний люд, вже як риба, що б’ється об лід,
Не живе – виживає між безлічі бід.
Пожирають всі кошти ціни страшні…
От від чого так смутно на серці мені.
Є немало підстав мати привід журби.
На Майдані – ми вільні, в житті – ми раби.
Бо обрали не тих ми у владу собі…
От від чого щемить оце серце в журбі.
Нові втрати війни б’ють по кожному з нас:
Бога молимо ми по численних церквах…
Та не видно кінця цій гібридній війні…
От від чого так боляче в серці мені.
Важко зараз повірити в мрію ясну,
Що прийдемо в життя з летаргічного сну.
Тільки як нам без віри у щастя своє?
Якщо зрадим себе, то тоді хто ми є?
понеділок, 20 червня 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673419
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 20.06.2016
В торішньому листі,
покритому щедрою зеленню,
Сховала думки,
із надією, що загублю
Розсипані перли
твоєю рукою упевнено,
Слова і цілунки -
усе, що я досі люблю...
Вже ніч опустилася темна,
аби я не бачила,
Куди розкотилися
ті намистини життя...
І порвана нитка
не буде вже цілою, втрачена,
І попіл танцює,
бо наші спалив почуття...
Знов осінь притопче
і спогади, і звинувачення,
Снігами засипле зима,
та я знов розтоплю
Холодні колючі льоди,
бо у сні тебе бачила
І нашу весну,
і усе, що я досі люблю...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673411
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 20.06.2016
Мій батько до Берліна не дійшов --
Його підстерегла ворожа міна.
В могилі братській спокій він знайшов
Й осиротіли діти та дружина.
Дитяча пам*ять нібито чіпка,
Та батька я не зміг запам*ятати.
Бо плач від Похоронного листка*
Я чув, як був у віці немовляти.
В дорослості завжди хотів я знать
Про риси, що властиві були батьку,
Які в собі я міг би розпізнать
Між генів, що отримав я, у спадку.
Зі слів людей, що знали за життя
Його ще до загину в полі бою,
Містились в нім високі почуття,
Наповнені порядністю й любов*ю.
Любив він ту країну, де і жив,
Свою Украйну милу і рідненьку.
Він праведністю й честю дорожив,
Та віддано кохав він мою неньку.
Я відчуваю батька у собі,
Пульсують його кров*ю мої вени.
А за любов і волю в боротьбі
В мені відповідають його гени.
Тому, Вкраїно, рідная земля,
На мене покладися як на сина!
Тебе ж, дружино милая моя,
Люблю я і любитиму неспинно!
ПРИМІТКИ.* Похоронний листок -- письмове повідомлення
рідним, або близьким загиблого воїна про його загибель.
Вірш створено за мотивами вірша "Мій батько дійшов до Берліна".
Автор Шостацька Людмила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673268
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 20.06.2016
[i]Умирає любов від утоми, а ховає її забуття.
[b]Жан Лабрюєр[/b]
[youtube]https://youtu.be/CceD7HzX8ks[/youtube]
[i][b][color="#7a0976"]Коли ти стрів той юний погляд кароокий
й потупив очі соромливо вниз,
а там – трава, а там – незнаний світ широкий…
Й неспалений вогнем притулок одинокий,
без котрого тобі не обійтись;
коли удруге погляд стрів на випускному,
і обгорнув крилом обох той білий вальс,
а серце билось, мов чмелений метроном. І...
несила відвести убік очей, до втоми,
й лоскітним вам примарився аванс;
коли її нема, а думка жаско млоїть,
і там, де серце, – вакуум, діра;
коли все інше вас уже не непокоїть.
й не мариться ганебне щось в житті укоїть,
та слово від одухи завмира;
коли до тебе хіть опівночі заскочить,
й майне, як тінь, уявна насолода,
(вона – мов сонця промінь серед ночі!)
й згадаються у білім вальсі чари-очі –
за пам’ять ту велика нагорода;
а ще – коли на ум не йде в часи негоди
ніч-ч-чого, лиш отой єдиний шанс,
а вам – про інше щось і думати вже годі,
нехай у світлу днину чи у непогоду –
згадався той
останній
білий
вальс;
коли в якісь тяжкі для вас обох хвилини
скотилась по щоці поли́нова сльоза,
а думка та, немов з глибини вод перлина,
до ваших світлих днів все
лине… лине… лине,
БУЛО КОХАННЯ!
Й не проросте на ньому д и к а д е р е з а!
_______
…Усім нам личило б таке Кохання –
Злетіло враз –
й до самого
заклання…[/color] [/b]
19.06.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673205
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016
Немає радості, ой як немає,
І Свята Трійця не помагає …
Гинуть найкращі наші герої,
Навіть у свято убили троє.
І посіріло для мами літо,
І плаче небо, і чорні квіти…
Життя віднині - на до і після,
І недоспівана синова пісня.
19.06.2016р. Надія Таршин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673282
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016
О Турция! Прекрасная страна!
Здесь солнце, горы, пальмы и песок,
Здесь море голубое, облака
О колоритный сказочный восток!
Здесь девушки гуляют в хиджабе.
Пять раз на день звучит намаз.
Улыбки, дружелюбие везде
Все, как родных, встречают нас!
Здесь фруктов изобилие -
Бери! Ешь столько, сколько
пожелаешь!
Здесь быстро пробегают дни
Последний...
Украина нас встречает!
Фото автора ( Туреччина, Анталія з висоти пташиного польоту, 2016)
9.06.2016
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
Україна, м. Хмельницький
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673271
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2016
Кажуть, що мудрість приходить з роками.
А що таке "мудрість"? Чи знаєм ми самі?
Кого можем мудрим сьогодні назвати,
голих і босих, чи дуже багатих?
Чи тих, що все мало, у всьому потреба?
Що таке "мудрість"? Кому вона треба?
Що таке "мудрість"? Мало , чи багато?
Я бачу мудрість в очах у тата.
Її відчуваю у маминій ласці.
Я чую мудрість в бабусиній казці.
У посмішці вміє мудрість ясніти.
Її тільки в Бога можна заслужити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673242
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016
Неділя зелена в батьківській оселі,
Де дихає кожна зілинка теплом.
Були ми щасливі, були ми веселі,
Як клечання тихо скребло у вікно.
Церковнії дзвони просили на службу,
Лепеха п’янила раненько людей.
І гнали прикрашену з ліса худобу,
Допоки іще не змовкав соловей.
Раділи старенькі у кожній родині,
Звучали тихенько козацькі пісні.
Просили до столу завжди господиня,
Татусь наливав із легкої руки.
А клечання завжди, як диво мовчало,
Горіла лампадка в святому кутку.
Зеленеє свято, ми довго чекали,
Бо Трійця буває раз в рік на віку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673209
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016
В неистовой схватке сцепились два волка,
Летят клочья шерсти, и брызгает кровь.
За собственность прайда идёт потасовка
Расторгнута дружба, забыта любовь.
Ни тот, ни другой волчье мясо не любит –
Шакалам достанется жертва борьбы.
Но жадно впиваются в серые шубы
Клыки – исполнители волчьей судьбы.
За вас, травоядные, вся эта ссора:
За зайцев, тельцов, за овец и козлов.
Вы, мирные – подлинный камень раздора.
Их драка за то, чтобы пить вашу кровь!
Они любят ваши тела молодые,
Ведь вы – так смиренны и очень вкусны!
Глупы, безоружны, как рыба – немые,
От сочной травы – аппетитно жирны.
Но так ли уж нужно быть волчьим обедом?
И собственных деток растить для волков?
Всмотрись в свою пасть! Средь резцов-травоедов
Ты вдруг обнаружишь две пары клыков!
Пора уже Агнцу во Льва превращаться,
Включи и волчатину в свой рацион.
Зачем пред волками тебе пресмыкаться?
Ты – Царь всех зверей и в борьбе - Чемпион!
Пусть псиной воняет в зубах волчье мясо:
Не брезгуй расправой, исполни свой долг!
Пора ликвидировать хищную рассу:
Хороший волк – только растерзанный волк!
Я не призываю "мочить" олигархов:
Их мясо – не в теле, а в жирных счетах,
В трёхпалубных яхтах, в коттеджах монархов,
А кровь – в беззаконных, преступных делах.
Убей раболепие в собственном сердце,
От жажды к свободе – блеск острых клыков.
Пусть в Львиных сосудах стучат килогерцы,
Войдя в резонанс – в свет грядущих веков.
Расправь свою спину, и выровняй шею,
Встряхни Львиной гривой, издай грозный рёв!
Признай боль народа бедою своею,
И властью Царя истреби мир воров.
7.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569447
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 18.06.2016
Вчора вечором шаленствувала у всій красі неймовірна гроза і аж до самого ранку! Небо все було в блискавках з громами і проливним дощем, електрику вимкнули на всю ніч! надихнуло...
Дождь проливной, небо в тучах, затянуто...
Серость и мрачность, сырая вокруг...
Молнии громом и страхом нагрянули,
И капли по крыше - пронзающий звук...
Бушует и воет, красуется буря!
Волнами ветер, прибоями хлынет...
Дождь... Листья деревьев, под тяжестью хмурясь-
В порыве гроза... все никак не остынет...
Тихо, темно... небо в тучах затянуто...
Гром! Молнии вспышка, пробьет небосвод...
И нервы природы, как сталью натянуты -
То бури последний, прощальный аккорд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673047
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016
Дугою вигнулась веселка -
Барвиста арка в тихий рай,
Верба схилилася низенько,
В ріці свічадом – небокрай.
Дощі умили буйні трави
І вітер стомлено притих,
Пішли у ріст малі отави
В проміннях сонця золотих.
Сім нот мелодією тиші
Так веселково обнялись,
Кохання нам поему пише,
Ставок із зорями розливсь.
Тут перешіптуються квіти
І мак за нас почервонів,
І ми – одні у всьому світі,
Ще не знайдем потрібних слів.
Десь розкотилися намистом,
Злетіли, мов кульбабчин пух,
І ми дорогою врочисто
Виходимо на долі круг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673040
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016
Суперник Тайсона по рингу занедужав,
загроза зриву бою нависає.
Організатори захвилювались дуже,
заміну хворому усі мерщій шукають.
Коли до матчу залишалися хвилини,
щоб хоч би якось там зарадить горю
порадив один вуйко з полонини –
у ринг поставити з м‘ясного ряду Борю.
Пообіцяли хлопцю півмільйона,
якщо він вистоїть хоча би перший раунд.
Погодився і вистояв нівроку,
хоч думали всі лише про нокаут.
Ще загадали Борьці стільки ж рівно,
якщо м‘ясник і в другому не ляже.
Не ліг, всі в шоці! Ще „лимон“! – надривно,
Як третій вистоїш – хтось із начальства каже.
І тут в Бориса враз перекосило рожу,
не бачив я таких, хоч вже давно живу.
Він процідив – ні, більш стоять не зможу,
я зараз того Тайсона порву!..
17.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673011
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2016
Скільки в світі є жінок
Чудових на вроду,
Ми ж з чарчиною удвох,
П"ю, неначе воду.
Захмеліє голова,
Мов від поцілунку,
Серце стука й виліта,
"Причастившись" трунку.
Уже маю таку звичку:
Як хильну я лишку,
Не дивлюся телевізор,
Не цікавить книжка.
А на подвиги все тягне,
Наче Геркулеса,
Усю ніч пригод шукаю
І "кручу колеса".
Де й кого це зачепить,
А може й побити.
То дарма, що люди сплять,
Хочуть відпочити.
А на ранок голова
"Гуде", наче вулик,
Значить треба наливать,
До дна пити буду.
Стане легше на душі
Зразу й веселіше.
Нащо жінка вже мені?
Чарочка миліша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672889
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016
А ті стежки, де бігало дитинство,
Чагарниками заросли давно,
Літає там лиш хуліган-вітрисько
І спогадами стука у вікно.
Немає із суницями галяви,
Там зеленіють сосни молоді,
Та перешіптуються верби кучеряві,
Що вже не можна й вмитись у воді.
Ставок же теж заріс і замулився,
Та жаби кумкають, а були ж коропи,
Листям засипало і лісову криницю,
Вже не згадать коли хто з неї пив.
Бо нікому почистити джерельце,
А молодь про криницю ту й не зна.
Дитячих років озивається луна -
І щемом відгукнеться в моїм серці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672886
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016
Річка часу невпинно пливе,
Із собою навік забирає,
Що сьогодні та завтра живе.
Та от тільки душа не вмирає.
Щоб з минулим не рвати зв’язки,
Щоб з усім дорогим довше бути,
Вона в пам'ять мотає клубки...
Ну, а потім - живе незабутнім.
Так і я: в сьогоденні важкім,
Де недуги та слабість доймають,
Все пірнаю у пам’яті дим,
Звідки різні клубки вибираю
Вибираю здебільшого те,
Що колись мою душу зігріло,
Що як літо цвіло золоте
Птахом щастя у дім прилетіло.
Хай недовгим те щастя було:
Як синиця ховалось у жмені…
Діамантами в росах цвіло,
Босоніж прибігало до мене,
Із кульбабок віночка плело,
Щоб прикрасити коси дівочі…
Бо ж у мрії назавжди ввійшло
І тривожило сни серед ночі.
Ще є там заповітний клубок:
Нова зустріч і радість остання.
Мов за потягом хриплий гудок,
З молодими літами прощання.
Чи з тобою прощаюся? Ні!
Ти у серці царюєш і досі
Хоч при зустрічах миті тісні,
Та і ноги давно вже не босі,
Бо на литках жахливі вузли
Проступають, страждання даючи.
Тільки очі такі ж, як були:
З романтичним серпанком, жагучі.
Та ще крила турботливих рук,
Як раніше, розкритись готові.
Іще ніжності милої звук
У жіночій вчувається мові.
Отака ти, яка зараз є:
З-поміж сотень знайомих – єдина!
Як останнє кохання моє,
Найдорожча для серця Людина!
17 червня 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672873
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016
Опівнічна колискова
лине навкруги.
Сплять долини і діброви,
річка й береги.
Спить тихенько сич на гілці
і золуля спить.
Лиш комарик на сопілці
пісеньку дзижчить.
Зорі темне небо вкрили,
не шумить лісок.
Тихо. Вітер свої крила
склав, та колосок
в полі чистім достигає
посеред братів.
Ще й рулади вигравають
сотні цвіркунів.
Вийшов місяць із-за хмари,
став поміж зірки.
Загорілися Стожари
посеред ріки.
Запалив у небі свічку
чарівник-рогач.
Виграє в мілкім потічку,
ніби хоче вскач.
Вже під ранок впали роси
на поля й луги,
на долини і покоси…
Це їй до снаги
чарівниці темній нічці.
Хоч далеко день,
та все блідший місяць-свічка,
вже не чуть пісень…
Скоро легінь-ранок прийде,
Схід пополотнів.
Незабаром й сонце зійде
з-за рясних хлібів.
15.06.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672856
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016
Любов не потребує маси слів,
Якихось виправдань, а чи пояснень,
Любов - це перехрестя двох світів,
Це – суміш благовіщень і покращень.
Любов не потребує виправдань,
Ні слів, ні клятв, ані божінь,
Це шлях важких випробувань,
Де я - одна і ти – один.
Любов – картинка без пояснень,
Вона – любов і в цьому суть,
Любов – свобода без ув’язнень,
Коли: сьогодні, вдвох і тут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672840
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016
[i][color="#3300ff"][b]На віях тиші -
мерехтить роса ,
Ступив на землю
теплий , літній вечір...
І пахне
матіолою краса
І обіймає
ніжністю за плечі.
Дрімає стежка ,
що веде в садок ,
Шепоче , наніч ,
вітер квітам казку .
А хтось на небі
засвітив зірок...
Спасибі , літній вечоре ,
за ласку .[/b][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672806
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016
А день умив біленьке тіло,
М’яким обтерся рушником,
Ліг на хмарину, що летіла,
Відбув за пруг, повитий сном.
Свят-місце довго не буває
Порожнім. Вийшла пава-ніч.
Взяла ножа, зірки стругає
І розкидає навсібіч.
Зліпила місяця із глини,
Покрила злотом - маяк.
Хай спить, на чари вдатна, днина.
У ночі магія своя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672790
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 17.06.2016
Не дивина. Що уві сні люблю,
те і жалію, і усе прощаю.
О те минуле! Я і досі сплю,
коли тебе із вирію чекаю.
І досі ми обоє у кіно
далекої дитячої країни
чекаємо зачаєно години,
яку уже омріяли давно.
Але усе дає єдина мить.
І не тому душа моя болить,
і у юрмі тебе одну шукає.
Усе ще любо-дорого мені,
коли не наяву, а уві сні
осиротілу душу обнімаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672784
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 17.06.2016
Мовчи, сиди… Земля волає,
А небо хмари нахиляє,
Щоб захистити від усіх...
І гріх, і сльози, й дикий сміх…
Щурі повзуть захвацько вгору,
Послав нечистий сили впору –
Історію змінити треба,
Отож і пхаються до неба…
Списати сторінки квапливо
Шкарадним почерком, зрадливо
Ввійти у майбуття героєм,
Дарма, що з нечисті конвоєм.
Продажні нині верховодять
І, відповідно, зло лиш плодять.
Начхати їм на душі Божі,
Бо в них – Мамона й гроші, гроші…
Історію москвин міняє,
Від зла, брехні наш Край страждає,
Гріхів набралося доволі,
Життя – як той полин у полі…
Рве землю під собою слава,
Чомусь потрібен всім Варава.
Щоденно Правду розпинають...
Сліпі, глухі, а чи не знають?
Все глибше тріскає земля
З протесту, бо зжирає тля…
В розломах змінених історій –
Анклави… Поділ акваторій…
16 червня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672780
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 17.06.2016
В волошкове небо дивляться волошки,
Заплітає коси пшеничне колосся.
Усміхаюсь сонцю - не біда, що зморшки,
Бороздять обличчя і не все збулося.
В соняхах під тином загубились мрії
І роки з птахами в вирій відлетіли.
Курним шляхом йду я - обважніли вії,
Перехрестя долі хрестом наділили.
Ангел за плечима, на вустах молитва,
Хрест уріс між ребер та із тілом злився.
Ступну в невідомість босоніж, там бритва,
Защемила душу...Усміхнусь...Скорюся...
16.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672771
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Живемо якось і не ми одні
у горі нарікаємо на біди.
А як мені радіти чужині,
яку мені нав'язують сусіди?
Єдинороси – золота орда!
Як бути із такими наодинці?
Ви любите собаку і кота,
але ніде й ніколи – українця.
Вдираєтесь в мечеті кримчака,
втираєтесь оманою в довір'я.
Ну що ви є за нація така,
якщо не ниці покидьки Батия?
Які ви зайві на моїй землі,
злодії-завойовники, мат-роси!
За що вас поважати, москалі,
якщо ви в Україні малороси?
Ви любите і сало, і торти,
і Бога ...оскверняєте ділами.
Які ви свині, нехристи-брати
та ближні-вороги парафіяни.
Воюєте до самої межі.
Але язик об'єднує у стадо.
Які ви всі обмежені й чужі,
манкурти, яничари, колоради.
І не даєте відліку собі,
які ви українцями високі.
Які ви одинакові – тупі,
мої іноязичні й косоокі.
Ще є «Айдар» і, ніби, є «Азов».
А думаєте, що рятує неньку
неуловимий Шаріков-царьов
чи недобитий Швондєр-симоненко?
Що не фігура, то Наполеон!
Не сліпнуть очі і не в’януть вуха,
що мафію очолює Кобзон,
а Думою орудує Валюха.
Які у вас державні солов'ї!
І як вас очаровує лукавий
облесною натурою вужа.
Які ви до оскомини свої,
володарі украденої слави,
романтики сокири і ножа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672729
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Навіщо повертаються птахи?
От і жили б собі у теплім краї.
Долаючи весь час оті шляхи,
Летять невтомно міцнокрилі зграї.
І чом би не лишитися отам?
Де більше сонця, гнізда будувати.
Бо батьківщина тут! Тут їх небесний храм!
Тугу за рідним важко вгамувати.
А як же люди, що живуть на чужині?
Що бачать в снах? До чого вони прагнуть?
Птахами що літати перестали бачаться мені
І по землі свої чудові крила тягнуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672699
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Всіх приспала ясна нічка. Всіх приспала.
Сама сіла на місточку. Задрімала...
Побачила річка нічку та й притихла.
Побачила калинонька - шумить стиха.
Побачили нічку зорі ... мерехтять.
Стали чисте, ніжне срібло розсипать.
Ллється, ллється срібло чисте та й іскриться.
Ніжній нічці на місточку добре спиться.
Тут на березі високім клен зелений.
А в кленочка молодого лист різьблений.
Тому й солодко так спиться... Задрімала.
Бо себе в його обіймах уявляла.
Закохався той кленок давно у неї.
Все до ніг її він сипле лист різьблений.
До душі і їй кленочок той веселий.
Ой, як любить, коли тут він, біля неї!
А прокинеться - сорочку (не всім знати)
Стане золотом кленочку гаптувати.
А тепер... приспала нічка всіх, приспала.
Сама сіла на місточку... Задрімала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672697
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Зорій, моє місто над Бугом,
Вдихай аромати красот,
Ти стало мені вірним другом,
Мозаїко дивних висот!
Ти – юність моя й моя зрілість,
Літопис нелегких доріг,
Ти – серця тепло й його милість,
Ти – часу невпинного біг.
Хмельницький! Проскурів!Любове!
Рости, розквітай, молодій,
Мій саде чарівно-бузковий,
Букет сподівань і надій.
До тебе ведуть всі дороги
І стрічкою в’ються привітно,
Молитимусь завжди я Богу
Тобі щоб жилось зореквітно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672654
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Почекайте літа, не біжіть…
Я прошу вас кохані заждіте?
Те що мав, із собою візьміть…
А що матиму, нам залишіте.
Ще надії попереду всі…
Хоч моя Україна безкрила.
Та я вірю, побачу в красі…
Доки є ще у мене вітрила.
Моє серце неначе в труні…
Як болить же мені за державу.
Ой, як хочеться жити мені…
Її славу побачить по праву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672588
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Хто мав би у тюрмі сидіть давно,
Говорять з тими, що сидіти мали б зараз -
«Договорняк у Мінську» — то гівно,
А Україна стогне у пожарах.
Там Кучма й Медвечук танцюють краков'як,
Майдан і патріотів там катують,
А в Раді повно масних рил і срак,
Чорти оті, як в пеклі бенкетують.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672570
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Спочатку оригінал...
Невже ж, невже…
– Невже ж, невже, – питають у селі, –
на небі Бог, але не на землі?
– Невже ще розкошують у містах?..
Жирують – нечестиві. Саме так.
Живуть пани і животіє люд.
Вкраїнонько, о, скільки ще іуд!
Невже, невже покинув нас Господь?
Дажбоже рідний, не барись, приходь.
І кожного прости чи покарай.
Хай в Україні буде справжній рай.
ID: 540510
Рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата надходження: 30.11.2014 19:38:49
© дата внесення змiн: 30.11.2014 19:38:49
автор: Олександр ПЕЧОРА
Покарання
О, Боже милостивий, сотвори нам чудо
і покарай кацапського Іуду,
який дає накази у братів стріляти,
з вини якого плачуть батько й мати!
А заодно ти покарай також
проклятих олігархів і вельмож,
зрадливих генералів і суддів -
від них народ наш зовсім зубожів!
Але народ наш вже не той тепер
і що робити треба врешті він "допер"!
Якщо "верхи" не хочуть провести люстрацію,
народ невдозі зробить їм кастрацію!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540582
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 15.06.2016
Слізьми печалі вмилась Україна,
Шовкові коси попіл притрусив,
Страждала...та не впала на коліна,
Ніхто її зламати не зумів.
Вже багатьох синів похоронила
І душу оповила у печаль,
Але свободу й волю захистила,
Мов загорнула трепетно в вуаль.
Пройдуть роки, історія здригнеться,
Про тебе знатимуть усі і все,
Лиш тихим смутком в серці озоветься
Той біль, що славу й велич принесе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672282
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Тече ріка мого життя,
Між вербами звивається,
Спокійна, тиха течія
В бурхливу розливається.
Тече ріка мого життя,
Тече у світ, буруниться,
Куди спішить й сама не зна-
Ой,так далеко юність вже.
Виходить часто з берегів,
Шумить - буяє повінню,
Немов шукає тих доріг,
Що щастя-долі сповнені.
Роки мої ,як та ріка,
Мені не зупинити їх.
Безмежний світ, що в мене є,
Завжди- завжди любитиму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672557
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
В Україні йде війна...
Хлопці полягають,
Когутці- чепуруни
Спідниці вдягають
Йдуть ходою чи парадом
У Києві-місті...
Сипле перли диявол градом...
Клоуни розлізті !
Гей, Європо, подивися -
Ідуть демократи...
Звідки нечисть ця взялася
І хто її мати ?
Поміняв орієнтир
Чи такий удався ?
Та народ такого ганчу
Одвічно встидався.
Як природа на тобі
Збоченцю спочила,
Молись Богу за свій рід !
Граблі в руки й вила !
Відпрацюй і відмоли
Гріхи роду свого,
Україну відбирай
В окупанта твого !
Подуй, вітре, буйнесенький
На мою Вкраїну :
Зціли рани, здуй гидоту
І загладь руїну.
Простіть сини,України,
Що життя віддали,
Що очільники Вітчизни-
Збоченці-вандали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672551
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
- Живи! - шепоче вітер.
- Живи! - співа вода.
Життя - воно ж невічне,
І тільки раз бува...
В житті усе буває:
Любов і гіркота,
Лиш той життя пізнає,
Хто вірить в майбуття.
-Живи! - ясніє сонце,
-Живи! - вторить земля.
І промені в віконце,
І пісня окриля.
Життя таке чудове,
Дива в нім є й краса.
Лиш треба вірить в Бога,
В природу й небеса.
- Живи! - моргають зорі,
Озера і моря,
Відступлять болі й горе,
Якщо в добрі душа.
Життя дає поради,
І підлість відступа,
Та не прощає зради,
Коли душа глуха.
- Живи! - шепоче літо,
Йому вторить зима.
Якщо сумління чисте,
В добрі буде душа.
Життя тоді прекрасне,
Коли чиста душа.
А чесність і порядність,-
Зло й гнів перемага.
- Живи! І будь щасливий,
А ще: люби життя.
То виростуть і крила,
І віра в майбуття.
Життя дарує радість,
Коли душа співа.
І не прощає заздрість,
Якщо душа німа.
- Живи!- пульсує вітер,
- Живи! - співа вода.
- Живи! - і Небо кличе,
І Простір, і Земля!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672549
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Ще додам колискову, може у когось є ще маленькі дітки. Ця колискова на популярну колись мелодію "Беса ме мучо", яка до речі є рекордсменом популярності, бо існукє вже більше 100 (ста) років.
Колискова
Спи малий, темно на дворі,
сплять вже у лісі маленькі звірятка й пташки,
спи малий, місяць і зорі,
світять на небі і дуже втомились батьки.
Спи мій малесенький, спи мій ріднесенький,
спи моя радість засни,
хай відпочинуть і ручки і ніженьки,
хай сняться радісні сни.
Спи малий, спи мій маленький,
хай тобі сняться до ранку казкові сни,
спи малий, спи мій рідненький,
знов дочекались ми сонця, тепла і весни.
Спи моє золотко, спи моє сонечко,
спи янголятко моє,
зранку загляне нам сонце в віконечко,
все нам розкаже як є.
Спи малий, темно на дворі,
сплять вже у лісі маленькі звірятка й пташки,
спи малий, місяць і зорі,
світять на небі і дуже втомились батьки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672536
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Ніхто Волинь ще не любив, як я,
Така напевно доля її сина,
Тут край мій рідний, тут моя земля,
Вона квітуча і вона єдина.
Озера плещуть тихо в береги,
Ліси співають соло про тумани,
Льони, як небо, в полі зацвіли,
Неначе гоять в маках свіжі рани.
Ніхто Волинь ще не любив, як я,
Цвіти, сестра голубоока й далі,
Для нас ти мати – рідна і одна,
Що одягла калинові коралі.
Тобі без смутку жити у віках,
На те ти маєш, перед Богом право.
Волинь моя, моя свята земля,
Голубоока квітко, золотава!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672402
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Де берегів високі кручі,
де сіро-синіх плескіт хвиль.
Сидів на камені могучий
козак на прізвисько Кисіль.
На березі пустім під дубом,
в задумі все його чоло.
Сидів один і думу думав,
що буде далі, що було…
Як в цьому світі білім жити,
де зло панує і обман.
Дивився він на спіле жито,
як тихо стелеться туман…
Як в річку сонечко сідає,
щоб завтра вмитим вийти знов.
А серце спомин розриває,
журба, ненависть і любов.
Пригадував він рідну хату,
і матінку біля воріт.
Як забирали у солдати
і плакав весь кріпацький рід.
Як пробирався він ночами
на Запорожжя до братів.
За мужніми яких плечами
повірити в добро хотів.
Ще пригадалися походи,
як він ординців воював.
А ще п‘янка дівоча врода,
тії, яку колись кохав.
Та не судилося побратись
і стати з нею на рушник.
У край далекий розважатись
погнав кохану кочівник.
Вона там й згинула навіки,
не повернулась до села.
Числу знущань не знала ліку,
та душу вірну зберегла…
Сидів отаман в чистім полі
і планував новий похід.
За волю і щасливу долю
він поведе козацький рід.
15.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672399
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Чорні брови дарувала мати,
русі коси дав батько мені,
ще обоє учили співати
і веселі пісні, і сумні.
Як щасливе дитинство згадаю,
то черешню я бачу в цвіту
у зеленім шевченківськім краї,
свою неньку струнку й молоду.
Я думками в часи ті полину
у село, що втопало в садах,
пригадаю бузок і калину
та дві вулиці в пишних хлібах.
Пробіжуся старими стежками
від ставка аж до Терси і в гай,
потім луками поміж стіжками,
де цвіли ковила й молочай.
Вже немає давно ні хатини,
бо убили совіти село,
та у серці мала батьківщина
і усе, що в дитинстві було.
У сімнадцять пішов я по світу
щастя-долю для себе шукать,
зміг давно вже здобути освіту
і у місті людиною стать.
Та куди б не закинула доля,
все ж були у душі вони й є -
ті дві вулиці посеред поля,
те Шевченкове рідне моє.
14.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672398
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Мамо, не плач, я повернусь весною
( присвячую матерям загиблих героїв)
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Що слово бабуню вже не буде твоїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. I любив Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
Оксана Максимишин-Корабель
12 лютого 2014р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479241
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 15.06.2016
Учись и старайся,гордись .умиляйся.
Пой,улыбайся,дружи и общайся.
Пиши,наслаждайся.работай.твори!
Думай ,слушай,смотри,говори!
Танцуй,обнимайся,смейся,купайся,
Прыгай,беги,плыви,кувыркайся!
Кричи и стучи,играй и люби!
Радуйся жизни,красиво живи!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672385
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Рано - рано спозаранку,
Вишивала вишиванку.
А в узорах самоцвіт…
Веселковий дивоцвіт.
Наче луг на виднокрузі,
Як квітник, що у матусі.
Наче небо, що безкрає,
Кольорами розцвітає.
Подаруночок синочку,
Вчора випрала в ставочку.
Хай синочок мій зростає,
Вишиванку одягає.
Душу в нитку свою клала.
Вишиванку вишивала.
Синю... білу наче сніг,
У небесний оберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672355
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Мить щастя!.. Усього єдина мить,
Мов запізнілий подарунок долі...
Чому ж серде́нько болісно щемить,
Немовбито карається в неволі?..
Ця мить! Медово-ба́жаний момент
Хвилинощастя!.. Та чому солоний
Лишився присмак? Розкришилась вщент
Надія!.. Чи ж душа не охолоне?..
О се́рденько, чи варта крихта-мить
Гіркої жертви в запізнілу осінь?..
Це схлипи долі... Слі́зьми відшумить
Миттєвий спалах, що... палає досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672323
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Любовь
не Должность
и не Званье,
а роль
Заглавная
в судьбе.
Минуя разум,
подсознанье,
диктует
каждый шаг
к тебе.
Нельзя уйти
и отказаться,
её нельзя преодолеть,
Любовь,
Безмерное
Пространство,
от Слова
Жизнь...
до Точки
Смерть.
Я пропитаю Мир собою
и излечу от злобных вьюг.
Не совершенство,
грёз не строю.
Я твой надёжный
Добрый
Друг.
[b]наталія калинавільний - переклад
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672405[/b]
[b]ID: 348416
Рубрика: Стихи, Лирика
дата поступления: 05.07.2012 22:34:47
© дата последних исправлений: 23.10.2014 19:31:01
автор: Янна[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672316
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Тихою, доброю пристанню
Називала тебе я завжди,
І що б не ставалося з нами,
Я знала , - чекаєш ти.
Ти вмів, як ніхто, зігріти
І дати пораду усім...
А як ти умів розуміти!..
Без винятку... всіх в світі цім.
Ти вмів зі смаком оцінити
І слово розумне сказать,
Та важко, чомусь, було жити
"Докупи усе позбирать"
Такого тепла і любові
Так мало людей дають...
Чому, милий Боже, ці люди
Так скоро від нас ідуть ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672311
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Любов і шану, поклін і честь
Віддати хочу матерям планети
За той важкий почесний хрест,-
Для вас, матусі, всі сонети.
Ковдрою туману, з глибини століть,
Ти ідеш до нас, Маріє - Мати,
Твоя любов і біль стоїть
Стовпом страшного горя-втрати.
Не дай, Всевишній, пізнати біль,
Котрий понесла Ти ,у вічність, Діво,
Твоя любов закрила гнів
І нею Ти створила диво !
А хто із тих, хто на землі
Терпіння має більше, аніж мати ?
Лише вона дітей своїх
До скону віку буде ждати.
Пояснень, слів чи ще чогось
Вона не буде в тебе вимагати,
Бо в матері, спитай в когось,
Уміє серце відчувати.
Те серце мами, що стільки раз
Від нас образами вмивалось кров"ю,
Прощало сотні-сотні раз,
Бо це є те, що названо любов"ю.
Любов та вічна,- ранок чистий,
Усмішки щирість, молитви плач,
Вогонь незгасний , променистий...
За все, матусенько, пробач !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672306
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2016
У венах кров, як вир бурлить,
Вогонь гарячий ринув в п’яти.
Кортить тебе в собі спалить...
Щоб зцілувать твої принади.
Дай притулю до себе знов,
Знов запалю твої бажання.
Віддам усю свою любов...
Себе поклавши на заклання.
Чи то за покликом богів,
Чи то за подихом любові.
Сплелись в єдине ми без слів…
Птахи замовкли у діброві.
Заклекотав у венах струм,
Я розплітав шовкові коси.
Чи нам на спокій чи на глум...
Знов закипали в долах роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672299
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Ясне сонце вже зігріло річку й луг, і поле, і зелений гай.
Тут мене чекає моє щастя, бо шепнуло тихо: " Відшукай!"
А тут три дороги... та знаю,куди йти.
Де шукати щастя. Як знайти!
А тут три дороги, та знаю, куди йти.
Де шукати щастя. Як знайти!
Ось волошки ніжні розцвітають, понад річкою і я піду.
Знаю, своє щастя синьооке тут, на березі ріки, знайду.
А тут три дороги... та знаю, куди йти.
Де шукати щастя. Як знайти!
А тут три дороги... та знаю, куди йти.
Де шукати щастя. Як знайти!
Де ромашки білі при стежині, через житнє поле перейду.
Своє щастя ніжне, кучеряве серед жита в полі я знайду.
А тут три дороги... та знаю, куди йти.
Де шукати щастя. Як знайти!
А тут три дороги... та знаю, куди йти.
Де шукати щастя. Як знайти!
Як по третій я піду дорозі, заведе вона у зелен-гай.
Тут шепне мені веселе щастя:" Де кущ калини пишний - зачекай!"
А тут три дороги. А тут три мости.
Знає моє щастя, куди йти!
А тут три дороги. А тут три мости.
Куди хочу - з щастям можу йти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672295
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Високая, тополенька,
ген, за селом стоїть.
До неї йде дівчинонька,
зажурена спішить.
На личеньку білесенькім,
сльоза не висиха.
Немає її милого,
серед живих- нема.
Була ж вона щасливая,
коханою була.
Та доленька журливая,
її в полон взяла.
Колись же було весело
і сонячно їй жить.
Тепер у неї серденько
і ниє, і болить.
Немає більше милого,
коханого нема.
Забрала чорнобривого
розлучниця війна.
Тополенько, голубонько ,
що ж дівчині робить?
Вже не проснеться миленький,
ну як без нього жить?
Мовчить сумна тополенька,
лиш гілля нахиля.
Співає десь пташинонька,
жалю ще добавля.
Дівчинонька, голубонька
вже й сліз не витира,
серденько ледь-ледь стукає,
від туги завмира.
Схилилась до тополеньки,
до неї припада.
І молить Бога й доленьку,
щоб згинула війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672288
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Неслухняне мишенятко
Жило-було мишенятко, мало маму, мало й татка,
Разом жили у норі, що зробили у дворі.
Гарне було мишенятко, і раділи мама й татко,
Лиш одне було погано було дуже неслухняне.
Піде мама по зернятка, робить шкоду мишенятко,
То у двері виглядає, то віконце відкриває,
А то вискочить у двір, де живе пухнастий звір.
А до цього слід додати, що крім цього мишеняти,
Жила кицька у дворі, мала гострі пазурі.
Мама й тато кицьку знали, і не раз попереджали,
Як не має мами й тата, не виходити із хати.
Кицьку Маньку добре знали, просто так не дратували,
Знали всі сердита киця, з нею краще не свариться.
Полюбляла киця вранці танцювати свої танці,
Як спіймає горобця, грає з бідним без кінця.
То підкине, то підбросить, то в зубах по двору носить,
Знали всі у тім дворі про котячі пазурі.
Нерозумне мишенятко, не хотіло слухать татка,
І хоч гарні вушка мало, все повз вуха пропускало.
Якось вранці мишенятко, що не слухалося татка,
З нірки вискочило в двір, а йому назустріч звір.
Кицька Манька проспівала:
- М-я-я-в! На тебе я чекала,
Час сніданку підійшов, дуже вчасно ти прийшов.
Заволало мишенятко: - Ой, рятуйте, мамо, татко!
Тільки вийшов я у двір, як напав на мене звір.
Чемно мовив: - Добрий ранок!
Щось казав там про сніданок,
Тож рятуйте від біди, буду слухатись завжди.
Як почули мама й татко, що волає мишенятко,
Зразу кинулись туди, рятувати від біди.
Знав татусь і миша-мати вдвох їм кицьку не здолати,
Тож зібрали ще мишви, що не видно і трави.
Рятувати мишки долю, ще прибігли й миші з поля.
Чималі вже мали сили, ще на поміч запросили,
Пса сусідського Полкана, щоб дав киці прочухана.
От прибігли всі у двір, там де був пухнастий звір.
З мишенятком в квача грає, то відпустить, то спіймає,
Грає киця, аж мурчить, мишенятко лиш мовчить.
Р-р-р-гав! – промовив пес Полкан, – Буде тобі прочухан.
Добре кицю тебе знаю і давно спостерігаю,
бешкетуєш у дворі, від зорі і до зорі.
То горобчика спіймаєш, то дитину налякаєш,
Віддавай нам малюка, бо намну тобі бока.
Кицька Манька затремтіла й мишенятко відпустила.
І не думала пручатись, – Я хотіла лиш погратись
з мишенятком у квача, він чомусь почав кричать.
Забирайте вашу мишу, у дворі хай буде тиша,
Мишеня хай місце знає, маму й тата поважає,
А як виросте у мишу…. поговоримо пізніше.
З хижим блиском у очах, зникла Манька у кущах.
Рада мама, радий татко, врятували мишенятко
Від котячих пазурів, звір страшний його не з’їв.
З того часу мишенятко маму слухає і татка,
Як немає мами дома, ве відчинить він нікому.
Добре мишка пам’ятає, як з мишами кицька грає.
Любі хлопчики й дівчатка, маму слухайте і татка,
Будьте чемними завжди, і не буде вам біди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672276
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Я тебе відпускати не хочу,
Поведу по стежках наших снів,
Наші ночі, хто їх напророчив,
Мить кохання принести зумів?
Не відміряти щастя ночами,
Я хвилини зупиню у снів,
Що це було, щось сталось між нами?
Щось здійснилось, де світ весь зомлів.
Чую голос, твій голос пророчий,
Що жаринками тіло обпік,
Де вдивляюсь в твої, милий, очі,
Наших снів не забути повік.
Лиш одного такого жаданого,
Без якого нема вже буття,
Вип'ю чашу із рук я коханого,
Божевілля прийму за життя.
Прийму все, що в коханні палає,
Вогник щастя пробудить життя,
Чом так скоро, коханий, світає,
Чом у сни вже нема вороття?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672261
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
[b][i][color="#9900ff"]Чудовий , літній ранок розбудив
Троянди вмиті чистою росою.
Серед троянд любов сумну зустрів,
Що милувалась їхньою красою.
Куди ішла , чому зовсім одна ?
В руках букетик ніжних незабудок,
Засмучена така , ішла вона
Туди де він - її любимий смуток.
Несла для нього ніжні почуття,
Тривожної душі тепло і квіти...
Всевишній їй подарував життя
І примхи долі навчена терпіти.
Троянди залишилися цвісти ,
Вона пішла з букетом незабудок
В далекі і незвідані світи -
Туди де він , її любимий смуток.[/color][/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672236
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Літо, літечко прийшло! Все навколо розцвіло!,
Прийшло в квітах і у травах, та й згубилося в отавах,
Дощиком умилося , росами скропилося,
І на сонце яснеє ніжно задивилося.
Сонечко всміхається , літо задивляється,
Мружиться від променів ясних,
Бджілки і метелики в травах розігралися,
В холодочку берега весь цей рій притих.
Річка в"ється стрічкою , птаство понад річкою,
До водички хочеться в цей спекотний час,
Щоб води напитися й трошки освіжитися,
Бо сонечко літнєє ,ой , пригріло нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672230
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Краще жити на природі,
Не дарма так - у народі.
Від цієї красоти
Нема поряд самоти.
То метелики, то бджілки,
То пташа летить до гілки,
Там лякає жаб лелека,
Ку-ку стелиться далеко.
Лебідь ріже срібне плесо,
Цвіркунець щось тихо бреше...
А в бетонних стінах сумно:
Коли всі красоти дружно
Гріють душі, світять в серці
Жить на поверсі не першім.
Там або екран блакитний
Час рахує непомітно,
З головою - в інтернет,
Попадешся до тенет.
Не танцює там царівна
З вітром, квіточка чарівна,
Не п’янить садовий квіт
Міста цей бетонний світ.
Краще – в поле, чи садок.
На село беру квиток!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672190
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Заспівай, матусю, заспівай,
Як було тоді колись в дитинстві,
Сизая голубонько моя,
Хто поверне дні оті чудесні,
Коли пісня, усмішка твоя
Й руки працьовиті душу гріли?
Образ твій, як сонечко сія,
Ти ж, мов ангел, моя рідна, мила.
Бо застерігаєш скрізь від зла
Та від вчинків необдуманих спиняєш.
Хоч душа давно на Небесах,
Ти зі мною поруч завжди, мамо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672181
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
І огнивом строфа його буяє! (Присвячено Поету…)
Поет… він хто? Творець, мислитель!
У римах – душ людських цілитель!
І огнивом строфа його буяє –
Серця у хуртовину зігріває!
Поет – філософ і борець за волю!
Його бентежить мить…і ціла доля!
Він поетичне слово променем несе,
Бо доброти порив його, понад усе!
Поет пейзажі намалює, мов картини…
І служить цей талант віками для людини!
А про любов співає, мов та птаха!
Тому й поезія завжди крилата!
Романтика завжди відчуємо в Поеті…
Де рими грають, мов на саксафоні чи кларнеті!
І він складає їх у дивовижно-неповторні пісні…
Так, ніби соловей співає ніжно і чарівно в лісі!
А поруч з ним чаклує діва-Муза…
З вінком в волоссі квітів, зібраних у лузі.
І надихає на такі палкі сонети,
Які ще й не наснилися… Поету…
14. 06. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672178
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Плаче калинонька у саду зеленім,
Хилиться під крони почорнілих кленів,
Опадає листя спалене війною,
Залишилась доня напів сиротою.
А моя дружина- молода вдовиця,
Сльози калинові- дощова водиця.
Як ти посивіла, рідна моя ненько!-
Сина схоронила на зорі- раненько.
Зозуленька в гаю вже років не кує,
Разом з калиною листячко рахує.
Скільки тих листочків війна обпалила,
Стільки тих синочків землиця накрила.
Калинові сльози землицю зросили,
Там де кров пролита, маки посходили.
Посходили маки полями, степами-
Опікуйся, Боже, нашими синами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672140
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Вертатися у рідні й дорогі пенати
приречені ми на усе те дійство –
спочатку ми дорослими спішимо стати,
а потім мріємо вернутись у дитинство.
Багато у магната спільного із рабством,
це не життя, а просто існування.
Він жертвує здоров‘ям у погоні за багатством,
а потім тратить все уже на лікування.
Будуємо ми плани й маримо майбутнім
та так, немов ніколи не вмремо.
Коли ж підходить час, щоб зважити все сутнє –
ми розуміємо, що не жили іще й не живемо…
12.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672132
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
-Йди, онучку, принеси
До хати водички!
-Ой, дідусю,ніколи,
Принесе сестричка.
-Піди хліба нам купи,
Ковбаси і помідор!
-Ти ,дідусю, не кажи!
В телевізорі- футбол!
-Дай теляткові трави,
Каченятам їсти!
-Та хіба не можеш ти?
Ніколи і сісти!
-Йди, онучку, вечеряти,
Треба силу мати,
Щоби й завтра ти зумів
Нам допомагати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672117
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
ОЙ,ПЛИВИ, ПЛИВИ, ВІНОЧКУ
Я сьогодні на світанку той вінок сплітала,
Про кохання , про щасливе пісеньку співала.
Щоб піти мені на берег кинуть його в річку,
Хай його оберігає - попрошу водичку.
Ой пливи, пливи, віночку, та і не причалюй,
Відганяй від мене горе , відганяй печалі
Ти поклич мені хлопчину, що мене кохає,
Розкажи його сердечку, як давно чекаю.
Хай сватів він шле на осінь, вже немає сили.
Хочу бачить його очі , та й батьки просили.
Тії квіти пурпурові я сама ростила,
Рано вранці по водичку по росі ходила.
Ой пливи, пливи, віночку, тай не зупиняйся.
Ти до мене, до дівчини, та й не повертайся.
Хай тебе річкова хвиля ніжно погойдає.
Хай хлопчина про кохання про моє узнає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672115
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Не забувайте тих, хто вже не з нами,
Тих соколів, що тихо над степами
Злетіли ввись, далеку Божу вись,
Де обрій низько- низько похиливсь
В поклоні.
Клубками піднімавсь пекучий дим,
Здавалось, світ закінчився за ним,
Стояли сірі хмари у заслоні,
Виорювали скиби чорні коні,
В поклоні.
Та то не скиби, то сумні могили
Між пеклом й Раєм залишили
Дорогу вічності, між смертю та життям,
Не пройдену людським дитям
У щасті...
Не забувайте тих, хто вже не з нами,
Тих соколів, що тихо над степами
Крильми змахнули, ввічність подалися,
Народе Божий! Ти за них молися,
В поклоні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672114
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Нові лідєри… - стандарти,
Нове правило тверде.
Досить пити воду з кварти…
До інфаркту доведе.
В ж.да тєлік і газєти,
Співа… радійо Ефєм.
На горб вішають клозєти…
Щоб немали ми проблєм.
Коли гинемо на сході,
Смерть нам в вічі зазира.
Геї топчуться в господі,
Бережуть їх мусора.
Тварь що нас колись вбивала,
Кров козацьку пролила.
Їх гріхи вже й поховала…
Власть продажна і гнила.
Хтось воює, хтось раює,
Хтось пахає, хтось краде.
Ж.д сміється і жирує,
ВІн рулює… і веде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672113
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Дванадцяте червня – це біль України:
Дванадцять… Злетіли до Раю солдат!!!
За Волю вони полягли Батьківщини –
Їх з танків розстрілював псих-азіат…
Стояли брати і просили підтримки,
Щоб відповідь ворогу арта дала:
Потрібен негайно був залп без затримки…
Та знову верхівка бійців продала…
А вдень “вшанувала” полеглих Вітчизна,
Героям останній свій борг віддала –
У Києві збоченців купка капризна
Свій радісний шабаш всім нам провела…
Придурки при владі, ви зовсім здуріли?
В країні два роки палає війна!!!
У Бутівці хлопців останки жевріли,
А ви не спинили це свято лайна???
Які ж ниці душі вам всім треба мати,
Щоб траур в державі в цей день не ввести?
Щоб замість Героїв-синів проводжати –
Содомську заразу в громаду нести???
Отямтеся, ЛЮДИ! Хіба це суспільство?
Усі ми без серця, чи честі катма?
Це – НАША БАЙДУЖІСТЬ прощає безчинства!
Це – ГІДНІСТЬ НАРОДНА СЛІПА І НІМА…
Героям слава! Слава нації! Смерть ворогам! Кіндрат & Корінь. 13.06.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672061
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Россия стала мерзким Кацапстаном,
Метафоры своей не побоюсь.
Ведь гнусный Путин, став рашистским ханом,
Пошёл войной на Киевскую Русь...
Царёк, погрязший в роскоши и чванстве,
Бурятов и кадыровцев собрав,
Визжит о Православном Христианстве,
Сестру свою лукаво оболгав.
Негоже против братьев... Слышь: негоже...
Ведь укры - православный тож народ...
Эх, надавать бы по плешивой роже
Тебе, ГБ-ешный мерзкий сумасброд...
Ворюга, негодяй и проходимец.
Никчемный муж, бесславный поводырь...
Паршивый пёс и нефтяной мздоимец ,
Славянских наций пагубный упырь...
Пройдут года... Прозреют россияне
И, прославляя Киевскую Русь,
Соединятся (может быть) славяне,
Но я, увы, загадывать боюсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625241
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 13.06.2016
Ну, как, смиренная Рассея,
Ты поднялась уже с колен ???..
На трон поставила злодея
И жаждешь новых перемен ?!..
Так не бывает в бренном мире;
За всё придется дать ответ:
За беспредел и кровь в Пальмире
И за сожжённый минарет...
За смерть, за слёзы, за страданья,
За то, что начали войну...
За путинские злодеяния,
За гробовую тишину...
За всё ответишь в одночасье;
Не за горами Судный час:
И за разорванное счастье,
И за расстрелянный Донбасс...
За паранойю мракобеса,
Навек засевшего в Кремле...
За "мотороллу", "гиви", "беса",
Творящих зло в моей стране.
Ведь вознеся на трон плебея,
Ты не дождёшься перемен...
Безумная страна Рассея,
Так и не ставшая с колен...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672098
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Каштани, каштани, каштани…
Свічки позмивало дощем.
Радіють каштанам лучани,
Що їх прикривають плащем.
«Відродження» в тіні каштанів,
Гудів, як сіяли свічки,
Лише біля парку, в тумані,
Звивається русло ріки.
А далі, де храм Миколая,
Дзвіниця стоїть золота.
Тут дзвони при святі співають,
Тут радість святе огорта.
Пройдіться «Відродженням» в Луцьку,
Вдихніте каштанів росу,
Відчуєте вдачу козацьку,
І паркову в росах красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672063
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Липи, квіти…
Липи, квіти… Запах літа!
Тепле сонце… Дух землі!
Щастя - народитись в липні:
Будеш сонячним завжди!
І душа твоя гаряча,
Серце людям, мов вогонь!
У добрі – хай повна чаша,
І завжди тепло долонь!
Літо долю подарує:
Теплу, ніжну, гомінку!
І любов’ю зачарує…
Пристрасть дасть лише п’янку!
01.02.2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672062
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Півень ранками співає,-
голосне: "Ку- ку- рі- ку!"
День прийдешній набирає
свою силу чарівну.
Відійшли вже густі зливи
і тумани відійшли...
Владний червень сміло лине
повен сили і краси.
Солов"ї ще не затихли,
чуть зозулине: "Ку - ку!"
І достигли ранні вишні,
вже не в снах, а наяву.
У густих, зелених шатах,-
на деревах і кущах,
вже птахи ведуть дебати
на червневих парусах.
Тихо шепчуться листочки,
садки скинули фату.
А під дубом в холодочку
гриб стоїть вже на посту.
Спів птахів уже звисає,
ніби Божа благодать.
День червневий звеселяє,
чари сонячно дзвенять.
Літо - літечко ласкаве,
незбагненна карусель,
веселить і оживляє
кожен вечір, ранок, день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672056
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Як не проспівати всі пісні
І не змити грішнику вину,
Так ніколи не забуть мені
Білий дим з гіркого полину...
Попалили зібране в купки,
Розмели - ніяк не обмину...
Аж у серце дістає важкий
Той нестерпний дим із полину...
І хоч вітер колами кружляв,
Ніби захищав мене одну,
Та під ноги всеодно лягав
Дим густий з їдкого полину...
І перемололось все давно -
Я вже вище себе не плигну...
І минуле пролилось вином
В білий дим із того полину...
І вже згодна... Й світ мені такий -
Звідки ж те гірке, щось не збагну,
Мабуть, знову обніма таки
Всюдисущий дим із полину...
Я... позабувала, що було
І тебе вже рідко спом "яну...
Моє щастя болем проросло
В білий-білий дим із полину...
І чому так склалося тоді,
Що зі мною ти не розминувсь...
Не втоплю я досі й у воді
Присмак той з гіркого полину...
Можна вірити, а можна - ні...
Виросте дурман із дурману...
Восени ж повернеться мені
Болем-димом з горе-полину...
Шаленіють і летять літа
І дарують скроням сивину...
Та чомусь й меди в моїх вустах
Знов гірчать... як дим із полину...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672027
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Коси ,мої коси , чом ви стали сиві? ,
А були русяві , а були красиві.
Із роками коси від бід посивіли,
Материнське серце слухати ж уміли.
Слухались серденька і сивіли в горі,
Лиха було вдосталь у життєвім морі.
Біль в душі притих вже - тане його сила,
Сивина ж на коси білим птахом сіла.
Дивлюсь я на коси й згадую тривоги,
Бо були нелегкі у житті дороги,
Сивини тумани , що на них упали,
Знов на мої очі сльози навертали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672021
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Останні непрочитані листи...
Тебе їх прочитати не примушу!
Зачинених конвертиків хрести -
Як двері, що зачинені у душу...
І щось мене давним-давно гризе:
- Ну, видали ту кляту електронку,
Скінчилося, забулося вже все!..
В народі кажуть: рветься там, де тонко.
Та вкотре перечитую все знов -
Прості листи, нічим не особливі,
Нема там слів "кохання" чи "любов",
Там всі слова грайливо-неважливі...
І колються, немов стерня в жнива,
Несправджені бажання їжачками,
Бо мною не написані слова
Ти вже не прочитаєш між рядками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671983
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UJkHfmTMEzc[/youtube]
Що побажать тобі в цей день, наш сину?
Живи у щасті для сім"ї і нас.
Ти в нашому житті один-єдиний...
Ми молимось за тебе повсякчас.
З тобою поряд хай ідуть удачі,
І що задумав, щоб усе збулось
Вуста, хай посміхаються від щастя.
Щоб сумувать тобі не довелось.
Іти життям тепер не так то просто,
Долай всі труднощі, що будуть на шляху.
А на роботі досягай значного росту.
Йди по житті, не знаючи страху.
Ми всі тебе за доброту шануєм, любим
За те, що маєш серце золоте.
Будь у сім"ї господарем зразковим,
А доленька хай щастячком цвіте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671923
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Серце моє зболене і нутро все стомлене...
Ти навчи , коханий,дальше жить,-
Болем розтривожена, вітром обморожена...
То душа моя, що плаче і болить.
Так багато болю випито доволі,
Випито до самого, до дна,
Дай мені поради, бо ж боюся зради
І боюсь залишитись сама.
Вмієш ти кохати, знаєш раду дати,
Щоб не були очі повні сліз...
Ти мені потрібний, такий близький, рідний,-
Наладнай життя, що під укіс.
Захисти від наглості і людської заздрості,
І від "щирих" друзів захисти...
А за вередливість і мою примхливість
Ти мені, коханий мій, прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671873
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Озую я нові свої черевички.
Озую я нові свої черевички.
Озую я нові свої черевички
Та й піду гуляти вечором до річки!
А там біля річки хлопець молоденький.
А там біля річки хлопець молоденький.
А там біля річки хлопець молоденький.
В нього черевички теж зовсім новенькі!
Він мене попросить, щоб з ним прогулялась.
Він мене попросить, щоб з ним прогулялась.
Він мене попросить, щоб з ним прогулялась.
Щоб з ним біля річки до ранку зосталась!
Там, де пишні верби, будем обніматись.
А де кущ калини, ніжно цілуватись.
Як зірниця світла зраночку засяє.
Проведе додому й скаже, що кохає!
Озую я нові свої черевички.
Озую я нові свої черевички.
Озую я нові свої черевички
Та й піду гуляти вечором до річки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671761
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
Мені нарешті трапилося літо…
Я з ним плела ромашковий вінок,
Привітністю і сонечком зігріта,
Збирала мед з веселкових квіток.
Воно ж співало в житі над колоссям
І мальвами ясніло край воріт,
Уплівши цвіт в смарагдове волосся,
Сміялось дзвінко, кинувши: «Привіт!»
У спалахах світань звіщало бути,
У променистій сонячності днів…
І так хотілось літо пригорнути,
Всміхнувшись світу без усяких слів…
Землею милуватись в шалі неба
І грітися душею в цій красі…
Можливо, людям дуже того треба –
Зустріти літо серед трав в росі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671760
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2016
А маків яскраво-червоні вогні
Палають у полі поміж пшеницями.
І хочеться так доторкнутись мені
До них і зігрітись.Згадати про давнє.
В блакиті волошок скупатися теж,
Немов у безмежному синьому морі,
А із ромашок віночок сплетеш
І йдеш, мов царівна у дивній короні
Серед колосків з золотавим зерном,
Що сонцем та вітром ціловане щедро.
Душі і старання доклав хлібороб,
За працю невтомну уклін мій доземний!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671725
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
Україно мила, моя Ненько,
ти в біді уся і у вогні.
Животієш, матінко рідненька,
у жахіттях, горі і борні.
В тридцять третім голодом морили
комуняки і кацапи нас.
Землю рідну всю могили вкрили,
Крим „брати“ украли і Донбас.
Та біда не ходить поодинці,
гниди усередині свої –
доморощені й чужі ординці
розривають нутрощі її.
Розкрадають рідну Україну
рвуть її сердешну на шмаття,
добивають мову солов‘їну,
позбавляють Неньку майбуття.
Та хіба ж ми, други, так і будем
тихо, мовчки осторонь стоять?
Чи минуле зовсім позабули
й на майбутнє також наплювать?!
Розтуліть нарешті свої очі,
пробудіться грішні віді сну.
Я побачити нарешті хочу
українську чарівну весну!
Чорнобривці щоб розквітли наші,
біля хати в рідному краю –
нам позбутися потрібно „Раші“
і не скніти в пеклі чи раю!
Та й з Європи нічого чекати,
тільки зиск їм з нашої пітьми…
Навести порядок в своїй хаті,
українці, зможемо лиш ми!
11.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671695
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
Думи мої, сіромахи,
сумно мені з вами.
В синє небо ніби птахи
линете з роками.
Усе далі, усе вище,
вже й за небокраєм.
Я мандрую, вітер свище,
то пеклом, то раєм.
Над землею підіймуся,
полечу за хмари.
У безодню задивлюся,
де горять Стожари.
Подивлюсь на Україну,
на її простори.
Пригадаю ту картину,
де поля і гори.
Де лани широкополі,
де Дніпро і кручі.
Знов шукаю щастя-долі,
знов реве ревучий.
Знову треба рвать кайдани
і кропити кров‘ю…
Думи мої полум‘яні
навпіл із любов‘ю.
Бо другая половина –
то лиш лють безмежна.
Не була ще Батьківщина
дійсно незалежна.
Незалежна від підлоти,
від царя і свити.
Ой ще стільки нам роботи
потрібно зробити!..
Ще прийдеться козаченьки
долю боронити.
Визволяти рідну Неньку
від вампірів ситих.
Ще нам стануть у пригоді
наші шаблі гострі.
Доведеться при нагоді
завітати в гості.
Завітати і спитати,
скільки ж можна красти,
доки будуть жирувати
гади ті мордасті!
Бо не гоже й нашим дітям
це ярмо тягнути.
Завітаєм й позриваєм
ярма всі і пута.
Станем браття ми стіною
за нашу державу.
Як один підем до бою
за козацьку славу!
11.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671694
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
***
Цей прозаїзм села,
буденність і трагічність –
мов човен без весла.
Проста філософічність:
ярмо буття тягти,
де труд – всьому начало!..
До цвинтаря дійти
часу не вистачало!
На відстані руки –
куди ще можна ближче –
із хат своїх батьки
ішли на кладовища,
зайнявши шмат землі –
останню нагороду…
Не цвинтарі в селі –
історія народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671639
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Хіба ж ти птах, якщо не бачив неба,
коли твій дух не забивав політ?!
У клітці птахом зватися ганебно,
якщо ні разу ти не рвався в світ!
Бо тільки пір'я , навіть кольорове,
не робить птахом, хоч твоє роки.
Для птаха воля - головна умова,
хіба ж ти вільний, як їси з руки?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671652
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
О, ГОСПОДИ, ДО ТЕБЕ ВСІ МОЛИТВИ!
Всі слова відвертістю горять
На вогні невидимої битви,
На якій життя мого печать.
Лиш Тобі я можу все сказати:
І тривоги, й радості свої,
Можу просто в небеса підняти -
Ти думки зустрінеш нагорі.
А я подумки зберу їх в білу хмарку
І на ній адресу напишу,
Наклею щирістю любові й шани марку
І листа до Тебе відпущу.
Я прошу за всіх людей на світі:
Дай нам Боже розуму й добра!!!
Знаю я, що ми невдячні діти,
Але Батька іншого нема!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671630
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2016
Конституція держави Україна і Конституція громадянського суспільства України — дві різні взаємозалежні Конституції.
Україна, як держава має свою Конституцію. Спираючись на статтю 1: Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Держава є суб'єктом, але досі право громадянського суспільства (народу України) на суб'єктність, не визначено. Держава, визнаючи в статті 5, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, усіляко перешкоджає розбудові усіх необхідних громадянських інститутів, визнаючи лише право на існування органів місцевого самоврядування (стаття 7), цілком залежних від інститутів держави. Держава таким чином забезпечує собі монополію на владу в Україні. Саме тому не держава служить народу, а навпаки. Діюча Конституція України, декларуючи права народу, зберігає за державними інститутами (читай посадовцями) вибіркове право на її виконання або невиконання (розуміємо маніпуляції Конституцією України).
Численні факти щодо надання собі додаткових повноважень, афери з приватизацією, недоторканістю, пожиттєвого обіймання посад, безвідповідальністю за результати роботи, написання антинародних законів, обмеження свободи слова (стаття 15), відсутністю реальних механізмів захисту і збереження природних ресурсів України, які є власністю Українського народу (стаття 13, 14), спроб розпродажу земель України, невиконанням статті 17 щодо захисту кордонів та територіальної цілісності, відсутність механізму імпічменту (стаття 105), змін до Конституції України (статті 156), виключно через всеукраїнський референдум за народною ініціативою, порушення Президентом України положень статті 103 щодо можливості займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, що має на меті одержання прибутку, невиконання передвиборчих обіцянок.
Цей перелік порушень можна продовжувати і продовжувати. Держава, в особі державних посадовців визнає лише ті положення, які її влаштовують і ігнорує вимоги діючої Конституції держави, якщо вони не відповідають їхнім інтересам. Недолуго навіть сподіватись, що вона (держава, державні посадовці), як унтер-офіцерська вдова, стане себе шмагати. Українське суспільство має свої інтереси, а держава охороняє і забезпечує лише власні. Саме тому суспільство і народ України катастрофічно біднішає, а державні мужі жирують і багатшають.
Єдиним на цей час дієвим механізмом спілківанням народу з державною владою стали Майдани та самоорганізація. Але практика Майданівського руху — революційний процес народного супротиву злочинній владі не є нормальним. Суспільство вийшло з пелюшок об'єкту маніпуляцій і намагається відстоювати свої права у конституційний спосіб. Але необов'язковість виконання своїх обов'язків з боку влади та використання силових засобів проти народу України, щораз призводить до всебільшого протистояння між народом і владою в державі.
Для того, щоб змінити ситуацію в Україні, щоб дійсно забезпечити право Українського народу на владу і обов'язкове виконання Конституції України державою пропонуємо розробити, обговорити та прийняти Конституцію громадянського суспільства України, яка буде чітко визначати права і обов'язки держави перед народом (вимоги до влади), оцінку діяльності влади (Уряду і Президента), обмеження які накладає суспільство на державу, звітність перед народом та обов'язкову вдвідповідальність (політичну, економічну, кримінальну) за результатами її роботи.
На обговорення пропонуємо загальну Концепцію щодо змісту Конституції громадянського суспільства України (Конституція ГСУ).
Конституція ГСУ — суспільний договір між суспільством і державою, щодо розподілу повноважень, функцій та вимог з їх дотримання, відповідальності за невиконання, ігнорування інтересів суспільства чи спроб узурпації влади в Україні.
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ Визначають поняття Українського суспільства, якісний і кількісний склад його інститутів та поняття держави, як окремої складової загальної системи управління в Україні для забезпечення чітко визначених функцій держави (згідно Конституції України).
Розділ I
Визначення національних інтересів і пріоритетів розвитку громадянського суспільства, беззастережне забезпечення прав та свобод громадян України, приорітетності інтересів розвитку суспільства перед будь-якими короткостроковими інтересами держави (чи її посадових осіб). Звітність і відповідальність держави (державних інститутів, посадовців) перед суспільством (народом України).
Механізми оцінки, контролю за діяльністю інститутів держави українським суспільством, внесення змін в систему державного управління (реформування).
Розподіл повноважень між суспільством та державою, економічні, політичні відносини та розподіл джерел фукціонування державних та суспільних інститутів.
Розділ IІ
Структура та інститути українського суспільства. Суспільні вимоги до ефективності їх функціонування. Права і обов'язки суспільних інститутів, оцінка їх діяльності, звітність.
Кількісні та якісні обмеження, які накладаються на функціонування державних інститутів. Звітність їх перед громадянським суспільством.
Розділ IІІ
Механізми і методики оцінки, контролю за результатами роботи системи управління, механізми вдосконалення її та внесення змін. Організація проведення розслідувань, відповідальність за порушення Конституції ГСУ. Система моделювання, розрахунків і попередньої оцінки управлінських рішень (економіка, політика, законодавство, юридична практика, накопичення досвіду управлінських рішень, автоматизація процесів прийняття рішень та судочинства, модель електронного самоврядування, розвиток Громад та інш.)
Доопрацювання механізмів прямого народовладдя: щодо вдосконалення Конституції України, проведення референдумів, оголошення імпічменту, зміни Кабінету Міністрів, обрання та відкликання народних депутатів з ініціативи громадянського суспільства. Методики використання технічних засобів щодо визначення правдивості свідчень та виконання зобов'язань посадовими особами і публічними особами, надання ними правдивих відомостей. Повноваження громадянського суспільства по запобіганню корупції, розкраданню державного та суспільного майна, ресурсів України.
Ще раз нагадуємо Стаття 5: Народ здійснює владу безпосередньо і через органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671612
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Бережечком йшла й по місточку.
Та й зустріла хлопця я у гайочку.
А у нього карії очі.
Простояла з ним до півночі.
Бережечком йшла. Заблудилась.
Я до того парубка прихилилась.
А у нього карії очі.
Простояла з ним до півночі.
Ясна зірка нам двом світила.
Я ж додому йти чомусь не хотіла.
Хоч дорогу знав він напевно.
Та було мені з ним приємно.
Бережечком йшла й по місточку.
Та й зустріла хлопця я у гайочку.
А у нього карії очі.
В них дивлюсь тепер я щоночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671609
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Я іду, попри все, попри слабкість,
Відчайдушно роблю новий крок.
Доленосно несу “енн...у” важкість,
Через терни іду до зірок.
Через терни, як кажуть, ще здавна.
Я ж здебільшого йду по стерні
Босоніж, як русалка прадавня.
Скільки ж болю далося мені!
Таки йду, але кроки “важіють.”
Ще один, ще зроблю, ще на раз…
І здається комусь - не зумію,
А я кожному кроку - наказ!
Я б душею торкнулася неба,
Притулилася б ніжно до хмар.
І колючі б лишилися стебла
У нічному суцвітті стожар.
Піднімаюсь... ступаю… як складно!
Не дається злетіти мені.
Я топчуся на місці незграбно
І гублюся у цій метушні.
Знову йду, попри все, попри долю.
Відчайдушно роблю іще крок.
А ступні, наче зіткані з болю,
Й так далеко іти до зірок.
Вітер стрімко услід підганяє,
Підпирає непевну ходу.
Промовчу, що вже сили немає…
Піднімуся… і знову піду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671599
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Онуки, мої любі, Ви ще молоденькі,
мої лебедята, жваві і веселі.
коли приїжджаєте,- З вами так гарненько
я радію й хата. у моїй оселі.
Ви мені, як сонечка
у ясному небі,
виноградні гронечка
у садку моєму.
Завжди вас чекаю, Ваші любі личка
пиріжки печу. милі й дорогі,
Зустріть поспішаю, хоч мені й здається,
на крилах лечу. що ви ще малі.
Високі, нівроку,
з чорними бровами.
І в анфас, і збоку,..
я пишаюсь вами.
Вже багато знаєте, Чудовою мовою,
(скажу поміж нами), чарами своїми,
мене звеселяєте гарними розмовами,
своїми піснями. казками моїми.
Ви їх не забули,
я ж для вас писала,
і часто бувало
я вам їх читала.
Не мала я й гадки, Ви їх пам"ятаєте,
і в мислі не мислю, любі онучата,
що мої загадки,- хоч своїх вже маєте
від вас ще не вийшли. клопотів багато.
Добрі в вас серденька,
й душі не зміліли.
Молю Бога й доленьку,
щоб завжди раділи.
Щоб були щасливі Отож, мої любі,
ви у своїй долі, мої лебедята,
здорові й кмітливі частіш приїжджайте
на життєвім полі. до моєї хати!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671592
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
(за мотивами)
Пробач усіх… Молись за тих, хто ображає,
І зло перемагай промінням сонця і добра,
Іди без сумніву до тих, хто все прощає,
Поки горить Голгофська вічна зірка в небесах…
Пробач, коли ображена душа волає,
І серце – повна чаша сліз, турбує нервів струс,
Здається, що в душі вже доброти немає,
Та пригадай, як всіх за їх гріхи прощав Ісус…
І вчися пробачати не лише словами,
А й серцем і душею прощай усіх людей,
Своє прощення щире промовляй вустами
в творінні молитовному у тишині ночей…
Учись прощати й будеш радістю сповита,
Великодушність нас завжди лікує, як бальзам,
Кров на Хресті за всіх людей була пролита -
Навчишся пробачати, будеш прощений і сам!
(оригінал)
«Учись прощать» Б.Пастернак
Учись прощать… Молись за обижающих,
Зло побеждай лучом добра.
Иди без колебаний в стан прощающих,
Пока горит Голгофская звезда.
Учись прощать, когда душа обижена,
И сердце, словно чаша горьких слез,
И кажется, что доброта вся выжжен
Ты вспомни, как прощал Христос.
Учись прощать, прощать не только словом,
Но всей душой, всей сущностью своей.
Прощение рождается любовью
В творении молитвенных ночей.
Учись прощать. В прощеньи радость скрыта.
Великодушье лечит, как бальзам.
Кровь на Кресте за всех пролита.
Учись прощать, чтоб ты был прощен сам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671547
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Вишиває Волинь наші роки і долі,
Хвиля Світязя миє траву.
Тут хмаринки пливуть сивочолі,
Це мій краї, я у ньому живу.
Хлібосольна Волинь, Вас зустріне своїми дарами,
Тут почуєте, Ви, як пищать в очереті вугрі,
Вас зустріне Волинь своїм хлібом, грибами й піснями,
А вночі зорепадом, що падає часто вгорі.
У тумані болото частенько тут грає на скрипці
І сміються нагріті на сонці ясному вужі,
По ночах голосять, голосять цвіркуни на сопілці,
І буває, співають волинські, нічні міражі…
Вас зустрінуть меди різнотравного в квітах Полісся,
Замок Любарта сокола пустить під вечір з бійниць.
Заховає Вас ясен, що на замковій площі вознісся
І поклониться берег, де Стир нахиляється ниць.
Ви пройдіться по Луцьку… Вдихніть запах клумб вечерових...
Ваше серденько щире, залишить у Луцьку сліди.
Тут на щастя купіть простеньку іржаву підкову,
Щоби Ви ще не раз повертались, вертались сюди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671526
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Не варто говорити, помовчи.
Послухай тишу, там своя чарівність.
Не треба слів, ти подумки кричи
про сподівання юності і щирість.
Про щастя, горе, чисті почуття,
зітхання, тугу, біль і щем у серці.
Про підлість, смуток, пізні каяття,
та про життя у вогняному герці...
Не гоже говорити про любов!
Вона без слів усе сама розкаже,
у повній тиші завирує кров
і болем мовчазним на душу ляже.
Моїй душі пустих не треба слів,
повідає усе виразно тиша.
Як вогник світлих почуттів зітлів –
безмовно вітер хай полин колише…
11.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671523
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
ПОЭТУ…
Твои руки… твои губы…твоя нежность…
И мечта о счастье – неизбежность…
Твои строки, твои мысли – для меня…
Я купаюсь, плачу в них любя…
Твоё сердце для меня – кусочек счастья!
Жар его спасёт даже в ненастье…
Отогреет холод бытия...
Пусть живёт поэзия твоя!
15. 02. 2016 автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671522
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Ти навчив мої очі блистіти
Променем сонця ,зорі,
В обіймах твоїх дужих мліти
І птахом літати вгорі.
Ти навчив моє серце щеміти,
Що печаллю і болем жило...
Так навчилась я жити хотіти,
Серце цвітом ще раз замело.
Ти навчив знов уста усміхатись
Кожен раз, як додому вертав,
Ти заставив мене милуватись
Диво-дивним, що теж пізнавав
Ти навчив мене знову кохати
Тим коханням, що юність дає,
Віддавати, вірити й знати.
Що любов - це найвище,що є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671487
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Таке безкрає і просторе,
В тобі я погляд свій втоплю,
Наше Волинське рідне поле,
Тебе, проживши, перейду.
О полонини неозорі,
Навіки з небом обнялись.
А маки – то зірки, мов долі,
Що зорепадали колись.
Поля – для мрій моїх розрада,
Для зору – буйний пишноцвіт,
А для душі – волошки в травах,
А стежка в житі – шлях для літ!
Стелися, доленько привітна,
Радій, душе, вдихай цей світ.
Здійснися, мріє заповітна, -
Приєднуйтесь у мій політ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671468
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
Як таргани, з усіх шпаринок,
Полізло всяке барахло,
У депутати, як на ринок
Іде негідник і брехло.
Бо є, на жаль, такі натури,
Які так рвуться керувать,
Без совісті, і без культури,
Й не вміють грамотно писать.
Лише про себе дбати можуть,
Гребуть злодюги все підряд.
І як народу допоможе
Тупий, брехливий депутат ?
Ніщо не зміниться на краще,
Подумай, перш, ніж обирать,
Таких негідників нізащо -
До влади близько не пускать !
Від нас залежить, як нам жити,
Отож пора мітлою гнать,
Тих, хто уміє розвалити,
Але не вміє будувать.
Всіх крадїів і перевертнів,
Пустоголових брехунів
З усіх посад пора поперти,
Нехай летять під сто чортів !!!
..........жовтень 2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671440
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
Не буде усмішок, рукостискань
І правнуки війну цю не забудуть…
І помста наша буде без вагань,
І Божого за це не буде суду.
Забути як - скалічених навік?
І тих, що полягли на полі бою?
Фрагменти тіл, а був же чоловік
І перший затулив усіх собою.
А як забути руку юнака,
Що відтяли за «Слава Україні!»
І зраду Іловайського котла,
Що випікає болем груди нині.
Останню пісню кіборгів забути
За мить, як відійшли у вічність???
Щомиті там повторювались Крути
І віра в диво, не в кінець трагічний.
То ж усмішок примирення не буде.
Прийдеться за усе відповідати.
Нехай їх переслідують усюди
Сирітські очі і зчорніла мати.
10. 06. 2016р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671388
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
А Зиґмунд Фрейд був мудрим чоловіком,
за що в раю уже відпочиває…
Писав він, що людина споконвіку
кричить про те, чого не вистачає.
Не знаю, що говорять науковці,
але мені останнім часом жаль,
бо наші депутати й урядовці –
лише про чесність, совість і мораль…
09.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671334
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
Сліди в жабуринні по диких поліських дорогах,
Льонові поля, що добавили блиску воді.
Старі постоли, що носять діди, як хоругви,
На цвяхах висять… Згодяться іще при біді…
Багно, лепеха і ожина сплелися у краї
І зрідка червоно пишається глід на кущах,
І гнізда лелечі, півроку птахів виглядають.
Чи клекотом знову задзвонить в поверненні птах.
Я дякую Богу за вишиту казку Полісся,
За дюни піщані, що тиснуться так до води.
І Мавки хороми - зелені казкові узлісся,
І хвильки маленькі, що лебеді гонять з води.
Спасибі, Всевишній, що є такий рай в Україні,
Де небо й озера, казкові ліси і поля,
Сіяють у душах палкою любов’ю і синню
І все це Волинь, моя рідна, чарівна земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671328
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2016
Наш ставок у лебедів – в оренді,
Бартер справний : води – на красу,
Неповторні тут в ціні моменти,
Радістю у серці їх несу.
Ще з подвір’я царство лебедине
Бачу я щодня у всій красі:
Витвори божественно – любимі...
І біжу по вранішній росі.
Я біжу до лебедів з любов’ю,
З ними зустрічаю нові дні,
Їх ласкають кришталі Бужкові,
Щось вітри нашіптують мені.
Тут старезні верби похилились
І полощать віти у воді,
Лебеді їм марились і снились,
Зачепилось сонце на вербі.
Ну, ж така оренда – до душі!
Підпишу довічну я угоду.
Не збирає мзди і баришів
Вірність ця, помножена на вроду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671229
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016
(Слова - Надія Башинська, музика,виконання - Тетяна Мирошниченко)
Нехай летять літа, спинять не треба.
Вони, як журавлі, самі полинуть в небо.
Та навесні птахів чекають вдома
Літам назад - дорога невідома!
Пр:
Не повертаються, не повертаються літа,
Та є в них весни й осінь золота!
Нехай летять літа... Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте!
2
В літах ясніє неба синя просинь.
Сипнула срібла вже зима у коси.
Нехай летять літа... Не зупиняйте.
Ділами добрими їх прикрашайте!
Пр:
Не повертаються, не повертаються літа.
Та є в них літо й осінь золота!
Нехай летять літа... Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте
3
Людське життя... Воно, як пісня світла.
У ньому сміх дзвінкий і яблуня розквітла.
І усмішка щира, що серце нам гріє.
Буває тут зимно і віхола віє!
Пр:
Не повертаються, не повертаються літа.
Та є в них весни й осінь золота!
Нехай летять літа... Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671150
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016
Старий багатий Мойша занеміг,
доправили магната до лікарні.
Біля палати родичів мов у собаки бліх…
Хвилюються. Чи сподівання марні?
З палати вийшов лікар, як месія.
Мерщій до нього кілька з того люду:
- Що, лікарю? Є хоч мала надія?!
- Ні, любі, звичайнісінька простуда…
08.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671143
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016
Чомусь не пишеться сьогодні
чи зорі не туди лягли,
якісь вони сумні, холодні,
не тішать душу із імли.
Найближча зірка геть не гріє,
хоч рано, а уже пече,
і вітер в полі шаленіє –
гляди все скінчиться дощем.
Однак не страшно, після зливи
земля очиститься, трава,
настане знову день мінливий,
полинуть думи і слова…
Вони немов ті краплі чисті,
що з неба падають, з пітьми,
мов промінь сонця у намисті,
що грає в дівки над грудьми.
Немовби кришталеві сльози,
що сиплють з голубих очей,
мов ті бурульки на морозі,
відлуння ранків і ночей.
Дасть Бог рядками рівно ляжуть
вже на екран або папір
й про почуття мої розкажуть.
Дивись – уже і вийшов твір!
08.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671141
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016
[b]НА ВУСТАХ НАРОДУ[/b]
[i]Vox populi – vox dei.
(Голос народу – голос Божий).[/i]
(Древньоримський вислів).
На вустах народу – «зброя, міни…».
Зачекалися нові строї.
Утиски зробили з України
Льох пороховий. Кинь іскру – і...
Вибухне! Дух повстання – витає!
Іскрою послужить навіть клич.
Проти паразитів всяк повстане.
Стільки вже наснажених облич!
А біля корита – реваншисти.
Нищать нас, мов бараболю – жук.
Колоради – це нові фашисти.
З ними – й Однотуровий буржуй.
Називають партіями банди,
Гірше від татар грабують люд.
Начебто ведуть якісь дебати.
Ми для них – не нарід, а молюск.
Нас вони – під ноги та під кулі.
Сам же «Кулявлоб» на фронт – ні-ні!
Поки ти розгледиш їхню дулю –
Наживуться зайди на війні.
Де зроста катастрофічно бідність –
Мільйонерів плодяться полки.
Ще тебе не допекло? То бійся,
Поки за ребро візьмуть гаки!..
З зайдами не можна толерантно:
Вилізуть на голову! Тож встань!
Бо вже запроторюють за ґрати
Й тих, хто закликає до повстань.
Тільки на покару є відплата,
На знущання – всенародний бунт!
Зачекалась шибениця ката!
Почнемó ж новітню боротьбу!
[i](© [b]Любов СЕРДУНИЧ[/b], збірка [b]«ЗАЙДАМ – ЗАСЬ!»[/b], 2016) [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671065
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Буяє юністю зело
уже до осені зігріте.
І домальовує стило
на схилі дня початок літа.
Прозоро дихають ліси,
до неймовірного зелені,
і пряні запахи роси
перенасичують легені.
Окрилені п'янкі вітри
причісують цілющі трави.
І сонечко із-за гори
цілує пломені заграви.
У надвечір'ї навмання
зоря веселку заплітає,
і вечір у карафку дня
іще чорнила доливає.
Але, як мовиться, – [i]привіт,
мої сонети і сонати,
і рути–м'яти аромати...[/i]
Заходить за куліси світ.
І як мені на схилі літ
усю журу домалювати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671070
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Я думками полину
До далеких тих літ -
В заметіль тополину,
У ромашковий цвіт...
У ті зоряні ночі,
У ті сонячні дні...
А твої сині очі
Знов насняться мені...
Твої ніжні долоні,
І гарячі слова,
В полі маки червоні
І висока трава...
Білі чайки над морем,
Шепотів нам прибій,
Що єдина в нас доля,
Що навіки ти мій...
Моє довге волосся
Розплітав вітерець...
Все чомусь не збулося
У розбитих сердець...
Тільки в спогадах лину
У той сонячний світ,
В заметіль тополину,
У ромашковий цвіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671066
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Оженився молодик
І став газдувати.
І садок він посадив,
Побудував хату.
Добре з жінкою жили,
Діток народили.
Працьовитими були,
Вистачало сили.
Та одного разу
Захворів синок.
Зажурений батько
Вийшов у садок.
У садку до нього
Бабця підійшла.
-Смерть я, - йому каже,-
Заберу синка.
-Ой, не бери сина,
А візьми мене.
В мене за плечима
Вже дорога є.
А він ще дитина,
Нехай він живе.
І кістлява баба
Руки простягла.
-Ну ходи за мною,
Мовила вона.
Чоловіку стало
Геть не по собі.
-Я ще не готовий,-
Повідомив він.
Повернувсь до хати
І до столу сів.
Подивитись сину
В очі не посмів.
Донька його старша
Теж в садок пішла.
І кіслявій бабі
Руки простягла:
-Не забирай братика,
Забери мене.
Люблю його більше,
Ніж саму себе.
Знов кістлява баба
Руки простягла:
-Добре, йди до мене,-
Сказала вона.
Не хотілось дівчинці
Покидать життя.
І вона у розпачі
В хату утекла.
Ніч була важкою,
Хлопчик помирав.
Корчився від болю,
Плакав і стогнав.
Знесилена мати
Вийшла у садок.
За сина просила
Бога і зірок:
-Ви за мого сина
Заберіть мене.
Він же ще дитина,
Нехай він живе.
До неї кіслява
Руки простягла:
-Добре, йди до мене,-
Сказала вона.
-Гаразд,- каже жінка,-
За мить повернусь.
З сином попрощаюсь,
До тебе вернусь.
Мовчки повернулась
До сина свого.
Лагідно всміхнулась,
Чмокнула в чоло.
Попрощалась з сином,
Нехай він живе,
Хоч і важко буде,
Та він не помре.
Вийшла вона з хати,
А Смерті нема.
Любов материнська
Смерть перемогла.
Повернулась в хату,
Синок тихо спить.
Усміхнений, гарний,
Радісний, живий...
У цій казці, звісно,
Є мораль проста:
Що Любов і Віра
Смерть перемага!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671057
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Я плачу у подушку... від війни,
Гірка сльоза вмиває мої очі.
І я, здається, винна без вини
Свій біль розкажу тихо синій ночі.
І плачу я за матінку свою,
Мені болять її глибокі рани.
Вона сьогодні втратила в бою...
Прозвітували звично нам екрани.
Розтерзана, поранена, болить...
І цій біді поки не видно краю...
Будь проклята ота скажена мить,
Коли безумець рішення приймає!
Я плачу у подушку... від війни
І Бога знов благаю молитвами:
“Всевишній і всесильний, зупини!..
Почуй! Тебе благаю, кожну... маму.
Ти захисти від нелюдів дітей,
Тих,що ідуть на смерті без вагання...
Вже досить з нас болючих цих смертей!
Нехай вчорашня буде вже ... остання!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671042
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
БУР`ЯН.
Сонце було у душі щоденно.
Майбуття блищало ніби скло.
Вірилось: все буде в нас напевно
Щастя, радість, віра і тепло.
Та недовго сяяла погода
Раптом обгорнула все пітьма
Ухопила, мов хижак, за горло,
Горя незагойного зима…
А літа такі дістались довгі:
Аж піввіку тягнеться линва…
Сіялось щоденно зерно-слово,
Та злиденні видались жнива…
Чом отак? Невже був недолугим,
А чи, може, засмоктала лінь?
Чи роки без раю, без подруги
Назавжди наклали свою тінь
Як тенета вічної скорботи,
Що глушили порух на вірші?
Ні! Не лінь. Був всі літа в роботі.
А слова… збирав їх «для душі»…
Все таємно… соромно, бач, було…
Весь той біль прожитого життя…
Нащо те показувати людям,
Нащо їх знайомить з почуттям,
Що тебе усі літа катує
І яке коханням не назвеш?..
Вже тебе давним-давно не чують,
А ти й досі думками живеш,
Які просто видаються зайві
В сьогоденні бідного буття!
Так було… по рік передостанній:
Душу струсонуло почуттям.
Не колишнім, а не знано новим,
Коли вже нічого не чекав…
Чи то погляд… чи проста розмова…
Чи життям згорьовані вуста…
Щось в цій жінці було незвичайне,
Не вкладалось в рамки: «як усі»…
В глибині очей яскріла тайна,
Цілісність чудової душі
І якась уроджена шляхетність
Підкупала, ворожила в ній.
Дивувала виняткова чесність
В дійсності брехливих наших днів.
Зустрічі частішали… хвилини
Пролітали мов єдина мить…
І душа самотньої людини
Потяглась до неї мимохіть.
Став себе ловити на тій думці,
Що здурів! Що втратив ясний ум.
Нащо ти потрібен оцій жінці?!
А ночами – неспання і сум…
Німий відчай: не змінити долю…
Надто пізно зустріч відбулась.
І таємне вирвалось на волю:
Сорому загата прорвалась
І любов нестримною рікою
Розлилась в бурхливому вірші…
Раювали в цьому ми обоє:
В почутті зріднілі дві душі.
Так було, аж поки злоязикі,
За брутальні плітки не взялись.
Між людей: сусідів або близьких
Слухи, пересуди потяглись,
А у неї діти вже дорослі…
Малі внучки… та й не ті літа…
Та і я, - дивак старий, бездомний…
Нащо їй подібна срамота?..
І розпалось!!! Начебто, як друзі…
А насправді, поміж нами клин.
Я тепер як той бур’ян на лузі:
Посивілий, знічений полин.
Жовтень 2013 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671033
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Заросла давно уже криниця
Тринь-- травою на околиці села
Не задзвонить із глибин водиця
І ніхто ніколи не дістане дна.......
Приспів:
Та криниця без джерел-- вже не криниця
Не затужить в полі колос без зерна
Не підніметься без крил у небо птиця
І душа без пісні не співа.......
Заросла давно уже криниця
На цямрині лиш сидить cумне пташа
Чом же заблукало ти по - днині ?
Може хоче пить чиясь душа?
Приспів:
Може та душа , щось пригадала
Й прилетіла до рідних криниць
Не задзвонить із глибин водиця
Більше не напоїть своїх птиць....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671030
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Я шагаю весной,
Там где буйствует зелень,
И как будто зимой
Белый пух по аллее.
В этом дивном снегу
Время прежнее снится,
Я на том берегу,
От него не укрыться…
Снова клены и дом
За сиреневым дымом,
Как хмельное вино
Растревожило зримо.
В том чудесном краю
На душе было сладко,
Оттого и пою,
Утираясь украдкой.
Пусть восторг лунных дней
Незабвенного детства,
Будит чувства сильней
С Мудрым Светом в соседстве.
29.05.2003г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671025
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Кожна дівчина мріє, щоб почути: «Кохаю!»
Щоб кувала зозуля при ранковій росі.,
Хай всю ніч безупину, соловейко співає
І блищать зранку роси в твоїй темній косі.
Поцілунки під ранок найсмачніші при росах,
Коли двоє босоніж ми бридем по росі,
Нас кохання щомиті в небо знову підносить,
Душі наші у вальсі, як ромашки в красі.
Полумяне кохання і роса ще не збита,
Перші промені сонця знов танцюють в росі.,
До цих пір, моя доле, ще вино не пролито,
Лиш проллє його сонце у ранковій красі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670995
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vQUPb3x7WPc [/youtube]
Ти скажи таке слово,
Щоб мурашки по тілу.
Ніби, цвіт веснянковий.
І літати хотіла.
Щоб повірила в щастя,
Що дістати рукою.
Ти знайди, якщо вдасться,
Несумісне з журбою..
Повноводне, як річка,
Де нема берегів.
І світило, як свічка,
Щоб вогонь вічно грів.
А коли я захочу
Розлучитись з тобою,
Ти зігрій холоднечу...
Почуття я удвою.
Прив"яжи мене словом,
Зумій з долею битись.
Щоб від грубого слова
Не вдалось розлучитись...
Хай цвіте ніжним цвітом,
Надихає на щастя,
Ти знайди слово - світло..
Може, все ще удасться....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670988
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Бистрі коні мчали,
Заквітчані гриви,
Вони копитами
Та й трави косили.
Лягали рядами
Зелені покоси,
Пахло так духмяно,
Ще й сріблились роси.
А ромашок ніжних
Оченята жовті
Милувались світом,
Усміхались сонцю.
Його позолота
Сипалась, мов злива
Та й на колосочки
Молодого жита.
На пшеничнім полі
Мала перепілка
Від ока лихого
Заховала діток.
Ой, літечко-літо
Гріє нас в долонях.
І летять, як вітер,
Його буйні коні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670980
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Лишь только для тебя…
Я –ливень страсти!
Ураган души!
Я – нега Нимфы,
и вершина счастья!
Я – в сердце след…
оставлю из ветвей,
где расцветут бутоны
и в ненастье!
Я – осень…
Я – опавшая листва…
с её прекрасно-
-безнадёжной грустью…
Я – белизна из снега,
чистота…
Холодный лёд
переплавляю
в счастье!
Ещё – Весна!
С журчанием ручья…
Я очарую
ароматом страсти!
Я – есть Любовь!
Лишь только
для тебя!
С душой
для колыбели
счастья…
07. 06. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670965
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Мамо, мамо – пташко сивочола,
Горлице з домашнього гнізда,
Як ти наші долі прополола,
Що не видно й нині бур'яна…
Ти горнула ласкою своєю,
Бо у тебе серце золоте
І вселила в серденько надію,
Хай в житті добром в нас проросте.
Мамо, мамо – пташко сивочола,
Горлице з домашнього гнізда,
Як ти наші долі прополола,
Що не видно й нині бур'яна…
З татом Ви зміцнили наші крила,
Наш політ – це гордість для батьків…
Люба, мамцю, нам політ зуміла,
Зберегти на протязі років…
Мамо, мамо – пташко сивочола,
Горлице з домашнього гнізда,
Як ти наші долі прополола,
Що не видно й нині бур'яна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670962
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Боротися за Україну — це не злочин.
Бо злочин — цього не робити!
Борітеся! І майте Сірка очі -
Щоб вам і дітям гідно було жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670830
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Приходь частіше в наші сни,
Дай настанови, дай поради.
Хоч й наші виросли сини
І ми рокам своїм не раді.
Приходь частіше в наші сни,
Пробач, що були неслухняні.
Тепер ми знаєм, як з війни
Тебе боліли, нили рани.
І брав тоді замість наркозу
Ти фронтових своїх сто грамів,
Ми завжди були проти дози,
Пробач, були на боці мами.
Ти нам ніколи не жалівся
І мовчки ніс свій біль, як хрест,
Солдат війни із обеліска -
Ти в вічній пам’яті живеш.
Приходь частіше в наші сни,
Любов в нас стала ще сильніша,
Дитинство нам хоч в снах верни…
Тобі ми дякуєм за вірші,
Живуть у нас твої таланти,
Медалі й книги зберігаєм-
Усе, що ти зумів нам дати
І ще любов до свого краю.
Приходь частіше в наші сни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670845
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Я вірю, що минуть лихі часи,
Як те давно написано у казці,
Та не люблю ні грому, ні грози,
Овець і баранів у вовчій масці,
Руїн добра і прірви без мостів,
Які лишають пазурі наживи
Нахабних і безбашенних (с)котів,
Що не співають, а кричать фальшиво.
Болить, коли на шию в'яжуть джгут,
Удаючи, що йдеться про краватку;
Коли несе собі до рота спрут
Чуже життя, неначе моркву з грядки.
І крутить вир важезні жорнови.
І має казка сотні кульмінацій.
Часи минуть. Минемо з ним й ми.
От тільки, щоб добро лишилось в казці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670834
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Вірші, як біль, як крик душі,
Щоб не забути дні минулі -
Ви пишете такі вірші -
Де б'ють слова, неначе кулі.
Перо поета - теж багнет,
Його боїться, навіть, влада,
Бо справжній патріот-поет
Розвінчує брехню і зраду.
Він теж іде у смертний бій,
Є перемоги і поразки,
Бо досвід, маючи гіркий
Не вірить у солодкі казки.
А підлим зрадникам-щурам
Не відсидітись у шпарині,
Бо не дамо ми ворогам
Запанувати в Україні !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670800
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Ода коханню
Життя своє мені ти по краплині віддаєш!
Збагнути це тільки тепер зуміла.
Мене ти пестиш серцем і даєш
Всю насолоду у чаклунстві дива…
Ти мене сяйвом зоряним з небес
Зігрів холодними зимовими ночами!
Ти тільки глянеш, і счезає все,
Щоби могло підступно стать між нами!
Даруєш мені сонця жар у насолоді
І обіймаєш барвами землі!
Єднання наших душ – це нагорода
За відданість з чарівністю Весни!
06. 06. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670753
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Життя прожить – не поле перейти,
а на віку немов на довгій ниві.
Пройшли роки, живемо я і ти,
постаршали, хоча й не зовсім сиві.
Давно у кожного уже своє життя,
свої проблеми, інтереси, драми.
Та без минулого немає майбуття,
воно уже довіку буде з нами.
Пригадую, у давнину не раз
„У тебе світла голова“ – казала.
Але то був всього лиш парафраз…
То не любов, бо ти її не знала!
Не мала і не матимеш дітей.
Ну, що подієш, так планида склалась.
І не одна, живеш серед людей,
душа ж завжди само́тньою лишалась.
У тебе цілих два сини зате, –
пригадую іще розмови наші. –
Для мене діти взагалі святе!
Сім‘я, – ти говорила, – повна чаша.
Але коли до діла добрело –
весну і літо зими замінили.
А святості вже ніби й не було
і голова зі світла потемніла…
Як не згадати мудрі тут слова:
Стратегії самі – ніщо без тактик.
Теорія – у практиці жива,
вона лише мозаїка із практик.
Дай Бог тобі усе те зрозуміть
і негаразди всі свої здолати,
із совістю у злагоді дожить
і щоб води було кому подати.
06.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670747
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Ты любил читать Джека Лондона
Я, конечно, об этом зная,
Шла в читальный зал... И, уже сполна
Упивалась там волчьей стаей...
А потом бродили по осени,
Говорили, шутили ёмко,
Всё цитируя... Небо с проседью
Улыбалось... Стояла ёлка...
А весна, как всегда, по-быстрому,
Отцвела, налилась, умчала...
Не сумели мы что-то выстроить,
Не смогли мы начать сначала...
Потом - лето. И море синее
Задыхалось, волну листая,
Никого не назвав по имени,
Там, у моря, селился старый...
Говорил об индийском племени,
Но, увы, мы расстались вскоре...
Чтоб не тратить напрасно времени,
Прочитала "Старик и море"...
И теперь вместо Джека Лондона,
Изучаю Хемингуэя...
Хоть у моря давно всё продано,
Там сидит старик, не старея...
Молча смотрит седыми глазками:
Нет, не предал я море, знаю...
Ну, а вы? Наигрались сказками?..
А ведь умная... "Волчья стая"...
И так больно... Мы были молоды
И, наверное, мы любили,
Да вот только проверки холодом
Не прошли... И сердца остыли...
Ты любил читать... А вернуть бы миг
И - в читальный, в тепло с мороза...
Там, наверное, до сих пор старик
Хитро щурится... Дед-заноза...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670759
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Моє ти серденько – калино,
Вкраїно рибонько моя.
Моя прекрасна Батьківщино,
В дібровах співи солов’я
Допоки в тебе є поети,
Що віддадуть тобі життя.
Й згорять за тебе, як комети,
Заради твого майбуття
Не вмреш Украйно, не загинеш
І не одягнеш кайдани.
В безмежжя слава твоя злине,
В найдальші далі чужини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670708
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Не питай мене, чому сумую,
Розкажу лиш зорям уночі.
З ними ж спрагу щирості втамую,
Від твого серця віднайду ключі.
Не питай, чому тремтить сльозина,
Просто дощ мене з дороги стрів.
Заблукала. Де ж ота стежина,
По якій ти місяцем провів?
Не питай, чому пекучим болем
Проростають спориші під ганок.
Не стоптати не зім*яти долю,
Як і спогад про наш вечір і світанок.
Не питай, чому мої печалі
Вітер листям ще зеленим обірвав.
І забрав кохання в чужі далі,
Від самотності мене не врятував.
Не питай, не змушуй, це не сповідь,
Безпорадні тут твої слова.
Книгу непрочитану мимохідь
Загорнула доля вікова .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670672
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Не зловиш в світі сон,
Не зловиш мить чи спогади –
Усе кудись біжить, в минуле, в забуття.
А ми живем теперішнім: твоїм, моїм теперішнім.
За непрожиті спогади нас мучить каяття.
А будні ждуть свята і підганяють молодість -
Ну спробуй тут спіймай хоч крапельку життя.
Ще вчора розгрібала я осіннє чисте золото –
Сьогодні його стерло зимове забуття.
Ще добре пам’ятаю я матусині співаночки,
Сьогодні мама я, і ти, і он вона.
А завтра скажем ми своїй дочці чи правнучці:
Ну спробуй тут піймай хоч крапельку життя.
Я обернусь лелекою, струмком, ранковим соняхом
Чи може десь під вербами я човником спливу…
Яка неперевершеність, гармонія, що й подихом
Боюсь збудити, зранити цю вічність, цю красу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658092
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 06.06.2016
Луна,подруга,дай мне силы
Забыть все то ,что помнишь ты.
Твои рисунки очень милы,
Но не достать их с высоты.
Я не хочу их просто видеть,
Хочу в них счастливо прожить.
Я не хочу мечты обидеть,
Хочу реальность я любить.
Луна,ты помнишь наши встречи,
Их видишь в памяти своей.
Ты помнишь тот прекрасный вечер -
Верни его мне поскорей.
Молчит свидетель наш небесный.
Он одинок и я одна.
Так нарисуй нам мост чудесный,
Прошу,художница луна. 30.09.02.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670683
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Журналіста годують ноги,
Гостре вухо і чуйний ніс.
Не одні обіб’є пороги,
Не один перейде укіс,
Щоби світла налити в простір,
Від полови зерно звільнить,
Щоби правду зростить у брості –
Ту, що тішить і що болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670640
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
(по мотивам известного анек..., простите...)
Вдова капитана, он часто был в плаваньях,
Седая совсем, одинока, умна...
Она-то уж точно, знавала о гаванях
И тоже частенько была не одна...
И вот, заскучав от избытка роскошества,
Решила, под старость, хоть что-то продать...
Однажды, уставшая от одиночества,
Подумала: лишняя в спальне кровать...
Зачем она ей, велика и просторная,
На ножках резных вовсе уж ни к чему...
Увы... ведь когда-то была-то проворная -
"Продам, не жалея, и быть по сему!
И этот диванчик, весь в бархатных складочках,
Он лишний в прихожке - на нём не поспать..."
На краюшек сев, улыбнулась загадочно:
"И муж... иногда... здесь любил отдыхать..."
...Оценщик пришёл к ней и без промедления -
На службе такой он и знал всех вокруг -
Конечно же, помня старушечьи рвения,
Изменчивость их... Но подумал: а вдруг?...
Красива доселе, приветливо встретила,
Без сахара чай - не лимон с коньяком...
"Приступим, сударыня, Вы же заметили,
Я с Вашим желаньем, почти что, знаком..."
"Да, я бы хотела, чуть-чуть, так, по-скромному -
Ведь всё уже срок свой давно отжило -
Совсем не скучает по взгляду по томному...
Так пусть не кричит о далёком былом!"
И вот, семеня уж шажочками мелкими,
Не может никак что-то выбрать она -
На что ни посмотрит: с такими проделками
Всё связано здесь... И кровать уж нужна...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
"Вы определитесь, а то ведь уйду я
И снова останетесь в старых вещах..."
"Простите, но мне не забыть поцелуя
И этот диван, и, конечно же..., шкаф..."
"Продайте хоть люстру одну... дорогую -
Она ж не ружьё на ковре, не гарпун..."
"О, нет!.. Ни за что я!.. Ни ту, ни другую...
Поручик..., простите..., такой был шалун..."
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670613
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2016
Сизі тумани
Бредуть по землі
Здавна
Ятрять мою душу
Десь там за ними
Пливуть кораблі
Бути на березі
Мушу
Берег мій
Бе́реже
Берег надій
Пісне моя
Сповідальна
Лине думок
В голові цілий рій
Тож розсуди
Мене Дана*
Сизі тумани
Чий пензель наніс
На полотно
Фантазійне
Сльози немов
З чорно-білих беріз
Вниз
В Батьківщиноньки зілля...
06.06.2016р.
Дана – в значенні:
"Бог мій суддя"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670578
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Гірка сльоза. Гірка сльоза. Гірка.
Чому вона гірчить? Хто скаже?
Гірка сльоза. Гірка сльоза. Гірка.
Не завжди той, хто зав'язав,
розв'яже.
Не завжди той, хто обіцяв,
прийде.
Не завжди той, хто вірить, все ж
діждеться.
Гірка сльоза. Гірка сльоза. Гірка.
Та гіркота з самого серця ллється.
Так душа плаче. Гірко їй. Болить.
Не часто ми її почути можем.
Гірка сльоза. Гірка сльоза. Гірчить.
Та легше стане, коли їй допоможем.
Як душу лікувати, знаю я.
Як душу лікувати, хочеш знати?
Підтримуй завжди інших. Зрозумій.
Так зможеш сам собі допомагати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670557
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Любити Україну — це не право.
Любити Україну — честь!
Героям — слава! Україні — слава!
Із нею жити в серці — Божий Хрест!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670555
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Здраствуй, батьку!
Не мовчи - хочу я поговорити:
Розкажи, направ, навчи -
Ми не байстрюки, а твої діти.
Тату, де воно не так:
Вчив одне ... А що насправді ...
Подивись — який бардак!
Де сховатись глузду, правді?
Хто живе твоїм Законом -
Ледве-ледве тягне ноги,
Від народження до скону,
А жалітися до кого?
Справедливість на тім світі?
Тут корися та молись?
Ти писав те в Заповіті?
Чи думки переплелись?
--------------------------------------
Бог:
Що почути хочеш, сину?
Місце в церкві — не моє,
Як дивитись на свитину -
Тіла зір не дістає.
Як дивитись на папери -
Чи побачиш в них думки?
Справжня суть, а не манери,
Заховалась між рядки.
Із розмови викинь слово -
Вся розмова шкереберть.
Найвідвертіша промова
Має правди тільки чверть.
Я б у тому Заповіті
Написав би кілька слів,
А без них, по всьому світі,
Роблять із людей рабів.
Кілька дописів від Гада -
Все учення — навпаки:
Замість СЛАВА пишуть ЗРАДА,
Замість квітів — колючки.
Подивись на мою долю:
Скажеш правду — йди на хрест.
Я учив: цінуйте ВОЛЮ!
За те вбили, щоб воскрес?
Слово ПРАВДА заплювали
В «справедливому суді» -
От за що мене розп'яли!
Інше — вила по воді.
Не змінив я цього світу,
Та брехати не учив ...
Тож, пробачте мене діти,
Те Писання — марнослів!
-----------------------------------
Я:
Отче, як нам далі жити?
Ген брехня навкруг квітує -
Що з оцим лайном робити?
Воно труїть, люд не чує ...
Очманілі, хворі мізки,
Пекла сморід, трупний чад,
Щоб рабами ... ще з колиски ...
Родить війни і розбрат!
-------------------------------------
Бог:
Я не вчив людей, як їсти
Ні гнилого, ні лайна,
Научати треба плисти,
Чи як справити човна.
А куди пливти і править -
Я того не говорив!
Досить дурно церкву славить -
Лиш брехня в словах попів!
Дам ЗАВІТ тобі я справжній -
Десять найдорожчих слів:
ПРАВДА, ВОЛЯ, ЧЕСТЬ і МУЖНІСТЬ,
СОВІСТЬ, ДУХ, ДУША і ГНІВ.
Ти у серці їх носи,
Не марнуй, цінуй ЖИТТЯ!
Нема кращої краси -
Шлях спасіння й майбуття!
-------------------------------------
Я:
Це і все? Цього достатньо?
Ні загроз, ні застережень?
-------------------------------------
Бог:
Пам'ятай: за все є плАтня!
Нагадаю ряд обмежень!
Без обмежень, люд — тварини!
Без обмежень, влада — зло!
Не давай більш десятини,
Щоб ту владу не несло!
Влада має місце знати
І обмеження числа,
Мусиш те контролювати,
Щоб робила й не гребла!
Люди мають СЛОВО мати,
І накази видавать!
Влада — то не батько й мати,
Якщо приндиться — мінять!
Знов захоче панувати -
Не забудьте моїх слів:
Геть тоді скотину з хати!
Гнів народу — Божий гнів!
------------------------------------
Я:
А яке останнє слово,
Ти мені ще не сказав?
Мабуть, те, не випадково -
Наостанок притримав…
------------------------------------
Бог:
Воно перше — не останнє!
Без обмовок знов і знов
Оте слово є КОХАННЯ -
Гріє й світить всіх ЛЮБОВ.
Не продажна, не сліпа,
Не без тями чи оков -
Вільна, сильна і свята,
Животворна лиш ЛЮБОВ.
Гнів, як криця, гнів, як зброя,
Щоб вбивати ворогів,
А всі рани - вона гоїть,
Бо немає дужчих слів.
Дякую, тобі, мій сину -
Зняв із серця мого камінь -
За «науку» ту провину…
Розкажи всім! Добре?
АМІНЬ!
----------------------------
Чи то можна так із Богом у душі погомоніти?
Чи лиш тільки «за порогом», чи дорослі ми, чи діти?
Чи почути, що він радить? Чи ушняпитись в книжки?
Він дає лише поради: чи блукать, чи навпрошки...
Десять слів запам'ятайте — хто не хоче — вам у хлів!
Десять слів. На тім — звиняйте. Десять слів!
Лиш десять слів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670553
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Яке ж то щастя, коли в осінь - разом,
У ранню, тиху, з росами й дощем...
Коли "удвох ми" - це не тільки фраза -
Це вічність наша, втіха, тихий щем...
Де напівслові замовкають ноти,
Хоч пішки обійди усі світи -
Ріднішої душі нема на дотик,
Бо так же близько наші йдуть сліди...
Я вдячна долі за полин із медом,
За хміль, що в"ється й злизує кути...
Завжди, в усьому поряд - наше кредо...
Життя важке, та разом легше йти...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670489
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016
Ти мав би бути поруч.
Глянь, вже скоро липи зацвітуть.
Але ти зараз там,
Де вибухи й бої запеклі йдуть.
Ти міг би цілувати сина.
Дивитись як малий росте.
Але ти зараз там,
Де вижити завдання не просте.
Ти хтів би матір бачити.
Торкнути батька за плече.
Але ти зараз там,
Де втрата побратимів так пече.
Ти мав би... міг би... хтів би...
"Але ж то земля моя!"
Сказав туди йдучи, а ще додав:
"То хто ж якщо не я..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670452
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016
Куди ця країна котиться?
Недоля так лихо шкіриться…
Нічого чомусь не хочеться.
Нікому чомусь не віриться.
Подзьобано мир воронами.
Тугою думки покручені.
В повітрі пахне патронами.
У сонця очі засмучені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670436
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016
Я кохаю тебе аж до болю...
Ти частинка мене, що болить,
Що пульсує і б"ється, як птаха,
Як дитина маленька кричить.
В тебе правда своя, не на люди,
Вона схована десь і мовчить...
Моя ж правда відкрита задуже,
Часто плаче і часто кровить
Я б хотіла навчитись кохати
В нашім світі, закритім для всіх,
Та боюсь, що це буде найбільший
У цім світі непрощений гріх...
Тож шукаю собі оправдання
У розрадах і мудрих речах,
У повчаннях , і зрілих порадах...
І... у зважених мало словах...
Я кохаю тебе аж до болю,-
Тож навчи мене :як дальше жить.
Хай душа, так натомлена мною
Не страждає і більш не кровить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670431
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016
Послухайте, прошу вас, припиніть.
Не мучайте мене своєй дурнею..
Задумайтесь, можливо, хоч на мить
Якой ви, суки, ходите землею!
І перш, ніж про "братів" но' говорить,
Спитайте, скільки друзів поховав я...
Задумайтесь, бо можу і влупить,
У лоба, у те місце, де все вата...
Чешіть вже, в інше місце лепетать
Про "дєдушку і бабушку с Расіі",
Про родичів, яких вам дуже жаль,
Бо "ящікі мозгі ім задурілі"...
Кажу ж ідіть, облиште вже мене!
Я хунта, я каратєль, я бандера,
А ще мені так просто не мине,
Бо я вже в ЦРУ став офіцером.
Не треба знову ляпать про Майдан,
Пєченьки, з наркотою апельсини...
Я, гади, там всю зиму відстояв -
За вас, за самостійну Україну!
І більше я вам, сучища, скажу!
Не був у жодній сотні оборони!
Стояв, як "пес режиму", між брошур!
Носив я капітанськії погони!
- Не соромно? - спитаєте мене...
- Не соромно, - скажу я дуже гордо!
Бо кожної хвилини, день у день,
Служив я лише виключно народу!
- Чому ж, як всі, не кинув МВС,
Як справжні українські патріоти?
Мабуть чекав, як той "режиму пес",
Хто виграє - в чиї стрибнуть колготи?
Тут важко щось панове довести
Та знають ті, хто добре мене знає,
Скільки біди ми встигли відвести
Від люду, що законно вимагає!
Тому не треба, гади, про Майдан!
Я бачив по обидві барикади!
Я знаю скільки брав Антимайдан
Я бачив, як вмирали "радикали"...
А потім праця проти ДНР!
Я бачив формування добробатів!
І тих вчорашніх юних хлопчаків,
Що в мить перетворились на солдатів!
Я знаю, що і досі в МВС
Керуть цілі сєпарські загони,
Я знаю всіх злодюжок із МО!
Я знаю тих, хто вмить зріже шеврони!
Й про вас все знаю, милі земляки.
Таких, як я, не сотня і не двісті!
На кожного в нас є по дві руки!
І знайте, що ми в кожному є місті...
Ми разом з вами п'ємо за столом,
Ми разом з вами хвалимо Росію!
Ми ходим з вами під одним хрестом
Та в мить загоним кіл у ваші шиї!
До чого я? Щоб знали ви, щури,
Що честь, присяга - не надій руїни!
Серед військових, СБУ, ментів,
Достойні є , що люблять Україну.
Тому облиште, суки, про Майдан,
АТО, Донбас - ми там вже побували.
Порада є: пакуйте чемодан,
Поки коли вам в шиї не загнали!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670329
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016
Пробач мені, малесенька, пробач.
Розквітло все... Розквітло все без мене.
У небі лине журавлиний плач,
А в грудях серце б'ється так шалено.
Чекала ти, а повернувся біль.
Чекав не я, а все моє кохання.
Спізнився - жаль, а ти, як заметіль,
В снігороках розвіяла чекання.
Пробач мені, малесенька, пробач!
Змарнів весь світ...Зів'яв мій світ без тебе.
Душа моя - то журавлиний плач,
Що високо й самотньо лине в небі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661312
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 04.06.2016
Він приходив і знову прощався,
Повертаючись сотню разів.
Він забути мене сподівався,
Та чи справді того він хотів?
Він купався в коханні і плакав,
Бо боявся полону й замків.
Та уголос про це не балакав -
Жити вільно завжди він хотів.
Сперечався з закоханим серцем,
Зупиняв милий потяг душі.
Він вважав мене тихим озерцем
Для якого складались вірші.
Він тікав від солодкої муки,
Та кохання вертало назад.
Не терпів ні прощань, ні розлуки,
І чекав на палкий зорепад.
Він зізнатись в коханні вагався.
Показати на мить його вмів...
Він приходив і знову прощався,
Повертаючись сотню разів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670263
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016
Нам многое дано и многое под силу.
Нам разум дан и воля, и талант.
Нашли мы нефть и газ, и золотую жилу.
На Марс готовы высадить десант.
Мы можем семя сеять, созданное Кем-то,
Желать, иметь и слёзы горько лить,
Одаривать и жертвовать умеем чем-то,
Открыто ненавидеть, искренне любить.
Но не дано измерить неба глубину,
Остановить, хоть бы на миг, закаты,
Внести в сиянье дня и ночи новизну
И изменить рождения и смерти даты.
И оживить иссохшие давно цветы,
Собрать дождя рассеянные капли.
Даже увидеть Землю можем с высоты,
А заключить в объятья ветер - вряд ли.
А сосчитать песчинки в море, приумножить?
Постичь Вселенной мудрость, кто-то смог?
Ответит тот, кто спесь свою стреножил:
«Всё это может делать только Бог!»
3. 06 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670200
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016
А ви згадайте, лиш згадайте ті паради,
Коли ми з хлопцями сиділи у котлі...
Ви амуніцією бряскали, всі раді...
А нам так танків бракувало і броні!
Нас розривали, в шмаття міномети!
Почесна варта видавала "зброє' честь"!
По телевізору парад і у газетах,
Війна для вас, то це далеко десь...
Міністр в нагородах всіх вітає!
А нас вітав ворожий "Васильок"
І "Слава! Слава!" - в відповідь лунає...
А в нас Славко прикрив собой п'ятьох!
"ОПЛОТИ" на Хрещатик виїжджали,
А нас автобус, поміж міни, віз, шкільний...
І роти щільно повз Ґаранта крокували,
Ми ж з автоматами на танки йшли у бій!
Кричали, що Герої не вмирають,
А я, в цей, час ховав ще зовсім юнака!
Салют над Києвом святково так лунає,
А в нас вже зовсім до кінця дійшов БК...
Ґарант з трибуни дбав про Україну,
А ми її щосили берегли...
Він обіймав свою красивую дружину,
А в нас й не вкожного в житті були жінки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670166
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016
Коли зароджується почуття нове!
Я думаю про сутність дива,
Коли зароджується почуття нове!
Воно таке стрімке, таке красиве:
І дивовижно ніжне та живе!
Як розквітають пелюстки кохання,
Як ми вдихаємо дурман весни…
І, як п’яніємо в полоні у бажання…
Сплетінням душ в рясні вінки.
02.05.2016. м.Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670164
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016
Не підрізайте, крила пташці,
Що щойно вирвалась із клітки,
Не піддавайтесь пропаганді,
Бо неможливо щось змінити.
Ця відчайдушна героїня,
Тож молода, мужня,смілива,
Нині прошу, не руште крила,
Нехай здійсниться наша мрія.
Лише на тебе є надію,
Не тільки я, це відчуваю,
Будь непохитна і правдива,
Ти і народ - велика сила.
Тобі щасливої дороги,
Лишень завжди до перемоги,
Тож не здавайся! Іди вперед!
Люд приєднається до тебе!!
02.06.2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669786
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Віє вітер в чистім полі
І спочину не дає.
Розгулявся він на волі,
Свище, пісню виграє.
Пробирається крізь темінь
Сонця бравий промінець.
Вітру показав він ремінь,
Той шмигнув геть навпростець.
Заховався у лісочку,
Де ялинки і дуби,
Причаївся на горбочку
Чим подалі від біди.
Сонце пустуну всміхнулось,
Освітивши білий світ.
Все навкруг уже проснулось,
Вітер сонцю шле привіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670049
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Дерево життя віти розпустило.
Дерево життя пишно розцвіло.
І моєї долі в'ється тут стежина.
В ній усе, що є , і що давно було.
Ой шуми, шуми, і міцній в корінні.
Віти до небес нові розпускай.
Ой цвіти, цвіти, щедрим будь в насінні.
Сили дасть тобі земля, де рідний край!
Дерево життя... В нім є мама й тато.
Дідусів, бабусь ласка розцвіта.
Тут братів моїх є і сестер багато.
І моя ясна дорога в майбуття.
Ой шуми, шуми, і міцній в корінні.
Віти до небес нові розпускай.
Ой цвіти, цвіти, щедрим будь в насінні.
Сили дасть тобі земля, де рідний край!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670056
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Нам білим цвітом вишня устеляла
дорогу, що в майбутнє нас вела.
Гірку сльозу там Прип'ять утирала.
Бо залишалася в минулому одна.
У тій сльозі ні стогону, ні крику.
Гула земля - нечутно спопеляв
її вогонь той лютий-лютий, дикий.
А білий цвіт дорогу нам встеляв.
Цвіла весна... мов Прип'ять-наречена
зібралася нарешті до вінця.
Вона ж за нами закривала двері.
Проте відкритими залишила серця.
Яка ж гірка її сльоза й нестерпний
Той біль в очах, нечутний серця крик.
Так назавжди нас Прип'ять проводжала,
Прийнявши на себе наш тяжкий гріх.
Цвіте весна, як і тоді, так гарно.
І хоч минуло вже багато літ.
Я й досі бачу нашу рідну Прип'ять,
що розсипає нам під ноги цвіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670050
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oj_gr3KBmNQ [/youtube]
Я сумую за тим, чого в мене немає.
І вірю, що в інших йому погано.
--------------------------------------
Не звільняйте серце від людини,
Що колись частинкою була
Вашого життя, що, як зернина,
В вашім серці ніжно проросла.
І не рвіть росток цей із корінням,
Не стирайте всі її сліди,
Бо колись прийде оте прозріння,
Що помилку допустили ви.
І впадуть тоді на серце сльози,
І від їх страждань і гіркоти,
Пройде час і збудуться прогнози,
Бо це так зробили саме ви.
Не пускайте в серце, хто зусилля,
Не приклав, щоб подолати шлях,
Бо не зійде швидко нове зілля.
Буде, як іржавий в серці цвях...
Що жаліть за тим, що загубили.
А назад дороги вже нема.
Почуття оті вже скам"яніли...
Згадуйте тепер лиш крадькома...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670022
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Гойдала нічка човен сну,
У ліжку сонце тихо спало.
Вона йому щось про весну,
Про квіти зоряні співала.
Тим часом хмари затягли
Широке поле виднокраю.
А вже настала мить грози,
І блискавиці небо крають.
У бубни вдарили громи,
Вітри шалено закрутили…
Немов би вирвались з пітьми
Самого пекла люті сили!
І ринув дощ! Текла вода,
Змиваючи всі чари нічки.
Трясла гроза небесний дах
І ґасли зорі, наче свічки.
Немов розбуджене маля,
Прокинулось від грому сонце:
Грозу побачило здаля,
Послало промінь у віконце
І ясний промінь розігнав
Грози суцільну заволоку,
І веселково світ засяв
Під сонячним веселим оком.
Краплини раннього дощу,
Мов діаманти вигравали
І жаби в сонному ставку
Йому осанну заспівали!
Так літній ранок народивсь
Під хор солістів очерету.
Обличчя росами умив,
У золочену сів карету,
Щоб по веселці в казку дня
Зростаючи, чимдуж помчати!
Та по луках, та по гаях
Яскраві квіти розкидати.
03.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669995
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Садова принцеса – ромашка тендітна,
На ніжці тоненькій красуня розквітла,
У білому платті, в зелених мережках,
Із золота личко, неначе в сережках.
А поряд здивовано мак поглядає,
Він, схоже, давно вже ромашку кохає.
Ніяк їй освідчитись мак не зуміє,
Як хоче, одразу ще більш червоніє.
В волошок у неба блакить запозичена,
В сусідстві з ромашками, милими личками.
І схожий мій сад так на поле величне,
Відсутня лише скатертина пшенична.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669991
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Бузок п’янить красотами весни.
У кетягах розкішних – його врода.
І від дощу в обіймах його – ми,
Така травнева нам винагорода.
Ти пахнеш ароматами бузку
І ліг бузок тобі на плечі шаллю,
Не бачив я бузкову ще таку,
З бузковим сумом, а чи то з печаллю?
Бузковий світ розкинув свої крила,
Бузковий рай шепоче: “ Я люблю “,
Любові тій не знаю ще мірила,
Але на двох її я розділю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669989
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Мамо, рідна моя, ти ночами не спала,
ти трудилась як раб, щоб дітей прокормить.
А увечері пізно узор вишивала
на сорочці для сина, щоб мав що одіть.
А увечері пізно яскравий узор вишивала,
на сорочці для сина малого, щоб мав що носить.
Ту сорочку візьму, одягну ніби спомин
і полину в дитячі щасливі роки.
Мамо, люба моя, як я марю тобою,
ніби зорі горять на сорочці квітки.
Любо, мамо моя, я й донині ще марю тобою,
мовби зорі у серці горять ті твої квіточки.
Хай вони все життя так палають і квітнуть,
ніби рання зоря, як ті маки в житах.
Мамо, люба моя, рідна нене привітна,
юна горлице сиза, голубка в літах.
Любо, мамко моя, рідна нене сумна і привітна,
юна горлице сиза, голубка в дитинства літах.
Знов до тебе спішу як завжди, моя ненько,
а уява малює щасливі роки.
Що минули з тобою, матусю рідненька,
і твою вишиванку ношу залюбки.
Що минули в дитинстві з тобою, матусю рідненька,
і твою вишиванку ношу до сих пір залюбки.
02.06.2016
* За мотивами пісні "Про рушник"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669976
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Повертаюся я, повертаюсь до рідної хати,
Де життя, мов черешні, давно у весні відцвіло,
Не зустріне мене на порозі ні батько, ні мати,
І, можливо уже не згадає родинне село.
Я по стежці пройдусь, спориші ще цвітуть біля тину,
Стара липа мовчить, а мій ясен стоїть у думках.
Я шаную село, як шаную батьківську могилу,
Звідси кроком колись починав необдуманий шлях.
Де б на світі не був, повертаюсь до рідної хати,
Тут матуся і тато за руку водили мене.
Хоч роки, як клини, научились удаль відлітати,
До порогу тепер мене вітер постійно жене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669961
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Тебя вновь обрету…
О, я отдамся в этот плен желаний!
И буду пить нектар всех горьких мук…
Но в наслажденьи трепетных терзаний…
Тебя вновь обрету, мой друг!
И это счастье пронесу сквозь годы:
Сквозь блеск луны и солнца яркий свет,
Сквозь радость и капризы непогоды!
Ты только мне взаимностью ответь.
02. 06. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669967
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Червоно сонце зустрічало літо,
Легенький бриз пробігся по воді,
Ранкова вруна струшувала жито,
Грався туман в зеленій бороді.
Вовтузилась черешня поміж листя,
Ступало літо квітами в траву.
Дарунки літа від весни зреклися
І штилем розляглися по ставу.
Літо надворі, хоч і в прохолоді,
Ще зрідка небо шле до нас дощі,
Та влітку раді ми любій погоді,
Бо серце гріють зеленню кущі.
Суниця літо зустрічає рясно,
Плетуть тенета в лісі павуки,
Весна квіткові залишила пасма,
Літневий колір одягли зірки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669960
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Кажеш, ніжні в тебе руки ?
Забери мене з розлуки,
Дай із рук твоїх напитись теплоти,
Пригорни, зігрій коханням,
Що відболене стражданням,
Це між нами Бог кладе мости
Я тебе так довго ждала,
З тої миті зірка впала,-
Вірила і знала, що прийдеш,
Подаруєш ніжність , спокій,-
( Важко бути одинокій),-
Серед сотень, тисяч віднайдеш
Кажеш, ніжні в тебе руки ?
Забери мене з розлуки,
Поведи мене, коханий, в ті світи,
Де не буде сліз ні зради,
Я благаю, Бога ради,
Засвіти ту зірку, засвіти !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669947
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Кохання й ніжність
Вплітаю в строки,
Аби кохання було високим,
Таким високим,
Як небо й зорі,
Ключі від нього сховаєм в морі
Щоб не знайшли їх
Гріхи й спокуси,
Бо без кохання не буде музи,
Вогню не буде
В очах коханих,
Ночей не стане солодко п"яних
Тебе немає,
Коханий друже,
Твоєї ласки бракує дуже
А я всю ніжність
Вплітаю в строки,
Аби кохання було високим
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669946
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 03.06.2016
А знаешь, у нас опять
Докучливые дожди!
Я знаю, как трудно ждать...-
И все ж, прошу очень, - жди!
И что б не произошло -
Ты помни, что где-то есть,
Что где-то еще живет
Влюбленный в тебя подлец!
Я снова смотрю закат -
На западе, где-то там -
Твой город! - и режет взгляд
Пространство напополам!
Я все же приду к тебе! -
Пол-года,а, может, год
Пройдет... и проснется бес
В том месте, где сердце жжет!
Ты слышишь?! - Сказал: "Приду!"-
И, ВЕРЬ МНЕ, - я не солгал!...
Наташа! - Я как в бреду!
я ведь не могу без тебя!!!
Сборник "Мечты и ностальгия 1968-1970" Ленинакан, Армения 16.06.1970
Из старых архивов. В печати не публиковалось.
Примечание. Остальная лирика "Девушке Наташе 3-6" - в подборке "Граница в нашем сердце 2"(Раздел "Гражданская лирика") этого сайта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669833
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=53Gzq7ruBQ0
[/youtube]
Ой літо, літо, літечко,
Чом з холодом прийшло?
Не світить у віконечко
Нам сонечко давно.
Багате тільки зливами,
Напоєна земля,
І звуками тужливами
Сумного скрипаля.
Всели у серце радість,
Порадуй нас теплом.
Не б"ю на твоя жалість,
Схиляюся чолом.
Прошу я не за себе,
За милого свого.
Йому тепло так треба,
Хоч трішечки твого.
Поганий в нього настрій,
Так хочу задобрить.
Нервує він в день мрячний.
Ти можеш це спинить..
Зміни дощі на милість.
Завісу опусти.
І хай всміхнеться милий...
Промінням освіти....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669818
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
О! Який гарний Божий цвіт... Квітує весь навколо світ.
Цвітуть сади, луки й поля. Цвіте уся-уся земля!
А солов' ї... Лиш сонце сяде, так заспівають!
Боже мій! Яких придумав солов' їв. Тут флейта, скрипка
і сопілка.Дзвенять собі на тонких гілках. Дзвенять разом
й на диво - в лад! В кущах виспівують, в гайочку, а ніби то є
царський сад.
Можливо так воно й насправді? Тоді ж хто є оті царі?..
Оті царі - то ми. То - ми! Для нас співають солов' ї.
Для нас виспівує пташина, бо видно знає, хто Людина.
А хто ми є? Чи знаєм самі? Чи шану віддаємо ТИМ,
для КОГО ми є солов'ями?..
О! Який гарний Божий цвіт... Квітує весь навколо світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669815
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2016
Шануй життя, його найкращі миті…
Воно у нас єдине на землі,
Хай сяють чесно твої дні прожиті,
Щоб честь і совість стали вчителі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669758
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
Розлога липа плаче знову в серпні,
Бджоли її покинули давно,
Болить душа і болі ці нестерпні...
Чи тінь твоя подивиться в вікно?..
Бо твій відхід застав мене зненацька,
Щось обірвалось у душі нараз,
Ти був міцним і хватку мав козацьку,
Тобою я пишався і не раз.
Міцна рука косила безустанно,
Я за тобою ледве поспівав,
Ті дні серпневі згадую туманно,
Лиш пам’ятаю, хор тоді співав.
Коли часи настали попрощатись,
Печаль моя лилася через край,
На могилках був змушений триматись,
А сам на сам ревів, немов бугай.
Я став, татусю, круглим сиротою,
Тебе мені бракує у житті.
Тепер і я покритий сивиною,
Пам'ять про тебе в серці і хресті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669756
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
(Слова,музыка,исполнение - Татьяна Мирошниченко)
Он пришёл, как тёплый дождь,
Сушу напоил водой.
Он сказал: «Иди за Мной
И буря станет тишиной».
Он, как восходящий свет
Путь мой осветил Собой,
Стал горой, моей скалой,
Наполнил силой неземной.
Пр:
Он есть истина и путь,
Он есть мой и твой Господь.
Благость и любовь Его суть.
С нами будь, Господь, будь.
Он - безбрежный океан,
Манит своей глубиной.
Я иду любви тропой
И Он всегда рядом со мной.
2
В небо лестница так высока,
Ступени – нити на ветру,
Но чтоб увидеть чистоту
Я поднимаюсь в высоту.
Там яркий, тёплый света луч,
Сиянье тихого огня.
Там бьёт животворящий ключ,
Чтоб воскресала вся земля.
Пр:
3
Ветры злые в Небо дверь
Не захлопнут. Там рассвет.
Иди к нему и просто верь,
Пути иного к Жизни нет.
Он – живой воды родник,
Любви струящий водопад.
Сияй святой Господний лик!
Ты бесконечен и велик.
Пр:
Ты есть истина и путь,
Ты есть наш Отец, Господь.
Благость и любовь Твоя суть.
С нами будь, Господь, будь.
Ты - безбрежный океан,
Ты – живой воды родник.
Сияй святой Господний лик!
Ты бесконечен и велик
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669681
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mcjAceTMXSI
[/youtube]
Знов твій дзвінок порушив тишу ночі.
А я не знаю, що тобі сказать,
В цей час сумні згадались твої очі...
Та ти про що хотів мене спитать?
Не думай, що так легко все забути.
Минулим живе пам"ять ще чомусь.
А голос твій так рада я почути...
Та не скажу, а просто посміхнусь.
А серце стукотить в цей час незвично.
Не треба.. я прошу,не видавай,
Ведеш себе ти якось недоречно...
Вести розмову з ним не заважай.
А ти мені про літній дощ холодний,
Що хоче відігрітися душа...
Таким здаєшся зовсім безпорадним...
А сильний дощ розмову заглуша.
І я не знаю, що тобі сказати...
І з голосом байдужим відпущу.
Та гордість не дає вслід прокричати,
Що я тебе сильніше ще люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669676
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
Мамо-зозулько, ну як тобі спиться?
Може, тобі твоя донечка сниться?
Як ти без щирих обіймів заснула?
Голосу донечки довго не чула.
Ти по голівці не гладиш її
В очки її не заглянеш сумні,
Татко невміло косички плете,
Завжди за ручку дитину веде.
Казку читає її перед сном,
Думка літає за синім вікном,
Серце щемить: тихо доня спиталась:
« Що ж це нам мама-зозулька дісталась?”
Мамо-зозулько, ну як там ведеться?
Добре в пустому гніздечку живеться?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669667
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
Нехай летять літа, спинять не треба.
Вони, як журавлі, самі полинуть в небо.
Та навесні птахів завжди чекають дома.
Літам назад - дорога невідома!
Не повертаються! не повертаються літа.
Та є в них весни, й осінь золота.
Нехай летять літа.. Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте.
Ясніє у них неба синя просинь.
Сипнула срібла вже зима у коси.
Нехай летять літа... Не зупиняйте.
Ділами добрими їх прикрашайте!
Не повертаються! не повертаються літа.
Та є в них весни, й осінь золота.
Нехай летять літа.. Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте.
Людське життя... Воно, як пісня світла.
У ньому сміх дзвінкий і яблуня розквітла.
І усмішка щира, що серце нам гріє.
Буває тут зимно, і віхола віє!
Не повертаються! не повертаються літа.
Та є в них весни, й осінь золота.
Нехай летять літа.. Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669656
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
Дитинка гралася в чомучки,
Питала в мами як й чому?
“Для чого знаю я : дві ручки”-
Маля сказало так чомусь.
“Одну для татка дам у руку,
За другу маму я візьму”-
Дорослим сонечко науку
Всю пояснило: як й чому?
Маля – це світле слово Боже,
Хоч з уст черпай його добро,
Воно дорослих вмити може,
Немов цілюще джерело.
...Батьки! Дослухайтеся діток,
Ведіть в життя за дві руки,
Нехай не буде в нас сиріток,
Коли в дітей живі батьки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669661
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
(Танюші Одинцовій присвячується)
Місячним світлом весь двір залил́о,
Зіроньки сяють в моїм вікні.
Вітер заснув і заснуло село,
Тільки не спиться чомусь мені.
В тихій кімнаті над тихим столом
Світиться лампи жовтий круг.
Знов я сумую над тв́о́їм листом,
Мій сіроокий далекий друг.
Зірки вже гаснуть в нічній вишині.
Лист написала тобі давно.
Вірю, що щастя всміхнеться мені,
При́йдеш й постукаєш у вікно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669664
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
Зійшла до нас на землю
Та божа благодать,
Що заставляє в травні
Кохати і страждать.
Бузку цей запах п’я́нкий,
І яблунь білий дим,
І в хмарі наді мною
Весняний перший грім.
На вулиці спішила
Дівчинонька одна,
А тут раптово дощик
Линув як із відра.
Розкрив я парасольку,
А дощ хлюпоче, ллє.
І дівчина сховалась
Під укриття моє.
А я раніш боявся
До неї підійти.
А тут стоїть так близько,
Що я хотів втекти.
Але вона всміхнулась,
І я все зрозумів.
Це бог, напевно, ливнем
Зійтись нам повелів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669628
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
Який духмяний повіває вітер!
Він зранку встиг зробити безліч справ:
всім квіточкам ранкові сльози витер,
з тополі пуху жменями нарвав,
дмухнув – береза коси розпустила,
злахматив кетяги бузковому кущу,
ще й просушив птахам намоклі крила
від грозового раннього дощу.
Прогнав неквапно грозові хмарини –
і глянула усміхнена блакить,
роздмухав маку дикого жарини,
аж полум'ям червоним сад горить...
Цей мак навіяв спогади крилаті...
Їх підхопив пустунчик-вітерець
й поніс привіт далекій рідній хаті,
прямісінько в дитинство навпростець.
Й так захотілось серцю мимоволі,
щоб він приніс з щасливої пори
той запах квітів, що збирала в полі,
і що матуся сіяла в дворі!
Під вечір повернувся мовчки, тихо,
лиш крадькома десь листям шарудів,
минаючи мене, як мишка – лихо...
Та винувато враз прошепотів,
що не приніс ТИХ запахів квіткових –
дитинство не повториш, як кіно,
розтанув слід від мрій моїх казкових,
а мамин мак відцвів давним-давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669590
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2016
Ой у полі пшениченька височенька.
Там працює дівчинонька молоденька.
А у тої дівчиноньки два відерця.
Ой, яка ж вона є мила для мого серця!
Ой у полі пшениченька в колосочку.
Там сидів я з дівчиною в холодочку.
А у тої дівчиноньки очі карі.
То ж здається, що вона мені до пари!
Ой у полі пшениченька височенька.
Ой, яка ж моя дівчина та й гарненька.
Біле личко, чорні брови, як шнурочки.
Гомоніли ми до ранку у садочку!
Ой у полі пшениченька височенька.
Там працює дівчинонька молоденька.
А у тої дівчиноньки два відерця.
Ой, яка ж вона є мила для мого серця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669571
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
Пішла весна, лишивши спогад.
Куди пішла? Хто зна, лиш здогад.
Про те де мешкає минула,
Нема туди шляхів я чула.
Красуні дивлячись у спину
Я розумію, часу плину
Спинити неспроможна сила.
Але дарма, тебе ж лишила.
І ми, весни дарунок, вранці
Зустрінем літо в вишиванці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669547
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
Де веселка грає весняним розмаєм
Де в лузі зеленім, щебетання птиць
Душі щедротою, спраглими вустами
Приклади ти долю до її криниць......
Хай вона розкаже,нам про Україну
Скільки ще блукати, доведеться їй?
Рідну Україну, як малу дитину
Розповити треба, й дати їй спокій....
І вона розквітне, у проміннях сонця
В шелестінні вітру,у шумі дібров
Водою напоїть, хлібом нагодує
Лиш би чорні круки, не клювали знов...
Дарами природи-- щедро обдарує
Колосом пшеничним , затужить земля
З льону - дивоцвіту виткає сорочку
Матері дарує ніжне немовля....
Розквітай Вкраїно, квітками калини
Місця, де родились, завжди є святі
Хто рідну домівку, свою забуває
Той долі не знайде, ніколи в житті....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581571
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 31.05.2016
1. Шукала тебе у снах чарівних,
Та ранок все руйнував.
Хотіла думок від страху вільних
Та Бог їх засуджував.
Благала я час на мить спинитись,
Аж поки я не знайду
Любов, що примусить серце битись.
До неї життям іду.
ПРИСПІВ:
Не можу знайти тебе.
Із розуму час зведе.
Минуть молоді літа.
Я буду зовсім не та.
Дивлюся у майбуття.
Не вірю у почуття.
Спитаю я у небес.
Де долі знайти тебе?
2. Шукала кохання я у мріях,
Літала в них наче птах.
Солодка оспівана надія
Загине в моїх літах.
Благала я час повільно бігти,
Щоб долю свою знайти.
Вплести у кохання щастя квіти,
Нести крізь усі світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669496
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Ти так довго шукав ту справжню,
В півжиття ти її зустрів
І читаєш, як казку давню,
Маєш те, про що мріяв, хотів
Ти хотів справжніх сліз і усмішок,
Ти палкого кохання хотів,
Щоби шляхом іти, без доріжок,
Щоб від ласки і ніжності млів...
Ти хотів розуміння і віри,
Що ніколи не зрадять тебе,-
Не один про життя без довіри
Пожалкує, його проклине.
Ти так довго шукав ту справжню,
Щоб забути нудьгу й самоту...
Крізь роки ти історію давню
Пригадаєш і пустиш сльозу.
Аж до болю - гарячу і чисту,
Що від серця самого іде,
За ту світлу любов, променисту,
Яка грітиме вічно тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669470
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Бджілка дуже натрудилась,
Облітала усі квіти,
Аж до вулика спізнилась,
Крильця стали вже тремтіти.
Прилягла в саду поспати
На ромашкових подушках,
Довелося ночувати
У білесеньких пелюстках.
Небо супилось хмарками,
Навіть вже збирався дощик,
Бджілка стомлена без мами
Вже пірнула в сон солодкий.
“Хоч би бджілку не збудити,”-
Шепотіли тихо зорі,
Бджілку листячком прикрили
Ельфи різнокольорові.
Бджілці снились луки чисті,
Саду ніжний аромат
І метелики барвисті,
І чарівний сміх малят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669461
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Підступний ворог справу знає!
Він тихо, непомітно підступає:
Ізліва зайде, потім зайде справа -
Така його падлюча, підла справа.
Що він ваш ворог — вам про те не скаже -
У друзі приндиться — байок розкаже!
А справжніх ваших друзів побиває -
Часу свого для підлості чекає.
Ножа у спину, чи отруту в келих,
До третіх півнів обіцянки стелить…
Вам побожиться: убивати гріх!
Чим нам любити ворогів своїх?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669447
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Поезія – мій поплавок.
Тримає на плаву життя моє.
Вона – усе, що в мене нині є,
підносить моє серце до зірок.
Поезія – мій поплавок.
Поезія – це якір мій.
Притримає у будь-яку негоду,
дає мені тепло і прохолоду.
Вона джерело дум моїх і мрій.
Поезія – це якір мій.
Поезія – моя надія.
Вона мов свіжий вітер з гір,
це промінь сонця і бездонний вир.
Всі мої думи, мої мрії.
Поезія – моя надія.
Поезія – моя любов.
Немовби річка чиста і бурхлива,
мов щира пісня, ніжна і грайлива.
Вона гаряча, ніби юна кров.
Поезія – моя любов.
Поезія – моє життя.
Мереживом ляга на полотнину
в щасливу і скрутну його годину.
Яскрава, ніби мамине шиття.
Поезія – моє життя.
Поезія – усе моє життя.
30.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669437
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Хочу подивитись правді в вічі,
Поглянути, аж в саму глибину,
Знайти із нею , хоч хвилинку стрічі,
Щоб розгадати всього лиха таїну.
У нас брехня стоїть на п"єдисталі,
Правду кинули безжалісно до ніг,
Як без неї нам прожити далі?
Лихо йде на рідний наш поріг...
Йде воно разом з брехнею в парі,
Народ обдурюють й грабують кожен час,
Живуть в маєтках, як в солодкім чарі,
Не бачать злиднів, що пригнули нас.
Не бачать і не чують вже нікого,
Надії наші розлетілись в прах,
Народ довели до життя важкого,
Заробітчанами пустили по світах.
На цій землі, де щедро родить жито,
Де люди мають руки золоті,
Чому не можемо ми гідно жити?
Чому не йдем по праведнім путі???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669331
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
І
Дачі огородні
поливає дощ.
Ми іногородні –
хоч або не хоч.
І на суходолі,
наче на війні,
і немає волі
вольної мені.
Я не розумію.
як у ці роки
бути за Росію?
А були віки.
І вояжували,
а раділи мало.
Слава – не хула.
Та пора настала.
Полум' я Джамали –
Рашії зола.
ІІ
Ой піду до лісу,
у свої луги.
Як лунає пісня –
ми не вороги.
Подивися, люде!
Може наяву
весело не буде.
Але я живу.
Не цурайтесь, діти,
може уві сні
я побачу квіти.
Хай і не мені,
та на переломі
ветхості років
буде, як нікому
так, як я хотів.
Є у мене двері
у мої поля,
і не на папері –
пісня солов'я.
ІІІ
Ой чиї то квіти
поливали діти
біля паркана?
Ой, чия вина,
що на тому світі
істина одна?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669269
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
Моє страждання
Через писання
Лягає на папір.
Він стерпить ношу,
В собі, що ношу,
Яка скотилась, наче з гір.
Знаєш, читачу,
Як часто плачу,
Коли на людський біль дивлюсь...
Шукаю Бога -
Важка дорога,
З тобою щиро поділюсь.
Як зорі гаснуть,
Як квіти пахнуть,-
Так все відносно в світі цім...
А ми ридаєм,
Коли втрачаєм,
Коли вже пізно по усім
Як сонце сходить,
Так радість ходить
З журбою разом, як сестра
І ми не в силі
Змінить ті хвилі,
Закон, що Землю оберта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669267
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
[b][i]І з прасивин зоріє на руїну
Геть зраджений найперший Бог наш — Род, —
Сльоза пече: лишилось в Україні
Три слова: «Ще не вмерла...» і народ.
Микола Малахута, Луганський поет [/i][/b]
[b][color="#ff0048"][i]Любовь. Закаты и рассветы.
Счастливый смех. Ковер из роз ???
Поймите, бомбы и ракеты
Не стоят капли детских слез !!! [/i][/color][/b]
[b][color="#0000ff"]Куда заветные пропали слитки:
Любви услада и страстей накал?!..
Комфортно тихо жить в своей улитке?...*
Пересидим?! - Я Вас предупреждал!
Когда пришло лихих годин ненастье
И сатана на крови правит бал,
Стал каждый не при чем и безучастно
Творится зло... - Я Вас предупреждал!
"Да чтоб ты жил в эпоху потрясений" -
Фольклор китайский снова модным стал,
И нет от злобы никому спасенья...
Мы - в пропасти... Я Вас предупреждал!
Военных смут накоплено немало...
И каждый раз, когда в душе обвал,
Мы просим Бога, экстрасенсов, маму:
"Спасите нас!"... - Я Вас предупреждал!
Зажму эмоции в кулак потуже,
Обидных слов неудержимый шквал...
Покайтесь, люди, нам КОНЕЦ не нужен -
За ним - НИЧТО! - Я Вас предупреждал!
Земля у нас одна на всех планета -
Других планет никто не обещал.
Остановитесь, как ни трудно это,-
Исчезнете! - ... - Я Вас предупреждал!
в своей улитке* http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246464 [/color][/b]
19.11.2014
[b]P.S.
В начало темы:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399979
В начале 2013 года я уже писал на эту тему басню-предупреждение "Лошадкам".
Я Вас предупреждал!
К сожалению, безрезультатно. [color="#ff0000"][/color][/b]
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538121
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 30.05.2016
Я така щаслива... Маю так багато!
Сонце в небі синім, стежку біля хати.
А та стежка в'ється ген у світ широкий.
Є на ній щасливі перші мої кроки.
Житечко у полі хилиться низенько.
Співає в садочку малий соловейко.
Я така щаслива... Маю так багато!
Є на цій стежині мої мама й тато.
Є на цій стежині у небі лелека.
Де б я не ходила, повернусь здалека.
Добре тут зростати червоній калині.
Я за щастя маю - жити в Україні!
Хоч вітри шарпають, та їм не зламати.
Калинові ґрона не перетоптати.
Б'ються серця вірні в ягідках калини.
Стоять на сторожі сини України!
Уміють любити! Вміють захищати!
Я така щаслива... Маю так багато!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669246
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
1. Весела загадка сміється,
що з брехні спекла калач,-
як свіжий - віником він зветься,
а як пристаріє - ......
2. Дивовижна в ньому сила.
Люблять всі його й завжди.
І в селі, і в кожнім місті -
він в пошані і в ціні. ....
3.Тече, тече - не витече,
біжить, біжить - не вибіжить. .....
4. Один ллє, другий п"є,
третій - зеленіє, зростає, радіє. ...,.....,.......
5. Білий,як сніг, надутий, як міх.
Ходить біля хати, на ногах лопати. .....
6. Чорненька, маленька собачка висить.
Не гавкає, не кусає, а в дім не пускає. .....
7.Зігнута в дугу, літом на лугу,
людям помагає, зимою - спочиває. ....
8. Залізний ніс у землю вріс,
риє, копає, землю обробляє. ....
9. Хто над нами вверх ногами,
ходить не страшиться і нас не боїться. ....
10.Повен хлівець білих овець,
гулють не ходять, їсти не просять. ....
11. За стіною костяною, він живе, як у раю.
І молотить, і працює, знає й пісню не одну. ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669237
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
[color="#ff0000"][/color]
[b]На узбережжі - сонце встало,
Проміння в коси заплело,
Дніпро красненько привітало,
Зі сну предтечу підвело.
На берегах комфорт підвівся,
Зопалу чмихнув в очерет.
Росою зоряною вмився,
Вдягнувши вишитий жакет.
Недремне птаство галасливе
Незмірний гомін завело.
Десь каченятко полохливе,
Лишило батьківське гніздо.
Так український літній ранок,
Починить вдосвіта пору…
Краси небачений світанок,
Котрий безмірно я люблю.
[/b][/i][/color][/color][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669220
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
Заблищали ранкові роси,
Перший промінь досяг вікна,
Ти сплітала чорняві коси,
Де виднілася сивина.
Піднімалось на сході сонце,
Ти стояла біля плити,
І дивився бузок в віконце,
Росянисті ховав сліди.
Я прокинувсь і задивився,
В тебе зморшки вже на лиці,
А по кухні сніданок вився,
Манна каша на молоці.
Я на хвилю залюбувався,
Ти щось думала у душі,
Із любов’ю тобі всміхався,
Ти ж готовила в метушні.
Я тебе і понині бачу,
Твою посмішку і косу,
Материнську любов гарячу,
Що з собою в душі несу.
Засріблились і в мене скроні,
І душа, як твоя – горить.
Силует твій, що на пероні,
Віддаляється і мовчить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669157
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
ДО ГІРКОЇ ДОЛІ.
Доля, моя доля, чом ти наче клин
Вбитий в тіло кволе? Гірка, як полин…
Марно я старався збутися тебе.
Ти мені закрила небо голубе.
Мав крилату душу, прагнув висоти!
Та міцні тенета накинула ти.
Придавила тяжко тіло до землі,
Аби жила пташка в клітці та імлі.
Я не можу, доле, слухатись тебе:
Попри свою неміч лину до небес,
Де тепло від Бога, ласка від людей,
Де радісна пісня рветься із грудей.
Бо ще сяє в небі сонце золоте
І весна красою по садках цвіте.
Знаю, знаю доле, що не ті літа,
Що в життя не прийде пора золота,
Коли все, що має збутися, - десь там,
Де юначі мрії в зоряних містах…
У важку годину, коли обмаль сил,
Трохи і поплачу… та ще до могил
Подумки підійду, в слабості грішу…
Бо у потойбічних помочі прошу,
Аби мене взяли у свої міста,
Де, як вірять люди, казка золота…
Та чи так?.. не знаю… сам не вірю в те.
Тільки тут, я бачу як життя цвіте,
Як воно, мов диво: кожному із нас
Подарунки сипле у прийдешній час.
Є тут і кохання, є тут і журба;
Є тут пиха пана і ганьба раба;
Є мета висока та злочинна хіть;
Є краса для ока, чорнота страхіть;
Є байдужість сіра, є і співчуття…
А двома словами – повнота життя.
Одібрала, доле, ти у мене все…
Часом жду зі страхом: що ти принесеш
У наступній миті, чи в майбутні дні?..
Тільки Україну ще лиши мені!
Бо це найдорожче, що живе в душі.
Те, без чого згинуть: Муза і вірші.
28 травня 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669155
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
ВІДМОЛИЛИ.
Відмолили мене добрі люди,
Аби я поміж ними ще був.
Мабуть, ще я не знаний повсюди,
Ще про мене не кожний почув.
Я чогось не здійснив своєчасно,
Своїм словом не всіх обігрів.
Хоч душею був сонечком ясним
І в ночах смолоскипом горів.
Треба жити та ще і триматись,
Навіть там, де опори нема;
Де самотність панує у хаті;
Де в літах порядкує зима.
І тоді, коли ближнім прийдеться
Потихеньку від мене піти,
Треба стримати трепети серця
І достойно сказати «прости»…
Не клясти, не бурчати, не злитись,
Геть забути про власне добро…
Як і завжди: ще людям світити,
Випромінювать серця тепло.
А вже потім, коли тіло гноту,
До останньої риски згорить,
Ви не лайте мене за скорботу,
За сльозину, за слабості мить,
Пробачайте мені за кохання
У якому я щастя не мав,
Про яке від зорі до смеркання
Соловейком у тернах співав.
Відмолили мене добрі люди
Отже: хочеш не хочеш – живи!
І твори, доки квітне повсюди
Малахітове море трави.
29.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669152
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
Я так завжди тебе жадаю… (відповідь принцеси поету Хуго)
Мій принц, чарівний,
моє серце!
Тебе жадаю я
щодня…
Ти – мої ліки,
сліз озерце…
знов зустрічі
плекаю я…
і тану…
знову у обіймах:
втрачаю сенс
і ночі, й дня…
дивлюся…
навіть у люстерці,
усюди поруч
тінь твоя…
дивлюся в очі твої сині…
і п’ю їх глибину вночі…
цілую душу, принце милий,
не сплю, бо снишся ти мені…
і поруч тіло… жаром ніжно
мене бере у свій полон…
п’янію… просто дивовижно,
відчувши губ твоїх вогонь…
і поцілунків хміль духмяний…
і дотиків… чарівний шарм…
тобі дарую лиш, коханий,
ті миті, з маревом із барв…
твої цілунки… ніжать тіло,
і руки ваблять, пестять так,
що тільки рухи, немов крила…
співають з солов’ями в такт…
і тану знову в насолоді,
де п’ю нектар солодких губ…
береш всю суть мою в долоні…
і всесвіт тане знов мабуть…
і залишаюсь…
в стані втоми,
коли втрачаю ніч і день…
шепочу про любов… в полоні,
яка завжди в мені живе!
30. 05. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669144
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
Мені вже сповнилось три роки.
Я відчуваю — трішечки підріс!
То були перші і дитячі кроки -
Дивлюсь під ноги й задираю ніс.
Три збірки з помилками (не по суті) -
Три гулі — не настільки і важкі,
Щоб виплисти із моря каламуті,
Думками вишити віршовані рядки.
Най моє слово в душі потрапляло
І лікувало кожне хворе серце,
Щоб намовляло, гріло, надихало,
А те, продажне, — випікало перцем.
Пишу і на ворожій мові,
На мові підлого, підступного сусіда -
Бо й там є рідні, не пустоголові,
Що не пропили мозок з-за прадіда.
Спочатку і у Бога було слово.
Для мене оте перше — Батьківщина,
Ця мова, ця земля, ця колискова,
Ця золота, ця рідна, ця єдина,
Незламна, непоборна Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669119
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
Велика різниця між словом і ділом:
Діла самі кажуть про себе і так,
Слова є розумні, або галасливі -
У слові - приховано мудрості знак.
Різниця між ними багато говорить:
Помовч, поміркуй — у мовчанні є сила!
Лиш слово розумне — своє діло робить:
Із задуму світ перше слово вродило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669118
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
Я не вписався в нинішнє життя,
де правлять гроші всупереч законам.
Але назад уже немає вороття
й сувору дійсність не заллєш бетоном.
Не можу совістю своєю торгувати,
викручуватись, говорить неправду.
Брехати, зраджувати підло, хитрувати,
і дід в свій час віддав життя за правду.
Привик своєю честю дорожити,
чекаючи сумлінно свою мрію.
Прислужувать не можу, лиш служити.
За що боровся все життя? Не розумію…
29.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669169
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 30.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2016
Жнивувала бешкетливо,
Виплітала в нивах диво:
«Калачі» та «марципани»,
Наче зачіска у панни.
Колосками золотила,
Лукам сукню жовту шила
І вінок плела із маків,
Що ростуть завжди між злаків.
Вітерцем все розчесала –
Гребінця такого мала.
Вкрила хмарою-плащем,
Окропила світ дощем.
Сонцем ніжила та гріла,
Ще й веселку запалила.
Пісню завела пташину.
Що помчала за вершину.
А та пісня про родину,
Про любов і Україну!
жовтень 2015
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669092
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Я б ураган на півшляху спинила,
Порвала б чорні хмари на шмаття
І сонцем кожну шпарку наповнила,
Якби твого напилась почуття.
Я йшла б у бій з махровою брехнею,
Долала б гори і глибокий рів,
Вночі ловила б зорі п’ятірнею,
Якби теплом своїм мене зігрів.
Я б джерелом словесним дзюркотіла,
Була б за музу дневі-скрипалю,
Я б крізь вогонь палаючий летіла,
Якби промовив: «Я тебе люблю».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669067
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Я в тобі, як у квітах, втопаю,
Чую запахи сотень тонів.-
Як би була без тебе ? Не знаю...
Заховалася б в хаосі днів...
Ти, як музика дуже мінлива,
Ти - погода у березні як
І душа в тебе ніжно - грайлива
З засторогою, в випадок всяк...
Ти , як сонце у небі ласкаве,
А за мить... вже хмаринка біжить.
Промовляють зелені лукаво :
Треба думати, що говорить !
Ти, як пісня, як казка солодка,
Лише ти можеш бути таким,-
Щастя мить, кажуть, дуже коротка,
Та кохання буває палким.
Я зелені цілую ті очі,
Що читати так вміють мене
Усім серцем горнуся щоночі
І не вірю, що це все мине...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669034
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
"Твой черный жемчуг безупречен..." -
Ласкаешь взглядом плутовским.
Реальность молча отсеки,
Упав надолго в этот вечер.
Пройдя по вырезу неспешно,
Дрожащей алчущей рукой
Изучишь и фасон, и крой...
Я вспомню Пахмутовой "Нежность".
Дрожащих капель паутину
Вместо гардин, сплетает дождь.
Молчишь и ждешь...чего ты ждешь?
Полог с души давно откинут.
Бокал с вином, свеча? - банален,
Затасканный в веках сюжет.
Сжигает в пепел странный свет,
Так сладостен, так нереален.
Камина нет, в старинной вазе
Давно засохшие цветы.
Есть только двое: я и ты,
И наша нежность в каждой фразе.
29.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668976
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
- За що мене ти любиш? -я спитаю...
Наївно зазирнувши в твої очі
А ти мені всміхнешся так уроче...
- За те що до кінця тебе не знаю...
Бо кожен день з тобою то пригода
То іспити для нервів - гра у "кості"...
Мене доводиш часто ти до злості
(Тоді коли трапляється нагода...)
Ти ніжне янголя в моїх долонях
Та все ж крутіша спуску з Евересту
Не піддаєшся жодному протесту
Дзвіночок голосний у моїх скронях...
Лиш ти мене спроможна розсмішити
Внести в моє життя краплинку щастя
Ти моє Богом створене причастя
Таку як ти! - не можна не любити...
З тобою складно -водночас так просто
В тобі коктейль емоцій вибуховий
До нього я частенько не готовий
І як завжди "смакуєш" досить гостро...
Я за тобою зовсім не встигаю
Ти наче ураган - стихійне лихо!
Ти не сумісна із словечком "тихо"!
Мій неосяжний невловимий раю!...
Ні з ким я не щасливий лиш з тобою
Без тебе світ для мене то омана...
................ ...... ...
За що ж мене кохаєш ти , кохана?
- За те що полюбив мене такою!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669000
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Коли з душі ідуть не просто рими,
А наче півжиття назавжди йде,
І думаєш словами вже чужими,
І серце-камінь холодно-тверде,
Так хочеться сховатися від світу,
Від підлих зрад, жорстокості, брехні!
Холодне серце, наче із граніту,
Як метроном, вистукує в мені.
Воно ще вірить у добро і казку,
Зробити хоче ще назустріч крок,
Відчути хоче ще тепло і ласку,
Щоб полетіти знову до зірок...
Десь там, у глибині, в холодній кризі
Іще горить, ще теплиться життя...
Я вірю: у небесній диво-книзі
Відкрито ще сторінку в майбуття!
Без віри, без любові все вмирає,
Бо без любові в серці лід, зима...
І щирою молитва не буває,
Якщо любові у душі нема!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668973
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Проснувся вмитий росами світанок
під спів колоратурний солов'я.
Легка, як вітер, я лечу на ґанок,
бо при мені – лише душа моя,
яку не встигли загнуздати плани –
тягар обов'язків дрімає ще –
спішу в мій сад, красу спивать доп'яну,
аж поки подих перехопить щем.
Дерева, квіти... – в нас своя розмова
на рівні духа потаємних струн.
Я розумію їх без звуку слова,
як відьма – таємничість древніх рун.
Шепочуть в росах мерехтливих трави,
що янгол слізки тут вночі згубив,
що в нетрях вже підрісшої отави
кипить життя – театр комедій, див.
Про болі проскрипів старезний берест,
поскаржився на остеохондроз,
у затінку поблід низенький верес –
без сонця в нього авітаміноз.
Тюрбан султанський одягли піони
і похилили голови від дум,
стрункі, нап'яливши по три корони,
іриси – ці не відають про сум.
У когось – спрага, хтось над кимось висне,
комусь тут мокро, хтось від сонця вмлів...
Безмежне розмаїття – барвам тісно
в цім царстві незрівнянних кольорів.
Мій любий сад, – сімейства, види, клани –
найперше хоббі, мій пріоритет.
Вони мені диктують мої плани,
задаючи шалений ритм і темп.
Поохаю, жаліючись на втому,
що осідлали всі мене... А втім –
немає від природи краще дому,
коли живеш в гармонії із ним.
28.05. 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668982
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Шлях задихнувся в цвіті липи,
В’ється врізнобіч битий шлях,
Неначе добру чарку випив,
Біжить за вітром по полях.
Пекуче сонце гріє липи,
Бджола закуталась в меди,
Крона дерев, як смолоскипи,
Шлях направляють до води.
Дурманить запах лип над ставом,
Легенька зяб біжить удаль,
Цвіркун прихований туманом,
Соло веде, немов скрипаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668958
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Цей мій біль межи хвиль
відлітає в туман:
„Ти мене вже не зви
у пітьму за лиман,
бо не хочу жури –
вона той же туман...”
Взагалі, це життя –
чи було, чи нема?
То чому ж не було?
Впало з неба одраз,
щоби потім крило
підняло, бо пора
над Землею у злет –
ой, маленька ж яка!
Хмарок мчить перемет:
то земля, то ріка...
Океан, острови –
то пустеля, то ліс;
а людей, що провин,
а машин і коліс!
Все заповнено вщерть,
над містами ген – чад!
Кірха тут, там мечеть,
в храмах дзвони звучать...
То вирує життя –
день і ніч тлять вогні,
у яке майбуття
летимо в цій борні?
Чи нас Любість несе
до небесних Красот?
Чи лукавий кільцем
Гне, за дурнів пасе?
Хто стикає в лоби –
Ціль… і задля чого?
Чом ряди домовин –
молодим на погост?
Хто вже мудрість пожне
щоб збагнути Любов,
те джерельце одне –
ключ до Божих Основ.
А допоки мій біль –
всі нещастя людей,
як до рани та сіль,
воля блудних ідей.
Все ж не хочу жури –
невігластво помре!
Бачу Сонце згори –
Світло йде, врешті решт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669011
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Як важко мені, дитино,
Я - мати твоя - Земля,
Тебе годувала, ростила,
Не рви моє тіло в шмаття...
Не муч мою душу у ранах,
Світанків моїх не буди...
Всю воду в морях - океанах
Людини буттям освяти !
Прокинься, о люба дитино !
Дай бджілці нектару з квіток,
Зрони з себе шкіру звірину,
Своїх не губи діточок...
Як боляче, діти, благаю
Всі війни облиште повік,
Нестерпно... вже сили не маю
Я множити стільки калік...
Як тяжко мені, дитино,
Що нищиш довкола усе,
Вдягни свою Божу личину,
Бо Господь всього не знесе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668931
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Цілував світанок квіти,
Кришталем зсипав на роси,
Трави плів у диво- коси,
Цілував у сонмі віти,
Ті схилились над водою
В омиванні до причастя,
Скільки в цьому дива- щастя
Перед Божою красою !
Скоро промінь сонця скресне,
До цілунку птаха встане...
Ще за мить... і день настане
І життя, як Бог, воскресне !
Цілував світанок роси,
Виціловував суцвіття -
Барвінкове розмаїття,
Що лягатиме в покоси.
Лоскотав світанок очі
Перлами небесних зорів
В радість всіх Ангельських хорів,
Що Господь насипав зночі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668926
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Ой журилась Україна, ой журилася.
Низько-низько до землі вона хилилася.
Утирала гіркі слізоньки дрібненькі.
Забирали синів-соколів у неньки!
Налетіли чорні круки, налетіли.
Нажахали та ще й лиха наробили.
Колоситься житам в полі, колоситься.
Не журися, Україно! Не нам журиться!
Не журися, Україно! Не журися!
Поспішає мир у дім наш. Посміхнися!
Сушить літечко вже слізоньки дрібненькі.
Захищати вміють мужньо сини неньку!
Повертайтеся додому, соколята!
Несіть звістку, добру, світлу в кожну хату!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668920
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Щиро дякую собрату Віталію, що почав цього вірша,
надоумивши мене дородити оцей дружній експромт.
* * *
Зустрів Назарук Печору
та й дружба в них завелась.
Давненько, а ніби вчора –
хтось мріяв, а хтось вагавсь…
І котиться рік за роком –
братами зробив їх час.
Хтось друга зустріне соком,
хтось зробить волинській квас.
Ще будуть всілякі теми,
щоб мати рясним врожай.
Ще стільки зробити треба,
щоб квітнув прарідний край!
Єднають нас добрі справи.
Й ще скільки в нас є ідей!
І це не заради слави, –
заради простих людей.
І линуть думки до брата,
ділами стають слова.
Душа прагне вічно свята,
бо дружба свята – жива.
Якби, подолавши муки,
козацький зміцнів народ
і в мирі зростали внуки, –
найкраща із нагород!
Бо тільки отак і варто
звертатися до основ.
Здійняти за дружбу кварту
й подужати знов і знов!
За братство святе нетлінне
ізнов піднялась рука!
Коли вже в Лубнах зустріне
Печора Назарука?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659360
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 28.05.2016
Прошепочу крізь сон твоє ім’я
І не мирське, а те – єдине … справжнє,
Яким тебе покличу тільки я,
Те понадчасне і, як світ, прадавнє.
Ім’я, в якому тисячі зітхань
Зливаються в один гарячий подих,
Бентежна щирість пристрасних зізнань
І почуттів моїх весняна повінь.
Ім’я, в яке вплелися, як лоза,
Тіла і душі, обнялись серцями,
І поцілунків ніжність та жага,
І пестощі шаленими ночами.
Ім’я, в якому вічне джерело …
Його торкаюся тремтячими вустами.
В ньому початок і кінець всього,
У ньому забуваюсь до нестями.
Прошепочу крізь сон твоє ім’я,
Як оберіг од відчаю й омани,
Яким тебе я нарекла сама,
Воно твоє …
… твоє ім’я – Коханий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668773
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 28.05.2016
Шелковисто звёздно полотно,
Месяц из-за тучи выплывает.
Прелесть!..Неприятно лишь одно:
Зрелище печальное бывает.
Вспыхнула на небе вдруг звезда
И мгновенно полетела вниз...
Сердце встрепенётся вмиг тогда:
Это оборва́лась чья-то жизнь.
А вокруг ничто не изменилось
Золотит луной в реке вода.
Я не верю! Может, мне приснилось,..
Что звезда исчезла навсегда.
Снова не спеша плывёт рассвет.
Темнота во мгле тихонько тает.
И холодный льётся лунный свет...
Красотище! Лучше не бывает.
А душа прощается с землёй,
И печаль глубокую скрывая,
Взмах крылом, и с горькою тоской,
Вдруг исчезла, словно птичья стая...
Адрес Плейкаста:http://www.playcast.ru/view/1268083/3cbd2af37517de5edbd87a331549a45d2c622a02pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164197
дата надходження 04.01.2010
дата закладки 28.05.2016
Чути гамір га- га – га,
Як маленька дітвора,
Через поле через сад,
Гусенятка ідуть в ряд.
Дзьоб червоний, малий носик,
Жовті лапки, білий хвостик,
Мама гуска, тягне шию,
Щоб побачити родину,
І ґелґоче, ставайте в ряд,
Не вертайте, ніхто назад.
Річка тягнеться до низу,
Біля неї гора хмизу,
Раді, хлюп, та й хлюп по воді,
Ой, як добре цій дітворі.
Веселенько, всі награлись,
Та й гарненько накупались
Гуска гучно закричала,
То наказ, малюкам дала.
Хутко стали всі в рядочок,
Поспішили повз садочок,
Знову чути га-га-га,
Вже додому нам пора.
Зирк до сонця, але все ж йдуть,
Сюди завтра знову прийдуть.
29.05.2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668800
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 28.05.2016
Коли, після дворічного страждання,
Вона зійшла по трапу, зовсім боса,
Щоб землю рідну і травичку в росах
Відчути, наче вперше і востаннє,
Любов безмежна серце розривала –
Вона не говорила, а кричала!
До сИріт, матерів знайшла слова:
«Простіть, що Їх нема, а я жива!
За Україну ще б я помирала…»
Свобода ця народами омріяна!
Для нас вона останньою Надією,
Благословенною від Бога іскрою,
Спустилась з неба дівою Пречистою!
Гуртуйтеся всі сили наші праведні
Навколо цього дивного знамення –
Могутні ми усі своєю правдою,
Бо Україна нам святе наймення!
26.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668648
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 28.05.2016
(Слова,музыка,исполнение - Татьяна Миошниченко)
Ой, зачем томится душа?
Ночь весенняя так хороша.
Ты не спрашивай, а смотри –
Любовь поселилась внутри.
Пр:
И мне туда хочется убежать,
Где луга будут обнимать,
где пьянящая зелень травы,
Но нельзя убежать от себя, увы.
2
Я гляжу в глубину души,
Постигаю себя в тиши.
Все сомненья свои одолев,
Укротила пылающий нерв.
Пр:
Но мне туда хочется убежать,
Где луга будут обнимать,
Где пьянящая зелень травы
И не могу убежать от себя, увы.
3
Пусть прозреют слепые сердца
И узнают, что любви нет конца,
И услышит безнадёжно глухой,
Что любовь будет вечно со мной.
Пр:
И я не буду от любви бежать.
Я луга буду обнимать,
И нектар любви буду пить,
Буду вечно тебя любить.
Пр:
И я не буду от себя бежать,
Я сады буду обнимать,
И нектар губ твоих пить.
Буду вечно тебя любить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662502
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 28.05.2016
Герої не вмирають! Вони - в серцях у нас!,
Бо пам"ять не стирає і швидкоплинний час.
Герої не вмирають, бо впали у борні!,
Їх подвиг пам"ятають всі сущі на землі!
Герої не вмирають! Їх душі , як огень,
Освічують дорогу нам у прийдешній день!
Герої не вмирають! Вони глядять з небес,
І прагнуть , щоб країна і наш народ воскрес!
