Березень - красень, пустунчик
Вабить примарним теплом,
Сонця грайливий промінчик
Кличе весну за вікном,
Березень вбрався у вітер,
Холод змивають дощі,
Перші з'являються квіти
Всупереч грізній зимі,
Березень ревно готує
Світ до приходу весни,
Поки зима ще лютує
В танці страшної війни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975597
дата надходження 02.03.2023
дата закладки 04.03.2023
Нервово вітер
Вишукує у травах
Дощу сліди.
Як злодій дратівливий,
Що крам згубив при втечі,
Викручує гілляччя,
З дерев збиває рвучко
Холодні темні краплі.
Похмуро зустрічає
Ніч.
Стала на порозі,
Накинула на зорі свою тернову хустку:
- Шануй, козаче, тишу.
Мені вона своячка –
Великого мовчання,
Самотності світанку
Премудрість віковічна.
Що палить душу пеком,
Мій витязю безстрашний,
По-вовчому що хилить
На стогін рвати звуки?
Сум’яття свого попіл
На протягах колишеш –
Розгублюєш у травах
Почутим бути змогу.
Нічого
Нічого із нічого –
Нулі ділити легко.
А як ділити Всесвіт,
Що міститься в мовчанні?
Сльоза з зіниці ока
Господнього –
Свобода:
Безмежності округлість –
На неї не поділиш.
Не буду чорну хустку
На зір вдягати коси –
Хай плачуть і сміються,
Луною стануть тиші,
Яка опісля крику
Ховається у травах.
Тамуй, мій любий, спрагу
Цим сяйвом.
Цілунком теплим в скроню
Ніч з вітром попрощалась –
Земля росою вкрилась.
Крізь раювання тиші
Світало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954127
дата надходження 23.07.2022
дата закладки 26.02.2023
Поліська квітка пахне віршем,
Її краса заквітчана вінцем.
Слова безсмертні стали віщими,
Народжені маленьким олівцем.
Краса душі напоєна росою,
Нектаром лісу, запахом лугів.
За скарб було їй слово і за зброю,
Коли думки сягнули берегів.
Сопілка знає цього лісу пісню,
Де причаївся папороті цвіт,
Любов жива, крізь млу багатолітню
Вона іде до нас у грішний світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974988
дата надходження 25.02.2023
дата закладки 26.02.2023
емоційні роботи,
холоднокровні люди, -
хто знищить світ?
За ким остатаннє Слово?
За Тим,
що й на початку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974739
дата надходження 23.02.2023
дата закладки 26.02.2023
О, ці несказані слова,
Що вміють таврувати душу
І дихання перекривать!
Отож мовчать себе не змушуй,
Адже душа, мов камертон,
До всіх миттєвостей чутлива,
В ній часто губиться кордон –
Цим і щаслива, й нещаслива.
О, ці несказані слова…
Думок народжують мільйони,
Примушують і сумувать,
Сльозу ковтать гірко-солону.
В тих думах костеніє біль,
А отже, жити з цим не варто,
Тож послугу зроби собі,
Якщо душа горить, як ватра.
О, ці несказані слова!
Як вони мозок обпікають!
Чим душу здатні напувать,
Що не навчилася лукавить!
О, ці несказані слова…
7.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973253
дата надходження 08.02.2023
дата закладки 11.02.2023
Зачепився бузок за хатину,
І гойдає малих горобців.
Вітерець загляда у шпарину,
Де нема ні дітей, ні старців.
Тут життя зупинилось в стопкадрі,
Але фільм не про старість і мир.
Серед вишень квітучих, примарно
Дотліває розчахнутий двір.
Тут, над вирвою, небо схилилось -
Чорні крила розхитує тин.
Повернеться до дому-могили
Із війни переможець, їх син.
А старенькі у вирій злетіли,
Хоч весна виглядає бузком,
Де гніздо гороб'ята вже звили,
Де життя зародилась тайком.
Серед згарища вишня розквітла,
І пів хати бузок обійняв.
Про одвічне, правдиве і світле
Щебетало мале пташеня.
# ОленаЖежук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947481
дата надходження 11.05.2022
дата закладки 12.05.2022
Буває так,
Що пам'ять пахне морем,
І лісом пахне,
Вільним та живим.
Я хочу дуже
Пахнути тобою:
Так, як ніхто, ніколи і ніким -
Безпам'ятно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947479
дата надходження 11.05.2022
дата закладки 12.05.2022
Колисалось лихо,
ой, не тихо,
в милій Україні,
у руїні.
І свистіли кулі -
ой, не люлі.
Загойдалось горе -
крові море....
-продовження-
Не тріщіть: ракети,
гради, міномети...
Мирні колискові
будуть у любові!
Змінимо ми долю -
вигойдаєм волю!
*The first of So Jeo LeBlond's raffles, which included this egg, raised $6,013.60.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945559
дата надходження 20.04.2022
дата закладки 23.04.2022
Маріуполь- ти біль наш і рана,
Прийде ранок - заплаче росою,
Прийде вечір - заплаче туманом,
Прийде ніч - і попадають зорі.
Цвіт, як плач , облітатиме з саду,
Буде грозами плакати літо,
Свічка воском заплаче , а правду
Ще в руїнах - підвалах зарито.
Ну а потім вже осінь заплаче,
Заридає , застогне , затужить .
Чи таке ще у світі хто бачив -
Тисячами злітаючі душі
В небо - лЕбедями й голубкАми...
Десь надії ще вогник жеврІ́є...
І світитимуть зорі віками
В Маріуполі - місті Марії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945572
дата надходження 21.04.2022
дата закладки 22.04.2022
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки , тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси
Як сльози -
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Ти для Любові ,Віри і Надії,
Для Перемоги світлої Воскрес !
Христос Воскрес! - над куполами лине.
І хоч на серці сум - Христос Воскрес!
Ми віримо - воскресне й Україна! -
...Возноситься молитва до небес .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945668
дата надходження 22.04.2022
дата закладки 22.04.2022
До тебе повернусь живий,
Я твердо запевняю,
Бо ангел мій і ангел твій
Мене оберігають.
Земля горить, як в пеклі я,
Та віри не втрачаю,
Любов моя,любов твоя,
Мене оберігають.
Вони мене ведуть у бій
І тил мій захищають,
Щоб повернувся я живий,
Бо там мене чекають.
Я бачу сум твоїх очей,
Та , люба , не журися,
Не лий ти сліз серед ночей,
А краще помолися.
І вір і ти як вірю я,
Що буде перемога,
Любов моя,любов твоя
У тому допомога.
Тож не журись і сліз не лий
Все буде добре , мила,
На віки згине ворог злий.
ЛЮБОВ ВЕЛИКА СИЛА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945190
дата надходження 17.04.2022
дата закладки 22.04.2022
Нічне...навіяне.
Серпастий втомлений імлою
Сріблить, вбирає небеса…
Спокійно, тихою ходою
Мандрує, творить чудеса.
Нирне під хмарку і воркує:
З зірками проповідь веде,
Мов пастор чад своїх пильнує,
Допоки сонечко зійде.
І де-не-де засяє зірка,
Привітним променем сяйне,
Неначе, неймовірна жінка
Моргне… Приваблює мене.
Колись, одна в душі сіяла –
Горіла полум’ям нічним,
Натхненно крила розправляла –
Зорила дивом неземним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935031
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 02.04.2022
В кишені неба обрієві крила
Зарожевіли яро в надвечір'ї -
То березень, у лебединім пір'ї,
На землю кинув розкоші вітрила.
Дерев оголені прикрасив плечі,
Щоб відчували затишок під пухом.
Листкам торішнім, грабовим, на вухо
Чуттєвий вітер шепотів... До речі,
Свою любов передавав уміло,
Перебирав на пальцях струни долі -
Шарілися хмарки на видноколі,
І небо втихомирено хмеліло. 29.03.22
*Моя світлина у березні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943597
дата надходження 31.03.2022
дата закладки 02.04.2022
Над степом сокіл не літає,
Не тільки верби сльози ллють -
Земля синів своїх втрачає,
Що сотнями до неба йдуть...
За ними янголятка босі,
Жінки старі та молоді...
Земля отямитись не в змозі -
В ній крові більше ніж води.
Яку ж бо треба мати душу,
Її і мужність, і любов -
Сказати ворогу -" Не рушу!"
Й пролити в землю свою кров
За волю й назавжди єдину,
Що ненькою усі зовуть,
За нашу рідну Україну..?
Приймай, Господь, Святі ідуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943537
дата надходження 30.03.2022
дата закладки 30.03.2022
Где вы сегодня, русские поэты,
те, кто владеет струнами души?
Неужто в битве между тьмой и светом
стыдливо затрудняетесь решить
куда пристать? Ведь Бог вручил вам слово
чтобы, когда наступит трудный час,
сумели, зерна отделив от плевел,
нести не ложь, а истину в речах.
Сегодня мир предстал ужасной прозой,
которая в конвульсиях хрипит...
А вы стихи ваяете... о розах
и даже здесь обходите шипы...
Неужто так боитесь быть в опале,
и легче верить вам в белиберду,
что в Украине мальчика распяли,
и ей за это век гореть в Аду?
Горит и содрогается от боли
моя миролюбивая страна...
Здесь трупами усеянное поле,
тех, чьи вы позабыли имена...
Бродячий пёс, да черная ворона
пируют дорогими вам людьми...
А вы молчите...у подножья трона,
сдавая тех немногих, кто ЗА МИР...
Ну что же, это вам, видать, писалось:
"Богатыри не вы", не тот фасон...
Вы бункерного "гения" вассалы,
страны, в которой завтра - страшный сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943492
дата надходження 29.03.2022
дата закладки 30.03.2022
Як важко жити правильно,
Продумано, неспішно.
Любити легко праведних
І так непросто – грішних…
Й дрімотою заснована,
Як павутинням, совість…
Коли ж проснеться знов вона,
Почавши нову повість?
Так легко й нерозважливо
Ми зневажаєм грішних
І спалюєм їх заживо
Своїм тавром поспішним.
Не знаємо законів ще –
Земних, а чи духовних…
І хоч срібляться скроні вже,
І досвіду вже сповна,
Та ми не помічаємо
Закономірних правил,
Не віримо й не знаємо,
Що Бог цим світом править.
І все, що зневажаємо
Словами і ділами,
Те часто і, на жаль, воно
Трапляється і з нами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841529
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 30.08.2019
Ой, ви крила, мої крила,
Часто ламані вітрами.
Україно рідна, мила,
Закосичена ланами.
Важким колосом пшениці,
Щоб пеклися паляниці.
Синім льоном край криниці
З дном дзеркальної водиці.
Там у небі жайвір в’ється,
В душу ллє тепло піснями.
Лиходійство хай минеться,
Запанує мир між нами.
Тільки в мирі слава честі
Гіркі сльози зітре з вії.
На життєвім перехресті
Четвертує дні німі всі.
21.08.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845668
дата надходження 21.08.2019
дата закладки 30.08.2019
[b][i][color="#420dd6"]Нехай це буде спогадом про літо.
(Останні літні дні кудись спішать)
Ще гріє серпень...І в колисці з квітів
Тепла шукає й затишку душа.
Закохані у сонечко і літо,
У подих вітру, голубінь небес
Прості і ніжні, і найкращі квіти.
Це витвір Божий і одне з чудес.
Задивлені у небо так правдиво,
Бо знають те, чого не знаєм ми...
Торкнутись би душею цього дива
І гідно залишитися людьми.[/color][/i][/b]
( фото автора )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846415
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 30.08.2019
Як хочеться залишити свій слід
На цій землі, яку люблю до щему.
Аби пишнів кущем калини рід,
А не бринів би гілкою окремо.
Здійнятись в журавлиному ключі,
На чистій ноті злинуть в піднебесся,
Промінчик сонця втримати в руці
І знати – він назавтра знов воскресне.
Любистком зарясніти у садку,
Запахнути у рідних чорнобривцях,
Росою заіскритись в колоску
Щедрого поля зрілої пшениці.
Як хочеться потрібним бути тут.
І знати,що життя пройшло не дарма:
Бабусю внуки з нетерпінням ждуть
І їхній сміх – твоя щаслива карма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846128
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 30.08.2019
Заварений на літній спеці час
Іде вперед, нікого не спитавши,
Стискаючи в своїх лещатах нас
Він палить дні, приречені, як завше.
Один за одним, як листи летять,
Пришвидшуючи осінь невблаганно.
Їх у рибацькі сіті не впіймать,
Не втримати в обіймах вранці-рано.
Ваганням кат для задумів і мрій,
Бо кожен день має горіть, як ватра.
В шаленім ритмі всіх перипетій
Живім сьогодні, завтра буде завтра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846386
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 30.08.2019
Краснощекое яблоко августа..,
Винограда янтарная гроздь...
А в придачу примите, пожалуйста,
Малых радостей полную горсть.
Астры яркие, пышные, страстные
И в рубинах калиновый куст...
До чего же в душе чувства разные -
И блаженство, и светлая грусть...
В бархатистых объятиях августа
Явно слаще душистый медок...
А еще.., если можно, пожалуйста..,
Звездным ливнем умыться разок.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846510
дата надходження 29.08.2019
дата закладки 30.08.2019
На перекрёстке двух дорог,
где жизнь и смерть сошлись навечно,
судьба преподаёт урок,
о том, что время скоротечно.
В определённости рядов
и в обозначенности места
звучит сентенция крестов,
пугая логикой железной...
...
Мы не умрём, слышишь, мой безответный Бог,
Это не смерть, а всего лишь кресты из стали.
Я не умру, чтобы Ты умереть не мог,
В вечной любви обменявшись со мной крестами.
Ты не умрёшь, не на время, не навсегда,
Я не умру в чьих-то светлых глазах и лицах,
Если песок будет так же поить вода,
Если любовь будет сердце поить и литься.
Ты не умрёшь, ни снаружи, ни под, ни над.
Я не умру, ни за что, нипочём и вовсе.
И потому что к кому-то придёт весна.
Не оттого что во мне наступила осень.
Я не умру… это слишком плохой итог.
Если умру… ведь тогда и Тебя не станет.
Мы не умрём! просто устье любви и исток,
Просто рожденье и смерть поменяем местами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844979
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 16.08.2019
Він досить часто підбирав за мною
Уламки ситуацій, алегорій,
З придатних будував собі альтанки,
Де каву сонце пило спозаранку.
Нектару скуштувати й я хотіла,
Та запручалося світило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844323
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019
Відсутність простору вільного часу унеможливлює щоденні огляди творів поетичного сайту. А так, як заняття поезією нині стало майже індустрією вбивства вільного часу, то і підходитиму до цього розділу моїх критичних есеїв, більш-менш оригінально. Аби ланцюжок продавження оглядин не скидався на занудну марудність мудрогельства... Бо без такої справи критицизму, бачу, усілякі прихильники віршування задухою швидко отрують спільноту... Однак, я знаю - і переконаю у цьому багатьох читачів цього нарису - що у кожного поета можна віднайте дещо шедевральне, від слова шедевр (із французьської chef-d'œuvre)... Таке, що зможе зазвучати музикою, ритмом, словом і зачарувати, бодай і вразити приємно....
Тож, треба братися до роботи... Треба. Хто сміливий - за мною!
І першим вдарить рацухою автор Witer із лаконізмом "Твій голос"
Твій голос ніби пісня десь лунає...
ID: 843060
Хай цей рядок буде нашим поводирем...
А щоб було вже зараз несумно - раджу налаштуватися на нашу спільну роботу. Виглядатиме вона так драйвово, як пісня цієї талановитої української рок-групи на Рок-Булаві цього року: https://www.youtube.com/watch?v=10If3H8G5sY
Якщо хтось утворив свій шедевр, він готовий його Виконати. Як кажуть гали -...a inventé son chef-d'œuvre, lui seul peut l'exécuter. І хай це буде Оля Тимошенко із ії творм "Поза простором"
Поза простором кружляють пам'ятні цінності
Про виразні та непримітні події.
Вони залишають у цій мінливій рівності
Всі ці стійкі та хиткі взаємодії.
Поза простором фонтанять враження,
Зближують минуле та майбутнє,
Різних сфер, структур, глибин та важення,
Несуть щось звичне чи незабутнє.
Поза простором трансформуються шари науки,
Черпаються інноваційні та найстародавніші знання.
Для них проводяться змагання, зустрічі й розлуки,
Виводяться, доводяться, анулюються рівні пізнання.
Поза простором вібрує душа,
Ув'язнюється проблемами чи вивільняється мріями,
Названого світогляду, коша,
Прокладає власну стежку чи слідує за подіями.
Поза простором розходиться всесильний точний час,
Не повертається та не спиняється ніколи,
Споглядає, генерує незліченну кількість трас,
Наповнює, пронизує та зрівнює проколи.
ID: 843064
Темі цінностей було навіть цього літа присвячено II- міжнародний форум Ukrainian ID, який свытова спільнота вже охрестила Українським Давосом. Тож, у європеському просторі і поза ним дійсно "кружляють пам'ятні цінності". Чинним я рішуче відкидаю всяку спробу ослабити затушувати революційність задуму авторки. Навпаки, закликаю -читайте цей твір! А я піду далі висвітлювати теоретично-неускладнені питання, підняті на ПЛОЩИНУ ресурсу КП, із зазначеними ідеями розвитку творчої уяви. Намагатимусь у такий спосіб зв*язати всі прояви талановитого руху ВДАЛИХ авторів у відображення самополеміки...
Не лише задля розбурхання уяви про світогляд як явище, але й про його споглядання йдеться у доброму вірші Ірини Кохан "Літо"
Хтось у ступочці літо розтер
і воно розлилося
Ніжно-синім жабо волошкових
пахучих суцвіть,
Пряним хлібом, що зріє
в утробі важкого колосся
І зозулиним "ку", що зривається
із верховіть.
Перегуками гроз і кармінними
хвилями маків,
Веселковим тату між хмаринностей
неба м`яких
І нестримним теплом, що викрешує
з зоряних злаків
Десь незримий мірошник
і сяйво складає у міх.
Прохолодою м`яти і соняхом
жовто-гарячим,
абрикосовим сонцем і яблуком
стиглим в траві.
Літо в крапельці кожній,
воно зовсім поряд, я бачу -
Мальвовухим зайчам
причаїлось в моїм рукаві.
ID: 843660
Тут відчувається і творче світосприйняття і, навіть, присмаки дійсно літні, незабутні. Незатьмарені ще дощовими днями осені та забуття. Такий твір здатний закликати й утримати читачів у єдності і, можливо, якомусь своєрідному братерстві... Ефектне виховання смаку зарахував би я авторці.
Насупротив агітаційним віршам більшої частини кон*юнктурних римачів, що намагаються відвернути увагу читачів до цькування інородців, хочу навести декілька чесних рядків Андрія Бабича із його віршу "Мова":
...Запитавши себе: Хто я – є?
Та, не знаю… І хто його знає,
Про той камінь, що тягне до дна…
Як Вітчизна, то в мене – одна!
А як мова, то зразу – дві маю…
А хотілось би, може б, і – п’ять,
Щоби заздрили нам всі сусіди!
Щоби нас оминали всі біди...
ID: 843851
Він розмістив 14 рядків у рубриці: Вірші, Громадянська лірика. Я вибрав те, що мені у них сподобалося. Адже угледів у них і своє переконання в необхідності повного і остаточного відмовлення від будь-яких самоізаляційних мовних рамок та національних привілеїв.
Нідочого хитрувати. Звісно, далеко-далеко не всі твори ресурсу КП зачіпають "за живе". Далеко не все визріле й неповторне у рядках, про які я тут пишу... У того рима, у іншого слово кульгає... Але, коли у них є хоч що небудь, що співає, як душа молодої людини, я писатиму про це... Адже справжня поезія живе з нами повсякчас. Ось, приміром, нещодавно у букіністиці набрів я на книжку Едуарда Асадова. Тоненьку, в 32 сторіночки. Хтось свого часу умикнув її... У ній красуються чонильні штампи і номери Центральної бібліотеки міста Тореза... Умикнув, напевно, тому, що, прочитавши її, не утримався... На останніх (технічних) її сторінках гарячково почав писати лист своїй коханій... Він, ця невідома мені людина, пояснювався... У своїй неправоті, помилці... " Я б ніколи, - дозволю процитувати фрагмент листа (І.С.) - не написав тобі цю сповідь, якби ти була так далеко від мене..."
Ось так, велика сила поетичного слова...
І вічна слава перебуватиме доброті таланту дійсного поета Едуарда Асадова... Читайте, друзі, ВЕЛИЧНІ ВІРШІ!!! І складайте сової ВЕЛИЧНІ!!!
Ось вам маленька ілюстрація у продовження теми любовної сповіді. Перечитаймо вірш від Олени Марс "А в полі житніх зерняток багато"
Поглянь на запашне зелене жито.
Яка краса отой майбутній хліб,
В якому майорять червоні квіти...
Ти в мене про кохання не запитуй,
Хіба не все промовила тобі?..
З'єднала доля нас - в єдине ціле.
Довгий подарувала нам маршрут.
Тернистий, та лечу, немов на крилах,
До тебе, хоч метелики зотліли,
Бо я щаслива бути саме тут -
З тобою поруч, милий, чи не знаєш?
До себе приручив мене навік.
Хоч мало в нас бувало того раю,
Та серце не обдуриш. Відчуваю,
Що ти мені - від Бога чоловік.
А в полі житніх зерняток багато!
Ось так в моєму серці - почуттів:
Спокійних і бурхливих, наче свято,
Яких у віршах не переспівати,
Напевне, і за декілька життів.
ID: 843983
Чи не схожий він на маленьку енциклопедію... У якій взяли участь і душа і тіло, і поле, і зорі, і доля, і любов... В оглядинах нашого громадського життя, давайте зупинимося й поміркуємо разом над вічністю вдалої поетики. І подякуємо авторці, за радість спілкування...
Але заслуги кожного поета є заслугами його виховання та оточення. Їх неможна, завдяки різного роду бездушності чи пропагандистським провмовам очей ганебними, принизити або зробити непомітними.
Без сумніву творче розуміння любові долатиме усіляки перепони. З цього приводу, подам вірш Олени Ольшанської "Дивиться сум очима малого щеняти…"
Дивиться сум очима малого щеняти.
Час усміхається, ніби пита: «Ну що?»
Мені стільки всього тобі хочеться розказати,
Стільки всього…
Час уплітає в коси стрічки і квіти.
Ось тобі, дівчинко, мрія, дорога – йди!
І хтось на ґанок вийде мене зустріти,
Тільки не ти.
Всяке буває: і радість, і біль судомний.
Хтось мене хвалить, плескає по плечу.
А я уві сні повертаюсь до нас додому
Й немов лечу.
Знала, що буде важко. Я не просила
І не прошу у долі легких шляхів.
Хай тільки береже тебе Божа сила
Во вік віків!
ID: 844092
У ньому авторка не затушовує і не заплутує читача "казенно-оптимістичними" реляціями, а викриває своє почуття, глибинне й чисте... Аби ми всі вчилися, навіть і на непозитивному досвіді, любові:"Хай тільки береже тебе Божа сила /Во вік віків!"
Чого б такий твір не перечитати декілька разів? Не переслати його дорогим людям, друзям? Наслідувати треба й зберігати ДОБРО у ПОЕЗІЇ. За що і дякую авторці!
Ніякими законами не можна припинити жаги творчості. Інколи сама креативність стає заручницею у боротьбі із буденщиною. Ось ілюстація - вірш Уляна Яресько "Світолюбне"
Міняються маски - душ опівнічне травесті,
(аж мітки звірині ниють міським гербам.)
Дури, світе мій, та не потони в ненависті!
Болиш у мені ти, гориш, наче Нотр-Дам.
Бо множить хтось нині хрестики, плодить нулики,
знелюднені сквери тінями заселив.
Гудуть побрехеньки в головах, ніби вулики,
заглушують навіть зву́чне контральто злив.
До білого вже нізащо тебе не висвітлиш...
і так ти болиш-гориш у мені, хоча
я попри усе люблю тебе, мій дурисвіте,
за світло в його очах.
ID: 844096
І допоки маса людей перебуває в руках у свавілля рутини плину днів, творчі натури всевладно змінюють, хай і не дуже помітно, знелюднені сквери, висвітлюють навіть старовинне, майже кріпосне хазяйнування побрихеньок в головах, схожих на вулики... Дуже вдале на мій погляд порівняння: " Wulyk" - за діалективним старонімецьким і голландським означає "зум у голові"... Ймовірно й саме українське поняття ВУЛИК - там де гудуть бджоли... Адже, мертві бджоли вже не гудуть... І резюме шикарне вводить пані Уляна: "я попри усе люблю тебе, мій дурисвіте..." Браво!
Вирішення простору КП вже само по собі неначе згенеровано до дискурсу. Коли пишеш про своє сприйняття того чи іншого твору, не знаєш, та і не гадаєш, як то сприйме те автор(ка). Адже моя "структурна" політика огляду мене зовсім не засмучує зворотньою реакцією. Це не головне, для мене. Головне - аби втілити (хоч приблизно схоже до власного сприйняття текксту) прості речі роздумів із прочитаного... Гипотетично розвиток усієї спільноти Клубу Поезії запросто існував, існує та існуватиме і без моїх письмових оглядин... Але чи дасть таке жевріння творче зростання самим авторам?! Зроблю наголос - відповідальність поета за свої слова - часто буває більшою за відповідальність слюсаря чи сантехніка... Поміркуймо разом і над цим. А поки що наведу цікаві, на мій розсуд, рядки Єгорової Олени Михайлівни із її твору "Золотий захІд…"
Там, де сонця схід –
Золотий захід,-
Молодість немає вороття…
Від заграв всіх слід
Та казковий світ
Збігли геть струмком у забуття…
.....
Світлий без примар
Працетворчий скарб,-
Шляхолюбної сорочки вишиття
З веселкових барв,
Де яскрить стожар,
Ще віщує гарне майбуття!
ID: 844529
Погоджуюся 100-відсотково із авторкою. Ніяка красота не врятує наш світ, врятує праця.... І тому "Працетворчий скарб" і творить "Шляхолюбної сорочки вишиття...".
Пропорційна незабезпеченість сайту добротними творами спонукає на певні розшуки. Ні одна ще людина не сумнівалася, здається, у тому, що новітня "епоха" римотворення характеризується не тільки крайнім посиленням аткивності нездар, але й ядучої реакції з їхнього боку... Тільки зачіпи якимось критичним зауваженням, заїдять... І це очевидний факт. Та попри такий фактаж, приємно натрапити на живий, добротний віршований пейзаж... От, приміром, у вірші, що написала Інна Рубан-Оленіч "Морський вітер".
Вітер, як досвідчений бариста,
Змішав моря різні кольори,
Піднімав увись кошлаті хвилі,
Й грізне небо притискав згори...
ID: 844608
Мені подобається такий погляд художника, неначе на влучному пленері. Адже, кожний вдалий погляд поетичної душі - то і є полювання на свіжому повітрі невмирущої творчості, справжньої... Свідомий розвиток сайту поетів неможливий без такого визначення.
Об*єктивної істинності не існує у критичних нарисах. Тож вдаємося далі до суб*єктивниго аналізу затямливого світосприйняття. І тат наведу рядки псевдоніма, що підписується Ки Ба 1 із твору "білі руїни /recovery/", збірігаючи стилістику письма:
ранок_ білі руїни_
рана скупого сонця_
тиснуть порожні стіни,
іскра тривожна в оці_
>
.....
>
стриманих церемонних
поглядів мимобіжжя_
тихо пульсують скроні,
сутінь проміння ріже_
>
подобова оаза_
слів несумісних пута_
на врожаях відрази
награних сліз отрута_
ID: 844590
Сам автор відніс групу чотирирядників до теки: Вірші, що не увійшли до рубрики... Мені подобається такий підхід до визначення стилістичного та жанрового гатунку вищепнаведених словосполучень та словоутворень. Адже, цілком слушно, що справжній поет просто забов*язаний утворювати нове. Не дарма ж, заголовок через слеш, зазначено імпортним словом, що означає не тільки "одужання", але й ще "поновлення"... Багато, дуже багато дописантів КП як не могли, так і не можуть піддатися цьому розпалу творчого вогня. Тому, ми їх і облишаємо поза увагою.
До недавніх днів, зроблений на дев*ять десятих продажною пресою та іншими мас-медіями тренд віни ще тяг за собою конюнктурників. Однак, аналіз розладу, розвалу і стімкого розпаду партії правлячого олігархату настільки стає самозакінченим, що мимоволі сподіваєшся на світле майбуття нашої країни... Звісно, швидко лише казка розповідається, діло йде повільніше... Щоб оцінити суспільне значення поезії, наведу уривки із твору "Стелилася доля" від Ганни Верес (Демиденко).
Двома стежками бігла моя доля,
І кожна з них гірчила полином.
Одна – відома, інша – невідома,
Здавалась ненастояним вином.
Стежки ті об’єднали перевесла,
На мир надію в себе уплели,
Стрічаю з нею зими я і весни,
Благаю світ, щоб жив той без війни...
ID: 844679
Скрізь і неминуче тисячами перехідних никок осмислення безумства будь-якої війни, переживає жіноче, материнське серце, сильніше і триваліше за чоловіче. Це явище у різні часи набирало різних форм висловлення. Але, попри залежності від історичних та економічних обставин, було невтішно-чесним.
Чесним намагається (намагався) адже вірш, судячи за датою, написано ше 2002 року, бути й Олег Мінгальов у тексті "Химери".
Химери, топчії і тюхтії
Над муднями здригаються поважно.
Панують і шануються вожді.
На непокірних дивляться уважно.
Хапають за грудки – й за грати.
Тюхтію не сподобалося щось.
Повіям теж – на нервах грати
Не треба більше ніж вдалось…
У муднів злидні прижилися
Принишкли з ними заодно.
Бояться, мруть – нащо здалися?
Та й опускаються на дно.
Бомжів дратують; ходять тоскно
На вибори, чи то здавать сміття.
Давним-давно хтось мозок їм відтяв
Життя тече в багнюці млосно.
2002
ID: 844676
Напрочуд скидається що віршував художник, вирішивши у такий спосіб додати руховості зображеним об*єктам. Можливо, я помиляюся. Втім не це важливо. Тут варто уваги саме тло твору та наявність у ньму вдалих словотворень та викладених думок. І, хоча час іде, натура людська, здебільшого, не змінює стрижням, що засіли по різних закутках людського сумління і тепер... За це - респект.
Незалежно від об*єктивності чи суб*єктивності, всі передові течії поезії прихильно ставляться до критичних оглядів. Це і є ознака справжнього письменства. А вже відвертість та лаконізм мене зачаровує. Як от вірш "НА ЗАХИСТ БОГІВ" від Infantis
Все вірно з характером часу богів,
За ширму ховається Пульхр Публій Клодій,
І весталки в хітонах такі ж шахраї,
Як народний трибун злодій.
ID: 844715
Усі політики, - зазначав я повсякрік, повсякчас, повсяксекундар,- злодії. Не вийнятком був і патриціанського роду Клавдіїв Пульхр Публій Клодій... Але мова у вірші не так про дядька, як про тенденцію, тренд, звички, ганебність... Не менш природно, однак, що серед сучасної української політезованої маси, що вбачає вихід з партії ліквідаторів честі й порядності бувшого презика як панацею, їх втеча з омертвілих його осередків - панує паніка й перевзуванка у зелене... Втім їх ренегатське мурмотіння -ніщо. Бо вже прицвящила їх всіх до дубка позору проста чотирирядка, що я навів угорі. Браво авторесі, коли вона жінка...
О, як успішно обдаровує інколи КП. І замість одного огляду, виявляється декілька, - що виявляє окремий риф в океані суцільних гольфстримів і обіцяє рішуче відпадіння від затхлості віршоплетного захлання. Зосереджу увагу на неабиякому вірші "ЩЕ ДОЩ НЕ ПЛАЧЕ" від Лани Ланської.
Ще дощ не плаче, літо кленучи,
Та Осінь серпню в очі зазирає.
Побралися веселка з небокраєм,
А день сумний натомлено мовчить.
От підрости б, хай на хвилину лиш!..
Шукає, де б за обрій зачепитись.
Закинувши пісок в діряве сито,
Час невблаганний знічено принишк.
Ще дощ не плаче, сліз не назбирав.
Медовий Спас частує всіх зухвало.
Спекотні ночі виснажені шалом.
В обіймах Осені скипає звабник Ра -
Спокуса нині наймодніший крам.
ID: 844712
Адже дійсне життя, дійсна історія - це і є спосіб об*єднатися із всесвітом. Тим простором, де є міце всьому важливому, непреривному (дощам, Спасу, піску, сльозам, веселці...) Була серйозна і дійсно вдала спроба втілення спогляду життєплину у твір. Добре.
Серед тривог і хвилювань, що їх, як писав свого часу Ленін, завдає боротьба за існування, зачіпився поглад за останні чотири рядка твору Олександра Подвишенного "Глибоко… Туго… Вплітає у вирій"
...Курю у кулак, сиджу на нулі,
Пишучи вірші коханці.
Так болю багато на грішній землі,
Та за щастя прокинутись вранці.
ID: 844751
Оттак і замислишся: у всьому світі триває боротьба за існування, за шматок хліба, за новий магазин Рошену - адже українські робітники та селяни не повинні забувати про те гноблення, під ярмом якого перебували, принаймні останні п*ять років, десятки і десятки мільонів, що населяють нашу Батьківщину... І раптом - все це поставлено в умови нормального життя поета... Із простим і просторим відчуттям радості від цигарки, вірша для коханки та радого щастя прокинутися ранком - живим і здоровим. І тому - цілком правильно головне місце у вірші (який я навів фрагментарно, хто хоче -хай перечитає увесь твір на сторінці автора) приділяється ЩАСТЮ. А чого ще й треба поетові та читачеіві...
Продовжуючи тему боротьби, наведу рядки віршу - майже фільму малого метру "Об'ява Трактор-Телефон в кущах рибалок" від Євгена Юхниці.
Дорогу, «Мазді» до рибалкових прикормлень,
Якщо Десну урвисту маєш за мету,
Поет назвав би – крутоярові поло́ни.
…В кущах – об’яви: «Трактор-телефон. Стій тут»
Ми так погупали, коли пірнали в ями,
Що риба стукіт чула мабуть – в Чорнім морі.
І встигла, капосна, втікти на океани,
Де сіль їй очі, бідній, роз’їдає хлоркою.
Підвіску, втрьох, ремонтували аж до ранку.
Перв,язали паском – колінвал, як мій живіт.
…Хтось, без автівок, ніс повз нас плотву і раків.
І жартував: «Як справи знизу, їздові?»
ID: 844894
Сам автор подав 12 рядків у рубриці: Вірші, Сюжетні, драматургічні вірші. Звісно, мастак вдалого погляду у світ, що саме нас оточує і такого ж вдалого словопереказу не пише для обраних. Його словоутворення та слово-відтворення здебільшого виказують майстерну вдачу. І тут ніякі ліквідатори гонитвеного руху на імпровіз нічого не вдіють. Ось, приміром, повернувшись до шмату тексту: "Ми так погупали, коли пірнали в ями,/Що риба стукіт чула мабуть – в Чорнім морі./І встигла, капосна, втікти на океани...", всіма силами старань не вичавити подібного якомусь патріотично-фанатично налаштованому римачеві... Від цього факту не відпишуться теж всіма силами жодні епігони, травестуни тощо... Я навів лише маленький шматок із тексту. І він вартий вдвічі довшого рецензування, літературного. А перечитайте, панове і панянки увесь текст ще раз!!! І ніхто з вас не залишиться нейтральним. За що спасибі авторові!
Сентенційне продовження візьмемо у лаконізмі "Не хваліть…" від псевдоніма Святослав_
Не натужуйтесь хвалити людей за добрі справи,
для початку перестаньте їх за це ненавидіти.
ID: 841324
Без усякого сумніву з яким не посперечаєшся, але замислишся все-таки... І той же автор заявить, можливо, на допомогу роздумам, в іншому дворяднику:
Навкруги все так, як мовчить кожне "я",
та може стати тим, як скажуть і зроблять "ми".
ID: 844897
І прилине сподівання - наскільки забавно заплутують чари слова в оцінці будь-яких рішень, що приймаються розумом та ваганнями його гри...
Філософського спрямування твори писати здається інколи легко. Втім, без усякого сумніву, це так лише здається. Переглядаючи названу рубрику КП, зверну увагу на твір Сергія Рівненського "ТИХ, КОГО ГАНЬБИЛИ МИ"
І свічки з кадилами,
І поклони били ми,
В Бога все просили ми
Сили.
Іншим слали килими,
А когось ганьбили ми.
Ще когось ловили ми
Й били.
Раптом остовпіли ми
Бо в калюжу сіли ми -
Бач, не тим годили ми...
Й згнили
Оди, що творили ми...
Хвалим, хоч несміло ми...
Тих, кого ловили ми
Й били...
ID: 844973
Я навів текст цілком. Так, як він викладений на сайті. Адже, не дарма у ньому панує відповідна структура. Читай як розумієш (маю на увазі структуру). Переосмислення наступає першими кроками непокою сумління, затим йде певне вагання, хворобливе, а далі - щось схоже на прозріння. І саме це, останнє й вселяє віру у розумність людини. Чи помиляємся ми - поживемо побачимо. А вірш таки, усуперіч вартностної нерівності його фрагментів, вартий поступового осмислення та висновку.
Аби змінити тематику, припустимось кохання. А в даний момент зосередимось на вірші "В твоїх очах…" , що виклав Daemon Sander
В твоїх очах є так багато моря
Чи може то бурхливий океан?
Ти не ховай від мене свого горя
Зануривши зіниці у екран
В твоїх очах є так багато неба
Коли вони горять немов зірки
Забувши все, що згадувать не треба
Поринь зі мною у свої думки
В твоїх очах є так багато світла
Що зігріває м'яко так мене
І що б не сталось - ти мені вже рідна
Хай навіть тисячу життів мине
ID: 844969
У творі присутній один розділовий знак запитання: "...то бурхливий океан?"... У вагляді уривчатих описів страждань двох сердець, за змістом тексту, час не має значення: "Хай навіть тисячу життів мине". Тут навіть статути психологістичних інтституцій та товариств справедливості Америки, нічого не вдіють. Що особливо цікаво - автор не вдається до вичурності слововиспіву почуття туги та тяжких митарств сумління. Однак, така пряма мова зворушує душу: "Забувши все, що згадувать не треба/ Поринь зі мною у свої думки...". Один епізод. Надзвичайно ємкий змістом. Повчальний та безнадійно безжальний... Адже оповідь йдеться про найдорожчі стосунки, про кохану - не про першу зустічну...
Не про політичну та конституційну кризу піднімає знамено поетичного транспатанту Іванюк Ірина у восьми рядках "Я думала, що вік - людська межа…", а знову-таки про любов. Про ту любов, що йде від серця, крізь сумніви та перестороги:
Я думала, що вік - людська межа...
Коли вже "не", "недо"... Коли - запізно...
Ми в цих химерах губимось щодня!
І губимо. Втрачаючи... Не пізно!
Не пізно зустрічати серця день!
Закинуту, колись, дістати книгу...
Не пізно слів любові з повних жмень,-
розсипати! Посіяти... Не пізно!
ID: 845070
І хоча вже так багато говорено, писано, співано про це, втім користь від таких творів завжди відчутна. Адже саме любов робить таємне явним, розкриваючи обійми щастю... Показуючи наочно (коли вчитуєшся та уявляєш читане) так би мовити те, що є найдрагоціннійшим серед людей...
Шляхи "неисповедимы". Цьому приклад життєвий у двох рядках трьох зіркового віршу, що розмістила в інтимній ліриці КП Тетяна Ященко
...Я годую бездомних котиків,
зачиняюсь на всі замки...
ID: 845226
Мені подобається. Адже не дарма я запевняв у самому зародишу цього нарису - що у кожного поета можна віднайте дещо шедевральне, від слова шедевр (із французьської chef-d'œuvre)... Таке, що зможе зазвучати музикою, ритмом, словом і зачарувати, бодай і вразити приємно....
А коли нині більшість критиків висловлюється доволі млосконо, замудрокручено або й млаво про новітню поезію, вони мають рацію. Втім - не завжди. Є доволі приємні твори, що своїми текстами й схованими у них елексирами доброти позитивізму доводять протилежне. До таких я відношу 12 рядків лірики "А мені здається" , поданих на КП авторкою на ім*я Крилата:
Вже роки відганялись риською.
Осінь жовтим малює клени.
А мені здається, дівчисько я-
Недосвідчені і зелене.
Десь позаду прихильців гвардія.
В ирій крила несе лелека.
А мені здається, на старті я,
І до фінішу ще далеко.
День моргає мені так знаюче.
Каже, пізно іти на кастинг.
А мені здається, піймаю ще
І удачу свою і щастя.
ID: 845289
У провінції, де живу я і більшість населення України, переживання руху часу дещо уповільненіше ніж у метрополії, менш значне у цьому сенсі. Однак від цього не перестають бути фактами. Дякуючи натурі - не фатальними. Єдність і волю цієї більшості народонаселення, спавжнього, а не гламурно-мальовничого-столичного і передає цей вірш.
Будь-який огляд поетичних новин - це погляд у далечінь. Природа творчості безжалісна і тому потребує непредвзятого до неї ставлення. Адже справжні поетичні надбання вдаються тим авторам, хто має дар боротьби із неупинною катастрофою всесвітньої ходи історії... І, навіть коли той чи інший віршований текст не дотягує до майстерного, буває забарвлюється щирою прямотою, бодай і кульгавою. Погляньмо це на прикладі віршоспроби "Можна і посачкувати", від автора dashavsky:
Життя лишилось мало уже,
Та що про те тепер гадати...
Не помішало б може мені
Та й хоч трохи посачкувати.
Хату і стайню я збудував,
Сад невеликий доглядаю.
Для дітей і онуків старав,
Для себе нічого не маю.
Проживаю як Бог наказав,
Буває в гріхи залітаю.
Долари в руках ще не тримав,
Тому і щастя притягаю.
ID: 845334
Звісно, впадає в око недолугість рим, розміру та ритму, одначе - присутнє саме головне - реалізм із перших рук. Мені, як затятому читачеві, вже давно нецікаве будь-яке авторське розчарування через вигадані чи вичавлені теми віршоплету. А живе відчуття та передача у тексті невеличкого формату бажання і змісту особистого сенсу життя - ціную. От і у цьому творі напріч відсутній прокурорський - щогольський і скаржницько-страждальний тон засудження життєвого збігу. А натомість, неначе для наочного роз*яснення ліричний герой робить заяву, схожу таки на останнє слово засудженого: " Проживаю як Бог наказав,/Буває в гріхи залітаю./Долари в руках ще не тримав,/
Тому і щастя притягаю... Це не не скидається на промову, надану засобам ЗМІ якимось лібералом-ліквідатором щастя людського. Тож, - мені подобається. Будемо розвивати цю тему надалі...
На далі маю тут ще одну знахідку. Саме те, що треба - вірш "Й зараз знаєте Ви щось, єдині в світі" Євгена Юхниці. Наведу твір цілком:
Чари: чулить, гріє, коли раптом я
Опиняюсь в середовищі – майстрів!
Як і в тих, у кого настрій від - «сім’я»,
Чи, хто дружбу ніжить на маківці мрій.
…Як стьмяніє, й ополонки, мов чорти,
Манять завидками у сліпу глибінь,
Я радію за дизайнера води,
Що з психологом маскують «хап» на дні.
Люди винайшли багато вправних справ,
Які -з роду в рід, в професіях – смаки́!
Завмираю – й з читача й від бджоляра:
Кожен з нас – криниці вправності віків -
…Й зараз знають щось так, як ніхто ніде!
Ви згадали теж за себе? Смик?.. Гуде́?..
ID: 845393
Чотирнадцять рядків - і філософська лірика до тренування розуму і почуття. Тут, зачепившись за перші два рядки, вже непросто відірватися від певного підпілля "вправних справ" та домагань слово-навантажень. У чому ж полягають ці домагання? Розбурхати у кожному з нас, читачів ( а, певною мірою і творців - адже, всі ми створені за божою подобою, як то вчить святе письмо, - значить - творцями...) креативними суб*єктами. Мислителями, що прагнутимуть "з роду в рід" творчості до смаку. Недарма ж введено слово "бджоляр" - смисл якого із глибин віків - утворювати єдність сім*ї, сімей... Аби з того була користь, зиск і сподівання на майбутні здобутки, СМАЧНІ, КОРИСНІ, ПОТРІБНІ людям!!! Отакі я вгледів у творі домагання, хай і непомірні для деяких "теоретиків"...
Фактором впливу на очі і сепце коханої запросто можуть стати декілька рядків. Таку вимогливу якість, на мій погляд, утілено ось у цьму фрагменті віршу "А із ними…" , що розмістив на КП П.БЕРЕЗЕНЬ
...У очах цих мій біль і мій світ,
В їх блакиті живуть небеса,
Я без них, наче птаха без крил,
А із ними... Із ними б літав!..
ID: 845410
Мені подобається у цих рядках жага злету! Потреба прав усіх закоханих громадян у бородьбі за свої кохання... Навіть найбільш недогадлива і нерозвинена людина може зміркувати, що окремі відчайдухи, які належать до творчих, не рівня простим віршописам...
А віршописці -люди не доброзичливі бувають... Вони мстиві, нерозуміють і, навіть, не збагнуть того, що зла людина не може бути ПОЕТОМ, апріорі... Їх і чіпати не слід, як на водолажчині кажуть "не замай гі-но, воно воняти не буде".
Між тим, кидаючи в масу через ресурс КП безліч творів, кожний автор сподівається, що його твір не лишатиметься нечитаним... І читаю я, мірою вільного часу й сил, нові і нові тексти. Адже трапляються серед їх сонму непогані роботи. Хоча аторам слід вести більш кропіткі викреслення зайвих рядків, недолугих.
Впливає на уяву твір "Внутрішній космос", що виклала Міра Мальська.
Це більше, ніж потяг...
Сила твого тяжіння
Розкладає мене по нотах,
Проростає у мене корінням.
Доторки твої ніжні
Струмом своїм бентежать.
Ти вдихаєш у мене вірші,
Розкриваєш у мені стержень.
Дихай своїм прекрасним -
Губами ловитиму голос.
Коли все навколо нас згасне -
Лишиться внутрішній космос
ID: 846261
Мені подобається тут спроба самовисловлення простими значеннями. Без усіляких масок і розхолоджень епітетів, проводить лірична героїня всої переживання-міркування до космічної уяви. І це добре.
А до поки я напишу продовження нарису, послухайте і погляньте на виступ ТАЛАНОВИТИХ молодих українських музикантів на Рок-Булаві цього року: https://www.youtube.com/watch?v=10If3H8G5sY
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843052
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 05.08.2019
Високі будівлі, терпимість низька…
Широкі дороги, та звужений погляд.
Комфортні квартири і зручність міська,
Та бідний, обмежений часто світогляд…
Є вища освіта, а де ж інтелект?
А знань коли вдосталь, то якось не в тему…
В потребах і цінностях в нас – дисконнект.
З живим спілкуванням створили проблему.
І сон запізнілий, і втома щодень,
І блиску живого в очах вже немає.
Душа дуже рідко співає пісень,
А часом і зовсім вона не співає.
Занадто стурбовані, злі і сумні –
Ми рідко сміємось відкрито і щиро…
Летять погодинно розписані дні,
В душі не лишаючи спокою й миру.
Даруємо час свій безглуздій інфо,
Укравши у роздумів, тиші, молитви.
Забувши, що власне життя – не кіно,
Сімейний вогонь – це не полум’я битви.
Умієм сказати, словесна вуаль
Маскує уміло всі прояви фальші.
Ховається суть, де розп’ята мораль,
І котяться слізьми злі посмішки наші.
Важкий час красивості, що без душі,
І сірості попелю вогнищ сімейних.
Врятуйте любов! Ми сягнули межі…
Не здайте в число експонатів музейних!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838898
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 05.08.2019
[i]Фінішує літня пора...
Її ознакою є здобуки
природи і людини...
Про це, і не тільки,
тут... в супроводі
"космічної" музики
Ді Дюлі.[/i]
[youtube]https://youtu.be/wMNdIl0E49k[/youtube]
[i][color="#055063"][b]назбирай мені, мавко, у лісі чорниці
й приготуй лікувальний для неба настій
напою я тим зіллям небесні зірниці,
щоб в душі засіяли свічада святі
назбирай мені зір в чистім полі досвітнім
й макоцвітним вітрилом прилинь у мій дім
я встелю ними ложе бажань заповітних –
в край дитинства і юності спрагло ходім
назбирай мені дум - дивовиж ясночолих
і встели ними густо до мрій славних шлях,
щоб забути стежки й недоладні ґринджоли,
що блукали без цілі в толочних полях
назбирай мені чар розкошлачено-вічних
і вели їх чар-зіллям вплітатись ув яв
я тебе покохаю в тих чарах стоїчних,
як ніхто і ніколи
іще не кохав[/b]
[/color]
3.08.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844030
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 05.08.2019
Серпень, спасівець, медяник
Закриває браму літа.
Аромат його духмяний,
Сонцем яблуко налите.
Найбагатший, найщедріший,
Пектораль із зорепаду.
Може й саду - наймиліший,
Тисне руку винограду.
Заглядає в очі осінь,
Груші падають, мов гирі.
Неймовірна неба просинь,
Птах готується у вирій.
Серпень, спасівець, медяник
Осінь кличе сам до саду,
Коровай пече і пряник,
Їй співає серенаду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843888
дата надходження 03.08.2019
дата закладки 04.08.2019
Дружко, моя мила,
Що ж ти наробила?
Сама закохалась,
Ще й мене влюбила.
Ми ж з тобою знали,
Що не можна цього…
Очі закривались
Трепетом… хмільного.
Жадібно ловили
Кожну мить дозвілля,
Скільки було сили
Упивались зіллям.
Заперечні втіхи –
Неймовірний солод!
Не призвати б… лиха –
Вгамувати голод.
Доленько святая,
Не віддай на плаху…
Претерпи цю зграю –
Політати птахам.
Щоб під Богом жити –
Крадькома кохатись?
Твої, мої діти –
Не захочуть знатись!
Дружко, моя мила,
Що ж ти наробила?
Сама закохалась,
Ще й мене влюбила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839274
дата надходження 19.06.2019
дата закладки 04.08.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2019
https://youtu.be/ewDC1KWrFbI
Какое чудо музыка Марради...
Ты слышал ли… а может быть, внимал?
Хотя бы миг... хотя бы бога ради…
И просто… чтобы не сойти с ума…
Ты знаешь…
Столько звука, света, чувства!
Она внутри… она вокруг и сплошь.
Ты знаешь…
Это больше, чем искусство,
Она… – любовь и мир… цветок и дождь.
И в ней мои: аналог и несходство,
Блаженства – боль и слова – тишина.
(Но не хватает вечного сиротства)
(И слишком много в ней надежды на'…)
Но столько звука! Столько чувства! Знаешь,
Ещё чуть-чуть – и я поклясться б смог,
Что видел небо – пальцеруких клавиш,
Где жизнь играет человеко-бог.
Да, смертный бог. Но клавиши… но руки…
Они соприкоснулись и слились…
И жизнь уже вся, будто в этом звуке!
И музыка уже, как будто жизнь!
…
Ты знаешь… столько чувства… столько чувства…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843403
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 02.08.2019
Спокійно на серці та легко – в гармонії розум
З чуттями, що імпульси шлють дощовим переливом.
Теплінням емоцій і мрій повноводдям щаслива
Душа, що коханню складає погожості оди.
Любов віддзеркалює дію ранкового сонця -
Наснагу дає, а натомість нічого не просить,
Що стиснений містить в собі макрокосмосу простір,
І світ щосекундно рятує від нападів ночі.
На паросток перший подібна з безмовного ґрунту,
Любов - почуття, що є хлібом натхнення насущним:
Вона не черствіє, не судить, не заздрить, не сушить.
Це подих опісля грози, без оков, повногрудий.
Тремтінням взивається щемним душевних мелодій,
Що кличуть реальність до краю солодких ілюзій,
Крильми обдаровує світлими. Темінь й байдужість
Політ розтинає -
І сонце над обрієм сходить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843687
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 02.08.2019
Ранковий сплін, дощу прозорий сум.
І Ви мені згадалися одразу,
І пронизав єство солодкий струм,
Предивна мить розхмареного джазу
Вас привела у пам*яті сюди.
Повітря пахне спокоєм і дивом,
А дощ цілує листя лободи
І зазирає в очі голубливо.
А я мовчу, так боязко словам,
Вони бояться тишу спопелити.
І замість мене дощ розкаже Вам
Про біль і щастя виплеканий диптих.
Все голосніше плаче вогкий джаз,
Ловлю на слух оцю поліритмію.
Мені так лячно мріяти про Вас...
Й забути Вас, напевно, не посмію...
19.07.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842880
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 26.07.2019
З думками наодинці не лишай...
Крадуться смутки в душу серед ночі,
Заплакані сумні ховаю очі,
В обійми щирі проситься душа.
Бо ще живу, ще вірю, ще люблю.
А ти - ти будь для мене сонцем ясним
І зіркою, що у пітьмі не гасне.
Усі слова я серденьком ловлю.
Прохання, а чи сповідь в цих рядках
(Якщо колись ти будеш їх читати)
Мені б лиш доторкнутись, обійняти...
Побачити свої в твоїх очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835134
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 26.07.2019
Опять эта милая женщина…
В окошке, напротив, курящая…
(Не та ли, что мною не встречена,
Далёкая и настоящая?)
Опять мы разделим, наверное –
Закрыто, этажно, решётчато –
Оконно-обыкновенное,
Вечернее одиночество…
К её сигаретному облаку
Мой взгляд прикоснётся нечаянно…
И вновь утомлённо и во'локо
Посмотрит она, отвечая, но…
Но солнце слабеюще снизится
И горизонтально ссутулится.
Закат, опрокинув чернильницу,
Зальёт фиолетовым улицу.
И что-то безмерно усталое,
В изменчивость форм вовлечённое,
Увянет небесной фиалкою,
Осыплется тенями чёрными…
И стихнет порыв – в безучастии.
И вспыхнет неон обесцвечено.
И позднее чувство – бессчастия
Подарит свиданье без встречи нам…
.........
.....
..
Свидание это не первое…
Но нам расставаться не хочется...
У нас обостренновечернее
Оконное одиночество.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841853
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 19.07.2019
Жовтії голівки тягнуться до сонця,
В зеленавім листі соняшнику цвіт.
Вітер пустотливий розпустив долоньці,
З неба поглядає промінців софіт.
Золото пелюсток - українська щедрість
Тепла і привітна - отаку приймай.
Додає співучість їй пташиний щебет,
Працьовиті люди і природа-маг.
Хоч дощі буяють, благодатне сонце.
Символ Батьківщини із міцним стеблом.
Під покровом неба дозріває сонях.
Геліант-Кліпія з українським тлом.
(Соняшник - грецькою мовою геліант, за грецькою легендою водяна німфа Кліпія перетворилась на соняшник.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842349
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 19.07.2019
Дотиків краплі на плесі зітхань –
Мить не розчинна рідинами часу.
Тіла пориви багряно горять –
Думи піщані їх норов не гасять.
Ніч проникає у кутики вуст –
Сяють у посмішці звабою роси.
Стало шалений нестриманий пульс
Спрагло напитись вологості просить.
Ніяковіє за вікнами шум,
Все надважливе вмикає рекламу.
Доки космічний тілами йде струм,
Пестощів ніч зупиняти не стане.
Сонце затримує варта гардин –
Кілька секунд на повернення в дійсність.
Ніжний цілунок з душевних глибин –
Крайній акорд у симфонії пристрасть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842084
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 19.07.2019
[i]Кто я?.. Что ты?.. Вместе – кто и что мы?
Жизнь прошла по кругу… но опять,
Я, тобою и к тебе влекомый –
Безотчётно – нахожу себя…[/i]
…
Старый парк волной цветенья вспенен
И короткой радостью земной…
Здравствуй, куст нечаянной сирени!
Чем ты пахнешь?
…солнцем и весной...
Хочется до грозди дотянуться…
…или непонятно до чего…
Хочется губами прикоснуться…
…только непонятно для чего…
Может, я забуду о печальном
Покатав твой лепесток во рту?
Может, потеряю, что /нечайно/
Или же /нечайно/ обрету?
Наклони свои густые ветви
С гроздьями соцветий наверху;
Может быть, и я, в их тени светлой,
От чего-то спрятаться смогу…
…
[i]Грёза… твой цветок весенне-розов…
Хочется быть юным – и любить,
И, черпнув – ладонью чувства, пить
Нежности нечаянные слёзы.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840939
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 10.07.2019
А я ішла!..ні, я не йшла - летіла!
Назустріч щастю у майбутні дні.
Безмежна радість дарувала крила,
Осанна! - сонцю, квітам і весні!
Я мріяла - тепер уже навіки!
Зірковий час в моє життя прийшов!
І ні каміння, ні бурхливі ріки,
Ніщо не спинить пристрастну любов!
А ти приймав, як звичний подарунок,
Мої найкращі в світі почуття,
...Я випила сама гріховний трунок,
Ти не впустив мене в своє життя.
Стою, як стій... зачинені всі брами,
Десь там за ними твій окремий світ.
Пройняло душу холодом, вітрами,
І облетів шаленства пустоцвіт...
Затихла пісня серця на пів слові,
Горять недобудовані мости...
Червона квітка нашої любові,
Зів"яла, не зумівши розцвісти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829255
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019
(сонет)
Мов лабіринт – безжально та суворо
Навколо стали ці похмурі дні.
За рогом десь чудовисько, потвора.
Із люті очі – ікла із брехні.
Воно тебе можливо й не поборе,
Та важко бути завжди у броні…
Заплутують безжальні коридори,
І завжди так і взимку й навесні.
У темряві. щоденній, непроглядній
Ти знов і знов шукаєш безпорадно,
Свій вихід, свій у інший світ місток.
Та чарівний поезії клубок,
У котрім за рядком іде рядок,
Тобі дарує доля- Аріадна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829124
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019
Порвалась знов струна моїх надій.
Пожовклим листям впала на тривоги.
-Не смій мене просити… Ох не смій…
Уже давно в нас «нарізно» дороги.
Ти хочеш все вернути та на жаль
Пішла у час любові електричка.
Твої слова, закутані в печаль –
Це гра актора чи точніше - звичка.
Я вже не та, що спокій берегла,
Поїла долю рясними дощами
Щоб в серце повінь сонця принесла
І гріла нас не видута вітрами.
Бальзамом клалась втомленій душі,
Сотала тишу гонору й мовчання.
Ізнов спасала - був вже на межі,
Ржавіла хвіртка вічного чекання.
Ти йшов назавжди та вертався знов:
Просив, благав і падав на коліна.
Водою не напоєну любов
Давав, немов пігулки від провини.
Межа свій ніж приречено звела
Розтяла долі лист на «до» і «після».
Змінила все… І я вже не зола.
Горить багаття, в небо кличе пісня!
