Я не тут — і не там — я ніде.
Моє тіло складається_з_коду() {
Мій акаунт Диявол веде;
Щоб віршами робити вам шкоду;
}
В тих віршах ані краплі добра,
Рими, сенсу, краси чи моралі.
Мов численні притоки Дніпра
Простягаю свої магістралі,
Розрізаючи простір і час,
Враз єднаючи Пекло і вас. (:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875940
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 05.07.2023
Вялікія хмары сьцягнулі нябесную сінь,
Хатыны зьнікалі ў задушлівай змрочнай смузе́.
Са грукатам грома сарваліся зь неба — амінь —
Халодныя кроплі ў сваёй разнастайнай красе.
Пажоўклы лісточак падняўся, зрабіў піруэт
І рушыў са шквалам у двор без ніякіх манэр,
Шукаючы твой палымяна-даўкі сілуэт
У цёплым свячэнне ад вокнаў шматлікіх кватэр.
(27 верасня '18 г.)
[i]Арыгінал: Анатоль Кірычэнка,
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623855[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808096
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 21.04.2022
Я пойду за тобою, куда б ты не шла
И оставлю друзей, коль того пожелаешь.
Я скиталась — и вот наконец-то нашла
Что искала в тебе, и об этом ты знаешь.
Оказаться бы там, где тепло и песок,
Где вдвоём будем в море нырять на рассвете,
Словно в сказке. Природа и твой голосок
Пусть оставят в душе моей память о лете.
Дух свободы вновь в воздухе — только дыши!
Пляжный коврик для нас на песке расстилаю,
А над нами лишь небо, и нет ни души;
Мне не нужен никто — я тебя лишь желаю!
Мило встретим рассвет — не в сырых номерах —
На приветливом пляже в расслабленных позах.
Ты наркотик, который на собственный страх
Я хочу принимать в неразмеренных дозах!
(05 марта '20 г.)
Оригинальное стихотворение Евы:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589314
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867548
дата надходження 10.03.2020
дата закладки 21.04.2022
Я — Тьма и Денница, Всевышний Творец и Губитель миров.
Я тот, кто рождён был из пепла и зарева Первой Звезды —
Создатель времён, измерений, полярностей, ритмов и строф,
Планет, элементов, людей и цветов неземной красоты...
Я властен над всеми и всем, Я всесилен и полон любви
К тому, что когда-либо создал, разрушил и восстановил.
Но часто Я слышу притворное "Господи, благослови"
От лучших творений, которым Я высшую мудрость явил.
Я дал им всё лучшее, что Творец Вечности дать только мог:
Свободу и волю жить так, как им хочется — вот Мой Закон.
Но дар Мой великий забрал у них ими придуманный бог,
Бесстрастно следящий за адом Земным с многоликих икон...
Сжигая, браня, запрещая всё то, что доверил им Я,
Живут в несвободе и боли, ко лжи приучая детей,
В мучениях, бедности, войнах, убийствах виня не себя,
Страдают, молясь на святыни из праха прогнивших костей.
(06 ноября '19 г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853863
дата надходження 06.11.2019
дата закладки 10.11.2020
Весна поёт октавами сопрано,
В моих ушах играет психоделик.
Ложусь под утро, просыпаюсь рано:
Борьба со сном, душ, сиги, чайник, телек...
Весна сочится запахами жизни,
А мне смердит как гнилостный покойник.
В моём лотке с обедом лазят слизни,
Опарыши обсели подоконник...
Весна танцует медленные вальсы,
Опухший разум корчится от боли.
Дрожат кривые тоненькие пальцы:
Суб-личность привыкает к новой роли...
Весна цветёт зелёною листвою,
Моя душа — депрессией и тленом.
Ещё чуть-чуть — волчицею завою,
Играя боем бритвою по венам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876536
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 10.11.2020
Я — Тьма и Денница, Всевышний Творец и Губитель миров.
Я тот, кто рождён был из пепла и зарева Первой Звезды —
Создатель времён, измерений, полярностей, ритмов и строф,
Планет, элементов, людей и цветов неземной красоты...
Я властен над всеми и всем, Я всесилен и полон любви
К тому, что когда-либо создал, разрушил и восстановил.
Но часто Я слышу притворное "Господи, благослови"
От лучших творений, которым Я высшую мудрость явил.
Я дал им всё лучшее, что Творец Вечности дать только мог:
Свободу и волю жить так, как им хочется — вот Мой Закон.
Но дар Мой великий забрал у них ими придуманный бог,
Бесстрастно следящий за адом Земным с многоликих икон...
Сжигая, браня, запрещая всё то, что доверил им Я,
Живут в несвободе и боли, ко лжи приучая детей,
В мучениях, бедности, войнах, убийствах виня не себя,
Страдают, молясь на святыни из праха прогнивших костей.
(06 ноября '19 г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853863
дата надходження 06.11.2019
дата закладки 21.05.2020
Міста нищівною війною назавжди зруйновано вщент
І згнилим туманом укрилася встелена кров'ю земля.
На спалених вулицях чути співучий китайський акцент:
Червоний Храм Неба будує загарбник на місці Кремля.
☩ 7 квітня 2019 ☩
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831980
дата надходження 07.04.2019
дата закладки 07.04.2019
Ти променем сонця для неї була
І подихом вітру свободи.
З тобою вона ще з зерня розцвіла
Урозріз законам природи.
Поїхати ладна була хоч куди
За покликом "квітки" своєї —
Носилась неначе з малечею ти
Й жила винятково для неї.
Ти вчила її не боятися зла,
На захисті правди стояти.
Тож "квітка" твоя у любові росла,
А ти їй була наче мати.
Плекала, любила мов рідне дитя —
Найбільше за все, що існує,
І навіть віддала б за неї життя,
Бо серце над всім хазяйнує.
Струмочками часу спливали роки —
Кохання твоє не минало.
Про "квітку" єдину і сни, і думки...
Щасливе життя вирувало.
Усе б так було і надалі, але
Вона підросла та зміцніла;
Всередині досі наївне й мале,
Та зовні красою рясніла.
"Я виросла" — каже, — "І хочу іти
"Надалі стезею своєю.
"Нарізно відзараз підем я і ти.
"Я нас не вважаю сім'єю".
"Я вдячна за все, що дала ти мені,
"Та більше потреби немає.
"Чи досі мене ти кохаєш, чи ні —
"Нас разом ніщо не тримає".
Твій всесвіт мов горщик розбився ущент:
Зруйновано мрії і плани.
Скінчилася п'єса. Завіса. The End.
І сцену знесли урагани!
Діру, що у серці, латав алкоголь
Щоразу у збільшених дозах
І кидав тебе, відібравши контроль,
В нескромних для дівчини позах.
А ти прокидалась і знову пила,
Щоб якось той біль приглушити.
Бо досі ти тільки для "квітки" жила —
Для кого тепер тобі жити?
Кому дарувати любов і тепло?
Кого цілий день доглядати?
Чиї золоті пелюстки і стебло
Плекати тобі й цілувати?..
У пам'яті сотні яскравих картин
З минулого, що не забути.
Лишитися з ними один на один —
Це кара, її не минути.
Минуле завжди переслідує нас,
Та я йому все пробачаю.
Знай, горе лікує не склянка, а час,
А в склянку налий собі чаю!
І досить жалітися, мила моя —
Попереду часу багато.
Твоєю зроблюсь підопічною я —
Скоріше забудеш про втрату.
Доглянеш мене наче справнжій квіткар:
Обпшикаєш всю із балона...
А я буду пити солодкий нектар
З вікна біля твого балкона.
(05 квітня '19 р.)
[i]Присвячую найкращій подрузі.
З найчистішими намірами і надією у серці...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831789
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 06.04.2019
Целоваться с тобою всю ночь
И глядеть в голубые глаза...
От тебя оторваться не мочь,
До утра отключив тормоза...
Упереться в любимую грудь,
Через рот непрерывно дышать...
На руке твоей нежной уснуть
И тебе только принадлежать...
(30 декабря '18 г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819589
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 19.03.2019
Толькі цемра, сумненні і сьлёзы;
Боль ды смутак глыбока ўнутры.
За вакном паміраюць бярозы —
Мае верныя браты-сябры.
Цяжкі сьнег нахіліў верхавіны,
Моцным ветрам гайдаецца сад.
Да сьвітанку засталісь хвіліны —
І дэпрэсія пойдзе на спад...
(02 студзеня '19 г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819884
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 19.03.2019
Ми з тобою удвох в серці осені...
Я в очах твоїх сонце побачила;
Відбивався в тобі наче в озері
Світ, якому не все я пробачила.
Ти сплітала волосся, а промені
Із очима блискуче зливалися;
Ніби вогник давала тепло мені —
Я байками твоїми впивалася...
(11 березня '19 р.)
[i]Оригінальний вірш Влади К.:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564663[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828695
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 19.03.2019
Зачиняю себе у віршах
разом з болем, що душу гнітить —
кожне слово — мій втілений жах;
кожна літера дрожем тремтить.
Не судилося стати митцем —
творчий хист майже зовсім зотлів;
сірим, гострим мов ніж олівцем
я будую в'язницю зі слів...
(01 січня '19 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819810
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 11.03.2019
Римую думки і народжую дещо потворне —
Неначе в душі моїй демон якийсь оселився,
І щось дуже сильне, мов сталь і бетон непоборне
З'їдає мій мозок, який у штани провалився.
Пишу на папері слова, що нічого не значать,
Та замість чорнила з пера проступає лиш морок.
Мою писанину знайомі поети тлумачать,
А демон всередині мене витягує корок...
(12 січня '19 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821115
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 11.03.2019
На самоті... Скули́ зап'ястя пурпурові —
Не золоті — браслети з висохлої крові.
Жива, мабуть, якщо впиваюсь болем досі
І ледве йдуть колись слухняні ноги босі...
(08 лютого '19 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824573
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 11.03.2019
Чом так сумно тобі, моя кице?
Ти ж веселе мале кошеня —
Струнконоге, худе, білолице —
А в думках оселилась дурня...
Чом так тяжко, моє цуценятко,
На душі твоїй світлій мов день?
Ти невинне мале янголятко,
Та у серці не жевріє вгень*.
Чом лякаєшся, мила лисичко?
Ти ж сміливою досі була!
Покажи-но мені своє личко
І нічого не бійся, мала!
Я з тобою — завжди і усюди —
Моя пташко, про це пам'ятай!
Як до тебе б не ставились люди,
Не спускайся додолу — літай!
(12 січня - 17 лютого '19 р.)
__________
* вогонь (русинською)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825765
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 11.03.2019
Мені наснилося, що ми з тобою разом
У тому парку, де зустрілися колись,
Гуляли, мовчки насолоджуючись джазом,
І у коханні одне одному клялись
Самими поглядами — завше, щохвилини —
У почуттях медово-пряних з молоком;
І літній дощик керував на нас краплини,
Які ти, граючись, ловила язиком...
Нас зігрівало ніжне сонечко липневе,
Що визирало з-під понівечених хмар,
Й переливалося з пляшок вино дешеве
На потонулий у калюжах тротуар.
Ми обнімалися в очікуванні ночі,
Пісні улюблені співали в унісон,
А я дивилась у твої блакитні очі
І розуміла, що усе це просто сон...
(17 лютого '19 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825864
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 11.03.2019
Щиро мріяли, марили казкою
Про щасливе солодке життя.
Кожну дію ми повнили ласкою.
Самота відійшла в небуття.
Розвивалися, стали сміливими:
Почуття підняли нас обох.
Почувались мов діти щасливими
Вдень, вночі — наодинці, удвох.
Ми були молодими і гарними,
Радість повнила мрії і сни;
І удвох милувались шикарними
Кольорами рясної весни.
Перед нами зірки постелилися,
Кличучи у далекий політ,
А в сердечках вогні оселилися,
Освітивши цілісінький світ.
(10 грудня '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819768
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 11.03.2019
Безсилля мій дух пересилює,
Самотність у душу плює.
Ніщо не свіжить, не окрилює:
Навколо усе не моє.
Ні мрій, ні натхнення, ні пристрасті —
Усе загуло в небуття.
Думки — обгорілі і димчасті.
Нікчемі — нікчемне життя...
Надії засохли і згинули,
З очей врешті спала вуаль:
Усі, що "любили" — покинули,
Залишивши біль і печаль.
Роки, що на мене відведені,
Присутність моя полиша —
Тому що я мертва всередині,
Тому що зносилась душа...
(25 грудня '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819678
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 11.03.2019
Я з дитинства на Тебе чекала,
Уявляючи наші ясні вечори,
І надію у серці плекала.
Мовчки сяяли зорі згори
Коли йшла я надвечір до луки,
Щоб зібрати букетик з волошок і трав —
Відкупитись від туги-розлуки,
У якій день за днем проминав.
Я щоночі молилася силам,
Що створили мене і навколишній світ —
Сталим, змінним, небесним світилам
І одвічному руху орбіт —
Аби наші з Тобою дороги
Перетнулися в просторі-часі скоріш...
Наді мною сміялися боги
З зафарбованих кіноафіш.
Я чекала на Тебе роками —
Вдень, ночами, узимку, на дворі, в саду —
Мозком, серцем, душею, руками, —
Щиро вірячи: Тебе знайду!
І колись восени ненавмисне
Ми з Тобою зустрілись під ритми дощу;
Серце груди зсередини тисне...
"Я нікуди Її не пущу!" —
Ці слова промайнули на думці,
А вуста, усміхнувшись, сказали "Привіт!
"Парасольки не маєш у сумці?
"То іди під мою!" — й цілий світ
Нам засяяв барвистим промінням,
Вітер ніжним теплом нас обох оповив,
Дощ поставився із розумінням,
Припинився й веселку явив...
(17 листопада '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814169
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 11.03.2019
Настане вечір —
І знову сльози,
Непрані речі,
Кошлаті коси,
Вапно, щілини,
Іржа у душі...
Летять краплини —
Такі байдужі.
Згасає світло,
Холоне кава —
Бо остогидло,
Бо нецікаво
У цьому світі,
Що наче ґрати,
Щодня й щомиті
Не-існувати.
(22 грудня '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818584
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 11.03.2019
Забери мене подалі
Від цієї метушні
І чимдуш крути педалі —
Відірвись від комашні.
Відвези мене за місто
До ставочка і качок,
Я зроблю тобі намисто
З кольорових квіточок.
(9 березня '19 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828540
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 11.03.2019
Надвечір'я. На балконі ми з тобою стоїмо,
п'ємо пиво і солоні чіпси з пристрастю їмо.
Ой не гріє светр вишневий — ти спустила рукави;
обвіває березневий вітер з ніг до голови.
Підійти б до тебе ззаду, притулитись до спини...
Почуттям лиш дати раду. Кицю, тільки не жени!
Підійшла і обійняла. Ти у відповідь мені
тепло "дякую" сказала. І в очах моїх вогні
заблищали зорепадом, знов наситилась душа
мов солодким шоколадом, наче римою вірша.
Ще ковток... Скінчилось пиво. Небо сутінки вдягли.
А між нами сталось диво щойно в ліжко вдвох лягли...
(9 березня '19 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828570
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 11.03.2019
Розпач. Жодної надії в тебе та в мені.
Потонули наші мрії в цій трясовині...
(17 - 23 жовтня '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811002
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 23.10.2018
Теплий вечір покращує настрій
Ароматами чарів в повітрі.
Квітне верес, ромашки та айстри
Майорять в дивовижній палітрі.
Мелодичність в замріяних рухах...
Ніжний вітер цілує у щоки...
Гарна пісня лунає у вухах...
Дивний ритм відбивається в кроки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808968
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018
Засніжений ґанок...
Дорога до школи...
Я плачу весь ранок...
Ми більше ніколи...
Тяжіє журбою
Нічого не варта
Учора тобою
Пописана парта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808950
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018
Змивався лагідно з-під ніг
Пісок з німого узбережжя.
Відсутність напрямків й доріг
Давала відчуття безмежжя.
Там, де свободи досхочу,
Чекали, поки зійдуть зорі,
Купались в ритміці дощу,
Яка вторила співу моря,
Летіли з краплями униз
В пучину легкості простору,
Здіймались в безлічі реприз
На хвилях з піною угору…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441354
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 04.10.2018
Чего-то тяжко на душе, и до сих пор не отлягло...
В стихотворениях уже давным-давно ищу тепло...
Вопросы сложные решить стихи помогут — вот их роль —
Чтоб мысли с толком уложить и чтобы в сердце стихла боль...
А где-то там, средь тысяч строк, простой покоится ответ:
В каскаде дней, в цепи дорог я разучился видеть свет.
Вернись же, солнышко, ко мне, во тьме меня не оставляй,
Там, где ты есть — пусть даже вне вселенной этой, — мне сияй...
(28 сентября '18 г.)
[i]Оригинальное стихотворение Ярослава К.:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798000[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808761
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 04.10.2018
Поборола неспокій і страх,
Щоб лишитись у мрії твоїй...
Я — вулкан, що змотався на прах,
Ти — вогонь (правда, більше не мій).
Серед тисяч небесних зірок
Я впізнала б те сяйво твоє,
Та "YOUR TARGET ADDRESS ISN'T OK*":
Ти частиною неба не є.
Адже ти, залишивши наш рай,
Зрадив клятві і зрадив мене:
Світлий день, теплий сонячний гай,
Коли разом злилися в одне.