Герої не вмирають ! І клич їх не притих,
Боротися за правду , за себе і за них!
Герої не вмирають! Їх душі в небесах,
Та подвиг їх безсмертний залишиться в віках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668767
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 28.05.2016
Зберу роси, де покоси, ясні та сріблисті.
І засвітяться в долонях оті роси чисті.
Зберу роси, де покоси... Роси ті перлисті.
І засвітяться на сонці оті роси чисті.
Зранку росами ясними личко я умию.
Бо любити і чекати тебе я умію.
То ж прошу тебе я, рідний, з миром повертайся!
І на моє біле личко краще надивляйся.
Я у травах, я у квітах роси ті збираю.
Ними личко я для тебе щоранку вмиваю.
Ми підем удвох з тобою у гай погуляти.
Буде весело разом нам роси ті збирати.
Там залишимо на травах ми свій слід разочком.
Щоб ішла дорога наша по життю рядочком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668720
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
Я бачила, як стоптали ряст.
Матуся зажурилась і тато засмутився.
Безжалісно зірвали його цвіт...
Та він зміцнів, розцвів, ще більше засвітився.
- Якщо впадеш - не плач, а піднімись.
Іди вперед, роби добра багато.
І друзів собі вірних заведи,- навчав завжди
мене мій тато.
- Якщо сміються, тішаться... Нехай!
Не смій відповідать так само.
Роби добро, бо для добра ти тут, -
завжди цьому навчала мене мама.
Я бачила, як стоптали ряст.
А він зміцнів, розцвів, ще більше засвітився.
Зірвали й кинули безжалісно той цвіт.
Не знали, що для краси той ряст розвився?
Бувало різного і в мене у житті.
І хоч комусь здавалося, що мало,
Наука татова і мамина ясна
Мені в житті завжди допомагала.
Як падала, то піднімалась знов.
І добротою моя посмішка світилась.
Бо завжди знала, що треба йти вперед.
Бо пам'ятала - для добра я народилась!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668703
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
ДОБРА ВІДПОВІДЬ
Твір учитель прочитав Васин про собаку,
І суворо запитав: "Чом такий, як в брата?"
"Що ж тут дивного? - на те каже йому Вася,-
Твір такий же через те, що про ту ж собаку!"
ЧОМУ ДВІЙКА...
Батько вдалий бізнесмен горта синів зошит.
Бачить двійка в ньому є за якусь роботу.
"Двійка! Двійка? А чому? Що це за морока...
Чіткий напис вгорі є, це ж "Класна робота?"
РОЗМОВА ДРУЗІВ
Якось Рома каже Йвану:"Що не говори?..
Доведеться брати книги, та уроки вчить!?"
Вчить уроки? Що ти, Ромо? Як же їх учить?
Легше кліпати очима і байдики бить.
І щоб уроки ті учити, треба на плечах,
носить голову путящу, не пустий кабак!"
ЧИ ВСІ РОЗУМНІ
В однім класі один вчитель учню докоряє:
" Чи у тебе,любий хлопче, совісті немає?
Пора тобі, юний друже, вже за розум братись,
А то в школу йдеш для того,щоб гратись й сміятись!"
А той каже: "Розумію! Та що вдію я.
Коли в класі всі розумні, а тільки не я!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668681
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
(...из старой тетради...)
Слова бывают разными,
Похожими на сон,
Но мы всё ждём несказанных
И чтоб сказал их ОН.
Слова бывают гадкими,
Но те не в бровь, а в глаз,
Они кричат загадками
Кому-то не про нас.
Слова бывают жгучими,
Что ночью не уснуть,
Иной раз так замучают,
Опустят камень в грудь.
Слова бывают нежными,
Желанными вдвойне.
Приятно-неизбежными,
Но сказаны не мне.
Слова бывают краткими,
Но всё понятно в них.
Пусть сказаны украдкою
И только для двоих.
Слова бывают взглядами
Без лишней суеты,
Но эти схожи с кладами
Их говоришь не ты.
Слова бывают первыми,
Зовущими дружить -
Напрасно в них не верили -
Они хотели жить.
Слова бывают громкими,
В сердцах, до хрипоты.
Они всё так искомкают,
Что не понять кто ты.
Бывают очень тёплыми,
Как в мае первый дождь
И гаснет свет за стёклами,
И знаю, что придёшь.
Слова бывают вещими
Средь мира суеты,
Но эти станут песнями -
Придумал их не ты.
Слова бывают многими,
А нужно ведь одно,
Чтобы тебе дорогою
Поверить всё равно.
Бывают и холодными
Слова, чего уж тут,
Такими, нынче, модными,
Но их нигде не ждут.
Слова бывают подлыми -
Им больше не дано -
Но, как бы их ни холили,
Погибнут всё равно.
А могут быть и верными,
Не схожими на фарс.
В такие вот поверю я,
Но это не про нас.
Слова бывают болями,
Как чистые листы,
И я, конечно, вольная -
Есть рядом. Но не ты.
Слова сгорают спичкою,
Хоть суетись, жалей,
Коль пошутила с птичкою,
То в рот воды налей.
Слова бывают пошлыми,
Но только не у всех -
Они остались прошлыми
И вызывают смех.
Слова бывают резкими,
Как срублены с плеча.
Такие быстро режутся,
А все кругом молчат.
Бывают неизбежными
Промолвлены слова,
Хоть и остались прежними,
Но разнеслась молва.
Слова, бывает, падают,
Как на голову снег -
Не часто они радуют
Такие. И не всех.
Бывают уязвимыми
Наивные слова.
А сказаны любимыми -
Для нас не трын-трава.
Слова те, что обидными
Бывают нам до слёз
Казались очевидными,
Теперь не разберёшь.
Слова бывают связными
И это не спроста,
Но слишком поздно сказаны -
Энергия не та.
Слова бывают точными,
Жаль, только не всегда,
С эпитетами сочными,
А, в основном, вода.
И часто не досказаны,
Казалось бы, просты,
Слова пустыми кажутся
И прячутся в кусты.
Слова и паразитами
Нередко проскользнут,
Колючками завитые
Цепляются, живут.
А те, что долго ищутся,
Бывают наверху -
Внезапно так запишутся
Слова, как на духу.
Слова, что вечно маются,
Как белые стихи,
Частенько отмываются
С обычной шелухи.
Бывают неуместные,
Не выждавшие срок,
Так неприятно-лестные,
Как гости на порог.
Бывают и хорошими,
Не пыльными слова,
Как на голову брошены...
Ещё, когда права...
И часто опоздавшие
Они вдруг закричат -
Слова перестрадавшие
Подолгу не молчат!
Слова идут колоннами,
Попробуй - догони,
Роятся миллионами
И прячутся они.
Мои слова-избранники,
Милейшие слова,
Зачем же вы так раните,
Мне душу изорвав...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668658
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2016
Зорька – зоренька.
Зорька – зоренька, сказка алая,
Судьба встретилась запоздалая…
Ведь не грезилось и не чаялось,
Счастье встретилось, да лишь маялось.
Счастье встретилось, только крадено.
Не от неба, знать, оно дадено.
Потому, видать, стало тайною,
Ожерелья встреч как случайные.
Ожерелья встреч в травах росяных,
Что лежат в лугах, позаброшены,
Что слезой осенней омытые
И твоей душой позабытые.
А я всё ещё хожу к реченьке
Где обнял впервой белы плечики,
Молоко луны текло струями,
Осыпал я грудь поцелуями.
Ах ты, зоренька! Ах, закатная!
Грусть – тоска моя необъятная.
Ну, зачем, зачем поздно встретилась,
Да щербиной в сердце отметилась?!
2016-05-27
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668636
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
Як рясно зацвіли грушки,
Їх час настав іти до шлюбу,
Кружляє цвіт, немов пташки,
Зі стиглих трав рихтує шубу.
Поміж біленьких пелюстків,
Пробилася трава зелена,
А вітер, наче захмелів,
Зриває вельон наречених…
І сипле, сипле дивоцвіт,
Немов у вальсі наречені,
І в мить, ось цю, добріє світ,
Трави колишуться зелені.
Хоч скоро відцвітуть грушки,
І цвіт зрідниться із травою.
Плоди впадуть на фартушки,
Як вітер поведе бровою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668615
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
Земля волинська понесла утрату,
Не повернувся знову син з АТО,
Цей вірш дарую земляку і брату,
Який не зміг дожити до шато*.
А були мрії, погляд у минуле,
Де малювався замок у думках,
Просив єдине – ти накуй, зозуле,
Переліку найбільше у роках.
І перший бій, і знов рашист проклятий,
Здалека взяв хлопчину на приціл.
Скінчилося життя, скінчилось свято,
Розбите серце матері навпіл.
Мені скажіть, чи діти є в рашистів,
Чи їм ще мало власної землі?
Московський дух, він гірший за фашистський,
Його несуть прокляті москалі.
Шато*- помешкання, маєток, замок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668614
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
(Чиї ж це діти, Україно?
В ненависті горить їх розум..! Роздуми і відчуття на "ворожі" слова А. Пономарьової та підтримка відповіді Олекси Удайко)
Крик заледве руками тримала,
Від печалі затерпла душа.
Я неначе саму себе звала,
А сльозили рядки у віршА.
Я просила у неба покори,
Щоб зуміти пройти і цей шлях.
Шелестіли увись осокори,
Голосив на льоту сизий птах…
Гуркотіла війни канонада,
Землю рвали снаряди увись…
Розділила межею нас зрада,
Бо братами були «мо?» колись.
Крик заледве руками тримала,
Бо ні сліз, ані слів вже нема.
А душа у мовчанні кричала:
Йде війна…йде війна! І зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546146
дата надходження 24.12.2014
дата закладки 26.05.2016
Памяти Коцяра Игоря, погибшего в АТО
Солнце нежно ласкало теплом,
В путь последний бойца провожало.
Только матери было темно,
В ее сердце, как будто бы жало.
Как все это душою принять,
Согласиться, что нет уж сыночка?
Никогда больше ей не обнять,
Не видать ясных глаз Игоречка.
В дом родной больше он не войдет,
Не порадует светлой улыбкой.
Мать ждала… он ее позовет…
Весть о смерти казалась ошибкой.
Но погиб ее сын на войне…
Ах, жестокая эта реальность.
Он боролся, был предан стране,
В нем всегда была верность и храбрость
А теперь... в уголочке портрет
Лишь стоит, добротой отражаясь.
Всем понятно , что сына уж нет…
Только боль и несносная жалость…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636291
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 26.05.2016
Музика і виконання: Микола Шевченко
Слова: Ірина Гончаренко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664724
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 26.05.2016
Втомились прогинати спини
У мафіозному ярмі.
То ж, піднялися у борні
Сини і доньки України.
Усі у подиві завмерли,
І від пляшок та камінців
Серця спецназівських бійців
У жаху за щитами терпли.
А ті, що не боялись смерті,
Були готові полягти,
Щоб гідність нації спасти,
Стояли непохитно-вперті!
Чорніли Києва руїни.
Усі ридали, як один –
«Небесну сотню» домовин
Несли героїв України!
Що смертю вибороли волю...
Син, батько, чоловік і брат.
І утікав кривавий кат,
Який калічив наші долі.
Уже не стане на коліна
Пригноблений віками клас.
Найвищі цінності у нас –
Це -- Україна і людина!
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560847
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 26.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D5JBYrW0gI4 [/youtube]
Спахнуло, як від страху, темне небо,
І полум"ям зайнявся горизонт.
Прокинулись птахи,піднявся щебет.
І землю покида солодкий сон.
Загравою палає ніжний ранок,
І новий день повіки відкрива.
Над річкою пливе легкий серпанок,
Навколо знову творяться дива.
Пливе кудись по річці соломинка.
Ніхто не знає : довгий чи той шлях.
І де наступна буде та зупинка...
Невже, в душі не має вона страх?
А хвильки, нею граючись, кидають.
Іще хвилинка і піде до дна.
Безжалісно вітри он листя обривають.
Далеко осінь, це ж іще весна.
Закруте річка все в коловороті,
І хто кого тут може врятувать?
Хоч все навколо в сонця позолоті,
І все навкіл тут може зчарувать,
Та новий день несе комусь відраду,
І буде хтось щасливим у цей час.
Для іншого він буде день безладу..
Та ранок промовчить про це сказать..
--------------------------------------------
Гарних вам та ніжних світанків,
Радісних та теплих днів, мої Друзі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668527
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
ПОКОЛІННЯ
Із кімнати вийшла доня й запитала маму:
"Чи ти, мамо, пам"ятаєш старовинну вазу?"
"Звісно, доню, пам"ятаю!" - та відповідає.
"Тільки я не розумію, чому ти питаєш?"
"Розумієш! - каже доня, моє покоління
ненароком оту вазу сьогодні розбило!"
ЗАКОН АРХІМЕДА
На уроці діти вчили закон Архімеда.
Вчитель добре пояснив й дослід показав, як треба.
Ну а потім запитав: "Ну як,діти, зрозуміли?..
А що було б, якби ви в повну ванну сіли?"
Всі мовчали, і за всіх пояснила Неля:
"Що було б? Та як на зло, хтось подзвонить в двері!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668540
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
Маруся покохала Василя.
Занадто карооко покохала.
І почала летіти із села
Недобра слава, ой недобра слава.
Василь сватів послав до титарівни,
Вона йому – рушник і серце.
Маруся, бідна, ти йому не рівня,
Не плач, дівчино, і уже не сердься!
Пішла Маруся в сльозах до ріки.
Вінок покинула на березі зсихатись.
Зайшла у воду, хрест пішла топить
І душу. Стала скоро захлинатись.
«З води ми вийшли – в воду підемо!
До кращого, можливо, доберуся!..»
Востаннє – вдих, і каменем на дно
Пішла з села ошукана Маруся.
Її коса осипалась в пісок,
А ноги стали дугами хвоста.
З’явилося на тілі сто лусок,
В очах – вода, у серці – пустота...
Ішов Василь надвечір у село.
Світлішав місяць, тінь пливла рікою...
Русалка цілувала у чоло
Його і пестила холодною рукою...
Більш у село не повернувсь Василь.
Ріка замулилася тванню, як прокляттям.
У кого серце перший поводир,
У тих любов і ненависть, як браття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471432
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 26.05.2016
Була на межі між землею і небом,
Та віра і мужність з тобою були
І праведний світ весь молився за тебе,
З Надією в серці усі ми жили.
Ти, птахо небесна, попала у клітку,
Не мала ти волі в ворожих краях
І билась матуся, мов сива лебідка,
А стіни – глухі...не пробитись ніяк.
Ти нам показала як треба любити
Свою Україну, колиску добра.
Не можна любов у тюрмі ув’язнити,
Бо це – незгасима у серці іскра.
Нарешті.., нарешті, на рідній землі,
Вернулась пташина до отчого дому.
Написано, Надю, на твоїм чолі:
Вкраїну тепер не образить – нікому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668526
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
Встану до схід сонця, ранесенько-рано.
Вишию рушник я, як навчила мама.
Зашумлять на ньому колосочки жита,
І зігріє цвітом всіх веселе літо.
Буде на калині соловей співати.
Вишию дрібненько, як навчила мати.
У синьому небі сонечко над полем,
Щоб була щаслива у кожного доля.
Встану до схід сонця, ранесенько-рано.
Вишию рушник я, як навчила мама.
Мальви й чорнобривці зацвітуть на ньому,
Червона калина біля мого двору.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668525
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
Береги поєднали широчезні мости,
Для краси і для слави, мають інші рости,
Хвилі плещуть Дніпрові в береги наших мрій,
Процвітай і надалі, рідний, Києве, мій.
Твої парки і сквери – це шматочки краси,
Тут напитися можна із травиці роси.
Над Дніпром часто творить водний блиск водограй,
Ти сіяй куполами і надалі сіяй!
Щоб всміхнулася доля, процвітав стольний град,
Щоб прекрасна країна, розцвіла, наче сад.
І щороку в каштанах пломеніли свічки,
До Дніпра несли воду лише чисті річки.
Наша, люба столице, рідний, Києве, мій,
Квітни далі, столице - місто мрій і надій.
Ти будуй і надалі широчезні мости,
Від біди Україну, ти ще раз охрести!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668491
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
Прошу вас, прошу вас, любіть Україну,
Як пращури наші любили колись,
За неї життями своїми платили
І ворогу вільний народ не скоривсь.
Вмирали за мову, за землю, за віру,
Нащадкам своїм Боже світло несли
І квітку душі так леліяли щиро
Любові і волі великі посли.
Прошу вас, прошу вас, любіть свою мову,
Вивчайте чуже, та шануйте своє,
Ви славте її, як держави основу
І щиро радійте: вона у вас є!
Забудьте вже думать на мові ординській,
Згадайте ви Лесю, Івана, Тараса...
Купайтесь, чаруйтесь в своїй українській,
Вона - справжній скарб, найдорожча окраса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668481
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
Музика й виконання Анатолія Супруна.
Ранок затуманений
стеле теплий сум.
Вишиванки мамині
березню несу.
На сріблясті котики
крапельки мрячать.
У серденько зморене
лебеді ячать.
Спомини гаптовані…
Крапля на щоці.
Впали на чоло мені
срібні промінці.
Подивуйся, братику,
на барвисту знадь.
Вишиванки мамині
лагідно погладь.
Напилися повені
береги Сули.
Вишиванки-спомини
знову розцвіли.
Ой літа-журавлики,
вже спада вода…
Розквітай і радуйся,
земле молода.
Вороття нема мені,
та в душі несу
вишиванки мамині –
березневий сум.
До серденька туляться
ніжні пелюстки.
Променяться й журяться
рідні рушники.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667048
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 26.05.2016
ТЮРЕМЩИКАМ СВОБОДИ СЛОВА
У вимірах безмежності та вічності,
і в межах піднебесної юдо́лі,
я – крапелька у нуртовинні дійсності,
занесена в цей світ по Божій волі
із безвісти, з нізвідки, з царства Ха́оса.
Молекула в людському океані,
несусь на хвилях, поки з волі Хроноса
розвіюся в космічному тумані.
Та я ще є! З веселки, смутку, сніжності
я – мікросвіт! Малюсінька планета
із морем болю, із рікою ніжності,
з материками мрій, бажань...
В тенетах
байдужості та зла навкруг – пручаюся,
свій біль і гнів виковуючи в слові,
брехливі пута рвати намагаюся,
щоб край звільнився для добра й любові.
А хтось це слово повелів стриножити,
цим знищивши малюсіньку планету.
Та нас – багато, тисячі! Не зможете
всіх упіймати в морі Інтернету!
Бандитам – владу, вілли, недоторканість,
свободу вже кидаєте за грати.
Девіз ваш справжній – наша упокореність.
Та душу і слова – не розстріляти!
Рік 37-ий більше не повториться!
Хамелеони... Зрадили Майдани.
Історія завжди ривками твориться.
Чи встигнете зібрати чемодани?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668465
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
Міняли "терористку" на двох "відпускників"...
У путіна напевно згоріла мікросхема...
Він перед світом правду замилити хотів,
Та мухи і котлети у світі все ж окремо.
Щось коїться з рельєфом вже другий рік у нас,
Бо москалі блукають, як в джунглях, в Україні.
А ще за звичку взяли своїх відпусток час
"Вбивати" не в Єгипті, а на "укропській" міні.
"Любителям екстриму" є непочатий край -
Їх Колима чекає, уранові копальні...
Моєї України, гидото, не займай,
Бо наслідки тут “світять” агресору печальні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668369
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 26.05.2016
Осанна Волі і Надії!
Ганьба єфрейтору юрми.
Єднає безнадійна мрія,
що є у небесах Месія
і є ще люди між людьми.
І Віра є, що не за ґрати,
не по [i]іронії судьби[/i]
її рятує Божа Мати.
І нині нічого гадати, –
[i]а що якби?[/i] А що – якби,
якби вона голодувала
до нелогічного кінця?
Але вона живою стала…
…на п’єдесталі із металу,
достойна слави і вінця.
І хай живе жива Надія.
Якщо така одна за двох,
то на очах у багатьох
побачить навіть і Росія,
що зійде жінкою Месія,
бо з нею істина і Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668385
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
І ластівкою звістка - у вікно,
Вві сні, земля покрилась снігом білим.
Здійснилось! Надю, врешті, звільнено!
Спасибі Богу, - повернув вцілілу!
Щасливі сльози матері, сестри,
Надія, радість всенького народу.
Несуть нестримно в майбуття вітри
Нескорену поборницю свободи.
Душа зросла в полоні," русском", тім,
Зміцніли крила, щоб увись літати.
Тепер їй доведеться власний дім,
Занедбаний за час цей, підіймати.
У вишиванці сонячних небес
Стрічає нині ненька-Україна
Дочку, котра несе свій гідно хрест,
І доля в них на двох - одна-єдина.
25 травня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668380
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
Я дякую, Боже, за те, що було.
А було гірке і солодке.
Я дякую, Боже, за все те, що є.
Веселе й сумне, зле і добре.
Я дякую, Боже, тобі за усе.
За вчора, за завтра й сьогодні.
Бо знаю, привітні і теплі є дні.
Бувають лихі і холодні.
Не їх в тім вина, що такі вони є.
Це ми їх самі прикрашаєм.
Бо істина, Боже, є вічно жива:
Що сіємо, те й пожинаєм.
Дай сили, уміння, прозріння усім.
Прикрасити дні добротою.
Щоб щастям і радістю повнився час,
Твоєю Любов'ю Святою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668252
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
1. ЛЮДОЇД
Зажурилося хлоп"я, підійшло ло мами:
-Невже татко - людоїд? - Скажи мені, мамо!
-Що ти, синку? Звісно,ні! - та відповідає.
-Та ж я чув, як він казав, що з"їсть свого зама...
2.У ПОШУКАХ МАМИ...
Йшло похнюплене дівча, загубило маму.
Побачило і питає зустрічного дядю:
-Чи не бачили ви,дядю,отут біля скверу жінку, тут вона пройшла,
а тільки без мене...
3. ПРОДАТЕЛЬ
-Мамо,мамо,- каже Ксюша,-
Продатель наш Сашка,
він доніс уже бабусі,
що розбилась чашка.
4. ПОП"ЯНИВСЬ
-Подивися, бабцю Олю,
он там, біля тину.
Наш сусід, дядько Микола,
поп"янивсь додому.
5.ХТО РОЗБИВ ВІКНО?
Бабця внука запитала:
-Хто розбив вікно? Внук до неї:
-Хоч то й мама, винен тато всеодно.
-Як?- до нього знов бабуся.
Усміхнувсь той гірко:
-А тому, що він пригнувся від її тарілки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668271
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Пр: Мій древній Луцьк,
Що сяє куполами.
У кленах і каштанах,
Що горять.
Ми горнемось до тебе,
Як до мами,
Де клумби, наче перли,
Майорять.
Старечий замок –
ти емблема міста,
Де соколи летять
У вишину.
Тут чисте небо,
Тут і думка чиста.
Лише сичі
Тривожать тишину.
Пр: Мій древній Луцьк,
Що сяє куполами.
У кленах і каштанах,
Що горять.
Ми горнемось до тебе,
Як до мами,
Де клумби, наче перли,
Майорять.
Цвіти і далі,
Моє рідне місто…
Молись у храмах
Кожен день зрання.
Будь, Луцьку, для людей
Приємно чистим.
Носи завжди
Волинське убрання.
Пр: Мій древній Луцьк,
Що сяє куполами.
У кленах і каштанах,
Що горять.
Ми горнемось до тебе,
Як до мами,
Де клумби, наче перли,
Майорять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667971
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016
НА РЕЙКАХ.
На рейках, на рейках недоброї долі,
Я всеньке життя чомусь дурно кручуся.
Не маючи дому, не маючи волі,
Чогось іще прагну, чогось іще вчуся.
І наче, буває, ось – ось буду мати
У своїх руках те, до чого стремився!
Та потяг нещастя продовжує мчати
І я невблаганно під ним опинився!
Скалічений дико, замучений тяжко,
Але ще живий, ще плекаю надію.
Я знов починаю мандрівку у казку,
Я знов до життя кличу віру та мрію!
Бо рейки так кличуть у даль веселкову!
Бо рейки десь там, мають диво – вокзали…
Крізь зціплені зуби встаю знову й знову,
Аби що я слабий, колись не сказали.
І вже, коли обриси милої мрії,
Так близько наблизились: лиш дотягнися!
Нещадна махина сталевої дії
Пройшла по мені, аби я зупинився!
Розтрощені кості, розірвані м’язи…
Та серце живе, голова ще вціліла.
І знову душа, як минулого разу,
На спрагу життя, не на жарт, захворіла!
Аби оця спрага з’єдналася з кров’ю,
Аби позагоїлись тяжкії рани,
Наповнилось серце щемною любов’ю,
Хоч, може, це буде востаннє… востаннє…
Хай навіть і так! Та травневої ночі
Бузковий туман по – над нами стелився.
Закохано дивлюсь у карії очі,
Бо з вуст її, любих, я меду напився!
Дві ямочки щік, ніжна шия та груди…
Цілую це все, розплітаю волосся,
Бо вдруге це щастя, можливо, не буде,
Бо лихо моє іще спать не вляглося.
Вже рейки гудуть. Наближається потяг.
І з рейок недолі мені не звернути…
Цілую засльозені щічки та очі,
Щоб вічно щасливим назавжди заснути!
28 червня 2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668057
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016
ПРОСТО ЖИТИ.
Наче вихор несамовитий,
Що зі швидкістю потяга трощить,
Ця недуга продовжує бити
То по м’язах, а то по кості.
Чи то сила ущент зотліла,
Чи її взагалі було мало,
Не противиться більше тіло,
Мов пружина життя зламалась…
А душа до краплинки часу,
Ще плекає якусь надію…
Від безсилля тілесного плаче
Та змиритися з ним не вміє.
Ще їй світяться далі сині
Куди кличуть шляхи-дороги,
Ще хвилюють клини журавлині,
Що летять в океан тривоги.
Не змирившись, вона шукає
Аж у небі свою опору.
Кволі крилечка розправляє,
Щоб злетіти на них угору…
Чи дано їй ще раз піднятись?
Це питання скоріш до Бога.
Бо всі ліки прийшлось прийняти,
А на поміч не йде нічого!
Не придбати ніде здоров’я,
Хоч віддай всі багатства світу…
А в садку знову трави шовкові,
І так хочеться просто жити!
21 травня 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667774
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Намисто.
Роса вигравала веселками,
Трава попід ноги стелилась
І річка в заплаві, під вербами,
Під сонцем в тумані сивіла.
Весь світ променився надією
На днину прийдешню, щасливу,
Тому що з тобою, як з мрією
По ранку я йшов неквапливо.
Я йшов, щось розказував весело!
Ти так безтурботно сміялась,
Що десь аж у лісі щось тенькало
І дзвоником срібним ячало.
О, мить безтурботної юності,
Яка ж ти прекрасна та чиста,
Якщо із перлин сміху щирого
Для пам`яті робиш намисто.
Давно поза часом, за обрієм,
Літа пронеслися мов коні,
Давно пережитими болями
Побілено зморщені скроні,
Людьми не своїми – сторонніми
Душа зігріватися мусить…
Беру я намисто долонями
І подих від ніжності душить.
Бо вкотре із вдячністю згадую
Ті ранки, ті трави, ті роси,
Їжак очеретів з заплавою,
І мною розплетені коси.
20.05.2016 14:11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667771
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 25.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lg6xVxnqJ_c [/youtube]
Дякую ВІталію Назаруку за ідею
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668174
-----------------------------------------------------
Дрімає степ, напоєний дощем.
В повітрі зависає дивна тиша.
І пахне теплим, свіжим вітерцем.
Омитий хліб, немов позолотішав.
Повільно дозрівають вже хліба.
Червоні маки вогником палають.
Між ними, ніби стрічка голуба,
Красуючись, волошки розцвітають.
І очі напуває дивний світ.
Це вітер уплітає в жовті коси
Чудові барви, неповторний цвіт,
Що для душі щасливу мить приносить.
Народжується з ночі новий день.
Весняний ранок п"є із квітів роси.
Ми вдвох по росах босоніж ідем,
Волошки ти уплів у мої коси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668250
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Достигають жита, достигають жита,
А між них, як очиці волошки.
І налитим колоссям гордиться земля,
Де зернина тяжіє потрошки.
Хлібне море землі, де ще спить урожай,
Вруну гонять вітри норовисті,
Скоро ляже на стіл золотий коровай,
На рушник в калиновім намисті.
Ми зберемо сьогодні з волошок букет,
Поєднаємо сонце із небом
І залишим волошки і хліб тет-а-тет,
В цьому бачу я, люди, потребу.
Яка краса волошки у житах!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668174
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Прожив своє життя ти просто,
Всім дарував своє тепло,
Сьогодні б рівно дев'яносто
Тобі б мій таточку, було...
Але давно тебе немає,
Давно закінчився твій шлях,
А я тебе не забуваю,
Ти в моїх спогадах і снах...
Якби на мить нам повернутись,
Коли всі разом ми були,
До тебе, тату, пригорнутись,
Під грушею накрить столи...
Ти дарував надію, спокій,
Тебе любили всі в селі,
Чекали в хатах твоїх кроків,
Старі, дорослі і малі...
Бо ти був фельдшером від Бога,
І вдень, вночі всіх лікував,
І не було в селі порога,
Де ти б , татусю, не ступав...
В житті у мене все змінилось,
Вже стільки я зазнала втрат...
Сьогодні знов мені наснилось,
І наша хата, і наш сад...
А на подвір'ї мама й тато,
Під грушею стоять столи...
Було б сьогодні у них свято,
Якби рідненькі дожили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668226
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Одна история из реальной жизни.
По окопам зимою холодной
Землю ты от "бандеров" спасал.
Бил ты их с такой яростью злобной
И детей, и свой дом защищал.
А когда дом снарядом пробило
И сравняло всё вместе с землёй,
За детей твоё сердце заныло,
Ты отправил их к тёще домой.
И бандеры скорей приютили,
Покормили, обули детей,
В дом хороший они поселили,
Чтобы было уютней, теплей.
Чем могли, тем семье помогали:
Школа, садик, все вместе - друзья.
И за дядей-бандерой рыдали -
Привезли хоронить от тебя.
Ты сегодня всё также в окопе..
Мысли грустные жить не дают:
Там семья, твои дети, бандеры,
Вместе все они дружно живут.
И детишкам там тихо , уютно,
Только папу к себе они ждут..
На могилу до дяди- "бандеры"
Цветы яркие часто несут.
Вот сидишь ты теперь у корыта-
Ни жены, ни детей больше нет.
Пред тобою все карты открыты,
Но дороги к семье больше нет.
Вот скажи ты теперь, так открыто:
Ты кого, от кого защищал?
Грузом двести дорога укрыта
И от этой войны ты устал..
Сколько крови напрасно пролито!
И слезами залита земля..
Сколько судеб бездумно разбито?!
Дальше нет в этой жизни тебя..
Переклад:
Ти в окопах зимою холодною
Свій Донбас від «бандерів» спасав.
І ще з люттю, такою жорстокою,
Ніби дім і дітей захищав.
Як будинок сусіда розбило -
Так буває на клятій війні.
То у серці тобі защеміло
І дітей ти послав до рідні.
В центрі теща живе України
І зустріла твоїх діточок.
Збіглись люди на поміч родині,
Хвилювались, щоб мали куток.
Годували дітей і вдягали,
І зарадить старались усі.
Потім ранці до школи зібрали –
Твої діти для них не чужі.
Дні летіли й за місяцем місяць,
Дітки в школу й в садочок пішли.
Та собі не знаходили місця,
Як їх дядька в труні привезли.
На Донбасі тоді він загинув,
Був відважний Герой і боєць.
В його смерті лиш ти тільки винен,
З твого пострілу він упав ниць.
Ти сьогодні ще досі в окопі,
Гнітять думи і жить не дають.
Сам не радий, що скочив в халепу–
Звідусіль вже на тебе плюють.
Твої діти десь там, між «бандерів»,
Прижились і нормально живуть
Навкруг тебе одні лиш руїни
І вітри там холодні снують.
А по вулицях мчать бетеери,
Й до родини відрізаний шлях.
Твої діти до дяді-«бандери»
Носять квіти нарвані в полях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668218
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Знайти ромашку в польовім роздоллі,
Зібрати сяйвом у кошіль росу,
ПіднЕстись духом, щоб дістати зорі
І візерунком викласти красу.
Усмішку серця зачепити в трави,
Нехай лоскочуть вітрові боки.
І … чаруватись подихом отави…
Квітують барви на усі смаки.
І вже по плечі загорнутись в жито,
Вплести волошок у вінок собі…
Доріг пройшла, багато пережито.
Та якось так, неначе у юрбі.
Хіба в мені не квітувало літо,
Не духмянів в покосах аромат…
Чому ж, неначе все водою "змито",
Неначе щастя, хтось відрізав шмат.
Вернусь літами я в розкішне літо,
Щоб знову в квітах віднайти себе,
Я стану сонцем понад нашим світом,
І ще зустріну, як тоді, тебе.
І… не повірю, що ми все ж не пара,
Не відпущу, не відступлюсь назад.
Тоді ми щастя загубили в хмарах,
Дощем – сльозою переплакав сад.
Ми не почули мудрого мольфара,
Не зберегли розсипаних дарів.
То ж кожне літо, наче наша пара,
Збирає пам'ять барвами з полів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433531
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 24.05.2016
Я сумую без тебе щомить,
Мені дуже тебе бракує...
В інших вимірах серце твоє
Нехай серце моє почує.
Де ти, рідний, озвися, прийди,
Поможи якось раду дати...
Як самій ту відраду знайти,
Як навчитися зло оминати ?
Ти пішов просто так... назавжди,
Як відходять у вічність весни...
Не чекай, не турбуйся, не жди...
Може, радість колись і воскресне...
А сьогодні ще біль у мені
Рве шматочками серце і душу.
За що доля така і тобі , і мені ?
Може знаєш ? - Я теж знати мушу !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668096
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Я бачила весілля журавлів
У веснянім його коловороті
І погляд зачарованих полів
Їх зігрівав в вінчальному польоті.
Крильми торкались до пухнастих хмар,
Що вкрили неба сині оксамити,
Народженням нових сімейних пар
Із піснею пташиною над світом.
Я бачила закоханих в гнізді:
Коханням притулилися в обіймах,
Такі чарівні, справжні молоді...
І їх курли в квітневих зимах.
Так ніжно обнялися журавлі,
Новим життям дають вони початок
І будуть люди знову на землі
Від журавлів чекати на маляток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668099
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
БОРИСУ ОЛЕКСІЙОВИЧУ
Травневий дощ у вікна стука.
І літо вже неподалік.
Бузкова миється перука…
Самотньо мріє чоловік.
Він ринув в спогади не сміло,
Згадав чудові дні в сім*ї.
Коли була з ним поруч мила,
Обійми ніжнії її.
Ой, защеміло серце знову.
В очах з*явилася сльоза…
Луна для сина колискова,
І спів дружини пронизав…
П*ятнадцять років він самотній…
Та краще жінки не зустрів.
Ось так в житті своїм спекотнім
Він більше душу не зігрів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668038
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
https://youtu.be/bah1iXpLlV8
Вишива́нка серце гріє,
В першім хрестику - надія,
В другім хрестику - тривоги,
А у третьому - дороги.
У червоному - кохання,
Чорні хрестики - зітхання.
Кольори сплелися густо,
Обнялися з голки дружньо.
І лягають в світлі руна –
Прикарпатський візерунок.
Моя бабця вишивала
Й мати доню научала.
Шила, шила, вишивала,
Голка спати не давала.
Пригортала полотно,
Знаю, - милому воно.
Ця сорочка вишиванка
Вся з любові до світанку.
Жовтий колір - ясні зорі,
Синій колір - небо Боже.
Тихо-тихо промовляла,
Хрестик з хрестиком єднала,
Щоб сорочка серце гріла
За ким серденько леліло.
З ким прожити життя маю,
Свою долю вишиваю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667705
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Усе немов би спить,та сну уже немає,
З під снігу квітка перша вигляда,
Народжується все живе-знов оживає!
Весна-красуня увійшла в свої права!
Не спиться їй,прийшла пора вставати,
Ключем курличуть в небі журавлі,
Додому линуть,до ріднесенької хати,
У тополиний край,у гай-де солов*ї!
І любе сонечко,немов причепурилось,
Дощем рясним умилось-проміння розчеса,
Роса ранкова землю свято зросить,
Біла хмаринка небо прикраша!
А місяць,красень місяць з за гори,
На ріжки кучері хмаринок одягає,
Намисто із зірок розсипле по землі,
Так солодко усе в красі весняній сяє!
Струмочки пісеньки довкола завели,
Співають хором верби над водою,
Весна вдягає землю в кольори,
Красунею живе,одвічно молодою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564088
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 23.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rIFpmds_fQs[/youtube]
Надув знов губки мій хороший.
Я знаю, щось уже не так.
Ти мій найкращий, найсолодший.
Та засмутив мене.. Це факт.
Із ранку все чомусь нервуєш.
Я тортик й каву принесла.
Та ти мене чомусь не чуєш.
Може, не те я подала?
З вікна он скочив теплий зайчик.
Торкнувся він твого лиця.
От ти коварний, любий хлопчик.
Ти будь хорошим, обіцяй.
Ну ось нарешті: підняв очі.
Усмішка стерла всю нудьгу.
НЕ переймайся, мій хороший.
Ти знаєш, як тебе люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667775
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Сивина, сивина заблудилася,
в твоїх косах, матусю, лишилася.
В твоїх косах ясних залишилася.
Чому, рідна моя, засмутилася?
Мамо, ненько моя! Зоре світлая!
Я ще більше люблю тебе, рідная!
Ще недавно плела в коси стрічечку,
а тепер сивина світить в нічечку.
Ой, як щедро вона в косах сіється...
Про що, мамко моя, тобі мріється?
Мамо, ненько моя! Зоре світлая!
Я ще більше люблю тебе, рідная!
Сивина, сивина заблудилася,
в твоїх косах ясних засвітилася.
Назавжди вона в них залишається.
Тихим сріблом ясним розсипається!
Мамо, ненько моя! Зоре світлая!
Я ще більше люблю тебе, рідная!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667766
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Біля двору, біля двору калинонька гнеться.
Біля неї, біля неї ластівочка в' ється.
Скажи мені, калинонько, чом до землі гнешся?
Скажи мені, ластівочко, чом так низько в' єшся?
Мене, пишну калиноньку, вітер нагинає.
А я, мала ластівочка, гніздечко шукаю.
Тепер знаю, калинонько, чом до землі гнешся.
Знаю, моя ластівочко, чом так низько в'єшся.
Утіш мене, калинонько, тугу зніми з серця.
Десь поїхав мій миленький, а коли вернеться?
Якщо з іншою він в парі - ще нижче схилися.
А ти, мала ластівочко, іще нижче вийся.
Біля двору калинонька у цвіту вся, пишна.
А я свого миленького зустрічати вийшла.
Знаю, знаю, калинонько, що нам бути в парі.
Бачу, бачу, ластівочко, що ти в'єшся в хмарі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667406
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Свічки каштанів засвітились містом,
Тобі – сімнадцять, не сидиться вдома
І лише мама молиться північно
Щоби з тобою було усе добре.
Тебе дратує: мама – не така,
Поради сипить, наче гострим градом,
- Така відстала, дика простота.
Я не приймаю жодної поради!
Свічки каштанів засвітились містом,
Весна ввірвалась стрімко і невпинно,
Все, що до тебе .., все немає змісту,
Усе до ніг твоїх лягти повинно.
Максималізм юнацький сколихнув
І сліплять зір каштанів свічі,
Тобі здається, ніби – княжий внук
І все тобі належить в цьому світі.
Свічки каштанів засвітились містом,
Тобі – сімнадцять: не сидиться вдома.
Іде весна упевнено й врочисто
І правда світу ще не вся відома
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667342
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Хатинка постаріла серед гір,
Осунулась та й шамкає з вітрами.
І палко запевняє: вір не вір,
А вся земля усіяна хребтами.
На схилі літ і з висоти років
Старенькій начебто усе видніше.
Проте вітри нестримні і стрімкі,
Тому за горизонтом бачать більше.
Смарагдові узлісся гомонять,
Вони ж бо знають, що зміїні стежки
Біжать униз, де гине благодать.
Гірські хребти – страшних драконів рештки.
В хатинці жив колись рудий мольфар,
Із променів зіткав собі свитину,
Казав: «Зготую я такий нектар,
Що воскресить дракона. І полину».
Таки полинув, а хребти лежать,
У хмарах не літають вогнекрило.
В хатинці цвіркуни, тьмяніє гладь,
Погасла казка: в горах задощило.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667341
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Мій далекий невидимий острове
Моя самосте гостро осіння
Я для тебе билинку у Господа
Пророщу, ту, що раєм висіює
Ту, що цвітом чоло твоє зросить,
Ту, що вродить рясними ранетами,
Виростатимуть крила мов сосни,
Прибуватиме сила між скелями
Мій далекий, мій зболений хлопчику
Під Бутівкою, Пісками, Маріком
Я вслухаюся в простір до подиху –
Небо падає, небо падає….
Ти на чатах, я поклик твій всотую,
Я руками затримаю небо
І стоятиму каріатидою
І молитимусь гордо за тебе
Проростатимуть маки до обрію
На затоптаних ордами жнивах
Батальйони небесними сотнями
Ми разом, до останньої битви
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667351
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
[youtube]http://youtu.be/pVta7SGq_3o[/youtube]
https://www.youtube.com/watch?v=pVta7SGq_3o
Майданить серце безупинно,
Димами – ґрати.
Земля горить і біль провини
Не замовчати.
Летять у небо кàчам білим
Сини крилаті,
Курличуть славу Україні,
Заклякла Мати.
Майданить воля в мушці смерті,
Гатить в набати
Печерний молот. Воїн впертий,
Чи час вмирати?
Чи час прощати, відмоливши
Батьківський гріх?
Чи час повстати, запаливши
В гарматах гніт.
Чи час коритись вкотре долі
Долів лицем?
Чи на списах підняти волю,
Бо бій – не щем.
Безсмертний сину, мій Повстанче
Тобі молюсь.
Я Україна, твоя Мати,
Я не здаюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533938
дата надходження 01.11.2014
дата закладки 21.05.2016
До тих, хто хоче повернутись
В минулий той, радянський час,
Мені так хочеться звернутись
З одним запитанням до вас -
Терор, репресії і вбивства,
В'язниці, смертні табори...
Терпів народ жорстокі звірства
Не за радянської пори ?
Як господарства руйнували
Міцних селян-трудівників,
І до Сибіру висилали
Під грифом " лютих ворогів"
Хто забирав все до зернини
І хто створив голодомор ?
Погляньте на старі світлини,
Де діти сьорбають кандьор...
Не діти, а страшні скелети,
Які тримались за життя...
Народом правили "совєти" ,
Які не знали каяття...
А замордовано і вбито
В роки священної війни ?
Коли архіви всі відкрито,
Про що говорять нам вони ?
Хто виселяв татар із Криму,
Невже Америка прийшла ?
Де плач гіркий з теплушок линув,
Дорога смерті пролягла...
За колоски - жорстока кара,
Хай краще гнитимуть в землі,
А Комунізм - наче примара,
Як зірка сяяв угорі...
Невже вам хочеться, щоб знову
Нащадки ваші так жили ?
За чим ви плачете, панове ?
Що в чергах дефіцит взяли,
За ковбасою за два, двадцять,
За хліб з горохом пополам ?
Хто сенс життя у цьому бачить,
Хай йде в минуле... тільки сам !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667061
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Вже сонечко зігріло весняним промінцем,
Запахли в парку квіти, каштани з ялівцем.
Спішить бабуся в церкву весела й клопітка,
Сьогодні в неї свято — історія така:
Маленька внучка Настя, як біле янголятко
До Першого Причастя прийшла вона із татком,
Із мамою шепоче, щось хоче розказати,
Хвилюється бабуся до визначної дати.
Яке ж розкішне плаття, неначе срібні шати
Хвилюється дитинка хоч вогник в оченятах.
Розплетене волосся, а в ньому білі квіти,
Ну, як усій родині за Настю не радіти?!
Бабуся бачить внучку, а в ній саму себе,
Анастасійко, Настю, ти сонечко ясне!
Ти найдорожча пташко, весняний перший цвіт,
Для тебе я бажаю весь пригорнути світ!
Всі квіти, що у парку і небо без хмарин,
Сьогодні йде напроти до тебе Божий Син.
Прийми Святе Причастя Духовного Творця,
Щоб разом із тобою була Його рука.
За тебе всі молитви із уст бабусі линуть,
Щоб чистою і чесною усе життя прожила.
Хай завжди із тобою мандрують все життя
Любов, надія, віра на многая літа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666445
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Зоря упала в болота,
Багном запахло коло хати,
Волинь моя – земля свята,
Ти у дітей, як друга мати.
Вільшаний край – не забувай,
Твої вітрила – верболози,
Тут стрінеш Мавку зазвичай,
Тут тепло навіть у морози.
В твоїх духмяних болотах,
Твої дуби парубкуваті,
Де роси чисті, мов сльоза,
Живуть поліщуки завзяті.
Тут сіють льон, ростять хліба,
Гриби збирають і ожину,
Волинь для нас земля свята,
Запам’ятай слова ці, сину.
І де б не був ти – повертай,
Земля твоя Волинню зветься,
Поліський край не забувай,
Любов його в тобі озветься.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665356
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 20.05.2016
А я іду за руку із весною
Під музику пташиних голосів,
Милуюся чарівною красою,
Біжу вперед босоніж по росі.
Ступаю з оберемками конвалій,
Поміж весняних вишитих узорів,
Мене чекає човен на причалі
На світлих хвилях ніжності й любові.
Зігріта золотим промінням квітня,
Віднесена вітрами перемін,
Лечу вперед, як птаха перелітня,
До нових і незвіданих вершин.
Заквітчана рожевим цвітом вишні,
Наповню душу ароматом волі,
Я переможу болі всі колишні,
Бо я царівна у своєї долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667238
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2016
Ой поїду на базар,
Буду продавати,
Фрукти, овочі продам-
Буду танцювати.
Ой продам я огірки,
Продам ще й цибулю,
Торгувати я умію ,
Себе не обдурю.
Ой продам я помідори,
Ще й солодкі дині.
Нехай знають,що й в селі
є добрі газдині.
Ой продам я буряки
й солодку морквицю.
На ці гроші собі куплю
для танців спідницю.
І картоплю я продам
Ще й трохи паприки-
Собі куплю я до танців
Гарні черевики.
Продам яблука, грушки
Й зелену петрушку-
Буду собі походжати
В новім капелюшку.
А ви, люди, не дивуйтесь,
Я ж бо не сміюся,
Фрукти- овочі продам-
Гарно уберуся.
Та й найму собі музику,
Щоби гарно грала,
Щоб я собі молоденька
Добре погуляла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666722
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Літо вирувало своїми спокусами. Сонце попри все виривалося із – за хмар, що всіляко старалися прикрити тепле проміння. І таки досягало землі, пестячи все навколо. Коли Саня потрапляла в такі сонячні обійми, хотілося майнути на відпочинок. І таки звабило її літо. Майнула до улюбленого озера. Природа бавила людей своєю благодаттю. Сонце, вода, тепло вливалися в тіло жінки, витискаючи переживання, клопоти, втрачені надії... Ставало спокійніше, легше. Природа ніжно присипала думки. „ Отак би і жити, тихо, спокійно в єдності з природою”, - подумала. А вечір вже виблискував у водному плесі сяйвом зірок. А ще зазирали в глибину прибережні освітлені будівлі. І здавалося, водному краю немає кінця, то просто сяюче мереживо колихалося у колі вечірньої темноти, заворожуючи своєю неповторною красою. Дивитися на озеро в таку мить було на диво приємно. Суцільна небесна зоряниця у воді, вихитувала колискову і Саня відчувала цю красу і чарувалася нею.
Тишу порушувало вечірнє життя відпочиваючих, які ще шукали розваг. Диміли на березі вогнища, повітря видихало запашними шашликами, виспівувала дискотека потужним ритмом молодості, галасливо плюскотілися у воді пізні купальники та купальниці.
Саня мріяла, мріяла, вслухаючись у веселе вечірнє буття, стараючись відгорнутися від галасу і поринути у ніжну тишу. А сонце, прощаючись з днем, багряницею прилягло на воду. Теж прощаючись з галасом, тихенько закочувалося за темно-синій обрій.
„ Ще трішечки пригляну за вечором і спати”, - подумала, вгамовуючи втому прожитого дня. І не помітила як спогади вплелися в думки. А за мить вже вела монолог, запитуючи і відповідаючи сама собі. Погляд ковзнув поверхнею темного плеса, а в уяві виринув обрис коханого. Сергій стояв, здавалося, ось, поруч, і так уважно вслухався у розмову, що Саня не втрималася, щоб не розповісти про сум за ним. Адже зустріч затягнулася, варіанти відпусток не співпадали, літо догоряло розлукою. Саня сумувала за коханим.
Він з’явився у її житті недавно, відколи влаштувалася в одну із міських фірм. Робота була складною, часто доводилося затримуватися допізна , щоб довершити необхідну справу. А одного вечора зіпсувався комп’ютер і робота зупинилася. Викликали майстра, і саме Сергій ним і виявився. Згадала, як довго він вовтузився з новою моделлю процесора, а таки полагодив. Та на роботу часу вже не вистачило і Саня зібралася додому. Вийшла з приміщення і наштовхнулася на майстра . Сергій теж прямував додому.
- Оце вже нас доля зводить, - посміхнувся, підхоплюючи Саню попід руку.
- І надовго? – жартома запитала і собі посміхаючись.
- Ну, якщо я справжній джентльмен, то до хвіртки твого дому.
- О, це вже справді надовго, - підхопила гру Саня. - Що ж коротка моя щаслива доля – пожурилась удавано.
- А таки доведеться покластися на її, долю. Нехай за нас розпорядиться, - жартував хлопець.
І чомусь Сані це подобалося. Так вони познайомилися. І провів її Сергій додому не один раз. Дружба швидко переросла в кохання. Саня не думала, що можна так любити беззавітно, беззастережно. Їхнє кохання було спраглим і пристрасним. Життя стало цікавим, насиченим зустрічами. Вони багато подорожували, відвідували театр, а влітку поїхали на відпочинок до моря. Квіти цвіли на її столику за порою їх цвітіння. Від перших весняних до пізніх осінніх. Здавалося, щастя справді було поруч.
Саня боялася прокинутися від казкового сну кохання. Її навіть не дивувала те, що матеріальні збитки завжди несла вона, тобто більшість платити доводилося самій. Була мить, коли думка виникла, їхні зустрічі нагадують певну гру, але Саня так засоромила це відчуття, що воно її більше не турбувало. Любила, тому і боялася зневіритись. Зазираючи у вічі Сергію, все перепитувала чи любить, і заспокоєна пристрасними поцілунками, щасливо посміхалася. Справді, поклалася на долю. Слів про любов було багато, а от пропозиції руки і серця не поступало. А їй так хотілося почути саме таке освідчення і бути разом завжди. Якось запитала про бажання створити сім'ю і була шокована його словами.
„ Краще я бороди своєї позбудуся, ніж полізу у зашморг одруження. А ти знаєш, як я її шаную. Надивившись на братову сім’ю, я поки ні – ні, ні в якому разі… ” Вони тоді просто посміялися над його словами. Але пізніше, згадавшила цю розмову, чомусь смішно не було. А навпаки ставало страшно, що майбутнього в них немає. Не бігати ж все життя на побачення, навіть, коли вони такі пристрасні. „ Чи може? – запитала себе Саня, і відповіла – Ох, хай як буде, аби бути поруч, – чесно відповіла сама собі. - Як доля...”
А в один з вечорів він був особливо ніжний. Прийшов з подарунком. Смішне, сіреньке зайчатко було напрочуд гарне. Вечір був веселий. Вони, наче діти потішалися подарунком, підкидаючи його до стелі. Щасливо сміялися... І доля знову розпорядилася інакше. Сергій зник. Надовго. Саня сама не своя очікувала терпляче. Але якось зіпсувався комп’ютер і довелося викликати майстра. Прийшов молодий хлопчина. І Саня таки наважилася запитати його про Сергія. Відповідь приголомшила. „ Він взяв розрахунок і давно вже не працює у фірмі.” Ледве дочекалася закінчення робочого дня. Додому не йшла, бігла. Переодягнувшись, вже не соромлячись, поїхала на квартиру до Сергія. І на запитання про Сергія, господарка пояснила, що він вже не знімає квартиру, виїхав. Саня довго не вірила, що зустрічі не буде. Пригортаючи зайченятко, щовечора чекала коханого. Іграшка стала її талісманом і завжди була з нею. Це все, що залишилося на згадку про їх любов. І Саня старалася пронести її світлим спогадом. Вона чекала, адже не могло все так пройти і закінчитися. Щастя ще чіплялося за спогади і Саня не заглиблювалась в осуд. Ні, ось відчиняться двері її домівки, зайде Сергій і все пояснить. Ця думка давала шлях до повернення і не хотілося втрачати шанс. Отак і жили вдвох із зайчатком в чеканні пояснення.
І зараз Саня продовжувала ставити ті ж запитання та відповіді не було. Водне плесо хлюпотіло вечірнім блиском, хвилі заколихували спокоєм. Дівчина продовжувала мовчки розмовляти, погладжуючи зайчатко. Чому Сергій не озивається, що сталося? Чи, що могло так налякати коханого? Розмова про одруження? Але ж вона прийняла його рішення, аби ж тільки бути поруч. І не змушувала ні до чого. Думки підслуховував хіба вітерець, що посвіжішав з вечором. Хтось поряд плюхнувся у воду. « Ну, от знову галас, вечірні купальники ніяк не вгамуються», - роздратовано подумала, стараючись не згубити попередню думку, механічно струшуючи озерні бризки із зайченятка.
Купальниця, а це була жінка, плавно і гордо виходила із води. Саня зачарувалася її ходою. Аж сама розгорнула схилені смутком плечі.
- Вибачте, здається, я на вас хлюпнула водою. Ви так принишкли над берегом, не помітила, ще раз даруйте, - підійшла ближче жінка, виправдовуючись.
- Ну, що ж довелося прокинутися від спогадів, - Саня посміхнулася, відчуваючи як відходить відчуття незадоволеності.
- Ой! А це що у вас у руках? – вигукнула чомусь здивовано. – Точнісінько як у мене. Зайчатко завжди зі мною. Невже загубився? Ви його знайшли? – захвилювалася жінка.
- Ні, шановна, - сердито відказала Саня, - це мій подарунок. Власне моя іграшка.
- Не гнівайтесь, що перепитую. Просто, це особлива пам’ять для мене про друга, коли чесно, про коханого. Розумієте, було казкове щастя і нема.
Саня запитально і насторожуючись дивилася на жінку, яка розтираючи тіло рушником продовжувала.
- Коханий зник неочікувано, а подарунок залишився, як пам’ять про хороші стосунки. Була велика світла любов, а тепер ось лише зайча. Вибачте, за таку відвертість, прорвало думки вголос. Навіяла спогад Ваша іграшка.
У Сані защеміло серце. Вона дуже не любила таке відчуття. Кортіло сповідатися.
- Ну, іграшок однакових багато, - чомусь і собі виявила відвертість. - А от історії наші на диво схожі. Мій Сергій теж зник, не пояснивши свого відходу. Залишилась тільки згадка – ось це.
- Сергій? І мого теж так звали. Не тільки історії схожі, але й імена, - вже посміхнулася жінка. - Ольга, - простягла руку. – Варто познайомитись, адже горе одне на двох.
- Саня, - відповіла і собі піднімаючись, - не думаю, що горе, просто отака історія.
- А що ще однакове у нашій історії, - посміхнулася Ольга. - Може улюблена Сергієм борода, - сміючись перепитала.
- Так, - ошелешено відповіла Саня. – Бороду він ні за що не проміняє. Вище її лише його свобода. Але це вже не смішно. Програміст, комп’ютерний хакер і пристрасний коханець, ось майже все, що я знаю .
Ольга мовчала, але Саня вже розуміла чому. Очевидно їм від нього залишилися тільки зайчата. Але чому однакові іграшки?
- А чому однакові іграшки? В залишок спогадів?- Нарешті озвалася нова знайома. Вони вже розуміли одна одну.
Над вечірнім озерним плесом задзвенів жіночий сміх, вплітаючись в шепіт хвиль. І не було в ньому смутку, стривоженості. Щирий, веселий сміх хлюпав просто в хвилі озера. Жіноча печаль, що вистоялася у споминах, нарешті, вибухнула веселим хихотінням, ніби звільняючи серце від непотрібної любові. Жінки ще довго обговорювали „ схожі” таємниці свого кохання, розвінчуючи його несправжність.
Вечір , обгортаючись у темінь, переходив у ніч. Тиша таки дочекалася свого часу. Лиш хвильки, набігаючи на берег, плюскалися. Але це нічне соло так заспокоювало маленького, сіренького зайчика, що самотньо лежав на березі. І чи міг би він пояснити, чому саме їх, таких однакових, дарують покинутим жінкам.
Тиша тихо - тихенько,
Заколише природу.
Закотилось за обрій
Сонце літнього дня.
Лиш останній промінчик
Ліг пестливо на воду.
Засріблившись у ньому,
Любов зникла моя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443699
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 20.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2016
Із сонечком вранці прокинеться мама,
мальвам всміхнеться.
І чорнобривці, купаючись в росах,
радіють неньці.
Матінко, мамо! Ненечко світла, мила!
Ти мене рідну землю любити навчила!
Із сонечком вранці прокинеться мама,
світу радіє.
І її пісня, весела - весела,
у небо лине.
Матінко, мамо! Ненечко світла, мила!
Ти мене рідну пісню любити навчила.
Із сонечком завжди і я прокидаюсь,
рано - раненько.
Всім посміхаюсь і пісню співаю,
Як вчила ненька.
Матінко, мамо! Ненечко світла, мила!
В радості жити ти мене, рідна, навчила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667242
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Я несу тобі сонце в долонях
І живильного краплю дощу...
Він стікатиме ніжно по скронях,
Я печаль ним усю відпущу...
Зцілить сонце ласкавим промінням...
Мене щастям люби, я прошу...
Новий день обнімаю терпінням...
І закохана серцем, шепчу...
Посміхнись, світ прекрасний навколо,
Ну навіщо минуле... прости...
Я несу тобі сонце в долонях
І весну, що так хоче цвісти...
18.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666806
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Я сьогодні спозаранку
одягну знов вишиванку,
ту красу, що вишивала-
Цілий світ туди вкладала.
Ясні зіроньки небесні,
що із місяцем облесні,
промінь сонця золотий-
а у ньому день ясний.
І калину, і ліщину,
стан дівочий- яворину,
степ широкий та луги,
і безмежні береги.
Показати світу хочу
всю красу свою жіночу,
Батьківщину, що люблю-
Україноньку мою.
Гарний світ, та мій найкращий!
Заквітчаю в буйнім рясті,
кожен хрестик та нитки,
в нас найкращі вишивки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666932
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Знову квітнуть сади вечорові,
Вранці сонце в росі виграє,
У садках чути пісню любові,
То співає кохання моє.
Єдине, кохання моє!
Тут клубочуться сині тумани,
Поміж трав ніжний вітер снує,
Відцвіли і нарциси й тюльпани,
Та цвіте ще кохання моє.
Єдине, кохання моє!
Солов’ї заспівали уперше
І веселка в дощі виграє,
Білим цвітом кохання знов дише,
Це єдине кохання моє.
Єдине, кохання моє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666697
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Вишиванка гожа – з давнини святиня.
України – символ, поколінь – зв'язок.
Копіткої праці – вишиття нетлінне.
Кольористих квітів – оксамитний шовк.
Візерунки сяйні розцвітають дивом.
В них краса природи, український дух.
Віковічна пам'ять про світання й зливи.
Про кохання, вірність, гіркоту розлук.
Вишиванка біла – на щасливу долю!
В ній тепло і ніжність материнських рук.
В ній молитва й пісня про життя і волю,
Про козацьку славу, хліборобський труд.
Про червону, пишну, мовчазну калину,
Що стрічає з дальніх, надважких доріг.
Вишиванка мила – оберіг родинний,
Заповітний, отчий і святий поріг.
19. 05. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667068
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Жила-була душа на світі,
Днів в неї було мало в світлі,
Тягар несла не в свою міру,
Та не втрачала в добро віру.
Сама була на свічку схожа
І десь горіла надто, може.
Сльозами без жалю котила,
Та не згасала, а світила.
Світила всім й тепла не жаль,
Та тільки ось така печаль...
На вогник той, сказати мушу,
Злітались дуже різні душі.
Було погрітись, поділитись,
Були й такі щоб поживитись.
А ще було в нелегкий час
Хтось мріяв вогник щоб погас,
В її житті яскраве світло
І щоб ніколи не розквітла
Душі цієї благодать...
Та тільки цьому не бувать!
У ній вогню було достатньо
Щоб світло нести благодатнє.
Ішла душа між протиріч,
Дійшла душа до роздоріж.
Не стала думати-гадати,
Не продалась: як вибирати?
Жила нелегко, не помітно,
Але ж вона - ЖОВТО - БЛАКИТНА.
Пішла туди, де правда ходить,
Добра, де зерна сіють-родять.
Хай бур’янів там ще багато,
Там з діда-прадіда їй хата.
Лиш там –любов її єдина,
Чекає рідна Україна.
Їй рани гоїти душа
Біжить, летить і поспіша.
Одягне рідну в вишиванку
Й пов’язку вишиту – на ранку,
Ще й заквітчає у вінок
Святих божественних думок.
Нехай земля квітує садом,
Буде душа щасливо рада,
Що рідна матінка розквітла,
Бо ж ця душа – ЖОВТО-БЛАКИТНА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667174
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Євдощук Олексій Олександрович
( 10.04. 1985р.н - 17.05.2016р.)
м.Житомир
Сержант, військовослужбовець 4-ї роти 2-го батальйону
95-ї окремої аеромобільної бригади.
Хай буде проклята війна!
Відповідатимуть сповна
Всі ті, хто вбивства розпочав
І не одне життя забрав
У наших юних ще дітей.
Таких не знати б нам вістей.
Лунає гірко: «Плине кача»..
Ти чуєш, як ридає-плаче
Матуся рідна над труною,
Бо вбитий син її війною,
Назавжди вирваний з сім’ї.
Болить усім біда її.
Бійцеві шану щоб віддати,
Спішать всі на коліна стати
О, розступіться,небеса!
Душа бійця тут воскреса.
Виходьте, Ангели, стрічати,
В небесне військо записати
Героя, що в бою поліг,
Уміло гідність він зберіг,
Не осоромивши родину,
Віддав життя за Україну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666902
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 20.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2016
Бог дарував землі на втіху
сорочку, вишиту квітками.
Ой, як же гарно вона квітне
в садочку нашому у мами!
Червоні маки, чорнобривці,
розкішні мальви, матіола...
Цвіте сорочка, вабить очі.
Троянди манять, як ніколи.
Червоні, жовті і рожеві
так гарно квітнуть навкруг хати.
А де й кому таку сорочку,
як у землі моєї взяти?
Усі вони так гарно квітнуть.
В них сяють ясні - ясні ранки.
Бо є найкращими у світі
землі моєї вишиванки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667173
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Ой, летіла горлиця,
Натомила крила.
До твого пригорнуся
Я плеча, мій милий.
Ой, летіла горлиця,
Сіла біля хати.
Серденько не втомиться
Любити й кохати.
Ой, горлице, горлице,
Ніжності пташино,
Душа заспокоїться,
Як Його зустріну.
А торкнеться сонечко
Дощу павутини,
Я, мов тая горлиця,
До тебе прилину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667131
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Каждый пишет так как слышит –
Что он слышит, вот вопрос:
Или шорох в стоге мыши,
Иль восторг с тропы в Форос.
Свет и тьма – удар по шару,
Изыск-искра – в лузе стёб.
Мишура словесной тары,
Лучше б света яркий сноп.
Каждый пишет так как слышит –
Хочет, нет хоть смысл донесть?
Прочитав, не ехать крыше,
Утонув в изыска смесь.
10.05.2016г.
Стёб-семинар
Клуб Золотое Сечение (Стихи ру)
http://www.stihi.ru/2015/12/31/3245
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667154
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2016
[quote]Поэты не рождаются случайно,
Они летят на Землю с высоты...
Их жизнь окружена глубокой тайной,
Хотя они открыты и просты.
Глаза таких Божественных Посланцев
Всегда печальны и верны Мечте.
И в хаосе проблем
Их Души вечно светят тем
Мирам, что заблудились в темноте.
Они уходят, выполнив Заданье,
Их отзывают Высшие Миры,
Неведомые нашему сознанью,
По правилам Космической Игры.
Они уходят, не допев куплета,
Когда в их честь оркестр играет туш...
Актеры, Музыканты и ПОЭТЫ,
Целители уставших наших Душ.
В лесах их песни птицы допевают,
В полях для них Цветы венки совьют.
Они уходят Вдаль, но никогда не умирают -
И в песнях, и в стихах своих живут.
А, может быть, сегодня или завтра
Уйду и я Таинственным Гонцом-
Туда, куда ушел, ушел от нас внезапно,
ПОЭТ и Композитор ВИКТОР ЦОЙ...
Игорь Тальков. "Памяти Виктора Цоя"[/quote]
Стихи пишет тот, кто несмотря ни на что, навсегда остался Ребенком.
Неправда ли, странно: Такой большой Ребенок?!
Стихи... Человек их начинает писать в 15 лет и бросает в 20...
Бросают... Но не все. И эти большие дети-подростки становятся Поэтами...
Каждый День, каждую Минуту, каждый Миг такой человек видит (как и любой другой) впервые в жизни. Но все дело в том, что одному это примелькалось - сотни похожих один на другой мигов (Но все они - разные!), а другие, которые так и не повзрослели, которые так и остались в душе Детьми, - они-то и замечают все новое, которое первые пропускают, принимая за обыденное.
Наверное, Поэты много богаче, чем все остальные. Ведь увидеть в одном и том же обыденное и необычное - это не уживается с нормальным состоянием человека.
Значит, Поэты - ненормальные? Очень может быть!
Ведь Влюбленные - они тоже ненормальные, да к тому же почти все - Поэты!
Говорят, чтобы быть Поэтом надо много знать...
Ерунда!
Чтобы быть Поэтом нужно совсем ничего не знать, а открывать каждый Час, каждую Минуту что-то, чего до этого не знал.
Быть Поэтом... Вы думаете - это так просто?.. Ты видишь новое - и ты уже Поэт?! Э, нет!
Поэзия это, прежде всего, - Борьба. Не на жизнь, а на смерть! Ведь, что такое Поэзия? Это своего рода Прогресс: в каждом стихотворении, поэме ты говоришь людям что-то новое, предлагаешь свой способ мышления, свою точку зрения на Мир вообще и на Людей в частности. И вообще, Поэт -не звание, должность или профессия, а - СОСТОЯНИЕ ДУШИ.
И, как всегда, в каждом новом деле,- твоя Поэзия находит как яростных поклонников, так и не менее яростных недоброжелателей.
Это - как в Науке: ученые труды тоже встречают в штыки. Ведь Ученый сначала продолжительное время изучает все написанное и сделанное до него, чтобы не повториться. А потом ... потом придумывает что-то свое, новое, продолжая изучаемую тему. И вот здесь его встречают в штыки!
Поэт же ничего не продолжает. Он каждый раз начинает на новом месте, создает новую Науку. И его каждая строка - это как новое уравнение, новый свод знаний. И его тоже встречают в штыки.
Если опять обратиться к Ученым, то, наверное,только немногие из них могут стать по величине сделанных открытий и по той реакции, которую они встречают в просвещенном мире - в один ряд с Поэтами.
Например, Эйнштейн. Ведь его Теория относительности прямо противоположна всем теориям, существовавшим до него! Наверное, не стань Эйнштейн Ученым, он стал бы Поэтом!
Что такое Поэт?
Это - наглец, который старается навязать свою точку зрения на рассматриваемый предмет, явление, человека.
Кому это понравится, позвольте спросить?
Да никому!
Но Поэт, ко всему тому же еще и Ребенок (или - Взрослый из Детства) - а что возьмешь с Ребенка?
Ведь все, о чем он говорит - это "безвредный детский лепет"... Поэтому, его бред принимают, и не подозревают, какой ЯД вливают себе в душу.
Сладкий Яд Поэзии.
О, да, да! Ведь от него ничего не случится!... Но... проходит время - и человек меняется - из черствого, нервного, жестокого, самолюбивого, неуравновешенного, он превращается в доброго, отзывчивого, любознательного, чувствительного. Он заболевает Детством... А Вы говорите: "Дети!..."
А что: "Дети!?"
Стихи пишет тот, кто, несмотря ни на что, навсегда остался РЕБЁНКОМ!!
[i][color="#ff0000"]
ГЕОРГИЙ ДАНКО, 1970[/color][/i]
Илл. из Интернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250402
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 19.05.2016
Ще не вмерла Україна й житиме віками,
якщо ми не доконаєм власними руками!
Якщо той одвічний принцип „Моя хата скраю…“
ми не зміним кардинально – „Хочу, вмію, знаю!“
[i]Часу й сил не пожалієм ми за Україну,
бо її ми щиро любим, лиш її єдину!
[/i]
Ще не вмерла наша воля та вже меркне слава.
Не живе, а животіє вся наша держава.
Вороги самі не згинуть, як роса на сонці,
поки будем дожидатись, стоячи в сторонці.
[i]Часу й сил не пожалієм ми за Україну,
бо її ми щиро любим, лиш її єдину!
[/i]
Ще не вмерла Україна і не вмре ніколи,
якщо ми усю гидоту виметем довкола!
Ворогів здолаєм разом, скинем кровососів,
подолаєм гнид своїх і всіляких …росів.
[i]Часу й сил не пожалієм ми за Україну,
бо її ми щиро любим, лиш її єдину!
[/i]
Не потрібно помирати ще й ложити душу,
ворогів трусити треба, ніби дичку-грушу.
Треба битись, браття милі, за нашу свободу
й доказати: українці – козацького роду!
[i]Часу й сил не пожалієм ми за Україну,
бо її ми щиро любим, лиш її єдину!
[/i]
Загримить козацька слава від Карпат до Криму,
і настануть часи славні – четвертого Риму!
Тільки ми і наша праця звеличить країну,
бо ніхто крім нас не любить нашу Україну!
[i]Часу й сил не пожалієм ми за Україну,
бо її ми щиро любим, лиш її єдину!
[/i]
січень 2016
[i]* За мотивами відомого твору Павла Чубинського
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635592
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 19.05.2016
[b][i]Світлій пам*яті загиблих в Україні
під час голодомору 1932-1933 років
присвячується [/i][/b]
Дзвін, дзвін, полем дзвін лунає…
Люди де?.. Людей уже немає…
Ось село, воно вже вимирає.
Всюди пустка,
тільки дзвін лунає…
Тихо… Мозок давить тиша…
Вітерець ганчір‘я ледь колише.
У селі не видно навіть миші.
Жодних звуків… Тиша…
Мертва тиша…
Поміж хат пустих бреде стара з косою.
Притомилася, роботи – „з головою“,
та й коса вже вельми притупилась…
Треба йти,
спочити зупинилась…
„Бем!.. Бем!..“ – степом дзвін лунає…
Зовсім пусто… Жодної душі немає…
Україна так собі й сконає…
Буде пустка! –
Молох руки потирає…
28.11.2015, Миколаїв
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624559
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 19.05.2016
ЦЕЙТНОТ.
Зробила Доля хід конем
І все життя моє в цейтноті.
Рахую скупо день за днем,
Пірнаючи в купіль скорботи.
Тому що без твоїх очей,
Без світла чару молодого,
Не спати в темряві ночей,
Не знати трепету святого.
Та сталось так! Ми вдвох тепер
Знаходимось у стані пату:
За те, що плітки не роздер,
За те спокутую розплату.
А треба було, пліткарям,
Смердючі писки люто рвати,
Та язика гадючий крам,
Як шип отруйний виривати…
На жаль, не встиг, а чи не зміг,
Що шкодувати! Не повернеш…
Ніч вся у хмарах… я не ліг…
Як соловей ридаю в тернах.
19.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666966
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Немає в пам’яті імен,
Хто першу вишивку нам вишив,
Колись в минулому, з давен
Красу по собі цю залишив.
У вишиванці – зміст життя,
Повага й шана свого роду
І оберіг, і почуття,
Код генний власного народу.
Веселка радо виграє
І стелить барвами життя,
Ознак вкраїнцю додає
Душі прекрасне вишиття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666961
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
А дощ такий, як за прогнозами,
Як непроглядна пелена,
Зелений травень вбрався грозами,
Зірниць симфонія рясна.
Листочки миються охоче,
П’ють досхочу жита і трави,
А дощик сріблом залоскоче
Ромашку в сніговій оправі.
Птахи сховалися в кущах,
Чекають: небо переплаче,
Думки загралися в дощах -
Ще довго литимеш, юначе?
Ще довго музика дощу
Писатиме по шибках ноти,
Я дощик чаєм пригощу,
Присівши з мріями напроти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666965
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Моя российская сестра,
Ты помнишь, у меня гостила?
Я, чтоб увидится с тобой,
Всегда с подарками спешила.
А на полях и лён, и рожь!
Носили воду в коромыслах.
А помнишь, сладостную дрожь?
О суженом, при свечке мысли.
Венки сплетали из цветов,
И в речку быструю бросали.
А помнишь, там, среди лугов
На лошадях с тобой скакали?
Потом под медною луной
Ты мне расчёсывала косы,
И пели песни мы с тобой,
Пока не выпадали росы.
Ты пела мне про ямщика,
А я тебе, моя подруга –
«Що місячна - та ніч яка»
А ты - романсы мне про друга.
Потом Шевченка наизусть
Ты мне читала, с наслажденьем.
А я Есенина - про Русь,
Тебе читала с вдохновеньем.
В сердечных ландышах лесных
Все наши голоса таятся.
В шкатулках наших расписных
Все наши ленточки хранятся.
Пришли на берег мы Днепра,
А ты о Волге мне запела.
Сидели долго у костра,
В ночную воду я смотрела.
Светилась ива под луной,
И две державы здесь сливались.
Вокруг царил ночной покой.
В Днепре с тобою мы купались.
Потом тревога в сердце вдруг!
Бегу с младенцем я куда-то.
От взрыва всё в огне вокруг.
Горят леса, поля и хаты.
Я с плачем рву огнистый шёлк.
Среди развалин я с младенцем.
Здесь день сгорел как мотылёк.
Бреду куда – не знает сердце.
А у тебя весна в России,
И яблони уже в цвету.
Давай возьмём с тобой секиры,
И с корнем вырубим войну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664492
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Якщо з думок розхлюпались слова брехливо,
Що на людей наводять чорноту фальшиву,
Згадай дев’яту заповідь. Судити не дано.
Якщо напився сам, то поділись водою.
Душа вкривається холодною слюдою,
Коли в байдужості сліпі, коли усе одно.
Якщо забризкав підлістю обличчя світлі,
І відчаю терпкого знов накинув петлі,
То пам’ятай: біда постукає в твоє вікно.
Якщо сказав «люблю», то не криви душею.
Віддайся на всі сто, і навіть за межею
Будь, як Орфей, чия любов живе в піснях давно.
Якщо топитись – тільки у глибоких людях.
Затримайте повітря не в устах, а в грудях,
Щоб віднайти між рифами безцінне, а не дно.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666520
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 19.05.2016
ДО ОМРІЯНОЇ.
Всі літа я чекаю тебе
На життєвій розбитій дорозі.
Тільки небо моє голубе
Криють хмари журби і тривоги.
Ти десь є. В цьому впевнений я.
В моїх мріях мов літо зелене.
Була б ти найдорожча моя,
Та шляхи не приводять до мене…
Вже й не знаю чи щастя діждусь,
Чи отак, в самотині, зоскнію…
А літа - мов годинник ідуть
І ведуть на стежки безнадії.
На стежках, де лиш пам’яті дим
Все, що сталось, в ночах обгортає,
Я ще бачу себе молодим,
А літа… а літа – відлітають…
В далечінь звідки зовсім нема
Вороття в сьогодення летюче.
А за хмарами прийде зима,
Сніг закриє оазу квітучу
Де ще залишки мрій, сподівань
Залишаються й досі живими…
На одрі своїх мук і страждань
Я чомусь ще сумую за ними.
18 травня 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666703
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Божевільний антракт... омертвіле мовчання завіс.
Ні ковточка снаги... слів зневажливо стоптані крихти.
Крізь тумани життя Бог тебе мені, милий, приніс.
Пив тепло із очей, а сьогодні тікаєш від них ти?
Дике танго думок... темні покручі планів-невдах.
Йду кудись навмання. Сліпо. Змучена... знічена... Де я ?
Заблукала душа, наче білий стривожений птах,
Поміж вбитих надій на руйновищі Пантікапея.
Сірі привиди грифів над містом забутих богинь
Непомітно ширяють, як вірна міфічна сторожа.
Якщо хочеш, мене серед тіней античних покинь,
Але знай, що тебе відректися ніколи не зможу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666611
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Два роки поспіль у Криму без літа,
Та раптом – диво! Квіточка роквітла.
На диво гарну назву мала
Гірська красуня, сонячна Джамала.
Вона розквітла з болю і журби,
Ясна, чистіша кришталів – води.
Ця квітка ніжна – символ боротьби,
Це – плач гіркої доленьки – судьби,
Сумна співанка свого роду,
Окраса кримського народу,
З терновими очима квітка
( Біда: в Криму – колюча клітка).
Джамала – зірка всьому світу
В серця донесла вогник світлий,
Донесла думку всім єдину
Про свою неньку Україну.
Гучніший всіх набатів в світі
Цей голос Зірки на орбіті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666772
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Два роки поспіль у Криму без літа,
Та раптом – диво! Квіточка роквітла.
На диво гарну назву мала
Гірська красуня, сонячна Джамала.
Вона розквітла з болю і журби,
Ясна, чистіша кришталів – води.
Ця квітка ніжна – символ боротьби,
Це – плач гіркої доленьки – судьби,
Сумна співанка свого роду,
Окраса кримського народу,
З терновими очима квітка
( Біда: в Криму – колюча клітка).
Джамала – зірка всьому світу
В серця донесла вогник світлий,
Донесла думку всім єдину
Про свою неньку Україну.
Гучніший всіх набатів в світі
Цей голос Зірки на орбіті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666772
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Хата, моя хата Тут мене матуся
й стежка біля хати, моя сповивала,
тут я народилась, мені колискові
тут буду й вмирати. лагідні співала.
Із цієї хати
тата виряджала.
А його навічно
війна в нас забрала.
Не вернувся тато Отут, біля хати
із війни додому. мої перші кроки.
Де його могила Тут же я спізнала
мені невідомо. життєві уроки.
Тут мене стрічали
річка і струмочки
і шовкові трави,
клени і дубочки.
Тут же я зустріла Тут я народила
і своє кохання. доньку і синочків.
Тут мама вітала Тут їх колисала
мене із вінчанням. в вишневім садочку.
Тут щастя бажала-
синочкам і доні.
Їх благословляла
на щасливу долю.
Тут тепер стрічаю Довіряти Богу
онуків з дороги. свої таємниці.
І їм тут бажаю із цього порогу
жити завжди з Богом. світяться зірниці.
Засівать насіння
отут, біля хати.
І своє коріння
завжди пам"ятати.
Хата постаріла Поховала й неньку,
і я біля хати. невістку і брата.
Чоловіка й сина Тепер потихеньку
довелось ховати. одна живу в хаті.
Хато, моя хато,-
ти усе стерпіла.
Тебе, моя рідна,
доглядать я вміла.
Коли відійду я Не сумуй, благаю,
в інший світ, небого, не журись за мною.
може біля тебе І в іншому світі,
й не буде нікого. я буду з тобою.
Хато, моя хато,
ти ж мені, як мати.
Тут я народилась,
тут буду й вмирати.
Тобі ж, моя хато, На той світ, хатино,
я хочу зізнатись, я не поспішаю,
що я ще з тобою тому передчасно-
не хочу прощатись. не сумуй, благаю!
Хато, моя хато,
ти найкраща в світі.
З тобою так гарно,
як в теплому літі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666764
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
У пам'яті моїй зринають
місця де довелося буть.
Калейдоскопом пропливає
й торкає серце їхня суть.
З розрізнених картинок-ниток
у мозаїчнеє панно
моєї власної Вкраїни
живе сплелося полотно.
Закопчений і сірий Харків,
I місто-сад Дніпропетровськ.
Маленькі михнівські купальні
і крихітний Камський ставок.
Дніпрове плесо широченне..,
Херсонські дивнії сади..,
луги і хащі Придесення..,
й холми́нських пралісів гриби..,
поля Черкащини безмежні..,
круті Дністрові береги..,
карпатські пагорби бентежні
й Глибоки рідної горби..,
Сула зміїться мальовничо..,
і каламутний завжди Прут..,
гул Черемоша войовничий..,
дзвінкі джерельця там і тут.
Помпезний, величавий Київ..,
Носівка довга в три кінці..,
І Луцьк цнотливий, хоч і сивий..,
і наш Париж – це Чернівці...
Ще згадується львівська кава.
Із Хуста батьків капелюх..,
всі їдуть з Києва з тортами..,
в Донецьку – антрацит й матюк.
І цукор-рафінад в Полтаві..,
а в Сядрино – відмінний льон…
І Ніжин з двадцятьма церквами.
І ніжний лубенський прокльон…
Усе це рідне до загину.
Це навіть з часом не минЕ.
Люблю я щиро цю країну,
що є частиною мене.
16.06.98 (в поїзді Київ-Чернівці)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179244
дата надходження 22.03.2010
дата закладки 17.05.2016
Усе сплива в житті. Дитяча пам'ять
Мов та ріка, що стрімко з гір збігає…
А потім, заспокоївшись, в долині
Дрібненькі камінці на дно вкладає.
Дитя забуде дечого багато –
Свої страхи, і іграшки, і зливи,
Але довіку буде пам’ятати
Ту, Першу Вчительку, як незбагненне диво…
І щастя десь ота дитинка має,
Що в перші дні шкільні
Людину справжню встріла –
Котра коштовності, що на душі тримає,
В дитячу душу щедро відрядила.
З подякою, Наталіє Анатоліївно!
Бо наші дітки таке щастя мають!
Бажаємо міцного Вам здоров'я,
Хай Ангели Ваш шлях оберігають!
Дай Боже Вам і сили, і наснаги
Стрічати сонце в затишному класі!
Родині Вашій – злагоди й поваги,
Добробуту, і успіху, і щастя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666085
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Порой нуждаюсь поделиться,
О чем печалится Душа,
И сердцу – хочется открыться,
Вот и пушу стихи тогда…
В стихах - и радость и печали,
Стихи - отдушина моя…
О чем другие бы молчали –
Моя распахнута Душа…
Тебе пишу я, мой читатель
Душевный отзыв - жду, ценю,
Ты самый первый созерцатель,
О чем я думаю, творю…
Прошу, Друзья, не обессудьте,
За краткий нрав или крутой,
Чуть снисходительнее будьте,
Такие строки, как настрой…
Стихи - страниц открытых книга
Наименованных «Душа».
Ценитель острого я мига,
Пред Вами искренность моя…
15.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651767
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 17.05.2016
Люблю квітучу, дивовижну Україну!
Її землі п'янкий, духмяний аромат.
Полів безкрайніх оксамитові картини,
нічного неба променистий зорепад.
Чарують погляд чудодійні краєвиди,
що випромінюють магічний колорит.
Гірських річок бурхливо-срібні водоспади
і милих соняхів розлогий диво-цвіт.
Морські простори ваблять величчю і духом.
Милують око облаштований квітник.
Гніздо лелече, вміло вимощене пухом,
на образах, майстерно вишитий, рушник.
Славетна, люба, нездоланна Україна!
Хатина батьківська, смарагдовий мій сад.
Пісенний край, моя колиска незрадлива,
душі моєї кришталевий діамант.
17. 05. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666573
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Валентин і Валентина,..
перетнулись їх стежки.
Він любив, вона любила,
об"єднались назавжди.
Так було угодно долі,
чи то Бог їм допоміг:
на життєвім спільнім полі
іменами переплів.
Коли доньку народили:
"Валентина!"- він сказав.
Коли доля дала сина,
Валентином і він став.
Цій традиції і діти
перевагу віддали.
Половинки їх, як квіти,-
Валентинами були.
І дітей вони назвали:
Валентина й Валентин.
Всі сусіди добре знали,
це найкраща з всіх родин.
І вони з них приклад брали,
(не було у тім гріха),
що вони тепер давали
свої дітям імена.
Стала вулиця багата
на подвійні імена.
Веселилась кожна хата,-
в ній жила міцна сім"я.
А як свято наступало,
приїжджала вся рідня.
І вся вулиця співала,
і бажала всім добра.
І я хочу всім сказати:
буде гарною сім"я,
на добро й любов багата,
якщо вдалі імена.
І якби країна наша
піклувалась про людей.
Не страшна була б і "раша",
не втрачали б ми дітей.
Найкрасивіше імення
серед всіх-усіх країн:
УКРАЇНА - наша неня,
Бог напевне так велів.
Всі були б щасливі люди,
імена в усіх свої.
І пісні лунали б всюди,
УКРАЇНЦІ - ми ж усі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666563
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Не ховайте ніжність до кишень, не лякайтесь бути трішки дивним, і для декого безперспективним, тільки добрим будьте кожний день! Зустрічайте з посмішкою всіх, дихайте життям на повні груди, йдіть спокійно, не спішіть нікуди, всім даруйте позитив і сміх! Виростіть в своїй душі сади, від біди і зла оберігайте, по можливості усім допомагайте, будьте в настрої і гуморі завжди! Все життя в душі плекайте сад, не розмінюйтеся на якусь спокусу, помоліться Господу Ісусу, не живіть в брехні і світі зрад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666449
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Ти - смак води, якою не нап"єшся,
Люблю тебе, як сердишся й смієшся,
Ти - смак повітря, що по зливі роздається.
З тобою - вічність ,- так мені здається
Ти - смак життя, яким так любо жити,
Не знаю, чим змогла приворожити,
Дивуюсь почуттям, таким нежданним,
До болю в серці, - ніжним і бажаним
Ти - смак мого єства і розуміння,
Не знаю, звідкіля взялось це вміння,-
Тебе кохати й дихати тобою,
Нестись по нім, як бурною рікою !
Ти- смак мене, моєї половини,
Я не віддам тебе ні частки , ні краплини !
Ти- смак кохання, що двічі не приходить.
Нещасний той, кого воно обходить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666410
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 17.05.2016
На відстані душі,
На відстані розлуки
Кохання десь живе,
Без болю і без муки
На відстані бажань,
На відстані тривоги
Збігаються в одну
Усі наші дороги
На відстані " Скажи"
Чому ми так кохаєм,
А коли разом вдвох,-
Все трощим і ламаєм
На відстані сльози,
Всепрощення із Неба,
Скажи мені, скажи,
Чи нам ще цього треба ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666411
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Посміхаюся нині життю,
Хоч прожиті роки за плечима,
Не підвладні вони вороттю,
Не зустрітися більше із ними.
Був весняний розмай у душі,
Були грози кохання шалені,
І буденні стихії в житті,
Мов птахи повертались до мене.
Ну а нині лягає туман,
Поцілунком торкаючи скроні:
Це прожите життя- не обман,
Все життя, наче світ на долоні.
Я всміхнуся йому ще не раз,
І за нього подякую Богу,
Я молитимусь щиро за вас-
Мої роки, як згадку чудову.
Мої роки- далекі світи,
Тихий вирій приспав за плечами,
Ви десь там, мов у небі зірки-
Не зустрітися більше із вами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666442
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
[b][i][color="#b700ff"]А хочеш , я візьму твій сум
Кудись далеко віднесу...
І так , щоб назавжди .
А хочеш , я свої вірші -
Лише тобі ,всі від душі ,
Щоб усміхався ти .
А хочеш , лише попроси ,
Я крапельки зберу з роси
І принесу тобі .
А хочеш , хмари розжену ,
Любитиму тебе й весну ,
Щоб ти не був в журбі .[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666439
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Матінко, голубко сизокрила,
Відлетіла молодість давно.
Ти мене на світі жити вчила.
Виглядала завжди у вікно.
Мені сняться очі твої в смутку,
Твої руки в синіх жиляках,
Як на всіх ділила цукру грудку,
Як томилась в прожитих роках…
І тепер, коли тебе не стало,
Згадую по крапельці святе.
Пам'ять - це єдине, що зосталось,
Бо живемо певно ми на те…
М́́атінко, голубко сизокрила,
Відлетіла молодість давно,
Ти мене на світі жити вчила,
Виглядала завжди у вікно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666421
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Ще б заглянуть у стигле літо,
Короваї внести б у хату,
Та, осмисливши пережите,
Знову мрію зловить крилату...
Бо ще сонце так рано сходить,
Ти ще топчеш мої пороги,
Та повищали в погріб сходи
І пустує хата за рогом...
Осідлати б вітри небесні
Й полетіти гарячим світом,
Повернувшись у буйні весни,
Знов повірити, ще пожити...
Але роси не пахнуть зовсім,
Лише холодно й мокро в ноги;
І не золотом сипле осінь
На твої і мої пороги...
Промайнули літа, мов ночі,
Прошуміли крилом лелечим.
Не хотів ти цього чи хочеш -
Опустились широкі плечі...
Та душа, як завжди, молодша
І думки, як завжди, - на добре.
Що настоялось - те солодше,
Що хотіла - вже має пробу...
Ще б заглянуть у стигле літо...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666385
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
Там де танки гуркочуть щоднини,
І снарядами вкрита земля,
Там кохання розквітло Марини,
Бо кохання сильніш, як війна .
На землі, що вся змішана з кров"ю
Де буває нема вороття,
Запалало два серця любов"ю,
Розквітає бузком почуття.
Це кохання розлуку пізнало,
І сльозами омите не раз,
Та ніколи обману не знало,
Були поряд в думках без образ.
Вона юна, ще зовсім дівчина,
За коханим подалась услід.
Вона справжній боєць, молодчина.
І у полумя з ним і на лід.
Їх у полі вінчав соловейко,
А за свідків побраття були.
Був щасливий коханий Андрійко,
Хоч бої зовсім поруч гули.
Це кохання серпанком сповите,
І під захистом місяця й зір,
Воно дощиком щедро омите,
Це є правда, мій друже, повір.
Ці два серця, війна поєднала,
З двох кінців України звела,
У Донецьку вона виростала,
Його доля із Львова вела.
Полюбились вони, покохались,
Не розділить їх більше війна.
Серед маків вони повінчались,
А за ліжко їм рідна земля.
Захищають удвох Україну,
Нерозлучні вони і на мить,
Їх кохання далеко полине,
Дзвінко піснею в небі бренить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666221
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
Так сумно стало знову мені,
Схололу душу тисне тиша.
Істини здаються лиш прості,
Вуста шепочуть: "Правда бита".
З ран кровиця, з тугою, густа,
Тече із серця поклик:"Милий!"
Молю до Бога:"Я - сирота,
Чому цей світ такий зрадливий?!"
Тривога з серця в далеч, де бій,
Трасують кулі в швидкім леті.
Боже! Вбережи його, зумій!
Життя - не аверс на монеті.
Життя, щоб жити, - задум Творця,
Війна - то руйнівник законів.
І гідну відсіч дасть та земля,
Де міць на захисті кордонів.
15.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666131
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 16.05.2016
ВІН отримав звичайне запрошення
На весілля, до рідних кумів.
Наречена, знав, буде хорошою,
Хвилювавсь, одягнувсь, як зумів...
Не збирався дивитись на сторону -
Все давно уже склалося влад.
Не збиравсь ворушити настояне,
А, тим більш, оглядатись назад...
І ночами нічого не снилося,
Не верзлося й у вранішніх снах...
Але, раптом, душа розгубилася,
Де навіщось з"явилась ВОНА...
Так буває у віці поважному -
Оживе оте серце-жоства,
Хоч здавалося все вже розглаженим,
А, насправді, усяке бува...
Це той час, що вже сина одружено
І дочка вже була на порі.
Всі гуляння скінчились напружені
В балагані душнім у дворі...
Тут сім"я: і дружина, і діти -
Найдорожчі у світі сини,
Та не знав, де від сорому дітись,
Бо себе ВІН раптово змінив...
І хотів розірвать непомітно,
Щоб ні розпачу, а ні плачу,
Але доля вже ставила мітку -
Розлучала, а ВІН і не чув...
Із далекого краю з подругою
Це ВОНА поспішала туди,
Де і квіти, і"гірко" - для другої,
Де згадає своє, як завжди...
Чоловік, що полинув до вічності,
Не приїде - його вже нема...
І не те, що закована вірністю -
Просто так і лишилась... сама...
Зупинилося серце на відстані -
ВІН не бачить людей, а ВОНА
Перестала вже сипати іскрами -
І завмерла краса неземна...
Мов дощем ополоскані, зливою,
Де єдине - втекти по росі...
Й не були, мов, такими щасливими
Ще ніколи... Хай сліпнуть усі...
На заваді ні гості, ні вигуки
Вже не стануть ніколи... Мовчать
Не спроможні нічого вже вимовить,
Ні забуть, ні спочатку почать...
Наче сон, мов змонтоване відео,
Хай би хто їм хоч слово сказав
Чи довів до поважного відома,
Що ота недоречна сльоза...
Підсвідомно і не для освідчення,
Не таємно пішли до води,
Мов хотіли зректись того вічного,
Що чомусь завело їх сюди...
Народилась нелюдська потреба
І бажання якісь неземні...
Та навзаєм: "Мені це не треба,
Ні до чого цей клопіт мені...
І оті телефонні розмови,
Щоб аби тільки голос почуть -
Не потрібні від слова й до слова -
Наші ріки окремо течуть..."
Мабуть, музика тихо навіяла
Давні спомини чи каяття,
Бо ВОНА, от взяла й не повірила,
Хоч змінила спокійне життя...
І шашлик, і горілка до нього,
І у кума ломились столи,
Та не бачив ВІН більше нічого -
Цим коханням... себе запалив...
- - -
Бувальщина, свідки якої були вражені щирою іскрою вмить
народженого взаємного почуття двох незнайомих людей...
На щастя, в НЕЇ вистачило здорового глузду вчасно
зупинитись... Буває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666028
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 16.05.2016
І падали роси в розкішні хліба,
Світилися зорі, як очі.
А я тебе, люба, усе цілував,
У губи і перси дівочі.
А ти все горнулась до мого плеча,
І тиснула руку щосили,
Лише соловейко обох виручав
І стиха сичі голосили.
По небі літали вогні і громи,
Збиралось дощем біля ранку,
А ти все горнулась, горнулась грудьми,
Вітри нас прогнали із ранку.
Ми йшли по дорозі сліпі і глухі,
Освячені в полі коханням,
В гаю не змовкали нічні солов’ї,
Що нас проводжали із-рання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666172
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
Чому сльоза скотилась по щоці,
Хоча плачі у серці спали наче.
Є сила волі і сльоза в руці,
Але душа чомусь щомиті плаче.
Немає смутку, є лише любов,
Але життя будує барикади,
Чомусь на роздоріжжі знов і знов,
У Господа вимолюю поради.
Щоб до кінця дорогою пройти,
За руки взявшись, разом до фіналу.
Щоб цілими лишилися мости
І більше не шукати собі пару.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666171
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
Чіпляється за сиву вічність тихий сплеск води,
В’юниться річка в цілунках вогняного сонця.
Гукає хвилька хвилечці:"Куди біжим, куди?"
І луг зелений прошком, ріжком у надвечір’я.
Лелечий посвист крил колише осоку крихку,
Крякає качка дика під верболізним гіллям.
Жаб’ячий хор впивається теж співом досхочу
Й туман густий клубиться, й милується привіллям.
Відбиток місяця серпом гойдається в кругах,
Карась та щука, та карп з линком комах чатують.
Калини пагінець розвивсь, за зиму не зачах, -
Убір весни поправу так зір очей милують.
квітень 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665917
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Ой у полі дві тополі . Похилилися.
А в козака дві дівчини. Зажурилися!
Ой одна з них є русява. Його душечка.
Ну, а друга - кучерява. Веселушечка!
Ой, що ж мені, моя мамо, тепер діяти?
Чи орати, чи збирати? А чи сіяти?
До душі русява, ненько. Очі карії.
Ну, а друга - кучерява. Теж люблю її!
Ой послухай, мій синочку, час є сіяти.
Тобі серденько підкаже, як маєш діяти!
Ой у полі дві тополі . Розхиталися.
Був з русявою до ранку. Обнімалися!
Ой у полі дві тополі. Розшумілися.
Був з русявою до ранку. Веселилися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665922
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
[b]Ти, моя матусенько, сонця ясний світ
Скільки ж тебе рідная не бачила літ.
Пригорнутись хочу я до твоїх грудей,
Щоб сяйнув промінчик із твоїх очей.
До схід сонця рано пташкою вставала.
Нас же ти жаліла і спати давала.
Всюди я з тобою змалечку ходила.
Ті стежки дитинства такі серцю милі.
Я завжди до тебе на крилах летіла.
Тепер зозулею кую на могилі
Як ніхто у світі втішити ти вміла,
Мов сонечком ясним, теплом своїм гріла.
Ця любов до тебе буде в мені жити
Скарбом її в серці буду я носити
Добром твоїм, мамо, засіяна нива
Дає врожаї свої щедрі й донині[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665879
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0uriO9Bhs78
[/youtube]
Відцвіла вже вишня біля хати.
Опада тихенько бузку цвіт.
А натомість півники чубаті
Дощовий прикрасили цей світ.
Холодно.. Так хочеться зігрітись
У обіймах теплих рук твоїх.
І до серця ніжно пригорнутись,
І забуть про те, що це є гріх.
Подивитись пильно тобі в очі,
Пропливти на човнику бажань...
Десь тихенько вітер зарегоче
Із моїх таємних побажань.
Знаю: він до тебе все ревнує,
Крила розправляє, щоб обнять.
І холодним подихом цілує,
Щоб думки нездійснені прогнать.
То пірнає в довгі мої коси,
Шарф зриває із моїх плечей,
То збере із трав прозорі роси,
І змиває сум з моїх очей...
Але я цього не помічаю,
Десь думки далеко все летять..
І тобі, як завжди пробачаю,
Що не можеш ти мене обнять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665835
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
[b][i][color="#4400ff"]Со временем уходит вся печаль,-
И в жизнь твою придут другие люди...
Не надо врать,- и говорить что жаль,
И знай,- не отпускают если любят...
Со временем уходит вся тоска,
И смотришь ты на мир уже иначе...
А годы серебрятся на висках,
И ты надеешься на счастье и удачу!
Со временем уходит даже грусть,-
Ты забываешь о плохом... Отлично!
И в прошлое закрыт нам просто путь,
Любви той не изведать нам привычно...
Уходит мир иллюзий своенравный,
Тускнеют краски жизни, тает блеск,-
И переход какой то в этом плавный,-
Судьба переломилась,- слышен треск...
25 06 2014 г
Виктория Р[i][/i][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665554
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Ніби чую твій голос у шелесті вітру,
Бачу очі твої у краплинах дощу.
Я вже сотні разів розбивала палітру,
Сто разів заплатила - ніяк не сплачу...
Я втомилася, справді, не хочу нічого.
Відпусти, не приходь, не чекай, не буди.
Я не хочу вже більше, не хочу чужого -
Стань моїм назавжди... А чужим - не ходи...
Доле, доле, навіщо ти сипала цвітом,
Знала ж точно, що там проростуть бур"яни...
Боже правий, а ти... Не весною, хоч літом,
Хоч за руку мене, чому не зупинив...
Ні. Ти розум забрав, засліпив мої очі,
Відвернувсь, щоб не бачить, куди я іду.
І за серцем своїм я блукала щоночі,
Бо не знала тоді, що шукаю біду...
О, любове моя - недописане слово,
Ти давно у душі розломила кришталь.
В твою пісню вслухаюся знову і знову -
Лиш мелодія там... Слів немає... На жаль...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665676
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Сьогодні День народження моєї мами
Я так люблю як ти в саду сидиш,
Як ти радієш зелені і квітам,
Кісьми під ноги стелиться спориш,
А ти красу цю тихо сторожиш,
Радієш як ростуть природи діти.
Ти бачиш погодинно їхній ріст
Із пароста до пишного букета,
Старий знайомий дощик-піаніст
Заграв в саду, його живильний зміст
Дзюрчить із життєдайного бювета.
Я так люблю як ти рахуєш зорі,
Присівши на порозі в теплий вечір,
Вдихаєш аромати матіоли,
Шукаєш в небі святість, мов в соборі,
Молитвами вклоняєшся предтечі.
Я так люблю до тебе пригорнутись,
В дитинство завітати знов і знов,
Щоб не втекло боюся ворухнутись,
Люблю тебе, ріднесенька матусю,
Ховаюсь як колись під твій покров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665629
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Конвалії позначили морози
Своїм бездушшям руйнівним
І Матері Божої сльози*
Застигли в садочку моїм.
Не мають вони пишноцвіту,
Нема ароматів парфуму,
Розсипані перлами квіту
Застиглі намистинки суму.
Морози упали на квіти,
Згубили їх ніжність і вроду
І все лиш тому, що це квітень
Хотів обманути природу.
*За легендою конвалії називають
сльозами Божої Матері
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665651
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Надіє, Надіє! Гірчить гіркота...
Терпіти наругу так важко!
У всі наші душі ти сієш добро.
Добірним зерном сієш, пташко!
Тебе не зламає гірка гіркота.
Сильніша від неї - всяк знає.
Бо тих, хто ясніє і світить для всіх,
Завжди сам Господь захищає!
То ж Бог вибирає найкращих завжди,
Щоб духом усі ми зміцніли.
О, скільки любові в тобі і тепла!
О, скільки дано тобі сили!
Надіє, Надіє! Гірчить гіркота...
Терпіти наругу так важко!
За тебе ми молимось, рідна, щодня.
Додому летіть пора, пташко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665524
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Життя дано людині тільки раз
І кожному свій хрест покладено на плечі...
Ніхто не знає про той день і час,
Щоб від гріхів звільнити свої плечі...
Життя дано людині, як місток,
Що тягнеться з Землі до Вічності Святої...
Нам душу дали чисту, як листок,
Ввібрав що свіжість зливи весняної.
І що людина в Всесвіті цілім...
Нічого, мабуть, в ньому не вартує :
Живе, працює, родить... а по тім
Іде на Суд із тим, що приготує...
Та ба... Є місце в Космосі для доброти,
Людської щирості, талану і любові...
І хочеться те місце віднайти
Взамін всіх сліз і пролляної крові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665513
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Вранці рано - рано встану
і на світ ясний погляну.
Зазирає сонце
вже в моє віконце!
Позбираю вранці роси,
заквітчаю свої коси.
Роси, росяніться!
Життя веселиться!
Позбираю вранці роси,
ще й скупаю ніжки босі.
Роси, розсипайтесь!
Люди, усміхайтесь!
Позбираю вранці роси,
стрічки заплету у коси.
Коси шовковисті.
Стрічки золотисті!
Роси скрізь на листі,
в квітах, де віконце.
І лелеки в небі синім
теж вітають сонце!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665387
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Літа мої! Пташки мої крилаті,
Дуже швиденько пролетіли ви,
Присядьте нині ви на моїй хаті,
Змахніть святково дужими крильми !
Ви свої крила в бурях гартували,
Летіли проти вітру і в грозу,
Тривог і болю - усього зазнали,
З очей втирали не одну сльозу.
У світлу днину, аж до хмар злітали,
Коли щасливі діти на поріг,
Ви море радості мені подарували,
За це вклоняюсь , рідні, вам до ніг.
Спочиньте нині , мої пташечки крилаті,
Бо був нелегким за життя політ,
Присядьте в свято ви на моїй хаті,
Й летіть щасливо! Поки жити..., доки світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656489
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 12.05.2016
В дитячий світ прокралася війна.
Вповзла змією, причаїлась тихо.
У снах, малюнках бачиться вона.
Маленьке серце відчуває лихо.
В питаннях: чи в солдата відросте рука?
Чи можна її з Lego скласти?
Відчутний біль та туга малюка,
Що спокій у малечі змогли вкрасти.
Бажання написати лист туди де бій.
І прапор замість сонця малювати.
Бо сповнена душа дитяча мрій,
Що тато виживе і поверне до хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665205
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Опять она… во мне гуляет!
Пылает огниво!
Опять в моей крови!
То ядом сладким…
едко наполняет!
То плавлюсь нежностью…
я в солнечные дни…
Ой, страсть!
Опять она…
во мне гуляет!
То ищет тёплое,
укромное местечко…
то нежится…
безделием своим…
А то с грозой…
приходит на крылечко!
Да, так,
что мало места…
нам двоим!
Нет, в жизни…
места, будто бы
хватает…
хотя бывает
эта дама…
часто занята…
Но, если…
чайными глазами
приласкает…
то исчезает
всё…
лишь страсть одна…
жива…
10. 05. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665372
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Хто я така, щоб вірити собі
За всі роки, за всі страждання,
Немов в потоці бурної ріки
Пливуть у вирій всі надбання...
Навіщо вранці сіявся туман,
Якщо увечері,- наруга,
Біжу кудись від вранішніх оман
Чи то від ворога, чи друга...
Чому ніхто нам зранку не сказав,
Що доля боса прийде до світанку,
Її давно вже світ мені зіткав
З колючих і чужих серпанків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665466
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2016
Ви дуже сильна - Наді мама.
Ген героїзму в Вас живе,
Десь предки були козаками.
Вам Україна – над усе!
Від Вас важкі кайдани скресли
І раптом “брат “ наш помілів,
Коли хрести Ви мужньо несли,
Не боячися ворогів
Незламним символом держави
( Одної групи з нею кров ),
Ви їй усе святе віддали:
Надію, Віру і Любов!
Бог бачить все: пташки злетяться
До материнського гнізда
І буде радість в Вас і щастя,
Впаде загарбницька орда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665475
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N-ffwD318Fk[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9sGaWDEP0CY[/youtube]
Черемшина цвіте, розцвітає
І весна полонила думки.
Моє серденько знов вирушає
Крізь всі пройдені нами роки.
Приспів:
Черемшино, моя черемшино,
І закохана юність моя.
Я до тебе шукаю стежину
Й шлях висвітлює в небі зоря.
Я полину у юність далеку,
Де мене ти на греблі чекав,
Черемшини гіллячку на згадку
У той вечір мені дарував.
Приспів:
Черемшино, моя черемшино,
І закохана юність моя.
Я до тебе шукаю стежину
Й шлях висвітлює в небі зоря.
Ми гуляли удвох над рікою,
Місяченько купавсь у воді.
Що кохання у нас із тобою
Буде вічно, здавалось тоді.
Приспів:
Черемшино, моя черемшино,
І закохана юність моя.
Я до тебе шукаю стежину
Й шлях висвітлює в небі зоря.
Та пройшли ті роки промайнули -
Черемшина так само цвіте.
Те духмяне кохання вернулось –
Інша пара на греблю іде.
Приспів:
Черемшино, моя черемшино,
І закохана юність моя.
Я до тебе шукаю стежину
Й шлях висвітлює в небі зоря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665385
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Зацвіла калина біля мого дому,
тією весною теж вона цвіла.
Молоді й щасливі ми були з тобою,
і нам посміхалась радужно весна.
Калино, калино, - свідок мого щастя,
і ти з нами також щаслива була.
У тобі калино, все наше багатство,
і зоряне небо, і свята земля.
Щовесни калина цвіла біля дому,
приносила радість на крилах весни.
А ми працювали і не знали втоми,
в радості зростали донька і сини.
Калино, калино, - свідок мого щастя,
вже минуло літо і осінь прийшла.
Дивлюся на тебе, згадую зірчасте,
що завжди буяло, коли ти цвіла.
І знову калина, як травнева злива,
розцвіла весною, як тоді цвіла.
Як же було добре, я була щаслива,
та все невблагано вода віднесла.
Калино, калино, - свідок мого щастя,
на порозі в мене вже стоїть зима.
Хоч весна чудова, світла і рожева,
та вже біля мене милого нема.
І сьогодні знову, у День Перемоги,
дивлюсь на калину і душа співа.
Діти наші й внуки, дякувати Богу,
вселяють надію, ось такі дива.
Калино, калино, - свідок мого щастя,
розквітай сьогодні й знову дозрівай.
У тобі калино, все моє багатство,-
добавляй наснаги й сили відновляй!
09.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665437
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Ще змалечку навчила мати
свою Вітчизну шанувати:
лани, степи, моря і гори,
хліб запашний на рушникові
й ті руки, що його зростили.
Молитву, що вуста зронили.
Шлях до кривавого Рейхстагу –
Героїв-воїнів відвагу.
Плач материнський за синами,
яких не буде більше з нами,
земля за ними на сторожі.
І всемогутнє слово Боже!
Дівочий спів дзвінкоголосий.
Роки, що посріблили коси.
Край, де живу і де родилась.
Ту мить, що в дітях повторилась.
Росу ранкову на долоні.
Ті почуття, яких в полоні.
І неба синього блакить,
І кожний день, і кожну мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664054
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Не треба! Хватить! Я уже не хочу
Промов обманних, революцій теж.
Навіщо йти зневіреним на площу
До олігархів, що не знають меж.
Хто там на площі заново пророчить?
Голодний син, Майдану чесний син,
Тих обіцянок слухати не хоче
І у борні не буде вже ні з ким.
А далі що? Примовкли прості люди.
Самодостатнім сходить з рук усе,
Несуть брехню з високої трибуни,
Ілюзіями тішачи себе.
Як сталося, що олігарх на троні?
На грейдері—це ще куди не йшло.
Я не держу портрета його в домі –
Панам вклонятись честю не дано.
Та нашім думам тісно у неволі,
Бо влада вже знеславила людей,
Що встояли в кривавому двобої
Заради щастя і життя дітей.
Вже котрий рік в саду квітують вишні,
Дурман свободи канув в забуття,
Вже пелюстки з дерев спадають тишком,
А жданого, майданного чортма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665289
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PFtbWEOxs9k[/youtube]
Музика Сергія Чекаліна
Автор відеоролика Тамара Адушкіна
А туман, а туман, пеленою впав,
А туман, а туман, нам любов сховав,
А туман, а туман, нам любов сховав.
Сіє знов наш туман, мов роса до ніг,
Знов туман, знов туман, водоспадом ліг,
Знов туман, знов туман, водоспадом ліг.
Він біжить із гори, наче край життя,
Мій туман, мій туман - доленька моя,
Мій туман, мій туман - доленька моя.
Плесо вкрив наш туман, зіроньки сховав,
Наш туман, наш туман, доленьку забрав,
Наш туман, наш туман, доленьку забрав.
(Програш)
А туман, а туман, пеленою впав, (2 рази)
А туман, а туман, нам любов сховав,
А туман, а туман, нам любов сховав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605617
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 11.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=a4jDGfU0538[/youtube]
Музика Сергія Чекаліна
Кліп Світлани Тайни
Летить душа за горизонт, летить душа за горизонт,
Летить душа за горизонт, де заховалась ти…
Там де співають солов’ї, в чужі невидимі краї,
У невідомі ті краї, кохання віднайти…
Лечу у небі, тебе шукаю, у світ далекий за небокрай,
Тебе знайду я, бо так кохаю, ти мене, доле, лише чекай…
До тебе лину, моя кохана, лечу на крилах своїх думок,
Знайду кохання, кохання наше, одне кохання на нас обох.
Сіяють зорі, сіяють зорі, а я у небі парю, як птах,
Де ти кохана, де моя, зоре, в яких шукати тебе світах.
Летить душа за горизонт, летить душа за горизонт,
Летить душа за горизонт, там де сховалась ти…
Там де співають солов’ї, в чужі невидимі краї,
У невідомі ті краї, кохання віднайти…
Лечу у небі, тебе шукаю,у світ далекий за небокрай,
Тебе знайду я, бо так кохаю, ти мене, доле, лише чекай…
Летить душа за горизонт, летить душа за горизонт,
Летить душа за горизонт, де заховалась ти…
Там де співають солов’ї, в чужі невидимі краї,
У невідомі ті краї, кохання віднайти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606335
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 11.05.2016
Знов чаклунка-весна заквітчала сади пишним цвітом.
Одяглася земля у смарагдово-ніжне вбрання.
Лунко дзвони шкільні зазвучали останнім привітом,
проводжаючи юність у майбутнє, доросле життя.
Приспів
Із року в рік, із року в рік цвітуть сади і квіти.
Із року в рік, із року в рік дорослішають діти.
Та раптом хочеться на мить в дитинство стоголосе,
скупатись в травах запашних, у кришталевих росах.
Виграє вічний вальс на шкільному подвір'ї поволі,
залишаючи радість із присмаком туги в очах.
Від розлуки й сльози, віражів невблаганної долі,
що усіх розсіває, мов зерна, по різних світах.
Приспів
Пролетить сивий час, мовби птах, чи то швидкісний вітер.
Замете всі стежки́, що пішли назавжди в забуття.
Лиш на згадку лишить незрівнянної юності квіти
і зворушливий вальс золотого шкільного життя.
Приспів
30. 05. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584427
дата надходження 30.05.2015
дата закладки 11.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2016
Я в усьому шукаю присутність твою:
У словах і мелодіях, тихому вітрі,
У химерах із хмар я тебе впізнаю,
Бо малюю тебе і в малюнок той вірю...
Відчуваю на дотик у краплях дощу,
Впізнаю у живильних іонах озону.
Я гукаю тебе, аби тільки почув...
Крізь глуху і холодну ту раму віконну
Я спокійно і тихо, мов кішка, пройду,
Заховавши у темряві зболену душу...
Світло включиш - я знову, мов тінь, пропаду
І ніколи щодення твого не порушу
У житті, що твоє... Де немає мого
Ні мовчання, ні крику, ні холоду-спеки...
Не змогла зрозуміти лише одного:
Ти так близько, ти - ось, а чому це далеко...
Не дістати рукою, лиш погляд ковзне.
Оглядаюся часто - а, може, помітиш...
Ні, не бачиш, не бачиш, не бачиш мене,
Мов навмисне обходиш, аби не зустріти...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665261
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016
Не за цих стояли на Майдані!
Не за них брати наші лягли!
Не ці продажні та погані,
А наші діти щоб жили!
Прізвища свої попідробляли,
Наробили безліч паспортів,
Як завжди: накрали, набрехали,
Глянь навколо: зрада й пустослів...
Досить вже злодюгам царювати!
Треба захищати землю свОю
Вийшов час! На кого нам чекати?
Місяць ще на збори і: До бою!
7.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664372
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 11.05.2016
(До 25річчя Чорнобильської катастрофи)
Троянд приховані шипи
Впивалися болюче в тіло.
А їх, як віники, несли
Совки рядами та несміло
Складали квіти напоказ,
Всім демонструючи постави,
Та вмить щезали всі нараз –
Народу слуги ситі й браві.
Що з цього тим, хто там лежить,
Які без зброї помирали?
Життя для них було як мить
Чорнобильської техно-драми.
Що їм совкова суєта,
Завуальована брехливість,
Та внутрішня їх пустота,
І слів написаних нещирість?
Совки - на то вони й совки,
Совдепівські гартують звички.
Віддали ми дух боротьби
Тим, хто над ним лаштує свічки.
Ще хтось приходить на Майдан
Як пам’ять іменам і датам.
Читав тут вірші Нігоян,
Що вмер за нас простим солдатом.
Хто нам цей дух занапастив,
Зібгав все у жадоби русло?
І знову на шляху обрив,
І знову Сонце світить тускло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665074
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 11.05.2016
Дощі змивають з хрестів пилюку,
Вдягся барвінок у синій цвіт.
Перед батьками складаю руки,
Летить молитва в далекий світ.
Порозмовляю з батьками нині,
Крашанки й паска на рушнику.
Батьки тут поруч у домовині,
Як вічна пам'ять в моїм віку.
Прийшов священик, звучить молитва
І лине пісня: «ХРИСТОС ВОСКРЕС».
Надворі сонце, весна розквітла,
Пісня возносить, аж до небес.
А далі й далі чиїсь могили,
І знову чути пісень рядки…
Про все сьогодні ми говорили,
Я знов приїду до Вас батьки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665181
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016
Не чути співу, громи далеко,
А хмари сунуть, немов орда.
Навіть притихли малі лелеки,
Дзьоби жовтенькі тирчать з гнізда.
Таке затишшя перед грозою,
Вже перші каплі сягли землі,
Вітер погнався, мов за сльозою,
І стало темно, як при імлі.
І почалося… Громи і злива,
Знов сильний вітер гонив дощі,
А блискавиця весь час світила,
Листки чистенькі вдягли кущі.
А вітер далі погнав у поле,
Побігли хвилі по пшеницях.
Лише край поля стрімкі тополі,
Вітали хмари у небесах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665180
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016
Травневий день залився сонцем.
Навколо сад цвіте, буя.
Я відчинив навстіж віконце,
В кімнату враз ввійшла весна.
Вона мене поцілувала
Тремтячим свіжим вітерцем,
Обняла і причарувала
Оцим чарівним ясним днем.
Удвох пішли ми до калини,
Який у неї гарний цвіт.
Я до калини серцем лину,
А в весну закохавсь навік.
З тих пір шукаю я дівчину,
Щоб була схожа на весну,
На білий дивний цвіт калини,
На юність радісну мою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665183
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016
Люблю з тобою на горо́д ходить,
Там жайвір в небі синьому співає.
Зелений гай там принадно шумить,
І свіжий вітер лиця обдуває.
Квасолю, кукурудзу, огірки
З великим задоволенням сапаєм,
А моркву, помідори й буряки
В рядочках скрупульозно розбираєм.
Сідаєм потім поряд на межу,
П’єм воду і тихенько розмовляєм.
Хвилинами я цими дорожу,
Бо щастя більшого, ніж це, не знаю.
Он там в гаю зозуленька кує
Так довго, що я збився рахувати.
Невже нам доля стільки літ дає,
І стільки ж на городі ще бувати?
І ні на які пляжі золоті
Ми свій горо́д в селі не проміняєм,
Бо тут ми бачимо красу землі,
І тут по справжньому відпочиваєм
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665188
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016
Ранкове літнє повітря ніжно струменіло у відкрите вікно палати. Але Марина, не раділа його життєдайності, а пригнічено, вткнувшись в подушку, сумувала.
Поринула у спогади. Така ж палата, тільки у пологовому будинку, прийняла породіллю. Проте через деякий час надія на материнство розвіялась. Недоля, мабуть, з нею. Усе повторилося знову. Виношувала з такою обережністю дитину і знову залишилася тільки пам'ять. А ще остаточний вирок — ніколи не буде матір'ю — вбив її мрію. Уже п'ятий рік минав після спеціального лікування, і все безрезультатно. Сім'я розпадалася. Юрій усе рідше просив народити дитину. Інколи Марині здавалося, що він більше не повернеться. Сповнена гіркотою самотності, завела одного разу розмову про всиновлення. Але різке заперечення, що він ще може мати власну дитину, чужої не прийме ніколи, назавжди поклало край розмові. Марина любила Юрія і тому мовчки терпіла приниження. Змінили квартиру, щоб не бачити співчутливих поглядів сусідів. Але від себе не втечеш...
Жінки готувалися до годування немовлят. Марині в такі хвилини щеміло серце. Добре, що не затримаюся надовго. Після огляду лікар вирішить про виписку.
Нарешті, обхід.
— Ну що ж, завтра випишу вас.
— Дякую, лікарю, — ледь посміхнулася Марина.— А, може, ще сьогодні, — попросила тихо.
— Ні, ми і так поспішаємо. Завтра, завтра і без заперечень.
Марина зрозуміла, що розмова закінчена. Відвернулася до вікна. Дітей забрали, і жінки весело защебетали. Наймолодша вийшла, жінки зашепотіли. Мимоволі прислухалась і Марина, ніби знала, що почує щось важливе. Йшла мова про породіллю, яка щойно вийшла з палати.
— Знову її викликали лікарі, просили подумати.
- А вона категорично відмовилася. Відмовляється від дитини.
- Може це неправда, хіба можна залишити Таку крихітку? -шепотілися між собою жінки.
Марина задумалась. Мені б таку дитинку... Боже, може ти посилаєш її для мене? Допоможи мені, вік дякуватиму і доглядатиму її, як рідну. Треба поговорити з дівчиною, здається її звати Леся. І Марина зважилася: зараз або ніколи:
— Лесю, ти не передумала залишати дівчинку, — кинула і злякалася. Дівча, хвилину тому веселе, стрепенулося і якось недобре глянуло на Марину:
— Якщо і ви знаєте - хороша таємниця, — гордовито кинула, не засоромившись. — Тільки не вмовляйте мене ще й ви. Я її навіть не люблю і нічого слухати не хочу. Вирішила остаточно.
— Почекай, Лесю! Вислухай, — благала Марина. — Забери дитину. Я тобі допоможу.
— Ні. Батька дитини, я не знайшла. А повернутися з нею додому не можу. Навіщо вам мій клопіт? Якщо хочете, заберіть її собі, — спересердя кинула Леся.
— Я й хотіла те6е про це просити. Але добре подумай, чи не шкодуватимеш про цей вчинок. Поживеш у мене і тоді вирішимо. Чоловік у відрядженні ще тиждень. Часу досить усе зважити.
...Марину виписали першою, вийшла з пологового будинку, перейшла вулицю, присіла у скверику. Чекала.
До будинку під'їжджали машини, виходили щасливі батьки з немовлятами, тулили їх до грудей. Поміж них промайнула знайома постать - Леся!
— Лесю, я тут, - голосно гукнула Марина, рвучко підхопившись. — Йди сюди.
Дівчина обережно перейшла дорогу, підійшла і мовчки сіла на лавочку.
— Вирішила в останню мить, — кинула Леся. — А зараз, мабуть, шкодую. Нічого, хай буде по-вашому. Принаймні, знатиму, де дитина. Забирайте швидше, поки не передумала. В мене тільки одна умова: хочу знати вашу адресу і прізвище. Ні, не для того, щоб забрати, просто, може, колись її побачити. Може...
— Лесю, — благала Марина, — не поспішай, я дуже хочу, щоб у мене була дитина, але ти її мати.
— Ви, я бачу, уже її любите. Дайте свій паспорт, я запишу адресу. І ще я хочу назвати її сама, можна?
— Звичайно, вона ж твоя, схилилася над дитиною Марина.
— Не дивуйтесь імені. Юніна, Юна, Юнка, Саме Юнкою називав мене коханий. Так і запишіть. З таким іменем я віднайду її скрізь.
— Добре. Але все ж у тебе є тиждень на роздуми. Я чекатиму тільки тиждень, — твердо промовила до Лесі Марина. — Думай, Лесю.
— Отже, я не помилилась, залишаючи її вам. Завтра їду додому. І так довго "на заробітках". А батько Юни живе десь тут, не встигла його знайти, почалися пологи. А іншої адреси не знаю. Отже, прощавайте, поки що.
Дитя заворушилося більш вимогливо. Марина глянула на Лесю:
— Може погодуєш?
— Ні. Більше в руки її не візьму, — схопилася з лавки, і за хвилину поспішила вглиб скверу.
Марина зупинила таксі, їхала додому стомлена і щаслива. Добре, що Юрія немає вдома, розберуся з думками, приготуюсь до зустрічі. Занести дитину допоміг водій. Попросила — не самій же повертатися з пологового будинку. Ввійшла до квартири і усміхнулася. Яке буде завтра? А перед очима — маленьке дівчатко, її щастя і спокута.
Згадала, як пережила перший тиждень. А він пролетів у тривозі і клопотах про дитину. Серце тріпотіло від кожного звуку за дверима. Здавалося, що то Олеся передумала і повертається за донечкою. А її не було. Заходили сусіди, знайомі, друзі, радо вітали її. "Нарешті дочекалася", — посміхалася найближча подруга. А Марина не сяяла від щастя, а відвертала стомлений чеканням погляд і насторожено прислухалася до навколишнього світу. Не могла навіть їй розповісти таємницю. Боялася радіти такому дарунку, який, можливо, потрібно буде колись віддавати. Тиждень пройшов. Стало ще страшніше. Таємниця залишилася з нею і потрібно було готуватися до зустрічі з Юрієм.
Дзвінко защебетав дзвінок над дверима. На порозі стояв з букетом квітів Юрій. Йому вже повідомили сусіди новину.
— Маринко, невже у нас є донечка? Ще не пора була, — одночасно радісно і стурбовано галасував щасливий чоловік. А Марина, сховавши обличчя у букет, усе більше червоніла. Сором пік її всю, до останку. Це була мить, коли хотіла розповісти правду. А зупинили її слова Юрія:
— Дивись, вона схожа на мене. Донечко, ти моє продовження. Така ж білявенька, з ясними очима. Маринко, я такий щасливий. Буду дуже її любити. І тебе, адже це твій подарунок, — кружляв з дитиною по кімнаті. А Марина дивилася на них, забувши навіть попередити, щоб був обережніший з дитиною. "Як схожа? На кого схожа?", — хотілося крикнути Юрію. А вона мовчала. Нагаласувавшись коло дитини, помітив, нарешті, її мовчанку.
— Чому ти мовчиш, хіба не рада, що донька на мене схожа. Ображаєшся, так? — посміхався, обіймаючи за плечі дружину, Юрій.
— Просто, я стомилася сама з дитиною. Але тепер є ти, і' мені буде легше, — відповіла і відвела погляд.
Якби в ту мить хто заглянув у її душу. Сором до болю в серці принижував жінку. Щоб витримати, схопивши пелюшки, вийшла з кімнати.
Щастя таки поселилось в їхній оселі. Радість Юрія, ніжне ставлення до Марини і дитини, веселий щебет дочки заполонили все навколо. Марина відчула себе щасливою. Плакати дитині не давала, бігала до маленької, тулила до грудей. І саме цей дотик з кожним днем збільшував і так величезну любов матері до дитини. Матері. Мами... Так, це слово все частіше звучало в їхньому домі. Тягарем на душі лежала тільки таємниця, якою марила в снах жінка.
А дівчинка зростала. Весела, білявенька, ясноока, вона дійсно ставала все більше схожою на батька. Марина дякувала Богові за ласку і щоденно відганяла думки про те, що дитина нерідна.
Вмовила Юрія переїхати в інший район міста, пояснивши, що дитині потрібна власна кімната. А сама знала, що це втеча. І прізвище в дитини Юрине, а не її дівоче, яке залишила Марина при одруженні за давньою сімейною традицією. Вона шалено рвала всі кінці таємниці і картате себе за це щоденно. Але від себе не втечеш. Таємниця зростала разом із дочкою, нагадуючи щоденно про себе
Юна пішла до школи, почала відвідувати художню студію. Малювала дуже добре. І це теж подобалося Юрію, який колись любив малювати.
Ішли роки, життя налагоджувалося. Марина все рідше нівечила себе гіркими роздумами. Але далеко в душі, все ж таки жив страх зустрічі з Лесею...
Провела поглядом по палаті. Спокій і смуток навколо. А у серці тривога — як і того дня який приготував несподівану зустріч.
...Довго дзеленькав телефон, ніхто не підходив. Вона теж тоді не хотіла підходити до телефону, що настирливо теленькав. Не могла. Руки були в тісті, замішувала пироги для родини. Та дзвінок вперто кликав і Марина, наспіх витерши руки, взяла слухавку.
- Марина?
- Так це я. Слухаю.
— Я Леся, пам'ятаєте мене?
Марина затерпла. Стільки готувалась в думках до такої зустрічі, бо не вірилось у остаточну втечу, а опанувати себе, не змогла.
- Ви мене чуєте? я хотіла б зустрітися, — скрипіла трубка голосом з давнини.
- Що? Зустрітися?— прошепотіла Марина. А вголос пролепетала:
- Навіщо, Лесю?
- Я вас довго шукала, дуже довго. Хочу побачити Юну. Якщо побачу, нічого їй не розкажу, — вимагала Леся.
- Де ж ми зустрінемося?
— Я від вас недалеко, вже, нарешті знаю адресу і прізвище, можу зайти.
— Ні, ні! — полепетала Марина. — Я не готова розмовляти в квартирі. Давай біля зупинки, поряд, в кафе.
— Я чекаю, — кинула в трубку Леся.
Марина відставила тісто (так тоді пирогів і не було) і почала механічно збиратися на зустріч. Кілька разів взувалася і одягалася, повертаючись від порога, ходила по кімнатах, ніби шукаючи якогось захисту. Нарешті, вийшла з дому. Дороги не бачила, в скронях стукотіло, наче молотком: "Що вона скаже Юрію, як відкриє таємницю, якщо Леся захоче забрати дитину? Це крах її життя. Без Юни їй не жити".
Зайшла в кафе, повела очима. За столиком сиділа постаріла, стомлена жінка. Леся! Чому виглядає такою постарілою?
— Добрий день, Лесю, — стиха промовила, забувши, що віталися по телефону. Присіла.
— Добрий? Я б так хотіла, щоб він був добрий для нас обох.
— Я слухаю тебе, Лесю, — сказала.
—-Як доня, Юна, — запитала Леся.
— Гарна, добра, вже виросла. Майже випускниця.
— Я її бачила здалеку, не хотіла хвилювати. Тому і попросила про зустріч. Хочу побачити ближче, познайомитись.
— Але як? Що я скажу Юні? Хто ти така? — захвилювалася Марина.
— Я подумала. Родичка, яка заїхала погостити, — попросила Леся.
— Ти хочеш в нас жити? Ні, не можна. А як не витримаєш, признаєшся. Це ж не просто, — заперечила.
— Якщо дозволиш ближче познайомитись, не скажу, обіцяю.
— А як же я переживу ці дні? Лесю, не тривож душі. Вона і так вже спопеліла вся.
— Марино, можна я так буду тебе називати, адже ж родичка? — запитально глянула Леся і продовжила.
— Знаю, що сама зрадила свою дитину. Знаю, що не маю прощення. Але за ту радість, яку ти мала від дитини, дозволь її побачити. Я мушу. Це дуже потрібно для мене, повір. Життя не вдалося, я самотня.
— Лесю, ти ж сама вибрала свою дорогу.
— Не будемо про мої помилки, їх занадто багато в моєму житті. Я хвора, думаю, це ти помітила з мого вигляду. Тому виконай моє останнє прохання. Познайом з дочкою, так, щоб вона полюбила мене. Це єдине, що може мене втішити.
— Це дійсно так, Лесю, ти не видумуєш свою хворобу, аби розчулити мене? Ти все обдумала, і це твоє рішення? — допитувалась.
— Так, повір мені, як я колись повірила тобі.
— Тоді дозволь хоч підготуватися, повідомити своїх про твій приїзд. І, взагалі, якщо ти родичка, я ж повинна щось про тебе знати.
— Залиш це мені. Скажеш, мало спілкувалися і давно не бачились. Я проїздом, просто вирішила у вас зупинитись.
— Коли ти хочеш зустрітися?
— Завтра, хвороба часу не дає.
Додому повернулася з твердим рішенням.
- Завтра приїжджає на кілька днів родичка. Дуже близька, і тому зустріти її треба сердечно, щиро.
Юрій і Юна новину зустріли радісно. Давно в них не було гостей, та й мама чомусь не любила гостини. Дівчина усе розпитувала: хто, звідки. Та Марина відмахнулася.
- Завтра, усе завтра. Гостя сама про все розповість.
— Мамусю, давай спечемо наш улюблений торт і влаштуємо родинне свято.
Жінка стрепенулася. Відчула дитяча душа, що справді її родина буде найближча. В серці боляче запекло.
— Добре, доню. На завтра приготуємо все найкраще. Я дуже поважаю гостю. І буду рада, якщо вона і тобі сподобається.
Торт уже посміхався на столі рожевими боками, Юна мирно сопіла в своїй кімнаті, Юрій пробував поговорити про неждану родичку, але Марина сторонилася, старалася відгородитися від усього хатньою роботою. Душа боліла, думки губилися, серце тривожилось. Вона ніколи не забуде того чекання. Хвилина сну приносила жахи, в яких усе шукала схованку для Юни.
Ранок заглянув у вікно крапельками дощу, постукавши тихенько, розбудив і затих. День починався. А яким він буде сьогодні? Розбудила Юрія. Чоловік спросоння сказав.
— Дійсно вона така важлива гостя; якщо ти так хвилюєшся. Йди, Марино, ми все приготуємо до кави.
День світлішав. Від дощу не залишилося й сліду. Літо горіло в ясноокому промінні, поступаючись барвам осені. Та Марина не помічала краси природи. Старалась заспокоїтися. Нічого страшного для сім'ї немає. Хоче жінка побачити колись залишену дитину. Шкода Лесі. Можливо, все обійдеться. Надія завжди з людиною. А якщо Леся все розповість Юні. Я не заслуговую на таку невдячність. Адже виховала її дитину в добрі і любові, Дівчина вже майже випускниця. І став найріднішою дитиною у світі цей маленький клубочок, який колись принесла додому.
Лесю побачила здалеку. Махнула рукою, запрошуючи підійти. Жінка підійшла якось невпевнено, тихо привіталася.
— Може передумала, Лесю? Не повторюй ще однієї помилки, не відбирай щасливого дитинства у своєї дочки,— спробувала відрадити її від наступного нерозсудливого вчинку Марина.
— Ні, Марино, навпаки, я її хочу виправити. Правда, запізно. Ходімо, я готувалася до зустрічі всю ніч. Допоможи мені не розплакатися.
- Лесю, ти ж обіцяла. Витримай, щастя нашої дочки варте цього.
- Буду дуже старатися, щоб не завдати вам болю.
Йшли мовчки, кожен думав про своє. Марина подзвонила у двері, хоч і мала власний ключ. Так вона попередила, що йде з гостею.
Двері відчинив Юрій. Марина пропустила гостю, представивши її чоловікові. Якби вона ввійшла першою, то побачила б як остовпів Юрій, пополотніла Леся. Але Марина, доручивши Юрію роздягати гостю, поспішила до Юни, яка вже вибігала зі своєї кімнати для знайомства. Представила дочку гості. Юна посміхнулась і привітно глянула на Лесю.
— Зараз будемо пити каву, — старалась розрядити напругу Марина. —Юро, запрошуй гостю,
— Маринко, без мене. Поки ти ходила — зателефонували, викликають, терміново на роботу, - швидко проказав Юрій, поспішно одягаючись. Не встигла заперечити, як двері за Юрієм гримнули.
- Завжди у нього справи. Будемо втрьох. А то мені теж скоро збиратися. Залишу тобі Юну, щоб розважила, показала найкращі краєвиди нашого міста. Це, звичайно, якщо ти не втомилася. — Говорила, аби не мовчати, а в самої щеміло серце. — Донечко, залишаю гостю на тебе. Відпочивайте, я постараюсь прийти на обід. І татові зателефоную, щоб теж прийшов.
- Йди спокійно. Потім поговоримо, - метушливо відповіла Леся.
На роботі не сиділося. Зателефонувала Юрію. Їй сказали, що він відпросився за сімейними обставинами.
Дивно, про це вони не домовлялися. Ну і добре, не буде гості одиноко. І собі заспішила додому. Двері відчинила своїм ключем. "А раптом гостя заснула”, - подумалось. Ні, з кухні доносилися голоси – не Юни, а Юрія і Лесі. Прислухалась і... остовпіла.
- Лесю я тебе прошу, їдь. Я не знав, що це моя дитина. Змінити вже нічого не можна. Юна в хороших руках. Якщо Марина мовчала про дитину стільки літ, то це заради Юни і нашої сім’ї...
Це були останні слова, які чула Марина. Схопивши одяг, вибігла з квартири.
Юрій, батько Юни, справжній батько... Ми виховуємо його ж дитину. Бігла, не озираючись, шалено стукотіло серце, від спантеличених думок боліла голова. Я, заради Юрія, заради їхнього кохання не жила, а горіла в пекучій таємниці, боячись ненароком проговоритись.
Чомусь опинилася на лавочці у скверику, в тому самому, де колись пригорнула випрошену дитину до грудей, навіки пригорнула, дала клятву виховати її і завжди мати за свою. А тепер каралася. Пам’ятає, як хтось допитувався, що знею. Відповісти вже не могла. Хіба розкажеш комусь про нестерпний біль, який полоснув, неначе ножем, зраджене серце. Біль спопелив її всю і вона мовчала. Хтось викликав швидку допомогу, яка забрала заціпенілу жінку.
Лежить тепер в лікарні, здається, позаду залишився психічний стрес, але Марину поглинула депресія, яка з'їдає жінку. До всього: до сім'ї, до життя.
Додому не повернуся, зайва. Сім'я повністю в зборі, хай живуть.Цими словами закреслила бажання жити.
Сказала, що нікого з рідних в місті не має, тому ніхто відвідуванням не заважав.
Це насторожувало лікарів і вони просили когось все-таки повідомити. "Для лікування потрібні ліки, хороші ліки", — твердили щоранку. Але Марина заперечувала: "Відлежуся кілька днів і додому." А сама думала. До якого дому?. Все так заплуталося у житті — відплатою стала втрата найдорожчих людей. Безповоротна втрата. Так думалося...
День розпрощався із ранком і заглядав у вікно ніжною прозолотою осені. Марина задивилася на осінній сад. Смуток пожовтілого листя довершував незбагненну його красу.
Прилягла, заплющила очі і знову поринула у спогади.
— Мамо, ти не спиш,— прошепотіла нахилившись до Марини, Юна. Жінка стрепенулася. Біля ліжка з квітами стояли Юрій та Юна.
—Тільки не хвилюйся, все нормально. Ми, нарешті, тебе знайшли,— щебетала дочка.
Марина закусила губу, щоб не розплакатися. Нормально? Вже ніколи не буде нормально.
— Мамусю, тьотя Леся поїхала, її провів тато, тільки вона чомусь так плакала. А мені залишила подарунок. Ось, дивись! Сережки на згадку. Просила носити завжди.
— Ти не стомлюй, Юно, маму. Потім все розкажемо. А зараз їй потрібний спокій і лікування. Я говорив з лікарями,— до Марини дагідно промовляв Юрій, а Юна чмокнула Марину в щоку:
— До завтра, матусю. Як добре, що ти в нас є.
Юрій теж нахилився до Марини.
— Бережи себе, видужуй. Ти нам дуже потрібна. І тихенько додав: — Якщо можеш, прости за мій гріх.
Вже давно тиха година, притихли у сні хворі, а Марина плаче. Сльози виливаються десь з глибини душі, звільняючи жінку від спопеляючого болю, що носився роками і вразив так несподівано.
Можливо, колись вона розповість Юні історію її народження. Але це згодом. А зараз якнайшвидше слід набратися сил, щоб продовжити дбати про свою сім'ю... і Лесю, їй сьогодні найважче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355404
дата надходження 05.08.2012
дата закладки 10.05.2016
Захожу в незнакомый автобус
И тихонько сажусь у двери,
Закрываю глаза - словно глобус
Кто-то бешено крутит: смотри!
Различаю моря, океаны
И цепляюсь я за острова.
Вот - кривая реки, что по пьяни,
Разливаясь, плетёт кружева
Плесо-русла, чтоб в море, не споря,
Залететь, где шторма и волна
Разобьют злые айсберги горя,
И расплатятся с речкой сполна...
Наш автобус качает устало,
Но маршрут изменить нам нельзя...
Остановки... Их было немало...
Там, на них, выходили друзья...
За окном пролетают неспешно
Указатели и города,
Автостанции, где безутешно
Расстаются... Так было всегда...
Боже, как не хочу выходить я
И глаза открывать не хочу!
На конечной уставший водитель
Просит встать... Может, я доплачу?..
Ну, а где же бурлящая речка?
И где он - мировой океан?..
Потихонечку плавится свечка...
Всё - обман... И поездка - обман...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Убегать от себя бесполезно -
Всё прозрачно... И как ни крути:
На конечной - и это железно!
Не найти середины пути...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664978
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Засумую, тугу перебуду
І нащо, у безвість мені йти?
Серце, ятрить душу гіркотою
Як згадає спалені мости.....
Приспів:
Як стрімка ріка, загубиться у морі
Прийдуть перші занудні дощі
Туга на щоку сльозинку зронить
Каменем заляже у душі......
І останнім цвітом, упаде на роси сині
Зрине журавлем у небеса
А зозуля криком на калині
Людям відкує свої літа......
Забродила вже в саду багрянцем осінь
Жовтим листом роки опадуть
Хмарами закриє неба просинь
А літа у вічність відійдуть.....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610405
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 09.05.2016
Коли на душі важко -
Ми згадуєм про маму,
На серденьку тривога -
Звертаємось до Бога.
І просимо-благаєм
Підтримки та поради.
За них ми забуваєм,
Коли усе в порядку.
Матуся та Всевишній
Усе це добре знають,
Та завжди дітям грішним
Провини всі прощають.
Приходять на підмогу
У час біди та лиха.
То ж матінці і Богу
Молитись треба тихо.
За них слід пам"ятати
І в радості хвилини,
Та голову схиляти
Щоденно перед ними.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664790
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Сьогодні день найбільших одкровень:
Війна у сорок п'ятім не скінчилась.
Вона шукала в нас найслабший день,
Аби підступно вистрелити в спину.
І третій рік ні впину, ні кінця.
І маки – це, вважай, домашня квітка.
І на жінках ізнов нема лиця,
І серце навпіл, коли рипне хвіртка…
Нема салютів, і нема пісень.
Сувора правда раною відкрилась.
Болить душа у цей травневий день.
Війна у сорок п'ятім не скінчилась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664848
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Правда може налякати,
Та береться лікувати,
А брехня як налякає,
То уже і убиває.
Злості як багато
Розуму не треба,
Лаяти то свято
Кожен день для тебе.
Грошей багато не буває,
Бо кожен з нас їх витрачає
І мільйонер це добре знає,
Тому й десятку в сейф ховає.
В гуляки одні гулі
Сидять у голові,
В кишенях одні дулі,
У вухах солов’ї.
В житті ще іноді буває
І безголосий заспіває,
Коли кохання відшукає,
Мов птицю щастя упіймає.
09.05.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664775
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Перший подих у твоєму лоні,
У житті перше слово- Мама,
Твій цілунок лягав на скроні,
Як несла перший раз до храму.
Як єднала мене із Богом,
У хрещенні ім'я давала,
Благословляла своїм щирим словом,
Добру долю у Бога благала.
Добру долю, життя стежину,
Поміж бур і вітрів пекучих,
Вболівала за свою дитину,
У добрі чи у злі неминучім.
Та не перша сльоза упала,
Нині, мамо, на твоїй могилі,
Я не все ще тобі сказала,
Ні не все, бо уже не в силі.
Вже лягає туман мій на скроні,
Лиш молюся за тебе у храмі,
Ти десь там, у земному лоні,
Квіти світу несу тобі, Мамо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664721
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 09.05.2016
О Боже! Ти Всесильний, Ти все можеш.
Поглянь, прошу, на землю із небес.
Коли ж ти цих убивців покараєш?
Нехай здійсниться чудо із чудес!
Хіба їх не родила жінка- мати?
Були ж дітьми такими, як усі.
Невже в дитинстві вчили їх вбивати,
Втрачати усі цінності людські?
Хто їм давав можливість так карати,
Вбивати так жорстоко, без страху?
У Тебе, Господи, про це хочу спитати:
Чи буде кара за годину цю лиху?
За сльози матерів, за їхнє горе,
За те, що не побачуть вже синів.
За відчай, безнадію ціле море.
За долю, що гірчить, немов полинь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664776
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Кружляють лебеді
В бадьорій вишині,
Вони під ранок
Визбирали зорі.
Світлішає…
Невже кінець війні,
Безглуздим вбивствам?
Лебеді ж говорять,
Про щастя, що
На крилах принесли,
Про весни ті,
Що зміцнюють
Надії,
Їм хочеться,
Аби в полон взяли
Цей дикий світ
Краса, Любов і Мрія…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664782
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ic2oBzeyaFk[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wghf4fiuPWE[/youtube]
Я насолоджуюсь весною, вдихаю запахи бузку,
Хмелію, млію, в нірвану поринаю... Моя душа в ра́ю,
А вишні, вишні, мов ті наречені, красуються в садку,
У цій Божій благодаті я літаю, кохаю й відта́ю.
Гуляє вітер у волоссі, заплітає роси в коси,
Про щось шепоче, тихо сам з собою розмовляє , гомонить...
А моя душа, миру Україні в цей час в Бога просить,
Роса, перлинами стікає, омиває, на сонці бринить.
Ластівка, Божа пташка, п"є росу, гніздечко в"є, щебече,
Про весняну красу , про любов, про сім"ю, про матінку свою,
Щоб була вона здорова, щаслива... Хай в серці не пече,
Я теж думаю про рідну неню , для мене любу і святу!
Шовк трав, ніжно холодить, пахне м"ятою, пряно-духмяно
І черемхою й конваліями...Яблуні на вітру тремтять,
Над їх пелюстками гул стоїть, бджолами роїть , медвяно,
Джмелі, медок п"ють- їдять, тільки крильцями скляними шамотять...
Зцілюється душа у цій красі й серце вже не картає,
Все навколо шумить, дзвенить, співає, цебенить...Хай всім щастить!
[img]https://lh3.googleusercontent.com/-BLQlOCMGMU0/VtSpS1WjpdI/AAAAAAACEZ4/jjccC3lFKhM/w600-h450/12317219.gif[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664762
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
О чём ты думаешь, Солдат?
О чём ты думаешь, Солдат?
И где сейчас то поле брани,
Где окрещён был первой раной –
Теперь далече, не видать…
Однополчан там схоронил…
Среди полей, среди ромашек,
Не позабыть: Ванюшек, Сашек –
В разведку с ними ты ходил.
Могил, окопов, блиндажей
Там столько выкопано было…
Под небесами тело стыло
От холода, сырых дождей…
В затишьях редких меж боёв
Ты сочинял приветы с фронта;
Потом смотрел родное фото
С тоской и грустью до краёв…
О, друг сердечный, дорогой –
Семи смертям в глаза смотревший,
В пожарах битвы загоревший,
Ещё дымит окурок твой,
А сердца остановлен ход –
Был выстрел! Кровь из дымной ранки,
Обнявшись с пулемётом в ямке –
Видать настал и твой черёд…
Смахнув со лба солёный пот –
Орудие к «прямой наводке»
И кто кого - судьбой короткой
Вмиг наградит! Таков исход...
…И всё ж Берлин, в руинах, пал!
Да, мёртвым небеса сроднились…
А у живых глаза светились –
Мир завоёванный настал!
От супостата оградил
Страну свою в голодном шоке
И матерей, детей от рока.
…Как сердце болью бередил.
Ты выстоял и победил!
Потом Парад… и блеск медалей…
С войны, придя, всё поднимали.
Служил ты честно, не ловчил.
Кому Тебя сегодня жаль?
…Теперь вот здесь, в своей квартире –
Ты – как мишень в условном тире:
Ни спрятаться, ни убежать…
Опять тоску лишь осязать:
От мыслей памяти нетленной,
От ран физических, душевных –
Кому… и что… теперь сказать?
О чём Ты думаешь, Солдат?
Не тот, у Бранденбургских врат,
Прошедший сквозь набат и ад,
А нынешний –
седой мой,
Брат…
10.04.2004г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664808
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Як солдати верталися з фронту,
Клекотало й дзвеніло: "УРА!"..
Та не всім у весняну погоду
Розкривалися вікна добра.
Людський натовп радів Перемозі,
І гудів, і шумів, ніби ліс.
Ми спіткнулись тоді на порозі,
Бо наш тато в бою десь поліг.
Кожен спогад про тата - це дотик:
До душі і до серця, й чола.
Їх не змиють дощі і морози,
Наша туга нестерпна була.
Хоч хотілося бігти нам з братом,
Зустрічати солдатів з війни.
Ми ще вірили - прийде наш тато,
В сяйві усмішок, сонця й весни.
Зазирнули в кімнату до мами,
Із лиця вона стерла сльозу.
Доторкнулась голівок руками:
-І я, дітки, теж з вами піду.
Ми пішли на Майдан Перемоги.
Було все: сльози, радість, "УРА!"
Закінчились воєнні дороги,
Миру й праці настала пора.
Як солдати верталися з фронту,
Зустрічали їх села й міста,
Перемога - для всіх Перемога,
І надія на краще життя.
І ми з мамою також раділи,
І крізь сльози кричали: "УРА!"
Хоч малі, та ми вже розуміли:
ПЕРЕМОГА - це крок до добра!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664816
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Я поцілую твоє волосся,
Я поцілую твоє чоло...
Матусю рідна, так повелося,
Я гість нечастий в своє село...
Любов свою тобі розкажу
А трохи виллю на папір,
Я сивину тобі розгладжу,
Ти лиш чекай мене і вір
Вітаю з святом, дорогенька,
Вже рік котрий із чужини...
Дитина в мама - все маленька,-
Чи дочки зрілі чи сини.
Я цілуватиму ті руки,
Волосся в кіски, що плели...
Від щему, радості і муки
Вітаю з святом щовесни !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664696
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 08.05.2016
Там тумани молочні сідали,
Нас ховали в чарівні світи.
І пташки про кохання співали,
Щоб любов цю життям пронесли.
Ще вогнями заквітчане небо
І небачений був зорепад.
І душа, мов оголене лезо,
І забуті дороги назад.
З неба місяця човник сріблястий
Нам освічував райський куток.
Із квіток ароматно-пухнастих,
Мов з далеких заморських казок.
Ми вдихали...вдихали...вдихали...
Задихались...летіли й пливли.
І збирали цілющі нектари
На тілах, що любов'ю цвіли.
Там верба похилила низенько
Кучеряве зелене гілля,
А туман, наче той морозенко,
Плутав сріблом у коси сповідь життя.
Автор Зоя Журавка(іванова).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664595
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 08.05.2016
Хто найрідніший на Землі?
Матуся, що ночей не спала,
І Бога кликала, щоб він
Дитя їй захистив, бо знала,
Що є на небі Благовіст,
А Мама жертву представляла –
Зерняточко сама не з’їсть,
Хоч-би від того і зів’яла...
Хто найрідніший на Землі?
Матуся, що, заради щастя
Дитини, і життя віддасть,
І захистить в любій напасті.
А серце лагідне твоє,
В отій життєвій каламуті,
Знаходить радість для дітей,
Лиш потай, піддавалась смуті.
Малесенька моя, рідненька,
Легенька пташка на лету,
З піснями, „тягло” веселенько,
Несла, прости за прямоту.
Ні дня для себе не просила,
Хоч дома у роботі вся –
Зрання до вечора трудилась:
Чи то город, чи порося.
І проза не зломила, Нене,
Любов твою пісень співать,
І покривала пов’язать,
І щастя дітям сповивать.
Навік Тебе запам’ятаю,
В своїм я серці донесу:
І очі, лагідні і гарні,
І кіс шовкових всю красу.
Прости за все, хіба ж ми зможем
Віддячити за Благодать?
Ми – боржники твої до віку,
Тепер у сні б хоч повидать.
Ти – з фото дивишся на мене,
Як я колись – крізь об’єктив.
Спокійна, лагідная Нене,
Розлуку тяжко ту нести.
Щось нас єднає з дивним світом,
Куди зринаєш в майбуття,
Хай буде там Тобі, як літом,
В квітучім сні розмаїття.
02.12.2001р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664630
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 08.05.2016
Жита волошкові у травні цвітуть,
І пахнуть хати житнім цвітом.
Старіють діди, а внучата ростуть,
Де хата духмяниться хлібом.
Дими з коминів,
Дими з коминів,
Освячені житнім колоссям,
Печуться хліба,
Печуться хліба,
Дими запах в небо возносять.
Волошки цвітуть і буяють хліба,
Колосся купаються в літі,
Сміються жита,знов сміються жита,
Дощами і потом политі.
Дими з коминів,
Дими з коминів,
Освячені житнім колоссям,
Печуться хліба,
Печуться хліба,
Дими запах в небо возносять.
Жита золотисті готують врожай
І печі готові для хліба,
Знов мама положить на стіл коровай,
Для внуків, для батька і діда.
Дими з коминів,
Дими з коминів,
Освячені житнім колоссям,
Печуться хліба,
Печуться хліба,
Дими запах в небо возносять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664359
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Так тепло й сонячно надворі
У день погожий весняний,
Берізоньки дві білокорі
Зелені стрічки заплели
У кучеряві коси довгі,
В горошок чорний сукні білі
Їм личать, бо таки чудові,
Як в наречених на весіллі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664442
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2016
Блукали ми з тобою
У росах спориша,
Коли була любов'ю
Розплетена коса.
А трави шовковисті
Стелили нам постіль,
Птахи нам про кохання
Співали звідусіль.
А щастячко по вінця
З очей лилось сльозою.
Схилили верби гільця,
Шепочучись з рікою.
Роки ген-ген далеко
Летять, немов лелеки.
Вже білі заметілі
Лишили в косах слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664329
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=K5sjRxLOXDo[/youtube]
Оголеність – не безпорадність – сила!
Це натуральність квітки навесні,
це абсолюту розпростерті крила,
бажання і спокуси потайні,
бентежна і кокетлива гра тіней,
чуттєвості і щирості дива,
собою бути без оздоб чи пі́ни!
Відкрите тіло душу відкрива!
Свідомо не прикрите голе тіло,
що виставлене наче напоказ,
одягнене в свою красу всеціло
є істиною чистою для нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664297
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Это к поминальным дням.
Родительский день
Я на кладбище снова пришел,
Как всегда, в этот день поминальный,
Все могилы родных обошел,
Преисполнившись мыслей печальных.
Только памятники да кресты,
Всем, кто в Бога не верил и верил,
Между нами и ними мосты,
За мостами закрытые двери.
Эти двери ведут в Мир Инной,
И откроются только однажды,
Этот мир за незримой стеной,
В эти двери нельзя войти дважды.
И наверно, совсем не спроста,
Эта тайна от смертных закрыта,
Так же как Воскресение Христа,
За две тысячи лет не забыто.
Я на кладбище снова пришел,
Как всегда, в это день поминальный,
Лишь ответа опять не нашел,
Снова сердцем коснувшись тайны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664277
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
[i]« Половина саду квітне,
половина в’яне.»[/i]
М. Луків
Знову додому на проводи їду,
де і печалі, і радощі всі,
липа Тараса од прадіда-діда
[i]п’є-не нап’ється[/i] води у Росі.
Поки почую, як мати гукає,
і не побачу живими сусід,
може, барвінок мені нагадає,
де спочиває похований дід.
Є, слава Богу, і пити, і їсти.
І літургійна акафіста мить,
може, зорею зійде урочисто,
і засіяє небесна блакить?
І завітає рідня і знайомі,
і на хрести – силуети живі,
ближні, далекі, забуті, відомі –
діти дітей і дари у траві.
Душі несемо до мами і тата
і на Малій і на нашій землі.
Їм обіцяли усе... і багато...
Їх і немало у чорній ріллі.
Братська могила великій родині –
голодом гнане у яму село.
Цвинтарем стала одна половина,
іншої – ніби тоді не було.
Наче її ще і досі немає.
Буйні вітри перевіяли прах.
Наша історія їх поховає
на роковини у тих небесах,
де не минає хода урочиста
Божого суду, акафісту мить.
Є ще юродиві і комуністи.
Хто за убитих мені відповість?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664270
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Рассказ ветерана –
Жестокая правда,
Война ведь со смертью
Игра на двоих...
О сколько годков
Нам шагать до парада,
как больно терять там
Друзей боевых...
Мы думали, братцы,
Что бой тот последний
И войнам конец
Наступил навсегда.
Какая наивность.
Политиков бредни –
Народу под дых,
За бедою беда...
Все изобретенья
Убийства друг друга
Так превозносить
Может кто, как не мы?
Земляне – ведь мир
Вокруг нас так поруган,
Что ж к благоразумию
Все так немы?
06.05.2016г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664226
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Мімоза сонячно сміється,
Що вона сонце, - їй здається,
Здається їй, що весни кличе.
Що ключ пташиний їй курличе...
А може, їй і не здається,
Бо ж це весна таки сміється...
Ні сонцеспіву , ні мімози
Не стрінеш в холод і морози...
Як любо й березнево ясно ,
Ця мить життя - така прекрасна !
В ній весни є , в ній є кохання,
В ній є стежки добра й страждання.
У ній є квіти , пісня, ласка,
У ній любов і добра казка...
Буди , мімозо, душу й тіло.
Щоб все цвіло, жило і мліло !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664121
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016
Не питай, чом обабіч пройшла,
Не звернулась стежина до тебе.
Не питай, чом зоря не зійшла,
Та, що нам дарувала півнеба.
Не питай, не питай, не жури,
Вдалині наша зустріч вмостилась.
Не проси ти її, не кори,
В перехрестях, мабуть, загубилась.
Не питай, чом на вітрі одна
Я вслухаюсь до подиху ночі.
І чия то, нарешті, вина,
Що збулися слова ті пророчі.
Не питай, чому серце з тривог
Переплакало весни на зими.
Не були ми з тобою удвох
Й наче небо для нас з парусини.
Докричатись ніяк до небес
Я не можу вже поспіль роками.
Так й живу я…з тобою і без…
Все думками, думками, думками.
Не питай, не жури, не кори,
Мабуть, в долі якась “опечатка”,
Не з тієї сторінка пори,
Чи згубилась небесна закладка…
Не питай, через що стільки днів
Нам у часі хвилин не знайшлося...
Я надію малюю зі снів,
Хай здається, що щастя збулося.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662437
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 05.05.2016
Відцвіли сади вже яблуневі,
Оповили трави білим димом.
І душі торкається незримо
З дощовиць заплетена печаль.
Відлітають весни ніжнокрилі,
Б'ється серце клекотом лелечим...
Мов вітрильник, лине сизий вечір,
Юність теплу, несучи у даль.
І зринають спогади далекі,
Що збудились спалахом бузковим.
Опадають зоряні підкови
У долоні купкою золи...
Височіє небо споконвічне,
Оповите білим-білим димом.
І пливе, пливе життя незримо...
Яблуні так швидко відцвіли....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664113
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016
На перехресті не будуйте хату,
У темнім місці не садіть калину.
Живіть зі світлом, що до неба лине,
Добро робіть без думки про оплату.
Не називайте ворогом нікого,
Життя за друга не кладіть дарма,
Бо зрада його гірша від ярма,
А недруг – у пригоді, в разі чого…
Батьків шануйте, бо життя коротке.
Дітей зростіть у правді та добрі.
Радіти роду тій святій іскрі
Любові благодатної – вже вкотре.
Єдина поміч нам усім – Господь:
Надія, віра, лікар безкоштовний.
Йому під силу знищити гріховне,
Очистити і кров людську, і плоть.
Читайте Книгу Книг, бо в ній є Шлях
Моліться щиро, щоб Господь був з вами.
І легко буде йти тоді шляхами,
Які ви не здолали попервах.
5травня2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664086
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016
Розносив вітер пахощі духмяні,
Летів під ноги в стежку сніговій.
Пелюстки білі падали, як п’яні,
Черемхою запахнув весновій.
Терпкий дурман наповнював долину,
На крилах трунок в небо піднімав.
Немов у сні надихався цитрину,
Вже соловейко з лісу щебетав.
Дзвеніла вдалеч пісня солов’їна,
Рікою розлилася у гаю.
Діброва наче дівка захмеліла…
І я… неначе, почуваюся в Раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664065
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016
Яблуневий цвіт
В ранкових росах,
Стежка до воріт
Стоїть у сльозах.
Сивини печаль
Покрита в біле,
В серці туга й жаль,
Лице змарніле.
Мати вигляда
З дороги сина,
Тільки десь душа
В просторах лине.
Більше не прийде
Вона додому,
Хату обмине
В світі чужому.
Цвіт той обпаде
Із яблунь білих,
Мати не діжде
Додому сина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663957
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 05.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2016
Ніякі скарби не замінять родину,
Цінніше немає за рідну людину,
Не варті нічого ні срібло, ні злато,
Коли ти забудеш сестру свою й брата.
Ти, ніби, себе позбавляєш коріння,
Великого древа ти – Боже творіння.
Не можна цуратись ні мами, ні тата,
Ні роду, з якого родина почата,
Не можна безпомічну кинуть дитину,
Позбавити роду...Якщо ти – людина.
Не можна сирітку на світі згубити,
Бо як же самому тоді можна жити?
Поваги чекають в стареньких сивини,
А ти – поважай! Якщо,справді, людина.
Частинкою будь величезного роду,
Не буде тоді і тобі переводу!
Не можна продати свою Батьківщину -
Не будеш бо схожим тоді на людину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663774
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Прийшла моя душа у поле,
Де росяниця на хлібах,
Де Місяць рогом небо оре,
Де жайвір – світанковий птах.
Де перший промінь і останній,
Перлини гріє у житах,
Зі сходом сонця жайвір ранній,
Хвалу несе у небеса.
Край поля ніжна тополина,
Злетіла ввись до білих хмар,
Роса сіяє, мов перлина,
Що добавляє житу чар.
Моя душа радіє житу,
Проміння пеститься в хлібах,
Душа співає й хоче жити,
Як ніжна вруна у житах.
Живи душа ти тут на волі,
Тут світить перлами роса,
Виходь завжди у житнє поле,
Де небо чисте, як сльоза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662997
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 04.05.2016
Слова твої пахнуть лавандою -
Як спокій...як місяць...як ніч,
Де я між сузір'їв розгадую
Тайнопис твоїх протиріч...
Думки твої пахнуть поли'ново-
Як вітер спекотного дня,
Де кисло - солодко - ожиново
Нам сонячні струни бринять...
Мовчання твоє пахне холодом -
Як сни-візерунки на склі...
Сміється Мороз в сиву бороду
І сипле снігів кришталі...
І пахнуть цілунки цукатами...
Гіпотез кружляють рої :
Якими п'янять ароматами
Мене теплі очі твої?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663727
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Не птахи ви - ви лєтуни,
Гнилої влади цвіркуни.
Бо вас курують ПОЦани…
В гнилім болоті плазуни.
Вогню не маєте в віршах.
У ваших душах лише страх,
Співці ви тим хто при грошах,
Свободу славите…в кущах.
Ваш дух не сокіл горобці,
Немає сили у слівці.
Нещастя божого співці
Вас ж.д тримає в кулаці.
Немає крику із грудей,
В петлі тримає вас юдей.
Для них віщаєте з сіней,
Як канарейки для свиней.
Навчили вас лише шептать,
Крий - бог уголос щось сказать.
Тож що про горе людське знать,
Коли вам не дано літать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663514
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 03.05.2016
Світанок скупався у росах
І сонце наповну царює,
Здивований день стоголосо
Красоти невтомно малює.
Ставок відзеркалює вроду
І лебедів плавний танок,
Лелеки пішли по городах,
Поважно рахуючи крок.
Обнявшись із юністю квітень,
Вдягає в смарагди весну,
Мережить сади й оксамитом,
Вкриває красуню ясну.
І небо – безкрайної сині,
Хмелію з красот без вина...
Та горе моїй Батьківщині:
На сході – убивча війна...
Там також могли бути весни
І радість цвіла б пишним садом,
Якби мирним людям не несли
Ці “русские весны” із “Градом».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663633
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016
Хоч би листочком оливи,
Хоч би гірським камінцем,
Бути би в Єрусалимі
Довгоочікуваним дощем.
Хоч би пелюсткою квітки,
Вірша одним рядком,
Бути в Святому Місті,
Хоч би малим павучком.
Хоч би краєчком ока,
Хоч би лише один крок...
Там, де в небі високо -
Шлях до Божих зірок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663636
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016
Душа твоя так близько коло мене,
ЇЇ я відчуваю кожен раз...
Чому так рано ти пішов від мене ?
Чому так рано твій спинився час ?
Чому не допоміг дітей підняти,
У люди вивести і внука дочекать ?
Ми так садок хотіли коло хати...
Та хто тепер це має доглядать ?
Ми так хотіли двоє - бути разом
На святі - випуску у нашої доньки...
Вже скільки часу... В вічності літають
Всі мрії, всі твої думки...
Тобі дарую я молитву й квіти,
І добру вічну пам"ять у серцях...
Тебе продовження - це наші діти
І слід цей вартий ласки у світах...
Не покидай мене, мій добрий друже,
Ти при душі моїй, як Ангел будь...
Тебе мені не вистачає дуже...
Ніякі виміри любові не зітруть !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663652
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016
Ген за обрій синій
Клином журавлиним
Пролітають роки
Й молодість моя
Завесніло в полі
Де ті крихти долі?
Що дала в дорогу
Рідна сторона....
Приспів:
Із країв далеких
Вже летять лелеки
До своєї хати
Всі птахи летять
І я теж звертаю
До рідного краю
Де в душі чекає
Божа благодать.....
Зажурусь до болю
Гляну на тополю
Спомином прилинуть
Ті дитинства дні
Журавлі курличуть
Ніби в небо кличуть
Рано відлітати
В небо ще мені....
Приспів:
Відлітають роки
Десь у світ широкий
Спогади розтануть
В голубій імлі
Вже не стане мати
На порозі хати
ЇЇ вже забрали
В стрій свій журавлі......
Приспів:
Обніму тополю
Зажмурюсь від болю
З журавля криниці
Я води напюсь
Серцем памятаю
Тебе, рідний краю
З памяттю дитинства
Я не розминусь....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663594
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016
Там, де верби-чарівниці,
часто-часто двом не спиться.
Віддзеркалюючи станом,
мріють разом понад ставом.
Долі сват — ласкавий вечір
туманцем вкриває плечі.
Обнялись берізка з кленом —
наречена з нареченим.
В тихім плесі, поміж листом
розмережилось намисто.
Доки зорі рахували,
під вербою заблукали.
До кохання кроки, кроки
крізь серця на довгі роки.
Годі сердитися, мамо.
Нам вже вечора замало.
1971
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662645
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 03.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2016
Хто до ліжечка лягає?
Кому мама заспіває
Колискові пісеньки
Тихо, ніжно залюбки?
Заспіває для Софійки,
- Закривай швиденько війки.
Гойда-гойда, баю-бай!
Спи, маленька, засипай.
Стрибунець спить у траві.
А мурашка у землі.
Спить хатина при дорозі.
Ну, а песик на порозі.
Киця спить на килимку.
А ромашка у гайку.
Соловейко на калині.
А вітрисько на хмарині.
Примостився лис в норі.
А смерека на горі.
Вовк у лігві розвалився.
Черв’ячок у ґрунт забився.
Рибка спить у хвилі синій.
Ну, а курка на драбині.
У яру заснув ручай.
І ти, доню, засипай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487041
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 02.05.2016
На стодолу лелека присів.
(Налітався у небі, та й – годі).
Ген – жовтіють боки гарбузів,
відцвітає картопля в городі.
Цвірінчать на межі цвіркуни,
павучок ладить пастку із пряжі,
чистить бабця піском чавуни
від густої, як темрява, сажі.
Сонце смалить бляшані дахи,
наливаються спілістю груші,
крізь відчинені ляди льохи
гріють сховані в засіки душі.
В квітнику між пахучих левкой
пнуться мальви цибаті угору.
У колисці дитя, гойда-гой…
полуденну розхитує пору.
Стежка погляд у гай повела –
зверху видно далеко-далеко.
На стодолі в гнізді з-під крила
розглядає округу лелека.
01.05.2016
(фото з інтернету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663392
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
***
Я тобі відкрию таємницю, -
Чисту, неповторну, чарівну:
Сонце пило воду із криниці
Й напувало молоду весну.
Щоб буяли яблуневі квіти
Щоби рясно рік новий вродив,
Соловейко щоб на кожній гілці
Пісню неповторну залишив.
Вдалечінь летів зелений вітер,
Навіваючи солодкі сни.
Щоб сміялися веселі діти
Щоб щасливими були вони.
Я тобі відкрию таємницю:
Щоб усім нам хороше було,
В небосхилі золота жар-птиця
Розсипає бризками тепло.
Тетяна Прозорова
/ехх...теж ,довоєнний,старенький/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663424
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
Втіха божа і красуня,
Сяйноока веселуня.
З днем народження перлинко,
Моя хреснице рибчинко.
Море днів тобі прекрасних,
Днів яскравих, теплих, ясних.
Нехай сонечко сіяє,
Серце й душу звеселяє.
Нехай сняться сни крилаті,
Нехай буде спокій в хаті.
Чоловіку заробітки,
Щоб слухняні були дітки.
У садочку руту, м’яту,
Щастя й радість вам у хату.
З днем народження дитино,
Моя квіточко, жоржино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663417
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
Прийшла весна, в зеленій шалі,
Накрила луки і діброви,
Ще є талант в цієї кралі
Писать картини кольорові.
Таланти є пісні співати
Із стоголоссям в унісон,
Весна ще може віршувати,
Сама в природи є хітом.
Фату весна вдягає білу,
Танцює свій рожевий вальс,
Стріляє цвітом без прицілу -
Найяскравіша із прикрас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663372
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
Ніби писанка, ніби вишивка,
Ніби сонечко, ніби блискавка,
Ти – весна моя, Великоднице,
Тобі світ цвіте, дзвони дзвоняться,
Воскресає все, прокидається,
Із Великоднем всі вітаються.
Благодать ясна ллє з небес
І ликує світ: наш Христос Воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663371
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
Лежиш на смертельному ложі -
Всі знають.. й чекають кінця.
Не довго зали́шилось, схоже..
І відчай .. сховався.. зачах..
-Ой, батько, ой таточку, тату...
Як важко цю мить пережить..
Покинеш ти рідную хату,
Душа твоя в Рай відлетить.
Хоч доля не була щаслива,
Та вчив ти нас правдою жить,
Щоб легка дорога зваблива
Не сміла серця полонить.
Трудився ти зранку й до ночі,
І в праці спливали роки.. -
Відводжу заплакані очі,
Щоб ти не помітив туги.
-Ти нами пишатися,тату,
Вже можеш - своїми дітьми.
Всього у житті так багато
Було, але стали людьми.
Життєвий твій шлях обриває
Й дорога веде до кінця,
А рідні спокою не знають,
Їм відчай заповнив серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660422
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 01.05.2016
Коли я чую слово «Україна» ,
в моєму серці гордість розквіта!
Воно для мене значить – Батьківщина,
ліси і ріки, пісня солов’їна,
моря, і гори, і пшениця золота!
Коли я промовляю «Україна»,
в моєму серці радість і любов!
Тут отчий дім мій і моя родина –
кохання, діти, внуки, цвіт калини…
Це моє щастя - лине з серця знов і знов!
Лунає в піснях слово "Україна",
та серце болем залива воно...
Її шматують... Та вона - єдина,
велика, вільна, горда, неділима!
Так буде завжди! Вірю!
ЩО Б ТАМ НЕ БУЛО!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658218
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 01.05.2016
Знов прийшло до нас свято із свят-
Привеличне Христа Воскресіння.
Янгом Божий з"явився до нас,
Бо таким було Боже веління.
І здригнулась земля й все навкруг,
Перешкоди здолавши юдеїв,
Янгол камінь важкий відвернув
І відкрилися гробниці двері.