Дякую Лесі Романчук за ідею вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829004
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 15.03.2019
Є в ранніх ранках сонно-особлива,
Таємна магія примружених очей...
Усміхнена й закохано-щаслива,
В солодкім відклику грайливості ночей...
....
Є в ранніх ранках свіжістю налита,
Хвилинами застила, вічна мить.
Така тендітна, тишею сповита,
Ще заспана, думками полонить...
Є в ранніх ранках мрій така інтимність...
І чашка кави ніжності в руках.
Де магія чуттєвим позитивом,
Всміхається в закоханих очах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828792
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 14.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2019
Я живу не одна -
В полумраке ночных фонарей
Мне душа не видна,
Но хожу и хожу я за ней...
Все слова о любви
Написала давно, раздала...
Ты меня не зови -
Я не стала сильней, чем была...
Но опять жемчуга
Рассыпаю и верю в траву,
Жду весну, а снега
Обещали: ещё поживу...
И уже босиком
Может быть, не совсем и смогу -
Лет былых снежный ком,
Подмигнёт, охладит на бегу...
А душа, как всегда,
Улетит налегке без меня -
Ведь она хоть куда -
В ней так много живого огня...
Закружит, запоёт,
Молодая весна, берегись -
Мы с душою вдвоём
В твою зелень укутаем жизнь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828354
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 10.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2019
Зима ховає слід свій у сніги,
Кущі й дерева в іній зодягає,
Та вже весна, мов привид, понад гаєм –
Володарка краси, тепла й снаги.
То маревом опуститься густим,
Щоби сніги й останні вже доїсти.
Озветься шпак музикою троїстим,
І поспішає пролісок цвісти.
14.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828145
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 09.03.2019
Пусть ждут дела до завтра, а пока...
Как мир прекрасен в зимней колыбели -
Под снегом спят и берег, и река,
Берёзок веточки, и пышность ели...
Так всё бело.., что, кажется, душа
Ни что иное, как снежинок стая...
А снег идет безмолвно.., не спеша
И нет ему конца.., и нету края...
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820417
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.03.2019
Доторкнуся я серцем до болю.
Заберу його більшу частину.
Ти мене не побачиш. Це доля…
Хоч кохаю і каюся, винна.
Бачу наскрізь тягучу безвихідь
Б’ється в скроні і душить грудину.
Потерпи, пережди. Ще засвітить…
(Я тебе у біді не покину).
Своїм тілом твоє знов прикрию:
Від дощу, снігопаду і вітру.
Лід душі розколю, відігрію.
Біду з аркуша гумкою витру.
Повернися до світла з розпуки,
Покажу до любові дорогу.
-Чуєш, річки бурхливої звуки?
Відпусти, хай несуться тривоги.
-Ти гадав вже зима, а не літо
І майбутнє саваном накрите?
Розіллється проміння над світом,
Прийде щастя, вдягнувшись у свиту!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828074
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019
А вона прийшла… І поверхню темну
Вкрив несміло-легко ніжний килимок.
Первоцвітів подих так мрійливо-щемно
Гріє землю, вбравши в молодий вінок.
І м’які листочки - зелено-багряні,
Не зігріті сонцем, а земним теплом,
Крізь торішнє листя, крізь шари повстяні
Линуть стрімко вгору, линуть напролом.
До тепла, до сонця, до п’янкого літа,
До вітрів весняних, вільних, наче птах…
І душа проснеться їх теплом зігріта.
З легкістю зітхнеться – ось вона, не в снах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828042
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Весняний день, а дощ собі іде,
І вітер рве легенькі парасолі.
Мов контрабас, зелений гай гуде,
І губить ноти на озимім полі.
Ген, хмари розколошкані летять,
І сіють воду крізь дрібненьке сито.
А всі спішать... усі кудись спішать,
Радіючи, що зиму пережито...
І я радію! в березень іду,
Мені на втіху - вітер цей і злива!
Посію скоро квіти у саду,
І буду по-весняному - щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827846
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 06.03.2019
Як нині тиші хочеться мені
Такої, щоб навиліт аж, до дзвону.
У каву вкину дрібку кардамону
І зовсім трішечки весни.
Хай помовчить нав'язливий «інет».
Вже в лісі проростають первоцвіти.
Послухаю, як стануть гомоніти
Під шелест обертів планет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827683
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 04.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2019
[b][i][color="#c400ff"]І мерзли сльози і думки :
Чому ? За що?... і навпаки.
- - - - - -
Весну чекала і тепла...
І ось він - березень, прийшла!
Нехай , розтопить лід весна
Від скрижанілих сліз...
Вона -
ховала смутки , що в очах,
А світ - задумано мовчав...
Знов тихо плакала душа.
І тріпотіла мов пташа.
- - - - - - -
Шукала прихистку в віршах.
Слабка, зневірена душа...
Чекала сонечка й тепла,
Любов у серці берегла.[/color][/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827606
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 04.03.2019
* Елена Марс; к ст. «С весной душа до одури похожа»
Изысканность слова, манеры и чувств…
Изящество мысли да формы стиха…
– Ах осень, напрасна стихия безумств,
твоя оголенность в соблазне греха –
вот исповедь Женщины истовой – вечное, тайное:
весны поцелуи ей снятся!.. со счастьем – венчание!..
* (Е.М.) о сокровищах и потерях наших: слышу дыхание Счастья…
Уловив средь лиц и слов дыханье, улыбнусь рассвету, звездам, лире!
А без вас день пуст, я в сердце ранен: отдан я на растерзанье миру,
где не слышно голоса Елены… и желание на одиссею –
отыскать ваш след средь счастья пены на земле обетованной – зреет…
* (Е.М.) и просто вопрос. – вы позволите?
И где вас искать мне, комета Галлея?
К созвездьям каким траектория клонит?
И в веке каком, Зевса дочь и Латоны,
оставите след на моем небосклоне?!.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827545
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 04.03.2019
Мрійнику мій, не зважай на розмитість дороги,
На приземленість справ і зневіри шептання в душі.
Той, хто любить, уміє дослухатись, певно, до Бога,
Як і той, що єднає струн звучання із ритмом віршів.
Мрій, злітай, досягай… в слові «хочу» - енергії подив
І натхнення творить, свіжа сутність і кроків, і дій.
Все, від чого насправді захоплює вражено подих,
У цім світі безмежнім - від високості й справжності мрій.
Спробуй мрію на смак… Дорікне в божевіллі хтось, може,
Нездійсненним назве… не гаси в небі вогники зір.
Випадає нам шанс бути в час свій на себе лиш схожими…
Не втрачай… Бережи… Надихайся у мрії… І вір…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827466
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019
[color="#ff0000"][i]Наедине со всеми...[/i]
[/color]
Когда трещали кастаньеты
В слепящих рампах дискотек,
Никто не вешал эполеты
Любителям библиотек.
Когда трясина Интернета
Пленила блеском соцсетей,
Рыдали парки на планете
Из-за отсутствия людей.
14.06.18
Иллюстрация из Интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807856
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 02.03.2019
Люби мене тихо, мовчки
В чорничних обіймах ночі
В потилицю жаром дмухай
Губами кусай за вухо
Відчуй, як пульсує шия...
Ти й серце спинити вмієш
Лиш поглядом, лиш любов‘ю
Так пристрасно, безумовно...
Приковуй мене до себе
Топи у своєму небі
Нехай промовляють очі -
Люби мене... тихо, мовчки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825223
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 28.02.2019
Це надто важливо:
Любові не крийте за ґратами!
Для серця каратель -
Польоту припинення стратами
Душевних поривів.
Гнітюче стискає світ рамками,
І мрія у серці,
Розтрощена, ріже уламками.
Заповнює біллю
Відсіки емоцій. Потоками
Стікає в кінцівки
Снага, замерзає між кроками.
Тягар кількатонний
Обважує рухи - дубіє нерв,
Стає каламутним
Любов'ю осяяний блиск озер.
Чи клітка,чи сітка -
Уявністю крила обмежені.
Не втримати тяги
До щастя замками і вежами.
У погляді пустка
Без того, у чому душа зорить.
Любові не крайте!!!
І летом освятить небес блакить
МРІЯ, ЩО ЗДАВАЛАСЯ БЕЗКРИЛОЮ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826866
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 27.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2019
«у невідомості є шарм – за це й молюсь, Всевишній…»
А день – свіча; а я ще йду! – дорогами земними:
І дякую за цвіт троянд, що бачу понад ними,
За мрій меди, оману снів, шипи тих слів, що ранять,
За зради звабу, кривди смак, що я пізнав так рано,
Коли торкався вікон днів і квітів серця жінки
Чуттів вінком; за сподівань вино святе – і згіркле
Поміж обітниць-засторог, що Ти стелив: до бога
Безмежжя слів, і суєти, і марнота дороги…
Тому вклоняюсь за земне – буття, кохання, правду,
Що відчуваю біль чужий на струнах серця завжди,
Коли свячу печалі втрат сльозами як причастям,
І за талант душі: Ти дав радіти друга щастям;
Уклін за весни, що вели в світи святі – і грішні!..
За полини років – там дні й солодкі, юні, втішні;
Що й нині сію днів добро, любов’ю ніч зоріє,
І за вогонь останніх свіч – за віру і надію:
Ти впишеш в Книгу Доль? Чи десь
її хтось інший пише?
У невідомості є шарм – тож промовчи, Всевишній!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826768
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 27.02.2019
[i]Смерть – это нож, а жизнь – буханка года.
А что январь? – Отрезанный кусок
Земного времени, его горбушка, вот он –
На блюде памяти, уже почти засох…
[/i]
…
Хочу писать о жизни, о природе
И о любви к тебе хочу писать…
А вот пишу – что время на исходе,
И что уже не верю в чудеса…
Что всё не так... и на душе тревожно...
Что не дурак я вроде и не трус,
А верю в то, что почки лечит кошка…
И почему то умирать боюсь…
И вот пишу о том, что умираю.
И что живу – пока могу писать.
Что я лежу, нарезанный, у края,
Что я – еда… а чья не знаю сам.
Едок мой – тьма… он, чавкая – я слышу –
Жуёт недели, месяцы, года,
И, с каждым днём, всё явственней и ближе
Гнилой оскал… и запах изо рта…
И я пишу… а тьма на сердце тиснет,
Ведь ночью в окнах столько черноты…
И, к сожаленью, так бывает в жизни –
Чем больше чувств, тем больше пустоты.
И я пишу... что жить мне всё темнее...
Что страшно мне…
что я плевать хотел
На все ноли на временно′м дисплее,
Что бесконечен времени предел.
И я пишу, что вечность – это пламя.
Что я смогу тем пламенем дышать.
Что смерть – коса найдёт на жизни – камень
И высечется искорка – душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826776
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019
(на вітрах чужих мелодій…)
«Моя любов – то гріх. Я знаю це.
Та на тобі лежить подвійна зрада!»
(В. Шекспір, сонет 152)
Ще не знав, чи ти в світі десь є –
Відчуттям було серце п’яне
І молило: «Як щастя моє
Ти з’явися у днях, кохана!»
Сталось! – вечір співав щастю гімн,
Ніч любові несла у світанки!..
Та в його ти верталася дім –
Долі жінка, мені – лиш коханка…
Ваблять стиглі, терпкі, запашні
Літа дні – як плоди ожини!
… Хто ж тепер ти йому, не мені –
Берегиня?.. коханка?.. дружина?..
---
[i](серпень 2006...)[/i]
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826570
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019
Муза.
Владика дум, володар ночі…
Співець веселля і журби,
В красивій постаті жіночій –
Великий Майстер ворожби.
Приходить темними ночами...
В віконце гляне... і мовчить!
Від чар, незнаними словами,
В мені поєзія звучить.
Припасти би до уст горячих,
Відчути полум'я її –
Зорі, що з Місяцем... щебечуть!
Немов весняні солов’ї.
Жага, примара і натхнення –
Вона: і холод, і тепло...
Веснянкою, мов птаха рання
Прибилась вранці, через скло.
То, так здивовано присяде,
То знову, хвостиком вільне….
Цей вільний птах…політ свободи –
Манок, приваблює мене.
Нехай, вже суджений пробачить –
Таку жадану і близьку,
Зорю, що з Місяцем судачить,
Що в серці б’ється і в мозку.
Чарівна зіронька… далека,
В холоднім космосі блистить…
В моїй душі,.. печаль глибока –
Яскравим полум’ям горить!
Проходить все – і все минає…
І найпрекрасніша та… мить,
Коли душа цвіте, страждає –
Тоді любов не відгорить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826535
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019
237* «кохаю!» твоє – то найкраща молитва весняна!
Вище Тор, Благовістя, всіх Книг, де вчення про богів,
Твій, о земле весняна, гімн тлінному – в щасті гріхів:
Як же квітне земля! Ось коханої руки і губи,
Мов вино хміль цілунків – і мить найсолодших із слів!..
238* знаки пам'яті:
і де воно все, у що легко так юність манила?!.
Були, Касьяне, дні, коли шляхи твої
Стелилися мов шовк, співали солов’ї,
І усміхався день, і дарував цілунок
Від щастя, і добра, й коханих вуст її!..
239* з уроків Лукреція Кара:
«радість? – не чекай з небес: маєш тут і нині!»
Не молюсь, не надіюсь на диво небес:
Ще ніхто, хто тут жив і помер, не воскрес –
Тож ні миті, ні дня у житті не марную,
Те, що маю земне – то найкраще з чудес.
240* тут мені земля і люди – райська нагорода!
Ні, не шукаю я химер-доріг до раю,
Чудес від неба теж намарне не чекаю –
Живу, люблю, труджусь. І кланяюсь землі:
На ній свій рай земний, і щастя, й радість маю!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826418
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 24.02.2019
А я тебе, любий, безтямно кохала,
А я тебе, любий, з путі виглядала.
Роки проминали у вірнім чеканні,
А тіло здригалось у раннім світанні.
А тіло тремтіло у млості гарячій,
Віддатись хотіло тій примсі незрячій.
А, може, не примсі? Кохання все суще,
Воно, що те око, воно невмируще.
Ні сонце, ні дощ, ані вітер, ні стужа,
Ніщо не завада, якщо й бачиш вужа,
Що вжалити може в любую хвилину,
А серце так билось і, стук, беззупину.
А серце так рвалось назустріч твоєму
Й не мало на думці шукати дилему.
Назирці ступало думками в погоні,
Коханий мій, милий, чи вже на припоні,
Потік безневинний душевної муки,
Що ллється назустріч у дні, де розлуки?
Ніхто не зупинить того, що не бачить,
Того, що не чує й йому те не значить,
Не значить нічого, бо те є химерне,
Мій любий, єдиний, як світ воно древнє.
В мені воно завше, в любую хвилину,
Чому ми залежим від дійсності плину?
І тільки кохання не знає кордонів,
Кохання належить до вічних канонів.
В мені ти, - казала не раз і не двічі,
Скажу, якщо треба, сто раз ще по тричі.
21.02.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826390
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019
Щовечора
сонцю тричі
вклонялась
моя душа.
А місяць
дививсь у вічі:
чужа я йому,
чужа...
Як погляд мій
аж за обрій
забрів
і спинив глибінь…
І сутінь –
важкі голоблі
ковзнула
моїх колін.
То світ
умістивсь в долоні.
Ой леле! -
гойдаю я.
З весною
несу у лоні
у світ цей
нове
ім’я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826368
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019
Моє щастя в тобі!
Доторкаюся серцем до неба.
Зачаїтись? О, ні!
Злих умовностей рву мости.
Бути разом з тобою
Це не просто душевна потреба,
Хочу дихати, жити,
У тобі зацвісти!
Відректися тебе?
Це жебрачкою йти по світу.
Я і так перед Богом
У своїй наготі стою.
Все придане – любов.
(У скрижалях несу завіти)
І зорею світання
Повертаюся в душу твою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826348
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019
** встигай!
А дні за нас мудріші, всіх хитрощів і знань,
і нам життя не стачить пізнати їх жадань.
** що сорок літ моїх між «вірників-святош»?..
На тисячу – один, що має крихту віри, –
ото всім небесам і є сьогодні міра?..
** напевно, небо берегло мене від себе…
Небо, скажи від багатства безмежності: де твоє скупості жало? –
Ось на моїх днях печать: віра в бога чеснотою серця не стала…
** парадокси пізнання
Мало в цім світі дано нам розгледіти істини зором очей:
факти відкиньмо – вони заважають бачити сутність речей.
----
** і що зима, що відстані?! – я чую слово жінки!
Знай, що і в одному слові світ кохання вміститься:
щире, сказане сердечно грітиме три місяці!
** окриленість
Як мало потрібно для злету душі в синь безкраю:
почути із вуст найсолодші із слів: «Так, кохаю!»
** безцінне дням моїм – слова твої, кохана
Ти, небо, ховало священну, правічну – найвищу таїну віків,
та ангел твоїми вустами сьогодні мені про любов розповів!
** вміння чути – бути в щасті…
Не вгадав я: «так», чи «ні» прозвучало в такт мені –
і терпкий калини смак все гірчить у спомині…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826327
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019
Коли зникають снігові одежі,
Мовчать заплакані лютневі дні.
В душі чомусь границі є і межі,
Які не перейти ніколи! Ні ?!
Хоча й благає повернутись серце,
І дзвін весни доноситься тобі.
Та все приправлено, мов чилі-перцем,
І ти з пекельним смутком в боротьбі.
Думки течуть струмками в ніч безсоння.
Хіба горітиме вода вогнем?
Годинника знов цокіт монотонний.
Чи зможеш завтра жити без дилем?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825671
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 18.02.2019
229* як час минає наш!.. – чи ми минаємо?!.
Я в полоні у миті, що зветься життям.
– Скоро й час мій на Суд… – А недавно, дитя,
Уявляв: і ці дні, й диво-світ – безкінечні!
Та краде швидко все – і навічно – Суддя…
230* весняне, майже іронічне
(на відлуння днів поминальних)
Я з Тобою судитися стану, Творець,
І за скупість Твою, і за днів цих вінець:
Сам у вічній нудьзі споглядаєш за світом,
А Касьяну вже тешеш на гріб камінець!
231* з просвітлення: Адамові печаті…
Хочеш – вір одному, а чи сотні богам,
Чи безбожником будь, як Вольтер чи Хайям,
Та в останній свій день станеш прахом, Касьяне.
– А «душа»? – все розтане, як вранці туман…
232* покаяльне:
«що ж шукав так далеко? – а радість життя була в Жінці!..»
Я ходив до «отців» на Афон, у самітників істин шукав,
На Христовій землі сповідавсь, до святого каміння припав –
Раптом спів солов’я, запах трав і червневої ночі цілунок
Нагадав: «Є любов – їй молись!» – А боги? – викинь їх із забав!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825631
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 18.02.2019
225* на краю своїх днів запитаю…
Коли настане день – останній мій під небом –
І сонце згасне, і Чумацький Шлях мов гребінь
Зламається об Час – в Творця одне спитаю:
«Що ж дав так мало днів? що – смерть моя для Тебе?!.»
226* не встигаєш впитися життям,
а Благий говорить: «вже твій фініш!..»
А Ти станеш карати за кожен мій гріх? –
Ти ж привити душі стільки пристрастей зміг,
Щоб цей світ я пізнав, чари весен, і жінку,
І кохання, й батьківство, і днів легкий біг!..
227* все закінчиться тут… – все цінуй!
Пізнав хто вчень, кохання, щастя глибину?
А хто від смерті – відкупитись! – данину
Приніс, щоб вічно тут любить, сміятись, жити?
– Кому в небес вдалося виграти війну?!.
228* у заповітах днів:
«стане прахом земним кожне серце, що дихало тут…»
Обережно стаю на закурений шлях:
В цих пилинках – поет, гречкосій, і монах,
І відважних серця, і закоханих очі –
Буду пилом і я на чиїхось ногах…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825630
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 18.02.2019
Заколисує вітер скорботу,
Що чаїться у сонячній днині.
Чи на радість ми вибрали квоту?
Душі в’язнуть в подій павутині.
Медицина, реформи, комірне,
Зубожіння, білборди, усмішки.
Все сплелося на купку, що вліжне,
Дай, помріяти, Господи, трішки.
Про весну, що заступить на вахту,
Обігріє простуджені груди.
Серце в ласці гойдатиме яхту,
Де любов пануватиме всюди.
Де довіра розправить вітрила,
Мудрість компас начистить до блиску.
Тільки в єдності праведна сила,
Не в безчесті, не в пошуках зиску.
16.02.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825656
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 16.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2019
https://www.youtube.com/watch?v=hKopEVg_qns
Какой бы мудрой ни была,
А всё же - дура, баба-дура,
Как пуля-дура, как стрела
Высокомерного Амура...
О, сколько вёсен, сколько зим,
А сколько осеней промозглых
Всё умирала, коль не с ним,
Не верила, что... выжить сможет,
Но устояла и смогла -
С годами соль намного слаще...
И дом родной уберегла,
А ты где маешься, пропащий...
Всё стрелы точишь и молчишь -
Стрелять-то вовсе неохота -
Поближе с чашкою - к печи,
Отпить домашнего компота...
Когда пропала при свечах
Твоя влюблённая случайность,
Похолодел пустой очаг -
Ну хоть бы кто поставил чайник...
А помнишь, у тебя была -
Но ты не понял - баба-дура...
Ведь это к ней тогда стрела
Слетела с нежных рук Амура...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825577
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 16.02.2019
237* народжений від жінки – їй вклонюся
І відчути: «Живу!» – в її погляді, в слові, в зітханні,
Кожен доторк любові прийняти, як долі печать.
І святим небесам за цей світ, за чуттів благодать
Заспівати осанну – і жінці вклонитися зрання!
238* перед чужим весіллям: сповідатимусь небу…
За посвячення долі, Всевишній, мене не картай:
Я кохаю цю жінку – карай! – але я зізнаюся:
Я любові блаженством земним лиш від неї нап’юся –
Тож сповідуюсь: «В ній мав би долю, і щастя, і рай!»
239* омана слів і понеділків… – і не в шлюбі…
«Дарувати тобі кожен день-понеділок я буду,
Станеш пестить вуста поцілунками, лоно, і груди!..
І жадатиму я твою плоть, і з’єднаюся тілом!..» –
Обіцяла! – і вірив (наївний!): ти більше хотіла!..
240* вона: «з чого печаль? – нам так любилось легко!»
– О, не питай мене, бо що я відповім?!.
Ми до банальностей дійшли в сердечних справах,
З’єднавши хіть, вогонь кохання й тіл забаву, –
А я… – не хочу бути спогадом твоїм!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825514
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 16.02.2019
233* за порогом мрій і шлюбу:
«в вас виправдано все Величністю Любов’ю…»
В мені – дими вже згаслих літ, лиш сірість прози й… зради…
У вас… – скарби веселок в вас, алмази слів-чуттів!
Мій вечір – з попелу – у храм любові звете, Ладо,
До вівтаря одвічних мрій, до шалу юних днів!..
234* в міражах ілюзій: я далеко шукав
щастя гавань і справжню тебе…
Як не бачив, що поряд ти – жінка, і щастя, і спокій
У безціннім, єдинім для днів моїх оригіналі?! –
Тож навіщо шукав імітацій дешевих і копій,
І платив так багато, хоч мав я за те вельми мало…
235* «в душі вашій – скарби таких багатств!
а де на це знайти і слів, і барв їх?!.»
Захмелений подихом мрії, де сни заціловані ніччю,
Крилом ваших слів освячуся – і дух в храм чуттів вознесу.
І там в оксамити метафор, і в шовки епітетів вічних,
Царівно, надію вдягну я, душі оспіваю красу!
236* (Е.М.) перед вівтарем Поезії:
«моїм вустам належить тут мовчати…»
Ви благоволите мені – мисткиня граней слова! –
І в милості читаєте мої потішки мовні,
І підбадьоруєте дух Касьяна за катрени –
А я в банальнім: «Вас люблю!» – повторююсь, Єлено…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825512
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 16.02.2019
[i]Небо… еще алеет…
Зорька… не доцвела…
В божьей оранжерее
Нет ни добра, ни зла,
И лишь светло и горько
Ты говоришь со мной,
Время – вечерних окон,
Чувство – судьбы земной.[/i]
…………………..
…………
…..
Не зажигайте окна!
Вечер продлится пусть.
Не зажигайте окна!
Это рождает грусть.
В зорьке вечерней, алой,
Что-то такое есть –
Времени вздох усталый…
Чувства прощальный жест…
Не зажигайте окна!
Не говорите – нет.
Не зажигайте окна!
Не отпускайте свет.
Если цвета так блёклы,
Если неон так пуст,
Не зажигайте окна!
Не затеняйте чувств.
Чувство оно такое –
Было, и нет его.
Время оно – рекою,
Только вот, что с того,
Если оно не помнит,
Если оно спешит,
Если оно не полнит
Бездны земной души –
Не зажигайте окна! –
Что-то кричит во мне.
Не зажигайте в окнах,
То, что сойдёт на нет…
Окна сгорят, как свечи,
Как над судьбой звезда…
Время –
Не бесконечно!
Чувство –
Не навсегда!
…………………….
……………..
…..
[i]Вечер. Дома. Квартиры.
Окна… и взгляд мой – вскользь.
Я в вашем странном мире
Только случайный гость.
Вы мне зажгли окошко…
Льётся неона ртуть…
……………………..
………
….
Горько?.. – Совсем немножко…
Грустно?.. – Совсем чуть-чуть…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825503
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019
Не гнівайся, метена,
Снігами заплетена,
Морозами скована,
Від сонця прихована,
Вітрами розлючена,
Льодами засмучена,
Запушена інеєм,
Під лютим вже іменем,
Зимою озвучена, —
Хурделице кручена,
Наметів художниця.
Весна — переможниця!
12/02/19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825225
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Так сяють очі, наче щастя злива,
Й одна на двох запалена свіча.
На фото цім вони такі щасливі…
Хоч сиві скроні, молодість в очах.
Коли зірвалось з вуст чиєсь зізнання,
Коли рука торкнулася руки,
Хтось запалив між них вогонь кохання,
Мов нагороду дав на всі роки.
Їх упізнаєш між усіх так легко.
Спинись на мить… Відчуй той дивосвіт…
Як неземні, немов спинились в леті,
Щоб в очі глянути й продовжити політ.
А в тих очах – весь Всесвіт, всі епохи,
В любові скупані, мов річки плин, стрімкі,
І глиб двох душ, не змілений нітрохи,
Мов спадок дітям в плескоті віків.
Хто не хотів у цім безмежнім світі
Пізнати вічну сутність таїни?
Вони несуть в собі яскраве світло
І бережуть… Закохані вони…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825403
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Я потану колись, до весни неодмінно потану,
Розіллюся морями, дощами на землю зійду,
Віднайду чарівну квітку щастя – таку полум’яну,
Що ніколи до того не квітла в земному саду.
Я потану колись, не лишу́ і найменшого сліду,
Лиш у венах пульсуюче тінню кохання озвусь.
Коли ти досягнеш, наче сонце обіднє, зеніту,
Безневинно торкнуся цілунком-усмішкою вуст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825091
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019
[i]Наверное, один Бог знает,
чего хочется усталому человеческому
сердцу в пасмурный ноябрьский вечер.
Может быть, смерти…
Или, наоборот,
абсолютности жизни и вечной любви.
Один Бог это знает…
…
Да полноте, а знает ли Он?..
[/i]
…
[i][b]Ни о чём не прошу я, Боже.
Ничего уже не хочу.
(Если слышишь Ты,… если можешь…
Мне б… незнамо чего… чуть-чуть.)
…
Непогодится.
Дождь и лужи.
Осень шепчет: всё в жизни зря…
Я иду.
Старый парк простужен
Безнадёжностью ноября.
А рябины то нынче сколько!
Сладко-горькой, как жизни суть…
Вот бы ягодку…
Мне бы только
Эту сухость души сглотнуть.
Покатать на губах вначале, и…
Сдавить! – чтобы вновь потёк,
Этот – радости и печали,
Сладко-алый и горький сок.
И чтоб горечи не осталось,
Чтоб её заласкала сладь.
Чтобы снова – любовь и радость,
А печали уже не знать.
Чтобы с блёклым и жухлым врознь.
Чтоб глазами и чувством – в рдянь,
Чтоб в любви – золотая осень
И рябина – куда ни глянь…
…
А рябины, и, правда, много.
В сердце поздно и горячо.
И прошу я о чём-то Бога…
И не знаю уже о чём…
[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813688
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 12.02.2019
[i]Этот город мне так же близок,
Как далек он сейчас тебе.
В дуновеньи морского бриза.
В этих волн беговой волшбе.
Так же близок, как наших судеб
И дорог узловая вязь.
А далёк, как далёки люди
Потерявшие эту связь.
Он так призрачен и реален,
Будто мир, где мы все живём.
Только, знаешь, уже едва ли
Мы друг друга отыщем в нём.
Нет, уже не отыщем вовсе.
Я один в нём. И ты одна.
В этом городе даже осень
Неприкаянностью больна.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810589
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 12.02.2019
"Ночь, улица, фонарь, аптека...
И повторится всё..."
Александр Блок.
[b]Аптека, улица, вода,
Фонарь и ночь… и свет над тьмою.
Всё так… и так же, как тогда,
Мир полон смертью и любовью…
Так в чём же был не прав поэт?
В холодном мироосвещеньи?
И в том, что ночь и тусклый свет –
Лишь половина ощущенья?
Да, многоцветность в полноте.
Но, как бы это ни хотелось,
Как ни стремишься к красоте,
А всё ж, уходишь в черно-белость.
Аптека, улица, фонарь…
Передо мной… перед тобою…
И вечен мир, и вновь, как встарь,
Наполнен смертью и любовью.
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815317
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 12.02.2019
Ты же не обещал ничего... никогда... никому -
Уходил просто так, словно выкурить в ночь сигарету -
Понимал: я тебя всё равно без вопросов приму -
И легко ускользал, как всегда, от ненужных ответов...
Я, конечно, до боли ждала, и прощала опять,
Да встречала, не требуя сладких, как мёд, оправданий,
Что оставил за дверью... теперь мне уже не понять, -
С головой окунусь в долгожданное наше свиданье...
И совсем не болит... почему не ревную никак,
Почему дорожу каждой встречей и каждой разлукой...
Ты умеешь легко... - для тебя это просто пустяк,
Мне протягивать в ночь одиночества... сильную руку...
Я не знаю зачем воровал ты, потом возвращал
Ненадолго разбитое сердце своими ключами -
И, себя ненавидя... (а ты... даже не обещал),
Поворотом ключа, на пороге безумство прощаю...
Говорят, что любовь... ах, слепая воровка души,
Улыбаясь, отчаянно даже, коснётся... нелепо,
А затем, второпях, в никуда на заре убежит,
Разливая по снегу палящее солнце и лето...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819603
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 12.02.2019
(по мотивам известного анек..., простите...)
Вдова капитана, он часто был в плаваньях,
Седая совсем, одинока, умна...
Она-то уж точно, знавала о гаванях
И тоже частенько была не одна...
И вот, заскучав от избытка роскошества,
Решила, под старость, хоть что-то продать...
Однажды, уставшая от одиночества,
Подумала: лишняя в спальне кровать...
Зачем она ей, велика и просторная,
На ножках резных вовсе уж ни к чему...
Увы... ведь когда-то была-то проворная -
"Продам, не жалея, и быть по сему!
И этот диванчик, весь в бархатных складочках,
Он лишний в прихожке - на нём не поспать..."
На краюшек сев, улыбнулась загадочно:
"И муж... иногда... здесь любил отдыхать..."
...Оценщик пришёл к ней и без промедления -
На службе такой он и знал всех вокруг -
Конечно же, помня старушечьи рвения,
Изменчивость их... Но подумал: а вдруг?...
Красива доселе, приветливо встретила,
Без сахара чай - не лимон с коньяком...
"Приступим, сударыня, Вы же заметили,
Я с Вашим желаньем, почти что, знаком..."
"Да, я бы хотела, чуть-чуть, так, по-скромному -
Ведь всё уже срок свой давно отжило -
Совсем не скучает по взгляду по томному...
Так пусть не кричит о далёком былом!"
И вот, семеня уж шажочками мелкими,
Не может никак что-то выбрать она -
На что ни посмотрит: с такими проделками
Всё связано здесь... И кровать уж нужна...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
"Вы определитесь, а то ведь уйду я
И снова останетесь в старых вещах..."
"Простите, но мне не забыть поцелуя
И этот диван, и, конечно же..., шкаф..."
"Продайте хоть люстру одну... дорогую -
Она ж не ружьё на ковре, не гарпун..."
"О, нет!.. Ни за что я!.. Ни ту, ни другую...
Поручик..., простите..., такой был шалун..."
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670613
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 12.02.2019
Як трепетно-щемно з доріг повертати
На стежку,що в полі, мов стрічечка, в’ється,
Єством відчувати й тулити до серця,
Й нести ту любов, що дала тобі мати.
Зворушливий спогад прожити, мов свято,
Що сонцем вливається в безміри жита,
І знати, що сенси всі в тому, щоб жити,
Бо море любові дала тобі мати.
Й так любиш цей день, на щедроти багатий,
Й нанизуєш миті, мов крапельки світла,
І просто всміхаєшся білому світу…
То радість любові дала тобі мати.
Болі й негоди навчають прощати,
Зцілювать душу в окриленім слові,
І відкривати, як істину, знову:
Мудрість любові дала тобі мати.
Вертаєш додому, щоб сили набратись,
І небом напитись, й сидіти до ранку
На сходах стареньких знайомого ганку…
Багатство любові дала тобі мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822093
дата надходження 20.01.2019
дата закладки 11.02.2019
«грала скрипка – краяла нам душі,
день травневий помирав у безнадії…»
І оповила сутінки печаль
у мить прощання вінчаних весною,
в останню ніч травневих зір!..
Як жаль:
нам ранок вже самотністю мовчав –
не привела нас доля на причал
любові дня! – згасає ночі шал,
і не зійтися пристрастям в двобою:
під тугу струн торкнула ти вуаль,
ховаючи очей своїх мигдаль, –
а скрипка ворожила дням вдовою:
«Вам ляже смутком на плече розлуки шаль –
зрадливо блисне на очах сльози кришталь,
і лишить в долях щемний слід старий скрипаль
на ночі цій – вселенською журбою!..» –
розлучник-день вже наливав її сповна –
а нам любові чашу випити б до дна! –
десь там, між весен загубилася вона…
…
О, ще проллє сльозу над келихом вина
мій день терпкий, осінній за тобою…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824894
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019
[b][i]Зимове мрево. Холодно. Стоять
Оголені й обвітрені дерева.
Хай спить земна вчорашня благодать -
Мені б туди,
де тиша кришталева.
Мені б туди, де сосни небо п’ють,
Де місяць стежку вказує до хати,
Де хочеться про всіх і все забуть,
Де сам –
та не самотністю обнятий.
І з янголом поезію читать,
У сутінках тепло відчуть у серці.
В самотності з собою помовчать -
Знайти себе
у справжності відвертій...
[/i][color="#1608d1"][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822981
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 07.02.2019
213* полини втрат січневих, на 13-те:
«а завтра – згадаю тебе, молоду і вродливу…»
Що для смерті цей світ?! – В нім царює і править вона.
А боги? – в небесах їх бенкет, де смак раю й вина,
Квітне день весняний, вічна радість та ангельські співи,
А для смертних – лиш чаша з миттєвих обманів-принад…
214* із Книг моїх розчарувань:
я вже й посивів – та не став мудрішим…
Ти душу, Касьяне, беріг від спокус всіх земних,
Ти бога шукав – поки інші у пристрастях, в них
Знаходили щастя, кохались, раділи земному!
Ти ж знаєш Письмо – та для щастя як мало тих крихт!..
215 напередодні 7-го числа, у вдячність за прожите:
«благодать, коли бриз у твої паруси!»
І Синдбад у свій час прапор мрії підняв,
Хоч не знав: буде вітер під парус, чи штиль.
Тож і я на попутні вітри не чекав,
Ані милостей днів – і проплив стільки миль!
216* всі радощі – у ньому!..
Кохання – сакральна офіра небес дням земним:
З ним світу ми раді, і в щасті ми – разом із ним,
І стелить дороги у завтра, безцінне, прекрасне,
І крила дарує, і найсокровенніші сни!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824286
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 07.02.2019
Стихи по разному звучат --
На то у них свои причины...
То громогласно бьют в набат,
А то пищат в норе мышиной .
Нет, не люблю, когда набат --
Пожар, война, лихие гости,
Мышиный писк противен просто...
Пусть,как симфонии звучат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822502
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 07.02.2019
Н. Баницька, «Перегортаєш…»
* торкнутися знову душі – і загубитися в світі…
як знову все метафізично явне,
із нереально первісних основ –
пізнавши душу жінки, дух мій прагне
в цім диво-світі загубитись знов!..
… …
перегортає в надіях прожиті роки
доля чиясь – там, де щастя забуте узбіччя…
небо любові, сльозою торкнувшись щоки,
дивиться в душу – й цілує, цілує обличчя…
…
((– доле, а в мріях її – і кому стільки літ?! –
ангелом щастя дивилась вона у обличчя?..)
**
О. Тимофєєва, «Твій чистий слід. Він висвітлив сльозу…»
* причащаюся словом… і спогадом віри нетлінності…
я знаю: серця космос в унісон
звучать зі світом, бо живе любов’ю.
і резонує тонко камертон
душі мисткині жінки: «Я – з тобою!»…
-----
вже зворожений звуками, спокоєм, духом любові,
припадаю – до слів… – що ж ще треба мені, жебракові?!.
**
В. Присяжнюк, «Вечірнє сонце…»
* і душа, що любити так вміє,
подарує красу цьому дню!
Не рим тут скарб – то серця ямб! – пророцтва Щасть предтечі,
А в чистоті душі й чуттів – талант і мужа стать.
(Яких же нот вони й висот – ці сповідальні речі
Чоловіків-співців, котрим лише… за сорок п’ять!)
----
О, пане Слів-Володарю, то ж ангельські зізнання
Цих вуст серцям жінок і дів, їх чарам і – коханню!..
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824065
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019
(підслухана молитва, за найсвятіше – благодать материнства…)
Почув я молитву словами благання в день свята
З печальних вуст жінки: в сльозах у Мадонни так просить:
«Пізнала ти, Діво, як лоно в дні радості носить
Дитя! – І мені ти зішли благодать цю пізнати!..»
Тож Ave, Maria! – за дні материнства: носила
Ти сина під серцем – в цім милість святої покути.
І цій, що благає, даруй щастя жінки і силу
Найвищу пізнати – життя дай у лоні відчути!..
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824064
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019
Не кажи, що минуле примарилось нам,
Я ніколи у це не повірю.
Що не наше то щастя, не наша весна
Закружляла в бурхливому вирі.
Що не ми на світлинах, що то була гра,
Про яку неприємно згадати.
І про що шепотіла, забути пора -
Сентименти малого дитяти.
Що ти інша давно, не така, як колись,
А зустрілися ми випадково.
Що емоції безповоротньо вляглись,
І ми більш не побачимось знову.
Що тривожу я спогади, не дорікай,
Бо, мовляв, вже навічно поснули.
А мої - такі свіжі. То ж, мила, ти знай,
Це теперішній час, не минуле!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823987
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
[b][i][color="#0059ff"]Потривожу замерзлу тишу своїм чеканням...
Вже холодне зібрала віче зима востаннє.
Повертає вона на літо, так кажуть люди.
Там в тумані слідочки січня ховає лютий...
Гріє душу любов і віра - дарує крила,
А в чеканні допомагає молитва щира.
Я молитвою обігрію замерзлу тишу.
І краплинку свого кохання зимі залишу.
[/i]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823975
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
201* вічне і дні мої…
Знай, Касьяне: твій подих, і думка, і крок –
Все назавжди розтане між вічних зірок:
Так цей світ сотворив Той, Хто дав життя вічне
Лиш висотам небес, – пам’ятай цей урок.
202* не неси у світ погане – вернеться до тебе
Касьяне, не можеш цей світ збагатити добром,
Любов’ю та щедрістю? – так не постав же й тавро
Осуду, заздрості, підлості, зла і лукавства,
Будь благородним – і честь не ганьби, і перо.
203* щастя час – обмежений життям…
Ти творив, ти любив, ти лишав на землі праці слід.
А підеш за межу – й через сотню чи тисячу літ
Як би ти не бажав – не повернешся знову у світ цей.
Тут хтось інший почне і так само відчує політ!..
204* на всі часи: «все можливо. – сьогодні!»
Не обманюй, Касьяне, себе днем минулим, прийдешнім:
Є життя лиш в ту мить, коли дихаєш, друже сердечний.
Тож відкинь марність мрій – і радій, що кохана з тобою,
Що твій день не минув! – А ось в завтрашній день чи ввійдеш ти?..
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823941
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
197* врожаї листопадин; гіпотонія…
Ти був щасливим теж, Касьяне, – вічний вітер!
Та час осінніх днів межу бажанням мітить:
Пора забути спів весняних мрій юначих,
І смак вина, і дів – он старість шле «привіти»!
198* бентежність листопадин; ревнощі:
ти так всміхаєшся до всіх – і краєш душу й серце!
Скажу: сто ворогів не зможуть принести
В мій дім нещасть і бід, які приносиш ти.
Ревную, мучусь легковажністю твоєю –
Та все одно таку не зможу я знайти!
199* надії листопадин; емігрантці:
ще не злічити літ твоїх, а в мене й дні полічені…
Я не втомлюся жити і любити,
Якщо й за гори, хмарами покриті,
Чи й за моря тебе сховає доля –
От тільки б смерть своє не брала мито!..
200* бенкети листопадин; спрага щастя:
стиглі вишні долі – твої очі…
Вишневих чарів чиста глибина
В твоїх очах сховалася! До дна
Її сягнуть Касьяна серце хоче,
Як молодого випити вина!..
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823839
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Спасибо Вам, далёкая... Спасибо
За то, что есть… за то, что где-то там…
За то, что чувство не песок, но зыбко,
И то, что грусть не слёзы, а вода;
И что для нас – ни встреч, ни расставаний,
А полный мир так окаянно пуст,
Что мне легко внимать – на расстояньи -
Смятению и грусти Ваших чувств.
Печаль и нежность, строчек птичью стаю,
И улиц тишину, и моря шум...
Вы пишете ему, а я – читаю…
Вы ждёте от него, и я – пишу…
То – крылья слов. Вот снова взмах. И снова...
Но, боже мой, какая высота!
Какая блажь, какая благость слова,
Блаженства – боль, и крика – немота.
.....
Вдохновение отсюда -
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823631
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823945
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Ты, моя тайная радость,
Мой златоносный ручей,
Бог предоставил, как благость –
Музу бессонных ночей.
Прелесть…тоска и разлука –
Краткая повесть любви…
Всё, что рождается в муках –
Дорого стоит, прими!
Нет больше милости Божьей,
Кто вдохновил бы творца
Словом, что душу тревожит,
Страстью наполнил сердца.
Мы, наслаждаясь друг другом
Терпим излишество встреч:
Радуем преданным слогом,
Чтим стихотворную речь.
Жажда любви, восхищаться –
Трогать румяную плоть:
Сложно невольным встречаться,
Больно в тоске пировать.
Ты, моя тайная радость,
Мой вдохновитель стихов…
Нам уготована малость –
Вечная сладость грехов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815150
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 31.01.2019
Вера теплится в сомненьях
И надежду дарит Бог,
Как весеннее цветенье
Твой чудесный, милый слог…
Обрамлённая короной
Расцвела в моих глазах
И навстречу львицей грозной,
Явью бросилась в слезах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823544
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019
[i]Да… выразить это сложно,
То, внутреннее – наружно.
Наверное, невозможно.
А может быть, и не нужно.
И всё же… всё в жизни к сроку.
И ветку рябины так же,
Налившись осенним соком,
Гроздь алая тяжет… тяжет…
Такое же ощущенье.
Такая же в чувстве алость.
Проклятье… и отпущенье.
Прощанье… и благодарность –
За привкус тоски, что горек,
А радости вкус так сластен.
За то, что случалось горе.
А после, бывало счастье.
За то, что порыв так тщетен.
И всё же, вздымает пыл он.
За то, что вода и ветер
Уносят всё то, что было.
За то, что любовь не вечна.
А всё же, не умирает.
За то, что она сердечной
Разлукой благословляет.
За то, что приходит осень.
И то, что она такая!
За то, что ноябрь несносен,
И всё же, непререкаем.
За дождик, что слепо льется,
Но луч погасить не может.
За это прощанье с солнцем
И капли тепла на коже.
За бархатность и сермяжность,
И во'время, и некстати.
За то, что жизнь – это благость,
А стало быть, и проклятье.
За грубость её и нежность.
За плач и за смех со всхлипом.
И даже за неизбежность…
Спасибо за всё.
Спасибо!
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811650
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 31.01.2019
[i][b]Снег безразличья не стряхнуть, не снять,
Его всё больше между чувств – проталин;
Теперь ты редко смотришь на меня…
Но, может быть, твои глаза устали?
Поры осенней приговор суров,
Холодный ветер всё на юг относит,
И я не слышу больше нежных слов…
А может быть, и не было их вовсе?
Так холодно в молчании двоим.
Но что слова, они всего лишь звуки –
Ты не ласкаешь волосы мои…
Но, может быть, твои устали руки?
И прядь седую трудно завивать?
А кожа щёк? Она остыла грубо?
Меня ты перестала целовать...
Но, может быть, твои устали губы?
…
Молчи… молчи… не говори что – нет,
Я знаю правду, но куда мне деться?
Любимая, ведь горько думать мне,
Что, может быть, твоё устало сердц[/b]е.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819289
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 31.01.2019
....
Ночь бытия вселенского…
[i](Ангелы божьи, где вы?!)[/i]
Призрачность сна эдемского…
Ева… Адам… и Древо…
Тигры и овны с сернами…
[i](Хищники рядом с дичью?)[/i]
Ночью всё эфемерное
Слишком реалистично.
Овны такие белые…
Белые тигры тоже…
Господи, что я делаю?
Глажу их... быть не может…
Трогаю зверя царского.
[i](Это – такого злюку?)[/i]
А ведь, мурчит так ласково…
Трётся… и лижет руку…
Словно душа вне тела и,
Где-то блаженства возле.
Тигры такие белые…
Что же случилось – после?
Призрачность сна эдемского,
[i](Вот привязалась строчка,
Что-то от вальса венского)[/i]
Белая непорочность…
В чём же, то – неизбежное,
Страшное – в божьем гневе?
Помню я только нежное
Прикосновенье к Еве –
Словно душа вне тела и,
Где-то блаженства возле…
Груди у Евы – белые…
Что же случилось – после?..
Бог превратился в Идола.
И, как лавровый листик,
Выдохся разум. Выпало
Сердце из вечных истин...
…Я ничего не чувствую
И ничего не помню...
Сжалось полоской узкою,
То, что пространств огромней.
Стало проклятьем – таинство.
Стала земля – могилой.
Стало дурным беспамятством,
Всё, что когда-то было…
Странное ощущение…
Будто сомкнулись, где-то,
[b]Вечность[/b] [i](в конце мгновения)[/i],
[b]Тьма[/b] [i](на исходе света)[/i],
[b]Жизнь[/b] [i](в пустоте события)[/i],
И погрузившись в кому,
Стали мы слышать, видеть и
Чувствовать, по-другому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821805
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 25.01.2019
Скажи мені, де ще таку знайти,
В очах якої стільки позитиву,
З якою б відчував себе щасливим...
Хіба на світі є такі, як ти?
Де схожа є на тебе, підкажи,
З якою поруч - море по коліна,
Щоб з нею разом - стали б з часоплином
Реальністю колишні міражі,
І впевнено б відчув надійний тил,
Весну в душі в холодну пору року,
Забув би, як сумують одиноко...
Скажи мені, а може все ж... це ти?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820991
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 25.01.2019
Врятуй мене від безлічі думок
Нав'язливих, порожніх і незваних,
Що міцно заплелися у клубок
Ночей безсонних, пізнього вставання...
Врятуй мене від тисячі дурниць:
Солодощів не в міру, алкоголю,
Годинами лежання горілиць,
Переглядів торішнього футболу...
Врятуй мене від стресів і тривог,
І ласкою вгамуй нервові зриви.
Ти можеш це, хоча ти і не Бог -
Мій всесвіт рятувать тобі властиво.
Без тебе я вдаюся до дрібниць,
Марную час на римування віршів...
Мені не треба інших рятівниць,
Та я давно не уявляю інших...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822620
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 25.01.2019
Вночі сьогодні холодно, роса
І де те сонце, що її осушить?..
О, Боже, ти завжди мене спасав -
Допоможи, бо ще пожити мушу...
А ластівки, мов ноти-стрибунці
Порвали всі мелодії на такти,
Жаль, запізнілі вірші мої ці
Не зможуть їм на перешкоді стати...
Усе спонтанно, все - поза хотінь
І поза мрій, і поза долі... поза...
Все - поза моїх злетів і падінь,
Де пишеться скупа житейська проза...
Вслухаюся у подихи землі,
У зморені передосінні кроки -
Болять їй наші втрати немалі
І сниться льодяний зимовий спокій...
Не хочу вже "колись", "нехай тоді",
Бо час летить, що аж душа німіє...
І де ж він ходить... диво-Аладдін,
В якого лампа є, що все уміє...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807169
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 09.10.2018
Красивая осень, нужная -
Зима далеко пока...
И я с дождевыми лужами
Справляюсь сама... Легка
И эта прозрачность синяя,
Где яркий осенний лист
Закружится с первым инеем
Так сказочно... Пианист
Играет опять нескучную
На улице - просто так...
Я молча стою и слушаю...
Понравился мне... Чудак...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808543
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 09.10.2018
Коли в нічному небі догорить
Моя зоря, промчавши небосхилом,
Подумаю в свою останню мить -
Вона із тих, що все-таки, світили.
Не спіймана у ями чорних дір,
В висотах не відшукуючи слави,
Іде моя - одна з найменших зір -
Між інших, іменитих і яскравих.
Хай правди відстояти я не вмів
І хижий світ змінити був не в силах,
Але коли кипів у мені гнів,
Вона гарячим полум'ям горіла.
Байдужістю несе від мертвих тіл
З давно уже погаслими вогнями,
А в розсипі палаючих світил
Моя орбіту креслила за вами.
Коли смішні малята в перший раз
На ніжки піднімалися несміло,
Хвилюючись, дивилася на вас
Моя зоря, і променем світила.
Хай кажуть: - Не з важливих ти світил, -
Холодні зорі, мертві і не зрячі.
Але палаючи з останніх сил,
Моя зоря іде в сім'ї гарячих.
І навіть коли час мою свічу
Погасить в мерехтливому світанні,
Я в небі метеором пролечу,
Яскраво догоряючи востаннє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808660
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 09.10.2018
Виплив день із мороку нечутно,
Запаливши клени багрецем,
І дощинки скрапували смутно
Осені заплаканим лицем.
Сумувала осінь за сліпучим
Літом, що яріло й одцвіло,
Переймала громом з хмари-тучі,
Літечко ж за веснами пішло.
Драма ця повторена укотре,
Ця печаль-розлука вікова:
І прощання з літом незворотне,
Й ностальгія осені, й зима...
У дощі рясного падолисту
З усміхом дитинним увійду...
Відспівала дзвонами Пречиста -
Віру і надію віднайду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809136
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 09.10.2018
Хризантем кучеряві зачіски
Тріпотіли від подиху осені.
І душі потаємні закутки
Укривалися млосними росами.
Хризантем чудодійне марево
Чарувало білястою свіжістю.
Ця осіння розкішна магія
ЇЇ серця торкнулась із ніжністю.
Як давно дарував хризантеми!
Знов душа тріпотіла замріяно,
Квіти білі - краса діадемна.
Затремтіла сльозинка між віями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809083
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 09.10.2018
[i]Розы - цветущие в солнечном ветре.
Вишни - парящие в звёздное небо.
Кажется, вот оно, рядышком, в метре.
Кажется - ясно, да видится - слепо.
...[/i]
То, что осыпалось, и облетело,
И заосеннилось палевым цветом,
Стало ничем, паутинкою белой,
Тёплой иллюзией бабьего лета.
И, до обиды на бога, не стало
Сил и желаний, их страсти и жажды,
Вишен и роз, зацеловано-алых,
Девичьих губ, ароматных и влажных.
Ах, эти юные пылкие сёстры
И повзрослевшие страстные жёны!
Кажется, ветром уне'сены, просто.
Кажется, солнцем, случайно, сожжёны.
Кажется, будто бы встали и вышли,
В зябь продувную, да в мокрую осыпь.
Где же теперь вы, июньские вишни?
Что с вами стало, июльские розы?
...
[i]Кажется, вот они... образ их светел...
Кажется - ясно, да видится - слепо.
Розы - опавшие в призрачный ветер.
Вишни - упавшие в чёрное небо.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807796
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 07.10.2018
Случайный стих молчанием зачат.
Осенний вечер тусклым светом болен.
Не хочет мой случайный стих звучать
В тональности цветков желтофиоли.
Не слышится мистическая связь
Цветов и слов, события и чувства,
И нервных строк руническая вязь
Не видится на уровне искусства.
И все же, что-то есть, едва-едва,
Неброское, негромкое такое,
Как будто в желтом лепестке – слова…
И будто в слове – лепестки левкоев…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807562
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 07.10.2018
[b][i][color="#8448b5"]Так ніхто не любив...
Я боюся такого кохання.
Якось Бог допустив,
Чи послав мені випробування -
Ти ж любове єдина моя!
Все не просто, повір -
Я водночас щаслива й не дуже.
Душа - загнаний звір
І зі мною нітрішки не дружить,
Вже не знаю - це я чи не я.
І ридає душа,
Бо не вміє тебе не любити.
Заховаю в віршах
Всі тривоги і все пережите
В Бога щастя для тебе прошу.
Будь щасливим! Пробач,
Що в думках і у снах залишаю.
Час неначе палач,
Дні летять чи так просто - минають...
Можна, в серці тебе залишу?
Якщо зникну - прости,
Буду вчитись тебе не любити.
Не руйную мости,
Хоч хиткі, ними можна ходити...
Про одне лиш прошу - без образ.
Найсвятішу любов
Я навіки в душі заховаю.
І молюсь, знов і знов
Берегти тебе, Бога благаю...
Ще зустрінемось...може...не раз.
- - - - - -
Та боюсь...це вже буду не я.
[/color]
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805594
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 13.09.2018
Богом дана земля, щоб у мирі та злагоді жити,
В цю красу закохатись, що від подиву серце щемить.
Я люблю ці поля, де хвилюється в стиглості жито,
В золотому промінні купається неба блакить.
Зачаруюсь звучанням і барвистістю рідного слова,
Мелодійністю пісні замилуюся аж до сльози…
То говорить мій рід крізь віки українською мовою,
І рушник на покутті обрамляє святі образи.
Рвуться в небо ясне куполами собори високі.
Де такі ще знайдеш, щоби Богу сказати про все:
Про жалі і надії, і до болю стражденний неспокій
За Вітчизну свою і за долю, що вічність несе.
В тій молитві живе спрагла віра на мир і відраду,
І на весни нові, що квітчатимуть рідні краї…
Кожна думка і справа, що з любові та правди,
Рідна земле моя, хай примножують сили твої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805530
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 13.09.2018
Уриваються в сни дивні спалахи давнього літа,
Проривають пітьму мерехтінням яскравих зірниць.
Тихий сум спогадань, передгрозяним вітром зігрітий,
Невловимо-печально ледь торкнеться до світла зіниць.
Горобиновий кущ занімів від басистого грому,
Ліс здригався від сяйва знахабніло-стрімких блискавиць,
Дощ змивав всі сліди, що вели по стежині додому,
Закриваючи небо дивним плетивом сірих копиць.
Вже промок легкий плащ, несподіваний прихисток суші,
І лились ручаї з прохолодно-прозорих краплин,
Та під зливою літа буттям напивалися душі,
І сміялася радість в літніх квітах промоклих долин.
На дорогах моїх ще не раз зустрічалися грози,
Від колючих вітрів ятрив душу непроханий щем.
Горобиновий цвіт обсипався на аркуші прози
Теплим світлом від щастя, рясно вмитого літнім дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805528
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 13.09.2018
Малесенький хлопчик, тепленько до мене горнись,
Тобі проспіваю усі, геть усі колискові,
Ріднесенька брунько, розквітла в долонях весни -
Немає означень такому, як ти в нашій мові...
Давай пошукаємо разом в спорідненій ще,
Мой маленький, добрый такой и родной одуванчик,
Білесенький хлопчику, знай: ось надійне плече,
Что точно тебя защитит и согреет, мой мальчик...
А ти підростаєш, бо наш і найкращий з усіх...
Хай буде легкою терниста життєва дорога -
Ми все віддамо за дитячий розливистий сміх,
Попросимо щастя-здоров'я для тебе у Бога...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799555
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 13.09.2018
Не малюй мені зорі далекі —
Недосяжні холодні світи,
На натруджених крилах лелеки
Навстріч долі стрілою лети!
Не притягуй минуле в майбутнє,
Віднайди у безсонні свій шлях.
Почуття в наших душах присутнє
На зірково-безмежних полях.
Не малюй мені скелі холодні,
Що приховують неба блакить.
Віднайди своє сонце в безодні,
Що у спалахах в серці зорить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806405
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 13.09.2018
[b][i][color="#000080"]Як дитинно спить світ на світанку!
Все завмерло: і поле, і ліс.
Безгомінну ідилію ранку
ледь порушує шурхіт коліс –
й знову тиша. Світлішає морок.
Дальній постріл – полюють качок?
Мов шампанського вистрелив корок,
наполохавши з плеса пташок.
Мить – і сонце, ще з-за небокраю,
ніби спалахом прожекторів,
позоло́тить хмариночок зграю,
що згубила обійми вітрів
і зависла у сяєві сонця.
Чи зібрався ангеликів сонм,
що літали вночі повз віконця
й стерегли мирний спокій і сон?
... Для душі – наче жест нагороди,
незабутні моменти чудес
ця феєрія дійства природи
з лазурової сцени небес.[/color][/i][/b]
12.09.2018 р.
Світлина автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806373
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 13.09.2018
[i]Одесса. Полночь.
Звёзды. Звёзды. Звёзды.
Смотрю на них.
Мои глаза слепя’т.
Я вспоминаю,
Сердца взглядом острым,
Далёкий мир.
Счастливого себя.
Я вижу детство.
Бабочек.
Конфеты.
И маму!..
Мама…
Звёздный свет над ней…
Ах, мама-мама,
Светлый ангел,
Где ты?..
Взгляни на звёзды.
Вспомни обо мне.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806463
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 13.09.2018
Краса Карпат чарує й кличе:
«Залиш нарешті суєту!»
Збирає там Говерла віче,
Свою ділити красоту.
У соковитім різнотрав’ї
Стоять ялиці на посту.
Чарують око різнобарви,
Дзвенять струмочки тут, як тут.
Там схил крутий, де ходить Довбуш.
Десь причаївсь господар гір,
А хмари ходять, ходять довкруж
Й руками тягнуться до зір.