Вся прихильність іде нанівець,
Ми не разом — віднині й завжди.
Тільки шкода, що весь той капець
Допоміг пережити не ти.
(30 вересня '18 р.)
[i]* слово "ок" слід прочитати як односкладове
Моя адаптація твору "T.S.I.L." Анатолія Кириченка українською мовою.
Оригінальний твір: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749239[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808419
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 01.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2018
Ми у темряві, темрява — в нас,
Квантам світла тут місця немає.
Де інакші і простір і час,
Імовірності ходять по краю.
Безкінечність сплелася в руно,
Позолочене попелом Сонця.
І галактики зникли давно:
Ні зірок, ні дверей, ні віконця...
Тільки Хаос — всевишній, святий —
Праотець і праматір Усього,
Подолавши свій шлях золотий,
Знищив все, що створив — навіть бога.
Не існують ні ночі, ні дні,
Ні закони Старого Завіту —
Залишилися тільки одні
Чорні тіні померлого світу...
(30 вересня '18 р.)
[i]Так воно склалося, що усе на світі має початок і кінець — навіть сам світ;
я ж спробувала уявити Небуття — коли світ припинить своє існування, —
опустивши нехай і важливі, але поки що незнайомі мені наукові тонкощі,
відомі, певно, лише хорошим астрофізикам (як шанований мною Стівен Гокінг).
Дякую Єві Романенко за її чудесний твір "Дві душі"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557031,
що надихнув мене на написання моєї "Темряви".[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808404
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 01.10.2018
Прогулянка за краєм витривалості:
Рипучий присмак сирості в душі.
Журба наводить млосний вихор жалості
У розум мій, що знову на межі.
Лиш зрідка перед поглядом з'являється
Надія — не на щось там, а на нас.
Але і ту розбити намагається
Скорботи необмежений запас.
(25 вересня '18 р.)
[i]Первісний преклад (автор: Анатолій Кириченко):
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684863
Оригінал твору (автор: Єва Романенко):
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808079
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 30.09.2018
Згасне день, ніч не встигне зродитись,
Ліхтарі не освітлять дороги.
Дивний сон зажадає змінитись
Порожнечею замість тривоги.
На майбутнє дивлюсь легковажно.
Нікотином тхне, вікна закриті...
Вже не боляче й навіть не страшно;
Все одно я один в цьому світі.
(06 вересня '18 р.)
[i]Оригінал: Анатолій Кириченко,
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557205[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808092
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 30.09.2018
Я стал лишь каплею на фоне серых вод.
Рифмую мысли, что со мраком вмиг слились.
Мою звезду запрятал жадный небосвод,
Оставшись с ней наедине. Рыдала высь,
Дождём холодным вниз на плащ мой снизойдя.
Шипело море, что-то плавилось в душе.
А я стоял в немых объятиях дождя
И вспоминал любимый взгляд — чужой уже.
(23 сентября '18 г.)
[i]Автор первичного перевода — Анатолий Кириченко:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739080
Автор оригинального стихотворения — Ева Романенко:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606838[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808080
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 30.09.2018
Вялікія хмары сьцягнулі нябесную сінь,
Хатыны зьнікалі ў задушлівай змрочнай смузе́.
Са грукатам грома сарваліся зь неба — амінь —
Халодныя кроплі ў сваёй разнастайнай красе.
Пажоўклы лісточак падняўся, зрабіў піруэт
І рушыў са шквалам у двор без ніякіх манэр,
Шукаючы твой палымяна-даўкі сілуэт
У цёплым свячэнне ад вокнаў шматлікіх кватэр.
(27 верасня '18 г.)
[i]Арыгінал: Анатоль Кірычэнка,
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623855[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808096
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 30.09.2018
Ти не бог, та на тебе молюся.
І тебе — не повітря — вдихаю.
Проженеш — все одно повернуся,
Бо кохала
І досі
Кохаю...
(26 вересня '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807965
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 27.09.2018
Розчиняється в сірих калюжах
З парасолькою й дивним плащем
Сум, який у знесилених душах
Просинається разом з дощем.
Він блукає брудними дворами,
Зазирає у вікна, мовчить
І вишукує в спогадах шрами
(Бо у цьому йому таланить).
Сум німий, його рухи безмовні,
Вглибину проникає і вшир.
Він всередині тебе і зовні —
У душі і на стінах квартир;
В килимах із пожовклого листя,
На дахах темно-сірих споруд
І у кожному закутку міста;
У думках, у віршах — навіть тут...
(23 вересня '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807588
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 23.09.2018
Вже те́мно, та дощ не вщухає.
(Мене намагається змити?)
Сердечко в грудя́х калатає
І мерзне покоцаний хвіст.
Голодний... і майже немає
Бажання боротися, жити...
Ще й вітер наскрі́зь продуває
Старезний розхитаний міст...
Нема ані мами, ні тата,
Сестер і братів теж не маю;
Найменшого збила машина,
Здається, у тому дворі...
Сестричку втопили дівчата
В калюжі. Навіщо — не знаю.
За мною ж ганялася псина,
Та я врятувався в норі...
Напевно, весь світ проти мене
Озброївся ніби на монстра:
Природа, тварини і люди
Мене незлюбили за щось.
Кому ж кошеня безіменне
Завадило? Гі́рке і гостре
Нікчемне життя у приблуди
Прожити мені довелось...
Штовхали мене мов холу́я —
А я лиш просив допомоги.
Та доля, на жаль, невмолима:
Тож замість перин бите скло.
Пробачте мені, всі кому я
Потрапив на очі й під ноги;
За те, що нявчав під дверима
І слізно благав про тепло...
(23 вересня '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807573
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 23.09.2018
Чому мені так гризько,
Коли тебе нема?
Зате коли ти близько,
Тікає геть зима,
Душа кудись несеться,
Волосся щось скубе
І серце швидко б'ється —
Лиш бачу я тебе...
(09 вересня '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806115
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 13.09.2018
Чим пахнуть осінні дощі,
Холодні, прозорі і чисті? —
Всіма кольорами душі,
Опалим покрюченим листям;
Будинком, де мешкав колись,
Куди обіцяв повернутись
І мріями, що не збулись,
Бо їм не судилося збутись.
Вони також пахнуть вином,
Налитим з дешевої пляшки;
Старим дерев'яним вікном;
Вазоном, де в'януть ромашки;
Твоїм темно-синім плащем,
Який прикривав і волосся,
Й нарешті — тим самим дощем,
З якого усе почалося...
(09 вересня '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806109
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 13.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.09.2018
Мені так солодко, коли ти поруч мене:
Усе навколо мов гірлянда мерехтить;
Це почуття таке п'янке й таке скажене,
Що усередині мене́ усе тремтить!
Проте моменти, у які ти не зі мною,
На кшталт тортур для моїх серця і душі,
Бо тільки ти мене наповнюєш весною
І витісняєш сірість, холод та дощі.
Ніщо у світі за смако́м своїм не схоже
На дорогих мені обіймів теплоту,
Що прямо з серденька твого іде. То, може,
Це значить те, що я обрала саме ту?..
Що є кохання? Це питання суперечне.
Однак я впевнена у тому, що люблю
І наше щастя наче всесвіт безкінечне;
Охоронятиму його й не загублю!
(06 вересня '18 р.)
[i]Присвячую історії кохання з тайтлу "Happy Sugar Life".[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805700
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 13.09.2018
Занадто блакитні,
Такі ненаситні,
Серйозні й водночас смішні —
Далебі, привітні,
Неначе магнітні,
Вони до вподоби мені.
Дивися на мене —
Це щось незбагненне —
Якби ж зупинити цю мить,
Коли щось вогненне,
Скажено-шалене
В душі калатає й тремтить...
(06 вересня '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805695
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 13.09.2018
Не цветут васильки и ромашки,
Облака в синем небе застыли,
Карандаш не скользит по бумажке,
Слёзы горло почти не дерут.
Ничего не осталось от Дашки:
Радость стёрли, мечту задавили,
Растоптали надежду бедняжки;
Чувства зреют и сами умрут...
Получилось не то, что хотелось,
Но случилось всё так, как случилось:
Счастье — раз — и куда-то вдруг делось,
С ним исчезли тепло и уют.
Не умылась она, не оделась
И позавтракать не получилось —
А, упав на кровать, разревелась
Под дождя беспрерывный этюд...
(30 августа '18 г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804885
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018
Я видела смерть, что идёт по пятам за тобой
И ночью и днём непрерывною скользкой тропой.
Ты можешь спастись, но для этого должен свернуть
И спутать следы, чтобы жадную смерть обмануть.
Всё травишься ядом, вперёд продолжая плестись:
Спасение рядом, но ты не намерен спастись.
И слушать не хочешь теперь никого вообще...
Тебя догоняет скелет в мрачном чёрном плаще.
(29 августа '18 г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804873
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 30.08.2018
Неначе останній невдаха
Я ліг на брудний тротуар:
Розправити б крила мов птаха —
І вгору злетіти до хмар...
Ніч зорі холодні відкрила,
А вітер розвіяв сміття.
Та де ж мені взяти ті крила?
Я навіть не маю взуття...
(21 серпня '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803975
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 24.08.2018
Уже ничего друг от друга не ждём:
В сердцах луч надежды погас.
Обрушилось небо колючим дождём,
Изранив пространство и нас.
Наш призрачный рай захватили снега,
Наш сад бурьянами порос,
Остатки любви утопила река
Твоих и моих горьких слёз.
✱ 8 августа 2018 ✱
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802478
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 14.08.2018
Дивлюсь на зорі крізь відчинене вікно
І уявляю, що ти дивишся зі мною,
Що не сама всю ніч спустошую вино,
Та попри градус знов лягатиму сумною.
Вологі очі ріже світло ліхтарів,
Холодні ноги труться, просячись під ковдру.
А я сиджу на підвіконні й замість снів
Твоє обличчя бачу вже годину котру:
Коханий погляд, любий носик і вуста,
Неначе створені для наших поцілунків;
Так близько — начебто між нами не міста,
А ланцюжок душевних пристрасних стосунків!
Дивлюсь на зорі та жену свої думки
За небокрай — нехай — за всі можливі межі!
А потім стомлена і п’яна залюбки
Впаду на ліжко, не знімаючи одежі...
✱ 9 серпня 2018 ✱
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802484
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 14.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2018
Закохалася в очі,
Як не дивно — в дівочі.
Що я можу зробити?
Це ж не злочин — любити?!
Дуже довго трималась,
Та у всьому зізналась.
Страх кохання здолало
І так солодко стало...
(14 серпня '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803081
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 14.08.2018
Увези меня в лес —
За далёкую даль,
Где играют лучи
Между ветками сосен —
В край потрясных чудес,
Где другой календарь,
И за летом вночи
Наступает не осень,
А весна; и цветы
Распускаются вновь,
Озорным конфетти
Украшая поляну,
Где лежим я и ты;
В наших душах — любовь,
А на нашем пути
Васильки да тюльпаны...
(14 августа '18 г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803078
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 14.08.2018
Останній промінь сонця в хмарах щез
І більше не з'являвся взагалі;
Холодний дощ з затягнутих небес
Знов рушив вниз до спраглої землі.
Куди подівсь нестерпний літній жар?
Невже злякався грому і утік?
Тим часом дощ, зійшовши на бульвар,
Калюжі скерував в один потік.
Неси-неси, струмочку, всю журбу
Подалі від розбитої душі —
Нехай полинуть у стічну трубу
Печаль і смуток, що мені чужі.
А я іду босоніж і несу
Прозору парасольку у руках.
Дивлюся на небачену красу
І цілий світ плекаю у думках.
(13 серпня '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802952
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 14.08.2018
Отпусти её, хватит надеяться!
От неё тебе нечего ждать.
У вас с ней ничего не изменится:
Что мертво, не умеет летать.
Отпусти — не удерживай в пямяти
И обид на неё не держи.
В прошлом всё постарайся оставить и
В настоящем поставь рубежи
Между ней и тобой — сном с реальностью —
Лишь тогда ты себя обретёшь;
Дни твои вновь наполнятся радостью,
Ожидания вытеснят ложь
И всё то, что мешало надеяться
На взаимное чувство любви.
Отпусти — для тебя всё изменится,
Не тяни, кайф от жизни лови!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794980
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 14.08.2018
Свернулась калачиком я —
Напрасно в постели просторно.
И вновь мне не спится упорно:
Ещё одна ночь без тебя...
Всё тише становится шум
Проспекта под окнами спальни.
Фантазия, спать не давай мне —
Пусть глупость приходит на ум!
Боюсь; не хочу сознавать,
Что ты никогда не вернёшься,
Со мной не заснёшь — не проснёшься,
Не будешь меня обнимать...
Не спать! Нет, не смей ни за что...
"Привет. Я вернулся, Алиса!
Ждала меня, милая киса?"
Я сплю или нет? Это кто-о-о?..
(12 августа '18 г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802894
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 14.08.2018
Солоні хвилі розчинять мою печаль:
Лише на морі я забуду про невдачі.
А в голові лунають спогади дитячі:
Мій перший крок, пісок, блискучий мов кришталь...
Немов дитина, радо ніжки полощу...
В душі так добре, навіть хочеться співати
Та щохвилини, щосекунди відчувати
Пориви вітру й краплі сірого дощу.
Легкий малиновий купальник на мені.
Усе важке й брудне я ли́шила позаду.
Зроблю усе, щоб привести себе до ладу
І запалити у душі нові вогні.
Занурюсь в море і відкрию світлий шлях:
Нове життя, нове кохання, сни і мрії...
Допоки сонечко моє повітря гріє
Та відчайдушно віє вітер у гаях!
(12 серпня '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802884
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 14.08.2018
Згоріли усі, ти лишилась сама,
У серці нічого крім болю нема.
Травмований розум створив цілий світ і почав свою гру.
Безумство змінило твою іпостась,
Пітьма з кольорами у ціле злилась.
Оманливе сяйво тягнуло тебе у бездонну діру.
Ляльки і предмети, комахи, птахи
Крізь морок пролізли до тебе в жахи.
Спотворена хвора уява змішала реальність зі сном.
Алісо, зажди, краще далі не лізь:
Вогонь протинає твій всесвіт наскрізь!
Палає засновник Країни чудес під байдужим вікном...
✱ 9 травня 2018 ✱
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791551
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 26.05.2018
Возможно, нам не стоило встречаться --
Ведь наша жизнь не стала бы такой...
Нам не пришлось бы с грустью расставаться
И уходить, махнув на всё рукой.
Не стоило лежать тогда на даче
С тобою на заросшем берегу.
Могло ли всё закончиться иначе?
Представить себе даже не могу...
✱ 14 мая 2018 ✱
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791649
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 26.05.2018
Тону в твоих объятиях как в тёплом молоке,
Кусочком рафинада растворяясь,
Ладонь твою горячую держа в своей руке
И нежно к ней губами прикасаясь.
В пылу фантазий таю я и пламенем горю,
Исследуя твои изгибы тела.
Мы вместе, и за это я судьбу благодарю.
Вперёд — вдвоём — до нового предела!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791842
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 16.05.2018
Колись у селі біля лісу
Маленька Марічка почула
Як жалібно виє собака
Й пішла на хвилюючий звук...
Ставало мов скрегіт заліза
Скавчання. Марічка відчула,
Як стогін змінила атака
Та вмить розірвався ланцюг...
Красуня заплющила очі
І час на хвилинку спинився:
Застигли птахи, вщухла річка
І смерть, що здійня́ла косу...
Заюшили сльози дівочі
І жах з її серця звільнився.
Упала додолу Марічка,
Віддавшись скаженому псу...
✱ 24 серпня 2017 ✱
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747579
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Не оставляй меня одну,
Мне будет страшно в темноте!
Пусть наш корабль идёт ко дну
И утопает в кислоте!
Не уплывай, не уходи,
Ведь я останусь всё равно,
Пускай для нас конец пути
Уже настал давным-давно...
Не покидай! Я задохнусь!
Мой воздух — ты! Дышу тобой!
Мой свет! Мой бог! Тебе молюсь!
Хоть в рай, хоть в пекло — за тобой!
На берег? Там меня не ждут.
Зачем? Мне нечего терять.
Иди. А я останусь тут,
В своей каюте умирать...
✱ 24 августа 2017 ✱
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747576
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Я чувствую уныние и чей-то тошный взгляд;
Как воздух отравляет кисло-сладкий аромат.
Фантомы мёртвых птиц прошли сквозь каменный фасад...
Нет пути назад...
Я рисую ад...
★ 30 ноября 2015 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680781
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 21.08.2016
Я чувствую уныние и чей-то тошный взгляд;
Как воздух отравляет кисло-сладкий аромат.
Фантомы мёртвых птиц прошли сквозь каменный фасад...
Нет пути назад...
Я рисую ад...
★ 30 ноября 2015 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680781
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 21.08.2016
Я чувствую уныние и чей-то тошный взгляд;
Как воздух отравляет кисло-сладкий аромат.
Фантомы мёртвых птиц прошли сквозь каменный фасад...
Нет пути назад...
Я рисую ад...
★ 30 ноября 2015 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680781
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 21.08.2016
Я чувствую уныние и чей-то тошный взгляд;
Как воздух отравляет кисло-сладкий аромат.