Янгол той осяйний із небес,
І вбрання мав невідано біле,
Знепритомніла стража іуд,
І настало Христа воскресіння.
Рано-вранці, в суцільній пітьмі,
Щоб помазати тіло Ісуса,
Мироносиці-жони прийшли,
Не було у гробниці Ісуса.
А на камені янгол сидів,
Він повідав жінкам тим натхненно:
-Ви не бійтесь, Христос наш воскрес,
Як колись обіцяв в Галилеї.
Того ж ранку воскреслий Ісус
До Марії з"явивсь Магдалини,
На весь світ він сказав: "Я воскрес,
Тож святкуйте й радійте всі, люди!"
А по тому з"явивсь в 40 днів
І навчав він усіх своїх учнів,
Проповідувать людям велів
Він учення божественно-мудре.
Повелося з тодішніх часів
У церквах усіх правити службу.
Свято Пасхи триває 7 днів
І надію дає, й віру людям...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663238
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 01.05.2016
Не плюйте в душу і не сипте сіль, не ображайте тих, хто вас кохає, не причиняйте їм душевний біль, адже людина ця, без вас страждає! Не ображайте,це великий гріх, ні в чому люди ці не винуваті, не користуйтеся заради втіх, ви можете життя їм поламати! Любов це крок до раю й божевіль, це почуття блаженне і приємне, відчути можуть всі душевний біль, коли кохання ваше не взаємне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663015
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 30.04.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662667
Заходимо і... з сонячного ранку попадаємо в густі вечірні сутінки, які огортають нас смутком. Ведикий зал з багатьма колонами, мозаїчними полотнами і кольоровими вітражами, через які не проникає денне світло. 12 куполів, кожен з яких символізує країну-забудовника.
Сині з золотими зірками купольні стелі нагадують про скорботну ніч.
Перед алтарем в формі чаші знаходиться фрагмент скелі, на якій молився Ісус. Інша частина каменю знаходиться зовні, впритул до стіни храму. Поскільки сам храм – францисканський, то православні моляться біля зовнішньої частини храму. Але хто через 2 тисячі років може точно сказати, на якій частині каменя молився Ісус? Для мене – це не суттєво, переконана, що весь камінь увібрав його енергію.
Скеля-чаша обрамлена металевим кованим вінком, що символізує терновий вінок. Навкруг каменя на стільцях сидять люди в глибокій задумі, помітно, що думки їх знаходяться зовсім в іншому часі. Неймовірна тиша створює урочисту атмосферу. Сила смутку – неймовірна!
Над самим алтарем – велике мозаїчне полотно, на якому зображений Ісус Христос, що сидить на камені в глибокій задумі. Ніби магнітом, полотно притягує увагу. Вдивляюся уважніше і зупиняюсь приголомшена: скільки ж скорботи в цій Людині!!! Який вселенський сум іде від Нього! І скорбота... Боже, яка скорбота! Вона пронизує наскрізь. І вперше – чомусь вперше! – я усвідомила, що Він – Лю- ди-на. Богом Він стане на Небі, а тут ніщо людське не було чужим для Нього. Скільки ж внутрішньої сили і воістину божественної свідомості треба було мати, щоб іти на те, що Його чекало!
Уявила себе на Його місці... Та я тікала б світ за очі, та я б від жаху здатна була б в мишачу нірку влізти! А ВІН...
І таке невимовне співчуття охопило мене, такий жаль і водночас, розумуння Його величі!!! Господи, Ти йшов на такі муки ради нас, ради мене! А ми... а я... Які ж ми нікчемні, в порівнянні з Твоєю чистотою і величчю! Сором і біль спазмом перехопили подих. Всі зусилля оволодіти собою були марними. Плечі здригалися, сльози потекли річкою і я заридала. О, як я плакала! Вискочила з Храму, сховалася за колоною і так солодко-гірко ридала навзрид, як плачуть діти за втраченим... Неймовірний жаль і біль виливались ріками сліз.
Мені було соромно, що не могла взяти себе в руки. Так, я – знатна плакальниця, але ж не невростенік! Та ридання не припинялись.
Підійшла наша гід, обняла за плечі... вона розуміла, що зі мною.
"Я забыла предупредить, что тут многим "срывает крышу". Не стесняйтесь..."
Не встигла вона це вимовити, як з храму вилетів мій чоловік і сховався за дальню колону. Я бачила, як від ридань здригалось його плече. А він у мене – зовсім не плакальник! Він теж відчув той біль.
Що не кажіть, а ВОНО є! Ота неймовірна енергія страждань чи благодаті, яку відчувають справжні екстасенси через десятиліття. Що казати про божествену енергію?! Вона проникла в землю і камінь на тисячоліття, і її можуть відчути навіть такі, як я. Пам'ятаєте, як я розповідала про благодать, що відчувала на Іордані? Є енергетика благодаті, є енергія болю... Вселенського. Я її відчула на собі.
Сумні, задумливі та мовчазні виходили люди з нашої групи. Зачепило і їх. А одна парочка вийшла так, ніби з прогулянки по базару. Ось такі ми всі різні...
Далі їхали мовчки, говорити не було сил. Всі погрузилися в себе. Мабуть, як і я, відчували сором за себе, за багатьох інших. А ще – сумнів: чи варті ми такого подвигу?..
29.04.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662926
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016
Ноги немає, а він воює,
Такі хоробрі є у нас люди.
Хочу сказати я своє слово,-
Про Олександра, що втратив ногу.
Він добровольцем став воювати,
Дома чекали батько і мати.
Попав у пекло під Іловайськом,
Ногу порвало серпневим ранком.
Медики швидко перев"язали,
Й надопомогу іншим помчали.
В тій круговерті бій ішов довго,
В полон забрали ледве живого.
Від втрати крові, від спеки й болю,-
Змучений хлопець був непритомний.
Та слава Богу, їх обміняли,
І Олександра в шпиталь забрали.
Після лікарні побував дома,
Протез в ходінні, йому підмога.
Підлікувавшись, не всидів дома,
І ось військова знову дорога.
Йому нелегко, та він воює,
І Україну, і нас рятує .
Як і всі люди, він дуже мріє,
Щоб Україна знов була вільна,
Щоб усі люди спокійно спали,
Жили, любили і працювали.
А я від себе хочу сказати,
Наша країна людьми багата,
Наші Герої - в них наша слава,
Відважні люди - жива Держава!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662893
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016
Ви не поети, просто гуси,
Які гелгочучи летять…
Вас не цікавлять землетруси,
Що на Землі вогні зорять.
Для чого ж в полум’ї горіти
Так, як горів колись… Тарас.
Крильми, як кури тріпотіти,
Навчила церква вас і власть.
Збудітесь… слуги сліпоокі,
Відкрийте душу до людей.
Сумлінь кривих ви скоморохи,
Невже лякаєтесь юдей.
Привчили мукать і мовчати,
І тихо славить, - солов’їв.
Якщо так будете мичати,
Завозить будем… з островів.
Це не вони пісень співають,
Не чутно їх уже в гаю.
Зірвали голос і ридають,
За неньку – матінку свою.
А ви, що бачите з канави?
- «Дощів нема й нема в маю»…
Совки продажні і лукаві
Про рай співаєте… в гаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662803
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016
В нас сьогодні побачення в Луцьку,
Ми до Любарта замку ідем,
Тут під замком є «кава по-людськи»,
Ми до кави ще й чарку візьмем.
Я завжди зустрічаю тут друзів,
Тут від казки радіє душа,
Сокіл варту несе по окрузі,
З ним кохання в політ вируша.
Приспів:
Вечори біля Луцького замку,
Соколиний вечірній політ,
Ми вдягаєм нову вишиванку,
Тут кохання шукаємо слід.
Тут історія пише поеми,
В кожній цеглі співає душа,
На грошах освятилась емблема,
Це волинська душа для гроша.
Квітнуть клумби, як зорі земнії,
Чепуряться каштани в маю,
Луцькі парки завжди зеленіють,
Я свій Луцьк, наче маму люблю.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662835
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016
Яблуні цвіт снігом грає,
В трави летять пелюстки.
Вітер легенько гойдає,
Ледь започаті листки.
Яблуні, мов наречені,
Усмішку шлють небесам,
В травах зелених-зелених,
Біла лягає краса.
Яблуні знову у мріях,
Перших чекають дощів,
Родиться в цвіті надія,
В гулі травневих хрущів.
Вітер колише травневий
Яблуні ніжні в цвіту,
Цвіт рідний біло-рожевий,
Падає вниз на льоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662836
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016
Розказала мати, казку свому сину
Про біду, що ходить, та й в лиху годину
Якби ж вона знала, краще б промовчала
А воно ж виходить, долю малювала.....
Приспів:
Ростила синочка, ніжною красою
Зранку умивала,теплою росою
Серцем сповивала, гіркою сльозою
Щедрість дарувала, душі простотою....
Виріс той синочок, на диво красивим
Господа молила, щоби був щасливим
Посадив на щастя, клена під віконцем
У матусі був, він єдиним сонцем....
Приспів:
Сталось, як у казці, на лиху годину
У АТО пішов він, де тепер ти сину?
Де тепер витаєш, на якій орбіті?
Син мовчки стоїть, в бронзі і граніті....
Приспів:
Ти прийди до мами, крізь зимові ночі
Подивися пильно, в її згаслі очі
Гілкою постукай у її віконце
І розвидни очі мамі ясним сонцем....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637503
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 29.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2016
В житі розцвіли волошки, наші квіти
І волосся пестив ніжно вітер
Про волошки сині, про літа прекрасні
Ти про зустріч першу пригадай........
Приспів:
Твої очі, як волошки в житі
Сині очі сумом оповиті
Чистий цвіт твоїх очей і сльози
Вже між нами заметілі і морози
Не судилось рвати нам ті квіти
Налетів на поле буйний вітер
Обтріпав волошки, не болить нітрошки
В злого вітру, зранена душа....
Пр-пів
Я прийду колись на поле зранку
І нарву волошок на світанку
Поклонюся полю, бо згадаю долю
Й розтрушу волошки у садку......
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569013
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 28.04.2016
Коли вуста співають в поцілунку
Без слів коханням гомонять серця.
Останню краплю випиваєш трунку,
Ведеш свою кохану до вінця…
Пр:Губи, як вишні солодкі-солодкі,
Губи в цілунку – це пісня душі.
Погляди ніжні, щирі, глибокі,
Тільки удвох знаходять в тиші.
Як зорі в небі «гірко» нам кричали,
Вуста німіли, бракувало слів…
Твої вуста і коси чарували,
Світився ранок, наче я горів.
Пр.
Ховались зорі і світились очі,
Роса сріблилась в промені ясна,
Вуста вишневі і ці диво-очі,
Нам говорили, що прийшла весна.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662620
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016
Захопили хозари Вкраїну,
Точить бідну, як труби іржа.
Не ховаючи сутність ордину,
Нам у груди встромили ножа.
Сидять в Раді офшорні бариги,
В міністерствах одні злодії.
Серед «божих» постійні інтриги,
Не помиряться внуки змії.
Обібрали, як в полі билину…
У свитину суціль одягли.
Квітку в лузі - червону калину,
На заклання чужим відвели.
Дзяблоносі сидять в прокурорах,
Бидло - урки напроти в судах.
Все вирішує владна умора…
Україна ж росте... у хрестах.
Розп’яли, продали сиротину,
Транс- юдеям у борг віддали.
Бережуть свою душу цапину,
Нам на шию ярмо одягли…!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662576
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016
Чорнобиль...Биль чорна...
Реальність потворна...
Лягла на серцях і на скронях,
Пройшлася ураном по долях,
Закралась отрутою в душі.
Чорнобиль...Верхівки байдужі...
Життя розірвали на атоми
Убивчі смертельні реактори.
Борці із ворожим атомом...
Їм жити б, не помирати їм,
Їм жити б, творити,кохати...
Не було часу обирати...
За мене, за тебе, усіх!
На себе, на себе...чийсь гріх.
...Минуло невтішних вже тридцять:
Чорнобилем пам’ять ятриться.
В жахливому місті - привиді
Біль чорний живе на Прип’яті,
Безлюддя і пустки - в зоні
І сльози Чорнобильських дзвонів.
...Пішла ланцюгова реакція -
Земель українських руйнація...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662482
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
А ти приходила некликана,
Поміж нагальних справ мостилася...
Душа була ще без\язикою,
Допоки Муза не з\явилася.
Ця тінь примарливо-просвітлена,
Жагою юності покликана.
Спліталися у зав\язь літери,
Коли себе хотілось виплакать.
І понад буднями сіренькими,
О, як мені тоді літалося:
Здавались прикрощі дрібненькими,
А будні - святами здавалися.
Такими веселково-чистими,
Ясними барвами прозорими
Ти Світ мені зуміла висвітить,
Словами душу розпросторити...
О, як тебе чекалось, подруго,
Коли кволіло серце раною:
Ти ж несподівано приходила
В хітоні ночі срібнотканому...
Між прохолодних трав зарошених,
Із оберемком квітів ніжності -
Це ти Слова мені приносила,
Поезіє, Твоя Величносте...
Слова оті, прості у щирості,
Душевні й теплі, не заковані -
Лише Закону Справедливості
Мої слова завжди підкорені.
Ти все блукаєш Світом зоряним,
Поетів віднаходиш - Вічності...
Вдихай натхнення в душі стомлені,
Поезіє, Твоя Величносте...
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659720
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Ці роздуми навіяні твором Олекси Удайка "О мово вража"
й коментарями до нього, вміщеними на цьому сайті.
...Та що то за мова в болоті з'явилась?
Які в неї корені? Хто їх заклав?..
Олекса Удайко
"Скільки падлюк розмовляють чистою українською
мовою
і ходять в вишиванках ... і скільки воїнів розмовляють
російською. Не мова має значення, а людина та вчинки."
Леонід Жмурко
Вони віки нас бидлом уважали,
"Хохлами", "когутами",-як там ще?
А ми їх "старшим братом" ніжно звали,
Молились на імперське їх лице.
В "ясні часи" тотального застою(роздраю)
Імперія котилась в "комунізм",
І партквиток - "перепустку до раю"-
Всім дарував марксизмо-ленінізм.
Росло мурло чинуші-партократа:
Є влада й гроші - то ж нема проблем,
Й корупція - сестра його заклята -
"Рішала" кожну із нагальних тем.
Багато з вас тоді "Ура!" кричали,
Молились на Союз й КПСС,
Ще й рідною московську мову звали,
Хоч в Україні рід проріс увесь.
Чом ви тоді її ворожою не звали,
Хоча русифікація цвіла?
А вчителі вкраїнської навчали,
Аби народ зберіг своє ім'я.
Як прагнули нас русифікувати,
Та "не буває худа без добра":
Російську всіх примусили вивчати -
І відкривалась істина ота:
Що крім чинуш імперських, духом ницих,
Тих суслових і берій злобних тих,
Був Лермонтов і Гоголь, Солженіцин...
І цвів отой, "тургенєвський язик".
Духовних істин золоті начала,
Глибинні сутності Добра і Зла
Із їхніх книг ми також пізнавали,
Там демократія початок свій знайшла.
Від книг отих мудріли наші мислі:
Пізнали ми, що між земних істот
Є деспоти - й герої, духом чисті,
Що є імперія - і є народ.
І як, скажіть, нам нині заперечить,
Бо факт є фактом, - пам'ятаймо все ж,-
Ми маєм знати - знати всім належить:
Російською писав Шевченко теж.
Той, хто прокляв Московії тиранів,
Хто за Украйну гноблену повстав,
Не лизоблюдив, честі не споганив,-
Він мову ту як зброю обирав.
А нині у кривавій круговерті,
Рятуючи Державу від біди,
Ідуть й російськомовні в жерло смерті -
За Україну - дочки і сини.
Ми знаємо: нема прощення тому,
Хто цю війну цинічну розв'язав,
Хто смерть приніс до батьківського дому,
Вже КАЇНА народ увесь прокляв.
Нема й перевертням Господнього прощення,
Що Україна їм життя дала:
Іуди привид - вічне їх знамення,
Прокляття й гріх - брехня їх і хула.
ЙОГО ж сама історія засудить:
Рашистську кліку виростив свою.
Та ми ще люди, пам'ятаймо, люди,
Не відштовхнімо тих, хто йде в строю...
В однім строю - плече в плече із нами,
Для кого Україна - над усе...
Вивчаймо мови, зміцнюймо Державу.
Хай нас Господь благословить на це.
Є в Україні надскладні проблеми:
Політиків безчесних - в оборот.
Нам вистояти як Державі треба.
І знаймо: Путін - це не весь народ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660238
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Старіємо тілом,
Старієм думками
І вже не ділом,
Ані руками
Часу назад не вернути.
Старіємо в мріях,
Старіємо в пісні.
Навіть в надіях
Ми уже прісні,..
Бо юними нам вже... ніколи не бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590837
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 27.04.2016
Як сон пригадую ті дні,
Такі тягучі… в паволочі.
Ту біль пекучу, як вогні,
Й такі безжально - довгі ночі.
В очах туман неначе смог,
Повітрям здавлені легені.
Печать невидимих тривог,
Лягала в будні незбагненні.
Вкусив нас атом, зачепив…
Ще й досі дзвін його лунає.
Він нас й тепер не відпустив,
У вирій досі виряджає.
Життя з нас жодний не жалів -
Були готові ми віддати.
Так нам Всевишній повелів
Щоб Україні з чаду встати...
На жаль не тішиться душа,
На сході знов гримлять гармати.
Бо влада й досі в нас чужа,
І знову й знову плаче Мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662263
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
[b]Жить хорошо в Стране Советской,
Кто предназначен в ад, идти.
О Ленине все пели песни,
А о Христе, цыц, замолчи.
У нас свой бог у мавзолея,
Он нам дорогу указал.
Ильич лежит и не стареет,
Кирилл в погонах, освящал!
Была почти у всех работа,
На БАМе и на Соловках.
Гоняли все в Сибирь народы,
Кто светлый путь не принимал.
Чернобыль праздник для народа,
С флажками красными идут.
В Кремле опять сидят уроды,
Им нравится, как люди мрут![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662287
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
А совість не мовчить, хоча живу, як інші:
За свій насущний хліб працюю і молюсь...
Повірила Тобі, - не краща і не гірша,-
Топчу свою стезю - й фіналу не боюсь.
Себе рятую я - звільняюся від себе:
Від накипу гучних, легких, бездумних фраз.
Тьмяніє угорі: прозоре гасне небо
У хмарності липких докорів та образ.
А совість не мовчить - це Ти мені говориш:
- Храни людське в собі й Закону не поруш,
Цурайся суєти, злобИ та наговору...
ДослУхалась Тебе - і вірою кріплюсь.
Даруй мені, даруй лишень самої віри,
А милості Твої - безсилим принеси...
В часи темнот моїх прийми душі офіру...
Всемилостивий, о, від злоби нас спаси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661611
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Я повернусь , звичайно , повернусь ...
Твоє кохання додає так сили .
Весняним вiтром в полi обернусь,
I ми з тобою будемо щасливi !
Я повернусь , ти чуєш ? повернусь!
Ти лиш чекай , це зараз так потрiбно !
Пройду крiзь сльози , крiзь вогонь , вiйну ...
I мiцно обiйму доньку i сина !
Не смiй ! не смій повiрити й на мить,
що можу я з війни не повернутись !
За вами , рідні , так душа щемить ,
Та мушу ворога зловісного позбутись !
А вiн , а він в останнi днi свої ,
Мов дикий звiр той в клітці скаженiє ,
Та я ж – укроп , лише всмiхнись менi ,
Бо навеснi ж – укроп завжди мiцнiє !
Не смiй ! не смій повiрити й на мить ,
Що переможе нині зла година !
Я житиму ! ми будем , чуєш ? жить !
I буде жити наша вільна Україна !
Тетяна Прозорова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662254
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Тридцять років... Жива рана на тлі України... Скільки ще разів по тридцять має пройти, щоб вона затягнулась, зарубцювалась ?
Скільки ще разів по тридцять має минути, щоб ми зрозуміли : як мати - в дитини, так Україна у нас - одна ! І життя людське також одне, і дуже швидкоплинне...
Колись- Чонобиль, тепер - Донбас ,- знищено, отруєно. А скільки доль людських знищено, отруєно, зневірено !
Мабуть не Бог відвернувся від нас, Він плаче разом з нами...Над нашою незібраністю,захланністю, хабарництвом, заздрістю, безвідповідальністю, байдужістю і нелюбов"ю до своєї землі, країни , народу, природи...
Не киваймо лише на владу, бо, як відомо, кожен народ має те, на що він заслуговує...
Зупинімось, українці ! Полюбімо себе і все , що довкола,- і все зміниться !
Україна обов"язково стане квітучою державою, тільки кількість свідомих людей, які почнуть зі себе, має зростати кожен день !
Навчімось іти в напрямку добра, процвітання, радості і щастя , а не від них...
Лежить Чонобиль у руїнах,
Як розіп"ятий дух Країни,
Який питає в Бога й Неба:
За що ? Кому це було треба ?
Лежить і кличе пімсти з Неба,
Нам другого повік не треба...
Одні живуть і тліють другі
Не стерпить більш земля наруги !
Лежить Руїна просто неба...
Спитайте, люди, кому треба
Було з квітучої країни
Зоставить в попелі руїни ?!
Здоров"я хто поверне нині
Післячорнобильській дитині ?
Живи , благаю, і цвіти ,
Бо ні у чім не винна ти !
Живи, моя стражденна мати,
Це має кожен в світі знати :
Що ворог згине, згине лють,
За нами правда й Божа суть !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662250
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
У лісі молоді дубки
Так схожі були між собою,
Немов два брати-близнюки,
Й росли близенько, зовсім поруч.
Весняний вітер колихав
Їхнім гіллям у різні боки,
І рясний дощик поливав,
Щоб набирались сили й соків.
Минали роки.Дуб один
Розкинув крону величаво,
І стовбур - вже не обхватить,
Мужнів, міцним ставав на славу.
А жолуді рясні-рясні
Так обліпили, наче діти.
І гордість відчуває він,
Що недарма прожив на світі.
А інший - так зоставсь малим,
Зелені віти вже посохли
І покрутилися листки,
Зсередини його щось точить.
Подібне й у людей бува:
Один в житті себе знаходить:
І дім добротний збудував,
І сад чудовий плодоносить.
Дітей та внуків має він,
Друзів, улюблену роботу.
Інший же - завжди сам-один,
На увесь світ тримає злобу.
Хоча щебече в очі всім,
Облесливі слова говорить,
Всередині ж у нього гнів
Кипить, бурлить, неначе море.
Бо завидки його беруть,
Що в когось краще щось виходить.
Але несамовита лють,
Насамперед йому ж і шкодить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662272
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Миттєво ростуть наші діти.
Спливає пора молода.
А хочеться час зупинити,
Назад повернувши літа.
На мить зазирнути в минуле,
Де ще не бриніла сльоза.
Де буйно гаї зеленіли
І м'ята росла запашна.
У дні безтурботні, рожеві,
Де снилися райдужні сни.
Побачити край черешневий
Й розквітлі сади навесні.
Пройти по знайомих стежинках
В зірковому сяйві вночі.
Вдихнувши духмяну фіалку,
Послухати співи сичів.
Зустріти на мить коло печі
Бабусю живу й дідуся.
Обняти їх плечі старечі,
Сказавши важливі слова.
Пухнастих попестити друзів,
Що радо стрічали завжди.
Побігати з ними у лузі,
Як в милі, дитячі роки.
Як хочеться час зупинити,
Назад повернувши літа.
Та мрію цю може здійснити
Лиш пам'ять, що вічно жива.
26. 04. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662282
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Той сон... Він не забудеться до скону:
у Богородиці – сльозини по щоці,
і, захитавшись, падає ікона,
де плаче Діва, з Сином на руці.
Той шок... Він закував все тіло. Серце,
завмерши, враз зірвалося навскач.
Біда! Тяжку біду віщує все це:
ікона плаче – ой лихий це знак!
І ніч... Година ночі... Що робити?
Я – звір у клітці з відчуттям біди.
Спішити треба! Їхати! Дзвонити!
Та лиш...кому? Для чого?.. І куди?..
Рука... Коханий тихо гладить плечі:
«Що, сон поганий? Розкажи воді»...
Та демон пекла вже прорвався з печі
і в смертоносній поспішав ході,
й палив... Обняв вогнем смертельним жертви,
котрі собою захищали світ...
Ще тисячі прирік у муках вмерти,
і землю, й води умертвив навік.
Полин... – гірка зоря твоя, Вкраїно!
На «зони» розділив тебе Господь:
на півночі – Чорнобильська руїна,
на сході – «зона» з іменем АТО...
Живі... Хто вижив, той і буде жити.
Хоч історичний потяг наш скрипить,
чадить, пихтить, та буде ще служити,
когось мо' й довезе в щасливу мить.
Якщо ж... головотяпство (а не фатум!)
скерує хибно розпаду ходи –
на атоми вже НАС розщепить атом...
Чорнобиль – наш довічний знак біди!
26.04.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662145
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
До тебе доторкнутися не смію...
Банальне "здрастуй" на просте "привіт"...
І заганяю в клітку птахомрію,
І замикаю знов свій власний світ...
До тебе доторкнутись - як до неба -
Напевно, тільки обраним дано...
Я бачу сни про крила і про тебе,
Спиваючи бажання, як вино...
До тебе доторкнутися не смію...
Очима обіймаю - от і все...
Мою слабку розтоптану надію
Північний вітер в зиму віднесе...
До тебе доторкнутися б губами...
Щоб поцілунок - довжиною в сон...
Щоб знов і знов здаватись вечорами
У твій солодкий ніжності полон...
До тебе доторкнутися так хочу...
Та знову "здрастуй" на просте "привіт"...
І тільки мрія крильцями тріпоче
У клітці, де зачинено мій світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 26.04.2016
– Не сумуй за минулим, не треба!
Хай відійде журба в небуття.
Пишні квіти і сонячне небо
Надихають тебе до життя.
Хоч і пройдена більша дорога,
Та ще треба немало пройти.
Хай до рідного линуть порога
Любі діти ще довгі роки.
– Не сумуй за минулим, не треба!
Кожна мить - чудодійна краса!
Кожна зірочка сяє для тебе!
За зимою приходить весна.
І хоч грає осіння соната,
– Подивись на її кольори.
На гарячі відтінки багата,
На життєві, рясні врожаї.
– Не сумуй за минулим, не треба!
Кожна мить - неповторна краса!
Квилять чайки у синьому небі,
А внизу неозорість морська.
– Не сумуй, а лети знов у мріях,
Де в гармонії квітне душа.
Бо ніколи вона не старіє,
Бо одвічно вона молода.
16. 07. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593991
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 26.04.2016
[b][i]
[color="#a200ff"]Наснився яблуневий сад,
Доріжка, що веде до хати...
Дрібненький дощ, як зорепад,-
Засяяв на листочках м'яти...
Троянди, лілії, піони,
Краса така, як у раю...
І запах царської корони,-
А я,- замріяна стою...
Грудьми ці запахи вдихаю,
То певно чари, а не сон...
Навмисне віч не відкриваю,
Бо щезне все через балкон...
24 04 2016 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662150
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Цьогоріч я її утратила,
довгождану свою весну:
На розквіття - сніжинки падали,
і черешні вже - не до сну...
Ще до сходу - цвітінням марила
за вікном у чужім саду,
Та завіяло і нахмарило
на любов її молоду...
Вже несила хитнути гілкою,
вже від холоду мерзне цвіт:
Заблукала весна сопілкова
серед пагорбів і боліт...
Задощило густими мряками,
завинуло у хмарну шаль...
Вчора ворони в лісі крякали -
накликали комусь печаль.
Стріла шквалами і туманами
весна- красна в чужій землі...
Чи ж насниться весна тюльпанова
в рідній серденьку стороні?
Що бринить в яблуневосніжності,
в сонцесяйних хоралах днів...
І на відстані серця ніжності -
рідний сад, що уже розцвів...
Нині в Північній Вестфалії (Німеччина) випадає сніг, дуже холодно . Мої віршовані рядки навіяні враженнями від цієї аномальної весни в чужій землі.
Автор: Світла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662136
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Як завиває на холоднім вітрі
чийсь сиротливий до трагізму сум!
Мов згублена душа тремтить в повітрі
і тяжко тужить від скорботних дум.
Як побивається і як страждає,
яка безвихідь у стражданні тім!
Від співчуття аж серце завмирає...
Чи пережитого майнула хижа тінь?
Чого ти, серденько, забилось?
Не згадуй! То тобі наснилось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662205
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Сегодня мне цветов не дарят,
Не слышу добрых нежных слов.
Но все равно я не в ударе.
О прошлом вспомню вновь и вновь.
Во мне гуляют те мгновенья,
Когда я счастлива была,
Когда любовь до одуренья
Владела нами и несла…
К годам прошедшим с уваженьем
Я отношусь и берегу
Лишь дни, что были бес сраженья.
Иначе просто не могу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565067
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 26.04.2016
Весна розбудить, бо ж нате весна,
Чорніють брови - губи, наче вишні,
З-за обрію кохання вирина
І твої персти, як ні в кого – пишні…
Переді мною ти – моя любов,
Твої цілую губи до нестями,
Я радий, що в житті тебе знайшов,
Що серце засвітилося вогнями.
Хай снігом пролітає вишні цвіт,
І родять вишні, ніжні, як коралі.
Роки летять завжди і їх політ,
Це азимут в життєвій магістралі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661896
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Пр: Стежина у росах, стежина у росах,
Як доля, як доля в сльозах.
Вела крізь покоси, крізь рані покоси,
Де жайвір співав в небесах.
Вже травень погнав яблуневі сніжинки,
Залишивши цвіт на землі.
На синьому небі біленькі хмаринки,
Пливли, як життя кораблі.
Пр.
Ще зрідка біленькі сніжинки у танці ,
Творили казковії па…
Весняні сади у своїй вишиванці,
Про долю співали слова…
Пр.
А промені сонця, як струни казкові,
Заграли на ранній росі.
І жайвір у небі вів пісню любові,
Буяла весна у красі.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661897
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Я тобі подарую ніжність,
Що зорі її сплели,
А у вітра я випрошу свіжість,
З нею квіти для нас, щоб росли.
Я попрошу тепла у сонця -
Найтеплішого із світил,
Хай промінням зжене з віконця
Ту зажуру,що хтось насадив...
Я закличу веселку у гості,
Щоб життя все було в кольорах,
Щоби місця не було для злості,
Хай блукає по інших світах !
Я тобі подарую кохання,
Ти в казках лиш про нього читав,
А з роси, що зберу до світання,
Зроблю чари, щоб силу ти мав.
Я віддам тобі всю свою ласку,
Чогось іншого, друже, не жди ...
Ми візьмемось за руки і в казку
Ти , коханий, мене поведи .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662050
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Літає в небі журавель...
Один курличе над лісами.
Із сліз пташиних карусель
Хлюпоче чорними річками.
Востаннє в небо він злетів.
Зібрав всі силоньки докупи.
Та тіло вітер закрутив...зомлів
І впав в смертельні чорні руки.
Чорнобиль...тиша навкруги.
Тут більше гнізд не в'є пташина.
Забракло волі і снаги -
Цей край залишила людина.
Минуло довгих тридцять літ,
А біль і досі не вщухає.
Життя спинилось...журавель,
Туди ще й досі не літає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662162
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
[youtube]https://youtu.be/eMHGubnQK1M?list=PLlRR0L7oM1KsUFVFx-b8ByDEBapleDyKI
[/youtube]
Легкими кроками, чаклуючи, весна
Тихцем підкралась майже непомітно.
Немов смарагдова красуня лісова,
Кружляє ще в холодному повітрі.
Поволі йдуть на північ люті холоди.
Женуть їх чари лагідного сонця.
Природа стрімко оживає навкруги
І стукає до нашого віконця.
Усім нагадує про радості життя,
Про теплі ночі й вранішні світання.
Безмежно тішиться й радіє, мов дитя,
Співаючи мелодію кохання.
Миттєво тануть кучугури снігові,
Збігаючи веселими струмками.
Летять, курличучи, додому журавлі
З далекого, незвіданого краю.
05. 02. 2011 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406351
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 26.04.2016
"Ах, Государство! Это ж я,
А вовсе не страна моя!"-
Сказал король великолепный,
Смиряя временем свой нрав,
Он был и прав, и был неправ,
В своем стремлении нелепом,
Себя всё время возвышать,
Собой устои подменять...
Что делать, коль судьбы печать
На Государство то легла,
И на страданья обрекла.
И вскоре, только через номер,
Другой король на плахе помер!
И в наши дни туда ж стремятся,
Не короли, а чёрнорядцы.
По воле Божьей, не своей,
Взлетев на трон почти случайно,
Забыв примеры королей,
Ведут себя они отчаянно!
И часто скверно так кончают,
Беда в таких души не чает!
Жестокий век, сердца не мягче,
Но мог ли каждый жить иначе?!
А те кто живы и рулят,
Так, что никто для них не брат,
Решая странные задачи,
Всё норовят себе забрать!
Им под себя бы всех подмять!
Соседей всех вокруг накрячить...
Какая им судьбы кручина
Уже готова засверкать?
Мужчина ты, иль не мужчина,
Под сенью исповеди чина,
Да, коль дела всему причиной,
То изготовлена печать -
За все придется отвечать!
13.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623504
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 26.04.2016
В коханні розлука -
Це мука,
Це мука двох душ і сердець !
Нащо Господь звів нас докупи,
А зараз - усьому кінець !?
Нащо забирати кохання?..
Мабуть... щоби знати, що є
На світі багато страждання,
А це , бідолахо, - твоє !
Ти маєш його відстраждати,
Та знати, що світить зоря,
Що серце готова віддати,
Що є половинка твоя..
В коханні розлука -
Це мука!
Не хочу, боюсь самоти,
Летить серце птахом і стука
Туди, де кохання, де ти !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662044
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2016
Холодний вітер, дощ, і сніг,
І темна лісосмуга.
Тут загубив свій оберіг,
А з ним утратив друга.
Навпроти - ворога пости,
За спиною - розруха,
Щось причаїлись «козачки»,
І не стріляє «Муха».
Цинізмом вразила війна,
Як та лиха повія.
Незрозуміло, хто вона
У цій війні, Росія...
Для Заходу і для людей,
Що сам на сам з бідою,
Де плачуть тисячі смертей,
Де ллється кров рікою.
То – ворог! Так і говоріть,
Панове президенте,
Росія – ярмарок страхіть,
І всі тут сентименти.
Не будемо ніколи ми,
Як то раніш, братами.
Ми - українці, не раби.
Що ж спільного між нами?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549843
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 24.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2016
Кричи гучніш, допоки ще кричиться,
Допоки ще душа твоя, мов криця,
А серце молоде ще і гаряче:
Болить - сміється, а радіє - плаче!
Кохай, бо вдруге юності не буде,
Нехай це щастя розпирає груди,
У рай солодкий серденько возносить,
Допоки осінь не простогне: "Досить!.."
Лети, злітай, нехай міцніють крила -
Вода йорданська щедро їх скропила!
Підкорюй всі висоти і широти -
Себе в собі наважся побороти!
Світи, осяй зорею чиїсь ночі!..
Кричи, кохай, лети, світи щомочі!
Лови цю мить життя: вона - єдина,
Як неповторна на Землі людина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661773
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Легенди криворізької землі...
Веселі і сумні, великі і малі...
***
Не знаю, скільки часу відтоді спливло
Але колись тут племя вольнеє жило
Красиві люди, ще й сміливі, й дужі
І до чужого лиха не байдужі.
Про це розкаже посивіла давнина –
Жила тут дівчина колись одна.
Грайливі очі, й золота коса –
Прекрасна і незаймана краса!
Вона була їй від природи дана.
Імям чудовим і дзвінким – РУДАНА.
Дарма ішли за нею парубки
У серці лиш один лишився навіки
Мисливець він і просто молодець,
Сміливий і відважний ІНГУЛЕЦЬ...
Їм не було серед людей рівні,
Кохання їх розквітло навесні.
Якою незрівняною була весна!
Разом з коханням розцвіла вона.
І кожна квіточка, і кожне стебелятко
Раділи сонцю, мов мале дитятко.
І пари щасливішої на світі не було...
Та лихо, як завжди, зненацька надійшло...
Хто винен в тому - племя а чи вороги
Та покарали землю страшно цю боги,
Вже третій місяць не ідуть дощі, –
Все гине, і дерева і кущі.
І сонце не світило вже, пекло –
І нищило все, що живе було.
І ріки висохли, й маленькі ручаї, –
Страшна біда торкнулась нашої землі.
Летіла птахом чорним, мов стокрила:
Ах скільки горя людям наробила!
Сухою стала вже смарагдова трава,
Тут лихо потихеньку ожива.
І квіти почорніли й плоду не дали,
І мешканці змарнілі до богів пішли.
Взмолилися: о Боже, ми не знаєм, що зробили,
Перед тобою чим ми завинили.
Скажи лише, що маємо зробити,
Щоб лихо це хоч якось зупинити?!
***
Три дні й три ночі небо холодно мовчало
Лишень потому мову важку відказало:
Здригнулись люди,
бо страшну ціну воно назвало.
Віддать веліло, щоби всі не бідували,
Найщасливішу молоду й красиву пару.
Сміялось небо: просто як буває –
Убити на землі кохання !
І всі палкі закохані зрання
Розбіглися... Та Бог їм всім суддя...
Свою легенду далі мовлю я.
В скорботній тузі плакали жінки
Дівчата сумували і мовчали парубки.
Та ось... За руки взявшись гордо і сміливо
Два серця молодих на землю враз ступили.
Ми – найщасливіші! Любов не забувайте!
Живіть щасливо, люди і прощайте!
Із скелі вниз ураз їх голос полетів,
Але ніхто не чув падіння тіл.
Лиш гримнув грім та почалася злива,
І кожна квіточка була щаслива.
Усіх вода блаженна напувала...
Отак два серця рідний край порятували.
Там, де землі торкнулася водичка,
Хлюпочуть відтепер дві пречудові річки.
Червоні, наче кров, – Саксагань та Інгулець
Побігли через поле навпростець.
З тих пір руду в цім краї люди добували
Це, кажуть, кров прекрасної Рудани.
Дві річки так замріяно дзюркочуть
Мов крізь віки вони сказати хочуть:
О, люди! Бережіть любов своїх сердець!
Заповідали нам Рудана й Інгулець.
(Старесенький,дууже старесенький мій вірш,вчора на екскурсії згадала цю,одну з найромантичніших легенд Криворіжжя..)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661772
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Ой калинонько червона не чекай морозу,
Ти дівчино чорноброва не чини загрозу.
Цьому ти парубку-невдасі серце не жали,
Бо твої вустонька багрові душу обпекли.
Чи забула ти калино про весняні води,
Як водили навкруг тебе вони хороводи?
От і він нещасний гине тепер самотою,
Бо його дівчина стала зовсім вже не тою.
Не втішають бідолаху калинові віти.
Має в серці лиш одненьку, де ж її подіти?
А вона собі сміється і над ним глузує:
-Як станеш ти багровіти, парубче-дубочку,
Покладу сама узор я на твою сорочку.
А якщо не зможеш мене повік покохати,
То немає тобі чого калину ламати-
Тож калина як дівчина своє місце знає,
Хай багряними плодами душу звеселяє.
А тому кого спокусить - серце розриває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661762
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Колосяться жита в чистім полі.
І калина в вікно заглядає.
Новий світлий день із солов'ями
Україна моя зустрічає!
Україно моя! Україно!
Ти у хвилі Дніпра, що вдаль лине.
Ти у пісні дзвінкій і у ґроні калини,
В кожній посмішці мами й дитини!
Сяє Київ ясний куполами.
Лине Велет - Дніпро вдаль полями.
Тут заслухаюсь я соловейка,
Що так любить вставати раненько!
Україно моя! Україно!
Ти у хвилі Дніпра, що вдаль лине.
Ти у пісні дзвінкій і у ґроні калини,
В кожній посмішці мами й дитини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661656
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Подаруй мені шал горобиної ночі,
Розпанахай мій спокій на тисячу нот,
На величній скрижалі всесвітньої прощі
Ми у грішниках числимось, люба, давно.
Лиш за те, що твій погляд мене приголубить,
Теплим променем слово у душу ковзне…
Запевняє ромашка: « Не любить? Полюбить!»
Вона, певно, утішити хоче мене.
І за те, що надію боюся зурочить,
І відкрити таїну, відому тобі,
Що в обіймах твоїх задихатися хочу,
А натомість лиш маю тривогу і біль.
Оминемо недолі святенницький почерк,
Знавісніймо на хвилях розкованих мрій.
Подаруй мені шал горобиної ночі,
Як скрижаль провіщає у пеклі горіть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661650
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
У нас спокійно, мир, неначе...
Кружляють в небі голуби...
Чому ж душа болить і плаче,
І рветься серце від журби?
Хто розпочав ділить кордони,
І наші прапори зривав,
І ворога привів додому,
Невже про наслідки не знав?
Бо кожен день - як мінне поле,
Що нас чекає через мить?
Війна ввірвалась в наші долі,
І не дає спокійно жить.
Бо там на сході наші діти,
Щоб ворог далі не пройшов,
Щоб наші землі захистити,
Вже проливають свою кров...
Та ритм життя не зупинити,
Ранкова тиша за вікном,
Веселкою палають квіти,
І літо дихає теплом.
Сміються діти у садочку,
В полях пшениця і жита...
Спасибі, дорогі синочки,
За мирні села і міста !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600683
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 24.04.2016
Прийми, матусю, Україно,
З сльозами складені вірші,
Бо незалежні роковини
Святкуєм з болем у душі...
Не плач, не рви своє серденько,
Ти хлібом годувала всіх,
А ті, хто зрадив тебе, ненько,
Взяли на себе тяжкий гріх...
Ми твої діти, Україно,
Цей біль відійде в небуття,
Для нас ти рідна і єдина,
Ти наша доля і життя!
Ми українці - нас багато,
Нікому не здолати нас,
Настане День - і наше свято
Зустрінемо у мирний час!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601789
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 24.04.2016
[i]« Знов – по колу буття.
Знову стрілися Авель і Каїн.»
[/i] Л. Ігнатова
Уже зів'яли проліски і ряст
і нагадає нам Еклезіаст, –
[i]нема нічого, що не проминає.[/i]
І сон-травою знову облітає
яса краси, що радує на час
відведеного у юдолі раю.
Усе й усіх овіює весна:
плугатаря у полі, чабана,
і окриляє воїна надія.
Не вписується у весну війна…
Линяє на палітрі полотна
жіноче щастя і дитяча мрія.
І наче сяє сонце угорі,
і рани омивають знахарі,
і нібито уже сміються діти,
і виплакали горе матері...
Але коли воюють упирі,
то не уміють ангели радіти.
Не забуяє облетілий цвіт,
коли чорніє знову білий світ
і у сумне минуле повертає.
І туманіє сива голова,
що на весні уже і рік, і два
надія
ще пожити
умирає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660176
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Дано нам давним - давно
вміння працювати.
Лиш чогось нам не дано
вміння вибирати.
Тож сидять не ті у нас
у державній владі.
І вже довгий-довгий час
правлять в нас лукаві.
Олігархи, бізнесмени,-
мастаки до кражі...
І пихаті є, й кумедні,
керувать нездатні.
У Верховній нашій Раді,
все більш мільйонери.
Їм підвищили зарплати,
щоб вони не вмерли.
Олігархи дуже хитрі,-
гребуть скільки можуть.
І хоч статки в них великі,
та вони ще й крадуть.
Люди бідні, безталанні,-
"не вписались в двері",
і пенсії нікудишні,
й зарплати нікчемні.
Виживає хто, як може,
бідність є й нестатки.
Хто, скажіть, їм допоможе
встановить порядки.
Об"єднатись треба, друзі,
ми ж брати по крові.
І "віддячити" бандитам
пора буть готовим.
Не потрібна нам підмога
із краю чужого.
Буде наша перемога,
доб"ємося свого.
Де ми схибили, й коли,
не будем шукати.
Ми не ті вже, що були,
вмієм воювати.
В свої руки візьмем владу,
відновим державу,
відвоюємо свободу,
повернемо славу.
І не будемо ніколи
пасти більше задніх.
Доведемо вже сьогодні,
що на краще здатні.
І знамено наше гідне
піднімемо вище.
Україну нашу рідну
змінимо на краще!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661574
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Вже розцвіли весняні квіти,
В небі почулося «курли»,
Знову коханням очі світять,
Сльози з берізок потекли…
Пр: Захвилювалося кохання,
Жайвір заповнив небеса.
В небі сховалась зірка рання
І засвітилася роса.
Проліски вдарили у дзвони,
Лебедем хмари попливли.
Всі позникали перепони,
Пари на вірність присягли.
Пр.
Люба, весну ми стріли в парі
Ніби відлинули літа…
П’ємо її, неначе чари,
Хоч в нас вже осінь золота.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649804
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 24.04.2016
Стій водію! Зупинись!
На всі боки озирнись!
По дорозі йде життя!
Вбережись від каяття.
Збережи доньку чи сина,
В тебе також є дитина!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533338
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 24.04.2016
Вже 30 літ чорнобильським є дзвонам,
І в ті краї вже знов летять птахи,
Та чи не в кожній хаті й зараз є знайомі
Тих давніх весняних деньків жахи?!
Чекали першотравень всі, як завжди,
Але ніхто не міг був зрозуміти,
Чому по трасі Київ-Харків
Із Київщини виїжджали діти.
«Атомоград» - так називали Прип’ять,
Для енергетиків створили місто молоде,
А зараз називають «місто-привид»,
І саркофаг на його фоні все росте.
Чорнобиль став для України горем,
І світ заплакав чорними сльозами…
Багато вже померло тих героїв,
Які приборкували «мирний атом».
Так, «мирний» був колись,
Поки та чорна хмара пилу
Не поховала Припяті дітей,
Де люди всі там мирно жили.
Страшних таких ніхто не ждав вістей.
І ніби долі всі розщеплені на атоми,
Почався відлік не на рік, і не на день,
А на століття, залишившись втратами,
Чужі помилки у життях людей.
Ця техногенна катастрофа стала жахом,
Весь світ здригнувся від страшної інформації,
Десятки тисяч стали тяжко хворими,
Був мирний атом – стала радіація.
Рижіє ліс, спустошені хатини,
І хвіртка ніби на гостину жде,
Хоч вже багато літ пройшло з тієї днини,
Але в той двір ніхто, ніхто не йде.
Звільнившись від людей, зітхнув, природа
В спустошених лісах відновлює усе,
І ніби нам говорить: «Треба жити,
І берегти себе і все живе...»
Чорнобиль став для світу тим уроком,
Який нам показав, що може статись все...
До катастрофи менше кроку,
Якщо безглуздість ставить над усе.
Як спадок катастрофи – заповідник
Для світу став взірцем з минулих літ,
Що атом є не тільки мирним,
Щоб знали люди, як робить не слід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661549
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=liUpSRN5lyo[/youtube]
Я і НАДЕЖДА М...
Замовкла знов зозуленька моя,
Цвіли каштани, наче квіти долі.
Закохані чекали солов’я,
Щоб співом лікував сердечні болі.
Співали зорі, падаючи вниз,
Всміхався Місять тільки нам з тобою.
Цвіли каштани, вже відцвів нарцис,
Знов цвіт каштана кликав за собою.
Приспів:
Моє сонечко, люба, кохана,
Нам для долі каштани цвітуть.
Ми вернемось по росах, жадана,
Перший промінь покаже нам путь.
Цвітіть, каштани, як моє кохання.
У спогадах вони не відцвітуть.
А двох сердець солодке хвилювання
Стрімкі роки ніколи не зітруть.
Співав для серця соловейко нам.
Ця пісня хвилювала наші душі.
Нова весна, нових пісенних гам.
Ми знову чули солов’їв у тиші.
Каштани, наче свічки весняні.
І нове соловейко в"є гніздечко.
Полинуть нові для душі пісні...
Але чому, болить моє сердечко?
Приспів:
Моє сонечко, люба, кохана,
Нам для долі каштани цвітуть.
Ми вернемось по росах, жадана,
Перший промінь покаже нам путь.
Цвітіть, каштани, як моє кохання.
У спогадах вони не відцвітуть.
А двох сердець солодке хвилювання
Стрімкі роки ніколи не зітруть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661547
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Влаштували вечорниці
Чорні, чорні мов чорниці
Птахи дві в саду на гілці
Грали, наче, на сопілці,
Дуже гарно вечорово,
Та хто зна про що розмова?
Свідком яблунька була,
Чула всі вона дива:
То одна свистала дзвінко
Аж тряслась від неї гілка,
То вже друга з пересвистом,
Справді, дуже голосиста.
Цілий вечір йде розмова,
Не знайома, на жаль, мова
І ніхто не зможе взнати
Про що йшли у них дебати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661526
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Вже скасувала сон-трава
Зимові довгі-довгі ночі,
Весна сипнула з рукава
Свої красоти так охоче.
Така краса межує з раєм,
Прийшла весняна заметіль,
Блакитні очі в небокраю
І сонця золота таріль.
Пташиний гомін-переспів
Зачарував ліси й діброви,
Зелені кучери полів
Вдягнули землю у обнови,
Ставок, мов дзеркало живе
І білі міні-пароходи:
Півсотні лебедів пливе -
Чарівні витвори природи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661522
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Так гарно соловей співав в саду зеленім.
І світло й сонячно було в душі у мене.
Я по стежині полем йшла, а ти назустріч.
Ми привітались, розійшлись не обернувшись.
Ти щось хотів мені сказать – не обізвався,
А я не сміла відказать - чужим здавався.
І стільки спогадів прийшло, і сонце гріло,
Та нам двом холодно було, в грудях щеміло.
І ми не глянули один одному в вічі,
Бо не чекав ніхто із нас цієї стрічі.
Я по стежині далі йшла, не оглянулась.
Ти Доля не моя була – усе минулось.
А соловей усе співав, та не для мене,
І дрібний дощик накрапав на все зелене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661392
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Ріднесенька Моя!
.
Сьогодні Тобі встановили анотаційну дошку на стіні нашого будинку.
.
Дорогенька! Я дуже хотів би щоб Ти почула,які теплі слова про Тебе звучали з вуст наших знайомих та дітей, яких ми вчили в школі.
.
Я написав для Тебе дві пісні, а музику написв Роман Калин та Ірина Батюк. Співали професійні співаки Микола Дутчак та Христина Олексин. Микола взяв цю пісню в свій репертуар. Я зробив чотири стенди (200 фотографій) де показано про Твою багатограннісь в житті.
.
Жінки для нас великий Божий дар,
Наділені красою від природи,
У захваті ми всі від їхніх чар,
Для них складаємо прекрасні оди.
.
Приспів:
.
Віддаймо вічну шану тим жінкам,
Які в житті приносять радість нам.
Вони, не дивлячись на різнії незгоди,
Бажанні в нашому житті,
Розумні в своїй доброті,
Не вимагаючи за труд свій нагороди.
.
Для нас ви наче сонце для планет
Нам душі зігріваєте теплом.
Красиві… Як трояндовий букет,
І є енергії ви вічним джерелом.
.
Розквітлі все як чоловік при Вас,
І в спокої і у часи біди.
Для нас ви рідні без усіх прикрас,
Й кохані залишайтесь назавжди.
.
Твій Володя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608367
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 23.04.2016
Гарцює юність на баскім коні
І молодече серце у польоті.
Не засипай жалю в його пісні,
Не підрубай крило йому на зльоті.
Премудрий степ, де трави молоді
Уже не вперше бачать світ у росах -
А ми все розумієм лиш тоді,
Як сивина засвітиться у косах.
Як доля очі підведе свої
Й повернеться, як завжди, не тим боком,
Як у гаях притихнуть солов"ї
Й береза не багата буде соком.
Коли реальність стане, як стіна -
А ні пройти тобі, ні пролетіти...
Позаду залишилася весна,
Попереду - життя холодний вітер.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І осінь підкрадається, як ласка,
Як тепла кішка, невимовна втіха...
Та знай, що то твоя минула казка,
Така коротка, неповторна й тиха.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Не оглядайся, бо життя минає
І топчуть ряст не тільки малюки.
Ти іноді й подумать не встигаєш -
Так швидко віддаляються роки...
Життя - це мить і аж ніяк не потім,
Хвилина пропадає на віки...
Життя - це існування наше в плоті...
У вічність часу плин такий швидкий...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661366
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 23.04.2016
[b]«Без тебе і воля, для мене – неволя»[/b]
[color="#050ceb"][b][i]Ох ти ж моє щастя, ох ти ж моя доля
Без тебе і воля для мене – неволя
Без тебе і літо, як зима лихая
Міг без тебе жити - як? Не уявляю!
Як вдихали двоє різне ми повітря?
Дихаю тобою…ти – промінчик світла
Дихаю тобою – стриматись не в змозі
Ти моє повітря, на моїй дорозі
Проникаю в тебе, киснем, через кров
Поєднало небо, запахи дібров
Поєднала нічка, поєднали зорі
Поєднала свічка: «В радості і в горі»
Поєднала стрічка, з рушником, на руки
Щоб не було лиха, не було розлуки
© Микола Карпець (М.К.)
*22.04.16* ID: № 661356[/i][/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661356
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016
[quote](Для тих, хто знає і тих, хто не знає)
Сьогодні у світ вийшов новий сингл гурту Океан Ельзи "Не йди". Що мелодія, що сам кліп - своєрідний витвір мистецтва![/quote]
Тому:
Ми мокли під дощем, ми виживали,
Ми йшли до цілі - будували дім.
Але чому між нами так все склалось,
Що ти не захотіла жити в нім?
Я ж прагнув збудувати нам оселю,
Ти помагала, сили віддала.
Чому ж так швидко стало невеселим
Все те, що було? Думаєш, я знав?
Маяк любові нашої світився
Для всіх фрегатів рятівним вогнем.
Чи я прорахувався, помилився?
Чому тоді покинула мене?
Якщо палац тобі уже не личить,
(А він вже став фортецею біди)
То почекай! Тебе я досі кличу!
Пробач, як щось не те... Прошу, не йди...
Не йди... Не йди... Повіки йдуть донизу...
Я майже сплю і майже не живу...
Лиш вітер гойда мамину колиску,
Її гойда у сні і на яву...
Ми опинились серед гір. Вершина.
Схилилась ти... Дала мені води.
Вже легше. Воля. Співи вітру линуть.
Все буде добре. Лиш прошу, не йди...
20.04.16
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TD4h9Fdn3-o[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660904
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Хто я? Зоря - а чи неба окалина?
Свічка у храмі - чи зблиск сірників?
Я догоріла? Я заживо спалена?
Вогник душі - чи пожежа віків?
Хто я? Поетка? Чи зайда в поезії?
Може, не свій колись вибрала шлях?
Вірші пишу - чи словесні суспензії?
Я- Квітка Сонця? Чи просто реп'ях?
Хто я для тебе? Лірична мелодія?
Фуга органна? Ревіння вітрів?
Може, я - просто бездарна пародія?..
Ти навіть слухать мене не схотів....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591930
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 22.04.2016
Достигає у пролісках квітень,
Нетерплячку сховавши в бруньках,
В насінинах майбутнього літа
Почина нуртувати життя.
Пшениці виграють росянисто,
І ясніють калюжниць зірки,
І бджолине збира товариство
Аромати весни в стільники.
Вже бузьки розхапали білети -
Анонсовано жаб'ячий хор,
Пише вітер у вербах памфлети,
І дощі перейшли в до-мажор.
Журавлями видзвонює небо,
Розливаючи щедро блакить...
І душа відчуває потребу
Хоч у мріях до сонця злетіть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657148
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Багато нас, та чи у цьому міра?
Ми різні всі від голови до п’ят.
Повір в себе, людино несмілива,
Повір у мрії, якщо вони горять.
Якщо кришталлю вкриті обережно
Й тепло від них іде не лиш тобі.
Зроби усе аби злетіти в небо
І подолати пояси земні.
Багато нас: хороших, добрих, вірних,
Та суєта земна змішала все.
Повір в себе, якщо ти бачиш вишню,
Яка цвіте в саду в зимовий день.
Якщо добро ти зважуєш душею,
Якщо сльозу пускаєш від краси…
І стежка в житі – це, мов ніж по серцю,
І полем не пройдеш, а обійдеш…
Повір в себе і помолися Богу -
Твоєю вірою живе усе земне.
Багато нас, та ти лиш маєш змогу
Життя прожити гідне і людське.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660486
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Весняний вітерець здіймає
В саду вишневу заметіль,
Та на душі весни немає,
А тільки смуток, тільки біль...
На сході рідної країни
В кривавих вибухах весна,
В тривозі слухаєм новини -
Там наші діти, там війна...
А ворог підлий і жорстокий
Не може жити без війни,
Оберігають мир і спокій
Країни нашоі сини.
Коли бійці живі-здорові,
Здолавши клятих ворогів,
Додому завітають знову,
Дітей обіймуть і батьків,
Ми дочекаємося поки
Настане мир, а не війна...
Тоді в душі настане спокій,
Й засяє барвами весна !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661281
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Я - женщина, восьмое чудо света!
Люблю, живу, ращу детей!
Со мною мир в цвета весны одетый,
Как солнце светит для людей.
Я рождена, чтоб быть с тобою рядом,
Чтоб род продолжить, до конца
Любить и поддержать, и быть наградой,
Подарком своего Отца.
Я дом храню, уют в душе лелею,
Очаг огнем я поддержу,
И знай, что лишь тогда опять болею,
Когда в тебе я не живу.
Так не предай, не погаси напрасно,
Не опозорь свою родню!
С тобой всегда я буду, ежечасно,
Иначе ты сгоришь в аду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661298
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016
А через річеньку
Вузенька кладочка,
В чисту водиченьку
Я задивляюся.
Себе побачила,
Мов у люстерочку,
Стою на кладочці
І б"ється серденько.
А милий підійшов
Та й взяв за рученьку,
І пісня про любов
Летить над кручею.
У небо понесли
Її два голуби,
Зустрілись я і ти
З своєю долею.
Вузенька кладочка
Усе гойдається,
Знову із щастячком
Хтось тут стрічається.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648322
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 22.04.2016
Чом ти, серденько, болиш?
Чом тривожися ночами?
Стогне тяжко тут спориш
Під загарбника ногами.
Знов знайшлися покупці
Нашу волю торгувати,
І прадавню нашу ціль,
Бути вільними - вбивати!
Так пронизливі світанки,
Холод тягне від води,
І повзуть рашистів танки
Тут, як вісники біди.
Скільки зброду поналізло,
Все б їм наше віднімать,
Переплавляться в залізо
Наша воля й наша стать!
Не порушить їм кордонів
Ні в степах, ні по серцях.
Українських батальонів
Є гарантом того стяг!
Чом ти, серденько, болиш?
Чом тривожися ночами?
Зеленітиме спориш
Поки воля буде з нами!
21.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623294
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 22.04.2016
На розмову ходила з тобою...
Розказала всі болі й жалі...
Мабуть, теж ти заскучив за мною...
Та ти - дома, а я - на землі...
Тебе гріють вже стіни рідні,
Ласка Божа тебе зігріва...
Я ж блукаю сама по планеті,
Де кохання твойого нема.
Більш нема вже на цій планеті
Тих очей, що жевріли добром
І достатньо було лише знати,
Що є пристань з надійним портом...
Де ти, рідний ?! У Космосі бродиш ?..
Опустися на Землю на мить,
Пригорни, обігрій моє серце,
Воно тужить без тебе й болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661194
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Затисни, зацілуй, закохай
В твої очі зелені, як весни,
В півдороги мене зачекай.-
Почуття, що дрімали,- воскресли
Зацілуй, закохай, затисни
В своїх дужих і ніжних обіймах,
Добрих, рідних, як мамині сни,
Всепрощаючих й дуже надійних
Закохай,затисни, зацілуй,
Я зустріла тебе дуже рано,
Легковажною лиш не рахуй...
Хай затягне болючую рану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661192
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 22.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2016
Ой весілля, ой весілля,
Верба опустила гілля,
Задивилася на вроду молодят.
Вже повінчані в соборі,
Ломляться столи надворі,
А ви не шкодуйте ноженят.
Приспів:
Грає мУзика троїста,
Є що пити, є що їсти…
Скрипка польку врізала якраз.
Хай танцюють молодята,
Бо у них сьогодні свято,
Польку, польку, польку, а не вальс…
Просять молоді до столу,
Томада біжить по колу,
Першу чарку п’ють за молодих.
Коли випили четвірку,
Пролунало - «Гірко!», «Гірко!»,
Криків ще не чули ми таких…
Приспів:
Грає мУзика троїста,
Є що пити, є що їсти…
Скрипка втяла «вальс для молодих».
Хай танцюють молодята,
Бо у них сьогодні свято,
«Вальс для молодих» –це вальс для них…
Гарне нині в нас весілля,
Верба опустила гілля…
Знов цимбали коломийки тнуть.
Зорі теж танцюють з нами,
Вальс для тата і для мами,
Танець цей музики нам несуть.
Приспів:
Грає мУзика троїста,
Є що пити, є що їсти…
Коломийки бачать небеса.
Гості хай усі танцюють,
Коломийки ці відчують,
Це ж країни нашої краса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661243
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Аеропорт. Донецьк. Розбиті стіни,
хребет руїн; та вирви, та ями
на тілі «злітних». Тлін, шмаття, руїни…
Та що це, Боже?.. квіти, наче сни
про мирний час, крізь попіл проростають
червоні, як пролита кров. Дивись,
на кістяках армованих звивають
гніздо птахи, як в мирний час колись.
На цій землі, що помира від болю
не сотні раз, а може тисячі
трава зроста, шукає сонця й волю,
і жайвір лине в синю височінь.
Аеропорт. Донецьк. Страшна картина,
Далі́ гротескні сцени та бліді
проти цієї… Та життя невпинна,
зростає квітка на жахливім тлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661210
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Завжди чогось не вистачає, літом осінньої пори, весна зимою в снах літає, не світить місяць вдень згори! Про вік дорослий мріють юні, похилі зовсім навпаки, в думках одружених красуні, хочуть сім»ї одинаки! Прагнуть у місто якщо тихо, тиші бракує у юрбі, бажають щастя коли лихо, як усе добре, у журбі! Все щось не так, час пролітає, а радість змінює ниття, завжди чогось не вистачає, ми не цінуємо життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661238
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Знову в повітрі літають метелики,
Роси сплітають вінок…
Діти маленькі у наших веселиків,
Ніжками йдуть у танок.
Яблуні квітнуть, у вітрі гойдаються,
Бджоли збирають меди,
Пари весною у щасті купаються,
Всюди їх видно сліди.
Попід хатиною, ясен всміхається,
Теж зустрічає весну,
Він лише з нею щороку кохається,
Тут йому вже не до сну.
Ясене, ясене, друже розтріпаний,
Вже повернулась весна,
Вмийся росою, лишайся усміхнений,
Бо повернулась вона!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661244
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Заср.ли Київ і Донбас,
Від жадобИ в двобої.
Зчепились юда й козопас
Від матері рудої.
Нема порядку скрізь жи2…
Гетьманами плейбої.
У хаті лицарів тюрма,
Скрізь рекет і розбої.
Вкраїна вимерла - чума…
Шматок ганьби чужої.
Худоби лишилась юрба,
Мовчать, як зомбі гої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661215
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Скажи для чого ти живеш…
Мовчати ти прийшов чи
жити?
Буття цінити до безмеж…
Чи Бога не гнівити?
Тож вибір в тебе завше є,
Мичати зможеш ти творити.
Бо кожен сам життя кує:
Згоріти… чи зітліти…
Для мене істина - мій
Бог,
Що дозволяє всіх любити.
Не потребує він вимог,
Бо всі для нього діти.
Нехай вогнем життя пашить,
Хай тріпотять бандити.
В Його подобі… буду жить,
Йому мене ж судити.
Якщо прожити... ясні
дні,
Як зірка пломеніти.
Колиж померти, то в борні,
Щоб не рабом почити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661216
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Ішла весна по світу крокувала,
Вдягала квітом, зеленню сади,
А ми усі тоді того не знали,
Що мить одна лишилась до біди…
Чорнобиль! Пеклом став в страшний той квітень,
Бо розділив життя на після й до,
У паніці й жаху дорослі й діти,
Тікали, рідне залишаючи гніздо.
Палали біллю і земля, і небо,
Зола смертельна все живе вбивала,
І ви тоді не думали про себе,
В двобої з атомом на захист світу стали!
Низький уклін, здоров’я і снаги,
Вам, тим хто від біди нас всіх закрив.
За те, що зупинити ви змогли,
Біду страшну. І Землю зберегли.
Печуть серця за тими хто пішов,
В промінні смерті згасли їхні долі…
Віддавши нам своїх сердець любов,
Ваш подвиг не забудеться ніколи.
О скільки ж вас Чорнобиля герої
Пройшли той шлях крізь стронцій і уран!
Ви Янголи весни страшної тої,
Низький уклін і вічна дяка вам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661206
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Ти - діамант мій, Ти - моя перлина;
Моя любов - у снах і наяву...
Я дихаю тобою, Україна,
Твоїми - болем й муками - живу...
Тебе орда татарська мордувала;
Знущалися: і ляхи, й москалі...
Та захлинулась у крові навала
Брудних поганців на святій землі...
Твоя печаль - це і мої страждання,
Твоя скорбота - це й моя жура...
І все-таки я маю сподівання:
Не за горами без війни пора.
Ми всі у цій війні шукаєм правду,
Та чи пізнаєм Істину, чи ні ?!...
Бо певен, що не буде доти ладу,
Допоки роблять бізнес на війні
Бездушні та лукаві можновладці,
Які людських не чують молитов.
Та мій народ не буде вічно в пастці,
Не завжди проливатиметься кров...
Я певен: заживуть криваві рани,
У небі закурличуть журавлі
І на землі стражденній мир настане...
Жаданий мир на втомленій землі.
Я дихаю тобою, Україно,
Твоїми: болем й муками живу...
Ти - діамант мій, Ти - моя перлина...
Любов моя - у снах і наяву...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651395
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 22.04.2016
Я до тебе піснею прилину,
Теплим вітром у квітучий сад.
Зустрічай мене, моя дівчино,
Як і сорок літ тому назад.
Хай пороша ніжним первоцвітом
Скроні щедро замела мої –
Проминаю осінь, зиму, літо
І вертаю в сонячні гаї.
Ось вони – ці очі найрідніші,
Я із ними знову сам на сам.
Чому ж на пастелі моїх віршів
Як роса, лягла твоя сльоза?
А дорога тане за плечами,
Гіркне від розпуки горизонт…
Та уже ні віршем, ні сльозами
Не повернеш наш казковий сон.
За які гріхи несу розплату?
Як поставить долі відступне?
Я до тебе буду прилітати,
Доки й моє серце не засне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661067
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
- Здорово, колорад...
- Здорово...
- Что опустил бестыжий взгляд ?...
Чужого захотелось крова ?!...
Иль жизней нашенских ребят ?!...
- Тебе тайги сибирской мало,
Что ты с войной в мой дом пришёл ?!...
С детей срываешь одеяло
И разрываешь жён подол...
- Небось, в безумии зачатый,
Ты так и не сумел понять,
Что силой мощи автомата
Нам "русский мир" не навязать...
- На обескровленном Донбассе
Таким, как ты, никто не рад...
Так убирайся восвояси,
Ползучий, мерзкий колорад...
****************************
Весна пришла к нам нынче рано...
Прекрасная пора - Весна...
И только подлая война
Зло пахнет кровью и бурьяном...
P.S. От автора: С уважением отношусь к русской литературе и в целом к культуре Ф. М. Достоевского, А.П. Чехова, Л.Н. Толстого, но ненавижу "руцкий мир" путиных-бесов-моторолл-бабаев и прочей нечести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661128
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Тепла ніч і свіжий ранок,
білі вишні у цвіту.
Пелюстки летять на ганок,
я в долоні їх ловлю.
Я губами їх торкаюсь,
(аромати весняні).
Я радію й усміхаюсь,
дуже хороше мені.
Вітерець легкий, лукавий
із долонь здув пелюстки,
І поніс їх десь у далі,
і мої сплутав думки.
Я уваги не звертаю,
усміхаюся весні.
Пелюстки нові збираю,
не завадить він мені.
Я любуюся весною:
світлі ранки, теплі дні.
Насолоджуюсь красою,
дуже хороше мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661100
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Нас обнімали крислаті маслини
Гірко-медово-солодким теплом,
Та не сховали, бодай, половини
Диво-гріха, що чекав за селом.
Часто гукали бузкові тенета,
Що, мов дурман, у спокусу вели -
Мудро сміялись лілові букети
І павутину кохання плели.
Присмак тієї маслини терпкої,
Що заважає і досі заснуть,
Я у бузок викидаю з журою
Вже без вагань... і не першу весну...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661042
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
– Здрастуй, матінко мила! Тобі пише син.
В дитбудинку надії плекаю.
Написав так багато для тебе листів!
Та не знаю, в якому ти краю.
В мене добре усе. Тільки кожного дня
У вікно крадькома поглядаю.
Зараз з'явишся ти, мрію подумки я,
А тебе все немає й немає.
І якби хоч на мить сизим соколом став,
То полинувши в зоряне небо,
З міріад срібносяйних зіркових заграв
Кращу зірку дістав би для тебе.
Зустрічаюсь з тобою лише уві сні.
Постаєш в золотистих розмаях.
Та від того ще більше сумую вночі
Й вірю в те, що мене пам'ятаєш.
Що побачу тебе в певний час наяву,
Бо так мрію про це щохвилини.
Мабуть так на життєвому склалось шляху
І немає твоєї провини.
Лиш поглянь, як хизується цвітом весна,
Потопаючи в травах по вінця.
А мені так самотньо побіля вікна
Між грайливих промінчиків сонця.
Так торкнутися хочу твоєї руки
І відчути краплиночку ласки.
Бо миттєво спливають дитинства роки
І, омріяна, губиться казка.
Ось і все, що сказати хотів у листі.
Ніжно в думах тебе обіймаю.
Дуже хочу цей лист надіслати тобі!
Та не знаю в якому ти краю.
26. 03. 2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Фото з інтернету (реальне, з дитбудинку)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488286
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 21.04.2016
Держа́ва хворіє, країна – недужа́,
Донба́с – у крові, анексо́вано Кри́м.
Російські війська́ Україну паплю́жать,
А ми́ зволіка́єм: «Не гря́нув ще грім».
Як у́ лихома́нці, курс гри́вні стриба́є,
І гіпертонія пода́тків росте́.
Цін ка́рдіогра́ма до сте́лі сяга́є,
Пита́ння свідо́мості – те́ж не просте́.
Брехне́ю зара́жені всі бюрокра́ти
держа́вний бюдже́т роз’їдають Глисти́
І знов ожиріння серде́ць в депута́тів -
Росту́ть їх раху́нки, як тіло кісти́.
Аго́в, лікарі! А де ж ви́ причаїлись?
Чому́ не ліку́єте зе́млю батьків?
Чому́ від наро́ду свого́ відхрести́лись,
Нато́мість пусти́вши в коша́ру вовків?
Чому, мов щурі, поховались по но́рах
Назвавши себе пастуха́ми ове́ць?
Вовки́ роздирають ота́ру по го́рах,
Та це́ не торка́ється ва́ших серде́ць.
Ви правди не кажете зло́діям в о́чі,
Хаба́рник про пе́кло нічого не чу́в,
Бо Господу церква служити не хо́че,
Пророк - голос Істини зо́всім забу́в.
Як ті фарисеї, за букву вчепи́лись,
А Слово Святе зодягли в формалізм.
Недба́лістю, замість води, охрести́лись,
Байдужістю спровокува́ли сади́зм.
Пора одягну́тись у білі хала́ти:
Це - відповіда́льність за вла́сний наро́д.
Почніть милосе́рдям його лікува́ти,
Стерильним тампоном закри́вши свій ро́т.
25.04.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577002
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 21.04.2016
Музика, запис і виконання Миколи Шевченка
Садок яблуневий, що квітнув весною,
Криниця і вишня, що п’є з джерела,
Батьківська оселя, що завжди зі мною,
І стежка у росах що долю дала.
Пр: Родинне гніздечко - батькІвська оселя,
Тут виросли крила дитинства могО.
ЛавкИ дерев’яні, побілена стеля
І стежка життєва, що видко в вікно.
Натомлені руки і мами, і тата,
І хатнє тепло, що й донині в душі,
І спомин дитинства лишився, як свято,
Подвір’я зелене в густім спориші.
Пр.
Батьківська оселе, до тебе я лину,
Тут радість захована в кожнім кутку,
Тобі поклонитись хоча б на хвилину,
І знову відчути ту радість п’янку.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603833
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 21.04.2016
Грехи отцов ложатся на детей,
Проси прощения у Бога, у людей!
Ради чего - нажива и грабёж?
С собою, ни копейки - не возьмешь,
За Зло расплата очень страшная!
Мгновение… и стала жизнь - ужасная!
И тут вопрос – зачем, ради чего?
Наши дети - нет дороже НИЧЕГО!
Пусть все простят, простит и Бог!
За Зло, которое пришло на наш порог…,
За море крови, слезы матерей!
За гибель маленьких детей!
Пусть гибель сына уроком будет!
И тот кто - грабит, убивает - не забудет!
Закон Вселенной отменить – не сможет!
«Он», потерять семью – поможет!
Всех «сытых», я прошу – остановитесь!
К себе и к детям – присмотритесь!
Живите – здесь, сегодня и сейчас!
И не копите «горы» про запас!
23.03.2015г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569448
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 20.04.2016
Чого тобі ще треба? Маєш книжку
Віршів моїх – дітей моїх сумних.
По інший берег ходиш собі нишком,
Не чуєш ані голос мій, ні вдих.
Чого тобі ще треба? Серце - попіл –
Візьми його, над Сеною розвій.
Нехай гуляє хвилями Європи
Як сивий привид вихололих мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660875
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
За вікном пірнає в темний вечір
краєвид Дніпрових берегів...
А в квартирі – так нестерпно! – з печі
паморочить запах пирогів...
Я тебе, коханий мій, чекаю
і вслухаюсь, як ключем черкнеш...
Вже по кроках за дверима знаю –
смуток чи тепло в душі несеш.
Ти візьмеш лице моє в долоні,
що з морозу й холоду пашать,
я цілую рідні сиві скроні...
Як роки до вирію спішать!
Вік наш тане, як церковні свічі...
Ми сто літ вже топчем спориші,
а ти досі – самий кращий в світі
серцем і високістю душі!
Ніжно обіймеш мене за плечі,
пригорнусь я, мов мале дитя...
Є в житті неоціне́нні речі...
найдорожчі... скарб твого життя.
10.12.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542911
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 20.04.2016
Туманом сизим сни лягли рожеві
На кучеряві коси і чоло.
Життєва осінь кличе вже до себе,
А молодості - як і не було.
І де літа поділись мої юні?
Кудись помчали щастя доганять.
Співають про кохання серця струни
Так ніжно-ніжно на мажорний лад.
Бо недарма на світі ряст я топчу,
Скільки залишилось іще, лиш знає Бог.
А залишу по собі вірші-сповідь,
Читаючи, мене згадали щоб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660829
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
(Пісня)
Каштани падають додолу,
Вистукуючи пісні такт.
Вона простенька як ніколи,
Чарівні звуки дивно так:
Тук-тук, тук- тук, тук-тук, тук-так – 3р.
Тук-так, тук-так
Встеляють килимом барвистим
Сіренький зчовганий асфальт.
Легенький стукіт бархатистий –
Відлунням, мовби теплий альт.
Тук-тук, тук - тук, тук-тук, тук-так – 3р.
Тук-так, тук-так.
Всміхаються каштани людям,
З вікна – голівонька руда.
В дарунок заспаним алеям,
Летить з батьківського гнізда.
Тук-тук, тук-тук, тук-тук, тук-так – 3р.
Тук-так, тук-так
В полоні сонячних пустунок,
Чаклунок осені, відтак –
Знайома пісня, мов цілунок,
Підхоплена всіма: тук-так
Тук-тук, тук- тук, тук-тук, тук-так – 3р.
Тук-так, тук-так
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660797
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Ноги є і руки маю,
Голова є на плечах,
Та, як немічний, страждаю,
Біль на серці й на очах...
Все самотність ця проклята
Поїдає мою суть,
Коли свято – не до свята,
Коли спати – не заснуть.
Птах співає – не почути,
Сонце сяє – хмар пітьма,
Заснували суму пута,
Сенсу у житті нема.
Вити хочеться від болю,
Мов поранений той звір,
Я несу хрестову долю,
Роки й роки, дотепір.
Та надії не втрачаю
На щасливе майбуття –
Я все йду, вірніш кульгаю,
По шляху свого життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660824
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Сьогодні бачила у сні
Я твої очі загадкові.
У них всміхався ти мені
Я потопала у любові.
У ніжних пестощах твоїх
У поцілунках,наче повінь.
В коханні,наче у імлі
Світився наш з тобою промінь.
Немов свіча,горить любов
Як зорі в літньому розмаю
Так хочу слухати я знов-
-Кохаю,лиш тебе кохаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611684
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 20.04.2016
Зроби мені кави такої," По- львівськи":
Із смаком любові та запахом віски,
Що вулички міста покриє туманом,
П'янку із п'янких-"Americanu".
Ми сядем в кав'ярні, де я захмелію,
Скуштую той смак і, напевно, зомлію,
Мій Львів... Мій музей... за тобою скучаю...
Красу неповторну у серці тримаю.
Старенький трамвай провезе вуличками,
Проляже стежиною спогад між нами,
Розбудять нас дзвони стареньких дзвіниць,
Під небом розкинеться Львів горілиць.
Пройдемось по площах, неначе по казці-
Живи, любий Львове, у Божій ти ласці!
А ми знов приїдем, щоб кави попити-
Чи можна, скажіть, таке не любити?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660645
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 20.04.2016
[i]До 30-річчя загибелі Василя Стуса
в російській тюрмі[/i]
Як совість мого народу,
В тюремнії мури я б'юсь!
Верніте йому свободу!!!
Я вас проклинаю! Я - Стус!
І хай моє серце зболіло,
І холод трясе - землетрус,
Цей карцер - неначе могила,
Та, поки живий ще, я - Стус!
Папір цигарковий мережу,
Зізнанням душі молюсь!
Не втримати віршів і вежам
Дійду до народу, я - Стус!
В моїм поетичнім пориві
Не ждіте, що я десь зіб'юсь!
Грядущу, оновлення зливу
На всіх закликаю, я - Стус!
Катам же мого народу
Скажу, що я їх не боюсь!
Ще мало борців за свободу,
Та всі вже незламні, як Стус!
Якщо ж я в тюрмі загину,
Надіюсь, колись повернусь
На вільну свою Україну
В віршах і надіях, я - Стус!
4.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604856
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 20.04.2016
Александр Сергеевич, что же это с Вами?
Льются слёзы из чугунных Ваших глаз,
Нет, Россия вовсе не одета в саван,
Саван бодро шьёт другим она сейчас!
Сколько знаем мы в веках её радетелей?
Было много, устеливших путь костями,
Но сейчас России истинным свидетелем,
Некого поставить рядом с Вами!
Ни в дугу согнуть, ни путами опутывать,
А царям, вождям-генсекам и не снилось -
Сквозь дремучесть скреп выпутывалась
Вашими стихами Божья милость!
Век жестокий не жесток он сам собою,
И сперва убили здесь глашатаев свободы,
А потом вознесся дерзко над толпою
Рабский дух российского народа!
Да внезапно захотелось быть великими,
Миролюбие - ведь "слабых лишь удел!"
На войне, убитых окровавленные лики,
Проклянут страну за низость этих дел!
Александр Сергеевич, что же это с нами?
Агрессивностью пропитана Россия,
Может ведь страна, взращенная веками,
Развалиться от духовного бессилия!
26.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611731
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 20.04.2016
Стомлені тата руки
В тріщинах й мозолях.
Певно не від науки,
Інший життя їх шлях.
Вони не брали шовку,
Бо шовк чіплявся рук,
Молот ковальський ловко,
В кузні виводив звук.
Та коли брав на руки
Сина, як був малим,
То відбивались звуки
В серці його святім.
Руки його ніколи
Не причиняли біль.
Він проводжав до школи,
Взимку у заметіль.
Стомлені тата руки
В тріщинах й мозолях.
Певно не від науки,
Інший життя їх шлях.
Цілую татові руки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660799
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Розминулись зі мною батьки,
Вони йшли із роботи до хати,
Я ж поринув в далекі світи,
Бо ніхто не хотів проводжати.
Від порогу стежина ішла,
В невідомі, незвідані далі,
Лише пам’ять додому вела,
Відбивалися в серці печалі.
Приспів:
Коли сурма замовкла моя,
Коли ноги стомились ходити,
Не в той бік повертілась земля,
Захотілося вільним пожити.
Блудний син повернувсь до батьків,
Залишивши стежки за собою,
З сивиною на покуті сів,
Сам на сам зі своєю журбою.
Повернувсь і на покуті сів,
За столом були мама і тато,
У минуле журавлик летів,
Де було і дитинство, і свято.
Я татуся торкнувся плеча,
Пригорнулась матуся в хустині.
І світила, світила свіча,
На столі, на простій скатертині.
Приспів:
Коли сурма замовкла моя,
Коли ноги стомились ходити,
Не в той бік повертілась земля,
Захотілося вільним пожити.
Блудний син повернувсь до батьків,
Залишивши стежки за собою,
З сивиною на покуті сів,
Сам на сам зі своєю журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660800
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Два роки війни.
Два роки пройшло… хай не тисячі гинуть,
Лише поодинці… і то не щодня…
Європі, як завжди, не до України,
Набридла їм ця політична возня!
Російські війська не на землях французських,
На землях Моравії спокій та тиш,
Нехай в тому ж Мінську ми слухаєм руських,
В окопах донбаських сидимо, як та миш…
Тим часом потрошку шукають можливість,
Аби прихилитись до кіл із Кремля…
Їх те не бентежить, що Путін брехливий,
До лампочки їм! – що це наша земля
Загарбана нашим північним сусідом,
Що ядерний смерч в недалекім Криму…
Що лихо впаде термоядерним снігом,
В мізки європейські не йде, будь кому!
А ще зупинити цю нечисть можливо,
Якщо усім світом постать заодно…
Та тільки… та тільки цей Захід спесивий
Поспішний у діях лише у кіно.
Донбаські окопи… роз’ятрені рани.
Призначені стати пухлиною зла.
Невже вони виростуть в нові кайдани,
Які із нас зроблять в довічно «хохла»?!
А як Україна?! А як оце серце,
Яке так оплакує кожне життя
Загублене там, полігонами смерті,
Полями боїв де портал в небуття?!
Не дай мені, Боже! – до цього дожити,
Коли Ти допустиш таке на мій край…
Два роки війни. Кілька тисяч убитих…
Садки у цвіту ніби тут уже рай.
вівторок, 19 квітня 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660660
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Я не люба йому. І нічого не вдієш.
І нічого не вдієш – не люба йому.
Так буває. У землю щось часом посієш,
А воно не зійде, не вгадаєш, чому.
Скільки сіяла я – не діждалася плоду.
А як виліз – склювали птахи уночі.
І просила у Неба одного я – воду,
Щоб згасити пожежу у спраглій душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660692
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Зажратий ситий Егоїзм
Залитим кров’ю світом править,
Бо його батько Прагмати́зм
Завоював усі держави.
Брехню призначив Віщуно́м,
Недбалість слідить за порядком,
Бюджет очолив «Еконо́м
На людськім ща́сті та достатку».
Порядність обізвали злом,
Надійність вислали з країни,
Турботу стра́тили гурто́м,
А Честь замурува́ли в стіни.
Зміцніло царство, розрослось,
Цар Егоїзм почав радіти!
І так вже фа́йно удало́сь:
У нього народились діти!
Такі беззахисні, смішні:
малі, пика́ті, безпорадні,
Спокійні, зовсім не страшні
І не бридкі, а ще й прина́дні.
Дві до́ньки – схо́жих два лиця́:
Байдужість і Немилосе́рдя.
У грудях - кам’яні серця́ –
Безжально, непохи́тно, тве́рдо.
Тож згодом виросли вони
Й онуків діду народи́ли:
Численні до́ньки та сини́
Планету гу́сто засели́ли.
Недбалість був найста́ршим з них –
Досто́йний син своєї ма́ми:
Байдужий до проблем чужих,
Ма́рив лиш власними ділами.
В Немилосердної ж доньки́
Знайшовся син Холоднокро́вний –
З його нелегкої руки́
Вкрай зіпсувався світ гріхо́вний!
Тож після нього й почали́
Народжуватись зло́сні діти,
Котрі на землю притягли́
Пекельні муки з то́го світу.
Знева́га, злість, безкарність, лють,
Жорстокість, не́нависть, безжа́льність –
Вже кров людську, як воду, п’ють,
Життя знецінене – в бана́льність.
Убивства, звірства, терори́зм –
Вже но́ве пра́вить покоління.
Знущання, геноци́д, сади́зм –
Кінець усякому створінню…
Все, що посієш – те й пожне́ш:
Закон відомий всім на світі.
Якщо з Байдужістю живе́ш –
Згада́й, які у неї діти…
5.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572204
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 19.04.2016
Майдан спекотний у морози…
У знову Україні сльози,
І знову, боронь Боже, кров…
Народ втомився бидлом бути,
Набридло обіцянки чути.
Народ боротися готов!
Всі патріоти – до столиці!
Пора панам давать по пиці!
Пора за правду виступать!..
До Києва зо всіх куточків
Сини Вкраїноньки і дочки
В яких терпець урвавсь мовчать
Прибýли – наказати гада.
Повстав народ. Повстала влада.
І закрутилось, завелось…
Громада свóє слово мовить,
Стерв’ятник б’є студента, ловить,
За ґрати кидає когось.
А ось і кров, а ось і жертви,
А ось замучені і мертві,
І болю відчайдушний крик…
Політики лише зітхають…
Робіть же щось!!! Вони не знають,
Лиш томлять всіх і свій язик.
Пішов би хтось із них під кулі,
Натомість покрутили дулі,
Чекають слушної пори.
Сидять у своїх норах теплих,
А до калік їм і до мертвих –
Плювати з більшої гори.
Вдають, що жаль, вдають скорботу…
Самі ж все марять про «роботу»,
Хто б влади крісло взяти б міг.
Насправді, щоб змінити «пана» –
Немає путнього Гетьмáна,
Який за Україну б ліг.
Один вже «ліг» та з переляку
На дно, щоб врятувати сраку –
«Вітьок», котрий Кремлю здав нас.
Тепер в щура одне лиш діло –
Як би чкурнуть відсіль уміло,
Як кажуть: під шумок якраз.
Стосовно путнього Гетьмáна.
Кандидатура й не погана
Таки все ж є… та під замком.
Вона хоч жінка – та без вади.
У ній харизма, хист до влади,
І розум – не візьмеш гуртом.
Тому сидить, бо буде крах…
Не вигідна, не по зубах.
Її звільнити? Далі, як?
Прийдеться їй лиш підкорятись,
А іншим бігати, ховатись…
Бо Юля – саме той вожак,
Який навів би лад в країні…
Та не дають же кляті свині,
Хоч розпирає – ні на крок.
А цих «розумних кандидатів»
Зо всіх сторін: з Росії, Штатів…
Повчають жить, дають урок.
Як правильно усе зробить, швиденько…
О, рідна Україно-Ненько!
Це ж доки ще тобі терпіть?
Чому чужинцям лізти в душу?
Чому їм можна долю рушить?
А нам втручатися – не сміть?!
Є, ні, панове, вибачайте!
Своє ви маєте, то майте…
А Україна, то вже – зась!
Лише народ і воля Бога
Рішатимуть, яка дорога
Країні рух в майбутнє дасть…
Пробачте, браття й сестри, що в екрані,
Душею з вами, а не на майдані.
Хворію я і… матір схоронив.
Бажаю, щоб людина гідна, путня
Прийшла до влади. Досить «трутнів»!
Щоб Бог нас всіх благословив!
12 лютого 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660253
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Безмежний світ, шалений і лукавий,
А в мене квітне яблуня в саду.
І я живу тому, що я кохаю,
Й кохатиму, допоки я живу.
Природа нас з тобою не спитає,
Кому кого любить чи не любить?
І дуже часто у житті буває,
Що без любові сил немає жить.
Чого лиш в цьому світі не буває
Ти за любов мою мене прости.
Коли пора цвітіння наступає,
То яблуня не може не цвісти.
Кожен по - своєму любити вміє,
Розчарування треба вміти пережить.
І віра залишається й надія,
Якщо умієш віддано любить.
І я люблю, й любитиму до згину,
Сльоза моя солодка і терпка,
В розлуці я до тебе вітром лину,
Ніщо мене в любові не злама.
Чого лиш в цьому світі не буває,
Ти за любов мою мене прости!
Коли пора цвітіння наступає,
То яблуня не може не цвісти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660240
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Упала в очі, наче рана,
Підняти їх уже не сила.
Жорстока доля безталанна…
Від сну глухого розбудила.
Весна розвіяла темряву,
Її вода жива скропила.
Оповила мою уяву…
І підняла увись на крила.
Сувора пам'ять невблаганна,
За струни душу зачепила.
Як в полі стужа первозданна…
Любов у серці воскресила.
В гаю зозулька закувала…
Прийшла, як сповідь запізніла.
Кохання в хмарі колихала…
За роки втрачені молилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660051
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Зима на вікнах райський сад,
Кущі і квіти малювала...
Біблейську чашу і букет троянд,
Моя матуся вишивала.
Лягали хрестики на чорне полотно,
Троянди оживали під руками,
І ця картина, вишита давно,
Як вічна пам'ять від моєї мами...
У лампі мерехтів вогонь,
І сніжна буря лютувала,
Тепло матусиних долонь
Я поряд з нею відчувала.
Мого дитинства вечори,
У затишній батьківській хаті...
Ниток яскравих кольори...
Я вчилась в мами вишивати...
Давно в минуле відійшло,
Ні хати, ні батьків немає...
Та маминих долонь тепло
Ця вишиванка зберігає...
Терпіння чаша і шипи
Під пелюстками ніжних квітів,
Все буде добре, потерпи,
Бо треба вірити і жити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649039
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 17.04.2016
Будітесь браття бо пора…
Гукають Батько й Мати.
Й слова пророчі Кобзаря…
Пора коней сідлати.
Не дайте спуску ворогам…
Навчітесь Дух тримати.
Нехай бояться тут і там…
Нехай тремтять примати.
Нехай в серцях вогонь горить…
Не дивлячись на дати.
Боротись треба кожну мить -
Небес не варто ждати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660090
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
На згарищі шаленної війни,
Поміж руїн і смутку, і біди,
Наперекір кривавої весни
(Позаминулі не в ціні труди)
Так одиноко вишенька розвітла,
Немов забута милим наречена,
Краса її ще здалеку помітна.
Війна осиротила...навіжена...
Стоїть тендітна у веснянім вбранні
І просить миру кожною пелюсткою,
Молитви життєдайні і весняні
Деревце посилає всьому людству.
“Спинись убивчі корчити гримаси,
Дай спокій і землі, і людям,
Геть руки,геть від нашого Донбасу!”-
Гукає вишенька іудам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660122
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
У поета багато нащадків – це його вірші. Деякі з них стають щасливими, бо їх читають, цитують, вчать напам’ять. Інші залишаються без уваги і змушені скніти в забутті, а деякі взагалі з’являються на світ мертвонародженими.
Чимало віршів народжуються в юності від великого кохання, але, як це часто буває і в житті, батьки їх покидають, щоб звільнитися від обов’язку і далі пізнавати світ. Ранні твори, як і ранні стосунки, рідко бувають вдалими…
Митець схожий на плодове дерево – він дарує світу багато яблук-віршів. Найкращі із них охоче смакують люди, та їх смаки не завжди співпадають із особливостями сорту. Часто щедрі урожаї приречені осипатися та зігнити на землі, і хоч яблуня цвіте щовесни, її труди залишаються не оціненими і марними.
Чи варто приводити у світ нащадків, у долі яких ти не впевнений? На це питання не можна відповісти однозначно. Кажуть, щоб писати вірші, треба мати талант. Але знадобляться неабиякі зусилля, щоб його огранити. А це означає, різати по живому. Це означає вбивати свої вірші, викидати, знищувати все непотрібне, приносити в жертву одних, щоб із попелу могли постати інші, кращі та достойніші.
У поета багато дітей, та він самотній. Адже всі вони йому не належать. Вірші летять у світ, щоб радувати і захоплювати, милувати і дратувати. Вони не повернуться до свого батька, щоб утішити його в старості, а якщо й заглядаються інколи додому, то лиш для того, щоб принести печать і розчарування.
Покликання поета – творити, але і він сам звичайнісіньке творіння природи. Він змушений жити за її законами, жорстокими і абсурдними. Поети схожі на дерева. Одні – це дерева пізнання добра і зла, інші – вічнозелені лаври, ще інші – просто тріпотливі тополі, що шепочуть тривожні молитви безмежному небу.
Поети – дерева, і всіх колись зрубає людська байдужість або уб’є невблаганний час. І лише вірші – крихітні насінини – зможуть прорости в серцях людей, щоб знову розбурхати любов і ненависть, щастя і тугу, гіркий відчай і жагу до життя. Вірші переживають своїх батьків, але стають невидимими і безтілесними, і в такій подобі зливаються у вічний круговорот Всесвіту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657139
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Ніч, відшуміла вже зливами
Чуєш, як пахне гроза?
Мало були ми щасливими
Доля судилась така
І у небесному просторі
Щирі летіли слова:
Що ж ту любов наполохало?
Піснею стала вона......
Приспів:
Небо уже розвиднілося
Ранок дрімав ще у снах
Там , де з тобою зустрілися
Слід залишився в очах
Сумно ті очі дивилися
Тихо благали вони
Ніжністю враз засвітилися
Ніби прохали --- не йди....
Там, де з тобою ходили ми
Вітер траву цілував
Скільки були ми щасливими
Диво--чугайстер той знав
І, під любові вітрилами
В мріях пливуть кораблі
Будьте кохані щасливими
І повертайтесь в пісні....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659901
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016
Бігла ти по вимитій стежині,
При холодних, стиглих споришах,
Угорі сіяло небо синє,
І до нього прагнула душа.
Приспів:
Мамо, мамо - мила чарівнице,
Не спіши по стежці у літа.
Бережи, матусю, своє серце,
Поки ти красива й молода.
В рідній хаті жде тебе родина,
Вийдуть дітки зранку на поріг.
І почують пісню зозулину,
Що підкине Вам роки до ніг.
Приспів.
Я по цій стежині після тебе,
Ще не раз пройдусь по споришах,
Може ще засвітить синє небо,
Може посміхнеться ще душа.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659910
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016
[img]http://cs310216.vk.me/v310216008/5123/5Vi5nHr_rdo.jpg[/img]
Зриваю з уст твоїх несказані слова,
Як вітер осені зриває листя клену,
А їх мелодія така мені сумна,
Коли лягають з криком на холодну землю.
Не чув би я оті слова: вогнем печуть,
Зривають дах і віднесуть його далеко.
Пожовкле листя ще б росло, але чомусь,
Так повелось, втрачати тих, кому нелегко.
А ти страждала мила – сохла, як той клен
І листя непомітно стало облітати.
Якби ж ти тільки знала, як мене шкребе,
Що не зумів те листя вчасно позбирати.
Надію мав – чекав наступної весни,
Тому що все на світі оживає знову...
А на засніжених полях стояла ти,
І я ... не зміг сказати ані слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462576
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 16.04.2016
Іде весна у маєві журби
і у буянні[i] розового безу.[/i]
Перукарем у довгої доби
рудавий ліс вичісує чуби
у дуба, і косиці – у берези.
Борги у ночі забирає день
і видає добі її аванси
за блюзи ненаписані, і станси,
і арії, і оргії: пісень,
пташиного балету і романсу.
У лузі чути соло солов'я,
басолі деркача і бугая,
і акафісти білої ворони.
І се усе дарується мені,
бо я умію бачити сумні
фіалки і веселі анемони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660025
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016
Сто років тому мій дідусь
Мав виклик в Сполучені Штати,
Та тільки тоді він чомусь
В чуже не хотів від’їжджати.
Його тут чекав 33-й
І ще чатував 37-й,
У долю прийшов 41-й...
І так потрясіння - до скону.
Жахіть натерпівся без ліку,
Ще трійко дітей поховав,
Зразковим сам був чоловіком,
Ніколи він честь не втрачав.
Не був куркулем – розкуркулили,
Забрали до крихти усе.
Боролись червоні з культурою,
Хто прийде до хати: трясе.
Забрали майно й одежину,
За жорна карали суворо.
А він так любив Батьківщину
І вірив: все зміниться скоро.
Століття спливло вже у вічність,
Вже правнуки стали дорослі,
Лиш пам’ять - про діда і ніжність…
І яблунька ще не засохла.
( Колись посадив її рідний,
Як пам’ять свята прижилась).
Ой, ми ще, дідусю, невільні,
Лихий з Україною час.
Не збулися мрії твої...
Війна... І ніяк не розквітне,
Ти мріяв: на рідній землі
Нащадки хоч житимуть гідно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659992
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016
Я славлю тебе, Миколаєве мій,
Як вмію, як знаю, як можу,
Ти мужньо стояв у борні віковій
В годину страшну і негожу.
Хоч з часом ти став вже не схожим на себе,
Сивини вже вкрили чоло,
Ще церква співає святий свій молебен,
А щось в забуття вже пішло.
Нема вже того особливого люду,
Щез гамір, а тиша врослась
У душу, що стелиться болем у грудях,
За долю спустошених хат.
Твоє передмістя хрестами рясніє,
Вже більше всіх там, ані ж тут
І стомлена пам’ять частенько засніє,
Я ж знову до тебе складаю маршрут.
Я славлю тебе, Миколаєве мій,
Допоки є ти і є я,
Люблю тебе рідний за пам’ять батьків,
Моя найдорожча земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659936
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016
Людські чесноти -
правда,вірність,доброта
З лиця Землі
зникають невблаганно.
Немов стирає їх
чиясь важка рука,
Оповиває їх густим,
липким туманом.
Нема й любові
у людських серцях,
І милосердя вже давно забуте.
Лиш гіркота полину
у слівцях,
Здається,що добро
у кайдани закуте....
Я закликаю! Схаменіться,люди!
Задумайтеся про своє життя!
Ще трохи-гряне грім,
і пізно буде...
Не буде в світлий край
вже вороття,
Не знатимуть
ні діти,ані внуки,
Що то таке
у злагоді і мирі жить....
Не прирікайте їх
на гіркі муки.
І не змарнуйте
цю останню світлу мить!
Цей вірш є одним із перших моїх творінь.... Написаний давно,та як мені здається,актуальний і сьогодні....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511505
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 15.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2016
Немає дна у глибини страждань
отих сердець, що їх не долюбили,
і в болю – від незді́йснених жадань,
від згуби мрій, що вже протерли крила.
Чим виміряти втрату сподівань
на щастя у любові, ніжність, ласку?
Як зважити тягар випробувань,
що в летаргічний сон загнали казку?
Хто відповість на тисячі питань:
"Де ти?", "Коли?", "За що?", "Невже не варті?"
тим душам, повним смутку та вагань,
де вже свічею тане собівартість?..
А десь в світах чи поруч на землі
тебе шукає друга половина...
Дві долі розминулися в імлі –
мов розвели дороги сили злі –
коли несли їх крила журавлині.
Великий, в щедрості безмежний, Боже!
Почуй в їх молитвах самотній щем
й пошли так щедро, як один Ти можеш,
спізніле щастя, проливним дощем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544060
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 15.04.2016
(від імені дітей)
Дорогий солдатику! Патріоте! Друже!
Ми Тобі, ріднесенький, дякуємо дуже
За незламну стійкість, мужність і відвагу,
За несхитну віру і тверду присягу!
Ти відважний воїн, Ти Герой народу,
Борешся за спокій, гідність і свободу!
Ти стоїш за правду, за Вкраїну-неньку,
За дітей, за внуків, за матір стареньку…
Знаю: було важко, але Ти тримався,
Із боїв кривавих знову піднімався!..
Вірю: переможеш, бо Господь з Тобою,
Він благословляє правдою святою!
Слово Кобзареве хай Твій дух гартує!
«Борітеся – поборете..!» - серденько карбує!
Хай почує москалота наші думи-«квіти»:
«Чия правда, чия кривда і чиї ми діти»!
Вже недовго, рідний, скоро перемога!
Чуєш? Пахне рутою-м'ятою дорога…
Кличе хлібом-сіллю, манить рідна хата…
Вигляда синочка посивіла мати…
Повертайся швидше! Повертайсь, солдате!
Всі Тебе чекають, Сину, Батьку, Брате!
Моляться за Тебе українські діти,
Щоб могли співати, вчитися, радіти!..
О Всевишній Отче і Пречиста Мати,
Хай живими вернуться всі наші солдати!
Щоб Вкраїна-мати знову вільна стала,
У добрі, здоров'ї й щасті процвітала!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556105
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 15.04.2016
Весна дощем вмиває світ
Сьогодні спозарання,
В калюжах тоне білий цвіт,
Як зірване кохання.
Біленькі пелюстки лежать
На стоптаній доріжці,
Сльозами на очах бринять
Краплиночки на гілці.
І у душі пекучий щем
Терпіть немає змоги!
Мою любов змива дощем,
Цвіт кидає під ноги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659792
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
[i]«Цнота – то космічний код нації,
доля наших дітей, онуків, праонуків»
Волхвиня Зореслава[/i]
Від автора: За фахом я біонергетик, тож нехай шановний читач вибачить…
Вивчаючи проблеми екології людини, доводиться багато подорожувати, зустрічатись, спілкуватись. Тема, яка спонукала, виявилася надзвичайно життєвою, цікавою, дещо прихованою… навіть не тема, а ціла наука під назвою «Телегонія», у якій постає світ людини – духовність, любов, яку надав Бог, з позитивною енергетикою, з одного боку та цинічний погляд від дідька – Вельзевула, з від’ємною енергетикою з іншого боку. Добро і зло, світло і темрява, людина і тварина… Людина приходить у це життя для розпізнання різниці між добром і злом, для вдосконалення, розуміння істини, правди, святості, духовності, цноти, любові та передачі набутого досвіду своїм нащадкам – дітям, онукам, праонукам у генах!
Відкривши в Інтернеті сторінку «Телегонія», прочитав лише «погляд Вельзевула»! Зрозуміло, що то погляд не істини, не фахівця, а лише людини, яка «виклала» в Інтернет свій «самоаналіз, світобачення», з непомічанням та виправданням цинічного боку життя з від’ємною енергетикою. Шкода лише, що та «людина» передасть свій «світопогляд» у генах своїм нащадкам. Людину, у нашому випадку жінку, можна бачити як очима Вельзевула, так і очима Бога – художника під прапором Веселки – Райдуги, бо ж саме там найчистіша позитивна енергетика… Особливо нашу жінку – українку – найчарівнішу у світі! Вона – і мама, і сестра, і донечка. Отже, не помічаючи цього, вносити життєвий чи інтернетний бруд у ці святенні поняття, то і є межа цинізму Сатани! Щиро й світло дякую моїм добрим знайомим, з якими звела мене доля, які відкрили мені свої душі і серця, дали мені справжній життєвий урок. Дякую Мудрості Вищого Космічного Розуму, тобто Богові, дякую долі, дякую Матері – волхвині Зореславі – та моїй славній Землі – Матері-Україні! Слава Вам – Славні! Слава добру, мудрості, світлу, правді, духовності!
[b]Однокласник[/b]
Серед сірої одноманітності життя доля подарувала зустріч. Радісну зустріч через роки – то був мій однокласник. Він майже не змінився: був стрункий, підтягнутий, зі спортивною статурою. У школі не було такого виду спорту, яким би він не займався та не мав спортивного розряду. Таким пам’ятав, таким він залишився на ціле життя. Тільки сріблястий «їжачок» на голові та зморшки на обличчі видавали справжній вік мого побратима-однокласника… Ми щиро обійнялися, відчуваючи радісний щем у душі… Ой скільки ж то років пролетіло від виміру юність?! Ми усамітнились, занурились у спогади: дитинство, юність, школа – той світлий, дорогий, незабутній період¸ який людина пам’ятає і носить у серці все своє життя! Його розповідь схвилювала й вразила мене до глибини душі.
«Я служив на строковій службі, а моя майбутня дружина вже дівувала. Ходила до школи та все чекала судженого. Хлопці залицялися, бо ж була симпатичною, але, на її погляд, були «сіренькими» - хотілося «красеня». І він нарешті таки прийшов – лейтенант, золоті погони, сірі очі, русяве обличчя семітського типу, хриплувато-нахабний басок… Серце зупинилось… відібрало подих… тверезі думки впали до Вельзевула в прірву… Звався Анатолій Грицуков (Грицай – тут і далі прізвища змінені). Був професіоналом у «дівочих справах», «сексуально-стурбоване» життя почав з 15 років, «рядовим» сексом не цікавився – лише екстремальним, дефлоруванням дівчат 16-18 років, швиденько кидаючи одну та переходячи до іншої… «Я їх просто колекціонував», - вихвалявся він з цинізмом «бахура», розповідаючи подробиці. «Уявляєш, як мені було слухати «людино-тварину»?! Терпів, знав, що обов’язково оприлюдню».
… Отже, «відібрало» не тільки подих, а й розум! Що вона скаже майбутньому чоловікові, дітям, онукам, не думала! Тай що там думати, коли нічого не думаєш. Точніше думаєш, лише не головою!
Вона була вже шостою в його «колекції», а всього, як він вихвалявся, «менше на сотню від Пушкіна», бо ж Наталя Гончарова, за словами самого Пушкіна, була 114-ю любов’ю!
Її батьки будували новий будинок. Уже була збудована літня кухня, в якій жили тимчасово з бабусею та робили уроки зі старшою сестрою. Отже жили без нагляду. Саме тут і прийшов «домашній вчитель». Старшій сестрі присвоїв звання «старшина», молодшій – «сержант», і почались «уроки сексу» - спочатку в теорії, а згодом на практиці.
Ніякої любові, насправді, не було, було хтиве, звіряче, за рахунок грубої сили зґвалтування: з мольбою, слізьми та кров’ю. Тим дивніше виглядає цинізм самої дефлорованої школярки, доньки лісника – відтоді й дотепер! Не зізнається, приховує й виправдовує (можливо ще й пишається) першобахурем Грицаєм! А ще й, можливо, зневажає мене за те, що пожалівши її й дитину, я взяв на себе найнепосильніший, найбрудніший життєвий тягар - маючи щоденно перед очима «школярку й вчителя»! Навтішавшись, Грицай швиденько накивав п’ятами (він завжди так робив). Ще й «послід» залишив, тож довелося ще й робити аборт. Усі ті покидьки-покритки були, насправді, для нього живими іграшками! То була» статистика на крові», і що йому було до того, що вони, крім тіла, честі, цноти, мають душу й серце, мають надію, мають Долю! Матимуть обезчещених чоловіків, діточок, обезчещене життя, з яким їм доведеться жити щоденно! Стільки ж то сил і енергетики потрібно, щоб брехати щоденно?!
… Усім їм говорив одне і те ж: «женюсь», а вони вірили й купувались. Скільки б він ще «женився», якби остання, чотирнадцята, за його підрахунками, не сказала: «Або женись, або ж сядеш за зґвалтування неповнолітньої!» Сидіти не хотілося, а оскільки крім хама був ще й боягузом, то довелося женитись!
Він живий і до сьогодні, лише хворіє – гангрена статевих органів! Отже ні життя, ні Бог, ні Космос нічого не прощають!
… Життя продовжувалось, минув час, доля послала їй ще одного хлопця («ковалєра»). Навчався в іншому місті, приїздив на вихідні та канікули, та все умовляв «віддатись», мовляв, доки я буду на навчанні, хтось інший скористається тим, що мені належить (вона продовжувала вдавати цнотливу). Партія була вигідна – майбутній інженер. От тільки як би його «обійти»? «Старшина», тобто старша сестра, як більш досвідчена, давала «ціні поради» - як поводитись, що казати, як правдоподібно брехати. Але то не допомогло! Женя, так звали студента, «вирахував» ситуацію з так званою цнотою і вони розійшлись…
Пройшов якийсь час. Ми зустрілись, познайомились. Була милою, симпатичною, як зазвичай усі молоді. Вдавала несміливу й неціловану. Було їй на той час за двадцять. Я помічав у ній приховану журбу й печаль, щось невимовне, загадкове, привабливе, незрозуміле, дивне й притягаюче. Могла на побаченні заснути: «Пробач, зачекай, я передрімаю, втомилася…». І спала міцним, непробудним сном. Було те все якимось дивним. Можливо, то доля мене попереджала, застерігала, оберігала, а я не хотів розуміти, реагувати?! Отже, якось воно йшло. Вона продовжувала вдавати цноту! І, щойно зрозумівши, що вагітна, почала просити не відмовлятись від неї та майбутньої дитини. І я, пожалівши, не зміг відмовитися, кинувши душу, серце і життя у пекельне вогнище бруду, приниження, напівправди, прихованої брехні, немов забувши, що життя в людини лише одне! «А цнота ж раз у житті дається, то код життя і долі рветься, дітей, онуків, праонуків Грицай ті долі розірвав, спалив, життя перепсував – тобі, дитині і мені…» Отже, я зробив свій вибір між добром і злом у цьому житті. І тим болючіше, що я, чекаючи свою долю, не образив жодної дівчини – і ось така нагорода?!
… Відгуляли весілля. Весело, чи не весело, але фата на голові молодої навіщось була! Народилась дитинка, росло нівроку, гарненьке, як і всі діти. Та тільки хлопчик підріс, на ногах почало рости густе чорне волосся, чого ні в неї, ні у мене не було. Я на те особливо не зважав – чого в природі не буває. І вже потім, коли на тілі хлопчика з’явились білі пігментні плями, почав вкрадатись сумнів… І тільки згодом, прочитавши наукову статтю, стало зрозуміле джерело походження: «У молодого подружжя блондинів народився чорний хлопчик. Ні дружину, ні чоловіка у зраді ніхто навіть не міг запідозрити, і тільки згодом з’ясувалось, що кілька років тому у матері був перший статевий контакт з африканцем. І хоч дитя народилося від білого батька, колір шкіри воно взяло від того, хто позбавив тодішню студентку незайманості! Чи можливо таке? Цілком! Генетики ще у ХVIII ст. відкрили явище телегонії. Воно полягає в тому, що вирішальний вплив на потомство жінки має перший у її житті чоловік. Саме він, а не майбутній чоловік, закладає генофонд нащадків! Перший чоловік, який порушив цноту дівчини, якому вона могла й не дозволити цього зробити, є генним батьком її дітей. Народ і без генетиків знав, що хороших дітей від жінки легкої поведінки годі чекати. Телегонія довела, що на потомство жінки впливають її попередні до батька дитини партнери. Відбувається генетична мутація хромосомного ланцюжка і в першому, чи в наступному поколінні вона обов’язково дасть збій у психічних порушеннях, нетрадиційній сексуальній орієнтації тощо. Поява наркоманів, токсикоманів, біснуватих дітей – наслідки такої мутації. Народна традиція ще від трипільців-волохів берегти дівочу честь, незайманість до шлюбу – це не святенництво і не дрімучий консерватизм. У такий спосіб нація берегла свій генофонд. Тож сучасній молоді, яка легковажно ставиться до дошлюбного статевого життя, варто пам’ятати, що дівоча цнота – це майбутнє народу, майбутнє роду, яке не треба губити заради хтивої миттєвої втіхи. Сучасні прихильники розпусти злостиво заперечують (в Інтернеті також) явище телегонії, але ж неможливо заперечити добра, мудрості, духовності, святості, щирості цноти, чистоти і любові. Як ніхто в світі не може заперечити музики, птахів, квітів, радощів, а саме вони й захищають наше життя від зла, жорстокості, світогляду тварини в людині, від негативної енергетики…»
Він замовк. Я бачив, як судомило його обличчя від болю, як важко давалась йому розповідь:
«Дружина так і не зізналась, і не покаялась, довівши свою роль у житті до ступеня найвищого цинізму. Тож я все своє життя несу їхній кривавий гріх, гріх, який не вважають гріхом (навіть пишаються!) більшість чоловіків. Багато хто з жінок не заперечує, а Інтернет, можливо, навіть пишається своєю «правильною теорією» хтивого боку життя людини! Браво Інтернет! Ба навіть головний релігійний постулат «непротивлення злу насильства» підтримує (чи то виправдовує). Можна сказати, непротивлення злу насильства – то є множення зла, то є гімн рабству на землі. Навіть державі ніколи займатись такими «дрібницями», є набагато більше «серйозніших» речей, ніж якийсь генофонд .
З дружиною у мене не вистачило сил для спілкування, ми розлучилися… Невимовно шкода понівеченої долі рідної дитини. Хлопцеві за сорок, а він не жонатий. Кажуть, «доки мати не покається – дитина не жениться». Виходить, що вона його кохає, приховуючи захищає свого «першопідлотника»?!
А доля продовжувала свої випробування. Якось знайомий попрохав обрізати зимовий сад. Уже закінчував, коли підійшла сусідка і щиро попросила зробити те ж саме, мовляв, чоловік лежить хворий, і я, вже втомлений, не зміг відмовити. Закінчив під вечір і доки жіночка готувала бутерброди на вечерю, мені довелося спілкуватись з «хворим» чоловіком, який саме й був Анатолій Грицуков! Зі всілякими подробицями, цинічними жалощами: «Який я був молодим активним і от який немічний зараз…» Уявляєш, як мені було все те вислуховувати й мовчати?! І ворогові не побажаю. Колишній офіцер, до того ж член організації «Честь имею»! Отака бридота життя. Я витерпів, перемігши сам себе у черговий раз, знаючи, що обов’язково оприлюдню.
Кожна людина неповторна, вона частинка космосу, в душі і серці якої живе світлий, добрий, мудрий, потужний дух землі – Матері-України! Людина – це Бог! Але що божественного у цих двох «сексуальних відморозків»?! І, на жаль, вони не одні. Можна лише уявити, як важко жити серед них порядній і добрій людині. А таких людей також немало. Лише Мати-Зореслава мене й тримає своє світлою енергетикою любові до природи та життя. Щиро дякую тобі, Мудра волхвине! Низько вклоняюся твоїй святості, твоїй духовності!»
Настала пауза… Я з подивом бачив як світлішало його обличчя, зникали зморшки, очі наповнювалися теплом, внутрішньою силою. Я по-новому бачив, сприймав людину, мого однокласника. Він розгорнув мені світлу сторінку життя, немов світлу сторінку в інші світи. Відверто кажучи, до цього часу я просто жив! Жив, куди життя хилило, не замислюючись. А він продовжував: «Відволікаюсь, іду на природу, вона наймудріша вчитель і лікар – ліс, річка, поле – все, чим дихаєм і живем». У його очах світилась така любов до життя, що я, забувши свою «черствість», сказав : «Будь завжди таким молодим і красивим, нехай любить доля життя і Господь своєю світлою любов’ю! Спасибі, що ти в мене є!»
На останок, замість епілогу, трішки статистики з біонергетики:
Донор – людина з позитивною енергетикою, доброю енергетикою.
Вампір – людина-носій від’ємної енергетики зла, яка живе за рахунок донора.
Середньостатистична константа в Україні: 2 вампіра=1 донор. У містечку, про яке йдеться: 3 вампіра=1 донор. У Карпатах: 1,50=1,50! Там же, у Карпатах, епіцентр слов’янства.
Енергетика свяченої космосом води складає 200 одиниць константи. У таких ріках, як Дніпро, Ворскла вона складає 400 одиниць константи.
Частка чистих (світлих) донорів складає всього 0,7%, але саме вони й ліквідують усю від’ємну енергетику зла в Україні. Це добрі, мудрі, духовні люди зі світлою, позитивною енергетикою, люди зі щирою любов’ю до рідної землі в серці. Добрі слова, щирі слова (а також молитва) вимовляються з частотою 8 герц, частотою коливань електромагнітного поля Землі, і несуть у собі потужний захист, потужну позитивну енергетику!
Найпотужніша, найсвітліша енергетика – у райдузі, яку ми ще звемо Веселка – то прапор, знамено Бога на землі і саме вона через погляд контактує з людиною, наповнюючи і згладжуючи всі негативи. Можна сказати, що кожна дія, вчинок чи слово повертаються до першоджерела, як негативною, так і позитивного енергетикою. Тож нехай завжди поряд з вами будуть найдорожчі, найрідніші люди, підтримуючи своїм теплом, добром, своєю енергетикою, своєю любов’ю! Нехай любов завжди живе у ваших душах і серцях – чиста, щира, світла, бо вона є найголовніше в нашому житті. Любов – то і є життя! Любіть і тоді будете здорові ви і ваші діти. Душевно, духовно й фізично. Любіть і тоді відступить зло!
м. Київ, 2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659724
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
[b][i][color="#8400ff"]Легенький вітерець весняним пахне цвітом,
На зустріч йому йду в віночку із думок.
Фіалкою цвіте весна , крокує світом,
А в мене у душі зимовий холодок...
Лелеки парами , блакить чарує око,
Вже впізнають свою оселю ластівки.
Вузенька стежичка веде у світ широкий,
Де в душу дивляться засмучені думки.
Чому заплакані , з холодними очима?...
А квітень сипле в ноги ніжно-білий цвіт
Неначе заметіль , але не в тім причина...
Тепло...Весна...Чому такий холодний світ?[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659648
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Немає більшої любові
За материнську – ту любов,
Яка віддасть до краплі крові
Життя своє – за рідну кров.
Вона прийде на допомогу,
Пораду мудру дасть завжди,
Помолиться за рідних Богу,
Щоб не було в житті біди.
Вона ночами не доспить,
Ніяк не втомиться чекати,
Її душа за всіх болить,
Тому що вона – рідна мати.
Життя її, як та вода,
Що б’є ключем, джерельним, чистим.
Шкода, що не завжди, шкода…
Життя підвладне власним числам.
Перед тобою я схиляюсь,
Тобі вся шана і хвала,
Тобою, мамо, я пишаюсь,
Щоб ти жила, жила, жила!
Хай Бог тебе благословляє.
Здоров’я хай тобі дає,
Нехай в руках своїх тримає
І береже життя твоє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659639
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Для щастя нам так мало треба,
лиш одне одному всміхнутись,
й куточок зоряного неба,
й додому разом повернутись.
Для щастя нам так мало треба,
лише багаття розпалити,
що полум'я здіймає в небо
і душі свої розігріти.
Для щастя нам так мало треба,
лише провини всі прощати,
щоб виникла у нас потреба
для когось жити,когось ждати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642076
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 15.04.2016
Цвіте черемха у гаю. Розквітла.
Над нею небо угорі. Привітне.
І манить, манить до себе тим цвітом.
І пахне літом.
Цвіте черемха у гаю так сніжно.
А я люблю тебе, люблю, так ніжно.
І пелюстками обсипає нас.
Кохання час!
Цвіте черемха у гаю, мов вишня.
Радію я, що ти до мене вийшла.
Цвіте черемха у гаю для всіх.
Де твій лунає сміх!
Цвіте черемха у гаю. Розкішно.
Зустрілись ми з тобою тут. Так вийшло.
І лине пісня солов'я над світом.
І пахне літом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659600
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Шумить рясний квітневий дощ,
теплу ворота відчиняє,
змиває сірі будні з площ,
закляклу зелень підіймає.
Проснулась, струшує земля
від холоду заціпеніння,
несміло трави розстеля,
неквапно будячи цвітіння.
Художник-квітень тут і там
малює ніжні акварелі:
вже бризнув зеленню лісам,
віночки одягнув морелі,
то нареченої фату
в садах примі́ряв абрикосам,
плакучим вербам у ставку
прополоскав зелені коси.
Розсипав котики в гіллі –
пухнасті, зараз замуркочуть!
Пташині зграї, журавлі
гніздяться, цвірінчать, клопочуть.
Фіалки у садах п'янять,
нарциси – прямо під віконцем,
тюльпанів келихи дзвенять,
вітаючи тепло і сонце...
Природа – благодатний дім,
безмежні покриви квіткові!
... А десь – війна, розриви, дим,
земля вся в ранах й людській крові.
Там в душах – страх і зло... зима...
І це – в моїй Вкраїні-неньці!
Для пташки місця там нема,
вони також – переселенці...
.
Людино! Може зайва – ти?
Для благ творе́нна Небесами,
ти злом отруюєш світи...
Що коїться, брато́ве, з нами?!
04.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659115
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Жінка – це мати, жінка - дружина!
Для чоловіка, вона – «половина»!
Жінка – це ніжність, спокій та мудрість!
А якщо треба – незламная мужність!
На плечах тендітних, тримає родину!
Оселю, дітей, свою «половину»,
Жінка – це «воїн»: чи мир, чи війна!
«Життя» на собі тримає Вона!
Така незбагнена та сила – жіноча!
Дитя колихає, вона, серед ночі…,
На ранок обов'язків купа силенна!
Вона ж енергійна, здорова, весела!
Посмішка мила, «вогник» в очах!
Все під контролем у наших дівчат!
І заспіває, і пожартує…,
За спокій родини, без страху, вартує!
9.04.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575977
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 15.04.2016
Коли в моїй країні змовкне зброя,
І знов настануть ночі солов'їні
Ти не забудь, ти пам'ятай героїв
Тих, що живуть й хто на війні загинув.
А на війні нема напівтонів,
І ворог йде- то не пуста погроза!
Дивлюсь на це очима матерів,
Та їхніми сльозами плачуть грози.
Вже притрусив окопи перший сніг,
Той перший сніг, немов кохання перше…
Молюся Богу, щоб синів зберіг,
Та цю війну триклятую завершив!
І буде чарка з хлібом на столі,
І всюди шануватимуть героїв…
Найщасливіша буду на землі,
Коли в моїй країні змовкне зброя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646490
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 15.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2016
Заберу я журу і печалі,
І у степ понесу за село.
Наді мною пливуть білі хмари,
Кличуть в світ лебединим крилом.
А за хмарами сонце ховається,
Лиш проміння своє шле здаля.
Я з надією в хмари вдивляюся,
Може візьмуть мене за моря...
Може десь за морями за синіми
Я синочка свого там знайду,
І печаль, і журу там розвію я,
І відчую, що я ще живу.
Та мене зустріча лиш калина,
Одиноко стоїть за селом,
Під калиною чорна могила,
В ній синочок мій спить вічним сном...
До могилки його прихиляюся,
Хочу злитися з нею навік.
Та мої білі хмари вертаються,
Лебединим крилом кличуть в світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659620
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Приспів:
Сіяють зорі, сміються хмари,
Забилось серце відчувши чари.
Із гаю лине спів солов’я,
Для тебе серце, любов моя.
Вишні морелі, неначе казка,
Стан смерековий і ніжна ласка.
Знов мене кличуть посеред ночі.
Вишневі губи і карі очі.
Приспів:
Сіяють зорі, сміються хмари,
Забилось серце відчувши чари.
Із гаю лине спів солов’я,
Для тебе серце, любов моя.
Сміються зорі в твоїм волоссі,
Птахи у хорі різноголосі.
Сховала нічка нас під вербою,
Як мені добре удвох з тобою.
Приспів:
Сіяють зорі, сміються хмари,
Забилось серце відчувши чари.
Із гаю лине спів солов’я,
Для тебе серце, любов моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659645
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Сірий дощ, дощ іде,
Землю обмиває,
Плаче небо, сіре все,
Що так час минає!
Сірий дощ , дощ іде,
Стукотить у вікна,
А я думаю,що це
Вже від тебе звістка.
Сірий до, дощ іде
Мелодія смутку,
А я плачу, бо без тебе
В моїм серці - пустка.
Сірий дощ ,дощ іде
День за днем минає.
Серце плаче, бо тебе
Біля нас немає.
Сірий дощ, дощ іде
Тижнями між нами.
А я вірю ,що й вийде
Сонце із -за хмари!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659624
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Я був колись задрипаний москаль -
Служив совку і катам-комуністам,
Проте тепер таких колишніх жаль -
У них і досі винуваті ще фашисти.
Варшава, Лондон, Люксембург і Вашінгтон,
І навіть марсіани винуваті,
І той сусід, що вийшов на балкон -
Всі вороги — бо їх гівно в їх хаті!
Поки тверезі — начеб-то всі друзі,
Коли направлять око під оте…
Й допоки не проспляться у калюжі:
Всі — вороги! А Сталін — то святе!
Яка скаженна п'янка без баяну,
Без мордобою, вибитих зубів?
І доки пика не в крові, а тільки п'яна -
В останній бій ідуть за всіх жидів.
Хоч в Грузію, в Чечню чи на Донбас -
Бо їм сказали: там розп'яті діти!
Один лише у них на все відмаз:
Росію розумом не можна зрозуміти!
Лінійкою помірять неможливо
Російську дурість і російський мат -
Вони, як бруд, або хімічна злива,
Авторитет: горілка й автомат.
Російськомовних лізуть захищати -
Тож, краще, їхню мову забувать,
Бо знов непрохані злодюги лізуть в хати:
То їм наказ дала Рассея - матъ!
З часів Січі ми знаємо те горе,
Від Конотопу з тим б'ємося ми,
І наша злість кипить, як справжнє море,
Лиш вільні залишаються людьми.
Свобода з кров'ю в нас тече у жилах,
Безчесття роду — гірше аніж смерть,
Літає той, хто має міцні крила,
А хто плазує — лиш людини чверть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659486
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016
Куди не кинь вгорі бандит,
Гієно – людоїди.
Сидять, як свині для корит,
Пейсатики - хас.ди.
На троні скрізь лише юдей,
І правди не втаїти.
Терпіння лопнув апогей,
Проснітесь… Божі діти.
Та скільки ж бути у ярмі,
Сміються з нас примати.
Чи не пора виймать граблі
І гниду вигрібати.
Розперезався зовсім ж.д,
Зажрались паразити.
В моїй Украйні геноцид,
Пора людей будити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659534
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016
Ой кувала зозуленька в лісі на дубочку.
Накувала довгі роки моєму синочку.
Накувала довгих років ще й маленькій доні.
Потім змовкла, полетіла. Чомусь сіла долі.
Нахилялась до землиці. Та то не клювала.
Нахилялась зозуленька, крильцями тріпала.
- Що з тобою, зозуленько? Чому не співаєш?
Чому крильцями тріпочеш, низько так схиляєш?
Ой мовчала зозуленька та все припадала.
Мабуть чула, як земля та болісно стогнала.
Мабуть чула та хотіла лихо те прогнати,
Щоб завжди жила у щасті Україна - мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659260
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди,
Присплять, лукаві, і в вогні,
Її окраденую, збудять...
Ох не однаково мені.
Тарас Шевченко.
Збудили рідну на Майдан-
Спішив народ здобути волю,
Та ворог цілив свій наган
У долю, ту гіркую долю.
Смертельну рану роз'ятрив,
Де розколов, розсік навпопіл,
Вже тисячами положив,
Спалив й розвіяв вітром попіл.
Отак століттями деруть,
Здирають й виправляють шкіру
І нелюдами нас зовуть,
А ми несем себе в офіру.
За свою працю хлібороба,
За коваля та лісоруба,
У терні стелена дорога-
Невже прозріння нам не буде?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659296
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Триває піст.Суворий і Великий.
Дотримується хтось його, хтось - ні.
Згадуються слова митрополита
Сабодана Володимира мені.
Земляк відомий мій і дуже мудрий
Навчав усіх поводитися так:
Не тільки тіло очищати, але й душу
Повинен кожен з нас.І повсякчас.
Коли запитували в нього ще й про їжу,
Вживати можна що у піст, а що - то гріх,
Відповідав:"Ви один одного не їжте,
Найправильніше буде це.Амінь."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659013
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Возьми меня, поэт, в своё шальное утро!
Возьми меня, поэт, в своё шальное утро!
В свои стихи, печаль, мечту…
Возьми с собой… иначе я потухну…
Я очарую – подарю тебе Весну!
Люблю в строке, люблю в волшебной рифме!
Хочу обнять блаженством Музы… и крылом!
Пусть дышат страстью и загадкой мифов…
Твои шедевры, окрылённые добром!
10. 04. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658970
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Посміхнулося сонце яскраво -
Розлетілися хмари сумні:
Це весна розгулялась на славу,
Підморгнула й не тільки мені...
Заливається сміхом веселим
І лоскоче пташок під крильми.
І, немовби, в містах і у селах
Не було ні снігів, ні зими...
Розмальовує килим салатом,
Заливає у небо блакить,
Первоцвіт розсипає строкато
Що в очах кольорово горить...
Все росте, аж тріщить, щохвилинно,
Голочки розпустились в листки
Розкриваються квіти невинно
І впускають комах залюбки...
Зеленіють меліса і м"ята
І любисток підріс досхочу,
Розповзається пижмо крислато -
Все блаженно чекає дощу...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659327
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Ведмідь-начальник всіх збирає -
Синицю треба засудить,
Вона його не поважає,
Без його дозволу летить,
Ще щось цвірінькала про нього,
Що він ледащо і хамло,
І не боїться вже нікого -
Такого в лісі не було!
Зібрались Їжаки і Миші,
І наполохані Зайці
А протокол Гадюка пише
На туалетнім папірці.
Ведмідь аж труситься від люті,
Неначе Рак почервонів,
Але сказати щось по суті
У нього бракувало слів.
Мовчали Їжаки і Миші,
Зайці сиділи, як німі...
Аж раптом розірвала тишу
" Підтримка" дикої Свині,
Заверещала, ніби ріжуть,
(Ведмідь таку їй роль відвів)
Бо у пошані ті, хто лижуть
Усі місця у хазяїв.
А у Синиці дивна сила -
Свобода, простір - над усе!
І зовсім їй немає діла,
Хто там про неї що верзе!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659280
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Ти просто будь! Благаю: просто будь -
Нехай чужий... коханий... і щасливий!
Байдуже, що у серці каламуть,
А душу без кінця полощуть зливи...
Ти будь собі! Хай знаю, що ти є -
Десь там, далеко, в безвісті орлиній...
Що Божий день для тебе настає
І соловей щебече на калині!..
О, будь! І хай спалив усе! Нехай
Розвіяв часоплин мій образ юний!..
Лиш сокровенне... те... не занехай
І не порви найтонші долеструни!
Ти просто будь! І більше не зникай!
Хай оминуть тебе ці кляті війни -
І в серці запанує тихий рай!..
А рани зцілять молитви́-обійми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659188
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Моя душа і серце - в дітях,
Мій спокій, мрія моя - там...
Те найцінніше, що я маю
Під крила Ангелу віддам.
Візьми, Посланцю Неба й Бога
Під крила білі тіла їх...
Нехай ідуть в житті до Бога,
Хай обминають бруд і гріх ...
Розкрий, благаю, свої крила
В мить небезпеки чи біди
На ласки Божої вітрилах
Неси їх, Ангеле, неси !
Хилюся долі Божій Силі,
Сльозу молитві віддаю,
Що є над нами Білокрилі
Й несуть над пропасті краю...
Охорони, спаси, помилуй,
Не покидай на долі мить,
Гріх відверни, люби і милуй,-
Душа молитвою летить !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659169
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
(украинский текст - Ирины
Васильковской)
С небес зовут невинных душ миллионы -
Их в бездну голода низверг лукавый суд...
Пройдут столетий многих легионы
И в Вечность муки эти понесут...
Кровоточащие доныне вижу раны,
Врачую их для новых, светлых дней...
Прошу Творца, чтоб сгинули тираны
И раем обернулся мрак теней.
Пылай свеча!.. Одна... за ней - другая!..
Тревожь мне память!.. Душу разрывай!..
Пусть боль во мне горит, не затихая,
Взывая вновь и вновь: - Не забывай!..
И я несу, как крест трагедий годы,
За счастье тех, кто в этот мир придут...
Пусть смоют зло тугие Стикса воды
И пусть тираны в бездне пропадут!..
15.12.2015. (укр.)
11.04.2016. (рос.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659129
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Ліс ще не проснувся, квітне черемшина,
Плинуть в синім небі білі паруса.
Між дубів дрімучих квітне знов калина,
Де ліси Полісся горнуть небеса.
Між дубів дрімучих квітне знов калина,
Де ліси Полісся горнуть небеса.
Зеленіють сосни, вільха при сережках,
Сіють льон у полі, де туман цвіте.
І біжить із лісу в чисте поле стежка,
Де на небокраї сонце золоте.
І біжить із лісу в чисте поле стежка,
Де на небокраї сонце золоте.
Йдуть дощі травневі і веселки в нивах,
Сяє в ранніх росах молода трава.
В’ється, наче змійка стежечка мрійлива,
Що тебе до мене, доле, привела.
В’ється, наче змійка стежечка мрійлива,
Що тебе до мене, доле, привела.
Ліс ще не проснувся, квітне черемшина,
Плинуть в синім небі білі паруса.
Я дивлюсь на стежку, чи майне хустина,
Чи подарять радість сині небеса.
Я дивлюсь на стежку, чи майне хустина,
Чи подарять радість сині небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658765
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Нарцис - ніжний символ весни,
Казковий дарунок краси
Приспав у зими свої сни.
Прийшли його дні і часи.
Весь сад потопає у квітах
( Неначе долина Карпат),
Блаженствує сонячний квітень,
Дарує п’янкий аромат.
Схиливши віночок додолу,
На вроду свою задививсь,
Цю першість не дасть він нікому,
Закоханий в себе Нарцис.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658540
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Десь, поза гранню свідомості,
в сферах світів невідомих,
враз набирає вагомості
ЩОСЬ, що вловив підсвідомо:
слово... пунктирами – обриси...
думки політ ефемерний,
щоб із аморфності – в образи
тихо ліпитись химерні.
Теми проклюнулись... Зримими
стали поміж міражами.
Думи у зграї із римами
стрімко літають стрижами.
Серце, із слів, що вже – хмарами,
вибере влучні, коштовні,
сенсом наповнить і чарами,
пензлем торкнувши духовним.
10.04.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658576
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
З Незалежністю, Україно!
Хто знає з чого народилась Україна?
З краси дівочої, з Дніпрової сльози,
Із кетягів червоної калини,
З хмільної виноградної лози.
Із райдуги, що стала понад степом,
Із колискової щасливих матерів,
З дитяти, що приніс у дім лелека,
Із Чорного й Азовського морів.
Із заповіту віщого Бояна,
Із Ярослава мудрого чола,
З «Слова о полку Ігоря» нам слава,
І мудрість наших пращурів прийшла.
З походів княжих, біблій рукописних,
Із хлібних жнив, і поту трударів,
Із істин заповіданих правічних
З вінка барвінку рід батьків розцвів.
З козацьких дум, із гордості і слави,
Із крові, що пролита у боях.
Із Києва, Донецька і Полтави,
З кохання, що прославлене в піснях.
З віршів Шевченка й Лесиної долі,
Із битв за місто Київ і Дніпро,
О як же довго ми ішли до волі,
Але зняли з плечей своїх тавро.
На мові калиновій нашій думи,
Бринять джерельно в зелені дібров,
По наших землях в зоряній задумі
Господь- хранитель з вірою пройшов.
В Софії київській Орантою спасенні,
Захищені від рабства і ярма,
На волю і життя благословенні,
Ми Українці в світі недарма.
Народжена свята моя Вкраїна
З волі народу самостійним буть,
Жить незалежним, гордим і незламним,
І саме в цьому - в волі нашій суть.
І серце б’ється в вільній Україні,
Тож, вас вітаю, наш козачий рід!
З двадцятиріччям незалежної країни,
Нехай під ноги стелеться нам цвіт.
І хай не буде зроду переводу
Родині нашій незалежній гомінкій,
Крізь все життя любов у своїм серці
Я пронесу в душі палкій своїй.
Живи, Вкраїно, і квітуй у славі,
На щастя дітям многії літа.
Із Незалежністю, уквітчана державо,
Моя прекрасна матінко свята!
Липень 2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658205
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Луч солнца первый улыбнулся,
В нем пляшет весело роса.
Шахтерский край уже проснулся,
И льются горлиц голоса.
Ничто покою не грозило,
Казалось, будет вечен мир.
Нужны в работе только силы.
Борьба - спортивный лишь турнир.
Вдруг застонала Украина
От пуль нежданного врага.
Снаряды , вслед за ними мины
Поля курочат и луга.
Здесь без раздумий, колебаний
Поднялись наши горняки
Не для регалий, не для званий,
Страну спасают мужики.
Шахтеров каски с уваженьем
В сторонку тихо отложив,
Надели каски для сраженья…
-Пусть каждый в дом вернется жив…
Совсем недавно с анекдотом,
Ходили с шутками в забой,
Теперь героям-патриотам
Пришлось идти в серьезный бой.
Мы ждем домой живых, с победой.
Шахтера просто не сломать!
Поможет Бог прогнать все беды,
Страну родную отстоять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658074
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Рятуюсь віршами від суму,
Рятуюсь віршами від болю.
Нехай мене хтось не засудить,
Що "ягода" – не з того поля.
Не претендую я на лаври,
Нема й копійки гонорара,
Я не рівня Поетам славним,
А віршам-дітям, просто, рада.
Мені вони тепло дарують,
В душі моїй життям ростуть,
Без них я дуже засумую,
Коли повз мене вони йдуть.
Я їх зберу в своЇ долоні,
Вплету в поезії вінок,
На золотій її короні
Я оду вишию з думок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621019
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 09.04.2016
Як п'янко пахнуть чорнобривці!
Садила, мамо, ти їх у саду
І росами омиті рано- вранці
У снах, як на яву, до них я йду.
Ті очі, що торкають, мамо, неба,
Ті чорнобривці- промені ясні,
Їх запах й ласки твої мені треба,
Так, як лелеці подиху в весні.
Я, як вона розпущу міцно крила,
І як вона вернуся до саду,
Де чорнобривців мама насадила,
Цілунком ніжним тихо припаду.
Зостався слід твій, рідна моя мамо,
У чорнобривцях- запах твоїх рук,
Де я зі сну пробуджуся так рано,
Залишений розлуки мої звук.
Як п'янко пахнуть чорнобривці...
Садила, люба, ти їх у саду.
Я серед них із сну пробуджусь вранці,
Торкнуся рук твоїх я наяву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657527
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 09.04.2016
Сьогодні ми відмічаємо п'яту річницю Всенародного Віче.
Диптих, що об'єднує 2 експромти, написані в різний час,
нагадає події п'ятирічної давнини.
ВІДЧАЙ (червень 2013 р.)
Закрила всі шпариночки душа
і безнадійно опустила штори.
Із вух вже до колін висить "лапша",
а очі просять темні щільні шори.
Сховатись! Щоб не бачити й не чуть
огидну вовтузню за гроші, владу
в "верхах", де лиш крадуть, інтриги тчуть.
Нема в нас Влади – то нема і ла́ду.
Що змінить тут поодинокий гнів,
коли забув народ, з якого роду
він коренем? Осліпнув, онімів...
Населення ще є – НЕМА НАРОДУ!
ВІЧЕ ( 1 грудня 2013 р.)
Бунтарський дух, зламавши відчай,
злетів за хмари, до небес!
ПОВСТАЛИ!!! Всенародне Віче
пульсує вихлюпом чудес
єднання, стриманої сили,
сплітаючи любов і гнів.
Став люд, як океанські хвилі,
за покалічених синів,
ще юних, світлих, безборонних!
З наказу влади, за протест
їх люто била охорона
й кидала в кліті під арешт...
З усіх куточків мого краю,
прорвавши "ментівський" заслін,
прийшли долати хижу зграю
ті, хто піднявся із колін.
Дитячий біль могутнім рухом
збудив таки козацький код!
Пишаюсь! Ти піднявся духом!
Ти – не населення! НАРОД!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540464
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 09.04.2016
Кудись летять, спішать, несуть,
мов коні нестриножені,
з хаосу вихопивши суть,
думки твої стривожені.
Від них хміліє голова...
Потічками незримими
в рядки вливаються слова,
заквітчуючись римами.
Один у лабіринти йде,
в злоби тенета, ницості,
а хтось до сяйва сонць веде
по Аріадни ниточці,
торкнувшись емоційних струн,
візьме в полон ліричності,
занурить у магічність рун,
в глибинну мудрість вічності.
Якщо у віршах – каламуть,
то доля в них печальная,
а хтось освітить людям путь
кометою осяйною...
Поете! Легкості не жди,
коли нещастя – річкою,
але будь світочем завжди.
Будь променем! Будь свічкою!
25.03.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654469
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 09.04.2016
Заболели, мы с тобой заболели,
Прошлым годом, где липа цвела,
Мы от нежности радостно млели,
И любовью пылала душа.
Я смотрел в те глаза среди ночи,
Что кричали: навек я твоя,
Мое сердце возьми, если хочешь!
Отвечала ей нежность моя.
Руки терпко и больно сжимал я,
Что ж ты липа? Куда ты? Куда?
Я вернусь, я пойму, я сумею -
Отвечала мне тихо она.
Не поверил он юной девчонке,
Бросил всех и умчался в туман,
Сердце резали горькие нотки,
И стучало в висках: все обман.
В теле холод, огонь все резвиться,
Слезы льются, сдержать нету сил,
И хотелось на части разбиться,
Ну, за что ты? Любил я, любил.
Не забыть мне тебя дорогая,
Ведь ты выпила душу мою,
Я живу, но она умирает,
И мечтами всю жизнь проживу.
9.04.2012
P.S. В співавторстві з Інною Мотрук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328884
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 09.04.2016
СЛОВА ЛЮБОВІ.
Не знаю, чим би жив, якби не ти.
Твоя душа, якою стільки років
Не втомлююся милуватись я;
Вона – як Всесвіт! Як весна летить
Над світом ясним, над Дніпром широким,
Отак летить і лебедінь твоя!
Скільки пізнав, скільки пізнати ще
Судилося – того буде замало,
Аби сказати: добре знана ти.
Дивлюся вкотре у близьке лице
Загадка вічна. Є лише начало,
Кінця цьому пізнанню не знайти.
Ти не лише як жінка, як жона,
Ти іще Мати. Любляча. Терпляча.
В трудах, в турботах сплинуло життя…
Хоч ніби й не була в житті одна,
Та твій рушник безжальна доля значить
У чорні смуги. Та без співчуття.
А тут ще я. Немов осінній сад.
Яскравий весь та опадає листя
І передзим’я холодить дощем…
Якби так років двадцять п’ять назад,
Одне – одному на шляхах знайшлися,
Не ятрив би серденько тужний щем.
Люблю тебе! Це дозволяєш ти.
Хоч присуд долі для нас невблаганний,
Ми бережемо в глибині душі
Всі наші погляди, всю святість чистоти,
Цей новий день, для зустрічі нам даний,
Який я занотую у вірші.
Благословенна хай буде та мить
Яка нам дала зустріч та розлуки
Та відкриття небачених світил.
І хай від туги в грудях щось щемить,
Пройду крізь все, переживу всі муки,
Стрічатиму тебе у час святий.
24/03/2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658120
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016
В стародавні роки, - за часів до Великої Зради,
До юрбіння у княжій господі гречинських попів, -
Боронили волхви Рідну Землю од пазурів Гада -
Щоби Лад панував і Злигодней ніхто не терпів.
Берегли велемудрих завітів безцінні скарбниці -
Вищу спадщину предків усім поколінням новим -
Щоб не нітився Дух від навали усякої ниці -
Добрий корінь і в посуху соками живить глибин.
Шанували Богів і щедротами повнились гирла,
Сяйво Слави попереду війська звитяжного йшло...
Та од'їлося Лихо, та ще й лишенята зростило,
У князівських палатах своє влаштувавши кубло.
Ой ти, Земле моя, ой зазнала такої кручини!
Заєд золоторизних пройшли по тобі постоли -
На запроданських учтах піднято заморськії вина,
Поруйновано капища, страчено мудрі волхви.
У покуті за гріх ввесь нарід і за те потерпає -
Крають Неньку сусіди по черзі чи скопом усі,
За бунчук можновладний грезеться перевертнів зграя, -
Посіпак і підножок, - з Великої Зради часів.
Що робити, як жити, як Лад повернути скоріше?
Де криївка його чи в які він подався світи?
Певно знаю одно: кавунів не шукають на вишні.
Що ж на юдоєвангельській парості можна знайти?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550281
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 08.04.2016
Ми куплені всі кровію Ісуса:
Хай знають це великі і малі!
Сказав, із сумнівом Господь, послухай:
«А чи знайду Я віру на землі?»
Нам варто мабуть, всім опам’ятатись,
Змиритися і впасти до колін,
І щиро Господу в гріху зізнатись:
Таки, не марно сумнівався Він.
Світ не шукає Господа Ісуса,
А славить далі ідолів своїх.
За вас, усі брати землі, молюся.
Господь вас кличе і приймає всіх,
Хто своє серце принесе Ісусу,
Прийме спасіння – Божий дар святий.
Не вір неправді, не впадай в спокусу,
Бо світ лукавий. Править ворог злий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644133
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 07.04.2016
В очах моїх згубилися тумани-
Тумани, що лягли між нас обох,
Ятрять в душі гіркі твої обмани-
Обмани, які бачить тільки Бог.
Чом розтоптав, скажи, любов між нами?
Чом роз'єднав лиш зведені мости?
Нашу любов леліяла роками,
Тепер розлуку мушу я нести.
В очах моїх зосталися тумани-
Тумани, що так хилять до зими,
Та я загою ті болючі рани
І почуття розквітнуть у весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654846
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 07.04.2016
Я ще дихаю... Хоч смерть круки пророчать.
Я ще йду... Хоч рани кровоточать.
Я ще бачу... Хоч дні як ночі темні.
Бо віра є... Минуть часи буремні.
І зійде сонце, і загоїть рани.
Так виживши тепер, тоді незламна стану!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657934
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Ці сутужні часи – лиш гіркий переддень.
По вині іудея
Перетне рубікон найприкріша з ідей –
Торгувати землею.
Ту, що потом і кров’ю дідів і батьків
Поливалась віками.
Тож недарма Христос всіх пройдох-гендлярів
Повигонив із храму.
Вже добрались торги до найвищих святинь –
Зупинитися мусять!
Нам лишилось сягнути благої мети –
Повторити Ісуса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656815
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Сплюндрована снарядами земля.
Зрешечені осколками будинки
Та мінами засіяні поля .
В розтяжках забур’янені стежинки.
Дороги смерті і шляхи життя,
Тортури та катівницькі підвали,
Вовків голодних жалібне виття
І воронів химерні карнавали.
Гібридна розповзається війна.
Це те, що ви покликали додому.
Росія на Донбасі із багна
Зліпила край Гоморри і Содому.
Дитя гріха, заковане в метал,
Тобі провини вік не замолити.
Терпляче жде військовий трибунал,
Він справедливість зможе відновити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657968
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Москва, Мокша - улус Батыев,
Руси ты зло всегда несла!
На Киевской Руси доныне
Не сосчитали того зла…
На Русь исконную монголы
Ходили с знаменем твоим,
Круша, уничтожая снова…
Ты, московит, в ходу был с ним!
Касапы гнобили нас, били
С калмыцкою своей Ордой, -
Мы, русичи, то не забыли,
Готовы дать касапам бой!
Украли вы у нас название,
Мы – русичи, что ни на есть,
Орда вам, фино-угры звание!
Неведомо вам слово честь!
Мордва, и Весь, Эрзя и Меря,
Мокша – вот истинный твой род!
Не лезь в славянское ты племя!
Не русский ты, Москва, народ!
02.05.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657980
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Я втрати боюся, боюся зачинених брам,
І жити лиш згадкою, тішити думкою мрію...
Боюся відкритись назустріч буремним вітрам,
Боюся прощань, бо змиритися з ними не вмію.
Прощання - це як відпускати частину себе:
На волю, назавжди, у небо, у ніч горобину...
Та ніч усе небо закриє, колись голубе!..
Так важко дивитися мріям і спогадам в спину!
Усе відійде, все забудеться, стане нічим,
Допоки зі сховку не з`явиться привидом спогад -
Тоді оживе згустком болю у плетиві рим
Цей вірш, невловимий, як натяк, як подих, як здогад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657186
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Не все так просто, як здається нам,
Бо живемо на віллах, в юртах, в хатах…
Здолати важко мовний перевал,
Щоб нам між них, а їм між нас блукати.
Розрісся світ і зблизив всіх людей,
Та душі залишилися холодні.
На полі брані тисячі смертей –
Так кожний день: і вчора, і сьогодні…
Чиї це ігри, хто за цим стоїть,
Кому потрібні землі Ван-Хун-Дуя,
Чи турка, русака, хохла… Чий хід?
Брехня, маневри, блеф – життя вирує…
Я не візьму зелений автомат
І не піду комусь щось заробляти,
Бо «карликові гноми» дурять нас,
То ж гинуть за своє «ніщо» солдати.
Всесвітній, вселюдський живе обман,
Втішаються затяті божевіллям.
Коли російський чи сірійський танк
Був знаком миру мирного подвір’я?
Не знаю, може правий той ІГІЛ,
Бо ми в брехні давно вже заблукали,
Тож недолугі недолугий мир
В моїй державі похапцем забрали.
Наступні, що прийдуть, чи не зі злом?
Надіюся на Боже провидіння.
Як можна побороти зло добром
Та не піддатися в борні гріхопадінню?
А поки що, Всевишній, все не так,
Добром своїм я зло не переважу,
Тож я візьму зелений автомат
І захищатиму свою державу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657955
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
На все в житті є Божа Воля,
а Доля в кожного своя.
Життя прекрасне у Любові,
це знають всі: і ви, і я.
У кожнім серці є зерно від Бога,
а Душа в кожного своя.
Всевишній вказує дорогу
до Миру, Щастя і Добра.
Всевишній нам життя дарує,
коріння ж в кожного своє.
Тим, хто коріння це цінує,
Бог нові сили додає.
Стежки життя Бог не диктує,
а лише в міру направля...
Тим, хто життя своє марнує,
Бог милостивий все проща.
Кожен шука свою дорогу,
ми всі життя свого творці.
Та довіряти треба Богу
і вірить в успіхи свої.
Легких стежинок не буває,
та Мудрість в цьому світі є.
І Щастя більшого немає-
творити й берегти своє.
Все йде від роду і до роду,
й життя у кожного одне,
свою торуємо дорогу,
щастя шукаємо своє.
Та нам усім дано від Бога,-
Любов Божественну нести.
Не відступать з тії дороги,
яка веде до Доброти.
Добро ж Всевишній нам дарує,
й Віру в життя нам додає,
Мрії й Надії оживляє,
й щедро Любов"ю осяйне.
І нам не можна відступати,
Благословення Бог дає.
Нащадкам треба передати,
все, що найкращого в нас є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657848
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Запахло поле свіжістю дощу,
Під сонечком весняним спину гріє.
Тобі я, полечко так радісно кричу:
-Ти ж моя доля і життя й надія.
Мій прадід тут трудився увесь вік,
Дідусь землицю пестив, мов дитятко,
А батько ще малим босоніж біг,
Обідать ніс у двох малих горнятках.
Люблю і я просторий хлібний лан,
Оспівую його у віршах щирих.
Життя віддам за тебе без вагань,
Земле моя заради щастя й миру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657885
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Я весну на двох сховав в собі,
Де весняні роси між лататтям,
Де хмарки і білі й голубі,
Прагнуть навесні змінити плаття.
Перша птаха – жайвір в небесах,
Перший цвіт – це пролісок у лісі,
Перший сік берези в тілесах
І поля ще без посіву - лисі.
Бачу, в тобі мила теж весна,
Відчуваю тягу до кохання,
Час, коли пташина голосна,
Коли чую в тишині зітхання.
Крила нові на весні у нас,
Сонце сходить інколи невчасно…
Я любив тебе в житті щораз,
Бо любить тебе завжди прекрасно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657847
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
[youtube]https://youtu.be/dmdtRXqMxYE[/youtube]
------------------------------------
Обійми мене, коханий!
Туга в серці, час неспинний!
Повернула ніч на ранок
І відлічує хвилини...
Сплять спокійно наші діти,
Є у них і мама, й тато.
Щоб могли у мирі жити,
Мужній батько став солдатом.
Круки линуть над полями,
Визираючи поживу.
Вороги деруть на шмаття
І грабують Україну...
Так підступно і безжально
Нищать землі, нищать мрії!
Хочуть правити безкарно
Цілим краєм в безнадії!
Вірю в тебе, мій Соколе!
Вірю в силу побратимів!
Знову доля і недоля
На терезах України!
Обійми мене, коханий!
Я молити буду Бога,
Щоби кулі обминали,
Щоб вернув тебе живого!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657835
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Ще скільки слів я не сказав тобі…
Ще скільки недосипав поцілунків…
Скільки тепла для тебе я зберіг,
Кохання скільки вищого ґатунку…
І все для тебе, зіронько моя,
У нас ще будуть романтичні ночі,
Весна нова і співи солов’я,
Нам ще не раз серденько прополощуть.
Згадаємо оте, що в нас було,
Найкращі миті нашого кохання,
Вишневий цвіт, морозиво, кіно
І Стрійський парк несходжений до рання.
А ще… А ще… Багато дечого,
І знов вуста сп’яніють в поцілунку.
Серця захочуть знову чистого,
Кохання не забутого ґатунку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657786
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
[i]Я принес вам на Землю
Огонь.
Не для пьяных кафешных шашлычниц.
Там лишь угли.
И кислая вонь.
Слышишь, тлеющий?
ТЫ
МЕНЯ
СЛЫШИШЬ?!!!…
+
Майкл Томас Космика "Prometheus… 2012"
книга стихов "В РЕБРАХ СЛЕВА"[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=36634
* * *
Доволен Хронос: мчится Время,
Глотая собственных детей...
Сквозь Память тысяч поколений,
Ты к нам вернешься, Прометей?
Та Весть - не Небыль, Миф, Обманка –
Огонь принесший Прометей:
Он ВЫРВАЛ СЕРДЦЕ и как ДАНКО
Светить заставил для людей!
....................................................
Огонь Души дан Прометеем
Нам, чтобы Жить, Любить, Творить...
Подумай, ВСЕ, ЧТО ТЫ ИМЕЕШЬ –
ТЫ СМОГ БЫ ЛЮДЯМ ПОДАРИТЬ?!
....................................................
Огонь Души, Святое Бремя,
Зовет, Ведет, глотает Тьму.
Вся наша Жизнь и наше Время
Бытием обязаны ему!
Не стану проводить ликбеза,
Чей Свет нам Души освящал,
Но Маркс, Мандела, Мать Тереза,
И Граф Толстой - из тех Начал!
....................................................
Огонь Души дан Прометеем
Нам, чтобы Жить, Любить, Творить...
Подумай, ВСЕ, ЧТО ТЫ ИМЕЕШЬ –
ТЫ СМОГ БЫ ЛЮДЯМ ПОДАРИТЬ?!
..................................................
О сколько Чудаков на свете
Предпочитают Альтруизм,
Хоть чаще в сволочные сети
Нас ловят зависть и снобизм.
Ан нет добру альтернативы...
А кто не с нами - тех уж нет:
Добро воскреснет в перспективе
На Самой Лучшей из Планет.
...................................................
Огонь Души дан Прометеем
Нам, чтобы Жить, Любить, Творить...
Подумай, ВСЕ, ЧТО ТЫ ИМЕЕШЬ –
ТЫ СМОГ БЫ ЛЮДЯМ ПОДАРИТЬ?!
....................................................
13.01.2010. Новая редакция 13.04.2016
Иллюстрация из Интернета.
© Copyright: Георгий Данко, 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243778
дата надходження 27.02.2011
дата закладки 07.04.2016
Гіркими сльозами наповнені очі Землі.
Біда за бідою,
Війна за війною.
Зжирають планетного ангела в синій імлі
Заводи й машини.
Димлять щохвилини.
А сліз усе більше, і тануть, як сніг, береги
Від краю до краю.
Байдужість вбиває.
Ще рік чи століття і час позбирає борги
Із нашого роду.
Шануйте природу!
Гіркими сльозами наповнені очі Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657513
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Як двох сердець закоханий союз
Скріпили двоє молодят любов"ю,
Тоді здавалось - довго проживуть,
Не знатимуть вони біди і горя.
Але, на жаль трапляєься таке,
Що почуттів у них нема взаємних.
І тоне їх сімейний корабель
У хвилях та штормах проблем щоденних.
Та вже й кудись дівається любов,
Яка, здавалось би так пишно квітла.
Мабуть її й ніколи не було,
Захоплення й симпатія - і тільки.
Страждають діти.Злагоди ж нема
У домі їхньому між мамою і татом.
Можна тоді усе-усе здолать,
Коли один до одного повага.
Як не майно і гроші головне,
А людяність та чуйність, працьовитість.
Бо матеріальне - то все наживне,
А без любові важко в світі жити.
Коли вважає кожен чоловік,
Що половинка в нього - особистість,
Не хатню робітницю має він,
А люблячу, кохану, мудру жінку.
У свою чергу і вона також
Його шанує, любить і цінує.
Життєвих їм не страшно перешкод,
І подолають труднощі обоє.
В оселі затишок,душевний спокій,мир,
Батьки і діти радісні й щасливі.
Читачу любий, ти уже повір,
Є в цьому досвід, бо життя навчило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657594
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Спини мене, отямся і отям,
Така любов буває раз в ніколи...
Ліна Костенко
Отям мене, отям мене хоч ти,
Бо заблукало серце в півдорозі,
Де тліють ще минулого мости!..
Прошу, отям, вже гину у знемозі!
Зроби хоч крок, один-одненький крок,
Моя душа затерпла у чеканні!..
Не хочу з неба зірваних зірок -
Лише світи промінчиком останнім!
Не муч мене, бо сил уже нема,
Ослабли за піввіку душекрила;
Якось залижу рани ці сама...
А ти зціли молитвою вітрила!
Отям мене, хоч згадкою отям,
Одним словечком, мовленим недбало, -
Воскресну з болю віршиком-дитям,
Щоби обох... від муки врятувало!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657693
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016
Де ти, Весно зимувала?
Як жилось тобі без мене?
Ти по світу мандрувала,
Все шукала, де зелене.
Зачекались тебе луки,
Сумували ліс і гай,
Зхвилювався від розлуки
Волошковий небокрай.
Де ти, Весно, забарилась?
Де твої погожі дні?
Може з сонцем посварилась?
Щось не віриться мені.
Вітер грає непривітний
На засмученій сопілці,
На порозі- юний квітень
Й теплі котики – на гілці.
Двері навстіж я відкрила,
Люба, Весно, я чекаю,
На зелених вітах - крилах
Прилітай з чужого краю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657707
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016
Живу із жалем, наче боса ступаю,
На стерні колючі, кривлюся від болю
За болі землі, болі рідного краю,
Не можу домовитись вкотре з собою.
Болить мене дуже, пече гірким болем,
Що доля твоя, Україно, гірка
І йдеш ти до волі безкраїм цим полем,
А шлях твій – тернистий не має кінця.
Хороша й вродлива, найкраща у світі,
Трудяща і чуйна, бо щира душа,
А щастя не маєш, живеш в лихолітті,
Хоч руки – в мозолях, не маєш й гроша.
Тебе на хресті розпинають невірні
І доля твоя їм байдужа, мабуть,
Без сорому клятви дають, лицемірні...
І знов без вагання тебе продають.
Та все ж, рідна, вірю,що скинеш кайдани
І рани глибокі колись заживуть,
Ти будеш гордитись своїми синами:
За тебе життя без вагань віддають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657704
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016
[b][i][color="#cc00ff"]Добрий вечір , усім , і я як завжди - поспішаю ,
Ось сьогодні до Вас , за час пізній пробачте , прошу .
Стільки різних думок , а я все найкращу шукаю ...
Усіх Вас з Днем Поезії я привітати спішу !
Хай легко пишеться , натхнення хай не покидає ,
Для кожного хай Муза буде другом добрим , вірним .
І після заходу в душі нехай завжди світає...
Весни ! Любові ! І хай небо буде чистим , мирним ![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653459
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 04.04.2016
Стомився день. Напився вдосталь сонця
і впав у тишу вечра п'янку.
Найперша зірка в склі мого віконця
тремтить, мов у магічному танку,
і тихою котячою ходою
заводить нічку, мирну, без страху́,
і слід свій вистилає, мов слюдою –
безмежжям зір Чумацького шляху.
У "вчора" йде щоденна мелодрама.
Крізь безгомінну зорепадну ніч
лечу думками до нічного храму.
Там запалили міріади свіч
безгрішні душі, що достойні Неба.
Притягуючи погляд, як магніт,
знак подають: в житті світити треба,
згоряючи, немов у свічці гніт.
Шукаю наших вояків зі Сходу,
із СОТНІ хлопців – воїнів добра,
що не вернулись до сімей з походу,
сказала Доля: "В Небо вам пора!"
Чи призвичаїлися до нового Дому?
І бачу в них, безстрашних у боях,
розгубленість, до шоку, сіру втому
і за ріднею смуток, біль і... страх.
І я... ховаю очі... Що сказати?!
Що в їх домівках радості – ні дня?
Без чоловічих рук старіють ха́ти,
зігнулася від горя сива мати,
сльозам вдовиним – вік не висихати,
сиріткам – батьківської ласки більш не знати –
на виживання кинута рідня...
Байдужість -- незборима наша вада,
що ранить душі вбивчо, як снаряд!
Зажерлива і знахабніла влада –
що їй до того, чий загинув брат,
татусь чи син чужий?! Їх чад немає
в окопах. В золотих "цяцьках",
"мажор" в Парижі, в Лондону гуляє... --
а принц англійський служить у військах!
Таке кощунство не знайдете в світі –
на го́рі наживатись, на війні!
На фронт здають бабусі по копійці –
"верхи" крадуть мільярди у тіні́.
Ми ж мовчимо. Знов "наша хата скраю,
нас не торкнулось... горе обійде
манюнє щастячко мойого раю..."
А як зачепить? Захист де знайдеш?
Ой, не мовчімо, браття! Не здаваймось!
Не на Майданах – час не той уже –
на кожнім місці спуску не даваймо,
бо зло вже анакондою повзе!
Щоб потім... там, на Небі, не зустріти
пекучий біль у воїна очах...
Нам Україну зберегти б зуміти,
й дух нації щоб знову не зачах.
Світліє небо, тихо тануть зорі.
Збираю в стіл заплаканий папір...
А нас із Неба, в вічному дозорі,
сканують очі правди... В них – докі́р...
Вересень, 2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615388
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 04.04.2016
А хто казав, що буде просто
І квітами нам встелять шлях.
Бо Україна, це ж не острів
І рвати треба не по швах.
Не пуповину рвем – кайдани,
Які нам в’їлися в кістки.
Ми сліз та крові океани
Пролили вже за ці віки.
Якщо не можна кляті зняти,
З ноги залізо, чи з руки,
То треба з шкірою здирати,
Рубати тіло і кістки.
І виривати метастази
Прийдеться дуже довго нам.
Так важко збутися зарази,
Але уже відчутний злам.
Прийшло прозріння, хоч криваве,
Але без розпачу в очах.
Сплетіння ланцюгів іржаве
Тріщить і рветься на плечах.
Прозріли врешті, зрозуміли –
Одвічний ворог москалі.
І їх лише через приціли
На нашій стрінемо землі.
Страшна Московії держава
Як в космосі чорна діра.
І над сусідами двоглава
Нависла тінню від Петра.
У цій дірі усе щезає,
Народи із лиця землі.
І рівних в підлості немає
Ординським ханам у Кремлі.
Пастки та міни, вовчі ями
Сусід влаштує вкотре нам.
Історія в нас з москалями –
Не побажаєш ворогам.
Та нас уже не залякати,
Земля ввібрала нашу кров.
Народ нікому не зламати,
Що в собі рабство поборов.
03.04.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657241
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Дощем дихнуло літечко,
І покотом в траву.
Зашелестіло листячко,
Живу...живу...живу.
Черпають сили квіточки,
Їм треба ще цвісти.
Прийшло спекотне літечко,
А їм рости...рости.
Вони спішать напитися
Живильної води.
А потім заквітчатися
У кетяги краси.
Хмаринки в небі зграями
Кружляють хоровод.
Їм вітерець мелодію
Наспівує на двох.
Так жаль мені хмариночку,
Заплакану й сумну.
Зажди, всміхнеться сонечко
І висушить сльозу.
Ті сльози потім росами
Впадуть у споришах.
А ця краса хай косами
Вплететься у віршах.
пр:
Ой літо, літо, літечко,
Душа моя співа.
Я просто україночка,
А навкруги краса.
Зоя Журавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584268
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 04.04.2016
Ти знаєш,я сумую за тобою…Мені тебе так не вистачає…. Дуже часто,коли ніч оповиває світ смолянисто-чорними крильми і на дахи встеляється тиша,я годинами вдивляюся у пітьму,намагаючись віднайти твій силует. Але марно… Марно шукаю тебе у зливах жовтооких ліхтарів,рахую і пам’ятаю кожну хвилину,котру прожила без тебе.
Тебе немає… Ти пішов… Пішов,лиш посміхнувшись наостанок. Ти вже в іншому світі,сподіваюся набагато кращому аніж цей. Але ти назавжди лишився у моєму серці. Інколи я плачу дощами. Знаєш такими рясними,затяжними,напоюю землю своїм смутком. А коли стає зовсім холодно,мої сльози перетворюються на сніг. Тоді я вкриваю білим відчаєм міста і села,дороги і парки,лягаю на плечі перехожим,зазираю їм в очі. Я й досі намагаюся віднайти тебе,хоч і розумію-це неможливо. Та сльози з часом закінчуються,і тоді…я плачу душею. Хоча ні,душа плаче. Плаче віршами,крапотить рівними рядками на папір,ллється водоспадами рим,переповнюючи мої нотатники болем….
Знаєш,я сумую за тобою… Буває так,що я стаю вітром,літаю над безкраїми просторами,знов і знов шукаючи твою усмішку. Я нещадно розгойдую і гну крони величних старих дубів,рву коси тендітним березам,бо не можу тримати страждання в собі. Та потім мені стає ніяково і я легеньким повівом пещу шовкові поля і оксамитові хвилі моря. Я затихаю,заспокоююся. Це не означає,що я перестаю сумувати за тобою. Ні. Я стаю річкою. Біжу і біжу без упину кудись дуже далеко,у невідомі мені досі краї,намагаючись утекти від свого відчаю…..
Знаєш,я лише у снах буваю щасливою… Ти мені часто снишся. Такий усміхнений,ніжний…. Доторкаєшся до мене теплими вустами,береш за руку і ведеш мене зоряними дорогами. Тоді я справді щаслива. Та з першими променями сонця ти зникаєш,знову йдеш у свій світ,а я ….я лишаюся зі своїм смутком.
Знаєш,а в нас вже весна. Та я перестала її любити,бо вона забрала тебе. Мені дуже часто хочеться сказати « Повертайся скоріше»… Та я мовчу. Вже давно тиша стала моєю наймилішою подругою. Вона мене розуміє,співчуває,вміє слухати…
Ти знаєш,я дуже сумую за тобою……
Шановні читачі,друзі,цей твір -лише настрій моєї ЛГ. Нічого особистого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485886
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 04.04.2016
Скоро ніч підійме чорні крила,
Просом зорі вимережать млу.
Знов матуся плаче посивіла,
Їй старенькій знову не до сну.
В хустку неба сльози загортає,
Очі зводить у бездонну вись.
Може там синочка упізнає?
Він між хмарок,мабуть,забаривсь...
І тамує подих безутішна,
Коли вітер хвірткою скрипить,
Чи коли гіллям похила вишня
Роздирає виболілу мить.
Він пішов усміхнений у осінь.
Двадцять п'ять. Ще майже і не жив...
Як дощила та холодна просинь!
Коли впав журавлик серед нив...
Ріже тишу серце передзвоном,
Тане свічка між старих долонь.
На столі сержантські два погони...
...й безкінечність маминих безсонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544268
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 03.04.2016
У паводку фіалкових ночей
Знайди мене, зумій мене зігріти.
Чарівним співом місячний Орфей
З'єднає душ загублених орбіти.
Стікають зорі теплими слізьми,
Горять нарцисів жовті смолоскипи.
Збуди мене від лютої зими,
Із вуст моїх солодкий трунок випий.
Не прирікай на вічну самоту...
У лакримозі місячного сяйва
Скидає небо зоряну цноту.
Чи я була для тебе, може, зайва?
Чи ти між снів, немов анахорет*,
Збираєш попіл згаслого кохання?
Знайди мене у спалахах комет
Поки не впало краплями світання
На сяйно-біле прядиво хмарин.
Збери росу із вій моїх тремтливих...
У паводку фіалкових хвилин
Зігрій мене у ніжності розливах.
*Анахорет - відлюдник, самітник, пустельник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656745
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Старієм, любий мій, старієм,
Хіба що поглядом зігрієм.
Згубились ніжності слова.
Твоя сивіє голова…
У друзях телевізор маєш,
Із ним частіше розмовляєш.
Щодень твої теледебати,
Не втомишся критикувати:
То політичне, то спортивне,
То комедійне , детективне …
А я до віршів притулюся,
До них заплачу-засміюся…
Так і живем. Про що ми мрієм?
Старієм, любий мій, старієм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656956
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Ванька з дому знову збіг,
Десь собі гуляє.
Вийшла Манька на поріг,
Ваньку виглядає.
Пішла Манька по сусідах,
По давніх знайомих,
Прийшов Ванька пообідать -
Маньки нема вдома.
В хаті безлад, піч холодна,
І жратви немає,
Ванька злющий і голодний
Маньку виглядає.
Виглядав, не дочекався,
Пішов Ванька з хати,
До генделика подався
"Горе" заливати.
Прийшла Манька вже поночі.
Ваньку не застала,
І, прогледівши всі очі,
Всю ніч прочекала...
І пішла шукати Манька
Ваньку на світанку...
Прийшов Ванька до сніданку -
Знов немає Маньки...
(і читати все спочатку))) )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656641
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Ти сказав: "Не буває любові
в нашім віці, у зрілім такім".
Я погодилась, друже, з тобою,
бо ж не личить нам вир почуттів.
Та скажи: як назвать тоді ніжність,
що, мов шовк, у долонях моїх?
Твою ласку в вустах?.. Ой, не сніжних!..
Це злиття?.. Нас – щасливих таких?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656872
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Неквапом отак, помалесенько
Річечка вдалеч пливла,
І тихо-тихенько-тихесенько
Пісня звучала сумна.
Летіла вона понад берегом,
У небо зринала, мов птах,
Ридало матусине серденько
За синовим згаслим життям.
Не встиг навіть він одружитися,
Онуків їй подарувать,
Як над Україною рідною
Вихор ворожий здійнявсь.
Вклонився матусі низесенько
І руку їй поцілував:
-Благослови, моя ненечко,
Бо хто ж тоді, коли не я?
Востаннє вона його бачила
Усміхненим, гордим, живим,
І на плечі в сина плакала
Та сльози втирала гіркі.
