Цей вірш - є відповідь на відгук
шановного, талановитого поета
Клубу Поезії України dashavsky
до Басні про лягушку і ловушку.
Вірш не претендує на істину
в останній інстанції.
Яка різниця хто як мовить
Якщо не можуть зрозуміти
Одне одного з напівслова
Бо треба душу оцінити?
І зрозуміти, щоб для себе
- Чи правда басня, чи обман?
Цей світ тримається так ледве.
Рулетки оберт барабан.
І так непросто в цьому світі
Сказати правду для людей,
Щоб слово було, наче, ліки
Бо роблять із людей "свиней"
І "хижаків", і наркоманів,
І навіть двісті вантаж(груз).
І роблять штучнії цунамі
І пландемії робить Туз.
І "варять" в казанку народи,
Зіткають в війнах кожен раз.
Нетреба з моря їм погоди,
Є від диявола наказ...
Нема різниці хто як мовить
Якщо з любовію в душі,
Якщо не зомбі є народи,
З повагою і "ви" і "ти".
15.08.2024.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1020283
дата надходження 18.08.2024
дата закладки 20.08.2024
Епітафія
Вона мову наче квітку,
мавпами зім’яту,
Відрождала, колихала
вражену, розп’яту;
Підлим ворогом закуту
посеред селянства,
Носіями призабуту
в осередках рабства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019131
дата надходження 04.08.2024
дата закладки 09.08.2024
Ой калинонька рясна ясно квітне,
пелюстки її цілує сонце світле.
А як вітер прилетить - розшумиться,
потім стихне між гілок, серед листя.
Де калина ясний цвіт розсипає,
там козак красу-дівчину знов чекає.
Посміхаються до них тихі зорі
й місяць ясний... Він між хмар,
як човник в морі.
Має безліч різних чар темна нічка,
а козака вабить в косах гарна стрічка.
Радує той ніжний цвіт, що ясниться,
до тепер в моїй душі... Часто сниться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019548
дата надходження 09.08.2024
дата закладки 09.08.2024
[youtube]https://youtu.be/xKmDWLyahRQ?si=W21tWSmt2hyLzNHy[/youtube]
[i][b][color="#94064b"]Зла ненависть втілює травми,
загонить в безвиході кут
й веде нас, страждальців, до драми,
з якої вже нас не вернуть…
Тож краще щось добре писати,
ніж зло, як Laino, ворушить.
Й повіють вологі пасати,
і спека розвіється вмить!
Й полине до страдників пісня,
торкнеться цимбалів душі,
а горе і смуток притисне
до краю журної межі.
Співаймо ж! Веселі ми люди!
Дійдемо до мудрості тям:
хто Неньку, як пісню, полюбить,
не йме гендлювання життям.
Примножуймо терени духу,
з любов’ю творімо добро!
Хто серце своє пильно слуха,
не носить злодійське тавро.[/color][/b]
2.08.2024[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019017
дата надходження 02.08.2024
дата закладки 04.08.2024
Іду до себе я десятки літ,
Щоб бути особистістю - собою.
Я дерево життя - квітучий цвіт
Джерело ,яке напоїть водою.
Іду до себе зростаю по днях...
Я час... і виконую божу волю .
Іду у світ... і торую свій шлях,
І пишу книгу життя свою долю.
Іду до себе - в поетичний храм,
Як блудний син блукаю у тьмі ночі.
Іду під дощем, не корюсь вітрам,
А шукаю - боже світло опівночі.
Іду до себе - у країну мрій,
Щоб пізнати основу і суть життя.
Шукаю Всесвіт у безнадії...
Чую біль землі ,як бється серцебиття..
Іду до себе - до Бога сонця,
І Небесного Отця я чую голос.
Нахиляю небо до віконця
Сію зерно і зростаю ,як колос.
Іду до себе - у рай дитинства,
Там, де хліб, як ясне сонце на столі.
Щоб відчути святість - мить блаженства...
І радість, на богом даній, цій землі.
Іду до себе, щоб знайти свій рай,
А під небом своє місце на землі.
Живу, Мрію, дихаю у розмай...
До зір несуть на крилах журавлі.
Іду до себе, щоб пізнати світ
Приймаю боже слово, як причастя
Шліфую душу ,як міцний граніт...
Зростаю крила, щоб віднайти щастя.
Іду до себе, як по битім склі...
Падаю, до осколка раню ноги.
Тримає небо - життя на землі,
Лікує рани душі - мудрість Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1019192
дата надходження 04.08.2024
дата закладки 04.08.2024
Дитя на руках, усміхнулася ніжно,
Затьмарило розум, на плечах каміння,
Здаля лине спів, матусі колискова,
Чомусь, стіна поруч, миттєво багрова.
Все ж очі із блиском, заснемо рідненький,
Мине все так швидко і цей грім тихенький,
Пітьма безпросвітня, стук сердець спинився,
У смуті й тривозі, весь світ затаївся.
Ніхто не пробачить! Маленька дитина,
Несе важкий біль й іграшку до руїни,
Таким сьогодення накрило країну,
Уста знов шепочуть - Спаси Україну!
12. 07. 2024 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1017390
дата надходження 12.07.2024
дата закладки 16.07.2024
життєва сипучепіскова круговерть
затягує у в'язке болото обов'язків:
дещо я взяла сама
інше підкинули рідні, друзі, колеги, вороги...
напочатку
поки ще мала сили
я впевнено крокувала вперед
ще й встигала роззиратися
бо світ навколо вкрай звабливий!
а зараз
змучена й нав'ючена
ледь-не-ледь плентаюсь
хоч і дивлюсь — та не бачу
ні навколишньої краси
ні перепон, берегів, грабель...
а тільки й треба було
що свого часу промовити одне-єдине слово:
НІ
Non Nien Não
Нахи Хапана Анійо*
я й казала
подумки
натомість з губ злітало покірливе ТАК
я не встигала його вполювати
і воно вмощувалося мені на плечі черговим тягарем
скільки це ще триватиме?!
коли я навчуся відмовляти?
можливо,
цього разу?
я посаджу в серці зерня впевненості
зігрію вогнем сміливості
поллю сльозами співчуття
збудую огорожу
щоб перехожі не затоптали маленький росток
перші пуп'янки
зав'язі
плоди
ще дрібні та зелені
але я почекаю, доки вони виростуть, набудуть кольору/міцності/сили
і тоді зберу свій врожай — багатий та бадьористий
на наступне неприємне прохання
замість мільйонного ТАК
я, нарешті, дам гарбуза
бо треба вміти відмовляти красиво!
______
*хінді, суахілі, корейська мова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015758
дата надходження 18.06.2024
дата закладки 16.07.2024
не заздріть, люди, на мою любов
бо я її направду заслужила
щоб кров гаряча пульсувала в жилах
холола й пломеніла знов і знов
не заздріть, люди, радості моїй
вона з печалі тихо народилась
коли у розпачі неждана сила
сльотою заливала буревій
не заздріть, люди, щастю, що знайшла
бо я його ніколи не шукала
не ждала більше, як тримала мало
і падаючи низько, вгору йшла
а що вам, люди, до моїх вершин,
з яких я вранці сонце зустрічаю?
воно ж усіх злотисто величає
поміж небес блакитних лемешів
ах, я дитина? може… та нехай…
ми всі чиїсь малі й дорослі діти
глобально Всесвіту, а чи частково світу
і доля всім - чи добра, чи лиха
тож не кивайте, люди, у мій бік
чи вам свого чогось не вистачає?
а втім, нехай - я наперед прощаю
бо вас люблю. і ви мене любіть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1015370
дата надходження 12.06.2024
дата закладки 12.07.2024
День народився, здолавши значну відстань,
Світанок й ранок проклали значний шлях,
Йому дорогу уступив щербатий місяць,
Щоб звеличався, не переслідував страх.
Лиш перші кроки, обросив ніжки в росах,
Краплі веселкою, заграли перед ним,
Залишки ранку, прохолода в покосах,
Світило гріло, над землею вмлівав (дим).
День народився і зазвучала пісня,
Це солов’їна, розбудила все навкруг,
А що ж погода?Ця пані зна, що грішна,
Хоч усвідомлює, що день для неї друг.
День яким буде? Які зустрінуть хмари?
Що навіщує, яскравість днини, чи сум?
Чи чорні й сірі розіллять води - чари,
Може проб’ється, поміж них променів струм.
Чудовий настрій - літня пора буяє,
Сонячний зайчик приляже на долоні,
Тепло відчуєш, душенька заспіває,
Ти у казковім, життєвому полоні.
День народився, як засліплене дитя,
По землі сяйво, мерехтить із тремтінням,
Досить легеньке та приємне відчуття,
Тепло сприйнявши, пробудиться цвітіння.
Мов ненароком помічаєш плине час,
В надії мрії - збуватись лише світлим,
Щоб дні війни, нарешті покинули нас,
І кожен день для всесвіту став привітним.
Най лине музика, то ж народився день,
І піднебесся квітне в мирній блакиті,
Народ забуде, про виття злющих сирен,
Хай в Україну, прийдуть щасливі миті.
26.06.2024р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1016230
дата надходження 26.06.2024
дата закладки 01.07.2024
Підберу найкращі слова у букет
У травневий день прийду на свято.
Напишу присвяту - для мами сюжет
І встелю до ніг квітів багато.
Налилась Піонія в нашім саду,
Так пахне солодкими медами.
Мамо з ранньої роси квіти нарву
Щоб в хаті пахло - квіт пелюстками .
О , мамо я прийду до вас навесні!
Коли зацвіте сад буйно цвітом.
І заспіваю найкращі вам пісні
І душу зігрію сонячним літом.
Розлетілись ваші діти у світи
Та ніхто не забув рідну хату.
О зоре ясна , світи, мені світи!,
У віконце, де чекає мати.
О , мамо так сумно на душі мені !
Сонце ясно світить, та не гріє.
Я згадую наш садочок навесні
Від співу пташки душа радіє.
Прости матусю, за розлуку мені!,
Що розлучила доля з тобою.
А я шукаю тебе завжди у сні
Той тихий рай, що цвіте весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1013095
дата надходження 13.05.2024
дата закладки 13.05.2024
Поміч в нас гуманітарна –
В дійсність перетворить мрію:
Тут всім бідним пропонують
Одяг, крупи і олію.
-Треба, мамо, нам туди йти,-
Попросила мала Люда,-
Миттю ця гуманітарка
Допоможе добрим людям.
Я учора подивилась -
Тьоті в татовім планшеті
Зовсім голі: одна в туфлях,
Друга - в білому береті.
Вони мерзнуть біля ліжка,
Одна з них - така худенька,
Нема ковдри, щоб укритись,
Простирадло - й те тоненьке.
Третя чухалася в ліжку,
Бо її кусали блохи,
На ногах були у неї
З візерунками панчохи.
Ми попросимо на пункті
Для жінок цих одежину,
Щоб змогли вони зігріти
Свої груди, ноги й спину.
В школі вчителька казала –
Треба всім допомагати,
Буде це приємно тьотям
І радіти буде тато!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012111
дата надходження 29.04.2024
дата закладки 30.04.2024
Молода невістка Дарка,
Що робити - знає,
Кожен день у хаті сварка,
Бо свекруха лає.
-Дам пораду,- каже Дарка
Тихим, ніжним тоном,-
Буде добре вам спочити,
Мамо, за кордоном.
Десь в Італії, чи в Польщі
(Наших там багато),
І для вас там проживання
Буде справжнім святом.
Тут свекруха перебила,
Бомбою зірвалась:
-Люди добрі, ви почуйте,
Що я дочекалась!
Мої нерви ти сьогодні
Довела до краю!
Як я там сваритись буду?
Я ж мови не знаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009692
дата надходження 28.03.2024
дата закладки 01.04.2024
З'явилися грошенята в нашого Олекси,
став додому приносити мармелад та кекси.
Не любив, скажу по-правді, Олесь працювати,
а тут раптом помітили, що щось став міняти.
Він учора своїй тещі приніс паляницю,
дав дружиноньці Галині на нову спідницю.
На бублики - малій доні, сину - на сорочку,
із сусідом розмовляє тихо у садочку.
Згадав добрий син Олекса і про свого тата,
привітав з днем народження молодшого брата.
А сьогодні він розчулив сусідку Марію,
їй подарував новенький подрібнювач "Мрію".
Знає Галя, дякуючи кумі за відвертість,
зрозуміти лиш не може, за що така щедрість?
За що такі подарунки, й Марія не знає,
це вона гніденьку Мію знов три дні шукає.
Тут спокійний лиш Олекса, бо йому відомо,
навчив циган конячину вертатись додому.
Нема чого й хвилюватись. Прибіжить до хати.
Вже не вперше доводиться її продавати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009969
дата надходження 31.03.2024
дата закладки 31.03.2024
Був я парубок нівроку –
Вся душа співала,
І на розум мене бабця
Часто наставляла:
-Ти в компаніях буваєш,
Придивляйся, синку:
Як дівки їдять, жартують,
Бо підсунуть свинку.
Якщо дівка з ножа їла
(Така нетерпляча),
Буде зла, жорстока й підла -
По ній тюрма плаче.
Пам’ятав я цю пораду,
Але десь прогледів,
Бо не стала моя жінка
Ні пані, ні леді.
Тут не треба щось гадати,
І йти до ворожки:
З ножа їла - така злюка,
Не бачила ложки.
А вже теща, та зміюка!
Має таке жало,
То вже факт незаперечний –
Жерла із кинджала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002714
дата надходження 10.01.2024
дата закладки 10.01.2024
Прийшов Гриць з букетом пишним
До мами Ельвіри:
-Я кохаю вашу Елю,
В наше щастя вірю.
Хочу з нею одружитись,
Буду вік кохати,
Маю гарну я посаду
І гідну зарплату.
Мама в крик: -Не буде цього!
Зразу зауважу:
Швидше я перед тобою
Отут трупом ляжу!
-О, це радісна подія,-
Гриць підняв кашкета,-
Жаль, що я тут не потягну
Другого бенкета!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995641
дата надходження 08.10.2023
дата закладки 12.10.2023
з тобою важко, без тебе - якось…
нема в любові мʼякого знака
нема в коханні ні ком, ні крапок
немає докорів і страху
з тобою важко, ніяк - без тебе
немов без сонця, немов без неба
немов без тіні, немов без сліду
сховатись десь би, та тільки ніде
в коханні важко, та без любові
хоч не носити вінки тернові
але й не знати основи світу
немов не дихати… і не жити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993689
дата надходження 12.09.2023
дата закладки 11.10.2023
Голівки айстр схилилися в поклоні,
Міленький дощ... спромігся це зробити,
Немов зірки зажурені червоні,
Що намагались смуток загубити.
А поряд жовті, торкаються землі,
Протистояння, все ж не підкоритись,
Щоб не пропасти у холодній імлі,
Та й під промінням сонця залишитись.
Осінній дощ так дрібно- дрібно сіяв,
Сріблясті краплі... соло монотонне,
Він квіточки обожнював, леліяв,
Вже проводжав у зимне царство сонне.
08.10 2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995646
дата надходження 08.10.2023
дата закладки 11.10.2023
До Мойсея прийшов Ізя
Просто так - поговорити:
Часу вільного багато,
Треба якось скоротити.
Розказав, що чув від Сари,
Кого бачив по дорозі,
Що співали під гітару,
Які ціни на Привозі.
-Чув я вісті таки гарні
(Нехай вистачить в вас сили),
Чув, що в Києві в лікарні
Обрізання вам робили.
Хоч ця справа делікатна,
Куди саме ви ходили?
Знаю, послуга ця платна:
Під наркозом хоч робили?
Як пройшла вся процедура?
Чи ця штука не боліла?
Оплатили все в натурі,
А чи зроблено до діла?
З кухні визирнула Ціля,
Захіхікала єхидно:
-Обрізання те згадаю,
Таки робиться аж стидно.
Лікарі в операційній
Нахилилися всі скопом:
В Мойсі щастя те шукали
Під великим мікроскопом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993975
дата надходження 16.09.2023
дата закладки 17.09.2023
БОЖЕ, ЗМИЛУЙСЯ НАД НАМИ!
О Великий Боже, змилуйся над нами!
Не дай, стерти наш дім із лиця землі!...
Захисти нас від ворогів - небесами!...
Нагодуй, дай хліб насущний на столі!
О Господи, благослови Україну!
Дощем омий рани матінки землі.
Напій чистою водою цвіт калину
Хай зійде сонце у тумані, імлі!.
О зглянься, ти над нами - небесний Отче!
І не дай згоріти живцем у вогні.
Лихий спалює лани, та поля топче...
Топить, вода мертвих зносить у труні.
О Господи, ти наш спаситель - Месія!
Не залишай у біді - наодинці.
Ти - наша міць, сила, єдина надія-
Рятунок, як життя на волосинці.
О наш Царю, захисти солдат у бою!
І відверни від них ворожі кулі.
Пригорни, як батько своєю рукою
дай вийти із бою - на стежки світлі.
О Боже, зішли Ангела Охоронця!,
Щоб захистив діточок, старих, калік.
Щоб не згоріли від атома стронцію
Віднайди для них всіх укриття і лік.
Господи, ти наш пастир, лікар і вчитель,
Благодаттю своєю благослови!
Дай хворим здоров*я, ти душі - цілитель,
З джерела любови наш дух обнови.
Я молюсь до тебе, Господи, благаю!
Осліпи ворога і помнож на нуль.
Зупини війну ! дай мир у моїм краю!
Витри сльози матері, захисти від куль.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991895
дата надходження 22.08.2023
дата закладки 22.08.2023
Сиплячи сни, сокотять сокорини:
— Стямся, спочинь-но, суєт суєто.
Скочують сутінки сонця скорини
Стихлому сміху-сльозам скляних сот.
Свист сопілок солом’яних стернини
Слухає сивий сновид-суховій.
Серверування столів, скатертини…
Серпень сливок-смаковинок схотів.
Сизий серпанок сіна сповиває,
Соняхи, сині сокирки, самшит.
Сяєво схилку стопилось. Смеркає.
Свічі серпатий світити спішить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991860
дата надходження 21.08.2023
дата закладки 22.08.2023
Застелило скатертину, літо при долині.
І рясненько, тут ромашки, фіалочки сині,
Ніжний, теплий вітерець, співає колискову,
Земля тішиться то ж, нині одягла обнову.
Яснить море із червоних й білих маків хвилі,
Як у бурю майорять, то лягають у штилі,
Летят зонтички з кульбаб, петрів батіг у пушку,
Й павучок старався, пряде дім у лопушку.
Здійняв голову чубатий, стоїть, як вартовий,
Та й милується, ловить запах, п`янкий, медовий,
Ранком сонце, шле цілунок, розсипа перлини,
Вдосталь злата, все засяє, ген- ген до долини.
Я пройдуся босонога, як було в дитинстві,
Поведуть, мене у казку, квіточки барвисті.
27.07.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990593
дата надходження 05.08.2023
дата закладки 08.08.2023
-Ось, Петрусю, подивися,-
Аллочка воркує,-
Що остання в цьому році
Мода нам диктує.
Тебе тема зацікавить,
Дивись мені в вічі:
За цей час змінився дуже
Одяг чоловічий.
Вже без ґудзиків сорочка
Буде дуже модна,
І ця лінія у стилі
Стане всенародна.
-Отакої! - Петя каже,-
Що ж тоді виходить?
Я уже сімнадцять років
На вершині моди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990673
дата надходження 06.08.2023
дата закладки 08.08.2023
Три берізки посадили діти.
Три зовсім малесенькі дере́вця.
Доглядали. Поливали часто
кожен із маленького відерця.
А вони так швидко підростали,
вгору йшли, і крони мали пишні.
Прибігали часто сюди діти.
шпаченятам приносили вишні.
А біля берізок, гляньте, справа,
ще дубок росте стрункий, крислатий.
Посадив у той же день Валерка,
щоб було кому їх захищати.
Часто йшли дощі… гриміли грози.
І дубок, й берізки підростали.
Непомітно роки пролетіли,
діти виросли… дорослими вже стали.
Розлетілись. Вивчились і кожен
вже зумів своє гніздечко звити.
Все ж знаходять час, хоч і нечасто,
у казковім раї цім зустрітись.
А у їх щасливих гарних діток,
промінь сонця на обличчях грає.
Хтось зробив криничку тут маленьку,
весело джерельце в нім співає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986416
дата надходження 17.06.2023
дата закладки 18.06.2023
Лови момент, бо він безцінний,
Люби життя:воно одне
І кожен виграш чи падіння ,
І щастя, що таке просте.
Люби ти кожнеє світання,
Люби і зоряную ніч
І скільки б не було вагання
Прекрасна є в нас кожна річ.
Люби ти зливу й навіть спеку
Чи сніг ,який бува сніжить
І навіть мрію сю далеку,
Яку неможна і здійснить.
Люби ти весну й навіть зиму,
Бо кожна класная пора
І навіть та ,яка дощива,
І навіть та, яка хмура.
Люби ти рідних й своїх друзів ,
Не зневажай ніколи їх ,
Хіба що може по заслузі,
Але ж то буде ясен гріх.
Не можна рідних зневажати,
Їх можна тільки не любить,
Не можна рідним і брехати,
А друзів тишком все глумить.
Не можна вічно ненавидіть
Ненависть- сила це страшна,
Вона морально може вбити,
Бо помсти прагне все вона.
В житті існує зла багато,
Але й добро існує теж
І кожне зло буде карати
Закон життя колись безмеж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985314
дата надходження 05.06.2023
дата закладки 05.06.2023
💫❤💫
Час плине.Непомітно й жарке літо...
І "вище даху" справ собі знайшли...
Щоб не пройматись світом- горецвітом
Й не слухати, як постріли гули...
Й садитимемо різнобарвні квіти,
І знищувати будемо бур'ян!
І МОВОНЬКОЮ БУДЕМО БРИНІТИ!
І БУДЕМО СВІТИТИ для мирян!
Мій краю рідний, моя люба нене!
Вже близько ПЕРЕМОГА! ПРИ дверях!
Тримаймо стрій! Бо мрія в нас ЗДІЙСНЕНА!!!
На історичних головних вістрях!
Вже скоро! Скоро-скоро ПЕРЕМОГА!
ТРЕМБІТИ в горах гучно сповістять!
Й до кращого майбутнього дорога!
Й по- новому зірки замерехтять!!!
04.06.23р.
🤹♀️В.Мала
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985299
дата надходження 05.06.2023
дата закладки 05.06.2023
пилок вохристий посипає гладь
туманить дзеркало, щоб небо не дивилось
йому ж бо наші біди не болять
йому байдужа лють людська безсила
а що торкає крижану блакить?
що ріже променем її небесну душу?
що в ній так гаряче палахкотить?
любов і сонце - цінності нерушні
лиш їм скорились холод і печаль…
любові жар і світла дар незгасний
лікують рани і пекучий жаль
щоб ми могли повірити у щастя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985135
дата надходження 03.06.2023
дата закладки 05.06.2023
Він пас ягнята за селом,
Голодний і сумний ще юний,
Ніким не співаний псалом,
В його душі бриніли струни...
В його дитячій голові:
Вже вирували болі-думи,
З"являлися слова палкі,
І про майбутнє було сумно...
Питав себе: "Ну, що ж робить,,
Як розбудити людський гнів,
Щоб легше людям стало жить,
Гримів у голові його вже грім..."
І думав він: "Пора вже йти
Співать і кликать всіх до бою,
Не гнутись, рівно всім іти,
І людей кликать за собою!"
І люди чули, й за ним йшли,
Співали ідучи до бою,
З собою люди зброю брали,
Й молитви всі лились рікою...
Він пас ягнята за селом,
Та кинув посох свій негожий,
Народу визвольний псалом,
Писав обранець певне Божий!!!
Він пас ягнята за селом,
Голодним і все більше босим,
Складав для себе сам псалом,
І став він людям всім ПРОРОКОМ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984782
дата надходження 30.05.2023
дата закладки 31.05.2023
-Був я вчора в галереї,
Розглядав картини,-
Розказував кум Валерій
Кумові Мартину.
-Були гарні і не дуже…
Кругом люди бродять,
Ці шедеври розглядають,
Диспути проводять.
Бачу: юрба зібралася,
Всі - наче завмерли…
Я подумав: -Що за диво
Всіх сюди приперло?
Витріщились, як блондинка
На новеньку ’’Хонду’’,
Виявилось: всіх цікавить
Усмішка Джоконди.
Розглядають зблизька, збоку,
Потім десь відходять,
Милуються, і з портрета
Всі очей не зводять.
Я теж стояв і дивився…
На що час свій трачу?
Все буденне і знайоме –
Щодня таке бачу.
Посміхається так само
Моя жінка Міла,
Коли я її питаю,
Куди гроші діла.
А усмішка її мами
Щось таке ховає,
Там не те, що прості люди –
Сам Бог не узнає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984554
дата надходження 28.05.2023
дата закладки 29.05.2023
1
Весняний день… та погода нестійка, небо в сірих і синіх хмарах.
На часі в весільному вбранні: алича, персики, абрикоси .Квітучий сад, стоять неймовірні пахощі. І вже бджоли тут, як тут.То відлітають, то знову прилітають - кожен позаздрить їх природній працьовитості!
Неподалік, на городі Поліна саджає капусту. На якісь миті випрямиться, погляне на красу дерев, ніжність пелюсток, ніби в них шукає підтримки, щоб відволіктися від думок. Її думки - хвилювання про єдину доньку Марійку. Через три дні в неї день народження, чи цього року приїде? Думки далеко, спогади навіюють смуток.Краплини сліз мимоволі затримуються на віях та згодом, все ж падають на землю, чи на кофту.
Перед очима картинка, як донька фотографувала себе біля квітучих дерев. Сяюче обличчя, щира сонячна усмішка зігріває материнське серце. Та радість була недовгою. Саме за рік до закінчення школи Поліна зустріла Максима, який з нею працював на одній фірмі.
На той час, уже минуло п’ять років, як її чоловік розбився на автівці. Сама не вірила, що в такому віці, ще можна зустріти чоловіка, в якого й справді можна закохатися. Перед колегами свою прихильність до нього не приховувала.Через півроку після знайомства, він прийшов з валізою, вмовив її жити разом. Марійка не мала наміру сперечатися з материним рішенням. І, як дитя, часто демонстративно показувала на собі новий одяг, який їй придбали. В сім’ї лагідно й весело. Особливо вечорами, коли Поліна займалася бухгалтерією, з іншої кімнати чула гучний сміх. А часом і вереск, потім донька забігала й неприховуючи радості, збуджено повторювала,
-Ну й дядько Максим, ну й дядько Максим. Мам, а він грузин чи вірмен? Де ти такого відкопала?! Мені теж до вподоби прості й веселі хлопці.
А матері тільки цього й треба, тішилася, що все склалося на краще. Хоча часто згадувала передсмертні слова бабусі,
-Я розумію в тебе одна дитина та ти ще сина будеш мати.Ти тільки не хвилюйся за мене.Прийшов мій час вас покинути. Я іще скажу кілька слів, але на твої запитання не зможу відповісти. Ти не тримай при собі Марійку, в неї життя буде складне, але вона буде щаслива. Матиме гріх та ти, як мати маєш їй пробачити. Моя бабуся казала, що на нашому роду є прокляття, тому іще замолоду наші чоловіки гинуть. Раніше на війні, а в останні роки, розбиваються на автівках. Якось циганка і мені казала, треба відпустити доньку, щоби закінчилося прокляття. Але я не наважилася, як і ти трималася маминої спідниці. Ти остання, що залишилася без чоловіка, а чи буде щаслива Марійка залежатиме від тебе.Ти сильна, все мусиш витримати.
То були останні слова бабусі, яка виховувала її з п’яти років. Адже батьки Поліни загинули в трагічному ДТП. Вона і справді, згадуючи родину по- материнській лінії, жахнулася, бо й справді жінки залишалися без чоловіків. Але вони всі жили дуже далеко, її життям не цікавилися, тому й вона не шукала спілкування.
2
В Марії нове життя, позаду шкільні дні, випускний бал. Вона мала бажання навчатися далі та тільки де і яку мати спеціальність, ще не вирішила.
За цей рік донька подорослішала, стала доволі замкнутою. Інколи Поліна намагалася підібрати ключ до її сердечка, щоби поділилася мріями, планами. У відповідь тільки й чула,
-Часу на роздуми немає. Твій Максим не проти, щоби я навчалася за кордоном, тож думаю в мене все буде добре. Ми з тобою будемо по різних берегах річки, я в Польщі, а ти тут. Це не так далеко, автобусом їхати всього години три - чотири, не більше.
Час швидко плинув… Максим часто побував за кордоном, як і обіцяв владнав всі справи. Марія навчалася в університеті, знімала квартиру. Господарка квартири, жінка пенсійного віку, в минулому вчителька польської мови. По поверненню додому, Максим задоволено розповідав, як йому повезло знайти квартиру,
-Ну я думаю, ти будеш задоволена. Господарка квартири допоможе Марії вивчити іноземні мови та й так обіцяла допомогти. Вона на пенсії, в ліцеї викладала польську і англійську мови. Хай навчається, а за фінанси не хвилюйся, в мене є заощадження, потягнемо.
Не пройшло й місяця…. одного вечора Поліна невесело зустріла чоловіка. Як було не помітити її хвилювання, адже обличчя, то блідло, то пашіло рум’янцем. В душі тривога, щось сталося, може щось з Марією? Та за мить цю версію відкинув, не пройшло й години,як спілкувався з нею. В цей час, дружина на стіл розставляла страви. Максим підійшов ззаду, обома руками пригорнув до себе,
-Ану дай мені свої стиглі вишеньки, хай я пригублю.
Вона різко повернулася, її вії тремтіли, прикриваючи збентежений погляд,
-Ой Максе, до цілувались, натішилися коханням.
Все ж його губи ніжно торкнулися її красивої шиї,
-Ну – ну, розповідай! Ану, що такого сталося, що я не знаю?
Різкі рухи руками, враз розширюються зіниці, знервовано на собі обома руками гладила фартух,
-Я вагітна! Розумієш, я вагітна!
Раптова його усмішка згладила її пил. Не зводячи з неї очей, перехопив її руки, приклав до свого обличчя,
- Ану подивися мені в очі.Так це ж прекрасно! Хіба не можна нам мати дитину? В чому справа? Я вважаю поки Бог дає дітей, треба їх виховувати, продовжувати рід. Ми доволі молоді, ще спроможні виховати й не одну дитину.
Вона здвигнула плечима так, ніби хотіла щось сказати та його манливий тон відразу змінився на грубуватий,
- І так, щоби я більше не чув ніяких розмов! Тим паче про аборт! Ти знаєш до якої сім’ї я належу, в нас це заборонено!
Цей вечір їй надовго запам’ятався.Тут і зізнання в коханні, поцілунки й умовляння, а згодом і погрози .Скріпивши волю в кулак, мусила змирилася з його рішенням, під серцем носила хлопчика.
З донькою спілкувалася по скайпу. Помітила, як її дівчина розквітає квіткою, подорослішала. Але чомусь майже завжди розмови були короткі, тільки про стан здоров’я та про навчання. Донька весь час попереджала, що не варто витрачати час на пусті балачки, треба більше уваги приділяти навчанню. Інколи Поліні здавалося, що вона просто уникає довгого спілкування, тому й сама, довгий час соромиться зізнатися про вагітність. Та якось у роздумах вирішила – Як народжу тоді й скажу, нехай для неї це буде сюрпризом. Її заспокоювало, що Максим часто їздив за кордон, доньку забезпечував усім необхідним. Подумки вмовляла себе - Коли жінка в надії, заради дитя, основне мати спокій і вірити, що все буде добре.
Максим крутився, як білка в колесі. Тільки й розмов про роботу, що відбувається на фірмі та про нові договора,які змушують часто побувати за кордоном.
3
Одного разу Максим приїхав з Польщі дуже виснажений. Лиш переступивши поріг, кинув сумку,
-Люба, я не голодний та майже дві доби не спав, йду в ванну. Ти мої речі,будь ласка, закинь у пральну машину.
Оце сюрприз! Такого іще ніколи не було,. Приїжджаючи з відрядження, він завжди сам давав раду своїм речам. Згодом, Поліна кидаючи сорочку в пральну машину, помітила, як впав на підлогу шматок паперу. Поспіх хотіла викинути, але передумала. -Напевно записка, цікаво, ще й якоюсь іноземною мовою.
Жіноча цікавість завжди перевершує сумніви.. За мить приховала її, вирішила, при нагоді, знайде перевод в інтернеті.
Через пару днів, вона і справді знайшла перевод- « Брате, не хвилюйся в неї все нормально. Їй народжувати через п’ять місяців. Я загубив телефон, коли придбаю, тоді сам перезвоню..»
Брате - задумалася Поліна. Але ж ніколи ніякої мови й не було, що в нього в Польщі є брат. Згадавши, як з ним познайомилася, як він залицявся до неї, приносив подарунки, зрозуміла, що про нього майже нічого не знає. Оце так закрутив! Тут же заспокоїла себе - Але маю, що маю, віддаю себе долі, нехай вона вирішує, як буду жити далі. Основне для мене, це народити здорового сина.
Пройшов час… Поліна народила славного хлопчика. Чорнявого, як чоловік, але з блакитними очима, які успадкував від неї. Щастю не було меж, чоловік майже щодня приносив квіти часто балував золотими прикрасами, щоразу підкреслюючи,
-Це тобі за сина! Я маю спадкоємця, це моя надія і гордість.
Минув лише тиждень, Максим привів помічницю в дім, щоб долучилася до робіт в господарстві. А вона, щоби при змозі знаходила час для відпочинку та більше уваги приділяла вихованню сина.
Її здивувала реакція доньки, вона доволі спокійно відреагувала на новину, що має брата. Її сухий текст вітання складався лише з кількох слів, ні радості, ні здивування. Цим, на якийсь час, спровокувала задуматися -Може Максим їй сказав? Але довго про це думати не довелося, син кричав, наполягав, щоб його погодували.
Марія ж повідомила, що на канікули не приїде. Є деякі предмети, які треба підтягнути. Запевнила, що в неї все гаразд, усім забезпечена, тож хвилюватися не варто. Наостанок заспокоїла, сказала трохи веселіше,
-Мамо, я ж недалеко,часто спілкуємося. Нас роз’єднує річка Південний Буг. Вода в ній чиста, аж видно, як плавають рибки, так і в мене все добре. Ми з тобою просто по різні береги, не сумуй. В тебе зараз клопоту вище даху, тож шануйтеся! Па-па!
Після розмови Поліна пригадала, як вони з донькою гуляли біля річки, слідили за зграйками маленьких рибок у воді. Її усміхнене обличчя, сяючі оченята, в яких раз - у- раз з’являлися зоринки.
Де ж тут не скотиться сльозина. Материнська душа весь час піклується про дитину, сумує за своїм чадом.
Якось Поліна запитала чоловіка, може він доні проговорився про її вагітність. Але він відразу, взяв це запитання на багнети,
-Ти мені не довіряєш?!
Та, як можна було не повірити! Адже тільки про щось слівце замовить, як уже все жадане з’являється в домі.
Поліна марно надіялася на приїзд доньки на її день народження. Лише за день попередила, що не приїде, адже кінець навчального року. В навчанні дуже щільний графік, що навіть й пару годин не можна пропустити.
Артур підростав на радість батькам. Але Поліна перед донькою відчувала провину. – І я не поїду з дитиною, і вона не хоче хоч на пару днів приїхати. Нехай би уже приїхала, наговорилися би вволю, на душі би полегшало. Що по скайпу, якби ж насправді пригорнути, як у дитинстві, поряд побачити світлі оченята, любиму усмішку.
Всі дні і ночі Поліна присвячувала сину. Максим, то пізно приходив з роботи, то знову їздив за кордон. Інколи, уже по приїзду з-за кордону не пізнавала чоловіка, то був ласкавий і голодний до жіночої ласки, тепер же дуже змінився. Та все ж ніби умовляла свою душу – втомився, поїздки виснажують.І відразу підбадьорювала себе – нехай і без любовної близькості, але ж засинає в моїх ніжних обіймах.
4
Минуло два роки… тепер Поліна по господарству справлялась сама.
Артурчик підріс, вона все частіше з чоловіком заводила розмову про доньку.
-Ну вона зайнята, кажеш їй навчання важко дається, але ж хоч на два- три дні можна приїхати. Наш синок підріс, може ми до неї з’їздемо?
-Ні- ні, тільки не зараз, мені зараз не до цього та й з фінансами туго.
Чи тобі мало того, що ти спілкуєшся по скайпу? Це ж такі витрати, поїздка, готель. Тим паче кажуть уже в Європі зафіксували «ковід», є смертельні випадки. Нам ризик ні до чого, треба просто перечекати.
А «ковід» прийшов і в Україну, і насправді змінив життя. Тепер про поїздку ні слова. Материнське серце весь час у тривозі й напрузі, як же там Марія, вона ж одна?
Донька ж запевняла, заспокоювала її,
-Мамо, видно нам так судилося, бачиш що коїться, ніби наша річка замулилася, тому й бере жура. А «ковід» це не іграшка, вмирають люди. І нам треба берегтися. Це все ж колись закінчиться, тоді й побачимося. Чи я до вас приїду, чи ви до мене.
Два роки поспіль у напрузі… але доля дала шанс на життя. Їх сім’ю «ковід» обійшов стороною. Максим задоволено позирав на сина,
- Мій син, як міцний горішок, наша кров! Молодець!
Поліна дивилася на чоловіка, раділа, що все добре. З донькою спілкуватися по скайпу ніби й звикла, але часто снилися дивні сни, в душу підкрадалась тривога. Марія уникає розмов про особисте життя, щоразу підкреслюючи, що треба вчитися. Звичайно її це насторожило. І на личку славна, ніби й характер має спокійний, чому ж сама? Після думок посміхнулася, мабуть все добре, була худенька, як тростинка, тепер же, як розквітла троянда. Та ось уже скоро закінчить навчання, знімуть карантин, повернеться додому, в купі таки легше вижити і на душі буде спокійніше.
Минуло півроку…
Початок осені не часто балував дощами, але небо майже щодня густо вкрите сірими хмарами. За вікном вечоріло… вітер раз – у- раз зривався, хилив дерева, ніби намагався з них зірвати листя.
Максим збуджений повернувся з роботи, тільки й встиг за собою зачинити двері,
-Полю, дякувати Богу «ковід» майже минув, ми можемо поїхати в Польщу. І не тільки в гості, а й на постійне проживання.
Від несподіванки, вона , як стояла біля крісла так відразу й присіла на нього. Їй хотілося сказати -Оце так новина, як сніг серед літа. Але побачила його обличчя, покрите червоними плямами, зрозуміла, краще промовчати.
В цей час, син за столом грається машинками. Побачивши батька, кинувся до нього,
-Тату… тату, подивися які в мене нові є, це ми сьогодні з мамою в магазині купили, я сам вибирав.
Син у обіймах батька отримав шоколадку,
-Ось тримай! Молодець! Іди в кімнату, подивися мультики.
Малий посміхнувся й бадьорим дзвінким голосом сказав,
-Дякую! Це якась новенька. Я таку ще не їв!
За мить крутнувся й зник у своїй кімнаті.
В розмові з чоловіком, Поліна зрозуміла, що він давно про це мріяв. Адже його запросили на роботу в Польщі, яка пов’язана з його фірмою де він нині працює.Воно би й порадіти, адже буде недалеко від Марії, але переслідував страх. Вона ніколи не була за кордоном, не знала англійської мови і це її лякало. Після довгої розмови все ж погодилася на переїзд, тільки за однієї умови, що будинок здадуть в оренду.
Та не так швидко все вирішується, на оформлення документів пішло майже три місяці. За цей час Максим став більше приділяти уваги сину, навчав його турецької мови. Поліна дивувалася, але не заперечувала. Тільки порадила , -Краще б ти з ним англійською спілкувався, кажуть в розмові легше навчитися.
В Польщі, до Різдва наряджали ялинки, а їх сім’я готувалася до від’їзду. Вона дивилася на валізи, на рідні стіни будинку, по щоках котилися сльози.Так, погодилася на переїзд, але під серцем щеміло, свій дім, є свій, а чужина, є чужина. Вона згадувала слова бабусі » Ти не тримай біля себе Марійку…. Але ж я не тримала та доля знову зводить нас докупи. Та й іще одне ніби підштовхувало поїхати, як можна швидше.Вже занадто багато пліток приносив чоловік, що росія може почати війну. Важкі думки про майбуття. Їй ніяк не вдавалося зрозуміти чоловіка, його ніби підмінили, Щодня в чудовому настрої, веселий, жартівливий й дуже уважний.
5
Веренниця автобусів покинула кордон.
Максим дуже тихо розмовляв по телефону, вона не знала, хто дзвонив та все ж почула чоловічий голос. Сину ця розмова не завада, він солодко спав у нього на руках. А вона всю дорогу уважно дивилася у вікно. Хвилювалася, їй часом хотілося заплакати, в горлі тиснуло, але думка про зустріч з донькою придавала сил, зігріває душу. І хвилювання поступово відступало.
На них уже чекала автівка… Максим трохи знервовано привітався з водієм,
-Ти знаєш куди везти,то ж поїхали!
Той йому щось сказав іноземною мовою й косо зиркнув на Поліну.
Чоловік поклав руку на його плече, сказав трохи обурено,
-Твоє діло виконувати!
Поліна міцно тримала сина за руку, але він весь час хотів звільнитися, озирався на всі сторони.
-Мамо- мені вже це все так набридло! І я їсти хочу!
-Ну, що ти мій соколе, синку! Сідай в автівку!За пів години ми будемо на місці, - поспішив сказати Максим, сідаючи на переднє сидіння.
Поліна бачила незадоволеність чоловіка, але в чому справа запитати не насмілилася. Звичайно, клопіт переїзду, дорога, виснажує нервову систему, тож треба набратися терпіння. Вона тільки інколи звертала увагу на будинки, весь час думками про зустріч з донькою. Дивно, а чому вона нас не зустріла? В її голові думки, як морські хвилі, то напливали, то відпливали і поступово десь загубилися.
Автівка під’їхала до двоповерхового будинку… Максим запитав,
-Поліно, думаю дорогу нормально перенесла. При зустрічі з Марією, прошу не накручуй себе, не плач. Бачиш все добре, то ж не варто ятрити душу.Ви зараз в будинок підете, а я приїду через пару годин. Думаю вам удвох буде про що поговорити.
Їм назустріч з будинку йшла жінка, років п’ятидесяти,
-Вітаємо! Рада вас бачити, я покоївка Валерія. Запрошую, проходьте!
- Отакої!- ледь не вирвалося з уст Поліни -.У Марії покоївка?
Артур зацікавлено роздивлявся навкруги,- Ого, а будинок два поверхи має! Мамо, ми тут будемо жити?
-Потім синку, потім. Пішли, я про все тобі потім розкажу.
Марія уже чекала біля вхідних дверей, поруч стояла дівчинка, на вид майже такого віку, як її син. Поліна тільки й встигла помітити, що в дівчинки чорне волосся, як її обійняла Марія, поцілувала в щоку,
-Мамо… мамо! Я така рада тебе бачити.
І тут же звернулася до покоївки,
-Валеріє, заберіть у них одяг і проведіть у гостьову кімнату.
Артур стояв біля них і тупо дивився на дівчинку.
Вона ж лукаво зіщулилась до нього, посміхнулася,
-То це твоя мама? А мені вона бабуся, так моя мама казала.
Почувши ці слова Поліна лень не втратила свідомість. Її обличчя враз пополотніло, очі виражали недовіру й розпач. Валерія ж відразу забрала дітей, повела в іншу кімнату. За мить Марія посадила матір на крісло, заспокоїла, дала випити валеріанових крапель.
На кілька хвилин запала тиша.
6
Поліна не могла стримати сльози, які котилися, як горошини. Марія, розуміла матір, дала час заспокоїтися, пригорнула до себе,
-Мамо, пробач! Не хвилюйся, у нас все добре. У тебе є онучка Джан, ти пробач, що я мовчала. Але я навчалася і отримала диплом, ти ж цього хотіла.
-Марійко, це ж як воно сталося, скільки дівчинці років? Що твоїй доні батько Максим? Чи я не так зрозуміла?
-Мамо, Зараз приїде Максим, пообідаємо, погодуємо дітей. Потім ними Максим займеться, от тоді ми і поговоримо. Я відповім на всі твої запитання, ти тільки не хвилюйся.
В доволі просторій столовій кімнаті за столом зібралися майже всі. Після сервирування столу Валерія розставила тарілки з холодними закусками. І відразу ж в широкому блюді принесла голубці. По кімнаті рознісся пахучій запах.
Діти позирали на страви, шепотіли. Поліна вкотре позирала на двері, адже Максим уже приїхав, з хвилини на хвилину мав приєднатися до обіду.
Нарешті двері відчинилися, швидкою ходою в кімнату зайшов Максим. Трохи схиливши голову, оцінюючи поглянув на всіх, весело заговорив,
-Усім смачного! – поспіх присів на стілець, між Поліною й Марією, запитав,
- Ну, як ви тут, все нормально?
Чомусь ніхто не наважився відповісти.
Здвигнувши плечима, Артур здивовано подивився на маму, кліпнув очима й відповів,
-Нормально, на тебе чекали, давайте їсти, я після соку, іще більше їсти захотів, он голубці такі пахучі, аж слинка потекла.
За столом ніяких розмов, всі насолоджувалися стравами.
Після обіду, першою з-за столу встала Джан, звернулася до Максима,
-Тату, ти нову ігру мені привіз?
Поліна на якусь мить завмерла, її обличчя почервоніло. У горлі стискає, в душі вирувало цунамі. Їй би шулікою стати, зірватися з місця і руками, як кігтями, схопити його за волосся, ніби за пір’я. Чи так притиснути, щоби й дух з нього вийшов. В грудях вогонь, по жилах кипіла кров, міцно стиснувши кулаки, все ж спромоглася не зірватися. Раптово, її доволі грубий голос привернув увагу,
-Води…. дайте мені води!
Й майже відразу ж тихіше,
-Будь ласка …. води.
Максим відразу подав келих з водою, нахилившись, прошепотів на вухо,
-Я розумію тобі важко.Та дуже тебе прошу давай потім, без дітей поговоримо.
За декілька хвилин діти побігли в ігрову кімнату, він поспішив за ними.
7
Валерія прибирала зі столу… Поліна з донькою, в одній із кімнат вели розмову.
-Мамо, я в тебе хочу попросити вибачення, але я покохала Макса, як тільки він до нас прийшов. Розумієш, я й досі його кохаю, не дивлячись, що між нами різниці шістнадцять років, він для мене все, розумієш все. Ти не подумай він мене не брав силою, я сама, розумієш сама захотіла близькості. Коли я їхала на навчання, уже знала, що вагітна. Він мене носив на руках, благав тобі не повідомляти, адже ти теж уже носила дитя. В його брата дві доньки,а знаєш, яка в них цінність мати сина. От він і вмовив мене трохи відтягнути час. Я народила дівчинку, але він мене не розлюбив. І от я знову під серцем ношу дитя, тепер у нас буде хлопчик.
-А я тішилася, думала, розквітла моя доня, а ти вагітна.
-Ти хотіла, щоб я вивчилась, отримала диплом, я його маю. Та не думаю, що буду працювати, тим паче зараз. Розумієш, він би відразу приїхав до мене, але ж твоя вагітність, порушила наші плани. Ти не хвилюйся, він не покине Артура. В їх сім’ї дітей не залишають.
Поліна слухала і не вірила, що це все відбувається з нею. Їй би хотілося, щоб це було сном, але ж …
Марія торкнулася її плеча,
-Мамо ти мене чуєш?
-Так доню, чую і дивуюся. Чому я не помітила нічого, мабуть теж була засліплена його піклуванням. Та знай, я йому сина не віддам.
-Ммо, про що мова?У тебе його ніхто й не забиратиме. А щодо фінансування не хвилюйся.В них багата родина живе в Стамбулі. Вони один одному допомагають, усі в сімейному бізнесі. Там такі статки, усім довіку вистачить.
-Звичайно багатство то добре та чи будеш щаслива?
-Мамо, в нас плани переїхати жити в Стамбул, я там уже була два рази. А цей будинок залишимо Артуру. Якщо захочеш жити тут, то це на краще, будемо частіше бачитися.
Поліна заговорила крізь сльози,
-Частіше бачитися? Ти казала нас річка роз’єднує, через скільки років обійнялися. Як поїдеш, нас розділить море. Ой, доню, послухай, я не можу зрозуміти, а ти з ним у шлюбі, чи як?
-Заспокойся! Ми, як їхали в Стамбул, тут взяли шлюб. Максим все владнав, щоби там не було ніяких запитань. Нас зустрічала вся родина, музики, гучне застілля, вітання.
-Почекай , а коли це було?
-Я місяць провчилася і ми поїхали. Макс настояв, щоб поки не було видно вагітності.
-Ой, доню - доню і ти мовчала! Ой, я нікому не потрібна, нікому.
-Так, давай заспокойся, в тебе є син - це твоя надія. Надія на краще, мамо. А в сина є батько. Знай ми тебе одну надовго не залишимо. Ось Новий рік, відсвяткуємо разом, а там і весна не за горами. Але народжувати, я поїду в Стамбул. Покійний дід Максима залишив у спадок добротний, великий будинок.Тож житло матимемо і люди там добрі, дружні, думаю все буде добре!
-Ой доню, люди різні є і в нас, і скрізь. То добре, що Максим має заощадження.Ти сама вибираєш шлях у житті.
- Так мамо, сама. А ти сама рішай, як тобі краще. Чи тут, чи з нами, чи мене відпустиш?
-Відпустити?! Ти так говориш, як колись бабуся мені казала. Її слова ніби пророчі. Не знаю, як вона знала, що мені прийдеться робити вибір.
- Що за слова, мамо?
-Слухай доню, мені треба подумати, побути самій.
-Добре! Та я хочу сказати, чула розмови, що з Росією назріває новий конфлікт. Думаю, зараз краще тобі додому не повертатися,
принаймні до весни, а там сама вирішиш. Знаю тебе Максим буде просити щоб не їхала. Він теж хоче приймати участь у вихованні сина.
-Дитино! Ти чуєш, що говориш? Ви ж думаєте жити в Стамбулі.
- Так мамо, але їх фірма і тут, і в Стамбулі, і в Україні.Тож ,хочеш,чи не хочеш та він буде бачитися з сином.
- Добре доню!Залиш мене одну, це все важко сприйняти, треба добре подумати, як мені бути далі.
8
Тільки Марія вийшла з кімнати, в дверях уже стояв Максим,
-Поліно…. пробач! Ти гарна, мудра, добра жінка. Але Марія мені засліпила очі….
Розмова тривала майже годину. Він вийшов від неї розчервонілий, збуджений. Вона з душевним болем згадувала деякі моменти спільного життя,але без крику і нарікань. Розуміла, це збуваються слова бабусі, тож має відпустити їх обох. Роїлися думки -Що ж я за мати? Яка ж мати стане руйнувати життя доньки? Відпустити, хай і занадто боляче сприйняти цю зраду. Але вона ж має бути сильнішою, бо вона мати. А кожна мати хоче бачити доньку щасливою.Тільки так і не інакше.
Доволі швидко пролетіли два тижні. Традиційне святкування Різдва позаду. - Тож уже треба повертатися додому- вкотре думала Поліна. Донька ж наполягала, щоб іще побули, хоча би до восьмого березня. Просила звернути увагу, як один до одного звикли діти. Вони і справді, дружно гралися, мали однакові бажання чим зайнятися, зранку до вечора - нерозлийвода. Вечори проводили з Максимом, який обох навчав турецької мови. Поліна з Марією інколи ходили в кав’ярню, попити кави. Марія запрошувала матір, як подружку,
-Пішли мамо, на людей подивимося і себе покажемо.Не варто всі дні проводити, як у якійсь колбі. Ми маємо час для відпочинку, то ж ловимо шанс, насолоджуємося!
Минув час….
Звістка про війну Росії проти України схвилювала весь світ. Звичайно Максимова фірма в Україні призупинила свою діяльність. Хоча в Польщі, ще трохи було роботи, але Максим і Поліна мали настрій їхати до Стамбула..
-Я там зараз нужніший, повторював Максим.
Поліна ж часто сиділа біля телевізора і плакала, просто плакала. Від подій, які були в Україні. Їй просто в голові не вкладалося, як це можна в двадцять першому столітті почати війну. Заради чого? Від хвилювання думки розсівалися, не знала що робити.
Одного вечора Марія присіла на диван біля матері,
-Думай, не думай мамо, а вихід один. Ти або з нами їдеш, або залишаєшся тут. Думаю ти поступив мудро, навіщо Артурчику бачити жахи війни? Хоч і далеко від сходу й Києва,але ж сучасні ракети долітають і на далекі відстані. В тебе виходу немає, вирішуй, за два дні ми виїжджаємо до Стамбула. Моя порада,залишайся тут.Тим паче Валерія буде з вами і за гроші не хвилюйся. Максим пообіцяв всім необхідним буде забезпечувати, тут же є бізнес, тож часто буде в Польщі.
Поліна обійняла доньку, розплакалася на її грудях, у захлип, тремтячим голосом,
-Ти моє раннє сонечко, мені занадто боляче, важко тебе відпускати, але я маю це зробити. Їдьте, не хвилюйтеся. Дякую вам за допомогу. Максиму дякую за сина. Він є продовженням мого життя. Напевно, за нас все вирішила доля. Так мало бути донечко, так мало бути….
Через два дні на авто приїхав Максима дядько - Мустафа. Чоловік, на вид років п’ятидесяти, зацікавлено поглянув на Поліну, звернувся до Максима,
-Ну- ну! Гарненька пані, гарненька, цікаво а чому сама?!
А потім злегка з усмішкою звернувся до неї,
- Ви мене запам’ятайте, я тепер до вас буду частенько навідуватися. Маю підтримувати племінника,тож не цурайтеся, при бажанні можу з вами й почаювати. Була б дружина жива,то навідувалися б удвох, а так я один, ви з отроком, думаю разом буде веселіше.
В цей час Поліна майже не надала значення його словам.Але після прощання з донькою й онучкою та коли дві автівки, набираючи швидкість, від’їжджали від будинку, витирала сльози. Задумалася - Добре, що є Валерія. Та й цей чоловік пообіцяв приїжджати. Може й справді я не буду захлинатися в сльозах від розлуки з донькою. Важко розлучатися, а іще важче на чужині,бо рідні стіни, рідна земля, як оберіг на все життя.
Біль за рідною домівкою, за Батьківщиною, ятрив серце й душу. Вона не знала, коли закінчиться війна, але мріяла і вірила, обов’язково дочекається й повернеться додому.
2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984140
дата надходження 24.05.2023
дата закладки 25.05.2023
Занедужав Герман Соя,
І реально, якимсь чином
Відчував, що смерть з косою
Уже стала за плечима.
Кличе він свою дружину
(Бачить, що не буде жити),
Щоб присіла на хвилину,
Хоче з нею говорити:
-Як мене ти поховаєш
Дуже скоро, Маргарито,
Не чекай півроку навіть –
Вийди заміж за Микиту.
-Отакої!- жінка каже,-
Він же ворог твій заклятий!
З чого раптом захотів ти
Йому щастя побажати?
-Я Микиту проклинаю,-
Каже Герман,- це звірюка.
Хай візьме тебе за жінку
І хай мучиться, падлюка.
Хай тобі і твоїй мамі
Годить і дарує квіти:
Буде знати, що існує
Пекло і на цьому світі.
Благодатні сни на небі
Буду завжди я дивитись,
Що противному Микиті
Удалось таки помститись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984138
дата надходження 24.05.2023
дата закладки 25.05.2023
Занедужав Герман Соя,
І реально, якимсь чином
Відчував, що смерть з косою
Уже стала за плечима.
Кличе він свою дружину
(Бачить, що не буде жити),
Щоб присіла на хвилину,
Хоче з нею говорити:
-Як мене ти поховаєш
Дуже скоро, Маргарито,
Не чекай півроку навіть –
Вийди заміж за Микиту.
-Отакої!- жінка каже,-
Він же ворог твій заклятий!
З чого раптом захотів ти
Йому щастя побажати?
-Я Микиту проклинаю,-
Каже Герман,- це звірюка.
Хай візьме тебе за жінку
І хай мучиться, падлюка.
Хай тобі і твоїй мамі
Годить і дарує квіти:
Буде знати, що існує
Пекло і на цьому світі.
Благодатні сни на небі
Буду завжди я дивитись,
Що противному Микиті
Удалось таки помститись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984138
дата надходження 24.05.2023
дата закладки 25.05.2023
За кермом блондинка Алла
Їхала, співала,
На побачення з коханим
Дуже поспішала.
Без пригоди не буває
(Вічна це загадка),
Зупинив автівку Алли
Бравий страж порядку.
Як годиться - представився,
Всі оглянув шини:
-Чи є засоби безпеки
У вашій машині?
І водійку здивували
В питаннях мотиви:
-В бардачку,- сказала Алла
Ось презервативи.
Щось на курсах говорили –
Вже й не пам’ятаю…
Цей предмет завжди рятує,
З досвіду я знаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983778
дата надходження 20.05.2023
дата закладки 22.05.2023
На нічній робочій зміні
Скаржилася дівка Ганя
Вірній подрузі Аліні
Про свої переживання:
-Вийшли заміж Алла, Настя…
(Тут сльозу змахнула Ганя),
А у мене всі нещастя
Від безпутнього кохання.
Вже четвертий рік Микола,
Як той бовдур, щодня ходить,
Відчуваю, що ніколи
Пропозиції не зробить.
Як добитись, щоб освідчивсь?
Щоб вчинив він мою волю:
На коліно опустився
І сказав про спільну долю.
-Завжди володій собою,-
Їй порадила Аліна,-
Загили у пах ногою,
І твій красень - на колінах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983416
дата надходження 16.05.2023
дата закладки 18.05.2023
Скрипаль взяв скрипку у свої руки
Грає, так красиво про любов.
Розлилися морем ніжно звуки
Музика веде до тебе знов.
Я слухаю музику скрипаля
Пісню про лебедів кохання.
З під моїх ніг йде обертом земля ..
В божестві стрічаю я -світання.
Ти -мого серця муза і любов
Запрошую тебе в райський сад.
Купаюсь у океані зір я знов
Тут серця єднає -зорепад.
Ти, моя без тіар цариця
Тобі нахилю цей світ до ніг.
Музика-це небесна криниця
Від струн любові тану я ,як сніг.
Муза веде до вівтаря, до зір
закохані серця Господь вінчає.
Я дарую тобі скарби із лір...
Хай про любов душа тобі співає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983094
дата надходження 13.05.2023
дата закладки 17.05.2023
Ранкове небо в темно - сірих хмарах,
Земля дріма в дорогоцінних чарах.
Ті роси – перли ніч подарувала,
Її печаль, посуху відчувала.
Що ж ти весна, може заплач, хоч на мить,
На душі млосно, під серденьком щемить.
Ти ж відбуяла в барвистих пелюстках,
Мо» загубилась у світлих мріях й снах?
Чи захмеліла від пахощів садів?
Чи вчарував, дужий солов’їний спів?
Ну не лінуйся, клич вітер до хмарин,
Хай політа між кучерявих чуприн.
Щоби вологість припала до землі,
Дрібним дощем, буде потіха й мені.
Проснулось сонце, картина яскрава,
Чудовий ранок. Сонячна заграва,
Скрізь розплескалась, зникають роси,
Я ж сподіваюся, на вмілість принцеси.
Покличе вітер і жадані грози,
Принудять хмари, повідкривать шлюзи,
Й весна босоніж пробіжить по травах
Вже наяву, не так, як колись у снах.
15.05.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983282
дата надходження 15.05.2023
дата закладки 17.05.2023
Травень весні писав вірші надії,
Пелюстками складав їх у конверт.
Слова його у пахощах ванілі,
Душу розносять на шматочки вщент.
Травень весні писав пісні кохання.
І плакав дощ, вслухаючись в слова.
Розносив вітер тиху оду травня,
Розлучник-час кудись усе сплива.
А він писав листи весні звабливі,
Вкладав тепло і щебет журавлів.
І квіти дарував свої цнотливі,
Від почуттів п'янких, немов хмелів.
Травень писав. Весна мрійно читала,
Стелила шовком всі його поля.
І кожен ранок вітрами шептала:
- А я твоя, навіки я твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982758
дата надходження 10.05.2023
дата закладки 10.05.2023
Милий Березень, що ж ти лютуєш?
Заморозив барвисті квітки..
Якось дивно ти з нами жартуєш,
Замітаючи снігом стежки.
У зажурі лелека блукає,
В сніговії не видно гнізда...
Що ж ти дієш із нами, юначе?
Заметіль у вікно загляда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978457
дата надходження 28.03.2023
дата закладки 20.04.2023
1
Тихо… ніби й немає війни. Привітне сонце, теплі промені злегка торкалися землі, ранковий блиск роси барвисто переливався по траві.
Чиста блакить віщала гарний день….
Після важкого поранення, після реабілітації, Михайло повернувся в рідне село. Добротна хата, в ній батько й мати і він з ними, як до війни.
Життя інакше, не чути гармат, лише інколи з гучномовця чути звук сирен. Мало хто кудись ховається –уже звикли.-Що має бути, так і буде, - частіше всього, кажуть люди похилого віку. А молодь? Може хтось спитає? Та де та молодь у селі?! Так, декілька родин приїжджих зі сходу. Село далеко від залізничних колій, можна сказати глухе. Ранкову тишу порушує переспів півнів, інколи крики гусей й скавління,чи гавкіт собак.
Часті проблеми з інтернетом, сюди новини приходять з запізненням. Хто першим дізнається, хоч і ввечері, спішить до сусіда, вже по хаті розмови, ніби зібрався рій бджіл. Важкий час, не сидиться поодинці, один одного підтримують, бояться одинокості. Хоч і при свічках, розмови, суперечки, сподівання затягуються до пізньої ночі,тож разом легше все сприйняти.
Михайлові минуло сорок років.
- Не молодий та й не старий, - часто бідкалася мати,- Єдиний син, шкода, та доля щастя не дала.
Після армії, син мав кохання, в двадцять п'ять років одружився, але разом довго пожити не судилося. Лише п'ять років його втішали блакитні ніжні очі, в яких топився, забував про все на світі. А їй було лише двадцять, одного разу в потязі познайомився . У чотиримісному купе їх двоє, слово за слово, уже й бесіда. Віра навчалася в Вінницькому кооперативному інституті на заочному відділенні. Якби один до одного ближче жили,, то напевно б зустрічалися частіше, краще би один одного знали. Два рази на місяць вони зустрічалися в Вінниці, вечорами спілкувалися по телефону,ото тільки й втіхи.На жаль дівчина приховувала біду, мала онкозахворювання.Зізналася через три роки, коли він здивувався,чому не вагітніє, безжальна хвороба забрала її життя.
2
Летіли ясні, погожі дні, чергувалися з прохолодними ночами.
Про минуле сина, вдома намагалися не згадувати. Мати інколи бідкалася, що син залишиться одинаком до глибокої старості. Та батько відразу розтер жилисті руки, скоса зиркнув на неї, кашляв. Знала, як не змовкне, то старий гримне кулаком по столі, а лягаючи спати, ще й добряче висварить.
Він розумів батьків, уже ж не молодий. Часто від матері чув слова,
-Думай синку !Думай!
А що тут думати? Задавав собі питання. Сам винен, медсестричка Юля біля тебе ходила, а ти бовдур, хоча би раз її за руку взяв. Соромився, як підліток, особливо коли підносила судно. Відчував, що червоний, як варений рак, весь час очі донизу, ніби щось на підлозі шукав. Не міг собі пояснити,чому коли вперше її побачив, торохтіло серце, ніби мало вискочити. А згодом, день за днем, кожен її погляд, як свіжий ковток повітря, йому придавав сил терпіти біль. Він намагався швидше стати на ноги.- Чорт забирай – в душі себе сварив.Чому здохляк став?
Тож з передової прийшов, а туди слабаків не беруть. Всі загартовані, хто в полі,чи на заводі,чи на фермі працював. Має бути сила! Має бути!
Для нього два тижні видалися надважкі. Привітна Юлія - тендітна дівчина , з біленьким личком і білокурим волоссям, підбадьорювала хворих. Про себе він називав її лілією. Її карі очі красивої форми вражали його, заворожували. Воно звичайно, кажуть для кохання різниці в роках немає, але ж. Отож, якби не оте « але» - його зупиняло.-Я старий для неї. Коли почав ходити, звичайно шкутильгав, біля неї навіть соромився пройти. Тільки наближався, відразу серце збивається з ритму.
З ними вона була вдень і вночі,тільки інколи зникає на кілька годин. Михайло намагався позбутися думок про неї, але знову думав і навіть брали ревнощі, коли вона допомагала іншим пораненим.
Минуло ще кілька тижнів… його перевели до іншої лікарні. Він дуже шкодував, що так і не привернув до себе більшої уваги. А одного разу насмілився записати її номер телефона ,уже й навіть наважився підійти та помітив, що нема телефона. Три дні ходив сам не свій. І додому не подзвонити, бо толком не запам’ятав номер, а тут іще й Юля зникла.
В іншій лікарні він пробув майже цілий місяць. За цей час згадав номер телефона до батьків. Але очі Юлі, її мила усмішка часто снилися, а тихий голос заворожував та вабив до себе.
3
Михайло повернувся додому. Життя продовжується у звичному русі, тільки на переміну погоди не мав спокою, відчував нестерпний біль у прооперованій нозі. На жаль жити без ліків не вдавалося.
Одного вечора мати підійшла до сина з телефоном,
-Михасю! Ану подивися, ти ба, з твого телефона дзвонять.
- Давай я сам відповім.
Злегка почервонів, хвилюючись взяв телефон,
-Ало! Я слухаю!
В телефоні чоловічий голос,
- Привіт Михайло! Це я - Максим.
-Який Максим?
- Ну той, що з тобою в одній палаті лежав.
- Ну-ну, а зачекай, це ти розповідав, що тебе поранило на день народження, здається хвалився тридцятник - кругла дата. Не розумію, як цей телефон потрапив до тебе ? Ти ж бачив, я його шукав, усі матраци перевернув.
-А знаєш де загубив?- пролунав сміх.
-У сартирі. Його ранком знайшла санітарка, здала зміну,забула віддати. Прийшла на роботу через добу, а тебе вже в іншу лікарню перевели..
- То чому ж ти зразу не передзвонив моїм батькам?
- Я знав, що ти в лікарні. Не хотів турбувати, бо не знав коли тебе додому випишуть, подумав будуть хвилюватися. А тепер, я уже герой, правда з палицею, але передвигаюсь. Мене завтра виписують, думаю в Вінниці на вокзалі зможемо зустрітися, я ж тобі маю телефон віддати.
-А що там, наших багато виписали?
- Так- так, ще Олег залишився, в нього ускладнення, але обіцяють через тиждень – два теж поїде додому.
Мати спостерігала за розмовою, по закінченню, задумливо сказала,
- Як добре, що хлопців виписують, хай би вже якнайшвидше закінчилася війна. А що, ото прямо на день народження поранило?
-Так мамо, на війні всяке трапляється. Ворожа куля - дурниця, не запитує в кого який день. Знаєш, а Максим такий кумедний, хоч який біль, навіть не скривиться, лише на якусь мить очі прикриє. А говірливий, тут і усміхнеться й якесь слово знайде сказати, щоби підтримати. І розсмішити мастак, та так, що й про болі забудеш. Ото комусь веселун попадеться, вдома ніхто не сумуватиме.
- Синку! Таким живеться легше. Веселий, значить впевнений в собія, а сміливість в житті багато значить.Це ти, на війні сміливий, а до особистого життя, такий тихий, покірний, як річка в туманні дні.
-Та досить мамо, досить! Знову на свій лад переводиш розмову. Завтра скаже на яку годину маю бути на вокзалі, то добре, що заберу телефон.
За вікном ніч… Михайло довго не зміг заснути. Пригадував Максима з його смішними анекдотами, реакцію і усмішку Юлі, рум'янець на щоках. У очах зірниці, яких напевно ніколи не забути. Вкотре задумався, а мама права про сміливість.Чому не наважився побути наодинці, поговорити? Може боюся відповідальності, здрейфив, як кажуть хлопці. Ох мамо, де ж ту сміливість взяти, коли ті очі так зачаровують, що й слова не скажеш.
Жовтневий ранок… за вікном автобуса легкий туман. Михайло поглядав у вікно - От і осінь, а війна продовжується, важко хлопцям. Але якби я до них туди рвався та мене не візьмуть.
Люди поспіх виходили з автобуса, розходилися в різні сторони. Михайло пересів на трамвай. За вікном, по дорозі деінде під тиском вітру крутилося жовте листя. На якийсь час задумався, порівняв своє життя з листям, яке летіло, ніби шукало де краще прилягти.
В холі вокзалу гучно, люди, як комахи, копошаться, поспішають хто куди. В залі очікування, біля кіоска, Михайло очима шукав Максима. Він сидів у кріслі біля вікна, поруч з ним, обійнявши невелику чорну сумочку, сиділа Юля. Світлий плащ дуже пасував їй до обличчя! Йому би посміхнутися, але так стиснуло в грудях - аж під серцем защеміло. А може це мені знак, поспілкуємося, може з цього щось і вийде. Може в гості запросити? Важко перевівши подих, йшов до них.
Юля перша помітила його, усміхнена,
- О, подивися хто до нас їде!
Усміхнені обличчя, теплі обійми, рукостискання. Михайло наважився обійняти Юлю,
-А ти, як наша рятівниця?
Її обличчя раптом взялося рум’янцем, у очах блиск, весело відповіла,
-Життя продовжується. Дай Боже перемоги й будемо насолоджуватися життям.
Максим, хитро зиркнув, поклав руку на її плече,
-Ми це… разом продовжимо життя. Їдемо до мене,одружимося.
Михайло зам’явся, намагався відвести погляд, в той же час розумів, треба щось сказати,
-А я подумав вона при роботі, тебе додому доставляє.
-О ні, це я її тепер до себе додому доставляю. Гарна квіточка, хай прикрасить мою оселю.
Оля забрала руку й на ходу…
-Ви без мене поспілкуйтеся, я відійду на пару хвилин.
Приховуючи хвилювання Михайло продовжив розмову,
-От ти вмієш сказати! Бережи свою квітку, дивися, щоби ніхто не вкрав, цінуй. Такий скарб треба берегти, як зіницю ока.
-Знаю - знаю, якби ти був молодшим, напевно би теж не прогавив.
Михайло присів на стілець,
-Знаєш у мене ще все попереду. Я ж розповідав про минуле. Було діло, скуштував райське яблуко, виявилося гірким. Але думаю, колись доля буде прихильною до мене. До жінок здатний, тож все попереду.
- Ну добре!- тільки й встиг сказати Максим, як підійшла Юля.
-Ти чув? Здається наш потяг об’явили, маємо йти.
-Та і в мене за годину автобус, поки доберуся до автостанції.
Юля відкрила сумочку, щось шукала. Михайло чекав, хотів, іще раз, зазирнути в її красиві очі. Вона різко повернулася до Максима.
- Нам з камери схову треба забрати валізу, тож прощайтеся побратими.
І до Михайла протягнула руку,
-Мені Максим дещо розповів з вашого життя, тож усе в минулому.Не втрачайте надію, думаю роки не завада. Ви іще знайдете свою половинку, он скільки жінок залишилося без чоловіків. Думаю наші воїни проженуть рашистську навалу, все буде добре!. І ми обов’язково зустрінемося, лише б дочекатися перемоги. Щастя Вам!
Враз приревнував Максим, доволі емоційно відреагував,
-О, яке прощання! Все - все! Пішли, а то й справді прийдеться доганяти потяг. Па-Па Михайле, гадаю ми іще не раз зідзвонимося!
Він з заздрістю дивився їм услід .
Думка – метеликом -А вони підходять один одному, навіть трохи схожі.
Та тут наче лезом по душі - А може я й справді бовдур, бо не насмілився позалицятися. Мабуть не доля, потяг повіз квітку в іншому напрямку.
4
Холодний вітер обпікав обличчя, Михайло на ходу зиркав до неба - Напевно вітер нам дощу навіє, то ж осінь, все може бути.
Злегка морозило… він розумів, це від нервів. На кілька секунд зупинився-Отакої! І чого нервувати,треба сприйняти все, їхати додому.
На платформі люди уже заходили в автобус. Неподалік від автобуса стояла, низька на зріст, жінка з хлопчиком.
-Ну синку, не плач, заспокойся. Ми вже скоро будемо на місці.
Хлопчик шморгав носом, скоса позирав на Михайла.
- Мамо, а це точно наш автобус, може краще в того дядька запитай, а то знову не в той впхаємося.
- Та забудь, забудь про той автобус.Там просто було дуже тісно, тому ми й вийшли.
- Я їсти хочу, ти мені щось купи…
-Та де ж купи, хіба не бачиш, тут нічого не продають, а повертатися, то уже й до ночі не потрапимо до баби Марини, подала носову хустинку і продовжила,-Ти мій маленький герой, не плач, витирайся і пішли.
Михайло спостерігав, як люди поспіхом заходили в автобус. - Добре, що місця вказані, мабуть знову буде багато людей, треба йти. Хлопчик побачив, що Михайло, опираючись на палку, направився до автобуса,
-Мамо давай скоріше, бо всі місця займуть.
Жінка віддала водієві квиток,
-Ми зі сходу, нам на двох і одного місця досить.
Водій - сивий чоловікі, років шести десяти, кивнув рукою,
-Проходьте! От біда, їдуть люди, надіються на краще… охо-хо-хо.
Михайлове місце було поряд з цією жінкою і хлопчиком.
-Це ж треба такого - подумав і звернув увагу на обличчя жінки. Мабуть років тридцять! Та ні , а куди вона їде, каже зі сходу. Цікаво звідки, чи з Бахмута, чи з Соледара, а можливо й з Харківської області, їдуть бідні люди, їдуть світ за очі.
Хлопчик завертівся на її руках,
-Дядьку, а ви що були на війні?
-Так був. А ти напевно тікаєш від війни?
-Це мама, каже поїхали до бабці Марини, може в неї перебудемо, поки війна закінчиться.
-Артуре, синку, щось ти дуже розговорився. Он краще подивися у вікно, не набридай дядькові своїми розмовами.
Вона ледь повернулася до нього. Її очі збили його з пантелику. - Очі… знову карі очі і такі ж красиві, але трохи сумні. З під білого берета виднілося русяве волосся, її обличчя мало втомлений вигляд.
Цікаво в яке село вони їдуть? Михайло злегка торкнувся плеча хлопчика,
-То ти Артур, тепер я знаю твоє ім’я. А скажеш дядькові, скільки тобі років і в яке село ти їдеш?
За сина відповіла жінка,
-Йому шість років. Оце два тижні назад було день народження, саме нас бомбили. Якби мирно,то може б і відсвяткували. А тут бачите яке святкування, без хати залишилися, два тижні по автобусах, по вокзалах.
Михайло розумів, як жінці боляче про це говорити, більше нічого не запитував. Цікаво, до якої це тітки Марини вони їдуть. В селі всіх знав, тут народився, виріс, безвиїзно мешкав, хіба що служба в армії.
Автобус злегка качало, хлопчик заснув. А Михайло думками був у кожній сільській хаті, все намагався знайти бабу Марину.
Ото лишенько, чого відразу по своїй вулиці не шукав. Немає в нас баби Марини, уже три роки, як пішла в інший світ. Думки, як вітряки, подумки сам до себе - Чекай голубе, ану згадай, хто в тій хаті живе. Згадав, як мати бідкалася про переселенців, що посилилися в тій хаті. Ото буде розчарування, куди ж піде з дитиною?
До кінцевої зупинки, їхало кілька односельчан. Михайло, щоби не заважати, пересів на друге місце.Думав допомогти жінці, адже малий добре угрівся, солодко спав.
Нарешті автобус під’їхав до зупинки… водій запропонував усім вийти.
Жінка по чолі гладила сина,
-Артуре… ми приїхали!
З закритими очима, хлопчик щось бурмотів . Михайло стояв поруч,
-Я вам допоможу, візьму на руки..
-Ні - ні, що ви, він не такий легенький, як здається.
Відкривши очі, малий зразу здійнявся на ноги,
-Що приїхали?
-Так! От молодець що пробудився, пішли! - похвалила мати.
Михайло відразу взяв його за руку ,
-Знаєш Артуре, уже темніє, пізно шукати бабцю, до мене в гості підеш?
Малий задрав голову, безтямно кліпав очицями,
-Мамо,а може й справді, пішли, я такий голодний, там же нас нагодують. Хоч я й зігрівся, а в животі, аж шкварчить. От би гаряченького борщу поїсти.
Малий так швидко говорив, що вона й не могла слова вставити, жестом руки давала зрозуміти щоб замовк. .
--Та ви не сваріться на дитину! У народі існує приказка, що вустами дитини дієслів істина. В такому віці ми теж були щирими та мабуть просто цього не пам’ятаємо. Може скажете, як вас звати і погодитися на запрошення?
Артур від радості підстрибнув,
-Мою маму всі звуть Ольгою! Ну пішли, пішли!
Жінка озирнулася - А воно й справді, в таку пору по селу блудити не кращій варіант, але з осторогою сказала,
-А що ваша дружина скаже, діти?
-У мене вдома батько й мати, думаю гостей радо приймуть . Хата у нас добротна, велика, є де відпочити і телевізор можна подивитися.
5
Несподівані гості порушили звичне життя його сім’ї. Познайомившись, батько позирав на Ольгу, задоволено нарізав хліб, а мати ставила на стіл вечерю. Артур зразу познайомився з котом, тримав його на руках і дивився мультики. Вечеря видалася тихою, кожен смакував їжу і занурювався в думки. Тишу інколи порушував Артур, він був задоволений, щось шепотів до Ольги, тулився і позирав на Михайла.
Після смачної вечері, виморений Михайло, але задоволений поїздкою й знайомством, міцно заснув. А Ольга, лежачи в ліжку, в душі відчувала глибокий затишок - До добрих людей попала, а що далі? Напевно довіряти долі, а там час покаже.
Батькам довго не спалося, обговорювали день, тішилися гостями.
Пройшло три дні. Сонячний ранок… переспів півнів. Михайло хазяйнував біля кролів. Батько тер на велику терку кормовий буряк і кидав курям, хитро позирав на сина, наважився поговорити,
-Слухай, Михасю… нехай вони декілька днів живуть у нас. Я так зрозумів Ольга одна виховує сина. Придивися до неї…
--Тату!
-Що тату? Ти йшов своєю стежкою в житті, тебе ніхто не зупинив, усе робив, як хотів. Як Віру привіз, ми прийняли , до Військкомату пішов, плакали, але ж не відмовляли. А тепер тобі сама доля пропонує почати нове життя, не вагайся! В твоїх очах я помітив сонячний блиск, коли позирав на неї, мабуть сподобалася. Сину, не замикай серце для кохання!
-Та в неї очі красиві… тому й дивлюся.
-А я хіба кажу погані? Красиві і сама славна жіночка та й хлопчику треба батька. Ти ще молодий, може ладком - ладком та й матимете спільного хлопчика чи дівчинку. Не прибідняйся, в твої роки, ще повні пороховниці.
Михайло гучно закрив клітку, розчервонілий,
-Ой, щось сьогодні тебе так далеко занесло. Напевно себе в двадцять років пригадав.
У відповідь,старий усміхнений до нього, кивнув рукою в сторону відра, в якому лежали кормові буряки,
-Ти не тікай, оті буряки помий, я на потім натру. Слухай, хіба хороше гріх згадати?! Та не будь дівкою, от до матері вдався. Та в молодості всього боялася, але ж тобі не двадцять. Життя - не ті дні що пройшли, а ті, що залишилися.А ти тільки півжиття прожив, ще все попереду. Подумай, час швидко спливає.
Михайло намагався швидко помити буряки й втекти від батькової моралі. А старий тільки шморгав носом й задоволено продовжував,
-Ти ото якось будеш мати час, наведи порядки в літній кухні. Я там пічку пропалюю, коли собаці їсти варю, думаю не змерзнеш. І Ольгу запроси, хай допоможе книги перебрати. Якісь, здебільшого радянські пропагандистські, підуть для розпалювання пічки, а якісь можна й залишити.Там технічної літератури багато, кому вона тепер потрібна, зараз технології зовсім інакші.
Михайло трохи схвильовано,
-Останнім часом ти мене дивуєш. Як тільки в хаті я та Ольга з сином, ти відразу намагаєшся малого забрати й швидко зникнути . Чи це спеціально робиш?
-О… мій герою. Чи не помітив, як вона на тебе поглядає?! А до чого я веду, бачу ти й досі недопетрав? Знаєш, прямо скажу. На дивані, що в літній кухні, ми з твоєю мамою провели медовий місяць. На ньому й твоє зачаття відбулося. Хоч важко було, саме цю хату будували, але й на це часу вистачило. Молодість, кохання – майже, як гаряча пора влітку, весь час жага води. Тільки тут все інакше, хочеться пити солод з вуст, від спокуси втрачати розум.
Після такої промови в Михайла урвався терпець. Останній буряк перекинув з руки на руку і різко кинув у відро з водою,
-Та, досить! Різко розвернувся, попрямував до городу.
Думок багато… сумнів крає серце. Чи правду батько каже про ті погляди? А чи на часі розпочинати нове життя, адже війна? Та чи погодиться іще в нас жити, весь час бідкається, що незручно.
Раптово посипав мілкий сніг та він не помічав його.просто дивився вдалину, ніби там бажав знайти пораду. До нього підбіг Артем,
-Дядьку, бабуся обідати гукає.
Думка, мов стріла – А він би мене за батька прийняв! Увечері весь час поряд, у оченятах блиски радості, тулиться, просить щоби якусь цікаву історію розповів, тільки не про війну. Звичайно в такому віці бачити жахи війни навіть важко сприйняти, наскільки зранена дитяча душа!
Малий уже тримав його за руку, вони поспішили до хати.
6
А час минав...
На третій день від Різдва батьки збиралися поїхати в інше село, до родичів. Батько чекав на рішення Ольги, напередодні він просив, щоб з ними поїхав Артур.
За цей час жінка уже звикла, влилася в цю сім’ю, відчувала, що поряд щирі, добрі люди. В душі таїла секрет, намагається не показувати, що їй імпонує Михайло. Від його поглядів губилася та в той же час надіялася, що він таки зверне на неї увагу. Звичайно, не так, як на матір Артура ,а, як на одиноку жінку, яка не проти пройти з ним життєвий шлях.
З кімнати вибіг Артур,
-Дідусю ура! Мама дозволила, я їду з вами!
Пройшло зо три години, як батьки з Артуром на старенькій «ладі» поїхали в гості. Михайло в літній кухні, уже третій день наводив порядки.
Ольга в хаті… на стіл поставила тарілки для борщу - Ну от, будемо обідати, треба Михайла звати.
Відчинивши вхідні двері хати, декілька раз гукала його, але він не чув. Похапцем, накинувши плед, поспішила до нього.
Скрипнули двері… Михайло різко піднявся з дивана. Розгублено дивився на неї, в руках тримав декілька фоток.
Вона сміливо зазирнула в них, злегка почервонівши, мовила з милою усмішкою,
-О! Ти, що в дитинство занурився? Який гарненький хлопчик! Це ти?
- Так, це я ! Давай, я їх в альбом покладу.
-Ні, зачекай! Я борщ у тарілки не насипала, в каструлі не остигне. Дай хоч хвилинок п’ять подивитися, мені ж цікаво…
Він на якийсь час завмер від її пронизливого погляду. Ледь схилившись тихо,
-Я цікавий тобі? Дивно, а мені здається ти уникаєш залишитися наодинці.
-Та ні, це ти тікаєш… звичайно, навіщо тобі жінка з дитиною та ще й без приданого.
-Навіщо нам сперечатись- нахилившись сказав він і руками злегка взявшись за її тендітні плечі, посадив на диван, продовжив,
-Твої вуста, як маків цвіт… а очі, я в них топлюся, забуваю про все на світі.
Ніжний поцілунок в уста… вона розтала, як роса на сонці.
Більше ніяких слів…. в грубці розмірно потріскували дрова.
На Водохреще вся сім’я ходила до церкви. Освятивши воду, вдома мати застелила стіл вишитою скатертиною, звернулася до Ольги,
-Ти розтавляй посуд, накривай стіл, а я тим часом зніму теплий одяг.
В хаті пахло стравами…. Артур сидів між Ольгою і Михайлом, інколи водив оченятами, посміхався. Батько налив у келихи вина,
-Ну що… сьогодні не гріх пригубити вина,спочатку помянемо наших героїв, що захищають Україну,а вже за другим разом вип’ємо за свято. Бог бачить нас, думаю пробачить.
Після двох тостів, добре закусивши, Михайло підійнявся з стільця, голосно сказав,
- Мамо, тату, ми тут оце, трохи замявся та все ж продовжив,
-Ну вирішили побратися, поки що поживемо разом так, а після Провідної неділі одружимося.
Сидячи, Артур обома руками обійняв Ольгу й випалив,
-Мамо, як це класно, тепер у мене буде батько!
Ольга пригорнула сина, прошепотіла,
-Так синку, в тебе буде батько, тільки ти ж його слухайся!
Батько посміхнувся і продовжив,- У нас буде дружня сім'я! І дай Боже нам з бабусею бавити онуків!
В кімнаті всі дружньо дивилися телевізор, Михайло задумливо дивився на Ольгу., на душі тепло і радісно – Ну от, я став на нову стежину в житті, яку мені подарувала доля. Думаю все буде добре, нам би тільки війну закінчити та , прогнати рашистів з рідної землі!
Березень 2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980447
дата надходження 17.04.2023
дата закладки 20.04.2023
Дощі нарешті вгамувались
І сонця промені ясні.
Землі легесенько торкались,
Всміхались радісно весні.
Весна неначе наречена,
Вдягла на голову фату.
Свій килимок трава зелена
Їй розстелила на горбку.
Птахи дзвінких пісень співають,
Луна летить у береги.
Вони так весну прославляють,
Хмарок торкаються крильми.
І я весні також раділа
Її обожнювала я.
Як надувалися вітрила,
У даль їх несла течія.
Побачив дійство теє вітер,
Весну до танцю запросив.
Їй дарував найкращі квіти,
Чекав у гості, так любив.
Я милувалася весною,
Непередати цю красу.
Вона була разо́м зі мною,
Під ноги кидала росу.
Автор Тетяна Горобець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980732
дата надходження 20.04.2023
дата закладки 20.04.2023
Щоби фігуру гарну завжди мати
І з мужем у сім’ї щодня ладнати,
Пораду мама дала доні ясно:
Потрібно закривати рота вчасно.
18.04.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980525
дата надходження 18.04.2023
дата закладки 20.04.2023
Карамельна ,солона, з корицею,
Розпідпушені ,збиті вершки…
Неймовірною ще таємницею
Тануть кавові ці бульбашки.
Познайомилась з ними в дорозі я,
Насолода ,хай світ зачекає…
Вони згладили сталу апорію*,
Що не тільки крізь мене блукає…
Манить,кличе,легенько спокушує,
Темно-бежево-чорний напій,
Підбадьорює,дещо зворушує
Філіжанка приглушених мрій…
Неймовірною ще таємницею
Тануть кавові ці бульбашки,
Карамельна,солона з корицею
Й розпідпушені збиті вершки.
*Апо́рія (грец. απορια — безвихідь) — за формальною логікою —
ускладнення в міркуванні, яке здається непереборним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970672
дата надходження 11.01.2023
дата закладки 15.04.2023
Віка мучилась, хворіла
Підряд дні і ночі:
Дуже голова боліла,
Аж штрикало в очі.
Всі пігулки закупила,
Гелі, креми має,
Хоч у них цілюща сила –
Не допомагає.
Радили кота придбати,
Щоб зникла недуга,
Не покращав її стану
Й куплений папуга.
До цілительки ходила,
Та сказала: -Пізно
Ти звернулась, та врятують
Тебе трави різні.
Бачить дівка, що загнеться,
Час проходить марно,
Вирішила наостанку
Звернутись в лікарню.
Лікар каже: -Завтра зрання
Викиньте всі ліки,
Заманіть для проживання
В хату чоловіка.
Через місяць до лікаря
Прийшла з результатом,
Щастям, радістю ділилась
Наче з рідним братом:
-Все в порядку, я здорова,-
Реготала Віка,-
Тепер болить голівонька
В мого чоловіка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980245
дата надходження 15.04.2023
дата закладки 15.04.2023
Пригріло пагорби проміння,
Природи подих - переміни.
Прозора посмішка повітря,
Палітра пестощів привітна.
Південні присмаки пейзажів.
П'янить пагіння, поле пряжить.
Примітні прояви поклонів,
Потіхи паводків - підйоми.
Пелюсток пахощі прекрасні -
Потоками пасатів пасма.
Пісень пташиних переливи,
Прислухайся: подалі плинуть...
27.03.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979972
дата надходження 12.04.2023
дата закладки 15.04.2023
Стражденна мати,чорна ніч,
Знов захолола в хаті піч,
На ранок сонце, геть не гріє,
Душа болить серце мліє.
Щораз погримує гроза,
Завмерло все,стіка сльоза,
Скорботна мати ледь ішла,
За нею майже пів села.
Іде процесія. Несуть,
Сина- бійця в останню путь.
Жаль не позбутись довгих мук,
Їй би торкнутись його рук.
Не в змозі сина оживить,
-Без тебе я не зможу жить.
Цвіт ранніх квітів у імлі,
Схилились низько до землі.
Нині й пташина мов німа,
Ой, що ж твориш клята війна?
Не зчезнуть болі та жалі,
За що, сини, як журавлі,
Летять, курличуть вдалині.
30.03.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978989
дата надходження 02.04.2023
дата закладки 03.04.2023
Розмови чуєш, не завжди від душі,
Про сумнів ти, не напишеш у вірші,
І передать не зможеш хвилювання,
Бо сам, на краще маєш сподівання,
Тобі здавалось, під час спілкування.
Як – так, а може, людина нещира,
Вже підкрадається в душу зневіра,
На що багата? Загубила щирість?
Не притаманна їй любов і милість?
Зло посилилось? Його не позбутись?
На жаль із ним, не раз можна спіткнутись.
Собі зашкодити, блудити в пітьмі,
І врешті- решт, ти враз подібний зимі.
На якийсь час, душа мов скрижаніла,
Та чи вона, собі цього воліла?
Певно війна, все ж свою роль зіграла,
Смерть, безнадія, щодень пристрашала.
Душу ятрила, темнота при землі,
Жура і біль, що принесли москалі.
Та озирнися, вже буяє весна,
Мрій і надійся, закінчиться війна.
Душа зігріється, розтане крига,
Хоч і на мить, підкрадеться інтрига.
Та тут вже доля… тобою скерує,
Пробудить мозок, серденько відчує,
Трохи полегшення, хоч й мокре чоло,
Ти відчуваєш, зміг побороти зло.
Із часом, станеш щирим і добрішим,
Певно, як всі та вже будеш мудрішим,
Пізнаєш гордість, тож на душі ліпше,
Тепер і друзів, вже зустрінеш більше!
До свого серця, прислухайся, почуй,
Усі мости, що зруйнував, відбудуй!
Ти зрозумієш, вернуть щирість вдасться,
Й твоє життя, відчує солод щастя!
09.03.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977914
дата надходження 23.03.2023
дата закладки 25.03.2023
В Петрика сьогодні свято
(Нехай заздрять всі малята),
На майданчик погуляти
Вийшов хлопчик вперше з татом.
Не минуло й пів години,
Аж захекалась дитина,
Прибіг мамі розказати,
Чим закінчилося свято:
-За щось тато зачепився
(Наче хтось підставив ніжку),
Із розгону усім тілом
Тяжко гепнув на доріжку.
-Ситуацію, синочку,
Зможеш ти переказати?
Тільки матюки і крики
Ти повинен пропускати.
Враз синок напружив лоба,
Й пролунало з вуст Петруся:
-Якщо так, то тато тихо
Згадував чиюсь матусю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978009
дата надходження 24.03.2023
дата закладки 25.03.2023
В Петрика сьогодні свято
(Нехай заздрять всі малята),
На майданчик погуляти
Вийшов хлопчик вперше з татом.
Не минуло й пів години,
Аж захекалась дитина,
Прибіг мамі розказати,
Чим закінчилося свято:
-За щось тато зачепився
(Наче хтось підставив ніжку),
Із розгону усім тілом
Тяжко гепнув на доріжку.
-Ситуацію, синочку,
Зможеш ти переказати?
Тільки матюки і крики
Ти повинен пропускати.
Враз синок напружив лоба,
Й пролунало з вуст Петруся:
-Якщо так, то тато тихо
Згадував чиюсь матусю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978009
дата надходження 24.03.2023
дата закладки 25.03.2023
Не каждый может быть со мно́ю...
Лишь тот...кто в му́дрости силё́н!
В чьём сердце я СЕБЯ открою...
С кем встреча станет смыслово́й!
Признаюсь...экстраордина́рной
Бывает часто жизнь моя!
Глуби́н каса́юсь непреста́нно...
В них...заключаюсь Я САМА!
И только OH...мой милый стра́нник
Когда любовью занесё́т
В МОЙ мир... подобный ОКЕАНУ...
Станет ПОТОКОМ... МОИХ ВОД!
❤...
(экстраординарность-
чрезвычайный,беспримерный...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915268
дата надходження 29.05.2021
дата закладки 18.02.2023
Вона завжди була з всіма привітна
Неначе квітка ніжна й чарівна
Душа її була надто тендітна
Серце у ранах - музика сумна
Вона завжди була неначе сонце
Бо ж усміхалась щиро від душі
Все прагла волі стукавши в віконце
Коли світили зорі в тишині
Прагла забути болі й всі образи
Світла душею що тут ще сказать?
Хотіла щастя щоб забуть ті фрази
Які вбивали ніжність й благодать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973332
дата надходження 09.02.2023
дата закладки 09.02.2023
Ходить жінка зоопарком. Глип на звірів зрідка.
Зупинилась на алейці, де горили клітка.
Подивилася на мавпу. На табличку вгору.
І питає у мужчини, що проходив поруч:
- Як вам, дядьку, це створіння? Мавпа та велика?
Підкажіть, оця горила – чоловік чи жінка?
Той уважно подивився на горилу сповна.
Й мовив їй, всміхнувшись трохи: - То самець, шановна.
- Отже, значить, чоловік це! Бачу погляд хтивий.
По очах у нього видно: хитрий, злий, лінивий.
- Це самець! Не чоловік він. – враз мужчина злиться.
Жінка змовкла. Тільки й ляпне: - А яка різниця?
- Є різниця! Ще й велика! Скажу прямо в очі.
В чоловіка попри інше є крім того гроші…
09.02. 2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973343
дата надходження 09.02.2023
дата закладки 09.02.2023
У ставку ряска дрімала,
Лунають звуки, - ква-ква– ква,
З травички жабка стрибала,
У воду проситься душа.
Сміливо плиг та й плиг, шубовсть!
Ой - ой ударилась, об щось,
Враз комара, вже уздріла,
Ква- ква – поглянь, не зомліла.
У очах світяться зірки,
Пускає мильні, бульбашки.
Я ж не позбудуся мети,
-Ану сюди! Давай лети!
Комарик все, пам’ятає,
Чого їх тато навчає,
Він відлетів, -Гей, купайся,
І собі врешті зізнайся,
Я обхитрив, без сніданку,
Лишилась ти, спозаранку!
2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972469
дата надходження 31.01.2023
дата закладки 01.02.2023
Старість поглянь, чи тепер її обличчя?
Лінії штрих, згод й відбитки протиріччя,
Хоч все прожите, ніби й по твоїй волі,
Не так, на жаль, розквітла квіточка в полі.
Міленькі зморшки, напевно від радості,
Хоч смуток брав, чи доживеш до старості,
Та мрій політ, до чистого піднебесся,
То, як пігулки, завше для душі й серця.
Сприйняття сонця, надихало до життя,
В природі, дітях й онуках мала буття,
Землі щедроти, хліба по всій окрузі,
Чом не втішатись, коли ще й щирі друзі.
В пору вечірню, видіння, то, як у снах,
Що ти ще зовсім… молода, блиск у очах,
У спілкуванні, з коханим - кращим другом,
У ліжко кава, вже й зникла напруга.
Глибокі зморшки, від зла пережитого,
Що за плечима, від життя смугастого,
Можливо в пам’яті, забутого давно.
Але, не зникли сліди непоправного.
Підкралась старість… лишився слід й на скронях,
То від печалей, тривог, болі й безсоння,
Як босонога, на свій шлях стежка в росах,
Надійсь на краще, хоча жаль, сніг на косах.
Він не розтане, ні, хіба підфарбуєш,
Вже до люстерка, ти стук серця відчуєш,
Шалено б’ється і без твоєї згоди,
Бо ж не повернеш, вже чарівної вроди.
Тож зрозумій, змирись, це старість підкралась,
І якби ти, хотіла і не сподівалась,
Що зморшки десь зникнуть, як весни квітучі,
Повір, залишаться, як хмарини летючі.
Чи швидко й тихо, отак плинуть роками,
Не втрачай мрій, не загубись між стежками,
Когось напевно, за тебе бере заздрість,
Сумління вдачі, чи зустрічати старість?
**
Так тож все доля…. мо" на сльози радості,
Ти в сподіванні, дожити до старості.
08.01.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970433
дата надходження 08.01.2023
дата закладки 09.01.2023
бийся серцем зі мною,
гати, молоти, відкушуй,
виливай свою злість чи то відчай відром помий
я не воїн - любов, тому маю безсмертну душу
потерплю і обсохну - однаково ти не мій
чи ти ще не збагнув височіні моєї сили?
чи ти ще не сягав її темних страшних глибин?
ми з тобою ніколи не зачинали сина
кожен план, кожен крок починався якимсь «якби…»
бийся мозком зі мною, вигадуй жахливу кару
і ніколи не бійся здаватися не таким
я хоч сонце яскраве, та все-таки маю хмару
я хоч небо прозоре, та є в мені літаки
бийся спомином теплим, холодним словесним душем
я все маю без тебе, та ймення йому «ніщо»
і кажу що невинна, нічого й тобі не мушу
може, й правда, а може - подратувати щоб
бийся серцем і розумом, пам‘яттю і словами
не губи свого впертого его в моїй тіні
але знай, що ніколи не буде уже між нами
сокровенного «ми» - воно згинуло у війні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953835
дата надходження 20.07.2022
дата закладки 05.12.2022
Всевишній на тарілці,
Не дає нам солодкий мід.
Треба трудитись бджілці
Пролити з свого чола піт.
Хто сіє зерно ,той має
Є святий хліб на столі.
Нехай Бог вам помагає!
Бути господарем землі.
Ти, не впускай в душу -зиму
Бо замерзне вона в лють.
І , шукай ліричну риму,
Щоб пізнати - життя суть.
Про манну кашу не думай,
Щоб був ситий тільки, ти.
Вчись, і трудись,щось придумай!
Збудуй дім, і зводь мости.
А хто має в серці Бога!
Того він благословляє.
Йому відкрита дорога
Зранку сонце витає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967265
дата надходження 03.12.2022
дата закладки 04.12.2022
Паслись коні... Паслись коні.
Паслись коні біля річки.
А в козака молодого
дві дівчини, мов ті чічки.
А ті коні воронії
треба добре випасати.
А козаку молодому
думать, котру заміж взяти.
У одної очі сині,
мов те чистеє джерельце.
Ну, а друга, довгокоса,
теж хвилює його серце.
Ой ви коні, воронії,
вам у річці пити воду.
А козаку молодому
вибирати не за вроду.
Ой ви, коні... Ой ви, коні.
Ой ви, коні, та й гривасті
Понесли б ви до тієї,
із котрою жити в щасті.
Паслись коні... Паслись коні.
Паслись коні біля річки.
А в козака молодого
дві дівчини, мов ті чічки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966982
дата надходження 29.11.2022
дата закладки 30.11.2022
Ступаю стежкою вузькою,
Котра веде аж до села.
Як сумувала за тобою,
Столице юності й тепла.
Давно-давно тут не бувала,
Доля носила по світах,
Причал дитинства згадувала,
В думках летіла, наче птах.
І ось я тут.Так тихо-тихо,
Стара лиш гойдалка скрипить,
Ніби відгонить звідси лихо,
На душі стало щемно вмить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966929
дата надходження 29.11.2022
дата закладки 29.11.2022
В класі Коля, Петя й Жора,
Дві Натки й Марія
Обговорювали тему
Про життя і мрії.
-Мого татка називали
В дитинстві Семеном:
Мріяв стати космонавтом,
А став бізнесменом.
-Моїй мамі,- каже Ната,-
Не таке гадалось:
Мріяла моделлю стати,
Та життя не склалось.
Як не прагнула матуся,
Та не сталось дива:
Продає тепер в кіоску
Цигарки і пиво.
Підсумок зробив Микола:
-Можна все здобути,
А життя міняє плани,
Так повинно бути.
Коли дітки ще маленькі,
Знає мама й татко:
Хлопчики машинку хочуть,
А ляльку дівчатка.
А як виросли, малюють
Іншу вже картину:
Парубки шукають Барбі,
А дівки - машину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966744
дата надходження 27.11.2022
дата закладки 29.11.2022
Її зустріла, я гостинно,
От здивувала, тож невчасно ,
Хоча і лине час неспинно,
Але ж зайшла, така прекрасна.
Зима – панянка… білокоса,
Нараз щедроти розсипала,
Іде поважно, гляне скоса,
Не заперечиш, як принцеса!
Розсипа чари. Сніг іскристий,
Витає блиск у самоцвітах,
Вражає очі, чистий – чистий,
Як та веснанька, роси в квітах.
Ген- ген по полю, заметілі,
Здаля біліють у тумані,
Кущі шипшини посивілі,
У білосніжнім океані.
А ліс дріма, сніг зігріває,
Пелюшки срібні й смужки злата,
І жодна пташка не співає,
Не чуть класичної сонати.
Дивує тиша… насолода,
Панянці вітер - не перечить,
Яка ж чудова ця природа,
Її не хочу, я зурочить.
***
Стріла гостинно, так ведеться,
І чи надовго - не спитаю,
Кофе чи чай, завжди знайдеться,
Тож радо й щиро привітаю.
20.11.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966837
дата надходження 28.11.2022
дата закладки 29.11.2022
Боже яке, це щастя просто жити!
Вмочити у травах ноги вколіно.
В своїх руках прекрасний світ творити
На картині змалювати- Вкраїну.
Дивлюсь у твої волошкові очі!,
Як розпустила вишенька коси.
Слухаю спів солов'я допівночі!
Цвіту немов троянда в росах.
Як море безкраї поля, роздолля
Жито колоситься, і нива пшениць.
Немов у раю стоїть струнка тополя
Зустрічає з доріг сизокрилих птиць.
Хай цвіте весна...і буяє літо
А у садочку співають солов'ї.
В небі хмароньки розганяє вітер
І цвітуть волошки на святій землі.
Чайкою злітаю на берег річки,
Де тече водиця дзвінкий водограй.
Милуюсь вродою землі до нічки
Вабить до зірок синій небокрай.
До сонця Бога молиться лелека
На вітті здіймає крила до небес.
І жде вечірню зіроньку здалека
На полотні неба тисячу чудес.
Під вікном розмай лілового бузку
Запашив подвір'я п'янкий аромат.
Місяць ,як павич тихенько у кутку
Осяює стежки села- казковий сад.
У пахучім цвіті квітка чарівна
Мальва- ружа ,як мальована Діва.
В очах сяє сонце ,а в душі-весна.
Поруч із нею цвіту я щаслива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966910
дата надходження 29.11.2022
дата закладки 29.11.2022
1
Звечоріло… Сонце сідало за обрій, на Тернопіль опускаються сутінки. З піднесеним настроєм, із дипломатом у руці, Микола прямував знайомою стежкою. На якусь мить зупинявся, любувався краєвидом і знову йшов далі. - Ну от, весна сили набралася, щось розпускається, а щось уже й квітне, краса!
Будинок на околиці міста, він тут народився, виріс. Може хтось і не любить околиць, але тільки тут відчуває спокій, комфорт. Буйні сади, виноградники, кущі сімейних троянд, дарують неповторну красу. Насичені, свіжі аромати весни надихають до змін, до чогось нового, невідомого.
-А чому би не потішитись, у вівторок захищу дипломну роботу, буду вільний. Ото Дарина радітиме, але поки що, хай це буде секретом.
Усміхнений, переступив поріг, мати займалася в*язанням. Враз покинула спиці,
-Ну що синку?
-Не хвилюйся, все добре! Я записаний на вівторок. Два дні можна відпочити. У мене все готово, не хвилюйся, ти ж знаєш, я відповідально відношусь до навчання.
Зі сльозами на очах, кинулася обіймати,
-Ой синочку, тебе викликають у військкомат. Повістка на столі в твоїй кімнаті. Сьогодні ранком принесли. Я пояснила, що ти маєш захистити диплом, сказали хай перезвонить.
-Ну- ну,чого плакати?! То вже добре, що передзвонити дозволили.
-Ой, синку, але ж війна почалася. Я в Польщу ледве додзвонилася. Батько теж мене заспокоює. Каже служити, це не значить, що відразу відправлять на передову.
-Так мамо, правильно він каже. Не плач, піду , півтора року відслужу, дивися за цей час і війна закінчиться. Ну, як не закінчиться, піду рідну землю захищати. Для того ми і є чоловіки. Ми ж козацького роду, така наша доля. Не хвилюйся, вистоїмо, все буде добре. А зараз... ти краще вечеряти давай, бо голодний, як вовк.
В хаті пахло травами. Запах м*яти заспокоював. Вона поглядала на сина, раз - у- раз перевела подих.
-Мамо, ти щось хочеш сказати?
-Хочу, але не знаю з чого почати.Ти тільки не сердся….
-Так… не ходи з пустим відром навколо криниці, набирай води та й мені дай нею насолодитися.
- Ото вже! Запам*ятав батьків вислів, що посміхаєшся?
- А чого кота в мішку ховати, там мишей немає…
Материнський, теплий, лагідний погляд вгамував його гарячкуватість.
- Ну добре,сину! Що у вас з Дариною?
- А хіба не знаєш?
- Знаю, що в тебе з нею дружба та й доволі давненько. Може вже й інші стосунки , може б одружився. Я домовлюсь, візьмете шлюб. А там дивись, дитятко народиться, хоч служитимеш та може недалеко.
Насторожено поглянув,
- А що вже пора?Мені ж лишень двадцять чотири роки.
- Я наскільки знаю, їй минуло двадцять два . Як для дівчини… пора…
Розслабився, він закинув ногу на ногу, дивився у вікно,
- Одружитися, а потім на службу? І не знати, що буде далі, адже наші відступають. Ні це не мій варіант. Мені ваших сліз з батьком достатньо.
- Ти пробач, це твоє особисте. Я зрозуміла, якби був упевнений в своїх почуттях, напевно б так не говорив.
-Та ні, вона хороша і красива, але характер, як перець пекучий. Хоча в неї бабуся дуже добра, завжди привітна. Онучка могла би успадкувати її характер, але на жаль. Треба час, треба подумати.
- Знаєш синку, це молодість. А вона завжди, як палаюче вогнище, в житті, з часом все інакше. Але я зрозуміла, вона тобі друг. Та кажуть дружби між чоловіком і жінкою не буває…Знаєш, вона може вважати по- іншому. В такому разі навіщо дівчині голову морочити.
- Думай, як хочеш. Стосунки між нами, не такі, як ти думаєш.
- Слухай сину! Не розривай з нею стосунки. Підеш служити, хоч подзвонить, СМС напише, тобі підтримка буде. Ти просто зараз не розумієш, що таке армія!
За мить мати спохватилась,
- А вона знає, що ти у вівторок будеш захищати проект?
-Ні… не хочу, щоб хвилювалася.Буде охати та ахати, як курка біля курчат.
Мати різко піднялася,
- Знаєш, виконай моє єдине прохання. Я би хотіла, щоб ти її запросив на вечерю. Хай би разом вас побачила, з нею ближче познайомилася. Якщо сумніваєшся, можливо я б тобі, щось підказала, порадила, побачила , як вона до тебе ставиться. Мабуть дівчині шкода, адже скільки часу з тобою водиться.
Прислухатися до матері? Важко перевів подих,
- Я зрозумів.Ну дзвонити напевно не буду, краще завтра ранком перейду до них.
Материнське серце ніби трохи заспокоїлось. Але ж давно на цю тему з ним хотіла поговорити.
-Ой мамо, зачекай, вона казала на вихідні поїде до бабусі.
- Тобі що туди вперше їхати, чи маршрутки не їздять? Я тебе зрозуміла сину. Знаєш, коли кохаєш, то ніби крила виростають. Ти б не розмірковував, а поспішив до неї,- тихо продовжила,
- Добре подумай, ще є час. На добраніч!
Довга зоряна ніч… ясна. У голові безладно снувалися думки, то засинав,то прокидався. Звичайно служба, це ще так собі, а от війна? Але чого поспішати?
І тут же сам себе заспокоював - Напевно всі матері поспішають одружити дітей, мріють побачити онуків. Та час покаже…
Ранок видався сонячним…Микола вирішив добре поснідати, купити квіти і поїхати до Дарини.
2
Ранок… чиста блакить. Привітне сонце сприяє пробудженню землі. Золоті промені торкаються, пестять кущ квітучого білого бузку. Бджоли, раз – у -раз, то відлітають,то знову прилітають до нього, з суцвіття, довкола розноситься мелодійне гудіння.
Біля будинку, розклавши на столі сухі стручки квасолі, на лавці сиділа Марина. Умілість, спритність рук, одна за одною із стручків на стіл падали квасолини.Тихо, ніби про себе гундосить якийсь мотив пісні. Вкотре, на голові поправляла теплу сіреньку хустку і знову повторювала все спочатку. А чому й не поспівати, хай хоч так, трохи себе потішу.
Ще вдосвіта до Бога молилась, за Україну, за рідний край, просила захисту від ворожої навали. У голові не вкладалося, чого почалася війна? Не раз, себе ловила на думці - Билися на сході, нехай би й билися,чого далі лізти? Порівняти наше життя, завжди в праці, трудолюбиві. А їм, ледачим, тільки б випити та закусити.
Згадала, як після закінчення торгового технікуму, відбувала практику в Саратовській області, в невеличкому районному містечку. Довелося й в селі побувати, в магазині проводила ревізію. Ото набачилася… того російського життя! Дерев'яні хати з кривими вікнами, трухляві сходи. Дивувалася, щоб потрапити в приміщення магазину, ніби треба пройти іспит. Пройти по таких сходах, можна руки - ноги поламати та й не тільки. Нікому, ні до чого нема діла! Чому б не полагодити? Дивні люди, чи такі байдужі, чи світ не люблять. А п'ють… о, то майже щодня, живуть, як у прислів'ї - « Ледачому завжди свято».
Вкотре майнула думка - Добре, що розвалився союз, хоч онуки поживуть. Шкода, що війна та може ненадовго.
Раптом відчинилися двері…
Дарина, в одній нічній сорочці, босоніж, потягнулася на килимі. Її довге русяве волосся обрамляло красиве обличчя, прикривало стрункий стан.
- От, що молоде! Онучко! Чи ти розум втратила?! Це ж не літо!
- Ой, бабусю, ти відчуваєш запах бузку? Аж дурманить! А бджіл на ньому, ну просто не злічити, ото трудівниці. Доречі… такі, як ти, встала ні світ ні зоря, відразу до праці.
- Ну досить теревенити! Йди вдягайся та сколоти нам чаю, м'ята й чебрець знаєш де. І ховай груди, обвіє клопоту не оберешся.
Дарина, розмахуючи руками, крутиться, як дзиґа, вже за мить повернулася в дім.
- Охо-хо….
Стара, вкотре задумалася за онучку. - Час заміж йти, а не йде,чого чекає? Життя… кожна мріє зустріти принца на білому коні. Але ж Микола не на коні та в перспективі, захистить дипломний проєкт, матиме гарну роботу. Одна загвоздка, в армії не служив, можуть призвати. Війна - біда, хоч від нас і далеко. Але ж, щоб воювати, треба пройти строкову військову службу.
Вона вже кілька разів намагалася прихилити онучку до відвертої розмови. А та ж хитра, як лиска, ще й гонориста, лиш всміхнеться, за мить з очей зникає, ніби її й не було.
- Тож не сімнадцять років, а вже двадцять два минуло, саме час діточок мати. Може б правнуків дочекалася, хай хоч одним оком побачити.
Від думок відволік сірий кіт.Взявся ніби нізвідки, здійнявши хвіст догори, треться об ноги, задер голову, пристально дивився в очі.
-Що прийшов гуляка?! Де шлявся два дні…. Охо- хо… мабуть прийшов пожерти?!
Переставляючи ноги, щоб часом не наступити на кота, прямувала до літньої кухні.
Скрип дверей… одна нога тут, а друга там, у руці тримала сиру курячу печінку,
- Марсе! От бісова душа, не скачи! На… їж, бо де ж будеш мати силу до коханок.
Печінка до вподоби, витягнувши голову в плечі, кіт почав жадно їсти.
- Та не спіши,бо ще вдавися, ніхто в тебе її не забере.
Тим часом, одягнена Дарина, гойдаючи ногами, сиділа за столом.
-Тю , здивовано протягнула стара , - Ба, каже тепло, а сама залізла в пуховик, чобітки взула. Та іще й на голу ногу…
-Та, я це… бабцю, з тобою трошки посиджу, допоможу, а потім хочеться, ще трохи полежати в затишному ліжку. Сьогодні вихідний, відлежуся, чи ти проти?
-Та ні, де ти бачила. Так, нині субота…. мені приємно коли ти поруч.
Стара позирала із-під лоба, добродушно всміхаючись, продовжила,
-Може щось цікавого розповіси….
Дівчина брала кожен стручок квасолі, нігтями намагалася його розчепити.
-О, ти так до ночі будеш теребити. Стручки сухі, тож лише добре притисни, побачиш.квасоля сама посиплеться. Певно забула, давненько зі мною не займалась такою справою.Дивись, а то твій чоловік і до самої ночі не дочекається борщу.
Злегка почервонівши відповіла,
- От, ти вмієш знайти тему для розмови!
-А, що? Чому й не поговорити. Поділись секретом, як у дитинстві,… в шкільні роки, пам'ятаєш?
- Так тож дитинство, школа. Ох і хитра,тебе напевно Микола цікавить,чи може хтось інший?
-Ну… не думаю, що в тебе інший є , не помічала.Тільки він поріг переступає. Відверто скажу, ох і балує тебе, то квіти, то цукерки.Ти ж не думай, що так весь час буде. Сімейне життя, це буденні дні, всього буде і радості, і любові й непорозуміння….
Дарина мовчала, замислилася, машинально, в руках перетирає стручки, задивилася на падаючу квасолю.
Марина ж жінка зважлива, стримана. В душу лізти силоміць не звикла.Як захоче поділитися, розкаже. Її ще й стримував запальний характер онучки. Іншим разом, як спічка спалахне та згодом відійде і вже підійде прихилиться до грудей, немов мала дитина.
3
Раптовий брязкіт заліза відволік від розмови. З буди виліз пес, позираючи на паркан, тихо скавулів. Пройшовши кілька раз вперед і назад, приліг. Водив очима, то до них, то до хвіртки.
Обоє здивовано дивилися на пса.
-0 ! Каштан,ти чого? Здається ми нікого не чекаємо, - голосно сказала Марина. Пес вкотре підняв голову, до чогось прислухається.
Саме в цей час, Микола, з букетом квітів, підійшов до паркану.
- Та то він щось так, напевно виспався, - весело сказала онучка.
Почувши її голос, пригинаючись, хлопець ніби прилип до паркану, не хотів щоб помітили. Уважно прислухався до розмови.
Дарина продовжила,
- Ну добре, що тебе цікавить ? Його навчання? Так на днях отримує вільний диплом, планував поїхати в Європу й мене з собою взяти. Але ж бачиш війна, наші відступають, що буде далі й не знати. Але вірю, наші переможуть!
Обурено запитала Марина ,
- Як це візьме з собою?! Треба шлюб взяти, це ж не по - людськи.
На якусь мить, її обличчя скривилося ніби від болю, хотіла бабці заперечити та все ж передумала - Нехай. Нехай побурчить!
Та зиркиувши, помітила реакцію на слова, вже веселіше,
-То, що, так у коханні й не зізнався? Ви ж три роки дружите.
Микола намагався не рухатися. Після почутого, не став стримувати свою цікавість, не наважився підійти до хвіртки. Що ж вона їй відповість?
Дарина емоційно продовжила,
- Казав, що любить, радий, що зустрів мене.
- А ти що?
- Ой, бабусю, любити - це не кохати, треба думати про майбуття.
Пізнати радість, щоб страждань не мати! І щоб душі, мов рідні, і серця бились у такт. Щоб без секретів, мали щирі почуття. Адже світлим і чистим має бути життя. Ти скільки раз мені говорила про джерело. Що де вода мутна, там багато протиріч. А де чиста, як сльоза, вона здатна передавати сили для життя.
- О-о-о, оце начиталася,оце зарядила! Та так нестримно, що тебе й зупинити не наважилася. Ви, молоді, набагато освідченіші за нас. Я згадую, ми бігали на вечорниці, співали, танцювали, по лавках сиділи, гуртом купалися в річці. Коли ж вподобали один одного, тоді сватів зустрічали, згодом і весілля по селі, музики,веселощі.
Розчервонілась Марина, рукою поправила сиве волосся, що прикрило праве око й продовжила,
- У вас все інакше, просто разом жити, а потім колись…. А час летить! Дівчина йде заміж, як розквітла квітка, а не тоді коли в волоссі сивина з*являється. У нас на весіллях завжди діточок бажали, нині ж, тільки й думки про збагачення, а заради кого?
- Але ж мама вже не так заміж виходила?
- Так! І все то ти знаєш! Вона після навчання, по направленню працювала в Києві, там і вийшла заміж, а вже пізніше, вони переїхали в Тернопіль.
Ледве перевела подих, злегка хитаючи головою,
- Я ж тобі колись розповідала, напевно забула.. Коли переїжджали ти маленька була, не пам*ятаєш…
- Не нервуй,бабусю! Я зараз нікуди не їду.Ти ж бачиш що коїться. Його можуть забрати в армію, а там хто знає, що далі буде.
- Ой, Дарино. Хай би, як годиться, взяли шлюб, тоді вже на службу. На душі би було спокійніше, хіба ні?
- Знаєш,подивлюся на жінок, які з армії чоловіків чекають, шкода їх. Я вже не кажу про тих, що провели на війну захищати Україну.Та чи варто так побиватися?
Микола стояв нерухомо, ноги ніби налилися свинцем. Його кидало то в жар,то в холод, на чолі виступив піт.
-Що зі мною? Чому такі важкі ноги, ніби закам*янів. Зайти? Виказати себе, що я все чув? - Охопило почуття безпорадності.
Від почутого, стара миттєво перехрестила на грудях руки,
- Ой! То ти його не кохаєш! Знаєш, кохати, це коли разом у вогонь і в воду. Молитися за чоловіка, коли він далеко. Щоб йому Бог допомагав у важку хвилину, оберігав від хвороб, від біди. Щоб ти знала, молитва і на відстані діє.
Дарина привстала,
- Не суди мене бабусю, ти хотіла мене почути, от і почула!
- Е- хе-хе, розчарували ти мене. В такому разі, навіщо голову хлопцеві морочиш ?
- Я звикла, що він є, хоч скільки часу разом, але ж буває тижнями не бачимося. Розумієш, я й досі в своїх почуттях не розібралася. Може було би краще, місяців два - три не бачитися, час працює на мене.
Миколу ніби підкосило…довкола озирнувся, присівши поклав квіти. Здавалося, на обличчя йому лягла густа сіра тінь. Важко ступаючи, пересувався помалу, ніби на плечах ніс важкий груз. Думки мов оси, враз відчай, а то ніби й все вірно. Так і мало ж бути.Адже й мені, ще треба розібратися в своїх почуттях. Казав же мамі, навіщо поспішати?!
Після почутого, Марина мовчала….. що тут скажеш? Інакше виховання, більші статки, кращий одяг, харчування. От і діти інакші, зі своїми поглядами на життя.
Вони ще кілька хвилин теребили квасолю і лише поглядали одна на одну, кожна при своїх думках.
Онучка, двома руками, до купи згрібала сухі стручки квасолі, клала в мішок. Задоволено подивилась на бабусю, усміхнувшись,
- Ну от, разом добру справу зробили. І відверто поговорили.
Стук по паркану привернув увагу, водночас загавкав пес
.–Тю,чи хтось прийшов, - вирвалося з уст Дарини.
Марина двигала плечима,
- Не знаю, піди подивися.
Саме перше що кинулося в очі дівчини, букет - оберемок білих троянд. Із - за них, ледь виднілося обличчя сусідського хлопчини. Розчервонілий, збуджений Максимко , намагався утримати букет, весело сяючи очима сказав,
- Я оце…. каченят заганяв, з цими квітами бачив твого Миколу. Думав він до тебе йде, але чомусь довго стояв. Мене зацікавило, думаю, може вас вдома немає. Я вже й каченятам каші дав, а він стоїть і стоїть. То, як тут утриматись, щоби не прослідити. Та коли пішов, все ж не помітив, лише букет побачив. Шкода, як собаки розірвуть, вирішив покликати. А воно ба, а ви вдома!
- Дякую! Ми напевно в хаті були,- беручи букет, ніби виправдовувалась, протяжно сказала Дарина.
Пальцями, ніжно торкнулася його біленької чуприни,
- З мене шоколадка!Наступного разу приїду, обов*язково привезу.
- Та ладно… квітів шкода. Та й тобі напевно приємно. Моя мама теж квіти любить. І теж троянди, тільки червоні. То я побіг…
Поверталася до бабусі… колотиться серце .
-Але ж білі, знову білі. А білі ж не червоні. Хоча…. хотів догодити, знає, такі більше полюбляю.
Стара помітивши квіти, здивувалася,
- І від кого такий букет?
Дівчина намагалася приховати хвилювання,
- Дивись… тут був Микола… Він напевно чув нашу розмову. Он Максимко розповідає, каже довго стояв….
- Знаєш, кажуть що відбувається, то на краще. Почув та й добре, значить так мало статися! Навіщо хлопцеві сподіватися, коли ти іще в собі не розібралася, - на ходу кивнула рукою, з болею в душі, прямувала в літню кухню.
Що ж далі?- собі задала запитання Дарина.
Водночас привернув увагу звук в телефоні, прийшла СМС.
З кишені різко дістала телефон,почала читати.
« Привіт! Я не хотів завадити вашому спілкуванню. У вівторок захищаю диплом. А в середу йду в військкомат.Думаю… ти про це маєш знати. «
Непрохані сльози котились, одна за одною капали на текст. Вона їх витирала і знову й знову крізь сльози перечитувала текст.
У голові думки не склеїлись докупи - Ну от, чому розхвилювалася? Чому сльози течуть? Сама не розумію…
Її погляд сягнув до куща бузку, ніби в суцвітті шукала поради. Вагалась… - Щось написати? Та ні, але в середу, я обов*язково маю бути в військкоматі. Як же він без мене?
Травень 2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964492
дата надходження 02.11.2022
дата закладки 03.11.2022
А чи то хата… чи руїни,
Мов розіп*ята, чиясь доля,
Нині не стало і дитини,
Яка ж важка,для усіх воля.
Та скрип колиски, мелодійний,
То ніби плач, душі і скрипки,
З життям прощання, смак отруйний,
Майже щораз, здригались струни.
Прислухавсь вітер, мчав по полю,
Не проросте, на землі колос,
В розчаруванні, аж до болю,
Не задзвенить, дитячий голос.
Летіли хмари... чорно - сині,
Розвіявсь смуток, по долині,
Неслися звуки... журавлині,
Дрібненькі краплі по калині.
28.10.2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964052
дата надходження 28.10.2022
дата закладки 28.10.2022
"Королева негативу".
Прикрий комплімент
Заслужила справедливо
В нинішній момент.
Я писала би про квіти
І любов земну.
Тільки, правди ніде діти,
Мушу - про війну,
Про війну у рідній Хаті,
Про страждання, біль,
І як нищать нас багаті,
Владні, тобто гниль.
Переходить біль душевний
У сумні рядки.
Знаю, весь мій плач даремний.
Швидко йдуть роки.
Бачать світло у тунелі
Всі в кінці життя.
В мене зовсім невеселі
Є передчуття.
"Королева негативу" -
Схоже, це не я.
Грати блазня - ось, можливо,
Доленька моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963737
дата надходження 24.10.2022
дата закладки 26.10.2022
Ти не дивись на мене так,
Що я сумна, ти теж сумна,
Наші серця хоч б’ються в такт,
Але ж ти осінь золота,
Я ж така жіночка проста.
Жорстокий бій, горить земля,
Жага життя, щастя, волі,
Плачеш дощем і плачу я,
Наперекір своїй долі,
Лежать сини, там, на полі.
Їм би ще жить, сіять зерно,
Успіх людини - скарб життя,
Збирати хліб, дарить добро,
Щоби щасливим майбуття,
Не знало б воїн те дитя.
Сумні світанки, ген, здаля,
Знов чути гул, летять дрони,
Привіт від раші, від царя,
Без стриму шлю їм прокльони,
За мить, молюсь до ікони.
Бога питаю, чом війна?
Кому потрібен жах, страхи?
Знаю не наша це вина,
І за які, це нам гріхи?
За що бідують дітлахи?
За те,що ми, працьовиті?
Достаток, розум все при нас,
Щодня всміхнусь до блакиті,
Ціную землю, мирний час,
Втішаюсь діткам повсякчас.
Осінь сумна… легкий танок,
Ведуть листочки у садку,
Сповива холод від думок,
Душа плаче, в ріднім кутку,
Сприймаю біль, небезпеку.
Я хочу миру, як й вона,
Тепла й ніжності від сонця,
Нехай повік згине війна,
Й промінь впаде на віконце,
Розквітне наша Батьківщина!
А за вікном, знову дощить,
Війну забути б, хоч на мить…
23.10.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963814
дата надходження 25.10.2022
дата закладки 26.10.2022
Я крок за кроком іду назустріч долі
Буду іти допоки вистачить сил.
Мої ровесники берізки, тополі,
До вітру натомивши, так своїх крил.
Я йду крок за кроком повільним не спішу,
Маю час ,щоб витратити на себе.
О ,ні я вже в завтрашній день ,так не спішу!
Бо для щастя багато нам не треба.
У мріях живу, працюю, і співаю,
І в леті щаслива лечу у блакить.
У піднебессі сонечко зустрічаю,
Щоб відчути тепло і блаженну мить.
Я йду із літа в осінь назустріч долі,
В спеку, грозу... під зливним дощем і в сніг,
Стрічають дерева золото тополі
І клоняться до ніг мені край доріг.
Оминаю стороною все погане
І розслаблююсь в тишині у думках.
В моїй душі, біль, тривога ,як сніг тане
Будую гніздечко... все в своїх руках.
В осінньої жінки в очах жура, смуток,
Бо вже давно відцвіла її весна.
Збирає в жмені листя, квіт незабудок,
У пустині сизих вечорів - одна.
Так хочеться їй тепла , ніжності, ласки,
І спертись на друга надійне плече.
Щоб на білім коні вів у гарну казку
Удвох слухати, як ріка життя тече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963823
дата надходження 25.10.2022
дата закладки 26.10.2022
[i][b][color="#045e61"]Colonia– це місто Агрипіни*,
немало набуло трансформувань…
топтались тут вояки без упину –
історії народів Інь і Янь.
Були тут убі̀ї** ї ебуро̀ни**,
і Клавдія*** дружина, мов сова…
Які були тортури, заборони!
Та в правди незнищенні є слова.
Героїки і зради прецеденти
колонію тако̀ж не обійшли:
живі тому існують документи
нам явлені наочно з-під землі****.
Відомі нам і тисячні нашестя,
що за віки перелопатив Кельн,
та не чекав він нашого “пришестя” –
гурт біженців, що Deutsch ані-телень…
І нам усім тут раду б треба дати –
чи “нацик” ти заядлий, чи рашист.
Для німців – то чужі, як світ, солдати:
наскучив їм вже свій неофашист!
І попри deutsche-бюрократію,
все мали втікачі на цій землі…
Та не було опори: неньки-матері,
й жалі у нас від того немалі.
…А по мені пройшовся тико лазер,
що зір мій досконально поновив,
й родились вірша тут слова і фрази,
що сторінки “КП” заполонив…
Я принагідно шлю слова подяки
доньці – що волонтеркою була:
вгамовано і труднощі, і ляки!..
Як птасі у польоті без крила?
Заполонили українці ревно
Норд-Рейн-Вестфалію і древній Кельн –
і линуть по долині річки Рейну
пісні вкраїнські й путлеру прокльон!
Та мріємо ми всі як українці
про сад вишневий, мальви коло хат…
Хай згинуть кровожерливі ординці
й диктатор раші – України кат![/color][/b]
20.09.2022
Köln, BRD
________
* Одна із древніх назв Кельну – Colonia Agripina;
**убі̀ї ї ебуро̀ни – древні племена, що населяли
місто та передмістя Кельну;
*** Клавдій – імператор Римської імперії, дружиною
якого була засновниця Кельну Агрипіна:
****йдеться про “підземни” музей Кельну –
розкопки древнього Риму.
На світлині - вид центру міста Кельну із 31-го поверху
Уніцентру, де тимчасово мешкає автор; на горизонті -
двоверхий шпиль кельнского собору, найвищої в Європі
культової будівлі католицької церкви. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=960634
дата надходження 23.09.2022
дата закладки 23.09.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2022
Тут рій хаток. Смереки за містком,
Де тишу вишиває в горах світок.
І час неспішно котить потічком,
І дощ мені ворожить пізнє літо.
Зірки жену на плай, мов череду.
І радість, як буркут, мені по вінця.
Трембіти кличуть знов – мольфари душ,
І крила день плетуть по колу сонця.
10.08.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=956039
дата надходження 10.08.2022
дата закладки 14.08.2022
В офісі - жіноцтво саме,
Що вони не поділили?
До роботи ще не брались,
А гармидер вже вчинили.
Розкричалася Одарка,
Що не те комусь сказала
Молода касирка Варка,
Далі роздзвонила Алла.
Підключились ще сім жінок:
Тут уже мамів згадали,
Свої мовні апарати
На всю гучність повмикали.
Обзивали одна одну,
Щось образливе кричали,
Керівник став перед ними,
Та його не помічали.
Став у центрі, підняв руку,
Просвердлив всіх злющим оком,
Працівниці не вгавали –
Тріскотіли, як сороки.
Слухав шеф, тоді як гаркне:
-Тихо, військо, я - ваш маршал!
Має право говорити
Найстрашніша і найстарша!
Враз замовкли всі раптово,
Наче в рот води набрали,
У папери і в комп’ютер
Свої очі спрямували.
А директор потер руки,
Мовчки в вуса посміхався:
-Слава Богу, що без бійки
День робочий розпочався!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954878
дата надходження 30.07.2022
дата закладки 30.07.2022
В офісі - жіноцтво саме,
Що вони не поділили?
До роботи ще не брались,
А гармидер вже вчинили.
Розкричалася Одарка,
Що не те комусь сказала
Молода касирка Варка,
Далі роздзвонила Алла.
Підключились ще сім жінок:
Тут уже мамів згадали,
Свої мовні апарати
На всю гучність повмикали.
Обзивали одна одну,
Щось образливе кричали,
Керівник став перед ними,
Та його не помічали.
Став у центрі, підняв руку,
Просвердлив всіх злющим оком,
Працівниці не вгавали –
Тріскотіли, як сороки.
Слухав шеф, тоді як гаркне:
-Тихо, військо, я - ваш маршал!
Має право говорити
Найстрашніша і найстарша!
Враз замовкли всі раптово,
Наче в рот води набрали,
У папери і в комп’ютер
Свої очі спрямували.
А директор потер руки,
Мовчки в вуса посміхався:
-Слава Богу, що без бійки
День робочий розпочався!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954878
дата надходження 30.07.2022
дата закладки 30.07.2022
Ночував на теплотрасі
Безхатько Микола,
Хоч казали - зима тепла,
Мерз він, як ніколи.
Траса ця вела до школи
(Зроблена до діла),
Рятувала душу Колі
Й його грішне тіло.
А весною підійшов
Працівник підстанції:
-З газового господарства
Ось вам дві квитанції.
Читав Коля папірці
З сильним хвилюванням:
-За тепло щоб заплатив
І транспортування.
Бідолаха белькотав:
-Як же мені жити?
Газом я не скориставсь,
То за що платити?
Працівник тут розкричався:
-Як тобі не стидно?
Якщо вижив - розрахуйсь!
Далі - буде видно.
І надалі залиши
Свої забобони,
В нас однакові для всіх
Права і закони.
Ти знаходишся не в джунглях,
Несвідомий хлопе,
Пора знати, що живеш ти
У центрі Європи!
Папірець з боргами в Колі
У руці тріпоче:
Зрозумів хлоп, що в Європу
Він чомусь не хоче…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952033
дата надходження 01.07.2022
дата закладки 02.07.2022
-Поясни мені, Миколо,-
Кричала дружина,-
Ти гадаєш, що залізні
В мене руки й спина?
Третій рік ти не працюєш,
Сів біля корита,
За що маю годувати
Тебе - паразита?
-Бачиш, Галю, що кохання –
То така холєра…
Ти для мене найдорожча,
А не десь - кар’єра.
Головне - сім’я для мене,
Здохне хай робота,
Бо про тебе, голубонько,
Вся моя турбота.
Непогано, якщо й далі
Будеш працювати,
А я тебе, моя рибко,
Буду вік кохати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=951691
дата надходження 28.06.2022
дата закладки 28.06.2022
Два старих пенсіонери
Байдики у сквері били:
За всіма спостерігали –
Свої висновки робили:
-Пригадай, як молодими
В ті часи парубкували:
Цигарковим пахли димом,
Бо обмежень ми не мали.
’’Ватра’’ - в кожного в кишені
(Цим дешевим затягались),
А якщо перед дівками ,
То дорожчим хизувались.
-Пам’ятаю, то був ’’Кемел’’,
З намальованим верблюдом,
Цим товаром дорожили,
Не вважали все це блудом.
-У нас молодь зараз бідна,
Дуже важко дітям жити,
Цигарки для них - це розкіш,
Бо нема за що купити.
На п’ятьох - одна цигарка,
Бачте, он по черзі курять,
Певне, закордонна марка,
Дорогі, бо скрізь нас дурять.
-Покоління це завзяте,
Зліплене з такого тіста,
Подивіться, які бідні,
А які всі оптимісти!
Не потрібні їм карети,
І не клянчать гроші в неньки:
Від одної сигарети
Всі хіхікають раденько!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950059
дата надходження 09.06.2022
дата закладки 11.06.2022
Закохалась я в волошок сині очки...
сині-сині, ніби неба синя вись.
І сміється вже вероніка й дзвіночки:
"Ти й у наші сині очі подивись!"
Подивилась. Задивилась... і незчулась,
як у них я закохалася без меж.
І цикорій хитро дивиться, і тирлич,
бо і в їх очах згубитись можна теж.
І запитують в мене ніжні ромашки,
і сердечник, й тихий аніс, й деревій:
"Пелюстки в нас, як ті крила в хмари-пташки.
