Стерня терня зерня черня.
Ось моя майстерня.
Вишень кишень лишень липень
Висень видень вадень водень
Кисень лисень личень кличень
Ключень глючень учень мучень
Маки маски і підказки
Тесла весла Тесли несли
Круки руки басавруки
Лошата лопата ропата рогата
Потята! Ротата картоплекопачка
Вигортає горня і кубло землерийки:
Так і я вивертаю з вашого тата
Все нутро для домашньої вузькоколійки.
То чорти несуть на вилах
Неспокійні душі. –
Я плюю на їхню працю з високої груші.
Брати мої! Все суще має суть.
Як хочете, – а ниткою цією
Потрібно подолати словесну каламуть
І вийти на якусь просту ідею.
( див. "прикріплений файл"! )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622945
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 07.03.2016
Я хочу бути п'яною тобою,
а не твоїм дешевим вином.
Я хочу відчувати істинний аромат твого тіла
з легкими відтінками дорогого парфуму,
а не цигарковий дим.
Я хочу знати про твоє щастя, і твої печалі
зі мною і без мене,
а не бачити круту фіолетовість
і чути формальні компліменти.
Я й без того знаю, що я богиня.
Розкажи мені щось нове,
навчи мене дитячим дурощам,
і навчись бути розумним.
Скажи мені, що я ще маленька,
і покажи наскільки дорослий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596658
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 24.01.2016
Старі чорновики вже списані давно,
Залиш на пам'ять кращії світлини.
Переглядів не варте те старе кіно.
Живи сьогодні, завтра, щохвилини.
Май насолоду кожну мить на день.
Відкрий цікаві й нові інтереси.
Наповни нотами красу життя пісень.
Забудь домівку старої адреси.
Не повертайсь в минуле забуття,
Тебе там не чекають старі друзі.
Мандруй услід вершині підняття,
Тримай стабільність пульсу у напрузі.
Коли дістануть сивини роки,
Не відпускай життєвого керма,
Лиш переглянь старі чорновики-
Життя було прожите недарма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635423
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 15.01.2016
***
Рвалась на волю...
І крильцями махала...
Не судилось...Ні!!!
***
Самому собі
Теж спробуй пояснити-
Чому вчинив так?
***
Осені пора -
Адже видно прикмети.
Тішимось літом!
***
Наші труднощі
Нам переборювати.
Вистачить сили ?
***
Мама не може
Без шептання молитви.
А неграмотна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592385
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 08.07.2015
Пірнув у глибочінь очей зелених,
І полетів у далечінь безхмарно-синю,
А серце в грудях билося шалено,
Співав гірський струмок мелодію осінню…
Букет-гербарій впав у бистру воду,
Вуста злилися в поцілунок лебединий,
Послало небо вітер-воєводу,
Заголосив тривожно в лісі хор пташиний…
Здавалося, до щастя за півкроку,
Та раптом одягнув на почуття вуздечку,
І правду розповів гірку й жорстоку,
Що він їй брат по крові, і зітхнув сердечно…
В житті бувають різні перепони,
Колізії та мелодрами й катастрофи,
В коханні є неписані закони -
Так часто йдемо на заклання на Голгофу…
Несемо хрест свій, як святу корону,
І віддаємо в жертву почуття глибокі,
Тому що є в суспільстві заборони,
Як результат моралі – люди одинокі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578431
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 15.05.2015
(советы старого педагога)
Я не люблю детей прилежных,
Спокойных, тихих и учтивых,
Перецелованных, изнеженных,
Всегда нарядных и красивых.
Такие сделают, как надо,
Ответят, что желал бы слышать,
И завоевывать награды
(И не свои присвоить рады!)
Легко привыкнут, став повыше.
Они - учителей любимцы,
Их фото - на Доске почета.
И вырастают так мздоимцы,
Предатели и доброхоты.
Мне по душе совсем иные -
С веселой искоркой в глазах,
Живые, дерзкие, шальные,
С поделкой хитрою в руках.
Вихры, разодрана штанина,
Коленки в ссадинах, а он -
Верхом на палке и с тростиной
На бой ведет свой батальон!
Прожить не может без затей,
Все неудачи ни по чем,
Фантазия в нем бьет ключом,
Он впереди ватаги всей.
Везде найдет по сердцу дело,
И, без расчета на успех,
Вдруг вырастет хирург умелый,
Ученый-испытатель смелый,
Так лидер явится для всех.