А лихо, на жаль таки сталося,
"Згорів" в Іловайськім "котлі"
Синочок рідненький її,
Під нею й земля захиталася.
...І чайкою туга здіймається
Та квилить аж ген поміж хмар.
Журбу та печаль вічну мамину
Синочкова чує душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656877
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Мілярди давно у офшорах,
15 млн. землі, як труна…
Ковтнула ординська обжора,
Годує.., - своїх Сатана.
Мільярди із жил бурштинових,
А з лісу уже й потрохи…
Течуть у кармани ж.дові,
Як в пропасть з долини струмки.
Що ж лишиться нашим онукам?
Хто житиме в нашій землі…
Всі випили соки катюги,
Поржавіли в стрісі шаблі.
Прокиньтесь козацькії діти,
Онуки безвольних, раби…
Забули дідів заповіти,
Покору здійміть на диби.
Навкруг все неначе поснуло,
Замовкли гаями птахи…
Немовби Вкраїни й не було,
Покинули навіть Боги.
Чекають бандури й трембіти,
У затінку болю й журби…
Що, маємо в пеклі згоріти?
Лаштуймо чужинцям гроби!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656853
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Синий торшер. Ты стоишь у порога,
Шапкой закрыв свой единственный глаз,
Старый совсем, а ведь помнишь о многом,
Хоть и молчишь так упорно сейчас...
Помнишь красивые сильные руки,
Как уходил - должен помнить и ты,
Я возвращалась от этой разлуки
В комнату, где умирали цветы...
Где не могла ни уснуть, ни заплакать...
Шторы никак не могу поменять
И покрывала - на сердце заплаты...
Мне б от всего хоть куда убежать...
Что ты грустишь? Не по цвету обои?
Может быть, место сменить? Говори,
Нам неуютно сегодня обоим -
Сердце холодное ноет внутри...
Выбросить можно - тебя не включаю...
Прошлого пыль не мешает забыть
Целую вечность. Но я не ручаюсь,
Что без тебя перестану любить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656391
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Чом ти, вербо, віти похилила?
Чом тривожиш річки плесоспокій?
Чи тобі чекати вже несила,
Коли знов зазеленіє локон.
Коли небо криложуравлями
Заклекоче. Й синню через вінця
Розтечеться стрімко над полями,
Хмар пухнастих розігнавши кільця.
Коли рясно травокилимами
Береги укриють свої плечі.
Попливуть,полинуть табунами
У туманах заспіви лелечі.
Сонцемедом звощені стежини
Оживуть каскадами фіалок.
Заквітують кущики калини...
Залишилось зовсім-зовсім мало.
Зачекай ще трішечки, вербице,
Не тривож ще річки плесоспокій.
Нехай сон зимовий їй досниться...
Скоро твій зазеленіє локон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646918
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 02.04.2016
Коли зажуравліє синє небо
І, мов мімоза, ранок зацвіте,
Цілунком світ розбудить юна Геба,
З долонь розливши сонце золоте.
Тоді зі сну зимового воскресну.
Віолончелі змовкнуть снігові...
Піду босоніж зустрічати весну
По зеленавім чубчику-траві.
Залебедіють хмари білопінні,
Немов з-під пензля майстра гохуа,
У вечоровім сакуроцвітінні
Поволі скрипка вітру затиха.
І так бентежно робиться на серці...
І так нектарять зорі молоді!
Знов юнь весни мрійливо озоветься
І зачовніє легко по воді.
Коли зажуравліє небо пряне,
І засміється сонце між кульбаб,
Прийде квітуча, тепла, довгожданна
Пора кохання, ніжності і зваб.
*Гохуа - китайський живопис водними фарбами на шовкових та паперових сувоях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652826
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 02.04.2016
Ой не сходить пшениченька,
Та й на ріднім полі,
Виїдають круки очі
У моєї долі.
Роздирають мою душу,
Як іроди Божу,
Скажи мені, рідний батьку,
Чим ж я допоможу?
Моя рідна Україна
Тепер, як Голгота,
Де не глянеш, там руїна-
Панує голота.
Ой чим, Боже, провинили
Твої рідні діти?
Не в роскошах вони жили
На тім страшнім світі.
Чи до церкви не ходили,
Тобі не служили,
Що таку гіреньку долю
Нині заслужили?
На Голготу йдуть з тобою,
У дні твої страсти,
Несуть хрести із собою-
Не дай більше впасти.
Най вороння з світу згине,
А Юди прозріють,
Хай молитва степом лине,
Де пшеницю сіють...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656263
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
Там, де із сонцем вітаються зорі,
Де вітер весняний мрію шука,
Де зло, наче море, кохання – теж море,
Жіноча доля тече мов ріка.
Жіноча доля – веселка співуча,
Жіноча доля – зима і весна.
Добро, материнство, земля квітуча,
Ромашки зів’ялі, що біля вікна.
Жіноча доля – сміятись крізь сльози,
Жіноча доля – це біль гіркоти,
Жіноча доля – босоніж в морози
Назустріч щастю
і лихові
йти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646073
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 31.03.2016
Дістаю з полиці мамин я рушник.
З любов’ю і теплом його я розгортаю.
Хоч за плечима вже десятки літ,
Та кольорів своїх він не втрачає.
Виткані на ньому орлята з голубами,
Півонії і мальви, мов зірвані в саду.
Шедеври ці, матусю, творила ти руками,
Які робили все так до ладу.
Твої натруджені поцілувати хочу руки,
І пригорнутись до твоїх грудей.
Води напитись з рідної криниці,
З нахиленим над нею журавлем.
Між нами відстань – не зміряти роками.
Ти так далеко – там на небесах.
Але любов, що виткана нитками
Довіку буде жити поміж нас.
Шануйте матерів своїх ви, діти,
Бо вони – найдорожче, що є у вас в житті.
Хай це звучить завжди вам, як молитва,
Слова для вас хай будуть ці святі.
10.01.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550686
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 31.03.2016
Різдвяна ніч в вікно вже загляда…
Напокуті - кутя й улюблений узвар.
Хліб на столі румяний ,запашний,
Який матуся ранесенько спекла.
А на стіні – прекрасна Божа Матір
Дивиться у вічі, немов на святу вечерю нас благословля.
Дітвора вовтузиться по хаті
і сперечається, хто першим сяде до святкового стола.
Надворі чути гомін…
Це колядники із піснею й Вертепом
Йдуть зустрічати Величне свято – народження Христа!
Зимова віхола кружляє так завзято,
І все село пухнастим снігом заміта.
Хати біліють, мов іграшки у ваті.
Краса така казкова навкруги, що й не передати.
А нам так радісно і тепло на душі,
Бо завтра - справжнє велике свято
Тож хай нам мир воно і щастя принесе!
З Різдвом Христовим всіх!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548807
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 31.03.2016
Тут недалеко є село,
Зветься воно Манківцями,
Дівчисько там одне росло,
У хаті, в рідної мами.
Тож по калюжах босоніж,
Тепло землі, її ростили,
І ласка мами й руки ніжні,
На все життя благословили.
Шкільні роки давно пройшли,
Своє зустріла кохання,
Віднайшла шлях, свій у житті,
Усі здійснились бажання.
Побудувала дім сама,
Як пташка в’є, тепле гніздо,
Жаль не була доля легка,
Та це минулося давно.
І добра й лагідна завжди,
З товаришами в роботі,
Як треба йде, допомогти,
Часом бува, хто у скруті.
Робота, дім та чоловік,
Завжди підтримка, опора,
Нарешті в зрілі, ці роки,
Є хлопчик, дарунок Бога.
Скрутні часи, мале дитя,
Й не встає мама із ліжка,
Й сама хиткае на здоров`я,
Та усе збігло, як річка.
У чоловіка сивина,
Погляд вже сяють ці очі,
Роками в радості, журбі,
Прожито вдвох 30 років.
***
Із ювілеєм Вас вітаєм,
Здоров`я й щастя ми бажаєм,
Прожить з натхненням, у мирі,
Нехай здійсняться ваші мрії !
2009р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656011
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Так несподівано, так задушевно-світло,
Що аж в саду примружилась весна,
Ви дарували проліски розквітлі
На згадку про добро…Мов дивина,
Зворушливо-тремтливо грілись квіти
В теплі моїх долонь, а більш – очей…
Й здавалося, що ми дорослі діти,
Зніяковілі в чистоті речей,
Таких знайомих, згублених де-небудь,
Як у степу далекі голоси…
І грілись душі неозорим небом
У проблисках незваної сльози…
Пучечок пишний свіжої блакиті
Те приспане у серці розбудив.
І поки люди є, допоки будуть й миті,
Зігріті теплотою добрих див.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655580
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 31.03.2016
С чего ты взял, что всякий беззаконник
есть Богом установленный слуга?
Что каждый государственный чиновник
- архангел, невзирая на рога?
Как ты чита́л Завет и чем ты ду́мал,
Когда наёмный службами аге́нт
Тебя на ложь и е́ресь надоу́мил,
Лику́я, что легко́ созрел клие́нт?
Открой Писанье и прочти без фальши,
Что делал Богом посланный пророк.
Он шёл к царям, закон и честь попра́вшим
И обличал неи́стовый порок.
Не лебези́л, не лгал, не пресмыка́лся
Уша́м не льсти́́л, глазам не угожда́л.
Он с и́стиною Бога обвенча́лся
И ей с тех пор вове́к не изменя́л.
Раскро́й глаза, разве́рзни свои у́ши,
Послушай слово Божье вместо лжи́:
Не льсти царю, очисти свою ду́шу -
На все ему злодейства укажи.
За нищих, обездоленных, гони́мых
Вступись, не медли - смелость прояви.
Прочь фарисейство,стань борцом активным -
А если надо, силу примени.
Не бойся тех, кто тело убивает -
Получим вскоре новые тела
Страшись той лжи, что душу отравляет,
Толкая на постыдные дела.
Почти царя, когда он в рамках чести,
Блюдя закон, народу суд вершит.
Но к нечестивцу трепет неуместен -
Пусть отвратится зла и больше не грешит.
[b]Август 2013[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577170
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 31.03.2016
Моя любове!
У далекій чужині тебе зустріла.
Назустріч йшла мені
Одна,без провожатих.
Мені в житті співали солов"і
Та я не думала,
Що здатна так кохати.
Моя любове!
Двері відчиняеш ти!
Ти мого серця двері відчиняеш.
А я тебе чекаючи,тремчу і плачу.
В душі моій уже сади цвітуть:
Ще мить,одна лиш мить
І я тебе побачу!
Моя любове!
Завжди поруч у моіх думках.
Тобі дарую місяць й вранішню зорю.
Тобі звіряю біль своіх невдач.
Тобою марю і тебе люблю.
Люблю тебе ,здаеться,більш ніж Бога.
Пробач мені ,о Господи, пробач.
Моя любове!
Знаю ,що не зрозуміеш ти мене.
Насправді інший ти -далекий і чужий.
Несеш мені лиш сльози і страждання .
Небесні сили! Захистіть мене !
Додайте витримки ,щоб винести цей біль:
Цю муку .Відчай.Нерозділене кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310294
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 30.03.2016
Я кликала, а ти мене не чув,
Я плакала, а ти вже не побачив.
І що в останню мить свою відчув,
Кому за що пробачив - не пробачив...
Мені ж прости. У буднях і гріхах
Блукала я над урвищем, по краю
Та біль отой, що досі не вщухав,
Уже, мабуть, привів тебе до раю...
І часто я ходжу тепер туди,
Де сію квіти власними руками.
Мій батьку, ще хоч раз у сні прийди -
Я всеодно чекатиму роками...
Тобі скажу про горе від утрат,
Якщо зумію про таке словами,
А пам"ятаєш - травень і парад...
Чомусь згадала, як ішла до мами...
Вона так часто згадує про вас -
Такими молодими пам"ятає,
Хоч важко, та обожнює той час -
Тепер лиш спомин душу зігріває...
Сьогодні уночі таки приснивсь
І ми проговорили до світання.
Я, навіть, не помітила весни
Після такого довгого мовчання...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655495
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Біда на нашій землі — війна не згасає. І покласти край цій потворності одні хочуть, але не можуть, а інші можуть, але, падлюки, не хочуть...
Як і всі люди, я, звичайно, мрію дожити до мирних днів. Так хочеться побачити радісні, щасливі обличчя своїх родичів – переселенців з Донбасу! Саме там, де зараз гатять "Гради", стоїть їхній будиночок. Хочеться вірити — ще стоїть...
Треба, мабуть, всім нам – хто як може – докласти хоч яких-небудь зусиль, щоб припинилась ця огидна бійня. Тому я і вивів на "поле бою" свою "важку зброю" ( всупереч мінським угодам, однаково від них толку, як з козла молока). З наміром вести прицільний вогонь по ворогу.
* * *
...Яка плодила нечість вас, іуди!
Хоч і старий, та вельми хочу
Російських виродків побить...
А плюнуть Путіну між очі —
То над усе жадана мить!
* * *
Так, прийде інший, кращий вік,
І має мир вернутись.
Та муки тисячів калік
Не зможуть позабутись.
* * *
Придурок Путин,
тявкая в эфире,
Такую чушь дурацкую несёт,
Что ясно всем
во всём подлунном мире:
Россией правит
круглый идиот!
* * *
Візьміть мене, будь ласка, в партизани!
О, як помститись хочеться мені!
Помститись так, щоб Путін вранці рано
У відчаї застрелився в Кремлі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653826
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Ви поверніть Надію в Україну ,
Бо буде запізніле каяття . . .
Адже Вас жінка , не вовчиця народила, -
На волосинці зараз дівчини життя !
Людина не живе без Батьківщини ,
Вона без неї –пташка без крила !
Так поверніть Надію Україні –
На Батьківщині щоб вона жила !
Життя – мов море й може стать бурхливим –
За все відповідати прийде час !
І кожна крапля може стати виром –
Пан Путін ,час працює зараз не на вас !
Негайно поверніть до нас Надію !
Це – не прохання ... Це вже є Наказ !
07 . 03 . 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649548
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Мамо, не треба за мною тужити,
І плакать не варто голубко моя.
Мамо, ти мусиш мене відпустити.
В небі скоро моя засяє зоря.
Мамо моя, брат йде проти брата,
Вкраїна горить у страшному вогні.
Я вірю, що скоро позбудимось ката,
Не буде ні суму, ні війн, ні брехні.
Мамочко мамо, кров ріками ллється,
Знесилено падають юні тіла.
Мамо, а серце у мене не б’ється,
Душа відлітає уже в небеса.
Не плач моя мамо, не треба тужити
Я ж гордо поляг у кривавім бою.
Пробач, що не встиг я тобі подзвонити,
Сказати як сильно тебе я люблю.
Пробач мене мамо за чорну хустину,
За муки страшні, що завдав я тобі.
Я з сотнею мамо у небі спочину,
Тебе покидаю на рідній землі.
... жовтень 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655529
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
- Матусенько, дозвольте Ви поїхати мені,
Здобути для народу щастя й долю.
Покликання моє на цій землі,
Це - повернути українцям волю.
Я мамочко героєм повернуся,
Із гімном України на устах.
Життя віддати, мамо, не боюся
У братовбивчих і страшних боях.
Не здамся я, клянуся ненько,
"Не відступай" - Господь мені велить.
Я вам дзвонитиму частенько,
Весь час буду за Вами я тужить.
- Ой сину мій, моя кровинко,
Моя розрадо, втіхо, ангел мій.
Моя єдина і ріднесенька дитинко,
Я відпускаю, йди - це вибір твій.
Здобуть для себе сину перемогу,
А я й в такій країні доживу.
Я відчуваю у душі знемогу,
Вже скоро я до батька відлечу.
- Матусенько, не плачте, Вас прошу,
Не легко і мені вас покидати.
Ріднесенька моя, я вас люблю,
Зі мною буде Бог перебувати.
Сказавши все, дозвольте я піду,
Мене чекає місія важка…
- Ой сину мій, чекай, благословлю,
Хай береже тебе Ісус і Матінка Свята.
- Ріднесенька, я вже іду,
Дозвольте руку Вам поцілувати.
Не плачте, я не вмер, я ще живу,
Мене не зможе ворог злий зломати.
- Синочку мій візьми іконку цю,
Вона буде тебе оберігати.
Рідненький мій, тугу мою
Навіть поет не зможе описати.
- О ненько рідна, вже пора,
Я ще зайду до батька на могилу.
Колись його напутнії слова
Додали мужності, вселили силу.
Повільною ходою ішов він до могили,
Дорогою прощався з усіма.
І люди всі його благословили,
В серці його була страшна туга.
- О батьку мій, чому тебе немає,
Чому покинув сина свого ти.
Зараз увесь народ страждає,
Тату, я у бою готовий полягти.
Ти тату сам мене колись навчав,
Боротися і не здаватися ніколи.
Ти ж пам’ятаєш я пообіцяв,
Іти вперед, хоча боліти будуть ноги.
Я татку йду, а ти благослови,
Благослови мене, свого ти сина.
Якщо програємо - прости,
Пробач, якщо зів’яну мов травина.
Прощай мій батьку, я іду,
І нині вже зустрінусь з ворогами.
Благослови й, можливо, не помру,
А може скоро стрінусь з небесами.
Минають дні, минають ночі,
Немає мати вісточки від сина.
Не припиняють плакать її очі,
Вона не знає де її дитина.
Одного дня до неї подзвонили,
Дівочий голос з болем проказав:
- Учора вашого синочка вбили,
Послухайте, що він заповідав:
- Матусю рідна, я ввіддав життя,
Ніхто мене не зможе врятувати.
Віддав життя за краще майбуття,
Лиш жаль, що Вас не можу обійняти.
Я з татом мамо стрінусь в небесах...
Я чую рідна, він мене зове.
Я буду вам являтися у снах,
І батько мій до Вас у сні прийде.
Ви стрічку пов’яжіть мені на руку,
Кольору неба, і колосся золотого.
Пробачте, що приніс вам в серце муку,
Болю завдав нестерпного й страшного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655532
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Возьми меня в свою Весну!
Я обожаю и молю:
Возьми меня в свою Весну!
Где вновь буяет яблонь цвет,
Где нет разлук, где страсть побед!
Я обожаю и прошу:
Согрей меня, настрой струну!
Пусть музыка любви поёт,
А ритм сердец зовёт в безоблачный полёт!
27. 03. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655140
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Як показово в Вінниці зустрілись
Дві резонансні справи, два суди!
І як же характерно закінчились
Продажних слуг Феміди ці труди!
Бо Юрі-патріоту припаяли
За фотокартку сім років тюрми!
Зате сепаратиста вшанували:
Сховали за високими дверми!?
Герой в СІЗО! Проте Шевцов на волі!
Ось правда українського буття!
Тут ФСБ дає свої гастролі!
Тут править бал неприбране сміття!
Не було правди й поготів немає!
Знущаються з громади пахани!
Поки народ Вітчизну захищає,
Торгують нею зрадники-пани!
Торгують всім, що попаде під руку:
Посади, крісла, надра, чи земля.
“Жити по-новому” засвоїли науку –
Де я не я і хата не моя!
Бог бачить все! Затямте, лицедії!
Холодний Яр у душах ще живе!
І буде Суд! Й отримають злодІї
І всі кати, отримають своє!!!
Слава Україні! Кіндрат & Корінь. 23.03.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653974
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Чом, Боже, скільки ненависті в світі?
Чи Ти не всіх по Образу творив?
Земля здригається, мов риба в сіті,
від зла людського... Нерви – на розрив!
Чи в Тебе стала в дефіциті глина?
Не хочеш переводити дарма?
Бо факт є факт: добряча четвертина
людей планети зліплена... з багна.
Невже вони – це також Твої діти?
А темряву в їх душі хто вселив,
щоб множити злобу і горе в світі?
Вина Ліліт? Вона за них в одвіті?
... Де правда, Боже? Хто таких створив?
28.03.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655205
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 29.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2016
Між хлібів стоїть тополя,
Як чиясь забута доля,
Яку палить сонце влітку,
А зимою б’ють вітри.
Тягнуться у небо віти,
Бо ще прагне жити й жити,
Хоче хмарам догодити,
Білим пухом зацвісти.
Приспів:
Ой, тополе, - дивна доле,
Хай почують небеса.
Знають тільки небо й поле,
Про твою нелегку долю.
Хай біжать вітри по полю,
Хай шумить твоя краса.
Плаче гілля білим пухом,
Знов хрущі гудуть над вухом.
Ще одну весну зустріла,
Тополина між хлібів.
Гріє сонечко тополю,
Пестить їй нелегку долю.
І шумить, шумить тополя,
Солов’я почувши спів.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655419
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
[i]Листуючися з представниками рiзних регiонiв, помiчаю тенденцiю, яка панує на Донетчинi та на Луганщинi. Її коротко можна сформулювати таким чином: у всiх бiдах країни (втрата Криму, вiйна на Донбасi, економiчний занепад, стрiмке погiршення життя, беззаконня тощо) виннi, мовляв, "западенцi" (варiанти: "галицаї", "бандерлоги", "рагулi"); мовляв, саме вони "сначала на Майдане в угоду америкосам скакали, а потом войну устроили". Почав вiдповiдати, i одразу, "на автоматi", склалося... якби продовження Державного Гiмну. (На варiант проекту Гiмну - не претендую!)[/i]
................................................................................................
Є мiсця, де "у народi"
Ще думка гуляє:
Мовляв, у вiйнi на Сходi
Виннi "галицаї"
Мовляв, ви там, на Майданi
Стрибали-скакали,
Економiку, порядок
Вщент ви розламали,
Опинилися на Сходi,
"Туди вашу мати",
I пiндосам на догоду
Почали стрiляти,
Через вас не можна жити
Нi в селi, нi в мiстi...
Що ж, на це галицька миша
Хоче вiдповiсти:
Не хотiли ми чиїмись
Ворогами бути,
Прагнули для України
Змiн добрих здобути,
Не хотiли воювати
У межах країни,
Бажали її зберегти
Сильну та єдину.
Задля щастя українцiв
Вiд Сяну до Дону
Поспiшили до Майдану
Галицькi загони,
Революцiї коїти
Вмiють галичани,
Сами вiд мишей галицьких
Втiк з країни Янук.
Лиш не знали галичани,
Що є регiони,
Дуже далекi вiд Сяну,
Та близькi до Дону,
Тi, вiд котрих не отримав
Спiльний рух пiдтримки,
I для яких Україна -
Це якась "чужiнка".
Передбачить не зумiли,
Що вже незабаром
В кiлькох областях країни
З'являться "сепари",
Почнуть для своєї слави
Iз полум'ям грати
I за цiлiснiсть держави
Змусять воювати.
Холм та Макiвка - на згадках...
А що в нас наразi?
Сiчових стрiльцiв нащадки
Гинуть на Донбасi...
Скiльки трун прийшли вже звiдти
З їхнiми тiлами...
Для батькiв - остання зустрiч
З власними синами...
Невже хтось насправдi вiрить
В "западенську виннiсть",
Коли ми таку жахливу
Несемо "повиннiсть"?!
--
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654921
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 29.03.2016
А мені б лише краплю тепла,
Тільки крихту мізерну любові!..
Я б сльозинкою щастя стекла
І зродилась у бруньці вербовій.
Не прошу все віддати, о, ні! -
Поділіться, кому забагато...
Може, топчете їх у багні,
А у мене в душі буде свято.
Хай зародиться віра нова,
Хоч маленьке зернятко надії -
Заколосяться щедро жнива,
І засмучене серце зрадіє.
Не жалійте нікому добра,
Бо для щастя потрібно так мало!..
Нам Господь диво-серце обрав,
Щоб любов'ю весь світ обійняло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655245
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
У неї очі сяяли вогнем
Добрим, теплим і таким яскравим.
Він згадав, що бачив її десь,
Промайнула думка:"На Майдані..."
Коли куля снайперська йому
Несподівано поцілила у руку,
Не боліло зовсім, не пекло,
Як дівчина злегка доторкнулась.
Пам"ятає чітко й дотепер -
Вправно вона так перев"язала.
Вже на Сході тут, як волонтер,
Хоч життям своїм ризикувала.
Знову той легенький потиск рук
Та міцні обійми душу гріли,
І кохання додавало сили,
Щоб ніколи не було розлук.
Сталося це, мабуть не спроста,
Доля таки дала шанс зустрітись,
Щоби по війні і крізь літа
Було що внучатам розповісти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654188
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Серед бою, під гуркіт гармат
раптом випав листок обгорілий,
прочитав молоденький солдат:
"Ти тримайся,коханий мій, милий!"
І слова ці його зігрівали,
з тим листочком і мерз він, і мок,
бо це милої руки писали,
цілував обгорілий листок.
До грудей притуляв і здавалось,
що кохана говорить із ним,
те бажання йому передалось,
щоб в бою він лишився живим.
Це, напевно, Марії молитва
так підносить, гартує мене
і тому не страшна мені битва:
"Уперед!Мене дівчина жде!"
І нечувана сила в нім била,
і снагу йому й мужність дала,
але враз йому груди пробила
наскрізь... куля ворожая.
Весь світ рухнув тепер, - він упав,
стих і рев канонад, мов безсилий,
лиш кривавий листочок ридав:
"Ти тримайся, коханий мій, милий!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641220
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 27.03.2016
Пробач, я ще тебе кохаю,
Хоч дала слово вже давно:
Забуду все і не згадаю
Того ніколи, що було…
Хотіла!.. Та повір: не можу!
Ти випив всю мене, до дна!
І душу дав свою, порожню,
Щоб я була завжди одна…
Я стала більше не потрібна…
Хоча … чому?.. Кохана я…
Кохана іншими, мій рідний,
Чужа кохана, не твоя…
Але не хочеш поділити
Мене ти іншим, щоб змогла
Я знову ніжно полюбити –
Так, як колись давно могла…
Чому мене не відпускаєш?
Молю, благаю: не тримай!..
Скажи, де серце ти ховаєш
Моє?.. Пусти його, віддай!..
Нічого більше не бажаю,
Бо навіть воля не моя…
Пробач, що лиш тебе кохаю,
Пробач, що й досі я… твоя…
2000р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558878
дата надходження 11.02.2015
дата закладки 27.03.2016
́
Осінній вечір, сутінки спадають,
Цілує дощ кленове мокре листя…
Лиш блідо ліхтарі моргають
І мряка тихо огортає місто…
А вранці – пишні золоті хороми
Злетіли стрімко у небесну просінь!
Вона прийшла в небаченій короні –
Цариць цариця – криворізька Осінь!
Вона прийшла по сонячній доріжці
Така чудова, мов дитячі мрії…
Прийшла, мов Фея, щоб зраділи криворіжці
Й несли у серці сонячні надії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639918
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 27.03.2016
Очі додолу…
Біль і страждання.
Кача по колу
Плине печальна.
Очі додолу…
Виступи, сцени.
Хвилею болю
Кров стигне у венах.
Очі додолу…
Довід розмитий,
Свідчення кволі –
Немає чим крити.
Очі додолу…
Тиха байдужість?..
Борг за тобою
Числиться дужий.
Очі додолу…
Мрії поснули.
Сотня довкола –
Ні́, - крокам в минуле.
Очі додолу…
Страх, бездіяння.
Дякуєм долі -
За клич незрівнянний.
Очі додолу…
Ни́зький уклін вам.
Зба́гнем поволі –
Все ми́рське є тлінним.
Очі додолу…
Свічка згорає.
Вторим свідомо:
“Вони не вмирають…”
Очі додолу…
Ангели мовлять;
Запал крамольний
Згубити не зволять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645466
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 27.03.2016
Хтось весною марить день і ніч,
дехто прославляє зиму досі...
Кожному своє...Відома річ...
А мені до смаку рання осінь...
Сонечко ще душу веселить,
І дівчата радують ще в міні.
Літо бабине! Чудова мить!
Тішить очі неба колір синій.
Щедро яблука рясніють у садах,
люд копати бульбу потягнувся.
І відводить душу на грибах
той, хто до зорі іще проснувся.
Хоч дерева в зелені стоять,
але смуток жовтим проглядає...
Скрізь жоржини, мальви майорять...
Кращої пори, мабуть немає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419367
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 27.03.2016
Летять роки все дужче вдалеч,
Біжать, біжать, як поїзди.
Неначе в морі пароплави,
Пливуть кудись в чужі світи.
Там сніг чи дощик накрапає?
У царстві мороку й тіней...
Куди та стежечка ступає,
Ніхто не скаже нам про те.
Та що по тому любий брате,
Лишив ти в цьому світі слід.
Насіяв друже рути - м’яти,
Твої вірші, як малахіт.
У серце падають, як квіти,
Як мед солодкий з стільника.
Як у короні самоцвіти,
Весняна з повені ріка.
Дай Боже довго ще літати
Тобі, поете, у рядках.
Продовжуй свято дарувати,
Допоки ще тверда рука.
Улий нам ще води з криниці,
Хай голос твій звучить живий.
Лягає в строфи білолиці…
Роси ранкової налий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655017
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
У будинку і тепло, і тихо,
А на вулиці дощ іде й сніг,
Причаїлося поруч десь лихо
У похмурих кімнатах моїх.
Не буває життя без мороки,-
І у кожного звісно своє...
Я пригадую ті давні роки,-
Неспокійне дитинство моє.
Все було: голод, страх і руїни,
І нестерпна жорстока пора,
Всі надіялись, ждали щоднини,
Щоб закінчилась швидше війна.
Ми боялися виглянуть з хати,
Не минула і хата біди,
Плач сестри допоміг врятуватись,
До сусідів в підвал ми пішли.
Та і там ми боялись сидіти,
Лихоманила нас і трясло,
І молились дорослі і діти,
Щоб це лихо від нас відійшло.
Після бою затишшя настало,
Ми додому зібралися йти,
Та на місці де хата стояла
Чорно - сірі звивались дими.
Куди йти, що робить ми не знали,
Нам боліло і дуже пекло,
У сусідів жили у сараї,
І нове будували житло.
Хоч малі ми були, працювали,
І чекали кінця тій війні.
Ми надіялись, вірили, ждали,
І крізь сльози співали пісні...
Отаким було наше дитинство,
В нім зазнали і горя,й біди,
І роки повоєнні нас тисли,
Не вернувся наш тато з війни.
Дотепер ще печуть наші скроні,
Як згадаєм все те, що було,
І не хочем, щоб людям на сході,-
У теперішнім часі пекло.
І до всіх я звертаюсь сьогодні,
Прошу долю і Бога молю,
В кого душі й серця не холодні:
-Зупиніть цю нестерпну війну!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654154
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Діти мої, я б хотіла для вас
Усі зорі на небі зібрати.
Щоб у місячнім сяйві
Серед сотні доріг,
Змогли щастя своє відшукати.
Щоб любилися вранці,
Як вперше в житті,
А при зорях, неначе востаннє.
Збережіть почуття. Пам'ятайте:
У житті найцінніше - це ваше кохання.
Не жалкуйте, що доля на скроні війне
Ніжним сріблом тонкі павутинки.
У суцвіття збирайте свої почуття.
Бережіть, мов з корал намистинки.
Не рахуйте роки, що зозуля кує,
А плече у біді підставляйте.
Із онуками разом у дружній сім'ї
Надвечір'я своє зустрічайте.
Мама Зоя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577524
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 26.03.2016
Чом тримається за крісла
Українське панство?
Бо для них державна служба –
Це дохідне царство!
За совка ще їх навчили
Громаду дурити.
На людських кістках і крові
Бізнес свій робити!
Все життя сидять службовці
На голій зарплаті,
Зате діти в них мажори
Й дружини багаті?
За народні бідність й злидні
Заснували банки,
Захопили підприємства,
Покупляли замки!
Голови адміністрацій,
Судді, прокурори,
Начальники управлінь –
Хабарі й побори!
У кабміні розкрадають
Бюджетні доходи,
Разом з Радою грабують
Державні заводи!
І за злочини НІКОГО
Не садять за грати!
Навпаки, дають посади
За вірність й відкати!?
Йде війна! Підступна. Підла.
Із своїм народом!?
Нас мов липку обдирають
Прихвосні й заброди!
Кілька тисяч держимордів
Гвалтують мільйони!...
Українці!... Вам не сором?...
Годі гнуть поклони!
Годі по кущах сидіти:
Моя хата з краю!
Лише разом проженемо
Ми цю ницу зграю!
Нагадайте – ви нащадки
Славних запорожців,
Що не раз за горло брали
Панів-владоможців!
Не вождям, запліснявілим,
Треба нам молитись,
А в один кулак зібратись
І за Правду битись!!!
Усіх бувших, казнокрадів
Треба в шию гнати!
І керманича держави
Гідного обрати!
Честь і Гідність – ось єдина
Гетьманська доктрина!
Рідній неньці-Україні
Вірність лебедина!
Кожен, хто прийде до влади,
Має пам’ятати,
Що посада – це можливість
Людям борг віддати!...
Ми усім суспільством, браття,
Мусимо змінитись…
З попелу, неначе Фенікс,
З вогню, відродитись!
Слава Україні! Кіндрат & Корінь. 25.03.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654488
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Порядність переможе!
Вчепились намертво в корита глитаї
Для котрих влада – добра годівниця.
Лиш за кишені власні дбають шахраї –
То для громади вже не таємниця!
Заради крісла здатні на усе:
На злу брехню і на плітки базарні.
Дарма біснуються – це їх вже не спасе,
Бо проти слів реальні справи, гарні!
Собаки гавкають, а караван іде!
Здолати гідність пустоцвіт не зможе!
Народна мудрість справжню істину знайде
І чорну злість порядність переможе!
Кіндрат & Корінь. 22.01.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654508
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Стоїть бабуся,
А вигляд – болісний.
В руках тримає
Букетик пролісків.
Збирала в лісі
( Аби не видно...),
В пригоді стануть
Декілька гривнів.
Стоїть, замерзла,
Підняла комір,
Пішла на злочин
Проти закону.
Благають очі:
...Купи коханій,
Волає серце:
Почуй благання.
Коли зривала -
Душа боліла:
Хотіла жити
Краплина біла.
- Пробач, хороша,
Пробач, маленька,
Зла не тримай
Ти на стареньку.
...Стоїть старенька,
В руках – букетик,
Вже дощик пада
На силуетик.
Роки минули,
Як рання квітка.
В очах – благання....
Сива лебідка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652351
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 26.03.2016
О доленько-доле,
Стежинко тернова,
Гаптована болем
Душе калинова;
Просякнута потом,
Умита сльозами,
Одвічна скорбота
Тяжіє віками...
Молитвою-постом
Заштопаю долю
(Відмити непросто
Гріховну неволю...)
Засію зернину
Добра і любові -
Недолю полинну
Звеличу у Слові!
Вплету мир і спокій
У вервицю-долю,
В покорі глибокій
Здійсню Божу волю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653456
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Не вичерпуй мене аж до дна,
Залиши хоч краплинку солону!
Може, крапелька-згадка одна
Звільнить серце моє із полону
І розвіє оману-туман,
Що засіяв ти в серце дівоче...
Але звабно-солодкий дурман
Виселятись із серця не хоче.
Він пригрівся на денці, мов вуж,
І висмоктує краплі останні...
- Ні, не пий мене більше, не руш! -
Квилить серце в німому благанні.
Відболіло минуле давно,
Відшуміло дощем, відстраждало...
А життя - чорно-біле кіно...
Ти щасливий!.. Хіба тобі мало?!.
Іди геть! Мого серця не край,
Воно має для кого зоріти!
Не для тебе мій зболений рай
І умиті слізьми мрії-квіти!..
Вельми пізно міняти кінець -
Наш початок знесли бистрі ріки.
Сльози-перли вплету у вінець
І пущу за водою навіки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654161
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Доленько, замріяно-ясна
Подивись, яка цвіте весна,
Розбуди надію у душі -
Осяйні я напишу вірші...
Доленько, залюблено-проста,
Бачиш, он стеблина пророста,
Зачекай, а, раптом, хоч у сні
Порадію трепетній весні...
Доленько, прошу тебе, зігрій,
Воскреси, надію дай, зумій.
Ще нехай душа моя співа,
Може, ти почуєш, я - жива...
Доленько, засмучена моя,
Подивись уважно - поруч я,
Разом переходимо світи,
У яких живемо я і ти...
Не сумуй же, доленько, пусте -
Десь блукає літо золоте.
Відшукай його і пригорни,
То ж дитя чарівної весни...
Доленько, голубонько , прости...
Непотрібне спалюю... А ти?..
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654476
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Піонери ішли – не з горнами –
колосків назбирать . Село
божеволіло. Плямкав жорнами
млин, зерна ж у нім – не було.
Чухав мельник в розпуці бороду –
бач, привиділось, маячня:
млин – мов дід,
що вмирає з голоду,
от би пригорщ дали зерна!
Руки крил – хоругвами скорбними
(чи хоронять старий вітряк?),
Де ті люди з мішками повними,
він змолов би й за просто так?
Лан – іуда з очима чорними
вмерлих. Хоч би дітей вберіг!…
…Млин – з відчаю –
у річку,
з жорнами
на опухлих колодах ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653451
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Чарівна диво-усмішка ласкава,
а очі променіють бірюзою –
таким жінкам на віллах пити б каву,
під шепіт океанського прибою.
Тебе ж магнітом тягне в пекло воєн
потреба – захищати і спасати.
Маленька амазонка, смілий воїн,
ти вибрала тяжке життя солдата.
В анналах пам'яті копатись нам довіку,
шукаючи... не факт – лиш вірогідність,
знайти такого ж духом чоловіка,
що проявив ту ж витримку і гідність
у кодлі, де навкруг – ненависть чорна,
брехня пекуча, аж скипає розум,
нестерпний голод і судилищ жорна,
знущальний фарс та істеричний безум,
зміїний яд і вовтузня запекла
над вироком... Та Надю не зламали!
Як гордо ти пройшла всі кола пекла!
Як, сміючись їм в «рожі», гімн співала!
Їм не почути просьби, скарги, стогін,
ці істини не здатний раб сприйняти:
якщо ти вільний, ти і в клітці – воїн!
Не повзає, народжений літати!
Незламна сила і любов бездонна
до України, мужність – без трагізму...
Ти полонила світ, мов Примадонна
Всесвітнього театру стоїцизму!
НАДІЄ наша світла і незламна,
улюблена народна героїне!
Усім ти показала: нездоланна, –
як ти, – непереможна Україна!
23.03.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653880
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Змий, Боже, печалі із мого лиця,
Хай буде молитва, як пісня,
Хай буде розмова душі без кінця,
Божественно-свято врочиста.
Дай, Боже, і духу, і сили мені,
Не впасти в гріхи і в спокуси,
Дай, Боже, достойно пройти мої дні
І жодного разу не збитися з курсу.
Дай, Боже, купатися в сонячних днях,
Сховатись від грому і зливи,
Знаходити радість у щирих віршах
І весни стрічати щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653969
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Вже зустріла земля обезглавлену душу,
А кати ще – на волі: прощають собі.
Двом народам ця втрата повік- не байдужа,
Прапорами прикрили ридання в журбі.
Із портрета дивилось безсмертя вродливе
І молилися бані столичних церков,
І прийняла земля святе тіло тремтливо,
Вже на зустріч із мамою Гія пішов.
Чайки квилили з болем над сивим Дніпром,
Святий Київ завмер у риданні...
Світлий Ангеле, битви зі злом,
Ми почули тебе...у мовчанні.
Твоя правда пройшла крізь мільйони сердець,
Не зів’яне її первоцвіт,
Бачить Бог і карателям буде кінець!
Хоче правди обдурений світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654128
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Згадався рік щасливий і далекий.
Січневий день ловив в обійми сніг.
Синочка принесли мені лелеки,
Поклавши обережно на поріг.
Радіючи щораз за мить казкову,
Любила сина віддано, без меж.
Йому співала пісню колискову,
Боронячи від шторму і пожеж.
А час летів невпинно далі й далі.
Шкільних років замокнув передзвін.
Фрагменти вальсу з випускного балу
Застигли в лоні пам'ятних світлин.
Згубилась в часі юність незабутня
І райдуга студентського життя.
Піднявши крила вільні і могутні,
Злітає син в доросле майбуття.
– Нехай тебе голубить, тішить доля.
В тонах мажорних музика звучить.
Твої стежки купаються в любові
І барвами сіяє кожна мить.
Й куди б тебе не кликали дороги,
Куди б тебе не звав безмежний світ,
Завжди вертай до рідного порогу,
Де залишив калини білий цвіт.
15.05.2014 Л. А. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499195
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 16.03.2016
Краю опришковий, Довбуша краю ,
Красо величава. легендо, над плаєм!..
Стою я над урвищем , в серці- тягар...
Отут потопив Захар Беркут татар...
В тім урвищі ворог востаннє кричав,
А він лиш дивився, як камінь, мовчав...
Там... син-наймиліший, що так йго любив...
Своїми руками його утопив...
Потоплений ворог, в очах - сивий дим...
Не мучся, Захаре, він вже- Божий син ...
Тим серцем великим ти спавс свій народ.
Ти був мудрий батько, ти був патріот...
І знов їх потомки Вкраїну плюндрують.
Змордоване тіло ріжуть, гвалтують !
Прокляте насіння страшної орди
Принесло в наш край знов нової біди...
ГлумлЯться над людом, крадуть наші землі
То нелюди дикі і сили їх - темні !
Де ж ви, побратими ? Вставайте, опришки,
Бо час вже тесати сосновії кришки ,
Сосновії кришки, провалля - найглибше,
Щоб сім\"я ординське пропало чим швидше !
З глибоких віків , із далекої сиви
Для мого народу молитиму сили,
Молитиму сили , а єдності - в гір,
Щоб землю мою залишив дикий звір!
На віки-віків ! Скажи , Боже, свій \"АМІНЬ!\",
Твердий, непорушний, як криця і камінь !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652093
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Хіба це так складно збагнути,
Що треба ростити любов,
Зі Всесвіту світло тягнути,
Пітьму вимітати з основ?
Хіба це так важко – любити,
Налити тепло до ковша
І тому без жалю вділити,
У кого крижина-душа?
Хіба це так важко, питаю,
Лихе із дороги змітать
І сонце носити над краєм,
І небо плечима тримать?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652061
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Назва не райська, а – райський куточок,
Тут загубився невизнаний рай.
В морі зеленому – спокою край,
Тиша незаймана й миру шматочок.
Хмари до гір притулились щокою,
Все розчинилось в полоні краси,
Трави збирають перлини з роси,
Час не біжить тут шаленно ходою.
Птаство старанно виконує арії,
Води цілющі вмивають красу,
В серці своїм я шматочок несу,
Товтрів, що схожі на диво-Швейцарію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624343
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 16.03.2016
Хочу писать я о любви,
Хочу писать о моде.
Хочу сказать: « Смеясь, живи
И радуйся погоде. »
Но говорится о другом:
О мире в Украине,
О горе матери с отцом,
Об их погибшем сыне.
Зачем непрошеный к нам гость
Явился от соседа?
Иль Украина - в горле кость?
Уймите дома беды!
Когда поймут о том в Кремле,
Что им совсем не рады.
Пшеницу б сеять на Земле,
Не мины и не «Грады»
Простите мне, мои стихи
Сейчас не веселятся,
К веселью слепы и глухи.
И болью строки
лишь ложатся…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652054
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Після прочитаного "Очеретяна кішка" Є. Дорофієвської
Чому не дочекалася тоді.
Вже мало б розвиднятися. Світало.
Вже й сонце умивалось у воді,
Прокинулось усе. Роси не стало...
А, може, не повірила, чому? -
Я ж оглядалась до самого краю.
Гнітючу пересиділа пітьму -
Іду від тебе і тебе чекаю...
Вслухаюся, ще мить - покличеш ти...
І йти не хочу зовсім, ніби знаю,
Чи то здалося - подолав світи
І вже удвох ступаєм... Відчуваю...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652060
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Ген, за видноколом, золотаві хмари
Віддають данину спекотному дню.
Заціловує сонце небесні отари
Та пругом мережку торочить з вогню.
За вії до тіней чіпляються роси,
Довгополий вечір квапиться здаля.
Спиває із тіла надлишок утоми,
Сочиться тепло кохання з вівтаря.
Упаду думками у твої обійми,
Схоронюсь від ночі на міцній руці.
Пристануть години до вічності в прийми,
Відбитком цілунків на сонній щоці.
06.07.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435706
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 16.03.2016
В пам'ять Олексія Вакульчука
Отримали за татка нагороду-
Вона мені долоні випіка...
Тримаю міцно , таточку , твій подвиг
В своїх дитячих неміцних руках.
І знаєм лиш бабуся , мама й ми,
Що довелось в цей час нам пережити .
А ти ж таким був татком золотим,
А ми ж такі хороші в тебе діти !
І віриться , ти поруч десь із нами ,
Батьки ж своїх дітей не покидають ...
Вони і там , за небесами
Хвилюються й допомагають.
Твій подвиг , таточку , тримаю
В дитячім серденьку своїм .
Я не забуду , обіцяю ,
Й своїм онукам розповім .
Цей орден – не з металу ,з болю !
Зі смутку ,горя ,сліз невпинних .
Але я все ж донька Героя
І бути сильною повинна
Лютий 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651720
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Рядки ... рядочки ..., віршики мої,
Пташечки крилаті мого серця,
Вкладаю душу в вас і почуття свої,
Беру наснагу із життя-озерця.
Черпаю із того озерця чисту воду,
А як негода , то й беру що є ,
Болить душа за доленьку народу ,
Який так важко із колін встає.
Земля моя напилась вдосталь крові,
Могил й хрестів героям не злічити,
І біль гірка у моїм серці й слові,
В рядочках віршів буде завше жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651402
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Село моє - у світі найрідніше.
Розкішні яблуні, і вишенька моя.
Тут завжди сонце світить найясніше,
І найдзвінкіша пісня в солов' я!
Село моє, найкраще ти для мене,
Тут небо голубіє в вишині.
Тут рід мій славний, друзі, мила неня.
Таке все світле й дороге мені.
Село моє - єдине й незабутнє.
Дорога тут, що у життя вела.
Що ходить світом, кличе у майбутнє,
І повертає знову до села.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651868
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2016
Ніколи любов не зникає
(До свята 8-го березня)
Скрізь подих весни відчуваємо,
Весняна пора настає.
І пісню веселу співаємо,
І радісно серцю стає.
Весь світ посміхнувся, радіє,
Бо березень дивний прийшов.
І знов оживають надії,
І смуток в струмки відійшов.
І птах почина щебетати
Хоч сніг, ще буває, летить,
Мов знає, що час привітати
Коханих в цю березня мить.
Кохані! Ви Божі творіння!
Кохані! Ви повните світ.
В любові життєве коріння,
Любов дає серцю політ.
Любов довго терпить, не заздрить,
Любов милосердна завжди,
Любов не шукає для себе,
Не хоче нікому біди,
Не рветься до гніву й лихого,
Неправді не буде радіть,
А тішиться правдою й вірить,
Все зносить, хоч серце й щемить.
Коханими будьте ви завжди.
Блаженні, хто може кохати!
Без жінки – ніщо ми на справді,
Безкрилі – не можуть літати.
Із святом весни і любові,
Матусі, дружини і сестри!!!
Веселі ви будьте й здорові.
Вам грають всі світу оркестри.
Ніколи любов не зникає,
Якщо її Бог тобі дав.
Це щастя, хто скарб такий має,
Він в серці, як факел палає.
То ж, друже, життя ти пізнав!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649835
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Роздягли всю Україну,
Випили всі соки.
Поховались «бедуїни»,
За муром високим….
Для корита наче льохи,
Як воші в кожусі.
Куди глянеш їх Пророки,
Як гуси в Марусі…
Все клекочуть і гелгочуть,
Всюди дзяблоносі.
Україноньку лоскочуть,
Юди стоголосі…
Мають сутність блудодійську,
Бож Вовки... при власті.
В них генетика злодійська,
Як же їм не красти…
Їх обіцянки лукаві,
І гроша не варті.
Забрехалися миршаві,
Гієни в азарті…
У грудях щемить серденько,
Ж.де схаменися!
Прокидайся моя Ненько,
Уже час проснися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651797
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Твої чотки тримаю в руках,
В них тепло любих рук ожива.
І тікає від мене геть страх,
Ген, у степ, де клубить ковила.
Я ж біжу в волошкові поля,
Де від сонця вмлівають хліба.
В ім’я Духа Святого, Вітця,
Нехай прикрість тебе омина.
Я ж хмаринкою з неба всміхнусь,
Торкнусь вітром до твого чола.
Бережи себе, ну, хоч чуть-чуть,
Ти в мені й я сама - не одна.
30.07.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596777
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 15.03.2016
Буває, мовить слово хтось – у ріг зігне.
Заціпенієш, мов від вибуху гранати.
Душа на часточки дрібненькі розпаде.
І час потрібен, щоб в одне її зібрати.
А інший скаже - йдеш у вищий пілотаж,
Збиваєш крилами хмарки і чистиш зорі,
Гойдаєш поглядом своїм чудний пейзаж.
На дно йде сум, мов осад кави, в кухлик долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651784
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Зацвіли, розгорнулися крокуси,-
Білі, жовті, червоні, ясні.
Це весни перші зоряні фокуси,
Дивоцвіт весняної краси.
Зацвіли і підсніжники, й проліски,-
Сині, білі, а є й голубі.
Їх торкаються сонячні промені,-
Теплі, лагідні і вогняні.
Запашні і замріяні, сонячні,
Чисті, лагідні дні золоті.
І природою, й Богом даровані:
І тобі, і йому, і мені.
Підставляю долоні під промені,
Ловлю світло святої роси,
І надією, й вірою сповнені
Чую диво птахів голоси.
І підсніжники, й проліски, й крокуси,
Перші диво - дарунки весни,
Це чудові пригоди і фокуси,-
Дивосвіт весняної краси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651805
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Ми не будем такими, якими були.
Ми назавжди вже іншими стали.
І не зможемо жити, як вчора жили, –
Нас змінили снарядів метали.
Україна позвала і ми без вагань
Захистити Вітчизну постали.
Між життям і між смертю утратилась грань,
В нас стріляли і ми не мовчали.
На війні є закон: « як не ти – він тебе!»
Тільки ми – рідну землю бороним.
І відважно б’ємось, не жалієм себе.
Хай над ворогом крячуть ворони.
Ми не хочем вбивать, та до нас ви прийшли,
Щоб поставити всіх на коліна.
І безстрашність влилась! Ми не ті, що були!
Бо в тяжкий час позвала країна.
Темні сили зійдуть, як сніги по весні.
Мов та квітка розквітне Вкраїна.
Та криваві бої будуть снитися в сні,
І весь шлях визволителя – сина.
Рік за роком промчать.
Садом стане земля, заростуть полинами окопи.
Тільки пам'ять ще довго нам буде кричать,
Щоб полеглих героїв завжди пам'ятать,
Вороги, яких звали - «Укропи».
13.03.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651775
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Уже птахи курличуть в піднебессі
Летять в краї, де їх чека весна
До них горнуся щирим своїм серцем
Але розради від журби чомусь нема.......
Приспів:
На двох дорогах радості й журби
На роздоріжжі, як на зламі долі
Той крок останній прошу не зроби
Не завдавай ти серцю злого болю
Любові треба вірних два крила
Щоб в просторі вона могла летіти
Але коли в душі нема тепла
То й в серці вже нема чому горіти....
Приспів:
Чому це так, чому в житті так вийшло?
Душа ридає в гіркій самоті
У білий цвіт, вбирається вже вишня
А я пишу тобі такі сумні пісні.......
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651744
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2016
Давно вже посивіли скроні,
Та не зважаючи на вік,
Сидить у кріслі, як на троні
Старий, незмінний керівник.
В його провладнім кабінеті
Комфорт і розкіш іще та,
Коньяк у шафі і конфети,
Стерильна всюди чистота.
При кожній владі він при ділі,
Неначе той хамелеон,
Червоні прийдуть, прийдуть білі -
Він змінить колір, змінить тон...
Аби залишитися в кріслі,
І мати владу над людьми,
Він буде в очі усім лізти
І ляже усіма кістьми.
Його онуки, його діти
На схід не підуть воювать,
Вони вже звикли гарно жити,
А на війну їм наплювать.
Не треба думати, чекати,
Коли покращає життя,
Давно пора вже вимітати
І прибирати це сміття.
Синків начальників - в окопи!
А іх самих у шию гнать!
Із крісел ухопить за жо*и,
І копняком під зад піддать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651609
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 15.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2016
Не можу обіцяти тобі сину.
Що віджену від тебе я проблеми.
Та подолаю будь- яку вершину.
І в час гіркий я буду біля тебе.
Не можу обіцяти, що не впадеш.
І що ні разу не розб'єш коліна.
Та руку мою завжди знайдеш.
Мати відчує, що в біді дитина.
Не можу обіцяти тобі щастя.
Ти мусиш сам його шукати.
Та знай, не пожалію серця.
Щоб хмари над тобою розганяти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471999
дата надходження 12.01.2014
дата закладки 15.03.2016
Я не покину Україну,
Я тут давно корінням вріс.
Землю свою, свою родину,
Люблю й любитиму до сліз.
Тут запах рідного Полісся,
Тут рідні Мавки й Лукаші.
Тут дух землі до зір вознісся,
Тут все співає для душі.
Тут навіть рідна хуртовина,
Тут враз зникає вража тінь.
Тут пахне хлібом Батьківщина -
Земля свята для поколінь.
Хрести стоять на роздоріжжі,
Смакує Різдвяна кутя,
Хоч бродять ще ідеї вражі,
Та все в нас буде до пуття.
Я не покину Україну,
Я тут давно корінням вріс.
Мою святу, мою єдину,
Я захищу у повний зріст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651691
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Найєму я віддам усе належне:
До слова в Мустафи природний хист!..
З ним «Регіони» дуже обережні:
Зубатий як акула журналіст!
Арсеній мліє від його регалій,
Та від ідей, блискучих як кришталь…
Його за впертість поважа Віталій,
А Тягнибок – за те, що не москаль!
20 березня 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651654
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Старі граблі
Ми котимось за межі,
Б’ємося за кермо.
Зіркаті манять вежі,
Де сховане ярмо,
В яке не раз втрапляли
За пройдені віки,
Звільнившись, забували,
Як круглі дураки…
Туди, де люд - бурлаки
Й морозяна Сибір,
Вели нас посіпаки
Й відступник -поводир.
Завіти там солодкі,
Багаті кріпаки,
Заможні голодовки,
Гетьмани без руки.
З булав шипи оббиті
Об згорблену спину̒.
На троні московіти
Тримають сатану.
Зрадливці на колінах,
Обвішані в торби,
Стоять на черзі в сінях,
Чекають на гроби.
Безбожний піп до раю
Блаженних заведе,
Гріхи всім відпускає,
В катівнях біс гуде.
Забрязкали кайдани,
Посунула юрба,
Нагайками шайтани
Офарблюють раба.
Щасливих до кургану
Колонами ведуть,
Киплять кремлівські чани,
Заварює чудь лють.
В степу лунає пісня –
Проснулись козаки,
Зникають ненависні
Заброди-байстрюки.
Знов роздирають чвари,
Хто праведний, хто ні,
Роздмухують пожари,
Все нищать у вогні…
Дивлюся на сьогодні
Пройдешнє пізнаю,
Нас гонять до безодні,
В московському раю,
У вічні голодовки,
В заплакану Сибір,
Де стани у наколках
І шиї для сокір.
Невже ми, як бувало,
Наступим на граблі?
Нам знов залляють сало
За шкіру москалі…
Женіть у світ за очі
Недолюдків з землі,
Вкраїна миром точить…
Кипить ворог в смолі.
14 березня 2016 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651587
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Весною не пахне – вона вже вривається в кров,
Вона вже гелгоче й курличе на все піднебесся,
І кличе всотати природи натхнення воскресле,
Щоб вірус зневіри ніколи наш дух не зборов.
Хай білий підсніжник на бруствер зима викида.
Їй здатись, напевне, єдині права залишились.
А нам – нам не можна здаватись на Господа милість,
Допоки Вкраїну терзає московська орда.
Немає святішої справи – за волю стоять
І жити по власної віри молитві й закону.
Хай нині ковтаєм сльозу – і гірку, і солону,
Та в ній похлинеться усяка підлота і гадь.
Прийдешня весна нас у стрій вишиковує знов,
Та б’ють із сердець непокірних цілющі джерела.
Жадання свободи, супроти нарузі, не вмерло,
Воно вже набатом стодзвонним вривається в кров!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651571
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016
О, скільки можна ще терпіти,
Нести Скорботу у в очах.
Так можна зовсім скамяніти,
Пора убити хворь… в серцях!
За Бога в нас чужинський Демон
Той, що покірність шле і страх!
Отак брати ми і живемо…
Неначе дома ми… - в «гостях»!
Для них… будиночок на ПАЛІ...
На кручах сивого Дніпра.
А нам, поношені сандалі...
І крихти в юди... зі стола!
О, Характернику , проснися...
Буди нас всіх... Не рівен час!
Моя Украйно пробудися…
Згукай язичників... Тарас!
Вставайте , ладу наведіте…
Мою Украйну не діліть.
Як Матір рідну бережіте,
Від війн , розрухи і жахіть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651573
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Припиніть ту війну, що й війною не зветься...
Припиніть ту війну, вона в кожного, в серці !
Вона жалом сверлить, вона тупістю дише ,
Вона ночі не спить , " Вічну пам"ять " колише !
Припиніть ту війну, яка повнить кишені ,
А родинам - кістки та ще дещо у жмені...
Без війни скоро вимруть : солдат - не солдат...
Вам, мабуть, на руку такий результат ?!
Припиніть ту війну, та й борги позичати ,
Щоби в п"ятім коліні було повертати...
Безлад, хаос, від градів - заграва ,
Обезкровлена, знищена вміло держава !
Припиніть ту війну, що й війною не зветься,
"Операція" та , комусь злотом несеться ,
Комусь статком у три покоління вперід,-
А комусь обірвати навічно свій рід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651565
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Підступну не люблю брехню,
ще лицемірство, підлість, зраду
та іншу їх близьку рідню,
що мов бур‘ян повзе до саду.
Шахрайство, хамство, казнокрадство,
низьке блюзнірство і нахабність,
які людей вганяють в рабство,
а також непомірну жадність.
Я не люблю політиканів,
що манну обіцяють всюди,
представників численних кланів,
що кров безжально смокчуть з люду.
Я не приймаю заздрість чорну,
та й зверхність теж нічим не краща,
самозакоханість потворну,
бо все на світі проходяще.
Ще підлабузника не можу
терпіть з дитинства ні на дух,
сюсюкання мені вороже,
хоч як би забавляло слух.
Ненавиджу любов продажну,
хоча цьому який я критик,
торгівля плоттю епатажна,
повії ж гірше - лиш політик!
24.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646735
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 14.03.2016
Полем, житнім полем,
Наче синім морем,
Вітер хвилі гонить
Колосом зерновим.
Грає хвиля, грає
Серце навпіл крає,
Де ж, козаче, ходиш?
Дівчина чекає.
Колоситься жито,
Й золота пшениця.
В небі чорний ворон,
Наче біду кличе.
Але він не бачить
І, мабуть, не знає,
Що до нас з Московії
Ворог наступає.
Пішли наші хлопці,
Славні козаченьки,
Захищати рідну
Україну-неньку.
Не плач, дівчинонько,
Не плач, не журися.
Чекай козаченька
І Богу молися.
20.12.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550697
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 14.03.2016
Чому ніяк не скінчиться війна? –
питає донька у солдата-тата.
Як довго ще лякатиме вона?
Й питань таких в останній час багато…
Чом нашу землю „брат“ окупував?
Чом кулі свищуть і снаряди рвуться?
Чом сотні юнаків з армійських лав
додому вже ніколи не вернуться?..
Кому потрібна клята ця війна –
давайте спробуєм спокійно міркувати.
Тим, вигоди кому несе вона,
війна для кого ніби рідна мати...
Хто за рахунок тисячних смертей
відволіка увагу у народу,
затягує у вир псевдоідей
та душить власну думку і свободу.
Війна на руку й іншій стороні,
отій, що українство оббирає.
Що множить свої статки на війні,
карман на крові й смерті набиває.
Бо знає підле свинство, що війна
то ширма для корупції і зиску.
Їх підлий інструмент лише вона,
це важіль спекуляції і тиску.
А тому, щоб закінчити війну,
нам мало знищить різних недоросів.
Потрібно власну нечисть скласти у труну.
Своїх нам треба знищить кровососів!
14.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651450
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Прости, коли тобі прощають,
Образу в серці не тримай.
Не боронись від зла злобою;
Глупої сварки уникай.
Нехай в душі проллється світло,
Наповнить ближніх через край.
Щоби усе навкруг розквітло,
Заграв в веселках водограй.
Тепло навколо випромінюй,
У світлі сонечка й краси.
Люби і друзів не розмінюй,
Добра промінчик не згаси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651351
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
[i]Сергій Пікарось[/i]
Гей! Вирушай же у дорогу,
В світлую неба голубінь.
Переступаючи пороги,
Сину, журбу свою покинь.
Може, за дальнім небосхилом
Десь за межею небуття
Під білих хмар пухким вітрилом
Зразу пізнаєш сенс життя.
Там, на невидимій вершині,
Десь на Говерлі серед хмар
Точно пізнаєш ти, дитино:
Наше життя - безцінний дар.
Тільки під буйними вітрами,
Як вже перейдеш ген, за край,
Сином чиєї ти є мами
Добре, мій сину, пам\'ятай.
Гори пройдеш, за ними море,
Чайка над хвилею кружить.
Наші незвідані простори
В вірному серці збережи.
Без мандрівок життя не варте
Навіть і мідного гроша
Тож без штурвалу і без карти
Сміло в дорогу вирушай!
-------------------
[i] Віталій Назарук[/i]
ЗАХВИЛЮВАЛОСЯ КОХАННЯ
Вже розцвіли весняні квіти,
В небі почулося «курли»,
Знову коханням очі світять,
Сльози з берізок потекли…
Приспів:
Захвилювалося кохання,
Жайвір заповнив небеса.
В небі сховалась зірка рання
І засвітилася роса.
Проліски вдарили у дзвони,
Лебедем хмари попливли.
Всі позникали перепони,
Пари на вірність присягли.
Приспів.
Люба, весну ми стріли в парі
Наче відлинули літа…
П’ємо її, неначе чари,
Хоч в нас вже осінь золота.
Приспів.
------------------------
[i]Ганна Верес (Демиденко)[/i]
Стоїть калина при дорозі
1.Стоїть калина при дорозі,
Росицю п’є гірку, терпку,
Вона за всіх людей в тривозі.
Де ще, де ще знайти таку?
Я до калини притулюся,
Росицю теж вдихну п’янку,
До неба щиро помолюся:
«Де ще, де ще знайти таку?
2.Вдягає тепла літня днина
На кущик, що на моріжку,
Вінок пахучої калини.
Де ще, де ще знайти таку?
Сміються кетяги калини
На короваї і в вінку,
Дарують щастя для дитини.
Де ще, де ще знайти таку?
3.Вона в бабусі на сорочці
І у матусі в рушнику
Горить, як оберіг, ще й досі.
Де ще, де ще знайти таку?
Стоїть калина при дорозі,
Росицю п’є гірку, терпку,
Вона за всіх людей в тривозі.
Де ще, де ще знайти таку?
--------------------------
[i] Ганна Верес (Демиденко)[/i]
Я подарую мамі квіти
Я подарую мамі квіти,
Хай очі в неї зацвітуть,
Бо найрідніші вони в світі
І поруч все життя ідуть.
Приспів:
І вже ніколи не втомлюся
Життя закони прославлять:
Немає діток без матусі,
Як і небес без журавля.
Я подарую мамі ласку,
Хай усміхнеться вона знов.
Матусі посмішка не маска,
Свята то мамина любов.
Приспів.
Я подарую мамі вечір,
Такий потрібен для обох,
А пригорну її за плечі,
То щастя будем пити вдвох.
Приспів.
---------------------
[i] Леся Геник[/i]
З ніжністю згадую про тебе,
про́ зорепади голубі,
о, як тоді ясніло небо,
як нам щасливилось тоді.
Навіть непосидючий вітер
тихо всідався межи віть,
і любувалось нами літо,
і милувався нами світ.
Згадую сонячні світанки,
промені перші крайнебес,
як почувалась любо-п'янко,
ніжно цілуючи тебе.
Як лоскотала віща радість
серце схвильоване щораз,
все надовкола зупинялось
і задивлялося на нас.
І хоч минуло п'яне літо,
осінь у кучері вплелась,
лину збентеженим привітом
в по́ру, що пам'ятає нас.
З ніжністю згадую про тебе,
про́ зорепади голубі,
о, як тоді ясніло небо,
як нам щасливилось тоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649754
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 13.03.2016
[youtube]https://youtu.be/iVJp0I3ZUH0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651066
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 13.03.2016
[b][color="#ff00cc"]
А я з тобою віч на віч,-
Дванадцять б'ють куранти.
Перетворила зорі ніч-
В чудові діаманти...
Тепленький вітер повіва,
Конвалій запах садом.
Справжнісінькі вночі дива,
Під синім виноградом...
Зімкнулись руки і серця,
І жар полонить груди...
Уста торкнулися лиця,
Малюючи етюди...
Знов тілом котить буревій,-
Виснажливий і дикий...
Блукають зорі серед вій,
У пристрасті великій...
13 03 2016 р
Вікторія Р [/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651153
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Летять, летять у небі журавлі,
І журно так клекочуть наді мною.
Я залишаюсь знов на чужині,
Хоч кличуть журавлі мене з собою.
Журавлики, журавки, журавлі.
Журавлики, журавки, журавлята!
Несіть любов і радощі мої
Туди, де залишились мама й тато!
Сховали знову хмари їх ясні,
Лиш клекіт в моїй пам'яті лишився.
Про рідний край нагадують мені,
Щоб у житті з дороги я не збився.
Журавлики, журавки, журавлі.
Журавлики, журавки, журавлята!
Несіть любов і радощі мої
Туди, де залишились мама й тато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651273
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Так хочеться світла на дні бліндажа,
Тепла твоїх рук і розмови з тобою.
Тут в вічність давно вже розмита межа
Життями отих, хто не вийшов із бою.
Палю цигарки. Безперервно. Пробач.
Хоч вогник в ночі — це для снайпера щастя.
Розплавлена «градом» четверта доба
Очистила душу вогненним причастям.
Ще так не молився. Ще так не хотів
Я жити. До тебе. А інше все тлінне.
Бо очі у смерті холодно-пусті.
Я бачив їх, рідна, проходячи мінне…
Я бачив тебе. Не у сні — наяву.
Ти ангельським сяйвом світила дорогу,
Щоб я не упав в спопелілу траву —
Ти йшла і молилася пристрасно Богу.
Без тебе не жив би на вістрі ножа —
Вогнем мінометів скосило б додолу...
Виблискує світлом на дні бліндажа
Надія живим
повернутись додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651255
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Не прощавай, моя любове,
Ти вернешся – я вірю в це!
Зимовий рейс на потязі швидкому
Тебе в мої обійми принесе…
Повернешся! У це я свято вірю,
Хоча сказати можуть: « І не мрій!»
Солдате мій, моя одна надіє!
Я вірю в те, що будеш ти живий!
І ці рядки пишу при світлі свічі,
Що почина все дужче догорять…
Вже ніч іде, закрий, коханий, очі,
Бо завтра вранці знову воювать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651263
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
[color="#3c00ff"][b]Про́щення сонечком із неба
За ті гріхи,
Які пилюкою припали
На дні й роки.
Тож зворушімо пам'ять нині -
Очисьтьмось знов.
Хай оживе проліском синім
В душі любов.
Із неба є на це підмога
Тобі й мені...
Життєва у гріхах дорога -
Душа в стерні...
Простіть за те, що в слові сили
Поки нема.
Простітіть байдужості оману -
Цей шлях - пітьма...
Простіть дочок, онуків, мам всіх,
Синів і тат,
Простіть й радійте щиро: ваш рід
Буде без втрат...
Простіть- війни не зупинили -
Хоч знає світ
Простіть: ростуть нові могили -
Сльози сиріт...
Прости і ти, Вкраїно-ненько,
Своїх дітей...
Прости нас, Боже, прости сердечний...
Зішли єлей...
[/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651300
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2016
Привет, упрямая Надюшка!
Легенда! Девушка-герой!
Будь так добра, людей послушай!
Мы ждем тебя домой живой!
Твои настойчивость, таланты
И сила духа, и любовь,
И ненависть к врагам проклятым
Нужны всем нам! Вернись домой!
Ты будешь ангелом крылатым -
Еще придет твой час! Постой!
Ты здесь нужнее, станет лучше,
Светлее жизнь! Добро - с тобой.
Не уходи от нас, Надюша!
Не ждет тебя тот мир иной!
Еще ты бабушкою будешь!
Живи назло! Горжусь тобой!
Ты победила! Доказала:
Они – рашисты, мразь, ничто,
Им ада и проклятий мало,
Война идет, а не АТО!
Они - ментальные мутанты,
Манкурты, жаждущие жертв,
И мародер - их государство,
Виновник главный – президент.
Надежда! Будь благословенна!
Живи! Борись! Вернись, родная!
Наш дипломат военнопленный!
Живи ! ! ! Услышишь – точно знаю!
28.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651292
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Сьогодні прощена неділя,
Чи я добавлю ще гріхів,
Тим, що прощення не просила
В своїх заклятих ворогів ?
Тих, хто брехливо мене гудить,
Тих, хто принижує мене,
Хай Бог по-своєму їх судить,
Переживемо, все мине...
Це не гординя - точка зору,
Яку завжди я відстою,
Та честь і гідність, непокору,
Я захищатиму свою.
Не залякати, не зломити,
І хто цього б так не хотів,
Нема за що мені просити
Прощення в підлих ворогів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651252
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2016
Журавлі, журавлі
Ви мені поможіть.
Ви мене на крилі
Ввись на мить підніміть.
Дайте сили мені,
Дайте трішки удачі,
Натхнення неньки-землі,
Щоб не був я ледачий.
Щоб не був я глухий
До болю народу...
Щоб не був я німий,
Бо ж козацького роду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132966
дата надходження 07.06.2009
дата закладки 13.03.2016
ЗГАДАЙ МЕНЕ ЛИШЕ ДЛЯ ДОНІ В СВІТІ Я ЖИВУ
Всміхнулось щастя нам краплинами роси, А я вдивляюся у крапельки роси,
Не повернути долю, скільки не проси. Чому нас доля розлучила назавжди?
Моєю ласкою голублена була, Я прислухаюся, як листя шелестить,
Для мене в світі ти лише одна. Може ти шепчеш,як без тебе жить?
І хоч без мене йдуть твої літа, Без тебе йдуть мої сумні літа,
Була ти й є для мене молода. Тебе нема і я завжди одна.
Пробач, що я пішов від тебе молодим, Ти залишився вічно молодим,
Ти не одна...Це я тепер один. Для мене в світі ти лише один.
А ти живи, життям своїм живи, А я живу життям своїм сумним,
Ти подивись, навколо квіти зацвіли Мені ти снишся завжди молодим,
В журбі і радості мене не забувай, В моїм житті є радість лиш одна-
І хоч у снах своїх мене згадай. На тебе схожа донечка моя.
Для тебе знову квітуватимуть садки, Нехай для неї квітнуть всі садки,
І ти не бійся, по саду, кохана, йди, Я дам їй все, що ми б у двох дали,
Там наша яблунька для тебе зацвіла, Твоєї лагідності я її навчу,
Ти не сумуй, ти з нею не одна. Лише для неї я тепер живу.
Я повернусь до тебе знову молодим, Вербовий котик я до серця притулю,
Вербовим котиком,чи вітром весняним. Як і раніше, я тебе люблю,
Я доторкнусь твого обличчя і коси, В обличчя віє вітер весняний,
Ти це відчуєш подихом весни. В моєму серці ти завжди живий.
А ти живи,життям своїм живи, А я живу життям своїм сумним,
І нехай світ несе тебе крильми. Мені ти снишся знову молодим.
Щаслива будь, мене не забувай, А наша донечка,як яблунька в саду,
І хоч у снах своїх мене згадай... Лише для неї в світі я живу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651183
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Два синочки, як дубочки,
Дочка, як калина,
Довгі роки не думала,
Чи була щаслива.
Працювала, дбала, вчила,
Діточок ростила.
І онуків діждалася
На все була сила.
Не думала, не гадала,
Чи була щаслива,
Щонеділі виглядала
То дочку, то сина.
То одного, то другого,
То з сестрою часом,
То з жінкою,то з дочкою,
А то й усіх разом.
Зустрічала, пригощала,
Думала, що дати.
Засмучена проводжала-
На те ж вона мати.
Все трудилася, спішила
І того не знала,
Що біда її велика
За порогом ждала.
Чорна звістка з ніг звалила,
А треба вставати,
Щоб синочка дорогого
В землю поховати.
Поховала, почорніла,
Думала не встане,
Голова щось стала біла,
І з серцем погано.
Життя своє пригадати,
І то нема сили,
Нема сили зрозуміти,
Чи була щаслива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651130
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016
Відлітають журавлі, відлітають.
Тануть жалісні ключі, душу крають.
Залишають рідний край, залишають.
Та травинку кожну хай пам’ятають.
Що було, те відцвіло променисто
і зажурено лягло падолистом.
Журавлиний клин печально зависнув, -2 рази
мов розірване вітрами намисто.
Програш.
Не навічно доля нас розлучає.
Заповітнії ключі повертає.
Повесні "курли-курли" ріднокраєм,
то надія і кохання безкрає.
А душа моя журавкою лине,
як почую рідний спів журавлиний.
Хай не губиться в імлі їхня пісня – 2 рази.
гріють душу журавлі благовісні.
Розширений програш.
В вись душа моя журавкою лине,
бо я чую рідний спів журавлиний.
Ввік не згубиться в імлі їхня пісня – 2 рази.
гріють душу журавлі благовісні.
Благовісні, благовісні, благовісні журавлі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425435
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 12.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2016
Стояли соняхи в полях,
Сіяли тисячами сонць,
А на обличчях у них - жах
І біль шаленний біля скронь.
Ввірвалась в їх життя війна,
Пекельна, хижа і підступна
І пісня бджілки чарівна
Змінилася на голос “бука“.
Тут хлопці падали від куль,
Здригались сонячні обійми
І небо впало з двох півкуль,
Та хлопці клятві були вірні,
Життя віддали за блакить
Небес своєї Батьківщини,
За сонце – соняхом горить
На варті нашої країни.
Стояли соняхи в полях
І гірко плакали від болю...
Солдати вистоять в боях
За Україну і за волю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651078
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016
Дощем забрьохані дерева
Блищать, мов сон,у світлі фар.
Мелодію в душі у мене
Співа соліст. Під звук фанфар
Оркестр замовк,не гра сюіту,
Тореро вийшли знов на біс,
А Фігаро співає світу,
Який він вправний є жених.
Концерт в душі іще співає,
В квартирі тиша, блиск вікна,
Та ліжко й подушка чекають,
Щоб я прийшла. Лежу...сама...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649593
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 11.03.2016
Гумореска
Телефонує з Петербурга Лола:
- Что там у вас за ужасы творятся?
- Які? - питає брат її Микола.
- Фашисти с автоматами резвятся.
Всю Украину в свои руки взяли.
- Ніяких жахів! Годі хвилюваться!
Фашисти тільки Крим окупували.
Захочуть більше? Будем захищаться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494175
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 11.03.2016
Письменники, поети – майже всі,
Як ті свічки чи ліхтарі, чи зорі.
Свіча посвітить в темряві густій,
Ліхтар освітлює доріг простори.
Яскраві зорі світять всім завжди,
Хоча вони далекі, недосяжні.
До них - увага, мрійні погляди
Закоханих у висі ті, поважні.
Бува, свіча потрібніш від зорі
І вогником своїм таки врятує,
Залежить від думок о тій порі.
Усяке світло - та чогось вартує!
11 березня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650810
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016
"Я не визнаю ні вини, ні вироку, ні російського суду...Росія - це країна третього світу з тоталітарним режимом і диктатором-самодуром, тут плюють на права людини і міжнародне право. ...Росія все одно поверне мене в Україну - живою чи мертвою! Але поверне..."(із останнього слова Надії Савченко, яке не дали їй проголосити).
Справедливість - оце вона?
Найдостойнішого - за ґрати?
Суд-судилище і тюрма?
Найсвітлішого - розпинати?
Це в історії вже було - ще за Ірода і Пілата:
Під терновим вінком - чоло,рев юрби:-Розіп'ять!Розп'яти!
Бо юрба - то і є юрба, а пілати - вони ж безсмертні...
Мертва тінь Абсолюту Зла укриває кремлівські терми...
І вихлюпується, сичить
Сука-ненависть по"Расєї":
Не скорити і не зломить
Україночки оцієї...
Ця тендітна,але стальна,
Наша гідність-вона несхитна,
Україна- оце вона,
Її гордість і силу видно.
Бійтесь:Мати уже не та,
Не Хохляндія - наше ім'я,
Бо охмарила тінь Христа
Наді Савченко покоління.
Затужавіла і зросла
Наша ненависть і потуга,
І розточить підмурки Зла
Кров,пролита в боях "за други".
Твоє ймення - в людських вустах
Хвилю бунту по світу сіє...
На плакатах - і у серцях
Ми благаєм:-Живи, Надіє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649946
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 11.03.2016
Эх, налейте друзья мне вина,
Я разбавлю тоску да сердечную.
Слезинка тревожит глаза,
Взгляд устремлённый во внутрь на жизнь быстротечную.
Чуток и завьюжит январь,
Новый год постучится в закрыто окошко.
А в душе всё воюет бунтарь,
Ну погодите, года, хоть немножко.
Что тянете к зябкой земле
Да бремя времени ловит за плечи.
Гляжу - месяц навеселе,
Зажигает он звёзды на небе - беспечен.
04.12.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541505
дата надходження 04.12.2014
дата закладки 11.03.2016
За жінку цю порву любого,-
Читаю в погляді твоїм.
У далеч дивишся ти строго,
Я ж радію, зову своїм.
Черпаю ніжність крізь суворість,
Що проливається з душі.
Ще іскорки в очах, гарячність,
Що з серця ллється в тишині.
Дивлюсь на фото із теплотою,
Перед очима щастя мить.
Була пора та золотою,
На все кохання, що п’янить.
21.07.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595159
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 11.03.2016
На світлі спогади душі
Що з часом почорніли
Впадуть дощем мої вірші
Червоним кольором калини
Я напишу тобі в листі
Про те, що сумно мені в днині
І долі гірка самота
Розвиднить очі мені нині.......
Приспів:
Ти пройди мимо мене безслізно
Нехай серце мені не болить
Бо вертатись тобі уже пізно
Те кохання була лише мить
Забери ти із памяті очі
Що світились любовю колись
Бо взамін я нічого не хочу
Те кохання мені відболить....
Зачерпнемося спомином болі
Розминемось тим плачем душі
Перекреслимо віхи ми долі
Ну а память--- залишу в вірші.....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650171
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 11.03.2016
Я нап'юся сонця золотого,
в неба наберуся чистоти,
вірності- у лебедя прудкого,
у людей- поваги й доброти.
Щедрості у поля запитаю,
а у квітів- ніжності й краси,
і людське я щастя упізнаю
в променях ранкової роси.
Щоб була в житті, як пташка вільна,
тільки радість людям всім несла
і така була в любові сильна,
що ненависть спопелить змогла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640946
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 11.03.2016
Сповила весняна ніжність,
Щебече пташкою душа,
Чарує квітів білосніжність,
Захоплює в полон краса!
Блакитне небо, щедре сонце,
Дерева, мовби наречені.
Проміння радісно лоскоче.
Літак летить далеко в небі.
І аромат. Він геть п'янить!
Пташина музика лунає.
Це тет-а-тет, чарівна мить, -
Весна зі мною розмовляє. (10.03.2016)
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
м. Хмельницький.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650718
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016
[b]Хочеш -
я тобі подарую,
Цю весну,що в моїй душі.
Хочеш -
я її намалюю
В ілюстраціях до віршів.
Хочеш -
я опишу мовчанням
Про квітучу красу весни.
Хочеш -
я соловейком зрання
Завітаю у твої сни.
Хочеш -
весну-красуню
В серці я збережу.
Може колись,зимою
Схочеш-
то розкажу.
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579079
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 11.03.2016
Черпає долоньками, наче горнятком
Водицю в струмочку, щоб личко умить
Веселе мале босоноге хлоп"ятко,
І сміх безтурботний дзвіночком бринить.
А згодом хлопчина закінчує школу,
Навчається справі, яка до душі.
Де він підростав, і знайшов свою долю,
Потішити внуком матусю спішить.
А в час, коли ворог напав на Вітчизну,
Зібравсь чоловік рідний край захищать,
В строю відчуває плече свого сина,
Бо він, як і батько іде воювать.
Чекають їх мати, бабуся й дружина,
Всевишнього молять - життя щоб зберіг.
Пишається захисниками країна,
Та жде з перемогою діток своїх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650704
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016
Весняним дощем вже заплакало небо,
Бо теплої купелі прагне усе:
Чорноземи, квіти, трава і дерева,
Волога життя із собою несе.
Без неї і хліб не родитиме в полі,
Посохнуть листочки в садах на гіллі.
Як сонця й води буде завжди доволі,
Триватиме вічно життя на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650702
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016
[i]« Февраль.
Достать чернил и плакать.»[/i]
Б. Пастернак
Яріє лютий, і погода каже, –
[i]посіємо на ярину зело.[/i]
А сонце блисне – тільки смуга ляже
на дачу, на городи, у село.
А там таке роздолля біля хати.
Уранці – дощик, ночами – туман.
Не треба ще полоти і сапати
ані зело, ані сухий бур'ян.
Вирує неосвячена водиця,
вокабулами радує синиця
і оперою вулики гудуть.
Підсніжник он киває головою
і проліски, синіючи сльозою,
іще себе у руки не дають.
І хочеться, і можеться не дуже.
Вологою напоєні калюжі,
позиркують очима висоти.
Немає апетиту до роботи.
Робота є, але нема охоти,
коли отак м'яукають коти,
щось поливати і кудись іти,
оспівуючи одою рядочки
або, як півень, арії для квочки.
То краще подивитися здаля,
як оду випаровує земля.
Корону крони одягла калина.
Березами освітлені гаї.
На дуба задивилася ліщина,
погойдуючи китиці свої.
На гору виповзає лісосмуга
із долу у поля поза ліси.
Рум'яно-білі котики лози
вербової заманюють до лугу
із ними у піжмурки погуляти,
сороку білобоку доганяти,
побачити, почути, що вона
вороні чорній цілий день стрекоче.
Але ворона слухати не хоче,
що рано починається весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647020
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 11.03.2016
Зайшов мужчина в зал красивий
І хоч не дуже молодий.
Такий статечний та вже сивий,
Для неї був він не чужий.
Вернули враз думки в минуле...
Хлопчина, що чекав її...
О Боже! Як давно то бУло,
Вони щасливі й молоді...
Він на шкільній чекав перерві,
В столові чергу їй займав.
Вірші читав для неї в сквері.
На вечорах пісні співав.
І як не дивно перший танець,
П'янив її немов вино.
Він був коханий,не коханець,
Та то було давним - давно...
Тепер дивились сумні очі,
Чомусь зажурені такі...
А серце так кричати хоче,
Душею ми ще молоді...
І хоч роки уже минули
І загубились десь сліди.
Згадали все і не забули,
Думки вертатимуть туди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650754
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5wEceCSPX9o[/youtube]
Споришева стежка росяна дріма,
Й верби у сережках сняться не дарма.
І хоча немало пройдено доріг,
В пам’яті тримаю Батьківський поріг.
Споришева стежка –то дитинства слід,
То життя мережка у тривожний світ.
Росяну стежину в серці я несу,
Осінь і жоржина – мій одвічний сум.
Росяна стежина – неземна краса,
Мов малу дитину, спогад колиса.
Я життєве мливо вип’ю до кінця,
Шепіт тополиний, подих вітерця.
Знову по стежині, як колись, пройдусь,
Росяній жоржині зорями всміхнусь,
І хоча немало пройдено доріг,
В пам’яті тримаю батьківський поріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650633
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 11.03.2016
8 та 9 травня 2015 року, вперше в Україні впровадили дні Пам'яті і Перемир'я. На мою думку, це дуже важливий день. Загиблим не потрібно помпезних парадів. Загиблим потрібна Пам'ять. Відродження національної свідомості повинно бути якраз таким, без зайвих слів і урочистих маршів.
Положу квіти я на землю сіру,
Троянди чорні з запахом весни.
Стою один на цвинтарі без віри,
Душа моя сумує без сльози.
Молитись треба, а хрестів не бачу.
Роками сохнуть квіти на землі.
Кому я маю віддавати здачу...
Вмирати було тяжко не мені.
Страшна війна зарубками у серці,
Мандрують ситі Янголи війни.
Стою один і не боюся смерті,
Душа моя не хоче далі йти.
І знов гроза, і знову гул гармати.
Стулились нові і старі гроби.
В землі лежать без імені солдати...
Троянди чорні... пам'яті й журби.
Положу квіти я на землю сіру.
Уклін тобі, мій брате без вини.
Душа моя прийшла шукати віру,
Стою один ковтаю смак сльози.
08.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650618
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016
Тулиться ніч простирадлом чоренним до шиб,
Зорі над містом заснулим горять смолоскипами.
Ти - характерник? (тихцем зазирнула углиб,
в нетрі очей, де спокусливі вогники нипають).
Вечір нас двох на сеанс зорепаду привів...
Музика! чуєш? - і щастя закутує ритмами.
Вільний, як степ, а близький мені, начебто Львів -
(галицький герб на козацькій душі твоїй витканий?)
Як же без голосу мужнього? як же це - без?
Ніжність і спокій, натхнення шалене п'ю квартами.
Сили землі! О незвідані сили небес!
А чи направду такої крилатості варта я?
Ти - характерник! властитель нескорених веж!
...Ранок хмаринами вкрив соромливо- багряними...
Завтра укотре на крилах мене занесеш
В кола сакральні та в обшири понад курганами?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650560
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016
Ходить провесінь в світі проникливим дивом…
А на сході - дощі… В критих небом сирих бліндажах
Пахне вицвілий простір і порохом, й димом…
Перший пролісок квітне, пелюстками тамуючи жах …
І таке українське прихилилося небо над дубом,
І зболіле таке, і тривожне, як вранішні сни…
І кошлата трава з обгоріло-знівеченим чубом
Несміливо зринає в обіймах іще молодої весни…
Вогким подихом дня й несміливо-зеленої парості,
Трепетанням бруньок в плутанині розлогого віття,
Цвірінчанням пташок з безпричинної світлої радості
Оживають надії в такому невтішному світі.
...Тільки треба дожити, дожити до світлого ранку,
І до губ піднести першу квітку, що пахне теплом...
Високосна весна почалася дощем на світанку…
Чи засіє нарешті цю землю стражденну добром?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650592
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016
[b][i]Тож знову над містом зажурено небо схилилося,
І сонце весняне знов чорну наділо вуаль...
І знов - "Плине кача", і "СОТНЯ" із неба дивилася,
І плакала гірко з молитвою в душах печаль.
Нестало героя...,вже восьмого , тут на Збаражчині,
Квітками , сльозами дорогу встелили йому...
Та дзвоном церковним лунають надії не втрачені.
І болем у серці оці запитання: - Чому...?
І за що ? Скільки треба смертей , вдів , сиріт і нещастя ?
І сліз материнських...? Йдуть їхні найкращі сини...
Коли прийде мир в Україну й омріяне щастя ?
Нехай буде , ГОСПОДИ ,так , щоб цієї весни .
Слава , слава героям ! Ще досі над містом літають
І в серцях небайдужих тяжким болем слова...
Плачучи визнаємо - герої також помирають .
Світла пам'ять про них невмираюча , вічно жива.[/i][/b]
[i]Світлій пам'яті Юрія Горайського!(07.03.2016 р.)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650344
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 10.03.2016
Ніяк не втихомириться душа.
Але не рветься більш до бою.
Мрії зібрала до дірявого ковша.
Уся пошарпана , знівечена від болю.
Гіркий сценарій- нинішній етап.
На той, що на Майдані був, не схожий.
Розчарування -наш єдиний брат.
Для нас у долі погляд лиш ворожий.
Обіцянки не тішать, як колись.
Вже від неправди серце задубіло.
Думки із вірою давно вже розійшлись.
Сяйво надії сильно потемніло...
Але я вірю сонечко зійде.
І правда знов над нами засіяє.
Лиш боротьба до перемог веде.
"За Україну"- Сотня закликає....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650471
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016
МУЗИКА ВІКТОРА ОХРІМЕНКА №69
Заграли музики польку на два боки,
Каблуки гарячі, червоніють щоки,
Втома десь поділась, сліду вже нема
І пішла до танцю пара молода.
Приспів:
І пішла до танцю
І пішла до танцю,
І пішла до танцю,
Пара молода…
І пішла до танцю
І пішла до танцю,
І пішла до танцю,
Пара молода…
Грайте музиченьки, гарне в нас весілля,
Прийдемо ще взавтра сюди на похмілля,
Від утоми зранку не буде й сліда,
Знов піде до танцю пара молода.
Приспів:
І піде до танцю,
І піде до танцю,
І піде до танцю
Пара молода…
І піде до танцю,
І піде до танцю,
І піде до танцю
Пара молода…
Стан стрункий дівочий і кремезні плечі,
Скоро порадіють молоді малечі,
А коли народить мужу козака,
На хрестинах знову вріжем гопака.
Приспів:
Грайте музиченьки,
Грайте музиченьки,
Грайте музиченьки,
Дружно, як один…
Грайте музиченьки,
Грайте музиченьки,
Грайте музиченьки,
Щоб родився син.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568540
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 10.03.2016
Захмурено осінь хвилює думками:
Де спрагле і пристрасне літо знялось..?
Бо наче злетіло десь поміж житами,
І наче забуло, що там відбулось.
У ніжнім цілунку заплутались стебла,
На плечі схилились волошки чудні,
А вись синьоока безмежна і тепла…
Було це ж, було, а неначе вві сні.
Так щиро і щедро любились… тілами
Горнулись, горіли із спекою дня.
Вона не питала поради у мами…
А просто без броду ішла навмання.
Кохання співало і множилось в груди,
Його не спиняли і зливи рясні.
Любилися в щасті, й здавалось, не буде
Розлуки ніколи… здалося й мені.
Бо пристрасть така , наче сяйво від грому…
Теплилися в літі цілунки сердець.
Кохалися так… «що набили оскому»,
Яка спопелила усе нанівець…
Схилились жита тяжко спілим колоссям
І небом волошки уже відцвіли.
Лиш тиша дзвеніла своїм безголоссям…
Та чути її Вони вже не могли.
Засмучено осінь хвилює думками…
І літо лишилось десь там на межі.
А Він і Вона, наче хмари вітрами,
Стирали кохання… бо стали чужі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462142
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 10.03.2016
Народжена в минулому столітті,
Вбирала дух червоної чуми,
Тієї, що повнила мозок сміттям,
І від якої очманіли ми.
Хотілося колись, як ті герої,
Боротися у війнах світових.
Не знала, що відправить у ізгої
Історія, нове століття їх.
Тепер сама долає рубікони –
Разом із іншими життя творець.
Воюють за свободу легіони:
Вона і щит, і меч, вона – борець.
Ось тільки буде душу завжди гризти,
Що вибрала до влади саме тих…
Дала їм в цебра, з кров’ю діток, влізти,
Вбивать майбутнє – навіть світ затих…
І ще Надію, дівчину невинну,
Майбутнє нам ніколи не простить,
Як символ України в чорну днину,
Не знаєм як від ката захистить. ..
Рядки болючі змушена писати:
Надія голодує сьомий день…
Не можуть вороги її здолати!
Незламна, зболена... Лиш правда де?..
Невже змикається над нами небо?
Не чути буде в Краї солов’я?..
І скільки ще кісток козацьких треба,
Щоб вдовольнить чиєсь надмінне «я»?..
Сьогодні правду в нори заганяють,
Історія навчити хоче нас…
Стаємо свідками як розпинають
Святе Господнє- вже не перший раз…
Єднаймось і любімось, українці,
Інакше, підлий ворог нас змете.
Змілілі душі впустять в дім чужинців,-
І не простить історія нам те.
Любімось і єднаймось, українці!
9 березня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650382
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 10.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2016
Чекаю першого весняного дощу -
Нехай, нарешті, прошумить ця злива.
Я відпущу. Тебе я відпущу.
Іди собі. Я хочу буть щаслива...
Я буду вільною, веселою завжди
І виплету з печалі свої коси.
Я не проситиму: у снах прийди.
Ще почекати - ти вже не попросиш...
Боюся першого весняного дощу,
Боюся, що тебе не пустить злива.
А як без тебе, коли відпущу -
Хіба тоді я зможу буть щаслива...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650420
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016
Цей день повний смутку, ганьби і образи,
В ці дні був убитий… останній наш князь.
Вставайте Тернопіль,Чернігів, Черкаси,
Пора змити кров’ю приниження грязь.
На кручі Дніпрові зійди Святославе,
Надія вмирає, наш князю зійди!
Проснись Україно і ти златоглаве,
І славу і волю свою возроди.
Для чого нам ще одна жертва Христова,
Надія вмирає , доньку не втрачай.
Вставай Україно… від Криму до Львова,
Щоб зовсім не висох живильний ручай.
Вбієнних чужинцями всіх пригадаєм,
Поетів знищенних в Тарасові дні.
За все ми вас гади, іуди спитаєм.
Уже заспівали… на кручах півні…!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650174
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
Бог бачить,
не хотіли ми війни
Бог бачить, не хотіли ми війни,
та знов ґвалтують Україну бусурмани,
з’явились стерва сучого сини,
«брати» колишні й «друзі» росіяни.
Як вороги, прийшли на наші береги,
хоча віками запевняли нас в любові,
жаль вас Батий не знищив до ноги,
натомість залишив своєї крові.
Отож живуть в Європі залишки Орди,
які і не мінялися ніколи,
мов чорні круки, вісники біди,
так як були, так і лишилися монголи
Руйнують наші села і міста,
ще й запевняють, що з великої любові,
а ми все молимося й просимо Христа,
- Не дай втопити Україну в крові.
Великий боже! За які ж такі гріхи?
Ти знов караєш нашу Україну
(немов мара прийшли російські мамлюки)
і гинуть знов твої чоловіки,
Великий Боже, чом ти нас покинув?
Чому не чуєш молитви до тебе,
не бачиш як руйнуються будови,
як знов Герої України йдуть на небо,
і плачуть діти, матері і вдови.
Хіба не бачиш, що дійшли ми до межі,
ми молимось до тебе в котрий раз,
Великий Боже! Україну збережи!
Господи помилуй нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650278
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
Загрузить бы себя по полной работой,
Чтобы не думать совсем не о чём, не мечтать.
Да ведь окружить охота заботой
И, эх, милый, подле тебя от любви полыхать.
Телевизор лучше всего не включать,
Новости такие - режет болью глаз.
Сильные мира делят чего-то опять,
Поставку курятины, по обычаю газ.
Словно перелётные птицы народ трудовой,
Паспорта в руках на таможенный контроль.
А там на чужбине волком уж не вой
И в сердце спрячь глубоко острую боль.
13.05.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424648
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 09.03.2016
Вже весна не за рогом, а ось на порозі.
І всі двері відкриті для теплих вітрів,
То чому не приходиш, чи блудиш в дорозі,
А чи, може, транзитом, де іншу зустрів?..
То снігами мело, то гуляли морози
І стікали свічки, коли струм пропадав.
Тоді в серці моєму селилися грози
І, здавалось, ось-ось - і все змиє вода...
Та якби можна пам"ять мою сполоскати,
А під сонцем на вітрі думки постелить
І ніколи вже більше тебе не згадати,
Щоб забути, як зраджене серце болить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650283
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
Учора, завтра і сьогодні,
В погожі ранки й хмурі дні,
Слова живі його й безсмертні,-
Без них були б ми, як німі.
І його дух так, як і слово,-
У наших справах і думках.
Було так, є і завжди буде,
Не згасне дух його в віках.
І ми пишаємось Тарасом,
Йому уклін наш до землі.
Він не підвладний плину часу,
Його ідеї в нас живі.
Зійшов і світить нам зорею,
Його життя - до Волі рух,
Він є і буде корифеєм,-
Поет, навчитель, вірний друг.
І час Шевченка не поглине,
Слово його в віках не вмре,
І наш народ, вся Україна-
Його пророцтвами живе.
Учора, завтра і сьогодні,
Він поруч з нами в світ іде,
Його ідеї благородні,-
Ми у майбутнє понесем!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650240
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
Где-то музыка слышна,
Кто-то песни распивает.
Ведь на улице весна,
Небо нежность рассевает.
В этот день весна в двойне
Радость женщинам приносит.
Но не всем… иных во сне
Не грустить сыночки просят.
Вот глаза открыла мать
И от яви обомлела...
Сын уехал воевать…
Нет его… война задела…
Перед ней проплыл тот день,
Как ей миленький мальчонок
Первый раз дарил сирень,
Как брала с его ручонок…
Слезы плыли по щекам.
Так хотела сыну счастья…
Как поверить облакам
Что на небе нет ненастья.
Верьте, мамы, в чудеса.
Сыновья у вас герои.
Видят вас ведь их глаза
И беседуют порою.
Поклонившись низко вам,
Мы скорбим все вместе с вами.
Скажем четко всем врагам:
Не рискуйте враждовать
с УКРАИНЫ СЫНОВЬЯМИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650254
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
Ти не сумуй, Шевченку, не сумуй,
Твій заповіт на пам'ять кожен знає,
У нашій справі ти печаль втамуй,
Бо "панщини" доба тепер минає,
Суворим оком за країною пильнуй.
Твої слова безслідно в небо не летіли,
А проростали в душах наших, як зерно,
Занадто довго ми безчинства ці терпіли,
Зірвали з себе це диявольське ярмо!
Хоча батьки так в ньому й постаріли...
Ти не сумуй, Шевченку, а радій!
Сьогодні кожне серце жевріє у волі
І спалахне воно у світі цих подій,
Бо не такої прагнемо ми долі!
І не таких плекаємо надій...
З тобою, в серці, Україна оживає,
Наш дух незламний, ми безстрашні козаки!
Вишневим голосом народ наш заспіває,
Бо вже сталеві в українців кулаки!
І того раю...Українонька зазнає!
09.03.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650209
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
"Мрії маленької дівчинки."
Я хочу жити на своїй землі,
Моя земля — це Україна-ненька,
Де завжди є вечеря на столі
І де чекає матінка рідненька.
Я хочу, щоби кожен мав свій дім,
Де з радістю його чекають стіни
І, щоб звучав там свій щасливий гімн,
Й ніколи більш не бачити руїни.
Я хочу процвітання для народу,
Увіковічнити хоробрі імена,
Потрібен мир — не треба нагороди!
Я хочу, щоб закінчилась війна.
09.03.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650211
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
Одного разу Бог Всевишній
Дітей народів всіх зібрав.
І, си́дячи на троні пишнім,
Таланти о́ним роздавав.
Француз вподобав елегантність,
Германцю Бог порядок дав.
Поляк придбав до то́ргів здатність,
А росіянин владність взяв…
Обдарувавши всі народи,
Всевишній вже збирався йти.
Аж раптом бачить на порозі
Дівча́, що не змогло зайти.
Вінок з червоної калини
На голові її горів.
Сорочку вишиту в дівчини
Барвінок синій переплів.
Руса коса спада́ додолу,
Обвита стрі́чками уся.
Така краса навіть в престолі
Не часто зустрічається.
«Хто ти́?» - Спитав Господь дівч́ину, -
«Ти запізнилася зовсі́м.
Дарунки роздані. І нині
Вертаються додому всі.»
«Я українка», - відповіла
Дівчи́на, зашарівшись враз,
«Як й всі народи я б хотіла
Дар божий при́йняти від Вас.
А йшла до Вас я крізь негоди,
Крізь весь знедолений мій край,
Крізь сльози, війни й недоѓоди,
Добралась пізно в небокрай.»
Всевишній Бог підняв правицю:
«Безцінний дар даю тобі.
Красу і мирність, як годи́ться,
Й пісні дзвінкі візьми собі».
З тих пір на мирній Україні
І літом, й взимку, й навесні,
Дівчата, найгарніші в світі,
Співають радісні пісні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569744
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 09.03.2016
Кожна людина знає,
Це всiм епохам властиве:
[b]Правдивi скорiш згорають,
Затримуються - брехливi.[/b]
Одвiчно про те йде мова,
Що важко в життi принциповим.
Пристосуванцям легше жити,
Вони вмiють "шанси ловити".
...Джордано Бруно у ватрi,
Згорiв. А всi iншi вченi
Сидiли мовчки "по хатах"
Й життя зберегли. (I кишенi.)
...Закатували Стуса
В тюрмi, де не сонця, не неба,
А радiли життю боягузи,
Що писали, як владi треба.
...Черговi епохи минуть,
Але, навряд чи змiниться:
Принциповий першим загине,
Пристосуванець - залишиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650187
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
[i]Светлой памяти соседки тёти Нины...
Сколько раз я в жизни опоздала?
Нет, ни на свиданье иль кино,
Опоздания мои куда дороже -
Не успела донести добро...
И они грехом мне гложут душу,
Мне для них прощенья не найти...
Опоздала к тёте Нине Маклаковой
В час, когда должна была прийти.
А она спасла меня когда – то
От бандитов, в лоне темноты,
Отстояла слабую девчонку,
А могла бы стороной пройти.
Нет, конечно, я ведь и не знала
О беде, что к ней потом пришла...
Не слыхала... не спросила... опоздала...
Не вернёшь теперь. Она ушла.
[/i]
2012г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649650
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 09.03.2016
Ми не сварилися з тобою,
Але шляхи травою поросли.
Тепер мандруєш самотою,
Де ми колись разом ішли.
Моя дорога рівна, сонцем вмита.
Твоя - висока запорошена трава.
Не толочи її, вона ще буде жити,
А я - чужа для тебе, не твоя...
( Вірш опублікований у Новоушицькій районній газеті "Наддністрянська правда" та альманасі "Магія кохання" (Частина 3).
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
м. Хмельницький.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629327
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 09.03.2016
Скликає Мати доньок і синів.
«Реве та стогне Дніпр…», –
гучить священно.
Щоранку владно линуть позивні:
Апостол Правди зве – Тарас Шевченко.
Завітне місце. Думи запеклись...
Зіходжу важко на Чернечу кручу.
На Україні – гірше, ніж колись.
Вже бідолашну довели до ручки.
Єдиний Боже, захисти цей край!
Пошли нащадків – благородних, дужих!
Хоч не судився на землі цій рай,
та щоб ніколи не було байдужих.
Ми є Народ. Але куди йдемо?
В державу нашу кріпне спільна віра?
Над прірвою в покорі стоїмо…
Пора. Від слів – до праведного діла.
На ярмарок ідуть, ідуть роки…
Одна в нас Мати, нам тут разом жити.
Добродії, погідні земляки,
не помиліться кому як служити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650061
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Оля в партію вступила –
І не для паради.
Ворогів собі нажила
Тих, що з боку влади.
Їхні хиби викривала
В Твіттері й Фейсбуці.
На майданах виступала
Проти дій-корупцій.
Став за нею слідкувати
Якийсь тип продажний,
Щоб зібрати компромати
На дівча відважне.
Ще й Толян-сусід - стоокий,
Ні сісти, ні встати,
Взявсь за Олею в бінокль
З вікон підглядати.
Та вона про те дізналась,
Їй сказала Мила.
Тож сміливості набралась,
Толі задзвонила:
- Клала річ на крісло наче
Там, де інші шмотки.
Толь, а Толь, ти там не бачиш,
Де мої колготки?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649700
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Я в двадцять років так тебе кохав,
І в очі ніжно цілий день дивився.
Святою німфою тебе вважав,
І, як богині, я тобі молився.
Часи оті не ве́рнуться назад,
Як подув вітру роки пролетіли.
Не віриться, що нам вже сімдеся́т,
Я білим став, і ти теж побіліла.
Та як і в двадцять, я тебе люблю ́,
Так само квіти я тобі дарую,
Так само погляд ніжний твій ловлю ́,
Так само пристрасно тебе цілую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649871
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Я вас вітаю, поетеси,
Зі світлим святом Березневим!
І, користуючись моментом,
Пов́ідаю про біль душевний.
Колись у юності, давненько,
Зустрів я дівчину гарненьку.
На шиї вишеньки-намисто,
А очі – зорі променисті.
Купив букет квіт́ок духмяних,
Щоб привітати її з святом.
І цілий день я з ним носився,
Та не вручив, бо соромився.
Отак пройшла повз мене доля,
Лиш залишила слід глибокий.
Не будь на се господня воля,
Була би д́івчина та м́оя.
Пройшли роќи, тепер я смілий,
Але ту саму більш не стрінув!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649863
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Розбудила серденько весна,
Душу мою знову розтривожила,
Нині я весела, не сумна,
Казкою цією заворожена.
Скільки весен було у житті,
Різні, а таки неперевершені,
Бо усі мої шляхи-путі
Мірялись замріяними веснами.
Де іще красу таку знайду,
Як весняна ця, зеленоруниста?
Хоч уже до осені іду,
Почуття ж квітують, наче в юності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649973
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Прекрасним жінкам України! Вітаю Вас зі святом весни, розквіту і відродження природи. Бажаю всім пані міцної любові, а молодим панянкам знайти своїх коханих. Всім миру і чистого неба!
Найкраща в світі жінка - українка!
Вона, немов калини, білий цвіт.
Чи з міста, чи з далекої глибинки
талантами чарує, полонить.
Краса її магічна і глибинна.
Достойна пензля визнаних митців.
Душа відкрита, щира і гостинна,
а розум гідний славних мудреців.
Вона слабка і сильна одночасно.
Дочка безстрашних, вільних козаків!
У простоті велична і прекрасна.
Славетна матір доблесних синів.
В її очах - упевненість і гідність,
а в серці - віра, вірність і любов.
Її жіночність, відданість і ніжність
чарують кожний погляд знов і знов.
Найкраща в світі жінка - українка!
Вона, немов калини, білий цвіт.
Немовби фея й водноча́с чаклунка,
немов квітковий, ніжний оксамит.
08. 03. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картина Василія Веніаминовича Хвостенко (1896-1960) Украинка. 1952
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649908
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
[img]http://www.playcast.ru/uploads/2013/02/28/4780748.jpg
[/img]
[color="#000dff"]Прийди скоріш, красуне весно
[i]Прийди такою, як колись.
Проліском раннім на ту стежку
Тільки, щоб мрії ці збулись
Розквітни пишним дивоцвітом,
Щоб в нім сп"яніти без вина.
В раю квітковім будем жити.
Любов"ю тішитись сповна.
Ніщо не стане на заваді
З тобою прОйдем всі шляхи
В нім будуть болі і тривоги
Бог нам простить усі гріхи
Мине весна, за нею літо
В стиглих ми згубимось житах
Справжнє кохання не старіє
Воно красиве, як в злеті птах
Прийди, прошу, красуне весно.
Хоча б у мріях чи у снах
П"янкого запаху вдихнути,
Який пронЕсли ми в літах.[/i] [/color]
МИЛІ, ЛЮБІ ЖІНКИ!
ВАМ КВІТУЧОЇ, ЩЕДРОЇ ВЕСНИ І БЕЗМЕЖНОГО КОХАННЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649936
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Цьогоріч весна не зпізнилась,
До нас вона вчасно прийшла.
З зимою мабудь не сварилась
І свято жінкам принесла.
Вітаю дружину і дочку,
Мамусю і рідну сестру,
Жінок всіх , у кожнім куточку,
Вітаю Вкраїну свою.
Бажаю , щоб щастя рікою,
Весняною бігло до вас ,
Щоб завжди своєю красою
Втішали дівчата ви нас.
Бажаю здоров*я міцного,
Кохання палкого в житті
І сміху того запального,
Що радість приносить душі.
Хай сонце весняне промінням
Осяє дівочу красу,
А місяць ласкавим світінням
Дарує вам ніжність свою.
Я ще раз всіх щиро вітаю,
Бажаю , щоб в мирі жили,
Дівчата щоб завжди сміялись
Й ніколи не знали війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649952
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Тримай мене за руку що є сили,
В своїх думках, у снах і наяву,
Тривога й страх мене знов захопили,
Тримай мене за руку — я живу!
Я не зірвуся з місця, не впаду,
Не полечу у вись і не розтану,
Без тебе я навіки пропаду,
Без тебе мій кінець настане...
Твоя рука живе в моїй руці,
В мені тепер твоя життєва сила,
"Це неможливо!" — скажуть фахівці,
Кохання теорему я відкрила!
Життя — прекрасне! Як не подивись,
В коханні воно сенсу набуває,
Хоча жалілася на нього я колись,
Той час пройшов, погане все збігає...
05.03.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649993
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Українська берегине!
В чім краса твоя є нині?
Хто ти , берегине роду,
Українського народу?
Під твоїм крилом затишно,
мов під сонцем - тепло й ніжно,
ти -звичайна собі жінка,-
працьовита українка.
Ти відома в цілім світі,
від племен ще після скіфів,
ти- ласкава й добра мати,
що уміє захищати.
Нелегка твоя дорога
від батьківського порога,
та де в світі не бувала б-
берегинею ставала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649982
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Слова - Олег Чорногуз
Виконання - Ярослав Чорногуз
Звукозапис - Олександр Салицький
Кліп – Олексій Тичко
---------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wQI2KJDDvLM[/youtube]
Шлях Чумацький висить наді мною,
Я збираюсь у зоряну путь.
Не беру я нічого з собою,
Бо нічого туди й не беруть.
Як помру — то зорею освічусь,
Метеором на землю впаду.
І в любові синівській освідчусь,
Як до Тебе я знову прийду.
Вічна ніч в світовій круговерті
Серед інших урочих світів.
В ній немає життя, ані смерті,
Як нема ані років, ні днів.
Не прошу я нічого від неба,
Але серцем синівським клянусь:
Я ж воскресну, Вітчизно, як треба,
І до тебе із смерті вернусь.
Чи у слові, чи в пісні, чи в серці —
Оживу я в любові й журбі
І залишусь безсмертним у герці,
І воскресну, щоб жити Тобі!
Ніч урочиста й вічна над нами
Віщим птахом летить у світи.
І між синіми цими світами —
Україна в безсмертя летить.
І в такій світовій круговерті
Я омріяно вічно б летів...
Не боюсь й не боявся я смерті,
А боюсь, що неправильно жив.
Не лукавлю, Вітчизно, з тобою,
Лиш прошу у прийдешніх віків,
Щоб в зеніті висів наді мною
Світ блакитний і сонячний спів,
Щоб я чув у світах рідне слово,
Як і пісню на рідній землі,
Жив народ мій, жила моя мова,
І у вирій пливли журавлі...
Шлях Чумацький тепер піді мною,
Я ж далеко — у горніх світах,
Але пісня і слово зі мною,
І любов на... безмовних устах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650046
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Жінка все вміє:сміятись і плакать,
Вміє мовчати і вміє балакать,
Вірити вміє і вміє чекати,
Ніжною бути і щиро кохати.
Уміє ще жінка сонцю радіти,
Дощику, вітру і місяцю, й квітам,
Друзям і рідним уміє радіти,
Допомагати сусідам і дітям.
І не буває, щоб жінка не вміла
Болі знімати і з серця, і з тіла,
Душу уміє вона заспокоїть,
Сум розігнати і рани загоїть...
Бачити вміє красу у природі,
Все вона вміє...І кажуть в народі:
В коханні гаряча, в праці завзята,
Щедра душею,думками багата.
-Будьте щасливі!-кажу всім між нами,
І подруги,й сестри! Будьте кохані,
Мами, бабусі і доньки, й дівчата,
Хочу найкраще все вам побажати!..
А чоловікам я хочу сказати:
-Добрими будьте, і вмійте кохати,
Вірні, турботливі й лагідні дуже,
Й найголовніше- не будьте байдужі!..
Сумніви, смуток назавжди розвійте,
І говорити, й мовчати умійте...
І не забудьте,хоч в свято сказати,
Що будете вічно її ви кохати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649934
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
На чужині швидко літа пробігають,
На чужині гірко, те усім відомо.
Повертай додому я тебе благаю,
Повертай додому, повертай додому.
Посивіла вдома матінка старенька,
Притомились очі сина виглядати.
Повертай додому, повертай скоренько,
Не гоже старенькій потайки ридати.
На чужині важко знаю, знаю сину,
В світі так ведеться, рветься там де тонше,
В матінки без тебе в грудях серце стине,
І не світить сонце у рідне віконце.
2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649743
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Ти нерозгадана загадка,
Ти таємниця. Увесь світ,
У ніг твоїх з часів Адама,
Ти джерело життя і бід.
У тобі все : і біль, і спокій,
І милосердя, і каприз,
І самовідданість, і докір.
Любов з ненавистю сплелись
Придавши сили твому серцю.
Сама непізнаність в тобі
З непередбачливістю врешті
Та непокірністю стихій.
Ти є натхнення і неволя,
Ти пристрасть зведена у кров.
Ведеш з знаменами до бою,
Вмираєш й воскресаєш знов
І убиваєш в підлій зраді,
Сплекавши ж вірність вічно ждеш.
Тебе кохаємо й заради
Твоїх очей на плаху йдем,
Ти наречена нам і матір,
Ти доня, друг і вічний хрест,
Що вже ніколи не підняти
Та не зректися більше вже…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649774
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
У неволі серце очерствіло
Бо любов пішла у іншу хату
І мовчала, хоч і накипіло,
Слухала говірку ту пихату.
Всі ж бо знають - камінь не розм"якне,
Тільки серцю не шукай поради,
Може комусь мудрості й забракне,
Нав"язати, щоб свої шаради,
Чи прожекти складені наосліп,
Що тільки не зробиш, без любові?
Наче діти, доки не дорослі
Ще знаходять відповідь у змові.
У неволі серце очерствіло,
Чи гнітить його дев"яте коло?
Знало кошеня, як сало їло,
Вже тоді, коли нявчало соло.
07.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649750
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Я покличу тебе із весни,
Де лазурного неба пастель...
Лине в сни, у розвеснені сни,
Та мелодія - віолончель...
Ринуть звуки мінорно-ясні:
Подих легшає, тане печаль...
Я покличу тебе із весни -
З ностальгії стрічань і прощань.
Від ігристого жару чуттів,
Із тієї шальної весни,
В легкім човнику згадок - без слів -
Ти приплинь у резвеснені сни...
У туманах сумує весна,
Хоч проміниться неба пастель...
Хай зіграє про молодість нам
Ту мелодію віолончель...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649392
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Шановні жінки, україночки милі!
Із святом весни всіх вітаю вас щиро,
Бажаю вам щастя, здоров"я та миру,
Квітів барвистих в дарунок від милих.
Усмішок сонячних близьких і рідних,
Цілунків солодких,палких до нестями,
Нехай світла радість буде із вами.
Ніжність хай горнеться вам до серденька,
Неначе пташина до свого гніздечка.
Щоби кохали вас віддано й вірно
І шанували й любили вас діти.
Сміхом іскрилися лагідні очі,
Ніколи не в"яне хай врода жіноча.
Всевишній нехай береже від біди.
Усіх вам гараздів.З роси та з води!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649618
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2016
[i]українським жінкам присвячую[/i]
Весна сердечних струн торкається легенько:
Степлілим вітерцем березу обнімає,
І будить всіх від сну нестримне дятла скерцо,
Пташині арії скрізь голосно лунають!
Іще тумани із долин стирають простір,
Та з кожним звуком оживає новий світ -
Прокинувшись,згорта підсніжник сніжну постіль,
І голуб карколомний здійснює політ!
Скрізь чутно гімн її Величності Любові!
Що в цвіті, запахах, у поглядах, і вчинках,
Чарівна мить, народжена природою, весною,
У торжестві безмежного життя, кохання, Жінки!
О дай же, Боже, щастя кожній, кожній жінці!
Та найпалкіше я молюсь за українок!
Хай запанує мир, цвіте весна у серці!
І Гімн Любові у душі звучить неспинно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649715
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Где цветы, там и бабочки -
роза, сальвия, мак.
Для гербария папочки
я купил за пятак.
Рву цветочки охапками,
моль проклятую бью.
над гербария папками
слезы горькие лью:
"Эх, цветочки, коробочки,
в компе целый гектар.
Но красавицы бабочки
любят только нектар.
На лужайках тусуются,
а ко мне ни ногой..."
Вдруг, пришла дама с улицы -
звется бабой Ягой.
Поселилась, освоилась,
стала жить-поживать,
в доме все перестроила,
разложила кровать.
Стала громко командовать,
а когда и кричать,
и права свои женские,
как ребенка качать.
Словом бросил квартиру я,
от Яги убежал.
Взял гербарий и лиру я,
и ключи гаража.
Эх, подснежники, лилии,
мотыльки, мотыльки...
Прилетайте, красивые
к шалашу у реки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649611
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Я боялась палити мости,
Не палила свої кораблі.
І тому не дійшла до мети,
Розчинившись у болях землі...
Я боялась казати: пробач,
Очевидно, не вміла простить,
Але час - то безжальний палач,
Що не хоче гріхи відпустить...
Те, що склалось - мабуть, не дарма,
Бо і доленька грає з людьми.
Часто думаю: винна сама,
А, можливо, то з долею ми...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649562
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Мовчить Дніпро,
чайки ячать…
Не чуємо Ревуча.
Чи то зневірились,
чи сплять…
Боги словян на кручах.
Тарасе, де ти?
озовись…
Проснинися наш Пророче.
Нам древніх богів
наверни…
Бо в грудях вже клекоче.
Юдейський бог
в нас віру вкрав…
І душі покалічив.
В нещасних розум
відібрав…
Не рідний бо ж, а відчим.
Щоб як колись згуде
Дніпро…
хай зареве Ревучий.
Підніме хвилю
на крило…
Й розбудить нас Сивучий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649479
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016
Блукаю в лабіринті твого тіла,
Хоча я знаю де у нього вихід є,
Воно мені, як рідне, як моє,
Саме його жадано так хотіла!
Звертаю знову не туди...навмисно
І знаю, що там буде лиш стіна,
І защемить грайливістю струна,
Кохання я дарую безкорисно!
Цей лабіринт для мене — острів мрій,
Шалено спрагу в ньому я тамую,
Його проходи я сама формую,
Оазисом для мене служить він.
15.02.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649458
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016
Цей бузок – мов осіннє дивацтво,
В жовтні тихо мрійливо зацвів…
Нагадав про палке він юнацтво,
Про кохання мені розповів…
Сивини позабувши про просинь,
Ним милуюся, ніби мала…
Осінь, десь заблукала ти, осінь!
Може ж осінь іще не прийшла?
Ось весна повернулась і літо
Повернеться ізнов золоте…
Небувалим іще зорецвітом
І кохання моє зацвіте!
А як хочеться ще повернутись
У хвилини оті хоч разок,
Щоб у серці і в грудень, і в лютий,
Серед холоду квітнув бузок!
2010 р.
Шановні друзі , за словами цього твору поет-композитор-виконавець і просто хороша людина Володимир Сірий написав чудову пісню і своїм виконанням вдихнув у неї життя
ось тут можна прослухати :
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649732
а тут -Відеоверсії :
https://www.youtube.com/watch?v=iVJp0I3ZUH0
https://www.youtube.com/watch?v=HASQnf1daJA
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649296
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2016
Не відпускають, клітку укріпили,
Ще мало крові, мало їм смертей,
Та вільний дух Вкраїни не зломили-
Надії дух- той дух усіх людей.
Нескорена, незламна, непохитна,
Ти вільна, сильна, гарна, молода,
За тебе Господу летить молитва,
Воскресне правдонька- згине орда.
Ти- Жанна дАрк, яку колись спалили,
Історій міф- ідеї всі живі,
Живий той дух, його не умертвили-
Той дух свободи, зроджений в тобі.
Ти в душу свою правду всю вмостила,
Воскресне Українонька свята,
Розправиш, Надю, ти ще свої крила,
Та й птахою полинеш у жита.
В степи широкі та лани безкраї,
Горами, де співає водограй,
Скупаєш душу у земному раї:
Прости розлуку і за біль прощай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649389
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016
Журавлі вже линуть
В небі над садами
Зацвіта черешня
В мами у саду
Погляда на небо
Стара сива мати
Щемом сум лоскоче
Про долю свою....
Приспів:
Не сумуй рідненька
Прилечу до тебе
Сяду до порога
Низько поклонюсь
І в обіймах мами
Тихими словами
Що ти є у мене
Богу помолюсь.....
Журавлиним клином
Пролітають роки
Вже в дітей зявилась
Перша сивина
Памятаймо Матір
Якщо ви удома
Й повернімо маму
В молоді літа.....
Приспів:
Присвячується усім Матерям
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649286
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2016
Чомусь згадався запах молока -
Парного, у смачнючім шумовинні!..
І сколихнула пам'яті ріка
Юнацькі мрії солодко-невинні...
Твої вуста так пахли молоком -
Отим грудним, як пахнуть немовлята;
А ми у сірих буднях крапок-ком
Чекали днів-побачень, наче свята!
Уже не змиє доленька-ріка
Той пресолодкий подих поцілунку
Зі смаком пресмачного молока -
Цілющий еліксир хмільного трунку!
Щодня й щоночі запашний нектар
Лоскоче пам'ять солодко й понині!..
Була це кара, а чи долі дар:
Тебе зустріти на вузькій стежині?
Пливуть літа, сріблять надії-сни,
Лишають тільки мрії-подарунки...
Та молодіють, квітнуть щовесни
Духмяні ті молочні поцілунки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641755
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 06.03.2016
Манило небо, кликало, веліло
Здійняти крила в далину незвідану
І небо закохалося в Надію,
Красу зустріло щирими обіймами.
Ця жінка –врода, жінка – воїн
Росла, мужніючи без сліз,
Злетіла в небо проти воєн,
Щоб ворог в край її не ліз.
Та хижий звір спіймав у лапи
Цю горду птаху із небес
І заховав її за грати,
І оббрехав скажений пес.
Весь світ з Надією разом,
Усі- за те, щоб горда птаха
Перемогла цей бій зі злом
Й у небі знов змогла літати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649363
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016
Стережися синок лукавих…
За версту холуїв обійди.
Каламуть, що тече з канави,
Приведе тебе до біди.
Не пускай за поріг канапа…
Не довірся чужим братам.
Бо не виженеш з
грядки цапа,
Хам не вийде із хати сам.
Будь подалі від юди синку…
Украде, забере що є.
Навіть хату твою й дружину,
Павутиною заснує.
Міцно синку тримайся брата…
Не вклоняйся чужим богам.
Люби матір свою і тата,
Їхнє слово для нас бальзам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649311
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016
Свечусь я добротой,
и ты заметил.
Улыбкой нежною
ты на мою ответил.
О сколько нежности в том взгляде,
доброты!
Откуда я?
Откуда я?
Кто ты?
Мы оба сотканы
из струн безбрежности.
Живём мы в сказке,
в мире вечности!
Улыбкой светлою и я тебе отвечу.
Пусть Бог благословит нам эту встречу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649163
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 06.03.2016
Яка чудова, травнева ніч…
Нам зорі ніжно всміхаються з узвиш.
Місяць серпом висвічує на небі.
Ми лише вдвох й нікого нам не треба
Нас ніч в свої обійми загорнула.
З тобою ми на мить про все забули.
Запах весни і пестить і голубить.
Які ж це відчуття, коли ти справді любиш.
То ж хай завжди у вас в душі весна буяє!
Вона в собі чарівну силу має!
Дві долі у одну навік вона єднає,
А сам Господь на небі ці долі повінчає!
травень 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560232
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 05.03.2016
Хто не заздрить iншим людям
Та не спiвчуває їм,
Той завжди щасливим буде,
Паном у життi своїм,
Бо не думає нiколи -
Мовляв, в iнших кращi долi.
(Або гiршi - все одно.
Про iнших думки - лайно!)
I уciм вiн дасть пораду,
Погодись - i будеш радий:
У власнiм життi пануй,
А на соцiум - наплюй!
Щоб спокiйно iснувати,
Вам себе привчити слiд
На чужi думки плювати,
Iгноруючи весь свiт.
Хто що думає про тебе -
Навiщо це знати треба?
Хвилюватися хто буде:
"Що ж про мене скажуть люди?" -
Брак упевненостi має,
Меншовартiсть вiдчуває.
Адже, тiльки повноцiнна,
Самовпевнена людина,
Що на всiх плювати вмiє,
Сенс життєвий розумiє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649069
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Кому – війна ,кому АТО...
А кому – Доля і Недоля ...
Якби не гинув там ніхто ,
То й сліз би не було .. і болю..
Не випікали б душу згадки ,
І ми б з тобой не розлучались ,
Не плакало б дівча за татком
І очі б мамині всміхались .
І діти б наші молоді
Десь милувались зорепадом ...
Та не судилося ... й вони
Вкраїну бережуть від «градів» .
Кому – АТО , кому – війна...
Це неможливо вже забути !
Керує балом Сатана ...
А поміж ними – живі люди.
січень - 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649112
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
[b][color="#0040ff"]Заховалась біля шиї родимка-
Чорна наче маківка блищить...
А мені до серця лише сходинка,
Припаду до нього в одну мить!
Поцілую, пригорну до раночку,
Пристрасть заховаю серед вій...
Колихає вітерець фіраночку-
Як із казки добрий чародій...
Розтривожу почуття до донечка,-
Розфарбую ранок в кольорах...
Посміхнусь до тебе, як до сонечка-
Ніжність переллю в своїх словах...
05 03 2016 г
Вікторія Р[/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649129
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
О, Жінко! Світу – перше диво!
Твоя величність і краса,
І ніжність й сила воєдино
Творити взмозі чудеса.
Хто міг назвать слабкою статтю
Неперевершений алмаз?
О, Діво! О, прекрасна Матір!
Цариця й Попелюшка – враз.
Мадонно! Жінко-берегине,
Без тебе світ впаде зів’ялий,
Без тебе все живе загине...
До ніг твоїх Зірки упали.
О, Жінко! Весно, сонце ясне!
Квітуй, живи, твори добро,
З тобою світ повік не згасне:
Святе Адамове ребро!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649192
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Не намагайтесь розгадати Жінку.
Не вийде в вас, бо – таїна вона,
ЇЇ кохати можна тільки,
Це – сонце, пісня і весна...
Надія, вірність і опіка,
Любов і ніжність, і терпіння,
Вона – майбутнє чоловіка
І ніжне Господа творіння.
Не намагайтесь розгадати Жінку,
А слухайте симфонію її,
Лелійте цю чарівну бджілку,
Любіть Богиню на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649191
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Цинічний злодій… кінчене брехло,
Щодня з Печерська парить серенади.
Війну скінчити клявся і АТО…
Не захлинувся ж досі нам брехати.
Аж сніг червоний, тане на гілках
Від блуду бідний плямами покрився.
Зчорнів нещасний, весь у цурпалках
Від сорому у грудді розчинився.
Брехні лавина, наче водоспад,
Від простору, затягує у вирву.
Довіри рейтинг - чорний шоколад,
Упав солодка безтолоч у прірву.
Ворюга чистий, як у шибці шкло…
Зумів землі іще «чуток» прибрати.
Все обіцяє воїнам житло…
Отож отримують... гроби і каземати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648963
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2016
Мелодія смутку лунає у світі моїм,
Заповнює тишу нестримним криком душі,
Я хочу спокою, та в тиші моїй гримить грім,
Я хочу забутись, та пам'ять не спить у глуші.
Сліди по піску... по воді...по серці...на дні...
Я їх зберегла, як найкращі миті життя,
А грім розриває мій спокій в найкращому сні,
Й не можу знайти я від нього своє укриття.
Вертаюсь назад, на той острів нездійснених мрій,
Прокручую кадри щасливих годин на землі,
Коли я була лиш твоєю, а ти був лиш мій,
Як пальцями малювали майбутнє своє на склі.
Тепер пожинаю я смутком свої плоди,
Не бачу я барв кольорових на літній весельці,
Я йду по піску і малюю свої сліди,
А ти поряд ідеш й залишаєш сліди на серці...
25.01.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648941
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016
ПАМЯТЬ
У каждого из нас есть в жизни друг,
А как иначе, жить нельзя без друга,
Семья, работа, дом, привычный круг,
И есть, не в меру, верная подруга.
Ей все равно, жара или метель,
Такая беспардонная девица,
Вдруг среди ночи заберется
к вам в постель,
Спать не дает, лишь потому,
что ей не спится.
Приляжет на подушку, тут как тут,
И шепчет что-то на ухо часами,
Мол ей дела покоя не дают,
Что впрочем, вы все знаете и сами.
Что где-то вы свернули не туда,
И что вас занесло на повороте,
И если оглянуться сквозь года,
То вы вообще неправильно живете.
Что все уже давно пора менять,
Ошибок, мол, наделано немало,
Что некогда так без толку лежать,
Что эта жизнь ее уже достала.
И так шуршит, бормочет до утра,
Лишая сна и отдыха, покоя,
Бессонницы коварная сестра,
Вас тормошит безжалостной рукою.
Она вас может от беды спасти,
Как в жизни много раз уже бывало,
Но может, подлая, и подвести,
И этих случаев вы знаете немало.
Так и живем мы с этою бедой,
И тяжело нести и жалко бросить,
Как будто бы кувшин несем с водой,
Боимся расплескать, как небо в осень.
Пролить все то, что удалось забыть,
Не расплескать всю боль воспоминаний,
Припомнив всех, кого пришлось любить,
Припомнив радость встреч и боль прощаний.
Нам суждено с воспоминаниями жить,
И все же, долгими, бессонными ночами,
Я не пойму, как спать, мне уложить,
Сестру Бессонницы, мою подругу Память.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648840
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016
Мовчить душа, холоне розум,
Смуток, горе – ідуть разом!
Не радію - промінчику від сонця…,
Хоч світить він, щоранку у віконце,
Цвітуть сади, зелені трави…,
У досвіта – духмяні кави,
Пташки щебечуть, прохолода,
А на душі – «страшна негода»!
Знов обстріляли, кров пролита…,
Зруйноване життя і не прожите…,
Лиха, нестерпна людська доля!
Де ж «заблукала» наша воля?
1.05.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579001
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 04.03.2016
Взимку в твої очі
синій іній ліг,
Влітку твої очі –
волошковий цвіт,
Восени лишають
в серці терну слід,
А весною синій
барвінковий сміх.
Ти для мене взимку,
як сніжиночка́,
Ти для мене влітку,
як росиночка́,
Восени з калини –
намистиночка́,
А весною гарна,
як перлиночка́.
Вже у мене в серці
року пір нема,
Десь поділась осінь,
зникла десь зима.
Залишилась тільки
синь очей цвісти,
І від цеї сині
нікуди втекти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648814
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016
Повз бите скло сягає темна тінь,
І хащі пам’ яті густішають щоночі.
В потрісканих бинтах осілих стін
Пусті хатини погасили очі.
Стара фіранка вибилась з вікна
Та й полетіла птахом із господи
Туди, де ще жива шумить трава
Й цвіте калина, не зронивши вроди.
Ніхто не топче до дверей стежин,
Хіба що в снах додому повертає.
І похилився набік старий тин,
Таку ж вербу стареньку підпирає.
Лиш сни звисають віттям на поріг,
Розгойдуючи час в сумній дрімоті,
Ледь чути ще, здається, шурхіт ніг
І як востаннє скрипнули ворота.
Тужлива пустка кинутих осель,
Що не позначені на мапі і незнані.
…І сходить сум незораних земель
Аж до небес в холодному тумані…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648737
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Україно, Україно,як писав Шевченко,
доборолась ти до краю, рідна моя ненько.
Тебе діти розпинають, свої і чужії,
по шматочках розтягають, як ті лиходії.
І за кордон виїзджають,щоб добра нажити
й" современними огнями" матір просвітити.
І даремно,що дипломи українські мають,
тепер з ними за кордоном старих доглядають.
Тяжко-важко в закордоні українки служать,
навіть в рабстві сексуальнім розважають мужів.
Україно, Україно, тебе залишають
і бідною, обдертою,тебе не питають.
Сирота ти, Україно! І Дніпро, і кручі!
Можновладці твої землі скупляють родючі.
Й мову чужу насаджують,щоб ганьби не мати,
щоб достойно, Україно, тебе представляти.
Твої брати, твої сестри б'ються між собою,
брат на брата, син на батька йдуть тепер війною.
Чи така ж ти ,Україно, вже грішная стала?
Чи ти Божії закони просто занедбала?
Ось така то твоя доля, ненько Україно.
Якби встав Тарас Шевченко, - з болю би загинув!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641255
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 03.03.2016
Доброго дня тобі любий , Тарасе !
Розкажу тобі все, що болить,
Буду ради у тебе питати...
Україна приречена жить !
З того дня, як покинув ти землю
І полинув у інші світи ,-
Так багато усього збулося...
Бо пророком був істинним ти !
Були війни і голод , і Крути...
Пожерала червона потвора всіх нас...
Малоросом вкраїнець мав бути,
А в кремлі -" ОТО"- іконостас !
І потвора кричала,що Бога нема,
А храми їм були за склади...
В душі України зробилась зима...
Ніхто не шукав вже поради...
А голод, що був - то страшніше за смерть...
По селах просили з"їсти щось жменьку,
Привиди смерті, висохлі вщерть .-
От як жила наша Ненька !
Були тюрми, застінки, етапи Сибіру...
Мабуть, бачив , Тарасе, із Неба тоді,-
Скільки душ тих до тебе прийшло на офіру...
Цвіту скільки ! Такі молоді !
Червона потвора глумилася з нас,-
Себе називала " товарищ "...
Зробилися села пусткою враз,
Як після монгольських пожарищ
З корінням вривали вкраїнськеє слово
І мову гонили, немов прокажену,
Як тріска в їх оці, як з ядом стріла,
Що в серці засіла скаженому !
Терор той червоний умить розіп"яв
Розбиту і терзану велич Вкраїни
І коди , що в генах, були козаків
Покрилися попелом ржі і руїни
Та вільною стала земля моїх предків,
Зійшла догожданна над нею зоря
Свої недопанки, вражії діти,
Глумляться ще гірш москаля.
Грабунки, бандитських розгулів свавілля
Погнали по світу вкраїнський народ...
Продали чи зрадили? Ні , мій Кобзарю ,
Це відчай родин і для них - ешафот !
Я бачу, як дивишся, докір сльозить
В очах твоїх мудрих, глибоких
Бракує в нас єдності, Бог хай простить...
А скільки дітей без родин, одиноких...
Нащадки твої - неслухнянії діти
Почули й забули твоєї поради
Тому і встеляють мою Україну
Московські, братерські, щедрії Гради !
Та є в нас і мужнісь,і духу є сила...
Майдан огрівався в страшному вогні,
Ти бачив, як смерть наших хлопців косила...
Та вистояв він дев"яносто три дні !
Молися,Кобзарю, за цвіт України
Що скине навіки московське ярмо
Щоб з цвіту того, став народ над"єдиний,
Що бити не буде нікому чолом !
В них очі горять особливо, Тарасе ,
Це ті українці, яких ти хотів...
І моляться в храмах за рідне, за наше,
Це діти свободи останніх років !
Молись за нащадків своїх, українців,
Ми будем, Кобзарю, іти до кінця,
Бо вже перелилось того, що по вінця...
І буде святою хай правда оця !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648698
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Под закатом со вкусом манго,
Что пульсирует жилкой в виске.
Мы с тобою танцуем танго
Босиком на горячем песке.
Этот миг так тягуч и сладок,
Смог всю вечность его прождать я.
Чую строгость твоих лопаток
Под игривым кокетством платья.
Мы с тобою прошли лабиринты
От телесности до духовности.
Оголяются все инстинкты
От ненужных одежд условности.
Лунным цветом сияет кожа,
А мурашки – огня посланцы.
Улыбаешься ты, я тоже,
Растворяясь в объятьях танца.
Мы так молоды и красивы,
Манят губы твои - кораллы.
Седовласый бармен учтиво
Безмятежность нальёт в бокалы.
Мы - лишь отблески звёзд бомбёжки,
Мы - хмельная свобода Джанго
На безлюдной и лунной дорожке
Мы с тобою танцуем танго.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647299
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 03.03.2016
У цьому заповіті не все моє, десь щось почула,доба-
вила,оформила, та й виклала, (давнє)
Як умру, то поховайте
мене біля школи.
На педрадах не картайте
вже більше ніколи.
На вінок мені не тратьте
ні грошей, ні часу,
бо я знаю вчителі-
не мають запасу.
На могилу покладіть
які-небудь квіти,
не забудьте в руки вкласти
план самоосвіти.
Щоб усе було зі мною:
конспекти, програми,
посібники, канцприладдя
І навчальні плани.
А як завуч похилиться,
й скаже: "Гаю, гаю,
ким же я твої уроки замінити маю?!"
То ви його заспокойте,
дайте всьому раду,
якщо треба, то збирайте
екстерну нараду.
Зважте все і поспішіть,
є на те причини,
справедливо розділіть
всі мої години.
Хай майбутні наставники
не згадують лихом,
замість двійок ставлять трійки,
щоб все було тихо.
Райпрофспілці передайте:
"На той світ подався,
бо путівки в санаторій
так і не діждався!"
А начальству передайте
дяку дуже щиру,
нехай воно поцілує
мене нижче спини!..
Ні! Не хочу помирати,
буду працювати,
почитаю, вип"ю чаю
і вкладуся спати!
Вчителів я дуже прошу:
"Не спішіть вмирати,
може діждимось хорошу
достойну зарплату!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648691
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Я відьма кажеш?... Бо руде волосся
Облизує вогнями мої плечі
І зіллям чаклувати довелося,
Коли я відчувала твої втечі...
Я відьма?... Бо мерехтять смарагдом очі,
Коли на тебе пристрасно дивлюся,
Ти думаєш, що я тебе зурочу,
А я на тебе тільки помолюся...
Отож, я відьма?... В вогні моїм дотліти
Бажаєш ти в обіймах ночі,
В очах зелених хочеш захмеліти
І цілувати ці уста жіночі...
Тебе в люстерці довго виглядала,
Прокручувала кадри з кінофільма,
Закляття, привороти накладала
На тебе, милий... Так, я твоя відьма.
21.01.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648645
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Чи прийде колись час, щоб навіки нас стерти?
На вустах залиша гіркий смак полину
А хіба є життя після смерті?
Хто розкаже мені оцю казку просту?
Різні в кожного з нас прижиттєві дороги
І у кожного з нас доля така:
Хтось спіткнувсь об життєві пороги
Ну а іншого слава вела до вінка....
Може імям твоїм назовуть бригантину?
Чи прикрасять ним борт літака?
Не старайся мій друже у бронзі спочинуть
Після смерті їх доля гірка....
Залишайся завжди на життєвій дорозі
Чи струмочком маленьким, а краще міцним джерелом
Нехай людям завжди будеш треба
Й напувай їх водою, не злом....
І до тебе завжди будуть люди приходить
І нащо тобі слава дзвінка?
Слава доброго не народить
Люди йтимуть до свого струмка.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571467
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 03.03.2016
Я наконец-то понял одну вещь:
Что легче разговаривать с безбожным,
Чем с теми, кто цепляется, как клещ –
За ложь. Да так, что вырвать невозможно!
Таких упрямцев братьями зовут,
Поскольку вроде – тоже христиане.
И песни те же самые поют,
И правду ищут также не в Коране.
От Библии их трудно оторвать:
Они все там – глазами и устами,
Но Слово не желают принимать
Глухими и жестокими сердцами.
Идея-фикс зациклилась внутри,
И яд религиозный выделяет.
Попробуй о Христе заговори –
Цитатами, как камнем, забросает.
Так хочется сказать: «Закрой уста!
И уши растопырь свои пошире,
Отверзи своё сердце для Христа,
Пусть явится тобой Он в этом мире».
Он хочет не цитат твоих пустых,
И даже не хвалебных восклицаний -
А духа действие плодов живых,
Подобие Апостольских Деяний.
Лучше скажи пять слов умом своим,
Чем те цитаты, коих ты не смыслишь,
И делом помоги друзьям больным –
Тогда и говори, что Бога слышишь.
24.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577480
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 03.03.2016
Змінили роки кількість, якість…
Зачахла вишня у саду…
Але в душі безмірна радість,
До неба очі лиш зведу…
Воно безмежне, як в дитинстві,
Та неосяжна височінь -
Немов минулого в намисті,
Моїх дитячих сновидінь…
Казала бабця пам’ятаю:
«Чудове небо, подивись»
Тоді не мало воно краю,
Таке й сьогодні, як колись…
В тій оксамитовій блакиті –
Шпаркі, до болю почуття…
І найдорожчі в серці миті,
Мого дитячого Життя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648507
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Політики війну «гібридной» обізвали,
А як же звуть «отих», які в таке «заграли»?
Що за створіння – без совісті, без честі…?
Вбивати, грабувати – тому ім'я – Безчестя,
Водою Святою кроплять всі гармати…,
Сльози та біль у серці носить мати,
Невже жінки «гібридів» народили?
Які, страшну війну взяли й «благословили»,
Чи станеться колись – щоб Мудрість завітала?
Та все потворне з душ «усіх» прибрала…,
Чи сяятимуть очі радістю та щастям?
Нам довго, довго пам'ятати - про горе та напасті…
4.12.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542487
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 03.03.2016
Молюся до Тебе, Пречиста!
Молюся до Тебе, Ісусе!
Хай моя душа буде чиста,
хай я у путі не спіткнуся!
Прошу я , Ісусе, у Тебе:
Дай злагоди, миру й любові,
зі мною будь в кожній потребі,
натхнення дай в праці і в слові!
Хай зло у душі не панує,
добро заповняє її,
а віра у Тебе згуртує
всїх членів моєї сім‘ї!
За свої гріхи щиро каюсь
й Тобі поклоняюся низько
за те, що живу і навчаюсь.
Зі мною будь, Йсусику,близько!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648428
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2016
Навіщо муки і труди,
які нікому не потрібні?
Живи, набравши в рот води,
і будеш – як тобі подібні.
Міняй стило на Божий дар
і сіяти, й молоти жито,
або наймайся до отар
домучувати недожите.
Та поки мрії ще живі
і є нечувані мотиви,
лети у хмари грозові,
сідлай вітри, чеши їм гриви.
Якщо освітлювати шлях
вогнем душі – то буйно, вільно.
А вимучено – то надійно,
аби палало на очах
і оживало у серцях
і неминуче, і стихійне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629619
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 02.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2016
Літає Муза уві сні
у таїні земного раю.
Та не співаються пісні,
коли єдиної немає.
Лети, омріяна моя,
у сни оманою ясною.
Тебе одну чекаю я
цією ранньою весною.
Піймали пасію мою
тенета бабиного літа.
А я із Музою стою
і не умію обігріти.
Минає літечко моє
і, приморожене зимою,
іде у Лету житіє,
а я – у осінь.
За журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648466
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2016
[img][/img]
[i][color="#0015ff"]Хочеш-я ніч тобі намалюю
І зоряне-зоряне небо
Стежинку у ньому знайду,
Якою ітиму до тебе
Я зірку візьму у долоні
Хай мені освітлює шлях
Ітиму, незнаючи втоми,
Незгоди здолаю життя
В обійми безсило впаду
Пір"інкою стану на мить
Чашу любові вип"ю до дна,
Яка в мені й досі горить[/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627091
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 02.03.2016
Україно, рідна земле,
Маєш про це знати,-
Ти для мене завжди будеш,
Наче рідна мати
Ні за що не заміняю
Я твої простори,
Рідне все мені з тобою -
І невдачі й горе.
Хоч по світу розійшлися
Діти неслухняні,
Та повернуться до дому
В дні твої весняні.
Піднімайся, моя рідна,
Буде вже клякати...
Я своє плече підставлю,
Мусиш про це знати
Всі знання свої і руки,
Я віддам і душу...
Ти скажи лиш, що потрібна,-
Про це знати мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648472
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
Слова поета, - проліски з під снігу,
Єнергія - з під товщі мерзлоти.
Струмки живильні, що лягають в книгу,
Щоби звільнити люд від сліпоти.
Поетів справжніх не терпіла влада
На волі їх бо ж зносить не могла.
Їх розпинала церква біснувата,
Їх проклинали іроди від зла…
Нелегка доля істинну воскрести,
Нещасним людям правду донести.
Не всім дано… та їм воно до чести!
Не кожен може встати й повести.
Поети вічні в пам’яті народу,
Титани світла, промінь чистоти.
Несуть тепло, надію і свободу,
Як ті свічки… в закутках темноти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648412
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
Проснешся зранку – посміхнись!
На небо синє подивись,
Вдихни глибоко диво-світ –
Усім – любов, усім – привіт!
Проснешся зранку – помолись!
Подякуй Господу й змирись:
Прийми все послане тобі –
Господь не залиша в біді!
Проснешся зранку – заспівай!
Нехай полине пісня в гай,
Нехай всміхається калина,
Нехай радіє вся родина!
Проснешся зранку – не зівай!
До праці гідно приступай,
Тебе чекає та, єдина –
Рідненька ненька - Україна!
(1 березня 2016)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648175
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
Ще в далекому XVІІ столітті отаман Іван Сірко сказав фразу «Рабів до раю не пускають». Слова, які змушують задуматись: «А хто такі раби»? Раби - це так звані «підкаблучники». Так, саме вони, тому що погоджуватимуться із усім, лиш би дали їм спокій. Вони живуть чужим життям. Це навіть не люди, це – істоти, які мають своєї думки. Вони будуть згодні на все: на брехню, на фальш, на самообман. Вони сприймають світ в рожевий окулярах, їм байдуже на своє майбутнє, на майбутнє родини, Батьківщини. Їм однаково, буде держава процвітати, чи ж навпаки, зникати.
Позачерговою сесією Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 року був прийнятий документ, яким проголошено незалежність України та створення самостійної української держави — України. Та чи були ми незалежними? Сумніваюсь. В нас не було довіри до влади. Ні, нам не брехали, але нам і не говорили правди. Роблячи ілюзію, що все добре, коли все було жахливо, влада налаштувала проти себе свій же народ.
Тепер випливає питання.. А чи українці - це раби? Ні! Ні! Ні! Можливо,ми ними були, але ми ними не стали. Ми змінились. Ми вийшли на Майдан і довели , що ми - нація, яка буде боротись, ми люди, які хочемо справедливості, ми не бидло, а сильний та чесний народ. Ми стали проти влади, проти корупції, проти брехні, тому що в одну мить зрозуміли: якщо ми це не припинимо, це не припинить ніхто. Але показавши своє невдоволення, нас почали принижувати. Люди, які мали нас захищати, відбирали в нас життя. В нас стріляли, нас поливали водою на морозі, нас принижували, били, з нас знущались. Та ми не здались. Люди зіткнулись із смертю віч-на-віч, та не відступили, а стояли до останнього. Небесна Сотня. Юні Ангели. Це Герої, це Люди з великої літери. Завдяки їм, ми зараз ходимо на навчання, на роботу, та радіємо життю. Саме вони показали, хто такі українці і на що українці здатні.
А що ж було дальше? Європа подивилась на нас іншим поглядом. Не як на рабів, а як на націю, як на єдине ціле. Є останнє питання, на яке є двостороння відповідь: а чи потрібні були ці всі жертви?
З однієї сторони: так. Ми втомились бути непочутими, втомились бути на колінах. Саме події на Майдані та на Сході показали: МИ – не раби. Ми стали з колін. Ми боротимемось за свободу і повернемо Україні процвітання. Ми втратили частину нашого краю – наш Крим. Та ми його повернемо. Ми не віддамо Схід загарбникам та окупантам, тому що це НАША земля, з НАШИМИ звичаями, та НАШОЮ історією.
З іншої сторони: не було б сотні-тисячі жертв. Не було б, мабуть, війни, не було б Майдану, Революції Гідності. А що б було? Якби народ не піднявся, Україна б зникла з карти, ставши частиною Росії. Цього не можна було допустити. Українців би не існувало, Україна була б лише спогадом в книгах з історії. Цього не буде ніколи. Ми українці. І ми вистоїмо до кінця.
Ми – не раби. Героям нашим, дорога до Раю, а Україні –щасливе процвітання.. МИ нація. Ми – єдине ціле. Ми сини і доньки України, а значить зробимо все, задля того, щоб з гордістю казати: «Я-українець».
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648241
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
Послухай, Петре, щось воно не те,
Слова твої розходяться з ділами.
Я знаю, скажеш, - Діло не просте,
Війну Росія розв’язала з нами.
Тому спад виробництва, ВВП,
Реформ відсутність, дефіцит бюджету.
Та коаліція, де більшість БПП
Готують вже платформу нам для злету.
Але ж війни нема, а лиш АТО,
Хоч армія воює і вмирає?
Скажи, - Чому не відповів ніхто
За те, що України схід палає?
Чому АТО, якщо іде війна,
Для чого ці словесні реверанси?
Тому, що може не для всіх вона
І більшість має відкупитись шанси?
Чому усі, хто кликав ту війну,
Втекли самі ще й статки прихопили,
Чому з регіоналів хоч одну
В тюрму паскуду, ще не посадили?
Натомість патріотів, без проблем,
Десятків кілька дивляться крізь грати.
І судять їх держави іменем,
Якої ради йшли вони вмирати.
А судять і катують ті ж самі,
Що вчора ще майданівців судили.
Хоча їх місце саме у тюрмі,
Але, під час люстрації – простили…
Ті судді наші, прокурорські пси,
Страшніші того ворога на сході.
Помилуй Боже і від них спаси,
Бо на реформи сподіватись годі.
А може це такий договірняк
Із тим кого Ху@лом прозвали фани?
Війни нема і можна позаяк
Продовжити в державі дерибани.
Усюди беззаконня і бардак,
Корупція зашкалює в державі.
І що дивує, що нема ознак,
Бажання лад навести у цій справі.
У владі знову друзі і куми,
По бізнесу патнери- пройдисвіти.
Чомусь ви переконані, що ми,
Цей безлад довго будемо терпіти?
Мовчу про Іловайськ і про Майдан,
Про тисячі скалічених і вбитих.
Невже гадає хтось, що чемодан,
Втікаючи зуміє прихопити?
Чому мовчу? Бо просто вже облом,
Роками про те слідство говорити.
Та й результат відомий нам обом –
Вже нікого в кінці буде судити…
Тарифи будуть ринкові у нас,
А про зарплати, пенсії забули?
Чому це не зробити водночас,
І хочете щоб це ми проковтнули?
А ще побитись можна об заклад –
На мінімалку жити неможливо!
Порожній шлунок – шлях до барикад,
А їх відсутність це вже дійсно диво.
Мене дивує, ви що там сліпі,
Чи влада просто розум відбирає?
Товчете воду два роки в ступі,
А поступу вперед ніяк немає.
***
Здолати можна все з народом цим,
Та гетьмана ми не того обрали!
І я признаюсь помилився з ним,
Але помилки ми вже виправляли…
01.03.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648238
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2016
Під колом осіннього місяця
Ходить сумний вовкулака...
Ходить мочорами й млаками
Сумний вовкулака заплаканий...
А люди будуть співати
будуть молитись і плакати
Щоб і самим не стати
Під старість вовкулаками…
Дмитро Кремінь
Бабця Марія тяжко звикала до нового життя. Хоч воно і не гуртожиток – кімната в будинку гостинного типу, та все одно незвично. І кухня спільна, і душова. Вона, якщо чесно, у той душ і не ходить - водичка є своя, і туалет - в миску води налле й помиється. Звикла до цього вдома, у селі. Дід в баби Марії добрий був і хазяйновитий, а як не стало його – ні дров внести, ні води з криниці витягти, ні слово мовити. Одна – однісінька сиділа вечорами знесилена. Ще поки дівчата (так в селі один на одного баби казали) приходили, якось веселіше було – то згадають дівування, то про теперішнє життя поговорять. А як сама зосталася – хоч вовком вий у тій хаті. Подружок деяких діти позабирали, багато хто й повмирали вже. Отож вона не дуже й противилась їхати до міста.
Син у баби вчений, велику посаду в районі займає. Якби не та посада, то гляди й цієї кімнатки від радянської влади не отримав би для матері. Поки дід живий був, допомагали вони йому. Де свиню, де бичка здадуть – гроші синові. Квартира у них гарна, трикімнатна. Онук школу закінчує, з батьками живе. Даринка, онучка бабина, навчається десь у Москві – лікарем буде. В ії кімнаті поки Лорд спить – звикли до тієї собаки. Вівчар, мабуть. Звісно, син би й маму до себе прийняв, так з невісткою щось не склалось в баби Марії. Але нікому не розповідала бабця, що саме не склалось, людям тільки натякни – біду накличеш на синову голову.
«Не так тії вороги, як добрії люди – і окрадуть, жалкуючи, плачучи, осудять...» - любив читати Кобзаря дід, напам'ять багато знав.
А дівчата на кухні вважають, що то баба Марія з норовом. То десь у каструлю чужу «носа втне» - не так готуєш, то вікна прочиняє зимою. А в сусідок дітлахи малі. А в баби Марії – серце хворе, а на кухні – пар. Недобре, як хазяйок багато - то ти когось зачепиш, то тебе хтось. Але й на мирову бабця швидко йде, не чекає, допоки сварка у злість переросте Дівчата було такі вже сердиті на неї, а через годину глянуть – вона чиєсь дитинча на ручки візьме, грається з ним – мама молода вже й відтає.
До сина свого баба Марія частенько ходила. Поки їх нема вдома, позабирає склянки порожні - несе додому. Самій незручно йти у ларьок, що тару приймає – Оленку просить. Оленка – це сусідка її, відмовити не може - відносить ті склянки. Таке було, що Оленка й свої копійчини докладала, як на прийомному пункті не додадуть – баба Марія гроші добре рахувала. Дівчата на кухні вже й сварили Оленку, щоб не йшла на повідку в баби Марії, та вона тільки всміхнеться ніяково. Жаліла стару.
Так і жили вони – не рік , і не два. Дівчата на кухні мінялися – хтось квартиру отримав, хтось виїхав. Одна тільки Олена довго не виїжджала. Баба Марія хворіти почала – серце неначе хто голкою штрикає. Вночі як прихопить – чи в дві години, чи в три – стукає мерщій до Оленки. Чоловік у тієї жалісливий - біжить за її сином. Телефона ж немає. А коли застудиться баба Марія, Олена її і гірчичники поставить, і розітре, і за ліками збігає.
Але ж як трохи краще бабі стане – знов ту Оленку чимось й зачепить. Видко й сама не рада тому – вдача така в людини. Оленка звикла, не дуже й ображалася на стару. Одного разу таки не стерпіла, відповіла. Бабця Марія щось сердита була, каже їй:
- Погана з тебе сусідка, Олено!
- Отримаємо квартиру - не буде більше у Вас такої сусідки! – згаряча відрізала Оленка. Їхній сім'ї й справді обіцяли квартиру на заводі - черга підійшла.
Дала відсіч Оленка старій, та й забула. Все робила й далі, об чім її просила баба Марія – і лікувала її, і за сином чоловіка посилала. Баба Марія теж не згадує свої слова, рада, що Оленка така, як завжди. А за квартиру не дуже й повірила – двадцять років живуть у гостинці – хто їм ту квартиру надасть?!
Але незчулись ні бабця, ні Оленка, як таки завод виділив житло. Переїхали, Оленка заклопотана - діти малі, робота, ремонт затіяли, немає коли й вгору глянути. Час іде, за стару хоч і згадає, та ніяк не провідає…
Може місяць, може й два пройшло - бабця Марія зайшла сама до Олени. Посунулась геть стара, з паличкою, очі тьмяні – тьмяні, мов неживі. Оленка зраділа, зустрічає дорогу гостю.
А баба Марія наче й не рада – сіла на стілець, очей не здіймаючи. Не може дозволити, щоб хто її сльози бачив. Сильна духом, хоч і стара. Потім і каже:
- Пробач мені, дитино! Як ти сказала, що не буде в мене більше такої, як ти, сусідки – немає! Гірко мені жити, боязко. Як помру, хоч би не залежатись в зачиненій кімнаті…
Оленка й сама мало не заплакала – шкода бабцю. І ті слова вона згарячу сказала, від образи. Тож нехай пробачить за них її бабця Марія. Скільки років поруч жили. Справді – чим допоможеш? Тоді ж їхні двері поруч були, а тепер? Поспівчувала Оленка, заспокоїла – як вміла стару, обіцяла навідатися, коли трохи час з'явиться...
А невдовзі зустріла свою сусідку колишню і почула від неї страшну новину – немає вже баби Марі на цім світі. Померла. Розповіла Олені, як стукала тієї ночі до всіх сусідів у двері старенька, вмовляючи покликати до неї сина. Ніхто, жоден сусіда не відчинив свої двері – набридла баба! Набридла всім! Хай забирає її той син – нічого чужих людей по ночам підіймати!
Вранці побачили – в бабину кімнату відкриті двері. На підлозі коло столу лежить бабця Марія. Не потрібні їй вже ані допомога, ані співчуття. Пішли аж тоді за сином...
Після почутого Олена йшла додому, мов п’яна. Душили сльози, душила образа: й на себе – не знайшла часу для старої, й на колишніх сусідів, і на сина баби Марії, й на її невістку. Чи пробачила вона свекрусі хоч би тепер? Оленка її таки бачила одного разу – син зайшов до своєї матері, а вона - гарна, білява жіночка, стояла поміж поверхами, чекаючи на чоловіка, прячучи очі від допитливих очей свекрушиних сусідок.
Люди кажуть: « Бог сказав батькам, щоб любили своїх дітей, а дітям забув це сказати»…
Не злянулись над мамою діти, не зглянулись над старістю і чужі люди.
Прости нас грішних, Господи…
02.2013. (З моєї сторі. Кайгородова)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645526
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 01.03.2016
Зустрілися два куми, стали розмовляти,
один другому новини свої вповідати.
-Ой,Іване, як же важко тепер мені жити,
ні з ким навіть зустрітися, ні поговорити.
Діти немов би чужі, в онуків все справи.
Від комп'ютера криві вже хребти їм стали.
Тільки цикають весь день клавішами тими,
ні читають, ані пишуть, лиш водять очима.
І, здається, куме, в‘ни нічого не чують,
бо як їм щось скажу я- ніц не реагують!
Від них , куме, я не чув живої розмови,
у вухах- навушники й так ходять до школи.
_У вас,Петре, ще пусте, все це ще нічого !
Моя внучка заміж йде за діда старого !
Через інтернет знайшла із самого Риму
і тепер той дідуган суне на Вкраїну.
То вона усіх нас вчить італійську мову,
щоби добре ми вели з женихом розмову.
Бачив фото я його- щось страшне й патлате,
все обличчя обросло, дуже бородате,
Не приймає моя внучка ніяку відмову,
бо він - мільйонер й живе на широку ногу.
Й дивно, куме, так мені,нема що й казати,
що тепер кохання можна за гроші купляти.
Отож,Петре, поможіть, що мені робити,
як мені онучку свою розуму навчити ?
-Мені,Йване, вже здається, то наша провина,
треба було дітей вчити, як були малими !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640965
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 01.03.2016
Упав із неба Божий перст,
Умив яри струмками.
Бог осінив натільний хрест
Їх цілував… вустами.
Удалеч зиму проводжав
Нас зустрічав весною.
Траву на схилах засівав,
Вкривав яри красою.
Верба у пазухах цноти,
Пухких курчаток гріла.
Напившись сонця і води,
Красуня розговіла.
Гойдався ніжно очерет
В долині річка спала.
В цей зачарований сюжет…
Весна, як дзвін ступала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648025
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
...Весна ерошит чёлочку игриво,
В глаза мне смотрит неба синевой,
Тихонько шепчет: "Как тебе красиво
Гулять на шпильках, да по мостовой..."
Без устали сигналят мне клаксоны,
Их звуки заливают белый свет.
И даже филин, очень-очень сонный
Увидел день, проснувшись до обед...
Меня целует солнышко, как мама,
Играет ветер юбкой до колен...
И в этот миг я верю так упрямо,
Что не пройдёт румяно-сладкий плен...
...Проснулась я в своей ночной рубашке,
(Широкая, удобная для сна...),
От шёпота настырного: "Наташка,
Ну где моя футболка? Где она?.."
...Не знает муж, что я иду молодкой -
И нету дела до его одежд...
Заинтригована моей походкой,
Весна звенит охапками надежд...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648068
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
Мені здається, що в Росії
Вже не залишилось людей.
То лиш фантоми під наркозом
Блукають без думок, ідей.
Вони підсіли на наркотик
Х..залежність і рашизм.
І полетіли в давній спокій
На тридцять років в СССР.
Вони не бачать і не чують,
Лише виконують наказ.
А думать треба головою,
Вона для того на плечах.
А матері не мають болю
І не голосять на весь світ.
Попродали синів в неволю
Смерті, за путінські рублі.
Мовчать...рахують гроші...
Складають плани...гарно все.
Не чути крику, не голосять...
Чи серце в грудях у них є?
О Боже! Поверни свідомість
І посели в їх душі жаль.
І дай їм голос...голос...голос...
І очі зрячі...і печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567664
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 29.02.2016
Патріотів є багато, тільки не всі справжні,
думки в одних "бородаті", слова дуже гарні.
У сумну добу зневіри в сейфах і кишенях:
ненажерливість, злодійство, а совість - у жмені.
Ділові, ніби ж "народні", та для себе дбають,
нескупі і благородні лиш у снах бувають...
Гроші є, тому до влади в них пряма дорога,
й до палаців, дач і вкладів, лиш не до острогу.
А народ у нас цікавий і духом багатий,
і співочий, і красивий, й до праці завзятий.
Одержимий,..хоч буває і босий, і голий.
Та він віру святу має, хоч буває й кволий.
Розбудив Майдан...Здавалось буде Перемога.
І до Правди простягнеться широка дорога.
Не так склалось, як бажалось, знову не судилось,..
Крим здали... І напасть нова на сході з"явилась.
Йде війна...І там на сході людей убивають,
а багаті не в скорботі, і горя не знають.
Не живуть вже прості люди, а лише існують.
Про їх біди й негаразди, там "вгорі" не чують.
І хвороби, й нові ціни, та що там казати,..
"зверху" йдуть лиш рознарядки: "паски затягати".
Та в народі патріотів справжніх є багато,
вірю, зможуть подолати усіх "бородатих".
Знов звертаюся до всіх я: "Будьте насторожі,
не повинні в владі бути оті небайдужі!.."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647863
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Хотя в войну погиб мой дед,
В лесу чужом пропал и след,
Но вам скажу, что 23 февраля,
Уже не праздник для меня.
С фашистами дед воевал,
Свою он землю защищал
И было ясно всем тогда,
Как, почему идёт война.
Но вот скажите мне сейчас
За что воюем в этот раз?!,
Почему льётся кровь рекой?!
На небо воем мы с тоской.
Забрала всё эта война,
По мне проехала сполна.
Брат пошёл убивать брата,
Ребёнка превратив в солдата.
Поднялись черные костры,
Стоят разбитые дворы.
И этот свист,и этот вой,
И тот подвал, где мы с тобой.
Уже и плакать нету сил.
Ваш Град мне душу закалил,
Она в меня сейчас броня.
Вы не сломаете меня.
Не удастся на колени,
Меня поставить, как хотели.
Мы выживем и будем жить,
Вам нашу Волю не сломить.
И в нас закончится война,
В наш дом опять придёт весна.
Не будет здесь в нас руина,
Пусть процветает Украина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646988
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Я повернуся!
Проводжала мати сина
на війну в далекий край:
"Бог храни тебе, дитино!
З перемогою вертай!
Хай обходить тебе горе
на жорстокій тій війні,
світи тобі, ясна зоре -2рази
в чужедальній стороні!
Бережи себе, синоньку,
та ховатися не смій
і свою маленьку доньку
захистить від зла зумій!
Що іще сказати, сину?
Борони свій рідний край,
нашу неньку Україну, -2рази
кращої немає, знай!"
"Матінко! Я повернуся!»
Син переступив поріг…
Мати гірко заридала…
Впала синові до ніг...
Проводжала мати сина
на війну в далекий край:
"Бог храни тебе, дитино! -2рази
З перемогою вертай!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561407
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 29.02.2016
[color="#ff0000"]Тиждень тому в інтернеті опубліковано
нові фото розстрілу людей на вулиці
Грушевського[/color]
І знову оживають
Вогні буремних днів,
І знов народ вбивають
Прислужники катів.
З’явились нові фото
Про розстріли людей
Заради свого рота
Та кількості грошей.
Заради власних статків
Та збочених ідей
Насмерть вбивали татків,
Калічили дітей.
Як сталось, що між нами
Ці нелюди жили,
Ще й нашими панами
Увесь цей час були?
Як ми могли віддати
Державу тим катам,
Що здатні повбивати
За гроші власних мам?
Щось треба вже міняти
В суспільному житті,
Щоб більше не вмирати
Від куль у животі.
Щоб більше не лилася
Невинна кров-ріка,
З Луганська та Донбасу –
Углиб материка.
Вже час зробити правду
Законом власних дій
Один раз і назавжди
Повік в душі своїй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582616
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 29.02.2016
Покрився снігом Бабин Яр,
Іскриться він на пагорбах-могилах,
Сіяє на деревах і на схилах,
Господарює зимовий бояр.
Притулком душ скалічених війною
Всі обрекли тебе на срок довічний,
Період той навіки став трагічний,
Я приклоняюсь завжди пред тобою.
Застигли в тиші розстріли і кулі,
Не чути крики і благання матерів,
Які поглинув у пучину темний рів,
Вони навіки в ньому затонулі...
Тополі в небі гіллям шелестнули,
Ти вже давно для душ знедолених прибічник,
Сіяти буде вічно семисвічник
І вічні будуть, що під ним заснули...
10.01.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647569
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Так високо лечу я в небі синім,
А очі дивляться лише в ілюмінатор
Може десь побачу тебе милий
Хоч знаю, відстань цю мені не подолати
Один Господь туди дорогу знає
І кожному із нас вимірює свій час
Якби ж то можна віддати все, що маю
За те, щоб поряд ти був зараз серед нас
На жаль, закони ніхто не взмозі відмінити
В цьому і є суть нашого життя
Один - народжується, інший - світ цей покидає
Таке вже воно є - наше буття
05.06.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586173
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 28.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2016
Ой, скрипалю, спаси мої весни,
Полони в мелодійні світи,
Обніми нотний стан перевеслом
І від болю мене захисти...
Ой, нехай твоя скрипка не плаче,
Хай не рветься ніколи струна -
Як заграєш, то знову, неначе,
Повертає до мене весна...
Дві руки, розуміючи вічне,
Зігрівають холодні серця,
Яким більше нагрітися нічим...
Ой, скрипалю, дограй до кінця...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647592
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Всі матері живуть любов"ю,
вони для всіх, як оберіг.
Усім єством, життям, здоров"ям,..
на дітях їм зійшовся світ.
Кожної миті у турботі,
на благім човнику життя,..
і їх спинити не спроможні
ніякі прикрощі буття.
І всі їх помисли і мрії,
ніщо їм в тім не заважа,
дитячі помисли і дії,-
кожна завжди оберіга.
Живуть у них світлі надії,-
безбідно діти щоб жили:
в дитинстві, та й у віці зрілім,
й щасливі щоб завжди були.
Постійно всі вони в тривозі:
-ну як там донька, син, онук,
щоб не спіткнулися в дорозі
без материнських теплих рук.
Не помічають, що вже роки
за обрій скоро відведуть.
Готові знов підставить руки,
нікому впасти не дадуть.
Отож і вчора, і сьогодні-
не можна дітям забувать,
що матері завжди спроможні
за них життя своє віддать.
Тому нагадую я знову:
треба любов їх пам"ятать,
і свою крапельку любові
щодня матусям віддавать!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647618
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Я зробив все що міг, більше просто не дали,
Найдорожче віддав, що у мене було.
Ми змінити життя і країну бажали,
Чи даремно нас тут більше ста полягло?
Я запитую тих, хто залишився жити,
Хто знамено підняв, яке випало з рук,
Що Ви браття змогли за два роки зробити?
Чи даремно ми кров тут пролили на брук?
Я звертаюсь до Вас, побратимів Майдану,
Що мов діти малі повірили владі,–
Ви невже не відчули нового обману,
Як влада реформам стає на заваді?
Чому Україну віддали на поталу?
З'їдає державу корупційна іржа.
Ми проти сваволі, беззаконня повстали,
А у Вас де терпінню проходить межа?
Став іншим народ, влада лишилась старою,
Хвилі Майдану вгору підняли сміття.
Не буде у нас миру, порядку, споко́ю
Поки старе не піде уже в небуття.
Годі чекати, руки складати зарано,
Вам випало жити, тож боріться за нас.
Перемога знеболить кривавії рани,
Небо вже ми буде́мо тримати для Вас.
27.02.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647609
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
До річниці убивства путінською владою Бориса Нємцова, присвячується...
[b]«Чому?» або «Это РАША, детка» [/b]
Чому буває так в житті?
Слова не ті, думки не ті
Подруги й друзі – лиш як фон
В полон вас взяв жахливий сон
Ідеш по вулиці – одна
Навколо пусто – як у полі
Снують тіла, без душ – як голі
Яких не втримала труна
І ти один серед мерців
Які чекають швидше ночі
Щоб промінь сонця спати сів
Не заглядав в пустії очі
Щоб ти не бачила тіла
Без душ, без серця, без обличчя
Як ку-клукс-клан, в середньовіччя
Бездушність в людях розцвіла
Розквітла і буяє цвітом
Доносом, зрадою, навітом
Фашизмом – манєчка в очах
І розум в зародку зачах
І ти один серед юрби
Вже не людей, а просто зомбі
Які в своїй безсилій злобі
Подібні стаду і худобі
Вже і не люди – а раби
© Микола Карпець (М.К.)
*28.09.15* ID: № 609986
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647414
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Нещасна тінь Гіпербореї,
Куди ж ти ділася куди..?
Русини вивелись, - лакеї,
І завелись кругом жиди.
Засіли урки - вуркагани,
Украйну дотла роздягли.
Прийшли непрошені погани,
Вола у ярма запрягли.
Таланто - швондери погані
З джерел створили калаламуть.
Пігмейські свині із ковбані,
Як ті вужі нас дурнів ссуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647201
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Я дивлюсь на проліски чудові,
Цвіт їх і бентежить, і п"янить,
Все єство наповнює любов"ю,-
Зрима всеохоплююча мить.
Відірвать від них не можу очі,
Перші ж це даруночки весни,
Я радію і співати хочу,
Сповнююсь наснаги і краси.
Дні чудові й ночі березневі...
Мрії мої й думи ожили,
Світлі вечори, ранки рожеві
Сили і натхнення додали.
Відійшли скорбота і печалі,
Заясніли долі небеса,
Пролісками мрії заквітчали,
Березня надійні паруса.
Талісмани проліски для мене,
Березня незмінна благодать,
Пробіжать і дні тоді квітневі,
Не дозволять більше сумувать.
