Знов лелека курличе над гаєм
І купає калину роса…
Я цей ранок знов тут зустрічаю ,
Ловлю поглядом ці чудеса.
Я до серця свого пригортаю
Рідну грудку святої землі,
Знову я вишиванку вдягаю
І вклоняюся низько вербі.
Знову серце щемить і радіє,
Соловейко співа небесам,
Вітер тихо колосся леліє,
Ще киваючи сонним квіткам.
Я іду по стежині козацькій
І радію – моя це земля!
Тут надія блукає в юнацтві
І живе віра в краще життя.
Тут гостинність панує і вдача,
Тут лунають вкраїнські пісні,
Сонце в полі, неначе калачик,
Посміхається ніжно мені.
Україна моя розквітає!
Веселиться привітний народ!
Між усіх наша слава лунає,
Забираєм мільйон нагород!
Край історії, праці, завзяття,
Тут Шевченкове слово зросло,
Лише тут є Купальське багаття,
Лише тут мені добре було.
І не тільки було. Але й зараз,
Я люблю це Дніпро і калину.
Де б не була, між лісу чи гір,
Прокричу : «Це – моя Україна!».
Оповита ключами лелечими,
У вінку із волошок й хлібів,
Хоч була на погибель приречена,
Та пройшла грізний іспит віків.
Я пишаюсь Тобою, Вкраїно!
І молюся за Тебе давно.
Я твоя, Україно, дитина!
Я землиці твоєї зерно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751104
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017
Не п'ється,кажеш,і не пишеться,
Надії,мрії кришуться...
Та плюнь на це - сідай,пиши!
Що маєш на душі - скажи.
Почни з початку
по порядку -
Хай кострубато,хай не гладко,
але всю правду без прикрас.
А хтось оцінить - буде час.
Змалюй канву свого життя:
Не тільки зоряні моменти,
А й помилки усі до цента,
Печаль і радість,каяття.
Облиш сентенції,моралі,
Забудь про алібі,медалі...
Завжди цікавить голий факт,
Як музиканта темп,чи такт.
Пиши як вмієш - головне
Щоб чисту правду.
Все мине.
Ти вище себе не стрибнеш,
Та буде жаль,коли помреш,
Що на прожите житіє
Не залишив своє досьє.
Мені,наприклад сумно нині,
Що від моїх дідів,бабів
Ні на горищі,ні у скрині
Не залишилося й двох слів,
Не кажучи вже про світлини.
Неначе їх і не було,
Немов на світі і не жили,
Та їхніх босих ніг тепло
І досі бережуть стежини.
І ми стежки ті самі топчем -
Слідами предків слід у слід.
Це їх любов,мій добрий хлопче,
Подарувала нам цей світ.
Отож,пиши і не жалійся,
Впрягайся в справу без вагань,
Поплач над словом,чи посмійся,
Похулігань,пографомань,
Лише нікого не порань...
Будь,наче Нестор -
літописцем
свого часу,життя-буття...
О,це далеко не дурниці,
це,щоб майбутні борзописці
в зерно не сипали сміття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707524
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016
Цеберко пристрастей жарких
У душу, як ту воду, набираю
Й несе мене струмок чуттів
Десь в океан, щоб в нім втопити.
Так тіло жарке просить ласк,
Що навіть думати несила,
Несеться думкою туман …
Це перевтома чи … недолюбила …
Сп’янілий в голові дурман
Наперекір усім шепоче,
Що треба жити в повну грудь,
Без тих парканів заборонних …
Що справжня – вивільнена суть,
І повноцінна, й всестороння,
І лише так гармонію здобуть
В єднанні Всесвіту з собою …
Хто те придумав «Це не можна»,
Той справді хіба жив життям?
Не хочу чути маршів похоронних,
Я ще жива, це ж видно Там!
Хай чують всі, хто ніби світом править:
Так, доросла, дозріла я,
І більш не звабити мене життям порожнім,
Далеким від гармонії буття.