Фантомы мёртвых птиц прошли сквозь каменный фасад...
Нет пути назад...
Я рисую ад...
★ 30 ноября 2015 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680781
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 21.08.2016
Я чувствую уныние и чей-то тошный взгляд;
Как воздух отравляет кисло-сладкий аромат.
Фантомы мёртвых птиц прошли сквозь каменный фасад...
Нет пути назад...
Я рисую ад...
★ 30 ноября 2015 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680781
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 21.08.2016
Я чувствую уныние и чей-то тошный взгляд;
Как воздух отравляет кисло-сладкий аромат.
Фантомы мёртвых птиц прошли сквозь каменный фасад...
Нет пути назад...
Я рисую ад...
★ 30 ноября 2015 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680781
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 21.08.2016
Я чувствую уныние и чей-то тошный взгляд;
Как воздух отравляет кисло-сладкий аромат.
Фантомы мёртвых птиц прошли сквозь каменный фасад...
Нет пути назад...
Я рисую ад...
★ 30 ноября 2015 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680781
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 21.08.2016
Я чувствую уныние и чей-то тошный взгляд;
Как воздух отравляет кисло-сладкий аромат.
Фантомы мёртвых птиц прошли сквозь каменный фасад...
Нет пути назад...
Я рисую ад...
★ 30 ноября 2015 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680781
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 21.08.2016
Я чувствую уныние и чей-то тошный взгляд;
Как воздух отравляет кисло-сладкий аромат.
Фантомы мёртвых птиц прошли сквозь каменный фасад...
Нет пути назад...
Я рисую ад...
★ 30 ноября 2015 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680781
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 21.08.2016
Промінь сонця з нею грає:
Пестить плечики здаля,
Все до ліжка зазирає —
Фея спить мов немовля.
В ній невинність і величчя
Поєдналися з вином:
З ніжним виразом обличчя
Насолоджується сном.
★ 06 лютого 2016 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673330
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 21.08.2016
Промінь сонця з нею грає:
Пестить плечики здаля,
Все до ліжка зазирає —
Фея спить мов немовля.
В ній невинність і величчя
Поєдналися з вином:
З ніжним виразом обличчя
Насолоджується сном.
★ 06 лютого 2016 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673330
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 21.08.2016
Промінь сонця з нею грає:
Пестить плечики здаля,
Все до ліжка зазирає —
Фея спить мов немовля.
В ній невинність і величчя
Поєдналися з вином:
З ніжним виразом обличчя
Насолоджується сном.
★ 06 лютого 2016 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673330
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 21.08.2016
Промінь сонця з нею грає:
Пестить плечики здаля,
Все до ліжка зазирає —
Фея спить мов немовля.
В ній невинність і величчя
Поєдналися з вином:
З ніжним виразом обличчя
Насолоджується сном.
★ 06 лютого 2016 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673330
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 21.08.2016
Промінь сонця з нею грає:
Пестить плечики здаля,
Все до ліжка зазирає —
Фея спить мов немовля.
В ній невинність і величчя
Поєдналися з вином:
З ніжним виразом обличчя
Насолоджується сном.
★ 06 лютого 2016 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673330
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 21.08.2016
Промінь сонця з нею грає:
Пестить плечики здаля,
Все до ліжка зазирає —
Фея спить мов немовля.
В ній невинність і величчя
Поєдналися з вином:
З ніжним виразом обличчя
Насолоджується сном.
★ 06 лютого 2016 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673330
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 21.08.2016
Промінь сонця з нею грає:
Пестить плечики здаля,
Все до ліжка зазирає —
Фея спить мов немовля.
В ній невинність і величчя
Поєдналися з вином:
З ніжним виразом обличчя
Насолоджується сном.
★ 06 лютого 2016 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673330
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 21.08.2016
Промінь сонця з нею грає:
Пестить плечики здаля,
Все до ліжка зазирає —
Фея спить мов немовля.
В ній невинність і величчя
Поєдналися з вином:
З ніжним виразом обличчя
Насолоджується сном.
★ 06 лютого 2016 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673330
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 21.08.2016
Промінь сонця з нею грає:
Пестить плечики здаля,
Все до ліжка зазирає —
Фея спить мов немовля.
В ній невинність і величчя
Поєдналися з вином:
З ніжним виразом обличчя
Насолоджується сном.
★ 06 лютого 2016 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673330
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 21.08.2016
Промінь сонця з нею грає:
Пестить плечики здаля,
Все до ліжка зазирає —
Фея спить мов немовля.
В ній невинність і величчя
Поєдналися з вином:
З ніжним виразом обличчя
Насолоджується сном.
★ 06 лютого 2016 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673330
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 21.08.2016
Промінь сонця з нею грає:
Пестить плечики здаля,
Все до ліжка зазирає —
Фея спить мов немовля.
В ній невинність і величчя
Поєдналися з вином:
З ніжним виразом обличчя
Насолоджується сном.
★ 06 лютого 2016 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673330
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 21.08.2016
Наши слабые тела терпели сотни испытаний,
Расползаясь по асфальту и струясь вином в бокал.
Мы оставили надежду в виде словосочетаний
На обугленных руинах дома тысячи зеркал.
Неспособные бороться с необученными драться,
Пропуская гол за голом, мы стояли на вратах.
Без мечты и веры в правду, порываясь разобраться
В том коктейле тьмы и боли с огоньком в пустых глазах.
Мы не верили, не ждали, не боялись — просто были
Друг для друга чем-то большим предназначенного нам.
Нас размалывали в кашу, свежевали и топили,
Пробираясь через травмы к нашим вытесненным снам.
Рассекреченные мысли заполняли черепушки
Смесью желчи и нектара свежевыссанной мочи.
Мы с тобой уже не люди, но не их, не их игрушки!
Мы прорвёмся! Слышишь, милый? Умоляю, не молчи!
★ 20 ноября 2015 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684877
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Наши слабые тела терпели сотни испытаний,
Расползаясь по асфальту и струясь вином в бокал.
Мы оставили надежду в виде словосочетаний
На обугленных руинах дома тысячи зеркал.
Неспособные бороться с необученными драться,
Пропуская гол за голом, мы стояли на вратах.
Без мечты и веры в правду, порываясь разобраться
В том коктейле тьмы и боли с огоньком в пустых глазах.
Мы не верили, не ждали, не боялись — просто были
Друг для друга чем-то большим предназначенного нам.
Нас размалывали в кашу, свежевали и топили,
Пробираясь через травмы к нашим вытесненным снам.
Рассекреченные мысли заполняли черепушки
Смесью желчи и нектара свежевыссанной мочи.
Мы с тобой уже не люди, но не их, не их игрушки!
Мы прорвёмся! Слышишь, милый? Умоляю, не молчи!
★ 20 ноября 2015 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684877
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Наши слабые тела терпели сотни испытаний,
Расползаясь по асфальту и струясь вином в бокал.
Мы оставили надежду в виде словосочетаний
На обугленных руинах дома тысячи зеркал.
Неспособные бороться с необученными драться,
Пропуская гол за голом, мы стояли на вратах.
Без мечты и веры в правду, порываясь разобраться
В том коктейле тьмы и боли с огоньком в пустых глазах.
Мы не верили, не ждали, не боялись — просто были
Друг для друга чем-то большим предназначенного нам.
Нас размалывали в кашу, свежевали и топили,
Пробираясь через травмы к нашим вытесненным снам.
Рассекреченные мысли заполняли черепушки
Смесью желчи и нектара свежевыссанной мочи.
Мы с тобой уже не люди, но не их, не их игрушки!
Мы прорвёмся! Слышишь, милый? Умоляю, не молчи!
★ 20 ноября 2015 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684877
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Наши слабые тела терпели сотни испытаний,
Расползаясь по асфальту и струясь вином в бокал.
Мы оставили надежду в виде словосочетаний
На обугленных руинах дома тысячи зеркал.
Неспособные бороться с необученными драться,
Пропуская гол за голом, мы стояли на вратах.
Без мечты и веры в правду, порываясь разобраться
В том коктейле тьмы и боли с огоньком в пустых глазах.
Мы не верили, не ждали, не боялись — просто были
Друг для друга чем-то большим предназначенного нам.
Нас размалывали в кашу, свежевали и топили,
Пробираясь через травмы к нашим вытесненным снам.
Рассекреченные мысли заполняли черепушки
Смесью желчи и нектара свежевыссанной мочи.
Мы с тобой уже не люди, но не их, не их игрушки!
Мы прорвёмся! Слышишь, милый? Умоляю, не молчи!
★ 20 ноября 2015 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684877
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Наши слабые тела терпели сотни испытаний,
Расползаясь по асфальту и струясь вином в бокал.
Мы оставили надежду в виде словосочетаний
На обугленных руинах дома тысячи зеркал.
Неспособные бороться с необученными драться,
Пропуская гол за голом, мы стояли на вратах.
Без мечты и веры в правду, порываясь разобраться
В том коктейле тьмы и боли с огоньком в пустых глазах.
Мы не верили, не ждали, не боялись — просто были
Друг для друга чем-то большим предназначенного нам.
Нас размалывали в кашу, свежевали и топили,
Пробираясь через травмы к нашим вытесненным снам.
Рассекреченные мысли заполняли черепушки
Смесью желчи и нектара свежевыссанной мочи.
Мы с тобой уже не люди, но не их, не их игрушки!
Мы прорвёмся! Слышишь, милый? Умоляю, не молчи!
★ 20 ноября 2015 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684877
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
— Про що замислилась, зоре?
— Про білі ночі і море;
Про воду, сонцем зігріту
І про красу цього світу...
★ 06 лютого 2016 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673332
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 21.08.2016
— Про що замислилась, зоре?
— Про білі ночі і море;
Про воду, сонцем зігріту
І про красу цього світу...
★ 06 лютого 2016 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673332
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 21.08.2016
— Про що замислилась, зоре?
— Про білі ночі і море;
Про воду, сонцем зігріту
І про красу цього світу...
★ 06 лютого 2016 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673332
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 21.08.2016
— Про що замислилась, зоре?
— Про білі ночі і море;
Про воду, сонцем зігріту
І про красу цього світу...
★ 06 лютого 2016 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673332
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 21.08.2016
— Про що замислилась, зоре?
— Про білі ночі і море;
Про воду, сонцем зігріту
І про красу цього світу...
★ 06 лютого 2016 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673332
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 21.08.2016
— Про що замислилась, зоре?
— Про білі ночі і море;
Про воду, сонцем зігріту
І про красу цього світу...
★ 06 лютого 2016 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673332
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 21.08.2016
— Про що замислилась, зоре?
— Про білі ночі і море;
Про воду, сонцем зігріту
І про красу цього світу...
★ 06 лютого 2016 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673332
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 21.08.2016
— Про що замислилась, зоре?
— Про білі ночі і море;
Про воду, сонцем зігріту
І про красу цього світу...
★ 06 лютого 2016 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673332
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 21.08.2016
— Про що замислилась, зоре?
— Про білі ночі і море;
Про воду, сонцем зігріту
І про красу цього світу...
★ 06 лютого 2016 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673332
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 21.08.2016
— Про що замислилась, зоре?
— Про білі ночі і море;
Про воду, сонцем зігріту
І про красу цього світу...
★ 06 лютого 2016 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673332
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 21.08.2016
Ещё минута — и луна украсит небо
Своим магическим сиянием нейлоновых лучей.
Я необута и причёсана нелепо,
Но пропустить такое зрелище безоблачных ночей
Я не посмею; выйду, выгляну с балкона —
Окину взором милый город, погрузившийся во мрак;
И вот она — сошла с незыблемого трона,
Чтоб озарить собой дорогу, наш квартал, универмаг...
Владыка ночи так мудра и так прекрасна!
Который раз она выходит грациозною лисой
На тёмный подиум небес в надежде страстно
Пройтись по тучам беззаботною девчёнкою босой...
Стою, соплю и пялюсь в небо как дурёха...
Открылась дверь и плед верблюжий оказался на спине.
— Ты что! Простудишься! Пойдём скорее, кроха!
Скажи “Пока!” и помаши рукой владычице Луне.
★ 09 октября 2015 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684881
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Ещё минута — и луна украсит небо
Своим магическим сиянием нейлоновых лучей.
Я необута и причёсана нелепо,
Но пропустить такое зрелище безоблачных ночей
Я не посмею; выйду, выгляну с балкона —
Окину взором милый город, погрузившийся во мрак;
И вот она — сошла с незыблемого трона,
Чтоб озарить собой дорогу, наш квартал, универмаг...
Владыка ночи так мудра и так прекрасна!
Который раз она выходит грациозною лисой
На тёмный подиум небес в надежде страстно
Пройтись по тучам беззаботною девчёнкою босой...
Стою, соплю и пялюсь в небо как дурёха...
Открылась дверь и плед верблюжий оказался на спине.
— Ты что! Простудишься! Пойдём скорее, кроха!
Скажи “Пока!” и помаши рукой владычице Луне.
★ 09 октября 2015 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684881
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Ещё минута — и луна украсит небо
Своим магическим сиянием нейлоновых лучей.
Я необута и причёсана нелепо,
Но пропустить такое зрелище безоблачных ночей
Я не посмею; выйду, выгляну с балкона —
Окину взором милый город, погрузившийся во мрак;
И вот она — сошла с незыблемого трона,
Чтоб озарить собой дорогу, наш квартал, универмаг...
Владыка ночи так мудра и так прекрасна!
Который раз она выходит грациозною лисой
На тёмный подиум небес в надежде страстно
Пройтись по тучам беззаботною девчёнкою босой...
Стою, соплю и пялюсь в небо как дурёха...
Открылась дверь и плед верблюжий оказался на спине.
— Ты что! Простудишься! Пойдём скорее, кроха!
Скажи “Пока!” и помаши рукой владычице Луне.
★ 09 октября 2015 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684881
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Ещё минута — и луна украсит небо
Своим магическим сиянием нейлоновых лучей.
Я необута и причёсана нелепо,
Но пропустить такое зрелище безоблачных ночей
Я не посмею; выйду, выгляну с балкона —
Окину взором милый город, погрузившийся во мрак;
И вот она — сошла с незыблемого трона,
Чтоб озарить собой дорогу, наш квартал, универмаг...
Владыка ночи так мудра и так прекрасна!
Который раз она выходит грациозною лисой
На тёмный подиум небес в надежде страстно
Пройтись по тучам беззаботною девчёнкою босой...
Стою, соплю и пялюсь в небо как дурёха...
Открылась дверь и плед верблюжий оказался на спине.
— Ты что! Простудишься! Пойдём скорее, кроха!
Скажи “Пока!” и помаши рукой владычице Луне.
★ 09 октября 2015 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684881
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я для общества изгой: словно гот, всегда в печали
(хоть на самом деле мне на всех и каждого плевать).
Я всегда была такой, только вы не замечали
(или просто не хотели этот факт осознавать).
Миллионы лживых фраз и неискренних улыбок
составляют ваш ничтожный утопический мирок.
Вы меняете окрас всякий раз. Ваш стержень зыбок,
кодекс чести — глупый, тошный и сыпучий как творог.
Не судите по себе — с точки зрения планктона,
не умеющего двигаться, мечтать и сознавать.
Повинуетесь судьбе, не проникнув в суть Закона,
не желая на грядущее хоть малость повлиять.
Вы хотите, чтобы я как и вы была убогой:
с вами так же лицемерила, лгала, смотря в глаза?
Уж простите, но моя жизнь идёт своей дорогой
и в моей машине правды отказали тормоза.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683296
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я для общества изгой: словно гот, всегда в печали
(хоть на самом деле мне на всех и каждого плевать).
Я всегда была такой, только вы не замечали
(или просто не хотели этот факт осознавать).
Миллионы лживых фраз и неискренних улыбок
составляют ваш ничтожный утопический мирок.
Вы меняете окрас всякий раз. Ваш стержень зыбок,
кодекс чести — глупый, тошный и сыпучий как творог.
Не судите по себе — с точки зрения планктона,
не умеющего двигаться, мечтать и сознавать.
Повинуетесь судьбе, не проникнув в суть Закона,
не желая на грядущее хоть малость повлиять.
Вы хотите, чтобы я как и вы была убогой:
с вами так же лицемерила, лгала, смотря в глаза?
Уж простите, но моя жизнь идёт своей дорогой
и в моей машине правды отказали тормоза.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683296
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я для общества изгой: словно гот, всегда в печали
(хоть на самом деле мне на всех и каждого плевать).
Я всегда была такой, только вы не замечали
(или просто не хотели этот факт осознавать).
Миллионы лживых фраз и неискренних улыбок
составляют ваш ничтожный утопический мирок.
Вы меняете окрас всякий раз. Ваш стержень зыбок,
кодекс чести — глупый, тошный и сыпучий как творог.
Не судите по себе — с точки зрения планктона,
не умеющего двигаться, мечтать и сознавать.
Повинуетесь судьбе, не проникнув в суть Закона,
не желая на грядущее хоть малость повлиять.
Вы хотите, чтобы я как и вы была убогой:
с вами так же лицемерила, лгала, смотря в глаза?
Уж простите, но моя жизнь идёт своей дорогой
и в моей машине правды отказали тормоза.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683296
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я для общества изгой: словно гот, всегда в печали
(хоть на самом деле мне на всех и каждого плевать).