Підкоряюсь я весни любові,
Хочеться весь світ мені обнять,
Проліски й любов в житті основа,
Ні на що мені не промінять!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647363
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Розминулись два серця в дорозі
І здригнулась душевна струна,
У самотності стали в облозі,
Одне серце — то він,
а друге — вона...
Він шукає її, недосяжну, далеку,
Та між ними навіки стіна,
Невідомо, занесли в яку картотеку
Їхні рідні такі імена.
Невідомо, чому їх шляхи розійшлися
Й зупинилось на цьому життя
І лиш порвані струни в кулак затяглися
Й уповільнили серцебиття.
Він шукає її в раннім промені сонця
На далеких забутих стежках,
У пожовклих листочках на свому віконцю
І в сльозах, що на своїх щоках...
Він знаходить у неба її ясні очі,
А у ниві волосся густе,
Не пройшло без думок про це серце і ночі,
Про кохання його золоте...
Та самотність розтягує ремінь безпеки
І в очах його завжди волого,
Лиш на крилах приносять здалеку лелеки,
Що думки її тільки про нього...
08.01.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647396
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
- Чом схилилась над рікою, молода вербичко?
Довгі коси вже скупала, умиваєш личко?
Ти куди? - питає річка. До кого зібралась?
Хоч давно вже помітила, що та закохалась.
Закохалася вербичка в клена молодого.
На побачення зібралась, звичайно, до нього.
У сорочці - вишиванці він до неї прийде,
Коли ясний місяченько знов на небо вийде.
Задивляється на неї місяць величавий.
Та один їй лиш до пари - кленок кучерявий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647354
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
*****
́Січень січе нас сумом.
Пам∙ять свідомість зносить.
Сотня Небесна. Крути.
І Голокост. І сльози.
Аеропорт з Майданом...
такі сумні роковини...
Ангел за небокраєм....
Сиві мої побратими...
І сьогодення, й минуле
Переплелись усюди.
Так не повинно бути,
Ні, так завжди не буде!
Так не повинно бути,
Ні, ми повинні жити!
Адже ми з вами- Люди,
Є в нас онуки, й діти!
Вірю в Майбутнє щиро!
Все у нас добре буде!
В серці моїм- Україна
Й наші чудові люди.
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640174
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 27.02.2016
Після прочитання вірша Наталі Баклай
"БАЛАДА ПРО СИЛУ СЛОВА"
Обожнюю творчість цієї мудрої жінки!!!
Тихий стук цей до нас вдосвіта,
Чоловік мені: "Відчиняю..."
"Вибачайте, а тут живе?.. " "Так,
То проходьте... А, може. чаю?..
Ви до нас о такій порі
Що привело? Я Вас не знаю...
Може, сплутали чийсь поріг?"
"Та ні, вибачте..." "Вибачаю..."
Чоловік посміхнувся криво -
Я зраділа, бо вже ревнує...
Не повірив у таке диво:
"Мабуть, вийду... Я поруч... Чуєш?.."
Подорожній пом'явсь похмуро,
Роздягнувся, присів скраєчку:
"Я не буду зчиняти бурю,
Бо по Ваше прийшов сердечко...
Попрочитував Ваші вірші
Й пожалів Вашу бідну долю
І приїхав... Не буде гірше,
Коли Вас заберу з собою...
Та не смійтесь. Я закохався,
Хоч не бачив. Тепер - тим більше...
Ось погоджуйтесь, я примчався
І кажу: Вам не буде гірше...
Вже наплакались, нажурились
І нічого чомусь не вийшло,
То ходімо, мені Ви снились...
І у мене стара є вишня..."
"Зачекайте!.." "А що чекати -
Я по Вас! Я серйозно! Згода?.."
"Дайте ж слово мені сказати,
Заспокойтесь, заради Бога!
Не сама я. Ото в кімнаті
Чоловік мій - усе нормально!..
Ми давно живемо в цій хаті
З Вами ж їхати - нереально!!!"
"От халепа! А я і справді...
Так написано ж... Душу рвали...
А я думав: нарешті! Мабуть,
Ви на мене життя чекали...
Та не грайтеся словом більше,
Бо мене аж температурить...
Я так думав: не буде ж гірше
І ніхто вже Вас не обдурить...
Вже ніхто не заставить плакать.
Я - любитиму Вас довіку
І куплю Вам шовкове плаття...
Може, кинете чоловіка?..
А який же я був щасливий,
Коли думав про Вас щоночі,
Затуляв від лихої зливи,
Мріяв глянути Вам у очі...
Що скажу я собі самому,
Чим надію свою утішу,
Що зроблю, як вернусь додому,
Буду знову читати вірші?.."
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
"Може, досить вже примовляти
Ти, мов свататися примчався -
Чоловік виглядає з хати -
Залишайся. Посидь. Отямся...
Може, чаю чи щось пекуче?
Пиріжки є і борщ, і каша,
Бо надворі мороз тріскучий
Та, облиш... Це моя Наташа.
А її не віддам я, друже,
Хоч до нас ти аж в хату втрапив,
Бо й не знав, що люблю так дуже...
Аж злякався, що можу втратить...
А тобі, подорожній, справді,
Буду вдячний, бо, мов прозрів я
І не думав, що можуть вкрасти...
...Хоч сідай і пиши прислів'я!.."
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Я сміюся з тії розмови:
На душі так приємно-щемно...
І швиденько фіксую словом,
Що віршую я недаремно...
- - -
БАЛАДА ПРО СИЛУ СЛОВА
Написала вірша болючого
Про ту жінку, що вік сама,
Написала та ще й озвучила,
А у вірші такі слова:
"Я ота самота-самітниця,
Що забула уже й пісень,
Не цілована я під місяцем,
Не голублена я удень.
Незаміжня я і нелюблена,
А життя все мина й мина,
Де ж ти, доле, в світах загублена,
Де, судьба, ти моя одна?!"
Всі слова від мойого імені,
Що тут думати читачу?!
Хто не знає мене - повірили,
І журбі моїй, і плачу.
І посипалися листи мені.
Та аби ж то одні листи!
...Стукіт в двері, хтось зве по імені,
Просить дозволу, щоб зайти.
...Відчиняю. Ні зять, ні сват який,
А говорить: "Я прочитав
І приїхав, щоб Вас забрать-таки
До села свого, до отав"
І мене уже не питається,
В хату йде (хоч впади, хоч стій)
З чоловіком моїм вітається,
Каже: "Брат?.. Буде родич мій!"
...За столом говорю-розказую,
Що то вірш лише і усе...
Наше фото йому показую,
Наче справжнє своє лице.
Чоловік мій кива приречено,
Тільки гість (хоч ти сядь і плач),
Ну не вірить у жодне речення,
І не чує моє "Пробач..."
Агітує і зве: "Поїхали,
Я з такою - не пропаду,
Хай надворі сонця чи віхоли -
Подолаєм удвох біду,
А не хочеш - я тут зостануся!"
...Боже праведний! Що робить?
Чоловік мені: "Дописалася?
То збирайся тепер і їдь!"
...А надворі весна регочеться,
Аж від сміху трава росте,
І мені від'їжджать не хочеться,
І цей гість мені - гість, і все.
...Проводжаю його на вулицю,
Перепрошую і говорю:
"Ще за Вами якась зажуриться,
Ще зустрінете Ту, свою..."
А весна мені аж підспівує,
Притулилася до плеча:
"Головне - ти сама повірила,
Що то - слово! Для читача!"
Наталя Баклай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647199
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
І спокон-віку так було й донині :
Не знає спокою ні вдень , ані вночі
Маленька пташка у тісній клітині-
Безкрає серце щирої душі ...
Вона з'являється , мов чарівниця ,
І з посмішкою оживає все !
Її рукам лиш можуть підкоритись
І кожна квіточка , і кожне деревце.
Холодну душу перетворить в пламінь,
Сміливо відкриваючи замки ,
В таких руках співає навіть камінь ,
А дерево розповіда казки .
Вам допоможе ,друзі, неодмінно,
Підкаже , як у злагоді прожить ,
Її чудове серце незамінне ,
Що цілий Всесвіт у собі містить !
2002 р.
Чудовій Жінці , прекрасній , ширій Людині ,скромній але дуже талановитій Трудівниці , Класоводу нашого вже досить –таки зрілого 8 –В і просто- моєму давньому й доброму дружочку Бардась Людмилі Анатоліївні ці слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647215
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Плеяди зір, мов сім сестер в обіймах,
Ця нерозгадана краса,
Ця вічність, вишита в сузір’ях,
Її свічіння не згаса.
Цікаво: як народжуються зорі,
Туманними серпанками огорнуті,
Червоні, жовті і прозорі,
Дороговказ у простір зоряний.
Космічний парк, Чумацький шлях,
Ця неповторна зоревічність,
Краса, загадка, диво в снах,
Це – романтична таємничість.
Як сумно: помирають зорі,
Це – драматичний їх фінал,
Шлях в вирій, Зодіака поле,
Це – сум нездійснених бажань.
О, зорі! Ви такі – прекрасні,
Живете пам’яттю віків.
Живіть, світіть у небі яснім,
Чарівні витвори Богів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623859
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 26.02.2016
Я дякую, місяцю лютий, за те,
Що серцем ти все розумієш.
Тому не морозиш і сніг не метеш,
Ти душі АТОвцям цим грієш.
Бо дуже зажерливі тії царьки
За наших синочків забули.
Мабуть на погонах важкі зірочки,
А може за сало здобули.
Напевно не зовсім відомо їм те,
Як жити голодним в багнюці.
Звичайно в палаці… там дощ не іде…
По пиці б… та кожній тварюці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647003
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Я сорок років не писав,
Дістали вщент «біблійні».
Тому туди, я й не вступав…
В зурочини партійні.
Отож в теперішні вірші,
Рецензій не жадаю.
Рядки виймаю із душі…
У ній слова плекаю.
І що мені до всяких рим,
Туди не долучився.
З моєї мови виріс Рим…
І я у смітті не згубився.
Бог збереже лиш ті вірші,
Що в муках написались.
Тому, що писані в душі…
Як оберіг плекались.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646905
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 26.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2016
Отримавши позитивну оцінку на "Крути" вирішив викласти ще один вірш. Лист молодого бійця АТО додому.
На линии огня
(Письмо к матери)
Мне двадцать два и я на линии огня,
ты так просила - Возвращайся целым!
Глаза чужие злобно смотрят на меня,
и я стою под снайперским прицелом.
В который раз, наследники Орды,
Честь потерявшие потомки Чингиз-хана,
пришли с войной, когда цвели сады,
и мы от вас уходим слишком рано.
Они пришли без объявления войны,
ударив по бандитски, подло в спину,
и Украины верные сыны,
поднялись, чтоб прославить Украину.
Вчерашний друг, а нынче подлый враг,
пришел забрать мою страну, отнять Свободу,
и я назад не в праве сделать даже шаг,
я дал присягу верности народу.
Я здесь стою на линии огня,
ты так просила – Возвращайся целым.
Родная, если не вернусь, прости меня,
я здесь стою под снайперским прицелом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646794
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Коли наступить захід наших днів,
й запрагне тіло спокою і тиші,
а чи мене у самоті залишиш?
Ти поки що мені не відповів,
ти кришиш часу хліб для голубів,
що покидають придашкові лиштви.
…Спасибі,що надії не залишив,
і чесно очі в сторону відвів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596831
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 25.02.2016
( как говорит один мой товарищ по перу:
"Картинка навеяла...)
***
В мыслях и весна,а может,лето!
Жду тебя,мой милый,где ты,где ты?
Я ищу тебя,родной,повсюду!
И надеюсь на большое чудо!
[b]П Р И П Е В
Золотая рыбка, золотая!
Я о счастье как и все мечтаю!
Ты исполни все мои желанья!
Не молчи! До скорого свиданья![/b]
Думаю о нём и днём ,и ночью!
И увидемся мы , знаю точно!
Мне цыганка встречу нагадала!
Возле моря ,прямо у причала!
[b]П Р И П Е В
Золотая рыбка, золотая!
Я о счастье как и все мечтаю!
Ты исполни все мои желанья!
Жду тебя! До скорого свиданья![/b]
В мыслях и весна,а может,лето!
Жду тебя,мой милый,где ты,где ты?
Я ищу тебя,родной,повсюду!
И надеюсь на большое чудо!
[b]П Р И П Е В
Золотая рыбка, золотая!
Я о счастье как и все мечтаю!
Ты исполни все мои желанья!
Не молчи! До скорого свиданья!
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646205
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Л.Утьосов в свiй час до Одеси
З Бережан запросив поетесу,
Не для сексу, нi-нi!
А писати пiснi
По-галицьки, але - про Одесу.
............
Театральна актриса з Полтави
Заявляє "Я - зiрка яскрава!"
Але жоден театр
Не бере iї в штат -
Мовляв, зiрка[b] занадто[/b] яскрава.
............
Пiдприємець один з Лугандона
Виробляв у майстернi г***они,
I тамтешнi сепари,
Скориставшись товаром,
Пiдприємця назвали г***оном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550295
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 25.02.2016
Стрічаємо свято, свято весни та любові,
Жіночої вроди, краси та добра торжество.
Нехай у жіноцтва щодня буде настрій чудовий,
Бо найдосконаліший витвір вони й божество.
Це так, безумовно.Тут сперечатись не треба,
Здавна відомо про те, хоча й скажуть не всі.
Жінка - це подарунок від Бога самого і Неба,
Без неї самотньо і порожньо так на душі.
Не тільки у свято даруйте їм ніжності квіти,
Любіть та кохайте жінок усім серцем своїм.
Без них не могли б ми із вами життю порадіти,
Щасливою долею завжди завдячуєм їм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646771
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016
На мерзлое поле упал капитан,
Сражаясь со смертью геройски, упрямо…
Затихший, как будь-то погасший вулкан,
Бессильно роняя из уст слово мама…
Влетел тихий отзвук стрелою домой…
Почуяла мать, что неладно с сыночком…
Шатнулась и крикнула: «Где ты, родной?
Беда! Ой, беда же с моим ангелочком!..»
Погиб Александр, защищая страну.
В нем жизни бурлил океан всемогущий.
Не думал, что так вот закончит войну…
Характер победный ему ведь присущий.
А как он мечтал!.. Как любил он людей!..
Шахтеры хвалились,- Сан Санович с нами.-
А сколько унес не внедренных идей…
Гордись, Украина, такими сынами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634105
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 25.02.2016
Хочу быть слабой и любимой
И быть всегда необходимой.
Хочу, чтоб рядом был мужчина,
Пусть не высокого он чина,
Но добрый, ласковый и сильный,
А не пузырь какой-то мыльный.
Устала я тянуть ту ношу.
Пойми меня, мой друг хороший,
Не труд физический пугает,
Душа и плачет, и страдает.
От одиночества тоскуя,
Частенько со слезой дружу я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586087
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 25.02.2016
Вірш викладаю може трохи із запізненням, але я приєднався до спільноти тих, хто римує свої думки майже всередині лютого.
Крути
За якими ж такими спокутами,
за чиї не спокуті гріхи,
ви ставали до бою під Крутами,
не змужнілі іще юнаки.
Піднялись, як один, на світанні,
наче триста спартанців в імлі,
хоча й знали прийшов день останній,
вам прожити на рідній землі.
Керувалися Волі статутами,
Честь і Гідність свою зберегли,
молодими вмирали під Крутами.
на своїй Українській землі.
Вбили вас за єдину провину,
що пробачити вам не могли,
ви любили свою Україну,
так як Небо і Волю орли.
І хоч майже століття минуло,
з більшовицької тої війни,
Батьківщина про вас не забула,
України Великі Сини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646766
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016
А очі ті благали допомоги
І жити так хотілося йому.
Заклякло тіло, нерухомі ноги,
Скосила куля хлопця у бою...
І враз згадалися сади вишневі
І мамині пісні у тім саду.
Теплі дощі і верби королеви,
Ті мрії нездійсненні украду.
І заберу у пам'ять їх до себе,
Щоб гріла мами пісня завжди там.
Як боляче... і потемніло небо,
Не скориться Вкраїна ворогам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645708
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Збираю пелюстки твоїх цілунків,
Ховаючись у спогадах весни.
І безліч недописаних малюнків
Я пензликом торкаю. І вони
Скидають сиво-заспані тумани,
Вмиваються. І знову залюбки
Лікують всі такі болючі рани
Цілющим видом чистої ріки...
І ожива душа моя. Щоночі
Промінчиком торкається, співа.
І ледве чутно щось мені шепоче,
Та звідкись віє холодом, бува...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646752
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Я конем народився на волі…
Де русалки гуляють в лісах.
Де тополі ростуть сивочолі,
І волошки в дівочих очах.
Там де маки, як юнні троянди…
Зацвітають весною в житах .
Від Богині русинів Оранти,
Засіває їх з Всесвіту Птах.
Деб не був я і вчора, і нині…
Молодий, а чи зараз в літах.
Древні Боги моєї Волині,
Наді мною завжди в небесах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646689
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 25.02.2016
[i](по одноіменній казці Івана Франка)[/i]
Коли звірі говорили й були вільні на землі
Жив у лісі лис Микита у прихованій норі.
Як його вже не ловили, не труїли мужики –
Марно все – він враз обійде їх таємні закутки.
В темні ночі лис Микита більш по селам промишляв –
Там десь гуску здибав ситу, там з ягнятка шкірку зняв.
Хитрий був лисяка – злодій, ще й потому хизував –
По селі гуляти годі, і до міста почвалав.
Ну й гармидер в тому місті – свині квичуть, клекіт, гам,
Баби в гарному намисті, люди, коні, в кошах хлам!
Лис, позбувшись трохи страху – він нахабним зроду був,
Вдаючи з себе собаку, на торговицю чкурнув.
«От так пес!», - міркують люди, а Микита тому й рад:
Звісне діло – курку зцупить, отоді їм буде «мат»!
Але що це за страхіття – мислиш сяк, а вийде так –
Майже в першім підворітті лис наткнувся на собак!
січень 2014р.(З моєї попередньої сторінки)
А собаки не здурити – враз занюхали: то звір!
Та не був би він Микита – діжу з фарбою узрів!
Фарба синя, на олії, лис пірнув й сидить, тремтить…
Собацюри аж спітніли: щез, мов привид в єдну мить!
Пси прості, хоч і завзяті – фарба тхне, де ж дівся лис?!
Стали тихі, мов телята та й по будках розбрелись.
Добре, діжа хоч неповна – не втопивсь лис в ту блакить,
Носа висунув, мов човник, зачаївся, не скулить…
Лиш радіє – врятувався! Фарба душить – хоч живий!
Ледве сутінок діждався, через тин – та й був такий!
Фарба сохне…спить Микита, наче цар – в чужій норі…
Виліз вдосвіта, мов в свиті – синій, жорсткій кожурі!
Спершу сам себе злякався – шерсть, неначе колючки,
Сині лапи, мов ковальця, замість вух якісь гачки!
В ту хвилину нагодився Вовчик – братик, лисів друг,
На те чудо подивився – ледь не випустив свій дух!
Як завиє, мов з облоги, та й у ліс – казати всім!
Хитрий лис міркує: - добре! Можна виграти й на цім!
І піднявши хвіст угору – величезний, мов товкач,
Лис відправивсь важно й гордо на майдан, де звір збиравсь.
Позбігались з лісу звірі, й завеликі, й мілкота,
Стали осторонь - тремтіли, ладні дати драпака.
Переляк – велике діло! Синє й дивне, мов в вінку,
Одоробло те сиділо на ведмедевім пеньку…
Лис і мовить їм ласкаво: діти, я звір Остромисл,
І мене не для забави з неба відрядили вниз!
Із небесної блакиті сам Святий мене зліпив:
- Стань царем в звірячім світі! (щоб порядки в вас навів)…
Щоби суд був справедливим, спокій завжди в лісі був,
Більші менших щоб не їли, кожен кривду щоб забув!
Навіть пташки – й ті злетілись, бо й до них той слух дійшов
Про нечуванеє діло – цар із глини в ліс прийшов!
Новина ця звірям мила – от добродій, Соломон!
Мов у Бога за дверима проживемо з тим царьом!
Ну а лису те й потрібно – все несуть йому самі,
Качки й кури, навіть свині, ще й телята в казані!
Звісно – з’їсти сам не може, тож поділиться із ким –
Щось міністрам кине в ложу, хто ж услужить – їсть із ним!
Жити, може, краще стало всім при новому царі? –
Ні! Такого не бувало, все як в давній – давнині!
Хто зловив той мав що їсти, не зловив – голодним спи
Той, хто втік – жиє на світі , а не встиг – знайшли стрільці.
Але все ж з царем – не самі! Він могутній, з неба зліз!
На перині спить, принаймні, справедливий Остромисл!
Тож Микиті добре жити – фарбу пильно стереже,
В дощ не ходить, щоб не змити, об чагарник не скубе.
Ось настали роковини, всі зібрались на концерт
Спершу добре попоїли - пісні були на десерт.
Хор лісний почав співати - в'яне око, дуби гнуть,
Вовче соло на тім святі, басом ведмеді ревуть.
Молоді лисички в строї тонким тенором зайшлись…
Але що це? Всі затихли… дзявкотить їх цар, мов лис!
Всім міністрам й слугам царським мов полуда спала враз –
Та це ж лис у синій красці, Ще й обвів, як дурнів, нас!
Ах брехуне, ошуканце! Ось і мудрість, ось і суд!
Звірі кинулись на бранця, мало на шматки не рвуть…
Отаке – то сталось, діти в лісі, де Микита жив,
Хто фальшивцеві повірив – той за діло й получив.
Головне, щоб не з,явився цей лисяка серед нас –
Звіра по ділам пізнати можна завжди. В добрий час!
01. 2014р (З моєї сторінки "Кайгородова")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646558
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Твої слова палкі, В твоїх обіймах я,
слова кохання. як стигла вишня.
Ти їх шептав мені Ти знав, душа моя
вночі і зрання. була не грішна.
В світі величнім цім,-
одна в нас доля.
І солов"їний спів
для нас з тобою.
Була весна-красна, Для них в наших очах
за нею літо. світились зорі.
Воно нам принесло І наяву, і в снах,
дарунки в дітях. і в щасті, й горі.
В осінні дні ясні,-
з"явились внуки.
Співалися пісні,
й боліли руки.
Та не зважали ми Призупинився час,-
на роки й болі. для нас з тобою.
Віддати сили всі Усе було гаразд,
були готові. хоч були й болі.
І знов твої слова,
слова кохання.
Любов наша жива,
в сім"ї єднання.
Моя рука в твоїй, - Спасибі,-я кажу,
І в нас з тобою тобі і долі.
спливав за роком рік,- Любов я бережу
усе з любов"ю... в життєвім полі.
І хоча ти давно
вже в іншім світі.
Жива наша любов,-
в онуках й дітях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646523
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
[img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRFDpp2ozppKHq3299-waN6m4f02tsGaqTfQNTRoWpavXnCYMoDHg[/img]
[i]Україно, голубонько сиза,
Моя земле квіточо-рясна,
Чую стогін твій в серці своєму.
Не радієш, що йде вже весна.
Від неправди і горя стомилась.
Де ж бо сил тобі взять і снаги?
Щоб пихатії вдосталь наїлись,
Пішли геть звідси всі вороги.
Тебе ділять, мов хліба окраєць.
Їм гроші затьмарили розум.
Народ глибше все грузне у злиднях.
Й допомоги в Господа просить.
Манни з небес нам годі чекати
В борні лиш гартується воля
Єднайся ти, мій славний народе,
Щоб Вкраїні всміхнулася доля![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646264
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 24.02.2016
[i][color="#e60c0c"]оригінал - тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590669[/color][/i]
Існує категорія людей,
Що втерлися в довіру до народу
Принадністю невтямлених ідей,
Позичених з бiблійних eпізодiв.
Слова священні - гострі, наче меч:
Скалічить душі здатні злістю духа.
Та монстри шкодять, глузду всупереч,
І ллють отруту у відкриті вуха.
В полон схопивши друзів лжею вуст,
Мерзенністю душі руйнують долі.
Такій брехні позаздрить сам Прокруст –
Вона вбиває всіх, хто прагне волі.
Важливо конче - вивчити свій шлях
Та пильнувати за поводирями,
Щоб не втопитись десь на манівцях
І не звести життя своє до ями.
[b]відеодоказ:
http://www.youtube.com/watch?v=l337wSH8cmA
http://www.youtube.com/watch?v=BpYqldXJgAE
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591209
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 24.02.2016
Крилом лелечим березень махає,
Стріча птахів із вирію весна,
А на широкій лісовій галяві
Струмочка пісня весело луна.
Із рясту білого встеляє землю килим,
Бентежить душу ніжна зелень трав.
Ми тут колись стрічалися із милим,
Який серденько у полон забрав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646501
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Літали в небі голуби,
На всесвіт зовсім не зважали.
З дощу краплиночки пили,
Життю раділи, воркували.
І один одного крилом
Так ніжно в танці обіймали.
А про війну і смерть, і зло
Вони тоді іще не знали.
Загуркотіло, заревло.
Земля вогнями спалахнула.
Кудись їх вітром занесло,
І пастка з диму зашморгнула.
Здійнятись в небо ще б разом,
Вдихнути чистого повітря.
Та ні...війна посіяла кругом
Страшенне горе і зневір'я.
Серця тріпочуться без сил,
Крильми обнявшись, зачаїлись.
І повз війну з страшних картин
Вони чарівні сни дивились.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643254
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 24.02.2016
25 лютого 2016 р. виповнюється
145 років від дня народження
Лесі Українки
Колись окраїна була - не Україна,
Тут Тетерів кипів і Случ текла,
І давній Звягель дзвонами гучними
Вітав гостей, прибулих звіддаля.
Звелися древні Київ, Луцьк, Житомир...
Висотувалась з мороку земля...
Полісся рідне - невеселий спомин:
Сльозами й житом сіялись поля.
Тоді окраїна була - не Україна,
Поліський край - кохана сторона.
Тут народилась Леся Українка -
Землі цієї - Мавка Лісова...
І пісню в юне серце увібрала,
Красу і мову рідної землі,
А потім Світу щиро показала,
Як ти кохала глибоко її.
З Кассандри прозорливими очима,
Із генія печаттю на чолі,
Із Ангелом печалі за плечима -
Боліло ж Україні - і тобі...
Як ти знесла оті безумні муки?
Де ти знайшла такі палкі слова?
В краю чужому гинула з розлуки -
А народилась "Пісня лісова"...
Колись окраїна була - не Україна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646658
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Присмак сильної світу цього
Вже давно розвінчався безсило,
Бо ні крихти, ні краплі того
Я не мала, що в Бога просила.
Висихає життя джерело,
Що жаданим було, вже не миле.
І відверто чомусь не везло,
І ситці замість шовку носила.
У душі на страшній глибині
Десь останнє бажання зникає.
Моє серце - холодне, мов сніг
Все частіше чомусь замовкає...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646582
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
В декабре шестьдесят, да ещё и с пятёркой
Постучали нежданно в открытую дверь.
Улыбаясь ехидно, блеснув вновь сноровкой,
Громко крикнув:- Теперь ты - старушка, поверь!..
Подхватившись, испуганно роюсь я в мыслях…
Ах, сегодня, кажись, у меня юбилей,
Но не вижу я радости в этом и смысла.
Наступает настойчивей старость, наглей…
Как заставить себя в этот день веселиться
И забыть, что уходят года навсегда,
Улетают напуганной холодом птицей.
Только жаль не вернуть их весной… никогда…
Вот поэтому я не люблю день рожденья,
Когда каждый желает напомнить тебе: -
Унеслась твоя молодость вдаль без сомненья.
Ты, бесспорно, не можешь перечить судьбе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547574
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 24.02.2016
Пропоную до уваги нову мелодію.
Ура! Перший пішов! Удайко як завжди вдало включився в тему! Дякую!
ДОЛІ ТРІОЛІ
Десь там у ефірі
Бог ладнає ліру...
А в небі сизий бистрокрилий птах –
Принесу в офіру
я буденність сіру,
Тугу я розвію на семи вітрах.
Злигодні, турботи,
Мов старі чоботи,
Скину і безжально я віддам в архів
Мов тріолі долі,
Всі земні юдолі,
Я вплітаю в пісню, в мій небесний спів.
Дієзи і бемолі –
нота “ля” в неволі…
А у небі сизий бистрокрилий птах.
Всі земні юдолі,
Мов тріолі долі,
Я розвію в пісні на семи вітрах…
Олекса Удайко.
Є ще один гарний, ліричний текст Сергія Ранкового. Дякую!
** Улочкой весеннею ****
Улочкой весеннею
Я пройдусь с тобою,
Где сирень развеяла аромат любви,
Обниму за талию,
И прижму сильнее,
Ты на плечи мне уронишь локоны свои.
Тучка белоснежная
Проплывет над нами,
Забирая вдаль с собой горечи дожди,
Улыбнись же милая,
И развей печали,
Слышишь, соловей поет нам песни о любви.
Ветерок прохладный
Опьяняет сладостью,
И рождает в сердце робкие стихи,
Прошепчу на ушко
Я тебе, родная,
Что на свете нет прекрасней девушки, чем ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560482
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 23.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uqI1nrQuURc[/youtube]
-------------------------------
З дерев злітає лист пожовклих мрій.
Оголюється суєтність ілюзій.
Своя поезія в беззахисності цій.
Багато так краси у світлій тузі.
Вона не роздає надій тепло.
Покаже як любить останні квіти.
Навчить про те, що назавжди пішло,
не скімлити, не нити, не жаліти.
Бреди неспішно шурхотом надій
у кришталевій і легкій скорботі.
Залиш її у пам’яті своїй,
На полотні, у музиці, в блокноті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646385
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Боюся краденого щастя,
Боюся нарікань і сліз...
Чи долі розгадати вдасться
Той зашифрований ескіз ?
Ескіз життя на чорно-білім,
Картатім, в смугу , полотні,
Що залиша в душі й на тілі
Рубці глибокі і страшні...
З чиєїсь чаші п"ю кохання...
Моя розбилась... І нема...
Нема надій ні сподівання...
Яка пронизлива зима ...
Не хочу щастя я чужого !
Як шкода, що у нім є ти...
Я свого хочу, тільки свого !
Де маю ще таке знайти ?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646345
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Спасибі за те, що ти є,
За радість в очах і за сум,
Спасибі, що серце моє
Борониш від болісних дум...
Спасибі тобі за любов,
Що вчасно мене врятувала,
Спасибі, що сумнів зборов,
Як доля мені тебе слала.
Спасибі, за щастя в очах
Й непрохану рідну сльозину...
Спасибі за радість і страх
Чуттів наших дивних лавину.
Спасибі за те, що зумів
Погладити горе моє,
Що вогник життя запалив,
Спасибі, за те, що ти є !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646337
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Шматочок рідної землі
Частіше зве мене до себе.
І я з думками у чолі
Лечу під рідне чисте небо.
Чи то у сні, чи на яву
Збагнути навіть я не в змозі.
Біленька хата, де живу,
А в ній бабуся на порозі.
І ось я тут, де рідний край…
Та вже нема села… померло…
О, милий друже мій, згадай
Дитинства нашого джерела.
Вони несли нас у життя.
Здавалось все ясним, прозорим.
Насправді всяке те буття.
Було і щастя тут і горе.
Найближча згадка лиш одна –
Тепло малої батьківщини.
Всі почуття воно єдна
У серці кожної людини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593602
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 23.02.2016
Матінко,матусю, рідна нене!
Як ніжніше ще назвати Вас?!
Хто піклується завжди про мене
хто страждає від моїх невдач?!
Матінко, матусю,рідна нене!
На щоці - невисохла сльоза...
Скільки сивини у вас від мене,
скільки болю я вам принесла?!
Доню, моя донечко рідненька!
Лиш як станеш матір'ю сама-
ти відчуєш присмак материнства,
Ти відчуєш сенс свого життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644085
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Намалюй мою душу простим олівцем на папері,
На вікні у трамваї вечірнім, що їде в депо,
Ієрогліфом древнім у темній глибокій печері,
У готичному жанрі великого Едгара По.
Відшліфуй силует їі сивим і вогким туманом,
А до серця добав її промінь весняного сонця,
І облий його чистим розчинним пропаном,
Щоб служив їй у вигляді охоронця.
Намалюй мою душу піском у твоїх долонях,
На безкрайньому небі вершками білих хмарин,
Листопадовим листям на всіх нічних підвіконнях,
У очах моїх кольору аквамарин.
А як зхочеш добавити в неї, які небуть барви,
То не думай так довго і голову ти собі не ламай,
Вона в мене яскрава, сіяє, вона різнобарвна
І так буйно цвіте у мені неначе розмай!
30.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646343
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Слова - І. Бурдака
Музика - alfa
Виконує - н.а. України В.Бокоч
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646074
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 23.02.2016
По одноіменній легенді
Давно було це – наче зорі ясні
Бог роздавав таланти дітям світу
Французи вибрали красу та елегантність,
А італійці – віднайшли музику.
Хист до торгівлі в дар взяли поляки -
Не личить їм, полякам, жити в скруті,
Угорці вибрали талант хазяйнувати -
Не будуть, отже, світом цим забуті.
Державця дар обрали росіяни,
А німці – ті порядок й дисципліну…
Й лише – коли скінчилися талани,
Побачив Бог заплакану дівчину:
У вишиванці, у калиновім віночку,
В косі русявій – стрічка голуба,
А ноги – босі…плаче у куточку…
Питає Бог її:
- Та хто ж ти є така?
Чому ти плачеш, хто тебе зобидив,
І чом раніше ти не підійшла –
Чим я тобі, дитя, зараджу нині? –
Роздав таланти я…тепер болить душа…
- Я – Україна. Плачу – бо зневіра
Моє картає серце без зупину -
Сини мої здебільше на чужині,
На заробітках - серцем з ними лину.
Як вишню ту, що стигне при дорозі,
Мене скубає кожен, хто минає…
Земля моя із віку в вік в облозі -
Вогні, пожежі… спокою не знає!
В моєму домі сироти та вдови,
Від ворогів своїх, мов діти, потерпають.
Нема в нім правди, віри та свободи -
Як далі жити – того я не знаю…
Зайшлось ще гірше дрібною сльозою
Дівча нужденне. Встало, щоб піти…
Та із свого, зі святого престолу
Правицею Бог зупинив її:
- Чекай-но…я роздав таланти: й до хазяйства,
Й до влади, й до торгівлі, й дисципліни,
Але один - єдиний дар зостався –
Це пісня. То є дар безцінний...
Неси його коштовним самоцвітом -
Нехай тебе прославить він віднині!
Лице просяяло згорьованій дівчині,
Притиснувши дарунок до грудей,
Вклонилася Всевишньому. І в вірі
Понесла з чистим серцем до людей
Неначе мову, щиру та єдину -
Ту пісню…
Світ почув про Україну!!!
01.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646261
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Москові́є, Москові́є!
Гідро ти проклята!
Нищила Русь-Україну
Сотні літ завзято!
Сіяла усяку бздуру,
Кров козацьку пила.
Руську мову і культуру
У багні топила.
Виривались, скільки сили,
Та за барки брала.
Під Полтавою вхопила.
У крові скупала.
Вирізала Січ Козацьку,
Бандеру убила.
Назву нашу «Русь» хижацьки
Собі присвоїла.
З Петра бралася збирати
Від моря до моря
Землі. Хочеш панувати –
Така твоя воля.
Зверхністю наскрізь прошита,
Ум, мов на підпитку.
Прагнеш край мій задушити
У волі сповитку.
Не відаю, як складеться –
Відступ? Бій? Покора?
Одне знаю, задихнеться
Московська потвора
В своїй люті, скине лати.
Прийде день! Бог з нами!
Зло не може панувати
На землі віками!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484329
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 22.02.2016
[u][i]Выражаю глубокую признательность дорогой
г-же [b]Настасія[/b] за отзыв об этом стихе, и
почитаю за честь восстановить его лично для Вас.[/i][/u]
Я не хочу, чтоб кто-то моё слово,
Как леденец, под языком сосал,
И сладостью стишка, кайфуя клёво,
Его «приятным творчеством» назвал.
Довольно в мире всяких вожделений,
И полон он пресыщенных утех.
Я – не податель страстных наслаждений,
Противен мне сценический успех.
Моя мечта – посеять своё семя
На самых дальних уголках сердец.
Чтоб вырос колос правды через время,
А царству грязной лжи – пришёл конец.
Хочу, чтобы стихи мои взорвали
Привычную идиллию той тьмы,
Которую ещё в раю впитали
Адам и Ева. А теперь вот – мы.
Хочу, чтоб моё слово катапультой
Смогло тебя стрелой подбросить ввысь
Над слабостью души и страха культом.
Смелей от власти мира оторвись!
Не тормози, цепляясь за привычки,
А крыльями взмахнув, взлети над тьмой,
И больше не молчи – открой кавычки,
И мир безмолвный сотряси своей хвалой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599010
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 22.02.2016
Уже весна не за горами,
Чарівно - сонячна блакить,
Цього не вимовить словами,-
Весни наповнююча мить.
Сонечко лагідно пригріє,
І небо буде голубе,
І затанцюють хмари білі,
І все навколо оживе.
Весна прийде з-за небокраю,
Звуки її уже в путі.
З нетерпеливістю чекаєм
ЇЇ мелодії святі.
Відійде сум, минуть печалі,
І вже не в снах, а наяву,
Надії оживуть і мрії,
Й весни відчуємо струну.
І прийде час, і мить настане-
Зима відійде в забуття,
А з нею болі всі і рани,
Зміниться зло на каяття.
І нас наповнять нові сили,
Вагома стане кожна мить,
Весни відчуємо глибини,
І жити будемо, й любить!
І може світ нас зрозуміє,
Як нам війна усім болить...
Як зупинить війну зумієм,
То легше буде в світі жить.
Ми покладаємо надії,
І на весну, на себе й світ...
Як людський розум все зуміє,
Настане мирний зореліт!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646081
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Ворожими "Градами" стріляна
Та мінами рясно всіяна,
Слізьми материнськими зрошена
Моя Україна хорошая.
Обкрадена ти олігархами,
Обманута горе-владою,
Щоденно ряснієш могилами,
Але для мене ти милая.
Нестатками й бідами змучена,
Але всеодно ти квітучая.
Люблю і багатою й бідною
Свою Батьківщину рідную.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632208
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 22.02.2016
Кожного дня Людина формує,розвиває ачи навпаки розтліває свою свідомість через 3 /три/ аналізатори - вуха,очі,шкіру.До якої інформації прислуховуєтесь,або до чого підставляєте своє вухо, - те й попадає у вашу душу.Куди направляєте свій погляд,- те і "їсте" своїми очима.
Ми сприймаємо дуже багато різної інформації за добу.Інформація різнопланова,негативна і позитивна.Негативна інформація несе в собі негативну енергію .Позитивна навпаки.
Як себе захистити від негативу і не осквернятися або ,як очищатися щовечора від негативу,-сьогодні існує безліч методик і практик.
Існують такі поняття як "негативне мислення" і "позитивне мислення".З цього приводу теж існує багато літератури.До чого це я сьогодні говорю?
Друзі мої!Слухайте позитивне!Направляйте погляд на позитивне!Мисліть позитивно!Сійте позитивне!Живіть позитивно!Реагуйте позитивно!Бережіть себе і своїх близьких та ваше оточення!
/повторююсь,але все ж таки...
***
[b]Почни день у гарному настрої!
Почни день у здоровому глузді!
Почни день із посмішки доброї!
Тримай негативчик весь...в Узді!
Смійся... над всіма негараздами!
Смійся...над життєвими кривдами!
Смійся...над лукавими правдами!
Смійся ...з пліток під під'їздами!
Борись ...та НЕ з вітряками!
Борись...та НЕ зі словом мами!
Борись...та НЕ із Любов'ю!
Борись та не в збИток Здоров'ю!
Почни день у гарному настрої!
Почни день у здоровому глузді!
Почни день із посмішки доброї!
Тримай негативчик весь...в Узді![/b]
18.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645922
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
О, мово моя ти русинська,
Батьківський мій теплий поріг.
Гірчиста сльоза материнська,
Що в серці своєму зберіг.
Як сонечко гріла в негоду,
Поїла у спрагу дощем.
Святий оберіг для народу,
Лягаєш в душі споришем.
Тебе солов’їна не зраджу,
Ти квітка в едемськім саду.
Як треба зіп’ю повну чашу
За тебе життя покладу.
Сопілко моя калинова,
Лебідонько біла свята.
Роса ти моя світанкова,
Вкраїни дівочі вуста.
Мойого народу колиска,
Ти трелі в гаю солов’я.
Моя не прочитана книжка,
Вкраїни розрада моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645864
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0si2jLQpsbs[/youtube]
Мене матуся вчила вишивати,
Мережку гаптувати в рушнику,
Яскраву нитку гладдю прокладати,
В старих узорах бачить новизну.
Припів:
Тож я ретельно нитки підбирала,
Мистецтво мамине перейняла.
Щасливу долю в рушники вкладала
І через все своє життя несла.
На полотні красується барвінок,
Волошки сині і червоний мак.
Хай оберегом буде аж до віку
Рушник від неньки у моїх руках.
Припів:
Тож я ретельно нитки підбирала,
Мистецтво мамине перейняла.
Щасливу долю в рушники вкладала
І через все своє життя несла.
Спасибі, мамо, що мене навчила,
Уміння це я передам дочці.
Ми – українці, в нас достатньо сили,
Щоб берегти традиції свої.
Припів:
Тож я ретельно нитки підбирала,
Мистецтво мамине перейняла.
Щасливу долю в рушники вкладала
І через все своє життя несла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645933
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Заспівай мені пісню, сину!
Зрозумій, що вона й твоя…
Маю мрію в житті єдину,
Ще послухати солов’я.
Дай водиці напитись, сину -
Моя радість, моє життя.
Я прошу тебе, як дитину,
Найдорожче моє дитя.
А на старість дай хліба, сину,
Хліба того, що мав роки…
І уваги хоча б хвилину,
Піднімай онучат ростки.
Добрим будь по житті мій, сину,
Бережи по житті любов.
Я молитимусь до загину,
Ти і я, ми єдина кров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645890
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Поглянь матусю в синє небо,
Душа твойого сина там,
Сьогодні я всміхнусь до тебе,
Хоч не всміхалась доля нам.
Поглянь матусю в ясні зорі,
Тільки сьогодні світять так,
Неначе сонце в синім морі,
Так світять душі у свічках.
Поглянь матусю на простори,
Буяють квітом спориші,
Де оживуть весною гори,
Відкинь той смуток із душі.
Поглянь рідненька у віконце,
Твоя дитина навкруги,
У квіті мальви, в яснім сонці,
В глибоких ріках береги.
Та я живий, в Небесній Сотні,
Служити призваний землі,
Уже шляхів нема зворотніх,
Хай світ поклониться тобі.
Немає болю- лиш розлука,
Між Богом, світом та людьми,
Розлука, мамо, твоя мука-
Та мука за чужі гріхи.
Поглянь матусю в синє небо,
А в нім, десь там, твоє дитя,
У сні пригорнеться до тебе-
В молитві твоїй каяття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645889
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2016
Тій мамі, що діждалась сина,
Вклоняюсь низько я до ніг
І тому синові -герою.
Життям , що смерть він переміг
Живим постукався до хати,
Вернувсь на отчий свій поріг...
Від щастя - ледь не вмерла мати !
Мій Боже !Скільки в світі втіх !
Найбільша втіха, щоб дитина-
В якому б віці не була ,
Здорова двері відчинила...
Лиш в цьому сенс і смак життя !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645740
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
І холодно, й не можу я заснуть,
І сумно мені, й дуже одиноко,
А за вікном то сніг іде, то дощ,
І гілка яблуньки по шибці стука...
Ту яблуньку мені ти посадив,
А я її щоденно доглядала,
І донечка росла, й двоє синів,
А з ними й наша яблунька зростала.
У турботах швидко плинув час,
З тобою ми його не помічали,
Дітей ростили схожими на нас,
Жили, любили й вічно працювали.
Були й невдачі в нас, і суєта,
Та ми завжди на краще сподівались...
Дорослі вже сини й наша дочка,
І внуків ми з тобою вже діждались.
Ніщо не віщувало нам біди,
Вона ж на нас підступно чатувала,
Страшенним громом ранньої весни,-
Синочка ми з тобою поховали.
Не знаю, як ми це пережили,
Довіку будуть кровоточить рани...
Пішов і ти від мене назавжди,
Залишив смуток і журбу за вами.
В будинку нашім я тепер одна,
Дітей і внуків завжди виглядаю,
Для них моя любов і доброта,
А смуток я для себе залишаю...
10. 03. 2000 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645773
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Наша школа простора і світла,
Кличе дзвоник до неї щодня,
Ми не можем її не любити,
Бо тут наша велика рідня:
Однокласники та друзі вірні,
Вчителі, немов другі батьки
До нас ставляться тепло і щиро,
Та навчають всьому залюбки:
Правди, мудрості, а ще - любові,
Вічних цінностей - праці й добра,
Вчать любити свою рідну мову
Та Вітчизну, батьків шанувать.
Ми Країною Знань з ними йдемо,
Пізнаємо наук таїну,
У них кожного є своє кредо -
Душ дитячих не ранить струну.
Роблять все, щоб ці струни звучали,
Ми любили той край, де зросли,
Та щасливими щоб почувались,
У життя щоби впевнено йшли.
Всі ми любим свою Альма--матер -
Рідну школу, мов батьківський дім.
Нехай вчора, сьогодні і завтра
Буде дітям так затишно в нім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645638
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Люблю тебе я, краю мій Подільський,
Себе знайшла тут й доленьку свою,
Ходила боса там, де роси чисті
Й краса беріз в весняному гаю,
Зелених трав шовкове простирадло,
Барвистий килим квітів запашних,
І смак осінніх яблук й груш із саду,
Мені і досі не забути їх.
Де у заметах вулиці вузенькі,
Димок колечками угору з димарів,
Та пироги із печі в хаті неньки
І вишитий рушник, як оберіг.
Наснагу ти даєш мені творити,
Тебе з любов"ю батечком зову,
Мій рідний краю.Буде колоситись
Хлібом та піснею земля, де я живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645727
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
БОГ РАССУДИТ
Недавно были мы друзьями,
Любили просто поболтать.
Не допуская, что врагами
Возможно быстро очень стать.
Мы обсуждали сериалы,
Кого кто любит и за что.
Кому идёт цвет серый, алый…
Купить где новое пальто…
И вдруг седыми облаками,
Как будь-то изморось во мгле,
Раздор рассеян между нами,
Забыв о дружеском тепле.
Решали надо ль деребанить
Родные земли на куски.
- Россия точно не обманет, -
Кричали злые языки.
Как жаль, что вы – мои подруги,
Никак не можете понять,
Моя страна, её недуги
Ведь для меня – больная мать.
Я не предАм, не поменяю,
Её все раны залечу.
Мне очень жаль, но понимаю –
Не всем невзгоды по плечу.
Но верю, Бог во всём рассудит,
Поможет нечисть прочь изгнать.
Счастливой Украина будет,
Придётся нелюдям признать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537270
дата надходження 16.11.2014
дата закладки 21.02.2016
Ні , ми забути це не зможемо –
Здригнувсь , на мить завмер Майдан ,
Коли від пострілів ворожих
Упав Серьожа Нігоян ...
І погляд ... так запам ' ятали ...
Невидимий у серці знак !
Я довго думала ... згадала –
Ісус завжди дивився так .
Вони були одними з перших ,
Що зринули у небеса , -
Пішла назавжди у Безмежність
Небесних Ангелів чота .
Але не можуть Батьківщину
Свою покинути й на мить ...
Єдину в світі Україну
Небесне військо боронить !
Вони із нами поруч , знаю !
І , що б там хто не говорив –
Як ненадовго бій стихає ,
Відчуйте шелест їхніх крил ...
15 .02 .16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645660
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Коли лунає гімн у людному метро,
В негоду на промерзлому Майдані,
Я проживаю, хто такий народ
В пориві єдності, в надії і стражданні.
І ці знайомі кожному слова
Уже не тільки пісня, а Молитва,
Стражденна, невмируща, вікова,
За нашу гідність нескінченна битва.
Коли вкриває плечі полотно
Жовто-блакитних прапорів країни,
У стуках серця чую лиш одно:
"Ти долі іншої достойна, Україно!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645279
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Промінням вранішнім гойдається фіранка,
Черпає сяйво день в свої долоні.
З рожевим спалахом умитого світанку
Тікають сни у роси прохолодні.
Я вдячна дню за те, що він настав,
Влетів у душу, повнить безмір світлом,
І мрії стомлені із забуття дістав,
І починає плин невпинним вітром.
І вдячність ця мені прощає смуток
Й давно забуту гіркоту образ…
Пучечок росянистих незабудок
Розтопить холод учорашніх фраз.
Бентежать душу настрої квітчасті,
Що проросли до сонця на золі…
Ця вдячність є інакшим йменням щастя
У данім шансі жити на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645283
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Не противься. И злиться не надо
На слова мои – просто прими.
Через них – путь спасенья из ада:
Просто выслушай их и пойми.
Почему ты противишься Слову?
Почему возмутился твой дух?
Я тебе не желаю плохого.
Не соделывай жёстким свой слух.
Обрати своё сердце к признанью,
Если надо смириться – смирись.
Невозможен путь без покаянья –
В Царство Бога небесную высь.
Не отталкивай путь совершенства
От себя и от ближних своих:
Невозможен удел для священства
Без стремящихся к небу святых.
Раздави каблуками гордыню:
Ведь смиренным Бог благоволит.
Отдели от позора святыню,
Мир пусть в сердце твоём воцарит.
И не думай противиться Богу,
Брось кривляться, не превозносись –
Просто выровняй Божью дорогу,
И для Царства Его потрудись.
14.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574347
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 21.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2016
Ми молимось до мами,
коли вона мертва.
Благаю, помоліться,
коли іще жива.
І попросіть у неї
благословення в світ,
щоби жили щасливо
багато щедрих літ.
І попросіть у неї
ви ласки і добра,
щоби теплом зігрілись
усі людські серця.
І руки поцілуйте,
натруджені,жорсткі,
що стільки працювали.
Цілуйте ще живі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642077
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Знову наша Україна
Хмарами сповита,
Смутком, горем засіяна
І кров"ю полита.
Споконвіку Україну
Вороги карали,
І топтали, і палили,-
Вона оживала.
Наша славна Україна
Не помре ніколи.
У ній сила соколина,
Козацького роду.
Не стоптати вражим силам,
ЇЇ волю не втопить.
Ми на захист усім миром,
Піднімаємося вмить.
Скільки бід, знущань і горя
Довелося пережить.
І Небесна наша Сотня
Завжди буде нам світить.
Розвіємо чорні хмари,
Здолаємо ворогів,
Не допустимо до влади
Януковича щурів.
А могили всіх героїв,
Окропим сльозами,
І Небесна наша Сотня,
Завжди буде з нами.
Майорітимуть над нами
Жовто - сині прапори.
З нами Правда, Віра, Воля,-
І сьогодні і завжди!
Згинуть наші воріженьки,
Небо засиніє,
Вже відчули українці
Вітер Волі віє.
То ж дзвеніть над нами дзвони
По всій Україні.
Ми не станем на коліна-
Нізащо й ніколи!
травень 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645501
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
І в жорстоких боях і в моменти спокою,
Мамо захист я твій відчуваю завжди.
Оберегом молитва твоя наді мною,
І я чую крізь відстань твоє «Захисти!»
Знаю нене рідненька, як тяжко чекати,
Як в тривозі за нас твоє серце болить.
Так вже склалося – випало стати солдатом,
Маєм нині Вітчизну свою боронить!
Все мине, від гуркочуть на сході снаряди,
І на землю Вкраїнську повернеться мир!
І лиш з льоду з небес осипатиме градом,
БеТееРи в чохли знов одягнемо ми.
Не сумуй же рідненька бо я повернуся,
Лиш відгонимо ворога з наших земель,
Зачохлю автомат, у цивільне вдягнуся,
І повернеться спокій до наших осель.
А поки ти чекай і за нас помолися,
Бо молитва твоя береже всіх синів.
Я вернусь неушкодженим ти не журися,
Бо молитва твоя помагає мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645473
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Вірш опублікований в збірці революційної поезії
"Говорить Майдан", 2014 р.
Зима великої тривоги,
обману і розчарувань,
снігів, морозної облоги
і затяжних протистоянь,
бунтів, небаченого руху
протестних настроїв людей.
Зима випробування духу,
стратегій, тактик та ідей,
брехливості й цинізму влади,
«тітушок» звірств, їх формувань,
судів продажності та зради
і міліцейських катувань.
Пора розділення народу
на «наших» і на «бандюків»,
кристалізації породи
хоробрих, вірних вояків.
Сплелися у борні в єдине:
майданів масова хода,
сварки і розбрат у родинах,
і штурм судів, частин, ОДА,
рух запальний автомайданів,
прицільний обстріл барикад,
закличний гуркіт барабанів
і газів сльозогінний чад,
і героїчні силуети
на тлі шаленого вогню,
дими пекельні, водомети
і дух, сильніший за броню,
і лють катів – та, до безтями,
до втрати людських почуттів!..
Зима, оплачена життями
незламних, відданих синів –
НЕБЕСНОЇ святої СОТНІ...
І біль... І сльози – на роки...
Для краю втрати незворотні,
вони – Герої на віки!
Зима снігів, политих кров'ю,
і світ вражаючих подій,
зима, освячена любов'ю,
освітлена вогнем надій.
Зима у пошуках дороги
з провалля – в світле майбуття,
мільйонних молитов до Бога
за Україну, за життя!
Людської Гідності вимога,
зима пробудження від сну
і сподівань на Перемогу –
зима надії на Весну!
Лютий 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645399
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Как трудно терять нам друзей на дорогах земных.
Как трудно поверить, что больше не встретимся с ними.
Что завтра не сможем обнять, заглянуть в глаза их.
Что все недоступны они, облаками носимы.
Лишь только вчера мы плечо подставляли к плечу
И в связке единой мы делали важное дело.
И с верой молились, чтоб жизни сберег Бог свечу,
И пламя её, чтобы ярко горело, не тлело.
Но ветра холодный порыв опрокинул её,
Погасла свеча и душа к небесам полетела.
И болью утраты пронзило сердечко моё.
И песню прощальную сразу земля вся запела.
И школьный звонок долго звонко-тревожно звенел,
Чтоб все имена в книгу памяти вписаны были.
И ветер затих. И прервать этот миг он не смел.
А в небе просторном, как голуби, души парили.
Как трудно терять нам друзей на дорогах земных.
Как трудно поверить, что больше не встретимся с ними.
Лишь с нами останется вечная память о них.
Мы вас не забудем, пока на земле будем живы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645073
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Усе на світі швидкоплинне,
Лиш вічна пам'ять наших справ.
Як всохне пам'яті коріння,
Знай – світ трагедії зазнав.
Якщо минуле позабуте,
Перетворилось в небуття –
Жорстоке покоління буде.
Прийде занепад у життя.
Байдужість – найстрашніше горе
Серед усіх проблем земних.
Вона, як безпощадне море,
Вона – людський найбільший гріх.
Якщо ж сніги не замітають
Сліди людини добрих справ,
Якщо в родині кожній знають,
Як дід Вітчизну захищав,
Якщо від діда батько сину
У спадок передасть любов,
Щоб той любив свою країну
І віддавав за неї кров,
Щоб край свій отчий завжди славив,
Щоб пращурів не забував,
Вітчизни честь найвище ставив
І гімн свій з гордістю співав,
Тоді не вмре добро ніколи,
І буде щастя й віра жити,
І учні будуть йти до школи,
Щоб світ пізнати й зрозуміти.
Коріння пам'яті зміцніє,
Могутньо крона забуяє.
І сонце всіх теплом зігріє.
І в душах поколінь засяє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645071
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Приятно проснуться от шелеста листьев,
От визга трамваев, от шума ветров.
Как счастливы мы , что не будит нас выстрел,
А вслед к нам не катится "градовый" гром..
Живем в тишине здесь без ужасов, страхов
И спим не в подвалах, все вдоволь едим.
Не слышим мы стонов от боли и охов…
Да, век не видать бы нам этой беды.
Зачем же так часто мы сеем волненье,
И глупо терзаемся по пустякам?
Друг другу подпортить хотим настроенье,
Дав волю бескостным своим языкам.
Где наша поделась любовь , уваженье?
Как хочется, - НЕТ!- вовсю крикнуть войне.
Кому же, скажите, нужны все сраженья?
Пусть мир будет, целостность - нашей стране!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557803
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 20.02.2016
Себе не здолати ніколи й нікому,
Хоч як не болить і не тліє вночі,
У снах поблукаю - і хутко додому,
Та ви на приблуду оцю не кричіть.
Хотіла дістати зорю світанкову,
Та знову заспала - ніхто не збудив!
Бо з ночі писалося слово за словом
Про душу мою, по якій ти ходив...
Роками важкі відміряла я кроки,
Ходила босоніж по мерзлій ріллі.
В твоєму губила я холоді спокій
І сіяла квіти по теплій землі.
Та, де не сміялося, плакала знову,
І сльози - росою на дику траву.
Під сонцем я міряю радо обнову,
При місяці - з болем у серці живу.
Коли не щемить - не напишеш нічого,
Якщо не болить - заржавіла душа.
Ніколи не чуємо болю чужого,
Не скласти нікому чужого вірша!
Усе, що твоє, із тобою навіки.
Кричи - не кричи, не почують ніде.
По руслу старому, як зморені ріки,
Схилившись низенько по долі бредем.
...Шукаю я сили, а вітер зриває
Останні листки і жбурляє до ніг.
Та знаю: ріднішого в світі немає,
Як наш неподільний з тобою поріг...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619017
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 20.02.2016
Сьогодні вся земля моя- Майдан,
Дощі і сльози злиті воєдино,
Шматує ворог- у руці наган:
Де ж милосердя у тобі, людино?
Червона й чорна пелина життя,
Квітують маки в лютії морози,
Де душі йдуть у вічність, у буття,
Не втихнуть грози, тії чорні грози.
Моя розколена, розтоптана земля,
Ятрять сьогодні спогади Майдану,
І линуть молитви десь звіддаля-
Я перед Богом на коліна стану.
Молю- сціли, мій Боже, рідний Край,
Благослови життя його ти сина,
Хай заквіте весною буйно гай,
Нехай додому вернеться дитина.
Сьогодні вся земля моя- Майдан,
Небесна Сотня спогляда за нами,
Ти знов, народе, не вдягай кайдан-
Здобута воля смертю та сльозами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645342
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Два роки потому
По Майдану ходжу тихо,
Заглядаю до дворів,
Звідки ворог цілив лихо
У звитяжців-янголів.
Все надіюсь їх побачить,
Раптом хтось оставсь живий,
Лишень пісню „Плине кача…“
Плаче вітер-суховій…
Понесли у домовині
Побратими юнака,
Затремтіло, мов билина,
Серце в батька-козака.
На усенькім білім світі,
Він у нього був один,
На камінні плачуть квіти -
В Боже Царство злетів син…
Всіх питає бідна мати,
Чи не бачили доньки,
Стала Боженька благати,
Як угледіла вінки…
Якийсь хлопець обняв жінку,
Через сльози щось шептав…
Поруч піп довбав бруківку
І в квадратики складав…
Палахтить вогонь у бочці,
Пахнуть волею дрова,
Затягнули пісню хлопці,
На Тарасові слова.
Звідки вони могли знати,
Що всього за кілька днів,
Підуть Неньку захищати
Від ворожих москалів…
Наче грім – Героям Слава!
Приніс вітер з барикад,
Он киянки носять каву ,
Чути вибухи гранат…
По Майдану я кружляю,
Кудись зникнули усі…
В думах нелюдів картаю,
Чую хлопців голоси…
19 лютого 2016 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645249
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016
Уже третя весна
на дворі,
Одягає зелену
шаль.
Сумом дивляться в
очі зорі
У душі моїй їх
печаль.
Наче судді десь там
в дозорі
Над Майданом летять
удаль.
Як ті свічі
горять в Соборі.
Стережуть в
небесах мораль.
І чекають, усе
чекають,
І чекатимуть до кінця.
Коли вбивці усі
сконають
Не залишиться і
рубця…
Їм прийдеться
тримать одвіту,
Пам'ять має небес
атлас.
Убієнні у нервах
світу,
Щиро моляться там
за нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645119
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016
Гриміло... Збиралося на дощ. Так добре мало бути!
А що тепер? А що тепер?! Нікому того грому не забути.
Життів багато стерла рукавом та грізна хмара - блискавиця.
Притихло все. Злякалася земля. Гірчить тепер вода в криницях.
Гірчить... Неначе полином присіяло, припорошило.
Гірчить, бо гірким полином усе навкруг прикрило!
А хто ж тепер збере ту гіркоту? А хто ж збере її ?! Кому збирати?
Вже не одна за сином плаче мати...
Усім нам краще сіяти добро. З душі у душу, із серця в серце,
Із рук у руки його так легко передати! А як розсіється ,
То зерням в полі проросте. Ті хлібні зерна разом так весело збирати ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645250
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016
Простяг над світом руки скупердяй,
Якого всі вважають філантропом,
Хоч він, насправді – злодій і глитай,
Бо всі держави обложив оброком.
Всі уряди – запроданці його,
Підкуплені, бо дуже люблять гроші.
Сини Іуди, всі – до одного,
Мерзотники і виродки хороші.
Коли ж порядний з’явиться між них,
Затопчуть, вб’ють чи заженуть у злидні -
Щоб їм не заважав у справах злих
Та не розкрив всі їх діла огидні.
Тому й народи тяжко так живуть:
Працюють, мруть, хворіють, голодують –
Бо ж їм із рабства вийти не дають,
А все нові кайдани продукують.
Нові хвороби, ціни на житло,
Постійні кризи, беззаконня, війни –
Все це майструє те скупе мурло,
Щоб знищувати людство безнадійно.
Воно ж того не знає, що Господь
Для всіх людей все має у достатку:
Лиш треба скупердяйство побороть
І визнати народам правду-матку.
І от дивіться: тяжко вам чи ні
Позбавитись від того скупердяйства?
А ще від лицемірства та брехні,
Від фальшу та пустого краснобайства.
Усе це має кожен із людей -
Потрібно тільки пильно придивитись,
Розгледіти змію біля грудей,
Що звикла смачно так під серцем грітись.
Тож киньте вже гадюку у вогонь,
Та з жабою рішуче розпрощайтесь,
Бо досить лити воду із долонь
На млин того скупця. Гей, не вагайтесь!
Бо новий світ вже стукає в вікно –
От-от, либонь, повибиває шибки:
Господь почав вже чистити гумно,
А плугатар ріллю вже рве на скибки!
Спішіть скоріш, лукаві бо часи:
Не встигнете отямитись – вже й ранок!
І в світлі світанкової краси
Епоха ПРАВДИ зійде на ваш ґанок.
14.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599698
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 19.02.2016
сл. І. Гентоша
муз. аlfa
оранжування О. Первова - Рошка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607876
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 19.02.2016
Хіба в житті хотіла не цього?
Хіба у Бога не молила спокою?
І не просила повернуть того,
Хто назавжди залишився морокою?
Чого ж тепер не п'єш з роси води?
Чого мовчиш сльозами непролитими?
Думками знов (чого?) ідеш туди,
Де роки залишились непрожитими?
...Прости його, себе і світ прости -
Минулого іще ніхто не змінював...
Назавжди все у вічність відпусти,
Той молодим не був, хто не розмінював...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622994
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 19.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2016
Еще немного из тех событий
Солдаты Майдана
На Грушевского ……… тишина,
не стреляют, не рвутся гранаты,
затаилась в казармах война,
но не дремлют Майдана Солдаты.
Почему же, в который раз,
по приказу каких-то уродов,
вновь идет на войну спецназ,
на войну со своим народом.
Снова в брата стреляет брат,
и в отчаянии матери плачут,
вот стоят со щитами в ряд,
наших дней «Джентльмены удачи».
За спиной у тебя криминал,
и чужие стоят поместья,
ты не им присягу давал,
«Беркут» вспомни о славе и чести.
Не мы начали эту войну,
больше к прошлому нет возврата,
вам уже не сломить страну,
мы теперь все Майдана Солдаты.
На Грушевского ………. тишина,
не стреляют, не рвутся гранаты ,
чтобы в прошлом осталась война,
на Майдане не дремлют Солдаты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645219
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016
ДРУГА РІЧНИЦЯ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ...МИ ЗМІНИЛИСЬ???
Солдат повертався додому з війни
З любов’ю, надією, вірою.
Він бачив безодню й жахіття пітьми,
Та душу зберіг свою щирою.
Його не зламали тортури й полон,
Розлука тривала з родиною.
Між смертю й життям він пізнав рубікон,
Але залишився Людиною!
А ж ось Герой вдома… Скрізь тиша і мир,
І… Чорна невдячність до воїнів?
Порожні обіцянки владних пронир
Й брехня, корумпованих злодіїв!
Маршруток, злостиві, бридкі водії
І наглі мажори на вулицях,
Суди олігархів, русні холуї…
Як бути звитяжцю на милицях???
Зламатись і стати таким, ЯК УСІ,
І смерті братів своїх зрадити?
Чи краще підняти всю гниль на списи
Й до Пекла заразу спровадити???
А, може, суспільству змінитись пора,
Правдивою стати країною?
Країною честі, любові й добра,
Ніж й далі висіти над прірвою???
Слава Україні! Кіндрат & Корінь. 16.02.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645236
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016
Ми ніколи не будем братами
Ми народом єдиним не станем.
Бо чи нам родичатись з рабами?
Ми за волю повстали й повстанем.
Ми не будем, як ви, у неволі
Ми кайдани носити не звикли.
Своїй надто примхливій долі
Ми наважились кинути виклик.
Ми зуміли зламать перепони
Ми зуміли, а ви не змогли.
Ми напишемо нові канони
На своїй Богом данній землі.
Ми збудуємо нову країну
Ми в країні новій запануєм.
В синьо-жовтий... свою Україну
Від землі до небес розфарбуєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644987
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Пам’яті юного Героя
Майдану Устима Голоднюка
Юний хлопець із татом разом
У вогні був пекельнім тім,
Бачив світ голубий цей шолом,
А ім’я цього хлопця – Устим.
Вже від роду обрала доля
З волелюбним таким ім’ям,
Не сиділось йому в теплім домі,
Він боротись пішов на Майдан.
“Зрозуміють” – подумав хлопець,-
“Я без зброї і я не – убивця.»
Із ознаками миротворця
Вранці в небо сумне задивився.
А тим часом бачив катюга
У приціл цю юну дитину:
Перший постріл, постріл другий...
І бруківку вже кров’ю залило.
Тато бився, мов птах підстрілений,
Все шукав десь свого Устима,
А душа – на весь світ : «Не вберіг його”,
А під ковдрами вряд ... – побратими.
Зазирав кожній смерті ввічі,
Все шукав, де його дитина?
Та не було чужих – усі рідні,
Побратими його Устима.
Ще так мало всього побачили,
Може, хтось не кохав ніколи,
І не буде вже сина мати,
Не збудує собі свого дому.
Не посадить великого саду
Із зефірно-рожевими барвами,
І батьків не потішать радо,
І не будуть уже коханими...
Будуть славити їх на землі
За їх подвиг і їх відвагу,
Тільки клястимуть всі беркутні
За життя,що навік обірвали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644837
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Віджила вже зима на Майдані,
Посміхається сумно весна,
В когось свіжі болючі ще рани,
А когось вже й на світі нема.
Не погладить ніколи, ніколи
По голівці онуку дідусь,
Хтось не скаже ніколи нікому
Своє перше:” кохаю”, “люблю.”
І не зможе художник картини
Дарувати на радість усім.
Може й був би в нас свій Паганіні,
Та, на жаль...Та, на жаль, не дожив.
Будуть дітки зростати без батька,
Тільки знають, що був він Герой.
Цього горя безмежно багато,
Пролилась Україною кров...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644836
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
МИ ПАМ'ЯТАЄМО!
Початок чорних днів над нашим краєм,
що з волі звіра виллються в роки...
Ми перед тими голову схиляєм,
хто вкарбувався в пам'ять на віки.
Народ, що досі рани не загоїв,
ховає біль і сльози з-під повік...
Поповнився наш Пантеон Героїв
у дні ті СОТНЕЮ... – НЕБЕСНОЮ навік.
І ПЕРЕМОЖЕМО!
Аби ж ми знали: вже прийшла біда,
що в маячні привидітись лиш може!
Війни смертельна руйнівна хода
по наших землях... Не залиш нас, Боже!
Два роки горя, втрат, тривожних снів –
жертовну дань за мир платити треба.
І вже не сотня – тисячі синів
журавликами відлетіли в Небо.
Від ворога не жди добра чудес,
дурний сусід вселяє всім тривогу...
Єднаймося в молитві до Небес!
На боці правди Бог
в борні за перемогу!
18.02.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644857
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Обірвала Шевченкове слово
На Майдані ворожа куля,
Впав Герой, син обох народів
Від смертельної рани в грудях.
Обірвалась земна дорога,
Відгукнулась мільйонами ран,
Полетіла душа до Бога :
Світлий Ангел - Сергій Нігоян.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644760
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 17.02.2016
***
Знов цирк на дроті у Верховній зРаді –
всіх обвели круг пальця три Жерці...
Не буде толку, єдності у владі,
поки державою керують «гаманці»!
***
Цинічно зрежисована комедія
по хитрому сценарію «верхів»
переросте для них в трагікомедію,
бо свій народ вважають за «лохів».
***
У нетрях не буває світлих див,
«договорняк» глобальний все рішив,
обманом чорним свій здійснивши план –
продовжити ганебний «деребан».
17.02.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644622
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 17.02.2016
Не любить Україну і свободу,
хоч як би там ридаючи не „плакав“.
Не син він українського народу,
до того ж, ще й кацапською ав-ака…
16.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644541
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 17.02.2016
Люди России, откройте глаза
И согласитесь, так больше нельзя.
Гибнут ребята совсем молодые:
Ваши и наши сыночки родные,
Чьи-то любимые, чьи-то отцы .
Мы же по сути, как те близнецы.
Разная речь, только очень похожа.
Ненависть сеять, поверьте, негоже.
Надо признать, Украина- страна.
И на коленях стоять не должна,
Так уж случилось - мы два государства,
А не холопы у вашего " царства "!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533306
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 16.02.2016
Він так її жадав…
Він так її жадав… жадав!
І вірив, вірив – навіть знав!
Вона лише його чекала,
А в нього крила виростали!
Цей присмак болю і терпіння
Став символом сердець горіння!
В обіймах пристрасті палали,
Їх душі разом піснь співали!
Такі міцні його обійми –
Для неї стали просто крильми!
І поцілунків жар палкий –
Полон кохання чарівний!
Енергія лише зростала –
До піку їх вона взивала!
І тіл двох пристрастний акорд…
Взяли обоє і без нот…
15. 02.2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644293
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
Роки мої снігами сходять,
Летять у вирій наче птах.
Несуть туди відкіль відходять,
Де вітер сіє плоть у прах.
Життя продовжую в онуках,
Як цвіт зійшли мої плоди.
Нелегко жив, плодив у муках,
Як віл топтав важкі сліди.
Все нижче й нижче я від солі,
Всевишній ставить долі шах.
Все важче й важче, рухи кволі
Та пам'ять лишу … у віршах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644297
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
За чим так плаче скрипка Паганіні?
За тим коханням, що мовчить в тиші…
Смичком маестро розганяє тіні,
Заховані далеко у душі…
Смичок виводить музику казкову,
А пальці дріботять, обнявши гриф,
Злітає музика і падає додолу,
Щаслива скрипка від такої гри.
Чому так плаче скрипка Паганіні?
Чи може в неї туга на душі?..
Певно тому, що слухає богиня,
Серця її прихований рушій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644250
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
Талановий мій народе,
Ну як, скажи, ти допустив,
Минув розумних і хороших,
Й до влади злодіїв пустив...
Вони ж не чванились,хапали,
Усе, що можна хапонуть,
І дирибанили, і крали,
І за кордон встигли махнуть...
Та й тут залишилось немало,-
І брехунів, і скакунів,
І тих, що нищили, вбивали,
Й тепер живуть серед панів.
Вміло закони обминали,
І обминають дотепер,
В владу пролізло їх немало,
Чому ж, народе, ти завмер?..
Отак і вийшло, мій народе,
Багато втратив й пропустив,-
Все, що дав Бог тобі й природа,-
Ти не зберіг, а розгубив.
Та все ж надія залишилась,
Зумієш вирватись з біди,
Якщо згуртуєш усі сили,
Щоб миру й волі досягти.
Проснись, народе України,
Горою стань за отчий край,
Козацький дух верни і сили,
Гуртуйсь, борись, не відступай!
Ти ж добре вмієш працювати,
В тобі незвідана краса,
Й ніхто не вміє так співати...
Свобода й мир - твоя мета!
Розправ свої, народе, крила,
Надії й Віри не втрачай,
Збери натхнення, мужність, сили
І справедливість порвертай!
Сусід гарцює і стріляє
У наші душі і серця,
Він наших намірів не знає,
Боротись завжди до кінця!
Тоді кінець війні настане,
Ніщо даремно не мина...
Цю мудрість кожен тепер знає,
І ця закінчеться війна!..
Талановитий мій народе,
Тобі я вірю і люблю,
Не втратиш ти свою природу,-
І в мирний час, і у війну!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644079
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Вже червень вишеньки рум'янить,
і м'ята холодом дурманить,
зелені трави вбрались в колос,
і веселить зозулі голос.
– Скажи, пташинко осяйна,
коли закінчиться війна?
... Та, замість вмовкнути, по слу́ху
б'є нескінченне "ку́-ку... ку-ку..."
– Замовкни! Годі! – Мов не чує,
усе кує, кує, кукує!..
Байдуже їй, мир чи війна –
не була матір'ю вона,
під серцем діток не носила,
не си́віла, не голосила,
хоронячи синочка тіло...
Повія! Їй немає діла
до материнського плачу...
І подумки щомить лечу
туди, де йдуть сини під кулі,
де хижі зайди, мов зозулі,
залізши у гніздо чуже,
пташат вбивають. І вужем
повзуть зелені лиходії –
московські найманці-злодії,
позбавивши мій край від сну,
розп'явши на хресті весну...
По СОТНІ ще сльоза тече...
Чим літо серце обпече?..
Чи ворог наш прийде до тями,
чи воюватиме роками?..
Червень, 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505857
дата надходження 18.06.2014
дата закладки 15.02.2016
Десь на краю всіх днів,
за горизонтом снів,
на рубежі життя –
вічне невороття...
Я відлечу, мов птах,
в край, що наводить страх,
та залишу́, як цвіт,
мого кохання світ.
Почуй,
я листям шепочу твоє ім'я,
і голос мій – у пісні солов'я.
Відчуй
мій дотик ніжний краплями дощу...
Я біль до твого серця не впущу!
Все, що не так, – пробач.
Лиш не сумуй, не плач!
Доки живе твоя
пам'ять – з тобою я.
Боляче? Став свічу –
янголом прилечу,
захистом буду я,
лиш прошепчи ім'я...
Прийду
я навесні фіалками в саду
і в мандри в нашу юність поведу...
Впаду,
зорею пролетівши милий двір,
коли прийде серпневий падозір...
Не край
ти серця свого, як поли́шу світ,
поглянь: навкруг – кохання мого слід,
і знай,
тебе самого не залишу я,
бо навіть в квітах – посмішка моя...
любов моя...
12.02.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643447
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Люди! Я благаю, будьте ви людьми!
Йдемо дорогою ми нищівною,
Планета захворіла вже війною,
Та панацеї не шукаєм ми.
За що ви кинули на неї лавину покарань?
Такою, як ви хочете, вона не стане,
Червоний сніг з роками не розтане,
Занадто тонкою лиш стане її грань.
Розруха, голод, смерть тандемом
Ідуть, як зодчі, поміж нами,
Встеляють нашу землю іменами
Й розвіюють кровавим чорноземом.
Я вас благаю, люди, схаменіться!
Не зраджуйте країні ви мовчанням
І не сприймайте ці слова мої повчанням,
На те, що сієте на мить хоч озирніться.
Земля палає пащею дракона,
Війну, здебільшого, сприймає як належність,
Втрачаючи при цьому незалежність,
Природнього порушує закона.
О, люди добрі! Скільки ж у вас сили!
Нестися буревієм у світах,
Розплоджувати горе по хатах,
І залишати, на слідах своїх, могили...
Лиш схаменіться, доки ще не пізно,
Поки ще не залишились одні хрести,
В минуле більш не зводити мости
Я прошу вас! Запізно, грізно, слізно...
14.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643835
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 15.02.2016
[i]« Меркнут знаки зодиака
над просторами полей…»[/i]
М. Ломоносов
Ми стоїмо
на сторожі землі
і небес,
поки невидимий світ
у душі не воскрес.
І оживаємо
лірою Музи,
зелом,
поки мелодії неба
римує перо.
Може у небі літає
роями
хорей,
поки ще ризи
досушує
сущий Орфей.
Може
когось і цілує Кебета
в чоло,
і не минає усе,
що раніше жило.
Думи оперені,
наче лелеки
летять,
і не вертаються
з вирію.
Лине назад
Божа гармонія неба,
і їй завдяки
сіються інші
її
мелодійні рядки.
Диміє мряка
і сходять грозою дощі.
Знак зодіаку
віщує зорю
уночі
і оживає зерно
на майбутнє добро,
поки сузір'я
описує
вічне перо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556058
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 15.02.2016
Я для янгола свого вірші напишу,
І у тиші вечірній у нього спрошу,
Як радіти життю, коли туга долає?
Як же жити мені, коли серце волає,
Я спитаю його, чи відомо йому?
Чому тяжко мені і солдату тому?
Що у полі без їжі і без тепла…,
Чому «влада байдужа» - людей довела….
До страждання, до відчаю, зневіра в очах,
Крок один і вже прірва - на наших шляхах,
Запитаю у янгола, чи не досить знущань?
Чому світ наш - жорстокий і нема сподівань?
Янгол добрий та любий, чому ти мовчиш?
Невже я не почую - як ти «кричиш»?
Чому, ми всі «німі» і «глухі» - поставали!?
Свої долі, у руки, не чесним віддали…
12.02.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643975
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Балада про Невідомого
Люди , почуйте ! я- невідомий !
Стукаю вітром в шибку додому,
Ніжним туманом лягаю на плечі,
Дощиком сію у тихий цей вечір..
Жити хотілось, та йшов, не вагався
В той час ,коли хтось удома лишався.
Зброя іржава , невірні гранати
І ні від кого й одної поради!
Тільки одне, головне : « Ви тримайтесь!
Хлопці,тримайтеся, і не здавайтесь!
І ми трималися всі воєдино,
Всі, як один за свою Батьківщину!
Сили нерівні...накрило...несло...
І на шматки шматувало й пеклО!
І...ось ,нарешті, спокій дарує...
Стало так легко...все бачу я...чую..
...тільки не знаю, де тіло моє..
Мене немає ...а думав , що є!
Я- цілий Всесвіт! а ніби- ніщо...
Тільки душа хоче знати: За що ?
Серпень 2014
Іловайський котел....вражало все...коли рідні отримували смски з окопів- про безпорадність і безпомічність на фронті ,-не знали,як і чим зарадити й допомогти..дзвонили й бігали в усі інстанцїї...цей біль не вщухає.. але був ще один біль- неймовірно пекучий- це кількість похованих пізніше на Дніпропетровському кладовищі з позначкою Невідомий....величезна площа і написи « невідомий» ...це забути неможливо,ця рана болить і буде боліти.. І тому ми не маємо права ні бути слабкими, ні здаватися,ні відступати ! Вони нам не пробачать просто такої слабкості...наші такі дорогі,такі рідні Невідомі воїни ...пройшов рік, і тільки тепер можу говорити...зашпори відходять.. Світла Пам'ять....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643959
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
I 1
– Приїхали... – промовив водій і, зупинивши машину, показав рукою на лісосмугу, яка майже до самих гілок була засипана снігом. Поряд повинна бути дорога до села. Ми вийшли з машини, і не роздумуючи, попрямували навпростець. Тітка Ольга і мама йшли попереду. Я зі своїм невисоким зростом ледь витягала ноги зі снігу і знову пірнала. Йшли мовчки. Був чудовий зимовий ранок. Сонячні промені виблискували на сніжному полі. Здавалось вони розбивались на маленькі частинки і безладно плигали по ньому. Від цієї білизни і блиску було боляче очам. Ось і перша хата. Це хата тітоньки Олени. Мною оволодів жах. Защеміло серце. Що скоїлось? Чому Вірочка пішла з життя?..
Двір був очищений від снігу. Посеред двору на табуретах стояла труна, над якою тужила тітка Олена. Колір її обличчя зливався з кольором чорного одягу. Вона раз-за-разом промовляла одні і ті ж слова: «Донечко, пробач! Це мене Бог карає за мій гріх...» Батько мовчки дивився на мертву доньку. По його щоках котились сльози. Поряд стояв чоловік Віри. Його постать ледь похитувалась. Плакали сестри і брат. Мало хто міг стримати сльози .
Хтось дав команду: «Час!». Труна з тілом на чоловічих плечах попливла з двору. До кладовища йшли через все село. Дорога була старанно очищена від снігу односельчанами. Дорога… Остання дорога…
Я зайшла в будинок. На дивані сиділа сусідка, а в дитячому ліжку бавились двоє діточок. Старшій Світлані три роки, вона ще не вміла ходити, бо народилась з психічними вадами. Після цих пологів з Вірою щось скоїлось. Стала мовчазна і до всього байдужа, але діточок своїх любила безмежно. Наталка – гарненька, здорова дівчинка. Завтра їй виповниться рік. Дві сирітки. Що їх жде в цьому житті? Одна надія на бабусю і дідуся. З моїх очей нестримно потекли сльози, швиденько вийшла на подвір’я, до болю стиснулось серце. Вдома у мене залишилося двоє маленьких діточок. Мені нестерпно захотілось їх обійняти і сказати: «Не бійтеся, я ніколи вас не залишу».
Вечоріло. Після поминків люди повільно розходились. Я пішла до дітей. Дівчатка капризували і кликали маму. Маленькі не розуміли, що більше ніколи не побачать своєї матусі. Вранці ми роз’їхались по домівках. Мене довгий час не залишала думка: «Що таку тиху, добру, молоду жінку змусило накласти на себе руки? Мабуть, післяпологова, незрозуміла для багатьох, хвороба штовхнула її на той світ.»
II
Минав час. Чоловік Віри жив в сусідньому селі, в будинку збудованому разом з Вірою. Вона так і не встигла погосподарювати в ньому. Дядько Іван з тіткою Оленою трішки оговталися. Онуки росли біля них. Півроку минуло з дня смерті доньки. Батьки вирішили влаштувати поминки. Та ось з грішми скрутно. « Поїду до Олександри. Вона обіцяла допомогти.» - промовив дядько до дружини. «Щось сьогодні дужче болить нога. Проклятий осколок, жити не дає. Ну нічого, помалу доїду», – подумав він, сів на велосипед і поїхав.
Тітка займалась онучками. Подивилась на годинника. «Час повернутись, де ж він є?» – запитала сама в себе. Вклала дітей спати і вийшла надвір. « Уже зовсім темно, а його немає...», – шепотіла сама собі. Вдивляється в темряву. Мелькнула постать. Вона кинулась назустріч. Перед нею стояв племінник. «Де дядько? – суворо запитала хлопця, -Де?» – «Тітонько, заспокойтесь», – глухо промовив той.Серце жінки закалатало, відчуваючи біду.
«Говори, що з ним?!» – закричала Олена на все подвір’я. «Дядька... не-не-не-ма-є, – заїкаючись промовив племінник, - його збила машина. Тітонько, тітонько...» -
злякано повторював хлопчина.
– Тітонько, тітонько, не хвилюйтесь. Та вона вже нерухомо лежала на землі. Племінник підняв непритомне тіло і заніс до хати. Нервово почав шукати нашатир. Тремтячими руками відкрив пляшечку, підніс до обличчя. За мить вона відкрила очі.
"Іва-а-не-е-е!" – промовила вона якимось дивним голосом. Здавалось луна покотилась по всій Землі. Але Іван її не чув.
Після смерті чоловіка тітка дуже змарніла. Її коси зовсім побіліли. На
обличчі з'явилися глибокі зморшки. Серце стало слабим. Тітка
Олена злягла. Дітей забрав їх батько. Старшу відразу відправив у спец-інтернат. А меньшу залишив біля себе. Тітка після лікування піднялась і почала помаленьку возитися по господарству . Але думка про свій гріх постійно переслідувала її. Вона час від часу повторювала: "Грішна я, грішна!" Що б це значило? – думала я. Така славна сім’я. Ніяких прикрощів. Виховали четверо дітей в мирі і злагоді. В чому її гріх?
III
Дорога стрічкою стелилася під колеса нашого автомобіля. В усіх був гарний настрій. Ми так давно не бачили тітоньку Олену. Після смерті чоловіка вона переїхала жити в сусіднє село, ближче до доньки. І тепер живе на березі прозорої, як дівоча сльоза і швидкої, як гірський струмок, річки, з чудовою назвою «Ворскла». Залишилось декілька кілометрів. Обабіч дерева бігли нам назустріч. Ліворуч за ними –золоте море пшениці переливалось оксамитовими хвилями. Праворуч – величезний червоний "господар" упевнено плив по полю. Одна за одною прибували вантажівки, і велетень щедро наповнював їх зерном. Вантажівки урочисто везли золотий скарб на елеватор. Спостерігаючи за всім цим, я не помітила, як під’їхали до села. Ось і двір тітоньки Олени. Квіти, квіти, квіти... Скільки ж їх?.. Вона худорлява, в білій хустинці , вибігла нам назустріч.
" Господи, як давно я вас не бачила, скучила за всіма! Проходьте!" -схвильовано запрошувала нас в дім, обнімаючи кожного.
"Як багато у вас квітів!" – промовила я.
Тітонька з ніжним сумом відказала: "Вірочка дуже любила жоржини, хай ростуть. Я розмовляю з ними, неначе з донечкою спілкуюся". Не встигли зайти в дім, як вона вже до столу кличе. Сіли обідати. " Ось ви приїхали і я згадала, як Вірочка приїздила на вихідні з міста весела така, добра", – промовила тітонька, і одним ковтком спорожнила чарку. Я здивовано подивилась на неї. Вона зніяковіло запитала: "Дивно?"
"Так!" – відповіла я.
"Дивно не дивно, але чарка залишилась моєю єдиною подругою,
яка може мене зрозуміти і трохи заспокоїти".
"Тітонько, ми всі вас розуміємо і любимо, а що допомогти – говоріть, ми допоможемо".
"Е, племінничко, ніхто мені вже не допоможе"
Наповнила ще одну чарчину і завзято, як добрий пияка, опорожнила її. Я не знала, що далі говорити, але вона сама продовжила розмову.
"Не дивуйся, заливаю свій гріх з бідою".
" Тітонько,що це ви все- гріх та гріх. Який у вас може бути гріх?"
" Краще нікому не знати. Хоча не вірю, що ти не знаєш. Мама що не розповіла?"
" Про що? "– запитала я.
"А може й не знаєш, так слухай хто твоя тітонька."
Вона щільно заплющила очі, різко хитнула головою (начебто набиралась сміливості) після чого розплющила їх і почала свою розповідь.
" Під час війни мене, як і багатьох інших молодих хлопців та дівчат, забрали до Германії. Працювали ми там дуже багато і тяжко. Але це друга історія. Головне те, що невеликою групою ми відтіля змогли втекти. Між нами був і Василь. Гарний такий, стрункий, волосся чорне, а очі блакитні- блакитні. Покохали ми одне одного. З великими перешкодами ми добралися до Москви. З тих пір почали жити з ним разом. Влаштувалися на роботу, знайшли квартиру, поганеньку, правда, але ми були щасливі. Тим часом закінчилась війна. Ми старано будували своє сімейне життя. В кінці сорок п’ятого року я завагітніла. Спочатку все було добре, та ось підходив час народжувати. Я звісно лишилася роботи. В нашій підвальній квартирі почала хворіти. Подумали ми і вирішили, що поїду народжувати додому, на свою рідну Полтавщину. Мені дуже не хотілось залишати чоловіка, вибору не було. Приїхала додому, Боже, а там і холодно, і голодно. Батько не вернувся з війни, при мамі четверо малих дітей, дорослий син з невісткою і дитиною, і я з пузом...
Тітка знову взялась за пляшку, але глянувши на мене, з почуттям провини сказала: «Не буду!». Поклала руки собі на коліна, гірко заплакала. В цей час вона була схожа на маленьку беззахистну дитину. Я розгубилась, не знала, як її заспокоїти. Тітка мабуть це зрозуміла, витерла швиденько очі фартухом і почала розповідати далі: "Під кінець вересня сорок шостого року я народила синочка. Дуже схожий на Василя, тому назвала малюка його ім’ям. Відправила листа чоловікові, розповіла про всі складні обставини, але відповіді так і не діждалась. Написала знайомим. Мені відповіли, що знають про народження синочка. До них заходив Василь і дуже хвилювався. Хотів поїхати побачити сина, та його не відпустили з роботи. Потім він зник. Більше його ніхто не бачив.
І почалися мої справжні страждання. Піч топити нічим, їсти нічого, спати ні на чому, роботи немає і повна хата дітей. Пережили ми зиму в сварках, та в голоді, та й весна нам добра не принесла. Від чоловіка ні однієї вісточки. Я зі своїм синочком зовсім була зайва.
Йшов сорок сьомий рік... З кожним днем було важче і важче. Інколи по дві доби і крихти в роті не мали. Синок мій зовсім заслаб. Зібрала я наші нехитрі пожитки, дитину взяла на руки і пішла з дому, ще не розуміючи куди іти. І вирішила добиратись до Полтави. Йшла селами, ночували з Васильком де ніч заставала, їли що попадалося. Через тиждень добралися до Полтавського вокзалу зовсім обезсилені. Синок майже весь час спав. Маленькі його пальчики почали пухнути. Я сиділа на лавці, яка находилась на платформі, на колінах лівою рукою тримала дитину, а праву протягувала вперед, тримаючи на долоні обручку – це все, що залишилося у мене, берегла на крайній випадок. Кудись спішили люди. І нікому не було діла до того, що на моїх руках вмирає немовля".
Тітка замовкла, ми також всі мовкли. Ось вона різко опустила голову і гучно застогнала. Потім випрямилася, налила собі чарку, промовила: "Пробачте!" - і поспіхом проковтнула гірку рідину . Я підійшла до неї, щоб заспокоїти і зупинити розповідь. Але тітонька відвела мею руку і сказала: " Підожди, може я вперше заговорила про це, не заважай. Головне - попереду... Так от, я сиджу з протягнутою рукою і думаю, що робити. На платформі стояв потяг. Дивлюся до вагону підходить парочка, весела така. Їм років по сорок. Я спостерігаю за ними, видно що не голодні. Вони зайшли у вагон, я слідом. Провідниця не встигла мене й зупинити. Вагон виявився купейним. Пара зайшла в купе, а я в сусіднє. Воно було вільне, я швиденько положила Василька, сунула йому під платок обручку і блискавкою вискочила з вагону. Побігла, не розуміючи куди. Бігла, падала, вставала і знову бігла до тих пір, поки не втратила свідомість. Коли опритомніла, біля мене були якісь люди, я ледве підвелась, хтось дав мені води. Відразу не розуміла, що зі мною коїлось,а потім, як прийшла до тями... "Син... Де син?.. Де Василько? Вокзал...Де вокзал?" Хтось показав в якій стороні вокзал. Я бігла, бігла... Сили не було зовсім. Мені здавалось, що стою на одному місці... Ось платформа... Але вона була пуста. Пам'ятаю, що сіла на лавку і все..."
Тітка встала, підійшла до образів, почала хреститися і тихо читати молитву. Я плакала. Підняла очі на свого чоловіка і побачила, як по його щоці стікає сльоза. Бачила вперше, як плакав мій чоловік. Помолившись, тітка знову сіла за стіл. Я не стрималась. «Тітонько, а як же ви вижили?» – запитала.
"Як? Не знаю як, мабуть, Бог допоміг. Отямилась я в лікарні. Виявилося, що за моє життя вже добу боролися. Пролежала два тиждні з запаленням легенів. Вийшла з лікарні налисо пострижена, за душою- ні копійки. Бродила по вулицях міста, так дійшла до базару. В голові ніякої думки. Коли чую, мене хтось гукає. Зупинилася. Дивлюся дядько Петро – далекий родич з сусіднього села. Почав мене розпитувати про справи. Але мені нічого було відповісти. Потім він мені говорить: «Оленко, поїхали до нас, у мене захворіла дружина, а дитину глядіти нікому. Ти для нас, як знахідка.» Я покірно, мовчки попленталася за дядьком. Потім завжди думала, що мені його сам Бог послав, тільки з запізненням. Так почала доглядати чужу дитину. Я дуже любила їхнього хлопчика. Іноді забувала, що це не мій. Для всіх синок мій був мертвим. Тітка з дядьком співчували мені. Навіть коли тітка почала ходити і вже сама могла справитись з дитиною, вони сказали, що я їм ще потрібна, бо знали, іти мені нікуди. Так я залишилась у них жити. Пізніше познайомилась з Іваном. Весною, сорок восьмого року, ми одружились. Іван був дуже добрий чоловік. Він кохав мене, а я жила з надією, що зможу його полюбити. І полюбила, бо не любити такого чоловіка не можливо... Втомила я вас своєю розповіддю. Ходімо в садок".
Тітонька Олена взяла килимок, розіслала на траві, ми всі сіли поряд. Спека вже трохи спала. Від річки линув дитячий гомін. Мої думки знову і знову повертались до розповіді. Раптом тітонька продовжила:
" Іванові я все розповіла, він мене зрозумів. Ми майже все життя розшукували Василька, а коли я була вагітна Вірочкою, з’явився мій перший чоловік.Кликав мене з собою, виправдовувався, що не його вина в тому, що так сталося .Завіряв, що кохає мене і буде любити дитину, яку я повинна народити, обіцяв ніколи не згадувати про втрату Василька, але я зрозуміла, що моє кохання до нього, пішло разом з синочком..."
Через тиждень ми поїхали додому, а через рік я дізналася, що тітка Олена померла від сердечного нападу.
IV
Поїзд набирав швидкість. Василь Степанович дивився у вікно, і під стукіт коліс тихо говорив: " Додому, додому, додому..."
Сьогодні друге травня. Путівка закінчується десятого, але він не зміг побороти в собі бажання скоріше повернутись в свою маленьку холостяцьку квартирку. Йому вже сімдесят шість років, а він одинак. А точніше можна сказати - однолюб. Так сталося, що для нього в житті була одна жінка, яку він кохав все життя - Олена, і кращої він не знайшов... Якби в молодосты він був розумніший, стриманіший все могло б бути інакше. Не потрібно було гарячкувати. До дружини б поїхав на декілька днів пізніше, а то полаявся з директором заводу, наговорив такого, що і до Полтави не дали доїхати, забрали з поїзда і заховали за грати на два роки без права листування. А Оленка, звичайно, не змогла впоратись. Голод, хворе немовля. Розгубилась бідолаха...
Недовго він був на одинці зі своїми думками. В купе з галасом завалилися троє молодиків, які були добряче напідпитку. Весело буде!.. Але ж свято...– подумав Василь Степанович.Та хлопці вляглись і відразу поснули. Він піймав себе на думці, що жалкує. Знову один. Десь години через дві провідниця розбудила його попутчиків і вони зовсім ще не протверезілі, сонні, пішли до виходу.Поїзд зупинився. Станція невелика, але на пероні людно.
" Добрий день. Зі святом Вас! "– весело привітався новий попутчик.
"Добрий-добрий. Дякую! Відкіля ти такий гарний і чемний? "– з усмішкою запитав Василь Степанович.
" Ой, не питайте. Настрій нікудишній, хоч і свято"
"Ще молодий, а настрою немає? Я в твої роки..." – подивився уважно на хлопця і замовк. Думки його полинули в післявоєнні роки. І знову згадав дружину, синочка, якого й побачити не довелось.
Та що це таке? Ні! Досить сумних думок! Такий цікавий хлопчина, поспілкуюсь краще з ним. – подумав Василь Степанович. " Ну що, давай знайомитись, юначе?"
" Валентин!" – підхопився хлопець і подав руку. " Василь Степанович!" – ледь піднявся той і прогтянув свою. На якусь мить затримав руку юнака у своїй. Хлопчина, чи то здивовано, чи то зніяковіло забрав руку і сів на місце. Василь Степанович трохи постояв в задумі, потім зробив крок назад і тихенько сів.
" Вам погано?" " Та ні. Це щось сьогодні "нахлинуло", як кажуть, на мене, – видавив із себе усмішку Василь Степанович, – Давай пообідаємо, а то одному зовсім не хочеться. Мені дівчата з санаторію сухим пайком видали такий "сидір", що на ввесь вагон вистачить. Чайку б нам". " Зараз!" – підхопився Валентин .
"Додуматись до такого, - докоряв собі Василь Степанович, - ніби зустрів свого сина...Він же зовсім молоденький. Ну нічого... Приїду додому і думки зберуться до купи", – засміявся сам до себе Василь Степанович і почав викладати на столик їжу. Та думка про хлопчину не полишала його. " Погляд... Кого він мені нагадує?.. Та що мені сьогодні ввижається? " Ось і чай. Гарячий!" – зайшов, всміхаючись, Валентин.
"Як мало потрібно одинокій людині? Поряд з’явився хлопчина, поцікавився моїм самопочуттям, посміхнувся, і я щасливий, – думав Василь Степанович,
підсовуючи огірок до Валентина. – Ну давай, будемо обідати і розповідай, що скоїлось, чому немає настрою. Іноді це допомогає".
" Ой, не знаю з чого розпочати. Все дуже складно. – Хлопчина встав, нервово пройшовся по купе і знову сів. – Розумієте, так склалось життя, що мого тата виховували зовсім чужі люди. Дідусь був льотчиком-випробувачем, бабуся – лікар. Його знайшли зовсім маленьким, голодним і дуже хворим. Лежав собі в пустому купе в щось одягнений , зверху замотаний в хустку. Тільки дякуючи дідусевим пайкам, та бабусиній професійності він і вижив. Своїх дітей у них не було . Взагалі, вони були дуже хороші люди. Жаль, я їх не пам’ятаю. Мені пішов четвертий, коли померла бабуся. Дідусь помер в рік мого народження. Після смерті дідуся, бабуся все розповіла татові і дала пакунок з одягом, в якому його знайшли. З того часу він втратив спокій,- Валентин переставляв з місця на місце, все що попадалось під руки. – Ну скажіть, потрібно бабусі про це було розповідати таткові?.. Навіщо!?"
"Думаю, так, хлопчику. Потрібно для тих, хто опинився в такому становищі. Неодмінно потрібно! – схвильовано відповідав Василь Степанович. І відразу запитав,– А ви розшукували його рідних батьків? "
"Тато розшукував більше двадцяти років, а тепер я продовжую.
"Ну і як ?"
" Їду з чергової зустрічі з пакунком таткового дитячого одягу. І, як неважко здогадатися, ні з чим. Правда, з'явився шанс. Сьогодні вранці зателефонував додому і мені батьки розповіли, що з телебачення, з передачі « Жди мене», дали ще одну адресу, і запрпонували нам поїхати на Полтавщину з татковим одягом. Так що, десь хвилин через сорок я виходжу. До ранку почекаю і першим автобусом поїду розшукувати по цій адресі".
Серце Василя Степановича ніби зупинилося в очікуванні: " Покажи, будь ласка адресу."
" Ось!" – Валентин поклав на стіл маленький папірець.
Василь Степанович одів окуляри і довго, мовчки перечитував раз-за-разом адресу. В нього пересохло в горлі, задзвеніло в голові. «Невже! Невже це може бути?» – запитав він сам у себе. Підняв голову і раптово втратив голос. Помовчав,
і якимось незнайомим голосом попросив Валентина: "Візьми мене з собою. Я потім тобі все розповім. Я знаю цю адресу..."
V
Десь через годину вони їхали по нічній Полтаві. А ще через годину,
стояли біля дверей потрібного будинку. Старенька, з ціпочком в руці, жінка відчинила їм двері. Навідь не запитуючи хто вони, запросила в дім. Яскраве світло освітлювало всі кутки кімнати. В кімнаті було охайно і затишно. Через декілька хвилин всі сиділи за столом. На столі стояли: чай, молоко, печиво, пиріжки. Була пізня ніч.
"Ну що, будемо знайомитись? – запитала господиня і зразу добавила
-Мене зовуть Олександра Пилипівна. З чим приїхали? Вам мою адресу на телебаченні дали? "
"Так!", – швидко відповів Валентин. Василь Степанович вдивлявся в обличчя жінки, йому так хотілося знайти знайомі риси, але минуло більше п’ятидесяти років...
"Я зараз все покажу", – продовжував Валентин. –
Ні,хлопчику, спочатку я дещо розповім, а тоді подивимся разом, – зупинила його Олександра Пилипівна , а сама продовжила. – Серед одягу повинна бути сорочечка-вишиванка ручної роботи. Вона білого кольору, а комірець – блакитного. Я сама її шила і сама вишивала для свого сина Мишка. На кишені вишита буква «М». Мишко був старший за Василька і ввесь одяг, який став маленький на нього діставався Васильку. Сестра мені говорила, що в той проклятий день її синочок був у цій сорочечці".
Валентин задоволено засміявся. Розвернули пакунок. Сорочечка з блакитним комірцем і літерою "М" була зверху "Так ось чого мого татка Миколою назвали", з радістю промовив Валентин.
Василь Степанович піднявся зі стільця, обережно взяв пакунок і міцно притиснув його до грудей. Очі його підступно заблищали. Хлопчина також встав і здивовано подивився на нього. Одна мить, і Валентин був в обіймах свого діда. Пакунок з дитячим одягом був поміж них, як спресована втрачена багаторічна любов сина. Олександра Пелипівна підвелася зі стільця і завмерла. Вона тількі тепер до кінця усвідомила що цей хто цей молодий, гарний хлопчина онук Олени. Василь Степанович відпустив онука і повернувся до неї. Вона вся тремтіла. Валентин підійшов, обійняв її за плечі і мовчки притулив свою шевелюру до її сивої голови. Олександра Пилипівна ,вдивляючись в обличчя Василя Степановича, промовила:
" Ну що зятьок, я тебе впізнала відразу, тільки не радіє моє серце. Скільки горя перенесла Олена через тебе. Ой і гірка її жіноча доля... А як вона тебе кохала, царство їй небесне...
Василь Степанович присів на стілець. Мовчав, але не від того що нічого було сказати, а в нього просто не було сил виправдовуватися. Він дістав пігулку, ковтнув її, запивши молоком. Олександра Пилипівна підійшла до нього ближще, поклала руку на плече і промовила: «Добре, ідіть в ту кімнату, лягайте відпочивати, а завтра поговоримо». Він встав і повільно пішов в другу кімнату. Валентин попросив дозволу зателефонувати додому в Харків. Розповівши все батькові,теж пішов відпочивати. Та ні дід, ні онук не заснули до ранку і на хвилину...
За сніданком продовжили вчорашню розмову. Василю Степановичу і Олександрі Пилипівні було про що поговорити. Десь під обід приїхав з дружиною головний герой подій - син Олени і Василя Степановича Микола. Ось тут тітка дала волю сльозам. Коли всі заспокоїлись, гуртом поїхали до могили Олени.
Весняне листя виблискувало смарагдом на деревах. Навкруги червоніли тюльпани. Біля могили стояли троє рідних чоловіків – з трьох поколінь. Стояли мовчки. Цікаво, про що думав кожен з них в ті хвилини?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147177
дата надходження 26.09.2009
дата закладки 14.02.2016
Я усну на плече твоем и, когда зима,
Застывая навеки льдом, придет увести,
Стану веткой пушистой ели ... не обломать,
Уколовшись, не разбудив и не извести...
Стану веткой пушистой ели в твоих руках,
Разрисуем ненастную ночь, на блик и тень.
Мишурою блестящей укрась , а я слегка
Обнимая тебя, шепну:"Поскорей раздень..."
Мишурою блестя по коже - иголки прочь,
Целовать так умеешь нежно, один лишь ты...
Зажигая безумной мукой, метель отсрочь,
Я усну на плече...потом, пока не остынь...
13.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628335
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 14.02.2016
.....ЛЮБОВ, то биття в твоїх грудях
ДВОХ СЕРДЕЦЬ у ритмі одного...
Ти- сіль в моєму прісному житті,
Ти- ліки на усі мої хвороби,
Краплинка щастя поміж болю й злоби,
Причастя у сумліннім каятті...
Ти- моє Все!!!Мій цілий дивний світ,
Жива вода в моїй душі-пустелі,
Ти-зорі, що спустились прямо з стелі,
Мій справжній незакінчений політ...
Ти- голод мій,і ситість вся в тобі,
Мішечок згуб, спокута за провину,
Гаряче сонце у холодну днину,
Щаслива мить у втраченій добі...
Ти- янгол мій і біс в одній особі,
Ти- злість моя і найщиріший сміх,
Моя спокуса мій звабливий гріх,
Ти- совість, що не піддається пробі...
...............................
І байдуже!!!....хай вітер занесе
Мене бозна-куди!!! - це неважливо!
Для мого серця все в житті можливо
Тебе знайду!... бо ти- для мене ВСЕ!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643809
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Буває всяке у житті людей.
Не випити бездонного джерельця.
Не кожен прилипає до грудей.
Не кожна притуляється до серця.
Вона існує. Ти – її слова.
Іще не вечір, хоч усе минає.
Ти ще нуртуєш, як вода жива,
а от її – цілющої, немає.
Вона моя мелодія одна,
а ти її луною є і досі..
Вона була – як повінь і весна,
а ти – як течія її у осінь.
Минають і розлука, і жалі,
забудуться і радості, і горе.
Ти обнімаєш душу на землі.
Вона манить у небо неозоре.
І не жалію, що не остудив
ні почуття, ані суєтне око.
Чи я тебе у небі заслужив?
Чи їй не долетіти так високо?
Обоє найрідніші і …чужі,
коли міліє серця таємниця.
Ти – як напій у спраглої душі.
Вона – моя не випита криниця.
Це не біда на голову мою,
що й досі не сумую за тобою.
Вона своє шукає у бою,
а ми перемагаємо без бою.
Без неї я тобі не завинив.
А із тобою ще радію, сивий,
що маю найщасливіше із див.
І як не є, але і я – щасливий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643805
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Вчіться любить, прощать, вірить і ждать,
Кохання справжнє - в кожного єдине,
Не бійтесь про любов свою сказать
У день ясний святого Валентина.
Якщо зійшлися ваші вже путі,
То ви щаслива вже людина,
Здолати негаразди у житті
Вам допоможе віра в Валентина.
Любов свою постійно бережіть,
Живе хай в вас і Віра, і Надія.
Живіть,творіть,любіть, шукайте, ждіть,
В цім смисл життя і насолода, й сила.
Спасибі ви скажіть, що вона є,
Найкращий це дарунок долі.
Завжди оберігайте почуття своє,
І будете з любов"ю ви щасливі.
Якщо ж ще не зійшлись ваші стежки,
Шукайте доти, доки є в вас сили...
Збуваються всі мрії і думки
У день ясний святого Валентина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643823
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
В оранжереї найкращі зайду
І красивих квітів назбираю.
Т а й букетів нароблю,
А барвінком їх обмотаю.
Ю ним поетам вручу- привітаю .
З а щасливу долю Богу помолюсь...
Д ень цей нехай кохання принесе,
Н азавжди радість в оселі завітає.
Е лектроном - щастя літає,
М удрість та любов оберігає.
В сім поетам з води і з роси.
А слава, щоб ніколи не минала.
Л юбов і пошана завжди були,
Е нергіїя вірші писати давала.
Н атхнення , щоб завжди було,
Т а лице від щастя сіяло.
И ч, який прекрасний день!
Н іжно всміхається, хто пройде.
А сонечко радіє. Весна ж то іде!
Валентинки малювала Марія-Анна та Володимир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643698
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Усе намарне, поки мовчимо.
Але ніщо даремно не минає.
Якщо байдужі – маємо клеймо,
і всі діяння небо пам’ятає.
А у поета місія така –
«лупа́ти скелю у жару і стужу».
І ти, і я не варті п’ятака,
якщо мамоні продаємо душу.
Усе минає лише уві сні.
А на війні усе, як на війні.
Гартуємо і націю, і волю,
і пізнаємо істину просту, –
кого немає ще на цім посту,
за того інший є – один у полі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637225
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 14.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2016
Іди, не оглядаючись, від мене,
Не прислухайся - більше не покличу...
За мить хай стане жовтим лист зелений,
Та не заплачу, бо мені не личить.
Я вже давно усі порвала струни
І всі казки спалила у багатті,
Так швидко відлетіла птаха-юність
Й немає твого фото в моїй хаті.
Мелодія завмерла напівноті,
Знов боляче зламавши мої крила -
І я не відчуваю смак польотів -
Іди, бо то не я тебе простила...
Не я тебе чекала до півночі,
До гіркоти, до болю і до спазму...
Не я намалювала твої очі,
Я просто не забула їх ні разу.
Удари серця тихо лічать кроки,
Та більше не болітиме - згоріло.
В моїй душі отой смиренний спокій,
Чому ж тоді так пусто і так біло?..
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616865
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 14.02.2016
Цій осені вже так багато літ,
А кольорами виграє багряно
І вміло золотавить білий світ,
Немов веде в заплутану оману.
Осіннє листя… І його краса
Впаде під ноги сонячним гостинцем
У час, коли короткий день згаса,
Сумуючи в зів’ялих чорнобривцях.
Холодне небо сіло на паркан,
Згубивши хмарку в сухоцвіті трав.
В пожовклім листі помарнілих кан
Осінній вечір пелюстки збирав.
Для злив рясних вже приладнав відерце
Яскравий місяць на своєму розі…
Гостює в мене осінь - тішить серце.
Нехай зима ще поблука в дорозі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643370
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 14.02.2016
[img]http://savepic.org/582073.gif[/img]
Ти стань вітром моїм легкокрилим,
Обійми, пригорни, приголуб,
Щоб зазнати повік не могли ми
У чеканні нестерпних розлук.
Стань промінчиком сонця яскравим,
Мою душу теплом обігрій.
Хай вона розімліє й засяє
У сплетінні негаснучих мрій.
Ти краплинкою стань дощовою,
Що в зерняті життям пророста,
А я йтиму назустріч Весною
І Любові підставлю вуста.
Яблуневим розквітнемо цвітом,
Бо коханням наділить нас Бог.
І нев'януче лагідне літо
Поєднає навіки обох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643770
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Це не шедевр з приводу виконання та музики , але пісня від усього серця.
Моїм батькам
1.11.2009 р. В.Соколянський (В.Вількозукра)
Висять у мене вдома
Два фото на стіні
Прикрашені , у рамці рушниками
На них такі близькі і дорогі мені
Батьки мої яких немає з нами.
Я Вас любив , люблю .
І згадую не раз ,
Та тільки поруч вже немає Вас .
ПРИСПІВ;
Летять роки , літа а із роками
Ростуть сини і дочки вдалині .
Як тяжко розлучатися з батьками
І бачити їх тільки у вісні .
Пробачте нас за все наші рідненькі ,
Що Вас не шанували при житті .
Пробачте наші любі татко й ненька ,
Що часто залишали в самоті .
Пожовкло з віком фото
Український рушник .
Батьки з під нього дивляться на мене .
Давно без них живу , але так і не звик ,
Що Вас немає поруч рідна нене
І батьківські слова
Я згадував не раз
Та тільки поруч вже немає Вас .
Приспів;
( проіграш )
Я Вас любив , люблю …..
Приспів;
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566530
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 14.02.2016
Як гарно, навкруги все зацвіло
Гарячий вітер розвівав твоє волосся
Червоним кольором, кохання, що пройшло
Наповнене в житах німе колосся........
Приспів:
Пробач за квіти, що для тебе не цвіли
Які зірвав я раннім первоцвітом
А я ж кохав, коли їх дарував
Хай радують людей всіх дивоцвітом....
Коли серденько, в роздумах болить
Ніхто за мене краще не відчує
І лише зустріч наша лиш на мить
Любові рану трохи підлікує...
Приспів:
Невже моя любов така сліпа?
Й не бачить відстані вона між берегами?
Вернись любов, хоч на коротку мить
Й місточок долі, побудуй між нами.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580406
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 14.02.2016
Волошка
Вже й волошки в полі відцвітали,
Пролетіли в небі журавлі,
Ми гіркую доленьку вплітали
У віночок сивих ковилів..
І чекає дівчина солдата,
Заблукало щастя,десь іде...
Сина ,мов життя, чекає мати,
Крізь роки солдат додому йде!
Зажурився вдома кущ калини
Срібним серпанком роки летять..
Тужить-плаче серденько дівчини:
«Ти коли повернешся солдат?»
І волошка- сині оченята,
Що так вірить щиро і без меж,
Все шепоче : « Любий мій солдате,
Крізь вогонь додому ти прийдеш!»
Повертайся,дорогий солдате!
Друже ,повертайся, сину,брате!
Повертайсь,» Айдар»,» Кривбас» ,»Донбас» !
Повертайтесь ВСІ, живими,хлопці!
Ми чекаєм,так чекаємо на вас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640193
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 14.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2016
Біля ставу тебе зустріну
Де стрічалися ми колись.
І в шаленому сні порину...
Журавлиним польотом ввись.
Закружляєм разом над ставом,
Там де зорі з небес дощем.
Упадемо у ніч небавом...
Роси чисті в гаю зіп’єм.
Задивлюся в твої, я очі
Зацілую твої вуста.
В руки груди візьму дівочі...
І забудемось про літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643448
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016
Зачарована красою
Весняною, чарівною
Я до тебе серцем лину
І щомиті й щохвилини
А цвіт ніжний черемшини
Я несу тобі на крилах
І ковток з гірського краю,
Що тут зветься водограєм
Я впаду в твої обійми,
Почуттям цим підневільна
Ми загубимось у часі,
Насолоджуючись щастям
Спів пташиний стоголосий
Будем слухать в п’яних росах
А зірковий неба простір
Берегтиме ночі спокій
Ти візьмеш мене на руки
Й понесеш в любові казку
Я роками буду слухать
Твою сповідь цю прекрасну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582764
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 13.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2016
Частіш кажіть своїй коханій
любові ніжнії слова,
такі ласкаві і жадані,
щоб аж чманіла голова!
Шепчіть їх, аж до щему в серці,
до спазму в горлі, аж до сліз,
як спраглому води джерельце -
для неї ці слова твої.
На них кохана так чекає,
буває, що роками жде
і все життя їх пам'ятає,
назавжди в серці збереже.
Ще вдвох ви на життєвій ниві -
тож не соромтесь, говоріть,
допоки разом, поки живі,
не тлійте - полум'ям горіть!
Горіть, кохайте, ще не пізно,
кажіть - ще є кому сказать!
Чатує десь година грізна,
щоб лет кохання обірвать.
Тоді у відчаї смертельнім
впаде на груди голова
і серце обпечуть пекельно
усі несказані слова.
І вовком витиме ридання:
"Не долюбив! Не все сказав..."
Її не вернуть ці зітхання.
Якщо любив - чого ж мовчав?..
Цих слів багато не буває,
їх зайвий раз сказать не гріх,
тож, хто любов у серці має,
спішіть, не бійтесь, говоріть!
Із збірки "Душі несмілі первоцвіти"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487066
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 13.02.2016
Поезія – магічне диво слова,
Що струменіє в променях душі,
І сповіддю вливається розмова
Між мною й світом в створені вірші.
Та сповідь про волошку в житнім полі,
Про світлу радість від її краси,
І рідної землі стражденну долю,
Й жадане сонце в спалахах грози,
Про щастя жити в мирі і коханні,
Про весни, скупані у співах солов’їв…
Усе в поезії: чуття і міркування,
Й гармонія - бентежить дні мої,
Душі моєї сумніви лікує
Своєю сутністю у розчерку пера.
Поезія для того ж і вікує,
Щоб більш навколо нас було добра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643380
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 13.02.2016
Тоді, у таборі, і ми, дев,ятикласники...
Вона завжди скидала руку: «Жень, не треба..."
І я, покірний, (...от капу́тець недотепний!)
...Терпів, І щічки доторка́вся вустомасником.
Обіймні ноченьки дубового узлісся
Чомусь ...пришвидшували танучий світанок.
...Вертав ...під ручку трошки ...засердиту панну.
І ...тішивсь знайденому ...ніби – компромісу...
09.02.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642388
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 13.02.2016
Сьогодні зранку дощ, немов прорвало небо
Летять стрімкі потоки, неначе водограй
Люблю я милуватись цим витвором природи
Хоч бери й музику дощу на скрипці вигравай.
І ось стихає дощ, і сонце знову сяє
Веселка в небі синім свої дуги нап’яла
Повітря таке чисте, що хочеться напитись
І радісно на серці, що природа ожила.
Напоєні дощем зазеленіють трави
І килимом кульбабовим застеляться луги
Лілеї незабаром розпустяться в озерах
І милуватимуться ними береги.
17.04.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566698
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 12.02.2016
Дневники я свои сожгла
И засыпала память снегом.
Я почти на краю была,
Жаль, что ты никогда там не был...
И хранила, и берегла
Я любовь под открытым небом.
Я тобою всегда жила,
Жаль, что ты никогда там не был...
И зачем же тогда взяла
То, что выбросить надо мне бы,
Я не бросила. Донесла...
Жаль, что ты никогда там не был...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643288
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016
Літали в небі голуби,
На всесвіт зовсім не зважали.
З дощу краплиночки пили,
Життю раділи, воркували.
І один одного крилом
Так ніжно в танці обіймали.
А про війну і смерть, і зло
Вони тоді іще не знали.
Загуркотіло, заревло.
Земля вогнями спалахнула.
Кудись їх вітром занесло,
І пастка з диму зашморгнула.
Здійнятись в небо ще б разом,
Вдихнути чистого повітря.
Та ні...війна посіяла кругом
Страшенне горе і зневір'я.
Серця тріпочуться без сил,
Крильми обнявшись, зачаїлись.
І повз війну з страшних картин
Вони чарівні сни дивились.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643254
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016
Ти як сонячний зайчик іскришся в житті,
Заповняєш ти темряву світлом,
Ти завжди перша всіх,
Ти, як на висоті
Пролітаєш повз нас диким вітром.
І з великого суму твій сміх забира
У веселку барвінком убрану,
Твоя радість усюди, вона не стиха,
Й проганяє печаль ту погану.
Ти цвітеш наче квіточка в райськім саду
І красою приманюєш погляд,
Відверни, Боже милий від неї біду
І відкрий прекрасний світогляд.
Оченята сіяють блакиттю небес,
Голосочок немов та сопілка,
Неймовірне ти чудо із моїх чудес,
Найяскравіша в небі зірка!
Невгамовне, веселе дівчатко моє
І прудке немов побігайчик,
Ти найкраща з усіх,
Ти така, яка є,
Ти весняний і сонячний зайчик!
12.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643275
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016
А я про своє , про те наболіле...
Про те, що лелеки мої відлетіли,
Про те , що вже виросли діти малі,
Про те, що не бути вже юній весні,
Про те, що вже зайвою літові стала,
Про те, що зима поки що не настала,
Про те, що знов душу п"янить і молодить,
Про те, чим поезія дише і родить,
Про те , що онуки не тішать бабусю,
Про те, що до мрії тієї горнуся,
Про те, що сумую за рідними дуже,
Про те, що є люди, яким не байдуже,
Про те, як земля моя стогне і плаче,
Про те, що ображений мною- пробачить,
Про те, що давно відболіло, відквітло,
Про те, що від цього і сумно , і світло,
Про те, що завдячую Богу за все ,-
За кожен мій день і що день той несе !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643085
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 12.02.2016
В душі моїй біль і темрява,
Зневіра братів ув очах.
У серці пекельна заграва,
Печальна зневіра і страх.
Ворожа нам власна держава
Вкраїна, - підстрелений птах.
Моя невгасима Жарина…
Чому ти в чужинських руках?
Ой доле, - скалічена доле,
Емоції падають в прах.
Літаєш, як ворон над полем,
Чому мене б’єш ти у пах?
Здала Україну чужинцю,
Жирує навкруг жидовин.
Проснися прошу українцю,
Благають... Діди з домовин!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643111
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 12.02.2016
Прокинься моя Україно!
Проснись моя древня земля.
Почуй свого Матінко сина,
Кричу я… плачем журавля.
Орда нас вбиває в Донбасі,
Пакує… як бидло в Сізо.
Тримає в покірності й страсі
За шию впіймавши в ласо…
Украли юдеї Майдани…
У повені тонем від сліз.
О, де ви є, славні Гетьмани
Чужинці і виплодки скрізь.
Вставай же моя Україно!
Заграла в порогах сурма.
Прийшла та лихая година…
Де вийшла за межі ганьба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642854
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 12.02.2016
Моє життя з журбою об"єднались,
Та їм не заглушить любові жар.
Я на любов в житті своїм поклалась,
Вона для мене-справжній Божий дар.
Любов моя: до чоловіка й сина,
До доньки, до онуків, до людей,
До всього на землі - любов невпинна,
І до роботи, мрій, і до ідей.
Багато що в житті переплелося,
Та я готова все перенести.
І знаю я, та й здавна так велося,
Що лиш любові кривду не знести.
Все від Любові, ми її частина,
Хвалити Бога, що вона єдина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642485
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 12.02.2016
Романы разные бывают…
Романы разные бывают…
Об этом многие ведь знают.
Есть так, что вместе, навсегда,
Но это редкость, господа!
Ещё со школы ждём романа…
Любовь такая без изъяна!
Ведь в ней цветы, глаза, слова…
Чиста, как вешняя вода!
И вот… дозрели до другой –
Любви, возможно, роковой!
Она терзает душу, тело…
(Оно ведь этого хотело)
И познаём мы страсть греха…
Когда зов плоти иногда,
Уносит прямо в облака…
Ах, эта страсть и эти ночи…
Противиться им нету мочи!
Не спим почти уже, любя…
Какие милые года!
А вот роман – на стороне…
Не мил он даже и в строке!
Ведь это – пламя, холод ночи…
И с ним расстаться нету мочи…
Роман служебный – это сила!
Он иногда, как будто диво,
Ведь длиться может и года…
Какая выдержка нужна!
Но в нём всегда мы не делимы –
Практически во всём едины!
Довольно часто пары эти
Живут годами, но в секрете…
Хотя со временем они,
Попав в столь сладкий плен любви,
Найдут окольные пути,
Сердца в одно благослови!
Когда вне возраста мы стали,
Опять впросак чуть не попали!
Ещё Бальзак о том писал,
Что кто-то в рёбра нам попал…
Когда виски, как снег белы,
Опять в плену мы у любви!
09. 02. 2016 автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642802
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016
Тікає годинник, як скажений…
Жінка пригорнулась, і хропе…
А мені не спиться… Завтра в мене
день важливий – вступ до «БеПеПе».
Тільки от близькі тому не раді.
І не віриться усій моїй рідні,
що вступлю – все буде в шоколаді,
а не так, як зараз – у лайні.
В Блоці тому всі поважні члени!
Мільйонери скрізь, куди не ткни!
От і я в цій партії, напевно,
стану олігархом, як вони!
І до речі, там своїх не садять,
якщо навіть вкрасти міліард!
Бо мєнти, і судді в шоколаді
від кашкета, аж до самих п’ят!
Буде в мене хата в Конча-Заспі!
Жіночка прислугу набере…
Бо Гарант усім дарує ласку,
хто діжки на «БеПеПе» не пре!
Може й депутатом навіть стану!
В них і пільги, й купа вихідних!
І на чорта всі оті «майдани»,
якщо можна жити і без них?!
Головне – це тицяти всім дулі,
хто помиї на Гаранта льє!
Треба ж поборотися, а хулі!
За благополуччя, за своє!
Скільки ж можна лиш спостерігати,
як крадУть?! Самому вже пора!
З мене досить! Завтра, о дев’ятій ,
я вступлю до партії Петра!
Лиш одна проблема – жінці в вухо
нашептали люди новину…
Каже - там усі продажні шлюхи!
Як уступиш – з хати прожену!
Я їй – не хвилюйся, моя мила.
Скоро будеш плавати в у.є.!
Краще, може… цеє… закортіло…
- Зникни! Хай Гарант тобі дає!..
........................................
От такі-то невеселі справи…
Мрія утекла за горизонт….
Кажуть, можна жити на халяву,
уступивши у «Народний Фронт»!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642836
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016
Чи ми насправді гірші від євреїв?
Чи ми мішком намахані хіба?
Чи серед нас немає Моісея,
щоб із народу вичавив раба?
Чи може ми тупі? Чи може – суки?
Чи може манна з неба упаде,
що за мерзоту тянем свої руки,
в надії, що і нам перепаде?
Навіщо ми, розумні і могутні,
звикаємо до рабського «терпи»,
і продаєм блядям своє майбутнє
за двісті гривень, та кіло крупи?
Чи нам вже повилазило, убогим?
Чи ми усі так звикли до «халяв»,
що молимось на тих, хто біля Бога,
та біля Правди, близько не стояв?
Навіщо взагалі усім нам жити?
Плодити для господаря рабів?
Чи заглядати у його корито,
а раптом він шматочок недоїв?!
Чи ми забули про своє коріння,
коли рубали ворога на жмих?
Коли змітали, наче павутиння,
на Чорній Раді гетьманів своїх?!
Напевно, що забули… Сучі діти…
Усе, що маємо – це шия і ярмо.
І навіть правди нікуди подіти,
бо голими рабами живемо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642841
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016
Життя людське дається раз на світі.
Воно збігає за короткі миті.
Та в'яжемось корінням до землі
Де дім батьків, де бігали малі.
Де матінка навчала нас літати
І отчий край любити й пам'ятати,
Де потом й кров'ю скроплена земля,
Де предків прах, сади, ліси й поля.
Хай доля в чужину мене закине,
Хай не побачу, як цвіте калина,
І вже давно злетіла в небо мати,-
Я вічно буду неньку пам'ятати.
Я вічно буду рідний край любити,
І до могил батьків своїх летіти.
Людина приростає до землі,
Де дім батьків, де бігали малі.
Не зраджу я святої Батьківщини,
Не зраджу милій матінці єдиній,
А буду завжди вірним їм, як Богу,
Яку б Господь не дав мені дорогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642812
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016
Нестерпний біль від спазму в горлі,
Немов в вогні кипить сльоза…
Вирує страх у тому жерлі,
Вгамує те що є – хто зна?
***
Те вже не раз таке траплялось,
Біль мов пухлина наростав,
Звільнитись як не намагалась,
Та спазм жорсткий не покидав.
І лиш у розпачу образи,
Та болю від нестерпних слів,
Пухлину вимивали сльози,
В сльозах і танув отой біль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642723
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016
Она стояла у перрона,
Слеза катилась по щеке,
В руках ... лишь номер телефона
Сжимала трепетно в тоске.
Он успокоил легким взглядом,
Прижал покрепче...да к плечу,
А сердце билось ... сто ударов,
В душе как будто: «Не смогу…».
А в тишине, что между ними,
Был слышен зов проводников,
Они так радостно зевали,
Смотрели, как на голубков.
Осталась им одна минута,
Он шепчет ей: «Люблю, люблю…»,
В глазах и радость утонула,
"Дождись меня" - тебя молю.
Ее улыбка стала страхом
Разлуки долгой без него,
Вот так мечта и стала прахом
...уехал поезд далеко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358233
дата надходження 18.08.2012
дата закладки 10.02.2016
Прокинувсь день, закривши браму ночі.
Він поспіша на свою вахту трудову.
Яскраве, весняне сонце сліпить очі
І золотисті промені розсипа́ у молоду траву.
Сережки розпускають берези білочолі
І соком наливаються, радіючи весні.
Дуби кремезні милуються красою.
Пробуджується й ожива усе на цій землі.
Виходить з лісу непомітно ранок босий.
Комусь зозуля віщує довгий вік.
А соловей щебече, спиваючи квітучу росу,
І в цьому криється весни чарівна мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570380
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 10.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2016
Вкусив насмешек и ухмылок яд,
приемлю гордо я слова любые.
Прощаю всех - никто не виноват,
что я смотрелась в зеркала кривые.
Весь мир любить,себя не забывать
не откажусь,не струшу,я готова
неистовствовать,колдовать и знать,
что все же я владею тайной слова!
Осмелилась:вот вам мои грехи,
паденья,взлеты - все,что проживала....
...Я знаю так давно свои стихи,
что кажется,не я их написала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595971
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 10.02.2016
Зима великої тривоги,
обману і розчарувань,
зима морозної облоги
і затяжних протистоянь.
Зима небаченого руху
протестних настроїв людей.
Зима випробування духу
стратегій, тактик та ідей,
брехливості й цинізму влади,
звірств незаконних формувань,
судів продажності і зради
та міліцейських катувань.
Зима розділення народу
на "наших" і на "бандюків",
кристалізації породи
хоробрих, вірних вояків.
Сплелись в зимі цій воєдино:
майданів масова хода,
розбрат і сварки у родинах,
і штурм судів, частин, ОДА,
рух запальний автомайданів,
прицільний обстріл барикад,
закличний гуркіт барабанів
і газів сльозогінний чад,
і героїчні силуети
на тлі шаленого вогню,
дими пекельні, водомети
і дух, сильніший за броню,
і лють катів, - та, до безтями,
до втрати людських почуттів!..
Зима, оплачена життями
незламних, відданих синів
Небесної святої Сотні...
І біль... І сльози - на роки.
Вкраїни втрати незворотні -
вони - ГЕРОЇ на віки!!!
Зима снігів, политих кров'ю,
зима небачених подій.
Зима, освячена любов'ю,
освітлена вогнем надій.
Зима, у пошуках дороги
з провалля - в світле майбуття,
мільйонних молитов до Бога
за Україну. За ЖИТТЯ!
Людської ГІДНОСТІ вимога,
зима пробудження від сну
і сподівань на Перемогу, -
зима надії на ВЕСНУ.
1 березня 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487313
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 10.02.2016
Не прощайтесь ніколи із краєм,
Де босоніж ходили малям.
Повертайтесь! Бо смуток розкрає,
Ваше серце колись пополам.
Тільки вдома є запах Вітчизни,
Тут співають свої солов’ї.
Лише тут зберігається тризна,
Тут є смак дорогої землі.
Тут по - іншому сонечко світить,
«Отче наш» промовлять не так.
Тут дитинства твого ростуть квіти,
Тут ти свій, а десь інде – чужак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642730
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016
Дитяча невдячність, побий її лях! –
на старості літ – непривабна картина...
Самотня бабуся вдивляється в шлях,
заклякши на лавці кривій біля тину.
Коли онучата зросли чималі,
старенька відчула свою непотрібність.
Все ли́шивши дітям, в глухому селі
купила убогу хатину – бо ж бідність...
І ось двадцять літ на чужи́ні, мов перст,
пошарпана злиднями й вітром билина,
без скарги несе одинокості хрест,
котрий, наче гирі, згинає їй спину.
Син – дуже далеко, не з'їздиш туди,
давно вже не пише і майже не дзвонить.
А доня, хоч їй дві години їзди,
від клопотів власних не вирветься з дому.
На внуків – їх троє – немає обра́з,
навідались зразу – от дітки хороші!
Лиш тільки сказала – приїхали... раз...
забрати на похорон зібрані гроші.
То ж тягне, мов віл, всі роботи тяжкі,
вмиваючись по́том і слі́зьми рясними.
Присяде, втомившись, вдивлятись в стежки,
чекаючи діточок, зустрічі з ними.
Затерпне на лавці. Два фото в руці...
Так хоче почути: "Ми скучили, ненько!!!"
... І біль материнський тече по щоці,
все нижче згинаючи спину старенькій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527747
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 10.02.2016
Нічка-чарівниця зорями палає,
Падають додолу здійснення бажань...
І щасливим буде, хто зорю спіймає,
Загада бажання зразу, без вагань.
Ріже білий скальпель на частини небо,
Як таке побачиш, хутко, не зівай!
Думку-блискавицю упіймати треба,
Тож своє бажання швидше загадай!
Лине щире слово в парі із бажанням!
Лише світла думка справдиться отак,
Додається віра, сповнена чеканням...
А зоря що впала — просто добрий знак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607386
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 09.02.2016
В зелень ховається хата
даху червоним шматком,
дмухає вітер губатий,
бавиться мідним піском,
дме в очеретяні флейти,
саду кошлатить пальто.
Пил збожеволілим шлейфом
прагне догнати авто -
вулиці суконка літня
випрана в росах трави !
...Ранок телятком привітним
тицяє носом в двори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602539
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 09.02.2016
Ця влада не вічна – підуть в небуття
Прем’єри, міністри, гаранти,
А де-хто закінчить нікчемне життя
На нарах, як всі арештанти.
І як не крути – конфіскують за мить
Маєтки, заводи, машини.
Прем’єр божевільно чомусь вже тремтить –
Мільярд заберіть у людини!
За ноги візьміть та гарненько трусніть,
Щоб випала з лоба та куля,
Японський ще меч у прем’єра візьміть,
Бо ходить з косою тут Юля.
Тягніть вже баригу, він першим бажав
Ще зранку віджате віддати,
За скільки мільярдів країну продав?
Грошей не було – кажеш – в хаті?!
Такі ненаситні, їм мало грошей,
Так треба продати країну?
До влади заліз на хвилинку єврей
І маємо майже руїну!
Купили за гречку, як юду колись,
Тепер ви волаєте – зрада!
На вибір свій крізь окуляри дивись
Підкуплена сиром громада!
9.02.16р. Нірошенко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642475
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 09.02.2016
Ганьба всім вам за зраду Батьківщині!
Ви не хотіли? Все одно ганьба!
Повірили у казку московщини,
Свої проблеми самі розгріба!
Ви в душу наплювали Україні,
Спотворили красу її земну,
Забули, які наші були мрії
І знехтували нашу боротьбу.
Ганьба вам всім, на ваший рід проклятий!
Жадоба ваша спопеляє все,
Свою країну рідну розіп'яти!
Вона ж ваш попіл вам же й піднесе!
Як ви могли підняти свою руку,
Й напитись крові братської сповна,
Свою країну увігнати в муку,
За Україну зрадникам ганьба!
03.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642271
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 08.02.2016
Мы не простим вам,ватники России,
Тупой бахвалисто-имперский -изм
И ваше отношенье к украинцам
Мы понимаем не иначе как фашизм!
Мы не простим российскому солдату
Боль обезумевших от горя матерей,
Горькие слёзы вдов,сестёр и братьев,
Осиротевших маленьких детей!
Мы не простим продажным прокурорам,
Одевших мантии и потерявших честь,
И шьющих обвинительные вздоры
Украинцам.Пропутинская месть!
Мы не простим писателю,поэту,
Историку,артисту и певцу,
Отныне ставшему не сеятелем света,
А жалкою подмёткой подлецу!
Мы не простим ваш ватный постсоветский,
Чудовищно преступный пофигизм,
Дающий право развязать донбасский,
Кровью окрашенный военный коммунизм!
Мы не простим вам авантюру с Крымом,
Фанфары,танцы, вопли"УРА НАШ!"
Союз и дружбу вы пустили дымом,
В ответ назвав предателями нас!
Мы не простим плевки и смех злорадный,
Когда в Майдан стреляли "беркуты́"
И исходящий от вас воздух смрадный...
Антимайданы,фейки и понты!
Мы не простим разгула журналистов,
Несущих ложь,неприязнь и вражду,
Кремлевских верных псов-пропагандистов,
В мозги ваши исправивших нужду!
Мы не простим вам дикий,азиатский,
Радиоактивно-ядерный оскал.
Гримасой лжи покрыт ваш образ братский.
За пазухой припасен арсенал!
Мы не простим вам,ватники России,
Ваш агрессивный путинский демарш,
Пусть внуки знают ватная Рашия
Не друг,не брат,а враг навеки наш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642250
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 08.02.2016
Шепоче літо на порозі,
Пташиний рай загомонів.
Та тільки серце у тривозі,
Бо ворог більше шаленів.
І знову смерті, знову горе,
В вогні з бійцями вертоліт.
Тримайсь Віталію – майоре,
Тебе чекає дома рід…
Як вертоліт той підірвався,
Майор ще був тоді живий.
Але лиш мить і крик роздався:
-Добий його, мерщій добий!-
Ох, доле, доле, рідна доле…
Він так любив сім*ю, життя.
Ти простелила мінне поле,
Та не почула б каяття.
З дитячих літ при мамі хворій
Він здобував собі знання.
Та грав на скрипці, на бандурі,
Завжди мав хист до навчання.
Ну це було все, більш не буде.
Він не обніме вже синів,
Дружина днів цих не забуде,
І не розважить син батьків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641557
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 08.02.2016
Хоч до лісу, хоч в поле ромашкою,
Та куди вже захочеш - поклич.
Знову стану твоєю Наташкою
І забудеш мільйони облич.
Не дощами, снігами і зливами
Проклинай недолугі світи,
А солодкими стиглими сливами
Ти мене, як тоді, пригости.
Те, що нас розлучило, мов прірвою,
На хвилини, роки - на віки,
Ми сьогодні шаленою вірою,
Хоч і пізно, та зв'яжем таки...
Заплітай же волосся з ромашкою,
А до ніг - прихили всю траву.
І я буду грайливою пташкою,
Бо тобою і досі живу...
У ситцях я купаюсь - панянкою,
А шовки - розливаю вітрам.
Я твоєю лишаюся бранкою
Назавжди... І тебе не віддам...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642141
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 08.02.2016
У березня таки якісь зв’язки є,
А може у природи він – в обранцях?
Широкі повноваження дає,
Забрала днів у лютого-вигнанця.
Зовсім на себе лютий вже не схожий,
Стабільно плюс, із запахом весни,
Свої права віддав він, схоже,
А березень узяв і – без вини.
Вже сонце по-весняному встає,
Теплом своїм ласкає кожну днину,
Пташина голос радо подає
І небо стелить голубу тканину.
Підсніжник вже від голосу весни
Голівоньку казкову піднімає
І грає березень уже на дві струни,
Зими закони з легкістю ламає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642213
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 08.02.2016
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSbHpLVEaG41qsPXFabKU1iGQfy25baK8-iCC4qYAQXE4zhh5pqOA[/img]
[i][color="#298f10"]Скільки стежок у житті вже пройдено,
Дорогами крутими збито ніг
Та нема нічого наймилішого
За отой рідний батьківський поріг.
Туди завжди на крилах я летіла,
Мов та пташина до свого гнізда.
Любов там материнська мене гріла
І настанова батьківська тверда.
Двір здалеку махав кленовим листям,
Спориш стелився стежкою до ніг,
П"янив любисток той, що на причілку,
Свій запах в моїй пам"яті зберіг.
Кожна травинка й кущик були рідні,
Віття верби горнулось до землі,
Вода пилася спрагло із криниці,
Втома дорожня танула в імлі.
Думками часто я туди вертаю:
В казку дитинства і в юність свою,
Душі криницю, повну добротою,
Яку сповна я людям віддаю.[/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642010
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Рідна мова моя – мов криничка,
В ній цілюща священна водичка:
Усіх спраглих вона напуває,
У серде́нько добро засіває.
Рідна мова моя – мов матуся:
Щирим словом до неї горнуся –
Приголубить, попестить, зігріє…
І сумує зі мною, й радіє.
Рідна мова – мов сонечко ясне:
Світить, гріє й ніколи не гасне!
Наче вітер… Неначе хмаринка…
Ні, немов під віконцем калинка…
Ніби квіточка дивна в садочку…
Мовби дівчина красна в віночку…
Я нап'юся живої водички
Зі святої колиски-кринички,
Уклонюсь низько сонцю й хмаринці,
Посміхнуся красуні калинці,
До матусі міцніш пригорнуся,
До слів'ятка-слівця притулюся –
Хай цвіте, пломенить калиново
Українська моя рідна мова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561299
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 07.02.2016
Не могла не подати цей вірш.
Його написав мій чоловік, Олександр Моренець
Важкий солдатський запах поту
проліз крізь тютюновий дим,
і сон змінився на скорботу,
і я відчув, що не один
в своїй кімнаті серед ночі...
І бачу – поруч хтось сидить...
І заглядає просто в очі,
І починає говорить:
«Мене нема... я вчора вбитий...
Та ось прийшов, бо хочу взнать:
чому одним – так легко жити,
а іншим – тяжко й помирать?»
А я мовчав, боявся слова,
лиш бачив сірий камуфляж...
І «камуфляж» промовив знову:
«Снаряд влетів до нас в бліндаж...
Накрило всіх, ніхто не вижив...
Ти чув колись, як "Град" реве?..
О 22-ій, після їжі,..
дививсь ти шоу по ТВ.
А ми, розірвані на шмаття,
вже залишали білий світ
із янголами в білих платтях...
А нам всього по 20 літ...
Ну що ж, не хочеш говорити...
Мабуть, не знаєш, що сказать...
Кого ж спитать – чом легко жити
й чому так тяжко помирать?..»
Автор – Олександр Моренець
07.02.2016 р.
Не можу переконати, що йому варто публікувати
вірші. А Ваша думка?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642029
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Партію омолодити, оживити в складі
Мав завдання секретар при районній раді.
От прийшов до свояка й таке йому каже:
- В нашу партію підеш, від боргів відмажу.
- Я не проти. Навіть рад. Що треба робити?
- Маєш прикладом ти буть. То ж кидай курити.
- Що ж… Хай так. Це для здоров’я
Добре, знає кожний. І усе?
- Ще алкоголю зовсім пить не можна.
- Трохи гірше. Та погану
Звичку я здолаю. Це усе?
- Та, ні наліво ходити не маєш.
Зажурився своячок. Але борг на спині!
І сказав, що буде вірний лиш своїй дружині.
- А як партія прикаже ще й життя віддати?
- Гм… Віддам. Ніж так ось жити, то краще вмирати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539962
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 07.02.2016
Пілотка
У мами в старій скрині
Вона й тепер лежить.
Лиш дозволяла сину
На свято поносить.
ЇЇ залишив тато,
Як покидав село,
Спішив він у солдати,
Давно все це було.
У вирі завихрила
Війна його сліди.
Десь у бою загинув,
Й не повернувсь сюди.
Болять у мами руки,
Його все жде з війни.
Пілотку ту онуки
У скрині тій знайшли.
Ретельно розглядали
І міряли вони.
Бабусю знов питали
Про дні страшні війни.
Розповідала мати
Онукам,як було,
Загинуло багато,
Поменшало село.
Дідусь десь у могилі,
Не знає,де він спить.
Пілотка його в скрині
Давним-давно лежить.
Серйозно і цікаво
Розмова та текла,
А поруч похоронка
З пілоткою була.
А ще було там фото-
Красиве- от дива,
Не віриться онукам:
"Бабуся молода?"
А поруч з нею красень
Високий і стрункий:
"Невже оцей ось бранець
Дідусь їх молодий?"
Бабуся теж дивилась,
Задумана й сумна,
А по щоці котилась
Непрохана сльоза.
Без нього їй прийшлося
Важке життя прожить.
Дає уже й правнукам
Пілотку поносить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589046
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 07.02.2016
Тридцять третій... Жорстокий, безжальний...
Трударів відправляв на той світ,
Увійшов в кожну хату печаллю,
Відібрав до шматка святий хліб.
Той, хто бив себе завжди у груди,
Клявся в величі власних ідей,
Був насправді : палач і іуда,
Міліонами нищив людей.
Не дав вирости діткам маленьким,
Ненароджені й досі ридають,
Селянина вбивав він і геніїв,
Смерті сіяв від краю да краю.
Генна пам’ять у нас дуже сильна,
Пам’ятаємо всіх убієнних.
Згинь навіки, кривава росіє!
Геть від нас свої руки мерзенні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624497
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 07.02.2016
Мова свята, мов ікона,
Нею я Бога молю,
Щира Тарасова мова
З перлів уся й кришталю.
Тепла, мов промені сонячні,
Сильна, як пам’ять віків,
Мужня, стійка і нескорена -
Мова дідів і батьків.
Мова, співуча як пісня,
Щедрий дарунок небес,
Чистим струмочком іскриться,
З нею народ мій воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601918
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 07.02.2016
Під тополею в чистих травах,
чую шепіт її до мене,
підповзає ще ніжний равлик –
листя сиплеться прямо в жменю...
Батьківщина заколисала
в незабутній роками люльці,
у природній ось цій вітальні,
миті всі в ці часи вернуться...
Понесуть у краї щасливі –
Де шукав ще лиш долі квітку.
Будуть ще і громи і зливи –
Приведуть ось до цього віку.
Сторінки, хоч пожовклі – вірні,
Кажуть все. Гомоню з душею...
А роки, як з дерев той іній...
З Батьківщиною я,... все з нею...
07.02.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641956
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Слова - Олександра ПЕЧОРИ
Виконує - Заслужена артистка України Олена Білоконь
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PGPXqgQj78c[/youtube]
В очах – стежина в споришах,
де я – маленька.
Й до мене радо поспіша
щаслива ненька.
Я ж – рученята в небеса –
неначе крила!..
Стежина та широкий шлях
мені відкрила.
У світ безмежний повела
ота стежина.
І підкорилась не одна
крута вершина.
Хотів би ти, чи не хотів,
та суть не в тому –
стежина та з усіх світів
веде додому.
Шляхів подолано сповна,
та душу тішить
ота стежина осяйна
свята і грішна.
Вертає пам’ять в рідний двір,
де пахне м’ята.
Отут мене з усіх доріг
чекає мати.
О, скільки в світі різних лиць,
столиць багато,
та як же гріє і болить
прарідна хата!
Бринить на серці і щемить…
Крізь люту втому
з усіх світів хоча б на мить
лечу додому.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SlGd5_D1b-o[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487255
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 07.02.2016
[i](з нагоди сорокаліття після закінчення школи)
[/i]
Мій однокласнику, давно не бачились з тобою.
З тих пір пройшов вже не один десяток літ,
коли на зустріч з сонцем дружною юрбою,
на БАМ ішли ми повз акацієвий цвіт.
Ми цілих десять років вчились разом,
жили великою і дружною сім‘єю.
Спочатку ми були одним єдиним класом,
а потім „гризли“ той граніт родиною всією.
Сімдесят шостий, високосний рік
нам двері широко відкрив в нове життя.
У кожного із нас рокам тим був свій лік.
і кожен з нас по-своєму дивився в майбуття.
Учились, працювали чи служили,
а дехто умудрявся те й друге.
Створили сім‘ї і дітей родили,
та дехто ухитрявся й не одне.
Життя текло бурхливою рікою,
наповнювало молоком кисільні береги.
І, зазвичай, ніхто із нас не знав спокою.
І все, чи майже все, було нам до снаги!
Зустріли стійко ми розвал держави,
коригувався кожним перспективний план.
Хтось з нас добився почестей і слави,
а хтось оре допіру свій життєвий лан.
Вже сивина нам густо скроні вкрила
і багатьох за цим столом уже немає.
Ще не погасли у живих душевні сили,
померлих – діти й внуки заміняють.
З сорокаріччям! Ну, хіба це вік?!
Це лише час для розквіту душі!
Чи міг подумати нормальний чоловік,
що я в минулім році розпочну писать вірші?!
Сьогодні радий щиро бачити усіх.
І всіх прошу,та ні, я просто вас благаю –
знайдіть ви день для однокласників своїх,
бо час летить, життя не вибачає…
Спішіть зустрітися всім класом чи окремо,
робіть, що б вам хотілося зробити.
Хай не лякають вас складні дилеми:
жили раніш, живем і, як казав Маестро –
БУДЕМ ЖИТИ!
04.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641903
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Багряний жовтень загляда в озерця,
Теплом останнім душу зігріва…
Хай вдячністю пригорнуться до серця
Ця осінь, свято це і ці слова.
Вам діти вклоняться до ніг низенько,
І найтепліші знайдуться пісні,
Бо хто ж не зна, що вчителька – це ненька,
Яка про діток дбає і вві сні.
Вам біль дитячий гірко серце крає,
А сміх і радість піснею дзвенить.
І кожне слово аж до небокраю
У серці вашому зболілому болить.
Торкнеться осінь вашого волосся,
Заляжуть в зморшках біди і жалі.
Хай йде життя, хай відцвіта колосся,
А вчитель вічно буде на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641940
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Дивлюсь на мамине чоло –
Сніги у ньому заблукали.
Недавно літечко цвіло
І восени плоди збирали.
Заполонила сивина
Чорняву косу, та не душу.
І в тому є й моя вина,
Її спокутувати мушу.
Я неньці дам любов свою,
Її турботою зігрію,
Неначе квітці у маю
На теплу весну дам надію.
У дітях мамине життя,
А для бабусі – у онуках.
Я мама теж і теж дитя,
Колись народжене у муках.
Ми діти рідної землі
І матінка у нас єдина.
За те, що коси в сивині
Пробач нас, рідна Батьківщина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622361
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 07.02.2016
"Life, believe, is not a dream
So dark as sages say;
Often a little morning rain
Foretells a pleasant day"
Шарлотта Бронте
"Життя"
(за мотивами вірша Шарлотти Бронте)
Повір, життя – не казка, і не сон,
як темний морок, а чи кольоровий,
І навіть дощ із ранком в унісон
Віщує день, ясний і пречудовий...
Похмуре небо гнівно хмурить брови,
Та згодом зникне смуток сірих хмар,
Троянди злива у саду відновить,
І будуть бджілки пити з них нектар…
Так швидко й жваво сонце-дні біжать,
І миготять години і хвилини -
Сприймай життя, як Божу благодать,
Цінуй і насолоджуйся щоднини!
Життя крихке, і смерті скрізь сліди -
Найкращих завжди небо обирає,
Немає більшої в житті біди,
Коли надія на життя зникає...
Лише надія, труднощам на зло,
Нас міцно на плаву в житті тримає,
Вона для нас - живильне джерело,
Надія й віра душу окриляють…
Безстрашно й мужньо йтиму до кінця,
Здолаю труднощі та перешкоди,
Служити людям - карма для митця,
І не потрібно слави й нагороди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641873
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
І ти пішов, дощило забуттям.
Розірвані у розпачі конверти
Злетівши, впали - хочеться померти,
Але загризло знову каяття.
Холодних слів розкришена печаль
Припорошила скло - душі забрало,
Невидиме прозоре, як же мало
В душі дзвенів малиново кришталь.
Цілує край кривавий слід вина.
До вуст несу жертовності химери -
Гірський кришталь, не штучні полімери,
А їхня нота не дістане дна.
І ти пішов...я пам"яті мости
Листами спаленими притрусила
Як марево утримати несила,
Так спрагу упокорити...прости...
06.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641771
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016
П'ятнадцять рокiв шлюбного життя
Таке собi подружжя вiдзначало.
Дружина шлюбнi втрати й здобуття
Знайомим вголос перерахувала.
А чоловiк в пустiй коморi шепотiв
(Тихенько, аби чули тiльки мишi):
[b]"Якщо б тодi, у день весiлля, її вбив -
Сьогоднi би я з буцигарнi вийшов!"[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641776
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016
Із сірістю завжди веду війну
І рими з серця з кров`ю вириваю...
Як пробудити їх від того сну?
До купи мені скласти як?.. Не знаю...
Вони порозбігались по кутках,
Сховалися у коконі із правди...
І душу потихеньку ріже страх:
Ану ж, як в мене це тепер назавжди?
А далі що? Не буде вже віршів?
Не напишу, ну, хоч малий рядочок?
А як я прагнув, як завжди хотів
Душі плести римований віночок!
Купатися у теплих хвилях рим
Навіть в період творчого застою!
Від холоду холодних лютих зим
З птахами повертатися весною...
Не хочеться, щоб це кудись пішло,
Зміліло це римоване озерце!..
Щоб душу у сніги не замело,
Я рими вириваю прямо з серця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641710
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016
Щаслива я, не маючи нічого,
Що так жорстоко добиваються одні,
Втрачають людяність всього живого
І зостаються з цим на самоті.
А я щаслива, бо я маю все,
Що так халатно хтось із вас втрачає
І совість моє серце не гризе,
Воно обіди ваші пробачає.
Яке це щастя відчувати це в собі!
У натовпі іти і посміхатись
І байдуже на погляди в юрбі,
На щастя треба завжди сподіватись.
Такого щастя я бажаю всім,
Відкрийте серце ви на зустріч йому,
Для нього буде — це найкращий дім,
Відчуйте теплоту знайому.
Щаслива я, не маючи нічого,
Важливого для когось одного,
Самотнього такого і чужого,
Зі щастям своїм безпорадного.
02.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641692
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016
Хтось дума, що її посаг –
Сльоза і біль, змаліла сила.
У неї погляд – в небеса.
Вона ще крила не зломила.
Хтось дума, час її пропав,
На друзки щастя розлетілось.
Лице не виїла ропа,
Упертість нікуди не ділась.
Хтось дума, сон – її уділ,
Реальність за хвоста не взяти.
Вона пихтітиме, мов віл,
Вона влаштує долі свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641050
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Така гірка твоя сльоза,
Така крихка твоя надія...
І віра слабшає-марніє -
Бринить сльозою в небеса.
Але порепана душа
Ще прагне крихточку любові!
І хай шляхи полин-тернові,
І серденько, немов пташа,
Тріпоче-б'ється!.. Та на мить
Надія віру воскресила,
А віра ця - велика сила!
І вже сльоза не так гірчить...
Чи сльози висохнуть колись?..
Просякло й небо кров'ю-болем...
О, де ж ти, де, зрадлива доле? -
До хати рідної вернись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641115
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Ой полечко - поле...Ой хто ж тебе оре ?
Ой полечко - поле...А хто ж тебе сіє ?
Ой полечко - поле , ой доленько - доле...
Сонце мало гріє ? А чи вітер віє ?
Ой ніхто не оре , ой ніхто не сіє .
Лиш шумлять тополі , холод - вітер віє.
Холод - вітер віє та й на Україну .
Любимо ї ї ми , маємо єдину.
Ой полечко -доле , досить сумувати .
Вмієм Україну свою захищати .
Будемо орати , засієм хлібами .
Холод проженемо теплими вітрами .
Подивися , поле , батько й мати оре .
Подивися , доле , брат з сестрою сіє .
Ой полечко - поле , щасливая доле !
Сонце ясне гріє , теплий вітер віє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634831
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 04.02.2016
Всміхнулась осінь променем останнім.
В небесній просині скупався білий світ,
І літо бабине у сподіванні марнім
Загублений в лугах шукало цвіт,
Схилялося над квіткою у травах
І пестило зів’ ялі пелюстки,
Тонуло в листопадових загравах,
Не вірячи, що спалено містки,
Що завтра – дощ… А втім, це буде потім…
Я літепло вдихаю на роки,
Назавжди бачу світ у позолоті
На березі життєвої ріки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638313
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 04.02.2016
Яскравість дня – у посмішці дитини,
В довірливому погляді очей,
В зусиллях залишатися людиною –
В потоці днів і суєти речей.
Яскравість дня – у створеній картині,
У новім вірші, списанім з душі,
В червоних яблуках на білій скатертині,
У свіжій музиці бешкетників-дощів.
Яскравість дня в однім буває слові,
Значимішім від всіх земних пісень.
Яскравість - у присутності любові,
В новій надії на прийдешній день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636356
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 04.02.2016
Я чекала тебе сто літ,
Виглядала тебе сто років,
Я обожнювала твій слід
І у серці - відлуння кроків.
Паралелі життя мого
Аксіому несли на крилах,
Де горів неземний вогонь -
Ти мовчав, а я говорила.
Та пустими були слова
У глибокому морі зради.
Свою душу ти заховав
Від святої, як доля, правди...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641106
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016
Відгриміли, відгули гармати,
Вже забувся грізний шквал війни,
На Савур-могилі плаче мати,
Вже багато років щовесни.
Як би їй хотілось розказати –
Скільки в горі не доспала снів!
Чую cерцем, чую – плаче мати,
Чую Ярославни переспів:
«Я за вас молилася, солдати,
Та не відвела страшну біду…
Із яким же вітром вас чекати?
На якім розпутті? Я прийду!»
Буде вічно відгомін лунати
У серцях жіночих сотні літ…
На Савур-могилі плаче мати,
Та не озивається граніт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641141
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016
Син у мами-квочки,
Лагідно питає:
- Де нова сорочка?
Йти на збори маю.
Витягла матуся,
Послужила сину.
В коридор метнувся.
- Туфлі – повні пилу!
Вичистила й туфлі,
Бюргерів наклала.
Чай подала в кухлі,
Галстук зав’язала.
- Мам, помий машину.
З’їм салат ще з манго.
- Добре, снідай сину.
Кинулась за шлангом.
Там в пательні грінки!
Мила, запихалась.
- Ти б женивсь! Щоб жінка
Всім оцим займалась!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451913
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 03.02.2016
О той войне стихи писали многие
Мне, слава Богу, не пришлось узнать,
Где снег в крови походною дорогою
И где отчаянно рыдает мать...
И не моя вина, что не узнала я
И, дай нам Бог, вовеки не видать,
Как в зимнем поле, поднимаясь, падая,
Теряли близких, несмотря на стать...
Никто не прятал душу свою грешную
И уж потом, десятки лет спустя,
Им чудилось, что пули бьют по-прежнему,
От крика надрывается дитя...
На снимке потемневшем тихо замерли
(Ещё живые, не могу смотреть...)
Обрывки судеб затерялись в памяти,
А что осталось, я боюсь стереть...
Вот папа на коленях своей матери,
Мальчонка робкий, маленький такой,
Его отец, надёжный и внимательный,
Придерживал плечо жены рукой...
Вот, молодой, вторая моя бабушка,
Та, муж которой не пришёл домой...
Что умудрялась делать с нами ладушки,
Как тяжело ей было, Боже мой...
Забытая моя земля-колхозница,
Ты приютила всех, моя земля,
Но прошлое всё так же больно колется
И ничего не забываю я...
Ушедшие, что радость не изведали,
Простите мир за тот безумный грех.
Спасибо вам за то, что нас не предали,
А дальше мы несём ваш тяжкий крест...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640912
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Майдан… війна… і врешті – зубожіння…
А влада усміхаючись краде!
Корупції не вирвано коріння,
Так для відписки тільки де-не-де.
Все прораховано інспектором із влади –
Втомились люди від такої “не війни”…
І мінський кінь* був внесений до Ради
На президентській, закривавленій спині.
Втомились люди… та чекають всі наказу
Коли мерзоту цю виносити почнем,
Повстануть та піднімуться відразу,
Щоб покарати зрадників мечем!
Мінський кінь – це теж саме що і троянський кінь, тільки він не дерев’яний, а паперовий.
02.02.16р. Нірошенко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640710
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
І прийде ранок встелений туманом,
Лише на сході світить небосхил.
Сіяє перламутровий світанок
У сивині туманових вітрил.
Сова мовчить після нічного лету,
Вона давно утратила роки.
І перший промінь шле привіт поету,
Що пише вірші з легкої руки…
І так щоранку, коли сходить сонце,
Чи чисте небо, чи лежить туман.
Лише світанок дивиться в віконце,
Дарує вірші ранок-талісман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640302
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 02.02.2016
…Бігли босі ніжки споришем у росах,
Бавилось дитинство квіткою в саду…
Незабутня й мила жінко русокоса,
Рідна моя ненько, скрізь тебе знайду.
У садку калина, сонцем розмальована,
Серед листя пишного не сховає квіт.
Саджені тобою, літом зачаровані,
Мальви полум’яні вийшли до воріт.
Рушники літами вишивала доля,
Клала на полотна барвінковий цвіт,
І дубове листя, і волошку з поля,
І достиглі грона виноградних віт.
Пахощами сходить й досі,все здається,
Глиняна макітра, немов світ, стара,
У яку матуся, тільки день проллється,
Пироги складала зі смаком добра.
А найбільше диво – в тихому мовчанні
Знов почути мамину пісню про любов,
Про розлуки й зустрічі, вірність у коханні,
Задушевну щирість приязних розмов.
Спогадами цими повниться серденько.
Зіркою ясною грієш з висоти.
Найдорожча жінко, рідна моя ненько,
Так любити в світі вмієш тільки ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640697
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcReOfeDNta9hmHj8crT56DLuS7BxiOo2gBiPvUfLrV0PcpWEQhy[/img]
Запахли трави росами п"янкими
Злетілись вже лелеки й журавлі
Тебе, зеленоокую русалку,
В дарунок долі послано мені.
Моя кохана, ніжная чаклунко,
Розбила моє серце назавжди
Чекатиму щовечора й щоранку
Відкрию душу-тільки ти прийди
В обіймах я своїх тебе зігрію
Цілунком я медовим напою
У всесвіті нам місця стане мало
Опинимось з тобою ми в раю
А як ти розплетеш свою русяву довгу косу,
Неначе тая мавка лісова,
Я захмелію від запаху шовкового волосся
І як “молитву” повторю тобі чарівнії слова
31.07.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597134
дата надходження 01.08.2015
дата закладки 02.02.2016
Зима, зима...Подружко, заспівай!..
Так як раніше ти завжди співала...
Від твого співу ми відчуєм рай,
Тоді й душа боліти перестане...
Он хмари затягли вже небосхил,
Мороз тріщить і сумно щось кигиче...
Твої пісні - мелодії вітрил,
А голос твій в незвідане нас кличе...
Твій спів іде із глибини таїн,
І кожна пісня: зболена й весела-
Підніме нас до немеркнучих вершин,
І ми ще зможемо розправить крила...
Сніги ідуть...Подружко, заспівай,
Тоді і туга буде наче пісня,
Ми будем пити несолодкий чай,
Минуле згадувати будем звісно...
І не журись, що зболена душа,
І сріблом збілені давно вже коси,
В твоїх піснях і радість, і краса,
І теплі ночі, й світанкові роси...
Он дрова в пічці радужно горять,
І хоч злий вітер знов у вікна віє,
Та ти ж умієш так пісні співать,
Що спів нас більше, аніж піч зігріє...
Зима, зима...Подружко, заспівай,
А я тобі, як зможу, підспіваю...
Іде війна...Коли ж їй прийде край?..
Та спів долати смуток помагає...
Отож, подруженько, співай, співай,
Твої ж пісні в селі усі любили,
Нехай вони для всіх й тепер звучать,
І додають усім наснаги й сили!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637706
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 02.02.2016
Плаче Україна гіркими сльозами
В стогоні здригнеться від болючих ран
Знов стоять рядами труни із синами
В небі ворон кряче...
Став він Україні, наче рідний брат...
"Що ж ти моя доню, так гірко ридаєш?"
Господь запитає в матінки- землі
А вона до нього, руки простягає...
"Як же не ридати, Батечку, мені!
Хіба ти не бачиш, що зі мною роблять?
Хіба ти не бачиш чого досягли?
Б'ють,катують,ріжуть,на кусочки рублять!
На моїх теренах блудні шайтани...
Чужі ноги стежки батьківські стоптали
Танками розриті пшеничні поля
Чорною марою мене осідлали
І тепер волають, що це їх земля.
Від гармат та " градів" я тепер здригаюсь.
Глухну від снарядів й вибухів гранат
Хмарою з вогнями по ночах лякають.
Без перерви кулі в голові свестять.
Зруйнували села, міста розбомбили
Мене у руїну звели нанівець.
Все що я кохала, все що так леліла
Більше не вернути, цьому вже кінець...
"Штучним" краєм вони мене називають.
І що я не справжня, голосять у світ.
А в моєму серці рани не зникають
І болять невпинно вже багато літ...
Ця війна проклята, залишає шрами
Котрі не згояться, котрим не зійти...
Лоно моє повне мертвими синами
Що не з свої волі змушені піти...
А ще скільки тілець, моїх діток бідних
Прогнили з травою у чорній ріллі
Що тепер пшениця під небом погідним
Принесе народу, в крові врожаї...
Втоплена я Боже, у крові до краю...
Вмилася сльозами матерів й вдовиць...
Діточки- сирітки, татусів ховають
Що рядами в трунах лежать горілиць...
Дай же Рідний сили, щоб ті страти знести
Подаруй надію й віру в майбуття...
Щоб могли ми гідно все це перенести
Злагоди і миру дай нам для життя...
Я до тебе Тату, рученьки складаю
І в молитві прошу, поможи мені!
Хай же дітки мої, більше не вмирають!
Хай же спокій буде, на моїй землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576413
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 02.02.2016
Хто насправдi створив Україну?
Забагато iмен старовинних -
I Олег, i Данило Галицький,
I Ciрко, i Богдашко Хмельницький,
I Мазепа - наш гетьман поважний
Українським був дiячем справжнiм,
А потiм були новi фiгури -
Скоропадський, Грушевський, Петлюра...
Коновалець, Шухевич, Бандера...
...А теперiшнi мiльярдери,
I полiтики-депутати,
Й корумпованi бюрократи -
Тiльки вигоду власну шукають,
Про країну, про нарiд - не дбають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565344
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 02.02.2016
І вам слава, сині гори,
Кригою окуті.
І вам, лицарі великі,
Богом не забуті.
Борітеся — поборете!
Вам бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Тарас Шевченко.
Якби ти знав, Шевченку, батьку мій,
Яку ціну дали за незалежність,
В країні рідній, як на чужині,
Наш герб - це воля,
Тут це протилежність.
Ми "кріпаки" осталися на вік,
Працюємо, щоб краще їм жилося,
А з твого часу двісті пройшло літ,
Та чесного нам "пана" не знайшлося.
А ми хотіли... Так хотіли ми!
Щоб незалежність чесною була!
Щоби по правді люди всі жили,
Щоб Україна квіткою цвіла.
Шевченку мій, все бачиш ти,
І серце твоє горе розриває,
Ми не змогли країну вберегти,
Вона сама тепер нас покидає.
Не знаю, як тепер дивитись в твої очі,
Чи то мені одній так соромно тепер,
Я Україну повернути хочу!
Чому, Шевченку, ти так рано вмер!
Взялись з тобою б ми за руки,
Й пішли б ми правду прославляти,
Шевченку, ми твої онуки!
За тебе будем воювати!
А наша Україна мила,
В серцях росте так глибоченько,
Твоя навіки ми родина,
Тарас Григорович Шевченко!
27.11.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640615
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
Господи, твоя воля,
ну перестань, не плачь!
Всходит над бранным полем
Твой баскетбольный мяч.
Снайпер-палач на крыше,
Шины внизу дымят.
Господи, чей из ниши
кашляет автомат?
Видишь, царек с царьками
Спрятались во дворце?
Господи, ты ведь с нами,
С марлею на лице?!
Бронежилет прострелен,
Свитер и плащ в крови.
Ранено твое тело?...
Только, Господь, живи!
Молятся небу слуги.
Не было дольше дня.
Вынесли тебя други,
Господи, из огня!
Падают люди на земь.
Славен конец пути.
Видно решили разом
В царство твоё взойти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481941
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 02.02.2016
Я і батьки. Між нами відстань крику.
Вони мовчать. Кричить моя душа.
Як подолати відстань цю велику?
За це б віддав останнього гроша…
На відстані дві долі, дві печалі,
Стоїть лавчина, поруч сплять батьки.
Хрести мене позбавили причалу,
А гіркий смуток дався у знаки.
Погоїлися рани із роками,
На відстані сльози кричить душа,
Як хочеться до тата і до мами,
Та доля ще до них не поспіша…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640530
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
Трембіти...заграли!
Сичі...загукали!
Бурхливо струмує... і ріками в"ється...
Жива кров...як водиця ллється!
Земля...не п"яніє?
І – не захлинеться?
Крівця... не стікає
В солдатські... могили –
Вона пломеніє, мов факели, в душах...
Яскраво квітує у ружах...
Багрянцем... хлюпоче
У Дніпрових кручах!
Синів – на офіру
За щастя… за віру…
А не за талани... ниці яничари,
За волю й долю Украіни!
А вас... за сваволю –
Чекають покари!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591768
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 01.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2016
Зігнали, як рабів зустріти, привітати
Із кабінетів влади невтомних брехунів,
А скільки назганяли його охороняти?
Від щирих українців, щоб хтось не зачепив!
А є за що? напевно… злякався шоколадний,
Тремтить у лімузинах рахуючи бабло,
Боїться свій народ кондитер цей привладний,
Ще кине хтось стаканом в розбещене табло.
А є за що? звичайно… за зраду України!
За хлопців наших кращих, що гинули в котлах,
За пенсії страшні, за злидні та руїни,
За мамину сльозу скорботну на очах.
Ти що нам обіцяв? а що зробив при владі?
Країну обікрав ще й в рашу тягнеш нас!
Тебе як Чаушеску на Банковій за зраду
До пекла проведе найкращий наш наказ!
01.02.16р. Нірошенко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640469
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Дядько Січень розпалив багаття,
Біля вогнища пірнув у подушки,
Ті, що снігом набивав з завзяттям
І почав ліпити галушки.
Тихий вечір поряд з ним усівся,
Іскри розкидає тут і там.
Килим білий наче загорівся.
Зимонька жаринки підміта.
Дід Мороз заглянув на гостину,
Тріскотить крихке вбрання зими...
Споглядала я оцю картину
З-за дерев, що вбралися в сніги.
Придивлялась і не розуміла,
Хто зимову ковдру запалив?
Пляма через віти червоніла -
Фарби вечір в сутінках розлив..
То за обрій так сідало сонце,
Віщуючи добрий морозець.
Я сховалась в хату, за віконце,
Щоб за щічки не щипав вітрець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640421
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
***
Сиди, чинуша. Може що й найдеш
у позолоті унітазу-крісла...
Та що посієш, те і ти пожнеш,
коли до тебе добереться те ж,
що по хребтах так безхребетно лізло.
***
Епістолярії ще є у кожній справі,
і однобокі де-не-де і …тут.
Це я про канцелярію лукаву.
А чим іще займатися державі,
коли ніде не діє Божий суд?
***
Мало – [i]взяти голову у руки,[/i]
уявивши: Яця і – Поет.
Що воно за самураї: урки,
гепи-допи, дупи і придурки,
що спливають, злиті у клозет?
***
Росія і Європу узувала,
і Україну оптом «купувала»,
і Сірію узує, і сусід
у неї вистачає безперечно,
але як та повія небезпечна,
що і[i] нагою[/i] не дивує рід,
і що ногою попирає світ.
***
У Інтернеті Раша поділила
архіпелаг брехні на острови.
Але усе гниє із голови,
де тролять спонсоровані горили
із підворітні прихвоснів Москви.
***
Макіавеллі судять із цинізмом,
яким він керувався у житті,
підкорюючи засоби меті.
Але за результатом комунізму
на тлі борців із націоналізмом
Макіавеллі – ангел во плоті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640407
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Напоєна...безмежним морем крові,
Людської крові, вся наша земля.
Гуля безкарність лютим звіром в полі,
І душ людських загиджена рілля.
Цар звірів з прихвоснями зуби шкірить.
Насмішка то, а може злий оскал.
Лиш в щирість посмішки ніхто не вірить,
Бо в масках всі, неначе - карнавал.