Кохати – гріх? Що за дурня.
Хто це придумав «гріх природи»?
Лиш на любові вся тримається Земля,
В душі із тілом лиш гармонія глибока.
21.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706297
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 20.12.2016
Зима. Сніг. Мороз. Ожеледиця.
Хтось був необережним і впав.
Хтось, перед людьми.
Хтось, перед Богом.
Храм. Тепло. Затишок. Тиша.
Хтось молиться для людських вух.
Давно завчені слова.
Хтось молиться тихо і слізно,
запинаючись у словах і плутаючись
у думках.
Кохання. Гаряче. Щире. Вірне.
Хтось цілуєтсья на публіці й
затискає в обіймах кохану/го.
Хтось мовчить... Дивиться в очі.
Слухає спільну тишу...
Розуміє. Бачить. Чує.
Емоції. Нестримні. Палкі. Непідвладні.
Хтось дарує розкішні подарунки- одяг,
прикраси, квіти, автівки.
Хтось дарує розуміння, підтримку,
щирий сміх, тепло рук й приємні дрібниці.
Бог. Єдиний. Всемогутній.
Справедливий. Люблячий.
Хтось ходить до храму.
Хтось має храм у собі.
Розкоші- нетривалі.
Простота- вічна.
Тіло- тліє.
Душа- жива.
Слова- лиш звук.
Діло- важливіше.
Мало хто підіймає руки до Бога.
Багато кому простягає руку Бог.
Життя- це вічна боротьба
з Дияволом... або Богом.
Бог- це лікар душі,
Але охочих одужати небагато.
Хтось живе для себе.
Хтось для Бога.
У кожного свої цінності й своя дорога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707309
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 19.12.2016
Зустрінемось
Обов'язково
Поза виміром
Нашого часу
Невимушено
Та вагомо
Вогні свої
Зіллємо в чашу
Обіймемося
Тільки думками
Не судилось
Рікою бути
Тож будемо
Берегами
Не сміючи навіть
Зітхнути
Зустрінемось
Поміж обмежень
Поза земними
Світами
Збайдужіємо
До застережень
Що миготять
Нам зірками
Прокинемось
Інші в іншому
Чашу вогню
Зберігаючи
Там будемо
Сміливішими
Передбаченням
Не довіряючи
Згадаємо всі
Точки дотику
У кожній клітині
Зірвемся
А поки земні
Мій котику
На поклик не
Відгукнемся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706325
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 14.12.2016
Збунтувались сьогодні думки
І примарами бродять довкола,
Так химерно сміються вони,
Відігнати би їх... та не змога...
То камінням зриваються вниз,
То злітають бува вище неба,
Ой, багато у них антреприз,
А глядач лиш один... за потреби...
Збунтувались сьогодні думки
І від них мені вже не звільнитись.
Я заручниця їх на віки,
Певно, треба нарешті змиритись.
29.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703672
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 10.12.2016
Поговоримо про вибір вашої душі: про те, як навчитися чути її і як зрозуміти, в чому ж полягає ваше призначення, з якою метою прийшли ви на Землю, які уроки повинні пройти, щоб не повертатися в інше життя з тими ж уроками , а максимально реалізувати себе вже в цьому житті. Звичайно, це не просте завдання. Не так багато на Землі тих, чий талант проявляється з самого народження. Переважна більшість людей проживає своє життя «як всі», так і не зрозумівши, для чого прийшли вони на цю Землю. І часто так триває з життя в життя. Але зараз, в цей відповідальний період переходу планети в П’ятий вимір, на Землю прийшла величезна кількість дуже древніх душ, які народилися зараз для того, щоб скористатися настільки унікальним шансом і піти вже назавжди з дуального світу, в якому пройшли вони вже майже всі свої уроки. І якщо ви читаєте зараз цю статтю, то напевно є однією з таких древніх душ.