До вподоби чи тобі наряд є мій?"
Ще не встигла відповісти, як гвоздика,
материнка, Іван-чай до себе зве.
Конюшини і алтеї, й валер'яни
цвіт рожевий зачаровує мене.
Сині-сині, білі-білі і рожеві
квітнуть барви... поле й луг уже цвіте.
Дивосил, буркун, жовтець і рясне пижмо
увібрали в себе сонце золоте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950075
дата надходження 09.06.2022
дата закладки 11.06.2022
Н-арешті розійшлися чорні хмари,
Е-кватор залишила серця біль.
Б-ула колись любов, і звук гітари,
О-дначе, зруйнувала заметіль...
Д-ні вже зібрались у велику зграю,
Р-адіти треба сонцю і весні,
І- я рокам коритись не бажаю,
Б-о жити в щасті хочеться мені.
Н-ехай хоч проти мене все довкола,
О-миють часом серце роси злив.
П-ригнути наміряється додолу
Л-ітопис наш, що часу плин змінив.
А- краплям з хмар хтось дав вказівку звище
Ч-адра душі промокла за рокИ,
Е-демом долі часом вітер свище,
Д-олаю плин глибокої ріки.
О-й доле, розжени життєві хмари,
Щ-е рано піддаватись силі гроз,
Е-кран життя, де сонце, не примари
М-ені до серця ось такий прогноз.
(Вірш написаний до війни. Може і не варто було виставляти ?)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944504
дата надходження 09.04.2022
дата закладки 10.04.2022
Не забрати, не стоптати. Вічно буде жити
та земля, де захищати вміють і любити.
Не забрати, не стоптати райдугу у хмарі,
де у небі волошковім лелеченьки в парі.
Так як вітра не спіймати між житами в полі,
так в народу України не забрати волі.
Любить кожен свою землю і про неї дбає,
навіть наша калинонька добре серце має.
Несе впевнено Славута вперед свої води,
бачить він, що Українців шанують народи.
Разом ворога здолаєм, будем дружно жити.
Не зламати тих, хто край свій уміє любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944489
дата надходження 09.04.2022
дата закладки 10.04.2022
Зустрілись в двобої Добро й люте зло.
Ніхто їх не зміг зупинити.
- Ну що ж, дочекалось я часу свого.
Тепер я тебе хочу вбити.
Я знищу тут все! - хизувалося зло.
Бо того, що є вже - замало.
Дивилось Добро... о, скільки руїн.
Не сперечалось. Мовчало.
От стали до битви... Гриміло. Гуло.
Вогнем по землі зло пройшлося.
Та міцно стояло Добро на землі,
ще й сили йому додалося.
Здригалась Земля... лютувало так зло.
Глибокі воронки - то рани.
І квилили в небі десь там журавлі,
додому вони повертали.
Той клекіт журливий відчуло Добро.
Знялось, ніби в нього є крила.
І раптом - так швидко пішло уперед.
Добро - то Велика є Сила.
В тій Силі Великій є подих весни,
в квітучих садах білі хати.
У ній є родина, синочків "Буквар".
Добру тут є що захищати.
Тут ріки його, поля і ліси,
і море, й зелені Карпати,
усмішка коханої, доньчині сни
і друзі тут вірні, завзяті.
А зло озирнулося... що в нього є?
Нічого. Лиш прірва.
В ній зникло.
А в синьому небі летять журавлі
і сонце ясніє... так світло...
Тепер панувати Добру на Землі -
нема в світі більшої сили.
І дякувать Богу в молитві щодня
за край, де в любові зростили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944446
дата надходження 08.04.2022
дата закладки 10.04.2022
Я міг би бавитись у садку,
Тримати бабусю за руку,
Але я закриваю небо.
Я міг би розмалювати світ,
Назбирати первоцвіт,
Але я закриваю небо
Don't worry.
I close the sky.
Sleep fine.
Don't be scared.
I close the sky.
Sleep fine.
Я міг би стати лікарем,
Ветеринаром чи вчителем,
Але я закриваю небо
Я вже маленький супергерой,
Який рятує світ,
Я закриваю небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942833
дата надходження 20.03.2022
дата закладки 08.04.2022
Весна у спомині заклякла,
Навіяв чари Посейдон..
Моя любов в Тобі просякла..
ДзиґАр відстукує "дін-дон"..
Цей чай скоріш уже не теплий,
Та й кава явно не терпка,
Війна надвОрі: страх, нестерпно..
Ти пишеш: "Скучив, жду дзвінка".
Небесна в зорях безконечних,
І місяць грає в унісон,
Заглянь зненацька (там безпечно)
В для тебе вимріяний сон..
Тут мирно, я тебе зігрію,
Із мушлі спрагло дам води,
І приголублю, пожалію,
СпущУ в безодню жах війни..
Вплети журбу в моє волосся,
Свій біль у губи просочи,
І втрати, й те, що не збулося
У квіт озерний вмить утри..
Поплач, щоб сльози пролилися,
Злились з бездонністю води.
Дай руку!. Милий, не журися..
Ми мусим виплисти з біди!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944360
дата надходження 08.04.2022
дата закладки 08.04.2022
Весна у спомині заклякла,
Навіяв чари Посейдон..
Моя любов в Тобі просякла..
ДзиґАр відстукує "дін-дон"..
Цей чай скоріш уже не теплий,
Та й кава явно не терпка,
Війна надвОрі: страх, нестерпно..
Ти пишеш: "Скучив, жду дзвінка".
Небесна в зорях безконечних,
І місяць грає в унісон,
Заглянь зненацька (там безпечно)
В для тебе вимріяний сон..
Тут мирно, я тебе зігрію,
Із мушлі спрагло дам води,
І приголублю, пожалію,
СпущУ в безодню жах війни..
Вплети журбу в моє волосся,
Свій біль у губи просочи,
І втрати, й те, що не збулося
У квіт озерний вмить утри..
Поплач, щоб сльози пролилися,
Злились з бездонністю води.
Дай руку!. Милий, не журися..
Ми мусим виплисти з біди!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944360
дата надходження 08.04.2022
дата закладки 08.04.2022
Сусід що хижо вдерся в хату,
Ще й завинив чуже життя,
В добро встромив ведмежу лапу
Не мая зовсім каяття.
Почав стріляти, руйнувати
З поважних буцім-то причин.
Не зміг у себе збудувати
Життя щасливе "господин".
Народу басні Солов'їні.
Медведева й своє б майно.
Біду дає народу нині,
Його свобода як лайно.
Обличчя навіть морду хижу
Він всьому світу показав.
З землі лахміття робе, "жижу".
Вже стільки міст поруйнував.
Погрожує натиснуть кнопку.
Загроза- ядерна війна.
Давно відкрив пандори пробку
І миру в світі більш нема.
Прокиньтеся усі народи
Агресора щоб зупинить
І не пішли на Вас уроди
Стріляти, знищувати світ.
Березень 2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943938
дата надходження 03.04.2022
дата закладки 03.04.2022
Навесні квітка... ледь розквітла,
Чомусь не бачить, сонця, світла,
Рашистський чобіт, вщент притоптав,
Щоб ти негідник, навік пропав.
Вона ж зростала із любов*ю,
А ти залив... людською кров*ю,
Спаплюжив вдачу, диво- красу,
Приніс у душу страждання й сум.
Нема й не буде тобі щастя,
Їй корінці вживити вдасться,
Квітка розквітне й зачарує,
І увесь світ, не раз здивує.
Зросте пшениця, квіти в полі,
Під мирним небом і на волі,
Як за столом дружня родина,
Полине мова солов*їна,
Пізнає радість Україна!
Заживе знов у щастю – долі!
03.04.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943895
дата надходження 03.04.2022
дата закладки 03.04.2022
-Хочу я такою бути,-
Каже дівка Лера,-
Щоб за мною упадали
Гарні кавалери.
І щоб бігали за мною
Всі мужчини браві,
Я із них, щоб вибирати,
Мала повне право.
Мама слухала, зітхала:
-Тобі мало бою,
Що дружини усі їхні
Біжать за тобою?
Із качалкою, дрючками,
Або з макогоном,
Не раз патли видирали,
Лякали законом.
А як разом всі зберуться –
Так навчать любити,
Що не тільки кавалерів –
Не захочеш жити!
Каже Лера: Тут вже, правда,
Небезпечно жити,
Треба місце проживання
Вже мені змінити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943614
дата надходження 31.03.2022
дата закладки 31.03.2022
Кому війна, кому і рідна Мати.
Готові навіть за срібло, Україну рідну всю продати.
В цих шахраїв в Душі, нема ні крапельки Святого.
Такий готовий за рублі продати Брата навіть свого.
Так що ж з такими нам робити, вони як бурьяни у полі.
Полоть заразу треба ту і дать зернятку волі.
Шоб виросло, зміцніло все зерно у чистому полі.
І дало добрі всім плоди, заради Доброї Долі.
Слава Україні !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943321
дата надходження 26.03.2022
дата закладки 27.03.2022
Скаржився Петрові Жека:
-Торік здуру оженився.
Що дружина недалека –
Аж тепер я роздивився.
Ні краси, ані фігури,
Придане – лиш чепчик з бантом,
Не наділена Всевишнім
Жодним у житті талантом.
-Ти щасливий,- Петя каже,-
Як у маслі будеш жити,
З половиною такою
Можна всі дива творити.
А моя, на жаль, Ельвіра
Дуже вже талановита…
Я спочатку не повірив,
Де собака та зарита.
За два роки жінка встигла
Все добро моє прибрати,
Я й не знав, що в неї друзі –
Прокурори й адвокати.
Виявляється, що троє
В неї вже було синочків
(Десь в селі були в бабусі,
Підростали в холодочку).
Щось давала підписати,
Ставив підпис я охоче:
Для всіх став я рідним татом,
Хоч дітей не бачив в очі.
А недавно розлучилась
(Бо зі мною зійшлась здуру),
Пояснила: підшукала
Вигідну кандидатуру.
Вилізли її таланти
І приховані моменти:
На дітей чужих із мене
Беруть справно аліменти.
А я, Жеко, хочу щастя,
Оженюсь без варіантів,
Об’яви всім, що потрібна
Жінка, тільки без талантів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942654
дата надходження 18.03.2022
дата закладки 20.03.2022
Скаржився Петрові Жека:
-Торік здуру оженився.
Що дружина недалека –
Аж тепер я роздивився.
Ні краси, ані фігури,
Придане – лиш чепчик з бантом,
Не наділена Всевишнім
Жодним у житті талантом.
-Ти щасливий,- Петя каже,-
Як у маслі будеш жити,
З половиною такою
Можна всі дива творити.
А моя, на жаль, Ельвіра
Дуже вже талановита…
Я спочатку не повірив,
Де собака та зарита.
За два роки жінка встигла
Все добро моє прибрати,
Я й не знав, що в неї друзі –
Прокурори й адвокати.
Виявляється, що троє
В неї вже було синочків
(Десь в селі були в бабусі,
Підростали в холодочку).
Щось давала підписати,
Ставив підпис я охоче:
Для всіх став я рідним татом,
Хоч дітей не бачив в очі.
А недавно розлучилась
(Бо зі мною зійшлась здуру),
Пояснила: підшукала
Вигідну кандидатуру.
Вилізли її таланти
І приховані моменти:
На дітей чужих із мене
Беруть справно аліменти.
А я, Жеко, хочу щастя,
Оженюсь без варіантів,
Об’яви всім, що потрібна
Жінка, тільки без талантів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942654
дата надходження 18.03.2022
дата закладки 20.03.2022
По пологах не бажаєш худнути,
Хочеш стати апетитно соковита,
Не бажаєш тілом своїм станути.
Маленька друга дитина сповита,
До повної теплої циці прилипла,
Радість мамина по тілу розлита.
Щастям з чоловіком повна вілла,
Ростуть в любові ваші янголята,
Боротьби за форми вже уникла.
Хай веселять у згоді пташенята.
(Терцина)
10 вересня 2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942176
дата надходження 11.03.2022
дата закладки 12.03.2022
-То це правда, що вже друга
В тебе дівка - Лера?
Вона ж така недолуга
Й страшна, як холера!
Тут вже треба зір і мову,
Й розум відключати,
Щоб лягти із нею в ліжко,
Та ще й переспати.
-А куди ж мені діватись?
До стіни пришила…
Ця не буде довго гратись –
Сильна, як кобила.
Гаркнула, неначе в рупор -
Йде луна по хаті,
Як та вежа - здоровенна,
Метрів два в обхваті.
В неї в боксі - перемоги,
Як мені тікати?
Відбиватись - нема змоги,
Мусив покохати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942207
дата надходження 12.03.2022
дата закладки 12.03.2022
Проснулась... жива...дав Бог ранок.
Світає в моєму вікні.
Із на ніч закритих фіранок,
Йде світло навскіс по стіні.
Так тихо... Не чути ні звуку,
Ні шереху, скрипу...ніде.
Реальність вертає до смутку
І вже не сховатись ніде.
Сирени вночі сповістили
Чотири аж рази підряд...
В підвалі тихенько сиділа,
А десь розірвався снаряд.
Десь знову розбитий будинок,
Хтось знову лежить неживий...
Ця думка лишає відбиток...
Лиш скрегіт зубів мовчазний.
О, Боже! Надай нам терпіння..
Хай прийде кінець цій війні.
Із Божого твого веління
Хай бу́де мир скрізь на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942149
дата надходження 11.03.2022
дата закладки 11.03.2022
Ви звірів бачили
в людській подобі?
Дітей вбиваючих
іще в утробі,
Їх "Смерчі" й "Гради"
рвуть наш дім,
Де було затишно
нам всім.
Тихо, підступно,
як шакали,
У ніч лютневу
нападали
"Без обявления войны"
Київ бомбили вже вони
І дальше брешуть,
як собаки,
Землю мотаючи
на траки,
Святую землю
України
Сіючи смерть, біль
і руїни.
Не заглядайте їм у очі,
Бо там лиш тьма, темніше ночі,
Немає в звіра співчуття
І не шукайте почуття
У їхніх схиблених мозгах
По лікті з кров'ю на руках.
Даєм собаці по мордяці,
Вона вже скиглить,
Хвіст між ніг,
Вже застеля металоломом
Вервицю вкраїнських доріг.
"Соко́ли" в небі, партизани,
Тероборона і гетьма́ни
Сил Збройних неньки України,
Коза́ків славних гідні зміни.
Всі рідну землю захищають
Й вражу орду ту подолають,
Як мокшу били козаки,
Бо Україна на віки!
"І НА ОНОВЛЕНІЙ ЗЕМЛІ
ВРАГА НЕ БУДЕ СУПОСТАТА,
А БУДЕ СИН І БУДЕ МАТИ,
І БУДУТЬ ЛЮДЕ НА ЗЕМЛІ".
Слава Україні!!!
Героям Слава!!!
10.03.2022 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942125
дата надходження 11.03.2022
дата закладки 11.03.2022
Закрий небо Всемогутній Боже!
Не дай згоріти Україні у вогні.
Зупини війну військо вороже!
І всю зброю, що вбиває спали в огні.
О, прошу тебе Небесний Отче!
Ти, Владика неба і землі- один цар.
Ти ,дав нам мир життя найдорожче
мову, щоб захищала від воєн і чвар.
Обстріляний Київ, Маріуполь,
Чернігів, Суми, Ірпінь, Буча, Житомир.
Горить Херсон, Харків в чорний вугіль...
В облозі, ЧАЕС... голосить ЗАЕС **SOS** у вир.
Плавиться асфальт від снарядів, мін,
У чаднім диму задихається дитя .
Дзвенять монахи у небесний дзвін
Бо під загрозою людське життя.
Прийшли до влади зайди, заброди,
Обікрали, ограбили Україну.
Присвоїли державні заводи
Поневолений люд ведуть до загину.
О, не дай стерти світ з лиця землі!
І від армагедону знищити землян .
Прожени у царів помисли злі
Подай мудрості у важкий час для слов'ян.
Відважні, сміливі українці,
Зупиняють танки голими руками.
Ні , нема вам тут місця ординці!
Вас чекає тут смерть, ляжете кістками.
О Боже, словом залікуй рану !
Подай Україні мир, волю, свободу.
З'єднай народ від Дону до Сяну
В ім'я України продовження роду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941766
дата надходження 06.03.2022
дата закладки 06.03.2022
Закрий небо Всемогутній Боже!
Не дай згоріти Україні у вогні.
Зупини війну військо вороже!
І всю зброю, що вбиває спали в огні.
О, прошу тебе Небесний Отче!
Ти, Владика неба і землі- один цар.
Ти ,дав нам мир життя найдорожче
мову, щоб захищала від воєн і чвар.
Обстріляний Київ, Маріуполь,
Чернігів, Суми, Ірпінь, Буча, Житомир.
Горить Херсон, Харків в чорний вугіль...
В облозі, ЧАЕС... голосить ЗАЕС **SOS** у вир.
Плавиться асфальт від снарядів, мін,
У чаднім диму задихається дитя .
Дзвенять монахи у небесний дзвін
Бо під загрозою людське життя.
Прийшли до влади зайди, заброди,
Обікрали, ограбили Україну.
Присвоїли державні заводи
Поневолений люд ведуть до загину.
О, не дай стерти світ з лиця землі!
І від армагедону знищити землян .
Прожени у царів помисли злі
Подай мудрості у важкий час для слов'ян.
Відважні, сміливі українці,
Зупиняють танки голими руками.
Ні , нема вам тут місця ординці!
Вас чекає тут смерть, ляжете кістками.
О Боже, словом залікуй рану !
Подай Україні мир, волю, свободу.
З'єднай народ від Дону до Сяну
В ім'я України продовження роду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941766
дата надходження 06.03.2022
дата закладки 06.03.2022
Із барсеткою в машині
Виглядав заможним паном:
І батьки, і всі знайомі –
Всі пишалися Степаном.
Справи вирішив у банку –
Все чудово, слава Богу!
Раптом стрів стару циганку,
Причепилася до нього:
-Дві біди,- ворожка каже,-
Біля тебе будуть витись:
Перша (ось як карта ляже) –
Тобі треба оженитись.
А із другою бідою
Після шлюбу будеш знатись,
То своєю головою
Будеш сам вже розбиратись.
Із появою дружини
Все само собою сталось:
Усі кошти якимсь чином
Дуже швидко розсмоктались.
Тепер пішки Стьопа ходить
Із потертим сірим ранцем,
З допомогою дружини
Став із пана голодранцем.
З свого досвіду дізнався:
Є на світі сила вража…
Перед кожним присягався,
Що циганка правду каже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941737
дата надходження 06.03.2022
дата закладки 06.03.2022
́ Тяжко писати такі слова! Але... Далі буде.
[youtube]https://youtu.be/TB2LdtWd5aU[/youtube]
[i][b][color="#d62db7"]́
Не спиться!.. Від розпуки і безсилля!
Бо ГАЗОдихи й НАФТОжуї сплять,
а канібали в серце наше цілять –
возводять ЗЛУ мільярдами палац.
Й не спатиму, допоки сплять магнати
тих газогонів й нафтових річо̀к…
Сатрап вже вдерся до моєї хати –
заядлий, хоч віджилий, старичок*!
До скону захисник стояти буде,
окрилений ідеєю століть:
робити що – вже знають наші люди
у цю жертовну для Вітчизни мить!
Нехай не торжествують андрофаги –
неправедна у людожерів суть:
двохсоті… і трьохсоті в саркофагах
у Оркію рікою попливуть…[/b][/color]
28.02.2022,
Konin, Plsk Rpbl.
_____________
*ПТН ПНХ, а по-простому – Huylo…[/i]
© Олекса Удайко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941362
дата надходження 28.02.2022
дата закладки 28.02.2022
Побудь же со мною
хотя бы немного.
Хотя бы в безмолвии
скошенных суток.
Хотя бы «на проводе»,
радиоволнах.
Хотя бы строкой электронной
В фейсбуке.
Не то, чтобы я у кого-то в прислугах,
и ночь надвигается томною пыткой.
Не то, чтобы я - «Мистер Бин»,
и от скуки
себе в Рождество присылаю открытки...
Все это не так, но могло быть…
Наверное.
Чего только нет
в этих сонных извилинах.
Побудь же со мной
в эту осень бессмертную.
Я знаю,
тебе это стоит усилия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503694
дата надходження 07.06.2014
дата закладки 06.02.2022
Я получил твоё письмо
И долгожданный в нём ответ.
Я думал- точно повезло,
Но было в нём лишь слово "нет".
Конечно я не Дон Жуан,
К тому же не Ален Делон
И на душе вдруг больше ран
Как-будто пробежался слон...
Уже прошло так много лет
С улыбкой вспоминаем дни
Когда желанный твой ответ
Был просто розыграш весны.
С уведомлением письмо,
Которое вручили мне,
Первоапрельское оно
Пылится где-то в вышине.
А через пять минут звонок.
Ты в дом зашла, сказала "да".
Весенний, жизненный урок
Соединил нас навсегда.
И продолжение "кина"
-Подарок нам на Новый год.
Дочурка первым января
Пришла в наш славный, добрый род.
Декабрь- январь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938727
дата надходження 30.01.2022
дата закладки 01.02.2022
вірш до картини
Ми поринули в зимній тиші,
Срібний човен - місяць у морі,
Дарять світло, здалеку й зорі,
Вже поети… напишуться вірші.
Мов тону, у небесній красі,
Тут сузір’я Діви голубить,
Миготить, так до себе вабить,
Схоже чистій Дніпровській плесі.
Сяйво місячне, грає на склі,
Мороз майстер - чудових картин,
Квітки креслить із срібних тканин,
Порадіє, чудовій красі.
Дріма хуга, вже за горбами,
Сніг біленький, дарує чари,
Поміж гір, спочивають хмари,
Повтішаймось, тиші ночами.
29.01.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938551
дата надходження 29.01.2022
дата закладки 29.01.2022
вірш до картини
Ми поринули в зимній тиші,
Срібний човен - місяць у морі,
Дарять світло, здалеку й зорі,
Вже поети… напишуться вірші.
Мов тону, у небесній красі,
Тут сузір’я Діви голубить,
Миготить, так до себе вабить,
Схоже чистій Дніпровській плесі.
Сяйво місячне, грає на склі,
Мороз майстер - чудових картин,
Квітки креслить із срібних тканин,
Порадіє, чудовій красі.
Дріма хуга, вже за горбами,
Сніг біленький, дарує чари,
Поміж гір, спочивають хмари,
Повтішаймось, тиші ночами.
29.01.2022р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938551
дата надходження 29.01.2022
дата закладки 29.01.2022
Прочитав Петро в журналі:
’’Сміх продовжує життя’’.
Мовив до дружини Валі:
-Я скажу без каяття:
Це брехня, як казка вічна,
Дана дурням на біду.
Буду мислити логічно
І тобі це доведу.
Довгий вік в жінок - відомо:
Це природа так дала,
Подивись, в селі лиш вдови –
Чоловіків смерть взяла.
Мали всі красу і силу,
І ніхто не знав біди,
Веселилися, любили
І сміялися завжди.
А жінки були в них кляті,
Догризали татусів,
І мегери ці завзяті
До цих пір живі усі.
Значить, сміх тут ні до чого,
Хоч народ іще не звик –
Усі знайте: вік продовжить
Вам істерика і крик!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938449
дата надходження 28.01.2022
дата закладки 29.01.2022
Від гарного слова я сил набираюсь,
Ніколи й ніде я слів не цураюсь...
Люблю я читати, люблю і писати,
Від цього і радість і щастя пізнати...
, Пишу я і прозу, та все ж більше вірші,
Писать намагаюсь, щоб було не гірше...
Написане часом, в пресу посилаю,
А потім у пресі й своє я читаю...
Писать почала я ще в першому класі,
І друзям, звичайно, писала посвяти...
Свої я цитати у творах писала,
Вчителі хвалили, а я посміхалась...
Писала й тоді, коли в вузі навчалась,
Серйозне писала, й таке, щоб сміялись
Мені було легко писать і навчатись,
Й приємно від друзів похвали стрічати...
А потім у школі коли працювала,
Хоч я й математик, та знову писала,-
Смішне і цікаве, курйозне й серйозне,
Мені і колегам й учням було добре...
Писала і дітям своїм і онукам,
І друзям, й сусідам, і всім своїм рідним...
Багато вже років, я пенсіонерка,
Та знову пмшу я, хоч вже і старенька...
Зізнаюсь по правді, боюсь зупинитись,
Своїм опонентам, не вмію коритись...
Можливо мене десь хтось і полає,
Та я пишу знову, й на те не зважаю...
Від свого писання я сил набираюсь,
Хоч вже і до смерті мабуть наближаюсь...
І те, що пишуть інші, я також читаю,
Бо труд і таланти люблю й поважаю...
Я ще на останок всім хочу сказати,-
Не треба лякатись, а треба писати...
Якщо в вас до слова є що написати,
Сідайте до столу писати й писати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938255
дата надходження 26.01.2022
дата закладки 26.01.2022
/дит.розповідь/
Була зима, схожа на осінь,
І ранок видався похмурий,
Лиш десь далеко видно просинь,
Барсик сидів, занадто хмурий.
Все зранку гавкіт, веселенький,
Дивлюсь й не можу, я зрозуміть,
То все розпустить хвіст пишненький,
Може надумав, ти захворіть?
Хоч гукала, без емоцій,
Схилив голівку, досить нижче,
Сльозу побачила на оці.
Тож підійшла, достатньо ближче,
Що за біда? Чому сумненький?
Немов дитя, тихенько плачеш,
Він скаулів.. .. О мій гарненький.
Ти ж кістку маєш, ще щось хочеш?
Побіг до буди, ціпок тягне,
А вона й справді далеченько,
Знов озирнеться й ніжно гляне,
Мов підзивав, давай швиденько.
От так дива! Будка прикрита,
Якесь лахміття і газети,
Хліба шматок, біля корита,
З -під дошки видно, шмат котлети.
Я ледь присіла. А він лиска,
Руки й обличчя. Махав хвостом,
Його торкнулась шийки, писка,
Ото вже мала, клопоту з псом.
За мить, вже хтось пищить із буди,
Сама до себе- Диви -, й сумно,
Хто ж там цікаво? Й руки туди,
Мені ж було, дуже незручно,
Я до землі мусила лягти.
Мале біленьке кошенятко,
Дуже тремтіло у руці
Чиєїсь кицьки, янголятко,
Таке худеньке, одні хребці.
Воно легеньке, як пушинка,
А Барсик мій, так звеселився,
То наче радості іскринка,
Проникла в серце, сполошився.
Бігав, що духу, наче в цирку,
На лапках, жваво, як в таночку,
До кошеняти,торкавсь писку,
І лискав радо, мов цукерку.
Тільки тепер, я зрозуміла
Чом дивний був, мій дружок Барсик
Його душа, добра веліла
От розумаха, гарний песик.
15.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938117
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 26.01.2022
Скаржилась сусідці Люсі
Молоденька Ніка:
-За свій шлюб я вже боюся,
Втрачу чоловіка.
Йому зовсім не цікаві
Всі мої забави,
Після сексу повернувся
До стіни зубами.
Хочу ласки я напитись,
Гратись без упину,
А тут змушена дивитись
На широку спину.
-Було й в мене таке лихо,-
Відповіла Люся,-
Я владнала справу тихо,
Зараз похвалюся.
Є відтінки у коханні,
Треба це відчути:
Сексуальне виховання
Тут повинне бути.
На стіну,- призналась Люся,-
Додала я дещо:
Зразу, тільки повернувся,
А там - портрет тещі.
Мамин погляд здатність має
Всюди керувати,
Чоловіка направляє
Мене обіймати.
Тепер Ніка - королева
Із таким секретом:
За годину уже бігла
З маминим портретом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936307
дата надходження 08.01.2022
дата закладки 26.01.2022
Жінка дивиться з-під лоба
І теребить хустку,
Заявляє, що її я
Зіпсував відпустку.
Це для мене, як грім з неба,
Що казати маю?
Пояснити зразу треба,
Тож кажу, як знаю:
-Твої, Вірочко, наклепи
Тяжко ображають,
Ці слова у саме серце
Як стріла вражають.
Як я міг твою відпустку
Раптом зіпсувати,
Коло ти вже цілий місяць
Не виходиш з хати?
Ти не лазила по горах,
Не купалась в морі,
Але ж зовсім я не винен
У твоєму горі.
До відпустки - не причетний,
Гніватись не варто,
Бо всі гроші, які мали,
Я програв у карти.
Вбереглась ти від всіх видів
Вірусів, туризму,
Не зазнала біди й болю
І від травматизму.
Ти жива і здоровенька,
І проблем не знаєш,
Тож мені за все любенько
Дякувати маєш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937898
дата надходження 23.01.2022
дата закладки 24.01.2022
Ти пишеш листи не для того, щоб знати.
Пишеш листи, щоб для мене лиш буть
І десь у повітрі постійно снувати,
Слухати серце й нічого не чуть.
Ти не питаєш про те, що лякає
Наші розрізнені поглядом сни...
Краще б не вміла тебе відчувати,
Аби вже не вірити ласці весни.
Ти пишеш з душею, але не до мене.
Певно, з якогось німого жалю́.
Ти пишеш і знаєш собі достеменно,
Як сильно я вірю, як сильно люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936629
дата надходження 11.01.2022
дата закладки 11.01.2022
Я досі люблю і досі тікаю,
Скидаюся, мовби наляканий звір.
Широких обіймів усе уникаю,
Чуючи пісню привабливих лір.
Я не боюся зостатися віддаль
І бачити правду на стінах ночей.
Лише стережуся вхопити довіру,
Якої не варта... Тоді й дотепер...
Якщо поспитаєш, чому ж я далека,-
У хижій розпуці своїй промовчу.
А десь у глибинах про відстань до тебе
Тихо-тихісінько лиш прокричу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936642
дата надходження 11.01.2022
дата закладки 11.01.2022
Есемеску я отримав.
Серце в грудях аж вирує:
Познайомитись наосліп
Гарна дівка пропонує.
-Чом би й ні? - собі подумав,-
Он в проєкті показали:
За одруження наосліп
Позитивні ставлять бали.
Подзвонив: - Чекати буду
Рівно в п’ять біля фонтанів.
Тож прийшов, на лавці всівся
В холодочку від каштанів.
Час підходить. Я хвилююсь.
Есемеску посилаю:
-Я сиджу на синій лавці,
З нетерпінням вас чекаю.
Потім вивів таку фразу
(Щоб їй довго не блукати),
Щоб знайшла мене відразу –
Я продовжую писати:
’’Біля мене чогось всілась
Товста і бридка дівиця,
Я відсунувсь, бо це лихо
Не дай, Боже, ще присниться’’.
Сів від неї далеченько,
В телефон вона дивилась,
Як ужалена осою,
Раптом швидко підхопилась.
Враз наблизилась до мене,
Пам’ятаю (це не снилось),
Два удари - і на цьому
Це побачення накрилось.
Як та хмара розчинилась,
Я на лавці залишився,
Виплював в долоню зуба,
Під фонтанами умився…
Усім раджу, любі друзі,
Додаються в нас закони,
Як щось робите наосліп,
То ховайте телефони!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936018
дата надходження 05.01.2022
дата закладки 06.01.2022
Нині в закладі одному -
Неприємна штука!
Шум і крики! Справа в тому:
В супі наче муха.
Прибіга якийсь хлопчина.
Вирячивсь на неї.
Каже: - Вибачте, мужчина.
Страву поміняєм.
Дядько грізно креше басом.
Тиче вглиб тарілки:
- Мабуть, суп отой із м’ясом?
Звідки це тут? Звідки?
Той стоїть, як рак червоний:
- Прошу вас, тихіше.
Тут же люди. Я не винний.
Ми дамо вам інше.
- Може, те жбурнуть зі злоби?
Як ото не стидно?
Що вона у супі робить?
Певно, вам не видно?
Глянув, дійсно. Муха схоже.
Каже тихо й чемно:
- Що ж вона робити може?
Плаває, напевно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935792
дата надходження 03.01.2022
дата закладки 03.01.2022
Я не рахую вже свої роки,
Немає сенсу роки рахувати,
Допоки в світі є такі жінки,
Котрих без тями хочеться кохати.
Я не рахую вже свої роки,
Допоки в серці солов"ї співають,
І відчуття жіночої руки,
Неначе сонце душу зігрівають.
Я не рахую вже свої роки,
Й скажу вам чесно, рахувать не буду,
Допоки серце в грудях стукотить,
Живу коханням і кохати буду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935688
дата надходження 02.01.2022
дата закладки 02.01.2022
Новий рік ми вже зустріли,
і пили за нього, й їли...
Телевізор всі дивились,
і співали, й веселились...
Рідних й друзів ми вітали,
все найкраще їм бажали,
на гостину запрошали,
й привітання їх приймали...
В Новім році всім трудитись,
і дружити, й не сваритись...
А від влади вимагати,
для країни працювати...
Набивать досить кишені,
бо пошлемо всіх до "фені",
нових виберемо кращих,
що не будуть більше красти...
Для людей щоб працювали,
не гребли собі, й не крали...
все робили для народу-
кожен день, в любу погоду...
Щоб країна розвивалась,
і вже більш не спотикалась...
Щоб Росія не сміялась,
і вбивать не намагалась...
Щоб Донбас і Крим звільнили,
справедливість відновили,
щоб усе було гаразд,-
і сьогодні, й повсякчас...
Новий рік - чудове свято,
принесе щастя багато,-
і дорослим, і малим,
і стареньким, й молодим...
З Новим роком всіх вітаю
і найкраще все бажаю,-
будьте, люди, всі здорові,
і веселі, й пречудові...
Хай буде радість в кожнім домі,
оберігає хай всіх Бог,
і нехай завжди буде з нами,-
Віра, Надія і Любов!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935635
дата надходження 01.01.2022
дата закладки 02.01.2022
На здоров’я їжте і мені уріжте.
Приповідка
[youtube]https://youtu.be/XkDQ8YOQAVA [/youtube]
[i] [b]“на здоров’я їжте,
та й мені уріжте…”
як-то мудро скаже,
мов на хліб намаже!
цю народну мудрість
втямкували “слуги”*…
вдячні вони будуть,
не дай Боже, вдруге
хочеш обирати
слугів креатуру –
у конверті, брате,
Зѐ_Лена копюра,
а комусь лиш гречки
вповні вистачало,
а як суперечка –
докладали й сало
наші олігархи –
ті, що нас годують! –
важливіші “архи”:
як захочуть – взують
з сотню депутатів,
а то й Прєзідєнта,
хоч без автоматів –
не без резидента
то ж гляді́м закони**,
що оберігають
годівців... До скону
біс їм помагає![/b]
29.12.2021
________
* CЛУГА́ (у феодальному та буржуазному суспільстві –
людина для особистих послуг у домі магната, поміщика, буржуа і т.ін.), ЛАКЕ́Й, КАМЕРДИ́НЕР, ПРИСЛУ́ЖНИК, СЛУ́ЖКА заст.,СЛУЖНИ́К заст.,
СЛУЖИ́ТЕЛЬзаст.,ПОСЛУ́ГАзаст.,ПАХО́ЛОКзаст.,ПОПИ́ХАЧзаст., зневажл.,
ПОСЛУГА́Ч діал.; ДЖУ́РА іст. (зброєносець козацької старшини в 16-18 ст.) ст.),
ЦЮ́РА діал.; ЧУ́РА діал.; КОЗАЧО́К (хлопчик-лакей у поміщицькому домі часів
кріпосництва в Україні); ХЛО́ПЕЦЬ заст. (слуга-підліток, “мальчик на побегушках”);
ЧЕЛЯ́ДНИК іст.,ЧЕЛЯДИ́Н іст.,ЧЕЛЯДИ́НЕЦЬ іст. (належний до челяді феодала) феодала), ГАЙДУ́К іст. (виїзний лакей); ДВОРО́ВИЙ, ДВОРА́К розм., ДВОРЯ́К рідше,
О́БШАР збірн., певно, від дієслова ОБШАРИТИ, ВИВЕРНУТИ КИШЕНІ “народа”, $$).
**горезвісний “Закон про олігархів”.
На світлині автора – прилучанин Петро Сердюк
на альтернативному “параді” 24.08.2020 року.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935314
дата надходження 29.12.2021
дата закладки 01.01.2022
Сеятель дыма, пророк тумана и собиратель тьмы
– время – не любит далёких планов и не даёт взаймы,
мы догоняем его, отставая ровно на шаг вперёд –
кого из нас изберёт
рокот оплавленный аэропорта, круглый вокзальный гул,
холодность скромных платформ автостанций, прощание на берегу...
Осень снисходит, весна ниспадает с каждым витком тяжелей,
время ведёт ожидающих в сад затерянных кораблей,
чтобы песок просыпали сквозь пальцы, перебирали камни,
но оставались такими как мы –
вечными должниками.
Осень 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935570
дата надходження 01.01.2022
дата закладки 01.01.2022
[b][color="#0746ab"]З-акружила над поселком белая метель,
И- едва не соскочили двери из петель.
М-ельтешат без листьев ветки на большом ветру
Н-ет людей, никто не ходит в стужу по двору.
И- сугробы стужей дышат, намело их впрок,
И-ней держит под покровом малый хуторок.
П-од снегами отдыхает до весны земля,
Е-диничные у трасы стражи-тополя,
И- скажите, что есть краше в белых шапках крыш,
З-авертяем дым с каналов поднимает ввысь.
А- в домах возле каминов зоны тишины,
Ж-аль, что эти все красоты только до весны...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935294
дата надходження 29.12.2021
дата закладки 31.12.2021
У парчовій одежині,
Йде панянка білолиця,
Гордовито по стежині,
Нині їй, зовсім не спиться.
Зима вміло постаралась,
І зробить,спромоглась бігом,
Із садочком привіталась,
Все довкола, вкрила снігом.
По деревах білі шати,
З сріблом й златом розплескала,
В діаманти прикрашати,
До ялинок поспішала.
Новий рік вже на порозі,
Треба добре потрудитись,
Дід Мороз йде по дорозі,
Прийшов час, всім веселитись
Пройшовсь лісом, по містечку,
Як господар оглядає,
Подарунки у мішечку,
Для маляток, гарні має.
Станем дітки у кружочок,
Дідуся йдемо стрічати
З Новим роком, з новим щастям!
Усіх будемо вітати!
31.12.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935503
дата надходження 31.12.2021
дата закладки 31.12.2021
Дівчині коханій Ніні
Скаржився боксер Микола:
-Криза паливна в країні,
Стало важко, як ніколи.
Хочеться тут вовком вити,
Бо сьогодні нам сказали,
Що вже змушені закрити
Тренажерні усі зали.
Це для мене - чорна дата,
Кулаки це відчувають,
Всі мої чемпіонати,
Як фанера пролітають.
-Вихід є,- сказала Ніна,-
(Працювала вона в банку)
Установу нашу знаєш?
Тож прийди до мене зранку.
Візьми паспорт і на тебе
Ми оформимо кредити,
І не буде вже потреби
Тобі в зали ті ходити.
З таким видом спорту рано
Тобі, голубе, прощатись,
Із колекторами будеш
Регулярно тренуватись.
Це міцна, надійна школа,
Сам побачиш результати:
В світових боях, Миколо,
Будеш ти перемагати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935420
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 30.12.2021
Деревья все в брильянтовом сиянии,
Без опозданья зимний бал открыт.
И солнечным не обойден вниманием
Никто, без исключенья. Знаменит
Участник каждый: будь то чинный тополь,
И молодая ель, весёлый клен...
По высшему разряду все настолько
Настроено, - что свет со всех сторон.
И посреди всеобщего сияния,
Увижу вдруг, что я не одинок.
Вот бегает по кругу неустанно
По снегу, лая весело щенок.
Но сдержан в чувствах я своих щемящих,
Не заступлю приличия порог,
Как в неподдельной радости телячьей
Не поощрить тебя ещё, щенок?
Среди красот, пускай высокопарных,
Какой ты поднял искристый фонтан!
И хочется быть вечно благодарным,
Что это вижу. Шанс редчайший дан, -
Я искренность увидел, не мишурность
И мир, - какой на самом деле есть.
И как с небес спускается бесшумно
Благая Весть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935243
дата надходження 28.12.2021
дата закладки 30.12.2021
Дружно заспіваймо, браття-українці.
Ми разом всі - сила, а не поодинці.
Хай пісня весела серденько зігріє.
Збудеться усе, про що з нас кожен мріє.
А у наших мріях жито в колосочку.
А у наших мріях радість в голосочку.
Зазирає мир вже у ясні віконця.
В нім блакить небес є і проміння сонця.
На Бога надію усі, браття, маймо.
Добрими ділами Його прославляймо.
І зміцніє в праці наша вся родина.
Розцвіте під сонцем ненька-Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935375
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 30.12.2021
А я вночі… дивилась на сніжинки,
Мені ж здавалось, що падають зірки,
Яскраві й сріблі, лягли на стежинки,
Ніби в дрімоті, розсипали хмарки.
Зимова тиша… куди не глянь казково,
Рогатий місяць, ледь виглядав між них,
А то насмілиться і так випадково,
До землі гляне, виблискує святково,
Ніби вітає передноворічну ніч.
Нехай хоч трохи, подрімають хмаринки,
Свіженький сніг, яскравіше заіскриться,
Очі засліплять, білесенькі сніжинки,
Й мені можливо, зимна краса насниться.
30.12.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935415
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 30.12.2021
Ой у полі, в полі жита колосяться,
А рудій дівчині хотілося щастя,
Бродила по полю ромашки всміхались,
Вітрець хвилювався, трави прихилялись.
В узліссі пташина дзвінко щебетала,
Уздріла дівчину, радісно вітала,
Ти ж така красуня.. як сонце ясненьке,
Як безхмарне небо, личенько гарненьке.
Збери букет квітів, по садку пройдися,
Близесенько зовсім, старенька криниця,
В ній свята водиця. Козак поспішає,
Тож додому їде, спрагу відчуває.
Поворкуй голубкою, водиці подай,
І собі відразу, бажання загадай,
Чаруючі очі – блакитні небеса,
Козак вже й всміхнувся –Лиш ти моє життя.
Бо ж, як колосок, що мене врятує,
Бог на небі знає, він мене почує,
Ніжно приласкаєш, а ще й нагодуєш,
Вмієш приголубить, знай не пошкодуєш.
Тож підемо люба, по одній стежині,
Най лунають всюди, пісні журавлинні,
Нам щастя бажають, разом вік прожити,
Удвох повік будем, життям дорожити.
06.08.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935414
дата надходження 30.12.2021
дата закладки 30.12.2021
Нічне...навіяне.
Серпастий втомлений імлою
Сріблить, вбирає небеса…
Спокійно, тихою ходою
Мандрує, творить чудеса.
Нирне під хмарку і воркує:
З зірками проповідь веде,
Мов пастор чад своїх пильнує,
Допоки сонечко зійде.
І де-не-де засяє зірка,
Привітним променем сяйне,
Неначе, неймовірна жінка
Моргне… Приваблює мене.
Колись, одна в душі сіяла –
Горіла полум’ям нічним,
Натхненно крила розправляла –
Зорила дивом неземним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935031
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 28.12.2021
Я снова вспомнил наши встречи,
Прогулки, вздохи под луной.
Горячие звучали речи
-Люблю, моя. Люблю, ты мой.
Мир наслаждался тишиною,
Гармонией, теплом любви.
Мы были счастливы весною
И наше счастье сберегли.
Любовь раскрылась как цветочек,
Сияет солнышком внутри.
Тебя люблю я очень очень,
Не скучно нам когда одни.
Мы бороздим моря и дали,
Взлетаем птицей в небеса
И на тропиночке гуляем
Где повенчала нас судьба.
22.12.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935140
дата надходження 27.12.2021
дата закладки 28.12.2021
То не сон наснився - задубіли квіти,
Сперечались, давно з прохолодним вітром,
Кожен день бажали сонечко зустріти,
Чи й вони гадали рано посивіти?
Надто довго, вдало, осінь загравала,
Тож тепло тримала під семи замками,
Веселилась з вітром. Всім пісень співала,
У вечірню пору, стрімкими дощами.
Та вночі до скрині, вже й мороз підкрався,
То не сон наснився, скувало стеблини
Ключі вкрасти вдалось, добре постарався
ПелюсткИ, як сльози - прозорі крижини..
Чи й хто їх, зігріє, чи й розтопить серце,
Не спинити холод, зимонька мандрує,
Де останні роси, там маленьке скельце,
Вже й малюнки по ньому, мороз лютує.
То не сон наснився,задубіли квіти,
Вся краса зомліла, вкрилась сивиною,
Їм хотілося, хоч трохи порадіти,
Щоби серце билось, ранньою весною.
20.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935189
дата надходження 28.12.2021
дата закладки 28.12.2021
Ой летять, летять сніжинки,
Замело, давно стежинки,
У руках маю санчата,
І на гірці вже дівчата.
А земля, сяє, іскриться,
Будем всі, ми веселиться,
Хто скоріш з гірки злітає,
Ніби сонечко засяє.
У очах зірки – іскринки,
Летемо немов пір`їнки,
Гайда дітки, доганяйте,
Із зимою привітайте!
Дід Мороз йде по дорозі,
Новий рік вже на порозі,
Тож вітаймо всіх з святами,
Порадіймо люди з нами.
27.12.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935190
дата надходження 28.12.2021
дата закладки 28.12.2021
Все прикрасив навкруг сніг сріблистий, легкий…
Яким будеш для нас всіх ти, роче Новий?
Хай упевнена буде і тиха хода.
Щоб усмішки розквітли, а зникла біда.
Посіваєм зерном кожен рідний наш дім.
Зрозуміє хай кожен - найкращим є він.
І родинонька наша, немов сонце ясне.
Кольорами веселки доля хай розцвіте.
Хай зростають у мирі дорослі й малі,
квітне й множиться наш Божий цвіт на землі.
Нехай родить і в полі, росте все зело.
Добрим людям на радість, на щастя й добро.
Сієм зерна ясні, золоті… їх багато.
Хай радіє серденько усім будням і святу.
Все прикрасив навкруг сніг сріблистий, легкий…
Стань для нас всіх щасливим, роче світлий Новий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934985
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 26.12.2021
Все прикрасив навкруг сніг сріблистий, легкий…
Яким будеш для нас всіх ти, роче Новий?
Хай упевнена буде і тиха хода.
Щоб усмішки розквітли, а зникла біда.
Посіваєм зерном кожен рідний наш дім.
Зрозуміє хай кожен - найкращим є він.
І родинонька наша, немов сонце ясне.
Кольорами веселки доля хай розцвіте.
Хай зростають у мирі дорослі й малі,
квітне й множиться наш Божий цвіт на землі.
Нехай родить і в полі, росте все зело.
Добрим людям на радість, на щастя й добро.
Сієм зерна ясні, золоті… їх багато.
Хай радіє серденько усім будням і святу.
Все прикрасив навкруг сніг сріблистий, легкий…
Стань для нас всіх щасливим, роче світлий Новий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934985
дата надходження 26.12.2021
дата закладки 26.12.2021
У ЦУМі передноворічний бум продажу товарів… Куди не поглянь, вивіски -
» З Новим 2003 роком!» Звучала весела музика,підбадьорювала покупців. Записаний на плівку, доволі приємний, чіткий жіночий голос, запрошував відвідати відділки, рекламував товари. Навіть зі знижкою, це дуже вразило Максима. Вже й не пам`ятає коли був у такому великому торговому центрі. Сюди прийти мабуть би й не наважився, але щоб водієм працювати й надалі, треба пройти медкомісію. Переглядаючи одяг після прання, самому стало неприємно бачити доволі старий, вицвівший одяг. Ще верхній більш - менш, а з білизни, то вже й залишилося тільки на одну зміну. Ото дожився - в думках лаяв себе.
Йому ж минуло лише п`ятдесят років. Ніби, ще й не старий одружитися, але, чи соромиться з ким небудь познайомитися, чи може просто, вже звик жити сам. Інколи, поспішаючи на роботу, поголиться, затримує погляд до дзеркала. Помітить сивину на скронях, зауважить,
- Ой, що роки роблять з нами.Чому так швидко плине час..
А часом, пригадає покійну дружину - Софіє, бачила б ти мене нині. Нема кому постригти так, як мені подобається. Що в перукарні, присядеш на стілець, крутить, вертить й слова не вимовить. Ніби не людина стриже, а робот. Колись, ти торкалася мого волосся, гладила по голові, усміхалася,
-Ти на вигляд у мене, як справжній козак! А вуса - іще з молодих років моя забаганка. Вони тобі пасують, нехай будуть, як й мене не стане. Адже, ще є порох в порохівницях! Може й одружися, я не проти.
І ніжно поцілує в щоку.
За мить котяться сльози, її згадає, як мучилася в боротьбі з хворобою. Онкологія, як вирок людства. Доглядаючи за нею, задумувався - У космос літають, а знайти ліки від цієї недуги й досі не спромоглися. Яка несправедливість, їй же тільки минуло сорок п*ять, ще би жити й жити. Шкода, Бог і дітей не дав,чому така доля? За які гріхи?
В роботі, за кермом машини « Соки, води», про все забував. Ото тільки й розваг, коли підпише папери за доставку товару, перекинеться деякими слова з продавчинею. І знову поспішає в квартиру до телевізора, до улюбленого кота Кузі. На пару, частіше сиділи на сухом`ятки. Хіба що в вихідний день зварить суп з фрикадельками. І кіт, вдоволь наївшись, облизуючись, плигне йому на коліна. Він пригорне його, мов маленьке дитя.Кіт задоволено погляне й витягне шию, покладе голову ближче до серця, примружує очі, муркоче. Ніби намагається зняти втому, заспокоїти, заколисати. Тих вихідних не дуже й хотілося, самотність дратувала. Інколи просто виходив з квартири, довго блукав алеями, втихомирює гучне серцебиття.
*
Максим підійнявся на третій поверх. В очах, аж мерехтіло… людей, як комах. Звичайно, до Нового року залишилося два тижні, всі бажають придбати подарунки, як не собі то ближнім, чи просто друзям, коханим.
Відділ джинсів… тут простіше, тішив себе, приміряю, які підійдуть вже й можна буде придбати. Не відразу, але після кількох примірок, йому таки вдалося підібрати штани. Дивлячись у дзеркало, тільки тепер помітив, що схуд, втягнувся живіт, став стрункішим, повеселішав. Задоволений, попрямував у відділ сорочок. Тут проблем не буде, адже добре пам`ятає, як дружина завжди клопоталася, щоб почувати себе комфортно, треба брати сорочку по коміру сорок три.
Уже розрахувався за джинсову сорочку, посміхнувся - Як добре, саме така, як я люблю.
За мить, увагу привернула вітрина. За склом макет жінки в рожевій нижній білизні і зверху накинутий, такого ж кольору шовковий пеньюар. Ледь двинувши плечима, про себе,
- Але ж як красиво! Ой, де ж наші молоді літа….
Крутив головою, шукав чоловічу білизну.
Раптово, його хтось добряче товкнув,що ледь з ніг не звалився. Довкола озираючись, незадоволено,
-Хоча би вибачились, чи що?
Але в цій метушні, не зміг второпати, хто зміг так товкнути. На його слова ніхто й уваги не звернув. Озирнувшись, побачив вітрину з чоловічою білизною.
А вибір… розбігаються очі. В три ряди на вішалках труси, майки, футболки. Так багато, але ж який розмір - догнала думка. Ой, Софійко, важко без тебе! Казала козак, який там дідька козак, коли навіть свого розміру не знаю. Ні про що не думав, жив з тобою, як риба в воді.
Між рядами білизни, в синій формі стояла жінка невисокого зросту. Вона спостерігала за покупцями. Її каштанове волосся, виблискувало від освітлення. Несміливо, він кілька раз торкнувся вішалок з білизною, розгубився, які взяти? В цю мить почув слова,
-Ви собі не в змозі подарунок вибрати, чи комусь?
До обличчя підступила гаряча кров, розгублено,
-Знаєте сам працюю, пов`язаний з торгівлею, але там простіше, назва соку, води. А тут, у виборі чомусь шкутильгаю. Собі хочу… Відколи дружини не стало, знаєте, самому такі речі не доводилося купувати.
Оце відвертість, сам себе спіймав на думці. Але ж у ній,щось є притягуюче, ніби знайоме. І вже сміливіше, прямим поглядом подивився на неї. Так - так зелений колір очей, як у покійної дружини і такий же теплий погляд.
Жінка лагідно звернулася,
-Тю!Та ми ж, здається одного віку з вами, життя прожили, чого тут соромитися. Ану дайте, я на вас подивлюся.
Зашарівся, стримувала невпевненість, соромливість.
Уважний погляд, усмішка на обличчі, вона стурбовано,
-Мене звати Марія. Ану розстебніть куртку.
Він ладен був тричі провалитися крізь землю. Не зміг і слова сказати, озираючись, все ж виконав її прохання.
-Ага так - так, і чого червоніти, зараз щось підберемо.
Максим топтався на місці, вона показувала, пропонувала білизну кращу за якістю. Він, то здвигнув плечима, кривився, морщився, а то всміхався, на згоду кивав головою.
Не поспішаючи, Марія в пакети складала вибрану білизну,
-Бачу багато подарунків собі зробили. Вирішили оновитися на Новий рік. Кажете дружини немає, то можливо донька є, чи син. Хоча для нас, у молодих завжди бракує часу. Я оце, живу з донькою і зятем, здається й допомагаю їм, але почуваюся ніби живу в чужому будинку. Онук вже парубок, коли був меншим тулився, а нині, до мене нікому немає діла. Добре хоч роботу маю, оце тільки й втіхи, що тут з клієнтами перекинешся кількома словами та щось порадиш. Правда молодь сама речі вибирає, в них уже давно інші погляди.
Подякувавши, Максим стояв у черзі до каси. Ніби й не хотів та все ж поглядав до неї. Її погляд, ніби сонячний промінь, що дарує тепло. Але ж така привітна і в той же час проста. Й таку гарну білизну підібрала, можна сказати за моїм смаком. Задоволений повертався додому.
З піднятим настроєм, під ніс мугикав мелодію пісні »Листья жёлтые» і відкривав замок вхідних дверей. Як завжди біля порога на нього чекав Кузя.
-О, мій друже, сьогодні в мене чудовий день! Я оновився і здається, познайомився з доброю жінкою. Може колись і тебе з нею познайомлю. Тебе сосискою порадую, а сам іще раз мірятиму новий одяг.
У спальні тихо- тихо… Поряд на кріслі міцно спав кіт. А Максим раз -у - раз ворочався, не зміг заснути. Тільки очі закриє, перед ним Марія, усміхнена, ласкавий погляд. Терпець урвався, спересердя, гучно сказав,
- О Боже, угомони мою душу. Хай врешті я відпочину, мені ж завтра на роботу!
Кіт з переляку, за мить очутився на підлозі. Витаращив очі на господаря, але він лежав обличчям до стіни. Кузя витягнувся і плигнув через нього, мордою терся об обличчя, почав муркотіти. Обійнявши кота, йому вдалося провалитися в сон.
*
Минув майже тиждень … Виснажений після роботи, Максим відчинив двері квартири. Біля порога Кузі не було. Кілька раз гукнув його. Тиша насторожила, не розувши, зайшов до ванни. На підлозі лежав кіт, ніби без признаків життя. З острахом кинувся до нього,
-Кузя ні! Ні мій хлопчику! Що сталося?
Він взяв його на руки, кіт почав важко дихати, сумно дивився на господаря. З його рота стирчало щось чорне.
-Оце так біда, що там в тебе? Чи їсти не було що, чого якусь резину в рот запхав?
Він кілька раз намагався розщепити зуби, але кіт виривається, витаращував очі, розширюються ніздрі.
Максим поспіхом закривав двері на ключ,
-Треба до ветеринара, але ж вже пізня година. Ну хіба, що в центрі…
Уже їхав на таксі, кіт сполохано позирав вбік і час від часу закривав сумні очі.
Максиму здавалося їхав цілу вічність, хоча добрався за пів години. Пулею вилетів з таксі… поспішав, ледь не збив з ніг жінку. Вона миттєво схопила його за руку,
-О! Куди це так летиш ?
-Ой, вибачте це ви Маріє?
-Так, що впізнав? У тебе щось сталося?
-Дуже поспішаю в ветеринарну клініку.
Він показав на кота, його голова тирчала з-за пазухи.
-Це мій Кузя, щось запхав у рот, я сам справитися з ним не в змозі. Сусідам не захотів голову морочити. Можливо якраз допоможуть в клініці.
-Бідолаха…Тут недалеко, я з тобою, мене вдома все одно ніхто не чекає. Тим паче, я завтра вихідна. Може моя допомога потрібна буде.
*
Майже годину Максим і Марія чекали на лікаря, коли їм повернуть кота. За цей час, він схвильовано розповів, як знайшов кота. Виправдовувався і в той же час сварив себе за зайві речі в квартирі. Жінка слухала його, час від часу кивала головою. Підтримала, щоби не хвилювався, завіряє, що все буде добре. Розповіла про свою сіамську кицьку, яку два роки назад хтось вкрав. Посилаючись на однаковий вік, наполягає,щоб до неї звернувся на« ти».
Лікар, чоловік середньої статури, років п`ятидесяти, ніс на руках кота,
-Ну от забирайте свого Кузю, здається ви так його називали. Напевно він дуже грайливий. На гумовий м`ячик намоталась чорна плівка, частина попала в горло, добре, що не перекрила все дихання. А рота так відкрив, що м`ячик застряг у зубах. Він просто не спромігся його витягнути. Він зараз іще трохи під наркозом, в легкій дрімоті, але десь через годину буде знову гратися.
І звернувся до Максима.
-Хай дружина для нього зварить супчик, тільки м`ясо перемелене. Бо знаєте ж, тепер у горлі є подразнення. А через три дні минеться, їстиме все. Наступного разу,з такими речами, вдома будьте обачливі.
Подякувавши, вони направилися до виходу.
*
Холодне повітря вдарило в обличчя… Жінка забідкалася,
-Ану давайте я його накрию своїм шарфом, він лежить такий немічний….
Максим не заперечив. За кілька хвилин вони сідали в таксі. Він відчинив задню дверку,
-Маріє,сідай сюди, бери Кузю,а я сяду біля водія.
Таксі під`їхало до самого під`їзду…. Марія відчинила двері, одночасно кіт підняв голову. Максим саме протягнув руки взяти кота,
-Ну,от і добре! Кузю,мій котику, все гаразд, ми вже вдома.
Марія звернулася до водія,
-А тепер мене до моста підвезіть!
-Е ні-ні,- заперечив Максим, подав їй руку і продовжив,
-Хіба так годиться, а хто суп для кота зварить?
Жінка не очікувала такої пропозиції, кліпала очима, не знала що робити.
Водій хитро позирнув на Максима,підморгнув,
-Та я це, в мене зміна закінчилася. Вибачайте, мені не в ту сторону.
Здвигнувши плечима,вона лише подивилася вслід таксі,
-Що ж буду ловити інше.
Ніякого інше, хтось хвалився що завтра вихідний, чи не так? Пішли Маріє, прохолодно, ще застудися і ти, і ми з Кузею.
*
В квартирі смачно пахло м`ясом…. Марія в каструлю кидала фрикадельки, весело до кота,
-Такий суп не тільки ти будеш їсти,а й ми посмакуємо, правда Максиме.
Усміхнений, прямим поглядом дивився в її очі,
-Знаєш Маріє, я дуже радий,що маю передноворічні подарунки. Одяг то таке діло, а от тебе зустрів, напевно доля нас звела. Чого тобі жити з дітьми. Завтра після роботи, давай я тебе заберу до себе
-О ні, так швидко, але ж ми дуже мало знайомі.
-Ну гаразд, але вже пізно, сьогодні ти переночуєш тут, завтра вихідна будеш з котом. А ввечері, я відвезу тебе додому.
Після пізньої вечері в кімнаті на дивані спала Марія, в її ногах дрімав кіт. А в спальні, ледь уговтав свої почуття, спав Максим.
*
Здалеку чути звуки музики… Освітлюючи частину піднебесся, раз- у -раз злітають салюти, розсипаються й десь зникають. Під покровом новорічної ночі, вони стояли на балконі, милувалися містом. Ласкавий погляд, на обличчі легка усмішка,
-З Новим Роком Маріє!
-З Новим Роком!
На вустах солодке вино і ніжний поцілунок в уста.
- Хай ця ніч буде початком нашого життя!
-А, що, чому бути, того не оминути. Гаразд, я згодна.
Легкі сніжинки кружляли, прилипали на обличчя. Усміхнені,трохи задумливі, позирали один на одного, смакували вино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934879
дата надходження 25.12.2021
дата закладки 26.12.2021
У кафе дешеве Коля
Вдень забіг перекусити,
Поруч дівчина присіла –
Відчув зразу, що вже ситий.
Обтягала пишні груди
Блузочка в блискітках синя,
Називали дівку люди
Гарним іменем - Графиня.
Поважає вона моду,
Виглядає дуже файно,
(З графського, напевно, роду) –
Зацікавився негайно.
Уявив: аристократка…
(Що йому таке й не снилось),
Буде жити у достатку -
Може спадщина лишилась?
Запросив до ресторану,
Як годиться, купив квіти,
Не підозрював, що рано
Цьому щастю став радіти.
Родове її коріння
Треба зразу розкопати:
-Ваше прізвище, чи титул? –
Обережно став питати.
Дівка дзвінко засміялась,
Кліпнула грайливо оком:
-Таке прізвисько дісталось
Мені зовсім ненароком.
Звуть мене, насправді, Машка,
Всім дивлюсь сміливо в вічі,
Знаменита я алкашка,
І була судима двічі.
Ми пили у барі вина,
Там щось хлопці накрутили,
Із горілкою графина
Об мою башку розбили.
З тих пір стала я Графиня!
Усі бари й шинки знають,
Як заходжу - всі п’яниці
Мене радо зустрічають.
Це була смертельна рана:
Не став графом наш Микола,
І так прудко з ресторану
Не тікав іще ніколи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934330
дата надходження 19.12.2021
дата закладки 20.12.2021
Ой не шуми, вітре, не хитай тополю,
Так нині холодно, все дощиком вмилась,
Зірване листя, давно неслось по полю,
Я вже боротись, із тобою втомилась.
Он не шуми, вітре, просила й калина,
Улітку, шелест, то ж співав серенади,
Обіймав ніжно, то щаслива хвилина,
Чом розлютився? Вже просила пощади.
Що ж сталося, чи із зимою здружився,
Красою звабила, вишневим світанком,
Вона зрадлива, то ж й ти цього навчився,
Тополя плакала прохолодним ранком.
Міленькі сльози, готові замерзати,
Мороз навідався, в кришталі тополя,
Кохання зрадницьке, стала засинати,
Чи й весну стріне? Та на це Божа воля.
А вітер бавився, із її гілками,
Я знов згадаю, що траплялось між нами.
.
20.12.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934423
дата надходження 20.12.2021
дата закладки 20.12.2021
А ти шукав відчаю
На березі березня,
На скелястій громаді
Грудня.
А знаєш, прийшла вже зима –
Така, хоч сідай в корабель
«Безнадія» -
Шхуну чужу з вітрилами сірими,
З торочками штрипіхатими
Парусини – прядива льону
З вітрил хрестоносців шматків
(Пливи).
Така вже зима, хоч лишайся
Серед руїни готичного храму
Химер лякаючи криком сови,
А ти сподівався,
Що грудень сховав в калиту
Золота таляр – Сонце.
Думав, що він глитай
Та поверне – бо мусить,
Як річка не стане,
Як все не засне
У країні сколотів,
Де біля вогнища гріються
Діти діви-змії Апі.
А ти шепотів, сподівався,
Мріяв про лева –
Золотом грива,
І сліди на снігу
До примарного Сонця,
Слухав стукіт копит,
Що стихав-завмирав:
А воно вже зима –
Коням бракне трави,
А вівці – пастуха,
А Небу білявому – Сонця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934394
дата надходження 20.12.2021
дата закладки 20.12.2021
Стихи на Сайте, словно, волны
-Строка уходит плавно вниз,
Но список всех стихов неполный
-Мы строим стены и карниз.
До нас фундамент положили
-Стихи про жизнь и про любовь,
Чтоб жили мы и не грешили,
С "чужими" не мешали кровь.
Всё это в мире очень важно
-Свобода, правда, красота.
История- сплошная "лажа",
Ведь обманули в ней тебя,
Ну и меня конечно тоже
И всех живущих на Земле,
Ведь правда вперемешку с ложью
Послаще и тебе и мне.
Официально сочинили
Историю народов, стран.
Наследие в ней запретили
И множество забытых ран
Когда стонало всё от боли
-Вода, природа и земля.
Тяжёлые то были роли
-Войны, потопа времена...
Легла ещё волна, но вскоре
Она строкою ляжет вниз.
В житейском неспокойном море
Пусть лучше будет штиль и бриз.
25.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934251
дата надходження 18.12.2021
дата закладки 18.12.2021
Всё больше в жизни привыкаем
К чему привыкнуть тяжело
-Без снега Новый год встречаем
И настроение не то.
Не то, что было в сказке-детстве,
Когда так верил в чудеса
-Когда с открытым детским сердцем
Смотрел на звёзды в небеса.
И верил- сбудутся желанья
Что пожелали от души,
Не будет вовсе расставанья
С Морозным дедом до весны...
Года так быстро пролетели
И детство не вернёшь назад.
Уже звучат другие трели,
Которым вовсе я не рад.
Но почему так в мире сложно?
В одежды Правды влез Обман.
Вдруг Правда подружилась с Ложью
-Порядочным стал хулиган.
И Истины другими стали,
Критерий в них Добра и Зла
Чужие дяди написали
И для меня и для тебя.
В этом стихотворении в словах
Обман и Ложь не подразумевается
какая либо реальная личность.
13.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934258
дата надходження 18.12.2021
дата закладки 18.12.2021
В багатих є усе, що треба:
гроші, машини, хороми...
А бідні блище все ж до неба,
про них пишу я у вірші...
І хоч роки швидко минають,
у праці, болях й суєті,
сліди нащадкам залишають,-
у мові, пісні й доброті...
На жаль хороше все минає,
душі наповнює печаль,
буває сил не вистачає,
не відновить минуле, жаль...
Хоч ми й звертаємось до Бога,
у владі злодії в верхах...
У простолюду біль й тривога,
і в селах наших, і в містах...
Куди йдемо, бува й не знаєм,
фальшиві в нас поводирі...
На долю часом нарікаєм,
сидемо дома, як в норі...
А треба вже на сполох бити,
допоки ми іще живі,
Волю і Правду відновити,
виставить вимоги нові...
Досить зневагу цю терпіти,
допоки мудрість є в мізках...
Ми маєм право краще жити,
ми заслужили це в трудах...
Й на працю право усі мають,
якби не вірус і війна,
менше тривоги було б мабуть,
страшною не була б зима...
Та ми ж до всього й терпеливі,
і витримка ще є у нас,
владу цю видалить зумієм,
і буде все у нас гаразд!
Отож, я повернуся знову,
не треба більше нам мовчать,
ми переповнені любов"ю,
і владі нас не подолать...
Та нам багатства і не треба,
нам вдосталь те, що у нас є...
Ми ближче все ж таки до неба,
І Гордість,в кожного з нас є...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934194
дата надходження 17.12.2021
дата закладки 18.12.2021
[b][color="#0447ba"][color="#0840a1"]С-частье - наблюдать за сказкой этой
Н-ежной, словно радужные сны.
Е-сть у неба долг перед планетой
Г-реть пушистым пледом до весны
К-ажется таинственная фея
Р-азбросала на деревья пух.
У-лицы, дома, дворы, аллея
Ж-емчугами заиграли вдруг.
И- пушинки в зимнем хороводе
Т-анец исполняют не спеша.
С-амовыражение в природе...
Я- смотрю с восторгом, не дыша[/color][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934242
дата надходження 18.12.2021
дата закладки 18.12.2021
Проліта́, сніжок надворі,
Дітвора́, мов на дозорі,
До віко́нця поглядають,
Дідуся́, в гості чекають.
Поспіши́, двері відчиняй,
Поглянь ма́мо, дід Миколай,
Йде вздовж лі́су по стежинці,
У мішку́, мабуть гостинці.
Настає́, святковий вечір,
Ой, ціка́во, які ж речі,
Він несе́, мені й малечі?
Давно хо́чу, собі смартфон,
Сестра мрі́є про телефон,
Каже мо́жна і дзеркальце,
А Макси́мкові брязкальце.
Ми ж усі́, були слухняні,
Грає та́то, на баяні,
З дідусе́м дружно танцюєм,
Як сніжи́нки покружляєм.
Тож хай лине, веселий сміх,
Землю красить біленький сніг,
В домі бу́де справжнє свято,
Щастя й ра́дості багато!
18.12.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934236
дата надходження 18.12.2021
дата закладки 18.12.2021
На роботу хоче з татом
Йти малий Олежко.
Каже: - Знаю я багато.
Можеш взяти легко.
- Ти ж іще читать не вмієш.
Навіть рахувати!
Син зітхає: - Що тут вдієш.
Буду керувати!
17.12.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934211
дата надходження 18.12.2021
дата закладки 18.12.2021
Є багато доріг… По якій ти підеш?
Якби знать на якій своє щастя знайдеш.
Комусь солодко тут, мов дозрів виноград.
А комусь так гірчить, ніби йде через ад.
Комусь легко в житті, все вдається йому.
А комусь гіркота… в ніч не бачити сну.
Та хто знає, кому в житті більш повезло,
кому солодко жить, чи хто знищує зло?
Обернутись на солод може та гіркота.
Може згіркнути вмить путь солодка ота.
Помолімось за тих, хто в дощі і в снігу
вдень і в ніч береже землю рідну свою.
Попросімо за тих, хто на гіркій путі,
щоб до стежки ясної зуміли дійти.
Щоб назавжди тут зник слід гіркої біди,
щоб на стежці ясній для всіх квітли сади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934250
дата надходження 18.12.2021
дата закладки 18.12.2021
Був Микола, як пружина,
І пригод шукав вже зрання,
Тож звернувся до дружини
Із химерним побажанням:
-Відчуттів я хочу з перцем,
І емоцій цілу нішу,
Щось скажи, щоб моє серце
Враз забилося сильніше.
Жінка вивернулась в ліжку,
Загадково усміхнулась,
Ковдрою прикрила ніжку
І ліниво потягнулась:
-Ну, якщо вже доведеться
Розв’ язати цю задачку –
Твоє серденько здригнеться:
Я знайшла твою заначку!
Поки ніжився ти в ванні –
Есемески прочитала…
Твоя видра непогані
Компліменти надсилала.
Тепер, милий, ти без грошей,
Хай вона надалі знає:
Ресторанчик, мій хороший,
В вас надовго відпадає.
На сьогодні досить перцю,
Бо якщо я стану злитись,
То твоє слабеньке серце
Перестане зовсім битись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925452
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 17.12.2021
-Я не розмазня й не плакса,-
Каже п’ятирічний Ваня,-
Купи, мамо, мені таксу –
Хочу йти на полювання.
Буду схожий я на тата!
Зроби, мамо, псові будку.
Щоб рибалка була святом –
Купи спінінг мені й вудку.
Ти свою роботу знаєш:
Перевіриш, як я взутий,
Черв’яків нам накопаєш,
Бо я можу ще забути.
Треба ще намет великий
І рюкзак мені купити,
Щоб із друзями за містом
На природі відпочити.
Потім купиш мотоцикла,
Щоб був більший, як у тата:
Я на ньому кожен вечір
Буду всіх дівчат катати.
Іще, мамо, допоможеш
Двері в гаражі відкрити,
Щоб з своїми алкашами
Міг зарплату я обмити.
Засоромивсь тато збоку
(Треба добре щось зробити),
Пішов вперше за п’ять років
В кухні лампочку вкрутити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933438
дата надходження 10.12.2021
дата закладки 10.12.2021
Я хочу довго заблукати в лісі,
Поміж оголених дерев і кущів,
У срібних краплях, скрізь гілочки лисі,
Ледь почорнілі від вразливих дощів.
Вони напевно від смутку дрімають,
Що поскидали золотисте вбрання,
Що їх птахи, ранком не привітають,
І не зігріє дзвінке щебетання.
Я, як колись, хотіла б теж почути,
Від того співу серце завмирало,
Тепер і досі не можу збагнути,
Чому так швидко літо відбуяло.
Не раз спинюсь, озирнуся довкола,
Проміння сонячне ніби й яскраве,
Чому в дерев, душенька охолола,
Хоч сонце гріє й доволі ласкаве.
На все свій час, як і в житті буває,
Мабуть, як всі, чотири пори року,
Весна від роду - дитинство втішає,
А згодом молодість радує око.
Бо вже ідеш, тим шляхом, літню красу,
За щастя сприймеш, ти мудрість і зрілість,
Сміло в супротив буремному часу,
Життя пізнаєш, не відчуєш слабкість.
Ти досягти,спроможний вищих вершин,
Сім’ю замати, благословить дітей,
Чомусь замало, для тебе тих хвилин,
Сповна вселити, задум своїх ідей.
Пора осіння, онуки на руках,
Срібляться коси, думок забагато,
Ще обійняти, їх годен, ніби птах,
І влаштувати,для них дивне свято.
Коли, при зустрічі, ті оченята,
Сяють зірницями і усмішки на обличчях,
Найкраща втіха, коли рученята,
Чола торкнуться, вже й сльози на очах.
Серце співає, ти пізнаєш радість,
Та час летить, осінь скидає листя,
Хмариться небо, підступає старіть,
Та не бажаєш, ти із цим змириться.
А згодом зимонька так захурделить,
Що заспіває з вітром колискову,
Хоч і доріжки снігами застелить,
Іще зустрінеш зіроньку ранкову.
Надій не втрачу, поблукати в лісі,
Де кучугури в сонячному сяйві,
На якісь миті загублюся в часі,
Щоб не догнали, думки жалкі й зайві.
24.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932454
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 30.11.2021
Хтось знаходить в звуках диво,
до душі комусь пісні...
Звуки і пісні це диво,
диво є в кожнім вірші...
Щедрість осені люблю я,
не страшать мене дощі...
Війна й вірус заважає,
й убива дива в душі...
Жаль, що осінь добігає...
до кінця уже ось - оссь...
Зима двері відчиняє,
я боюсь її чогось...
Та нічого не змінити,
час не можна зупинить.
Доведеться все стерпіти,
й зиму якось пережить...
Я надіюсь, що не втрачу:
віру, сили й оптимізм,
а ще вірю я й в удачу,
до весни прокладу міст...
Напишу про осінь - диво,
не один ще диво - вірш...
Перейду зимову ниву,
до весни піду скоріш...
Я люблю й пісні, і звуки,
та ще й прозу, і вірші.
Хоч болять у мене руки,
напишу я ще й пісні...
Не люблю невдячну владу,
що не дбає про людей,
її жадність, та ще й зраду,
і роботу без ідей...
Осінь добіга до краю,
і зима вже поспіша,
Якось виживу я знаю,
й напишу про все вірша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932379
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 30.11.2021
Завітали ми до хати з колядою.
Завітали ми до хати із козою.
А в козички хвостик, а в козички ріжки.
Дайте нам яблучок, дайте нам горішки.
Завітали ми до хати з колядою.
Завітали ми до хати із козою.
А в козички очки... ой, які ж хитренькі.
Дайте нам пирога - будемо раденькі.
Із козою затанцюєм, нас багато.
Дайте сала й ковбаси у гарне свято.
А в нас чобіточки є у всіх добротні.
Будемо раді ми, як дасте по сотні.
Завітали ми до хати з колядою.
Завітали ми до хати із козою.
Дякуємо щиро за усі гостинці.
Чемні й веселі ми, діти-українці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932416
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 30.11.2021
Ян - відомий всім нероба,
Не виходив навіть з хати,
Все придумував хвороби,
Щоб ніде не працювати.
Лікарю уже набридло
Час на нього витрачати,
До психолога направив
Пацієнта виправляти.
Молода психологиня
Стала з Яном говорити:
Двісті гривень за годину
Мусив тут же заплатити.
Хлопу зразу, безумовно,
Стало прояснятись дещо:
Ці питання безкоштовно
Задають дружина й теща!
Кожен день його морально
Так навчились проробляти,
Що за їхні всі прийоми
Вчений ступінь треба дати.
Від фізичної розправи
Треба тіло рятувати,
Хоч-не-хоч, а треба завтра
На роботу вирушати.
Ян забувся за лікарню,
Зрозуміло стало нині,
Що вправляють мізки вміло
Вдома дві психологині!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932347
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021
ВИГЛЯДАЮ НА ПРИСТАНІ МРІЙ
Я не хочу, щоб хтось доторкався до мене
Цілував моє тіло і солодив уста.
А ти знаєш моє сонце згасло без тебе
І день, за днем я згораю... тлію, як свіча.
Потопаю в океан ночі з головою ...
І я виглядаю тебе на пристані мрій.
Tак швидко біжить час... молодість за водою
Все цвіте, в'яне... найкраща, квітка із лелій.
Догоріло літо... добігає до кінця осінь
Вітер обриває жовте листя додолу.
Червоний золотий багряний лист розносить...
Снігопад лезом бритви ранить душу кволу.
Як тільки осінній вечір зайде до хати
Циганка ніч мені на вушко щось торочить.
Від самотності іду у ліжко у сни спати
Бачу тебе... сльоза від щастя мироточить.
Прилетіла біленька горлиця до вікна
Небо засіває сніжинки з небокраю.
О , скільки печалі принесла люта зима!
У заметіль забрала того, кого кохаю.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932320
дата надходження 29.11.2021
дата закладки 29.11.2021
Мені б туди, де мир навколо,
й немає згадки про біду.
Мені б туди, де йшовши в школу,
ми крали яблука в саду.
Туди, де були́ інші теми.
Я хочу повернутись в часі,
де найжахливіша проблема -
зробить домашку в п'ятім класі
Туди, де двері всі відкриті,
де в мінус двадцять п'ять спекотно,
там де раділи кожній миті,
туди, де було безтурботно.
Мені б туди місток звести,
туди у дні ті безнервові.
Мені б ще раз туди втекти,
де всі живі і всі здорові.
Мені б туди, назад у спокій.
Туди де з братом ліжко спільне,
мені б в мої 12 років,
а не оце все божевілля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931187
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 29.11.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mUgxI3CRml8&t=8s[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mgYmeOoBFMc[/youtube]
Літа у осінь повернули,
Вплелась у коси сивина
І сірі хмари небо вкрили,
Спадають сумом до вікна.
І сірі хмари небо вкрили,
Спадають сумом до вікна.
Чомусь, навіює журбою...
Дощем заплакав білий світ,
Бо не повернемось з тобою
До безтурботних юних літ.
Бо не повернемось з тобою
До безтурботних юних літ.
Пройде зима і заметілі,
Пройдуть морози і сніги,
І проліски цвістимуть білі,
Бо дочекаються весни.
І проліски цвістимуть білі,
Бо дочекаються весни.
Розквітнуть квіти й соловейки
Співатимуть свої пісні,
Вернуться з вирію лелеки,
Засяє сонце угорі.
Вернуться з вирію лелеки,
Засяє сонце угорі.
Лиш не повернуться весною
Стежками пройдені літа,
Все більше срібною росою
Та смутком коси запліта.
Все більше срібною росою
Та смутком коси запліта.
На жаль, кліп пісні у виконанні Андрія Васильовича Амадея, чомусь, неможливо поставити.
Посилання на Ютюбі:
https://www.youtube.com/watch?v=mUgxI3CRml8&t=85s
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932148
дата надходження 27.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Когда уменьшится душевность
И в мире станет холодней,
Не потеряй любовь и нежность,
Храни тепло души своей.
Когда увидишь беззаконье,
Когда в законе будет зло,
То не "рогатое отродье",
То испытание твоё.
Всё дальше призрачные цели,
Всё ближе испытаний час,
Вновь где-то пули просвистели,
А ведь могли попасть и в нас.
Сценарий жёсткий кто-то пишет,
Людьми играясь на Земле,
Возможно он и не услышит,
Что стало холодней вдвойне...
Когда уменьшится душевность
И в мире станет холодней,
Не потеряй любовь и нежность,
Храни тепло души своей.
12.11.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932270
дата надходження 28.11.2021
дата закладки 28.11.2021
У суспільства є потреба:
Дивлячись на всяку моду –
Ідеал створити треба,
Щоб був вихідець з народу.
Вносили усе в комп’ютер –
Розрахунки і поправки,
Врахували працездатність,
Як впливають ночі й ранки.
Вчені тут усе зробили,
Щоб програма працювала:
Конституцію втулили,
Всі закони врахували.
Технології сучасні
Обробили всі ці дані,
Через день було все ясно:
Прийшли висновки жадані.
Це - людина: раб покірний,
Що працює безвідмовно,
Шефу і дружині вірний,
Не порушив закон мовний.
Чесно скрізь платив податки,
До грошей відчув відразу,
Для сім’ї мав скромні статки,
І в політику не влазив.
Все, що треба, щоб у Бога
Ця людина попросила,
Біля Ради й на Майдані
Злиднями щоб не трусила.
Правило держава вводить:
-Якомога менше жерти,
Як до пенсії доходить –
Ця людина має вмерти.
Вчені, як дивились в воду,
В один голос всі сказали:
-Прості жителі з народу
В нас давно вже ідеали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932070
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 28.11.2021
Пізня осінь… шурхіт листя,
Блиск роси - немов намисто,
І стіка, ледь-ледь донизу,
Із під листя та й з-під хмизу.
Чорний ніс, як той п`ятачок,
Та ще трішечки голочок,
Хмиз ворушиться. Враз за мить,
Сіра мишка, як затремтить.
-Пі-пі-пі, налякав мене!
-І чого, тут носить тебе,
Обізвався, вмить іжачок,
І улігся, він на бочок,
-Чи не бачиш, вже давно сплю,
Пізню осінь, я не люблю.
Мишка хвостиком круть- круть-круть,
Не спіймала, отих слів суть,
Очки хитрі й зразу вперед,
Тепер знаю, я той секрет.
Чому спить так довго їжак?
Не зимовий, значить хижак,
До спання, ще знатний мастак!
15.11.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931280
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 18.11.2021
«У Кривды – сто лазеечек.
У Правды – ни одной.
У Кривды - путь извилистый.
У Правды – путь прямой.» Д. Бедный, «Правда- матка.»
Кривда - скользкая персона.
Лицемерная при этом.
В платье модного фасона.
Часто спутница поэтов.
С Кривдой дружит втайне каждый.
Только в том не сознаётся.
Утоляют с нею жажду.
Она весело смеётся.
Кривда знает дело туго:
В жизнь семейную вторгаться.
С ней распутная супруга
Может легче оправдаться.
Если муж пойдёт «налево» -
Не отвертится по свойски.
Вступит Ева- королева
За измену в бой геройский.
Чтобы мир в семье продлился,
Кривда мужу помогает.
Он прощения добился.
« Басня с Кривдой» выручает.
Кривда дружит с рыбаками.
И она у них в почёте.
Про уху да с потрохами –
«Хохма» - в каждом анекдоте!...
У охотников тем паче:
Подстрелить им удаётся
Уйму дичи, не иначе!
На весь лес народ смеётся!
Если Кривда безобидна -
Пусть послужит добрым людям.
Радость будет очевидна:
В нежном взгляде, вкусном блюде.
Но когда звучат с трибуны
Обещания народу,
Знают даже Бабуины,
Что оратор мутит воду!
14. 11. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930849
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 18.11.2021
"Я кохаю тебе!" - скільки раз ті три слова лунали
Від самого сотворення світу задовго до нас.
Це не просто слова: зі середини серця сигнали,
Це душі, що кохає, нестримний палаючий глас.
Скільки раз ті слова чули зорі у шелесті вітру,
Скільки раз розквітали вони у весняних садах,
Виринали із дна океану, витали в повітрі
І у кожній краплині дощу цяпотіли об дах.
"Я кохаю тебе!" – ці слова не для гри чи забави,
Бо в них магія Всесвіту, всього живого почин.
То ж, коханий, лови у пташиному співі ласкаве:
"Я кохаю тебе!" І для цього не треба причин...
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931013
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 16.11.2021
Колобок (українська народна казка в поетичній інтерпретації )повторно, у відповідь на казку Таїси Діброви, яка мені дуже сподобалася.
Чи недавно, чи давно,
На Україні це було.
Там дід з бабою жили,
Й дуже бідними були.
Якось дід після роботи
Сів на лаву спочивать,
І сказав: "Мені дай, бабо,
Щось смачненьке скуштувать!"
"Що ти, діду,- каже баба,-
Де смачне тобі узять?
Наварила супу й каші,
Бери їж і йди вже спать!"
"Ні, так, бабо, не годиться,
Не піду сьогодні спать,
Доки мені на вечерю
Не даси смачне зжувать!"
"Що ти, діду, причепився,
Де смачне тобі узять?"
А він знову: "З борошенця
Пиріжків спечи штук п'ять!"
"Пиріжків? - Оце придумав,
І начинку ніде взять."
"То спечи мені, старенька,
Колобок - один, не п'ять!"
"От причепа, так причепа,
Борошенця ніде взять!"
"Там, в засіці, у кладовці,
Трохи можна назмітать."
Пішла баба у кладовку,
Борошенця назмітать,
Ну, а дід пішов по дрова -
Треба ж бабі помагать.
Баба тісто замісила,
Дід ще дрова підклада,
Накінець скінчили діло,
Дожидають колобка.
Вдався колобок на славу -
Гарний, ніжний, запашний.
На віконце дід поставив,
Щоб він трішечки простиг.
Колобок з вікна - на призьбу,
І із призьби - знову скік,
Не залишивсь в баби й діда,
Покотивсь швиденько в ліс.
Він доріжкою вузькою
Скаче, скаче ще й співа...
А назустріч вже до нього
Зайчик з лісу поспіша.
Не вдалося полювання,
Він голодний повертавсь,
Аж тут колобок рум'яний
На путі йому попавсь.
Зразу зайчик став веселий,
Усміхається усім:
"Колобок, - говорить зайчик,-
Зараз я тебе вже з'їм!"
"Що ти, зайчику, мій друже,
Як таке можеш сказать?
Я для тебе хочу дуже
Свою пісню заспівать!"
Зайчик кліпає очима
І не знає, що сказать,
Потім знизує плечима,
Каже колобку; "Співай!"
"Втік від баби я й від діда,
Геть заморяться шукать,
А тепер втечу й від тебе,
Не зумієш ти догнать!"
Доки зайчик спів той слухав,
Колобок геть покотивсь,
Тепер чухай, зайцю, вуха,
Колобка ти вже наївсь.
Колобок знов по доріжні,
Скаче далі й знов співа,
А назустріч уже з лісу
Вовк до нього поспіша.
Не вдалося на вівчарні
Вовку голод заморить,
Колобка він, як побачив,
В животі як забурчить!
Каже він цьому маламу:
"Досить вже тобі скакать,
Повечерять дуже хочу
І піду додому спать..."
"Що ти, вовчику, мій друже,
Як таке можеш сказать?
Я для тебе хочу дуже
Свою пісню заспівать!"
Вовк потилицю почухав
І хвостом ще помахав,
Потім мить іще подумав
І сказав: "Ну що ж співай!"
"Втік від баби я й від діда
І від зайця теж я втік,
А тепер втечу й від тебе
Он туди, у правий бік!"
Доки вовчик його слухав,
Колобок вже досвід мав,
Він не чухав собі вуха,
Поспівав і маху дав.
Знову скаче, знов веселий,
Від усіх втекти зумів.
А назустріч волохатий
Ведмідь вийшов з-за кущів.
Із веселої гулянки
Вчора пізно повернувсь,
А сьогодні ще й не снідав,
Довго спав, пізно проснувсь.
Після сну бродив по лісу
І ще більше зголоднів,
Не знайшов нічого з'їсти,
Аж тут колобка зустрів.
Витер лапою чуприну,
На доріжці він присів,
І сказав цьому малому:
"Зараз я тебе вже з'їм!"
"Що ти, братику, мій друже,
Як таке можеш сказать?
Я для тебе хочу дуже
Свою пісню заспівать!"
"Ну й дива у лісі цьому,
Як це можна зрозуміть?
Що сказать цьому малому -
Найсильніший - я, ведмідь!"
Колобок веселий глянув,
Все по-своєму пойняв,
Зупинивсь перед ведмедем
І співать йому давай:
"Втік від баби я й від діда,
І від зайця теж я втік,
І від вовка, від дружбана,
І від тебе скочу вбік!"
Волохатий його слухав,
Гладив лапою живіт.
Колобок веселий дуже,
Поспівав і зразу ж втік.
Знову скаче по доріжці,
Знов веселий і співа.
А назустріч уже з лісу
Лиска хитра вибіга.
Зранку дуже довго спала,
Не варила, не пекла,
Аж тут бачить на доріжці
Рум'яного колобка.
Облизала хитро губи,
Прицмокнула язиком.
І сказала: "Мій ти, любий,
З'їм тебе я перед сном!"
"Що таке страшне говориш,
Як таке можеш сказать?
Я для тебе, для подруги,
Хочу пісню заспівать!"
Ліве око хитра мружить
Крутить весело хвостом:
"Ну, давай, пісню послухать,
Теж не зайве перед сном!"
"Втік від баби я й від діда,
І від зайця теж я втік,
І від вовка, й від ведмедя,
І від тебе скочу вбік!"
Ця ж хитруня йому каже:
"Можеш ще раз заспівать,
Та поближче сядь до мене,
Стала я недочувать!"
Розпустив дурненький вуха,
Сів близенько й став співать,
А та його хап швиденько,
Проковтнула й пішла спать...
Ви вже, дітки, зрозуміли,
Колобка вам не впіймать,
Повечерять не забули?
То ж пора і вам вже спать!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931034
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 16.11.2021
Ніжно сонце похилилось до землі низенько,
Ген до лісу, придивилось, холоди близенько,
Скрізь панянка мандрувала, осінь золотава,
Листя до́низу спадало, наче то забава.
Є ого́лені дерева, стовбури блискучі,
Скоро зи́монька нагряне й морози кріпучі,
Ще цілу́є сонця промінь, листочки багрові,
Під нога́ми скрізь їх купи…. Різнокольорові.
Час від ча́су десь ворона, різко б`є на сполох,
Сухе ли́стя пошарпане, сіялось, як порох,
Сірий по́піл розсипався, притрусив довкола,
Трава со́нна, руда, скрізь угасла, зовсім квола.
Захова́вся папоротник, в павутинній сітці,
Стало ти́хо, все завмерло і вода у річці,
Пізня о́сінь, розхлюпала фарби чорні й сірі,
Дуже си́ро й прохолодно, приховались звірі.
Опусти́ла сумно плечі, осінь золотава,
Дощ услі́д кидав краплинки, - Ой, як я пристала,
Темний пла́щ і руда шляпа, спокою немає,
То запла́че, то сміється, на мить задрімає.
10.11.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931062
дата надходження 16.11.2021
дата закладки 16.11.2021
Скажи мне ми́лый, отчего печаль,
Так грустны взгля́ды, всё куда то в даль,
О чём заду́мался, сердечный друг,
Что уже о́сень, ликует вокруг?
Ты посмотри́, ведь так прекрасен клён,
Знает уснё́т, но он всё же силён,
Листья со зла́том, глаза ласкают,
Напевы ве́тра, уж не пугают.
Росою зно́йной, умылся слегка,
Одна уте́ха, чисты небеса,
Раннее со́лнышко, вновь согреет,
Он станет кра́ше, побагровеет,
И улыбнё́тся осень невзначай.
Тихо проше́пчет- давай, отдыхай!
А он пове́рит ей и ты поверь,
Мне друг душе́вный, открой к сердцу дверь,
Времена го́да, ведь все контрастны,
В цветах разли́чных теплы, прекрасны,
Хотя быва́ет дождик и ветер,
Лёгкой прохла́дой поманит вечер.
И мы печа́льны, иногда веселы,
Возле камина вечера теплы,
Слегка волнуясь вспомним о былом,
Мне так уютно под твоим крылом,
Я попрошу́, не думай о плохом!
29.10.2021г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929798
дата надходження 03.11.2021
дата закладки 03.11.2021
Змарнувавши останні дні літа,
піду в осінь,там скільки див,
вирвусь зі спеки задушної кліті,
у осінній туман,чи то дим.
Ртутний стовпчик сповзає все нижче,
поле,сад у нових кольорах.
І частіше по розбійницьки свище,
вітер,пан у таврійських степах.
Котить осінь своєю дорогою,
хризантемовим шармом п"янить,
хоч і знає,що десь там за рогом,
місяць грудень у черзі стоїть.
Її суконь не треба від Прадо,
бо сама он модняча яка,
в коси жовтень вплела з листопадом,
пані осінь земна красота.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929321
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 29.10.2021
У переході музика звучала,
Журливі ноти, як осіння днина,
Сидів безногий, душенька кричала,
О, скільки бід на тебе є людино!
А скрипка грала - ніби плач дитини,
То завивала, як вовк одинокий,
Душа у відчаї, як сиротина,
О скажи Боже, чом світ такий жорстокий?
Летить по сходах,листя ніби в прірву,
Ним вітер грає, то здійме й знов кида,
Протистояти не може лукавству,
В житті зневіра, ніби в серці кинджал.
Війна позаду…за що боровся я?
І тягне руку, дайте хоч копійку,
А шурхіт листя- тихий шепіт здаля,
Кому тепер, потрібен… ти братику?
Смичок здригався, тремтіли сльозини,
Знов серце крає, спомин про вояків,
Бліндаж бомбили майже щогодини,
Жалів навіщо єдиний уцілів ?
Всі перехожі кудись поспішали,
Хтось посміхався, є й в чорній хустині,
Скорботний звук, час від часу вривався,
Ковід по світу, бешкетує нині,
О, скільки бід, на тебе є людино!
28.10.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929202
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 29.10.2021
Зажурилась мама нині:
-Нема, доню, нам добра!
Дорікала Василині:
-Уже дівка ти стара.
І зітхаю я, і плачу,
Ох, думки тяжкі мої…
Я вже виходу не бачу,
Так і будеш без сім’ї?
Я б і зятя шанувала,
Був би він мені, як син,
І онуків доглядала б,
Коли в яслах карантин.
-Старомодна ти, матусю,
Ширше подивись на світ,
Я гуляю й не печуся,
Що минуло тридцять літ.
І твої прохання марні –
Жити чесно, не гулять,
Ці дівки - старі й негарні
Зараз всі міняють стать.
Швидко зміниться картина:
Там не буде вже проблем,
Коли стану з Василини
Бравим хлопцем Василем.
Будеш ти тоді багата
І щаслива на виду,
Невісток тобі я в хату
Скільки хочеш приведу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929178
дата надходження 28.10.2021
дата закладки 29.10.2021
Схилялись хмари, все нижче до землі,
В небі зоря, згасала в чорній імлі,
За мить заплакав, вітер з падолистом,
Ніби дорогу, їй встелив намистом.
Вона пішла, з нами не попрощалась,
Хотіла жити, дуже сподівалась,
Що переборить,страшенний вірус цей,
Адже всім серцем, любила світ, дітей.
Світліла мрія, зробить ще кращим дім,
Щоби любов й щастя панували в нім,
І на лиці, теплі усмішки завжди,
Молилась Богу, берегла від біди.
Сміх онучат, в будинку придавав сил,
Та не спроможна, була підняти крил,
Була надія, схилялась до ікон,
На жаль, душа злетіла у вічний сон.
Ще не знайшли, жодній людині безсмертя,
Майже два тижні, ти боролась зі смертю,
Моя душа, болить, не має спокою,
Кумасю - подруго, плачу за тобою…
Від серця зичу, всій родині співчуття
Нехай тобі, буде пухом рідна земля.
***
Скоро зима, потемніли дерев крони,
Про біди каркають горласті ворони,
А вірус тішиться, одяга обнови,
Ніяк не хоче позбутися корони...
І все частіше, нам несе печалі..
28.10.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929275
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 29.10.2021
Лягає дощ на зщерблений асфальт,
Тікає кішка від вологи в хату,
Й так хочеться цю вічність обійняти,
І відвернути від життєвих втрат.
Але чомусь за час не заплатить,
Й не повернути втрачені години,
Напевно й я рахуючи лиш днини
Забув, що цінувати треба мить.
А час ішов, годинник рахував,
Стиравши пил на старім циферблаті,
І перед тим, як знов лягти спати,
Я вибіг в поле і у вись дививсь,
Як небосхилом полум’я горить –
Багряне сонце завтрашнього світу,
Куди ж ці очі швидше відхилити,
І на секунду вічність зупинить,
І цінувати, цінувати мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921122
дата надходження 01.08.2021
дата закладки 15.10.2021
Кажуть, що в сонечка доньок чотири: веснонька,
літечко, осінь, зима. Воно красою їх наділило.
В квітах барвистих приходить весна. Вишні так ряс-
но цвітуть біля хати… Яблуні, груші у пишнім цвіту
радують всіх п’янким ароматом, тому по-праву всі лю-
блять весну.
В літа віночок із житнім колоссям. В ньому волошки
й ромашки ясні. Літечко щічки рум’янить суничкам. Со-
нячним сяйвом зігрііті всі дні.
Осінь жоржини нам радо дарує, і чорнобривці всміха-
ються всім. Золотом осінь всю землю вкриває. Із позоло-
тою в осені дім. Гнуться від плоду сади навкруг … щед-
ро осінь розвісила свої дари. Хоч вже вплітає бабине літо
в золото осені срібні сліди.
Теплу сорочку зітче білосніжну, вкриє діброви, ріки,
поля… ще й колискову співатиме ніжну неньці-землі кра-
суня-зима.
Сонце щасливе, що доньки веселі і працьовиті. Ледачих
нема. Радують кожного веснонька й літо, осінь чарівна
і сніжна зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927289
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 08.10.2021
Кажуть, що в сонечка доньок чотири: веснонька,
літечко, осінь, зима. Воно красою їх наділило.
В квітах барвистих приходить весна. Вишні так ряс-
но цвітуть біля хати… Яблуні, груші у пишнім цвіту
радують всіх п’янким ароматом, тому по-праву всі лю-
блять весну.
В літа віночок із житнім колоссям. В ньому волошки
й ромашки ясні. Літечко щічки рум’янить суничкам. Со-
нячним сяйвом зігрііті всі дні.
Осінь жоржини нам радо дарує, і чорнобривці всміха-
ються всім. Золотом осінь всю землю вкриває. Із позоло-
тою в осені дім. Гнуться від плоду сади навкруг … щед-
ро осінь розвісила свої дари. Хоч вже вплітає бабине літо
в золото осені срібні сліди.
Теплу сорочку зітче білосніжну, вкриє діброви, ріки,
поля… ще й колискову співатиме ніжну неньці-землі кра-
суня-зима.
Сонце щасливе, що доньки веселі і працьовиті. Ледачих
нема. Радують кожного веснонька й літо, осінь чарівна
і сніжна зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927289
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 08.10.2021
Сіріє ранок,
сиріє листя.
Ніч наостанок
обніме місто.
Куди спливають
холодні тіні?
Біжать трамваї
і в гупотінні
така, здається
за вчора туга,
що, аж на серце
лягає хуга.
08.10.21р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927386
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021
Не той світ, до якого летіти, летіти й летіти –
А той, до якого крізь час і крізь простір сягнути.
Аби бути з Тобою – бракує лише хотіти;
Зректися себе – аби із Тобою бути.
2018-12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925942
дата надходження 23.09.2021
дата закладки 08.10.2021
-Ну шо, Ганю, як фасолі
Чи вродили бараболі,
Морква, бурєчок, капуста,
Чи динє вже стала тлуста?
-Та шо, Штефцю, ти сказати
Нє, нема чо нарікати,
Сего року всьо нівроку
Патісони, кабачки,
Япка, вишні і грушки.
Що вродило, то вродило
Й всьо на наші руки,
Восени ніхто в селі
Не вмліває з скуки.
Викопов барабольки
Тра перебирати,
На садженнє, для свині,
Решта споживати.
-Так, так, Ганю, а ще в ліс
Не гріхо́м сходити,
Би на свєта соснєнок
І губ закрутити.
Надушити ще вина,
З яблок мармуляди,
Наквасити капустів
І то всьо до ляди.
Би запа́стисє на зи́му,
Ніц не змарнувати
Ну і купу закруто́к
Ще тра вштампувати.
-А ще, Штефцю, кукурудза
Стоїт, акі ліс,
Шульок сего року такой
Нівроку си вріс.
Буде вже, що курці дати,
Свини, качці, гусці,
Що позичилам вторік,
Віддати Марусці.
Збіжє такой сего року
Вродило наславу,
Спечесє бала́бушків,
Зробитьсє забаву.
-Вот се провду ти сказала,
Свєта - то свєте
І ґаруєм цалий рік
На застіллє те.
Бо прийде цьотечна вуйна,
Шваґер, тета, зєть,
Дітлахи, а ще сусіди,
Людей з двадцєть п'єть
І на столі, як то звикле,
Мишчина на мисці,
Що там не буду й казати,
Знаєм ще в колисці.
-Вот ти мені порадь, Штефцю,
Я не добіга́ю,
Що з дрібними бурєчками
Я зробити маю,
Бо в ямі мені згниют,
Шкода́ й викидати,
А ще дрібну моркву
Не знаю де впхати.
-Зроби борщову́ заправу,
Я реципес дам,
Легше борщ тоди варити
Він варитьсє сам.
Береш всього по дві кили,
Моркви так цибулі,
Помідорів, бурєчків
І трошка фасулі
(я фасулі не даю,
перец замінєє,
бо від неї та заправа
чєсо́м тай стрілєє).
Бурєчок тра відварити
Так цалий з фостами,
А вистигне, обібрати
Легонько руками.
Треш його на грубу терку,
Помідори кришиш,
Цибулю півкільцями
Й моркву не залишиш,
Нарізаєш колами
І до банєка,
А далі приправу
Додає рука.
Півлітри волії, так само води,
Стакан цукру, сто грам солі
І оцту туди
Сто пєдесєть грам тра влєти
Всьо то файно помішєти,
Так тушити до години,
Розки́даєш по баньках
Так, як є вот, закрутити
І заправа вже в руках.
Їсти можна, як салат
Й до борщу даєсє
Ніц сє, Ганю, не змарнує,
Вік живи, вік вчисє.
-Всьо, нема чо ту сидіти,
Тра йти щось робити,
Би не згнило, не пропало
І дав Бог спожити.
04.10.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927010
дата надходження 04.10.2021
дата закладки 08.10.2021
Ти немовлям приходиш в світ, людино,
Безпомічним, безсилим, безпорадним.
І в такий спосіб ти цей світ покинеш,
Адже життя бажанням непідвладне.
В хвилини перші немовля вмивають,
Також, вмивають тіло і востаннє,
І в гарну чисту одіж одівають
Спочатку і коли кінець настане.
З собою ти нічого не приносиш,
Назад не зможеш також, і забрати,
Не вдієш тут, нічого не поробиш,
Залишиш все: і гроші, й бізнес, й хати.
Бо там, на небі, все це не потрібне,
Там матеріальні цінності не ходять,
Вагу там має лише все духовне -
Земне, що мав, залишиться, відходить.
Життєвий шлях – це мить у безкінечність:
З’явилась, загорілась і погасла.
То звідки впевненість така й безпечність,
Допоки твою душу не вознесли.
Навіщо тоді в цей відрізок часу
Ти сієш злобу, ненависть, і мстивість,
Наповнюєш гріхом життєву чашу,
Не думаєш про Божу справедливість?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927308
дата надходження 07.10.2021
дата закладки 08.10.2021
Один за одним з дерев летять листочки,
В танці кружляють, припадають до землі,
Моя ж троянда, пелюстки втрача, мовчки,
А я думками, гублюсь в ранковій імлі.
О, осінь знаю і з цим треба змиритись,
І повтішатись барвистим падолистом,
Час мала з квітами, я насолодитись,
І чарувало, тепле, сонячне літо.
Ранкові роси блищать коштовним сяйвом,
І до землі виграють й ледь- ледь стікають,
Перемішалися з багряним покровом,
Красу і сум, увесь осінній сховають.
08.10.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927390
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 08.10.2021
А осінь холодним туманом
Тихенько встеляє поріг,
Не видно крізь нього в цей ранок
Ні поля, ні лісу, доріг.
Суцільною зверху стіною
Й донизу, впритул до землі,
Окутане й вмите водою,
Все губиться в сірій імлі.
Десь там загубилося сонце
І сіра кругом пелена,
Стікає по шибці віконця
Осіння сльоза росяна.
Десь там, у цім сірім тумані,
Твої загубились сліди.
Мабуть, ті шляхи нездолані
Понесли з собою птахи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926648
дата надходження 30.09.2021
дата закладки 30.09.2021
Під зорепадом - сіянням зір
Ти, в цю мить загадай бажання.
І все, буде добре, ти, повір!
Ти ,зустрінеш своє кохання.
О , нехай щастить твоїй долі!
Усміхнеться сонце у вікні.
Сяє зірок, як квіту в полі
Розквітають сонячні дні.
Плекай мрію у своїм серці
Іди до цілі, та й до мети.
Шукай зірку в синім озерці,
яка світить ясно з висоти.
О нехай щастить твоїй долі!
І осяє твій путь зірка рання.
Сяє зірок, як маків в полі
І збудуться всі мрії бажання.
Коли падає зірка в небі
Ти, злови у свої долоні.
Заспіває душа у тебе
Буде свято в твоїм домі.
М ЧАЙКВІЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926380
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 27.09.2021
[b][color="#0812cf"]А у нас такая скука,
С карантином все сложней.
По утрам стал муж мяукать,
Молочка, мол, мне налей!
Я сегодня злая очень..
Молочка ему дала.
А он, *** жрать не хочет
Слабит, видите ль, козла!!
Учудила бабка наша
Ну не бабка, сущий цирк!
Из кумыса варит кашу
Внуки ржут, как жеребцы.
Муж в Москве, жена в поселке
К ней толпа через плетень,
До чего ж раздолье тёлке,
Новый хахаль каждый день
Что ты прячешь за сараем
Сквозь забор мне все видать,
Я здесь баба коренная.
Ну а ты - всего лишь зять!!
Весь на нервах, исхудал,
Ревность и заскоки.
Дед на бабку в суд подал
А правнуки - в шоке.
Вот такая нынче мода
Деньги важные в судьбе.
Переводят за полгода
Со счетов дедов себе!!
Своему миленку Нилу
Угождала, как чуме.
И кормила, и поила
А он жить ушел к куме.
Мы затеяли разборки,
Распотрошили весь склад,
Двадцать ящиков икорки
Ночью спер какой-то гад...
Завертело в попе шило,
Зачесалось между ног.
Выйти замуж поспешила,
Прогадала, видит Бог!!
Я посеяла петрушку,
Аж вспотел кудрявый чуб.
Позову сейчас подружку,
И бегом на танцы в клуб.
Семь потов сошло с Любаши
Я скажу, не ошибусь!!
Эта девка коль уж пашет,
То, как трактор "Беларусь".
Вот те раз! Какое чудо!!
Приготовлю, что за труд?
Ела я такое блюдо
Оливье его зовут.
Неужели скоро лето,
Настежь мы откроем дверь!!
Кот наставил в доме меток,
Летом метит во дворе.
Где ты бродишь, девка гарна?
Скоро, вон поди, обед.
Приходил к тебе пожарный,
Чё хотел, пожара ж нет![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926149
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 27.09.2021
Так просто обняти за плечі і тихо сказати: -Люблю…
Творити звичайнії речі, щоб затишок в домі… Молю…
Так просто комусь усміхатись – це промінь живий доброти,
Обідом смачним годувати і казку малим повісти…
Так добре в травневому лісі конвалію милу знайти
Чи ластівку юну між листя – й онуків до них привести.
І квіти, як долю, плекати, й зелений рясний виноград,
А вранці вікно відчиняти до Господа – в сонячний сад.
Так добре, здолавши утому, у рідний вернутися дім,
У музики ніжної мову вслухатися в сутінках снів,
Дивитися в очі кохані й молитися в тиші ночей,
Загадувать дивні бажання у дивному світі речей…
Щоб кожному добре і тихо прожити відміряні дні:
Заблудить навіяне лихо – і Всесвіт ожИє тоді…
І війни криваві погаснуть, де мудрість між нами живе,
І доля, і спокій , і щастя прибудуть у лоно земне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926112
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 27.09.2021
Повзе туман і котить сивину:
Дорогу биту ледь-ледь видно,
Немов шукаючи чиюсь вину,
Оповиває все, що рідне.
Долина в сумнівах, краплистий гай,
Ставок устелений туманом.
А хтось комусь сказав колись "прощай",
Немов стиснув коня арканом.
Повзе туман і котить сивину,
Доріжка в споришах притихла.
Чи віднайдеш життєву глибину?
Колись жили давно тин з тином.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926269
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 27.09.2021
Збирає осінь яблука рум'яні,
і сливи, й виноград, і грушечки духмяні.
Старались всі... й весна рясніла цвітом,
налило плід веселе сонце, літом.
Купались щедро в сонячній ми ласці,
то ж пильно придивись... живем насправді в казці,
де руки працьовиті творять диво,
й земля за труд віддячує уміло.
Гаптує осінь золотом діброви...
Радійте. Тіштеся та будьте всі здорові.
А щоб поля шуміли знов хлібами,
злотоволоска сіється дощами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926134
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 27.09.2021
Кожен день цікава теща
З наполегливим завзяттям
Ревізує й контролює
Поведінку свого зятя.
Молодий, а сиві скроні…
Чи достатньо заробляє?
Як відноситься до доні,
За дітей, добробут дбає?
Це Семена стало злити,
Ляпнув, теща ледь не впала:
-Як би, мамо, так зробити,
Щоб ми довго вас шукали?
Враз схопилась за голівку:
-Якщо я несу вам горе –
В червні ти купи путівку
І відправ мене на море.
В липні, щоб відпочивати –
Прибережні є курорти:
Там я зможу показати
Всі бікіні, сукні й шорти.
А у серпні я не проти
Пригадати сни дівочі –
Кращі всі міста Європи
Бачити на свої очі.
Буде в спокої радіти
Вся сім’я твоя, Семене,
Протягом усього літа
Відпочинете від мене.
А як все оце оплатиш,
Буду я не теща-мати,
Після цього мене будеш
Дорогою називати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926167
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 27.09.2021
Довела Марися мужу:
-Досить нам уже казитись.
Я сказати тобі мушу:
Буде краще - розлучитись.
Отака ось катастрофа!
За порадою помчалась
До куми своєї Софи
(Та вже тричі розлучалась).
-Скоро суд. Я переймаюсь,
Щоби в дурні не пошилась,
У розлученні не каюсь,
Щоб майно мені лишилось.
За сім років ми надбали,
Кумонько, добра багато:
Трохи грошей назбирали,
Є машина, діти, хата…
Гроші в нас на депозиті:
Я боюсь, щоб так не склалось,
Чоловіку - паразиту,
Щоб ці кошти не дістались.
Кума Софа професійно
Мудру голову схилила,
Точно і прямолінійно
Все в деталях пояснила:
-В цьому, головне, Марисю,
Розділити майно й хату,
А за гроші не журися –
Їх поділять адвокати.
Будуть рішення читати,
Що повинна ти радіти:
Найдорожче будеш мати –
Тобі лишаться всі діти!
А житло, майно, машина –
Все на плечі чоловіку,
Із проблемами такими
Нехай мучиться довіку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925851
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 22.09.2021
Снова на кухне она,
Что-то опять нарезает,
Слушай, родная жена
Как я тебя обожаю.
Лучше тебя,жена, нет
Ты дорога мне и люба,
Даже простой твой омлет
Лучше от райского блюда.
А как приготовишь салат
Хочется мне улыбаться,
От любых откажусь я наград
Но от этой нельзя отказаться.
Надоел уже всем оливье,
Слышишь эти слова ото всюду,
Только знай,у тебя на столе
Это тоже коронное блюдо.
А твой борщ на столе голова
И его ничего не заменит.
Веришь?Это не просто слова,
Борщ как солнце без облачной тени.
Но ,а лучшее блюдо, я знаю.
Вне сомнений,процентов на двести,
Это то что с любовью родная
Приготовим с тобою мы вместе.
Благодарен тебе за заботу
И приятную,и не простую,
И за трудную эту работу
Дай я руки твои поцелую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925416
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 18.09.2021
З провінційного містечка
Вже підтоптана дівиця
До пластичного хірурга
Подалася у столицю.
-Зробіть мені грецький профіль,-
Заявила ще з порога,-
Збільшіть губи, а то з цими
Виглядаю геть убого.
Нижні ребра - повиймати!
Зробить це стрункою спину,
І до смерті буду мати
Гарну талію осину.
Пружні і великі груди –
Щоб постава була гожа,
Нехай заздрять усі люди,
Бо на них не буду схожа.
Ще я вам сказати хочу,
Голос внутрішній аж кличе:
Щоб були виразні очі,
Бо це дзеркало обличчя.
Лікар вислухав уважно,
Записав всі побажання,
Викреслив рядок про очі
І сказав привітно: -Пані,
Щоб зробить великі очі,
Не потрібно нам трудитись:
Вам достатньо лише буде
На рахунок подивитись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922369
дата надходження 16.08.2021
дата закладки 17.08.2021
З провінційного містечка
Вже підтоптана дівиця
До пластичного хірурга
Подалася у столицю.
-Зробіть мені грецький профіль,-
Заявила ще з порога,-
Збільшіть губи, а то з цими
Виглядаю геть убого.
Нижні ребра - повиймати!
Зробить це стрункою спину,
І до смерті буду мати
Гарну талію осину.
Пружні і великі груди –
Щоб постава була гожа,
Нехай заздрять усі люди,
Бо на них не буду схожа.
Ще я вам сказати хочу,
Голос внутрішній аж кличе:
Щоб були виразні очі,
Бо це дзеркало обличчя.
Лікар вислухав уважно,
Записав всі побажання,
Викреслив рядок про очі
І сказав привітно: -Пані,
Щоб зробить великі очі,
Не потрібно нам трудитись:
Вам достатньо лише буде
На рахунок подивитись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922369
дата надходження 16.08.2021
дата закладки 17.08.2021
У кав’ярні дівка Лора
Похвалилась кумі Аллі:
-Вийду заміж я вже скоро,
Заживу, як в серіалі.
У кіно - чітка картина,
Ясні задуми і теми:
У кінці прийде мужчина –
Вирішить усі проблеми.
Ось у мене на сьогодні –
Безгрошів’я й два кредити…
Поруч ходять хлопці модні,
Всі нормальні, не бандити.
Хтось наважиться, я вірю,
Мене, бідну, заміж взяти,
Не такі ж вони всі звірі,
Серед них є і багаті.
Пояснила швидко Алла:
-Щастя тільки дурням сниться.
Між життям і серіалом
Величезна є різниця.
Шлюб, кумасю, це омана,
Фільму - повна протилежність,
Ти вже ходиш, як в тумані
І втрачаєш незалежність.
У житті - реальні теми:
Тут мужик приходить зразу,
Додає свої проблеми
І доводить вас до сказу.
В нього, в найманій квартирі,
У кутку в порожній шафі
Злидні крутяться, як в вирі,
І квитанції від штрафів.
Потім виявиться: в принца
Більш цікаві є моменти,
Що платити він повинен
На трьох діток аліменти.
Не так весело вам буде,
Як почуєте цю фразу
(А її розкажуть люди),
Що судимий був два рази.
Тож на диво не надійтесь,
Радості від мужа мало,
Краще в ліжку самі грійтесь
І любуйтесь серіалом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922166
дата надходження 14.08.2021
дата закладки 17.08.2021
недолюблюю серпень й обожнюю дико -
трохи сірого в фарби і медвяного в сни
зорепадного в небо, безмовного крику
в стиглий зародок тління до нової весни
я його спрагло п‘ю й не тамую жадоби
а він тане, як смалець, чи як віск на свічі
жне серпом молодик, не рахуючи, доби
тне хвилини від ночей - хлібочолий мовчить
він завершує рік кругообігу соку
перекачує кров зі землі у плоди
переносить багатства до осені стоків
акциденцію літа в непостійність води
я стою перед серпнем з забутим пін-кодом
повертаюсь до змісту, набираю ключі
і несу свої роки до виходу/входу
вкотре знову народжуюсь… жнивень мовчить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922418
дата надходження 17.08.2021
дата закладки 17.08.2021
[i]Друзям по перу та однодумцям…[/i]
[youtube]https://youtu.be/datT_1I6tGI[/youtube]
[i][b]Я не нажив ніяких авуарів,
паїв земельних, на майно паїв,
бо ж мізки в добродбайстві я не парив –
валютного барила не наїв
Натомість володію гострим словом,
правдивим і, хотілося б, твердим.
За “дичиною” не ходив на лови –
глитав домівки гірко-пряний дим.
Мета моя – історія народу,
новітньої історії есе…
Не кланяюсь воді чужого броду,
бо доля ріднокраю – над усе.
Тож ранком будить морок мій неспокій –
до чину стати в зламі ночі й дня,
аби громаді дати щось, допоки
народ бідує, як моя рідня.
Не мій це звичай – злобу наживати,
в житті ж бо вабить жвавий позитив:
душа відкрита і простора хата
для друзів, котрих любо я нажив.[/b]
5.08.2021
На світлині автора: на протестній акції
під час відмітин Дня народження УПА та
Війська українського в Києві 14.10.2019.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921474
дата надходження 06.08.2021
дата закладки 06.08.2021
На мене не чатуйте
розгублені печалі.
Ви лиш туман вечірній,
мара, сліпа омана.
Утрать-трава між нами.
З вас виточено чари.
Питаєте про рану?
Вона недоторканна.
Не смійте овівати
тим леготом ласкавим,
Що тремко спогадає
несмілий поцілунок.
Люби-мене вгасали
тоді в імлі синявій—
Я ж ніжно пригортала—
в невіданні—вістунок.
Обоє знать не знали,
що дано знать й квітинці,
Й що жмуток напророчив
розлуку без прощання,
Аби до скону літ ми
плекали поодинці
Тендітний, невгасимий
цвіт першого кохання.
Люби-мене, люби-мене-не-забудь —
народні назви незабудки.
Утрать (втрать)-трава- трава забуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921101
дата надходження 01.08.2021
дата закладки 06.08.2021
Лиш мить якусь у Всесвіті ми втрьох:
Я, Ти
та ніч у зорянім очіпку.
А потім хлинули і «фіть», і «тьох»
Й слідком за нами досі невідчіпно.
Розвити щоб інтимний цей сюжет,
Роса танцює на траві чечітку.
—Й сьогодні вам не бути тет-а-тет,—
Хитрющий місяць нам виснує чітко,
Розсунувши з єдвабу палантин,
Космічний пил здмухнувши із маніжки
На тінь дерев, на нас, на часоплин
І сяєвом присипавши доріжки…
Веселим вдався. Все йому за смішки—
Й коли ми вдвох, а він, як перст, один.
ОДИН.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921367
дата надходження 04.08.2021
дата закладки 06.08.2021
Якби я мала, ясні чорні очі,
Тоді б напевно приходив щоночі,
Всміхався місяць, виглядав з- за хмари,
Яскраві зорі, посилали б чари.
Якби ж я мала, брови - рівну стрічку,
Тебе б кохала, прославляла нічку,
Що спромоглася нас обох сп’янити,
Лиш вона зна, важко одненькій жити.
Не спалось вітру, напевно, як й мені,
Шовкові трави прихилив до землі,
Ніби нашіптував пісню кохання,
Хто ж приголубить, мене до світання?
Любий, а я - маю зелені очі,
Розповіла б, таємниці жіночі,
Хай би мене зморила денна втома,
Та я б кохала, раділа б, що вдома.
У ліжку тепло, уже не одненька,
Блаженний спів – слухала б соловейка,
Чи й колись збудеться ця моя мрія?
Ховались зорі, лишалась надія.
Збігли роки, вже давно сиві коси,
Стрічаю ранок, ледь срібляться роси,
Та не приносить втіхи надвечір’я,
Не об*єднались, зіроньки в сузір’я.
Якби ж ти Боже та й дав чорні очі,
Причарувала б, втішалась щоночі,
Щоб по житті, розпач не тиснув серце,
Вселяє віру сімейне джерельце…
І я б пізнала те, жіноче щастя!
28.07.2921р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921348
дата надходження 04.08.2021
дата закладки 06.08.2021
Від лікарень у столицю
Їдуть делегати
Внести правку на початку
Клятви Гіппократа.
Бо негоже: всі науки
Підлягли реформі,
Не дійшли до Клятви руки –
Все в первісній формі.
Треба встигнути зробити
Все найближчим часом,
І закон оцей пустити
У народні маси.
Бо зберуться депутати
Терміново знову,
Завтра будуть засідати
Всі позачергово.
Лікарі на цій нараді
Подали прохання,
Щоб затвердили у Раді
В першому читанні
Новий текст, тому, що Клятва
Явно застаріла…
Перше речення у тексті
Оплесками встріли:
-Щоб були в нас результати
Й наслідки хороші,
Пацієнт повинен мати
Поліс, або гроші.
Я, такий-то, і клянуся:
У цій круговерті
Лікувати вас беруся
До самої смерті.
Далі все іде за текстом –
Сказано там гарно,
Тож не варто час і сили
Витрачати марно.
А в кінці така примітка:
-Дамо відсіч смерті!
Гроші можна через касу
(А краще - в конверті).
Гіппократ не передбачив,
Звідки міг він знати?
Що в нас лікарю теж треба
Якось виживати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920219
дата надходження 22.07.2021
дата закладки 22.07.2021
Я помрію, політаю,
Десь думками в небо сині,
Ранком сонце зустрічаю,
Наберуся в нього сили.
Бо це ж літо, відчуваю,
Розсипає, щодня чари,
Я ж його, радо вітаю,
Хоч й буркочуть, часом хмари.
Та й нехай… і побуркотять,
Нині всіх, діймає спека,
Хай краплиночки полетять,
Я зрадію і лелека.
Тож помрію, політаю,
Знов думками в небо сині,
Там лелеку привітаю,
Сяють щастям, очі нині.
Блискавиць… літо й веселок,
Вже умилася землиця,
Дарить свіжість, ясний ранок,
Хочу ним насолодиться.
20.07.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920119
дата надходження 21.07.2021
дата закладки 21.07.2021
Притихла ніч, залякана і зблідла,
У вогнянім кільці пожеж заграв.
Плекала сходи зір. Тепер їх підло
Табун хмарин розгнузданих стоптав.
Грім гиркає щомить до блискавиці,
Їй люто тицяє відлунь плетінь,
Й вона, немов в руках в’язальна шпиця,
Метнулася до вікон й опостінь.
Ніч в плачі, заарканена жахіттям,—
Лиш сизий неприкаяний фантом.
А гро́за що ж… Шаткує спокій літа,
І грім задав їй камертоном тон.
Назавтра знову ніч засіє поле,
І рясно зійде прорість ярих зір...
Природа поміж нас розділить горе.
Лише в людей воно завжди надмір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920039
дата надходження 20.07.2021
дата закладки 21.07.2021
Вивчивсь син на адвоката
(Вже свій офіс буде мати),
В кабінет зайшов до тата
Свою радість розказати:
-Справу бізнесмена Мося,
Що тягнулась в вас роками,
Мені виграть удалося
Цими чесними руками.
Батько - адвокат відомий
(Було видно, трохи злився),
Мовчки слухав, тоді мовив:
-Ти ще, сину, не довчився.
Треба тактику й всі сили
Під час суду повертати
Так, щоб все це оплатили,
І щоб зиск із цього мати.
Врахувати всі моменти,
Захист так побудувати,
Щоб із даного клієнта
Ще одну зарплату мати.
Справу виграть - не потрібно
Тут великий розум мати:
Я зумів на цьому ділі
Вас п’ять років годувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919944
дата надходження 19.07.2021
дата закладки 20.07.2021
У вишневих барвах заховавсь світанок,
Мов води нап`юся, зустрічаю ранок,
Прохолода лягла,, ніби та… з криниці,
Зарясніли в росах мої полуниці.
Пора літня… диво, заглянуло й сонце,
Мерехтів промінчик, у моє віконце,
І приліг на ганку, ніби зазиває,
Щоб раділа ранку - душу звеселяє.
По траві́ шовковій, цвіт ледь похилився,
Проміне́ць й по ньому, бігав і топився,
В веселко́вих барвах вигравали роси,
П’янкі аромати, несуть абрикоси.
Копошаться оси, блиск листви на сонці,
Я мабуть хмелію, стою у сторонці,
Задивлю́сь, любуюсь, цій красі ранковій,
Зігріва́ють душу… мрії лазурові.
18.07 2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919818
дата надходження 18.07.2021
дата закладки 18.07.2021
Пощастило в житті Грицю
(Обслуговував машини),
Влаштувався у столиці –
У майстерні міняв шини.
Удалося за два роки
Трохи грошиків зібрати,
Хлопець спритний був нівроку –
В казино пішов пограти.
Там при вході зупинили:
-Це елітна установа.
Ви у джинсах, без краватки,
Для таких тут заборона.
-Неподобство! -Гриць волає,-
Вийшов дядько он безсилий,
Без костюма, бо не має,
То його ви пропустили!
Охорона: -Всі ми грішні.
Вимагає так реформа:
Ви зайти повинні з грішми,
При параді, в повній формі.
А виходите - вам вдачу
Колесо фортуни скаже,
Доля іноді ледача,
Кожному - як карта ляже.
Тут уже за вами право,
Де поділася вся сума…
Можете кричати ”Браво!’’
Без сорочки і костюма.
-Де та правда? -Гриць дереться,-
Щоб за мить усе програти,
Ще півроку доведеться
Гроші на костюм збирати?
Вихід є один хороший,
Що робити далі - знаю:
Краще в барах усі гроші
Я з дівками промотаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919701
дата надходження 16.07.2021
дата закладки 18.07.2021
Ой кувала зозуленька в лісі на дубочку,
а я з миленьким гуляла в зеленім лісочку.
Ой кувала зозуленька в лузі на калині,
задивлялася в милого очі, сині-сині.
Ой кувала зозуленька на гнучкій вербичці,
там з місточка ніжки мили ми разом у річці.
Ой далеко зозуленьку чути в нашім лісі,
накувала довгі роки нам ще й на горісі.
А кувала вона дзвінко й голосно доволі,
щоби щастям квітли роки в нашій добрій долі.
Ой кувала зозуленька та й десь полетіла,
каже милий я красива і серденьку мила.
Проведе сьогодні певно до самої хати,
дуже хоче ж за хорошу дружиноньку мати.
Ой кувала зозуленька в лісі на дубочку,
а я з миленьким гуляла в зеленім лісочку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917577
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 25.06.2021
Стоять коні на припоні, стоять біля хати.
Засватали дівчиноньку, раді мама й тато.
Стоять коні на припоні, коні вороненькі.
Буде тепер у родині ще й зять молоденький.
А ті коні вороненькі стоять біля тину.
Рада мама, радий ненько зятю, ніби сину.
А тим коням вороненьким вівса підсипають.
А тих коней вороненьких з відер напувають.
Напувають вороненьких з гарного відерця,
Бо дівчиноньці красивій парубок до серця.
Хоч козак той молоденький забере дівчину,
Повезе невісточкою у свою родину.
Стоять коні на припоні, стоять біля хати.
Засватали дівчиноньку – весілля гуляти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917572
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 25.06.2021
Ти на зупинці… нині так дощило…
І парасольку вітер раз- у- раз здіймав,
Твій ніжний погляд подарував крила,
Та почуття на якийсь час, все ж я прогнав.
Хоч і спромігся, але ж така мила.
Тільки б тобі, букети квітів дарував.
Ліхтар гойдався…. пора вечорова,
Ховались очі, ніби зорі між хмарин,
Все ж встиг побачить личко, чорноброва,
Нам не зустрітись, мабуть не стало причин,
І я б хотів, тебе бачити знову,
Весна буяє, шкода, в пошуках один.
Шукає щастячко, у цей похмурий час,
Забилось серце, так гучно, неспокійно,
Сипала чари, певно весна між нас,
І вітер віяв, здавалось мелодійно,
Якби ж, ми в барі, запросив би на вальс,
І на душі, мабуть би стало спокійно.
Та гул трамваю, пришвидшив серця стук,
Ти поспішала, вже й відчинились двері,
Відчув відразу у скронях перестук,
Як попередження, збудження артерій,
Від хвилювання, на ходу, як павук,
Схопивсь миттєво за чоловіка,- Вперед!
Прошепотів на вухо, торкався рук,
Ледь – ледь пропхався, замість нього наперед.
Вона підняла, волошкові очі,
І в цей момент, легенький дотик до плеча,
Як порятунок, враз взялась охоче,
За його руку, здригнулась, як дівча,
Думка- стріла -І вона цього хоче,
Легкий рум`янець, перевела подих.
Він відчував, нарешті це вже не сон,
З тремтінням слухав її серцебиття,
Душа співала неначе в унісон,
І мила усмішка осяяла обличчя.
У скронях стисло, так пульсувала кров,
Чомусь нестримно, хотілось щось сказать,
І притиснутись та себе поборов,
Ні не дозволить. Чи ім`я б заспитать,
Може вона, здатна подарить любов,
І, як хлопчисько, врешті закохаюсь,
Зігріє душу втіха – сподіваюсь,
Різко торкнулась,- Ну пішли зі мною,
Прошепотіла і почервоніла,
Заворожила своєю красою,
Як та троянда, навесні розквітла,
Та враз продовжила, - Сто баксів досить,
Якщо ти маєш, гайда сміливіше!
Слова болючі, мов напали оси,
Вмить відсахнувсь. На серці холодніше.
Чи знов обпікся?Що ж ти робиш доле?
Чому обходить щастя стороною….
А, я ж хотів кохання і неволі,
А не інтрижки! Й хитнув головою,
-Не та адреса, люба – помилилась,
Тож прОшу, вибач, нам не по дорозі,
У храм би краще, йшла та й помолилась.
І перед Богом, кайся за пристрасті
За всі гріхи, а мене ж, зараз відпусти!
Думки, як рій – що не принесли радість,
Обличчя - маска й ті очі – омана?
Чом не розгледів і проявив слабкість?
А я ж гадав, буде моя кохана,
Надія зникла, як вранішня роса,
Лиш гул трамваю заполонив тишу.
Дивився вслід, дякував долі й Богу,
А дощ все лив, спромігся змить афішу,
І зупинив сердечний біль, тривогу,
Так краще – зразу, розійшлись дороги!
Квітень 2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917708
дата надходження 24.06.2021
дата закладки 25.06.2021
дві краплі стікають від гострих ключиць
важкі і округлі, наповнені світлом
милується місяць і блідо мовчить
від заздрощів, що не для нього налито…
торкається сяйвом волосся і пліч
соромить промінням цнотливий трикутник
той місяць зрадливий закоханий в ніч
та іншої ради готовий забути...
заплющені очі, солодкі вуста...
розквітнули стегна в густому чеканні
на мить одкровення, а правда проста -
самотня, як ніч, і на жаль - не остання
не пити нікому її наготи
метеликів вій об щоку лоскотати
не суть, не судилось, не стрілись світи...
і краплі стікають на простиню... спати...
музичний фон - мінусівка «the silence» Manchester Orchestra
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917684
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 25.06.2021
Покупець став вимагати
Книгу скарг, чи пропозицій,
Консультанти пояснили:
-Вже нема таких традицій.
Нема часу на розмови –
Всякі примхи розглядати:
В нас приватні гастрономи,
Треба швидко працювати.
Покупець своє торочить:
-В мене наміри хороші,
Ніхто зуб на вас не точить,
Нехай водяться в вас гроші!
Не дивуйтесь і не лайтесь,
Що довів до переляку,
Це не скарга, не ховайтесь,
Напишу я вам подяку.
Я купив (хоч вона з сої)
Із м’ясних продуктів дещо,
І цією ковбасою
Отруїлась моя теща.
Як ви бачите, не можу
Свою радість приховати:
Зичу продавчині кожній
Так надалі працювати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916122
дата надходження 07.06.2021
дата закладки 07.06.2021
Вимірював годинник крок:
Тік-так, тік-так, тік-так, тік-ток.
Вимірював годинник час,
старавсь для себе і для нас.
Розмірено вперед час йде,
буває й не помітиш... де?
Куди подівся? Полетів...
й на мить спинитись не схотів.
Багато час наш має справ,
годинник хід лиш фіксував.
Тік-так, тік-так, тік-так, тік-ток...
за кроком крок, за кроком крок.
Ішов годинник... нам урок,
та раптом зупинився. Змовк.
Чомусь мовчав... чогось злякавсь?
А час від нього віддалявсь.
А час наш, знай, про все подбав.
О, скільки він на себе взяв...
Дощами сіявся-співав,
і цвітом землю прикрашав.
Не стишуй кроки ти свої,
будь ласка, з часом в ногу йди.
О, скільки в нього є прикрас
і влітку, й восени... для нас.
А час летить, як одна мить,
і нам його не зупинить.
Та, кажуть, час, як схочеш ти,
для добрих справ можеш знайти.
Пішов годинник! Тік-так-ток...
й ти з часом йди за кроком крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916109
дата надходження 07.06.2021
дата закладки 07.06.2021
Ой вишенька, ой черешенька...
а я гарна, молоденька, молодесенька.
Просинаюсь до схід сонечка,
бо одна я помічниця в мами, донечка.
Заплітаю в коси стрічечки,
йду по воду з відерцями аж до річечки.
Там чекає мій милесенький,
в нього коник вороненький, воронесенький.
Прохолодна вода з раночку,
напою тобі коня я, мій Іваночку.
Задивлюсь на його кучері,
і признаюсь, що за Йванком дуже скучила.
Вишивала всю ніч платтячко,
хай обніме мій миленький своє щастячко.
Прихилюся, немов вербонька...
і пригорне мене Йванко аж до серденька.
Ой вишенька, ой черешенька...
а я гарна молоденька, молодесенька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916049
дата надходження 06.06.2021
дата закладки 07.06.2021
Ливень пройшов, в струмочки збігає.
Хлопчик маленький кораблик пускає.
Пливе... Є парус і щогли на ньому.
Татко поміг змайструвати малому.
Рибки й дельфін у воді іграшкові.
Кораблик пливе, наче в справжньому морі.
Замріяний Саша... В уяві - місточок,
І вже за штурвалом маленький синочок.
Пливе він сміливо в шторм і туманом,
Саша вже бачить себе капітаном.
Вітер гойдає вітрила легенькі,
Здалеку видно берег рідненький.
Боцману чітко команду дає :
- Якір за борт! Тут кораблик стає.
Ким виросте хлопчик ? Так хочеться знати...
Ви будете ким ? Скажіть- но, малята.
1 червня - Міжнародний день захисту дітей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915551
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 05.06.2021
-Як воно живеться, кумцю?
Вже не бачив вас давненько…
Щось важке у вас на думці,
Може, захворіла ненька?
-Не живу, а виживаю,
Вам кажу і ледь не плачу:
Усі гроші, які маю,
На психолога я трачу.
-Це уже погана справа,
Дійсно, треба щось робити,
Бо здоров’я - не приправа,
Яку можна десь купити.
Видно, стреси вас турбують,
Психіка - серйозна штука:
Час і гроші все лікують,
Бо вперед іде наука.
-На життєвій я стежині
В роль банкрота уже вжився,
Бо на цій психологині
Місяць тому одружився.