Я всегда была такой, только вы не замечали
(или просто не хотели этот факт осознавать).
Миллионы лживых фраз и неискренних улыбок
составляют ваш ничтожный утопический мирок.
Вы меняете окрас всякий раз. Ваш стержень зыбок,
кодекс чести — глупый, тошный и сыпучий как творог.
Не судите по себе — с точки зрения планктона,
не умеющего двигаться, мечтать и сознавать.
Повинуетесь судьбе, не проникнув в суть Закона,
не желая на грядущее хоть малость повлиять.
Вы хотите, чтобы я как и вы была убогой:
с вами так же лицемерила, лгала, смотря в глаза?
Уж простите, но моя жизнь идёт своей дорогой
и в моей машине правды отказали тормоза.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683296
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я для общества изгой: словно гот, всегда в печали
(хоть на самом деле мне на всех и каждого плевать).
Я всегда была такой, только вы не замечали
(или просто не хотели этот факт осознавать).
Миллионы лживых фраз и неискренних улыбок
составляют ваш ничтожный утопический мирок.
Вы меняете окрас всякий раз. Ваш стержень зыбок,
кодекс чести — глупый, тошный и сыпучий как творог.
Не судите по себе — с точки зрения планктона,
не умеющего двигаться, мечтать и сознавать.
Повинуетесь судьбе, не проникнув в суть Закона,
не желая на грядущее хоть малость повлиять.
Вы хотите, чтобы я как и вы была убогой:
с вами так же лицемерила, лгала, смотря в глаза?
Уж простите, но моя жизнь идёт своей дорогой
и в моей машине правды отказали тормоза.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683296
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я для общества изгой: словно гот, всегда в печали
(хоть на самом деле мне на всех и каждого плевать).
Я всегда была такой, только вы не замечали
(или просто не хотели этот факт осознавать).
Миллионы лживых фраз и неискренних улыбок
составляют ваш ничтожный утопический мирок.
Вы меняете окрас всякий раз. Ваш стержень зыбок,
кодекс чести — глупый, тошный и сыпучий как творог.
Не судите по себе — с точки зрения планктона,
не умеющего двигаться, мечтать и сознавать.
Повинуетесь судьбе, не проникнув в суть Закона,
не желая на грядущее хоть малость повлиять.
Вы хотите, чтобы я как и вы была убогой:
с вами так же лицемерила, лгала, смотря в глаза?
Уж простите, но моя жизнь идёт своей дорогой
и в моей машине правды отказали тормоза.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683296
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я для общества изгой: словно гот, всегда в печали
(хоть на самом деле мне на всех и каждого плевать).
Я всегда была такой, только вы не замечали
(или просто не хотели этот факт осознавать).
Миллионы лживых фраз и неискренних улыбок
составляют ваш ничтожный утопический мирок.
Вы меняете окрас всякий раз. Ваш стержень зыбок,
кодекс чести — глупый, тошный и сыпучий как творог.
Не судите по себе — с точки зрения планктона,
не умеющего двигаться, мечтать и сознавать.
Повинуетесь судьбе, не проникнув в суть Закона,
не желая на грядущее хоть малость повлиять.
Вы хотите, чтобы я как и вы была убогой:
с вами так же лицемерила, лгала, смотря в глаза?
Уж простите, но моя жизнь идёт своей дорогой
и в моей машине правды отказали тормоза.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683296
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я для общества изгой: словно гот, всегда в печали
(хоть на самом деле мне на всех и каждого плевать).
Я всегда была такой, только вы не замечали
(или просто не хотели этот факт осознавать).
Миллионы лживых фраз и неискренних улыбок
составляют ваш ничтожный утопический мирок.
Вы меняете окрас всякий раз. Ваш стержень зыбок,
кодекс чести — глупый, тошный и сыпучий как творог.
Не судите по себе — с точки зрения планктона,
не умеющего двигаться, мечтать и сознавать.
Повинуетесь судьбе, не проникнув в суть Закона,
не желая на грядущее хоть малость повлиять.
Вы хотите, чтобы я как и вы была убогой:
с вами так же лицемерила, лгала, смотря в глаза?
Уж простите, но моя жизнь идёт своей дорогой
и в моей машине правды отказали тормоза.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683296
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я для общества изгой: словно гот, всегда в печали
(хоть на самом деле мне на всех и каждого плевать).
Я всегда была такой, только вы не замечали
(или просто не хотели этот факт осознавать).
Миллионы лживых фраз и неискренних улыбок
составляют ваш ничтожный утопический мирок.
Вы меняете окрас всякий раз. Ваш стержень зыбок,
кодекс чести — глупый, тошный и сыпучий как творог.
Не судите по себе — с точки зрения планктона,
не умеющего двигаться, мечтать и сознавать.
Повинуетесь судьбе, не проникнув в суть Закона,
не желая на грядущее хоть малость повлиять.
Вы хотите, чтобы я как и вы была убогой:
с вами так же лицемерила, лгала, смотря в глаза?
Уж простите, но моя жизнь идёт своей дорогой
и в моей машине правды отказали тормоза.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683296
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я для общества изгой: словно гот, всегда в печали
(хоть на самом деле мне на всех и каждого плевать).
Я всегда была такой, только вы не замечали
(или просто не хотели этот факт осознавать).
Миллионы лживых фраз и неискренних улыбок
составляют ваш ничтожный утопический мирок.
Вы меняете окрас всякий раз. Ваш стержень зыбок,
кодекс чести — глупый, тошный и сыпучий как творог.
Не судите по себе — с точки зрения планктона,
не умеющего двигаться, мечтать и сознавать.
Повинуетесь судьбе, не проникнув в суть Закона,
не желая на грядущее хоть малость повлиять.
Вы хотите, чтобы я как и вы была убогой:
с вами так же лицемерила, лгала, смотря в глаза?
Уж простите, но моя жизнь идёт своей дорогой
и в моей машине правды отказали тормоза.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683296
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я для общества изгой: словно гот, всегда в печали
(хоть на самом деле мне на всех и каждого плевать).
Я всегда была такой, только вы не замечали
(или просто не хотели этот факт осознавать).
Миллионы лживых фраз и неискренних улыбок
составляют ваш ничтожный утопический мирок.
Вы меняете окрас всякий раз. Ваш стержень зыбок,
кодекс чести — глупый, тошный и сыпучий как творог.
Не судите по себе — с точки зрения планктона,
не умеющего двигаться, мечтать и сознавать.
Повинуетесь судьбе, не проникнув в суть Закона,
не желая на грядущее хоть малость повлиять.
Вы хотите, чтобы я как и вы была убогой:
с вами так же лицемерила, лгала, смотря в глаза?
Уж простите, но моя жизнь идёт своей дорогой
и в моей машине правды отказали тормоза.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683296
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я для общества изгой: словно гот, всегда в печали
(хоть на самом деле мне на всех и каждого плевать).
Я всегда была такой, только вы не замечали
(или просто не хотели этот факт осознавать).
Миллионы лживых фраз и неискренних улыбок
составляют ваш ничтожный утопический мирок.
Вы меняете окрас всякий раз. Ваш стержень зыбок,
кодекс чести — глупый, тошный и сыпучий как творог.
Не судите по себе — с точки зрения планктона,
не умеющего двигаться, мечтать и сознавать.
Повинуетесь судьбе, не проникнув в суть Закона,
не желая на грядущее хоть малость повлиять.
Вы хотите, чтобы я как и вы была убогой:
с вами так же лицемерила, лгала, смотря в глаза?
Уж простите, но моя жизнь идёт своей дорогой
и в моей машине правды отказали тормоза.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683296
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я для общества изгой: словно гот, всегда в печали
(хоть на самом деле мне на всех и каждого плевать).
Я всегда была такой, только вы не замечали
(или просто не хотели этот факт осознавать).
Миллионы лживых фраз и неискренних улыбок
составляют ваш ничтожный утопический мирок.
Вы меняете окрас всякий раз. Ваш стержень зыбок,
кодекс чести — глупый, тошный и сыпучий как творог.
Не судите по себе — с точки зрения планктона,
не умеющего двигаться, мечтать и сознавать.
Повинуетесь судьбе, не проникнув в суть Закона,
не желая на грядущее хоть малость повлиять.
Вы хотите, чтобы я как и вы была убогой:
с вами так же лицемерила, лгала, смотря в глаза?
Уж простите, но моя жизнь идёт своей дорогой
и в моей машине правды отказали тормоза.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683296
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я для общества изгой: словно гот, всегда в печали
(хоть на самом деле мне на всех и каждого плевать).
Я всегда была такой, только вы не замечали
(или просто не хотели этот факт осознавать).
Миллионы лживых фраз и неискренних улыбок
составляют ваш ничтожный утопический мирок.
Вы меняете окрас всякий раз. Ваш стержень зыбок,
кодекс чести — глупый, тошный и сыпучий как творог.
Не судите по себе — с точки зрения планктона,
не умеющего двигаться, мечтать и сознавать.
Повинуетесь судьбе, не проникнув в суть Закона,
не желая на грядущее хоть малость повлиять.
Вы хотите, чтобы я как и вы была убогой:
с вами так же лицемерила, лгала, смотря в глаза?
Уж простите, но моя жизнь идёт своей дорогой
и в моей машине правды отказали тормоза.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683296
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я для общества изгой: словно гот, всегда в печали
(хоть на самом деле мне на всех и каждого плевать).
Я всегда была такой, только вы не замечали
(или просто не хотели этот факт осознавать).
Миллионы лживых фраз и неискренних улыбок
составляют ваш ничтожный утопический мирок.
Вы меняете окрас всякий раз. Ваш стержень зыбок,
кодекс чести — глупый, тошный и сыпучий как творог.
Не судите по себе — с точки зрения планктона,
не умеющего двигаться, мечтать и сознавать.
Повинуетесь судьбе, не проникнув в суть Закона,
не желая на грядущее хоть малость повлиять.
Вы хотите, чтобы я как и вы была убогой:
с вами так же лицемерила, лгала, смотря в глаза?
Уж простите, но моя жизнь идёт своей дорогой
и в моей машине правды отказали тормоза.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683296
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я для общества изгой: словно гот, всегда в печали
(хоть на самом деле мне на всех и каждого плевать).
Я всегда была такой, только вы не замечали
(или просто не хотели этот факт осознавать).
Миллионы лживых фраз и неискренних улыбок
составляют ваш ничтожный утопический мирок.
Вы меняете окрас всякий раз. Ваш стержень зыбок,
кодекс чести — глупый, тошный и сыпучий как творог.
Не судите по себе — с точки зрения планктона,
не умеющего двигаться, мечтать и сознавать.
Повинуетесь судьбе, не проникнув в суть Закона,
не желая на грядущее хоть малость повлиять.
Вы хотите, чтобы я как и вы была убогой:
с вами так же лицемерила, лгала, смотря в глаза?
Уж простите, но моя жизнь идёт своей дорогой
и в моей машине правды отказали тормоза.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683296
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я для общества изгой: словно гот, всегда в печали
(хоть на самом деле мне на всех и каждого плевать).
Я всегда была такой, только вы не замечали
(или просто не хотели этот факт осознавать).
Миллионы лживых фраз и неискренних улыбок
составляют ваш ничтожный утопический мирок.
Вы меняете окрас всякий раз. Ваш стержень зыбок,
кодекс чести — глупый, тошный и сыпучий как творог.
Не судите по себе — с точки зрения планктона,
не умеющего двигаться, мечтать и сознавать.
Повинуетесь судьбе, не проникнув в суть Закона,
не желая на грядущее хоть малость повлиять.
Вы хотите, чтобы я как и вы была убогой:
с вами так же лицемерила, лгала, смотря в глаза?
Уж простите, но моя жизнь идёт своей дорогой
и в моей машине правды отказали тормоза.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683296
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я для общества изгой: словно гот, всегда в печали
(хоть на самом деле мне на всех и каждого плевать).
Я всегда была такой, только вы не замечали
(или просто не хотели этот факт осознавать).
Миллионы лживых фраз и неискренних улыбок
составляют ваш ничтожный утопический мирок.
Вы меняете окрас всякий раз. Ваш стержень зыбок,
кодекс чести — глупый, тошный и сыпучий как творог.
Не судите по себе — с точки зрения планктона,
не умеющего двигаться, мечтать и сознавать.
Повинуетесь судьбе, не проникнув в суть Закона,
не желая на грядущее хоть малость повлиять.
Вы хотите, чтобы я как и вы была убогой:
с вами так же лицемерила, лгала, смотря в глаза?
Уж простите, но моя жизнь идёт своей дорогой
и в моей машине правды отказали тормоза.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683296
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я для общества изгой: словно гот, всегда в печали
(хоть на самом деле мне на всех и каждого плевать).
Я всегда была такой, только вы не замечали
(или просто не хотели этот факт осознавать).
Миллионы лживых фраз и неискренних улыбок
составляют ваш ничтожный утопический мирок.
Вы меняете окрас всякий раз. Ваш стержень зыбок,
кодекс чести — глупый, тошный и сыпучий как творог.
Не судите по себе — с точки зрения планктона,
не умеющего двигаться, мечтать и сознавать.
Повинуетесь судьбе, не проникнув в суть Закона,
не желая на грядущее хоть малость повлиять.
Вы хотите, чтобы я как и вы была убогой:
с вами так же лицемерила, лгала, смотря в глаза?
Уж простите, но моя жизнь идёт своей дорогой
и в моей машине правды отказали тормоза.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683296
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я для общества изгой: словно гот, всегда в печали
(хоть на самом деле мне на всех и каждого плевать).
Я всегда была такой, только вы не замечали
(или просто не хотели этот факт осознавать).
Миллионы лживых фраз и неискренних улыбок
составляют ваш ничтожный утопический мирок.
Вы меняете окрас всякий раз. Ваш стержень зыбок,
кодекс чести — глупый, тошный и сыпучий как творог.
Не судите по себе — с точки зрения планктона,
не умеющего двигаться, мечтать и сознавать.
Повинуетесь судьбе, не проникнув в суть Закона,
не желая на грядущее хоть малость повлиять.
Вы хотите, чтобы я как и вы была убогой:
с вами так же лицемерила, лгала, смотря в глаза?
Уж простите, но моя жизнь идёт своей дорогой
и в моей машине правды отказали тормоза.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683296
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я для общества изгой: словно гот, всегда в печали
(хоть на самом деле мне на всех и каждого плевать).
Я всегда была такой, только вы не замечали
(или просто не хотели этот факт осознавать).
Миллионы лживых фраз и неискренних улыбок
составляют ваш ничтожный утопический мирок.
Вы меняете окрас всякий раз. Ваш стержень зыбок,
кодекс чести — глупый, тошный и сыпучий как творог.
Не судите по себе — с точки зрения планктона,
не умеющего двигаться, мечтать и сознавать.
Повинуетесь судьбе, не проникнув в суть Закона,
не желая на грядущее хоть малость повлиять.
Вы хотите, чтобы я как и вы была убогой:
с вами так же лицемерила, лгала, смотря в глаза?
Уж простите, но моя жизнь идёт своей дорогой
и в моей машине правды отказали тормоза.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683296
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я для общества изгой: словно гот, всегда в печали
(хоть на самом деле мне на всех и каждого плевать).
Я всегда была такой, только вы не замечали
(или просто не хотели этот факт осознавать).
Миллионы лживых фраз и неискренних улыбок
составляют ваш ничтожный утопический мирок.
Вы меняете окрас всякий раз. Ваш стержень зыбок,
кодекс чести — глупый, тошный и сыпучий как творог.
Не судите по себе — с точки зрения планктона,
не умеющего двигаться, мечтать и сознавать.
Повинуетесь судьбе, не проникнув в суть Закона,
не желая на грядущее хоть малость повлиять.
Вы хотите, чтобы я как и вы была убогой:
с вами так же лицемерила, лгала, смотря в глаза?
Уж простите, но моя жизнь идёт своей дорогой
и в моей машине правды отказали тормоза.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683296
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я для общества изгой: словно гот, всегда в печали
(хоть на самом деле мне на всех и каждого плевать).
Я всегда была такой, только вы не замечали
(или просто не хотели этот факт осознавать).
Миллионы лживых фраз и неискренних улыбок
составляют ваш ничтожный утопический мирок.
Вы меняете окрас всякий раз. Ваш стержень зыбок,
кодекс чести — глупый, тошный и сыпучий как творог.
Не судите по себе — с точки зрения планктона,
не умеющего двигаться, мечтать и сознавать.
Повинуетесь судьбе, не проникнув в суть Закона,
не желая на грядущее хоть малость повлиять.
Вы хотите, чтобы я как и вы была убогой:
с вами так же лицемерила, лгала, смотря в глаза?
Уж простите, но моя жизнь идёт своей дорогой
и в моей машине правды отказали тормоза.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683296
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Промінь сонця з нею грає:
Пестить плечики здаля,
Все до ліжка зазирає —
Фея спить мов немовля.
В ній невинність і величчя
Поєдналися з вином:
З ніжним виразом обличчя
Насолоджується сном.
★ 06 лютого 2016 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673330
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 20.08.2016
Промінь сонця з нею грає:
Пестить плечики здаля,
Все до ліжка зазирає —
Фея спить мов немовля.
В ній невинність і величчя
Поєдналися з вином:
З ніжним виразом обличчя
Насолоджується сном.