Трембіта будить струни серця
Серед цілющих полонин.
Тут небо дивиться в люстерце,
Міняє образ часоплин.
Краса Карпат чарує й кличе,
До неї завше будеш йти,
То – храм природи мальовничий,
Де глас звучить його святий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806289
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 12.09.2018
[i] [b][color="#04686b"]Tth[/color][/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/94WeYHO6YvY[/youtube]
[i][b][color="#024861"]Твої очі – чорні ружі: і духмяні, й колоритні –
сутий рай…
Твої сльози – вільгі роси: чи їх втерти, а чи пити –
вибирай…
Твої очі – мої думи про прекрасне і високе –
до небес…
Твої сльози, мокрі коси – мої сили, мої соки
ремства без.
Твої очі – бистрі ріки життєдайні, повноводні -
часу плин…
Твої сльози пить не в змозі: очі спраглі і голодні –
мій полин…
Твої очі – вільна пісня солов’їна, жайворо́ва –
в душу ллють
мої сльози – майські грози, веселково-кольорові,
попри лють.
Твої очі – ціла вічність: ніжне сонце, мрійні зорі,
небокрай…
Твої сльози – тиха осінь. постріл в щастя, та не в горе...
Божий рай![/color][/b]
9.09.2018[/i]
_________
Cвітлина і... ружі в палісаднику - автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806350
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 12.09.2018
Його приклеїв наш комроти
Під броньовим перекриттям -
Дівча задумливе, на фото,
На підвіконні, з котеням.
Сидить, тримає свого друга,
Пухнасту шийку обняла,
І на танцюючі по кругу
Сніжинки дивиться мала.
Тут у бліндажній сивій димці
Солдатський жарт і зброя в ряд,
А там в садочку на ялинки
Вдягає шубки снігопад.
Під грубий сміх і грізний брязкіт,
В очах синеньких, на стіні,
Блистить життя німим контрастом
Навпроти смерті, у війні.
На підвіконні, по дитячи,
Вмостившись з котиком анфас,
В нещастях наших і в удачах
Дівчатко ділить з нами час.
Змінилась курява болотом
І не один ліг побратим,
І ротний, вибулий трьохсотим,
Давно замінений новим.
А за сніжинками, на фото,
Спостерігає в бліндажі
Мала улюблениця роти,
На нульовому рубежі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806042
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 11.09.2018
На щастя, в дорозі стрічаються сонячні люди
З високістю неба в очах і світитись умінням.
І вже по-святковому якось всміхаються будні ,
І декілька слів випадкових так гріють промінням.
У квітах латаття ясного на легкості сукні,
У погляді, наче блакитно-невинне світання,
Сама по собі відкривається спраглістю сутність
Прихильності Вашої людям й добра дарування.
Чи ми випадково зустрілись у черзі до каси?
В розмові короткій, що в декілька речень уклалась,
Тепліла в душі, як найкраща й найперша окраса,
Та усмішка Ваша, що просто мені дарувалась.
Протягнута Вами рука… Все звичайно, здається…
А все ж повертається спогадом радості мить,
Що якось неждано і тепло торкнулася серця…
Нехай у житті вам на добрих людей таланить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805245
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 03.09.2018
О, Жінко, дзеркало мужчини,
Любові глас і долі хрест!
Ти – від зачаття й до загину
Добро у світ в собі несеш.
І хоч нелегка твоя ноша –
Ти не спиняєш хід епох.
Ти – мила, сонячна, хороша,
Одна ти – варта багатьох!
Мужчино, дзеркало Мадонни,
Тримаєш світ в своїх руках!
Міста будуєш і ікони
Малюєш, що живуть в віках.
Ти мир борониш від навали,
Ти сієш хліб і садиш ліс.
Аеропорти і причали
Тебе стрічають не без сліз.
Дитино, сонце, плід любові,
Живи, рости, цінуй батьків!
Не дай потьм’яніти скарбові
Й не стати вартим мідяків.
Плекай в собі іскринку щастя,
Не вір у силу фетиша,
Збирай нетлінного причастя,
Хай сонцем світиться душа!
Людино, Господа творіння,
Не оскверняй своє єство!
Плекай посіяне насіння,
Зросте із нього божество.
Не смій собі подібних гнути,
Братів найменших захисти.
Ти спробуй! Так й захочеш бути
І сам себе перерости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805047
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 03.09.2018
Когда-нибудь закончатся архивы,
Которых я ещё не прочитал -
Творений моих авторов любимых,
Что долго напоследок оставлял.
Когда вы вдруг возьмёте передышку,
Уснув зимой, подобно тем суркам,
Иль просто затаитесь вы, как мышки,
Вернусь я к вашим избранным стихам.
Черпать своё в них буду настроенье,
И отзывы под ними просмотрю,
Читая, просижу так целый день я,
А может, встретим вместе и зарю...
В эмоции былые погружусь я,
Давно забытым мыслям улыбнусь,
Пусть где-то доведётся и взгрустнуться,
Но это не навязчивая грусть.
Я думаю, приятно будет вспомнить,
Дебатов огнедышащий накал,
Кому-нибудь добавлю новый "коммент",
Хотя я там уже их оставлял.
Конечно жаль, что кто-то не ответит,
Кого-то уж давно на сайте нет,
Но свет их душ по-прежнему нам светит -
Бессмертно то, о чём поёт поэт.
Иной стишок покажется мне странным,
И я его, пожалуй, удалю...
Но главное останется ведь главным:
Своих друзей-поэтов я люблю...
Большое вам спасибо за уроки,
Я чувствую, что рядом вы всегда.
А ваши полюбившиеся строки
Запомнятся на долгие года!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783637
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 28.08.2018
Проростаю в пітьмі.
Оживаю в долонях від крику.
Розгортаю стежки-обереги уздовж – поперек.
Не впізнаєш мене. Я зливаюсь із натовпом диким.
Розливаюсь вологою
в кронах столітніх смерек.
Не впізнаєш мене,
Хоч стоятиму поруч… і, власне,
Впізнавати мене – ще один нерозважливий крок.
… так смарагдове сяйво в каблучках рубінових гасне,
Коли падає перша й остання
з важливих зірок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802455
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 28.08.2018
[b][i][color="#559c45"]Я так хотіла щоб любов...
Ти знаєш.
Що, розкажи сьогодні править світом?
Час невблаганний швидко так минає.
Слідочки губить вже в тумані літо.
Життя ж триває...
І живу бо мушу,
А коли день за обрієм зникає -
Пташиним співом я лікую душу,
Яка втікає бо тебе шукає.
Чекання і думки...
І вкотре - вечір.
Я розмовляю з ним немов з тобою.
І знов, і знов душа планує втечу...
І все це називається любов"ю.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804212
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 28.08.2018
[b][i][color="#7e10cc"]Навіщо самота в обіймах із чеканням...
Плаче тиша.
Коли мій спокій вкрав, то не карай мовчанням,
Бліднуть вірші.
А я ж до тебе звикла вже давно...
І після заходу завжди буде світанок
Любов жива.
Бо невигойні залікують в душі рани
Твої слова.
Ти сонечком засвітиш у вікно.
Ніяк від себе утекти чомусь не вмію
Болить душа.
Та у все добре збережу святу надію
В своїх віршах.
Коли б не ти не було б і мене.
На перехресті всіх думок посію віру
і доброту,
За мир на світі і в душі молитву щиру
Складу, святу.
Почуй мене, хай смуток промине.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797746
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 28.08.2018
Три метри зросту – виріс сонях.
До сонця мабуть захотів.
Як м’яз крутив свій до осоння!
Був схожим стовбур до хребців.
Найменший брат міцного дуба
Стояв у брилі золотім,
Наставив сонцю свого чуба.
Прекрасний, в дивній самоті.
Тягнувсь до сонця що мав сили,
Ще мить – і скочить через тин.
А як в саду його любили!
Казали так: «Він сонця – син».
Щодня йому дивились в очі,
Просили вітру, щоб не гнув,
Ходив до місяця щоночі,
Щоб той на небі не заснув.
Такий був велетень цей дивний,
Проходу людям не давав.
Усяк казав йому: «Чарівний!»
А він услід всіх проводжав.
/ТАКИЙ СОНЯХ ВИРІС В МОЇХ ДРУЗІВ/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804672
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 28.08.2018
[i][b]Найперші сіті бабиного літа
Гойдає подих вітру на ріллі.
"Шанелі" зілля шлейфом розмаїтим
Ген попливли по теплій ще землі.
Мов парус в чорнім-чорнім морі поля,
Мішків біліє вицвіле сукно
І одяга старіюча тополя
На хворі ребра жовте кімоно.
Цей світський стиль і ці осінні грими
Пасують кожним клаптикам землі,
На мить, здалось - хмаринок половини
Туманним димом впали в картоплІ.
І я між ними полем маневрую,
Кладу в долоні щедрі врожаї.
А небо... небо сонечком цілує
Мене і вас в осінньому селі.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804559
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 27.08.2018
[i]Про красоти і
недоладності
природи...
І життя. [/i]
[youtube]https://youtu.be/lQ4AG7Smyro[/youtube]
[i][b][color="#450870"]Стояла яблунька… І заглядала в вікна,
щоб хтось бодай поглянув на її красу…
А ми, так різні всі за календарним віком,
байдужечки – як тінь – клепаємо косу.
Стояла яблунька… Але відчувши літо,
відгукувалась враз на всі його думки,
ми ж байдужіли далі – не одні ж на світі! –
плекали в темряві нікчемні маячки...
Стояла яблунька… І сипала плодами
в надії, що оцінить хтось оте добро,
а ми знічев’я шту́рхали дари ногами,
аби у небуття прискорити свій крок…
Стояла яблунька… І хукала в долоні:
її душі, напевне, дошкуляв мороз…
А ми, черстві, в теплі, в інформаційнім лоні
вишукували сенс… у віртуальних роз*.
О, Homo sapiens ти наш!.. Поглянь довкола:
як ми, сердешні, живемо без тих щедрот?!
Контентно й ситно…
Та дари Еола**
не оминуть й тобі... відміряний горо́д!.
Стояла яблуня.
Й молила нас...
сльозами..[/color][/b].
22.08.2018[/i]
*До речі, яблуня, за існуючою класифікацією,
належить також до родини [i]Rosaceae[/i]
**В грецькій міфології Еол - повелитель вітрів.
Тут – як символ відповідальності людини за
зло, скоєне нею супроти її власної суті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804102
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 27.08.2018
Вишивало літо долю мого краю,
На волинських плесах — дальні береги,
Голубінь озерну, зіллячко розмаю,
Світанкові роси, сонячні луги.
У квітках стежину, в споришах пахучих,
Райдужне проміння, сотнями заграв,
Солов’їні крила у гаях співучих,
В жовтому лататті лебединий став.
Голуба й голубку, і зозулю сиву,
Півники чубаті — з льону полотно.
Ген, на горизонті, хмароньку мрійливу,
Що причепурила західне вікно.
Вишивало літо радісно, барвисто —
В нього стільки шарму, кольорів, ниток!
Сонячні лелітки кинуло іскристо,
Заплелося в осінь, як упав листок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804229
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 27.08.2018
Доброе утро, проснувшийся мир...
Нынче кувшинкой озёрной встречаешь?
Силою взмаха расправленных крыл
Только ли цаплю в полёт отпускаешь ?
Буду парить над сокровищем рос..,
Что сохранялось ночною прохладой,
И над землёю, где пахнет покос..,
И над водою с лягушек руладой...
В чистую воду, как в омут любви,
Брошусь нагою, да с головою !
Зорька, на берег пока не зови -
После букет соберем мы с тобою...
Доброе утро, мой сказочный мир!
Нет, не хочу, чтоб ты звался безумным.
Разве что только - безумно любим...
Будь на века до безумия чудным!
(фото с инта)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801160
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 22.08.2018
Не мне магнолия в бутоне
И страсть, и нежность берегла -
Любовь в божественном флаконе.
Моя, похоже, отцвела...
Но манит цвет средь чёрных листьев,
Как бабочку огонь свечи...
Как безысходно мало жизни -
Мелькнула сном былой ночи.
О, женщина во мне, молчи...
(фото автора)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799150
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 22.08.2018
Украдкой сбегу на качели…
Уйду от дневной суеты.
Цикад неуёмные трели
Мои разбивают мечты.
Трещат они что-то про время,
Что лета остался клочок,
Забот непосильное бремя,
Попалась, мол, я на крючок…
А где-то там – море бездонно,
И горы – не хожены мной,
И небо – покоем смущённо,
Разбавленное тишиной…
А где-то – заманчивый берег.
Желанья, зарыты в песке,
И… вечер, а я – на качелях
С синицей, зажатой в руке…
И мысли зовут безысходность,
Отчаянье и пустоту…
А небо, оставив всю гордость,
Зажжёт вдохновенья звезду.
Она теплотой воссияет,
Рассеяв уныния прах…
И душу вдруг свет наполняет,
Который приходит лишь в снах.
И пусть от тревоги не спится,
И море лишь только в мечтах…
О чём вы? Какая синица?!
Всё небо моё в журавлях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803514
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 20.08.2018
Тримається вечір за серце,
Самотність насупила брови.
Десь дзенькнуло тихо цеберце,
Набрались сміливості сови.
Майори розправили плечі,
Зоріють папахи жоржинні.
А місяць – мов хлібчик із печі.
Нікому нічого не винні
Розбіглися зорі по небу,
Немов на вітрині прикраси.
А пам’ять сплатила за треби
І яблука пахнуть вже Спасом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803697
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 20.08.2018
[i][b]Вспахан виниловый блеск
Плугом игольно-стальным,
И, сквозь шипенье и треск,
Монозвучаньем скупым:
"Ландышей" – светлый мотив.
"… ландыши, белый букет"…
…
Тихое эхо в груди,
Словно рассеянный свет…
…
Вспомнилось, чувству дивясь,
Как был он нежен и глуп –
Мир не обманутых глаз
И не целованных губ.
Там, в сновиденьях твоих,
Где то далёко… а где?
(Может быть, в первой любви?
Или в забытой мечте?)
Юного мая привет,
Первые – "да" и "прости",
Ландышей белый букет,
"Ландышей" – светлый мотив[/b].[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803536
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 20.08.2018
[i][b]О, тихий боле, східного кордону!
Алейки гавань - смужечка життя,
Чому прекрасну Горлівську Мадонну
Не вберегла й малесеньке дитя?
Чому осколків хвиля (підлість долі)
Малечу й маму била по плечу?
За нецвітіння двох життів- магнолій,
Я веснами вишневими плачу.
За нетепло, незустрічі, неучасть,
За незупинку вбивць, снарядів й куль,
За, врешті, власний розпач й нерішучість,
Й осиротілих мамочок й бабуль.
За стертий замш невицвілих травинок,
Небуйство в парках горлівських квіто́к,
Рядочок сивих-сивих павутинок,
Не відповість, на жаль, за це ніхто...
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803224
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 16.08.2018
Про сум беріз мені розкаже вітер, -
Про сум отих білявок у гаю:
Вони хилили слабосилі віти,
Ронили сльози - роси з кришталю.
Від них плодів чекали соковитих,
Грозили словом, лезом топора,
А їх манили дикі маки в житі,
Пташина стоголоса дітвора.
Злетіли дні, літа відколосили,
Стежки позаростали у гаю.
І вже ніхто їм не добавить сили
Опівнічним обіймовим «люблю».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803094
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 15.08.2018
[b][i]Невозможно все это понять:
Почему и куда все уходит?..
Пустота увлекает меня,
В бесконечном кружа хороводе...
Монотонная дней череда,
Безнадежны в ней чувства и люди.
Без возврата уходят туда.
Их не будет,
Не будет…
Не будет…[/i][/b]
...
[b]Безотчетно проносятся дни.
Безоглядно уходят года.
Грустно мне от того, что они
Не вернутся уже никогда.
Никогда не вернутся они.
Ничего здесь поделать нельзя.
Как песок, просыпаются дни,
Золотою струею скользя...
Так слезинкой стекает вода.
(И никто её вновь не нальёт).
Так искринкой сгорает звезда.
(Догорит, и во тьму упадёт).
Так, наверное, чувствую сам
Пустоты этой - вечный покой.
И не могут искра и слеза
Ни зажечь, ни наполнить собой.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802983
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 14.08.2018
[i][b]Я пройду по погосту, без страха и фобий,
По колючим кустам у забытых могил,
И спрошу, в тишине, среди мрачных надгробий,
Для кого и зачем, я родился и жил?..
Я спрошу вас, немея губами своими,
Предстоящих в молчаньи, моих визави.
(Что на выцветших фото остались живыми,
Миг бегущего времени остановив).
Я спрошу, отчего вы так быстро устали,
Не-пытливостью глаз, не-касанием рук?..
И услышу, сквозь немость вселенской печали,
Прикоснувшейся вечности ласковый звук.
И с надеждой в душе, по земному случайной,
Буду вне́млить я звуку, рожденному вне…
И быть может, какая-то вечная тайна,
В этот миг, наконец-то, откроется мне.[/b]
[b][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800528
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 09.08.2018
https://gloria.tv/video/n4J2sAPBs9hM6qTsmJRbAVDDT
[b][i]Времени было! – Песочница!
Сыпалось время вперёд.
(Ах, как вернуть его хочется
Только вот жизнь не даёт).
Время оно быстротечное,
Вмиг – утечёт, как вода.
(И только в Музыке вечная
Длительность – вальсовый такт).
Всё в этой жизни окончится,
Всё этой жизнью уйдёт.
(Ах, как вернуть её хочется,
Только вот Бог не даёт).
Ну и какая бы разница?
Ну и чего бы мне в том?
(Может быть, что-то останется.
Только неведомо что)…
Катится влажная бусинка…
Кружится хопкинский вальс…
Музыка… вечная Музыка.
Раньше, потом и сейчас.
Музыка… вечная Музыка!
Бога? Себя ли в ней жаль?
Музыка… вечная Музыка,
Радость твоя и печаль
В сердце уже не вмещаются,
Словно не скрипка, а жизнь,
Плачет. Навеки прощается.
И…
Устремляется ввысь![/i][i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801422
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 02.08.2018
Медвяна липа відцвіла,
Віддріботіло вже півчервня,
Черешня на краю села
Рум’янком вкрилася знічев’я,
І так спекотно на морях,
Так голубливо у гайочках,
Що я душею приросла
До літа в писаній сорочці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796157
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 19.06.2018
Медленно ходили по аллеям парка -
Женщина с мужчиной (юные душой)…
Было не прохладно, было и не жарко…
Липа осыпалась жёлтою пыльцой…
Повстречали те же лавочки с сердцами:
С малыми, большими и одной стрелой…
Так же карусели, ржавыми цепями,
В небо поднимали радость с детворой…
Но не узнавали - старую площадку:
Для танцулек-ретро и кафе-бистро…
Много изменилось… Если по порядку,
То не хватит пальцев перечислить всё…
Время беспощадно...Время незаметно
Убегало в завтра вечной бороздой,
Оставляя в парке,парочку приметных -
Под руку, идущих, с юною душой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796215
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 19.06.2018
[i] …Старі дуби
у сивому тумані
бентежать, певно,
душу не одну…[/i]
[i][b]Олена Жежук[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/ibHNIYSsFnE
[/youtube]
[i][b][color="#077a65"]Блукала Мавка
в лісі, як в тумані,
Поміж дубів – свого вона шукала…
Та стріла не жаданого – шакала!
…О, ця цнотлива невідь!
О, омана!
«Дуби – мов люди…»
Та за них сильніші,
Бо непідвладні вітровій стихії…
О, як тих мавок красно розумію,
Що втрапить норовлять
в дубові ніші!
...Дубіє тіло,
та не фібри серця –
Сильніші у дубів фібриногени,
Як правота і праці Орігена*,
І чистота...
І фібри милосердя...
І в час, коли
у груди втрапить смуток,
Не гріх, а шарм – з дубами подружитись
І спокоєм, й бентежністю упитись,
Відчувши в лісі
Вічності набуток.
…Блукала Мавка…
Поміж дерева́́ми…
Шукала втіху, а знайшла шакала.
А ви, читачу, долю відшукали?...
Чи то було із іншими,
не з Вами?
[/color][/b]
17.06.2018
_________
*Ориге́н Адама́нт –(185—254 рр н.е.) – грецький філософ,
прибічник ідеі апокатастасису ( в противагу апокаліпсису) –
кінцевого спасіння всього сущого. Стверджував принципи
реінкарнації душі і земного раю, сповідуваного Ісусом, але
замовчувані апостолами. За це і заплатив своїм життям.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796063
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2018
Не дай мені, Боже…
Кривої дороги
З тяжкою сумою…
Скалічені ноги
Побитих війною!
Не дай мені, Боже,
Гординю носити:
Не бачити схожих,
Людей не любити;
Позичити… лихо,
Пізнати… провину,
На цвинтарі тихо
Ховати дитину.
Не дай мені, Боже,
Невірну дружину,
Бо ревність, ворожа –
Зживе в домовину;
Щоб людям… позаздрив!
Щоб руки… украли,
Злодійства ховали,
Ще гірш… убивали.
Не дай мені, Боже,
Коханку від друга,
Бо серцю не скажеш,
Щой мила - подруга!
Щоб серце не знало –
Кохати повію…
Бо знищу, вразливо,
І Віру, й Надію!
Не дай мені, Боже,
Продать Батьківщину,
Щоб військо вороже
Топтало країну.
Нехай Україні,
Прошу тебе мило,
Мов гарній дівчині:
Довіку щастило.
Я жив…як хотілось,
І бачив – півсвіту,
Роками вертілось
Безхмарнеє літо.
Не дай мені, Боже,
Невірному сину,
На смертному ложе -
Печальну годину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795380
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 17.06.2018
[youtube]https://youtu.be/A-donwjeywE[/youtube]
[i][b]Не втрать таланту – цей дарунок Бога
і хай там що, цю ласку бережи.
Хай не завадить заздрості облога,
не падай в розпач і пиши... пиши.
Хай ображають: "Що, поетом стала?
Давно не вміла два додати два?!"
Ти не зважай на кпини – їх не мало,
лише Талант творитиме дива.
Нема підтримки? Друзі відвернулись?
Пропали десь римовані слова?
А як же я? Я поряд – мрія збулась!
І для поета – вірна вартова.
Твори! Натхнення знову надиктує
тобі слова – ось ручка і папір.
Пиши, подруго! Хай душа святкує
творіння з’яву. Вір у себе, вір!
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795914
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Как вместить?.. И какими словами объять
Необъятное, сложное чувство любви?..
[i]Как сказать о святом?.. Мама, как мне обнять
Этот камень, как будто колени твои?.[/i].
…
Там, на дальнем погосте, где жизненный круг
Замыкает разросшийся терена куст,
Не хватило неловко протянутых рук,
Не хватило стыдливо проявленных чувств…
…Не хватило тогда, не хватает теперь.
Не хватало их там… не хватает и здесь…
Будто я, непутёвый, поверь иль не верь,
Все слова эти где-то истратил, Бог весть…
…
Чем писать?.. Что сказать?.. Я не помню когда,
Чтоб вот так не хватало мне слов, как сейчас.
Чтоб, как правда и ложь, как песок и вода,
Не смыкались бы строки не сказанных фраз...
…
Как писать о святом?
И в прямом и простом,
Бесполезною сложностью не искривить?
[i]О земном одиночестве в сердце своём,
Как сказать безучастному чувству любви?..
…
Ты прости меня, мама, за то, что молчал…
Бестолковое сердце моё не вини –
За короткую встречу… немую печаль,
У преддверия вечности и тишины.[/i]
....
Ст-е было написано после Провод. (прим. автора.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788652
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 17.06.2018
Полсотни лет прошло… немалый срок…
Всё изменилось… всё вокруг другое…
А парус в море так же одинок,
И внешне неустойчив под волною.
И непонятно сразу – Что и Как,
Но что-то просит чувства и движенья, –
[i]И белый парус – как вселенский знак,
Как вечный символ жизни продолженья…
[/i]...
О, внешнее, легка твоя черта,
Ты то, что и рука, и время рушат,
Но… нерушимо то, чья полнота
И чувственность затрагивают душу.
Твои ветра стирают внешний след,
Земное время, ты не бог вселенной,
А эта глубина, как лунный свет,
Всеневозвратна и всенеизменна.
Не истинна, быть может, но чиста,
А потому необходима людям.
Да-да, ты слышишь, время, никогда
Той глубины у чувства не убудет.
И это вечно… вечно, будто жизнь,
И ни к чему тоскливость хронологий…
…
[i]Гляжу на море – вдаль, на небо – ввысь,
И вижу белый парус одинокий.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795856
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Літня в зоряну свитину
Одяглася ніч,
Загорнула, мов дитину,
Кожну-кожну річ…
Місяць, повний, тихо плине,
Погляда згори…
Солов’їна пісня лине.
Крекчуть явори…
23.05.2015
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795785
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 17.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2018
В темноте даже смерть, словно небо близка,
Прикоснётся вот так… невзначай…
И услышишь, как шепчет земная тоска
И молчит неземная печаль…
...
Так бывает: на небе угаснет звезда…
Я смотрю в темноту и молчу…
Я смотрю и молчу… а потом, в никуда,
Имена, вспоминая, шепчу.
Я молчу в эту полночи вязкую муть,
В темноту, где угасла звезда.
Я молчу, понимая, что мне не вернуть
Никого, ничего, никогда…
Но потом, в невозвратность – дорогам земным,
В безымянную их пустоту,
Я шепчу имена всех ушедших по ним,
Всех… кого еще помню и жду.
В неизменность гранитных и мраморных дат,
В их извечный предел роковой,
Я шепчу: ни-ко-го, ни-че-го, ни-ког-да –
В отрицание смерти самой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795114
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 11.06.2018
Його рукою водить Бог
І він малює теплі крила -
А там, де двоє, де удвох,
Завжди розправлені вітрила...
Художнику не треба дня,
Не треба кольору і світла,
Бо він, здається, навмання
Мішає фарби на палітрах...
Та звичним рухом, у мазках,
Не оглядаючись в нікуди,
Він, тихий, мовчазний казкар,
Дарує щедро Вічність людям...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794876
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 11.06.2018
Б лагословенный тот высокий миг
Л юбви земной, и нежности, и страсти,
А ллегро чувства и рожденья крик –
Г алактика непознанного счастья.
О чаг родной и мирное тепло,
С лова, которых в жизни нет дороже,
Л етучих ливней свежее крыло,
О ставившее поцелуй на коже…
В плену проблем и жизненных тревог
Е два мы часто это замечаем.
Н емыслимая жажда новых строк
Н еистово к перу тебя бросает –
И этот миг вовек благословен.
Й од правды в слове поразит сознанье,
М иг творчества – апофеоз страстей
И мысли жизнь дающее дыханье…
Г орит созвездье Лиры – апогей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795128
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 11.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2018
Серце плаче, в тузі б’ється, як вірно чекає,
Коли спомин ятрить душу, що в вогні палає.
Розпікає тіло згадка про любов та втіху,
Як кохалися з миленьким, час летів без ліку.
Обіймалися любенько в солодкім цілунку
І не було більш на світі жаднішого трунку.
Тіло з тілом розмовляло мовчки почуттями,
Гомоніла лиш діброва в парі з солов’ями.
Груди дихання спирало від захвату радо,
Не тумань мене, тривого, не діймай, досадо.
Усміхнеться іще доля, заживем щасливо,
Прихилюся знов до нього ніжно, не зрадливо.
11.06.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795250
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 11.06.2018
Зацвіла молода ожина
Синювато в моїм саду,
Хоч тепер ти мені скажи-но.
З ким же будеш, коли прийду?..
Може, сам... між дерев столітніх
Виглядаєш з усіх країв -
В посивілім твоєму літі
Не шумлять молоді гаї...
А чи в парі, що через роки
Ти створив, щоб забути зміг
Всі мої босоногі кроки,
Що ступали на твій поріг...
І сумує гніздо лелече
Через роки, через роки
За минулим, що недоречно
Переплутало всі стежки...
Я влетіла б на теплих крилах,
На семи неземних вітрах
У обійми твої безсило,
Загубивши у небі страх...
Та... тримає мене ожина
Біля дому... душа болить -
І думками туди я лину,
Де побачу тебе за мить...
Наливаються темним соком
Стиглі ягоди запашні,
Обсипаються і щороку
Не дають забуття мені...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794405
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 06.06.2018
Знаю, не будет иначе,
Сроки не вечны любви:
Я не стесняясь, заплачу,
Руки целуя твои…
Сердце болезненно дрогнет…
Нерва натянется нить…
…
Милая, если бы мог я
Жизнь и любовь возвратить…
…
Ка’бы не кудри белёсы,
Да не печальны слова,
Выросла б в поле берёза,
Встала б под нею судьба…
Я бы пошёл к той берёзе,
Если бы только я мог,
Сквозь расставанья и осень,
Через скрещенья дорог,
Если бы чувства да святы,
Если б огонь – не зола,
Милая, если б меня ты
Там, под берёзой, ждала…
…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793855
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 05.06.2018
Мій коханий, засмучений Майстре,
На хвилинку присядь відпочити,
Я сопілку візьму у Чугайстра
І заграю найкращої в світі.
Твоє тіло, натомлене в мандрах,
В літніх росах купатиму ніжно,
Шепотітиму благосні мантри
Дещо схожі на вірші, чи пісню.
Ти посидь, наберися наснаги,
Випий ласки - рідин життєдайних.
Найсильніша з відомих всіх магій –
Обереги з любові звичайні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792704
дата надходження 22.05.2018
дата закладки 24.05.2018
"Здесь, пред иконою Слова,
Сердца зажжется свеча –
Пламенем чувства живого –
Радость моя… и печаль."
…….
Догорает свеча.
В полумраке безмолвном и сонном,
Уж, какое столетье, труждаясь, сжигает грехи –
Страстотерпец Любви,
С потемневшей церковной иконы,
Осеняя придел жестом поднятой к небу руки.
Пахнут ладан и мирра.
Дух вечности сладок и горек.
Поднимается чадом надсвечно сгорающий грех.
Он от плоти и крови,
А значит, земных категорий,
И у каждого свой, и один первородный – на всех.
Это то, что гниёт,
Наслоившись в душевной изнанке.
То, что я не сумел отмолить в бесконечных –"Прости…"
И за что мне грозит
На стене нарисованный ангел,
По'дняв вы'соко меч и пылающий взор опустив…
Я стою замерев.
В храме буднично тихо и пусто.
Не хватает чего-то… быть может, его прихожан.
Не хватает тепла.
Не хватает глубокого чувства.
Не хватает любви. Я стою, и… мне жаль…
Жаль не прожитый миг –
Единения и ритуала.
Жаль, что руки гвоздями прибиты к кресту не мои.
Жаль, что в жизни осталось
Надежды и Веры так мало...
И пора уходить, непричастным к великой Любви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781333
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 24.05.2018
[i]Лунно.[/i] Лик ночи светел.
Шелест листвя'ных грёз.
Тихо качает ветер
Белые сны берёз.
Шелеста вздохи редки,
И приглушая звук,
Вниз опустились ветки,
Словно предплечья рук.
Спите, березки, спите,
С неба и до земли,
Тысячью темных нитей
Сны кружева сплели.
Пусть вам за по’лночь снится,
Всё, что за по’лдень жаль:
Легкость и крылья птицы,
Солнце и неба даль.
Снится вода в колодце,
Дождь и речной туман.
Пусть вам во сне[i] напьётся[/i]
И [i]долетится[/i] вам,
Там, где не дорастёте,
Всё, что не тронет рук,
В белого сна полёте
Пусть [i]ощутится [/i]вдруг –
[i]Сните[/i] о новом месте
И о лесной любви.
Спите, берёзки, грезьте,
Милые вы мои…
…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792967
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 24.05.2018
О, женщина – краса земная!
В сей день… приветствую тебя!
Создатель, долг свой исполняя
Украсил прелести…любя!
Ты краше всех цветов на свете,
Ты подымаешь стаю чувств,
Ты таинств, всех мирских свидетель,
Ты – покоритель наших уст.
Тебе, не выстроить кордоны,
Их не приемлет красота:
Перед тобой роняли троны,
Перед тобою суета.
Ты – властелин мужских поступков,
Несёшь с достоинством свой долг.
Ты – победитель над рассудком!
Ты заслужила свой престол.
Свою – Эпоху Возрожденья,
Как на Голгофу влачишь Крест!
Себя украсила… смиреньем,
Но твёрдый взгляд, как грозный Перст!
Из-за тебя рождались ссоры
И наступала благодать,
Ты всем живущим в этом Мире
Любима: дочь, сестра и Мать!
Ты - украшенье, в наше время,
Как расцвеченный розы куст,
Влечёт шмеля удобрить семя…
Ты королева наших чувств!
Тебя Создатель, в назиданье,
Предрёк для нежности, утех,
Тобой любуясь – сновиденье,
Мы принимаем Божий грех.
От зарожденья и доныне,
Чтобы добыть святой бутон,
Блестяще спрятала в бикини
Свой символ власти – царский трон.
О, женщина! Ты – Божий Дар!
Награда за бои, терпенье…
Ты – Гений по коварству чар!
Ты рождена… для Вдохновенья!
С праздником Вас, дорогие женщины! Здоровья Вам и Вдохновения! Берегите себя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780916
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 24.05.2018
Зимний вечер. Вьюга воет.
Вдалеке фонарь висит.
Уж не спится: сердце ноет,
Колокольчиком стучит.
То забьётся дробью звонко,
То притихнет…и молчит…
Так весёлая плутовка
Моё сердце теребит.
Где-то там, среди сугробов,
Потерялся её след…
Грусть-тоска – моя зазноба,
Мой далёкий милый свет.
Не добраться, не доехать
До желанного крыльца…
Ром – последняя утеха
Козырного мертвеца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787316
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 24.05.2018
[i]Он шёл и шёл… не просто шёл и шёл...
Он возвращался[/i]…
…
… Послушай, жизнь, он оплатил сполна,
Всё то, что ты так щедро отпустила, –
За чувственность, желания и силы,
Тобой взята́ немалая цена.
Долг за любовь и счастье возмещён –
Утратою, разлукой, ожиданьем,
Бессильем чувства перед расстояньем
И одиночеством. Чего ж тебе еще?..
Он о́тдал всё! Уже забыла ты
Лазурь мечты и розовость надежды,
Остались лишь обрывки грёз, так нешто,
Позаришься на эти лоскуты?..
…
[i]Он шёл и шёл… он просто шёл и шёл…[/i]
…
Всё тем же парком… уж который раз…
(А впрямь, который?.. Тысячный, быть может?..
Как изменилось всё… помилуй, боже…
Из прошлого – здесь только старый вяз)
И было странно, что оград металл,
Перила, урны, наста вечный камень,
Всё взя́ло время жадными руками,
Всё – этот старый парк ему отда́л.
Но суть и узловатость странных форм,
Но дерева живую плоть и душу,
Он сохранил в себе и, равнодушно,
Не о́тдал, ни под тлен, ни под топор…
…
А он?.. Он о́тдал всё… и шёл легко.
Куда? Не знаю… но казалось в юность,
Как будто, что-то вешнее проснулось
И позвало́, куда-то далеко…
Ему казалось, там ОНА была –
Ико́нна ликом и голубоглаза –
Стояла… (может быть, под этим вязом?)
Как будто тридцать лет его ждала́…
Такая же… ну… может быть, почти…
Из женщин тех, в ком чувств порыв отчаян.
Из тех, что могут ждать, не замечая
Жару и холод… ветры и дожди…
…
Не всяко чувство сложится в слова.
Не каждая надежда – в ожиданья.
Не всякая, что – встреча, то – свиданье.
Не каждая весна в себе нова́.
...
Его апрель был одинок и пуст.
Дорога жизни и надежда хли́пки.
Он понимал, что ранние ошибки
Оплачены печалью поздних чувств.
И всё же, шёл… он очень долго шёл,
К той, самой первой, что оставил где то…
В её любовь… в тепло и ласку лета…
В пунцовость губ… в волос скользящий шёлк.
В другую жизнь…
А эту… Бог простит.
За поздний ум… за все её ошибки…
Ещё за то, что удалась не шибко,
Ну и за то… что прожита́… почти…
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787407
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 04.05.2018
С детства не любил христианские похороны.
Непонятно разуму и отвратительно душе всё это:
Гроб, голошение, запах мяты, столы с водкой и едой,
Вся эта непонятная, никчемная и ненужная людская суета…
Мы сами не заметили, как создали и поддерживаем культ смерти.
Для чего-то материализуем её, ставим ей памятники, обряжаем,
Наделяя и олицетворяя ее чертами тех,
Кто нам так дорог...
Не лучше ли просто сжечь её, а прах развеять по ветру?..
Ведь каждый из нас – носитель памяти.
В сущности человек – это и есть память.
Ведь жить, значит, помнить.
И в каждом из нас две памяти – одна короткая личностная,
В которой мы храним всё, что делает каждого из нас самим собой.
А другая вечная, высшая память жизни, в ней то, что делает
Нас всех людьми.
И пока жив хоть один человек, живо всё
Человечество, а пока существует человечество,
Жив и каждый из нас, независимо ни от чего,
Ведь все мы – единое целое, То, для которого нет смерти…
Просто не может быть.
…………………………..
[i] "Спроси её: нужны ль, душа тебе,
Гранита плед, и гроба колыбель?"
[/i]
…
Не ведаю, и знает Бог один,
Мою судьбу, длину её пути,
Размер, число, расположенье вех,
И что на благо ей, и что во грех.
Не ведаю. Не всё могу понять.
Но силюсь ощутить, услышать, внять,
И то ли душу, то ли плоть свою,
Я, обретая, снова отдаю.
Не ведая, зачем и почему,
Не понимая, сколько и кому –
Во зло ль, во благо, другу ли, врагу –
Но зная то, что только так могу…
…
Стократ – по сорок, сорок раз по сто,
Я умирал и верил только в то,
Что в вырытую смертью борозду,
Осыпавшись, я снова проросту,
И очертаний мертвую стерню
Я, прорастая, снова изменю,
Меняя лики, даты, полюса,
И бесконечно изменяясь сам…
…
Тогда зачем усилием пустым,
Вся эта блажь душевной суеты:
Погост, могила, глиняный покров,
И горький привкус чьих-то чувств и слов?
Потом табличка, карточка – анфас,
И любопытный взгляд случайных глаз…
На что всё это?..
…
Коли смерть проста,
Я не хочу ни камня, ни креста,
Ни черную берёзу у камней,
Ни ворона, сидящего на ней.
Не нужно мне ни парности венков,
Ни четности пластмассовых цветков,
Ни надписи, чья травленая медь,
Обязывает помнить и скорбеть.
Не нужно это всё, я не хочу
Ни водку в грань, ни на ладонь свечу,
Ни мрамор в изголовье, ни гранит,
И колокол… пусть тоже не звонит…
По ком звонить?..
О чём?..
И… для кого?..
ЕМУ уже не слышно ничего…
…
А мне?..
Мне б море: паруса мечту,
Прибоя шум и первую звезду,
Заката луч лазорево рдяной,
Солёный бриз и чайку над волной…
И отчего бы это, не пойму,
Но я все чаще прихожу к нему, –
Посмотришь вдаль… и сердцу стать легко –
Водою, ветром, чайкой и… песком.
………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777350
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Ах, Вы! Опять мой взор пленили –
Осколком взорванной любви.
Мне грезилось, что всё забыли,
Что наше прошлое… прожгли.
Я отдал вам свою свободу,
Свои прелестные года…
Вы тасовали их в колоду
И хохотали, как всегда.
Судилось мне - познать печали
В пылу отверженной любви,
А, вы, когда-нибудь любили,
Или любить хоть так могли?
Иль вам, всё чужды размышленья
О счастье, женской красоте,
Иль девичий порыв стремленьем
Поник в несбывшейся мечте?
Вас, боль чужая не тревожит,
Ведь, честь поругана давно!
Ваш гордый нрав любить не может…
Душа и демон…заодно.
Не я ль изгнанник вашей воли –
Немой избранник пустоты,
В душе таил страданий боли
За дар природной красоты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778155
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 21.02.2018
зелений
без цукру
звичка помішувати
коловорот
чуттів центрифуга
міжстінковий вихор
у серці
в долонях
тепло
Вицокує ложечка – дивне звучання.
Спіральний у зору маршрут...
Ось трави шовкові... Казкове смеркання...
Мить "поряд". Мить "зараз і тут".
Захоплює темінь, і перші цілунки
Пробуджують тіла росу.
У зоряних перлах ніч сходить, чаклунка,
До тих, хто всіх вище внизу.
Ховає тихесенько обриси зайві,
Знімає намисто з грудей,
Спускає перлинку – освячує сяйвом
Взаємне кохання людей.
У дотиках – ніжність, у погляді – щирість,
А рухи – у парі танок.
Тіла розмовляють – наділені хистом
Без слів відчувати зв’язок...
Зелений без цукру.
На блюдечку ложка.
Терпкий.
Щось і досі звучить –
На денці лишилася нічки-ворожки
Намистом осяяна мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777772
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Он вернулся под самое утро,
Чтобы тихо скулить у окна,
Нашептать, человеческим будто:
"Просто... раньше проснулась весна...
Увлекла, повела за собою,
Танцевала и пела, пьяна...
Мы - за ней, всей собачьей гурьбою -
Это к нам прикасалась она"...
Ляг, пропажа, поспи, мой хороший,
Видишь, белое стелет зима,
Где ты видел весною пороши?..
Только в зиму... не верю сама...
Накормила и спать уложила,
А ведь правда - запахло весной...
Вот причудилось или... Скажи мне,
Эй, зима, испугалась?.. Постой!..
Очень скоро заплачут метели -
Спит бродяжка, ему невдомёк,
Что мы тоже поверить успели:
Шалунишка весну приволок...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774127
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 19.02.2018
Ледяные оттаяли души,
Зазвучала капели мелодия,
Тихо в комнате - это снаружи
Нам весна предложила рапсодию...
Обнажились деревья от снега
И земля раздевается медленно -
Уличили мы зиму в побеге,
Птичий хор напевал преждевременно...
Прикоснулись кокетливо взгляды -
Мы с тобой в ожидании Сретенья,
Помолчим, а грустить нам не надо -
Наигрались давно глупо-ветрено...
Мотыльками летят валентинки,
Рассыпаясь по комнате, радуют -
Нам раскрасили будней картинки,
В День, который влюблённые празднуют...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776976
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Відгоріло…відцвіло кохання,
Пролетіли дивовижні дні,
І в душі застигли трепетання,
Так недавно, радісні мені.
Все рожденне, що в душі горіло:
розвивалось, пристрасно цвіло,
Десь в тумані парусом біліло…
Промайнуло... мов би й не було.
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773866
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 19.02.2018
В парке рябино-березово-кленном
Двое… не юных, но всё же влюбленных.
Двое… заждавшихся нежности, ласки.
Двое… отмеченных прядью январской…
Оба немолоды… оба устали…
Пара, тех самых, что виды видали.
Тех, у которых, и семьи, и дети
Разные… в общем, которым не светит…
…
[i]О, эти встречи – она снова рядом –
Тихо касается, словом и взглядом.
Тихо грустит о любви… и погоде.
Тихо приходит и… тихо уходит…
Я так беспомощно утихомирен
Самою лучшею женщиной в мире,
Самою светлою в мире душою,
Самою близкою мне и… чужою…
Как то трагически несообразно,
Самый счастливый и самый несчастный,
Я оказался в магической власти
Женщины, не обещавшей мне счастья,
И обрывающей, тихо и грустно,
Горькие ягоды позднего чувства...
Только свидания. Только лишь встречи.
Только, такой вот, украденный вечер.
Вроде пришедший, и вроде наставший…
Только… на целую жизнь, опоздавший.[/i]
...
Вечер… карминная зорька заходит.
Долго не гаснет… в душе… и в природе.
Светят заката – январским рубином –
Чувства… и алые кисти рябины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775599
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 19.02.2018
[i]Снег[/i]…
Первый снег – в январе –
Он был теплой зиме непричастен.
[i]Поздний[/i]…
Он летел на заре,
Будто темному светлым причастьем.
[i]Нежный[/i]…
Он летел в нелюбовь,
В безысходности скверное чувство.
[i]Кроткий[/i]…
Он летел в суесловь,
В то, что сказано грубо и пусто.
[i]Хрупки[/i]й…
Как надежда в судьбе,
Между прошлым её и грядущим.
[i]Чистый[/i]…
Как слезинка в мольбе,
От земли и до неба идущей.
[i]Белый[/i]…
Как березовый крест
На скрещении двух бездорожий.
[i]Божий[/i]…
Он стелился окрест,
Ни на что... ни на что непохожий…
…
Знаешь…
Я пишу, а вокруг
Тишина… белоснежность покоя.
Знаешь…
Я подумал: а вдруг,
Этот снег – это что-то другое…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772529
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 19.02.2018
[b][i]Січневий плюс лама прозору кригу,
Хоча, цвітінню й буйству не пора.
Та плаче... плаче соком на відлигу
Старої вишні зранена кора.
Моє вікно фільмує цю картину,-
Плачу зими і вишні, - й не збагне,
Що ця, з прогресом виросла людина,
Кого кохає, того й сильно б’є.
Від цих побоїв зрубами рясніють
Карпатські схили - рани і рубці.
Жаль, ні у кого, навіть не тепліє
Солона крапля горя на щоці.
І вишня, вишня, вишенька навпроти
Оту січневу, вигріту весну
Гілками ловить, зламами на дотик,
А ми за миром йдемо на війну.
Та за здоров'я п'єм гірку отруту,
Здається, цей прогрес забрав уми
У душах вічний лютий, лютий, лютий...
Якби ж то квітня їм... якби... якби...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771123
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Как хорошо, что есть на белом свете
Роскошная мелодия любви,
И хорошо, что повзрослели дети,
А Бог, в который раз, сказал: живи...
Красиво нам нарисовали сказку
У ёлочки бенгальские огни,
Под звон бокалов, что полны шампанским,
Я верю в завтра всей большой родни...
Ещё бы снега белого, как раньше,
И воздуха морозного вдохнуть,
Да пожеланий искренних, без фальши -
И в счастье... с головою утонуть...
Увидеть мир открытыми глазами,
Перелистав, сменить календари
На новые - без смуты и терзаний -
Уверенностью близких задарить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770459
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Не может быть её огонь невзрачен,
Не может быть слеза не горяча,
Не может сердце чувствовать иначе,
[i]Когда горит пасхальная свеча[/i].
.........
Возможно, срок давно уже отмерен,
А может, жизнь прервется невзначай,
Но я, по-детски, в эту смерть не верю,
[i]Когда горит пасхальная свеча[/i].
Исчезнет всё – от мига и до века,
Угаснет всё – и радость, и печаль,
Но тьма не тронет сердце человека,
[i]Когда горит пасхальная свеча[/i].
И значит всё, и ничего не значит,
Но, может быть, ему светлей стучать,
И свет на сердце падает иначе,
[i]Когда горит пасхальная свеча.[/i]
Я верю в силу пламени святую,
И, огонёк ладонью покачав,
Живу светло, над смертью торжествуя,
[i]Пока горит пасхальная свеча.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771091
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 16.01.2018
(под впечатлением чужой истории...)
Он не встретит тебя на вокзалах,
Не рассыпет по взлётной цветы,
Потому что, когда уезжала,
В его сердце смеялась не ты...
Он не хочет менять и меняться,
И сподручней ему налегке,
С той, что рядышком плакать-смеяться -
Не с тобой, где-то там... вдалеке...
Не ему дышит встречный твой ветер,
Он не знает, куда держишь путь,
А того, кто любя тебя встретит,
Постарайся же... не обмануть...
Кто привычно обнимет за плечи,
Зная каждую точку твою,
А потом, а потом будет вечер...
Он так ждал... это ты не в раю...
Научись, прижимаясь к синичке,
Отпускать болтуна-журавля -
Пусть летит к незатейливой птичке,
Ты - домашний очаг исцеляй...
Время тает, меняя хотенья,
Всё проходит... и это пройдёт...
Оставляя мечты сновиденьям,
Дома... дома встречай Новый год...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768325
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017
Трезвитесь, бодрствуйте, потому что противник ваш диавол ходит, как рыкающий лев, ища, кого поглотить (1 Пет. 5;8).
Затолкали солнышко за тучи,
Увели, как будто, на допрос...
Трое суток - минимум, получит,
Так твердит синоптиков прогноз.
Обвиняют в том, что ярко светит,
Что видны все тёмные дела,
Что тепло и сухо на планете,
Что ему, мол, стужа не мила...
"Я же солнце, я не виновато!"
Но уже составлен протокол.
Не пускают даже адвоката -
Прокурор сегодня очень зол...
Нитью чёрной солнышку шьют дело,
И хотят повесить всех собак...
А без света небо потемнело,
Погрузив вселенную во мрак...
Трое суток люди ждут восхода
По теплу соскучился народ...
Без него - сплошная непогода,
Без него и сердце не поёт...
Но промчался слух среди народа,
Что за солнце кто-то внёс залог.
Вот она, желанная свобода,
Отмотало солнышко свой срок.
Отворились двери поднебесья,
И светило вышло из-за туч,
Веселись, народ, и лейся песня -
Снова землю греет солнца луч!
А пока на небе суд да дело,
Рыщут тучи где-то за углом,
Опасайтесь, люди, беспредела,
Дорожите солнышка теплом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767501
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 23.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2017
Між четвертим і п’ятим щаблем зупиню ескалатор –
Гіпнотично впливає на мене спіральний маршрут.
Я тебе не зречусь!
Хоч мене прирікаєш до страти.
Серце в центрі циклону, захоплене вихром покут.
У знеструмлену мить володіння моєї уяви
Заполонить звучання раніш невідомих частот –
Несподівано вільною в виборі напрямку стану.
Приростання до східців – це руху й душі ешафот.
Коловерть розімкну – що чекає, не знаю, за краєм:
Чи затишшя, чи буря, чи вакуум голосу мрій.
Я тебе не зречусь!
Серце щиро й натхненно кохає,
Та відчути я маю, що крок на цю сходинку – мій.
Ескалаторе, стій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766657
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Крапки слідів на білім полотні...
В відлуннях кроків стогнуть протиріччя
Зима-обман,що зітканий з снігів
Зсутулений між мною і узбіччям.
На шкірі тінь від віїв і роса.
П'ять міліметрів між холодними губами
Розтане сніг,і правда поміж нами
Хтось схлипне,прошепоче хтось "Краса"...
Мені час йти,вбираючись в пітьму,
В таку, що навіть сніг в ній розчиниться,
Що ти,що правда -чари,як водиця,
Що знов імітуватиме сльозу.
Кружляє сніг...Засніжені клени
В солодких снах зелені крони бачать,
Хтось в душу влив півкелиха вини
Хоча, спочатку думав, що удачі...
Над містом мрії віхола кружляє,
Неволить в сніг похнюплені дахи,
Кохання справжнім вдруге не буває,
Та й перше тяжко інколи знайти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765262
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 17.12.2017
У кожної Мавки є той, хто погубить,
Хто виманить з лісу, в роботу впряже, -
Лукаш легковажний, юнак рясночубий,
Що долю покрає коханням-ножем.
У кожної Мавки є Пісня журлива,
Свої Потерчата, що жалібно звуть,
На руки узяти яких - неможливо, -
Мигтять світляками - то онде, то тут...
У кожної Мавки є свій Перелесник, -
Палкий і займистий, - в обиду не дасть,
Котрий спопелить, віднесе в піднебесне,
Даруючи інший, незвіданий шанс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766469
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Бути жінкою –
Стати зіркою,
А ще ненькою
Для маленького
І коханою
Для коханого,
Серцю звабою
Полум’яною,
Господинею,
Не гординею,
Честі й вірності
Берегинею.
Бути жінкою –
Стати квіткою,
Що, коли цвіте,
Більш нема ніде,
І царицею-
Чарівницею,
А у чорний день –
Рятівницею.
Світлим сонечком
За віконечком,
Теплим променем
В тихих споминах,
Бути жінкою –
Стать лебідкою,
Що з лебедиком
Та із дітками
По життю пливуть
В небі й по воді.
– Справжня жінка ти, –
Я скажу тоді.
2.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766468
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
[i]Ни запаха цветка, ни птичьей трели.
Ни бирюзы дождя, ни солнца злата.
Отрозове́ли и отлазоре́ли,
Отрадовались чувства без возврата.
Ни плевела, ни колошений хлебных.
Ни дьявола, ни Божия Предтечи.
Расторгли свой союз земля и небо,
И пустоты печаль легла на плечи.
Когда поникший стебель сиротливо
Колышется ноябрьскими ветрами,
Покинутость – удел осенней нивы,
И одинокость чувств – между мирами…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766458
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Моя весна давно вже відцвіла
І осінь павутинням вбрала коси.
А від зими дарма ждати тепла,
Лиш вітер за вікном скиглить, голосить.
Лапатий сніг повільно із небес
Вкриває мокру, скніючу землицю.
Роки біжать, немов швидкий експрес,
Життя везуть з собою зоряницю.
І час рахує дні до небуття,
Нового Року крок повільно плине.
Усе минає, щастя й каяття,
Лишається любов, вона не згине.
Вона незмінний вічності рушій,
У лебединій вірності воскресне.
Візьме скитальця в гості на постій,
В морозну ніч зігріє спрагле серце.
16.12.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766408
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Играет вальс, кружится снег.
И сверху вниз – лиловый свет.
Ах, как хочу я жизни бег
Вернуть назад на тридцать лет.
Там был и вальс, и легкий снег,
И блеск огней в глазах твоих,
Лиловый свет, лиловый мех
И снежный парк лишь на двоих.
Я в белоснежной кутерьме
Ловил твой смех, ловил твой взгляд.
И в той лиловой полутьме
Снимал твой царственный наряд.
Играет вальс, кружится снег,
Вновь сверху вниз – лиловый свет.
Ах, как хочу я жизни бег
Вернуть назад на тридцать лет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765832
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 14.12.2017
Пощо тривожить в зимнім безгомінні
Моїх думок невигадана суть?
Людське життя тоді лиш має цінність,
Якщо воно комусь несе красу.
Навчись любити! Простягни долоні,
Малюй, будуй, ліпи цей світ – твори!
І душу ізціли в сльозі солоній,
І щиро-щиро з Богом говори.
Коли ж усе отримаєш й засяєш
Правічним Сонцем серед корогов,
Знайдеш любов, безсмертя, рай… та знаєш,
Комусь віддати мусиш і Його.
Бо сенс життя у тому, щоб віддати
Усе, що зміг посіять в тобі Бог.
Цей шлях до себе… аби щастя мати
І надлюдських сягнути перемог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765845
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 14.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2017
Через казкову пелену снігів
Сосновий бір здається незнайомцем:
Печальний погляд з-під кошлатих брів
Проймає зимно під холодним сонцем.
На жаль, не підеш лісом навмання -
Усі стежки заплутала негода.
Все ж личить соснам біле це вбрання
З оздобою незірваного глоду,
Разком намиста, що з горобини
Ясніє спогадом сумним про осінь,
Де піднебесся сяйвом з далини
Так живописно день фарбує в просинь.
Глибокий слід самотньої лижні
В замет пірнає посеред завії.
І знають лиш дерева мовчазні,
Хто розгубив у сухоцвітах мрії.
У затишку приваб змовкає світ,
Очікуючи вкотре й знову дива…
В зимовім лісі через гомін літ
Під танець снігу мовить вічність сива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765436
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 14.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2017
Як ти там, мамо, на чужині? Як тобі живеться далеко від рідної домівки, рідного слова, рідної пісні? Ти, мамо, сиза голубка, якій зав’язали очі, і вона не знає, як повернутися додому. Навіщо? Навіщо страждати тільки через якісь нещасні гроші? Чому вони зараз стають основою усього сущого? Скільки ще людей змушені будуть покидати своїх рідних, близьких заради них?! Відповіді не існує. Є тільки жорстока реальність, яка вказує на те, що тебе нема тут, мамо…
Ірина Грицюк, 15 р., м. Івано-Франківськ
https://zik.ua/news/2008/07/03/142067
[youtube]https://youtu.be/HZTrv0OYmpA[/youtube]
[color="#02706e"]
[b]Д[/b]рібненьких діток залишила,
[b]О[/b]селю і старих батьків–
[b]Р[/b]ясних здобутків захотіла,
[b]І[/b] «долярів» не «гривняків».
[b]Ж[/b]адала статку та багатства,
[b]К[/b]расиво жити повсякчас,
[b]А[/b] не життєвого митарства –
[b]Д[/b]олати кризи кожен раз.
[b]О[/b]бдумала все. Полетіла...
[b]Р[/b]одина тут. А там - вона.
[b]І [/b]раптом, в наймах, зрозуміла,
[b]Д[/b]е молодість її мина...
[b]Н[/b]емовби блискавка у тіло –
[b]О[/b]дужала від згубних мрій:
«[b]Г[/b]ніздо – родинна хатко мила,
[b]О,[/b] краю рідний, милий мій...»
[b]Д[/b]ітей до серденька тулила...
[b]О[/b]сиротіла, бо батьки...
[b]М[/b]олилась слізно на могилах.
[b]У[/b] небі, мов свічки, зірки.
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764984
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 10.12.2017
Почему, почему эта женщина
Не стояла у входа в рай,
Почему, если было обещано,
Предложили ей: выбирай...
Вот и выбрала... наилучшего -
Настоящего среди всех...
Но всё чаще, всё чаще мучилась,
Разливая всё реже смех...
И грехами ложились на душу
Непонятны её шаги,
И гулялось на свадьбе взбалмошно,
Но... никто не сказал: беги...
Ведь она всё равно б ослушалась,
Прислоняясь к его плечу -
Это он прошептал: ты - лучшая,
Моя самая... я хочу...
Улеглась, отшумела звонкая,
Превращаясь в глухой набат,
Но, постель холодную комкая,
Ничего не вернуть назад...
Почему, по-че-му эта женщина...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764800
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2017
Депрессия бывает у поэтов,
Но если долго - сдохнешь от тоски.
Поэтому - и тянемся мы к свету,
Как в поле в одиночку - колоски.
Да, мир жесток и если верить многим,
То в сердце будет множество заноз...
Будьте добры Вы к людям, ради Бога,
Шипы - не главный недостаток роз.
07.03.2010 - 06.12.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763444
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 07.12.2017
Цикл „Тайга”
Я устал, устал, устал
Среди рек и гор идти…
…На вокзал, вокзал, вокзал
Мои мысли и пути.
В суету и шум дорог, -
От безмолвия, тоски,
Где могильный бугорок,
Тяжесть гробовой доски.
Я промок, устал, продрог
В этой мокрой кутерьме.
Снятся призраки дорог,
Города, машины мне.
Не хочу и не могу
Быть один в глуши лесной
Я бреду цветком в снегу,
Я бреду в бреду Домой.
Я – Домой, а вы куда?!
Не ходите!...
Ужас!...
Смерть!...
Там троих снесла вода,
Остальных – тайга и зверь.
«Замолчи!...»-
в ответ «..Молчи!...» -
Эхо к горам крик мой шлет.
Там, в горах, где бьют ключи, -
Эдельвейс там не растет.