Кому - війна, для кого ж - мати рідна.
Невже замало у людей гріха?
Чи заслужила ота мати бідна,
Яка на сина, вбитого, чека?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640409
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Не чекай ні реформ, а ні змін не чекай!
Влада ділить завзято країну,
Віджимає та ріже смачний коровай,
Залишаючи людям руїну.
Не купуйте ви врешті цей клятий рошен,
Ті цукерки і миші б не їли,
На крові шоколад замісив цей бушмен,
І стоять скрізь солдатські могили.
Треба владу саджати надовго і всіх,
Це не влада, це банда брехлива!
А очищення влади, це зовсім не гріх –
Буде й наша країна щаслива!
01.02.16р. Нірошенко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640396
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Як в двадцять першому столітті
Ми докотились до цих бід?
Ми жити стали як в жахітті,
Зникає наший родовід.
Винити вже немає кого,
Ми допустили це самі,
Відпили меду ми гіркого,
Та й опинилися на дні.
І як тепер нам далі жити?
Як повернути нам своє?
Не знаю я, що нам робити!
Було моє — стало твоє.
Залишили нам Україну,
Не зберегли її всі ми,
Її у нас, як ту пір'їну
Вітрами злими відняли.
Як допустили ми це горе?
Ніхто б подумати не зміг,
Що вкрали наше Чорне море,
Забрали наший оберіг.
Та годі бідкатись, жаліти,
Слізьми проблему не рішить,
Від них ми можем захмеліти,
Що нам з країною робить?
Вставайте люди, хватить спати!
Ми разом будем або ні,
Країну треба рятувати,
Бо Крим наш, вже на чужині!
Боротись треба, що є сили,
І зброя в кожного своя,
Моя — це слово України,
Це артилерія моя!
26.11.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640380
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Пишу тобі востаннє (не знаю чи важливо?)та вірш цей знову, твій!
Тремтить моя рука і голос затихає у темряві німій...
Я більше не твоя! Хоч нею не була! Все скінчено з тобою!
Залишуся сама поміж химерних днів вже вільною рабою...
Мені вже не болить! Та й, що могло боліти?! З тобою ми чужі!
У душ по десять лиць в моєї лиш одне!...(кому до цього діло?!)
І все, що в нас було! А може не було? Вже все переболіло!
За звичкою знову я на пазли розкладу душевні вітражі...
Останній крик і все! Мовчить душа моя...а далі - порожнеча!
Липка мов течія із сліз і самоти від зболених утрат
Як хочеш називай! Та тільки не кажи, що це моя утеча!
Нічого не сказав...пішов і залишив із серця дублікат...
Тепер твої слова! А що твої слова?! Кому вони потрібні?
Мене вже не печуть! В тобі перегорять - погасне їхній жар!
Та лишаться сліди - обвуглені вони...(і на тавро подібні!)
Куди тепер вже нам? Чи зійдуться шляхи? Не скаже наш радар...
Пишу тобі рядки і зболені вони - розбавлені туманом!
Ти хочеш їх порви, а хочеш залиши...мені тепер байдуже!
У тиші голосній, звучить наче струна моє ледь чутне:"Друже,
Чи віриш й сам у те? (скажи і не лукав!) Чи все було обманом?
........................................
Пишу тобі востаннє (не знаю чи важливо?) та вірш цей справді, твій!
Мовчить моя душа...і серце не бунтує в байдужості німій...
У стоголоссі снів безликих і пустих - сумую за тобою!...
.......................................
...ніхто не відповість...( порожня німота!) в розмові із собою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640387
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
***
Я – українка за національністю!
Як моря величезного краплинка,
несу код предків духом і ментальністю...
До мозку у кістках я – українка!
***
Чи є у світі нам подібна нація?
Як віл, працює, солов'єм співає,
хоч нищили навали й радіація...
Та, мов дитя, про лихо забуває.
А пам'ятала б про Батурин, Крути,
не знала б і сьогоднішньої скрути!
***
Ми з древності народ – сміливий, дужий,
багатий на таланти, мудрість, вроду...
Аби ще й – монолітний, небайдужий –
хто б не розбився об таку породу?
1.02.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640386
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Лебеді білі - вірності діти,
Ваша краса заворожує світ,
Ви покажіть нам, як треба радіти,
Знайдіть нам притулок любові сиріт.
Лебеді вірні, коханням сповиті,
Казкові створіння але на яву,
А ми невгамовні, ми несамовиті,
Кидаєм, шукаєм любов чергову.
Лебеді, ви надзвичайні створіння,
Терпіння і ніжності теплий вулкан,
Любов назавжди в вас пустила коріння,
Тепер ви навіки її талісман.
Лебеді білі - вірності діти,
Ніхто так, як ви, кохати не вміє,
Не знайдеш нікого на цім білім світі,
Хто без коханої вмерти зуміє.
27.11.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640381
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Не одна я бродила по росах,
Не мені лиш писали пісні.
Поглядають і досі ще скоса,
Та чи ти помічаєш, чи ні...
Було щастя у теплих світанках,
У маленькій дитячій руці,
В поцілунку з коханим на ганку,
У невинній сльозі по щоці...
Скільки б ми не ходили стежками -
Є дороги великі й малі -
Стаємо лиш рідніші з роками
На цій Богом забутій землі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640364
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Гіркочуть болем – сумом полини
і не один ще син не повернеться
із ж.до -сурогатної війни
кривавий ворон ще не раз нап’ється.
Відгородився військом із паскуд
немов павук розкинув свої сіті.
Що заручився… «грантами іуд»…
щоб нас тримать, як безтолоч у кліті?
Не улизнеш непрощений Удав
не проковтнеш Україну безсилу
тебе іще ніхто не запитав…
та вже чекають там за небосхилом.
За Ілловайськ, за все що ти продав,
тобі прийде… проклятий ж.де
Це ти Украйну юда розіп’яв…
та час прийшов єгипетський гібриде.
Прийдеш на сповідь дикий людолов
за всі гріхи що вдіяв в цьому світі
І недарма пролита наша кров
тож будеш в пеклі с.ка ти горіти.
Добавилось… Вкраїні сивини
та вже з'явились в Цедиків онуки
від убієнних виросли сини
чекайте… вже йдемо мамлюки!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640264
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Заглянув хитро. І воскрес
У нашій хаті той прогрес:
Лишили діти ноутбук
І я відбилася від рук.
Уже ні статус мій, ні вік,
Дорослі діти, чоловік
Не можуть стримати мене:
Тільки пильнують: ось гайне,
Закриє двері у свій світ -
І не тривожте до-обід!
Бо вже зварила і спекла,
І на роботі побула!
Отож, піду собі, включу -
У серці вогник засвічу.
Там і наплачусь, насміюсь
І геть нічого не боюсь!
Бо крила є - душа співа,
Немов косарка у жнива,
Коли обтрушено вже цвіт
І достигає щедрий плід...
...Я там обламую бузки!
І з неба струшую зірки!
Та ви мені хоч що пишіть
Усе прощаю. Й ви простіть.
Позавертаю всі вітри -
(Хай хто б там що не говорив!) -
Перебреду моря убрід,
А в серці вашім лишу слід!
Хлюпну ось дощику. І вам
Його по крапельці роздам
Отій, що з сонячним теплом,
Якого мало так було!!!
Нехай сторицею зросте
Для вас те слово золоте,
Бо простір цей - і вам, і нам -
Не ділиться напополам...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Пора й вечерю готувать,
Нехай уже лягають спать...
А я тут ще втопчу стежки,
Щоб мліли всі чоловіки!!!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640334
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Закоханий лютий вже згадує весну.
В самого ще маса зимових проблем:
Дерева – в снігу і льоди ще не скресли,
Ще – дуже далекий від сонячних тем.
Та все ж йому сниться і мариться диво:
Прихід дивовижної діви-весни
Й маленький підсніжник казково красивий
Уже заглядає до лютого в сни.
Ще снить йому сонце з промінням веселим
І радісна пісня маленької пташки,
І котик пухнастий духм’яної верби,
І посмішка щира весняної казки.
Та – це лише сон у лютневі морози,
Свою ще зіграє він вибрану роль,
Усі ще закохані в нього попросять
Відкрити секрет їм: кохання пароль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640323
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Стихло село, Овдовіло...
Туляться в хатках самотньо
Вдови. Як сумно – вечірньо,
Тінню укриті скорботно.
Де ж ви орли, ясні соколи?
Рано у небо злетіли.
Думи слізьми ясноокими
Вдовам на душі присіли.
Де тут вина, чия в тому?-
Рано скосила їх вічність,
“ Вічная пам’ять “ удови
Тихо шепочуть на свічі.
Може себе десь замало
Рід береже чоловічий,
Може вдовина вина є..?
Сльози...і пам’ть..,і вічність...
Рани війни.Відболіло.
Голоду ехо.Пройшло.
Військо небесне злетіло,
Спить овдовіле село...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640342
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
У день весняний радісний яскравий
Коли теплом раділо все між нами
Ти обіймала хрест, той дерев'яний
А в серці залишались свіжі рани.
Ти обітреш із пилу його фото
І свічку запалиш на самоті
Упадеш на коліна, і в скорботі
Молитву розпочнуть уста твої.
У Бога будеш спокою просити
Солдату, що лежить в сирій землі
Котрого, ще не встигла розлюбити
Який вернувсь до тебе у труні.
Почнеш із болю спогади шукати
В котрих для тебе він і ще живий,
І вдасться тобі знову пригадати
Той день, що слід лишив навік гіркий.
А рік тому тобі він посміхався,
І погляди закохані дарив
Та в мить одну, твій світ з ним розламався
І клаптик папірця - життя розбив.
Він палко й ніжно губи цілував,
І наче пташку до грудей тулив
Вернутися до тебе обіцяв,
І не тужити, він тебе просив...
Ще довго не пускала його руки
Старалася натішитися ним,
Ти знала буде тяжкою розлука,
І шепотіла:" Повернись живим..."
Дзвінки, його чекала ти по ночах
І звістку " що живий!"- просила ти
Сльозами заливались твої очі,
І тягарем було це все нести.
Ти вірила ...і жила у надії
А серце кровоточило як рана
Один дзвінок розбив всі твої мрії
І голос прохрипів: "Прощай кохана..."
Тепер ти на колінах при могилі,
Руками гладиш землю, ще вогку
І повторяєш ти: "Кохаю милий,
Без тебе я сумую й не живу."
У день весняний радісний яскравий
Тягар якого, ще тобі нести
Ти обіймала хрест, той дерев'яний,
І цілувала фото його ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569405
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 31.01.2016
[i](сумна пісня)[/i]
За гранітним вітром – висохла трава…
За похмурим сонцем – надмогильна тиша…
Ненька Україна зранено-жива
Хлопчикам загиблим заповіти пише…
Хлопчикам полеглим маки відцвітуть…
У полях далеких ворон досі кряче…
Вантажі двохсоті…роздоріжжя й путь…
І оте знайоме: потерпи, козаче…
У туманнім небі цятки журавлів….
На душі неспокій і тяжка молитва…
Важко проводжати на той світ синів…
Бо іще не час їм…бо триває битва…
Ой матусю мила, як тобі тепер…
На шматки роздерта, розіп`ята всує…
Доки дух свободи в серці не помер –
Закричу над світом, може хто почує…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626906
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 31.01.2016
Не кричи, я і шепіт твій чую,
Коли кличеш когось уві сні.
На колінах молюсь і тремчу я,
Та молитва, як свічка в огні.
Віск на перли розсипався, тане,
Мої сльози нагадує знов.
Не пручайся, як доля дістане
І учепить хрестом корогов.
Не засмучуйся, згояться рани,
Полоненому й призьба - вівтар.
Не закриється сонце парканом,
Хай би що напророчив мольфар.
А якщо тим "любити" і мариш,
То й полюбиш - бажання просте.
Не тікай: серед болю та згарищ
Колись квіточка, вір, проросте.
31.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640122
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Де дім поезії? Хто знає?
Де королева ця живе?
І у якому вона краї
Із слів мереживо пряде?
І де вона збирає перли?
Де ліпить див своїх скульптури,
На лірі виграє концерти,
Дає життя літературі?
- В поезії нема кордонів,
Нема постійної прописки,
В усі серця вона заходить,
Лиш запросіть її, покличте.
Вона – у сонці і- на небі,
І – у стрімкому ручаї,
Вона злетіла, наче, лебідь,
Десь заховалася в траві.
На крильцях в бджілки прилетіла,
Пішла з метеликом в танок,
В саду дзвіночком продзвеніла,
Почула як співає дощ.
Сама співає соловейком,
Хлюпоче рибкою в ставку,
Біжить доріжкою раненько,
Вплете ромашку у вінку.
І знає, що шепоче вітер,
Що колосочки гомонять
І – таємниці усіх квітів,
І, де закохані стоять.
Де світлі Ангели літають
І дітки бачать добрі сни,
І мрії де поет збирає
Серед холодної зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640154
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Позбавившись оков царизму –
Багатовікової кабали,
Відправили імперцям тризну,
Країну будувати почали.
Та більшовицька чорна зграя,
Брехливий водрузивши маніфест,
Рідненьку землю підло крає
І п’яна рать вола: «Хохлам піз*єц!»
А уряд що, Центральна Рада,
Де військо наше ділось, врешті-решт?
Невже спіткала знову зрада,
Свобода попросилась під арешт?
А банда хвацько розправляє
Червоний від убивств піратський стяг.
На Київ Муравйов рушає,
Регоче Люцифер, Орди варяг.
Хто відсіч дасть отій навалі,
В якої аргумент – кривавий меч?
Побачать діти цвіт конвалій,
Чи... материнське серце стисне щем?
***
Той білий сніг від крові тане.
Студентський курінь рушить в правий бій,
Щоб виправити жест Богдана,
Не до лиця нам рабський однострій.
Їх було триста, тих спартанців –
Безвусих білолицих козаків,
Та влаштували дикі танці,
Отримав на горіхи бузувір.
Під Крутами знайшли притулок
Вічний чиїсь надії і сини.
Сміливо йшли під вражі кулі,
За Україну гинули вони…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640146
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
[b]ТВОРЧИЙ АВТОБІОГРАФІЧНИЙ ЖИТТЄПИС[/b]
[b]НАРОДИЛАСЯ[/b] в сім’і гірників У жовтні.1959р.
[b]ЛЮБИТЬ [/b]свою родину,дітей та онуків. Також Україну,українську пісню,українське слово.
Пише українською та російськими мовами для рідних і друзів.
[b]Мета написання [/b]її віршів- засівати ниву життя добірним зерном слова,правди,світла,людяності,доброти.
В.О. Щиро [b]ВДЯЧНА[/b] тим,хто надихає ЇЇ на творчість.В юності -це було перше кохання,в зрілості- любов до дітей і улюблена робота і зараз - любов до рідних,до своєї Батьківщини.
[b] ОБІЙМАЛА ПОСАДИ[/b]: вчителя,заступника директора з навчально-виховної роботи, практичного психолога середньої загальноосвітньої школи ,керівника міських семінарів-практикумів для вчителів початкових класів та інші.
[b]ЗАКІНЧИЛА[/b] КДПУ за спеціальністю "Педагогіка і методика початкового навчання".
[b]НА САЙТІ "КЛУБ ПОЕЗІЇ[/b] - з березня 2015р.
[b] ПУБЛІКАЦІЇ[/b]
[b]2012р[/b]
• Журналі "Відкритий урок: розробки, технології, досвід"№04/ 2012,в-во "Плеяда",Київ;у вчительському Журналі-онлайн,2012р.;на сайті "Форум педагогічних ідей "УРОК",квітень 2012р.,
• сайті "Стихи.ру";
• Сайті «Клуб поезії»
[b]2015р.[/b]
• в Альманасі "Мати",2015р.,, в-во м.Хмельницький "Лілія";
• Альманасі "Дух землі»,2015р., ,в-во м.Хмельницький "Лілія"; ( присвячений 24 річниці незалежності України)
• у Всеукраїнському літературно-мистецькому журналі "Чорнильна Хвиля",в-во Київ. ,
[b]2016р.[/b]
• в Альманасі «Магія кохання», в-во м.Хмельницький "Лілія";
• в Альманасі «Україні присвячую», в-во м.Хмельницький "Лілія" ( присвячений 25 річниці незалежності України);
• в Літературному часописі «Барви» №1 і № 2, в-во м.Хмельницький "Лілія";
• в Енциклопедії сучасної літератури,в-во"Лілія",Хмельницький,грудень 2016р.
• [b]2017р.[/b]
Бабусині Повчальні казки та вірші/ до 5-річчя онучки /, в-во Київ "Наталія".
• [b]2019р.[/b]
Вірші про зиму і зимові свята,-Покров,ЦБС
[b]КЕРУЄТЬСЯ[/b] таким життєвим [b]принципом[/b] :"Скажи мені що-небудь, щоб я тебе побачив." / Сократ/ .
ЇЇ життєве [b]КРЕДО[/b]:"Сказав мудрець: — Живи, добро звершай! Та нагород за це Не вимагай. Лише в добро і в Вищу правду віра. Людину відрізня від Мавпи і від звіра. Хай оживає істина стара: Людина починається з добра!"/ Л.Забашта/ .
[b]Перші проби пера [/b]були ще в шкільному віці,продовжилися під час педагогічної роботи ( сценаріїї написати,привітання придумати для колег ,таке інше).
На сьогоднішній день поетеса має більше,ніж 600 цікавих творів за різною тематикою ( лірика: пейзажна,громадянська,філософська,лірика кохання; твори для дітей, сатиричні вірші,акровірші,пісні авторські та перероблені,переклади,прозові мініатюри,патріотичні вірші).
З задоволенням бере участь у літературних зустрічах зі школярами.Знають її в багатьох школах міста.
Вона відвідала за два роки [b]23 класів[/b] з цікавими літературними розповідями.
В жовтні 2016 в коворкінговому арт-кафе міста відбулася презентація її збірок та творчості поетеси.
Валентина спілкується з поетами України ,на сайті та в телефонному режимі.Є в арсеналі авторські пісні на музику українських композиторів .ЇЇ гумористични пісні виконувалися вчителями на Дні міста у 2014р.Діти шкіл міста розповідають вірші В.Малої на 1 Вересня ,на першому святковому уроці та в День української писемності.ЇЇ візиткою на літературному сайті став вірш,який надрукувало в-во «Чорнильна хвиля»,Київ,який називається «Просто неба» і слова з цього вірша стали епіграфом до віршів інших поетів . Надихає поетесу на творчість її родина, діти, розумна 7- річна онука .
Поетеса має великі творчі плани ,планує ближчим часом випустити ще не одну книжечку для дітей ( Повчальні казки ,вірші для малечі), збірку різнопланової лірики під назвою «Сонце в долонях» та збірку про її родовід,який вона досліджує вже 20 років.
Запрошуємо в ліричний світ поетеси.
[b] Просто неба[/b]
Лечу,лечу на крилах слів, високих звуків...
Лечу й свічу усім ,кому це треба...
Тримайте зорі й світло в свої руки...
В долоні сонце тим,хто -просто неба...
Торкнися ,арфо,тих,хто заблукав десь
Твоє відлуння лікувальне,бо тремтяче..
Посій зоринки ...на народ наш весь...
На всіх,чия душа сумує,може плаче...
Летімо всі на крилах слів, високих звуків...
І світимо усім- усім ,кому це треба...
Нехай тримають зорі й світло в свої руки...
В долоні сонце тим,хто -просто неба...
Також В.Мала активно співпрацює з центральною міською бібліотекою і неодноразово відвідувала літературні зустрічі.
Вона є патріотом Батьківщини і не може стояти осторонь тих подій,які відбуваються в Україні ,а тому багато віршів ,присвячені патріотичній ,громадянській тематиці.
Валентина доволі весела,позитивна людина,комунікабельна Любить своє рідне місто ,але любить і подорожувати.Побувала в Ризі,Талліні,Вільянді( Прибалтика),в Криму ,в Краснодоні -місті молодогвардійців, в Нижньому Новгороді ,неодноразово в Москві на міжнародних симпозіумах по мережевому маркетінгу,в Києві,в Запоріжжі,Дніпропетровську,Кременчуку,Львові і т.д.
Про свою любов до рідного міста пише у одному з віршів
[b] Місту 60[/b]
Серед степу і курганів місто височить.День народження у нього,це святкова мить .
Місто славних українців,місто козаків.Місто юнаків,артистів,місто гірників.
Наше місто саме краще на усій землі!Місто парків і фонтанів,до душі мені.
Розвиваються таланти у БТДЮ,.Юнаки у нас галантні,створюють сім’ю.
День народження святкуєм,місту шістдесят.Я вітаю перехожих хлопців і дівчат.
Гордимося,що живем ми в місті трударів.Педагогів і афганців,сильних шахтарів.
П-В
Я пройдуся по Центральній вулиці і всім скажу : «Привіт!Привіт!»
Перехожим подарую посмішку і бажання довгих літ!
***
Також є вірші про українські символи ,зокрема, про прапор України,про мову, про калину.
[b] Калина[/b]
Люблять тебе доньки і сини,символом ти бути приречена.
Ти красива влітку й восени, а весною ти мов наречена.
Пензель я візьму,це все для вас,намалюю гарну я картинку,
Квітни ,радуй око усіх нас,ти прикраса саду і будинку,
Ти мені, красуньо ,розкажи,як говориш з вітром і з дощами,
Кетяги червоні покажи,що немов з коралів любов мами…
Ґрона на кущі красиві виснуть ,на гілках пташки загомоніли.
Ягідки кисленькі і корисні,а суцвіття - ніжне,біле-біле,
Граєш ти на сонці і блистиш,вабиш ти собою перехожих,
Мов вогонь а чи салют,гориш,на красу дівочу сильно схожа.
Ти красива влітку й восени, а весною ти мов наречена.
Люблять тебе доньки і сини,символом ти бути приречена.
[b]ПРИВАБЛЮЮТЬ[/b] поетесу українські пейзажі .Про це пише теж у своїх віршах.
Ходить осінь лісом,гаєм,пензлем землю застилає,І шафраном й теракотом,і коралом й бергамотом.Всім дарує шемріт листя,мов строкатеє намистя,в золото вдягає світ.Лиш журавликів уліт ,розбудив в нас шансонетку,сумнувату міноретку.Досить люде,хверцювати,фасонити,шикувати та виходьте із фільварків, нашу осінь зустрічати.Суголосна наша осінь,милуватись нею просить.Насолоджуйтесь красою,позолотою такою!
[b]Осінь золота [/b]
Осінь золота ачи шафранова,теракотова,коралова,рубінова,
І строката і із нотів гаммова,І красива,ніжна,З літом бабиним!
Ти ступаєш в край наш обережненько,Не лякаєш люд північним подихом .Вересень із серпнем вальс танцюючи,до усіх творців на свято просяться.
Я піду в танок разом із осінню,милуватимусь щодня її картинами.
І згадаю фільм-сюжет праосені І не братиму у руки фарби сірії.
Ти продовж життя деревам,квіточкам!Хай природа ще побуде в зелені .
І тримай вітри у скринях замкових,золоти усе навкруг гарнесенько!
***
[b]Осіннє танго [/b]в позолоті,Кружляє листя в краснім льоті
й мереживо із павутинки і візерунки,і картинки.
Іду і мрію ,і ступаю,думки летять немов із гаю,
осіннє листя шарудить і листопад не зупинить.
Я також танго затанцюю,красу осінню намалюю
і залюблю і замилуюсь, красою тою залюбуюсь…
***
Є також твори філософського напрямку та з позитивним спрямуванням.Поцікавитись творчістю поетеси можна на літературному сайті «Клуб поезії.»
За свої літературні вподобання вона вдячна своїм педагогам-наставникам : Людмилі Гнатівні Грицай, Ларисі Антонівні Стеблині( світла пам'ять),Капіталіні Василівні Плюсніній,Шварцман Тамарі Григорівні.
[b]МЕТА ВСІЄЇ ТВОРЧОЇ РОБОТИ ПОЕТЕСИ – НЕСТИ ЛЮДЯМ ДОБРО,ЛЮБОВ,МИР, ПОЗИТИВ та ЩИРУ,МЕЛОДІЙНУ,КРАСИВУ ,ДЗВІНКУ І СПІВУЧУ УКРАЇНСЬКУ МОВУ.[/b]
[b]АВТОБІОГРАФІЧНЕ , коротко в віршах[/b]
( просить центральна бібліотека Автобіографію мою ,
коротко не можу, та віршами трішки щось створю :) )
***
Не просто писати,повірте,про себе!
Зустрічі з вами - реальна потреба!
Нотки історій переплелися,
В життєвий струмочок словами влилися.
Батько-з Росії,матуся-місцева,
Виросла дівчинка,так,королева!
Здібна до всього,співає,танцює,
В вільну хвилину- творить і малює.
Вчительський ,справжній вона має хист,
А вчитель,щоб знали,в житті мов артист
Учнів навчає творити,любити,
З мудрістю, волею,миром дружити.
Творчії звіти із педагогіки -
Так,досконалі, обгорнуті в логіку!
Досвід учителя- він методичний,
Характер особи -чуттєвий,ліричний!
Активна позиція геть до усього,
Цікавого,сильного і до нового.
Творчеє кредо:
сій зерно світла і доброти,
лише тоді досягнеш висоти!
Можна багато чого говорити,
Любить дівчина писати,творити
І для онуки,і для родини,
Для друзів своїх і також для країни!
Любить дітей і свою Батьківщину,
На повну силу,не на половину!
Дружить з поетами ,там десь у "Клубі"
На сайті,в інеті,в додзвоні й в ютюбі.
Роками досліджує свій родовід
Сім колін є до сьогодні і від.
І композитори дають пропозиції,
на її позитивні пісенні композиції.
Багато в віршах миру і позитиву,
Крокує вперед ,по прямому курсиву,
І сьогодні,з піснями про долю свою,
З любов*ю знайомим таке говорю:
Сійся й родися ,поетове слово!
Рости й процвітай,українська мово!
Світи нам усім ,зірочко світанкова!
Най буде життя веселкове,чудове!
27.10.2016р.
***
[b]Я просто жінка, жінка українка[/b]
Я просто жінка, жінка українка! Зелені очі,зовнішньо – блондинка,
Люблю я рідне місто і країну, люблю матусю рідну Україну!
Я просто жінка ,щедрістю багата. Люблю театр,пісні і свято.
І вірю в краще,світле,позитивне,У досконале,мудре,креативне.
Я просто жінка, жінка українка. Слабка і сильна,добра, веселинка,
Я зорі не хватаю прямо з неба . Якщо потрібно,то така ,як треба.
Я просто жінка,сповнена любов’ю. Усім бажаю щастя і здоров’я!
Нема образ в душі у мене,Бо християнські в себе маю гени.
Я просто жінка ,друзями багата. Колеги кажуть: «Це ходяче свято!»
А ще говорять – працеголик я,Мабуть,що працю любить вся моя сім’я.
Я просто жінка, жінка українка,Зелені очі,зовнішньо – блондинка,
Люблю я рідне місто і країну,Люблю матусю рідну Україну!
ЖОВТЕНЬ 2016
[b]Я хочу обійняти цілий світ[/b]
Я знаю ,що нічого ще не знаю,
нічого не повернеться назад,
я знаю те,що я люблю, кохаю
всіх наперед і навіть листопад.
Моя любов чуттєва і велика,
Я хочу обійняти цілий світ,
Проситиму я поміч у музики,
Проста і добра жінка я-піїт.
Я чую музику чарівну і красиву,
І ніжність фонтанує через край,
Жертовна я і дуже співчутлива,
І багатьом прощаю,та нехай.
Я впевнена в собі і маю досвід,
Порадитись всі йдуть,цікава річ,
Люблю й радію,як приходять гості,
Гомонимо про все,поки настане ніч.
Я маю донечку,красуню і надію.
І зичу щастя їй на довгії літа!
І за всі успіхи її дуже радію,
Вона у мене справді,золота!
Онука в мене є,це справжнє чудо!
Гарнюня дівчинка,принцесочка моя,
Мабуть артисткою дитиночка ця буде,
Буде гордитися онукою сім'я!
Мої батьки- старенькі зозулята,
Удвох так дружно по життю ідуть,
Поклін Вам низько і цілую рученята,
О,Боже,подаруй їм довгу путь.
Моя любов чуттєва і велика,
Я хочу обійняти цілий світ,
Проситиму я поміч у музики,
Проста і добра жінка я-піїт.
Я знаю ,що нічого ще не знаю,
нічого не повернеться назад,
я знаю те,що я люблю, кохаю
всіх наперед і навіть листопад.
06.11.2016р.
[b]ЦІКАВЕ ІНФО ПРО СЕБЕ[/b]
Маю здатність писати обома руками одночасно, і правою рукою,і лівою ( зліва направо і справа наліво в дзеркальному напрямку ) .Спробувала писати обома руками одночасно- получається, і навіть різні тексти.Сама дивуюсь! Почерк - однаковий,що лівою,що правою.
В юності ,коли відпочивала на морі в м.Генічеськ, один чоловік- науковець сказав,що я "феномен" .Я не надала цьому факту особливого значення.
А вчора мої друзі ,які проживають у Владікавказі, написали мені повідомлення і осипали мене чудернацькими компліментами , які схожі на обзивання :) І вони праві ! Я таки ОТЕ, що вони кажуть! :).
Велика подяка друзям ,сім'ї Ложковим!
***
Я від народження відчуваю внутрішню потребу
видозмінювать реальність в кращу сторону,
Я хочу щоби все навколо було гармонійним,
щоби не було у житті негативу і «чорних воронів».
Мені ж бо сьогодні сказали,що я якийсь ,по-науковому
«амбіцеребрал» чи «двойний амбідекстр»,
Я це підозрювала завжди і точно знала ,
і сама себе називала індиго- кришталевий оркестр.
Аналізуючи,говорю,що Моя турбо-свідомість
дуже часто позитивно спрацьовує і в мені , і у соціумі.
Всі мої знайомі,пересічні,сусіди ,зі мною поспілкувавшись,
говорять, що ніби побували в реланіумі.
Я хочу щоби все навколо було гармонійним ,
щоби не було у житті негативу і «чорних воронів»,
Я від народження відчуваю внутрішню потребу
видозмінювать реальність в кращу сторону!!!
08.11.2016р.
[b]СИЛЬНА ЖІНКА…[/b]
Сильна жінка інколи мріє сльози не стримувать,
Та терпить,не плаче...
Вона привикла тягти цілий віз і отримувать
важкі життєві задачі...
Сильна жінка ніяк собі пару не знайде,-
Мішає емансипація…
Часто в відносинах вОна в офсайді,-
Не розуміють її ідеологізацію…
Сильною жінкою зробило її життя
Та життєві обставини…
Сильна жінка-Це філософії й психології відкриття
Одинока красуня квітка –на зеленій галявині…
Хотілося б їй такого ж сильного чоловіка мати,
Шукає його,колобродить…
Щоб на всіх фронтах життя не самій волати…
Та де ж-бо він ходить?
Набридло їй бідній постійно коня на скаку зупиняти,
В підпалені хАти заходити…
Хоче вона імідж сильної дами з себе зняти…
І перестати верховодити…
Стримує вона свої бажання ,сльози ковтає,
Не хоче бути дурепою…
Лише свої красиві думки огортає,огортає,
Не бажає дружить з недотепою…
Хоче вона, сердешна, любити і бути любимою…
Також бути слабкою…
І у парі зі своїм коханим бути щасливою
Рибкою золотою…
Та поки що…
Вона чужі сльози витирає і стримує,стримує,
І завжди дякує за все і…не плаче!!!
Бо привикла тягти цілий віз і отримувать...
важкі життєві задачі...
29.11.2015р.
[b]ПАМ'ЯТАЮ СВОЄ Я ДИТИНСТВО[/b],
ЗНОВУ СЛАВЛЮ СВIЙ РIД ВЕЛИЧЕЗНИЙ!
ЗИЧИМ ЗЛАГОДИ ВСIМ I ДОБРА!
А ОНУКИ РОСТУТЬ ХАЙ КРЕМЕЗНI!
I ЖИТТЯ БУДЕ В НИХ НА У-Р-Р-А!!
ПАМ'ЯТАЮ СВОЄ Я ДИТИНСТВО,
БЕЗТУРБОТНЕ ДИТИНСТВО МОЄ
ПОЗИТИВНЕ СIМЕЙНЕ БАТЬКIВСТВО
I ЖИТТЯ БЛАГОЧИННЕ СВОЄ.
ЯК НАВЧАЛАСЬ Я В ШКОЛI ГАРНЕНЬКО
ВЧИТЕЛIВ ПОВАЖАЛА СВОЇХ,
ЯК СТАРАЛАСЬ ВИХОВУВАТЬ НЕНЬКА
ЗАХИЩАЛА ВIД ЗВИЧОК ДУРНИХ.
МАМА З ТАТКОМ МЕНЕ НАУЧАЛИ
ЛЮДЯМ ТРЕБА РОБИТИ ДОБРО
ГАРНI РИСИ МЕНI ПРИВИВАЛИ
I ЩОДНЯ Я ВДИХАЛА МИРРО.
Я НЕСУ УСIМ МИР ,СВIТЛО ,СОНЦЕ
СВОЮ ДОНЬКУ НАВЧАЮ ЛЮБИТЬ,
А ОНУЦI В МАЛЕНЬКI ДОЛОНЦI
БУДУ КАЗКУ ЧАРIВНУЮ "ЛИТЬ".
ЗНОВУ СЛАВЛЮ СВIЙ РIД ВЕЛИЧЕЗНИЙ!
ЗИЧИМ ЗЛАГОДИ ВСIМ I ДОБРА!
А ОНУКИ РОСТУТЬ В НАС КРЕМЕЗНI!
I ЖИТТЯ БУДЕ В НИХ НА У-Р-Р-А!!
25.11.2015Р.
[b]Люблю!!![/b]
Могу быть серьёзной,когда на работе,
Задумчивой,классной,на "автопилоте",
И с юмором тоже немного дружу,
О женских секретах потом расскажу!
Люблю со смородиной чёрной варенье,
Как съем его малость- и вот настроенье.
Люблю прогуляться по лесу пешком,
Люблю пробежать по росе босиком!
Простые люблю полевые цветы,
Люблю говорить я с любимым на "ты".
Люблю любоваться поляной ромашек,
Люблю наблюдать за семейством букашек...
Люблю одуванчики в свежей траве,
Люблю ералаш на своей голове...
Люблю фантазировать,петь и смеяться,
Люблю и луной,и звездой любоваться...
Могу я быть разной,и милой,прекрасной...
спокойной,игривой,но нет,не опасной.
Люблю я любить очень преданно,нежно,
Могу я любимого слушать прилежно.
Люблю не скучать, креативность,ещё...
И другу подставлю своё-о плечо.
Люблю...всех детей: и послушных,и нет...
Совсем не жалею для них я конфет...
И Родину тоже я очень люблю,
Ценю всех героев, и рифму-зарю...
И много чего,что я не написала,
Чтоб всё написать,- просто времени мало.
Я вам состоянье души описала,
Могу через время начать всё сначала:
ЛЮБЛЮ!!!!!!!!!!!....................
Валентина Малая 20.06.2012
[b]Не люблю[/b]
Не люблю,коли лізуть у душу!
Тоді правду сказати їм мушу.
Все,що думаю й знаю про них.
"Ось вам!" мій гірко - прісний пиріг!
Не люблю,коли лестять у вічі,
Не люблю,як обманюють вічно,
Не люблю,як мужик слабше жінки,
Не люблю,коли крадуть,як Пшінка.
Не люблю тимчасовую владу,
Не люблю тих,хто хибить, і ...гадів.
Не люблю,коли сваряться люди,
І щодня запитання: "Що буде?"
Не люблю,коли "брат йде на брата",
Не люблю, коли ворог - крилатий...
Не люблю,коли хтось зазіхає...
На чуже...А, де правда,не знає.
Не люблю,коли місце в трамваї
І жінкам, і старим не вступають.
Не люблю, коли муж б'є дружину
Не люблю,коли все навкруг гине.
Не люблю,коли лізуть у душу!
Тоді правду сказати їм мушу.
Все,що думаю й знаю про них.
"Ось вам!" мій гірко - прісний пиріг!
30.03.2014р.
[b]Я просто …[/b]
Я просто віддаю чуття свої перу,
Коли сміюсь,радію або плачу...
Для себе і для рідних я "творю",
Пишу,пробач, не можу я інакше...
Для тих,хто завітав,- я рада всім...
Бажаю щастя, миру,більше позитиву,
Хай буде в серці радість,гарний спів,
Творіть,пишіть,не змінюйте курсиву!
А я...
Просто віддаю чуття свої перу,
Коли сміюсь,радію або плачу...
Для себе і для рідних я "творю",
Пишу,пробач, не можу я інакше...
2014 р.
[b]Я обручена віршами[/b]
Я обручена* віршАми навіки,
Це віддушина моя,може...ліки...
Це спасіння від сильної спраги,
Це живильна вода,сила магів.
Це словесний фонтан,колорит.
Я не тільки твоя,я-піїт!!!
*Обручена- від слова "обруч,обручка".В даному контексті я вирішила використати слово "обручена", бо поезія для моєї душі як спортивний тренажер,накинутий зверху,який допомагає бути завжди у формі...Я ЦЕ мала на увазі, а не "заручини".СЛОВО "Обруч" і на російській мові,і на українській ЗВУЧИТЬ ОДНАКОВО!ДієПрикметник "обручена" утворила від іменника "обруч".
[b]А я люблю читать[/b]
А я люблю читать вночи
при звёздном свете,
Когда луна светит в окно,
Заснули дети...
Тогда фантазия сильна
И Ярки краски...
Тогда мечтаний -полон мех
И всё как в сказке...
20.08.2014г.
[b]ПОЕЗІЯ для мене - то є скарб![/b]
ПОЕЗІЯ для мене - то є скарб!
Це 150 відтінків різних фарб!
Потік мільярду крапель з водоспаду!
Це сік із апельсина й винограду!
Це музика і спів академічний!
Спалах любові й вправи риторичні!
Це гра на скрипці,арфі і віолі!
Довершеність і СЛОВО в ОРЕОЛІ!
Поезія - це мрії в небесах!
Поезія - думок усіх краса!
Це золото землі ! Це світла блиск!
Смарагдове багатство!Світу зиск!
Це 150 відтінків різних фарб!
ПОЕЗІЯ для мене - то є скарб!
21.03.2016р.
[b]Мій дім-моя фортеця![/b]
Мій дім-це наш будинок з цікавостей й родзинок!
Мій дім-це наше місто!Красиве і врочисте!
Мій дім -це Україна,де пісня дзвінко лине!
Мій дім-моя фортеця!Мій дім- моя родина!
Це Сонце у віконце!Це мати і дитина!
Дерева це і квіти! Дорослі це і діти!
Мій дім-цікаві долі!І як в театрі-ролі!
Сусіди,близькі,рідні!Серйозні і привітні!
Мій дім- моя сім'я!Мій дім- це також Я!
26.02.2016р.
[b]Мої батьки!старенькі зозулята![/b]
Мої батьки!старенькі зозулята!
Як важко,дивлячись на вас,
Глядіти на сумні очата,
І чути :"...Вже пройшов наш час"
Якби ж могла я дати вам розраду
І опустити в поміч небеса
Я б ангелів зібрала цілу раду,
Щоб сотворили ...чу-де-са!
Тримайтеся удвох,мої рідненькі!
Додай же ,Боже сили й довгих літ!
І забери хвороби у стареньких
Дай ще пожити їм,охороняй їх цвіт!
Щодня до Бога піднімаю руки,
Помилуй нас же ,Отче,захисти!
І вірю,що не дасть він нам розлуки!
Повірте й ,мамо й татку,ти і ти!!
27.03.2016р.
[b]Мої батьки , мої рідненькі![/b]
( уривок із поеми "Мій рід міцний і сильний"
А далі Слово про Тетяну,
Це моя мамця,без обману!
І вона теж донька Микити,
Про неї буду говорити.
Гра на гармошці, балалайці
Співає гарно,легка у танці,
Склада й співа свої частівки,
А на святах- смішні витІвки.
Вся моя творчість -від матусі,
Я як донька-дуже горджуся,
Що маю я батьківські гени,
Ми з мамцьой-
просто рекордсмени:
Велика маса в нас костюмів,
і париків,різних парфумів...
А родичі завжди як раді,
Ми як артисти на естраді!
Підтримуєм веселий дух,
Всі люблять нас,двох балакух...
А має Таня гарні коси,
І довжелезні вони досі,
Багато чОго пережИла,
Війну і голод...та міцні жили...
І сила роду Василини,
Тетянці не дали загинуть...
Навіть змія її кусала,
на будівництві -вона впала
з двоповерхового будинку...
Спас Бог не раз оцю людинку...
Мабуть,щоб Валя народилась,
Вона життям благословилась...
Тетяна артистичний має хист,
Жартує часто,мов артист,
Душею щедра,правдолюбка,
А для сім'ї,як та голубка,
Всіх добротою огортає,
Кому,що треба,вона знає.
Коли ще дівчиной була,
Сестру убили її Машу,
І мама доньку забралА,
і виховала Любашу нашу.
Люблю,люблю свою матусю!
І дуже-дуже нею горджуся!
Побралося ж оце дівчатко
З красивим хлопцем,з моїм татком!
ТатУся Олексієм звати
Марія бУла його мати.
Марію німці розстріляли...
Цю бабцю ...жалко,ми не знали...
У батька тато був Степан,
Він мав великий для всіх план:
Привіз сім'ю із ВологдИ,
На Україноньку,сюди...
Олексу в армію забрали,
Із парашута там стрибали,
Дисантник татко мій,герой!
Коли стрибав раз...,ой-ой-ой!!!
Що ж?- парашут щось не розкрився...
Олекса борсався,крутився,
І зміг розкрити запасний...
І,..АЛІЛУЯ, приземлився,
Мабуть,в рубашечці родився!
Чи ,знову Боже проведіння??
Чи роду свОго благословіння??
Я вдячна дуже небесам!
Це просто дивні чудеса!
Ви зберегли моїх батьків!
Дай,Боже ,ще їм 100 років!
Мій татко ще робив шахтером,
В забої тяжко працював
Мав він подяки і від мера,
І нагород багато мав.
Трудився чесно і завзято,
Хотіла б я кіно відзняти,
Як татко вийшов із забою,
З великою шахтерською юрбою,
І русі кудрі з шапки виглядають,
Веселі всі,про себе знають,
Що кожен з них- такий герой!!
І горді МУЖИКИ собой,
Що перевиконали план,
Що працювати - в них талант!
Мої батьки ,мої рідненькі!
Більш як 50 років у злагоді живуть,
І по життю разом ідуть.
В них народилась я,Валюша
І братик Юрчик, п о м о л ю с я...
За дорогих своїх батьків,
Додай же Боже ще років!
І сили,сили,довголіття,
Здоров'я, і...дожити до століття!
А,може й перетнуть за 100,
Бо РІД в нас сильний, ото-то!
Свій славний РІД я величаю!
Співаю,мовлю,прославляю!
Бажаю сили всім,терпіння,
З небес всім Божого благословіння!
Знання нащадкам передайте!
Я вас люблю всіх,про це знайте!
Гордіться ,рідні,своїм родом!
Де в родоводі скільки чудового народу!
Хай міцніє наший рід!
І слава про нього йде на весь світ!
( продовження буде)
([b]СЛОВАМИ ІНШИХ АВТОРІВ ТА СВОЇМИ СЛОВАМИ[/b])
"Вишита колоссям і калиною,
Вигойдана співом солов'я"*,
Друзі називають мя дівчИною,
Українка- патріотка щира я.
* [b]Слова Олександра Богачука[/b].
...
"Я живу на Україні,
Де річки, озера сині, -
Чиста в них вода, прозора,
В дно глибинне світять зорі.
Найгарніші наші села,
Люди мудрі і веселі,
Хати білі, чепурненькі,
Діти всі такі гарненькі…
Маки в полі червоніють,
І волошки ген синіють,
Всі сади таки плодючі,
Огороди всі родючі.
Наша Україно мила,
Донька я твоя щаслива."**
** -[b] Г. Камісарова[/b]
"Україно!Рідна,мила!
Я дочка твоя щаслива!
Все,що ти мені дала,
Я віддам тобі сповна.
Збережу усе,що маєш-
Ти ж мене іще не знаєш.
Я твоя -дзвінка веснянка,
Українка- подолянка."***
*** - ( шукаю,хто автор)
...
"Я все люблю в своїм краю:
Криницю,звідки воду п'ю,
І повні гомону ліси.
Та дзвони срібної роси"****
****- [b]Сингаївський М.[/b]
***
[b] В.МАЛАЯ[/b]
Я горджусь своєю Батьківщиною,
Люблю,як пісня українська лине,
Зовусь я веселково -Валентиною,
І друзів поважаю дуже я.
...
Заходьте до мене,-запрошую,
із римами гарно подружемо,
Якщо щось не так-перепрошую,
друзі мої та подружечки.
...
Можливо,разОм ми помріємо
Красивих пісень поспіваємо,
Друзі,нехай ваше серце поета
Співає,многії-многії-многії літа!
2010р.
***
*************************
ПРО МЕНЕ
[b]Хулиганка Обыкновенная[/b]
Ти душу відкриваєш читачам,
Відверто так смієшся і сумуєш,
Душі частинку ти даруєш усім нам,
Я сподіваюсь, ти про це не пожалкуєш.
14.05.2014 20:49
***
[b]ВОЛОДИМИР ПРОХОДА[/b]
Хай сонце сяє Вам і долі,
Любов зігріє Вас теплом,
Роса омиє ноги в полі,
Пегас змахне своїм крилом...
***
[b]всім відомий АНАТОЛІЙ[/b],
20.06.2015 - 16:00
Ваші вірші немов ромашки в полі
Розквітнуть білим цвітом у душі
Покращується настрій мимоволі
Коли читаю Ваші я вірші.
***
[b]МИКОЛА КАРПЕЦЬ[/b])), 20.06.2015 - 14:37
Літо, сонце, море, квіти
І навколо - діти, діти
Що читати, чим радіти?
Вільний час куди подіти?
Їм вірші від тьоті Валі!
І на пляжі, й на вокзалі
І в поході, на привалі
Ну ніяк без тьоті Валі!!!!
***
[b]Василь Надвірнянський[/b],
20.06.2015 - 12:23
Радій і смійся. Радість та сила.
Що за плечами відрощує крила.
***
[b]ПРОМЕНИСТИЙ МЕНЕСТРЕЛЬ[/b]
20.06.2015 - 09:11
Що ж - настрій бачу й смак життєвий,
майже як у королеви;
день хай буде щонайкращий,
злу тоді закриєш пащу!
***
[b]ГЕОМЕТРІЯ[/b], 14.07.2015 - 10:53
Ваші вірші, як діти!Ваші вірші, як квіти!
То ж пишіть, а ми будем читати І радіти, і нових чекати!
***
[b]evgen[/b], 11.12.2015 - 13:23
Нехай літа минають за літами,
Не забувай стежину, що колись,
Топтав в дитинстві босими ногами
За край священний Богу помолись!
***
[b]Оптимістка[/b], 08.01.2016 - 19:02
Хай, навіть, погана погода - дарма!
Хандри у нашої Валі нема,
Життєва енергія - аж через край!
Хай буде так завжди! Подруго, дерзай!
***
[b]Lana P.[/b] , 11.01.2016 - 01:29
У Вас енергія зашкалює добра,
Народна пісня ллється з-під пера!
**************
***
Сьогодні поетеса Валентина Малая творить для дітей і онуків,допрацьовує книгу про свій родовід ,в якій використовує свої дослідження і прізвищ роду, і написану авторську поему в 13 частинах про рід,і оповіді близьких та родичів та таблиці дерев роду і паралельно пише повчальні казочки для своєї онучечки Єви.
[b]Розмова з донею[/b]
Весняний вітер обвива моє чоло,
Проміння сонця мило заграє зі мною,
Я думаю про те, що вже було,
І у віршАх я говорю з тобою.
Рідненька, люба донечко моя!
Так хочеться,щоб ти була щаслива!!
Щоб посміхалася до тебе долечка твоя,
Щоби сім’ю твою минали зливи!
Не думай про вчорашнє,то- пусте!
І те, що буде, теж хай не тривожить.
А думай, сонечко моє, про те ,
Що душу виліковує, воложить.
Сама з собою,люба,не борись,
Прощай усіх ,люби, берись до діла,
Роби СЬОГОДНІ справи,зараз,не колись,
І буде все у тебе так,як ти хотіла.
Від зливи бережи свою родину,
І дітям дай Любов і Доброту,
Нехай в сім’ї весела пісня лине,
Про сонце, небо, райдугу круту!
Будь берегинею для діток, для сім’ї,
І поважай свою рідню і чоловіка,
Шануючи батьків,-продляться дні твої,
Та і Господь сказав,що додасть віку.
Тепер Про СЛОВО далі буду говорити,
Воно магічне, енергетику несе,
Подумай, потім говори, щоб легше жити
Й не мучити себе за щось … життя усе.
Своїх діток учи фантазувати,
І мріяти , і вірити в ЛЮБОВ!
Я знаю, ТИ У МЕНЕ ---СПРАВЖНЯ МАТИ!!
Ти будеш нею ще не раз,а ….знову й знов!!!
Свою розраду не шукай сама з собою,
Зі мною, з чоловіком поділись,
Ми швидко знайдем рішення з тобою,
Не залишай чогось на потім, на колись.
Рідненька, люба донечко моя!
Так хочеться,щоб ти була щаслива!!
Щоб посміхалася до тебе долечка твоя,
Щоби сім’ю твою минали зливи!
Весняний вітер обвива моє чоло,
Проміння сонця мило заграє зі мною,
Я думаю про те, що вже було,
І у віршАх я говорю з тобою.
06.04.2013 р.
[b]Моя внучечка ТАК любить малювати[/b]
Моя внучечка ТАК любить малювати,
Травку,хмарку,небо,сонце на асфальті.
Мама Інна фарби й крейдочку купує,
А дитинка наша залюбки усе малює...
І фломастери купили для дитини,
І багато ще чого у магазині.
Кольоровим став і стіл,і вся кімната,
І долоньки у малої,і у тата...
Я до внучечки своєї завітала,
І про кОльори дитині розказала,
Про веселку різнобарвну і про літо,
І про те,як хтось фарбує усі квіти.
Вчись ,маленька,і писати, й малювати,
Ну,а ми всі допоможем,будем дбати,
Щоби ти росла розумна і гарненька,
Щоб пишалися тобою й тато,й ненька!
11.08.2014р
[b]З ПОВАГОЮ ДО ВСІХ І КОЖНОГО![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588578
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 31.01.2016
[i]Сплять каравели,
загорнувшись у вітрила.
Як добре в штиль на морі уночі!
І ми, за руки взявшись,
вдвох ідем по хвилях,
По місячній доріжці вдалечінь!
А навкруги купаються у морі
Яскраві зорі…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608138
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 31.01.2016
Щось не бояться Бога люди...
Лягла на Біблію рука:
Клянуться в тім, чого не буде,
Щоб знищить... Доленька гірка.
Малюється подій картина
І справи – хто, коли і де,
Хоч правду знає і дитина
Хто сором втратив й все святе.
Навчились продавати нині
Все цінне, із небесних квот.
Культури вчать у стайні свині,
За приклад всім – Іскаріот...
Чомусь усім збагнути важко,
Що правда тільки там, де Бог.
У клітку грубо волі пташку –
Так, як «до вітру», у горох…
Не розуміють люди Слова
І розкидаються усім.
Проігнорована основа
Як Істина, передусім.
Не думайте, що це лиш байка –
У вічність звернене життя.
Для праведних – чудова калька
Для пізнання та каяття.
Всевишнім клястись нині звично,
Підписуватись в блуді Ним.
Ось, тільки наслідки трагічні,
Бо згине все, розвіє дим…
За все відповідати треба,
Не вам, то дітям, правнукам.
І чорна підла зрада неба
Згадається колись ще вам.
Історія свою натуру –
Ставати дибки раз-у-раз –
Не змінює, тому фактуру
Ще перегляне, з діл і фраз…
І юдині страшні здобутки,
Як душі, продані за гріш,
Для роду – і прокляття, й смуток,
Не вибратись із цього більш…
Ви думаєте, що живете,
Коли купаєтесь в грошах?
Насправді, ви – лише «портрети»
Без духу – давній тіла прах…
30 січня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639977
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Молись за себе та за всіх,
Що проживають поряд,
Щоб не шмагав думок батіг
Із розпачу та горя.
Молися щиро щоб Він чув
Й надав всім допомогу,
Щоб кожен горе оминув
Й здолав життя дорогу.
Молися за дітей своїх.
За їх здоров’я й щастя,
Щоб в цьому Він їм допоміг
І вір тобі це вдасться.
Щовечір й вранці помолись,
Він голос наший чує,
Робить гріховне не берись,
Бо гріх усе зруйнує.
31.01.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640059
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Інколи хочеться злетіти до небес,за все зимі подякувати й літу,батькам своїм,що маю сім чудес,спасибі хочеться сказати всьому світу! По-перше маю очі,я дивлюсь,я бачу,а по-друге усе чую,по-третє відчуваю все чомусь,і по-четверте розмовляю я,цитую! По-п»яте в голові моїй думки,по-шосте радості успадкування,ну і про сьоме чудо залюбки,-закохуюсь і вірю у кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640004
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Все, что было отдала, не одолжила,
Безвозвратно, забывая, как однажды
Мы с тобою это раньше проходили,
Вместе были мы с тобою... снова каждый
Шлет теперь звонки кому-то, письма тоже,
И твои рубашки гладила другая.
Ну на что это, скажи, теперь похоже?
Ведь не сказка, если грустная такая.
Отдала, на части душу поделила,
Раскрошила сердце кровью поливая.
Я была с тобой счастливой, это было
Волшебством, звонком ушедшего трамвая...
31.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640107
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
[img]http://helplove.org.ua/wp-content/uploads/2012/05/pobachenia_vesn.jpeg[/img]
Для мене ти надія і порада
А може весь цей білий світ!
Як гляну в синіх два озерця
Простити ладна весь твій гріх.
Приспів:
Я на вівтар кладу кохання
А поряд з ним своє життя.
Без тебе геть воно не варте
Ні крихти хліба, ні золота.
Мені так затишно й надійно,
Коли поряд твоє плече
І чути стук твойого серця
То ж долі вдячна я за це.
Приспів
Я на вівтар кладу кохання
А поряд з ним своє життя.
Без тебе геть воно не варте
Ні крихти хліба, ні золота.
З тобою осінь золотіша,
Так солодко весна п"янить,
Морози самі найлютіші
Удвох нам легко пережить.
Приспів
Я на вівтар кладу кохання
А поряд з ним своє життя.
Без тебе геть воно не варте
Ні крихти хліба, ні золота.
26.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595995
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 31.01.2016
Горить неопалима купина
І сонце над усім сміється світом.
Невже така тяжка моя вина,
Що рання осінь не змирилась з літом.
Вже юність у минуле відійшла
І не навчила, як нам жити далі.
На шлях-дорогу вилита смола,
В тугий клубок сплелись мої печалі.
А як в саду співали солов'ї!
Як риба билась на нічному плесі!
І коси розсипались там мої,
І плакав жайвір в царині небесній.
(Як пахнуть трави ранком над лугами!
Коли від небуття і сну святого
Їх розбудити босими ногами,
Де ми удвох - і більш нема нікого.)
...Горить неопалима купина
І тліє, і димить, і нудить світом.
На землю тихо сходила весна,
Коли зима зачарувалась літом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640013
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Час мов злива. Події змиває
Невгавмовна його круговерть,
Лиш болючі підказки лишає
В ріках пам‘яті, повних ущерть.
Так і пише історію вічність.
…Біля Крут у нерівнім бою
Стали юні, боронячи гідність,
Захищаючи волю свою.
П’ять годин ще не знаного бою,
Перший постріл, кривава ріка…
«Ще не вмерла…» - луна долиною
Над атаками пісня палка.
Підлий обстріл зненацька у спину -
І ровесники Крут гинуть знов,
Бо так само боронять єдину
Рідну землю від вражих оков.
Час мов злива. Події змиває
Невгавмовна його круговерть,
Лиш болючі уроки лишає
В ріках пам‘яті, повних ущерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639946
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016
А у войны сегодня женское лицо,
Оно сейчас, увы, без макияжа.
И снято с пальца тонкое кольцо,
А вместо платья - роба камуфляжа.
Не золотая рыбка ты – пиранья:
Страшит врага защитная расцветка.
И вместо легкого вечернего свиданья
Её нелёгкая опять ведёт в разведку.
Мобилизировав себя не по контракту,
А осознав, что Украина в жопе,
Она сейчас не девочка вКонтакте –
Она сегодня Женщина в окопе.
Она порою тоже сильно плачет.
Война все чувства обнажает догола.
Там бытовое, краткое Удачи! -
Как талисман от пули и от зла.
А у войны сегодня женские глаза,
В них боль и ярость раньше мирной самки:
Детёныши в опасности! Гроза!
Коварный враг крадет детей у мамки!
Глаза тускнеют, если боль и плохо,
Их не промыть застывшею слезой.
Они подёрнуты печальной поволокой,
Как небо перед майскою грозой.
Но злость внезапно вспыхнет, словно факел,
Процедит рот неженский матерок.
Она прошепчет яростное Нахер!
И мягко нажимает на курок.
Как дом родной уже - Передовая,
Там мало тех, кто слаб на передок.
- Алло, привет! Ну как ты, дорогая?
- Сегодня пока тихо. Значит, ок.
Она не поминает Бога всуе,
Всё также любит селфи и мартини.
Она смеётся, плачет. И воюет.
Чтоб поспокойней стало в Украине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599478
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 30.01.2016
На ланцюгах сидять Сiрки,
I Рекси, i Полкани,
А мишi - вiльнi звiрики
Без страху i догани.
Властива, певна рiч, мишам
Природна обережнiсть,
Але, собаки заздрять нам
За нашу незалежнiсть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602427
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 30.01.2016
Заверни нашу долю
За ворота вже вийшла.
Це ж для неї весною
Розцвіла дика вишня.
Там під крилами неба
Наше щастя складали,
А воно розсипалось
На маленькі кристали,
Заміталось снігами,
Зачіплялось за трави,
Блискотіло у росах
Молодої отави.
Нам його б відшукати
Часом стерте, зміліле.
В ціле знов поскладати,
Хоча б те, що вціліле.
Заверни нашу долю
Хай присяде між нами...
Як молитву шептала
Наодинці з вітрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639894
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016
Заростає травами батьківське подвір’я.
Звужчала самотня стежечка в саду…
Мов до мами й тата, в сиве надвечір’ я
З далечин додому знову я іду.
Молоденька вишня тулиться під хатою.
Від старої сливи діти в світ пішли.
Лиш так само пахне на подвір’ї м’ятою
Й прихисток півонії назавжди знайшли.
Сумно, як ніколи, хата поглядає,
Скошена віконниця про той сум рипить,
Мов батьків з дороги денно виглядає,
Наче їй самотність, як мені, болить.
Вже достиглі яблука нахилили гілку,
На знайомій стежці – осені сліди…
Смак мого дитинства, рідної домівки
Збережу я в серці спраглім назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637364
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 30.01.2016
Один пан з свого слуги
часто насміхався.
Той терпів. А що робить?
Він пана боявся.
Раз послав слугу той пан
цигарки придбати,
грошей, звісно, він не дав,
дурнем обізвавши.
Йшов слуга і думав: "Як
цигарки дістати?"
Спотикнувся й нахиливсь
коробку підняти.
І враз слуга звеселивсь,
повернувсь додому,
і коробку з цигарок
вручив пану тому.
Той поглянув, розгнівивсь:
-Та ж вона порожня!
Мені ж треба закурить,
зрозуміти можна!?.
-А ви, пане, закуріть,
(хай вам Бог поможе),
із повної закурить
навіть дурень зможе!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639834
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016
Простеливши сніги непочатих іще рушників,
Мати піде на прощу молитися Богу за сина.
І колотиме голка слідами в заметах стібки,
І хреститимуть руки канву із майбутнім дитини -
І на попіл зотліє біда, залишаючи шрам,
Перевитий червоною ниткою пам'яті роду.
Мати просить за сина – і повниться піснею храм
Як молитвою Богу за світле майбутнє народу.
Візерунки магічні лягли рушникам на крило,
Увібравши і ніжність, і міць материнського слова.
А на Сході – степів полинове таке полотно…
Шиє мати рушник день при дні молитвами до Бога…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639878
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016
Щоб щось згадати – треба те забути.
Вкраїно, я з тобою – кожну мить.
Понад усе з тобою хочу бути,
Разом з тобою чути як болить.
Нас розділяють неосяжні далі,
Та чую я в собі твій стогін й плач,
На землю хочу впасти в ріднім краї
Й заплакати: « О, Матінко, пробач…»
Не вгамувати ці жалі й розлуку
Красотами заморської землі,
Життя без тебе, то – нестерпна мука,
Ти проросла корінням у мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639861
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016
Тимошенко розписала
Бухгалтерію про газ,
Всіх злочинцями назвала,
Хто підняв ціну для нас.
Яценюк, Ляшко, Турчинов –
Звідки виповзли вони?
Чи не з БЮТ? Не з «Батьківщини»
Повиходили пани?
Чи ж не Ви, шановна Юля,
царювати вчили Їх?
Та гуртом велику дулю
Нам підсунули на сміх?
Вас назвали популістом?
Брехуни! Бездарний фейк!
З Вашим артистичним хистом
Ми побачили римейк.
Чом Ви, пані, розпашілись,
Чом розгнівались на всіх?
Чом так гнівно розізлились
На соратників своїх?
Чи Вас ревнощі до влади
Так гризуть, чи зло бере,
Що Вас кинуло позаду
Товариство те старе?
Ваша правда, безперечно,
Що їх статки підросли,
Та було б не менш доречно,
Щоб Ви свій баланс дали.
Бо ж і Ви - не зовсім бідна
Та не знаєте нужди:
Маєте доходи гідні
В рік народної біди.
Доторкаються до серця
Тих промов палкі слова
Про злочинний шлях комерцій
Та про попрані права.
Але де, коли і скільки
Ви народу віддали?
З власного майна копилки
Чим людині помогли?
Нам відома хитрість Ваша
І мета гарячих слів:
Підкорити пильність нашу
Під черговий плин років.
Мила Юля, майте совість,
Зупиніть цей маскарад.
Поверніть в народну користь
Власний хоч один мільярд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582804
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 30.01.2016
На Дунаї Ярославни чути голос,
Як та чайка-жалібниця вона стогне:
«Полечу зозулею я по Дунаю,
Відшукаю св́ого милого у полі.
Умочу рукав бобровий у Каялі,
Та обмию кн́язеві криваві рани,
Щоб зажили на його міцному тілі.»
Рано-вранці плаче-тужить Ярославна,
У Путивлі на забралі причитає:
«Вітре буйний, чом по полю сильно вієш,
Чом несеш ворожі гострі стріли в небі
На своїх легеньких крильцях невидимих
Проти воїнів моѓо мил́ого Лади?
Чи тобі не мало білі хмари гнати
І гойдати кораблі на синім морі?
Чом господарю розвіяв мою радість
По срібн́ому ковил́у в широкім полі?»
Плаче-тужить Ярославна рано-вранці,
І голосить на забралі у Путивлі:
«О, Дніпр́е, Дніпр́е-Славутиче могутній!
Ти пробився через каміннії гори.
Крізь підступну вражу землю половецьку.
Святославові човни гойдав ти швидко,
Несуч́и їх до полќів Коб́яка грізних.
Принеси господарю великий дужий,
Л́аду м́илого на хвилях до забрала,
Щоб я рано сліз гірќих не проливала.
Ярославна рано-вранці стогне-плаче,
У Путивлі на забралі промовляє:
«Сонце світле, о трисвітле, красне!
Всім ти тепле, величаве і прекрасне.
Чом простерло ти проміння прегаряче
На хоробрих воїнів моѓо мил́ого?
Чом в безводнім дикім полі люта спрага
Т́ятиву та древко луків посушила,
І тугою сагайдаки їм склепило?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639259
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 30.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2016
Які ж вразливі ви, брати-поети!
Викохуєте теми і сюжети,
вишукуєте рими безупину,
лелієте їх, мов малу дитину.
Фантазія сягає по-над хмари,
вихоплюючи образів примари,
і вловлює таку метафоричність,
що фразою змалює цілу вічність.
Ваш світ – безмежний... крізь мале віконце...
Закохані в негоду, вітер, сонце,
примушуєте – коли є потреба –
грозу гриміти... в бірюзовім небі,
садочкам розквітати... в листопаді
і сипатись алмазам... в зорепаді.
Відкриті для кохання, смутку, віри,
вам – струмені дощу – то струни ліри
і стрази – не роса – блищать на листі,
і музика звучить у падолисті,
вогонь кохання серце спопеляє
чи Феніксом аж до зірок злітає!
Та... мовив хтось необережне слово...
Все!!! Рухнув світ!!! Ви воювать готові.
Непримиренно впретеся лобами
з своїми ж, із поетами-братами.
Що ж, слово – ваша звична зброя
і з нею ви завжди напоготові.
То ж чубитись за думку – це вже звичка,
і кожен так доводить щось своє,
що впору всім повісити табличку:
"НЕ РУШ!!! НАПРУГА 1000 вольт!!! УБ'Є!!!"
28.11.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539987
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 30.01.2016
Мої посивілі роки,
Як лунь змальовані в пастелі.
Гойдає вітер на орелі,
Перегорнувши сторінки.
Сльота надворі і дощі,
Холодний вітер стука в двері.
Думки колючі, невеселі,
(Блукають колами в душі).
Але потрібно далі йти,
Обіч тривог перестороги.
Щоби не збитися в чертоги
До свого, фінішу дійти.
Уже підбились мої коні,
Нехай негода обмине.
Щоб завершить життя земне,
(Й спочити в Бога на порозі).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639708
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016
Без исключений, все мы с вами –
Несем ответственность за то,
Что происходит в Жизни с нами,
Клеймя других напрасно в том.
О ком – то мненье выражая,
С любовью, или не любя,
То ли хваля, толь укоряя –
Мы видим в них – самих себя!
Все отношения с другими –
Зеркальный оттиск нас самих.
Мы этим качеством пленимы,
Не может истин быть иных.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639603
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 30.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2016
Село живе, як діти виростають,
Живе воно, як дитсадок ідуть,
Коли із міста в хату повертають,
Щоб працювати, бо на них тут ждуть
Живе село, як родяться онуки
І хата повна сміху їх і сліз,
Коли разом долають радощі і муки,
Коли нічого дома не в обріз
Село живе, як думає країна
Про тих, хто світ годує іздавна,
Коли не є їй " море по коліна ",
Бо для дітей є матір"ю вона
Живи , село, колиско наша вічна,
Нехай завжди колишеться вона,-
Дбайлива,добра і не протирічна,
Хай повертається до тебе все сповна !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639613
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016
На слово фінальне, як присуд, чекає катрен,
кульгає на риму, простреленим схлипує ритмом.
Над першим, і другим, і третім поваленим Римом
пергаменту вогнетривкого встає Карфаген.
Неначе з-під ребер, з його міжсловесних лакун,
напрохана, сходиш, грекинею давньою з моря,
і над Колізеєм незгасно злітає "amore",
і тіло під мокрим хітоном оспівує бунт.
Бо що, як не бунт, є ота божевільна любов,
коли ми є горді у грішності перед Всевишнім,
коли Він тим яблуком нас каменує наріжним,
а ми, упіймавши, - зухвало надкушуєм знов.
01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639617
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016
Ну здравствуй, орава не наших морд.
Пришли вы без спроса. А хули?
Куда без билета, блядь, в аэропорт?
Тут штрафы за это - пули.
А вы говорили семье иль невесте:
Простите, герой не придет?
А может, вернется домой как груз 200.
Иль 300. Тут как повезет.
Как песня ваш мат: «Хоть забрать дайте трупы!»
Ребята, сдаётся, вы злы?
Вы думали, младшие братья беззубы?
Куда им? Ведь это хохлы!
Хохол до земли своей жаден до смерти.
Не даст он себя побороть.
Вас гонят на гибель кремлевские черти.
За нами воюет Господь.
Вы видите зубы, глаза, но не спину.
В земле у нас много есть мест.
Да, если Россия бомбит Украину,
То это смертельный инцест.
В войну вам играть по приколу,
Но ваши герои, пардон…
Возьмешь на поверку того Моторолу –
По факту, пустой таксофон.
Мы жили спокойно и мирно. Пока вы
Не стали валять дурака.
И как оказалось, когда вы не правы,
То драться – у нас в ДНК.
Чем мёртвым лежать на чужбине,
Молил б лучше мать про аборт.
Вы гибнете на Украине,
За Наш аэропорт.
Россия, твой сын беспутен,
Ошибка он, стыд и зло.
Кричит Украина: «Путин…»,
Европа стыдливо: «…хуйло».
Мы сделали этот выбор
Щетинится вся страна.
Сегодня здесь главный – Киборг.
И здесь не АТО – война.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552699
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 29.01.2016
***
Кому не до вподоби «майдануті»,
згадайте Крути.
І запам’ятай –
є змії, оси, і жуки, і трутні…
Та за тією молоддю майбутнє,
якою багатіє рідний край.
***
Убивці, окупанти-вороги,
які ніколи не бувають ближні,
оплачують за скоєне борги,
але роки потрібні, а не тижні,
аби і їх не стало ні ноги.
***
Воно уже наїлося, ледащо,
воно уже й на лапу не бере,
але у владу лізе непутяще,
аби не засудили за старе.
***
Готові ми і на останній подих,
та зависока є ціна така,
що умирають кращі із незгодних
із п’ятою колоною совка.
***
Не треба яму ворогу копати.
Немає сенсу в марній боротьбі.
Не виривайте з їхніх рук лопати,
аби копали яму ту собі.
***
Війна. А молодь обирає Крути,
аби знімати маски із облич
у вовкулаки, здирника, манкурта,
що визирає із десятиріч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639589
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016
Не жалійся, не вини, не виправдовуйся,
Зацвіте, мов сад, гармонія в душі,
Лиш живи, живи по совісті
Й друга свого у біді не залиши.
Ти не бійся більше віддавати,
Аніж хтось колись давав тобі,
Прийде час плоди добра збирати,
Щедрими вдадуться врожаї.
Ти не бійсь любити без віддачі,
Бо така любов – велика сила,
Витри сльози тому, хто заплаче,
Руку дай, кого біда скосила.
Навпіл розділи шматочок хліба,
Спраглому у спеку дай води,
Не чекай від когось на “спасибі”,
Лиш добро, як Бог для нас, твори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639355
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 29.01.2016
У морі сліз – гора печалі,
І я у човнику пливу
В якісь невичерпані далі ,
Чекаю бурь, і так живу.
Не видно маяків і чайок,
І я вже берега не жду.
Холодні хвилі зустрічаю,
Та човник свій я не веду.
Чекаю грізного цунамі
І ненажерливих акул,
І сіль пече в душевній рані.
Про мене навіть Ти забув.
В морській пустелі одинокій
Пісок гіркої самоти.
Перемиває дикий Спокій
Колишніх мрій моїх сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639084
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Лакейська незнищенна рать
Лакуз негідних і лукавих:
По вітру лише ніс тримають
І мають зиск з чужої слави.
Де перемога – там вони,
Пройдисвіти і лицеміри.
З ними біда і без війни,
А як зачепиш – хижі звірі.
У запопадливості їх
Не перевершити нікому,
А на догоду "щирий" сміх
Усім набив уже оскому.
Убога духом, підла рать,
Що розтліває кожну владу, -
Столи від сорому тріщать,
І кріслам гидко від їх заду.
27.01.2016р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639037
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016
А чи знаєш ти що буде
Років десь за пятдесять
Чи будуть добріші люди
Може інші прилетять
Час проходить і приводить
Нове покоління нам
І постійно щось знаходить
Щось чудове тут і там....
Ми прийшли на світ не дарма
В кожного своя мета
Всім готова своя карма
І одна дорога з ста
Та тіїю лиш одною
Важче йти ніж по тих сто
Із надією малою
Бо для інших ти ніхто
Дивлячись вперед в дорозі
Незабудь згадати тих
Хто в нужді...і на порозі
В тебе просить пару крихт
Незабудьте що до смерті
Ми піщинки в синім морі
На життя земне підперті
А померши...сміх чи горе?
Вниз чи вверх попадем разом
Ну звичайно хочем в рай
За Господнім ми наказом
Дві дороги....вибирай
Тож моліться й бережіться
На дурниці ви не зліться
Й лиш собою залишіться
І кохайтеся й зводіться....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638994
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Я повертаюсь в дитинство,
Де черемшина цвіте,
Роки, неначе намисто,
Віють до серця святе.
Згадую в лісі суниці,
Трави зелені, п’янкі,
Сняться щоніч молодиці,
Наче берізки – стрункі.
В полі бешкетливий вітер,
Що, як хлопчисько гуля,
Наче омріяний витвір,
Все пригортає земля.
Бачу бузок біля хати,
Мама і тато живі,
Хочу від щастя кричати,
Йти босоніж по траві.
Роки летять невблаганно,
Сниться калина й бузок.
Я повертаюся, мамо,
В затишний дім - холодок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638991
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Він впав у полі, де маки червоні.
Ті маки схилилися низько.
Він впав у полі, де маки червоні.
А звідти додому так близько!
Ті маки - жарини пелюстки скидали.
Здавалось, то маки червоні стогнали.
А краплі - росини скотилися долі.
То плакали гірко так маки у полі.
Вїн впав у полі, де маки червоні.
Ті маки схилилися низько.
Він впав у полі, де маки червоні.
А звідти додому так близько!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638976
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Далеко я від рідного села,
Нема мені спокою і рятунку,
Тут все чуже, чужі кругом слова,
Нема для мене рідного притулку.
Лиш спогади приходять неземні,
Встають перед очима повсякчас,
Смішні, веселі та такі сумні,
В самому серці я тримаю вас.
Моя домівка - то моя душа.
З роками ще рідніша і рідніша,
Із хати рідної я вийду неспіша,
Для мене вона в світі найгарніша!
Тут народилась я, і тут жила,
Пізнала перші промені освіти,
Тут моя дружба перша розцвіла
І від кохання я змогла сп'яніти.
Село моє, як небо золоте
Розкинулось ланами та степами,
У вересні волошками цвіте,
У квітні тут цвітуть тюльпани.
Квітуче поле, вишні у садах,
Метелик десь омріяно літає
І сонце падає далеко у жнивах,
Серпневу спеку спати забирає.
19.11.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638974
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2016
Буяє барвами весна,
Сади духмянії навколо
І ластівки коло вікна
Гніздечко змайстрували вчора…
І знову дощ іде рясний,
Земля вмивається до свята
І пахне, наче коровай,
На чистім рушнику багатий.
Чи відчуваєш в день цей, сину,
Що за плечами 20 літ?
Чи в цім безмежнім часі плину
Знайшов Ти тільки свій політ?
І чи зміцніли Твої крила?
Чи загартована душа?
Чи є в бажанні тая сила,
Що мрії в дійсність оберта?
Чи є тепло, що ним зігріти
Готовий Ти навколо світ?
Чи є любов, що в серці світить
Й продовжує в цім світі рід?
Чи відчуваєш Ти турботу
Й любов Небесного Отця?
Цінуєш мамину тривогу,
Її молитву без кінця?
Що відчуваєш Ти, мій сину,
Чи чуєш пісню солов’їну
Що в подарунок, любий сину,
Тобі співає Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609274
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 26.01.2016
Застукала якось щука
У кутку в"юна,
І подумала: "Сьогодні
Посмакую я !"
Той до неї: "Пані матко,
Трішки підождіть,
Бо ж сьогодні у нас свято,
Зранку їсти гріх.
Недалечко тут є церква,
Висповіда нас,
А вже потім можна й снідать,
Саме буде час!"
І на це сказала щука:
"Ну добре, гаразд,
То ж веди мене до церкви,
Нехай буде так!"
В"юн сказав: "Пливіть за мною,
(Так і попливли).
Та завів її в"юнище
В міцні ятери.
Запливли вони у ятір,
Виходу нема.
Хоч дверей там є багато,
Та лиш для в"юна.
Виплив в"юн, навкруг поплавав
Біля ятера.
І до щуки: "Можеш снідать,
Ти вже без гріха!"
Мораль звісно тут відома,
Й на диво проста,
Покладайся на свій розум,
Не слухай в"юна!..
p/s 1. Хочу ще я щуці сьогодні сказать:
Не роззявляй вершу на чужий калач!
2. Запам"ятай,щуко, істину, не плітку,
Краще буть голодній, ніж попасти в клітку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638824
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Яке ніжне, тремтливе життя -
аромат яблуневого цвіту.
Яке ніжне, тремтливе життя,
немов подих весняного вітру.
Яке ніжне, тремтливе життя,
у світанку, що сяйвом розлився.
Яке ніжне, тремтливе життя,
мов туман, що між горами вився.
Тільки краплі залишить ясні,
в росах пишних на травах заграє.
Яке ніжне, тремтливе життя
в солов ' їному співі лунає.
Наливається соком в садах
у червонім калиновім ґроні.
Яке ніжне, тремтливе життя.
Я його відчуваю сьогодні.
Яке ніжне, тремтливе життя
у пелюстках троянд біля хати.
Яке ніжне, тремтливе життя
дарувала нам всім Земля- мати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638843
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Вже триста зрадників купив
У Раді наш гарант,
Вже наші землі розділив
У Мінську окупант.
Умиротворив вуйко Джон
Нарешті москалів,
В Європі ситій він війну
Можливо загасив…
Та чи дозволимо ми їм
Ігнорувати нас?
Нехай утримує москва
Зруйнований Донбас!
В’язниці сєпарським катам!
Всіх сєпарів під суд!
За зраду років двадцять п’ять
Рашистам хай дадуть!
Колону п’яту за Урал –
Коріння ваше там!
Ввести графу НЕГРОМАДЯН
Нарешті треба нам!
Із влади гнати в шию всіх
Хто в рашу тягне нас!
Військові злочини кремля
Засвідчить всім Донбас!
25.01.16р. Нірошенко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638848
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Дзвони б'ють тривожно по церквах.
Кров людська бруківку затопила.
В Києві, звіряча люта сила
Вибрала гвинтівку для розваг.
Син, юнак, від роду двадцять літ,
Взнавши це, до мами йде в світлицю,
Каже: "Я поїду до столиці,
В мене м'язи й воля, мов граніт!"
Зблідла мати, мов би нежива,
В ноги впала, стала голосити:
- Не пущу. Тебе там можуть вбити!
В світ тебе для щастя привела!
Ти один у мене, любий син.
Батько в небі вже ось десять років.
Не роби таких безумних кроків.
Від яких в душі - гіркий полин.
- Мамо, мамо! Завжди слухав Вас.
Нині ж... на своїм стою. Простіте!....
Краще в путь мене благословіте!
Я поїду. Зве мене Тарас.
- Інші є, хай спробують вони.
Залишайся вдома, любий сину.́
- Як це? Там же браття наші гинуть!
Вони ж т́акож чиїсь є сини!
Сам собі того я не прощу,
Коли буду, мов хробак ховатись
В час, коли до діла треба братись...
Я свою країну захищу!
Витерла сльозу, рука тремтить...
Обняла синка, перехрестила
І сказала, знявши вгору крила:
- Їдь! Хай Бог тебе благословить!
Зве Тарас (Шевченко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480716
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 26.01.2016
Кряче сивий ворон над країною,
Знову він приніс невтішну вість –
Повернувся брат до брата спиною,
Звідкись узялась нестримна злість.
Брат пішов на брата – так писалося
У пророчих книгах вікових.
Коло дружби кров’ю розірвалося,
Потопає люд в морях біди.
То не дощ пролився над державою,
То гірке ридання матерів,
Тих синів, що огорнулись славою
І пішли у спомини віків.
Подвиг їх у пам’яті зостанеться –
Віддали життя своє вони
За майбутнє України-матінки,
Не злякались гострих лез війни.
Їх серця гарячі обелісками
Проростуть у душах земляків.
Полягли синами українськими,
Захистивши землю і батьків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620198
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 24.01.2016
Кряче сивий ворон над країною,
Знову він приніс невтішну вість –
Повернувся брат до брата спиною,
Звідкись узялась нестримна злість.
Брат пішов на брата – так писалося
У пророчих книгах вікових.
Коло дружби кров’ю розірвалося,
Потопає люд в морях біди.
То не дощ пролився над державою,
То гірке ридання матерів,
Тих синів, що огорнулись славою
І пішли у спомини віків.
Подвиг їх у пам’яті зостанеться –
Віддали життя своє вони
За майбутнє України-матінки,
Не злякались гострих лез війни.
Їх серця гарячі обелісками
Проростуть у душах земляків.
Полягли синами українськими,
Захистивши землю і батьків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620198
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 24.01.2016
Кряче сивий ворон над країною,
Знову він приніс невтішну вість –
Повернувся брат до брата спиною,
Звідкись узялась нестримна злість.
Брат пішов на брата – так писалося
У пророчих книгах вікових.
Коло дружби кров’ю розірвалося,
Потопає люд в морях біди.
То не дощ пролився над державою,
То гірке ридання матерів,
Тих синів, що огорнулись славою
І пішли у спомини віків.
Подвиг їх у пам’яті зостанеться –
Віддали життя своє вони
За майбутнє України-матінки,
Не злякались гострих лез війни.
Їх серця гарячі обелісками
Проростуть у душах земляків.
Полягли синами українськими,
Захистивши землю і батьків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620198
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 24.01.2016
Мечтала быть я дочерью у Вечности,
прожить - светло,
но вышло - о земном,о человеческом
все бъю челом.
А дни текут - печали безутешные
рекой к ногам,
ропщу и плачу,глупая и грешная,
иду во храм,
свечою становлюсь,огнем пылающей,
я - хуже всех!
Помилуй,Господи,нас,погибающих!
...Мой взгляд,мой смех
презрительный - гордыни жест нечаянный,
лукавства шаль,
скольких довел до слез и до отчаянья?
Кого мне жаль?
Себя - была неверною и скверною,
кляла приют.
Мои грехи - как воронье на дереве,-
кричат,клюют.
Не раз была жестоко жизнью битая,
в меду страстей,
не деньгами спасалась,а молитвами
своих друзей.
Дай,Боже,силы все,что уготовано,
мне пережить,
за то, что каждый день тобой даровано,
благодарить.
Стою перед крестом с душой разостланной
в священный час,
за все,что было - слава ,тебе,Господи!
Помилуй нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596987
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 24.01.2016
Скажiть, чому так швидко плине час?
Роки біжать, мов полохливi конi?
Чи може хтось все вирiшив за нас,
Та радiсно приплескує в долонi?
Скажiть, чому немає вороття?
У точку ту, з якої все по́́чалось.
Чому немає iншого життя?
Чи може є?.. То де воно сховалось?
Скажіть, чому так важко на душі?
І з дня у день, одні і тіж турботи.
Здається, що повстали всі вітри,
Усі стихії разом з ними… проти.
Скажiть, чому змiнились небеса,
I де подiвся їхнiй звиклий колiр?
Чому уся навколишня краса,
Спiтмiла раптом, вчухнув звичний гомiн?
Скажiть,чому гаряча в венах кров
Уже не так бурлить, не так клекоче.
Чому схолола мiж людьми любов,
Та сердце в грудях вже не так трiпоче?
Скажiть, чому сумлiння, почуття
Сьогоднi ледь шепоче, не кричить?
Чиє у людства світле майбуття?
Чи ще спроможне людство полютить?
© Олександр Крутій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633499
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 24.01.2016
(Сестре Оксане. Дебальцево.)
С рассветом слышно пение птиц,
А здесь стрельба и детский плач,
Не видно тут счастливых лиц,
Пришел на родину палач.
Не будет так, как было раньше,
Осколками покрыт наш дом.
Дорогою пойдем мы дальше,
И вместе мир мы принесем.
Война нас закалила точно,
Сильнее вряд ли станем мы,
И только дочка просит ночью:
"Хочу, чтоб не было войны!"
Забытый Богом край чудесный,
Сметают прочь с лица земли.
В других краях поются песни,
А моя дочь - дитя войны.
21.09.2014 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638184
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Тиша, річка, місяць. По воді
Срібло хтось розсипав ненароком.
Обережно, я прошу, ходіть,
Таємницю раптом не збудіть
Випадковим і байдужим кроком...
Невимовна Всесвіту краса -
То ж не перекреслюй ти. Не треба
Стежку, по якій ходив ти сам,
Помирав і знову воскресав,
Стежку, по якій ішла до тебе...
У полоні ночі і доріг
Доля оселилася назавжди,
Та, на жаль, мене ти не беріг,
Без вагання вийшов за поріг
На очах у пристрасної зради...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630061
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 24.01.2016
Теплі зустрічі й сірі розлуки -
Все позаду лишилось, на жаль,
Пропоную тобі свою руку,
Свою долю і світлу печаль.
Скинем з плеч тягарі наших років,
Недовіру й ревниве жало.
Досі я прислухаюсь до кроків
І дивуюсь: чому не везло?
Може, заново все перемелем
І почнемо з нового листа?
У минуле закриємо двері -
Справжня істина завжди проста...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628610
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 24.01.2016
[i]Брату-агрессору, предателю родной крови[/i]
Что с тобой случилось,
брат мой по крови?
Все переменилось
в жизни без любви.
Что в твой мозг залили недолюди - звери,
Как ты обессилил,
как тебе поверить?
Ты зачем ворвался силою незваной,
Болью отозвался, проявился раной?
Дом ты мой разрушил, ты обжег наш сад,
Ведь растили вместе там мы виноград.
Искалечил сына, обесчестил дочь,
Обратив все дни в без просвета ночь.
Ты изрезал сердце, испоганил душу.
А теперь послушай,
а теперь послушай!
Ты уже не брат,
даже и не друг,
Ты судьбы случайность.
Я тебе не рад,
уходи за дверь,
Враг ты мой теперь!
В жилах наших матери кровь одна течет
И её проклятие тебя испечет.
Обуглятся кости, обожгутся жилы,
Будешь прокаженным до самой могилы.
Будешь тварью рваный одиноким в поле,
Битый камнепадом будешь выть от боли.
Ни зиме ни лету будешь ты не рад,
У тебя одна дорога, прямо в ад.
Там ты будешь долго, предаваясь мукам,
И проклятьем станешь и детям и внукам.
Что с тобой случилось,
брат мой по крови?
Все переменилось
в жизни без любви.
Чем твой мозг залили недолюди - звери?
Как ты обессилил…
Я тебе не верю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636220
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Стою собі одна на роздоріжжі
Куди іти зовсім я незбагну
Вкажи мені дорогу, мій Всевишній
Туди я тихо, мовчки поверну
Боюся впасти, бо піднятись тяжко
Та іноді бракує просто сил
А зупинятись я не маю права
Злетіла б та, на жаль, не маю крил
Бо знаю, гріх носити в собі тугу
То краще її в пісню переллю
Невзмозі я терпіти цю наругу
ЇЇ весняним громом розіб"ю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622291
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 24.01.2016
У віях твоїх заховалося літо,
Волошки чарівно вдивляються в світ,
Уста твої маком червоним налиті
І схоже волосся на золота сніп.
Уся ти - із літа, з прекрасного літа,
Намисто твоє, мов дари калинові,
Тендітна така, наче біла берізка,
Осяяна сонцем, зігріта любов’ю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603890
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 24.01.2016
Я вслухаюся в музику рідної мови:
це ж говорить до мене кохана земля...
Заплітається думка в мелодію слова -
кожне слово до серця могО промовля.
Тепле слово "рушник" душу спогадом гріє:
є на білому світі Павелки-село...
Гладдю вишила долю добра тітка Надія,
не дожив до онуків мій батько Павло...
А скажу "паляниця"- засвітиться хата:
віє жаром од печі, цвітуть рушники,
І хлібину виймає бабуся завзята,
нас, онуків, частує зі святої руки.
Ностальгія глибинна у слові "лелека":
хатка біла - колиска в калиновім сні...
Прилетіли із вирію, певно, здалека,
І клекочуть-раюють у ріднім кублі.
Буйно мальви сумні зацвіли на причілку -
Грають сяйвом рожевим бутони рясні.
Їх мелодію долі у пору вечірню,
певно, доки живу, не забути мені.
Тихо пісня бринить - сподівання дівоче,
і бринить на пелюстках солодка роса,
І світанок бринить - зачаровує очі,
а на віях бринить всепречиста сльоза.
Все у слові коханім навіки сплелося:
І поезія праці, й краса, і любов -
Богом дане, найглибше - усе, що збулося,
вкоренилось у Слові від першооснов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614284
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 24.01.2016
Чому добро покинуло?
Чого злії люди?
Бо замало тепла в серці,
А більше наруги!
Бо зневіра точить душу,
Ятрить, наче рана,
Із любов'ю стало скучно,
Багато обману!
Щастя златом підмінили,
А хліб - на солярку,
Нарід нищать вже відкрито
"Рідні" олігархи!
Біжить добро сполохане,
Здаля заглядає,
Поки руку хто протягне,
Чи хто приласкає!
Хто пригорне сиротину,
Про старих подбає,
Убогого нагодує,
Про Бога згадає!?
Туди й прийде,
І ретельно зло повимітає,
Змахне сльозу,
І радістю в очах засіяє!
[i]На "Добро" автор: dashavsky[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638267
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Зимовий вечір запалив вогні -
Так рано запалив і так невчасно.
Пустинна вулиця, дерева мовчазні –
Лиш ліхтарі – надією на щастя.
У світлі лампи посеред зими
Під ліхтарем у царстві заметілі
Мені здалося, що стояли ми,
Як і раніше, тільки посивілі.
Розталий сніг в теплі моїх долонь
Так схожий на забуте привітання…
Зимовий вечір запалив вогонь
І нагадав мелодію кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636875
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Сучасна історія. Кажуть, що «любов довготерпелива, не перестає», бо вічна. А в нашій історії любов зневажена, тому вона і залишає назавжди колись обране серце.
Сонце вже зранку немилосердно припікало. І хоча в літні дні усі чекали тепла і сонця, та такого вже гарячого не переносили. А сховатися можна було хіба що у воді і з головою, як кажуть. А Денисія не відчувала жари для тіла, бо у неї пекла вогнем душа. Де ж таке хто бачив! Від неї пішов чоловік. Пішов... і назавжди! Вона сиділа геть спустошена таким неочікуваним вчинком. Щоб від неї? І її Влас, який щиро зазирав у вічі, прощаючи всі каверзи дружини..? Віддано любив з першого дня їхнього знайомства. Все просив Дену дати можливість любити її. І не долюбив. А було ж!!! Задумалась...
Дена не мала собі ціни. Гарна, струнка, чорноока. Вона відмітала усіх кавалерів, бо знала чого хоче. А хотіла багатого, а ще, щоб на руках носив. Та попадалися тільки такі, які обіцяли носити на руках, а в кишенях мали, як не «пусто», то й не густо. Час ішов. Уже й кавалери, що з порожніми кишенями, одружилися. І як не дивно, завелося і в їхніх кишенях чимало. А Дена все вибирала і вибирала. І вибрала короля вулиці, юнака, якого всі боялися. Войовничий, з надмірним почуттям спротиву і справжній красень. Він був грозою для хлопців з багатьох вулиць. І таким покірним та мирним поруч Дени. Ніби крила обламала у Власа його любов до цієї дівчини. З нею ставав м'яким, ніжним, якимсь безхребетним. І Дена «поганяла» як хотіла, бо грошей багато так і не надбали. Що ж хотів любові, то люби! Любив. І надмірно. Сварилася, а він посміхався, сердилася – ніжно обіймав, гнівалася – перепрошував, а в подарунок завжди пристрасне кохання. Так любити міг тільки він. Обціловуючи, з ніжністю шепотів, що долюбить до найменшої часточки її душі і тіла. Життя йшло… Та короля вже не було. Просто менше посміхалися чоловічі очі, суворішали куточки вуст, жартував все рідше, а то й замикався частенько терплячою мовчанкою. А нова королева Денисія, вихитуючи гарним станом круті віражі, чванилась, що покорений назавжди чоловік належить тільки їй. А на запитання подруг про секрет їх міцного кохання з Власом, голосно сміялася і недбало кидала поради: «А ви не дайте долюбити себе до кінця і кожна ніч буде новим початком любові». І нехтувала своїм вірним і відданим коханням. Відверталася від поцілунків, аби ще раз перепросив, капризувала від чергового невмілого подарунка. Чоловік так часто не міг догодити дружині, що боявся її засмутити. Віддавав їй усі гроші, аби вона могла сама для себе вибирати, купувати, радіти. Королева і не помітила, що вихідний день Влас старався заповнити без неї. Любив збирати гриби, ловити рибу, просто ходити лісом. Аби хто його бачив у цей час, впізнали б колишнього короля. Він вибирався на високі дерева, свистів до птахів, збираючи їх у зграї, розмовляв з усіма маленькими лісовими мешканцями, яких тільки зустрічав на прогулянках. Вдивляючись у воду, де плюскались у хвилях маленькі рибки, був щасливий до безмежжя. Така «самотність» приносила йому задоволення. Ніхто його не сварив, не капризував поруч, не галасував даремно. Навіть гриби чи вдалий улов Влас не ніс додому, боявся, що знову Дена буде незадоволена непотрібною, як казала, роботою. Тому тішив колег, які з радістю приймали незвичні подарунки. Такі прогулянки ставали все частішими. Він все віддав би за такий спокій. А Денисія, вибравши всю зарплатню у чоловіка, бігала по шопінгах, придбавши все потрібне і не дуже, зустрічалася з подругами, щедро запрошувала їх до домашньої гостини, відпочивала на морях та озерах, знемагала у саунах, леліяла себе у косметичних кабінетах. І геть зовсім забувала про Власа, який тільки радів її забавам і непомітно йшов у свою самотню подорож. І час переміг, розділивши їх назовсім. Вже й відпочинок вони планували порізно. І якось, у хвилину ранкової розмови, Влас сказав: «Дено, а ми вже не потрібні один одному». На що Денисія, розсміявшись, так недбало кинула кілька слів: «Побудь десь недалеко, може, пригодишся. Хто ж мене долюбить?» Промовчав Влас. Чи знала тоді вона, що ці, здавалося б, жартівливо кинуті слова, визріють у тверде рішення коханого. Денисія згадувала їх кожної миті, залишившись без Власа. А він пішов, закинувши за плече невеликий вузлик необхідного збіжжя, дивно сказавши на прощання : «Вибач, що не долюбив».
Гірко було самотній жінці, без теплих і ніжних обіймів сильного і покірного чоловіка. Перебирала разом прожиті дні, шукала помилки чи виправдання... і не знаходила. Дена не бачила своєї вини. Королева ж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442141
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 24.01.2016
ПАТРИОТ
Вновь печальная весть облетела павлоградскую землю. В селе Богуслав 19 августа односельчане, родственники и друзья прощались с 42-летним сержантом Юрием Кривсуном, погибшим в АТО под Донецком 21.07.2014
Облетела печальная весть
Павлоградскую мирную землю.
Столько горя… за что эта месть?
Враг- сосед… никогда не приемлю.
Богуславский герой, патриот,
Не смотря на запрет по здоровью,
Добровольцем уходит на фронт
Защищать Украину родную.
Занимая он пост в агропроме,
Оперирован - сердцу ремонт.
Здесь казалось, сиди с семьей в доме,
Свой любимый расти огород…
Не колеблясь, в руках с автоматом,
Не боясь, а ни слов, а ни дел,
Он с геройским, бойцовским азартом
За порядком на службе глядел.
Но вражина был слишком коварен
И без святости к людям в душе,
В волонтерском устроил товаре
Взрыв, что вздрогнуло все в блиндаже.
Рядом с транспортом были солдаты,
Среди них стоял Юрий тогда…
Разбросало вокруг автоматы,
А людей не узнать… вот беда…
Спит гитара его в уголочке,
На которой любил он играть.
Не обнимет отец уж сыночка.
Не порадует сын больше мать.
Татьяна Казмирук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638115
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
С чего начинается Родина?
С востания против царя.
С рожденья Ульянова (Ленина)
С кровавой резни “Октября”!
А может она начинается
Со строя наивных солдат,
С груди, что штыком протыкается
Охранников царских палат.
С чего начинается Родина?
С ростреленой царской семьи.
Со всякого “красного” сброда
С кошмаров гражданской войны.
А может она начинается,
С ушедших в “Ледовый поход”?
С Корнилова, с Алексеева
С тех всех, что увез пароход?
С чего начинается Родина?
С винтовки, что сжала рука.
Из строя, из залпа юродевых
С той пули в груди Колчака.
А может она начинается
С придумавших “Красный террор”?
С арестов, с рострелов безжалостных
Руками безграмотных свор.
С чего начинается Родина?
Со сталинских лагерей.
С ГУЛАГа, с безвинно осужденых,
С землей неприкрытых костей.
А может она начинается
С убийства в Катынском лесу?
С украинского геноцида
С людей проклинавших Москву.
С чего начинается Родина?
С создавших привычный уклад?
С насилия, депортации.
Со страшного слова штрафбат.
А может она начинается
С убитых в чеченской войне?
С Абхазии, Южной Осетии
С фашистов, сидящих в кремле.
С чего начинается Родина?
С захваченых крымских земель.
С Донбасса, со с псковских десантников
Посмешно забытих теперь.
А может она начинается
С Болотной, с борьбы за мечту?
А может с Бориса Немцова
С крови на московском мосту?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637832
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 22.01.2016
Люблю тебе , краю
Мій рідний далекий
Вже скоро до тебе
Прилинуть лелеки
Тобі мій "Добридень "
Від серця й душі,
Земле барвінку
І споришів
Люблю тебе, земле,
Пшенична, багата
І той найрідніший куточок-
Де хата,
Де грають світанки,
Замріяно-чисті,
Ярила проміння-
Ясне, променисте
Люблю тебе житнице,
Страднице бідна,
В сльозах чи усмішці-
Завжди мені рідна
Як вишні- твої наречені-
У цвіті,
Обожнюю, серце,
Найбільше на світі !
Люблю тебе, ненько,
Як трави в покосах,
Волошки в житах-
У густих твоїх косах...
Добрих днів і ночей тобі,
Мила країно,
Пісень журавлиних,
Моя Україно !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637826
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 22.01.2016
Ловлять верби зірки на воді
І краса у струмочку вмивається,
А метелики – в вальсі надій
Й незабудки у пам’ять вертаються.
Кучерявиться травами літо
В розмаїтті всіх барв й ароматів,
У полях пишно вруниться жито
І палають вогнями в них маки.
Десь виконує птах своє соло,
Зачіпаючи струни душі,
Береги розділили з тобою
Нас...І позначили грані межі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637773
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 22.01.2016
Волошкова поема літала над полем,
Зачепилась за кучері білої хмари,
Пропливали синхронно небесні отари,
А думки пропливали то брасом, то кролем.
І ромашкові вальси вінчалися з літом,
З ворожбою шукали кохання між трав,
Насиляли на промені перли отав,
Упивались цілунками з вранішнім цвітом,
Тріпотіли на вітрі пелюстками маки,
Шепотіли своє невгамовне “люблю”,
Умивалися грозами із кришталю,
Ми на небі шукали свої зодіаки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637770
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 22.01.2016
Я закрываю глаза -
В памяти раннее утро.
Я не успела сказать -
Ты не услышал как будто...
В белой пустыне песок
Разворошил сильный ветер -
Пыль седины на висок
Бросил, а ты не заметил...
Больно смотреть тебе вслед,
Жалко и очень обидно.
Но оправдания нет -
Вот уж и следа не видно...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637699
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 22.01.2016
***
Єднаються і ситі, і голодні,
коли єднає їх сатанаїл...
Не миром ви помазані, шановні –
і щирі українці іншомовні,
і українофоб, і русофіл.
***
Дух барикади всує не помер
і у бою від єдності не тісно,
і знову об’єднатися не пізно…
Але не ясно, де ви є тепер,
глашатаї, що позаймали крісла?
***
Ой, не об’єднує стаття
на захист Ойкумени.
І досі на усіх путях
багатії крадуть життя
у тебе і у мене.
***
Любителі щі
об’єднали колони.
Гуляють хлищі,
депутати, барони.
Ідуть на борщі
європейські мільйони.
***
Тримати осаду?
Іти на твердиню?
Ідемо, якщо це важливо.
А бути у владі достойній людині
у наші часи неможливо.
***
Походами з майдану на базар
розпочиналась вільна Україна.
І – кому що́, а мерії – навар!
І як не регіони, то – удар!
Нокаут! І – здираємо коліна.
***
Кричали всі,
[i]– пролетарі, єднайтесь![/i]
Але ніхто в опалу не попав.
Люстрація!?
Не бійтеся,
покайтесь,
хто вихваляв і, вибачте, лизав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637675
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 22.01.2016
Вже вічність,мов на паперті стою-
Лебідка ,загнана у твань,у комиші.
Поранена, розчавлена , німа .
Благаю зцілення для хвороі душі.
Ви не судіть,прошу!Ви не судіть!
Бо я сама себе вже засудила.
З розбитим серцем,з каменем в душі
На дно іду,зложивши крила .
Де той суддя,що судить за любов?
Де той Пилат? Невинну засудили...
Із заздрості.Із заздрості , коли
коханий піднімав мене на крила
Засуджена на вічну самоту .
На чорну одиноку пустку ночі
Себе питаю:"Я іще злечу ?
Обв"язана брехнею поторочі ."
Піднятися б в небесну височінь,
Відчути мить кохання ще єдину!
Коханню гімн -кружля понад життям
Прощальне танго лебедине ....
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311953
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 21.01.2016
Ромашечко,ромашко, моєї долі квітка,
Тебе в полях збирала я, коли була мала,
Із личком золотеньким білесенька голівка,
Із співом солов’їним ти в житечку росла.
З вітрами танцювала жагуче танго літа,
А сонце обіймала промінням золотим,
Ти хмарками прикрита і дощиком умита
Й сюжет чи не найкращий для віршів і картин.
Ромашечко, ромашко, моєї долі квітка,
Лиш ти могла сказати чи буде так , чи ні.
Із юністю моєю ти навесні розквітла
І долю напророчила колись сама мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637559
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016
У отчому домі все ніжить й ласкає,
Хоч меблі не модні і євро немає.
Тут пам’ять живе про дитинство щасливе,
Усе тут святе і жива вся родина.
Живе у портретах, неначе в іконах,
Свята є потреба у отчому домі.
Тут мама хазяйка, весь дім вона гріє,
І квіти леліє, все чистить і миє.
Про батька тут пам’ять живе невмируща,
Пішли звідси в вічність дідусь і бабуся.
...Багато змінилось,не дуже впізнати,
І сад вже віджив й не така уже хата.
Але як ми можем її так голубим,
Бо в кожного пам’ять свій фільм собі крутить.
…Дитинство далеке, вже голови сиві,
Та в домі всім легко і всі тут щасливі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637562
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016
Будапештский меморандум,
или Слово Джентльмена.
Слово надо держать, Джентльмены,
Перед Богом, Собой и Людьми.
Час пришёл заплатить по ценам –
«Меморандум» наш тонет в крови.
Перед Богом нет дипломатов:
В полуправду не спрятать обман.
Крепость-дом не спасёт ограда,
Если грех Ваш поселится там.
Хоть с Собой можно просто «сладить»,
Подходящий найдя аргумент.
Только мысль «до свечи» не оставит:
«С той поры я уже не Джентльмен»!
А что Люди? Они забывают…
Иных помнят – на тысячи лет
Жить в истории оставляют.
Иным - только кровавый их след.
Не подобьтесь отступнику П…у -
Его грех на Россию падет…
А народ… А народ?!?
Бог судья ему:
Что посеял, то сам и пожнет.
11.02.15. Г. Орел, г. Обухов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559188
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 21.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2016
Помолчим и помолимся Богу - веселье не к месту,
Мы ребят провожаем в последний и главный их путь.
Защищая друг друга, ушли в Небеса они вместе.
Суждено от мирской суеты им теперь отдохнуть.
Гулкий звук от щепотки земли отзывается эхом
В моем сердце, как вечности скорбный прощальный набат.
Разорвал тишину залп почетный погибшим морпехам,
Не успели дожить, долюбить, пышный высадить сад.
Помоги мне подняться с колен, мой Господь, умоляю,
Я, друзей схоронив, душу выплеснул - нет уже сил.
Не дождались они на земле благодатного рая,
Светоч жизненный, пламенем вспыхнув, навечно остыл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637450
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2016
Людська жадоба меж не знає,
Нікому не віддасть своє,
Душа жадібного бажає
Багатство збільшить те, що є.
На сто хоч доларів щоденно,
Не будуть зайвими вони,
Це мало знають достеменно,
Мета ж – до себе все горни.
Хоча кишень немає в смерті
Й залишиш гроші тут як вмреш,
Тож за життя ці люди вперті
Жадоби вчать нащадків теж.
За гроші зраджувать й вбивати,
Бо гроші ідол їхній це,
Гріхи просити їм благати
Й хрестити груди і лице.
Завжди чи буде як є нині?
Всі песимісти кажуть так,
Бо важко вижити людині
Як бідність каже ти слабак.
20.01.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637431
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016
ГАРАНТУ
Шукаєш інвестиції в Давосі –
Їх без реформ ніколи не знайти,
Інвестори в нас будуть голі й босі!
Від рейдерів їх спершу захисти.
Не гривню опусти ти, а податки,
Чиновників армаду розжени,
Не обкладай податком наші статки,
Клан олігархів теж заборони!
Жени ораторів із влади просто в шию,
Економістів кращих – у Кабмін,
Не загаси в серцях людей Надію,
Ми вимагаємо в країні нашій змін!
Не обіцяй – а створюй нам Закони,
Щоб українець в Україні багатів!
Тоді й відкриє нам Європа всі кордони,
Зроби вже щось, що досі не робив.
Якщо не можеш – краще йди із влади,
Ми не пробачимо змарнованих Надій!
Ми не пробачимо ні втрат тобі, ні зради!
Ми не пробачимо – не мрій, не мрій, не мрій!
20.01.16р. Нірошенко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637337
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2016
Журналістам тепер несолодко,
Праця їх небезпечною стала,
По “закону” й не законно,
Їх до тюрем за правду кидали.
Убивали за правду битами,
Катували до самої смерті,
Та вони гідні й кров’ю вмитії
Все ж про правду кричали вперто.
Під вогнем вони і під кулями,
Тільки правду не вбити нікому,
Ні під тиском, ні під тортурами
Не ламались в страшному полоні.
Журналісти епохи нової,
За свободу і правду – в бій,
Безперечно, вони – Герої,
Патріотам – земний уклін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637307
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Пошли Боже света
Тепла и привета
И Благости в души
Пусть зло в них потушит
Земля так прекрасна
Планета для счастья
Живите же люди
И радость прибудет
Живите, как голуби
Песни слагайте
От помыслов Божьих
В Пути не сбивайтесь
И окна в рассветы
Добру открывайте
Сердца лишь Любовью
Свои облекайте
Со всей из Вселенной
К нам гости прибудут
Расскажут – без войн как
Жить в сказочных буднях
Легко и свободно
Быть вхожими к Богу
И рай на земле
Обустроить помогут...
20.01.2016г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637197
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Мирись ,мирись, мирись! і більше не сварись !
Швиденько посміхнись! мирись ,мирись, мирись!!
Дай долоні, мій дружок!!Подарую пиріжок !
Про погане забувай! посміхатись починай!
Будемо з тобой дружити!Нашою дружбою дорожити!
Наша дружба –красота!Скажуть: не розлий-вода!
/котилася тарілочка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659640
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618849
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 20.01.2016
Я дивлюсь у вікно,
А там сніг, знову сніг...
Що було, все пройшло,
Не біда це й не гріх...
Так минає життя,
І в зимові ці дні
Неспокійне буття,
Все ж підвладне мені...
Вже на фініші я,
І живу в самоті.
І сміються з вікна
Сніг, мороз й заметіль.
Ну а я не журюсь,
І читаю, й пишу,
І в вікно знов дивлюсь
На цю зимну красу.
Відійду від вікна,
По кімнатах пройдусь,
Знов чекаю дзвінка,
І злегка посміхнусь.
Діти й внуки мої
Мені дзвонять щодня,
І спокійно мені,
Гарна в мене рідня.
А як вечір прийде,
Тишиною нап"юсь,
У вечірній пітьмі
На життя озирнусь...
Найцінніше в житті
Я завжди берегла...
У моєму бутті
Не було й нема зла...
Все стерпіть довелось:
І солодке, й гірке,
І я Богу молюсь,
Хоч життя й нелегке...
Що було, відпливло,
Залишились сліди...
Не дозволить вікно
Все забуть назавжди...
Всім нам треба жаліть
І людей, і себе,
Берегти і любить
Усе те, що в нас є!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637222
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Він прийде рано-вранці. (Буде сонце.
А може, рясно литимуть дощі.)
Постукає тихенько у віконце,
Аби у домі не збудити всіх.
Край столу сяде, стомлений до краю.
Мовчатиме. Чекатиме на чай.
Його я спершу, може, й не впізнаю
Чи не повірю заспаним очам…
Але коли почую тихе "здрастуй",
В руках себе тримать не стане сил.
Я відповім: "Який же ти прекрасний
І дуже… тихий – довгожданий…Мир…"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636073
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Мой друг,хочу сказать тебе:
На свете, проживя, ни много и ни мало:
Открылись истины вдруг мне,
А может и не вдруг,а просто время истины настало!
И вот я в одночасье поняла,
А может и не сразу,а с годами,
Что множество ответов я нашла
На то ,что происходит в жизни с нами!
И вот слетают с уст уже слова;
Спешу с тобою ими поделиться;
Хоть знаю истина у всех своя,
Но все же, я хочу тебе открыться!
Не бойся жить, мой друг!
А бойся лишь существовать…
Не бойся в жизни отдавать,
А бойся только брать!
Не бойся падать,
А бойся не подняться…
Не бойся разлюбить,
А бойся больше не влюбляться!
Не бойся верить,
А бойся без надежды жить…
Не бойся ошибиться,
А бойся вновь не полюбить!
Не бойся ждать,
А бойся сдаться…
Не бойся вновь мечтать,
А бойся без мечты остаться!
Не бойся лжи,обмана…
А бойся,что после не простишь;
Не бойся видеть ты в себе изъяны,
А бойся,что в других их разглядишь!
Не бойся в жизни ты измен,
А бойся лишь предательства…
Не бойся в жизни перемен,
А бойся лишь причин,что привели к таким
вот обстоятельствам!
Не бойся быть один среди толпы,
А бойся,если против одного с толпою ты!
Не бойся быть своим среди чужих,
А бойся быть чужим среди своих!
Не бойся с Богом говорить,
А бойся неуслышанным остаться…
Не бойся в дверь стучать,
А бойся за дверью той так и остаться!
Не бойся умирать,
А бойся мертвым жить…
Не бойся потерять;
А бойся каждое мгновенье пропустить!
Не бойся,друг мой ,ничего:
Ведь все проходит поздно или рано…
А бойся-бойся только то,
Что навсегда душа бесследно может
кануть!
Не бойся ничего, мой друг,
Ведь жизнь по сути лишь мгновенье;
А бойся-бойся, если вдруг,
Обрек ты душу лишь для тленья!
Ну а еще скажу тебе:
Не бойся ничего на свете;
И просто улыбнись судьбе,-
Поверь,-она тебе взаимностью ответит!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635543
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Світ – шокований! Світ здригається
від новин, що летять з ефіру:
кров'ю вулиці вже вмиваються
від безумств кремлівського звіра
в Волновасі, Донецьку, Горлівці...
Маріуполь... а "Боїнг"?.. Боже!
Хто на черзі стоїть в години ці?
Скільки ще він життів положе?!
Скільки болю, смертей, руйнації,
скільки горя іще посіє
цей "спаситель российской нации" –
збожеволівший "цар-месія"?!!
Що з тобою, Росіє, діється?
Глянь-бо, "цар" твій – це біс, лукавий!
Чи проснешся? Чи чад розвіється?..
Схамени їх, о Боже правий!!!
25.01.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554593
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 20.01.2016
Ой на річці , на Йордані , там Христос молився .
А над ним у небесах білий голуб вився .
Дух святий зійшов на. землю ,
на Божого Сина .
А у Бога він один , єдина дитина .
- Це улюблений мій Син ! - Боже слово чути .
Таким кожен в світі є .
Як це все збагнути ?!
Кожен з нас для Бога є - найкращим ,
єдиним .
А для кожного із нас БОГ - ОТЕЦЬ є рідним .
Ой на річці , на Йордані , Божий Син хрестився .
А над ним у небесах білий голуб вився ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637025
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016
За акаціями у садочку
ще поважно, як дідові слід,
закуняв на сухому пеньочку
як опеньок засушений дід.
Він чекає далеку дорогу
десь туди – за рови, за село.
А у мене ніколи й такого
по дорозі в життя не було.
Він можливо у возі поїде,
як у небо піде голубе.
І не так мені жаль цього діда,
як малого без нього себе.
Що було й не було пам'ятаю.
Засихає життя як зело.
Може в нього нікого немає,
як у мене його не було.
Це й мені уже падає карта
у далекі незнані світи.
І не так мені довго чекати,
як йому довелося іти.
Може якось і я перебуду
до останньої фази життя,
і мене не жалітимуть люди,
що визбирую їхнє сміття.
Є років невеличка «заначка»,
та сумує і тужить душа.
А за чим, догадатися важко
у рядочку одного вірша́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634521
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Колись сивобородий дід-американець визнав,
Що швидшою, ніж правди шмат, завжди була брехня.
Колись був мир, тепер спільнота відправляє тризну
За ним... З Пандори вилітає дійсна маячня...
І ядерні стріли завмерли на мить,
І граються психи у війни,
А поза коробками правда тремтить -
Тепер аж ніяк не спокійно...
Усіх тягне мода схопити пригод,
Допоки ті стріли ще сплячі...
І дехто насаджений в певний город -
Ікона чужа в них ледача...
Не знаю... Сторонні десь є поблизу?
Комусь переплутало схеми?
Чи може назавжди пустити козу?
Чи є тут хтось [b][i][u]проти системи?[/u][/i][/b]
Мені остогидли порожні слова,
Узяті із чорного ринку...
Для вас ці слова - це вже є висота,
Для декого - спуск на сходинку...
Мене вже ковшем, де лежать спориші,
Не візьмеш: для мене - це пастка!
Бур'ян запускають у кожній душі...
Його нема в вільного птаства...
Здається, не було ніяких епох,
А був лиш один вік - системний
З багатими й бідними, мов той горох...
Для мене той вік буде темним...
Нарешті... Нарешті мені перейшло...
- Ти як? Усе добре, мій любий?
І сонце у ліжко до мене прийшло,
Торкнулись щоки її губи...
Нарешті минулось... Мов каторги пік...
У спокої врешті-решт тіло...
Картинки летіли, немов минув вік...
Але поруч ти, моя мила...
19.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637214
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
[i][color="#b50707"]Может показаться, что это я даю поучительные советы читателям. Уверяю Вас: просто делюсь тем, что слышу сам в свой адрес от Моего Наставника.[/i]
[/color]
Когда твори́шь – не торопи́сь,
И мысль возде́рживай от взры́ва.
А сам за му́зой не гони́сь,
И обуздай души поры́вы.
Не позволяй душе «бузи́ть»,
А му́за – пусть себе гуля́ет:
Твоё задание – твори́ть
Всё, что Творе́ц повелева́ет.
А Он дикту́ет в тишине́,
В чуть слы́шном дунове́ньи ветра.
Не доверя́й взрывно́й волне́:
В ней тво́рчества – ни миллиме́тра.
Оставь эмоции, осты́нь!
И пло́ду ду́ха дай свобо́ду –
И он добу́дет из твердынь
Любви живительную во́ду.
Терпенье – в кро́тость облачи́,
А послуша́ние – в смире́нье,
К труду приле́жность подключи́,
Усе́рдие же - к обуче́нью.
Лишь только та́к шеде́вр созда́шь,
Способный Господа просла́вить,
А безответственный кура́ж -
Для детских лучше и́гр оста́вить.
15.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574758
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 20.01.2016
Эх, кто куда, а мы на фронт,
пакуем все свои доспехи,
То мы, то нас, как повезет,
у каждого свои успехи.
Тотчас мы можем умереть,
нашу судьбу решает случай,
за залпом пушек снова залп,
нас провожают в сон грядущий.
И вот команда нам дана,
мы вырываемся с окопов,
и пушки бьют издалека,
так прикрывают нашу роту.
А мы бежим «в лоб» на врага.
нас не пугают пулеметы,
граната, две, и все дела,
стрелять у мертвых нет охоты.
Очередной закончен бой,
подсчитываем все потери,
сто пятьдесят было вчера,
сегодня тридцать уцелели.
Опять идет ракетный залп,
слышна повсюду канонада,
неведома нам тишина,
и не дает нам враг прохлады.
Мы научились забывать,
в боях деремся словно звери,
источник чувств давно иссяк,
тут лишь бы сами уцелели.
А после боя, в блиндаже,
сидим и думаем что дальше,
пытаемся порой шутить,
но юмор тот довольно мрачный.
И вот закончилась война,
Но я потерян в этом мире,
убиты все мои друзья,
зарыты в братские могилы.
И что теперь мне этот мир,
и что теперь мне делать дальше,
ведь в голове моей война,
не стану я, каким был раньше..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637157
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Як приємно дивитися в очі,
Говорити чарівні слова,
Цілувати вуста до півночі,
Як любов в кожнім серці жива.
Пр: Не зривайте троянди ніколи,
Не спішіте кохання втрачать…
Як серця у обох охололи,
То троянди від болю кричать.
Збережіте кохання надовго,
Нехай квітнуть троянди в саду.
І живіте одне для одного,
Проганяйте від щастя біду.
Пр.
Хай троянди в саду червоніють,
Не зривайте, нехай помовчать…
Хай вуста в поцілунку німіють,
Бо в розлуці троянди кричать.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637138
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Экспромт
А я хочу:на санках Кая
Со Снежной Королевой плыть...
А я хочу:зимою мая...
И шелест листьев ощутить...
А я хочу:на Джомолунгму...
На четвереньках,но долезть!..
И спеть(оттуда) жаворОнком...
И принести благую весть...
Ещё хочу зимою в прорубь...
И окунуться с головой...
Чтобы спокойно спал мой город...
Чтобы слова текли рекой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637074
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Гипертония – болезнь века,
Проблемный времени процесс.
Страданьям тела человека –
Неутешителен прогресс.
Но, есть рецепт от злой болезни,
И не в таблетках эта суть,
Чтобы симптомы все исчезли –
Иначе на себя взглянуть…
Забыть обиды и придирки,
Уравновешенность ценить,
Невозмутимым быть, Не фыркать,
И настоящим только Жить…
http://otkudabolezni.dowlatow.ru/povyishennoe-krovyanoe-davlenie-gipertoniya/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637085
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Прийшов. Побачив. Переміг.
Та проковтнути вже не зміг.
Тож, в завойованій країні,
В розриту глину трупом ліг.
Травою глина заросла,
Руїни міст порозпадались.
І сила ніби й не була,
І слава щезла…лиш зостались
Від всього того у землі
Посічені у битвах кості…
Отак кінчають наглі гості
Від давніх літ до наших днів.
***
Чи ти народився для того,
Щоб взявши до рук автомат,
Прийти до помешкання мого
Як наглий загарбник – солдат?
Чи так тебе мати ростила,
Щоб ти усіх нас не любив?
Ти вбив мого старшого сина
І дочку сусідчину вбив?
За що це зробив – не питаю.
Ти виконав страшний наказ…
Невже не пам’ятаєш,
Як їздив щоліта до нас?
Ти ж грався із сином молодшим,
І в мовах не було різниць.
Тепер ти цю землю толочиш
Як справний убивця – різник.
Фашистом мене називаєш,
Хоч сам маєш вишкіл і хист
Всіх тих, хто дітей убивають,
Хто має імення – фашист.
З твоєї сторонки – Росії
Налізла червона чума.
Чому ви всі так одуріли,
Що в головах клепок нема?!
Який вас там біс заморочив,
Аж лізете, мов сарана…
Ти був такий славненький хлопчик!..
Тепер ти – Фашизм і Війна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601943
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 19.01.2016
Відзеленіли барви літа
Вже серпень в вічність відійшов
Жовтогарячим снів привітом
Осінній вересень прийшов
Хоч у журби немає сліду
Та літо бабине уже
Літає білим пірям снігу
Немов любов ще стереже........
Приспів:
Не спіши відлітати в минуле ти літечко - літо
Не спіши , в невідомість не йди
З чаші ніжності наше вино не допито
Не опали з кохання ще слів пелюстки.....
Скине шатра любові замріяне бабине літо
Пролетять сірим клином у небі твої журавлі
Відлітають роки з першим сонячним світом
Й не звертають із русла любові ріки......
Приспів:
Ось і вересень ніжно постукав у двері
Як не хочеться йти до важких холодів
Не давати ніколи дорогу розлукам
Торувати дорогу коханню без слів.....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603485
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 19.01.2016
Синичок пістрява дзиґа,
кружляє зимова рань,
морозів січнева ліга
жадає щодня змагань.
Чавунно промерзло місто,
не знайде безпечний схрон,
дерева-лінотипісти
друкують рядки ворон
про те безперечне право
надію не полишать,
що носить в утробі трави
зелена землі душа.
Скупий і солодкий натяк
не зломить льодинок сни.
Та кожен із нас – фанатик,
бо вірить в прихід весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633294
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Синя птахо моя
Синя птахо
Та що душу
Рятуєш земну
Й торжествуєш
Як музика Баха
Тож як зникнеш
Скажи як вернуть?
Синя птахо
Живий талісман мій
Ти надія
І дороговказ
Срібна ниточка
В серці... до Мами
Й Батьківщини
В любові не згас...
18.01.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637016
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Я стою край вікна
І вдивляюся в ніч,
Я сумую одна
І не бачу облич...
Я живу в самоті,
А тебе вже нема,
А у серці моїм
Лиш печаль і жура...
Що було відпливло,
Ти не прийдеш сюди,
Співчуває вікно,
Загубились сліди...
Квітували сади,
Розвивався бузок,
Загубились сліди,
Де ходили ми вдвох.
То щасливий був час,
Ми раділи весні,
І співали для нас
У садку солов"ї.
Не поможе вікно
Вже ніколи мені
Повернуть,що було,
Ночі тихі і дні...
Непомітно зійшли
Наші радужні дні,
В далечінь відпливли,
Як в казковому сні...
Не зважає вікно
На самотність мою,
Хоч тебе вже нема
Та й тепер я люблю...
Так стою край вікна,
Всі моменти ловлю,
Хоч живу я одна,
Та життя я люблю!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636998
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Минулий 2015 рік став для тебе країно випробувальним, наче екзамен від Бога на справжність, вольовитість і народність. В цей час чітко стало видно і тих хто є патріотами, і тих хто носить лише маски патріотичних героїв, що показово хизуються вишиванками та видирають останнє із рук обкраденої країни та тих інсайдерів які мовчки дивляться на чий бік підскочити. Скільки тобі ще потрібно витримати, а скільки уже ти пройшла! Будь пильна і знай, що ніколи й нікому не вдасться тебе скорити!
Згадаю Майдан Незалежності, місце де воля скроплена кров’ю твоїх синів, де під кулі ішли щоб показати, що жоден політичний режим не зможе гнобити український народ. Тих героїв наші діти будуть оспівувати уже в іншій країні, яка всьому світу відкрила іншу грань свободи і межі людського терпіння. Назавжди їх імена викарбувані в історії уже нової країни з іншими поглядами і реальністю.
Так, 2015 рік був однозначно випробувальним і це ми всі відчули. Вірю в нас, вірю у тебе моя Україно! Нехай цей Новий рік буде для тебе початком нового етапу який приведе тебе до самих вершин, до нових можливостей, до нових мирних буднів! Щоб твій народ був не лише борцем за волю, за справедливість, за народність, а й тим, що відкриє нове вікно у світі до якого будуть линути почути мелодійні українські пісні, почути українську солов’їну мову і побачити той мальовничий край. Слава Україні! Героям слава!
© І. Самчук-Тимощук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636961
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016
«Никогда мы не будем братьями.
Ни по родине, ни по матери...»
(Анастасия Дмитрук)
--- К не-сестре России ---
И не стать никогда нам сестрами
На планете Земля под звездами.
Своры вас. Бездуховны. Ницие.
Глазки прячете, как и лица вы.
Легко лжете вы, не краснеете,
Извергаете зло и ненависть.
Нет любви у вас даже к матери –
Поминаете только матерно.
Запятнали вы имя доброе,
Опозорились перед Господом.
Вся культура в вас водкой вымыта.
Вы чужие нам. Это истина.
Жизнь валютой вы измеряете.
Все поэтому потеряете.
Попираете нормы права вы.
Быть свободными не по нраву вам.
Ваши помыслы слишком грязные,
Но для нас они не заразные.
Оголтелое ваше воинство
Не убьет в крови мир, достоинство!
Вы – на танках, числа не счесть,
А за женщин вы прячетесь.
Не слабо ли вам стать небесными,
Под обстрел пойти только с песнею?!
Сила духа в нас, единение!
Защитим страну, без сомнения!
Захлебнетесь вы злою завистью!
Не сожрете нас! Нет! Подавитесь!
За агрессию, слезы детские
Будьте прокляты вместе с предками!
Вы бескрылые, в рабстве выросли.
Не тягаться вам с украинцами!
Власть у вас – клика демонов.
Но любая власть – это временно.
За законами Мироздания
Вам откроется путь познания.
Нет народа без здравого смысла.
Людям чести зло ненавистно.
19 апреля 2014 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636953
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Три вітри над нами все кружляють,
Три вітри нікого не минають,
Три вітри спочити не лягають,
Три вітри в житті сліди лишають.
Вітер перший юність нам приносить,
Вітер перший мріями колосить,
Вітер перший вчитися нас просить,
Вітер перший в світ кохання вносить.
Вітер другий зрілістю шумує,
Вітер другий працею муштрує,
Вітер другий нам сім’ю будує,
Вітер другий діточок дарує.
Вітер третій старістю зимує,
Вітер третій підсумки лаштує,
Вітер третій болями лютує,
Вітер третій цвинтар нам будує.
Наче вітер юність просвистіла,
Наче вітер зрілість прошуміла,
Наче вітер старість налетіла
Гульк, душа за вітром полетіла.
27.11.97
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636766
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
Бог створив світ , щоб квітли тут квіти , і тішило барвами всіх тепле літо . Щоб тихо у берег хвилі плескались , життю щоб раділи і дзвінко сміялись .
Бог створив світ , щоб сонце світило . Душа щоб втішалась , душа щоб раділа . І дзвінко співав у гаю соловейко . Із сонцем вставали щоб всі ми раненько . Щоб ґроном рясним цвіла горобина , і наливалася соком калина .
Щоб ненька дитину свою колихала . Щоб кожна людина тут щастя пізнала . Бо світ наш є Божої праці вінець . В нім кожна людина - невтомний творець !
Добром на землі і ти прорости . Довірено людям - життя берегти !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636777
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
Морози і сонце, засніжені ранки,
Зимова краса, неповторна чарівність,
В задумі дерева, красиве убранство
І статус в природи – сама неймовірність.
Морози автографи ставлять на шибках,
Село заховалось у білих перинах,
Плететься мереживо в білих сніжинках
І стелиться пухом на гордих ялинах.
Вітри залягли собі десь на спочинок,
Дали тихий спокій зимовим красотам,
Я дуже люблю українськії зими,
Як пісню співає засніжений спокій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636809
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
Мені болять твої вірші!
Ними душа моя прикута
І кожне слово, мов отрута
Як сліпо-точені ножі.
У них пекуча заметіль
І хвороблива невідомість
Там замовкає підсвідомість
Лиш чути біль, колючий біль...
Мені болить ота межа!
Що наче прірва поміж нами
Ми заблукали між світами
В яких для тебе я, чужа!
А там холодні вітражі
Там помирає щирий сміх
І за який терплю я гріх?!
Щоб там блукати, без душі!
Мені болить твоє мовчання!
Воно лютіше від зими
Як кат, караєш без вини
Без молитов і покаяння...
........... ...........
Тобою згублені надії
Тобою спалені мости...
Мене болить...
...мій біль це, ти!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629712
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.01.2016
Не злякаюся снігу й морозу,
У танку закружляю з сніжинками,
На вікні дивовижний художник
Поморозить красиво картинками.
Надзвичайні у ініїв китиці
І ялини – в снігу зачаровані,
Рій сніжинок казково іскриться,
Не знайти, навіть, двох однакових.
Має кожна пора свою вроду,
Незбагненність якась в ній живе,
Чарівниця, велична природа,
Відкриваєш у ній щось нове.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636812
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
У моїм домі вікно,
Як життєве кіно,
Я у нього завжди виглядаю.
Я дивлюсь на стежки,
Мої мрії й думки,
Ніби промені сонця стрибають...
Найсвітліше вікно
У дитинсвві було,
Хоч огорнуте смутком й печаллю...
Не вернули стежки
Мого татка з війни,
Я донині його виглядаю...
В роки юні вікно
Мені радість несло,
Були мрій і друзі,й кохання...
Сини й донька росли,
І співали роки,
І надії були,й сподівання.
Та однієї весни
Не минула біди,
Умивалась з вікном я сльозами...
Мій загинув синок,
Від жахливих думок
Віру втратила я й сподівання...
Кожну ніч, кожен день
Вікно, ніби тунель,..
Де просвіток шукати не знала,
Зникло світло й тепло,
Потемніло вікно,
І кінця тому, й краю не мала...
Але якось вікно
Усміхнулось добром,
Сонце радо мене привітало...
Під вікном зацвіла
Знов черешня моя,
Я онуків своїх зустрічала...
Засвітилось вікно,
(Як в дитинстві було),
Ожили знов мої сподівання,
Заіскрились стежки,
Нові мрії й думки,
І розмови цілющі, й мовчання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636752
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2016
Куда бежишь ты –
Времени дорога
Где перекрёсток
Безвременья шаг
Моя обитель
И моя тревога
Что в той звезде
Где верный Чатыр -Даг
Один ли я
На ту звезду смотритель
В ней отразились
Зеркала зрачков
И судьбы наши
От небесной свиты
И крыльев святость
От земных оков
О вздохи звёзд
Что стынут в чёрном поле
Вселенной
Не забывшей счёт имён
И Божий сон
Принесший нас в подоле
В крещенской ночи
Колокольный звон...
18-19 января 2016г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636762
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
Смика муза за плече
І не дає спати
Мушу з ліжка встати я
І йти щось писати
Ці події, що вирують,
Так весь люд втомили
Не зна бідний, що робити
Тягнуть з нього жили.
Хтось чергову собі яхту
Хоче прикупити
Інший думає як далі
За копійки жити.
Влада щось собі мудрує
І прийма закони
Про народ ніхто не дбає
Безлад у нас повний.
Але жевріє надія
У моєму серці,
Що до щастя Україні
Бог відкриє дверці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582532
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 18.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2016
Чужий
Ти став такий чужий, чужий…
І серце моє ніби оніміло…
Останній біль став тугою п’янкий,
Душа поранена до дна вся посивіла.
Ти цілував мене зимовими вустами –
Я не могла збагнути почуттів…
Невже ми пристрастю колись палали,
Де почуття не знали берегів?
Пробач, що я не зберегла любов,
Що для кохання я не виростила крила,
Що в жилах більше не буяє кров,
Що не покличу більше я тебе, мій милий!
07. 04. 2015 м. Львів автор Наталя Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636449
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
[img]https://cs7058.vk.me/c540105/v540105690/3d0a5/Oik8kjPZsc4.jpg[/img] [img]https://pp.vk.me/c627928/v627928401/367dd/cq_cyvy5cyI.jpg[/img]
Коли крізь густу заметіль ти вертаєш додому –
У затишну й теплу оселю, де світло горить,
За битим порогом зі снігом обтрушуєш втому,
Приймаєш обіймів і слів благодатні дари…
І свіжістю дихаєш в рідні щасливі обличчя,
Сніжинками з одягу срібно ряхтиш навсібіч…
І щедрим столом зустрічає тебе добрий звичай,
І зашпори з пальців замерзлих втікають у ніч…
Рябіє в очах кольорами, вогнями і гріє
Цей прихисток світло-родинний одвічним теплом!
І поки за вікнами сипле, мете, біловіє,
Оселя тебе пригортає ворсистим крилом…
І зовсім не колеться, ніби улюблений светр,
Що вже залежався, зносився і трохи розм’як.
Вогонь у печі шурхотить, як пожовклі газети,
І кави гіркої лікує терпкий післясмак.
Отак і вертаєшся вкотре з дороги до хати,
Зима під ногами рипить, мов хрумкий пінопласт…
І добре, що можна всміхнутись комусь, обійняти,
І скинути все за порогом, як зайвий баласт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636498
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
Зима прийшла...В повітрі морозному
Не видно більше чудо - журавлів.
А я одна...У смутку біля дому
Жду виглядаю їх з чужих країв.
Зима прийшла...І снігом завихрило,
Мороз рипить й скрегоче на стежках...
Я їх діждусь, хоч мало в мене сили,
Віра моя в мандрівних журавлях...
А в грудях біль...Надії й сподівання,
Що їх діждусь, побачу в небі знов.
Їх розмах крил, синівські привітання,..
З ними вернеться Віра і Любов.
Заснуло все...Скували все морози,
Сонце не гріє...Хмарно в небесах...
А на кущах й деревах змерзлі сльози,
Блищать, мов перли, вранці на гілках...
Сонце зійшло, та сліз не розтопило...
Мій погляд знов блукає в небесах,
Нема ключів у небі журавлиних,
Лиш хвилі хмар в заплутаних клубках...
Та я діждусь...Зберу останні сили,
І не злякаюсь зимових пригод...
Почую я ще крики журавлині,
З ними полину до нових висот...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636540
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
Вже зима розкрила свої крила,
Ніч холодна в вікна загляда,
Не заснуть сьогодні мені, сину,
Знову я пишу тобі листа.
Віднайду для тебе, мій синочку,
Лагідні проникливі слова,
І складу мережані рядочки,
Сповнені любові і тепла.
Сумовита, сину, моя мова,
Давить мене темрява густа,
Відішлю у небо вечерове,-
Все що я сказати не змогла...
До могили часто поспішаю,
І схиляю голову свою,
Я тобі сьогодні все найкраще,-
В небеса далекі відішлю...
Може ти почуєш мене, сину,
Я у тебе прощення прошу,
І до тебе я думками лину,
І тобі про доню розкажу...
Вже вона доросла в тебе, сину,
(У сирітстві доля нелегка),
Та від тебе їй дісталась сила,
Впевненість і розум, і краса...
Ще не скоро згорне зима крила,
Та її я зовсім не боюсь..
У поривах вітру голос сина
Чую і Всевишньому молюсь...
Хоч зима ще не згортає крила,
Й ніч холодна в вікна загляда,
Всі мої думки про тебе, сину,
І для тебе всі мої слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636219
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Мені здається, вам чогось бракує...
Передчуття в'їдалось в молитви:
"Якусь "падлянку" Пу до свят готує"...
ЧОМ ЦИМ ПИТАННЯМ НЕ ПРОЙНЯЛИСЬ ВИ?
Ви не чекали "смерчі", "урагани",
бригади кадрових, ПЗРК чи "град"...
А ЩО, ВИ ЖДАЛИ З РАШІ МАРЦИПАНИ
З ШАМПАНСЬКИМ, ЩОБ ВІДМІТИТЬ НАШ ПАРАД?
В котлі під Іловайськом, героїчно
солдати бились і все слали "SOS"...
ЧОМ КЕРІВНИЦТВО ТАК ПАРАЛІТИЧНО
БЕЗДІЯЛО? ЧОМ НІЦ НЕ СПРОМОГЛОСЬ?
Десь, на якомусь рівні – явна зрада!
Терпіння люду вичерпано вщерть.
ЧОМ БОЙОВІ МАШИНИ ВСІ НА СКЛА́ДАХ?
ЧОМУ БЕЗЗБРОЙНИХ ВИ ШЛЕТЕ НА СМЕРТЬ?
А РОЗВІДКУ Й СТРАТЕГІВ НАШИХ – ВКРАЛИ?
В солдатських матерів питань – "не счесть"!
ЧОМУ НА ФРОНТІ – ПАРА ГЕНЕРАЛІВ?
ЧИ ЩЕ ІСНУЄ ОФІЦЕРСЬКА ЧЕСТЬ?..
В бійців – геройство, в вас – лише вагання...
ХТО Ж ВІДПОВІСТЬ ЗА СМЕРТІ, ЗА ПРОВАЛ?
І, на останок, основне питання:
ЧОМУ МОВЧИТЬ ВІЙСЬКОВИЙ ТРИБУНАЛ?
Та, крім питань, є висновки: НАРОДУ,
що велетнем здіймається з колін,
не личить геть терпіть гнилу породу!..
ІДЕ ЗАМІНА З НОВИХ ПОКОЛІНЬ!
2 вересня 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521095
дата надходження 02.09.2014
дата закладки 16.01.2016
Зима серця нам не остудить!
Нарешті снігу навалило!
І мою душу попустило…
Від тих сумних осінніх дум:
Йди геть, осінній жовтий сум!
Зима, дай радість нам відчути –
І свіжого життя вдихнути!
Хай білі сукні – на дерева!
І синь блакитна – тільки неба!
Лапаті гілки під вікном
Сплять лагідно казковим сном!
А білий пух зігріє всіх:
Почуємо дитячий сміх!
Вдихнемо щастя повні груди!
Зима — пора не лиш застуди!
15. 01.2016 Наталя Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636168
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Експрес часу прийшов, до 1 платформи
Я взяв собі білет, до станції Забудь
Ще трохи постоїть, мій поїзд і поволі
Поїде в невідомість, до станції Любов
Приспів:
Хай довгий шлях любові, отой експрес здолає
І у житті ніщо не спинить його путь
А небо хай йому, дорогу простилає
Любов прекрасна в щасті, яке нам не забуть....
Згадає стук коліс, усе, що ти сказала:
Що вицвіла любов, як яблуневий цвіт
Чекать стомилась ти, по різних тих вокзалах
Де поцілунок кожен-- любові це ковток....
Приспів:
І поїзд той прийшов до станції кохання
Мигтить десь маячком, червоний світлофор
Нехай відкриє шлях. , до вічного кохання
Й з дороги не зверта, до станції ЛЮБОВ......
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588348
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 16.01.2016
Я вишиватиму твого життя дорогу,
Орнамент долі кольоровими нитками.
І з кожним хрестиком молитимуся Богу,
Щоб вів тебе рівненькими стежками.
Я вишиватиму життя для тебе, сину!
Все полотно згаптую срібними квітками,
Шовковою травою вкрашу скатертину,
Щоб оксамитом простелилась під ногами.
Я вишию цвіт вишні, маки і калину,
Мереживо оздоблю золотистими зірками.
Я вишиватиму без вузликів, без втоми, без зупину,
Твій шлях встелю барвистими стрічками.
Із чистою душею йди з життям у ногу,
Зростай із добрим серцем, світлими думками.
Мій янголе, я вишиватиму тобі дорогу,
Свою любов вшиваючи охайними стібками!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636137
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
[b][i]Скінчився вечір...Ніч...
Лишилась я і тиша.
І навіть вітер стих
Заснув десь під вікном.
Попрошу в нічки сну,
Нехай мені залишить
В нім усмішку твою,
Що зігріва теплом.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635865
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Вигина веселка дивний стан,
Шле із неба барви - переливи,-
Неймовірні пахощі й краса,
Що приходять з сонцем після зливи
Символ єдності Землі іБога,
Як дорога в Рай , у Небеса,
Може, це той мостик, та дорога,
Що по ній душа йде в Небеса ?
Це вам, матусі, геть не сивочолі
Всміхається і небо і Земля
За всіх синів-героїв, що любили
Свій край до сліз, до самозабуття...
Ідіть, рясні дощі на Україну
А ти за ними, сонечко, - світи,
Нехай всміхаються веселки з неба.
Нехай живими залишаються сини !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636074
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Згорнусь в клубок маленьким кошенятком,
Сховаю мрії між своїх долонь,
І вихором в моїй душі до ранку,
У серці танцюватиме вогонь!
І звідки ті емоції взялися?..
Тут є усе: і ревнощі, і злість...
І хоч ти плач, кричи, тікай, молися,
Перевіряють психіку на міць.
Із нетерпінням вже чекаю ранку...
Цей шал емоцій розганяє сни,
Як в маренні... У сірому світанку
Усе ж засну, та чи заснуть вони?..
Ну ось і ранок... Світло... Чашка кави
Покращить настрій, трохи збадьорить...
Вже наче весь той шал - то плід уяви...
Чому ж тоді у серці так болить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633163
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Моя золота, ні на кого не схожа.
Вдягнулись у срібло літа немалі.
Така ти привітна, як днина погожа,
А я розгубив всі слова чарівні.
Роки відбирали потроху у мене
Сонети і оди, що були тобі.
Здавалось, здавалось ще трохи й буденне
Закриє уже моїх спогадів слід.
Минає, пливе, все далеко позаду,
Лиш ти поряд, юносте світла моя,
Із Всесвітом я чарівну серенаду
Для тебе візьму в пісняра-солов’я.
Верни мене, час, у пору світанкову,
Заради кохання всіх див не жалій
І я не віддам свою милу нікому,
Закохану пісню із сонячних мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635915
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Чоловіку присвячую
– Подивись пильно в очі, коханий.
В них побачиш всю душу мою.
Ніжним поглядом вилікуй рани.
Знай, що й досі тебе я люблю.
– Обійми за натомлені плечі,
Тугу з серця скоріш прожени.
Сивий лебедю, вірний, терплячий
Заспокой мудрим словом жалі.
Ти - мій захист, надійна опора,
Мій єдиний в житті чоловік.
Лиш пробач за мою непокору
І гордині надмірної гріх.
За непослух, за ревнощі, бурі,
За слова недоречні, цупкі.
Помилки та образи минулі
І невдячність у дні молоді.
Устеляючи тропи розмаєм,
Захищав від холодних завій.
І досягнення ті, що я маю,
Завдяки лиш турботі твоїй.
Знадобилось так часу багато,
Щоб засвоїти істину цю.
Щоб від плевел зерно відділити
Та змести непотрібну труху.
Час розставив усе по полицях
У постійній, життєвій борні.
Ніби мудрий, невтомний провидець,
Знав про терни на нашій стезі.
Ми пройшли нерозлучно у парі
Безліч довгих стежин і доріг.
Розганяв наді мною ти хмари,
Бо інакше в житті і не міг.
Вдячна долі за наше єднання,
Що веде нас із року у рік.
Ти єдиний, ні з ким незрівнянний,
Богом даний мені, чоловік.
– Подивись пильно в очі, коханий!
В них побачиш всю душу мою.
Ніжним поглядом вилікуй рани.
Знай, що й досі тебе я люблю.
14. 01. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635839
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Чому здаюся я чудною,
коли з квітками говорю,
або милуюся росою –
я до нестями це люблю?!
Вони всміхаються до мене,
кивають «Так», а потім «Ні».
Голубить листячко зелене
долоні втомлені мені.
Ця ніжність серденько омиє,
Нектаром ляже на душі,
І щось таке в мені заниє,
що дасть любов мою…усім.
Натхнення я черпаю з квітів,
збираю мудрості пилок.
І я не знаю кращих ліків
ніж ніжний аромат квіток.
Я почуваюся собою
у квітниковому раю.
Чому здаюся я чудною?
Я до нестями це люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635787
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Зачарований я мрією про тебе
Стоголосим відгуком кохання
І на згадку тобі подарую
Диво -- осені я квітку ту останню....
Хай вона розкаже все про нашу долю
Орнаментом викладе узори
Подарує нам хвилинку щастя
Та на жаль не все отак прозоро...
Пропливуть по небу сірі хмари
Соловї сполохають діброву
Не прийду я більше вечорами
Й не покличу знову на розмову....
Видно доля так розпорядилась
Зруйнувала першоцвіт кохання
Хризантемою мені наснилась
І моїм незрадженим чеканням........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594043
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 14.01.2016
Це було ще давно, за тих давніх часів,
Уже й пам’яті брак, уже й свідків нема.
Слів навчалась душа у Карпатських лісів,
І на диво привітна була з усіма.
І не купиш ніде ту науку за гроші,
Мабуть що в дитинстві я з природою ладив.
Бог всміхався тоді, до таїнства хороший,
І правицею ніжно по тімені гладив.
Вчила душу природа без книжки науки,
І не було потрібно здавати екзамен.
Все навчалась душа прислухаючись в звуки,
Що би серце у грудях не стало мов камінь.
Все минуло давно наче диво чи казка,
Все минуло давно, вже немає дням ліку.
Залишилася тільки від Господа ласка,
Залишилася в серці відтоді й довіку.
2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635817
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Черпаю пригоршнями тишу
І сон свій розбавляю спокоєм,
Думки до ранку не залишать
Віч-на-віч вдвох із темноокою.
Світанок прийде з одкровенням,
На хмарах заколише тишу,
А я йому, як звіт маленький,
Тихенько прочитаю вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635796
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Із засніжених доріг,
Прийшо свято на поріг.
З неба Щедрик - чарівник,
Сипле перли на рушник.
Сріблом піниться земля,
Застелив яри й поля.
Через гори і долини
Линуть співи янголині.
Подарунки у пакунках,
Принесла зима – Чаклунка.
Щедрик в хаті й на дворі,
Несе радість дітворі.
За щедрівки від Чаклунки,
Мають дітки подарунки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635757
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Ой, як щиро днесь вітають
Всі колеги й друзі,
Пшениченьку засівають-
Коляда в окрузі.
Пшениченьку засівають,
Многих літ дарують,
Щастя й радості співають
Та й щиро вінчують.
Василеньки наші любі
Красені- козАки,
Хай ся доля ваша стелить,
Як у полі маки.
Очі світять волошками,
Личко, як в калини,
Творіть добрі свої справи
В благо України.
Хто словами, хто ділами,
А хто щирим серцем,
Хто в чужині, а хто в Краю-
Щедрим українцем.
Наливайте повні чари
По самії вінця,
Шануйтеся наші славні-
Слава Українцям!
Колядуйте та радійте-
Здоров'я прибуде,
Хай Вкраїна пам'ятає,
Народ не забуде.
За ті справи, ваші вірші,
За душу козацьку,
Любов щира хай застане
Повсюди зненацька.
Вороженьки хай погинуть,
Воленька воскресне,
Мир хай в домі запанує,
Лиха доля щезне.
Василеньки наші любі,
Щастя вам по вінця,
Вас вітаю щиро нині
Мої українці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635768
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Хлопці Україну захищають,
Влада їсть цукерочки смачні,
На війні бариги заробляють
І вбивають хлопців на війні.
Добровольців ми своїх кормили
Поки сєня гривню не звалив…
Чом ми на Майдані не прибили
Тих брехливих, жадібних скотів.
Прокурори риють за наказом,
Захищають сєпарів в судах,
Влада з попєрєдніками разом
Розкрадає кошти на очах.
У в’язницях наші патріоти –
Влада їсть цукерочки смачні
І країну роздає за квоти,
За свої прибутки на війні.
11.01.16р. Нірошенко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635762
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Коли імперія конала
І стала зайвою присяга
Ці два успішні генерали
Взяли національні стяги.
Один,з посадою регента,
Спинивши чвари міжпартійні,
Розбив червоних інсургентів,
Зберіг державу самостійну.
А в нас...
Не сталось,як гадалось -
Ще не збудоване зламалось...
Чи,може,люде змін не хочуть?
Чи,може, все було зарано?
Чи,може, прізвище пророче
Було у нашого гетьмАна?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635732
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Прощай, печальний для країни,
рік втрат і болю, рік війни,
підривів, обстрілів, руїни –
бліц-планів кодла сатани!
Ти проявив, хто служить чорту,
а хто – держави захисник:
ми "кіборгів" з аеропорту
запам'ятаємо навік
і всіх, хто зміг стіною стати
на захист наших рубежів
від озвірілих супостатів –
козацький дух не зубожів!
Фантоми міст, як з фільму жахів,
полита кровію земля
Дебальцева і Волновахи –
слід "дружньої" руки кремля,
Піски, Авдіївка і Щастя,
де онімів щасливий сміх,
біль Маріуполя... Чи вдасться
перелічити болі всіх?!
Рік мужності та героїзму
всіх воїнів й простих людей
й, водно́час, – наглого цинізму
і хватки хижої властей,
розбою й підлості змагання,
продажності суді́в, інтриг,
убивць і зрад непокарання,
хабарництва тяжких вериг,
афер заправських казнокрадів,
що здивували б цілий світ... –
грабіж небачених масштабів
зам'яли... і затерли слід...
Рік зубожіння міліонів
задля збагачення "крутих",
рік обкрадання батальйонів
в тилу і на передових,
тих, що під кулями, хто смерті
щомиті дивиться в лице...
У війн печальній круговерті
до стінки ставили за це!
Але нема в нас трибуналів –
занадто вигідний дохід
верховних сірих кардиналів,
тож "контрабандить" з ними схід...
Кульбіти цін, комізм дотацій
і крах довіри у людей,
карикатурність і-люстрацій...
Це – рік розтоптаних ідей
Майдану і Героїв Сотні...
а замісць вбивць – лиш "подання"...
Розчарування незворотні
і біль наш, що росте щодня!
Така невтішна вийшла "штука":
не зрушимо із місця ми
допоки лебідь, рак та щука
"руля́ть" розбитими саньми.
І буде безлад й суперечка,
й сидітимем – ні в сих, ні в тих,
доки не розум наш, а гречка
нам вибирає рульових.
Так, для одних ти був кривавим,
але... комусь приніс життя,
любов чи щастя, був яскравим,
надію дав на майбуття.
Дасть Бог, назвешся найлихішим
серед наступників твоїх,
а як візьмеш всі болі й гріх,
то станеш в спогадах світлішим...
Що було добре – не забудьмо!
Хай згинуть лихо, горе, гнів!
Тримаймось купи, браття! Будьмо!
Діждемося щасливих днів...
14.01.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635722
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2016
Пробач, що твої
Посріблилися коси, пробач.
Нормально ж усе
І чого ти голосиш? Не плач.
Давно ми дорослі
Хіба не помітила, ма?
Нехай на порозі
Ще топчеться довго зима.
Пробач, якщо інколи
Тихо зронила сльозу
Усе тобі ніколи
В спеку і в сильну грозу.
Всі ранки побачила
Й роси усі перейшла
І місця немає навколо,
Де б ти не була.
Стежки протоптала
У вічних густих споришах
І де б не бувала -
Теплом променилась душа.
Ми знаємо, хочеш:
"Усе, щоб толково було..."
Не ждеш кінця ночі,
Бо рветься душі джерело.
Пробачила все -
Що забула, а що зберегла
До тебе несем
Перший цвіт, щоб спокійна була.
Навчили мобільний
Включать і носить при собі,
Щоб ми й пообіді
Змогли додзвонитись тобі.
Ми раді у ріднім дворі
Тебе бачити знов,
Де вічний поріг
І добро, як ніде, і любов.
Ти нас воруши,
Щоб, бува, не проспали зорю
Сама ж не спіши,
Відпочинь і поменше горюй.
Вклоняємось, мамо,
Твоїй молодечій душі,
А ти вже пробач нам
За ці недоладні вірші...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615620
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 14.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2016
Це моя оголена душа
Безсоромно вийшла до людей.
І хоч як її не потішай,
Спокою не знає день у день.
Схаменіться, люди, я - жива,
Не топчіться, боляче мені...
Не ламайте колос у жнива
І не засівайте по стерні...
Так хотілось жити, як усі
І співать, коли душа співа.
Молодим ще був отой посів
Й кожна крапля у дощу - жива...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635688
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
В одному мальовничому селі на Волині, з красивою назвою Березичі, на березі тихоплинної річечки Стохід, проживав дід Йосип. Дід був відомий на все село майстер на всі руки. Мав свою кузню, майстерню з токарним та столярним верстатами і комірку, де стояв, захований від стороннього ока, власної конструкції самогонний апарат.
Батько діда Йосипа, колишній солдат першої світової війни, повернувшись з війни додому, вирішив:
- Мої діти повинні учитись, - і віддав сина, який згодом народився, до школи.
У школі малий Йосип своїми здібностями відразу привернув до себе увагу вчителів. Він швидко засвоював усю шкільну науку і польські чиновники запропонували Йосипу продовжити навчання у Кракові. Та була у цій пропозиції одна обов’язкова умова - зректися православної віри, чого він не зміг зробити.
Так дід і став майстром-самоучкою, продовживши своє навчання самотужки, купуючи та вивчаючи технічну літературу того часу.
Якось він зробив моторний човен і плавав ним по річках Стохід та Прип’ять.
Польські жандарми спіймали його, човна забрали, пригрозили, якщо спіймають ще то посадять у в’язницю.
Невдовзі прийшов 1939 рік. Нова влада призначила Йосипа головою сільради. Йосип радів, думав, що нарешті здійсняться його мрії та прийшла війна. Німецькі танки розкраяли тишу села.
Більшість людей принишкла, ховаючись по своїх дворах, але були й такі, що побігли зустрічати німців з хлібом і сіллю та доносити на своїх односельців.
Підкравшись, як можна ближче до непроханих зайд, дід почув своє ім’я. Не став чекати, коли за ним прийдуть, обійняв жінку та малих своїх дітей і подався у ліс на хутір, де його заховала від сторонніх очей жінка, яка й сама могла опинитись під прицілом чужинської зброї, бо її чоловік пішов на службу до загарбників.
Волиняни не скорились. У лісах формувались партизанські загони, які згодом злились з партизанами чернігівщини, утворивши велике з’єднання під командуванням О. Ф. Федорова.
Дід Йосип став учасником бойових дій партизанської війни проти німецьких загарбників. Пізніше продовжив свою боротьбу з німцями у лавах Червоної Армії.
Село німці спалили, люди устигли поховатись по навколишніх лісових хуторах. Баба Анастасія зі своїми дітьми тулилась у знайомих. Спали покотом на підлозі, притрушеної соломою та прикритою старими ряднами. Дітей піднімали з першими сонячними променями. На день хата ставала майстернею по ремонту взуття.
Війна закінчилась і Йосип повернувся до своєї сім’ї. Святкувати Перемогу було ніколи. Неподалік, де тулилась його сім’я, стояв незакінчений дім, який перетворили на громадську вбиральню і дід Йосип, засукавши рукава, швидко навів там порядок.
Скоро сім’я проживала окремо. Та чужі стіни не гріли душу і майстер заходивсь будувати власну хату на своєму колишньому обійсті.
Здавалось, нарешті можна видихнути спокійно, на повні широкі груди. Життя налагоджувалось: жінка та діти поруч, мирне небо над головою. Йосип, сповнений ентузіазму та внутрішньої потреби допомагати іншим, керує відбудовою мосту через річку Стохід та побудовою нового водяного млина.
Дід був різкуватою, прямолінійною людиною він не подобавсь місцевій владі. Одного ранку до нього у двір ступили озброєні енкаведисти і без жодних пояснень перевернули усе у домі, почали зривати підлогу.
Шокована сім’я з відчаєм дивилася як руйнують її оселю. Розгублений Йосип допитував прибулих, що вони так старанно шукають. Коли нічого не знайшли, молоденький лейтенант, відвівши непомітно діда у бік, шепнув, що до них надійшла заява, ніби у того є захований пістолет, яким він погрожував місцевій владі.
Дідів доброзичливець не шкодував слів, бо на того уже чекала довга дорога в Сибір. Там, у далекому, холодному, голодному Сибірі, на нього чатувала неминуча смерть.
Сила волі покірливо полишала Йосипове змучене тіло, байдужий погляд випадково зупинився на ящику з ключами. Повільно дійшовши до них, він став перебирати ключі руками і у голос називати їхні номери.
Мимо в’язня проходив начальник колонії, почувши безнадійно-приречене шепотіння, він перейнявся його долею, перевів на іншу роботу, де було краще харчування, тим самим врятувавши життя.
Я дивлюсь на стару чорно-білу фотографію діда Йосипа, на його уже зсутулену під вагою прожитих років та ще дужу постать, з прищуреними, добрими та сумними очима; з лагідною, з присмаком лукавства, щирою усмішкою на губах і хочеться, поклонитись низько-низько сказати:
- Дякую тобі, діду Йосип, за те, що ти виборов нам право жити вільними на своїй Землі і, що мені не вистачає тебе в цей день - День Перемоги, бо ти вже назавжди поніс свою гірку Правду про власне нелегке життя у Вічність!...
08.05.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188408
дата надходження 08.05.2010
дата закладки 13.01.2016
Ой кувала зозуленька , у гаю співала .
Щастя - долю зозуленька усім накувала .
Ой де ж є те щастя , люди ? Де шукати долі ?
Забарились ? Загубились ? Чи не було ніколи ?
Ой кувала зозуленька та й десь полетіла .
Ой кувала зозуленька , більш не захотіла ?
Полетіла у садочок - стала там кувати !
Заслухалась , задивилась на зозульку мати ...
Накувала зозуленька щастя всій родині .
Накувала щастя - долі усій Україні !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635574
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Ходить світом коляда , дзвін її лунає .
Ходить світом коляда , весело співає .
Роздаровує добро усім , кому треба .
Ходить світом коляда , дзвін летить до неба .
Ходить там вона завжди , де її чекають .
Там , де правдоньку святу люблять і плекають .
То ж дарує вона всім щастя , радість , ласку .
Зичить мудрості . Повір і ти у життя - казку .
Ходить світом коляда , правду сповіщає .
І знедоленим вона всім допомагає .
Нам несе вона всім мир ,
то ж заходить в кожен дім !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635589
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Лишила Оленька баштан
Пішла в обід до хати.
І що там бачить? Чемодан
Петько склада завзято.
- Ти це куди? Зі мною? Сам?
- У Швецію я їду.
- Що ж ти робити будеш там?
Ще кілька літ - і дідо.
Тут спиш лише, я спину гну.
Мови не знаєш й трішки.
- Там десять євриків візьму
За насолоду в ліжку!
На те ні пари з уст жона.
Теж чемодан складає.
- А ти куди? - Петько пита.
- Туди ж! - відповідає.
- Для тебе там робіт нема.
Свої шляхи там місять.
- Як проживеш, погляну я
За двадцять євро в місяць!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456455
дата надходження 24.10.2013
дата закладки 13.01.2016
Он уходил...
Она стояла и молчала.
Взгляд опустил...
В ее глазах слеза дрожала.
Он дверь закрыл...
Её душа в тот миг рыдала.
Любовь убил...
Она с любовью умирала.
Он все забыл...
Она все помнила и знала.
Он отпустил...
Её душа не отпускала.
Он разлюбил...
Она руками обнимала.
Сердце разбил...
Она осколки собирала.
Время прошло...
Она все верила и ждала.
И словно тень...
Она в толпе его искала.
В душе сваей...
Она все чувства убивала.
И много дней...
Она тихонько угасала.
Он понял все...
Да только времени, не стало
Он вновь пришёл...
Она его уже не ждала.
Он дверь открыл...
А на полу... Она лежала
Он не успел...
Она с любовью умирала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569089
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 13.01.2016
Йде, пливе хурделиця полями,
І мороз у мене на вікні.
Я сиджу з замерзлими думками,
А душа горить, як у вогні...
Ой зима! Як жити стало важко,..
Одиноко й сумно на душі.
Скам"яніли руки... І безжально
Гне мене все нижче до землі.
Інеєм покрились мої скроні,
Все частіше сльози на очах.
Дошкуляють вітер і морози,
Зморшки на чолі і на устах...
Ніби вчора обрії палали,
Сонце у зеніті...І було,-
Дні і ночі щастям не згасали,
Все із добротою заодно.
І хоч я сумую, та не плачу,
Витримаю цю важку зиму...
Я весни діждуся...Не розтрачу
Віри і Надії... Я живу!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635555
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
У друзі знов лізуть до нас москалі!
Що Гради скінчились та БУКи?
Чи гроші для вбивць закінчились в кремлі,
Чи нафта здавила вас, суки?
Закрити кордони імперії зла
І сєпарів гнати до раші!
Там білі берізки, там ваша земля,
Там родичі, сєпари, ваші!
А тим, хто покликав до нас “руцкій мір”
Тридцятку* і більше давати!
Нехай їх потішить глухий конвоїр
Та товсті, броньовані грати.
*Вимагаємо мінімум 30 років з конфіскацією за сепаратизм!
Це через вас, зрадників України, випалена Градами земля, вбиті
та скалічені десятки тисяч кращих синів та доньок України!
13.01.16р. Нірошенко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635520
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Бачив я, як народжує Слово
Дух Святий із глибин небуття:
Непідробне, барвисте, чудове,
Кришталево-джерельне життя.
Бачив, як витікають струмочки,
Що наповнюють космос єством:
Схожі на поетичні рядочки,
Що стають граціозним псалмом.
Ці струмки ланцюжками зі срібла
Поєднали із Словом весь світ.
Тому й сутність буття - не загибла,
А міцна, наче тин-живопліт.
Кожна ланка тут вельми важлива,
Бо без неї – роз’єднаний шлях
Від джерел - аж до гирла розливу,
Від Творця – до плодів у серцях.
Всяка правда – чергова щаблина
У драбинці до суті буття:
Невід’ємна складова частина
Феномену де-факто життя.
Щоб прийти до первинних витоків,
Та ще й інших туди повести –
По щаблях розміркуй свої кроки
І збудуй в своїм серці мости.
Над проваллям неправди та фальшу,
Над невіглаством зради й брехні.
Шлях збудуй тріумфальному маршу
Для Царя на баскому коні.
28.04.015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577654
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 12.01.2016
Коли чую твій голос, здіймаються крила,
Примикаю до зграї дзвінких солов’їв,
На шматки розлітається кам’яна брила,
Що свій якір пустила у груди мої.
Коли бачу твій погляд крізь товщу обширу,
Грає флейта мелодію віри в дива,
Виривається серце із жалю-ясиру
І біжить-жебонить в жилах віра жива.
Коли чую биття твого серця в своєму,
Як лягає зерном твоє слово в душі –
То вона набира свого піку об’єму.
І стікають чуття у рядочки віршів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635304
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Туркували голубочки…у зеленому саду,ой саду…
Полюбила Васильочка,мабуть заміж я піду,ой піду…
Цвіте вишня білим цвітом,та й у мене за вікном,за вікном…
Він до мене залицявся на подвір’ї за селом,за селом.
Туркували голубочки у зеленому саду,ой саду
Мій Василь сказав,що любить ,мене дівку молоду,молоду…
Вийшла зірка запалала, місяць повен засвітив,засвітив,
Я бажання загадала, щоби Бог благословив ,захистив…
Щоби мого Васильочка…не забрали на війну,на війну!!
Щоб щороку зустрічали тільки мирную весну,ой весну!!!
Хочу квітів насадити на подвір’ї під вікном,під вікном.
І з Василем танцювати і у хаті й за селом,за селом!!
Буде в нас міцна родина і дітей багацько теж, таки теж!
Будуть діточки радіти,й радості не буде меж,таки меж!!!
Туркували голубочки…у зеленому саду,ой саду…
Полюбила Васильочка,мабуть заміж я піду,ой піду…
10.01.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634695
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Поставлю свічку на столі
І приклонюся,
За душі тих, хто не нажився,-
Помолюся.
Недоробив, недокохав
І недомріяв
І вітер жаль, по всій землі
Моїй,- розвіяв
Пробач, матусю,біль тяжкий,
Що тисне,
Розриває груди
Ідуть сусідські хлопчаки
А в тебе - сина
Вже не буде...
Прости , рідненька, тихий плач
І в Небо - голосне
Ридання,
Пробач, голубонько,
Пробач,
Що посивіла на світанні
Весняним цвітом відзовусь
Й фіранку на вікні-
Розвію,
Коси твоєї ледь
Торкнусь
Прости, що знову біль навію
Прости, що не сказав
" ЛЮБЛЮ "
Тебе - найбільше всіх
На світі,
Тепер я всюди,тільки твій,-
У ВІТРІ... У ЗОРІ... У ЦВІТІ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635311
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
***
Не лаяв медицину я ні разу.
Але питаю, і не перший раз:
[i]– Якщо є зуби по ціні алмазу,
чому їх не купують
як алмаз?[/i]
***
Найвигідніше жити бідно.
Все виміряне, зважене:
не викидаєш непотрібне
і не купуєш
бажане.
***
Ой не журися, що життя минає,
якого хай би вже і не було.
Але допоки іншого немає,
то виживай
йому й собі
на зло.
***
В один кінець веде крута дорога.
Оглянешся – позаду попелище,
сусідою зачовгані пороги...
І, як Іову, на очах у Бога
так хочеться
до Нього бути
ближче!
***
І у освіті є ще квота
на українських вчителів.
Якби я міг, то я б велів
доплачувати патріотам
і гнати в шию
москалів.
***
Бажання «жити» гріє і лоскоче,
і мірою добра буває зло.
Це неможливо – двом богам служити:
і мати все, чого душа захоче,
і щоб за це
нічого не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635274
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Емоційна пост-стресова пауза...
Обірвала зв'язок зі світом...
У нору!.. Чи в підвал пакгауза?..
щоб не згинуть душі під гнітом
безневинних смертей і огидної
сатанинської гри та чварів,
зрад, продажності очевидної
і зневаги людей, мов тварі...
Відключила давно телефони я,
заховавшись від всіх і всього.
Оніміла в душі симфонія,
вона чистого жде... ЛЮДСЬКО́ГО...
Задзвенять солов'ї на подвір'ячку
від шаленства травневого цвіту –
біль пройде... я розправлю пір'ячко...
і вернусь на свою орбіту.
28.04.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577691
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 12.01.2016
...Звичайно,що поети і поетеси не можуть стояти осторонь тих подій,які відбуваються на історичній арені України.Творці - однодумці пересікаються в розмовах про важливе...З того виходить щось цікаве, захоплююче,неповторне. До вашої уваги один з діалогів.
[b]evgen
Вас поважали, Арсене Яценюк [/b]
Вас поважали,
Арсене Яценюк
Довір’я пропало
Кар’єрі каюк.
Ми думали; ось він
народний трибун
Насправді ж пустОдзвін
трепло - балакун
Бо не реформатор,
а взявся за гуж
посмикав, посмикав
а вийшло не дуж
А Ви ж запевняли
без всяких оздоб
я справлюсь казали,
хоча б куля в лоб.
Ми Вами пишались
що Ви наш Мойсей
та розчарувались!
Звичайний єврей!
Розумний, кмітливий
та це ще не все.
лукавий, не щирий
ось Ваше лице.
***
[b]Валентина Малая
ПОГОВОРИЛИ[/b]
Ви прем'єра пощадили
і образить не хотіли!
А він думав лиш про себе!
Він не наш!Він- євро-ребе...
Батьківщина в нас така,
що треба вибрать [b]КОЗАКА[/b]!
Буде край наш боронити,
опір ворогам чинити!
З ним ми будем процвітати
і про мир і дружбу дбати!
А ЄВРЕЯМ --ГЕТЬ З АРЕНИ!!!
У ІЗРАІЛІ їм СЦЕНИ!
Чом вони чужим керують?!!
ВСЕ ЛАМАЮТЬ,не будують!!!
Бо воно ж як їм чуже, --
ЯК ТЯГАР, ВАЖКЕ УЖЕ!!
Не хвата їм мізок й сили!
З трибун тільки голосили!!
Треба дбати за народ!!
А не тільки за свій рот!!
Та надія в нас на ЗАВТРА,
що прийде новАя варта!
БУДЕ ВСЕ У НАС ГАРАЗД!
ВОРОГАМ ДО НАС ВСІМ- ЗАСЬ!!
НЕЗАЛЕЖНА В НАС КРАЇНА!
ХТО ПОТКНЕТЬСЯ,- то загине...
ПРИЙДЕ,ПРИЙДЕ НОВИЙ ЧАС!
Буде добре й в вас і в нас!
Треба лиш не ледачити!
Самому цей "час"творити!
Дружно,весело,завзято,-
буде й доля в нас крилата!
І... Батьківщина в нас така,
що треба вибрать [b]КОЗАКА[/b]!
Буде край наш боронити,
опір ворогам чинити!
А ЄВРЕЯМ --ГЕТЬ З АРЕНИ!!
У ІЗРАІЛІ їм СЦЕНИ!
12.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628161
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 12.01.2016
Троянд дарую цілу в'язку…
Й корзину квітів польових.
Щоби цвіла моя землячко,
Твоя душа немов квітник.
Терпінь тобі щоб ще чекати…
Нехай дасть Ангел благодать.
Твої повернуться солдати,
Комусь нас треба ж захищать.
Хай оминуть тебе нещастя,
І обійдуть нехай вітри.
У тебе буде повне щастя…
Лише сльозу з очей зітри.
Ще зацвітуть під небом синім,
Твої роки - тяжкі літа.
Тож цвіт весняний вишне - білий,
Із них нехай не обліта…
Нехай з тобою ходять поряд,
Надійні друзі і добро.
Хай вірші пишуться при зорях,
Снаги тобі в твоє перо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635194
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Різдво прийшло у кожну хату,
Принесло радість із небес.
Вдягнувши шапку волохату,
Сніжок танцює полонез.
Вітаю друже тебе з св’ятом!
Тобі здоровл'я від душі.
Давно для мене ти є братом,
Про це пишу тобі в вірші.
Чого тобі скажи бажати…
Тепла побільше… і щодня.
Із днем народження вітати
Ще будуть… друзі і рідня.
У цьому вимученім світі,
Не все гладенько друже є.
Й нечистий ставить свої сіті,
Та вранці сонечко встає.
Отож нехай ідуть клопоти,
Нехай собі далеко йдуть.
Хай лишать радісні турботи,
Сади нехай в душі цвітуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635161
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Хочеш любистком пахучим
Я зацвіту під вікном,
Чи солов'їними співами
Дзвінко розлюсь над садком?
Хочеш ранковими росами
З"явлюсь я вранці тобі?
Хочеш промінчиком сонця
Ніжно торкнусь по щоці?
-Ти просинайсь, моя радість,
Рання зоря вже зійшла.
Візьмемось з тобою за руки,
Підемо аж ген край села.
Навстріч підемо ми сонцю,
Полинем не в сні - наяву.
-Прийди до нас, наше щастя!
-Голосно так закричу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623468
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 11.01.2016
Ти ще живеш в мені… іще живеш…
Як музика, яка вже відлунала,
Але з-за хмар – недовідомих меж –
Бринять на струнах зіграні октави.
Я відвикаю думати, як ти,
Хоча й жартую фразами твоїми
І дуже часто привид самоти
Я кличу, мов колись тебе, на і́м'я.
Пробач, як цим тривожу вранці сон
(чи справді – знати б! – я його [i]тривожу[/i]?)...
Я намагаюсь… все – до самих ком,
Та заглушити музики не можу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635065
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2016
Твоя сльоза – це крапля льоду,
Сніжинка сміху на щоці.