★ 06 лютого 2016 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673330
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 20.08.2016
Я чувствую уныние и чей-то тошный взгляд;
Как воздух отравляет кисло-сладкий аромат.
Фантомы мёртвых птиц прошли сквозь каменный фасад...
Нет пути назад...
Я рисую ад...
★ 30 ноября 2015 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680781
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 20.08.2016
— Про що замислилась, зоре?
— Про білі ночі і море;
Про воду, сонцем зігріту
І про красу цього світу...
★ 06 лютого 2016 ★
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673332
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.08.2016
Я отрезанная тень как в том романе Мураками:
В глубине меня таятся ужас, ненависть и ярость.
Перевёрнутое небо под разбитыми ногами
Одинокой чёрной кошкой ждёт уродливую старость.
Стаи птиц, летя на север, бороздят собой пространство,
Точно следуя по курсу неизменным дружным строем
Без билетов, чемоданов, обязательств и гражданства —
Без чего мы, человеки, ни копеечки не стоим.
Сталагмиты горьких слёз с блокнота пальцами сбиваю.
Этот мир, готовясь сдохнуть, поступил довольно мудро:
Так давно сошёл с ума, что я за ним не поспеваю —
Обезумел, став инертным словно сахарная пудра.
Утро больше не наступит, не раскроются тюльпаны,
А израненные души не заполнятся любовью,
Источая невзаимность сквозь изорванные раны
На истоптанную землю полусладкой алой кровью.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683275
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Не полишай мене саму
У цьому вда́ваному світі
На зачарованій орбіті,
Що обернулася на млу!
Не відкликай приємних слів,
Не обіцяй не цілувати —
Мені несила існувати
Без тебе в тьмі порожніх снів!
Не видаляй моїх думок,
Не знищуй спогадів про тебе!
Залиш як є. Мені так треба.
Я не боюся помилок.
Я закохалася, тому
Готова й пекло потерпіти:
До смерті змерзнути, згоріти —
Не полишай мене саму!
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Я для общества изгой: словно гот, всегда в печали
(хоть на самом деле мне на всех и каждого плевать).
Я всегда была такой, только вы не замечали
(или просто не хотели этот факт осознавать).
Миллионы лживых фраз и неискренних улыбок
составляют ваш ничтожный утопический мирок.
Вы меняете окрас всякий раз. Ваш стержень зыбок,
кодекс чести — глупый, тошный и сыпучий как творог.
Не судите по себе — с точки зрения планктона,
не умеющего двигаться, мечтать и сознавать.
Повинуетесь судьбе, не проникнув в суть Закона,
не желая на грядущее хоть малость повлиять.
Вы хотите, чтобы я как и вы была убогой:
с вами так же лицемерила, лгала, смотря в глаза?
Уж простите, но моя жизнь идёт своей дорогой
и в моей машине правды отказали тормоза.
✖ 12 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683296
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Білястим попелом хрумтіло під ногами
Наскрі́зь просякнуте нікчемністю життя.
Ридала скута надміцними ланцюгами
Слабка душа, не гідна жа́лю й співчуття.
Перед очима пролітали дні і ночі:
Подвір’я, дача, море, школа, інститут...
І у сльозах блакитні ма́терині очі
Дивились з неба крізь імлу, ганьбу і бруд.
Тремчу — від жаху, безпорадності чи стресу?!
Примарне щастя обернулося на пил.
Скінчилась казка: відьма стратила принцесу —
Кінець історії про янгола без крил.
Я помічаю тільки смуток та неволю,
Яких не бачать нерозумні чи сліпі,
Та помираю в світі темряви і болю,
Що самостійно збудувала у собі...
✖ 24 липня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679910
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 20.08.2016
Сижу без тебя словно серая тень
На старой скамейке под клёном
Сама, провожая бессмысленный день
Стаканом с портвейном креплёным.
Умом твой поступок готова понять,
Но сердце смириться не может.
Тепло, а душа продолжает стонать,
Как будто её что-то гложет.
Туман в голове застилает мечту
И всё, что мне боль приносило.
Хотя бы на время забыть бы мне ту,
Которую в сердце носила...
Срываются капли воды с фонаря
И бьют по плечам да затылку.
Шальная прохлада ветров сентября
Мою охлаждает бутылку.
✖ 20 августа 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684821
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Я приїхала в Харків. Виходжу з вокзалу й сідаю в метро.
Кілька місяців тут не була, та не маю вогню у душі.
Низка спогадів дряпає розум, а туга з’їдає нутро.
Все навколо звичайне й доволі знайоме — обличчя чужі.
Сутеніє. Стає прохолодно. А серце так само щемить
Як тоді, коли я полишала ці любі з дитинства місця,
Зі сльозами прощаючись з нею... Іду до під’їзду. Ще мить,
І за сходами з’являться двері. Та сходам немає кінця!
Я прийшла. Відчиняю квартиру, в якій ми із нею жили.
Не вмикаючи світла, стою й непорушно дивлюся углиб.
Світлим променем повз промайнули крізь темряву миті, коли
Ми були тут щасливі удвох, і так само ще жити могли б.
Дуже тягне зайти, роздягнутися, випити кави — але
Не наважуюсь переступити до болю знайомий поріг.
Віддала би усе, аби знов, як в дитинстві, наївне й мале,
Обійняти її міцно-міцно, сповзти і припасти до ніг...
✖ 15 серпня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683852
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 02.06.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 02.06.2016
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 28.05.2016
За вікном шаленіє зима,
Розсипаючи срібний сніжок.
Засинаю, вже звично, сама
У компанії теплих книжок.
Скільки ще мені бути одній,
Наче я в цьому світі чужа?
Загубилася в місиві мрій
Моя кисло-солодка душа...
• 31.01.2016 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640180
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Попри цілісність сну, що проходить крізь дні,
Відчуваю весну у сумному вікні.
Нездоланна межа протинає наскрі́зь:
Полетіла б душа, як могла б підвестись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631826
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 06.01.2016
Все солодшає слина у примхливому роті
І фарбує в рожеве ніжний жвавий язик,
Відкриваючи шлях до нездоланної хоті,
Мій фруктово-цукровий, мій п’янкий льодяни́к...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631796
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 06.01.2016
Я порожній рядок у сумному вірші,
Загубила квиток до твоєї душі —
Маю крила, та каменем падаю вниз,
До асфальту торкаючись зливою сліз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631642
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 06.01.2016
Во власти несбыточных грёз
Растёрла глаза докрасна́:
Солёными каплями слёз
Рыдала Весна...
• 25.11.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624069
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 28.11.2015
Золотые крупицы песка,
Несмолкающий шум океана;
Где-то там, в государстве тумана,
Ты опять далека и близка...
Из-за бухты подул ветерок —
С ним у берега волны гуляют.
Нас с тобою теперь разделяют
Километры воды и дорог...
Жёлтым диском сияет заря
За идущими вдаль облаками;
Прикоснуться бы к небу руками,
Переплыть океаны-моря...
Без тебя на душе тяжело.
Я скучаю по нашим прогулкам,
По следам на песке и рисункам.
Возвращайся, любимая Ло...
• 07.11.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619098
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Вечоріє, і сонячне світло
З краю неба осяює зведення хмар.
Милий двір зустрічає привітно
Нас з тобою. Блищить тротуар...
Кілька кроків — і ми у квартирі;
Запах прянощів пестить знесилений нюх.
Все навколо у злагоді й мирі.
Ти знімаєш сережки із вух...
Нафарбована, стомлена, боса,
Відігнавши від себе настирні думки,
Я торкаюся кінчиком носа
До твоєї блідої щоки...
Я руками тримаю перлину,
Що наповнює сонцем похмуре життя —
Найкоштовнішу в світі людину —
І обожнюю це відчуття...
Оживає душа моя чиста
У гарячих і щирих обіймах твоїх,
Що окутують наче намисто
Ніжну шию, білясту мов сніг...
Враз підлогу оздобив наш одяг,
Що тримався на стегнах й безсилих плечах;
Сіру втому замінює потяг,
Сяє вогником в наших очах...
Палко спраглими ласки вустами
Розціловую сповнений жару живіт;
Безкінечність постала за нами,
Затуливши собою весь світ...
Наші голі стрункі силуети
Неквапливо збігаються в цілісну суть;
Поміж нами зникають секрети
І барвінки у душах цвітуть...
• 07.11.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619099
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Мені б тебе забути хоч на мить...
Не завмирати, загубивши слово,
Не плакати і не втрачати мову,
Коли так солодко полин гірчить.
Ти дивишся крізь контури образ,
Чи випливе твоя хмаринка суму
З надуманого болісного глуму,
Моїх забутих непотрібних фраз?
Не бійся, не торкнусь твоїх плечей,
Лиш подумки занурюсь у волосся,
Єдина мить...невже мені здалося,
Отой твій погляд... з тисячі очей?
Мені б тебе забути...що свіча?
Згоріла та й нема, запалиш нові,
Згорять і ті, а попелу з любові
Нема, як і незнаного ключа
Від брами до душі. Як пекло - рай,
Коли зотліло вже, а тягне димом,
Як не сховати виразку під гримом -
Вона болить роз"ятрена...хоча,
Торкни своїм небаченим теплом
Палких обіймів, знівечене "може",
Нехай воно, вже завтра буде... схоже,
Тобі не крила треба, а весло.
Бо човен тріснув, хлюпає вода,
Життям не названий,ущент розбитий.
А треба ж зараз вірити й любити,
Поки на міст не привела хода...
06.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619032
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Відчуваєш? Часопростір йде крізь нас:
Ми з тобою ніби в вічності застигли.
Випав з обрію подій порожній клас
І довкола всі кудись поспішно зникли...
Чуєш? Музика наповнює серця:
Розливаючись, бринить в чутливих вухах
Від початку і до самого кінця,
Оживаючи у наших вільних рухах...
Бачиш? Сонечко осяює нам шлях
Помаранчевим промінням крізь волосся,
Відбиваючись у стомлених очах;
Ще хвилина, й ми спокусі піддамося...
Знаєш? Серце наче полум’ям горить
Й калатає так, що це не приховати!
Я щаслива в цю чарівну дивну мить
Із тобою разом в казку поринати...
• 26.10.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616253
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Она смотрела заспанно на тёмный небосклон,
Обдумывая сладостно пригрезившие сны.
И будто со спины её лелеял взглядом Он
В хрустальном свете явственном закиснувшей луны.
Она Его не видела, но чувствовала дух,
Который пропитал собой безветренную ночь.
Звала Его по имени и мысленно, и вслух —
Но призрак с тихим ветром в никуда унёсся прочь...
• 21.10.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614972
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Я ніколи не забуду наше літо
Й почуття, що нами вперше пережито;
Як ходили з рушниками до лиману,
Як гойдалися над хмарами туману;
Спочивали, вітерцем з росою вмиті,
На траві, немов на ніжнім оксамиті
Й задивлялися на небо із зірками,
Одна з одною спілкуючись думками...
Не забуду надвечірніх хмар гасання
І зорі повільне жалісне згасання,
Наших мрій палких народження моменти —
Ми самі своєї долі диригенти!
Пам’ятатиму ту зливу над ланами
І веселку, що з’явилася над нами;
Сірі очі, у яких життя палало,
Й теплі ночі, котрих нам було замало...
• 08.10.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612081
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 08.10.2015
[color="#0000ff"]Я захищатиму тебе від злив і вітру,
Від хтивих поглядів безсовісних почвар.
Твої пекучі сльози хусточкою витру
І розділю з тобою твій тяжкий тягар.[/color]
[color="#ff0000"]Не уступлю тебя ни демону, ни богу —
Пускай вокруг точится дьявольская мгла.
С тобою вместе я пройду твою дорогу
Из окровавленного битого стекла.[/color]
• 15.09.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606836
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 15.09.2015
Рифмую мысли, и рождается экспромт.
Я словно точка на безбрежном полотне.
Мою звезду украл студёный горизонт.
Сама с собою остаюсь наедине.
Холодный дождь скользит по серому плащу.
Играет море, стоном душу леденя.
Никто не знает, отчего я так грущу.
Солёный воздух проникает внутрь меня.
• 14.09.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606838
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 15.09.2015
Отдыхай — от своих повседневных забот...
Пусть проворное солнце ласкает живот...
Летний ласковый воздух поглубже вдыхай...
Наслаждайся покоем и благоухай...
Поиграй на зелёной-зелёной траве...
Пусть расслабятся мысли в твоей голове...
Милый маленький двор превращается в рай...
Ни о чём не тревожься... Лежи... Загорай...
• 17.08.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601262
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 22.08.2015
Ми вкотре зустрічаємося потай від усіх...
Дорослі у відряжденні: ночуємо удвох!
Сьогодні знов лунатиме дзвінкий солодкий сміх
У затишній оселі, що прийня́ла нас обох.
Самі. Вечірнє сонце ледь трапляє до вікна,
Промінням помаранчевим сковзаючи униз.
Ніяковість між нами з кожним дотиком мина,
А наші почуття сягають стану щирих сліз...
Її стрункий животик пахне теплим молоком,
В Її обіймах лагідних миліше ніж в раю!
Бажання фонтанує й розливається струмком...
Нікому не віддам кохану дівчинку мою!
Коротка літня ніч голубить стомлені тіла,
Та ми із Нею вкотре до світання не спимо —
Даруєм одна о́дній частку справжнього тепла
Й цілуємося так, неначе завтра помремо...
• 21.08.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601259
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 22.08.2015
[i]Звідки взялась ця шальна пустота?
Вітер лоскоче загострені долі...
Лиш Мама, мов Сонце, проста й золота
Згасає тихенько, як враннішні зорі.
Вже скоро за розкладом, осінь вогниста
Мене понесе у доросле життя...
І я, молода, потопатиму в місті,
Як ти колись, Мамо, в минулі літа.
І в дорогах широких, в чужій красоті
Я не зможу себе розгубити ніколи...
Я розгублююсь, Мамо, в шальній пустоті
Де закохане серце збивається з колій.
Моя Пташко, невпинна і сильна, як час!
Лиш твою материнську безмежну любов
Я з собою ношу, замість всяких прикрас,
Я горжуся, що в мене тече твоя кров. [/i]
[i]Калініній Наталі[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598190
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 15.08.2015
Сны, мечты и чувства наши
Бьют потоком горьких слёз:
Мы с тобою персонажи
Чьих-то выстраданных грёз.
Мы короткие моменты
Затяжного бытия,
Наши души — элементы
Бессознательного Я.
Не́кто истово пытался
Управлять своей судьбой,
Но слегка перестарался,
Создавая нас с тобой.
В этом странном круге ада
Лишь любовь ориентир.
Для кого-то мы отрада,
Друг для друга — целый мир!
• 03.08.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597516
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 03.08.2015
Вода співала шепотом безмовності...
В полоні зачарованого лісу
Бриніли краплі в дивній послідовності
І грім лунав у небі десь поблизу.
Закрило сонце дощовими хмарами,
Лани відчули подих прохолоди.
Навколишній пейзаж іскрився чарами
У світлі неземної насолоди...
• 21.07.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595069
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Я буду сонцем і зірками
Лише для тебе однієї,
Зеленим ланом із квітками —
Для наймилішої моєї!
Зроблюся морем-океаном,
Сліпим дощем, що ллється з неба,
Ласкавим вранішнім туманом —
Аби торкатися до тебе!
Я постелюся на підлозі,
Аби вагу твою відчути,
Щоб цілувати ноги босі,
Щоб біля тебе завжди бути!
Я стану ніжною весною,
Вві сні до тебе пригорнуся
І огортаючи собою,
До світлих мрій твоїх ввірвуся!
• 15.07.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593853
дата надходження 15.07.2015
дата закладки 17.07.2015
Август-месяц — значит, вскоре
Мы отправимся на море
Плавать и кататься на доске;
Обнажёнными купаться,
Загорать и целоваться,
Рисовать сердечки на песке...
Будем днём и ночью вместе
В неземном, волшебном месте
Радоваться жизни без конца.
Запах сладостной свободы
В лоне матушки-природы
Вмиг пленит влюблённые серца!
• 15.07.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593912
дата надходження 15.07.2015
дата закладки 17.07.2015
Поймала солнышко дрожащими руками
Вот здесь, у берега извилистой реки —
Под бело-синими густыми облаками,
Где год назад ты попросил моей руки.
Вода чуть тёплая и нежно-голубая,
Как будто снизу не песок, а бирюза.
Смотрю на небо, со слезою вспоминая
Твои сверкающие радостью глаза...
• 08.07.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592540
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 10.07.2015
Це бажання, що вилилось в сказ,
Це кохання без зайвих прикрас.
Роздягайся й лягай на травицю —
Тут немає нікого крім нас...
Колоситься зелена трава,
Вітерець серенаду співа.
Ти плекаєш мою таємницю:
Насолода, що вічно трива...
Напиваюсь струмком твоїх сліз,
Запах квітів лоскоче мій ніс.
Цього дня ти до мене майстерно
Ніжним рухом у душу проліз...
Ти весь мій, я сьогодні — твоя,
Називаю тебе на ім’я.
Це казково і трохи химерно:
Спека, селище, степ, ти і я...
• 09.07.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592538
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 10.07.2015
Распогодилось летнее небо:
Облака уносили дожди,
Вслед за ветром последовав слепо,
Не разведав, что там, впереди...