Чтоб дети в неге не раскисли,
РОДИТЕЛЯМ НАКАЗ ТАКОВ:
Не ждите, чтоб на шее висли,
Живой не пресекайте мысли,
Не портите озорников!
2010.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208149
дата надходження 28.08.2010
дата закладки 12.02.2015
[i] Светлой памяти друга юности Толика Г.
[b]История первая. Буханка.[/b]
Мама, пережив военную юность, была нервной, вспыльчивой, но отходчивой. И любила дочку без памяти, но в минуты гнева реакция ее была мгновенной и неуправляемой. Дочка же была натурой впечатлительной, веселой, и согласно возрасту безалаберной.
Однажды в дом неожиданно нагрянули гости, и, оторвав дочь от очередного увлекательного занятия, мама прошептала: "В доме остался только небольшой кусочек хлеба, на стол его выкладывать некрасиво. Сбегай в булочную, купи свежий. Только быстро, я покуда займу гостей ".
Поочередно подпрыгивая на одной ножке,
размахивая красной авоськой* и, зажав в кулачке зеленую трехрублевку**, дочь отправилась выполнять задание.
Хлебный магазин находился всего в трех кварталах, там торговала соседка тетя Дуся, и бывать там приходилось часто - хлеб еда ежедневная. Серый кирпичик минуту спустя оказался на дне суровониточной сеточки, сразу принявшей форму покупки и неприятно царапающей голые коленки. Обогнув слева угол булочной, дочка встретила школьного приятеля Толика. "О, свеженький!" - радостно оценив обстановку, блеснул голодными глазами Толян, и бесцеремонно отломил от верхушки буханки ломоть.
Чтобы приятелю не скучно было жевать без компании, гурьба вокруг хлебного кирпича собралась скоро: сосед-второгодник Тунька Голованевский ( спустя годы все с удивлением узнали, что от рождения он был наречен доволько редким именем - Матвей), голенастая Танька, темноглазая тихоня Любочка со старшим братом Шуриком и, разумеется, хозяйка авоськи.
Вы наверняка помните, как это бывало в детстве? Хлеб общипали, обломали, обгрызли со всех сторон, где поддался, и, когда он достиг дома, уже представлял бесформенную серую массу величиной с кулак.
В кухне дочку встретила мама, раздраженный вид которой не предвещал ничего приятного. Выяснилось, что гости давно покинули дом (с хлебом выручила соседка), а предъявленная в объяснение долгого отсутствия покупка с размаху полетела в сторону дочери, у которой так некстати на улице оказалось много друзей. Обглоданная буханка больно оставила на нежной щеке небольшую алую ссадину.
Потом пришло время раскаяния, и обе, мама и дочь, обнявшись, плакали на ступеньках дома - каждая о своем.
А соседка тетя Дуся, вернувшись с работы, объясняла, что взрослым человек становится не тогда, когда ему доверяют деньги и даже не тогда, когда он съедает взрослую порцию за обедом, а когда способен нести ответственность.
Прошли еще несколько полных всевозможными событиями лет, пока дочь окончательно поняла, зачем и куда нужно нести эту ответственность, и как непросто делать это в одиночку...
...И еще, как бы ни была голодна, ни разу в жизни уже не объедала горбушки у купленного домой хлеба.
[i]
* авоська - вязаная нитяная сумочка, всегда под рукой, на случайную покупку.