Ти на свою киваєш вроду,
Жалю шукаєш у руці.
Але скупа моя долоня,
Байдужа до твого тепла –
Воно брехливе і стороннє,
Як погляд твій і всі слова.
Мене не купить мерзлий іній –
Фальшивий дощ твоїх очей.
Мені смішні твої гримаси.
Не прискай в мене жовчі спрей.
Ти сніжна баба, ти не справжня,
Капризне і пусте дитя.
Ти ставиш лиш одне завдання –
Грошима скрасити життя.
І більш нічого не цікавить,
Не чути в ляльки серця стук.
Твій холод вже мене не вабить,
Твоє кохання – тільки звук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635040
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
И снова плачет Украина,
Народ волнуется, скорбит…
Мать не увидит больше сына…
Гроб на майдане вновь стоит.
Уходят лучшие – герои.
Не петь им больше, не грустить…
Как пережить семье такое,
Как от себя их отпустить?
Толь мать, жена или детишки…
Что им сказать?.. ваш сын герой?..
Такой расклад хорош лишь в книжке.
А дома нет… О, Бог ты мой!..
Ходил открыто на саперов,
Свинцовым поливал дождем.
И говорил: «Мы очень скоро
Домой с победою придем.»
И как всегда, не смог иначе,
Он, не подумав о себе,
На точку, где обстрел горячий,
Ушел наперекор судьбе .
Он с тех, кого враги «бандерой»
И хунтой киевской зовут.
Всегда в душе с добром и верой
Сам выбрал боевой маршрут.
Спасая жителей донбасских,
Он сел за руль легковика…
И без сомнений, без опаски
Хотел угнать от пуль врага…
Но миг... и жизнь остановилась…
Не слышен «Барни» сердца стук…
Последний путь… дорога вилась,
Оставив позади
больной восток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635063
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Посивіли в одну ніч дерева.
Дід Мороз обкутав гілочки.
Розгулявсь, як сніжна королева,
Вдяг природу в білі колючки.
Тріскотять від вітру срібні шати,
Опадають тихо дзинь-дзинь-дзинь.
Пісню цю не можна змалювати –
Можна зобразити тільки синь.
Умістились у одній сніжинці
Барви літа, осені, весни.
Спить природа, наче в павутинці,
Стережуть красу її сніги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635043
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Я хочу тиші! Утомили люди,
Безмірний гамір, вічна суєта!..
Снують, як тіні, відчаї-приблуди,
Руйнують мозок і сквернять уста...
О, де ж цей спокій, диво-intermezzo?
Як у порталі кнопочку знайти
Під знаком "Стоп!"? Куди поділись дверці,
Які єднають вимірів світи?..
Але не прагну спокою назавше,
Лише перерви, може, день... чи два...
І там, у тиші, від людей сховавшись,
Творити спрагло... вічності слова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585034
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 11.01.2016
Скільки прочитано вже віршів,
Скільки проспівано пісень
Про сонячний зимовий день,
А я іще один напишу.
Короткий він, як хвіст у зайця,
Зате яскравий, мов павич,
Сніжиночки сяють-срібляться,
Аж поки не настане ніч.
Мороз іде містком льодовим,
У дзвони кришталеві б"є.
Неперевершеною є
Природа-матінка чудова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634915
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
У мене мрія є про мирну Україну,
Про те, що закінчилась вже війна.
Що ми спалили шкіру ту зміїну,
Яка з’явилась формою клейма.
Ми не народжені для війн і тероризму,
В світле майбутнє мріяли іти,
Відчули ми свій дух патріотизму,
Забули враз, що інші є світи.
Безстрашно взяли в руки автомати,
І на прощання матір обняли,
Хустиною змахнула сива мати,
Війну ми всі навіки прокляли.
Козацький дух не знищити фізично,
Ні «градами», ні «буками» нічим.
Жовто-блакитний стяг несемо феєрично,
Співаєм гімн ми басом хрипучим.
Ми всі брати тут, ми - одна родина,
Почуйте наші голосні серця!
Бо біля серця – мамина хустина,
Вона нас захищає від стрільця.
Прости нас, мамо, за сивілі скроні,
За сльози, за пекучий біль буття.
Я повернусь, візьму твої долоні,
Я вірю в наше світле майбуття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618388
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 11.01.2016
Та троянда біла, на столі стояла
Наче наречена, на любов чекала
Квіти вміють говорити, та й своїми мовами
Мимохіть підслухав я, розмову ту....
Приспів:
Скільки літ, трояндою, я стоятиму?
Білу одіж скільки літ не зніматиму?
І стою я одиноко сиротиною
Ти слова свої мережив павутиною.......
Пелюстками слів, вони падали
Наготу душі, не розрадили
Тих єдиних слів , ти не вимовив
Що чекала я , й жила мрією....
Приспів:
Догорю, як свічка сиротиною
Стану не трояндою, а людиною
І до храму я прийду на освячення
Хоч тепер, яке це має значення......
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598570
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 11.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2016
Беспородной бабочкой кружить
Над муаром мягкотелой пыли
И вуаль в вериги превратить
Оставалось - три коротких мили...
Сладко -горький дым сокроет тлен...
Полонез тиши - полночным "браво"...
Тот зелёный(вечный)цвет колен -
В бесподобно-красочной оправе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634988
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Ми блукаєм удвох по засніжених білих полях,
Я тримаю за руку тебе, мов останню надію.
Що ж поробиш: ти зараз далеко, і тільки у снах,
Повертаєш до мене. В тих снах я кохаю, і мрію.
Ми з тобою йдемо через віхоли у далечінь,
Де цілується з небом земля, наче давні коханці.
Злившись міцно в єдине танцюють під зір миготінь,
Але їм, як і нам, прийде час розлучатися вранці.
Я в обіймах твоїх потопаю, як в білих снігах,
Для кохання у нас ціла ніч, та лиш блисне світанок,
До наспупної ночі буду берегти на вустах,
Поцілунок терпкий, що залишив мені... на останок.
Н.Хаммоуда.
11/01/2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634955
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Немає краю без звичаю,
Так як і жінки без краси,
Немає суму без печалі,
Нема розлуки без сльози.
Бувають зустрічі й прощання,
І болей нам не обминуть...
Втрачать не можна сподівання,
Все що пройшло не повернуть...
Болі приходять і відходять,
Не повернуть ніколи час,
І лише спогади заходять
До нас у гості повсякчас.
Ми у тих спогадах витаєм,
Хочемо щось вернуть назад,
Не повернуть, ми добре знаєм,
І не шукаємо порад.
Коли ж зима проникне в душу,
І в лабіринт візьме печаль,
Тоді говорим: зможу й мушу,
Перебороти сум і жаль!
Єднать не треба біль із сумом,
І не топити їх слізьми,
Не піддаватись важким думам,
Жити самому,..й між людьми...
Хмари бувають чорні й білі,
Так як і полоси в житті,
Та з часом все ж на небополі
З"являться промені ясні.
І все розвидниться навколо,
Чи то у спеку, чи в мороз,
Відійдуть прикрощі і болі,
Життя оновиться прогноз...
Немає краю без звичаю,
Не бува щастя без сльози,
Щоб зменшить сум свій і печалі,-
Усе що маєш - бережи!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635007
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
И была зима на дворе
И заснеженные мосты
В холодеющем январе
Перешёл не ты. Перешёл не ты...
Закружила, рассыпаясь, седая вьюга.
Не сложилось - мы опять не нашли друг друга,
Потому, что зима бела,
Непрерывно метель мела
И с тобою не я была...
Я устала кричать во сне,
В злую полночь себя будить,
Потому, что ты снишься мне -
Я прошу, уйди. Я прошу, уйди...
Закружила, рассыпаясь, седая вьюга.
Не сложилось - мы опять не нашли друг друга,
Потому, что зима бела,
Непрерывно метель мела
И с тобою не я была...
А наутро - опять метель,
Как вчерашняя суета.
Незастеленная постель
Без тебя пуста. Без тебя пуста.
Закружила, рассыпаясь, седая вьюга
Не сложилось - мы опять не нашли друг друга,
Потому, что зима бела,
Непрерывно метель мела
И с тобою не я была...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634925
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Рубаї
***
Еліта владна?! – Зборисько негідних
хапуг, хитрюг, злодюг... і їм подібних,
що ціп'яком* всмокталося в країну
й жирує на крові́ мільйонів бідних.
***
Народна влада це? Чи влада супостатів,
котрі не ставлять в гріш життя солдатів?
Чужих дітей беззбройних шле під кулі,
ховаючи своїх за мур палаців.
Катрени
***
Прозріли вже Обама і Європа,
яка Вкраїною керує владна ж*опа.
Найгірший ворог – внутрішній, не явний,
що тихо підриває мур державний.
***
Хао́с, бедлам**... А в нім – кубло зміїне
сповзлось, сплелось у владний клан країни.
Гризуться, душать, не жаліють яду...–
таку ось маємо, брато́ве, владу...
*солітер (ціп'як) – кишковий паразит,
довжиною 10 - 15 метрів, що може жити до 20 років,
виснажуючи людський організм;
**бедлам – безладдя (в переносному значенні).
11. 01. 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634947
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vIMb1EuAY64
[/youtube]
Я пильно заглядаю тобі в очі.
Так хочеться узнать твої думки.
А вітер за вікном чомусь регоче,
Мої ж думки, неначе жебраки.
Ви не просіть того, чого немає,
Бо за мовчанням криються слова.
А, може, він і справді все ж кохає?..
Потрібних слів не знайде голова.
Але ж надія все ще надихає:
Скажи про все оце йому сама.
І навкруги повільно все стихає...
А, може, це робити все ж дарма?
Тихенько закрутилися сніжинки.
Рогатий місяць глянув у вікно.
Такі вагання притаманні жінці...
Та вірити так хочу всеодно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634818
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
[img]http://cs606923.vk.me/v606923008/6613/Kb-BC9Cxy1o.jpg[/img]
Волів би вітер щастя заплітати
В зелене листя ранньої весни.
Отак і я хотів би відчувати
Твої обійми теплі з-за спини.
Бо ти для мене, мов шматочок раю,
Серед весни лапатий ніжний сніг.
До губ твоїх невільно припадаю,
Що аж земля пливе з-під моїх ніг.
Пянію я від ніжності цілунків,
Та тільки тих, що память береже -
Ось так життя позводило рахунки,
Що серце досі пробирає щем.
Я сподіваюсь ти колись пробачиш
Мою невчасну, спізнену любов.
І, видно, час тепер не мій товариш -
Тебе несе від мене стрімголов.
І не знайти відради в сьогоденні,
Що так невпинно змушує мене
Забути все, любов свою блаженну,
І навіть те, що небо голубе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493138
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 10.01.2016
[img]http://cs619926.vk.me/v619926008/8607/qn1wi1ZG_wg.jpg[/img]
Маленький син не знав розлуки,
Із татом сильним був завжди,
Але тепер затерпли руки -
Він пише татові листи:
«Якби я був хоч трохи старший
І зміг тримати автомат,
Я був би поруч, був би з Вами,
А не ось тут писав листа.
Повірте, тату, так сумую,
Як ще ніколи не умів,
І сам не знаю чим вгамую
Цей недитячий в серці біль.
Я знаю, Вам не дуже легко,
Та не із власної вини
Обрали шлях такий далекий
Братозамовної війни.
Ваш командир сидить у штабі
І лиш команди роздає,
Але ніколи він не взнає,
Як серце татове пече.
Бо завтра, може, день некращий
І сонце більше не зійде,
А душі воїнів пропащих
Ніхто, ніде не віднайде.
Ви знаєте, матуся каже:
Лист не дістанеться до Вас...
Вона весь день сьогодні плаче,
А я не знаю, що не так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505214
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 10.01.2016
Не переймайсь "велика" пані,
Своїх, я маю - слухачів!
Це ті, що цвітом на Майдані...
До нас приходять із віків.
Тож з ким мені конкурувати?
Я маю честь Мадам. Бон - Жур!
А на "сторінку" Нам начхати,
Як в окіяні на Анжу.
Терпіть не можу жид.воні...
І їх закланних
хохлуїв.
Набої маю у
патроні...
З Вкраїни гідності
кроїв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634808
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Не смій дивитись так на мене,
Палити поглядом не смій -
Його тепло таке… студене,
Аж креше холодом з-під вій.
Мене виниш? Хіба ж я винна,
Що долі наші не сплелись?..
О, знаєш сам, чия... провина
Розбила щастя нам колись…
Любов-ненависть завжди поряд…
І ми так: з полум’я - у лід!..
У серці - осінь… А твій погляд
Все шле від літечка привіт…
У нім життя - як на долоні,
Тож нас обох не спопеляй:
Давно караємось в полоні...
В очах - загублений наш рай…
Не муч ти доленьку, не треба,
Вже досить зіграних октав!
Моя любов ще прагне неба,
Свою ж ти... в землю утоптав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634645
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Что-то не так, что-то сбилось с пути -
Контур орбит изменил очертанья.
После последнего слова, свиданье
Вдруг отозвалось в душе...уходи...
Где-то ползком, где-то так, напролом,
Лезвием резала вены и души,
Порабощала и в жажду, и в стужу
Всех уверяя, что долг платежом...
Только запуталась, цепи разбив,
И захватив еще парочку судеб,
Снова морочит, не каются люди,
Гибнут страдая, опять полюбив.
Да хоть на плаху, за сорванный вздох,
Не отпустив, раскаленные иглы
Плоть разрывая, сознанья достигли,
Богу проклятья - ослепнув, оглох...
Не разделить королей и шутов,
Всех босиком проведет по осколкам,
Счастья отмерит чуток и недолго,
Каплями розы цветут без шипов.
09.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634615
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
На Михайлівській дзвони дзвонили,
Допомога потрібна братам.
І свідомі кияни спішили ,
У крові захлинався Майдан.
На Михайлівській дзвони гуділи,
Та не тьохнуло серце катів.
І дубасили всіх що є сили,
І вбивали своїх же!Братів!
На Михайлівській били у дзвони,
Церква стала межею для вбивць.
Душі вбитих одна за одною
Піднімались до чудних дзвіниць.
На Михайлівській дзвони дзвеніли...
11.12.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627839
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 09.01.2016
Життя пусте, мізерне, вбоге…
Волає-стогне: «Допомоги!»
А час не жде…
Кричить сім'я, держава, влада…
Хоча б лукавая порада!
Та все – не те…
А ще… душа… І це найважче,
бо тут не вибереш, хто кращий,
а хто – не наш, бо… не такий…
А світ жорстокий і німий!..
Усе німе! Хоч репетують
(самі ж давно уже не чують,
бо не дано…),
що правда є, і є держава,
що є… історія і слава,
що Україна процвітає
в добрі й здоров'ї…
Славний рай –
отой забутий Богом край…
Яка ганьба! Яка зневага!
А чи й була якась повага
хоч до святого?!.
Не було! Усе з брехнею загуло –
вже не вернути!
Чи, може, й нам долить отрути
в гріховну пащу? Злом – на зло?
Щоб і нащадкам так було,
як нам тепер?..
О доле, доле,
як гірко правда твоя коле!
Карає тяжко!..
Що ж робити?
Невже й надалі тихо жити,
як всі жили?..
А як же діти? Як онуки?
Нас проклянуть вони з розпуки
за ці гріхи!
Вкраїнці, рідні, схаменіться,
тверезо правді подивіться
в розпусні очі!
Давно приспана вже!
Не хоче ніяких змін!
А чом би й ні? Заснула й спить…
Хоч ви просніться! Уставайте!
Одвічні ґрати розбивайте,
бо… пізно буде!..
Вкраїна ж ненька не забуде
своїх дітей!..
Й воскресне все:
І правда, й доля,
і не лукава – справжня воля!
І щирий сміх, й душа – як казка!
Усіх огорне Божа ласка
і на добро благословить!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555810
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 09.01.2016
На музику №79 Віктора Оха
Солов’ї цілу ніч не змовкають,
У квіту зеленіють гаї.
Вони нашу любов виглядають,
Де єднають серця солов’ї.
Пр: Миготять в небі яснії зорі
І любується Місяць здаля…
Білі хмари, як хвилі у морі,
Закохались в пісні солов’я.
А ми взявшись за руки з тобою,
Йдемо слухати в гай солов’я.
Сядем разом удвох під вербою,
Моя доле, єдина моя.
Пр: Миготять в небі яснії зорі
І любується Місяць здаля…
Білі хмари, як хвилі у морі,
Закохались в пісні солов’я.
Соловей все співав нам про щастя,
Від цілунків п’яніли вуста,
Вітер в гіллі вербовім хитався,
Нас п’янила травиця густа.
Пр: Миготять в небі яснії зорі
І любується Місяць здаля…
Білі хмари, як хвилі у морі,
Закохались в пісні солов’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634170
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016
***
По усмішці читаю, по очах...
Ти в мене, милий, весь – як на долоні.
Кохання твого вогник не зачах.
А мій?.. Та я весь вік – в твоїм полоні!
***
Ми вже – у володіннях листопада.
Я все частіш турбую Господа: "Спаси!
Без нього не горітиме лампада
любові й ніжності. Молю, не загаси!"
***
Як лагідно зорі́ють твої очі,
яке тепло дарує серця жар...
В долоньках, крізь буремні дні і ночі
ми пронесли безцінний Божий дар.
8.01.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634482
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Ты швырял ленинградскую тушь
И наотмашь крошил зеркала,
Но, я знаю, любил меня, ту,
Что вчера молча в полночь ушла.
Словно дикий запуганный зверь,
Зажигал и тушил две свечи.
Оставлял незакрытою дверь,
Чтобы я возвращалась в ночи...
Ты ходил от стены до стены,
Ты сидел, ты курил и молчал,
Но своей не увидел вины
И бокалы с вином разбивал.
Сонный город рассвет обжигал
И надежду дарил. И поил
Чёрным кофе - для тех, кто не спал,
Потому, что во сне говорил.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
И опять - зеркала и бокал...
Ты не знал ничего. И, клянусь,
Что напрасно меня ревновал,
Но я больше к тебе не вернусь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634507
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Что в имени твоём? Любовь!
Что в имени твоём? Победа!
В тебя влюбляюсь я порою вновь и вновь…
И разливается по телу нега.
Что в имени твоём? Весна!
Во взгляде что твоём? Желанье!
Ах, эти серые бездонные глаза…
Я вижу в них в любви признанье!
Что в запахе твоём? Цветы!
Их аромат меня пьянит собою…
Мне нежный незабвенный нужен ты!
Так стань лишь сбывшейся моей мечтою.
автор Наталья Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634228
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Люблю
Люблю
Я так хочу сказать тебе « люблю»!
Ловлю твой взор то страстный, то безбрежный,
И у небес о бесконечном счастии молю:
Коснись и губ моих, и тела, о мой нежный!
Коснись души моей своим теплом,
Укрой в объятьях сильных навсегда – навеки…
Хочу уткнуться я в твоё плечо –
И счастья большего не может быть на свете!
Сливаются два тела, две души:
В ручей святого чувства – чистый!
И думаешь, а как мы жили без любви?
Когда она есть смысл всего – искристый!
Любовь даёт желанье жить, творить:
Писать холсты, мелодии и строки!
И о любви нам лучше попусту не говорить,
А вместе с нею победить все беды и невзгоды!
С годами чувство это укрепится во сто крат,
Откроет новое волшебное дыханье!
И подтвердит бессмертие любви как факт,
Который получил своё в сердцах признанье!
Калиновская Наталия
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634219
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Ой, у полі, що край шляху, розрита могила,
Там літає сизий сокіл розпростерши крила.
Мочить кості в землі білі скупою сльозою,
Розверзлось над ними й небо - плачеться грозою.
Летять блискавки в могилу: " Чий ти будеш, сину?"
А десь мати біля хвіртки тамує провину.
Видивляє впалі очі на стежку, що в’ється,
Сушить холод її груди, а лихо сміється.
Одним-одна - одинока. Болять старі ноги.
Ухопилася, де серце, здалось, чутно кроки.
Та лиш вітер обіймає розхристані груди,
Ще, як вечір, зірка з неба падає їй в руки.
01.08.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597127
дата надходження 01.08.2015
дата закладки 08.01.2016
У полі ромашки хилились…
Десь сяяли мамині очі…
Щоранку за мене молились
І плакали гірко щоночі…
Ті очі, немов ангелята,
Мене супроводжують всюди:
Спокус в цьому світі багато,
Оточують різні нас люди…
О доле, чому так жорстоко
Ти маму мою обділила?..
Врослася корінням глибоко
І серце журбою обмила…
Печаль посріблила їй скроні,
Мереживо зморшки гаптують…
Лиш квітами пахнуть долоні,
Немов плину часу не чують…
Заплакані очі цілую
І зморшку, де бігла сльозина…
Ромашки я Вам подарую…
Простіть за все, нене єдина!..
У полі ромашки збираю,
Цілую їх ніжно сльозами
І щиро у Бога благаю
Здоров'я і щастя для мами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567283
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 08.01.2016
Моя Вкраїно, - ти чаїно бідна
На схилах древніх сивого Дніпра.
Чому так часто Мамо моя рідна,
Твоє безсмертя знов і знов вмира.
Знов чаєнят твоїх чужинці вкрали,
Іще маленьких в люльці "сповели".
В діток нещасних память одібрали
У свій чужинський одяг одягли.
Щоби забули честь вони і мову,
Щоби чужим вклонялися богам.
Щоби не чули мами колискову,
Щоби служили нашим ворогам.
Як чайка горем бита при дорозі...
Твій біль - печаль в мені лежить.
Як мор лихий стоїть вже на порозі,
О! Як його пташинонько спинить?
Отож нехай порогами клекоче...
Розбудить мо' знеславлених синів.
Погибель вже за юдами гуркоче,
Допоки зовсім рід не здитинів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634298
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Мій посланцю з невидимих світів,
заходь, сідай – хай одпочинуть крила.
Ти часопростір весь перелетів,
аби тебе у серце я впустила.
Погрузли дні в сильці в’язких інтриг...
мені б у сад заквітчаних магнолій,
а я в полоні вічномерзлих криг –
(мов Мінотавру в лабіринті долі,
віддав безвір’ю хтось мене в ясир,
заплів у вузол гордіїв) – пропали б
мої рядки без гойної краси
очей твоїх небесних, як опали.
Слова утіхи, ніжності бинти
(небесне диво – голос херувима!)
Прийшов до мене. Знай: якби не ти,
були б у серці скрижанілі зими.
08.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634300
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Відлітають з гнізда пташенята,
а на крилонька пам’ять беруть.
Важко доленьку наздоганяти,
нелегка ж простирається путь.
Як же часто мене доля била!
Походив, побродив, політав…
Рідна ж хата – повік буде мила.
Звідси в світ йде дорога свята.
Кожна пташечка свій має голос.
Має вартість свою кожна мить.
Скільки всякого скарбу навколо!
Таємниче про це сад шумить…
А повітря густе і духмяне
бадьорить, веселить і п’янить…
Щедрий спомин оцей не зів’яне.
Рай наземний Господь боронить.
В рідний двір, де любисток і м’ята,
повертаюсь на крилоньках мрій.
В рідну хату, де мама і тато,
де негаснучих споминів рій…
Як би доля мене не сварила, –
рідне хатнище радо віта.
Тут лікую поранені крила.
Тут Вітчизни моєї вівтар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634146
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016
Знов летять журавлі понад степом,
В далинІ сумне чую кру – кру,
Чорні хмари зв`язалися кленом,
І журавка знов плаче -помру.
Ой летіть журавлі, повертайте,
Батьківщина вас кличе назад,
То ж свій край на чужий не міняйте ,
Вас чекає гніздо своїх хат.
Так і я, повернусь в Україну.
Над Дніпром ту стежину знайду,
Де стрічала сліди журавлині,
І по них я в дитинство пірну.
Ох, ви сни, чародійні, бажані,
Сніться,сніться я тут відживу
Бо лиш в мріях усе це кохане,
Хоч на мить я в душі воскрешу.
І пахучі степи й рідну хату,
Я до серця свого притулю,
Й тут засну, щоб уже не літати,
За далекі моря ,в чужину.
Ой летіть журавлі, повертайте,
Батьківщина вас кличе назад,
То ж свій край на чужий не міняйте ,
Вас чекає гніздо своїх хат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634135
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016
Капали сльози кохання
На наш з тобою душі престол
Тоді весна весніла рання,
Коли від мене ти пішов
Капали сльози кохання
На той грайливий весни поріг
Мабуть, доклали ми старання
Абож обставин такий збіг...
Капали сльози кохання,
Прощаючи все назавжди.
Більше не буде гри в мовчання
Поплачся тихо й відпусти
Капали сльози кохання
За ту любов, що зміряв час
За що воно- те покарання
На тебе... На мене... На нас?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634125
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016
На музику Віктора Оха
Лічить кроки старенький годинник.
До Різдва – кілька срібних сніжин.
Із минулого запах цитринний
Гладить хутро красуньок ялин.
Стіл святковий змахне рушниками -
І, як диво, запахне кутя,
Примовляючи: Зірка над нами -
Тож родилося Боже Дитя!
Десь надворі лунають колядки.
Ходять Сонце із Місяцем вдвох –
Носять кожній родині на свято
Промінцями Любов і Добро.
Стіл святковий гостей пригощає,
І по колу кружляє кутя.
А згори Зірка всім сповіщає:
Народилося Боже Дитя!
Оживають портрети на стінах,
Зупиняється в просторі час.
Це вона – наша ненька Вкраїна –
У родину об'єднує нас.
За святковим столом пригадаймо
Тих, що наше боронять життя,
Долі їм у Зорі попрохаймо,
Що явила нам Боже Дитя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634108
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016
Святвечір прийшов
І тиша настала.
Високо у небі
Зоря засіяла.
Вона всім вірянам
Дорогу вказала...
Колядки співають,
Вертеп представляють,
І Янголи в церкві
Христа прославляють.
А Зірка палає
І всім сповіщає:
Христос ся Рождає!
Славімо Його !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633939
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 07.01.2016
Проникнути у мушлю твоїх снів,
Себе у них шукати до нестями.
Там наші весни, мрії і пісні,
Там ми лише торкнулися життями.
Бо інший світ – далекий і чужий
Тобі нарік холодні небокраї…
Чому ж я, вже за кроки від межі,
Тебе у снах і досі ще чекаю?
Дороги снігом згадок занесло,
І сивина – як не сахайся – личить…
І все ж оте приудайське село,
Те наймиліше із усіх обличчя
Яскравим сяйвом першої зорі
На небі непорочного світанку…
І хай між нас печаль календарів,
Це наше свято – спільне – до останку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634117
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016
Колосяться жита і зелені і стиглі
Скільки ж всього в житті ще так хочеться встигнуть.
Колосяться жита, дозрівають під осінь
А на скронях моїх вже з'явилася просинь.
У серпневих житах десь вже губиться літо
А душа аж ніяк ще не хоче старіти
Вона хоче любити і радіти щодня
Сонця схід проводжати і стрічати зрання
Пропливають роки, зеленіють садами
Дозрівають жита, рум'яніють хлібами
Почекайте, прошу вас, швидкоплинні літа
Бо я так не встигаю за вами ...
2011р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592649
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 07.01.2016
Вечір синьоокий за віконечком,
Та не хоче спати мала донечка:
Щось щебече, мило посміхається,
До матусі ніжно пригортається.
Тишком-нишком пролетіла казочка
І співанок-забавлянок в'язочка…
Задрімала й мати на хвилиночку,
Міцно пригортаючи кровиночку;
Вже співає доня їй співаночку
Про щасливу долю-вишиваночку.
Тут крилатий сон влетів тихесенько,
Щоб приспати дівчинку малесеньку;
Огорнув оселю диво-казкою,
Обійняв дитя любов'ю-ласкою…
І заснула солоденько донечка –
Мамина утіха, ясне сонечко…
Уві сні блаженно усміхається,
Сили та здоров'я набирається.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568982
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 07.01.2016
Хто має внучку, той мене зрозуміє, що з нею наше життя стає набагато повнішим і яскравішим, багатшим, наповненим особливим змістом. Коли вона рядом з нами, начебто проживаєш своє життя знову, з самого початку, але все по-іншому сприймаєш: гостріше, відчутніше, свіжіше. Коли вона рядом з нами, все навколо починає рухатися, життя закипає. Ми забуваємо про свої хвороби, проблеми. Ми живемо її життям, в її іграх, казках, мріях, і живемо для неї. Ми її вже найбільше любимо.
Я люблю тебе, бо ти
як листочок на березі:
і тремтлива,
і пестлива,
говірлива,
і вродлива,
наче ти росою вмита.
Словом, ти моя
внучка русокосая.
Я люблю тебе, бо ти
як хмариночка на небі:
і м’якенька,
і легенька,
веселенька,
і біленька,
наче ти сльоза чистенька.
Словом, ти моя
внучка кароокая.
Я люблю тебе, бо ти,
швидко так біжиш до мене:
і цілуєш,
і голубиш,
обнімаєш,
відпихаєш,
наче ти кудись тікаєш.
Словом, ти моя
внучка швидконогая.
Я люблю тебе, бо ти
як та квіточка у лузі:
червонієш,
променієш,
засинаєш,
розцвітаєш,
наче ти пелюстки маєш.
Словом, ти моя
внучка ясночолая.
З чим тебе вже порівняти?
Як про тебе ще сказати?
В порівняннях я вже гублюсь,
Бо тебе безмежно люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580844
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 07.01.2016
[b]Автор музики - Віктор Ох
[url=""][/url][/b]
Тиха ніч… Ясний місяць із неба
У моє заглядає вікно…
– Не світи загадково, не треба,
Бо не вернеться те, що було…
А згадай лиш, мій місяцю-друже,
Ті щасливії ночі і дні,
Коли ти нам світив не байдуже
І сміялися зорі вгорі…
Я не знаю сама, хто затьмарив
Тоді розум і серце мені…
Ми щасливі були із коханим,
Та чомусь всі погасли вогні…
Знову ніч… Ясний місяць із неба
У моє заглядає вікно…
Він згадає – й полине до тебе,
Щоб вернути все те, що було!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593069
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 07.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2016
Все життя я саджав біля хатоньки квіти.
Жовті квіти достаток прине́сли мені.
Білі квіти у Бога прощення просили,
А червоні – коханням цвіли навесні.
У саджанні, в роботі роки промайнули,
Навіть глянути ніколи бу́ло назад.
І, здається, всього́ у житті я добився,
І сім’я є, і діти, і внуки, і сад.
Та чому ж щось на серці мені неспокійно,
Може, бачу вже захід багровий в імлі?
Не боюсь я кончини, боюся важливе
Пропустить й не зробити на грішній землі.
Знов і знов обдивляюсь я клумбу чарі́вну,
Тут життя моє ко́льором гра й струменить..
Помічаю лиш тільки тепер, що бажану,
Квітку щастя рожеву, не встиг посадить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634030
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016
– День народження твій, сину мій дорогий,
В новорічні свята припадає.
Серед білих снігів і барвистих вогнів
Кружить зимонька срібним розмаєм.
Шлють вітання тобі з неба сяйні зірки
І ялинки духмяно-пухнасті.
Як в минулі часи, як у дні золоті,
Як колись, у твоєму дитинстві.
Ніби все, як тоді, мов не збігли роки.
День народження твій і ялинка!
Та вітають сьогодні тебе залюбки
Син, дружина і донечка квітка.
Хай спливають літа, мов бурхлива ріка.
Вже дорослий і мужній, мій сину!
Та для мене завжди будеш милим дитям.
Попри час, що так поспіхом лине.
Ти мій промінь життя! Зичу благ і тепла!
Виграють хай веселкою днини!
Хай печаль і жура не торкнуться чола,
Тільки радість і трель солов'їна.
Оберегом любов вірно служить в путі,
Що долає усі перешкоди.
– В день народження, сину, бажаю тобі
Осяйної, прямої дороги.
04. 01. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633449
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Щедрує сонце золотом церквам.
Співає сніг "Осанна!" благодаттю.
З руїн душі відновлюється храм,
Позначений Всевишнього печаттю.
І навіть галки нині на гіллі
На янголів, злетілих з неба, схожі.
Розкривши крила, трусять молитви
Різдвяно на замерзлих перехожих.
Зоря, яка крізь ніч вела волхвів,
Сніжинкою лягає на долоню
На згадку про майбутнє на хресті.
А світ було збудовано з Любові…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633438
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Атеи́сты со́весть растопта́ли
Ки́рзовым моско́вским сапого́м.
Честь сожгли́, досто́инство распя́ли,
А любовь нако́рмлена свинцо́м.
Но без ве́ры сложно ми́ром пра́вить –
И всё пра́хом покати́лось вни́з!
Вот тогда решили всё испра́вить –
И пошли на хи́трый компроми́сс:
Разрешили ве́рить, слу́жбы пра́вить,
Библию читать, молиться вслух.
Стало модным даже Бога славить,
Применяя музыкальный слух.
Вот тогда и принялись вольготно
Ложные доктрины насаждать,
Перекручивая Истину так плотно,
Что Её нельзя уже узнать!
Совести как не было – так нету,
Чести тоже не смогли найти.
Тьму назвали просто ясным светом,
Лжи – за правду удалось сойти.
Началась борьба у света с тьмою -
Внутрь правды просочилась ложь.
Наполнялись церкви кутерьмо́ю,
Мир духовный аж пронзи́ла дрожь.
И с тех пор закра́лась в храм трево́га,
Внутри це́ркви начала́сь война́:
Большинство восстало против Бога,
На святых меч по́днял сатана́.
«Против Бо́га»: значит - атеи́сты,
Но́вого здесь не́ту ничего́.
Их присла́ли в Церковь КГБи́сты –
Как зало́г режи́ма своего́.
8.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572991
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 06.01.2016
ПОМОЖИ нерозумній
Стать на правильну стежку,
Бо на все Твоя Воля Свята.
Я хотіла зіткати
Золотаву мережку,
Та заправлена нитка проста...
ПІДКАЖИ неумілій,
Як знайти свою долю,
Щоб не тільки думками літать
У високому небі,
По широкому полю,
А рукою те щастя дістать...
ПОВЕРНИ небайдужій
Тихий спокій і силу,
Хай на все буде Воля Твоя,
Та невже Ти забувся,
Як я щиро просила
І Твоє освятила ім'я...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633766
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Хай Новий рік зайде у Ваші двері
З достатком, радістю, добром,
Щасливі будьте і веселі
Й чекайте зустрічі з Різдвом.
Хай щастя буде з Вами віч-на –віч,
Любов і мир постукають в віконце,
Принесе казку Вам різдвяна ніч,
Серця засвітить Вам ясніше сонця.
Святе Різдво хай здійснить всі бажання
І буде щедрим на здоров’я й ласку,
Нехай здісняться Ваші сподівання
І схожим буде кожен день на казку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633895
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016
РІЗДВО НА ЗЕМЛІ
В Різдвяну ніч спалахує зоря,
Цей світ зорі у серці поселився…
Ця зірка від Всевишнього царя,
Бо Син Його на цій землі родився.
Дитя маленьке в яслах сповили,
А Бог Йому відміряв долю Сина,
Його гонили, навіть розп’яли,
Він був Син Божий, був Його дитина.
Він всі випробування переніс,
Воскрес із мертвих, як Його розп’яли,
І Бог Його у небеса возніс,
Нам наказав, щоб Сина шанували…
В Різдвяне свято заблищить зоря -
Це зірка Сина однородженого
Немов наказ від Господа – царя,
Син народився, то ж славімо Його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633878
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Іде нещадна боротьба
Брехні із Правдою Святою:
Бо кривдою живе юрба,
А вірні жертвують собою.
через серця лежить Межа:
Народи крає та родини.
В одному серці править лжа*,
А інше – праведна світлина.
Тому один досяг висот,
В чинах купаючись та славі.
А Дуб** пішов собі на фронт,
Заради ладу у державі.
Проте й на фронті є щури,
Що чинять зраду Україні:
Заради власної нори
Вчиняють хаос у країні.
Не 'дна Росія ворог нам,
А та брехня, що світом править.
Вона і створює бедлам
В людських серцях, де жаба давить.
У час запеклої війни
Є перевертні у погонах
Підступні слуги сатани
Злочинці в наших батальйонах.
12.05.2015
[b]лжа[/b]* - НЕПРА́ВДА (те, що суперечить правді); ОБМА́Н, БРЕХНЯ́розм.,ЛЖАзаст., ОЛЖА́заст. (навмисне викривлення істини). - Неправда. http://uk.worldwidedictionary.org/%D0%BB%D0%B6%D0%B0
[b]Дуб[/b]** - Олег Дуб, боєць батальйону Донбас, попав під арешт через незгоду з командиром в питаннях законності наказів про зачистку села Миколаївки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580821
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 06.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.01.2016
***
Коляд-коляд-коляда!
Коза в шибку загляда:
"Не сидіте на печі,
А виносьте калачі!
Будем сонце годувати!
А мене пустіть до хати!
Дайте мірку проса, жита,
Щоби я лишилась сита.
Можна ще й кільце ковбаски.
Буде Вам за теє ласка:
Подарую Вам здоров'я,
Миру, радості, любові,
Як дасте кольнути рогом.
З Колядою! З новим роком!"
***
В небі зірка засіяла –
Народився Божий син!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
Цілий рік того чекали
Братик, я, мої батьки!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
Знаю: янголи літають
У такий святковий час!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
Їх зі святом привітаю,
Запрошу за стіл до нас!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
На столі кутя із медом,
Запашний стоїть узвар.
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
Їх візьміть собі на небо,
У палати з білих хмар!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
Віднесіть мої прохання:
Хочу сонечка й тепла!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
В Бога щиро я благаю
Миру, радості й добра!
[i]Радуйся! Ой, радуйся, земле![/i]
[i]Син Божий народився![/i]
***
Сніг надворі рипу-рип –
Коляда прийшла у світ,
Народила ясне Сонце
У найдовшу ніч у році!
З цим вас хочемо вітати!
Ми прийшли колядувати!
Хай здоров'я буде в хаті!
Хай ви будете багаті!
Хай щастить вам жити в мирі!
Ми були в бажаннях щирі,
Тож, господар, не скупися,
З нами щедро поділися:
Дай нам сиру й ковбаси,
Аби ситі були всі!
Дай медяників, ватрушок,
І родзинок дай, і грушок!
Будем ними смакувати,
Сонця в небі дожидати!
***
Я, колядниця маленька,
Принесла вам у кишеньках
Жмені щастя і здоров'я,
Миру, радості, любові!
Смачно пахне в вашій хаті –
То частуйте, чим багаті!
Дайте сала, ковбаси
І цукерок принесіть.
Ви господарі нівроку!
З Колядою! З новим роком!
***
Сію, сію, сію сніг!
Із Різдвом вітаю всіх!
Сніг розтане – вродить жито,
Щоб завжди були ви ситі!
Сію, сію жменьку зір!
Хай у нас панує мир!
Сію сміх на кожнім кроці!
Щастя вам в новому році!
***
Я – малесенька дитина,
Колядую Україні.
Хай поля притрусить снігом,
Щоб родили нам на втіху!
Хай нам сяють ясно зорі,
Аби завжди була воля.
Хай усім ведеться добре!
Україно! З новим роком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633697
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
Здружився беркут із орлом-мутантом,
Стріляв в своїх без крапельки жалю,
В нелюдський спосіб він служив гаранту
В угоду ненажерному кремлю.
Він, ніби, був на службі у народу
І назву птаха гордого носив,
За злочин вічний брав винагороду
( Народ тоді від горя голосив).
Хоч заховався зі страху від кари,
Та першим пострілом він сам себе убив,
Злетіли в небо синє сто Ікарів-
Розтерзаних українських синів.
Назавжди беркут впав додолу з неба
І всохли крила, мов осіннє листя,
А сто Ікарів дивляться на мене,
У небо над Вітчизною знялися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633688
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
Герої – є, синів немає.
Забрав у небо їх Майдан.
А час пливе і серце крає
Від болю незажилих ран.
Хто в очі не дивився Сотні,
Той думав, що Майдан помер,
Майдан триває й до сьогодні
Й його нестримна круговерть.
Майдан- у головах і в-душах,
Майдан – в сльозах сиріт і вдів,
Майдан, як символ непорушний
У вічнім смутку матерів.
Майдан-в котлі під Іловайськом
І-на летовищі в Донецьку,
Сніжному,Щасті і в Луганську..,
Майдан-у кожнім божім серці.
Навчились ми не відступати
За межі власних сподівань,
Не повзать хочемо: літати,
Нема гріха у цих бажань.
Дарма, що є рука залізна,
Що прагне подвиг обнулити,
Народ великий-сила грізна,
Він має вільним гордо жити
Заради тих, хто власним тілом
Йшов на вогні і водомети,
Хто не здавався під прицілом,
Хто став гранітом в монументі.
Не даймо знищити Майдан,
Його безсмертні ідеали,
Він всьому світу прокричав
Вся Україна з ним повстала.
Синам Майдану – ПАМ'ЯТЬ ВІЧНА,
Безсмертя – з подвигом Героїв,
Це Ангели Вітчизни світлі,
Убиті злом на полі бою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633689
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
Вечірня зіронька вже сяє,
Родина разом за столом.
Теплом любові огортає,
Невидимим, Різдва, крилом.
І на столі всього доволі,
Помолимось, згадаєм всіх.
Свій сум залишимо надворі,
Най скрізь лунає щирий сміх!
А завтра, у морознім ранці,
У замальоване вікно,
У найгарнішій вишиванці,
До нас прийде Святе Різдво.
Прийде колядкою вже зранку,
Смаколиками на столі,
У білосніжному серпанку,
Всіх огорта по всій Землі.
Воно дарує всім любові,
Здоров’я, щастя, доброти,
Щоб усього було доволі,
Обіймів рідних теплоти.
Нехай біда вас оминає!
Вас Ангел Божий боронить!
Душа від щастя хай співає!
Зимова казка веселить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633642
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
У зеленому садочку
стоїть нова хата.
Проживає в тій хатині
дівчина багата.
Стан високий, карі очі
брівоньки дугою.
А як вийде на вулицю -
хлопці чередою.
З одним поговорить
з другим пожартує.
Просять хлопці
на музики
вона - мов не чує.
Тому моргне,
тому свисне,
з того посміхнеться.
Покрутиться,
мов та дзига,
і в дім повернеться.
А в хаті матусенька
донечку питає:
"У всіх дівчат вже є хлопці.
чом в тебе немає?"
"Поганії усі хлопці, -
дочка промовляє. -
Один рудий,
другий лисий.
той хати немає!"
Усі хлопці оженились
у кожного хата...
А багата дівчинонька
на шиї у тата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633451
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Хризантеми морозу... Морозний кришталь...
Таємничість небесна...Така – на Різдво.
Схоже, Місяць – коштовна якась пектораль,
Обійняли ми Всесвіт з тобою удвох.
Доторкнулись до Неба молитвою душ,
Відчинилися двері незвіданих Храмів,
Ми з тобою уперше отак обіруч,
А хотілось би дуже щоб це - не востаннє.
Вже сповзають льоди із сердечних кайданів,
Дві самотності впали безликі додолу,
Просто так без угод, обіцянок і планів,
Просто так, просто так пригорнулись дві долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633456
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Зелене намисто – агати смарагдові.
Прикраса,а в ній,навіть,запах весни.
І дивляться в очі смарагдів агати,
Як дві намистинки прекрасні вони.
Весна живе з літом, в них час зупинився,
Відтінками грає краса у очах,
Хто глянув у них, той в красі утопився,
Умить закохався і спокій пропав.
Смарагдові очі, то скарб чарівниці,
Не часто зустрінеться диво таке
І п’єш ту красу і не можеш напиться,
Ще й ніжні такі, наче щастя людське.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633460
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Ще височіють сині небеса
над банями Софії і Покрови.
Русі моєї первісна краса
являється у сяєві любові.
І інша суть краси її душі,
коли у полі урожай пшениці
веселою каймою золотиться
із кантами блакиті на межі.
І як не любуватися на неї
зі Скіфії, Трипілля і Руси
на тлі нерукотворної краси
прадавньої Русі-Гіпербореї?
І як не помічати із гори
Господнє, суще прісно і донині,
що означають вічні кольори,
прописані державно Україні?
В зеніті сонце над блакиттю плес –
напій по вінця голубої чаші...
Ці кольори ще поки що не наші.
Ми віддали реліквію небес
і море з позолотою і без
все даленіє Таврією Раші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606363
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 04.01.2016
Крізь товщу літ, тумани і світи
Я пробиваюсь до свого світанку,
Де ти уже не хочеш утекти,
Чи не зустріти радісно на ганку.
Де моїх слів такий нестримний рій,
Мов всі рої мелодій фіалкових
Злетілись до ранкової зорі,
Щоби явити найніжніше Слово.
Воно десь там лишилось між бузків,
Самотньо ходить по пустих алеях…
Осиротіли всі мої роки
Без сонячної усмішки твоєї.
Ця казка юності і гріє, і болить.
Вона моя – до самого останку.
І рвуся в сни, до золотих хвилин,
Де ти стрічаєш радісно на ганку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633484
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
[img]http://cs303700.vk.me/v303700008/4404/gEF00BoFor4.jpg[/img]
Коли причин життя не бачив,
Я часто згадував тебе,
Не замінив я цим нестачу,
Але здавалось біль мине.
І все минуло. Більше того -
Минула молодість моя,
Поміж розгубленого броду
Ти стала так мені чужа.
Не гріють очі волошкові,
Не вабить твій жагучий стан,
Бо впився цим уже доволі,
Бо ти отрута для життя.
Розбіглись коні вітробокі,
Хоч той табун в дитинстві пас.
Отак кохання - вітер в полі,
А я йому життя віддав.
Ти долю з іншим збудувала
І в серці знов кохання є,
А я збираю з листопаду
Те листя, що до ніг впадЕ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449248
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 04.01.2016
Молола сучасність всіх нас
На жорнах жорстоких і грішних,
Так сталося з нами в той час
Як в лоні ідей були ніжних.
Були молодими коли
Рожевим життя нам здавалось,
Вперед ми сміливо пішли
І радісно нам ще співалось.
Та жорна чекали на нас,
Бо дійсності ми ще не знали,
Здавалося прийде наш час
І знайдемо те, що бажали.
Та дійсність жорстока і зла
Навчила нас бути рабами
І навіть до того дійшла.
Топтала до смерті ногами.
Та хтось заховався в собі
І мовчки почав працювати,
Не гинув він вже в боротьбі
Ще й друзів почав научати.
Сприймали щоб світ як він є,
Жорстокий і дуже вже грішний,
Щоб вибрав в нім місце своє,
Всі скажуть – ти хлопець успішний.
Замало лишилося тих,
Хто дійсність хотіли зламати
Й знаходяться серед живих
І нам не дають уже спати.
03.01.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633353
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
На думку спадають часто
Та й сидять "на згадцi"
Надто "бiлi i пухнастi"
Нашi можновладцi.
Дуже владу вони люблять,
Тобто, владнi крiсла,
Душу й совiсть свою гублять,
Аби їх посiсти.
А, щойно вони потраплять
На свої посади -
І на злодійство вже здатні,
І, навiть, на зраду.
Їм байдужi всi iдеї,
Плюють на країну -
Все для своєї кишенi
Й власної родини.
.........
Доки такi "капiтани"
Кораблем кермують,
Не здобудьмо, громадяни,
Нiц ми, окрiм... [b][i]носу[/i][/b]!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633356
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Жизнь моя, что талая вода,
Больно. Не жила я никогда.
Не жила я. Так... перебрела,
Хоть и вырывалась, как могла...
В сетях паутины навсегда
Прошлый день и прошлая беда.
Я не понимаю, что ждала?
Боже, почему я не жила?
А винить кого-то - ерунда!
Ведь моя лишь это жизнь-вода,
Что с твоим теплом, с весной ушла.
Не жила я, слышишь, не жила...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633359
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Лийся, стражденная пісне,
У небі лелекою птахом,
В матері серце розірве
За сина-кровинку від страху
Гуляй, вітре буйний, полями,
Згинай до землі сокорину,
Та кулю смертельну затримай,
Зостав лиш живою дитину !
А ти чого, чайко,кигичеш ?
Живим він поверне додому...
Ні-ні, ти біди не накличеш.-
Я ставила свічку святому.
Я сон диво-дивний ізночі
Дивилась і серце втішалось
Внучатко зіпялось на ніжки,
Два крочки робило й спіткалось...
Піди , снігопаде, під свято
Дай дітям поспати від втоми,
Зїсти куті, поспівати колядок
Й живими вернути додому.
А потім шаленим завієм
Дуй ворогу в серце і очі..
Свій край боронити ми вмієм
Що ти тут забув, чого хочеш ?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633260
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2016
Как жизнь прожить?
Как жизнь прожить, чтоб не терпеть,
Чтобы не делать то, чего не хочешь,
Чтобы надрывно без причины не потеть
Для тех, кому ничем уж ты и не поможешь?
Так думал и писал в крылатых строках тот поэт,
Который всем известен, как «невольник чести»,
Вся жизнь его, талант его, как доблести дуэт,
Сверкают добротой, любовью, сказками без лести!
Владимир пел,как жить, чтобы не врать,
Чтоб честь не запятнать делами?
Как меру знать, чтоб лишнего не брать,
Как сделать всё, но с «чистыми» руками!
Как объяснить по Гоголю всем тем, кто глуп,
Что всё купить не сможете, мажоры!
Как просветить всех тех, кто безнадёжно туп,
Что жизнь вы проживёте лишь в миноре!
Что жадности и фальши груз не даст душе взлететь,
Свободным быть и жить всегда на воле…
Но, правда, и в шинели место тёплое ты можешь не нагреть,
Когда не покоришься робко чьей-то воле!
Как жизнь прожить, как Украинка Леся, чтоб себе не изменить,
Чтобы любить и страстно, и надёжно?
Как лучшее и доброе в себе всё пробудить?
Я думаю, что при желанье, - всё возможно!
Нам Каменяр вещал, что жизнь одна дана, пойми,
И насладись ты нею на одном дыханьи!
Не прогибайся ты, не льсти и не юли,
А проживи все дни достойно – с пониманьем!
Глядит на нас с небес особенная – Белая Звезда,
Душа которой на земле оставила все ноты!
Сам композитор птицей белою помчался в небеса,
Оставив здесь иным всю зависть и заботы!
Тарас учил, как данную судьбою нить не надорвать,
Как не жалеть о прошлом, не рубить «гордеев» узел?
И, если надо, волком выть и зубы все сцепить – и не роптать…
А помнить или просто знать, зачем земле ты нужен!
28. 05. 2015 г. Львов автор Наталья Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633144
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Віфлеємська засяяла зірка,
Новину сповістила здаля,
Що у яслах Пречистая Діва
Сповивала святе немовля.
Першими,стоячи на колінах,
Пастухи привітали Його,
І молилася ревно,уклінно
Божа Мати за Сина свого.
Це майбутній Спаситель явився,
Хоча сам Він не знав ще цього,
До грудей материнських тулився.
То ж славімо,славімо Його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633143
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Апельсины на белом снегу
Мы с тобой собирали с опаской.
До сих пор я её берегу
Эту снежно-горячую сказку.
Я тебя воровала ночью...
Я звала, а ты шёл за мной,
Потому что любили очень
И судьбы не хочу иной!
Замерзали на синем ветру
Золотые шары, словно краски.
И теперь я, пока не умру,
Буду помнить короткое "Здравствуй..."
Я тебя воровала ночью...
Всё хорошее с нами теперь,
А чужой не согреет праздник -
Открываем знакомую дверь,
Нам другого не надо, правда...
Я тебя воровала ночью...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633122
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
[i]Безумцям хоробрий співа свою пісню,
а ті все чекають, поки пукін свисне…
[/i]
Годинник зі скреготом ринувся взад
і час зупинився…
Ви сімдесят років лизали їм зад…
Ніхто не втомився?!
Обмежився в русі російський народ
і це неприємно.
Жадали свободи, гадали, що мед,
та тільки даремно…
Нащо бурелом корчувати будем,
ці пні і коряги?
У стійло покірно ми звичне підем,
під алії стяги!..
Не треба незвіданих гір і морів –
відбили охоту.
Миліше усе ж від заморських країв
рідненьке болото.
Повіримо знов в доброту сволочуг
до нової крові?
Собі підберемо самі ми катюг –
для нас це не ново.
Віднімем, розділим! – вола фарисей, –
Наповним корито.
Під храму склепінням збудуєм басейн,
але уже критий…
Не дай тільки Боже дійти до вогню,
не в бунті потреба.
Нікого, ні в чому я вас не виню.
Усім так і треба!
Не п‘ю валідол, не біжу на вокзал,
а краще не стало.
Я з сумом і болем кажу і казав –
наскільки нас мало!
Пройшло двадцять років, совок як сконав,
а нас все ще мало…
02.01.2016
[i]* Спроба перекладу твору Андрія Макаревича „ Битва с дураками-2“ чи ремейк?: http://lyricstranslate.com/ru/andrey-makarevich-битва-с-дураками-2-lyrics.html.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633081
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
С НОВЫМ ГОДОМ-2016 «Обращаюсь я к вам … » («Пожелание» Вахтанга Кикабидзе)
Музыка: правильная
Слова: Владимир Туленко
[youtube]https://youtu.be/VPyBhXRIOXA[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/O2QpEvPUTA8[/youtube]
КА-РА-ОКЕ
[youtube]https://youtu.be/pOuB209zpsk[/youtube]
Обращаюсь я к вам, украинцы:
«С Новым Годом! Удачи нам всем!»
И пускай обезьянка резвится…
Принося нам вселенский успех!
Припев:
Я хочу, чтоб народ уважали!
Чтоб подвластной у нас стала… власть!
Чтоб последнее не отбирали
Те гиббоны, накравшие всласть!
Пусть война поскорей прекратится!
Пусть забудется слово АТО.
Пусть весёлую радость на лицах
У людей не сворует никто!
Припев:
Я хочу, чтоб народ уважали!
Чтоб подвластной у нас стала… власть!
Чтоб последнее не отбирали
Те гиббоны, накравшие всласть!
И в семье нашей вольной и новой
Пусть Поэзия будет нужна!
Ведь вначале, поверь, было Слово!
Подпевай мне родная страна:
Припев:
Я хочу, чтоб народ уважали!
Чтоб подвластной у нас стала… власть!
Чтоб последнее не отбирали
Те гиббоны, накравшие всласть!
Что сулит этот год обезьяны?
Високосный – особый такой!
Не получим с небес снова манны!
Подпевайте все вместе со мной:
Припев:
Мы хотим, чтоб народ уважали!
Чтоб подвластной у нас стала… власть!
Чтоб последнее не отбирали
Те гиббоны, накравшие всласть!
Чтоб подальше «цю владу» послали…
Чтобы новую жизнь нам начать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633073
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
«Поезія потрібна дивакам…»
Л. Костенко
Спасибі вам доземне, диваки
За ваші небуденність і неспокій
і за талант не рахувати кроки,
Полинувши притьмом поміж зірки.
Без вас би світ зневіривсь і погас,
Без вас би барви розгубили квіти,
Без вашої жаги і колориту
У чорно-біле б вирядився час.
І на землі безрадісно-гіркій
Дух би збіднів на пристрастей палітру…
За всю чарівність й незбагненність світу
Вклоняюсь вам доземно, диваки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603497
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 02.01.2016
На Благовіщення пташки
Чомусь не в’ють собі гніздечка, –
Не знаю: правда чи байки –
Утримаюсь від суперечки.
Цікаво, що Христос казав
Про гнізда Слово і про нори,
Та заклопотано зітхав,
Що власної не мав комори.
Бо Сину Людському нема
Де голову Свою схилити,
А в грішних душах – лиш пітьма
Продовжувала гнізда вити.
Бо не про камінь мова йшла
Та стріху з глини і соломи:
Про брак духовного житла
Казав Господь у Слові тому.
Тому й прийшов Він на цей світ
У тілі Людської Дитини,
Щоб шлях у Новий Заповіт
Відкрити Кров’ю для людини.
Все, що архангел обіцяв,
Вже відбулося – слово в слово!
А зараз новий День настав –
Час вити вже Гніздо Христове!
Тут, на розбещеній землі
Насип соломи з покаяння –
Так, як це роблять журавлі,
Символи вірності й єднання.
Збудуй гніздо в душі своїй –
Маленький острів Царству Бога,
Щоб Цар царів міг образ Свій
Покласти із небес до нього.
Віддай Йому своє життя,
Дозволь Йому тобою жити –
Він поверне із небуття
Усіх, кого ми встигли вбити.
7.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572732
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 02.01.2016
[color="#0a16fa"]
Щедрий вечір, люди добрі, - весела година!
Хай збереться за столами вся ваша Родина!
Ваша душа буде світла, як райська ягниця!
І худоба вся з приплодом, з виводками птиця!
Нива ваша хай рясніє густими хлібами,
Сади гнуться аж до землі з добрими плодами!
Буде Любов і повага, злагода й терпіння,
Шана, дяка, і довіра, і порозуміння!
Буде Господь межи нами
І ангел при боці,
Й Матір Божа-Заступниця
У Новому році!
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633046
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
(за мотивами пісні Lauren Christy - "The Colour Of The Night")
Блукаємо у темряві з тобою, в душі - єдині, а живем - окремо. Ховаємо усмішки і таємниці за екраном… Я хочу знати, що ти відчуваєш, та розумію - марні сподівання…
Тобі я віддаю все, чим багата, все до останку, пий душевний напій! Дарую тобі спокій і хороший настрій – та ти ще й досі не відвертий…
Невже ніколи не загляну тобі в очі? Побачити тебе при світлі дня ще й досі хочу… Але щодня від мене ти втікаєш у таємничий колір ночі!
Минулим жити більш не можу - життя зірвало маску ту чарівну, все вкрили хмари й струмені дощу… Себе у всьому звинувачую, кричу: « Врятуй мене, благаю, Боже! Таку як є, якою бути хочу!» Невже ніколи не загляну йому в очі? Побачити при світлі дня його я хочу… Але щодня від мене він втікає у загадковий колір ночі!
У променях світла на нього чекаю, але він знову і знову зникає в солодкі обійми власної ночі… Вийди із темряви, чуєш, благаю! У відповідь тиша – і ніч його тінь обіймає, а згодом, як привид, з екрану його аватарка зникає… Закінчилась ніч і надворі світає...
Життя і смерть, любов, кохання - вічні теми. Якщо кохає серце, зникають всі проблеми. Ми одягаємо рожеві окуляри, виймаємо емоції з футлярів, звучить мелодія в повітрі двох сердець, і не важливо, який чекає на закоханих їх почуттів фінал, вони - на сцені, і глядачів, як завжди, повний зал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633014
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
На Новий рік і на Різдво
Усі збуваються бажання,
Кому везло і не везло
І хто втомився від чекання.
Магічні дні,магічні ночі,
Відкрите небо для казок
І надзвичайний диво-космос
Всіх наближає до зірок.
Гортає січень календар,
Листає з чистого листа
Людської долі щедрий дар,
Сторінку нового життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633019
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
Отримала мати страшну, несподівану звістку.
Немає синочка, загинув безстрашно в бою.
– А я ж, любий синку чекала тебе у відпустку!
Ти навіть не знаєш, як сильно тебе я люблю.
– Куди ж ти, мій сину? Куди ж ти, мій соколе ясний?
На кого лишаєш? В які відлітаєш світи?
– Лечу, рідна мамо, за обрій, де сонечко красне.
Додому, до світла. Туди, де немає війни.
– А як же, мій сину, я житиму в білому світі,
Щомиті вмиваючи серце гіркими слізьми?
Не маючи сили уїдливе горе терпіти
І біль невимовний, що в сивій моїй голові.
– Прости, люба мамо! Пробач, сивочола матусю,
За те, що від кулі не зміг я себе вберегти.
Так сталося, рідна. До Бога в молитві звернуся,
Щоб янголи Божі тебе захищали крильми.
– Не плач, рідна ненько! Не плач, не тужи, не журися!
Мені майже легко, немає тут болю й журби.
Із райського саду на тебе, матусю, дивлюся,
А ти неодмінно за мене й за себе, живи!
22. 12. 2014 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545550
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 02.01.2016
Сни забуваються, змовкає все,
Згасли міфи мов та свіча згоріла.
Тепла до серця більше не несе,
Надія, що все так раніше гріла.
І вже дорога – божевільний трек.
А хочеться все зважити на грами,
Місити глину і ліпити глек,
Лічити на душі нажиті шрами.
Та світ немов обпився й захмелів.
А хочеться знайти у нім спокою,
В траві мураві слухати джмелів,
До сонця притулитися щокою.
2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632780
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 01.01.2016
На вулицях витає дух протестний.
На милицях все моляться щурі.
О Націє, Народе мій, воскресни!
Забудь про правила гнилі, старі!
У застінках катують патріотів.
У сутінках насаджують нам страх.
Повстане скоро з попелу Суботів!
Холодний Яр відродиться в серцях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632813
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 01.01.2016
По вінця білого вина наллю в бокал,
чарівну музику включу – з небес вокал,
запалю свічі на столі й гірлянд вогні,
щоб трохи настрої піднять тобі й мені.
Згадаємо пройдешній рік, всю ту біду,
що із собою він приніс... Наш біль вкладу
в безодню туги і жури, що сотні літ –
за волю – наче данину, платив нарід.
Моменти щастя віднайду – були й такі,
хоч і нагадують вони отих птахів,
що випадково залетять в твоє вікно...
Та Небу дяку віддамо ми все одно.
А тост... Щож, просто я скажу: "За МИР! За нас
в країні нашій без крові́. За світлий час!
Щоб сльози висушив усі прийдешній рік,
а Бог для всіх благословив щасливий вік."
(Експромт новорічної ночі)
Миру, любові, злагоди, щастя і добра зичу всім вам
і землі нашій ! З Новим роком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632817
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 01.01.2016
Я колядку заспіваю
Та усіх вас привітаю
З Новим роком та зимою,
Білосніжною такою.
Колядниця, колядниця -
Зарум'янилися лиця,
Щира посмішка до вух
І здоровий в тілі дух.
Хай у радісні свята
До вас щастя завіта
Й веселяться, взагалі,
Всі дорослі і малі.
Хай колядочка оця
Долітає до Отця,
А Він нам, понад усе,
Мир на землю принесе
І у затишній домівці
Буде в чарці і в тарілці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632725
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 01.01.2016
З Новим роком, господарю
І Вас – господине!!!
Щоб кохання поміж Вами
Було лебедине!
Щоб сіяла ялинонька
Зіркою у хаті,
Щоб було міцне здоров’я
І були багаті!
Новий рік удвох зустріньте
Цілу ніч кохайтесь
І у році новенькому
На мить не прощайтесь.
Поцілунками обсипте
Свою любу зрання.
Нехай вона пам’ятає,
Що таке кохання.
Щоб везло вам щохвилини
На кожному кроці,
Хай Вам сонечко сіяє
Завжди в Новім році!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632721
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015
Пахне кухня смачно,
Скоро вже свята.
А мені щось лячно,
Бо ж іде війна.
Принесуть в землянку
Бутерброди ,чай
І "тушонки" банку,
Їж і запивай.
Хтось візьме гітару,
Забринить струна.
Всі згадають маму,
Защемить душа.
Десь у полі бахне
Не один снаряд.
Помирать не страшно,
Страшно залишать
Діточок без тата,
Жіночку одну...
Душу рве гітара
і шкребе по дну.
Пахне дім наш святом,
Новий Рік,Різдво.
Наших всіх солдатів
Збережи,Христос!
31.12.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632651
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015
Високосному – високу
Нашу планку побажань:
Щоб кохалося нівроку –
Хоч своя, а хоч чужа.
Щоб скорялися вершини
Наяву, а не вві сні,
Щоб коли й попало дрином,
То комусь, а не мені.
Щоб столи від страв ломились
Не тому, що стіл слабий,
Щоб мене і вас любили
Щохвилини й щодоби.
Щоби до моєї хати
Пам’ятали друзі путь
Не лише, коли зарплату,
А чи пенсію дадуть.
Та яким не станеш боком –
Головне казати час:
Із Новим, щасливим роком,
І Різдвом Христовим вас!
Наостанку побажав би
У оцю врочисту мить,
Щоби навіть у Рік Мавпи
Ми лишилися людьми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632648
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015
[color="#0055ff"][b][i]Задмухав ранок ночі каганець ,
Востаннє в році цьому.
І день збіжить , неначе навпростець...
Зустрінемось в Новому!
Вітаю всіх і кожного із вас
Із Новим і прийдешнім роком !
Хай всміхається доля всякчас ,
Сонце сяє всім щедро й високо !
Хай збуваються мрії усі ,
І добро не минає порогу !
Миру ! Злагоди ! Радості всім !
За все щиро помолимось Богу![/i][/b]
[/color]
[color="#0055ff"][b][i]З НОВИМ РОКОМ ! ! ![/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632620
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015
Де не кинь "уверх" ординці,
В Україні, як смог пітьма.
Правлять бал давно чужинці,
Розплодились, немов чума.
Куди глянеш суцільні взятки,
Нас грабують і скрізь крадуть.
В коридорах суціль "колядки",
Бідні юди... беруть, беруть.
В Раді знову одні повії,
У Кабміні сидить ж.два.
Розчинись в тумані мрії,
А в Донбасі щодня "жнива".
До героїв тупа зневага,
Перейшов їх межу цинізм.
Не в пошані для цих відвага,
Більш нас вбити, то їх девіз.
Ними править диявол, біси...
Президентом у них бандит.
Де совість одні дефіси,
За маму у них кредит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632587
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 31.12.2015
Заснув наш Псел,у панцери закутий,
Укривши сивиною береги.
Та й ліс давно у валянчики взутий,
Бо грудень сріблом накрива луги.
Скрекоче вранці під вікном сорока,
Плітки розносить, сонечко хова.
А Дід Морозу у цей час морока:
Які вкраїнцям ще знайти слова!
Бажаю вам щастя, шановні земляни,
Доброго настрою і будьте здорові!
Хай збудеться мрія та правдою стане!
Хай сонце свободи у дім наш загляне!
ДОВІРИ, НАДІЇ ВАМ, МИРУ, ЛЮБОВІ!
27.12.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632292
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Что-то в этой зиме не то...
За окном расцвели хризантемы,
Ледяные слагаем поэмы,
Укрываясь опять зонтом.
В сердце стынет седой туман,
Разрывая на клочья не перья -
Старины позабытой поверья,
Хоть и кажется, в стельку пьян.
Что-то в этой зиме смешно
Или грусть превращается в иней?
И снежинками легкими ныне
Попадает в бокал с вином.
Пополам выпьем смех и боль,
Расставаясь, встречаемся снова,
Ледяные разрушив оковы,
Умножая беду на ноль...
28.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632320
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
(13.12.2015)
Иди от идиота
Пока вы не женаты.
Ведь никуда не денешься,
Когда уже жена ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632343
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Діти, ясла, школа, інститути…
Опісля рахуємо роки,
щоб уже ніколи не забути,
що і ми були випускники.
П'ятдесят, як рік один, минає
і літа, як снігом замело.
І уже майбутнього немає,
і минуле – наче й не було
Де ви, однокашники недавні?
Утираю насухо сльозу.
Йдуть у Лету душі православні –
хто – під шум, а хто і у грозу.
Думали, – [i]щасливе покоління[/i].
Ні тобі війни, ані суми.
Душу опекла зоря прозріння.
Ми були. А будемо – не ми.
Думали, – [i]усе іде по колу[/i]
і зійде́мось, як було, у школі
у післявоєнний перший клас.
П'ятдесят, як бігали ще босі.
Сімдесятий кожному на носі,
а війна війнула і на нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632334
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Музика, аранжування, запис, виконання _ Микола Шевченко
Слова - Олег Магась
Перевеслом долі
Світ перевяжу
Дітям при нагоді
Правду розкажу
Починається життя із зернини
І з любові до своєї Батьківщини....
Приспів:
До зірок, до стежок
До далеких вершин
Я до тебе прийду
Бо Вкраїни я син
Припаду я устами
До її джерела
Бо доріг є багато
Україна---- одна.......
Ти навчала мудрості
Мовою казок
Душі щедротою
Цвів твій колосок
Чистотою правди
Ніжністю і силою
Що нарік тебе Господь--- Україною.....
Приспів:
З щедрих нив зростила
Ти багато див
Ми єдина сила
Ми народ один
Сини твої вірні
Тебе бережуть
Й на вражу поталу--- не віддадуть....
Приспів:
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626170
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 29.12.2015
У чистому полі
Берізка стояла.
Рясними сльозами
Гілки обливала.
Зеленеє листя
На вітрі тріпоче.
А стовбур біленький
Як листя дівоче.
Красуня берізка
Давно сумувала
Тому що у полі
Самотня стояла.
Молилась берізка
До світлої хмари.
Подай ти їй Боже
Подружньої пари.
Щоби вона встигла
В гаю погуляти
Щоби не самотній
Цей вік скоротати.
Із циклу віршів прабабки Соні №6
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632273
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Говори солодко, говори лагідно
Тільки серце тишею не рви
Намалюй віями, шоколадними
Ту стежину , де ходили ми
Защеми душу ти, говори поглядом
І змахни руками, мов крильми
Пролетіло літечко, заросла доріженька
Очеретом дикої трави......
Голос-- ніжно- лагідний, вітром розпанаханий
Він до серця мого долетів
Промайнув піснею , й обірвавсь тишею
Мов сказати, щось обом хотів.....
Говори солодко, говори лагідно
В ритмі серця правду розкажи
Розмалюй віями, шоколадними
Й пелюстками ніжної краси........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602691
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 29.12.2015
Я так боюсь не доспівати
І так боюся не дійти.
Того, хто поруч, не спасти -
Страшнішої немає втрати...
Чогось боюся не почути,
Не бачити чи не знайти.
Боюсь, коли не поруч ти,
Про головне боюсь забути...
Мені б нікуди не звертати,
Йдучи дорогою, іти,
Не розгубивши, донести
І, не прощаючи, прощати...
Боюсь рахунки не сплатити
І, хоч цього не знаєш ти,
Вночі так страшно, що зійти
Не зможе сонце, щоб збудити...
А ще боюсь не розпізнати:
Хто тут акули, хто кити,
Щоб з ними поряд не пливти
І, не долаючи, здолати...
Так хочу все перемішати -
Усі дороги і версти,
Та докричатись до мети
І оніміть, щоб все сказати...
За нами встигли запалати
Усі перейдені мости,
А я боюся не дійти
І так боюсь не доспівати...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632207
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Захисти свою честь Батьківщино,
Підійми своїх мужніх синів.
Обєднай у кулак їх єдино…
Відроди рідна праведний гнів.
Підійми честь і славу з глибини,
Повитягуй за пархи катів.
Щоб не впали дітки на коліна…
Щоб не стали у них за рабів.
Скільки можна гидоту терпіти,
Цих бездушних і жирних котів.
Пора юдам у пеклі горіти…
Об’єднаймось з обох берегів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632119
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Обіймаючи холодом ліс,
Стигне льодом зима,
Стигне завжди сама,
Бо від холоду кожен зімліє...
Перейди мою долю навскіс,
Он жахіть бахрома -
Вітер кригу лама,
А ріка по весні не міліє..
Не приборкуй таємних бажань,
Серце болем бринить,
Та броню не розбить,
Коли браму ти сам не зруйнуєш.
У сум"ятті палких сподівань,
Щоби душу зцілить,
Хіба кров"ю залить,
Тих примар, яких досі вартуєш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632102
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Майдан і Гімн. І запах димний шин.
Відтятий Крим. Невизначні сили.
Донбас. Луганськ. Ненависть. Зради млин.
АТО. Війна. Пожежі і могили.
Снарядів движа. Страх. І Мінський мір.
Осколки в тілі. Ноги у воронці.
Кремля сумління, витерте до дір.
Полон. Тортури. Матір у віконці.
Сирітки, вдови. І валютний крах.
Життя в кредит. Корупції знамення.
Камінням сум на згорблених плечах.
Це України-Мами сьогодення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632084
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Экспромт
Это время - чужих богов...
Это время - чужой печали...
Эти стоны - из страшных снов...
До озноба(из белой стали)...
Эти звуки - убогих слов...
Этот ржавый срежет забрала...
Этот лязг мечей и оков...
Этот сон - без конца и сначала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632061
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Кип'яче і гаряче - речі різні:
Перекипіло - втратило живе.
Моя душа в твоїм полоні пізнім,
Я думаю, навряд чи оживе...
Бо в осені лиш бабине є літо -
Воно коротке, як завжди, бува.
За холоди такого пережито,
Що іноді дивуюсь: я - жива?..
Та як там не було, а сонце зійде,
Зігріє, хоч би де ти не ходив.
І не жалкуй, що в літо вже не підеш -
Ніхто ще не лишався молодим...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631955
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Не стріляйте у Різдвяний день,
Народився в світі син Господній,
Кров нехай не ллеться від сьогодні,
Нам радіти б і співать пісень.
Боже, Україну хорони,
Відведи від нас кулак ворожий,
Завше свято у домівку кожну
У Різдвяну днину поверни.
Всюди хай лунає знову сміх,
Коляда і щирі побажання,
Мати після довгого чекання
Хай поверне сина на поріг.
Хай новонароджене Дитя
Об'єднає знову Україну,
То ж благаймо і в Отця і Сина
Мирного і світлого життя.
25/12/2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546283
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 28.12.2015
Не чекай, що до тебе раптово,
Щастя в квітах прийде навесні,
Що заграє життя веселково
І настануть лиш днини ясні.
Щастя роблять своїми руками,
Щастя можна у праці знайти,
Щастя ходить коханням за нами,
Дай лиш в душу коханню зайти.
Щастя - це коли зможеш робити
Добре діло всім людям навкруг,
Щастя - чесно у світі прожити,
Щоб тебе зміг підтримати друг.
Щастя мати велику родину,
Щастя мати хороших дітей,
Щастя - це будувати країну
Незалежну державу людей,
Не чекаймо на щастя раптове,
Не чекаймо що зробить це хтось,
До роботи ставаймо, панове,
Щоб усім нам у щасті жилось.
20.01.98
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631978
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
ВІЙНА-ПРОЖЕРА.
Стара сиділа коло сивого вікна,
Втирала сльози почорнілими руками
З-під хустки пасмом вибивалась сивина,
Вуста молитву шепотіли над свічками.
Горіло їх в низенькій хаті цілих сім,
І кожна з них ридала за своїм героєм,
Всього за рік осиротів старої дім,
Забрала смерть усю родину за собою:
Трьох поховала, інший без вісти пропав,
Невістка з горя догоріла, наче свічка.
Війна-прожера, ось, хто в неї всіх забрав,
Що кілька днів у хату йшла погана звістка.
Стара молила Бога, щоб узяв її,
Взамін на сина, чи на любого онука,
Та Бог не чув. На що вій їй продовжив дні?
Щоб зараз серце розривалось від розпуки?
А вчора знову телеграма. Син й онук-
Останні два стебла відламані від неї,
В сухеньких грудях затихав сердечний стук,
Роздався крик. Здригнулись зорі над землею.
* * *
Понад селом засяяв зонцем новий день,
Могили свіжі серед цвинтару чорніли.
Червоним цвітом розридалася герань
На підвіконні, й вісім свічок миготіло.
Н.Хаммоуда.
28/12/2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632032
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Заснуло щастя, воля непочута…
А скоро вже до прірви гоне час,
Живу й надіюсь на вселенське чудо
І кожну мить тримаю про запас.
За честь, за мову я стою стіною,
Лежить в крові знеболена земля,
Замовкли сурми , не зовуть до бою,
У чорнім смутку степові поля.
Старенькі люди, а куди подітись?..
Лишилися дожити тут свій вік.
Одне бажання за життя молитись,
Щоб мир приніс новоприйдешній рік.
Щоб змовкли накінець рашистські «гради»,
Запанувало щастя на землі.
Щоб в керівництві не творили зради,
Росло колосся пишне на стеблі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631669
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 28.12.2015
[i][color="#f70834"]ответ на стих Дм. Дробина "Листовка для бойца".[/color][/i]
Давай прогоним этих "тушек"
Из управления, метлой.
Тогда и пасть враждебных пушек
Заткнёт свой гром сама собой.
Но если ты почтил тирана,
И одобряешь его зло,
То ни Христа, и ни Корана
Не даст почтить твоё Х..ЛО.
Мы можем жить, как два соседа -
Дружить, работать, торговать.
Но ради торжества победы
Отдай приказ войска убрать
Из Украины на Россию:
В Ростов, Саратов, Пензу, Псков.
И ваш кровавый лжемессия
Пусть прекратит лить нашу кровь.
И пусть заткнутся Киселёвы -
Детекторы тотальной лжи.
Пропитанное ядом слово
Самим им выпить прикажи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631554
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 28.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2015
[b]На музику Андрія Андрущенка
[i][/i][/b]
Скажи, чому у серці осінь,
А поміж нас - давно зима?..
Я у снігах блукаю досі,
Але тебе нема...
В самоті минають дні,
Довгі і холодні ночі...
Десь удалині сяють твої очі,
Десь там удалині сяють твої очі...
Скажи, коли упало небо,
Погасли зорі у душі?
Та серце б'ється лиш для тебе,
Хоч ми тепер чужі...
І у кожного сім'я,
Підростають онучата...
Та любов моя буде вік палати,
Але любов моя буде вік палати!
Скажи, чия зрадлива доля
Печаллю стежечку сплела?
Чому караємось в неволі
На відстані крила?..
А розлука-гіркота
Болем коси посріблила...
І гірчать літа посивілі крила,
І так гірчать літа посивілі крила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631772
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Плачет за окнами дождь,
Солнца не видно тоже.
Бережно и осторожно
Прошлое бросить можно,
Но от себя не уйдёшь...
Можно ещё простить,
Проще - уже не помнить,
Что прошептала полночь,
Кто призывал на помощь,
Чтобы с ума свести...
. . . . . . . . . . . . . . . . . .
Поздно, с годами, спорить,
Где наши "за", где "против"...
По лабиринтам бродит
Память. Смирилась, вроде...
Снова ты всё испортил...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631696
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Наш клуб – це дивне поле квітів,
Букет думок і почуттів,
Таланти тут весною квітнуть,
Зростають з діток до майстрів.
Тут – патріоти й літописці,
Тут - лірикам безмежний край
І перші кроки, і маститі,
Країна слова – справжній рай.
Один поет – чарівна квітка,
А всі – то вже вінок з сонет.
І вірш пливе, мов та лебідка,
Як душу ллє в нього поет.
Прошу поетів всіх обнятись,
У Новий рік щасливо йти,
Сайт попрошу заблокувати
Колючий вірус: будяки.
Усі, усі, по волі божій,
Ми маєм дар міцного слова,
То ж напророчим щастя й долі
Вкраїні нашій калиновій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631701
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
На душі моїй сум - спокута,
Я не знаю, як далі бути...
У тумані брехні - іллюзій,
Холуями брати і друзі.
Що їм істина й праве слово,
Тримав свічку оних Єгова.
Для них правда, як та чума,
Бо Украйни в душі нема.
І не збудяться ці гаспиди,
Щоб Вкраїну мою збудити.
Ще у люльці впилися чаду,
Не запалять вони лампаду.
Їм на Вкрайну давно начхати,
Бо душею вони кастрати.
Вона впала й лежить нагою,
А вони її знов ногою...
Вмили гади в підвалах руки
Й заховалися в будку суки.
Їх навчили СКОТИ мичати
На Украйну, свою начхати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631648
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Не питай чи тебе ще кохаю,
Чи чекаю, як зійде зоря.
Почуття, що стіна водограю,
Ллють у тебе тепло не дарма.
Переповнюють річку терпіння,
Ніжність хвилею б’ється об час.
Й особливе не треба везіння,
Думка лине до тебе всякчас.
І стає на сторожі спокою,
Так потрібен тобі він в строю.
Буду я й богинею, й рабою.
Ти, вертай! Я чекаю! Люблю!
09.09.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605519
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 26.12.2015
Собирательный образ мужчины
В отражении женской души,
Ты напрасно считаешь морщины -
Раны прошлого неизлечимы,
О цене их забыть не спеши...
Становись поумнее с годами -
Не для женщины, - хоть для себя...
Мы на гуще кофейной гадали,
За тебя все кроссворды решали
И прощали так просто тебя...
Много ль женщине с возрастом надо?
Чашка чая, да тёплый платок...
Не роскошная, малому рада
И, не ждущая большей награды, -
Ей бы воздуха лишний глоток...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631531
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Не говори...Лиш тільки подивись.
Вже не потрібно, чуєш, говорити.
Напівжиття чомусь ти забаривсь
І вже тепер нічого не змінити.
Було без тебе холодно і сумно,
Були колючі без жалю вітри,
(Пісні свої співали гірко-тужно).
Прошу тебе, прошу: не говори.
Я теж не маю що тобі сказати,
Час-злодій вкрав усі мої слова,
Я вміла, як ніхто, тебе чекати
І долю вишила чеканнями сама.
Не говори...Вже не обнятись долям,
Не вплести душі у вінок один.
Погас вогонь.Ніколи і нікому
Не підкорити часу швидкоплин.
Не говори...Не варті всі слова
Забутих мрій, украденого часу,
Давно вже наша квітка відцвіла...
Не говори, як, навіть, я... пробачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631419
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Ви знаєте як тиша розмовляє?
Ви знаєте, як спокій гомонить?
Буває тиша гірше душу крає,
Ніж гомінка і стоголоса мить.
Ви знаєте про що кричить мовчання?
Яким німим буває крик?
Яка ще може бути мить остання
Велична, мов, гігантський материк?
Ви знаєте, що криється в душі,
Що сплетена із болів і жалів?
Емоції лягають на папір,
Печуть вони як тисячі вогнів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631420
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
осіння пора нагадала майже юнацький опус с шалено далеких 70-х
А я уже давным-давно
Не брал пера,а все равно
Писать охота.И слова
Как непокорная трава,
Не признающая оград,
Плывут как первый листопад.
Воюю с ними - на строку
Укладываю,как могу.
И получаются стихи
О том,как вечера тихИ,
О том,как ночи холодны,
О чем придумывает сны
Детишкам осень.Про листы
Уже увядшей красоты,
Что ветер носит по дворам.
И что немножко грустно нам
Что лето кончилось... Пускай
Оно вернется в этот край
И жизнь не кончилась,а все ж -
Вздохнешь,подумаешь,взгрустнешь -
Что это все напрасный труд -
Стихи такие не пройдут.
Не напечатает никто
Стихи про это и про то.
Бумагу прочь! Пора уснуть!
А завтра вновь обычный путь -
С утра будильники орут:
Подъем! Работа!Институт!
Вершится жизни вечный круг
И со стихами недосуг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529884
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 25.12.2015
Коли вперше почула пісню
"ПЛАЧУТ ИКОНЫ"
у виконанні Сергія Мефодєва –
перехопило горло....
Голос, що несеться в небо, щире
виконання, болюча актуальна тема...
Мені захотілося, щоб її почули ВСІ.
Мій вільний переспів подала
не так для оцінки, а щоб почули пісню.
ПЛАЧУТЬ ІКОНИ (переспів)
Від початку, до старіння –
не змінити долю нам,
помилкове розуміння,
що подібні ми богам.
Та сценарії небесні –
непрочитані дива,
все сплелося: грішне й чесне –
добра без горя не бува.
Приспів:
Плачуть ікони, плачуть святії
за наші біди, гріхи земнії,
дзвони гудуть, здригаються хрести...
Знак подають нам – зупинитись
і на колінах помолитись:
"Господи, прости! Господи, прости..."
Ти, зневаживши закони,
преш до цілі напролом,
на шляху всі перепони
розбиваючи чолом.
Все нажите принагідно
на Той Світ не ві́зьмеш ти...
Краще б нам навчитись гідно
хрест свій до кінця нести́.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630960
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 25.12.2015
[b]«З Новим Роком та Різдвом Христовим, Україно!»[/b]
[color="#0400ff"][b][i]Замітає провулки порошею
Це Різдво вже приходить до нас
Я бажаю Вам тільки хорошого!
На життя все, не тільки на час
Я бажаю Вам тільки прекрасного!
І сьогодні, і завтра – завждИ!!!
Ну а неба – лишень тільки ясного
І ні краплі в житті щоб біди
Що задумали - все щоб збулося
Урожайним щоб був новий рік
Колосилося в полі колосся
Щоб щасливо проходив ваш вік
Світ побачило Боже маля
Так як суть у Христа - двоєдина
Народився і Бог і людина
І зійшла в Віфлеємі зоря
Він з’явився забрати гріхи
Щоб без горя жив ввесь білий світ
І продовжився кожного рід
Де у щасті ростуть дітлахи
Нам на радість багато ще літ
© Микола Карпець (М.К.)
*25.12.15* ID: № 631391
[/i] [/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631391
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Напружую пам*ять, до болю у серці,
Так хочеться знову почути тебе…
В минуле відкрити невидимі дверці,
Щоб ти приголубила, мамо, мене…
Провину сльозою сердечно умити,
За непокору, за щемні слова…
Пробачення, рідна, у тебе просити…
Із часом, приходять покори жнива…
З роками, мов в іній, убралися скроні,
Для часу, і хвильки упину нема…
Та все ж, Душу гріють ласкаві долоні…
З матусею в серці – тепліша зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631357
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Закатилась луна пятаком
В оттопыренный тучи карман...
Я тебя не зову чужаком,
Да и чувства твои не обман.
Будто вымерло всё за окном -
Не двусмысленно глупая ночь.
По себе я заплачу потом,
Что любовь прогнала свою прочь.
Крепкий кофе заварит рассвет
Перебить послевкусье любви...
Может быть через тысячу лет
Я тебя попрошу - "Позови..."
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631396
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Экспромт
Камиле
Зима придёт под Новый Год!..
Насыпет крупки снежной...
Расстелит коврик-гололёд...
Украсит белым прежний...
Сосулек ледяных каскад
Гирляндами подвесит
И разрисует красным нос,
И розовый попросит
Для щёчек пухленьких твоих...
Для радости искристой!..
Я для тебя слагаю стих!..
Как паровозик быстрый...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631326
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
"ПОЕМА"
Вже випускний і дід прийшов до внучки,
За стільки літ його поглинув вальс,
Він талію обняв і взяв за ручку
І тихо-тихо у душі співав.
Дівча дивилось пильно йому в очі
І слухала слова, що говорив,
Було за північ, десь посеред ночі,
Дідусь не спав, дивився і сопів…
А коли внучка вчитись поступила,
На серці радість, разом з тим печаль
І туга враз тоді його розбила,
Так він за внучкою своєю заскучав.
Він попросивсь його посповідати,
Не турбувати внучку, як біда,
Він її спокій мав оберігати,
Навіть тоді, як обійме зима.
Діда не стало… Хоч весна біліла…
А внучка чула серцем, що біда,
Ось телеграма і вона зомліла,
Лише батьки… А так вона сама.
Старого поховали біля краю,
Внуча ридало, плакали гаї,
Дідусь її повинен йти до раю,
Бо вечором не мовкли солов’ї…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631307
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Ніжилася нічка в купелі з туману,
Ясні зорі сяйвом її поливали,
Підморгував місяць дивній цій красуні,
Та розплітав вітер її коси чорні.
В пахучім любистку вимиту голівку
Прикрасив чудовий віночок з барвінку,
Роси-діаманти сукню прибирали,
А взуття зелене трави дарували.
Музики-джерела весільної грали,
Дружечки-берізки весело співали.
Нічку-наречену обнімав так ніжно
Тихий вечір,щоби бути разом вічно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631300
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PH49PxhoS5I
[/youtube]
Хтось сказав, що мовчання - золото.
Жодне слово не скаже так...
Та чомусь без слів дуже холодно.
Як прожити без слова? Як?
Та боюсь чомусь слова гіркОго,
Що цвіте на вустах полином.
Так хотілось би слова такого,
Щоб сп"яніти, неначе вином.
Як люблю я з тобою мріяти,
І дивитись на сонця схід.
І думки про мовчання розвіяти...
Просто вірити, вірити слід.
Коли сонце затьмарять хмари,
І посипе колючий сніг,
Я відчую очей твоїх чари,
І розтане у серці лід.
Та мовчання буває зрадою.
Що із того, що серце болить?
Скористається легкою спробою:
Хворе серце сильніш роз"ятрить.
Та відкинем думки про невірність,
Ніжні струни хай грають в душі.
І відчуєм мовчання чарівність,
Що не зникне у злій метушні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631153
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Ніц порядку вже нема,
все догори дриґом!
Геть відмовилась Зима
порошити снігом.
Йде Різдво, а за вікном
ще панує Осінь.
Що ж це діється кругом?
Де хазяйку носить?
Де хурделична пора
з крижаним прогнозом?..
Ой пропала десь Зима
разом із Морозом...
Ні! Ти, Грудень, – не мужик!
Загубив коханку!
Січень свисне – прибіжить,
затремтить на ґанку.
Місяць згаявши, вона
хутко схаменеться,
відіграється сповна!
Тяжко нам прийдеться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631152
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Счастье чувство, или вещь?
Многие не знают.
Мнений, - множество, ни счесть,
Кто как понимает…
Только истина, совсем –
Не во блеске злата.
Счастье – все прощать и всем.
Не отвергнуть брата...
Счастье – это простота,
Искренность, душевность,
Не таить обид и зла,
Почитая верность.
Хочешь быть счастливым – будь,
К счастью путь не сложный.
Про улыбку не забудь,
И успех возможный…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631160
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Музика і виконання Миколи Шевченка
Мій любий синочку,
Мій соколе ясний.
З тобою по іншому сонце встає.
Я Богу молюся,
Я дякую долі,
Я радий, що ти в мене є.
Хмаринки зникають і небо ясніє,
Веселка на струнах своїх виграє.
Спасибі, синочку,
Спасибі, мій рідний,
Я радий, що ти в мене є.
Коли ти далеко,
Тебе виглядаю.
Тривога заснути мені не дає.
Я Бога благаю,
Щоб ти повернувся.
Я радий, що ти в мене є.
Коли тобі важко,
Коли в тебе горе,
Кров в жилах холоне і серце стає.
Я Бога благаю,
Щоб дав тобі сили
Я радий, що ти в мене є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225152
дата надходження 29.11.2010
дата закладки 24.12.2015
(ПОЕМА)
Внучатко зростало, пішло ще до року,
Лавчину в подвір’ї дідусь наладнав
І гойдалку внучці, з перильцем до боку,
Із спинкою м’якою дід змайстрував.
На першім дзвіночку старий розридався,
Дитинство забрала наука в маля…
Та жив він для внучки, в житті не здавався,
Село чуло пісню їх завжди здаля…
Ранесенько дід коня ставив до воза,
Малечу садив на м’який пуховик,
Онучку навчав – навчав вірші і прозу,
До внучки з народження дідо привик.
Онучка навчалась, носила п’ятірки,
А в діда росли сильні крила весь час,
А в небі летіли притомлені зірки,
І скоро старенький, як вогник погас…
Стомило життя, та онучка просила:
«Дідусю, рідненький, тобі не пора…»
Всі сили зібрав тоді в жменю старенький,
Із ліжка таки підняла дітвора.
Під весну виходив стрічати онучку,
Записував пісні, що знав ще змаля,
Заходив до стайні, тут гладив конячку
І нюхав, як пахне весною земля.
Росла наречена – розумна, красива,
Раділи батьки, дід, як сокіл літав…
А внучка єдине у Бога просила,
Щоб дід ще їй довго косу заплітав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631133
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015
(ПОЕМА)
(Уривок)
В поліськім селі, де квітує ожина,
Де ліс, наче килим, де жаби кричать.
В біленькій хатині, туманної днини,
Родилось маленьке, тендітне дівча.
У хаті на радість так довго чекали,
Найбільше онучці радів старий дід,
Для нього за щастя колиску гойдати,
Яку сплів малечі далекий сусід.
Великого цвяха загнав дід у балок,
Колиску вчепив у затишнім кутку,
Ходив до сільмагу, купив кілька ляльок,
Таким він щасливим не був на віку…
Курити виходив тепер він із хати,
Пропалював грубку, щоб тепло було,
Він внука, чи внучку стомився чекати,
Про це говорило поліське село.
Тихенько гойдалась онучка в колисці,
А дід все співав і співав їй пісні,
Лише покормити давав він невістці,
Він штори спускав, коли Місяць в вікні…
Онучка зростала, а дід наче квітку ,
Виносив на двір довгождане маля.
Горнув свою внучку, як горне лебідка
І лагідні завжди слова промовляв…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630575
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Докричалися, добазікались,
Допатякались, доревли!..
Охрестилися недоріками,
Тож тягнімо, мов ті воли!
Що накаркали - те і маємо,
Наплювали самі ж собі!
То на кого ми нарікаємо,
Захлинаючись у ганьбі?
Нас винищують - ми не бачимо!
(Це когось десь там, а не "нас"!)
Боже, дай же прозріти... зрячому,
Бо вже гупає дзвоном час!
А хвалилися, в груди билися
І браталися ж, як могли!..
Кров'ю братньою осквернилися -
Тепер корчимось від хули...
Чи оглухли вже, що не чуємо?
Мозок виїла глухота?..
Честю-правдонькою торгуємо,
Кров'ю штопаємо літа...
Шлях відміряли болем-відчаєм,
Злом-ненавистю поросли,
Упряглися в ярмо довічнеє -
Чи й розв'яже хто ті вузли?..
Нам би іншого! (Хай і гіршого,
Хоч іуду, аби чужий!..)
Що тепер сповідатись віршами?
Не почують, хоч вовком вий!
Не очистити душі війнами,
Від байдужості не спасти!..
Дай же, Господи, стати вільними -
Нас... від нас самих захисти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630944
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Очистіться, від всього наносного
Від того, що не дає добра
Щоб не було в житті нічого злого
Всім бажаю Щастя і тепла....
У цей день помолітесь ви Богу
І віддайте ви шану батькам
Хай яка та примхлива погода
А з батьками-- ми будемо Там
Візьміть в дорогу--- Божу правду
У серце, і крокуйте по життю
Але прошу , не забувайте
Навіки- вічні істину просту:
Без віри-- не буває зрушень
Без сонця--не бува тепла
Просіте милостиню --у природи
У Бога-- вічного життя......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573577
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 24.12.2015
[i]Закохав мене в себе,
мов серце пронизав стрілою!
І цілунок той перший
і дотик вогнем випікав
образ в пам'яті нашого "хочу",
де навпіл з жагою,
ніжність трепетну й щиру
для себе в мені відкривав...[/i]
Закохала у себе,
мов трунку налила до краю!
Я повірив у тебе,
як в мрію.... Нестримно жадав.
Смак цілунку, що вперше
дозволив торкнутися раю,
нам дорогу в кохання
так бережно двом відкривав...
[i]Я горіла тобою!
Вмирала тобою.... І знову
воскресіння знаходила
там же - в небесних очах.
Тільки пристрасть вела
із тілами неквапну розмову,
поки душі зливались,
тонули у мрії.... У снах
я з тобою, мій ніжний,
думками, поривом, бажанням!
Хоч розлука на вірність
нас пробує знов на яву,
знай, на долю наклала
я непробивне заклинання
(найміцніше з усіх оберегів) -
те слово " люблю".[/i]
Я так мучивсь тобою....
Й відраду ж знаходив в тобі!
Я тонув у зіницях,
що так пломеніли любов'ю!
Наша пристрасть скоряла
думки і вагання собі.
Наша єдність сердець
наповняла єство все весною...
Я так прагну до тебе,
єдина, дарована небом!
Й хай там що, знай, жадана,
зумію до тебе дійти!
Бо горить у душі сильним,
світлим, палким оберегом
"Я кохаю!".... Й розлука
не всилах нам шлях перейти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631141
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Всі нації утворювались так:
народ землі́ своєї, мова плюс ідея –
це гуртувало всіх в міцний кулак,
французів – в Францію, в Ізраїль – іудеїв...
Ми ж, що на цій землі споконвіків,
як спадкоємці Києва русинів,
прямі нащадки славних козаків –
до єдності ще не прийшли донині.
Рассєя нас гнобила сотні літ,
цвіт нації вбивала і гноїла,
то голодом нас гнала за край-світ...
історію – і ту перекроїла.
А як запхали нас в еСеСеСеР,
то вже й герой став "ворогом народу"...
Проте козацький ген дрімав, не вмер.
То ще відродим націю, породу?!
Народ єднається, всіх ворог розбудив...
та націй гарт – це довга Одіссея,
Мойсей своїх аж 40 літ водив...
Але... де взяти нам СВОГО́́ Мойсея?
19.09.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524408
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 24.12.2015
Экспромт
Жизни моей - мосты!..
Жизни моей - причалы!..
Жизни моей - холсты!..
И маяки - на скалах!..
Дайте свече огня!..
Дайте гореть мгновение!..
Дайте мои слова!..
Громкие!..Без промедления!..
Я обогрею - остывших!..
Дайте мне чувств таких!..
Чтоб помянуть почивших,
Выпеку свежий хлеб...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631052
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Друзі зникають повільно і тихо,
В пам`яті й серці лишають сліди,
І не побачиш, коли прийде лихо,
Враз не відчуєш тієї біди...
Мовчки, без слів і без наміру злого,
Просто минулим стають назавжди...
Мить — і за спиною більше нікого,
І вже запізно сказати: "Не йди!"
Друзі зникають... Це завжди так гірко!
Без варіантів: іти чи не йти...
Спалахом скотиться із неба зірка,
Скальпелем навпіл розділить світи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631085
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2015
Піднімаємо якорі.
Оминаємо фути, милі.
Наші ранішні дві зорі,
як підвішені ліхтарі,
ще палають на небосхилі.
І на палубі – ні душі,
і до гавані не завізно.
А попе́реду – міражі,
де немає уже межі
і ніколи не буде пізно.
І зі станції юних літ,
як по лінії на долоні,
десь у вирій за білий світ
налаштовані у політ
білі лебеді. І на скроні
завірюхою сивина
опускається і не тане...
Йде без мене моя війна.
А зі мною – всього одна
таємниця моя остання.
І не мрія, і не мета,
і не доля моя нещасна...
Де ти, юносте золота?
Обігнали її літа,
і зоря одинока гасне.
І у вічності на порі
інкарнація без ліміту
ненавидіти і любити...
Тихо падають дві зорі,
наче юності якорі,
що тримають на цьому світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629917
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Розсипав місяць зорі-сльози,
Печаллю небо мерехтить,
Найперші вдарили морози,
І все живе навколо спить.
Замерзли ріки та озера –
Дзеркала вишитих небес.
Вони забули кавалера,
І місяць враз за хмари щез.
Він з нетерпінням там чекає
Гарячих подихів весни,
У мріях сумно засинає
І бачить він щасливі сни:
Де він у річку заглядає,
Цілує ніжно її гладь,
Промінням з кучерями грає,
Хвильки до нього гомонять.
Розкішний блиск у косах річки –
То срібло зоряних небес.
Весь час чекає місяць нічки,
Бажає пристрасних чудес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630909
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Незбагненні вуста, мов червоні пелюстки герані.
Йшла травою босоніж - комети спиняли свій лет...
Заворожлива Жінко, це з тебе колись Модільяні,
Надихнувшись любов'ю, писав у Монмартрі портрет?
Ти споїла п'янливим безсонням поетів без ліку -
Розлилися у віршах нектари надземних чеснот.
Не один із тобою себе почував чоловіком...
Перед ликом Гвіневри не раз падав ниць Ланцелот.
А твоєї любові нестримно-солодкі відтінки
Надприродним вогнем замалюють умить сонцесхід.
Золоті німби святості й солод гріховний - від Жінки,
Ореол материнства, й жаги заборонений плід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630906
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Здається я живу любов"ю,
Та чи вдається це мені?..
Не відчуваю за собою
Я лицемірства і брехні.
Шукаю злагоду і правду,
Вони для мене, як зоря,
І не приємлю завжди зраду,
Нехай вона в вогні згоря.
Дивлюсь на білий світ очима,
Й душею хочу зрозуміть,
Чому тягар є за плечима,
І серце ниє, і болить?..
Здається все навколо бачу,
Долі людей близькі мені...
Та давить туга, як побачу
Старих дюдей в самотині.
Готова я плечі підставить,
Усіх знедолених обнять...
Допомогти і ще й розрадить,
Привітне слово їм сказать.
Допомагаю всім чим можу,
Хоч сили в мене вже малі,
Приємлю допомогу Божу,
Щоб скрасить їх похмурі дні.
Тривожусь за людей на сході,
Не по нутру війна мені,
Не довіряю більше владі,
Тамую прикрощі земні.
Не можу я терпіть неправду,
І тих, що звикли до брехні,
Не пробачаю зла і зради,
Не до душі все це мені...
Моя душа відкрита людям,
Хоч бува боляче мені,
Коли почую пересуди,
Несправедливі і пусті.
Живу я у простих бажаннях,
Часом ночами я не сплю,
І відчуваю я страждання,-
І в снах своїх, і наяву.
Я знову й знову закликаю
Усіх людей до доброти...
Бо лиш в добрі й любові, знаю,
Легше тягар життя нести.
Не завдаю нікому болю,
Сприймаю я людей жалі,
А чи живу в мирі й любові,
Судити людям, не мені.
Таку позицію я маю,
Чи справедливо це, чи ні?
Та я надіюсь і бажаю,
Що буде правда на землі!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630869
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
В сером пришла зима!..
Беглым мгновением счастья!..
Если ты не одна,
То не страшит ненастье!..
Если - глаза в глаза...
Если - руки на плечи...
Если - венец до конца...
Если - горящие свечи...
Если - слова без потуг...
Если - они согревают...
Если -не нужен трут...
Если - они зажигают...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630820
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Колокольчик звенит неустанно
Разгоняя вокруг тишину
Как же рано встаёшь ты
Рано
Утро сказочное
Не вернуть
Песнь твоя длится доли минуты
И в ушах словно трель соловья
Не осталось ночной здесь
Смуты
И минор вдруг
Укутал меня
Заплясала безлистая серость
Вздрогнул белый тягучий туман
И его белогривая
Седость
Так напомнила
Давний роман...
21.12.2015г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630845
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Ти так любив її, свою Весну
Посеред літа, крихітку ласкаву
В промінні сонця, золоту заграву
Краплинку щастя, світлу і ясну
Ти так любив її, свою Весну...
Вона любила запах твоїх губ
Солоний присмак поглядів ранкових
Тремтіння рук у дотиках казкових
Жагу солодких нескінчених згуб
Вона кохала присмак твоїх губ...
Та терням ваше щастя проросло
Покривджене лихими язиками
Розкидане крутими берегами
Загублене далеко між світами
В котрих для вас вже місця не було...
Ти втратив назавжди свою Весну
Чужим теплом тепер вона зігріта
У смуток й біль душа її одіта
Як Осінь посіріла серед літа
Згубив ти свою крихітку ясну...
Тепер між вами стіни і мости
Розбиті мрії, знищені бажання
Несказані слова, гіркі питання
В яких вже не лишилося кохання
Тягар якого вам не донести...
..................
І досі любиш ти свою Весну
Нехай у снах, примару одиноку
В нічному небі, зірку яснооку
Посеред моря, втрачену притоку
Ще досі не забув свою Весну...
Ти так любив їі, лише одну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588910
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 23.12.2015
[b][i]Це неначе кольоровий сон ,
Ну а може , дуже гарна казка.
Хризантеми під моїм вікном...
Не морозь їх , зимонько , будь ласка.
Хай дарує невимовний щем ,
Хризантемовий окрайчик літа.
В ніч ,туманним , вкутаний плащем...
А сніжку хай зачекають діти.
Сонячно всміхнулася зима...
Задивилась на чудові квіти.
Десь у січні зможе їх сама
В зимових узорах відтворити.
І осіннім став грудневий день...
Не до сну...шепочуться дерева.
Королева ж осені , цвіте...
Дійсно , безперечно -- королева.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627670
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Від курликали сірі ключі,
Розчинився їх крик в піднебессі.
Увібрала земля ті плачі,
Стогне тугою в гаї безлистім.
Присмирніла й діброва руда,
В павутині тремтять пекторалі.
Десь вервечка років пролягла,
Крають душу утомлені жалі.
Жаль того, що чомусь не збулось,
Що на серці ятриться рубцями.
Що пером журавлиним вплелось
В стрічку осені, дану Творцями.
12.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612904
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 22.12.2015
Моя душа не знає берегів,
Як весняна вода у час розливу.
І розумію: він таки зумів!
А я щаслива з ним, така щаслива...
І, мов крило, злітають почуття:
Їм не в заваді ні гроза, ні злива.
І я радію за таке життя,
Бо я щаслива, я така щаслива...
Не встигла ніч піти у небуття, -
Вже ранок посміхається примхливо
Й лукаво шепче: "Ось воно, життя -
Ну як? Щаслива ти?" Кажу: "Щаслива..."
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630524
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Ліс волого чорніє в низині.
Плаче неба сумна акварель.
Десь зима забарилася нині –
Не побачиш надворі саней.
Біля церкви, ховаючи очі,
Сивий грудень стоїть жебраком.
Він благає не хліба, не грошей –
А небесної манни - сніжком.
Похилився у сірих одежах.
Груди грудня клекочуть теплом.
Хворий він (ці калюжі як нежить…).
Марить мінусів ртутним стрибком.
Гей ти, зимо, зрадлива панянко!
Пожалій ти його, пожалій!
Подивися морозяно-п'янко,
Заметіллю ув очі повій!
Пропаде ж бо інакше, зачахне
Сивий грудень, невдалий жебрак…
У повітрі, туманом набряклім,
Голос пробує стомлений грак…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630628
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Знову вечір , коси тихо в воду ,
Опуска верба здесь біля броду.
А під нею дівчина чекає
Юнака , що ніжно так кохає.
Та нема його він не приходить ,
Дівчина очей з зірок не зводить.
З небесами тихо розмовляє ,
Там тепер юнак , що ї кохає.
Він упав від кулі в місті Щастя ,
Плаче у карпатах бідна Настя.
На подолі плаче десь Гануся ,
Теж з донбасу милий не вернувся.
А в Одесі мати сльози ронить ,
Другого синочка вже хоронить.
Там не знає мати , що сказати ,
Дітям , де подівся їхній тато.
Плаче та верба десь біля броду ,
Опустивши коси сумно в воду.
Скільки тих жінок по Україні ,
Плаче під вербою в самотині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605881
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 21.12.2015
Стомився я… Проте іще не вечір,
В душі моїй буяє ще весна,
Ще є часи, коли похилі плечі,
Кохання прагнуть випити до дна…
Ступаю чітко, хоч хода повільна,
Вночі рахую інколи зірки.
Життя дорога вдаль біжить суцільна,
Немов вода маленької ріки.
Не подолаю вже дорогу в вирій,
Створив давно своє гніздо ось тут…
Мені в нім затишно і я щасливий,
Бо саме тут життя мого статут.
Я тут молюся за свою родину,
Щоб не так скоро линули літа,
Щоб захистив страждальну Україну,
Щоб хоч ізрідка птахою злітав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630344
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Де істина? -питання мудрецям .
Це місце, хто вказати зможе?
Мойсей на небо показав : це там!
Прости, що тикаю тобі, мій Боже.
Цар Соломон недовго мудрував,
Зняв цінний перстень з пальця
І ним собі на голову вказав:
Біда, коли ось тут немає смальця.
То хто відкриє світу правди суть?
Ісус прикрив руками груди.
Все головне знаходиться ось тут.
Про душу потурбуйтесь, люди!
Вчені мізкують: У чому тут справа?
Маркс у пенсне споглядає живіт
Всі організми залежні від страви.
Нагодувати - головне весь світ!
Фрейд опустив обидві долоні,
Місце причинне своє прикриває:
Тут уся суть! Пацієнти, шановні!
Істина саме отак виглядає.
Тіло, душа…Аж стало млосно!
Відповідь вірно єдина, яка?
Чуєш регоче Ейнштейн? Все відносно!
І вивалив нам свого язика.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584543
дата надходження 31.05.2015
дата закладки 21.12.2015
Це зі мною зраджував ти жінці,
А Вона. Я думаю, що знала...
Зраду наливав по самі вінця,
А Вона. Мовчала і... прощала...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Я не знаю, опускав ти очі,
Як заходив уночі до хати,
Звідки плач її отой, щоночі,
Мабуть, не додумався спитати?
Я тебе ніколи й не просила,
Щоб забув усе і йшов за мною...
І яка водила тебе сила,
Ти ж бо називав її любов'ю...
Так і жив. На два двори. Роками.
В пеклі жив. А діти підростали...
Хоч своїми все ламав руками -
На заваді і вони не стали...
Але не питають. Чи забулось,
Чи - дорослі і не так болить...
Як там не було. Це я звернула
В інший бік від чорної хули...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І коли згадаю час від часу -
Біль озветься в глибині душі...
Що ж мені назвати своїм щастям?
Пригадати сніг чи спориші?
Чи далеку за селом дорогу,
Що вела уперто в нікуди?
Чи забути геть усе, їй-Богу,
І не повертатися туди?..
Що ж мені забути? Може, ночі?
Може, квіти - прямо у вікно?
Чи твої жагучі карі очі?
Чи розлите в темряві вино?
Може, шепіт, що покраяв душу,
На шматочки, без анестезій?..
І тепер забути це я мушу?..
Хто сказав? Нізащо. І не мрій...
Бо роками очі, плечі, руки -
Все було моїм - до забуття...
Та хіба ж боялась я розлуки -
Я з тобою міряла життя...
Ревнощі ніколи не палили -
Гріла непідкуплена любов.
Може, я сама себе дурила,
А тебе впускала знов і знов...
Плакала і боляче клялася:
"Схаменуся... Діти там, сім'я,
Де мені оця біда взялася,
Відпусти мене. Невільна я...
Чом не відмовляється від мене,
Не втіка додому навпрошки?.."
Знову листя падає із клена
І не перший рік, а вже роки...
Може, пригадати ту стежину,
Що вела у поле, за село?..
Яблука солодку половину,
Що до тебе (грішну) привело...
Чи останній рейсовий автобус,
Як зникав у темряві доріг,
Бо шофер "не бачив" твою "спробу"
Й ти тоді поїхати не зміг...
Знову поле, річка, сад - і в хаті -
Мокрий одяг. Кава і тепло.
Й ми з тобою, на любов багаті, -
Мов те сонце, що давно зійшло...
І не чули, як півні співали, -
Вже й калюжі висохли ущент,
Та хоч би і всім селом гукали,
Не почули б... Ми жили дощем...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Ті шляхи давно позаростали,
Постеливши в ноги каяття,
Ми із Нею, навіть, вже вітались.
Довелось. Таке воно... життя...
І тепер, коли тебе я бачу, -
А води багато відгуло -
Не хвилюйся, справді, я не плачу,
Те кохання трепетним було...
І були живі весняні квіти,
І осіння стоптана трава,
І гарячим був холодний вітер,
Сніг тоді горів... таке бува...
Ми щасливі, бо не всі пізнали,
Ту любов, що рветься до небес.
І не випадково заблукали -
Вдячна долі, знала я тебе...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Хоч і ходять нашими стежками,
Не до всіх прихильні почуття...
Стало все, що гріло нас роками,
Тихим болем нашого життя...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630296
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2015
Цілий вечір і, часто, до самого ранку
Під стареньким коптявим іще каганцем
По хатах розквітали колись вишиванки,
Як майбутньої долі щасливе лице!
Піднімає життя щораз вище нам планку,
І, коли вже приходить час іспит тримать,
Придає нам наснаги нова вишиванка,
В ній готові на все часу відповідь дать!
Хрестиком розмічене шиття,
Думи на нім вишиті й тривоги,
З ним натхненно все своє життя,
Свій натільний хрест несли до Бога!
А коли вже на нас поповзли чужі танки,
Та загарбник рішив наші землі забрать,
Самі кращі із нас одягли вишиванки,
І пішли Батьківщину свою захищать!
Ще прийдуть в Україну щасливі світанки,
Небувало розквітне майстерність митців,
І одінемось всі ми тоді в вишиванки,
А в найкращі одінем за волю борців!
Хрестиком розмічене шиття,
Болі на нім вишиті й тривоги,
З ним нам легше все своє життя,
Свій нелегкий хрест нести до Бога!
Вишиванка нам душі теплом зігріває,
Та наснаги на кручах життя надає!
Вишиванка - то знак працьовитого краю,
Що віками мережить тут щастя своє!
Хай над світом щаслива вже доля злітає,
Скільки можна усім натикатись на зло?
Вишиванок для всіх Україна надбає,
Щоб планету чарівне шиття вберегло!
Хрестиком розмічене шиття,
Долі на нім вишиті й тривоги,
З ним і далі в широчінь життя
Понесемо свій ми хрест до Бога!
20.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630257
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Як Всесвіту карта затято просилась до рук,
І кликали вперто магічні вогні космодромів,
Коли ще не звідав рокованих втрат і розлук –
Чомусь не тривожила серця дорога додому.
…Розбіглись овиди із ликом розвеснених мрій,
Усотував душу в дари і юдоль ойкумени,
І все ж, як раніш, укладав із судьбою парі.
Дорога додому вже ніжно горнулась до мене.
Тепер сумніваюсь, у кого з нас більше сивин –
У сущого мене, чи вічно холодного січня?
Згорнулось минуле сувоями ретро-картин.
Дорога додому мене все настійніше кличе.
Напевне тому, що раптово упав бастіон,
Й тяжіння вітчизни – свята і одвічна молитва,
Що діє в природі насправді високий закон –
Завершить останні, де перші судилось ступити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630260
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Ви без мене не зможете бути -
Бо повітря забракне у грудях -
Боїтеся, що скажуть Вам люди,
Чи соромитесь бути на людях?..
Заховались у світі своєму -
Розриваються кров'ю судини -
Ви шукали єдину, богемну,
Але де ж віднайти ту, єдину?..
Я для Вас і опора, й спокута -
Я і втіха, хоч роки вже блудять... -
Ви без мене не зможете бути...
Чи соромитесь... разом... на людях?..
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630188
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Осінь владно перебрала віжки.
Коні, та не рвіте у галоп!
Нам би пору цю долати пішки,
Щоб упитись, надивитись щоб.
Щоб пізнати смак плодів із раю.
Кожен день їх соком налива…
Я у спадок передати маю
Все доладне – справи і слова.
Ще є час і сіяти, й плекати.
Хай не нам збирати урожай…
Залишиться вибілена хата,
І стежки від неї побіжать.
І нащадки – молоді і дужі
На рамена візьмуть небозвід.
Пильно й незворушно наші душі
Будуть споглядати новий світ.
Та себе вишукувать у ньому.
Хоч краплину. Хоч пилину, хоч…
Буде сниться небу голубому
Ніжно-теплий благодатний дощ.
Ми його спорядимо, як свято,
Струменіти в молодім зелі,
І до сущих завше озиватись
Духом наших помислів і слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630093
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
[b]Музика та виконання Андрія Андрущенка[/b]
Україно, вставай із колін,
Нас не зможе ніхто подолати!
Відбудуємо все із руїн,
Лиш було би кому будувати…
Доля гнула не раз і не два,
Била, мучила, катувала…
Мову нашу топтала Москва
І від люті, скажена, стогнала…
Бо не вирвати серце з грудей
У землі, яка любить співати,
Яка родить найкращих дітей,
Щоб гордилася ними мати!
Чи є в світі такий ще народ,
У якого так серце палає?!
Через терни до вільних висот
З попелища й руїн воскресає!
Та не мириться «старший брат»,
Затісна йому стала хата…
І підступно московський кат
Убиває «молодшого брата»…
Кращий цвіт український поліг,
Куля клала і батька, і сина…
Та ніхто б заховатись не міг,
Коли кров'ю стікала Вкраїна!
Серце плаче – аж мозок болить…
Їм би жити, мужніти, кохати…
Ще до когось кохана спішить,
А когось виглядає ще мати…
Хтось дружину в надії лишив,
Інший сина чи доню покинув…
Ще учора … життя він любив,
А сьогодні … поліг … загинув…
Крики, відчай з усіх сторін
І … смертельно-кривава руїна…
Глухо стогне церковний дзвін…
За синами ридає Вкраїна.
Вже не боляче… Добре там –
Вартовою Сотнею в небі…
Ти ж, народе, навіки затям:
Вони гинули тільки за тебе!
Чи було їх тоді тільки сто?..
Небо знає, та ніби не чує…
І не відає правди ніхто,
Лиш Господь їхні душі рахує…
Вони моляться хором за нас…
Їх оплакує вся Україна…
Знай же, кате, настане твій час
Перед Божим судом на колінах!
За невинно пролитую кров,
За страждання і чорні хустини…
Що то гроші?.. Влада?.. Любов?..
Найцінніше – життя людини!
Українонько, рідна моя,
Не журись, підростає вже сила!
Загартує їх слава твоя –
Українська ж їх мати зростила!
Синьо-жовтий наш стяг майорить!
Нас багато, усі ми – єдині!
Хай сміливо й велично звучить:
- Слава нації! Слава Вкраїні!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630085
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Нічка-чарівниця коси розпустила,
Зорі-діаманти в кучері вплела,
Сон-дрімоту радо в путь благословила,
Місяченька в шати золоті вдягла.
Сон казковий тінню промайнув до хати,
Лагідно попестив, ніжно обійняв,
Іграшки в коробці повкладав дрімати,
Колискову пісню тихо заспівав:
– А-а-а, дитино, маленька потішко,
Люлі-люлі-люлі, баю-баю-бай…
Сплять ляльки, ведмедик, зайченя і мишка,
Віченьки заплющуй, міцно засинай.
Ангелики казку-сон охороняють,
Відганяють страх-примару за вікном,
Доленьку дитячу щедро вишивають
Радістю, здоров'ям, щастям і добром!
[img]https://scontent-frt3-1.xx.fbcdn.net/hphotos-xlf1/t31.0-8/fr/cp0/e15/q65/12604813_1494868767488182_299111249334852485_o.jpg?efg=eyJpIjoibCJ9[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567610
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 20.12.2015
Вже білим втаєно строкате,
і сонце стримує снагу –
зими приглушена соната,
слідів дієзи на снігу.
Такої тиші Всесвіт повен –
із німотою на межі!
І кожен з нас на мить – Бетховен,
бо ж чує музику в душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628535
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 20.12.2015
У причинені вікна вривається вогкість туманів,
Закрадається сонце з хмаринами напереріз.
Між зимою і осінню ще не розкреслено грані,
Ще птахи метушаться у кронах безликих беріз.
Перший сніг обійнявся з дощем і розтанули разом,
Упірнувши в ріллю, мов у ковдру пухову мягку,
А за ніч охолола земля, і узялась морозом,
Змерзли квіти осінні, засклилась вода у ставку.
Та на ранок з-за хмар знову сонце із сірості блисне
Тільки вчора був сніг а сьогодні й слідочку нема,
У природі немов у житті. Ну чому як навмисне-
Тільки осінь зігрілась у серці а поруч зима?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623201
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 20.12.2015
Те, що було, нічого не поправить,
Все що зробив - навіки тому буть,
І як нестерпно розпинає память
Чомусь завжди таку підсудну суть.
Так болісно і щемно розіллється
По всьому серці згадка, що було!
І так сполохано заб’ється серце,
Що, скоєне, не виправити зло.
Несамовито в памяті спливають
Всі пелюстки ображених квіток.
Та добре знаю - десь мене чекає
Мій гострий і останній завиток...
Його боюсь, ніяк не наближаю,
Як Страшний суд, він якось надійде.
Що буде потім, те ніхто не знає,
І я не знаю, що на нас там жде.
І про одне лиш мрію я віднині,
Хоч трохи, ще таки нагоду мать,
Щоб всі мої, болючі ті, провини
Самому на цім світі відстраждать!
29.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630012
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Біль розлуки терзає злісно,
час згортає в повіки змиг...
І безсилля стискає міцно:
що любив не сказав - не встиг!
День минає... По звичці за́йдеш
із роботи в порожній дім...
Про здоров"я вже не спитаєш -
не болить більш! Не терпне... Втім,
все ж присядеш, лиш на хвилинку,
щоб згадати, як пили чай...
І зі столу зітреш пилинку...
А у грудях - комочком - жаль,
що не встигли ми так багато!
...Не спекли той смачний пиріг...
Не зробили родинне свято....
Не співали пісень усіх...
Не знайшли час, щоб показати,
як кохали тебе! Твій сміх....
....................................
Та маленькі твої внучата,
як і ти, люблять перший сніг!
Й зустрічати лелек весною!
І збирати кульбабки в міх....
Ох, бабусю, ми всі - з тобою!
І ти - з нами. .. Навік! Навік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629954
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
....А я Його просто кохаю!
Ревниво! Невміло. До сліз....
То боязко руку стискаю,
то каменем кидаю вниз.
Безтямно цілую, відверто
до голоду в любих очах,
за мить же примхливо і вперто
ховаюсь в розлуки ночах.
Гублю себе в погляді. Потім
блукаю безлика всі дні...
Знайшовши, клянуся (вже в соте!) -
не дамся Йому більше! Ні.
Та варто лиш голос почути,
чи згадане кимось ім"я
і хочеться світ розвернути,
щоб знав, щоб почув: "Вся твоя!"
Болить знов, тривожить і мучить:
із ким зараз? Де Він? І як?...
А довго не бачу - страх душить -
лиш був би! Й здоровий... Ох, так
хвороба терзає безжально -
і подих не перевести!
Я просто кохаю. Банально?
Що ж ..... Більше мені й не знести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629964
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Всіх вітаю з Новим роком і Різдвом Христовим!
Та бажаю щоби в році – усе було новим!
І здоров’я, і оселя, і взуття, і одяг!
Всякі блага і удачу - хай везе нам потяг!
Щоби сяяла вся радість як ранішнє сонце,
Щоби каву випивали, а щастя на донці,
Щоби всякий позитив поселився в хаті,
І тоді благополуччя - кожен буде мати…,
Хай шанують себе люди і Держава наша!
Та панує в Раді розум, а не якась «кваша»,
Хай і небо буде мирним і усе блакитне!
Мир та мудрість завітає – доля наша квітне!
Всіх вітаю з Новим роком та Різдвом Христовим!
19.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629997
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Миколай прийшов до хати
Щоби діток привітати.
Тож виходьте на поріг
Дід приніс торта й пиріг.
Зібрав звірів і діток
Вийняв з торби коробок.
А в коробці олівці
Як ранкові промінці.
Всі взялися малювати
Миколая святкувати.
А сніжинки наче зорі
І у хаті і надворі.
Творять навкруж чудеса
Ти поглянь, яка краса.
Для Настусі і Захарка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630004
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
З неба падає сніжок
В діда повен вже мішок.
І в діброві і в дворі
Подарунки дітворі.
Наче з казки ці чарунки
Сніг малює візерунки.
Доки ще в дворі не капіж
Відкривайте дітки навстіж
Двері в хату і стодолу
Зустрічате вже Миколу.
Дід вас буде пригощати
Тож запрощуйте до хати.
Принесу я вам вітання
Радість в свято й побажання
Щоб росли всі у любові
І були завжди здорові.
Для внучки Марічки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629924
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Ганні Верес
Чорно-білі фото на стіні -
Мовчазна історія родини -
Хлопець у військовому вбранні,
Дівчинка у батька на колінах,
Урочиста пара молода
З об'єктиву пташку вигляда...
Їх вкриває патіна часу -
Образи минулого сторіччя.
Бережуть непоказну красу
Кожного окремого обличчя.
Поглядом ковзне по них онук,
Не спинившись на отих портретах.
Відкриває звично ноутбук,
Полина у море Інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629825
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015
Святий Миколаю!
Прийди до нас з Раю,
Посій зерно миру,
надію і віру.
Голодним - дай їжу,
а спраглим - води
немудрим - дай книгу
на шлях наведи.
Святий Миколаю!
Ти твориш дива,
зроби в Україні
такі чудеса:
розвій в чистім полі
усю ворожнечу,
Нехай рік прийдешній
дарує малечу.
Святий Миколаю!
Прийди до нас з Раю,
Бо я в тебе вірю
і просьбу я маю.
17.12.2015р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629838
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015
Моїм подругам на згадку про наші дитячі літа, що
минули в рідній Андрушівці на Житомирщині
Мовчать у парку пишні клени,
Туман над плесом срібляний...
Біліє лиш поміж зеленим
Палац Терещенка старий...
Дівча з зеленими очима,
А он іще й іще одне:
Тримають долю за плечима,
А доля їм вінки плете...
Щебечуть підлітки-русалки,
ПЕРЛИНИ СИПЛЕ ЮНИЙ СМІХ -
І РОЗБИВАЄТЬСЯ НА СКАЛКИ
ЦЯ ТИША, ЩО ЧАРУЄ ЇХ.
ЛИШ ДОСЛУХАЮТЬСЯ ДЕРЕВА
Й ПРОЗОРІ ТІНІ З НЕБУТТЯ...
ТРЕМТИТЬ НАД ПЛЕСОМ СРІБНЕ МРЕВО,
ЯК СПОГАД ДАВНЬОГО ЖИТТЯ...
ЦІ ДЕКОРАЦІЇ ДИТИНСТВА
ІЩЕ НЕ СТЕР БЕЗЖАЛЬНО ЧАС...
А НАШІ ДНІ - ЛЕТЮЧЕ ЛИСТЯ,
ЩО РОНИТЬ ВІТЕР-ЛОВЕЛАС...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629680
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Экспромт
Моей душе в миноре - сладко...
В миноре ей - тепло-тепло...
Не всё бывает в жизни гладко...
Минор - спасение одно...
Минор - касание светлой грусти...
Минор - причастие любви...
Минор добавит нежность чувствам
Своей мелодией в стихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629578
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2015
Вкраїнонько моя
Матусю мила.
Два береги Дніпра
могуття крила.
Розпростані увись
до піднебесся.
То предковічний бриз
мойого серця.
У кожному із нас
як цвіт буяє.
Життя дороговказ
коли смеркає.
Тому я не зігнусь
моя країно.
І не впаду, як слизь
я на коліна.
Паскудам на біду
не маю страху.
За неньку покладу
життя на плаху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629477
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Це не чужі, а наші вороги –
кати... брати... Усе одно – це [i]наші
[/i]прокляті до останньої ноги
од Мокселя до нинішньої Раші.
Союзні узи з потом на чолі
куються й досі. Каламутить воду
юрба велика буйного народу,
коли її сахаються малі.
І атакує, і бере в полон,
і напихає зелень у кишені,
і їй уже плювати на закон,
який ще є на світовій арені.
Бо є у Раші місія така –
цідити нашу кров у Чорне море.
Налиті люттю очі у бика.
У паніці – усі тореадори.
Тореро й матадори – на чеку.
Теля і те буває біснувате.
У нього є ракети і гармати.
Воно і жме, і смикає чеку,
і поливає мир із автомата.
А армія і лохів, і биків
і рве, і топче жовте і блакитне.
І ремигає, й почиває, ситне,
наїжене, упоєне з боргів,
і мріє, як побільше ворогів
винищувати тупо-методично.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628967
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
***
Неначе сонце вранішню росу,
вбирала серцем я твою красу...
Тепер лиш можу про твій біль співати,
коли ти, Ненько, на хресті розп'ята...
***
Нелегко це, зізнатись мушу,
приймати біль Твій в мою душу:
від втрат синочків... – жаль пекучий,
від пасинків – злобу́ ядучу...
***
Надія й реальність – в постійному герці,
від смерті й розрухи земля вже кровить.
Розтане тоді лиш крижина на серці,
коли, моя Нене, тобі відболить...
15.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628845
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Зима за вікном, свище вітер журливо,
А скроні біленький сніжок прикраша.
В обіймах твоїх я дрімаю щаслива,
Про наше кохання нам вітер співа.
І знов завива, наче в лісі, вовчиця,
То стогне, то плаче, то снігом жбурля.
А в серці моєму живе блискавиця,
Що в стужу зимову мене зігріва.
Я знову до тебе, коханий, горнуся,
Щоб слухати рідного серця биття.
Якщо поряд ти, то я не спіткнуся.
Ми разом топтатимем стежку життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628718
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Я о ней слыхала...Только не видала:
Белую ворону в стае чёрных птиц...
Белая ворона - родилась такая...
Белая ворона(среди чёрных лиц)...
Есть одно желание: вырваться из стаи...
И взлететь высоко,где парят орлы...
А в родимой стае -черные пинают...
Их на колокольне грязные следы...
Белая ворона первой умирает
За глоток свободы и глоток любви!..
Белая ворона - странная такая...
Белая - на фоне беспробудной тьмы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628867
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Лютує мороз, аж руки заклякли,
Усі поспішають туди, де тепло.
Старенька бабуся побіля вокзалу,
Хоч руки трясуться, годує пташок.
А вітер лютує, і холод нестерпний,
А птахи воркують, збирають крихти,
Цілують їй руки, сідають на плечі,
Невзмозі бабуся від них відійти.
Дивлюсь на бабусю, а в серці тривога,-
Природа ж дарує немало тепла,
Що сталося з нами, здорова ж епоха,
Повчитись нам треба в бабусі добра.
Років їй багато...Стоїть на морозі...
Бо серце гаряче і щедра душа.
Вона, як стеблинка, сумна на пероні,
Пред нею в поклоні усе завмира.
І хочеться вірить у щедрість і казку,-
Здола холоднечу, діждеться тепла.
Бабуся замерзла, стояти їй важко,
Вона ж повна віри, надії й добра...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628904
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Поцілуй її, Батько доню
Пригорни до святих грудей.
І над нею свою долоню
Простягни крізь пітьму ночей.
Ти ж так любиш її, я знаю
Обіймав та голубив її.
То скажи мені, я благаю.
Чому нині вона у вогні?
Чом сьогодні вона страждає
І у чому її вина?
За для чого на хрест лягає?
“Самостійна” твоя донька.
Боже мій, обійми Україну
Ти пробач той злощасний гріх.
Свою доню, свою дитину
Пригорни до грудей Своїх.
© Олександр Крутій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628909
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
[img]https://pp.vk.me/c627718/v627718008/24125/rpAWPe1C8gQ.jpg[/img]
Юна, позитивна, щира і смішна,
Кучеряві коси, лагідна душа.
Очі волошкові, руки теплий май
Ти мене міцніше, мила, обіймай.
Бо прийдуть хвилини смутку і жалю,
Замість тисяч «лю́блю», лиш одне – «терплю».
Розлетиться щастя полино́м гірким
В пурпурове небо в золоті зірки.
І до того світла невідома даль,
Як же мені прикро, як же мені жаль:
Почуття розтали, як в стакані лід,
Залишивши холод і пекучий слід .
А була ж велична та любов для всіх:
Ставили за приклад (що гріха таїть).
А тепер на по́сміх, кури лиш клюють,
Ми не зрозуміли в чому щастя суть!
А воно не в то́бі, навіть не в мені,
Щастя - коли маєш радості земні.
Але ти для мене стала неземна,
От тому і доля каторга одна:
Лиш тебе любити і до скону днів
Про любов кричати тисячами слів.
А у час смирення, коли я помру,
Знаю не згадаєш ти печаль мою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626068
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Коли самотність – не біда?
- Коли удвох полин гіркіший.
Як крижана бува вода -
Удвох бувають дні невтішні.
Коли самотності удвох
Відкриті настіж чорні двері.
То – не твоє, сам бачить Бог
І розкотились щастя перли.
Коли шукаєш вихід вперто
Перед китайською стіною,
Коли міняє напрям вектор,
То розлучитись мають двоє.
Самотність має дивний шарм,
Це-шлях до злету і свободи,
Це-час позбавлення від ран
І шанс пройти нові дороги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628668
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Країно кленового листя,
Нас тисячі миль розділяють,
Діаспора є українська,
Що нас із тобою єднає.
Єднає любов її й смуток,
( Лиш кращої долі шукала)
Ніхто в нас її не засудить,
Бо доля ця й нас ошукала.
Єднає любов щира наша
І болі, розлуки й жалі
І наша Вітчизна нещасна,
Що нині палає в вогні.
Тут віддаль уже не завада,
Бо наша молитва єдина,
Тут, ніби, є поруч Канада,
А там – України частина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628669
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Ніколи не стихне. Цей каторжний біль
Я, мабуть, не зможу забути.
Одвічні борги я не встигла тобі,
Мій батьку, завчасно вернути...
Як мало даруємо просто живим -
Ні зайвого слова, ні звуку,
А він виглядав, на дорогу дививсь,
А, може, протягував руку...
Пробач мені, батьку. Прости, дорогий.
У тому й моя є провина,
Що не долюбили, поки був живий,
Тепер не впуска домовина...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628677
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Почуй мене, сильніше вже не крикну.
До тебе лину, та не досягти.
Я думала з роками просто звикну
До прірви у душі, до пустоти.
Поклич мене, бо вже немає сили,
Як восени в холодної ріллі.
Давно твої сліди дощі розмили,
Бо часто йшли великі і малі.
Побач мене у мареві ранковім,
Де зустрічаєш вранішню зорю.
Я прибіжу до тебе знову й знову,
Босоніж, як тоді. Не побоюсь.
Прости мені за всі гріхи незнані
Недовго я купалася в раю.
А, може, пекло то було в тумані,
Що задушило молодість мою?
Повір мені, того ніхто не бачить,
Як важко йти по долі без тепла.
Немає сну. І знову тихо плачу.
Здається, що я зовсім не жила...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628774
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
"Попіл Клааса стучить в моє серце"
"Тіль Уленшпігель" Шарль де Костер
.
Вшануймо Героїв Небесної Сотні[b]
Які полягли у священному герці
В ті пам'ятні дні - нелютнево спекотні.
Хай попіл Майдану нам стука у серце!
Гадали,що воля нам буде як море.
А волі поки що - маленьке відерце.
І влада така ж, як була - непрозора.
І попіл Майдану нам стука у серце!
Країна на Сході трима оборону,
Гримлять канонади шаленими скерцо.
Та тільки міцніше стають батальйони -
Це попіл Майдану їм стука у серце.
Ми вистоїм,брате - Інакше не можна.
Іще задамо окупантові перцю!
Чекати недовго - вже майже у кожне
Той попіл Майдану колотить у серце!
26 січн.15[/b][b][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555104
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 13.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2015
Живи, сину,в надії і вірі,
Україні ти рідне дитя.
Хай несуть тебе думи і мрії
В мирне, світле твоє майбуття.
Така випала, сину, нам доля,
Живемо в неспокійний ми час.
Ця війна непотрібна нікому,
Це нашестя на кожного з нас.
І не бійся ти ворога, сину,
Будь завжди обережний в боях.
Захищай і себе, й Україну,
ЇЇ доля у наших руках.
А як з ворогом станеш до бою-
Нехай дух твій не звідає страх.
Я завжди буду, сину, з тобою
У молитвах, у мріях, думках...
Ворог твій - він же також людина,
Є у нього неспокій в очах...
В кожну мить і у кожну хвилину
Не давай йому втратити страх!..
Він відчує твою міць і силу -
Він чужинець, хоч грізний вояк.
І не зна для геройства причини,
І немає за що помирать.
Живи, сину, в надії і вірі,
України ти рідне дитя!
Збережи і себе, й Україну,
Світлі мрії в своє майбуття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628392
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2015
Україно моя згорьована,
Куди йдеш ти скажи, куди?
Ворогами була згвалтована...
Скрізь при владі дітва Орди.
Моє серце втомилось від болю,
В грудях стогне зболіла печаль.
Продали "козаки" свою волю...
На Донбасі проклятий москаль.
Щож ви робите діти погані
На моїй українській землі?
Віддали свою долю ви срані...
На Печерах гієно - кролі.
Сором душить за рідну державу,
Юдо - змії сплелись у кублі.
Потоптали і честь нашу, славу...
Пора вийняти з схову шаблі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628222
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 13.12.2015
Андрієм вийшов Місяць понад зорі
(На вечорницях жартувать мастак).
Поворожи мені на Дикім полі,
То знайдеться й для тебе калита.
Веди мене дзеркальним коридором,
А хочеш – полетімо на мітлі,
Аби майбутнє з чашок непрозорих
Рельєфом кави знак дало мені.
Чому чорніють вітряки хрестами?
Не видно ні будинків, ні воріт…
Вінки – тернові… а церкви без бані…
У полі (де там сходам!) ні ріллі…*
Аж Місяць – гульк! – пішли по небу кола
(Між хмари буде відповідь шукать?).
А я стою. І плаче Дике поле.
І зорі, наче янголи, мовчать…
______________________
*Знаки на кавовій гущі означають таке:
Хрест-терпіння. Вінок - слава. Млин - неправда.
Церква, дзвіниця - повернення додому.
Ворота - приїзд гостей. Тінь будинку -
символ достатку. Рілля - добрий знак родючість,
сходи, успіх. Сходи-досягнення бажаної мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627162
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 12.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2015
На долоні вікна подарунком лежить табакерка.
Обережно знімаю намерзлу обгортку зі скла –
Бачу, мов намальоване пензлем на аркуші, небо
І маленьке містечко із білої глини. Зима.
Порцелянові люди. До глянцю натерті дороги.
Паперовою стружкою сніг замітає сліди.
Знаю: десь є пружина, яка іменується Богом
І призводить до руху із білої глини світи.
Порцелянові дзвони розгойдують музику вітру –
У полив'янім серці пташиною пісня дзвенить.
В табакерці містечку не можна без віри у диво.
Над будинками з глини – мальована пензлем блакить….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628165
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 12.12.2015
Як та зоря що все сія,
Ти була такою.
А спомини, а спомини,
Не дають спокою.
Злітає в вись душа сама,
І падає безсила.
Тебе нема, тебе нема,
Мов обламались крила.
Ми тим, що було в нас давно,
Не вміли дорожити.
І холодно, і холодно
На світі стало жити.
Немов пісок збігає час,
Назад все не вернеться.
Один лиш раз, один лиш раз
Любов в житті дається.
2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628157
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 12.12.2015
Гори моя свічко, гори ... ,
Бо душі зігріти треба,
Тих, хто страшної пори,
В муках пішов до неба.
Гори моя свічко , гори,
Хай пам"ять воскресне ясно,
Про тих , хто страшної пори
В землю поліг завчасно.
Гори моя свічко , палай ,
Щоб в світі стало ясніше,
Свавіллю людському хай буде край,
Щоб голоду й воєн не було більше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624651
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 12.12.2015
Лечу, мов на крилах, до рідного дому,
де стигла пшениця схилилась додолу.
Де скрізь зеленіють безкрайні поля
і цвітом усипана отча земля.
Устану уранці, піду до криниці,
нап'юся холодної диво-водиці.
Послухаю спів неземний солов'я,
вклонюся тобі, рідна земле, моя.
Від праці, турбот і журби відпочину,
на лавку присівши, поближче до тину.
Вдихну рути-м'яти п'янкий аромат,
вдивляючись пильно в нічний зорепад.
Свої залікую поранені крила,
адже лиш у рідній сторонці щаслива.
А батьківський дім - це моя колискова,
куди повертаюся знову і знову.
30.06.2010 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406352
дата надходження 05.03.2013
дата закладки 11.12.2015
Зупинись, не спіши, перехожий!
Біля мене хвилинку постій.
Так самотньо у день цей погожий –
Хоч на мить мою душу зігрій…
Я навік молодим залишився,
А кохана лишилась вдова…
І синочок, що тільки родився,
Вже без татка. Один. Сирота…
Була сотня Небесна Майдану,
А тепер дві бригади в землі
Посивілі оплакують мами,
Вбитих хлопців, на підлій війні!
Україна стоїть на колінах
Перед пам’ятю вірних синів.
Вічний біль оселився в родинах,
Через зраду кремлівських рабів.
Придивись до людей навкруг себе,
Горе сиріт і вдів розділи.
Ми вернутись не зможемо з неба,
Замість нас їх у серце прийми.
І за нас розрахуйся з боргами:
За всіх вбитих спитай з москалів,
За розстріляних бранців катами,
Розквитайся із псами царів…
Живи чесно, правдиво і гідно –
Ми з братами пішли в небуття,
Щоб розквітла земля наша рідна,
Було вільним, щасливим життя!!!
Слава нації! Смерть ворогам! Кіндрат & Корінь. 10.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627684
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Інколи, коли наляже туга, хочеться стати жінкою...
Бо в її слабкості закопана... ВЕЛИКА СИЛА ДУХУ.
І хочеться... відкопати її... щоб відчути щастя!
[b] Вам, жінки...
[i]Погладь мене – в твоїх обіймах тану
Й лечу у небо, де Христос воскрес…
Ще не була... Томитись перестану,
Коли – на зло лихим – торкнуся я небес.
Злітаємо туди, де ясні зорі,
Де осяйна, незвідана блакить…
Відкрий мені простори неозорі,
Щоб новий світ, нове життя збудить.
І якщо можеш, збережи ікону –
Краси в мені і цноти не поруш!
Збудуй у висі два високих трони
Для двох сердець, близьких і рідних душ.
І на вівтар віддай усе, що маєш:
Любов і ніжність – нині і навік.
Твою жертовність спраглістю пізнаю…
Ти – мій хороший, жданий чоловік.[/i][/b]
[youtube]http://youtu.be/Er6LKGgiLTs[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501602
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 09.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.12.2015
Затишний дворик на вулиці М. Закревського зустрів її давніми спогадами. Лідія присіла на лавочці і їй ніби вчувся дитячий сміх, що лунав із напіввідчиненого вікна третього поверху двох кімнатки, де вони дружною сім’ю проводили довгі зимові вечори, такі, як от цей, - теперішній та нині він інший. Сумна, крива усмішка пробігла зморшкуватим обличчям, а погляд знову прикипів до вікна квартири, в якому загорівся ясний вогник.
Світло, ніби за помахом чарівної палички, вмикалось почергово і нараз у багатьох вікнах довгої п’ятиповерхівки, що стояла напів кругом, а з неба, всіяного мерехтливими зорями, повільно, тихо спадав на неї білий, лапатий сніг і вона заціпеніло дивилась на цю красу, а до горла вже підступав клубок болі, витискаючи глибинні, беззвучні сльози.
Рвучко підвівшись, Ліда витерла терпкі сльози і швидко пішла геть, а їй у спину доносились, закарбовані в пам’яті, слова двадцятиоднорічного внука, сина доньки і цьвохали, цьвохали, ніби батогом, - по плечах, пригинаючи ті нестерпним тягарем до землі:
- Чого ти сюди все ходиш? Ти ж сама підписала дарчу на мене і квартира стала моєю, вона моя, чуєш? Забудь сюди дорогу, не ходи, не підпирай собою стін, бо ти тут зайва.
Деренчливий трамвай, погойдуючись на рейках, повільно сунув Троєщиною, полишаючи позад Лідії колись щасливе її життя. Вона збайдужіло спостерігала за знайомими краєвидами, а думка, свердлячи мозок, напосідала тугою, пекла холодною безвістю:
- Зайва і не тільки для внука. Донька, кровинка, яку з такою теплою любов’ю виношувала під серцем, нещодавно попросила маму полишити дачу, що також, за дарчою, стала належати тій, бо Лідія, нібито, забагато вирощеної городини виносила синові до Києва.
Із задуми вивів голос кондуктора, що сповіщав про прибуття трамваю на станцію метра "Чернігівська".
Жінка встала і повільно пішла до виходу відкритих трамвайних дверей, а в голові вкотре прокручувалась думка:
Не чекала і від кого, від доньки та внука, що після смерті чоловіка, ті так жорстко обійдуться з нею, що вона фактично стане безпритульною та, дякувати Богу, син виявився милосердним до рідної матері і, незважаючи на невістчине незадоволення, прийняв її жити до своєї квартири. Правда, невістка свекруху просто терпить і при синові не каже на ту нічого та, залишаючись наодинці з нею, усім своїм виглядом дає зрозуміти, що вона і тут зайва. І Лідія йде з перед її очей , і майже цілими днями блукає Києвом. От і зараз, разом із сутінками, вона повертається на Оболонь, до свого прихистку, де любов ближніх до неї, матері, залишається такою неоднозначною.
09.12.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627345
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Гортаю століть
Поржавілі сторінки,
Лиш блимають зорі мільярдами миль...
Дощами кривавими...гіркими росами...
Із глибоких пластів...
...ще скапує біль...
Пересохли джерела...
...хоч ковток...із любові...
Жагучим вогнем... спрагло стогне Сахара...
Гарцює по душах...ненависті морок...
Шлях в безодню турує...
...знавісніла отара...
Спинися...нащадку!..
Слухай голос Землі!..
Хто в сімнадцять...хто в двадцять...легенди творив...
Ще...не жив...своє серце...в мук горнилі спалив...
Із святоі золи..
...світло життя-відроди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627419
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Чуєш: співає скрипкою річка,
Човником плине смичок.
Перебирає струни промінчик
В сонячних плямах нот.
Бачиш: прийшла до берега пісні
Мавка, пустила вінок.
Світиться-дзвонить крапель намисто
Сонячним сміхом нот.
Знає: чекає десь Перелесник
(Вітром вуста обпекло).
Човник на хвилях… піснею плескіт…
Райдуга сонячних нот…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627405
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Замерзла синичка на сильнім морозі,
В вікно заглядає в тепленьку хатинку
І думає слізно: Як вам усім добре,
Мені хоч би дав хто тепленьку свитинку.
Кусає мороз, не жаліє пташинку,
Морозить їй крильця і дзьобик, і лапки.
Упала в синички маленька сльозинка,
Не хочеться бідній отак замерзати.
Замерзла синичка без мами, без татка,
Ще мить, незабаром, безсила впаде.
Біду цю побачило в шибку дівчатко,
На поміч помчалось щодуху мале.
Забрало синичку до теплої хати,
Зігріло любов’ю маленьке серденько,
Жива! Слава Богу і буде літати,
Ще в гості постукає в шибку раненько.
Урок доброти цій маленькій дитині,
Його понесе у велике життя,
Колись допоможе стражденній людині,
Любов вже і чуйність пізнало дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627442
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
...Коли на землю впали тихі роси
Й печаль поклала руку на плече,
Я по багаттю йшла, здавалось, боса,
І жар, здавалось, зовсім не пече...
Мов птах, спинивсь у гордому польоті
Нестримний час. Нікуди не летить.
Я, мов у сні. У забутті. Без плоті.
Лиш у душі десь глибоко болить...
І все життя за мить, - як на долоні.
Молю до Бога: "Господи, прости,
Звільни мене. В страшному я полоні.
Минуле чи прийдешнє - відпусти.
Дозволь пожити разом ще хоч трохи,
Не забирай у Вічність Небуття,
Ми згодні на печалі і тривоги,
На біль і каяття, але життя!"
...Як страшно, що нічого не вертає
І вище вже ніколи не злетіть...
Хто сторінки життя мого гортає?
Не смійте. Не чіпайте. Відпустіть...
Солодке, кажуть, на десерт лишали
Чого ж так довго подають пісне?
А, може, чайових дала замало,
Що вистачило тільки на сумне?
Де розкоші? Веселощі? Розваги?
Де забарився спокій, щирий сміх?..
...Не всім дісталось шани і поваги -
Туманів сивих вистачить на всіх...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627348
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
ХОЛОДНИЙ ВІТЕР ВИЄ ЗА ВІКНОМ...
ЗИМА МОРОЗНА ...ЗАЯВЛЯ ПРО СЕБЕ...
ПРИСНИЛОСЬ,ЩО ІДУ....СЕЛОМ...
БАГАТО СНІГУ...А ІДУ ДО ТЕБЕ...
А СНІГ РИПИТЬ,МОВ МУЗИКА ЛЕГКА,
СОБАКИ ГАВКАЮТЬ І СВІТЯТЬ В НЕБІ ЗОРІ!
І БІЛА КОВДРА НА ПОЛЯХ ПУХКА...
ЧАРІВНО Й ГАРНО ЯК... НАДВОРІ!
ОН ЗІРКА ВПАЛА ПРЯМО У ДОЛОНЬ...
СПІШУ ЗАМОВИТИ ХУТЧІШ... БАЖАННЯ...
А МРІЮ ...ВСЯ ПОТРАПИТЬ У ПОЛОН
ДО ТЕБЕ,ЛЮБИЙ ...Й НАШОГО КОХАННЯ...
А ТИ ВІДЧУВ,ЩО Я ДО ТЕБЕ ЙДУ,
ЛЕТИШ НАЗУСТРІЧ ...В ВІКНАХ ЗАСВІТИЛОСЬ...
ДЕ ЩЕ ТАКОГО КРАСЕНЯ...ЗНАЙДУ???
Я РАДА ДУЖЕ...ПОСМІХАЮСЬ...ТА...
П Р И С Н И Л О С Ь........................
08.12.2015Р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627019
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Кругом природа за вікном
Про щось сумує, й засинає
Без стуку ніч заходить в дім
Мені про тебе нагадає
І у очах ночей пітьма
Розтане під небесним зорепадом
Хай зникне із очей журба
Бо ти зі мною, я з тобою рядом......
ПРИСПІВ:
Ти до мене прийди, ти від мене не йди
Й не тривож , мої сни вечорові
Не буває уранці тепла без роси
Як немає без смутку любові....
Гаптує ніч, свої узори за вікном
Всі люди сплять, тебе усе немає
Ти може спиш, своїм солодким сном
А я стежину долі прокладаю....
Приспів:
А ніч малює свій гіркий пейзаж
Прокинься , доле, я тебе благаю
Сіріє ранок, зник десь зорепад
Лиш дотиком любові серце крає.....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593790
дата надходження 15.07.2015
дата закладки 08.12.2015
(вірш, написаний під враженням від вірша Євгена Юхниці "Жах")
Я над усе нена́виджу бандитів,
І перемови з ними не веду.
І за життя маленької дитини
Я на́смерть проти іродів піду!
Щось повилазило на світ багато
Гадюк й отруйних чорних павуків.
Все норовлять, кого б пограбувати,
А то і вбить, хто проти стати смів.
Народе мій! Ти - велет надвеликий!
Та роздави ж, нарешті, гадів цих,
Щоб не шипіли більше страхітливо
І не вповзали до осель людських.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627057
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Я хочу твій голос чути,
Торкатися ніжно руки,
Нізащо мені не забути
Волосся запах терпкий.
Скажи мені,що кохаєш,
У молодість поверни,
Нехай почуття палають
Вогнем любові й весни.
Водило нас літо стежками,
Де щастя стелилось до ніг,
Тепло його ще зігріває
Душу тобі і мені.
А на губах і досі
Палкого цілунку смак.
Хай стукає в двері осінь
Та тільки не в наші серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627055
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Лютий то сіється снігом-крупою,
то заморосить дощем,
небо всміхнулось на мить бірюзою
й знову закрилось плащем,
ніби соромлячись чистої сині
в темній палітрі тяжкій -
всо́те вже "... кача пливе по Тисині...",
душі рвучи́ на шматки.
Горе мільйонів, сльози до щему
Небо вповили в печаль.
Ангели плачуть – і сльози дощами
ллються крізь хмарну вуаль.
Хоч не збагнути нам справи Висотні,
Сили Небесні в ці дні
плачуть із нами по страченій Сотні...
Дай Бог, щоб лиш по одній!..
27.02.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493128
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 08.12.2015
Я вчора уві сні літала –
Душа в дитинство забрела.
Я руки мами цілувала,
І райська яблуня цвіла.
Гуділи бджоли у садочку –
Мені співали про весну.
А я, дівчина у віночку,
У ласках маминих тону.
Тополя сперлася на хату,
Біжить мураха по корі.
А під вікном невтомна мати
Зріза акацію в дворі.
У клумбі розцвіли іриси,
Тюльпани травень стережуть,
Кивком вітаються нарциси
І з рук матусі воду п’ють.
Я все це в пам’яті зібрала
І за собою повела.
Я вчора уві сні літала –
Душа в дитинство забрела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626306
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Мамо,памятаєш як малим
Я казав, що буду захищати
Нашу рідну землю від чужих –
Тих, що хочуть в нас її забрати.
Мамо, я дотримав свого слова,
Хоч і довелось життя віддати,
Мамо, я ж хотів, щоб наша мова
Скрізь без перешкод могла лунати.
Мамо! Я за себе не боявся!
Думав за майбутнє України!
Мамо, вибач, що не повертався,
Не дзвонив, і вибач, що…загинув.
Мамо, я по-іншому не міг!
Я благаю, мила, зрозумій!
Мамо, я за Батьківщину зліг,
Я виконував обов'язок свій!
Мамо, як мене згадаєш – посміхнись,
І не плач за тим, що я загинув.
Згадуй тільки те, як я колись
Захищав тебе і Україну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627122
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Закувала зозуля в моєму саду,
Принесла мені радість, а може біду.
Я спитаю у неї, скільки жити мені,
Чи сумні, чи веселі будуть ночі і дні?
Накувала зозуля мені сорок літ,
Ще я встигну прикрасить думками свій світ,
Ще для праці, любові мені вибрано час,
Ще я встигну в пригоді друзям стати не раз.
Заспівав соловейко у моєму саду,
Він несе тільки радість, минає біду.
Напоїв моє серце медовим нектаром,
І воно піддалося спокусливим чарам.
Прилетів дикий голуб в життєвий мій сад,
І зриває достиглих років виноград.
Час прийшов дати звіти про все, що зробив,
Щоб у сад сніжно-білий ти попасти зумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627103
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Буду довго тебе виглядати,
З неспокійних далеких країв.
На дорозі я буду стояти
І вдивлятись в густу заметіль.
Хочу бачить тебе: мить, хвилинку,
Відчувати тепло твоїх рук,
Та лягають холодні сніжинки,
Замітають дорогу навкруг.
Досить цій заметілі гуляти,
Невгамовним вітрам не густи,
Щоб могла я твій слід відшукати
І по сліду до тебе піти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627002
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ecUGfJlvkYk
[/youtube]
Среди миров, в мерцании светил
Одной Звезды я повторяю имя..
Иннокентий Фёдорович Анненский
----------------------------------------------
Скотився день, іде на відпочинок.
Стомився від людських проблем життя.
А я шукаю зірку все очима,
Ясніше всіх цих променів лиття.
Коли туман затягне сіре небо,
Чи хмари волохаті наповзуть,
Відчую я: вона мені так треба,
Бо промені укажуть вірну путь.
За нею йду, упевнено ступаю.
Дорога не з близьких і нелегка.
Але, йдучИ, я точно уже знаю:
Хода моя надійна і тривка.
Коли ж засяє сонечко уранці,
Зоря моя приляже спочивать,
Ми в сонця станемо невільні бранці,
Крізь сон проміння буде посилать...
Хай зоряну доріжку мені стеле.
По ній, ідучи, мрії я здійсню.
І не тому, що ллє проміння тепле.
А щоб зігрітися, не треба і вогню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627020
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Мудрость народа - свиток столетий,
в истории вечно имя поэта,
который правдиво писал и не льстил,
слова его дети - как птицы крылаты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627024
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Я рисую холодный снег,
На котором твои следы.
Я запомнила слово "нет" -
Навсегда уходил с ним ты.
Оборвалась, взлетев, струна
Среди жизненной суеты.
Так вошла в нашу жизнь она
И разбила мои мечты.
Тихо слышалось мне "прости" -
Слово липкое, как смола,
Я сумела тебя отпустить,
Но забыть, увы, не смогла...
Бумерангом вернулась боль,
Всё немело от тишины,
Только в том, что ты не со мной,
Я не вижу своей вины.
На холодном пустом снегу
Отразился горячий бред -
Мне казалось, что всё смогу,
А теперь понимаю: нет.
Молча тает стеклянный снег,
Размывая твои следы,
Я хочу сказать тебе "нет",
Но боюсь, вдруг услышишь ты...
Вновь рисую колючий свет,
Как проклятье, опять следы,
И холодное твоё "нет"
Помню я, а что помнишь ты?
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625187
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Вже вічність я не чую твого голосу,
А, значить, не живу на світі Божому.
У мороці долаю чорну полосу,
Та де й коли знайду на тебе схожого...
У постаті вдивляюся збентежено -
Не пропускаю жодного прохожого,
Уважно всіх по одягу відстежую,
Але нема ніде на тебе схожого...
Щоденно я готуюсь до побачення,
Торкаючись до серця ранку кожного,
Вже цілий світ давно за все пробачила,
А так і не знайшла на тебе схожого...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626951
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2015
Україно ти знов німа...
На Олімпі... клопи і воші.
Українців там знов катма,
Засідають... одні "курносі".
У століттях лихих безчесть...
Розгубили... до предків почесть.
Продали свою славу й честь,
І обрали... чужинську пошесть.
Ятрить душу мою зима...
Залишилися... безголосі.
Засліпила знов світ пітьма,
Затулили... ж.дівські гроші.
Я ж так вірив що ти воскрес...
Мій народе...що зробиш вибір.
Бог свічу тобі дав з небес,
Та не встав ти...вчергове вимер.
Схаменися Вкраїно сліпа...
Ти протри... запорошені очі.
Розвидняє, ранкова доба,
Просинайся... з глибокої ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626492
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Спокійно, тихо крадеться зима,
Все покриває білий сніг і іній.
Я знов одна сиджу біля вікна,
Спостерігаю я зими творіння.
Дивуюсь я, як іній - пелюстки
Ніжно збілили і кущі й дерева.
Зима - реальність, це вже не чутки,
А білий колір у зими - це кредо.
Синичка пурхнула біля вікна,
І загойдались чудернацькі тіні,
Я вражена - це казка, це - зима,
І білий сніг, і цей казковий іній.
І шум доріг затих у далині,
Білі стежки, і вулиці, і хати...
Білі світіння в кожному вікні,
Зима убрала все у білі шати.
І все пливе у білім цім раю,
І час пливе, й нечутно його плину...
І я радію, що в зимі живу,
Неначе в казці білого жасмину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626673
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015
Про жито молитва
У зими голодні,
І з ворогом битва.
Як воля господня,
А щастя горстина,
Щоб радість до неба -
Спокійна хвилина,
Де в битву не треба.
Та знову тривога
Зривається з місця,
Петляє дорога
В болоті, як в тісті.
Незванії гості,
Нема на них сили,
Лиш старії кості
Собі захватили.
Та лише під ранок,
Як злипнуться очі,
Із наших схованок
На них ми наскочим.
Не буде пощади,
Тут жалю не треба,
Дамо ми їм раду,
Бо з нами і небо!
І знову ретельно,
Збираючи збіжжя,
Набігам смертельним
Кладем роздоріжжя.
Запаси поповнені,
Загострені списи,
І кубки наповним
Своїм Осмомислам!
7.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624311
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 06.12.2015
Пр:Моя білявко синьоока,
Чарівна квіточко моя,
Моя любов така глибока,
Як пісня ніжна солов’я.
Я кожен день тобою марю,
Сніжинки на льоту ловлю.
Я заспіваю під гітару,
Для тебе, серце, бо люблю…
Прийди до мене хуртовиною,
Сніжку додай, як вишні цвіт.
До віку будь мені дружиною,
Моя любов, мій дивний світ.
Пр:Моя білявко синьоока,
Чарівна квіточко моя,
Моя любов така глибока,
Як пісня ніжна солов’я.
Я кожен день тобою марю,
Сніжинки на льоту ловлю.
Я заспіваю під гітару,
Для тебе, серце, бо люблю…
Прийди весняними потоками,
Розсип у лісі первоцвіт,
Життя відміряємо кроками,
Моя, любове - дивосвіт.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626217
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 06.12.2015
Ой летіте вітри
Ой летіте вітри
Над моїм краєм серця
Над моєю душею
Де роса на бузку
І пісенна весна
І вода дзюркотить ще
Як живе полотно
Що на ньому – життя
Ой летіте вітри
Розстеліть моє поле
Всі дороги на нім
Йдуть до щастя й жури
Хто мене розповів
Розіп'яв на Вкраїні
Весь в потічку твоїм
І в польоті до сонць
Ой летіте вітри
Ви мої голуб'ята
Розповісти б хотів
Та сльоза не дає
Чом не так все навкруг
У вишневому краї
Де пшеничні розлоги
У Дніпровім раю?
06.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626700
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015
Ты не со мной,я не с тобой!
Еще твоя ,но ты не мой…
И чем все дальше от тебя,
Тем крепче держишь ты меня!
И эту нить не разорвать
Как с неба звезды не достать,
Но мне тебя нельзя вернуть,
Хотя так ярок Млечный путь!
И я по этому пути
Готова все была пройти,
Чтобы тебя вновь отыскать
И никуда не отпускать!
Но оказался этот путь
Так долог,но не в этом суть…
Я просто сбилась вдруг с пути,
И звезды крикнули:»Лети!»
И увидала мир иной,
Что вдруг открылся предо мной;
И за собой меня увлек
Как не погасший среди пепла уголек!
Но среди тысячи миров,
Что он зажечь мне был готов,
Я поняла вдруг для себя,
Что этот мир не для меня!
Ведь я твоя,хоть не с тобой;
Еще ты мой, хоть не со мной;
И чем все дальше от меня,
Тем крепче я держу тебя!
И эту нить не разорвать
Как с неба звезды не достать;
Еще возможно все вернуть,
Еще так ярок Млечный путь!
Чтобы по этому пути,
Сумел ко мне сквозь ночь идти…
Чтоб понял ты,свершая путь,
Не просто сразу все вернуть!
Ведь не твоя,хотя с тобой!
Ведь ты не мой,хотя со мной…
Чтоб понял ты когда-нибудь
Как долог этот Млечный путь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626646
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015
Відлітають птахи в вирій,
У край той далекий.
Україну люблять щиро
Й вертають лелеки.
Серце б’ється у пташини,
Як кубло побачить.
Воно з хмизу і ще з глини –
Та багато значить.
Там родилася пташина,
З яйця пробивалась:
Привітала Україна,
Ніжно посміхалась.
Те кубло її з паліччя
Із любов’ю звите.
І нехай пройдуть сторіччя,
Там він буде жити.
Може й гірко, та нічого –
Все минеться й втома.
Не боїться він нікого,
Бо він в себе вдома.
Хай там мед в чужому раю,
Та все більш гіркота:
Ти – чужий! Тебе чекає
Те гніздо, з болота.
А що круки над тобою
Без кінця літають –
Їм не дасть Господь спокою:
Всі попропадають.
Галина Яхневич.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626617
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015
Гарна квіточка жовтенька
В нашім лузі розцвіла.
Хоч вона така маленька,
Але радість принесла.
Мати-мачуха - так зветься
І цвіте лиш навесні,
Все до сонечка сміється
Й посміхнулася мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624075
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 06.12.2015
А час біжить, біжить, біжить,
Пливе так швидкоплинно.
Роки ідуть неначе мить,
Вже й на душі полинно.
Отож спішися, оглянись,
Зігрій його в долонях.
До Батька й Мами пригорнись,
Більш не гарцюй на конях.
Допоки ще вони живі,
Лети до них швиденько.
Ще не забрали журавлі,
Всміхнися їм серденько.
За те що буде і було,
Життя, як в полі сонях.
Дивись світилось й відцвіло,
Вже й сивина на скронях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618868
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 05.12.2015
Вмитая кров’ю, сльозами орошена,
Рідна країно, Вітчизно моя,
Втомлена,” гості” ще рвуться непрошені:
“дружній наш брат” із кремля.
З танками, бомбами,брязкає зброєю,
Йде нас усіх “визволять”.
- БУде вам краще, усе вже влаштовано:
Всіх- в Магадан, у Чечню, на Кавказ.
Бідна, моя Україно, розірвана,
Крим вороги нарізають собі,
Важко синам: залишаються вірними
В силах нерівних, в нелегкій борні.
Слава Героям,бійцям непохитним,
Двічі присягу вони не дають,
Боряться Прапором, боряться Гімном,
Із Україною в серці живуть!
2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626350
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Пробач мені цей холод і туман,
Північний вітер і нічні морози,
Пробач мій недописаний роман,
Самотність і невиплакані сльози.
Пробач, що місяць світить не для нас,
Що нікому обняти і зігріти,
Вогонь в каміні вже давно погас,
І в ліжечках сопуть не наші діти.
Пробач! Мені не вистачило сил
Твою звільнити душу від спокути.
Не змити твані з білосніжних крил!
Пробач, що не даю тобі забути…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626228
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Ти мене на світанку, розбудиш,
Поцілуєш і тихо заплачеш..,
Ти ніколи мене не забудеш
Ти ніколи мене не побачиш
Я закрию тебе від застуди
Своїм люблячим серцем гарячим.
Я ніколи тебе не забуду
Я ніколи тебе не побачу
Подивлюсь я на тебе востаннє.
А в очах повно смутку і болю .
Повертатись прикмета погана,
Більш тебе не побачу ніколи.
Листопадом застужену річку,
заберу я у серці з собою...
Запалю під іконою свічку...
більше я не зустрінусь з тобою...
Навіть,якщо назад повернемось,
як колись нам мольфар
передбачив ~ ,
не зустрінемось ми,розминемось ...
Я ніколи тебе не побачу.
І летять до небес слова,наче
Апеляцію вищому суду
Я ніколи тебе не побачу...
Я ніколи тебе не забуду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626121
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Було все це в однім селі, На нашій ненці-Україні.
Біда прийшла: на цій святій землі
Раптово діти стали гинуть.
Якась хвороба невідома,
Що забирала лиш дітей,
Тут панувала, як на троні...
І смерть гуляла між людей...
........
Молилась мати:
Любий Боже..,
Ти ж милосердним був завжди,
Зроби добро.Ти,знаю,можеш,
Щоб діти мої жили без біди,
Отої пошесті лихої...
Ось так молилась сам на сам.
Молитви щирої такої
Іще не чули небеса...
Благала мати,а життя поволі
Із кожним подихом дитину залишало…
Холодний піт з її лиця подолом
Матуся щохвилини витирала...
Ось так і задрімала при малечі...
Крізь сон почула відповідь з небес...
Хтось ніби обійняв її за плечі...
Прошепотів: Дитина ця - не мрець.
Але...повинна ти на білім полотні
Хрестами візерунки вишивати.
Потрібно це тобі, а не мені.
Спасти дитину може тільки мати.
Два кольори візьми: червоний з чорним,
Життя і смерть,кохання із журбою...
Це допоможе подолати горе...
І сам Господь завжди буде з тобою.
Червоний колір - кров свята Христова,
А чорний - колір матінки-Землі.
А біле полотно ,всьому основа, -
Це колір безневинної душі.
Коли закінчиш, зший з нього сорочку,
Нехай дитина носить для життя,
Вся нечисть тоді(хоче чи не хоче)
З дитини вийде, згине в небуття.
Але про це повинна ти мовчати...
Інакше-смерть тобі у той же час...
....
Відкрила очі виснажена мати
І до роботи прийнялася враз.
На полотні з'явились візерунки:
Дерева, квіти. Хрестик за хрестом ...
Вона не забувала про науку -
Червоне, чорне,.. Біле полотно...
Своє життя вона тут вишивала.
І, шиючи, молилась :
Батьку наш
Небесний,вічна Твоя слава,
Я знаю, Ти дочці здоров'я даш...
Ну все...закінчила.
Пора вдягати доньку...
А раптом - ні! А раптом марно шила?
Від сумніву аж закололи скроні...
Але ж і зупинитись вже несила...
Вдягла і відвернулась...
Сльози душать...
Аж раптом...сміх... Веселий,гомінкий,
-- Матусю,-чує,- розказати мушу,
Тепер я не помру, навіть не мрій!
Щаслива мати доньку обіймає,
До серця горне,радість на очах.
Нечиста далі й далі відступає,
Бо на дочці сорочка вся в хрестах.
Але ж сусідські діти теж вмирають...
Та ж є можливість їм допомогти...
Я знаю як, а їх батьки не знають.
То треба їм цю звістку донести..
Пішла селом, заходить
в кожну хату,
Розказує про біле полотно,
Червону й чорну нитку..,
Бідна мати...
Ніхто їй не повірив все одно...
- Та ж як до вас достукатися,люди?
Дивіться, он моя дочка,жива, -
Кричала мати, била
себе в груди.
Але ж ніхто не чув її слова...
У розпачі,забувши обіцянку,
Щоб від хвороби вберегти усіх дітей,
З доньки своєї вишиванку мати
Зняла... І впала на очах людей...
І лиш тоді повірили у силу
Червоно-чорних візерунків із хрестів.
Повірили у те,що ця майстриня
Життя віддала,щоб дітей спасти.
І з тих часів запам'ятали люди:
Хай що, хай буде найжахливий час!
Допоки вишиванка у нас буде -
Нечиста сила не здолає нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626072
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 05.12.2015
По всіх шпиталях України
Від ран помирають сини…
Як жити батькам без дитини,
Скажіть мені, вищі чини?
Чому в небеса йдуть солдати,
Хоч можна усіх їх спасти –
Лиш совість верхам треба мати
І з гідністю Хрест свій нести?
Пораненим коштів немає,
А банкам мільярди знайшли?
Хай бідний у муках конає,
Бо бакси в офшори пішли?
Рятують вождів за кордоном
За те, що грабують бюджет!
За те, що плюють на закони,
Бо мають свій трон й кабінет???
А кіборги мусять померти,
Бо коштів у влади нема???
Чи будемо, може, відверті:
В злодіїв немає гальма???
Грабують Вітчизну відкрито,
Хто хлопців на смерть посилав!
Податки в руках у них, мито,
Лиш совісті Бог їм не дав!
Панове вожді й депутати,
Убивства бійців припиніть!
Вже досить від ран їм страждати!
В Ізраїль нужденних везіть!
Чи ви вже забули, злодії,
Як шини й маєтки горять?
Не дай Бог відчути вам в дії,
Народну, розгнівану, рать…
Я в вас не прошу, ВИМАГАЮ:
Героїв від смерті спасіть!
Ще рано гуляти їм в Раю,
Синів матерям поверніть…
Слава нації! Смерть ворогам! Кіндрат &Корінь. 04.12.2015р.
Важко поранений Єгор Замета 57 мотопіхотна бригада понад двох місяців перебуває на межі життя і смерті у Київському шпиталі. Герой потребує невідкладного медичного лікування за кордоном. Батьки і волонтери збирають кошти…У нас є держава? Чи вона лише для гаманців олігархів?
В боротьбі за життя Єгор Замета потребує допомоги
Важких несумісних із життям травм живота зазнав боєць два місяці тому від снайпера. Стріляли з кулею із зміщеним центром ваги.
Номер картки Приватбанку
4149 4978 3326 4163
Слатіна Світлана, мама бійця
Один з найважчий поранених під час перемир'я боєць в Україні. Так 26-річного Єгора Замету називають медики київського шпиталю. Два місяці в реанімації і поки без покращення. Боротьба за життя бійця триває.
Два місяці щодня мама 26-річного бійця заглядає в реанімацію. Єгор наймолодший із трьох синів. Одного мати уже втратила. Щодня ось уже два місяці її Єгору медики рятують життя.
Зварювальник із Кривого Рогу до війни, Єгор Замета, отримавши повістку цього літа - не вагався.
5-го вересня він вартував на блокпості в селищі Зайцеве під Донецьком. Це був час перемир'я, і зброя мала б мовчати. Йому залишалось вартувати ще 15 хвилин як зненацька він упав від пострілу в живіт.
