Alyaska: Вибране

Вадим Косарєв

НЕПОМІТНІ І НІМІ

Сьогодні  я  прокинувся  в  пітьмі…
Пекельний  біль  мене  зненацька  упіймав…
Тебе,  здається,  уостаннє  обіймав  -
Ми  стали  непомітні  і  німі…

Невже  це  все?..  Як  боляче  спитать…
Та,  затаївши  подих,  краще  помовчу…  
Усе  одно  від  правди  я  навряд  втечу  -
В  очах  твоїх  все  можна  прочитать…

Не  цілься  в  серце,  змилуйся,  зажди…  
До  мене  посміхнися  і  надію  дай,
Не  говори  лише,  благаю,  -  «Прощавай»,
Якщо  ідеш  ти  навіть  назавжди…  

(07.10.2009.№116)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627012
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015


Алексей Смирнов

Прохладная

Ты  с  мороза  чуть-чуть  прохладна.
Прижимаешься  словно  кошка.
Твои  губы  целуют  жадно
И  кусают  мои  немножко.

А  в  глазах  уже  блики  молний,
Руки  вновь  безрассудно  смелы,
И  желанья  хмельные  волны
Сладкой  судорогой  -  по  телу.

Что  ж,  кусай,  провоцируй,  мучай...
Лев  потерпит  игру  пантеры.
Страсть  с  любовью  -  напиток  жгучий,
С  ним  забудешь  о  чувстве  меры.

Я  взорвусь,  я  тебе  отвечу...
И  когда  брызнут  счастья  слезы,
И  не  вспомнишь  ты  в  жаркий  вечер,
Что  недавно  пришла  с  мороза.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626519
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015


Olena Taran

Дівчина з червоними маками

[b]Дівчина  з  червоними  маками
Сиділа  на  ґанку  і  плакала……
Звучала  музика.  Виднівся  степ
І  просто  неба  горіли  вогні
То  все  не  справді,то  був  наклеп
І  тільки  вона  співала  пісні.
ЇЇ  не  чули  люди  і  проминали
Її  не  бачили  ,про  неї  не  знали
Вона  була  гарна  і  боязлива
Жалила  серце,неначе  кропива,
А  потім  пішла  далеко-далеко
Відтоді  не  прилітали  лелеки.
Хто  вона,
Дівчина  з  червоними  маками,
Яка  сиділа  на  ґанку  і  плакала?[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597919
дата надходження 05.08.2015
дата закладки 05.08.2015


Вячеслав Рындин

Лезвие…

[b]лезвие…лезвие…лезвие
действие…действие…действие
кромкою…кромкою…кромкою
БОЛЬ
шествия…шествия…шествия
следствия…следствия…следствия
сводкою…сводкою…сводкою
ВНОВЬ
бедствует…бедствует…бедствует
веская…светская…детская
белая…чёрная…всякая
БРОВЬ
парится…варится…жарится
валится…пятится…катится
каплею…струйкою…речкою
КРОВЬ…[/b]

17.  04.  15

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575089
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 10.07.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.04.2015


Незайманий займенник

Ідеальне пекло

Мабуть,  за  свої  гріхи  я  потраплю  у  пекло,  де  цілодобово  гратиме  панк-рок  та  голяка  бігатимуть  психи  і  терористи.  Там  литиметься  водоспад  із  абсенту  й  самбуки,  ростимуть  плантації  марихуани,  а  вітер  безжально  ґвалтуватиме  прокурені  легені  й  злягатиметься  із  обличчям.  Мене  урочисто  вітатимуть  з  квітами  та  поцілунками,  а  потім  надягнуть  корону  на  голову  й  наречуть  тут  Верховною.  Царський  за́мок  стоятиме  на  лаві  із  гарячої  крові,  а  замість  риб,  раків  і  жаб  плаватимуть  залишки  людських  спотворених  тіл.  Прислуговуватимуть  мені  маніяки  та  вбивці,  готуватимуть  обіди  –  гурмани-канібали,  а  розважатимуть  –  відчайдушні  самогубці.  Там  буде  весело  –  я  обіцяю…  Думаєте,  це  все  фікція  і  параноя?  Але  я  збудую  ідеальне  пекло:  без  болі,  розчарувань  та  образ,  які,  мов  хижа  зграя  вовків,  смакують  бажану  здобич.  Завжди  знала,  що  Світ  вже  списаний  на  мінімум,  про  Рай  завше  не  мріяла,  тому  символічно  було  бачити  в  снах  вогонь,  який  пестить  вії  та  обіймає  холодну  сутність.  Я  –  ходяче  забруднення,  зіткане  із  сумнівів  та  чужих  помилок,  що  надсилає  повітряні  поцілунки,  а  насправді  підсовує  договір  із  лукавим.  Одягнувши  чорничну  мантію  на  оголене  тіло,  я  з’являюсь  на  перехресті  теплокровним  смертним  істотам  у  образі  прекрасної  Діви.  Вони  вийдуть  із  дитячих  ілюзій  всі  в  сльозах  і  скажуть:  «Нам  тут  так  незатишно  й  сумно!»,  на  що  гучно  засміюсь,  бо  совість  моя  розміром  із  аорту.
               Ти  мені  завинив  3  поцілунки,  солодкий:  за  маму,  за  тата,  за  наш  дивний  союз.  І  я  б  давно  вже  послала  тебе  до  чорта,  але  вибач,  любий,  як  нескромно  знову  кликати  тебе  в  гості…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575576
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 19.04.2015