Вона методи й прийоми
Застосовує так вміло,
Що мої рахунки в банках
Дуже швидко спорожніли!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915742
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 04.06.2021
я сиділа на ліжку, обійнявши коліна
дослухалася тиші і зір за вікном
перламутром стікали шпалери на стінах
аж під стелю відлунював пульс-метроном
ось і сталося те, чого довго чекала
і ескізи писала простим олівцем
те, що завжди було за прозорим вуалем
те, чого було мало й хотілося ще...
а тепер що? що далі? не вийде вже жити
у німому чеканні на випадок, шанс
щось зосталось, та годі - не буде вже світу
без кохання, без мене, без тебе, без нас
світ помер. той, де нам довелось прикидатись
і брехати. не тільки комусь, а й собі
розчинились в любові дороги і дати
штрихпунктирні побачення в ігрек-добі...
я сиділа на ліжку, обійнявши коліна
дослухаючись лопання ампул з вогнем
захмеліла від щастя, нікому не винна
заколисана сонячним завтрашнім днем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915772
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 03.06.2021
Пора обідня… по стежечці піду,
Сама про себе, поведу розмову,
Яка краса нині в моєму саду,
Як передати чарівну, казкову.
Старенькі яблуні давно зацвіли,
Рясненько, гарно, не відвести очей,
Так мелодійно…. скрізь бджілки гуділи,
Ніби співали в танку веселих фей.
Не замовкають і на мить, поспішають,
Тріпочуть крильця, приваблює їх цвіт,
Й медовий запах., нектар випивають,
І порадіють щедрому буйно цвіту.
Трудолюбиві, як люди на землі,
І так красу, сприймають, як ми з вами,
Такі ж всього свого буття ковалі,
Бджолиний гул у вулику й ночами.
Вже розлетілися слова із гудінням,
Тож відволік від думок легкий вітерець,
Ще постою, налюбуюсь цвітінням,
Наче пушинки, злети бджілок навпростець.
20.05.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915669
дата надходження 02.06.2021
дата закладки 02.06.2021
П’ятикласницю Орисю
Зацікавило питання:
-Звідки люди в нас взялися,
Як Земля була ще рання?
-Все від мавпи почалося,
Це логічно,- сказав тато,-
Цій тварині довелося
Себе в праці розвивати.
-Тато завжди помилявся,-
Заперечила тут мама,-
Знай же: рід людський почався
В нас від Єви і Адама.
Тато в крик: - А хто ця Єва?
В лісі бігала голенька,
І гойдалась на деревах
Не розчесана, дурненька,
Став Адам оцю мавпицю
До роботи приучати,
Часом і давав по пиці –
Не хотіла працювати.
Але, іноді, бувало –
Звеселяла свого мужа:
Діточками забавляла,
Бо була плодюча й дужа.
Ця історія банальна
І стара, як світ - в натурі:
Єва - мавпа натуральна,
В поведінці і в фігурі.
От від неї й розвелося
У нас всякого народу,
І цим мавп’ячим нащадкам
Вже не буде переводу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915320
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 02.06.2021
Чи забуло Літечко,
Що Свято у Діточок:
Сонце затулило,
Ще й дощем умило...
Дітки не злякалися,
Від дощу сховалися,
В ігри різні гралися,
Святу усміхалися...
А ще танцювали,
Весело співали,
Щебетали, розмовляли,
Своє свято прославляли...
Потім пообідали,
Трішечки посиділи,
І до спальні всі пішли,
Спатки всі вони лягли...
Сни їм снились лагадні,
З татами й мамами...
Спали довгих дві години,
Доки їх не розбудили...
Після сну ще гралися,
І навіть навчалися,
Вихователі хвалили,
Що вони такі кмітливі.
Так закінчився цей день,
Переповнений ідей,
Вражень повен і пісень,
Для усіх малих дітей...
В дитсадочку діточки,
Зростають, як квіточки,
Свято це зустріли,
І дуже раділи...
Їх сюрпризи й дома ждали,-
Від бабусь і від батьків...
Дома їх також вітали,
Й подарунки їм вручали...
З святом я також вітаю,
І дорослих і малих,
Буть щасливими бажаю,
Успіхів в житті для всих...
Хоч забуло Літечко,
Що свято у Діточок...
Всі свято зустріли,
І були щасливі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915581
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 01.06.2021
Чи забуло Літечко,
Що Свято у Діточок:
Сонце затулило,
Ще й дощем умило...
Дітки не злякалися,
Від дощу сховалися,
В ігри різні гралися,
Святу усміхалися...
А ще танцювали,
Весело співали,
Щебетали, розмовляли,
Своє свято прославляли...
Потім пообідали,
Трішечки посиділи,
І до спальні всі пішли,
Спатки всі вони лягли...
Сни їм снились лагадні,
З татами й мамами...
Спали довгих дві години,
Доки їх не розбудили...
Після сну ще гралися,
І навіть навчалися,
Вихователі хвалили,
Що вони такі кмітливі.
Так закінчився цей день,
Переповнений ідей,
Вражень повен і пісень,
Для усіх малих дітей...
В дитсадочку діточки,
Зростають, як квіточки,
Свято це зустріли,
І дуже раділи...
Їх сюрпризи й дома ждали,-
Від бабусь і від батьків...
Дома їх також вітали,
Й подарунки їм вручали...
З святом я також вітаю,
І дорослих і малих,
Буть щасливими бажаю,
Успіхів в житті для всих...
Хоч забуло Літечко,
Що свято у Діточок...
Всі свято зустріли,
І були щасливі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915581
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 01.06.2021
За вікном буяє весна. Раптовий поривчастий вітер, чимдуж несе хмари, підносить, розділює їх на ребристі…. по небу ніби сходи вдалину…
Зненацька, до скла вікна на мить прилипає зірваний з дерев цвіт. І також раптово злітає, крутиться й стрімголов летить далі, деякі з них повільно, парашутиком, припадають до землі….
Весна… в душі Марини подвійне відчуття радості . З сяючими очима, вкотре, змахом руки, прибирала з чола біляве волосся. Час від часу дивилася на скло вікна, на ньому ледь помітно відбивалося її обличчя. Усміхнена сама до себе,з думками – Бач доню, я вчора навіть пофарбувала коси, хоча мій вік, сорок п`ять років, немолодий, як ти кажеш, але ж і не той вік, щоби забитися в якийсь куточок, завернуться в плед, як та гусінь у коконі просто чекати старість. Ні - ні, я так не зможу і не хочу, добре, що за фахом бухгалтер, хоч і робота за комп’ютером та все ж спілкування з людьми надихає до життя -. Прикривши повіки, з легкою посмішкою, схилилася до дверей балкона, радісним голосом,
-Так, здається прибирання завершено, настав час поніжитися у ванні.
Стрілки годинника поспішають до дванадцятої години… Вона вже має справи з мукою, місить тісто на пельмені, тож чекає на Дарину - єдину втіху в своєму житті. Донька , чотири роки в Москві, працює бухгалтером на будівельній фірмі. Два роки, назад приїжджала, на річницю поховання батька. Раптово підкралася печаль… життя Івана було закоротким, після служби на підводному човні, отримав опромінення. Хоча з Москви, де винаймали квартиру і повернулися в рідну Вінницю та рак, поступово все ж зробив свою справу. Відтоді, три роки Марина сама. Хто знав, що так складеться доля. А нині донька приїде не одна, а з своїм хлопцем - Русланом, ще й з його батьком, каже хоче познайомитися. Звичайно цікаво познайомитися, але ж це так далеко їхати, чи це вже заручини мають бути? Вкотре задавала собі запитання. Думка за доньку бентежила, - Поїде на чужину, але каже буде серед українців, бо вони теж з України, чому не сказала звідки, країна велика. Чи кохання в неї, чи може пожаліла хлопця, що чотири роки назад поховав маму, загинула в автокатастрофі. дивно, скільки часу пройшло, а його батько приїде сам, чи до цієї пори собі не знайшов жінки… Чоловіки ж загалом не такі, як жінки, в основному відразу знаходять заміну. А можливо, одночасно до когось з рідні їде погостити. Ой, що то думки, їх багато, як нині цвіту на деревах, як приїдуть може тоді про все дізнаєшся.-
Вечоріло… Раз – по - раз дивилася у вікно. Від думок , вузенькі брови вкотре підіймалися дугами, то знову вирівнювалися -- Довго добираються, хоча правда і дорога неблизька та вже ж, після розмови по телефону минула година, вже й мали бути. Так, заміжжя справа серйозна, хай би не поспішала… Але ж кажуть, дівку треба віддавати заміж, поки цвіте, як квітка. Мабуть хочуть маленьке весілля, то вже так і буде. Он, Тетяна ( хрещена), тільки зустріне і відразу запитує, коли будемо калиною і барвінком прикрашати коровай. Шкода, Андрій десь зник, після хрещення доньки тільки й бачилися пару раз, як приїжджав до батьків.. Толком і не вдалося поговорити, поспішав на потяг, його,ще відразу після школи, дядько забрав на будівництво в Росію. Напевно вже й дівчина була, бо червонів, коли запитували, чи часом не знайшов якусь росіянку. Буде Тетяна за двох відбувати, і за себе, і за хрещеного. Ото треба буде скільки горілки випити. Хоча в ресторані, це не в селі. Та то все пусте, хай би вже донька стала на рушник, якщо в них справжнє кохання й подарувала онуків, адже сім`я це краще, чим одній, як зозуля кувати.
В квартирі смачно пахло різними наїдками… Красиво сервірований стіл втішав її, уміє по- святковому накривати, так щоб гостей налаштувати на урочистий лад. На столі стояли тарілки з холодними стравами, Марина, м`яким рушником, старанно, до блиску натирала келихи для шампанського. А в голові знову роїлися думки - Ну, вона влаштує своє життя і все, мені би тільки онуків дочекати, шкода далеко, якийсь час хочуть пожити в Росії. Але ж згодом планують повернутися в Україну. Такі часи, сумбурні, подій багато, але ж життя триває. Хоч і війна другий рік та ще є можливість поїхати в Росію, може побачу, де вона буде жити. Врешті, колись ж ця війна закінчиться. Саме в цей час, коли витерла останній келих, різкий дзвінок перервав думки. З легким трепетом у душі, подивилася в дзеркало, грайливо підморгнула,
-Ну тримайся тещо, зустрічай зятя.
Здивуванню не було меж… Дарина обійнявши маму, запрошувала гостей до квартири. Руслан – високий на зріст хлопець, першим переступив поріг. Марина, привітно посміхнувшись, прийняла квіти, подякувала. Адже вона його декілька раз бачила по телефону, тож знайомство відбулося ще рік назад. За ним, злегка нахилившись, переступив поріг Андрій ( хрещений доньки). Від несподіванки вона закліпала очима, в недоумінні запитала,
- О! Андрію, а ти тут як? Скільки років, скільки зим не бачилися. Проходь - проходь, будемо разом святкувати зустріч. Бачиш донька приїхала з майбутнім зятем, є нагода познайомитися.
Позираючи в двері, ніби когось шукала,
- Здається мав бути, ще один гість.
Його обличчя засяяло сонцем, обійняв, поцілував в щоку. Дарина і Руслан, шоковані такою зустріччю, дивилися один на одного, ледве стримували загострені відчуття, щоби не задати запитання, звідки вони один одного знають? Андрій обома руками охопив молодят ,
- От таке сімейство зібралося! Тобі сину повезло з тещею! Що ж ти ні разу не сказав прізвище Дарини, можливо би я здогадався, що це моя похресниця. Якби була схожа на маму, швидше за все я би здогадався, а так попробуй дізнайся чия вона, з Вінниці та й все.
Марина від зустрічі розхвилювалася, почервоніла, збентежена такою подією, ніяк не змогла сприйняти, що Руслан – син Андрія. Виходить, що коли хрестили Дарину, він вже мав сина, бач, а мовчав. На душі трепетно, але відчувала полегшення, добре, що свій - .українець. Думки двоїлися, адже Андрій хрещений, це виходить два рази поріднилися.
За мить, уже запрошувала до столу, напевно тут немає чого заперечувати, мабуть так має бути - заспокоїла себе. Не бачилися двадцять п`ять років і ось такий сюрприз.Так – так, якось це все треба переварити, Андрій – мій кум, один з однокласників, тепер майбутній свекор моїй доньки….
За столом, уже вщухали вітання, тости і веселі розмови. Дарина , час від часу позирала на маму і на Андрія Степановича ( так називала його) , помічала їх пристальні погляди один до одного. Він майже весь час усміхався, брав страви і кожну з них пропонував Марині. Смакуючи пельмені з сметаною, пожартував,
- Ой, Руслане ці пельені такі вже смачні, такі смачні, чи й часом не з чарами? Я би такі щодня смакував.
Марина почервоніла, а зять в кишеню за словом не поліз,
- А, що тату, якщо чари на благо, чому не смакувати? Може мені вдасться умовити тещу поїхати до нас, ну принаймні хоча би на якийсь час.
Андрій звів густі брови на переніссі, злегка махнув рукою,
- Та ти ж сину не тягни воза поперед коней, на все сві час. Хай відбудемо весілля, а там, як батьки казали, як карта ляже.
Марині і не снилося, що все так складеться. Ні в якому разі доньку відмовляти не стане, адже Андрія, можна сказати, знала пів життя. Навіть у школі, інколи сиділи за однією партою. Хлопець - мрійник, спортивної статури з запальним характером, симпатичний, русявий з зеленими очима, мав вигляд охоронця, був на цілу голову вищий за неї.
На балконі спілкувалися молодята. Андрій з Мариною - на кухні пили чай. Він розповідав про своє життя, з болем у душі згадував про дружину. По закінченню розповіді, ледь усміхнувшись, сказав,
- Знаєш, оце зустрілися, я за скільки років, на душі відчув полегшення. Можна сказати, просто щасливий, що тебе зустрів, що наша молодь знайшла одне одного. В мене в Москві двокімнатна квартира, правда не в центрі, але для дітей підійде, до роботи недалеко. А я собі, щось підберу, на худий кінець, куплю однокімнатну, маю трохи заощаджень. Ну хіба можливо захочуть велике весілля, прийдеться якусь частину витратити, але за рік, думаю поповню, гадаю молодим треба жити окремо.
Вона, після випитого вина, розпашіла… Раз у - раз, на собі ловив її ніжний погляд. Така ж привітна і мила – думка плуталася, мов у павутинні. І тут, немов прокинувся, а може самотня, як і я? Тож нині не запитаю, треба відбути весілля, а далі життя покаже.
Ту чашку, що тримав у руці, ледь не пустив, вона вчасно підхопила,
- Ой, Андрію, ти так замислився, десь літаєш…
- Та напевно й тебе охоплюють думки, бентежать, хіба ні?
- Ну добре, піду готувати ліжка, вже пізно, пора відпочивати.
- Ні- ні, ми з Русланом зупинилися в готелі… Ти пам`ятаєш Ірину з нашого класу? Вона працює в Загсі, тож я з нею домовився за два тижні весілля, думаю ти даси згоду. Якби знав, що ти мама Дарини, ти би приїхала до нас, там би відгуляли весілля. Тут трохи складніше, але я про все домовився.Знаєш, у спадок маю квартиру від батьків, вже чотири роки здаю квартирантам. Оце недавно навідувався, ще на три роки підписали договір. Ця війна колись же закінчиться, тоді й повернемося додому.
- Ти завжди передбачливий, як і в школі, помітила і весело погукала молодят.
А час летів… Після невеликого весілля минуло пів року. Марині тільки й втіхи, робота, спілкування з донькою. Кожної неділі дзвонив Андрій, цікавився справами на роботі, здоров`ям і кожного разу , як підтримка,
-Ти тримайся, розумію, одній важко, але скоро ми це питання вирішимо.
Вона тільки наважиться його запитати, про яке питання мова та він, лише крізь легкий сміх промовить,
- Ну все свашко, все, бувай здорова!
А в самого ж кров грає. Чи й не роки - думки літають - Ще ж не старий,он дехто вперше одружується в сорок років. Чи не спроможній витримати погляди молодих, осудять, ні? А вона ж гарна жінка, ще в соку, таку привабливу іще треба цілувати і гладити те ніжне тіло. Напевно заради цього, перед дітьми, можна цей сором пережити.
Минув майже рік…. Марина збиралася їхати в Москву, Дарина народила сина. Оце сюрприз, бачила, що на обличчі донька трохи змінилася, але, що вагітна тримали в таємниці. От молодь - збираючи валізу, думка за думкою літала - Від них всього можна чекати і Андрій теж хороший, мовчав. Та тут же хвалила його, але ж молодець, дітям залишив квартиру і собі придбав, тільки не сказав, однокімнатну, чи двокімнатну та це все вже не так важливо. Може туди приведе собі дружину, шкода славний чоловік, а вже скільки років сам…
Вона спускалася по сходах вагона, коли за руку її підтримав Андрій,
-Ну нарешті. З приїздом!
Трохи соромлячись, прийняла від нього три червоні троянди, подякувала. Але він поводився дуже дивно, ніби чоловік. Прихилив її до себе, обняв, поцілував у щоку, прошепотів,
- Я так давно чекав цієї зустрічі.
Його сміливість вразила, перехопивши подих, обличчя зашарілось,
-Ой, дивися на нас люди дивляться.
Хоч вересень місяць видався теплим та все ж вітер приносив прохолоду. Від вокзалу, машиною їхали майже дві години. Вона не сіла поруч з ним, гадала так краще, безпечніше. Помітила його погляд, чомусь зрівняла з поглядом голодного кота, який би з насолодою з`їв щось смачненьке. По дорозі майже мовчали, вся увага на рух , автомобілів, як комах.
Він уміло вів машину, в серці плекав надію, що скоро можуть побути наодинці. За ці, півтора року після весілля, скільки думок і всі тільки про неї- Якби ж погодидася жити разом. Манить до себе, проникла в саме серце, загубив спокій, чи я не вартий її уваги? Чи не помічає, чи не хоче помічати, як я до нею ставлюся? Як підібрати ключ до її серця?
Після спілкування по телефону, інколи по скайпу, дивувався своїй поведінці, напевно вдруге закохався. Хоча й минуло скільки років після школи, часто згадував її веселі сині очі, усмішку, виникало сильніше бажання зустрітися, пригорнутися, зігрітися в її обіймах. Вкотре замислився,- Колись говорив мудрий Сковорода » Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю». Бач, разом вчилися, до того ж і куми, і ось тепер свати. Чи то доля так керує, хто знає, але я вірю, серце підказує, що я можу зробити її щасливою. Нехай тільки повірить і довіриться, адже це основне в сімейному житті.
Вони вирішили не чекати ліфт, сходами піднялися на третій поверх, Андрій, поставив валізи,
- Зачекай, дістану ключі.
-А може краще подзвонити? Чи боїшся розбудити онука?
У відповідь хитрий погляд, лукава усмішка,
- Там немає кого будити. Ми приїхали до мене, ти з дороги, тобі треба прийняти душ, відпочити. Не хвилюйся, в них все добре, я попередив, що приїдемо під вечір.
Як сполохана пташка, переступила поріг квартири. Від здивування кліпала очима, розхвилювалася, почервоніла,
- Чому мене не запитав, чи я так хочу?
- Це ми з дітьми так вирішили. Я запропонував, вони підтримали, навіть зраділи. Вважають, що так і їм вільніше, і нам краще.Тим паче син зараз у відпустці, хай самі бавляться, сім`я буде міцнішоюю Руслан дуже хотів сина, тож хай обоє і пізнають плоди кохання.
- Але ж моя присутність може завадити твоїм планам, відпочинку, якось незручно.
- Та перестань, я тільки радий твоїй присутності, хочу тобі дещо запропонувати.
Оцінюючи, роздивлялася квартиру, тут і не скажеш, що живе неодружений чоловік. Чисто, комфортно, зі смаком підібрані обої. На серванті весільне фото дітей, на столі кришталева ваза з цукерками і тут же на маленькому підносі яблука і білий виноград. Саме той виноград «Дамські пальчики», які вона обожнює. Невже пам`ятає, як колись пригостив мене? На якусь мить ніби завмерла, згадуючи школу і ті грона винограду, які тоді перед нею поклав.
Раптово перервала тишу,
- Таким виноградом ти в восьмому класі мене пригощав, пам`ятаєш?
- Ну, якби забув, мабуть би купив інший, - сказав і, як хлопчисько наважився підійти до неї, пристально дивився в очі, вона відчула, що не спроможна зробити крок назад, щоб відійти. Легкий дотик щока до щоки, хотів поцілувати, але вона, все ж спромоглася відвернутися,
-Андрію, це що?
- Це те, що я хочу тобі запропонувати. Хочеш одружимося, якщо ні, то давай просто жити разом.
Кров поступила до обличчя, руками схопилася за голову,
- Та ми ж з тобою свати,чи як? І як це сприймуть діти? Ти собі це уявляєш? В голові не вкладається, оце бовкнув!
- Ну, а якби не були сватами, якби випадково зустрілися, я б тебе точно не відпустив. Ти ж теж вже декілька років одна. Чи вато втрачати час, коли можно жити повноцінним життям. Марино, ми давно не діти, нам по сорок п`ять років, це чи й не вік, це ще не старість, а лише пів життя. До речі, мені син сказав, що не буде проти, якщо ми поберемося.
Як обухом по голові, вона відразу присіла на стілець…запала тиша. Він мовчки приніс їй рушники,
- Давай, краще іншим разом про це поговоримо.. Вибач, не втримався, прийми ванну, я приготую перекусити. Розслабся…. До дітей поїдемо через години три, не раніше і нам їхати не більше, як з пів години.
За вікном темніло… За святковим столом вщухали гучні розмови. Марина тішилася онуком, який уже солодко спав. Руслан прихилившись до батька, щось шепотів на вухо. Дарина, розрізала торт, пропонувала каву, чай, спостерігала за чоловіком. Що за шепотіння, що за секрети поміж них? Раптом Андрій підвівся,
- Слухайте діти, ми після солодощів поїдемо відпочивати. Даринко, я думаю ти не проти, щоби мама відпочила в мене вдома. А завтра зранку, разом наліпимо пельменів і приїдемо до вас. Вам втрьох буде весело, а я що один буду? Вважаю це просто не чесно, не покидайте мене одинокого. Я після завтра поїду на об`єкти, тоді й з Максом награється і з тобою наговориться. Гадаю, так всім буде зручніше.
Руслан тупо дивився на Дарину, ледь помітно кивав головою, щоби погодилася. Її очі забігали по всіх, двинула плечима,
-А, що мамо, я не проти. Тут вночі Макс заплаче, тебе розбудить. У нас режим, це ж не день, щоби гратися, вночі дитина має спати.
Марина розвела руками, трохи здивовано,
-Але ж я скучала за вами, приїхала тобі допомогти.
-Так, мамо, так. Я теж скучила, але ж ти приїхала не на один день. Я підтримую Андрія Степановича, якою би дорога не була, гарний відпочинок не завадить.
Обличчя Руслана, аж розпливлося в усмішці. Потираючи руки, він потягнувся за шматком торта, підморгнув батькові. Марина помітила це, стрілою прилетіла думка, -Він напевно домовився з сином. Але ж і донька підтримала. Збентежено, розгублено поглянула на доньку і ледь прикусивши нижню губу, на згоду кивнула головою й сказала,
- Ну гаразд, якщо ніхто не проти, може так і краще.
Андрій метушився, допомагав прибирати посуд, хотів якнайшвидше повернутися додому. Раптово заплакав Макс, Дарина поспішила до сина,
-О! Проснувся, саме час погодувати. Я пішла, тож завтра ми чекаємо на вас.
Руслан,з усмішкою на обличчі, на собі зав`язав фартух,
- Здається все, всім дякуємо, тепер моя черга попрацювати….
Андрій стояв біля дверей, переминавсь з ноги на ногу, усміхнений весело заговорив,
- Ну, що свашко, ми свою місію виконали, пора на сідало. Вважаю, на даний момент ми тут зайві.
Марина, знову присіла на заднє сидіння машини. Не очікувала такої гостинності, адже так хотіла поспілкуватися з донькою. Андрій лише позирав у дзеркало, щоби побачити її обличчя.. З однієї сторони він її зрозумів, але з іншої, не хотів, щоби залишилася з дітьми.
Він закрив двері машини, поклав руку на плече,
- Погода гарна, може прогуляємося? Чи ти вже хочеш відпочивати? Я хотів поговорити про нас.
- Вона різко повернула голову, кліпаючи очима запитала,
- Хіба між нами щось є окрім дітей?
- Марино,ти ж мене знаєш, я на вітер слова не кидаю. Приїжджай до мене, через два – три місяці Дарині треба подавати річний звіт по матеріалах.Ти ж в цьому знаєшся, допоможеш їй.
- Який звіт, вона ж у декретній відпустці?
- Ти вже забула, на яких правах ми тут працюємо? Подумай і про нас, чому ти там одна, я тут один. Чи я тобі зовсім байдужий?
Опустила голову, зробила вигляд ніби, не почула запитання. Рукою, ніжно взяв за підборіддя,
-Зараз нічого не говори, подумай. Я довго думав, чекав цього дня, щоби приїхала. Ми не діти і нам соромитися того,чого хочемо не потрібно. Я буду тебе шанувати, як зіницю ока. Ну, а який я ,ти сама знаєш. Дарина з Русланом знають мої наміри, підтримують. І я радий, що твоя донька розумниця і мене розуміє.
-Дарина знає? Чому ж нічого не сказала?
-Напевно не встигла…
В квартирі тихо… Андрій стояв на балкон. Вона вийшла з ванної кімнати,
-Андрію, я звільнила ванну, можеш йти митися,
Поспішив до неї, розставивши руки обняв, поцілував у щоку,
-Ось так би завжди!
Зашарілася, звільнилася від обіймів,
-Не тисни на мене, дай час подумати.
Наступний день, пролетів швидко. Вдвох ліпили пельмені… Андрій розповідав про роботу, згадував анекдоти, поділився думками, як би хотів жити далі. То лунав сміх, то раптово обоє задумувалися. Він намагався позалицятися до неї, нащо вона кидала суворий погляд, хитала головою, але ніяких слів. Адже вночі довго не могла заснути, а може й справді погодитися. Симпатичний, вміє обійти й діти не проти. Нав`язувалася думка -А який він у ліжку?- та відразу відганяла її. Боже, що скажуть знайомі, засудять? Їй здавалось ніби чула шепіт, чи ток переслідувала думка,- Будеш знову одна, самотність - не подружка, в душі хочеш спокою, а буде пустота, яка згодом принесе біль.
Сімейний обід, веселі розмови… згодом з Дариною та з онуком прогулянка. Вона тішилася хлопчиком, а він немов відчував її ласкавий погляд, солодко спав у візочку. Донька перша почала розмову про Андрія. Пояснювала мамі, що він, відразу після весілля, їм повідомив про своє рішення. Тому й поспішив придбати квартиру, готувався до її приїзду.
-Дарино, а якби я відмовила, щоби ти тоді сказала?
-А ти, що вже відмовила? Я думала ви вже спали разом…
-Тю на тебе, от молодь! Як у вас все просто?! Так, він вартий уваги, але я навіть не уявляю, що мені скаже кума, коли дізнається. Чи сусіди, скажуть на старості років баба з розуму з`їхала.
-А ти подумай про себе, навіщо тобі думати про когось. Якщо ти про тітку Тетяну, я думаю, якби вона була одна, не упустила б такий шанс. Тим паче вчилися разом та й жених завидний, не з бідних. Подумай, заробимо гроші, закінчиться війна, повернемося в свою Вінницю. Я би й зараз пташкою полетіла, хоча би одним оком побачити рідне місто.Знаєш мамо, сумую за Бугом, за квітучими вишнями, каштанами, а ще за фонтанами в парку й клумбами з різнобарвними квітами.
-Я подумаю, можливо ти й права. Але прошу, Руслану про нашу розмову не говори. Кілька днів побуду, роздивлюся, з часом вирішу,чи довго погостюю, як ні, то поїду звільнятися. Та тільки ти не підганяй мене, на це дуже важко зважитися.
-Ой мамо, будь простіша, чого боятися?
Минуло три дні… Андрій повернувся з будівельних об`єктів,
під обід, але не поїхав до дітей, вирішив прийняти ванну та відпочити. Хоч і вимотаний за ці дні та заснути так і не вдалося. З боку на бік перевертаючись, думки про Марину не давали спокою. Що скаже? І коли скаже? І, як втриматися від спокуси, коли вона в іншій кімнаті і така жадана? Діти владнали своє життя, на кілька років принаймні, а ми?
Хоча по приїзду передзвонив, що вже вдома, але приїхав до дітей коли стемніло.Ще з порогу попередив, що не голодний, вечеряти не буде.
Руслам, трохи здивований батьком, усміхаючись, тихо запитав,
-Ти, що відсипався? Чи пельмені для Марини Василівни ліпив?
- Думаю ми завтра вдвох наліпимо!- великим пальцем руки, торкнув сина в бік і голосно продовжив,- Василівно, поїхали додому! Напевно пристала за ці дні! Чи, ще не наговорилися з донькою. Що там Макс, давав спати?
За неї відповіла донька,
- Все нормально, але звичайно мама просиналася, коли пхикав.
І продовжила,
-Мамо, візьми до чаю шматок торта, що ми спекли. Хай Андрій Степанович оцінить наші здібності.
Андрій стояв поруч з Мариною,
-О! Солодощі це моя головна слабкість, обожнюю торти! Не відмовляйся, берем і поїхали.
Андрій під руку підвів Марину до машини, відкрив передню дверку,
- Прошу, пані! Сідайте поруч, зігрійте сердечко водієві.
Кров прилинула до обличчя,
-Андрію Ва….
Вмить, вказівним пальцем торкнувся її уст, заперечив головою,
- Нас тільки двоє, може досить так офіційно.
- Гаразд! Ти часом не випив?
- Ну де ти і хіба колись, за кермом мене бачила на підпитку? О, до речі, добре, що нагадала сідай, поїхали.
Їхали мовчки, вона намагалася дивитися на дорогу та все ж час від часу, крадькома позирала до нього.
За пів години, були біля будинку, він з пакета дістав пляшку вина, ледь усміхнувшись до неї,
- Добре що про вино нагадала. Дивися, мої хлопці подарували, бачиш французьке, є нагода розслабитися, як вважаєш?
Роздивляючись етикетку, посміхнулася,
- Мені здається я такого ніколи й не смакувала, як хочеш, спробуємо.
Ну от, нарешті потепліло – помітив про себе і вони мовчки вийшли з машини.
Закриваючи машину, Андрій позирнув довкола, не міг не помітити повний місяць,
-Маринко подивися, як світить місяць, напевно досяг піку зростання.
Вона поглянула й непоспішаючи пішла вперед, він йшов повільно, ніби капцями вимірював відстань, продовжив,
-А знаєш, повний місяць між людьми розпалює вогонь, кажуть інколи призводить до неприємних наслідків.А хтось каже, що цією місячною фазою можна скористатися так, що вона принесе удачу. Колись сам читав, що до кожного повного місяця треба обов`язково готувати початок чогось дуже важливого, щоб ця справа мала величезний успіх у майбутньому. Найголовніше - не кидати це на півдорозі.
Вона озирнувшись,
-Не відставай! Одне знаю, в таку фазу мені погано спиться, він ніби забирає енергію, часто навіює сум, буває бентежить. Іще інколи сняться всякі жахіття, що, аж мороз проймає.
- Значить нам повезло, будемо вином зігріватися.
На столі солодощі, фрукти, пуста пляшка з під вина і два келихи, в яких вина залишилося лише по декілька крапель. Вони сиділи на дивані, з екрану телевізора линула пісня »Эти глаза напротив».Чи то, так пісня подіяла, чи випите вино, притулилася до нього, немов шукала захисту. Розпашіла, слухала його серцебиття, хотіла рахувати та де там… Ото лупить - зробила висновок, чи це так вино мене розібрало. Заворушилася, хотіла вислизнути з - під руки, наче та пташка з- під крила. Його благаючий, ніжний погляд зупинив її,
-Не тікай!
Довгий, пристрасний поцілунок в уста, пробудив її жіночність, прошепотіла
-Андрію, що ти робиш зі мною….
- А що, щось не так, то скажи,- прошепотів у відповідь.
Відчув, як вона сильніше притулилася до нього. Поцілунки в шию, як пробудження весни, в її очах помітив блискавки. Не в силах зупинити бажання двох… . ЇЇ тіло тремтіло… підхопив, на руках заніс у спальню кімнату…
Надворі сіріло… в квартирі тихо. Вона боялася відкрити очі, в паніці прошепотіла,
-Ой, що ж я накоїла…
Він вже давно не спав, лежав з заплющеними очима, почув шепіт, посміхнувся. Злегка провів долонею по її оголеній спині, пригорнув до себе,
-Що пташечко попала в клітку? Тож знай, тепер я тебе нікуди не відпущу. Маринко, люба, от і все вирішилося, адже нам так добре було. Навіщо втрачати час, стримувати солодкі бажання, ми вже давно не діти.
Травень 2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914653
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 30.05.2021
Пропав настрій у Тимохи:
Не сподобалась шарлотка,
Пригоріла, наче, трохи,
Кричав жінці: -Ідіотка!
-Правда це,- сміється Галя,-
Я кажу тобі без фальші:
Була б жінка генерала,
Називали б - генеральша.
На полковників, майорів
Вичерпалась уся квота,
Розібрали й тих, хто в морі,
Залишились ідіоти.
За дівками волочились…
Може ти вже догадався?
Вони теж всі одружились,
І один - мені дістався!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914126
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 18.05.2021
Вишивала мама сину вишиванку,
вишивала мама вечором і зранку.
Ниточка шовкова легко-легко вилась,
щоб життя дорога радістю світилась.
Як співав в садочку дзвінко соловейко,
ниточка блакитна слалася легенько.
А в нічному небі, щоб радів син долі,
нитка золотиста засвітила зорі.
Сонячні тут ранки ласкою розшиті,
в них волошки сині в золотому житі.
Барвами ясніє синова сорочка,
в ній зустрів дівчину він біля місточка.
А та дівчинонька ой яка красива,
на сорочці в неї в ґронечках калина.
І троянди квітнуть, ніби біля хати...
на щастя сорочку вишивала мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913965
дата надходження 16.05.2021
дата закладки 16.05.2021
когда живёшь
не пишешь не молчишь
молчишь не пишешь
пишешь не живёшь
от мельницы утеряны ключи
шипит под снегом будущая рожь
срываются огни сбиваясь в стаи
оконные
из писем вырастая
но вдруг апрель
взошёл
и снег растаял
и
следуя за стрелкой часовой
ты нарезаешь луковые кольца
такие слёзы здесь разрешены
иные нет
слова невыносимы
и неймётся
пустить их по ветру ли
выронить на свет
но оплетает тоненькой канвой
стук рукоятки ножика о доску
наименьшее в тебе
до отголоска
молчать живым
и написать
живой
Апрель, 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913974
дата надходження 16.05.2021
дата закладки 16.05.2021
Була маленькою, коли мені розповідали,
як Сина Божого взяли на муки... Розіп'яли.
І було гірко. Думала:"Які лихі! Недобрі!"
Та що змінилося?
Дивлюсь, що робиться сьогодні?
Вже розтоптали багатьох... стогне земля від болю.
А Бог - життя. Чого ж Його не виконати волю?
Синів сьогодні захистить не маємо ми сили.
Чогось з уроків тих важких, мабуть, не зрозуміли?
Так непомітно день за днем в минулому зникає.
Лиш хто засвоїть їх урок - майбутнє світле має.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912818
дата надходження 04.05.2021
дата закладки 06.05.2021
Якось в барі зустрів Вова
Однокласника Миколу,
Зав’язалася розмова
Про дитинство й все навколо.
-Клас пишавсь тобою й школа,
Бо ти завжди добре вчився,
Радий я за тебе, Колю,
Що уже ти й оженився.
І дружина в тебе - диво:
Дві квартири й дачу має,
Толерантна і красива,
Ще й чотири мови знає.
Дуже гарна господиня:
Не стоїть це на заваді,
Що вона - політикиня ,
Засідає в міській раді.
В бізнесі порядок знає,
У роботі - ідеальна,
І спиртного не вживає,
Бо культурна і моральна.
Коля витріщивсь на Вову:
-Такі дані в тебе звідки?
І подумав, що це знову
Щось придумала сусідка.
Вова скочив, як пружина,
Засміявся на всю залу:
-Та сама ж твоя дружина
Оце все і розказала!
Зітхнув Коля чогось важко,
Проявив тут обережність:
Не сказав, що його Машка
Цьому - повна протилежність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912885
дата надходження 05.05.2021
дата закладки 06.05.2021
На речке Мертвовод,- волшебность феи,-
Шестнадцать лебедей, как чародеи,
Что очищают опереньем воду
И тмят собой всю ковида природу…
Не знали, что здесь логово, трясина,-
Птиц за два дня,- осталась половина…
Губители знать принесли потери
Те, кто в прекрасное совсем не верит…
Вокруг ведутся разные интриги,
Ведь лебеди,- счастливцы красной книги,
В них – безупречность сказочного шарма,
Кто им наносит вред,- свою жжет карму…
И жизни рушит всей закономерность,-
Не зря так ценится,- лебяжья верность!
Зачем уничтожать любви крылатость,
Чувств чистоту, где безупречность святость…
Откуда в людях черствость, бессердечность,-
Восстанет из золы лебедь, как вечность,
А также те предсмертные мгновенья,
В памятной звучности,- чудесность пенья!
Без голосистости в нем славность лоно,
Ведь лебедь – символ птицы Аполлона,
Так почему же вместо опекунства
В разгуле святотатство и кощунство?
Чем просветлить умы людские, лица,
Чтобы вселить заботливость о птицах,
Прельщаться одеяньем белоснежным,
Как ореолом с верностью чувств нежных…
Не истреблять святую заповедность,
В ней оправдания не сыщет бедность,
Знать и ценить сей птицы превосходства,-
Путь грациозности и благородства…
06.04.2021г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910336
дата надходження 07.04.2021
дата закладки 23.04.2021
Почему на старости
Тянет в страну детства,
Где мир без усталости,
Суеты, наследства…
Часто вспоминается,
Когда очень грустно,
Что не возвращается,-
Школа, юность, чувства…
Почему далекое
С позитив зарядом
Там, где одинокое,-
Не бывает рядом…
Почему трепещется
В сердце то былое
И в глазах мерещится,
Не дает покоя…
Почему, что дорого,-
По ночам лишь снится,
Без полета скорого,
Что в душе хранится…
Ни к чему куражиться
На вопрос ответом,
Думаю,- отважиться,
Счастье найти в этом…
В память век весь ложится
Лентой бесконечной,
Что судьбой итожится
В мудром добром вечном…
Выйду на – Заречную,
Мост, где к Мертвоводу,
Отпущу сердечную
Боль с тоской всей в воду…
13.04.2021г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910920
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 23.04.2021
Візьми Господь усі багатства
Та щиру друждбу залиши…
Ще залиши любов та братство,
А заздрість й підлість забери!
Щоб ми прокинулися зранку,
Забули горе та печаль.
Оділись в білі вишиванки
Та гАйда, гАйда в синю даль…
Ще залиши нам чесну міру,
Щоб всім наснаги надала!
Та ще надію й крепку віру,
Щоб нас до раю відвела…
Щоб більше ми не знали горя,
Не знали злиднів та біди,
Та тільки радість й щастя море
В потоках вічності — ріки.
Щоб все холодне в цьому світі
Оділось в теплі кольори.
Щоб запашние квітуче літо
Обвило землю назавжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911264
дата надходження 17.04.2021
дата закладки 20.04.2021
Холодочком весна повіває,
А в повітрі витає мороз.
Хоча квітень – тепла ще немає,
Не цвіте, навіть, ще абрикос.
Не співають шпаки на горісі,
Десь принишкли й тихенько мовчать,
І маленькі горобчики в стрісі
Заховались в кубельце, і сплять.
А он там, на осиці, лелека
Заховав дзьоб предо́вгий в крило́.
Він летів, поспішав іздале́ку,
Сподівався, що тут вже тепло.
На крає́чку в своє́му гніздечку,
На одній тут стоїть він нозі.
Та чекає: весна ж недалечко –
Загубилась десь в чорній ріллі.
Висне зверху насуплене небо,
Хмари темні поважно пливуть.
Навесні нам тепла дуже треба -
Днів весняних назад не вернуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911419
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 20.04.2021
Легка хвиля просилась до ніг...
а вона все дивилась на море.
Треба йти, вже пора. Її час.
Ой, як тяжко... Бо знала: там горе.
Сиротиною-полечком йшла...
пусті гільзи навколо, воронки.
Все ж сипнули кульбабок і тут
її добрі і теплі долоньки.
Хлопців бачила... Мужні які
ці сини-українці. Сміливі.
Залишила багато тепла,
щоб прибавилось їм більше сили.
А говорять "не тепла" вона...
а де ж того тепла стільки взяти?
Завітала в ліси, у поля,
у садочки до кожної хати.
Ми привикли, щоб нам... щоб для нас.
А чи іншим умієм вділити?
Ми привикли, щоб нам... щоб для нас.
А чи вміємо інших зігріти?
І розсипаний цвіт... то ж для нас.
Усміхаймося більше. Радіймо.
І цьогоріч квітучу весну
своїх душ теплотою зігріймо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911454
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 20.04.2021
Із салону прийшла Віка
(На стегні тату зробила),
Щебетала чоловіку:
-В цьому - магія і сила.
Цей початок дуже вдалий:
Далі буде лоб, сідниці,
Спину розпишу, як в Алли
(Є така в нас молодиця).
Потім в мене в перспективі
Пірсинг - де вже тільки можна,
Буду перша в колективі
(З заздрощів хай лусне кожна)!
Ботокс зробить свою справу:
Губи збільшаться удвічі,
Груди будуть теж на славу,
Готуй гроші, чоловіче.
Та найбільша насолода –
Це масаж зміїний буде:
Він цілющий, завжди в моді,
Розслабляє шию, груди.
В чоловіка - шок і драма:
-Як же мені далі жити?
Це вже їде твоя мама,
Щоб оцей масаж робити?
Щоб це лихо обминути -
Буду працювать в дві зміни,
Можеш всякі штучки гнути –
Тільки не масаж зміїний!
Хочу я пожити в мирі.
Ще колись мене вчив тато:
-Дві змії в одній квартирі –
Це занадто вже багато!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911057
дата надходження 15.04.2021
дата закладки 15.04.2021
Обіцяв, що прийде, що її обійме,
та не сталося так, як хотілось.
Все ж чекає вона, бо у серці весна
і тепло від тих слів залишилось.
А весна прийшла, як і та, що була,
розсипає свій цвіт навкруг квітень.
Хоч тепер одна, добре знає вона:
він не кидає своїх слів на вітер.
І метілі гули, слів тих не замели,
їй так хочеться ще їх почути.
Бо приходить весна, знай, в це вірить вона,
щоб тепло його рук знов відчути.
І немає його, ні її в тім вини,
пелюстками без них стежки вкрились.
Розлучає їх час... ой гірчить він для нас.
Дай же, Боже, щоб знову зустрілись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910859
дата надходження 12.04.2021
дата закладки 13.04.2021
-Урок буде пізнавальний,-
Каже вчитель. – Всі ви модні.
Ми про цінності моральні
Поговоримо сьогодні:
Про характер, волю, вчинок,
Участь в спорті, у змаганнях…
Вибрати театр, чи шинок?
Працю, чи ледарювання?
Знаменитий в когось предок,
Ще герої є книжкові,
В кожного своє є кредо,
Всякі дії пошукові:
Безкорисливо дружити,
Людям всім допомагати,
Від душі добро робити –
І від цього щастя мати.
-Ми із татом,- каже Коля,-
Розв’язали цю задачу:
Краще дати всім навколо,
Ніж отримувати здачу.
-Оце вірно! – зрадів вчитель,-
Це поступок благородний.
А хто тато твій, Миколко?
Тут не скажеш - старомодний.
-Він боксер, усім тут ясно,
Цю мораль чудово знає:
Роздає він всім прекрасно
І від цього радість має!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910607
дата надходження 10.04.2021
дата закладки 10.04.2021
[b][color="#0c7d06"]Ж[/color]-изнеутверждающею песней
[color="#0c7d06"]У[/color]-тро начинает новый день.
[color="#0c7d06"]Р[/color]-азве может что-то быть чудесней
[color="#0c7d06"]А[/color]-рии над сводом деревень.
[color="#0c7d06"]В [/color]небе виден первый луч надежды,
[color="#0c7d06"]Л[/color]-егкокрилых стерхов ровный ключ,
[color="#0c7d06"]И[/color]-м, преодолевшим путь мятежный,
[color="#0c7d06"]Л[/color]-ишь не затеряться среди туч..
[color="#0c7d06"]Е[/color]-сли путь домой преодолели
[color="#0c7d06"]Т[/color]-ут смакуют свой победный миг.
[color="#0c7d06"]Я[/color]- люблю весенний звон капели,
[color="#0c7d06"]Т[/color]-еплый луч и птиц волшебный крик...[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910510
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 10.04.2021
У кафе в обідню пору
Дві суперниці зустрілись,
Із презирством і єхидством
Одна одну обдивились.
-Софочко,- вколола Міла,-
Не впізнала твого тіла,
Ти так різко споганіла,
Бо страшенно розтовстіла.
-Що ти, Міло, я вже в нормі,
Скинула потрібну масу,
Повернутись в гарну форму
Зовсім мало треба часу.
За два місяці до цього
Зайві кілограми мала,
На корову була схожа,
Як ти зараз - виглядала.
Як тебе я розумію,
А підтримати не можу,
Важко на душі, коли ти
На свиню поросну схожа.
Десь півроку, мабуть, треба
Доганяти кожну фуру,
Тоді тіло, що у тебе,
Буде схоже на фігуру.
Широко відкривши очі,
Слухала це все Людмила
(Ще ця відьма щось наврочить),
І так мило процідила:
-Зараз наш коханий Вася,
Відчайдушний парубійко,
Вже до мене перебрався.
Цьомаю. Бувай, Софійко!
Враз прощання обірвалось:
Біля них проходить Вася,
З ним блондинка довгонога –
А ця видра де взялася?
Спільний кавалер всміхнувся:
-Познайомтеся: Світлана.
Тільки-що ми розписались
І йдемо до ресторану!
Вже не стали Міла й Софа
Одна одну проклинати,
Подались в кафе, як сестри
Своє горе заливати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910130
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 07.04.2021
Світ тонкий і ніжний, з маленьких краплинок,
що взялись за руки… То ж міцно тримай!
Даруй свою ласку усім, хто є поруч,
і ні на хвилиночку не відпускай.
У світі краплина - твоя є родина.
Краплина-домівка, краплиночка-гай.
У світі краплина – життєва стежина.
Ти поміж тих крапель себе відшукай.
У кожній краплині світ дзвінко сміється,
для кожної сходить яскрава зоря.
Тут м’ятою пахнуть всі ранки барвисті,
і радує цвітом медовим весна.
Хай радістю сяють маленькі краплинки,
хай сонячно квітне їх доля ясна.
У Всесвіті всі ми краплини-іскринки,
й маленька краплиночка - наша Земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910232
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 07.04.2021
І
із-під снігу – мокра рілля,
як зо сну, розморена
і масна,
вбирає краплини тепла – весна
цьогоріч затяжна,
пізня й холодна
чорних гребенів вивітрені рядки –
у глибині
зародки
всеможливого зілля
все іще сплять безсвідомі
у набухлій ріллі –
ріднім домі
ІІ
на Бузівських ставках
і Гірському Тікичі
льодами сковані плеса,
зранку віз святого Іллі
протарабанив колесами
по кам`янистій тверді небесній –
і розсипались калачі…
перетинчасто-крилі вітряні млини
перетирають перисті льоди
на крупу і сніжне мливо,
кажуть, що грім на голе дерево –
до неврожаю садовини:
цього літа
очікується недорід
яблук, грушок і ягід…
ІІІ
біла чапля
вернулася здалеку до води,
а на плесах – льоди
люди…
наче льоди,
лише народившись - танемо,
танемо, наче айсберги
чи злежані оповесні́ сніги –
повільно танемо,
беремося водою
і проникаєм у ріллю –
матінку-землю,
щоб маками-волошками зійти –
рости-цвісти,
у небо парою з листка злетіти,
Любов свою знайти –
радіти
і у чертогах
Всевишнього Бога
вічно жи-ТИ
22.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908779
дата надходження 22.03.2021
дата закладки 03.04.2021
Виражав Микола Ніні
Невдоволення на кухні,
Був сердитий зранку нині,
Заглядав в миски і кухлі:
-Різні є в людей потреби,
І стосунки є хороші,
Лиш одне на думці в тебе:
Тільки гроші, гроші, гроші!
Невже жінці не цікаво
Скрізь навколо подивитись:
Чи наліво, чи направо,
Щоб на щось переключитись?
-Це брехня,- сказала Нінка,-
Я красива, як та пава,
Все шукаю, як та бджілка,
Бо допитлива й цікава.
Капітал в нас світом править.
Гроші - це не все, що треба:
Інше, що мене цікавить –
Де лежать вони у тебе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909814
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 02.04.2021
Де колоситься жито у полі,
й зріє калина в розкішному ґроні,
наша лунає мова привітна...
Богом дана усім нам земля рідна.
Бережімо землю свою рідну.
Бережімо землю свою плідну!
Кожну краплю, кожну краплинку,
кожну жменьку, кожну піщинку,
де став наш черевик...
щоб жити в щасті повік!
Рідна земля… Не просто зоветься.
Рід тут твій здавна, так завжди ведеться.
То ж бережімо! Хто ж ми без плоду?..
Тут розцвітати козацькому роду!
Бережімо землю свою рідну.
Бережімо землю свою плідну!
Кожну краплю, кожну краплинку,
кожну жменьку, кожну піщинку,
де став наш черевик...
щоб жити в щасті повік!
Землю свою нам дано захищати.
Ми її діти, вона - наша мати.
Для нас найкраща, у всіх нас - єдина.
Світить зорею для всіх Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909441
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 01.04.2021
(Жартівлива розповідь)
А я знала, що пройдисвіт та його кохала,
Завжди їсти готувала, завжди одяг прала,
А він бачу, сяють очі, пішов до діброви,
Там дівчатка молоденькі, мають чорні брови.
Сіло сонце за обрій, кольори веселкові,
До землі лягли яскраві, ну, а я Миколі,
Он наш півник із курьми, ти ж, тікаєш із хати,
Як же я? Чому миленький, перестав кохати.
Немов хмари, гострі брови - Діти є, що треба,
І чого, ти причепилась, то ж погода тепла,
Тоді ж зимонька була, з тобою обіймався,
Чи забула, у сараї в ніжностях кохався.
У мого Миколоньки чорнявенька чуприна,
На весіллі, мені казав - що славна дівчина,
Але чом, ото скурвився, їй Богу не знати,
Вечорами зника кудись, попробуй вгадати.
Сиза ніч, не сяють зорі, от задачу маю,
Прогледіла всі очі, але ж його кохаю,
Нині місяць уповні, ну, а думки, як оси,
Зустрічали ми зірниці, розчісував коси.
Все в минулому спливло, повиростали дітки,
Хоч й волосся сивеньке та біжить до сусідки,
Що ж придумала, взяла зашила шіріньку,
Тож хай бісова душа - мене має за жінку.
Той патик, поки на стрьомі, аж трусяться руки,
Чи й сусідка не почує тих матюків звуки,
Та на раз, та мить гаряча, упаде крючечком,
Ото й будуть удвох, тихо втішатись гаєчком.
Якби хтось, ото почув ті думки серед ночі,
Та я певно скуплюща, від сліз витерла очі,
Ясний ранок, до віконця, лип, аж виджу Раю,
Та й Миколу свого, голий вийшов із сараю.
Викидала, в плечі слідом, напевно труси й штани,
-Слухай, ти! Не трави душу, порушив, всі плани!
Розкричалась на подвір`ї, аж заспівав кугут,
Нащо звав, щоби дізналась, що ти давно( банкрут)?!
Бач ходив, немовби півень, хотів покохати,
От, халера, трясця, вихвалявсь, навчивсь брехати,
Горю гнівом і бажанням, піду до ставочку,
Ніби стану Німфою, когось стріну на горбочку.
Ну, як ні, так і буде, не везе із сусідом,
І навіщо, я зв’язалась, ти ж давно став дідом,
Як не маєш пороху, в своїй порохівниці,
Тоді йди, під три чорти, не спокушай дівиці.
А мого Миколи, гарні вуса, чорні брови,
Та вже вийшов із сараю, ходив до корови,
Хоча й бісова душа, шкода, пройшло скільки літ,
Тож простила, любов тліла, лиш подивилась вслід.
23.02.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905816
дата надходження 23.02.2021
дата закладки 01.04.2021
[b][color="#054ba1"][color="#b5107b"]А[/color]-нгел мой, ну что же ты наделал,
[color="#b5107b"]В[/color]-се в душе вверх дном перевернул.
[color="#b5107b"]Е[/color]-жель знал, что я почти истлела,
[color="#b5107b"]С[/color]-трелы в сердце ты зачем метнул.
[color="#b5107b"]Н[/color]-еба синь и ласковое солнце
[color="#b5107b"]О[/color]-тогреть пытались в сердце льды,
[color="#b5107b"]Ю[/color]-жный ветер весточкой в оконце
[color="#b5107b"]П[/color]-остучал, вернув душе мечты.
[color="#b5107b"]А[/color]- вокруг такой приятный климат,
[color="#b5107b"]Х[/color]-улиганка ночь лишает сна.
[color="#b5107b"]Н[/color]-а полшага будешь от экстрима,
[color="#b5107b"]Е[/color]-сли в окна смотрится луна.
[color="#b5107b"]Т[/color]-осковать любому не пристало
[color="#b5107b"]В[/color]-сполошили зимний день ручьи,
[color="#b5107b"]В[/color]-етерок, как путник запоздалый,
[color="#b5107b"]О[/color]-бнимает таинством своим.
[color="#b5107b"]З[/color]-везды тихо шепчут с облаками,
[color="#b5107b"]Д[/color]-ымку ночи шлют из-за кулис.
[color="#b5107b"]У[/color]- луны затея - вместе с нами
[color="#b5107b"]Х[/color]-уторской тропинкою пройтись.
[color="#b5107b"]Е[/color]-гозой пробившись из-под снега,
[color="#b5107b"]У[/color]-дивляет чудо-первоцвет,
[color="#b5107b"]Ж[/color]-изнь дождалась свежего побега
[color="#b5107b"]Е[/color]-й сезонной равных в мире нет...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909770
дата надходження 01.04.2021
дата закладки 01.04.2021
Почали знання давати
З економіки у школі,
Легко все було вивчати
П’ятикласнику Миколі.
На уроці вчитель каже:
-Двадцять гривень кожен має,
Хто задачку цю розв’яже –
Бізнесменом скоро стане.
Тут не треба задніх пасти ,
Всі давайте міркувати:
Куди гроші можна вкласти,
Щоб прибуток з цього мати?
-На цю суму,- каже Жанна,-
Я куплю пучок розсади,
А як вродять баклажани –
Їх продам і буду рада.
Тут продовжила Агата:
-Можна виростити качку,
В неї будуть каченята,
Продамо - і є заначка!
Коля руку підіймає:
-Довго думати тут нащо?
Варіанти підбираю,
Та мені такий найкращий:
На ці гроші до бабусі
Я автобусом поїду,
Мій приїзд, тут не хвалюся –
Така радість їй і діду!
На квиток - я так міркую:
Двадцять гривень витрачаю,
День у них я погостюю –
Двісті гривень уже маю.
У нас родичі хороші,
Вони щедрі, їх багато,
На поїздки в гості гроші
Дуже вигідно вкладати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908546
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 20.03.2021
я ранок ношу в собі
виношу його з собою
без мене він був один
тепер нас із ранком двоє 🙂
я кожного дня учусь
всміхатися перехожим
як сонце свічусь чомусь
бо трохи на нього схожа
куди б не ходила в світ -
від тебе я недалечко
і щось ще візьму й тобі
у спільний щасливий вечір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907710
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 19.03.2021
Просила Єва милості у Бога,
Бо чаша безнадій не мала дна.
В обіймищах студеної тривоги
Все каялась, бо винна в тім одна.
Рвав тишу вітер-холодій на шмаття—
Й здригалась жінка, й сірий білий світ,
В якім весна збирала мокре клаптя,
Смітило небо снігом, як на гріх.
Мов довбиші вдаряли у литаври,
Так дощ простуджений
бив по плечах,
А їй ввижалися Едемські барви,
Де тепло і безпечно, й серце наче птах…
Забагли жінку втішити сніжинки
В незатишній обителі новій,
І стали первоцвітами крижинки,
Надію даючи на краще їй.
Поїли квіти серце Єви світлом,
Стрічали з нею первісну весну.
Розкрилась в жінки радість ніжним цвітом—
Й вона вподобала земну красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908388
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 19.03.2021
Рання весна.
Дзюрчить в проталинах струмочок –
Блищить, біжить під сніг вода:
Провісник літепла – дзвіночок…
Гряде відродження хода.
В річках потріскалась крижина,
Торосить лід, несеться вниз…
Водою сповнилась низина…
Моква. Дивуйся і дивись.
Ще сніг лежить, а на полянці,
В галяві пролісок тремтить…
Неначе, виблиск рано-вранці –
Неповторима чуда мить.
Вже пробудилася природа –
Загомоніли вістові:
Ворони, галки! От порода!
Не сплять довічні вартові.
Защебетали у садочках
Веселі зграйки горобців,
При грілись сонечком в куточках
На радість селищних жильців.
На вербах котики пухнасті
Порозпускались на вітру…
Сльозить борознами берести:
Земля… вгощає дітвору!
Повеселішали дівчата,
Що поскидали драп-сукно
І в вишиваночках на свято
Смакують пристрасно вино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907285
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 08.03.2021
Гарна дівка Валентина
Про кохання все вже знала,
В холодочку біля тину
З кавалером розмовляла:
-Щоб ти знав, Андрійку, любий,
В кожній жінці є загадка…
Поцілуй мене у губи,
Бо солодкі, як помадка.
Загадковий погляд, мрії,
Пишне тіло, ніжне слово –
І прокинеться, Андрію,
В тебе жилка пошукова!
Милий у процес включився,
Щоб не втнути чогось здуру,
Дуже пильно придивився,
Оцінив лице, фігуру:
-А де талія у тебе? –
Тут коханий став питати,-
Цю загадку дуже довго
Я не зможу відгадати!
А ще чув від батька, діда,
Не вдалось їм розгадати,
Як могли жінки з бабами
Всю заначку вигрібати?
Нащо лишні теревені?
Язиками тільки тремось:
Виходь заміж ти за мене,
А там якось розберемось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906470
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
Вже й відлетів останній день зими,
Листочком білим із календаря,
Вітаю щиро- з першим Днем весни!
Хай заясніє кожного зоря!
У мішок Лютий, зібрав все пір`я,
Хоча лишив, деінде легкий пух,
Ввібрав квітучість, вкрасив подвір`я,
Вже відчувається весняний дух.
До піднебесся злетів немов птах,
Приліг мелодією… на душу,
Ніби на крилах,подолала страх,
Сльозинку я, від радості струшу.
У змові Березень із вітерцем,
Зігрів всю землю, сонячним теплом,
Й вночі малює, небо олівцем,
Щоб нас втішали ранки за вікном.
Вже синій пролісок і підсніжник,
І крокус звабить вас до нових мрій,
Добро в малюнки, заклав художник,
В серця і душі вклав купу надій.
Знов спів пташиний, риму, натхнення,
Несе поету у сподіванні,
В нових віршах про сьогодення,
На аркуш ляжуть слова приємні.
Що всесвіт наш – на краще змінився,
Людина всміхнена, хоч й старенька,
І сон дитині гарний наснився,
З війни діждалась, синочка ненька.
Мої бажання всім зичу щастя!
Щоб не втрачати надії на МИР!
Весни чарівність немов причастя,
Придасть здоров`я й сили для життя!
Щоби в достатку, в порозумінні,
На столі хліб й сіль завжди в родині!
Нехай земля буянням зелен –трав,
І пишних квітів, приносить радість!
Всіх благ земних, бажаю щиро вам!
Благословіння Божого, добра!
Хай сонце більше приносить тепла,
Щоб усі дружні й многії літа!
01.03.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906469
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021
Розтратив лютий врешті-решт скажену лють.
Синюшний сніг буравить свердлами капіж.
По-зрадницьки гуськом за днями дні ідуть
За небозвід, де завеснянився рубіж.
Увійде провесінь заучено у дім
(Сакраментальний неодмінний ритуал).
Проклюнуться ростки у безнадій на дні,
Рясними сходами волатиме мурал.
Дарма чи рідкосів, чи руно поривань:
Над ними твердь розгорне лагідну блакить
Й над шпилем, й золотими маківками бань…
В заручному кільці щемких передчувань
Земля, немовби віть під бджілкою, тремтить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905621
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 21.02.2021
На весіллі зими розгулялись сніги.
За гільце —горобина червона, розчаха.
Шлейфом вельона вкриті поля і луги.
На стовпцях—гостроверхі шапки Мономаха.
Все прасоване, чисте до різі в очах,
В переливах з торішнього трав’я опушка.
Важкий посаг несуть путівці на плечах,
Сипле теплими крихтами сонця цілушка.
Снігомет, снігопад. Стерті всі береги.
Мерехтить увесь день потривожений вулик.
Як поверне зима чималенькі борги,
З легким серцем подасться в смиренне минуле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904828
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Хорохориться нині зима,
відступати не звикла вона,
то морозами нам припече,
а то й снігом сипне, чи й дощем...
Лютий знову лютує дарма,
все ж закінчиться скоро зима...
Я кажу: "Не лютуй, не лютуй,
до кінця ти зиму вже готуй..."
Та не хоче зима відступать,
хоча їй вже себе не втримать...
І морози нам шле і сніги,
такі принципи нині в зими...
Хоч сичи ти, а чи не сичи,
і морозами нас не печи,
бо весна уже стала на старт,
це реальність уже, а не жарт...
Хорохориться все ж ще зима,
Завзяття уже майже нема...
Вже весна вигляда з - за бугра,
І дорога вже їй не тісна...
Вже в чеканні садки і ліси,
все чекає і хоче рости...
І степи, і поля, і земля,
і всі люди, а з ними і я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904938
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Зимовий день… В світлому залі ресторана, то стихав галас, то раптово гучнішим виринав. Під стелею крутилась дзеркальна диско - куля, виблискувала, переливалася магічним світлом. Велика зала поринула в веселкових кольорах, то раптово, немов потрапляла під дощові краплини золота й срібла. Інколи - на якусь мить, присутнім засліплювала очі. Місцева молодь, любить погуляти, завжди в піднесеному настрої, усміхнені, веселі. Офіціантки в основному із України. Молоді привітні, уважні жінки, в однаковій формі одягу, з скромними зачісками,на обличчі усмішки. Обслуговування клієнтів завжди на вищому рівні. Дружня команда, один одного підтримують, а якщо й треба виручають.
За барною стійкою, стрункий, молодий чорнявий чоловік – Вадим, готував коктейлі. Інколи, від блиску кулі, морщився, примружував очі, але за мить усміхався до присутніх. Зі сторони й не подумаєш, що в нього є якісь проблеми, що тривожать душу. Насправді ж, настрій такий же, як і погода за вікном. Завивав вітер, приносив пасма снігу на скло великих вікон, по яких мерехтіли розвішані різнокольорові гірлянди. Від думки про Маргариту, стискалося в грудях, як вона там? Десь через місяць має сина народити. Вкотре погляд до зали, на столах в вазах червоні троянди, на якийсь час відволікали від тривоги, втішали душу. Йому здавалося, що Маргарита десь тут, поряд, адже вона в цьому ресторані працювала дизайнером. Вона обожнює червоні троянди. Тому кожного ранку приносила великий букет, у вази квіти розставляла, прикрашала, освіжила залу, придавала чарівності та комфортності. Господар ресторана був задоволений дизайном. В основному тут тусувалася молодь, а червоні троянди - символ кохання і пристрасті. Магія квітів викликає тільки позитивні емоції.
Вадим і Маргарита – познайомилися, коли навчалися у Львівській національній академії мистецтв на факультеті «Дизайн середовища». Але з такою професією важко знайти роботу в Україні, тому й вирішили працювати за кордоном. Зупинилися в Польщі, хоч і винаймали квартиру й нелегко на роботі, бо було й по вісімнадцять годин працювали, але воно того варте. Вони одружені вже три роки і майже весь час були поряд. Від батьків допомоги не мали, а жити разом з ними в однокімнатній квартирі, чи в невеликому будинку на околиці міста, не надихало для сімейного життя. Бажання жити окремо, мати свій улюблений куточок, придавало сили й віру, що їм вдасться це зробити.
На жаль пандемія порушила плани, навесні карантин на ковід- 19, вибив їз колії. Повернулися додому, але це не втішало, гроші попливли не за призначенням. Чекали нагоди знову повернутися на роботу. Але після карантину він мав їхати один. Адже вже чекали на дитя. За тиждень до від`їзду, все ж обоє здали тест на коронавірус. Він поїхав сам, хоча тест не показав вірусу, але за дружину турбувався, ходе в лікарню, хоча б не хворіла. В другій половині вагітності в основному жінки мають кращий апетит і дитя набирає вагу й самі повніють. А вона ж дитя носила, немов приклавши кульку до себе, худенька, як берізка. Інколи він так і називав її, коли вона журилася, що схудла. Підбадьорював, що народить гарненького карапузика, а вагу набере й згодом. На столі у вазі завжди стояли червоні троянди, як і колись, він не переставав їх дарувати. А вечорами в теплих обіймах втішав, як маленьку дитину, розповідав смішні історії.
В ресторані звучала тиха, спокійна мелодія. Вадиму навіяла спогади про кохану. Він витирав келихи, час від часу відволікався до клієнтів, але перед очима бачив її. Під зоряним небом в шифоновому, святковому платті, в якому вона була після закінчення навчання. Зелені очі з блиском оксамиту, в яких готовий був втопитись. І на обличчі чарівну усмішку й привабливі уста, кольору стиглої вишні. Від поцілунків обоє п`яніли, тішились, що залишилися сам на сам. А ті червоні троянди, що він того вечора їй подарував, нектаром збуджували обох. Пора весняна, квіти, які обожнювала, спонукали на гарячі почуття.
Минуло кілька днів… Уранці Вадиму зателефонувала мама, повідомила, що Маргариту забрала швидка допомога. Розхвилювався, адже за підрахунками, народжувати зарано. Та по телефону довго не будеш говорити, що і як…. Вирішив - треба поговорити з господарем ресторана та їхати додому. Але буквально через годину передзвонила Маргарита, запевнила,що нічого страшного не сталося, побуде під наглядом лікарів, швидше за все підхопила звичайний грип.
Три дні в напруженні, хоч і коротке спілкування з коханою та вона змогла його заспокоїти. І він домовився з господарем, що додому поїде через два тижні.
Минуло десять днів… Ранок видався сніжним, холодним. Мороз градусів десять, під ногами скрипів сніг. Зірвався вітер, здіймався мілкий сніг, бив у обличчя, все тіло проймав холодом. Вадим поспішав в ресторан. Напівдорозі, його зупинив дзвінок від тещі. Плакала, просила, щоб терміново приїхав. Хоча Рита й просила її, щоб не дзвонила йому, але теща наполягла на приїзді. В цей день йому довелося відпрацювати.
На ранок, зібравши потрібні папери, він поспішав додому. На потяг квитків не було, вирішив їхати автобусом. Та з квитками на автобус теж проблема, мав виїхати тільки на наступний день. І то треба їхати з пересадкою, на прямі сполучення квитків не було. Адже добиратися майже через всю Польщу, треба немало часу. Дзвонив додому, але йшов збій зв*язку. Дружині послав СМС, що виїхав, але їде з пересадкою. На жаль відповіді не отримав. Смута, відчай, паніка охопили його.
Змарнілий, пригнічений, схиливши голову сидів в автобусі. Він майже не чув голосів, в голові гуділо, не звертав уваги на оточуючих. Весь час позирав на телефон, можливо хоч Маргарита щось напише, чи перезвонить.
За вікном - погода зовсім зіпсувалася, завивав вітер, сипав густий сніг. Підкрадались неприємні думки, на душі гірко, безпорадність ятрила серце. По дорогах затори, транспорт ледь передвигався.
Вже вечоріло… він пересів у автобус прямого сполучення. Для коханої, в руках тримав п`ять червоних троянд, їх кількість означала побажання удачі, благополуччя і щастя. І дивлячись на них, відхиляв усі сумління, навіщо хвилюватись, тож вона під наглядом лікарів, все має бути добре.
Автобус вирушив до кордону з Україною. За кілька хвилин, від батька отримав СМС - » Ти де синку? Коли будеш?». Ну от, хоч якась звістка й то добре. Відразу набрав його номер, але телефон був в зоні недосяжності. Йому послав СМС, передбачав на ранок бути вдома. Думки снувались павутинно - хоч СМС і то добре, мабуть таки зв`язок поганий, що не дзвонять. Поклав квіти на багажну полицю і зручно всівшись, провалився в сон.
Але проспав недовго, гучні розмови розбудили його. Їхати до кордону залишалося кілометра три, не більше.
Але попереду, один за одним, щільно стояв транспорт. Водій попередив, що снігоприбиральні машини розчищають трасу, автомобілі, автобуси погрузли в снігу.
Надворі ніч…. сніг не вщухав. Автобус немов черепаха наближався до кордону. Погода нічого доброго не віщала. Вадим навіть не хотів уявити, якщо і надалі такою буде траса, то коли ж він добереться додому?
Кажуть одна біда не ходить, двигун автобуса почав гарчати. Добре, що два водії, кажуть одна голова добре, а дві краще. Хоч і витратили близько години часу на усунення пошкодження, але пасажири все ж були задоволені, що знову безпечно вирушили в дорогу.
Світало … На кордоні простояли чотири години. Пасажири виснажені поїздкою, вже майже не спілкувалися. Більшість намагалася вгамувати своє незадоволення уві сні, або просто закривши очі.
Вадим позирав у вікно… Полегшено перевів подих, сніг втратив свою силу, як пух, пролітали поодинокі сніжинки. Зазирнувши на мобілку, намагався додзвонитися до Рити, але телефон був недосяжний. Чи там світла немає, чи що? Може мобілка розрядилась? Але почувши гудки, що вже йшли до батькового телефона, заспокоївся. Він не встиг й слова сказати, як батько закричав,
- Ну нарешті, а я вже не знаю, що й думати, на кордоні застряг, чи що? Чи так завіяло, як і в нас?
- Так тату, привіт!Скрізь навіяло й по трасі бачу, ще не скрізь розчищена дорога, тож не знаю коли доберуся»
В телефоні зарипіло, зв`язок перервався. Ну, це ж треба! Від злоби стискав кулаки, адже не встиг запитати про дружину.
Раптово, автобус зупинив даішник, попередив водія, щоб з пів години не їхав, грейдер розчищає дорогу.
- Оце так поїздка,- шепотіли пасажири,- Ну й повезло нам.
В салоні автобуса запахло апельсина. Думки роїлись, як оси- ну це ж треба, як комусь їдло лізе в рота? Чи це так нерви собі заспокоюють? Тут ні їсти, ні пити немає бажання.
Втішали троянди, що лежали на полиці. Як добре, що додумався в поліетиленовий пакет покласти вологий папір. Риточко, кохана моя, може не зів`януть, поки я доїду до тебе. Зіронько моя ясна, я так шкодую, що поїхав один. Якби ти була поруч, то б все було інакше. Здається й ми ж хотіли, щоб було краще. Але ж нині, тобі дуже потрібна моя підтримка. Якби ти знала, як болить душа. Я хоча б на мить став птахом, то вже б давно був біля тебе, моя ясноока берізко.
Думки злегка зняли напругу, відчай. Він тупо зирив у вікно. Світліло небо, навіть деінде виднілись маленькі шматки блакиті. Світлий промінь надії проник до душі, здавалося небо віщувало щось добре. І так поступово, ближче до полудня, в небі розступились сірі хмари й нарешті виринуло яскраве сонце. Довкола все, іскрилось, сріблиться й раз-по-раз миттєві золотисті іскринки засліплювали очі.
Попереду автобуса, вже майже не було автомобілів. Погода дала водіям зелене світло. Автобус мчав на дозволеній швидкості, за вікном, по обіч дороги, в снігових заметах, траплялися вантажівки – фури.
Вадим додзвонився до батька, перше, що запитав, то це -де зараз знаходиться його дружина? Батько заспокоїв, щоб не хвилювався, сказав, що вона в лікарні. В якій лікарні не сказав, попередив, що його зустріне на автовокзалі. Що за секрети? Можливо народила? Та, якби так, то б вже вітали. Але ж мовчать!
Він вкотре набирав телефон тещі, дружини, мами, але вони були в зоні недосяжності. Міркував- чи через погоду зв`язку немає? Де подіти, як заспокоїти муки свого сумління, як вгамувати нестерпне хвилювання?
Автобус під`їжджав до міста. Всі заметушилися, готувалися до виходу. Вадим знервовано здійнявся з місця… щосили стиснув два кулаки й тихо про себе,
-Це на удачу! Дай,Боже, щоб було все добре.
З полиці зняв букет троянд і вже за мить навіть усміхнувся. На душі потепліло, адже це для коханої.
За кілька хвилин, біля таксі помітив батька, за мить обійняв його,
- Привіт тату? Що з Ритою, з дитиною? До неї не можу додзвонитися.
- Привіт, сину. Все гаразд, в мене її телефон, впустила на підлогу, перестав працювати. Оце тільки з ремонту забрав. Досить розмов, таксі лічить гроші, поїхали.
Батько всівся біля водія. Вадим, обережно тримаючи квіти, присів на заднє сидіння. Наче вдихнув ковток свіжого повітря, коли батько сказав, що все гаразд. Це ж треба, впустила телефон! Чому на якийсь час ніхто свій не дав? Адже я так хвилювався.
Батько не став синові ятрити душу, щоб охопив його страх, коротко не скажеш, як все пережили. А довго, навіщо передавати ті хвилювання, які їм прийшлося пережити за три тижні. Адже три тижні назад, Маргарита захворіла на ковід - 19. Від нього всі і все тримали в таємниці. Дякувати Богу, це було в більш - менш легкій формі. Тому вона й попросила всіх, щоб мовчали. Але ж в такому стані, що без допомоги лікарів не обійтися. Добре, що знаходилася в окремій палаті. що не дійшло до зараження легенів, але інколи було дуже важко дихати, підключали кисень.
Батько озирався назад - до сина, полегшего переводив подихи. Добре, що приїхав, саме вчасно, сьогодні Риту мають виписати з лікарні, вдома буде не сама, тож на душі спокійніше.
Біля лікарні на них чекала теща й батьки Маргарити.
Він привітався, відразу запитав,
-То в якому відділенні вона?
- Ну, от і добре! - вперед вийшла теща,- Вже Риту виписали, одягається… Зараз вийде.
- А я вже думав, що народила.
- Та ні! Пологове відділення в іншій будівлі.
До них під`їхав Бус, за кермом сидів дядько Олександр, сусід Маргарити,
-Ну, що там? Де Рита… я готовий везти, тільки скажіть куди….
Через хвилин двадцять Маргарита виходила з будівлі, позаду неї медсестра несла пакет з речами. Побачивши Вадима здивувалася,
-О! Ти приїхав?!
Він кинувся їй назустріч,
- Риточко, берізко моя!- Ніжно обійняв, поцілував у щоку.
- Ой, це ж тобі кохана!Такі, як ти любиш, - вручив квіти.
Ніжна усмішка, сонячний блиск в очах, відчуття радості й щастя переповнили її душу. Гучно забилося серце. Вона обійняла червоні троянди, від задоволення закрила очі. Але за мить, як в сполоханої пташки, по всіх забігали очі. Скривилася й ледь присіла, розгублено до нього,
- Ой, напевно я буду народжувати.
Від такої несподіванки, батьки запанікували, загомоніли.
Вадим не слухав їх, холодний піт покрив чоло, зблід,
-Як, прямо зараз?
- Так! Здається так,- ледь стримуючи біль видавила з себе.
Він ніс її до пологового відділення. А вона, щоб вгамувати біль, притискала до себе червоні троянди. Позаду догнав батько,
- Рито, доню візьми ж телефон.
Минув тиждень… Біля пологового будинку на Маргариту чекала вся родина. Вадим тримав два букети червоних троянд. Один - віддав медсестрі, яка вручила йому сина. А інший букет, з солодким поцілунком, з словами подяки, подарував дружині. Вона з відчуттям задоволення, радості, з сяючими очима прийняла червоні троянди. Усмішка щастя розіллялася по обличчю,
- Дякую, коханий… Троянди – це ж мої улюблені квіти....
14.02.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904876
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Зразу всі на рідній мові
В Києві заговорили…
Закон прийнятий! І знову
Набув чинності і сили.
В ресторанах і книгарнях
Чулось: «Дякую», «Будь ласка»…
Все звучало ніжно й гарно
(Наче українська казка).
Але клята тут погода
Перекреслила всі плани
І помстилася народу –
Стали вулиці катками.
Лід суцільний, рідна ненько,
Слизько, ноги мов із вати,
Стали люди потихеньку
Рідну мову забувати.
Всі падіння і вставання
Підкріпилися словами:
На москальській чистій мові
Чиїсь згадувались мами…
Хто б подумав: так негайно
(Без людей, все шито-крито)
Ожеледиця погана
Може вмить закон змінити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902446
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 15.02.2021
Баба Ніна внучку Таню
Чемності навчала
І з метою виховання
Казку прочитала.
Колобочок неслухняний
Стежкою котився,
Чимось схожий був на Таню
(В школі ще не вчився).
Не схотів він на віконці
Тихенько лежати,
Мовчки грітися на сонці
Й не тікати з хати.
Безтурботний був, ледачий,
Пісеньку співає,
А бабуся вдома плаче -
Його виглядає.
Казку баба дочитала
І тяжко зітхнула,
Як лисичка рада стала –
Колобка ковтнула.
І питає бабця Таню:
-Що повчальне в казці?
Хто хороший, хто поганий,
Хитрий, ходить в масці?
-Я лисичку полюбила,-
Каже Таня мило,-
Треба їсти, поки тепле –
Так матуся вчила.
Баба гралася із тістом
(З дідом - старомодні),
Як не вміли свіже їсти –
Хай сидять голодні!
Цю, бабусенько, науку
Усім пора знати:
Якщо щастя лізе в руки,
Нащо відпихати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903448
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Ловелас Петро Малинка
Побував усюди
І заскочив на хвилинку
До коханки Люди.
-Ой, Петрусю,- каже Мила,-
В нас новини дивні:
Вже два тести я зробила,
Вони - позитивні.
Петя сумно: - Це віднині
(Де тут правду діти)
Аж два тижні в карантині
Будеш ти сидіти.
Дівка почала поважно
Щоки надувати:
-Дев’ять місяців мене ти
Будеш годувати.
Від твоїх я не відмовлюсь
Квітів, компліментів,
Чималої дочекаюсь
Суми аліментів.
В Петі мову відібрало
І дихання сперло,
Наче розум щось украло,
І в душі завмерло.
Як дізнається дружина,
Її тато й ненька,
Набереться його спина
За всі походеньки:
-Оце тобі, чоловічку,
Та ще й зятю милий,
По ногах за кожну нічку,
Що провів в Людмили!
У Петра думки засіли,
Як в глибокій ніші:
-Я не знав, що є ще тести
За ковід страшніші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903766
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 15.02.2021
-Я була, як спіла вишня,
Жила як Ангел - без гріха,
А за тебе заміж вийшла:
Була сліпа, дурна й глуха.
Віддала роки найкращі,
Тепер хочу все забути,
Бо життя моє пропаще
Вже назад не повернути!
Так частенько починався
День в сімействі Маргарити,
І хоч звик до цього Вася,
Став сьогодні говорити:
-Вийшла ти за мене, фею,
В тридцять сім - це вік конкретний,
І до юності твоєї
Я тут зовсім не причетний.
Нащо голову ти сушиш,
Що була сліпа й дурненька?
Мені дякувати мусиш:
Я зцілив тебе легенько.
Лікарям ти не платила,
Гаманець твій не заплаче,
Відновився слух, є сила,
І розумна стала й зряча!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904858
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
-Я була, як спіла вишня,
Жила як Ангел - без гріха,
А за тебе заміж вийшла:
Була сліпа, дурна й глуха.
Віддала роки найкращі,
Тепер хочу все забути,
Бо життя моє пропаще
Вже назад не повернути!
Так частенько починався
День в сімействі Маргарити,
І хоч звик до цього Вася,
Став сьогодні говорити:
-Вийшла ти за мене, фею,
В тридцять сім - це вік конкретний,
І до юності твоєї
Я тут зовсім не причетний.
Нащо голову ти сушиш,
Що була сліпа й дурненька?
Мені дякувати мусиш:
Я зцілив тебе легенько.
Лікарям ти не платила,
Гаманець твій не заплаче,
Відновився слух, є сила,
І розумна стала й зряча!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904858
дата надходження 15.02.2021
дата закладки 15.02.2021
Зорі сяють для тих, хто їх любить,
хто дитиночку ніжно голубить,
у чиїх грудях добре серденько,
хто вставати любить раненько.
Зорі сяють для тих, хто кохає,
хто в молитвах щоднини чекає,
захищати хто вміє сміливо,
у чиїх руках спориться діло.
Це для тих, хто цінує родину,
любить рідну свою Батьківщину,
підкоряє хвилю у морі…
світять в небі щодня ясні зорі.
Хто нещастя навкруг себе сіє,
про наживу легку тільки й мріє,
для них зорі нічого не значать…
бо такі просто зір тих не бачать.
Зорі сяють для тих, хто їх любить,
хто дитиночку ніжно голубить,
у чиїх грудях добре серденько…
ще співає для них й соловейко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897941
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 14.12.2020
Я тебя, так давно хотела встретить,
Лишь увидев, в миг бы затрепетала,
Как земля с рассветом, смогла ответить,
И купалась в ласке, птицей взлетала…
Ты как солнце, согрел бы, но не сжёг,
Чтоб горел костёр, тот костёр желаний,
И заманливо в нём сверкал огонёк,
Чтобы не было разочарований.
В тихий вечер, ты мне нежность подари,
Миг страсти, познаем любовь хмельную,
В поцелуях, я растаю до зари,
Ты возьми, меня сладкую, земную.
27.05.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898145
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 14.12.2020
а вже зима. на срібному коні
мороз катає синє надвечір‘я
й ховає зорі. в неба далині
мільйони білих птахів чистять пір‘я
кружляє пух, ховає плоть земну
що закоцюрбла сірим целюлітом
і вже приготувалася до сну
про #сонце-квіти-і-спекотне-літо
хоча студена ніч розпочала
вбирати місто у прозору книгу
та вже стирає з темного чола
розталі сльози і доверху дригом
перевертає колбу із піском -
зсипає час у ще одну годину
шерехотить, немов сухим листком
холодним сумом втомлена людина
#бо_вже_зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897084
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 14.12.2020
Грицько взувся в туфлі модні
(Все пройшло, неначе снилось),
Бо відрядження сьогодні
Вже, нарешті, закінчилось.
Залишилось у готелі
Нічку якось перебути,
Речі склав усі ретельно,
Щось приємне хотів чути.
В телефоні хтось воркує,
Так лоскоче ніжно вуха:
-Різні послуги дарує
Наша фірма «Розслабуха».
Пам’ятай, ніщо не вічне,
Все в житті повинен взнати,
Плата – чисто символічна:
Покер, сауна, дівчата…
Гриць: - Не буду я вагатись,
Пишіть: сауна, блондинка,
І по місту покататись,
Щоб була крута машинка.
Голос в трубці почав вити:
-Не чекав такого, гаде?
Вирішила подзвонити
З телефону куми Ади.
Так, це я, дружина Рита,
І як ти переконався,
Вмію ніжно говорити,
А ти завжди сумнівався.
Завтра, милий, будеш вдома,
Буде повна розслабуха:
Без блондинки зникне втома,
В сауні попухнуть вуха.
Приберу тебе і взую,
Як за звичаєм ведеться,
І машину гарантую,
Ту, що катафалком зветься!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896679
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 01.12.2020
Вже притихли вишні у садах,
низько віти яблунька схилила,
одинокий змовк на гілці птах…
ще учора осінь тут ходила.
Яблука зривала залюбки,
сміх дзвінкий навколо розсипала,
фарбувала листя у гаях…
ой, як гарно осінь там співала.
Гаптувала золотом вона
кленові святкову вишиванку
і світила зорями вночі…
тим, хто з нею був тут аж до ранку.
Хризантемам ніжні пелюстки
омивала росами-дощами,
дарувала сонячні нам дні…
плакала, бувало, разом з нами.
Вже притихли вишні у садах,
низько віти яблунька схилила,
одинокий змовк на гілці птах…
ще учора осінь тут ходила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896806
дата надходження 01.12.2020
дата закладки 01.12.2020
нумо ділитися, жовтню, ти що там маєш?
листя оберемок, синього неба шмат
музику на павутинні кутків лабаєш
граєш з ночами і днями у шах і мат
миєш дощами землі пересохле горло
дивишся в душу дзеркалами із калюж
голиш вітрами дерев пожовтіле море
грузнеш ногами в зелений замшілий плюш
нумо, ділитись, а що тобі дам натомість?
спогад про літо і голос німих розмов
трохи поезій і м‘язів молочну втому
може... та ні, не шкодую - бери любов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891884
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 26.10.2020
Храм Божий, виден у речушки….
Вьётся узкая тропа, средь деревьев, густых трав,
Ветер воет, рвёт так жесток - показывал свой нрав,
Со щеки, слёзы стирая, не печалься уж ты,
Словно рядом вздыхает, в уши режет- не грусти!
Как печаль, унять в душе? Ведь Она, совсем рядом,
Он влюблён, так давно, покорила его взглядом.
Её взгляд, ведь так нежен, словно наваждение,
Кабы знала, как ему тяжело терпение.
Словно нимфа, прекрасна, с зелёными глазами,
Ах, греховны мысли, что может быть между нами?
Мужскую похоть, как стерпеть? В жилах закипает кровь,
Так упасть! О, Боже- Боже, ведь это грех какой!
Уж прощение просить бы, тело пылает вновь,
Цветок летний, молодушка, с ней грех познать любовь.
Он алтарник, не молод, знает, надо устоять,
Уж увидев, вздохи, как притяжение унять?
Ей лет двадцать наверное, может чуть побольше,
Что за мысли да блудные, прости меня Боже!
Признать стыдно? Да, ведь мне уже давно тридцать пять,
До поры, этой, одинок, увы, девственник я.
Летний вечер, тёплый, в полусне, в лёгком тумане,
Уж проходит служба, людей нынче много в храме,
Озабочен, он для батюшки правая рука,
Она здесь и для него же, это просто мука.
Как берёзка, стройная, стояла в уголочке,
Так желанна, красивая в беленьком платочке,
Её губы шептали, взор устремлён к иконе,
Но на миг какой –то, уж застывшая в поклоне,
Показалась, совсем хрупкой, очень одинокой,
Я прошу, судьба, ну не будь же такой жестокой!
Не уж – то, ты никогда не сможешь меня понять,
Я страдаю - горю желанием её обнять.
Ему полно, ведь странным было сегодня принять,
Одна нынче, без матери, очаровывал взгляд.
Грешны мысли, а может после службы, мне вдруг взять,
Посмелее подойти к ней. О, Всевышний, нет – нет!
Так давно, в душе бушует ураган, цунами,
Я на службе, грешно, это пропасть между нами.
Отслужив, вторично молился, покаяние,
Ах, как жаль, что мне нельзя позвать на свидание,
Но одежду сменив, уж поторопился за ней,
Снова мысли коварны, он как среди двух огней.
И догнав, вдруг так нежно, едва руки коснулся,
Блески глаз, всё же стесняясь, слегка улыбнулся.
Изумлённая, что он совсем уж рядом.- Одна,
-Не боишься, ты идти, даже не светит луна?!
Уж довольно, сегодня служба, так долго длилась,
Невзначай, глазами хлопая, пред ним склонилась,
-Я ведь знаю, завтра отмечаем праздник большой,
Мой дом рядом, ну уж коль ты пришёл, пойдём со мной.
Одна в доме, а мама нынче в ночь, на работе,
Берёт дрожь, боюсь - не горит свет на повороте.
Замолчала, словно ждала, что теперь скажет Он,
Очень близко, сразу зазвонил чей - то телефон,
Содрогнулась и плечом коснулась его плеча,
Он уж так волновался, поцеловал сгоряча.
Она нет, совсем не сопротивлялась, поддалась,
Ведь ждала, страстно желала, наконец дождалась,
В руках таяла, так же, как белый снег под солнцем,
Пусть что будет, а может быть, всё и обойдётся.
Он так голоден и соблазнён, забыл о грехах,
Уж тонул, в её счастливых, удивлённых глазах.
Но узка тропинка, губы слегка касались губ,
Что за нежность, ласка, невзначай охмелела вдруг,
Тишину в улочке вдруг нарушил стук калитки,
Чтобы ей, свою дверь открыть, не надо визитки.
Не боясь, так страстно в глаза, посмотреть посмела,
И того не зная, что на лице побледнела,
Привлекательные губы тихо прошептали,
- Но ведь мы, хотели этого и давно ждали,
Эти чувства пылают, намного сильнее нас,
Восторгался, замирая, не смог отвести глаз.
Растерялся, когда вдруг рубашку расстегнула,
И ладонью тёплой коснулась лба, улыбнулась,
Задрожала, словно оторвавший лист на ветру,
Только миг – он снимая, разбрасывал одежду.
Два чуть твёрдых соска, ощупь волосатой груди,
-Ты не бойся, любовью нынче, меня награди.
Уж румянец, лёгкий на лице, коснулась плоти,
Не стесняясь изнемогала, душа в полёте,
Он всё понял, хотела, так ждала, совсем не прочь,
Не знал женщин, бурен порыв, прекратить уж невмочь.
К бедру тронулся, возбуждал губы, ласкал рукой,
Сгоряча шептала, - О , мой милый, мой дорогой.
При объятиях, едва смог к кровати поднести,
Едва слышно,-Я знаю что грех, но меня прости,
Ждала долго и буду любима только тобой,
Ты не бойся, делай всё, что пожелаешь со мной,
Посмелее, наверняка уж давно мужчина,
В чём же дело, ненаглядный, какая причина?
-Я алтарник, ты правда, вот так доверяешь мне?
- Я согласна, почему не веришь в нашу любовь?
К её плоти, нежно, ласково коснулся рукой.
Уж в глазах, страстный блеск и манящий, жаждущий, взгляд,
-Ты так сладостна, дорогая, не до слов сейчас,
Под влиянием блаженства, эмоций, сильных чувств,
Тел слияние, жаждущих тепла, влюблённых душ,
Извивался, в соблазне дрожал, в голове шум, звон,
Дождалась, уж словно в тумане, её тихий стон.
Он достиг желанного, сорвал цветок весенний,
Уж подобна, словно в неволе Жар птица в клетке,
И от неги, ослабшая, слегка трепетала.
О как сладки, минуты любовных увлечений!
Тихий шепот, -Любимый, ты лучший на всём свете!
Младым телом любуясь, Он с азартом целовал,
Сам хмелея и улыбаясь, снова привлекал.
Какой раз, опьяневший, шептал,-Только ты мой свет!
И без слов, обещаний, любя встречали рассвет.
Вновь касаясь, упругой груди, со страстью ласкал,
Поцелуи манят, уж в какой раз изнемогал,
От слов тёплых, тихих, она словно растворялась,
Как дитя, с ним игралась, сильнее прижималась.
Но будильник, вдруг о времени, двоим напомнил,
Как некстати, зачем нарушил желанный покой,
Её губы, ведь даже сладостней чем мёд и он,
Вновь с азартом, пылая желание исполнил.
Лёжа рядом, с душевным трепетом, он произнёс,
- Очень счастлив, -хочу, чтобы ты об этом знала,
Ты давно собою – на всю жизнь очаровала.
Нежно пальцами, его губ коснулась, сказала,
-Знаю в праздник, мы согрешили – себя спасала,
В храм ходила, очень часто только ради тебя,
Я ждала, думала без тебя уж сойду с ума,
Коль хоть раз, мой милый, ты не поцелуешь меня,
И внимания не обратишь, не коснёшься рук,
Да и коли, ты бы знал, какие это муки!
Теперь знаю, какой ласковый и мной любимый,
Эту ночь, и наш чудный вечер, неповторимый,
Совсем нету в моей душе никаких сомнений!
Я люблю! Поэтому тебя попрошу поверь,
Ты так нежен, я лишь твоя, до конца своих дней,
Вот сегодня в мир любви, смог открыть для меня дверь.
Одевался, -Любимая, знаю вдвоём грешны,
Но пусть Бог, только услышит нас, думаю простит,
Настрадались, ведь он же с небес всё это видит,
На земле, каждый из нас, по жизни, свой крест несёт,
Не уж он, не милостив, я надеюсь нас поймёт.
И обняв, поцеловал, не торопясь, уходил,
Она вслед,- Дорогой, меня собой ты покорил,
Пусть простит нам Бог, нынче оградит от всяких бед,
Прослезилась, восхищаясь, смотрела ему вслед.
Не посмела пойти в храм Божий и помолиться,
После бурной ночи, ведь надобно освежиться,
У иконы попросила прощения за грех,
Волновалась, уборка в доме не пошла во вред.
Скоро мама придёт, ах, только бы не узнала,
Вспоминая, что было, в душе каясь, страдала,
Сладок грех, да вряд ли кто- то сможет меня понять,
Ведь стерпеть так тяжело, то желание унять.
Уж старалась, совершить облик спокойной лани.
В храме празднично, всё приукрашено цветами,
И весь пол., устлан благоуханными травами,
Все в нарядной одежде, радостны прихожане,
Есть знакомые, считать одни односельчане.
Улыбаются, в руках держат ветви берёзы,
По серебряным вазам, тёмно- красные розы.
Поздравляя, батюшка всех окропил водицей,
Уж из храма, люди выходили вереницей.
Он сегодня, всё сделать вовремя не успевал,
В мольбе с хором, прощения просил и подпевал.
По нему, всё же видно, что ведь что- то случилось,
О дитя, как жаль, но неужели ты влюбилось?
Какой раз, на него батюшка вновь строго смотрел,
Держишь в тайне? О, Бог мой, ну погоди, как посмел?
Тронуть женщину, ведь надобно разрешение,
Иль забыл? О, Господи, что за поведение?
В храме пусто, постепенно догорают свечи,
Уж озлоблен батюшка, вдруг взял его за плечи,
- Ну давай, сознайся, ты нынче дома ночевал?
-Знаю грешен, прости, уж ему руку целовал.
Покраснев, сразу упал на колени перед ним,
-Прости, каюсь! Я не смог сдержаться, был победим.
И за грех, обещаю молится и день, и ночь!
-Что влюбился, от меня посмел скрыть! Да пошёл прочь!
Ты скажи, как искупить пред Богом, тобой вину?
-Я прошу! Не рви мне душу, как тонкую струну,
Этот грех, ведь буду нести до конца дней своих,
И поверь, за все грехи, отмолю за нас двоих.
О, Всевышний! Подскажи как научить молодых?!
Ты попросишь у него и у сорока святых,
Снисхождения. Лишь вода, ни соков, ни борщей!
-Знай тебя, я закрою на сорок дней и ночей!
Лишь окошко и то, не поглядеть, так высоко,
Так тревожно в душе и вновь на сердце нелегко,
Он молился, не отдыхая библию читал,
Мысль о ней, его не покидала, больно страдал,
За любовь, надо бороться - завсегда понимал,
Но не думал, что предстоит долгая разлука,
Столько дней, её не увидеть, какая мука.
А вдруг время, к счастью, очень быстро пронесётся?
А кричать, просить, этим ничего не добьётся.
Все сомнения, как оковы, тяжело дышал,
Как она? И Он снова о поцелуях мечтал.
Почему, скажите ночи, тёмные, длинные,
Ведь у нас, намерения благие, чистые,
Мной любима, хотя бы на миг увидеть тебя,
Что случилось, пойми, я во всём виню лишь себя.
В полумраке, тяжело оторваться от смуты,
Очень долгие, тянутся секунды, минуты,
Где же ты, солнце? И день словно ночь, и ночь как день,
В душе боль и от свечи часто содрогалась тень.
Как всегда, рано утром ясно солнце вставало,
День ушёл и уж слегка сердечко ликовало,
Читал библию, повсюду эхо разносилось,
Но сон краток, и совсем ничего не приснилось.
В полнолуние, душа разрывалась на части,
Скажи Боже, за что и почему я несчастен?
Бил поклоны, отчаивался, часто уставал,
Но опять, брал в руки «Божье слово», снова читал.
Уж с утра в окошке, будто малость посветлело,
Лёгкий шорох, внезапно тихо дверь заскрипела,
Ночь не спал, от мыслей в жилах кров, словно кипела,
Есть надежда, ведь сегодня день - был сорок первым,
Он уж очень похудевший и выглядел бледным.
Взор уставший, всё на дверь, батюшка на пороге,
- Я сознаюсь честно, от тебя просто в восторге,
Как дела? Молись дитя, Ну что скажешь мне теперь?
Испытание, скажу выдержал образцово,
Полагаю, всё понял читая Божье Слово.
Их беседа продлилась, не меньше чем часа два,
Видел смутно, внезапно закружилась голова,
Умываясь потом, на ногах едва держался,
Устояв, уж кивнув головой, Он соглашался.
Прикасаясь руки, не отводя от него глаз,
- -Ну пошли! Знай, я тебя прощаю, на первый раз,
Поспешим, речей довольно, все так давно ждут нас.
Спешит время и вот, Он уже на службе снова,
Что поделаешь, ну коль судьба так сурова,
Грусть разлуки, душа страдает, тяжело больна,
В храме пусто, очень часто пугает тишина.
Идёт служба, Он искал глазами, где же Она?
И вот вдруг, уж в который раз, её не находил,
Я бы в жизни, только её одну ценил, любил,
И страдал, при свечах много раз с книгами дружил,
Иногда, даже себя, неожиданно жалел,
Но спросить о ней мать, Он постеснялся, не посмел.
Ведь не знал, что ей младой столько пришлось пережить,
Мать узнала бы позже, ведь нельзя было бы скрыть,
Ей сквозь землю, взять бы провалиться, просто не жить!
В храм идти, совсем не хотелось, в себе закрылась,
Пусть Она, мышкой бы, в одиночестве, зарылась,
Столько выслушать унижений? Вот бы поплакать,
Молча слушала, на душе горестно однако.
Но со временем, путь далёк, её ждала родня,
Ведь под сердцем, желанное дитятко носила,
Потому, вот мать всё так за неё и решила,
Чьё дитя? Но Она молчала, в тайне держала,
Так вдали, ровно четыре года проживала.
А мальчонка, какая радость, родился на свет,
Время шло, казалось быстро, позади пару лет,
На него, сынок похож, те же глазки, улыбка,
Но не знал, ведь Он, что где - то подрастал сынишка.
Возвращаюсь, пора домой, - говорила себе,
Кто отец, пускай пока сберегу, будет секрет,
Ведь же мысленно, всегда любимый, я с тобою,
Часто плачу по ночам, скажу правду, не скрою.
И вдруг боль, словно стрела пронзила её сердце,
А быть может, ты совсем не был, во мне уверен?
И другую, давно в тёплой постели ласкаешь,
Обо мне, увы, даже совсем не вспоминаешь.
Я приеду и в храм уже с нашим сыном приду,
Но не знаю, иль на радость будет, иль на беду,
Ведь мальчонке, пришло время, скоро идти в школу.
Сам увидишь ты его и думаю все поймешь,
Как то вечером, даже может, к нам в гости придёшь,
Коль судьба, то в небе, звёзды соединяются,
Я надеюсь, что мы вместе найдём своё счастье.
Но шло время, Он уже стал совершенно другим,
Его мысли о том, что Бог уж давненько простил,
Отболела душа, всё бурной рекой отнесло,
И любить, Он решил лишь Бога, больше никого.
Та поездка в Харьков, довольно изменила жизнь,
И в дорогу батюшка благословил,- Ну трудись!
Проучившись, в большой духовной семинарии,
Лишь теперь понял, что ожил, что не в изгнании,
И столь радостный, Он вскоре возвратившись домой,
На служении в храме, окунулся с головой.
И заканчивалось злато - солнечное лето,
А сердечко, то её, ещё прошлым согрето,
Ранним утром, были слышны колоколов звуки,
Получить, благословение на все науки,
Держа сына за руку, волнуясь, в храм спешила,
Ведь сюда и сама раньше, приходить любила.
Вот с тропинки, они спустились, у ворот храма,
На мгновение, ей показалось, что Он замер.
Но с машины, не озираясь, выходил смело,
Увидала, а его лицо вдруг побледнело,
Тот блеск глаз, наверно, вспомнилось искушение,
Показалось, сердце едва не выскочит с груди,
Он сдержался, себе мысленно повторял – иди!
Ты же библию читал, нас Бог учит- потерпи!
Люди смотрят, видишь на тебя, нынче ждут в храме,
Ты стал батюшка, они со всей душой в поклоне,
Коль душа и до сих пор, пылает в адском огне,
И закрыв, машины дверь, Он поклонился ко всем,
Торопился, вскользь посмотрев, всё же сказал,- Мир Вам!
По ступенькам, как будто убегал, поднялся в храм.
Проводил службу и мельком посматривал на всех,
Прекрасна, как и раньше, стояла в уголочке,
Лишь маленько пышней, в том же беленьком платочке,
Рядом с нею стоял, милый, небольшой парнишка,
Мысль терзала, а быть может это мой сынишка?
Удержался как мог, не показал волнение,
Ребятишек, Он благословлял на учение.
Уж причастие свершилось и все расходились,
Но её мучили мысли, словно раздвоились.
Иль идти, а может остаться, с ним наедине?
Узнал сына? О Господи, а если глядишь нет?
Горьки слёзы от переживаний и печали,
Интересно, какой путь для нас звёзды избрали?
После службы, Он просто уехал на машине,
Вслед смотрела, но остановила взгляд на сыне,
Мысли душу казнили, казалось рвут на части,
Что нам Бог, не простил? Не уж потеряли счастье?
Но уж вскоре, домой спешила с библиотеки,
Вдруг сигнал машины, Он вмиг открыл две дверцы,
И внезапно, заставил её чуть встрепенуться,
- Я не думал, что дороги, вновь пересекутся,
Хотя очень часто приходила ко мне во сне,
Уж взволновано,- Мы поговорим наедине?!
Взгляд терялся, присела, смогла спрятать гордыню.
И машина тронулась, ехал к реке поближе,
-Не гони, ты уж так, попрошу чуть -чуть потише,
Может хочешь, мы можем поехать, прямо ко мне!
Руль сжимая, удивился и густо покраснел,
Ну подобно, что -то поднял, повернуться не смел,
Заглушив, двигатель машины, страстно поглядел,
-Ты прекрасна, как алый цветок, но скажу в ответ,
-Я прошу, прости, любимая! Мне так жаль, но нет!
Те слова, как гром,- Тогда пропала, так внезапно,
Злился батюшка и меня в комнатушке запер,
Я страдал, за грех, за своё непослушание,
Днём и ночью, в полумраке, читал Слово Божье,
Был наказан, в призрении, на долгих сорок дней,
Для того, чтобы стал ответственным и был мудрей,
Ведь просил , я за двоих, прощение у Бога.
Она слушала, голову склонив, -А как же я?
Он серьёзен, словно все её мысли прочитал,
Говорил волнуясь, но не торопясь, продолжал,
-Я в надежде страдал, почти два года ожидал,
Очень часто в храме матушку, в здравии видал,
Ты прости, но поэтому за тебя не спросил,
Мне разлуку перестрадать, едва хватило сил.
А потом была учёба, теперь на службе я,
Ты пойми и поверь, не отрекаюсь от тебя,
Лишь одну, тебя любил, клянусь, век буду любить,
Я посмел с тобою, один бокал вины испить,
И за грех расплачиваться, теперь буду один!
Вдруг так резко, она с силой, его за руку взяв,
-Ты ослеп, рядом со мной, что мальчонку не видал?
Ведь у нас с тобою, уж подрастает сынишка!
Её нежно, двумя руками, Он взял за плечи,
-Не смогу! Любимая, оставь, к чему все речи,
И пойми, женщин не иметь, я Богу поклялся,
Лишь ему, до конца дней своих, верным остался.
Спелой вишенкой стала, у тебя будет семья!
Но тут вдруг, покатились слёзы по его щекам,
-Ну прости! Я знаю, очень больно пережить нам,
Но дороги, мне назад уже нет, прошу пойми,
Лучше сына, ты в церковную школу приведи,
Я обязан, не откажусь от кровушки своей,
В жизни встретишь - хорошего человека, друзей!
-Отпусти! Скажи зачем ты нас обеих мучишь!?-
А как боль нести, от человека когда любишь?
Очень громко и даже злобно крикнула она,
Сказав резко, словно в момент, оборвалась струна.
В этот миг, Он так нежно прижимал её к себе.
-Согласись, я благодарен тебе, нашей судьбе,
Ты моя любовь! Если я вознесусь в небеса,
В моей памяти, одна останешься навсегда.
И когда, моя душа будет среди тёмных туч,
Будешь ты, как светлый, желанный, нежный солнца луч!
Но сейчас, презирай меня и перестань любить,
Так обеим, нам будет полегче всё пережить,
Когда сын подрастёт, я всегда помогать буду!
Он пойдёт, уж только, по своей жизненной тропе,
Повзрослев, я всё же надеюсь, не упрекнёт мне,
И рассчитываю, меня узнает и поймёт.
От объятий освободилась, она поняла,
Что им вместе, не быть и вдоль дороги побрела,
Но машина, очень медленно ехала за ней,
До сих пор Он влюблён. Этот голос словно ручей,
-Увы жизнь такова! Встречей остался доволен.
***
Прошло три года….
Он в храме, весел, радуется душа,
Ведь нынче, крестил славного малыша,
Родного брата сынишки своего,
И это, уж стало счастьем для него,
Сиянье глаз и на сердце так легко,
Она любима - значит всё хорошо!
-Спасибо Боже! Меня услышал ты!
Я буду, за всех отмаливать грехи!
Прошу поверь, теперь твой раб навеки!
***
Алта́рник (служитель алтаря) — именование мужчины-мирянина,
помогающего священнослужителям в алтаре.
От автора;
Прошу меня простить,
за мысли откровенные,
Из жизни, не выбросишь,
чувства сокровенные.
И кто любил, был любим,
думаю не осудит,
Мы знаем, все грешны…
Ведь не живём без прелюдий.
22. 09. 2020 г .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889424
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 13.10.2020
- Скажи мені, лелеченьку, чому зажурився?
- Бо летіти в край далекий, тому й засмутився.
- Чом, веселий явороньку, нахиляєш віти?
- Бо прилинув із півночі вже холодний вітер.
- Хочу знати, синя річко, чому посмутніла?
- Наді мною вже не біла, ходить хмара сіра.
- А чому ти, земле рідна, смутком оповита?
- Бо минуло… відзвеніло теплесеньке літо.
Чорнобривці відцвітають в моєму віночку.
Оголились рясні віти яблунь у садочку.
Молодому лелеченці у вирій летіти.
А стрункому яворочку від вітру хилитись.
Проливатися дощами хмарі над полями.
Й так не хочеться прощатись мені з журавлями…
- Не журися, земле рідна, ще втіхи доволі.
Золотоволоса осінь хазяйнує в полі.
Дням ще щічки підрум’янить… ну, а в вечорочках
золотом засяють зорі на нових сорочках.
Гаю нашому й діброві вдягне вишиванки.
Буде щедро гаптувати золотом всі ранки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889495
дата надходження 23.09.2020
дата закладки 23.09.2020
Чоловік миршавий Жора
На світанку дуже злився:
Перебрали з кумом вчора,
А іще не похмелився.
Загилив кота ногою,
Що підліз так необачно,
Заховавсь собака в будку,
Бо зробилось йому лячно.
Розбирала злоба Жору
(Теща в хаті позіхала),
У ній бачив він потвору,
Що горілку заховала.
А дружина Ізабелла
(Важить півтора центнера),
Пишнотіла і дебела
Підступила до партнера:
-Що за крик? У чім причина?
Ти чого розверещався?
Всі розбіглися тварини…
Гарно день у нас почався!
-Де з розсолом діла банку?
Бо у мене й ти заплачеш!
Не з тієї ноги зранку
Встав сьогодні, що - не бачиш?
Ізабелла не моргнула:
-Ми це виправимо скоро!
Підняла, і як ту штангу,
Гепнула об землю Жору.
-Ти живий там? Цілі ребра?-
Потрудилась запитати,-
На яку там ногу треба?
Тепер можеш тихо встати.
І з тих пір - в сім’ї порядок
І щасливе в спальні ложе…
Якщо в кого є проблеми –
Ізабелла допоможе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886917
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
Уж третий день подряд, моросит осенний дождь… За окном первого этажа пятиэтажного дома, слегка склонился молодой клён. Он почти голый, но несколько красных и желтоватых листьев, еще принимают на себя мелкие капли дождя. Продолжают сопротивляться порывам холодного ветра. Оконное стекло в мелких каплях дождя, но это лишь на мгновение. Они быстро соединялись, увеличивались и стекали по стеклу.
Валя смотрела на них, они, как бы, старались догнать её мысли. Одна за другой, вмиг освежали память, а некоторые, словно подали знак задержаться, вспомнить о прожитом.
В небольшой квартире тихо. Мебель семидесятых годов прошлого века, хранила в себе её тайну жизни. На столе, у стеклянной конференции на ножке, стояло фото. Фото любимого человека, который в своё время изменил её жизнь.
-Лёня, - она прошептала тихим голосом. И взмахом руки вытерла щёки, от уже застывших слёз. Неожиданной волной, на неё нахлынули воспоминания.
По коридору института суета, поток людей, то в одну, то в другую сторону. Она стояла у большого окна. Смотрела на дома, что за окном и на своё отражение. Вдруг, ей внимание привлёк высокий парень, он в это время подошёл к окну. Его взгляд скользнул по её лицу, ей показалось, что он улыбнулся. Красивые черные волосы и цвет васильковых глаз на какое-то мгновение заворожили её. О, да он же в нашей аудитории был, значит будем вместе учиться. Но увы, он кажется помоложе…
Валя, девчонка небольшого роста с голубыми глазами красивой формы. Белая кожа и россыпь слегка заметных веснушек на курносом носу, привлекали внимание. Волнистые волосы пшеничного цвета спадали на плечи – они восхищали многих. Она с небольшого городка Свердловской области. Её мечта выучиться и работать на железной дороге. Хотя и закончила школу с отличием, но мать не сразу отпустила её из домашнего гнёздышка. Они уж несколько лет жили вдвоём, отец ушёл к другой. Ей было больно перенести разлуку с ним, но она себе дала слово, что и без него добьётся в жизни успеха. Настырность, уверенность в себе, в своих способностях, дали в жизни зелёный огонёк, вперед и только вперед.
Однажды в институтской библиотеке, она всё- таки познакомилась с ним. В библиотекарши спросила книгу » Проектирование и строительство железных дорог». Она, кивнув рукой, сказала, что последнюю книгу взял тот парень. Он, склонившись над книгой, сидел за столом в самом углу читального зала. Подойдя к нему, не успела и слова сказать, он поднял голову, улыбаясь спросил,
-Что тоже за этой книгой?
Немного стесняясь, в ответ кивнула головой. Он, указав на стул, сразу представился,
- Меня зовут Леонид, садись рядом.
После нескольких разговоров с ним, она сделала выводы, это имя ему подходило. Он высоко ценил моральные принципы, дипломатичен, гибок в общении. Такой парень не позволит себя обманывать -ложь сразу чует. Довольно умный, обходительный, в тоже время заметила, что большое внимание обращает на интеллектуальные способности.
При подготовке курсовых работ, их взгляды в чём –то совпадали. Но это были сугубо рабочие моменты. Тайно наблюдала за ним, но пригласить на чай не хватило смелости. Если бы жили в одном общежитии, другое дело, было бы попроще. Но узнав, что он моложе на четыре годы, её надежды продолжить дружбу рухнули. С лёгким волнение рассуждала, да и даже после окончания института смогут ли где то встретится. Ведь он из Красноярского края и кто знает как сложится жизнь дальше?
Время - оно как река, не стоит на месте. Мысли о нём, не покидали её светлую головушку. Лёгкость общения притягивало друг другу. Но это были дружеские отношения студенческих дней. Мысли о разлуке часто ей не давали спать. Но время шло и уж последний вечер в шумном зале волновал каждого. Вручение дипломов, тёплые слова преподавателям и последние обсуждения, кто и куда получил направление на работу. Леонид, улыбаясь, сообщил, что едет в Украину, но куда конкретно не сказал. Ведь сам был шокирован, что будет так далеко от родителей. Правда дома еще был брат, это немного успокаивало его. Валя же должна была явиться в Киев, в Управление Юго- западной железной дороги, для дальнейшего распределения.
Она приехав домой, сообщила маме, что направление получила в Киев. Та,от волнений расплакалась, обнимала и прижимала к себе,
-А как же я, дочь? Ты меня одну оставишь?
Но вопрос долго не обсуждался, ведь им только месяц дали, чтобы по направлению, обязательно все были устроены.
Большой, красивый город приветливо встретил Валентину. Она осталась в Киеве, в Управлении Юго-Западной железной дороги. В одном из технических отделов, занималась схемами по строительству новых железнодорожных веток, с автоматическими стрелками. Вскоре познакомилась с парнем с их отдела и у них закрутился роман. Долго времени не тянули. Ведь ей, как молодому специалисту дали квартиру. К небольшой вечеринке, по поводу росписи, на постоянное жительство к себе забрала маму. Через год она родила дочурку Людмилу. Казалось, фортуна улыбнулась ей, но не всё было гладко. Спустя шесть лет они разошлись с мужем. Она вынуждена была уйти с техотдела, не смогла простить мужу измену, каждая встреча с ним, вызывала отвращение. Перевелась в плановый отдел движения поездов, совмещала работу с навыками диспетчерской службы.
Жизнь Леонида сложилась настолько неожиданной, непривычной для него. По приезду на большую узловую станцию его направили работать электромехаником по обслуживанию автоматических стрелок по распределению вагонов. Жизнь в небольшом общежитии, не предвещала ничего хорошего. Но спустя два года, он был направлен в Киев в школу по обмену опытом. Где вносил свои предложения по работе СЦБ. Его заметили в службе связи железной дороги и он был назначен зам. начальником. Здесь в небольшом городке он и встретил свою любовь. Светлана красива и стройна. Распустив тёмные, с каштановым оттенком волосы, напоминала красивый, пышный цветок пиона. Они познакомились в бухгалтерии, она вела дела по технической документации. Ему предоставили служебную квартиру и он не стал откладывать женитьбу. Жили в согласии. Радовались семейной жизни и очередным успехам на работе. Через год у них родился сын Виктор. Они были безмерно счастливы. Несмотря на то, что он много времени проводил на работе, она всегда была ему поддержкой. Он любовался её красотой и иной раз не смог сдержаться, желал её любить. Он очарован её карими глазами, желал испить сладость её губ, познав поглубже тайны естества.
Время летело, через семь лет, после рождения Виктора, родился сын, его назвали Серёжей.
У Вали семейная жизнь не складывалась. Казалось и характер имела не сложный. Но ей не удавалось встретить такого мужчину, чтобы покорил её сердце. Чтобы почувствовала к нему, то что чувствовала к Леониду. Уже прошло столько лет, она уж и смирилась с тем, что ей не нужен мужчина. Смотрела на дочь и радовалась, вот уж заканчивает техникум. А там гляди и замуж захочет, ведь встречается с Павлом. Хотя он немного и старше, но видно надёжный парень. Еще и в цирке работает акробатом, а Людмила в школе занималась акробатикой. В перспективе думала попасть в цирк, работать вместе с ним.
Прошло время… Однажды Леонид, у двери большого зала увидел Валю. Они встретились на торжественном собрании посвященное Дню железнодорожника. Взгляд глаза в глаза, в душе радость, на лицах улыбки. Он слегка обнял её за плечи,
-Я так рад тебя видеть. Валюша, сколько лет… сколько лет … А ты почти не изменилась. И тут же, наклонившись, на ухо прошептал ,
-Ты так похорошела! Я едва тебя узнал.
Она пыталась смотреть в сторону, на ресницах мерцали слёзы радости. Какое счастье его увидеть вновь. Затрепетало сердце, от неожиданности приятных слов, к лицу хлынула кровь. Покраснев, нежно взяла за локоть, отвела в сторону,
- На нас смотрят. .. Лёня, ты так возмужал. Ну давай рассказывай, как жизнь, где ты сейчас, кем работаешь?
Вдруг заиграла музыка и он шепнул ей,
-Я, после собрания, буду ждать у входа. Давай не будем оставаться на концерт.
В кафе играла спокойная музыка с элементами джаза и блюза. Она кратко рассказала о своей жизни, о работе. О дочери, которой вчера парень сделал предложение выйти замуж. Не задумываясь сказала,
- Вот видишь, я наверное уж старая стала, а ты говоришь похорошела. Дочь замуж выдам, а там и внуки пойдут. Время летит и за ним не угнаться. Ну теперь поделись, расскажи о себе.
Он также был красив, да повезло кому – то , проницательно смотрела на него. Услышав её просьбу, его всегда сияющим живым блеском, глаза потускнели. Он вдруг поник. Это придало лицу серьёзный и задумчивый вид. В руке теребил салфетку, слегка наклонив голову, не спеша заговорил,
- Знаешь, я не знаю что меня ждёт. Я так был счастлив…. встретил любимую женщину, она мне родила двух сыновей. И на работе всё отлично, сейчас тружусь на узловой станции, занимаю должность зам. ШЧ по СЦБ. Мои мечты сбылись, ведь ты же знаешь, я любил разрабатывать рациональные предложения в этом направлении.
Она смотрела на него, внимательно слушала, в какой раз хотела увидеть его глаза. Но он не подымая головы, слегка волнуясь, говорил всё тише и тише. Она уж наклонилась к столу и взяла его за руку,
- Лёня, если очень больно, может не надо вспоминать.
Он, слегка встрепенулся, сжал её руку,
- Знаешь, у моей Светланы онкология. Вот уж почти год мы боремся с этим. Но увы, результата нет. А у нас мальчики, одному тринадцать, а другому шесть лет. Как они без неё, не представляю. Уж о себе ничего не говорю. Но им же в этом возрасте так нужна мать, им надо дать дорогу в жизнь, надо выучить.
Она обе его руки взяла в свои. Он словно не заметил, снова опустил голову, продолжил рассказывать. Около двух часов они беседовали в кафе. Поджимало время, ему надо было идти на поезд. Она с нежностью смотрела не него, тихо сказала,
- Лёня. А ты знаешь, ведь я сейчас диспетчером работаю. Ты не стесняйся, позванивай. Может нужна помощь. Я готова тебе помогать, конечно чем смогу. Может быть деньги нужны?
Подняв голову, не отрываясь, смотрел в её глаза,
-Нет- нет. Деньги есть. Спасибо.
Они расстались на остановке метро. Ей было больно за его неудачу. Это надо же такое горе. Как жаль ведь еще так молода, а дети? Тяжело ему будет с ними.
В этот вечер, придя домой, никак не могла успокоиться. Всё время ходила по комнате, словно измеряла расстояние от угла к углу. Мать не могла не заметить, что дочь чем –то встревожена. Валя вышла на балкон, хотела мысленно затеряться в городском шуме машин, к ней подошла мама,
-Дочь, чем встревожена, поделись.
Дверь на балкон не была закрыта. От лёгкого ветерка, время от времени покачивалась нарядная белая тюль. В это время Люда, с пакетом семечек в руке, вышла со своей комнаты. Увидев, что мать и бабушка на балконе, в серванте взяла тарелку и закинув ногу на ногу, присела в кресло. Она словно растягивала удовольствие, руками обирала каждое зернышко и не спеша, отправляла его в рот. Совсем случайно стала свидетелем этого разговора.
Валя облокотившись смотрела в никуда,
- Думаю не стоит, зачем тебя нагружать своими проблемами.
Мать нежно обняла за плечи,
-Ты не смотри, что я уж старой стала, поделись как в детстве. Ведь знаешь, поделишься, снимешь груз с души, авось да полегчает.
Около получаса, Люда боялась пошевелиться, боялась глубоко дышать, ловила каждое слово матери. Уж понимала, что разговор подходил к концу, мысленно удивилась. Ну, это надо же, столько лет молчала, держала в тайне свои чувства. Удивительно, даже бабушка об этом ничего не знает. Надо будет посмотреть на фото, кажется, там вся группа есть. И кто это тот, такой красивый, как она описывает бабушке? Вдруг опять услышала голос бабушки,
-Да, неизвестно сколько времени она протянет. К сожаление тяжёлая болезнь, она всем приносит много страданий и горе.
Голос матери едва слышен, казалось, что она плачет,
-Не знаю как его поддержать.
-Да Валюша, ему очень тяжело будет. Но здесь я тебе не советчик,- мать заговорила громче,- Да и ты не слушай ничьих советов, действуй по зову сердца. Прислушайся к нему, прислушайся к своей душе. Спешить – то некуда, ещё есть время. Кто знает, а может быть у него есть кто-то на примете.
Уверенный, но тихий голос Валентины,
-Ну что ты такое говоришь. Он чист, настолько я его знаю, он не терпел, ни кривляний, ни подлости, ни обмана. Любит, что б ни соринки, ни единой фальши. Такие люди в жизни, редко встречаются.
Люда услышала шорох и мгновенно скрылась в своей комнате. Она долго не могла уснуть. Но взглянув на фото Павла, улыбнулась. Ну и пускай едет к нему. Пусть в конце концов устроит свою жизнь, конечно если захочет. А мы уж с бабушкой, как-то сладим.
Прошло пол года, Леонид приезжал в Киев по делам и навестил её на работе. Был очень рад, что попал в её смену. Где- то бы отойти поговорить, но увы, работа есть работа. Несколько слов и при расставании лишь задумчивые взгляды.
На улице ранняя весна… Пахнет талым снегом, лёгкий ветерок подбадривал, нёс запах свежести. В этот день, Валя, как всегда, на работу пришла рано. Начальник службы проводил селекторное совещание. Услышав о соболезновании Леониду, она неожиданно для себя ойкнула и присела на стул. Это надо же. От неприятной неожиданности, всё тело покрылось гусиной кожей.
От Управления дороги, несколько человек ехало на похорон. Валя не могла не поехать. Одна мысль, сейчас его надо поддержать. Родные далеко, вряд ли кто в это время приедет с Красноярска?
Леонид ошеломлен случившимся. Хотя и знал, что это случится, как бы старался быть подготовленным к этому, но ему это не удалось. В его глазах таилась боль. Увидев его, ей показалось, что за это время, что не виделись, он очень постарел. Где подевалась его стройность? Опущены плечи, густые чёрные волосы с проблесками седины свисали на лоб. По обеим щекам, одна за другой катились крупные слёзы, он не в состоянии был их сдержать. Сжимая кулаки, не шелохнувшись, стоял у изголовья гроба. Возле него стояли родственники мужа Светланы и мальчик, она поняла, это был старший сын Леонида. Младшего сына на похоронах не было. Колонна людей шла пешком до самого кладбища. Последний путь, путь боли и печали. Путь с которого не возвращаются, но оставляет о себе воспоминания.
После поминок, когда все благодарили за обед и прощались с ним, он только теперь заметил её. Не смог сдержаться, затряслись плечи, положив голову ей на плечо, тихо заплакал. В недоумении некто спросил,
Это, кто –то из родных?
-Нет - нет, - чьи то слова в ответ,- Они вместе учились, это с Киева.
Время очень долго тянулось. Каждое утро младший сын спрашивал о маме. С болью в душе, уж сколько раз говорил сыну, что она уже никогда не вернётся. Леонид спал в сутки по три часа, разрывался на части; домашние хлопоты, работа, детсад. Иногда и ночью приходилось быть на работе. Хорошо, что старший сын всё понимал и вёл себя хорошо, поддерживал его. Но как –то вечером, спросил,
-Что так и буде жить втроём. Мне надо вечером на волейбол, а ты с работы приходишь поздно. Мне надоедает Серёжу таскать за собой. Да и ведь ему скоро идти в первый класс.
- Погоди сын, скоро лето, я вас обеих завезу в Красноярск,- задумываясь, ответил он.
- Ну, да ладно, тебе решать. Но учти, я после окончания школы, насовсем перееду в Красноярск. Там есть техникум, думаю бабушка с дедушкой только рады будут.
Леонид удивился, но ничего не ответил на слова сына. Довольно тяжело расставаться с детьми. Ему было даже страшно подумать, что он один останется в квартире. Но другого выхода просто не было. И после окончание учебного года он отвез детей к родителям.
Лето было в самом разгаре. Он с головой окунулся в работу. Приходил домой на какие –то четыре часа, не больше. Да и что его держало в пустой квартире? Воспоминание о любимой жене забирало сон, иногда чувствовал боль в области грудной клетки. Успокаивал себя, это нервы, это всё нервы. Тишина в комнате давила , раздражала. Но каждое воскресенье, как всегда с цветами, он ходил на кладбище. По дороге оттуда, заходил на дачу. Хотя в этом году он ничего не успел посадить, но всё же клубника и смородина уродили. Каждую минуту вспоминал жену. Перетёр ягоды с сахаром, как это она делала, поставил в холодильник. Последние дни, только проснувшись, посматривал на настенный календарь, планировал поездку к родителям.
Прошло немного времени. Леонид ехал с пересадкой по Киеву, хотел увидеться с Валей. Она была очень рада, что позвонил за день до приезда. Готовилась к встрече, словно шла на свидание. Даже купила красивое голубое платье. Оно подчёркивало её фигуру и очень подходило к цвету глаз. С волнением, отправилась в парикмахерскую, хорошо бы, чтобы большой очереди не было.
С улыбкой на лице посмотрела в зеркало, любовалась причёской. Ну вот, мысли догоняли её, уж теперь можно идти на свидание. И взглянув на часы, поторопилась на железнодорожный вокзал.
Она, увидев его издалека, по неволе улыбнулась. В одной руке держал три белых розы, в другой дипломат. Увидев её, ей показалось он растерялся, но тут же поспешил навстречу,
-Я очень благодарен, что ты пришла.
И как мальчишка, немного покраснев, вручил ей цветы,
-Это тебе. Мой поезд через два часа, давай зайдем в кафе.
Поблагодарив, она слегка покраснела. Внезапно на неё нахлынуло странное ощущение, услышала учащенное сердцебиение. Да, она разволновалась, он разбудил в ней женщину. Но пыталась скрыть своё волнение и взмахнув рукой в сторону, громко сказала,
-Давай перейдём на ту сторону, в метрах ста от сюда, есть кафе.
Он поддержал разговор,
-Да, заметно, что уж вторая половина августа. Людей много, шум, гам, разговоры. Почти все, впопыхах, тащат чемоданы и куда-то торопятся.
В кафе было очень людно и шумно, поэтому они не сидели долго. Ведь пообщаться практически не было возможности. Выпив по чашечке кофе, отправились побродить у вокзала. Он очень эмоционально рассказывал о успехах на работе. Внимательно слушая его, она иногда поворачивалась к нему, посматривала на лицо. Да, а кажется на висках не было седины, что горе делает с людьми. И как быстро летит время. Он строил планы забрать детей, рассказывал о старшем сыне, что тот после школы хочет уехать жить к его родителям. Вдруг остановился и взял её за руку. Его взгляд утонул в глубине её глаз. Тепло и нежность проникли к сердцу. Ах, столько лет она ждала этого взгляда. Они на несколько секунд словно замерли. Внезапно вздрогнули от звука резкого торможения машины. Он растерянно заговорил,
-Валя, ты кажется собиралась в отпуск. Хочу тебя пригласить в гости. Скоро первое сентября, Серёжа пойдёт в первый класс. Может ты мне поможешь его собрать?
Она улыбнулась. Да, а ведь она ждала этого момента, давно была к нему готова. В душе переживала, услышит ли когда то эти слова? Да, уж не те годы, чтобы не понимать друг друга с полуслова. Он улыбнулся, мгновенно повеселел, одной рукой обнял её за плечи и слегка наклонившись,,
-Я по улыбке понял….Ты не против? Или я не прав?
За три дня до школы, рано утром , Леонид привёз её к себе домой. Дети еще спали. Он только переступил порог, обнял её и нежно поцеловал. Отчаянно забилось сердце, волнение переполнло её. Она тихо прошептала,
-Лёня, нам не по двадцать лет. Хотя время летит, но не торопи события. Я пока не готова к таким отношениям.
Пока она в шкаф складывала свои вещи, Леонид готовил завтрак. Несмотря на его уговоры, что всё будет хорошо, она все же очень волновалась. Тот первый поцелуй, словно стрела пронзила тело. Да столько лет она не чувствовала мужчину. Но не сейчас, не время, твердила себе. Что скажут люди? Начнутся разговоры, ведь после похорон прошло только пол года. Как бы он не хотел, но я пока надолго здесь не останусь. Ведь он так любил жену. С его стороны это непорядочно, как-то надо протянуть время.
Уж несколько минут Леонид находился в детской комнате. У неё даже и в мыслях не было, чтобы подслушать, что там происходит. Понимала, за дверью серьёзный разговор. Она на кухне не спеша разрезала батон поперёк и порционно намазала его маслом. Ей доходили звуки уже с ванной комнаты. За несколько минут Леонид взял её за руку,
- Пойдём.
Да, она очень волновалась. Дети встретили её приветливо, но с опаской. И начались домашние хлопоты. Поход в магазины, совместные покупки, слегка снимали напряжённость у детей. Виктор называл её по имени отчеству, а Серёжа был более нежен, больше улыбался. Его глазки с любопытством бегали по её лицу. Когда, она это замечала, он просто улыбался и уходил в детскую комнату.
Сколько радости надо ребёнку? Ведь каждый знает из нас. Когда такой большой праздник в школе. Когда ребёнок переступит порог к знаниям и почувствует, что у него есть поддержка, ему это намного легче принять. Ведь с одной стороны это стресс для ребёнка. Пойти в неведомое, познакомиться с другими детьми и вместо мамы рядом учительница.
Пробыв целый месяц с детьми, Валя со спокойной душой уехала в Киев. Дети приняли её и это дало надежду, что они скоро будут вместе. Все вместе ходили на кладбище, возможно это и дало такой результат. Серёжа обращался к ней на «вы», узнав, что она уедет даже заплакал.
Леонид готовил документы, чтобы с Нового года она работала у них диспетчером, но все документы были готовы только в марте месяце.
Они не спешили оформить брак, ведь не дети. Но она приняла его как мужчину. Всё же ласка, уговоры, нежные слова и трепет души позволили окунуться в страсть любви. Им обоим казалось, что они совсем еще молоды. Она пылала алым цветком и он любовался ею. Вдыхал её аромат нежных объятий –лепестков. Он чувствовал, что был любим, в душе пылал огонь любви. Даже слегка старался страсть унять, ведь так давно не хмелел от искушения. И как вином наслаждался её поцелуями, которые сводили с ума.
Солнце всходило и заходило… так проходили дни. Она часто приезжала на выходные дни, дети радовались, ведь в доме всегда нужна женщина. И постирать, и убраться, иногда помочь сделать уроки. Особенно дети любили, когда она готовила торт. Вообще Серёжа обожал любую домашнюю выпечку, но особенно с масляным кремом. Леонид много времени проводил на работе, но она понимала, что нужна ему, нужна детям.
Перед Новым годом заболел Серёжа и ей пришлось взять внеочередной отпуск. Доброе сердце не могло остаться равнодушным к мальчику. Температура подымалась до тридцати девяти градусов, казалось он временами бредил. Едва открывал глаза и просил пить. Иль невзначай, иль по зову сердца, стал называть её мамой.
Прошло время… Валя переехала на постоянное место жительства, вышла на работу. Конечно, работать в одной организации с мужем не просто, ей казалось ответственность вдвойне ложилась на её хрупкие плечи. Работа диспетчера, это в первую очередь ответственность за безопасность движение поездов, за жизни людей. Новый коллектив, где больше женщин, с интересом посматривал в её сторону. Ведь не каждая решиться пойти на двое детей. Но в то же время все понимали, занимать такую должность и одному воспитывать детей нелегко. Её терпение, уравновешенность и мудрость много значила в воспитании детей. Леонид был счастлив. Он видел как она всем сердцем пыталась всегда уделить внимание и ему, и детям. Две семьи породнились. Они ездили в Киев к её маме и к дочери. Семейная жизнь Люды сложилась хорошо. Они со временем купили квартиру и вскоре родилась внучка.
Вале было приятно, что у Леонида не было разделения детей. Он сам предложил на каждого в банке открыть счёт. И они ежемесячно вкладывали туда деньги. Дети об этом даже не знали.
А время летело… После окончания школы, Леонид отвез Виктора к родителям . Парень был смышлёным, грамотным, он в этом же году поступил в техникум.
Прошло три года… Выходные, будни, жизнь продолжалась. Валя чувствовала себя хозяйкой, хранительницей семейного очага. Серёжа подрастал и радовал её любознательностью. Он внешностью очень похож на Леонида. Знания мальчику давались не сложно. Все таки есть фундамент. Она иногда была в восторге от его умения самому разобраться в физике, электронике. Да, а ведь и удивляться ни к чему, наверняка гены в жизни очень много значат.
После техникума, Виктор отслужил в армии, а вскоре приглашал на свадьбу. Конечно, задумываясь, рассуждала Валя, надо поехать. Уж сколько раз они собирались поехать вместе, но всё как - то не получалось. И они, взяв отпуск, втроём поехали в гости. Их встретили очень тепло. Особенно свекровь, всё обнимала и благодарила за внуков. Она понимала, что такое воспитывать детей.
И свадьба удалась и еще две недели гостили. А погулять и отдохнуть было где. Красноярский край славился лесами. Они собирали грибы, ягоды и даже орехи.
Дни текли чередой, менялись времена года. Время шло… За эти годы из жизни ушла её мама. В дочери всё было хорошо. За это время, уж подрос внук. И тоже мечтал выступать в цирке. Как хорошо, что была мама, успокаивала себя, как бы я смогла помочь дочери в воспитании внуков. И у Виктора, на родине Леонида, было уже двое сыновей. Они ездили туда через каждые три года.
Вале до пенсии оставалось немного меньше года. Она смотрела на Серёжу, ну вот и он уже заканчивает школу. Уравновешенный, симпатичный парень, наверное тоже не одной девчонке вскружит голову. Но последнее время она увидела напряжённость в отношениях с Леонидом. Словно между ними пробежала чёрная кошка. В душе оправдывала мужа, это всё связано с работой. Ведь недавно он пошёл на повышение. Последнее время и даже в выходные дни, уж совсем мало времени проводил дома. Она же работала в смене, чаще ездила на дачу, здесь ей помощником был Серёжа. Она заметила в нём какую - то непонятную скованность, но решила, что это возрастное, не стоит над этим ломать голову.
Утро…. яркие лучи солнца проникли в спальню. Валя проснулась и бросив взгляд на Леонида улыбнулась. У нас всё будет хорошо, ведь пришла весна, а она всегда приносит радость и мудрость. И слегка рукой коснулась мужа,
- Вставай дорогой. Время собираться на работу.