Так що ж може допомогти вам, знайти своє призначення? Давайте зробимо наступне. Подумки простежте всі етапи свого життя і постарайтеся згадати найщасливіші її моменти – коли вам було по-справжньому добре, коли ви буквально літали від щастя, забуваючи про все на світі, коли ви насолоджувалися життям у всіх його проявах. Напевно це було пов’язано з творчістю, адже, тільки коли людина творить, вона відчуває себе по-справжньому щасливою. Це може бути що завгодно. Коли мова заходить про творчість, ви часто уявляєте собі художників, композиторів, музикантів, артистів з гучними відомими іменами, і вам здається, що ви, сама звичайна людина, не можете поставити себе і близько поруч з ними, адже ви не володієте ніякими талантами. І в цьому полягає найбільша ваша помилка. Абсолютно кожна людина володіє будь-яким талантом, просто не завжди вона може побачити його в собі і розкрити його повністю. Адже дуже багатьом навіть ніколи подумати про це, настільки занурені вони в повсякденні суєту і турботи.
Адже творчість можна вкладати в усе, що завгодно, навіть в самі, здавалося б, незначні речі: такі, як приготування їжі, прикраса свого будинку, саду, виховання дітей, рукоділля і майстерність. Все ваше життя складається з творчості, і вам потрібно навчитися бачити її в малому і, побачивши, розвивати. Вчіться створювати собі свято зі звичайних щоденних речей, перетворюйте їх в творчість. І вже це може стати вашим призначенням: просто дарувати людям радість, роблячи все, за що ви беретеся, з любов’ю і бажанням поділитися цим з іншими. Не женіться за чимось більшим, вчіться задовольнятися тим, що у вас є, і отримувати насолоду від всього, що ви робите і що зустрічається на вашому шляху. Будьте вдячні за мале, і ви побачите, як зміниться ваше життя: які подарунки і несподівані сюрпризи почне підносити воно вам, як щедро відповідатимуть на вашу любов люди, з якими ділитесь ви своєю радістю і для яких ви творите.
Саме Творчість допомагає вам усвідомити єдність з усім сущим на Землі, оскільки вона і є та сама іскра Божа, яка закладена в кожному з вас, і яка, спалахуючи, висвітлює теплом і любов’ю все навколо і допомагає вам відчути себе частинкою Єдиного Божественного Організму, а значить, повертає вас в лоно творця. Бажаємо вам натхнення і нескінченної творчості!
http://harmoniyadushi.com/statti/pro-tvorchist.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705544
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 09.12.2016
У Сатани були чотири дочки,
Красиві наче квіточки з віночка.
Їм батько наречених вибирає
І темні плани в голові складає.
Найстаршу заміж дав за короля,
Якого вся боялася земля.
Й дарована була їй сукня синя,
"Віднині зватимуть тебе Гординя!"
А другу видав заміж за купця,
"Тепер ти Жадібність, моє дитя!"
А третю донечку він Заздрістю нарік
І з музикантом на життя прирік.
Готує наймолодша своє вбрання,
"Тебе, дитинко, зватимуть Кохання!"
За руку ніжно донечку узяв
І всьому людству він її віддав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624627
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 03.02.2016
Породив тебе сам біс
отаку тварину.
Не лелека, крук приніс
у лиху годину.
Як ти, падло, не помер
в бісовій утробі,
всі бажають хоч тепер
тобі кулю в лобі.
Та гіллячину міцну,
мило і мотузку,
щоб не гнав ти на війну
заблукавших рузькіх.
Та якщо прийшов у світ
Кремль зробити прахом,
тоді дієш ти як слід,
ведеш вірним шляхом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623249
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 02.12.2015
По бруківці з опалого листя
Владно діва у білому йде,
На чолі діадема сріблиста
А обличчя, мов крейда, бліде.
Коси чорні, немов морок ночі,
В них заплетені перли-зірки,
В вічну кригу заковані очі,
Що гляділи, як линуть віки.