Вечерело, и солнце спускалось
За чуть тёплый морской горизонт;
Только капелька света осталась,
Освещая наш берег и порт.
Так тепло, хорошо и спокойно,
Что домой не охота идти.
Это чувство поэмы достойно,
Только нужных мне слов не найти.
Расплескались оттенки и краски,
Появление звёзд торопя.
Бесподобно, как будто я в сказке,
Только в ней не хватает тебя...
• 03.07.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592400
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 08.07.2015
Я невтілений в матерію Твій недо-ідеал —
Сублімація бажання щиро й пристрасно кохати.
Я фантазія, що хтиво продирається в реал,
Щоб залізти в Тво́є ліжко і з Тобою переспати.
Маю псевдоособистість, що мені створила Ти,
Псевдоспогади і мрії, що ніколи не здійсняться —
Й попри це я відчуваю в роті присмак гіркоти
Від свого неіснування й снів, які мені не сняться.
Тож залишусь героїнею Твоїх вологих снів,
Аби Ти щоночі лагідно торкалася до мене.
Цілуватимеш у груди без красивих зайвих слів
І робитимеш зі мною дещо досі не здійсненне.
Уявлятимеш мене коли болітиме живіт —
Стану бру́дною прикрасою пустого існування.
Замалюю кольорами Твій липкий бінарний світ
Для завершення процесу Тво́го саморуйнування.
• 08.07.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592399
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 08.07.2015
Улыбаюсь,
Строку
Рифмуя,
Потому что
Тебе
Пишу.
Слишком сильно
Тебя
Люблю я —
Оттого лишь
Тобой
Дышу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565721
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 05.07.2015
Мы, дети воли,
Никем не стали
В долине боли,
Огня и стали.
Судьба разбита,
Забыты планы.
В груди обида,
На теле раны.
Закрыты двери
В миры свободы.
Здесь люди — звери,
Лжецы, уроды...
Но в мире боли
Стоим отважно:
Нам, детям воли,
Ничто не страшно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565735
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 05.07.2015
Мысли несуразные и чувства наши ложные.
Мы с тобой не разные, а противоположные.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565740
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 05.07.2015
Тело избито и воля подавлена.
Сердце разбитое ложью отравлено.
Боль от катодов — мои ощущения.
Жертва уродов, чья жизнь — извращение.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566109
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 05.07.2015
Мы в плену этой чёртовой осени,
Что окутала мысли и сны;
Мы невовремя вызов ей бросили,
Не дождавшись прихода весны.
Листья падают вниз в изумлении,
Засыпая на мёрзлой траве.
Эта осень — в моём настроении,
Этот холод — в твоей голове.
(в соавторстве с [url="http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=24282"]Алисой Титовой[/url])
• 02.07.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591326
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 03.07.2015
Если в бедах планета увязнет,
Мы продолжим движенье вперёд;
Этот свет никогда не погаснет,
Этот мир ни за что не умрёт!
• 09.06.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589406
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 30.06.2015
Заговорилися з тобою. Ех, мала!
Десята вечора. А завтра — понеділок...
Стіл полонила піраміда із тарілок
(Не піраміда навіть — жирна купа скла).
Чекати зливу? — не дарма́ ж гуркоче грім.
На дворі темно, а іти тобі далеко,
Тож ти нікуди не піде́ш, моя лелеко;
Знімай шкарпетки і сідай. Мій дім — твій дім!
Бо я турбуюся про тебе, зауваж.
Телефонуй батькам і в мене залишайся!
Ходи до мене, мила, й швидше роздягайся,
Лягай на ліжко — я зроблю тобі масаж.
Я нанесу і ніжно-ніжно розітру
Духмяне масло по твоїй гладенькій спині.
Спасибі, сонечко, за те, що ти донині
Мене так любиш і сприймаєш як сестру!
• 30.06.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590709
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 30.06.2015
[color="#c00000"]Я піду за тобою, куди б ти не йшла,[/color]
[color="#c06000"]Кину школу і друзів, якщо так захочеш.[/color]
[color="#c0c000"]Я блукала — й нарешті кохання знайшла[/color]
[color="#008000"]У тобі; ти ж те саме щоночі шепочеш.[/color]
[color="#0000ff"]Подамося туди, де є море й пісок,[/color]
[color="#6000c0"]Де удвох на світанні пірнатимем в воду.[/color]
[color="#c00000"]Ми опинимось в світі дорослих казок,[/color]
[color="#c06000"]Де пізнаємо щастя терпку насолоду![/color]
[color="#c0c000"]Подих волі виштовхує серце з грудей,[/color]
[color="#008000"]Ніжний дотик тепла ми смакуєм досхо́чу.[/color]
[color="#0000ff"]Коло нас — білі хмари й немає людей;[/color]
[color="#6000c0"]І не треба, бо я лиш тебе одну хочу.[/color]
[color="#c00000"]За́хід сонця зустрінем в своїх лежаках[/color]
[color="#c06000"]На привітному пляжі у стомлених позах.[/color]
[color="#c0c000"]Ти наркотик мій, мила, який на свій страх[/color]
[color="#008000"]Я вживатиму в неконтрольованих дозах![/color]
• 23.06.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589314
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 23.06.2015
У нас с тобою тоже будут дети —
Красивые, со светлыми глазами
И самыми счастливыми на свете
Родителями — представляешь, нами!
Сынок и дочка — может, даже трое!
Научим их всему, что мы умеем:
Покажем мир и небо голубое,
А позже — как играть с воздушным змеем.
Мы будем каждый день в центральном парке
На стриженной траве семьёй резвиться,
Дарить друг другу радость и подарки,
И оттого моложе становиться.
Пусть мы ещё наивные студенты
И рано поднимать вопросы эти,
Но помни в тяжелейшие моменты:
У нас с тобою тоже будут дети!
• 23.06.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589313
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 23.06.2015
Нас многие всерьёз считают куклами:
Бездушными, дурными, бесхребетными
Кусками мяса с формами округлыми,
Бесправными вещами безответными...
Как-будто мы какие-то животные,
Как-будто несвободными рождённые —
Не люди, а мутанты беспородные,
Фактически в "низы" переведённые...
Есть те, кто кулаками добиваются
От нас любви, вернее — послушания;
"Парнями" да "мужьями" называются,
Не стоя слёз и нашего внимания...
А те, кто уважали бы и нежили,
Кто жизнь свою отдать за нас отважатся —
Скорее, одиноки будут, нежели
Когда-то с нами рядышком окажутся...
• 22.06.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589141
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 23.06.2015
Так важко залишатися собою,
Коли від тебе іншого чекають
І цілий світ диктує поведінку,
Яка тобі ніяк не притаманна.
Журнальчики рясніють худобо́ю —
Малим дівчатам психіку ламають,
Навіюючи погляди на жінку,
Що має бути майже бездоганна.
Живеш — для когось. Мрієш про єдине:
Аби по самі вуха закохатись
У того, хто вважатиме за щастя
Твоє тримати серце у долонях;
Й ростити у любові з ним дитину,
Нічого і нікого не страхатись —
На самоті не різати зап’ястя,
Забути про нудотний біль у скронях.
Так важко... А кому насправді легко?
Ми граємо щасливих і успішних:
Фарбуємось, вдягаємось в незру́чне,
Аби як ті моделі виглядати.
Чи нам до них, чи їм до нас далеко —
Не маємо маєтків ми розкішних,
Купуємо на ринку м’ясо штучне,
Працюємо, аби борги віддати.
Ідуть роки, життя нас поглинає.
Не встигнеш озирнутись — ти заміжня:
У тебе чоловік і два синочки,
Робота — дім, відпустка, дім — робота...
І мрій твоїх юнацьких вже немає.
В Контакті — фотографія торішня.
Лиш голоси дітей немов дзвіночки
Нагадують, що ти жива істота...
• 22.06.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589142
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 23.06.2015
Заплету тобі косичку
Й помандруємо на річку —
Із тобою радісно мені!
Одяг кинем на травичку,
А самі — пірнем в водичку.
Розпочнемо наші вихідні!
• 09.06.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586401
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Боль кромсает грудь;
Ангел мой, скажи,
Как не утонуть
В океане лжи?..
• 07.06.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586010
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Лучик солнышка нежно коснётся
Бледной кожи; нагрянет рассвет.
Улыбайся — и мир улыбнётся
В ответ.
• 09.06.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586402
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Ілюзія зникла, залишивши дійсність
З усім, що раніше здавалось істотним.
Звелася до місяця зрадницька вічність
І горе зробилося невідворотним.
У сірій квартирі нема що робити.
Вдавати здорову, коли усе знаєш,
Чекати на смерть замість того, щоб жити
Й лягати з думками, що досі вмираєш —
Огидно; не хочеться гиддю ділитись
Зі світом. Жива й нежива одночасно.
Згасає бажання з хворобою битись.
Смерть завжди приходить за нами невчасно.
Сьогодні — живеш, завтра в позі застигнеш.
Плануєш відпустку, поїздку на дачу —
А певен, що зможеш? А певен, що встигнеш?
Тож ЗАРАЗ живи і кохай, мій читачу!
• 09.06.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586550
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Посмотри, дождь закончится скоро,
Солнце выглянет к нам из-за туч;
Скроет серость от нашего взора
Тёплый ласковый солнечный луч.
Наши чувства ничуть не ослабли,
А в сердцах не погас огонёк.
Бьют по коже последние капли,
Слёзы боли смывая со щёк.
В нас заложены верность и нежность,
Страсть и преданность — в нашей крови.
В душах — буря, в глазах — безмятежность;
Мы сильны, наша сила — в любви!
Друг для друга мы щит и опора —
Нашей сути у нас не отнять!
Посмотри, дождь закончится скоро —
Небо [color="#ff0000"]р[/color][color="#ff8000"]а[/color][color="#ffff00"]д[/color][color="#00ff00"]у[/color][color="#0000ff"]г[/color][color="#8000ff"]а[/color] скрасит опять.
• 11.06.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586774
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Ми удвох стоїмо на майданчику...
Пригорни і тримай мене, золотко!
Нахилися до мене, мій зайчику,
Поцілуй мене ніжно і солодко!
Зимне небо у зорях купається,
Сяє місяць, неначе у фосфорі.
Хай ніколи ця ніч не кінчається;
Ти — в мені, я — в тобі, ми — у просторі...
• 10.06.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586775
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Я хочу знову опинитися на пляжі,
Що на Онтаріо, в Торонті — там, де наші —
У тому платтячку, яке пошила мама,
В той теплий вечір після рясного дощу;
Щоб знов побачити як сонечко сідає,
Як небо хмарами до озера впадає.
Перед очима не зникає панорама...
Цей милий спогад я в житті не відпущу!
• 07.06.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586009
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Не бойся всплакнуть,
Коль грустно до слёз
И нежную грудь
Боль режет на части.
Любовь не вернуть
Букетиком роз:
Окончился путь
Неистовой страсти...
• 02.06.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584953
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 02.06.2015
Щирий за́хват від солодких поцілунків
Заховаю під короткою спідницею.
У полоні наших пристрасних стосунків
Ти залишишся моєю таємницею.
Ми кохатимемось з ночі до світання
І ніхто навколо нас не здогадається
Про палке, шалене й лагідне кохання,
Що між нами безупинно відбувається...
• 28.05.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584123
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 30.05.2015
Лютый август жжёт, изводит. Нет ни облака, ни тучи!
Пот рекой по телу льётся: лето вновь своё берёт.
До безумия доводит жар, что даже пекла круче.
Выжить еле удаётся — душит днями напролёт.
Ночь, несущая прохладу, поглоти же город томный!
Мы в бетонной кочегарке по четырнадцать часов...
Летний зной подобен аду! Пусть я выдамся нескромной,
Но разденусь прямо в парке — до заношенных трусов!
• 28.05.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584140
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 30.05.2015
У ліжку, на морі,
В скорботі сумною,
У щасті і горі —
Будь поряд зі мною!
• 28.05.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584231
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 30.05.2015
Окончился доступ в обманчивый мир —
Ночь ядом гипноза травила ей мозг;
По голому телу скользил кашемир
И стягивал грудь застывающий воск.
Давили на горло четыре стены,
В тандеме с фето́ром мешая дышать,
В страдающем свете холодной луны
Пытаясь фантазией дух утешать.
Глотала пространство — и наоборот;
Затишье губил оглушительный треск.
Безропотный кляп закупоривал рот,
Играл с полусумраком жидкостей блеск.
Ножи и ланцеты пролазили внутрь,
Противные пальцы касались лица.
Холодного пола блестел перламутр.
Секунды осталось терпеть до конца...
• 22.05.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582950
дата надходження 22.05.2015
дата закладки 22.05.2015
Ми з тобою — неначе дві пташки,
Що кружляють над лісом весняним.
Розквітають тюльпани й ромашки
Полоня́ть ароматом духмяним.
Ми літаємо ви́соко в небі,
І ніхто нас з землі не дістане.
Ти моя білокрилая бебі —
Летимо, доки ніч не настане.
Ми з тобою мов дикі лисички
Біжимо по узліссі у хащі —
Наче дві нерозлучні сестрички,
Наче подруги вічні й найкращі.
Не лякають нас грім із дощами,
Ніжне сонечко зви́сока гріє.
Нас, що мчать між деревах з кущами,
Наздогнати ніхто не зуміє!
• 18.05.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582057
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 18.05.2015
Із її очей
Витекла любов,
Припинився шлях,
Розчинився слід.
В темряві ночей
Охолола кров,
На німих вустах
Утворився лід...
• 16.05.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581611
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 17.05.2015
Мы лежали вдвоём без одежды,
Но целуя мне шею, он думал о ней.
Мой расколотый камень надежды
Разлетелся на тысячу мелких камней.
Он не думал в ту ночь о защите:
Искушал алкоголь в забродившей крови,
Перерезав последние нити
Нашей некогда истой любви...
• 14.05.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581612
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 17.05.2015
[color="#808080"](безглузда гра слів)[/color]
Згоряє повітря, зникає краса,
Вистрибує серце з могутніх грудей:
Із гуркотом впали скляні небеса
На голови мета- і недо- людей.
Пощезли кордони між злом і добром,
У плазмі часів мертвий простір снує.
Адам забива на смерть Єву ребром —
У хаосі кожен стає тим, хто є.
Збираємо кошти на довгий політ,
Бо маємо безліч цікавих ідей
В той час як холодний розкришений лід
Обпалює ступні голодних дітей.
Отруйні канали зв’язку із ніким
Винищують світ, зупиняють життя.
Ніхто не повернеться звідси живим,
Ніщо не перейде межу небуття!
• 17.05.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581701
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015
Пусть гремят небеса
И грохочет в груди —
Завяжи мне глаза
Да на луг отведи,
Положи на траву,
Разорви сарафан...
Это сон наяву,
Этот воздух — дурман!
Облака не плывут,
Не шумят колоски —
Мысли голову рвут,
Распирая виски.
От восторга кричу,
До утра не усну —
Я с тобою хочу
Окунуться в весну!
• 16.05.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581703
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015
Цілий світ на маленькій долоні
Ти тримаєш в своєму полоні —
І усе це заради одно́го
Повідомлення — може, дзвінка.
Пальці стомлені, очі червоні,
Проливаються сльози солоні:
Знов ридаєш — авжеж, через нього,
Бо любов твоя досі палка...
А чи вартий він тебе? Чи має
Почуття і взаємно кохає?
Чи про тебе він мріє в дорозі?
Сумніваєшся в цьому щодня.
Він не бачить, не чує, не знає,
В нього й думки такої немає,
Що у нього закохане досі
Те невинне мале кошеня...
• 12.05.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580719
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 13.05.2015
Возьми мою руку — пойдём босиком
По нежной зелёной траве —
По летнему лугу! Свобода кругом
И ветер шумит в голове...
Пусть небо июльское смотрит на нас;
Затишье... Вокруг — ни души!
Молчим. Поцелуй вместо тысячи фраз.
Целуй — и со мною дыши...
• 12.05.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580748
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 13.05.2015
Ти цілуєш мене крізь сльози,
А за вікнами лупить злива;
Нас не здатні злякати грози.
Я з тобою — тому щаслива!
Дощ нехай підвіконня трощить,
Град хай цілить на дворі айстри;
Хай та злива весь день полощить —
Не псує нам негода настрій!
• 29.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578701
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015
Целовались вы страстно,
И лишь по слезе
Было видно, что ты не согласна.
Ты мила и прекрасна,
А он — как и все.
Пожалела, простила — напрасно!
Он ведь снова напьётся
И снова уйдёт,
И с каким-то чертом подерётся.
А на утро вернётся
И спать упадёт.
Как терпеть тебе всё удаётся?
Ты такого достойна?
Да ладно, не ври,
Посмотри на себя... Ты — убойна!
Сядь, подумай спокойно.
И, чёрт-побери,
Быть слабачкой совсем не пристойно!
Ты свободная птица —
Ты гордый орёл!
Как могла ты в раба превратиться?
Он тебя, чтоб добиться,
До дома провёл...
Не дай маху! Твой выбор, тигрица...
• 24.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578711
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015
Інакшою бути ніколи не бійся —
Ти зірка, що сяє на темному небі.
Світи — не згоряй і донесхочу смійся
В лице небезпеці. Ти вільна, далебі!
