…у безплатні хліби
і кошики дармової риби
увірувавши спрожогу –
встеляли
пальмовим листям дорогу,
махали гілками з оливи,
вигукували,
звеселені і щасливі:
осанна!... слава!...
отара людська – лукава
за кілька днів усього
забули і зрадили Сина Божого –
на площі натовпом заревли:
розіпни! розіпни Його!..
розіп'яли́…
«електоратом» різним були?
пустелями не доблукали?..
…інтернет, революції-конституції -
і жодної
духовної еволюції
і нині –
книжник і фарисей людина людині,
і в «живому житті» – у соціумі-побуті,
і в Інтернеті –
на кожному форумі-сайті,
у кожнім «коменті» і пості,
де кипить смола взаємної ненависті
і гордині –
зло в людині
розпинає Христа на хресті
і нині
у кожнім злостивім і зверхнім слові –
тернові шипи у рани Христові
не допоможуть, ні,
сльози сентиментальні…
егоїстичні
сказав на те:
"…не за Мною, а за собою плачте,
і за дітьми –
власними…"
Лю-ди! -
різних вірувань, уподобань і рас!
Він Любить
усіх разом і окремого кожного з вас...
14.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728737
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 14.04.2017
[i]Так сталося, що жінка стала чи не найціннішим
скарбом безумного і суєтного сьогодення. Бо хто
ж як не вона може повернути йому риси розумності
та красу буття у всіх його проявах? Тут вже йшлося
про це у моїх віршах і творах моїх колег*. Звертаючись
до вічної теми сутності людського існування на Землі,
автор пропонує друзям і читачам сайту новий доробок
як "закваску" до нових диспутів на цій сторінці...
Доброго вечора та... плідної, щасливої ночі!
В супроводі невмирущої музики Щопена... [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона – та,
що як треба коня на скаку угамує,
Вона в хату палаючу ввійде, як хата горить.
Вона – та,
що ніколи дарма у житті не сумує,
Коли розпачі рана її окупує на мить.
Вона – та,
що уміє і може у млості кричати,
Коли він у пещоті зірве невгамовний той крик,
Їй не треба
покої у злоті і білі палати –
Їй дорожчий його задовільно-впокорений рик.
Вона – та,
що народить як треба дітей – хоч і десять,
Лиш би він їх трудом своїм відданим прогодував…
Вона – та,
що квітчає у ряст його приспані весни,
Аби він повирішував тисячі рідкісних справ.
Вона – та,
що підніме йому до висот кундаліні**,
Аби він перестрибнув нараз двометровий паркан.
Й не закрадеться в нього
ні крапельки підлої ліні,
Як сплішити прийдеться любові підступний капкан.
Вона – та,
що узимку веселі хори хороводить,
Й ніпочому їм люті завії й морозна зима.
Вона піде
за ним, коли треба, в вогонь і у воду,
Коли іншого шляху в подружньої пари нема.
…Так і шествує
в світі той люд погамований парами,
Немов нитка і голка, що все надміцне протика.
Та чомусь одне
одного й долю нерідко ми сваримо…
Видно, суть у безбожного люду гріховна така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно з індуїстським вченням, латентна сила, що
покоїться в куприку людини, звернута в спіраль. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Душа поета – мов сопілка ніжна.
Вона бринить мінорно і мажорно.
Емоцій хвилі закипають штормом.
Душа – ранима й безневинно грішна.
То – музика – мотиви сонця й грому –
злітає вільно птахою кохання.
Хоч завжди йде на неї полювання,
але вона вертається додому.
До серця, – доки б’ється, не померкне.
І – в небо, як поезія – між люди.
Поета на цім світі вже й не буде, –
як і душа, поезія безсмертна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632443
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 21.03.2017
Люди шукають людей, щоб зігрітися трішки,
Будні зимові розбавити і метушню:
Пити какао і хрумкати разом горішки,
І милуватись палким пасадоблем вогню.
Взувши на ноги бабусині вовняні капці,
Вкупі гортати журнали і фотоальбом,
Погляд губити, шаріючись, між ілюстрацій,
Бо від взаємності доторків те́пло обом…
Щось говорити про фільми й книжкові новинки,
Хором співати, збиваючись з темпу, пісні…
Мріяти спільно про пахощі свіжі ялинки,
Про новорічний такий несподіваний сніг,
Що храбустітиме, мов накрохмалена вовна!..
Про кольорові гірлянди у вікнах квартир…
Люди шукають людей, ця потреба – духовна,
Десь підсвідомо закладений орієнтир:
Бути із кимось, так легше повірити в диво
Напередодні пресвітлого свята Різдва.