В її честь осипаються зорі,
Білим пір*ям устелюють шлях,
Вишивають на вікнах узори
В білосніжних холодних тонах.
В її честь тихо котяться сльози,
Помарнілих від часу лісів.
Заперечить ніхто їй не в змозі,
Все потоне в полоні снігів.
Народилась вона ще до того,
Як в Едем розвалились мости,
Повелителька сну і спокою,
Білокрила хазяйка зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624338
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Гімн
Вічний корупціонер,
Лапа, яка лапу миє,
Миє в крові і в помиях,
І у слині ненажер.
Ні люстрації прокляті,
Ані патрійоти-кати,
Ні комісії з моралі,
Ні братки та нелегали,
Ні шпіонське ремесло
У СІЗО не довело.
Не сидить він - ще бере,
У Союзах народився
І на партію молився,
А тепер її кляне.
І простується, міцніє,
Євро курс, як аритмія
Слава грошовим потокам!
Тільки з картами морока -
Випав туз із рукава,
Залишилася братва.
Вічний корупціонер,
Блат, мішки грошей і втома -
Ти крадеш зі свого ж дому,
Ти заплутався тепер.
Туз побитий, зла руїна,
Вила візьме вся країна
І де в світі тая сила,
Щоб народний гнів спинила?
А тепер чекай, нардепе,
День, коли прийдуть по тебе.
26 квітня 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579173
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 29.11.2015
Коли в країні голод і розруха,
Коли країну розкрадає брат,
Вони лиш вміють їздити по вухах,
Вони не знають, що вмира солдат.
Вони вважають, що АТО не справжнє,
У них немає клепки зрозуміть,
Що кожен день там батько чийсь вмирає,
А вони : «Ви в голову це не беріть».
Вони обіцянки давали ніби щиро,
Вони клялися нам змінить життя.
А ми повірили в те нагле рило,
Яке собі привласнює буття
Ви знаєте, народ повстане знову,
Якщо ви врешті не піднімете свій зад.
Наш люд прийде у вашу ту барлогу,
І розстріляють вас, як в нас стріляє брат.
Можливо тільки так ми знімемо кайдани,
Які, мов псів тримають нас в житті.
І тільки так піднесемо ми Україну маму,
І тільки так позбудемось брехні.
А ви політики побачите лиш з пекла,
Як моя ненька піднеслась з колін.
Побачиш, ти, як ми живем без тебе,
Як звільнились ми від кайдані́в.
І Захід з Сходом об`єднаються назавжди,
І Північ прийме Південь навіки,
І крикнуть всі: «Ми любимо державу»
І Слава України повік буде цвісти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624729
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Памяті Андрія Дячука (1918-1933)*
Німі,
роззлючені
вітрила…
Пречорна тиша
у вині…
І пам’ять –
розжаріла вирва,
Кручинить дати
скорбітні.
Була сівба –
хліба жнивіли,
Та
привид сказу
вже гасав:
Зима
змінила болю
відлік –
Слов’янські душі
лих-коса
Косила…
Сонце зжурбанілось,
Топтались орди
ласих мар:
«...Ми вижили... Чув? Ми вижили** –
Вітрами
ріємо з-під хмар…»
* * * * * *
Пречорних днів
пречорні
крила,
Чорніють мовчки
на ріллі –
Полоще їх
сив-сива злива,
Жнива,
щоб мріли
гомірні.
------------------------------------------------------
*молодший брат моєї бабці, мав великий малярський талант - портрет мого діда намальований олівцем http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496560
лишилося декілька портретів, хоч перемалював всіх знайомих і округу - не пережив 33-й рік...
головний виконавець голодомору 1932-33р.р. на Україні
Станислав Францевич Реденс http://www.hrono.info/biograf/bio_r/redens_sf.php
...на кого він працював? і хто був головний замовник голодомору? і куди веде ниточка замовлень? ---- Чи будуть колись досліджені, відкриті, і покарані їх імена?????