Снайпер із боку бойовиків не мав за мету вбити хлопця. Він, стріляв, аби мучити, кулею забороненою до використання у всьому світі - із зміщеним центром ваги. Така куля, входячи в тіло, змінює траєкторію і немов по спіралі проходить через весь організм.
Вже пізніше медики в Харкові мамі скажуть - з такими травмами не виживають. Адже ця куля входить в тіло і розриває всі органи зсередини. В Єгора пошкоджені тонкий, товстий кишківники, дванадяцятипала кишка і печінка.
Нині хлопець терпить страшенний біль, навіть штучне годування не додає йому міцності. У нього відкрита брюшина, його промивають під анестезією. Почались ускладнення, боєць худне, втрачає так необхідні для одужання сили.
Ось уже місяць у столичному шпиталі чекають на необхідний для мінімальної операції стент, який ніяк не доїде до бійця.
Поки ж Єгорові не кращає, волонтери пробують знайти юнакові інше лікування, там, де з такими травмами вміють справлятись. Мама хлопця не втрачає надії, а медики констатують: сам Єгор хоч і втомився, проте не здається.
Реквізити для допомоги мужньому бійцю вказані ліворуч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626281
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Зима, пухнаста біла кішка,
Хвостом махнула і чомусь втекла,
Один лиш сніжний день – насмішка,
Довкілля почорніло від тепла…
Куди ж поділись сніговії?
Щодня мигичить у тумані дощ,
І сонце вранці сонно мріє,
Промінням хлюпає в калюжі площ…
Чи довго ще на сніг чекати?
Коли настане довгожданий час -
Зима-царівна білі шати
Одягне і здивує знову нас?
Якщо синички заспівають,
Постукають у вікна снігурі –
Це звістка, що на нас чекають
Засніжені, морозні, зимні дні…
Як звір завиє хуртовина,
Зима одягне білий кожушок,
І парасолькою з крижинок
Накриє річку, озеро й ставок…
Розчеше вітер хуртовині
волосся, туго сплетене в косу,
Пір'їнки сніжні, лебедині
Прикрасять пухом чарівну красу…
І затанцює в небі рясно
лапатий і казковий снігопад,
Зима, чарівна і прекрасна,
на вулицях влаштує променад…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626257
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Музика, аранжування, запис, виконання _ Микола Шевченко
Слова - Олег Магась
Перевеслом долі
Світ перевяжу
Дітям при нагоді
Правду розкажу
Починається життя із зернини
І з любові до своєї Батьківщини....
Приспів:
До зірок, до стежок
До далеких вершин
Я до тебе прийду
Бо Вкраїни я син
Припаду я устами
До її джерела
Бо доріг є багато
Україна---- одна.......
Ти навчала мудрості
Мовою казок
Душі щедротою
Цвів твій колосок
Чистотою правди
Ніжністю і силою
Що нарік тебе Господь--- Україною.....
Приспів:
З щедрих нив зростила
Ти багато див
Ми єдина сила
Ми народ один
Сини твої вірні
Тебе бережуть
Й на вражу поталу--- не віддадуть....
Приспів:
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626170
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Жизнь земная,
Как птица летящая –
Драгоценный
От Бога цветок,
Как ты яркая,
Как ты светящая...
Набегает
Виток на виток...
Пусть же радостью
Преображаются,
Дни судьбы
Пусть ведут в благодать;
Наши промахи
Мудро прощаются.
Нам друг к другу
В Любви прирастать...
04 декабря 2015г.
ВВЕДЕНИЕ ВО ХРАМ
ПРЕСВЯТОЙ БОГОРОДИЦЫ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626008
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Народ і партія – єдині?..
Скажіть, коли таке було?
Не пам’ятаю. І донині –
Навіщо партіям народ?
Хіба один раз на п’ять років
Народу голос зазвучить,
А ти, народе, мав би розум:
Не дав його до рук дурних.
Яка там гречка і олія?
Які там гривні, торба цукру?
Ти на наступні покоління
Міняєш долю дітям, внукам.
Ти хочеш кращого життя,
Що сам зробив для України?
Немає в тебе каяття:
Стоїш, схилившись на колінах.
За торбу гречки не вокреснеш,
Ти вже давно цю кашу з’їв,
А до руля привів нечесних,
Обрав твій голос ворогів.
По Україні «пливе кача»…
Не день, не два, а кожен день...
Як можна душу продавати
Під звуки траурних пісень?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622777
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 03.12.2015
Зашморг на правду не просто закинути,
Правда в’юнка,наче вуж, прослизне,
Навіть, закопаній їй не загинути,
Паростком новим з глибин проросте.
Просто живеться на грунті ментальнім,
Правда тут має і простір, і волю.
Справжня темниця - це світ капіталів,
Правда тут – дозами, згідно угоди.
Як ти її не дури, не приборкуй,
Злетом орлиним до неба злетить,
Світить неправда всім кольором чорним,
Світиться правда завжди золотим.
Правда проста, завжди дивиться ввічі,
Тільки правдива, без долі лукавств,
Правда одна - і на волі й в темниці,
Правда пройде крізь мільйони неправд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620192
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 03.12.2015
Падають зорі : білі ,холодні.
Сяють сузір'я на чорній ріллі.
Неба немає - біла безодня
і вихрем галактики снігові.
Довго летять. Проживають хвилину-
зорі зникають на теплій землі,
стікають краплинами в порожнину.
А біла безодня рождає нові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625866
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 03.12.2015
Кохання перше:
сяяло, мов зірка...
За ним ридати ловелося гірко...
Кохання друге:
все ще — на довіру...
Шаленсво, ревнощі,
краєчок прірви...
Кохання енне:
пристрасть незбагненна...
На шиї — камінь,
а серце — шматками...
Кохання з тилу,
в профіль і в анфас —
містерія із флером декадансу...
Шматує невситимо воно нас,
а ми йому все роздаєм аванси...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625856
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 03.12.2015
Первая любовь!
Вы помните иль нет?!
Пронзающая боль
И сердца стук в ответ!
Первая любовь!
Весь мир лишь для него!
Пронзающая боль,
Ведь он уже с другой!
Первая любовь!
Все ночи до утра
Пронзающая боль,
Что ты опять одна!
Первая любовь!
Сто тысяч" почему"?!
Ты повторяешь вновь
И вновь верна ему!
Что первая любовь,
Спустя так много лет?!
Лишь отзвук былых дней
И тайны в этом нет!
Что первая любовь,
Когда стучит в окно
Последняя любовь,-
И с ней вы заодно!
Последняя любовь
Как загнанный гонец,
Наперекор всему
Спешит к вам, наконец!
Последняя любовь,
И сердца стук в ответ!
Пронзающая боль,
Что времени уж нет!
Последняя любовь!
Сто тысяч "почему"?!
Что через много лет
Ты все ж верна ему!
Что первая любовь?
Крепка как медь и сталь,
И на круги своя,
Спешит вернуть грааль!
Спешит, чтоб первой стать
Для той любви последней…
А та спешит скорей,
Чтоб стать ей только первой!
27.11.13г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625857
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 03.12.2015
Де димляться сиві гори?
Де трембіти чути голос?
Де Карпат прозорі ріки
І душа не знає втіхи?
Де? Скажіть нам де?
Де гуцул закурить файку?
Де знайдеш дівчину файну?
Де цимбали ранять струни
І добра нема, й чи буде?
Де? Вкажіть нам де?
Тільки в рідній Україні
Небо чисте, море синє.
Ще не вмерла слава й воля.
Ухмиляється всім доля
І біда росте
Тільки тут на дітях крові,
В владу лізуть безсоромні,
Обіцяють й брешуть в очі,
А народ не має мочі
Вже терпіти все...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625872
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 03.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2015
Я йду у осінь дощову,
Під парасольку сум ховаю,
Під гнівним вітром не хилюсь,
У парку спогади збираю.
Знайомий шурхіт під ногами,
Швиденько ще раз озирнусь -
Дощі в союзі з міражами
І тінню хтось мені всміхнувсь.
Пробіг легеньким вітром спомин,
На лавку десь самотність сіла,
Останній лист летить додолу.
... Як милість сонця попросила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625892
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 03.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2015
Замріяна, розніжена зима -
пухкого тіла біла порцеляна,
легка хурделя , з ночі й досі п’яна,
дерева заблукалі перейма,
попідруки на ковзанку веде.
А бранці – сонні, мовчазні, уперті,
бо вже й підбори до коріння стерті.
Шкода,така нагода пропаде!..
Пророщеним промінням сходить день,
гілки дерев сплітає в соти й рами.
Видзвонюють ялини снігурами
і сиплять сріблом нот. Мотив пісень,
співзвучність рим – все чую, все візьму,
піднесену красу спивають очі…
…Спочине сніг й ,нарешті, зцілить ночі,
що так давно хворіють на пітьму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625619
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
Мій коханий, чому так далеко
Віднесли тебе лебеді-крила?
Чи не так я тебе мо' любила,
Чи за щось це кривава вендета?..
Та ходімо у казку, мій милий,
У видіння солодке я кличу...
Хай ревнує і мучиться інша —
Та, що здавсь їй без бою на милість...
Уберуся я в сукню шовкову
Попелюшкою перед люстерком...
Не барися ж на бал, моє серце,
Бо згублю черевичок я новий...
Будуть гості у танці кружляти,
Сніг мережив зірветься в завію...
Мій хороший, ще трошки помрію
Перед тим, як в "карету" сідати...
Дзигарі північ б'ють стоголосо —
Білопінне закінчилось свято...
Загубивсь черевичок...
Я — боса...
Я тобою — невинна — розп'ята...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625554
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
Я с тобою, любовь, навсегда -
Листопада ли кружится лист,
По колено ли ахнут снега,
Иль весна стелет яркий батист...
"С добрым утром" - тебе прошепчу,
Обогрею в холодной ночи...
В поклонении ставя свечу,
Об одном лишь молю - "Не молчи..."
(картина с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624715
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 02.12.2015
Було у нас… Весна була і літо,
Вже сріблом осінь дивиться здаля,
Бродили молодими ми по житі,
Якби ж почати все оце з нуля…
Риють роки тепер нові траншеї,
Сивіють скроні, скоро вже зима
І роблять виставку портретні галереї,
Живемо тут ми , доки не сурма…
А як заграє - час тоді збиратись,
Дорога дальня в нас одна для всіх,
Важливо жити, мріяти, кохати,
Хоч жити вічно можна – це не гріх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625486
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
Летять, летять удаль літа,
Червоне сонце йде за обрій.
Земля для нас, одна – свята,
В нас кожен син землі – хоробрий…
Жили в нас прадіди й діди,
Батьки ростили нас при волі,
Просили неньку берегти,
Лягти, як треба, в чистім полі.
Тримаймо порох, щоб сухий,
Мечі гострімо - ворог близько,
У боротьбі народ живий,
Коли він має сильне військо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625485
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
Попід дахом неба,
Де орел літає,
Дивна квітка квітне
Між скелястих гір.
Хто ту квітку бачить,
Хто її зриває,
Той знайде кохання –
Вір або не вір.
Та вона дається
В руки смільчакові,
Чистому душею,
Сильному на дух.
Тому, в кого сонце
Миється у крові,
Тому, в кого ноги
Бистрі є на рух.
Квітка ця шовкова
Тепла, мов прочанка,
Білим едельвейсом
Звуть її усі.
Як зірвеш, щасливий
Будеш до останку.
Втопиш всі печалі
В ранішній росі.
ПРИСПІВ:
Йди за нею у Карпатські гори,
Де ростуть смерекові ліси,
Де верхи, немов церковні дзвони.
Дівчині ту квітку принеси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625532
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
Ні шурхоту листя, ні запаху квітів,
бо – зимно.
Тепла не чекати, минулося літо, –
не дивно.
А вітру б навзаводи в поле майнути,
та ні з ким.
Примерзла до шляху припаєм* напнута
ба… тріска.
І бризка багнюка куди не попало
з калюжі.
А сонцю до мене й до всього загалу
байдуже.
Щипа прохолода, втомили підбори,
чи – в хату?
А може чекаєш і серце в мінорі…
Та знати б.
(* тонким льодом)
01.12.2015
(Картина Ю.Прядко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625425
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
Які чудові над Десною вечори...
Як зорі тихо плавають на хвилях,
Веслує човник-місяць ізгори,
Й гойдається туман на плесах синіх...
Весь світ бубнявіє у крапельках роси,
І п'є земля його цілющу воду,
А над Десною верболіз притих
Й вдивляється в її дівочу вроду...
Десь на середині скидаються лящі
І б'ють хвостами об сріблясту вічність...
Дзвенить мелодія тремка в душі
Акордами миттєвостей космічних...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625349
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
Ось село! Тут пахне хлібом,
Дим стовпом із димарів.
Навкруг тиша. Понад яром
Ряд високих яворів.
Сизим інеєм покриті:
І калина, й явори.
Ще ранковим сном сповиті,-
І будівлі, і двори.
Лиш під явором криниця
Вже не спить ції пори.
Вийшла з хати молодиця,
Поспішає до води.
Повні відра наливає,
Коромисло на плечі,
І до хати поспішає,
Хліб пекти і калачі.
Спада сутінь із долини,
Опускає ніч крило,
Вже півнів переспів лине,
Просинається село.
Десь замукала корова,
І захрюкала свиня,
Десь загавкала собака,
Чутно хвиркання коня.
Ось дідусь став на порозі,
Обдивляється навкруг.
Трактор чмихнув на дорозі,
І відлуння чути звук.
Десь заплакала дитина,
Заіскрилось враз вікно.
Ніч примара відступила,
Все навколо ожило...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625283
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
Зима – осінній сум приберегла
І не втішають снігові концерти.
Як мало треба серцю для тепла!
А як багато, щоб образу стерти.
Непросто передбачити біду.
Нехай вона буде неначе пір’я!
Як легко підкорити словом дух!
А як же важко втримати довір’я.
Як легко полюбити: раз – і все!
На серці квіти, у очах салюти!
До неба радість душу піднесе…
А як же важко потім це забути.
01.12.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625322
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
[i] Диваки прикрашають світ»[/i]
Крилата фраза
І дим, і порох, і тумани,
і маячня, і чудеса,
і недописані романи...
І я свої не дописав
у тихій радості і в горі.
Тепер іду на висоту.
І у бою, і у дозорі
я буду вічно на посту.
Ми народились диваками
і рвалися у ті бої,
де впали сотні і рої,
оточені бойовиками.
У нас були реальні мрії –
у мирній гавані причал...
Мені не снився генерал,
який розтопче всі надії.
Та ця макака не зуміє
зійти, як я, на п’єдестал.
Я був убитий в коридорі,
який дають бойовики
у підлий час memento mori…
Я залишаюсь у дозорі,
на те і є ми – козаки.
Ніхто ніде не прочитає
мої досьє: « Іду на фронт»,
хоча і так Єдиний знає,
що я і є отой народ,
який свободу захищає.
Коли палає хата скраю,
у ній згорає патріот
і не рятує ідіот,
який історії не знає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625275
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2015
[b][i]Це здалося , чи справді
закінчились сонячні дні ?
Чи в природи також
розболілась душа і ридає ?
Збігли згадок сльозинки
дощем по сумному вікні...
І зажурено ворон у
сіро-холодному небі літає.
Вмила дощиком осінь
натруджені руки свої,
Відшуміла вітрами
в безлистому лісі сумному.
Побажала всім МИРУ ,
і рідній , до болю ,землі ...
Щоби знов повернутись
пішла ,на спочинок ,додому.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625139
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 30.11.2015
Поезія – душі розмова,
Краса поетового слова.
Це в пісню вилиті думки,
Які несуться крізь віки
Шляхом життєвої ріки,
Що вислів оберта в зірки.
Поезія – парад емоцій
У експресивному потоці,
Вершина розуму ясна,
Квітуча, свіжа як весна,
Настирна, в правді голосна,
Коханням, радістю рясна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625089
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 30.11.2015
У відповідь на монолог Валентина Терлецького "Навпаки"
Будинок. Сад. Дерева голі,
І я одна, як божий перст...
Чого ще ждать мені від долі,
І де стоятиме мій хрест?..
Робота. Діти. Внуки. Друзі,
Турботи вічні...Не в них суть.
І ніби в замкненому крузі -
Думки снують мої й пливуть...
Життєві радості і болі
У серці житимуть завжди.
Моє життя - це іспит долі,
І я шепчу, молю: "Прости!"
За те, що я не все зробила,
Не віддала своє тепло,
Тому, кого завжди любила,
А літа, ніби й не було...
Іду тернистими стежками
Я кожен день тепер одна.
І вишня голими гілками
Мені ще смутку добавля...
Та вщухне біль мій і тривога,
І я навчуся жить одна.
Мені б лиш вимолить у Бога,
Щоб віра в щастя ожила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624990
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 30.11.2015
Піонери ішли - не з горнами -
колоски збирать за село.
Млин за звичкою плямкав жорнами,
та зерна між них - не було.
Чухав мельник в розпуці бороду -
бач, привиділось ,маячня:
млин – мов дід,що вмирає з голоду,
хоч би пригорщ дали зерна!
Руки крил – хоругвами скорбними,
чи хоронять старий вітряк?
Де ті люди з мішками повними,
він змолов би й за просто так?
Лан – іуда з очима чорними
вмерлих . Хоч би дітей вберіг!…
…Млин – з відчаю - у річку,з жорнами
на опухлих колодах ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624594
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 30.11.2015
Похилилась старенька хатина
В чепурному садку край села.
Сива мати чекає на сина,
Вишиваючи біля вікна.
Ледь гаптує стежки кольорові.
Неупинно рояться думки.
Просить сину щасливої долі.
Вишиває любов на віки.
Лине згадками в давнє минуле,
В молоді, незабутні літа.
Та вони, наче мить, промайнули.
Залишилась гірка самота.
А світанок, гуляючи небом
Гасить зорі і рештки свічі.
На сорочці лягли оберегом
Материнські, святі молитви.
Виглядає утомлена жінка
Сина з дальніх, тернистих доріг.
Кришталями спадають сльозинки,
Мовби роси, до зболених ніг.
Ніби вчора, тихцем проти ночі
Колисала своє немовля.
Від завійних вітрів і зурочень,
Захищаючи ревно щодня.
Не помітила в щасті й тривогах,
Як згубились в туманах літа.
Як дорослого сина в дорогу
На світанні колись провела.
Похилилась старенька хатина
В чепурному садку край села.
Сива мати чекала на сина,
Вишиваючи біля вікна...
08. 06. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586155
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 30.11.2015
Женщина-загадка…женщина-весна!
Всех лишит покоя и конечно сна;
В ней благоухают все цветы на свете,
А душа как бабочка в ожиданьи лета!
Женщина-загадка…женщина-секрет!
И всегда прекрасна как зимой букет;
Кто ее увидит,всяк сорвать готов,
Но они не знают,не для всех цветет!
Женщина-загадка…женщина-цветок!
То ли незабудка,то ли василек;
Нежная,пушистая как весной мимоза;
То благоухающая,но с шипами роза!
То скромна как ландыши и чиста как лилия;
То вдруг экзотична,как цветы,с острова Сицилия!
Для кого простая белая ромашка,
для кого-то огненно-красная гвоздика,-
Женщина-загадка как ты многолика!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624858
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
О скільки в нас тих партій розвелося,
З них кожна прагне ситного корита,
І так чогось на світі повелося
Як не Король, то королева свита.
Яка і день і ніч « бідкує» про народ,
Коли маєтки зводить. і забори.
Хто вид цей вивів, із яких пород
З'явилась раса в образі потвори?
Для чого нам всім слуги отакі,
Що садять в тюрми правду і свободу?
Самі ж живуть на статки немалі
Підноги дітям кинувши злидоту.
Щоб не соромили славетний рід дідів
І вільний дух козацької звитяги,
Фальшиві ноти не вплітали в чистий спів
Усіх їх скопом приведем до тями.
І по обидва береги святі
Не буде більше супостата,
«А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі»
(Т.Г.Шевченко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624850
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Сіється з неба густа мжичка
Пелена висить з туману
Ранок похнюплено зіщуливсь
Немов сп"янілий від дурману
А за вікном бешкетник - вітер
Безлистим бавиться гіллям,
Тихенько шкряботить у шибку
Зчинило гамір вороннЯ
Мені так хочеться зігрітись
Під теплим і міцним крилом
Чар-зілля досхочу напитись
Й забутись, щоб там не було
В далекі спогади поринуть,
Які на крилах понесуть
У ті прекрасні щастя миті
Яких уже не повернуть
21.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624101
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 29.11.2015
А до зими не дні, а метри
Вже й срібний іній в голові.
Позаду літа кілометри
Й короткі ночі на траві.
Позаду спогади, минуле,
Попереду біжить життя.
Хоча те літо промайнуло,
У нім лишились ти і я.
У нім лишились ми з тобою
У серці юні молоді.
Хоч дні вінчаються з зимою,
А ми такі ж, як і тоді.
Ми поряд дивимось у вічі,
Не бачим осінь, а ні сніг.
Лиш зорі літні, ніби свічі,
До наших опустились ніг.
Нехай зима, нехай і лютий,
І буревії хай сніжать,
Мій погляд в літо все прикутий,
В ті очі, що досі ще зорять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624846
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
А за вікном мороз тріщить,
А я в обіймах тану.
Коханий мій, я ні на мить
Тебе любить не перестану.
Нехай собі на скронях сніг,
Біля очей тоненькі борозенки.
В'язали разом долі сніп,
Вже внуки бігають маленькі.
Я знов до тебе пригорнусь,
З тобою зорями літаю.
До тебе ранком посміхнусь.
Так сильно я тебе кохаю!
Хай за вікном чи дощ, чи сніг,
Чи сильно віють буревії.
Ти знов до мене в сон приліг,
Ми разом сієм наші мрії.
Загляне сонечко в вікно,
Розквітнуть мрії диво-цвітом.
Неначе й снігу не було.
В твоїх обіймах знову літо.
Автор Зоя Журавка(Іванова).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624381
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Не только в годовщину вспоминаем -
Майдан наш не на месяц, не на год.
Огонь, мороз, пусть даже пуля злая -
Ведь тут стоял за нами весь народ!
Чего то стоило — свою мы цену знаем:
Назад ни шагу — только лишь вперед!
И эта власть - не наша, а чужая,
Войну не с Путиным, а с нами вновь ведет!
Страна уже теперь совсем другая -
И, новым, просто с рук все не сойдет!
Я точно знаю, что моя, 28-я,
Отсюда даже мертвой не уйдет!
21.11.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622908
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Запалило сонце обрій –
Мчить Ярило на коні.
Розфарбовує завзято
Образ матінки-Землі.
Доторкнувся ніжним пензлем
До берізок і дубів.
Зашарілися рум’янцем
Сонні постаті лісів.
Стрепенулася пташина,
Наче лист після дощу,
Ловить сонця ясний промінь,
Благодатну п’є росу.
І купається світанок
В морі радісних пісень.
Працьовитий дядько Ранок
Зустрічає новий День.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622351
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Клубком згорнувшись у своєму світі,
Я нишпорю в думках, шукаю змісту,
В пітьмі застигли мрії незігріті,
Ще мить -зима заволодіє й містом.
Перегорять слова твої останні
Неначе вирок смерті в листопаді,
І довго ще не вернеться кохання,
Не заквітчає цвіт сухого саду.
Лиш часом спогад серце потриважить,
В якім були з тобою ми щасливі,
На мокрих віях досихають сльози,
Немов під сонцем слід рясної зливи.
Н.Хаммоуда.
19/11/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622273
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Все що мало відбутися вже відбулось
Або все ж відбудеться ще
Але бродить сновидою хлопчик Бобось
Сухий під осіннім дощем
Все що мало відбутися збулось давно
Можна пити свій жаль або захлинутись від радості
Можна пити свій біль немовби сухе вино
В передбрам*ї грядущої тихої хворої старості
Все що мало відбутись на картах земних шляхів
Давно вже спливло за водою
І Всесвіт як свічка раптово і тихо змалів
Під Отчою дбайливою рукою
Все що мало відбутися збулось давно
Можна пити свій жах або захлинутись від радості
Можна пити свій жаль шукати сліпе вікно
Яке нас направить із безуму в русло ясності
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622269
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Рука в руці, вуста в вуста,
Зливаються дві долі.
Кохання квітка пророста,
Як маки в хлібнім полі…
Горять стожари в небесах,
Летять по небі зорі,
Яка краса, яка краса,
Пливти в кохання морі…
А поцілунки, мов вулкан,
У їх лавині тіло,
Ще мить іще єдина мить
І серце відлетіло…
Рука в руці, вуста в вуста,
Зливаються дві долі.
Кохання квітка пророста,
Як маки в хлібнім полі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622226
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015
На піщаному березі моря
Ми зустріли і ранок, і вечір.
Стиглий серпень ходив з нами поряд
Й оксамитом лягав на плечі.
Прохолодні хвилі солоні
Нам до ніг розкидали піну...
Ти приносив у теплих долонях
Свого серця мою половину.
Пропадали старі образи
Крізь пісок, що всю воду чистив.
Та і ти не згадав ні разу,
Де згубила твоє намисто...
І раділи ми, наче діти,
Тому сонцю на смуток зливі.
Так уміли всьому радіти,
Бо щасливі були, щасливі....
І звучала в нас музика ночі,
Місяць зорі струсив додолу...
Ти признався: давно вже хочеш
Поєднати зі мною долю...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622235
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Від нього не подітися нікуди -
Кохання є, або його нема.
І байдуже мені, що скажуть люди -
Близькі чи рідні - все тоді дарма!
Вже подруги не поглядають скоса
Чи звикли?.. Не плескала з усіма...
А, може, пригадали, що по росах
Й вони бродили, а не я сама...
По-іншому переглядають вірші -
Кому що ближче, що кому болить.
І думають: "хоч би не було гірше,
Вже скільки можна душу ту палить?.."
Читають, оглядаючись довкола,
Чи серця крик, бува, хто не почув?
Здається, ні. Бо діти ще по школах,
Десь чоловік чаює досхочу...
Та спомин, чи то ніжною рукою,
Чи то крилом чиркне, щоб не злякать,
Хизуючись незгаслою любов'ю,
Й від себе не дає її сховать.
Бентежить душу і хвилює тихо,
Щоб ні забути, а ні воскресить.
І те, що було лихом, вже не лихо,
А ніч все будить, бо й сама не спить...
Кохання або є, або немає...
Як є - не викидайте й не паліть!
Ми не завжди приходимо до раю,
Щоб залишитись там і не жаліть...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622245
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Война! Ты жизнями измерила свой век,
И чужой дом своим назвать посмела.
Ты вычеркнула слово «человек»,
Оставив вместо этого лишь – «тело».
Ты, душами людей от Бога заслонясь,
Зажгла весь мир огнем артиллерийским.
Цинично и безжалостно смеясь,
Ты погубила сотни жизней.
И тучи серые сгущая над землей,
В затишье ты готовишь вновь снаряды,
А после – залп!... Один, другой!...
А после – только боль, страдания, утраты.
Ты горем мир вокруг заполонила,
Лишив людей их права на любовь.
Теперь свои воюют со своими,
И брат на брата вновь пойти готов.
(13.07.2014г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622151
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Пірнути у щастя – це бути собою,
За мрії, бажання стояти горою,
Це вміти в житті кожну мить цінувати,
Це вранці бадьоро, як пташка співати.
Відчути у серці жарину любові,
Знайти неповторність у рідному слові,
Зануритись в чесність, по совісті жити,
Босоніж по росяних травах ходити.
Ці строки про щастя не можна скінчити,
Якщо із життям ти умієш дружити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622020
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Сини України, ви маковий цвіт!
Ви правда, надія і воля,
Ви матері рідної щастя і щит,
Народу вкраїнського доля!
Не зламні в поході, відважні в бою,
Любов віддаєте Вкраїні,
Чуже не берете, за землю свою,
Готові стоять до загину!
Хіба ж це уперше, що прапор брехні,
Підняв для страху “двух-головий”
Вже довгі літа все палив навкруги,
Та правду не спалиш -НІКОЛИ!
Вона мов зоря, що постійно сія,
Показує путь серед ночі,
ЇЇ не зламати, Бог всюди суддя-
Повстане Вкраїна пророча!
Сини України ,ви правда свята,
Ви доля і щастя родини,
Дорога одна і одна в нас мета,
Майбутнє народу Вкраїни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622006
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Чи співаєш ти, Людино, сонячному дню?
Чи цінуєш щогодини молодість свою?
А чи дякуєш за дощик, за пташиний спів?
За грибів осінній кошик, за дари полів?
Чи цілуєш теплий вітер, вранішню зорю?
Чи милуєшся як квіти пестяться в гаю?
Всесвіт дихає коханням, радість віддає.
То ж пошли йому вітання пристрасне своє.
Розлилась душа в світанку – так я день творю.
А ти знаєш, я щоранку з світом говорю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621843
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 18.11.2015
В сезон опадающих листьев(на розе промокших ветров),
Неведомый (профи)бариста колдует над чашей основ...
Волна марципановой грусти,касаясь нервозности струн,
В кофейно-медовую гущу добавит загадочность Лун...
По капле,по капле - прозрение изнеженным ноябрём...
Высокою пробой свечения - затмение каратов оков...
Ковчегом горячего Лета и Осень куда то плыла...
Туман провожал до рассвета...
С рассветом осталась одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621811
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 18.11.2015
[i][b]tth
[b]Мій лист останній… Майже за О'Генрі...[/b]
І не тільки...
[youtube]https://youtu.be/AEjqBVYcF-M[/youtube]
[color="#940bcf"]На лист останній мій… метелик сів –
чи не моя розігрується доля?
Вже сіячу пора б покинуть поле –
зерна підзимн.й зроблено засів…
То постулат… Не треба зайвих слів –
колись замкнутися повинно коло…
Наситився той лист життям уволю,
бо жив на білім світі – як хотів…
Одне лиш точить думку сіяча –
чи не рубав діброву він з плеча,
чи тим зерном поля свої засіяв?
Мотиль і лист вберуться в зимній стиль,
засів пшеничний вкутає завія,
та май замайорить
знов мревом
піль!..[/b]
16.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621904
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Старий альбом...( А ми – іще нічого).
Пожовклі фото з тягарем років.
Листає пам’ять: малюки і школа
І світлі лики дідусів й батьків.
Листає пам’ять із сердечним щемом,
Такий цей світ, його не зупинить,
Не зупинить й нічого не повернеш,
Здавалось: відболіло, а болить...
Болить й болить, й немає жодних ліків
Щоб вгамувати трохи біль років
І не знайти в цілому світі
В минуле проданих квитків.
Старий альбом, як зморшки на обличчі,
Реле, що крутить назад час.
Нас розділяють даль і вічність,
А ми ще гарні, навіть, без прикрас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621854
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Вже дні золотаві пройшли, відпливли,
То сіють дощі, то прихоплять морози.
Дошкульні гуляють чубаті вітри,
Це, либонь, зима на порозі...
І промені сонця тепла не несуть,
(Хоч в листі земля кольорова).
А хмари гуляють, у небі пливуть,
Повітря густе і вологе.
І першого снігу настала пора,
Темніють і довшають ночі...
Природа в дрімоту і сон порина,
Зимою наповнює простір.
Зима поспішає на білім коні,
Сховатись від неї не можна ніколи,
Закони природи чіткі і німі,
Змінить їх не дано нікому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621774
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 18.11.2015
«Сумний світ
Навіть тоді, коли зацвітають вишні,
Навіть тоді…»
(Ісса)
Про годинники пишуть мало – як про годинники взагалі так і про конкретні цокальні і чи мовчазні часомірні пристрої. У майстрів пера сидить в глибині їх потріпаних душ якийсь забобонний страх перед цим винаходом майстрів минулого. Так начебто, це не інструменти для вимірювання, а сам Час – предковічний, невблаганний, існуючий раніше богів і матерії. Не щастило, як клепсидрам з їхньою капальною текучістю (о, вода, ти сама вічність!), там і піщаним їх близнюкам, і сонячним тіньовідкидалам, і металевим втіленням Духу Механіки.
Не буду приховувати – я про них теж пишу з острахом, деяким навіть містичним жахом, хоч і люблю цих посланців таємного і сокровенного, цих металевих цвіркунів і шматочків макрокосмосу, що висять на руках кайданами (інколи). У небезпідставності годинникових забобон (міряли б вони краще простір, але люди чомусь не люблять носити на руках лінійки і компаси) я переконався на власному досвіді, коли подарував своїй колишній прекрасний часомір - наручний дзигар з латинськими цифрами та золотим блиском: цей був мій останній подарунок після нескінченної вервечки іграшкових зайчиків, мишок, розмовляючих їжачків і просто квітів – вона пішла від мене назавжди. З того часу до годинників ставлення у мене змінилось: крім замилування і споглядання з’явився якийсь страх – ніби висить в мене на стіні не круглий ментор, допомагаючи зрозуміти де я – в якій точці часопростору, а око Космосу.
Один мій знайомий має аж чотири годинники і носить їх в різні дні тижня: з чорним циферблатом для понеділка і п’ятниці, з білим для четвергів, з зеленим для середи і суботи, а позолочений для вівторка і неділі. Без годинника він ходить до церкви, коли приходить Великдень, а на День залізничника та прикордонника (його улюблені свята, крім Дня Святого Патріка, звісно - який він тоді одягає годинник - не знаю - це таємниця) чомусь носить все той же з білим циферблатом. Я не маю ритуальних пристрастей до годинників і чомусь думаю, що Конфуцій годинниками нехтував, відчуваючи час єством. Але в кожній кімнаті свого дому я таки повісив на стінах по годиннику різних моделей та стилістики і подовгу їх споглядаю вечорами і прислухаюсь до їхнього звуку (коли тихо). Проте я ніколи не думав, що годинники ще втнуть зі мною не один лихий жарт. Справа в тому, що цієї осені в мене було відчуття, що час довершився – попереду тільки епоха занепаду і самознищення людства. Я проганяв це відчуття із закутків своєї свідомості, але воно верталося. (А як занепад і погибель світу, то годинники не потрібні – отож бо.)
Якось коли листя пожовкло – таки стало золотим і зробило світ красивим (а я вже зневірився, що це буде), мені випало бути на конференції і поспілкуватись з колегами. Доповіді були різними: і занудними, на яких я просто засинав (мій Вчитель ще посміявся наді мною – проспав всю доповідь, а потім будеш казати, що доповідь була неглибокою, певно як і твій сон), до вкрай цікавих і емоційних. Але найцікавіше на конференціях відбувається між – за кавою, на перервах – розмови створюють атмосферу. Ні, це не «трьоп», як казав Тимофеєв-Ресовський, він міг це назвати базіканням, бо він був аристократом духу, «трьоп» - це на доповідях, а тут створення настрою – це запам’ятовується. На одній з перерв розмова почалась якась особлива легка і про все: про нелогічність частотнозалежного статевого добору в популяціях, про міфи в сучасній науці, про те, що люди теж кролики (добре, що не зайці) і це ні до чого хорошого не приведе (вже не привело), про пріони, про вплив чисельності на популяції зайців на статеву структуру цих популяцій і таке інше. Але я раптом зустрівся поглядом з одним колегою. Одразу відчув, що він теж звідти. Хто був там, той одразу впізнає брата - щось змінюється, щось стається з людьми - погляд в першу чергу, саме ставлення до світу, вираз обличчя.
- Ти теж звідти?
- Звідти.
- Давно?
- Місяць тому.
- Я два. Де був?
- У N-ській бригаді. Піхота.
- Я в М-ському окремому артилерійському дивізіоні. Де стояли?
- Під Гранітним.
- У мене там друг більше року воював - Тарас Ч.
- Не знаю... А ти?
- Під NN, потім під ММ, потім відвели і відправили на полігон.
- У нас тільки «бехи» були і АГС-и. А ти на чому був?
- «Гвоздики», «Сани», «Фаготи», «Піони»...
- Серйозні штуки... Особливо «Піони».
- І щось змінилось у твоєму житті після повернення?
- Нічого. Все те саме. Ніби й не було цього року. Ніби то все було не зі мною. Тільки от дружина від мене пішла...
- О, як я тебе розумію! В мене те саме, тільки останній аспект був до, а не після.
Ось і вся розмова. Далі і так все ясно - як там було не треба розказувати ні мені, ні йому. Хто не був - не зрозуміє. А нам все ясно і буз слів. Я думав на цьому розмова вичерпається, далі буде тільки розмова без слів, або про каву. Або про буддизм. Але я помітив у нього на руці годинник. Скло було настільки пошкрябане, що відповідь на питання яка нині година чи день на календарі могла бути тільки абстрактною - вічність нині, вічність. Але він вловив мій погляд - я відчув, що подальша розмова можлива. Щоб урвати паузу, я спитав:
- Трофейний? (Хоча прекрасно розумів, що трофейні годинники не такі і мій співрозмовник зовсім не належать до тих людей які привозять звідти трофейні годинники і тим паче їх носять.)
Він зрозумів, що це жарт:
- Ні. Ношу, бо не можу носити інший. У мене відчуття, що якщо я зміню годинник, то забуду щось важливе, щось таке, що не можна забувати. А обідраний він такий весь ось по якій причині. Це в липні чотирнадцятого року. Ми наступали... Зачищали селище Н. Точніше те, що від нього лишилось. У руїнах засіли сепари і вели вогонь. Моєму взводу наказали штурмувати будинок де вони засіли і гатили з вікна. Такий собі двоповерховий колишній особняк. Розбились ми та три групи - одна буде штурмувати, а дві прикривати. Зіграли в «камінь, ножиці, папір» - кому штурмувати. Випало мені і моїм хлопцям. Подумалось - ну ось і все - зараз нас і покладуть. Як просто вирішилось - кому жити, а кому помирати - «камінь, ножиці, папір». Підкатили «беху» і давай смалити по них з усього, а ми в обхід, з глухої сторони того дому і під вікна. Вибивати шибки вже не треба було - кинули у вікна гранати, а потім по одному через вікно. Я йшов другим, застрибнути моментом не вийшло, але хлопці просто закинули мене в вікно разом з автоматом. Відчував, що зараз почнеться стрілянина в будинку і отримаю свою кулю. Але пощастило - сепари чомусь були всі саме в тій кімнаті, куди ми кинули через вікно гранати. У домі було чисто - тільки три мертвих сепари і купа гільз і зброї. А годинник я обідрав у стіну, коли мене закидали через вікно...
Якось так увірвалося те життя. Несподівано. Годинником. Який носить на руці не колега - ні, побратим...
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621683
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Народилось дитя - почалося життя.
Поміж нас простяглася стежина.
Яка доленька в нього, лиха чи свята?
Яка виросте з нього людина?
Що розквітне у серці, квітки чи бур'ян?
Не зламають лихі буревії?
Нехай доленьки квітне веселий розмай.
Будуть сильними крила надії.
Хай любов'ю солодиться серце завжди
І до віку поселиться віра.
Хай Господь захищає його від біди,
Рідна ненька і ти Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621606
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Нетвердым шагом лето угодило
в грузовиками измочаленную грязь.
Над нами туча третий день чудила,
с плащей стекали капли общих фраз.
А слов тяжелых рыбины бродили
аквариумом трепетной души,
Мы на мякину их всю ночь удили,
заточенные взяв карандаши.
Стихали ливни в серебре рассвета.
Стихи струились плавною рекой.
И задохнулась дымом сигарета,
И тишиной заслушался покой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621592
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Зима з осінню схрестили,
Сплели промені свої:
Одні - свіжі і яскраві,
Інші - сірі і сумні.
Є ще листя на деревах,
Пізні квіти під вікном.
Низько хмари котять небом...
Ранній вечір...Ніч і сон...
То повіє вітром східним,
На траві зблисне мороз.
Ледь - ледь сонечко пригріє,
А то - сірий іде дощ...
Все сплелося у просторі,
Звуки линуть ще ясні,
То грайливі і прозорі,
То скрипучі, крижані...
Загадково так в природі,
І тумани вже густі,
Силуети сірі й чорні,
Дим навколо і вогні.
Ще земля не спить медова,
Не заснули ще й садки...
Росять жадібно простори,
В них снують мої думки.
Зима з осінню схрестили,
Сплели промені свої..
Осінь ще не відступила,
А зима вже на коні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621553
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Колись ти з поклоном прийдеш до бога,
До бога, якого покинув в біді
Зірвав йому крила, побив йому ноги
Й не дав півживому напитись води
Ти думав - загине, ти думав - не вічний,
Забуде в стражданнях про наші гріхи
Та він покарав і без мене залишив,
Зчорнив небосинь і джерела спинив
Зірвав тобі крила, побив тобі ноги,
Любові взаємній поставив труну.
Хтозна, чи ти дійдеш до його порога?
Спокутуй, до тебе я не повернусь.
(Писалося багато років тому)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621520
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
[i]Великий народ обирає карликів, маріонеток, і що цікаво, — не він їх, а вони його сіпають за мотузочки у цьому політичному вертепі. [/i]
[b]Ліна Костенко[/b]
На узбіччі життя плаче скривджена Правда, забута.
Шелестіння купюр ошелешило поклик її.
Заґратована Істина квилить-волає у путах,
Не мовчить бідолашна, хоч б'ють безпощадно киї.
Та слова набувають нестерпно-нудотної суті
І у вуха пливуть, не вартуючи ані гроша.
Певно, люди направду до краю, до решти зіпсуті,
Якщо ради наживи сумлінню дають відкоша.
Не для того поклали життя! Не для того достоту
У безумстві радянщини вбиті і Стус й Івасюк,
Аби нині топтали Тебе вже свої ідіоти
І скидали жорстоко у море терзання та мук.
Але Ти не ридай, за лаштунки відкинута Правдо!
Бо жахіття мине і пройде ця воєнна доба.
Зрозуміємо, врешті, що Нація Волі - не стадо,
І брехню за волосся прив'яжемо ми до стовпа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604102
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 15.11.2015
В тихий вечір душею
Пісня птахом злітає
Розлилась над рікою
Голос ніжно тремтить
Ніби Господом Богом
Він людей сповідає
І словами чарує, неповторна та мить.....
Приспів:
Хай душі та криниця
Не всихає ніколи
І джерельцем цілющим
Напуває людей
Мерехтять в небі зорі
Моя пісня в просторі
Пролетить над землею
Птахом добрих надій.....
Прихилися душею
Пісня-- наша розрада
Що живе в кожнім серці
Смутком радості й мрій
Щось людині підкаже
З душі каменем зляже
І полине у небо
До людських почуттів.....
Приспів:
Пісня-- душу лікує
Переливом чарує
З життя випиту чашу
Подарує вона
Хай любов не згасає
І коханням палає
Хай в житті буде вічна Весна....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621249
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2015
Черга до кас і хлопчина у штатськім,
Простий, незавидний касира спитав:
«- А є в вас квитки до селища Братське,
На рейс я давно вже чекав?»
- Звичайно ! - чітко у відповідь слово,
Що зникло у затінках тихих глухих.
- Можна з посвідченням? - тихо промовив,
- Учасника дій бойових.
Розгублено жінка глянула в очі,
Неначе все серце скувала зима,
Сказала крізь сльози, сльози жіночі:
- Жалкую та пільги нема!
Добивши білет кількома копійками
Пішов, закульгав через залу надвір,
Пружачи щелепи тиснув руками
Освячений кров'ю папір.
Дивлюсь на хлопчину, волаючи в простір:
- Навіщо ж тоді грізний цей документ?
З яким і з маршрутки вигнати просто
І пільга не як аргумент.
***
...Руки пекла ота книжечка синя
"Учасник АТО". Що нічого не значить?
Лиш пам'ять без краю, неначе пустиня,
Й чотири осколки у тілі в придачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621347
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015
Здається, що сьогодні все так само, як було вчора. День почався з добровільного пробудження – вихідні. Потім був обід. Тепер придибав вечір, який наставив у вікно свою велику кудлату, а, втім, досить мирну, як у пса-ньюфаундленда, чорну голову.
Так само, як і вчора, засвітилися вздовж вулиць ліхтарі-веселики, у вікнах будинків запалали жарівки.
Така ж тиша у місті, яку час од часу розбиває своїм гуркотом потяг чи автомобіль з екстремалом за кермо.
Все ті ж новини по ТБ – світ, Європа, терористи, смерті, квіти, сльози, гімни, прапори.
А десь там…, на сході нашої країни, захищаючи мене і тебе, мій любий читачу, упав воїн – наш побрат. Упав… І більше не підведеться. Його серце украла ворожа куля. І це ніхто не зняв на плівку. Цього не покажуть, про це не напишуть ні у світових, ні в українських ЗМІ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621292
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015
Н́іде дівати Росії мільйони.
Вічно голодні її вояки
знову готують свої батальйони
на українські полки.
Ваші воєнні сірійські гастролі
завуальовують міру біди.
Випробуваннями сили і волі
суне іго орди.
Ваші конвої і п’яті колони –
в душах – клеймо, і на оці – більмо.
Нас небагато? За нами мільйони.
Ми вистоїмо.
Не покорчуєте наше коріння.
Божа покара за все настає:
і за розп’яте твоє покоління,
і за моє.
Я у Європу, до себе, додому,
до Аеліти в моєму саду.
Перемагаючи горе і втому,
я іду.
Маю і волю, і віру, і право.
Чуєте віщий удар булави?
А не почуєте, йду Святославом
на ви.
Я не один. Є і воїн у полі,
і поводир. і вожді між людьми.
І переможемо вражу сваволю –
ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621260
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015
Спливає півтора. Вже й два не за горами
Як вирував Майдан, лилась рікою кров
Пролита дочками, найкращими, й синами
За честь, за гідність та за звільнення з оков;
Брехні, приниження,грабунку та знущання
Олігархату, криміналу та злодюг
І люди вийшли на майдани, на повстання
Щоб скинуть владу паханату та бандюг
Відклекотав Майдан і пристрасті ущухли.
Пахан зі свитою дременув за кордон.
А обіцяльники до влади, та й поглухли.
Бо вже, напевне, перейшли свій рубікон.
І той що з трактора й розмахував руками,
І той що не боявся навіть кулі в лоб.
Романтики ж під гімн, святий, та з прапорами,
Героїв пакували, першу сотню, в гроб.
Це мудрість, підлість, нерішучість чи бездарність?
Без бою Крим, в крові, палаючий, Донбас?
А може це олігархічна солідарність?
Їм на умі своє, і що вже їм до нас?
Вони щосили галасують про реформи
Натомість третю шкіру вже із нас деруть
Здолать корупцію грозяться для проформи
Народ все хиріє, а ціни все ростуть.
Вагітною не буде Україна вічно!
Це аксіома і невідворотна суть!
І вже тоді насправді, а не символічно
Сатрапів хижих всіх на порох перетруть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620539
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 13.11.2015
Майдан відшумів! Синьо-жовті знамена
Відкрили надії серця.
Забилася в нори мерзота скажена,
Відчувши безодню кінця.
Поглинувши їх, водоспад ейфорії
Затьмарив і розум живим:
Бо, доки витали в мереживі мрії,
Росія загарбала Крим.
Без жодного пострілу – Гімн замість зброї –
Став пеклом татарський едем…
Тепер на Донбасі зелені «ковбої»
На хліб «заробляють»…свинцем
«Язык» на півострові вже «захистили»,
Тепер « захищають» і тут…
Коли полем бою їх стануть…могили,
Тоді лиш вгамується спрут.
В сільпо танк придбав «тракторист» з-під…Тобольська,
Три «смерчі» - «шахтар» з…Костроми:
Луганськ « визволяє» орда «новороська»
Від НАТО і…нас же самих.
Немає нічого святого в тих звірів,
Підпертих московським штиком.
В крові по коліна, те кодло вампірів
Є мстивим кремлівським биком.
Бараняче стадо країною «править»:
Що ідол зрече – все прийма.
З нудьги отупіли, не думають навіть,
Бо думати – права нема.
Брехливе збіговисько блазнів у « думі»,
«Поборники» прав і свобод,
Ведмедю дозволили зжерти Сухумі
Й загнали Козла в наш город.
Нікчемній тварині зламаємо роги,
Згниє легіон посіпак…
Від стін Конотопа не винесли ноги -
Повинно завжди бути так.
Вітчизну не кинемо псам на поталу,
Сконає ненависна тля.
Повік не забуде фашистську навалу
«Небесної Сотні» земля!
До щастя і волі знайдемо дороги,
Мир в кожну домівку ввійде.
Відродиться в серці ростком Перемоги!
І в душах Весною зійде!
Травень 2015 м. Дніпропетровськ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620578
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Бреду з портфеликом зі школи.
Дорога видалась сумна,
Бо тягне двійка аж додолу.
Не вивчив вірш – моя вина.
Аж ось, старесенька бабуся
Біля криниці воду п’є,
І посміхається до мене:
«Сумне дитятко, ти чиє?» –
Так лагідно мене питає,
Голівку гладить: «Не сумуй!
Напевно двійка дошкуляє?
Нічого, настрою не псуй,
Бо двійку виправити можна,
Не те, що старості роки.
В житті завжди помилка кожна
Нас вчить змивать її сліди».
«То ви, бабусю, наймудріша» -
І в мить дістав відро води,
І вже поглянув веселіше –
Є план позбавитись біди.
«Я вивчу вірш аж на п’ятірку,
І завтра в школі розкажу…
А за пораду вам спасибі.
Ну все, тепер я побіжу!»
«Біжи, онучку, гарно вчися, -
І вже до себе промовля, -
Й тобі спасибі, пригодився,
Відро не витягла б сама»…
Вбігає син мерщій до хати.
«Ти що, п’ятірку заробив? –
Питає ще з порогу мати, -
Чи десь на шило наступив?»
«Ні, не п’ятірку, мамо, - двійку.
Та це я виправлю за мить.
Мене одна бабуся вчила,
Що помилки можливо змить».
«Це ж як то змить?» - питає мати, -
Водою, милом, порошком?
Не дам щоденника псувати,
А ти посидиш під замком».
«Матусю, мила, та не треба,
Я хочу вивчити цей вірш,
І двійку справлю на п’ятірку.
Лінитися не буду більш.
Я буду мудрим, як бабуся,
Яка поради роздає.
Комусь знаннями пригоджуся.
А буть ніким – це не моє.
Шануйте старість - вона мудра.
Роки – це скарб всього життя.
Дитинство – щоб з маленьких зернят
Зросло щасливе майбуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620532
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Кипів майдан народним, чесним гнівом –
Вставай, країно, захищай себе.
Всіх закликав служить державі вірно,
І будувати в ній життя нове.
Та пролунали вистріли у спину,
І сотня душ торкнулася небес.
Підступність вкрай стривожила Людину,
Постав до правди й волі інтерес.
Але чесноти важко захищати,
Бо правлять світом вади і гріхи.
Законність треба кров’ю здобувати,
Життя віддати з честю, без вини.
Давно до сотні нулик дописали,
Не доведи, Господь, іще один.
Всіх тих, що свою землю захищали
Назвали гордо Батьківщини син.
Не треба в бурі цій шукати винних,
Найперший ворог – це людський порок:
Жадоба, заздрість і користолюбство –
Вони безжально тиснуть на курок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620537
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
ПРИЗНАЮСЯ ОСЕНІ В ЛЮБОВІ
Розчинилась осінь в акварелях,
Пожартує сонечко не раз,
Листопадом крутять каруселі,
Вітерець обніме без образ.
Ще голубить небо нас блакитне,
Ні хмаринки жодної ніде
І калина стелиться намистом,
Літо бабине узорами пряде.
Осінь,осінь...Ти – краса і врода.
Хтось тебе боїться. А- чому?
Незбагненна загадко природи,
Признаюсь: а я тебе – люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620492
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
На то и жизнь, чтобы она кончалась,
Волнами расплескалась в берега.
И не понять порою, где причалы,
А где все тяжки, брошены в бега...
Попутный ветер не всегда нам в спину,
Да и не всем открылась целина.
Не ведает никто, где половина,
Где осень жизни, где её весна...
Порою жутко станет до озноба,
Как будто остановятся часы...
И страшно так, что мы с тобою оба
Невечны, как старинные весы...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619916
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015
(кільцева строфа)
Від Бога відвертатися не слід,
якщо в одній з церков п’яниця-піп
чи в іншій зайнятий він бізнесом дрібним,
а в третій він гульвіса з юних літ.
Від Бога відвертатися не слід.
У всього сущого на світі є Творець.
Його презент тобі – твоє життя.
Початок був. Подумай про кінець.
Грунтовно підготуйсь до небуття.
Всього предметного на світі – ти творець.
Спочатку храм в своїй душі збудуй,
щоб з нього зміг звернутися до Бога –
зліпи з думок, словами намалюй,
хай навіть буде це мечеть чи сінагога.
Спочатку храм в своїй душі збудуй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176880
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 10.11.2015
[i][b][color="#269e42"]Під світло каштанових свіч,
З калини заквітчана цвітом,
У тиху і місячну ніч
Весна розминулася з літом.
А зранку заплакав жасмин.
Весь білий і трішки сполоханий.
Сьогодні вже літо...А він
В весну стільки років закоханий.[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585117
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 09.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2015
Зібрались на узліссі всі жителі зими:
Весела Хуртовина прийшла через яри,
Метелиця стрибала, мов грала у квача,
І Віхола крутилась на місці, мов мітла,
Хурделиця примчала на білому коні,
І баба Завірюха вмостилася на пні,
Поземкою кульгає старенька Заметіль,
Пригнав ліниву Хугу дубцями Буревій,
Посвистує Завія, тупцюється в снігах,
А Югу малолітню ніс Вихор на руках.
Сьогодні в них нарада – куди кому іти:
Одній – дорогу вкрити, а іншій – підмести,
Комусь у сад гайнути – струсити сніг з дерев,
Комусь над димарями страшний здійняти рев,
Комусь піти, як дівці, з Морозом у танок,
А іншій застелити на річці килимок,
А цій – запорошити обличчя дітлахам,
Насипати замети під двері тут і там…
Засідання тривало б до ранньої зорі,
Та збори розігнали піснями снігурі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619655
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Когда на то бы не было причин -
не гасли б звезды,реки б не мелели...
Вы - весь в делах,Вы - с Богом,но один
меж прихожан,обеден и картин,
и одиноки с женщиной в постели.
Зачем я к Вам на исповедь пришла?
Вы - для меня,а я для Вас -загадка.
Боюсь любви и Вашего тепла,
о если б запретить себе могла
любимой быть и Вас любить украдкой!
Я не смогу доверить Вам себя,
Вы - ангел чтимый мой надежный давний.
И если Вы откликнентесь любя -
я потеряю Вас,покой,себя.
Своей души я запираю ставни.
Молитвенник,наставник,господин,
я не позволю Вам достигнуть цели -
я знаю слишком хорошо мужчин.
...Когда на то бы не было причин -
не гасли б звезды,реки б не мелели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619694
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
У дворі - листопад,на вікні - водяні його знаки,
і даремно у дощ хоч на когось чекає стілець:
я - самотня,така,що мене уникають й собаки,
боячись,що і їхню надію зведу нанівець.
Увімкну програвач,і Шопен роз'ятрить мої рани,
знаю купу причин ненавидіти власний наїв...
Я - самотнє авто,заблукале в нічному тумані,
й зіржавілі останки відлякують всіх водіїв.
А була ж я - як день,що зістриибував весело з ганку.
Як чекали мене,як любили,складали пісень!..
Опущу жалюзі і проплачу до самого ранку,
фільм життя перегляну й дізнаюсь - скінчилося все.
А наплачусь - озвусь до кота і до квітів,до хати,
я - самотня,отож,божевілля як втіху приймай.
І насупиться фото весільне,де мама і тато,
і помоляться Богу за мене й мій втрачений рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619492
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Душу розтривожили пісні
І не спиться, доки не напишеться,
Серденько засипали мені
Карими обтрушеними вишнями...
Заплелись любистком у косу.
Суджене, закохане, залюблене
Обережно здалеку несу
Сірими, омріяними буднями...
Та не поділюся ні на мить
Долею, що називаю грішною.
Досьогодні полум'ям горить
Щастя моє з болем перемішане...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619530
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
А скошене сіно дурманить, п'янить
Хмільним ароматом кохання.
В обіймах у вічність з тобою б летіть
Щодень і щоніч, і до рання.
Вже перші промінчики нам мерегтять,
Грайливо блукають по тілу.
Співають птахи, що у стрісі сидять
Мелодію нам зрозумілу.
І колиться сіно, чарує, впліта
Густим павутинням дурману.
Вже нічка минула, край неба світа,
А я ні на мить не заснула.
І чути півні, як кричать край села,
А нам розійтися не сила.
Сплітаються знову у танці тіла,
І грає веселка грайлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619481
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Зачем быть вместе,если не летать?
Ну кто ответит,и кто может это знать?
Зачем петь песни,коль не в унисон,
А чувства призрачны как предрассветный сон?!
Зачем, коль в такт лишь движутся тела,
А чувства давно вьюга замела?
Зачем,зачем?Скажите ради Бога,
Ведь так трудна эта дорога?!
И как сойти с дороги этой,
Не став разменной той монетой,
Которая звенит в пустом кармане,
Напоминая вечно об обмане?!
Зачем быть вместе,если не любить,-
Ведь с этой ложью невозможно жить!
Ведь не напьешься никогда водой,
Что так давно мертва и ей не стать живой!
Зачем,зачем?В который раз,
Вопрос так мучает всех нас!
Зачем?Ведь оказаться вдруг на дне
Так просто без любви,как в западне!
А выбраться с нее,увы,так сложно;
Капканы тут и там,но осторожно
Ступает шаг за шагом, знаю, каждый,
Чтобы на волю выбраться однажды!
И пусть с другими,но летать;
Чтобы иной полет познать!
Чтобы пропеть однажды песни
Лишь в унисон с другими вместе!
Но жизнь есть жизнь,и кто не знает,
Что тот, кто высоко летает,
Конечно, может и согреться,
Но жизнь есть жизнь,а вдруг,-обжечься?!
И как, Икар,что только миг,
Взлетая, к солнышку постиг,-
Упасть с огромной высоты,
Разбив о скалы все мечты?!
И вспоминая эту быль,
Пройдя по жизни сотни миль,
Я задаю в который раз
Вопрос,что мучает всех нас!
И поняла за столько лет,
Не найден все-таки ответ…
И будут жить покуда люди:
Взлетать и падать вечно будут!
Пока однажды не поймут,
Что очень труден любви путь…
И чтобы все-таки летать,-
Одну лишь истину понять!
Зачем быть вместе,если просто жить?!
Зачем быть вместе,если не любить?!
И лучше уж подняться и упасть,
Чем без любви в той западне навек пропасть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619462
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
[i]Борт літака... Ота межа між твердю і космосом,
напевне, загострює думки про життя і... смерть.
Переосмислюється прожите і... перспективи.Так
було і з автором сих роздумів...
[youtube]https://youtu.be/FkcjawHgiJY[/youtube]
[color="#a80ca5"][b][color="#ad15ad"]Не переймаймось, що не склалось,
Тому́ радіймо, що було.
Не все бува, що бути малось,
Не все упало на чоло…
Приємніше тому радіти,
Що живучи устиг зробить…
Що ж не поспів – дороблять діти,
Хай повнить ділом кожна мить…
Бо багатьом... і народитись
Не пощастило… Чи в житті
В них не було такої миті,
Щоб захотілося летіть…
Так і закінчать хробаками,
Що точать тлінність надарма:
Чого не встиг зробить руками,
Того не буде… Бо нема.
Радіймо тим, що хоч і тлінні
Діла маленькі – та живі,
Що вчинки наші ті невинні
Не запеклися на крові…[/color][/b][/color]
1.11.2015,
борт Боїнга 777, рейс
W 7308 Кельн - Київ
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618003
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Ступала за поріг любові.
А він сміявся їй услід.
Котилися бруньки вербові
Із її літ.
Ішла вперед, не оглядалась -
Він - по спині ножем черкнув.
І у крові трава скупалась
Замість дощу.
Чи гостро задурів від щастя,
Чи ґедзь якийсь його вкусив?
Пила його, немов Причастя –
Він все убив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619151
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Напівбожевільна жінка –
не знана ніким поетеса –
на крихітному балконі
вирощує власний світ.
Щоночі ,немов чаклунка,
до себе сама шепоче
і висіває в горщик
відбірне насіння слів.
А потім,як скочить ранок
чи пройде спроквола тиждень,
збере в козубню блокнота
химеристі квіти строф,
що вишукано сплелися
в живий букет незрівнянний.
…Збирає - то ж,певне,збірка
колись-то побачить світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619102
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Сум сердечний мій тужливий
ти, сопілонько, зіграй...
на війну пішов мій милий
захищати рідний край...
Я, голубкою, щоночі
все лечу на сонця схід,
в волошкові глянуть очі,
відмолити їх від бід.
Приспів:
Розгорну́ в півнеба крила,
наче янгол, обійму...
Щоби втома не зморила –
я її собі візьму.
Ой ти, скрипочко чарівна,
заспівай йому вві сні,
що чекаю його вірно,
що – в молитвах день при дні –
посивіла рідна мати,
батько, спохмурнівши, вмовк...
що пуста без нього хата...
жде рідня й малий синок.
Розгорну в півнеба крила,
наче янгол, обніму...
Якщо куля зачепила –
я твій біль собі візьму.
В чорних вирвах житнє поле,
"градом" зорана стерня...
Мій козаче, мій соко́ле,
ти – мій захист і броня!
Жду тебе із поля бою,
наче милості Небес!..
Що б не сталося з тобою,
знай, що
Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!
Розгорну, як пташка, крила,
на порозі обійму...
Бог простить, що я молила,
проклинаючи війну...
6.11.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618995
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Ось і знову, я любі, із Вами –
Стрепенеться душа...разом в світі...
І одні нас чатують тут мітки,
і одні огортають тумани...
Зрання сонечко нам усміхнеться,
на сьогодні надію вдарує,
та зустрінуть – калина, чи туя –
хризантема... від цвіту так гнеться.
День народження – є така мітка,
пам'ятаю, чекав повноліття,
як роки – нескінченним століттям
все тяглись, як туман понад світом...
А тепер – яка радість від того,
що межа надто швидко, все ближче?...
І без дзеркала,... осінь в обличчя
виглядає із ближнього рогу...
Та все ж знову, я любі, із вами –
жити тут на землі – то робота.
Хто не жив тут... – і арії, й готи?
Ми тепер – у степах й під горами...
Кожен якось шукає заритий
скарб – щоб стати людиною в світі
і як в Господа тім заповіті –
Совість, Правду, Любов прищепити
І не лишень дітя́м, а й онукам...
7 листопада 2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619096
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2015
Ненавиджу іуд продажних!
Ненавиджу іуд між нас продажних,
Які підгавкують агресору Москві!
Політиків, акторів епатажних,
Усіх, хто прогинається русні!
Мені болить, як чую запевняння,
Що ворог українців лиш в Кремлі.
Коли лунають жалісні зітхання:
Не всі із московітів – москалі.
Орда кров українську проливає –
П’яниці славлять путлера-царя?!
А опоблок з екранів запевняє,
Про праведність сусіда-упиря?
Героїв наших підло убиває,
Катує, знавіснілий азіат!
За Україну – руки відрізає,
А риги виють: нам расєя брат???
Це – інша думка? Ні! Це – зрада неньки!
Чому не діє й досі СБУ?
Коли за наглі, підлі побрехеньки
Закриють рота руському рабу?
Суспільство вже втомилось від блюзнірства!
Ми вимагаємо: за зраду – строк!
Спиніть негайно ворогів безчинства,
Поки народ їм сам не дав урок!
Слава нації! Смерть ворогам! Кіндрат & Корінь. 07.10.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619065
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Коли старість підійшла,вирішив дід Льова
Перебратись до села і купить корову.
А постільки на худобі він не розумівся,
За порадою до свата ввечері поплівся.
У неділю рано-вранці зійшло сонце,наче шар.
Свати випили по чарці й подалися на базар.
Жінка вслід перехрестила й крикнула з-за рогу:
-Ви глядіть,щоб була тільна ,а ще круторога.
Сонце смалить мов скажене,сохне в роті слина,
Та на щастя по дорозі аж три магазина.
Там водичка,винце й пиво,а в кишені гривні.
Тож до ринку доплелися вони десь опівдні.
Обійшли його неспішно,швидше нема змоги.
Але геть усі корови,як на гріх,безрогі.
Спирт cкував уже добряче їм мізки і ноги,
Та всміхнулась їм удача: ось же круторога.
І за неї дядько править грошей небагато.
Сторгувались,заплатили й потягли до хати.
У дворі дружина Льови радо їх стрічає.
У руках дійниця нова,наче сніг сіяє.
Раптом жінка поточилась,за серце схопилась:
-Краще б ви у яр звалились чи смоли напились,
Або десь у лісосмузі вас ведмеді зжерли.
Ви навіщо,два придурки,бугая приперли?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619072
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Колише зорі ніч,
Лиш ти, лиш я і тиша,
Усе довкола нас,
Забулось тихим сном,
Сріблиться білий сніг
Зима морозом дише
Студений вітер стих -
заснув десь під вікном...
З тобою ми удвох,
Вином горять бокали,
Шовкову терпкість губ
дарує щастя мить...
Ми п'єм свою любов -
вуста до вуст припали,
бентежиться душа,
бурлить шалено кров...
Колише зорі ніч,
Дрімає сонна тиша,
Шепоче місяць сни,
Гойдаючи серпом,
Іскриться сріблом сніг
Мороз по шибах пише,
Ховаючи від зір
Картину за вікном..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519510
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 06.11.2015
Трухлявий пень опеньками поріс
Він на своїм віку не мало бачив
І ліс цей зна, у нім з дитинства ріс.
В пошані був,і невважавсь ледачим.
Тримав він небо на своїх плечах,
І першим сонцю починав радіти.
У птаства був над головою дах,
А вітер на гілля сідав спочити.
Малим дубкам дід дарував казки,
Коли зима стояла на порозі.
І частував онуків залюбки
А зараз і всміхатися невзмозі.
Старий, трухлявий, мохом вже обріс,
Та, бач, опеньки запросив в гостину.
Бідкується:» А як же буде ліс,
Коли цей світ назовсім я покину?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618876
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015
Назовите, как хотите:
Пробою пера,
Самозванкой нареките,
Только бы с утра,
Не завидуя прохожим,
Хоть давно пора,
На старуху так похожа,
Несовсемстара!
Не жила я, проживала
Каждый день и час.
И, конечно, понимала,
Что живу сейчас!
И пишу не под лекало,
А свои стихи,
Что нашла, хоть не искала,
Вечные грехи...
Унижений, оправданий
Натерпелась я.
Пролетела в ожиданьях
Молодость моя...
Серебристыми лучами
Красили года
И бессонными ночами
Думала всегда,
Что наутро, утопая
В красках бытия,
Я, счастливая такая,
Словно и не я,
Наиграюсь лунным светом,
Утренним лучом!
Станут осенью и летом
Беды ни по чём!!!
. . . . . . . . . . . . . . . .
Только песней лебединой
Лучшие года,
Без оглядки уходили
Просто... Навсегда...
Незаметно уползало
Время, как змея...
Я всё думала: начало!!!
Ошибалась я...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618844
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015
Навіяне творчістю Тараса Шевченка
По дібровах і по полю вітерець гуляє.
Як же тяжко сиротині, то ніхто не знає.
Як нема святого хліба і своєї хати,
То не зможе годувати немовлятко мати.
Окропила гріх сльозами сердешна Ярина
Та й поклала біля церкви коханого сина.
Добрі люди підібрали, назвали Іваном.
Виріс хлопець чорнобровий і кремезний станом.
Служить в церкві вправно й чинно - грішних сповідає,
Та ні матері ні батька до сих пір не знає.
Всіх учить в біді триматись, навіть дасть пораду –
Не грішити, біль терпіти і прощати зраду.
А Ярина ходить в церкву та й синочка бачить.
Хоч голодна, гола й боса, не об цім лиш плаче.
Як же сина пригорнути, як заговорити?
Коли він забороняє на землі грішити.
Та й прийшла у сповідальню – «Та нехай що буде!
Нехай краще син прогонить ніж лихії люди».
Утирає сльози мати, наче оніміла.
Все хотіла розказати – перед ним зомліла.
А священник із долівки жінку підіймає:
- Чого падаєш, старенька? – лагідно питає.
- Та невже в твоєму віці гріх взяла на душу
Сповідайся, Бог прощає й я простити мушу.
Сповідається Ярина гіркими сльозами,
Як у молодості страшно скривджена панами.
Як порядність зберігала, славила чесноту,
Та зростала сиротою – віддали в роботу.
Тяжко, тяжко працювала не знавши спочинку.
Зґвалтували пани люті – привела дитинку.
Та нікому не потрібна бідна сиротина.
Попід тином ночувала, з нею і дитина.
Ось зима настала люта, холод пробирає.
Сина нічим обігріти, силоньки немає.
Та й поклала коло церкви прямо на порозі,
А сама з плачем і болем стала при дорозі.
Хтось жалів, давав копійку, хтось штурляв ногою,
Хтось сміявся над моєю долею-бідою.
То ж прийшла сюди я знову. – Мамо, моя мати!
Дайте руки ваші милі хоч поцілувати.
Кинувсь син в обійми неньці, сльози утирає:
-Сину, сину, любий сину, - матінка гукає.
- Не з своєї волі, сину, покриткою стала -
Так віддячили за службу, що і не гадала.
Інша може б свою долю у ріці втопила,
А я життя своє недолуге муками згубила.
Не цурайся сину неньки, я свій гріх носила,
Від людей його ховала і Бога просила
Дати долю щасливішу рідній моїй крові,
Дарувать душі свободи, серцю дать любові.
-Мамо, снився день щасливий, навіть в мріях бачив.
І за все, чого не знав я, я тебе пробачив.
Лихо в радість обернулось, мати сльози втерла.
Довго мріяла про щастя, в щасті і померла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618861
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015
Окуналась в холодный омут,
А потом - под горячий душ!
И обратно спешила к дому
Посмотри, я к тебе иду!
Убегала от снов нелепых,
До утра не смыкая глаз,
Почему же не стало легче
И спокойнее, хоть сейчас?!.
Обрывала остатки нитей,
Что вязали запястья рук,
Но спокойное чаепитие
Не выходит у нас, мой друг!
Затянувшийся день осенний
Умирал от объятий тьмы -
Почему от твоей измены
Не сумели укрыться мы?
Возвращаться, конечно, поздно,
Постепенно уходит блажь.
Все стихи превратились в прозу
И в безликий немой типаж...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618857
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015
Малює осінь сонцем, жовтолистом і багрянцем.
В озерних чистих водах віддзеркалює блакить,
І павутиння бабиного літа в тихім танці
Летить в прозорість осені -о, зупинися, мить!
Прийду до тебе, осене, у гості
На береги озерні, в хащі лісові.
Чи то в гущавину із жимолості,
А, може, у траву, що зветься деревій.
І буду жити в злагоді, любові.
Забуду кривди, і печалі, і жалі.
Їх витрушу із себе, як полову,
О, як заклично вже курличуть журавлі.
Листопад 2008р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618673
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Слова - Олег Чорногуз
Виконання - Ярослав Чорногуз
Звукозапис - Олександр Салицький
Кліп – Олексій Тичко
------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CA4Sv5CIU-4[/youtube]
Пахнуть липи медвяно і хмільно
В серці – збудження радісний щем.
І рука твоя ніжно й повільно,
Як у вальсі, ляга на плече.
Всесвіт чулий летить понад нами,
Ніч шепоче мені: «Приголуб!»
І сп`янілий, торкаюсь губами
До твоїх нецілованих губ.
Пахнуть коси медвяно, духмяно,
Сіножать засина поміж плес,
І здається, в тобі я розтану,
Наче хмарка у сині небес.
Ніч заснула і впала на груди,
Засина поміж трав вітерець,
І нічого навкруг нас не чути,
Окрім стукоту наших сердець.
Я не можу із пам `яті стерти
Ніч, коханням наповнену вщерть…
Я хотів би від щастя померти,
Бо ж кохання сильніше за смерть.
Ніч зітхає і млосно і хмільно,
Сіножать ожива поміж плес,
І згорають, як роки, повільно
Зорі в куполі синіх небес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591146
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 05.11.2015
Боже наш, спаси і сохрани
Державу нашу – Україну,
Від всіх напастей відверни,
Не доведи нас до загину!
Прости провини наші, Господи, прости,
Прости батьків, дідів і прадідів далеких,
Тих, що померли в тюрмах, таборах,
І всіх убитих на фронтах запеклих.
Прийми благання наші і прийми подяку
За милосердя Твоє, за терпіння,
За всі гріхи і за провину всяку…
Почуй, Спасителю, наші моління!
Верни нам, Боже, розум, спам’ятай,
Очисть від скверни і усього злого,
Подай терпіння всім, науку добру дай,
Дай працю чесну для життя земного.
Пошли нам дощ у спеку, в холод дай тепла,
Дай миру нам, дай злагоди й добра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618626
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015
...Жінки вже й холодці варили,
Вона ж відмовила чомусь.
Що не казав! Усі просили,
Не передумала, - вернувсь...
Минув той сором дивиною,
Злизали роки біль з душі,
Та ще обходять стороною -
"Покинутий", що не кажіть...
Зітліла мати. Батько сивий
Все крутить люльку у руках:
"Женися вже, ну, що ж ти, сину,
Ми з матір'ю в таких літах...
Приводь до хати, чи окремо,
Життя коротке. Що ж ти ждеш?
Летять роки твої даремно -
Вона ж до тебе, бач, не йде..."
"А, раптом, прийде... Чув - самотня
Живе у місті відтоді...
Я почекаю ще, бо, хто зна,
А що, як завтра зайде в дім?
Я, може, був необережний?
Чи слово не таке сказав?
А, може, переходив межі,
Чи стежку не свою топтав?..
Без неї світ мені не милий,
Вода недобра, сіль гірка...
Без неї я не маю сили -
У світі лиш одна така...
Забути треба, та не можу,
Кричати хочу, та мовчу...
Я вже ходив і до ворожок -
Не випадає до плачу...
...Померла мати. Потім - батько,
Немов за руки узялись...
А я ж їх молодих, мов бачу:
Були щасливими... колись...
Моя недоля їх згасила -
У вічність відійшло життя, -
Бо через мене, через сина,
Й вони не склали допуття..."
... Лютує січень. Сніг колючий
Все сипе й крутить заметіль...
Зима якась на диво злюча,
Кричить самотність звідусіль...
Безлюдно. Холодно і вогко,
Немовби вимерло село...
"Я пам'ятаю, того року,
Тої зими отак мело..."
...А у пустому магазині
Вона... немов з води й роси...,
"Чому? Чому... Скажи, хоч нині?.."
- "Хотіла, щоб не так просив,
Щоб як в романі, як у фільмі -
Від пострілу і до плачу...
А потім вже - довіку спільно -
Тепер за це життям плачу...
Оце приїхала недавно -
Нічого в місті не трима,
Старію, якось дуже рано,
Бо з того часу я сама...
Подумала, що біля мами
Удвох тут легше буде нам
І я з молодшими руками
У господарстві раду дам...
...Померна мама. Ось сховала..."
-"Та я прийшов би, якби чув,
А то й не знав. Позамітало,
Зима гарцює досхочу..."
...Купили хліба. Вийшли мовчки...
Мете. Мете. Пусте село...
-"Хотів я сина..." "А - я дочку...
Що вже тепер?.. Життя пройшло..."
І - в різні боки, як ніколи, -
Водночас, рідні і чужі -
Селом, немов забутим полем,
Життям - по проклятій межі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618547
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Моя рідня розкидана по світу
В роки лихі і голоду й війни.
Світило кожне зна свою орбіту
Світилам з того курсу не зійти.
Ну, а людині? Те земне тяжіння -
Чи сил додасть, чи прийде у вісні?
Як берестку набратися терпіння
Що небо підпирає на горбі ?
Ще на зорі минулого століття
Той бересток у землю вкинув дід,
В часи святі і в роки лихолліття
Терпляче бересток чекає рід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618491
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Розцвітає калина,
Як приходить весна.
Ти для мене найкраща,
Слобожанська земля.
Тут щебече пташина
На тополі в гаю
І співає про землю,
Яку дуже люблю.
Це і вишня в садочку,
І туман, і роса,
Вишивана сорочка,
І русява коса.
Десь спалахують смерчі,
Плачуть діти малі,
І матусі від втоми
У сльозах і журбі.
Я не хочу, щоб гради
Запалили степи.
Де одвічно й до нині
Колосяться хліби.
Де синіють волошки
І шумлять колоски,
Там де трави похилі
І зимові сніги.
Якби я мала крила,
То злетіла б у небо,
Своїм тілом закрила б
Від біди рідну землю.
І в останню хвилину
Крикнула б журавлем:
- Я Люблю Україну!
І сплакнула б дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559004
дата надходження 11.02.2015
дата закладки 04.11.2015
Достиглим колосом Вкраїну обійму,
Вплету їй в коси ягідку калини,
У вишиванку неньку одягну
І журавлем у душу їй полину.
Країні дам у руки коровай –
Найбільше для робітника багатство.
Палкою піснею зігрію рідний край,
Прославлю рід свій, звичаї, козацтво.
Утру печалі білим рушником,
Із хлібом-сіллю запрошу до столу,
Прикрашу їй голівоньку вінком
І прив’яжу до нього стрічку-долю.
Рядком шевченківським розмову поведу
З тобою, незалежная державо.
Про радощі твої й твою біду,
Про перемогу й незгасиму славу.
Тебе любов'ю радо пригощу,
Наллю у келих я вина надії.
За тебе кубок повний підійму
І вірою святою обігрію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618384
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2015
Роки, Роки!..Пливуть без вороття,
Ну що поробиш, я тебе зустріла,
Коли вплелась у коси сивина,
Любов прийшла...І я як оніміла...
Боюся глянуть на твоє вікно,
Боюсь побачить там чуже обличчя...
Все, що було, чого і не було,
Щораз мені у снах моїх насниться.
Тебе побачу - серце затремтить,
Душа палає і пашить обличчя.
На тебе гляну я одну лиш мить,
І все навколо мене заіскриться...
Твій відчуваю погляд віддаля,
Коли тебе на вулиці зустріну,
Він мені душу й серце зігріва,
Вселяє віру у життя й надію.
І хоч мовчать мої сумні уста,
Та ти про все в очах моїх читаєш,
Можливо, в мріях у твоїх не я,
Та про любов мою ти, звісно, знаєш.
Може чужі тобі ці почуття,
Можливо ти із них смієшся,
Так знай - любов моя свята,
Ти зрозумієш це, й надіюсь розберешся.
В думках моїх лиш ти, і тільки ти,
Про тебе всі мої солодкі мрії.
Я задля тебе всі пройду стежки...
Така любов...Так я любити вмію.
Якщо ж мою, останню цю любов,
Не понесуть твої натхненні весла,..
Я все ж щаслива, що прийшла любов,
І з нею я в житті воскресла!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618102
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015
Поспішаю до явора
кожен день, повсякчас.
Може він про коханого
зможе щось розказать.
Запитаю у явора
І про пекло, й про рай.
Де шукати коханого,
у який іти край.
Попрошу дуже явора
все мені розказать,
чи не важко коханому
під землею лежать.
Про щось тихо шепочуться
яворові гілки,
їм напевне не хочеться
ворушити думки.
Прихилюся до явора
і його попрошу-
передав щоб коханому,
що його я люблю.
А листочки на яворі
шелестять, шелестять.
Може зможуть коханому
про любов передать.
І сумую, й до явора
кожен раз я спішу,
ніби знов до коханого
на побачення йду.
Промовляю до явора
я найкращі слова,
хай повіда коханому,
що любов не вмира...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618136
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015
Небесна Сотня дивиться згори
На нас із вами, українці милі…
На сонці сяють гордо прапори,
Та ми спинити ворога не в силі.
Небесна Сотня молиться за нас
І наче просить: «Люди, схаменіться!
Спливає швидко невблаганний час,
Ви за живих і мертвих помоліться!»
Небесна Сотня качею квилить
І зраненим журавликом курличе…
За рідну землю голову зложить,
До бою, до свободи вона кличе.
О земле рідна! Доки будеш ти
Своїх синів ховати і ховати?
Небесна Сотне, просим: захисти,
Не дай Вкраїну рідну розірвати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618137
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015
Мовчання вимірять словами,
А потім в рими одягнуть,
З’єднать ритмічними рядками,
Це – нелегка, скажу вам, путь.
Барвисте розмаїття мови
У думку скласти, ще й у вірш,
Це труд душевно-розумовий,
І за фізичний він не гірш.
Він схожий на буяння саду,
Не кане зроду у віках,
Бо закарбовує свій спадок
На історичних сторінках.
О, мово, рідна, величава!
Дорогоцінний інструмент
Свого народу, його слава.
Тебе плекає лиш поет,
Що не продасть тебе й не купить,
Бо він існує лиш в тобі,
І, як життя, безмежно любить
У радощах і у журбі.
І ти живеш його словами.
Ви, наче скрипка й музикант.
Ти, мово, робиш їх майстрами,
Старанно зрощуєш талант.
Поети з тебе роблять казку,
Поему, оду чи памфлет.
Увіковічують прекрасне,
Сплітають літери в букет.
О, неповторне, рідне слово -
Душі криниченька жива.
Із тебе пити я готова –
В тобі освячена вода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618139
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015
Осіннє сонце землю не зігріє.
Майне в повітрі зірваний листок,
Впаде додолу, як чиясь надія.
Всьому, мабуть, отак виходить строк.
Недовговічна у своїм буянні
Златобагряна осені краса.
Як сон, що тихо тане на світанні.
Як ненароком зронена сльоза.
Так ненадовго світ в багрець убрався!
Так швидко пишні барви відцвіли!
Вже ліс затих. Без голосу зостався.
Поля лелек у вирій провели.
Пора осіння! Терпкий присмак жалю
Серпанком сизим серце огорта.
Вже хмари сиплють не дощем – печаллю,
І лист останній з дерева зліта.
Приходить осінь, як завжди, неждано.
Та суть не в тім, що квіти відцвіли.
А в тому, щоб осінні злі тумани
Уламком брили в душу не лягли.
© Ірина Васильківська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617911
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Безчинство сильних сходить їм із рук.
Для тих права, хто голос свій підвищив,
Для тих, хто мучить і не бачить мук,
Для тих, хто правду лестощами знищив.
Ніхто підлоті волю не давав,
Але вона безсовісно гуляє.
Завжди сильніший у слабкого крав
Не дивлячись на те, що той ридає.
Стомився вже затоптаний народ
Носити бруд чужий на власних плечах,
І класти обіцяночки у рот,
Шукати зміст в душевних кровотечах.
А зміст у тім, щоб знищити себе
Заради тих, хто честь забув і совість,
Хто сам піднявся, а спихнув тебе
В ріку принижень і у сіру вбогість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617910
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Оттого что мы очень одиноки,
Видно и рождаются в наших душах строки:
О былом,о прошлом,о минутах счастья,
Что спасли когда-то от годов ненастья!
Оттого и пишем,изливая душу,
Как волна,что мчится побыстрей на сушу…
Оттого и плачем как дитя в ночи,
Словно нас пытают страхи-палачи!
Оттого и плачем как дождями осень,
Что уже у лета ничего не просим…
Разве что тепла еще в бабьем лете,
Что расстает словно ночка на рассвете!
Оттого и пишем,устали не зная,
Заглушая боль,время подгоняя…
Оттого и льются словно песня строки,
Что сердца и души очень одиноки!
22.08.14г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617905
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Вже скоро випадуть сніги,
Накриють в скверах жовте листя,
Світ побіліє навкруги,
Одягне льодяне намисто.
А ще сьогодні я бреду
По килимах жовто-бордових,
Шукаю втіху чи біду,
А чи пригод якихсь казкових.
Кого шукаю в цих краях?
Що загубив? Напевно, знаю:
Десь горобина у гаях,
Її одну весь час шукаю.
І впевнений - її знайду
У снах осінніх, кольорових,
До себе ніжно пригорну
Й торкнусь вустами вій шовкових...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617895
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Нам було все любо - миле,
Диво - дивний білий світ.
Ми по полю знов ходили
Чарував нас маків цвіт.
Чисте небо синє - синє
Відбивалося в очах,
Пісня поля нас кружила
На любовних парусах.
А навколо любо - мило
Зеленіло все й цвіло,
Звуки літа полонили...
Жаль... Давно все це було.
Все було тоді казкове,-
Степ і поле, небо й час.
І незвідано чудове
Все дивилося на нас.
Там кульбабка розпушилась
Парашутиком чудним,
Рута - м'ята загордилась
Своїм плетивом густим.
А там далі - конюшина
Колоски в вись підняла
І травичка шовкрвиста,-
Все це літечка права:
Зеленіть і квітувати,
Щось народжувать нове,..
Щирість й вірність зберігати,-
Це ж - князівство золоте.
Відчувати щедрість поля,
Різнобарв'я чарівне...
І права були, і воля-
Літо - літечко святе...
Та злетіло швидко літо,
Поле, квіти й диво - світ,
Відійшло усе, що квітло,
Загубився маків цвіт...
Де ж тепер те літо й поле?
Кому грає маків цвіт?..
Розвели нас наші долі
В незбагнений інший світ.
Та у пам'яті лишились -
Поле, трави, маків цвіт.
І стежки, де ми ходили,
Й диво - дивний білий світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617844
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Бліде створіння в клітці золотій
Вважає щастям дихати та їсти.
Але ніхто не чув пташини спів,
І голос є, тане навчилась пісні.
У рамках долі в смуток одяглась –
Навіщо пнутись, як ніхто не чує.
Нудьзі скорилась, тузі піддалась,
Нема емоцій, спокій лиш панує.
А в ньому пасма вплетених дощів,
Важкі сліпучі розсипи туманів,
Сміття, що лиже кромку берегів
І тиша, що не будить на світанні.
Не знала пташка іншого буття,
Вона не вміла, мабуть, і літати,
Не чула, як колишуться жита,
Як мчить ріка – уміла тільки спати.
Відкрилась клітка – пташечко, лети!
Пробачте, та не вмію я літати,
Не можу, бо не знаю ті світи,
Стара я вже, щоб жити починати.
Все добре те, що вчасно у житті.
Боротись треба, коли в жилах сила,
Літати треба в роки молоді,
А не тоді, коли слабі вже крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617879
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Ти прийшов до мене у сні навесні,
Хоч свої не мені дарував пісні,
Та душею була я там, де ти
Не зі мною кудись ходив, прости.
Будь у літніх палких ночах у снах,
Серед чорного будь, наче білий птах.
Ніжним спогадом ти до мене йди,
Не даремно ж тоді росу будив.
Я не хочу бачити сни восени,
Де малюнок холодний такий, пісний.
Я дарую тобі тепло - малюй!
І за грішних за нас за двох молюсь.
А зимою на білім коні у сні
Тихим спокоєм ти повернись мені,
По сліпому снігу залиш сліди
На дорозі, де тільки ти ходив...
Я згадаю на мить про все і знов
Оживу я, бо ти до мене йшов...
У душі заспіва молода струна,
І насниться мені моя весна...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617794
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
У когось щастя- гроші у кишені,
У когось хата -хоч і є борги,
У когось друзі, радощі щоденні,
Для мене щастя - коли поруч ти!
Коли ми разом, десь роки зникають
В твоїх обіймах молода, струнка,
Думки мої над озером блукають,
Коли горіла в нас любов палка.
І що мені, що скроні снігом вкрило,
Сніжинки тануть, так як і роки,
О любий мій, кохання не віджило,
Наше тепло лишилось назавжди!
Коли цілуєш й промовляєш “мила”
А я тулюсь, повторюю “люблю”
Не молоді, та в цьому наша сила,
Бо вірю разом, стрінемо зорю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616724
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 01.11.2015
Хто це плаче моїми очима?
Біль народу у серці заліг.
І надії жадана тривога
Опадає як листя до ніг.
Кожен погляд у світле майбутнє
Застелила палюча сльоза.
Нас товчуть і уже не народ ми,
І придушена наша мольба.
А ми просто бажаємо жити
Без чужих непотрібних ідей,
Які виснуть в повітрі й сміються
З стариків і заслаблих дітей.
Скільки горя на плечах народних?!
Скільки згублено дочок, синів?!
Та регочеться влада країни
Із історії наших дідів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617681
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
Туман з пустих і недоречних слів...
Крик павутиння
по кутках кімнати...
І вікна у сльозах роси слідів...
Ненависті тягар
мішок вже не підняти...
Дитячі очі
примирить не в змозі...
Відро з сміттям образ
набите під вінець...
Осколки почуттів
ще гострі на підлозі...
...І попіл двох
вже спалених сердець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617665
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
Ти чуєш, як стогне земля,
Ранковими росами плаче?
Стомилась вона від війни
Звільняй її швидше козаче!
Ідіть вороги звідси кляті,
А "сепари" їдьте в Сибір!
Рятуйте Росію від злиднів,
А в нас запанує хай мир!
Гуртом ми відродим Донбас
Піднімем його із руїн
До віку не знати щоб вас!
І встане Вкраїна з колін!
Запахнуть житами поля
Червоний в них мак зацвіте
Відродиться наша земля
І сонце над нею зійде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617615
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
У мурах була сусіда.
Танцювала та завсіди.
Співи, танці аж до ранку.
Гості спали і на ганку,
В квітнику і на городі –
Безлад в мушиному роді!
Від напитків і від танців
Мухи сплять в знемозі вранці.
Як вони протверезились,
Знову роєм зароїлись.
Працювати – нема часу!
Муха п’є п’янкого квасу
І танцює вуги-буги,
Як не в себе, то в подруги.
Літо все вона співала,
Веселилась, танцювала.
- Що? Зима прийшла? Не вздріла…
Муха їсти захотіла.
Полетіла та у поле –
Білий сніг лежить навколо.
Лапки мерзнуть, в’януть крила,
Ледь додому долетіла.
Так хотілося напитись…
Встигло льодом все покритись.
«Я піду в мурах нап’юся,
Може, там і поживлюся.
Бог сказав, щоби ділитись –
І від ближнього не критись.
Підійду туди тихенько
І заплачу я тоненько,
Щоби жаль у них проснувся.
От тоді вже стрепенуся:
В хід пущу я всю майстерність!
Де взялась у неї певність!
Як та тільки не співала…
Та стіна в мурах не впала.
На дверях міцні засови,
Вояки у бій готові!
Не пустили ледацюгу.
Ні її, ні жодну другу.
Кожен сам же вибирає:
Чи працює, чи гуляє.
Танці, співи і потіхи
Не приносять хліб під стріхи.
Хай же, дітки, усі знають,
Що самі все вибирають:
Чи співати й веселитись,
Щоб без хліба залишитись,
Чи трудитися завзято,
Щоб у всьому був достаток.
Ми самі все вибираєм:
Чи живемо, чи вмираєм,
Чи ми з Господом підемо,
Чи у пеклі пропадемо.
Вибираймо, дітки, Бога –
З Ним до вічності дорога!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616191
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Спливли роки бурхливою рікою
І пройдена дорога нелегка́.
Лише бринять у спогадах весною
Моє дитинство й юність золота.
Стелився світ безмежною красою
І душу не торкали сили зла.
Були ті дні щасливою порою,
В любові оберталася земля.
Світили зорі срібним оксамитом,
В незвіданий запрошуючи світ.
Рясніли квіти, ніби самоцвіти,
Даруючи магічний дивоцвіт.
Здавалось, що життя цвістиме вічно
В яскравих, неповторних кольорах.
А музика звучатиме велично,
Лише в мажорних, радісних тонах.
Та з часом бліднуть фарби акварелі,
Тьмяніють непомітно кольори.
Лишивши на приглушеній пастелі
Мазки яскраві світлої пори.
17. 02. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560461
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 31.10.2015
Ми всі хворіємо гріхами.
А може є від них рецепт?
Є ліки, та забуті нами!
Я вам розкрию цей секрет.
Нарий слухняності коріння,
збери від щирості квіток,
Нарви листочків від терпіння
і чистоти твоїх думок.
Усі ці названі чесноти
постом утримання суши,
І по завершенню роботи
в каструлю добрих справ клади.
Додай водиці покаяння
і братолюбством посоли,
Додай щедрот від подаяння,
пилок покірності збери.
Примиренням приправ цю страву,
і Божий страх приймай щодня.
Іди із ним на кожну справу,
будь духом чистий як дитя.
Не пий вина прелюбодійства
і справедливість одягай,
Тримайся осторонь від вбивства,
і марнослів’я оминай.
А ні, то знову захворієш
брудним, оманливим гріхом.
Впадеш у відчай і зотлієш,
напоєний гірким вином.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617444
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
[i][b] [color="#d11b1b"] Донце,- по сленгу рибалок…[/color][/b][/i]
[i][b][color="#1f8c8c"]Літній день поступово згаса,-
Він хмариночку випив до донця…
Червоніє піщана коса,
Загорілись маленькі віконця…
Десь за ними - солоні вітри
Гонять хвилі в безкрайні стихії…
Ти не буйствуй, уяво, замри,-
Спалять душу розбурхані мрії…
Афродіта із моря іде,-
Промайнув силует за віконцем…
Краще неї немає ніде,
Тло туніки пронизане сонцем…
Називає мене на ім'я
І веде на уквітчане ложе…
Відкрив очі,- це ж радість моя,-
Без якої вже жити не зможу…
Не богиня,- та ложе її
Завше вкрито чуттів пелюстками...
ЇЇ чари і руки мої,-
Це місточки любові між нами…
Будувались - на тлі полонин,-
Де духмяні пригнічені трави…
Не злічити гірських тих годин
Та морської пестливої кави…
[/color]
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617473
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Крізь тишу – грім, крізь гіркоту – моління,
Колюче груддя вибитих доріг.
І вершать долю ерами провинну
Небесні вої-янголи вгорі.
До раю – вік, до чорноти лиш миля
Помежи драм людських спирає дух
То де наш Ной – загублений у хвилях,
Чи сатаною приспаний оглух?..
Нема зірок – чистилище і попіл,
Зелених бісів скурена юрба.
А біль землі під серцем, наче докір…
Назад путівців не було й нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617459
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Сошёл с ума мир, где обман и пошлость,
Бандит и хам на трон возведены.
Где воровство, предательство и подлость-
Открыли преисподнюю войны.
Безжалостно калечит судьбы жадность,
Порядочность - опаснее чумы.
Причина всех страданий - страсть и алчность,
Сковали души холодом зимы.
Не должен ты, в сплошном безумстве века,
За ненависть - любовью воздавать.
Ты должен... праведником видеть человека,
Помочь ему таким себя познать.
Когда же бед кому-нибудь желаешь -
Утонешь сам в них - и твои мечты…
Коль веришь людям и их понимаешь -
Все счастливы в плену у доброты.
Нельзя: тех чтить, других - и в грош не ставить,
Хотят все люди ласки и тепла...
Пока Любовь не будет миром править,
Не превратится в пепел корень зла.
Но выбор дан и тем созданьям божьим,
В ком лютой злобой закипает кровь.
Нельзя гнев пересилить гневом большим...
Уметь Прощать - вот Истинно Любовь!
2012, г. Днепропетровск
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617484
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Осень – это маленький шедевр.
Осень – не комедия, не драма,
это все цветенье жизни храма
и в прекрасное открыта дверь.
Это все уход от суеты –
клад души взлетает на свободу,
никому, кроме себя в угоду:
"Как, дружочек, поживаешь ты?
В этих сложных жизни передряг
не терял присутствия полёта,
оставалась на свободу квота
или, что ни день – один напряг?"
Вот и вышел на просторы чёлн, –
где любовь и нежность не кончалась,
нас природа вечно понимала,
мы вот забываем... среди волн...
Осень – это маленький шедевр,
пауза, чтоб в ней остепениться,
оглянуться,...всем в улыбке лица...
От всех зол уйдя, свершить маневр!
31.10.2015г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617349
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Горну до серця Україну
Із її болями, жалями…
І битимуся словом, ділом
Із недругами й ворогами.
Для неї буду я довіку –
Міцний, надійний оберіг,
Що в лихоліття від недолі
Понад-усе її беріг.
Нехай сьогодні я не можу
Їй дарувати щастя крила.
Буду уперто і щомиті
Для неї не жаліти силу.
Мала краплина камінь точить –
Ця істина усім відома,
Як зберемося у кулак,
То буде і порядок вдома.
29.10.2015р. Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616925
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Відродилась Україна на вітрилах волі,
Розквітає на долонях праведної долі.
Простягається ланами, ллється в нашій крові,
П'є з джерел води живої в українській мові.
З дна — в безсмертя піднялася зоряна держава,
Лине світом України невмируща слава!
Щастя більшого немає, як таку любити,
Молодій, святій, єдиній, вірою служити.
Щоб не змили її вроду бурі і незгоди-
Зможемо життя покласти на вівтар свободи!
Розквітатиме віками Україна — мати,
Бо козацький дух, то сила, що не подолати!
І в оновленій родині по Дніпрових схилах
Розлетяться соколята на могутніх крилах.
Понесуть смерть окупанту з півночі та сходу
В клятві єдності Вітчизни і її народу.
Присягаємо, Вітчизно, не одна країна
Перед ВЕЛИЧЧЮ ТВОЄЮ стане на коліна!
Дніпропетровськ, листопад 2001.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617252
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Упала Любовь,крылья сломала
И Веру конечно вдруг потеряла…
Но тихо Надежда ей прошептала:
"Поверь,но сдаваться еще очень рано!"
Упала Надежда,наверно устала…
Но Вера тихонько ей прошептала:
"Не плачь и не бойся,тебя подхвачу,
И вслед за Любовью с тобой полечу!"
И в это момент Любовь осознала:
Без Веры с Надеждой она бы пропала…
И крылья расправила и полетела,
А им о любви своей нежной пропела!
1.10.13г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617275
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Любовь берегла как воду в кувшине;
Ее расплескать боюсь и доныне…
Но ты изнывал от жары и от зноя,
И я напоила тебя той водою!
Любовь берегла как хлеба краюшку;
И ты прилетел по зиме к той кормушке,
Где в лютый мороз и январский холод
Ты смог утолить наконец-то свой голод!
Любовь берегла как огонь в камине,
И он не потух еще и доныне!
И ты попросил у огня отогреться,
Чтоб душу согреть и оттаяло сердце!
1.10.13г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617273
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Ой, піду я до струмочка - на кладочці стану,
Покохала, милувала - не введи в оману.
Цілувала карі очі, пила солод згуби,
Упивалась, не питала, чи нема отрути.
Чи ж то любить її щиро, чи тільки сміється,
Припадає до личенька, а серденько б’ється.
Тепло ллється з грудей в груди, щем обдає душу:
"На війну йду, не тривожся, я, там, бути мушу."
Біжить струмок між камінням, журчить щось листочку,
Відпустила, не прохала дати їй відстрочку.
Без милого зустрічає вечір під вербою,
Летять мрії в край далекий, стоїть самотою.
30.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617168
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Жовтавим листом...
Променем займистим...
Дощем із неба...і росою з трав...
Торкнись легенько словом променистим
В погідну вересневу благодать...
І серце зазвучить ...у тисячі октав...
Чистим звучанням
Бринітиме душа,
Немов би Космосу бездонного втручання...
Там ...де закрутиста вершина,
Там...де розп"яття самострат
Душі і Всесвіту святе вінчання...
Осене щедра
Сонячна...яскрава...золота...
Закралась в душу нежданим дарунком,
Так терпко будоражить і пройма
Серця твого зримовані рядки
Горять у мені ...ніжним обладунком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613751
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Вибач рідна, бувало по-всякому,
Всі ми грішні у цьому житті.
Я так рідко тобі було дякував
На подружньому нашім путті.
Пелюстками троянди не встелене,
Шлях не був цей прямий і легкий.
В жорнах часу життя перемелене,
Залишився лиш спогад щемкий.
Стерлись в пам’яті перші побачення,
Закрутило нас в вирі життя.
Рідко в тебе просив я пробачення,
Тож спізніле моє каяття.
Важко так ці слова вимовлялися,
Був не завжди уважний, правий,
Щось дрібним і нікчемним здавалося,
А інколи я був глухий.
Ми прожили і в горі і в радості,
Народили в коханні дітей
І немає межі моїй вдячності,
Як поваги межі від людей.
А провини, образи учинені
Свідомо чи ні - ти пробач.
Це мій біль і гріхи не замолені,
Тож пробач і благаю - не плач!
29.10. 2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617018
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
А я й забула, що тебе кохала...
А ти кохав її. Сміялось небо,
Кричали хвилі:"Зупинись,не треба",
Навколішки на березі стояла,
Мереживо у пригоршні збирала.
Та піна не нитки,котилась далі,
Лишаючи розлуки і печалі...
Забула вже, кого я зустрічала?
Марія Аве ...Чи то я співала?
Розірвана струна - душа на плаху.
Забула я, не відчуваю страху
Згубила все,що мала, чи не мала?
Чи тільки осінь коси розплітала,
А ти кохав її...Я бачу тіні,
Чи спалахом світилось мерехтіння?
Молюсь: "Забула, що тебе кохала:
Тому сто літ..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616941
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2015
Подарую вам щастя краплинку,
Просто щастя: людського й земного,
Свого серця віддам половинку -
Хай не лишиться смутку ні в кого!
Щоб серця ваші, впоєні щастям,
Умлівали від хмелю-любові;
Хай святе молитовне причастя
Запанує у думці і слові!
Нехай щастя літає по світу
І гніздиться у кожному серці!
Хай у душу, любов'ю зігріту,
Відчиняє добро диво-дверці!
Подарую вам щастя краплинку,
Що злеліяла серцем пестливим,
Нехай кожен із вас на хвилинку
Хоч на крапельку стане щасливим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616993
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Жду надеюсь,мой любимый !
Жду в мороз и в зной,
Верю,ты вернёшься,милый,
Летом иль зимой.
Жду и горе разделяю,
Поднимая мать,
Жду и Бога умоляю,
Сил немножко дать.
Жду я сына выручая,
Жертвуя собой,
Жду одна тоску глотая,
Жаль,что не с тобой.
Жду я та,которых мало,
Посланных судьбой,
Жду в замен не получая,
Ласки ни какой.
В мыслях жду,тебя лаская,
В кудрях седина,
Видно долюшка такая,
Не видать в ней дна.
Жду,невзгоды побеждая,
Жду,тебя любя,
Жду на Бога уповая,
Сохрани тебя.
Жду слезами умываясь,
Память теребя,
Жду,когда с другой обнявшись,
Позабыв меня.
Но я верю,мой любимый,
Ты придёшь домой,
Сердцем чувствую,желанный,
Ты не с ней - со мной.
Автор:Зинаида Голуб
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616735
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
посвята Герою України Саєнко Андрію Степановичу
(26. 10. 1962 – 20. 02. 2014)
Герой Небесної сотні Герой Ураїни
(Указ Президента України № 890/2014 від 21. 11. 2014 р.)
Ти був учасником Майдану,
І розумів його мету.
І зовсім не з телеекрану
Дізнався вранці про біду.
Вона вже готувала зночі
Для нових жертв свій ритуал.
Ти бачив все на власні очі,
Передчував лихий фінал.
Світанок... Площа у полоні...
На Інститутській справжній бій!
Смерть хижо цілиться у скроні,
На жаль, їй не накажеш "Стій!"
А той, хто натискав на ґавку,
Вбивав твоїх товаришів,
Мав тільки "скарб" – рахунок в банку,
Але, ні серця, ні душі.
І ти пішов на барикади
За все святе, що є в житті,
Щоб дати побратимам ради,
Та... повернувся на щиті...
Тобі Господь розкрив обійми
І шлях вказав у вищий світ.
Там теж ідуть одвічні війни
За наші душі, людський рід.
Там теж потрібні справжні вої,
Щоб захищати божий Рай,
Тому ідуть від нас Герої
Поперед всіх за небокрай.
Тепер ти янгол, Воїн Світла
На боці правди і добра.
Ще Україна не розквітла,
Але прийшла нова пора –
Доба духовного прозріння,
Яке дає у вірі Бог,
Це час нового покоління,
Нових Героїв й перемог!
Саєнко Андрій Степанович народився у м. Сміла Черкаської області.
Згодом родина переїхала до міста Фастова Київської області.
Відбув строкову службу. Працював електромонтером на підприємствах
Фастова. Займався вільною боротьбою.
Від 2000 р. приватний підприємець. Активний громадський діяч, учасник
«Помаранчевої революції» 2004 року, податкового Майдану 2010 р.
Андрій був бійцем Сьомої Сотні Самооборони Майдану, а також у
Самообороні м. Фастова.
Загинув 20 лютого 2014 року від кульового поранення. Він був на
першій барикаді біля містка через Інститутську. Там йому робили
штучне дихання. Разом з групою інших протестувальників прикривав
відхід основної частини майданівців під час першого наступу на позиції
"Беркуту" того дня.
Саєнку Андрію був 51 рік...
Герої не вмирають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616787
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Ціна сходинки –
Перейти межу…
На терезах моїх – дві шальки болю…
Два відчаї… і я в поля біжу,
Де почуття
ще ловить мережу…
(… пливуть вінки, ой леле, за водою…)
І ти стоїш –
Дві часточки вини…
Два келихи в руках напівпорожні…
Горять, неначе дикі бур”яни,
Серця, що покохати
неспроможні…
(… ой леле!.. ніби трави придорожні…)
Ціна сходинки –
Сонячний притон…
І на плечі моїм гніздиться сокіл…
Той, що завжди приходить у мій сон,
Як серце ловить
ночі камертон…
( …ой, лелечку!!!.... спустошене - на попіл…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616737
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Поезіє...
Моя ти чарівнице,
Звільняєш серце моє від тривог,
Розраднице...подруго і сестрице,
Моі жалі
Знаєш лиш ти... та Бог
Поезія...
То сплав душі і слова,
То гнучкість розуму і сила почуттів,
То сходження до тонких просторів
Де наша сутність
Віднайде обнови
Поезія...
Фантазія й екстрим,
Канатоходець,котрий серцем балансує,
То-правда,де відсутній звичний грим,
Поет душею
Образи малює...
Поезія...
Космічні простори,
Які ми підкоряємо... серцями,
Здіймаємось у вись,щоб віднайти
Алмази й перли,
Що зійдуть...віршами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585954
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 27.10.2015
Самотній Місяць
питав у Долі:
"Чому все ходиш
ти стороною?
Де знов блукаєш -
шукаєш волі,
чи щоб хтось сильний
забрав з собою?"
"Я не шукаю
великих статків,
мені би тільки
чиєюсь стати, -
всміхнулась гірко
сумна, зів"яла -
та я - Недоля!
(мене так звали
в останнім домі,
де я селилась.)
Мені все кляли,
а я мирилась.
Коли ж не мали
до мене серця -
я стала чорна -
чар добрий стерся..."
"Піди, Недоле -
шепнув їй Місяць -
в стару хатину,
що на узліссі,
знайдеш там хлопця
ще молодого,
але зневіреного
і злого.
Тобі пошиє
новий він одяг,
дасть їжу, воду,
теплом напо́їть.
(Втомивсь бо дуже
жить самотою...)
Розділить ту́гу
свою з тобою.
А ти загоїш
його гризоти
у праці, в ділі
зітре́ш турботи.
Один в одно́му
знайдете Віру -
два серця в ранах
та колір білий!"
/////////////////////////////////
[i]*Українці уявляли Долю у образі вродливої і працьовитої жінки (здебільшого схожої на свого господаря/господиню), яка могла перетворитись на Недолю – обірвану, худу, заспану нечупару, якщо її власник заслужив – або за гріхи, або за справи, що Долі не до смаку.
*Загалом на Долю можна і треба впливати – прислухаючись до її направлянь, вірячи в неї і самого себе та невтомно працюючи над собою.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611762
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 27.10.2015
[b]Із циклу "Брюссельська капуста"[/b]
[i]...хоча Рейн від Брюсселя далекувато (3 год ходу на БMВ),
історія місць багато в чому схожа(перші останки неандертальця,
наприклад, було знайдено в Бельгії, а архієпіскопат тут довго
був кельнським), брюссельку німці полюбляють та р'яно її
вивчають в інституті овочівництва у Брауншвейгу...
Так що - єднаймося, брати слов'яни!..
[b][color="#74ad09"][color="#578c0d"]Стою на Рейні я… Де з глибини віків
Неандертальців* висліджені кроки…
Де Август**з Риму легіон і леді стрів,
Та дівчина здалась йому нівроку…***
Там імператор Костянтин панівний Рим
Mостом**** – не Тузла ж! – міцно об’єднавши
З Єропою, що не корилася під ним,
Ввійшов в історію, як цісар… І назавше.
Й могутній у часи ті грізні Ватікан
Язичникам простяг зі Cходу руку…
Найбільший в світі культовий “канкан”
Вознісся серед терніїв і бруку…****
І все це пам’ятає гордовитий Рейн –
Несе в таїнах очманілі води...
І тонуть в пам’яті і острівний Бахрейн,
І вікінгів ще не зотліла врода…
*
…І тут і там – на берегах Дніпра – мета
В людей одна: жінки й мужі здорові,
Та небо – не таке тут і вода не та…
І хвилі, і вітри тут не Дніпрові….
То ж хочу знати я, чим я тут завинив,
Яким життям своїм зобидив неньку,
Що тут ушир життя річок, морів і нив,
А дома все те – утле і… благеньке?..
Можливо, дома ми усі не так жили,
Мізерню – набули й багато – крали?..
Бодай країну нашу всю б не пропили!..
Історію. Сумління. І – моралі.
[/b]
20.10. 2015,
Кельн, ФРН
_______________
*Знахідка черепа у 1856 році в Рейнської провінції, недалеко від
Дюссельдорфа в Неандерской долині р. Дюссель, притоки Рейну
дала назву новому виду викопних людей – неандертальців;
**фортецю Оппидум Убіорум по суті було засновано Марком
Агріппа, полководцем імператора Августа у 38 р. н. е. після
переселення на лівий берег Рейну германського племені убіїв.
***у 50 році н.е. уродженка Агрипина Молодша (Юлія Августа
Агрипина), будучи дружиною імператора Клавдія, вмовила
останннеього надати місту статус «колонії», що отримала назву
«Colonia Claudia Ara Agrippinensium». Згодом місто в ужитку
стали називати Колонія або коротко Кельн.
****у 310 році за указом імператора Костянтина відкрився
перший (і єдиний аж до XIX століття) міст через Рейн.;
*****Кельнський римо-католицький собор (готика) – третій
за висотою в світі; внесений до списку об'єктів Всесвітньої
культурної спадщини. Будівництво храму велося в два прийоми
(1248-1437 та 1842-1880 рр). Після закінчення будівництва
157-метровий собор 4 роки був найвищою будівлею світу.
На свтлині автор з внуком Максимом на березі р. Рейн у Кельні [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614826
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 27.10.2015
[img]http://s017.radikal.ru/i405/1510/a5/370c9b997ee2.jpg[/img]
В гербі геральдичнім тієї епохи
Троянда і шип –нерозлучний тандем
У танець містичний під гру скоморохів
Пускалися ми в світлі зорь-діадем
Ми там розминулись на крок…і відтоді
Я криками рву павутину століть
Та вік слизькодухий тримає на споді
Гойда як осінню оголену віть
Вуста б притулити до неба склепіння
Окрадені без поцілунків твоїх
Це небо - занизько, як гріхопадіння
А ти є висока, як праведний гріх
Розвішана спідня білизна на вітах –
Віват, постмодерне безумство гірлянд!
Конають епохи в прокрустових ложах
Не спиться й мені : на шипах від троянд
14.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614493
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Ранок зацвів погожий,
Гарний осінній день.
Осінь на маму схожа,-
Звуком нових пісень.
Чую в осінніх звуках-
Давнього літа стук.
В радостях, а чи в муках-
Дотик маминих рук.
Руки чола торкались,-
Болі зникали й сум,
Душі переповнялись
Величчю мрій і дум.
Мамині бачу очі,-
Лагідні, голубі,
Думи завжди пророчі,
Мрії такі прості.
Чую я мами слово,
Мова її проста,-
Щоб ми росли здорові,
Сповненні вщерть добра.
Радужні спілкування,
В чарах любові звук.
Радість і хвилювання
Зустрічей і розлук.
Осінь вже в мене, мамо,
Спокою теж нема.
Болі в собі ховаю,-
Знову іде війна.
Все пам'ятаю, мамо,
Хоч і була мала,-
Як же ми тата ждали,
Вбила його війна.
Горя й біди зазнала,
Час непомітно збіг...
Тепер і я чекаю
Діток своїх з доріг...
Не вистачає, мамо
Слова твого й тепла.
Та все було б нормально,
Якби не ця війна.
Ранок зацвів погожий,
Осінь моя прийшла...
І я на маму схожа,
Сповнена лиш добра...
Осінь же в мене, мамо,
Як і твоя - сумна ,
Як і тоді, так само -
Знов заважа війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616433
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Тарасу Шевченко…
Подумать только,-двести лет
Как миром был рожден поэт;
Поэт земли моей родной,
Что до сих пор еще живой!
Рожден не где-то ,а в краю,
Где жизнь во сне лишь как в раю;
Где жил как многие,убогим,
Не забывая все ж о Боге!
Где пролил он немало слез,
В плену своих химерных грез;
Но, не смотря на все препоны,
Он чтил ,как мог Его законы!
Ведь для него закон один,
Что был ему необходим;
Нести нам правду лишь пером,
Ту, что не срубишь топором!
Ту,что в поэмах и стихах
И до сих пор вселяет страх:
О рабстве,о церквях,о Боге,
О власть имущих,и убогих!
Поэт,поэт,-дитя народа,
Власть ,попирающий уродов;
Стреляя метко как стрелок,
Достигнув цели в нужный срок!
Подумать только что слова
Твои сейчас ,как никогда
Слышны из самой глубины,
Твоей истерзанной души!
Сказать по правде,но они
На душу ранами легли,
Чтобы у бездны на краю
Увидеть правду нам твою!
Чтобы спустя так много лет,
Не иссякал той правды свет;
Что льется к нам из царства тьмы,
Чтоб увидали его мы!
Поэт,поэт,-живой пророк;
Скажи,представить ты бы мог,
Что через сотню с лишним лет,
Мир не изменится,нет-нет!
Что и сейчас как и тогда,
Еще живы твои слова:
О рабстве,о церквях,о Боге,
О власть имущих,и убогих!
Еще живы как никогда,
Как та вселенская вода,
Что нам Господь в наследство дал,
Чтоб каждый жажду утолял!
Но,ах,увы,и как ни больно,
Признать приходится невольно,
Что через столько долгих лет,
Ты оказался прав поэт!
Что до сих пор страна родная,
Свободной став как птичья стая,
И до сих пор сидит в темнице,
Как в клетки пойманные птицы!
Что до сих пор твоим народом,
Все те же правят кукловоды,
Меняя только лишь обличья,
Но,если б знал ты ,как цинично!
И если б знал ты,сколько боли,
И до сих пор еще в неволе
Томиться в душах и сердцах,
Как в недописанных стихах!
Подумать только,столько лет,
Но пробивается твой свет,
Чтобы у бездны на краю,
Увидеть правду как в раю!
Так и из уст моих слова
Спешат,хоть суть их не нова:
О рабстве,о церквях,о Боге,
О власть имущих и убогих!
19.03.-22.03.14г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615983
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Захмеліла душа і думок ошалілий курсив,
Інтермеццо на двох - споконвічні любові клейноди.
Хтось назвав мене мрією. Лагідно в сни запросив.
(Я б у них уввійшла й не питаючи дозволу-згоди).
Зацілую небрите обличчя пір'їнами губ,
Океани медів розіллю, мов дочка Посейдона.
Ти так довго чекав! На порозі не стій - приголуб! -
Розірвемо нара́з остогидлі до болю кордони.
Неземне почуття недосліджених досі сортів
Зародилось, як біла троянда в шаленій крамолі.
Ти мене у життя через всі лабіринти провів...
(Аби бути удвох не просили ліцензії в долі.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616218
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Довершене ячання, крок у небо
Чумацький Шлях і зоряні вози.
Немовбито востаннє голостепом
Стрункі ряди озброєних дружин
Ідуть у бій…
Іще не доборолись… як востаннє
Дзвенять мечі, кольчуги… кров і дим…
І сивий князь тремтячими вустами
Дає присягу вічно-молодим,
Тим, що в сирій…
…Померши – воскресали, йшли у вічність,
Злітали в небо білими крильми.
І крізь віки дивилися у вічі…
...А нині знову: «Хто, коли не ми?»
І знов у стрій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615938
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Земле моя, неозора Вітчизно,
З чистих джерел, з неозвучених дум
Зріє любов наша чиста, іскриться,
Навіть, як клешнями рве її сум.
В когось в останнім бою впала пісня,
В когось молитва злетіла у небо,
Хтось у сімнадцять вже став обеліском,
Кожен із них помирав ради тебе.
Вищий із вищих цей прояв любові,
Справді, не кожному з нас так дано -
Серце своє у відкритих долонях
Людству віддати, аби те жило.
Просто віддати, без плати й угоди,
Просто віддати усього себе.
Це – неспроста, це – вже вибрані Богом,
В вічність вкарбовані, це – вже святе.
Можна молитись до ликів святих їх
(Ангели наші, боронять з небес).
Вічною пам’ять про них має жити,
Вічний наш біль , наше горе і хрест...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615952
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Отой шматочок рідної землі,
Де притулилося коріння роду,
Там, де волошки голубіють у ріллі,
Вітри гуляють в кроні родоводу.
Не можу стерти з пам'яті ніяк
Старе село, що кличе знов і знову,
І річки хвилю ніжну й голубу,
І промінь, що ховається в діброву,
Де матері сирітство і нужда,
Як ластівка, гніздечко в стрісі звили.
А груша на подвір’ї все стражда,
Що в хаті вікна навхрест всі забили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615935
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Я з дитинства ходив на околицю –
відкривати природи красу.
Починалася тут моя вольниця.
Мрії-думи сюди я несу.
Спомин давній лоскоче і колеться.
Тут же юність буяла моя!
Приманила до себе околиця.
Повінь мрій пам’ятатиму я.
Приспів:
Що судилося – перемелеться.
Обганятиме мрія мету.
Що минулося – вже не повернеться,
а перейде у пам’ять святу.
Рідне місто молодшає-твориться.
Вже не стріну старих яворів.
Подалася за обрій околиця,
та рояться тут мрії мої.
Перемріється тут, перемолиться.
Будуть радощі ще і жалі.
Давні друзі мої за околицю
відлітають, немов журавлі.
Приспів.
Ой ти доленько, сизая горлице,
ще воркуй мені, не відлітай.
У задумі ходжу по околиці:
це ж отут колись був мені рай.
Заховалось за обрієм сонечко.
Гостювала синиця в руці.
Сизим птахом іду за околицю,
і сльозина бринить на щоці.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615628
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
[i]Спіш́іть до матер́ів, щоб не спізн́итись…
(із власного гіркого досвіду)[/i]
Знеможена, покинута, сумна,
вже очі згасли й вицвіли на сонці,
волосся снігом вкрила сивина –
сидить самотньо в хаті, край віконця.
Пожовкло буйне листя у саду,
задума на обличчі захолола.
Сидить стара матуся і біду
мов квітку в сиві коси приколола.
Сидить, дорогу сумно спогляда,
і туга як косою серце крає.
Своїх синів і дочок вигляда,
а їх не видно, все чомусь немає…
Безпомічна, уже не носять ноги,
хатина похилилась від дощів,
зітлілий тин поліг біля дороги
і цілий світ для неї опустів.
Лиш думка про дітей і непокоїть,
водою мозок точить, душу рве.
А час пливе широкою рікою
і так старенька спомином живе.
Холодний вітер садом пролетить,
засвище і розтане в верболозах.
Схрестивши руки матінка сидить,
і мовчки все ковтає власні сльози.
Укрила осінь знову землю листом,
вже незабаром і в останню путь.
Однак не їдуть в гості діти з міста,
та їй цього ніколи не збагнуть…
24.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615684
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Будто заросли крапивЫ.
Словно нелюди, демоны.
Не из плоти и крови вы.
Вы из худшего сделаны.
С люциферова умысла
Криводушными сделались,́
И не сеяной выросла,
Не любовь в вас, а ненависть.
Пожеланием лишнего
Ваши души отравлены.
Нет в них благости к ближнему,
Только ржа, да окалина.
Только мари, да терние,
И крапИва не пОлота.
А взамен милосердия
Жажда власти и золота.
Ваши стрАстишки не новЫ,
И не вам из них вырасти.
Не явили примера вы,
Не подали вы милости,
Корабля не построили,
Не спустили со стапеля.
Только врали… да вторили.
Только крали… да грабили.
Да еще среди прочего,
Распинали распятого,
Оскверняя, порочили,
Сея семя проклятое.
Вы – колено Иудино,
Вы, по сути – нахлебники,
Вы, как будто бы люди, но
Продаете за сребреник,
Обрекая в лишения,
Слабого, да убогого.
И не будет прощения
От людей, и от Бога вам.
Не сужу я, не ратую,
День и час уже прОбиты.
Волей, вами проклЯтого,
Вы причислены к прОклятым…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585004
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 24.10.2015
МАТИ.
Потріскують поліна у печі,
Розлігся ранок ароматом диму,
Старенька замісила калачі,
Вона сьогодні дожидає сина.
Вже кілька літ у матері не був,
А вчора вістку дав, що в гості їде,
Вона вже, грішна, думала- забув...
Ох, тільки би поспіти до обіду.
Всадила в піч калач за калачем,
Молилась, щоб гнітилися рівненько,
Чим ближче до обіду, ніжний щем
Все більше панував у серці неньки.
Вдалися калачі мов сонця блиск,
І на столі новенька скатертина,
Вареники, і борщ, і медівник,
До ночі мати вижидала сина,
А він не їхав. І гірка сльоза
Вмивала серце. Доки ждати, доки?
"Проблеми, мамо"!,-тільки те й сказав,
І знову в трубці тишина на роки.
10/06/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586559
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 24.10.2015
Пісня написанам 3 роки тому,хто тоді міг подумати,що скоро буде війна,яку розпочне колись "братня "країна...
Уж давно отгремели бои
Больше нету ночных канонад,
Лишь с тоскою на небо глядят
Обелиски погибших солдат.
Припев;
И летят,всё летят журавли,
Высоко от родимой земли
И уносят погибших сердца
В небеса, где покой и краса..
В тишине только крик журавлей.
Как бы реквием жизни людей,
Алой кровью поливших поля,
Для того, чтоб жила вновь земля,
Чтоб цвели полевые цветы,
Маки красные в косы плели,
Что бы счастье царило вокруг
Кровь пролили за нас с тобой,друг.
© Copyright: Галина Рыбачук, 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589116
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 23.10.2015
Чому цей світ безжалісно жорстокий?
Звідкіль у ньому повні скрині зла?
Чому не беремо з життя уроки,
Поки душа гріхом не поросла?..
Для нас уже людина - наче муха...
Ніщо для нас країна і народ...
Як гірко, що уся свята наука
Зійшла до кишенькових нагород!..
Нам добре жити в своїй хаті скраю...
Навіщо зайві клопоти людей?..
Забули, нерозумні, що до раю
Колись... не відшукаємо дверей...
О світе я́сний! Ти ж колись в любові
Та у добрі-блаженстві процвітав!..
Чому ж тепер, мов Каїн, прагнеш крові?
Чи, може, й душу деспоту продав?..
Поглянь, зрадливий: гинуть твої діти,
Ридає-стогне в розпачі земля!..
Невже дозволиш неньці сиротіти,
Байдужо споглядаючи здаля??.
Прокинься, світе, скинь з очей полуду,
Покутою обмий із серця кров!..
І в морі сліз, ненависті і бруду
Засій НАДІЮ, ВІРУ і ЛЮБОВ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590870
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 23.10.2015
(... на далекі розстані юності і мрій…)
**
Поговорім, кохана, про любов.
Горить свіча, ворожка-ніч не згасла
І так кришталями вкриває небо рясно, –
Поговорімо ж тихо про любов;
Про квіти, що з весною відцвіли,
Про звабу-літо, що зігріло душу,
Про те, що ми закохані!.. були… –
Що пам’ятать за нас обох я мушу...
Поговорімо, люба, про життя –
О, як ще вабить під серпневим небом!
Про милість долі, ту снагу й потребу:
Шляхів єднання, душ і тіл злиття…
Поки ми є, поки не згасло літо,
І пам'яттю вона в серцях зігріта –
Поговорімо, мила, про любов…
**
Коли ми вийшли в світ, лише вона
Шляхи стелила під травневим небом, –
Вона серця, що прагнули сповна
Життя відпити, кликала до себе –
Наївних, юних нас! Як прагнули її,
Коханню вже ростили дужі крила,
Шляхи святили, почуття свої
І дням любові вірою сурмили!
Вона співала нам своїх пісень,
Кохання святість мріям дарувала –
Жага життя на крила піднімала,
Несла в вінчальний, заповітний день!..
… Куди ж, куди поділася вона?..
– Який солодкий хміль її вина, –
Його нам спити, Доле, дай до дна!
**
Та хміль її – не вічний… – Лине час
І юність днів… Але душа – нетлінна!
Нетлінне й почуття єднало нас –
Тож марний сум: у нових поколіннях
Відродиться, постане ця любов,
Позве до щастя, у світи покличе –
Повториться твоє й моє обличчя,
І мрії заповітні, – знов і знов
Все відізветься, нами пережите
У найдорожчому: у дітях, наших внуках!
– О, дай відчуть, як зігрівають руки! –
Хай не зуміли чашу долі спити
Разом, сповна щоб наше відлюбити, –
Поговорімо ж тихо про любов...
*** * ***
(з голосу серпня. "Терції самотнього часу")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591281
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 23.10.2015
«При власних далечах на чати
постав мене, вчувати дай
самотній камінь...»
(Райнер Рільке)
Ранок був просто чудовий – відчувалась весна, пахло соснами і торішньою травою. Тихо – канонада замовкла. Майор А. цілий ранок філософствував про те, що сепаратистам довіряти не можна і, що наші дограються, відводячи озброєння від лінії фронту. Він ходив по табору з телефоном піднявши руку догори, намагаючись знайти точку де є стабільний зв’язок. Чомусь йому конче хотілось почитати новини з мережі. Нарешті зв'язок з’явився і він почав вголос читати новини. Одразу видно, що замполіт. Вчора він півночі до хрипоти сперечався з іншим замполітом – з сусідньої батареї. Все про теж: про слов’янство, слов’янську писемність, «Велесову книгу» та про сепаратистів. Суперечки мені їхні слухати набридло – довелось тоді піти на кілька годин до іншого намету.
Від нудьги і вимушеної бездіяльності хотілося вити. Мій настрій зауважив все той же майор А., і сказав сакраментальну фразу: «Чого переймаєшся? Ти військовий. Чекай наказу, відпочивай, відсипайся. Читай, зрештою!» І тицьнув пальцем в томик Рільке німецькою мовою, який я тримав в руках. Я йому читав за день до того вірші Рільке мовою оригіналу:
«Wie einer, der auf fremden Meeren fuhr,
so bin ich bei den ewig Einheimischen;
die vollen Tage stehn auf ihren Tischen,
mir aber ist die Ferne voll Figur.»
Послухавши, він відповів, що це, звісно, красиво, але його слов’янське єство протестує. І вимагає віршів однією з слов’янських мов. Уникнути слухання порції новин з мережі мені не вдалося. Послухавши репліки майора А., я поцікавився, який зараз курс монгольського тугрика по відношенню до японської єни. Лейтенант Н. тут же зауважив, що це дуже важливо дізнатися, без цього ми просто не проживемо. Я стурбовано зауважив:
- Впав курс тайванського юаня – це тривожна новина, хоч його ще називають тайванським доларом, але для мене він сінь-тай-бі. О! Я ще пам’ятаю часи, коли в Ірландії був ірландський фунт, а не євро. І малювали на купюрах королеву Медб!
- Кого-кого малювали? - перепитав майор А.
Довелось мені коротко тезово подати «Введення в кельтську міфологію». Майор А. якось сумно подивився на мене і запитав:
- Спілкуючись з тобою, я, здається, починаю розуміти, що таке гумор. Але куди ти це намилився?
- Наказали «Піони» перегнати на іншу позицію!
- Співчуваю.
Після епопеї переганяння «Піонів» з гуркотом, тряскою, смородом вихлопів, я знову опинився в тому ж таборі в компанії того ж замполіта А. Від нудьги я читав йому свої вірші. (Він звідкись довідався, що я пишу.) Знаючи його слов’янофільські погляди, вибрав вірші на тему середньовіччя з пацифістичним підтекстом. Йому сподобалось. Я запитав – звідки він знає, що я пишу? Він відповів:
- Я знаю все, що мені потрібно знати. Я все таки замполіт.
- А знаєте, чим замполіти відрізняються від особістів? Замполіт знає, що йому потрібно знати, а особіст знає, що йому не потрібно знати.
Замполіт А. гумор оцінив і навіть не образився. Ще й додав, що терпіти не може замполітів, що він вчився на артилериста.
Під час подальших розмов з замполітом А., я довідався, що він походить від старообрядців (колись тікали вони з Московського царства на Волинь від переслідувань), і крім всього іншого свою участь у війні він пояснює боротьбою за істинну віру. У його свідомості крім мішанини новітніх міфів про давнину слов’ян ще й купа всіляких «теорій змови». Мова в нього насичена колоритними виразами типу «їжачки носаті». Дивні діла твої, Господи! Кого тільки не зустрінеш на дорогах війни. Я бачив цього ж дивакуватого майора раніше – в січні, в бою і не в ролі замполіта. Це справжній офіцер – майстер своєї справи. Потім я бачив як він ремонтував з солдатами самохідну гармату і ще раз переконався – це майстер. Як в одній людині все це поєднується – зрозуміти не можу. Я раніше взагалі вважав його зразком офіцера, мало не ідеальним воїном, доки не зазирнув йому в душу: а там хаос. Якось ввечері настрій у майора А. став сентиментальний – його понесло на спогади. Крім всього іншого розповів він про такий епізод свого життя. В молодості він зустрічався одночасно з двома дівчатами, які йому обидві дуже подобались. Кінчилось тим, що він запросив їх обох в гості, подарував їм квіти і сказав: «Я вас обох дуже люблю, станьте моїми дружинами!» Дівчата спочатку дуже здивувалися, але потім погодились. І подальше особисте життя майбутнього майора А. склалося досить гармонійно. Ну як це все може існувати в одній голові: давнє слов’янство, вчення протопопа Аввакума, теорія змови, полігамія – не розумію! Хоча, яке мені діло, що у нього в голові? Сепаратистів він валить зі страшною силою, солдатами командує як належить, техніку і зброю ремонтує... Все інше зараз не важливо.
Вночі снилася смерть. Завжди вона являлась мені вдень, в образі хоча і блідої, але молодої і красивої жінки. Зараз приснилась в образі потворної істоти з довжелезними пальцями, які нагадували кінцівки павука. У сні ця істота схопила солдата і сказала мені: «Я помилилась. Насправді я приходила за тобою!»
Пригадалася раптом цитата з Чеслава Мілоша: «Люди старанно пишуть щоденники, аби розповісти, як воно було насправді.» Оце от бажання і спонукає багатьох людей (у тому числі талановитих письменників) братися за перо – відобразити епоху, людей, події, зберегти це від перекручень і брехні.
Сьогодні побачив біля табору мурашник і мурах, які прокинулись і ремонтували свій мурашник. Значить таки весна. Значить я таки дожив до весни – не дивлячись ні на що. Але стало якось сумно і тоскно: а коли ми почнемо ремонтувати свій мурашник? Коли ми нарешті завершимо цю війну? Напевно, ніколи. Занадто страшний, жорстокий і затятий хижак руйнує наш мурашник. Повернення додому виглядає як нездійснена фантазія.
Дивлюся на солдатів і думаю: як вони можуть спокійно ось так жартувати, сміятися, їсти консерви після всього пережитого? Ніби нічого з ними і не трапилось. Я пережив менше і бачив менше жахливого, але змінився докорінно. А вони – ніби ніякої війни і не було. Але я то знаю, що вони пережили – кожен з них. Наприклад ось цей солдат. Їх взвод потрапив під несподіваний і дуже жорстокий обстріл. Взвод кинувся в бліндаж, але тут згадали, що зброя та бронежилети лишилися в машині. Цей солдат тут же – я зараз принесу! І почав таскати автомати і бронежилети з машини. Тут вибухи навколо, осколки літають, а йому байдуже. У цей же час водій лежав під машиною – перед обстрілом він ремонтував, там же перелякано і закляк. Після обстрілу його витягли з-під машини – цілий і неушкоджений, але очі розширені і наповнені жахом, в руках затиснений карбюратор, який ніяк не могли в нього забрати. Відійшов водій від цього стану тільки через кілька годин. І то це був не єдиний обстріл у службі ось цього солдата – у його війні. Але він ставиться до того всього зневажливо-жартома, як до чогось не вартого уваги.
Або ще один солдат. Він був поруч біля свого офіцера, коли офіцеру знесло снарядом голову під час обстрілу. При цьому снаряд не розірвався, а зарився в землю. Не встигло обезголовлене тіло впасти, як в нього влучив ще один снаряд, розірвавши тіло на шмаття і знову снаряд не розірвався, а зарився в землю. З точки зору статистики і теорії ймовірності цього просто не може бути, щоб в одну людину майже одночасно влучили два снаряди і при цьому не розірвались, а поруч були люди, яких навіть не зачепило. Але в нашому світі найнеймовірніші події трапляються. І все це бачив ось цей солдат. І це абсолютно не травмувало його психіку, він не збожеволів, не став містиком, лишився таким же безтурботним.
Невже після всього цього жахіття, яке ми всі пережили за останні півтора року ми лишимося такими самими? Невже нічого не зрозуміємо, не змінимось, не станемо інакше сприймати світ?
Ще одна ніч у військовому таборі – одна з багатьох незчисленних. Приснився сон. Нібито мені треба терміново подзвонити, а мобільні телефони всі одночасно припинили своє існування. Підхожу я до телефона-автомата, що стоїть над самою прірвою, прибитий до дерев’яного стовпа. Телефон старий – ще той, з дисковим циферблатом. Набираю номер, а в трубці голос: «Сьогодні понеділок, важкий день. У зв’язку з цим телефони не працюють. Приносимо вибачення за незручності.» Я вішаю трубку і озираюсь – а за мною стоїть ціла черга до цього ж телефону. І всі стоять над прірвою. Поруч моя стара знайома Ш., яка впізнавши мене каже: «Тобі треба негайно повернутись на фронт, на передову і загинути за Батьківщину!»
На ранок прощався з майором А. – його відправляли з солдатами кудись на якесь завдання. Потиснувши мені руку він сказав: «Мусимо якось зустрітися після війни і поговорити про сенс життя, поезію та Бога, про королів і капусту. Бо говорити про це на війні, це все одно, що говорити на нетверезу голову.» Я погодився з ним. Дожити б нам усім до оцього «після війни»...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565152
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 23.10.2015
В країні відбулася зрада!
Зганьбили весь вільний народ!
Як швидко забула ця влада,
За що в бій пішов патріот.
Навіщо Майдан ми збирали?
Повірили в марні слова!
Щоб знов вони нас обібрали?
Тоді такій владі - ганьба!
В парламент обрали тих самих,
Нестерпних панів-крадіїв.
Нема інтересів Державних,
В продажних московських катів.
Нема навіть крапельки правди,
В брехливих, лукавих словах.
Забули під куполом Ради,
Що Ненька тріщить вже по швах.
У бій нас ведуть батальйони,
Отримавши віри мандат.
Повстануть Героїв мільйони,
Та зникне запроданський кат.
Олександр Кобиляков
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594654
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 23.10.2015
Ми зустрілися випадково -
Погляд душу наскрізь обпік!..
І застрягло у грудях слово,
Зупиняючи плину лік...
Скільки часу спливло відтоді!..
Скільки весен минуло, зим!..
Відспівало слізьми мелодій,
Відболіло грозою рим...
І ця зустріч - миттєвий спалах...
(Серце ж тьохнуло, як колись!..)
Та спокусу давно приспала,
Ти з покутою забаривсь...
Серце, тихо, мовчи, не треба
Ворушити старий вулкан;
Відпусти сум'яття у небо,
Не ступи у новий капкан!
Що горіло - давно погасло,
Що цвіло - поросло в бур'ян...
Де іржа, не сколотиш масла,
Якщо душу скорив обман!
Не тривож надаремне долю!
Йди собі, як колись... пішов...
Більш ніколи вже не дозволю
Розтоптати святу любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599647
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 23.10.2015
Я самотня...одна...
Серед тисяч людей...посмішок...мрій...
Зустріла...споріднену душу знайшла!
Яка дивна краса...серце очі відкрило...
Не вірю...шаленство мене обійма...
До Неба підносить...мій...
Мене приручив...
Ти-факір...в руках твоіх...розплавляюсь...
Дощами цілунків...по тобі стікаю...
До найменшого поруху... душу пізнаю...
Такого чарунку...не пила...не знаю...
Захмеліла...не каюсь...
Твоі очі...
Сонцем...мене напувають...
Волю...волю мою...забирають...
Пірнаю...у води іх темні...пірнаю...
Любов"ю мене огортають...жагою...
Щастя хвилі...гойдають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600982
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 23.10.2015
Великий народ України!
Виходь з летаргічного сну...
Волають моралі руїни
З собою почати війну.
Зламали калину у лузі...
«Давати» та «брати» - не гріх...
Забули, що ми, з вами, - друзі,
З майбутнім, єдиним в усіх.
Поснули в своїх «хатах з краю» -
На втіху новітнім панам...
Візьміться за руки. Благаю!
Окремо не вижити нам.
Не воїн, єдиний у полі,-
Кайдани сам не розірве...
Той гідний найкращої долі,
Хто щастям народу живе.
Якщо кожний з нас власне «соло»
Вкладе в спільний хор без вагань,
Тоді зникне замкнене коло
Невиправданих сподівань.
Перлину згадай в рідній мові:
Усе, “що посієш... - збереш”...
Якщо ти жадаєш любові -
Повинен любити без меж...
З сусідами горе ділити,
Відкинути заздрість і гнів,
Усмішкою сонце зустріти,
Добро засівати без слів.
У щастя сповити дитину,
Коханням омити серця,
Обожнювати Батьківщину
З народження і до кінця.
2012, м.Дніпропетровськ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606439
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 23.10.2015
На відстані серця, на віддалі слів і мовчань,
Де ні молитов, ні прокльонів - одне лише небо.
Химерна до болю громами розхристана грань
Й незаймані літом полівки некошених стебел.
Така моя осінь, дощами зачата в душі,
Уривками фраз щось мінорне нашіптує вітер.
Проста і без гриму, їй все оте зайве. А втім
Прийти у цей світ безборонною треба вміти.
©Л.Шмигельська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604727
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 23.10.2015
Обманули ви знов, обманули,
На Майдані до влади прийшли.
В чайку нашу, злодії стрибнули,
І вчергове нас знов продали.
Ви давно вже смієтесь над нами,
В Україні посіяли фарс.
А гординю зрівняли з Богами,
Та не той в вас Іуди анфас.
Ваше місце у пеклі приблуди…
І не будете в нас царювать.
Не сховаєте писки паск.ди…
Бо гріхи не можливо сховать.
За Донбас, де ви нас погубили…
І за Крим, що Москві віддали.
Ви й під Раду ганьбу постелили…
Гідність й честь Сатані віддали.
Змогли г.ди коліном зламати…
Ви, убили вкраїнських синів.
Які рвали загиблих плакати…
Захищали не нас, вас ж.д.в.
Щоби зраду сховати примати,
Ви у крові обмили ганьбу.
Та за «ширку», прийде час розплати,
І за діток , що сплять у гробу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603817
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 23.10.2015
Батьківщино, моя рідна, Ти запала в серце!
І я знаю - це неспроста, і кажу відверто:
Люблю Тебе, Твої поля, гаї і діброви,
І калину, і солов’я, луги, й верболози!
Люблю небо - синь безмежну, і лагідне сонце,
Заливистий сміх дитячий, і щасливі очі,
Тепло ріллі, рясні роси, колосся налите,
І духмяний запах трави, хліб пшенично-житній!
Люблю казки і легенди, байки і балади,
Де добро перемагає з правдою назавжди!
Грибний дощик серед літа, веселку яскраву,
Щире серце, щедру душу, козацькую славу!
Твою пісню стоголосу, що мов річка ллється,
Ластівкою летить увись, плаче і сміється!
Люблю Тебе, Україно, моя рідна Мамо!
Народився, живу я тут, і навік зостанусь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612666
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 23.10.2015
Україно, печале моя,
Моя в лузі червона калина.
Ти, як ночами спів солов'я,
Як у полі чужому билина.
Україно, надіє моя,
Притулюсь до грудей, як дитина.
Не розвіється слава твоя,
Доки маєш ти рідного сина.
Ще не вбили усіх байстрюки,
І не вбють, не можливо убити.
Доки світять нам з неба зірки,
Доки можеш героїв родити.
І хоч серденько ниє моє,
Ой нелегка була ж в тебе доля.
Та Ти будеш Вітчизно… бо є
На це воля… у нашого Бога.
Не того, що привели ж.ди,
Аби нас, як бурян затоптати.
А того, що учив нас завжди,
Свою гідність і честь відстояти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608006
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 23.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2015
Слова: Тамари Васильєвої
Виконує: Ярослав Чорногуз
Запис: Руслан Шевченко
Кліп: Олексій Тичко
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=WQfiFTfBOko
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=WQfiFTfBOko[/youtube]
==========================
Мамина хустка, засіяні квіти по полю
Цвітом любові. Там - спокою, ніжності храм.
Квіти життя, що безжально мережили долю
І з полотна, мов дитя, посміхалися нам.
Мамина доля, мов ниттю, на плечі лягає,
Згасли літа, закурликали в них журавлі.
Пісня натруджених рук лине з рідного краю,
В пам"яті будуть одвічні буденні жалі.
Мамині квіти вели у життєві світанки
І вистеляли дороги в далекі світи.
Тихо молитвою благословляли на ганку.
Мама і хустка, і квіти, їм - вічно цвісти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434472
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 23.10.2015
Пів життя віддам за твій єдиний погляд
Чи забирай усе?...мені його не жаль
В серці моїм стріла...пече холодна сталь
Сльозами на очах...лишилася печаль
І ріже на шматки затуплений кинджал
Не вберегтись мені від цих пекучих жал...
Я не скажу:"болить..." бо болем не назвеш,
Усе що на душі...й ти відчуваєш сам
Не повторяй собі...це зовсім, не обман
Я лиш тебе знайшла...тепер вже не віддам...
Ти серцю не бреши, не сій у ньому страх
Воно без почуттів, як без блакиті, птах...
Наш лабіринт життя, заплутаний давно
Куди б ми не пішли...все на шляху, стіна
Між серцем й розумом...розіграна війна
В котрій для нас обох там виходу нема...
Скажи!...боротися?Чи зброю скласти нам?
Коли в очах дощить, а на душі туман...
...............................................................
Шепоче серце, знов...ти мій лиш тільки мій...
А я життя віддам за поцілунок твій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603896
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 23.10.2015
Діти виросли, в безвість змахнули крильми
І хто- зна, яка буде дорога
Та свята та молитва усіх матерів
Яка кличе дітей до порога.......
Приспів:
Нехай доля вам щастя дарує
Оминають незгоди й печалі
Невже є десь у світі ще краще?
Ніж домівка у рідної мами
Там умиюся зранку росою
Поріднюся природи красою
Невже є десь у світі ще краще?
Не повірю у це я нізащо......
Пахне мята, й повітря пянить
Шелестять тихим вітром ціловані трави
І озветься Молитвою мить
Яку чуєм завжди ми від мами......
Приспів:
Материнський поріг, він зберіг світ дитинства
Він зберіг тепло рук, памята тупіт ніг
Сяє в небі жертовна зоря материнства
І чекає на вас долі там оберіг.........
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609310
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 23.10.2015
Так решили и вечность, и звёзды:
Две судьбы обвенчать навсегда.
Он красивый, чуть грустный, высокий,
На висках серебром седина.
Она хрупкая, нежная, светлая,
А в глазах и в улыбке весна.
Они осень свою вместе встретили
На закате ушедшего дня.
Из двух судеб собрали осколки,
Словно пазлы сложили в одну.
Не страшны им молвы кривотолки -
Сердце сердцу дарило весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522063
дата надходження 07.09.2014
дата закладки 23.10.2015
Пахне м’ятою поле і гірчить полином,
Не забуду ніколи я дорогу в село.
Мені Богом судилось народитися тут,
Де лелеки курличуть і, де мальви ростуть,
Де вітри нашепочуть мені нових думок,
Не забуду ніколи я дорогу в село.
Небо стишилось гордо таїною віків,
Дуже тут мені добре йти шляхами батьків,
Де ростуть осокори, де дитинство жило,
Не забуду ніколи я дорогу в село.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609581
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 23.10.2015
МОЄ СЕЛО
Моє село нічим не знамените.
Хіба волошка в полі – дивина?..
Але її не може замінити
Найголубіша в світі далина.
Дивись, побігла стежечка у поле.
Де ще знайти зарошену таку?
А край села дві шепчуться тополі,
Гриби шукає вітер в сосняку.
Усе тут і сміється, й розмовляє,
Пташкам казки розказує горіх.
Рожеві гілки у вишневім гаї
За всіх відбулих плачуть на поріг.
Рясні жита і росяні отави
Біжать з туману й хиляться до ніг.
Сумують верби понад нашим ставом,
Коли не йдуть закохані до них.
Їм рушники зв’язали кожну стежку,
Та в рідний край завжди веде одна.
Вона лежить, подібна на сережку,
Яку в траві залишила весна.»
По ній завжди я впевнено ступаю,
Бо там сліди бабусь і дідусів.
І до села я серцем прикипаю,
Мов до волошки крапелька роси.
Музика, аранжування, виконання і запис В. Сірий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610669
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 23.10.2015
Та,що світло несе ,йде...
Зеленіє в пустині травою.
Коли навіть буря в лице,
Їй з піднятою йти головою.
Коли навіть буря в лице
І ніде не сховатись,
Нести в серці зорю
І навчитися не спотикатись.
Нести в серці зорю ,
У долю вплітаючи мрію :
-Дай ,Боже,сили світити,молю!
Я вистою . Я зумію .
Боже,дай сили світити,молю!
Хоч на серці криваві стигмати
Я любов"ю цей світ спасу ,
Бо я Донька його і Мати !
Я любов"ю цей світ спасу,
Мов дитинку його спеленаю.
Та,що світло несе , йде-
Бог напише на дверях раю .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584509
дата надходження 30.05.2015
дата закладки 23.10.2015
[b][i]Шукаючи у цім нещирім світі
Стежину правди і людської доброти,
Не дай нам БОЖЕ попадати в сіті
Зневаги , заздрості , обману , підлоти.
І забуваючи про скороплинний час,
Поспішно робим помилкові кроки.
І не жаліє нас життя...Нераз
Даючи нам тяжкі , сумні уроки...
І плачуть всі , затаєні думки,
Які лишились за дверима спокою.
І платимо за наші помилки ,
Часто ціною надто зависокою...
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603251
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 23.10.2015
Слова - Ніна Третяк
Виконання - Ярослав Чорногуз
Звукозапис - Олександр Салицький
Кліп – Олексій Тичко
-----------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JSs6apfJdvk[/youtube]
Хто, скажи мені, хто,
Напророчив біду твоїй долі?
Ти у зоні АТО,
На вчорашньому мирному полі.
В тебе цілиться брат,
Що одвічно вважав своїм братом...
Поряд рветься снаряд.
Зорі падають вниз зорепадом.
Ти у зоні АТО
За чужу не ховаєшся спину,
Як не ти, тоді хто
В час лихий порятує країну,
Як не ти, тоді хто,
Принесе перемогу крилату?
Ти у зоні АТО -
Твоя місія – перемагати!
А коли все мине
І війна, непотрібна нікому,
Сном страшним промайне –
Ти повернешся іншим додому.
Почуття, відчуття
Не даватимуть довго ще спати.
За Вітчизну життя
Ти готовий синівське віддати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584756
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 23.10.2015
Слова - Світлана Костюк
Виконує пісню - Заслужена артистка України Світлана Мирвода
Виступ на Поетичній сцені V-го міжнародного фестивалю "КНИЖКОВИЙ АРСЕНАЛ" в подвір’ї Арсеналу під час презентації нової поетичної збірки Світлани Костюк «Траєкторія самоспалення. Щоденникові записи у віршах» (Видавництво «Букрек») 24 квітня, 2015.
-------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hB42UYL5Z-w[/youtube]
знов ця невидима стіна
старанно зведена між нами
що без шпаринки без вікна
без сонця в глечиках і брами…
і тільки тіні наугад
танцюють сальсу опівночі
і меркнуть зорі в`яне сад
і без очей блідніють очі…
червоне світло хтось пролив
хоч я мовчу і на зелене
хтось нашу зустріч відмолив
бо це життя таке студене…
тремтить знеструмлена струна
по стінах сум повзе і відчай
ця нами зведена стіна
і найміцніша і найвища…
вона прозора і легка
вона космічна і кармінна
тому й тремтить твоя рука
що світло-вічне…світло – вічне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612474
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 23.10.2015
Люблю тебе, стражденний рідний краю,
До сліз люблю, до болю-хрипоти!..
В любові тій приречено згораю,
Аби лише воскрес, вознісся ти!
Люблю тебе, згорьований народе,
Болію болем страдницьким твоїм...
Не прагну шани, дяки, нагороди -
Для тебе щастя-долі заповім!
Люблю тебе, величне рідне слово,
Шматоване, калічене... й святе!
Плекаю кожну краплю калинову -
Хай в серці євшан-зіллям проросте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612633
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 23.10.2015
Як вийду я на поле
до рідної землі –
О, воле моя воле,
що серця жде велінь.
У синій у блакиті
посеред білих хмар –
думки, днем перемиті,
від Бога світла дар...
Тут прадід мій трудився,
дід землю обробляв –
в них мрія, що Жар Птиця
і кожен уявляв,
що це його землиця,
ніхто б не зазіхав.
О поле, кров'ю вмите...
Чи збудеться колись?
Козацький кінь... Копита...
Тут плуг тягли воли...
Чи ж буде кіл забитий
до власної землі?
11.10.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612773
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 23.10.2015
Це ти мені тайожне про тільняшку…
Про голубий… десантника берет?
Засунь у зад пусту свою балачку,
Сходи з віршем писако в туалет.
Вдягли її найперше Нідерланди,
Французи майже зразу одягли.
За чверть століття вділи расіянти…
Це правда цюцю ница, й не скигли.
Я мав за честь, колись її вдягати,
В моєму серці колір голубий.
Мене навчили синє шанувати,
Ви ж с.ки явно сині від злоби..
Диви, зявились знову чудотворці,
Несуть брехню із закутків Орди.
Берет зявився вперше в миротворців,
Аби у світі… спокій зберегти.
Ти ба дивись, поєти розвелися,
Із тундри вилізло й звидить…
Як вошогниди в сайтах завелися,
Аби гидоту... Путєна постить.
Не смій чіпати шобло десантуру,
Не смій кусати гн.да мій народ.
Зміни на сайті пад.о партитуру,
Закрий хлєбало юдо – патріот!
О. Сєркіной...Іудінє гнілой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597401
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 23.10.2015
Плакала тополя сірими дощами,
Зі слізьми прощалась із бузку кущами,
Прощавайте, любі, скоро вас покину,
Зроблять із тополі білу домовину.
Зроблять домовину для того хлопчини,
Що малим залазив на мої вершини.
На гіллі гойдався, виріс - закохався,
Та свого весілля так і не діждався.
Де взялись в сусідів Зла високі гори?
Захопили Південь, відібрали море,
І ворожа сила – двоголовий ящур
Вліз на Схід країни і роззявив пащу.
Тож змужнів хлопчина, поклонився в ноги
Всій своїй родині й вирушив в дорогу.
А коли проходив поруч по стежині,
Я встеляла стежку пухом тополиним.
Ніби відчувала, бачимось востаннє…
Все одно чекала, виглядала зрання…
Бачила хлопчини дівчину кохану,
Як вона молилась день і ніч старанно.
Хто приніс в родину чорну «телеграму»,
Що загинув хлопчик від тяжкої рани?
Світ наш сколихнувся, дівчина зомліла,
А батьків стареньких це ледь-ледь не вбило!
Вийшов сивий батько зранку в чисте поле,
Підійшов до мене, обійняв тополю,
Та ридав за сином, бився головою,
Що не він, а хлопчик не поверне з бою.
А ще він погладив стовбур мій і віти,
І сказав: «До тебе він любив ходити,
Спочивав тут в спеку, зустрічав дівчину,
Послугуй же сину і в гірку годину»
Тож прощайте, браття, гордії рослини,
Хай із мене зроблять білу домовину.
Вкриють синьо-жовтим, батюшка освятить,
Й понесуть на цвинтар до тісної хати…
Плакала тополя, листячко скидала,
І кущам, що поруч душу сповідала,
Попрощалась з вітром і безкраєм полем
Та гірку з тим хлопцем поділила долю.
Про цей вчинок чесний і душі величність
Склали люди пісню, що пішла у вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612809
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 23.10.2015
Кричала...стогнала...вже сил не було.
Життя промайнуло, мов грім відгуло.
Як сина ростила одненька-одна...
Тепер ось забрала проклята війна.
Як житиме далі? А нащо їй жити?
Що їй залишилось? За сином тужити...
Терпіти той біль, що не сила знести...
А далі...зачахнути від самоти.
Їй вирвали серце... надії нема.
Вже й болю не чує, немов кам'яна.
Дорогу життя топче мати сама...
Скалічені долі лишає війна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582736
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 23.10.2015
[i]добровольцям, що повернулися з пекла в .... пекло[/i]
Буремні сни забродами незваними,
Страхі́ттями просочуються в дні.
Печуть вогнем, болять нестримно ранами...
Шкребе, нуртує в серці десь на дні.
Я рік - я ВІК! пробув у тому логові,
Де буйство звірів, нечисті шабаш.
Кому я треба? Мамі, батьку, Богові -
Оце і є надійний мій бліндаж.
Прокляті сни вже душу намозолили,
У ледь за двадцять я неначе псих!
Свинцем лягає ніч на вії, оловом...
Мені не спати, щоб цей біль затих?!
Куди вернувся з у́рвища пекельного?
Хіба у рай? Чому втекти кортить?
Я вирвався із крутежу́ смертельного,
Вони ж мене спрожогу - за борти!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613009
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 23.10.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=b4Vr-A4Wkn0
[/youtube]
Зимовий іній прикрашає осінь.
У гілочки вплітає кісники.
А серцю так не хочеться, все просить:
Зніми із трав оці пуховики.
Ось гілка від морозу затряслася.
Невже, зима прийшла уже всерйоз?
І до вікна із сумом простяглася:
Ужалив в кісточки її мороз.
В моїх очах і жаль, і біль, розпука,
Бо стукають в вікно замерзлі кісточки.
А на квітках якась чудна перука.
Додолу посхилялись завитки!
Ми осінню іще не милувались.
Зима ж повільно убива красу.
А серденько ураз захвилювалось:
В собі тепла красі я принесу.
Так холодно від подиху морозу.
А я в душі весною ще живу.
Моя любов! Не стань мені, як проза.
Вже в котрий раз тебе в весну зову...
А ти мовчиш, та роки не чекають.
В полоні мрій про ту, що десь пішла.
І мрії твої там усе блукають..
Дивись, зоря вже вранішня зійшла...
[color="#ff0000"][/color][color="#ff0000"][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613105
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 23.10.2015
[b][i]Я загубила десь свій сон і спокій.
Допоможи мені їх віднайти...
Прошу тебе , але не знаю хто ти ?
Не знаю , навіть , де тебе знайти...
Ні , подарунків дорогих не треба,
Лиш крапельку правдивої душі...
Попросиш , я для тебе , лиш для тебе
Писатиму завжди свої вірші...[i][/i]
Поділено усе на "за" і "проти".
Тривогам тісно у душі моїй...
І стукає у скронях де ти , хто ти ?
Моя ти радосте !
Ти , смутку , любий мій ![/i][/b]
[color="#ff0000"][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612913
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 23.10.2015
Прихили до мене кольори,
Скільки там лишилося ще жити,
Синь небес і золотаве жито
Хай зі мною будуть до пори.
Прихили на мій короткий вік
Свіжу зелень весняного степу,
Бірюзу морської хвильки теплу
І прозору прохолоду рік.
Подаруй наприкінці доріг
Пурпуровий захід сонце-світу:
Надвечір’я згадує прожите –
Хай зігріє серце до пори..
Хай зійде на край мій благодать
Ніжністю рожевого світанку,
Хай веселка із дощів серпанку
У прийдешнє міст перекида.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389223
дата надходження 01.01.2013
дата закладки 23.10.2015
Продавши державу за дзвін срібляків,
У зраді шукаючи право на щастя,
Іуди впустили в свій батьківський дім,
Брехні та обману криваве нашестя,
Зламавши кордонів старенький замок,
Поправши достоїнство тої країни,
Що матір’ю стала і так б все було,
Та кров’ю облилося серце вітчизни,
Коли бузувіри в прокльони впряглись,
І взявшись за руки із підлим чужинцем,
Знівечили стяги, спалили герби,
Руйнуючи край із запроданців військом,
Піднявши угору двохглаві орли,
Забувши про те, що вони Українці…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613900
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 23.10.2015
О, скільки в тобі болю, Україно!
А скільки крові випила земля!..
Куди не глянь - сплюндровані руїни...
Куди не стань - спаплюжені поля...
А як же далі? Бути чи не бути?
Чекати неминучого кінця??.
Чи впитися кремлівської отрути -
І стерти рідний слід до корінця???
Прозрій, прокинься, приспаний народе,
Козацький дух гартований збуди,
Бо лиш тоді ти дійдеш з серцем згоди,
Як рабський дух затопчеш назавжди!
Воскресни, возродися, Україно,
Упевнено торуй до щастя шлях!
Хай лине світом мова солов'їна
І пісня наша славиться в віках!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594689
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 23.10.2015
На осеннем листе нарисованы краски
Утопающих в пруд золотистых лучей,
И выходит она из осиновой сказки,
Расписавшись везде на кармине ночей;
На широком лугу в предрассветной истоме,
На деревьях в саду, что пылают уже
Сквозь застенчивый цвет увядающей, сонной
Красотою твоей на сентябрьском плече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614129
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 23.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2015
Чекають синів матері,
І моляться тихо ночами
Забилась душа ніби сон
Молитвою рідної мами
Пішов білочубий мій син
У безвість тяжкими стежками
Вже більш не прийде на поріг
Й не скаже: вернувся я мамо....
Приспів:
А мати сина жде, одна на цілім світі
А син не йде , не йде
Як серце їй зігріти?
Шлях долю простила
Барвінком і любистком,
Пішов в АТО солдат, вернувся обеліском....
Змахнув молодими крильми
Бо кличе дорога до Раю
Вернися соколику мій
Молитвою мами благаю
Журавликом в небо злетів
Кричав, щось пташиним тим співом
Душею--- у небо злетів,
На землю впав зраненим тілом.....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614112
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 23.10.2015
Вже рік війна,безглузда і тяжка,
А я не можу написати і рядка.
Усі слова втрачають глибину,
Коли я хочу написати про війну.
Мій Захисник, ти як це пережив,
Коли в оточенні з калюжі воду пив?
Мій Захисник,ти як це подолав,
Коли товариша по клаптиках збирав?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614184
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 23.10.2015
Ще моє літо не відквітувало.
Мені без тебе цього світу мало.
Ще не зовсім у грудях охололо,
Ще білий світ доокруж мене колом.
Шукаю серед всіх на тебе схожу,
А знайду, надивитися не можу.
В житті моєму ти - весь мій набуток,
Без тебе моє серце крає смуток.
Без тебе вже моя душа не кремінь,
Без тебе серед ночі гусне темінь.
Без тебе я б в житті не був Гераклом,
Без тебе серцю щедрості забракло.
Ти завжди, серцю радість невимовна,
Моя душа лише тобою повна.
Вона завжди одну тебе чекає,
З тобою день вчорашній не зникає.
Твій погляд теплий, наче сонце в травні.
Від нього тихнуть болі нещодавні.
Живу, вслухаюсь в твої тихі кроки,
Тобою лиш гамую свій неспокій.
2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613212
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 23.10.2015
Не свої я несу помилки,
Не твоїми заслугами бавлюся.
Уявляла цей світ не таким
Під розкішні мелодії Паулса.
Воскресала, а ти хоронив,
Мов сліпу, що нічого не бачила.
Заклинаю тебе, поверни!
Без жалю поверни мені втрачене.
Я до всього святого молюсь,
Навздогінці молитвами різними.
Хоч тепер ти мені розмалюй
Білий світ хризантемами пізніми...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614470
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 23.10.2015
Був ще день, та похнюпилось сонце,
Запиталася я , чому тьма?
Сонце сіло мeні на долоньці,
Прошептіло, на сході війна!
Заховався десь місяць за хмари
І зірок не побачиш, нема,
Лиш блукають бездушні примари,
Я питаю, що сталось? Війна!
Похилилися верби , сумують,
Каламутиться бистра вода,
А негідники все ще чаклують,
Плачуть верби, на сході війна!
Я просила і сонце ,і місяць,
Щоб горіли, де підлість людська,
Хай осліпнуть і згинуть на місці,
Вірю , так закінчиться війна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597565
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 23.10.2015
Не оголяй посеред міста тіло,
бо втрапиш в міліцейську буцегарню.
Оголиш душу – заспіваєш вірші –
то "загримиш" в найближчу псих.лікарню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441112
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 23.10.2015
Не плач матусю, не журись
Ніхто не бачить твоїх сліз
Ти лиш у небо подивись
Таких як я, тут повно- скрізь...
Не побивайся моя ненько,
Що віддала мене війні.
Тепер далеко я, рідненька
Уже не боляче мені...
Мене виховували кулі,
Від них не раз тікав, тремтів
Мене виховували долі
Моїх товаришів- братів.
Були ми всі брати по крові,
І нас єднала мисль одна
Ми не здавалися без бою
Якою б не була ціна.
Ми вчились, мамо, виживати
Без страху бути, без обав...
Та не навчитись нам вбивати
Брати життя котре Бог дав.
Пліч-о-пліч, зброя за плечима...
Не раз палили нас вогнем...
Матусю, знай твоя дитина,
дорослішала з кожним днем.
Так часто я сидів в окопах
Голодний зморений, не спав
Поневірявся по болотах
І лиш в думках я пам'ятав...
Я згадував, матусю, руки
Твої і і очі у сльозах
Як проклинала ти розлуку,
Котра вже не з'єднала нас.
Ти бачила в мені надію
Яку ніхто не відбере
Десь там далеко свято вірю,
Не осоромив я тебе.
Прошу пробачення в одному,
Тай цьому виправдання є
Що не вернувся я додому,
Не втішив серце я твоє...
По нас стріляли, беззупинно.
Мій брат під кулями лежав
Я мав прикрити йому спину
І його кулю я впіймав...
Та не відчув я мамо болю
Коли на землю впав лицем.
Сам вибрав я для себе долю,
Життя чуже стало кінцем.
Мене на руки браття взяли,
тримали міцно як могли
Понад усе мене благали:
" ТИ НЕ ЗДАВАЙСЯ! ЛИШ ЖИВИ!"
А я дивився в чисте небо,
Безкрає небо голубе...
Мені нічого вже не треба
Хотів лиш бачити тебе...
Хотів відчути твої руки
Рідненька матінко моя!
Я не бажав для нас розлуки
І не хотів вмирати я!
Не будь на мене зла , матусю
Все зрозумієш з часом ти
Чому зробив це, чому мусив
Для чого довелось піти...
Тепер цілуєш мої руки,
Такі холодні й неживі
А душу розриває мука,
Що ти жива...а я вже ні...
Не плач матусю, не журися
Сльози не вернуть вже мене
Ти лиш до Бога помолися
І може з часом біль мене...
Ти на могилку принеси
Жовтий тюльпан, лише один
В стрічку блакитну загорни
Мов квітка, ріс і жив твій син...
Не забувай мене, матусю
Як ПАМ'ЯТАЄШ - Я ЖИВУ!
Я не хотів вмирати, мусив
Віддати душу я свою....
лютий 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575271
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 23.10.2015
Олеже, знаєш всім відомо,
Що ти судимий за любов,
Який ти мужній і невтомний
Епохи нашої Герой.
Той, хто кує тебе в кайдани,
Лиш жалюгідний, як хробак.
Я бачу, вірю, просто знаю
Про неминучий його крах.
Прийде пора, злетять кайдани,
На Україні тебе ждуть,
Разом ще Гімн ми заспіваєм,
Як зерна правди проростуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609397
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 23.10.2015
З Печерська виповзли вовки,
Співають оди й серенади.
Як Божа кара - чужаки,
Солодкі ринулись до влади.
Дроти під банером гудуть,
Роки ідуть, міняють дати.
Раби на вибори ідуть,
Панів вчергове обирати.
На сало, гроші й ковбасу,
Пани в наперсточок зіграли.
Дурних узули, як козу,
І вкотре розум відібрали.
Хоча розвиднілось давно,
Привикли в стійлику мичати.
Не бачать світла у вікно,
Жувать навчились і мовчати.
Моя Вкраїнонько, проснись
Ну щож це твориться з тобою.
В світлицю Божу повернись
Не будь в диявола рабою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614636
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 23.10.2015
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть...
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сем'я вечеря коло хати.
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає...
Тарас Шевченко
Узбіч нового міжміського тракту,
Що стрімко мчить у невідому даль,
Стоїть осиротіло пустка-хата –
Віків нових пекуча пектораль.
У ветхій стрісі видно ребра-лати,
У стінах – темня вікон, мов бійниць:
Надію на шибки їм не плекати,
Вже не блищати склом очей-зіниць.
Дріма садок вишневий коло хати.
Хрущі над ним давно вже відгули,
І не співають більше там дівчата,
Й плугатарі з торбами в світ пішли.
Там вже ніхто нікого не навчає,
Бо матері душа давно в раю.
І соловейко дітям не співає,
Бо діти розбрелись в чужім краю.
Один склав голову в лісоповалі,
Варив в Магнітці інший вбивчу сталь,
А ті – шлях Соловецький торували,
Стражденний шлях у вічність і печаль.
...Немов старенька, посивіла мати,
Що в тузі вийшла сина виглядать,
Чатує обіч шляху пустка-хата,
Жде не земну, а Божу благодать.
Стоїть самотньо, тихо... Що й казати –
Мовчання тут гучніше зичних слів!
І дивиться журливо хата-мати
Услід нащадкам в докорі німім...
А там, в граніті – пам'ять красномовна:
У лівій – кепка, права – в далечінь...
І тисне серце сором невгамовний
І смутку незбагненна глибочінь.
28.04.1993,
Чернігів — Варва
____________
Муз. авт. Див.: На відстані : поезії, пісні /
Олекса Удайко. - К. : [б. в.>, 2007. - 95,
[4> с. : іл., ноти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394203
дата надходження 21.01.2013
дата закладки 23.10.2015
З мене, мамо, росте трава...
З мене, мамо, росте трава
і гойдаються вранішні роси.
І йде обертом голова -
повертає Земля на осінь.
По мені ходить тільки дощ
і коли-не-коли ворона
закричить навіжено, бо ж
коло мене когось хоронять.
Здичавіло мені вночі,
бо шугає нестримний вітер
і скрегоче старий горіх,
пересушений від літа.
А ще боляче, мам, мені,
коли хтось обтирає ноги.
Я ж не просто малий спориш,
що росте біля дороги...
Я буваю таким м'яким.
Навесні. Особливо, в свята.
Розцвітають в мені голубі
малюки, мам, крокусята.
І буває, що горобці
перешіптують мої рани,
виполощують в молоці,
коли стеляться тумани.
Я так хочу, щоб ти прийшла
і сльозою мене зігріла...
Поросла по мені трава.
Поросла по мені могила...
aвтор: Ліна Біла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615176
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 23.10.2015
[i][b]tth [/b]
На краєчку літа... примостилась осінь.
НАДЕЖДА М. [/i]
[youtube]https://youtu.be/r0-B-sJq6jc [/youtube]
[i][b][color="#f7310a"]– Спини, мене, літо! Не хочу у осінь…
– Мене ж гонить вітер… Й отаву вже косять.
– В душі моїй світло – вона не дощить …
– Кінчаються миті?.. Затримайся, мить!
І ось вже вогонь… шампури і димок…
Ідилія… Сон… і сонливість думок…
Та осінь вже о́н – лише длань простягни:
Відомий канон… із сивин давнини…
– Ми вдвох... і нам тепло!.. Для чого нам осінь!
Спини нас, літе́пло, – дуетом вже просим…
Дай впитись вертепом, снаги дай ковток!
…Жене вітер степом… поновний виток…
– Не встиг... докохати – іще повтори́…
– Змайструю будівлю для вашої гри,
Себе ж на зимівлю сховаю під спудом
Й назву те свавілля Осіріса* чудом…
...Та час невмолимий, жорстокі моралі…
Убралась калина в коштовні коралі…
Здавались малими ті дні, куці – ночі,
Та плинули ними години пророчі…
Той літа краєчок, – не край всій землі,
Де дихати є чим... й серця́ немалі, –
Не край мені вечір, що зве у ніку́ди
Жаль-квилем лелечим. Я тут ще побуду!..
*
Замри в мені, оcінь… Я верес збираю…
На кінчику літа,
На кінчику
Раю…[/color][/b]
5.09.2015
________
*Бог загробного царства (єгип.міфол.).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604407
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 23.10.2015
[youtube]https://youtu.be/QVpdmHy0KnA[/youtube]
-------------------
Ой гуляв козак
Та не день, не два,
Тай не три, не п’ять –
Всю неділеньку.
Погуляв козак –
Завтра виїжджать,
Коня запрягать
Тай на війноньку.
Прибував козак
У Січ-матінку,
Підкував коня,
Гострить шабельку:
– Вірна шабле, ти,
Моя подруго,
Будеш берегти
Буйну голову.
Ой ти, шабелько,
З сталі кована,
Доле-матінко,
Ризикована.
Ой, вернусь чи ні,
Тільки Бог те зна,
Поможи жоні,
Козаків казна.
Ой ти, конику,
Воронесенький,
Послужи мені
Ще вірнесенько:
Якщо упаду,
Ти мене прикрий,
А як смерть знайду,
То тікай, покинь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615307
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 23.10.2015
Знов в тюрмах месники й герої.
І що з того, що інший князь.
Не видно зміни на постої…
Бо в суддях вся колишня мразь.
Ті самі с.ки – прокурори,
Ті самі свол.чі – менти.
Навколо взятки і побори
У кріслах тіж самі ж.ди…
І знову вибори на дворі…
До влади сунуть шахраї.
Як завше виплодки в фаворі
Ті, що при грошах, - гулаї.
Лежить на серці важкий камінь,
А кров нуртує і кипить.
Вкраїну нищить клятий каїн,
А Україна спить і спить.
Це як же так її зганьбити?
Ще й досі… де ви козаки?
Так можна й Бога прогнівити
І похоронять чужаки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615478
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 23.10.2015