Там в снегах растут снега,
Там – вершина, а под ней –
Ощетинилась тайга -
Буреломом прошлых дней.
Я дойду домой, дойду!
Или, на конец худой,
Если все же упаду,
То – ползком !
Лишь бы Домой!
Нипочем не отступлю!
Ни на метр! Ни на шаг!...
…В городе – букет куплю,
Так, на память о Цветах.
Принесу цветы Домой
И поставлю – пусть в воде
Обретут они покой,
Только нет покоя мне…
Горький, с красной бахромой,
Встречу завтрашний рассвет…
Я пришел домой…
ДОМОЙ!
Я пришел…
ДРУГИЕ - НЕТ!
1968
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764481
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017
Світлосяйно, прозірчасто-інейно,
срібнодзвонно землі й небесам
В цей морозяний, - ах, - розпромінений
новорічно-казковий Сезам...
Дзі-і-нь! Зімкнулися стрілки годинника -
згук дванадцятий станув і щез...
Хвильно-трепетно і п'янковинно так
в сподіванні примарних чудес.
Все жагучим бажанням напоєно...
свічі гаснуть - і в'януть слова,
І схиляється так упокорено
на рамена твої голова...
Новорічно-ялинкова магія -
мить єднання і років, і рук...
І морозяно-зоряна мантія,
і цілунків притишений звук...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764501
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017
Так хочу, чтобы пел колокольчик лихой,
Мне бы тройку поймать разудалую,
Уложить договор с ней, надёжный такой,
Чтоб меня забрала опоздалую...
Бриллиантом сверкая, нетающий снег
Рассыпался в холодных объятиях...
В эту самую ночь совершила побег
От себя, ото всех - не поймать меня!..
Не ищите напрасно - заметено след
Белым платьем зимы-раскрасавицы -
Мне года-холода подарили рассвет
И свободу, которая нравится!!!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764375
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017
Замітають сніги,
обіймають натомлене місто -
Всі стежки, всі сліди,
замітають і пам'ять, і біль...
В світлім храмі зими
так просторо, так первопречисто...
Заблукала й тривога
у мареві сонних снігів...
Відбули, одійшли,
відбурунили і відболіли
І любов, і печаль,
і прощання оті, й каяття...
Невагомо-легкі,
все сніги пеленою укрили,
Замітає зима
таємницю початків життя.
Прикрашає той сон
фейєрверками зоряних іскор,
Білим плетивом віт
у казково-ажурних садах...
Срібнодзвоном копит
і синички-співаночки свистом,
Поцілунком твоїм,
що відтав на холодних вустах...
Поховає зима
таємницю кінця і початку
У глибоких снігах,
під склепінням льодів забуття.
Тільки все оживе
і відродиться з сонцепочатком:
І любов, і печаль,
бо без цього немає життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764280
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017
ЧОРНА ХМАРА.
З невеличкої дзвіниці лине світом дзвін –
Плаче! Кличе! Розриває кожне серце він!
З невеличкої дзвіниці бідного села
Горедзвоном страшна, чорна звістка попливла…
У селі тім невеличкім справних мужиків
Може сто… А може менше було до цих днів…
А тепер ще на одного стало менше їх –
Привезли в труні хлопчину… На війні поліг…
Молода ще, гарна, мати постаріла вмить…
Чи жахливіш є наруга – сина хоронить!
Сина в землю положити! Без руки, без ніг!
Хто таке у сні страшному уявити міг?!
"Я ж тобі молила , сину, довгого життя…
Та тепер нема, синоньку, з пітьми вороття!
Ми ж тебе чекали, сину, весілля гулять…
Як тепер без тебе будем жити-доживать!
Вас з коханою чекали ми біля воріт…
Не діждалися онуків! Обірвався рід!"
Ой, за що ж ти, чорна хмара, впала на село?!
Звідкіля на нашу землю лихо принесло?!
З невеличкої дзвіниці лине світом дзвін…
Плаче…Кличе…Розриває кожне серце він…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764233
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017
***
Безсоння муки мають свій секрет:
чимало в них моментів світлих, гарних,
коли із Музою нас зводять тет-а-тет
для спілкувань високих, елітарних.
***
Я з Надсоном погодитись готова:
"Нема сильніших мук від муки слова".
Поет і образ творить, і картину зриму,
емоції й думки згармонувавши в риму.
***
Чомусь у суперечливі моменти
зникають геть вагомі аргументи.
А вляжуться емоції, дебати –
"Ех! Я ж так круто міг тоді сказати!!!"
***
Трактат, заумний, – так буває –
метелика вік проживає.
А мудрість влучної строки
летить стрілою крізь віки.
5.12.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764160
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017
Я люблю біле сонце пустелі,
Що освітлює шлях міражів,
І крилатих вітрів каруселі,
Чисті води гірських стелажів,
І піщані стежки караванні,
Найкрасивіших кактусів цвіт,
Теплу хвилю знайти в океані,
І від тебе почути «привіт!».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764069
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679904
* * *
В саду чи у будиночку на двох...
Не хочеш бути просто "випадковим"
І я не намилуюсь твоїм словом,
Бо теж цього не хочу... бачить Бог...
Де плаче літо спомином весни,
Мої сліди тебе приводять знову
У казку, що взяли ми за основу,
У тихі, божевільні мої сни,
Щоб загубитись у своїх словах,
Обіцянках, які торішнім листом
Котились, мов розсипане намисто,
По росах, по покосах і по снах...
В моїм осіннім вистиглім саду
Ще повно яблук, грішних і забутих...
Ти точно знайдеш їх, аби відчути
На відстані, що я до тебе йду...
Омріяно-нежданий мій, бажаний,
Не "випадковим", "тимчасовим" - ні...
З'явився, щоб не спалося мені
Й не гоїлись далекі мої рани...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764014
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 05.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2017
Да... не хандри, нам надо пережить
Вот эту зиму... ну, а дальше - дальше!
А кто за нас, если не мы, скажи,
Сумеет продержаться здесь без фальши...
Прогнившее и вдоль, и поперёк...
И небо, что над нами, как бы тоже...
Осеннее, ему и невдомёк,
Что и оно-то на хандру похоже...
Ну, не грусти, я - рядом, я смогу!
Нам вместе - до весны подать рукою!
Мне очень хочется на берегу
Ещё пожить... Да... не хандри - нас двое!!!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763287
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017
«У любви – как у пташки крылья!
Её нельзя никак поймать!» ( Из оперы Ж. Бизе
Кармен")
У всех поэтов тоже крылья
Поэт не может не мечтать…
Но чтобы сказку сделать былью,
Поэты учатся летать.
И он парит над облаками…
И обязательно вдвоём…
Весь мир готов объять руками.
И небо – наш «родимый дом»!
Поэт – особенной породы –
Ты эту истину усвой!
Он не считает свои годы…
Всю жизнь в полёте наш герой!
Мы небылицы сочиняем,
Пока ещё не грянул гром…
Планета наша пусть летает…
Земля – надёжный космодром!
Пока нас радует природа,
Огонь любовный не угас…
То никакая непогода –
Не остановит наш «Пегас»!
Пока мы дышим и живём,
Извечно о любви поём.
Ведь, если о любви не петь –
Ты будешь тлеть, а не гореть…
24. 11. 2017. Рисунок- автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762109
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 02.12.2017
Ще бродить тінню Осінь, ледве дише
в лісах, застиглих чорними мощами.
Зима добу невтішний вирок пише
розкосими холодними дощами.
Ще – не цариця, та несе загрозу
скувати світ в полоні крижаному.
Одвічна боротьба тепла й морозу,
в якій не програю́ть атланти гному.
Гнітить у вередливім міжсезонні
тягуча сірість, морок, сум, безладдя –
в природі теж пригнічує безвладдя.
Вже Осінь не повернеться. Тож Зиму
запросимо до трону наче приму
і хай снігами сяє на осонні.
2.12.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763515
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2017
Чи знаєш ти в житті ціну сльози, -
Очей солону, мамину вологу,
Яка із шумом першої грози
Спада, мов бісер, рясно на підлогу?
Коли, рука війни, в її життя
Сипнула надто гострих серцю спецій,
З тих пір в красивих, кавових очах
Застигли води всіх земних Венецій.
Із тої днини сива далечінь,
Тепер відносить душу у окопи,
Де світло-ніжна, рідна голубінь
Очей синочка, миру в неї просить.
Тож ти, хоч зрідка, просто уяви,
Як їй у груди б'ють воєнним берцем.
Чи знаєм ми таку ціну сльози,
Як плаче мама... плаче мама серцем?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763470
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017
Прости мені, осене, тиху молитву,
Яскраво шматочками літа малюй,
Твоєю рукою сльозу свою витру,
А ти мені - бабине ще подаруй!
Зігрієш в обіймах - з журою не сплутай
Тремтливу покору опущених вій -
У теплу довіру надійно закутай,
Мелодію серця почути зумій...
Засип мене, осене, листям кленовим,
Хай ковдрою ляже на сотні доріг -
Засліпить золоченим заревом знову
І вже не заснути мені до зорі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763166
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017
[i][b]Сніги метуть... метуть сніги... це ж треба
На чорну пудру трішки білизни.
Й сережки білі, інеєм по стеблах,
Колишуть перші подихи зими.
У склянці річки плещуться ще води,
Життя кругом, - і там, і там, і тут...
Маленькі хвилі водять хороводи
Й сніги метуть, метуть собі, метуть.
То б'ють хуртеччю, туляться до вікон,
Неначе в гості просяться на чай,
Життя, немов сніжинка тане швидко,
Сніги метуть, метуть... ну і нехай.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763161
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2017
[b][i][color="#591814"]Хотілось би ...Не в силі час вернути,
Між тим, що є і що могло би бути...
Зникає тінь в коротких днях осінніх
- на жаль лише моя.
І губиться в туманах віра в диво,
А смуток сльози видають зрадливо...
І ми дорослішаєм ще на одну осінь
- і ти і я.[color="#591814"][/color][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762958
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017
Над Сеною листочки рижі
Танцюють з вітром невпопад.
Давай зустрінемось в Парижі,
Щоби відчути листопад.
Чекають миті нас бентежні —
Насолодитися сповна.
І, за традицією вежі,
Шампанське вип’ємо до дна,
На брудершафт. У поцілунку
Перебіжить енергій струм.
Ми порадіємо дарунку,
Перепочинемо від дум.
По набережній, до Монмартру,
Блукати будем між вогнів,
Побачим панораму-карту,
Де Мулен Руж зачервонів.
Там — романтичність і свобода,
Захоплюють довкруж дива.
Коханим бути — насолода,
Натхнення в душах ожива.
На королівськім диліжансі
На мріях понесе Пегас,
Та повертатися на часі...
Париж залишиться без нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762675
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 28.11.2017
***
Осипається
листячко, тихим смутком.
Відлітаючи,
осінь візьме на крила
часточку мого життя.
***
Туман і мряка
сірістю вповили світ.
Пейзажів тусклість
знебарвила почуття.
Дрімота душі й серця.
***
Місячне сяйво
навіяло спогади:
струни двох сердець
співали від поглядів...
і злили́сь в мелодію.
27.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762580
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 27.11.2017
Прозорі струни осінь напина,
Аби на них зіграти власну пісню
І нагадати, що іде війна.
Їй теж болить, що буде з нами після?
Адже поліг-опав народу цвіт,
А поруч ворог сильний і жорстокий…
Яким він буде, той майбутній світ?
І чи з війни засвоїмо уроки?
Четверта осінь вмилась у крові…
І тисячі в небесний рай злетіли…
Хто зна, як жити матері й вдові,
Що попрощались із холодним тілом.
А осінь стеле знов красу й печаль,
Яку ні сльози, ні дощі не змили.
Не вистачає у сім‘ї плеча…
Та й осінь від війни уже стомилась.
23.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762535
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 27.11.2017
Ч-орне і біле... біле і чорне
О-чі сприймають, як є, без прикрас.
М-ріється завше про щось неповторне
У-спіх, нажаль, не у кожного з нас.
Ц-інності маємо ми особливі,
Е-кстра бажання, свій смак ,відчуття
Т-е, що для когось лиш миті звабливі,
А-ле ж для іншого - подих життя.
К-рила ростуть, як людина кохає,
Н-іби сам Бог того щастя хотів.
І-ншої долі собі не бажає….
Х-тось же не знає таких почуттів.
Т-ам, де взаємність - розрада і щастя,
О-плески долі красивій такій.
Н-ебо їм дало Господнє причастя,
Е-рос - у поміч любові палкій.
З- вісно, трапляються різні події,
Н-аче прописані з неба підчас…
А-нгел з небес додає нам надії,
Є-мність душі не міліє у нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762359
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2017
Не дрімота, не сон це —
Осінило день сонце.
Де тополя зелена,
Ніжне листячко клена
Заквітчалось в розмаї,
Солов‘їному гаї.
Лине пісня у трелях,
Золотих акварелях,
Намастивши палітру,
Усміхається вітру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762335
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017
[i]Дякую Ярославу К. за натхнення...[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761890
Ночь... и ветер стучит за окном,
Нагоняя тоску дождливую.
Ну, а я на плече твоём
Закрываю глаза счастливая.
Вот ладошка в твоей руке –
Моё сердце любовью греется.
Прикоснуться губами к щеке –
В сладкой нежности чтоб рассеяться.
Как хочу я тебя целовать,
Обнимая, пылать до забвения.
А потом о любви напевать,
О счастливых минутах мгновения.
За окном знойный ветер утих,
Позабыв о тоске печалиться.
Нам не нужно слов никаких,
Чтобы в сердце
друг друга
отправиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762307
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Багряним рум"янцем палали мости
І плавили води спокійного Стіксу
А дні малювали в клітинках хрести
Простого рівняння з квадратів і іксів
У сутінках щастя співали птахи
Блакитні співочі, птахи білокрилі
Під іншим кутом перехресні стежки
Лягли між зірок у прямі паралелі
Немає чим дихати... попіл - туман...
Політ на дно прірви здійсни віртуозно
Твій танець по лезу навшпиньки - талан...
Уміти б ще гинути так граціозно
20.11.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762153
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Прошита осінь золотим промінням
Відчалила, неначе корабель,
До дальніх, ще незвіданих земель,
Укривши землю дощовим насінням,
Завуальовану туманом сивим,
На фоні вже обідраних дерев.
Сердитим вітром покотився рев
Коротким днем — холодним і примхливим.
Довгенька ніч, устелена думками,
Переступила чутності поріг,
Притрусить сум та тугу перший сніг,
І радість лунко потече струмками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761998
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017
«Чому ти, Боже, не виконуєш прохання?» –
Звернувся чоловік з таким питанням.
Явився ангел чоловікові у сні,
Його слова звучали, як пісні:
«Бог виконати три бажання може.
Подумай, що найбільш тебе тривожить».
І чоловік, зраділий, без вагання
Проголосив своє палке прохання:
«Мені набридла ця робота й люди,
І в цьому домі жити вже не буду.
Нехай це зникне все без вороття,
А я почну тепер нове життя».
Цей перший план відразу ж і здійснився,
І чоловік у місті опинився,
Серед чужих людей, очей байдужих,
І там від відчаю і горя занедужав.
Він зрозумів – минуле – не погане!
«То ж хай все так, як було, стане!» –
Таким було наступне вже бажання…
Лишалось ще одне – останнє.
І щоб тепер уже не помилятись,
Адже немає шансу виправлятись,
Звернувся чоловік до всіх знайомих –
Ті радили просити благ відомих:
Безсмертя, грошей, влади чи здоров'я,
Багато друзів, радості й любові…
Нарешті здогадавсь спитати в Бога:
«Чого ж просити вже для щастя свого?»
Господь сказав: «Невже ти сам не знаєш?
Проси задовольнятись тим, що маєш!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761944
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 24.11.2017
Які легкі, які прозоро-світлі рими...
Легенько Музу за поділ тримаю.
Я десь була сьогодні...
в Сіракузах... в Римі...
Це дзвін дзвенить...
чи дзеленчать трамваї...
І хто я цього ранку ?... Невідомо!
Десь серед зір згубився подих мій.
І що, серед світів чужих, шукаю?...
Мов за соломинку тримаюсь за поділ,
Туніки світлої твоєї Музо...
Сьогодні я була у Сіракузах.
І джміль над квіткою,
мов дзвін, гудів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761907
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 24.11.2017
Пишу,пишу,и вянет лист под фразой,
Как лёгкие от дыма у курца
Так тяжела,как исповедь,не сразу
Дорога к пораженью у гонца...
Война со скукой требует подпитки
"Горят" нейроны искажая жизнь
Я пью любовь,зловонней из напитков,
Даже в Аду не подают "на бис"...
Что ждёт в конце мою седую душу,
Две рюмки водки и один лимон?
Курю печаль,ещё одну минуту,
И вешаю за стаж значок "ГЕРОЙ".
Всё важное опять отбросит тени,
И ты хоть синим пламенем гори,
Уходят навсегда дурак и гений,
Всегда...Какого б чёрта не дери!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761614
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017
Чорничний смузі…
О, меди хмільні…
Тепло долонь на перехрестях лона.
Як же п'янів… та не впізнав її.
Земля
у третій фазі Скорпіона
черпає сни
з Великого Ковша,
руйнуючи стовби навігаційні
ущент… її розхристана душа
на столику
в його операційній
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761048
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 21.11.2017
[i]Не обращайте вниманья, Маэстро,
не убирайте ладони со лба… (Б.Окуджава)
[/i]
В начале было просто слово.
Моё.
И на дрожащий лист
Оно слетает бестолково
Под шум дождя и ветра свист.
Неуловимое движенье –
И слово обретает мысль:
Мои земные похожденья
С фантазией переплелись.
И сокращенья, вставки, сдвиги,
И сумасбродства, и клише,
Давно прочитанные книги,
Сто раз забытые уже –
Всё в дело.
Только б спесь баранью
И страх в себе перебороть.
Но окупаются старанья –
И слово обретает плоть.
И слово обретает силу
Сопротивления
И вес.
Послушай, – невообразимо
Переть ему наперерез.
Оно скалой стоит гранитной,
Определяя, что к чему.
И нас раздельно или слитно
Дано записывать ему.
Нам оставляя только крошки
Неуязвимости своей,
Снимает слово поварёшкой
Как будто сливки, пену дней.
Как будто миром хороводит
И рассыпает флаера.
Как будто вечность происходит,
Стекая с кончика пера.
[i]Ноябрь 2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761358
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 21.11.2017
Молиться небо, погрожує громом.
Спека накликала бурю з дощем.
Пряне повітря, насичене ромом,
Землю накрило прозорим плащем.
Блискавки сяйвом пускають коріння —
Важко утриматись їм назавжди,
Книгу священну читають з горінням,
І розлітаються їхні сліди.
Краплі лопочуть і мчаться галопом —
Ллються у щирості сльози спокут,
Вниз опадають прискореним кроком.
Маків пелюстя шукає маршрут
В гавань калюжну, де сяйво люстерка,
Пришвартуватись настав для них час.
Стихла стихія. Барвиста веселка
Після грози завітала до нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761278
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2017
Не хворій, фіалко, не криви душею,
Не зів‘янь завчасно без тепла, дощу.
Я тебе зігрію ніжністю своєю,
Сонячним промінням вдосталь пригощу.
Вкутаю туманом від лихого ока,
А роса імлиста буде, як напій.
Ти ж така тендітна, леле синьоока,
Наберись терпіння — вітру порадій!
Він тобі шепоче казку про кохання,
Манить почуттями в світ солодких мрій,
Ласками огорне з вечора до рання —
У палких обіймах тільки не зомлій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760755
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889
[i]продовження[/i]
Ця спрагла ніч… і я в ній полонянка.
Уповні місяць в темряві спливає
В мої обійми. Мій він до світанку,
І до останку – далі нас немає.
Пробачте, зорі, ви ж бо ворожили
Його собі холодними ночами.
Я лиш торкнулась ночі, мов ожини,
Жагою вуст під тихими дощами.
В його обійми пригорнусь, розтану,
Й до краплі вип'ю… Завтра чи настане?
Цілуй мене - як вперше, як востаннє!
Кохай мене - допоки серце п'яне!
Допоки небокрай іще світає,
Моїх бажань - міжзоряна безодня.
Кохай же, місяцю... Хай не згасає
Твоє проміння у моїх долонях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760712
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017
Якби й комусь боліло, як мені,
Коли назавжди обривалась віра
І ватрою у серці пломенів
Неспокій, мов у пащі злого звіра...
Коли думки залишили межу -
Їх не зібрати і не загнуздати...
Так боляче... але... кому скажу,
Як доля шматувала диким катом...
Безсилля і зневіра... Потерпи
Собі казала і жила до ранку,
Та знала: це для того, щоб купить
Комусь нову розкішну забаганку...
Спочатку починала... і не раз -
Сміялася із мене ніч-пустунка!
А я - комбінувала сотні фраз,
Шукаючи останнього рятунку...
Хто спав, немов оте мале дитя
І сни кому не снилися ніколи,
Не їла клята совість, каяття...
Щасливий - не хворів душевним болем...
Так хочу я навчитися й собі
Не брать важкого... а іще - дурного!
Від магістралей відійти убік -
Нехай летять... і що мені до того...
Важким котком розчавлює "прогрес"
Простих людей, а совісних - тим паче...
І огортає всенародний стрес,
Бо всі, хто крав... тепер... герої наче...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760677
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017
Ховай від мене магію очей –
Я тільки гість на цьому карнавалі…
Ловлю твій погляд – ще, і ще, і ще,
Мені його завжди до болю мало.
Рухливих меж зачаєні світи,
І Рубікон зоріє на овиді.
Та нестеменно знаєм я і ти –
З полону масок не доліє вийти.
Щодень нестримніш бистрина тече,
І втрат безповоротніх не злічити…
Даруй весняну магію очей –
Я не стомлюсь її наснаги пити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760659
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017
Благословляла мати… на війну
Єдиного улюбленого сина,
І холодом у серце жах війнув:
«Хіба ж для цього я тебе зростила?
Хіба ж на світі мало й так біди?
Хіба ж ти зайвий у моїй родині?
Не маю права я сказать – не йди,
Бо ти ще й України є дитина.
Які і де знайти такі слова,
Щоб ворога держави зупинити?
Жона твоя дитятко сповива,
Як їй сльози гіркої не зронити!
Якби всі сльози матерів зібрать
В одне велике і глибоке море
Й втопити там, ні, з Богом покарать
Того, хто війни шле й голодомори.»
Синок святий портрет поцілував,
А потім неньку у щоку, солону,
Дружину пригорнув з синком, що спав,
Й пішов, щоб мир принести у долонях.
10.03.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760631
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 16.11.2017
Осінь рання, тепла, жовтоброва,
Захотіла рідний край змінить:
В золото укутала діброви,
Пряла літа бабиного нить.
Розгубила запахи-дурмани
У траві високій край села,
Випасала ранками тумани
Біля річки, поряд що текла.
Фарбувала листя і в садочку,
Жартувала з вітром на воді.
І панич, останній на тиночку,
Небу теж, немов дитя, радів.
А як дощик з висоти проллється,
Покупає луки і поля,
Сонцю осінь жовто посміхнеться
Й стане листям землю застелять.
21.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760555
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017
***
Змарніла Осінь
шле світу SOS – морзянку,
краплями дощу.
***
Вальсує листя
під плач музики вітру...
Прощальний танець.
***
Так приречено
лине листя до землі –
в обійми Матері.
***
Зчорніле гілля
на небесному фоні –
зморшки Осені.
***
Повзуть тумани,
щоб сором і наготу
прикрила Осінь.
***
Під виття вітрів
проводжаємо Осінь...
Ридайте, дощі!
14. 11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760370
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 15.11.2017
Гобелени й пухкі килими
ткала Осінь, невтомна, під ноги,
над землею стелила дими,
прибирала весь світ, до знемоги.
Сотворивши казковий дизайн,
малювали із Жовтнем картини
і кохання, в мереживо тайн
заплітали з ниток павутини.
Модулюючи теми із фуг,
їм співали вітри голосисто,
розсипаючи щедро навкруг,
мов метеликів, листя барвисте.
Та не вічний любовний дурман –
залишився він в "бабинім літі"...
Втрату чарів ховала в туман
і за хмари, сльозами налиті.
Листопадова старча злоба́
обірве її листя останнє.
Ні прохання, ні тиха мольба
не зупинять хвилину прощання...
Та ще – Осінь. Налиймо ж вина,
щоб осінній порі порадіти!
Що старіємо – то не вина!
І в душі ми лишились як діти,
хоч життя все вкорочує нить,
крадькома, незворушно, незримо
наближає небажану мить,
непомітно штовхаючи в зиму.
Тільки б разом! З тобою удвох
то й старіти – не так безнадійно.
Втім, майбутнє планує лиш Бог...
Ну, а поки ще Осінь, – радіймо!
10.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760054
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2017
.....
Где холодным огнём подпалённый,
С каждым днём всё слабей и слабей,
Лист осенний – берёзок и клёнов –
Освещает просторы полей.
Где предтечею жизни и хлеба,
Что любовно земля отдала,
Золоченые скирды под небо
Устремили свои купола.
Где стерню осенил опадая
Поздней осени палевый цвет.
Там молилась бескрестность святая
Излучая божественный свет…
…..
О, как этой осеннестью пьян я,
Будто весь её дивный окрас,
Я впитал ненасытно-желанно,
Волоокой бездонностью глаз.
И теперь мне так сладко и слёзно,
Так светло, и отчаянно жаль
Эту яркую ветку берёзы,
Эту птицу летящую вдаль...
Сердцу радостно, томно и… грустно,
Будто кто-то меня опоил
Рдяным цветом осеннего чувства
И печалью вселенской любви.
И так сладок напиток, так крепок,
Что, наполнившись им до краёв,
Пьяно кличет в осеннее небо
Журавлиное сердце моё.
……
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760204
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017
Не устрашает мраком вечность…
Но страшно это «никогда»… -
Не встретить утро, день и вечер…
И - не смотреть на облака…
Не слыть - любимицей фортуны…
Не быть - послушницей судьбы…
Не разрисовывать картины…
Не говорить слова любви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759404
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Слишком чувственные точки в недописанном письме…
В эротичном пухе мочки… На запястье,..на виске…
И во впадине яремной, и на пульсе (на бедре)… -
Поцелуи обжигают прикасанием, в темноте...
Эти бабочки роятся сокровенное открыть…
И, наверно, не боятся - меланхолии испить…
Я когда тобой болела,и когда звала в бреду,
То сказать одно хотела: что люблю, люблю, люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759225
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 11.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2017
Дай мені право назватися не ідеальною,
Дай мені змогу себе у собі віднайти –
Буду найбільшою світу очей твоїх тайною:
Вмію палити і зводити знову мости.
З берегом берег поєднані водами пристрасті –
П’ють, захлинаючись, спраглі в мандрівках серця.
Їх не спинили у пошуках болі та відстані,
Тільки не знають – кінцева зупинка оця.
З мосту стрибаю у воду бурхливу взаємності:
Не самогубство – трима еластичний канат.
Я надберу у долоні любові й натхненності,
Щоб окропити вздовж річки окрилення сад.
Права на вибір не прошу – завжди його матиму.
Ним заміновую відступ. За мною не йди!
Зви це як хочеш: упертістю, дурістю, фатумом.
Не дозволяю наземно трапляти сюди.
Знову стою. Банджі-джампінг постійний виснажує.
Я не спинюся, хоч важко цю ношу нести.
Йдуть подорожні – оазою стануть насадження,
Зрошені щастям і болем кохання води.
Дай мені мочі – я ледве тримаюсь за поручень.
Часу до вибуху менше, і меншає сил.
Ти лиш чекаєш у річці з піраньями – боляче.
Знаю, впіймаєш, якщо не розкрию я крил.
Крила розправлю! Природою птаха наділена,
Та не у вись від вогню – я до тебе шугну.
Крапля остання ти саду квітучого втілення.
В серця свого віднесу тебе вічну весну...
Дай мені змогу побачити титри до сну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759884
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Ти - ластівка весняна,
Відрада для душі,
Кохана, незрівнянна –
Мов блискавка вночі.
Собою сліпиш очі,
Дивуєш кожну мить,
А голос твій співочий -
Родзинкою бринить.
Неначе колискова
Поезія твоя
І магія… у слова -
від співу солов’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759781
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Місто,
Віддзеркалює світло від хмар.
Ліхтар,
Старий. На сторожі у тиші.
Осінь,
Мов птаха, на ймення Стожар,
Жовте
Листя на гілляччі колише.
Ночі,
Вірний спутник - морок густий,
Стелить
Ковдру м'яку над дахами...
Спи...Спи,
Моя крихітко, місто вже спить.
Янгол,
Крила розпростер понад нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759774
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Рідна, дорога моя земля,
Милая, родимая сторонка,
Геть себе не уявляю я
Без твоей травинки, даже тонкой...
Річка, що біжить до нас здаля,
Может, начинается далече...
І ліси зелені, і поля,
Сёла, люди, города - не вечны...
Лиш земля, стражденна і свята,
Знает всё о нас и всё умеет,
Вічна, загадкова і проста
Грешных нас прощает и жалеет...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759767
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 11.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2017
З-аблищало сонце, просинатись треба.
А- лінощі кажуть – не вставай ще, ні!!
Г-олубінь безмежна вранішнього неба
Л-агідний промінчик скаче по стіні.
Я- відкину ковдру, ніжитись доволі,
Д-ень прийдешній стука в шибку вітерцем
А- душі до щему необхідно волі...
Є- ж бо, що тяжіє серденько свинцем..
Р-оздивлюсь довкола, день такий хороший,
А-ж до небокраю поглядом сягну.
Н-іч вже поскладала сни мої у кошик.
О-сь де я сховаю мрію осяйну…
К-олихає вітер калинОву гілку,
У- повітрі пахне прілий падолист,
М-ріям, як і людям, солодко.. чи гірко
О-н скільки зібралось різних тих намист.
Є- у кожній днині неповторні миті
В-осени і влітку, взимку й по весні,
І- найкраще небо у своїй блакиті,
К-раще не насниться навіть увві сні.
О-дчиню кватирку і вдихну свободи
Н-е помітить раю, треба буть сліпцем.
Ц-е й не може бути краще насолоди
Е-ос* розмовляє з першим промінцем.
* Еос в поезії – ранкова зоря.
Фото - з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759230
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 10.11.2017
А голова моя пуста
Который день,
Живу без черта и Христа,
Я, словно, тень,
Кругом людей круговорот,
Бушует жизнь,
Я в ожидании... вот-вот...,
Но ветра свист
В моем пустующем миру,
Где я одна,
Меня встречает поутру
Лишь тишина...
А жизни хочется такой,
Чтоб каждый миг
Лететь! Пылать! Вслед за звездой,
Срываясь в крик!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759211
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Бог кожному дарує рідний край,
матусенька єдина – теж від Бога.
Шляхів дав безліч, але обирай
той, що з магнітом рідного порога.
А в кожнім краї мова є своя
як ідентифікація народу.
Моя ж – ніжніш від співу солов'я,
бо мамина, йде з роду і до роду.
Вбираю вірш, молитву, парафраз,
як воду із свяченого джерельця.
І хоч спілкуюсь іншими не раз,
та лиш рідненька йде з самого серця.
9.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759545
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Тінь смерті вийшла із глухої ночі,
Душа завила, бо любов’ю ще жила.
Я - відпускаю, - дивлячись у очі,
Казала стиха і холонула уся.
Вчепилась в голову двома руками,
Хиталась тілом, ніби маятник часів.
Вмивалися гарячими сльозами.
Чому саме мене ти випадком зустрів?
Щасливим будь. Піду. Куди? Не знаю.
Летіли в прірву сторінки її життя.
Він був у ній. Скорилася. Чекаю.
Вслухалась у нерівний стук серцебиття.
10.11.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759640
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Душі народної огранка,
Найкраща мова всіх часів.
Віночок, диво-вишиванка,
Веселка, солов’я заспів,
Тобі вклоняюся низенько,
Що ти жива, що ти в нас є,
Що в ритм – твоє й моє серденько
Й світанки нам Господь дає.
Така нелегка доля в тебе,
Наперекір всім ворогам
Тобі покров дарує небо
І слів божественних бальзам.
Живеш і в казочці маленькій,
І в Славні наших козаків,
З тобою Леся і Костенко,
Ти – моноліт в борні віків.
Тримаєш і в окопах гідність
Для всіх прийдешніх поколінь.
Ти – Кобзаря мого всесвітність,
Ознака величі й молінь.
Стаю, рідненька, на коліна,
Прошу: пробач, за суржик мій.
Моя ти сонячна перлино,
Живи, звучи, співай, радій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759499
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Якщо ти потрапив в глибокий колодязь
У темних задвірках своєї душі,
Минатимуть крик твій щасливі – та горді:
Стискатимуть горло образи вужі.
Солоністю сліз роз’їдатиме стіни,
Ставатиме ширшою чаша біди –
Митарства сердечні злих демонів звільнять,
Що спрагло бажають печалі води.
За твій порятунок проситимуть віру –
Канати байдужості спустять у грот.
Ти думаєш добрі, ти думаєш щирі –
Та ні! Лиш голодні до решти чеснот.
У відчаї стануть немилими друзі,
Що віття кидають в криницю на дно –
Гадаєш ховають, бо став зайвим грузом?
Обличчя подерли – а їм все-одно?!
Та гілка – на гілку, за камінь, на виступ –
Так міст викладають нагору тобі,
Все виріши сам – де тут поміч, де підступ,
І хто в тебе вірить у цій боротьбі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759154
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Ти думаєш, що хвора безнадійно:
У гніві стримана чи зважено різка,
Хронічно нерішуча, непостійна –
Навіщо ж я тобі, скажи, така?
Морів моїх окреслюєш затоки –
Теплом наповнена прозора мілина.
Для інших – легкопінна, ти ж глибокий
Побачив погляд – й вмить торкнувся дна.
Гадаєш, що вже вивчив течій норов,
Гарячі напрямки та айзбергів сестер –
Я мушля, що ховає перли штормом
І плаче за всіма, кого він стер.
Тобою хвора, хвора безнадійно:
То в жар, то в холод серця наспіви кида,
Та розум цих душі стихій не звільнить –
Потопить, захищаючи, вода
твій корабель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759511
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Я так давно вже скучила за нами,
Де ти і я, і ніч, безсонна ніч,
Де ми, благословенні небесами,
Ще не пили отрути протиріч...
Яке блаженство геть не помічати
Ні віку, ні погоди, ні часу,
Коли іще нема чого втрачати,
Не заглядає в душу сірий сум...
Але короткі ті хвилини щастя -
Солодкого багато не бува...
Нехай тоді, на зло усім напастям,
Моя любов щоночі ожива...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759004
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017
Рання осене! Ой дивна осене!
Ти по саду ногами ще босими
Ходиш тихо, ніким не помічена,
Та пташки галасують у відчаї:
За моря відлітати збираються –
Серед них ватажки обираються.
Сад рясний так радіє цій осені:
Ноги миє дощем їй і росами.
І туман загляда- женихається,
Тільки осінь над ним насміхається,
Тож походить, немов неприкаяний,
І в найближчих ярочках зникає він.
Рання осене! Ой дивна осене!
Моя подружко ти, жовтокосая!
За тобою спішу, йду я стежкою,
Зачепилась за кущик мережкою,
Ой мережечкою- павутиннячком,
Полетіла, легка, в капустиннячко!..
Рання осене! Ой дивна осене!
12.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758899
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017
О таких говорят: под ногами горела земля,
Что сквозь пламя, да в избу - сама, ну, конечно, сама...
Поджигала, ревела, тушила, палила, паля!
Да, когда-то она очень многих сводила с ума...
И судачат, что душу свою уж давно продала
За мгновение - быть на виду, на слуху, на коне...
По ночам спали все, а она не спала, не спала,
Пропадая в ночном, а ещё - предрассветном окне...
Новый день начинался, где призрачной сказке конец,
Понимание сущности грёз - ледяною водой,
Что никто из желанных её не увёл под венец,
Хоть была сумасшедше-красивой, такой молодой...
Где вы, рыцари, что оседлают строптивых коней
И обнимут её, дорогую, ни в чём не виня,
Что - в горящую избу и без промедленья - за ней,
Не боясь умереть, в сотый раз, в той стихии огня...
Приутихли, умолкли, упали - что ниже травы -
Так попроще... кругом очень много, так много простых...
Поспокойнее с ними - о них не услышишь молвы...
И... один лишь... догнал на пороге и обнял... А ты?..
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758889
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017
Бринить в мені мелодія дощів,
Гойдає вітер рвучко серця ноти,
Солоність думки вийшла з берегів –
Наповнює вода усі пустоти.
Малює небо сірістю цей день:
Не точечно, мазками – фон пастеллю.
На тлі душі асфальтних одкровень
Багряний лист дарує шанс натхненню.
Вогню краплина між жовтневих сліз –
Послання світу:
Вір!
Люби!
Надійся!
Несе премудрість осені ескіз –
Всьому, що не мовчить у серці, тішся!
У блиску віч – окрилення мотив:
Він сонцем став в проекції крізь себе,
Усе єство багряним полонив –
І зникло вмить похмуре сіре небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758038
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 04.11.2017
Листопад метёт за окном,
Колокольный звон слышен издали,
Может, он зовёт к своей пристани,
Ну, а я тут всё о земном.
Вроде есть и семья, и дом,
Но порою мне очень хочется
Абсолютного одиночества
И подумать чуть о своём.
Поразмыслить не о делах,
А о том, что в душе обветренной,
Разобраться с приоритетами:
Что мне важно, что просто прах.
Сортировка уму нужна,
Пораскладывать, успокоиться...
Понимаю, что наносное всё,
За которым цель не видна.
Может, осень всему виной,
Заслоняет мне небо тучами
И тоской беспричинной мучает,
Накрывая меня волной.
Или это греховный груз
Постучался в дверь моей совести,
И теперь внутри осень роется,
Заодно отгоняя муз.
Всё проходит, пройдёт и грусть,
И, конечно же, жизнь наладится.
Дай мне, Боже, сил с этим справиться,
А хандра - то такое, пусть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758091
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017
Вдохнови меня на стихи,
На такие, чтобы пробрало,
Чтобы их показалось мало,
Чтоб они были не сухи;
На такие, которых ждёшь,
Как сухая пустыня - влагу,
Как поэта перо - бумага;
От которых бросает в дрожь.
На стихи меня вдохнови,
От которых краснеют щёки,
Чтоб из самого сердца - строки
О пьянящей большой любви.
Вдохнови на стихи меня,
Что нужны нам, как будто воздух,
От которых уносит к звёздам,
И что греют сильней огня.
На стихи меня вдохнови,
Я скучаю за вдохновеньем,
За весенним души цветеньем,
Лишь цветочки ты те не рви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757713
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Этой осенью от богов
Примеряя венок печали,
Я не ведаю – для чего
Его накрепко привязали…
Этой осенью от богов,
Примеряя, венок печали,
Догораю свечою вновь,
Замерзая,на перевале…
До вершины идут с душой…
И мечтают взлететь повыше -
Птицей белою -за судьбой...
До портала великих… -Слышишь?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757565
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Русь моя, кре'стная родина,
В таинстве слова, непрошеном,
Сердцу нежданном, негаданном,
Исповеда’ю тебя –
В благословенье грядущего,
На искупление прошлого,
На покаяние в нынешнем.
И отпускаю любя
Грех той надежды несбывшейся,
Хлад той земли запорошенной,
Боль той слезинки рябиновой,
Что снегири окропят.
…
И от святого угодника
До подзаборного пьяницы,
Всё, что даровано радостью,
Всё, что страдало в тебе,
В смерти уйдет за ненадостью,
С жизнью придет и останется,
Словно родимка – уродинка,
На белокожей судьбе.
…
Русь моя, нежная родина,
С чувством доселе неска'занным,
Но от молчания истинным,
Я о прощеньи молю,
Может быть, глупо-юродивым,
Или бессвязно-несвязанным,
Но исповеданно-искренним,
Словом негромким: [b][b]люблю[/b]…[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757865
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Про що шепоче листя восени?
Про те минуле незабутнє,
Коли всміхались юні ясени,
І все було яскраве й літнє.
І цілувались зорі уночі,
А місяць шлях стелив любові,
Твоя рука лежала на плечі,
І верби гнулись пурпурові.
На серці - радість, сяйво навкруги,
Тремтіння в грудях, поцілунок
Солодкої нестримної жаги,
Елітний "San Vicente" трунок.
О молодість моя - нестямний шал,
Польотом розганяла хмари.
Суцільна ніжність, щастя інтеграл,
Магічні жмутки, сила чарів.
Шепоче листя восени про те,
Що час пробіг швидкою ланню,
Про "San Vicente" спогад і соте,
Про юність чисту, як світання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757778
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Скільки сонець-беріз розмигалося понад шляхами.
Чи спиняють, чи звуть, а чи просто ясніють собі.
Осяйною побуду я трохи, берізки, із вами,
Ну а потім вербою вклонюся імлистій журбі.
Позлітаю словами, як листям, під ноги прийдешнім,
Покружляю з вітрами, а потім – до хмар навпрошки,
А коли забуяють медвяні білянки-черешні,
Знов проллюсь веселково на ніжні духмяні квітки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757851
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2017
Обра́зи відпускаю вдаль,
У міжсвітів безмірне коло.
О не вертайте мого болю
У сховки зранених проваль
Ілюзії чи божевілля…
Бо я ще день – не надвечір'я,
Розкрилля!
Бо я ще бранка зелен-літа,
Ще образу його тавро.
В мені Адамове ребро
І карма роду заповітна,
Що іменована любов'ю…
Я п'ю її з небес живою
З тобою.
Зі жмутком сонця у волоссі
Несу в щоденнім суголоссі
Крізь час, крізь будні, крізь роки́,
Щоб хтось торкнувся невтямки́
Її змарнілим спраглим серцем,
Щоб виростив нові зеренця
Тої любові…
Боже мій!
У ній затято код віків,
Свобода вічного натхнення,
Хрещатого шляху проще́ння,
Едем зруйнованих гріхів...
Іду в незвідані світи -
Цей світ змілів - мені ж рости…
Прости...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757607
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 29.10.2017
Люблю цей світ!
Світанки і смеркання,
Шум вулиць вдень, затишшя перед сном.
Нічого так життя не прикрашає,
Як щире серце й віра у любов!
Люблю цей світ!
Крізь болі і печалі,
Крізь холод слів і дій людських полин,
Що цю любов відверто часом жалять:
Чого нема – здіймається на кпин.
Люблю цей світ!
У спеку і у стужі.
Люблю коли у літню зливу грім.
Усе у нім для мене не байдуже –
Впускаю світ в душі моєї дім.
Люблю цей світ!
Відверто і натхненно.
Життя земне – всього лиш тільки мить.
В любові хто – той диха не даремно.
Люблю за те, що можу так любить!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757384
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017
Р-озійшлись, розлучились, погордо пішли в різні боки,
О-дцвіли і зів'яли сумісного щастя квітки.
З-аблукались в житах і бажали розлуки, допоки
Д-оленосно життя не зв'язало образи в сніпки..
О-сь тепер все як є, тільки шлях у обох одинокий,
Р-аптом смуток накрив невимовно брудним полотном
І- розлука - то лиш дуже мудрі життєві уроки,
Жнив'яним був би лан, та поріс геть увесь бур'яном .
Ж-уравлі прилетять і зігріють світ білий красою,
Я-блуневі сади, наче снігом покриють траву.
Л-ише тих, хто пішов в різні боки в розлучнім двобою
Ю-рми тягісних дум заведуть у добу грозову.
Б-ез жалю розійшлись, та відчули тепер, з плином часу
О-вдовіла душа, серце кожного рветься навпіл
В-ідболілим єством корчить підла розлука гримасу
І- в кохання тепер впились сотні отруєних стріл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757287
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017
Все дороги ведут не в Рим,
Все дороги - к звезде высокой...
Даже тот журавлиный клин
Улетел на зов ясноокой.
Все дороги ведут к Любви,
Беззаветной и беспристрастной...
О, звезда Любви, позови
Не тернистой тропой - атласной.
Без сомнений и мыслей вслух,
Побежать, полететь, случиться!
Потеряв по пути "а вдруг...",
Всё былому простить и сбыться.
О, звезда Любви, не суди,
За безликие дни планиды...
Стало нынче колом в груди
Хладнокровное сердце Метиды*.
Все дороги ведут не в Рим...
*Метида - первая жена бога Зевса
Метида (дословно — «разум», «мысль», «благоразумие»)
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757065
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 26.10.2017
Осіння ніч в кишенях сни тримала,
Ділила їх на всіх-усіх людей,
А коли ранок вирветься з туману,
Тоді й дорогу сонечко знайде.
Прорве воно завісу щільну, сиву
Несмілим першим променем згори.
Нечітко ляже в мареві курсивом,
Як свідок осені й ранкової пори.
Ще вітер не насмілився повіять,
Красу боїться ранку сколихнуть.
В росі купають айстри свої вії,
Щоб сонечку закохано моргнуть.
Осінній ранок – то не просто казка,
Що з марева, мов човен, виплива,
Він той, хто для душі дарує ласку,
Яку не передати на словах.
21.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757068
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 26.10.2017
[quote]- може, погуляємо?
- куди ж на ніч?
- я покажу тебе зіркам [/quote]
[i]Ринат Валіуллін[/i] «Де валяються поцілунки»
ходім,
я покажу тебе зіркам -
нехай тьмяніють поруч зі світилом
яке моє кохання запалило
лиш покажу, та тільки не віддам...
ходім -
тебе світанку покажу
скропивши ноги перлами-росою
зігнувши світ веселкою косою
й ступивши ув обіймах на межу
ходім,
нехай тебе побачить день
і знітиться, всміхнеться нашім щастю
і за гріхи, звичайно, нам воздасться,
та не сьогодні...
завтра.
ми - мішень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757021
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017
[b][i]Ви вірите? Сумую кожний час...
І поміж зацілованих магнолій,
Трамвайчиком старим із схудлих колій,-
Я так спішу нестримано до ВАС .
Надавши шанс надії, як життю ,
Стоптавши об бруківку свої кеди,
Сердечний легіт вкутавши у светри,
Я Вас усе ж між вуличок знайду.
Де заховавсь, за виступами кнайп,
Мій львівський захід сонячно-рожевий,
Що так голосить: де ви?.. де ви?.. де ви?..
Самотня леді із очима Альп.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756562
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 25.10.2017
ОЙ ЛИШЕНЬКО! ЗА ЗМІРЯНО-БЕЗДОННИМ
УЛАМКОМ НЕБА СВІТЯЗЬКИХ ОЧЕЙ,
В ПУСТІЙ КВАРТИРІ ЖУРИТЬ ЧАСТО ДОННА,
У ЛІВІМ БОЦІ ЗГАДКОЮ ПЕЧЕ.
КОЛИ В ЇЇ ВІКНО ГУСТА МЕРЕЖА
ЕЛЕКТРОЛІНІЙ, ВПЯВШИСЬ В ХМАРНИЙ ДИМ,
ГЛЯДИТЬ... ЦЕЙ СУМ СИЛЬНІШАЄ... АВЖЕЖ БО,
ТАМ НЕБО! НЕБО! БУ́ЛО НЕ ТАКИМ.
А У М'ЯКІЙ, ЗАХМАРЕНІЙ ГЛАЗУРІ,
НАД ГАМОЮ НЕВИЦВІЛИХ СТЕБЕ́Л,
ШАТРОМ ЛЯГАЛО В ТРЕПЕТНІЙ ЗАЖУРІ,
ДЕ І ЗНАЙШЛА БЕЗЦІННОГО ТЕБЕ.
НЕ ЗНАЮЧИ, ЩО Й СИНЯВА ЗНИКАЄ
І ГОРИЗОНТОМ ВИЗРІВША ГРОЗА...
ПРОЙДЕТЬСЯ..Й ТЕПЛУ ЩІЧКУ ЗАЩИПАЄ
НІКИМ НЕРОЗЦІЛОВАНА СЛЬОЗА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756986
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017
Я позабыла,что время лечит...
И зажигаю для грусти свечи...
Бегут от дыма,наверно,слёзы...
Укол до нерва - засохшей розой...
Я позабыла,что время лечит...
А у любимых разлука - вечность...
На Млечном тоже сгорают звёзды...
Совсем не страшно,когда не поздно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756821
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 25.10.2017
Сп'яніла від тебе, від першого погляду твого
Що ниткою з золота вник у зіниці мої
Тобі не хотіла насправді нічого я злого
Та щось розпалило в мені невблаганні бої.
Незнаною дикістю б'ється в мені непокора
На себе несхожа, як привид з старого кіно
Я зовсім не та, не свідома й до чортиків хвора
Мене ти заводиш і хмільно п'яниш мов вино.
Бери роздягай, відкривай в мені кожну сторінку
Читай між рядками усю. Я оголений нерв.
Жадай мене так, як бажають омріяну жінку
І хай ця потреба в тобі не включає перерв.
Моя нетвереза любов - почуття наркотичне
В тумані дурману твого я блукаю всліпу
І вабить до тебе мене щось незнано-містичне
Жадобу на тебе я маю до жаху скупу!
Від тебе не хочу взамін я нічого, й ні слова
Не прошу із уст тих, що мають у собі магніт
Моя нетвереза любов, мов любов підліткова
Така ж бо гаряча й палка, як розпечений дріт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756774
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Недавно, осенью унылой,
Под шорох парковой листвы,
Давно прошедшее …ожило
И виноваты в этом – Вы.
Под грусть душевного вокала,
Вам удалось налить вина,
Чтоб сердце вновь затрепетало
И в этом Ваша лишь вина.
Читал, стихами восхищался,
И наслаждался естеством…
В тиши ночами упивался –
Любви божественным вином.
Красой поэзии чудесной,
Как в юности, был изумлён:
Чертами женщины прелестной,
Умом навечно… покорён!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756783
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Опало листя. Холодно. Стоять
Оголені й обвітрені дерева.
І п'є земля барвисту благодать,
Що вчора золотила обрій неба.
А небо плаче, як горить земля,
Про щось шепоче листя в круговерті.
В цей час печалі в пісні журавля
Знайшла
себе я
в справжності
відвертій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756725
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
[i]Відчути ті дари небесні хочу:
Торкатись щастя ніжними руками...
[b] Елена Марс[/b]
[youtube]https://youtu.be/zotRnVeBVjA[/youtube]
[b][color="#4d0354"]Я кінчиком пальчика –
в пристрасті сонній,
за межами стулених
вій, в супокої –
дві лінії щастя
шукаю в долоні,
з притлумленим диханням
таїнство кою.
Тихесенько, трепетно
никну в зап’ясті
і ніжно, поволі,
поверх передпліччя
осиковим ли́стом
втикаюсь у щастя,
що в серденьку мріє,
де істина вічна...
І – сонми мурашок
по стерплому тілу,
нечутний мій видих
завмер на хвилину…
Нові почуття,
немов птах, прилетіли
і в ямочках щічок
дві долі молили…
Я світлом займуся,
мов клен на осонні,
губ милих торкнуся
неспішно, поволі...
й шепну їй на вушко:
" Люблю тебе, сонну!"
Дві лінії щастя –
дві лінії долі.[/color][/b]
13.01.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756668
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
**********
Коли дощами вмиється діброва
В багряно-злотнім трепеті яснім,
Укриє землю матінка Покрова
Омофором черленим дорогим.
Віків легенда в пам'яті врочиста -
Тих сподівань і віри скорбний труд:
У страдну мить являється Пречиста -
Господня Мати - і рятує люд.
Їй молитви і сподівання тайні...
За землю цю, предивної краси,
Печерська дзвони молять, і Почайни,
І пращурів козацьких голоси...
Слізьми і кров'ю виповнилась чаша,-
Тож захисти, Господня Мати, нас:
Це воїнство преславне чесне наше,
Оцей наш сторозтерзаний Донбас...
Оцих дітей, їх лагідне дитинство,
І старості спокійний листопад,
І скупане в любові материнство -
Ми, Матір Божа, будем захищать...
Коли дощами вмиється діброва
В багряно-злотнім трепеті яснім,
Вкрий Україну, Матінко Покрово,
* Омофором спасіння пресвятим.
Омофор - покров Божої Матері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755477
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Під вечір до мами прийшло з комиша,
Ображене гірко, мале ведмежа.
Принишкло тихенько, забравшись на пень -
Важкий у звірятка сьогодні був день.
Поколоті лапки і носик розпух,
І вголос заплакати хоче малюк,
Та все таки знає майбутній ведмідь -
Негоже для звіра від болю ревіть.
Пригоди, ще зранку, прийшли неспроста -
Схотілося маму схопить за хвоста;
Сердите ричання і ляпас під зад,
І чітко ведмежий відновлено лад.
Почухавшись трішки, на маму не зле,
Подумало мудро кумедне мале:
Були б, як і я тут малята смішні,
Було б з ким погратись без мами мені.
А тут їжачок виповзає з кущів -
Зраділий ведмедик схопився мерщій,
Примчав подружитись і лапки простяг,
Та боляче вжалив колючий їжак.
Забулась невдача і знову вперед,
Задумалось раптом гайнути по мед.
Там вулики повні під лісом були
І бджоли заманливо поруч гули.
На самім узліссі, де поля межа,
Тихенько підкралось до бджіл ведмежа,
Просунуло лапку і носик в льоток -
І ніби хтось в рильце лийнув кип'яток.
Зірвавшись від болю до мами мерщій,
Привів за собою розлючений рій.
Бджолиних укусів дісталось для двох
І ляпасів знову отримав синок.
І ось вже набитим героєм вірша
Лежить на пеньочку сумне ведмежа.
Хоч капають сльози і носик розпух -
Не рюмсає вголос геройський малюк.
Він сильний і мужній, і звіра дитя,
А завтра чекають нові відкриття.
Зітхнуло малятко, і ось уже спить.
- Спи міцно, ведмедик, хай завтра щастить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756349
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2017
С журчащим ручьём среди горных каскадов,
С кристально-прозрачной холодной водицей,
С летящими брызгами из водопадов,
Которыми так хорошо освежиться,
С рассветным лучом, озаряющим небо,
С солёным дыханием бриза морского,
И с корочкой свежего тёплого хлеба
Сравнимо душевной поэзии слово...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755818
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Краскою пастельной (краской золотой) -
Осени полотна…Пишутся душой…
В минаретах сердца - колокольный звон...
Незаметный выдох - неприметный стон!
У рябины алой ягоды горчат…
Иней укрывает твой любимый сад…
В осень зародилось,время поливать…
Только не решилась с чувствами играть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755364
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 16.10.2017
О-сень пришла, но не связана с ней моя грусть.
С- ней у меня очень много прекрасных мгновений.
К-ак ты сказал? Не грусти, я однажды вернусь??
О-сень, прости за обилие дум-откровений.
Л-есом пройдусь, мне так важно побыть здесь одной
К-ажется, здесь моей грусти-печали уютно.
И- вот такой леденяще-щемящей ценой
Р-вет на куски мое сердце тоска поминутно.
А- надо мной высь украсила день бирюзой
З-вон тишины с криком стай журавлей вперемешку.
Б-оль, уходи вместе с горько-соленой слезой
И- подари мне судьба не печаль, а усмешку.
Т-ихо вокруг, только я... и обилие рифм
О-сень всегда для стихов наилучшее время
Й- на листы ляжет слова сердечного ритм
Л-ишь бы ушло, отступило тревог моих бремя.
Ю-ность ушла... но у зрелости чувства сильней
Б-оль тяжелее от каждой сердечной потери...
В-ремя, постой...убивать мне надежду не смей
И-помоги... пусть терять,но и в лучшее верить ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755624
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Ах.., оставьте же, мысли лукавые,
(Хоть порой вы чертовски милы),
Хоть вы левые или же правые,
Вы сегодня ничтожно малы.
Не гадайте кофейною гущею
На бубновый души интерес,
Не стращайте тоской вездесущею -
Знаю ваше я "поле чудес".
Да оставьте..! Коль даже вы вещие...
Необъятное время объять -
Мне бы неба дождливую трещину
Лентой радуги перевязать!
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755537
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.10.2017
Там, в Провансе, на юге Франции
Солнца трепетные лучи
По-особому преломляются,
Не мучительно горячи.
Терракотой и нежной охрою
Разливается мягкий свет.
И умчавшеюся эпохою
Бархатистый оставлен след.
Там художника сумасшедшего
Гениальность хранит земля,
В желтизну облаков ушедшую
И в лавандовые поля.
И возносят к чему-то высшему
Из далёкого далека
Над кроватью пастелью выцветшей
Балки старые потолка.
………………….
Там и луны другие – тёплые,
Не одна над Арлем луна.
Приезжают в Прованс влюблённые.
Я влюблённая, но одна...
Потому и гляжу я издали,
Потому и заказан путь,
Потому и стихи не изданы.
Потому всё... когда-нибудь…
[i]2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755293
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 15.10.2017
Спасибо, милая. Любя,
И благо, не за что, даря,
Ты мне отмерила себя,
От мая и до января.
Оставив мне, без всяких мер,
Тем благом, что вне всяких благ,
Воспоминаний эфемер
И след помады на губах…
Прощанья – ласковая боль.
Разлуки – длинная печаль.
И жаль отыгранную роль.
И ничего уже не жаль…
Спасибо, милая. Прости,
С печали глаз слезу утри,
В сквозной просвет в моей груди
Смотри, любимая, смотри:
Креста знамением твоим,
Слезами и миро'м икон,
В короткой вечности любви –
Мир проклят и благословлён.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755206
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Десь на червоній
лінії вогню
палають маки приворотним цвітом.
Безпечна – відстань пострілу… в меню –
черства скоринка
бабиного літа.
Навчи прощатись
сонячно, коли
огорне місто темрява суцільна.
Не бійся обпектися! розділи
цю поминальну
трапезу вечірню.
Відвертий танець
відчаю. Тоді
вплети в зелені коси срібні нотки.
… бентежна відстань – кола по воді.
… малина
до опівночі солодка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755061
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Ох, суровые ветры с Днепра налетели,
По окрестным лесам скрип деревьев да стон,
Дремлет братия вся по пещерам и кельям,
Спит, вкушая короткий монашеский сон.
И такая-то ночь эта вышла лихая,
Волк не всякий теперь на добычу пойдёт,
Но, обитель святую свою охраняя,
Как всегда брат-привратник стоит у ворот.
Ни со зримым врагом не страшится он встречи,
Ни с бесплотным, хоть видели тут и таких,
Черной рясой простой лишь окутаны плечи,
Хоть кольчуга и явно привычней для них.
Был при постриге он наречен Николаем
Он охотно несёт самый тягостный труд,
Но нередко былое его вспоминая
Братья князем его всё зовут и зовут.
Он принял добровольно монашества ношу
И от титула князя легко он отвык,
И приятней когда, как ребенка, Святошей
Называет его добрый инок старик*.
Да, такой он и был. Мальчик тихий, хороший,
Не любивший кровавых охот да забав,
Потому-то его звали с лаской: Святоша,
Хотя полное имя ему Святослав.