Набросив на себя халат, отправилась в прихожую, включила утюг.
Она гладила для мужа рубашку, в это время, из ванны вышел Сергей, поздоровался и как бы мимоходом сказал,
-Ну мам, ты его так разбаловала. Вы с отцом меня научили вещи гладить, а ему самому что слабо? Тебе и так работы хватает.
Леонид уже позавтракав, вышел с кухни, он услышал слова сына, грубо ответил,
-Не тебе меня учить….
От сына долго не пришлось ждать ответа,
-Слышь пап, я не собираюсь тебя учить. Но думаю тебе стоит прислушаться к некоторым моим советам и не только в этом.
Сказав это, он сразу отправился в свою комнату. Когда в семье такие моменты случаются, уж лучше уйти. Валя всегда так поступала. Слегка покраснев ушла на кухню. Но тут же вернулась, в руках держала кожаную папку,
-Леня, вот ты забыл.
Она протянула ему папку и слегка задержав его руку спросила,
-У нас с тобой всё в порядке? Его взгляд забегал по её лицу, немного растеряно ответил,
- Тебя что –то не устраивает? Мне кажется ты просто устала. А если ты о нём, не обращай внимания. Я с ним поговорю, о чём это он. И уж у двери сказал громче,
-Да спасибо за завтрак… И за рубашку тоже.
Дверь захлопнулась… Словно оборвалась струна на музыкальном инструменте. Её стало себя жаль. А ведь раньше, когда уходил, всегда улыбался и часто, даже при сыне, позволял себе поцеловать её в щеку.
Сергей слышал их разговор, ухмыльнулся, во даёт. А всю жизнь учил меня быть честным. Он в себе держал тайну о отце, ему было больно за мать. Два дня назад, он с ребятами гулял по городу. Уже было поздно, домой идти не хотелось. Валя была в ночную смену, а отец как всегда приходил ближе к ночи. Идя по аллее, у подъезда пятиэтажного дома привлёк внимание женский смех. У входа подъезда свет падал на белокурую женщину и рядом с ней стоял его отец. Он приостановился, вытаращил глаза, а время то какое… во даёт! И он сразу попрощался с ребятами, но не пошёл домой. А стал из-за угла следить за отцом. Казалось, что здесь такого, но его здорово насторожило это. При одной мысли стало неприятно, неужели у него другая женщина? Да нет, какая –то чушь лезет в голову. Подожду его здесь, пойдём вместе домой. Но вдруг, он увидел как отец приблизился к ней, она засмеялась и резко зашла в подъезд. Отец кинулся за ней. Серёжа ничего не думая, как мышь проник за ними. Он обрадовался, что здесь был полумрак, свет горел где –то по выше. На втором этаже звук замка привлёк его внимание. Сделав несколько шагов вверх, он увидел как она забросила руки на плечи отца и припала к его губам. Дверь медленно закрылась, щелкнул замок.
Сергей был готов рвать и метать. Как он посмел? Он что превратился в бабника? Боже мой, иметь такую заботливую жену и творить чёрт знает что. В подъезде, прокараулил до полуночи, так и не дождался отца. Придя домой, принял холодный душ и выпил молоко с мёдом. От размышлений стали волосы дыбом. Нет, я мать не дам в обиду. Он еле уснул, казалось, всю ночь слышал тот заразительный смех.
Ранним утром собирался в школу, но настроения совсем не было. Все мысли о отце, интересно давно он с ней ? И ночевать не пришёл. Он только сейчас обратил внимание, ведь он часто не ночевал дома, когда мать работала в ночную смену. Недавно говорил, что ездил в Киев. Да, наверное иногда надо больше внимания уделять родителям. Сделав такие выводы, он отправился в школу. Едва отсидел два урока, волновался. Наверное мать дома, может он у себя? И он всё- таки решил зайти к нему на работу. Поймал себя на мысли, хорошо, что от школы идти минуты три, не больше.
Секретарши на месте не было и он, слегка склоняясь, тихо приоткрыл дверь, отец читал какие то бумаги. Кроме него в кабинете больше никого не было.. Сжав кулаки, это как поддержка для себя, зашёл в кабинет и резко закрыл дверь. Только теперь Леонид услышал, что кто-то зашёл. Он удивился его появление,
- Что на что- то деньги нужны?
Серёжа, отодвинув стул от длинного стола,
- Можно я присяду? Хочу с тобой поговорить.
- А дома этого сделать нельзя?- выглядывая из – очков спросил его.
- Ты мне скажи, у тебя эта женщина как давно?
- Ты о чём сын? Та белокурая, с которой ты вчера хохотал у подъезда.
- Что за чушь, это мы просто вместе шли з работы. Она пошла домой, а я вернулся на работу, на маневровой горке было повреждение, мне пришлось туда поехать. Кстати, эта женщина председатель нашего месткома уже три года, если ты этого не знаешь. И нам приходится иногда решать некоторые вопросы.
- Так решать как вчера. Я не маленький мальчик, отец. Я вырос, а ты просто не заметил. Ты вечно на работе, а мы с мамой и на даче, и на кладбище ездим без тебя, она как пчела пашет. Наверное скажешь низко с моей стороны, что я следил и всё видел, на что способна эта женщина. Думай как хочешь, но я мать в обиду не дам . Поэтому я пришел на работу к тебе, хорошо, что в приёмной никого нету. Я боюсь, не хочу чтобы она об этом узнала. Так что прекращай это безумство. Иначе, я тебе на выпускном вечере видеть не желаю!
-Прекрати!- вдруг громко, остановил его..
Сын уходя, -Запомни, я мать в обиду не дам.
Да, он пережил всё это, поэтому стал малость задумчивым. Поэтому утром, так разговаривал с отцом. В выходной день Валя занималась генеральной уборкой. Не заметила как прошло время. Серёжа пришел со школы, поев, закрылся в своей комнате. Да у сына тяжёлое время, ведь экзамены на носу. Леонид пришёл домой около десяти часов вечера, она не дождалась его, уснула. Серёжа, увидев отца в прихожей, тихо вышел к нему,
- Я прошу тебя, пока она ничего не замечает, прекращай этот бред, Отец, мне за тебя стыдно!
И резко развернулся, ушёл в свою комнату, сразу выключил свет.
После выходного Валя на работе готовила отчет о повреждениях за квартал, чертила график дежурств на следующий месяц. Это была пятница, перед выходными днями всегда меньше людей в дистанции.
Она в обеденный перерыв, закрыв дверь в диспетчерскую, зашла в подсобку набрать в чайник воды. По лестнице услышала чьи -то шаги, плотно прикрыла за собой дверь. Набрав воды , вдруг услышала женский голос,
- Да, уж сколько лет, как он привёз её с Киева. Она добрая душа, говорят, ради детей за него пошла. И такая, всегда в хорошем настроении, приветливая, добрая ко всем, грамотная. А он неблагодарный, на старости лет сходит с ума. Крутит роман с этой. Вон только вышла с бухгалтерии, не пошла а поплыла к нему в кабинет. А секретарши то сейчас там нету.
Другой голос грубее, словно шёпотом,
- Да я её знаю, это Оксана, у неё двое сыновей, давно оба женаты. У неё уж трое мужей было, никак не остановится. Ей - сорок пять лет, а она всё корчит из себя молодушку. Её как женщину жалко. А он при такой должности, фу… Да ни стыда ни совести. Если хотя бы не вместе работали, а здесь же всё как на ладони.
- Говорят, пару дней назад, Серёжа с его кабинета вышел, красный как рак. В это время кто-то в приёмной был. Говорят, в кабинете громко разговаривали, ссорились. Только когда дверь открылась, уходил, услышали слова,- «Я мать в обиду не отдам!». После разговора никого не принимал. Помню жену его, красавица была, а как он её любил… как любил, прям лелеял.
Валентине казалось она замерла, слушала разговор и не верила. Разве может быть, чтобы Леонид ей изменял, да ещё в такие годы. Пыталась эту мысль отогнать, нет- нет, всё сплетни. Желание выбежать с подсобки, словно птицей с клетки, не хватало воздуха. Боясь, взялась за дверную ручку, но слова остановили её.
- Да, все таки Серёжа молодец. Такую женщину ценить надо. Видать всё же она хорошо воспитывала его детей. Ну да ладно, побежала, мне ещё в доставку идти. Пока.
Частое сердцебиение не давало ей сделать вдох. Последние слова шокировали. Ручьём потекли слёзы. Хотела на пол поставить чайник, но не рассчитала, почти уронила его. Умывшись холодной водой, все же нашла силы успокоиться. Резко открыла дверь. Но в коридоре, уже никого не было.
Она, выпив лекарство от давления, взяла в руки график дежурств, стала считать часы. В голове гудело, едва удавалось сосредоточиться.
Рабочий день подходил к концу, звонки, записи о работе отвлекли от всех мыслей. Посмотрев на часы, она решила занести ему месячный график работ на подпись. Перед тем как пойти, посмотрела в зеркало. Ну что же… надо держаться. И слегка припудрив нос, и поправив седые волосы направилась в кабинет. В приёмной никого не было. А может он ушёл, резко открыла дверь. Он сидел за столом, от неожиданности вытаращил глаза. В полуметре от него на столе сидела Оксана. Увидев её, сощурив глаза, ехидно улыбнулась и соскочила со стола. Отошла к окну, словно там что-то увидела .
Валя уверенно направилась к нему,
-Извините, я без стука, думала здесь нет никого.
И положив график на стол, сразу вышла.
Сердце стучало бешеными молотками, в голове словно что- то щелкало, она поняла, это давление. Зайдя в диспетчерскую, снова выпила таблетку. Успокаивала себя, надо держаться.- А ну Валюша, возьми себя в руки, ведь ты же сильная. И словно кто-то шептал на ухо, подумай о Сергее, ведь ты ему нужна, хотя бы в институт поступил. А уж потом. Она знала, в любом случае, если что- то не так пойдёт, у неё в Киеве есть квартира. Там друзья, которые всегда поддержат, помогут.
Открыв дверь ключом, она поняла, что дома никого нет. На кухне всё валилось с рук. Желание от боли завыть волчицей. На глазах выступали слёзы, но она успокаивала себя. Нет- нет, я сильная, уж лучше как мышь забиться в угол и никого не слышать, не видеть. Уж сколько раз воспоминания тревожили душу. Тогда была ему нужна, попросил помочь поднять на ноги сыновей. Ну вот и дождалась благодарности…
Где -то ближе к одиннадцати часам ночи, в квартиру тихо вошёл сын. Он видел, что в спальне горел светильник, понял, что дома отца нет. Несколько движений на кухне и ушёл в свою комнату.
Ей почему –то вспомнилась » Сказка о золотой рыбке», старуха у разбитого корыта. И тут же успокоила себя. Да разве мне так много надо было, нет – нет. Звук щелчка замка прервал мысли. Ну вот, пришёл, пусть уж лучше думает, что я сплю.
Дни в напряжении. Замечала взгляды сотрудников в её сторону, но она держалась. Не в её характере ссориться, что – то выяснять, доказывать.
Весна всегда приносит хорошее настроение. Тёплый ветерок, словно ласкал, подбадривал её. А яркое солнце дарило тепло и надежду. Всё будет хорошо, она успокаивала себя, ведь в жизни так бывает. Надо время… и только время расставит всё на свои места. Весенние хлопоты, подготовка к выпускному, поездки на дачу, в семье снизили градус напряжения.
Настежь открытое окно… Солнечные лучи пробивались сквозь шторы – на улице хорошая погода. Она способствовала хорошему настроению. Ведь сегодня вручение аттестатов, выпускной бал. Леонид с сыном, улыбаясь, завязывали друг другу галстуки. Ну вот, она смотрела со стороны, кажется отношения наладились. Её успокоило то, что он не очень надолго задерживался на работе, в выходные дни, чаще был дома. Стал как и раньше, внимательно относиться к ней.
Но ведь она не знала того, что три недели назад, сын имел очень серьёзный разговор с отцом. Это случилось в выходной день. Валя была на дежурстве. Сергей, случайно по телефону, услышал разговор. Слова отца поразили его,- «Хорошо моя кошечка, я скоро буду.» Почувствовал, как гнев воспалил разум. Ярость удушливыми волнами накатила на него. Не уж - то пойдёт? Мать на работе... Ну, погоди…. Ведь я тебя предупреждал…
Леонид, словно мальчишка торопился, подходил к её дому. Сергей, сжав кулаки, шёл следом. Странно, хотя бы раз оглянулся по сторонам. Не уж-то в них такая любовь? Или помрачение ума на старости лет?
У подъезда, он пробыл около полу часа. Нервно курил, хотя очень редко себе это позволял. Но молодая кровь кипела в жилах. Взволнован, слегка растерян, но всё же поднялся на этаж , нажал кнопку звонка. Нервно смотрел на часы, пять минут показались вечностью.
В конце - концов дверь открылась. Оксана стояла перед ним с распущенными волосами ниже плеч, в шикарном розовом пеньюаре. Увидев его презрительный взгляд, побледнела, только и смогла выдавить слова,
-Ты успокойся, успокойся….
Он резко вдохнул, слегка дрожащей рукой, отвёл её в сторону, стремительно направился в другую комнату. Казалось, от брани и криков содрогались стены. Краткий миг тишины. Леонид от волнения, от стыда вскочил, весь красный как рак. Он сразу поспешил, открыл входную дверь квартиры. За ним вышел, от гнева, побледневший сын, мгновенно прикрыл за ним дверь. Лёгкий румянец покрыл красивое лицо парня. Он взорвался вулканом, наговорил много гадостей в её сторону и у выхода, глядя в глаза сказал,
-Где совесть твоя? Я тебя предупредил! Коль не прекратите это, он навсегда потеряет сына. И тебе совет дам, поищи себе помоложе.
По дороге домой Сергей переживал, неужели не поймёт? Да, пусть я жёстко говорил с ним, но ведь это так подло с его стороны. Такую жену, какую имеет, надо ценить, лелеять. А тем более на старости лет. Ведь для меня она мать, мать с большой буквы. Я счастлив, что она есть в моей жизни. Пусть только посмеет снова переступить её порог!
Прошло время… Серёжа после первого курса института женился. Первое время молодые жили с родителями невесты. Спустя два года с помощью родителей купили двухкомнатную квартиру. Со временем родилась дочь Руслана, очень похожа на Серёжу. Леонид уж был на пенсии, радовался жизни, радовался внучке, но много уделять внимания не мог. Его здоровье пошатнулось. Валя и дни, и ночи возле него, как возле маленького ребёнка. Мучило высокое давление, беспокоило сердце. Он несколько раз лежал в больнице, но лечение результата не давало.
Как –то ночью Серёжу разбудил звонок телефона. Увидев, кто звонит, он всё понял. В дом пришла беда и здесь уж ничего не поделаешь. Он сразу позвонил и на всякий случай дал телеграмму. Но в Красноярске на три дня объявили штормовое предупреждение. Да, начиналась осень, а это время дождей.
После похорон прошло семь дней. Только сейчас Виктор добрался в Киев. Уж оттуда приехал электричкой. В квартире хозяйничала Людмила. Она, с семьёй, приехала ещё вчера вечером. Они с Валей планировали завтра в кафе провести поминальный день на девять дней после смерти.
На второй день после поминок, все съездили на кладбище. По возвращению , Валя попросила зайти в квартиру. Когда все дружно расселись за столом, она со своей спальни вынесла папку. Слегка дрожали руки, обронив слезу, открыла её,
- Вот дети, всем поровну. Это мы вам с отцом приготовили. Уж сколько смогли, не обессудьте.
Она на стол выкладывала пачки денег. От неожиданности наступила тишина. Слегка опустив голову к стулу, хотела присесть, пошатнулась, к ней сразу кинулся Серёжа,
- Мама не волнуйся. Присядь. Может лекарство дать?
Он торопясь, принёс стакан с водой и барсетку, в которой она всегда хранила свои лекарства. Люда накапав сердечные капли, положила руку на плечо,
- Мама, а может всё же поедешь с нами?
- Да нет же, я тебе сказала, не уговаривай, всё будет хорошо.
Она перед этим имела разговор с дочерью. Сказала, что она ещё здесь нужна сыну. Руслана пойдёт в первый класс, уж может быть тогда вернётся в Киев, в свою квартиру.
Да, она и правда устала… не те уж годы, не те…. Никогда не думала, что он уйдёт первым. Болело сердце и душа, но её что – то зовет в Киев. Уж на вокзале, провожая дочь, тихо прошептала,
- Я давненько не была на кладбище у мамы. Но уж нету здоровья ездить туда - сюда. Ты сходи на могилку, положи цветы от меня.
Отправился поезд. Она с сыном возвращалась домой.
И вот, прошло почти три года после смерти мужа. Она вчера с Сергеем ездила на кладбище. Поправив цветы на могиле, роняла к земле слёзы. Благодарила Бога, что он был в её жизни. Благодарила за любовь, за счастливые дни и ночи, за все радости и печали, что пережили вместе.
В квартире настежь открытое окно. Резкий сигнал машины прервал её воспоминания. Она в который раз посмотрела на фото мужа,
-Ну вот Лёня, я уезжаю. Я выполнила свой долг, долг женщины, долг матери, сколько могла помогла сыну. Ты меня уж прости, ведь я не знаю смогу ли еще приехать к тебе на могилку.
В квартиру вошёл Сергей с дочуркой. Нежный, тёплый взгляд сына скользнул по её лицу. Внучка расставив ручки подбежала к ней, обнимала и ласкалась. В полупустой квартире раздался звонкий, серебристый голосок,
-Бабушка, а мы на такси приехали. На таком... жёлтом.
-Ну вот и хорошо, -ответила, поцеловав её в лоб.
Склонив голову, внучка сразу возразила,
- И вовсе ничего хорошего в этом нет, ведь ты уезжаешь. А я буду за тобой очень - очень скучать.
- Пошли уж, время ехать, нас поезд ждать не будет… Быстрее,- заботливо поторопил Сергей.
И взяв чемоданы, обратился к дочери,
-Ты бабушку не расстраивай, ведь мы будем к ней в гости приезжать. Время скоро пролетит, даже не заметишь. Ведь у неё, через месяц день рождения и мы обязательно поедем к ней.
Июнь 2020 г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886153
дата надходження 17.08.2020
дата закладки 17.08.2020
По підвіконню хлюпоче дощ… Великі прозорі краплі потрапляють на скло, подібні тихому тупотінню. По небу хмари метушились, за мить летіли, немов коні вороні. Під тиском вітру, клубилися, кружляли колом, замали вигляд виру. Раптовий блиск блискавиці, скував ті хмари темнокрилі, освітив все навкруги. Й різкий барабанний удар, наче хтось різко забив кола в землю й за мить луною, ніби з розгону, віддалився вдалину. Хмари штовхались між собою, частий, тихіший, барабанний бій рознісся над землею.
Думки й думки… Їх не зміг позбутися Євген. Вкотре рукою торкався чорного, густого кучерявого чуба. Чи й це на радість, чи й на біду ця прикмета. Олександра ж приголомшила його, з`явилася, як ця громовиця.
Два роки розлуки, лише через три дні після зникнення, прийшла СМС » Я в Польщі. Все буде добре.» А потім, ні дзвінків і ні СМС. Дзвонив на цей телефон, але голос оператора весь час повторював одне й те саме -»Цей номер не є дійсним». Згодом, через три місяці, знову СМС « Уклала договір на два роки. До мене не додзвонитися. Все буде добре. Цілую». Так легко сказала. Та нащо ж поїхала в найми? А, як же я ? І чому не попередила ? Мабуть була впевнена,що я буду проти поїздки. Сто «але» та вже там, на жаль нічим не здатен завадити.
Напередодні повернення, нічого й не снилось. Різкий дзвінок в двері спантеличив його, хто б міг бути в таку пору? Пройшло лише пару хвилин, як він присів за стіл, домальовував, вже майже готовий проєкт нового житлового дев`ятиповерхового будинку. Архітектура, це одне, що він вміє добре робити. Мрія дитинства - будувати комфортні дома, їх цілі комплекси. Кажуть везіння гарна штука, фортуна посміхнулася. Після навчання в інституті, працював замом головного архітектора міста. Його тільки це й підтримало після раптового зникнення Олександри.
Влітку, випадкове знайомство в магазині »Книгарня Є », продовжилося дружбою, а згодом переросло в кохання. Вже більше трьох років жили разом, здавалося й вирішили одружитися. Та в неї не було бажання жити з ним в двокімнатній квартирі, хоч і кажуть, - « З милим рай і в курені «. Мріяла, щоб він за власним проектом побудував приватний, просторий будинок на околиці міста. Їй у спадок давно дідусь залишив тридцять соток приватної землі. Вона й сама за професією дизайнер. Вміла гарно малювати, підібрати кольори фасадів і дахів будинків, їх гармонійне поєднання з розміщенням дерев, клумб, парків, дитячих майданчиків, тощо….
Приблизно за пів години до грози, Олександра ввійшовши в квартиру тільки й сказала,
- Привіт! Я така виснажена». Залишила валізу біля дверей й з чорної невеличкої сумки поклала на журнальний столик дві пачки доларів і банкоматну картку,
- Ось, я все ж таки це зробила. Це додаток до наших збережень. Тепер в нас є гроші, тож ми втілимо мою мрію в життя. Не ображайся, що так раптово зникла, ти б мене не відпустив. Я пішла в ванну.
Ось так просто, примруживши стомлені волошкові очі, чмокнула у щоку й зникла за дверима. Її погляд, каштанове волосся розсипане по тендітних плечах, пробудило в нього чоловіка. Нагадали про чарівні, безсонні ночі, наскільки вони були спокусливими, приємними для них.
Пару хвилин…. вона вже в ванній кімнаті. Вода тече, хлюпоче… напливають думки. Така ж тендітна, як і була, здається за ці два роки і не змінилась. Може зайти до неї… та ні. Хоча й жвава та видно, що стомлена. Але в той же час підступали інші думки. Яка впевненість?! Не бентежили думки, чи я тут сам? Чи то така довіра? І скільки часу мовчала й чому? Сто запитань,чи й буде відповідь… А може вже й собі там коханця мала. Але в той же час в душі протиріччя, заспокоював себе. Та ні, ми ж знаємо один одного та й вона ж так присягалася в коханні. На мить закрив очі й тут же їх відкрив,прислухався до свого дихання, здається зняв напругу. І все ж, довіра в житті багато значить. Приїхала і це тільки на краще. Я ж стільки днів і ночей чекав дзвінка, чекав і вірив, що повернеться, не покохає іншого.Та й знавши її брезгливість до інших чоловіків, вірніше до випадкових знайомств, що нав`язуються всупереч бажанням, напевно ще й це розвіювало сумнів.
Вона, розслаблена після купеля, бажала одного, впасти в своє рідне ліжко, відіспатися. Як миша, крадучись проникла в спальню. Все ж помітив, ледь посміхнувся. Хай відпочине, я ж все розумію, ми ж не діти. Як важко вгамувати бажання, щоб поруч бути з нею. Швидкоруч склав всі речі, потирав руки. Довгі хвилини в чеканні, швидше б час пройшов. Мила моя, люба моя квітко ясноока, якби ж ти знала, як я за тобою сумував.
Де там довго всидиш, минуло не більше десяти хвилин, тихою ходою зайшов до спальні. За вікном минулася гроза і поміж хмар визирав ясноокий повний місяць. Він освічував, її білизну, синій атлас переливався. Вона спала на спині…. глибоке декольте й ледь приспущені плечики пеньюара, подовжують шию, виділяють прекрасну область ключиць. Напівоголені пухкенькі груди і тіло млосно – молоде, так вабили доторкнутись. Чи й можна бути біля неї байдужим? Все ж не посмів порушити той сон. Вона ж, як та квітка волошка, певно бачила ясний сон… адже вже вдома. Біля вікна присів на стілець, любувався нею. Тільки від уяви огортала чарівність, як він торкнеться її жаданого, п`янкого тіла. Легенький піт виступив на чолі. Так важко втриматись… Якби вже відволіктися, зняти напругу. Це відчуття, як вогонь, що гріє серце та все ж спалахує, здається, аж закипає в жилах кров й бентежить душу.
Терпіння…. повернувся до вікна… Мала хмарина ледь приховала місяць, накрапав дощ, падав донизу, на кущі червоних троянд. Раніше був до них байдужий та наче ненароком , зірвався з стільця. Ой,що ж це я та в мене вдома конем грай, ні випити і ні закусити.
Швидкою ходою повертався з нічного магазину. В руках тримав букет червоних оксамитових троянд, пакет з продуктами і пляшку шампанського вина «Бісер». Боявся порушити її сон, крадькома, босоніж, на пальцях, ледь торкаючись підлоги пробрався до ліжка. Затамувавши подих, вже лише в білизні приліг біля неї. Не наважився торкнутись її тіла, порив одвічний…. стримував в собі. Її знову освітив місяць. Здавалось, він не міг відвести від неї очей. Вона ж наче відчувала його поряд. Уві сні чарівно посміхнулась . Напевно бачить рожевий сон. І він склавши дві долоні підсунув під свою щоку, тихо приліг поряд. Спи моя Богиня! Спи кохана! Моя половиночко, рідненька душа… Нам до щастя один крок, я дочекаюсь ранку.
Липень 2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883629
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 17.08.2020
Тут відвернути погляд неможливо!
А вечір, глянь, - загравою горить.
Озерний плес - це загадкове диво
Сіянням з висоти животворить.
А поруч гай смарагдами покритий,
Від денних тьохкань, співів ще не втих.
Розм'якне скептик, навіть строгий критик,
Спинившись, занотує кожен штрих.
Вертаюсь до садиби, геть стемніло,
Десь місяць між хмаринами заснув.
Лиш бовваніє якось підозріло
Вишневий сад - коралі одягнув.
Я, ніби птаха розпростерті крила,
Здіймаю руки до самих небес.
Поезію природа нам створила,
Аж хочеться обняти світ увесь,
І заспівати Господу осанну,
За те, що бачу це, оцим живу.
І пізнавати суть іще незнану,
Спостерігати все це наяву.
Я лиш маленька Всесвіту піщинка,
Слід пам'ятний у слові відіб'ю.
А кожна думка, від життя краплинка,
Що віддзеркалює судьбу мою.
Пора плодів - надворі щедре літо,
Хліба достигли, десь уже жнива.
Хай настрій цей підніметься над світом -
Тобі, коханий всі мої слова.
Автор Ніні-Марія
[img]https://scontent-ams4-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/s960x960/110313220_2599603616966681_791630104968816490_o.jpg?_nc_cat=107&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=NB30O1UOZvQAX-PK4Zp&_nc_ht=scontent-ams4-1.xx&_nc_tp=7&oh=c3e513dc04169bd091a3535a0b70b7fb&oe=5F3D19AE[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883628
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 06.08.2020
Поміж мурами віковічними,
Що Данило колись возвів,
Спалахнули каштани свічами,
Білозубо всміхнувся Львів.
Притулились докупи вулички,
Заховавшись під їх покров.
З-поміж свіч тих якось хвилююче
Визирають верхи церков.
Це весна молода, уквітчана
Завітала у древній Львів,
Де між мурами віковічними
Зачаїлась доба князів.
травень 2014 р., збірка "Шлях додому"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882408
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 11.07.2020
Липневий день, як завше, стоголосий…
А що йому? У нього все о́кей.
Ще не пора, ще не на часі осінь,
Ще у фаворі – птаство гомінке.
Бо ще зарано зиркати за овид,
Ще зарядила горлиця «пугу»,
Ще демонструють соняхи обнови,
Й неквапом луки міря чорногуз.
Співаю дню погожому «осанна»,
Спиваю липня найсолодший мед.
Рояться думи, звані і незвані,
Й мені на згадку пишуть резюме.
липень 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881710
дата надходження 04.07.2020
дата закладки 09.07.2020
Львів дощовий, похмурий Львів –
Не сірий, ні, натхненний, друже!
Великі леви і малі
Величне бачать у калюжі.
Тут – храмів шпилі, неба вись,
Фронтони, куполи – під небом...
Мерщій, не гайся, не барись!
Львів дощовий – він і для тебе!
Влови його мотив, почуй
Цих крапель знаки розділові!
Тут ллється музика дощу,
Вона така – лишень у Львові…
березень 2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882128
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020
А я співаю, бо радість маю.
Кує для мене зозулька в гаю.
Дарує пісню ще й соловейко.
Він мене будить щодня раненько..
А я співаю, бо радість маю.
Є в мене хлопець, його кохаю.
Він обнімає мене за плечі.
Говорить ніжні солодкі речі.
А я співаю ще й веселюся.
До всіх сьогодні я посміхнуся.
Радіє моє добре серденько.
Знов викликає мене миленький.
Стояти будем в саду, де вишні.
Люблю там слухать слова ті ніжні.
Й вони солодкі, як зріла вишня.
Як сяде сонце, просив, щоб вийшла.
А я співаю, бо радість маю.
Кує для мене зозулька в гаю.
Дарує пісню ще й соловейко.
Він мене будить щодня раненько..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882072
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 08.07.2020
[i][b]Це не твоя зажура потайна
Із вуличок шпалерами нависла,
А це війна, непрохана війна,
Задимлено-проболенна і кисла.
І не відряджень помахи руки
Маленьких донь й синочків на пероні,
А збовтаний коктель гіркий війни
Без зайвих тостів й зайвих обговорень.
Це не сльози солона течія -
З душі від горя масове цунамі,
Що хвилею зненацька обійма,
Прощальний погляд схиленої мами.
Це тиха біль, що шаликом пливе,
Мов камуфляж солдата по вагоні,
Та горя ледь помітний силует,
Що сивим пасмом падає на скроні.
Це монотонний стук коліс біди
На тлі осінньо-перегірклої печалі,
Для когось він по-іншому дзвенить,
Чию струну в степах вже обірвали.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881560
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 04.07.2020
Лоскоче вітер, щипав мороз,
Моє обличчя червоніє,
Немов попала, я під гіпноз,
Раптовий вітер, злегка віє.
Іскрять сніжинки – діаманти,
До серця холод проникає,
Далеко ти, а я з думками,
В душі журба… сніг пролітає.
…
Тебе кохаю… ту стежину,
Хоч і під снігом, таки знайду,
Блистить кришталь, снує ряднину,
Вітер несе голос, - Я іду!
Віру не втрачу, хоч заметіль,
Давно пече, тіло холоне,
Та я вгамую увесь цей біль,
Здолаю відстань й перепони…
Ти там, на сході… та я прийду!
Лютий 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878608
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020
Річка... Верби…
Розмовляють між собою береги.
Тихо шепчуть до водиці:
«Уперед… Вперед пливи!»
Рибка сплисне.
Спинку вигне і сховається на дно.
Береги стоять, як варта.
Оберегом буть дано.
В білих платтях тут ромашки,
мов зібралися в танок.
Подивитись танець гарний
Захотів малий в’юнок.
Каже берег: «Нам ромашок
ти, будь ласка, не злякай!
В комишах притихла щука.
Як побачиш - то тікай.»
Над в’юнком схилився низько
кущ калиновий рясний.
Як помітить хижу щуку,
скаже їй: «Чіпать не смій!»
Та приспали щуку верби.
Хай радіє рибеня.
Скільки можна див побачить
тут на березі щодня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877166
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 25.05.2020
У поліцію раненько
Дід прийшов в важливій справі,
Що побила баба Фенька -
Написав про те в заяві.
Викликав дільничий Феньку
І почав мораль читати:
-Ви обоє вже старенькі,
Вам би жити-поживати…
Застосовуєте силу –
Будете відповідати!
Нащо руки розпустили?
Мушу вас оштрафувати.
Встала баба, руки в боки:
-Через нього штраф платити?
Випив з мене усі соки,
А я вчу по правді жити.
Це брехня, наклеп і гадство,
Хіба в мене є та сила?
Не було рукоприкладства,
Я його ногами била!
Як приймуть закон про ноги,
Тоді будете карати,
А ти, діду, ховай роги,
І швиденько - марш до хати!
Це була тобі наука,
І надалі будеш знати:
Якщо я підключу руки –
Доведеться вже ховати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877197
дата надходження 25.05.2020
дата закладки 25.05.2020
-Подивись на себе, друже,
Наче світ тобі не милий,
До життя ти став байдужий,
В шлюбі, видно, не щасливий,
Стала вже горбата спина…
Як це можна допустити,
Щоб тебе могла дружина
Так цькувати і гнобити?
В неї ти - козел рогатий
І баран тупоголовий,
Голодранець дурнуватий,
І на вигляд - нездоровий.
В ліжку ти не робиш діла…
Розказала кумі Каті,
Що такого ще дебіла
Треба в світі пошукати.
Жаль мені тебе, як друга,
Бо ти майстер на всі руки,
А у неї - ледацюга,
Ідіот, свиня й падлюка.
Чоловік зітхнув, промовив:
-Відповім тобі, дружище,
Думав, сів у новий човен,
А там, бач, діряве днище.
Правду каже клята видра,
Це дійшло до глузду мого:
Як таку я жінку вибрав,
Хто тоді я після цього?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875349
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 10.05.2020
Злився Влад, бо змерз у спину,
Хотів спати, плющив очі,
Виглядав свою дружину,
Що прийшла посеред ночі.
Кулаками в двері гупав,
І вже голосу дав волю,
Верещав, ногами тупав –
Та до цього звикла Оля.
-Доки буде це тривати?
Ресторани, клуби, танці…
Досить роги наставляти!
Знаю всіх уже коханців!
Я тобі – не веретено,
І повагу тут здобуду,
Друга скрипка - не для мене,
Грати я цю роль не буду!
Муж - це соло! Ти не знала?
Досить віятись, гуляти,
І в сім’ї, щоб пам’ятала,
Буду я диригувати!
Відрубала Оля Владу:
-Що ти з себе представляєш?
Дякуй долі, що хоч ззаду
Ти в оркестрі цьому граєш!
Я стомилась, хочу спати,
Голова болить і ніжки…
Влад зітхнув, що тут казати?
І поплівся мовчки в ліжко.
Сон приснивсь: В концертній залі
Публіка шляхетна всілась,
А у нього ноти вкрали,
Та ще й паличка десь ділась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874653
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 05.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fGT_qi-E0yI[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2MlqRO6S1Y8[/youtube]
А вчора зірочка упала,
Летіла низько до землі.
І я бажання загадала,
Щоб ти освідчився мені.
Приспів:
Весна. Весна. Моє кохання
До тебе лине навпростець.
І спонукає до єднання
Обох закоханих сердець.
У нас побачення з тобою,
За руку ти мене ведеш.
І ми закохані обоє.
Назад дорогу не знайдеш.
Приспів:
Весна. Весна. Моє кохання
До тебе лине навпростець.
І спонукає до єднання
Обох закоханих сердець.
На небі зорі рахували.
Ти їх для мене дарував.
Весна в коханні поєднала.
Мої вуста ти цілував.
Приспів:
Весна. Весна. Моє кохання
До тебе лине навпростець.
І спонукає до єднання
Обох закоханих сердець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874542
дата надходження 04.05.2020
дата закладки 04.05.2020
[img][/img]
Весна всміхнулася мені
Білявим проліском розквітлим.
Я кличу спогадами дні,
В них лину птахом перелітним.
Де нас п’янив бузковий цвіт,
А ми так солодко любили.
О, скільки вже минуло літ!
Їх повернути –час безсилий.
Умиті вранішнім дощем
Світанки росяно-сріблисті.
Сповиті ніжністю ночей,
В любові скупані пречистій.
О, як бентежили серця
Нам солов’їні переливи!
Були мені так до лиця
Твого кохання щедрі зливи.
Любові музика хмільна
Кружляла у веснянім танці.
Ми чашу ту спили до дна
Щасливі доленьки обранці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874459
дата надходження 03.05.2020
дата закладки 04.05.2020
Злітають з слив духмяні ноти,
дзвенить промінчиком струна.
Кружляють соколи у небі,
шепоче мріями весна...
А вітер грає на цимбалах,
співає пісню соловей.
Росяться краплями на травах
сліди від зоряних ночей.
Спливає цвіт у ріках свіжих,
з дощами стелиться в горах,
гуляє з вітром на просторах —
танцює вихорем в садах.
Вінок сплітає юна Феба,
малює фарбами стрічки.
Лелека крає навпіл небо —
бездоння з'єднує мости.
Веселка світлом виграває —
блищить, як зоряний кришталь...
Земля блакить небес вдихає,
надівши юності вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874193
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020
Розмаїття весни я люблю,
Зачарована я її квітом...
Слова вдячності їй говорю,
Не веду лише мови я з вітром...
І поля запашні, і гаї,
І польоти птахів щебетливих,
Все розбуджує мрії мої,
Не зникають лиш болі вразливі...
І весни бува тьмариться світ,
То приносять вітри болі й горе...
І тускніє весни тоді квіт,-
На людському життєвому полі...
Я дивлюсь крізь вікно, там весна,
Чисте небо і сад зеленіє...
Та на Сході іде в нас війна,
Й коронавірусу зло сатаніє...
Тому й тьмариться мій диво-світ,
І мій голос від цього німіє...
І весни вже не радує квіт,
І краса мою душу не гріє...
Потопа розмаїття в біді,
Сидимо у домівках, як в клітках,
Недовіра, як темінь тоді,
Ми заплутані в вірусу сітках...
І не видно, й не чутно кінця,
І не радують сонце і квіти...
Як до Бога послати гінця?-
Підказав щоб, як далі нам жити...
Ми ж то віримо,Боже, тобі,
Не залишиш ти нас на поталу,
Відійде злий цей вірус... Й тоді,
Оживе увесь світ, хоч й помалу...
Й розмаїття весни оживе,
І повіє теплом понад нами,
Допомога від Бога прийде,
Спокій прийде до нас із вітрами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874210
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020
Проснулось вранці Слоненя.
- Скажи мені, мій татку, чому такий великий я,
хоч ще зовсім дитятко? Он всі малі такі. Поглянь.
Кажуть, що їм багато.
А Слон великий мудрим був й дуже хороший тато.
Він Слоненяті так сказав: " Повір, мені, мій сину!
Бути маленьким - добре. Так. Все ж краще мати силу.
Хто може виручить з біди? Хто завжди допоможе?
Ті, синку, в кого сила є, лиш той багато зможе.
Буває, правда, силу ту не вміють цінувати. Не на
добро тоді вона. Не вміють дарувати. Тодї, скажу,
синочку мій, слабкими є великі. Бо йде від сили тої
зло, гіркого болю лики.
З такими дружби не води. Запам'ятай, синочку.
Ти друзів добрих вибирай, хоч би й маленьку квочку.
Бо силу має квочка та, хоч і не так багато. Та вміє
пташка ця мала курчаток захищати.
А тобі силоньки дано... ой же на скільки більше.
Ото ж не сердся. Сильним будь і від образ всіх вище.
І зрозуміло Слоненя, що мудрості вчить тато.
Дається сила на добро, щоб всім допомагати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874181
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 01.05.2020
Скаржилася кумі Настя,
Що торік купила півня,
А воно - таке нещастя:
Кури, бач, йому не рівня!
Кожна курка диво-птиця!
Він не хоче їх топтати,
Зжер уже мішок пшениці,
Воду п’є і любить спати.
Кукурікать не бажає:
Ото сяде на драбині,
Та й до вечора дрімає –
Такі півні пішли нині.
-Чи не в Шполі купували?-
Запитала кума Настю.
-Точно, в Шполі! Як ви взнали?
Отаке придбала щастя!
-Тут не важко відгадати:
Чоловік мій з того міста:
Він і когут ваш крилатий
Зліплені з одного тіста.
З ним забула, коли спала,
Тільки сняться шури-мури…
Я таке життя пізнала,
Як ті ваші бідні кури!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874007
дата надходження 30.04.2020
дата закладки 30.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2020
Цінуй свій час. Живим довкола..
Вагома не твоя обнова,
А твоя сила, почуття,
Твоє терпіння, жага до життя..
Радій сама,будь завжди
Скромна й тиха.
Бо заздрість, зазвичай,лиш зла
Ні слова нікому,не треба
Живи ,як є,будь та ,ким
Не змінюйся лише заради когось
Хочеш чогось.. Вставай..
Іди.. Терпи до крові.
Збивай до болю кулаки..
Не будь у зграї..
Вийди з стада.
І впевнено йди до життя мети..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873822
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
Як часто тратимо ми час,
На тих, кому не треба
Для них усе, весь світ до ніг...
Вони тобі:"Йди геть,ти вже не треба,
шукай і далі щастя світ, в тобі нема потреби"
А в той момент твоя душа,
Закриється замками...
Думки одні .
Любила я, в мені ж була потреба...
І час пройшов,і час злетів..
Нікому я не треба.
Тепер все ясно у житті,
що я була лише чиясь потреба
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873821
дата надходження 28.04.2020
дата закладки 28.04.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2020
Дівки гарні, як ті мухи
В парку лавку обліпили,
Посідали цокотухи,
Про любов заговорили:
-Де знайти собі коханця
І щоб мати чоловіка?
В стриптиз-клубі, чи на танцях,
Щоб любив тебе довіку?
Зачепило бабу Олю
(Тут присіла на хвилину),
Каже: -Треба ловить долю
Біля каси в магазині.
Ото станьте й розглядайте,
Що в мужчини у корзині?
І оцінку свою дайте,
Чи практичний буде нині?
По товарах видно зразу:
Оцей вміє готувати,
Той культурний, не образить,
Цьому - тільки випивати.
Ще одна є вірна мітка,
Перевірена, хороша,
Бо на касі бачиш чітко
Скільки в кого й які гроші.
По манерах визначайте –
Холостий він, чи жонатий:
Якщо путнє, починайте
Ледь помітно загравати.
А тоді вже - вас не вчити,
Свої чари проявляйте,
Постарайтесь обкрутити -
Йому спуску не давайте!
Враз дівчата подивились
На світ іншими очима,
В супермаркет усі змились
Вибирать собі мужчину.
Баба вільно позіхнула,
Розрівняла ноги й спину:
-Всіх дуреп, як вітром здуло,
Я сама хоч відпочину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872710
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Умився ранок... Заяснів.
І усміхнувсь, і задзвенів.
- Христос воскрес! - летить у синь.
- Христос воскрес! Він Божий Син.
Всміхгулось Сонце із небес:
- Насправді так. Христос воскрес!
І заціловує усіх,
як променяток золотих.
І розцвіла уся земля...
Христос воскрес у квітні.
Видно це долі гарний знак,
щоб все цвіло. Хай буде так!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872608
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 19.04.2020
Весна й Любов- це рідні сестри.
Їх зустріч- свято на землі,
Бо намагаються привести
До розцвіту весняні дні.
Весна- це радісна красуня,
Завжди у молодих літах.
Завжди привітлива, без суму.
Весна не полюбляє жах.
Любов сестрі допомогає,
Без неї не було б життя.
Тому Весна й перемагає
І боронить сердцебиття.
Але чомусь у цьому році
Весна сумує за людьми,
Бо в хаті їх сини і доці
Сидять як в клітці солов’ї.
Нехай минає швидше лихо,
Щоб була радісна земля,
Живуть у щасті наші діти,
Країна кожна розцвіта.
Квітень 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872541
дата надходження 18.04.2020
дата закладки 19.04.2020
Кіт на сонечку сидів,
свої лапки гарні грів.
Лапка - раз, і лапка - два,
потім грілась голова.
Лапка - три, і ще й чотири,
вушка грітись захотіли.
Потім спинку котик грів,
з нами гратись захотів.
Як награвся з нами котик,
грів на сонечку животик.
Ой набігався ж він з ранку...
З'їсть ковбаску і сметанку.
Котик наш маленький ще,
як поїсть, то підросте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872295
дата надходження 16.04.2020
дата закладки 18.04.2020
Я вірю, знаєте... Я вірю!
Навіть своїм, скажу, думкам.
Хоч в них багато так гіркого,
солодкого ще мало там.
Я вірю, знаєте... Я вірю!
У сміх дитячий, хоч притих.
Я вірю в Розум, чистий, світлий,
що стане вище кривд усіх.
Бо є у нас Господь Всесильний,
крізь бурі й грози проведе.
Я усім серцем щиро вірю,
ніколи Він не підведе.
Ще вірю я матусі й тату,
в молитву й слово їх святе.
Народу рідному я вірю
й рідній землі, що так цвіте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872497
дата надходження 18.04.2020
дата закладки 18.04.2020
Ластівко мила,
Ти прилетіла
З краю далекого
Через моря.
Нічку просила,
Щоби світила
В зорянім небі
Рання зоря.
Ранок просила,
Щоби він крила
Не огортав їй
Туманним плащем.
Хмарку просила,
Щоб відлетіла
І не мочила
Холодним дощем.
Вітру просила
Збавити силу,
Щоби негоду
Не розбудить.
Щоби без шторму
Летіти додому –
В ріднім лиш краї
Любо так жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872372
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 17.04.2020
Життя пливе... Куди пливе?
А хто його питає.
Пливе туди, куди несе.
Куди несе — не знає...
Нехай надія підбере,
до пекла не відпустить.
Печаль від серця відведе,
хоч хтось любити мусить.
Злий пам'ятає майже все,
добра не пам'ятає.
Кому потрібно над усе,
любов тих оминає.
Добродій плаче у ночі,
лихий над ним сміється.
Коли потрібно для брехні,
то з вуст отрута ллється.
Святий не прагне мати все.
Минає рабства пута...
Свій хрест до раю донесе,
коли любов забута.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872290
дата надходження 16.04.2020
дата закладки 16.04.2020
В різнотрав’ї - поле при дорозі,
Пахощі медово-запашні,
Стежкою видніються покоси,
Оживають спогади в мені.
…Ось веде дідусь мене за руку
(На покоси – за́вжди мене брав!)
Вмить згадались поля дивні звуки,
Все, що вітер шепотів між трав.
І забився настроєм дитячим
Сон моїх рожевих світлих мрій:
Як волошки пробивались лячно
Крізь ромашок рівний білий стрій.
Пам’ять серця журавлем приносить
Полиха́нням маків на стерні
Дідусеве поле стоголосе,
Що згадалося – привиділось мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872293
дата надходження 16.04.2020
дата закладки 16.04.2020
Повилася ніби стрічка
тут, між гір, блакитна річка.
Ой, як стрімко біжить-в'ється в далину.
Мене манять очі сині...
По вузькій-вузькій стежині
до своєї я дівчиноньки іду.
Волошкові манять очки
й чорні брови, мов шнурочки.
Дівчина весела, мов весна.
В сині очі задивлюся,
мов прозорої нап'юся
чистої водиці з джерела.
Будем з зіркою ясною
тут гуляти під горою.
Цілуватиму медові я вуста.
Бо ж вона, моя лебідка,
в світі є найкраща квітка.
Мого серденька мелодія дзвінка.
Волошкові манять очки
й чорні брови, мов шнурочки.
Дівчина весела, мов весна.
В сині очі задивлюся,
мов прозорої нап'юся
чистої водиці з джерела.
Повилася ніби стрічка
тут, між гір, блакитна річка.
Ой, як стрімко біжить- в'ється в далину.
Мене манять очі сині...
По вузькій-вузькій стежині
до своєї я дівчиноньки іду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872118
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 16.04.2020
Якщо хтось хоче дізнатися якомога більше про таку країну як США, то має найперше відвідати Нью-Йорк. Це найбільше місто у Штатах із найбільшим у світі метро, яким щодня користується близько 5 млн. людей. Саме в цьому місті стоїть славнозвісна статуя Свободи, яку йому подарувала Франція (висота 46 метрів, 354 сходинки), саме тут є найбільше хмарочосів, один з яких, висотою 167,5 метрів, є особливим тим, що не містить на своїх зовнішніх стінах жодного вікна. У Нью-Йорку є гарні парки та сквери. Центральний парк, наприклад, славиться тим, що сюди прилітає чверть найрізноманітніших птахів, які мешкають в Америці. А зоопарк Бронкса тим, що в ньому можна побачити понад 650 видів тварин, а всього в ньому проживає близько 4000 особин. Таймс-сквер цікавий своєю назвою, яку йому дали на честь всесвітньовідомої газети «Нью-Йорк таймс». Редакція цієї газети міститься в цьому сквері зь1904 року. Таймс-сквер заворожує погляд своїм виглядом – різноликими висотками, неоновими рекламними вивісками і людьми, які безперестанно снують туди-сюди, мов мурашки в мурашнику. Нью-Йорк славиться тим, що довгий час входив у трійку найбільш фінансових центрів світу. А віднедавна, випередивши Лондон, став лідером серед них. Кожен двадцятий корінний мешканець Нью-Йорка є міліонером. Найбільше ж супербагатіїв проживає в районі Манхеттен. Нью-Йорк – одна зі світових столиць імміграції, місто, в якому життя не зупиняється навіть вночі. Його мешканці допізна засиджуються в барах, ресторанах та інших місцях розваг. Вони рідко готують вдома. Тому попит на готову їжу шалений, і вибір її в місті великий – на будь-який смак та гаманець. До Нью-Йорку, що приваблює своїм демократизмом, своїм постійно зростаючим економічним розвитком, багато хто навідувався і не тільки для того, щоб побачити це місто, а й для того, щоб оселитися в ньому. Тому воно є густо заселеним. Саме цей факт у березні 2020 року зробив мешканців міста заложниками великої біди, що прийшла у світ зі спалахом нового коронавірусу в Китаї. Вірус викликає симптоми, схожі на застуду, але швидко вражає легені й інші органи. Патоген належить до великої родини коронавірусів. У світі мало залишилося таких країн, де б цей вірус не був виявлений. Всесвітня організація охорони здоров'я дала офіційну назву коронавірусній хворобі з Китаю - COVID-19. У ВООЗ розповіли, що перша вакцина від цього типу коронавірусу з'явиться не раніше, ніж через півтора року. А поки що… Поки що світ бореться з пандемією, як може.
Станом на 13 квітня 2010 року вже понад 1,8 млн. людей у світі заразилися коронавірусом. Новим центром світової пандемії стали Сполучені Штати, найбільше людей захворіло саме в Нью-Йорку. Зібрані шокуючі дані про лихо, яке спричинила нова хвороба у цьому місті.
За інформацією Служби екстреної медичної допомоги, тільки у вівторок, 7 квітня, 256-х жителів Нью-Йорка знайшли мертвими у своїх квартирах. А все тому, що медики на перших порах радили за «легких» симптомів залишатися вдома і не звертатися за медичною допомогою. Це, як виявилось, було неправильно.
Саме те, що Нью-Йорк є «містом, яке ніколи не спить», на думку фахівців, і стало головною причиною стрімкого поширення епідемії.
За офіційними даними, в Нью-Йорку живе понад 8,4 млн. людей, але якщо до цієї кількості додати людей, що заселяють найближчі передмістя й деякі райони сусідніх штатів і їздять до «Великого Яблука» щодня на роботу, то їх буде понад 23,6 млн.
Точну кількість нелегальних жителів Нью-Йорка не знає ніхто, та, за підрахунками декількох дослідницьких центрів, в місті постійно проживає понад 500 тисяч вихідців з інших країн, які не мають жодних офіційних документів. За статистикою, на площі в одну квадратну милю в Нью-Йорку проживає 27 000 людей. У цілодобово працюючому і відкритому місті дотримуватися «соціальної дистанції» і справді виявилося майже неможливо.
Як вважають фахівці, основним переносником вірусу стали пластикові сидіння та металеві поручні в громадському транспорті, де вірус міг зберігатися до 72 годин.
Вірус, який проник у Нью-Йорк, став ним ширитися з неймовірною швидкістю.
7 березня губернатор Куомо запровадив у штаті режим надзвичайного стану, а ще через п'ять днів заборонив проведення будь-яких заходів, де могли б зібратися понад 500 людей.
Мерія рекомендувала припинити роботу ресторанам, музеям і театрам. Та більшість закладів громадського харчування та барів продовжили роботу, захистившись оголошеннями з вимогою до відвідувачів дотримуватися необхідної «соціальної дистанції».
Незабаром з'ясувалося, що вжиті владою заходи не можуть зупинити епідемію. 15 березня губернатор оголосив про припинення занять у всіх школах, а ще за тиждень підписав розпорядження про обов'язкове закриття будь-якого бізнесу, що не має відношення до життєзабезпечення громадян. Такими були визнані продовольчі, тютюнові та винні магазини, громадський транспорт, автозаправки, автосервіси, медичні офіси і ЗМІ. До вечора 21 березня місто подолало позначку в 10 000 інфікованих.
За оцінками влади, ці безпрецедентні заходи можуть обійтися економіці штату у 15 мільярдів доларів доходів ще до кінця року. Але, як заявляв сам губернатор Ендрю Куомо, іншого виходу у нього просто не було: за підрахунками фахівців, вже в найближчі місяці носіями вірусу можуть стати від 40 до 80% жителів штату.
Тим часом, попри нові заборони влади, кількість заражених у місті продовжувала зростати. Серед хворих тільки на початку квітня було 1 400 працівників поліції Нью-Йорка, 282 пожежників, 580 працівників громадського транспорту. Про симптоми захворювання також повідомили майже 20% співробітників служби «швидкої допомоги» міста.
До початку квітня, за офіційними даними, більшість заможних жителів Нью-Йорка залишили місто. Епіцентрами захворювань стали два округи, розташованих за межами Манхеттена: не надто благополучний район Корона в Квінсі, здебільшого населений бідними вихідцями з країн Латинської Америки, і Боро-парк в Брукліні, де десятиліттями селилися представники ультрарелігійної хасидської єврейської громади.
«І там, і там в одному будинку або квартирі могло жити 10 і більше людей, - пояснив ВВС лікар з лікарні Elmhurst в районі Квінс, який попросив не називати його імені. - Жителі Корони часто не мають медичної страховки, вони не розмовляють англійською і просто не звертаються за допомогою. Хасиди, своєю чергою, не роблять цього з релігійних міркувань, продовжують вести звичайний спосіб життя: досі проводять велелюдні служби в синагогах і відмовляються закривати школи».
За словами медсестри Наді Грінберг, яка працює в лікарні Нью-Йоркського університету NYU Medical Center, пацієнти з симптомами коронавірусної хвороби з'являються в госпіталі «кожні три-п'ять хвилин».
«Вони приходять самі, деяких привозять бригади «швидкої допомоги», так що нашим лікарям доводиться працювати по 16-18 годин на добу», - заявила вона ВВС.
За словами директора департаменту екстреної допомоги лікарні Mount Sinai в районі Квінс Джоліона МакГріві, сплеск смертності від вірусу в Нью-Йорку пояснюється ще й тим, що велика кількість жителів не звертається за лікарською допомогою аж до останнього моменту, намагаючись впоратися з симптомами захворювання вдома.
«В результаті вони потрапляють до нас уже із зупинкою дихання, і допомогти їм просто неможливо», - говорить він.
Лікарям в Нью-Йорку не вистачає не тільки необхідної апаратури. Дефіцит масок, захисних засобів і рукавичок вже призвів до появи громадських ініціатив, таких як рух GetUsPPE, активісти якого збирають гроші і захисні засоби для медиків в соціальних мережах.
12 квітня президент США ввів режим стихійного лиха у всіх 50 штатах, вперше за всю історію країни. Станом на суботу, 13 квітня, в країні було 19 560 заражених, 22 тисячі людей, заражених коронавірусом, померли, з них понад 7 тисяч у місті Нью-Йорку.
Та попри всі ці жахіття в місті Нью-Йорку були і приємні новини – розцвітали квіти і дерева, хтось народжувався, хтось ставав вперше мамою чи татом, бабусею чи дідусем, хтось одужував, хтось створював сім’ю, хтось завершував писати роман, хтось домальовавув картину.
А хлопчик Вільям Вейд 14 квітня святкував свій десятий день народження. Коли він зранку прокинувся у своїй кімнаті і пішов до вітальні, то побачив, що мама сидить на кріслі і дивиться телевізор.
- Добридень, мам! – мовив. – Що там у світі?
- Нічого втішного, дитино.
- Зараження людей коронавірусом, як повідомляє університет Джонса Гопкінса, продовжується. Найбільше хворих на даний час, - говорив диктор ТБ, - у Сполучених Штатах, епіцентром епідемії залишається Нью-Йорк. Засумував Вільям.
- Мамо, а як же моє день народження? Я так чекав його! Ти казала, будемо святкувати у кафе. Запросимо багато гостей.
- Інколи обставини, синку, бувають сильнішими за нас.
- То до мене сьогодні ніхто не прийде – ні бабця, ні дідусь, ні тітка, ні дядько, ні мої кузени, ні друзі? Мене ніхто мене не обійме, не вручить подарунка?
- Ми з татком тебе обіймемо. А подарунок – той, що ти хотів, новий велосипед, виберемо і купимо тобі тоді, коли умови карантину дозволять це зробити. Зараз усі магазини зачинені. Працюють тільки продуктові та аптеки. Та й їздити на ньому ти б на даний час не міг. Заборонено ж. Але святковий торт ми тобі замовили, піцу велику і ще деякі смаколики. До полудня все це нам повинні доставити.
- Але мені все ж сумно, мамо. Всі мої друзі гарно відсвяткували свої дні народження – з кульками, іграми, танцями, жартами, безліччю різних подарунків. А ми не маємо змоги влаштувати таке свято. Мені 10, це мій перший в житті ювілей. Чому ця біда приперлася саме тепер, мамо?
- Хто його знає? Мабуть, чаша Божого терпіння переповнилась. В останні десятиліття люди надто зациклились на собі, на своїх матеріальних статках. Навчання, робота, гроші, розваги – ось що було головним. Люди мало приділяли уваги духовному розвитку. Вони перестали ходити до церкви, дякувати Богові за все. І ми – не виключення.
- А давайте, - запропонував хлопець, - коли закінчиться карантин, всією сім’єю підемо до церкви, і щотижня в неділю ходитимемо, як бабця Мері.
- Я теж думала над цим. Так. Підемо. І будемо ходити щонеділі й у свята. Тільки б нам пережити цю всесвітню біду, - мовила мама.
- А поки не маємо змоги піти до церкви, можемо вдома відмовляти спільно молитву «Отче наш», - продовжив бесіду Вільям.
- Гарна ідея, - сказала мама. – Правда, Джо?
- Так.
- Будемо щодня зранку молитися, просити в Бога пробачення за наші недобрі думки та справи.
- Шкода, що бабці Мері та діда Джека з нами немає. Саме бабця Мері навчила мене молитви «Отче наш», коли я ще був маленьким. Я це пам'ятаю.
- Так. І вона наполягла на тому, щоб я тебе записала до української недільної школи. Бабця ніколи не забувала того, що її батьки – твої прабабуся Марта та прадід Василь, походять з України
- Мамо, тату, я так мрію навідатись до України, побачити її вишневі садки, квітучі луги, рычку Дніпро і гори Карпати.
- Колись поїдемо, синку. Обов’язково поїдемо. Тільки б ця коронавірусна пандемія закінчилась і не почалось якесь інше лихо. А зараз – до молитви.
Мама, тато та Вільям стали на коліна і відмовили молитву «Отче наш». А тоді мама сказала: «Дякую тобі, Боже, за те, що дав нам із Джо гарного сина, що він і ми на даний час живі та здорові. Охороняй нас і надалі від усякого лиха, від хвороб, що ширяться світом, і пробач нам усе, чим ми завинили перед тобою, людьми».
Коли всі піднялися з колін, мама обійняла Вільяма і привітала його з днем народження, те саме зробив і тато.
– Дякую вам, любі батьки. І Богові дякую за те, що дав мені вас.
Тато пішов до своєї кімнати. Він мав написати звіт про роботу, яку проводив дистанційно. Мама подалася на кухню готувати сніданок – чай, каву та канапки.
Вільям витягнув свій планшет, зайшов в Інтернет. В ігри грати йому чомусь не хотілося, зайшов на Фейсбук. Минув рік з того часу, як він зареєструвався у цій мережі. Деякі фейсбучні друзі привітали його з днем народження. Подякував їм. Тоді почитав кілька дописів про пандемію коронавірусу – лячно зробилося. Вимкнув планшет, знову засумував, навіть впустив дві сльозини. Мама побачила, якраз прийшла кликати сина на сніданок. Обійняла, поцілувала. «Все буде гаразд, дитино. Лихо, яке спіткало сьогодні людство, не навічно. Воно мине. Вчені винайдуть ліки від COVID-19, а згодом і вакцину». Тата, який надійшов, занепокоїв стан сина. Він поплескав Вільяма по плечу, мовив «все буде гаразд», вийшов на балкон, причинив за собою двері і, вдивляючись в сірі обриси безлюдного міста, став думати над тим, як розвеселити сина. Раптом йому прийшла ідея. Треба зателефонувати до поліційного відділку! Батько Вільяма швидко набрав потрібний номер.
- Добрий день вам! – мовив, коли слухавку підняв черговий полісмен. - Я Джо Вейд із Манхеттена. У нашого сина Вільяма сьогодні день народження. Йому виповнилося 10 років. Він дуже сумує через те, що друзі і рідні не зможуть прийти до нього і привітати його зі святом. Що нам робити?
- Гм… Ми не знаємо відповіді на ваше питання. Зазвичай, нам телефонують, коли хтось чинить якийсь злочин. Але ми подумаємо над вашим питанням. Продиктуйте свою адресу.
Батько Вільяма продиктував її. Через годину йому задзвонили з поліції і сказали, що невдовзі під їхній будинок приїдуть полісмени, щоби привітати його сина з днем народження. Через 10 хвилин чотири поліцейські автівки вже стояли на дорозі під будинком Вільяма. Вони гучно засигналили клаксонами. Тато сказав:
- Ліз, Вільяме, давайте вийдемо на балкон, глянемо, що там таке.
Всі вишли. Тато махнув рукою полісмену, що стояв біля автомобіля й дивився в їхню сторону. Той крикнув: «Хлопці! Виходьте!» Сім полісменів у масках одночасно вишли з автівок, стали на відстані 2 метрів один від одного і разом заспівали: «Happy Birthday to You! Happy Birthday to You! Happy Birthday, Happy Birthday, Happy Birthday, William!». А тоді один з чоловіків у формі витягнув з машини 10 надутих повітрям і зв’язаних бантом кульок і випустив їх у небо. В очах Вільяма заграло сяйво, на обличчі з’явилася усмішка. Він заплескав в долоні. Люди, які повиходили на свої балкони й побачили, як полісмени вітають хлопчика, теж гучно зааплодували. Зліва і справа прокотилося хвилею: «Happy Birthday, William!» Хлопець не тямив себе від щастя.
Коли полісмени поїхали, Вільям і його батьки повернулися до кімнати, у вхідні двері хтось пустив дзвінок. Це був посильний. Він приніс замовлення з ресторану. Тато Джо прийняв його. Невдовзі мама стала заставляти наїдками та напитками стіл. Син допомагав їй в цьому. Він носив тарілки й горнята, виделки й ножі. Коли стіл був накритий, тато відкоркував шампанське, налив його собі й мамі, а синові – сік, малий він ще для того, щоб спиртне вживати. Сиділи за столом утрьох, їли, пили, згадували смішні історії зі свого життя. Рідні та друзі телефонували Вільяму, присилали есемески, вітали його з днем народження. Бабці Мері хлопець розповів про те, що мама, тато і він прийняли рішення ходити до храму в неділі та свята після карантину. "Це чудово!"- радісним голосом сказала бабця. - Подарунок я давно тобі придбала, занесу, як тільки можна буде". "А що це, бабцю?" "Не скажу! Секрет!" "Ну, гаразд. Так навіть цікавіше буде. Дякую, що привітала!Бережи себе!" "Ти теж".
Ввечері, перед тим, як лягати в ліжко, Вільям обійняв маму, тата і сказав їм: «Я думав, що сьогодні матиму найгірший із тих днів народження, які мав. Але це був мій найкращий день народження! Ніколи його не забуду! Спасибі вам». А тоді підійшов до серванту, в якому був образок Ісуса, що його йому колись бабця Мері подарувала, й мовив: «І тобі, Боже, дякую за ласку твою! Бережи Америку та Україну!» «І весь світ!» - додала мама. «І весь світ», - погодився тато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872018
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 15.04.2020
Я пам'ятаю, як цвіла уперше вишня.
Ти на побачення тоді до мене вийшла.
Світились зіроньки ясні, і місяць з хмари
для нас так щедро розсипав свої всі чари.
Нам сиплють знов до наших ніг
розкішні вишні
Свій білий цвіт... Свій білий цвіт...
Пелюстки ніжні.
А дотик рук твоїх п'янив, і коси пишні.
І засоромились тоді біленькі вишні,
як я напивсь, мов з джерела, із вуст чудових.
Через життя своє проніс цей смак медовий.
Нам сиплють знов до наших ніг
розкішні вишні
Свій білий цвіт... Свій білий цвіт...
Пелюстки ніжні.
Уже на скронях білий цвіт і в наших косах,
та пам'ятаю, як тоді ми йшли по росах.
Світились радістю серця... дзвінко сміялись.
Ті ніжні іскорки тепла в серцях зостались.
Нам сиплють знов до наших ніг
розкішні вишні
Свій білий цвіт... Свій білий цвіт...
Пелюстки ніжні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871961
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 15.04.2020
В череді корова Маня
Завжди виділялася:
По надоях - не остання,
Вим’ям вихвалялася.
Цього літа, як сказилась,
Не планує вже сім’ї,
Ялівкою залишилась –
Не такі, бач, бугаї!
Вже доставили з району
Племінного Мамая,
Думали, що він з розгону
Всім докаже: -Ось то я!
-Я тепер у вас - цариця!-
Брикнула Манюня тут,-
Була вчора у столиці,
Знаю фермерський Статут.
В самця спала враз корона,
З переляку ледь не вмер…
-Пішов геть,- ревла корова,-
Я в політиці тепер!
І задерла роги Маня:
-А ти що, хіба не знав?
При всіх мене на Майдані
Сам Ляшко поцілував.
Йду в народ з найвищим балом,
Вас ніде не підвела,
З головним я радикалом
Захищала честь села.
Зрозуміло навіть свиням –
Вже нічого не боюсь,
Я тепер - політикиня,
З скотиняками борюсь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872097
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 15.04.2020
[i]Весна і мрії...
Під чарівну музику
Поля Моріа.
[кликніть - замилуєтесь][/i]
[youtube]https://youtu.be/I63zxA0Sce8[/youtube]
[i][b][color="#140aa6"]Сіріло… Каравели чорних хмар
пливли спроквола за рожевий обрій…
Пас світла з неба – ранку аватар –
упав на землю... Впевнено, хоробро.
Та в м'язах ваших ще панує ніч,
і – млість, і - баглаї* передранко̀ві...
Й хотілось вам усе послати пріч,
щоб збувся сон – як щастя у підкові.
Та щось нараз заглянуло в вікно –
і тут... любов’ю засіяли лиця.
То черевишні квітнуче руно
ласкала ніжно квапна дощовиця.
І все живе у вас уже цвіте:
заходите усмак в завітні зони
й ні хвилечки не мислите про те,
що в світі святці є і забобони.
В красі й любові оживає все:
кохання, пристрасть,
плем’я, рід, родина.
І хто у серці ту красу несе –
освятить мрії роду й України.
[i] Ὠ Ὠ Ὠ[b][/b][/i]
...Світає. Каравели сонних хмар
в ясі світанку попливли за обрій.
І промінь сонця – ранку аватар –
вітає Землю світлом.
Теплим,
добрим. [/color]
[/b]
14.04.2020
_________
*у розумінні лінощів ("баглаї бити"), "розслабону".
На світлині автора - квітуюча, вже оспівана мною
черевишня. Світлина з сьогодняшнього холодного
вечірнього вікна оселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872070
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 15.04.2020
Завмер в мовчанні цілий світ.
І мегаполіси змаліли.
Немов готують Богу звіт
Про те, що скоїти зуміли.
Загнав у келії тісні
нещадний вірус у короні
й ,,всесильних світу''. Мовчазні
сидять - безсильна й охорона.
Палаци, замки - то пусте.
Мільярдні статки не рятують.
Згадайте правило святе,
і ближні вас тоді почують.
Давно спокути час настав.
Отямтесь! Вже таки й запізно.
Пташиний спів дзвінких октав
хай розіллється в душах ніжно.
Й розбудить у серцях добро,
що разом з совістю приспали.
І змінить світ своє нутро -
постануть світлі ідеали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872022
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020
Починаютьсє городи,
Сотики, грєдки,
А ту ввели карантин
З легкої руки.
Та карантин карантином,
А їсти сє хочє,
Не посадиш бараболі,
Що будеш їв? Клочє?
Не можна старому з хати
На двір виходити -
Вот цікаво, хто за него
Має всьо зробити?
Що, прийдут поліціянти
Чи з "Білого дому",
Посадєт барабольки,
Підстелєт солому?
Рад не рад, а тра то тра
Рівців наробили,
Пару міхІв на візок,
Аби Бог дов сили.
Взєла Ганька з собов пашпорт,
Вбрала тоту маску,
Окуляри, рукавиці
Ще й спрей у запАску.
Лиш сє смеркло, на город
ФОсами крадесє,
На помацки бараболі
Садити бересє.
Розкладає бараболі,
Попелом притрусит
Хоч якогось добрива,
Але дати мусит.
Чує на городі в мЕжу
Штефка дає раду...
Але видит, що до неї
Хтось крадесє з заду.
Впала Ганька в той рівец,
Землицев сє вкрила,
Нараз чує - бідна Штефка
Вже заголосила:
"Та за що 17-ть тисєч?
Звідки я їх маю?
Та не ївши і не пивши,
Я їх не вскладаю!"
Хто то слухає, забрали
Штефку до машини,
Ганька лежєла в рівци
Ще зо дві години.
Загорнула, належичє,
Тоті бараболі
Тай цофАєсе назад
З города поволі.
На помацки, знов фОсами,
Пси на Місєць виют,
Страху й землі сє наїла
Аж шляхи трафлєют.
Маску скинула вже в хаті,
Милом руки миє,
Спрейом пшикає на твар,
Владу матом криє.
Перевела, бідна, дух
Випила гарбати,
Помолиласє тихонько,
Поклала сє спати.
Сміх-сміхом, але скажіт,
Як то всьо зробити?
Коли ти не маєш права
З хати виходити.
11.04.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871852
дата надходження 13.04.2020
дата закладки 13.04.2020
Має заміж іти Віка,
Марту йде питати
(Та вже має чоловіка,
То повинна знати).
Скажи правду мені, Марто,
Чи цей ризик вартий?
Одружитися - не жарти,
Це не гра у карти.
-Слухай, Віко, одкровення
Заміжньої жінки,
Таке «щастя» мають Жені,
Тані, Гані, Нінки…
Він, як мишка до заміжжя –
Сіренький і милий,
А ти - лагідна і ніжна,
І така щаслива!
Поживеш з ним зо два роки,
Ніде правду діти,
Хочеться миш’як купити
Й тут же отруїти.
Бо з цієї мишки зразу
Козлик виростає,
Доведе тебе до сказу,
Потім вовком стане.
Заміж, Віко, справжнє пекло,
А ще підуть діти…
То ж до старості пораджу
У дівках сидіти!
Все. Бувай. Не маю часу,
Мушу клопотатись,
Донечка виходить заміж –
Треба готуватись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871461
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 12.04.2020
Меня так манят небеса
И даже сны мои о том,
Что там священные леса
И наш небесный, отчий дом.
А здесь я, словно, аватар.
Проходит жизнь в одном ключе.
И эта жизнь- конечно дар,
Но иногда взгрустнётся мне.
И видя явный беспредел,
Земле всё тяжелей дышать.
Вокруг глобальный передел.
Как это важно понимать.
От Вавилона делят нас
И сталкивают всех войной.
На пирамиде тот-же глаз
И в Церкви вроде бы такой.
Вот ночь прошла и снова день
И скоро расцветут сады.
На землю вновь ложится тень
Заоблачной всем высоты.
Нас манят реки и моря,
Просторы неба и земли.
Нас вдохновляет красота
Для творчества и для любви.
Март 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871278
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 09.04.2020
Сміється першим цвітом гілка рясно.
Пульсує сміх її, як дикий струм весни.
Цвіте, як любить мама: щиро, ясно.
Таємний, мов душа на сповідь рветься з ним.
Згубились в нім слова, думки і рими.
Дичіють сни і сліпнуть зорі серед віт.
І янгол сонця тут - крилом незримим,
Щоб міряти любов'ю щедро світ.
08.04.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871300
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 09.04.2020
-Що це з вами, куме, сталось?
Ноги в гіпсі, пика синя…
-То вже доля постаралась -
Мене кинула дружина.
-Так за нею побивались?
Хай іде! Лягли так карти…
Кажуть, ви з вікна кидались,
Третій поверх - це не жарти!
-Як летів - не бачив сонця,
Попрощався в думці з сином…
Із відкритого віконця
Швирнула мене дружина!
Бо застала в Валентини,
До вікна дрючком пригнала,
Приземлився біля тину,
А там вже «Швидка» забрала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870761
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 05.04.2020
«Я пережив понурих днів чимало,
Чимало раз мене нудьга долала…»
(Джон Кітс)
Я мислю метафорично,
Ти мислиш метафорично,
Ми мислимо метафорично,
Він мислить метафорично,
Вони мислять метафорично.
А тим часом приїхав
Пан Гапличковський
На солом’яній бричці
У залізному капелюсі,
Що нагадував бляховану стріху,
І сховав обгризений сир Місяця
До своєї кишені пітьми,
І сказав – так ненароком,
Бавлячись тьмяними ґудзиками,
Кліпаючи очима-тарілками,
Годуючи з руки прозорого коника
Гарбузовим насінням планет:
Я мислю метафорично,
Ти мислиш метафорично,
Ми мислимо метафорично,
Він мислить метафорично,
Вони мислять метафорично.
А потім пішов по болоту потойбічного
Шукати Фому-потопленика,
Вигукуючи пісеньку сови океанської:
Там, в глибинах літератури глиняної,
Тут, у пивниці чорних покручених літер.
Прикручу до його брички солом’яної
Колеса кам’яні та олив’яні -
Най возить лохину на ярмарок
Та вино чорне, як дно колодязя.
Нехай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870677
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Плетуть дороги день. Втікають вікна в світ.
Краде весна думки. І ранок сам не свій.
Між чорно - білих клавіш душ кричать міста.
Згубивсь між стін сердець голодний сонця птах.
Живем, як тіні. Скупо ділим хліб - вино.
По колу йдем німі. Гріхи ж - душі на дно.
Втікаєм з тисяч тиш, із суму павутин.
Ховаєм очі між зірок, в камінні стін...
03.04.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870602
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 05.04.2020
Життя закономірності прості -
Зовнішність інших лають страшні,
Бідних “цікавить” чужа зарплата,
Пропало лібідо – жінки вивинуваті.
Хтось інтенсивно вчиться – значить тупий,
Купує акційне – безумовно скупий,
Ті, що худнуть – лають товстунів,
Або ті, хто вже животик відростив .
Черговій гидоті не дай злетіти з вуст,
Бо цей чортів комплекс як найгірший дуст…
З комплексом ви голі й захисту нема,
І таємний страх цей за душу трима…
Тож хвали партнерів, випромінюй тепло,
Бо відсутність комплексів притяга добро,
Несіть з собою більше позитиву-
І для життя відкриєте Ви нові перспективи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837358
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 04.04.2020
[youtube]https://youtu.be/JqP_7IU3R10[/youtube]
[i][b][color="#06929c"]Дощі – як діти: плачуть,коли гірко?
а ми бідуємо, як їх нема…
І щастя в нас – мов в атмосфері дірка,
в душі – не літо, узаміт зима.
Дощі не люблять, як нізащо ганять,
коли вони із неба сльози ллють,
коли на небо вщент змокрілим гаєм
випліскується безпідставну лють.
Не люблять, як у орія - недбалість,
коли байдужість в люду до землі,
коли нероби... набирають бали,
гендлюючи вспак нив’ям у імлі.
Коли хистять одні лани широкі,
а інші – тупо збіжжя з них зіжнуть,
коли в свої ще юні, кращі роки
за неньку-землю молодята мруть.
Дощі – як діти, люблять, щоб із серцем
до них, малих, й до будь-яких волог…
Коли на ум візьмемо ми усе це,
не буде більше
втрат,
нещасть,
тривог.
[/b]
01.04.2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870365
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Я не брехатиму, без тебе проживу,
І зможу дихати, і серце буде битись.
Зап'ю водою в грудях жаливУ,
І це, повір, зовсім не гордовитість.
Як завше, питиму я свій ранковий чай,
Такий гарячий, щоб зігріти руки,
Самотньо, тихо, ну то й що ж? Нехай!
Хіба в житті аж так важливі звуки?
Колись, можливо, музику ввімкну,
Пісні, які вважали ми своїми ...
Всі спогади про нас я загорну
Десь між рядків, у несміливі рими.
Із часом знов зайду на твій фейсбук,
Передивлюсь твої пости, світлини,
Без болю пригадаю ніжність рук,
Які мене горнули, мов дитину ...
Передивлюсь, але не напишу,
Не наберу твій номер телефону.
Бачу, живий! Ну що ж, я теж живу!
Як було важко, не скажу нікому ....
Без тебе проживу, і віднайду в собі
Простих частинок щастя міріади
І всі рядки, написані тобі,
Я витягну нарешті із шухляди.
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870383
дата надходження 02.04.2020
дата закладки 02.04.2020
Маша - жінка пишнотіла,
Працювала в сфері збуту,
«Мерседеса» захотіла,
Бо не влазила в «Славуту».
З чоловіком витрясали
Всі заначки, хто що має:
Долари порахували –
Хоч ти плач - не вистачає!
-Толю, друзів в нас багато,
І добра усі нам зичать,
Попроси в кумів, чи в тата,
Хай три тисячі позичать.
Толя горду мав натуру,
Каже: - Згадую з роками,
Як просив колись я здуру
Твою руку в тещі-мами.
З того часу я поклявся
Не просить нічого, Машко,
На собі переконався -
Бог карає дуже тяжко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870213
дата надходження 01.04.2020
дата закладки 01.04.2020
Вчителька Нінель Петрівна:
-Ми не будемо читати,
Заспокойтесь, сядьте рівно,
Почнемо фантазувати.
Ось - Дюймовочка у творі,
Було важко її жити…
Вам кінцівку треба скоро
По сучасному зробити.
-Крихітка ця не журилась,-
Випалила швидко Ліна,-
Вона з Ельфом одружилась
І живе тепер в Берліні.
-Часто снились їй хороми,-
Версію озвучив Слава,-
Випила наперсток рому,
Зрозуміла: Кріт - красава!
Тепер в норах там салони,
Казино своє відкрили,
Стриптиз-бар, де на пілоні
Всякі миші тупорилі.
Розвивалась думка в Гані:
-Могли бути всі щасливі,
Женихи всі непогані,
Просто Дюйма вередлива.
Молода була, дурненька,
І витала десь у хмарах,
Вийшла б заміж за Жабенка –
То була б вже на Канарах.
Ельф на Дюймі оженився,
Бо вона була багата,
Як Кріт здох (вина напився) -
Продала зерно і хату.
Підхопилася Ванесса:
-Дівчинці хотілось гратись,
Як купила «Мерседеса» -
Ельфи почали злітатись.
-Бідний муж, - зітхає Лана,-
Хоч Дюймовочка й хороша,
За півроку в ресторанах
Промотає його гроші.
Вчителька дала тут маху,
Починає трохи злитись –
Їй фантазії за фахом
Треба ще в дітей повчитись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869815
дата надходження 29.03.2020
дата закладки 29.03.2020
зима вигризає бурульками ще трішки часу -
ще кілька ночей, кілька ранків і вітряних днів
хай буде весна, але потім, нехай не відразу
щоб світ заяснів, затеплів, заземлів, залюднів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869760
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 28.03.2020
--Где водка?--граф спросил графиню.
--В графине, дорогой, в графине --
Весело ответила жена.
И понял граф,
хоть был в то утро с "бодуна" --
Его графинюшка пьяна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869700
дата надходження 28.03.2020
дата закладки 28.03.2020
Посій зернини доброти.
Нехай сторицею відродить,
Хай промінь сонця й теплоти
Поміж людьми по світу ходить.
Ти руку першим подавай,
Висловлюй цим свою повагу,
Безпомічних не забувай,
Надай їм вчасно допомогу.
Старим пошани краплю дай,
Малому крапельку уваги.
Їм часу більше приділяй
Та доброчинні роби справи.
Посій ти радості зерно,
Й в чийомусь серці відізветься
Хорошим настроєм воно,
А з серця піснею прорветься.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869584
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 28.03.2020
Бачить Ваня - небо в хмарках,
Привів дівчину додому…
-В мене хобі - збирав марки,
Уже є аж три альбоми.
Хочеться, щоб в нас з тобою
Були спільні інтереси…
-Будеш ти пишатись мною,-
Зразу мовила Інесса.
-Теж колекцію збираю.
Далі пояснила Вані:
-Я, крім марок, уже маю
Євро, долари, юані.
Від колишнього Семена
Залишились злоті, крони,
Від Пилипа - соверени,
Ян віддав корейські вони.
Шекелі були у Жені,
Перейшли вони до мене,
Разом з рупіями й пенні
Гріються в моїй кишені.
А недавно Гоша й Слава
Просто так подарували
З Португалії сентаво,
(Мене хлопці ці кохали).
Маю пам’ятку від Дані –
Він торік привіз динари,
А від Гарика - афгані
(З ним була я на Канарах).
Твоє хобі - мусиш знати,
Мені рідне, серцем чую:
Будеш все це діставати,
А я швидко впорядкую!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869280
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020
Ховалось сонечко за обрій,
У царство ночі і темноти,
По небу хмари, у гербарій,
Складались купками залюбки.
Жага відпочити, погледіть,
У нічку казкову до річки,
Спочине лебідка тут й лебідь,
Зоринки по водах,мов свічки.
Спокуслива тиша повсюди,
Мабуть налітались за день,
Боялись вітру воєводи,
Його уривчастих пісень.
Червона полоса втопилась,
Освітить трон вже й місяченько,
Ніч строга– цариця, дивилась,
Кохала... та й так давненько.
Хмаринки глипали очима,
Сріблясті роси, скрізь по траві,
Уповні місяць, ледь – ледь блима,
В оправі, жовтенько - золотій.
Казкова пані, неповторна,
Летіла зіронька все тремтить,
Яка ж ця ніченька ноктюрна,
Їй би, запам`ятати цю мить.
23.03.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869165
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 24.03.2020
Пізня осінь… Навстіж відкриті двері до балкону… Легенький вітерець погойдував шовкові голубі фіранки, пахло свіжістю й вогкістю. В кімнаті настінний великий старий годинник відбиває «Тік – так». Книжкова шафа вщент заповнена книгами, старий диван, з дерев`яними поручнями, торкався килима, що висів на стіні, над ним сімейне фото. В кутку кімнати невеликий телевізор, його Павло дуже рідко вмикав. Не до вподоби плітки й розваги, що говорити вже за фільми. В самого життя, що можна й фільм поставити, чи написати книгу. Серед кімнати круглий стіл, покритий вишитою скатертиною , це рукоділля дружини. По середині скатерті і і по краю вишиті червоні троянди в сплетінні з зеленими листочками й стеблами. Вона завжди розстелина, як пам`ять про кохану. Нагадування, що вона поряд з ним, хоча минуло більше трьох років, як пішла в інший світ.
Павло підійшов до дверей, в роздумах, чи закрити? Та ні, нехай, ще провітрюю кімнату й вийшов на балкон. Сьогодні має прийти Софія, єдина, люба донечка, як сонце для нього. Він не уявляє життя без неї. Інший раз, як погляне, перед очима мов його дружина. Красива форма зелених очей, білявка, губи повненькі, як стиглі вишні. Справді, так дуже схожа і характер м`який, лагідний. Та правда хитренька, що не сказати про дружину. Задавав собі питання, чому доні щастя нема? Вже й квартиру має, сама собі господиня. Їй недавно минуло двадцять сім років, а все сама. Оце нині субота, має вихідний, тож десь до обіду з`явиться. Щось смачненьке приготує, щебече, як пташечка. Та сьогодні має бути вечірній гість, як вона сказала, так про свого хлопця. Сказала, вже дуже хоче він познайомитися з родиною. А яка тут родина, лише дві рідні душі.
Він тримався за перила балкону. Вдивляючись удалину, до центральної дороги, почув скрегіт заліза, це трамвай перетинає стрілки. Кожного разу, почувши різкий скрегіт, або звуковий сигнал трамваю, пригадував свою роботу, на якій пропрацював більше тридцяти років.
За кермо трамваю сів відразу після служби в армії, знав всі маршрути по Одесі, зупинки та постійних пасажирів. На одній з кінцевих зупинок і зустрівся з Поліною, допоміг їй, піднести валізу до під`їзду. Дівчина в той час, закінчила університет в Києві, отримала диплом педагога. Знайомство переросло в кохання, а згодом і побралися. Дружина в школі викладає географію, через рік народила Софійку, якою потішалися, як маленьким янголятком.Здавалося щастю не було меж, розуміли один одного, з пів слова, як кажуть люди.
Та біда не оминула їх. Павлові лишалося трохи більше трьох років до пенсії. Одного дня, як завжди уважний водій за кермом та не помітив, коли чоловік, років п`ятидесяти опинився під колесами трамваю. Дякувати Богу, чоловік залишився живий, лише пом`яло кінцівку правої ноги. З пасажирів хтось сказав, що сам кинувся, хтось відмовився йти за свідка. А ті люди, що в цей час були поблизу на вулиці, помітили лише тоді, як почули скрегіт заліза, коли Павло різко натиснув на гальма.
На жаль, Поліна не змогла пережити такої біди, судової тяганини, не витримало серце. Суд, взявши до уваги експертизу, що постраждалий чоловік був напідпитку, засудив Павла на два роки, пославши в Красноярський край на вирубку лісу. Як не намагався довести свою невинність та зробити це, не вдалося. Молодий адвокат вимагав великого хабара, але де ж ті гроші, як зарплата, що в нього, що в дружини невелика. Хто ж знав , що потрібні будуть гроші, лише два місяці минуло, як придбали квартиру для доньки. Все життя збирали гроші, трьом жити в однокімнатній квартирі, доволі не комфортно.
Одночасно дві біди, які лягли на його плечі, чуттєво позначилися на здоров`ї. Відбуваючи срок, без підтримки дружини, страждає душа в переживаннях, в хвилюванні. Одне тримало бажання жити, це Софійка, хотів бачити її щасливою.
А час летів… Згодом в житті чорна полоса минула. Вийшовши на волю, останній рік до пенсії, пропрацював двірником. Життя продовжилося, хоча важка ноша пережитого давала про себе знати, піднімався тиск, часто турбувало серце.
Павло почув, як відчинилися двері, голос Софійки,
- Тату, це я, привіт!
Закривши балкон, поспішив в обійми доньки, поцілував її в чоло,
-О, ти сьогодні така красуня! Бачу зачіску змінила, а в оченятах веселики скачать. А чи й не закохалась часом?
Софія поправила волосся, що ледь спадало на плечі,
-Так, я на кухню! Смажу рибу на вечерю, а ти відпочивай.
Павло тільки посміхався, її співучий голос заспокоював його. Поглянув на фото і вкотре подумав, як же вона схожа на дружину.
Пройшло трохи часу… Надворі темніло, Павла розбирала цікавість,
- Софійко … І, як того чоловіка звати, чи то хлопця?
- Дмитром. Він адвокат, тату. Холостяк, на два роки старший за мене. Побачиш, такий солідний, чорноокий і до того ж одягається гарно. Ну й видно не з бідних. А закохатися, ще не встигла, бо ж його знаю лише два тижні, але він дуже наполягав, щоб я вас познайомила. Як навіть не складеться в нас, то хвилюватися не буду, мені ж не вісімнадцять років. Щоб бігти світ за очі не знавши людини. Гадаю, хоча б рік треба зустрічатися, щоб зробити висновки, хто він, який, тоді можливо й закохатися.
На обличчі усмішка, кілька раз хихикнула.
-Ой, дивися доню, така професія, чи й справедливий ? Ти ж знаєш моє відношення до людей з такою професією, - голосно сказав батько і трохи замислившись, продовжив,
- Прокурори, адвокати, судді, такі люди рідко живуть чесно. А до речі, мого адвоката, теж Дмитром звали. Тебе на суді не було, ти б послухала, що це за народ. А, ще й відверто казати за гроші, ну тобто за хабар, жах, до чого котиться світ…
На кухні пахло рибою… Софія готувала салат з свіжих овочів, тішилася, що все задумане, встигла приготувати до приходу свого гостя.
Павло стояв на балконі. Думки, легке хвилювання в душі, дивувався донці. Як в цієї молоді легко все? Їй двадцять сім, а вона й не журиться, що незаміжня, каже не хвилюватись. От щебетуха, мабуть і справді, ще не зустріла своє кохання. Він помітив, як по алеї йшов чоловік з букетом троянд. Світло ліхтаря впало на букет, о червоні, напевно він йде до нас,
- Доню, видно наш гість йде, якийсь чоловік з квітами зайшов у наш під`їзд.
Через пару хвилин пролунав дзвінок в двері. Павло, від хвилювання стиснув руки в кулаки, присів на дивані. Донька поспішила до дверей. Привітно щебетала біля гостя, поки той знімав плащ і запросила в кімнату.Усміхнена, жвава Софія тримала в руці великий букет червоних троянд,
- Ось знайомся, мій тато Павло Петрович.
Побачивши гостя, ледь збліднів, зашуміло в голові. Намагався не показатися непривітним, він десь бачив цей погляд та все ж всупереч волі посміхнувся, але з дивану не підійнявся . Хлопець першим подав руку,
- Дмитро. Приємно познайомитися.
Павло, відчув гарячу долоню Дмитра. Думка, як стріла, про себе, ой, що ж це я, як першокласник хвилююся, маю руки холодні.
Дмитро в другій руці тримав пакет й ледь посміхаючись,
- А це вам, гадаю для знайомства так годиться.
Взяв пакет, подякував і відразу віддав доні,
- Софійко, візьми… на стіл покладеш, скуштуємо гостинці.
Й трохи розгублено до Дмитра,
- А ви … Он там ванна, можна руки помити…
Дмитро направився до ванної кімнати. Софія торкнулася батькового плеча, кліпнула очима й кивнула рукою, щоб йшов за нею. На кухні на стіл поставила баночку червоної ікри, баночку шпрот, півлітрову пляшку коньяку « Коктебель» і коробку цукерок « Київ вечірній». Весело підморгнула батькові та тут же здивувалася, він змарнів на обличчі, мов росою, чоло покрите потом,
-Тобі, що погано? Змарнів…
Батько взяв її за руку,
-Ти не звертай уваги, це трохи перехвилювався, цікавий твій вечірній гість та чи за зарплату придбав такі гостинці?
Махнувши рукою, повернувся в кімнату. В доньки роїлися думки, а й справді з першого візиту такий широкий, як кажуть люди. На сто шістдесят карбованців , так жити не будеш. Чи то щирість така, чи хоче себе показати достатньо заможним? А тато, як побачив його чомусь зблід. Невже це він? Вона брала в руки виделки, а вони чогось раз - по -раз випадали з рук, торохтіли по столі.
- Тьфу ти,- сама до себе тихо, а потім голосно,
- В мене все готово, давайте в кімнаті накриємо на стіл.
Вечеря вдалася на славу; запечений короп, прикрашений лимоном, салат з свіжих овочів, тушені свинячі ребра з чорносливом і варена картопля притрушена свіжим кропом і котлети. Тут же, красиво викладені на тарілочки гостинці Дмитра і неподалік,на підвіконні лежала коробка цукерок «Київ вечірній».
- Ну ти господиня! Молодчина! - вирвалося у Дмитра
Він весь час посміхається до Софії, був уважним, подавав їй одну за другою страви. Вона дякувала й клала страви в його тарілку, запрошувала скуштувати .
Розмова не в`язалася, хоча й випили по двадцять грам коньяку. Батько весь час мовчав, ховав руки під столом, час від часу стискав кулаки.
Дмитро дивився на нього прямим поглядом, наче очікував на якісь запитання. Софія, часом схиливши голову, подивилася на батька. Роздумувала,чого нічого не запитує, ні це неспроста, тут щось не так.
В душі горіло полум`я образи. Тоді, як ще знайомився, брав сумнів, чи це він, той адвокат, що вимагав хабара. А тепер був впевнений, його величність. Так- так, ото життя, не дарма кажуть - земля кругла. Невже він мене не впізнав? Намагався вгамувати хвилювання, хустинкою витирав змокріле чоло й знову провалився в роздуми. Та то й не диво, може і не впізнав, я за ці роки зовсім посивів, постарів. Сказав би йому пару неприємних слів, якби десь зустрілися сам на сам. Але зараз краще змовчу, не буду ж доні псувати вечір. Одне втішило його, що донька молодчина. Добре розуміє, що треба хоча б один рік, для знайомства, щоб приймати серйозні рішення. Від цих думок, немов камінець відліг від серця. Не мав наміру про щось говорити, запропонував випити.
Дмитро після другої чарчини повеселішав. Протягуючи руки до риби весело, співоче промовив,
-Ну,тепер, як кажуть рибку беруть, як жіночку, обома руками, щоб не пручалася та раптово не вискочила.
Він забрав найбільший шматок риби й запхав у рот, так жадібно, неначе зроду її не куштував.Та закінчивши їсти рибу, рукою витер губи й порушує тишу,
- Я Софійці, ще не сказав, що маю крутий автомобіль, «Дев`ятку» вишневого кольору та трикімнатну квартиру . Зізнаюся, я не дуже заможний та зате в мене багато друзів і всі мають високі посади. Якщо, щось потрібно, то скажіть, нині такий час, без друзів ніде не обійтися.
На згоду, батько лише кивнув головою й собі поклав в тарілку шматок коропа. Виделкою розділив його на маленькі шматочки і не поспішаючи смакував.
Дмитро продовжив,
-Оце я наполіг, щоб нас познайомила Софійка. Тож треба знати з якого гнізда пташка та якого роду. Мені ж нині тридцять років буде, одружений не був. Знаєте такі речі треба зважено робити, як то кажуть, треба знати кого в вищий світ показати, виводити в люди.
В цей час , Софія помітила в руках батька паперову серветку, він знервовано рвав її на шматочки, сам почервонів, як буряк. Вона різко піднялася,
-Дмитро вийдемо на балкон, мені здається тут стало занадто жарко.
Він вирячив чорні очі, здивовано,
- Та я ж це…. ще не наївся.
Софія, підхопила його за руки,
- Ну пішли, потім, хай поговоримо та кімната провітрюється.
І прошепотіла батькові на вухо,
-Тату, піди на кухню постав на газ чайник. І не хвилюйся, прошу не приймай все так близько до серця. Все буде добре.
Дмитро вийшов на балкон.
Павло кліпаючи очима, кивнув головою,
- Добре доню, добре! Не звертай уваги на мене. Я й справді піду на кухню, не буду вам заважати.
Вона, як завжди веселилася, легенько й мило посміхнулася, поспішила на балкон.
Павло на кухні здвигнув плечима, не міг зрозуміти, який чайник на газ, коли в них електрочайник. Ні , мабуть, я трохи охмелів, подумав про себе. Ввімкнув електрочайник і присів на стілець. Він вдивлявся в вікно, злегка трусилися руки, щемно на душі, по щоках текли сльози. Намагався вгамувати душевний біль, свої почуття. Сказати чи ні? Запитував себе, достаток це добре, але ж не завжди людей робить щасливими. Схиливши голову, згадував суд, обличчя і промову цього адвоката. Перед собою, немов бачив дружину, як ій після суду викликали «Швидку допомогу».
Раптом почув голос доньки,
- Таточку, як ти тут? Прости мене, прости! Я ніколи не думала, що це може бути він. Вибач, зарано привела познайомити. Так вийшло... він дуже наполягав.
Він піднявши голову, рукою прибрав з очей сиве волосся і запитав,
- То де він?
Софія поклала руки на його плечі , дивилася в журливі очі,
- Ти уявляєш, ту коробку цукерок, що приніс, забрав! Ото жлоб, ще й такий неохайний, а несе себе, як не знати й хто! Посміхнися, не журись, він пішов і більше ніколи не прийде. Я по твоїй поведінці зрозуміла, що це він,вибач і забудь. Знаєш, можливо ця зустріч і на краще, наші стосунки далеко не зайшли, можна сказати були піонерські. Я йому не сказала, що він був адвокатом по нашій справі. Просто суворо заявила, що нам не по дорозі, щоб більше ніколи не з`явився в моєму житті.
Батько піднявся з стільця, ніжно взяв за плечі. Погляд в очі, намагався зрозуміти, чи й справді вона не шкодує за ним,
-Ти розумниця в мене, як не пошкодуєш, то біс з ним, з цим вечірнім гостем. Тоді давай забудемо, як неприємний сон.
Кивнув рукою до вікна,
-Он поглянь! Який чудовий вечір! Кілька днів підряд все хмарно… А нині привітне зоряне небо і місяць майже вповні, так ясно світить…
Вона усміхнено погодилася й повернула голову до вікна,
-Так тату! І він здається посміхається мені! Значить в нас з тобою все буде добре. Не журися, що я сама… Пригадуєш, як мама казала; на все свій час » Прийде така неділя, що і в нас буде весілля».
05.01.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868649
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 21.03.2020
О, світе ясний... Божий цвіт!
Сплету вінок з квітучих віт.
Візьму барвінок запашний і рути-м'яти,
бо найдорожчі у житті матуся й тато.
Додам ромашок білий цвіт, ясніє в них дитинства світ.
Ще золотистих нагідок вплету я в свій ясний вінок.
Тих нагідок ясні вогні, то друзі вірні всі мої.
Ще я візьму троянд красу, бо по житті любов несу.
В барвистому моїм вінку дзвіночки з луків,
бо вдячна Богу за дітей і за онуків.
Ще жменьку колосків візьму, вплету між віток.
Ой, скільки ж їх шкільних років, веселих діток...
Вплету я ще у свій вінок ґроно калини,
живе в душі моїй любов до Батьківщини.
Сплету вінок з своїх думок... є їх багато.
Дзвінкі, веселі, гомінкі... про будні й свято.
І вишиванку одягну я кольорову,
бо рідний край я свій люблю і рідну мову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868804
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 21.03.2020
Стали в рядочок літери.
Розбіглись... і знову зібралися.
Тепер помінялись місцями:
"Я З ВАМИ!"
Стали в рядочок літери.
Розбіглись... і знову зібралися.
Тепер усміхнулись привітно:
"Я СВІТЛО!"
Стали в рядочок літери.
Розбіглись... і знову зібралися.
Що скажуть - усе до пуття:
"Я ЖИТТЯ!
Стали в рядочок літери.
Мов зернами, нам з вами сіяти.
То ж слухаймо голос їх світлий:
"ВІРИТИ!"
Зі святом, дорогі мої друзі!
Вірмо у Світло, у Життя! Творчих всім успіхів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868800
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 21.03.2020
Дрібні, життя щасливого, уламки
Так хочеш ти і склеїть, і зліпить.
Самотність виє вовком спозаранку
І хвіртка до хатини не рипить.
Холодний попіл сірості світанків:
Там палить туга вицвілі листи
З долоней повних радісних серпанків,
Років прожитих зоряні мости.
Годинник стрілки повертає в осінь,
Вітри ж несуть і хлюпають у вись
Вербові струни і весняну повінь
Шепочуть тихо до тебе: Дивись!
Там ваші мрії… Небо не вміщає
Намисто всіх тих райдужних перлин.
Сердець проміння ночі освітляє
Фарбує чорну темряву в кармін.
Як мало треба – крапельку любові
І ніжно-теплу руку на плече,
І тихе слово в барви вечорові,
Як ніч полотна зорянисті тче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868585
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 19.03.2020
[b][i][color="#1d6e06"]В магазине нету мыла,
Мыться всей семье пора.
Я руками вшей ловила
У себя и у Петра.
Прилетели марсиане
Девки выстроились в ряд
Кто в пальто, кто в сарафане
И у всех глаза горят.
В бане мылись мужики
Пили водку с пивом.
А девчата от тоски
Заплетали гривы.
Бабы сходку проводили
В одиночку... без мужчин.
По рюмашке пропустили
Безо всяческих причин.
В нашей сельской дискотеке
(Это просто старый сруб!),
Хоть приходят три калеки,
Но всегда открыт наш клуб..
Танцевали мы с подружкой.
Все смеялись неспроста
Тоща я, она- толстушка.
Клоунада еще та!
Пригласил милок на танец
Катерину, не меня!!
Зря носил что ль в школе ранец
Тискал ночью у плетня!
Дома маменька сердилась,
До утра с отцом стыдят....
Танцевала я, кружилась,
Хоть мне скоро шестьдесят...
Свадьба пела и плясала
Уже сорок первый час.
На фуршете кроме сала
Был еще трехдневный квас.
Мой милёнок ,генерал,
Не в натуре!! Кличка!!
Девок всех перетоптал
Детками напичкал!
Йог приехал к нам в село,
Фамилия Репин!
Языки, как помело
Ко мне его лепят!
Я тружусь на ферме тяжко
Постарела лет на пять.
Срочно делаю подтяжку,
Буду хлопцев соблазнять!
Бабка деду угодила,
Развелась,ушла долой!
Бросил дед свое "грузило"
Таньке - бабе молодой!
Померещилось мне, что ли
Но пришлось ломать завов.
Мой Петро лежит на Оле
Без футболки и трусов.
Зря купила я селедку
(Деньги надобно считать!)
А хватило бы на водку
И на тюлек штучек пять.
В плавках сила сталевара!!
- Лозунг есть у них такой!
А мой Петька в шароварах
У него везде застой![/color]![/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868578
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 19.03.2020
[feminine] [slow]
[intro]
Серця обох теплом нам обігріто,
Прийшла весна до нас бузковим цвітом.
І посміхнулось щиро у віконце
Це ніжне і таке ласкаве сонце.
[Pause]
І посміхнулось щиро у віконце
Це ніжне і таке ласкаве сонце.
АААААААААААААААААААА
[instrumental]
Серця обох теплом нам обігріто,
Прийшла весна до нас бузковим цвітом.
І посміхнулось щиро у віконце
Це ніжне і таке ласкаве сонце.
[Pause]
І посміхнулось щиро у віконце
Це ніжне і таке ласкаве сонце.
АААААААААААААААААААА
[instrumental]
До себе ти мене завжди чекаєш
Мене щодня в віконце виглядаєш,
Готовий, навіть, небо прихилити,
Бо вмієш ти кохати і любити.
[Pause]
Готовий, навіть, небо прихилити,
Бо вмієш ти кохати і любити.
АААААААААААААААААААА
[instrumental]
В траву упали роси вечорові
І вийшли в небо місяць й ясні зорі.
Мій шлях встеляють, наче ту мережку,
Бо світять на мою до тебе стежку.
[Pause]
Мій шлях встеляють, наче ту мережку,
Бо світять на мою до тебе стежку.
АААААААААААААААААААА
[instrumental]
Сьогодні я лечу, немов на крилах.
Тебе я бачити завжди хотіла.
І знаю я, що буде все чудово,
Коли почую твоє ніжне слово.
[Pause]
І знаю я, що буде все чудово,
Коли почую твоє ніжне слово.
АААААААААААААААААААА
[instrumental]
[outro]
[end]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868545
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 19.03.2020
Якось сумно за світ, за цей Ноїв ковчег,
Вберегти його, наче, не сила.
Від пустотності сумно і сумно від черг,
Знов жалі напинають вітрила.
– І куди ви пливете, який материк
Зачекався на ваші візити?
В сітях тиші заплутався вранішній крик:
Повертати пора всім кредити.
Час торішні борги повернути весні
За надію та віру в любові…
У пташини – дебют. Дуже мирні пісні
На якійсь обнадійливій мові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868546
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 19.03.2020
Ти не шкодуй, ласкавих, теплих слів,
Людині тій, що з тобою поряд,
Що в холоди, в мороз й серед снігів,
Що дарить радість і ніжний погляд.
Іди вперед, все життя пліч – о – пліч,
Сонце стрічай, тішся, що прийшов день,
І, як спливе, незвана темна ніч,
Прикре чуття, чи в свято, чи щодень.
Ти віднайдеш підтримку від друга,Наголос
Рідна душа, на цій святій землі,
Тобі опора, коли дощ й хуга,
Як заблукав, у туманній імлі,
У душі смуток, від болі і журби,
Та дотик рук, як промінь сонячний,
Струмом проб’є, ти віднайдеш скарби,
Силу і мужність, в день безсонячний.
Тож подаруй, хоч шматочок щастя,
Що плекав схований, ти під серцем,
Гадаю кожному із нас вдасться,
Щоб була дружба, знов чистим скельцем.
У день сумний, не шкодуй добрих слів,
А темна ніч…. зіркою ясною,
Ти другу стань. Тоді й не буде сліз,
По житті лишиться із тобою.
09.02.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868463
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 19.03.2020
Викрадена з рідного краю,
Світлолика Роксолана,
Стала коханою султана Сулеймана,
І вона також його покохала.
Цю любов століття не забудуть,
Вона паростками в історії проросла,
Усе несправжнє піде в нікуди,
Справжнім залишаться почуття.
Ця енергетика пронизає душу,
Захоплює і вириває з неї сльози,
Пронесли любов через спеку й стужу,
Вони були сонячні, вони були грози.
Як метелик із полум’ям,
Сильні порізно, разом ще сильніші,
Цю прекрасну дику любов
Ніколи не забудуть століття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868323
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 18.03.2020
Чи це приказка, чи казка,
А чи видумка чиясь...
Ви послухайте, будь - ласка,
Я і сердивсь, і сміявсь...
Ми сиділи за обідом:
Тато, мама, брат і я...
Мама з татом говорили,-
Про вдову й її дітей,
Люди їх усі жаліли,
Й підсобляли кожен день...
Я сказав, що чув їх діти,-
Всі маленькі як пшоно...
За столом всі засміялись,
Усім весело було...
Я образився, скривився,
Вже хотів з-за столу встать...
Тато з мамою сказали:
- Та не так воно було,
То ти, сину, помилився,-
Так як каша, не пшоно...
Я подумав й зі сльозами
Сказав дуже голосно:
- А хіба не все одно,
Чи то каша, чи пшоно?...
Брат Максим у нас смішливий,
Веселіш за всіх сміявсь,
Він від сміху аж давився,
І під стіл від сміху впав...
Там він з котиком зустрівся,
Й коту весело було...
Лиш мені було не смішно,
І образливо було...
Я той сміх не забуваю,
Його згадують щодня:
Тато, мама, брат й котисько,
Їх той спогад звеселя...
Друзі теж зі мной гуляють,
Вони теж мене питають,-
Чи мені не все одно,
Чи то каша, чи пшоно?..
Я вже звик й не ображаюсь,
Разом з ними й я сміюсь,
Бо й мені вже все одно,
Чи то каша, чи пшоно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868349
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 17.03.2020
ВЕСНУ НА КРИЛАХ ЛАСТІВКА НЕСЕ…
А .РОЗУМНИЙ.
Ластівка на крилах несе юну весну
В надії , синьооку мрію жадану.
Лагідне сонечко цілує в щоку
і піднімає , від сну раненько-рано.
Сонце , одягло золотисту вуаль
і розпустило проміннячко золоте.
Пливуть, хмарки човником у синю даль
Усміхається , пташці небо голубе.
Вдарив , грім пролетіла блискавиця
І розлився , цілющий дощик до землі.
Пробуджує , дзвін небесна дзвіниця
Сяє , райдуга у божественній красі.
Вдивляюсь, у небо сонячну блакить
туди , де кружляють ластівки щасливі.
Вдихаю , у пахощі прекрасну мить...
І вслухаюсь, як щебечуть пташки милі.
Вже розцвіли ніжні нарциси під вікном
І пишні коси вишня розпускає.
Радіє ,лелека і тріпоче крилом-
Я стою, і милуюсь земним раєм.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868342
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 17.03.2020
[b][i][color="#d90bba"]І ось іще один сувій
Я покладу сьогодні в скриню
У нім багато гарних мрій,
Я бережу їх, як святиню.
Сувій із днів моїх й ночей
Частово з радості і смутку.
Часом - заплаканих очей,
Часом від радості здобутку.
Я вдачна Богу ще за рік,
Долі - за те, що гартувала.
За те, що мій життєвій тік...
Рясними мріями вкривала!!!
Я вдячна людям - за тепло,
За дружбу, відданість і щирість.
За по весні густе зело,
І небу - за Господню милість.
Спасибі Богу, що живу,
Що бачу, дихаю кохаю,
На хвилях ніжності пливу.
Й до хмар від радості злітаю...
Шістдесят два... я й далі йду,
В віршах сміюсь, пісні співаю.
У всіх, хто поряд, на виду
В скриню життя роки збираю.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868321
дата надходження 17.03.2020
дата закладки 17.03.2020
Мої мрії — в’янучі квіти
І під льодом літа малюнок.
Не торкає сонячний квітень,
Пізня осінь мало хвилює.
Не мої безсмертники мертві —
З-за межі не жду забаганок.
За плечима меркне опертя,
Та під вечір вийду на ґанок.
Як учора, полем терновим
Розійшлося зірок без ліку.
Відживу я віршами знову,
Поки ніч не сплющить повіки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868111
дата надходження 15.03.2020
дата закладки 15.03.2020
Зібралася нині мати... подалась в чужину,
Аби дітям заробити трохи копійчину,
Аби борги всі віддати, та й щось заробити,
Щоб спокійно могла спати, та на світі жити.
Приїхала... чужа мова та чужі закони,
Без грошей, та без роботи, та без охорони,
Та Господь змилосердився- знайшла добрі люди,
Що роботу пошукали, не ввели в облуди.
Працювала, спину гнула, копійку складала,
Все, що могла, до гніздечка дітям посилала.
Дочка скінчила Медичний, син став інженером,
Їм квартири покупляла, машини, як мерам,
Хату спільну збудувала, би мала де жити
Та у старості глибокій дітей не просити.
А та старість білим птахом коси посивила:
Не та сила... все зібрала, чужину лишила.
Повернулась до родини- на рідні дороги,
Не впізнала свого двору, ні свої пороги.
І онуки підросли- бабусі не знають,
Діти скоса поглядають й не дуже вітають,
Не цілують рідну матір- двері зачинили:
Там не можна, там- покої, аби не смітили.
Поселили в літній кухні на старому ліжку,
Змирилася знову мати- аби їм не тісно.
Поділила дітей грішми, подарки роздала-
Сльози з очей покотились- за що так дістала.
Приїздили, як на дачу та гостей приймали,
Ну а матір в літній кухні завше забували.
Їли, пили, веселились за мамині гроші-
От, такі вже нині діти- " люблячі й хороші".
Стисло серце її в грудях... лягла, та й не встала-
Вічність тихо колисала, та тихо приспала.
Втихла з Богом- своїм Батьком, душу поєднала-
Ось так, любі, та чужина любов дітей вкрала.
Поховали ї сусіди... дітям не до того-
В них робота та кар'єра- у них повно свого.
Поховали, загорнули- лиш небо заплаче-
Знов подалась у чужину- най Господь пробаче,
Тих дітей, що так забули любити рідненьку,
Що не знали шанувати свою рідну неньку.
Так чужина розділила на дві половини-
Гірку працю материнську та дітей гординю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714450
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 15.03.2020
Прийшов дід в робочій формі,
Свого лікаря питає:
-Чи змінили щось в реформі?
(Може він про це щось знає)?
-Тут у нас - провали повні,
Нас ніяк не фінансують,
Безкоштовні є два види –
Їх усім рекомендують.
Процедуру почніть зрання
(Ефективна буде дія):
Цілий день - голодування,
І уринотерапія.
Все це вам задурно буде,
Й результати дуже гарні,
Через місяць вже й забуде
Хворий стежку до лікарні.
Дідусь каже: -Слава Богу,
Є дешевий порятунок,
Дякую за допомогу,
Нам, старим - це подарунок!
Лікар: -Ви іще нівроку!
І подумав: -Ну, це ж треба…
Дорогенький, за півроку
Будеш ти уже на небі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868057
дата надходження 15.03.2020
дата закладки 15.03.2020
З дитинства паростки любові
В мені корінням проросли.
Їх залишу назавжди в слові,
Щоб і нащадки берегли.
Святу любов до ріднокраю
Невтомно крізь роки несу.
Віночком в риму заплітаю,
Його Божественну красу.
Де весни квітнуть білопінно,
Чарує солов'їний спів.
Вітри в степах Таврійських вільно
Колишуть золото хлібів.
Люблю Карпатські полонини,
Цей Богом даний справжній рай!
Стрімких потоків переливи,
І веселковий водограй.
А край ожиновий Волині,
Де Мавки славні й Лукаші.
Живе у серці і донині
Й теплиться спомином в душі.
О, земле, рідна життєдайна,
Повік нескорений народ.
Нехай же Віра сонцесяйна
Веде до праведних свобод!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868000
дата надходження 14.03.2020
дата закладки 15.03.2020
Дарить весна, проліскові віночки,
Линуть прозорі, джерельні дзвіночки,
Моя земля в квітучому полоні,
Промінчик сонця, тримаю в долоні.
Зникли давненько, холодні тенета,
Вітер заводить, піснями соната,
Право на щастя, дарує природа,
Все оживає, яка насолода.
Осяйний день, сильніший спалах добром,
Веснянка ніжно, оповила теплом,
Душа втішається, серце співає.
Сюжети щедрі, весна розсипає.
14.03.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867939
дата надходження 14.03.2020
дата закладки 14.03.2020
А я тебе кохала, так кохала,
як навесні квітки луги й поля.
А я тебе чекала, так чекала,
мов дощ у спеку висохла земля.
А я тебе у ранок свій пускала,
з тобою вдень ходила пліч-о-пліч.
А я тобою вечір замикала,
а я з тобою зустрічала ніч.
Я сіяла зірки в твоїм волоссі,
здувала з твого тіла пил і сніг.
А ти... Ти в мені бачив тільки осінь,
Відкрив обійми дівчині-весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867780
дата надходження 12.03.2020
дата закладки 13.03.2020
Покидайте, лелеки, чужі небосхили.
Вас крильми зазивають карпатські смереки.
Виглядають навшпиньки. Доріг не згубили?
Між шовкових шляхів ще блукає ваш клекіт?
Виглядає птахів над байраком калина
І весільне змережує по́тайки вбрання.
Може, їх спокусила привітна гостина?
Осоружне й лелекам втомливе скитання.
Розганяє задумливість з бо́розен поле:
Чорногузи весну принесу́ть із собою —
І розгла́дяться зморшки, і ви́щезне кволість,
Підведу́ться вздовж засіви хлібним розвоєм…
Прабатькі́вська земля вас чекає, лелеки,
Сиротиною квилять на слупах гніздечка.
Переситить молочно-кісейна далекість —
То дослу́хайтесь поклику власних сердечок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867850
дата надходження 13.03.2020
дата закладки 13.03.2020
Баба в гості до онучки
У Житомир завітала,
Поки Нінка на роботі,
Вільний час розпланувала.
Враз своїм хазяйським оком
Все на кухні роздивилась,
І наводити порядок
Тут негайно заходилась:
Все розставила, помила
(бо з села - не білоручка),
На вечерю борщ зварила…
Вже з роботи прийшла внучка.
Баба Ганя рапортує:
-Гарно в тебе скрізь, Нінулько,
Тільки дуже чогось чорні
Сковорідки і каструльки.
Наче каша там згоріла,
Дно в каструльках, як у сажі,
Шурувала, аж упріла,-
Радісно бабуся каже.
-Цілий день тут морочилась,
І шкребла я їх, і терла,
Ось - блищать! А я втомилась,
Наробилась, ледь не вмерла…
Ніна глянула, поблідла:
-Яке вам до цього діло?
Ой, моя голівко, бідна,
Краще б ви в селі сиділи!
Я за посуд цей новенький
Аж три тисячі вгатила,
А ви знищили легенько,
Де береться у вас сила?
Та вже б краще я умерла!
Який жах… Старались марно…
Ви ж із нього усе здерли
Покриття антипригарне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867503
дата надходження 10.03.2020
дата закладки 11.03.2020
я не хочу, чтобы поэт болел
судьбой.
я лишь хочу его горенья.
когда домой
идет солдат с трофеем и игрой,
ему поэт излечит словами раны.
я не хочу чтоб поэт дотла,
и вырванное сердце,
как не хочу его я муки.
я не хочу, чтобы нейроны бились
о души стекло.
я также не хочу над женщиной насилья
и всем желаю чтоб воскресли
на миг
взглянув судьбе в глаза.
...бронетранспортер гремит ...душа:
ты не пешка
и не Чингиз Хан.
ты солдат и ты "на вы"
идешь словно последние часы
отсчитали материнскую муку.
сын зари поменяет удары
разнесется с другой стороны:
грязь...степь...живой...
домой! к маме! к любимой
на плече...на грудь
прильнуть
и с младенцем живот.
война!!!братья. она
немилосердная
но мы другие!!!!
иду на вы
без предупреждения
грозит
адом
огня.
война
братья
война
между нами
война...
...мама, привет...
телефонный гудок был вечен
как твой вечер...?
-я хочу мыслями испопелить
твою войну
сынок...
но если они воплотятся в умы...
я боюсь, что душа загорится огнем
новым.
война
стрелок
крестик-
брелок.
"на вы".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866799
дата надходження 03.03.2020
дата закладки 03.03.2020
о радуйся земле, земле-зеленице,
прийдуть до тебе три сини у гости.
а що перший син: принесе спідницю,
а що другий син: принесе скирдицю,
а найменший син: принесе книжечку
щоб тобі ,матінко ,заспівати пісню
про бідну вкраїнку, що любить його.
та і колискову, щоб рідная мати
од труду лягля спочивати
трьох дочок рідненьких рано зустрічати.
а що перша дочка -пришла цілувати,
а що друга дочка -вірші вишивати,
а найменша дочка, ясная квіточка
мамі принесла пити тай водиці
з цілющої сердечної своєї криниці.
бо та дочка сама серцем стала
нова рідна мама...
-пийте, мамо, пийте, живіте й живіте,
бо ж ми твої рідні, рідні діти!
На фото я с мамой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866798
дата надходження 03.03.2020
дата закладки 03.03.2020
Пробач мене, але,..
але за що і сам не знаю.
Ніколи ж нам не було зле,..
я до сих пір тебе кохаю ...
Не йди, побудь,
скажи хоч слово,
мовчанням душу не катуй,
На те дається сила мови,
вже краще словом розшматуй ...
Чогось, чомусь,
ми все себе шукали
в світах, серед чужих, в собі…
А, ось і ми,..
і що ми взнали,
що ти в мені, а я в тобі …
Повір, так легко
спалити крила, не літати,
А раз піднявшись
вічно падати униз,
Без слів
кохання квіти розтоптати,
залишивши болото й слиз ...
Пробач, не йди,..
пробач, не йди і не мовчи,
дослухайся хоч зараз до зізнання,
Почуй його
і про кохання прокричи,
бо може ця весна його остання …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866556
дата надходження 01.03.2020
дата закладки 01.03.2020
На голій гілячці
Ворона сидить сама
Осінній вечір
***
Стає холодно
Сонце опускається
Наступає ніч
***
Милує око
Розквітає сакура
Весняна пора
***
Соловейка спів
Розноситься по саду
Весняний вечір
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866533
дата надходження 01.03.2020
дата закладки 01.03.2020
Дай Боже нам її зустріти
Таку як пишуть у книжках -
Щоб на морозі квітли квіти
Наші підсніжники в руках
І дещо інше інші квіти
Що не ростуть серед зими
Такі наївні ніби діти
Такі закохані як ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866585
дата надходження 01.03.2020
дата закладки 01.03.2020
На гілці глоду Птах сидів, на сонці
спинку свою грів. Так дзвінко й весело спі-
вав... Гніздечко затишне тут мав.
Та раптом Вітер прилетів, зламати гілку за-
хотів, хоч знав, що птах там гарний жив.
Він гнув ту гілку, пригинав... зелене листя
обривав.
- Чом лютувати тобі так? - спитав у Вітра
мудрий Птах. Лети до лісу, там дуби, та по-
розчесуй їм чуби.
- Е-е-е... - каже Вітер, - то дарма. Та ж
стільки силоньки нема.
Все більше сердився і вив... зламати
гілки не зумів, бо міцно гілку птах тримав,
гніздо своє охороняв.
Як мудрий Птах, роби і ти.
Своє - завжди слід берегти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866542
дата надходження 01.03.2020
дата закладки 01.03.2020
Коли зірка вріжеться вечірня
У самотні закутки душі
Найсвітлішим золотом-промінням –
Просто знай,
ми досі не чужі.
Коли тиша звуками вбиває,
Або шумно так, що голова
Наче переїхана трамваєм –
Просто знай,
трапляються дива!
Коли дощ у очі ліпить палко,
А від вітру небо голубе
Розірвалось на дрібні кавалки –
Просто знай,
я згадую тебе.
20.02.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865478
дата надходження 20.02.2020
дата закладки 01.03.2020
Неля – безтурботна дівка,
І жила - не знала горя,
А тут трапилась путівка
В санаторій біля моря.
Спакувала дві валізи
Суконь, кремів та пігулок,
І здала собачку Лізу
На три тижні у притулок.
За болонку довелося
Аж дві тисячі сплатити:
-Чи не жирно для собаки
З отаким розмахом жити?
Пояснили: -Це порода,
Тут окреме харчування,
Догляд, стрижка - все по моді,
Буде ще дресирування…
-Досить! Я усе це знаю,-
Закипіла злість у Нелі,
Запитала: -Чи немає
В вас собачої борделі?
Бо якщо така порода
Вас усіх так забавляє,
То нехай мені псявіра
Оці гроші відробляє!
Буде мати моя Ліза
Задоволення без краю,
І прибуток непоганий –
Це я по собі вже знаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866538
дата надходження 01.03.2020
дата закладки 01.03.2020
Просила калина:"Не гни мене, вітре!
Гілля поламаєш. Не встоять мені. А ягідки пишні мої
розкидаєш. Навіщо, скажи, це тобі?
Ті ягідки людям на користь і птахам. Я дуже радію,
як так.
Не гни мене, вітре! А то поламаєш. А жити тоді мені
як?"
І вітер прислухавсь. Притих. Придивлявся...
Він більше калині гілля не ламав.
Калина сама у подяці схилялась завжди, коли мимо
він пролітав.
То ж гнеться калина, як вітер кружляє. Ще краща
від того стає. І ягідки соком її наливає земля, на
якій вона є.
Не кожен уміє в пошані хилитись. А нам би усім
у калини навчитись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866183
дата надходження 27.02.2020
дата закладки 27.02.2020
Плакала пташка... На гілці сиділа.
Плакала пташка - зима холодила.
Калинова гілка ту пташку гойдала.
А гілка та ніжна пташину втішала:
"Не плач, моє рідне пташатко маленьке.
Для тебе залишилось ґроно рясненьке."
І пташка зраділа... ягідки склювала.
І весело, й дзвінко вона заспівала.
Дивились на пташку небес сині очі.
І теплу весну в сни приносили ночі.
Метелиця злилась:"Усіх заморожу..."
Та більш не боялась та пташка морозу.
Пташка співала... на гілці сиділа.
Світлому, ясному дню вже раділа.
Калинова гілка ту пташку гойдала.
З веселою пташкою дзвінко співала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866182
дата надходження 27.02.2020
дата закладки 27.02.2020
Кажуть, вірити треба... Я вірю
в Бога світлого, що у душі.
Кажуть, вірити треба... Я вірю,
коли щиро говорять "Прости!"
Людям вірю я добрим і чесним,
вони завжди підставлять плече.
Кажуть, вірити треба... Не завжди.
Бо чому ж у душі так пече?
Часто важко розгледіти ( знаю)
тих, від кого є крок до біди.
Потім глянеш - їх поряд немає,
тільки зла залишились сліди.
Кажуть, вірити треба... Я вірю
в Доброту. Лихе зло все мине.
Хоч і сипле воно гіркотою,
та Добро нас вперед знов веде..
Говорю вам усім я: "Пильнуйте!
Треба вірити. Справді. Це так.
Та дивіться, бо поряд бувають,
хто для себе лиш в ділі мастак".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866035
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 26.02.2020
Буває у житті ой як же скрутно... Не знаєш,
що робити. Хто є ти?
Не зупиняйся, а вперед іди!
Нехай пече, проймає лютий холод, й холодний
вітер тебе збиває з ніг... Іди вперед! Не зупиняй-
ся. Бо хтось у світі цім зробити це вже зміг.
Зможеш і ти, бо є в тебе підтримка.Господь дасть
сили й мудрості в путі. Десь заночуєш. Ген світи-
ться хатинка. Ой які світлі і ясні у ній вогні!
Хтось добрий нагодує й обігріє. Додасться сили.
Вже нема й біди.
Буває у житті ой як же скрутно... Ти вір, на-
дійся і вперед іди.
Якщо любов живе в твоїм серденьку, своєї завжди
досягнеш мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865009
дата надходження 16.02.2020
дата закладки 25.02.2020
Вчора йшла з корпоративу
(Десь година третя ночі),
Було тихо, як на диво,
Затуманювались очі…
Дуже вже хотілось в ліжко,
Заплітались трохи ноги,
До будинку прийшла пішки
І не збилася з дороги.
Пам’ятаю, йшла по шпалах,
В мозку гупали музики,
Чогось гикавка напала,
І сміялись якісь пики.
Знаю, тиснули сандалі,
Подругу гукала - Таю,
В ліфт зайшла, що було далі
Я уже не пам’ятаю…
Так до ранку в цьому ліфті
Я і спала, і дрімала,
З’ясувалось, що на кнопку
Натиснути не діждала!
З кнопкою - то дуже добре
Закінчився поєдинок,
Бо до всього того лиха,
То ще й був не мій будинок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865967
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 25.02.2020
Як слів нема, клубок у горлі,
Кричати хочеться до сліз
Включаєш музику й поволі
Вилазиш з мушлі. Сонця бриз
В обіймах музики звисока.
І погляд в душу знову й знов,
Бо в серці там, десь геть глибоко
Живе незгасною любов.
У кожній ноті жаль-розлуки
Знаходиш ти той скарб іскрин
Із тихим, бережливим звуком
Надії ще живих жарин.
У ній дієзи і бемолі
Дарують райдугу чудес.
Малюють квіти пензлем долі
В чарівній музиці небес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865765
дата надходження 23.02.2020
дата закладки 23.02.2020
Не обпікай мене багрянцем,
Не наступай на тінь мою —
За нею я до тебе йду,
Байдужа до мікабри танцю.
Дрібна клітина в твоїм тілі —
Усе ж окремий мікросвіт,
Мов баобаба шовкоцвіт,
Що вранці завше попеліє.
Шляхи щедротно — по відрізку,
А в небі зорі — як зерно,
Ретельно зібране в рядно.
Не впало в руки ані ріски.
Глядиш, щербино, з верховини
Й мовчиш. Пильнуєш свій гарман
Чи терпиш болі свіжих ран —
Тож не бентежить сум людини?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865696
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020
що там? не пишеш? а як же писав, писав
лив на папері віршований дух жасмину
сипались іскри з-під кременю рим-кресал
медом лилося і гіркло терпким полином
різались вени, зсідалася чорна кров
гусли слова мов бурштинові сльози вару
щось там зшивав, а щось вкотре уже поров
брав подарунки й терпів справедливу кару
падав у пекло, возносився до богів
брав машкару і вирощував чорні крила
їв неземну амброзію і говів
серцем стримів до тієї, що так любила...
більше не пишеш? а як же писав, писав...
пера ламались і клавіші аж диміли...
добре... притримай... наступній хоч щось зостав
хоч би й слова, якщо не дійде до діла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865302
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 19.02.2020
У сукні сонцекльошу пишна,
В садку росте молода вишня,
Весна, краса, все зазеленіє,
І згодом квітне, забіліє!
І трунок, плине по садочку,
Я одягну,швидко сорочку,
Й біжу до неї … Ой красуня!
Яка ж гарненька, моя вишня!
Пізніш, як одягне коралі,
Так вабить, що ж робити далі?
Дозрілу, я пригублю вишню,
Тобі подякую Всевишній.
Тож з вишенькою підростаю,
Я ранки з нею зустрічаю!
Своє дитинство, тут залишу,
Колись про це вірша напишу.
Сама ж, в країну знань порину,
Знайду в житті свою стежину.
18.02.2020р
Вірш зі скрині
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865287
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 19.02.2020
Если б начать жизнь сначала --
Я пошел бы в чабаны,
Чтоб выращивать баранов
Для потребностей страны.
Был бы сам себе начальством,
К долголетию б привык --
Лучше всякого лекарства
Горный воздух и шашлык.
Никаких тебе собраний,
Совещаний -- тишина;
Томик Пушкина в кармане,
На обед стакан вина.
Рядом сытая отара,
Волкодавы-сторожа,
Шумный город -- сон кошмарный
Далеко от шалаша.
Впрочем, что бренчать без пользы,
Скучно рифмами пыля.
Не вернуться уж колхозы
И не выйдет жить с нуля.
Счастлив тот, кто сразу понял
Где ему быть пастухом --
В кабинете с телефоном,
Иль в горах, в краю глухом...
Важна не должность ведь твоя,
А полноценность бытия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864874
дата надходження 15.02.2020
дата закладки 16.02.2020
Похмурий день навівав сум…. оповив землю в сіру ряднину. Земля дрімала та не могла міцно заснути, нинішня зима швидше нагадувала пізню осінь. Безвітряно…. Оголені дерева, на них навіть не видно й інію.
До хати стежка вистелена шлаком. На обійсті - чорної масті, дворовий пес Палкан. Непосидючий, жвавий, прив`язаний ланцюгом до довгого, товстого дроту. Долає відстань, туди й назад, метрів п`ятнадцять, від хати до старого льоху. Льох майже весь ховається в землі. Дві сходинки з каменю, ракушняку, обкладені великими сірими камінцями. Стіни льоху муровані з великих брил сірого каміння. Старі дубові двері й залізна штаба закріплена великим залізним замком, вказували на вік цього льоху. Як подивишся на двері, відразу підкрадеться думка, щось цінне там лежить, чи й часом не старовинні речі та золото.
Льох за розміром доволі довгий і широкий. Це спадок ще від прадіда Олени, він був куркулем, займався виноробством. В ньому раніше зберігалося з двадцять бочок з вином, овочі, всякі соління та на полицях в кошиках різні продукти. З роками виноробство занепало, а після війни вже ніхто ним і не займався. Олена з чоловіком Миколою зберігали в ньому овочі, яблука, різні продукти та самогон. На зиму жінка квасила малу бочку капусти та, як і всі гарні господині, солила помідори й огірки.
Там і справді влітку було доволі прохолодно, волого. На одній із полиць стояла здорова свічка, її завжди запалювали, щоб все побачити, бо ж така темінь хоч око виколи. Адже після вхідних дверей, десь через метра два, стояли ще одні дубові двері, тож з надвору світло в льох зовсім не потрапляло. Одне єдине маленьке віконце було розташоване між двома дверима та й те все покрите пилом.
В хаті легке шарудіння …. Олена копошиться біля столу, в кошик збирала гостинці. Чоловік надумав сходити до рідного брата Івана, він живе на другому кінці села. Вони ж з дідом, під самим лісом мають хатину , а брат майже при долині, ближче до траси. Сам живе, дружина влітку віддала Богу душу. По всьому селі людей можна на пальцях рук перелічити.
Микола, трохи схиливши голову, сидів на стільці, зажурено заговорив,
-Другий день Різдва, а так ніхто до хати й не зайшов…. Нікому ми не потрібні.
-Що ти хочеш, на кого чекаєш? В селі молоді вже зовсім не залишилося, не той час. Ні щедрівок не чути, ні посівальників немає, життя змінилося,- підтримує розмову.
Вона повільно рухається по хаті. Добре, що вдвох, з такою думкою позирала на чоловіка. Син давно в Росії живе,сім`ю має, сварили щоб повертався та чи й послухав, каже там робота непогана, краща зарплата. А людина ж, як риба, все шукає де краще вижити.
Накривши кошика махровим рушником, знову заговорила,
-Я оце думаю, може б завтра пішов, вже обід та й ти за сніданком випив сто грамм…. Я там в кошик, одну пляшку самогонки поклала, гадаю вам досить. Та не напивайтеся, на свята всі хочуть пригостити, а ти такий, що й не відмовишся, немає сили волі. Ні, я таки тебе попрошу, щоб менше хвилювалася, хай краще завтра підеш.
Дід сердито дивився з під лоба й провівши рукою по лисій голові, хриплим голосом,
-О! Дала, вже й пошкодувала, хіба мало в льоху залишилося.
Жінка кивнула рукою,
- Та ти ж не можеш зупинитися, як в хаті є самогон, мусю ховати. Та хіба ж я скупа, он і м`ясо запечене поклала й ковбаси копченої два колечка. І пляшку самогону, з кропом варила, м`ягенька, без запаху, то ж яка я скупа, все тобі не догодиш. Краще вгамуйся, лягай відпочивай! Ще встигнете відсвяткувати, підеш завтра зранку, а нині вже обід. Чого йти в таку пору, зараз швидко темніє. А я піду в сарай, зберу яйця, два дні, як не брала.
Олена одягла стареньку фуфайку, взяла шматок хліба й вийшла надвір. Пес, махаючи хвостом, підскакував біля неї, лащився, зазирав в очі. Кинула йому хліб й весело до нього,
-Ой хитренький мій, танцюєш, заробляєш хлібчика. Ба, зголоднів! Он по всьому обійсті кістки, хто їстиме?
Тим часом дід, уздрівши, що жінка пішла до курей, наче ховаючись, одягнувся. Хапнув кошик з гостинцями й озираючись, швидкою ходою, пішов в сторону льоху. Бач, каже не скупа, а, що нам півлітра, ще сусід зайде, як не пригостити.
Олена повернулася до хати, побачила, що діда немає, від несподіванки ледь яйця з фартуха не висипала, знервувалася,
-От старий чурбан, просила ж завтра підеш, ні пішов! Це вже точно ночувати не прийде, сядуть два старих жолуді, куди в них той зелений змій лізе…..
Й поспішила надвір,
-Треба льох закрити поки не забула.
Зайшовши до хати, роздягаючись, бурчала,
- Бач, хоча б разом пообідали, було б веселіше….. Добре, що в нього є брат, а, я ж, як перст залишилася сама. Правду дід каже, нікому ми не потрібні.
Розчаровано, махнувши рукою присіла за стіл обідати. Після обіду, при включеному телевізорі, дрімала на ліжку..
Проснулася вона, вже за вікном зовсім стемніло. Нагадала, що треба закрити сарай й всунувши ноги в чоботи та накинула на голову стару пухову хустку, вийшла надвір.
Прохолодно, повівав невеликий, вологий вітер. Здалеку чути перегукування собак. До сараю йшла майже навпомацки, бурчала,
-Ото дід, казала ж, що лампа перегоріла, треба замінити, хоч кажи, хоч не кажи. Напевно треба самій замінити, але ж треба нагадати, куди я її поклала . От голова дірява….
Придивлялася до неба,
-Ні місяця, ні зірочки жодної, хай би вже сніжок пішов, охо-хо-хо...
А час спливав… Наступила ніч…
Олені не спалося, чогось гавкав пес, наче рвався кудись. Вже помолившись до ікони, хотіла вийти надвір, але тут же передумала. А, що як хтось з чужих молодиків, чи бомж якийсь, трясця їх матері, заб`ють. Отак самій ночувати, казала ж підеш ранком.