** до денежной реформы советского периода купюра в три рубля.[/i]
[b]История вторая. Дефицит.[/b]
"Нинуся, сходи в магазин. Вот деньги, список и, я забыла там отметить, прихвати пачечку соды", - поручила однажды мама. В гастрономе я поразилась предусмотрительности мамы: покупки в списке чередовались последовательно - по отделам магазина и по порядку укладки в хозяйственной сумке. Ничего не упущено. И только выйдя на улицу, я спохватилась: забыла купить соду! Я бросилась в еще помнившую меня очередь. К прилавку только что подошел Толян. "Ну что тебе еще? Давай куплю, - галантно предложил он помощь. "Соду мне. Вон на полке стоят пачки". Сода - в белых пачках с диагональной желто-красной полосой - действительно стояла перед глазами нескончаемым замысловато выложенным рядком, как бы сегодня сказали специалисты по организации торговли - по всем правилам мерчендайзинга*. "Почем сода?" - деловито осведомился у продавщицы Толька. "Две копейки" , - мимоходом буркнула тетка за прилавком. "Всего-то! - подивился мальчишка, - ну тогда дайте одну пачку, и тут же, подумав о возможных нуждах собственной матери, а денег хватало - две! Три! Нет, дайте десять!!!" Мгновенно оценив выгоды наступающего дефицита, до сих пор лениво проплывавшая за прилавком хозяйка товара ловким движением пышной руки разом смахнула с полки на пол весь безупречно выстроенный ряд упаковок и во все горло завопила: "Соды нет! Только по одной пачке в руки!" Очередь тревожно засуетилась: всем тут же понадобилась сода, и ее , в мгновенье ока, расхватали даже те, кому она годами не требовалась в домашнем хозяйстве . "Ну сказано же: нет! Нет в магазине соды! - орала на весь торговый зал потная от частых наклонов к полу краснолицая продавщица, - и не шумите - не скоро будет!"
Так был создан дефицит на неприметный товар в нашем городке. Сода долго была редкой и труднодоступной, как эдельвейс в горах, но мы не сразу почувствовали себя ответственными за это.
[b]История третья. Испорченный праздник.[/b]
В пору безмятежной юности мы разделяли год на две вехи, соответствовавшие главным советским праздникам - "майские" и "октябрьские". К майским все старались сшить новые наряды, чтобы покрасоваться теплыми весенними днями "на параде" и "на маевке". Первые означали появление на центральной улице города в День весны и труда в составе праздничной шумной колонны демонстрантов или в рядах зрителей, теснящихся по обе стороны мостовой в момент продвижения украшенного победоносными лозунгами потока организованных трудящихся. Вторые - были особо любимы, ибо зазывали практически весь город в близлежащий лес на народные гуляния с музыкой и пикниками на молодую травку с первоцветами, шумными волейбольными соревнованиями, незабываемыми фото, о которых потом долго вспоминали.
Октябрьские праздники знаменовались уже более прохладной погодой, завершенными полевыми работами, обилием свежих овощей и фруктов на столах и не менее пафосными транспарантами на городском "параде".
Той осенью , будучи студенткой-первокурсницей, я приехала в родной город всего на пару праздничных дней, и утром 7 ноября собралась "на парад". Так это и ощущалось - хотелось продемонстрировать всем и сразу себя в новом статусе и в обновке - мама подарила мне чудесный свитерок - нежно -голубой, легкий, из пушистого козьего пуха! На шелковой бирке значилось "Made in Italy", подразумевалось - вездесущий Китай, но семью это вовсе не огорчало.
В толпе зрителей я заметила Толяна и, протиснувшись сквозь плотную толпу друг к другу, мы слились в общую ликующую массу сограждан, приветствующую демонстрантов. Толик был неотразим - новый оливково-коричневый костюм удивительно шел ему. Он был второкурсником Одесского политеха, вуз считался престижным, и мне льстило пребывать в компании взрослого молодого человека.
До обеда мы гуляли в праздничной толпе, на фото, сделанных в тот день, мой голубой пушистый свитерок можно заметить то справа, то слева от кавалера. Толян сказал, прощаясь: "Не забудь - завтра в три!" Это означало, что 8 ноября мой приятель отмечает день рождения, и мне надлежит присутствовать на нем в числе многочисленных Толькиных гостей.
Ранним утром, негу домашнего дивана прервал телефонный звонок. "Спишь?- ядовито прошипел Толян. - А ну-ка живо ко мне! И одежную щетку прихвати!" - потребовал он, тоном не допускающим возражений.
Практически до самого обеда мы вдвоем чистили злополучный оливковый костюм от нежного голубого пуха, буквально сросшегося с жестким шерстяным ворсом. Когда Толина мама, тетя Лида, работу приняла, мне уже не хотелось никакого праздника в безмятежной компании веселых студентов. А ведь, честно признаюсь, следы от своей обновки на костюме друга я заметила еще накануне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559115
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 12.02.2015
Ти нещасна занедбана квітка,
Ти міцна незламна клітка,
З якої мені назад немає ходу,
Але водночас ти мій єдиний квиток на свободу.