Люди знаходять людей – і від цього красиво,
Множиться щастя в повітрі і справжні дива!
[img]http://www.look.com.ua/pic/201503/1024x768/look.com.ua-117677.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706460
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 21.03.2017
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img] [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img] [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]
А знаєш, як здорово – бігти отак навпростець,
Ловити у пазуху срібло дзвінких зорепадів
І чути ритмічне відлуння щасливих сердець,
І знати: ніщо нам не стане тепер на заваді!..
А знаєш, як добре торкатись чиєїсь руки,
Немов ненароком, самісіньких кінчиків пальців…
А потім нащупати пульс на зап’ястку чіткий
І десь загубититись в обіймах нічних декорацій.
І впасти у трави, обкурені хмелем терпким,
Налиті молочним туманом липневої ночі…
Крутити на палець зі стебел тонкі завитки,
На мапі небесній тлумачити зорі пророчі.
І, тикнувши в небо, раптово зрадіти: ”Он я –
В сузір’ї Північної Риби, окрай Андромеди!..”.
І чути, як дихає знизу протяжно земля,
Як трави тяжіють у росах, мов змочені дреди…
Як тіло стає невагомим і пнеться увись,
Вростає у небо, пускає коріння, мов щепа…
Коли ж усміхнешся, тобі прокричати: “Дивись!” –
І в поруху вуст упіймати: “Щаслива дурепа…”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 21.03.2017
Жінко з ребра Адамового,
з весни,
квітко з Едему райського,
неземного!
Ти, що шукаєш миру
серед війни,
правди в олжі лукавій,
в невір’ї – Бога.
Світло твоє – маяк
поміж диких бур –
вирве благий вітрильник
з тенет утрати.
Віра твоя – міцний
непохитний мур,
сміх твій словам байдужим
надійні ґрати.
Ти, що прийшла у цей
незбагненний світ
стати комусь опорою
і натхненням,
вірною Пенелопою
край воріт,
вічним гріхом і вічним
благословенням.
Ти, що прийшла продовжити
рід людський,
серед руїн і воєн
зійти світанком...
Так і блукаєш нетрями
навпрошки,
клопотів і обов’язку
вічна бранко.
Вірю, що дні твої
не п’янкі меди,
часто гірчать неспокоєм,
полинами…
Ти, що даєш життю
заповітний вдих,
світ освіти любов’ю
і молитвами!
[img]https://ukontent.files.wordpress.com/2017/02/16810879_712368845598315_717233099_o.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722270
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Жінко з ребра Адамового,
з весни,
квітко з Едему райського,
неземного!
Ти, що шукаєш миру
серед війни,
правди в олжі лукавій,
в невір’ї – Бога.
Світло твоє – маяк
поміж диких бур –
вирве благий вітрильник
з тенет утрати.
Віра твоя – міцний
непохитний мур,
сміх твій словам байдужим
надійні ґрати.
Ти, що прийшла у цей
незбагненний світ
стати комусь опорою
і натхненням,
вірною Пенелопою
край воріт,
вічним гріхом і вічним
благословенням.
Ти, що прийшла продовжити
рід людський,
серед руїн і воєн
зійти світанком...
Так і блукаєш нетрями
навпрошки,
клопотів і обов’язку
вічна бранко.
Вірю, що дні твої
не п’янкі меди,
часто гірчать неспокоєм,
полинами…
Ти, що даєш життю
заповітний вдих,
світ освіти любов’ю
і молитвами!
[img]https://ukontent.files.wordpress.com/2017/02/16810879_712368845598315_717233099_o.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722270
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Урочисто у святковий день
«Я люблю» прошамкав навіть пень,
Очі ніжні пролісок відкрив,
Певно, погляд ваш його зігрів.
Я вас теж вітаю від душі,
Бо сьогодні гріх не согрішить,
Присягаюсь, всіх кохаю вас,
Та чоловікам це чути зась!
Ви принцеси з мрій моїх і снів,
Нас єднає магія весни.
Своїх віршів піднесу пастель –
Поруч не устоїть і «Шанель».
Подарунки ви мої прийміть,
І мене забудьте вже за мить,
Хай коханий так обійме вас,
Як в отой палкий найперший раз.
А кого амур не поцілив –
Вцілить, не почуєте й коли,
Й понесе на радості крилі
По безкраїх гонах ваших літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722241
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Плекаю сад. Рослини незвичайні
У цім саду буяли та цвіли.