Чи спала, чи й не спала, на годиннику третя ночі. … Чула, як завивав пес, лежачи хрестилася, читала молитву . Думки, як джелі, ой Миколко хоча б біди не було, просила ж не йди. Гірше за мале дитя, а, як мене тут заб`ють. Пес, як сказився, то гавкав пів ночі, тепер виє. Хай Бог відведе від нас біду, ще б синочка та онуків побачити. Наважилася включити телевізор, щоб відволіктися від кепських думок.
Довгі ночі взимку…. Та тож хоча б зима, як зима, а це хлюпне дощ дві краплини, а снігу й морозу немає,темінь.
Нарешті дочекалася ранку. Метушиться по хаті, приготувала пічку, щоб розпалити й поспішила надвір. Обійшовши кругом хати та сараю, заспокоїлася, що все нормально, відкрила курей. Трохи здивовано звернула увагу на пса, той напівлежачи гриз кістку в самому кінці дроту. Здалеку виднілися зачинені двері льоху, підійшла ближче до пса,
-Тю і чого ти її сюди приволік? І чого не давав спати, заводив наче на повний місяць?
Пес покинув кістку й гавкав в сторону льоху. Стара придивлялася вдалечену й сердито до пса,
-Тю на тебе, чого пусто гавкаєш! Нема діда десь - то до обіду може з`явиться, хоча б тільки не напився.
Олена закінчила варити борщ, мала сходити в льох, взяти квашених помідор. Одягаючись, почула гавкіт пса й скавуління. О, напевно старий повернувся, ну й добре, чого дурепа хвилювалася. З тарілкою в руках йшла до льоху, пес гавкав в сторону городу, здалеку видніється чоловіча постать. Стара радо відчинила двері льоху і завмерла, на сходах нижче лежала купа лахміття,
-Тю коли це дід натаскав? Це треба було гріх на душу брати, на свята робити.
Вона дивилася під ноги, ступала по сходах, коли почула чхання,озирнулася назад, але в дверях нікого не було, подумала, що то дід близько чхнув. По сходах спускалася нижче, від здивування ледь не впустила тарілку. Лахміття шевелиться, з нього виднілася голова діда, він здіймався на ноги. Вона так і сіла на сходах, відняло мову, кліпала очима, від нього тхнуло перегаром.
-Оленочко, сонечко, як добре,що ти прийшла! Я так замерз, так замерз.
Розводив руками,
- Мусив самогон випити, їй Богу, як би не пив, то знайшла б мене мертвим. Стукав, кликав тебе, кликав Палкана, щоб гавкав, але ти не звернула уваги. Оце зібрав весь мотлох щоб зігрітися та так і заснув. А кошик внизу залишив, дещо з`їв.
Аж тут з надвору відволік голос брата,
-О ви обоє тут, Христос народився! А я помітив Оленка до льоху пішла, а тебе не бачив…
-Славімо його! - Відповів дід і до жінки,
-Давай я сам, що помідор набрати, чи капусти?
Стара дивилася на нього, по щоках, як горошини котилися сльози й тихо,
-Ах, ти ж бісова душа! А я думаю,чого пес рветься, заводить. Помідор набереш!
Він взяв тарілку, пригорнув до себе,
-Ну- ну живий я, живий! Хотів, ще пляшку самогону взяти. Коли до виходу, двері закриті на ключ, зрозумів, що це ти постаралася. Це ж треба, так попасти в халепу!
Їй від злоби, хотілося набити діда, але ж не розпочне сварку при братові та й ще в свято.
Іван, напевно промерз, переминається з ноги на ногу, нічого не міг зрозуміти,
-Ну ви там скоро?
Дід дружині прошепотів на вухо,
-Нічого не треба розповідати, а то буде з нас насміхатися.
Олена сердито, стиснувши губи дивилася на чоловіка,
-Набери помідор та кошика захопи, а ми пішли. Згодом, я з тобою поведу бесіду, розберуся, без свідків.
Іван з Оленою, вітаючи один одного з Різдвом, розцілувалися. Микола, тішився, що прийшов брат, в надії, що дружина заспокоїться, не буде така сердита. Зненацька чхнув, підтер рукою носа, голосно їм услід,
- Ви йдіть, я вас наздожену…. Я зараз, швидко…
І тихо, майже про себе,
-От і добре, зробимо профілактику організму, щоб ця ночівля, мені боком не проявилася. Не дай Боже захворіти.
Січень 2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864880
дата надходження 15.02.2020
дата закладки 15.02.2020
Я всі зорі зберу на світанні,
Що розсипала нічка в траву.
Завжди будь у моєму коханні,
Я тобою, мій милий, живу.
Хай мелодія вічна любові
У серцях наших ніжно бринить.
В кожній миті, у кожному слові,
Насолодою душу п'янить.
Приспів:
Уночі нам щастя доленька пряде,
Доки усміхнеться сонце золоте.
Хай вирує шалу срібний водограй,
Де кохання наше - малиновий рай!
Ми не спиним ріку швидкоплинну
Тих років, що торкаються нас.
Але вірність свою лебедину,
Понесемо у вічності час.
Загадкові і дивні сюжети
Доленосно мережить життя.
Ми з тобою в прекраснім дуеті
Проспіваєм романс до кінця.
Приспів:
Уночі нам щастя доленька пряде,
Доки усміхнеться сонце золоте.
Хай вирує шалу срібний водограй,
Де кохання наше - малиновий рай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864814
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 14.02.2020
Знову пахне осінь стиглим виноградом,
Квітнуть хризантеми, ще в моїм саду.
Сонячне проміння так торкає радо,
Я з тобою в осінь мій коханий йду.
Вона нас зустріне ніжним поцілунком,
Обійме, пригорне, ще своїм теплом.
Осінь, мила осінь, наша веселунко,
Ти накрий нам долі, ніжності крилом.
Нехай буде стежка довга і широка
У життя казкове хай вона веде.
Моя мила осінь, небо синьооке,
Запрошу на каву з радістю тебе.
Познайомлю осінь, тебе з своїм милим,
Розповім тихенько, як його люблю.
Простели нам осінь ти із щастя килим
Я тебе прохаю, я тебе молю...
А рука долоню міцно так тримає,
Посмішка щаслива в мене на лиці.
Любий мій, коханий кращого немає,
Як твій поцілунок ніжний на щоці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864547
дата надходження 12.02.2020
дата закладки 12.02.2020
З жінкою, як плисти, важна практика,
Словами знаходьмо тілесного виходу,
Лаштуючи тло безпрограшної тактики.
З жінкою, як плисти, важна практика,
Вона принесе вам ейфорій Галактику,
Взаємність потрібна, навіть крихітна.
З жінкою, як плисти, важна практика,
Словами знаходьмо тілесного виходу.
(Тріолет)
10 червня 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864555
дата надходження 12.02.2020
дата закладки 12.02.2020
Мороз и солнце- как прекрасно!
Всё в этой жизни не напрасно
И в феврале уже зима
Открыла снега закрома.
Вновь стали радостные лица,
Кто на мороз совсем не злится
И снова белые тона
Природа в жизнь нам принесла.
Исчезла серость зимних дней
И сразу стало веселей.
Ведь на морозе снег искрится.
Ну почему б не веселится?
Вновь в спячку залегла земля,
Разбудит тёплая весна
И снова птицы запоют,
Подарят песенный уют.
Февраль 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864394
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 10.02.2020
Мороз и солнце- как прекрасно!
Всё в этой жизни не напрасно
И в феврале уже зима
Открыла снега закрома.
Вновь стали радостные лица,
Кто на мороз совсем не злится
И снова белые тона
Природа в жизнь нам принесла.
Исчезла серость зимних дней
И сразу стало веселей.
Ведь на морозе снег искрится.
Ну почему б не веселится?
Вновь в спячку залегла земля,
Разбудит тёплая весна
И снова птицы запоют,
Подарят песенный уют.
Февраль 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864394
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 10.02.2020
-Я сьогодні стану татом,-
Вітя заявив відразу,-
Буду з гордістю казати:
-Ми народжували разом!
А дружина верещала
У пологовій вже залі,
Медсестра й черговий лікар
Бігали, як на вокзалі.
Акушерка метушиться:
-Все нормально, йде голівка…
Вітя глянув, поточився,
Як сніп, гепнув на долівку.
Санітарка – баба Дуся
Рятувать таких навчилась:
-Прокидайтеся, татусю,
У вас доня народилась.
В нашатир вмочила ватку,
Попід носом поводила,
І по щоках, для порядку,
Кілька ляпасів вліпила.
Ледь прочумався наш Вітя,
Що до чого – прояснилось…
Та у сні таке жахіття
За усе життя не снилось!
-Слава Богу, що не хлопчик…
Як родити, я вже знаю,
Щоб, як я, мій син так мучивсь?
Ворогу не побажаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864320
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 10.02.2020
«Медом духмяним
Наповнили бджоли стільник…»
(Сімадзакі Тосон)
Наповнимо келих:
Всесвіт інакший співає хорал
забороненій вірі
Ми забули про час
холодів і вітрів:
Нині осінь – тепла і щедра,
Осінь плодів забуття,
Наповнимо келих
Медом хмільним!
Миші веселі на темнім горищі
Серед пилюки
славлять весільний бенкет:
Ми живемо в саду,
Де гронами стиглими ягід
Звисає п’янкий виноград.
Наповнимо келих!
Словами простими
Прославимо голку сосни:
зелену й пахучу
Серед золота осені,
Серед крику птахів невідомих,
Що лишаються з нами
Славити осінь поезії –
Наповнимо келих!
Щедрого поля господар
Жмуток трави запашної
Палить на требу богині полів.
Час бубнів, кіфар:
Наповнимо келих!
Світ ще не став
крижаним,
Кат поховав
у глині важкій
Свій втомлений меч,
А новий ще коваль не майструє,
Ще радість висить у повітрі
Легким павутинням:
Наповнимо келих!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864243
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 09.02.2020
[b]У[/b] міражах крилатість сніжна білизни,
Лиш крутень слізно моросить сльотою.
І звучний день, розбризканий краплинно зник,
А ніч сповзла й упала глухотою.
І не закреслиш, не зітреш тягар думок.
Налитість туги ув очах не змиєш.
Чи має сенс непевний диво-тіні крок?
Примхлива річ плавучість строку міни.
Розбіжності бажань нелегко подолать.
Розчарування - ще ж не аксіома.
Тверезість суджень, дії та душевний склад,-
І казибрід стає вже карколомний.
(Лютий має ще давні назви - крутень, казибрід. Карколомний - в значенні- надзвичайний.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863888
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 09.02.2020
Скільки нервів і мороки.
Марно все та й годі.
Мама з сином вчать уроки
Про клітинний поділ.
Що не вивчить, все забуде
Або трохи плута.
Як втовкмачить важко буде
Без ремня чи прута.
Врешті тата в поміч просить:
- Поясни дитині.
Тема ця складнюща досить.
Ділення клітини.
- Я слабкий в питанні тому.
Дуже мудрий виклад.
Втім, поясню по-простому.
Є житейський приклад.
Як в житті це справді діє,
Пояснив дитині:
- Хто ділитися не вміє, -
Той сидить в клітині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864188
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 09.02.2020
Господарству охорона -
лову риби
перепона,
а в кущах
рибалка вправний,
у відрі -
короп дзеркальний.
- Став прийшли ви
грабувати,
що ж,
ми будем
штрафувати!
- Рибу вдома
цю тримаю,
на жаль,
ванни я
не маю.
Їй в акваріумі
тісно
й виїзжджаю я
за місто,
випускаю в став
навмисно,
повертається,
як свисну.
- Ви нормальний?
- Ось дивіться -
та з відра в ставок
як плисне.
- Що ж, свистіть, -
один прохає, -
хай назад вже
повертає.
- Ви про що?!
Не розумію.
Тай свистіти я
не вмію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860645
дата надходження 08.01.2020
дата закладки 09.02.2020
У сні глибокім, дерева в лісі,
Під білосніжним, пухнастим снігом,
Кущі іскряться, вздовж на узліссі,
Втішаюсь я, диво- зимним царством.
Промінь цілує верхівки сосен,
Сяє намисто, срібні кришталі,
В снігу втопився, молодий ясен,
Гілки густенько в білій вуалі.
В пагорбах снігу сліди зайчиська,
Ямки, то глибші, то наче зверху,
Стрімголов біг, спішив від вовчиська,
Злякав напевно, він бідолаху.
Переливався пух, лебединий,
Ховав в долини, блиск золотий,
Поспішав вечір, місяце сяйний,
Радів погоді, на землі святій.
07.02.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864209
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 09.02.2020
Нічого кращого немає,
Як земля наша золота...
Вона в цім світі нас тримає,
Тепло від неї й доброта...
Нічого кращого немає,
Як в чистім небі є блакить...
І сонце світ весь зігріває,
Співати хочеться і жить...
Нічого кращого немає,
Як своя хата у селі...
Вона від бід всіх захищає,
У ній живеться у теплі...
Нічого кращого немає,
Як рідні діти і сім"я,
Тато і мама,внуки, діти,
Сусіди, друзі і рідня...
Нічого кращого немає,
Як є робота до душі,
Вона наснаги добавляє,-
І не страшні вітри й дощі...
Нічого кращого немає,
Як Мир і спокій на землі,
І птах у синяві літає,
І пташенята у гнізді...
Нічого кращого немає,
Як жити в рідній стороні,
Коли ж вона ще й захищає,
Всім жити хочеться й мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864174
дата надходження 08.02.2020
дата закладки 09.02.2020
И в шутку и всерьёз
на актуальную тему фантастики
Душа летает в облаках,
А тело ходит по земле.
Душа- не воздух и не прах,
А сущность вечная в тебе.
Она для всех второе я.
С ней хорошо идти вдвоём.
Она- подруга и судьба.
И для души- душевный дом.
Проходят годы и когда
Уже закончился здесь путь
Она спешит, летит туда,
Где снова к жизни призовут.
Так воплощаясь много раз,
Она как белка в колесе.
И каждый раз как в первый класс.
В другой семье, в другой среде.
Сансара жизни на земле
И тайна. Вот ларец найдёшь.
Сокровища хранит в себе,
А ключик, жаль, не подберёшь.
И рядом с этим багажом
Что делать? Быть или не быть?
Не оставляя на потом,
Решаешь по теченью плыть...
Ну и теория "в-а-ще".
Я к водопадам не привык.
Очнулся. Дождь. Иду в плаще.
Фу. Человек я, а не бык.
Октябрь 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858612
дата надходження 20.12.2019
дата закладки 08.02.2020
БАРХАТЦЫ - 101 СЕКРЕТ ЗДОРОВЬЯ
Бархатцы – род однолетних или многолетних цветочных культур, насчитывающий более 50 представителей, из семейства Астровые. Родиной растения является Южная Америка (Мексика), откуда в XVI веке колонизаторами оно было завезено в европейские страны, где полюбились очень многим жителям. Эти необычайно яркие и красивые цветки, обладающие высокой декоративной ценностью, можно встретить практически на каждом дачном участке, в садах, в палисадниках вблизи частных домов и даже на балконах многоквартирных домов.
Однако далеко не все знают, что они используются не только для украшения и озеленения территории, но и в народной медицине, косметологии, кулинарии, быту. На Кавказе это растение имеет название «имеретинский шафран», в Китае – «цветы тысячи лет», в Англии - «золото Девы Марии».
Бархатцы относятся к неприхотливым к условиям выращивания растениям, поэтому украсить ими свой участок способен любой желающий. Они легко переносят кратковременную засуху, не требовательны к почве, влажности и температуре, хотя для обильного цветения периодически их все-таки рекомендуется подкармливать удобрениями. Семена можно высевать в открытый грунт весной после установления стабильной плюсовой температуры или в случае, если погода холодная, сначала в горшочки, а затем после потепления уже пересаживать полученную рассаду в землю, когда сформируется 2 – 3 пары настоящих листочков. Из побега, выросшего из одного семени, уже к осени разрастается пышный куст с многочисленными яркими цветками.
Полезные свойства бархатцев для организма
Бархатцы обладают седативным действием, помогают справиться с повышенной раздражительностью, депрессивными состояниями и переутомлением, пережить нервные стрессы, усиливают выработку «гормона счастья» серотонина, нормализуют сон. Средства из цветов растения активизируют работу головного мозга и умственную деятельность. Причем для улучшения состояния нервной системы не обязательно принимать средства на их основе внутрь, иногда достаточно просто глубоко вдыхать аромат этих цветов, проходя возле мест, где они посажены, или принимать ванны с добавлением отвара цветков.
У бархатцев есть противовирусное свойство. Настои и отвары корзинок в дополнение к основной терапии рекомендуют пить при простуде и заболеваниях вирусной и бактериальной природы. Лечебные свойства бархатцев используют в целях профилактики многих заболеваний. Лекарства на основе цветков бархатцев:
- нормализуют АД;
- предотвращают инсульт, инфаркт;
- уменьшают риск тромбообразования;
- заживляют раны;
- улучшают зрение;
- восстанавливают поджелудочную железу;
- помогают нормализовать сахар;
- снимают симптомы артрита;
- улучшают обмен веществ;
- оказывают глистогонное, мочегонное, потогонное действие.
Для мужчины
Давно заметили пользу бархатцев для мужского здоровья. Их отвары и настои улучшают состояние сосудов. Это положительно сказывается на интенсивности кровообращения, что хорошо влияет на потенцию.
Регулярное употребление настоев цветка тагетеса служит хорошей профилактикой мочеполовых заболеваний мужчин. Повышает уровень тестостерона. Хорошо влияет на работу предстательной железы.
Для женщины
Настои и отвары целебного растения могут помочь женщине при разных проблемах. При менструальных болях нужно пить чай. Он оказывает спазмолитическое действие, заменяет болеутоляющие лекарства. У женщин настой тагетеса нормализует гормональный фон.
В период лактации женщинам рекомендуют пить отвар бархатцев. Он положительно влияет на выработку молока. Средства на основе тагетеса назначают при вагинальных инфекциях, для заживления послеродовых швов.
Сухие цветки рекомендуют использовать для приготовления домашней косметики. Для сохранения молодости кожи на основе настоя можно готовить: лосьон; бальзам; примочки.
Например, в народной медицине водный настой цветков бархатцев в древности применяли как мочегонное, потогонное и противоглистное средство. Пили чай из бархатцев для лечения диареи и желудочных колик. Бархатцы можно добавлять в компоты и кисели, которые приобретают не только особый аромат, но и лечебные свойства, повышают устойчивость организма к простуде, гриппозным заболеваниям, различным микробам, спасают человека от вирусов и бактерий, укрепляют иммунитет.
Однако следует быть осторожным с количеством их применения, поскольку цветы и особенно листья богаты эфирными маслами, поэтому большие дозировки подходят не всем.
Для начала попробуйте такой настой: один цветок положите в чашку, залейте кипятком. Через 15 минут процедите и выпейте. Вы сразу почувствуете, подходит вам такое лечение или нет. Особенно полезны красно-коричневые цветки, которые наиболее богаты каротином (провитамином А) и пигментами.
Отвар из бархатцев
Использование отвара показано при воспалении суставов. Готовят его следующим способом:
- измельчают сухие цветки;
- 1 ст. л. сырья насыпают в кастрюлю;
- наливают воду 250 мл;
- нагревают до кипения, снимают с огня, настаивают, процеживают.
От артрита суставов рук и ног спасет отвар бархатцев.
Для приготовления отвара 20-25 свежих цветков заварите 1 л воды (чуть остывшим кипятком – около 80 градусов). Укутать и настаивать до остывания. Если вы используете сухие цветы, то отвар готовится из расчета 1 ст. л. цветков на стакан кипятка. Настоявшийся отвар надо процедить и отжать. Принимать от 1 до 2,5 л в день вместо чая и воды. Продолжительность лечения 1,5-3 мес. Лечение надо повторять каждые 6-12 месяцев, в зависимости от самочувствия.
Свежий сок бархатцев помогает при укусах пчел и ос.
Бархатцы для улучшения зрения
Свежие соцветия бархатцев в лечебных целях употребляют в течение 30 дней. Они восстанавливают зрение, возвращают остроту. Чтобы ощутить терапевтический эффект, взрослому за день потребуется съесть по 3 цветка, ребенку — по 1 шт.
Для лечения и профилактики заболеваний поджелудочной железы: 1 цветок бархатцев измельчить, заварить в 1 стакане кипятка, настоять до охлаждения и принимать по 1/4 стакана 4 раза в день. Это однодневная доза для лечения поджелудочной железы и сахарного диабета.
Успокаивающее, мочегонное, потогонное и противоглистное средство: 1 ст. л. цветков залить 1,5 стакана кипятка, настоять 30 минут, процедить. Настой принимать по 2 ст. л. 3–4 раза в день.
Для укрепления стенок сосудов при наружных и внутренних кровотечениях: 2 ст. л. цветочных корзинок чернобрывцев, 1 ч. л. цветков таволги (лабазника вязолистного) заварить 2 стаканами кипятка, настаивать в закрытой посуде 20 минут. Пить по 1 стакану 3 раза в день до еды.
Сахарный диабет: 50 штук цветков бархатцев с темным оттенком залить 0,5 л водки, настоять неделю, а затем принимать эту настойку по 1 ч. л. 3 раза в день перед едой.
Масло бархатцев лечит раны и ожоги. Чтобы приготовить средство, нужно измельченные цветки залить растительным маслом 1:1 на ночь, а утром подержать на водяной бане 30 минут при температуре 60-70 градусов. Это масло используют и при воспалении дыхательных путей, в частности бронхитов, — облегчает движение слизи, нейтрализует застойные явления, помогает от кашля.
При насморке и гайморите хорошо делать такие ингаляции: заварной пол-литровый чайник обдать кипятком, 5 бутонов чернобрывцев залить кипятком так, чтобы вода доходила до нижнего основания носика. Укутать чайник в полотенце. Через 5 минут вдыхать воздух из носика ртом, выдыхать носом. Когда нос начинает свободно дышать, то делать вдох носом, выдох — ртом.
Профилактика и лечение гинекологических заболеваний.
Для профилактики нужно взять один цветок чернобрывца, заварить 1 стаканом кипятка и принимать по 0,25 стакана 4 раза в день. Для лечения готовят такой отвар: 3 цветка вместе со стебельками залить 400 мл горячей воды, кипятить 5 минут, охладить при комнатной температуре и процедить. Принимать 3 раза в день до еды. В зависимости от степени заболевания, принимать по схеме: 21 день прием, 7 дней перерыв, курс лечения длится 2-3 месяца.
Ванны с отваром бархатцев успокаивают нервную систему, помогают в стрессовых ситуациях, снимают беспокойство, восстанавливают душевное равновесие. Рекомендуются при неврозах, депрессиях, неуверенности и растерянности.
При гнойничковой сыпи, пролежнях, раздражениях кожи, а также при огрубевшей коже на пятках, локтях и коленях поможет масло чернобрывцев. Для его приготовления нужно наполнить полулитровую банку измельченными цветочными корзинками мелких бархатцев, после чего залить их до верха рафинированным подсолнечным маслом, настаивать в течение недели в темном месте, а потом процедить и отжать. Средство нужно хранить в холодильнике и смазывать проблемные зоны 1-2 раза в день.
Улучшить обмен веществ и оздоровить печень поможет такой рецепт: 5 цветков бархатцев залить 1 л кипящей воды, кипятить 3 минуты на медленном огне, процедить. Принимать по 250 мл до еды утром и вечером. Курс лечения – 1 месяц, затем нужно сделать недельный перерыв и повторить курс. Можно использовать и для наружного применения (в виде примочек) при кожных заболеваниях.
Высокое давление. Благодаря седативным свойствам чернобрывцы способствуют снижению артериального давления. Нужно измельчить и смешать поровну цветки календулы, чернобрывцев, перечной мяты, залить 1 ст. л. с верхом сбора 1 стаканом кипятка и оставить на 10-15 минут. После этого процедить и добавить 1 ч. л. меда. Выпить за полчаса до еды. Принимать ежедневно. Вскоре давление нормализуется, и гипертония перестанет беспокоить.
Лосьон для лица омолаживающий. С вечера 2 ст. л. измельченных цветочных корзинок залить 1 стаканом кипятка, настаивать ночь, процедить, отжать. В полученный настой добавить 1 ст. л. водки и 1 ч. л. лимонного сока. Готовый настой хранить в холодильнике. Протирать им лицо 2-3 раза в день.
Свежие цветки бархатцев (лепестки) включают в состав салатов, блюд из мяса и рыбы. Благодаря тагетесу напитки, выпечка приобретают красивый золотистый оттенок. Ароматный чай с лепестками содержит антиоксиданты. Он усиливает иммунитет, продлевает молодость.
Бархатцы издавна считались одним из символов здоровья и семейного достатка. На Медовый Спас эти цветы добавляли в букеты, которые затем освящали в церкви и хранили дома до следующего такого праздника.
Важно: Различные гибридные виды бархатцев карамельного или белого цвета, выведенные в декоративных целях, не обладают лечебными свойствами.
Дневник Отрада
Перевела на украинский язык 19.01.20 6.23
ЧОРНОБРИВЦІ - 101 СЕКРЕТ ЗДОРОВ'Я
Чорнобривці – рід однорічних або багаторічних квіткових культур, що нараховує більше 50 представників з родини Айстрових. Батьківщиною рослини є Південна Америка (Мексика), звідки в XVI столітті колонізаторами воно було завезено в європейські країни, де дуже полюбилися багатьом жителям. Ці надзвичайно яскраві і красиві квітки, що володіють високою декоративною цінністю, можна зустріти практично на кожній дачній ділянці, в садах, в палісадниках поблизу приватних будинків і навіть на балконах багатоквартирних будинків.
Однак далеко не всі знають, що вони використовуються не тільки для прикраси і озеленення території, але і в народній медицині, косметології, кулінарії, побуті. На Кавказі це рослина має назву «імеретинський шафран», в Китаї – «квіти тисячі років», в Англії - «золото Діви Марії».
Чорнобривці відносяться до невибагливих до умов вирощування рослин, тому прикрасити ними свою ділянку здатний будь-який бажаючий. Вони легко переносять короткочасну посуху, не вимогливі до грунту, вологості і температури, хоча для рясного цвітіння періодично їх все-таки рекомендується підгодовувати добривами. Насіння можна висівати у відкритий грунт навесні після встановлення стабільної плюсової температури або в разі, якщо погода холодна, спочатку в горщики, а потім після потепління вже пересаджувати отриману розсаду у землю, коли сформується 2 – 3 пар справжніх листочків. З паростка, що виріс з однієї насінини, вже до осені розростається пишний кущ з численними яскравими квітками.
Корисні властивості чорнобривців для організму
Чорнобривці володіють седативною дією, допомагають впоратися з підвищеною дратівливістю, депресивними станами і перевтомою, пережити нервові стреси, підсилюють вироблення «гормону щастя» серотоніну, нормалізують сон. Препарати з квітів рослини активізують роботу головного мозку і розумову діяльність. Причому для поліпшення стану нервової системи не обов'язково вживати препарати на їх основі всередину, іноді достатньо просто глибоко вдихати аромат цих квітів, проходячи біля місць, де вони посаджені, або приймати ванни з додаванням відвару квіток.
У чорнобривців є противірусна властивість. Настої і відвари кошиків в доповнення до основної терапії рекомендують пити при застуді і захворюваннях вірусної і бактеріальної природи. Лікувальні властивості чорнобривців використовують в цілях профілактики багатьох захворювань. Ліки на основі квіток чорнобривців:
- нормалізують артеріальний тиск;
- запобігають інсульт, інфаркт;
- зменшують ризик тромбоутворення;
- загоюють рани;
- покращують зір;
- відновлюють підшлункову залозу;
- допомагають нормалізувати цукор;
- знімають симптоми артриту;
- покращують обмін речовин;
- виявляють глистогінну, сечогінну, потогінну дію.
Для чоловіка
Давно помітили користь чорнобривців для чоловічого здоров'я. Їх відвари і настої покращують стан судин. Це позитивно позначається на інтенсивності кровообігу, що добре впливає на потенцію.
Регулярне вживання настоїв квітки тагетеса служить хорошою профілактикою захворювань сечостатевих чоловіків. Підвищує рівень тестостерону. Добре впливає на роботу передміхурової залози.
Для жінки
Настої і відвари цілющого рослини можуть допомогти жінці при різних проблемах. При менструальних болях потрібно пити чай. Він чинить спазмолітичну дію, замінює болезаспокійливі ліки. У жінок настій тагетеса нормалізує гормональний фон.
В період лактації жінкам рекомендують пити відвар чорнобривців. Він позитивно впливає на вироблення молока. Кошти на основі тагетеса призначають при вагінальних інфекціях, для загоєння післяпологових швів.
Сухі квітки рекомендують використовувати для приготування домашньої косметики. Для збереження молодості шкіри на основі настою можна готувати: лосьйон; бальзам; примочки.
Наприклад, у народній медицині водний настій квіток чорнобривців у давнину застосовували як сечогінний, потогінний і протиглисний засіб. Пили чай з чорнобривців для лікування діареї і шлункових кольок. Чорнобривці можна додавати в компоти і киселі, які набувають не тільки особливий аромат, але і лікувальні властивості, підвищують стійкість організму до застуди, грипозним захворювань, різних мікробів, рятують людини від вірусів і бактерій, зміцнюють імунітет.
Однак слід бути обережним з кількістю їх застосування, оскільки квіти і особливо листя багаті ефірними оліями, тому великі дозування підходять не всім.
Для початку спробуйте такий настій: одна квітка покладіть в чашку, залийте окропом. Через 15 хвилин процідіть і випийте. Ви відразу відчуєте, підходить вам таке лікування чи ні. Особливо корисні червоно-коричневі квіти, які найбільш багаті каротином (провітаміном А) і пігментами.
Відвар з чорнобривців
Використання відвару показано при запаленні суглобів. Готують його наступним способом:
- подрібнюють сухі квітки;
- 1 ст. л. сировини насипають у каструлю;
- наливають воду 250 мл;
- нагрівають до кипіння, знімають з вогню, настоюють, проціджують.
Від артриту суглобів рук і ніг врятує відвар чорнобривців.
Для приготування відвару 20-25 свіжих квіток заварити 1 л води (трохи остившім окропом – близько 80 градусів). Укутати і настоювати до охолодження. Якщо ви використовуєте сухі квіти, то відвар готується з розрахунку 1 ст. л. квіток на склянку окропу. Настоявшийся відвар треба процідити і віджати. Приймати від 1 до 2,5 л на день замість чаю і води. Тривалість лікування 1,5-3 міс. Лікування треба повторювати кожні 6-12 місяців, залежно від самопочуття.
Свіжий сік чорнобривців допомагає при укусах бджіл та ос.
Чорнобривці для поліпшення зору
Свіжі суцвіття чорнобривців у лікувальних цілях вживають протягом 30 днів. Вони відновлюють зір, повертають гостроту. Щоб відчути терапевтичний ефект, дорослому за день потрібно з'їсти по 3 квітки, дитині — по 1 шт.
Для лікування і профілактики захворювань підшлункової залози: 1 квітка чорнобривців подрібнити, заварити в 1 склянці окропу, настояти до охолодження і приймати по 1/4 склянки 4 рази на день. Це одноденна доза для лікування підшлункової залози та цукрового діабету.
Заспокійливий, сечогінний, потогінний і протиглисний засіб: 1 ст. л. квіток залити 1,5 склянки окропу, настояти 30 хвилин, процідити. Настій приймати по 2 ст. ложки 3-4 рази на день.
Для зміцнення стінок судин при зовнішніх і внутрішніх кровотечах: 2 ст. л. квіткових кошиків чорнобривців, 1 ч. л. квіток таволги (гадючника в'язолистого) заварити 2 склянками окропу, настоювати в закритому посуді 20 хвилин. Пити по 1 склянці 3 рази в день до їжі.
Цукровий діабет: 50 штук квіток чорнобривців з темним відтінком залити 0,5 л горілки, настояти тиждень, а потім приймати цю настоянку по 1 ч. л. 3 рази в день перед їжею.
Масло чорнобривців лікує рани і опіки. Щоб приготувати засіб, потрібно подрібнені квітки залити рослинним маслом 1:1 на ніч, а вранці потримати на водяній бані 30 хвилин при температурі 60-70 градусів. Це масло використовують при запаленні дихальних шляхів, зокрема бронхітів, — полегшує рух слизу, зменшує застійні явища, допомагає від кашлю.
При нежиті та гаймориті добре робити такі інгаляції: заварний пів-літровий чайник обдати окропом, 5 бутонів чорнобривців залити окропом так, щоб вода доходила до нижнього підстави носика. Укутати чайник в рушник. Через 5 хвилин вдихати повітря з носика ротом, видихати носом. Коли ніс починає вільно дихати, то робити вдих носом, видих — ротом.
Профілактика та лікування гінекологічних захворювань.
Для профілактики потрібно взяти один квітка чернобрывца, заварити 1 склянкою окропу і приймати по 0,25 склянки 4 рази на день. Для лікування готують такий відвар: 3 квітки разом зі стеблинками залити 400 мл гарячої води, кип'ятити 5 хвилин, охолодити при кімнатній температурі і процідити. Приймати 3 рази в день до їжі. В залежності від ступеня захворювання, приймати за схемою: 21 день прийом, 7 днів перерва, курс лікування триває 2-3 місяці.
Ванни з відваром чорнобривців заспокоюють нервову систему, допомагають у стресових ситуаціях, знімають занепокоєння, відновлюють душевну рівновагу. Рекомендуються при неврозах, депресіях, невпевненості і розгубленості.
При гнійничкових висипань, пролежнях, подразненнях шкіри, а також при огрубілою шкіри на п'ятах, ліктях і колінах допоможе масло чорнобривців. Для його приготування потрібно наповнити півлітрову банку подрібненими квітковими кошиками дрібних чорнобривців, після чого залити їх до верху рафінованим соняшниковою олією, настоювати протягом тижня в темному місці, а потім процідити і віджати. Засіб потрібно зберігати в холодильнику і змащувати проблемні зони 1-2 рази в день.
Поліпшити обмін речовин і оздоровити печінку допоможе такий рецепт: 5 квіток чорнобривців залити 1 л окропу, кип'ятити 3 хвилини на повільному вогні, процідити. Приймати по 250 мл до їди вранці і ввечері. Курс лікування – 1 місяць, потім потрібно зробити тижневу перерву і повторити курс. Можна використовувати і для зовнішнього застосування (у вигляді примочок) при шкірних захворюваннях.
Високий тиск. Завдяки седативним властивостям чорнобривці сприяють зниженню артеріального тиску. Потрібно подрібнити і змішати порівну квітки календули, чорнобривців, перцевої м'яти, залити 1 ст. л. з верхом збору 1 склянкою окропу і залишити на 10-15 хвилин. Після цього процідити і додати 1 ч. л. меду. Випити за півгодини до їжі. Приймати щодня. Незабаром тиск нормалізується, і гіпертонія перестане турбувати.
Лосьйон для обличчя омолоджуючий. З вечора 2 ст. л. подрібнених квіткових кошиків залити 1 склянкою окропу, настояти ніч, процідити, віджати. В отриманий настій додати 1 ст. л. горілки і 1 ч. л. лимонного соку. Готовий настій зберігати в холодильнику. Протирати їм обличчя 2-3 рази на день.
Свіжі квітки чорнобривців (пелюстки) включають до складу салатів, страв з м'яса і риби. Завдяки тагетесу напої, випічка набувають красивий золотистий відтінок. Ароматний чай з пелюстками містить антиоксиданти. Він посилює імунітет, продовжує молодість.
Щоденник Відрада
Переклала на українську мову 19.01.20 6.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861826
дата надходження 19.01.2020
дата закладки 08.02.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2020
Не дай Бог, пережити Україну! –
Бо я тоді за мить одну помру,
Люблю її за душу янголину,
За теплий дотик материнських рук.
Не дай Бог, пережити Україну! –
Немов осу, думки гіркі гоню…
В собі тамую ту журу чаїну,
З молитви їй лаштуючи броню.
Не дай Бог, пережити Україну!
Бо я одну таку її люблю.
Рятуй, мій Боже, у лиху годину,
Я біль увесь за неї дотерплю.
Не дай Бог, пережити Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863990
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 07.02.2020
А сніг іде і вже мені
Відчутні ноти порятунку.
- Спасибі, я кажу зимі,
Сьогодні ти уже чаклунка...
Струни зими уже бринять,
Ніби мелодії чарівні...
Зими цієї благодать...
Снує і лагідно, і ніжно...
Ціную я понад усе,-
Все що природа нам дарує...
Зима нам спокій вже несе,..
І я прихід її святкую...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864015
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 07.02.2020
Мабуть, в гості до мене іде вже зима
Та несміло товчеться вона на порозі.
Знає: радості в мене до неї нема,
Не хотіла б ще бачить її на дорозі.
Хоч терниста дорога, та тільки моя
І омита дощем, й закидалась камінням.
Та ішла я вперед, де так сонце сія,
Посилало мені те ласкаве проміння.
Я тягнулась до нього як тільки могла
І шукала у ньому розраду і щастя,
Щоб отримать від нього хоч крапю тепла
І прогнати з душі негаразди й напасті.
Манівцями, бувало, брела й навпростець,
Бо наївна й спокушена я міражами,
І вглухому куті шлях оцей нанівець
Обривавсь й розкидався по світу друзками.
І прийшла я тепер до глухої стіни,
За якою сховалась одна невідомість.
Лише подих холодний несеться зими
І яку не сприймає моя вся свідомість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864009
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 07.02.2020
Ти мені подаруй троянди рожеві,
Промінясті, мов ранку літнього гребінь,
Наче лебедів крила в східному небі,
Що летять до озер, де зраджені меви.
Хай роситься на квітах вода кришталева,
А сувої ховають снів павутину.
Я торкнусь їх очима, в згадки порину,
А вони немов щедрі світла розливи.
Ти мені подаруй троянди рожеві,
Без усяких оказій візьми й подаруй,
Слів чужих привітань надарма не готуй,
Бо однак вони будуть штучні й дешеві.
Без надуманих слів просто так подаруй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863702
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 07.02.2020
КРУПНЕЙШИЕ МЕТЕОРИТЫ, УПАВШИЕ НА ЗЕМЛЮ
Часто нашу планету атакуют различные космические объекты. Большая их часть сгорает в атмосфере, так и не добравшись до поверхности Земли. Тех, которые испаряются, мы называем падающими звездами или метеорами (остатки комет).
Однако некоторым более крупным везунчикам, метеоритам, все же удаётся иногда добраться до поверхности Земли, на которой он могут пролежать тысячи лет в неизменном виде.
Астероиды – это космические объекты размером ещё больше. Как говорит одна теория, один такой камень примерно 63 миллиона лет назад оставил Землю без динозавров, и с ещё одним ему подобным, 2012 DA14, мы едва избежали столкновения в 2013 году.
Мы познакомим вас с самыми крупными метеоритами, известные землянам.
Самые большие метеориты
1.Железно-никелевый Вилламетт
Американский музей естественной истории, 1911 год
Это самый крупный метеорит из всех, когда-либо найденных на территории США. Его вес – 15,5 тонн, а размер – 7,8 квадратных метров. Вмятины на метеорите образовались не от того, что он частично сгорел, пока добирался до Земли. Всё дело в том, что он сотни миллионов лет ржавел, лежа во влажных лесах Западного Орегона.
В Американском музее естественной истории в Нью-Йорке метеорит оказался в 1906 году. Перед тем, как попасть в музей, с метеоритом случилась интересная история.
Изначально метеорит был обнаружен индейцами, которые и перенесли его на территорию долины Вилламетт штата Орегон. Такое предположение возникло из-за того, что ударный кратер не был найден. Полагают, что он находится на территории Канады.
Индейцы поклонялись камню, называя его гостем с Луны, а дождевая вода, собиравшаяся в углублениях камня, использовалась ими для лечения болезней.
В 1902 году метеорит был обнаружен шахтёром Эллисом Хьюзом (Ellis Hughes). Мужчина сразу понял, что перед ним не просто камень, поэтому он в течение трёх месяцев потихоньку передвигал находку на свой участок.
Однако он был разоблачён, и камушек признали собственностью сталелитейной компании в Орегоне, на чьей территории метеорит находился изначально.
В 1905 году метеорит был выкуплен частным лицом за 26 000 долларов и через год подарен музею в Нью-Йорке, где он и обитает до сих пор.
После того, как камень оказался в музее, индейцы штата Орегон потребовали возвращения метеорита, так как он в течение многих веков был предметом их религиозного культа и принимал участие в ежегодной обрядовой церемонии.
Однако вывести метеорит из музея, не разрушив стен, оказалось невозможным, поэтому с индейцами было заключено соглашение, в рамках которого на территории музея один раз в год может проводится церемония.
2.Метеорит Мбози
Этот метеорит был обнаружен в 1930-х годах в Танзании. В высоту метеорит имеет почти 1 метр, в длину – 3 метра, а вес его почти вдвое больше веса Вилламетта и составляет 25 тонн.
Много веков местные племена считали Мбози священным камнем и никому о нём не рассказывали из-за различных табу. Они называли его "кимондо", что с языка суахили переводится как "метеор".
Занятно, что на месте, где был обнаружен метеорит, нет кратера. Это говорит о том, что после столкновения с Землёй метеорит ещё какое-то время перекатывался по поверхности.
На 90 процентов метеорит состоит из железа, как и большинство всех известных его собратьев, этим же объясняется и его тёмный цвет. На камне очень заметны следы плавления и разогрева до очень высоких температур, что является следствием прохождения через верхние слои атмосферы.
Люди вырыли вокруг метеорита ров, так как первоначально Мбози был частично погружён в землю. Они оставили под ним слой почвы, который впоследствии стал естественным постаментом.
3.Метеорит Мыс Йорк
Это третий самый крупный метеорит, упавший на Землю около 10 000 лет назад. Назвали метеорит так по месту обнаружения в Гренландии самых значимых его фрагментов.
Самый крупный фрагмент метеорита называется "Анигито" и весит 31 тонну. Интересна история его имени. Когда камень в 1897 году на корабле доставляли в Американский музей естественной истории, четырёхлетняя дочь исследователя Роберта Пири разбила о него бутылку вина и произнесла ничего не означающее слово на своём языке: "а-ни-ги-то".
Решили так и назвать камушек, который до этого эскимосы, первыми нашедшие метеорит, величали "Палатка". "Анигито" прижилось лучше.
Второй по величине фрагмент метеорита называется Агпалилик (аборигены его называли "Мужчина"). Он был обнаружен в 1963 году, весит 20 тонн и сейчас находится в Геологическом музее при Университете Копенгагена в Дании.
Различные осколки метеорита находили в период с 1911 по 1984 года. Помимо "Мужчины" и "Анигито", ещё нашли "Женщину" (3 тонны), "Собаку" (400 кг) и т.д.
Стоит отметить, что в течение длительного времени племена инуитов использовали фрагменты и осколки метеорита Мыс Йорк для создания своих гарпунов и орудий.
4. Метеорит Бакубирито
Это самый крупный метеорит, найденный на территории Мексики. Он весит около 20 тонн, в длину имеет 4,5 метра, в ширину 2 метра, а в высоту 1,75 метра. Его обнаружил геолог Гилберт Эллис Бейли (Gilbert Ellis Bailey) возле города Синалоа де Лейва.
Камушек нашли в 1863 году, а сейчас его можно увидеть в научном центре города Синалоа.
5.Метеорит Эль Чако
Этот метеорит занимает второе место среди самых крупных, когда-либо столкнувшихся с Землёй. Весит он почти вдвое больше, чем предыдущий в данном списке, - 37 тонн!
Упал он на территории Аргентины и является частью группы метеоритов под названием Кампо дель Сьело. В результате его падения образовался кратер, площадь которого 60 квадратных метров.
Эль Чако был обнаружен в 1969 году при помощи металлоискателя, потому как находился под землёй на глубине 5 метров.
Охотник за метеоритами Роберт Хааг в 1990 году попытался выкрасть его, но местная полиция вовремя среагировала.
В прошлом, 2016 году, был обнаружен и поднят на поверхность ещё один фрагмент, который, по предположениям, является частью той же группы метеоритов, что и Эль Чако.
6.Метеорит Гоба
Этот метеорит – крупнейший из когда-либо найденных. Он упал на территории юго-западной Африки, в Намибии, и никогда не перемещался. Он вдвое тяжелее своего ближайшего соперника Эль Пако: весит этот монстр 60 тонн.
Свое название камушек получил по имени фермы Hoba West Farm, на территории которой был найден в 1920 году. Его нашёл по чистой случайности хозяин фермы, когда вспахивал одно из своих полей, ведь ни кратера, ни других следов падения не сохранилось.
Гоба интересен тем, что по сравнению с другими метеоритами, его поверхность гладкая и плоская. Он на 84 процента состоит из железа и на 16 из никеля.
Стоит добавить, что метеорит никогда не взвешивался. Считают, что при падении на Землю его вес составлял около 90 тонн. По подсчётам на момент обнаружения в 1920 году, малыш весил около 66 тонн, однако, научные исследования, вандализм и эрозия всё-таки сделали своё дело, поэтому сегодня Гоба похудел до 60 тонн.
Гоба на сегодняшний день считается самым крупным куском железа природного происхождения. Он занимает площадь в 6,5 квадратных метров. Предположительно он упал на Землю около 80 000 лет назад и с тех пор не перемещался из-за своего огромного размера.
Как ни странно, но необходимости в его откапывании никогда не было. По информации одной из теорий, благодаря своей относительно плоской форме метеорит скользил по поверхности, а не углублялся в землю.
Перевела на украинский язык 7.02.20 6.03
НАЙБІЛЬШІ МЕТЕОРИТИ, ЩО ВПАЛИ НА ЗЕМЛЮ
Часто нашу планету атакують різні космічні об'єкти. Велика їх частина згорає в атмосфері, так і не діставшись до поверхні Землі. Тих, які випаровуються, ми називаємо падаючими зірками або метеорами (залишки комет).
Однак деяким великим щасливцям, метеоритів, все ж вдається іноді дістатися до поверхні Землі, на якій він може пролежати тисячі років у незмінному вигляді.
Астероїди – це космічні об'єкти розміром ще більше. Як каже одна теорія, один такий камінь приблизно 63 мільйони років тому залишив Землю без динозаврів, і з ще одним йому подібним, 2012 DA14, ми ледве уникнув зіткнення в 2013 році.
Ми познайомимо вас із самими великими метеоритами, відомі землянам.
Самі великі метеорити
1.Залізно-нікелевий Вілламетт
Американський музей природної історії, 1911 рік
Це найбільший метеорит з усіх, коли-небудь знайдених на території США. Його вага – 15,5 тонн, а розмір – 7,8 квадратних метрів. Вм'ятини на метеориті утворилися не від того, що він частково згорів, поки добирався до Землі. Вся справа в тому, що він сотні мільйонів років іржавів, лежачи у вологих лісах Західного Орегона.
В Американському музеї природної історії в Нью-Йорку метеорит виявився в 1906 році. Перед тим, як потрапити в музей, з метеоритом трапилася цікава історія.
Спочатку метеорит був виявлений індіанцями, які і перенесли його на територію долини Вілламетт штату Орегон. Таке припущення виникло з того, що ударний кратер не був знайдений. Вважають, що він знаходиться на території Канади.
Поклонялися індіанці каменю, називаючи його гостем з Місяця, а дощова вода, що збиралася в поглибленнях каменю, використовувалась ними для лікування хвороб.
У 1902 році метеорит був виявлений шахтарем Еллісом Хьюзом (Ellis Hughes). Чоловік одразу зрозумів, що перед ним не просто камінь, тому він протягом трьох місяців потихеньку пересував знахідку на свою ділянку.
Однак він був викритий, і камінчик визнали власністю сталеливарної компанії в Орегоні, на чиїй території метеорит перебував спочатку.
У 1905 році метеорит був викуплений приватною особою за 26 000 доларів і через рік подарований музею в Нью-Йорку, де він і живе досі.
Після того, як камінь опинився в музеї, індіанці штату Орегон зажадали повернути метеорита, так як він протягом багатьох століть був предметом релігійного культу і брав участь у щорічній обрядової церемонії.
Проте вивести метеорит з музею, не зруйнувавши стін, виявилося неможливим, тому з індіанцями було укладено угоду, в рамках якого на території музею один раз в рік може проводиться церемонія.
2.Метеорит Мбози
Цей метеорит був виявлений в 1930-х роках в Танзанії. У висоту метеорит має майже 1 метр, у довжину – 3 метри, а вага його майже вдвічі більше ваги Вілламетта і складає 25 тонн.
Багато століть місцеві племена вважали Мбози священним каменем і нікому про нього не розповідали з-за різних табу. Вони називали його "кимондо", що з мови суахілі перекладається як "метеор".
Цікаво, що на місці, де був знайдений метеорит, немає кратера. Це говорить про те, що після зіткнення з Землею метеорит ще якийсь час перекочувався по поверхні.
На 90 відсотків метеорит складається з заліза, як і більшість всіх відомих його побратимів, цим же пояснюється і його темний колір. На камені дуже помітні сліди плавлення і розігріву до дуже високих температур, що є наслідком проходження через верхні шари атмосфери.
Люди викопали навколо метеорита рів, так як спочатку Мбози був частково занурений у землю. Вони залишили під ним шар ґрунту, який згодом став природним постаментом.
3.Метеорит Мис Йорк
Це третій найбільший метеорит, що впав на Землю близько 10 000 років тому. Назвали метеорит так за місцем виявлення в Гренландії найбільш значущих його фрагментів.
Найбільший фрагмент метеорита називається "Анигито" і важить 31 тонну. Цікава історія його імені. Коли камінь у 1897 році на кораблі доставляли в Американський музей природної історії, чотирирічна дочка дослідника Роберта Пірі розбила про нього пляшку вина і промовила нічого не означає слово своєю мовою: "а-ні-гі-то".
Вирішили так і назвати камінчик, який до цього ескімоси, першими знайшли метеорит, величали "Намет". "Анигито" прижилося краще.
Другий за величиною фрагмент метеорита називається Агпалилик (аборигени його називали "Чоловік"). Він був виявлений в 1963 році, важить 20 тонн і зараз знаходиться в Геологічному музеї при Університеті Копенгагена в Данії.
Різні осколки метеорита знаходили в період з 1911 по 1984 року. Крім "Чоловіки" і "Анигито", ще знайшли "Жінку" (3 тонни), "Собаку" (400 кг) і т. д.
Варто зазначити, що протягом тривалого часу племена інуїтів використовували фрагменти та уламки метеорита Мис Йорк для створення своїх гарпунів і знарядь.
4. Метеорит Бакубирито
Це найбільший метеорит, знайдений на території Мексики. Він важить близько 20 тонн, довжину має 4,5 метра, завширшки 2 метри, а у висоту 1,75 метра. Його виявив геолог Гілберт Елліс Бейлі (Gilbert Ellis Bailey) біля міста Сіналоа-де-Лейва.
Камінчик знайшли в 1863 році, а зараз його можна побачити в науковому центрі міста Сіналоа.
5.Метеорит Ель Чако
Цей метеорит займає друге місце серед найбільших, які коли-небудь стикаються з Землею. Важить він майже вдвічі більше, ніж попередній в даному списку, - 37 тонн!
Упав він на території Аргентини і є частиною групи метеоритів під назвою Кампо дель Сьєло. В результаті його падіння утворився кратер, площа якого 60 квадратних метрів.
Ель Чако був виявлений в 1969 році за допомогою металошукача, бо знаходився під землею на глибині 5 метрів.
Мисливець за метеоритами Роберт Хааг в 1990 році спробував викрасти його, але місцева поліція вчасно зреагувала.
У минулому, 2016 році, було виявлено та піднято на поверхню ще один фрагмент, який, за припущеннями, є частиною тієї ж групи метеоритів, що і Ель Чако.
6.Метеорит Гоба
Цей метеорит – найбільший з коли-небудь знайдених. Він впав на території південно-західної Африки, в Намібії, і ніколи не пересувався. Він удвічі важчим за свого найближчого суперника Ель Пако: важить цей монстр 60 тонн.
Свою назву камінчик отримав по імені ферми Hoba West Farm, на території якої було знайдено в 1920 році. Його знайшов по чистій випадковості господар ферми, коли орав одне зі своїх полів, адже ні кратера, ні інших слідів падіння не збереглося.
Гоба цікавий тим, що в порівнянні з іншими метеоритами, його поверхня гладка і плоска. Він на 84 відсотка складається з заліза і на 16 з нікелю.
Варто додати, що метеорит ніколи не зважувався. Вважають, що при падінні на Землю його вага становила близько 90 тонн. За підрахунками на момент виявлення в 1920 році, малюк важив близько 66 тонн, однак, наукові дослідження, вандалізм і ерозія все-таки зробили свою справу, тому сьогодні Гоба схуд до 60 тонн.
Гоба на сьогоднішній день вважається найбільш великим шматком заліза природного походження. Він займає площу 6,5 квадратних метрів. Імовірно він впав на Землю близько 80 000 років тому і з тих пір не переміщався з-за свого величезного розміру.
Як не дивно, але необхідності в його откапывании ніколи не було. За інформацією однієї з теорій, завдяки своїй відносно плоскій формі метеорит ковзав по поверхні, а не заглиблювався у землю.
Переклала на українську мову 7.02.20 6.03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863972
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 07.02.2020
Я просто мовчки всіх вас #відпущу
Усіх хто тягне геть від світлих стежок
Хто ходить поряд і малює межі
Та не радіє літньому дощу
Такий тягар мені не донести
Я й сам хотів би бути ще сильнішим
Не захлинутись у безодні рішень
Людей з якими ніби був на «ти»
Я просто в тишу вибіжу колись
Розправлю плечі і відкрию душу
Яку ховати так ретельно мушу
Щоб нею інші знов не поклялись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863921
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 07.02.2020
У дітей ця тема вічна:
Показали всі обнови,
І про свято Новорічне
Враз затіяли розмову:
-Санта Клаус подарунки
Усім дітям сам розносить,
Дід Мороз наш у Снігурки
Допомоги завжди просить.
Скаржиться, що вже старенький,
Важко стало в ліс ходити,
А Снігурочка дарунки
Допоможе всім вручити.
-Санта Клауса,- Ян каже,-
Привезе олень додому,
А як Дід Мороз нап’ється,
Що робить йому самому?
Десь замерзне серед поля,
Будуть люди говорити:
-Отака в Мороза доля,
Треба було менше пити.
-А я в Дідові Морозі
Враз впізнала свого тата,
Став червоний на порозі,-
Щебетала дзвінко Ната:
-Добре, що горілка тата
Ще не встигла подолати,
Він зумів мені, на диво,
Шубку цю подарувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863734
дата надходження 05.02.2020
дата закладки 06.02.2020
Осінній вечір… Цього року осінь видалася засушливою. Але прохолода зробила своє діло, багато дерев напівголих, понурених, наче задуманих, що попереду зима. Купчасті, білі невеликі хмари деінде розкидані по небу, деякі із них, купаються в сонячному промінні. По обрію, майже чисто, лише тоненька синя смужка, вкрала шматочок сонця.
Біля хати, на лавці під калиною, сиділа Марина. Її погляд бігав по напівголому дереві, червоні, налиті соком ягоди, спонукали до роздумів, не давали спокою. Ну от, вони достигнуть при перших морозах, а там мама і знімить їх до чаю. Добре калинонці , не дарма плекає грони, адже так комусь потрібні ці ягоди. А кому буде потрібне моє дитя, що я ношу під серцем? Мабуть тільки мені. Як наважитися сказати мамі? Відразу починає верещати, як завжди, а потім можливо й охолоне, а, як ні? Буде навчати, я ж казала, не оступись, не повтори моєї долі. Звичайно, не солодко жилося без батька. Але ж я живу, вже стою на ногах, невже я не дам ради? Ні –ні, я сильніша за неї, маю роботу, ще й не погану, саме з дітьми. А, що скажуть люди?Та Бог із ними, хто кохав, той зрозуміє. Характери різні, хтось промовчить, хтось засудить. Звичайно село гудітиме, люди люблять комусь кості помити, себе ж не видно. А можливо Михась чи приїде, чи перезвонить. Хоча пройшло чотири місяці, ні дзвінка, ні СМС , шкода, мій номер телефона записав, а я чомусь не додумалася його номер телефона записати собі. А можливо загубив телефон, втішала себе дівчина. А, якщо сходити до його тітки, дізнатися в неї номер телефона, розпочне запитувати, на що. Ні,краще нікуди не піду, треба мамі сказати. Одна надія, можливо тітка Олена колись йому напише, розхвалила, казала родич. Згадала мамину звичку, часто повторює її ; то вже, як карта ляже, у кожного доля своя.
Лелечій крик відволік від думок. Задерши голову догори, посміхнувшись, дивилася на великий клин лелек. Ну от і ви відлітаєте, мабуть вас і не розрізнити, не впізнаю своїх, що гніздилися зовсім близько на стовпі. Час спливе, чи й повернетеся всі? Важка дорога туди, а навесні назад. Чи й милуватиметься моє дитятко вами, як я? Скільки запитань, а відповідь хто дасть й що мені мама скаже ? Поки не видно, треба сказати, а від кого, напевно треба приховати. Наперед знаю, скаже ,» нерівня душ - це гірше ніж майна», верещатиме - не нашої крові. А я ж люблю його, як ясне сонце, як люблю блакитне небо. Тільки погляну догори, вже згадую його ласкавий погляд, його солодкі поцілунки. Хіба кохання вибирає яка кров? І яка є, наша кров?
Давно за вікном стемніло…. Зінаїда повернулася з роботи. Зайшовши до хати, здивувалася, що тихо, бо ж завжди линула з телевізора музика. На маленькому стільчику сидів кіт Мурчик, побачивши господарку, плигнув на підлогу, задрав хвіст вгору.
Мати, придивляючись до доньки,
- Ти нагодувала порося?
Марина накривала на стіл,
- Я вже думала, що й не дочекаюся тебе, вечеря майже застигла. Нагодувала порося і про Мурчика не забула, поласував кашу з молоком . А кури сьогодні рано пішли на сідало, напевно знову не буде дощу.
Мати, переодягнувшись в халат, під рукомойником мила руки,
- А гуси з долини всі прийшли?
- Так всі, я їм теж трохи пшениці кинула. До мене так ґелґотіли, як було не дати. Вони варені лушпайки з комбікормом не дуже полюбляють.
-Ну гаразд,- мати взяла до рук ложку,
-Давай вечеряти.
Марина повільно смакувала гречану кашу з молоком, в нерішучості, подивилася на матір. Як сказати, з чого розпочати розмову? Але мати раз-по-раз дивилася на доньку, зрозуміла, щось хоче сказати,
-Ти, щось розчервонілась, чи й не захворіла часом? Можливо знову якогось віруса підхопила від дітей.
-Та ні , зараз кашу доїм, хочу з тобою поговорити, є справа. Мати, намастила маслом шматочок хліба й поклала біля донькиної чашки,
- Ось давай, до чаю так ситніше, а то щось ти здається трохи схудла. Хоча літо, є літо, в таку пору, роботи забагато, всі втрачаємо вагу.
Марина, подякувавши, відклала хліб в сторону. Вона двома руками тримає чашку з чаєм, зробила декілька великих ковтків й глибоко вдихнувши, тихо видихнула. З під лоба дивилася на матір,
-Мамо я вагітна…
Мати випустила з рук шмат хліба, який намагалася змастити маслом.За мить закашлялася, почервоніла на обличчі. Марина мовчала, потираючи мокрі від хвилювання долоні, чекала, що буде далі.
Гучний голос розірвав тишу,
Так - так, маєш двадцять вісім років, а розуму так і не набралася.
Кіт, що сидів неподалік на підлозі, з переляку занявчав й шмигнув до дверей.
Мати, наче й не помітила кота, продовжувала,
- І коли це сталося і хто він? Як це я не помітила ! Та тобі ж не вісімнадцять років дитино, чим ти думала? Я його знаю і хто він, чи якийсь приблуда?
Марині здавалося, що вони закриті в якійсь бочці, крик різав вуха.Поблідніла, глибоко дихала, щоб не зірватися, опустивши голову, поклала долоні на стіл,
-Мамо це Михась…
Мати зірвалася із- за стола , наче в неї вселився біс, почала махати руками й кричати,
-Та він же єврей! О Боже! Ще тільки нам такого не вистачало. Та він же не нашої крові!
Марина відразу заперечила,
-Так він сказав, що наступного року приїде, якщо в нього нічого в житті не зміниться. Мамо він такий хороший і родич тітці Олені, ти ж знаєш.
-Який, до біса, родич, - мати різко сіла на ліжко, - Десяте ребро її тітки. Оце так - так! Що скажуть люди? Ні тобі воно не потрібне, краще зробити аборт. Ти згадай, як я страждала з тобою, як недоїдали. Дорікала ж мені, що тебе погано одягала. А, що ти можеш дати дитині?
Донька встала з-за столу, зробила два кроки до неї,, хотіла обійняти та мати взявши в руки подушку, різко кинула на підлогу. Вирячивши очі крикнула,
-Завтра йдемо в лікарню!
Й відразу вийшла з хати.
Шалено билося серце, Марина ледь стримувала сльози, а вони, рікою текли по щоках. Дівчина в розпачі, голосно,
-Чи й срок дозволить зробити аборт, мамо, це вже запізно. Не піду в лікарню хоч ріж мене….
Та Зінаїда далеко не пішла. Вона стояла під дверима, хоч і зронила сльозу та хотіла підслухати, що робитиме донька далі, можливо комусь зателефонує?
Почувши ці слова,
Вона різко увірвалася в хату. Але побачивши, як зблідла донька, охолола, в голосі відчувалася ніжність,
-А срок який, доню?
-Мабуть пізно робити аборт, вже скоро маю почути дитя.
Запала тиша.
За декілька секунд, мати підняла подушку з підлоги, мовчки розстеляла постіль. Марина розуміла, зараз краще промовчати.
Мати накинувши ночну сорочку, підійшла до неї. Та наче відірвалася від думок,
-Що мамо?
- Та нічого, завтра схожу до ветеринара, там є дещо, щоб сприяти викидню.
-Мамо… Ні мамо, я народжу, дитя воно живеньке.
- Яке живе, ти ж кажеш, що не чуєш його…
Ледь стримувала себе, щоб не закричати,
-Ні, я народжу це дитя! Кого тут, в селі собі знайду…. Мої однокласники вже по двоє дітей мають.
Мати різко махнула рукою,
-Ті діти батьків мають. Ти думаєш, що цьому єврею потрібна? Це ж така ганьба на все село, вихователька старшої групи, який приклад подає? Всі діти знають, що дитя має мати батька.
-Мамо, але ж на дитині не написано єврей, тим паче, це моя дитина. Можливо хлопчик, а хлопчики частіше схожі до мам.
Переводячи подих, донька продовжила,
-Ти кажеш кров інша, а під ким тільки наша Україна й не була. За останнє тисячоліття наші землі і під татарами й під литовцями були, що вже говорити за росіян, а там що не було євреїв? Чи може ти точно знаєш від кого світ розпочався, мамо? А можливо ми переселенці з других світів, тому ми розподілені, в твоєму розумінні, на різні нації?
-Та досить…. Ви молоді, нині занадто розумні , - сказала тихо.
-Так мамо, давай краще, на цю тему не будемо говорити. І того чоловіка, що на фото мені показала, що це батько. То де він і хто він? Мовчиш.... Вибач це твоє особисте. Але ж, я теж жінка і хочу кохання, поваги..
-О!, Що до поваги краще промовч,- перебила її й продовжила,
-Прославимо на все село.... Може таки якісь пігулки поп`єш, зрозумій доню, не потрібне тобі це дитя.
-Мамо, а я тобі потрібна була?
Зінаїда знервовано замахала руками,
-Все, йди в свою кімнату, досить базікати. Мені, он звіт треба готувати по зерну, а ти з своїми сюрпризами…
Марина, лежачи в ліжку, роздумувала про розмову. Знаючи маму, яка вона буває запальна, іншої розмови і не очікувала. Ні, травити дитя не буду, якщо,то краще сама нап`юся пігулок. Хай поховає нас разом, тоді не буде слави по селі, за те, гадаю буде журитися.
Зінаїда встала дуже зарано і вже сиділа в кімнаті за паперами. Марина вночі, то засинала, то просиналася і наче чула материні слова, про іншу кров. А під ранок, прислухалася до найменшого шурхотіння, інколи чула спів півня й тихий брязкіт собачого ланцюга. Ото й Дружкові не спиться, може відчуває, щось не добре.
Вона привітавшись, вмивалася під рукомийником.
Мати кивком голови відповіла на привітання,
-Ти відро винеси, щоб вода через верх не потекла. І збирайся ... Підемо до лікаря.
Марина винесла відро, включила електрочайник,
-Я в лікарню не піду, ти ж боїшся, що в селі все дізнаються, от і сама у того ветеринара візьми ліки.
Суворий погляд поверх окулярів,
-Гаразд, тільки пообіцяй, що вип`єш.
У відповідь на згоду… кивнула головою. А в самої думки за снодійне, що тільки по рецепту дають матері,
-Я піду на роботу, сьогодні тільки до чотирнадцятої години працюю. Ти, що принесеш їх в обід мені, чи завтра прийму?
Зінаїда задоволено дивилася на доньку,
-Та думаю один день нічого не змінить. По тобі не скажеш, що вагітна, наче в талії така, як і була. Ти тільки не ображайся на мене. Я ж хочу, щоб ти не зазнала в житі стільки клопотів та невдач, як я. А заміж, он виходять і в тридцять років. І не обов`язково мати дітей. А, якщо й мати то тільки не від таких, як Михась.
-Мамо, а кажуть євреї розумні люди,-
- Ага, всі розумні, коли когось спати вкладають, -бурчала в відповідь.
Марина мовчала, чомусь сіпалось око і похололо в грудях, в горлі тиснуло. Від злості хотілося плакати..
Зінаїда, йдучи на роботу, зайшла до ветеринара. Попросила таблетки для сусідської корови, збрехала, що та має отелитися, щоб швидше пройшов процес. В обідню пору, вона зайшла до доньки в садочок. Марина з дітьми саме розставляла тарілки для борщу. Мати всунула в руку пігулки,
-Ти не марнуй часу, прийдеш додому, відразу випий. До ночі все має бути добре.
Донька вмить розчервонілась, взявши пігулки, не заперечила. Пообідавши з дітьми, на руки до себе посадила Ромчика, чорнявого, кучерявого хлопчика. Він сьогодні був перший день в садочку. Намагалася його втішити, пояснювала, що треба , як всі дітки, після обіду лягти в ліжко, трохи поспати. Хлопчик довірливо заглядав їй в очі, навернулися сльози, хотілося плакати. Вже присівши біля його ліжка, гладила по голівці, сама ж рвала своє серце. А можливо і в мене такий чорнявий, як Михась. Такий беззахисний і гарненький, як цей Ромчик.
Діти спали, прийшов час повертатися додому та бажання не було.
Надворі розгулявся вітер, куйовдив русяве коротке волосся Марини. Від різкого вітру сльозилися очі, вона кілька раз окинула поглядом будівлю дитячого садочка, наче прощалася з ним. Здригалося тіло, чи від думок, чи від прохолоди. Тихою ходою, наче ривками, нібито хтось пхнув її в плечі, йшла додому.
На обійсті, піднявши хвіст догори, зустрічав котик, треться об ноги. Дружок ставав на дві задні лапи, як завжди чекав, коли вона підійде й погладить його по голові. Руки хололи від думок, але від того, що вирішила, не хотіла відступати. Крутивши ключ в замку хати, гучно, протяжно скавулів пес й всівся, дивився їй услід. А кіт наче сказився, перевертався на землі й витягувався, подаючи гучне, сердите нявкання.
В хаті, з приймача , лунала третя симфонія Й.С. Баха… Марина вже помившись, переодяглася в чистий, новий халат, сиділа перед стареньким триляжом. Легенько припудрила носика, в дзеркалі бачила своє відображення, зелені заплакані очі. Ні вона більше не плакала, виплакала те сумління, що тримала при собі. Перед нею лежали мамині снодійні пігулки, всі двадцять і стояла склянка чистої, свіжої криничної води.
Вся поринула в роздуми, вже не слухала музики. В голові гуділо… В жмені тримала пігулки, в другій руці тримала склянку з водою. Зробивши глибокий вдих, відчула поштовх всередині себе. Різко встала з стільця, прислухалася до свого тіла. По ліву сторону пупка, відчула легкий поштовх.
На всі сторони розлетілися пігулки, пила воду і перехрестилася,
-Дякую, тобі Боженку! Дякую тобі ! За твою ласку, за твою щедрість, за моє спасіння, за спасіння мого дитяти. Прости мене грішну за необдуману дію, прости…
Вона навіть й сама від себе не очікувала, що поведе себе так. Сльози щастя котилися по щоках, по губах, крапали на халат.
Тільки тепер почула з приймача мову диктора. Та наче зібравши всі сили, емоційно, голосно сказала,
-Ні, ,мамо. Я залишу це дитятко, мені Бог дав на це дозвіл. І, якби ти не намагалася мене переконати, це тобі не вдасться зробити.
А потім тихіше , задумуючись, не поспішаючи,
-А, щодо крові, то вона у всіх червоного кольору. Коли розіп`яли Бога на хресті, в нього теж кров червоного кольору. Ну, а Михась, чи приїде, чи не приїде, то вже, як карта ляже, як ти часто кажеш, мамо..
06.02.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863886
дата надходження 06.02.2020
дата закладки 06.02.2020
Приємно бачити людину гарно вбрану,
Одежина до її суті, то справжня брама.
Лахміття не робить честі любій людині.
Брудний одяг сприймається ніби рана.
3 червня 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862819
дата надходження 28.01.2020
дата закладки 28.01.2020
Часом я себе питаю,
Чому так буває:
Комусь щастя забагато,
А комусь немає...
Хтось купається у щасті,
І живе в достатку...
А в іншого жалі й болі,
Ідуть в безпорядку...
В когось зустрічі цікаві,
Сповнені любові,..
А в декого лиш розлуки,
Негаразди й болі...
Хто життям нашим керує:
Доля, чи Бог з неба?..
Між людьми розподіляє,
Ще й не так як треба...
Та ж людей таких немає,
Що не прагнуть щастя...
Краще щастя, кожен знає,
Навіть від багатства...
Кажуть: щастя із нещастям,-
Є близькі сусіди...
Не сховатись від напасті,,
В безрадості - біди...
Всім відомо, що без волі,
Не буває долі...
Та буває, що і доля,
Заводить в неволю...
А ще кажуть: там де сила,
Там буде і воля...
А якби були в нас крила,-
Була б краща й доля...
На край світу б полетіли,
Щоб її піймати...
Та на жаль, люди безкрилі,
Не можуть літати...
Лише в мріях й снах літають,
В них і щастя мають...
Й окрилені відчувають,
Все самі збудують...
Щастя все ж тому дається,
Хто за нього б"ється...
І недоля ховається,
Й все тому вдається...
Хоч і винятки бувають,
У цім білім світі...
Коли діточки вмирають,
Як зів"ялі квіти...
А ще війни убивають,
Й пригоди дорожні...
Рідних з розуму це зводить,
Й стерпіти не можна...
Одна доля, одне лихо,
Людей бува зводить...
Лиш підтримка, й мова тиха,-
Розраду приносить...
Наша воля, наша сила,-
Сильніші неволі...
Разом виростуть і крила,-
В нашій спільній долі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862767
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 28.01.2020
Півмісяць холодним кришталиком
Киває мені й не перечить,
І легітним вкутує шаликом
Лавандовий вечір.
Прикована дивним предтечею
Нічниця зродилася з глею.
Десь обрій сховався від кречетів--
Йде Всесвіт межею.
Ховаю обличчя у присмерку,
Угадую в прийшлім минуле.
Таким же розписане почерком…
Чому не забулось?
Зимовий надвечір лавандою
Засіяв у спомин дорогу.
Я в нім залишилася бранкою —
Без слів й епілогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862774
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 28.01.2020
[b][i][color="#1409ab"][color="#e805a4"]С[/color]пит полустанок,объятый качелями вьюги,
[color="#e805a4"]Н[/color]ебо укрылось таинственной россыпью звезд.
[color="#e805a4"]Е[/color]й-же, ковер разослали небесные слуги,
[color="#e805a4"]Ж[/color]емчуг развесив на крышах и ветках берез.
[color="#e805a4"]Н[/color]аст на земле с переливами стразов Сваровски,
[color="#e805a4"]О[/color]тблеск такой, что слезятся от света глаза.
[color="#e805a4"]Е[/color]ли стоят в белых шубах - хозяйки зимовки,
[color="#e805a4"]Б[/color]оже, какой милый взору и сердцу пейзаж.
[color="#e805a4"]Е[/color]сть у зимы своя прелесть, изыск, свои чары,
[color="#e805a4"]З[/color]алито все ярким зрелищем в солнечный день
[color="#e805a4"]М[/color]ежду осин водят вОроны птичьи базары,
[color="#e805a4"]О[/color]бщей лавиной слетаясь на старый плетень.
[color="#e805a4"]Л[/color]ес в тишине так похож на картину из сказки,
[color="#e805a4"]В[/color]озле озер ивы длинные косы плетут.
[color="#e805a4"]И [/color]не нужно разноцветье для общей раскраски,
[color="#e805a4"]Е[/color]сли на окнах морозные розы цветут.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862787
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 28.01.2020
-Дівчино,- Микола каже,-
Хочу дещо вам сказати:
-Вашій мамі не потрібний
Зять моторний і багатий?
На це місце пропоную
Я свою кандидатуру:
Оцініть анфас і профіль,
Атлетичну всю фігуру.
Мама буде дуже рада
Отакому подарунку,
Сама доля веде в хату
Зятя вищого ґатунку!
Дівчина - ще та зараза,
Телефончик попросила,
Все прикинула відразу
І Миколі пояснила:
-Щодо зятя, я і мама
Стільки клопоту зазнали:
Ми ще першого Абрама
До кінця не доконали.
А ви так собі - нічого!
Телефон запам’ятаю,
Догриземо тільки того –
Я вас зразу розшукаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862507
дата надходження 25.01.2020
дата закладки 25.01.2020
-Дівчино,- Микола каже,-
Хочу дещо вам сказати:
-Вашій мамі не потрібний
Зять моторний і багатий?
На це місце пропоную
Я свою кандидатуру:
Оцініть анфас і профіль,
Атлетичну всю фігуру.
Мама буде дуже рада
Отакому подарунку,
Сама доля веде в хату
Зятя вищого ґатунку!
Дівчина - ще та зараза,
Телефончик попросила,
Все прикинула відразу
І Миколі пояснила:
-Щодо зятя, я і мама
Стільки клопоту зазнали:
Ми ще першого Абрама
До кінця не доконали.
А ви так собі - нічого!
Телефон запам’ятаю,
Догриземо тільки того –
Я вас зразу розшукаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862507
дата надходження 25.01.2020
дата закладки 25.01.2020
Шёл не спеша, он едва тянул корягу,
Холодным потом, уже давно покрыт лоб,
Да нелегко, вот если бы без напрягу,
Тогда бы верно, все назвали его жлоб.
Здесь всё не так, как уж по жизни мечталось,
Деньки в ладони, за сорокалетний стаж,
Пенсию ждал, ведь так отдохнуть хотелось,
Работа в поле, не похожа на вояж.
Вставал с рассветом и подойдя, как к другу,
Привет, конь добрый! Сегодня пашем поле,
Уж взгляд заботливый, торопится к плугу,
И вдаль посмотрит, словно птица на воле.
Грохот мотора, тряска целыми днями,
Но душа пела, утром солнце встречая,
И столько раз, уж упираясь локтями,
Он лез под трактор, вновь сам себя ругая,
Недосмотрел, вот ведь гайки раскрутились.
Глубокой ночью, едва тащился домой,
Совсем бессилен, лишь улыбнётся жене,
Изнемогая, укрывался с головой,
Всё же был рад, он каждой пришедшей весне.
Звуки рычания, слышались издалека,
Кучу соломы, едва не перевернувшись,
Тянул прицепом, вновь ожидая толчка,
После дождя, ведь и снова улыбнувшись,
Глаза прикроет, словно в детстве от прыжка.
Их блески-ласка, уж казалось нашёл счастье,
Все закрома полны - мысль согревала сердце,
Теперь весёлым, он домой возвращался,
И всему радовался, в себе был уверен.
Что уж теперь, тихо но с болью всё же бурчал,
Да нет деньжонок, к сожалению на дрова,
И на таблетки. Хотя тяжело дышал,
Запас бы сделать, на пороге Покрова.
Гривны - копейки. Текут капли по щекам,
Вот уж из пенсии, совсем мало осталось,
Никто не верит, горьким, душевным слезам,
Жизни не рад, больно, злобу таить на старость.
2018г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861987
дата надходження 20.01.2020
дата закладки 23.01.2020
[i]коментар до твору Віктора Ковача http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819377[/i]
я вічній ночі подивлюсь у вічі -
у них - твоїх зіниць вологий зблиск
у тиші - голос, що до себе кличе
у тінях я твоїх шукаю рис
ми - жертви цифрового голокосту
ми - бранці пут, мережива мереж
здається, що усе між нами просто
насправді - складнощам немає меж
я відчуваю - скучив і чекаєш
хоч і твоя, та досі нічия
в безмежнім павутинно-дикім раї
двох грішників відносить течія...
між двох девайсів - сотні кілометрів
волає капсом месенджер німий
ми заблукали в непрохідних нетрях
і ті, хто поруч, то таки не ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862132
дата надходження 21.01.2020
дата закладки 22.01.2020
На базарі пишна дама
Тушку курки оглядала –
Сільська бабця продавала
І товар свій вихваляла.
Панночка цю курку синю
Щупала, перевертала…
-Чим її ви годували?-
Враз бабусю запитала.
-А вам нащо? Що за люди?!
Про годівлю всі торочать!
Знають же, що брать не будуть,
Тільки голову морочать.
-Та я схуднути хотіла,
Що не пробувала - марно,
А ця тушка захопила –
Результат тут дуже гарний.
Куплю цього в вас скелета,
Видайте свої секрети,
Відчуваю, допоможе
Тільки ось така дієта.
Баба все це оцінила,
Відповідь дала відразу:
-Треба півня тобі, мила,
Щоб із тебе він не злазив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861943
дата надходження 20.01.2020
дата закладки 20.01.2020
Забыл ключи,
Придется возвращаться
И встречу мне придется отложить.
Или не стоит сильно напрягаться,
Попробовать день без ключей прожить.
Прошел квартал, на улице весна,
А мне опять чего то не хватает
Изображение меня пугает
Очки забыл в пространстве санузла.
Да ладно, я ж читать не собирался
И без очков дорогу я найду
Так потихоньку я с толпой смешался.
Иду и вспоминаю на ходу.
Я вспоминаю, что забыл мобильный,
Забыл цветы, засохшие, полить.
И, что действительно меня тревожит,
Сумел ли я проснуться не забыть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861474
дата надходження 16.01.2020
дата закладки 16.01.2020
Дрейфую, как божья коровка по азимуту,
Несу на себе гордо все свои страсти и стразики.
«Люби себя!» трындят в инсте губастые барышни.
А мы разные... Мы всегда были такие разные…
Ты где-то теперь между душой, у меня, и телом плотно!
Это, как бояться летать, но спасаться карамелькой «Взлетной».
Чтобы пережить этот год заново, останеться пара фоток...
Нервно исчезаешь за углом не включая поворотник...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851132
дата надходження 11.10.2019
дата закладки 15.01.2020
Сієм, сієм житечко... сіємо по полю.
Щоб веселу мали всі і щасливу долю.
Сійся, родися! Сійся, колосися!
Рясно щоб цвіло - людям на добро.
Сієм, сієм житечко... ще сипнем ячменю.
Щоби мали гроші ви, кожен день хоч жменю.
Сійся, родися! Сійся, колосися!
Рясно щоб цвіло - людям на добро.
Виросте ще просо тут... зацвіте ще й гречка.
Щоб торкнулася любов кожного сердечка.
Сійся, родися! Сійся, колосися!
Рясно щоб цвіло - людям на добро.
Сієм, сієм житечко... сіємо по полю.
Щоб веселу мали всі і щасливу долю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861267
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 15.01.2020
Ты сказал- любимая!
А я стою растерянно...
Любимая... лю-би - ме-ня...
Люби меня уверенно!
Люби меня отчаянно,
Люби до опьянения..
Чтоб больше ни на что уже
Не оставалась времени!
30.11.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861360
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 15.01.2020
На побаченні Антон
(Перший раз зустрілися),
Задає розмові тон
(Всі слова десь ділися).
-Ви - шикарна, вищий клас,
З модою змагаєтесь,
Запитаю тоді Вас:
-В кого одягаєтесь?
Слава Зайцев чи Діор?
Від Армані шортики?
І в Марусиних очах
Враз заграли чортики:
-Мода - це не головне,
В цих ділах не знаюся,
В кого я прокинулась –
В того й одягаюся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861364
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 15.01.2020
із неба сипле сніг, великий та лапатий
немов у висі хтось стриже з овець руно
сидять людські думки у головах по хатах
і тисячі очей кидають на вікно...
а за вікном комусь турботи допікають
а хтось свою любов чи щастя зустрічав
біжать людські думки - їм ні кінця, ні краю
і скапує життям вселенська ніч-свіча...
спішать людські думки, неначе звірі в пущі
ховаються між зір, а потім знов - до хат
замислених людей, в яких усе минуще
як цей лапатий сніг, руно із хмар-ягнят...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861270
дата надходження 14.01.2020
дата закладки 14.01.2020
Ох не однаково мені,
Якою мовою вітають,
Які молитви та чиї пісні...
В яких церквах дітей вінчають.
Ох не однаково мені
Гетьмани, а чи наркомани
На конях, чи та баранах,
Яку країну і від кого захищали...
Ох не однаково мені
Чи вишиванка, чи торбина,
Чи зійде сонце за вікном,
А чи лихі чужинців крила...
Ох не однаково мені
Живу сьогодні, чи існую,
Чи мир настане навесні,
Чи Україну хтось зруйнує...
Ох не однаково мені
Глумиться хто над образами,
Як виростить своїх синів,
Щоб не пішли у яничари...
Ох не однаково мені
На якій вулиці живу я,
Чи є в нас злагода в сім'ї,
Як кров дідів своїх шануєм...
Ох не однаково мені,
Яке майбутнє Україні дане -
Боротимуся завжди на землі -
Й тоді, коли мене уже не стане...
#поезія_Іванна_Осос
02.01.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860658
дата надходження 08.01.2020
дата закладки 13.01.2020
Немов жарт та то ж біда,
Бо той зуб, як та хандра,
То болить, а то ниє,
Тіло потом, аж вмиє.
Чи горілки мо» дати,
Біль не знать, не страждати,
От халепа не бере,
Щоку мабуть роздере.
Вже обличчя, як куля,
Онук скаже – Дідуля,
Гайда ноги та в руки,
Хіба зуби, то муки.
Де сміливість, роки жив,
Хоча старість, дорожи,
Кожен зуб, як кожен рік,
Бережи, його як сніп.
Не кричи, ото - Ой- ой!
Хоч старий, та ти ж ковбой,
Може краще лікувать,
Щоб ще силу відчувать?
У лікарні дівичка,
Як те сонце із личка,
Причарує, всміхнеться,
Втече біль, все минеться.
13.01.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861132
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 13.01.2020
До села у нас ре[s]х[/s]форма
Докатилась тоже.
И чего я ждал, как тормоз?
Ведь себе дороже.
Был сегодня у зубного –
Он вполне доступен!
Где ещё найдёшь такого?!
Стоматолог – супер!!
Обезболил под огурчик,
Избежав тянучки...
Прям, как в тёмном царстве лучик, –
Прощевайте тучки!
Инструмент довольно чистый,
Есть чем похвалиться.
Здесь у нас – специалисты!
Нащо та больница...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792887
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 13.01.2020
Ой ти зимо-красуне,
тобі сіять снігами.
А твоїм заметілям
в полі з вітром літать.
Вже приспали вербичку,
ясеночка і клена.
Вам би весни із вітром
на вікні малювать.
Де ж твої, чарівнице,
білокрилі завії?
Нехай житечко в полі
під снігами поспить.
А твоїм би морозам
підрум'янити щічки
під віконцем калині,
що на вітрі шумить.
Ой ти зимо-красуне,
тобі сіять снігами.
А твоїм заметілям
в полі з вітром літать.
А нам з миленьким в парі,
у притихлому гаї,
по сріблистому снігу
аж до ранку гулять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861118
дата надходження 13.01.2020
дата закладки 13.01.2020
Я не зітхаю...Про мене, хоча й не мені,
Пишеш повільно - лінивому не до печалі.
Хтось наближається тінню на змерзлім вікні,
Ти ще і досі незвідані косиш причали.
Я не зітхаю...Голодних нема блискавиць.
Серця мого донедавна нечитана збірка
Молиться сьомому небу, коли горілиць,
Ще не розгорнута, нишком натомлено зирка.
Я не зітхаю...В любові - ні суддів, ні вбивць.
Хоч проклинай, хоч молитву народжуй довічно.
Душу зіщулену вийму з вологих зіниць
І притулюсь, забігаючи із Потойбіччя.
Я не зітхаю...У пристрасті ризики ті ж,
Як і над прірвою, тільки невидимі зразу.
Закуток райського саду й нагострений ніж, -
Дикий хамсин, що до смерті кохає оазу.
05.10.19.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850555
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 12.01.2020
/ Трохи з минулого /
Зимовий вечір … Все вікно в білому рядні, чути свист вітру, гуляє хурделиця. В комині час від часу, аж гуде й відразу чути сильний тріск дров. На плиті, в щілинах між кругами видніються язики полум`я, вони, то зовсім маленькі, то від вітру, аж вискакують через щілини.
Мама на кухні в своїх справах, старша сестра Оля в спальні, читає книгу. А я, наполегливо втримую великі ножиці, вирізаю з газети «Правда» різні картинки.
З веранди чути голоси, згодом сміх і гупання ногами. За мить слова мами,
-Он віник, обтрусіть сніг з себе… І хто в таку негоду ходить…
Я зрозуміла прийшов брат Микола з друзями…
В кімнату ввалились хлопці, веселі, усміхнені, хихикали й моргали один одному. Як на мій погляд великі, а я ж тільки піду в школу, правда вже вісім років має бути.
А в сім років, мене в школу не взяли. За кілька днів до навчального року, мама одягла мені сукню сестри, правда, в якій вона вже три роки в школу відходила. Та то нічого, я до цього звикла. Остання в сім`ї, що не подерлось зовсім, чи то відремонтує мама, все мені перепадало. Сукня коричневого кольору, мама сама її пошила, на жаль вона мені була майже по кісточки ніг. Мама ж вміло й швидко підшила низ сукні, зробила трохи нижче колін. Та й в ширину теж була трохи завелика, але мама посміхалася й цілувала мене в чоло. Втішала, сказавши, що на вид, я не така худенька, що обов`язково мають взяти до школи.
Та мої мрії не збулися, вчителька запросила мене присісти за парту. Я така задоволена, сміливо залізла на сидіння парти. Але на жаль, мої очі, перед собою побачили дошку парти. Мама швидко підклала під мене кофтинку та й так із-за парти виднілись тільки очі. Ніс впирався в дошку, я скривилася, ледь стримувала сльози, щоб не розплакатися. А вчителька, мило посміхнувшись, погладила мене по голові й наказала гарно їсти. Бо, як буду така мала, то й на наступний рік не візьмуть до школи. Ото взнавши про це, мій брат, він за мене старший на сім років, прямо при своїх друзях назвав «кнопкою». Хто був в кімнаті всі засміялися. Тільки Сашко, друг брата, присів біля мене, погладив по голові,
- Ну чого ви дитину ображали?
І до брата,- І не сором, дилда…
Мені запам`яталися його сині привітні очі. Я дивилася на брата, вони ж однолітки, чого такі різні?
Пройшло три роки… За цей час всі підросли. Хлопці закінчили десятий клас. Микола з Сашком і Віктором, так і дружили. В нашій сім`ї їх називали; тополя, дуб і верба. А й справді, їм підходять ці назви. Брат був чорнявий, високий, Сашко ж, русявий, майже такого зросту, як брат, тільки добре вгодований, як мама казала. Віктор трохи нижчий за них, мав красивого кучерявого чуба, чомусь мав звичку сутулитися. Вражало мене те, що колір очей був однаковим, правда погляд Сашка завжди здавався ніжним.
Одного дня, мама спекла пиріжки з капустою. Поклала їх в миску, прикривши рушником, поставила в кімнаті на столі, де я робила уроки. Їх запах рознісся по кімнаті, аж слинка потекла, хіба можна було втриматися, не взяти? Смакуючи пиріг, я читала казку, яку нам в школі задали прочитати. Це казка про дванадцять місяців, тільки й відволікли мене пиріжки, я знову занурилась у книжку. Раптом відчинилися двері, в кімнату зайшли хлопці, брат відразу два рази смикнув мене за косичку і суворо,
- Дивися читанку не замасти, ще ж іншим по ній навчатися.
Я скривилася, від болю, аж сльози виступили на очах.
Сашко відразу до брата,
- От дурень! Це ж твоя сестра, що ти її ображаєш?!
І нахилившись до мене, погладив по голові, вмить різко повернувшись, дав брату щегля зразу відскочив убік.
Віктор розставивши ноги, вже стояв між ними,
-Так харе, півні. Миколо, краще пиріжками пригости та й підемо.
Я забрала біленький рушник, яким були накриті пиріжки, стиснутим голосом,
-Беріть, пригощайтеся.
Віктор першим схопив пиріжок, поспішив до дверей,
-Пока «кнопка»!
Сашко знав, що я ображалася, коли мене так називали, сердито, до Віктора,
-Тю … Та пішов ти! Яка вона кнопка, подивися, як підросла, а вії які довгі і очі має красиві.
Микола не звернув уваги на ці розмови, теж взяв пиріг,
-Бери Сашко та пішли.
- Ой, ще теплі, дякую! – взявши пиріг, сказав Сашко й підморгнувши, вийшов за хлопцями.
А час летів… Хлопців призвали в армію, служили всі в різних містах.
Микола повернувся з армії останнім, він служив водієм в Казахстані.
Вечоріло… Ми всі сиділи за довгим столом в нашому саду . Поруч три старі яблуні «шафран», яблука, ще невеликі, не стиглі, але тоненькі червоні смужки виблискували на сонці. Довкола яблунь цвіт матіоли, я тримала в руці декілька квіток, це подарунок Сашка. Він також кілька квіток дав і Олі. Хоч і зірвав їх, на ходу, підходячи до столу, все ж мені було приємно. Я тішилася, що не зробив різниці між мною і сестрою. Хоч вже навчаюся у восьмому класі та мене завжди в любій ситуації принижувала сестра, докоряючи - ти ж менша за мене. Веселі розмови, розповіді про службу затягнулися до пізнього вечора. Гуртом зі столу прибирали посуд, хлопці спішили до клубу. Прощаючись, усміхнений Сашко підійшов до мене,
-Ну,що Нінок, підросла, мабуть я б тебе й не впізнав, якби десь зустрів. Знаю, Микола скоро буде одружуватись, а я напевно тебе почекаю…
Він пішов, я на якусь мить наче завмерла, відчувши, що горять щоки, побігла до хати. От Сашко, таке вигадав! Сам, як дядько мені, а таке утнув, подумала я.
Брат одружився, адже його дочекалася дівчина, яка проводжала в армію.
Пройшло два роки… Я після восьмого класу пішла на шестимісячні курси, згодом працювала телефоністкою.
Одного разу, приїхавши з нічної зміни, застала в нас Сашка, він з братом за столом пив пиво. Здивувалася, давно не бачилися, розмови були, що поїхав на будівництво, а тепер повернувся, бо хворіла його мама. Він один був у батьків, я тільки, як подорослішала, дізналася, що в нього була сестричка, яка маленькою померла від запалення легенів. Тільки тепер я зрозуміла його ставлення до мене. Його погляд і зараз був щирим, ніжним, як завжди. Та він побачивши мене, з сумом опустив голову і раптом мелодійно, мов заспівав,
*- Ой, Нинок - Нинок… Сегодня жизнь моя решается, сегодня Нинка соглашается….*
Я здивовано до нього,
-Тю…. ти, що п`яний?
Він, вставши з стільця, взяв мене за плечі, прямим поглядом дивився в очі. В його очах я бачила сльози, ніяк не могла второпати, що за Нінка й чому сумний?
Він, розмахуючи руками, продовжив,
- Бачиш, чекав коли підростеш… А тобі, ще немає сімнадцять. А мене женять, мама каже, вже старий дуб, всі одружені, а я ще гуляю, пора гніздо вити.
Залягла мовчанка, Микола смакував оселедця й посміхнувся,
-От набрався… Напевно перед пивом вже щось пив….
Я дивилась на Сашка, порівнявшись зі мною, він мав вигляд дядька - велетня. Розуміла ті слова - «Я тебе почекаю», що колись мені казав, були жартом. В душі бажаю йому щастя. Але цікавість ятрила душу,
-Сашко! А, як звати твою наречену, чому співав такі слова?
Він, переводячи подих, присів на стілець, нахилившись, обійняв голову двома руками,
- Як… Як… Ніною звати, так, як тебе… Якби інакше, я б на ній не одружився…
Я розуміла, що в цьому винне пиво… Хоч кажуть, що в тверезого на умі, те в п`яного на язиці. Та я так не думала. Мабуть, ще молода була, багато чого в житті не знала, не розуміла
Так, таке життя, всі одружуються, але чому примушують одружитися? Хіба можливо не кохає? То ж нащо одружуватися?! Мені по неволі пригадались моменти з дитинства, як він захищав мене. Якась жаринка пекла під серцем, мені було його шкода, а чому й не знати…..
*---*- Рос мовою. 2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861072
дата надходження 12.01.2020
дата закладки 12.01.2020
-Ось в історії є факти,-
Каже бабі дід Павло,-
Не було тоді інфарктів,
І здоров’ячко було.
Пан старий там жив в достатку
(Сім десятків розміняв),
А на восьмому - дитятко,
Всім на диво - татом став!
Баба наволочку шила,
Подивилась на Павла,
Інтуїцію включила –
Зразу відповідь дала:
-Жінка в нього - геть безпутня
І брехуха ще й яка!
Бо тоді була відсутня
Експертиза ДНК.
Можна дурневі старому
Гарну байку розказать:
Вже не діжде піти з дому –
Буде діток годувать.
А тепер вже повелося,
Не обдуриш старика…
Де воно на нас взялося
Оте кляте ДНК?
Хай би тішились дідусі
У свої вісімдесят,
Думали, що роблять те, що
Не могли у п’ятдесят!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860819
дата надходження 10.01.2020
дата закладки 12.01.2020
Не занадто землю сонце гріє,
Під ним ніяк не можна впріти.
Бджола прагне квітку стріти,
Наступний холод в тілах зріє.
Ліниво розкинувшись кіт мліє,
Золотаве листя скидують віти.
Ще мить цвітуть останні квіти,
Коли ранок холодом вже зоріє.
Тебе не бентежать з ночі роси,
Гарячого серця не остудити,
Долаєш у безтямі довгі кроси.
Зачинають довго ночі бродити,
Чіпають усе випадкові морози,
Калина солодкою почина бути.
(Сонет)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860342
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 09.01.2020
Позабытая собака
Взгляд искала чей-то дружный...
За него - в огонь и в драку!
- Только пес... совсем не нужен!..
Память... будто бы отрава!..
Там любовь... и детский смех...
Вдруг закончились забавы...
- Бесполезен, как на грех!..
Просто выброшен родными...
Лишь сказали: - Прочь иди!
- Как могли?! Ведь дорогими
в мире были... лишь они!..
Как же искренне им верил!
- Так любил! За что его?!
Исчерпали дружбы время...
в поле бросив одного...
Тащит пес с собой повсюду
целый ворох из обид...
- Разве снова верить будет?!
Снова дружбой удивит?..
Удивит... лишь спросят лапу...
Лишь ладонью проведут...
- Только тысяча царапин
на душе... не заживут!
* * *
Позабытая собака
Так искала чей-то взгляд!..
- Не отыщет уж... бедняга...
Мир безумный... ей не рад...
3.12.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856765
дата надходження 03.12.2019
дата закладки 09.01.2020
Іде мале попідтинню,
Іде бур’янами,
Іде бідне до сестри,
Немає вже мами.
Зла мачуха в рідній хаті
Кричить, порядкує
І батькові серце крає,
Як той крик почує.
Іде мале повз могилу
В вишневім садочку,
Де спочила рідна мати
В барвінках віночку.
Впаде бідне на ту землю
Обніме руками,
Пригорнеться сиротина
До рідної мами.
Рясні сльози потечуть
Барвінком з очей:
«Чом мене ти залишила
На тих злих людей?
Зайшло Сонце в нашій хаті
Тепла більш немає,
Як важко без тебе,ненько,
То один Бог знає … «
Так говорить бідне, плаче
Горбик обнімає,
Гірку сльозу безталанний
Ривками ковтає.
Наплачеться, підніметься
Піде до струмочка,
Умиється , відпочине
Тай йде до горбочка.
За горбочком сестра рідна
Старша проживає,
Тепер втіху бідне мале
Лиш від неї має.
Прийде, сяде на лавочку
Тай мовчить небога,
Сестра дивиться на нього
Плачучи з порога.
В очі карі бездоннії,
Сумні аж до болю,
«Де воно мале приб’ється,
Яку вип’є долю?«
Тихо сяде біля брата,
Погладить голівку,
Пригорнеться неборака
Згадає домівку.
Ту хатину світлу, теплу
Ласкавую неньку,
Що співала колискові
Йому потихеньку,
Що співала, колисала
В ночвах на бантині,
Нема того, промайнуло,
Одне лихо нині...
Нагодує Катерина
Дасть в руки гостинці,
Загорнувши йому «скарби»
У білій хустинці.
Проведе брата за вигін
Тай сльозу ковтає,
Нехотячи малий Тарас
До дому вертає,
До рідної не рідної,
Вбогої хатини
Із якої проторує
Шлях він до - ЛЮДИНИ !
25.02.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404156
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 07.01.2020
Марія (Марко Вовчок)
Прагнула писати
І писала дрібно, швидко,
Щоб більше встигати.
Щоб донести до людей
Болі, красу краю,
Долі жінок України
Зупинити зграю,
Яка рвала нашу мову,
Не давала жити,
Але волею своєю
Все ж змогла творити.
Приходила до Шевченка,
Співала, читала,
Заходила, як до батька,
Названим вважала.
Він звертавсь до неї: "Доню",
Бо дочкою була,
Що доносить, як і він,
СЛОВО - щоби чула
Знедолена Україна
Свою чисту мову
І обоє просівали
"Зерно" крізь полову.
Була блищою за всіх,
Хто був поряд нього,
Вдарував автопортрет
І зошита сво́го.
Списаний в Орській фортеці
Віршами, таємно,
Й Євангеліє своє́,
Щоб не було темно
Іти крізь недобрий світ,
Що ганьбив її,
А найбільше бруду лили,
Як завжди, свої.
Куліш пасквілі писав,
Сміявся єхидно,
А вже, що казав про неї
Й слухати огидно.
Одержала в Римі звістку,
Що "батька" не стало,
Мов колючим дротом серце
І душу скувало.
Не старий же був роками,
Зістарівся бідами,
Кріпацькими, солдатськими
В самоті "сусідами".
Кожен в світі своє лихо
Й свої біди має
І Марія не виняток,
Бо не оминає
ЇЇ чорне, гірке ймення
Чорної вдови
Така її урна долі,
От піди злови
Ти її, оцю жар-птицю,
Яка зветься - ДОЛЯ,
Всі ми тільки пілігрими,
На все Божа ВОЛЯ.
p.s. Два Пророки, два Світочі
Тарас і Марія -
Перечитуймо, читаймо
Й не згасне - НАДІЯ !
10.12.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857570
дата надходження 10.12.2019
дата закладки 07.01.2020
Нет игрушек у зверушек.
Как же скучно им в лесу,
Может быть я куклу эту
В лес зверушкам отнесу.
Кубики возьму и мячик,
Крокодила и утят,
Пусть в траве играют с ними
Или в ванной, как хотят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860336
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 07.01.2020
В глубине густого леса
Нет тропинок и дорог.
Воет в том лесу волчище -
Бедолага занемог.
У зубатого и злого
Третий день болит живот
И никто не пожалеет,
Даже доктор не придёт.
Воет серый. В чём причина,
Что несчастен он и слаб?
Потому что зверь он дикий
И своих не моет лап.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860466
дата надходження 06.01.2020
дата закладки 07.01.2020
Зросла у Ялини донечка Шишка:
Вродлива, тендітна була.
Плекала матуся в любові, і нишком
Від дощику й сонця краса розцвіла.
У Дятла серденько давно тріпотіло,
Щоденно вистукував ритми гучні.
То вальс Лісовий, що аж серце щеміло,
То вибивав серенади свої.
Красуня не чує, до Дятла байдужа,
Не ваблять мелодії ніжні, п'янкі.
Слухала шепіт Вітру, що дуже
Закохано й лагідно гладив її.
Вітер розгойдував... Мати зітхала...
Доні казала: - Оглянься на мить!
Вітер награвся, і Шишка упала, -
Лежить на землі, страждає, мовчить...
Чує далеко десь пісня лунає,
Дятел вистукує ритми сумні.
Вітер вже іншу Шишку гойдає,
Гладить і пестить, але не її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860271
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 07.01.2020
В світ дороги біжать... то життя робить кроки.
На них сонячні дні розцвітають... і роки.
Кожен має свою тут ясну, світлу днину.
Вибирає свою, долі рідну стежину.
Є дороги оті і вузькі, і широкі.
На них цвіт весняний - молоді наші роки.
Є дороги оті і близькі, і далекі.
Лиш одна, по якій щастя носять лелеки.
Кожен хоче, щоб дві тут злилися в єдину.
Щоби мати одну на двох долю щасливу.
Дві дороги в одну вміє Бог тільки звести.
Щоб могли по житті ми любов свою нести.
В світ дороги біжать... то життя робить кроки.
На них сонячні дні розцвітають... і роки.
Кожен має свою тут ясну, світлу днину.
Вибирає свою, долі рідну стежину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860556
дата надходження 07.01.2020
дата закладки 07.01.2020
Білі-білі... білі всі,
немов в казці, віти.
На дерева, на кущі
сіли білі квіти.
І кружляють у танку
заметілі сніжні.
Ой, які ж красиві є
в сріблі віти ніжні.
Боже! Дякуєм Тобі
за віхоли білі.
Знаєм, хочеш, щоб були
в світі всі щасливі.
Навіть у морозні дні
нам даруєш ласку.
І добро, й свою любов,
й чарівну цю казку.
Тішать душу, веселять
сніжні віти білі.
І летять увись... летять
знов думки сміливі.
В котре зійде там зоря,
радість в ній, надії.
Вірмо! Збудуться усі
наші світлі мрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860453
дата надходження 06.01.2020
дата закладки 06.01.2020
Серія вийшла наче сама собою та вдалася блискавичною і влучною: лівою – коротко, поштовхом – в сонячне сплетіння, правою – хльостко, аж зуби ляснули, – в підборіддя. «Ось це і є бокс», - подумки сказав собі ошелешений Юрко.
З боксом в Юрка від початку не склалося. Та й як могло скластися з боксом в людини з такою короткозорістю? В окулярах битися неможливо; а без окулярів Юрко перетворювався на дезорієнтованого, сліпого та глухого незграбного підлітка, що посеред рингу безладно вимахував руками в чорних пошарпаних рукавичках. Але Юрко наполегливо відвідував тренування, намагаючись уникати спершу здивованих, а далі вже відверто неприязних поглядів тренера – тому що в тих поглядах видився йому вирок.
Старий загартований боєць, тренер скоро збагнув, що Юрко не тільки підсліпуватий для боксу, а й занадто миролюбний. У перших же спарингах Юрко зрозумів це сам; одна справа лупцювати вертку грушу («хантера» або «чейзера»), і зовсім інша – вдарити людину. В обличчя. Навмисно! Тут Юрко натикався на бар’єр, з-за якого його самого з азартом – в обличчя, по вухах і плечах – били спаринг-партнери. Юрко уходив у глухий захист, ховав лице в смердючих рукавичках і тужливо – буц! буц! буц! – розмірковував про ту легкість, з якою інші хлопці так заповзято намагалися пустити юшку супернику. А ще – про мотиви агресивної поведінки шкільних хуліганів, через яких, власне, він і прийшов у секцію; а тепер Юркові діставалося не тільки в школі, але й тут, по понеділках, середах і п’ятницях, із 15:00 до 17:00.
Минали місяці тренувань, Юрко вже опанував деяку техніку. Серії та комбінації ударів несхибно впольовували колись недосяжного «хантера», Юрко помітно зміцнів, проте злості та завзяття йому все одно бракувало. І тоді тренер, якому вже набридло коситися на Юрка, вирішив покласти цьому край. Оголосили бої Юркової групи з дорослішою та важчою групою – ці бійці тренувалися вже другий рік та навіть відвідали деякі незначні змагання. Один із них повернувся звідти з розпухлими губами, вухами та носом, зате з жерстяним кубком. Ось із ним тренер і поставив Юрка в ринг. І той з таємним дорученням тренера впорався – впевнено, технічно й дуже боляче. І відлупцьований Юрко розпрощався з секцією, тренером і боксом.
Непомітно проминула осінь, відмрячила безглузда південна зима, весна ввірвалася в Юркове місто та на короткий час обернула його на краще місце в цілому світі. Тільки навесні Юрко, нарешті, оговтався від поразки з боксом та із неабиякою наснагою поринув у футбол. На футбольному майданчику з ним і стався негаразд: йому зламали носа, та ще й так «щасливо», що він потрапив у лікарню на три тижні. «Ще трішечки, і ми б його не врятували», - незворушно повідомив лікар Юрковій мамі.
Після тієї травми не тільки бокс, але всі решта войовничі та зовсім небойові спортивні вправи перетворилися для Юрка на вправи криваві. Варто було торкнутися носа, і з нього спочатку капала, а далі вже струменіла кров. Хоч-не-хоч, а станеш людиною мирною, тихої та спокійною. Проте були в цьому певні переваги: якщо Юрко починав нудитися на уроці, йому вкрай просто було пустити собі кров з носа, а дбайливі вчителі негайно відряджали його до медпункту.
До медпункту Юрко не ходив – він сам зупиняв собі кров («Теж мені кровотеча!») та подавався деінде, наприклад, до шкільного музею військового льотчика Петра Покришева. Юркова школа носила ім’я цього аса Другої Світової, який народився в тих місцях. Музей – просто частина коридору, огороджена металевими прутами – містив світлини та моделі військових літаків, гіпсовий бюст самого Покришева, а ще – справжній льотний комбінезон. Сам комбінезон Юрка не цікавив – таке, зів’яла зелена ганчірка – але він додавався до такого шолому! Ним можна було милуватися безкінечно… Та лунав дзвоник, і Юрко чвалом летів у клас: за коротку перерву треба чимало встигнути. А повернутися до шолома та роздивитися його без свідків можна будь-якої миті – варто лише клацнути пальцями. По носі.
Ось і тепер дзвоник примусив Юрка відірватися від споглядання шолома, прикрашеного величезною, схожою на око бабки штукою, – візором. Юрко пролетів сходами та побіг до кабінету, звідки вже вивалювали його однокласники, і куди одночасно намагалися ввалитися школярі з восьмого класу. Під дверима утворилося галасливе юрмище – та й що ж це за школа, де такого немає? Юрко вгвинтився в натовп і почав ліктями прокладати шлях до класу, де лишився його портфель. Аж раптом натовп онімів і роздався. Юрко озирнувся.
Тепер він навряд пригадав би ім’я тієї дівчини, але тоді воно в школі гриміло та не сходило з вуст вчителів, школярів і батьків. Це була хуліганка з 8-Б; висока, дебела, дужа, ця дівуля тримала в страху та покорі свій клас, а також і решту класів, за винятком молодшої школи. До «малолітків» вона принципово не чіплялася, такий вже був кодекс її хуліганської честі. Хлопці-хулігани, що допікали Юркові, її боялися; школа її делікатно виховувала, а вона знай робила своє: зривала уроки, лупцювала школярів, відбирала в них кишенькові гроші, так-сяк абичому вчилася, палила цигарки за рогом школи та вечорами цмулила пиво на шкільному стадіоні.
Зараз вона повільно сунула до дверей, а дітлахи метушливо розступалися перед нею, як, мабуть, Червоне море перед ізраїльтянами розступалося. У щойно бурхливій та щільній масі голів і плечей наче дивом утворювався прохід, достатньо широкий, аби в хуліганки не виникало бажання застосувати силу до повільного або зухвалого школяра. Юрко прикусив губу – просто на шляху дівиці та вже за якийсь крок перед нею опинився його однокласник Микита.
Микита мав вроджений вивих стегна, який вкрай обмежував його рухи; хлопця щоліта оперували, поступово випрямляючи йому ногу (і до закінчення школи він і справді вже не шкутильгав). Зараз хлопець намагався запобігти зіткненню з хуліганкою, але очевидно не встигав – після кількох операцій шкутильгання все ще занадто йому заважало, і дівиця вже здіймала над ним свою важку руку. Юрко, вмить забувши про все на світі, кинувся до неї, схопив за руку та вигукнув:
– Не смій! Ти що, не бачиш, він інвалід!
Вона не здивувалася, не розлютилася, а зраділа: розім’ятися перед уроком ніколи не завадить. Дівчина схопила Юрка за комір та потягнула до найближчої вбиральні. Там вона швиргонула його до стіни, насупилася та підняла кулаки до грудей, розглядаючи переляканого Юрка та ніби розмірковуючи, з якої частини його тіла розпочати виховну роботу. Ухваливши це непросте рішення, вона зробила крок уперед…
Ось тут і вийшла в Юрка ніби сама собою та серія – блискавична і влучна: лівою – коротко, поштовхом – в сонячне сплетіння, правою – хльостко, аж зуби ляснули, – в підборіддя. Супротивник був відкинутий і спантеличений, а сам Юрко - ошелешений аж ніяк не менше: так, він ударив – навмисно, в лице – людину, дівчину, жах! Проте вражений він був не цим, і навіть не тим, як подіяли його удари на хуліганку. Бар’єр зник! Та стіна, що слугувала надійним захистом Юрковим партнерам у боксі, з-за якої вони безжально його лупцювали, припинила існування, ніби й не було її ніколи. Все сталося так, наче тіло, як навчений і запрограмований механізм, чітко виконав дію, на яку був запрограмований, поза Юрковими волею, бажанням, страхами або іншими почуттями та міркуваннями.
Залишивши хуліганку оговтатися у вбиральні, Юрко вийшов у коридор, поринувши у роздуми про цю пригоду. Коридор зустрів його тишею та пустотою. Урок вже розпочався, обидва класи – Юрків шостий і хуліганкін восьмий – розійшлися, під дверима класу не було навіть Микити, через якого все й сталося. Юрко почало трусити; позаду стукнули двері вбиральні, певно, звідти вийшла дівиця. Юрко, не озираючись, пішов до класу. Тепер час замислитися про наслідки свого геройства.
Вже під час наступної перерви Юркові прошепотіли: «тебе шукають». Хто шукає, було зрозуміло, втікати було нікуди, і Юрко просто вмостився на якомусь підвіконні: шукають – отже, треба їм, певно, знайдуть, йому до цього байдуже… За вікном не відбувалося нічого цікавого: стадіон, школярі, дерева, сонце, все якесь лихоманкове, запалене. Всередині Юрка запала тиша, якийсь мертвий спокій, ані думки в голові, нічого. Він просто сидів і дивився у вікно, за яким занадто метушливо, бездумно та нервово відбувалося найбуденніше життя. Юрка хтось взяв за плече. Він покірно з’їхав з підвіконня та обернувся.
Хуліганка прийшла сама. Вона подивилася кудись у вікно повз Юрка, потім перевела очі на маківку його голови та стиха сказала:
– Ти, той… чув… Ну, ніби не було нічого, второпав? – голос її лунав непевно. – Дивись мені! – додала вона голосніше та дещо впевненіше. Юрко кивнув, хуліганка розвернулася та попрямувала у своїх хуліганських справах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765335
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 06.01.2020
Ой, берези плачуть й рідна Україна,
Як уже набридла ця війна огидна,
Десь літають кулі, дні, ночі задовгі,
Воїн там, на варті, чатує в окопі.
Й не один, ледь живий, страждає в полоні,
Засіяла зірка... Святвечір...застілля,
Бандюкам байдуже, в них давно похмілля,
А по небу сяйво... янголи спустились.
Не до втіхи, батьки, сумні, зажурились,
Всюди запахи,на столі страв дванадцять,
Як збороти,той біль, де ж то силам взяться,
Пом'янути, щоби сльозу проковтнути,
Та із святом вітати, плаче батько й мати.
***
Ой, під серденьком пече і нестерпно болить,
Коли ж МИР прийде в країну, щоб щасливо жить.
05.01.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860341
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 05.01.2020
Травматолог у лікарні
Пацієнта оглядає:
-Постраждали ви десь гарно,-
Хворому доповідає:
-Губи в вас, як з силіконом,
Ще не стуляться довгенько,
Лоб зашиємо, та, правда,
Шрам тут буде чималенький.
Переламана ключиця,
Вибиті два зуби збоку…
Та не варто так журиться,
Поживете ще нівроку.
Хто на вас отак подіяв,
Що й синяк такий під оком?
-В чужій шафі - алергія,
То ж я пчихнув ненароком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860323
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 05.01.2020
випадкових подій
хитромудрі вигадливі лінії…
як у дитячу долоньку,
ховається сонце у чашечку цинії
хто ти, де ти?
ми живемо на різних планетах…
а я все одно усміхаюсь щасливо до себе у дзеркалі –
живемо на різних планетах, у різних вимірах – на Землі
у порожнечу ночі – доне́схочу
лагідне щось і умовно римоване муркочу́…
а над Хавасу Фолс у віртуальній твоїй Америці
сходить сонце, і ранок, і день новий – як у іншій Галактиці
сходить сонце над Хавасу Фолс у величній красі…
ні, не шукаю кротовин у Просторі-Часі
як пророки, принесли лелеки з ирію радісну новину…
щаслива
у рідній бідній країні третього світу – добраніч – засну
23.03.2018
на фото з інтернету водоспад Хавасу Фолс в Аризоні, США
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783941
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 02.01.2020
перед Тобою
на колінах стою –
незахищеною
простір вирує – націлені
без промаху в серце мені
летять три стріли –
і
майже уже прилеті-ли
чорним вогнем оперені
невідворотні стріли
молись не молись, шепче пітьма,
спасіння нема,
пітьма радіє –
нема надії:
стріли,
в серце націлені, прилетіли
заплющені очі, похилена голова –
стою
перед Тобою,
вирок прийняти готова
…ні, не пасивна покірність раби,
а готовність прийняти
особисті сумні результати
нерівної виснажливої боротьби
невідворотним летом вібрує пітьма
шепче: бачиш сама – спасіння нема
двигтить
спресований простір, як смерч, гуде:
Господи! не покинь мене
ніколи і аніде
хліб і вино – причасний дар
і розв`язка долі близька:
та ув останню мить Твоя рука
перепиняє невідворотний удар
і розсипаються на друзки
смертоносні стріли –
не посміли
і наблизитись до Твоєї руки
радосте і спасіння моє!
віра – це все, що у мене є,
віра моя мене ряту-є
Ти мені –
символ
вічної Благостині…
01.01.2020
*Сабіанські символи: 24 градус Козерога
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859997
дата надходження 01.01.2020
дата закладки 02.01.2020
Стоять в зажурі ясени...
Тихенько з вітром розмовляють.
А поруч, в камені, - сини,
Із болем в постаті вдивляюсь.
Тут молодість, жага і вірність.
Їх семеро - на обеліску Слави,
Що віддали життя за гідність,
За волю нашої держави.
Небесна сотня і Майдан...
Героям пам'ять - біль не легший.
Що коїться у душах мам ?
Синочки не прийдуть, як завше.
Не прийдуть: тато, брат і чоловік,
Бо їх "життя" - на постаменті.
Ту мужність, героїзм - навік !
Тій славі не дамо умерти !
Стоять в молитві ясени...
Смиренно віти підняли угору.
Бо там - Небесні десь сини,
Які не вернуться ніколи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858717
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 02.01.2020
Новий рік прийшов до нас, будем посівати.
Золотистим зернятком ниву засівати.
Дай, Боже, літечко, щоб вродило житечко.
Щоб у мирі жити, доленьку хвалити!
Сієм, посіваємо та й по всій оселі,
щоб були здорові всі, багаті й веселі.
Дай, Боже, літечко, щоб вродило житечко.
Щоб у мирі жити, доленьку хвалити!
Розсіваєм зернятка, мов в широкім полі.
Дай нам, Боже, щедрої й щасливої долі.
Дай, Боже, літечко, щоб вродило житечко.
Щоб у мирі жити, доленьку хвалити!
Золотистих зерняток є у нас багато.
Дай нам, Боже, радості і в будні, і в свято!
Дай, Боже, літечко, щоб вродило житечко.
Щоб у мирі жити, доленьку хвалити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859950
дата надходження 01.01.2020
дата закладки 01.01.2020
В квартирі з телевізору линуть передноворічні привітання… За вікном, мерехтіння різнокольорових гірлянд…. Ну ось, вже за двадцять третю, подумки зазирає у вікно…. Під Новий рік всі чекають дива та чи я дочекаюсь?
Не знаю де ти… Навіть не подзвонив, чи вже й забув? Можливо іншу знайшов, молоду волонтерку, чи санітарку, з якою перевозиш поранених. А може гріх беру на душу? Де ти нині і чому мовчиш? Хоч подзвони, бо ж під серденьком щемить.
Легенький мокрий сніг прилипав до скла й розставав, прозорі краплини котилися донизу. Та ні не буде мені дива, вже вмовляла себе, гірка сльоза попала на вуста. А літо ж було с присмаком солоду, квітуче і щасливе. І та обіцянка гріла їй майже півроку. Чекала радості, добра, хотіла сімейного тепла. В дощову осінь…з нею виливала сльози. В душі вкотре сперечання, немов грози. А чи чекати? Чи він просто тоді пожартував. Та його погляд здавався щирим і теплим, немов вогник в казці надій. Серед сірих, похмурих, низьких хмар шукала відповідь в імлі. Інколи вийшовши на балкон, дивилася, як вітер гонить при землі останній зірваний з дерева листочок , а то підніме й понесе його так швидко. І він вже зникне з поля зору. Та вона тримала вогник в душі, він, то згасав, то знову набирається сили від думок.Чи буде диво? Чи, принаймні, хоч почує дзвінок? Коли ж закінчиться ця війна? Від думок холод по тілу.
Кілька хвилин лишається до Нового року… До дзеркала підійшла, для кого зачіску зробила? Як важко зустрічати Новий рік, в одинокості. Легка усмішка на обличчі й сама до себе,
- Шампанське. Як кажуть, все є, і хліб, і сіль… Тільки тебе нема…
По телевізору показують вітання президента, здивовано присіла на диван,
- Ти, ба ! Ось і диво! Він без краватки, без білої сорочки..
Вона уважно прислухалася до слів, раз – по – раз кліпала очима. Вже окрім нього, інші люди вітали. У горлі ком, зібралися хвилюючі почуття, чи й вдасться йому все зробити? Він зібрав всю Україну, з кожного куточку лунало вітання, намагається всіх примирити, об`єднати. На віях мерехтіли непрохані сльози.. Вона не помічала їх. Емоції переповнювали душу, якби ж все збулося, що сказав. І ти б повернувся додому назавжди. Й не хоронили б матері, жінки соколів своїх. Тоді б нарешті і ми побралися. Їдеш на Схід, зникаєш місяцями і вкотре, при розлуці прошепочеш на вухо, що так треба, треба їхати, служба кличе віддати борг країні.
Два келихи поставлені на столі наповнила вином, на спинці стільця повісила його військовий плащ . Думки джмелині, ну от, ти не приїхав, буду пити я за двох, а тобі там, хай гикнеться!
По телевізору лунає відлік секунд… Здригнулася від дверного дзвінка. Метеликом здійнялася, швидко до дверей. Гучно билося серце, а може він, жадана мрія. В таку пору, хто ж там? З тремтінням зазирнула в дверне вічко… Це він, скотилася сльоза, ну от і я дочекалася новорічного дива.
01.01.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859940
дата надходження 01.01.2020
дата закладки 01.01.2020
[i][color="#e30707"]всіх клубівців – і не тільки –
вітаю з Новим роком![/color]
[/i]
[i][b] Хай дві 20-тки
несуть нам статки,
а ще – сокиру
не війн, а миру.
В серцях – не смогу,
а Перемогу…
В сім’ю – Любові,
малятам – слово,
що найдорожче…
Проступкам – прощу,
слабким – здоров’я…
Міцних зборов я
переконанням
аж до заклання,
що це подіє
(бо є надія,
що зерня віри
вколов в підкірку…)
й зросте любов’ю,
бо в світі Бог є!
Отой набуток
розвїє смуток:
вернеться щастя –
як літ причастя![color="#086b99"][/color][/b]
31.12.2019.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859896
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 01.01.2020
Новий рік по планеті ступає,
наші просьби й бажання він знає.
Бо ж молитва злітає до Бога.
У ній вдячність, надія, тривога...
Просим щастя ми всі і достатку,
милосердя, терпіння, порядку.
Просим мудрості, щоб панувала,
й доброта, мов весна розцвітала.
Просим щедрість в душі своїй мати,
працьовитість хай йде у всі хати.
Щоб веселка над житом у полі.
Просим в Бога ми світлої долі.
Чує нашу молитву Бог, щиру,
в ній землі своїй просимо миру.
Рік Новий ще й на радість багатий.
Завітає до кожної хати.
Бо багато любові Бог має,
рік Новий за́вжди благословляє.
То ж дає йому дні всі привітні.
Хай здійсняться бажання всі світлі!
Новий рік по планеті ступає,
наші просьби й бажання він знає.
Он машинку поклав ще в торбинку,
м'ячик, ляльку... під нашу ялинку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859821
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 31.12.2019
хай рік прийде, не вступить й не наступить
бо вже й минулий добре натоптав
хтось скаже: наступає, отже - любить!
хай дужче б‘є? та він і так вже дав!
нехай майбутнє станеться найліпшим
на добрім слові, серед гарних справ
нехай лихе в минулому залишить
і щоб ніхто надії не забрав.
хай буде радісно, і не лише на свято
нехай щасливі миті згублять лік
успішним будь, 2020
не «наступаючий», а наш прийдешній рік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859841
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 31.12.2019
[b][i][color="#6a0596"]Что сбылось, не сбылось- так быть может и надо,
Оставляем, как есть,в уходящем году.
Новый год впереди, полон разных загадок.
Ведь часы не стоят, по секундам идут.
Пусть для всех на земле будет год урожайным
На здоровье, на мир, на веселье, успех.
Даже пусть будут в нем неизвестность и тайны,
Но в разгадках всегда только радость и смех.
Пусть поют соловьи и рождаются дети,
Расцветают цветы, людям радуя глаз.
А тепло и любовь ярче солнышка светит.
И Всевышний с небес счастье щедро раздаст.
С Новым годом, друзья! Я желаю Вам счастья!
Благоденствия в дом, мира и доброты!
Пусть захватят сполна Вас чарующей властью
Море новых идей, волны чувств и мечты...
31.12.2019[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859854
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 31.12.2019
Десь взялася в нас на кухні
Невеличка сіра мишка,
І як зло це побороти –
Розказати може книжка.
Тут брошуру я придбала,
Називається «Отрута»,
Що там пишуть - не читала,
Тож лежить вона забута.
Чоловік її побачив –
Не повірите ніколи!
Так раптово враз змінився,
Не впізнати вам Миколу.
Мене в кухню не пускає
І продукти всі приносить,
Сам готує, прибирає,
Кожен день сміття виносить.
Всім жінкам я побажаю:
Заведіть на кухні мишку,
Й покладіть на виднім місці
Таку мудру й цінну книжку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859707
дата надходження 30.12.2019
дата закладки 30.12.2019
Скажи мені... Скажи мені,
чом в неба очі голубі,
а дотик рук твоїх завжди так зігріває?
Скажи мені... Скажи мені,
чому в душі моїй пісні,
коли надворі біла віхола кружляє?
Скажи мені... Скажи мені,
чому приходиш в мої сни,
і стає солодко від погляду ясного?
Скажи мені... скажи мені,
чом гріють так слова твої?
Вони теплііші всі від вітру весняного.
Хотілось знати ще мені,
чому зійшлись дороги дві,
а соловеєчко так весело співає?
Бо ж чули вишні у саду,
як ти сказав мені "Люблю"...
Мабуть для того ясне сонце в світі сяє.
Скажи мені... Скажи мені,
чом в неба очі голубі,
а дотик рук твоїх завжди так зігріває?
Скажи мені... Скажи мені,
чому в душі моїй пісні,
коли надворі біла віхола кружляє?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859606
дата надходження 29.12.2019
дата закладки 29.12.2019
За усі роки, що з милим в парі,
Я й не знала, що живу в окулярах,
В дивовижних і суцільно рожевих,
Крізь які усе щасливе й веселе.
А про те, що світ є чорним і білим,
Я і думки допускати не сміла.
Усі бачили мене в цьому світлі
І були завжди ласкаві й привітні.
І нічого не хотіла я більше,
Виливалася любов моя в вірші,
Йому першому їх завжди читала.
Так жила собі і горя не знала.
Звідкіля вона з’явилась, та хмара?
Але, якось ти зламав окуляри.
Пам’ятаю, сталось це серед ночі,
Як сирітки дві, заплакали очі.
Тихо капали сльозинки до ранку,
А коли вже дочекались світанку,
То збагнули вони й зрозуміли,
Що навколо усе – чорно-біле…
Що оте усе рожеве й тендітне
Не таке уже ласкаве й привітне,
І не те, щоб якось світ потемнішав,
Просто враз усе навкруг стало іншим!
Час минав, і я змогла зрозуміти,
Що у світі і такім можна жити.
Можна дихати, чогось там бажати,
На образи і біль не зважати.
Але раптом, аж до смерті злякалась,
Коли блискавкою думка зайнялась,
Я зомліла, віднялась моя мова –
Треба жити тепер без любові?
Без кохання, що у серці палало?
І мов квітку мене доглядало?
Та навіщо, кому це потрібно?
Без любові і срібло не срібло,
І марніють навіть золота чари.
Ти полагодь, мої окуляри…
Поверни мені рожевеє світло,
Хай кохання наше знову розквітне,
Хай навколо буде все, як раніше,
Хай у грудях буде завжди тепліше
Від думок про твої руки і очі,
Ні, не можу я без цього, не хочу!!!
Пригорнися швидше до мого стану,
Без кохання я, як квітка, зів’яну…
Відтепер я раджу всім, хто у парі:
Бережіть свої рожеві окуляри.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859182
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 27.12.2019
-Навчимось сьогодні, діти,-
Вчителька сказала в класі,-
Нові образи творити
У теперішньому часі.
Свою маму або тата
Ви з ким-небудь порівняйте
І художньо даний образ
В усній формі мені дайте.
Першою зірвалась Машка,
Емоційно торохтіла:
-В мене мама – справжня пташка,
Не сидить вона без діла.
Наче крила вона має,
Всім уміє догодити,
І, крім нас, щодня встигає
На роботу ще й ходити!
А за нею так детально
Розказала усім Ната:
-А я можу свого тата
З космонавтом порівняти:
Бо літати враз навчився,
Хоч немає в нас ракети –
Він ніде не зупинився
І відвідав всі планети.
Вже три роки на орбіті
Десь серед зірок і пилу…
Мама каже, що, напевно,
НЛО його вхопило!
А поправила бабуся:
-Загадкова та тарілка,
Що забрала в нас татуся –
Молода дівиця Мілка.
В неї таткові не спиться!
Перебила тут Агата:
-Тоді треба цю дівицю
З космодромом порівняти!
-В мого тата,- каже Ваня,-
З бичком буде порівняння:
Смокче так горілку татко,
Наче дійку ссе телятко.
Вчителька уже й не рада,
Що цю тему зачепила,
Слава Богу, що чергова,
На перерву подзвонила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859150
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 26.12.2019
[i]знайшла серед давніх коментарів. залишу[/i]
я пощу фільми, ролики та кліпи
з чужим стражданням, фолом та гріхом
з чиїмсь коханням, у якому сліпо
обоє тонуть, хлещуть батогом
по глядачеві: бачиш, дурню, бачиш
до чого пристрасть може довести?
на всіх любові й близько не настачиш
вона мине, залишаться... пости
з чужим відчутим, та не пережитим
із емоційним тиском на сльозу
в костюмі від Brioni - нічим крити
цей модний козир, дорогий на зуб?
ні, друже, фільми - то не натяк
і кліпи - то не серця тихий плач
і в мене не Chanel - звичайне плаття
Луі Віттон не шив для мене клатч
моє кохання не в штанів кишені
не в діамантах перснів і кольє
воно у пульсі серця, що у жмені
моїй давно. на те воно й моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859192
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 26.12.2019
Знаєм, наша у світ в'ється дорога,
а молитва свята завжди лине до Бога.
В ній благаємо ми, просим:"Дай, Боже!
Ти єдиний, хто нам допоможе".
Нехай ластівка в'ється над нашим віконцем.
Просинатися дай нам щодня, Боже, з сонцем.
Золоте у полях колоситься хай жито.
Дай у щасті, і в радості жити.
Дзвін церковний, ясний, лине до неба,
у молитві святій нам хилитися треба.
Щоб рясніла в цвіту долі стежина,
в щастя вірити має людина.
Дай нам, Боже, щоб мальви цвіли навкруг хати,
щоб веселі були завжди мама і тато.
Від плодів, у садах, щоб схилялися й віти,
для батьків - дай нам сонцем світити.
Знаєм, наша у світ в'ється дорога.
А молитва свята завжди лине до Бога.
В ній благаємо ми, просим:"Дай, Боже!
Ти єдиний, хто нам допоможе".
Дай нам, Боже, щоб чиста вода у криниці,
тиха нічка у ній розсипає зірниці.
Нехай рідна лунає, дзвенить наша мова
й материнська звучить колискова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859142
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 26.12.2019
Мама з татом на дивані
Так любенько розмовляли,
П’ятирічну свою доню
Обережно запитали:
-На святого Миколая,
Що тобі подарувати?
Може, купимо сестричку?
А ще краще, може, брата?
-Можете купить смартфона,-
Розмірковує Марічка,-
Не потрібні мені зараз
Ані братик, ні сестричка.
В нас немає в них потреби,
Про це досить торочити:
Дуже хочу я для себе
Ще хоч трішечки пожити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858553
дата надходження 20.12.2019
дата закладки 23.12.2019
Ой який дарунок дав Ти мені, Боже!
Є у мене рідне, світле слово гоже.
Привітне та щире, добре та барвисте,
щедре та веселе, дзвінке, голосисте.
Є і для усмішки, радості й поради,
і для відпочинку, й праці, для розради.
Чисті та іскристі в нім дзвенять потоки,
в нім квітують весни, з ним минають роки.
Слово до словечка... Вже лунає мова!
Тішить, душу гріє ніжна колискова.
Навіть соловейко нашу мову знає,
він слова-перлини в росах розсипає.
А вранці-раненько їх збирає сонце
й знову сипле щедро у кожне віконце.
Ці слова-дарунки веселять серденько...
То ж "Доброго ранку!" зичимо раненько.
Ой який дарунок дав Ти мені, Боже!
Є у мене рідне, світле слово гоже.
Всі слова-краплинки сонечком зігріті.
І тому найкраща рідна мова в світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858782
дата надходження 22.12.2019
дата закладки 22.12.2019
Ой, не дивіться, що так сумно мені,
Це ж все тому… осінь не покидає,
Грудень прийшов... а зима не на коні,
Душенька тає, здійснення світлих мрій.
Місяць утік, набридли чорні фарби,
Сірі хмарки, взяли його в обійми,
Заплакав дощ, сміло туливсь до верби,
Не гони, шепіт, хоча я із слізьми.
Вже вечоріло…подивлюсь до неба,
Не мерехтять, зірочки в піднебессі,
Під серцем щем, морозу, снігу треба,
Досить блукать! Їм літати на часі.
21.12.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858657
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 21.12.2019
[i][b]По батьківських стежках
не тупочуть малі ноженята,
Перемерзлі сніги
поглинають солону сльозу.
Але серце зове
і дверими поскрипує хата,
У гучну заметіль
і у теплого літа грозу,
До квітучих вишень,
де на рідних руках постарілих,
Відпечаток трудів
і наброски святої землі,
Все, щоб діти в житті
не тривожились і не хворіли,
Та вертали хоча б,
як весною до гнізд журавлі.
Й розуміли одне,
що залишилось зустрічей мало
Та отих недзвінків
і несказаних зайвих "люблю".
Приїздіть до батьків,
на малесеньку чашечку кави,
Може бути, що з них,
хтось не стріне наступну весну![/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858111
дата надходження 16.12.2019
дата закладки 16.12.2019
Життя… життя. Доріг багато так,
Вони всі різні, вибереш одну,
По ній пройти, гадаєш ти мастак,
Завжди бажаєш, відчути весну.
Себе пригадуючи в дитинстві,
Все безтурботні… ранки, вечори,
Здавались нам, суцвіття барвисті,
Й манна впаде, з небесної гори.
Не все так є, знімеш окуляри,
Оті рожеві. Й прийде час вагань,
Мов кам`яні попереду мури,
Чи й перебориш? Тайна сподівань.
.
В незламність віриш, згинуть запони,
Надія є, зустріть новий день йдеш,
Душі політ, мати перемогу,
І долі дякуєш, що ти живеш.
12.12.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858117
дата надходження 16.12.2019
дата закладки 16.12.2019
21. Нена́висний мені цей крик.
До спокою з дитинства звик.
22. Люблю улітку я годить
Черешнями сестричці,
Купатись в річці і ходить
Босо́ніж по травичці.
23. Боро́́давку ти не чіпай.
Це небезпечно, так і знай.
24. Вира́зно вмію я читати.
Мене хвалила моя мати.
25. Татусь виши́вану сорочку
Вдягнув і сів у холодочку.
26. Дід граблі́ нові приніс до хати,
Буде ними листя загрібати.
26. Ма́буть, почитаю.
Бо охоту маю.
27. Пави́ч хвоста свого показував
Тим, хто глядів, неодноразово.
28. Ота́ман зі старих віків
Водив в походи козаків.
29. Пере́ляк був у тітки Рузі,
Вона гадюку стріла в лузі .
30. Щоб по́милок не допускати,
Потрібно правила вивчати.
31. В піце́рії здійняв я вчора гамір.
«Помо́вч!» - мені моя сказала мама.
32. Тризу́б і гімн, і прапор , знай рідненький,
Є символами України-Неньки.
33. Чорно́зем є на півдні мого краю.
Чорно́слив я до крему добавляю.
34. Шовко́ву сукню Оля має.
Її на свята одягає.
35. Припиніть цей бе́шкет, люди,
Бо поліція прибуде.
37. Добу́ток – множення це дія.