Княжич знал: Святослав имя предков великих**,
Побеждавших огромные орды врагов,
Кто для русской земли был надежной защитой,
О которых гремят песни всех гусляров.
.
И тогда он мечтал, хоть и мягок был правом,
Как однажды дружину он сам поведёт,
Как сравняется с предком своим, Святославом,
Как прославит его за победы народ.
Хоть в ученье добился больших он успехов,
И за книгой порою сидел до утра,
Но пьянил мальчугана звон сладкий доспехов,
Меч тяжелый казался желанней пера.
Но как вырос Святоша, сам став Святославом,
И воссел на уделе врученном отцом,
То увидел, в каком хороводе кровавом
Заплясала земля в ослепленьи своём.
Полюбили свои со своими же драться,
Где походы былые? Они, точно сон,
А от половцев, злобных степных сыроедцев
От Рязани до Луцка плач горький да стон.
И когда страшных бед переполнена мера,
Межусобная брань всех бросает на всех,
Остаётся одна Православная вера
И души, и народа последний доспех.
Озверелых и диких она примиряет,
Вечных истин Христовых растит семена,
Не того ль против церкви всегда выступает
В самых разных личинах один сатана.
И понял юный князь: в правде Бог, а не в силе,
Пусть кто хочет берёт княжий меч да печать,
То, что братья мечём да вином погубили,
То молитвой и словом он будет спасать.
Пусть его не поймут даже братья родные,
Он простит все ошибки и споры родным,
Но пойдёт непременно в великий град Киев,
Но не к князю, а прямо в пещеры, к Святым.
Пусть соперник спокойно владеет уделом,
Он теперь себе путь избирает иной.
Оставалась казна. Что бы с нею мог сделать,
Князь обычный, владыка суровый земной?
Мог потратить на терем, роскошный и шумный,
Где коварны советы и буйны пиры,
Мог потратить на войны, где в битвах безумных,
Братья в братьев вонзают свои топоры.
Но в пещеры идя, чтобы там подвязаться,
На обитель Святоша казну отдает,
И тогда на внесенные князем богатства
Началось возведение главных ворот.
Славно зодчие камни уже положили,
Над воротами ж сверху Святой божий храм.
Путь закроют ворота любой темной силе,
Будет вход для друзей и препона врагам.
И пусть буря и ночь но при этих воротах
Он служение с радостью чистой несет.
О душе и о ближних теперь лишь забота,
Он создатель и страж монастырских ворот.
Тех ворот, что для доброго – к вере дорога,
От врага ж для обители лучший заслон;
Он откроет любому, кто верует в Бога,
Кто страдает телесно, кто мира лишён.
И пускай вся земля темнотою объята,
Пусть грозит нам орда, всюду царствует ложь,
Но в пещерах Святых тебя примут, как брата,
Здесь ты самую лучшую помощь найдёшь.
Здесь молитвы святых снимут грусть и заботы,
А от хворей телесных целитель даст трав…
Но врагу не прорваться сквозь эти ворота,
Брат Святоша на страже, всё ж он Святослав!
Святой Преподобный Николай Святоша - один из правнуков Ярослава Мудрого. Родился около 1080 г. Княжил в Луцке. Ещё молодым человеком постригся в монахи, став иноком в Киево-печерского монастыря. В монастыре среди прочих послушаний был и привратником при воротах обители. Возведение главных ворот с надвратной церковью во имя Пресвятой Троицы было осуществлено на средства, пожертвованные самим Святошей. Выступал как миротворец, содействовавший прекращению княжеских междоусобиц. Скончался 14 октября 1143 года. Канонизирован Православной церковью. Кроме 14 октября днём памяти его является, также и сегодняшний день, 11 октября, когда празднуется Собор всех преподобных Киево-печерских отцов, в ближних пещерах почивающих.
**Имя Святослав носил не только отец Святого Владимира великий полководец Святослав, но и родной дед Святоши, один из сыновей Ярослава Мудрого, первый из древнерусских князей победивший половцев. В честь него мальчик, скорее всего, и был назван.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754849
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017
Мой мир не здесь, он среди книг,
Средь старых, пыльных фолиантов,
Среди фантазий и интриг,
Средь лилипутов и гигантов.
Мой мир не здесь, он среди грез,
Средь сказок или средь романов,
Средь смеха иль невольных слез,
Средь слов правдивых, без обмана.
Мир, полный искренности, чувств,
Где жизнь клокочет в каждой строчке,
Искусство слова средь искусств
Стоит на самой высшей точке.
P.S. Знаю, что утверждение спорно, но для меня лично это так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754688
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Мне грустно без Ваших стихов,
И нет их, мне кажется, краше...
Хорошие есть, но... не Ваши,
Не те... что читать я готов...
Не те... что без лишних мазков...
Не те... что без сложных сюжетов,
Как модно у многих поэтов,
С идеей за сотней замков...
Тоскливо без Ваших стихов,
Где тоненькою паутинкой
Витает меж строчек грустинка,
Собой обвивая Любовь...
Мне грустно без Ваших стихов,
Порой вдохновлять меня ставших...
Хорошие есть, но... не Ваши...
А Ваши... пока что без слов...
Фото из интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754508
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Не причитай, Судьба, молитву:
Бояться поздно... среди волн,
Когда Нептун затеял битву -
Роняя ярость... на твой чёлн;
Когда свободная стихия
Взорвалась бешеным рывком:
Вздымает волны голубые,
Кидает их в плавучий дом.
Швыряет щепкой твою веру
В господство преданных друзей,
И кто измерит эту меру,
Кто друг тебе – среди зверей.
Уже сломлён твой норов гордый,
Вот-вот… и паника придёт!
И ты чутьём…звериной мордой
Ревёшь, но не сдаёшь – живьём
Свой чёлн. Твоё – предназначенье,-
Дойти под флагом до конца.
И только знанием, терпеньем –
Почить под лаврами венца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754464
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Ч/адит свеча, зажженная недавно,
Е/два мерцают блики в темноте.
Г/ашу её...не гасится. Забавно.
О/гарок счастья... все, как ты хотел.
М/осты горят, когда того желают.
Н/о я молила: "Погоди! Не жги!"
Е/ще не время. И любовь былая,
Г/лотая боль, вернёт свои долги.
Р/азвеет ветер пыль и тлен сомнений,
У/йдет тоска, подспудная печаль.
С/лова наполнят мир стихотворений,
Т/еплом укроют душу, словно шаль.
Н/е спится мне, всё мысли, мысли, думы
О/стывший день скатился на закат.
В/от так всегда, предночный час угрюмый-
Э/кран событий - кадрами богат.
Т/айм-аут взят бесспорно для раздумий.
О/дна мечта, пока с тобой мы врозь -
Т/риумф любви, феерия,Везувий.
В/едь я живу, чтоб это все сбылось.
Е/два луна зажжет на небе звезды,
Ч/адрой укроет сонный город ночь,
Е/ще не сплю...мне нужен свежий воздух,
Р/аскрою окна. Прочь кручина...прочь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754215
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 08.10.2017
Пройдеш повз – не зачепиш і доторком,
Лиш вправляєш зазубрини-вивихи?
А я в лялечку кутаюсь коконом,
Не нап’юся словами і видихом.
У зіницях вуглинки-окалини
Так нестримно жадають поглинути?
Краще бути Ікаром і спаленим,
Аніж листям, вітрами покинутим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754120
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2017
Місто втомилось від денних турбот.
Спати вляглося, позбувшись марнот.
Знову довірилось звично Морфею,
Ніч подала непогану ідею.
Я лиш заплуталась в сітях безсоння,
Може й виною тому – міжсезоння?
Ходять думки караваном верблюжим,
Навіть дрібне стало враз небайдужим.
Крутиться, крутиться спогадів стрічка,
Пазли складає всі зоряна нічка.
Так поспішає, бо скоро світанок,
Знак показав у вікно з-за фіранок.
Я ж намагаюся ніч наздогнати,
Думку свою заколисую: «Спати».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754092
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Я поздняя, я здесь уже одна.
Цветов других не видно вдоль аллей,
Да осень это осень, не весна,
А всё-таки меня ты не жалей.
Ты трогаешь так нежно лепестки,
И мне теперь становится теплей
От этой доброй, ласковой руки,
Ты приласкай меня, но не жалей.
Я для того так поздно и цвету ,
Чтоб стать красою мрачных этих дней,
И если я тебе по сердцу тут,
То радуйся мой друг, а не жалей.
Вокруг ещё опавшая листва,
Она прекрасна и дружу я с ней.
Она мне шепчет лучшие слова,
На нас любуйся ты а не жалей.
Кому-то просто нужно было стать
Цветком последним самых мрачных дней,
Не стоит так из-за меня страдать,
Меня ты по напрасну не жалей.
Уже, уже меня снежинка жжёт,
Холодной, белой искрою своей,
Идём к концу, Я, осень, старый год,
Но всё-таки меня ты не жалей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753980
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Слово, Вы – страдалец и мучитель.
Слово, Вы – пролог и эпилог.
Замолчите, слово!.. Помолчите...
…
Что же Вы молчите, как назло?
…
Что слова?
Не хорошо, не плохо.
Что слова?
Не дух, не естество.
То, чего у жизни слишком много,
Никому не стоит ничего.
В наше время, в мире виртуальном,
Вместо рук – слова переплелись…
…
Что слова?
Они ведь так банальны,
И лишь в чувствах не банальна жизнь.
Что слова?
Они порой излишни,
Или недостаточны подчас.
Что слова?
За ними разве слышно
То, что к Вам я чувствую сейчас.
Что слова?
Когда не-постигаем
Смысл произносимого не-вслух.
Что слова?
Когда не достигает
Чувства и ладони сердца стук.
Что слова?
Когда под слоем пыли,
Жизни той – угасшая звезда.
Что слова?
Когда мы «жили-были…»
В той – реальной – сказке… где то там.
Что слова?
Когда мы захотели
Виртуальной сказки – слов и грёз.
…
Что слова?..
Они дороже денег.
Что слова?..
Они дешевле слёз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753655
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Т-ам на цветастой, атласной гардиной
И-з-за дубравушки солнце встает.
Х-олод предутренний лег паутиной,
О-сень на ветках узоры плетет.
З-анавес выткан из ниток тумана,
А-лые отблески в глади витрин,
О-сень одела, достав из кармана,
К-расные гроздья на ветки рябин.
Н-еба безбрежность, уют и гармония.
А-нгелы здесь охраняют покой.
М-ир волшебства, эйфория, симфония
И-гры затишья с опавшей листвой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753715
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Не відречусь. Не можу. Не проси.
Не допоможуть окрики суворі.
Колись я чула інші голоси
І ворожбу ту вишила на зорях.
Хай світ увесь волатиме: «Ату!»
Хай гончі пси женуть сліди степами.
Я істину засвоїла просту:
Ти – той, кому завдячую життями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753659
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017
- Ти плачеш?
- Та, ні, – то все осінь.
Сльозиться нахмурене небо,
Лист долу летить та голосить:
- Не треба! Не треба! Не треба!
Не треба
дощами збивати
В відрізки спіральні маршрути –
Вицокують бризки стакато:
- Забути! Забути! Забути!
Забути
про пестощі вітру,
Проміння обійми тремтливі,
Наснагу, теплом оповиту,
Не в силі! Не в силі! Не в силі!
Не в силі
здолати тяжіння:
У прожилку долі – волога.
Злітають униз обважнілі –
Тривога...Тривога...Тривога...
Тривога
у дугах калюжі
Луною здіймається наче –
Дощ човники топить байдуже.
Все плаче.... Все плаче.....Все плаче.....
- Ти плачеш? Замерзла? Не треба!
Минуться і холод, і сльози.
- Так, плачу. Я плачу із небом –
Всередині мене ця осінь.
Ця осінь... Ця осінь... Ця.......осінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753607
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017
Я хочу разлюбить, помоги,
Уходи, но оставь мою осень,
Мы с тобой ни друзья, ни враги -
Потому уходить очень просто...
Я забыла... забуду... Потом
Поменяю свои занавески,
Уничтожу улики... Никто
Никогда не споёт наши песни...
Крепкий кофе, а лучше - вино!
Захотелось вот выпить /хоть тресни/!
И ушёл ты не так уж давно,
Но... теперь нам куда интересней...
Можно просто тебе позвонить
И тихонько поплакать - поверишь,
Потому что удерживал нить,
Что вязала нас крепко и верно...
И зайдёшь - никому не понять
Почему я замки не сменила...
Ты не сможешь оставить меня...
Ну, а я... Да, всегда я любила...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753417
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Осінь тамує в душі моїй справжню відвертість,
Мрякою сивих дощів умиває печаль.
Шле мені літо щодня у кленовім конверті
Тепле і радісне, сонцем зігріте «прощай».
Струни строкатих дощів відголосять цю осінь,
Що позолотить думки і на мокрий асфальт
Зсипле із кленів, мов вічності сни безголосі,
Листя пожовклого сповідь на мертву скрижаль.
Вранішня паморозь душу стискає в обійми,
Тулиться в змерзлі жоржини неспита любов.
Осінь зухвало всіх споює смутком снодійним –
Я ж у полоні п'янкої краси знов і знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753255
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 02.10.2017
Было время, шагал, не хромая,
Не метался ни днём, ни впотьмах…
Хоть не раз вывозила кривая,
Но неведом был пагубный страх…
Скудноваты дары огорода
При отсутствии летних дождей…
И не верится в мудрость народа,
А тем более в честность вождей…
Истрепались мечты и одежды,
Неуютно на жилистом дне…
И хоронит останки надежды
Неуверенность в завтрашнем дне…
Говорят, обижаться, мол, глупо
Мне на чёрствость властей и рвачей…
Вот бы гамузом их в Гваделупу, -
Поредел бы отряд сволочей…
май 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666049
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 01.10.2017
Ой, любове моя, мій дурманочку,
Закружляла мене, понесла в небеса.
Встала п’яна тобою ще з раночку,
Вчарувала кохання хмільна та краса.
У сон до мене приходиш щоночі,
Вітром стиха шепочеш про щось за вікном.
Йшла би я за тобою світ за очі,
Устелила б дорогу лляним полотном.
Вишиванку під ноги би кинула,
Від розлуки лихої, щоб нас берегла.
Щоби пісня над нами лиш линула
Та дзвеніла підкова під спів солов’я.
01.10.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753209
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
"Засентябрило за окном..."
(Небылова Е.)
Завересніло за вікном,
Завересніло,
Війнула осінь холодком
Зніяковіло.
Яка весна у нас була -
Оркестри грали.
А скільки літо нам тепла
Подарувало!
Летять журавлики,летять
Туди де літо.
Почнеться скоро листопад,
Як завжди в світі.
Минула молодість,немов
У сні солодкім,
Та досі ще живе любов
В житті короткім.
Завересніло за вікном,
Настала осінь,
Душі ж наповненій теплом,
Не страшно зовсім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751099
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Я рисовала корабли
Со слов седого капитана…
И убегала от тоски
В огонь ожившего вулкана…
Я узнавала маяки
И берега - у океанов…
И обжигалась о пески
У стен оранжевых барханов!..
Зачем приснились корабли?..
И след, остывший, караванов?..
И серебристые виски...
Под монотонный звон там-тамов?..
Ведь осень тихая пришла…
Невольно душу оголила…
В последний раз,наверно,я
Себе влюбиться разрешила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752420
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 29.09.2017
Я, мабуть, просто гостя випадкова,
Бо щастя обирає не мене...
Хоч на одвірки вчеплена підкова,
Та я боюся: знову обмине...
І розчиняюсь у житейських буднях,
Мені немає як, нема коли -
Не вмію просто жити, просто бути...
І вже не часто, а таки болить...
Та хоч із літом швидко розпрощалась,
Його не виглядаю більше, ні... -
Хай служать римі ті слова "з дощами",
Бо з ними мокро й холодно мені...
Я не втрачаю віри: засвічуся,
Теплом душі зігрію навкруги,
Скраєчку, непомітно примощуся
Й любов'ю об'єднаю береги...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752724
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 29.09.2017
Как там писал великий Пушкин,
Не в силах чувство превозмочь –
Тиха укра'инская ночь?..
…
Как перед выстрелом из пушки,
Тиха укра'инская ночь.
Той тишью злой, предгрозовою,
Когда к несчастью сердце ноет,
Когда не-можется помочь.
И с болью я пишу слова,
Приняв нелегкое наследство,
Не доброй волей и посредством,
А принуждением родства.
Украйна, нэнька, пожалей
Меня, за то, что так нелепо
Тебя люблю… как Кочубей,
И в то же время… как Мазепа.
И будто проклятым живу,
С тех пор, как кто-то, не по праву,
Твоих гетма'нов булаву
Поднял с намереньем лукавым.
Как будто это мною ты,
Забывшим о Богдана - слове,
Истерзана до нищеты
И обворована до крови.
И клятвопреступленья вновь,
Узнала страшную расплату,
Где жуткой платою не злато,
Не сребро, а живая кровь.
Между собой твои сыны,
Грудь о’грудь в поле насмерть бьются,
И вороны над ними вьются -
Надежд на смерть твою полны.
И с уст срываются слова,
В оттенке чувства темно мерклом -
О том, что ты еще "нэ вмэрла",
О том, что, может быть, жива.
А ты, Украйна, тяжко спишь,
Сомкнув в душевной муке очи,
И давит в хладном мраке ночи
Тревожная, дурная тишь…
…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752803
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017
Только дождь заморосит,
Так печаль воочию
Желтизной зашелестит,
Выйдя на обочину...
Не ко мне ли ты, печаль,
Позолотой выткана..?
Знаешь, мне уже не жаль,
Что тобою выбрана,
Хоть порой ты глубока
До Её Высочества...
Нынче ты, как лист, легка -
Шелест одиночества.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752711
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Моя любове, я до тебе лину
На крилах мрій, що виткали слова,
Через роки між журавлиним клином
Пташиною я буду пропливать.
Не розгублю в польоті свої сили,
Хай виллються у світлі почуття,
Котрі б вогонь надій не загасили,
Щоб не сіріло маревом життя.
Моя любове, виткана із квітів,
У краплях-кришталях ранкових рос,
Давно вже на крилі своєму діти,
А ти жива і в спеку, і в мороз.
Я запрошу весну у свою душу,
Позичу в сонця віри і тепла,
Любов мою ніщо вже не задушить,
Якою б доля в мене не була.
20.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752706
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2017
Закохатися в сонячні промені,
І забути, що опік – то рана,
Загубитись на плоті маленькому
У безмежжі очей океану,
Перемовити недопромовлене
У німих діалогах із небом,
У печалі, в спокої, у радості
Відчувати у комусь потребу,
Червоніти намистом калиновим,
Наливатись достиглості соком,
І ходити навшпиньки тихесенько –
Не сполохати б мрій ненароком,
Розчинятися в зорянім мареві,
Стати щастя дзвінкою луною, -
Все можливо!
Як душі споріднені
річ любові ведуть між собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752461
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 28.09.2017
душевно граєш...грай, саксофонисте,
цю пізню осінь, сутінки сумні.
моє життя летить пожовклим листям
і за вікном в дощах минають дні.
ввійду туди у зморені, в тумани,
в порив рвучкий осінньої журби.
здіймає вітер золото оманне
і хмари в небі мов червоний пил.
так дивно граєш!..грай, музико вправний,
мій біль душі...тривож печаль, молю!
я у коханні спогади розбавив...
з того й чуття мої всі у хмелю -
її там погляд мов любові заспів,
яка для неї наче звична гра...
зіграй, прошу! журбу мою на саксі,
музико гарний, оповідь зіграй.
ту оповідь візьму собі на згадку
і увійду у свій холодний дім.
...а у саду... - там вітер ліру ладить
на спів осінній, тихий в самоті.
гойдає ніч в спаданні сну і листя
і вже останню рве в зорю струну -
і за вікном нашіптував так близько
мелодію бурхливу і сумну...
19/09 - 2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751856
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 25.09.2017
Твоїх бажань бездонна глибина,
Моїх щедрот невичерпане небо.
У тім краю, де нас іще нема,
Шука прихистку вітер поміж стебел.
У плетиві зневіри і надій
Не дорікне печаль торішнім листям.
Сльозу в душі не витре суховій,
Не вцілить в смуток блискавиця вістрям.
Принишкла у затишші далечінь,
Застиглі хмари дивляться додолу.
В лісах правічних затаїлась тінь…
Іде душа… сповідатися полю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751916
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 24.09.2017
[b][i][color="#2c0b75"][color="#8400ff"]В твоїх обіймах думка дзвоном б'є,
Посеред заколисаної тиші...
Одне прохання, ніченько, моє:
А можна я до ранку тут залишусь?
Торкає душу невимовний щем
І смутки опускають сонні очі...
Під твоїм тихим, місячним плащем
Від всіх тривог я заховатись хочу.[/color][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749420
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Вночі наснилися сьогодні
Оті нав'язливі дощі,
Хоч восени вони й холодні,
Але вже точно ніпочім...
Вони цінуються у спеку
Ці довгождані, затяжні,
Що влітку десь були далеко -
Вже і не віриться мені...
Недавно ще шукала тінь я
І так хотілося тоді
Відчути рук туге сплетіння
У колах щастя по воді...
Тепер люблю я колір сірий
Важкого неба восени -
Птахи збираються у вирій,
Та не беруть мене вони...
Вже знаю, дощ оцей краплистий,
Придавить трави до землі
І смутком скотиться по листю...
Я чую дощ - не треба слів...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751403
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Ты помнишь - сколько дней в году?..
Я столько и любила...
Сто тридцать пять часов в аду
Отняли много силы...
Мне кажется - не так давно...
Но мы уже чужие...
И веткой не стучат в окно
Деревья те... - Большие...
Ты не звони,и не пиши...
Приветом не отвечу...
Ключи глазами не ищи
Под вазою с секретом...
Пароль сменила на замке...
И запахи - для кожи...
И разлюбила Шардоне...
И ярко-рыжий тоже...
Зачем приходишь в вещий сон
И словом душу нежишь?..
Но не дотронешься рукой...
Наверное,не можешь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751324
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Збігають дні, минають ночі,
В світанках сірих гаснуть сни.
Вітер жене кудлаті кучі,
Земля розмокла від води.
І квилить осінь журавлями,
Летять увись ті навмання.
Збігає час поміж словами,
Пече у серці надбання.
Мережить зморшки на обличчі,
У погляд зрілість додає.
Що не збулося - на узбіччі,
Життя для інших роздає.
07.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749717
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 19.09.2017
Поглянь, то осінь плаче за вікном?
А може, дощ? В повітрі прохолода…
Упали в трави роси-серебро
І заясніло-зацвіло болото.
Ген плинуть-мріють клини журавлів
В далекій синій неба високості,
І долітає звідти до землі:
«У вирій ми! Туди ми тільки в гості!..»
Вирує, гомонить осінній гай –
Прощання то й пташині сльози всюди.
Їм шлях на південь небом проляга.
Хвилюються птахи, неначе люди.
29.11.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750288
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 18.09.2017
На світанку піду.
Не сьогодні… нехай –післязавтра.
…і пронизливо сич закричить на ведмежій горі.
…і відчуєш – я йду… між серцями бринітиме мантра.
Так спокійно і легко
додому ідуть косарі
З косовиць золотих.
Тільки хвиля шаленого вітру
Спалахне смолоскипом й твого доторкнеться весла.
…і на пагорбах раю стареньку іржаву палітру
Розкладеш обережно
й приречено скажеш – пішла…
Не запалюй свічу!
Не шукай на розвалинах літа
Чорно-білі штрихи… не окреслюй в собі пустоту…
… я зостанусь тобі перламутром вишневого цвіту
В час цвітінь найп”янкіших
…і навіть, коли… одцвіту
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750453
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 18.09.2017
Прикоснуться к искусству -
Не задеть, не вспугнуть
Обнажённые чувства,
Откровения суть,
Лёгким шелестом ветра,
Не спеша, не дыша,
По следам, где поэта
Прогулялась душа...
Прикоснуться к искусству -
Умиляться, молчать,
Где пропитана грустью
Светлой мысли печать...
Если холодно, пусто,
И не в радость рассвет,
Прикоснуться к искусству -
Это лучший рецепт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750996
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017
Тобі – моя кохана,
Любов свою дарю
І щастя, так незнане,
З тобою розділю.
Немов би той барвінок,
Ти – зацвіла в душі…
Щоб був не хмурим ранок
Тобі пишу вірші.
Краса!.. Не намилуюсь
Багаттям неземним!
Коли вже розцілуюсь
Із космосом твоїм?
Далека – недосяжна,
Мов зірочка горить,
Твоя краса безмежна
В очах моїх бринить.
Не можу відвернутись –
Магнітом тягне даль…
До ранку не заснути,
Така в мені печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750642
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017
Вже Літо відіграло третій сет,
І гра скінчилась не йому на користь.
Над ставом порудішав очерет,
А в осоці, немов вітри боролись.
Легенько над водою органзу
Холодний ранок, вправно, розстеляє,
У небі журавлиний лине сум
За рідним домом і за милим краєм.
Вже Літо відіграло третій сет,
Його Партнерка виграла уміло.
Сумує понад ставом очерет
І верби в воду коси опустили.
..........................................................
Та ця Пора ще довго буде нас
Парсуною своєю дивувати.
Бо вигравши весь *золотий запас*
Не стане у офшорах зберігати.
02.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749164
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 05.09.2017
́[color="#ff0000"][i](Собі з нагоди [b]Дня народження[/b]
в цей осінній дощовий похмурий
день...)
[/i][/color]
[color="#ff0000"][b][i]Кажуть щастя людське́
невловимо витає над світом,
Манить в вирій життєвий
прозорим безхмарним крилом.
Доторкнутися спробуй
і до серця свого притулити
Долю щедру й багату,
по-вінця налиту добром.
Щоби бачити поруч
улюблені стомлені очі,
Щоб дитяче обличчя
ясніло домашнім теплом…
Може, щастя тоді
мимоволі зігріти захоче
Ніжним дотиком рук,
що, як вітер, майнуть над чолом![/i][/b]
[/color]
[color="#ff0000"]
На фото: Сім'я - Устя, чоловік Роман і я))).
Вірш із першої моєї публікації [b]«Любов як тайна, вічна і глибока…»[/b]у газеті «Молода Галичина». – Львів, [b]1983[/b].[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749086
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 05.09.2017
В- осінніх днях - незвідана краса,
Е-кзотика, небачені принади.
Р-оса аж по полудень зависа,
Т-а кращі в світі диво-зорепади.
А- нам теплинь червнева до душі,
Й- липневі, неповторні дні і ночі,
С-ерпневі водограї і дощі,
Я-скраві плеса вод, як сині очі.
Л-ибонь о цій порі є щось від чар
І- кожен саме так про осінь скаже.
Т-яжіє небосхил казкадом хмар,
Е-мблемами дощів веселки в"яже.
Ч-ому ж волієм ми вернути знов
К-расу і неповторність огрійливу
О-азу, де в теплі живе любов,
Н-айкращих мрій рясну сердечну зливу.
А- десь туман лягає за вікном ...
З-а ніч, як молоко, від прохолоди.
А-бсент гірчить дозрілим полином
Д-одавши гіркоті тій насолоди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749007
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
[i] ...осінній настрій у любові,
але ніяк в фантомах болю.
[youtube]https://youtu.be/VHV-qPblrUQ[/youtube]
[i][b][color="#058387"]Любов, певно, – найвищий дарунок,
Що дається людині в життя!..
І вплітається тернами в руни
Те солодке – до сліз – почуття…
І купаються люди в любові,
Не чекаючи в ній потрясінь
Й покладаючись в долі на Бога,
На його прецедент воскресінь.
Та буває – любов покидає,
А чи губиться в купі проблем…
Хто того не відчув і не знає,
Той не втратив повік свій едем.
Та таких, певно, в світі немає,
Хто б карався без втрати кохань,
Адже любляче серце – окраєць
Тяжких мук, і терзань, і зітхань.
…Наші сни, мов фантоми любові,
Повертають у прядиво крез*
І ведуть, як рабів, за собою,
Без порад, і залагоджень без….
То ж буває – фантом під ногами,
Обійдіть , не тусайте його…
Мо’, там серце чиєсь й оригамі
Викресати з любові вогонь…
Поторочі… Примари… Фантоми…
Як же бути людині без них,
Коли любляче серце застогне
В сподіванні подій весняних ?..
О, фантоми! Фантоми любові –
Хай болючі, та... ніжні чини**!
Бо серця у кохань не дубові:
Не засуджуй – своє відчини! [/color][/b]
2.09.2017
______
* тут як символ багатства;
**тут - дії.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748902
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017
1.
у час, коли
ця путінська війна,
серед руїн
сиджу сумний на лаві.
у спогадах блукаю
наче в снах...
- ...запрошую Вас, пані, я до кави... -
і на чолі
вінок Богів із лавру.
чоло схилив
у долю непросту.
заплющив очі.
п"ю неспішно каву... -
явились Ви
самітна у саду.
2.
не літній сад,
вже серпню день останній...
там буде осінь
мерзла і сумна.
і, певно, Вас
я більше не згадаю
у час, коли
ця блазенська війна.
загорне Вас
осінній листопад
і поведе,
утопить Вас в тумані.
у розпачу
хитнеться вітром сад,
обіймуть віти
спогад мій оманний.
3.
...де за столом
сумний сиджу на лаві
серед руїн
у обріях вікна
у час, коли
кривава ця війна
і московит
здобув дурної слави -
убивці,
терориста,
брехуна,
загарбника земель,
ізгоя,
хама...
...в розбомбленому дворі,
вся розламна,
скрипить в завісах
брама
в болях
дня.
31/08 - 2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748713
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Навіяне віршем О. Жежук "Ну ось і здрастуй..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748752
[youtube]https://youtu.be/N_AeZH_eRiQ[/youtube]
І ось прийшла. Мене чекала в гості?
Отут стою у купелі жоржин.
Ще надарую барв тобі і просинь
Посеред хмарних, прохолодних днин.
Бери палітру! Золото кидаю...
Калинове намисто вже несу.
Взяла б для тебе і частинку раю,
Щоб зберегти осінню цю красу.
Попий води із чистого джерельця,
Вона жива, бо із душі землі,
Вбери цілющий лік у щире серце...
Малюй!.. Бо дні мої такі малі.
Ще постою біля твого порогу,
Жбурну листків багряних із долонь,
Вінок жоржиновий сплету в дорогу...
Кленовий - прикладу тобі до скронь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748865
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Ну ось і здрастуй... Моя люба осінь.
Так несміливо стукаєш в вікно.
Яка ж ти юна… зеленоволоса,
З дощем на віях, з вітром заодно.
Зажди… хвилинку… Я тебе змалюю
У світлі щастя, радості й краси.
Барвисті думи, розкіш золотую,
Легку печаль листочком до коси.
Ти літ моїх нестримних позолота,
Любов, утіха, радість і журба…
І спраглої душі найвища нота,
Неспитих дум надія голуба.
В тобі сховаю душу поза часом,
В роздоллі мрій, в блаженстві почуттів.
Тобою вражена... ділитимуся щастям
В картинах, у віршах, а то й без слів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748752
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
А- рифмы вяжут кружева,
Я-вляя миру эти строки....
П-ереплетаются слова,
И-звергнув нежности потоки!
Ш-трихи сердечная вуаль
У-ложит тихо-тихо в такты!
Т-ам есть и легкая печаль,
Е-сть полуложь и сладость правды...
Б-лаговоленье, верность, страсть -
Е-два касаются бумаги.
О-пять неведомая власть,
Л-ист и перо схлестнули шпаги!
Ю-доль земная тут не в счет,
Б-езмолвно я рисую счастье.
В- нем есть падение и взлет
И- тайна сердца в одночасье....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748755
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2017
([i]на 20-і роковини смерті[/i]: [b]1.07.1961 – 31. 08.1997[/b])
Принцесо Діано, шляхетна принцесо Уельська...
Піано-п'яніссімо арфа тонує анге́льська...
Легкі переливи розталих у мреві мелодій,
Єгипетські схлипи і нашепи „Доді мій, Доді...”
Шумує невипитим щастям весільне шампанське,
Завмерло у траурних снах Королівство Британське,
Розхвилено хлипає кров'ю знесилена Сена,
Пелюстками уст промовляє Париж Джо Дасена...
На ложах гаптованих принци Уїльям і Гарі
Рубінами вистелять взір королівській тіарі.
Тіара самотня... Перлинно вона овдовіла –
На чо́лах тіари розвинулась лілія біла.
„Сонатою Місяця” ніч упливе за водою –
Луна переміниться... Ти відпливеш МОЛОДОЮ...
В небесних покоях, в трояндових хащах блакитних
Витатимеш ти серед крил між усмі́шок привітних,
Із поглядом Долі на вирок дочасної втечі
Зів'єш пелюшкове гніздо нерожде́нній малечі,
У відсвіті сяйва Мадонною зійдеш з Оранти,
У зорях падучих жаркі віднайдеш діаманти –
Рожевоатласно розтанеш у відзвуках вальсу...
... Твоя діадема вінчальна залишиться Чарльзу...
(З циклу [b][i]"Вірші-некрологи, об'єднані ритмами вальсів"[/i][/b],1997р.)
Зі збірки[b] "...І все ж - неопалима"[/b]. - Львів:Логос,2001.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748526
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017
Изнежилась в поле берёзка
В ночной тишине, сладким сном…
Травой зарастает дорожка -
Тоскою щемит за окном.
И...больно, как ноет печёнка,-
Разлука терзает тайком...
Грустит и печалится жёнка
За милым, своим моряком.
А ветер тихонько, устало,
Верхушку качает крылом.
Забава?.. Забавы здесь мало –
То жизнь просыпалась кругом.
И этой, осенней порою
Господство его велико:
Развеет туман над водою,
И плач разнесёт далеко.
Прохладою тянет ночною…
Всех будит рассвет не спеша.
Не сохнет слеза над щекою -
Так горько рыдает душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748481
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2017
За обрієм вечірній промінь зник,
Що цілував рожеві роси в травах…
І стеле ніч з перлинами рушник,
У синій смуток кутає заграви.
Сховалися несказані слова
В крилату пісню на твоїм зеніті.
А синій смуток плечі укрива
Найкрасномовнішим мовчанням в світі…
Згасає вечір… Тихне радість… сум.
Та стільки неба, стільки неба з нами!
На струнах вітру сни вечірніх дум
Сплітаються з вечірніми піснями…
Чому ж так сумно в цю щасливу мить?
Чому так синьо-синьо пахнуть трави?
Тому що у серцях наших звучить
Роздолля мрій осінньої уяви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748178
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.08.2017
Тікають дні усміхнено-веселі
Й зодягнені у мамину печаль,
Обійняла вона міста і села,
Й стікає воском синова свіча.
Засіяв смуток материнське серце:
Чи вернеться живим синок назад…
Й летять у безвість дні її і ночі,
І кропить зморшку мамина сльоза.
Душі ріка поглибшала від болю,
Стікає вниз краплинками життя…
Чому таку земля ця має долю?
Чи ж допоможе щире каяття?
Допоки біль цей матерям терпіти,
У чім синів і донечок вина?
Допоки будуть гинуть наші діти
Й кому потрібна ось така війна?
Минають дні усміхнено-веселі
Й закутані в тривоги чорні дні…
Думки важкі щомиті каруселять:
Чи довго бути ще оцій війні?
1.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747836
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 26.08.2017
Милуюсь вами, дивна незнайомко,
Тендітних форм і фарб живе творіння,
Де кожна лінія так вишукано й тонко
Вплітається в повітряне коріння.
Немов метелик із чужих світів,
Десь заблукавши, сів на підвіконня,
Де інших птахів незнайомий спів,
І небо інше, і тривке безсоння.
Вам долею цвісти на чужині,
Комусь ясніть в мереживах фіранки,
Й привітно усміхатися мені
Квітковим дивом у промінні ранку,
Бриніти спогадом про диво серед буднів,
Росу зронить від незатертих фраз
І нагадати, що лишиться незабутнім,
До чого серцем доторкнувсь хоч раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747138
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 25.08.2017
Ах, осень-осень, чувство-чувство –
Еще горя, еще любя –
Как переполнено, как пусто
Предощущение тебя.
Под ветра стон и крики чаек,
Сквозь неба хмурый окоём,
Во всём, на всём предощущаю
Уже проклятие твоё.
О, жизнь и смерть, о, море-море!
Шипит волна, гремит прибой,
И, то ли плача, то ли споря,
Кружатся чайки над тобой…
Взлететь бы также, в крике вылив
Всё, чем душа и жизнь полна,
Превозмогая узость крыльев
И ветра стылые тона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747495
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Тобі, кохання...
[youtube]https://youtu.be/1DHecFcDhbw[/youtube]
[i][b][color="#066875"][color="#074254"]За синім лісом догорає день,
Майбутній сум ховаючи за обрій...
А ми співали кращу із пісень,
Що злинула,
немов орлан хоробрий,
У круговерті пражнього життя,
Коли веселки райдужили мрії
Й не лаштували шлях до забуття –
В зеніті сонце
пестило надії.
…Вечірній промінь ліг на ковилу,
Цілуючи усмак вечірні роси…
Здолати б нам ту відстань немалу,
Кінець її
сховавши у покоси!
Та, певно, так хотілося богам,
Щоб лук веселки впився в неба просинь...
Стихає лісу літній шум і гам -
За обрій кличе
невгамовна осінь...
Й до чого тут намолені слова?..
Мовчання – красномовніше від ночі:
Вже іншим пахне скошена трава,
Смеркання
застеляє сни пророчі.[/color][/color][/b]
19.08.2017
__________
*Картинка власного виробництва.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746983
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Сердце – камень… а все ж не гранит.
Осыпается, фразы роняя…
Слезной крошкой о ком то скорбит.
Пылью чувства за что то пеняет.
Мама, милая, где ты сейчас?
Почему Бог судил так сурово?–
В вековой недоступности глаз!
В роковой невозможности слова!
Не отправишь туда письмецо
И звонком заказным не позвонишь.
Только вздрогнешь душой и лицо
Неожиданно спрячешь в ладони.
Оглянешься в себя... позовёшь...
И пред памятью, вставшей напротив,
Что-то горько и поздно поймёшь,
Но, увы… ничего не воротишь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747043
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Обещали года улетая..,
Зареканием клин замыкая,
Что уже не вернутся весною
Ни любовью ко мне, ни тоскою.
Обещать-то они обещали,
Да зарок свой в пути потеряли -
Август звезды желаний роняет
И мечтами долги возвращает...
Скоро осень и клин журавлиный
Соберётся в путь долгий и длинный...
И желать я того - не желаю,
Но всё больше в тебя прорастаю.
фото с инета
© Copyright: Ольга 3, 2017
Свидетельство о публикации №117073005232
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744038
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 19.08.2017
Цей літній вечір, синій сум і ми
Вдивляємось у клаптик свого неба...
Не треба слів… у ночі під крильми,
Беру цей клаптик і горнусь до тебе.
В мені твоїх тривог серцебиття,
За обрієм освячуються мрії…
[i]Нема обмежень в справжніх почуттях!
Та є надія навіть в безнадії ![/i]
Бредуть стежки таємні поміж трав,
Навзрид сюркочуть коники у тиші.
А пізній промінь до останніх барв
У наших душах синій сум колише.
Не треба слів… оголеній душі,
В яку на дно сховався літній вечір.
Так зцілюються мовчки… на межі,
Так синій смуток огортає плечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746719
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 19.08.2017
[i] Нам 26, і ми – дорослі…
[/i][youtube]https://youtu.be/4e4l63ovG_k[/youtube]
[i][color="#8d0899"][b]Був сон: примарилось мені –
Я гірко плакав…
Неначе то було не в сні…
Дощ капав… капав…
А в краплях тих гіркоти сіль –
Мої то сльози:
Чом нас тусають звідусіль
Усі, хто може?
Чому «пасує» усім нам
Гіркоти трунок?
Чому готуємо синам
Горби і труни?
…А ми з тобою під мостом,
Мій милий друже,
Душею й серцем із постом,
Бо любим дуже
Одну… красиву… молоду
Вкраїну-неньку.
Ще погарцюєм по мосту,
Бо нас – не жменька!
І припасуємо слова:
«Побій, побіда»…
Нехай ідея не нова –
Хай зна сусіда,
Що діждемось параду ми
На Красній площі,
Бо вийде весь народ з пітьми –
Й не буде прощі!
То сон… Наснилося мені…
А сни є віщі...[/b][/color]
27.08.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746691
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Чудесной встречи - дивный миг
Произошедших откровений…
С каким порывом, с упоеньем,
Красу небесную постиг.
Тобой любуясь, наслаждался -
Как божество боготворил…
И, сколько ночью было сил -
Живой природой упивался.
Как ты мила,умна... Красива!
Не дрогнув, бросилась ко мне.
И наяву, как в страстном сне,
Мы чувства вышили курсивом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746596
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 18.08.2017
В тот вечер осенний я встретил тебя не случайно.
Так линии жизни сошлись на руке и в судьбе.
И все же той встречи двоих – сокровенную тайну,
Судьба никогда не откроет, ни мне, ни тебе.
Она никогда не ответит на наши вопросы:
Зачем... эта осень свела нас с тобою тогда?
Зачем... при прощаньи роняла холодные слезы?
Зачем.... так сладкА этих слез – дождевая вода?
Зачем... мы с тобою упились, запойно и жадно,
Той сладкой водою, что небо оплакало нас?
Зачем... мне тогда показалось, что счастье превратно?
Зачем... я опять вспоминаю об этом сейчас?
Сияет на небе холодной звездою загадка.
Но знают ответы, летящие сверху лучи.
И я подставляю их росчеркам листик тетрадки,
Жалея, что почерк Всевышнего неразличим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494430
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 16.08.2017
Свічею тану в пригаслій зорі,
У вечір, той, що нічка не зборола.
Палахкотить душа - не на порі,
Щоб згинути, хоча вчастую квола.
В твої обійми лине без мети,
В любові лиш одна мета - кохання.
Сердець свічадо прагне зберегти,
Чому тоді, те в долі покарання?
Караюсь тілом в погляді очей,
Котрі зовуть відчути ласки злуку.
Схлипами туги в досвітку ночей,
Коли безсоння простягає руку.
Караюсь, збігають у осінь дні,
Рум’яні яблука чекають Спаса.
Свічею тану у гулкій тиші,
Поклич...По шклі піду до тебе - боса.
15.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746267
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Любовь наш код. Во тьме веков
Она не знает чувств и слов,
Но в проявленьи естества,
Она – и чувства и слова…
…
– Любимая… сгорев, звезда,
В Ничто упала… в Никогда…
И всё вокруг накрыла тень,
От Никогда – Ничто – Нигде.
Любимая… во тьме звезда
Любви угасла навсегда.
Её прервался алый свет.
Того, что было больше нет.
Нет ни надежды, ни огня,
И нет тебя… и нет меня…
Есть только Тишина… и тьма
Её – нема’, нема’, НЕМА’!
Любимая… звук – это бредь,
Безмолвие разлила смерть,
И только вечности часы
Я слышу… сквозь безмолвья зыбь –
Мгновенья падают в века,
Молчанья нота высока!..
Любовь иллюзией была,
Она умолкла, умерла,
Ее развеялся туман,
Реальность – смерть,
Любовь – обман.
Зови её, иль не зови,
За гранью смерти нет любви.
Бессильно жизни божество,
И мне не слышен зов его…
…
– Любимый... вне – слова пусты,
Я – этот зов, я – это ты,
Вовне напрасно не смотри,
Я не снаружи, я внутри.
Я – божий глас, я – божья дщерь,
Меня услышь, в меня поверь,
И этой верою храня,
Спаси себя… спаси меня…
Любимый мой, не отрекись!
Из жизни в смерть,
Из смерти в жизнь,
Прольется тьма, угаснет свет,
Но чувству ты не скажешь – нет.
Любимый мой, не отрекись!
Из тьмы на свет,
Из бездны ввысь,
Летят и падают слова,
Любовь зовёт! Она жива!
Мольбою губ, стенаньем рук,
Я разрываю смерти круг,
Я – Свет, Я – Воздух, Я – Вода,
Любимый мой, ты слышишь?!
…
– Да!
…
Да… жизнь… она наш общий дом,
Где мы рождаемся, живём…
И умираем… чтоб опять
Рождаться, чувствовать, желать…
Но дом не может быть без стен,
Любовь… она всегда, везде,
Как вечный камень, как стена,
Краеуго’льна!
Основна’!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746308
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
С-он убежал, вроде вовсе его не бывало
Т-ихо вокруг, только шепчет тихонько камин.
И- над землей опускается мгла-покрывало,
Х-мель бьет в виски, он такой, как бывает от вин.
И- не секрет то, что Муза приходит под утро,
Э-то ведь час, когда в сердце, в душе благодать,
Т-очно с небес кто-то сыпет на лист перламутром,
О-существляя большую потребность - писать.
М-олкнут в тот миг даже звуки биения сердца,
О-ткуп - лишь взять в руки чистой бумаги листок.
Ё-сть в этом вкус наивысшего в мире блаженства,
Л-ист... карандаш и неровные линии строк.
Е-жели я пропишу... прокричу свои боли,
К-аждую фразу соленой слезой окроплю,
А- от усердия вскроются мыслей мозоли,
Р-адость то в том, что страдая, я все же люблю.
С-лово за словом душа получает пилюли,
Т-репетность чувств я сегодня пролью на листе.
В-ерю, они в летаргии еще не уснули,
О-тображу, как художник мазки на холсте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745820
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 13.08.2017
*************
Коханий, поцілуй: горить в жаданні тіло,
Та подих затамуй: з тобою вже не я -
Фантом чи тінь моя. Минуле - відболіло,
Лиш спомин по мені - ця Мавка лісова.
Коханий, поведу тебе на попелище
По місячній стезі, між сонмами смерек:
Там подруги мої гучні заводять грища
І Перелесник в'є таночок-оберег.
Коханий, зупинись, поглянь в зелені очі:
В них міниться оте, що загубив колись.
А дорікати - ні - не буду і не хочу,
І не спитаю, чом дві долі не сплелись...
Коханий, пригадай останню ніч весняну:
Так розтинали грудь піснями солов'ї...
Були ми - як одне, ти звав мене - кохана,
Жагуча нічка та, ті пестощі твої...
Зів'яли квіти снів на зім'ятій постелі...
Ти більше не прийшов, чекала марно я...
Ходім, коханий, в ліс: там подруги веселі
Танки гучні ведуть... Там Мавка - не твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744955
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 11.08.2017
Харизмою заполонив мене
У людній вечорами соцмережі.
Я думала, що швидко це мине,
Бо так далеко від землі до вежі.
Аж раптом прихилив ти башту цю
До ніг мені з трояндовим букетом,
З магічним чаєм диво - чебрецю...
Надовго взяв в полон тугим браслетом.
І винуватець вересень настав,
І пензлем осінь фарбувала листя.
І навіть дощ натхнення мені дав.
Вже музика твоя в моєму місті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745501
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017
То нічого, що ти далеко
І не страшно, що ти чужий,
Світ - навиворіт, це нелегко,
А чи легко тобі, скажи...
Я вже бачила цвіт на вишнях -
Обривала п'янкі плоди,
Відпускала своїх колишніх
Може, поруч і ти ходив...
Все блукав, щоб мене зустріти,
Повернути, зректи, спасти,
Донести незів'ялі квіти...
Як могла я не знать, де ти?..
Розминулися ми у часі,
Аж планети зійшли з орбіт,
Заморожені вишні в чашці
Обережно даю тобі...
Відігрій у своїх долонях
Соковиті, тугі, смачні,
То для мене вони холодні -
Вишні, зірвані повесні...
Я забуду в твоєму світі
Все, розгублене поміж трав -
Залишайся в моєму літі,
Бо весну мою... він забрав...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745479
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Оксамитова ніч розсипає по небу фіалки,
Міліардами свіч запалали рожеві зірки,
Заворожують сяйвом, неначе небесні весталки,
Мигдалевим теплом доторкнувшись тихенько руки.
Наполоханий день непомітно сховався у скриню,
Ніч зроняє на землю легкий дорогий оксамит,
Я пригадую знов ніжний погляд очей твоїх синіх,
Вічну роль свою граєш у світлі зіркових софіт.
Ти навіки для мене такий - і близький, і далекий,
А колись я ще вірила в долю і щастя без меж,
Я шукала тебе, наче вічну дорогу до мекки,
Тільки знаю, що ти вже ніколи сюди не прийдеш.
Ми з тобою тепер недосяжними стали зірками,
Нас засипала ніч світлим золотом вічних молитв.
Я не знаю чому, та ти досі ще снишся ночами,
Загортається серце у ніжних очей оксамит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743517
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 09.08.2017
... і пахне хлібом з печі
серпневий пізній вечір...
(Валентина Савелюк)
Вдень так спекотно - до знемоги,
А вечори несуть відраду.
Cурмить ще літо перемогу,
Та ніч хвилини в нього краде,
Складає у чорнющу тайстру.
Хоч серпень тільки розпочався,
Та квітнуть білосніжно айстри
(у вересні в них обмаль часу).
Цикади дзвінко стоголосять,
Не переслухаєш до ранку.
Та знає літо - скоро осінь
Наллє дощів по вінця в склянку.
Ще вдень спекотно - до безтями,
А вечорами так розкішно,
І сонце сипле бурштинами,
Години тягнуться неспішно...
Ще дні наповнені медами,
В повітрі пахне теплим хлібом.
Розучують цикади гами,
Для них зими не буде ніби...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745367
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 09.08.2017
Я милуюся ніччю з тобою,
Зорепадом між скошених трав.
Світлячки захопились гульбою,
Місяць в річку невабом упав.
І шумів в очереті вітрисько,
Ляснув карп по воді і завмер.
Скрикнув пугач десь злякано близько,
Полетів в темінь убраний сквер.
А столітні дерева дрімали,
Кільцювали поважно роки.
Все, що бачили і, що зазнали,
Те у кроні в прийдешнє несли.
Ми ж купались у ніжності двоє,
В обопільнім пориві сердець.
Нас гойдало кохання в каное
І плело в наших душах вінець.
07.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745132
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017
[i] Не виглядай, як хмари розійшлись,
Бо не твоя... твоя була колись.
Ліна Ланська[/i]
Мені пора… А ти не маєш крил.
Змітаю сніг / і де в цю пору взявся?/
Заварюю міцний дев'ятисил -
До рани… потерпи, не озивайся.
Я ще прийду у наш холодний сад
В часи дощів, вітрів і сніговіїв.
Допоки розцвіте.., а втім, назад
Не повернуся! Не плекай надії.
Хіба лиш в снах, з очей зелених «блись»,
Незрима Мавка зникне берегами.
Та не твоя… твоя була колись,
Тепер замкнуте небо ланцюгами.
Мені пора… за обрієм жеврить.
Не вий на зорі, сам зализуй рани.
В мені наш сад зів'ялий теж болить...
І під крильми ще кровоточать шрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744737
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Н/ад спящим городом луна,
Е/ё тепла не ощутить.
Ж/жёт душу мне твоя вина,
А/ я решила - слёз не лить.
Л/юбовь, как раненый птенец,
Е/ще трепещет сердце в нем,
Ю/доль земная - мой венец,
Н/ас опалила ложь огнем...
Е/сли бы знал кто, как болит,
З/аноза горьких перемен,
О/стрее жизненных обид,
В/ зловещей мгле твоих измен.
У/ходит счастье в мир стихий
Н/ет, не во сне, а наяву.
Е/сть то, что впишется в стихи,
П/ересказав строкой судьбу...
Л/арец с названием "любовь"
А/ в нем - неписанный обет...
Ч/тобы понять однажды вновь-
У/ сердца грусти больше нет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744629
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017
У чорні дні я краще помовчу,
у чорні дні і вірші будуть чорні.
Коли несамовитий жаль огорне,
я рятувальну засвічу свічу --
у чорні дні я краще помовчу…
Не тлій, свічо, в тобі ще воску стане,
і сили стане спасівським плодам –
нікому сокровенне не віддам
на розтерзання згірклої омани!
Не тлій, свічо, в тобі ще воску стане.
Поплач сльозами теплими, погрій,
дитинним пориванням світлих звершень,
заворожи на щастя, як і вперше,
невідворотний трепет вічних мрій, --
поплач сльозами теплими, погрій.
По талих днях настане воскресіння –
духмяних яблук всеманящий дух,
і свіжий мед, і жнив серпневий зрух –
така розрада… до благоговіння!
По талих днях настане воскресіння.
По талих днях прозріння і змужнінь,
по чорних днях зникаючих ілюзій,
коли і друзі ближні – вже не друзі –
нізвідки раптом неба пізня синь –
по талих днях прозріння і змужнінь.
По чорних днях зникаючих ілюзій,
по травнях буйнолистих і дзвінких,
немов, ми – люди, зіткані із них,
летімо в прірву в дивному чар-крузі
по чорних днях зникаючих ілюзій…
Летімо в прірву! Серце – наче птах
в розквітлих травнях…
в чорних-чорних днях!..
[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744564
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017
Вже думалось – умерла. Ні, жива…
Хоча й спроквола б’ється серцевина.
Якось магічно дихають слова:
о гори…доли…зорі…-- я невинна!
На тім гостинці, де в литаври б’ють,
де мліють квіти і буяють трави,
розлого, неубого в’ється путь
і висне з неба сонце золотаве.
Та досить, аби дужче припекло,
могутнім палом дух твій освітило –
підступно аспид випустить жало,
отрутою виповнюючи жили.
А що вже терня, повне колючок,
а бур’янів, що пнуться манівцями…
Сюди б води, молитви і свічок!
А то – хто зна – чи й виберешся з ями,
де гаддя твої груди обів’є
і на чолі залишить мітку смерті…
Ми – подорожні, але поки є
ще світла у вселенській круговерті,
допоки під ногами чуєм твердь
і топчуть ряст з малого наші діти –
життя триває, відступає смерть,
і в сонця є потреба струменіти –
на буйноквіття, на вольготність трав,
де серце проростає, наче сонях…
Шалійте, я ще чую бій литавр!
Убийте, я ще бачу небо в зорях!
[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744562
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2017
[i]"...я не сам і ти також не будеш сама
бо на мені твій мед і в мені твоє жало"
/Ю. Іздрик/[/i]
Я так довго наосліп ішла… і нарешті - стіна,
Пробиваю вікно /хоч би й так, як зачинені двері/.
Я сьогодні залишила тут всі свої імена –
Щоб знайти /за вікном/ твоє місто між тисяч імперій.
Під ногами розкришений світ амальгами дзеркал.
Він усотує кожен мій крок, хоч би де не ступала.
Що роблю я під зоряним сяйвом нічних покривал?
І чому кораблів твоїх манить так місячний спалах?
Все ж довкола фальшиве: від світла й до слів на вустах.
Та мені все одно: ти отрути налив до Граалю...
Я – на відстані дотику /наче впольований птах/,
Бо твій мед на мені… і в мені... а в мені – твоє жало…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744338
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2017
Очень страшно, когда поутру
Просыпаешься и понимаешь,
Что растаял, как сахар в жару,
Тихий шёпот ушедшего мая...
Я не знала, что утро больней
Ожиданий, что длятся годами
В предвкушении снова пьянеть,
Но уходит тепло между нами...
Всё прошло - ни забыть, ни вернуть -
То ли сладкое, то ли с горчинкой
Чувство давнее, помня вину,
Затерялось случайной песчинкой...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743986
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 30.07.2017
не встигнеш роздягнути і плеча,
"лахудра! шльондра!" - заволає натовп дружним хором,
чому ж, коли оголена душа,
то порпаються в ній гуртом, і хоч комусь би сором?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743000
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 27.07.2017
Внимаю… обездоленно внимаю
Фортепиано нисходящим звукам…
Как нищий подаянье принимаю,
Испы’туя отверженности муку…
И с упоеньем и восторгом грустным,
Тяну ладонь души самозабвенно,
Надеясь, что ее наполнит чувством
Божественная музыка Шопена.
Блаженствую… блаженствую и мучусь –
На ощупь – как слепой лучами солнца,
И жду, когда неслышимая сущность –
Той музыки, души моей коснется.
И я пойму – куда стремился слепо.
Осмыслю – кто я, что я... и откуда
Вся эта жизнь, весь этот мир – земля и небо,
И этой музыки – немыслимое чудо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743400
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 25.07.2017
Так хочу... ну, и что тут плохого,
Посмотреть, почитать, полистать -
Ничего мне не надо другого,
Я хочу в облаках повитать...
И расправила крылья, и вышла,
В чисто поле, где рожь да ковыль,
Взаперти, с интернетом, не вышло
Получить, что хотела, увы...
Ну, а здесь - точно музыка слова
Зазвучала - хоть пой, хоть пляши -
Небо, солнце... и воля... И словно
Открываются фибры души...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743199
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 23.07.2017
Ти також відчув, як прогіркли слова на вустах
Несказані вчасно?... А ті, що їх краще б не чути,
Отрутою впали на денце душі... в тих садах
Троянди накинули траурний саван цикути.
Зі стрілок годинника скрапує смуток… тік-так…
І падає небо у чашу розбиту… Не дихай…
Затримай у грудях тепло хоч на ще один такт –
І з видихом сонце моє відпускай… тихо… тихо…
А я відшукаю пустелі забутих світів,
В яких навіть вітер ім`я твоє не прошепоче.
У жмені ховатиму зорі /несказаних слів/,
Надкушені яблука… наш недописаний злочин…
[i]/колись/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742936
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 21.07.2017
Любов, мабуть, - величина умовна,
Вимірюють її лиш ті безумці,
Чиєму щастю і не бути повним
З причини зайвих сумнівів на думці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741073
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 19.07.2017
Візьму папір. Дістану фарби білі
І намалюю перший в місті сніг.
Комусь у ліжко вкину білих лілій,
А у двори - дитячий білий сміх.
Хай біла в небі райдуга іскриться
І сипле в світлі душі білі дні.
Хай в білий сміх потонуть білі лиця,
І побіліють помисли брудні.
... Біліють срібним інеєм дороги,
Іде по них старенький білий дід.
Попереду літа біжать до Бога,
Дід в білий вус сміється їм услід.
Дивлюся на картину білу-білу
І бачу цінність більшу у стократ.
І, може, ми колись вже посивілі
Відбілимо... й Малевича «квадрат».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699747
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 18.07.2017
[i]з дивних НЕвіршів)[/i]
Хлюпочеться море…
Воно мені знову наснилося.
«Привіт, моє море! В мені твої хвилі – ключі.»
Розсипався біль на папері у знаках кирилиці.
«Привіт, моє море… я в іншого сплю на плечі…»
Я кутаюсь в ковдру, приховую і переховуюсь -
Стонадцята спроба за безцінь віддати жалі.
Між двох паралелей за право на вдих розраховуюсь
Собою ж, допоки не зійде рахунок в нулі.
«Привіт, моє море! …нікому ніхто... тобі нІколи…»
У водах твоїх не лишають слідів кораблі.
«А я тобі – ким, моє море? Бо ти мені – іклами.»
/ …заради безодні в тобі відрікалась землі…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742414
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 18.07.2017
Богині Баст гнучке котяче тіло
на розпашілих побережжях Нілу...