Ростуть тут спогади про відкриття, про таїни,
Тут були мрії, прагнення були…
Та поміж них ще є казкова квітка:
Нев’януча, бажана як життя…
Це Ти, Кохана! Ти, - моя лебідко,
Самого Неба ангельське дитя!
Вже стільки літ не втомлююсь казати,
Що Ти для мене ідеал всього.
Бо Жінка Ти!
Моїх нащадків Мати.
Ти берегиня майбуття мого.
Ніби звичайна хатня трудівниця,
Весь вік в турботах за родинний лад…
Твоє ім’я піснями промениться
І твоя врода осяває сад
Промінцями незгасної любові
Де ніжності серпанок голубий.
Ти – це нестримний буревій у крові
І пестощів непереможний рій.
Є в тім саду наші далекі ночі,
Бузковим цвітом встелені стежки
І світлі зорі – твої любі очі
В які не втомлююсь вдивлятись всі роки
І знов як вперше таємницю бачу
Переді мною Всесвіт постає
Зворушений від ніжності я плачу
Бо серце не витримує моє
Отого захвату, що маю в нагороду,
Не знать за що!.. пробач оцю сльозу…
Моя трояндо! Мій довічний подив,
Вже в котрий раз про все Тобі кажу!
03.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710211
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 06.02.2017
[youtube]https://youtu.be/z1n9GZWvAcQ[/youtube]
У лабіринтах літ чогось шукаю...
Дороги знаю, не знайти назад.
За плечі обійма осінній холод,
Надворі он рудіє листопад.
Ми ще з тобою в літі не зігрілись,
Ще весни нам усі не відцвіли.
А знову на порозі стоїть осінь,
Вже й роки сиву паморозь вплели.
Течуть літа, як ріки швидкоплинні.
Куди ж несе стрімка їх течія?
Хай будуть же вони довіку разом
Твоя, мій любий, доленька й моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713793
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Не звикай до мене. Я мину.
Як минають весни рік за роком.
На вустах лиш присмак полину,
На очах провогклу заволоку
По собі залишу. Відцвіту,
Мов пожежі айстрово-осінні.
Листопадну пору золоту
Змінять сніжно-білі заметілі.
Відчеканить мудрістю життя
Кожен крок, розпише наші ролі.
Чи прийме Всевишній каяття?
Чи, мов зорі, тлітимем поволі?
Відречись, благаю, я піду.
Озирнутись навіть не посмію.
На порозі стишивши ходу,
Настіж двері лишу сніговію...
Не звикай. Бо скорена вітрам
Повернуся птахою до неба...
Омини душі моєї храм.
Я боюся... Звикнути до тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711775
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 19.01.2017
Я все більше мовчу…
Знаєш, тиша моя значно більша неволі в кайданах.
Красномовна
І так безнадійно вглядається в вікна розбитих світів.
Там дощів – досхочу!
Пам’ять з аркушів літніх майструє складні орігамі,
Безумовно
Вважаючи кращими ліками час. А для нас – й поготів.
Я б змогла кілька фраз,
/Навіть цілу виставу/ банально про те, як сумую.
Тільки тиша…
Ця тиша мене прихистила, як рвалися сильні вітри.
І тому в сотий раз
Я «пробач» і «кохаю» з тобою, як завше, римую.
Заколишу
Мовчанням вітри – тільки потім зі мною без слів говори…
[i]/колись/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712765
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Кажуть люди: січень - студень
І найбільше в ньому свят.
Пролітають швидко будні,
Й знову свято для малят.
Для малят і для дорослих,
Хто ж не любить,скажіть,свят:
Новий рік, Різдво Христове,
Є ще свят цих цілий ряд:
І Святвечір із кутею,
Й дванадцятю різних страв,
З добротою і душею,
З поклонами місяцям.
І колядки, й щедрування,
Й вечорниці чарівні,
І обрядні засівання,-
До вподоби всім й мені.
І Меланки, Меланії,
Щедрий Вечір й знов кутя,
Новий рік за старим стилем,
Ще й Святого Василя!..
А ще кажуть: січень-просинь,
Просинець і сніговик.
І сніги в нім, і морози,-
Тож вдягайся в пуховик.
Січень місяць - справжній Янус,
Бо дволикий, як і він.
Той ключем подвійним правив,
А цей ділить рік навпіл.
Вимикав минуле Янус
І в майбутнє заглядав.
Січень: рік на Новий - Старий,
Як ділить, теж здавна знав.
Назви різні має січень:
І тріскун, і льодовик,
Та і він в зимі невічний,
Є ж ще лютий -чарівник.
Люди кажуть, що у січні,-
Скільки днів,- то ж стільки й свят,
Та закони всі космічні,
Уже лютий шлють в наряд!