12 липня 2009р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206518
дата надходження 18.08.2010
дата закладки 28.01.2015
Місто Алфавіт
Незвичайна абетка
Авторизований переклад з російської мови
книжки Світлани Полініної
«Город Алфавит»
Не за тридев’ять морів,
Не за сотнею дворів
І не у чужій країні,
А у рідній Україні
Всім відоме з давніх літ
Славне місто Алфавіт.
Дружня там живе сім’я,
Букви всі від А до Я.
Будеш в місті за хвилинку,
Як перегорнеш сторінку.
Що за місто, просто диво!
Букви різні, всі вродливі,
Всі говорять, не мовчать
І по-різному звучать.
Звуки є тверді й м’які,
Є шиплячі, є дзвінкі,
Приголосні, голосні,
Є веселі, є сумні.
До них у гості завітай,
І жодної не пропускай.
А
Перша буква – буква А,
В алфавіті голова.
А - на дах, на башту схожа.
Дім без даху – це негоже.
Б
Буква Б, як бегемотик,
Випинає свій животик.
Спробуємо букву в мить
На дієту посадить.
В
Буква В – веселий вітер.
Грає краще всіх на світі
На кларнеті, на трембіті.
Спритно витягнувши губи,
Дме в невидимії труби.
Г
Буква Г – гусак гогоче.
Їсти й пити він не хоче.
По городу погуляв
І чомусь засумував.
Ґ
Буква Ґ – це чорна ґава.
Зранку п’є чорнющу каву.
Ґава ґудзики пришиє,
Ґава шити добре вміє.
Д
Вередлива дівчинка
Встала на ослінчику,
Каже: «Далі не піду!»
Чули нашу вереду?!
Зріст малий – така біда,
Вередує вереда.
Е
Хто підкаже, допоможе,
Буква Е на що похожа?
Може, схожа на драбинку
Без підпорки-половинки?
Є
Буква Є у нас така –
Всім покаже язика.
Не дражнися, букво Є,
Бо язик і в мене є.
Ж
Буква Ж - рогатий жук.
В нього роги замість рук.
Тільки здійметься на ноги –
Всі тікайте геть з дороги!
З
Буква З – змія премудра,
В неї сукня не із хутра.
Символ добрих лікарів,
Щоб ніхто не захворів.
И Й
На шляху стоять стовпи,
Утворили букву И.
Тут ворона прилетіла,
Зразу букву Й створила.
і
Буква І така тендітна,
Наче квітка-першоцвіт.
В неї платтячко блакитне,
Личко-сонечко блищить.
Ї
Ї – веселий їжачок.
Вчепить грушку на гачок,
Діткам яблучка приніс
І сховався знову в ліс.
К
Подивися – в букви К
Вгору піднята рука.
Не хвилюйся, все в порядку,
Робить буква К зарядку.
Л
В лісі гілок наламали,
Халабуду збудували.
Листям вкрили наш курінь,
Прохолода там і тінь.
М
Поважно, весело і гордо
Вперед іде верблюд двогорбий.
А що верблюда радує?
Він букву М нагадує.
Н
Тягне поїзд тепловозик.
Н – шлагбаум на дорозі.
Всіх він може зупинить,
Коли поряд поїзд мчить.
О
Рот розкривши, як вікно,
Всім говорить буква О:
«Я така гарненька,
Я така кругленька,
Я – велика доброта,
В мене жодного кута».
П
Кличе нас театр ляльковий,
Відкриває двері знову.
Буква П – парадний вхід,
Ось і музика звучить.
Р
Грізно буква Р ричить,
Лише так вона звучить.
Ти не бійся, ти повір –
Це лиш буква, а не звір.
С
А коли на землю знову
Прийде ніч з мішком чудес,
Місяць – золота підкова –
Дивиться на нас з небес.
Що у ньому є такого?
Схожий він на букву С.
Т
Схожа Т на молоток.
Забиває він цвяшок.
А цвяшок згинається,
В стінці не тримається.
У
У зеленій, у траві
Діти равлика знайшли:
- Равлик-павлик, вистав ріжки,
Що на У похожі трішки!
Ф
Буква Ф – така франтиха,
Що від цього мала лихо.
На балет збиралася,
Довго так вдягалася.
Перед дзеркалом годину
Буква Ф крутилася,
Бути найгарнішою
Дуже їй хотілося.
Капелюшки приміряла,
Сукні, пальта надягала.
Так спішила, аж упріла.