Запам’ятай собі, Надіє.
38. Щоб в житті не натворив,
За́вжди правду говори.
39. Фо́рзац – це папір,
Що єднає обкладинку
І книжну серединку.
40. Без плаща і шпа́ги
Стану я на ва́ги.
В річку гли́боко пірну.
В ластах я пройдусь по дну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858090
дата надходження 15.12.2019
дата закладки 16.12.2019
Любить кожен із нас мову вітру... Я знаю.
Мову сонця і зір, мову степу і гаю.
Знає кожен із нас мову радості й смутку,
щедру мову добра, світлу мову здобутку.
Бо ця мова для всіх, є велика в ній сила.
Справедлива й легка, і усім зрозуміла.
Любить кожен із нас мову вітру... Я знаю.
Мову сонця і зір, мову степу і гаю.
Материнська, дзвінка, ще над світом лунає.
Є народом лиш той, хто свою мову має.
Хай у нашій душі квітне мова ця ніжна.
Бо для кожного з нас вона істинно рідна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858045
дата надходження 15.12.2019
дата закладки 15.12.2019
Співає соловейко, про щось хлюпоче річка
І дощ вистукує мелодію по склі.
Наймилозвучніша - це мова українська,
Яку плекали прадіди, на цій землі.
Вона співуча, калинова і така багата,
Бо з молоком матусі увібрали ми.
Любов'ю й щедрістю наповнена та хата,
Де родовід примножують сини.
Як не любити нашу рідну мову!
Тоді і неньку треба не любить?
Оберігай, вивчай, не забувай ніколи,
Де б не прийшлось тобі на світі жить.
Як прикро слухати, що мову зневажають,
Хіба ми неуки, чужі на цій землі ?
Чому англійську й інші мови знають,
Барвисту, рідну топчуть у багні.
Нехай живе вкраїнська наша мова:
В піснях, поезії і наяву, і в сні.
Навік щасливою у неї буде доля,
Тоді ми - українці, знайте всі !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855670
дата надходження 23.11.2019
дата закладки 11.12.2019
Вже сонце на спочинок, день згасає...
Повсюди вечорова мелодія лунає.
Всміхаюсь місяцю, що світить, а не гріє.
Життю радіти - це не кожен вміє.
Радію, коли йдуть із усмішкою люди,
Як бачу немовлят, щасливих мам усюди.
Дивуюсь молодим: життя, як в каруселі,
Болить душа, бо в них,- лиш гаджети в кишенях.
А квітка, дерево, смарагдова травичка, -
Чому байдужі нам ? У нечистотах річка...
Коли живуть в добрі, - звикають в егоїзмі,
Тому турбота й радість стали несумісні.
Мене засмучує, що в дитбудинках діти,
Байдуже ставлення, як хворі батько й мати.
Кажу: почуйте, схаменіться, люди !
Бо молодість пройде, і не завжди так буде.
Молюсь до Господа, як спатоньки лягаю,
Щоб нічка огорнула всіх теплим одіялом.
Ще дякую за кожний день прожитий,
Як сонечко зійде, то буду з ним радіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857314
дата надходження 08.12.2019
дата закладки 11.12.2019
Білі віти... в снігу,
сніг іскриться від сонця.
Позолочений день
зазирає в віконця.
Вже заснув наш садок,
кущ калини дрімає.
Їй красуня-зима
віти теж прикрашає.
Білі віти... в снігу,
вкриті щедро всі ґронця.
Зникне в них гіркота
від морозу і сонця.
Білизна-чистота
ягідки підсолодить.
Чарівниця-зима
біля річки вже ходить.
Ще й за річкою їй
треба віти вкрить глоду.
Не піде вона вбрід,
міст збудує із льоду.
Гай прикрасить й лісок
легка ковдра пухова.
Ой красива ж яка
є у всіх тут обнова.
Білі віти... в снігу,
сніг на сонці іскриться.
В барвах ясного дня
світ увесь веселиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857174
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 08.12.2019
Цвіте, цвіте рясний
Який ти далекий!
Світе, світе,
Хороший прекрасний,
Який ти великий!
А я знайду
Тую горобину,
Що я зерня посадила,
Знайду – прихилюся:
Ой, ти горобино,
Цвітом рясна;
А чи я дівчина
Та не красна?
Чи умію жити?
Вмію ж я любити…
Що ж ти, горобино,
Хмарами полину
Обплелася?
Чи ж тобі розквітнуть
Весна не далася?
Чи ж ти, висока
До сонця дістала?
Що ж ти, горобино,
Похилилась стала?
Ой я – горобина,
Та я висока
З сонцем розмовляла.
Од вітру линяла;
Як весна прийшла:
Цвітом зацвіла.
А прийшли полини
Гіркі - обступили…
Горобина рясна,
Горобина красна,
Чи я не прекрасна -
Жінка України,
Землі чорнобривих?
Ой, чи сині очі,
А чи довгі коси
Щастя то приносять?
А чи чорні землі,
Чи калини зерня -
Щастя України
Той землі полину?
Візьму тії коси
Розпущу по вітру,
Візьму тії очі -
Сльози тії витру.
Стане горобина
Рясно розквітати,
Стане горобина
Ягоди кидати.
Земля України
Горобини ягоди
Рясно розсівати.
Стане земля України
Отії полини вижинати,
Не дасть їм зростати.
Віють вітри
Мої коси,
Сушить сонце
Мої сльози.
Ростить земля
України
Рясні горобини,
Червоні калини,-
З серця,
Що за Україну
В'яло та і гине.
Цвіте, цвіте рясний,
Який ти прекрасний!
Світе, світе,
Хороший прекрасний
Який ти широкий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857042
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 06.12.2019
І плач, і сміх, Як болить - плач,
В житті - не гріх... В лікарню йди,
Як не крути: Ліки купи,
Сюди - туди, Випий і скач,
Вперед, назад, Ти ж бо - не грач...
Щоб тільки в лад... Не помогло,
Вперед іди, Лікуйся сам,
Й не жди біди... І не роби
Та-ра-ра-рам...
Як не болить,
Тоді вже скач,
Танцюй, співай,
Все ж міру знай,
Ти ж не один,
Не вбивай клин-
Поміж собою
І сім"єю...
Рахуйся з тим,
Хто є з тобою,
Не затіняй
Його собою...
Весело - смійся, Забудь за плач,
Гріха не бійся Спечи пиріг,
Бо то не гріх... Або калач,
Додає сміх І нагрій чаю...
Усім здоров"я,- Пригости всіх
І мені, й вам, Хто є у домі,
І тут, і там, Будуть усі,
Завжди і скрізь Тоді здорові
Луна хай сміх!.. І дні чудові...
А день за днем
Іде й іде...
І щось нове
Завжди несе...
Молися Богу,
Щоб всі завжди
Були здорові...
А ти іди,
Не спотикайся,
А усміхайся,
І слухай їх, І день іде,
Крізь сльози й сміх І рік іде,
І вір ти їм І вік іде,
Кожному слову, Й війна іде,
Батькам і дітям, І смерть несе,
Внукам й сусідам, І брехні нові,
Друзям і світу, В кожному слові...
Весні і літу... Та щоб у них
Осені й зимі, Там не було,
Землі й природі Переживем
При любій погоді... Ми все одно...
Пишу для всіх,
Та ще й для себе,
Хай луна сміх,
У всіх, і в мене,
І в нашім краї...
Хай Мир гряде,
Правда живе,
Брехня минає,
Любов і сміх
Перемагає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856781
дата надходження 03.12.2019
дата закладки 03.12.2019
Як ракета Галя мчалась,
Ось минула вже друкарню,
Бо на стрижку записалась
У приватну перукарню.
Слава Богу, таки встигла!
Добре, черги вже немає,
Вже красунею з журналу
Себе дівка уявляє.
Майстер (трохи напідпитку)
Став над нею чаклувати,
І про зачіски всі модні
Почав лекцію читати.
Працював він дуже вправно,
І клієнтка дивувалась,
Бо волосся, наче пір’я,
На всі боки розліталось!
Перед ними враз болонка
(Це собачка) примостилась,
Дуже пильно і благально
На хазяїна дивилась.
П’яний майстер мовив глухо,
Так, щоб Галя зрозуміла:
-Це вона чекає вухо!
Галя мало не зомліла…
І як вулицями бігла –
Всі на стрижку поглядали,
Бо таку новинку моди
В місті ще не зустрічали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856394
дата надходження 30.11.2019
дата закладки 03.12.2019
Важко на світі жити літній людині,
Дідусь радий кожній погожій днині.
Старість не радість, припис відомо.
Бог знає кінець його шляху годину.
13 травня 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855624
дата надходження 23.11.2019
дата закладки 23.11.2019
Такий час…
Ой, що твОриться люди,
Такий галас всюди,
Де літають літаки,
Посварились залюбки,
Півні два, ще й прилюдно,
В душі боляче, сумно.
Той протягує руки,
Не жаліє сорочки,
А лице, як у пушку,
Згубив гідність всю людську.
Ой, сором…
Як ганебно, що сказати,
Та це ж наші депутати,
Виславлялись на весь світ,
Що країни,це є цвіт,
У Верховну, йшов раду,
Так здалось -до параду.
Погляньте…
Боже де ж, ті закони?
Відчай взяв й до ікони,
Тож контракт, що на світло,
Тихо так й непомітно,
Із Росією вклали,
Щоби більше, мать крали.
Так давно без довіри,
І на краще без віри,
В незалежність нашу,
Мати пенсію кращу,
Про народ щоби дбали,
Повсякчас не кричали.
Ой, що це?
То немов блискавиця,
Геть червоні всі лиця,
Шумлять землю продати,
Все до нитки - забрати,
І щоб ми поніміли
Мовить слова не сміли.
І у містах, і в селах,
В людей біль, невеселі,
Це що рік - тридцять третій?
Знов настав на планеті?
Сум то ж вийшли на протест,
Де ж обіцяний прогрес?
Що всі добре живемо?
Ой під серцем так щемно.
Комусь - сміх й комусь сльози,
Боюсь будуть (погрози),
Не всі шоу - це знайте
Рідний край не продайте!
Слухайте…
Ох наш пане президент,
На що цей експеримент?
Тож казав референдум,
Ти виконуй, свій задум!
Як ні ж людям поясніть,
Кожен сумнів розженіть.
Референдум то ж гроші,
Не живем у розкоші,
Ще підводять вас друзі,
Так багато, ілюзій.
Шановний...
Сміло йдіть до народу,
Щоб на все, він дав згоду,
Що катма́ часу, знаю,
Згляньтесь пан, закликаю,
Вам довірили усе,
Час для цього, іще є,
Бо ж урветься вже терпець,
Прийде й цій владі капець.
22.11.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855512
дата надходження 22.11.2019
дата закладки 23.11.2019
[color="#72489c"][i]...Солнце уходит за горизонт,
чтобы завтра родится снова...[/i][/color]
Вот, как-то так – звездою о песок
И тихо тлеть в солёной кромке моря,
И жизни чудодейственной ласс`о
Хранить в шкатулке мира и покоя…
Вот, как-то так: с расчетом – наугад
Спешить всю жизнь, ломить потяжелее,
Чтобы мечты неистовый наряд
Воочию узреть, да поскорее…
Вот, как-то так: «терпи и всё пройдет»…
И терпит всё, и новое приходит,
Впечатывать неизгладимый код
В блестящий лик бороздками пародий.
Вот, как-то так, и силы нет вдохнуть
Во весь объём, срывая диафрагму,
Лежит в солёной пене под дождём
Таким чужим ей, меленьким и гадким.
Вот, как-то так, и вроде: ты – не ты
В нелепости рефлексов и желаний –
Не клеится реальность и мечты,
Как ни крути сундук воспоминаний.
Вот, как-то так… и падает звезда,
Шипит от злости в сизой кромке пены,
А ледяная талая вода
Нашептывает что-то о нетленном…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635434
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 23.11.2019
«Нині:
Нічне, знову, збатожене полум’ям.
Дотліваючий
Танець безлистих рослин…»
(Пауль Целан)
Сови
Вимірюють глибину ночі
Споглядаючи полум’я
Глухої безнадійної осені.
Для чого
Я холодну книгу світанку
Пригортаю незримими пальцями
До вітряної сліпої сирості:
Коли
Скрипить колесами млин дерев’яний
Життя людського пташиного
(Бо люди – птахи, що літають у снах),
Перемелює страждання й журбу
У сіре гірке борошно.
Пече з нього хліб гливкий
Стара босорканя Доля.
Коли
Сови зловісно пугикають
Згадуючи казку «Вчора»,
Вигадуючи казку «Завтра»,
Дзьобають у потилицю мишу Сьогодні,
Я лише слухаю
Скрип отого млина водяного
Що крутиться й перемелює
Людську журбу і страждання,
Хоч річка давно і висохла,
Хоч дерево давно зітліло,
А криця зіржавіла,
Але колесо крутиться.
Крутиться,
Крутиться,
Крутиться,
Крутиться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855600
дата надходження 23.11.2019
дата закладки 23.11.2019
Похмура осінь з холодами
До нас ступає на поріг,
З дощами мокрими й вітрами,
З вбранням, промоклим аж до ніг.
З дерев обсипались листочки,
В калюжі мокрими лежать.
Птахів затихли голосочки.
Їм не до співу, що й казать.
Вже зоране чорніє поле,
Занурившись в глибокі сни.
Туманом вкрилось все навколо
Й чекати буде до весни.
І плаче, плаче сіра осінь,
Дощами дрібними мрячить.
Похмуре небо, зникла просинь,
Сльозима хмарка крапотить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855369
дата надходження 21.11.2019
дата закладки 21.11.2019
Брунька троянди - у листві дитям,
Сповите в сіру й руду ряднину,
Низько схилилась…. сумне майбуття,
Тож не прикрасить,уже світлину.
Чом народилась, занадто пізно?
Шепоче тихо, ніжно до листви,
Я не почую, пташину пісню,
Десь заховались сонця заграви.
Сміливий вітер куйовдив листя,
Його до танцю, осінь запросила,
Дрібненький дощик сипав намисто,
Бруньці боротись, катма сили.
Ні, не торкнеться, ніжності, вроди,
Сонячний ранок й тремтіння роси,
Візьме в обійми морозний подих,
Шурхоче листя – квіточко прости!
18.11.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855287
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 20.11.2019
Поклич мене і я прийду,
У твої незабутні тихі ночі.
В твоєму серці любов віднайду,
Загляну в безмежні, сині очі.
Обійми мене, візьми за руки,
До свого серця пригорни.
Між нами не буде розлуки,
В мою душу коханням зазирни.
Твоє кохання мене зігріває,
Пломеніє, як небесна зірниця.
В холодну пору обіймає,
Тривожить, як блискавиця.
Ти красива, полум'яна,
У тобі кохання палає.
Ти така ніжна, бажана,
Моє серце від любові згорає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855078
дата надходження 18.11.2019
дата закладки 18.11.2019
Сади весною зацвітуть, не хочеться вставати з ліжка, не вистачає десь чуть-чуть, а інколи спізнились трішки! В коханні не усі живуть, комусь наставили вже ріжки, стали байдужі ми чуть-чуть, чи ненавидять зовсім трішки! Роки життєві промайнуть, щасливі заростуть доріжки, не зрозуміли десь чуть-чуть, що думати потрібно трішки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854958
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 17.11.2019
Веселий місяць знов зійшов над нашим гаєм.
З тобою вдвох ми тут щодня разом гуляєм.
Мені ти ніжні прошептав слова й красиві.
Взяла ріка твої слова на хвилі сині.
Біжить ріка... стрімка ріка. Весела річка.
Примовкла ген на бережку струнка смерічка.
Бо і вона, знаю я,
хоче почуть твої слова.
Вже місяць в хмару заховавсь, лиш поглядає.
Що скажеш знову ті слова, він певно знає.
Стихла калинонька рясна біля вербички.
А ми удвох, а ми удвох тут біля річки.
Біжить ріка... стрімка ріка. Весела річка.
Примовкла ген на бережку струнка смерічка.
Й рясна калина, знаю я,
хоче почуть твої слова.
І місяченько той рясний, і зорі ясні.
Почути хочуть ті слова твої прекрасні.
Будь ласка, знову повтори слова ті милі.
Бо ж не повернуть більше нам їх хвилі сині.
Біжить ріка... стрімка ріка. Весела річка.
Примовкла ген на бережку струнка смерічка.
Бо і вона, знаю я,
хоче почуть твої слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854858
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 17.11.2019
Захоплюйся собою, мов нарцис.
Кидай, кому захочеш, серця спис.
До мого ж не наближуйся вікна.
Ненавиджу, ненавиджу, нена...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854909
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 17.11.2019
[img][/img]
Злітають дні осіннім листям,
Несе їх вітер в сиву даль.
У горобиновім намисті
Сховалася німа печаль.
За літом сонячно-ласкавим,
Що відшуміло, відійшло.
І лише спомином яскравим,
Нам нагадає про тепло.
А осінь впевнено крокує
По ледь зволоженій землі.
То десь листочок підфарбує
На зеленавому гіллі.
А то впаде туманом сірим,
В напівоголені сади.
Й під морозцем ледь посивілим
Схова золочені сліди.
І закружляє рудокоса
В обіймах вітру ніжний вальс,
Гайне за обрій зовсім боса,
Лишившись всіх своїх прикрас.
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854985
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 17.11.2019
Ледь - ледь фіалку, видно із - під листя,
Й до тебе стежки, я майже не бачу,
Ранкові роси, сріблиться намисто,
Мене не вабить, собі не пробачу.
Ні, не прощу і осені ніколи,
Нащо забрала, єдину кохану,
Боюсь самотність, серденько розколе,
Тебе любити, я не перестану.
Сині фіалки зацвіли для тебе,
Як молодії, разом посадили,
Чому лишила, скажи їх для мене,
Чом же ми щастя, своє загубили.
Швидке життя, як буревій минуло,
Річниця нині, фіалки буяють,
Тепер, як символ, що між нами було,
Про біль й страждання лише вони знають.
Прийшов до тебе…. на лавці присяду,
Хоч бачиш осінь, розквітли фіалки,
Тепер ми вдвох, знаходжу розраду,
Печаль розділю, про життя розкажу.
14.11.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854996
дата надходження 17.11.2019
дата закладки 17.11.2019
Ти серце заставляєш в бубон бити.
Ти кров ганяєш, наче мишу кіт.
Ну, як тебе я можу не любити,
Коли собою затуляєш світ?
Ти сонце, що промінням ріже мряку.
Ти вітер, що зриває амулет.
Хмільне варіння із голівок маку,
Солене море і солодкий мед.
М'який, неначе шерсть в зимі на білці,
І легкокрилий, мов у леті птах.
Твій дух так вміло грає на сопілці,
Як суховії влітку на степах.
Ну, як тебе такого не любити?
Ти поглядом одним ламаєш лід.
Ти серце заставляєш в бубон бити.
Ти кров ганяєш, наче мишу кіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854815
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 16.11.2019
отак буває між двома людьми -
самі собі з багна будують стіни
як добре, що ті люди - то не ми
із нас ніхто нікому не повинен
нам не шукати голки у копні
не діставати з вух шматочків вати
вітрила наші вже давно на дні
і звідти їх не будем діставати
бо ти - не той, а я таки не та
ми раптом десь в юрбі не зустрічались
не нам шепоче за вікном сльота
не ми в любов ховаємо печалі
байдужість - гра, а нам до того що?
найкраще, що вдається нам - байдужість
тому і світ - не світ, а казна-що
і в нім - не ми, а хтось. і прикро... дуже
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854824
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 16.11.2019
На світанку, світаночку
Я тебе родила
І від щастя, від такого,
Сльози я зронила.
Хай ці сльози, на порозі,
Життя твого, сину,
Будуть щирим завіренням,
Що я не покину.
Не покину я тебе
Ні в біді ні в горі,
Поки ти, на ноги станеш,
Буду у нагоді.
Буду колихати я
Тебе кожну нічку,
Поки ти не ввійдеш, сину
У життєву річку.
То нестримна, то бурхлива,
То глибока й тиха,
Все навчу тебе долати,
Щоб не було лиха.
Щоб у річці тій стрімкій
Ти не утопився,
Бо на щастя, у цей світ,
Тільки народився.
Хай несе тебе ріка
Та не на горбочки,
Хай здорові народяться
Твої сини й дочки.
Хай вони в достатку будуть
Й на любов багаті,
Хай вони, теє багатство,
Не тримають в хаті.
Хай любов по світу ходить,
Щоби кожна мати
Могла в мирі і спокої
Дитя колихати.
На світанку, світаночку
Я тебе родила
І від щастя, від такого,
Сльози я зронила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852694
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 15.11.2019
Есть город один,
не большой, и не малый.
Жил в городе плотник,
в расцвете, не старый.
Построил он дом
смастерил сам,
руками,
но жил там один,
а прохладно ночами.
Ну вот, повезло -
полюбил деву-прелесть,
на свадебном пире
все гости наелись.
Любовь ему силы
во всём придавала,
жена молодая,
как птичка порхала.
А плотник был мастер
и славу имел,
красивую мебель
он делать умел.
"По дереву резчик" -
владел ремеслом
легко, виртуозно,
искусно притом.
Талантлив, успешен,
художника глаз,
ценил красоту он,
как ценят алмаз.
И плотник счастливый,
в супругу влюблён,
трудился в ту пору,
ведь был, окрылён.
Помимо заказов,
работал вдвойне
в своём доме милом,
прелестной жене,
причудную мебель,
с восторгом творил,
как будто "Люблю тебя"
вслух говорил.
А в городе этом
купец проживал.
Он мебель свою,
раз в два года менял -
хвалилась его
молодая жена.
Подругу-красавицу
зависть взяла
и плотнику-мужу
на уши жужжать:
"Давай будем мебель
также менять".
"Но разве, тебе,
не прекрасен наш дом,
Быть может была ты,
несчастная в нём?
Или я чем-то тебя,
обделил,
не жарко и мало
тебя я любил?
А в мебель я, нашу,
всю душу вложил,
такие узоры,
нигде не творил,
а сил уходило -
в один элемент!
Ведь вся мебель в доме -
любви монумент.
С тех пор затаила
обиду жена,
Уж очень хотела
хвалиться она,
и холодела,
день ото дня,
своей красотою,
мужа дразня.
А местный купец,
что с богатством дружил,
на женщину-прелесть
глаз положил,
жене прежней
дал он свободу,
развод,
вокруг жены плотника
сети плетёт.
Искусно всё сплёл -
фору даст паукам,
прибрал он красавицу
скоро, к рукам.
Она, не жалея,
от мужа ушла,
как будто всей жизни
счастье нашла.
Но дура была -
на поверхность смотрела,
Мотивы купца толком
знать не хотела.
Ценил он всё, в жизни,
как ценят товар,
он, жён своих бывших,
как мебель менял.
Но правду увидеть
она не смогла,
в свою красоту
только вера была.
А плотник остался
и волком завыл,
но в водке он горе
своё не топил.
За милой женой
слёзы он проливал,
ни с кем не общался,
подолгу молчал.
И мало, кто видел его
и встречал,
со временем, он
совсем одичал.
Пять лет пролетело,
как один день,
ходила красавица
тихо, как тень.
Давно уж заметно -
не любит купец,
совместному браку
приходит конец.
Он ей заявил,
что уже не нужна,
моложе и тоньше
будет жена.
Куда ей пойти!?
В отеческий дом?
Но брата семья
многодетная в нём,
и в городе детства,
нет ей уюта.
У первого мужа
ищет приюта.
Идёт с узелками,
головку склоня:
"Быть может,
по прежнему,
любит меня?"
Она постучала,
он дверь ей открыл,
не выгнал на улицу,
в дом свой пустил.
А в доме дикарь!?
Исцарапано всё!
И мебель,
и стены,
и сердце его,
но прочь он не гонит:
"Хочешь?
Живи...
Но в доме уже,
не найдёшь ты любви".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854750
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 15.11.2019
Біля актової зали
Подругу зустріла Майя
І захоплено сказала,
Що коханця Макса має.
-Небезпечна ця затія,
Як дійде до чоловіка,-
Каже подруга Надія,-
Не простить тобі довіку.
Ти закохана, це видно,
Тут нема вже що казати,
І ім’я коханця можеш
Ненароком в сні назвати.
-Я над цим попрацювала:
Песика купила - таксу,
Щоб не вскочити в халепу,
То назвала його Максом.
Раптом Надя стрепенулась
Щодо свого чоловіка:
-Купив вчора черепаху,
Каже, зветься – Анжеліка.
Місяць тому приніс кішку
(Чорна, наче та примара)
І, ховаючи усмішку,
Називав її Тамара.
Надя швидко ішла пішки
З чоловіком розбирати,
Бо крім черепахи й кішки
Є ще Моська біля хати.
Обіцяв, собачка буде
Мати кличку Маргарита…
Ловелас не здогадався –
Таємниця вже розкрита!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854766
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 15.11.2019
Цените люди тишину,
Любите доброе затишье.
Она подарит новизну,
Бывая нам душевной пищей.
Она, как песня соловья,
Вдруг вдохновеньем напитает.
Не огорчает никогда,
Не к бури если замолкает...
И сердце снова в радость бьётся,
Ступая в сказочную даль.
Воды живой опять напьётся
И позабудет за печаль.
Осень 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854720
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 14.11.2019
Море хвилями гралось
вранці...
Ой красиве ж воно
в танці!
Біля берега враз
хвилі
розсипалися в бриз...
Синій.
Є веселим танок
в морі.
Тут купались вночі
зорі.
І були хвилі ці,
вільні,
в сяйві місяця теж
срібні.
А тепер сяє в них
сонце.
Золотить їм краї
й донце.
То ж ажурні вони,
світлі.
В них мережки легкі...
Ніжні.
Берег тішиться:"Знов
нова!"
Зрозуміла мені їх
мова.
Ой, які всі легкі,
вільні.
Хоч дрібненькі такі...
Сильні!
Гарні хвилі малі
в танці.
В сонця променях всі
вранці.
Я люблю цей легкий
танок,
як над світом цвіте...
Ранок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854653
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 14.11.2019
1
Вона до дзеркала, чуйно задивилась…
Чи фарбувати коси, може краще ні?
Її сердечко, знову шалено билось,
Думки сумлінні, справді, що ж робить нині?
На роздоріжжі, це ж укотре й не снилось.
Так рік за роком, ще ж молода, лиш сорок,
Немов троянда, в сумну пору осінню,
Чи ясні мрії, можливо давно порох?
Чи ввись злітають, чи скотяться в безодню.
***
Ранком бажання - почути слова ніжні,
Себе відчути, щасливою жінкою,
Уста привабливі; ясні стиглі вишні,
Тонути в ласці і бути потрібною.
Блудні думки, ніби клубками тумани,
Пахуча кава, пінилася у чашці,
Душа втомилась, як позбутись омани?
Де взяти сили? Злетіти би цій пташці.
Ледь підхопила, рукою пишне волосся,
Змарнілі очі, сповнені сліз й печалі,
Що ж за життя? Це, як у полі колосся,
Під дощем й сонцем, а що ж чекати далі?
Як пташечки - мрії сизокрилі, смілі,
Чи й обійти роздоріжжя зможу знову?
Свої надії, все світлі й зрозумілі.
Хоча й зима, то ж навіє сніжну ковдру.
А що життя, минуле було щасливим?!
2
Рідне містечко, потопало в деревах,
Хати із цегли, здаля білі доволі,
Високі й нижчі й виноград по парканах,
А вздовж дороги; стрункі, пишні тополі.
Три милі доньки, їх у мами і тата,
Будинок славний і поряд чудовий сад,
У них сім’я не бідна та й небагата,
Диво- гірляндами чарував виноград.
Доньок привчали, батьки завжди до праці,
Щоб господарки, дбайливі по городі,
Всякчас щоб затишно і чистенько в хаті,
Добре трудились, часто журилась мати.
Гарний врожай радо збирали щороку,
Наче й в мирі,усміхнені в злагоді,
Тож підростали, такі милі,нівроку,
Але батьки, потай сварились іноді.
Полоса чорна затьмарила їм очі,
Загуляв батько, немовби вітрисько злий,
Не спала ненька, жура майже щоночі,
Життя не солод, буває полин гіркий.
Розчарування, пакунки, знову сльози,
Не пробачила, йому матуся зради,
Чужі парфуми, позабути не в змозі,
Дітей заради, не кинув свої вади.
3
Обласне місто, їх зустріло привітно,
Хоч шум автівок і чути галас весь час,
Мамі й дівчаткам, на душі тепло, світло,
В п`ятиверхівці, новенька квартира - клас!
В зіницях сльози, полум’ям радость, щастя,
Життя рікою, є школа, щирі друзі,
З іншого класу хлопець, достатньо чемний,
Їхнє знайомство і раптово невдовзі,
Мамі сподобався, каже, дуже скромний.
….
Як наодинці, в очах ясні іскринки,
Перші цілунки переросли в кохання,
А в школі бали і диво – вечоринки,
Вона ж для нього, як ясна зірка рання.
Блакитноока. Усмішка; схожа сонцю,
Ніжна, тендітна, між них мала різниця,
Веселий погляд, запрошення до танцю
Час летів швидко, вона вже й випускниця.
Що може дати, їй рідненька матуся?
Адже, ще має, дві доньки у квартирі,
Радіє слову, почула, - Я вивчуся
Серця зігріті, розмови довгі, щирі.
4
На роздоріжжі. Мала не ту дорогу
Яке навчання? Молодість - дивна пора,
Хоч у душі трима сумління, тривогу,
Прийняла рішення – друг краща опора!
Кохання – вирій, ніжних почуттів, чудес,
Політ лелечий, незрадливості, щастя
Сіяло сонце. Її мрії до небес,
Справді вдвох краще, то ж все зробити вдасться.
Вже у неділю і стали на рушник,
Благословили, батьки і вся родина,
І перший іспит та промовчав молодик,
Де жити краще? Не відпустила сина,
Свекруха строго – У купі жити легше!
Сидять обоє, у біленькій білизні,
Хоч на підлозі та зате на матраці,
Це ніби рай, їх очі досить серйозні,
Почуття ніжні, вони ж ніби в палаці.
Ті дев`яності - екзамени для сім`ї,
Грошей нестача, ще й новина; вагітна,
Зірки мигтіли в туманному сузір`ї,
Вона ж раділа, покірна і привітна.
Казкова осінь. Давненько обважніла,
Не час народжувати, в душу страх запав,
Сумне обличчя, як квіточка змарніла,
Він взяв за руку, теж нещастя відчував.
Думки осінні, у родовій палаті,
Біль і страждання, народжувала важко
Чомусь з`явилася у халаті і мати,
У очах темінь. Слова, - Потерпи пташко,
Ледве почула і провалилася в сон.
5
В палаті сонячно і напрочуд тихо,
Трепіт повік, думка, де ж моя дитина?
Ятрить тривога, може підкралось лихо,
Ледь піднялася, а може маю сина?
Двері відчинені, обличчя свекрухи,
А поруч з нею, її любий, коханий,
Вона ж не п’яна, а мов після сивухи,
Для усіх день, жаль, видався вистражданий.
На світ з`явились, два крихітні синочка,
Дуже зарано. Дні і ночі в тривозі,
Їм сил забракло, не жити ангел очкам,
Тож смерть непрохана, стала на порозі.
Похмуре небо, жаль є недобрим знаком,
Двоє у відчаї, вже сварки, розмови,
Де ж те кохання? Кожен йшов своїм шляхом,
Щоб помиритись, за це й немає мови.
У церкві тихо, густо мерехтять свічки,
Вона приходить, синочків пом`янути,
Два ангелочка, часто влітають у сни,
О, як же боляче! Не позбутись смути.
Під серцем рана, увесь час кровоточить,
Де знайти сили? То ж треба жити далі!
Вкотре хустинку, всю сльозами промочить,
Де знайти вихід, щоб позбутись печалі?
6
А час летів… ледь - ледь загоїлась рана,
Мрія навчатись, все ж мала здійснитися,
У інститут, врешті відчинилась брама,
Із всім минулим рішила змиритися.
Роки навчання, доброта, щирість друзів,
Придали сили і впевненості в собі,
Думок багато, тішилась білій смузі,
Щаслива буду, ще порадію судьбі.
Кожного дня, робота й знову навчання,
Їй не до втіхи, папери числа й числа,
Бо ж по натурі весела пташка, рання,
На жаль, чомусь, не змогла розправить крила.
Вже й за плечима, давно магістратура,
В житті стежина, стелиться барвінком,
Спомин у церкві, щораз долала жура,
І Бог все бачив, завжди всьому був свідком.
7
Змирилась доля, увірвався у серце,
Стрункий, чорнявий, миттю почуття збудив,
Ті поцілунки, солодкі, наче вперше,
Мов в`ялій квітці, підлив свіжої води.
Все ж тікав відчай. У спокусі ожила
Ніжні обійми, діждалась, шаленіли,
Кохання – щастя, як вода із джерела,
Розрада, радість, від дотиків, п`яніли.
Не раз у ліжку, він заводив розмову,
Давай кохана, ми народимо дитя,
Дуже боялась, але ж пішла на згоду,
Хай буде так, справді це прекрасне життя.
Летіли швидко; дні, часи і хвилини,
Окрім роботи, ще займалась квітами,
На душі тепло, всі думки перлинами.
Потіш на Боженьку, вже немовлятами.
Років чотири, як подружнього життя,
Вже в безнадії радості материнства,
Все стороною, їх обходило щастя,
Чи вирок долі, а чи це знак чаклунства?
В душі зневіра,знов палати, лікарі,
Роки, як іспит. Операційні столи,
Гнобили тіло. У тунелі ліхтарі,
Ознака жити - таку звістку принесли.
Та вже не буде, вона мати діток.
Тиша в квартирі, болить, погляди сумні,
Він став холодним, ну айсбергу подібний,
Знову розлучення, покинув навесні,
У важку пору, він так був їй потрібний,
Лишив лиш спомин, про пристрасне кохання.
Та Бог же свідок, то не її провина,
Весь час надія, колись зів`є гніздечко,
Не проростала висаджена зернина,
Від болю туга, стискалося сердечко.
В душі таїла, печалі і страждання,
О, що ж ти доле, як мені далі жити?
Не зацвіте весною квіточка рання,
А так бажала, із милим мати діти.
8
Час поспішав, то ж життя не зупинилось,
Нові друзі, нині змінила роботу,
Враз здивувалась, зустріти і не снилось,
Щирість відчула, їх тепло й турботу.
Весна – чаклунка, причепурила життя,
Жага злетіти, ввись пташечкою сміло,
Любила квіти. Давно мала почуття,
Прикрасить клумби, їх саджала уміло.
Чудове місто у суцвітті каштанів,
Тішилась ними і справно доглядала,
Не малювала, як подеколи планів.
Свою самотність у роздуми ховала.
Все ж мала втіху, у Інтернеті друзі,
Часті знайомства, хоч побачень не ждала,
Втратила віру, боялася ілюзій,
У тмі ночами, у стражданнях ридала.
То Божа воля, все казала матуся,
Ти постарієш, доню,краса відійде,
Моя лебідко, я за тебе журюся,
Чеснот замало. То де ж щастя твоє?
Уже й за тридцять, а думки наче джмелі,
З русявим зважилася сходити в кіно,
Йому здалось на сьомому небі, хмелів,
Від спілкування, мов зналися давно.
Про це кохання, стали свідками ночі,
-Та ми ж не діти, нащо довго водитись?
Шептав на вухо, хитро зирив у очі,
Давай вдвох жити. Та й зможем одружитись,
Я теж не проти, попрошу, не відкажи.
9
Стежки - доріжки, усі сторінки життя,
Щось шепотіло, ти все ж буть обачною,
Придивись добре! Яким бачиш майбуття,
Плани надалі? Чи з ним матимеш пуття?
Кілька місяців, щоденні іспити двом,
Він навіть ладен, виховати дитину,
Чужу, з притулку. Їй це здалося дивом,
Ось так наваживсь, яку ж замав причину,
Ховав від неї? З часом впала підозра.
М`який характер, бо ж є поступливість,
Завжди уважний та у міру веселий,
Як розпізнати, чи притаманна строгість?
Чи не приховує у душі лукавість?
Розчарування, то ж зустріла мати,
Наче й привітно, все ж сумна при розмові,
Тривога в серці, а чому і не знати,
Схоже ревнує, бо погляди зимові.
Спішить не треба, часто спиняла себе,
Погляд до неба, там би знайти пораду,
Небесне море, коли стало голубе,
Й розбрелись зорі, думи - Ой, з ним пропаду.
Думки тікали і вкотре повертались,
Вже сорок років, а одна втіха квіти,
Краса по вікнах, із сонцем розважались,
І по них зайчики, чом не порадіти?
Шкода, що в мами один, не буде щастя,
Життєвий досвід, бодай її зупинив,
Мабуть залишитись, нам друзями краще,
Це буде помилка, він довго запевняв.
Та все ж із часом охололи почуття,
По телефону, розмови, як брат й сестра,
Ні, це не помилка, справжнє передчуття,
Мамин синочок, а життя- врешті не гра.
Не хтів змиритись, він вимагав стосунків,
Й було дзвінками, вдень і вночі докучав,
Ні не таких, вона ждала дарунків,
Хоча від долі, певно занадто страждав.
10
Зоре вечірня, ти зійди наді мною,
Скажи, що буде, хоч прошепчи тихенько,
Поділюсь думкою, журбою з тобою,
Зняти тягар з душі, втішити серденько.
Ой довгі ночі, всякчас однакові сни,
Тішилась містом, заглядає у вікно,
А де ж розрада? Так хотілося весни,
У грудях тисло і на серці так тоскно.
Прокинувсь ранок, сонечко променіло,
Вже за вікном струмочки, плакали сніги,
У храм збиралася, обличчя пашіло,
Хтіла думки відкинуть, втекти від нудьги,
Й біль притупити та синів пам`янути.
У храмі тихо, то ж до свят, ще далеко,
Людей так мало, чути шурхіт підборів,
Сердечку трепітно, ой, як же нелегко,
Чому в житті, ти для мене крива стежко?
Ставила свічку та ледь - ледь не впустила,
Хтось взяв за руку, - Давайте, краще я сам,
- Ось так, горить! Вона враз сльозу струсила,
- Ой, поспішила, я дуже дякую вам!
Поруч із нею, стояв, читав молитву,
І час від часу назад дививсь, на двері,
Вмить у душі, сварила, себе – роззяву,
Але ж на світі, таки є люди добрі!
Вже й згасла свічка…. її легеньку ходу,
Здаля, помітив і він пішов за нею,
- Ви ще в тривозі… дозвольте, я проведу,
Злегка збліднів, любувався красунею.
-
Він зростом вищий, сміливо взяв під руку,
Легке тремтіння, аж по тілу пролилось,
Приємний голос, вже позирала збоку,
Треба ж такого? Навіть й ніщо не снилось.
11
Скупчились хмари, розплакались небеса,
Накрапав дощик, у під`їзд вдвох забігли,
Йому здалось, що на її щоці сльоза,
Погляд у очі, на якусь мить застигли.
Як школярі, обоєчко посміхнулись,
Раптом спитав, - Як звати чарівну пані?
Справжні дива, вважалось чогось боятись,
В такі роки…. мабуть все ж є якісь грані,
У спілкуванні. Прошепотіла ім`я.
Блакитноокий - думонька промайнула,
Бач чимось схожі та й подала візитку,
І, як дівчисько, собі; оце утнула,
Бігла по сходах, у душі крапля смутку.
12
Чоло змокріле, досить червоні щоки,
Трепіт сердечка, це начебто у пташки,
Зміг розбудити… та хіба у ці роки,
Прийде кохання? Життя, це ж не іграшки.
Ледь втихомирилась. Вже чашечка кави,
Зняла напругу. А скільки ж років йому?
Помітно старший, але не ловлю ґави,
Одній на старість - не позаздрю нікому.
Уповні місяць освічував кімнату,
Він не дзвонив, ефірне розчарування,
Мабуть ніхто не захистить оцю квітку,
Задовга ніч, їй не спалося до рання.
Пройшло два дні, він тримав три орхідеї,
Тож у під`їзді, давно на неї чекав,
У руці торт, мило всміхнувся до неї,
-А я до вас, може пригласите на чай?
13
Короткі дні… мов потрапила у казку,
Інтелігент, спромігся причарувати,
Уста до рук, відчувала ніжність, ласку,
Яку ніхто і ніколи не зміг дати.
Вихідний день. Він навідався зарано,
Вона у ліжку. Вже накинувши халат,
І ледь хвилюючись, турботно, жаданно,
Його зустріла. Вже й відчула аромат,
П`янких парфумів. Ясніли світлі очі,
Як феєрверки. Жага їх покохати,
Звуки зітхання,- Ой. чому довгі ночі…
Весь час без тебе! Я вже пристав чекати!
Які слова, наразі встоять не змогла,
Весняний подих у полоні цілунків,
Спокуси аура, обох перемогла,
Й сама не ждала, цих інтимних стосунків.
14
Стежки - доріжки… усі сторінки життя,
Надто багато вже всього пережито,
Сяє обручка, он, на столику здаля,
Що відповість? А чи і справді щастя,
Вона пізнає? Знову на роздоріжжі…
***
Дзвінок у двері…
…
О доле- доленько, піду пригорнуся,
Най на руках, його міцних я зомлію,
Й розвію сумніви, в обіймах втоплюся,
Нехай кохана, буду довіку з милим…
Жовтень 2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854645
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 14.11.2019
ховаємось з бідою від біди,
очима - в землю... сором, Боже, сором...
врятуй нас, Всемогутній, відведи
самих від себе і від свого горя...
не відведеш - заклякли у сльозах,
бо втеча - то сестра жаскої зради,
хитає пам‘ять біль на терезах
і пахне кров‘ю солодкавий ладан
немає сонця в соняхах сухих,
немає хліба в спопелілім житі,
якщо тоді ти вберегти не зміг,
то дай тепер із цим нам якось жити...
фото з нету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848000
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 14.11.2019
Ух - ух - дмух - вітер гуляє,
До купи листя збирає,
То повіє веселіше,
То мов сонний, вже й тихіше.
Я спинити, ні, не в змозі,
Зберу листя при дорозі,
У букет дивно яскравий,
Заграє, вітер лукавий.
Та спинися, вже нарешті,
Схоже нині на концерті,
Ще й мелодію, заводиш,
Мене вмить, мов заворожиш.
Я вплету, красу в віночок,
Поспішу, з вітром в таночок,
Як листочки політаю,
Радо осінь привітаю.
2010р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854457
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 12.11.2019
Ой осінь, осінь, що ти наробила,
її чарівну, я тихо спросила,
Чом звела й нащо, так сердито брови,
Золото й срібло, зняла із діброви.
Краса зів`яла, нині сіро – чорна,
Лише в калини, соковиті грона,
На мить від сонця, ловлять поцілунок,
Я ж дуже хочу, спіймати їх трунок.
Позбутись суму, розвіять печалі,
У сподіванні…знімеш всі вуалі,
Й ранкові роси… яскраві, сріблясті,
Вкриють діброві листки попелясті.
Лише на мить, дерева звеселяють,
Уже дрімають, теж про весну мріють,
Час швидко плине, скоро й відпочинок,
Заплетеш знову, сивеньких краплинок,
Мені у коси, яких не хотіла,
Ой осінь – осінь, що ж ти наробила….
07.11.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854316
дата надходження 11.11.2019
дата закладки 12.11.2019
Осінь, моя осінь,
яка ж ти хороша:
щедра твоя просинь,
й листяна пороша...
У тобі купатись
одна насолода,
і мені всміхатись
до тебе охота...
Любуюсь тобою
я кожного ранку,
з вербою й сосною
біля мого ганку...
Дозріла калина
в моєму садочку,
я її садила
в честь синів і доньки...
Хризантеми квітнуть,
ніби на помості...
Здається, що їдуть
то до мене гості...
З ними розмовляю,
слухачі уважні...
Мене розуміють
і стають поважні...
Сипляться листочки
у дворі моєму,
як сини і доньки
туляться до мене...
Осінь, моя осінь,
тебе дуже прошу,
нехай твоя просинь
триває подовше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854060
дата надходження 08.11.2019
дата закладки 09.11.2019
Раненько тісто місила, господиня Ганна,
Сусіда в гості чекала, красеня Романа,
Поки корів, випасала жінка на горбочку,
Вони завжди любувались на траві, в садочку.
Так мало бути й цього дня, лиш трохи проспала,
Сама ніколи, у житті, корови не мала,
По хаті крутиться, як білка, капустку смажить,
До дзеркал зиркає та й собі груди погладить.
Спеклися, пахнуть пиріжки в електродуховці,
Вже й на порозі Роман у червоній сорочці,
Наче сполохана пташка, по тілу мурашки,
Як літнє сонце, він сяяв, приніс їй ромашки.
Погляд у очі, цілунки, до саду спішили,
До забуття, вже спокуса, траву молотили,
Кохались так, що незчулись, запах вітром несло,
Про пиріжечки згорілі, дізналось все село.
07.11.2019 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853930
дата надходження 07.11.2019
дата закладки 07.11.2019
Тумани Осені покрили,
Далекі спогади Весни.
Вони мов журавлі крикливі,
Курличуть інколи в вісні.
Скотилася сльоза з щоки,
Як та роса з зів’ялого листка.
Шикуються у ряд роки,
Проходять повз… ну все, давай, пока!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815171
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 05.11.2019
Нас осінь чемно, взяла за руки,
І проводжала в бурштиновий гай,
Листва спадала, чарівні звуки,
Вони бентежать, а душа в розмаї.
Ой, осінь – осінь та я в полоні,
Дерева в смутку й наші почуття,
Звабливий погляд, теплі долоні,
До спокус стежка, веде в забуття.
Яке то щастя, з тобою разом,
І серця гучно, вибивають так,
У ніжнім танці, під листопадом,
Музика лине, пізнаємо такт.
Чаклунка осінь веде у казку,
Де тихий шелест, сп`яніли на мить,
У сяйві місячнім, ловим ласку,
Тож спромоглася, нас заворожить.
2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853715
дата надходження 05.11.2019
дата закладки 05.11.2019
[i][b]О жінко, що зійшла із полотна,
Моєї долі писаного арту!
На ньому ти і втомлена й сумна,
Немов у храм, вертаєшся до хати.
Затерплі руки.- праця без жалю
ШорсткІ набила днями пентаграми.
О, як я ніжність рук отих люблю!
Не просто жінки, а моєї мами.
Життя якої - сіре-сіре тло,
Всі світлі фарби дарувала дітям,
Та попри все що було й не булO
Ти гідна зватись жінкою століття.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853664
дата надходження 04.11.2019
дата закладки 04.11.2019
Осінній день… по обіч дороги, в ряд листяні дерева. Понизу трави ледь сухі і рижі, де - інде петрові батоги, квіти тримали догори, як світлофори сині. Поля так ваблять, літає погляд… Деякі орані, чорніють, а вдалині степ, немов сіре рядно, здається потопає в сірих й білих хмарах.
Так, погода в цей день мінлива, то сонце вирячиться із-за хмарин і кине ніжну позолоту, то за мить сховається, мов сердиться, чи то наче в хованки грається.
Світлана сиділа в автобусі, ледь-ледь торкалася ліктем вікна. Вся пірнула в осінній сюжет, який зігрівав їй серце. Любить осінь, все вважає, що схожа з нею; очі красивої форми, колір квіток, петрових батогів, ніс кирпатенький, по ньому кілька веснянок та їх майже непомітно, щічки рожеві, як ніжні стиглі яблучка. Вважала осінь своєю сестрою, інколи, всміхаючись казала друзям,
- А, що не видно, що рідня? Тож коси кольором пшеничної соломи.
Хтось мов ненароком назве риденькою і хитрою, як лиска. Та вона не ображалася. В компанії завжди весела, як заводна, то смішинку якусь розповість, то анекдот.. За мить у всіх усмішка й сяючі очі.
Скоро буду вдома… ця думка зігріває душу. Три місяці поспіль відпрацювала в Польщі, заробила грошенят, з задоволенням, з легким хвилюванням, дивилася на годинник, буде кордон, за чотири години вдома. Думки - в полі квіти, під вітром схиляються, то про дім подумає, то знову плани намічає, а що ж далі?
Її хлопець залишився в Польщі, вкотре посварилися і нарешті вирішили, краще зостатися друзями. Чи радіти, чи плакати й сама не знала. Та інколи підбереться джмелина думка, а можливо я його і не кохала. Та біс в ребро, так і буде, побуду вдома, а там знову поїду, вже на заробітки мабуть подамся до Києва. Взимку краще в якомусь кафе працювати, як мама каже, в теплі й не голодна.
Перевела подих, журиться, роки - роки і де ви взялися? Батьки розпочнуть моралі читати, пора зупинитися, в двадцять чотири роки вже треба діти мати…
Ряд автомобілів і автобусів стояв перед кордоном, побачивши, кліпала очима, от і приїхала вчасно, така черга, мабуть не менше трьох годин стоятимемо. Автобус зупинився поруч з чорним шикарним автомобілем. Ого! Приховала в душі сплеск емоцій, роззявивши рота, притулилася носом до скла вікна. З автомобіля вийшов, в міру вгодований, середнього зросту чоловік. Сині джинси обтягують його стан, це, що перше кинулося їй у очі, увагу привернула чорна кепка, із - за якої не можна було роздивитися обличчя. О, подивись - вирячила очі - а волосся виглядає з під кепки такого кольору, як в мене. Щастить же людям, «сам как с ларца, да каков же с лица?»*, а видно крутий. Чоловік позирнув на автобус, їй здалося всміхнувся до неї. Тю - відчула, що червоніє- невже до мене та усмішка? Та лише мить, різко відсахнулася від вікна. Ото, скаже село вирячилося.
Водій – бажаючим дозволив вийти з салону, повідомивши, що є час випити в кав`ярні кави. Всі копошились, один поперед одного поспішили до дверей. Чи й собі вийти - подумала й підхопивши сумочку під руку, попрямувала за іншими…
У кав`ярні, біля столів, всі стільці зайняті, вільні місця залишилися тільки біля напівбарних столів. Ну нічого, трохи постою – вирішила - можливо й на краще, ноги розімну. Згодом в кав`ярні гамірливо, людей, як бджіл у вулику, багато бажаючих випити напоїв та перекусити. За стійкою українські дівчата привітно обслуговували клієнтів, мило усміхаючись моталися, як метелики.
Добрих пів години пройшло, поки Світлана взяла каву. В цей час звільнилося місце навпроти великого вікна, біля напівбарного столу. По звичці, колотила каву, задовольняючись запахом, примружила очі. На якусь мить взяла в рот кавову ложку й підняла голову, зазирнула перед собою. За вікном, боком до неї, стояв той самий чоловік. О, здається й симпатичний, з боку ніс рівненький. Він немов побачив її погляд, крутнув головою до неї.
- Ой, - сьорбнула кави.
Вмить, обличчям повернулася в бік. Мабуть ми тут довго будемо стояти, людей все більше стає - з такими думками, не поспішаючи допила каву й направилася до виходу.
Чоловіка біля вікна вже не було. Полегшено перевела подих, то добре, ще подумає, що слідкую за ним. Можливо має якусь мадам, як помітить, то мені, ще тільки неприємностей не вистачало. Та й не знати ж чи українець,чи поляк? Полячки ревниві, свого не упустять, тим паче на своїй території.
Поверталася до свого автобуса. Поруч, з відкритими дверима заднього сидіння, стояв той самий автомобіль. Літня, білява жінка голосно спілкувалася по телефону.
Вже на сходах автобуса, Світлана придивлялася вперед і на людей, які не поспішали повертатися в автобус. Біля кав`ярні помітила чоловіка з цього ж автомобіля, в потоці людей він заходив в кав`ярню. От халепа, напевно будемо довго стояти й за мить ледь всміхнулася, а він здається молодший, більше схожий на хлопця, чим на чоловіка.
Затишно вмостилася на сидінні, відкинула голову назад. Напевно нічна зміна й кава подіяли на неї, занурилась у дрімоту.
Гучний голос водія розбудив її, він в мікрофон всіх запрошував до салону. Відразу подивилася на годинник, пройшло майже півтори години, як вона зайшла в автобус. Полегшено перевела подих й бадьоро зазирнула у вікно. Біля кав`ярні майже пусто, дехто поспішав до автобусів та автомобілів. Водій намагався закрити двері й комусь робив зауваження, спочатку щось нерозбірливо, а потім голосно,
-А ви куди чоловіче? Мені здається ви не з наших…
Після цих слів, деякі пасажири підіймалися з сидінь, з цікавістю спостерігали за суперечкою. Чоловічий голос,
-Та, почекайте, я на секунду, зараз вийду! Будь ласка, я швидко.
За мить, усміхаючись, з букетом білих троянд до неї підійшов хлопець, так, той самий, з чорного шикарного автомобіля. Він без слів подарував їй букет і похапцем вискочив з автобуса. Хтось з пасажирів ахнув, а хтось плескає в долоні, із заздрістю дивився на неї.
Збентежена його поведінкою, від несподіванки округлилися очі, щоки пашіли рум`янцем.
Водій же, закриваючи за ним двері, весело в мікрофон,
- От молодь! На все їм часу не вистачає…
По салону почувся притишений сміх. Мов сполохана пташка, кинулася до вікна, автобус рушив з місця, його автомобіль побачити не вдалося.
Трохи оговтавшись, любувалася трояндами. Аж сім, нічого собі, яка краса! І тут поміж стовбурів квітів помітила записку. Тріпоче серденько від хвилювання, це ж треба такого. Й відразу засіло сумління, а можливо обізнався? Та ні, зупинила ці думки. У руці телефон, швидко зайшла в Інтернет, цікаво, що означають білі троянди в кількості семи штук? Ясніли очі, читала;
«Зворушливі хвилини пропозиції руки і серця будуть прикрашені подарунком у вигляді цієї композиції».
- Ух! - Не втрималась від прочитаного.
На неї позирали пасажири, щось шепотіли між собою. А жінка, що сиділа поруч, з сяючим обличчям звернулася,
- А троянди краса! Що не встигли розпрощатися?
Вона нічого не відповіла, розкрила записку. Їй здалося, що букви скакали перед очима і були доволі великі. Намагалася заспокоїти свої емоції, зосередитися на текстові;
« Золотенька привіт! Буду радий, якщо ти мені подзвониш, в крайньому разі напиши адресу. Я обов`язково приїду, знайду тебе. Богдан.»
Перезвонить… але ж де номер? Немає! Скривившись, кліпала очима та тут же помітила, в самому кутку записки дрібний почерк, це був номер телефона.
Всю дорогу з усмішкою на обличчі і з легким хвилюванням в душі, намагалася відволіктися від думок. Та де там, обурювалася сама на себе. Це ж треба такого, вкотре пригортала до себе троянди, а він вміє заінтригувати й на обличчі славний….
Вже, аж розсердилася на себе, різким рухом руки у вуха засунула навушники, з телефона слухала музику.
Час швидко пролетів. Ще пів години і вона вдома, дивилася на телефон, вагалася, передзвонити, чи дати адресу? А можливо не треба, зупиняла себе. Зазирнувши у вікно, з радістю задивлялася вдалину, треба знайти рішення, треба. Подумавши, немов махнула рукою, написала адресу, - а хай там, можливо це жарт та час покаже….
Світлана підіймалася на другий поверх, до квартири. В телефоні звук, прийшла СМС. Однією рукою притиснула троянди, іншою, хвилюючись, в телефоні відкрила вікно СМС;
«Я радий, що відповіла.За два дні чекай на мене. До зустрічі. Богдан.»
В душі сперечалася сама з собою,чи вірно зробила, чи ні? І все ж, з піднесеним настроєм, в передчутті чогось нового відкриває замок дверей. Можливо ці троянди стануть початком справжнього кохання, хто знає..Час покаже, хай би вже швидше минули ці два дні…
За дверима почула радісні голоси батьків - » Напевно доня. Як добре, що вже приїхала».
Жовтень 2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853424
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 02.11.2019
-Діду, в мене є питання
(Зараз дуже актуальне),
Як раніше спілкувались
Ви в мережах соціальних?
-Ой, було цікаво з нами,
Бо любили теж скандали,
Все, що думали і знали –
У мережі викладали.
Ім’я дівчини писав я
У під’їзді, й як на диво,
Десь уже через годину
Відгуки ішли правдиві.
Блогери твою бабусю
Завжди першу виставляли,
Навіть стін не вистачало –
Так її коментували.
Я дописував останній,
Її батько зупинився…
А щоб не забив до смерті –
То на ній я оженився!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852559
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 27.10.2019
Вже вкриваються ранки туманом,
Прохолода торкається пліч,
Загубився в імлі десь світанок
Й не спішить покидати нас ніч.
Тільки плаче, схилившись тополя,
Дрібні краплі спадають води
І якби тут була її воля,
Не пустила б туману сюди.
Тут так тихо – ніде ані писку,
Навіть, вітер сховався і спить.
Він не бачить в гулянні цім зиску,
Коли мрякою ніч моросить.
Чи не краще сховатись у травах
Щоб осінній туман не дістав,
Й поки сонце привітне й ласкаве,
Вранці пустить проміння на став.
Отоді він проснеться , зрадіє
І аж ген до старої верби,
Що схилилась й тихенько сумує,
Хвилі срібні погонить туди.
Та лиш сонце розвіяти зможе,
І прогнати осінній туман.
Щоб надалі цей світ як найдовше
В золотистім вбранні вигравав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852235
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 22.10.2019
Цей жовтий лист на чорнім бруку
Поміж сердець і ніг биття
Лежить без поруху і звуку
І згадує своє життя.
Колись був гарним, соковитим
І зеленів, як огірок.
Робив повітря й око ситим
І грав у парі з вітром рок.
Купався в сонці, у серпанку
І відчував себе царем...
Його мітлою завтра зранку
Двірник з дороги прибере.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852199
дата надходження 21.10.2019
дата закладки 22.10.2019
Ой казала мені мама не ходити до Степана.
А я все ходила.
Ой казала мені мама :"Не люби, доню, Степана!"
А я все любила.
Ой казала мені мама. Ой казала.
Я ж ходила, бо не знала:
"Яка хата, такий тин.
Який батько, такий син!"(2р.)
Під калиною стояла, його часто обнімала.
Часто обнімала.
Де вербичка кучерява, я Степана цілувала.
Ніжно цілувала.
Ой казала мені мама. Ой казала.
Цілувала, бо не знала:
"Яка хата, такий тин.
Який батько, такий син!"(2р.)
Тепер виплакала очі, до дівчат Степан охочий.
До дівчат охочий.
До Наталки, до Варвари, до Іванки теж ласкавий.
Дуже він ласкавий.
Ой казала мені мама. Ой казала.
Видно, мама добре знала:
"Яка хата, такий тин.
Який батько, такий син!"(2р.)
Ой казала мені мама не ходити до Степана.
А я все ходила.
Ой казала мені мама :"Не люби, доню, Степана!"
А я все любила.
Ой казала мені мама. Ой казала.
Я ж ходила, бо не знала:
"Яка хата, такий тин.
Який батько, такий син!"(2р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852236
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 22.10.2019
Осінь малює, чудову картину,
Підкине фарби в зелену діброву,
Мене втішає, мов малу дитину,
По стежці стелить стрічку кольорову.
А далі златом вкрита полонина,
Душа радіє, люблю свій рідний край,
Земле моя, це жадана хвилина,
Ранкове сонце цілує небокрай.
Зібрав світанок роси у намисто,
Виграє ними, ловлю щасливу мить,
Мерехтять краплі, сяючі барвисто,
Знов сплеск емоцій, як осінь не любить?
Пташині крила - між горами туман,
Молочно-сизий вкрив могутні сосни,
Повітря свіже, як легенький дурман,
Мені шепоче, не вагайся, вдихни.
Чарують очі, хмари в океані,
Простір небес, синій, день сонцем яснить,
Ледь доганяю, думки непогані,
Просто без осені, ні,не зможу жить.
15.10.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852151
дата надходження 21.10.2019
дата закладки 21.10.2019
-Гарна дівка я і мила,-
Так лежу собі й гадаю,
Раптом в двері подзвонили:
-Та біжу вже! Відкриваю!
Боже мій! Аж подих сперло…
Ось він, принц - високий, гожий!
Я від щастя ледь не вмерла,
Надивитися не можу:
Ну до чого ж симпатичний,
На лоб кучері спадають,
І фігура атлетична –
Мускули у тілі грають.
В руках квіти, торт, «Шампанське»,
Серцем чую - моя доля,
Життя буду мати райське,
Почуттям дала я волю:
Взяла квіти, усміхнулась,
Провела його в кімнату,
Він розгублено дивився,
Запитав про якусь Нату.
І уже через хвилину
Секрет щастя враз накрився,
Цей *** схаменувся,
Що під’їздом помилився.
Белькотав щось, вибачався,
Опинився в коридорі,
Забрав квіти, вниз помчався…
А для мене - це вже горе.
Кожен раз - відкрию двері
(Отаку я маю дяку),
Гарні принци йдуть з тортами
Не до мене, скотиняки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852017
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 20.10.2019
Листочки падают, кружатся!
Ведь это танец осенней листвы!
Какие краски на землю ложатся!
Осенним ковром...
Из падающей листвы...
Какой восторг нам подарила осень!
А листья падают золотым дождём
И ей сказать нам хочется очень
Спасибо Богу! За всё!
Мы радуемся золотым , осенним днём!
В который раз хожу осенним парком...
В небе синева! Солнышко блестит...
Природа так таинственна...Прекрасна!
Ещё раз убеждаюсь...
Как прекрасна Жизнь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851815
дата надходження 18.10.2019
дата закладки 18.10.2019
Де схилились вербоньки до води,
червоніють ягідки калини.
Знов прийшла дівчинонька воду брать,
стала із калиною розмовлять.
Ой, яка ж красива ти, калино...
Не бачила милого я давно.
Якби мені ґронечка твої взять,
був би мій миленький матусі зять.
Ой не плач, дівчинонько, не журись,
візьми мої ягідки. Усміхнись.
Захищає милий твій рідний край.
Повернеться. Прикрасиш коровай.
Де схилились вербоньки до води,
збирає дівчинонька ягоди.
Калинові ґронечка аж горять,
будем на весіллі ми всі гулять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851681
дата надходження 16.10.2019
дата закладки 17.10.2019
Першокласника Миколу
Вчителька веде до мами,
Бо висловлювався в школі
Нецензурними словами.
На перерві вчила Колю:
-Мусиш ти запам’ятати,
Що всім дітям таке в школі
Заборонено казати.
І не можна оце слово
Навіть тихо промовляти,
Бо не знаєш, що насправді
Воно може означати.
-Та чого ж це я не знаю?
Коли каже його тато –
За уроки я сідаю,
Значить, не піду гуляти.
Вчора тато, щоб Ви чули,
Городив таке в машині -
На дорозі зловив цвяха
І пробив новеньку шину.
Мама нігті фарбувала
І на туфлі лак розлила,
Матюками здивувала,
Так, що світ нам був немилий.
А слова ці, їх багато,
Ви їх можете й не знати,
То приходьте, мама й тато,
Вас навчать запам’ятати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851489
дата надходження 15.10.2019
дата закладки 16.10.2019
Є спідничка у оборки,
Я візьмусь руками в боки,
Гопак вмію танцювати,
Бабцю з дідом звеселяти.
*
Гоп- гоп- гоп - та й покручуся,
Туди й сюди повернуся,У бабусі світлі очі,
Спомина роки дівочі.
*
В мене капчики новенькі,
Подивіться, ой гарненькі,
На підборах, політаю,
Немов дзиґа закружляю.
*
Гоп - гоп – гоп - та й покручуся,
Туди й сюди повернуся,
Дідусь, ніжками тупцює,
Бачу, бабцю вже цілує.
*
В мене очі, як волошки,
Потанцюю, я ще трошки,
Звеселила та й щаслива,
Кажуть дівчинка кмітлива.
*
Гоп-гоп-гоп - ще покружляю
Бабцю з дідом звеселяю,
Я дівчинка невеличка,
На мені модна спідничка.
16.10.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851605
дата надходження 16.10.2019
дата закладки 16.10.2019
[i][b]Щасливий, бо діти вже звуть тебе татом,
Тоді, як я заздрю тобі лиш тихцем,
Що й наші могли би також називати
Тебе так красиво... але - татусем.
Однак, не збагнулось усе це завчасу,
А тільки опісля в німій тишинні,
Уже, як сама, підраховую втрати
Самотніми айстрами на полотні.
Десь, ловлячи мрії між стомлених вулиць,
Мігруючи смужками сивих доріг,
Де долі обох, назавжди розминулись
Й останні сліди виціловує сніг.
Розтавши абзацами рідного слова,
Таємним звучанням мелодії сліз,
Шукаючи містом тебе, наче бога,
Мов нитка за голкою, лину навскіс.
Невміло, наївно, розправивши крила
Найкращих бажань, виливаю в вірші,
Ще поки не впали розлуки чорнила
На випрану постіль моєї душі.
Ще поки це небо говорить з землею,
Як я із тобою, сльозами з-під вій,
Ота, що не звуся ласкаво твоєю
І ти із приреченим -"більше не мій".[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851591
дата надходження 16.10.2019
дата закладки 16.10.2019
Осінній пізній вечір у полоні чорних хмар… вдалині блискавиця раз – у - раз на шматки розрізала небо, рожеве сяйво охоплювало величезні хмари. Це лише на мить. За кілька секунд доносився тихий гуркіт, якась частина його припадає до землі, а інша тихо бурчала й тікала, як подалі, ледь - ледь чулася луна й десь зникала. Напередодні вітер шаленів, зривав листя з зажурених дерев, витанцьовував по напівсухих травах й квітах. Та напевно злякався блискавки, притих, неподалік, в гаю сховався. А можливо й десь,зовсім непомітно доганяв скуйовджені хмари.
Ольга вийшла з хати, зморено підняла очі до неба, кілька раз перехрестилася,
-О, Боженьку! Дай дощику та тільки ж ненароби шкоди! Прости мене стару за всі гріхи! Тихеньким, лагідним дощиком землицю окропи… Охо – хо… Тож так потрібна сила для озимих. Іще раз оглянула все небо й швидко з мотузки зняла висушений одяг, який ранком випрала. Чи закривати хвіртку, а чи й ні? Тільки подумала, як декілька великих краплин впало на хустину, здригнулася від несподіванки, немов струмом вдарило все тіло,
-О, де там,- двинула плечами, морозило, трохи злякано,
- Хай йому грець, ще змокну!
Й до пса, що крутився під ногами,
- Гайда в буду, що грози боїшся? Ото дурень, ану тікай!
Ледь переставляє ноги, йшла до веранди. За звичкою, включила світло, знову перехрестилася. В хаті зняла хустку,
- Ой, хоча б не полиняла від тих краплин. Така ж стара, як і я…
В окулярах роздивлялася хустку, задоволено примруживши очі,
- От добре, наче все гаразд.
Й відразу нагадала, що на веранді забула вимкнути світло,
-Ой, треба ж такого, все забуваю… Але хто там в таку лиху годину прийде…
Чи ввімкнути телевізор - подумала і тут же себе зупинила - от роззява, тож блискавиця! Нарешті присіла на стілець біля столу, під ногами, на плетеній доріжці лежав кіт Василь. Він не звертав на неї уваги, хоча вона вже декілька раз стукала посудом. Наливала в миску гречаний суп. Як завжди, перед вживанням їжі, перехрестилася до ікони, подякувавши Богу за хліб і сіль. Тільки в руку взяла ложку, як почула гавкіт свого Марса й гучний стук у двері, за мить у вікно,
- Тю, когось таки принесло… Нікого не чекаю… Бач, то добре, хоча блискавиця, а світло не вимкнули.
На вікні розсунула фіранки, побачивши незнайоме обличчя дівчини, вирвалось з грудей,
-Ой, хтось чужий…
Хвилюючись відчиняла двері, бо через вікно побачила, що дівчина обома руками тримала маленький пакунок, дуже схожий на сповите маля.
Мокре, бліде обличчя дівчини вразило стару. Затрусилися руки, тремтів голос,
- О, Боженку!Ти хто? Бачу не наша, дитино,ти звідки?
І окинувши оком обійстя, впустила її до хати, швидко закрила двері на ключ.
- Та ви не бійтеся, я одна з сином, не прийшла красти, чи вимагати щось… Пустіть на ніч, боюсь мій Макс захворіє…
Ольга оглянула дівчину з голови до ніг й зробила висновки, не схожа на циганку,
- Ну, давай, заходь, зніми мокрий одяг, бачу й ковдра в малого мокра, треба переодягнутися, зараз для вас щось знайду.
Скільки ж їй років? Звідки вона, де взялася в таку лиху годину? Навіть сумки немає, чим годуватиме дитину? Й сама в легких капцях, мабуть зовсім змокріли ноги- думки бджолині роїлися в голові. Вже й наче хотілося спати, мала лише повечеряти, а тепер й сон пропав. Від думок гупало у скронях, все тіло проймав мороз, за якісь секунди відступав, відчувала, що вже червоніє на обличчі. Дівчина поклала дитя на ліжко, переминалася з ноги на ногу,
- Бабусю дякую вам, що прихистили. Я ранком піду…
- Та - то пусте,- відповіла Ольга, викладаючи з шафи деякі речі.
Мовчки дивилася, як дівчина, не соромлячись,перед нею переодяглася. Розповила маля, воно солодко сопіло, навіть не відчувало її дотиків.
О Боже, що це? Чорнявий і смуглий, чи й не циганське це дитя? І подумки, мов прикусила собі язик. О, прости - прости Боже, думаю негоже, знову беру гріх на себе, не мені судити. Зацікавлено дивилась, то на неї, то на хлопчика. Такий маленький, напевно від роду й місяця немає. От, молодість, не знає страждань, ото взяли моду, народжують, а потім не знають, що з цим робити. Та тут же перехрестилася й відразу відійшла від дитя. Немов клубок у горлі застряг, знов грішу. Прости Боже, за ці думки злі, що значить старість, хто знає, що привело її сюди? Уже насипала суп,
- Не чіпай хлоп`я, хай поспить, напевно не промерз… Он махровий рушник поклала, накрий його, сідай, будемо разом вечеряти. - Вважаю це буде доречно, он на стільці в`язані шкарпетки, одягни, хай ноги зігріються. Чого доброго, ще сама захворієш. Не соромся, я проста людина, грошей за ночівлю не візьму. А роздивляюся тебе, бо схожа зовсім на молоду дівчину, бере сумнів, що твоє дитя. Та й знаєш, живу сама, тому й трохи боязно.
- Мене звати Роза, я з Демидівки…. Не журіться, надовго не залишуся. Зараз син прокинеться, погодую, маю молоко в грудях, добре, хоч з цим проблем немає. А все інше, якось владнається, просто дощ пішов, тому й попросилася до вас. Була на залізничній станції, електрички не зупиняються, тому й тут, Я тільки до ранку, потім піду, - говорила не поспішаючи.
Вони мовчки, кожна з своїми думками, сьорбали гречаний суп. Почувши розмови, проснувся кіт, потягнувся, хвіст трубою й відразу плигнув на ліжко до малого. Лише мить, Ольга сердито, ліктем скинула кота,
- От, бісова душа, напевно запах молока почув!
Роза - думала Ольга сидячи біля вікна - дивне ім`я. А хто ж батько цієї дитини, можливо хтось з мулатів? Та ні, більше схоже на закарпатських людей. Але ж чи є нині такі в Демидівці? Напевно все ж таки з циганів, хіба може до них пристала. Але ж така молода й на вид порядна, охайна.
Роза з сином солодко спали на старому дивані, а вона ж хоч собі ліжко й розстелила та сон не йшов. Дивилася на краплини, що стікали по склі вікна, думки полетіла в молодість….
Літо…. Неподалік від Бару, невеличке село потопало в садах. Поліна, мати Олі, в школі викладала українську мову, була вимогливою, дуже строгою вчителькою і на жаль вдома своєї тактики не змінювала. Дівчина не знала батька, на цю тему ніколи з матір`ю не говорили. Лише, одного разу, під час шкільних канікул, ще в років десять, запитала про нього. Тоді мала що слухати, мати сердито, її зачинила в кімнаті. Заборонила спілкувалася з дітьми, з дорослими, думала, то чиїсь настанови, дізнатися про батька. Ніяких запитань, мов під графою - »цілком таємно». З роками Оля зрозуміла, чому мати така сердита, чому замкнута, адже окрім роботи ні подружок поруч, ні рідні.
Йшли роки... Оля відчувала себе дорослою, перейшла в одинадцятий клас. Пізнала перше кохання… Це було одного літнього вечора, однокласники юрбою пішли в поле - посмакувати молодого гороху. Вздовж дороги, густі й високі зелені трави і молода посадка з листяних дерев. А далі низина й чудовий березовий гай. Легенький вітерець колисав віти берізок, вони мов загравали з вітром, на сонці виблискували, переливалися золотом.
Ось і забрели Оля з Миколою, світлооким хлопцем, від якого всі дівчата в класі божеволіли. Він син міліціонера, здавався їй відповідальним. Хоча і не було побачень та з школи часто проводжав додому, так щоби не бачила мати. Вона всіх хлопців з її класу критикувала, в кожного знаходила вади.
Донька не згідна була з її баченням та йти проти матері, це значить в домі знову блискавка і грім, крик і сльози. Хоч і дорослішала доня та мати, все сприймала її за десятирічну дівчину.
Оля з пелени висипала стручки гороху на траву й сама впала на коліна від сміху. Микола розповідав фільм; »Невероятные истории итальянцев в России». Їй не довелося його побачити, тому з задоволенням слухала. Він приліг біля її ніг і з захопленням розповідав,час від часу дивлячись в ясні очі. Вона чистила стручки гороху і усміхаючись, по кілька горошин, з долоні висипала йому в рота. Вони чули, як поверталися однокласники, залишися удвох.
Микола витирав губи,
-Ну досить нагодувала, смачно дякую, дай закушу солодом!
І схопив її неціловані уста. Тремтіла, не знала, що діється. Мов сп`яніла, дивне бажання відчула в тілі, провалилась в небуття. Ніжні, пристрасні поцілунки, дотики до шиї, збуджували її. Дотик рукою до грудей - шалено забилося серце, а він знову ловив і ловив її медові уста. Розтала, як роса на сонці, сама не знаючи, чому втратила над собою контроль, все дозволила, піддалася спокусі. Лиш на мить думка привела до тями - от, що таке по - справжньому любити. Гарячі тіла, жаданий дотик, немов струм пройняв все тіло. Бажання ласки, поцілунків, мов спрага напитися води, відчула смак всього і заніміла…
Легенький вітер розвіяв світло - русі коси. Оголена, дівоча краса, як магія спокуси. Поцілунки.
-Яка ж ти солодка, Весь вік будеш моєю….
Чи - то запитання, чи ні, не зрозуміла. В голові мов шепіт, а чому ж ні, адже я вже твоя, коханий.
Уже темніло…повернулися додому. Біля хвіртки на них чекала, як чорна хмара, її мати,
-Ну і ну, всі повернулися, а ви де вешталися до цієї пори?
Він взяв Олю за руку, ледь зблід,
- Та далеко забрели в полі, то ж йти прийшлося через яр, а там дорога погана, ви ж знаєте, тому так сталося. Ви вибачте нас, не сваріть її, це я винен.
Мати, від цих слів навіть посміхнулася, але кивнула рукою в сторону хати й суворо,
- Більше ніяких походеньок!
Оля, щоб запобігти сварці, відразу лягла спати.
Смачний горох і ті солодкі поцілунки вийшли боком. Оля обчислювала дні, зрозуміла, що вагітна. Хіба буває так, що раз і все, дивувалася. В серпні місяці впевнилася в цьому. На побаченні – цю новину повідомила Миколі. Він наче й зрадів та нагнувши голову, обома руками схопив її за плечі.
-Що ми наробили Олю? Я тобі вірю, що ти більше ні з ким не будеш, думаю будемо разом! Але ж школу треба закінчити, а потім служба в армії, навряд чи батько домовиться в військкоматі.
Струнка, як берізка, стояла обнявши двома руками маленьку берізку, ні вона не плакала, вірила йому, бо кохає. Чомусь не дуже журилася, он мати мене виховала, нічого і я поки що сама дитину підніму, а там і він з армії прийде..
-Миколко,- підійшовши до нього, поцілувала в щоку, -Я тобі вірю. Я справлюся. Одне тільки, якось з мамою поговорити треба…. Він цілував її уста, говорив ніжні слова, яких їй бракувало житті.
Вранці, за кілька днів до школи, її дуже стоншило. Не втрималася, вискочила надвір. Мати, саме давала курям їсти, побачивши доньку, миску з зерном жбурнула на землю.
- Що догулялась?! Напевно той горох смачним виявився!
Вона різко схопила її за волосся, волікла до хати, з силою посадила на стілець,
- Швидко збирай речі, ми поїдемо…
Зі сльозами на очах на якусь мить заніміла та відразу ж зірвалася з стільця,
- Ми одружимося. Коли з армії прийде. Ми кохаємо один одного.
В материнських очах вогонь злоби, ненависті, розчервонілась,
- Вони кохають один одного, подивіться на них люди! Та, це ж сором! Досить розмов! Треба переодягнутися, поїдемо! Я тобі не дам мене ославити на все село. Я вчителька, маю подавати приклад у вихованні дітей. А, це, що ? Приклад?! Боже, як це мені пережити, скажи?! Їдемо в Бар, в мене там родина є, тітка Катерина, родичка по материнській лінії. Вона працює в лікарні, ось там і все вирішимо, що з тобою робити….
Ті слова, як грім, не говорила, а вигукувала слова. Дівчинці здавалося, що від перепаду тону дзвеніло скло вікон.
-Мамо - не кричи, тож люди почують….
Витерши змокріле чоло рукою, мати посварила вказівним пальцем,
-Надумаєш не послухати, вижену з дому. Швидко збирайся, я сказала! Маємо встигнути на автобус.
Вона так кричала, що з рота вилітали краплини слини. Від поведінки матері доньку тіпало та вона все ж збирала речі. Розуміла, своїм сперечанням, ще більше шкодить, лише дужче розлючує матір.
Невеличке містечко навіяло сумні думки. Він там, я тут, що далі? І нічого не знає, що нині відбувається. Ні я на аборт не піду, хай хоч все тіло ріже живцем, хай виганяє, але дитя буде жити.
Тітка Катерина здивувалася приїзду, але прийняла радо, адже жила сама в двокімнатній квартирі, дітей Бог не дав, як розповідала мати.
-Ти справжня красуня, Олічко!- обійняла її тітка і продовжила,- Мабуть мене не пам`ятаєш, я у вас була, тобі тоді здається чотири рочки з хвостиком було. Мама інколи приїздила, при зустрічі все скаржиться, що не вистачає часу… Воно й насправді така робота, що не завжди вирвешся...
Вона відчинила на кухню двері,
- Поліно, хай Оля тут подивиться телевізор, а ми пішли сюди, тут поговоримо.
Мати перша вийшла з кухні, заплакана, намагалася не дивитися на доньку, раз - по- раз схилила голову,
-Ти залишаєшся! Про дім, школу й не думай! Тут неподалік є школа, кілька місяців походиш, а там домовлюся…
- Мамо, про що домовлятися? - спитала здивовано.
Поліна стояла біля вікна, задивлялася вдалину,
-Довго говорити не буду, що треба я зроблю, а ти готуйся, щоб навесні змогла здати екзамени.
З підносом в руках зайшла тітка, на ньому стояли тарілки з стравами. Запахло копченою ковбасою, Оля зблідла, рукою прикрила рота, піднялася з крісла.
Тітка посміхнулася,
-Таке воно жіноче життя, он на столі компот, візьми пару ковтків, може попустить..
Поліна розповідала про роботу в школі, інколи мружила очі, позирала на доньку, важко переводила подихи.
За пів години, поспішаючи кивнула рукою,
-Ну бувай доню, ніяких витівок, лишаю тебе тут. Живіть, не поминайте лихом.
Вона, тітці, щось прошепотіла на вухо й голосно,
-То ти проведеш мене…
Обоє поспішили до дверей… Коли Оля почула, як клацнув замок, не стримала сліз, розридалася. Чи від хвилювання, чи від щастя, що залишить дитину, адже про аборт - ні слова. Розмірковувала, звичайно, непереливки мені буде, можливо це й на краще, що не вдома, тільки треба дати знати Миколі де я, хай приїде.
Легкий мороз проймав тіло, з хвилюванням дістала зошит і папір. Напишу листа, напишу, як кохаю. І тут же себе зупинила, а можливо хтось прочитає, ще висміють, напишу де я,чекатиму.
Пройшло чотири місяці… Оля дивилася у вікно, ковтала сльози, Микола на лист не відповів, мати жодного разу не приїхала. У відчаї, що нікому не потрібна, перестала ходити до школи. Але тітка її запевнила, що вони у вихідний день зустрінуться з директором школи і всі питання вирішать. Вона не лізла в душу до дівчини, бачила її хвилювання, інколи намагалася відволікти, вчила в`язати дитячі речі, а інколи обійме і скаже,
-Все буде добре, тобі хвилюватися не можна.
Їм добре вдвох… Оля відчувала у ставленні до себе увагу і тепло. Ласку і ніжність, яку мала лише в дитинстві.
Після скорочення штату лікарні, тітка влаштувалася працювати на пошту в посилочний відділ, приходила з роботи втомлена. Оля радо готувала страви, пекла пиріжки, печиво, крутила голубці, тітка задоволено дякувала їй і інколи навіть цілувала в щічку. Їй вже й здалося, що хай би тут жити все життя, так спокійно й затишно. Але в душі тримала біль, не ділилася цим з тіткою, чому мовчить Микола? Чи отримав лист? І чому мати більше не приїздить? Невже не простить?
Поліна, через пару днів після приїзду додому, в коридорі школи побачила Миколу. Він взрівши її, трохи боязно, хвилюючись,
-А чому Олі в школі немає? Що захворіла?
Сердито зміряла хлопця,мов спицю встромила в серце, озирнулась, впевнилася, що близько нікого немає,
-Це ж ти її довів до цього. Дитину втратила! Між вами все скінчено і не шукай! Я її відправила до Москви, адресу не дам і не проси. І гадаю, про те, що сталося, краще, щоб ніхто не знав. Розплескаєш язиком, сядеш до в`язниці за зґвалтування. Він побілів на обличчі,
- Але ж я…
Вона різко перебила,
- Ти ніхто і тебе звати ніяк! Я все сказала!
І різко розвернулася, поспішила в клас.
За кілька місяців вона ні разу не поїхала до доньки. Її серце було переповнене гордістю, в душі не змогла наважитися простити доньку. Але щомісяця, Катерина отримувала від неї гроші, висилала їх з пошти сусіднього села, щоб ніхто, ні про що не дізнався. Адже лист від Олі, що мав отримати Микола, вона в поштарки забрала. Поштарці ж радо повідомила, що доню, відправила закінчувати школу в Москву до родичів, бо там перспектив більше, а за мовчання сунула в руку двісті гривень.
За вікном весна… в кабінеті директора школи на них чекали вчителі. Катерина вийшла з кабінету, Оля відповідала на запитання з усіх потрібних предметів. Вчителі з розумінням поставилися до майбутньої матері, всі екзамени склала екстерном. Відчуття радості переповнювало душу.
За вікном ясно світило сонце, танув сніг - маленькими струмочками стікав з дахів будинків… Вона - приклавши руку нижче грудей, слухає, як ворушиться дитина, всміхається, -
- Скоро я тебе побачу… Ти скоро з’явишся на цей світ і ми поїдемо до татка. Хоч бабуся проти та ми з тобою все одно поїдемо….
Нині тривожна ніч видалася Олі. Відчуття страху, час від часу гудіння в голові і нудота, яку намагалася вгамувати, запиваючи водою. Та врешті не стрималася встала з ліжка, все закрутилося пере очима і попливло…
Катерина майже не спала цілу ніч, чула, що дівчина не спить, відчувала, що напевно скоро почнуться перейми. Коли ж почула гуркіт стільця, відразу схопилася з ліжка, різко відчинила двері, Оля лежала на підлозі….
Поки їхала швидка допомога розплакалася біля неї, обливала водою, але привести до тями не вдавалося.
В родовій кімнаті - цокання металевих предметів…. Оля відкрила очі, біля неї жінка середніх років збирала в лоток медичні інструменти,
-О! Прийшла до тями, от і добре. Дякуй Богу за спасіння, мало не втратили тебе….
Ці слова почула, як в тумані і знову перед очима все попливло.
Чиїсь розмови,
- Багато крові втратила…
Біля неї стояла тітка і жінка в білому халаті. Вона взяла тітку за руку, ледь усміхнулася й тихо,
-Подивіться, думаю все буде добре.
Катерина обійняла Олю, поцілувала. Але при поцілунку вона на обличчі відчула її сльози.
-Я народила? Кого? Де дитя?
Губи не слухалися її, потемніло в очах.
За вікном білий день… В палаті два ліжка. Їй скільки різних препаратів накололи, що вона все сприймала наче уві сні. Але на другому ліжку помітила смуглу, чорноволосу жінку, яка лежачи годувала маля й промовляла,-
-Моя Русланочка, моє сонечко…
Немов гучною луною пливли ці слова, за мить все зникло.
Більше тижня минуло після пологів За вікном ніч, Оля відкрила очі, від вікна місячне світло падало на друге ліжко. На ньому спала тітка Катерина.
Вона намагалася встати та тітка відразу почула,
- Олічко, дитино, ну дякувати Богу. Ти може пити хочеш?
-Тьотю, а де маля, хто в мене? Чому ви тут? Мені, що робили кесарів розтин? А де та жінка поділася, чи -то циганка, що називала свою доньку Русланою, її що вже виписали?Який сьогодні день?
Катерина злегка зблідла, знервовано подала склянку з водою.
- Багато не пий, не можна, ти зараз нічого не запитуй, потім поговоримо, адже нині ніч за вікном.
Оля повертаючись на бік,
-Щось сил немає …. Добре, ранком поговоримо.
За кілька хвилин відчула, прилив тепла до грудей. Ой, що це? Можливо молоко? І до тітки,
-В мене здається на грудях мокра сорочка. Та - швидко відреагувала на слова ,
-Під подушкою є чиста, зараз все зроблю, переодягнусь.
Вона простирадлом перев`язала їй груди,
-Знай, тобі треба менше пити…
Мов божевільна, обома руками схопилася за голову, розплакалася,
-Що дитину не спасли, то хоч скажіть, кого мала хлопчика, чи дівчинку?
Катерина пригорнула її її голову до себе,
-Заспокойся, змирися… Доля нам така. Донечка була в тебе та на жаль… Хай виписують додому, там розповім, заспокойся….
Оля з Катериною з лікарні поверталися на таксі.. Вона роздивлялася навкруги, наче когось шукала,
-Тьотю, а мами ні разу не було?
Та приклала вказівного пальця до губ,
- Вдома поговоримо.
Минуло два місяці…. За цей час майже нічого не змінилося. Оля готувала їсти, тітка ходила на роботу. З матір`ю так і не бачилася. Одного вечора тітка все ж таки розповіла, що сталося в лікарні. Хоч дитину мала через кесарів розтин та за два дні зробили гінекологічну операцію, бо утворився тромб. Мати приїздила, чекала результату, щоб дізнатися, чи все буде гаразд. Але дівчинку не вдалося спасти, мати відразу забрала її і поховала в іншому селі. Навіть не сказала в якому, пообіцяла сказати пізніше, коли трохи окріпнеш. Тітка дуже нервувала, то червоніє, то ставала біла, як полотно, наче розповідала про своє втрачене дитя.
Після розмови, Оля дуже хотіла поїхати додому, але тітка відмовила. Виявилося, що мати, просила не відпускати її, щоб ніяких розмов по селі,бо всім розповіла, що відправила до родичів в Москву.
А час не зупинявся… Катерина оформлялася на пенсію, їй вдалося влаштувати Олю на роботу- на пошту. Правда не в посилочний відділ, а поштаркою. Обоє тішилися, адже жити за щось треба, мати - більше грошей не присилає. Одного разу таки приїхала вона в Бар, але зайшла до Олі на роботу саме в той час, коли дівчина розкладала кореспонденцію. Зайшла з таким видом, наче вони вчора бачилися. Дівчині скільки всього хотілося розповісти, дізнатися, що там вдома? Чи Микола поїхав навчатися? І основне де поховали дівчинку? Та вона тільки сказала,
-Мамо, нам треба поговорити, де моє дитя поховане?
Мати здригнулася від питання, зблідла, знервовано схопила дочку за руку,
-Про це й не питай, забудь! Не трави мою і свою душу. Воно того не варте! Нема і все, нема!
Й різко поспішила до виходу.
Оля, немов той вітерець, швидко рознесла кореспонденцію, поспішила додому. Переступивши поріг, розплакалася, розповідала про приїзд матері. Катерина теж плакала, чи то від слів і жалю до дівчини, чи від того, що вона їй нагадувала про її молодість. Але цю таємницю, що вона втратила недоношену дитину на п`ятому місяці вагітності, не хотіла розкривати. Також не хотіла розповідати про своє життя з чоловіком, який відразу покинув, дізнавшись, що в неї не буде дітей. Боялася відкритися, бо полюбила її, мов свою доньку. Дещо знала за дівчинку, що народила Оля, але поклялася Поліні, що буде мовчати. Порадила дівчині не шукати Миколу, вважала, що в такому разі навряд він зрозуміє її біль, бо в таких випадках, в основному чоловіки кидають дружин.
Минуло п`ять років…. Останнім часом тітка хворіла, часто тримала руку в області серця, пила якісь краплі, під язик брала пігулку валідолу, але звернутися до лікарів, хоч Оля вмовляла, йти не хотіла.
Одного зимового дня на дворі дуже потепліло. Оля, з промоклими ногами, ледве прийшла додому. Було багато кореспонденції, повернулася пізно, відчувала біль внизу живота. Тітка відразу наполягла - на наступний день піти в лікарню.
У поліклініку йшла сама, тітка знову пила ліки. Довго вмовляла їй піти з нею і обов`язково показатися кардіологу, але вона категорично відмовилася. На прийом Оля попала до молодого гінеколога. Після огляду, зацікавлено подивився на неї,
- У вас запалення, треба лікуватися. Хоч і не будете мати дітей, але затягувати не варто, це може бути небезпечно.
Після почутого, не змогла й слова сказати. Все ж дала згоду на лікування в стаціонарі, спішила додому взяти деякі речі та розпитати тітку, чому їй таке сказали? Але коли прийшла додому, тітка капала краплі й плакала,
-Ой Олічко, дитинко, мабуть вже кінець, так пече в грудях, так пече…
Оля, кинувши сумку, побігла до сусідів щоб визвати швидку допомогу, на весь будинок, тільки в них був телефон.
Катерина вся труситься, синіли губи, хоча під язиком знову тримала пігулку.
Ледь ворочає язиком, вирячивши очі,
-Сядь, сядь, дещо скажу….
Відчуття страху та все ж присіла біля неї, взяла за руку. Вона ледве вимовляла слова,
- Там, у біль`ї, знайдеш гроші на похорон,
- Та, що ви тьотю? - перебила її.
Вже майже шепотіла,
–Про дівчинку слухай, звати її Руслана, Поліна віддала її жінці тій, що з тобою в палаті була. Вона їхала потягом в Івано - Франківськ, передчасні пологи, зняли з потяга. Її звати Софія, вона народила мертвого хлопчика. Це не мій гріх, мама запропонувала тій жінці, а хлопчика десь поховала, я навіть не знаю де, не зізнається. Прости, прости мене дитино…
Відкривши рот, хапає повітря й за мить закрила очі. Саме в цей час в дверях з`явилися медики.
Чоловік, відразу подивився в якому стані очі, а потім кивнув рукою, слухав серце, але вже було запізно.
Оля, брала в лікарні довідку про смерть, зайшла до гінеколога, щоб виписав для неї ліки, які можна приймати вдома. З пошти відправила телеграму матері.
Але мати так і не приїхала. Де та мужність взялася, де взялася сила? Витримати два стреси одноразово занадто важко. Ховала тітку, мов свою маму, на шматки рвалося серце, глибоко в душі вгамовувала біль. Добре коли є такі чуйні сусіди та працівники з роботи, вони й допомогли їй організувати похорон.
Нелегкі години в одинокості. Після невеликих поминок, все здавалося, що зараз в двері позвонить мати, але не дочекалася.
Думки осині- може вона хвора, що не приїхала? Треба поїхати, важливо все на власні очі побачити, як вона живе. ..І дізнатися чому не приїхала, адже це не на святкування чогось, а провести в останню дорогу. В душі дивувалася, невже так можна? Як можна бути такою гордовитою, чи - то такою черствою! Могла хоч телеграму дати, чому не приїде.
Декілька днів в ліжку… висока температура. До запалення, ще й грипувала. На дев`ятий день після похорон, саме випала неділя, пішла до церкви. Зробила все так, як підказала сусідка тітка Тамара. Вона навідувалася до неї, купила лимони та деякі ліки. Тітка підтримувала її розмовами, втішала, що організм молодий, все пройде й забудеться, як поганий сон.
Час лікує рани… Оля чекала теплих днів, щоб нарешті поїхати в село. Але зима видалася сувора і сніжна. Як важко на душі, але треба дочекатися тепла і обов`язково спитати маму, про ту жінку, куди вона повезла її доньку? І як змогла таке зробити?Як їй живеться з таким гріхом? Скільки раз, це питання задавала собі, адже я мама дитини. Скільки думок передумано, скільки планів намріяно та треба було дочекатися відпустки - в березні місяці.
Нарешті і відпустка….. Оля добиралася в село, саме у вихідний день, щоб застати маму вдова. Була здивована й пригнічена, коли відчинивши двері, в хаті побачила дядька Василя, який в школі працював завгоспом.. Він, трохи скривившись на обличчі, привітався і відразу його, як вітром здуло, тільки й помітила, вже зачинив хвіртку. Мати, одягнена в довгий коричневий махровий халат, сиділа в кріслі, біля неї на журнальному столику парувала кава. Оля на підлогу поставила сумку, намірилася обійняти матір. Суворий погляд, категорично кивнула рукою,
-Тільки без пестощів, ти ж знаєш я цього не люблю. Сідай, якщо вже приїхала. Думаю не надовго, не хочу, щоб тебе люди тут бачили, боюсь заклюють мене питаннями.
В хаті тихо - тихо… Глухо і одноманітно гойдався на стіні маятник годинника, відстукує секунди і час від часу в пічці потріскували дрова. Оля, при розмові з матір`ю, виплакала всі сльози.
Їй вже й здалося, що вона їй не рідна чи, що? Скільки злоби може бути в людини до своєї доньки? Вона розповіла їй, що все знає про свою доньку. Намагалася, щось дізнатися про ту, смуглу жінку, але мати скрушно похитала головою,
- Мені нема чого тобі додати, тільки вона не циганка, із західної України, не знаю хто по національності. Ти не будь дурепою, не шукай! Досить я із-за тебе щастя не мала, не хотіла, щоб якийсь чужий чоловік виховував тебе. А, що до твого батька, то помилка молодості, яку ти на жаль успадкувала. Думаєш, що була б потрібна Миколі?! Він, як тільки закінчив школу, вони відразу продали будинок і виїхали в Київ. Батько ж у званні, добряче нахапав грошей, було за що купити квартиру. Так що змирися! А на похорон не приїхала, бо грипувала, нічого й без мене поховали!
Витираючи сльози, Оля довго мовчала. В неї більше не було сил на вмовляння. Мати при спілкуванні дивилася, то в одну сторону, то в іншу, намагається не дивитися в очі. Донька вже хотіла зняти пальто, мати здивовано подивилась,
-Думаю ти не збираєшся тут ночувати, пригощу кавою і їдь, краще вдома провести відпустку. І я спокійніше спатиму. Ще розпочнуться розмови - де і що? Чому сама приїхала, без чоловіка? Мені цього не треба, я найкращі роки свого життя подарувала тобі. Ти сама вибрала свій шлях, самостійна. До того ж тепер господиня, квартиру маєш, то ж живи приспівуючи, насолоджуйся життям.
Оля кліпала червоними очима й мовчала. Такої зустрічі про яку мріяла, не відбулося. На жаль і дізнатися того, чого хотіла, їй теж не вдалося. Похапцем виклала з сумки на стіл, великий шматок сиру, палку ковбаси і коробку цукерок.
Мати махнувши рукою,
- Та не переймайся, в мене все є. Не треба було втрачатися. Бери попий кави,
Вона в чашку налила їй кави, продовжила,
-Краще про щось цікавіше розкажи.
Гаряча кава лише на мить відволікла від розчарування, стиснуло в грудях, хотілося кричати, вити.
Життя продовжилося… по сусідству з Олею, жив одинокий чоловік Олег, правда за неї, був старший на десять років. З дружиною розійшовся, але мав шістнадцятирічну доньку, яка раз в місяць навідувалася до нього. Він працював охоронцем в міській друкарні. Робота позмінна, побачивши, що в неї нікого немає,став частенько навідуватись в гості, разом дивилися телевізор, чаювали. А згодом стали жити разом, вирішили не одружуватися. Адже Ольга знала, що в нього є донька, якій залишиться квартира та і він не наполягав на офіційному шлюбі.
Вони разом прожили двадцять років. За цей час мати декілька раз приїжджала в гості. Привітно з радістю спілкувалася з Олегом. Доня помітила в ній невеличкі переміни, не такий суворий погляд, задоволеність. Одного разу, коли вона проводжала її на автобус мати не витримала,
-Ну от, бачу живеш з чоловіком, щаслива. Тобі треба було мати за собою хвоста? Чи й кому б потрібна була? Тож досить гніватися на мене, подякуй, що все так сталося.
Роки минали…. Ольга тільки оформилася на пенсію, коли в Олега трапився інсульт. Ховала його не сама, поруч з нею стояла його донька. Вона не засуджувала батька, часто заходила в гості, до його вибору відноситься з повагою.
Не пройшло й півроку, отримала телеграму, померла мати. Як це невчасно, журилася, от тепер зовсім одна. І вкотре, ковтаючи сльози, думками про доньку. Де вона і яка, напевно вже своїх дітей одружує. Хоча б одним оком її побачити та мабуть - така мені доля.
Вона з годом продала квартиру, повернулася в рідне село, в свій будинок, де зросла. Хоча прийшлося зробити гарний ремонт, витратити багато грошей, але тут врешті знайшла спокій. Цей город, обійстя, гріли серце й душу. Ходила на могилу до матері і розповідала їй про своє життя. Журилася, згадувала своє кохання і інколи, згадуючи, що донька десь далеко,довго плакала.
Вже світало, коли Ольга відірвалася від спогадів. Витерла сльози, що стікали по щоках, почала палити пічку. От проснуться мої гості, а в хаті тепло, затишно. Поставлю картопельку, пюре їм приготую, ще й яєчок зварю всмятку. Як проснуться сходжу до Калини, хай молока для дитини дасть.
Вона зайшла в хату, коли Роза годувала сина. Дівчина зашарілася,
-Зараз погодую і піду…
Старенька категорично заперечила рукою,
-Нікуди не підеш! Голодну не відпущу, де ти бачила таке. Он сніданок приготувала, порадуй мою одинокість. Хай я потішуся, подивлюся на твого козака.
Привітні сяючі очі дивилися на неї,
-Ой, дякую вам! Я так добре виспалася. В хаті тепло, комфортно.
-Ну от і можеш побути в мене декілька днів, якщо нікуди не поспішаєш. Тільки паспорт маєш? Я забирати не буду, тільки подивлюся. Так на душі буде спокійніше.
Поклавши сина на ліжко, Роза дістала з маленького пакунка паспорт, подала їй. Ольга в окулярах листала, передивлялася всі аркуші,
- О, ти заміжня… бачу штамп стоїть. Віддаючи продовжила,
- А де ж чоловік зараз… Чи в Демидівці, чи десь поїхав?
Злегка почервоніла,
- Я розповім вам, а там чи повірите, чи ні, ваша справа.
Хлопчик почав пхикати, Роза відразу взяла його на руки, легенько колисала.Ольга,готуючи на стіл сніданок, з цікавістю поглядала на них, їй з першого погляду сподобалася ця молоденька мама. Роза ж відчувала пильний погляд старенької, у відповідь кліпала великими світлими очима і усміхається. У її погляді, лагідних очах, щирій усмішці – доброта, від неї віяло теплом, Ольга відчула спокій на душі і радість
- Ну от і добре,- усміхнувшись, кивнула рукою старенька,- Давай будемо снідати. Перехрестилася до ікони.
Роза кожного разу дякувала, коли вона подавала їй страви.
Здавалося, що дівчина кудись поспішає. Швидко опустошила тарілку, рукою витерла губи,
-Дуже дякую за все. Як не пошкодуєте про те, що тут залишуся на пару днів, то тоді слухайте, як мене від дому занесло та ще так далеко.
Ольга ніжно поклала руку на її руку і не кваплячись заговорила,
-Тільки не поспішай дуже, час є, ще й чаю з молочком випий, тобі це на користь й сину теж.
Та, двома руками обійняла чашку,
-Я сама родом з Кольчино, це на Закарпатті. Є батьки, є сестричка ,за мене менша на чотири роки. Мама українка, а тато угорець. А мене сюди занесло, бо познайомилася я з своїм Романом в автобусі. Ви знаєте там, до нас багато туристичних автобусів приїжджає, ото наче й любов, згодом побралися. Забрав мене в свою Демидівку, тепер почав пити, як сказився, терпіння лопнуло.
Заплакала.
- Ну-ну, не хвилюйся, не треба нервувати, тобі дитя годувати.
Шморгає носом, продовжила,
-Ще й попрікає, що в Макса темніша шкіра. А я йому кажу, дивися тато мій угорець, хоча правда мама світла, ну така, як ви, як я, як він. Але ж сестричка моя теж має темнішу шкіру ніж я. Ото ж виходить мій тато Максу дідусь, тому тут нічого немає дивного. Чесно скажу, малому тільки місяць,а я вже втретє тікаю від нього, то в сусідів ночувала два рази, а це вирішила повернутися в Кольчино. Почав до мене руки тягнути. Правда там, у другій половині хати, його батьки живуть, але вони не були мені раді, коли ми побралися, сказали чужинку привіз. Кому й що казати. Осудять, ще й висміють, одне слово на чужині…
Ольга знервовано встала із-за столу, збирала посуд,
-Ото біда така….І це ти, ось так, вирвалася майже без нічого.
-Та ні в мене є гроші, три тисячі гривень. Тож додому доберуся,- сказавши жадно випила чай з молоком,
- Знаю, вдома мене сваритимуть, не дуже будуть раді. Особливо мама, вона вчителька, дуже строга і в школі, і вдома. Не хотіла його мати, як зятя, відмовляла мене, щоб не виходила за нього заміж, не їхала на чужину. Та і бабуся, вона правда теж угорка, казала, що на сході люди недобрі. Ви пробачте мене, але не знаю чому вона таку думку має.
Холод пройняв все тіло, Ольга здригнулася,
-А бабусю, як звати?
-У бабусі красиве ім`я – Софія… І в мами гарне, Русланою звати.
Затрусилися руки, старенька впустила тарілку на підлогу, хоч й підлога дерев`яна, але тарілка розбилася на друзки.
Роза схопилася з стільця, похапцем збирала їх,
- Це ж треба такого, ще й із - за мене тарілку упустили!
Присівши на стілець, Ольга мовчала… Павутинні думки задурманили голову - це ж треба таке співпадіння! А можливо це моя онука? Та ні, це вже мабуть мої жадані сподівання побачитися з донькою. Чи то доля на старості років вирішила зробити мені подарунок з минулого? А може змилувалася, щоб не одна вік доживала. Склала дві руки докупи, приклала до грудей,
-Це на щастя дитино, не копошися, це на щастя….
-Та ні,- дівчина швидко витягла з пакунка гроші, хвилюючись,
- Ось я заплачу вам, я маю гроші.
Ледь стримувала сльози старенька та намагалася виглядати не жалюгідною,
-Не треба мені твоїх грошей… Я маю свої, маю пенсію. І хату не знаю кому залишу, бо одна, як перст. Якщо хочеш, залишайся в мене жити, думаю ми з тобою поладимо. А там вирішиш сама,чи повернешся до чоловіка, чи поїдеш до батьків, то вже твоя справа.
Роза здивовано дивиться на неї, все ще тримаючи в руках гроші. Напевно, правда, тарілка розбилася на щастя, тільки мабуть для мене, подумала й ніжно обійняла її,
-Бабусю, дякую вам! Дякую, що повірили мені, що не прогнали.
Ольга ховала голову в її обійми, ледь стримувала крик в душі. Якби ж ти дитинко знала, який в житті - ти для мене подарунок.
Вересень 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851279
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 14.10.2019
Вмій бути вдячним, за все, що маєш,
Тобі Всевишній дав стежку в життя,
Коли ти зранку сонце стрічаєш,
Мрія про щастя, бачить майбуття.
Хай не змарнілі від сльозин очі,
Не пече в горлі, полинний ковток,
Хай МИР на сході, спокійні всі ночі,
Знов проростає пшениці росток.
Вмій бути вдячним, що спиш спокійно,
Що не настигла клята ця війна,
Що лиш світанок звук мелодійно,
Пташиний ніжить, навпроти вікна.
Ти,ще не знаєш, новин, що сталось,
Є знову вбитий, чи поранений,
В якого сина серденько стало?
Чи у кайданах, вже ув`язнений?
Йдеш на роботу, мелькають люди,
Всі поспішають справи владнати,
Думок не мають, збутись Іуди,
Як сприйме втрату, рідненька мати.
Вже не побачить свого синочка,
На рушникові, що вишивала,
І не одягне дівча віночка,
Листи писала, адже кохала.
Тебе обходить все стороною,
Тож будь ти вдячним, тим, що на сході,
Що не зустрівся, з страхом, бідою,
Ти в доброті живеш і згоді.
Вклонись солдату, що вижив без ніг,
І подай руку, підтримай словом,
Що повернувся на рідний поріг,
Подякуй щиро, твій спокій зберіг!
Вмій бути вдячним!
***
О! Божа Мати, допоможи зупинить війну!
Покрий святую, рідну землицю простирадлом,
Щоб панував МИР і в душах відчували весну
І побороти змогли непрохану навалу,
За волю й щастя, за нашу неньку Україну!
Могутні воїни, Вам низький уклін до землі,
Від нас подяка! Вітаємо зі Святом усіх!
14.10.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851381
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 14.10.2019
Ой ти, осене, чому журишся?
Стихли пісні солов'я?
Ой ти, осене, чому хмуришся?
Під калиною з милим я.
В тебе, осене, золота коса.
Не сумуй... прошу тебе.
Зачаровує всіх твоя краса.
Любить миленький і мене.
Золотиночко, тиха осене,
та краса зваблива. Знай.
Вже впустив мене мій милесенький
в свого серденька ніжний рай.
Ой ти, осене, не журись... прошу.
Ще теплом на нас сипни.
Розплететься вже і моя коса,
бо ж приходить миленький в сни..
Ой ти, осене, чому журишся?
Стихли пісні солов'я?
Ой ти, осене, чому хмуришся?
Під калиною з милим я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851316
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 13.10.2019
Галя часто косить оком
На сусіда Гриця:
Старий парубок під боком,
А вона - вдовиця.
Гриць подумав: -Та пора вже
І мені жениться,
Та й далеко йти не треба –
Славна молодиця.
Зайшов ввечері до Галі,
А вона аж сяє,
Закрутилася на кухні,
Брівками моргає.
На плиті шкварчить яєчня,
Порізала сало,
Хліб, виделки, два стакани,
Перваку дістала.
Гриць почав свою розмову:
Хоче мати пару,
І красиву і здорову,
Не якусь примару.
Наречений дуже хоче,
Щоб була, як звично,
І культурна, і жіночна,
Та ще й еротична.
Жінка зразу зрозуміла,
Що воно й до чого:
Треба тут не допустити
Промаху дурного!
І якщо вже ці манери
Роблять всю погоду –
Бухнула у самогонку
Два шматочки льоду.
Тост сказала: -Дай же, Боже,
В добрую годину!
Випила стакан горілки
Через соломину.
В хід пішли індійські танці –
Очі розбігались,
І лимончики на таці,
Наче усміхались…
Чим за тиждень здивувала
Наша Галя Гриця?
Та дружиною вже стала,
Хитра молодиця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850998
дата надходження 10.10.2019
дата закладки 12.10.2019
Всі думки мої переплутались.
Хто куди... Як тепер їх зібрать?
Мов птахи в різнобіч розлетілися.
Як зберу, що їм зможу сказать?
А твої слова біля мене всі.
Їх всерйоз говорив, й жартома.
А мої геть усі розгубилися.
Лиш окремі із них зберегла.
Нам з тобою було... ой, як солодко!
Дотик рук замінив думок рій.
На душі тепло так, хоч є холодно.
Поцілунок зігрів, видно, твій.
Всі думки мої десь поділися.
Погляд ніжний за них говорив.
Як зберуться до купки - дізнаються
про що мова була в нас... без слів.
Де ж шукать тепер? Хто б сказав мені?
А, можливо, ти їх прочитав?!.
Бо чому ж тоді, ніби у відповідь,
ти найкращі із них прошептав?
Всі думки мої розгубилися.
Та я знаю тепер, де шукать.
Мов птахи в різнобіч розлетілися.
Як зберу - знаю, що їм сказать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850687
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 07.10.2019
ось і ще один вересень хоче мене здивувати
прохолодою кутає, вабить зрадливим теплом
запускає у небі клубки білосніжної вати
крутить з листя човни і шикує калюжами флот
соцмережі рясніють рецептами проти депресій
мотивують на зиму купити пухнасте пальто
я чекаю, а отже надовго загрузла у стресі
як увімкнений прилад зі зламаним серцем й пультом
я чекаю чогось, що так важко його описати
бо воно між тривогою й спокоєм, щастям й плачем
водночас і складне, і просте, трохи дивакувате
будить радість в душі і накочує хвилями щем
ось і ще один вересень, ще один крок через осінь
крізь пахучі дими і крізь тишу ночей голосну
я ловитиму сльози кохання в своєму волоссі
як далеку, та невідворотну любові весну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849835
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 30.09.2019
[i]Пам’яті жертв масових вбивств у Бабиному Яру[/i]
Ніхто не має,
Не має права на чуже життя,
Це відчуває,
Це розуміє навіть і тварина,
Оступишся, і ти вже не людина
І буде марним запізніле каяття...
Наукам доста невідоме,
Що в головах людських,
Не знаюче віками втоми,
Людське втрачати будить їх -
Вчиняти смертний гріх,
Паплюжити життя людському роду,
Світ ясний попелить до тла...
Чому ж так легко люди
Піддаються волі зла?..
Життя Людини - вища святість,
Лише Творець на нього право має -
Він нам його дає, Він його ж забирає!..
Живі повинні жити!
То як же ж, Боже милостивий,
Таке серед людей зумів ти допустити?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849750
дата надходження 29.09.2019
дата закладки 29.09.2019
Ви сьогодні, мій маестро,
Насварились, що сумна,
Що взяла журбу у сестри,
Що в душі вже не весна,
Що свій сум несу у люди,
Роздаю всім навкруги -
Забагато його всюди,
Як вже тут ти не крути.
А потрібно, щоб співала,
Розцвітала щоб душа,
Щоби радість скрізь витала,
Коли пишу я вірша.
Не сваріть мене, маестро,
За такі мої слова,
Бо буває дуже прикро,
Що кудись біжать літа.
Не спіймати й не спинити
І назад не повернуть,
А хотілось, щоб пожити,
В цьому світі ще побуть.
Та вже впевнено й поволі
Веде доля кудись вдаль,
То ж буває, сум надходить
І себе стає так жаль.
Але я на позитиві
Й проганяю ту журбу.
Мабуть, все таки щаслива,
Бо ще ди́шу і живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849632
дата надходження 28.09.2019
дата закладки 29.09.2019
Люби цей світ! Бо він таки прекрасний!
У ньому стільки дивовижі є!
Це й сонце, що мільйони літ не гасне,
Веселка, що із річки воду п’є,
Зело, яке весною оживає
І тішить душу виглядом своїм,
Ліс, що у собі магію ховає,
Гай, що йде в сон під співи солов’їв.
Це й лан, де із зерна зростає колос,
Город, що вітамін бере на борт,
Хор із дощу краплинок, вітру соло,
Садок, де спіє вишенька на торт.
Це літ бджоли і цвіркуна гудіння,
Старечий досвід, ґулі дітвори.
Це розуму і рук людських творіння,
Мистецтва сплески, техніки верхи,
Прийом любові та її офіра,
Негаснучих вогнів одвічна гра,
Крок у щодення й безконечна віра
У перемогу світла і добра.
25.09.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849400
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 29.09.2019
[color="#2b00ff"][b]Вже й берізки присипані золотом -
Росу сонця спивають до крапельки.
Чешуть віття своє вітром-холодом
Чи радіють, чи плачуть від трапези.
Трохи п'яні, а, може, засмучені
Споглядають на світ і дивуються,
Що довір'я листи людям вручені,
Все ж багато байдужих на вулицях.
Що з очей, затуманених справами,
Важко вирватись в небо їх погляду...
Рудим листям, посохлими травами
Осінь їм...Без краси їх душа,
що без догляду...[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849746
дата надходження 29.09.2019
дата закладки 29.09.2019
Дай Боже миру всім і тепла,
Знову молюся до ікони,
В серцях чому, так мало добра?
Гуляє гнів у душах й злоба…
А поруч ближній, б`є поклони,
І шепіт тихо- Прости, прости,
Помилуй душу. Й гучні дзвони,
До неба плинуть - Гріх відпусти,
Молитва гріє, тіло й душу,
Униз спадає сльоза гірка,
Чоло змокріло, краплі струшу,
Нехай ясніє, кожна зірка!
Тож люди будьте ви добріші,
Почуйте Бога, даріть добро,
Гріхи відмолим, щоб рідніші,
Щоб зерно щастя в нас проросло!
26.09.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849424
дата надходження 26.09.2019
дата закладки 29.09.2019
На лугу під лісом був мурашник – багатоповерховий. У ньому проживало понад тисячу мурах. Хоч комах було дуже багато, та жили всі вони в злагоді та дружбі. Рано-вранці вставали, подушки збивали, ліжка застеляли, сік трав’яний попивали. А тоді бралися до роботи, кожен до своєї. Хто будівельні матеріали зносив до будинку, щоби будувати житла тим мурахам, які мають народитися. Хто їжу шукав, приносив у дім, хто з неї обід варив. Хто в кімнатах прибирав, а хто діток доглядав. У вихідний комахи відпочивали, на травинки, що довкруж росли, сідали, діткам книги читали, спів слухали зусібіч пташиний, попиваючи сік горобиний.
Метелик Зеленосмугий Павич любив до мурашника прилітати, за її мешканцями спостерігати. Він помітив, що мурашки ніколи не сваряться, як ось сороки, наприклад, чи сойки, чи вони, метелики, часом. «Але чому? - думав він. - У них немає негативних чуттів? Вони такі добрі, такі терпеливі одне до одного? Не може бути, щоб не знайшлася сила, яка б їх спонукала до сварки. Треба щось таке придумати, щоб запалити злість у мурах. З такими думками метелик заснув. Вранці прокинувся, потріпав крильцями, потупцяв ніжками (це він так зарядку робив) і полетів їжу собі на сніданок шукати. В лузі, на яскравій червоній квітці, побачив мураху Дюдю, з якою був знайомий. Наблизившись, метелик мовив їй:
- Геть звідси. Це моя квітка. Я її ще вчора знайшов. А як не підеш, то крильми поб’ю.
- Та, будь ласка. Сідай собі на неї. Я іншу знайду, - мовила Дюдя і спустилася по стеблі додолу.
Націдив метелик з пелюстки квітки соку, випив. Посидів ще кілька хвилин на ній. А тоді знову полетів Дюдю шукати, мав ціль - її терпіння випробувати. Недовго літав, очі вивертав. Знайшов мураху біля калюжки. Вона в ній ніжки мила, бо їх забруднила.
- І калюжка ця моя, - мовив Зеленосмугий Павич, сідаючи біля Дюді. - Її мені вчора дощ налив, коли я його попросив. Іди звідси, бо крильми поб’ю.
- Нема проблем. Піду, й іншу собі знайду, щоб задні ніжки помити, бо передні й середні вже вимила.
Полізла мураха. Метелик змочив у калюжі кінцівки, посидів трохи біля неї і знову пустився в політ. «Цікаво? – думав собі. – Де зараз Дюдя, чим займається? Треба знайти її і таки вивести з рівноваги». Літав-кружляв вздовж і поперек лугу, кругами – малими й великими, знайшов мураху – за працею: збирала хмиз і зносила його на купку, щоб з неї зібране потім додому попереносити. Завдання таке їй дала головна мураха роду. Сів біля тієї купки Зеленосмугий Павич і каже:
- Це моє патичччя. Я його зранку спеціально порозсипав, щоб сушилося. Навіщо ти визбирала?
- Твої всі ці патички? Я не знала. Думала, вони нічийні, бо лежали врізнобіч. Як хочеш, я їх знову порозкидаю. Але вони вже, здається сухі.
- Залиши патички і йди собі.
- Гаразд. Піду, в іншому місці хмиз зберу.
Полізла мураха. Метелик не на жарт розсердився на Дюдю – не сперечається, не злиться, не відстоює свої права. Що за комаха така? Треба йому агресивніше, мабуть, діяти, подумав. Побити її крильми чи дім, де живе, розвалити. Може, тоді, нарешті, вступить з ним у двобій? Так і зроблю, вирішив. Але завтра. Зараз час додому летіти, бо сонце вже прощальні промені кидає на травку в лузі, на гілочки дерев, на потічок, що дзеленчить під лісом і ось-ось закотиться за обрій. Метелик, стоячи на листку лободи, підняв догори крила, потріпав ними й полетів до свого дому – спати. Вранці, зробивши зарядку й поснідавши, полетів туди, де стояв мурашиний будинок. Сила комах копошилися в ньому й побіля нього. Зеленосмугий Павич довго приглядався до гурту, та Дюді в ньому не побачив. Мабуть, полізла хмиз шукати під ліском. Метелик був рішуче налаштований зробити щось таке, що могло б розізлити мурашиний рід, й вирішив не зволікати з цим. Підлетів до їхнього будинку і почав крильми бити по ньому. Та не так просто було розвалити те, що будували мурахи. Вони міцно скріпляли всі будівельні частини між собою. Все ж один крайчик дому Павичу вдалося зруйнувати. Мурахи стривожилися. Вони розбудили голову будинку й розповіли йому про метелика-нападника. Той дав команду захищатися, кусати метелика. Тридцять три мурахи – захисниці дому, вилізли на метелика і почали його жалити.
- Ой-ой-ой» - закричав він. – Болить. Пече! Не кусайте мене більше! Змилуйтеся! Я більше небуду вас тривожити.
Мурахи перестали жалити Зеленосмугого Павича, та з його тіла не поспішали злізати. Тут Дюдя повернулася. Вона й справді ходила за пруттям під ліс зі самого зраночку. «Що сталося?» - спитала своїх родичів. Вони розповіли.
- Дюдьо! Скажи своїм родичам, щоб відпустили мене, - попрохав метелик.
- А ти не чинитимеш більше зла?
- Не чинитиму.
- Відпустіть його, - мовила мурашка. - Це мій друг. Він більше не буде руйнувати наш дім.
- Треба ще в Голови дому спитати, чи можна руйнівника відпускати, - мовив мурах Ах.
- Я йому зателефоную зараз.
Дюдя подзвонила панові Роді. Той дозволив кривдника відпустити, але сказав, що мусить патичків під мурашиний дім сьогодні наносити. Інакше воїни-мурахи його знайдуть і не залишать на ньому жодного живого місця.
- Обіцяю виконати наказ Голови вашого роду.
Почувши це, мурахи-захисники злізли зі Зеленосмугого Павича. Метелик вклонився їм і полетів. Свою обіцянку він виконав, наносив цілу купу патичків під мурашиний дім. Дюдю більше не випробовував, був з нею чемним, дружелюбним. Інколи запропошував мураху до себе на сніданок чи обід, інколи на прогуляну. Часом обоє і в ігри гралися – в «Піжмурки», в «Хованки» у лужку. Зеленосмугий Павич розповів про дружніх комах-мурах усім своїм родичам-метеликам. І тоді вони, зібравшись за великим столом-лопухом, вирішили, що будуть жити так само, як мурахи, тобто, не сваритися, а любитися, спільно на благо всіх трудитися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848735
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 19.09.2019
Вересень тихо по сходах у осінь ішов.
Люди спішили кудись монотонним кроком.
Стоп, зупинилась. Куди я бреду ізнов…
Може ти в літі згубив мене ненароком.
Я пам’ятаю шум вулиць, кав’ярню, тепло.
Дві філіжанки кави і твої очі,
Бачила в них, як серце сльозою стекло
Все ж посміхнувся і ніжно сказав: - Зурочиш…
Тиша збирала із рідних вуст всі слова
В ауру близькості, що поміж нас витала.
Туга, як стрілка годинника часова
В каві збентежено гущу думок мішала.
Серце ловило дотик душі на радар
Долею разом зв’язаний підсвідомо.
Наша любов пила розлучення нектар
На час, поставивши не крапку, лише кому.
Прочитавши " З тобою ми були в гостях у тиші"
(aвтор: Тетяна Горобець (MERSEDES)
народився цей вірш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848739
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 19.09.2019
[i]Ні
про
що... [/i]
[youtube]https://youtu.be/2zjct3nsJYg[/youtube]
[i][b][color="#2b0480"]Прийшла Вона ранковим плаєм тайним,
розливши синьку схилами яруг,
вповзла у душі привидом одчайним
і в дивосвіт впустила вірних слуг…
Взяла зі скринь мольберти і палітри,
гуаші, масло, вохру й акварель…
Та не забула ноти і пюпітри,
щоб розбудить птахів спочилу трель…
І – ну давай ескізити мережки,
що впишутся в природний гобелен,
та майструвати колорити стежки,
де ваблять різнобарв’ям липа й клен…
Малює так, як метри ренесансу,
А то – як справжній імпресіоніст:
контрастами доводить всіх до трансу,́
й пастелями гаптує древній ліс…
Красоти неба з’єднує з земними
і щедро ллє в картин оригінал…
Не подивує творами такими
байдужий до мистецтва маргінал.
Шедеври віддзеркалють мистецьки
і відблиск сонця, й вправність метра рук,
як дім химер, що зліплен Городецьким...
Майстриня вбралась в кращу із перук!
…Пишу етюд. Що начебто вже осінь…
А в серці – сонм непрожитих життів:
коней баских, не бирок-мериносів…
…О, як би я прожити всі хотів![/color][/b]
9.09.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848340
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 16.09.2019
Іринці йде четвертий рік,
Вона їсть кашу і пиріг,
І знає все про все вона -
Про зайця, вовка і слона.
Тому не слухає мала
Казки про лева і осла,
А як запалить ніч вогні,
Сидить, розказує мені.
Про те що небом йде увись
Інакший місяць ніж колись -
Той був як яблучко криве,
А цей корабликом пливе.
Він підійнятися не міг,
Бо ліс тримав його за ріг,
А потім вітер вверх подув
І його трішки підштовхнув.
А вранці - в скількись там годин -
Її взяв тато в магазин,
І коли йшла із ним назад,
Пила із пляшки лимонад.
Там був місток і стежка вниз,
Там їй метелик сів на ніс
І очі крильцями закрив -
Вона могла б упасти в рів.
Вона ще гралася в піску
І тьотя йшла в капелюшку,
Її собачка мовив "гав"
І дружньо лапку їй подав.
Ще жук кричав в траві "дзінь-дзінь"
І його нюхав зверху кінь.
А коли падав з хмарки дощ,
В ставку кипів зелений борщ.
Було багато ще пригод,
Про все розкаже зараз... От...
Бу-бух... І крихітка лежить,
Мала Іринка міцно спить.
А за віконцем, в тишині,
Палають зіроньки ясні
І місяць в небо, в темну вись
Іде так само, як колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846520
дата надходження 29.08.2019
дата закладки 16.09.2019
Десь ходила, десь бродила, підбори стоптала,
В золотаву сукню вбралась та з вітерцем злітала,
Над долинами і в горах, золотилось всюди,
Ароматом чаклувала, ліси, поля й скирти.
У садочок завітала, паняночка осінь,
Її з радістю чекала, що й мене запросить,
Скуштувати винограду, тож, як медок, солод,
У обійми злегка взяла, щоб пізнала холод.
А морозні, ранні роси, ледь-ледь засріблились,
У душі, втіх не вгамую, яблука налились,
Соком ніжним і пахучим, ще й щічки рум`яні,
Бджілок ваблять груші, стиглі, жовтенькі, духмяні.
Немов скрипка, той вітерець, що веде до танцю,
Розсипає, щедра осінь купами багрянцю,
І запросить, дощ у гості, музики веселі,
Цій панянці, потішаться у кожній оселі.
Походила, побродила землю прикрасила,
Хай рокИ, тебе стрічати - я буду щаслива!
10.09.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848380
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 16.09.2019
Позавчора в татка Філі
Запитав маленький Гена:
-А для чого на весіллі
Викрадають наречену?
-Тут, синочку, така штука:
Хоч музики гарно грають,
Що життя складна наука,
Молоді про це не знають.
Наречений зранку сяє
І коханій гладить ручку,
А не зна, що пригріває
В своїй пазусі зміючку.
Але в нього - мудрі друзі:
Зразу любку викрадають,
На городі в кукурудзі,
Чи в сусідів десь ховають.
Доки мила десь у схові,
Тут у всіх переживання:
Дають шанси женихові
Схаменутися востаннє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848250
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019
Золотому журавлю (а він був золотий) сказали:
"Тут і стій!"
І він стояв. Отак стояв. Літати так хотілось...
Як бачив в небі журавлів - від щастя серце билось.
Як чув веселе він "Курли" (то повертались журавлі
весною в рідний край), хотів і він злетіти.
Йому казали:"Ти не смій! Тихенько стій.Ти золотий!"
І він стояв. І він мовчав.А як хотів сказать
"Курли", його питали:"Ти куди? Не можна вилітати.
То ж не виходь із хати."
І бачив він, як восени збирались птахи в зграї
(у вирій відлітали). Хотів і він змахнуть крильми,
а йому знову:"Ти куди? Не смій! Отут і стій."
І думав він:"Хто я такий? Чи я насправді золотий?
Як добре тим, хто є простий. Он знов летять... Ле-
тять вони. Чути журливе їх "Курли". Якби й мені..."
А вам скажу по-правді я, шкода отого журавля.
Бо лиш в стрімкім польоті дізнатись можна, ХТО ТИ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848294
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019
Стежина вдаль…. вздовж барвінкове листя,
Лежить печаль, як росяне намисто,
Не виграє, ні сріблом, а ні златом,
Травичка сонна вкрилась оксамитом.
І плине запах… легко над землею,
Холодний подих й свіжість несе осінь,
Туман, біленький, приліг на алею,
Земну красу, мов відділив і просинь.
В обійми вітер, з ніжністю в спокусі,
Узяв мене, рано вийшла на ґанок,
Лишивши слід, вкотре в моїм волоссі,
Зустріла я, полум`яний світанок.
08.09.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847829
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 12.09.2019
В очі коханої дивлюсь... а бачу себе.
В очі коханої дивлюсь. Чого ще треба?.
У тих очах весь білий світ, такий безмежний!
В очі коханої дивлюсь... Я обережний.
Щоб не сполохати в них те, наше таємне.
Щоб залишилось назавжди у них приємне
оте святе і чисте щось, і найніжніше.
Від цього і моїй душі стає тепліше.
Так ніжно дивиться вона і в мої очі.
В них бачить світлий, ясний день і сині ночі.
А ще я знаю, що вона себе в них бачить.
А це для мене - головне. Багато значить.
В очі коханої дивлюсь... найкращі в світі.
Немов купаюся в цю мить у теплім літі.
У тих очах весь білий світ, такий красивий!
В очі коханої дивлюсь... тому щасливий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847780
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 12.09.2019
Пригадалось, як була молодою...
коли в саду наливали цвіт вишні.
Як кружляли лебеді над рікою
і несли, для нас щастя...квіт розкішний.
Із тих пір, багато весен минуло...
красуня вишня схилилась додолу.
І я ,той прекрасний час не забула
як соловей щебетав вів розмову.
Слухали ,ніжні пісні про кохання
до півночі стояли під зорепадом.
Всміхавсь, місяць посилав вітання
і зорі, на щастя сіяв до саду.
Я, виривалась, із обіймів твоїх...
нам ночі ,було мало для любові.
Спалахували, зорі до ніг моїх ...
квітнули , троянди миті казкові.
Все у тумані, за блакиттю голубою...
пролетіло, літо птахом в далину .
За вікном, осінь розлила дощ луною
спогад, нагадує-першу любов мою.
Випадкові ,зустрічі і стрічання...
втікаємо, від щастя самі від себе.
Відпускаємо, любов у вигнання...
і шукаємо, тихий рай у небі.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847945
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQmXv-PoIXi7Y9r8xijmdX-fMju8WXpKnSuTflp_W2WaWDz9mdtGA[/img]
Тобою я і дихаю, й живу,
У пам'ять синь очей закарбувала.
Одна в життєвім човнику пливу,
Та все ж без тебе простору замало.
І світ увесь для мене враз змалів,
Несе буденність в далину незриму.
Ти стільки всього встигнути хотів...
Уламки мрій тепер збираю в риму.
Тулюсь думками рідного чола,
Німе блаженство душу огортає.
Хоча би крихітку того тепла,
Яке в мені на попіл не згорає.
Надійний мій і світлий оберіг,
Невидимий, мій Ангеле, небесний.
Чомусь ніхто тоді не застеріг,
Тепер лиш в снах, буває, що воскреснеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847555
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 08.09.2019
В п’ятикласника Матвійка
Додалося враз мороки:
Вдома всівся, щоб зробити
З української уроки.
Учень думав аж до ночі,
Вже й не тямив, хотів спати…
Як професії жіночі
По сучасному писати?
В школі дівчинка - школярка,
А на фермі - там доярка,
В інституті - інститутка,
Секретар - то секретутка.
Якщо в класі учениці,
То учать їх вчителиці…
Щось не так. Митець - мисткиня.
Жінка – вчитель? Вчителиня!
Ось павук - то павучиха,
А як завуч? Завучиха,
(Вона - мамина свекруха),
А директор? Директруха.
Шиє швачка, всякий знає,
Прибирає санітарка,
В брата хімію читає,
Як же правильно? Хімарка!
В мами теж немає клепки,
Бо не може підказати:
Нардепиня, чи нардепка?
Як же вірно написати?
Там сидять професорині
В Міністерстві, як на дачі,
Тих проєктів наробили,
Що школярик ледь не плаче.
Бо вже збило з пантелику
Слово те «політикиня»,
Помилку зробив велику,
Написав: «Вони всі - свині!»
-Накрутили таке в мові,
А ти, хлопче, розбирайся!
Навіть тато вже не каже:
-Йди на вулицю, пограйся…
Бідні діти не встигають,
Нових правил ще не знають,
І не дивно, що Матвійку
Вліплять знову жирну двійку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846072
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 25.08.2019
Добро и зло идут по свету,
Из века в век идёт борьба.
Обоим солнце ярко светит,
А ночью радует луна.
Обоих воздух вдохновляет
Дышать и видеть этот мир.
Для них природа расцветает
И приглашает их на пир.
Когда же войны на планете,
Добру тогда потяжелей.
Хотя за зло лишь зло в ответе,
Добро становится сильней.
Ему чтоб выжить снова надо
Средь зла растить плоды добра.
Наверно есть на свете карма
За прошлые свои дела.
И снова рушатся эпохи,
Оставив чудо за собой
Прогресса, вер. Порою крохи,
Что удивляют красотой.
И восхищают гигантизмом,
Чего не строят и теперь.
По круче всяких коммунизмов,
Всех утопических идей.
Есть пирамиды, мегалиты,
Дворцы и крепости кругом.
Есть удивительные плиты,
Не вырубишь их топором.
Есть множество следов прогресса,
Мы не умеем делать так.
Из камня, из песка и леса
Построили нам говорят.
Следы высоких технологий
На скалах и в пустынях есть.
Не сохранилося историй
-Кто жил, любил, трудился здесь?
Лишь только мифы, даже сказки
Фантастику нам говорят.
Учёные сгущают краски
И отвергают всё подряд.
Кто разломал и уничтожил
И даже в землю закопал?
Давайте вместе подытожим
Вопрос, который здесь поднял.
Добро и зло идут по свету,
Из века в век идёт борьба.
Обоим солнце ярко светит,
А ночью радует луна.
Июнь 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845846
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 22.08.2019
Гра богів
Якщо цей світ є матриця творця,
а все життя лиш гра, якою грають бо́ги,
мені дісталась роль нікчемна ця,
не приведе вона гравця до перемоги.
Гравець мені діставсь нездара і тупак,
зіграти міг би краще в кінці туру,
щоб йшов я по житті хоч, як пішак,
та знав, що поміняють на значущу фігуру.
Наприкінці життя хотів би стать ферзе́м.
Ходити, як захочу — брати, що візьму,
Не плазувати по життю отак вуже́м,
свою дорогу мати чесну і пряму.
Як легко все тепер списати на гравця,
свої невдачі, промахи та хиби,
у всьому є чомусь вина творця,
а не твоя, за це йому – спасибі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845592
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 21.08.2019
Молода дружина Віка
Допит зразу влаштувала –
Есемески чоловіка
В телефоні прочитала.
-Це мене вже не колише,
Що прийшов ти аж під ранок,
Тут сантехнік тобі пише,
Що без тебе так погано!
-Ти, Вікусю, не печалься,
Золота моя комашко,
Це - сантехнік, дядьо Вася,
Ми з ним граємо у шашки.
-А ось далі: -«Не залишиш?
Дуже гарно ми кохались…»
І чого Василь цей пише:
«Ми з тобою вже догрались»?
Читай далі, ось любуйся,
Це для тебе справжнє горе:
«Чоловік приїде завтра,
Ми поїдемо на море!.
-Твої речі,- кричить Віка,-
За дверима, он валіза!
Так турнула чоловіка,
Що й до хвіртки не долізе.
Він сидить, як пес побитий,
З чемоданом біля хати,
А тому, що не навчився
Есемески видаляти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845593
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 20.08.2019
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSw6s5nhK1ZMD9hZ4vXkk5kc9j0-yubaozxJ8rorT0jgSqS31Xtdw[/img]
Давай удвох загубимось у літі.
Теплом ще ніжить сонце золоте,
Волошками синіє в стиглім житі,
В дворі рожево мальвами цвіте.
Серпневі дні потрошечку маліють,
Осіння зморшка ляже на чоло.
Гарячі почуття твої зігріють,
І все, що літо нам приберегло.
Ще в літі нам би тішитись з тобою,
До млості спити всю його красу.
Хоч восени повінчані з тобою,
Я крізь життя любов святу несу!
[img][/img]
З ЯБЛУЧНИМ СПАСОМ ВАС, ДРУЗІ! БОЖОЇ БЛАГОДАТІ ВСІМ!
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845530
дата надходження 19.08.2019
дата закладки 19.08.2019
Рясніють яблука в саду, теплом налиті.
І груші соком налились, схилили віти.
Під тином терен в колючках... Розчервонівся.