Дуже гарні свята січня,-
Водохреща заверша,
Ще й Тетяни свято світле,-
Теж уваги вимага.
А ще кажуть, що без Півня,-
Розвидняється щодня,
Цьогоріч всім Півень рівня,
Людям буде, як рідня.
Набираймося терпіння,
Прислухаймося щодня,
Для родини скатертину,-
Півень владно розстеля.
Як складуться долі далі,-
Час покаже усім нам...
Без війни б і без печалі,-
Всім на заздрість ворогам!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712382
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
Якось чув – життя рятують кіт або собака.
А мене спасла від лиха моя рідна шапка.
Посидів добряче в кума на зимові свята,
Серед ночі ледве теплий ліз додому спати.
Довго мучився з дверима. Ключ не лізе клятий.
Не хотів будити жінку, тещу піднімати.
Жінка спить, аж чує шурхіт. Хтось ключами діє.
Чоловік лишивсь у кума. Значить, то злодії.
Що під руку їй попало, - тим вона вцідила.
Каже чесно, що від страху ледве не вродила.
Голова більш - менш на місці. Ще тримає тіла.
Сковорідка постраждала. Ручка відлетіла.
Очі вивалив на лоба. « Бах!». І все в тумані.
Знаю сам, - рука тяжкенька у моєї Гані.
Все ж пательня не чавунна, а якась китайська.
Добре те, що не попався молоток чи праска.
Голови немає часом. І на тому крапка.
Хочте ,вірте чи не вірте, - врятувала шапка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712389
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017
[img]http://static.ukrinform.com/photos/2016_12/1483092528-1681.jpg[/img]
Дивися, січень заглядає в мережу -
складає календар, маршрути і події.
Напевно, Новий рік частково дежавю,
коктейль, в який кладуть і спогади , і мрії.
Яку Ти вибереш для себе складову?
У що повіриш більше? Так воно і буде.
І казка як колись, у сиву давнину -
ймовірно, зранку на добро Тебе розбудить...
На кронах яшми зеленавої сосни
віночок неба у засніженій пороші.
Лускунчик , що приходить у рожеві сни
нагадує, що світ як музика - хороший
[img]http://kidsonly.com.ua/wp-content/uploads/2014/12/Corbis-42-61865267.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709454
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 15.01.2017
Ми зайшли до Вашої хати, то дозвольте нам колядувати.
Чесно скажем, ми колядуєм, де смачну ковбаску зачуєм!
Любимо туди заходити, де веселі та щасливі діти.
Якщо дуже хочете знати, йдем туди, де грошей багато!
Ось зайшла Маланка до хати, буде із Васильком танцювати.
У Василька лата на латі - будете у золоті златі!
Де Василько тупне ногою, буде в хаті тій добра горою.
А як стане він танцювати, буде жити щастя у хаті!
Ми зайшли до Вашої хати - з Новим роком всіх вас привітати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711935
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Говорила мені бабуся:
"Так живи, щоб собою збувся.
Бо тому ми на світ родились,
щоб робити те, що судилось".
Нагадала стріла дитинства,
як я стати хотів артистом.
Й не шукав собі Голівуда.
Роль найліпша – собою бути.
Справжня роль, головна,
найтяжча –
в білім світі плекати щастя.
Віддзеркалюю в спраглі душі
свій неспокій і небайдужість.
Щось збулось,
що не зможе кожний.
Хоч за фахом – лише художник.
Не лечу – йду, кручу педалі.
Заробив... інший бік медалі.
Та засвоїв найкращим чином:
добрий вчинок –
мов відпочинок.
Світ невпинно стає жорстоким.
Й добрі люди – по різні боки.
Як не є, не покину ниву –
засіваю й жнивую з ними.
Годі плакатись, сором нити.
Різні ми, та пора ріднитись.
Не цураймося дому-хати.
Доки ж матір’ю торгувати?
Щиро каймося й разом діймо,
Щоб ріднилося слово з ділом.
Калиново-тернова доля...
Хай вам, люди, живеться добре.
Якщо стоїком зможу вмерти, –
називайте мене поетом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711640
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Струни нервів дзвенять налякано-
Чуєш? Ні?
Знов дитятко мале заплакало
Уві сні...
Знову ніч проведеш невесело...
Херувим...
Ти невдягнена і нечесана
Понад ним...
Я на відстані... Я на відстані...
Полем дим...
Не знайду собі нині місця я-
Ти прийди
У думки мої, заколисане
Як засне,
Берегинею ти записана
В долі нерв...