**"Ми вижили... Чув? Ми вижили" - слова невідомої старенької жінки, почуті мною на ринку, яка звертаючись до наших можновладців, у зв"язку з нинішньою фін. скрутою сказала: " ми 33-й вижили. Ми вижили... Чув? Ми вижили - ми виживемо, а вас нечистий з собою забере " ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624336
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 27.11.2015
(Притча для дітей)
Над полем встала райдуга,
Закінчилась гроза.
Поглядає з заздрістю
Горобчик в небеса.
- Папугою я міг би стати,-
Мріє сіренький птах,
-От тільки би скупатися
В яскравих кольорах.
А в небі райдуга сміється
Неначе дражнить пташеня:
-Який ти сірий, незугарний,
Дивись яка красуня я.
Так прикро стало горобцю,
І вирішив він твердо:
-Самим яскравим птахом стану!
Кажу це всім відверто.
Пурхнув за мить і полетів,
Затріпотіли крила,
Та в небі райдуга його
Таки перехитрила.
Все вище й вище піднімався:
-Куди ж вона поділась?
Веселка в одну мить
У небі розчинилась.
Спустився хмурий він назад,
Землі не чує під собою
Й потрапив прямо у сільце,
Заховане поміж травою.
І птахолов у розпачі,
Всі сподівання нанівець:
- Папуга в сітці! - думав він.
А там - лиш сірий горобець.
Живе горобчик наш на волі,
Цвірінькає на гілці,
А був би він папужкою,
Сидів би зараз в клітці.
-------------------------------
Ось так і ти живи
І будь самим собою,
Не то дивись твої бажання
Не щастям стануть,а бідою.
[b]Про воробья,который мечтал стать попугаем[/b]
Над полем встала радуга,
окончилась гроза.
С завистью воробушек
смотрит в небеса:
- Вот, если б искупаться
в радужных цветах,
и стать мне попугаем
наяву, а не в мечта.
А в небе радуга смеётся.
как будто дразнит воробья:
- Какой ты серый и невзрачный,
не то, что красочная я.
Обидно стало воробью,
и он решил: - Довольно!
Я стану самой яркой птицей
и буду жить достойно.
Не долго думая, спорхнул
и полетел он в небо,
чтоб поменять одёжку,
исполнить своё кредо.
Всё выше поднимался он и выше,
но радуги достичь не смог.
Ушла, исчезла радуга,
как лёгкий от костра дымок.
Спустился мрачный он на землю,
не видя под собой дорог.
И не заметил воробей,
как угодил в разложенный силок.
И птицелов без радости
достал добычу из сетей:
Он думал будет попугай,
а там лишь серый воробей.
Наш воробей живёт на воле,
чирикает на ветке,
А был бы попугаем –
сейчас сидел бы в клетке.
___________
Вот так и ты живи и радуйся,
и будь самим собою,
не то, гляди, твои старания
окажутся не счастьем, а бедою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619548
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 10.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2015
1."Пройшла любов зів’яли помідори",
Вислів жарт відомий нам давно.
І розійшлися наші вже дороги,
Уже не повернути, що було.
2.Багато років були ми братами,
Та все змінилось - стало навпаки.
Запеклими ми стали ворогами,
Й відносини не ті вже, що були.
3.Що ти бажаєш всі вже знають,
Щоб карта світу змінена була.
Ти не хвилюєшся за люд, що помирає,
Жадаєш влади, плата - будь-яка ціна.
4.Ціною є людські життя,
Й не просто сотні, а десятки тисяч.
Від пострілів здригається земля,
Народе братський, схаменися.
5.Для чого кроїв рікою проливати,
Для чого забирать людські життя.
Якщо ти схочеш нас завоювати,
То будемо ми битись до кінця.
6.Одне у нас життєве кредо,
Життя за волю віддати.
Нам всім потрібне мине небо,
Який би путь не довелось пройти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619031
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015