А біля нього виноград в'юнкий повився.
Радів той терен:"Он які! Вас доглядають.
Приємно бачити, як всі про вас тут дбають.
А я росту собі один, тин підпираю.
Уваги ні від кого я не мав й не маю.
Щоправда, і мене зірвуть, якщо потреба.
Важливо кожному, щоб він комусь був треба."
А нам навчитися б радіть всім в того терна.
Мабуть, для цього й сіяв Бог ті добрі зерна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845348
дата надходження 17.08.2019
дата закладки 19.08.2019
Розчинився у повітрі, п`янкий запах м`яти,
А горобчики цвірінькають, жваво вдовж хати,
Ото літо, насолода, всім радість приносить,
І вона, життям тішиться, як сонечко сходить .
Все ж думки, як п`явки діють, аж сльози на очах,
Була молодість яскрава, літала на крилах,
У одній кімнаті нині, у вікні шмат неба,
А у другій лиш сопіння, в діда ж до сну зваба.
Вить по хаті, немов привид, муха залетіла,
В голові рій копошиться - жити так хотіла?
І не снилось й не гадалось, підкралася старість,
Он сусідка молоденька, охоплює заздрість.
Відспівало тепле літо й весна - красна, спогад,
Та все ж добре, що не одна, у кімнаті ж є поряд,
Те мовчання на шматочки, душеньку ріже й рве,
То за щастя, добра пам`ять, ніколи не зітре.
Тож прийшло кохання,ласка,пісні колискові,
Під парканом, на обійсті й зірки вечорові,
Воркував, тоді, як голуб, притулявсь до щічки,
А по травах, іскрились світлячки, раді нічці.
Мов купалися у квітах, їли полуниці,
Як у пташки, серце співало, світять зіниці,
Оце й жить надихає, із старістю боротись,
Про старого в клопотах, із цим треба змиритись.
У душі, все ж гнів й образу, таїть на білий світ,
Чом кохання істинного, такий короткий вік.
08.08.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845397
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 18.08.2019
Лікар Яну у рецепті
Не забувся прописати:
«Чистої води два літри
За день треба випивати».
-Я вже пробував, не можу
Рідину насильно пхати,,,
Гаркнув лікар: -Ви повинні
Самі вихід тут шукати!
Через місяць Ян приходить:
-Лікарю, вдалось з водою,
Бо цей спосіб не підводить
І я справився з собою.
Звечора стакан горілки
Одним залпом випиваю,
Заїдаю оселедцем
І відразу спать лягаю.
А вже зранку організм мій
Сам цю воду вимагає:
До півдня моя утроба
Цих два літри поглинає.
Метод вірний і надійний,
Тут нема вже що казати,
Можете тепер всім хворим
У рецепт його писати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845078
дата надходження 15.08.2019
дата закладки 15.08.2019
[i]Фінішує літня пора...
Її ознакою є здобуки
природи і людини...
Про це, і не тільки,
тут... в супроводі
"космічної" музики
Ді Дюлі.[/i]
[youtube]https://youtu.be/wMNdIl0E49k[/youtube]
[i][color="#055063"][b]назбирай мені, мавко, у лісі чорниці
й приготуй лікувальний для неба настій
напою я тим зіллям небесні зірниці,
щоб в душі засіяли свічада святі
назбирай мені зір в чистім полі досвітнім
й макоцвітним вітрилом прилинь у мій дім
я встелю ними ложе бажань заповітних –
в край дитинства і юності спрагло ходім
назбирай мені дум - дивовиж ясночолих
і встели ними густо до мрій славних шлях,
щоб забути стежки й недоладні ґринджоли,
що блукали без цілі в толочних полях
назбирай мені чар розкошлачено-вічних
і вели їх чар-зіллям вплітатись ув яв
я тебе покохаю в тих чарах стоїчних,
як ніхто і ніколи
іще не кохав[/b]
[/color]
3.08.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844030
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 15.08.2019
Не спокушай мене, не спокушай.
Цей фарс сьогодні недоречний.
Не мрій про зустрічі нічні потай,
Проймає звуків суперечка.
Не спокушай мене, не спокушай,
Стихає музики причуда.
За вітром котиться сухий курай
У коливаннях амплітуди.
Не спокушай мене, не спокушай.
Мара це в опустілій залі.
Вже сонця сніп приліг на виднокрай,
І доль розписані скрижалі.
Не спокушай мене, не спокушай.
Ілюзії проходять з часом.
Хоч припікає туги вогнеграй,
Черниця-ніч блукає в рясі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844792
дата надходження 12.08.2019
дата закладки 14.08.2019
1
Ранок… небо синє й чисте, жодної хмаринки. Дерева в сонячному промінні, роси переливаються, виблискують
сріблом, при землі трави й квіти різними відтінками веселки…
Автомобіль мчав на великій швидкості. Дорога стелилася між широких полів в перетинках з посадкою. Марина з батьком їхали з Вінниці додому. Вчора зранку подзвонила їй знайома дівчина, повідомила, що її зарахували на навчання у Вінницький медичний коледж, на сестринську справу.. Радощам не було меж, давно мріяла стати медсестрою. Хоча і їх сім`я була й не з бідних, але на інститут дівчина не мала бажання витрачати час. Одного разу попередила батьків,
- Сім років навчатися, це не для мене, саме молодість, хочеться погуляти, а йти зубрити науки, ні-ні, вибачайте та це не моє.
Все вирішиться одного травневого вечора, ще до екзаменів у школі. Щодо навчання доньки, батьки сперечалися між собою. Батько наполягав на навчанні в інституті, а мати не хотіла надовго віддавати своє єдине чадо. Вважала основне дівчині вдало вийти заміж, а там життя покаже.
У школі, хлопці називали її красунею і не дарма, адже вона й насправді мила, вродлива дівчина, до того ж майже завжди весела, вміла до себе привернути увагу. Але дуже самолюбива, мати боялася за її поведінку, дівчина дивувала хитрістю, підступністю, інколи поводилася зухвалою. Занадто цінила свої здібності, вважала себе розумнішою за співрозмовника, особливо це почалося при спілкуванні з хлопцями, чи чоловіками.
Після клопітливого дня, перекусивши в кафе з майбутніми однокурсниками, вони до ранку вирішили подрімати в автомобілі.
На сході ледь - ледь заясніло небо, батько рукою торкнувся її плеча,
- Маринко, будемо їхати, вже світає, може до бабусі в село заїдемо?
Донька, кліпаючи очима,
- Та ми ж домовлялися трохи пізніше їхати, щоб я на ставку скупалася, обіцяв же…. Ти ж вчора з нічної зміни, сьогодні вихідний маєш, куди і чого так занадто поспішати?
Вона повернулася на другий бік, щось тихо, нерозбірливо пробурмотіла.На знак згоди кивнув рукою, відкинувшись на сидінні, прикрив очі, в бажанні, ще трохи подрімати.
2
Ранковий світанок вигравав різнокольоровими барвами… Перші сонячні промені пробивалися із-за обрію, смужками золотили небо, воно поступово світлішало. Просинається село… частіше співають півні, вже чути ревіння корів, гучне крякання качок…
Вадим перескочив через невисокий паркан з штахетів, постукав у вікно,
- Олег, підйом ! Відчиняй, це я!
Гучно калатнув ланцюг. За мить, до нього, виляючи хвостом, підбіг пес. Він стрибав, лащився, ставав на задні лапи. Хлопець всміхнувся,
- Що твій хазяїн, ще дрихне?! Гайда, давай погавкай! Може тоді почує…
І знову, вже гучніше постукав у вікно. Злякані в сараї гуси підняли такий крик, що, аж за вухами лящало. За декілька секунд з`явилося світло й відразу навстіж відчинилося вікно, з нього Олег висунув голову,
- О! Це ти Вадиме, що пора йти? То залазь! Зараз підемо…. Я вдома сам, мої погнали на базар, дещо на продаж повезли.
Хлопець почав одягатися й продовжив,
- Вчора трохи вислухав мораль від мами, бідкалася, треба було вчора порибалити, була б копійку мала. То я був вимушений пообіцяти, що сьогодні наловимо риби, тож завтра хочуть знов їхати на базар. Добре, що раненько йдемо, думаю клюватиме. Ти для мене черв`яків накопав?
Вадим, закинувши ногу на ногу, присів на підвіконня серед горщиків з квітами.
- Ну звичайно, як завжди. А сестра де?
Олег деякі речі складав у сумку,
- О-о-о, Тані підвезло, дістали путівку в табір відпочинку, в Кам`янець – Подільському зараз. Хай сестра розвіється, сьомий клас, хоче подалі від всіх, щоб поменше опікували. Щодня дзвонить, каже, що їй там добре, подобається. Так, що цього разу за нами хвостика не буде, самі порибалимо. А якщо хтось з дачників раптом з`явиться, чому б не розважитися. Я взяв приймач, перекусити, пива дві пляшки, чому й не гульнути на радощах…
Від перших променів сонця золотилося небо... Щоб не обросить капці, хлопці йшли босоніж, трохи підстрибуючи, немов тікали від холодної роси, м`яка трава лоскотала підошви. З одного боку тягнулася посадка, з іншого боку широке поле, по ньому виднілися купи скошеного гороху. Веселий переспів пташок піднімає настрій. Настирне бажання якнайшвидше дійти до дороги, що вела до греблі, до ставу.
Сонячне проміння дісталося березового гаю, що на пагорбі. Ніжне зелене листя молодих дерев виблискувало, переливаючись змінювало колір, то на світліший, то ледь помітно темніший.. Свіжий запах трав і квітів, наповнював дихання, приємна прохолода пестила обличчя. Здалеку чути спів цвіркуна, а зовсім близько в тихій воді ставу, одна за одною кумкали жаби. Дорога на греблі встелена вапняною мукою, по центру деінде стелиться кучерявий спориш. По одну сторону греблі, до ставу лежать величезні бетонні плити, тут і зупиняються відпочивальники, чи то порибалити, чи купатися.
В легкому тумані дрімав широкий став… З другої сторони загороджений трав`янистим пагорбом та кількома листяними деревами й пишними шовковицями. За деревами виднілися дахи дачних будинків.
По іншу сторону греблі, вряд тягнуться пишні кущі шипшини й розложисті високі трави. Течія річки тягнулася доволі вузьким рівчаком, вздовж якого росло пишне зілля й очерет. Біля двох старих крислатих верб виднілися два водоймища, розділені широкою смугою низького зеленого зілля. Саме тут, подалі від відпочиваючих, любили хлопці рибалити, адже риба любить тишу. Інколи, якщо більше з рибаків нікого не було, наносили сухих старих гілок з березового гаю, палили вогнище . І час від часу перебігаючи дорогу, закидали вудочки в став, по черзі наглядали, чи клює риба.
Вони підходили до свого місця, біля ставу нікого, лише трохи подалі від них, поважно ходив лелека. Він, то підіймав голову, то опускав, як охоронець, спостерігав, що діється навколо.
Вадим і Олег щойно закінчили одинадцятий клас. Хлопці спортивної статури, за зростом майже однакові. Вадим смуглястий, охайно підстрижений, чорнявий, з карими очима. А Олег білявий, з ясними смарагдовими очима. Хоча були вони зовсім різні та в селі їх називали братами. Хлопці жили недалеко один від одного, дружили з самого дитинства. Про них казали ,
« Просто нерозлийвода».
Не гаючи часу, хлопці у водоймище розставили сітки й пішли до ставу. За п`ять хвилин поплавки плавали на воді. Олег дістав півлітрову скляну банку, в ній виднілося м`ясо,
- Ну, що, хай ловиться рибка, а ми давай перекусимо домашньої тушонки, ще огірочки є. А трохи пізніше побалуємося холодненьким пивцем. Я пляшки вже поставив в воду.
Вадим з своєї сумки дістав бутерброди з ковбасою, помідори, яйця, хліб, усміхнено до Олега
- Я й справді проголодався, от що робить ранкова прогулянка. Молоде тіло вже хоче поповнитися калоріями…приступимо…
Пройшло пару годин… небо зовсім безхмарне Не дивлячись на ранковий час, сонце добре пригрівало. Від подиху вітру вода злегка рябила, переливалася голубим і зеленуватим кольором. Риба в ставку, то далі, то зовсім близько виринає з води і знову зникає. Доволі не маленький целофановий пакет, вже був з рибою. А хлопці, знявши верхній одяг, напівлежачи насолоджувалися пивом. Слухали приймач, працювала радіостанція «Наше радіо». Олег товкнув рукою друга,
- Може гучно? Зроби тихіше, ще рибу злякаєш. Оце ще раз з сіток рибу заберемо та й досить. Сьогодні нам повезло і клює добре, і більше нікого немає. Ми тут, як господарі, щось дачників не видно…
Вадим підтримав розмову,
- Так сьогодні ж робочий день, напевно на вихідні було цих відпочивальників, як мурах. Бачиш скільки пляшок та пакетів вздовж дороги валяється і он там, на траві… Ото свинота!
За декілька хвилин, увагу хлопців привернуло гудіння автомобіля. Далеко від них, на початку дороги, зупинився БУС, з нього вийшла молодь. В одного з хлопців через плече висіла гітара. БУС від`їхав по обіч дороги, поміж високу траву й заглохнув. Нерозбірливо чулися голоси, один із хлопців вирвався йти першим, махав рукою в сторону березового гаю, за ним гуськом прямували інші.
Хлопці переглянули й водночас розсміялися. Олег кліпав очима, його уста скривилися, хитнув головою,
- Про вовка промовка. Розважаються…. Напевно з міста приїхали.
Привернувши до них свою увагу, відразу помітили зі сторони дач двох чоловіків, які прямували до греблі..
Вадим рукою на голові пригладив волосся, почухав за вухом,
- Треба поспішати… Нам свідків не треба. Хоча здається вони з вудочками, то напевно до ставу, бачиш є бажаючих порибалити.
3
Хлопці вичікували час, щоб витягнути рибу з сіток та згодом скупатися й повертатися додому. Раптом із - за пагорба показалась червона автівка, на невеликій швидкості під`їжджає до ставу. Вадим кивнув рукою,
- Добре, що далеченько від нас. Пішли рибу заберемо, щоб менше бачили. Хоч і не вихідний, але ж літо, канікули, люди їдуть відпочити….
Марина хитро примружила очі, ледь помітно всміхнулася до батька,
- Тату, передай привіт бабусі й діду. А я, тим часом, скупаюся, вода зранку завжди тепленька. Бачиш, на деревах листя майже не ворушиться, мабуть буде гарний день.
Вадим з Олегом поспіхом складали речі, мали намір скупатися. Раптом почули, як майже навпроти них зупинилася та сама автівка. Хлопці цього не очікували. Олег кивнув рукою,
- Дивися…. Аж сюди приперлися, чи місця мало… Хай риба в воді побуде, я футболкою накрию.
З автівки вийшла молода струнка дівчина. Хлопці збентежено позирали один на одного. Олег легенько свиснув, косив очі в сторону Марини. Особливо привернули увагу її красиві ноги і розстебнутий літній халат в ромашках, він дуже пасував їй.
Обоє витріщилися на неї, аж очі вилазили з орбіт, коли помітили купальник, який виднівся між полами халату. Як заворожені, оглядали, їли її очима. Русяве волосся прикривало плечі, вуста – колір спілої вишні.
Великі красиві смарагдові очі кинули до них погляд. За мить Марина кивнула батькові рукою й закрила двері. Автівка швидко поїхав назад. Вона в одній руці тримала пакет, другою рукою підтримувала полу халата, прямувала до них. Хлопці, як обпечені зірвалися з місця, на якусь мить оторопіли, жоден із них не наважився сказати бодай якесь слово. Її пухкенькі щічки поступово рум`яніли, коли вона прискіпливим, оцінюючим поглядом з голови до ніг зміряла хлопців. З усмішкою на обличчі розгойдала пакет і кинула собі під ноги.Її поведінка вразила хлопців, кожен подумав, цікаво, ми хіба знайомі?
Скидаючи з себе халат, мелодійно, дзвінким голосом запитала,
- Привіт! Ну, як водичка?
Хлопців наче хто окропом облив, одночасно почервоніли, побачивши її в купальнику. Ліфчик купальника був замалий для її пухкеньких грудей, здавалося, що ось – ось просто випадуть. Красивий стан, ніжне молоде тіло притягувало погляд, як не помітити маленький трикутник купальника, що приховував нижнє сокровенне місце.
Здавалося дівчина хотіла протягнути час. Не поспішаючи, складала халат й одночасно, немов робила виклик, кидала лукавий погляд, то на Вадима,то на Олега.Уже різко розвернулася до річки, в очах веселики, демонстративно прикрила ротика, наче позіхнула від нудьги, на пакет жбурнула халат.
За мить по дорозі проїхав мотоцикл, привів хлопців до тями, в один голос привіталися,
- Привіт!
Вадим вкотре зміряв поглядом дівчину, коли вона підійшла до води. Сонячні промені падають їй на красиві ноги і між ними.В тілі відчуття жару, з розгону кинувся у воду. Не думаючи, за ним поспішив Олег. Дівчина, потерши руки, поглянула на речі, що лежали на бетонній плиті. Увагу привернула розстелена сіра футболка, що лежала на камінні, дуже близько до води. Вона підхопила рукою футболку й голосно сказала,
- О, ще трохи і у воді буде….
Від здивування округлилися очі, коли побачила два пакети з доволі величенькими карасями, відкопилила нижню губу,
- Ух! Оце уловчик!
Озираючись на всі сторони, швидко накрила пакети з рибою. Хлопці стрімко пливли від берега. Вона ж , помітивши, що пливуть не озираючись, всміхнулася й про себе,
- Не бачили, от і добре…. Гарненько порибалили, молодці!.
Направилася у воду.. йшла повільно. Ногами від себе відштовхувала воду, декілька раз нахилялася, набирала воду у долоні й хлюпала собі на плечі. Вода приємно сповила тіло по самі груди. Легким рухом руки закрутила волосся під резинку, задоволена шубовснула у воду.
Хлопці, пропливши метрів сорок, трималися на воді. Розчервонілий Вадим дивився на Олега,
- Ти її знаєш?
У відповідь крутнув головою,
- Та ні вона не наша і в таборі відпочинку теж такої не бачив.
- А може це хтось з дачників , – розводячи рукою по воді сказав Вадим. І дразливо продовжив,
- Але ж гарна! Сексуальна така! А бачив перси які! Немов дві груші, ото б доторкнутися рукою, відчути ніжність, тепло, торкнутися губами …
Олег сердито з усієї сили правою рукою вдарив по воді в сторону друга,
- Так, замовкни, нащо підкидати у вогонь дрова ! Хай в нас гарячка відійде, охолонемо трохи…
Обличчя Вадима світилося від феєричних думок, наче попав промінь сонця, примружував очі,
- А може познайомимося? Така довгонога красуня! Що скажеш? Чи може справді, вже додому будемо збиратися?
- Зачекай, не гони коні, повернемося, а там буде видно,- занурюючись у воду відповів Олег.
Марина не наважилася пливти до хлопців, хто знає, що за одні, може у них мухи в голові. Плавала, примружила очі від сонця і інколи хитро, з усмішкою позирала до них. А вони мабуть таки нічого. Напевно місцеві рибалки, видно без автомобіля, а можливо за ними хтось має приїхати - копошились думки. Наче про щось замислившись, посміхнулася, прилягла на спину, розкинула руки й ноги, лежала на воді.
Зовсім поряд плескіт води, привернув її увагу, хлопці підійшли близько. Вона відразу стала на ноги й ледь піднявши голову вверх, поспішила на берег, вони повільно йшли слідом за нею.
Вадим підморгнув Олегу, вирішив поспілкуватися з дівчиною,
- А погода класна сьогодні, водичка тепла… А тобі як?
- Так! Гарна водичка й чудовий день! Це, що привід до знайомства?
Хлопці розстелили великий махровий рушник, лягли на нього ниць, позирали один на одного.
Майже поруч Марина розстеляла свій рушник,
- А ви так, нічого собі - горобчики, можна й познайомитися та чи варто, я ж не місцева. Так собі, залітна пташка і все. Гадаю хоч земля і кругла, але навряд колись здибаємося.
Лягла на рушник спиною, розставивши руки в різні сторони,
- А ви добре пливите! Так швидко, я так не вмію…
Хлопці переглянулися…. Вадим встав, кивнув рукою до ставка,
- А хочеш я тобі лілій, отих, білих принесу.
- Так вони ж далеко, - мило посміхнулася дівчина й продовжила,- Прямо отакі сміливі?
В пакеті задзвонив телефон, зазвучала музика, за мить дівчина витягла його, відійшла в сторону. Хлопці тільки й почули , - » А чому так швидко? Ну добре тату, добре! »
Олег ліг на спину, закинув ногу на ногу, дивився в блакитне небо,
- А давайте всі зараз попливемо, он туди, під пагорб, це недалеко. Сама вибереш, яку душа побажає, може жовту захочеш. Ми тебе підтримаємо, чи ти боягузка, не наважишся з нами пливти?
Запала тиша… Марина присіла склавши під себе ноги, ледь прихилившись, натискає кнопки в телефоні. Вадим намагався не дивитися на її груди та погляд сам прилипав, як та оса до меду. Олег помітивши торкнувся його руки,
- То, що, як ні, то ми мабуть будемо додому повертатися.
Вона поклала телефон в пакет,
- А, що слабо? Здрейфив! Я так і повірила, що ви так далеко попливете.
Вадим пхикнув,
- Нікому не слабо! Давай Олеже, покажемо їй, як наші плавають.
Вони з розгону кинулися в річку, кілька раз ниряли, а потім швидко попливли в сторону лілій.
За кілька хвилин, по дорозі помітила свою автівку. Вона поспіхом у свій пакет поклала один пакет з рибою, саме з тією рибою, що наловили хлопці. Позирнула на хлопців, ті вже майже допливли до лілій. Рукою з волосся зняла резинку й махнувши рукою, бурчала,
-У одного забрала, а в другого ні, так не чесно. Хай знають наших, міських… Хай запам`ятають незнайомку.
І прикривши халатом другий пакет з рибою, підхопила рукою.
- Важкувато, але нічого….
Ту футболку, що була зверху риби, поспіхом розстелила на камінець, подумки тішилася - нехай відразу не побачать, ото буде сюрприз. Перевалюючись з ноги на ногу, поспішила до автівки, батько вже розвернувся і під`їхав до неї, через вікно здивовано запитав,
- Ти, щось несеш чи, що?
- Це хлопці пригостили, гарних карасиків наловили. Такі щедрі, тож не відмовлюся. Юшки наваримо, тут і на тараньку до пивця досить, кажуть сьогодні добре клювало.
Хлопці ж, набравши по кілька лілій, саме розвернулися пливти назад, побачили, як дівчина сідала в автівку.
За мить під колесами різко здійнялася пилюка. Автомобіль набирав швидкість,тихий гул розстелився над річкою,топився в ній…
Вадим здивовано до Олега,
- Ти подивися, навіть не дочекалася, покидай ці лілії, до чого вони тепер… Гайда, повертаємося до берега.
- От трясця, навіть не познайомилися. Але ж красива, - майже кричав Олег.
Хлопці подалі від себе відкинули лілії, намагалися якнайшвидше добратися до берега.
Часто переводячи подихи, нарешті попадали на рушник. Олег хіхікнув й голосно,
-От два дурні. Така рибка, ну красуня, може з містечка, здається роками така ж, як і ми. Хоча б ім`я дізналися, чи номер телефона взяли, от два турки, була рибка в сітці та втекла..
Декілька хвилин відпочинку й хлопці збиралися додому. Вадим підскакуючи на одній нозі, одягав штани й до Олега,
- Поклади рушник в сумку і давай в темні пакети заховаємо рибу, наавщо, щоб всі бачили та заздрили нашому улову.
Нічого не помічаючи, підхопив свою футболку, очі застигли від подиву, чоло вкрилося потом, язик прикипів до піднебіння. Ледве видавив з себе,
- Олег подивися сюди….
Хлопець,не звертаючи уваги на обличчя, згинаючись до сумки, весело запитав,
-І що там нового я не бачив?
Від побаченого, здивовано кліпав очима. Не міг повірити, все це сприйняти, на обличчі почервонів, мов варений рак. З силою, долонею стукнув себе по лобі й голосно,
-От телепні! Оце так краля! Оце так довгонога красуня! Оце так незнайомка!
серпень 2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844919
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 14.08.2019
Об вічність билось тимчасове,
Бульбашки лопалися дуті …
Звучало голосно порожнє слово,
Як завше, впевнено, без суті.
За бліком морок наступає знову,
За скрипом тиша панувала знов,
Та холод вічності не одоліти слову,
Якщо воно не про любов.
Любов придумала людина,
Любов це те, чого так хочеться її.
Під ранок без любові плакала дитина,
Під вечір без любові світ в крові.
Мовчати і чекати, марні сили,
Не відає природа хто ти є.
Вона рівняє все, горби, могили,
Бездушно забере й життя твоє.
Кричати, не чекати,
Слова любові у вірші збирати,
Вкладаючи себе у слова суть,
Серед людей людей шукати,
Тоді вони й тебе знайдуть.
Об вічність билося тимчасове,
Бульбашки лопалися дуті …
У сотворінні ж першим було слово,
Невже з тих пір такі слова забуті?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842721
дата надходження 22.07.2019
дата закладки 14.08.2019
Загас вогонь той, що сягав небес.
Ще вчора був, а нині – попелище.
Де пломенів, тамтільки вітер свище,
Блукає мряка, мов бездомний пес.
А як горів, то плавились думки,
Стрибало серце й сходило з орбіти,
В очах зростали дивовижні квіти,
І грала кров, як в провесінь, струмки.
Затих оркестр вогняних язиків.
Їх диригент подався десь у невідь,
Лишивши спомин на порозі дневі
І сірники, від холоду вогкі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844902
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 14.08.2019
Після танцю в дитсадочку
Діти пісню ще співали,
Потім грались у пісочку
І серйозно розмовляли:
-А кого ти більше любиш?-
Запитав Яшко Аглаю,-
Санта Клауса живого,
Чи святого Миколая?
-Дід Мороз нічим не гірший,-
Заперечила Яринка,-
Подарунки в нього більші –
Він кладе їх під ялинку.
-Ти, Яринко, ще дитина,-
П’ятирічна каже Рая,-
Бо святого Валентина
Я найбільше поважаю.
Запитай он у Маринки –
Мене панною всі звали
І найкращі валентинки
Всі мені подарували!
-А мені – не так важливо,
Головне,- пищить Дарунька,-
Щоб це був мужик хороший
І приносив подарунки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844592
дата надходження 10.08.2019
дата закладки 10.08.2019
маститься криво чорнило на біле тло
мов простирадло заляпала кров від цноти
може, дарма? залишилося б як було?
пізно... думки вже лежать на чолі блокнота
що в них? відвертий біль, а чи похвальба?
сповідь, плачі, чи бажане замість дійсне?
вихлюпнеш душу, а легше тобі хіба?
чи позникають слова у життєвій пісні?
кулька натисла на чистий цнотливий лист
нумо, пиши, а папір-бідолаха стерпить
байдуже, хто ти - убивця чи мораліст
чорним по білому - жити не можна вмерти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843467
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 08.08.2019
Моє село, там рідненька криниця,
Прозора в ній, джерельная водиця,
Із неї, сили завше я черпала,
Мов квітка, світлоока підростала.
Земна краса.. . тут ввись, росли тополі,
Ховалась босоніж в житньому полі,
Від пуху, адже сніжило довкола,
Цвінь – цвінь, пташки малюють в небі кола.
Погляну, садки наче наречені,
У жовтому й золотому промінні,
В зелених луках гусей випасала,
У квітнім царстві сонечко стрічала.
Гучне село…неспокій спозарання,
Корів ревіння і лелек тріщання,
Гелґочуть дружно, гуси на подвір`ї,
Здіймалось пір`я, чубились два півні.
Тікав місяць .. проснулась на світанку,
Вдяглась, як на свято, у вишиванку,
Й барвисті стрічки в коси заплітала,
У танці легко, пташкою літала.
«Гопак», грав тато, вміло, на гармошці,
Плескали радо, у долоні гості,
Й цукерок кілька, то, як нагорода,
Як колір шоколадний, насолода.
В той час, то рідкість, всі напевно знають,
Уже й обійстя, спогади літають,
Люблю село..хатки... хатки біленькі,
Доглянуті, здалеку чепурненькі.
До них стежки барвіночком синіють,
Рядком рожі, мов літо червоніють,
Паркани…. ряд низенькі, в ріст м`яти,
Напевно… не можна не пам`ятати.
Те чудо - листя й бузкове цвітіння,
Доволі ніжне і п`янке пахтіння,
Ясні зорі.. . десь там є й моя доля,
Ген- ген, спів солов`я, лине до поля.
Сплету віночок, схожу до причастя,
ПопрОшу тихо, Боженько, дай щастя,
Життя святе… доленька дала мені,
То казка немов, літні, веселі дні.
У серці завжди, ніжний мамин погляд,
Пішла давненько…. все ж здається поряд,
Вклонюся вкотре,до землі низенько,
Легка сльозинка упаде тихенько.
ТеплО в душі, дяка мамі й Богу,
Мені ж у життя проклали дорогу.
02.08.2019р
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844303
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019
-Куме, вичитав в газеті,
Що часник оберігає
Від диявола і чорта,
Бо цілющу силу має.
У Свят-вечір йому дяка –
Всі кладуть під скатертину,
Щоб кікімора ніяка
Не зайшла до вас в хатину.
-Мабуть, правда ваша, куме,
(Вчора я переконався)
Дві голівки часнику з’їв
І в маршрутку ледве впхався,
Там народу - рідна нене!
А жінки, як показились:
Всі шарахались від мене
І до виходу тулились.
Бо були вони всі відьми,
Тепер ясно мені стало:
Часник виявив цю нечисть –
І так кожну калатало!
Невеличка часничина,
Як рентгеном просвітила:
Сатанинську всю личину
У жіноцтві враз відкрила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844076
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 05.08.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Тут, де Черемош плине... Ясна
в'ється долі моєї стежина.
Хилить гроно калина рясна.
Тут моя рідна є Батьківщина.
Я - син твій, Україно!
Для мене небо синє.
Поля широкі, сонячний Дніпро.
Я - син твій, Україно!
У мене ти єдина.
(2р.)Зі мною ти завжди,
щоб там не було.
Тут родина моя, рідний дім.
мої будні тут є, мої свята.
Тут під сонцем, у небі яснім,
знов кружляють малі лелечата.
Я - син твій, Україно!
Для мене небо синє.
Поля широкі, сонячний Дніпро.
Я - син твій, Україно!
У мене ти єдина.
(2р.)Зі мною ти завжди,
щоб там не було.
Нам лелеки приносять весну,
кличе стежка завжди в світ широкий.
Я люблю найріднішу... Свою.
Землю ту, де зробив перші кроки.
Я - син твій, Україно!
Для мене небо синє.
Поля широкі, сонячний Дніпро.
Я - син твій, Україно!
У мене ти єдина.
(2р.)Зі мною ти завжди,
щоб там не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843978
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 04.08.2019
О, Музо моя, підступна й вільна Діво,
Тобі Владика ні один Мастак.
Бува часом й Поету хочеться наліво,
Тебе зову, а ти не йдеш ніяк.
Та раптом явить, підморгне,
І піт рікою із мене,
І пліткою огріє по спині
І ляк і млість зустрінуться в мені,
Злегка еротику покаже,
Затисне душу у кулак
А потім усміхнеться й скаже:
- Щось не так…?
До неї зразу лізеш під каблук,
Бо дихати не дасть, не дасть творити.
Писатимеш чорнилами із каламуті
Й слова будуть прісні, без суті,
З конвульсій творчих мук
Буде один пустопорожній звук.
Скажіть, де ж право Мастаку наліво ?..,
Впаде на ум багато всяких тем …
О, Музо моя, підступна й вільна Діво,
Мабуть що ти і ще й прихильниця БДСМ .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841021
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 19.07.2019
Шовками ніч весняна огортає,
А соловейко в гаю не стихає.
Своїй коханій він виводить трелі,
Погойдує на парослі-орелі.
Про що співаєш, соловейку любий?
Про те, як вірно солов’їху любиш,
Про злагоду та мир в сім’ї пташиній
І що краса довкруж – одній-єдиній?
Затихли у гаю дзвінкі оркестри,
Не стихне лиш вокальний спів маестро.
Скотилися у ніч сяйні перлини,
А пісня солов’я ще й з тиші рине.
У грудях птаха крильцями тріпоче,
Мов вирватись з сільця на волю хоче.
Стривожену притримую рукою —
Таке бува розкішною весною,
Як солов’ї з світання аж до ночі
Знайти собі не можуть супокою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842329
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 18.07.2019
В річці воду брала, личко умивала.
Личко умивала та й сльозу пускала.
Пливіть, пливіть, сльози...
ой пливіть, дрібненькі.
Десь так довго ходить милий мій, миленький.
Пливіть, пливіть, сльози... а я залишуся.
Може без вас, сльози, милого діждуся.
Як затримавсь милий десь в тяжкій дорозі,
Скажіть, я чекаю, проливаю сльози.
Якщо в нього рана, ви її обмийте.
Заживе швиденько та й до мене прийде.
В річці воду брала, личко умивала.
Личко умивала та й сльозу пускала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842350
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 18.07.2019
Вона живе в моїй душі.
Легкі її акорди.
Спокійні, тихі, чарівні,
стрімкі, величні й горді.
Без перешкод у світ летить.
Посміє хто спинити?
Вона є мова двох сердець.
Уміє говорити.
Часто прикрашує слова,
навіть найкращі... Знаю.
Коли говорять їх, її
мелодії лунають.
А ніжністю як забринить -
то серденько зрадіє.
То ж її мову чарівну
з нас кожен розуміє.
О, музико! Це він прийшов...
В мелодіях сьогодні
(є ж ти і в ньому) задзвенять
легкі нові акорди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842351
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 18.07.2019
Пролітають деньки літа-літечка,
Просівають думки через ситечка...
Дні погожі стають, як і нічечки,..
а думки знов снують, хоч без крилечок...
Що носили мене колись в радості,
і було все земне в вищій якості...
Чи то залп, чи салют чую здалечку,
журавлів переліт прийде зраночку...
У душі щось щемить, що безкрила я,
Лиш думками летіть зможу з ними я...
Давно юність моя десь за хмарами,
зрілість теж відійшла, вкрита чарами...
А мені полетіть знову хочеться,
у вухах щось дзвенить, що не можеться...
Хочу я зрозуміть, що ж це діється:
-Небеса підкажіть, дуже прошу я...
Та мовчать небеса, лише хмуряться,
їхня диво - краса, та й не журиться...
І буває ще ніч вкрита зорями...
Другорядна то річ, що з хворобами...
Що зазнала сповна щастя й горя я,
і моя сивина є, й любов моя...
Не рахую деньки літа - літечка,
Мої мрії й думки вкриті пір"ячком...
Укриваю деньки я тим пір"ячком,
щоб зігріть сторінки внукам й діточкам...
І за них я молюсь, й прошу доленьку,
й до землі я клонюсь за їх воленьку...
І щоб воленька їх не туманилась,
а єднала усіх, та все парами...
І щоб їм всім жилось вільно й лагідно,
Щоб любилось й збулось,що задумано...
Щоб усі їх деньки були літнії,
А всі мрії й думки, зрілі й вічнії...
Щоб жили повсякчас у любові всі,
і було все гаразд на землі й в сім"ї...
Назбираю зерна повні жмені я,
і засію сповна, в них любов моя
Ось тоді буду я вже спокійная,
а любов вся моя літом всіяна...
Осінь йде поспіша, наближається,
Та мені ще вона усміхається...
А за нею зима непривітная,
І холодна, й німа, й непідзвітная...
Я її не боюсь, бо ж стара вже я,
та і їй підкорюсь, де ж подінусь я...
Пролітають деньки літа з мріями,
і нові сторінки вкриті квітами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842363
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 18.07.2019
Згадую дитинство Часом і голодне,
воно ж золоте... й босоноге ще...
Щире і пречисте, В спогадах солодке,
та навіть святе... викликає щем...
Світле і мрійливе,
сонцем осяйне.
До щему правдиве,
спогадом війне...
В бідності зростали, До школи ходили
всі після війни... босі і голодні...
Хату будували А нас там навчали
з мамою і ми... вчителі чудові...
Виросли й розбіглись
ми в різні боки...
Спогадом зігрілись
мрії і думки...
В згадки поринаю Бо ж пора дитинства
я майже щодня... найкраща пора...
І знов відчуваю Спогадом пречистим
подих звідтіля... мене звеселя...
Ніби я вернулась
в той далекий час...
І я відновилась,
й буде все гаразд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842139
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 16.07.2019
О, скільки ніжності в мені... а де взяла? Не знаю.
Можливо в квітів тих ясних, коли гуляли в гаю?
А чи калинонька рясна зі мною поділилась?
У літні сонячні ці дні, глянь, ніжністю налилась.
Можливо, теплий вітер цей, що жито колихає,
Збирає в жмені ніжність цю й, де хоче, розсипає?
Ромашкам ніжності додав, щедро набрав в долоні,
Мені вділив і... полетів туди, де мак червоний.
О, скільки ніжності в мені... й ти, певно, поділився.
Бо поцілунок твій палкий теплом в мені розлився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842096
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 16.07.2019
[i] [b] Tth[/b]
до Свята сім'ї -
пісня-дарунок
(незалежно
від статі, віку
і с и с т е м и
координат...)[/i]
[youtube]https://youtu.be/xQ4F35woKII[/youtube]
– [color="#8f077b"][i][b]Поведи мене в рай,
де б зоря багряніла в екстазі,
і щоб щастя – навік, не наразі…
Там мій рідний засмучений край.
- Поведи мене в край,
де чуття фахкотять пурпурово,
де пернаті вирують в діброві,
подаруй мені пестощів рай…
- Поведи мене в сон,
де кохання і в снах не дрімає.
Та веде в апогеї до раю
і голубить, як легіт-мусон.
– Як прийду у твій рай,
й запалають там ранки багряні,
почуття враз наструнчаться ранні,
мов удосвіта синявий плай.
- Я прилину в твій край,
бо твій острів моєї любові
мій навіки... Всякчас, та не в слові…
Я злелечу приборканий рай.
- І являтимусь в сни,
так, зненацька, як ласка дівоча…
Сновидіння ж хай будуть пророчі.
Я не зраджу твоєї весни,
що цвіте на осонні,
як у ніч – час безсоння,
у солодкім полоні кохання:
душ розіпнутих спів
(шурхіт крил голубів)
з вечорової тиші...
до рання![/b][/color]
9.07.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841327
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 16.07.2019
[i] [b] Tth[/b]
до Свята сім'ї -
пісня-дарунок
(незалежно
від статі, віку
і с и с т е м и
координат...)[/i]
[youtube]https://youtu.be/xQ4F35woKII[/youtube]
– [color="#8f077b"][i][b]Поведи мене в рай,
де б зоря багряніла в екстазі,
і щоб щастя – навік, не наразі…
Там мій рідний засмучений край.
- Поведи мене в край,
де чуття фахкотять пурпурово,
де пернаті вирують в діброві,
подаруй мені пестощів рай…
- Поведи мене в сон,
де кохання і в снах не дрімає.
Та веде в апогеї до раю
і голубить, як легіт-мусон.
– Як прийду у твій рай,
й запалають там ранки багряні,
почуття враз наструнчаться ранні,
мов удосвіта синявий плай.
- Я прилину в твій край,
бо твій острів моєї любові
мій навіки... Всякчас, та не в слові…
Я злелечу приборканий рай.
- І являтимусь в сни,
так, зненацька, як ласка дівоча…
Сновидіння ж хай будуть пророчі.
Я не зраджу твоєї весни,
що цвіте на осонні,
як у ніч – час безсоння,
у солодкім полоні кохання:
душ розіпнутих спів
(шурхіт крил голубів)
з вечорової тиші...
до рання![/b][/color]
9.07.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841327
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 16.07.2019
Молодиця Текля з ночі
Всіх на вулиці збудила,
Залишилась одна хата –
То уже в вікно гатила:
-Кумонько, рятуйте! В мене
Вдома пекло і розруха!
Так раптово, без хвороби
Переставилась свекруха!
Скільки клопоту! І треба
Все зробити, як годиться…
То ж на похорон позичте
Вашу чорную спідницю.
Через сорок днів кумася:
-Чи покійниця не сниться?
Хай там з миром спочиває…
То віддайте вже спідницю!
-Кумонько, яку спідницю?
Та Ви що, хіба не знали?
То ж у ній, хай люди скажуть,
Ми свекруху поховали!
Я в роботі закрутилась,
(Там баби покійну мили)
Вчасно всі не подивились,
Як сердешну нарядили…
Ви вже вибачте, кумасю,
(Аж сльозу зронила Текля)
Що невинна одежина
Буде з бабою у пеклі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841950
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 15.07.2019
Есть в мире очень много тайн,
Они играют свои роли.
О них побольше узнавай,
Иначе будут, словно, тролли.
И станут сказки всем внушать
Про то, что было и что будет.
Порой не сразу разобрать:
"Где скрылся волк в овечьей шкуре?"
Летят по небу облака,
Одеты в белые одежды,
А ведь их вес и их цена
Земными мерками безбрежны.
"Их вес- сказали -сотни тонн."
Учёные наверно шутят. (1)
Они ж не камень и не слон.
Здесь явно что-то хитро мутят.
Ведь если б были сотни тонн,
То падали б как град на землю.
Представь, свалился сверху слон,
Помял людей и их одежду...
Так что такое облака?
Стена, но это же не крепость?
Как пролетают их тогда?
Учёные несут нелепость.
Есть в мире много сложных тем
-Сплошные тайны и загадки.
Они подарены нам всем,
Чтоб были мы честны и кратки.
(1)-Согласно официальным данным
современной науки одно перистое
облако весит в среднем 800 тонн.
Кучевое, кудрявое облако, которое
радует нас в хорошую погоду,
объёмом в один кубический километр
весит 500 тонн.
Май 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841692
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 13.07.2019
Іду степом по стежині,вона ж барвінкова,
Сині квіти, попід ніжки та й роса ранкова,
Ноги пестить і лоскоче, яка насолода,
Кажуть люди, що щаслива, не зів`яла врода.
Іду степом де не гляну, маки і волошки,
Мабуть я, як оці квіти, маю сині очки,
Й пухкі щічки, червоніють, як побачу хлопців,
Кажуть люди, що достатньо маю охоронців.
Відгуляли, нині свято Івана Купала,
І я теж, як всі дівчата віночок поклала,
При низині, по річечці, де вода, тихенька,
І просила свою долю, щоб була, добренька.
Мов русалонька в гаєчку, голівку схилила,
Скажи ж врешті моя доле, в чому завинила,
Та вода, вінок понесла нащо так далеко,
Мов у вирій закрутила, на серці не легко.
Ні один, із них не наваживсь, вінок спіймати,
Хитрий погляд, в безнадії, не треба страждати,
Шлях тернистий, не для мене, тож не суди строго,
Щоб життя немов той терен, двом нема дороги.
Іду степом, по стежині, вона ж барвінкова,
Сині квіти, попід ніжки та й роса ранкова,
Ноги пестить і лоскоче, яка насолода,
Ой, боюсь так час спливає, геть зів`яне врода.
Чи сприйму, красу земную, хоч на неї схожа,
Чому долю, важку маю, чому не пригожа,
До кохання, до любові не найду стежини,
Охоронців, маю вдосталь, чом самотня ж нині…
11.07.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841659
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019
не будемо здаватись,брате,
я давній теж ,але пливу.
бажаю щось нове пізнати
і радий тим що я живу.
і дай нам бог ще перемог
в тому житті що залишилось.
і хай життя продовжить бог,
бо ми ще в ньому не нажились.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841613
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019
Ранкове сонце пробудило село… Легкий туман припадає до долини… Верхівки Карпатських гір окутані сірими і білими хмарами. Поміж них
пробивалися яскраві сонячні промені, торкалися гілок величних сосен і верхівок пишних ялин і смерек.
Декілька хатин, в селі розкидані на великій відстані одна від одної. З нього здалеку виднілася річка Бистриця. Гірська річка ревіла, пінилася, з гулом виривалась на волю та досягши долини, широко розтікалася і майже в спокої, рябить і виблискувала на сонці. До неї здається рукою подати та, як почнеш йти , то вже й не так близько. Від води віяло прохолодою, здаля річка сріблилася, манила до себе. Як з`явиться бажання потрапити в гори, подивитися на красу, як намагатимуться побачити все і відразу, аж голова закрутиться. Присядеш на гірську брилу, спустиш ноги, а вони від втоми, аж гудуть.
Назар і Богдан - хлопці загартовані, виросли тут, часто приходили до річки купатися. Інколи, як гарний настрій, любили податися в гори, слухати течію річки, надихатися гірським повітрям. Особливо влітку, ще й полазити по крислатих обривах, нарвати квітучих едельвейсів. Ці рослини любила мама і менша сестра Даринка, якій виповнилося шість років.
Дерев`яний будинок потопав між старих, пишних смерек. Біля нього в траві копошились кури, щось знаходячи в ній, раз – у – раз видзьобували.. Соломія, світлоока жінка, з заплетеною товстою білою косою, вийшла з будинку. В руках тримала глиняну миска з пшеницею, співучим голосом зазивала курей,
-Тю,тю-тю… Тю, тю-тю… Мої хороші… Давайте снідайте, підгодую вас трішки,- , усміхнувшись, окинула поглядом обійстя, продовжила, - А ви будьте вдячні і нам знесіть яєчка….
І від цих же слів відчувала радість і знову всміхалася…
Раптово,з хати відчинилося вікно, вмить звідти вискочив Богдан,
-О,! Доброго ранку, мамо! Я теж снідати хочу!
Ніжний погляд на сина й весело,
-Синку! Ранній птах мій! Вже минуло п`ятнадцять років, а ти, ще у вікна скачеш, як козеня мале…
Хлопець одним рухом руки прибрав біляве волосся, що щойно впало на очі , підморгнув одним оком,
-Мамо, розбудіть Назара, нехай ми зранку в річці покупаємось, ви ж знаєте, він спатиме до дванадцятої години.
Соломія наче збиралася з думками, кивнула рукою,
-Ну - ну, підете до річки, а потім пів дня на вас чекати… Краще сходи в сарай, подивися чи кури яйця знесли. На сніданок посмажимо яйця з помідорами….
Назар – темно русявий, всього на рік старший за брата. В родині всі говорили, що дуже схожий на діда. Дід жив в іншому селі, на околиці, прямо біля підніжжя гір. Добиратися туди нелегко та й далеченько. Від села до села широка кам`яниста стежка, яка вилася, то по рівнині, то по пагорбах, потопала між дерев й високих густих трав. Від ранньої весни, до пізньої осені хлопці їздили до діда на мотоциклі, який купив батько в Надвірному, за кошти, що заробив в Польщі.
Назар закінчив дев`ятий клас, це права рука для Соломії, адже чоловік весь час на заробітках. Хлопець веселий, працьовитий, але занадто впертий. Часто не сказавши нікому й слова, сяде на мотоцикл і десь зникне на зо дві години, а повернеться, впаде на траву, розставляє руки й ноги в сторони, з усмішкою скаже,
-Оце накатався… Благодать…
А тут вже й Богдан поруч, скрививши носа та все ж з добрим поглядом до брата,
- А мене чого не взяв? Ми б по черзі за кермом були…
Назар дивився в небо,
-Ще покатаєшся, можливо поїду десь вчитися, тобі залишиться. Сам будеш вганяти, скільки захочеш. Тільки Даринку не бери, як з нею, то краще до діда пішки добиратися, я тобі її не довірю. Ти не такий сильний в руках, ще кермо не втримаєш…
І так було часто та завадити цьому ніхто й не на намагався. Знали, що сперечатися, це тільки даремно втратити час.
Богдан мовчакуватий, як щось не подобається, відразу рум`яніють щоки і наче соромлячись, опускає погляд блакитних очей вниз. Знав, що краще не заперечувати, бо лише один погляд мами, значить, що треба змовчати. Соломія, трохи й дивувалася сином, але пригадує себе в молоді роки, в сім`ї не виділялася, була врівноваженою, більш- менш спокійною дівчиною.
В хаті пахло смаженими яйцями і помідорами… Всі четверо, снідали в кімнаті, за невеликим столом. Даринка позирала на Соломію, теплим, благаючим поглядом. Доїдаючи окраєць хліба,
-Мамо, а можна я з хлопцями піду до річки? Вже тепліше, гадаю і вода нагрілася.
Соломія зазирнувши на хлопців, посміхнулася,
-Ні - ні Даринко! Он тісто готове, напечу пиріжків з капустою, з сиром, хлопці до дідуся поїдуть. Вже більше тижня не були, треба дізнатися, як він там, можливо треба щось допомогти. Тож, краще донечко, давай, будемо з тобою пиріжки ліпити….
І відразу серйозніше до хлопців,
-Ви ж в дров принесіть ще, я ж вже піч розпалила. І нагадайте мені, щоб в кошик не забула яйця покласти.
Через дві години, по кам`янистій стежці, хлопці мотоциклом їхали до діда в село. Гул розносився по долині й ховався десь далеко, між горами… Яскраве сонце світило обідньою схожістю, добре пригрівало, не дивлячись на те, що час від часу зривається вітер.
Старенький, не високого зросту, сухенький дідусь здалеку почув гул мотоцикла, біля дубової криниці, з сяючими очима зустрічав онуків. Веселі погляди, вітання, обійми, потискання рук…. Дідусь усміхаючись, з голови до ніг оглядає хлопців,
-Соколята! Молодці, я відчував, що приїдете. Сумував за вами, розповідайте, як ви там, що нового?
На обійсті, за маленьким дерев`яним столиком пили пахучий чай з гірських трав, слухали настанови діда. На згоду кивали головами, в прикуску до чаю прицмокували мед. Не гаючи часу, по черзі рубали дрова, які дід наносив з лісу. І тут же швидко складали під стіну хати. Старий сидів на стільчику, любувався онуками, кліпав очима, часто всміхаючись, тихо повторював,
- От моторні, от моторні, що значить молодість….
Швидко пролетів час… Старенький задирав голову догори, ледь примруживши очі, хитав головою. Помітив чорну хмару, яка виринала із-за гір, не поспішаючи насувалася на сонце,
-Хлопці, гайда покидайте,! Бачите, он хмара закриває сонце.
Три рази перехрестився, щось бурмотів про себе, а потім знову звернувся до хлопців,
-Збирайтеся! Думаю до дощу встигнете додому повернутися. Дякую хлопці, соколята мої… О, ледь не забув, зараз.
Старий поспішив до хати, за мить виніс букет - це були едельвейси (шовкова косиця).
-Оце рослини щастя і любові, передайте мамі і Даринці. Хай потішаться, це ж я по дрова вчора ходив, при обриві натрапив. Не завжди знайдеш цю рослину, це рідкість, краса!
Хлопці обережно приховали рослину в газету і прикріпили до рюкзака Богдану.
-Отак буде добре, безпечніше,- клопотався дід, тихо повторюючи кілька раз про себе, а потім голосно,
-Так не притиснеш за плечима! Молодці, їдьте з Богом…
Перехрестивши онуків на мотоциклі, старий поглядав на хмару, знову хрестився, щось бурмотів собі під ніс.
Проїхавши з кілометр, хлопці помітили, що мотоцикл не знижує швидкість. Назар відразу заглушив двигун й вони не поспішаючи з`їхали з пагорба. Назар, як майстер такого діла, вирішив подивитися до перемикача швидкості. Богдан, знаючи характер брата, відійшов від нього, під крислатим ясенем ліг на траву. Він просто спостерігав, як брат раз - по раз заклопотано заводив мотоцикл, той іржав мов кінь і заглухав. Від того ржання, аж гуділо у вухах, розліталося навкруги і топилося далеко в горах.
На якусь мить привернув увагу дитячий сміх і жіночі голоси, що лунали позаду них. Прислухаючись, почули іншу мову, здивовано, вирячивши очі, дивилися один на одного. З цікавістю спостерігали, як з пагорба спускалися дві смугляві жінки і такі ж діти, від малого до старшого віку. Старий, подертий одяг на менших дітях, здивував хлопців, Богдан, стиснувши губи, відразу встав й підійшов до брата,
-Це що замова? Звідки вони? Це не з наших…
Йому здалося, що говорив тихо та жінка, років п`ятидесяти, голосно сказала,
-Так, саме так, білявий, ми не з ваших, як ти сказав. Йдемо в Надвірне та нас не бійтеся, ми ж не будемо кусатися.
Всі засміялися…. Їх чоловік п`ятнадцять, окинувши оком всіх - зробив виводи Назар,
-А чого боятися… У кожного своя дорога, місця на стежці всім досить, розминемося.
І до брата,
-Сідай, треба поспішати, бо точно змокнемо під дощем, їхати буде небезпечно, слизько по камінцях…
Друга жінка, молодша на вигляд, з розпущеним чорним волоссям, тримала на руках маленьку дівчинку, прискіпливо дивиться на Назара. Її чорні очі немов вп`ялися в нього, хлопець відчув слабкість, за мить все тіло охопив жар. Вона раптово засміялася, привернула до себе увагу, всі з усмішкою дивилися на неї. Вона ж сильно хитнула головою й одночасно кивнула рукою до хлопців, чорне волосся прикрило обличчя,
-А ти! Ти, за кермом! Сьогодні можеш поспішати, все буде добре! Ти красень хлопець, ще й доволі сміливий! Але доля… Проти неї не підеш… Та все ж запам`ятай, не давай згоди йти до війська, бо станеться біда…..
На мить мов вихор здійнявся, все навкруги сильно зашелестіло. Здалося ті слова почули дерева й трави, їх луною понесло далеко, загубилися поміж високих гір.
У Богдана приголомшений вигляд, навіть трохи зляканий. Звернувши увагу на дерева, збліднів, від шелесту листя й від тих слів стало моторошно. Сидячи на задньому сидінні, притулився до спини брата, тихо, ледь тремтячим голосом сказав,
-Ну поїхали… Давай на середній швидкості, краще не поспішати.
Назар намагався тримати себе в руках, щоб часом не послати цю жінку кудись подалі. Але дивлячись на дітей, у відповідь зніяковіло, трохи здивовано усміхнувся, але весело крикнув,
- Дякую за пораду….
Вітер навіював вологу… Велика хмара лякала, всю дорогу їх переслідувала. Здавалось схожа на грізного дракона, але загубила лише декілька великих теплих краплин й попливла над горами до заходу сонця.
Аж ввечері, коли лягали спати, Богдан обіпершись на подушку запитав брата,
-Ти зрозумів, що тобі сказала та жінка?
Назар усміхаючись, мов пригадав дитинство…. Підхопив маленьку подушку, кілька раз вдарив по ній і нею вцілив в брата.
-Не бери дурне в голову! Знайшов кому вірити! Якась циганка… Не сміши заради Бога….
Богдан впіймав подушку й відразу, відкинувши її назад, ліг на спину. Посерйознішав, задумливо дивився на стелю. На якусь мить запала тиша. А потім наче щось пригадав,
- Та вона не схожа на циганку, напевно гуцулка, а можливо і мадярка… А які очі! Помітив? Як вогонь в них горить, бачив? Той її погляд, в мене тоді, аж по тілі сироти виступили…
- Бачив! Можливо думала гроші маємо, що так дивилася… Може вона гіпнозом володіє, хто знає, які в неї були наміри. Ти хоч батькам та Даринці нічого не розповідай. Уявляєш, яка паніка розпочнеться! До армії далеко, можливо десь поїду, буду навчатися. Гадаю там й без мене можуть обійтися. Он дідусь каже стати воїном гідна справа та не при радянській владі. Бачиш, до цієї пори вважає, що ми в окупації, - не поспішаючи, наче зважуючи кожне слово, говорив Назар.
У відповідь Богдан тихо хіхікнув,
-Та хіба старій людині, щось доведеш. А сперечатися не варто. Я ось… подумав, треба було мені про себе запитати. Звичайно страшно подумати, що за біда на тебе може чекати? Але все ж мені здалося, що вона точно щось знає. Хай би сказала мені, яка моя доля. Чи я поїду вчитися у Львів, де житиму?
Назар в ліжку ховав голову під простирадло,
-Ото вже в’їдливий електрик, спи! Поїдеш, будеш навчатися, як так дуже хочеш. Гадаю, в нас все буде добре, не журися!
Богдан довго не міг заснути, все перед очима та жінка й думка – такі очі! Вона таки точно, щось знає…
Час летів… Назар, закінчивши школу, залишився в селі, так вирішив батько. Він весь час на заробітках за кордоном, а хто ж допоможе матері по господарству, як не старший син. Хлопець й не дуже журився, мав славну дівчину Марічку з іншого села. Планував, згодом одружиться і побудує будинок в цьому ж селі, неподалік від батьків. Робота подобалася, напередодні закінчивши курси водіїв, працював водієм продуктового автомобіля в Надвірній.
А Богдан після школи поступив вчитися у Львівський технікум залізничного транспорту. Задоволений життям, радів,що мрія збулася, мав надію, що житиме в містечку, маючи гарну роботу. Хоча частенько тягнуло в село, до родини, до річки і до велетенських Карпатських гір. Пригадував стежку, що вела в село до дідуся, на ній ту чорнооку жінку, чомусь її погляд запав в душу. Цікаво, чи вгадала б вона мою мрію і чому не запитав? І чому тоді з Назаром так швидко поїхали, чи злякалися? Тепер ті події, він згадував з усмішкою на обличчі.
Життя текло рікою… У кожного своя доля. Богдан закінчив технікум, чекав на призначення, де буде працювати по направленню. Практику проходив далеко, на Харківщині, на одній із електростанцій. Саме там виконували електрифікацію залізниці. Білявий, славний хлопець не нудьгував, познайомився з місцевою дівчиною. Після закінчення навчання мав бажання повернутися туди. Адже там відразу давали квартири, в одноповерхових будинках. Неподалік від роботи, в невеличкому селищі міського типу.
Одного весняного вечора Назар приїхав додому автомобілем, на якому працював. Почувши гул, Соломія просльозилася, поспішила назустріч сину. Опустивши голову, правою рукою, похапцем, з обличчя струшувала непрохані сльози. Він здивовано запитав,
-Щось трапилося, мамо, ви плачете, чи що?
Кивнула рукою,
-Та це так, мабуть знервувалася трохи, там на столі для тебе повістка з Військкомату.
Назар зайшов до хати…. На дивані біля телевізора сиділа сестра, побачивши брата, зірвалася з місця,
-Тобі повістка з Військкомату…. Ото біс їм в ребро, придумали таке, забирають у військо. Мама плаче, не знає, чи тата визивати додому, чи послати його у Військкомат? А може вже треба Богданчику телеграму давати, щоб приїхав на проводи…
Назар, знервовано, рукою поправив чуприну, кивнув до неї,
-Та помовчи, розщебеталася, мов пташка, аж за вухами лящить.
Позаду, з опущеними плечима, тримаючи руку біля щоки, вже стояла мама,
-Ну от, дочекалися….
Ледь світало…. Назар їхав в Надвірну… Треба було десь поїхати на заробітки, чи,що? Тож наче батько там домовився, адже два роки не чіпали.. Можливо б і тепер без мене обійшлися. Літали думки, то за родину, то за Марічку, ото буде сліз. Швидко, розвозив товар по крамницях, у назначену годину був у Військкоматі. Йому дали два дні на збори. Мав бути в Надвірній біля автобуса о восьмій ранку, відразу ж всіх призовників мали відправити до Івано - Франківська. Не гаючи часу, владнав всі справи на роботі і на пошті відправив телеграми батькові та брату.
За вікном зоряна ніч…. Чи, спав Назар, чи не спав, чув, як плакала мама, як батько ходив по кімнаті і пахло димом. І чого нервувати- думав - все добре, піду, відслужу, тож повернуся, війни ж немає. Одне болить, вчора Марічка весь вечір проплакала, збирається поїхати в Надвірну, аж смішно, що я дитина? Що вдієш треба, значить треба - крутився з боку на бік, умовляв себе.
Прокинувся хлопець від гучних розмов батьків, клопоталися про гостей, що мали сьогодні зібратися під вечір. В ліжку лежав, як побитий, мабуть не виспався. Мимовільно сіпаються повіки і повільно прикрили очі. Чи, то був сон, чи видіння, проснувшись, пригадав зоряне небо, місяць уповні, здалеку було чути чийсь сміх. Зненацька насувалася здоровецька темна тінь, яка покрила все – все, аж моторошно стало…
До кімнати зайшла мати,
-Бачу, вже не спиш, часто кліпаєш очима… Підіймайся, багато справ є, люди ж прийдуть. За дідусем обов`язково поїдеш,привезеш його, ми ж з батьком не хотіли йому наперед говорити, навіщо травмувати старенького. І вже скоро Богдан має приїхати…
Назар потягується в ліжку, ледь хриплим голосом запитав,
-То, що мені чекати на Богдана, чи самому їхати?
Мати рукою торкнулася чуприни сина,
-Охо - хо – хо… Обстрижуть твою красу… Та ні синку, він з дороги і не знати в який час добереться, це ж з Франківська автобусом, який там розклад, хто знає…
Богдан отримавши телеграму, відразу пригадав жінку з темними, вогняними очима. Хоч пройшло стільки років та ті очі і слова жінки закарбувалися в мозку, мабуть все життя буде пам`ятати. Йому здавалося, що та жінка не проста, а щось таки за інших знає, хоча Назар все це сприйняв за жарт. Гризли думки, чи він забув? Тож казала не йти в військо. Невже забув. В потязі навіть не спав, від хвилювання холодний піт вкривав чоло. В проході купейного вагона весь час вдивлявся у вікно, намагався відволіктися від думок. Як завадити? Чи сказати батькам? О ні, тоді буде істерика…
За метушнею біля автобуса, Богдан нарешті звільнився від в`їдливих думок, які переслідували його після отримання телеграми. Ледь всміхнувшись, присів на сидіння біля молодої дівчини. Славна білявка, років двадцяти хоч і всміхається до нього та відразу дістала з сумки книгу, занурилась у неї. Можливо іншого разу хлопець і наважився б її зачепити, щоб поговорити та зараз панував не той настрій.
Яскраве сонце світило в обличчя…. Назар сидів за кермом мотоцикла, легенький вітерець підбадьорював його. Вкотре подивився в небо, а ні хмаринки. Намагався перекричати гул двигуна мотоцикла, голосно сказав,
-Агов ви де всі! Я готовий їхати.
З хати вийшла мати, слідом за нею йшов батько. Мати закинула рушник на плече, під хустинкою поправила волосся.
-Мабуть їдь сину. Бачиш Богдана, ще немає, а вже дванадцята година минула. Поки туди доїдеш, час не стоїть на місці, збереш дідуся та й повертайтеся. Та довго не баріться, краще раніше повернутися, щоб ми не хвилювалися.
Назар на голову натягнув шолом, виправивши захисні окуляри, тихо рушив з місця. Соломія вслід перехрестила,
-З Богом , синочку…
Аж тут де й взялися непрохані сльози, вона кліпала очима, вони одна за іншою стікали по щоках. Чоловік ніжно обійняв її,
-Ну чого ти серце моє, все буде добре!
Назар їхав з гарним настроєм, здається все добре, привезу діда, а там і Марічка прийде. Обіцяла ж, має бути о шістнадцятій годині, тільки б не плакала, хочу бачити її веселою - роздумував хлопець.
Не пройшло і пів години, як на обійстя зайшов Богдан. Скільки думок передумано за цей час. Вирішив, треба спочатку з Назаром поговорити, а потім вже сказати батькам за той випадок, а ні, то хай сам скаже.
Даринка саме вийшла з хати, в руках тримала глечик. Побачивши брата, від радості, підскакувала й кричала,
-О! Приїхав… Мамо!Тату! Є наш Богданчик!
Легке хвилювання, обійми, поцілунки …. І відразу запитання,
-А Назар де? Що вже поїхав?
-Та ні,- заперечила сестра, крутячи головою, продовжила,
-За дідусем поїхав, ось недавно. Ти був би раніше приїхав, то разом би поїхали, удвох веселіше, адже коляску до мотоцикла тато давно прикріпив.
Він полегшено перевів подих і до Даринки,
-А ти так підросла, квітнеш, як едельвейси, така гарненька.
В хаті метушня, допіру на ходу перекусили. Богдан запропонував Дарині пройтися по стежці, зустріти брата з дідусем. Дівчина відразу погодилася, весело й благаючи звернулася до матері,
-Ну, мамо, ми прогуляємося, така гарна погода. Без мене тут впораєтеся. Вже все ж готове, а на стіл накривати зарано. Марічка обіцяла прийти раніше, тож допоможе …
Попереду широка стежка, вздовж неї з обох боків високі дерева й густі шовковисті трави . Легенький вітерець злегка хилив їх донизу, переливалися синявою, мерехтіли відблиском золота..
Богдан тримав сестру за руку - як в дитинстві. Вона розповідала про друзів в школі, про навчання, про закоханих Назара і Марічку.
Більше години пролетіло швидко. Богдан спочатку уважно слухав сестру та згодом дивився вперед на стежку. Ловив себе на думці, як це поговорити з Назаром, щоб ніхто не помітив, щоб уникнути непорозуміння.
Раптом Дарина зупинилася, вертіла в головою в різні сторони,
-Слухай ми вже далеченько зайшли, може повернемося, а вони нас наздоженуть. А то довго прийдеться повертатися, ноги болітимуть, ще ж ввечері потанцюємо, треба сили зберігати.
-Ну ти, що за цей час, що мене не було, така ледачкувата стала. Що пішки до дідуся вже не ходиш? Давай, ще трохи пройдемося, до підйому. Бо там і справді далі буде важко йти.
Дарина наспівувала під ніс якусь пісню, а потім до нього,
-Знаєш, у нас в школі конкурс пісні буде і я теж співатиму.
Хлопець своєю рукою розгойдав її руку,
- Ну і яку? Давай,покажи свій талант, тільки трохи голосніше…
Вона забрала руку і розставивши дві руки, підняла їх догори,
-Ну ось цю, нову, що ми вдома співаємо. Назар її дуже любить.
І круто повернулася до гір, дивилась десь далеко, очі світились радістю, немов вона вперше бачить красу Карпатських гір, з її уст линула пісня,
=Я піду в далекі гори, на широкі полонини … І попрошу вітрів зворів…*
Богдан вже далі не почув слова пісні. Здалеку, біля самого підйому побачив перевернутий мотоцикл… Струм пронизує все тіло, невже не встиг? Немов навіжений зирив навкруги, очима шукав брата.
Дарина співала, її голос линув далеко в гори... А подалі, пообіч, в густій траві, Богдан стояв на колінах перед мертвим братом. Нестримний спалах болю й гніву…. Хлинули сльози, нестримно стікали по щоках… О, що ж ти наробив мій брате - сизокрилий птах! В голові, як дим і гул, і ті слова – « Від долі не втечеш». Й про себе тихо, - » А я ж казав тобі братику - та жінка щось знає…».
*Слова пісні Володимира Івасюка
«Я піду в далекі гори».
Висвітлені події в прозі
відбувалися в 1965- 1970 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840937
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 11.07.2019
Віта донечку Ірусю
З дитсадочка забирає.
-От щаслива ви матуся,-
Вихователька зітхає.
А я бідна, нещаслива,
Як билина біля тину:
Ні сім’ї, ані дитини –
Моя доля пройшла мимо.
Це зурочила сусідка.
Все пороблено, я знаю!
Хоч і бачу її рідко,
Але наслідки вже маю.
Може чакри всі закрились…
Завтра десь після обіду
(Вже з роботи відпросилась) –
До ворожки ще поїду.
Мама Віта співчувала,
Головою все кивала,
А Іруся, взувши туфлі,
Виховательці сказала:
-Ви не стійте біля тину,
Про ворожку забувайте:
Щоб була у Вас дитина –
Мужика собі шукайте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841438
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 10.07.2019
1.Ну, привіт тобі, Церкво Біла!
Як жилося без мене? Гоже?
Чим ти дихала? Що ти їла?
З ким ділила хліб-сіль і ложе?
ПРИСПІВ:
Біла Церкво! О, Церкво Біла!
Маєш все ти, чого хотіла:
Білі думи твої і цілі,
Українство в душі та тілі.
2.Що для тебе в пріоритеті?
Пісня й праця? Вино і книга?
Хто в портреті, в авторитеті?
Що на серці – мороз, відлига?
3.Знаю, ти свободу втрачала.
Попадала не раз в халепу.
Але й славне минуле мала,
Знала Хмеля ти і Мазепу.
4. Дух козацький ніхто не спутав,
Поміж вулиць, дворів гуляє,
Мріє право тобі здобути
Стати гойним столичним краєм.
5. Крутить млин, котить Росі хвилі.
Жде на успіх твій, Біла Церкво.
Хай все добре росте у силі,
А лихе йде під гостру терку.
03.07.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840728
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019
Я піду, пройдуся в споришеве літо,
Та й краса довкола, налюбуюсь світом,
Підкрадався вечір,чути запах м`яти,
Поспішу стежкою, милого стрічати.
*
І по житнім полі квіточки збираю,
У вишневім саду на тебе чекаю,
Синьоокий сокіл, де ж ти забарився,
Вже й лукавий місяць донизу дивився.
*
Місяченько ясний, освіти дорогу,
Забери із душі, всю мою тривогу,
І хай вітер бравий, розвіє по полю,
Із квітками буду, стрічать свою долю.
*
Приніс запах липи, вітерець легенький,
Освіжилась на мить, де ж ти мій миленький,
У вінок заплету синенькі волошки,
І ромашки білі, почекаю трошки.
*
Місяченько ясний, освіти дорогу,
Забери із душі, всю мою тривогу,
І хай вітер бравий, розвіє по полю,
Із квітками буду, стрічать свою долю.
Бачу близько, вже серденько, аж тріпоче,
Душі радісно, пригорнутися хоче,
Ти барвистий віночок - моя надія,
Світлі зорі знають, що збулася мрія.
Місяченько, ясно освітив дорогу,
Любий разом, йдемо до твого порогу,
Солов`їна пісня... із лісу лунає,
Таємничо... нічка нас благословляє.
30.06 2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840541
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 01.07.2019
Десь глибоко в мені закопане коріння,
Від прадідів-дідів передана любов.
До тебе, краю мій, божественне творіння,
Не втомлююся я звертатись знов і знов.
Де б не була, і де б колись я не ходила
Ведуть усі шляхи до витоків Дніпра.
Там, де річки Трубіж і Недра, їхня сила,
Там стежка пролягла до рідного села.
Яку ж земну красу створила тут природа!
Ця фея чарівна, не з казки чародій.
Куди не глянь навкруг, милує око врода.
Трав ніжний оксамит, медунки й деревій.
Прадавній ліс упав у роздуми глибокі,
Охоплений згори пергаментом небес.
Бік-о-бік з ним щодня озера синьоокі,
Навколишній пейзаж в них потопає весь.
Замріявсь очерет у парі з осокою,
Мелодію свою сюркочуть цвіркуни,
Лілеї ваблять зір чарівною красою
Так хочеться мені хоча б одну із них.
Рожевіють кущі шипшини пелюстками,
А вдалині Трубіж до Господа біжить.
Колись між кольорів веселкової гами
Босоніж промайне мого дитинства мить.
Де б не була, і де б тепер я не ходила,
Та серцем лину знов до рідного села,
Коріння там моє, там роду вічна сила,
Матуся там мені колись життя дала.
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840502
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019
Якось в мами запитала
П’ятирічна доця Ната:
-Чому, мамо, твій животик
Став так швидко виростати?
-Це кавунчика я з’їла,
А були там насінини,
Тепер вони проростають –
Черево росте щоднини.
-Що ти, мамо, це дурниці!
У людей так не буває.
Це ж не казка про царицю,
Навіть діти про це знають:
Щоб кавун у пузі виріс?
Та такого буть не може!
Ця велика гарбузяка
На вагітність дуже схожа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840457
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 30.06.2019
Зранку сонечко проснулось, з обрію скотилось,
Вмить над річкою попливло, - Ой воно втопилось,
Тихо доня, каже ненці,- І що ж нам робити?
Давай разом, вода ж тепла, будемо ловити.
Ледь - ледь руку підняла. А їй ненька, - Доню,
Ану швидко, то ж опусти, свою долоню,
Подивись, мерщій до верху, що хіба не бачиш?
Примруж очі, так легенько, бо за мить заплачеш.
Дивина,- каже доня, - Два сонечка маю,
Одне в небі – високо, а з другим скупаюсь.
10.07.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840266
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019
Життя, як спорт. Важке, цікаве і травмуюче
М'язи, серце і душу шокуюче...
Біль, перепони і далі працюєш, не лінуєшся.
Боротьба з собою на межі, але тренуєшся .
Ще один підхід, кілометр, стрибок.
Гантелі, доріжки, вже забитий пісок.
Надірвані руки, атрофовані м'язи.
І вже не бачимо, як наближаються хмари.
Далі ми тягнем, віддаємо борги.
Не помічаємо друзів, кругом вороги...
Стій, не спіши - зупинись...
На небо ти глянь, на лісок подивись.
Побачиш людей - озернись, посміхнись...
А тепер далі біжи.
Не лінуйся, живи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840233
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019
У краях далеких — океани, пальми,
Обрізають хвилі яхти, кораблі,
Дні блакитноокі, вечори печальні
Невблаганно швидко скінчують пробіг.
Вдома ж підростають пломенисті мальви,
Хлюпає з чарунок пінистий нектар.
Дні зеленоокі. Зореквіт сусальний,
Як сріблястоликий зайде у вівтар.
Ми бредем з тобою по шовкових травах.
Ґрона росянисті — мов богемське скло.
Ноги не лоскоче нам заморський гравій,
Все ж удома ліпше, як би не було.
Де родила мати, та земля нам мила.
В ній коріння роду паростю живе.
Обігріє в негідь, зцілить неміч в крилах,
Голосом журавки в снах з чужини зве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840260
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019
Зустрілися... і ти відводиш очі...
чи ж та я жінка, що колись жадав??
І я відвожу,.. бо життя робоче
пройшлось по мені наче самосвал..
Колись кохали... Розвело по світу
Невчасна зустріч... Спалахи в очах..
Мені б хотілось мріяти, творити
І на крило ставати наче птах.
"що не приходиш? ".. Нащо цей цинізм??
Цей погляд в серце.. Нащо так брехати??
Хіба ж я ЖІНКА? ..ні! Я механізм
Спекти,.. зварить,.. купити і прибрати.
Усе по колу, впряжена як кінь..
Робота,.. дім.., батьки старенькі.., діти..
І від краси лишилась тільки тінь..
А хочеться ще жити і любити.
І ми живемо.. - різних два світи
В очах вогонь, а від душі огарок..
Мені б хотілось - мріяти, цвісти
Творити вічність-де життя як спалах.
Мені б хотілось... Зачепив струну
Не все в душі життю вдалося стерти
Я ще не ЖИЛА! більше й не живу
І що найгірше - хочеться померти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832612
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 28.06.2019
Літо, літечко!
Сонце, сонячно!
Радість, радісно нам усім!
Ранок. Встаємо раненько.
Назустріч новому дню
По росі, ноги босі.
Ах! Повітрячко.
Вдихаю здоров"ячко.
Втому видихаю.
Легко так на душі.
Відчуваю...
Ах! Дорога життя
Через літо біжить.
Треба лише поспішати нам
Жить,
Радість життя ловити.
Ну, як те життя
Не любити?
Ах! Як хочеться,
Щоб те літечко
Не кінчалося,
А сонечко завжди
З нами віталося.
І я вітаюся із вами
Сонце, Небо і Земля.
І хай щастить вам, люди, всім,
Бажаю я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840054
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019
Дурманить, манить тепла літня злива,
Вже пахне місто свіжістю надії.
І навіть вітер віє особливо,
В нім аромати радості та мрії.
В міському парку п'яно пахне липка,
До неї прихиливсь окрайчик неба,
Виспівує в руках умілих скрипка,
А пісня пахне спогадом про тебе.
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840064
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019
І тільки тато вміє так любити
Обняти міцно, втішити на мить
Уміє він так щиро говорити
І в нього серце теж за нас болить.
Свою любов ми віддаємо мамі,
А що ж тоді отримують батьки?
Вони бажають бути теж кохані
Подякуймо їм щиро по-людськи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838993
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 25.06.2019
І тільки тато вміє так любити
Обняти міцно, втішити на мить
Уміє він так щиро говорити
І в нього серце теж за нас болить.
Свою любов ми віддаємо мамі,
А що ж тоді отримують батьки?
Вони бажають бути теж кохані
Подякуймо їм щиро по-людськи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838993
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 25.06.2019
Ти бачиш, сонце вже сіда́є,
Рум’янцем небо багряни́ть.
Високо жайвір ще співає,
А поле слухає, мовчить.
На полі жито достига́є,
До сонця тя́гнеться увись.
І від землі всю міць черпає,
Вже, майже, стигле – подивись.
Тут вітер бавиться в колоссі,
Знайшов волошок пелюстки́.
Неначе неба синю просинь,
Гойдає по́махом руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839914
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 25.06.2019
Пуститися берега легко,
Життя, як бурхлива ріка...
Минає усе дуже швидко,
Й в муляку бува затяга...
В той день ще співав у гаю соловейко,
На Схід проводжала свого сина ненька...
І ненька рідненька, і донька, й дружина,
І друзі, й сусіди, та й уся родина...
-Іди, рідний сину,захищать країну,
Швидше повертайся у свою родину...
Буду я за тебе думати щоденно,
Чекатимем, сину, всією сім"єю...
Молитимусь Богу, благатиму долю,
Щоб війна скінчилась й вернувсь ти додому...
Провела синочка на Схід воювати,
Жила в неспокої, журилася мати...
Аж довгих два роки воював на Сході,
Дружина без нього віддалась другому...
Не стерпіли зради і донька, і мати,
Удвох об"єднались солдата чекати...
Доглядала донька таткову матусю,
Та смерть невблаганна забрала бабусю...
В гаю не співає давно соловейко,
В землі спочиває солдатова ненька...
Засмучений воїн вернувся додому,
Про болі і зраду не казав нікому...
І з донькою разом на цвинтар ходили,
До її могили голови хилили...
Дружина із іншим уже розлучилась,
Вернулась й низенько обом їм вклонилась...
Чоловік і донька її не простили,
Жили й працювали, як мама навчила...
Та донька із часом дорослою стала,
Сімейне гніздечко своє будувала...
А він і донині один живе в хаті,
А донька із зятем для нього як свято...
А бувша дружина сама винувата,
Одній доведеться свій вік доживати...
Важка буде доля, скажу поміж нами,
Для тих, хто не вміє берегти кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839983
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 25.06.2019
Опять увидел чудеса
-Стеною стали небеса.
На горизонте облака
Помяли вдруг себе бока.
Собрались, словно, по делам
Решать к каким лететь местам.
Прогноз какой передают?
Дожди иль солнечный уют?
Весна сюрпризами полна.
То снег на Пасху, то гроза
И сразу тёплый дождь идёт,
Потом всё быстро расцветёт.
Ну и конечно облака
Имеют важные дела.
Они погоду создают
И настроенье всем несут...
Опять взглянул на горизонт,
Сегодня отдыхает зонт,
Ведь Солнце видно в вышине
В прекрасной чудной красоте.
Начало мая 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836314
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 25.06.2019
Віє вітер по долині,
По широкім полі,
Гонить в небі хмари сині;
Він гуля на волі.
А ті хмари посіріли –
Чути громовицю.
Косарі вже своє сіно
Стягують в копицю.
Вітер сіно розвіває,
Носить по долині.
А косарик доганяє:
-Ой, куди ж ти линеш?
Хитрий вітер з них регоче –
Не дав, щоб стягнули.
Мабуть, дуже він не хоче,
Щоб його забули.
Він про себе нагадає:
Хто тут старший в полі.
Хоче спить, а ні - гуляє,
Бо його тут воля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839941
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 25.06.2019
Хвороба триває. Вона прогресує,
Немає спочину ні дня, ні чуть-чуть
Мабуть, що зі мною так доля жартує.
Дорога одна.. Як її оминуть?
Мов зжата в лещата, викручує кістку
І крутить отак, навіть, важко дихнуть.
Не можу в цей час я ні встати, ні сісти.
Дорога одна..Як її оминуть?
-Прошу зупинися..О, дай хоч хвилинку!
Хоч краплю повітря в легені дихнуть.
Тоді б я зуміла стерпіти жаринку..
Дорога одна.. Як її оминуть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839940
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 25.06.2019
Бабі Гані - дев’яносто .
Телевізор подивилась,
Тоді враженнями просто
Із сусідкою ділилась:
-Бачу - ресторан старенький:
Труби стелю підпирають,
І народ там теж бідненький,
Всі вечеряють, гуляють…
Раптом дівчина виходить
(Бог забрав у неї розум),
До труби тої підходить
І стає у різні пози.
Музиканти собі грають,
Люди їсти перестали
І на бідну цю дитину
Очі всі повитріщали.
Ту трубу вона хапала,
Чи то біль став дошкуляти –
Привселюдно раптом стала
Одяг на собі зривати.
Потім на трубу полізла,
Там крутилась, роздягалась…
Ви повірте: за хвилину
У самих трусах зосталась!
А як злізла, чоловіки
Навіть в чергу усі стали,
(Співчували, бо каліка)
Гроші всі її давали.
Люди ці були сердешні,
Хто чим міг - допомагали.
Гаманець вона згубила,
То в труси ці гроші пхали.
В ресторані добровільно,
Хоч самі і не багаті,
Дали поміч божевільній –
Хай і в неї буде свято.
Є в людей ще стільки горя,-
Аж зітхнула баба Ганя,-
А я плакала ще вчора,
Що мені одній погано!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839935
дата надходження 25.06.2019
дата закладки 25.06.2019
День в сон мій постукав. Встаю. Відчиняю віконце.
Вдихаю легкий аромат недостиглих ще слив.
У небо вдивляюся – сіре, зажурене. Сонце
Не вийшло у світ. Застудилося, певно, від злив.
А вітер гуляє. Не спав, може, й ніч забіяка.
У губи цілує і голову гладить мою.
Махає йому гонорова сливова гілляка.
«Моя вона, вітре. Відстань, бо зловлю, то поб'ю».
«Чого розшумілась? Ревнуєш?» – питає повійко.
Глянь краще убік, там горіх, хоч портрет з нього ший.
На тебе він дивиться так, як на мишу котійко.
Із ним подружись, а цю жінку мені залиши.
Повійко - вітер.
Котійко - кіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839796
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 24.06.2019
Руки геть від моєї мови!
Наносилася ланцюгів.
Скільки випито з неї крови!
Скільки шрамів від батогів
Їй лишили свої й заброди
І на спині, і на устах!
Скільки гнали із генів роду!
Очі ж їла її краса.
Дайте мові моїй розвою!
Досить шлях їй плести зі змов!
Хай возсяде на трон без бою,
Вільно чується поміж мов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839876
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019
Возьми мою любовь... с тобой я разделю.
Дарить тебе готов, ведь знаешь, что люблю.
Я чувствую: могу до капельки отдать,
Когда взамен твою я буду принимать.
Как птицы вольные сможем и мы парить,
когда научимся так искренне любить.
Видно святою есть та светлая любовь,
которую отдать до капельки готов.
Возьми мою любовь... она сестра ветрам.
Дарить тебе готов, принадлежит ведь нам.
Наградой будет мне та нежная любовь,
которой, знаю, ты поделишься со мной.
Как птицы вольные сможем и мы парить,
когда научимся так искренне любить.
Видно святою есть та светлая любовь,
которую принять до капельки готов.
Возьми мою любовь... с тобой я разделю.
Дарить тебе готов, ведь знаешь, что люблю.
Я чувствую: могу до капельки отдать,
Когда взамен твою я буду принимать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839851
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019
Торкнулись пальці ніжно фортеп'яно,
Мелодія про зустріч нагадала.
І ті слова, що говорив:" Кохана"...
Від щастя, птахом в небо я взлітала.
Мелодія помандрувала в літо,
Виднілось поле, маки і волошки.
В лице дихнув нам прохолодний вітер,
Побудемо, ще тут, коханий трошки.
Біля верби посидимо хвилинку,
Послухаєм, про що шепоче річка.
Вона спішить кудись, немає спинку,
З'явилась в небі хмарка невеличка.
І ось мелодія вже стелить листом,
То ми потрапили з тобою в осінь.
Вона у кольорах така барвиста,
Прощальну пісню журавлі голосять.
Мелодія ввібрала ноти ніжні,
То вже зима у вальсі закружляла.
І падали сніжинки білосніжні,
Вони стелили біле покривало.
З тобою не страшні́ нам заметілі,
Мелодія у весну поспішала.
З'явились квіти на деревах білі,
Весна нас у свої обійми взя́ла.
Все тихше... тихше... і уже piano,
Рука останні такти догравала.
Лишилося самотнім фортеп'яно,
Мелодія про тебе нагадала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839611
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019
Люблю літо, настрій - солод на душі,
Вечорова пора, ой прекрасна мить,
Невгомонний коник, цвіркотить в кущі,
Матіоли запах, мене, аж п`янить.
Мов веселка обрій, зорі в вишині,
Ясноокий місяць, дзижчать комарі,
Лягав спати, ховавсь, джмелик при землі,
Вже гудіння сонне, спокійно й мені.
Птахи змовкли, притомилися за день,
Соловей, сміливо, переймає спів,
Та дзвіночки в полі, тихе дзень – дзелень,
У траві губилось, між коротких снів.
Нічка вкраде тепло, легка прохолодь,
Припаде на землю, вмиє росами,
Мов зірки, по небу мерехтять ледь-ледь,
Шовковисті трави під покосами.
Літні ночі люблю, все вікно навстІж,
Суниць трунок, так радісно на душі,
Діждусь ранку, вкотре піду босонІж,
Знов відчую, щастя в літній метушні.
14.06.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838815
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 15.06.2019
За столом уже п’яненькі
Кум Микола і кум Вова
Враз про назви міст тихенько
Завели чомусь розмову:
-Ось наш Львів - то місто Лева,
Київ названий в честь Кия,
Є Варшава і Женева,
Миколаїв, Коломия…
А цікаво буде знати:
За яким таким законом
Називали своє місто
Оті люди за кордоном?
-Була колись дівка Галя,
Познайомилась з французом,
Хоч месьє уже був лисим,
Мав кругленьке жирне пузо –
Галю це не зупинило:
Як на панщині робити
(Був тут світ уже не милий)
Краще буде - з дідом жити!
Шмаття в клунок спакувала,
А обом щось треба жерти,
То взяла з собою сала,
Щоб із голоду не вмерти.
Прибули в якесь містечко.
Наша Галя так зраділа!
Вже й вечеря недалечко -
Треба братися за діло.
Хоч там страви і хороші,
Але ж знайте нашу бабу:
Ні за які вона гроші
Там не буде їсти жабу.
На столі розклала сало,
Чоловіку в руки тиче:
-Ти поріж його,- казала,-
Нас воно до столу кличе.
Це «поріж» уже французи
Дуже часто промовляли,
То Париж оце містечко
У честь сала і назвали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838832
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 15.06.2019
[youtube]https://youtu.be/C87uQdUHDdM[/youtube]
[i][b][color="#065e6e"]Земне життя – збирання атестатів,
Що раз-по-раз виписує життя –
І, попри вік, положення та статі,
Підкреслює його – життя – знаття.
Народження, навчання чи женіння –
Всі акти – дії – стверджує папір.
Які б в путі не правили тяжіння,
Нотаріус – найперший поводир.
Не всі, одначе, гербові печаті
Свідоцтва мають… Є іще й такі,
Як зошити, як книги непочаті –
Слова-похвали, помисли леткі.
Та найкрутіші з них підводять риску –
Яке життя ти апріорі мав:
Чи не було від нього пусто-тріску,
Чи не робив ти недоладних справ.
Той атестат не писаний, а усний –
В громади… і сім’ї у голові…
І дай то Боже, щоб було там густо –
Не бланки незаповнені… Нові.[/color][/b]
14.06.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838777
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 14.06.2019
Умилась ніч туманом наостанок,
За посторонки тягнуть півні ранок.
Прибрав шатро понад землею Всесвіт
Й ховає разом з зорями у безвість.
До неба трави підняли долоні,
Вже й очі протирають квіти сонні…
Сплило й червоне жариво на прузі,
Бліда ж зірниця мов завмерла в тузі,
З небес німотно дивиться-- не блимне--
На розсвітання прохолодно-димне…
Тривожиться за когось і не гасне,
Готова вмить до ніг його припасти…
Щось стримало незриме, потаємне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838369
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 11.06.2019
Ничто просто так не бывает...
Любая встреча - это не "просто так"...
Самое важное ...кого - то встречая...
Почувствовать...
Для чего он Дан...
Есть много "просто прохожих"
А есть...
Кто надёжно " поселился" в Душе
Долго не видясь - скучаешь...
Как хочется опять встретиться с ним...
Хочется всей Душой Дарить Радость!
Отдавать!
Всё, что лучшее...
Ведь главное - Любить!
Своей нотой Души вдохновляя!
Подожди...
Не спеши уходить...
Музыка Души...
Слова поэта...
Вдохновляет нас!
Не думай, что " песня пропета"..
Есть ещё классика...ноктюрн...вальс...
Струны Души задеты...
Возвышенно...
Сердцами поднимая нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838415
дата надходження 11.06.2019
дата закладки 11.06.2019
За вікном, знов вечір…. посивіла мати,
Її погляд, у небесах зірка ясна,
Все думки, джмелині не може сприйняти,
Цю війну, клятущу, чом доля нещасна?
Йде війна, пала схід, плаче Україна,
У руїнах. Чорні поля не в покосах,
Сиротинок стільки? Й не одна дитина,
Захолола лежить, на кривавих росах.
Жде в надії, кілька зірочок у небі,
Затаїла мрію, синочка зустріне,
Ледь шепочуть, тихо губи, вкотре собі,
Будь обачним, ти повернутись повинен!
Круглолиций місяць, вже давно сонливий,
Та не спить матуся, все шукає зірку,
Мерехтіння ловить. І погляд мрійливий,
Переможе добро, зустрінемось синку.
31.05.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838286
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019
В моїм дворі троянди
у пишному цвіту...
Настурції й ромашки,
й майори на виду...
Троянди, як у млості,
роняють пелюстки...
І бджоли ніби гості,
сідають на квітки...
Ці квіти, ніби зорі,-
в промінні золотім...
Гудуть невтомно бджоли
у просторі хмільнім...
А поруч георгіни
і лілії, й люпин,
гвоздики і віоли,
й табак духмяний чин...
Дивлюсь на них і чую
бджіл радісні пісні...
Всміхаюся я щиро
і радісно мені...
Я з ними розмовляю
щоранку і щодня...
Й здається вони чують
палкі мої слова...
Я квіти доглядаю,
вони моя сім"я...
І звабливо моргають,
й мене це звеселя...
Чарую їх я словом,
вірші про них пишу...
В цвіту своїм медовім
моргають на виду...
І чорнобривці, й айстри,
вже скоро зацвітуть,
петунії і мальви
своєї черги ждуть...
Так склалась моя доля,
що я одна живу...
В своїм життєвім полі,
я квітами живу...
Це літо таємниче
дарує нам красу,
щоранку мене кличе,
і я до них спішу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838353
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019
-Бачиш, Олю, наш синочок
Виправляється потроху,
А ти кажеш, мої речі,
Наче об стіну горохом.
Час не витрачає марно,
Став уже уроки вчити,
Як за кожен вчинок гарний
Стали ми йому платити.
Сотню - за дванадцять балів,
За одинадцять - півсотні,
Заохочувати стали:
Десять балів - туфлі модні.
-Наш Богданчик вдався в мене,
Має розум,- каже Оля,-
А щоб був, як ти, Семене,
То сидів би вічно в школі.
То ж прийшло йому до тями,
Що не все таке пропаще:
Ділиться з учителями –
Та й пішли оцінки кращі.
Ще, щоб ти, як справжній тато,
Став мільйони заробляти,
То Богданчик з своїм хистом
Медалістом міг би стати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838296
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019
Як же хочеться дневі до кави подати андрути,
Щоб споживши їх, він усміхнувся й пустився у біг.
На всю шир кисень в груди вбирати і впевненим бути,
Що по спині свободи стрибати не буде батіг.
Як же хочеться травам зеленим вклонитися в лузі,
Милуватися цвітом пахучим і небом над ним,
Не ревіння гармат, чути співи пташині в окрузі,
Бути вільним у світі і бути зі світом одним.
Як же хочеться пити на вірі замішаний спокій,
Це таке щось старе і магічне, як чути вініл.
Пісню щастя співати і брати в ній ноти високі –
Чисто-щиро і так, щоби все танцювало довкіл.
Як же хочеться знати, що й завтра блистітимуть зорі,
Сонце грітиме землю промінням, шумітиме ліс,
Що на захисті миру стоятиме совість в дозорі,
Що не пхатиме світові палиць ніхто до коліс.
Вініл – вінілові платівки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838344
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019
В житті лабіринтами Доля водила,
Жбурляла каміння, стелила шипи…
Купала в любистку, під хмари носила
Казала: «Ти щастя своє не проспи…»
Вона малювала, чекала у мріях
Коханого образ, уявний, святий.
Шукала палац у небесних сузір’ях
Бо там вечорами чекав її ти.
А ро́ки минали, летіли птахами,
Мереживом мрії сплітались в вінку.
Втомилась ромашка вражать чудесами,
Все нижче схилялись дерева в садку.
Та якось у тиші, в задумі осінній,
Всім серцем відчула, що щастя десь тут…
Як марево в квітах, духмяних та пізніх
Додолу плив шлейф із цнотливих спокут.
У радості то́нуть, як хвилі у морі
Нектар на вустах, і в душі благодать…
Сіяй яскравіше тепер їхня зоре,
Вони «не проспали»,… бо вміли чекать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838243
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 09.06.2019
шалу* чуттів розкурює свідомість
дурманить і бажаннями бринить
в нитках-нейронах - божевільна повість
читаєш вічність, проживаєш - мить
у скронях лопають мікроінсульти
лоскоче капіляри п‘яна кров
верховна жриця пристрасного культу -
Вона, а Він - Любов, сама Любов...
[i]*шалА - напівфабрикат наркотику, подрібнене листя й насіння індійських конопель (зі словника сленгу)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827701
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 09.06.2019
Помилки інших нас не навчають нічого,
Не бережуть від гріха недоліки чужого,
Йдемо по провинах мосту хиткім чинно.
Так минає слава мирська омофору Бога.
28 березня 2019 р.
так минає слава мирська - переносно-
скороминущість людського життя,
швидкі зміни становища людини
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837875
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 07.06.2019
У погляді твоїм є стільки теплоти.
Чому нам є так солодко від того?
У дотику твоїм є стільки доброти.
Хто дав нам це, скажи мені... й для чого?
Від слів твоїх моя усмішка розцвіте.
Мов сонця промінці вони зігріють.
Ти відшукаєш ті, що в душу - назавжди.
В негоду зігрівать вони уміють.
Тут кожен день новий... Життю радіє все.
Пелюстки розкривають ніжні квіти.
Ти знов приніс букет і усміхнувсь мені.
Яке це щастя є для нас - любити!
Від слів твоїх моя усмішка розцвіте.
Мов сонця промінці вони зігріють.
Ти відшукаєш ті, що в душу - назавжди.
В негоду зігрівать вони уміють.
Нехай летять літа... Їх не дано спинить.
Так непомітно день за днем минає.
Та радість у душі... від того, що ти є,
й мов сад весняний, в серці розцвітає.
Від слів твоїх моя усмішка розцвіте.
Мов сонця промінці вони зігріють.
Ти відшукаєш ті, що в душу - назавжди.
В негоду зігрівать вони уміють.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837864
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.06.2019
Плескались пінні хвилі, берег цілували… А його очі здавалося, щось шукали… Погляд блудив,здіймаються хвилі високі. Думки джмелині.
Чому такі жорстокі? О, море – море, я б мандрував по ньому. Втопив би сум глибоко і втому. Життя складне одне розчарування, чому він пізнав зрадливе кохання? Високо в небі, білі чайки кружляли, дививсь на них, а спогади жбурляли, влучають у серце і воно боліло.Лише ж її кохати, так хотіло. Він пригадав, як дарував їй квіти і промовляв,
- »Моя єдина , ти найкраща на всьому світі. А хочеш, я зірку дістану, твоїм рабом навіки стану. Лиш згоду дай, за свідків будуть зорі і всі ті чари, що ховаються в морі.
А море лагідне, сріблястий блиск, атласні хвилі, при зустрічі, мов обіймалися на милі.
Та доля все вирішила за них… Одного разу, щойно шторм затих. До берега медузи підпливали… Раптово, на обличчі усмішки визивали. Вони сиділи спустивши ноги до води, немов з`єдналися два береги. Та те все, лише їм, на жаль здалося, зберегти дружбу все ж не вдалося….
Сердитий вітер бив йому в обличчя, чомусь втратив своє величчя, не смів заперечити і пішов. В той вечір, місячний, за нею інший прийшов. Вона мов розум втратила на мить... Пройшло три роки, а серце, ще щемить.
Лоскотно в ноги, пісок, ще прохолодний. Вже давно сам, йшов, мов вовк голодний. І позирав, шукав її, але кого не знати, щоб була вірна і зуміє покохати….
Під самий берег стояли лежаки і всюди – всюди різнобарвні рушники…Це ж треба, теж комусь не спиться, зупинив погляд, чи то молодиця? А може дівчина? Ледь - ледь прикрила груди, до неба погляд, очі - ізумруди. А стан - о, Боже, то ж спокуса, від хвилювання змокли вуса . Вмить зашпортнувся і втратив рівновагу, гепнувся поруч, звернула увагу. Підвелася, спустивши ноги, занурила в пісок. І зазвучав ніжненький голосок… Заставив його почервоніти,
- Ну-ну, це ж треба так летіти! Що чайку ви ловили, чи гналися за ким?
Оце то краля, подумав, стоїть перед ним!
-Ага ця чайка, ось! Здається я її спіймав - сказав так тихо і очі догори здійняв.
Відчув обличчя, як вогонь палає, на душі тепло і так легко стало.
-Ну і чого, як рак зробився,- сказала гучно, пані…
А її погляд, як світанок ранній! Ті ясні очі і усмішка дали надію, подарували йому світлу мрію…
Вона сміливо - показала рукою,
-Бери лежак, лягай поруч зі мною! Проспав, он бачиш зайняли все, аж до води… Я ж не кусаюсь, давай поруч падай - ось сюди.
Захвилювалось море, вітер розгулявся… У котрий раз на неї задивлявся. Що за русалка? І звідки вона є? Згадав ту першу, у грудях, аж пече. І він зненацька рішуче встав, в очах топився, запитав,
-У кого взяла таку гарну вроду? Така смілива! То, що йдемо в воду?
-А чом би й ні, дивилась хитро, як лисиця. В такій компанії! Чому… я не проти повеселиться…
У прохолодну пелену води, пірнали двоє, не знаючи страху, веселий сміх линув навкруги, легко і боязко торкався стану. Якби сподобатись красуні, щоб не прогнала, як йому важко на душі, якби ж то знала….
З води до берега вже обійнявшись йшли, обом здалося один одного знайшли. Збирало сонце з лежаків роси ранні. Легка розмова, відчуття потреби в спілкуванні. Чи так буває, про себе думав в надії. Невже нарешті збудуться мрії? Чи правда, що мені знову шанс - дала доля? Нехай все буде так, як є, нехай неволя! Чим та строката одинокість, що гризе душу… її жорстокість. Бажання попасти в ніжні обійми, нехай, як в сітку та щоб назавжди… Щоб бути разом, як це море й його довіку рідні береги.
2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837555
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 06.06.2019
Дивиться школярка Міла
Передачу сексуальну,
Від захоплення аж мліла –
Тема дуже актуальна.
Прабабуся теж дивилась:
-Господи, що витворяють!
Ці дівиці безсоромні
Зовсім розуму не мають.
Захисти їх, святий Боже,
Від розпусти й того блуду,
Хіба треба це робити,
Щоб плювалися вслід люди?
-Розкажіть мені, бабусю,
Як раніше розважались?
Де знайшли свого дідуся,
І як сексом ви займались?
-Таких гулянок, як зараз,
Люба внучко, ми не знали,
День при дні всі у колгоспі,
Дуже тяжко працювали.
З твоїм прадідом у клуні
Від свекрухи украдались:
Свитки скинемо і чуні,
І тихесенько кохались.
Там не треба всього вміти,
Всі любились, хто як може…
Кожен рік родились діти,
А щоб секс - то боронь, Боже!
Не було тортів і кексів,
Та була в моралі сила:
Без ніякого я сексу
Десять діток народила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837663
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 06.06.2019
Пахне в саду матіола, дивним коханням п'янить,
Пахощі линуть довкола, то найчаруюча мить.
Зорі у небі з'явились, місяць всміхнувся до них,
Роси у травах згубились, падали до наших ніг.
Приспів:
П'янить матіола у день вечоровий
І зорі яскраві моргають до нас.
Твої поцілунки солодко - медові,
До уст доторкнулися в тисячу раз.
Не́сло кохання на крилах, радості світлі думки,
Ми ним удвох дорожили, не рахували роки.
Хай вони будуть щасливі, серцем такі молоді,
Не залякають нас зливи, гріють цілунки твої.
Приспів:
Збулися сонячні мрії, стежкою в парі ідем,
Душу коханням зігрієм, і на вівтар покладем
Пахне в саду матіола, дивним коханням п'янить,
Пахощі линуть довкола,то найчаруюча мить...
Приспів:
П'янить матіола у день вечоровий
І зорі яскраві моргають до нас.
Твої поцілунки солодко - медові,
До уст доторкнулися в тисячу раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837115
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 31.05.2019
Життя - найкраща в світі казка,
відомо це напевне всім...
Як добру кажемо : "Будь - ласка!",
То нам підкориться весь світ...
Не зустрічатися з ганьбою,
в усьому міру треба знать...
Хоч від ганьби страніш любої:
невміння з крилами літать...
Не вірю я, що ми безкрилі,
що крила все ж то для птахів,
згадаймо крила українців,-
дужих і вправних козаків...
Робити треба все можливе,
від мрій своїх не відступать,
і не втрачати мрії-крила,
і перемоги здобувать...
Оберігати диво-крила:
в радості, горі й боротьбі...
Як будуть крила, буде й сила,
вмита у зоряній воді...
Не допускати бездіяльність,-
в погожі і в похмурі дні,
мати з природою взаємність,
і поклонятися землі!..
Якою буде в житті казка,
все більш залежить це від нас,
і не потрібна життю маска,
у будь - який життєвий час...
Я підставляю жмені небу,
ловлю тепло його щораз,
сприймаю все, що йде до мене,-
казку життя, щоб утримать...
Хоч не завжди мені вдається
втримати все в своїх руках...
Все ж життя казкою здається,
як бачу радість у очах...
В очах моїх дітей й онуків,
друзів, сусідів, всіх людей...
Хмарам не вдасться те розвіять,
що мені Бог з неба послав...
Навіть якщо буває важко,
нести всі прикрощі буття,
я відчуваю диво - казку,
віру несу у майбуття!!!
Отож і вірить всім нам треба,
життя - це казка дана нам,
від Бога йде, від Сонця й Неба,
наперекір всім ворогам!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837010
дата надходження 30.05.2019
дата закладки 31.05.2019
Там, на сонячній поляні,
Розляглися баби,
ой, вибачте, киці п’яні…
Кіт пройшовся по травиці,
Наступив на хвостик киці!
- Няв-няв-няв,
нащо хвостика зім’яв,
А тепер щоб відкупитись,
мусиш на мені… женитись,
Няв!
- Няв-няв-няв,
То розгладь, якщо зім’яв…)))
В моїм серці випав сніг,
В моїй душі сконав сміх…
Прихилив до серця душу,
Бо тебе спитати мушу,
Чи ж кохаєш хоч мене,
Чи той біль і сам мине…?
Тепер раджу всім котам
Не ходити тут і там,
А лиш там, де знаєш
Кому на що наступаєш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836985
дата надходження 30.05.2019
дата закладки 30.05.2019
-Піду, мамо, я у церкву,-
Каже зранку донька Майя,-
Причащатись, сповідатись,
Бо гріхів доволі маю.
-У нас батюшка слабенький,
Візьми, доню, валідолу,
Бо почує, що ти кажеш –
Так і гепнеться додолу.
Я торік як сповідалась,
Він за серце аж хапався,
А щоб я за все призналась –
На той світ вже б перебрався.
Ми з тобою, доню, пара,
Маємо гріхів немало,
Ще попового інфаркту
Тільки нам не вистачало!
Ще загнеться, не дай, Боже,
То куди вже правду діти?
Сповідь тут не допоможе –
В пеклі будемо сидіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836977
дата надходження 30.05.2019
дата закладки 30.05.2019
Вже давно так ведеться: серце в радості б'ється,
а від смутку воно замерзає.
Хтось працює, радіє... ясну мрію леліє,
хтось бажання такого не має.
Для нас сонце в блакиті і веселі в нас діти,
щастям є для усіх - працювати.
А такі, кому мало... чи чогось їм не стало?
Лиш для себе усе хочуть мати.
В нас вишневі садочки, вишивані сорочки,
чорнобривці ясні розцвітають.
Не пускаймо до хати тих, хто хоче забрати,
доброти вони в серці не мають.
Річка, гай в нас і поле... до небес, неозоре,
для нас радістю світ розцвітає.
Золоте в полі жито, бо нам весело жити,
кожен правдоньку в серденьку має.
Вже давно так ведеться: серце в радості б'ється,
а від смутку воно замерзає.
То ж працюймо, радіймо... ясну мрію леліймо.
Той щасливий, хто мрію плекає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836658
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 27.05.2019
Чуєш, мамо, мене?
Я знаю, що чуєш
І шукаю для тебе безмовні слова.
Знаю, рідна моя,
Ти за мною сумуєш,
Не стирається в серденьку пам’ять жива.
ПРИСПІВ:
Мамо, мамо, то я
Раненько біля вікна,
Приніс води тобі,
А ти чекаєш знов мене,
Мамо, мамо, життя
Моє забрала війна,
Нікого доля з нас не омине.
Як змиритись тобі,
І як далі жити,
Залишившись самотньою серед людей?
Із усіх лихоліть
Найстрашніше на світі, –
Це, коли матері хоронять дітей.
Як заграє сурма
Переможного свята,
Витри сльози з очей і до нас посміхнись,
Я ж бо тут не один,
Нас тут, мамо, багато,
Просто в небо далеке на нас подивись.
Лютий 2019
Пісня "МАМО, - Я"
https://www.youtube.com/watch?v=FVchgPjVzU8
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832651
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 21.05.2019
В тот лес дремучий,где всегда темно
Попало зёрнышко и чудом проросло.
Его случайно ветерок принёс,
Изъял из рук,где кто-то в мусор нёс..
Ну вот прошло,наверно... три-пять лет
Как в том лесу белел яблоньки цвет,
Благоухание пленило лес густой,
Там сказка тайная с полянкой не простой..
Весною раннею к ней пчёл рой прилетал
И эту яблоньку усердно опылял.
Она дарила им нектар,мёд и пыльцу
Лес восхищался ею,как ей всё к лицу!
Цветочки нежные с ней рядом расцвели,
Ковром фиалки и кульбабки полегли
И колокольчики с гвоздичкой луговой,
Ромашки-лютики и василёк простой...
Пускай же яблонька растёт там много лет
И угощает яблочками белый свет-
Зверюшек,путников и птиц,и лошадей
И мимо проходящих всех гуляющих людей.
Вот так и люди...кто стремится всех любить,
Помочь в беде,голодных накормить...
Того и Бог - любовью озарит
Дарами счастья не земного наградит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836122
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 20.05.2019
Вже підтоптаний Микола
(Шістдесят недавно справив)
Пішов свататись до Олі –
Був серйозний у цій справі.
Олі - сорок. Молодиця
При здоров’ї, пишнотіла,
Має хату, вівці, птицю,
І вже рік, як овдовіла.
-Будь моєю,- каже Коля,
Кожен день в нас буде свято,
Переваги маю, Олю , -
В мене мудрості багато.
Жінка каже: - І це ж треба!
Тільки є одна зараза:
Мудрість ця прийшла до тебе
З імпотенцією разом.
Навіть діти знають в школі –
Тебе гнала жінка й теща…
Тут, крім розуму, Миколо,
Мені треба іще дещо!
Йде жених у свою хату:
-От примхлива молодиця!
Де ж тобі те «дещо» взяти?
Воно мені тільки сниться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836069
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 20.05.2019
Обломали гілля на калині,
гірко плачуть її очі сині.
Обломали гілля... Не спитали.
Молоденьке під ноги кидали.
Обломали гілля на калині,
гірко плачуть її очі сині.
Обломали гілля... Обломали.
Так безжалісно цвіт той стоптали.
Ой не плач ти, калино гарненька.
Усміхнеться ще доля рідненька.
Заясніють твої ніжні ґрона,
станеш краща, ніж була учора.
Ти збереш свою славну родину
у веселу, щасливу годину.
Скільки ж твого є цвіту по світу...
Порадієш ще теплому літу.
Обломали гілля на калині,
гірко плачуть її очі сині.
Обломали гілля... Не спитали.
Молоденьке під ноги кидали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836080
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 20.05.2019
Вже, вкотре , дощик стукає по шибці,
Збігають крапельки по склу,
А вітер під березами на скрипці
Заграв мелодію сумну.
Розгойдує він гіллям, що звисає
На землю, наче батоги,
Стрункій берізці коси заплітає
І чути пісню навкруги.
Земля вбирає воду, наче губка,
Дрижить від холоду трава,
Біжать по небу хмари в сірих шубках,
Навкруг дощем все полива.
Дивлюсь в вікно і слухаю цю мантру –
Приходить в серденько журба.
Та думаю: журитися не варто,
Адже весняна йде пора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836055
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 20.05.2019
Якщо робиш добро, то ти добрий.
Потребує твого світ тепла.
Не ховайся в юрбі перехожих,
доброти ж бо настала пора.
Сонце світить, усіх зігріває,
не шукає, хто кращий із нас.
І земля для усіх розцвітає.
Це для щастя нашого час.
Не сумуйте за тим, що минуло,
і що сонячне літо пройде.
Те зерно, що посіяв сьогодні,
у майбутнім твоїм проросте.
Сонце світить, усіх зігріває,
не шукає, хто кращий із нас.
І земля для усіх розцвітає.
Це для щастя нашого час.
А ще друзів хай буде багато,
допоможуть тобі у житті.
З ними легко у будні і в свято.
Там, де зможеш - підтримаєш ти.
Сонце світить, усіх зігріває,
не шукає, хто кращий із нас.
І земля для усіх розцвітає.
Це для щастя нашого час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835926
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 19.05.2019
Дійшла до хатини, сіла на порозі,
По тілу судорога, мов на морозі.
Облуплені стіни, як одяг подертий
Табличка з номером, начисто розтертий.
Схилився дах, дранка видніється звідти,
Аж щем під серцем, нині, немає втіхи
Не видно вулиці, шалина довкола,
І грушка, старезна, напівсуха, квола.
Клонилась до землі, де - не - де суцвіття,
Чомусь, їй здалося, що пройшло століття,
Де люди поділись? Провалля – криниця,
Шука й, шарудить на соломі синиця,
Гніздечко рехтує, хоче діток мати,
Як це, усвідомить? Не може сприйняти.
Минуло десять літ, думки - темні тіні,
Здалося сповита, вся у павутинні,
Та птаха раптово,мов сон перебила,
До болю зранена, сльозу проронила.
Лиш свіже повітря, призвело до тями,
Так стежка заросла. Побрела до мами,
Ворони скрізь прячуть. Квіти на могилі,
Пробач рідна ненько, ти своїй дитині.
А вітер куйовдив, посріблені коси,
На фото краплини, як криштальні роси.
12.05. 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835919
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 19.05.2019
Світяться красою наші вишиванки,
неба синя просинь, сонячні в них ранки,
жита золотого повні колосочки.
Гляньте, вишиванки одягли синочки.
Вишиті сорочки... росяні світанки.
Одяглась земля вся в гарні вишиванки.
І немов яскрава сонячна перлина -
в вишиванках цвіте Україна!
Вишиті сорочки в донечок є нові,
квітне тут любисток, ґрона калинові.
Нехай ваша доля, діточки рідненькі,
та й буде щаслива... вишивали ж неньки!
Вишиті сорочки... росяні світанки.
Одяглась земля вся в гарні вишиванки.
І немов яскрава сонячна перлина -
в вишиванках цвіте Україна!
Світяться красою наші вишиванки,
неба синя просинь, сонячні в них ранки,
жита золотого море колосочків...
Гарні вишиванки в доньок і синочків!
Вишиті сорочки... росяні світанки.
Одяглась земля вся в гарні вишиванки.
І немов яскрава сонячна перлина -
в вишиванках цвіте Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835783
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 17.05.2019
Я проснулась спозаранку,
Прасувала вишиванку,
Залюбки вже одягнуся,
На всі боки повернуся.
Свято маємо ми нині,
У садочку і в родині,
Будем разом відзначати,
І співати й танцювати,
Україну прославляти!
Земля нині в вишиванці,
Квіти з вітром, теж у танці,
Порадіймо, святу люди!
Нехай мир, буде повсюди!
Оберіг для України,
Жити в щасті всій родині!
16.05.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835706
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019
Закутала місто барвиста весна,
Повіки ж бруківки холодні, мов іній.
Надія провулків занадто тісна,
І розписи сонця з тонюсіньких ліній.
І змерзли пелюстки весняних долонь,
Тривожить на скронях меланж ніжно-сизий...
А може, це тільки розбурханий сон?
Земля ж у квітковій пишається ризі.
Любові моєї погадка крилата
Обійме теплом твої пазли мовчання.
І навіть бруківка вбереться у шати,
Бо повінь кохання розмиє печалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835637
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019
Крислатий дуб, там лелека,
Гніздечко вистилає,
До цвинтаря недалеко,
Ой,сумно ж скрипка грає.
…
Та птах, шурхоче в надії,
Й погляне, все до сходу,
Тримав думку - світлі мрії,
Для нашого народу..
Хай врешті,всі зрозуміють,
Що це, одна країна,
Поставити МИР, скрізь зуміють,
Тож ми, одна родина!
Світліший, є хтось й темніший,
Хоч різні мови має,
Та наш народ розумніший,
Нехай землі не крає!
Вже досить всім воювати,
Від болю плаче скрипка,
В журбі жінка, батько й мати,
Й сирітонька дитинка.
Крайнеба знову лелека,
Летів спішив до сходу,
Дорога, хоч і неле́гка,
Та людям на угоду.
На щастя, гніздо там звити,
Щоб дружно і охоче
Всі добре, спромоглись жити,
Бо ж кожен з нас так хоче!
15.05.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835576
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019
Вчителька розповідала
Про сільське тваринне царство,
Як там люди із любов’ю
Доглядають господарство:
-А худоба чує й бачить,
І цінує цю роботу,
Вам завжди добром відплатить
За всю ласку і турботу.
Кожен день корівка вдячна
Молоком всіх пригощає,
Бо господар її смачно
І годує, й напуває.
Тут відмінниця Маруся
Чемно руку підіймає
(У селі була в бабусі,
І в цій справі дещо знає):
-Добровільно всі рогаті
І не думають давати:
Молоко в кози й корови
Треба силою забрати.
Качці, гусці, чи індику
Довго не дають прожити,
Господиня птицю любить,
Якщо нею стіл накритий.
І господар докладає
У хліві зусиль немало,
Бо в кабанчикові бачить
Ковбасу, биточки , сало…
В курки яйця забирає,
Їй не платить - все задаром,
На ягняток поглядає –
Шашлик буде незабаром.
Стало ясно навіть свиням:
Якщо зняти з людей маску,
То навіщо цим тваринам
Ця любов фальшива й ласка?
Вчителька в своєму плані
Все чудово розписала,
А ця капосна Маруся
Отакий урок зірвала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835581
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019
Роз'їхались діти... Спорожніла хата,
Виросли й онуки...Вже й правнучка є,
Жде їх виглядає, посивіла мати,
І днями, й ночами думи думає...
Похилилась хата й хвіртка біля хати,
Стіральна машина часом барахлить...
Відцвіла вже вишня...Постаріла мати,
Сумно й одиноко їй у світі жить...
Стала на стежині, що веде до хати,
Бігали тут дітки до її гнізда,
А тепер лишилось їй лише чекати,
Від дітей і внуків кожен день дзвінка...
А ще їх у гості завжди виглядає,
Кожен день й щоночі вона дожида...
Приїздіть частіше, вас вона чекає,
Уже й борщ зварила, й пиріжків спекла...
Вже цвіте калина, пахне рута-м'ята,
Нарцизи й тюльпани пломенем горять,
Вікнами моргає і зоріє хата,
Вона, як і мати, ждала й буде ждать...
Ваш приїзд для неї - то найкраще свято,
(Про вас її мрії і її думки)...
Поспішайте, діти, вас чекає мати,
Доки ще не вкрили стежку бур'яни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835311
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 13.05.2019
[i]Росте черешня в мами на городі,
Стара-стара, а кожен рік цвіте,
Щоліта дітям ягодами годить,
Хоча вони й не дякують за те.
[b] Микола Луків[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/hKfFLVzn43U[/youtube]
[i][b][color="#740982"]Красна вишенька
красну вишивку
одягає в житті раз-у-раз,
серед віточок –
рідних діточок,
як трапляються, не для прикрас.
І намистечко –
спіле листячко
обрамляє її, мов смарагд.
Ще й коралями –
чудо-лялями,
чудо-вишнями – роду парад.
Красну вишеньку –
дань Всевишнього –
з ласки Божої і дідуся
при повіточці
в пару квіточці
посадила з добром матуся́…
Світ завдячений
неперервністю
не розпутницям, і не царям –
вкрай привітним (бо
люблять діти ж їх),
лиш коханим своїм матерям.[/color]
[/b]
12.05.201
На світлині автора - остання представничка
жіночого полку племені з Удаю внучка Ханна,
що народилася і мешкає у Німеччині.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835326
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 13.05.2019
Мама насіяла квіток багато,
вміє вона їм радіти.
Повниться щастям батьківська хата:
додому приїхали діти!
Мальви розкрили пелюсточки ніжні,
пахне любисток та м'ята.
Повниться щастям батьківська хата,
є радість у мами і в тата.
Сонячно квітнуть уже чорнобривці,
і паничі вгору в'ються.
Повниться щастям батьківська хата,
бо ж внуки так дзвінко сміються!
Туляться личком до мами і тата.
Ой, які ж ніжні та милі...
Повниться щастям батьківська хата,
бо там, де є цвіт цей... Щасливі!
Мама насіяла квіток багато,
є матіола й троянди.
Дуже тут гарно квітнуть жоржини.
Я хочу - хай буде так завжди.
Хай веселиться у квітах хатина,
добре тут в будні і в свята.
Любить й шанує квітка-дитина
рідне́ньких матусю і тата!
Мама насіяла квіток багато,
вміє вона їм радіти.
Повниться щастям батьківська хата:
додому приїхали діти!
Дуже радіє всім, біля криниці,
в ґронах червона калина.
Світиться щастям батьківська хата:
зібралась додому родина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835309
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019
-Лікарю, я так Вам вдячний,-
Сяяв з радості Данило,
Хоч повівся необачно,
Ваші ліки - справжнє диво!
-Дуже радий,- лікар каже,-
Результати позитивні,
Так у чому ж їхня сила?
Це для мене навіть дивно…
-Прийшла якось моя тітка,
Без ноги вона - каліка,
І самотня, і бездітна,
А хвороб - то вже без ліку!
Я для неї - замість сина,
Найрідніший в цілім світі,
Спадкоємець я єдиний ,
Написала в заповіті.
Поки смажив я яєчню,
Про здоров’я щось базікав,
Бідолашна і сердешна
Випила ці Ваші ліки.
Каже: -Зразу легко стало,
Перестало все боліти…
Вчора тьотю поховали,
А мені судилось жити!
Лікар каже: -Препарат цей
Має безліч тут загадок:
Декому дає здоров’я,
А комусь квартиру в спадок.
І хоч звикли ми казати –
Медицина вже пропаща,
Про ці ліки закордонні
У нас відгуки найкращі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835076
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 11.05.2019
-Лікарю, я так Вам вдячний,-
Сяяв з радості Данило,
Хоч повівся необачно,
Ваші ліки - справжнє диво!
-Дуже радий,- лікар каже,-
Результати позитивні,
Так у чому ж їхня сила?
Це для мене навіть дивно…
-Прийшла якось моя тітка,
Без ноги вона - каліка,
І самотня, і бездітна,
А хвороб - то вже без ліку!
Я для неї - замість сина,
Найрідніший в цілім світі,
Спадкоємець я єдиний ,
Написала в заповіті.
Поки смажив я яєчню,
Про здоров’я щось базікав,
Бідолашна і сердешна
Випила ці Ваші ліки.
Каже: -Зразу легко стало,
Перестало все боліти…
Вчора тьотю поховали,
А мені судилось жити!
Лікар каже: -Препарат цей
Має безліч тут загадок:
Декому дає здоров’я,
А комусь квартиру в спадок.
І хоч звикли ми казати –
Медицина вже пропаща,
Про ці ліки закордонні
У нас відгуки найкращі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835076
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 11.05.2019
[img][/img]
А я люблю тебе й не каюсь!
До серця спомин пригортаю:
Де п'янко весни так цвіли,
Де нам на крилах принесли,
Із теплих тих країв далеких,
Любов негаснучу - лелеки.
ЇЇ ми свято берегли!
Розпорошити не змогли
Ні злі вітри, ні сніговії,
Лиш невгамовні лиходії-
Такі поспішливі роки
Летіли в безмір. Навпаки,
Прискорювали час розлуки...
Затим страшні вселили муки
До скону в серденьку моїм...
Все ж за любов - я вдячна їм.
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRTzEkkwBzlSzWLX3iVFXzJY3orZUbuK1NhzGDhs4Yk3aiATWPC[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835227
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019
Там, де берізки шумлять за селом
й горять маки червоні у травах,
спить безименний солдат вічним сном...
Тут земля знов у ранах.
Невже не навчилися ми цінувать
життя ще й сьогодні?
Знову стоїть на сторожі солдат
на краю безодні!
Ой, як багато по світу таких
із ясними, як цвіт, іменами.
Йдуть вони завжди попереду нас.
Є ж їх скільки й за нами...
Невже не навчилися ми цінувать
життя ще й сьогодні?
Знову стоїть на сторожі солдат
на краю безодні!
Злиться, вирує розлючений звір
в душах тих, хто любові не знає.
І молодий йде солдат знов у бій.
Нас усіх захищає.
Невже не навчилися ми цінувать
життя ще й сьогодні?
Знову стоїть на сторожі солдат
на краю безодні!
Там, де берізки шумлять за селом
й горять маки червоні у травах,
вже заплатив за життя тут солдат...
Чом земля знов у ранах?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835258
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019
Літо збігало до кінця… Осяяна яскравим сонцем блакить неба.. . Там, удалині, біленькі хмари від вітру малювали стрічки, поспішали до обрію .
Грона калини наливалися соком, майже червоні та деінде, немов пензлем підмальовані маленькі зелені смужки, підкреслюючи, що далеко до дозрівання. Основний стовбур, привітно, ледь- ледь похилився до хати, втішав Галину, коли їй було важко на душі. Жінка позирала на широкі листки калини і ті яскраві грона, що виблискували, переливалися на сонці, їй здавалося, що вона в них ховала смуток знаходила розраду.
Дивилася й порівнювала свої роки з тими гронами, щеміло під серцем, печаль труїла душу. Життя не склалося, коли цей тягар з себе струшу? Не раз вона задавала собі це запитання. А можливо й насправді зважитися, зробити крок, який змінить її життя? А чи змінить на краще? Щоб більше не мати одинокості. Роки спливли, їй вже тридцять вісім. І за плечима, невдалий перший шлюб, а чи була любов? І чому її зрадив чоловік? Ні, не погана, славна жінка і кажуть всі – « добра душа», не тільки на роботі в столовій, де вона працювала, а й по - сусідству всі співчували, дізнавшись, що залишилася сама. Правда з роками, трохи розповніла, але ж не міх, заспокоювала себе, хоча й притримувалася дієти та це на жаль, майже не давало ефекту.
Так, в житті зробила вибір - розірвала всі зв`язки. Та, які там зв`язки, адже кохання давненько вже вгасало й дітей Бог не дав. Себе картала, чому довірилася йому, адже він їх не хотів, все відтягував час, вмовляв, ще зарано й зарано. І так рік за роком, життя продовжується і час спішить, пливе, як річенька стрімка, бистра. Але ж вода та теж кудись впадає, в море, чи в озеро. Чому ж я маю бути сама? Теж хочу в чиїсь обійми, такі роки, ще ж не стара - інколи вечорами, перед дзеркалом, сама до себе вела розмову.
Все, що разом нажили покинула, в селі продала батьківську хату і в цьому ж містечку купила невеликий приватний будинок. Щодо роботи, то вирішила деякий час працювати в місцевому дитячому таборі відпочинку.Роботу що мала – покинула, щоб не бачити колишнього чоловіка, він все там харчувався, навіть, ще до знайомства з нею. Хоч й прожили тринадцять років і радощі були та пробачити зраду не змогла. Й на мить не бажала з ним бачитися.
Здавалося - час просто збіг. Новий колектив не знав нічого про її життя та одній жінці Зої, що ту же, поряд з нею працювала на кухні, розповіла про себе. В неї підростав син, вона без чоловіка виховувала його сама. Хлопчику минуло десять років, він, якийсь час був в селі, в її мами та вирішила краще, щоб був поруч. І дитина нагодована, ціле літо разом. То її життя, вона зрозуміла, що ця жінка просто ненавидить всіх чоловіків. Їй в душу не лізла, розуміла що, якби хотіла сама поділитись сокровенним, то напевно б розповіла, хоч щось про себе. Але вона своєї душі,серця не відкривала,весь час чимось незадоволена. З часом, Галина навіть пошкодувала, що розповіла їй про себе.
Її тягнуло до дітей, інколи в їдальні, коли вони обідають, посміхнеться, заграють веселики в очах, підійде до них, заохотить, щоб в тарілках не залишали їжу. Приголубить, ніжно обіймає, гладить по голові, підбадьорить, а часом сльози з`являться на очах, відійде в сторону.
Одного разу - після обіду витирала столи, дві дівчинки не вийшли з їдальні, біля виходу присіли на стільці. Мабуть дві сестрички, подумала, адже трохи схожі. Ой, ще й світленьке волосся і такі ж дві косички, як в мене в дитинстві - аж здивувалася. Привернувши увагу до очей, такі ж очі волошкові. Дівчатка гойдали ногами, весь час позирали, то на неї, то на вхідні двері.
Галина саме виносила відро з водою надвір, коли в дверях зустріла світлоокого чоловіка, який чемно привітався. Дівчатка підскочили до нього, одна з них голосно сказала,
- Тату… тату, давай сходимо на ставок, ми не хочемо спати. Друга обіймаючи двома руками, повисла на шиї,
- Ти ж обіцяв, вже трішки і літо закінчиться, вода буде холодна.
Він обома руками обійняв їх, жінка, аж на якусь мить зупинилася, задивилася на них - щасливих. Відразу думки, як джмелі, десь бачила його, хто він і тільки ввечері нагадала, що це ж їхній завгосп.
Пройшов тиждень… Галина помітила його біля їдальні, коли всі діти, після сніданку пішли на прогулянку до ставка. Він довго стояв, поглядав до вікна, наче якийсь схвильований, переминається з ноги на ногу. Вона закінчивши прибирання, знімала фартух, в цей час він зайшов в їдальню.
Чому почервоніла і ледь – ледь схвильовано,
- Ви до дітей? Так вони ж всі пішли на прогулянку.
Очі в очі, наче полум`я охопило обличчя, торкнувся руки,
- Я хочу поговорити з вами… Це, щодо моїх доньок
- А, що, щось не так?
- Та ні! Все гаразд, просто хочуть мої Оля і Світланка, щоб я вас ввечері запросив на чай до нас в кімнату.
Піднявши брови, здивовано подивилась на нього й миттєво відвела погляд,
- Та я… І… Не знаю, чому раптом …
- Вас Галина звати, я знаю, а мене Володимир. Я перепрошую, але дуже прошу вас. Знаєте дівчата вже три роки без матері, цілий місяць - мені про вас розповідають, можна сказати всі вуха продзижчали. Просять, щоб хоч раз до нас в кімнату навідалися, розповідають, як ви добре до всіх ставитися. Кажуть дітям цікаві історії розповідаєте…
Він дивився на неї таким благанним поглядом, що їй стало незручно. Вона відчула якусь радість, її очі посвітліли, немов в них сонце заглянуло.
- Ну гаразд, десь о двадцять першій зайду, ви ж в тій кімнаті, де висить напис - »завгосп»?
- Та ні, - хитнув головою в бік, продовжив, - Поруч двері, без таблички.
Він пішов, ледь опустивши голову. Щеміло під серцем, не змогла зрушити з місця, присіла на стілець. Це ж треба такого - матері нема, ото біда. Та, як же це, дві квіточки й без матері, куди ж Бог дивився, діточок зробив напівсиротами.
Після вечері, вона пішла в містечко, в магазини, щоб дещо купити. Печиво, цукерки, напій « Ситро» поклала в сумку і в відділі «Промтовари» дивилася на іграшки. Щоб взяти дівчаткам ляльки, напевно дорогувато та хоч маленькі, роздумуючи стояла біля вітрини. Пригадала, як їй на десять років подарували велику ляльку, як тішилася нею. З`явилися сльози, згадала батьків, так рано пішли в інший світ, а вона ж, як билина, залишилася зовсім одна.
Поверталася з магазину, біля воріт табору зустріла Зою з сином,
- О, вийшли прогулятися вдвох…
Зоя, з під лоба поглядом зміряла з ніг до голови, намагається зазирнути в сумку, звернулася до сина,
- Андрію біжи в кімнату, я скоро прийду.
Він, як дзиґа крутнувся на місці й підскакуючи побіг у напрямку будівлі.
- Так – так! Це, що в гості зібралася до завгоспа? - звівши руді брови, запитала незадоволено.
Галину, наче окропом облили, гучно забилося серце, чомусь стала виправдовуватися,
- Та це запросили на чай, тож не піду з пустими руками…
- Ну – ну… Повідав син, що дівчата на тебе чекають. Розповідав, хвалилися, що ти їм дуже сподобалася, дивися щоб в халепу не потрапила. Воно тобі треба? Чужі діти - не свої, ще вийдеш заміж, народиш собі. Ти думаєш, хтось тебе розумною назве? Як приголубиш їх, то й на голову сядуть. Дивися, він напевно, ще й молодший за тебе, дітей позбудеться, а сам буде гуляти. А чому б і ні, високий, стрункий, ще й на бороді ямка, як в пісні співається. Задурить тобі голову...
Мов вата під ногами, так переступає з ноги на ногу Галина, мовчала, не стало сміливості заперечити. Зоя наче з листа читала доклад, так виглядало, коли все це говорила. І раз - по - раз, кидаючи погляд на всі сторони, двигала плечима, розмахувала руками. Вони вже були біля будівлі, де жила Зоя. Відчиняючи двері, жінка вкотре незадоволено її зміряла з голови до ніг,
- Подумай, я тобі раджу краще, не йди, не одягай зашморг на шию…
Скільки злоби в цій людині, подумала Галина, хіба ж можна бути такою черствою, жорстокою і такі слова, що, аж мороз по шкірі. Рішуче повернула до будівлі, поспішила в гості, до дівчаток.
Володимир, відкривши двері, привітно зустрів. Дівчатка, як дві пташечки усміхалися, запрошували до столу, де вже в тарілці лежало цукрове печиво і на столі стояли чотири склянки.
О, він одяг білу сорочку, помітила, а й справді - славний. Та й коли Зоя помітила, ту ямку на бороді, здивувалася про себе.
Вона поклала на стіл гостинці… Володимир заперечив,
- Навіщо було втрачатися?! У нас все є, чай і до чаю, якщо ж захочете є кава…
Галина витягнула з сумки дві ляльки - близнючки,
- А це вам дівчатка.
В очах дівчаток заграли веселики, усмішки на обличчі, вони задоволено взяли ляльки,все ж трохи стримуючись, із легким хвилюванням, сказали в один голос,
- Дякуємо!
Весела розмова за столом…. Цей вечір, це спілкування - наче пробудило в ній інше життя. Вона навіть не могла уявити, скільки отримає душевного тепла. Дівчатка - щебетушечки, розповідали, про школу, про бабусю з дідусем, але шкода, що живуть далеко.
Володимир провів її до будівлі, дуже дякував за чудовий вечір. З нею в кіинаті жила пенсіонерка Валентина, вона в таборі працювала прибиральницею. Не спала, чекає на неї. Тільки Галина відчинила двері, жінка вже сиділа в ліжку, поправляючи сиві коси, що спали на чоло,
- О, вибачте, розбудила вас, трохи в гостях засиділася.
Валентина одягла халат, присіла на стілець,
- Чула я, чула, що Володька наш на тебе задивляється. Що скажу, він тут вже три роки, відколи жінка померла, кажуть невдалу операцію на шлунку зробили. От і залишилися без матері дві красунечки. По них бачу, повеселіли, як ти в нас з`явилася. А то все сумні оченята, хочуть діти материнської ласки, ой, як хочуть…
Вона слухала, мовчки, розстеляла ліжко. Вже вкладається на подушку, тихо, наче в роздумах сказала,
- Життя покаже, Ви говорите він хороший, а он Зоя, каже, що не варто на шию хомут вішати. Відмовляє мене, каже буду дурепа, якщо з дітьми продовжу спілкування.
- О! Життя покаже?! Треба слухати своє серце! І брати щастя в свої руки, не втрачати час. Знайшла кого слухати! Та вона відколи в нас, то все собі хоче знайти багатенького, щоб з хатою, бо сама ж в містечку винаймає халупу. А тут таке діло, вона ж старша за нього на років вісім, того й біситься, що він не звертає на неї уваги. А в нього в містечку є квартира, працює десь на залізниці, це його сюди профком прислав, після того, як дружини не стало,- розмахуючи руками, поспішаючи, голосно говорила жінка.
Скрипнуло ліжко, Галина повернулася до стіни,
- Ну на добраніч. Дякую за пораду. Та гадаю, як доля, то так і буде. А дітей я люблю, чиї б вони не були, бо це діти - як весняні квіти, що приваблюють до себе, дарують радість, додають сили для життя, яким би воно не було…
Пройшло декілька днів, дівчатка поводитися стали обережніше, більше спостерігали, як Галина спілкувалася з дітьми. Наче намагалися бути в стороні від інших дітей. Це неможливо було не помітити. Одного разу Оля, на рік, старша за Світланку, міцно тримала її за руку та виривалася врешті звалилася на підлогу. Вона підбігла до Світлани, підхопила на руки, присіла на стілець,
- Забилася? Ви щось не поділили?
Декілька дітей, що після обіду залишилися в їдальні, оточили їх. Світлана притулившись, зазирала їй в очі,
- Вона до вас не пускає, тато наказав не заважати вам ,а я теж хочу щоб мене обійняли, як інших…
- Та ось же, обійняла, - притулила до себе її голівку й продовжила, - Нічого не болить?