Бережи дитя... І люби його,
Мов мене-
І моє життя куля і вогонь
Омине.
Зігріватиме вас з малютиком
Світлий Бог.
Хоч душею би доторкнутися
Вас обох...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117011101161
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711410
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017
Упіймалась Муха -бо жити хотіла.
Утекла від павука - на липучку сіла.
Яка мораль тут може бути,
Хотілось би від вас почути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711488
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2017
По снігопаду-хурделі
Ізрана-вранці
Я відкидав пухнастий сніг –
Померзли пальці.
Дивуюся, що за ганьба
У нашій хаті?
І прозріваю – править бал
Синдром печаток.
Де у окремішній норі
Мирок сакральний
Ну, і звичайно, обігрів
Теж персональний.
І кожен із усіх боків
В глухій облозі.
І легко о любій порі
Їх поморозить.
Тож стверджую – пора лишать
Цю згубну звичку.
Гайда, братове, до коша,
У рукавичку!
Поруку сили й талану
У долі націй.
А ми ще й досі врозсипну.
Нещасні пальці…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711425
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017
Стікаючи краплинками роси
по паростках минулого, змовкаю...
і спогади так лагідно плекаю
про полум'ям охоплені часи,
коли тобі промовила: " Згораю"...
Босоніж, і зодягнена в любов
з тобою я вогнем своїм ділилась,
в твоїх обіймах димом розчинилась,
у просторі згубилася, немов,
і заново, мій любий, народилась.
Якби стежинка знов вела туди,
де, окрім нас, не було більш нікого...
Знайти б мені омріяну дорогу,
лишаючи палаючі сліди.
Я там би й залишилася, їй- Богу.
03.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710095
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017
***настроєве зимове***
Коли хурделиця жорстоко
Із підданих збирає дань,
Ми розмалюєм сірість року
У кольори своїх бажань.
Вогонь розпалимо каміну...
Переведеться нанівець
Зимовий смуток безпричинний,
Зігрітий полум"ям сердець,
Які запалено коханням,
Зійшовшим, ніби дар Богів,
У ці часи передостанні,
Що, наче море з берегів,
Води невпинним сьомим валом,
Мов кара, лине на поля...
Ще зупиняти цю навалу...
Та час ще маємо... То ля-
жемо в сплетінні тіл на килим,
Що пахне оберемком трав
Духм"яно-літніх... Бачиш, мила-
Це я в душі тобі зібрав,
Щоб ти в часи оці жорстокі
Творила лет весняних крил,
Я розмалюю сірість року
В свого бажання кольори.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117010301438
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710100
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017
Монарх паяцам, блазень королям.
Птах для рептилій, аспід - журавлям.
Ясі - потемок, мороку - розсвіт
Морозу - жар, спекоті – зимоцвіт.
Зло для добра, душевності – лихвар.
Панам – господар, багачам – товар.
Зевс для мерців, угодникам – Аїд.
Брат супостатам, друзям – людоїд.
Плутягам – сторож, вартовим – крадій…
То скільки масок змінить лицедій,
Допоки не відбудеться злиття,
Лукавства фарсу з правдою життя?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710108
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2017
Чим пахнуть перші дні Нового року?
Смачним імбирним пряником в руці,
Кислинкою грейпфрутового соку,
Багрянцем журавлини в молоці…
Морозним трунком лісової хвої
Із нотками солодких мандарин,
Екзотикою кави запашної,
Заморською гірчинкою маслин…
Шампанським золотистим і грайливим,
Молочним шоколадом на фользі…
А ще – таким простим і добрим дивом,
Якого так очікуємо всі!..
І світлими надіями на щастя,
На звершення, гармонію і мир,
На те, що рік прожити вкотре вдасться
З близькими і потрібними людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709881
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 03.01.2017
Приїзди просто так, без пояснень, як сніг на голову,
Доки зводить зима кришталеві між нами мости.
Хай злиняли мундири, протершись давно до олова.
Й на пуанти мені не звестися. Та все ж – приїзди.
У каміні вогонь лиже дровам соснове черево.
Він уже не пече, не лишає від слів пухирі.
Пахне спогадом терпко пухнасте різдвяне дерево.
Сипле щастям торішнім торішній сніг на дворі.
Кожне сказане слово народжує в серці музику.
Не фальшивить сьогодні нітрохи й найтонша струна.
Так спокійно і легко буває лише між друзями.
Кришталеві мости понад річкою часу. Зима.
Приїзди, як згадаєш. Так, просто. Як сніг на голову.
Не змінити нічого. Й не треба. Я знаю сама.
