Анна Майер (Шеченко): Вибране

Ірина Кохан

Новорічне…

Нарешті  стихла  стомлено  хуртеча,
Клубочать  піну  люльки  димарів.
Заходить  в  дім  передсвятковий  вечір,
Між  змерзлих  кленів  місяць  ліхтарів.

Тріскоче  хмиз  у  комині….О,диво!
Хто  ж  то  по  шибці  так  помалював?
У  колі  друзів  я  така  щаслива,
У  круговерті  сміху  і  забав!

Аромить  лісом  гостя  пухокоса  –  
 Струнка  ялинка  в  сукні  золотій.
А  за  вікном  на  білому  підносі
Іскряться  й  тануть  зорі-конфеті.

Ніч  новорічна  стукає  у  двері!
Куранти  б’ють  дванадцяту.  На  сніг
З  гірлянд  стікають  сяйні  акварелі,
Магічна  казка  почала  розбіг….

Шампанять  святом  ,дзенькають  бокали,
Від  феєрверків  небо  розцвіло!
Вогні  бенгальські  радо  запалали,
Стрічає  Рік  Новий  моє  село!!!

                                             9.12.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547637
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 11.01.2015


Вітрова Доця

За деякі вчинки потрібно платити життям

Поламана  гілка  уже  не  приносить  плоди.
Буває  і  гірше  -  бувають  поламані  душі.
Слова  обпікають  і  ріже  по  серцю  байдужість  -
Як  спомин  про  те,  що  колись  ти  накоїв  біди.

За  будь-який  вчинок  завжди  повернеться  сповна.
Щоб  сльози  не  лились  -  чому  і  за  що  така  доля?  -
За  скоєні  дії  нам  відповідь  нести  поволі.
У  всьому,  що  маєш  є  власні  здобуток  й  вина.

Наш  шлях  пролягає  крізь  темні  провулки  буття.
Ліхтар  при  дорозі  не  буде  постійно  горіти,
Але  пам'ятай,  чи  розіб'єш  його  чи  засвітиш  -
За  деякі  вчинки  потрібно  платити  життям.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550158
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 11.01.2015


Ірина Кохан

Мій….

Шовковичиться  ранок.  Чай  на  двох
Розіп'ємо  під  сонячним  каскадом.
Янтарні  зорі  в  трави,мов  горох,
З  гілок  нічних  розсипались  за  садом.

Меліси  холод  тулиться  до  скронь,
Повітря  пряним  соком  налилося.
А  ти,зігнавши  сни  із  підвіконь,
Знов  зацілуєш  звивисте  волосся.

Вустами  ніжно  плечі  обпечеш
І  зазирнеш  у  вічі  волошкові.
То  янголи  з  блакитно-білих  веж
Крильми  прядуть  тенета  із  любові.

Впаде  сльоза  гаряча  з  моїх  вій,
Усе  збулося,що  просила  в  неба...
В  долонях  тане  щастя  заметіль.
Ти  поряд.  Мій.  А  більшого  й  не  треба!
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504242
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 11.01.2015