Великий народ України!
Виходь з летаргічного сну...
Волають моралі руїни
З собою почати війну.
Зламали калину у лузі...
«Давати» та «брати» - не гріх...
Забули, що ми, з вами, - друзі,
З майбутнім, єдиним в усіх.
Поснули в своїх «хатах з краю» -
На втіху новітнім панам...
Візьміться за руки. Благаю!
Окремо не вижити нам.
Не воїн, єдиний у полі,-
Кайдани сам не розірве...
Той гідний найкращої долі,
Хто щастям народу живе.
Якщо кожний з нас власне «соло»
Вкладе в спільний хор без вагань,
Тоді зникне замкнене коло
Невиправданих сподівань.
Перлину згадай в рідній мові:
Усе, “що посієш... - збереш”...
Якщо ти жадаєш любові -
Повинен любити без меж...
З сусідами горе ділити,
Відкинути заздрість і гнів,
Усмішкою сонце зустріти,
Добро засівати без слів.
У щастя сповити дитину,
Коханням омити серця,
Обожнювати Батьківщину
З народження і до кінця.
2012, м.Дніпропетровськ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606439
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 13.09.2015
«У мертвих крила з щирого моху.»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Над Сарматією небо прозоре і чисте,
Над Сарматією вночі зірок намисто,
Але з неба падає металевий дощ,
Люди ховаються від нього в ями
Та в рани Землі, вириті на плоскій рівнині,
У потворних звуках вчувають музичні гами,
Люди одягають недоречні шати,
Однакові, як два іржаві цвяхи,
Маючи замість дороговказів годинники,
Замість куточків затишку плахи,
Прислухаючись до грому серед ясного неба,
Люди звикли вірити в неможливе,
Збирати хвилини у діряві кошики літа,
(Ніякі парасольки не врятують від зливи),
Бо замість дощу з цього неба-дзвону,
Замість життєдайних краплин,
Прозорих як людські душі,
(А ми думали, що життя не спалах, а плин)
Падають шматочки смерті,
Навіщо мені знати, коли впаде мій шматочок,
Коли я стану невидимим птахом,
Зроблю свій останній в порожнечу крочок,
І покину землю Сколотію,
Де навіть дощ – і той залізний,
Де гітара співає про знищення,
Де все нині стало запізно,
Де очі не хочуть все це бачити,
І хочеться жити вигадками,
Гублячись у мурашниках спогадів,
Називаючи неможливе словами
І співати про металевий дощ –
Мені, людині, якій на зранене серце
Причепили чорно-білу мішень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597690
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Кого спитати? Що мало статись?
Та як мені собі зізнатись?
Що ти без будь-якого тиску
Зробив з мене домашню кицьку?
Тепер живу в твоїй оселі
Та їм лише з твоїх долонь,
Колись пила лише еліт-коктейлі,
Тепер п’ю пиво «Оболонь».
Лежу на килимі, чекаю
Доки заб’ють останній гол.
Така сама себе лякаю:
Невже то я дивлюсь футбол???
Я відкидаю роботу магів
Та знову я себе питаю.
Як ти проліз в дівочі мізки
Та зтер понти та звуки різкі?
Тепер живу в твоїй оселі
Та їм лише з твоїх долонь,
Колись пила лише еліт-коктейлі
Тепер п’ю пиво «Оболонь».
Лежу на килимі, чекаю
Доки заб’ють останній гол.
Така сама себе лякаю:
Невже то я дивлюсь футбол???
Є іще одне питання:
Невже то є "оце кохання"
Моє єдине і останнє
Від тебе я божеволію
І більше ні по що не мрію
Від твого погляду я млію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596000
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 12.08.2015
Збираєш валізи на море,
Єхидно всміхаючись всім.
В той час як криваве горе,
Поглинає країну твою...
Ти спиш у зручному ліжку,
А в окопі мерзне брат.
Розважаєшся,п'єш і гуляєш,
А Він голодний і спраглий солдат..
Ти кажеш хай воюють "ідіоти"
А в тебе інші плани на життя.
А він небачив дому більше року,
І ще не брав на руки немовля.
Ти ночі всі прогулюєш у клубах,
А він від смерті був на волоску.
Твоє життя розваги і розпуста.
А він пішов по власній волі на війну.
Твій брат герой!!!
А ти не вартий братом називатись!
Він захищає країну свою,
І до останнього буде стояти.
В той час як ти ніжишся морем,
Його сонце в окопі пече.
Кулі свист,і розриви снарядів,
Піт кривавий по скронях тече.
Ти в раю,і радієш життю,
А він в пеклі,де смерть розгулялась.
Ти не бачиш цю кляту війну!
А він вкотре з життям прощався.
Він герой!!! І додому прийде...
І обійме малого синочка.
Бо сім'я повертала в життя,
Ві вернувся із пекла,що зветься-ВІЙНА!!!
НАДІЯ КИШЕНЯ 12.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599205
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015
Не залишийся, а піди у сни
Там заблукай
Зустрінемось на мить, хоч так
Загубимось в обіймах самоти...
Переплетіння душ чи може мрій?
Спитай себе навіщо і чому?
Так добре, там інакше плине час
І кожен віднайде свою весну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599201
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015