У каміні вуглинкою брошка і грудка олова,
Дуже схожа на серце.
Будує
мости
зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709895
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 03.01.2017
Ти вростаєш у мене, як корінь вростає, - вглиб,
Обіймаючи крону, розхристану не дощем,
Відпускаючи... боляче й страшно та хочу... ще -
Ти в мені, заповзаючи в душу, теплом колиб.
Зазираючи в очі, згубивши навіки глузд,
Серед лісу у хвищу, шукаємо забуття.
Сунуть орди думок, у судомах корчить - отям -
На солом"яне ложе кличе огидний Прокруст.
Наче двоє пташат, у вирій згубили шляхи.
Хтось заплутав і зашморгом долі напнув намет.
Кожна спалена тріска - стріла, чумний арбалет,
Чи Амура забава, чи мо` попутав лихий?
Тільки вогнище полум"ям рветься, як дикий звір.
І тріщить павутиння над ним, і виють вовки.
Та вростаєш у мене ти, нетерпінням руки,
Що знекровлює осуд і милість, і поговір.
Ти в мені загубився корінням, а чагарник
Під горою зростає наразі, десь серед гір.
Заховався від хижої зграї, але не зник,
Пробивається нишком негоді наперекір.
Обживається поряд барвінок із недовір,
Утішає намучену землю бузковий наст.
Фіалково всміхається сонцю пелюсток ряст:
Смерть маленька - живими в багаття - борги офір.
01.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704320
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Ранок дихає прохолодою.
Трави зблідли, мов неживі.
За якою таємною згодою
Править осінь дива вікові?
За наказом, а чи за порадами
Оголяє фігури тонкі,
Забавляючись листопадами
розкриває обійми м'які.
Як художник, захоплений фарбами,
Відтіняє узори крихкі.
Урочисто спалахує барвами
Проводжаючи дні гомінкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702956
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Я здійснив до Вас крок – лиш на квантик живого тепла.
А Ви лячно і рвучко на відстань прощань відступили.
Я надії не дам опустити розпачливо крила –
Краще теж відступлю, аби Ви повернутись змогла.
Хай лишиться, як є – на довірливій ноті слова
І пізнання душі із високого духу лексеми.
Ми торкнемось усіх, крім одної – сакральної теми,
І на це у нас чисті й безмежно жадані права.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681252
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
Магнолія цвіте. Вона прекрасна!
Така чуттєво-ніжна і гнучка.
Зодягнена в любов, зваблива і сучасна:
«Голівка» у віночку, заквітчана «рука».
Магнолія цвіте. Вона нестримна!
Хвилює безсоромно в жилах кров.
Не горда, не лукава, покірливо-інтимна.
Зухвалість не для неї. Для неї – все любов.
Магнолія цвіте… Кохання поряд
Опівдні проти сонця не дріма.
Парфум її п’янкий. Обожнюючий «погляд».
Безсовісно щаслива і в тім вини нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667567
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Подаруй мені шал горобиної ночі,
Розпанахай мій спокій на тисячу нот,
На величній скрижалі всесвітньої прощі
Ми у грішниках числимось, люба, давно.
Лиш за те, що твій погляд мене приголубить,
Теплим променем слово у душу ковзне…
Запевняє ромашка: « Не любить? Полюбить!»
Вона, певно, утішити хоче мене.
І за те, що надію боюся зурочить,
І відкрити таїну, відому тобі,
Що в обіймах твоїх задихатися хочу,
А натомість лиш маю тривогу і біль.
Оминемо недолі святенницький почерк,
Знавісніймо на хвилях розкованих мрій.
Подаруй мені шал горобиної ночі,
Як скрижаль провіщає у пеклі горіть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661650
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 09.05.2016
Ще змалечку навчила мати
свою Вітчизну шанувати:
лани, степи, моря і гори,
хліб запашний на рушникові
й ті руки, що його зростили.
Молитву, що вуста зронили.
Шлях до кривавого Рейхстагу –
Героїв-воїнів відвагу.
Плач материнський за синами,
яких не буде більше з нами,
земля за ними на сторожі.
І всемогутнє слово Боже!
Дівочий спів дзвінкоголосий.
Роки, що посріблили коси.
Край, де живу і де родилась.
Ту мить, що в дітях повторилась.
Росу ранкову на долоні.
Ті почуття, яких в полоні.
І неба синього блакить,
І кожний день, і кожну мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664054
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Підросла моя крихітка-донечка.
Зовсім інша: і вчинки й думки.
А мені, а мені так не хочеться,
Щоб невпинно минали роки…
Пролетіли вони, наче хвилечка,
Ніби зовсім життя не було.