Ось в театр вона примчала,
Простягнула свій білет,
Та дарма вона вбиралась –
Закінчився вже балет.
Х
Два півники сварилися,
На рапірах билися.
Шпаги в них схрестилися –
Буква Х створилася.
Ц
Ой, лінива буква ця,
Звуть її - ледащиця.
Ліньки їй уроки вчити –
Все б на ганочку сидіти.
Білі рученьки складає,
Ліву ніжку виставляє.
Ч
Черепаха буква Ч
Каже: «Сонечко пече.
Може хочете води,
То мерщій біжіть сюди!»
Ш
За рікою, в полі,
Три ростуть тополі.
Шурхотить у листі вітер,
- Ш – Ш – Ш, - почули діти.
Щ
Щітка терла, замітала,
Всі кутки повимивала.
Ще вона багато може.
Буква Щ на щітку схожа.
Ь
Знак м’який – це крісло модне,
Що купили ми сьогодні.
Гарне, тепле і м’яке –
Ось воно у нас яке.
Ю
Цирк приїхав ШАПІТО.
Там не був ще з нас ніхто.
А там веселі клоуни,
Звірята дресировані.
На обруч схожа буква Ю.
Я дуже, дуже цирк люблю!
Я
Буква Я в кінці стоїть,
Закриває алфавіт.
Цим вона пишається,
Вічно вихваляється.
Простояло сотні літ
Славне місто Алфавіт.
Ми там побували,
Ми про букви взнали.
Там їх рівно тридцять три,
До уваги це бери!
І вони від А до Я –
Всі - родина, всі – сім’я.
Разом об’єднаються,
У слова складаються,
Відкривають шлях до знань.
Ти для абетки другом стань
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552577
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Аби завжди була Україна
Мiцна i, як сад, квiтуча,
Треба сприймати, як дещо єдине,
Обидва береги Збруча.
...Бiльшовики сторiччя тому
Ганебно програли ляхам вiйну,
I Збруч подiлив Україну
На двi протилежнi частини.
Потiм, внаслiдок чергової вiйни,
Нiбито об'єднались вони,
Але це об'єднання
Не знищило протистояння.
Досi з'ясовуємо: хто серед нас
[b]"Бандерлог",[/b] а хто - [b]"даунбас"[/b]?
...Чоловiк обiцяє любити
[b]"Жiнку",[/b] або [b]"кобiту"[/b]?
Юнак, що має геройський дух,
Хто вiн такий - [b]"молодець",[/b] або [b]"зух"[/b]?
...Полiщуки i причорноморцi!
"Малороси" колишнi i "австро-угорцi"!
Одесити, слобожанцi i буковинцi!
Навiщо нам подiл? Ми всi - [b]українцi[/b]!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551473
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Печаль, тривога, сум, безвихідь -
Набридли вкрай оті слова!
Поглянь на себе, придивися -
Тобі ж усмішка до лиця!
Ти зараз, друже, виглядаєш,
Немов насуплений мішок,
Все злишся, злишся невгамовно
І гнів намотуєш в клубок.
Та годі! Досить! Схаменися!
Отямся врешті хоч тепер!
Ти вільний, сильний та здоровий,
Покинь печальний свій вольєр.
Щасливим бути - це так легко:
Прощай усіх, люби себе,
Шукай усмішку крізь "не хочу",
Бо хто шукає - той знайде!
Цінуй життя, цінуй хвилину,
Живи на повну та радій,
Працюй, покращуйся, старайся,
А також прагни нових мрій.
Життя складне, та годі нити,
Ти краще радість віднайди,
Щасливий той, хто хоче жити,
Тож веселися і живи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550048
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015
(Низка хоку)
«Ідіть і проповідуйте свою філософію в Грецію,
де тепло і пахне помаранчами,
а тут вона не до клімату.»
(А. П. Чехов)
* * *
Жорстокий карлик
Грає солдатиками
Під важким небом.
* * *
Кинутий блок пост.
Опудало в бушлаті.
Снігова імла.
* * *
Ти помилився.
Це не смерть, солдатику.
Це гра. Просто гра...
* * *
Діра під землю.
Там, у слизькій темряві
Шукаю тепла...
* * *
На серцях смутку
Креслить пензлем мішені
Жорстока зима.
* * *
Це наше життя.
Поле – шахова дошка.
А ми... Мішені...