Вже Клеопатра поринає в ніч,
легку накидку пориває з пліч --
гойдає[i] барка Месектéт*1[/i] на хвилях
м`які ложниці царських спочивальнь,
інтими сонцесяйних почувань --
тут Цезаря невтолені змагання:
безсонна ніч... остання ніч кохання,
осягнення солодкої мети --
ах, Юлію, ще встигнеш відпливти
в підземний Стікс -- пронизаний ножами --
до стін Тартару, [i]Вогняної Брами,*2[/i]
що отверзає смертникам уста --
отак стебло в Озіріса вроста
і через тіло [i]зерням проростає*3 [/i]--
ще самка-яструбиця розпластає
[i]по твоїх членах пір`ячко своє,*4[/i]
і заклене: "О ж и й, якщо ти є
просвітленим, непроходящим богом,
і твоє сім`я плодиться без меж --
тоді ти Оком Гора вік почнеш,
і твій к і н е ц ь обернеться п р о л о г о м
до вічного блаженства і життя --
нехай воно коштує пролиття
гарячих крапель цезарської крові...
...А зараз -- ніч в Єгипті, Ніч Любові,
сплетіння тіл, узори із ліан,
захланний подих уст, безумний тан
до повної нестями і знемоги...
...Це, певно, [i]Хапі*5[/i] оре перелоги,
благословивши Гора гордий лет...
...Світає...
Повноводить Ніл...
[i]А х é т*6[/i] ...
8 травня 2003р.
-------------------------------------------
[i]*1 Барка "Месектет" -- у міфології Єгипту щоночі бог Сонця – Ра пересідає з денної барки у нічну і перепливає нею Підземний Ніл.
*2 Стікс, Тартар -- у греко-римській міфології зорові образи -- символи Потойбіччя. Тартар -- "нижнє Небо", що знаходиться у глибині космосу, нижче від Аїду. Туди були скинуті титани, святотатці і дерзновенні герої. Допливають у Тартар водами Стіксу, дослівно "Ненависної Ріки".
*3 Зображення мумії Озіріса, пророслої зерням пшениці -- символ воскресіння бога. Подібно до Озіріса воскресають "богоподібні" царедворці.
*4 За міфологією Єгипту, Ісіда зачала сина Гора від мертвого Озіріса, прийнявши образ самки-яструбиці, розпластавшись над тілом чоловіка і промовивши магічне заклинання.
*5 Хапі -- персоніфікований бог Нілу, що посилає розливи і запліднює землю.
*6 "Ахет" -- час оживлення природи і розливу Нілу триває з липня по жовтень.[/i]
(Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741932
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 14.07.2017
Не всім в вітрила дмуха вітер...
(Нехай це буде не про нас)…
Не всім щодня дарують квіти…
Не всім відомо про Парнас…
Не всіх духмянить цвіт акацій!..
Не всім - мелодія в душі…
Ні Мельпомена,ні Горацій…
Не всім - солонії дощі…
Не всі кохаються натхненно…
Цілують зв`ялені вуста…
Не всіх цікавить потаємне
У недописаних листах…
Не всі закохані напевно –
До дурі в мізках(на життя)…
Не всім здається, що даремно...
Не всім - щасливії літа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741876
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 14.07.2017
Між зірками галактики,
У стривожених снах,
Не тримаючись дактиля,
Оживаю в піснях...
І замре заворожено
Із теплом ув очах
Світ увесь насторожений,
Що тримав на руках
Тепле щастя, розніжене
На солодких дарах,
Що загралося в піжмурки,
Розплелось на вітрах,
Закосичилось осінню,
Не замерзло в снігах,
А відбилося просинню
В твоїх синіх очах...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741838
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 13.07.2017
Прощай, любимая, прощай!
Не будет нашей встречи…
Закончим, не построив рай –
Любви потушим свечи.
Пусть лучше стихнет боль в груди,
Чем мучить сердце раной…
Блестело счастье впереди
Обрывисто и рвано.
Уж слишком поздно встретились
Горящих глаз сияния,
Не проросли и не сбылись
Душевные желания.
Зачем, так мучиться вдали –
Топить слезами очи
И, чтобы руки не смогли
Тебя обнять за плечи.
Прощай, любимая, прощай!
Цвети чудесной Розой.
В тебе течет любимый май,
Во мне – ноябрь, промозглый.
* * *
Прощай! Не плачь, красавица!
Печалью душу не согреть,
С весною всё изменится
И глазки вновь будут гореть.
Забудь того, кто сердцем жил,
Кто смиренно вдохновлялся,
Кто твореньям восторгался
И,кто любя - боготворил!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736489
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 10.07.2017
(По картине А. И. Куинджи " Украинская ночь")
Божественная ночь царит над миром.
Волшебная в деревне тишина.
И небо тёмное в ультрамарине,
Но освещает мазанки луна.
Соломенные крыши, белы хаты.
Чудесен украинский колорит.
Индиго цветом, синим всё объято,
А поле на просторе чёрном спит.
И мельницы видны лишь очертанья,
И тополя стоят в кромешной тьме.
Ночь южная пленит очарованьем,
И звёзды - светлячки горят в кайме.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741186
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 10.07.2017
Все думалося: дзеркало тривке
супроти років су́єтного плину,
а дзеркало – як видиво тремке –
втікає з рук і б’ється без упину.
Химери тріщин, хаос кольорів –
і ось уже висвітлює уламок
промінним сяйвом
мій надхмарний замок,
де образ твій так зоряно горів.
Ми – дві зорі. Та наші небеса
у відсвіті дзеркал такі холодні,
що нам бракує кроку до безодні,
де все руйнує в темряві гроза.
Кришиться скло. Удари блискавиць
порушують гармонію зображень.
Мутніє тло…
Забуті крихти вражень –
мов більма на очицях у вовчиць.
…І сни приходять хижо, як вампіри,
тривожні сни у мареві ночей:
бенкет у замку зоряної Іри,
а в дзеркалі – промінна кров тече.
Втрачаю ґрунт. В повітрі зависаю.
Вампіри блідо шкірять свій оскал.
Тьмяніє світло… Господи! Згасаю…
Та образ твій зоріє із дзеркал.
́(З першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741239
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 10.07.2017
Коли на луках го́йних Мармореї*
моя душа спочине від турбот,
я спогадаю, хто був мій народ
у нетрях зореносної ідеї.
Одвічний плужник… ратич та орач…
Одвічний Скіф в землі обітованій,
трагічний Бус при долі невблаганній,
шукач братів… і золотошукач…
О, злото уз! – ти братняя любове,
солодкий плід, що визрів на розбрат…
У всі епохи йшов на брата брат
і прагнув, як упир, нової крови…
Коли й за що? – питали з неборак
за Крим, за сіль, за шапку Мономаха…
Що ж до ціни – то вища, мабуть, плаха
чи, пак, ребро підвішане на гак…
О, мій народ як той пустельний Дух
поміж дібров, ланів та сіножатей –
комонне тіло Золотої Раті…
А на могилах – тополиний пух.
Чи то Сварог**, чи Див*** так повелів
по смерті в Ирій душам відлітати.
Усе там є для русів – спис і лати,
питво суроже, ласки доброгнів,
і присмак степу, і розлогі трави,
і заповітний спів Матиреслави.****
Там Марморея здійснює дозір
в оточенні сліпучо-білих зір…
Там Ра-ріка***** – межа країни Сонця,
там щука-риба плюха в ополонці
і сам Сварог гарцює, мов огир…
Та Цур вогнем пахне у людський вир…******
… В якій землі і на якій планеті
Розпалена в надривно-синім леті
Зійде зоря на ймення Богу-Мир?..
[i]*Марморея - у пантеоні слов'янських богів вважалась богинею Смерті,на зоряних луках бога Сварога стояв її Палац,де вона зустрічала душі померлих.
**Сварог - бог Верхнього Зоряного Неба, що розкинулося на 12 лук - по кількості планет Зодіаку.Там по смерті оселяються душі пращурів і світять нам зорями з Вирію(Ирію).
*** Див - бог Підземного Вогню,божий "батько"-деміург.
****Матиреслава - богиня Вічної Слави наших предків-воїнів. Вона по смерті співає душам полеглих заупокійний гімн.
*****Ра-ріка - Ріка Сонця, що відділяє Земне і Небесне володіння.
******Цур - божество Земного Вогню,що спричиняє лихо людям,коли на них гнівається - пожежі хатні і природні руйнації.[/i]
(Зі збірки «Самоцвіти сокровення». – Львів:Логос,1997)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741236
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 10.07.2017
Целую имя… языком его ласкаю…
Дыханьем грею между воспалённых губ…
И звук, слетая, кружит не смолкая,
Так странно нежен… непривычно груб…
Я повторяю: Пе’тра… Пе’тра… П-е-е-е’-тра-а…
А чувства всё сильней во мне гудят,
От беспощадности октябрьского ветра,
От безысходности ноябрьского дождя,
Случайно загоревшейся надежды,
Гася, едва заметный, огонёк.
(А, может, это просто сигареты
Моей роняет отблеск уголёк?)…
…Я, как мальчишка глупый, перед нею…
А, что тут скажешь? – Вот я и молчу…
Увижу и привычно оробею,
И лишь вдогонку имя прошепчу…
Ах, милая, тебя молю я снова,
На – белого молчания – листе
Прочти моё не сказанное слово
Страдающее в чёрной немоте…
… Она мне улыбается при встрече…
Бывает даже, что махнёт рукой
И… ускользает… будто этот вечер
Вот в этот – неба сумрак голубой…
О, радость и печаль любви последней,
О чём? Зачем?.. Откуда ты во мне
Последний светлый луч зари вечерней,
Блеснувший в закрываемом окне?
Вот этими ненужными стихами
Смолкают перед тобой уста мои.
Последний отзвук чувств моих стихает
Неслышимой мелодией любви.
О, дочь весны, с улыбкой безмятежной,
Ну, смилуйся же, наконец, скажи –
Нужна ль тебе растраченная нежность
Моей осенне-проклятой души?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741132
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017
Куди подітись нам від суєти,
від галасу, чи лементу, чи крику…
Взиває світ стозвуко, многолико –
рихтує темінь ями під хрести.
Я поминальну засвічу свічу
і на дорогу вийду босоного –
могил премного і хрестів премного –
я теж крильми, мов птаха, тріпочу.
В дорозі ми знайдем колишніх нас –
в березових гаях… борах кленових –
зрікаємось себе старих, а нових
вже не приймає невблаганний час.
Час невблаганно грає в балаган
із масками гротеску і печалі –
міняємо контрасти в пасторалі,
аж поки нас не погребе курган.
Я жрицею згорю на тім вогні,
але пече мене правічна рана –
молюся сонцю у своїм вікні,
а між людей іде, що я… «погана»!
З духовного надпивши джерела,
не оквернімо чистої криниці…
Ми – подорожні – видатні і ниці,
куди кого фортуна привела.
Нам Ангел Божий да́ри приноша́,
а темінь камінь двигне на дорогу.
Чи витримає тіло цю облогу,
Бо так волає питоньки Душа.
Вертаймося, поблудлі… Грішні, каймось,
коли спаде із нас дорожній пил.
О суєтні! Благаю, не зрікаймось!
Не відрікаймось від своїх могил.
[i](Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741097
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 08.07.2017
[b][i]На світлу пам'ять
письменника Романа Федоріва,
автора романів "Отчий світильник",
Чорна свіча від Їлени",
"Кам'яне поле",
"Палиця для прокажених",
"Знак кіммерійця",
"Жбан вина",
"Єрусалим на горах" та інших,
присвячується[/i]
[/b]
... Таки замало світла, що в вікні ...
На Чорногорі -- світ як на долоні:
гойдає вітер грона калинові,
старий гуцул наспівує пісні ...
[i]
"Гей візьміть ня на топори, занесіть ня в чорні гори,
та й до леса, та й до хижки, де руді жиють опришки".[/i]
... Вольготне "гей" затерпне на устах,
як розітруть зерно пошерхлі жорна.
Куди вертаєш, душе невгомонна,
волом сивеньким в зморених літах?
Чи то у світ чугайстрика малого,
що до стерні колінця поколов,
чи в мир людей, до грішного й святого,
до українських страсних молитов ...
Душа розп'ята. Зболена. Над нею
розкинув світло божий херувим.
Над полем кам'яним і над стернею
стоїть на горах твій Єрусалим.
Тут дзвони б'ють на чисті Водохреща,
тут повен келих, повен срібний жбан --
відпий вина, мо', трохи і полегша
князівським скроням, бо ж і ти ... Роман!
Чадить свіча, чорніє від Їлени,
святий Георгій змія побива ...
-- Вкраїно - Русь, твої струмують гени,
і ти в скорбящих радощах -- жива!
Тобі шумить колиска яворова,
і що тобі одвічна ворожба,
коли Світильник Божого Праслова
тисячоліття третє одбива!
Ще скрипка свій танок, свій чардаш грає,
ще з лісу озивається кларнет --
душа ВЕЛИКА, й справді, не вмирає --
душа -- Оратор і душа -- Поет!
Ще палиця над нами не зависла,
ще кіммерієць нам довірить знак --
ми ВЕЛЕТНІ, правнуки Осмомисла
своїм найменням горді, а відтак --
не тліє іскра божого вогню,
що викресав із нас Всевишній Зодчий.
Нехай -- пітьма. А я обороню
світильник золотий,
правдивий,
отчий.
[i](Зі збірки "Семивідлуння." - Львів:Каменяр,2008)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740956
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 07.07.2017
Твій день із німбом білого туману,
Що схожий так на ріки киселю,
Які боками труть віконну браму,
Вдихнувши запах кави й тютюну.
А ранки повні дивної загадки,
Бо перш ніж вогник блисне від плити,
Ти ловиш сонця марево кульбабки
Та сивий кіт, - ви вдвох - холостяки.
Й така у вас розмірена субота,
З гірчинкою у чашечці "латте",
Бо знаєш, як це: мчати на роботу
Й у дверях ще жувати "канапе".
Коли гарячий сонця жовтий бантик
Пусті долоні гріє недарма,
Твій день таки закоханий романтик,
Та, жаль, мене у ньому більш нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740840
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2017
Вже нікуди бігти, і ніч напуває дощем
Пустелю в мені. / Градом сипле назустріч незмінно./
Вірші - не вірші. А слова - не слова: поле мінне,
Де я по крупиці втрачаю себе ще і ще.
Добратись до крапки, а далі - босоніж по склу
За межі рядків, бо невчасно сплатила рахунки
За обраний шлях... /і безсоння в його поцілунках.../
Немов би ця вічність ніколи не зійде в золу.
Торкнутися сонця - спалити вчорашній листок.
І зрадити римам зумисно - віддатися прозі.
А потім так довго вслухатися, як по підлозі
Ледь чутно /мов стогін/ скрипітиме біль помилок.
Невдала утеча. І досі в руці олівець.
А я напишу... /Відрікалась? Можливо... Пізніше.../
Врізається криком, як лезом, обвуглена тиша,
Ота, що не другом, а зводить усе нанівець.
І нікуди бігти. Біжу за дощем навздогін.
Вода по мені, як по грифу його тонкі пальці.
Мені би в ті руки! Акордом прогнати печаль цю,
Допоки зі мною у кожному подиху - він.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739930
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Коли ти дивишся на мене, як на камінь,
так хочеться котитися шляхами,
стирати в порох всі твої принади
розради ради…
Коли ти дивишся на мене, як на гілля,
що владно заступа тобі дорогу,
мені би лісом стати ненадовго
у час дозвілля…
Коли ти дивишся на мене, як на кладку,
що всю вагу прийма собі на плечі,
мені би надломитись на початку
заради втечі…
Коли твій зір, мов дикий танець віхол,
ковзне повз мене і присипле снігом,
я обпечу тебе лукавим сміхом
заради втіхи…
[i]З раннього
(З першої поетичної збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739526
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 27.06.2017
А мне вот, осень по душе -
Холодный дождь на витраже,
Большие лужи и зонты,
На перекрёстке - я и ты...
Там, у неоновых витрин,
Мы ни о чём поговорим -
Слова упали в никуда,
А до тебя - рукой подать...
Красиво схваченный плащом,
В холодный вечер под дождём...
А капельки наперебой,
Опять орут: не твой, не твой!!!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739354
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 27.06.2017
Девчонка-плакса с малых лет
Бывает, так уже измучит...
И просится, чтобы, нет-нет,
А кто-то взял её "на ручки".
Она становится взрослей,
Проходит возраст "почемучки",
Но хочется всё также ей,
Чтоб кто-то взял её "на ручки".
И в юности находит сплин,
Пока девица не получит
Свой неизменный витамин,
Чтоб кто-то взял её "на ручки".
Она надеется и ждёт,
Что, может, завтра будет лучше,
И, наконец, найдётся тот,
Кто сможет взять её "на ручки".
Мечтает девушка во сне,
(Хоть сон она вам не озвучит)
Что принц приедет на коне,
И он возьмёт её "на ручки"...
Капризна девушка порой,
И та ещё бывает "штучка",
Желая, чтоб её "герой"
Почаще брал её "на ручки".
И обижаться-то смешно
На оскорбления от "злючки",
А просто, видимо, давно
Никто не брал её "на ручки"...
Вы будьте чуточку добрей,
Когда она вам откаблучит,
Она же хочет поскорей,
Чтоб кто-то взял её "на ручки".
И дома, если меркнет свет,
И над семьёй сгустились тучки,
На это есть простой совет:
Возьмите женщину "на ручки".
Она устала от забот,
Но теплится надежды лучик,
Что очень скоро муж придёт
И заберёт её "на ручки".
Она согреет вас теплом
И спрячет все свои колючки,
Погасший свет вернётся в дом -
Возьмите женщину "на ручки".
Крадутся медленно года
Змеёй предательски-ползуче...
Ей ощущается всегда,
Что, как без рук, без этих "ручек"...
* * *
Она - уюта островок,
Она... Ну что бывает круче?
А нужно только и всего:
Не выпускать её из "ручек".
[i]Идеей стихотворения послужили многочисленные публикации в интернете, раскрывающие некоторые аспекты женской психологии.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739034
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 24.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2017
[b][i]«…мимоволі думаєш, що ся хвора, слабосила дівчина – трохи
чи не поодинокий мужчина на всю новочасну соборну Україну».
(Іван Франко про Лесю Українку)
«…Хотіла б я уплисти за водою,
Немов Офелія уквітчана, безумна…»
(Леся Українка)
[/i][/b]
Офелія… і Тірца… і Йоганна…
Люцілла… і Прісцілла… Донна Анна…
Касандра я… Неріса… Одержима…
(Душа моя і плоть моя – незрима)…
Безумна я і втишена… Хто зможе –
стихію цю впокорить, переможе,
коли не я?.. не море це зелене?.. –
бо хто є тут розкутіший над мене,
над цю вербу, що з попелу востала –
(я Мавкою колись сюди літала).
Чи ж то мені по лаври Корифея
ставати в ряд з покірною главою,
коли звитяжний геній з булавою
мене веде: вперед, сліпуча Феє,
у пущі слів, несходжені, як долі,
іди й ставай на прю на Полі Крові.
Чи ж по мені Корінфа кволі крики,
марні́ пісні, плачі співців незрячих,
коли в мені безумно Жінка плаче,
голосячи собі на всі язи́ки.
Моїм речам вшалілі бурі милі,
вакхічний дух і шум вина по вінця,
і ельфів-слів легкі райдужні крильця,
(і де вже їм стинатись у могилі!)…
О ті жалі́! - ті чо́ла переможні,
о ті терни́! - скупі римля́нські чола…
Стаю на прю – розніжені і млосні,
Я одержима… правда, тілом квола.
Мені за зброю – всесвіт мого вірша,
(десь там орел у бе́змірі ширяє!).
Я втишуся… Я – тиша… Я – Неріса:
[i]«Корінф
оцінить тих,
кого втеряє…».
[/i]
Не плачте по мені, як ненароком
в смертельному бою впаду, причинна.
Я сильна… Так, я «трохи не мужчина»,
мені судилось бути вам пророком.
Дух Божий знайде сам мене в пустині,
і вас він осягне з прийдешнім віком…
В мені снаги – як в доблеснім мужчині,
та я втомилась
бути
чоловіком!
Офелія… і Тірца… і Йоганна…
Люцілла… і Прісцілла… Донна Анна…
Із вічності камінного застінка
Я йду до вас – як найніжніша жінка!
[i](Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів: Логос,2001)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738966
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Минає літо сонячним теплом,
Мина журба і радість у обіймах.
Мина любов, торкаючись чолом
Блакиті неба, згублена у римах.
Усе минає… все уже було -
Сади квітучі і солодкі мрії,
Плачі нестримні і забуте зло,
І білий світ дарований під вії…
І я у ньому в профіль і в анфас
Була собою з сяйвом у волоссі.
Пісні вплітала в зореносний час,
Відгукувалась сонцем стоголосим.
Як це здалося…
Усе було… Згорну пісні в сувій,
В осінній сум впишу життєвий спокій,
І перешлю вперед на сотню літ
Акорди серця світлі і високі.
І буде літо, й знову будем ми,
Краса торкне глибин чийогось серця.
Зігріє світ красивими людьми,
І заквітчає душі у безсмертя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738827
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 22.06.2017
Остання свічка згасла над вінком.
Пливи,пливи… Шукай своєї долі.
Чого боїшся? Вибери його…
Його. Цей світ. А може, дві тополі.
Чаклунка-ніч заплутала стежки,
Де дно мутне,там хвиля віроломна.
Пливе вінок за поштовхом руки,
А ти мовчиш мовчанням непритомним.
Свята печаль. Заломлені уста.
На манівці пішла блудити річка.
Пливи,пливи… Остання згасла свічка.
Коли печаль,то хай собі свята...
Тополі дві і світ цей – над вінком.
Пливи,пливи… Шукай своєї долі.
А допливеш – побачиш дві тополі.
Чого боїшся? Вибери його…
́(Зі першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738677
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 21.06.2017
Доброго ранку, моя перелітна пташко!
Як подолала свій шлях /крізь тумани/ сюди?
Спека така неможлива, що й дихати важко.
Душать у грудях солоні краплини води.
Не зупиняйся: немає ні хліба, ні злата.
/Точать на мене завбачливо будні ножі./
Все, що зуміла б тобі я сьогодні віддати –
Подих і руку, допоки дійдемо межі.
Краще лети! Вбережи свої крила від клітки.
Тут не вітають свободу і вільний політ.
Точаться війни. Стріляють гармати у свідків.
І по периметру правди – оголений дріт…
Не побороти супротив земного тяжіння:
Небо – твоє, та не може належати нам...
Просто лети, повертаючись у сновидіння
/Будемо тіням давати свої імена/.
Просто лети! Подолай, моя пташко, кордони!
Бачиш, де лінія дотику неба й землі:
Там зовсім інші /до нас небайдужі/ закони.
Там навіть нашій любові серця замалі…
[i]/колись/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738424
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017
[b]
На сонячні троянди
Сльозою роси
Літнього ранку
Трохи снігу намело
Якби щасливим
Можна було бути
Завжди...
Та чи щастя
Б то було?
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738398
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017
[b]
Коли ще Всесвіт
Не зародився
Ще коли не вибухнув
Барвами
Кохання самотнє
Жило в пітьмі
Свіже
Юне
Мріями кольоровими марило
Вдивлялось
В майбутнього далі
Ні зрад
Не знало
Ні відчаю
Ні світлої
печалі...
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738144
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 18.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2017
Щиро дякую за натхнення Олені Жежук!!!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737527#com3212226
Не заплачу!
Які б усередині зливи не бились у шибку,
Які б блискавиці не рвали небес цілини –
Стерплю збайдужілості погляд, його стусани!
Ніхто не почує беззвучно про себе як схлипну.
Тримай же, скрипалю, натягуй обірвані струни,
Я арфи каркас – серцевину дарую тобі.
Душевні вервечки для скрипки занадто тугі –
Скривавлені пальці заради мелодій відлуння?
Чотири з десятків ти можеш обрати, не більше –
Наосліп, на дотик відчути тремтіння у них,
Чотири подібних до інших, але головних –
Усе потаємне, найтонше, найвище, найглибше.
О, як ти, скрипалю, впізнав ті пошкоджені струни?!
До болю, до крові мотиви сердечні шукав –
Ти всі мої грози коханням безмежним здолав.
Мелодії сонця й любові умить спалахнули.
Ти граєш – я плачу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738000
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017
Княгине, ще твій серпень не пробив!
Ще на вінці женців ти не просила.
Іще журавка воду не носила,
Іще журавлик трав не покосив…
Навпроти, красень Місяць-Молодик
на тебе визира сліпучим Оком,
і білоткані ризи над потоком
пильнує з очеретів Водяник…
Серед латаття, паполо́м* із ряск,
ти наче вперше – диво-Королівна –
тебе вінча симфонія наспівна
тіарою людських, природніх ласк.
Ти над усім – у снах і наяву –
на пальчиках терни́ переступаєш,
на сім вітрів вітрила розпинаєш:
мій світоньку, я – світло, я – живу!
Семиярило, боже Семияр,
Спали мене купальськими вогнями,
Нехай згорю – без страху і без тями –
Як дар Землі, Природи щедрий дар!
…Чи то в роду у диво-королівн
без каяття вичерпувать скарбниці:
я – одержима! Рими світлолиці
сплітаються в огромний пісне-гімн!
Як молитовно тепляться уста –
То від Купайла жар-перо… жаринка,
То в папороті знайдена пір’їнка
Тобі вінець із Літа випліта.
[i]*паполо́ма - архаїчне: покривало
[/i]
(Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737998
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017
https://www.youtube.com/watch?v=_gEZTTCdzag
[b][i](з переспівів світової музичної класики)[/i][/b]
Пісне моя, лети з благанням
тихо в пізній час.
На побачення з коханням
ти прилинь до нас.
Вітерець колише віти
в місячнім човні,
і ніхто, мій ніжний цвіте,
нас не чує, ні ...
Чуєш, гаєм розходились
співи солов'я.
Звуки їх росою вмились,
як душа моя.
В них і туга, і жадання --
вся жага признань,
і любовне трепетання --
полохлива лань.
... Дай же доступ їх освячень
ти душі своїй.
На таємну ніч побачень
ти прилинь хутчій ...
... прилинь ...
... хутчій ...
[i](Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737997
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017
Не питай, чом обабіч пройшла,
Не звернулась стежина до тебе.
Не питай, чом зоря не зійшла,
Та, що нам дарувала півнеба.
Не питай, не питай, не жури,
Вдалині наша зустріч вмостилась.
Не проси ти її, не кори,
В перехрестях, мабуть, загубилась.
Не питай, чом на вітрі одна
Я вслухаюсь до подиху ночі.
І чия то, нарешті, вина,
Що збулися слова ті пророчі.
Не питай, чому серце з тривог
Переплакало весни на зими.
Не були ми з тобою удвох
Й наче небо для нас з парусини.
Докричатись ніяк до небес
Я не можу вже поспіль роками.
Так й живу я…з тобою і без…
Все думками, думками, думками.
Не питай, не жури, не кори,
Мабуть, в долі якась “опечатка”,
Не з тієї сторінка пори,
Чи згубилась небесна закладка…
Не питай, через що стільки днів
Нам у часі хвилин не знайшлося...
Я надію малюю зі снів,
Хай здається, що щастя збулося.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662437
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 14.06.2017
Оспіваний в сонетах і верлібрі,
закоханий у солов'їний спів,
літає Червень пташкою колібрі –
король краси між літніх місяців.
Заколосив смарагдові отави,
грозою розкіш зелені умив
і феєрверком вибухнув яскравим,
розсипавши скарби краси і див.
Від буйноцвіть вгинаються стеблини.
Жасмин п'янить і м'ята, деревій.
Мов стрази, сяють росяні перлини,
а барви, барви – світе ясний мій!
У царстві лілій, мальв, під шепіт вітру,
гуде бджолина музика. А я
вбираю серцем райдужну палітру,
і миром повниться душа моя.
Земля тобою вбрана – незрівнянна,
ти вишив самоцвітами мій край.
О милий Червню, пташко осіянна,
дай ще красою впитися доп'я́на!
Чаруй і владарюй. Не відлітай!
13.06.2017 р.
Авторське фото. Один з куточків мого саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737596
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017
Сивіє вечір… Під вікном жасмин
Вмивається червневими дощами.
Дощить і в серці – і росте полин
Холодними самотніми ночами.
Вчорашнім «завтра» видивляюсь вдаль,
Із піднебесь для крил благаю сили.
В яких світах обвітрену печаль
На втомленім крилі моїм носили?
А люди не зникають в нікуди, -
Так хочу вірити в цю вічну догму.
Цілющий дощ – мов вічності сліди
На кущ жасмину, на мою утому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737521
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 13.06.2017
Сьогодні чорно так душі моїй.
Сьогодні так думкам моїм свавільно.
Мовчиться про… про що мовчать не вільно,
А ти мене з півслова зрозумій.
Мовчить той ліс, що слухав наші сни.
Мовчить верба,що нам стелила ложе.
Нам не дійти торішньої весни,
Ні-ні… І все ж… а може, може, може…
Нам не знайти протоптаних стежок
Поміж пожухлих трав і бездоріжжя,
Нам не вчитати мудрості книжок
Про горицвіт щасливого заміжжя.
Не приховати від людських очей
Ні спопелілий пал, ні нашу втому,
Ані важких, опущених плечей,
Що в чорну ніч несуть свою судому.
Серед погаслих свіч і сновидінь
Вже не вловити трепету зітхання,
І скрипалям на зречене «амінь»
Не вивести мелодію кохання.
Чужі – удвох, і кожен зокрема́,
Чужі – в юрбі, з думками наодинці…
І все ж… на цій відспіваній сторінці
Обличчя більш ріднішого нема.
[i](Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737138
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 11.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2017
Вам бачаться не парки і алеї,
Не гілочки березові з вікна.
Зустріла вас окопною землею,
Смертельними обіймами війна.
Тут талий сніг на сонці не біліє
І порохом пропахнуті вітри.
Підступність кровожерної Росії
Своєї тут діждалася пори.
Тут зовсім не рахуються навпроти,
На тім краю залишені в полях.
Згрубілі від кривавої роботи,
Ви вершите історію в боях.
Хай хижий птах кружляти не посміє,
Фатальна не діждеться вас пора.
Тримайтесь, ви - могильники Росії,
За вами матері і дітвора.
Захищені лиш бруствером окопів,
Між двох цивілізацій, на межі,
Ви стали проти ворога Європи,
На крайньому зі Сходу рубежі.
Збавляє хід, буксує перед вами
Імперія скрипучим колесом.
Ви ступите на труп її ногами
І тост іще піднімете разом.
Розгонить вітер західний, розвіє,
Горілий дух кривавої весни.
На дику, обескровлену Росію
Погонить буря полум'я війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737240
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 11.06.2017
Почуватись безпечно, ділитись тропічним теплом,
У обіймів палких океані загублено мліти –
Я до скронь твоїх ніжно торкнулась вологим чолом.
Губ солоність і спрагле бажання
Любити!
Любити!
Без вагань і обмежень, без компасів течій і хвиль
Поглинати всю велич безмежних чуттєвих просторів,
І на сотні пірнати твоїх ще непізнаних миль,
В ті місця, де кохання купають співаючі зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737203
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 11.06.2017
[color="#36756f"][i][b]Я їхав по дорогам Закарпаття,
Та голод подолав моє завзяття.
Побачив придорожній ресторан
І зупинивсь – поїсти визрів план.
Замовив щось і став собі чекати
І десь у глибині думок блукати…
Та раптом я почув як грав скрипаль
Був ніжний звук той, чистий, мов кришталь.
Незчувся навіть як думки розтали,
Минуле звуки ці начаклували…
Скрипаль мав неабиякий талант –
Про їжу я забув і ресторан.
Крізь час кудись несли чарівні ноти,
Я був у просторовому цейтноті
І бачив друзів, вбитих на війні…
Але вони всміхалися мені.
Побачив маму в посмішці щасливій
На вулиці у теплій літній зливі…
Побачив миті щастя і журби,
Побачив всі із пам’яті скарби.
Не знаю скільки був я в ніжних чарах,
Це подарунок був, чи може кара…
Прийшов до тями… Їжа, ресторан.
Рахунок віддає офіціант.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737096
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 09.06.2017
[i]„... підеш по в'ялих квітів чорнім пуху,
ціле життя згадаєш день по днині –
пропало щастя, наче пил в пустині”
(Уляна Кравченко)[/i]
Твоя стопа – в розжарений пісок,
а мозок – у гнітюче баговиння,
у чорно-біле пуху ластовиння,
в незайманість розкритих пелюсток,
в дитинну самозреченість молінь,
в намарний зойк почути голос Бога...
Оглянешся – іде твоя Дорога
по манівцях зотлілих поколінь.
... Нить пам'яті – як цівочка – тонка́
снується павутинням з поторочі.
Ти, свічечко, ще світиш проти ночі?!
Ожина ця – як смак життя – терпка!
Ти зблукана, здорожена... Авжеж.
Чи допадуть уста у тихі плеса,
де під весняним сонцем крига скресла, -
чи у жаркій пустині пропадеш!
Скиталице, чи ж віднайдеш свій скит?
Чи в Соловках набачиш тінь забуту,
коли в провидний день Страшного Суду
на тебе промінь кине Світовид!
Коли з грудей, із пилу рваних ран
невинно проросте кривава айстра,
і, наче клич далекого Чугайстра,
тобі омиє личко Білодан...
(Цей край обітованний Богом дан!)
... Пил пам'яті... піщиночка... пісок –
тебе чи спогадає, чи забуде...
Ще крок... Ще крок... – тоненький голосок
тебе веде Дорогою в Ніку́ди.
(Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2001)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736892
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017
Дала життя і відпустила
Стихія ваша – не Земля.
У слові – воля, в слові – сила,
У кожнім слові вільна я.
"Я" - не зозуля, що з оселі
Дітей по світу розкида,
"Я" – дух свободи в віршах, з скелі
Жива для зцілення вода.
Палким вогнем, потоком чистим
Ніхто не в силах керувать.
Прозрінням душ, безсмертям істин
Прорве обмежень сірих гать.
Крилатим воля – ключ до сили,
Душі – політ, натхненню – вись.
Добро, що з словом відпустили,
До Вас повернеться колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736731
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017
Ця скрипка плаче пелюстка́ми губ,
ця скрипочка сміється так дитинно,
ці струни так лоскочуть лебедино,
немов цілунка теплий перелюб.
У крапельках небесної води,
у танці німф ввійди до мого храму,
немов Орфей, що вабить серця даму –
прилинь чове́нцем, пішим увійди.
Нестямно так! – божественний твій вид.
До забуття послаблено тенета.
цей зорепад, ця світлокрила Лета,
це – баркарола, зіграна навзрид.
Ти – полум’я, ти – снігопад, ти – лід,
ти стежкою вростеш у нашу казку,
цю чисту ноту, цю бджолину ласку
ми віднайдем між чашечками квіт!
Нехай концерт зліта, як віртуоз,
нехай Аїд у темряві здригнеться,
нехай пташа у гіллі стрепенеться –
в кущах жасмину, в пахощах мімоз…
Цей гуркіт хвиль, цей поклик афродіт,
що нам на згубу рине із безодні,
це – м а г і я! Це – м у з и к а!.. Сьогодні
ми вдвох її перебредем убрід.
Перебредем, перепливем, пораним
і душі наші спраглі, і серця
її тонким і небуденним станом,
її м’якими рисами лиця.
Це – наш тріумф. Ми відіграєм соло,
і глядачі покличуть нас на “біс”!
Воно п’янке - магічне щастя коло,
коханих ліній заповітний ліс!
Ми втомлені… Ми – висохлий струмочок.
Ми – скрипочки ледь чутний голосочок.
… Цей монотон, цю механічність гами,
цих струнних вен живу, зболілу кров –
цю стежечку, порослу бур’янами,
цю музику, що вимовкла за нами –
ми п е р е й ш л и …
і ти – переборов.
(Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736108
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 03.06.2017
[color="#083c85"][i][b]Не забувай відлуння пісні,
Що соловейко дарував,
Він щось на вітах чаклував
І чари в нього – мрії чисті.
Не забувай кохання ночі,
Зірки в них свідками були…
Давно ті дні вже відгули,
Та пам’ять, то надійний зодчий.
Не забувай освідчень миті,
Вони блукають у літах,
В запаралелених світах…
А тут, немов в архів підшиті.
Не забувай… Хоча я певен,
Що в дні невдалі чи лихі,
Згадаєш чарівні гріхи,
Які повернуть давність весен.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735677
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 30.05.2017
І знову дощ... Холодний і пекучий
Краплинами стікає по щоці...
Ти тільки не кажи, що дуже скучив,
Що спокій зник в тумані-молоці...
Що подорожник знов широколистий
До рани прикладаєш, та болить,
Що радий вже й коралове намисто
Дістати із гарячої смоли...
Благаєш небо, бігаєш у поле,
Шукаєш у гаю серед беріз...
Лілова стрічка в косах, мій соколе,
Й тебе колись доводила до сліз...
Втрачаєш тихо - і втікає сила,
Згадав минуле - і по серцю струм...
Боюся, і весна тобі не мила
Серед важких самотньо-сірих дум...
А я дивлюся - і очам не вірю:
Невже це той, що марила колись,
Що мої весни шугонув у прірву...
Не втримала, зірвались, не збулись...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735545
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 29.05.2017
[i]“Квітне Сад Любові, омитий росою,
де бродить постать Весни.
Кличе сміхом щастя і мрії ясно́ї.
У цім Саду
на тебе жду.
Не промайни!
Слухай, як шепочуться вірністю квіти.
Ти радо їх привітай.
Щастя, я не дам тобі крил відлетіти.
Сад моїх мрій,
хмари розвій.
Не одцвітай!”
(з раннього, фрагмент авторської пісні)
[/i]
… Цей Сад Любові ще живе в мені.
Зелена буйність вру́ниться і спіє –
Така зухвалість, молодість в вині,
Така тонка настроєність, Леліє!
О, ні – дощі червневі хай падуть!
Хай воловодять скрізь стрімкі потоки!
Чим глибше русло – тим повніша путь:
Пора Цвітінь, твої найкращі роки…
Ти у цвітінні, й справді, неземна –
Іна́нна, чи Ірні́ні надмогуча!
Живильна крапля спраглого вина –
І розійдеться тьма, громи несуча…
Я ще нектар пригублю досита!
Я ще дитя своє не відголублю…
Життя – прекрасне! Днина – золота!
На мент її нікому не уступлю!
П’яніння Духа – з роду тих п’янінь,
що їх до тла не випалить посуха…
Така жага життя! – що й серце слуха:
не одбуяла ще пора Цвітінь…
(Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735501
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 29.05.2017
Там, де народжуються хмари…
Туди так хочу полетіти
І щоб не сталось як в Ікара,
Ще хочу вітром відбриніти.
Ще хочу хмарою блукати
По нескінченності небесній
І одягнути зір дукати
У таємничості цій хресній.
Ще хочу Янголів зустріти,
Узнати правду в них про вічність
І знов на Землю прилетіти
Щоб виправляти свою грішність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735397
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 29.05.2017
Білопінно кипить угорі
І співа монотонно-бджолино,
Ряд акацій у нашім дворі,
Що роками дарують перлини
Диво-цвіту розхристаних мрій,
Що губились в солодкому світі,
Ще тоді, так давно, на зорі,
На межі, в соковитому літі...
Розливали вони, мов чаї,
Нахиляючи китиці низько,
Життєдайні свої врожаї
Рідним подихом бажано-близько...
Молодію весняним теплом -
Я давно загубилась у віці -
Ряд акацій - коли ж то було -
Щастя нам наливали по вінця...
Я не можу спокійно пройти
Мимо приторних запахів цвіту
Медоносно-п'янкого... А ти
Помічаєш цю казку розквітлу...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735388
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 29.05.2017
[color="#107d69"][i][b]Расправил бы крылья ради верного чувства,
Воспарил бы над степью, над грядами скал.
Пусть мне было бы холодно, голодно, пусто.
Все равно б это чувство с надеждой искал…
Пусть затянуто небо, черны будут тучи,
Вдруг увижу сиянье родной мне души.
Пусть осветит дорогу ей маленький лучик,
Что подарком снесу с поднебесной глуши…
Расстелю перед ней дымку серых туманов,
Беспокойство и грусть подменю на мечту,
Сохраню ее нежность от глупых обманов,
Перед сном ей стихи вместо сказки прочту…
Я расправил бы крылья в ночном полумраке,
Чтобы верное чувство разнежить во снах.
Пусть же снятся в ночи эдельвейсы и маки,
Что пестрят красотою в далеких горах…[/b]
[/i][/color]
Стихи из прошлого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735324
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 28.05.2017
Так затишно у тебе на плечі...
Присів метелик в утворі тюльпана...
Зімлілим тілом талої свічі –
о Жінко - з'яво, речнице жадана...
Твої уста – божественний потік,
твої уста тернові... колючками,
у них жагуча спрага до безтями –
із яблук спілих яблуневий сік.
В воскреслих травнях образ скрипаля,
у скреслих кригах – скрипка Страдіварі...
Метелику, це – Небо, це – Земля,
це мерехтливих рим блакитні далі!
А там, в загір'ї, а́нгелики сплять,
там божий Сад, там синова колиска,
там Дух Смереки над тобою блиска,
кує свою одвічну княжу рать.
О Жінко - з'яво, мудросте земна,
в пропасницях гіркої круговерті,
ти – Світло Світу, рай супроти смерті,
живильна крапля пізнього вина...
... Ці яблука ще сховані в гіллі,
вони ще пахнуть, всім на здивування...
Сльоза для Жінки – лезо у крилі,
та в ній душа, мов птаха на світанні.
Що чує рима поклик висоти,
то – сповідь серця... Світло, що від світла...
Летить душа в світи і над світи,
а за плечима... яблуня розквітла!
[i](Зі збірки "Обрані Світлом" - Львів:Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735222
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
Сверкает луч Звезды небесной,
Грядёт цветущая пора:
Горит весной огонь чудесный,
Сияет ночью до утра.
Она – любимая Планета…
Чарует глаз далёкий Мир,
Душе моей, сей лучик света:
Бальзам, вино и эликсир.
Встречаю ночью, днём тоскую –
Несётся кругом голова…
В её стихах: любовь хмельную
Питают нежные слова.
Бывает, тучами закроют –
Не наблюдаю её стать.
Блаженный… верую, ревную...
Молюсь… о, Божья благодать!
Гори…гори…Звезда Востока!
Буди прекрасные мечты!
Не пропадут, с зеницы ока,
Твои красивые черты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735231
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
Зелених слів зелене море,
зелених струн зелений ліс,
зелена віхола просторів,
зелений доторк теплих сліз.
Зелені очі – проти ночі,
зелено свічечка димить,
зелено листя затріпоче,
зелено вітер прошумить.
Зелена вулиця Зелена,
зелено вип'явся бузок,
і щось нашіптує зеленим
мені розгорнутий листок.
Зелених ласк зелена згуба,
зелені пригорщі весни.
Зелено пахне слово „люба” –
зелених зваб зелені сни.
Зелено дихають діброви,
зелено трави зайнялись.
Зелене мрево – чорноброве:
„... бо я любив тебе колись!”
Зелений сміх, зелена втіха,
зелена м'якість теплих губ –
і серед цих зелених віхол:
„... тобі я люб?.. тобі я люб!..”
[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735080
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 26.05.2017
Моя муза – печаль,
А в окне моём, желтая роза.
На её лепестках
Не роса – это слёзы мои.
Ничего мне не жаль,
Слышишь, это не жалости слёзы,
Это просто тоска
О несбывшейся вечной любви…
…..
Бог тосковал... и жизнь ложилась в ящик,
А тень вечерних грез была темна.
И вспоминал о чем-то уходящем,
Бутон - увядший - розы, у окна.
О чем-то том, чего всегда так мало.
О чем-то том, что грело жизнь теплом.
О чем-то том, что было и… не стало.
О чем-то том, что навсегда ушло.
И этим – "чемтоуходящим" – болен,
Я рассыпал слова: их тихий звук,
На этот грустный цвет желтофиоли,
На эту бледность губ своих и рук.
А где-то там, в своём прощальном вальсе,
В неизмеримой чувства высоте,
Земной любви цвет желтый осыпался,
И на ветру кружился и летел...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735083
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 26.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2017
Ти з'являєшся в моїх снах
І гуляєш спокійно в домі,
Вимальовуєш на шибках
Візерунки... мені знайомі...
Ці меланжеві кольори
Протягнулися через роки -
Як давно ти його створив
Світ хвилююче-кароокий...
Мій художнику, знов схитрив -
Порозбризкував світлі клапті...
Я прошу тебе, говори,
Хай теплішає в моїй хаті...
Дозволяю: малюй іще,
Ось, у затишку, з цього краю,
Де не знищиться знов ущент
Твій малюнок - усе, що маю...
Але сон утікає... день
Швидко вимив холодні вікна
І вже фарби нема ніде -
Тільки яблуня, що розквітла...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734529
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 22.05.2017
[i][b][color="#3c3961"]Какой оттенок у тоски?
Наверное, иссиня-серый,
Вмиг покидает тебя вера,
Когда душа твоя в куски...[/color]
[color="#c91414"]А у сомнений он какой?
Наверное, кроваво-красный
И над собою мы не властны,
Когда печаль крадет покой…[/color]
[color="#706969"]Какой же у разлуки он?
Наверное, седой от пепла
И от него тоска окрепла,
Потерян аппетит и сон…[/color]
[color="#615fd9"]Какой оттенок у мечты?
Наверно, голубой как небо.
(Мечта добра, а не свирепа)
Тепло на сердце и цветы…[/color]
[color="#e04ea3"]Какой оттенок у любви?
Наверно, розовато-нежный.
Ты не такой уже, не прежний,
И ум свой грезами обвил…[/color][/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734525
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 22.05.2017
[b][i]пам'яті Любові Поліщук,
виконавиці ролі Мальви
у „Вавілоні - ХХ”
[/i][/b]
На березі розлогої ріки,
у тих краях, де душі бродять звільна,
прибула тінь співає, божевільна,
бо, може, й тут живуть п о л і щ у к и –
на березі розлогої ріки...
У чорних косах сплутані стежки
жіночих доль, високих і трагічних –
червоні мальви на орбітах вічних,
напоєні л ю б о в ' ю пелюстки –
у чорних косах сплутали стежки...
Де правда болю, де сценічна гра,
чи камера від світу приховає
прощальну мить душі, що відпливає
за обрій... де безсмертя, як гора,
де правда болю і сценічна гра.
Життя – театр, вертепний Вавілон,
і сонце тут палюче і нестерпне,
та все ж, коли гнітючий біль затерпне,
стече нектар із виноградних грон,
життя – театр, вертепний Вавілон...
... Із надр Землі, в розкрите Неба лоно
пливе душа на ріках Вавілону!
(Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734490
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 22.05.2017
Живёт это чувство отрадой,
Согревает в далёкой стране,
Любовь: как прекрасное чудо!
Как воздух, как солнышко мне.
Пришла: так нежданно, не звано,
Красивой накрыла волной,
Забилась в сердечко, подранок,
И греет мне душу собой.
Как птица кружит надо мною,
Нарушив привычный покой,
Любуюсь, прилётом весною…
Очарован её красотой.
Услышу с утра голосочек –
Переливами звонкую трель,
Сердечко сожмётся в комочек,
Как будто рыдает свирель.
Так больно, ведь сойкой кричит,
Что голос дрожит от волненья,
Восток разжигает, не спит,
В душе вызывает желанье.
Упиваюсь стихами, до спьяну,
И радуюсь с каждой строкой…
Любовь принимаю, как данность,
Дарована Богом…Судьбой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733985
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 18.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2017
[i]«Спочатку намалюйте клітку
з розчиненими дверцятами…»
(Жак Превер. [b]«Як намалювати птаха»[/b])[/i]
У порожнечі, над вечірнім сквером,
я намалюю пташку (за Превером!),
вона мені наївно заспіває
знайомий блюз про втомлені трамваї.
Я намалюю пташці зелен-трави,
де всі трамваї полишають втому,
коли людей на ніч везуть додому
і споглядають зоряні вистави...
Я намалюю пташці подих вітру
і дві пухкі розпливчасті хмарини,
щоб сіла пташка на плече дитини
і вбрала вечір в райдужну палітру.
Я намалюю жар-перо для пташки,
щоб зайнялося сонце у заграві,
щоб десь у сквері, на порожній лаві
кружляли вальс півони і ромашки.
Я намалюю цілий світ співучий,
щоб стало людно в надвечірнім сквері...
А вже як ніч прочинить вікна й двері,
і сон вестиме повз моря і кручі,
здіймаючи вітрила колисанок –
... нам намалює пташка тихий ранок!
[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733800
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 17.05.2017
[color="#593123"][i][b]Вірш – інструмент чарівника
І зараз я вам це дов́еду.
Як бджілка в лоні квітника
Збирає кілограми меду,
Так ви будуєте вірші,
Зі слів збираєте ви твори,
Які впадають до душі,
І пестять розум теплим морем.
В уяві вдячних читачів
Ви намалюєте картини
Де знайдуть щастя шукачі,
Кохання пісня буде линуть.
Знайдеться місце в них словам,
Що адресовані в майбутнє;
Це щось споріднене дивам,
Реальність зовсім в них відсутня.
Звернутись можете до тих,
Кого нема на цьому світі,
Хто віддавав життя до крихт,
Щоб ніжністю були зігріті…
До тих, хто вас колись кохав
І почуття палали щирі,
І вам безсоння дарував,
В якому зрів натхнення вирій…
Свою любов, свої знання
Ви віддаєте без останку
З мистецтвом гідні єднання
І зовсім це не забаганка.
Ваш вірш, то співи солов’я,
Які полинуть через вічність.
Ви тут усі – моя сім’я
І в ваших чарах є епічність.
І як скажу: ви чарівник,
Це буде вдячності похв́ала
І найдорожчий показник,
Хоча і цього ще замало…
[/b][/i][/color]
З подякою за Вашу творчість
16.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733695
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 16.05.2017
Мовчи… Мовчи…Мій спокій не поруш –
я зараз десь блукаю поруч тебе…
Яке безпечне, невагоме небо
розкинулось на крони наших душ!
Ми у цвіту… На крилах пелерин
звеснілих снів – на всі чотири броди –
на персах розімлілої Природи
блукаєм вдвох – між сосен і калин…
Над нами – просинь… Клекотом лелек
вертаються з чужин отерплі щеми –
як Щек і Либідь линем звіддалек,
де наших доль незіграні бедлеми…
…Струна – мов сарна… пилом з пелюсток –
То п’є із рук, то нервом стрепенеться…
Уйми мисливця!.. не зводи курок! –
нехай собі гуля, де заманеться…
[i](Зі збірки"Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733682
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 16.05.2017
Назвались квітами закоханих,
Втопились в щасті пелюстки,
Дощем і вітром не сполохані,
В піснях оспівані бузки.
В садах бузковими туманами,
Під яблуневу заметіль
І у сусідстві із каштанами
Свій влаштували водевіль.
Танцюють бджілки і метелики,
Акомпанує соловей,
Хрущі так заздрять, до істерики,
Собі прийшли в живий музей.
Бузки бувають часто свідками,
Як тішить їх оте “люблю”,
Схилили грона над бесідками
Й диктують ноти скрипалю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733525
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 15.05.2017
[color="#727a2a"][i][b]Читаю вірш, кохання сповідь дивну,
В нім туга, візерунок почуттів
І розмаїття найніжніших слів,
Що душу крають щемом безсумнівно.
Пожовклий вірш, мов золотава осінь,
Напевно він написаний давно,
Як витримане у літах вино,
Чекає в дегустацію запрошень.
Читаю вірш, а в нім вага емоцій
Колись і одкровень вогонь палав,
Там правда… Тільки зразу не впізнав,
Бо загубивсь в років безмежжі опцій.
Знайомий в цім вірші побачив смуток
І автора його я трохи знав…
Я вірш кохання сам і написав
Давно… Тепер він пам’яті набуток.
[/b][/i][/color]
15.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733588
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 15.05.2017
О да святиться кожна мить життя
на цім химернім, незбагненнім світі –
і попри птаства крики сумовиті,
і попри звіра дикого виття…
Ми тут свої… в цім вою божевілля
Ми обіруч розкинулись гілля́м –
Блажен, хто вірить… Да святиться гі́лля
і кожна цвіть його, і кожен злам,
і кожен пагін, тремом оповитий,
і плід, і сік, обвислий, наче дзвін…
Нехай гуде… гряде несамовитий
думок нетлінних вихор-перегін –
так, я була тут… хто мене здолає,
мою жагу, і пристрасть, і любов?.. –
я чую силу. Чую як волає
Душа вселенна голосом дібров:
дитя моє, мій пагоне, мій цвіте,
радій всьому – без тями, без пуття –
не оддзвенять уста, ущерть налиті,–
безсмертна віть… священна мить життя.
[i](Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733511
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 15.05.2017
Ця ніч – упо́вні. Свіжоп'яна кров
по краплі крапля зблискує калинно...
Невинна душе, тішся, мов дитина,
допоки дух твій смерч не поборов.
Ще на твої розкрилені орбіти
не вибрехав з яруги чорний лис,
і ще в нетлінній зелені праліс
манить тебе ридати і радіти.
Тож відболій своє і відспівай!..
Чолом тобі, промінносте стозвука –
шалена втіхо і прелюта муко –
воздай уповні, в повені воздай!
Допоки янгол в тебе на плечах,
і зорі з неба падають в прелюди,
і ти вбираєш кисню повні груди,
і величаєш Бога при свічах.
Допоки світло з тебе дзвоном б'є
і зріє Слово соком від наливу –
рятуй мене, найвища мить пориву –
бо вже ось темінь щупальці снує...
Осанна ночі! Я не п'яна, ні...
Ще краплю вточать – й буде по мені.
Уповні – келих. В тім моя провина –
не випита ще добра половина.
[i](Зі збірки "...І все ж - неопалима". - Львів:Логос,2001)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733508
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 15.05.2017
В старом парке полу'денно-душно.
Пахнет мята судьбой и детством…
…
Мам, а помнишь, как я, игрушку
Потерял в этом парке, где-то?
Как же горько о ней я плакал…
Мал ведь был, а вот помню, мама.
Ты сказала мне: тютя, плакса.
А я топал ногой упрямо.
А потом, в пол-литровой банке,
Ты дала мне сладкого кваса,
И пчела… нет, цветочный ангел,
Закружил надо мною сразу…
А еще ты дала мне хлеба
И сказала: кроши, плакуша.
Я спросил: это птичке с неба?
Она, что, тоже хочет кушать?
И крошил я, чтоб там осталась,
На бордюре и на скамейке,
Этой детской потери – жалость,
Будто хлебный комочек клейкий.
И крошилось, как эти крошки,
То, что не было, то, что было,
В невозможно далёком прошлом
Всё, что так невозможно мило.
И крошил я… для всех и много,
Не жалея, не уставая…
А теперь мне так одиноко,
И в судьбе – петля узловая.
Жизнь меня крошит… круговертит…
Только зряшно как-то, без толку.
Мам, а как у тебя там… в смерти?
Вечность… это, наверно, долго?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733257
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 14.05.2017
Усе частіше хочеться обняти,
Полинути додому знов і знов.
Ну як Матусю вас не поважати,
За те тепло дитяче і любов.
Життя мене навчили цінувати,
Щоб не забув Вкраїну вдалині.
Не хватить слів щоб дяку передати,
За те що сниться часто так у сні.
Наснаги і здоров’я моя Ненько,
Бажаю ще щасливих теплих літ.
Хай зустрічає сонечко раненько,
Дивує хай весняний первоцвіт.
Нехай пелюстки сипле білі в ноги,
В поріг хай стеле Мамі спориші.
Хай оминають болі і тривоги,
Хай зігріває радощі в душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733323
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017
Синий торшер. Ты стоишь у порога,
Шапкой закрыв свой единственный глаз,
Старый совсем, а ведь помнишь о многом,
Хоть и молчишь так упорно сейчас...
Помнишь красивые сильные руки,
Как уходил - должен помнить и ты,
Я возвращалась от этой разлуки
В комнату, где умирали цветы...
Где не могла ни уснуть, ни заплакать...
Шторы никак не могу поменять
И покрывала - на сердце заплаты...
Мне б от всего хоть куда убежать...
Что ты грустишь? Не по цвету обои?
Может быть, место сменить? Говори,
Нам неуютно сегодня обоим -
Сердце холодное ноет внутри...
Выбросить можно - тебя не включаю...
Прошлого пыль не мешает забыть
Целую вечность. Но я не ручаюсь,
Что без тебя перестану любить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656391
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 11.05.2017
Крапотітиме дощ… Через ніч крапотітиме дощ.
Ти у літньому сні не уникнеш про щось шепотіти.
Не тривож мене, щастя, в примарах вертань, не тривож,
Ти іще не втомилось до мене крізь ґрати летіти.
Я черлене вино ще пелю́стками уст пригублю,
У ранкових серпанках з’явлюся тобі, наче мрія,
На загуслих медах забриню, як бджола, що люблю. –
І нехай мене віхола щастя закрутить, завіє …
Зацілую тебе до безтями і залоскочу,
І натішусь досхо́чу, уповні насичусь тобою.
І тоді я відчую нарешті, що знову лечу
Понад крихітним містом і сірою, в місті, юрбою.
Там, за хмарами – Ніцца … Венеція … далі – Париж,
Королівства дрімаючі, танучі в тиші – Версалі …
Не тривож мене, щастя, примарами … Годі, облиш,
Бездиханну покинь серед площі і змовницьки спалюй!
Зрине полум’я в небо огромом пекельних почвар,
У розчахнутих пащах почне моє тіло маліти …
Тільки щастя маняще, амброзію світлий нектар,
Не відмовить пропащим із чаші спасення відпити.
… Крапотітиме дощ. Через ніч крапотітиме дощ …
[i](З антології одного вірша про кохання "З горіха зерня". -
Львів:Сполом,2011)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732853
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017
Мій залюблений абажур,
Нахилився до мене низько,
Пресловуте "лямур-тужур"
Ти шепочеш і досі зблизька...
Стільки літ зігрівав мені
Душу грішну в холодні ночі -
Почуття мої неземні
Знаю, ти колись напророчив...
Тихий, теплий, непоказний,
Чув усе і тулився мовчки,
Твої болі до мене, вниз,
Бахромою текли в рядочки...
Мені затишно - вдома я,
Хоч за вікнами стогне вітер...
Ти, щоб гріла любов моя,
Гаптував теплим шовком квіти...
Розсипав їх до ніг моїх
Оксамитами в диво-мріях,
І ховав запізнілий гріх
У своїх золотавих віях...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732852
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017
[i](Париж.1881р.)[/i]
ЛЬВІВСЬКА КАРТИННА ГАЛЕРЕЯ
[i]«…Ной мав, окрім трьох синів, ще й доньку – Сару. Вона покохала
молодого пастуха Еммануїла. Коли батько повідомив її,що всі люди
загинуть у хвилях всесвітнього потопу і врятуються тільки члени
його родини, Сара відмовилася сісти у ковчег і залишилася
разом з коханим.»