Розправля моя донечка крилечка –
Кришталеве моє джерело!
Прихилюся, мов трави до сонечка,
Поцілунком долоньки зігрію.
Не хвилюйся, ріднесенька Сонечко,
Я тебе захистити зумію.
Присягаюсь, що стану опорою,
(Стану світлом у темряві ночі).
Хоч нерідко буваю суворою –
Лиш тому, щоб не плакали очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659946
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Промерзлий час завмер посеред поля
І я,зависнувши над краєм небуття,
Дивлюсь як смерч вогню, металу, болю
За мить змете моє роковане життя.
Невже то все? А як же та зозуля,
Що обіцяла довгії літа?
Я ж вірив їй – мене не брала куля,
І як же ті дівочії вуста,
Які так і не встиг поцілувати,
Тоді, як ми прощалися в саду?
Ні, ні - чекай! А як нещасна мати
Переживе оцю її біду?
За що їй це? За віщо нам ця кара –
Нахабство проімперської юрби?
Ненавидить за що нас та почвара –
За те лиш, що не хочемо в раби?
За те, що Русь – це ми, а не Росія?
За те, що незлобиві ми, не злі?
За те, що підло вкрадена Надія
Не підкоряється вам, ниці москалі?
Чому, чому, лихі захланні зайди,
Ви прагнете сусідської землі?
Чом начиняєте її металом "градів"
Це так заведено у "братньому" Кремлі?
Забулись-те, що згине той, хто прийде
В наш край з мечем від нашого меча?
І заховатись в цілім світі ніде
Тому, на кому Каїна печать?
Моя Вкраїна є, була і буде…
Вогненний стовп шугнув, ударив, згас.
Промерзлий час свої підставив груди –
Тримайся, синку, їм не взяти нас!
18 лютого 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562235
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 25.02.2015
[i] Боги Русі не беруть жертви людські ані животини,
єдине — плоди, овочі, квіти і зерна, молодо і суру питну,
на травах настояну, і мед; ніколи — живу птицю ані рибу.
І це варяги еланські Богам дають жертву іншу і страшну
чоловічу. А ми того не маємо діяти, бо єсьми Дажбові внуки...
(Велесова Книга).[/i]
[i][b][color="#ff0000"][color="#6b0a0a"]За все приходиться платить:
За нелюбов, за втрату віри…
Та чи потрібні нам офіри
В зіркову для неправди мить?
То, певно, так вже хоче Бог,
Щоб світ побув у стані вдиху…
Коли ж знайде з розпуки вихід,[color="#9c0606"][/color]
Зітхне невимушено: “Ох!”.
Що ж, так судилося вже люду:
В часи затемнення й облуди,
Любові втрати і зневіри,
Де панував над глуздом гріх,
Що одурманював усіх,
Здобути правду за офіри.[/color][/color][/b]
25.01. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554464
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 29.01.2015
Скажи мені… а ти шукав колись
Оту єдину… за яку ні цента
Ніхто… ніде… й нікому не платив…
Бо тільки в снах торкався її крил…
І вірив… вона квітне! –
стопроцентно!..
Скажи мені… чи зміг би ти отак
Свої коліна - до кісток і м”яса…
Зі скель зірвавшись на гірських хребтах…
Як в спину тобі
Кидатимуть лассо?…
Іти – “до” неї… чи насправді – “від”…
Цей вир світів в підніжжі Ніагари…
І мавки… мавки! – стережуть той цвіт
І сила та…
що зветься чари… ЧАРИ?!..
Твої підошви обпекла вона
Тим неймовірним і пекельним жаром?
Можливо… що ця квітка – вогняна!…
Як лава
із вершин Кіліманджаро…
Якщо шукав… чому ж тоді - нема?
Чим оправдати плавання Колумба?
Невже вона холодна й кам”яна…
Й така ж підступна,
як і Джомолунгма…
Яких - відтінків? Яких барв - вона?
Якими іще квітне кольорами?!..
Настільки ж нереальна й неземна,
Як сакура
на схилах Фудзіями?..
Якщо шукав, тоді скажи – яка?
Яка - вона? Яку за неї кару
Присудять нам?!. Скажи… що це – Ріка…
Безмежна помаранчева Ріка,
Що розлилАсь
в пісках Мадагаскару…
Чи ти відчув, на смак вона – яка?..
Востаннє обійнявши гострі скелі…
Тебе несла невидима Ріка? -
Париж… Стамбул…
Червоне море… Делі?!..
Вона десь – поруч… відчуваю це…
Від неї сяйво – неповторне!.. світле!