* * *
Якби залізо
Могло б про все сказати
Ми би не слухали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549259
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 06.01.2015
Сьогоднішня ніч розпочалась зі слів: «Тобі не тре листівка?» зі смайликом наприкінці. Дивно, але це найкраще повідомлення у моєму житті. Звісно не тому, що я безмежно хотіла листівку, а зовсім з іншої причини. З якої? Я й сама ще не знаю і, напевно, знати не буду.
Ми закінчуємо цей рік кожен зі своїми проблемами, думками, емоціями. Ми намагаємось наповнити очікування майбутнього мріями та сподіваннями і щоночі стукаємось головою об стіну реальності. Це гнітить, але додає сил рухатись. Вперед? У кожного свій рух, навіть стоячи на місці ми можемо або змінити або занапастити світ. Інше питання: чий світ? Власний? Чи може того, що стоїть зліва?
Сьогоднішня ніч розпочалась квапливо. Я й навіть не могла й подумати, що маленька часточка мрії здійсниться. А скільки неочікуваностей чекає нас завтра? А, головне, кожного по одинці.
- Скільки мрій у тебе, дівчинко? – запитував розум мрійниці.
- Та стільки, що й у Всесвіті не поміститься. – відповідала запаковуючи подарунок.
- Віриш у чудеса?
- Ні. Не більше ніж у реальність.
Що дають один одному люди? До яких дій, роздумів, вчинків змушує їх емоція? Радості? Болю? Відчаю? Спокою…
Даруючи радість не думай чи буде щасливий хтось від того. Головне, щоб був радий ти. Головне, щоб ти пам’ятав за них, робив життя людей добрішим.
Кожен із нас стає потрібним тоді, коли нам потрібен хтось. Чи не так?
P. S. надихнуло The HARDKISS – Прірва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546967
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 03.01.2015
Поки палає
гаряче серце свічі -
усі ще живі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538737
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 01.01.2015
ХХ.07.2014, Адэса
ночь улица хвонарь аптека
бросающая синий свет
пристроился к трамваю сзади
какой-то шкет
папаня и поця-сына
глядят в компот
чувак какой-то в скотландской кильте
туда идёт
где прибывают и убывают
поезда
но коль ты лысый...рюкзак и берцы
иди сюда
и воронёным стволом качает
бронежилет
неуж-то хлопцы вам на Тирасполь?
да чьто ви ,нет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515808
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 23.12.2014
My Heart's in the Highlands by Robert Burns
"My Heart's in the Highlands"
My Heart's in the Highlands, my heart is not here;
My Heart's in the Highlands a chasing the deer;
Chasing the wild deer, and following the roe;
My Heart's in the Highlands, wherever I go.
Farewell to the Highlands, farewell to the North;
The birth-place of Valour, the country of Worth;
Wherever I wander, wherever I rove,
The hills of the Highlands for ever I love.
Farewell to the mountains high covered with snow;
Farewell to the Straths and green vallies below;
Farewell to the forests and wild-hanging woods;
Farewell to the torrents and loud-pouring floods.
My Heart's in the Highlands, my heart is not here;
My Heart's in the Highlands a chasing the deer;
Chasing the wild deer, and following the roe;
My Heart's in the Highlands, wherever I go.
Переклад Ольги Гарасимів
Моє серце в горах
Моє серце завше в горах слід лишає свій,
там його несе в погоні олень золотий,
Мчить козуля, мчить серденько по її слідах,
Де б не був я, серце моє з горами в думках!
Я північним тихим горам шлю своє "прощай!",
Доблесть моїй Батьківщині, в цей достойний край!
Я мандрую і блукаю, відстані молю,
Але гори щирим серцем назавжди люблю!
Прощавайте, мої гори, сніжнії верхи,
Розійтись із зелен-гаєм так не до снаги,
Прощавай, мій лісе-брате, що висиш густий,
Ти, стрімкий поточе, гори голосом залий!
Моє серце завше в горах слід лишає свій,
там його несе в погоні олень золотий,
Мчить козуля, мчить серденько по її слідах,
Де б не був я, серце моє з горами в думках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543192
дата надходження 12.12.2014
дата закладки 23.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2014
Коли дерева жебракують голі, босі,
а небо сіре ще й січе дощем...
Коли летять птахи крізь тіло осені...
У мріях - мир,
у тілі - тлінь,
у серці - щем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532494
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 22.12.2014