(З апокрифа.Легенда до картини)[/i]
[b]І. С А Р А[/b]
Призви мене, призви і не пускай…
Мій муже смертний,будь мені опорою.
Я ради тебе свій покину рай
І теж загину смертю, навіть скорою…
Утішся тим, що в тебе на руках
Дано мені злучитись із водицею.
Не розпачай… Відкинь панічний страх…
Я в темінь одізвусь тобі жар-птицею.
…І скільки б там води не прибуло,
Не проклинай в пекельнім стоголосію
І не благай, щоб чару пронесло,–
Дочасно нам не випити амброзію…
Не досконала вічність у богинь,
Коли вівтар жертовності відпущено…
Призви мене, призви і не покинь –
Ми у воді очистимося душами,
Поборемо падучих тіл напасницю,
Приймемо смерть, як свій останній злет,
Дарма, що ані в кольорі, ні в пластиці
Цю мить не закарбують води лет…
…Як рухне туч склепіння непрозоре,
Як здибиться над нами неба край,
Як зімкнеться над нами грізне море –
Призви мене… призви – і не пускай.
[b]ІІ. Е М М А Н У Ї Л[/b]
Мені у руки, Саро, прихились…
Надлюдську волю являть мої руки!
У валі смертоносної розлуки
Ти о плече мужиче обіпрись…
Благаю небо я не о спасінні –
Німа до сліз потопу течія…
Узри мене у світлім воскресінні –
Ти ще пливтимеш…першим піду я…
Волію Божий суд зустріти сто́я,
Вслухаючи твоє «еммануї…»:
Могучий Ягве, Сара – донька Ноя,
Карай мене, але врятуй її !
Вона невинна… Я – першопричина
Її прощальних, передсмертних мук…
Коханих членів паросте живильна,
Мені в єднанні прихились до рук!
...Як божий смерч найвищу хвилю здійме
І стан мій скам'яніє у мольбі,
Я призову тебе в свої обійми –
Останній світ в очах моїх – тобі!
[i](Зі збірки"Самоцвіти сокровення".
- Львів:Логос,1997)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732691
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
Заполони мене, одвічна птахо,
високій пробі тонкості пера...
Це наче пломеніє дітвора
не знаючи ні болю, ані страху...
Над плахою чуттєвих катастроф,
над цвітом невідлюблено зів'ялим –
рятуймо душі від безглуздих спалень!
праотчим кличем висне Саваоф...
Над Волохом роздмуханого літа,
над оберемком прілої трави –
розкрита душе, звільнено пливи,
напівпрозорим леготом зігріта...
В поривах вітру здрібне молочай –
рвонеться пух, прощаючись із тілом...
Розтанувши небесним Фермопілом,
майбутніх втілень риси зустрічай!
Я житиму... коли звогніє осінь –
і догорить обвуглено до тла...
Я житиму... коли стемніє просинь
в разючих бризках крижаного скла...
... Вшамрілий зойк зомлілого крила –
пріч манівців і поступу трути́зни...
Глибинним дихом спраглої вітчизни
квилить тисячолітня ковила...
[i](Зі збірки "Непроминальність, або Енколпіони для душ". -
Львів:Сполом,2017)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732693
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
Вірші, вірші... Вже скільки їх світом
Розбрелось - не зібрати... Агов!
Ніби кинуті душі на вітер,
А під ноги, під ноги - любов...
Відболіло, зреклось, пролилося
Серпантином приречених слів...
І, цікаво: чи в кого збулося
Те, навіяне маревом снів?..
Розпорошене в темряві ночі,
Переплакане тисячі раз,
Та улітку хоч ночі коротші,
А зимою - задуха з образ...
І безвихідь тримає в полоні,
А кому все розкажеш - нема
Ні душі... Лише тисне на скроні,
Засипає снігами зима...
Весни, весни... Тепер не для мене -
Навесні я палила завжди
Все торішнє, старе, не зелене,
Що твої засипало сліди...
Чи згоріло ж усе, я не знаю,
Та й не хочу - нове зацвіло!
Волошкову обнову шукаю -
Кажуть, літо летить у село...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732627
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017
[color="#2c384f"][i][b]Я не люблю, когда идет война,
Когда ручьи не из воды, а кр́ови,
Когда свинец в основе всех условий
И жизнь врага нам вовсе не важн́а.
Мне не понять зачем немая смерть
Уносит близких в мир такой далекий
И произносим над могилой строки,
И плачут души от таких потерь.
Я не боюсь и не ищу врагов,
Жизнь научила: будь готов к удару.
И нашептала в мозг, давя недаром,
Что к лжедрузей удару, не готов.
Мне не приятно чувствовать, что лгут,
Когда знакомых души в мути тонут
И вместо душ уже безликий омут,
Готов в нем шип вонзить коварный спрут.
Мне очень грустно видеть нашу власть,
Что умножать и добавлять не может,
Отнять, делить – вот это ей не сложно,
Чтоб наполнять свои желудки всласть.
Как скверно знать, что подлость и обман
(Как у вампира их укус опасен)
Вмиг развратил от снизошедшей власти,
От доброты оставив только шрам…
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732555
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017
[i]«Тебе нема – і серцю тужно.
Думки летять в країну мрій.
Минає день за днем байдужно
І гасне чар моїх надій.
Прилинь до мене на хвилиночку,
Голівоньку схили на грудь,
І в тихих пестощах кохання
Про все забудь, про все забудь.»[/i]
[i](Ще змалечку наспівувала мені мама своїм
дзвінким сильним голосом ретро-танго 30-их років
[b]"Прилинь до мене"[/b] на слова і музику
Ярослава Янівського з присвятою моїй бабусі
Марії Стасів-Вовк. Первісно "Епітафія" призначалася
їй... Тепер уже й мами нема...
Сьогодні, у цей дощовий травневий день,
їй виповнилося б 81...)
[/i]
Прилинь до мене, радосте моя…
Літа між нами плинуть течією,
А серцю тужно дотиком єлею,
Коли на мить приходиш ти здаля.
Минають дні, байдужні до біди…
Твої сліди – прочинене віконце…
Коли зайде і в нас вечірнє сонце,
ти хоч листочком пізнім упади…
Коли промінчик щастя догорить
І розітне крило прощальне тишу –
Тебе на грудях ласкою вколишу:
Моя лебідко, що тобі болить…
А мить щемить – летить і квилить час –
І ронить наша пам'ять сльози-перли
На пестощі… на те, що ми не вмерли,
Коли між нас уже немає нас.
«Мене нема», – голівоньку схиля,
І гаснуть чари млою безнадії…
…В мені воскресни знадою лелії –
Прилинь до мене, радосте моя…
[i](Зі збірки "Самоцвіти сокровення" - Львів:Логос, 1997)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732400
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 08.05.2017
[b]Про любоффф[/b]
[i]автор: Елена Марс[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731181
.........
Я хороша, и в профи'ль, и в анфас -
Мама моя подтвердила.
.........
Я, перед вами, кручусь так и сяк,
Только б добиться внимания.
.........
Замуж хочу! Мне ведь замуж пора!
Буду вам верной, как пёсик!
.........
[b]Стану пёсиком[/b]
Встретила Вас - и сама не своя,
Вся завертелась колёсиком...
Сжальтесь, прошу! Не гоните меня -
Я ради Вас стану пёсиком.
Если же Вы на диване лежать
Любите кверху животиком,
И недосуг Вам собак ублажать -
Стану хоть мышкой, хоть котиком.
Если ж у Вас аллергия на шерсть,
Но обладаете домиком
Скромным, всего этажей так на шесть -
Стану покладистым слоником.
Если почаще захочется Вам
Хвастать вещицею новою,
Ну и как плюс - молоко по утрам -
Дойною буду коровою.
Если рыбак - стану рыбкой в пруду
Вам улыбаться заманчиво.
Если охотник - и тут не струхну -
Быть мне заправским кабанчиком.
Если ж Вы носите стрейч и парчу,
Красите ногти на пальчиках -
Мне уже пофиг, я замуж хочу!
Мама, прости! ...Стану мальчиком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732434
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 08.05.2017
[i] Так склалось в ті буремні роки:
Не знати – недруг ти чи друг…
Але прогресу владні кроки
Знання на свій вертають круг.
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eutuzmoYe9c [/youtube]
[i][b][color="#de0707"]Зняла своє сарі осяйна черешня –
Осипався долу її білий цвіт.
Увись здійняла урочисто і ґречно
Каштанів дивізія сонмище свіч.
В алеях каштанових кублище стягів
У честь перемоги… Своє «майорять», –
Як знаки борні, і страждань, і звитяги, –
Все, чим була "славна" звеличена рать.
Каштанів суцвіття – мов свічі скорботи
По жертвах, що пали в геєні війни…
Солдату була то звичайна робота –
Та смерть не означила міри вини!
Хто за Україну, а хто – за імперію:
Усі – в одну землю! Всі – наші сини.
…Й тривають донині усталені «серії»
Багатосерійного «фільму» війни.
Квітують могили, – святі незабудки, –
Журби і нагаду суворий обцас*…
Ті квіти-жалі гнів... і прощу розбудять –
Заклятим хто ворогом був ввесь цей час?
* * *
…А там десь, на сході новітній «месія»
Новими “спасенними” планами снить –
Рве блудного пупа нещасна Росія,
Щоб вкрасти в людей їхню сонячну мить. [/color] [/b]
07.05. 2017
_________
*Каблук, підбір.
[b][u]Замість післямови.[/u][/b]
Автор цілком усвідомлює, що написане тут дисонує з тим "загальнонародним ентузіазмом", яким зустрічає свято
(в час епідемії чуми) ввесь український народ під овації
світової спільноти... З подвійними сльозами на очах!
Бо не наша то перемога, брати-слов'яни, – імперська:
один диктатор "переміг" іншого. Але якою ціною?! 42 млн
покладено (проти 10 млн німців) у тій, так званій ВеВеВе,
з них більшість - українці (біля 10 млн жертв) і білоруси.
А для України та ВВВ, була ще братовбивчою, громадян-
ською – відомий рейд "від Путивля до Карпат, керований
із Москви, мав своєю метою знищити УПА, та й національно-
визвольний рух в Україні в цілому. Що й було досягнуто...
Бо не було б у Артема Ковпака двох золотих зірок Героя
Москви, а у комісара Руднєва - кулі в потилицю... До речі,
як і у Миколи Щорса у свій час...
А відомий план депортації всіх українців до Сибіру?...
Лише слабкість знесиленої війною Росії та організація Ліги
націй, одним із членів якої як найбільш постраждалої у ВВВ
стала Україна, врятували український народ від тотального
винищення!
Думаймо, пани хороші!!! Краще - українно... [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732316
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017
[i] «– Мавро! Твій батько грає.
Андронаті грає впосліднє для тебе між циганами…»
(Ольга Кобилянська. [b]«У неділю рано зілля копала»[/b])
[/i]
Грає старий Андронаті. Слухає сива Мавра.
Гори димлять ранкові. Рвійно верхи шумлять.
Мліють мохи волохаті – лісу магічна аура.
Серденько вповні любові. Тиша і благодать.
Грицю, твоя Туркиня – дике дитя Природи.
(Розумом – не осягнеш. Серцем хіба збагнеш.)
Зіллячко-ворожіння вкотре росою вродить:
прагнеш любові?.. Прагнеш! – лиха не обминеш.
Лихо крадеться стиха. Мавра закурить люльку:
що то ховають крони млою укритих смерек!
Не прислухайся, Туркине… В горличку, чи зозульку
ще обернутися встигнеш – тричі: і цур, і пек…
Сходить огненне сонце. Гори черві́нь залила.
Скрипко, вгамуй свою тугу! Серця не розривай.
Може, схвильований сон це: як я чар-зілля варила…
Грицю, полюбиш другу – зійдеш за гору… і край!
Крайся, карайся, серце – ревно, шалено, дико –
так, як циганська скрипка на висоті смичка.
Так-то любити, Туркине… Бачиш тремку осику –
лінія пліч похила, лінія рук гнучка…
Вже не наслу́хають гори пізні, нічні чування.
Звабою красні маки гордо спливують на воді.
Люди співатимуть пісню – ту, про зрадливе кохання.
Мавро і Андронаті!.. Ваші гріхи молоді…
[i](Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732245
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017
[color="#470606"][i][b]Мгновенья жизни, условность счастья,
А где-то в мыслях бушуют страсти,
В пробелах строчек таятся чувства.
От слов прощанья на сердце пусто.
Мгновенья жизни – поток событий,
От первой встречи, до чувств развитий,
От слова здравствуй и до прощанья…
Одно мгновенье, одно страданье.
Мгновенья жизни в тумане вечном,
Мы так жестоки и так беспечны
И чувств не видим в пробелах строчек.
Прощаясь ставим лишь много точек…[/b]
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731968
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 05.05.2017
Мне - лишь глотать глазами
всё, что прожито кистью
там, где по будням - заметь,
где в воскресенье - чисто.
Там, где рождались блики
из-под души на паперть
будто ответ на крики
"Выньте-положьте!"
- Нате!...
Просто глазами Бога
кто-то увидел чудо.
Мне - лишь смотреть и трогать
масло.
И холст.
И - буду,
чтобы все страхи утро
вымыло перламутром
там, где на холст уютно
вытекла медью турка.
Это - не так уж мало.
...кофе сварю, пожалуй...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731636
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017
Настали знову теплі дні веселі -
Купаюся в блакитній акварелі,
Тюльпани усміхаються привітно –
Це травень завітав на зміну квітню…
Так лагідно колише вітер віти,
Святкова пісня лине понад світом,
Тремтить повітря в сонячнім промінні,
Лише душа завмерла в безгомінні…
Мене бентежив спокій у затишші,
Так довго не писала власні вірші,
Блукала в хаосі чужих емоцій,
І спотикалася на кожнім кроці…
Що я шукала там, не знаю й досі,
Можливо музику у суголоссі,
Чи може мріяла знайти натхнення,
І повернути радість сьогодення…
Літала, як метелик, серед віршів,
Одним раділа, оминала інші -
Не можу довго жити у чужому,
Стомилася, вернулася додому…
Насмілилась думки заримувати,
Слова вдягнула у розкішні шати,
Які чаклунка-ніч подарувала,
А я у вірш до купи їх зібрала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731487
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017
Угаснет тихо день весенний…
И ночь, как черная вдова,
Придет ко мне… и лягут тени
На стены… чувства… и слова.
Плеснётся зыбко темный глянец
В глазах, как мертвая вода,
И, испугавшись, не заглянет,
Любовь в них больше никогда…
И всё покажется случайным,
Как немота и легкий бред,
А ты окажешься печально
Далекой, словно звездный свет…
Мы будем полностью свободны:
Я от тебя… ты от меня…
И в ночи темноте холодной
Я не зажгу тебе огня.
От близости не оробею,
И, странной нежностью томим,
Остывших пальцев не согрею
Тебе дыханием своим.
Не вздрогну в поцелуя ласке
От наслажденья вкусом губ,
И, побужденный, алчный, страстный,
Не стану неуклюже груб…
А ты не скажешь: нет… не надо –
От чувства голосом глухим.
И, тень смущенья пряча взглядом,
Не снимешь платье… и чулки.
Не отзовется стоном бездна,
И , замыкая в темный круг,
Не сдавят душу страстью тесной
Объятья наших жадных рук.
Не будет со-проникновений…
Не закружится голова……..
…………………………….
……………………..
……….
А будет ночь… и лягут тени…
На стены… чувства… и слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731380
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
[b]
Правда одета
В золотое "Я"
Её есть много
Истина
Всегда голая
Всегда одна
На пустынной
Дороге
..........
...................
................................
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720345
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 01.05.2017
[color="#33618a"][i][b]Я в серці не плекав надії,
На здійснення своєї мрії
І не чекав, не сподівався,
Лише с зірками спілкувався.
Щоб не заснути пив я каву
І сповідь від зірок цікаву,
Я слухав, нею милувався
І сам душею розкривався…
Зірки у небі серед ночі,
Шепочуть про чудові очі
У сяйві сповідь їх тремтить…
Коли настане дивна мить?
Я захлинаюся в чеканні,
Лише с зірками спілкування.
І в сяйві їх вся ніч минає,
Лише під ранок засинаю.
А прокидаючись не смію,
Згадати про свою надію…
Вона живе лише з зірками,
А вдень літає десь з вітрами…[/b][/i]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731206
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 30.04.2017
***
Ранок вбрав трави
в небесні діаманти.
Ждуть Царя світил.
***
В досвітніх зірок
вже тьмяніють лампадки –
Сонце проснулось.
***
Ранкова зоря
зашарілась красою.
Цар іде на трон.
***
Нічна красуня*
закрилася від Сонця.
Вірна Місяцю.
* Нічна красуня розкриває квіти з вечора до ранку.
Від яскравого сонця всі квіти закриваються.
28.04.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730928
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
Я в усьому шукаю присутність твою:
У словах і мелодіях, тихому вітрі,
У химерах із хмар я тебе впізнаю,
Бо малюю тебе і в малюнок той вірю...
Відчуваю на дотик у краплях дощу,
Впізнаю у живильних іонах озону.
Я гукаю тебе, аби тільки почув...
Крізь глуху і холодну ту раму віконну
Я спокійно і тихо, мов кішка, пройду,
Заховавши у темряві зболену душу...
Світло включиш - я знову, мов тінь, пропаду
І ніколи щодення твого не порушу
У житті, що твоє... Де немає мого
Ні мовчання, ні крику, ні холоду-спеки...
Не змогла зрозуміти лише одного:
Ти так близько, ти - ось, а чому це далеко...
Не дістати рукою, лиш погляд ковзне.
Оглядаюся часто - а, може, помітиш...
Ні, не бачиш, не бачиш, не бачиш мене,
Мов навмисне обходиш, аби не зустріти...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665261
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 28.04.2017
Ти наповнюй мене життям,
Ти наповнюй мене коханням.
Всю до краплі себе віддам,
Ти - надія моя остання.
Ти - душі невгамовний політ,
Серце б’ється в шаленім щемі.
Ти вмістив у собі весь світ,
Зваба - ти у вершковім кремі.
Світло - ти у полудну ніч,
Хміль в крові, що несе бажання.
Сон тікає від мене пріч,
Я - люблю, - те, мов заклинання.
27.04.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730866
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
Какое счастье -- [i]кем-то[/i] быть любимым
И ощущать, что нужен ты [i]кому-то[/i],
Восторженно шептать родное имя,
Дышать любовью каждую минуту,
В лучах купаться пламенного взгляда,
Душою согреваясь в них своею,
И чувствовать дыханье [i]чьё-то[/i] рядом,
От запаха волос густых хмелея...
Какое счастье -- [i]кем-то[/i] быть любимым,
Ладони [i]чьи-то[/i] тёплые сжимая,
В глаза смотреть небесно-голубые,
В их глубине, как будто утопая...
...Когда всегда ты [i]кем-то[/i] будешь понят,
Когда сольются души воедино,
Когда любовь сердца собой наполнит...
Какое счастье -- [i]кем-то[/i] быть любимым!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729918
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Вишивала весна
синім бісером росяні ранки,
Заглядала туди,
де ще спала цнотлива краса,
Я ж відчула, що я –
то не я, а закохана бранка,
І висіли вгорі,
мов з шифону, легкі небеса.
Малювала вона
дивним пензликом зелень, мов руту,
Простеляла до ніг
кучеряві, густі спориші…
Може, вербам і я
довголистом на гілочці буду,
І тоді я й весна
вже ніколи не будем чужі…
Голубіла весна
диво-морем квітковим в долині,
Обзивалась бджола,
заглядаючи в свіжий той цвіт,
Ніжний трунок пила
із суцвіть ніжно-білих калини,
І вже не засинав
зачарований квітами світ.
15.07.2016
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730809
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Картина Вадима Большакова «Утренняя сказка»
Ты куда, куда течешь река?
Что там ждет всегда за поворотом?
Раздвигаешь мягко берега,
Обнимаешь травы приворота.
Над тобой предутренний туман
Синевой скрывает сказки ночи.
Охраняет розовый курган
Тишиною тайну дальней рощи.
И двоится дерево тобой –
Завлекаешь неба миражами.
Сделает гроза тебя рябой –
Красота исчезнет с зеркалами.
А когда настанет тишина,
Отразится мир тобою новый,
Где любовь и на душе весна,
Где не знают, что такое войны.
Ты зачем, зачем влечешь река?
Кто-то ждет давно за поворотом.
Там совсем другие берега,
Там иные – вечности заботы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730760
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Я чувствую прикосновение,
Твой голос слышу по весне,
Не для утех, не в утешение
Тобой любуюсь я во сне.
Люблю тебя - моё видение,
Хоть жизнь с тобою не грешна,
И в это сладкое мгновение
Моя судьба предрешена.
Мне кажется, что твои руки
Меня ласкают, как трава.
Из уст чарующие звуки –
Ты шепчешь страстные слова
А губки, в тёплое дыхание,
Целуют сонные глаза,
Ужасен миг, под утро раннее,
Твоя дрожащая слеза.
Мой разум стонет - догони,
Возьми её, она твоя,
Но ты - лишь сон, что ж, извини:
Чужая… неуловимая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730702
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017
[i] Музика – це жінка…
[b] Ріхард Ваґнер *[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/xXEctB2oTRE[/youtube]
[i][b][color="#035766"]«Шерше ля фам» - сказав би нам француз.
І з ним навряд чи варто сперечатись:
Від катаклізмів і сімейних уз
У Неї – тайни. І до них – печаті.
Погоді бути – ключ трима Вона,
Прогніваєш – січнева завірюха:
До серця прислухається весна –
Вона у ньому Божу ласку слуха.
Від Неї ми залежимо відтак,
Бо ж недарма наймення їй жіноче…
Й не можемо ми жити вже онак:
Вона творить із нами все, що хоче!
І кажуть, що в весни багато примх,
Що сьогоріч – не бути урожаю…
Ми при весні, як в музиці! Ми при…
Вона ж творить усе, що забажає!
Й сказав би Ваґнер: «Музика – весна»…
Комусь – весна, комусь – примхлива осінь:
В житті буває музика сумна,
Хоч музики весни ми в Неї просим.
Либонь, не заслужили ми кантат,
Не варті ми й одарених симфоній:
Довкола душ витає атентат
Й сумбур
пустих,
безкарних
какофоній.[/color][/b]
23.04.2017
________
*Відомий не лише гарною музикою,
але й ніжним ставленням до жінок.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730527
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 26.04.2017
Квітневий дощ торкається землі,
Їй зелен-крайку приміря до талії.
І трусять весну з неба журавлі,
Щоб швидше розцвіли мої конвалії.
А вічність раєм загляда в сади,
(Хіба хтось краще бачив в цьому світі?)
І білим-білим сад вкривав сліди
І душу причащав у верховітті…
Сповідалась… і стала квітка я!
Вже в пелюстках комусь гойдаю сонце.
А потім ввись лечу, бо вільная,
Щоб білим щастям впасти незнайомцю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727904
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 24.04.2017
[color="#c93c3c"][i][b]Растревожил память мне
Аленький цветок,
Он в вазоне на окне
Смотрит на восток…
Будто из далеких снов
Всплыл знакомый взгляд
И потоки нежных слов,
Рифмами летят…
Где-то там, в тоске ночей
Тех далеких лет,
Голос нежный как ручей,
В памяти как след…
Оттиском на сердце шрам,
До сих пор саднит.
Разбросало по мирам,
Память лишь роднит…
Боль утраты в мире том
(Смерть всегда не спит)
Вход в ее «радушный» дом
Настежь нам открыт…
В мире этом я дышу
(Кто-то так решил)
Никуда не ухожу,
Сколько б не грешил…
Смерть, души твоей росток,
Увела в тот дом,
Только аленький цветок
Взрос перед окном…
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730193
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017
Не молоком залитий кущ калини –
Упав на листя білий буйноквіт,
І засміялась сонячно долина,
Й зачарувала поряд себе світ.
Я теж зіп’ю ту казку, калинову,
Немов цілющий трунок від біди,
Той оберіг мені потрібен знову
Зерно любові в людях розбудить
До матінки святої, що зродила,
Й до України-неньки, і Дніпра.
Якщо любов’ю житиме людина,
Її душа відкрита для добра.
8.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730016
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 23.04.2017
[color="#454269"][i][b]Как долго плачет небо,
Дождем и мокрым снегом,
Сочувствовать печали,
Оно смогло б едва ли…
Как долго мы в разлуке
И боль в душе от муки,
Секущей неустанно,
По незажившим ранам…
Ползет так долго время,
Ему бы ногу в стремя
И шпорами вонзиться
Коню, несущим птицей…
Как долго глупым смехом,
В злом крике бредит эхо,
Не вняв предназначенью,
Дыша в лицо терпенью…
Все чаще сердце бьется.
Кто первым рассмеется
Над верно-глупым чувством,
Что захлебнулось грустью?![/b][/i][/color]
Стихи из прошлого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730021
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 23.04.2017
Скажи,
что Истина ? -
спросил Пилат Христа,
когда распятье плотником строгалось -
В чём Истина и где,
в каких местах ?
И если есть,
Кому она досталась?
Кто ею овладел ...?
Доступна лишь Богам,
вкушающим плоды Добра и Зла ?
Или же попрана
и брошена к ногам бродяг и фурий...?
Или ремесла
отточенная филигранность линий ?
В познаньи мудрости -
или в познаньи скорьби ?
Или же в ублаженьях плоти ?
Или
презренно тело аскетизмом сгорбить ?
... А может быть она - лишь вечный спор ?
Ответь что Истина?
В чём? Отвечай же вор!
В доступности любви желанных женщин ?
В цветном богатстве горстки изумрудов ?
В могильных склепах ?
В мумиях умерших ?
В позорном отречении Иуды ?
В служеньи власти ?
В твёрдости идей ?
В сомненьях ? Вдохновеньях ? ...
Жизнь моя ,
ответь : Что истина ?
Признайся , о злодей ! ....
Христос ответил :
Истина -
есть Я.
Я -
дерево познания Добра и Зла,
я -
неприкаянность бродяг и грешность фурий,
я выспренность и мудрость ремесла,
я властелин
и скопидомец хмурый,
я - преданный певец убитый чернью,
и я аскет,
и я же страстной речью,
лечу к любимой,
и в могиле черви
мои !
Я - Истина !
Я весь противоречье ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728715
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 21.04.2017
[i]Євангеліє від Матвія, гл.18.[/i]
У віршах і в житті я – вкрай відверта.
Оголені душа моя й думки
як лист, що надсилають без конверта,
скарбниця, не закрита на замки.
Вповити б суть в серпанок із туману,
порозсипавши перли гарних слів,
вдмухнуть метафоричності оману... –
отак сюжет би справжній Майстер плів.
Коли ж цей стиль – не мій, то й не стараюсь.
Живу, відкрита для усіх вітрів,
так і пишу – насправді сповідаюсь.
В словесних лабіринтах не ховаюсь.
На щирість душ дитинно сподіваюсь,
а бути дітьми – Бог нам заповів.
20.04.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729593
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Спокойной ночи, прошепчу, погасли свечи,
День догорает за окном, а ночь - не вечер,
Она, шальная, ослепит и сон прогонит,
Закутав холодом в своём пустом вагоне...
Где только шорохи в миру, а свет не виден,
Красиво было в том пиру, зачем обидел...
И снова тихо отболел уютный вечер,
А ты сказал, что под Луной ничто не вечно...
И счастье молча улетело синей птицей,
А дни обычные за мною - вереницей...
И нет свечей, они давным-давно сгорели -
Безумный мир, холодный воск, года-качели...
Где никогда... Нет, никогда уже не буду,
Поглощена я суетой обычных будней...
Поговорить бы, но... до боли, одиноко,
Смывает время мои годы так жестоко...
Ночной мираж... А где-то новые метели
Ведут мелодию, что с нами не допели...
И не зажечь, увы, расплавленные свечи,
Рыдает ночь всё потому, что ночь - не вечер...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729647
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Співці-бояни
Чудернацький народ ці поети:
Не воліють й столітні старіти,
Предковічні вдягли амулети,
Потішаються Музі, мов діти.
Творять вірші в юначім запалі,
Женуть роки, як лунь, сивокосі,
Щоб зірниці у висі сіяли,
Кують в кузні пісні стоголосі.
Окриляють пророче словами,
Блискавицями сяють надії,
В піднебессі летять лебедями,
Коли думка закохано спіє.
Все шукають якусь чудасію,
В душах бігають ріки казкові,
То поранене серце коліє,
То розквітне весна веселково.
Слава вам, непосиди-поети,
Незборимі співучі бояни.
Наші зори малюють портрети –
І великі, й відомі, й незнані.
18 квітня 2017 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729354
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 19.04.2017
Дороги, які обираємо ми,
Не завжди бувають наші...
...........................................................
Дороги, якими ти йшла колись,
Давно загубилися в часі,
А справ твоїх шальки, то вгору, то вниз,
Хитають терезів чаші.
І щоб не робила, куди б не йшла,
Рахує твої Хтось кроки.
І добре, якщо ти в душі несла
Любові зерна крізь роки.
Повір, бо там, на останній межі,
Хтось гляне в очі й спитає,
- Ти сповнена Духа, чи він зубожів,
А серце, мов вовча зграя?
Дороги, якими ти йдеш тепер,
Не стали для тебе легкими,
Та вірує серце і дух твій не вмер,
І Ангел завжди за плечима.
..............................................................
Дороги, які обирають тебе,
Стають назавжди твоїми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544088
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 18.04.2017
А щастя - де? Та ось воно - в долоні
Від серця твого щирої руки,
У сріблі років, що лягли на скроні,
У свіжості дитячої щоки!
В іскринках рос на травах босоніжних,
У райдузі й теплі дощів грибних,
У поглядах відкритих, добрих, ніжних,
В букетах всюдицвітної весни!
В глибоких почуттях, і гідних вчинках,
У потаємних сховищах душі,
В миттєвостях, подоланих сходинках,
У музиці, і сповіді віршів!
У вогнику, що в батьківському домі,
У материнській ласці і теплі,
В картині сонця, що грайливий промінь
Із спогадів намалював на склі
20.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725019
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 17.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2017
Как быстро всё прошло… как будто пролетело.
Закончилось. И нет душе покоя.
Уплыл куда-то в небо лебедь белый…
Зачем он так? Ну, что это такое?..
А небо так красиво на восходе,
Так вы́соко... и светом греет душу…
Так почему заката тень приходит
И этот свет, в душе горящий, тушит?..
Куда летит былой надежды – птица?
В какие небеса?.. В какие дали?..
Кому теперь там, где-то будет сниться
Всё то, что здесь мы так напрасно ждали?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571584
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 12.04.2017
Ах, ты, любовь, ах ты, плутовка,
Ах, жизни летняя мечта!
Как неожиданно, как ловко,
Твоя поймала красота!
А ведь вчера еще серело,
И горизонт был черно-бел…
И я так грустно, так несмело,
Чего-то ждал... молчал… глядел...
В июля липовую спелость…
В небес прозрачные черты…
И мне хотелось… лишь хотелось…
Твоей словесной красоты…
И потихонечку… не сразу…
Не попросту… не налегке…
Не только мысль, ни столько разум,
А сердце повлекло к строке.
И слог его тяжелым не был,
Он был немного синь и бел,
Не зря же я так долго в небо
С немой надеждою смотрел…
…
Я снова синь пишу глазами,
И, как экстерном, напрямик,
Земной любви сдаю экзамен
Строкой, пронизывая миг.
И, перед ней, теряя смелость,
(Краснею и дрожит рука)
Смущаюсь... словно захотелось
Раздеться, в чувствах, донага.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594040
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 12.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2017
Сиджу на березі всесвітньої ріки.
Сумна. Вудилище зламалось.
Пливуть край мене віршів косяки,
туди, де інші перемети розіклали.
А я, щоб щось вдалось вловить.
зніму взуття " о, Музо, де ти? ",
зайду без остраху, на глибочінь,
у води синьохвостої комети.
***
Цвіт калини білої ранок засніжив.
Озирнусь на роки -
наче ще й не жив.
***
Дивлюсь на воду,
що тече поволі.
Вщухає біль в душі і в серці.
***
Біла пороша,
синя пороша.
Життя, по правді нелегка ноша.
***
Глянь, мороз як скував
вільне тіло ріки, -
Ми повинні тягар свій нести залюбки.
***
Брехнею світ ти можеш обійти,
Лише назад вона
не може привести.
***
Я тебе люблю,
біль я твій несу.
Що ще світ почути хоче про кохання.
***
Двоє йшли життям,як в гору.
Сонце палюче.
Вітер холодний.
***
Навчися послуху. Поглянь,
як сонях дивно,
голівку поверта за сонцем.
***
Слухати навчись.
Річка, ліс, трава, гомонять без слів,-
Нащо ті слова.
***
Злетиш у небо,
зійдеш на гору.
А кривду й правду, лиш серцем твориш.
***
Гроно золоте нахилило віть.
Туга промине.
Треба далі жить.
***
Іноді думки пливуть,як хмари.
Іноді,як дикі коні скачуть.
А сьогодні весело
і хочеться сміятись,
то чому ж я гірко,гірко плачу.
***
Що людині потрібно для щастя?
Вірний друг,чарчина налита
і душа, мов вікна, у постір відкрита.
***
Послухай,
ріка ламає кригу
і бубнявіє перша брунька в лісі.
Є сила гідна дивування.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402992
дата надходження 21.02.2013
дата закладки 09.04.2017
Мені б трохи простору. Стомлюють, сковують дотики.
І так щоб без пальців – думками навиворіт. Хто такі
З тобою ми? Зваблені веснами і заримовані.
І тягнемось, тягнемось – тонемо /зв’язані/ в повені
Своїх почуттів. До землі – кілька снів передихати,
Слова /мовчки/ передивитись. Мені би, щоб тихо так:
Почути, як погляди віями шкіри торкаються,
Та глибоко хвилі любові у душі вростаються.
Мені би на мить поза рамки й безглузді обмеження,
Де падають ниць непідкорені досі нам вежі. Я
Більше не хочу нічого, крім поза сезонами,
Містами, світами, дзвінками /у ніч/ телефонними
Єдиного шансу – з тобою на вічність спинитися.
Не снитися – ранком квітневим, без фальші, здійснитися
В найменших дрібницях, продовжитись датами, цифрами,
І те, що для нас, заховати від інших за титрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727903
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 09.04.2017
Кажуть, загоїться, навіть як пеклом болить.
Звикнеться. Контури стануть бліді і розмиті.
Ділиться навпіл над нами небесна блакить,
В’яне у серці любов оберемками квітів.
Я заплітаю /для кого?/ у косу вінок –
Листя сухе, наче терен, байдужістю коле.
Ми заблукали у вирві життя сторінок.
Скільки не йшли, а повсюди – спустошене поле.
Сіяли – знову збирали рясний пустоцвіт
І простягались між нами кордони іроній,
Доки не згасли за обрієм спомини від
Перших «привіт» до останніх «пробач» на пероні.
Все, що лишилось на згадку – безхатько-душа.
І недосказаність слів – диким хмелем у скронях.
Рівно за чверть до появи Малого Ковша
Зникну і я, наче зморений осінню сонях.
/колись-тепер/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727613
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
[i]Написав би тобі...Але ж ти не читаєш листи,
Не заглянеш ні разу у нетрі поштової скриньки.
Я для тебе красиві слова намагаюсь знайти,
А на аркуш лягають лиш плями чорнильної синьки.
/Олександр Яворський/
[/i]
Написала б тобі... Та пустим залишився б конверт.
Зміг би ти прочитати листа, у якому без літер
Біле поле незаймано-чисте і тільки на чверть
Того аркуша тінь поцілунків, журбою сповитих?
Як зібрати свої почуття й одягнути в слова?
Скільки раз намагалася, стільки ж терпіла поразки:
Рвалась думка з півоберту, наче тонка тятива
Під невмілими пальцями - я поставала без маски.
І сміялася правда у вічі мені, як дощем
У натягнутих струнах бриніла печаль безголоса:
"Що ж ти, мила, до нього крізь темінь - і ще, й знову ще?
В полі трави, що були за постіль, зібрали в покоси."
Що про мене? Вмістилася б сповідь в хвилину, проте
В нас немає і тої, тому у чорнильному морі
Я шукаю слова, та тобі не напишу про те,
Як хворіє есе в мені /наше/ між тисяч історій...
З вдячністю автору за хвилю натхнення: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727161
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727466
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017
Мне от Блока в бокале аи
Чувства странные плыли.
И Моне мне писал о любви –
Цвета розовых лилий.
То ли с Данте, а может, с Золя,
Размышляя о Боге,
Средь берез вечерами гулял
Я по звездной дороге.
И, как будто, запасы полня,
До наивного просто,
Серебром осыпались в меня
И березы и звезды.
Но, что было от Бога во мне
И от звездного ветра,
Не жалея, как солнца в окне,
Я раздаривал щедро.
Я так жизнь беззащитно любил,
Так беспомощно верил,
Что порой выбивался из сил
В неозначеной мере…
…
Так за что же безбожно кляня –
Тяжело и устало,
Жизнь меня – неземного меня
Приземлила, связала.
И такому земному уже,
Так цинично и метко,
На последнем судьбы этаже
Уготовила клетку?-
Где в душе моей только одна
Птичья мысль – о свободе!
Где мешает решётка окна
Разогнаться в полёте.
Где с разбегу о сталь головой,
Я – тоску свою вылив –
Издаю этот стон горловой
Цвета розовых лилий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727296
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 05.04.2017
Тих поезій тепло у куточках душі зберігаю,
Чи як спомин для себе,а чи, може, як сповідь комусь.
Тільки знаю, що в них я не просто живу, а літаю,
Обіймаючи небо, всім єством своїм світло молюсь.
Мов листи, що чомусь не дісталися до адресата,
Не пробились до сонця сон-травою з глибоких долин,
Ті слова до душі притулилися, мов голуб’ята,
Що збирались у небо, а в прогірклий упали полин.
Та печаль не печаль, як згори є ще світла безодня,
Й ті вірші мов дарунок, що вітри моїй долі несуть.
І нехай в забуття опадає минулим сьогодні,
Мене тішить у схронах пісні вічної зібрана суть.
Й чи важливо тепер, що чиїсь розійшлися дороги.
Пелюстково-зболіло, мов сади навесні, відцвіло…
До думок прислухаюсь ледь окресленого епілогу:
Не журюсь за минулим - усміхаюсь тому, що було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725040
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 05.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2017
Непознанный талант, безумный онанист,
в мучительный оргазм свою вовлекший душу…
Язвительной строкой экстаз твой не нарушу,
твой лавровый венок итак, увы, тернист.
Витай в своих мирах, мечи свои мечты,
собрат по клавишам, молочный брат по музе.
Пусть для людей ты просто жалкий лузер,
но для меня – творец. И я такой, как ты.
Мы пишем для себя. Для денег – не издать,
давно прошла пора поэзии златая.
Кто, кроме нас с тобой, живет, стихи читая?
Я твой прочту, ты – мой. Чего еще желать…
Пиши, поэт, пиши.
30 декабрь 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635818
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 03.04.2017
І знову - нестримні весни,
І знову - з душі неспокій,
Мов човен, отой, без весел,
По річці, отій, глибокій...
Лиш вітер шматує серце,
І сонце холодним диском
Скотилося, мов на денце, -
Тебе вже немає близько...
Цей світ повернувся раптом -
Бездонна небесна прірва
Мою проковтнула втрату
Повірити б, та не вірю...
Сміятися б, а не плакать,
У просинь - дивитись вгору,
Вдягнути б красиве плаття -
І панною вийти з двору...
Чому я не рада світу,
Чому розлилося синім...
Ці весни - назустріч літу,
Які ж вони швидкоплинні...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726702
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017
О подруго, ти знов перейшла
в автономний режим
наче…покрита темною
фарбою суму
міцна субмарина.
і унесла в глибини
здобуток кохання …і з ним
об’єдналась в самотність,
потікли твої днини…
хоч без світла ятрила
прадавня жага,
жоден прилад
не вийшов із ладу.
ти упевненість світлу
тримати змогла
і не тільки собі дала раду
жінко, - вперта, відважна,
схаменися на мить -
цілим арміям
в силі ти рівна,
та на тебе чекає
і інша блакить,
моя подруго, світла і дивна
ти - вітрильник бентежний -
рве крила від сили штормів,
а піна на хвилях
так ніжно шепоче…
ти бажаний берег знайдеш,
дістанешся нових світів -
послухай від чого
це серце велике тріпоче
не бійся своїх
хвилювань і думок -
позаду всі ті,
хто міг би назвати слабкою
а ти…
наближала життям своїм строк,
щоб відчути – як дійсно бути собою!
© Олена Зінченко 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726099
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Я – кава з чіпким ароматом коханої жінки:
Пригубиш, полюбиш /до згуби/. Мереживом ночі
Вполюю, зцілую, чуття замалюю в відтінки,
Де фарби і тіні змішаються в трепетне: «хочу»…
Надпий і впусти павутиння п’янкого бажання
Блукати по тілу. Та падай в натягнуті сіті
До мене. Відчуй, як під шкірою терпне графіті
Продуманих дотиків наших з тобою повстань. Я
Буду тобі чорним лісом – блукай до світанку;
Незайманим цвітом садів, що дозріє у вишні –
Смакуй і рятуйся. /Врятуй мене!/ Згадуй колишніх
Й в мені забувай… Загойдай. Заримуй в колисанку
Ці тіні на стелі в полоні одної октави,
Де я - Nota bene, в тобі одізвуся… Проллюся
Густим ароматом дурману в тенетах спокуси,
Бо я просто жінка. Твоя. У тональності кави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726399
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
В безталанності є талан...
Щось було... А можливо ні...
Ми писали кохання план
Акварелькою на стіні,
Медом мазані... Та бджола
Наздогнала. Укус... Абсцес...
Може ти це сама взяла
І ганчіркою стерла все?
Що сказати тобі про нас?
Ми любові бучний контракт,
Мегазоряний мезальянс,
Розірвали, мов мирний пакт.
Ворушити тепер старе-
Тема перших газетних шпальт-
Танцюристкою кабаре
Виконання балетних па.
Наші вибачення пусті
Запізніли, ти це затям.
Що пробачення у житті,
У якому нема життя?
Дивовижний сердець анклав
Рятувати не маю сил.
Я пробачення не чекав.
Я пробачення не просив.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117032900900
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726161
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
Спало плесо ставу, як лебідка
Стрімко в нього впала край села,
Виглядала пару вона звідти,
Де щаслива з лебедем була,
Де вони кохалися щоночі,
Обіймались шиями й крильми,
Й закривали від блаженства очі,
А під ними став лежав… німий.
А сьогодні лебедя не стало –
До свого гніздечка не вернувсь,
На воді, ранковій, мов із сталі,
Перед нею радо не пірнув.
Затремтіли крила лебедині,
Закричала зранена душа.
Сколихнув той крик її долину,
Але лебідь все не поспішав…
Крила її плесо навпіл рвали,
Плач холодний ранок розбудив…
Трави пір’я лебедя… тримали,
Що спішило, мертве, до води.
20.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725893
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
А я все частіше з ходи переходжу на біг.
Позаду автівки підсвічують фарами відстань,
В якій не шукаю вже величі праведних істин,
Бо все, чого спрагло бажала, дозріло в тобі.
До тебе - крізь шум магістральних вечірніх доріг,
Думками /навиліт/, із силою шквального вітру,
Щоб не запізнитися... /доки безжально не витер
Імен наших Бог зі скрижалів.../ Чи справді б він зміг
Позбутися нас і по різних крутих берегах
Розвести, без жодного шансу бодай випадково
Торкнутись руки, мов захмарного простору птах,
І голосу пити в буденних звичайних розмовах?
І так мимохідь поза мурами вічних границь
До тебе прийти, як сніги переходять у повінь,
Й, немов би земля навесні голосних блискавиць,
Чекати на перше причастя своєї любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725844
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Экспромт
Чччччч...Говорите потише -
Эхо уснуло в саду.
Веточку-люльку колышет -
Ветер и воет в дуду...
Сладко на листике спится.
Снится пурпурный закат,..
Крылья чудесной жар-птицы,
Райские кущи у врат...
Ччччч...Говорите потише -
Эхо уснуло в саду...
Ветер дыхание слышит
И завывает в дуду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725793
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Я о ней слыхала...Только не видала:
Белую ворону в стае чёрных птиц...
Белая ворона - родилась такая...
Белая ворона(среди чёрных лиц)...
Есть одно желание: вырваться из стаи...
И взлететь высоко,где парят орлы...
А в родимой стае -черные пинают...
Их на колокольне грязные следы...
Белая ворона первой умирает
За глоток свободы и глоток любви!..
Белая ворона - странная такая...
Белая - на фоне беспробудной тьмы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628867
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 27.03.2017
Картина М.Чюрлениса "Сказка королей"
Без края дел, века в заботах:
Принять планеты из Огня
От Высших Зодчих, вновь работа:
Посеять жизни семена.
Прообразы творить растений,
Животных, любящих людей
В Адаме тонком..., ждущем Еву.
И станет миру веселей,
Когда в красе предстанет Ева
Как образ вечный золотой
Его прекрасной чистой Девы,
Что Он унес с Земли с собой…
.........................................................
«Я сказал: вы боги?»
(Евангелие от Иоанна, гл. 10, 34).
"Нет богов, которые бы не были когда-то людьми"
(индийская мудрость).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725697
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Экспромт
Отошли морозы.Отгремели грозы.
Почки набухают,как соски у дев.
Отчего те слёзы?.. - На уколы розы?..
Долго засыхает близорукий гнев...
Виноваты сами,что не полюбили...
Долго выбирали или не пришла?..
Шёлковой постели белой не стелили...
И - не сторожили вздоха малыша...
Волосом младенца озеро лесное
Так душисто пахнет!.. - Крокусов пора...
Бьётся сердце часто...Пусть стучит( родное).
И не отпускает тёплая рука...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725597
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017
Шёлком бедра - нежнейшие руки,
Хоть и шершавые их бугорки...
Кровью не пишут письма от скуки,
Кровью слагают стихи о любви...
Матрицей мира, время разлуки,
Множится чувством,наверно,в разы...
Кутают тело негою муки,
Чтобы согреть охладевших гуру.
Матрица мира - живая и дышит,
Боль, выжимая, с остатка слезы...
Это она - вдохновенное слышит,
Шлюзы она открывает души!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725479
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017
Ви бачили Світ, що навколо лежить, очима Любові?
У гомоні річки, у шелесті вітру в кроні дубовій,
В вечірньому небі, де зорі мов стрази палають,
В польоті лелеки, що відстань додому долає,
В легеньких хмаринках, що вітер над морем розвісив,
В буянні, на полум’я схожім, осіннього лісу,
В кружлянні сніжинок, що в біле землицю убрали,
У краплях дощу, що промінь на сім кольорів розіклали,
У срібнім звучанні дзвінкого дитячого сміху,
У щебеті пташки в гніздечку, захованім в стріху.
У пролісках синіх, що небом лежать на галяві,
В весільнім танку лебединім на дзеркалі ставу,
В цвітінні троянди, в дозрілих кетЯгах калини,
Радійте красі - це Світ, що Господь сотворив для людини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725350
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017
Померкла голубая даль…
В осенний сад спустился вечер…
Уходит день из жизни в нечет…
Его нечетности не жаль…
И все-таки немного грустно,
Не от чего-то… а вообще…
Сегодня грусть звучит в душе,
Как светлый звон в хрустальной люстре.
Нет, нет… она не одинока –
Сама в себе… а ждет кого-то…
Зовет… как свет далеких окон
На темной стенке небосвода.
Ее звучанье выше… выше…
Эх… жаль, что голос мой простужен,
И то, что чувств никто не слышит,
А ведь слова так неуклюжи.
Но я на стенке той кирпичной,
С дурной надеждинкой на чудо,
Не догоревшей звездной спичкой,
Пишу всё это Вам – кому-то…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624297
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 24.03.2017
[i]Завтра Великдень... Мільйони сімей в Україні сядуть за святкові
столи, щоб відзначити свято Воскресіння Христового... Та не всі -
багато сімей ще розпорошені клятою "мігрантщиною"... Новий
2002-й рік автор цих рядків зустрічав у Гайвікомі, що неподалік
Лондона. Був свідком подій радісних... і не дуже... В Лондоні,
де осіло багато емігрантів-вояків Галичини СС та "остарбайтерів"
з фашистської Німеччини, автору прийшлось бути присутнім на
зібраннях української діаспори і ритуальних подіях...Хоронили,
як правило, під звуки пісні-реквіуму "Чуєш, брате мій" Богдана
та Льва Лепких... Сум огортав всю громаду, у томі числі і тих,
хто (як і автор) потрапили в Британь по своїй волі – у пошуках
кращої долі... І полились слова, які актуальними є і сьогодні...*
[youtube]https://youtu.be/q4zBpK4vXww[/youtube]
[b][color="#270091"]Я нині за морем – вершу свої мрії,
Щоб вдома руками відвести біду...
Та безперестанку плекаю Надію,
Коли до землі я чолом припаду.
Під стягом Вітчизни впаду на коліна
Прощення просити, що був в чужині...
Зрадіє, пригорне, пробачить родина,
Та рідна земля чи простить це мені?
[u]Приспів:[/u]
Вкраїно моя, моя ненько єдина,
Моє ти сумління, моя ти провина,
В тобі моє листя, і віти, й коріння,
Бо я є клітина, кровинка твоя.
Вітчизно, з покутою жди свого сина!
До тебе я серцем і думами лину,
Моя Батьківщино, моя Україно,
Любове єдина і Віро моя!
Наразі нам тяжко, бо злі яничари
І зайди московські зганьбили наш край,
Поміж Українців посіяли чвари,
Продажних державців – лиш вийми та дай!
Та є ще в нас слава, і сила, і воля –
Здолаємо наших й чужих ворогів!..
Вже віщий лелека на нашій стодолі
Гніздо, мов фортецю, для діточок звив.[/color][/b]
[u]Приспів[/u]
29.12.2001, Лондон
_____________
* Слова лягли в основу пісні на музику маестро В.П. Старикова.
Пісня опублікована в збірці "Долі клич" (2005) та в альманасі
"Думаймо і живімо українно", виданого нещодавно (2016). [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663086
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 24.03.2017
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00479919.mp3
[youtube]http://youtu.be/FveVuOuogjM[/youtube]
[b][i]Проснулся… Утро… Солнечным лучом
В окне моем ты вдруг затрепетала…
И как мне не пустить такую в дом,
Оставив страсть и… совесть у портала?!
И вот – весна на жаждущих губах!
И птицею враспах раскрыты руки…
Не устоять мне на своих ногах,
Не вынести греховно-страстной муки!
…Мираж-туман окутал все кругом,
Стекая по груди лавиной капель…
И птица-феникс бьет своим крылом,
Срывая стыд, бросая робость на́ пол!..
Сползая вниз, уносится стремглав
Незыблемость табу, условий, правил…
Мираж… переписал уж много глав,
Все главное, что выше, обезглавив.
...Подумаешь: зачем нам миражи,
Зачем они играют с нами в прятки?
Поймал мираж – возьми и накажи,
И не давай... Эроту крупной взятки![/i]
[/b]
[i]19.04.2014
[/i]
_____________________
*Гарно в ансамблі з музикою (звуковий або відео)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493742
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 23.03.2017
На дальнем рейде горизонта,
Где волны лижут облака,
Ревущая ветром Планета
Зовёт на танец моряка.
Зовёт и манит даль немая
Друзей поверженных мечтой,
И ты прости, прости родная,
Что я сегодня не с тобой.
Что наши страсти врознь ночуют,
Как разум - с пьяным мужиком…
Прости, что утром не целую
Тебя ласкающим стихом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725111
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2017
Мы на плоту, как на кресте,
Под нами бездна океана.
И в сумасшедшем фуэте
Взметнулись волны и цунами.
И ветра вой - соленый смех
Стихии той - еще безумной...
И с гребня вниз сизифов грех
Влечет из жизни нашей лунной...
Огнем девятый вал волны
Из мрака моря светит странным:
Мираж мерещится войны?
Восстали водные вулканы?..
Или спасения Содом
Своей обратной стороною
Сияет светлым маяком,
Как искупленною виною.
Мы на плоту, как на кресте,
Над нами бездна Океана.
И берег счастья в высоте
Зовет спастись нас из тумана...
Картина Айвазовского "Девятый вал"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696995
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 22.03.2017
Сегодня таяло, сегодня
Я простояла у окна.
Ум – отрезвленней, грудь свободней.
Опять умиротворена.
(М. Цветаева ***. 24.10.1914)
Мир вдохновлял ее высокий.
Она стояла у окна...
Огнецветаевские строки
Благословляли среди сна.
Там эполеты, эшафоты,
Касанье душ и рукавов,
Неукротимой мысли взлеты
И к жизни странная любовь,
Где Синяя парила Птица,
И верным был ей Звездный Пес,
Принцесса – нищая певица,
Росы сапфиры вместо слез.
Здесь миражей земные лужи,
Где запретили небосвод –
Как в зеркала, судьбою ссужен
Короткий век и долгий взлет.
На миг почудилась в тумане,
Там недоступная для зла
И удушающих прощаний,
И в свет стихов своих звала.
Она стояла у окна,
Благословляла среди сна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694821
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 22.03.2017
О земле моя, непросту маєш долю:
Твої споконвіку найкращі жита
Сьогодні лежать закривавленим полем,
Сьогодні ти є України алтар.
О земле моя, посивіла від болю,
Ти платиш сьогодні високу ціну:
Москва принесла смертоносні розбої,
Й тебе утягла у велику війну.
О земле, сини твої стогнуть у ранах:
Це третя уже почалась світова…
Під «Градом» російським кипить поле брані,
Й заплакала кров’ю в Донбасі трава.
О земле, ти вміла гостей шанувати,
Любить, цінувати велику рідню,
Та зараз синочків ти мусиш ховати
І вже проклинаєш цю дику війну.
О земле моя, скільки раз москалями
Зі сходу топталась на захід і в Крим,
Та вже під орлом не бувати Сваляві,
Й накрить Україну не вистачить крил.
О земле, ти є найбагатша у світі,
Творцем твоїм є всіма визнаний Бог,
Оспівана ти в Кобзаря заповіті,
Тобі я несу свою світлу любов!
27.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724910
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017
Вишивала долю мати
Та й на рушникові,
Стала щастя теж прохати
Й тому юнакові,
Без якого личко юне
Не цвіте – ридає,
Без якого життя доні –
То лише біда є.
Вишивала рушник мати
Доньці на весілля,
Й довелося їй згадати
Мудреє прислів’я:
– Піти заміж – треба знати,
Ой, та й треба знати:
Пізно лягти, рано встати,
Ой, та й рано встати.
Вишивала зрання мати
До пізньої ночі,
І не думали дрімати
Материні очі,
А старались, придивлялись,
Руки ж гаптували,
Щоб бідоньки не траплялись,
І життя тривало.
17.07.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724308
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017
Хрупкая, тонкая-звонкая,
в чём же душа только держится?
Она - то пацан, то девчёнка,
но чаще - красавица - дЕвица,
нежная, милая, страстная,
ей бы любить, рожать деточек...
Но часто судьба беспристрастная
ломает её, как вихрь веточку...
Хитрая, прыткая, дерзкая -
быть и такою приходится!
Ставит капканы жизнь мерзкая
и с нею сражаться доводится!
Гордая, сильная, смелая,
выдержит все испытания,
решит все проблемы умело...
Мудра и грешна...И святая!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294499
дата надходження 20.11.2011
дата закладки 19.03.2017
...моему любимому поэту...
И чувствую я, до физической боли,
Слова, непонятные Ваши сперва -
Такому не учат нигде, даже в школе,
Но с ними я знаю, что точно жива...
На уровне тонком, почти на астрале,
Совсем без эмоций, как будто мертва...
Меня бы вот так где-нибудь понимали,
Чтоб и полумёртвой мне знать, что жива...
И хочется просто - подальше от мира,
Пусть катится в пропасть чужая молва,
Я так устаю от ненужных эфиров,
А с Вашей поэзией знаю: жива...
Вот перечитаю сто раз, не жалея,
Себе объясняя все Ваши слова,
Но так свои думы смогли Вы взлелеять,
Что не сомневаюсь - я ими жива...
А мне не дано... и во сне не поймаю,
Своими стихами мне век бомжевать...
Я Вас... ненавижу... Я Вас... обожаю...
За слово, за мудрость, за то, что жива...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724233
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017
Весна пришла, весна вернулась,
Огонь невидимый зажгла,
К природе возвращалась юность
Сгорая чувствами дотла,
Звенела музыкой Вивальди
Капелей мартовских роса,
И кто-то мелом на асфальте
В любви признанье написал…
...
О, этот жизни зуд под кожей!
Весна манила и звала’,
Наверно, ей хотелось тоже
Прикосновения, тепла.
И нежность превращая в муку
По-женски нагло и легко,
Она брала меня за руку
И… уводила далеко…
Туда, где первого свиданья
Кружился ландышевый вальс…
Туда, где первого признанья
Струился теплый свет из глаз…
И где восторженно и шало,
Чтоб не был мир так сер и пуст,
Мальчишка "Н" – инициалу,
Оставил строчку алых чувств.
…Я помню… как дрожа всем телом,
Тревожа серость душ и стен,
Кусочком сердца – алым мелом,
Писал он – "Я люблю Вас, Н."…
…
Ах, юность, помнишь? – Горько сладким,
Как шоколад по миндалю –
Десятый класс, портфель, тетрадки,
Весна… и чувство: Я люблю!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724161
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017
Туманом важким прокидається ранок,
Лягає на віття ще сонних дерев.
Оця, сизувато-посріблена брама
Й мене обережно за плечі бере...
І вже відчуваю важкий і холодний,
Такий ненав'язливо-приторний щем...
Весна ж, а не осінь... невже і сьогодні
Уранішнє небо проллється дощем...
О, ні, це весна - в ній усе швидкоплинне
І сонечко скоро тумани проб'є...
Я, наче земля, що збирає краплини,
Туман обнімаю, мов щастя своє...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723860
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2017
Дзвенять над Карпатами весни,
Смерековий славлячи край,
Мов сніг, на горі едельвейси,
Над ними схиливсь небокрай.
Дзвенять не трембіти то – весни,
Чарують задимлену вись,
Веселки гнучкі перевесла
Між горами ген піднялись.
Об камінь струмочок спіткнувся –
То гомін гірської води,
Тієї краси хто торкнувся,
Там серце лишив назавжди.
30.08.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723683
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Экспромт
Лишь под утро ветер ночи, в монотонности дождя,
Затихал.Смежались - очи...Там увидела себя,
И ромашковое поле,и лазурный василёк.
Средь ковылевого моря - нежный аленький цветок...
Поцелуи обжигали моё тело без огня.
Полыхала в полумраке фиолетовым душа.
Ветер ночи приласкался и затронул завиток.