І що б нам Дарвін відповів на це?…
-Пардон!!!… здається…
……………………. папороть – НЕ квітне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553266
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 20.01.2015
Люба, ти на мене не зважай,
Мало що сіромі заманеться!
Всякому бажанню є межа.
Дійсно, не бери всього до серця.
Он у тебе скільки їх завжди
Клопотів, що світло заступають!
Я давно залишив їх ряди
І знічев’я примостився скраю.
А душа ображена нехай
Десь тихенько у куточку скімлить.
Ти їй дуже і не потурай –
Все одно залишимось близькими.
Вже душі тій вирости пора,
І загартуватись, і змужніти.
А вона вишукує образ,
А вона в першочергові мітить.
Вищиться до чину образів,
Вірить, що десь є тепла побільше…
Та в життя цього стрімкій сазі
Завжди будуть обганяти інші.
…А душа мене не слуха більш,
В себе закохалась до нестями…
Затялась – ходімо, де тепліш!
Ти куди мене за руку тягнеш?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552570
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Вбирає очі фото незнайомки –
Краса жіноча – незбагненне з див!
Немов без «коксу» - почалася ломка,
Подайте хоча б скляночку води!
Жага очей – пекуча і глибока.
Тримаюся! Та поглинає вир…
А вишні уст – таким налиті соком!
Ось вип’ю – усьому наперекір!
Лілейна шийка. Ланцюжок і хрестик.
І декольте – ледь вийшло за межу.
Я зупинивсь, немов на перехресті.
Забракло слів. Нічого не скажу.
За що мені такі випробування?
Де ці світлини взагалі взялись?
Дилема гостро колючками ранить,
І відчай монітором мій завис.
Душа перед розп’яттям – на коліна.
І дух немов із плоттю примиривсь…
Але ж я точно знаю, що загину,
Бо клятий погляд тягне мене вниз.
Де м’ягко влігся у долинці хрестик.
Йому затишно поміж пружних форм…
Несамовиті демонів оркестри
Мою смиренність знищили давно.
Чи об таку спіткнувся я хвилину,
Що світ піднявся до небесних плес???
Стаю й перед Красою на коліна –
Одним із найвеличніших чудес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552134
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015
А Новий рік заплутавсь поміж дат,
Між літочислень і усяких стилів…
Тим часом розгулялась Коляда,
Василь Маланку просить на гостину.
Їх не хвилюють влада і права,
Вони у нас прописані навічно.
Кутя – усіх наїдків голова,
Щедрівників й колядників покличе.
Родина потім сяде за столи,
Молитва тепло об’єднає душі,
І потече розмови тихий плин
Про пережите й наболіле суще.
Проллє Всевишній світлу благодать,
А день помалу прибавляє кроку…
Спішить зимову казку передать
Рік Новий новоявленому року…
Хай дискутують дні в календарі –
Не будем строго пустунів сварити…
Лиш мир ступив би знову на поріг,
Як найвірніший України житель!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551543
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VTL3s8EP_DU[/youtube]
---------------
Бігли коні через ліс,
Їх весняний вітер ніс,
А стежина їх вела
До води, до джерела.
Бігли коні навпростець,
Гомонів їм вітерець:
Повертайтеся туди
Вже немає там води.
Приспів:
Гей ви, коні вороні,
У далекій стороні
Залишайте дні сумні,
Щоб співалося мені.
Бігли коні через гай,
Кого хочеш вибирай,
Якщо вибереш мене,
Тебе щастя не мине.
То не коні, то літа
Юність мчиться золота,
Пролетить, неначе мить –
Поспішай, душа, любить.
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549834
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 09.01.2015
Забіліли сніги над світом,
Завірюха не бачить світу,
Закрутила сніжинок зграю –
І з полону не випускає.
Приспів:
[i]Я снігами бреду, снігами,
Поспішаю в село до мами.
Де країна дитинства чудова,
Де різдвяна кутя медова.
[/i]
А хурделиця посміялась –
І погналась за кимсь, погналась,
А на небі зоря різдвяна
Випливала з густого туману.
Приспів.
Задивились на землю зорі –
Просвітліло в душі й надворі,
Де безмежно щаслива мати
Виглядає мене на свято.
Приспів.
Перейшла я густими снігами,
Поклонилась зірниці і мамі,
І країні дитинства казковій,
І різдвяній куті медовій.
---------------
Ніна Третяк - поет з великим творчим стажем - тільки-но з'явилась в дружній сім'ї сайту Клуб Поезії. Цією піснею вітаю її з цим.
З Різдвом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549298
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 07.01.2015