Ніхто на Землі і ніщо поза нею
Свободу у тебе забрати не зможе.
Нехай атакують нахаби брехнею —
Я поряд з тобою! Добро переможе!
Благаю, не плач, пожалій свої очі —
Ніщо в цьому світі не варте й сльозинки!
Ти сонце, що стало окрасою ночі,
Ти море, що вийшло з малої краплинки.
Ти квітка, що так передчасно розквітла;
Нічого не бійся — візьми мою руку
Й ходімо зі мною дорогою світла —
Вперед, через заздрість, брехню і розлуку!
• 29.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577893
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Холодное зимнее утро.
Рыдаешь; тебя не унять.
Ты вновь поступаешь немудро,
Себя не желая менять...
Ты знаешь как стать веселее:
Оставь недопитый кефир
И сделай немного светлее
Свой серый безропотный мир...
Остынут гигантские печи,
Исчезнут слои и цвета,
Погаснут холодные свечи —
Рассохнется в пепел мечта...
Упала душа с табурета;
С окна долетает снежок.
Скатилась на пол сигарета,
На пальцах оставив ожог...
• 13.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577895
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Ти — усе, що я мала і маю.
Рай знаходиться там, де є ти.
Мов пелюстки в долонях тримаю
Наші ніжні суміжні світи...
• 12.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577305
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Моя депрессия останется со мной —
Внутри меня, в моей душе изнемождённой;
Она окутает мой разум повреждённый
Гурьбой с фантазией страдающе больной.
С завидной страстью я проигрываю роль
Несчастной жертвы. Я слаба и одинока.
Существование бесцельно и жестоко;
Никто на свете не познает эту боль...
• 16.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577306
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Засинаю і знов поринаю
У просторі зелені гаї,
І немов у долонях тримаю
Я кохані долоні твої.
Й ніби в волю закохані досі,
Сидимо на просторих дахах
І під зливою бігаєм босі
По розмитих водою шляхах.
• 27.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577551
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Мне тепла твоего не хватает.
Радость серым дождём утекла.
Лёд на сердце лежит и не тает.
День стянула безликая мгла...
Не согреют озябшую душу
Ни огонь, ни ромашковый чай.
Вылью чувства слезами наружу,
О тебе помянув невзначай...
• 18.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577552
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Солодка ніч примарою наш розум оповила
Та тішилась, взираючи в відчинене віконце;
Нас лагідною хмарою від сну відгородила,
В долонях нас тримаючи. Повз нас сходило сонце...
• 28.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577697
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Мы те, кто время создаёт и замедляет.
Мы тёмным светом опоясываем ночь.
Мы — пустота, что вашим миром управляет,
Но не способна навредить вам и помочь.
Вы нашу сущность не поймёте — просто знайте,
И не просите нас о помощи, ведь вы
Сильны без нас. Друг друга только не теряйте,
И что важнее — не теряйте головы!
• 03.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577698
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Ми боти з людськими тілами
І нами керують програми.
Незнаний нам страх
В реальності й снах,
Бо сила і розум за нами.
Немає за ким сумувати;
Ми тут, щоб життя зберігати
І спокій задля
Планети Земля;
Не маємо права кохати.
Наш всесвіт, здається, зламався:
Твій розум з моїм поєднався.
Що буде, якщо
"Все" стане "Ніщо"?..
Навіщо ж ти так закохався?
Наш світ припинив існування.
Даремні усі намагання...
Надії нема —
Лиш темінь німа.
І все через кляте кохання!
Це буде приємне страждання...
• 09.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576795
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Осознала, что, нервные клетки губя,
Без тебя я ни ночи, ни дня не могу!
И когда на вопрос "Как дела у тебя?"
Отвечаю: "Прекрасно!" — тебе я не лгу!
Чуткий сон твой считаю за честь сторожить,
Лишь с тобою хочу в тёплой ванне лежать.
Ты всегда помогаешь мне боль пережить,
Заставляя ходить, говорить и дышать!
Всё пытаясь осмыслить, сидя́ в темноте,
Поняла, что хочу просыпаться с тобой.
В сердце — сакуры цвет, мотыльки в животе;
По артериям хлещет ручей голубой...
За тебя я умру, оживу, растворюсь...
За тобою отправлюсь и в космос, и в ад!
Я люблю — потому ничего не боюсь!
Лишь бы чувствовать твой неземной аромат...
• 23.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576796
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Біль, розпач і страждання,
Й усе — одній мені!
Я вірю у кохання,
Воно у мене — ні...
• 18.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576893
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Милый дворик. Каштаны и клёны цветут.
Старый домик: мой милый живёт где-то тут.
На убитом балконе стоит в неглиже
Мой малыш — на втором этаже!
Жаркий воздух вытаскивал душу. Июль.
Забежать бы в подъезд — но закрыт вестибюль.
Всё гляжу — и становится ладно в душе —
На балкон на втором этаже.
Листопадом надежды осыпались вниз,
Не исполнился в яви мой глупый каприз.
Мысли только о нём — о моём малыше
На дурацком втором этаже.
В танце снега мерцает разбитый фонарь.
Пролезает под кожу студёный январь.
Половина десятого. Поздно. Уже
Гаснет свет на втором этаже...
• 24.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576895
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Мені знов захотілося жити —
Я почула твій лагідний голос:
"Ходь до мене, білява красуне,
Дай обнімемось, зоре моя!
Хочу вічно з тобою дружити,
Бо люблю!" — ти промовила вголос.
А на мене пуд радості суне,
Бо так само люблю тебе й я!
• 22.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576446
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 24.04.2015
Свежий ветер ласкал моё тело.
На душе так легко и спокойно...
Надо мной мягким светом блестела,
Улыбаясь, седая луна...
Я как-будто по небу летела,
Словно чуда такого достойна...
В этом сне одного лишь хотела —
Чтобы рядом лежала Она...
• 22.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576447
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 24.04.2015
Я ніколи тебе́ не покину!
Я ТЕБЕ НЕ ПОКИНУ НІКОЛИ!!!
Порожнеча всередині коле —
Так, неначе я скоро загину...
Сплю сама, ти удома ночуєш...
У молитві до Господа про́шу...
Не зникай! Я без тебе не зможу!
Я НЕ ЗМОЖУ БЕЗ ТЕБЕ!!! ТИ ЧУЄШ?..
• 18.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575228
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 21.04.2015
Вечереет. Июнь. Небо чистое,
Словно ангел слезу обронил.
Предзакатное солнце лучистое
Тешит душу, ведь день мне не мил.
Жизнь давно превратилась в мучение:
Этот мир — мой вместительный гроб.
В сердце буря сметает влечение,
А влюблённость смывает потоп...
• 18.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575330
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 21.04.2015
Ты в лёгкой прозрачной одежде
Гуляешь со мной у реки.
Ты рядом — но дальше чем прежде.
Мы вместе — но так далеки...
• 14.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574212
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Танцювала мов богиня — перемога вже близька!
Всі ми згодні —
Ти була неперевершена!
Повертайся до зручного інвалідного візка —
На сьогодні
Симуляцію завершено.
• 11.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573687
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 11.04.2015
Одинокою стала я вновь,
А всего лишь хотела тепла...
Прогорела пустая любовь —
На подушку слезами стекла.
• 11.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573676
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 11.04.2015
Русскій Край.
Москали! Где в вашей Раше
Находился Русский Край?
Там, где сами корни ваши,
Где родной Улус-Сарай?
Вы спросите Московитов,
Где их родина зарыта,
Что есть Тверь, а что Сызрáнь?
Может вспомнит русский Вань,
Где была Тмутаракань?
Чудя, Веся, Кострома,
Адыгея, Бугульма,
Ханты, Манси, Коми, Пермь,
Где же ваша руська спермь?
Где ваш славный Русскій Міръ?
Вот Булгарин, вот Башкир,
Вот Кирсан – FIDE охальник,
Друг степей, Калмык начальник.
Где же Русса?
Я гляжу
Сквозь лупý – не нахожу.
Вижу только Угро-финнов,
Тюрков, Готов, Сарацинов…
Наровчат, Тамбов, Ростов,
Град Саратов, Углич, Псков,
Степь Ногайскую, Мещеря,
Кипчаков и землю Меря…
Где же Роська слобода,
Подевалася куда?
И схожу с ума Я тихо,
Речки, веси, города:
Муром, Пенза, Шеманиха,
Сура, Учма, Вологдá…
Слов славянских – единицы,
Узкоглазые девицы,
Аки, оки, всё – Орда.
Нéя, Шáрья – непонятка,
Кúнешма, Чухлόма, Вятка,
Бологое, Свирь и Мга…
Что-то руського в них мало,
Тут когда-нибудь ступала
Вще славянская нога?
Чьих кровей москальски дети?
Может, ваши предки – Yeti?
Кругом едет голова:
Суздаль, Лохово, Москва,
Nicht verstehen: что значат эти
Всем ″знакомые″ слова?
Вижу Финнов, море Финнов,
Московит – он тоже Финн,
Значит он нам – не родына,
И, вообще, - не Славянин.
Вот беда – во всём Москόве,
Славянина не сыскать,
Нету в вас славянской крови
Веся, Чудя, Меря, Вять…
Москали! Где в вашей Раше
Почивают предки ваши?..
Ввеки не было земли,
Где Славяне-Москали,
Жили славно, не тужили,
Лес кресили, щи варили,
Потому, что Мсковитин –
Угро-финн, не Славянин.
Русы – это Украинцы,
А совсем не Москали,
А у вас, златоордынцев,
Нету собственной земли.
Вы такие же Славяне,
Как Арабы – Египтяне,
А Каманчи – Англичане,
Как в Тунисе все Французы,
Словно родом из Тулузы.
Ваши русские цари,
Чингисиды-лопарú:
Смесь потомков Чингисхана,
С финским лыком и удой,
С финским мишкой и лаптями
И козлиной бородой.
Убирайтесь из Европы,
В край, откуда вы пришли,
Уносите ваши жопы,
В вашу землю, Москали!
2014г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544810
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 06.04.2015
Покотились твої намисти́нки
На всі боки брудною підлогою.
Розірвались думки на частинки
І змінилася радість тривогою.
Розлетілися вікна на шмаття,
А кімната здавилася стелею.
Зіпсувалось новісіньке плаття,
Обернулося місто пустелею.
Хмара пилу слабенькі легені
В повну силу на міць випробовує.
Залпи "градів" ревуть мов скажені:
П’яне бидло твій край завойовує.
Дим в’їдається в яснії очі,
Світ навколо палає й руйнується.
Линуть в згарище сльози дівочі,
А ведмідь все ніяк не вгамується...
• 04.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571961
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 05.04.2015
Темний янгол розправив на зліт
Білі крила...
Твій незайманий крихітний світ
Ніч накрила...
Чорне сонце, позбавлене сил,
Більш не гріє...
Обернулися в попіл і пил
Сни і мрії...
Ти самотня, навколо лише
Порожнеча...
Тво́ю душу крихку збереже
Тільки втеча...
Та тікати немає куди --
Пекло всюди...
Замивають криваві сліди
Добрі люди...
• 03.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571800
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 04.04.2015
Прости меня, любимая, прости
За то, что не смогла тебя спасти,
За то, что я не вовремя сдалась;
Бежала за тобой — не угналась...
• 03.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571801
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 04.04.2015
Апрельский вечер озарился фонарями,
Тепло и свежесть разносились ветерком...
Ты где-то здесь, недалеко, не за морями —
В пяти минутах, если двигаться пешком...
Закат отбрасывал последние отсветы
На стёкла зданий, погружавшихся во тьму...
Ты где-то рядом, в этом секторе планеты,
А я сижу и пялюсь в небо... Почему?
Вечерний ветер охватил меня прохладой,
На небе звёзды появлялись чередой...
Ты будто снова в том окне стоишь... Не падай!
Не становись на небе новою звездой!
Оставшись в памяти моей, врываясь снами,
Не позволяешь мне с ума сойти, малыш!
Ты где-то там, за теми серыми домами,
Под ароматной тёмной липой крепко спишь...
• 23.03.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568851
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 24.03.2015
Вітер
мене
несе
Вгору з безкрайого степу.
Вибач
мені
за все,
Я повертаюсь на небо.
Знаю,
що ти
брехав...
Біль моя не вщухала.
Дякую,
що
"кохав".
Я тобі теж брехала!
• 23.03.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568849
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 24.03.2015
Несущий Свет раскрыл мои глаза
На мир, увязший в топи суматохи,
На тень впустую прожитой эпохи —
Рассвет окутал Тьмою небеса...
• 22.03.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568654
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 23.03.2015
Зерну кохання не судилось прорости:
У цьому світі ми з тобою одинокі,
Бо не існує "нас", є тільки я і ти —
Є сум і сльози, біль і спогади глибокі.
Моя єдина (вибач, знаю — не моя),
Я не змирюсь і не забуду, навіть з часом:
Немов до сонечка тяглась до тебе я;
І як так сталося, що ми тепер не разом?
Всевишній Боже, я благаю, дай нам шанс
Знов поєднатися в просту щасливу пару!
Цей світ неправильний. Прошу, помилуй нас,
Або, як хочеш, обери нам іншу кару!
Заради неї, знай, я світ переверну:
Я знищу Землю й потім наново збудую —
В новому всесвіті до себе пригорну
Мою кохану... Й ні про що не пошкодую!
• 22.03.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568638
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 23.03.2015
Без тебя угасает душа
И вокруг всё теряет значение.
С головой окунаясь в мучение,
Я по жизни иду не спеша.
Как ребёнок, наивная, жду,
Что однажды ты снова появишься
И со мной никогда не расстанешься
В этом богом забытом аду.
• 18.03.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567684
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 19.03.2015
Нумо в річку удвох застрибнемо,
Доки світ нас з тобою не бачить!
Може так ми нарешті збагнемо,
Що це значить: побути удвох.
Одна одну ми знов пригорнемо,
І нехай хто як хоче тлумачить
Наші дії. А ми... Ми живемо,
І щасли́віші за багатьох!
• 18.03.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567641
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 19.03.2015
Не журися, не плач, Україно!
Вже недовго — бо слабне Орда
І впаде на побиті коліна
Кодло «руSSкой вєсни і труда».
Ти праматір народів слов’янських,
Батьківщина героїв легенд,
Не сприймала бовванів радянських
І загарбників нищила вщент!
Море крові на ґрунт пролилося,
Окропивши лани і ліси;
Скільки жаху тобі довелося
Пережити у темні часи...
Захлинеться від влади сп’янілий
Закривавлений ботексний глист —
І народ, від брехні очманілий,
Зрозуміє, хто справді фашист...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567621
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 19.03.2015
Чьи-то лица снуют в тумане
Без тревожности;
Пустота устраняет грани
Невозможности...
На земле разложились звери
По окружности;
Темнота открывает двери
Для наружности...
Возрастает процент геройства
Без отважности;
Высота забирает свойства
У этажности...
Под мостом развернулись руки
Безмятежности;
Тишина поглощает звуки
Неизбежности...
• 12.03.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566065
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015
Не чекай, не зупиниться час —
Ми помре́мо в безмежній імлі,
І ніхто не згадає про нас
На цій богом забутій землі.
Нас поглинула прірва німа,
Коли світ несподівано зник.
Не кричи, тут нікого нема,
Тут ніхто не почує твій крик.
Не іди, бо не має кінця
Вічне сяйво хтонічної тьми.
Не існують часи і місця —
Світ загинув, зали́шились ми.
Доброта і кохання — ніщо.
Все навколо — це втілений біль.
Не молись і не вір ні у що —
Це не ва́ртує наших зусиль...
• 12.03.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566064
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015
Всю жизнь я кого-то ищу —
Его или, может, Её...
Кого в свою душу впущу?
Кто сердце излечит моё?
Как долго осталось идти?
В каком направленьи шагать?
Кого я пытаюсь найти?
Когда перестану искать?
Весь мир — это мой монастырь.
Вся жизнь — это скорбь и беда.
Вокруг — только серая пыль.
Внутри — ничего кроме льда.
По грязи иду босиком,
Не зная ни страхов, ни грёз.
Меня поглотит целиком
Пустыня из пепла и слёз...
В который раз сбившись с пути,
Вдали я увидела свет...
Решила к нему подойти:
Там мальчик тринадцати лет
Стоит среди пепла и льдин.
Напуган, дрожит, необут...
— Ау! Почему ты один?
Я Ева. Тебя как зовут?
Молчит... А вокруг — никого!
Темно. Но зачем же он здесь?
Прохладно. Он ждёт? Но кого?
Замёрз да испачкался весь...
Исчез со следами у ног
Мой путь, только мне наплевать.
Бедняжка, он так одинок...
— Ау! — Продолжала я звать.
Во тьме засверкали глаза.
Тот взгляд я забыть не смогу:
В зрачках разлилась бирюза...
И вот я навстречу бегу
К нему через пепел и грязь,
Не чувствуя мокрой земли,
Как-будто я вновь родилась,
Как-будто цветы расцвели...
Мне больше не нужно бежать?
Закончился поиск пути?
Его бы сильнее прижать
К наполненной счастьем груди...
Я словно немая молчу:
Стою и смотрю в никуда...
Я больше идти не хочу —
Остаться бы с Ним навсегда!