Только губ не прикасался...Только слов сказать не мог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723664
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017
[i]Так сталося, що жінка стала чи не найціннішим
скарбом безумного і суєтного сьогодення. Бо хто
ж як не вона може повернути йому риси розумності
та красу буття у всіх його проявах? Тут вже йшлося
про це у моїх віршах і творах моїх колег*. Звертаючись
до вічної теми сутності людського існування на Землі,
автор пропонує друзям і читачам сайту новий доробок
як "закваску" до нових диспутів на цій сторінці...
Доброго вечора та... плідної, щасливої ночі!
В супроводі невмирущої музики Щопена... [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона – та,
що як треба коня на скаку угамує,
Вона в хату палаючу ввійде, як хата горить.
Вона – та,
що ніколи дарма у житті не сумує,
Коли розпачі рана її окупує на мить.
Вона – та,
що уміє і може у млості кричати,
Коли він у пещоті зірве невгамовний той крик,
Їй не треба
покої у злоті і білі палати –
Їй дорожчий його задовільно-впокорений рик.
Вона – та,
що народить як треба дітей – хоч і десять,
Лиш би він їх трудом своїм відданим прогодував…
Вона – та,
що квітчає у ряст його приспані весни,
Аби він повирішував тисячі рідкісних справ.
Вона – та,
що підніме йому до висот кундаліні**,
Аби він перестрибнув нараз двометровий паркан.
Й не закрадеться в нього
ні крапельки підлої ліні,
Як сплішити прийдеться любові підступний капкан.
Вона – та,
що узимку веселі хори хороводить,
Й ніпочому їм люті завії й морозна зима.
Вона піде
за ним, коли треба, в вогонь і у воду,
Коли іншого шляху в подружньої пари нема.
…Так і шествує
в світі той люд погамований парами,
Немов нитка і голка, що все надміцне протика.
Та чомусь одне
одного й долю нерідко ми сваримо…
Видно, суть у безбожного люду гріховна така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно з індуїстським вченням, латентна сила, що
покоїться в куприку людини, звернута в спіраль. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Ах, как жаль мне… как хочется снова вдохнуть
Этот запах весеннего ветра и звёзд,
Эту – юного чувства – волшебную муть,
Этот миг скоротечных восторгов и грёз.
Задохнувшись от счастья бежать по траве,
Сквозь просвет листвяно'й и березовый шум…
Ах, как хочется снова прижаться к тебе
И не чувствовать где-то внутри: – Исхожу…
…
Исхожу из всего, тихо так, по чуть-чуть.
Исхожу из себя, каплей водки в крови.
Исхожу из земной невиновности чувств.
Исхожу из презумпции нашей любви.
Исхожу из твоих неразгаданных снов.
Из того, что забыто и станет ничьим.
Из ещё не озвученной музыки слов
Исхожу, как исходит огонь из свечи.
Исхожу с не пролитых и про'литых слёз.
Из холодных и длинных осенних дождей.
Исхожу из рассыпавших листья берез,
В высоту планетарной печали своей.
Исхожу, как звучащий серебряный свет,
Той звезды, что еще не угасла в груди.
Многоточием – этим последним – на нет
Исхожу…
И никак не могу изойти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723078
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 13.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2017
Минають дні, роки, століття, сиві,
Міняються гетьмани і царі,
Та лиш молитва матінки за сином
Однакова уранці й при зорі.
Любов її не худне, не старіє –
Це, як ніким не випита ріка,
Як віра в те, що правда угорі є,
Що на землі утвердилась в віках.
І не бува вірнішої любові,
Окрім любові неньки до дітей,
Вона з дитям іде й на поле бою,
І серед добрих, відданих людей.
В вогонь вона іде й на барикади,
У снах дитини квіткою цвіте.
Її не вбити і не залякати!
Запам'ятай навік, дитино, це!
22.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722844
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017
Рядки тяглись чумацькими возами,
Разками бурштинового намиста,
Якісь не мали ні ваги, ні змісту,
А деякі вітрисько геть розхристав.
Одні вплітали чебреці і м’яту,
А інші розцвітали яблунь квітом,
Просвічували зорями між віттям
І жебоніли, мов струмок за містом.
І ранили зболіле бідне серце,
Мов полум’ям лизали білі руки,
Народжувались, як дитя, у муках
І не складались в голові до купи.
Зібрати б їх, згребти, і підпалити,
Мов те пожухле листопадне листя,
Та вітер душу все-таки розхристав
Й слова розсипав, мов разки намиста.
Думки тягнулися з душі рядками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722674
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017
Вы так спокойны, сударь, безразличны,
Зайдя в свою тенистую аллею,
Безжалостно расстались с нашим личным,
Сегодня я об этом не жалею...
Давно забыла запахи сирени,
Пьянящие меня порой ночною,
Сто раз огнём облизаны поленья
Чужой любви, горевшей не со мною...
Нет, не со мною, сударь... Вы смогли же
Листать страницы огненного зноя...
Вам до меня, как мыслям - до Парижа
И оттого не знаете покоя...
Я приглашала в сказочную осень,
А Вы стремились - в солнечное лето...
Вы думали: ещё... потом попросят,
Но я лишь раз шептала Вам об этом...
Вы отказались, сударь, - Ваше дело,
Я помню только: опадали листья,
Но знайте: всё давно уж отболело
И только осень иногда приснится...
А вот - зима... Вам холодно и зябко,
Вы, сударь, - пленник слов своих и мнений -
Не к тем ногам рассыпаны охапки
Тяжёлых веток розовой сирени...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722541
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017
За мною троє бредуть
Все ближче і ближче, і ближче;-
Мій Ангел - у небо путь
І Муза - душі попелище.
Ще білий крилатий кінь,
Якого Пегасом назвала,
А квіткою - одолінь*,
Я гриву йому заквітчала.
* * * * * * * * * * * * * * *
Не кличу, не зву за собою,
Зорями зблискує шлях.
Я народилась земною,
А крила ростуть у віршах.
* квітка-одолінь,
це біла лілея,
яка цвіте на ставках
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404254
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 08.03.2017
[i] Латинь. Мова релігії і науки. Недарма ж Карл Ліней
запровадив цю мову в класифікацію всього живого на
Землі. Вчений найдосконаліше творіння природи і найвище
із примат ("сосунків") нарік як [b]Homo sapiens[/b], що означає –
Людина мудра. Гострі уми якось, жартома, радянських людей
називали [b]Homo soveticus[/b]. В розвиток традиції таких
"жартівників", європейців я іменую як Homo civilicus, північ-
но-східних сусідів – [b]Homo debilicus [/b](тут переклад зайвий),
а жіноцтво наше, вже цілком серйозно, – [b]Homo femins[/b],
як різновид [b]Хомо[/b], який, за Вайнінгером, має свої, прита-
манні лише жінці риси. На відміну від нас, хоч і мудрих, але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE [/youtube]
[i][b][color="#5e0470"]Ти – та,
яку нам дав Всевишній Бог,
хоч і створив, відомо, для Адама…
В тобі –
ключі від святості… від двох
чудес: Едема й золота Пріама.
Ти – та,
котрою усміхнеться день,
як "та" майне раз променем крізь ночі…
В тобі –
скрипковий ключ для од, пісень.
Твої слова –
бальзам душі – пророчі.
Ти – та,
в котрій є символи життя:
в твоєму лоні – цілі покоління…
В тобі
є необорна ярість та,
яка леліє лист, стебло й коріння.
Ти – та...
Як талісман для перемог,
де не буває відступів, поразок…
Устами жінки промовляє Бог.
В тобі –
і сон, і яв, узяті разом.
Та ти ще та:
не стерпить їй відмов!
Твоя жада́ – що Господу молитва!
В тобі
життя – основа всіх основ,
весна квітуча й життєдайне літо...
Ти – та,
в руках якої тане лід,
з тобою тепло і в заклання герці.
Бо в то́бі
є надійні ліки від
пе-рер-вно-сті –
несеш в собі безсмертя.
Ти – та,
з котрою не бува зими,
з тобою не страшні й вали льодові,
Тобі,
Любове, молимося ми –
ті, хто себе не мислить
без Любові.[/color][/b]
8.03.2017
Рекомендую cлухати Шопена - гармонує вкрай.[i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017
[i] Про сокровенне…[/i]
[youtube]https://youtu.be/YyS4hXDAlC8 [/youtube]
[i][b][color="#870b87"]Одне життя… Та хочеться прожити
його, неначе – сім, а не одне.
О, як тоді бажання помирити,
коли одне поперед іншим жне
не «трин-траву», а спілу всмак пшеницю,
що так щедротно стелить щастя шлях,
коли кругом – прості та милі лиця?..
Й твого кохання зіронька зійшла…
Буває, вдвох. А все життя – у роздріб…
І по́гляди – навкіс, не в паралель.
А можна ж – разом, слід-у-слід до гробу,
одне життя: ти – лада, а я – лель!
І процвітає поміж нас безлюб’я,
й не знаємо – для чого живемо…
А треба б так, як вміють це голуб’я:
лебедість на могилу кладемо…
Виною, певно, є недосконалість,
з якою ми у мирі повсякчас…
А треба б тут... нам потрудитись малість:
любов не терпить ледаря гримас!
Любити – значить повсякчас трудитись:
навчився сам – друго́му передай!
Ми на Землі для того, щоб учитись…
І щезне зло,
й розквітне справжній рай![/color][/b]
09.01.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 07.03.2017
Коли весна загляне в рідний край
І сонце в водах витче позолоту,
На струнах арфи вітерець загра,
Щоб запросити птахів до польоту.
І зацвіте небесна дивом синь,
Як стріне перші клини журавлині,
Утопить ранок в крапельках роси,
Благословить ледь заткані долини.
Лелеки ще не всі здолали шлях,
Та зачекалися усі пернатих:
І води, й люди, й пшениці в полях,
І колесо на найстарішій хаті.
О весно, неповторна ти пора,
Твою красу не випити ніколи.
Глянь, пролісок синіє-визира…
Я теж радію первістку такому.
А коли перша весняна гроза
Розірве навпіл блискавкою небо,
І землю змочить дощова сльоза,
Проснуться після пролісків і верби.
25.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721901
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017
Ти прочитав і... зсунувся з лиця,
Мов хто ножа на відстані - у спину,
Бо зрозумів, що сповідь моя ця
Мені дорожча за мішки бурштину...
Не зглянулась, упевнено-легка
/Це вперше за пусті десятки років
Не втримає мене твоя рука/ -
Таких ще вільних я не знала кроків...
Гукав, гукав, а потім - довго біг
І, жадібно хапаючи повітря,
Ти розумів: ніколи не беріг...
Ніколи... А сьогодні - я не вірю...
Закреслила, розправилась, пішла
Так легко, мов у весни свої сині,
Бо досі точно я перебрела
Затоптані давно стежки полинні...
Хоч і просив: "Давай фатальний вірш -
В останню збірку, мов останню крапку,
Почнем спочатку... зможу я... повір..." -
Холодний дощ скотив останню краплю...
А я... купила гострий олівець
І чистий зошит у густу клітину...
Не йди за мною, не проси, кінець -
Без мене пий терпку свою провину...
Мелодія пливе - стрічай весну,
Нову, живу, нехай не буде гірша...
Та не чекай, бо я не повернусь,
І не впущу тебе до свого вірша...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721949
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017
Любові, Жінці і весні
177* хто бачив закоханий погляд душі і очей?!
– Ніщо не зруйнує підвалини храму кохання:
Якщо є любов, та, що душу бере у полон,
То й виразки віспи красиві (це серця зізнання!),
І зморшки від часу, і віку шершавість долонь…
178* і якщо я вклонюся – то Їй, бо жадав і кохав!
Буду я в радості нині – серцю вже й Всесвіт не тісний! –
Буду коханню співати найсокровеннішу пісню:
Жінка, що в ніч цю зі мною плоті жагу тамувала,
Стала богинею серця – Їй поклонюся я, грішний!
179* нап’юся любові і щастя віддам всім вітрам
В синагоги не кличте живих, у мечеті, у капище, в храм
І не сійте бур’ян своїх «вір» у серця всім закоханим нам –
Я, любов’ю просвітлений знов
до богині – коханої Жінки,
Цим таїни небес освячу і для світу задарма роздам!
180* колись, давно, що нині я й не вірю…
(ти синів – як безсмертя моє і як щастя мені дарувала…)
– Чарівна і струнка, довершена, прекрасна,
Непізнана моя, суть днів і щастя суть –
Дружина, ангел мій, мій місяць, зірка ясна,
Мого безсмертя ти основа, не забудь!»
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721641
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2017
Де ж ти моя, пташко?
- Полетіла в вирій,
Бо жилося важко
В Україні милій.
Десь, за синім морем,
Є земля красива…
Та не з твоїм щастям -
Доленька зрадлива.
Там не в’єш гніздечко:
Діточок збавляєш,
З раненим сердечком
Мене залишаєш.
Вже й не любе сонце,
І вночі не спиться,
Вигляну в віконце –
Місяць з нас сміється.
Він напевно знає,
Як тобі живеться –
Душу розриває…
Кров в судинах б’ється.
Пір’ячком торішнім
Вимостив кубельце,
Під романс утішний
Виплакав озерце.
Знов весна буяє,
Соловейком ллється,
А тебе немає -
Серце з жалю рветься.
Може, крук поганий
По дорозі знищив,
Чи Амур лукавий
Серенаду свище?
Молюся за тебе
Доленьку благаю,
Із крайсвіту,з неба
Тебе виглядаю.
Де ж ти моя, пташко,
Що ж ти наробила?
Сама…живеш тяжко,
Ще й мене згубила.
Дякую, поєтам - Світлані Імашевій (Світла) і NN, за допомогу при створенні вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721336
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017
…..
… десять… девять… отсчет уже начат,
И, в порыве печали пустом,
Скоро иволга в роще заплачет,
Ива в поле уронит листок,
И, блеснув чернотой шелкопёрой,
Прилетит, будто ангел с небес,
Гость незваный – кладбищенский ворон,
И непрошеный сядет на крест…
…..
Время пусто, фальшиво, конечно,
Нет ни дней, ни часов, ни минут…
Ничего нет… одна только вечность,
И я знаю – она уже тут…
Где-то рядом… круг жизни нарушен,
Смерть уже говорит… говорит…
И слова проникают снаружи.
И слова остаются внутри.
..…
Миг и Вечность. Любовь и безбожность.
Память (или движение вспять?)
Это всё оказалось так сложно,
(Или ложно?) чтоб в жизни понять,
Но, когда всё позёмной тоскою
Оплетёт черно-бурая сыть –
В смерти – всё это станет простою
Невозможностью помнить… любить…
…..
Знаешь… я ни о чём не жалею.
Слышишь... я никого не зову.
Это ветер гудит по аллеям.
Это завертью клонит траву.
И листвой облетевшей всё дальше,
Слов ненужность несёт в пустоту.
Знаешь... я очищаюсь от фальши.
Слышишь?.. Я уже слышу... и жду...
.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720785
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 28.02.2017
У гірському селі, де вода і повітря цілющі,
Молодий журналіст у старезного діда питає:
- Ви напевне зовсім, так здається мені, непитущі?
- Зовсім ні, я три літри вина кожен день випиваю.
- То, можливо, не палите ви і тютюн з цигарками?
Не цікавитесь сексом зовсім з молодими жінками?
- Я палю, як і всі. І кидати не бачу причини.
І з жінками кохаюся часто. Я що не мужчина?
- Як же вам так вдалося до років поважних дожити?
Скільки звичок шкідливих у вас, ще й не кинули пити...
Тут старий трохи зблід, безпорадно повітря хапає:
- До яких таких років?! Мені й сорока ще немає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720676
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017
*експериментальний сонет у нетипово мінорному виконанні. Авторські знахідки*
Чому нема (у плині світ зіскніє...)
Того казкового, що зветься mon ami ?
Бо ниє там... По-під ребер"ям ниє
Прадавнє таїнство, обізване людьми
Коханням, що безсмертними Богами
Одвік, здавалося, дароване було
До людства днів останніх- Вічна Прама...
А нам з тобою- ні, не випав долі лот...
Цей смуток віддзеркалить час осінній.
І по стіні змалюють наші тіні
Фінальну мить Ромео і Джульєтти...
Сумний альянс поетки та поета...
Цей декаданс відійде з нами в Лєту...
Його ми вип"єм, мов цикуту нині.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117022600376
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720310
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 26.02.2017
О чём Вы жалеете, женщина славная,
В ненужных морщинках улыбку тая,
Простите, я знаю: не в праве, не в праве я
Расспрашивать Вас, дорогая моя...
О том, как любили, когда были юною -
От счастья блестели глаза на ветру,
Душа упивалась горячим безумием,
Бессонную ночь провожая к утру...
А, может, о том, сокровенно-таинственном,
Что в прошлые дни унесло сквозняком,
Где Вы растворились в красивом, единственном,
Кого для себя нарекли божеством...
По ком Вы страдаете, женщина милая,
И что Ваши сны до сих пор берегут?
Мелодией старой, где болью: "любила я..."
Отравлены шрамы, что бешено жгут
Своим одиночеством после полуночи...
С тяжёлыми веками вновь поутру -
Не скрыл макияж, да... И сколько ни умничай:
Навязчиво ноет: "...я точно умру..."
И снова болит пустота и безумие,
А ночь за окном - ей не стыдно ничуть...,
Что он не пришёл... Он - с пропавшим сказуемым...
Вы плачете: "...той же монетой плачу..."
О чём Вы задумались, мудрая женщина,
Перчатки и шляпка... и дома не ждут,
Лишь воспоминания, временем венчаны,
Слезу утирая, тепло берегут...
Вы каждое утро у старого зеркала,
Встречая себя, улыбались грустя,
Платили /по полной/ за жизнь исковеркану,
За слёзы, за вечность, ...за сущий пустяк...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720451
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Зачем Вы душу приоткрыли,
Впустив, погреться у огня,
Давно остывшего, согрели -
Надеждой дразните меня.
Теперь, душа любви желает:
Страдать и мучиться в огне,
Как снег весною вера тает,
Что Вы нуждаетесь во мне.
Уже пленён мой разум пылкий,
Прикрытый тайной нежных чувств,
А вид потерянный и жалкий,
Как ветром обнесённый куст.
В чужой стране, средь гор высоких,
Мне не построить к сердцу мост,
И голосок приятный, звонкий,
Уж не услышать с ваших уст.
Вас греет солнышко Востока
И Палестинская Звезда,
А я – заброшенный далёко,
Страданьям отдан навсегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720080
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017
[i][b]"Я усміхнусь тобі крізь сльози: їдь!
Бо профіль вітру вранішнього строгий.
Твій корабель у гавані стоїть,
готовий до дороги."[/b][/i]
[i]Оксана Пахльовська [/i]
Я не зумію втримати слова.
Усі втечуть і нІчого сказати…
Вокзальним шумом тиша вікова
Відкриє нам гіркий рахунок втрати…
Я посміхнусь крізь сльози. Пригорни…
Пробий мене очей своїх стрілою!
Та в кожного давно свої човни,
І ми у них пливемо за водою…
А профіль вітру гордий, як завжди,
Кепкує - знов жене тебе в дорогу.
І що йому до того, що сюди
Привело нас кохання босоноге?
І що йому, як ближчого нема
За тебе? /Далі бавиться в Іуду…/
Він холодом за душу обійма
І сковує – життя завмерло в грудях…
А ти руки торкнешся мимохідь,
Немов боїшся, крикнуть люди : «Злодій!».
Скажу я крізь вуаль печалі: «Їдь…»
Здається, зупинився час відтоді…
Мій берег, як і я, тепер пустий.
І буря вириває з серця крила.
Але щоб повертався знову ти,
Зійду зорею на твоїх вітрилах.
[i]якось[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719695
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 24.02.2017
Якби мені ще раз послали життя,
Його б до дрібниць повторила:
У сонмі і бід, і невдач, і звитяг
Собі гартувала би крила.
Злетіла б туди, де ніхто не літав,
Забути щоб підлість і зради,
Прожити, як слід, свої зрілі літа,
Щоб ролі фальшиві не грати.
І це є не просто високі слова –
В них дух і свободи, і сили.
Як жінка, я теж не стомлюсь відкривать,
Ці якості в доньці і сину.
Я з долею вийду один на один –
Таку уже маю породу,
Бо жінка – основа й тепло для родин,
Й ніколи не жде нагороди.
7.09.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719125
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017
Не егоїзм - хотіти жити так,
Як хочеться вам всім у цьому світі.
Малюйте власного життя графіті,
Захоплюйтесь ним, пробуйте на смак...
Та не беріть пусте до голови,
Почуйте, що віщують наймудріші:
Егоїстично думати, що інші
Повинні жити й мислити, як ви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718581
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 18.02.2017
О, як же хочеться весни,
Коли зима в лютневих примхах:
То снігопадом заряснить,
То парою із ніздрів диха,
То по біленьких килимах
Зайчиськом білим пробіжиться!
На те вона і є зима,
Щоб руки грілись в рукавицях!
Бува, й бурулечки-носи,
Прозорі, вниз зі стріх повісить,
Коли ж торкнеться до краси
У білих шатах казки лісу,
Вчаруєшся: яка ж пора!
І сумніви-думки нахлинуть.
А сонце іскорки збира,
Що при теплі до хмар полинуть.
8.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717247
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Коли не все ще випите вино
Гіркої зради і німого болю,
Цілющим може стати ще воно,
Коли словам своїм даси ти волю.
Очистиш душу, щоб впустити знов
З повітрям свіжим почуття новіші,
І замість непотрібних вже розмов,
Вкладеш свої думки у щирі вірші.
2.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716758
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 08.02.2017
"о, чувства, чувства...чувства!.."
За осень чувств прощения ищу…
За серость звуков позднего дождя…
За хриплость ветра… листьев желтый шум…
За то, что Вас тревожил приходя…
За то, что рядом был… но был не тем…
Не так глядел… не те цветы Вам нес…
За то, что среди желтых хризантем
Так мало оказалось алых роз...
У Ваших ног строками положив
Охапку слов и облетевших чувств,
У Ваших глаз – и близких… и чужих…
Я попросить прощения хочу…
За долгий грех душевной немоты
Меня уже Вам поздно извинять,
Но за слезу – несбывшейся мечты,
Простите, если сможете, меня…
Я не-прощенья Вашего боюсь…
Оно навек оставит, нам двоим,
Под сердцем, этот вязкий горький вкус
Рябиновой не вызревшей любви...
Я всепрощенья Вашего боюсь.
Оно навек позволит мне забыть
Звучащих чувств моих осенний блюз,
И этот свет, что излучали Вы.
Такой потерей мир невосполним,
И в этой недосказанности фраз
Позвольте мне оставить, как в тени,
Все ласки Ваших рук и Ваших глаз.
Позвольте мне уйти себя виня.
И обрывая нашей связи нить,
Простите, если сможете, меня
За то, что я не дал себя простить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595251
дата надходження 22.07.2015
дата закладки 02.02.2017
Птахів небесних чую голоси…
На віддалі твій запах відчуваю.
Єлеєм в душу капає з роси,
Коли до тебе лину рідний краю.
У душу віють спогади теплом…
Думки мережать мрії кольорові.
Розхвилювалась річка за селом,
Пливе назустріч Місяць у діброві.
Кладуть у ноги спокій спориші,
Зіткали килим зорі від любові.
Як Боже легко пишуться вірші,
Волинь моя у кожнім твоїм слові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715616
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017
Любовь отрицает предел в человеке,
Душа отвергает забвенье могил;
Не слушайте слов о прощаньи навеки,
Прошу Вас, не верьте, что я всё забыл.
В той точке – отсчета – конце и начале,
На пересечении света и тьмы,
Меж смертью и жизнью, у бездны печали,
Где замкнуто сердце и губы нем’ы,
Когда ожидания миг бесконечен
И память, застынув, не движется вспять,
Пусть тщетно, пускай не надеясь на встречу,
Я буду Вас помнить…
Я буду Вас ждать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714952
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017
Уныл приморский парк… дорожки опустели.
Покрылись клумбы желтизной тоски.
Умолкли отголоски птичьей трели.
В фонтанах мраморные вазочки сухи.
С деревьев пестроту и яркость кича
Срывает ветер, становясь наглей…
А одинокий силуэт девичий
Потеряно плывёт среди аллей…
Бреду за ней... как месяц за неделей
В листвы осенней аутодафе.
Безвольно, без намерений, без цели,
(Слегка от рюмки водки подшофе)
Попутчицы моей простоволосье
Таким желанным кажется сейчас,
Когда ноябрь дышит стылым в осень,
В остывший воздух… в этот парк… и в нас…
Когда тебе ни хорошо, ни плохо,
А просто осень давит на виски,
И хочется по капелькам… по крохам…
Собрать ее тепло в ладонь руки…
Когда еще ты ищешь день вчерашний
И до конца не ясно самому,
Что колокол в больших часах на башне
Звонит холодной медью по нему…
P.S.
...Греет, обняв меня, желтая мгла...
(что ж ты так ласкова осень?..
как же ладонь твоя странно тепла
гладя волос моих проседь...)
Это лишь сон... Или все-таки явь?..
С кем так случайно мы вместе?..
Осень и женщина… осень и я…
Осень - предтеча... предвестье...
…Вспомнил…
Прогулка в приморском саду…
Девушка-женщина… вечер…
Я почему-то за нею иду,
Зябко ссутуливши плечи…
В мыслях и чувствах осенний синдром,
В возрасте чувственный ступор…
Кудри седые… а бес под ребро
(Кто-то подметил не глупо)
Глупо, что сзади я к ней подошел…
Сжал ее пальцы ладонью…
Тронул волос этих крашеный шелк,
Что-то сказал ей… (не помню)…
Взгляд… удивленье… морщинок излом…
Господи, знаю, что грешен…
Так ведь и Ты воздаешь злом за зло,
(ей же полтинник… не меньше…)
В простоволосице белую прядь
Я в полутьме не увидел…
Осень, ты лживая желтая ****ь
(молча, ругнулся в обиде)
Что ж теперь делать?.. Она ведь ждала…
Время тянулось рутинно…
(совесть мужская, как сажа бела)
Я улыбнулся (скотина).
И предложил… хоть ответ уже знал
(и без кивка его понял)
Может поэтому пальцы ей сжал,
Зло так, в холодной ладони.
Боли гримаска скривила лицо,
Вслух ни словечка… ни звука…
Поздно увидел на пальце кольцо…
(жизнь, ну, какая ж ты сука…)
Дальше все просто… кафе на углу…
Двое у стойки… их тени…
Хмурый мужчина в остывшем пылу…
Водка… селедка… пельмени…
(…теплая осень в этом году…
может деревьям полегче?..
может одетыми в зиму войдут?
листья прикроют им плечи…
осень тепла, но уже на меже...
тают в ней соки… и силы…
осень тепла… только холод в душе
осень слезами пролила…)
…Водка шибает на полном ходу
(Легче, проклятая… легче)
Я не зову, не надеюсь, не жду,
В осени увековечен.
Кружит в душе моей желтая смерть,
Жизнь в листопаде хоронит,
И не понятно, как сердце согреть
В чувства остывшей ладони…
Узел молчанья за нашим столом
Стянут всё крепче… всё туже…
Разное в осени ищут тепло
Наши озябшие души.
Что ты так смотришь, моя визави,
Пьяно, тревожно… и нежно?..
Знаю… тебе не хватает любви…
Мне… не хватает надежды…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617368
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 27.01.2017
Майбутньому дивилась в очі
Рішуче, з викликом, на рівних,
З теперішнього часто влучно глузувала
В страшних речах шукала риси позитивних,
Бо так лещата світу душу гартували.
Над ним ходила – як по тОнкому канату
Вогненні язики спокус лизали ноги
Несла як хрест - гріхи за пращурів проклятих
І тьмарився їй світ в напрузі – до знемоги…
А виглядала як улюблениця долі
Для декотрих – безкомпромісна і жорстока
Та багатьом не знати, що без бога…волі,
Що дав натхнення їй - то не зробила б й кроку…
Її поява , образ, вірші - виклик - точно
І всесвіт, як дитина ,в її цупких руках
Вона ж задумлива, свавільна і жіночна...
І здатна докорінно... перемінити шлях!
Пройдуть епохи , перемоги, кров та відчай
Для строків всесвіту – як день буття земне
А в ньому як... перлина… муза… протиріччя…
... промінь світла - жіноча постать...
...промайне…
© Олена Зінченко 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714298
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 25.01.2017
Щасливий той, кого не мучать рими,
Хто спить спокійно уночі і вдень,
До кого не вриваються незримо
Невтішні долі неблизьких людей...
Хто може посміхатися без болю
І може з болем вихлюпнути все,
Заснути... або виплакати вволю
Той смуток, який часом віднесе
У забуття, в минуле, без Пегаса,
Хоч плачеш, хоч радієш - все мина...
Співай, танцюй, вдягай свої прикраси -
І вже усім потрібна... осяйна...
І щастя - через край, і очі-зорі,
Душа співає тихо, не в журбі,
І взимку вже не холодно надворі,
Бо пташка й та підспівує тобі...
Переливаєш сміх у стоголосся
І весни зустрічаєш не з вікна...
Так ні... Ти знову плачеш: не збулося...
І вже тобі й весна та не весна...
Ти бачиш сонце, де його немає
І чуєш грози там, де їх не чуть,
Шукаєш все отам, де не буває...
У тебе й ріки не туди течуть...
І сни твої, страшні і кольорові -
За край, за крик, секунда - і летиш,
Ти навіть з павутиною у змові -
Плетеш, плетеш... або то вже не ти...
Не ти, якщо замовкла і - ні слова,
Не ти, якщо лягла і просто спиш,
Бо і вночі твоя бентежна мова
Говорить до людей, хоч і мовчиш...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712773
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Да… поезд тот – «Москва – Воронеж»
Ушёл, дымок завился лишь…
Спеши-беги, да не догонишь,
Кричи-зови, не возвратишь.
Ну, что ж, не надо так не надо,
Как будто нет других грехов;
Чем меньше в жизни женских взглядов,
Тем больше водки и… стихов.
Простите, Оли, Лены, Тани,
НЕпредпочтительность мою,
И то, что чувственность желаний
Всё чаще Музе отдаю…
…
И все таки, нет-нет, а вспомнишь,
Как пахли яблони весной…
Свой техникум (сегодня колледж)…
И школу… вечер выпускной…
Где вы, Оксаны и Марины?..
А Женя…(ах, как хороша!)
Так сексапильна и… невинна
(Не обломилось ни шиша)
Зато соседская Настёна
Была чумною, только тронь,
Хоть обливай водой студеной
Не потушить её огонь.
О, наша ветреная юность
В порыве чувственном своём!
Моя мальчишеская грубость…
И нежность девичья её…
Ах, как всё это было внове –
Неутолимо-горячо,
И первый поцелуй до крови…
И шепот губ – еще… еще…
О, как мы чувственность хватали
Ладонями, глазами, ртом!
И первой страсти испытали
Восторг... и детский стыд потом…
Потом…
А, что там было дальше?..
Ноктюрн?..
Соната?..
Кто поймёт?..
Потом всё больше в жизни фальши…
Всё меньше в чувстве светлых нот…
Бинарность жизненного круга –
Случайность или суждено?
Увы, тех – юных лет подруга,
Так и не стала мне женой.
Нет, я нисколько не жалею,
И, может, только лишь чуть-чуть,
Как клен осенний над аллеей,
Я над прожитым загрущу.
И с легкой грезою о чем-то,
Сквозь эту золотую грусть,
Вам, юности моей девчонка,
Стихотвореньем улыбнусь.
Я знаю, жизнь неповторима,
Как свет угаснувшего дня.
И ныне Вы пройдете мимо
И не узнаете меня.
Сегодня встретив Вас, я тоже,
Наверно бы, не поднял глаз,
Но все же… все же, все же, все же
Я не хочу, не помнить Вас.
И вот… пишу на прежний адрес –
Где мы когда то родили'сь,
Где жили, встретились… расстались –
В любовь, в надежду, в юность, в жизнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712710
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Не гріх – любов початком є людини,
Саме вона всім душі зігріва
Від крику першого маленької дитини
Й допоки двері в вічність відкрива.
Коли ж мороз постукає у серце
І душу закує в льоди зима,
Заклякнуть-захолонуть ритми скерцо,
І Муза теж замовкне, мов німа.
Тож сіймо між людьми любові зерна,
Хай проростуть і забуяє цвіт.
Це наші будуть крапельки, мізерні,
Для того щоб теплішав білий світ!
14.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712119
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Дрімає нічка, приспана піснями…
Зірки ще небо й тишу стерегли…
Воно ж, німе, застигло ген над нами,
З’єднавши океанів береги.
І плине час невидимо над світом,
Мов загадковий космосу гінець,
Після весни в тепло закутав літо,
З колосся виплів золотий вінець.
Коли ж росою луг засіє ранок,
І підведеться, оживе трава,
Знов соловей почне своє сопрано,
Яке любов’ю душі зігріва.
15.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711430
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017
Я дрімав після вечері...
Коли раптом - навстіж двері!
Що це за колядники?
Хто відкрив їм всі замки?
І було їх так багато,
Що заледве влізли в хату!
Судді в мантіях,міністри,
Депутатів-мабуть з триста.
Меркель,Добкін,Тимошенко,
Чуркін,Трамп і Лукашенко.
Бачу Путіна в кутку
З Кримом вкраденим в мішку.
Такий гамір учинили,
Що вже слухать нема сили.
Матюкаються,голосять,
Наші в Трампа гроші просять.
Меркель на мітлі літає,
Путін бомбою лякає,
Трамп розлігся на столі,
Під столом - чорти малі...
Раптом все оце кубло
Через комин загуло.
Покотилось по землі
І десь згинуло в імлі.
І такий сморід лишився,
Я аж впав - ледве не вбився!
Ху-х!Ну й сон мені наснився.
Чи я,братці,вже допився?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711479
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017
Пришёл однажды парень молодой
И мудрецу задал вопрос такой:
- Как ты живёшь без ссор и без обид,
Всегда приветливый имеешь вид?
Прошу тебя, учитель, не молчи,
Как жить со всеми в мире научи.
- Возьми с собой картофель и пакет,
И я раскрою мой тебе секрет:
Обидчика коль встретишь на пути -
В пакет картофель сразу опусти.
Иль ты кого обидишь невзначай
Один картофель каждый раз бросай.
Пакет все время ты носи с собой.
Ты так секрет постигнуть должен мой.
И вот прошёл примерно где-то год,
И парень к мудрецу пакет несёт:
- Как можно все это носить с собой,
Ведь тут картофель свежий и гнилой,
И запах жуткий, очень тяжело...
И смысла не пойму я, как на зло!
И улыбнулся хитро так мудрец:
- Страданьям можно положить конец.
Смотри в пакет - вот так в душе твоей:
Что ни обида - камень тяжелей.
А ты все копишь их, хранишь в себе,
И портят они жизнь всегда тебе,
Гниют и поедают изнутри.
Ты на себя со стороны смотри:
Хочешь обиду в сердце завести,
Подумай, тяжело будет нести.
И чтоб на сердце тяжестей не брать,
Старайся никого не обижать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711513
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017
Літа у сиву паморозь вдяглись,
У коси білу кинули мережку.
Високі мрії хоч не всі збулись,
Та не дарма життя топтала стежку,
Оглянусь: лан, засіяний добром,
Дітей і внуків оцінили люди,
Закохана в святу красу дібров
І друзі в мене - щирі, не зануди.
Життя, земне, виходить, удалось,
Подякувати зорям є потреба,
І хоч не все, сплановане, збулось,
Про це ніколи шкодувать не треба. 13.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711305
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Кохання, довжиною в півстоліття,
Ввірвалось в серце, молоде, його,
Й хоча давно він чоловік, солідний,
Та не розтратив почуття свого.
Майнули в даль всі зустрічі їх теплі,
Та не згубились в хаосі життя,
Моменти, як від щастя душі терпли,
Котре нести збирались в майбуття.
А час летів, уносив корективи,
І долі їх розвів урізнобіч.
Лиш пам’ятку-світлину з об’єктиву
Носив усе життя він при собі.
Дивились звідти очі, безневинні,
Й щораз будили в нім солодкий щем,
Коли вони під співи, солов’їні,
Кохалися під зоряним плащем.
Пів сотні літ – це для життя немало…
Листав уперто роки календар,
Й хоч долі їх упевнено тримали,
Він крадькома… на фото поглядав.
І ось наваживсь очі знов зустріти
Оті, з далеких, сімдесятих літ.
Давно дорослі, самостійні діти,
Онуки є, але ж… неповний світ.
Кохання, довжиною в півстоліття,
Пронесене через мости життя,
Були утрати, зваби, лихоліття,
Та вистояли світлі почуття.
Шляхи життєві – вічні лабіринти,
Де доля – поводир є і суддя,
Вона уміє серце підкорити,
Та не завжди є щастя знаряддям.
5.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710473
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017
[b][i]Там за вікном , всю нічку
Вітер також не спав.
Ми залишились двоє...
Хтось мені вже казав:-
"Все буде добре"...Знаю -
Віра рятує нас.
Може?...Я так чекаю,
Слізно благаю час: -
Не поспішай, не треба,
Встигнути б..., хоч на мить.
Зоряна ніч і небо...
Вітер шумить, шумить...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704991
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 20.12.2016
------
На зеленеющей полянке,
Где сели черные грачи,
Вода по камешкам, из ямки,
Поющим ручейком звучит.
И можно корочку батонью
Неспешно насухо жуя,
Легонько зачерпнув ладонью,
Запить мелодией ручья.
И обновленным, (Боже правый,
Что за года, в конце концов?)
На зеленеющие травы,
Раскинув руки лечь лицом…
Или не лечь… упасть в них – оппа!
Да так, чтоб захватило дух…
…и слушать их влюбленный шепот
Почти не напрягая слух…
…лежать и слушать… понимая…
От слов и звуков ошалев.
Лежать и слушать… обнимая…
Жизнь в пробудившейся земле.
Жаль, холодна и плоскогруда
Подруга после зимних снов,
Но чувства пьяную минуту
Я с нею праздновать готов.
И пусть мои года под осень,
Но отзывается во мне
Чудесное многоголосье
Навстречу солнцу и весне…
------
Бегут чернявые юнцы,
Девицы русокосые
И травы в серебре росы
Сминают ноги босые.
Их ждёт весна, зовёт апрель.
Люби, душа – Снегурочка!
Ты слышишь? Чувства – юный Лель
Запел… играет дудочка.
------
Своё рождественское чудо
Весна язычница чудИт.
Оно везде, оно повсюду,
В садах, на улицах, в груди.
Как будто, над зимою, тешась
Весна одела мир вокруг
В апреля – розовую снежность,
В цветенья – белоснежный звук.
------
Ах, моя яблонька-ранетка,
Ты словно фея вешних снов,
Твоя раскидистая ветка,
Стучится розовым в окно…
Стучится – чувств от сердца хочет.
Стучится так, что в стеклах хруст.
И ведь срубить, не станет мочи…
И так любить, не хватит чувств…
------
Забыта черно-белость гаммы
Холодной графики зимы.
Раскрыт проём оконной рамы.
Печали глаз упразднены.
Ушло деревьев чернобылье,
Они, как стаи светлых птиц,
Их ветви белые, как крылья,
Взмахнув, роняют перья вниз.
О, это чувствонаважденье!
И бродит кровь, как тёплый эль.
Пора любви, пора цветенья,
Весна, я Ваш влюбленный эльф.
Вы мне назначили свиданье,
Под веткой яблони в саду
И я, придя сюда заранее,
Уже стою, надеюсь, жду…
Я знаю, встреча неизбежна.
Я помню нежность губ и глаз.
О, эта розовая нежность!
О, фея грёз, я верю в Вас!
------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655770
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 18.12.2016
Сегодня мне вспомнилась родина…
Далёкая… родом из прошлого…
Пусть скажут, что сердце юродиво,
Но помнится только хорошее.
Такое земное… житейское…
Такое святое… нетленное…
Простое, надёжно-советское,
Военное… послевоенное…
Наш город отстроенный заново
Усильями общими братскими.
И праздник народный тюльпановый.
Улыбки его первомайские…
…
Смотрю в позабытое где-то там…
И, кажется, вот оно… вот оно…
…
Теперь это всё уже предано.
Теперь это всё уже продано…
…
Любимые майские праздники…
Теперь уже нечего праздновать…
…
Тюльпанчики… желтый и красненький…
Такие похожие… разные…
…
Да… очень и очень похожие…
И… разные… разные… вроде бы…
Как две мои жизни… что прожиты
В разделенной надвое родине…
…
Её – широко-многоликую,
Назло чьим-то узким стараниям,
Я помню исконно-великою
И неразделенно-бескрайнею.
Такой, что еще не насилуют,
Не мерят купюрою сотенной.
А нежной, заботливой, милою,
Зовущею матерью родиной.
Люблю её! Белую, красную.
Люблю украинскую, русскую.
Её, одинаково-разную,
Люблю, как умею… как чувствую.
Люблю, тем юнцом легкомысленным,
Что небо встречал обещанием,
И старцем – земно и осмысленно,
Уже уходя… на прощание.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670189
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 11.12.2016
«Клянусь тим, чим клянеться мій народ,
не гідно воїну вертатись живим,
кинувши на погибель свого короля.»
(Скела «Руйнування Дому Да Дерга»)
Ти знаєш – я згадав: у Дубліні дощить.
Так сумно, коли літо верховодить
Всі ті ж краплини. І життя, як мить
Посеред міста. Червень котить
По небу хмари, а пастух мовчить:
Той – в біле вбраний. Сивочолий,
Що від нудьги цей острів траворунний
Засіяв міфами. Колючками пісень.
Бо недарма оцей мокряк понурий
Землі друїдів провіщає день –
Отой, що справжній. Із роси й туману*
Я книгу склав в зелене вбрану.
І позабув на мить, що кожен пагорб тут
Чиясь могила. Кожен камінь чкрут,
Вістун, який пророчить неминуче.
А я собі на вересовій кручі
Ірландії-вдови із вітром розмовляв,
Ім’я безсмертне Конайре** назвав.
Примітки:
* - Насправді з роси й туману у нас в Ірландії складають пісні.
** - Конайре Мор мак Месс Буахалла. Скільки стоять зелені пагорби в Ірландії стільки будуть пам’ятати про нього…
*** - Калідаса писав колись «Хмара-вістун», але в нас в Ірландії був колись камінь-вістун. Був. А де він зник – ніхто й не знає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431586
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 07.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2015
Опять эта грешная радость и ложное чувство –[b] НЕ МЫ[/b]…
Не наши кровавые слезы на белых ладонях зимы…
Не наши горящие избы… и крики не наших детей…
И воют не наши собаки у трупов не наших людей…
Не нам раскаленная пуля несет девять граммов свинца…
Не наша агония бьется… не наши терзает сердца…
В глазах потемневших, не наших – войны лихорадочный блеск…
И согнаны семьи не наши, с не наших насиженных мест…
О чьи-то предсмертные муки, не наш обжигается взгляд…
Не наши протянуты руки… не наш этот проклятый ад…
Не наше все это…
НЕ НАШЕ?..
так значит не нам и понять,
Как больно, когда умирает не наша от голода мать?..
Как страшно, вдруг, в мире остаться без крова, без хлеба, без сил,
И к небу взывать в исступленьи напрасной надежды – спаси?..
И гложет не наше сознанье, что их больше некому ждать?..
Что некуда больше вернуться?.. что некого больше обнять?..
Что больше уже не увидеть?.. вовек не остаться вдвоём?..
И всё это тоже не наше?.. вот так?.. не твоё?.. не моё?..
НИЧЬЁ…
И лежат по оврагам останки не наших людей…
И множатся черные тени ненужных, греховных страстей…
Ты тоже желаешь победы над кем-то НЕНАШИМ?.. чудак!..
Подумай… ведь все НАШИ беды от этого… разве не так?..
Почувствуй неведомым чувством уже не шестым, а седьмым,
Как ложно, как подло, как гнусно, паскудное это – [b]НЕ МЫ[/b]…
………………………………………………………………………
Вонзается в тело березы железный, зазубренный клин…
а катятся красные слезы по вздрогнувшим ве́ткам рябин…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561317
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 21.02.2015
Ты...
Была таинственней, чем ночь,
И грациознее, чем кошка,
Я все готов был превозмочь,
Но так влекла твоя ладошка...
Блестели звездами глаза,
И ветер обнимал за платье,
И уж не в силах разорвать
Я рук доверчивых объятья...
И я боялся оборвать
Ночные наши разговоры,
Пытался пальцев дрожь унять,
Когда тонул в твоих озерах...
И поцелуями ловил
Мелодию из сладких стонов,
Я в эту ночь тебя любил,
Твоей красою восхищенный....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560196
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 16.02.2015
Я рос, когда всем было недосуг,
Когда вовсю резвились паровозы…
Когда ещё не клали в колбасу
Отходов производства целлюлозы...
Когда стучали лихо в домино
И тихо на соседа по подъезду…
Когда из кружки пиво и вино
Под лозунгом к очередному съезду…
Когда кругом одно двойное дно
И только настоящие морозы…
И валенки на танцы и в кино,
И лирика в тисках суровой прозы…
Когда до темноты гоняли мяч
И вышивали крестиком салфетки…
Когда невесте на руку - калач,
А в Новый год - стишок на табуретке…
Учил нас дидактический букварь
Искоренять мещанские привычки…
А бабушки слезились на алтарь,
На всякий случай запасая спички…
По кругу время вертят годы вскачь,
Поистрепался прейскурант претензий…
Никак не получается, хоть плачь,
Расшифровать символику гортензий…
февраль 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559389
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 15.02.2015
Алое в душе пылает что-то…
Как пожар гудит на низкой ноте…
Где-то там… за сводом горизонта
Между тьмой и светом счёты сводит…
Алое… души моей – отрава
Разливаясь, в мареве клубится,
Полыхает отблеском кровавым
Над землей в закатной багрянице…
Взор плененный тянет к неба краю,
С каждым вздохом ближе, ближе, ближе…
Всё… сорвался… падаю… сгораю…
Не дышу… не чувствую… не вижу…
Не хочу!.. Пусть скроет чернотою
Эту неба рдяную усталость,
Кажется мне липкой и густою,
И немного терпкой эта алость…
На закат смотрю… смотрю с опаской…
И крещусь украдкой суеверно...
Льются тьма и свет бордовой краской
В нашу землю… тяжко… непомерно…
………………………………………………………….
И калина на снегу поспела
Так тревожно… так необъяснимо…
Красная… как чья-то кровь на белом…
Красного… так много в эту зиму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557899
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 09.02.2015
Вбирає очі фото незнайомки –
Краса жіноча – незбагненне з див!
Немов без «коксу» - почалася ломка,
Подайте хоча б скляночку води!
Жага очей – пекуча і глибока.
Тримаюся! Та поглинає вир…
А вишні уст – таким налиті соком!
Ось вип’ю – усьому наперекір!
Лілейна шийка. Ланцюжок і хрестик.
І декольте – ледь вийшло за межу.
Я зупинивсь, немов на перехресті.
Забракло слів. Нічого не скажу.
За що мені такі випробування?
Де ці світлини взагалі взялись?
Дилема гостро колючками ранить,
І відчай монітором мій завис.
Душа перед розп’яттям – на коліна.
І дух немов із плоттю примиривсь…
Але ж я точно знаю, що загину,
Бо клятий погляд тягне мене вниз.
Де м’ягко влігся у долинці хрестик.
Йому затишно поміж пружних форм…
Несамовиті демонів оркестри
Мою смиренність знищили давно.
Чи об таку спіткнувся я хвилину,
Що світ піднявся до небесних плес???
Стаю й перед Красою на коліна –
Одним із найвеличніших чудес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552134
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 17.01.2015
Уже мій край мене не пізнає.
Я ж не стомлюся стукати у двері.
Розлуку доля, як цикуту, п’є,
Проливши біль рядками на папері.
Йому не паспорт – душу пред’явив.
А він чомусь таку не пам’ятає…
Від сивої моєї голови
І постаті зіниці відвертає.
Мені б пробігтись по дзвінкій росі
Хлоп’ям русявим на зелені луки,
Чи, обійшовши замороки всі,
Тихенько взяти вудочку у руки
Гайнути прудко до розлогих плес,
Із поплавком лишитись наодинці,
Спивати зором синяву небес,
А чи рвонуть за птахом навздогінці.
Може б тоді розвиднилось тобі,
І руки б ми потиснули, як друзі,
Лишив би серце непогасний біль
Від краху найпрекрасніших ілюзій.
…Між нас піввіку згадками лягло,
І наші лиця – наче незнайомі.
Та все-таки – наморщ своє чоло,
Мого дитинства найтепліший доме.
Оті слова найкращі пригадай –
З усіх шляхів я слав тобі привіти.
Нехай роки спливають, як вода,
Ти маєш мене, друже, зрозуміти.
Що тут живе донині мамин спів,
І батька чути обважнілі кроки…
Зринає світлим маревом із снів
Осики білопінної неспокій.
Тут радість із журбою обнялись,
І ходять, зачаровані, по колу…
Ти можеш мене, краю мій, зректись,
Та я тебе, мій суджений, - ніколи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551863
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 16.01.2015
Квітковий килим
Сніг з землі – побігли трави,
Бубнявіють пишно бруньки,
На полях квітки яскраві
Вимальовують малюнки.
Потягнулося угору
Все живе на цьому світі.
Навесні здається й зорі
Яскравій взялись горіти.
На Великдень* сонце вище,
Місяць срібло ллє щедріше.
Соловейко в гаю свище,
Про кохання пісню пише.
До безтями пахнуть луки,
Душу таїнство лоскоче,
Світ обняти прагнуть руки,
Мрія з серденьком шепоче.
Під бузком сховались двоє
Аж до пізнього світанку,
П’ють цілункові напої
До краплини, до останку.
Сніг з землі - вкривають квіти,
Немов килимом, простори.
Нам написано любити
Землю, сонце, місяць, зорі.
*-18 березня
15 січня 2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551852
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 16.01.2015
Бывает на сердце так грустно,
Что кругом идет голова...
И как эти выразишь чувства?
Какие отыщешь слова?
И тысячи белых полотнищ
Испишешь ты строчками лжи,
И все же промолвить не сможешь
Того, что на сердце лежит…
...Бывает на сердце так пусто,
Что даже людская молва
Мне кажется выше искусства
Облекшего рифмой слова.
И к людям иду за участьем,
За каплей живого огня –
Подайте мне слово, на счастье...
И словом, согрейте меня…
Пусть сердце согретое снова
Горячей волной побежит,
И ляжет мелодией – слова
На нотной тетради души.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551710
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Может быть в пустом, холодном небе,
Чьи-то ожидания храня,
Просветлеет ночи – черный пепел
Искоркой далекого огня,
И забыв про все, что было прежде,
Ощущая только этот зов,
К ожиданью маленькой Надежды
Устремится Чистая Любовь…
…я смотрю… смотрю в ночное небо
Где-то в сердце искорку храня.
Может быть не так как я… не слепо,
Кто-то в небе смотрит на меня?..
Может, видит он надежду эту?..
И среди тоски и темноты
Устремится к маленькому свету
Самая большая из святынь?..
Сердце, ведь, не стал
Твой голос глуше?..
Ну, попробуй… просто позови…
…………………………………………………………
Разве сможет, что-нибудь разрушить
Этот миг – Надежды… и Любви?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538667
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 15.01.2015
Ти мені явилась, як ікона.
Дух лампади тихе світло лив –
Наче серце вирвалось з полону
Сірої холодної імли.
Дар очей – бездонно-загадкових,
Аж зайшлась від подиву душа…
І на щастя золоту підкову
День мені надію залишав.
Вітер долі котить по дорозі
Сиві і пожухлі кураї.
Ні жаги, ні пристрасті не просить
Моє «Я» у янголів твоїх.
Та коли нестерпно-ниций будень
У безвихідь заганя думки,
Хочеться, як ніжність неосудну
Чути потиск теплої руки.
Щоб лилось лампади віще світло
І від скверни очищався світ,
Щоби я , тобою відогрітий,
Знову вірив в казку на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548663
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 14.01.2015
А Новий рік заплутавсь поміж дат,
Між літочислень і усяких стилів…
Тим часом розгулялась Коляда,
Василь Маланку просить на гостину.
Їх не хвилюють влада і права,
Вони у нас прописані навічно.
Кутя – усіх наїдків голова,
Щедрівників й колядників покличе.
Родина потім сяде за столи,
Молитва тепло об’єднає душі,
І потече розмови тихий плин
Про пережите й наболіле суще.
Проллє Всевишній світлу благодать,
А день помалу прибавляє кроку…
Спішить зимову казку передать
Рік Новий новоявленому року…
Хай дискутують дні в календарі –
Не будем строго пустунів сварити…
Лиш мир ступив би знову на поріг,
Як найвірніший України житель!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551543
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015
Подари мне часть своей души…
Светом пустоту во мне заполни…
Положить мне снова разреши
Это сердце на твои ладони.
Обнови его мне… обнови…
В этом мире жить мне стало нечем…
Хочешь, на свиданье позови,
Или подари случайность встречи.
От тебя, Любовь, я всё приму,
Благодарно и с благоговеньем.
Мне так неуютно самому
В этом одиночестве осеннем.
В этом небе солнечный овал,
Потемнев, холодным стал и стылым.
Кажется, что я бы всё отдал,
Чтоб вот так же сердце не остыло.
Чтобы на кресте твоём опять
Ты пронзила мне, и грудь, и руку,
Чтоб еще раз в жизни испытать
Этого блаженства – боль и муку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550608
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 12.01.2015
сядь мальчик
не спеши
снимать с меня одежды
Я это сделаю
с Изяществом
Сама
Я научу тебя
Любви
безумно нежной
где тело
станет страстным
как душа
Я плоть твою
взбешённую желаньем
расслаблю своей мягкою рукой
и только после этого
заставлю
тебя раздеться
Казанова мой
Я уложу тебя
на ложе с лепестками
ну а сама
в рубашечке твоей
коснуся ног
горячими губами
взводя
твой мускул
для своих затей
его дразня любовно
и лаская
и глядя
в страстью жгучие
глаза
Я прошепчу тебе
невинность излучая
Любимый Мальчик
Я Хочу Тебя
мы испытаем
все проникновенья
и Тантру
с Камасутрой пополам
в тебя вдыхая
жажду наслажденья
не дам я отдыха
ни телу
ни губам
а после
извержения вулкана
Я поцелую
пьяные глаза
и фалос твой
сыгравший без изъяна
сценарий нашей песни
до конца
с рассветом
ты уйдёшь
согретый мною
а Я взгрустну
в след глядя из окна
уйдёшь
совсем Другим
с
Другой
Судьбою
с желанием
опять прийти сюда.
уйдёшь
совсем Другим
с
Другой
Судьбою
с окрепшей Верой
в Свои Силы
и Себя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345564
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 09.01.2015
Білим забуттям
вкриває зима багаття
пристрастей згаслих.
Лише у гронах калини
палкого кохання жар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549991
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015
За глотком коньяка… перед чашкой
остывшего чая…
Я сижу у окна… и у жизни минуты краду…
А за тонким стеклом… на ветру
головою качая…
Белым цветом молчит хризантема в осеннем саду…
И невидимой тенью… листочки срывая…
кружИтся…
Её белая грусть… что так трогает сердце моё…
Словно легкие перья… осенняя, светлая
птица…
Обронила на землю… внезапно подбитая влёт…
Может это коньяк… или просто души
заблужденье…
Только в этом цветке, что растёт молчаливо
клонясь,
Я невидимых пут ощущаю тугое плетенье…
Умирающей осени – белого цвета боязнь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536410
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 05.01.2015
Скажи… а ты порою смотришь ввысь?
Ты отвечаешь на вопрос простой,
На что потрачена сегодня жизнь
И что ты «в завтра» заберешь с собой?
А одуванчики к тебе еще летят?
Из этих ярких, ясных, светлых дней?
Скажи мне, а в тебе живет дитя,
Которое утрачено во мне…?
В тебе живет? Ну, может хоть чуть-чуть,
Тот ангел… защищая и храня?
Я на тебя надеюсь… я хочу…
Чтоб было все не так как у меня…
Пускай тебя смущают ширь небес.
Простор юдоли благостной земной.
А не пустых страстишек – мелкий бес
И суета, владеющие мной.
Пусть этой жизни весь бесценный срок
Ты посвятишь разгадкам бытия…
Мне б только знать, что ты его не сжег,
Не разуверился, не пропил так, как я.
Пускай среди греховности и лжи,
Я буду искуплением твоим,
Чтоб только ты, не так, как я прожил,
Моим благословением храним.
И, если жизнь неощутимо вдруг,
Растает дымкой в предрассветной мгле,
Тебя ДИТЯ – мой Сын, мой БРАТ, мой ДРУГ,
Грядущему, оставлю на земле…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528393
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 03.01.2015
И всё-таки, товарищ, не спеши
Погибнуть под обломками души…
*****
Однако, глупо, как ни гоношись,
Тем более с претензиями к Богу,
Скорбить о девальвации души,
На красный свет переходя дорогу…
*****
Не спорю, что порою зла любовь, -
Загадочна она как оригами…
И не напрасно столько мудрых лбов
Украшено ветвистыми рогами…
*****
По жизни вроде, как не слыл уродом,
По мере сил нести стараюсь свет…
И я бы всех поздравил с Новым годом,
Но перестал здороваться сосед…
*****
На помойку меч и латы, -
Задружили с Кубой Штаты…
*****
Отлюстрирова́нные невежды
За навар грызутся у котла…
Словно сор народные надежды
Выметает «новая метла»…
*****
Ах, какие у тебя гаджеты!
...ну и гад же ты!
*****
Сегодня чуть не каждый славы жаждет,
А совесть не найдёт в душе приют…
А от того, какой у тебя гаджет,
Зависит - вознесут, иль заплюют…
*****
Умею обращаться с автоматом
И крепким словом врезать от души…
Но, боже мой, каким ужасным матом
Общаются сегодня малыши…
*****
Коль не умеешь виртуозно врать,
Политиком тебе, увы, не стать…
*****
Мы в детстве робко резали лягушек,
Наивно расширяя кругозор…
Теперь забыли вкус печных ватрушек,
Но правду-матку режем до сих пор…
декабрь 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543325
дата надходження 12.12.2014
дата закладки 03.01.2015
Любимая… Ты видишь, голова
Моя уже от снега стала белой…
А я еще ищу в себе слова,
Которые услышать Ты хотела…
Но видно слов обычных больше нет.
И не слова, а чувства взор мне застят.
Слова остались где-то там… во мне…
Моим навек невысказанным счастьем…
...Усилием стирая грусть свою
Заглянешь мне в глаза с улыбкой милой…
И я сильнее не сказать боюсь…
Хочу сказать… но не имею силы…
А ты рукою гладишь белый цвет
Моих волос, не требуя ответа.
И узким клином сводишь белый свет
На сердце онемевшего поэта.
А я молчу… я высказать не смог
Всего того, чему молился всуе –
Прося у неба только пары строк,
Чтоб выразить любовь свою земную…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527965
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 30.12.2014