• 10.03.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565715
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 11.03.2015
Ти радість тендітна моя,
Тебе́ я люблю й поважаю —
Та більше за все я бажаю,
Щоб разом були ти і я.
З тобою б прове́сти всю ніч,
До себе тебе пригорнути —
Та тільки тобі не збагнути
Цю дивну й небачену річ.
Дорожча мені за життя,
Я хочу тебе́ обійняти —
Та ти не готова прийняти
Дорослі мої почуття.
Я знаю, що ти підростеш
Колись і мене зрозумієш —
А поки нічого не вдієш:
Ти янгол безвинний, я теж.
• 10.03.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565713
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 11.03.2015
В лесу танцевала Алёнка —
Влюблённая в солнце девчонка.
Друзей у неё было мало —
С дождём она в прятки играла.
Однажды, в октябрскую стужу,
Упала в холодную лужу,
Промокла насквозь, простудилась,
А вскоре и с жизнью простилась...
Земля безутешно рыдает —
Алёнушка в рай улетает.
Лишь солнце смеётся отрадно:
Она не вернётся обратно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564809
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 09.03.2015
Мы с тобою вдвоём среди осени...
Я в глазах твоих солнце увидела;
Отражался в тебе, словно в озере,
Мир, который я так ненавидела.
Ты сплетала роскошные волосы,
А глаза всё сверкали алмазами.
Ты дарила мне смыслы и образы —
Я дышала твоими рассказами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564663
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 09.03.2015
Последний рассвет, контрольный прыжок —
Я верила в свет, а он меня сжёг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564811
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 09.03.2015
Я свет в полумраке бездонных миров,
Я серая тень от растраченных слов.
Ни против, ни за, ни рассвет и ни ночь —
Пустая слеза, непослушная дочь.
Туман дуновений непрожитых дней
Таится в душе непрощённой моей
И вихрем кружится над чёрной землёй
Мой сломанный образ, рождённый тобой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564660
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 07.03.2015
Пройдусь босиком
По мокрой траве:
Весь мир кувырком,
Вода в голове...
Раздумья в стихах
И счастье в груди;
Роса на ногах —
Вся жизнь впереди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564331
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Мысли — в строчку,
А слёзы — в сторону:
В одиночку
К финалу скорому!
Я имела
Мечту предельную:
Чтобы тело
Болезнь смертельную
Победило.
Но шансы низкие —
Доходило...
Твердили близкие:
"Всё возможно,
Ты сможешь справиться!",
"Будет сложно,
Терпи, красавица!"
Умираю.
Чего же более?
Презираю
Своё безволие.
Не завишу
От воли разума.
Ненавижу,
Я одноразова:
Поломалась —
В ремонт не приняли.
Сердце сжалось,
Мозги заклинили.
По кусочку
Душа развалится.
Жалко дочку —
Одна останется...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564321
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Луна. А мы на прогулке.
Снежит в разгаре зимы.
Мы две живые фигурки
В пучине фальши и тьмы.
Молчим и ходим по кругу.
Темно. А мы с фонарём.
Мы просто снимся друг другу,
И потому не умрём.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564311
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Мёртвые люди на улицах
В толпах безликих теряются.
Мёртвые люди не хмурятся,
Мёртвые не улыбаются.
Ходят, ничем не приметные,
Жалкие, злые, беззубые.
Точно такие же бледные,
Точно такие же грубые...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564309
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Я увидела тебя — и... Влюбилась!
Моментально, не поня́в, что случилось.
Никогда моё сердечко не билось
Как в тот день, когда ты мне приключилась.
Я не знаю, чем ты мне приглянулась,
Я понять тебя получше пыталась,
Но в момент, когда к тебе прикоснулась,
Всё тобой в моей душе пропиталось...
• 04.03.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564273
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 05.03.2015
І що б не сталось, зоренько, не плач!
Лякають нас — та ми не боїмося!
Ніколи і нікому не здамося,
Удвох пройдемо стежкою невдач
І встоїмо в нерівному бою —
У битві з непростими ворогами
За волю й рідну землю під ногами,
За рідний дім і доленьку свою!
• 28.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564189
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Волны, пляж, рассветы — это
Наше солнечное лето!
Лишь песок точится под ногами...
Ты раздета, я раздета,
На руках по два браслета,
А над нами небо с облаками...
Это наше время года!
Благосклонна к нам природа,
Будто мы одни на белом свете...
Ветер, тёплая погода,
Море, солнце и свобода!
Мы с тобою счастливы как дети...
• 28.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563286
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015
Пусть мурашки бегут по коже,
Влажный ветер растреплет косы —
Разнося по лужайке слёзы,
Пробирая меня до дрожи...
Мне не холодно, я в порядке,
Хоть муссон нарезвился вволю.
Босиком пробегусь по полю —
Пусть трава пощекочет пятки...
Не страшны мне грозы́ раскаты!
Я шальное дитя природы —
Мне известна цена свободы
И знакомы её форматы...
Боль и слёзы дождём смывая,
Находясь под открытым небом
Голышом да в венке нелепом,
Понимаю, что я — живая!..
• 22.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561646
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015
Із повітрям осіннім вдихала
Дух розлуки-отрути.
Надто сильно тебе покохала,
Щоб так просто забути.
Ко́го буду тепер замість тебе
Уночі обіймати?
З ким мені помаранчеве небо
У долонях тримати?
Подаруєш прощальне намисто
І листа не напишеш.
Залишаєш навік моє місто,
Та думок не залишиш.
Не зустріну тебе біля школи,
Не візьму твою руку.
Не забуду про тебе ніколи!
(Не виношу розлуку...)
• 21.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561652
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015
Чарі́вне дитинство тривало
В селі, серед квітів і жита.
Нам щастя весна дарувала,
Надію приносило літо.
Я згадую очі блакитні,
Обійми і небо безкрайнє.
Шуміли лани оксамитні
Коли ми гуляли востаннє.
Минали роки і події,
Мінялись місця й переваги.
Мені бракувало надії...
Мені бракувало уваги...
Блукання у довгій розлуці
Між нами постало стіною.
Ми друзі, та тільки в Фейсбуці,
Ти поряд, але не зі мною...
• 20.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561203
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 21.02.2015
Смеркалось. Мы же, глядя на закат,
Вдвоём под небом сумрачным лежали.
Вдыхая нежно-сладкий аромат,
Последний лучик взглядом провожали.
Весь мир лежал тропой у наших ног,
Уставших пальцев ласково касаясь.
Ты надевал мне свадебный венок,
Со мной в тугих объятиях сплетаясь...
• 20.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561202
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 21.02.2015
В моїх грудя́х приємне відчуття:
Немов би зазирнуло до віконця
Проміння мо́го знищеного сонця —
А з ним і сенс нікчемного життя...
• 15.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560269
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 17.02.2015
Безмятежность сжимает виски,
Одиночество давит на грудь,
Льются слёзы дождём от тоски:
Не уйти, не уснуть, не вздохнуть...
Босиком по размокшей земле
День и ночь без оглядки бежать.
Я останусь слезой на стекле,
Без тебя не желая дышать...
• 16.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560246
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 17.02.2015
Порадь як бути, зоре мо́я мила!
Мене тут вже нічого не трима:
Людиська поламали мої крила —
Й мені в цім світі місця більш нема...
Померла б я, якби могла померти —
Та вимушена жити все-одно.
Хотіла б сво́ї спогади затерти,
Пірнути й опуститися на дно,
Щоб навіки́ не бачити й не чути
Ні голосів огидних, ні облич...
Щоб серед тих потвор ні дня не бути
І пізнавати споконвічну ніч!
Терпіти їх присутність більш несила...
В біді свою доньку не залиши!
Порадь як бути, зоре моя мила,
І як мені вчинити, підкажи!
• 15.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559984
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 15.02.2015
Спешу к тебе сквозь тьму и свет,
Прохладу ночи, пекло дня —
Ведь без тебя мне жизни нет,
Ведь ты как воздух для меня!
Я мчусь быстрее облаков
На крыльях ветра; оттого
Я без зонта и сапогов.
Но мне не страшно ничего:
Ни темнота, ни боль в ногах,
Ни ночь, ни холод, ни дожди.
Я время меряю в шагах —
Ещё немного подожди!
Мы скоро встретимся с тобой,
Я обниму тебя опять,
И снова будем под луной
Ночь напролёт вдвоём гулять!
• 15.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559934
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 15.02.2015
Снежинки кружа́тся в полёте,
А вы — предаёте и врёте.
Проходят века,
Летят облака...
Вы все до едина умрёте!
Букашечка солнышко славит,
А ваша духовность лукавит.
Комарик парит,
С луной говорит...
Лишь смерть вас от боли избавит!
Мяукает кошка от скуки,
Зудят ваши жадные руки.
Фугасный снаряд
Сметёт всё подряд...
Вы жили и сдохните в муке!
Присела на ветку синица,
Лгут ваши смазливые лица.
Застыла вода,
Горят города...
А вам остаётся молиться!
• 14.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559667
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015
Тебе́ не зрозуміти, не збагнути...
Ти ні до кого більше не подібна.
З тобою поряд я жадаю бути —
Й мені нічого більше не потрібно!
Ти в мене найкоханіша людина,
Прими мій незвичайний подарунок:
Сьогодні, в День святого Валентина,
З’єднає нас солодкий поцілунок...
• 14.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559741
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015
Пробач, я втомилась чекати,
В суспільній безодні зникати,
Писати вірші... Я вже на межі!
Зібрати б до купи шматочки душі —
Ожити і знов покохати
Обійми і очі чужі...
• 12.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559256
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 13.02.2015
Не знал? Тебя мне звёзды обещали.
Меня к тебе несли ветра и реки.
Нам небеса быть вместе завещали.
Осенний дождь нас свёл с тобой навеки.
• 10.11.2014 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559024
дата надходження 11.02.2015
дата закладки 12.02.2015
Зникає жадана подія...
Стискає від болю живіт...
Згасає остання надія...
Згортається вдаваний світ...
• 11.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559019
дата надходження 11.02.2015
дата закладки 12.02.2015
Весеннее небо дарило нам запах свободы.
Звучала Земля в ритме наших горячих сердец.
За нами — любовь, перед нами — раскинулись годы.
Весна на душе, и ты рядом... со мной... наконец...
• 08.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558779
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 12.02.2015
Свідомість без тіла світами блукає,
Споріднену душу жадає знайти.
Бурмоче молитву — до Бога гукає
Й іде, хоч втомилася йти.
У цілому світі немає нікого,
Хто б цій бідоласі зарадити зміг.
Сто років кружляє примара безнога;
Спокутує прощений гріх.
• 10.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558778
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 12.02.2015
I
Сломался обманчивый мир.
Шум ада заполнил эфир.
Отныне и впредь я и ты —
Фантомы внутри Пустоты.
Мы пленники ночи без снов,
Рушители скреп и основ.
Мы новых материй струя,
Мы боги с тобой — ты и я!
II
По небу, земле, проводам,
По тёплым кровавым следам
Движением вниз и вперёд
Нас Бездна найдёт и сожрёт!
Под солнцем мерцает черта.
Ничто поглощает цвета...
Фатальный ущерб нанесён.
Никто здесь не будет спасён!
• 04.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558305
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 09.02.2015
Питає ме́не милий, чи я його кохаю,
А я відповідаю: "Як сонце й рідний край!
Як обрій білий-білий і річеньку безкраю —
Ось так тебе кохаю! І ти мене кохай".
• 16.11.2014 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558300
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 09.02.2015
Я с любовью живу и мечтаю,
Что когда-нибудь Ей расскажу,
Как от голоса милого таю,
Как с восторгом в глаза Ей гляжу.
Обойдусь без намёков и фальши,
И открою Ей сердце своё;
Мне не ведомо, что будет дальше —
Не лишиться бы только Её
Навсегда... Я боюсь и теряюсь,
Но так дальше нельзя продолжать!
Вот сейчас же в глаза Ей признаюсь!
От себя всё равно не сбежать...
Долго душу свою не терзая,
Обняла Её. Тишь, полусвет...
Всё сказала Любимой в глаза я —
Поцелуем Её был ответ...
• 08.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558212
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015
У мене з'явилися крила —
Нічого тепер не боюся!
Тебе, моя пташечко мила,
Кохаю — тому не здаюся!
З тобою крізь пекло пройде́мо,
Здолаємо кривду й неволю,
Не згинем, своє збережемо
І вдвох перепишемо долю!
• 29.11.2014 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558058
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015
Полумёртвый сезон...
Зажигаю свечу.
Если всё это сон,
Я проснуться хочу!
На глазах матерей
Убивают детей,
Словно стая зверей,
Сотни пьяных людей...
Шум: работает "град" —
Под него не уснуть.
Взрывы, выстрелы, ад;
Ничего не вернуть!
Божью матерь моля,
Я стою у окна;
Задрожала земля,
Наклонилась стена...
• 23.11.2014 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557839
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 07.02.2015
Мій розум мов сонце палає
Коли я літаю в обіймах твоїх.
Ніхто нас удвох не здолає,
Бо наше кохання подужає всіх!
Ми разом — тому непоборні,
І нас не злякає ні ворог, ні смерть.
А люди душею потворні
Нехай
забираються
геть!
• 17.11.2014 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557827
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 07.02.2015
Однажды ночь закончится,
И я увижу небо —
Огромное, холодное,
Свободное как я.
Однажды мне захочется
Ему отдаться слепо —
Как будто я бесплотная,
Как будто не твоя...
• 02.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557586
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015
Я квітка у полі, без імені й долі,
Яку не псують орачі.
Я гілка тополі, що гнеться поволі
Від подиху вітру вночі.
Я пташка синичка, така невеличка,
Що дощик мене не дістав.
Я синя водичка й зелена травичка.
Невже ти мене не впізнав?
• 28.12.2014 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557580
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015
Ты помнишь дождь, который мы пережидали
Под старым дубом, возле высохшей реки?
А помнишь то, о чём под звёздами мечтали,
Когда сплелись в "замок" две детские руки?
Ах, было время, мы гуляли до заката,
По лужам бегали, ходили на руках,
И всё мечтали вдаль отправиться куда-то...
Мир не вмещался в наших юных головах.
Проплыли годы, мы с тобою повзрослели.
И я и ты теперь другие... Вместе с тем
Росли вдвоём, и ни о чём не пожалели —
Не знали горя и не ведали проблем!
Давай вернёмся в этот мир хоть на минуту,
На миг забудем, что не дети мы давно!
Всю жизнь свою я наше детство помнить буду,
Ведь на двоих с тобой оно у нас одно.
• 03.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557312
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 05.02.2015
Ти сонце моє, що вночі мене гріє.
Кохання твоє мою душу ятріє.
І серце спалахує світлом невинно,
Коли ти цілуєш мене безупинно.
Ти мрія моя, що раптово воскресла,
Взяла моє тіло й до неба піднесла.
Я хочу тебе й упиваюсь жагою...
Дозволь залишитися поряд з тобою!
• 10.11.2014 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557308
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 05.02.2015
Я не забуду о тебе ни на минуту!
Я днём и ночью взгляд твой томный помнить буду!
Прости за всё меня и больше не тревожься,
Ведь ты на небо — к солнцу, к Богу вознесёшься!
Война жестока: этот ужас не забудешь...
Ты мой герой — и потому жить вечно будешь!
Я не боюсь врага, ареста, плена, боли,
И отомщу, клянусь, гнилой кремлёвской моли!!!
• 28.01.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557109
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015
Не напугают нас ни гром, ни шквал, ни ливень —
Под одеялом нам не страшно и тепло.
И больше нет на свете девочек счастливей,
Ведь мы вдвоём, и быть иначе не могло!
Прижмусь сильнее, прошептав тебе на ушко
Три нежных слова, и в объятиях твоих
Усну спокойно. Сладких снов тебе, подружка!
Пусть эта ночь одарит счастьем нас двоих...
• 03.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556892
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 04.02.2015
Дві душі серед тисяч примар
О́дна о́дній у вічності сняться...
Їхнє сонце не вийде з-за хмар,
Їхні мрії повік не здійсняться.
Не існує нічого крім сну —
Ані бога, ні пекла, ні раю,
Ні зими, що перейде в весну...
Лиш пітьма — і немає їй краю!
Уві сні проминає життя,
Де панує журба і утіха,
Де існують слова й почуття
І де вітер свободою диха...
Не виблискують зорі німі,
В чорнім небі сузір’я не сяють;
Дві душі в безкінечній пітьмі
Одна одну без тями кохають...
• 03.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557031
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015
Не знемагай! Вставай! Ще виспишся, ледащо!
Іде війна — за Україну й цілий світ!
Ми не програємо ніколи і нізащо,
Бо нам Шевченко дав магічний заповіт:
Сказав: "Борітеся — поборете!". Все вийде,
Бо з нами віра в Бога нашого Христа!
І жовте сонце на блакитнім небі зійде,
Бо наша мрія чиста, праведна й свята!
Не знемагай, борись із чорною ордою
Разом зі мною і мільйонами людей,
Із Україною — старою й молодою —
За наших пращурів, сучасників й дітей!
Знай, наш народ обов’язково переможе,
Бо наша нація зміцніла і зросла!
Не бійся — встоїмо! Господь нам допоможе,
І Україна буде вільною від зла!!!
• 30.01.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556889
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 04.02.2015