Їй вдалося перевести розмову про останній вечір, до якого готувалися діти, адже закінчувався відпочинок третьої зміни. Вона розповіла дітям, як всі веселяться. Включають магнітофон, розпалюють вогнище біля ставка, проводять конкурси.
Світланка, притулившись, все, ще сиділа в неї на руках,
- А ви нас з собою візьмете? Бо тато нам жодного разу не дозволив йти з дітьми, каже, ще малі. І каже , що йому там зовсім не цікаво.
На другий день Галина вирішила поговорити з Володимиром, щоб на останній вечір відпустив доньок. Та виявилося, що він з директором табору, поїхав у містечко.
Вже майже стемніло, коли Галина помітила, як до складу під`їхала автівка, з неї виносили великі коробки. Стояла неподалік, чекала, коли все переносять. Та Володимир побачивши її , щось сказав директору й махнувши рукою, йшов до неї.
- Ви, що гуляєте? Чи можливо мене виглядаєте? Добрий вечір!
Галина почула в його голосі хвилювання,
- А ви провидець, вас виглядала. Хотіла попросити, щоб дівчаток на вогнище пустили, я б з ними пішла, якщо ви не хочете….
Він легко взяв її під руку,
- Давайте пройдемся, поговоримо, звичайно, якщо ви не проти..
Відчула тепло його руки, чомусь розхвилювалася. Мовчала… Вони йшли до ставу, раптом здригнулася,
- Ой, як же діти? Сьогодні самі ляжуть спати?
- Та не хвилюйтеся про них, вожаті подбають.
Місяць уповні освічував стежину до ставу. Галина напевно вперше за скільки часу звернула увагу на небо. Зірки мерехтіли, переливалися різними кольорами, наче в фантастичному фільмі. Краса, на якусь мить тиша і спокій огорнули її. Вдихаючи свіжість, прохолоду, відчуває насолоду. Раптово, десь здалеку завів пісню соловейко і відразу, наче поруч, в траві заспівав цвіркун.
Під вербою, що схилилася до води, Володимир зненацька обійняв її, поцілував у вуста. Ні, вона не пручалася й сама не знала чому. Отямившись, злегка відсахнулася,
- А можливо не треба… Ми ж не діти…
Мовчки, ніжно обійняв її , задивлявся на став, в ньому купався місяць з ясними зорями. Роїлися думки, скільки їй років? І чи захоче продовжити стосунки? Гарненька, хоч пухкенька, але ж видно, що в душі має доброту і ніжність.
В обіймах тепло, приємно, відчуття дотику проймало все тіло, намагалася приховати легке тремтіння. Пригадала, як в дитинстві у теплих маминих обіймах, задивлялася в на пів темну далечінь. Дивилася до зірок, немов хотіла знайти в них розраду, що буде далі. Відчувала, то підкрадається кохання, якого вона так боялася. Їй би його обійняти і приголубити, але ж не ті роки і він напевно ж молодший, за мить ця думка лягла на душу прохолодою. Повільно звільнилася від обіймів,
- Ми з тобою мов діти, мене бентежить думка, ти напевно за мене набагато молодший, застара я для тебе..
Володимир, хитаючи головою, розсміявся,
- Ну так, аж на півтора року мабуть! Це причина, щоб не продовжити стосунки? Можливо діти перешкода та не хочеш прямо сказати…
Рукою прикрила вуста,
-Та ні де ти бачив, - піднявши голову догори продовжила,
- Зірки свідки Оля і Світлана чудові дівчатка. Я думала ти на років п`ять молодший за мене. Ой, що це я перейшла на - ти!
Ніжний дотик вуст і обійми… Володимир, обійнявши за плечі, заглянув їй в очі і ледь посміхаючись,
- Та я вже ж давно перейшов на «ти», що не помітила, ще в їдальні.
По обрію світліло небо… Тьмяніли зорі, ховались у всесвіт. А вони поверталися до місця проживання.
Закінчувалось літо… За тиждень діти підуть до школи, а що далі? Галина собі задавала запитання . Володимир запропонував одружитися та чи вона готова змінити своє життя? У роздумах,на обід чистила картоплю, вони на кухні удвох з Зоєю. Жінка напевно тільки й чекала такої нагоди, весело з посмішкою на обличчі,
- Ось і закінчується твоє захоплення, два дні і розійдешся з Володимиром, як у морі кораблі. Хоч спробувала, який він, як чоловік?! Буде, що згадати про це літо чи ні?
Галину, як окропом ошпарило, з рук випустила ніж. Відразу почервоніла, щось хотіла сказати… Чи взяти послати ? Та не наважилася, хай потеревенить, язик без кісток.
Але жінка продовжила,
- А, що ми баби всі хочемо ласки, поцілунків, перепихнутись. Ось, що тобі скажу - дурепа ти, ще молода, ну й нехай поскакали в траві, як ті цвіркуни та й досить. Та не загуби себе, йти на двоє дітей - це безумство.
Терпець урвався, різко заперечила,
- У нас з ним нічого не було!
- Тю, я так і повірила! Щоб ти змогла перед ним устояти?!Дивлюся на тебе, які погляди кидаєш на нього, а він, то загалом, дивиться на тебе, як кіт на сметану.
Галина, щоб вгамувати образу, різко махнувши рукою, вийшла з кухні. Трохи постоявши надворі, все ж повернулася, адже робота є робота, треба готувати обід.
Цього вечора пішов дощ, всі діти направилися в клуб, де мав відбутися прощальний вечір. Вона стояла біля вікна в кімнаті, коли почула стук в двері. Поспіхом відповіла,
- Так – так! Відчинено, заходьте.
Відчинилися двері…. Оля і Світланка на якусь мить застигли, а потім позираючи одна на одну, прикривши за собою двері, загомоніли,
- А ми без вас нікуди не підемо …
І одна за другою, без запрошення, опустивши голови, всілися на край ліжка.
Запала тиша… Округлилися очі, здивовано дивилася на дівчаток, не могла второпати, чого б це? Не знала, що сказати. Вони ж, розчервонілі, дивилися з під лоба, то на неї, то переглядалися між собою. Серйозні обличчя спровокували до думок, що сказати їм на це? Адже сама, як на роздоріжжі, ще не вирішила продовжувати спілкування з Володимиром чи ні? Дати згоду, вийти заміж? Але ж це такий відповідальний крок! Чи здатна я знайти до них підхід, чи порозуміємося?
Раптом відчинилися двері, без стуку, в кімнату увірвався Володимир й до дівчат,
- Фути – нути!
Вони, як кульки злетіли з ліжка, стояли, опустивши голови.
Він намагався не кричати. Вже й до Галини, розчервонілий,-
- Вибач!
Повернувся до доньок, голосно,
- Ви чому без дозволу пішли?! Я, що вам сказав?! Ваша самостійність мене вражає…
Наче хотіла заперечити, Галина взяла його за руку,
- Давай поговоримо без них, хай нас залишать…
Світланка шморгає носом, на неї всі звернули увагу. Вона маленькими кулачками витирала сльози, ледь перехоплює подих, тихо сказала,
- А я хочу, щоб ви тьотю Галю, були нашою мамою, тому й нікуди не підемо.
- І я ! І я хочу! – благаючим, ніжним поглядом, Оля зазирала в батькові світлі очі.
Березень 2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834779
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 08.05.2019
Розцвіли небеса незабудками,
Росяниста парча сонцеграє.
Розлетілись бажання голубками
Й залишилися за виднокраєм.
Розливається сонце озерцями —
Міріади блистять на стави́ську.
Плачуть верби в режимі інерції,
До води нахиляючись низько.
Ледь гойдається чайка на промені,
Виглядаючи в ки́п’яті здобич.
Викликаю без успіху спомини,
Супокій окликаю на поміч.
Я знаходжусь по той бік реальності,
Де зникає буденність спесива.
Хоч просте тут усе до банальності,
Я щаслива в тім сні… Я щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834491
дата надходження 04.05.2019
дата закладки 04.05.2019
Обіймала й цілувала
Скрізь Русланчика Агата,
Загадково так сказала:
-Скоро ти вже станеш татом!
Раптом зблід татусь майбутній,
Чомусь гикавка напала,
Хотів вимовить щось путнє –
Зразу мову відібрало.
-Це від щастя, так буває,-
Заспокоїла Агата,-
Бо я знала, що ця звістка
Справжнім буде тобі святом.
Вірю, що такі сюрпризи
Тобі , навіть , і не снились,
Твоє радісне серденько
На хвилину зупинилось.
І в цю мить тобі, коханий,
Нехай заздрять усі люди,
Опиши життя щасливе,
Яке в тебе далі буде!
-Далі я прийду додому,
Жінка гляне гнівно в очі,
Дасть по пиці, запитає,
Де я лазив до півночі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833688
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 04.05.2019
Підійшла до кума Миті
З допитом кума Марійка:
-Ви подряпані, побиті,
Це аварія, чи бійка?
-Із дружиною зустрілись
Ми в нічному клубі вчора.
Зразу страсті розгорілись
(Це підтвердить друг мій Жора).
Жінка знала, що я зранку
У відрядження поїхав,
(Я її сказав цю байку),
А сам враз знайшов утіху.
Хто б подумав, що я Марту
Можу тут вночі зустріти?
Ну, не сходяться ці карти,
Адже в нас маленькі діти!
Німа сцена для всіх стала,
Як у тому «Ревізорі»,
І дружина показала,
Дії всі свої прозорі.
Рукопашна зав’язалась,
Крик, істерика, удари,
Всі у клубі позбігались
І знімали нашу пару.
Аж під ранок помирились,
Де вже правду цю подіти:
Погуляли, показились,
І згадали - вдома ж діти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833890
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 04.05.2019
Я вдохновляюсь вновь весною
Её волшебной красотою
И заряжаюсь в позитиве
Когда всё расцветает в мире.
Когда природа, словно сказка,
Нам дарит радость, свет и ласку.
Опять цветы благоухают.
На Сайте, жаль, их не хватает.
Уже и позади дебаты,
Остыли даже компроматы.
Весна взяла свои права,
На газ дешевле всем цена.
Ведь снова избран президент
-Для всех ответственный момент,
Для всех надежды и мечты
На улучшение судьбы...
Мне очень нравится природа.
Всегда. В любое время года.
Мне очень нравится когда
С неё не делают дрова.
Апрель 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834370
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 04.05.2019
За Панським ставком на горбочку,
Де корінь пустив родовід,
Стояла хатина в садочку,
Яку збудував ще мій дід.
Ця мазанка біла, як іній,
Віконця маленькі в стіні.
На ній візеруночки сині
Були найгарніші мені.
Під стріхою сіра покрівля -
В’язали з соломи снопи.
Долівка застелена зіллям,
Ще свіжим його занесли.
Коричнева глина на призьбі,
Жовтесенька смужка навкруг,
Всміхалося сонечко в небі
До рівно наведених смуг.
Там ріс попід тином барвінок,
Під вікнами мальви цвіли.
Від груші старої затінок -
Дерева розлогі росли.
Тягнулась стежина до хати,
Яка поросла споришем...
Моєї матусеньки мати
Усіх пригощала борщем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834282
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 03.05.2019
Проведи паралель, зрозумій цю науку.
Підніми очі вгору до самих небес.
Доля тягне сама тобі помочі руку
Ти ж поводиш себе, як той вуличний пес.
Бог життя дав одне, бережи, схаменися
Бо спитає тебе, чи по совісті жив
Сліз солоних людських, горя їх бережися.
В судний день ти заплатиш за все те, що зробив
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834302
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 03.05.2019
Дозволь мені тебе любити,
Дозволь коханою назвати.
Без тебе в світі важко жити,
Ще важче в невідомість грати.
Дозволь мені тебе обняти
І притулитися до тебе.
Солодкий мед із уст збирати
І дарувати зорі з неба.
О Боже! Як тебе кохаю!
Сто раз скажу, промовлю ніжно.
Любов моя прийшла із Раю,
Лягла словами в весну пізню.
Послухай, що шепоче вітер,
В садочку птах пісень співає.
Усі зберу для тебе квіти
І прошепочу, що кохаю.
Дозволь мені тебе любити,
З тобою поруч завжди бути.
Любов не можна спопелити
Її ніколи не забути
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834264
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 03.05.2019
Радуюсь Солнцу и Весне!
Радуюсь каждому мгновенью!
Живя на Земле!
Радуюсь птиц пенью!
Ты только посмотри -
Солнышко смеётся...
И с пеньем птиц
Весной Душа проснётся!
От счастья так высоко взлетит!
За всё благодаря Бога!
Опять всё тот же лейтмотив...
Природы оживленье!
И с благодарностью летит
Настроение - весенне!
И если б можно было
Своим дыханьем оживить...
Тех, кто ещё не проснулся..
Для этого нужно очень сильно полюбить!
Ведь это же не трудно...
Настроиться на мажорный лад,
Чтоб радоваться каждому мгновенью!
Спешу Любовь свою раздать,
Чтоб всем хватило!
Вдохнуть Любовь!
Особенно тем, чьё сердце не любило...
Ведь мы все от Одной Любви!
Любви Бога!
Лишь руку протяни -
Почувствуешь кто так дорог...
Спешу от Радости Душой взлететь
За всё благодарю Бога!
Душа ведь хочет петь!
Весна!
Ты мне дорог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834016
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 01.05.2019
Так легко сломать свои крылья.
Так легко просто взять и упасть.
Так легко все становиться былью.
Так легко из Вселенной пропасть.
Так легко умереть от боли,
Даже, если нет видимых ран.
Так легко решиться воли.
Так легко попасть в чей-то капкан.
Так легко в пропасть сорваться.
Разбиться на кучу осколков.
Так легко через боль улыбаться,
Когда сердце лишь горстка обломков.
Так легко не заглушить всю печаль,
Что внутри бушует волной.
Она, как черной невесты вуаль,
Накрывает тебя с головой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833928
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 30.04.2019
[i]Ти, брате, любиш Русь,
Як дім, воли, корови, —
Я ж не люблю її
З надмірної любови.
[b]Іван Франко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eYj8ciqAPcA[/youtube]
[i][b][color="#4e0480"]Я не́ люблю, коли тьмяніє ранок
від хмар, що застеляють виднокрай,
коли світила сонцеликий пряник
не радує пташиний водограй.
Я не́ люблю, коли бруднять газони
і топчуть квіти, листя і траву,
коли нам глобалісти і масони
указують, як жити наяву…
Я не́ люблю, коли в причілку хати
не кублиться гучна сім’я лелек,
не до вподоби кітч, пуста пихатість,
що марнослів'ям повнять родинний глек.
Я не́ люблю кружляння круків чорних
над димарями мирних, рідних хат…
Я не люблю пісних і "чудотворних",
хто не тримається своїх пенат!
Я не́ люблю, як… плачуть з горя діти,
як ллється молода, невинна кров…
Нехай в огні належить тим згоріти,
хто посягнув на ближнього покров!
Я не́ люблю, коли обцасом* – в душу,
коли на сміх береться сивина...
Відтак весь гнів я виплеснути мушу,
не втримавши обурення сповна!
Я не́ люблю!.. Та з почуттям любовї
за неньку-Україну помолюсь!
Бо не люблю її найпаче болю,
її страждань і болю
н е
л ю б л ю !
[/b][/color]
27.05.2019
_________
*каблук, підбір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833765
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 30.04.2019
Із легкістю порухів на устах
Моє ім'я є Безталанна
В твоїх очах блакитний птах,
Що до небес мене. Осанна!
Безмірний шепіт на словах
Я тільки витвір інтро-світу
І кожен мій наступний змах
Станцює краще від обріти.
Той голос в'ється на світанні,
Що марево друкує, як любов.
Мені тебе не треба у реаллі,
Де сині очі, синя й кров.
Звільнить би пута своїх мрій,
І розписать би по скрижалях
Хто той, що мной заволодів,
Хто звав оманою кохання?!
(за мотивами повісті Докії Гуменної "Мана")
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705877
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 30.04.2019
Люди играют разные роли.
Ищут коды, ломают пароли,
Играют из жизнями ранимых людей
И не верят в силу сумасшедших идей.
Люди играют разные роли,
Не видя света сломанной воли,
В разбитых мечтах не верят надежде
И никто не хочет стать, как прежде.
Люди играют разные роли
И лишь единицы, сочиняют смешные пароли.
И дарят улыбку
Даже, совершив ошибку.
Имеют надежду, даже без мечты
И вновь сводят, любви мости.
Их роль не проходит
И в тупик не заводит.
Лишь избавляет от боли…
Несмотря на то, что
Люди играют разные роли.
10 сентября 2014 год
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776364
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 30.04.2019
Ще травень розкішний буяв дивоцвітом,
Каштани в саду цілували дощі,
Ми стрілись, де вперше кохання розквітло,
Завітні слова ти сказав від душі.
Весняна краса вся до ніг враз упала,
Змінився, засяяв весь світ, як свіча.
В обіймах твоїх я про все забувала,
Й купалась у синіх озерцях-очах.
В саду солов'ї заливалися співом,
Немовби напоєні нашим коханням.
І сад Ботанічний нас вабив красиво,
Ми в ньому блукали до самого рання.
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833963
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 30.04.2019
З барлогу виліз косолапий... від світла мружить очі.
Оце поспав би ще годинку. Вставать ніяк не хоче.
Так розспівалася пташина, що спати неможливо. То ж
виліз, вийшов подивитись на оте справжнє диво.
Правда, зими він так й не бачив, бо в сплячку залягає.
А от весною тут і влітку по лісі він блукає.
І восени є всього досить, то ж жиром запасеться.
А як зима мине - весною від сну Ведмідь проснеться.
Не то, що Білки, Вовк, Лисиця, сірі Зайці і Лосі часто
поживи не знаходять. Так в лісі повелося.
Та то ж між звірів... Не хвилюйтесь, будь ласка, ви да-
ремно. У нас і їсти, й пити, й спати. Усе це так приємно!
Якщо комусь не вистачає чогось. Не нарікайте.
Самі за себе ви подбайте, самі собі шукайте.
Для кого є? А чи потрібна ця баєчка кому?
Ото ж... мовчіть, або просніться! Вже досить того сну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833137
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 18.04.2019
Тобі, я була сонцем,
А ти ж, мов охоронцем,
Для нашого кохання,
Із вечора й до рання.
Любов нас оповила,
Як птаха гніздо звила,
У небі зірка ясна,
У нас сім’я прекрасна.
В обіймах із тобою,
Немов,я за горою,
Умів ти цінувати,
Я хтіла цілувати.
Як ніжність серед ночі,
Ласкаві, теплі очі,
Мені дорогі стали,
Адже удвох кохали.
Ми чули спів пташиний,
Тепер наш дім гостинний,
Хоч коси уже сиві,
Та все ж, справді щасливі.
2000р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833084
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 17.04.2019
Вірші і музика Олега Стадніка
Хай люди вірять у любов
Ще до зорі свого принання,
Хай ставлять в приклад знов і знов
Легенду нащого кохання!
А все той льон, блакитний льон,
Що нас затримав аж до ночі,
Ой, чи то винен тільки льон,
А чи твої блакитні очі!
Блакитний льон, блакитний льон,
Він нас затримав аж до ночі,
Ой, чи то винен тільки льон,
А чи твої блакитні очі!
Цілунком губ твоїх торкнусь,
Щоб захмеліти вмить з тобою,
Для тебе щастям озовусь,
Лише б завжди була зі мною!
А все той льон, блакитний льон,
Що нас затримав аж до ночі,
Ой, чи то винен тільки льон,
А чи твої блакитні очі!
Блакитний льон, блакитний льон,
Він нас затримав аж до ночі,
Ой, чи то винен тільки льон,
А чи твої блакитні очі!
Хай люди вірять у любов
Ще до зорі свого принання,
Хай ставлять в приклад знов і знов
Легенду нащого кохання!
А все той льон, блакитний льон,
Що нас затримав аж до ночі,
Ой, чи то винен тільки льон,
А чи твої блакитні очі!
Блакитний льон, блакитний льон,
Він нас затримав аж до ночі,
Ой, чи то винен тільки льон,
А чи твої блакитні очі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350931
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 15.04.2019
Вірші і музика Олега Стадніка
Знов за великим столом
Радісна твоя рідня,
Ласка пливе із теплом-
Того тепла б та й щодня!
Птаха добра і надій
Сіла обабіч воріт -
В твій день народження, в твій
Свято твоїх чесних літ!
Птаха добра і надій
Сіла обабіч воріт -
В твій день народження, в твій
Свято твоїх чесних літ!
В день народження ближче ангел твій -
Світло він розлив з висоти,
В день народження і на всі роки
Озоряйся так щастям ти!
В день народження і на всі роки
Озоряйся так щастям ти!
Рідні і друзі тобі
Зичать здоров'я ізнов,
І щоб завжди у житті
Була справдешня любов!
Птаха добра і надій
Сіла побіля вікна,-
Тихого щастя прибій,
Тішиться твоя душа!
Птаха добра і надій
Сіла побіля вікна,-
Тихого щастя прибій,
Тішиться твоя душа!
В день народження ближче ангел твій -
Світло він розлив з висоти,
В день народження і на всі роки
Озоряйся так щастям ти!
В день народження і на всі роки
Озоряйся так щастям ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352287
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 15.04.2019
Вірші і музика Олега Стадніка
А щастя на білому світі,
Як діти здорові всміхаються
А щастя як земленька квітне
І в радість край рідний збирається!
І айстри, ромашки, волошки-
Цвітуть хай сади і поля!
Як станемо ми теж хороші,
Щаслива буде вся земля!
І айстри, ромашки, волошки-
Цвітуть хай сади і поля!
Як станемо ми теж хороші,
Щаслива буде вся земля!
А щастя, коли є родина,-
Родина злікує од відчаю!
А щастя на світі святинне-
Як серце з добром тай повінчане!
І айстри, ромашки, волошки-
Цвітуть хай сади і поля!
Як станемо ми теж хороші,
Щаслива буде вся земля!
І айстри, ромашки, волошки-
Цвітуть хай сади і поля!
Як станемо ми теж хороші,
Щаслива буде вся земля!
А щастя на білому світі-
Спішить у обійми у мамині!
І квітнуть у радості, квітнуть,-
Мов гай український з туманами!
І айстри, ромашки, волошки-
Цвітуть хай сади і поля!
Як станемо ми теж хороші,
Щаслива буде вся земля!
І айстри, ромашки, волошки-
Цвітуть хай сади і поля!
Як станемо ми теж хороші,
Щаслива буде вся земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373721
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 15.04.2019
Як добре, що кохання є у світі.
Немов весняний цвіт, ніжний, на вітрі.
Життя дорога в нього є красива.
Там, де кохання - доленька щаслива!
Ти знов скажи, скажи мені "Кохаю!"
Від цього слова кращого не знаю.
Із вуст твоїх почути - насолода.
Кохання - це від Бога нагорода!
Як добре, що весна приходить й літо.
Уся земля коханням обігріта.
І навіть холод з серденька зникає.
Бо вірить той тому, кого кохає!
Ти знов скажи, скажи мені "Кохаю!"
Від цього слова кращого не знаю.
Із вуст твоїх почути - насолода.
Кохання - це від Бога нагорода!
Тут кожен день цвіте барвистим цвітом.
І навіть осінь пахне теплим літом.
Як холодно - зима розсипле квіти.
Де є любов... завжди земля у цвіті!
Ти знов скажи, скажи мені "Кохаю!"
Від цього слова кращого не знаю.
Із вуст твоїх почути - насолода.
Кохання - це від Бога нагорода!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832681
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019
Весна красуня, красна дівиця,
Зелені смужки, в блиску барвінок,
Так поспішала, в сяйві вербиця,
Промінчик сонця, ніжний цілунок.
Пухнастий котик, ледь звеселився,
В низькім поклоні, слухав пташину,
Туман ранковий, десь розчинився,
Розгойдав вітер, сизу хмарину.
По траві краплі, як в оксамиті,
Переливались, та вже й сріблились,
До землі дотик, ну досить снити,
Проліски сині, в небо дивились.
Донизу сипле, грона калина,
Шпак веселиться, щебет музичний,
Увись здійнялась, весна – дівчина,
В небеснім морі, змах крил величний.
06.03.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832546
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019
Весна красуня, красна дівиця,
Зелені смужки, в блиску барвінок,
Так поспішала, в сяйві вербиця,
Промінчик сонця, ніжний цілунок.
Пухнастий котик, ледь звеселився,
В низькім поклоні, слухав пташину,
Туман ранковий, десь розчинився,
Розгойдав вітер, сизу хмарину.
По траві краплі, як в оксамиті,
Переливались, та вже й сріблились,
До землі дотик, ну досить снити,
Проліски сині, в небо дивились.
Донизу сипле, грона калина,
Шпак веселиться, щебет музичний,
Увись здійнялась, весна – дівчина,
В небеснім морі, змах крил величний.
06.03.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832546
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019
Яснів край неба, у кольорових гамах,
І відбивавсь здаля по віконних рамах,
Ніч крала вечір, скрізь смужки хмар палали,
А зорі сяючі, крадькома ховали.
У хаті тихо, лише чути дровець хруст,
І пісня линула, із материнських уст,
Вже й світлий місяць заглядав у віконце,
Думки за сина - о, де ж ти моє сонце.
В руках сорочка, вже думки - оси й голка,
Вмить у кватирку гучно крикнула сойка,
Наче пробудження, покотивсь наперстик,
В душі надія, то ж вишивала в хрестик.
До шлюбу білу, оздоблювала сину,
Щоби життя вдалось, мав долю щасливу,
Всі ниточки встелила, щоб був привітним,
Тож вдосталь хліба, солі й був обід ситним.
Згадала пісню, ніжненьку колискову,
Вміло мережиллла мову барвінкову,
І до Держави із любов'ю жовті й сині,
Нитки, щоб тепло і радісно у світлині.
Під її рухами розпускались квіти,
На душі добре, вже відчувала літо,
У квітних барвах, волошки й диво - ружі,
То дари Бога, щоби всі жили в дружбі.
Зоріла ніч, тихо сяйне зорепадом,
Мала уявлення, що син іде садом,
Лице усміхнене і ласкавий погляд,
Повернись сину,ось тут, присядеш поряд.
У очах вздрію, світло, втіхи іскринки,
В дарунок любий, ті щасливі хвилинки,
Як мій промінчик сонця, зігрієш душу,
Я обійму та й нехай сльозинку струшу.
Вже й притомилась, іще довго чекати,
Нехай війна скінчиться,- шептала мати,
Весняний вітер, хай печалі розвіє,
Стяг український над землею розвіє.
Мигтить край неба, веселиться світанок,
Злате проміння, ледь прилягло на ганок,
У голку вкотре пхає, й протягне нитку,
Все буде добре, то ж, повертайся синку.
28.02.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832227
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 11.04.2019
Пришла пора открыться далям,
Забросить душный городок…
В тоске, поникший и печален
В чужом краю – зовет исток.
Где столь любимые просторы
Приятны сердцу моему,
Где глаз чарующие взоры…
Неодиноко – одному.
Житьё в чужбине – боль тупая,
Среди отвязанных быков,
Душа свободная, простая,
Томится бряцаньем оков.
Вдохнуть нагрянувшей свободы,
Взахлёб вменять родную речь,
Среди вражды, среди негоды –
Сумел певучую сберечь.
Туда несёт меня кручина
Где милый райский уголок,
И зов души первопричинный:
Где первый шаг, где первый – слог
Где первый раз в любви признался –
Услышал шелест мотыльков…
Где прошлое,..и с кем прощался
В миру невидимых тонов.
Где завязь первых колебаний
Мечтам, надеждам зародясь
И воплощённых жизнью знаний,
В борьбе интриг – жизнь удалась!
Моя любовь – Волынь родная!
Вобрала таинство веков.
Твоих объятиях…скрываясь –
Цвела щемящая любовь;
Там, птица райская, в надежде,
Звала… Неслыханная трель!
Как Мавка ворожила прежде,
Зелёных глаз - её метель.
Туда где в скорбные оградки –
В граните множатся кресты,
Причал последний, у лампадки
Мои узнаете черты.
Настал, настал конец разлуки…
От мысли я пьянею той…
О, сколько пережито муки?
К тебе лечу - мой край родной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832200
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019
Вчитель каже: -У довкіллі
Є цікаві в нас уроки,
Ми у вивченні природи
Робимо помітні кроки.
Опади ідуть в нас рясно:
Дощ, чи сніг - завжди у моді.
Хто на прикладі пояснить
Кругообіг у природі?
-Я! – схопився першим Вася,-
Вчора ясна була днина,
Тато гарно так старався -
Зранку мив свою машину.
Вся волога піднялася,
З неї хмара утворилась,
А під вечір вся ця маса,
Мов з відра на землю лилась.
-Тепер, діти, поміркуйте
І скажіть, а хто з вас знає,
Як же він, цей кругообіг,
На життя людей впливає?
-Я скажу! - продовжив Вася,-
Дощ впливає, та ще й дуже!
Тато довго матюкався
В своїй «Ниві» у калюжі.
Це була страшна картина:
Було видно всім відразу,
Бо задрипана машина
Тата довела до сказу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831720
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019
Иду по солнечной дороге,
Путь направляя в небеса.
Дорог на свете очень много,
Одна из множества моя.
Я не стучусь наивно в двери,
В которые меня не ждут.
Общаюсь в общем-то со всеми,
С которыми комфорт, уют.
Хотя проблемы не бывает
И в жизни каждому я рад.
У всех две стороны медали,
Но во Христе- сестра и брат.
У всех желания свободы,
Любви, уюта и добра.
Над общим на планете домом
Нависла буря и гроза.
Меняются опять эпохи,
Как-будто в матрице игра
И вроде на земле не лохи (1)
И жизнь у каждого одна.
Но почему-то кто-то ходит
Миллионером-королём,
А кто-то еле счёты сводит,
Чтоб оплатить квартиру, дом.
Несправедливость в этом мире
Всё время задаёт вопрос.
То, словно, мы в коварном тире;
То вдруг в политике "мороз".
Сияет солнышко над нами,
Как лампа освещает путь
И видно правду временами.
Её б в политику чуть-чуть.
(1) лох
-лицо обманутое хулиганом.
2-3. 04. 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831796
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019
На курорті у Одесі
Слюсар із села Данило
Покохав блондинку Лесю,
І тут враз їх закрутило…
У любовному романі
Вже літав щасливий Даня:
Поцілунки на лимані,
Страсті звечора до рання!
Радісна була і Леся,
Така лагідна і мила,
Бо жила вона в Одесі,
Простаків з села ловила.
Через тиждень вже Данило
Раптом дуже зажурився,
І став світ йому не милий,
Їсти й пити розучився.
Леся зразу: -Ти голодний
І сердитий, мій хороший…
-Бо на тебе, таку стерву,
Я потратив усі гроші!
Цілував тобі я ручки
І водив до ресторану,
Купив сукню і обручку,
А ти вже з якимось паном!
-Бачиш, милий, - каже Леся,-
Що живу я без зарплати,
Поки тут сезон курортний,
Так я мушу заробляти.
Це у мене така звичка
(І, як бачиш, непогана),-
Цьомнула Данила в личко
І пішла на зустріч з паном.
В роздумах тепер Данило,
І хоч спогади хороші,
Ліпить байку для дружини,
Де поділися всі гроші?
Мусить так переконати,
Щоб не трапилось відмови,
Гривні встигла переслати
Хоч би на квиток додому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831032
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 31.03.2019
Намисто вікон сяє у нічному місті
Машин ,вже в'ялих тануть вогники рідкі
Блукають ноги по вогкому листі
На провід розмови нанизані душі слизькі.
Розірвані душі все більше тепер
З телефоном
Від чату до чату нанизує їх
Інтернет.
Від лайку до лайку живуть так потомлені клони
Лиш відриваються інколи, щоб відійти в туалет.
А ми так немодно по місті нічному гуляєм
Вдихаємо запах асфальту і пізніх троянд.
Ми бачимо зорі ..і місяць ,що лапкою морду вмиває
Нас захопила розмова жива і нічний листопад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831221
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 31.03.2019
Щастя що воно таке?
Щастя це коли ти здоровий
Щастя це коли в тебе в сім'ї всі здорові.
Щастя воно не заключається в грошах чи в подарунках.
Воно заклучається в тому, що коли в тебе є здоров'я,любов, благополуччя тоді ти щаслива людина.
Коли тобі хочеться сміятися від радості тоді ти щаслива людина.
Коли в тебе немає проблем.
Щастя деколи таке не довге.
Тому бажаю щоб всі ви були щасливі в житті своїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830420
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Я часто згадую дитинство золоте...
Гарячий хліб, який пекла нам ненька.
Обід стоїть на круглому столі...
Нас зігрівало мамине серденько.
Матусю рідна! Ненечко ясна.
Ти залишила на землі коріння,
що розрослося і розкинуло гілля.
А те гілля - посіяло насіння.
Немов наш сад, тепер цвіте твій, мамо, слід.
Всі в ногу йдем дорогою одною.
Хай розростається наш дружний рід,
де люблять всі... й пишаються тобою.
Матусю рідна! Ненечко ясна.
Ти залишила на землі коріння,
що розрослося і розкинуло гілля.
А те гілля - посіяло насіння.
Я часто згадую дитинство золоте...
Гарячий хліб, який пекла нам ненька.
Обід стоїть на круглому столі...
Частую я внучаточок маленьких.
(Вірш-пісня моєї сестри Галини Жабенко,
яка дуже любить свою родину.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831002
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Ніби сонце ясне з раночку нас будить,
це ж моя матуся ніжно так голубить.
Ой скільки ж в сердечку маминім тепла...
Я люблю тебе, ненечко моя!
А в моєї мами очі сині-сині!
А в моєї мами руки - ніжні.
А моя матуся, мов зірочка ясна.
Це ж до мами приходить весна!
Вчить мене матуся смачно готувати,
все тримать в порядку, гарно вишивати.
Мамина усмішка завжди осяйна.
Я люблю тебе, ненечко моя!
А в моєї мами очі сині-сині!
А в моєї мами руки - ніжні.
А моя матуся, мов зірочка ясна.
Це ж до мами приходить весна!
В кожного найкраща матінка у світі,
а для мами завжди найдорожчі діти.
Де їх сміх лунає - скрізь цвіте земля.
Я люблю тебе, ненечко моя!
А в моєї мами очі сині-сині.
А в моєї мами руки - ніжні.
А моя матуся, мов зірочка ясна.
Це ж до мами приходить весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831006
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Все на світі минає,
І відходить кудись...
І ніхто з нас не знає,-
Скільки будемо жить...
Живемо і працюєм
І чогось ще ждемо...
Розумієм і знаєм,
Що колись помремо...
Намагаємось жити
Ми без зла і брехні...
Щось хороше творити
Для країни й сім"ї...
Нас роки не жаліли,
Ми у праці жили...
І років не лічили,
І щасливі були...
Було й болі терпіли,
Завмирали з журби...
І бувало тремтіли,-
Від печалі й біди...
До землі вже схилили,
Нас і болі, й роки...
Та ми мрій не згубили,
Й живемо ще таки...
Пройшли довгі дороги
І слабкі стали ми,
Та ми дякуєм Богу,
Що живем між людьми...
Свої мрії крилаті
Дітям передали,
І вони в нас завзяті,
Як колись ми були...
А свої власні болі
Ми лишили собі...
Пелюстками любові
Покриваєм жалі...
Все на світі минає,-
Та лишає сліди...
І душа ще співає,
Хоч й веде в нікуди...
Стерпим всі негаразди,
Віднесуть їх вітри...
І минуле, й сучасне,-
Все бува до пори...
Про майбутнє ще мрієм,
Хоч душа ще болить...
І добро, й тепло сієм,
І ще хочемо жить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830875
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 29.03.2019
По траві, туман стелився,
Пряний вечір… біля тину,
А козак, на стан дивився,
Зустрічав свою дівчину.
Місяць сяйвом засвітився,
Мерехтіли, зорі ранні,
Над рікою, міст іскрився,
Вона в білім, кардигані.
Немов птаха, як на крилах,
Заглядала в сумні очі,
Трепіт серця, у обіймах,
Погуляєм до півночі.
Та нема, коли лебідко,
Стук копит, далеко чути,
Мусю їхати, берізко,
Тебе мЕні не забути.
На коня, сів вороного,
Хмара вмить, місяць закрила,
Вона ж просить, лиш одного,
Щоб живим вернувсь, молила.
А в гаєчку соловейко,
Співав пісеньку журливу,
Ой давно, болить сердечко,
Боже дай….долю щасливу.
Йшла дівчИна по місточку,
Все ж надію, в серці мала,
Лежав місяць, на горбочку,
В смутку ранок, зустрічала.
23.03.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830902
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 29.03.2019
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
В небі сонечком засвітилася,
від стрічок ясних заяснілася.
Стрічки сині є і білесенькі,
є рожевий цвіт... й золотесенький.
В оксамит вдягне всі дібровоньки
Очі - неба синь, чорні бровоньки.
І кульбабками зазоріється,
золотим зерном в полі сіється.
Все біжить вперед днями вільними,
з вітром граючись в річці хвилями.
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
Іще мить... тепла сипне жменьками,
стануть вишеньки всі біленькими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830271
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019
Моя Любовь меня спасла!
От горести и разочарований.
На дворе - Весна!
В ней - пробуждение!
В ней - тайна!
Весеннее тепло!
Весною пахнет!
Всё просыпается от сна...
Давая Жизнь!
Весна, как мама...
Её Любовь - всегда полна...
И безусловна!
Ещё! Ещё одна Весна!
Что Господу подобна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830245
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019
"А я стою і слухаю весну..."
П'янке повітря розпирає груди,
Усе живе прокинулось від сну,
Зело природа розстилає всюди.
Струмочки поять землю, жебонять,
Їх музика весела тішить душу.
Пташки й собі радіють, гомонять,
Вітрисько бавить одиноку грушу.
Ген сонце визирає з-поміж хмар,
Донизу сипле промені-цілунки.
У цім полоні золотавих чар
Весна нові лаштує обладунки.
Вже набухають пуп'янки тугі,
Ураз розкритись пишним дивоцвітом.
Зазеленіли ніжно береги.
Ну, як красі цій можна не радіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830237
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019
Не покидай, не відпусти,
Не стань сама рабою!
Приворожила словом ти,
Привабила собою.
В твоїх очах вселився сум
І серденько страждає…
Горить душа – натхненням дум,
Тай піснею ридає;
Душа від ніжності зорить
Й сама того не знає:
То в чарах осені тремтить,
То взимку – запалає;
В печалі гине і не спить,
Цей сум сховать не вміє...
І благо, що в весняну мить –
Вся квітне й зеленіє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829446
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 19.03.2019
У кожного дорога життя своя,
Хоч я є твій, а ти моя
І б"ються в ритм наші серця,
Та у кожного своя душа.
І кожен по-своєму чує
Голос Отця Небесного.
О, як важко жити
Без слова чесного.
Та в любові жити нам.
І кожен вирішує сам -
Що, як, коли і де
Зробити він мусить.
Ой, як та совість
Тисне й дусить.
Та, щоб на душі
Легко стало,
Сповіді нам мало.
А я в твої очі загляну,
Щоб душу побачить.
Чиста твоя душа,
І око чисте і руки.
Любіть!
І нехай не буде
Між вами зради й розлуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829672
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019
Година, дві.. чотири, п`ять,
І час минав, стрілки спішать,
Але чомусь, сон геть утік,
Дрімає ніч, немає втіх.
Лиш місяць там, серед зірок,
Мені здалось, зробити б крок,
Душі та й звідати політ,
Щоб поміж них, далекий світ.
Це лиш думки, у сяйві мрій,
Та катма крил. В голові рій,
Бджілки дзижчать, аж бере сум,
Місяць ясний, низав струм.
В його б потрапити полон,
Щоб надійшов, вже Аполлон,
Тож лікував, від самоти,
Хоча б на ніч, від німоти.
В душі тепло, щоб відчути,
І спів кохання почути,
Місяцю дай, щастя крихту,
В таємну ніч, ніжну й тиху.
2015р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829561
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 19.03.2019
Година, дві.. чотири, п`ять,
І час минав, стрілки спішать,
Але чомусь, сон геть утік,
Дрімає ніч, немає втіх.
Лиш місяць там, серед зірок,
Мені здалось, зробити б крок,
Душі та й звідати політ,
Щоб поміж них, далекий світ.
Це лиш думки, у сяйві мрій,
Та катма крил. В голові рій,
Бджілки дзижчать, аж бере сум,
Місяць ясний, низав струм.
В його б потрапити полон,
Щоб надійшов, вже Аполлон,
Тож лікував, від самоти,
Хоча б на ніч, від німоти.
В душі тепло, щоб відчути,
І спів кохання почути,
Місяцю дай, щастя крихту,
В таємну ніч, ніжну й тиху.
2015р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829561
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 19.03.2019
Ой на озері... ой на синьому... плавав лебідь білий
із лебідкою білокрилою був такий щасливий.
А на березі під вербичкою з козаком дівчина.
А до явора нахилилася у цвіту калина.
Прикривав крилом лебідь білий той та й свою лебідку.
Обнімав козак, цілував козак дівчиноньку-квітку.
Нема лебедя, нема білого... злинув аж за хмари.
Залишив козак молодесеньку... ту, що є до пари.
Ой ви, людоньки, що ж це коїться?!. Де ж та світла днина?
Шумить явір лиш і гірчить тепер солодка калина.
Залишилася одинокою чом мала лебідка?
Чому журиться біля неї тут дівчинонька-квітка?
Біда, людоньки... Біда, ріднії, та й у нашій хаті.
Треба дружно нам її силою з дому проганяти.
Хай повернеться до лебідоньки лебідь білокрилий.
А до дівчини молоденької той козак щасливий!
Ой на озері... ой на синьому... знов є лебідь білий.
Із лебідкою білокрилою в парі він щасливий.
А на березі під вербичкою з козаком дівчина.
А до явора нахилилася у цвіту калина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829364
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019
Есть город у моря,
Как парусник белый,
С ветрами он спорит…
Достойный и смелый.
И нет… ему равных
По духу морскому,
Приверженец славных
Традиций…Святому.
Служил он отчизне,
Служил и народу…
Он - верен, капризен –
Борец за свободу.
Нагрянули распри
И раны открылись –
Ослабло доверье
И слёзы пролились.
Борьба за святыни,
За скрепы немые…
За общие ставни
И земли родные,
Пошёл брат на брата
Без меры, без чести…
Не будет возврата
Без крови и мести.
Есть город у моря,
Как парусник белый,
С ветрами он спорит…
Достойный и смелый!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828615
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019
Утреннее Солнце улыбнулось,
Заглянув в окно...
Ты проснулась?
Улыбнулась?
День настал!
Твори Добро!
Лёгкость Чувств!
Весна настала!
Искорки Любви играют меж собой...
Весна!
Свои объятья распахнула!
Живи!
Твори!
И отдавай Любовь!
Сердце наполнится...
О, Чудо!
Какое открытие для Души!
Весна пробуждает Чувства!
Становится всё ярче
Пробуждение Весны!
Солнце!
Доброе утро!
Желаю всем Добра!
Любовь - самое сильное Чувство!
Сегодня лучше чем вчера!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828101
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Я все скажу без слів... Так розмовляти вмію.
Як поглядом своїм в тобі я заяснію.
А дотик рук моїх тебе зігріть зуміє.
Кохає ніжно той, хто говорить так вміє.
Цвіте для нас весна, квітує тепле літо.
Є осінь золота, зима дарує квіти.
Я все скажу без слів... Зникає в них потреба.
Бо поцілунок мій розкаже все, що треба.
І ти мовчиш?.. Нехай. Сама я прочитаю.
В твоїх очах ясних помітила:"Кохаю!"
Цвіте для нас весна, квітує тепле літо.
Є осінь золота, зима дарує квіти.
Я дякую словам. Люблю їх... вони знають.
Сильніші почуття від них, коли кохають.
Я все скажу без слів... Так розмовляти вмію.
Як поглядом своїм в тобі я заяснію.
Цвіте для нас весна, квітує тепле літо.
Є осінь золота, зима дарує квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827583
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 04.03.2019
Муза.
Владика дум, володар ночі…
Співець веселля і журби,
В красивій постаті жіночій –
Великий Майстер ворожби.
Приходить темними ночами...
В віконце гляне... і мовчить!
Від чар, незнаними словами,
В мені поєзія звучить.
Припасти би до уст горячих,
Відчути полум'я її –
Зорі, що з Місяцем... щебечуть!
Немов весняні солов’ї.
Жага, примара і натхнення –
Вона: і холод, і тепло...
Веснянкою, мов птаха рання
Прибилась вранці, через скло.
То, так здивовано присяде,
То знову, хвостиком вільне….
Цей вільний птах…політ свободи –
Манок, приваблює мене.
Нехай, вже суджений пробачить –
Таку жадану і близьку,
Зорю, що з Місяцем судачить,
Що в серці б’ється і в мозку.
Чарівна зіронька… далека,
В холоднім космосі блистить…
В моїй душі,.. печаль глибока –
Яскравим полум’ям горить!
Проходить все – і все минає…
І найпрекрасніша та… мить,
Коли душа цвіте, страждає –
Тоді любов не відгорить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826535
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019
[i] Все едины, всё едино,
Мы ль, они ли... смерть - одна.
И работает машина,
И жует, жует война...
[b]Зина Гиппиус[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/_A-f8idpJdU[/youtube]
[i][b][color="#de0437"]Джевелінги, cтугни, гради…
Людський молох з-під копит…
Лиш одна – з косою – рада,
Велилюд війною сит.
І кому те все потрібне?..
Лиш дияволу вовік:
Золоте гайне і срібне –
Щезне жінка й чоловік…
І не родяться в нас діти,
Згасне в корені рідня…
Нам же ніде правди діти:
Без смертей, утрат – ні дня!
Нуртуватиме природа,
І шумітиме трава…
Віншуватиме ся врода,
Але мертва – не жива.
Філософія безплідна:
Чим уславлена вона –
Поразко́ва, безпобідна?..
Божевілля! Мор! Війна![/color][/b][/i]
17.01.2018
Kӧln, BRD
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823394
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 15.02.2019
А хто ж той володар,
Серця нашого господар?
З ким ми і слабкості свої
Долаєм,
І в немочах силу
Відчуваєм?
Це Господь Спаситель,
Із рабства гріха
Визволитель.
Нині стрічаємось із ним.
Приймаємо Боже дитя,
Що дає нове життя.
І стрічаємось з весною.
Вона наповнює й мене
З тобою. Чим?
А звідки той дим?
Та це палають наші помисли
Нечисті.
Тепер у нас і руки чисті,
І серця.
З чистим серцем
Приймаємо Христа -
Сина Бога живого,
Володаря серця
Твого і мого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825572
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019
Тягнеться берег до річки губами,
Хвилі цілує у гребені білі.
Спів солов’їний застиг між чубами
Верб сизочолих, від спеки зомлілих.
Небо за дня споліскує ризи,
Барва блакиті підсинила плесо.
В травах очікує коник імпрези,
Сюркіт тремтить під лунким перевеслом.
Легіт грайливий майнув легкокрило,
Щік доторкнувся --й злетів з траєкторій…
Ми із тобою, як в юності, милий,
Тонемо в пишності фантасмагорій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825203
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 14.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2019
Зимовий вечір… хурделиця співає, завиває. Повсюди пагорби, як гори біля кожної хати, Десь у вікнах темно, а десь, світло проникає через замерзлі шибки.
Вона йшла, розкрита, без головного убору. По плечах, русяве волосся припадало снігом і тут же розсипалося вітром на оголені плечі. З під коричневої осінньої куртки виднілася легенька сукня. Сніг падав на гаряче тіло, топився. Тремтячою лівою рукою прикривала груди, а правою рукою притиснула величенький пакунок. Здаля ніхто й не скаже, що то дитя - маленьку донечку несла. Як та вовчиця, від відчаю іскрилися очі, йшла - куди й не знати. Холодний погляд, то вперед,то назад. Завивав вітер, то рідше, то густіше перед очами сіяв сніжинки, їх блиск і мерехтіння заважали бачити все, що попереду. За мить різко нахилилася, за щось зашпорталась, ледь втрималась на ногах. Тремтіла - просила Бога, щоб допоміг вибратися з цієї дороги. У чобітки набралось снігу, відчула холод по оголених ногах. Вже падала, обхопивши обома руками дитя,. Все тіло пронизало струмом… Відкривши очі, почула плач донечки. О Господи! Це ж треба такому наснитись?! Себе бачила уві сні, хай йому грець! За цілий день пристала, думала спатиме міцно - міцно та на тобі, таке привиділось. Виправивши волосся на плечах, приклала доню до груді, за мить небажана сльоза скотилась по щоці. Думки роїлись - моя маленька, сонечко моє, все буде добре, скоро приїде тато, підемо на квартиру, обов`язково. Щоб тільки втрьох, ти, я і тато, щоб ніхто не бурчав, щоб ми нікому не заважали спати. Нараз, як ведіння мамині очі, наче чула її слова - » Не їдь далеко, доню! На чужині важко. Хто хоче до себе в хату чужу дитину. Пригадай слова пісні « Постав хату з лободи та в чужую не веди». На душі гірко, боляче, сповивали журливі думки. Як день так і важче було від свекрухи терпіти неповагу і приниження.
Вони побралися навесні, не всупереч його матері. Хоч Тоня й здалеку та його мама з ним разом приїхала за нею. Родинне коло зібралося за столом, це не весілля, а так невеличке свято в честь реєстрації шлюбу. Вітання, поцілунки, два дні і вже прощання з родиною й з батьками. Тоді, здавалося все добре, що ж тут такого, мало хто йде далеко заміж, то й нічого. Чому в мене має бути, щось погано?!
По приїзду на чужину, все, як по маслу, проблем з роботою не було, в колективі знайшла однодумців. Віктор постарався влаштувати на роботу. Сам серйозний, обіцяв разом з мамою не житимуть, а житимуть окремо, винаймуть квартиру. Так і вона гадала, бо ж де тут всім. Невеличка хатина, коридор, з якого ледь відчиняються двері в хату, маленька кухня - кімната три на два метра і одна кімната три на чотири, де навіть між ними не було дверей.
Свекруха, працювала прибиральницею в редакції міської газети. Йшла на роботу о шостій годині ранку і вже о десятій годині була вдома. Тоня працювала телефоністкою в зміні, це не подобалося свекрусі, вона чомусь не розуміла, чи то не хотіла розуміти, що після нічної зміни, хоч години дві чи три треба поспати. Жінка намагалася включити голосніше радіо, бо так любила його слухати. А інколи, коли в хаті не було свекрухи, Тоня зменшувала звук, але тільки свекруха ступне на поріг, відразу червоніє, суворий погляд, бурчить, а потім в голос скаже кілька раз підряд, - » Що хочу, те й роблю, я в своїй хаті - сама собі господарка.»
Віктор працював щодня, приходив додому о вісімнадцятій годині, а іноді й пізніше, займався монтуванням АТС. Тоня не наважилась, щось розповідати чоловікові, нащо псувати відносини, то ж мали йти винаймати квартиру. Та не все так склалося, як гадалося. Віктор поступив заочно навчатися в КЄМТ. Ще одна новина, Тоня чекала дитину. Той пронизливий погляд свекрухи, коли вона дізналася в розмові між подружжям, як в серце голкою її слова, - »Що з першої ночі голова й очі!», вона мабуть запам`ятає на все життя.
Чоловік дуже любив читати, особливо технічні журнали, літературу. Це успадкував від свекрухи та і днями й часом ночами, в маленькій кімнаті, при включеній настільній лампі читала у запій художню літературу та газети.
Минав вересень… Віктор поїхав на сесію, винаймати квартиру на зиму не наважився, гадав, що й тут непогано. Пообіцяв, що навесні вже точно підуть жити окремо. Батьки Тоні прислали гроші, щоб вклали на будівництво приватного житла. Воно й нічого наче, свекруха якийсь час була задоволена, що є підмога. Та це було лише на кілька днів. Тільки залишиться один на один з свекрухою, та розпочинає розмову за гроші, весь час тільки й мови -«За мого сина треба золоті гори дати, а то не гроші, за них хати не купиш».
Молоді ж планували жити окремо, по можливості складати гроші на житло, чи стати на роботі в чергу на квартиру. Звичайно Тоня дивувалася її поведінці, чи можна так поводитися, адже знала, що батьки давно пенсійного віку і до цього ніякої розмови про гроші не було. До того ж свекруха знала, що пенсію отримував лише батько, бо мама господарювала вдома, виховувала семеро дітей. Свекруха ж працювала на пів ставки, звичайно де ті гроші, щоб, щось допомогти на будівництво. Її поведінка викликала здивування, в якійсь мірі розчарування. Коли тільки одружилися, Тоня вийшла на роботу, свекруха наполягла взяти їй в кредит зимове пальто. Звичайно хто міг відмовити, це ж його мама. Здивувалася й коли в розмові з чоловіком дізналася, що через рік свекруха піде на пенсію. Що їй самій буде важко, бо стажу всього п`ятнадцять років, тож на гарну пенсію нема чого розраховувати. Віктор не знав батька, свекруха все тримала в секреті, хто він. Тоня цим і не цікавилася, вона дивилася в ясні очі Віктора, кохала, довіряла йому, гадала все буде добре. В душі, під серцем, як сонячне тепло гріла надія, в них все вийде!
Наче й притерлись жінки в домі, якби ж не була невістка чужа кістка. То не в те одяглася, то де ходила після роботи? Хоча продукти купувати більше приходилося Тоні, майже завжди, коли йшла з нічної зміни, треба було стояти в чергах. Все інше просто дрібниці; то приший ґудзик в халаті, ще одного, бо груди виставила, то вже не дівка, щоб коротке носити, весь час сердитий погляд,часто вслід слова, - »От, нещастя, де ти взялася на його голову».
Люди кажуть, коли в хаті менше людей то й менше клопоту, замороки, тоді й спокійніше живеться. Та життя продовжувалось… в кінці лютого Тоня народила дівчинку. Дякувати Богу все добре, хоча знала, що свекруха хотіла онука. В п`ятницю її виписали з лікарні,, Віктор радо поцілував дружину в щоку,
- Ну ти молодець! Як добре, що не довго була в лікарні, я сумував за тобою.
Тішилася, приємно чути такі слова, але здивувалася, коли дізналася, що пошкодував на таксі п`ять карбованців. Додому їхали маршрутним автобусом.
Переступили поріг до хати, Віктор весело сказав,
- Ну, от ми і вдома.
Мати сиділа за столом читала книгу, позирнувши, криво посміхнулася, ніякого вітання. Віктор з дитиною, не роздягаючись пішов в кімнату покласти доньку на ліжко.
Тоня, намагаючись швидко зняти одяг сказала,
- Та ми автобуса чекали, їздять без графіка, як заманеться, тому й трохи затрималися.
Свекруха, дивлячись поверх окулярів, ,
- Тож не принцеса, щоб тебе на таксі возили. Йди краще до дитини, тепер будеш замороку мати, але й про чоловіка дивися не забувай..
Та такого й ніколи не було, щоб вона забувала про чоловіка. Не лінувалася готувати їсти, варила перші страви, робила пельмені, вареники, смажила сирники, які він обожнював. В шафі завжди випрасувані сорочки й штани. Окрім того, готувала йому сюрприз, до дня народження, вже майже закінчила в`язати светр. Привітно проводжала чоловіка на роботу й радісно зустрічала його, цілуючи в щоку. Коли це відбулося при свекрусі, вона різко, то блідніла, то червоніла, починала ходити по хаті, наче намагалася десь присісти. А іншим разом, коли сиділа за столом читала книжку, то стукає по столі пальцями, наче вибивала танець «чечітку» і сердито дивилася на неї. Було й таке, що, як обпечена зривалася з стільця, починає, щось шукати в шафі, при цьому, щось бурчала. Коли Віктор помічав її холодний погляд, вона тут же на мить мило посміхалася й опускала очі, вдавала, що читає книгу. Інколи він помічав відношення матері до дружини та не наважувався їй щось сказати, посміхнеться й скаже -« Та не звертай уваги! Бурчить та й перестане…».
Як ведеться в людей, так і Тоня знала, що треба в перший же день після лікарні викупати донечку. Вже закипіла вода, вона запарила траву « дідові воші». Їй вдома доводилося з мамою купати племінників, в корито поливала теплу воду і хлюпала її, то на груди, то на чоло дитині. Але вперше бути відповідальною за це самій страшнувато, хвилювалася. Віктор же був єдиний син, він навіть не бачив, як купають малят. Йому довелося допомагати їй, бо тільки, як закипіла вода для купеля, свекруху, як вітром здуло з хати. Обоє здивувалися, наче поспішала на роботу, швидко взулася в валянки, накинула пальто на плечі,
-Я піду до сусідки, мені до неї треба….
Тряслися руки, як сповивала в воді, в пелюшки донечку, намагалася сховати ті рученятка, а вона все тягнула їх догори. Добре, що народилася близько чотирьох кілограм, як кажуть хоч було за, що взяти. »Не святі горшки ліплять» - усміхнені, задоволено дивилися на маленьке Боже творіння, яке в кориті у воді - від задоволення закривало оченята.
Після купеля, почервоніла донечка насмокталась материнського молока, солодко спала. Коли прийшла свекруха, Тоня вже випрала пеленки і в алюмінієвому тазу винесла в коридор, щоб завтра зранку повісити надворі. Хоч їй було всього двадцять один рік та пам`ятала, що дитячі речі на ніч надвір вішати не можна. Чи то забобони, чи щось інше та зробила так, як колись вдома робить її мама.
Переступивши поріг, свекруха відчинила навстіж двері,
- А пару напустили, хай освіжиться.
Віктор засунув штори на дверях в іншу кімнату,
- Я відразу кватирку відчинив і де та пара, ми ж купали в теплій воді.
Підморгнув до дружини, кивнув рукою,
- Не звертай уваги! Все обійдеться. Звичайно нас четверо трохи затісно та навесні після сесії будемо винаймати квартиру.
Наступного дня, хоч це й була субота. Віктор йшов на роботу, на позапланову перевірку. Вже коли чоловік був в дверях гукнула,
- Вікторе, візьми пеленки ті, що в тазу, повісь на мотузку надвір, а то поки я, ще одягнусь тепліше, в халатику ж не піду.
Кивнув головою й вийшов. Свекруха в цей час наливала собі чай, покачуючи головою сказала,
- О - хо - хо, молодь - молодь… А я свого чоловіка не заставляла вішати пелюшки, люди будуть сміятися, скажуть під підбори взяла чоловіка.
Вона промовчала…. повернулася до доньки, прасувала дитячі речі. Весь час, як пташка біля пташеняти, весело говорила до неї, коли вкладала спати, тихенько, щоб не заважати свекрусі, співала колискову.
Час поспішав….Після вихідного дня, чоловік пішов на роботу, свекруха, пішла раніше за нього. Коли Тоня розпалила пічку, на столі помітила розгорнуту книжку, поруч два маленькі календарі. Здивуванню не було меж, коли побачила закреслені дні в обох календарях, закреслено сорок два тижні від їхнього весілля. Ледь посміхнулася, про себе,- Ну – ну і чого б це їй в голову прийшло лічити, що не вірить, що донька від Віктора?! Та довго думати за це не прийшлося. Свекруха прийшла з роботи, привіталася. Зняла пальто, заглянувши в кімнату,
- Ну, що справляєшся із своїми обов`язками? Справляйся – справляйся, тільки не можу зрозуміти, чого в малої коси чорні - чорні, як смола, ми з сином світло русі і ти руса, а мала хоч і тіло біленьке та коси занадто чорні.
Тоня не змогла зрозуміти до чого ця мова. Вона ледь-ледь посміхається, дивлячись на маленьку,
- А ми звідки знаємо в кого ми вдалися, правда сонечко моє, напевно в родині є чорняві.
Свекруха зміряла сердитим поглядом, наважилась щось сказати та Тоня відразу продовжила,
- Моя мама чорнява, правда зараз сива, тож до бабусі вдалася наша Валюша.
Пройшло два тижні. Часом донечка добре спала, а було вночі й капризувала. Звичайно свекруха чула та двері заказати, щоб повісити в кімнату не дозволила. Коли мала плакала тільки й чути- ,»От нещастя, коли це закінчиться». Тоня сама чекала цього, чекала весни, в надії, що все ж підуть окремо жити.
Через тиждень Віктор поїхав на сесію в Київ, тож залишилася знову з свекрухою. Було важко зрозуміти, чому наодинці, за дрібниці свекруха чіпляється до неї. При синові ніяких нарікань, зовсім інше відношення, навіть на руки онучку брала та коли син тільки за поріг, то все їй не так. Боліла душа та знала свою роботу, зрозуміла, що допомоги від свекрухи годі й чекати. Вставала рано, палила пічку, готувала їсти. Часом і дров нарубаних не було, чомусь Віктор мало заготовить, то приходилося самій рубати. Іще були проблеми з молоком, в магазині люди завжди займали черги в шість - сім годин ранку, хоча магазин працював з восьмої години. А без молока ніяк, треба ж годувати доньку, значить треба самій пити молоко, чи то з чаєм, чи без нього. Добре, коли мала спить, швидко перебіжить, займе чергу, а потім після восьмої ранку знов, як пташка летить, щоб швидко повернутися назад. Дехто з старих людей розумів, що залишила дитину саму, пропускав взяти без черги, бо треба було, ще з пів години постояти, а інколи приходиться сповивати доньку і йти в магазин з нею. Воно й незручно, холодно, хоч і початок березня та весною, ще й не пахло.
Одного разу, Тоня зранку займалася прибиранням в кімнаті, побачила на останній полиці етажерки, поверх книг, фотоальбом, з нього стирчало декілька фото. Хоча й часу було мало до приходу свекрухи з роботи та цікавість зробила своє діло. Вона роздивлялася старі, пошарпані фото. Для неї майже всі були незнайомі. Та одне фото нагадало слова свекрухи - в кого доня чорнява? На фото свекруха і її сестра риденька, Тоня її бачила, якось в гості заходила. А інша жінка схожа на свекруху, волосся в неї було чорне, як смола. Оце так - так, то в їхній родині теж є чорняві, що за підозри - дивувалася про себе.
Пройшов лише тиждень, як Віктор поїхав на сесію, мав там пробути п`ятнадцять днів. А їй здавалося, що пройшла вічність. Вона намагалася з дитиною не заважати свекрусі та тільки прийде з роботи, то відразу йшла гуляти надвір. Інколи свекруха лягала спати, а інколи включить радіо на всю гучність, слухала веселі пісні. Після обіду Тоня надворі гуляла з малою на руках, сусідка тітка Феня, підбадьорювала її, мило посміхалася, інколи розпитувала про доню та розповідала про своє молоде життя з чоловіком Ігнатом. Обоє привітні, приємні люди. Вона низенька, повненька жінка, роками така, як і свекруха, він трохи старший, високий дядько, про таких кажуть - велетень. Тітка Феня інколи займала чергу в магазині для неї, як кажуть світ, не без добрих людей.
Одного дня … Вже майже темніло… Тоня надворі гуляла з донькою, за хвірткою покликала жінка в руках тримала велику чорну сумку, вона прийшла до свекрухи. Тоня запросила її в хату,сама ж вирішила, ще хвилин десять - п`ятнадцять погуляти.
Вже віником обмітає сніг, зайшла в коридор. Раптом почула гавкіт собак, здивувалася.Тільки відчинила двері в кімнату, як під ногами, гучно загавкали два песики, почали гарчати. Жінка посміхалася, весело сказала,
- Та це вони так полякають і все, не кусаються, не бійся.
Тоня пішла в свою кімнату, займалася дитиною, песики бігли за нею. Вони швидко забрались на диван, все нюхули, нишпорили по всіх кутках. Отакої! Здивовано сіла на стілець, що ж це буде? Якось треба вхід загородити в кімнату, чи що? Такі спритні вже й на етажерці, так і до дитини в коляску із стільця можуть добратися.
Вона чула веселий сміх двох жінок в кімнаті, майже не можна було розібрати про, що говорили, бо з радіо гучно линула весела музика. Тоня годувала дитину, чекала коли стихне той гамір. Близько двадцятої години жінка прощалася з свекрухою, чула голоси, дякували одна одній. Ну нарешті хлопнули двері, в хаті стало тихо. Здивуванню не було меж, коли Тоня, переступивши поріг, побачила песиків, ті мирно спали скрутившись клубочком один біля одного. Чи можна було щось сказати, звичайно ні, господар – пан. Та їй в голові не вкладалося, як це має бути в хаті, вони ж як нишпорки, по них видно, ще молоденькі. Хоча б до посуди в тумбочки не лазили та не дай Бог за стіл не лізли. Тоня помила посуд, що залишили після вечері. до хати зайшла свекруха,
- От і мені буде веселіше. Ти ж завтра будеш малу купати, то я зараз в тазу їх викупаю, щоб були чисті.
З думками лягала спати… Вночі донечка проснулася їсти, песики відразу були під ногами, згодом вже й поруч на дивані. Жах, думки, де той Віктор, чи він знав, що свекруха має взяти кімнатних песиків? З розмови між жінками, що вона ледь чула, зрозуміла, що свекруха їх давно замовила, мали їх принести, ще перед Новим роком. Але ж так тісно, треба було терміново йти винаймати квартиру, чи може він нічого не знав? Не вкладалося в голові. Хай би вже пішли окремо жити, тоді б вже взяла, чи хоча б весни дочекалася, тепла, адже й так тісно й маленька дитина в хаті. Оце так сюрприз! Щоб позбутися песиків, наважилася в дверях поставила два стільці і заклала валізами.
За вікном густо падав сніг…. Оце так весна, треба йти розчистити сніг. Доня солодко спала, ну то й добре, подумала Тоня, але ж відразу нагадала за песиків. Щось дуже тихо, можливо свекруха їх залишила в коридорі, коли йшла на роботу. Швидко одягнулася, прибрала на місце валізи й тихо, підкрадаючись, подивилася в кімнату, ледь не схопилася за голову. Рушники, що висіли на рукомийнику валялися на підлозі, тут же розлите молоко з собачої тарілки. На кухонному столі перевернуті склянки з під чаю, напевно свекруха залишила, на її застеленому ліжку спали песики. О, Боже, треба все прибрати. Як метеор металася по кімнаті. Прийшлося в воді з пральним порошком замочити рушники і скатертину зі столу, бо заварка чаю залишила чорні плями. Полегшено зітхнула, коли все прибрала, розпалила пічку. Песики час від часу відкривають очі, озирались, позіхали і знову дрімали. Добре, що за молоком сьогодні не потрібно йти, вскочила в чобітки, пішла розчистити стежки від снігу.
Свекруха тільки повернулася з роботи, озирнулась по кімнаті,
- А де поділась скатертина?
Тоня щойно погодувала малу,
- Так вона ж в плямах від чаю, на столі були перевернуті склянки, я замочила з порошком, нехай трохи від`їсть. І рушники всі були на підлозі, мокрі, в молоці….
Песики почувши розмову, зірвалися з ліжка, лащаться до свекрухи, нюшкували. Вона цілуючи, весело до них,
- Ах ви мої хороші, ах ви моя радість!
Очманіти можна! Очі полізли на лоба, ну-ну, що буде далі? Повернулася йти в кімнату до себе, збиралася піти з малою надвір, їй услід свекруха,
- Могла відразу й випрати, навіщо було залишати, де поставила, що не бачу?
У відповідь кивнула рукою,
- Так я спочатку в холодній воді виполоскала, а потім гарячою водою залила, в коридор винесла, зараз з малою погуляю, засне, тоді буду прати.
Добре, хоч мороз невеличкий, надворі можна з малою й годину погуляти, щоб не повертатися в хату. Як це все витримати, хай би швидше минав час. До приїзду Віктора залишався тиждень.
Два дні поспіль, зранку на Тоню чекала та сама картина в кімнаті. Правда, на столі не було скатертини, лежали газети. І по кімнаті шматки розірваних газет. В кутку, біля рукомийника дуже смерділо, виднілися сліди сечі. Ой, яка гидота, можливо треба було в коридорі пісок чи, що поставити. Прийде свекруха, треба запитати, як краще зробити. Вона мила підлогу, котилися сльози. Перед нею бігали песики, заважали, хотіли гратися, напевно, ще й чули запах молока, бо попискували, підстрибували, заглядали в очі. Їй було і їх шкода, а себе й дитину, ще більше. Добре, що додумалася на ніч закриватися валізами та стільцями, вже б напевно і соску з коляски забрали. Як по молоко йти, адже лізуть геть, аж на стільці, а потім і на стіл, і на підвіконня.
Наступного дня, вона закрила песиків в коридорі, коли йшла по молоко, свекруха прийшла пізніше. Тоня була задоволена, що все обійшлося, боялася, що як дізнається не знати, що буде. Вже трохи знала свекруху, тому й нічого не наважилася сказати, навіщо ці сварки? Віктора немає, все рівно без нього нічого не вирішить.
Два дні в хаті галас, дзявкання песиків, це так свекруха їх готувала до життя, як вона сказала. Дала їм ім`я - Міккі і Нік. Дражнила їх, тичить у писок свої ноги, ті хапали за носки, тягнули до себе, коли свекруха забрала, дзявкають. Вже й книжок майже не читала, хіба, що під музику з радіо, їх вчила служити, щоб навчилися ставати на задні лапи.
Це була субота, коли Тоня побачила той сон… Вночі три рази просиналася доня, чому плакала й не знати, можливо з материнським молоком передавався настрій. В душу засіла тревога, хоча б не захворіла. Сльози котились, тремтячою рукою легенько струшувала їх, щоб не попали на чоло дитині. Ще трішки, вмовляла себе, ось понеділок і вже приїде тато, можливо тоді закінчиться цей кошмар в хаті. Треба терміново йти винаймати квартиру. Ці песики її дістали, вони скрізь лазили, все діставали, тягнули на підлогу, вилізши на стілець, лискали стіл, визивали огиду, неприязнь до себе.
Нагодувавши дитину, приспала, сумно кинувши погляд до вікна, поспішала в магазин за молоком. Вона вчора, як надворі гуляла з малою, продавщиці банку занесла для молока. Останнім часом, молока привозили всього один бідон, не всім бажаючим дісталося, в черзі люди кричали, сварилися.
Біля ліжка на стільчику стояла включена настільна лампа, свекруха вже не спала, лежачи читала книгу, поруч дрімали песики. Тоня привіталася й сказала,
- Валя заснула, я перейду в магазин за молоком, вчора банку залишила продавщиці, там Світлана чергує, обіцяла мені залишити, щоб я в черзі не стояла.
Вона кивнула головою,
- Тільки не вештайся більше ніде, як проснеться, що я з нею буду робити?
Холодний вітер, вдарив в обличчя, коли вийшла надвір. Вгамовувала неприємні думки, вмовляла себе, щоб не плакати, бо ж пропаде молоко в грудях, цього ж не можна допустити. Хвилина - дві, почав падати густий сніг, зривався, кружляв вітер, ніс із заходу темно - сіру хмару, напевно хурделиця буде, треба йти швидше.
Біля магазину людно, хто з бідонами, хто з банками. Черга велика, розмови, що пізно привезли молоко і тільки один бідон. Розчарування охватило душу, як пробитися до прилавка? Треба ж забрати банку з молоком та чи Світлана встигла її наповнити? Треба швидко, бо бурчатиме свекруха, наче знала, що багато людей буде, попереджала, щоб недовго ходила.
Хай би песиків не було, то не так би хвилювалася, ще до дитини в кімнату будуть лізти. Дякувати Богу і Світлані, що побачила її в дверях, кивнула рукою,
- Тоню! Зачекай трохи, я зараз…
В черзі гомоніли, в основному люди похилого віку, кожен намагався швидше підійти до прилавка.
Їй прийшлося зачекати хвилин десять, коли нарешті передали банку з молоком. Світлана привітно посміхнулася,
- Гроші потім віддаси.
І до покупців,
- А ви не кричіть, в неї дитина маленька, тому й даю в першу чергу.
Потепліло на душі, заясніли радістю очі, добре, що в Світлани є малі діти - все розуміє.
З піднесеним настроєм поверталася додому, все ж, гадала швидко справилася. Та коли відчинила двері в коридор, ледь не вирвала. Прямо під ногами собаче лайно і не одна купа, а кілька, в ньому копошиться щось біле.Стиснуло в горлі, вискочила на двір. О Боже! В хаті мала дитина, а тут таке! Здавило в скронях, душа хотіла кричати, вити, як вовчиця, щоб захистити своє дитя від цього. Зняла хустку, витирла піт, де взявся і не знала. Та, як свекрусі сказати? Чи вона не бачила? Адже випускала песиків сюди, їх тут немає, значить забрала в хату.Від хвилювання тремтіли руки, ледь не упустила банку з молоком. О Боже, дай мені сили стерпіти все це, дай сили вгамувати цей біль, дочекатися приїзду чоловіка.
В хату переступила поріг, під ногами песики- з тарілки пили молоко. Свекруха за столом читала книгу.
- Мала спить? - тремтячим голосом запитала.
Свекруха зазирнула поверх окулярів,
- Щось там пару раз озвалася, напевно не спить, я не дивилася, то ж не плаче.
- Той добре, - тихо відповіла, хотіла зняти пальто.
Свекруха кивнула рукою
- Там прибереш, в коридорі, я постелила їм газету, а вони паршуки- таки скрізь наклали. І підмети сніг біля дверей, до мене подруга обіцяла прийти.
Поки свекруха говорила, трохи заспокоїлася, відповіла,
- Заплаче мала, покличете.
Після обіду не наважилася з малою йти на двір, хоч снігу вже не було та розгулявся холодний вітер, в грубі, аж свистіло, завивало. Хоч на душі гидко та зварила бараболі, збиралася пообідати. З тарілкою направилась йти в кімнату до доньки. Та її зупинила свекруха, тримаючи на руках песиків, посміхаючись, ледь не цілуючи їх,
- Чого тікаєш, що тут не можна поїсти…
Кинуло в піт, ледь стримувала сльози,
- Мамо, ви бачили, що в коридорі? Я боюся, це ж заразне,
- Тю , - засміялася у відповідь й продовжила,
- Таке в кожної людини є, ти думаєш, що ти свята, одна така чистюля?
Ні, не стримала сліз, голос прихрип,
- Я боюся за дитину, вона ж зовсім маленька, вони скрізь все лискають, кидають на підлогу рушники і ті, що витираємо посуд.
- Ну й, що?! Нічого не буде твоїй дитині, подумаєш принцеса.
По тілу холод, хотілося виплеснути все, що накипіло на душі, не витримала запропонувала,
- Може б в коридорі їх тримати, там же не настільки холодно, в ящик постелити якісь лахи.
І не хотіла говорити та наче вирвалося,
- Чи вам малої зовсім не шкода?
Свекруха посміхнулася, демонстративно обійняла руками песиків, тулила до обличчя й весело,
- А, що мені твоя дитина? Я песиків люблю, не збираюся тобі поступатися. Куди хочеш, туди і йди, хоч зараз! Тебе тут тримати ніхто не буде. І я тебе сюди не звала. Моя хата, що хочу, те й роблю. Чи не в мене виріс син, за якого треба золоті гори дати? Нічого, виріс! І до речі теж була собачка в хаті, а в неї бачте - донька принцеса….
Душило в горлі, немає слів… Змовчала, йшла в кімнату, раптово відчула холод, на тілі виступили сироти. Яке там їдло, поклала тарілку на підвіконня. Єдиний син і одна онука, і ось так! Раптом пригадала, одного разу в розмові чоловік проговорився, що три рази був у притулку. Вона бачила, як він тоді змінився на обличчі, тож не наважилася запитати, як це сталося і чому? По ньому бачила, що пригадувати минуле життя, йому спричиняло біль. Така любов материнська? Невже не бачить, що він коли дивиться на неї, то щастям сяють очі? Невже не бачить, що одне одного варте? О, Господи, невже, то ревність?
Ковтала сльози, то правда, слів не підібрати. О Боже, дай терпіння, думками вмовляла себе. Той сон не віщій, ні! Треба терпіння мати, тож не піду кудись з дитиною на руках, в таку погоду і куди йти? Йти до сусідів соромно. Змиритись і змовчати треба, дочекатися чоловіка. А потім, як найшвидше тікати звідси, чого було тягнути, все зачекай та й зачекай, їй самій буде важко матеріально. Та краще хай допомагає грішми, тільки б окремо жити. Треба терміново шукати квартиру в оренду.
Тоня годувала доньку, її маленькі оченята, як сонячні промінчики, гріли їй душу, пробуджували надію, що має бути все добре. А за вікном знову розгулявся вітер, час від часу бив у шибку, підкидав на скло пухкий сніг. Вона ховала в ньому свій біль і сум, водночас згадувала мамині слова. Як наче в воду дивилася мама, звідки знає, що важко жити на чужині, далеко від рідної домівки, від родини….
1974 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823925
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 14.02.2019
Ой не плач дівчино, разом із зимою,
Не вмивайся люба, гіркою сльозою,
Весна на порозі… спів пташиний чути,
Вернеться коханий, війни ж не забути.
Й тих ночей безсонних, у журбі страждання,
Тож дивились очі, з вечора й до рання,
Там у полі любий, куля зачепила,
А вона мов знала, Боженьку просила.
Між урвищ стогнання, вся земля горіла,
Місяченько сивий, ніченька зоріла,
Доля посміхнулась, його захистила,
Хмаронька зненацька, від смерті накрила.
То не його день, вже життя покидати.
Молилась до неба й все просила мати,
Ніч ти потаємна, захисти дитятко,
Він же молоденький і майбутній татко.
Хай живим побачу, нехай усміхнеться,
Дай же Боже силу, нехай повернеться,
Рано пташка співом, як звістка про щастя,
Живий твій коханий, зіронька не згасла.
Як же хотів волі, мати дала крила,
Та війна так рано, сивиною вкрила,
Він боровся мужньо за свою країну,
За мир і свободу й рідну Україну.
Ой не плач дівчино, разом із зимою,
Не вмивайся люба, гіркою сльозою,
Весна на порозі, спів пташиний чути,
Вернеться коханий, війни ж не забути.
13.02.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825251
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 14.02.2019
* * *
Багато в тім житті прийшлося поблукати,
Та я додому йшов, на рідний той поріг,
Хоч крихту щастя зміг я відшукати,
Бо не прийти сюди я просто вже не міг.
І все, що я шукав, це було лиш для тебе,
І квітку цю, що в полі я знайшов,
Вона така, як колір неба,
Коли вечірнє сонце вже зайшло.
Я все життя когось і щось шукаю,
Не все, що хочеться, ти зможеш віднайти,
До глибини душі, як в юності, кохаю,
Все ту ж одну, з якою я на ти.
18.03.2002р.(Михайло Чир)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825136
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019
Чого вставати? Не варто так рано,
Зима надворі, хоча й сніги зійшли,
Зовсім не чути, пташиних сопрано,
Ще й на покрівлях бурульки не стекли.
Сонце сон бачить, у сірій пелюшці,
Паморозь злегка, дрімає при землі,
Ніжно занурюсь на теплій подушці,
Нехай насниться, весна - красна мені.
Часом тривога, вривається в душу,
Чомусь так довго… десь сонечко дріма,
Та я природи, закон не порушу,
Календар мовить, що в нас іще зима.
Це ж місяць лютий, поніжуся трішки,
Потім до гаю, пройдуся залюбки,
Для тітки - білки, ще маю горішки,
Дерева ж голі, за неї всі думки.
Жваву, маленьку, зненацька зустріла,
Пухнастий хвостик, весь час кидалась в бік,
Мабуть бідненька, вже давно не їла,
Здалося квола, не впевнений той біг.
Вона напевно така ж одинока,
Як я в хатині й годинник лічить час,
Хай весна тепла, прийшла б ясноока,
Принесла радість й приголубила нас.
08.02.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825102
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019
Жизнь прекрасна!
Осознай!
Не трать время на плохое...
Внутри себя Силу Радости -
Создавай!
Почувствуешь...
Живое...
И полетит эта Сила -
Все трудности преодолеть...
Не сомневайся! -
Верь!
Очищая Планету Силой внутри...
А... как ...Миру ....нужны ...мысли ...твои!...
Те, что могут Созидать...
Силой Любви!
Силой мысли планету обнять...
Уйдут все войны...
Воцарится Мир...
Мы - люди будущего!
В Душе должен быть мир!
Ведь мы в ответе,
Что сегодня дано нам...
Не просто так...
Говорю вам...
Меняйте сознанье на позитив...
От нас зависит музыки мотив...
Наш отголосок мысли -
Услышат на другом конце...
Внутри себя ищите...
Нет места там борьбе...
Лишь Мир!
Процветанье !
На нашей Земле!
Жизнь прекрасна!
В мыслях секрет!
В Любви ответ...
Мы ж не знаем сколько нам дано...
Оставить после себя нужно -
Проросшее зерно...
Зерно Мира!
Зерно Любви!
От Души - Дари!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824965
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 12.02.2019
Кудись летять спішать вітри,
Мені б хотілося побачити,
Де зупиняються вони,
Неспокій їм пробачити...
Колись і ми, як ті вітри,-
Все намагалися побачити,
Вдихати подихи весни,
Життя усім покращити...
Пізнати поспішали світ,
І запізнитись не боялися,
Що знайдем папороті квіт,
Ми в цім не сумнівалися...
І в дощ, і в сніг, і взаметіль,
І від вітрів ми не ховалися,
Стрічали радо провесінь,
І ми не нудьгувалися...
Не уникали протиріч,
З неправдою і злом боролися,
І намагались всюдибіч,-
В усьому розібратися...
Спливли роки, змінились ми,
Вже живемо, як сироти,
Никаємо поміж людьми,
І боїмось буває дихати...
Тепер ми заздримо вітрам,
Їх волі нам уже не звідати,
Вдячність несемо небесам,
Що сонце нам ще світиться...
Нам не спинити час, роки,
Вони відходять десь у безвісти,
Та ми ж живем усе таки,
Хоч вже не маєм крепкості...
Наперекір усім вітрам,
Не боїмось і смерті ми,
Хоч шкандибаючи йдемо,
Сплановане завершимо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825057
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 12.02.2019
На вузькій-вузькій стежині поміж гір
нещодавно дівчиноньку я зустрів.
І привітною, скажу, була вона.
Ой, яка ж у неї усмішка ясна!
Через три гори високі перейду,
ніжну дівчину-веснянку я знайду!
І зігріє моє серце осяйна
та красива дівчинонька, мов весна!
Я у сині очі-зорі задививсь
і скажу вам всім, по-правді, сну лишивсь.
Полонила вона серденько моє.
Я повірив, що любов у світі є!
Через три гори високі перейду,
ніжну дівчину-веснянку я знайду!
І зігріє моє серце осяйна
та красива дівчинонька, мов весна!
Ой дівчино, ніжна квіточко моя,
будить мрію ніжна усмішка твоя.
Недаремно вже квітує скрізь весна.
Вірю є в твоєму серденьку і я!
Через три гори високі перейду,
ніжну дівчину-веснянку я знайду!
І зігріє моє серце осяйна
та красива дівчинонька, мов весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824972
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019
Добра багато на Землі... тут є чому радіти.
Нам подаровано життя. Це наш є час тут жити!
Довірено нам берегти все, що до нас надбали,
хоч часто спалені мости, руїни і завали...
Найбільший дар - людське життя, вже навіть
не цінуєм.
- Спиніться, люди! Прірва там! - кричить Земля.
Не чуєм.
Вже котрий рік іде війна. Життя там забирають.
Для щастя кожному дано. Забули? Чи не знають?!
Життя... Життя, життя ясне.
Життя... життя, життя цвіте
в весняний день і в літній.
Життя... Житття, життя дзвінке. Скажіть, в ко-
го воно легке? Сльозою падає - дощем...
Та є в ньому й день світлий!
Співає... хвилею шумить, пташиною увись ле-
тить, зерном в ріллю лягає. Де прийняла його зем-
ля - п'є соки, ніби з джерела, корінням проростає.
Життя радіє і дзвенить... в нім неповторна кож-
на мить, немов веселки кольори у серці слід лишає,
хоч борозенками воно і на чоло лягає. В нім муд-
рість світиться віків. Люби життя. В добро повір!
Добра багато на Землі... тут є чому радіти.
Нам подаровано життя. Це наш є час тут жити!
Цінуй життя, роби добро. Хай тут й твоя краплина.
Для тебе кожен світлий день.
Ти на Землі - Людина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824826
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019
Віршована розповідь
Повіяв вітер попід хату,
З -під стріхи вилетів клубочок,
То павутиння волохате,
В обіймах кинув на горбочок.
Господар бачив гарненькі сни,
В соломі добре, було зручно,
Адже далеко, ще до весни,
Без мух лежати, зовсім нудно.
То вирок вітру, чи то долі,
Нині потрапити в цю днину,
І дуже швидко, як у колі,
Снував стежину, як перлину.
Важка дорога, де ж те сонце,
Десь забарилась ця красуня,
Видно мережки за віконцем,
Жаль та тривога, вже присутня.
Хитренький майстер цей павучок,
Боже творіння, хоче жити,
Тож соломинок досяг пучок,
Радіє, зможе захистити.
Дрімав напевно від безсилля,
І знову вітер приніс холод,
Раптово впало сухе зілля,
Щось би поїсти, стомив голод.
Ледь у дрімоті, він зігрівся,
Як охоронець - той дім стріха,
Уже й вітрисько десь подівся,
Тепла діждатись одна втіха,
Щоб із весною він зустрівся.
05. 02.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824370
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019
ДОСИТЬ ВСІМ МІСЦЯ НА ЗЕМЛІ,
НАВІЩО ВОРОЖНЕЧА, поділ, ОГОРОЖІ І КОРДОНИ
КОГО БОЯТЬСЯ ЛЮДИ, ЯК НЕ САМИХ СЕБЕ,
ЯКИЙ прийдешнім поколінням слід залишим,
З парканами, решітками НА КОЖНОМУ КІЛОМЕТРІ
ДОСИТЬ ВСІМ СОНЦЯ І ВОДИ,
Зігріти, напоїти ЗЕМЛЮ І ЛЮДЕЙ,
ЗЕМЛЯ У ВІДПОВІДЬ плодами НАС наситить
ДОСИТЬ ВСІМ ЇЖІ,
БЛАГ МАТЕРІАЛЬНИХ,
НАБАГАТО БІЛЬШЕ, НІЖ
ПОТРІБНО ЛЮДЯМ НА ЗЕМЛІ,
ЩОБ ПОЇСТИ, одягнутись,
ОБЛАШТУВАТИ ПОБУТ
ДОСИТЬ розборок і ВОРОЖНЕЧІ,
Непорозуміння, заздрощів, образ,
ВИХОДИТЬ, від достатку
байдужіше ми стали,
АДЖЕ СТІЛЬКИ БАГАТО ЦІКАВИХ СПРАВ,
НА ЩО МОЖНА ВИТРАТИТИ ЖИТТЯ СВОЄ
ДОСИТЬ ВСІМ ЗІРОК,
ЩОБ ВІДКРИТИ ДЛЯ КОЖНОГО СВОЮ,
І нею милуватися
ПІСЛЯ ТРУДОВОГО ДНЯ,
З цікавістю поглядаючи
В БЕЗХМАРНЕ НЕБО ...
30.06.17 (написані в лікарні) Переклала на українську мову 2.02.19
ДОСТАТОЧНО ВСЕМ МЕСТА НА ЗЕМЛЕ,
ЗАЧЕМ ТОГДА ВРАЖДА, ДЕЛЕЖ, ЗАБОРЫ И ГРАНИЦЫ,
КОГО БОЯТЬСЯ ЛЮДИ, КАК НЕ САМИХ СЕБЯ,
КАКОЙ ГРЯДУЩИМ ПОКОЛЕНИЯМ СЛЕД ОСТАВИМ,
С ЗАБОРАМИ, РЕШЕТКАМИ НА КАЖДОМ КИЛОМЕТРЕ,
ДОСТАТОЧНО ВСЕМ СОЛНЦА И ВОДЫ,
СОГРЕТЬ, НАПОИТЬ ЗЕМЛЮ И ЛЮДЕЙ,
ЗЕМЛЯ В ОТВЕТ ПЛОДАМИ НАС НАСЫТИТ,
ДОСТАТОЧНО ВСЕМ ПИЩИ,
БЛАГ МАТЕРИАЛЬНЫХ,
НАМНОГО БОЛЬШЕ ,ЧЕМ
НУЖНО ЛЮДЯМ НА ЗЕМЛЕ,
ЧТОБЫ ПОЕСТЬ, ОДЕТЬСЯ
ОБУСТРОИТЬ БЫТ
ДОСТАТОЧНО РАЗБОРОК И ВРАЖДЫ,
НЕПОНИМАНЬЯ, ЗАВИСТИ, ОБИД,
ВЫХОДИТ, ОТ ДОСТАТКА МЫ СТАЛИ
НАМНОГО БЕЗРАЗЛИЧНЕЙ,
ВЕДЬ СТОЛЬКО МНОГО ИНТЕРЕСНЫХ ДЕЛ,
НА ЧТО МОЖНО ПОТРАТИТЬ ЖИЗНЬ СВОЮ
ДОСТАТОЧНО ВСЕМ ЗВЕЗД,
ЧТОБЫ ОТКРЫТЬ СВОЮ,
И ЕЮ ЛЮБОВАТЬСЯ
НА ЗАКАТЕ ТРУДОВОГО ДНЯ,
С ИНТЕРЕСОМ ВЗГЛЯДЫВАЯСЬ
В БЕЗОБЛАЧНОЕ НЕБО…
30.06.17(написаны в больнице)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823769
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019
Я младенец перед вами –
Ураганные ветра,
Словно щепка над волнами
И бессилен, как трава.
Вы несётесь по простору –
Не находите преград,
Возбуждая страстей свору,
Всё круша, что невпопад.
Кто не терпит вашей силы,
Тому близится конец…
Рок судьбы…осилить смелым –
Предлагает Бог-отец.
Ваши вольные проказы
Вдохновляют мою прыть…
Флибустьеры…их рассказы
Умиляют гордо плыть.
Да…моряк и вечный спутник
Ваших бешеных затей...
Вы – достойнейший соперник
Всех желаний и страстей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823689
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019
Не обижайте, ни отцов ни матерей.
Не обижайте, даже если вы и правы.
Не стоят слезы, той минутной славы,
Что камнем ляжет, болью за детей.
Не обижайте, ни отцов ни матерей.
Они не виноваты, что есть старость.
Возможно жить осталось и не малость,
Но всё же...будьте к ним добрей...
Не обижайте, ни отцов ни матерей.
Они прожили жизнь для вас однажды.
Чтоб сыты были Вы без всякой жажды.
Любили всех, и дочерей и сыновей.
Не обижайте, ни отцов ни матерей.
Когда-то вы поймете боль обиды.
Ведь время рушит даже пирамиды.
Но будет поздно...вызывать врачей...
Не обижайте, ни отцов ни матерей!!!
Макаров А.И. ( Не обижайте, ни отцов ни матерей... )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823461
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019
Узор мороза на стекле
Красиво лёг в моём окне.
Узор закрыл собою мир,
Который он не сотворил.
Взглянул внимательно в окно
-Мороз вблизи и далеко.
Чудесная в окне стена
Из снега, инея и льда.
Там за окном метёт метель,
На солнце с крыш течёт капель
И снова жизнь бежит ручьём.
Не будь же грустной этим днём.(1)
Ведь жизнь прекрасная всегда.
Была бы радость, не война
В душе, в семье, в любой стране
На необъятной всем земле...
Узор мороза на стекле,
Но это всё-же не в душе.
В душе пусть будет навсегда
Любовь, тепло и красота!
(1)-
-Не будь же грустным этим днём.
17.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823398
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019
[i][u][b][u]Сиротливо, із деревним паливом,
Пічка перегукується: "Ба!"
На дахах малесенькі проталини,
У вогнях чорніються дрова.
Рясно попелинки міні тернами
Обростають простори цеглин,
Пахне пиріжками, пахне зернами,
Із світлини зирить селянин.
- Ба! Ало! Бабусенько! - лоскочеться
Телефоном внука у ночі.
І бабусі, і хатинці хочеться ,
Щоб не сотий дзенькав, а - ключі.[/u][/b]
[/u][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823235
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019
В болоті слоник вгруз. Застряг по вуха, певно.
І сил уже нема. Лише стоїть смиренно.
А звірів поруч тьма. Юрба навкруг зібралась.
Усім цікаво враз. І як воно так сталось?
Одні фіналу ждуть. Сміються, от халепа.
Чого туди поліз? І згинеш, як дурепа.
А інші люто в крик: - Рятуйте, що ж ви стали!
Воно ж мале, дурне! Регочуть лиш шакали.
А хтось його жене: - Ти слон! Борись! Ти сильний!
Зберись із духом сам. Вилазь мерщій з трясини!
Малий на поміч звав. Його почуло стадо.
Слониха – мати йде. І слон штовхає тато.
Хапають, тягнуть вдвох. В очах жевріє вогник.
І диво – сам рвонув! З багнюки виліз слоник.
Життя, мов джунглів світ. Не всі у ньому леви.
Одне лиш варто знать. Неважно, хто ви й де ви.
Бо сильні ми тоді, як поруч батько й мати.
Цінуймо їх, бо є в житті кого триматись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823192
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019
Ночі заплакані очі втирає світанок.
Хмари низькі, волокнисті, затягли горизонт.
Десь в небесах свій знайдуть врешті-решт полустанок
Й скинуть чували із гнітючих гризот на перон.
Вигляне сонце на мить й утече з-за лаштунки,
В колесі Сіра поверне́ться небавом увись.
Будень ефекту суєт розпочне підрахунки.
Доле моя, ти назавжди́ утекла? Повернись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823160
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019
Опустила очі знову плачеш,
А ще вчора з мене насміхалась.
Думала впіймала вже удачу,
Та не так все сталось як гадалось.
Мене чомусь-то зневажаєш,
Все сниш багатим і красивим.
Давненько пару собі шукаєш,
Тільки чому ж ти нещаслива?
Знову закохуєшся,це вкотре?
Що ти шукаєш скільки літ?
Чому не вибрав тебе жодний,
Із ким ділила ліжко й хліб.
Які гучні були гулянки
З чорнявим красенем Петром,
Співали пісні до світанку
Слава котилася селом.
Новий прокол хлопак не кращий,
Жлуктить горілку часто б'є.
Та ще й альфонс , хитряк, ледащо,
Тільки того не визнає.
А той чубатий .що пілот,
Аеродром гудів без впину,
Згодом сказав:"Що тільки ідіот,
Тебе захоче мати за дружину."
Був ще таксист на "шевроле"
Мужик дебелий і пикатий,
Так той любив тільки "лаве" ,
А не тебе і твою хату.
Була закохана в грузина-
В нього таких як ти аж три.
Сьогодні ввечері до Зіни,
На завтра Люда на меті.
З білявим море по коліна,
Але чомусь він навтьоки.
З Грицьком була зо дві години-
Та вже холодні подушки.
Потім кохав чужий, жонатий.
Та не зліпилося гніздо.
Забрали дітки свого тата,
На тебе вилили лайно.
В'яне краса твоя потроху,
Як інших старість не мине,
Я все прощу моя морока.
Схилися на моє плече.
Ви скажете:"Так не буває,
Перевелися дурні, здиміли лохи.
То сатана тобою грає.
Забудь.зречись, скоріш біжи.
От тільки серцю не накажеш,
Тягнусь дотебе як магніт.
Може то підступ долі вражий?
Тільки ж кохаю скільки літ́
Сусіду. який так і не женився присвячую (йому уже під 60).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823102
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019
Є люди, що завжди зі злом у протесті.
Їм більше потрібно чомусь, аніж іншим,
Не благ, нагород, але правди і честі,
Що кров’ю омиті, освячені віршем.
Є люди-гіганти – не зростом, душею.
Несуть вони болі епохи пудові.
У них не калитка, а небо межею,
Всякчас їхні крила до злету готові.
Мечами січуть вони голови зміям,
Що Мамі отруту пускають у рани.
Від їхнього кроку свободою віє.
Крізь їхні серця проростають шафрани.
Коли такі велети ходять між нами,
Їм рідко «Осанна» співають в народі.
Але як заснуть вони вічними снами,
Вінки для таких і промови у моді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823128
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019
А ти живеш своїм життям -
Культурним, політичним
Своїм вклоняєшся богам,
Не втративши обличчя.
Ти місто арок, колонад
Письменників, поетів
Прадавніх пам'яток і свят
Падінь, яскравих злетів...
Оригінальний антураж,
Привітна атмосфера,
Що аж не віриться - ти наш!
Не Марс, і не Венера...
Ну де б я ще почути зміг
Смачне вкраїнське слово -
Ти крізь віки його беріг,
Примножуючи мову.
Хоча відчулася мені
До інших - толерантність:
Російських, польських "гомонів"
Траплялося достатньо.
Я закохався у твої
Провулки і трамваї...
У Стрийськім парку солов'ї
Піднесено співали
Про наше літо золоте
Про сум і про кохання
Про дух свободи і про те,
Що я тут не востаннє.
Хай стане пороху на всіх
В твоїх порохівницях
І вбереже Господь від лих
Ти - сам собі столиця!
Фото з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823127
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019
Мне хочется тебя согреть...
В эту зимнюю стужу...
Душой пропеть...
Чтоб услышал...
- Ты мне нужен...
Такая музыка -
Останавливает время...
Эта музыка...
В это мгновенье...
Своей тишиной -
Останавливает дыханье...
Только сердца...
Бьются в такт...
С пониманьем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823049
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019
ДУХ СВЯТИЙ на землю сходить,
Най манівцями лихий нас не водить.
Дух той кожного освячує,
А Йорданська вода
Душі омиває і гріхів
Позбавляє.
І легко так на душі
Й радісно стає.
Оживаєш.
На крилах до неба
Злітаєш. Літаєш.
А хоч би у мріях.
Лиш би світлі мрії були
Й у мирі і згоді
Люди жили.
Йорданська водиця.
Батьківська світлиця.
Запашна паляниця.
Вино любові.
Будьмо усі крепкі й здорові.
Лишаймося у слові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821944
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019
ЭЮ-19
Когда-то, в начале 2000-х г.г. захотелось мне создать "Энциклопедию юмора".
Это - выжимки из прочитанных книг, интернетовских сайтов (Перлы), личные наблюдения и разработки, - разбитые по темам и алфавиту.
Выложенное собрание - образец такого "творчества".
Прошу не путать с чужими высказываниями мои личные - обозначены значком (*).
19 ОБ УЧЁБЕ , О НАУКЕ
Абитуриенты-взяткодатели: мы не могли поступить иначе!
АКАДЕМИК - действительный член Академии наук. Почему действительный и почему член – непонятно. Наверное, из-за этой непонятности существовала загадка:
"Почему крупный рогатый скот считают по головам, а академиков по членам?"
Трагедия нашей жизни в том и состоит, что мы становимся действительными членами тогда, когда наши члены уже недействительны".
А мы всех вешаем по одному закону - закону Всемирного Тяготения.
Астрологи судят о людях, как о консервах – по дате изготовления.
Астрология нужна для того, чтобы экономика выглядела, как высокоточная наука.
А ты еще не забыл буквы? Зря!
В год открытия какого закона был хороший урожай яблок?
В его сочинении была одна грубая и две вежливых ошибки.
Ветер в голове: семь мыслей в секунду.
Вкус – способность оценить не пробуя.
"В мире компонентов нет эквивалентов", как говорили старые алхимики.
В нашем районе открылась школа выживания. Тема первого урока:
Как выживать соседей.
В одном метре 100 сантиметров, и это ещё не считая миллиметров!
Возможно ли оценить вероятность правильности теории вероятности?!
Вред знаний состоит в том, что их хочется применить на деле. Такова природа человека.
Все не могут сеять разумное, доброе, вечное,- кому-то надо и пахать.
В телескоп на Солнце можно посмотреть всего два раза в жизни. Правым и левым глазом.
В чистом виде математика, как математика для математики – не нужна!
В школьном образовании есть только один недостаток – дети.
Генеалогическое чудо: сын юриста и кузькиной матери.
Господа, я тут где-то посеял Разумное, Доброе, Вечное - никто не находил?
Дайте мне точку опоры, иначе я переверну землю!
Дилемма: набраться терпения или набраться.
Дипломная работа среднего выпускника университета есть не что иное, как кости,
перенесенные из одной могилы в другую. Дж. Фрэнк Доуби Другое достоинство этого недостатка состоит в том...
Знание – сила Ф. Бэкон
Диплом позволяет ошибаться значительно увереннее.
Если вы не восходящий, значит, вы ниспадающий. Стивен Поттер
Если наука победит алкоголизм, люди перестанут уважать друг друга...
Если эксперимент удался, значит, что-то здесь не так...
Зачем изобретать вечный двигатель, если ты не знаешь, как его остановить?!
«Интересно...», - подумала голова профессора Доуэля, прочтя «Всадника без головы».
Исследуя неизвестное, получишь непонятное.
Каждый стремится научить другого тому, в чём наиболее нуждается сам.
Как богат и разнообразен перевод английского языка на русский ...
Как?! Вы не читали Пикассо?
Как некрасиво читать чужие мысли!
Ключевой вопрос математики: не всё ли равно?
Ко всему относись относительно – будешь относительно прав.
Конец начала середины первой половины XIX века.
Лицо, отягощённое высшим образованием…
Любите не себя в искусстве, а меня…
Материя не исчезает бесследно. Она списывается.
Многие из тех, кто лез в светила, повисли на фонарях.
Многообразие однообразия не хуже, чем однообразие многообразия.
На каждое решение обязательно найдётся своя проблема.
На моем веку было очень много прогресса, но, боюсь, не в том направлении. О. Нэш
Научное планирование делает случайными даже закономерности.
“Неизвестно где” означает “ в евклидовом пространстве достаточно большой
размерности”.
Никто не знает столько, сколько не знаю я.
Никто никому так не обязан, как обезьяны Дарвину.
Образование у вас хорошее, а свои мысли у вас есть?
Образованность - умение выдавать чужие мысли за свои.
Объединённый закон Hьютона-Аpхимеда: всякое тело сохраняет состояние покоя или
равномерного прямолинейного движения, если только погружённая в него жидкость
не выведет его из этого состояния
Объективная реальность есть бред, вызванный недостатком алкоголя в крови
Опытный преподаватель готовит студентов Вуза к отчислению.
О, сколько нам открытий чудных варенья банок предстоит!
Параллели и меридианы. А попросту – клетка.
Первый миф науки состоит в том, что она существует.
Площадь круга пи эр квадрат, а площадь квадрата – пи эр круг!
Плюс – это когда два минуса поперёк горла друг другу.
Погода не оправдала возложенных на неё прогнозов...
По законам физики наибольшее притяжение к земле тело имеет над диваном.
После поворота событий от плохого к худшему - цикл повторяется.
Посредственный учитель излагает. Хороший учитель объясняет.Выдающийся учитель
показывает. Великий учитель вдохновляет. Уильям Артур Уорд
При измерении расстояния в космосе помните, что каждый четвертый год - високосный.
Путешествие вокруг Земли на земном шаре.
Свет – самое тёмное явление природы.
Синоптики не ошибаются - ошибается погода...
Солнце моё, а нельзя без этих твоих магнитных штучек?
Сопротивление проводника, как правило, меньше сопротивления проводницы.
Спор - способ утвердить противников в их заблуждениях.
С точки зрения атомной физики алхимики были нормальные люди.
Студент, не выбрасывай мусор в окно: его потом находят дети и надувают.
Теория относительности ясней на примере порядочности.
Технический прогресс лишь снабдил нас действенными средствами для движения назад. О. Хаксли
Тот, кто знает, чего хочет, или слишком мало хочет, или слишком много знает
Тряпка - форма существования материи.
Ты спроси у учебника математики!
У кошки четыре ноги: вход, выход, земля и питание.
Учение-это изучение правил, опыт - изучение исключений.
Ученье – свет, не ученье – экономия.
Учёные доказали: Бога и Деда Мороза не существует!
Учёным удалось создать Вечный Двигатель. От обычного он отличается отсутствием кнопки «Выкл.»
Учитель говорил: "Особо трудную задачу следует перепоручить лентяю: он найдёт более
легкое решение".
Учитель физики спился, объясняя “правило буравчика”.
Учу всему. Дорого. Качественно.
Фонарик на солнечной батарее...
Чем больше смотрю в зеркало, тем больше верю Дарвину.
Чтобы ваши размышления о высоких материях не были прерваны самым бесцеремонным образом, закрывайте дверь туалета на шпингалет.
Чтобы не понимать Шекспира, надо читать его в переводе.
Что обезьяны?! Встречаются человекоподобные люди.
Школа. Записи преподавателей в дневнике:
“Списывал у двоечника”. “Огрызался вместе с учителем”.
“Весь урок трахал соседа по парте, не обращая внимания на учителя”.
“Выл на уроке”. “Кувыркался без мата”.
“Мешал однокласснице слезть с козла”.
“Написал на парте нецензурное слово в честь одноклассницы”.
“Испортил девочке обложку”. “Забыл принести анализ кала”.
“Обмазал девочку слюнями. Прошу срочно принять меры”.
“Без разрешения учителя повесился на брусьях”.
“Высморкался в рисунок товарища”. “Просто кошмар!”
Эксперт - это человек, знающий все больше и больше о все меньшем и меньшем. Николас Марри Батлер
Эксперт - это человек, который больше уже не думает; он знает. К. Хаббард
Ядерная бомба всегда попадает в эпицентр.
Я думаю, что Эйнштейн сам не разобрался в своей теории.
Я не женщина, я - преподаватель!
ЗАКОНЫ
Закон Дженкинса: ничего не выйдет
Принцип Питера для деловых людей: если вы действуете в нарушение правил, вас
штрафуют, если вы действуете по правилам, вас облагают налогом.
Гравитация по Питеру: если рушится фундамент пирамиды, ее верхушка может
сохраниться на месте; для этого нужны только деньги.
Принцип Компетентности по Питеру: чтобы избегать ошибок, надо набираться опыта;
чтобы набираться опыта, надо делать ошибки.
Принцип Ожидаемого по Питеру: происходит не просто нечто более странное, чем мы предполагали; странность происходящего превышает и то, чего мы не смели
предположить.
Прогноз Питера: затратьте достаточно времени на поиски дополнительных
подтверждений возникшей необходимости, и никакой необходимости не останется.
Следствие 21: колледж не может обеспечить компетентность; он может обеспечить диплом.
Продолжение -см. "Оглавление ЭЮ"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788576
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806112
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 18.01.2019
[b][color="#ff0000"]Автоматы - в переплавку [/color][/b]
[color="#0022ff"][b] Отбирая чужую жизнь, будь готов отдать свою! Cергей Лукьяненко[/b][/color]
... И случится же когда-то,
Лет, так - через пятьдесят -
Будут люди автоматы
В переплавку отправлять.
Многотонные громады,
Танки, пушки - всё на слом.
Будет он совсем не страшен -
Просто так, - металлолом!
Каждый новый день не будет
Ужасом войны дышать
И на всей Планете Люди
Будут ночь спокойно спать.
Дети разных стран протянут
Руки Дружбы... И война
Просто невозможной станет,
Станет больше не нужна!
1970
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794035
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 18.01.2019
1
Ішла дівка до криниці,
Їй назустріч Петрик,
В селі нині вечорниці
В парку грав оркестри,
Пр
Дай уста, я поцілую,
Подарую квітку
Хочеш танець затанцюю,
Ну отой «Чечітку»
Ой, ой, ой, ой хочу танцювати,
Ой, ой, ой, ой тебе обіймати,
2
Нащо люба та водиця,
Погулять на часі,
Моя будеш лебедиця,
Закручу у вальсі.
Пр
Дай уста, я поцілую,
Подарую квітку,
Хочеш танець затанцюю,
Ну отой «Чечітку»,
Ой, ой, ой, ой хочу танцювати,
Ой, ой, ой, ой тебе обіймати.
3
Будеш кралею моєю,
Червоненькі щічки,
Я назву тебе своєю,
Зустрінемо нічку.
Пр
Дай уста, я поцілую,
Подарую квітку,
Хочеш танець затанцюю,
Ну отой «Чечітку»,
Ой, ой, ой, ой хочу танцювати,
Ой, ой, ой, ой тебе обіймати.
4
Ти поглянь, я парубійко,
Повсякчас моторний,
Будем мати діток двійко,
І палац янтарний.
Пр
Дай уста, я поцілую,
Подарую квітку,
Хочеш танець затанцюю,
Ну отой «Чечітку»,
Ой, ой, ой, ой хочу танцювати,
Ой, ой, ой, ой тебе обіймати.
5
Ніжно голову схилила,
У очах іскринки
Вже під руку підхопила,
З вуст збирав краплинки.
Пр
Дай ще раз, я поцілую,
Подарую квітку,
Хочеш танець затанцюю,
Ну отой «Чечітку»,
Ой, ой, ой, ой хочу танцювати,
Ой, ой, ой, ой тебе обіймати,
Ой, ой, ой, ой ти моя лебідка,
Місяць в небі ясноокий, буде нам за свідка.
17.01.2019р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821732
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019
Марія Єдинак-Іванчак
3 год ·
canzone
MI MANCHI TU
MI MANCHI TU
Mi manchi tu, tu, solo tu
vedo, il tuo bel sorriso
tu, come sole nel celo blu
dammi il calore del сeleste Paradiso.
Molto tempo da sola e triste,
sempre e cerco te fra la gente.
la vita mia e vuota non ti ho visto,
nel sole irradia il tuo sguardo innocente.
Torna ,ritorna nella casa nostra
parliamo del passato, delle belle cose,
il mio sentimento tutto ti dimostra...
che il mondo ci dara profumate rose.
Con te io felice е gioioso volo lontano
dove ogni stella suona canzoni d'amore.
vorrei camminare nella vita mano nella mano...
Tu, mio sole, mio bellissimo re da icona.
MARIA CHAYKIVCANKA
MARIA CHAYKIVCANKA
Я СУМУЮ ЗА ТОБОЮ
Я сумую за тобою, ти, тільки ти
бачу, твою красиву усмішку
ти, як сонце в блакитному небі
дає мені тепло небесного Раю.
Довгий час самотня і одна,
я завжди і шукаю Тебе серед людей.
життя моє порожнє я тебе не бачу,
сонце випромінює твій невинний погляд.
Вертайся, повертайся в наш будинок.
поговоримо про минуле, про ГАРНІ речі,
моє почуття показує тобі все...
нехай світ подарує нам ароматні троянди.
З тобою я щаслива літати далеко
де кожна зірка грає пісні про кохання.
я б хотіла, щоб тримати рука в руці...
Ти, моє сонце, мій прекрасний король ікони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821723
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019
А марево щастя - один лише день.
Але, як нам прожити без нього...
Як розбите люстерко, лише дзелень
І нема вже в душі... дива чудного.
Та долі подякуй, що день такий був,
Що щастя до тебе сонцем зійшло.
І пісню незвичну ти все таки чув,
Бо інших їх щастя уже не знайшло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184303
дата надходження 16.04.2010
дата закладки 17.01.2019
А марево щастя - один лише день.
Але, як нам прожити без нього...
Як розбите люстерко, лише дзелень
І нема вже в душі... дива чудного.
Та долі подякуй, що день такий був,
Що щастя до тебе сонцем зійшло.
І пісню незвичну ти все таки чув,
Бо інших їх щастя уже не знайшло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184303
дата надходження 16.04.2010
дата закладки 17.01.2019
ТИ ЛЮБИВ МЕНЕ ЯСНИМ МІСЯЦЕМ У НЕБІ
Ти любив мене... ясним місяцем у небі!
і на мої стежки засівав зерно добра.
Як білолиций Ангел явивсь у потребі...
Надихав... виростали у птаха два крила.
Ти любив мене... ясним місяцем у вікні!
і важкі думи колисав у тривожних снах.
A вітром розчісував пишні коси мої...
в польоті ,підтримував крилом як лебідь птах.
Ти любив мене... ясним місяцем на землі!
освітив квітучу стежу... круті дороги.
Dумав про мене віддавав-почуття свої-
два серця ,єднала любов і святість Бога.
Ти любив мене, як батько, брат і милий друг!
словом порадив, і був у важку хвилину....
Kволу душу лікував від розпачу недуг,
і пригортав, до себе, як мати дитину.
Ти любив мене.... був приємний у розмові!
підбирав лагідні, ласкаві ,ніжні слова....
I в душі, цвіли троянди у дні зимові,
бо де високі почуття там любов свята.
Ти любив мене... ясним місяцем у небі!
ти надія, опора- і крилата мрія.
Я на землі сяю зорею для тебе,
ти лицар на коні, а я квітка лелія.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821466
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 16.01.2019
Сміється хитрий кіт з коня:
- Гаруєш тяжко. Де ж платня?
Коли вже станеш ти мудріш?
Щоб день у день тягнуть за гріш!
В житті є істина одна:
Робота любить дурнів, знай!
Хто гідно платить, тих катма.
Працюй багато й задарма.
Роботи повно є в селі,
Та я лежу, бо встати лінь.
Шукаю труд усім на зло,
Щоб легко. Й сумно не було.
Погодивсь кінь: - Є правда в тім.
Та маю їжу й теплий дім.
Шукає кожен, знайдуть всі:
Робота нас, а ми - її.
У когось розум, в когось вік.
Незгоден хтось, а хтось вже звик.
Шукаєм часом труд легкий,-
Виходить часто навпаки.
Робота зовсім несмішна.
Зате смішна – таки платня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820885
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 16.01.2019
Нікого у житті не обзивай,
Забудь про мати і про грубе слово.
Душу людську словами не вбивай,
У тебе ж є найчарівніша мова!
Найперше слово «мама» у дітей,
А далі потічок словесний лине.
Кожна розмова додає вістей,
Що прилітають в спілкуванні клином.
Діти – це губка, все вбирає в нас,
Ви щось сказали – діти не забули…
Негарне слово, лайка кожен раз,
Повернуть дітям слово і минуле…
Коли із вуст долине щось до вас,
В вас буде подив: - «Звідкіля навчився?»
Казали ви при ньому і не раз,
Ось результат і він не забарився.
Брудні слова, часами матюки,
Морозять душі, викликають сльози.
Вони у мові, наче будяки -
Це вороги у спеку і в морози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821557
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019
[i]Буває, слово – втіха,
але буває й біль...
Сумуймо... краще тихо:
слова для рани – сіль.[/i]
[youtube]https://youtu.be/ztGkoYgfHRQ[/youtube]
[i][b][color="#05457d"]Не прискорюймо ранок,
що ранкує в путі,
не освячуймо рани –
вони й так вже святі.
Не такі в горя сльози… і cлова там не ті:
там безмовність мімози – як стожар в темноті́.
Не освітлюймо днину,
вона й так веселить,
не ламаймо калину –
то підступності сить...
Впадемо на коліна у мовчазну ту мить,
як хоронимо сина... Він поліг, щоб нам жить.
Не освітлюймо вечір –
то блаженна пора,
для натомлених – втеча,
світла-темряви гра…
Не підсолюймо рани... Вони й так вже болять:
не зашторюймо рами в матерів, що не сплять![/color][/b]
14.01.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821409
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 16.01.2019
Два неба, і два таких різних світи,
І хто там не був, не зможе цього збагнути.
Ми тут, а в чужому пеклі вони,
І з дороги тієї уже не звернути.
Ми радіємо сонячним дням,
А над ними з свинцю тумани.
Там земля під ногами горить,
І здригається серце в мами.
Пробач мене солдате, я благаю,
Пробач, за те, що ночі ти не спав!!!
Пробач за тих, що в домовині спочивають,
Ти їх колись братами називав.
Пробач, за те, що сплю у теплім ліжку,
А ти у бліндажі, в сирій землі.
Пробач мене солдате, я благаю,
За те, що ти у "пеклі" на війні.
Я сплю спокійно, свої ночі до світанку,
А ти здригаєшся на кожен звук боїв.
І знову втрати, побратим прикрив собою,
А хтось його прикрити не зумів.
Пробач за сльози, й сивину твоєї мами,
За всіх дітей, що більше батька не обіймуть.
За всіх жінок, що так зарано овдовіли,
Печать війни, яку із серця вже не вийму.
Пробач солдате, за всі рани, що отримав,
Я знаю, як душа твоя болить!
І плаче гірко,наша мати-Україна!!!!
Бо знову має сина хоронить.
Пробач солдате, я прошу за всіх, й за себе,
Бо ця війна, в моїй душі також ятрить.
Пробач мене солдате, прошу в неба,
Хай Матір Божа, береже, й захоронить...
Пробач.......!!!!!!!!!!!
НАДІЯ КИШЕНЯ 23.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784014
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 15.01.2019
Всему Миру!
Блага!
Жить в Мире!
На нашей Планете!
Надо!
Обязательно!
Мир берегите!
Планету Добром!
Окружите!
Замечательные мысли!
Создавайте!
Энергию Света!
От Бога!
Принимайте!
С благодарностью!
Делитесь!
В океан Любви!
Окунитесь!
Проснитесь!
Откройте шире глаза!
Ведь родились незря!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821290
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 14.01.2019
КРИЛА
Ой, Орле Брате, крила маєш..
Тож..- не складай їх - а лети!.
Ще й долю свою: волю, силу,
Рідній землі Ти присвяти!
Нема у мене крил, - то, шкода.
Не можу злету я відчуть.
Ще й над Вкраїною народу
Крилами весело змахнуть
А ти ж, мій Брате, все це маєш.
Ще й… може…
бачиш
там, здаля:
Як відродиться Україна,
Народу вільного земля..
Як душу нашу вже не будуть
Топтати упирі тупі,
Коли ж Вкраїнці зрозуміють,
Серця ОТУТ лише живі..-
У ріднім краї,
Де калина,
де мати стежку провела..
Для тої доньки і для сина.
Яким лебідкою була..
Та й полетіла в гай далекий..
Той гай зрубали, продали..
І душу мами-України
І волю діток пропили..
Завчасно.
Ой ти, лебідко, душа мила,
Злітаєш десь та б’єш крилом..
Чи чуєш.. старая могила
Про волю плаче над селом.
Ту наша волю, нездоланну.
Розриту, зорану,
Оту..
Ой де ж ти, де .. Богдан, Іване..
Ой де ж.. Тарас..
Святу мету
Неправда в серці задушила,
Свобода - в пекелі, у вогні
Позич, мій Брате-Орле крила,
На років 30 хоч мені..!
Анфіса Букреєва-Стефко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815998
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 14.01.2019
З полониною в вітрах
Смерека співає
І веселий Черемош,
Сонце зігріває
Залишаю серце я
У казковім краї
Най впаде на нього сніг,
Суму в тім немає
***
***
Ой, Смугарський водоспад
Ти ведеш розмову.
Про чудовий, батьків сад,
Пісню колискову.
Під цю пісню до зорі.
Мольфара чекала,
Одинокая душа,
Що колись співала
****
****
З весни в гори я піду,
Через ту долину,
Де розквітне на весь Світ
Червона калина
Де чарівна дивина
В душі заблукала,
Де мене й тебе сопілка
Навік поєднала
Як вернеться додому,
Милая дівчина,
То й розквітне навесні,
Мати-Україна!
(Анфіса Стефко-Букреєва)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817382
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 14.01.2019
СКРИПАЛИК НАМ ПІСНЮ ЛИШИВ ПО СОБІ.
ГРАЙ, СКРИПАЛЮ! #НОВАПІСНЯ
Музика – Олександра Соколова
Слова – Анфіси Букреєвої – Стефко
Виконує пісню Олександр Соколов
Заплакала скрипка у тиші хатини.
І серце застигло немовби на мить.
Не смутком сповите, - душею дитини.
Скрипалик маленький серцями бринить!
Некошене жито застигло під снігом
Розбита хатина, - війни тяжка мить
Земля у розривах, на вражу утіху,
Та все ж не скорилась, - хатина стоїть!
І чується десь, між розкатами злими.
Між болем, прокляттями, смутком журби.
Хтось грає у тій, одинокій хатині..-
Скрипалик нам пісню лишив по собі!
То грай же, мій брате, щоб в пісні згадалось
Як отча хатина була молода,
Калина як квітом весні сповідалась
Верни нам, скрипалю, ті щедрі літа!
Я знаю, що зможеш той рай повернути
Чарівнії звуки живуть у тобі
Не можна душею нам рідне забути,
Віддати країну війні і журбі.
Тож, грай ще скрипалю,
Грай так, щоб збудилось
У серці кохання незраджене знов.
І вольна душа до рідного хилилась
Вернулись в хатину: весна і любов!
Анфіса Букреєва-Стефко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821282
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 14.01.2019
Родився – ти вже людина,
У тебе твої батьки.
У тебе твоя родина
Знай, ти в них один такий.
З роками стаєш мудріший,
Життя виявляє хист.
Фізично стаєш сильніший,
Господь добавляє ріст.
Спочатку на четвереньках,
А далі в житті на двох.
Коли по шляху від неньки
Відправить в життя вас Бог.
Лише, коли зловить спину,
Недуга через роки.
Ти палицю із ліщини
Візьми собі до руки.
Проте і тоді й надалі,
Живи і життям пишайсь.
Відкинь нелюдські деталі -
Людиною залишайсь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821291
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 14.01.2019
Я не вірю, що час лікує,
Може трохи затягує шрами.
А в душі наче "біс" танцює,
Сипле сіль, на ці давні рани.
Я не вірю, що пам'ять зрадить,
І дозволить усе забути.
Може серце цьому завадить,
Та від цього не легше жити.
Я не вірю, що все минає,
Бо часом хочу все вернути.
Потім долю знов проклинаю,
І так хочеться все забути.
Я не стану ніколи інша,
І не гратиму дивні ролі.
Я зроблю мабуть все, і більше,
Я піду навіть проти волі.
Я не буду комусь коритися,
Хай кусають до крові губи.
Я для себе хотіла зміниться,
І можливо це стане згубою..
Я не буду вже більше плакати,
Як би доля мене не зрадила.
Хочу сонце на обрії бачити,
І повірити справді в диво.
Я багато в житті побачила,
І високу ціну платила.
Помста-це, що я всіх пробачила,
Хоча кров застигає в жилах.
Я не плистиму за течією,
Я іду проти вітру вперто.
Зачиню за собою всі двері,
Бо минуле потрібно стерти.
Хай життя, ще не раз ламатиме,
Але я не опущу руки.
Волю я в кулаках триматиму,
І терпітиму різні муки.
Може стану для когось гордою,
Та мене не хвилюють інші.
Я піду лиш своєю дорогою,
Я не стану ніколи інша...
НАДІЯ КИШЕНЯ 26.12.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768118
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 13.01.2019
Якоюсь сірою видалась зима.
Метне сніжком і знову посіріло.
Бач навіть посіріла голова,
Ще від дерев я бачу сірі тіні.
Під стать природі настрій сірий.
Хатинки в сіре одяглись.
Та й зайчик ,ше не зовсім білий,
І ́сірий дим пливе у вись.
Сіріють хмари. зимове небо.
В сірих тонах моє село.
Сіра стіна далеко степом,
Сіра зима в сиве чоло.
Сіренька пташечка горобчик ,
Ще більше сірих голубів.
У сіре одягнувся хлопчик
І так багато сірих снів.
Сірі тона чи напівбарви.
Дороги сіре полотно ,
Там за вікном сіріють мальви ,
А в сірій буді пес Сірко.
Живе в норі сіренька мишка,
Ще від лисиці сірий слід,
В моїх руках сіренька книжка
Про непростий і сірий світ.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821162
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Сусально-зоряне сині мерехтіння
Нічного вернісажу небозводу,
І пілігрима на річці сліду тіні,
Й дзеркальність срібна, й перламутрість льоду…
На перелозі трояндові світання…
Блакить гойдає пір’я лебедине… —
Довічне досконалості пізнання.
Невже краса врятує світ й людину?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821267
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Хіба ж то жити людям важко?
Чому жаліються усі?
Усі похмурі і сумні.
Ви подивіться хоч на небо,
на ясне сонце у вікні.
Погляньте на життя очима,
немов дитина проживіть.
Старайтесь жити у добрі,
любити і щиро,безкорисно.
Не думать про біду вам треба,
не про маєтки й машини,
вам про життя подумать треба.
Знайти свій сенс,здійснити мрії,
знайти любов на все життя.
Оце потрібні речі.
Живіть будь ласка Люди,
Живіть,любіть,радійте,
люди,прошу.
І не жалійтесь, час іде й іде,
більш не вернеться і не дасть вам змін.
Життя одне - затямте це!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821259
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019
[b][i][color="#690f0f"]Життя, як свіча... Відгорить і за обрієм згасне
Залишивши слід у серцях і на рідній землі.
І все, що було... а було ж - і сумне...і прекрасне,
Розтане як день в невблаганній, вечірній імлі.
Життя, як свіча, що стікає неквапно додолу,
Та світлом своїм зореніє вона не дарма.
А скільки сердець ця свіча зігріває довкола
І поряд з людьми зігрівається серцем сама.
Життя, як свіча... Та не можна безслідно згоріти,
Даруйте тепло, бо не треба у душах зими...
І дуже шкодА, якщо хтось це тепло не помітив,
І поруч пройшов, загорнувшись у морок пітьми.
Життя, як свіча... Хай горить якнайдовше цей вогник,
Наповнять життя невичЕрпної сили струмки.
Нехай поміж круч пропливає життя, наче човник.
І власна свіча зореніє ще довгі роки...[color="#690f0f"][/color][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781426
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 13.01.2019
Авторська пісня
Люби мене безгрішно, новорічно!
Люби, як гладиш квіти по весні!
Люби мене безхмарно і навічно!
Люби мене в зірках! Люби вві сні!..
Люби мене, коли палають крони,
Коли вогонь відблискує в очах,
Люби мене коли вітри, прокльони
Доносяться — і коло горла страх,
Як гостре лезо, прорізає шкіру, —
І відчуваєш всім єством протест.
Люби мене, коли втрачаєш віру,
Люби мене, коли ідеш на Хрест...
Люби мене, коли мене всі зрадять
І почорнять, скупають у золі!
Люби мене, коли любить не радять
І найрідніші люди на землі!
І серце неймовірний сумнів крає,
І сльози, немов зорями в траву...
Люби мене! Бо вже мене немає.
Я став тобою! Я в тобі живу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821224
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019
О воле, безкінечна і безкрая,
Пошарпана вітрами , не мовчи.
Ти у душі моїй озвись словами,
Тебе почую, тільки не кричи..
Тебе побачу я й поміж дощами
Скупими і студеними як лід...
Між променями сонця і зірками,
О , воленько, і там знайду твій слід.
А як інакше можна жить на світі?
Людина я, пробачте, не слимак.
Буденність зла, скупа, несамовита,
Та хочу волі я пізнати смак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818755
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 13.01.2019
Спить малесеньке курчатко
Снить йому веселий сон:
Ніби котить коліщатко,
А йому назустріч – слон,
Не злякалося курчатко,
А зраділо: справжній слон!
Простягнуло коліщатко,
І поціпало у сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819927
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Как брызги шампанского, разлетелись мои надежды!
Как брызги шампанского, случились слёзы Души...
В Новогоднюю ночь - грусть моя была, как океан безбрежная...
Иду я дальше без тебя, как я тебе навстречу ни спеши...
На память о тебе остались мне одни воспоминания,
Но могут разлететься и они, как брызги шампанского...
Есть у меня хороший чай - «Брызги шампанского»!
Теперь, он о тебе такое тёплое и вкусное напоминание...
Я буду пить любимый чай, ассоциировать его с тобой!
И направлять в твою сторону, мысленно, брызги шампанского!
Возможно, это новый и тонкий мост, чтобы создать любовь...
Навстречу друг к другу слишком затянулись наши странствия...
Как брызги шампанского, разлетелись старые надежды!
Освобождая место для новых стихов, надежд и чувств!
Я одеваю свою Душу и Сердце в новые красивые одежды,
Как брызги шампанского, пусть разлетаются страдания, грусть!
Я буду верить в Лучшее, и Счастье творить вопреки!
Применяя в жизни своей - силу Добра и чистой Любви!
В Новогоднюю ночь случилось чувств перерождение!
Как брызги шампанского, пусть долетят до тебя Души откровения...
(c) Марина Малиновская, / январь 2019 /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820987
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Моє життя !
Я вирішу сама
Чи бути мені як істота та бездушна
чи все таки прожити ,як людина.
Хтозна,хтозна як мені жити взагалі?
Ніхто не зна
Ніхто й не буде знати.
Моє життя і все.
Моє життя .
Мої проблеми,біди,перепони
Але мої і більше нічиї.
Ніхто не проживе за мене і не вкаже.
Куди іти,ким бути,жити з ким.
Моє життя -нічиє
Лиш моє
І проживу я ,як людина все життя.
Мій вибір йти під кулі,йти туди.
Де ходить смерть і тільки
косить й косить люд.
Моя країна - більше нічия.
І я боротись буду -бо вона моя.
Життя в мене одне,не два й не три.
І проживу оте життя я,як потрібно.
А вже як хтось укаже,що робить .
То скажу - ви живіть собі самі,
в своєму світі і в своїх проблемах,
байдужі ви мені, ваші слова.
Моє життя і в ньому я жива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820732
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Україна починається з тебе,
Її доля залежить від нас...
Щоб над нами було чисте небо,-
Вірний вибір зробити вже час!..
Жить не можна сьогодні пасивно,
І щоб край наш досяг всіх висот,
Треба разом усім йти у ногу,
Якщо ми український народ!..
І відноситись самокритично,
І до себе, й хто поруч іде,-
Домагатися Правди...І звично
Помагати тим, хто відстає!..
Захищати свою Україну,
Як її захищав наш прадід...
Своє місто, село і родину,
Свою землю і рідний поріг!..
Жить для себе, сім"ї і країни,
Якщо ти був і є патріот,
Захищати здобутки повинні,-
Кожен з нас, бо ж ми вільний народ!..
Якщо зробимо правильний вибір,
У майбутнє це кожного крок,-
Для країни, можливо єдиний,
А для всіх нас важливий урок!..
Та й цього ще усе ж недостатньо,
Підставлять і своє теж плече,
Не брести, як незрячі пасивно,
Не боятись, коли й припече!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821102
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Я друзям своїм радію безмірно,
сумую за них, не знаю, що вірно.
І впертих, нудних, таких безсоромних
Люблю я усіх: мінорних, мажорних …
Ковток коньяку і дві мандаринки,
Розмова уперлась в невдалі сходинки.
Усяке було, колись пригадали,
Як разом годинами так пропадали …
О ні, це не так, як думають інші,
Сюжети згадавши з "Іронії долі",
Всі наші розмови були важливіші,
Здебільшого в пісні, а не в алкоголі …
А жорна це тим, що стерті коліна,
Для кого навколо усе пластилінно,
Якось зрозумів: ось вона Україна,
Де друзів моїх потовчена спина ...
Де світ їх дітей і де окрики долі,
Де ми щось робили із власної волі,
Прогнали ординця, що прагнув до трону,
Йому видавалось, що взяв безборонну …
А друзів багато – живе Україна,
Така нерозумна, байдужа, безчинна,
Ковток коньяку, поезія в серце,
Кивни на прощання подру́зі жонглерці …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821137
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Не кажи нічого.
Лиш одна дорога
Крізь яскравий спокій
Неритмічних кроків.
Повертай додому
Непокірну втому,
Падай на підлогу
І молися богу.
Слухай шепіт листя
Розірви намисто
Тихих слів і болю,
Засинай поволі.
Зажадай забути.
Вже дерева взуті
В зимні черевики
Завмирають ріки.
Не твоя назавжди.
Осінь – пристрасть майже.
Заглядає в очі,
Забирає ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754793
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 13.01.2019
Росла бурулька з стріхи на даху,
І кожен день тягнулася донизу,
Міцніла у погодоньку лиху
Від сонечка – скидала нижче ризу.
По крапельці росла із дня у день
В морозну пору крижаніли сльози
Для променів – вона немов мішень -
Такі от є складні метаморфози.
Холод, тепло, відлига і мороз,
Все вдало поєдналось в її долі,
Ніхто ніколи не сприймав всерйоз,
Чому бурулька плакала поволі?
Та в одну мить завершивсь її час,
На землю вона впала наче скло ,
Блиск кришталю вмить потьмянів й погас,
Ніхто й не знав що в тій душі було…
12.01.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821161
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019
До жінки вранці: «Не підсовуйся, чуйш, близько!
Маланка – ниньки. Ну – цнотнива. Й ти шануйся!»
...Моя здивована намружена Ориська
Аж піднялась до стелі на півголих руцях:
--Ти що, здурів, чи чимсь у носі – поперхнувся?.., -
А я, такий:
--Млинці печи йди спершу! З м,ясом, з м,ясом!
Й на мене впало щось важке, гаряче, з вку́сом,
Й без письмодо́зволу, здається, гвалтували масу...
13.01.19 р. ( «Тремтячим ранком13 січня» )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821181
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Ой у полі у широкім жито колоситься.
А у нашій Україні доля веселиться.
Бо є щедрий коровай у кожній хаті.
Будьмо багаті!
Ой у полі у широкім пшениченька родить.
А по нашій Україні світла радість ходить.
Бо є в кожному дворі вівці, корови.
Будьмо здорові!
Ой над полем над широким жайівір в небі в'ється.
Тепер нашій Україні ясний день всміхнеться.
Бо весела в світі в нас дружна родина.
Доля щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821192
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019
МЕНІ ПОТРІБНО ТІЛЬКИ ТИ
Мені потрібна тільки ти ти ти,
Твоя щира сонячна усмішка,
Ти немов ніжна троянда весни
із казки принцеса білосніжка ...
Послухай,люба серденько моє,
Як грають струни почуття мої...
Я Віддам за тебе життя своє
Зацілувать ніжні уста твої...
Дивлюсь у твої небесні очі,
і тону у синім океані...
Будь зіркою мені серед ночі,
сяйвом освіти стежку кохання...
Закоханий у коси шовкові !
Ти - є ніжна пісня,мій тихий рай.
Розпали вогонь ватру любові,
і пташкою про кохання співай...
О музо, прошу до мене зійди !
я відкрию двері у світлицю.
про почуття, коханій розкажи,...
щоб пити кохання як водицю.
Мені потрібна тільки ти ти ти !
Без тебе мені самотньо, журба...
з тобою , і в зиму цвітуть сади...
і до tебе манить твоя краса.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821169
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Орхідейно-білий ранок снігом пахнув,
Біла орхідея розцвіла в кімнаті.
Глянцеві бурульки, як мовчання пазли,
Ще вночі застигли у скляному насті.
А тепер звисали, мов сліпучість сонця.
Хвилювали серце новизною часу,
Діставали ніжно і чуттєво донця.
У зіницях любий виринав анфасом.
Орхідейно-білий ранок таємничий.
Орхідея біла розцвіла любові.
Імпульсом до дії - біла мальовничість.
Крізь мовчання криги пробивалось слово.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821105
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019
[b][i][color="#42e009"][color="#0b2d7d"]Усі, як в дитинстві чекають наближення свята,
І мають доволі надій, і великих бажань,
Хто ж знає, що нам, подарують оті поросята?
Хай був би це приріст найкращих людських сподівань.
Нехай принесуть людям спокій і мирні світанки ,
У кожну родину - повагу, підтримку й любов.
А ще, щоб здійснялись бажання любі й забаганки...
І справи від влади позамість солодких розмов.
Прийдешня Свиня має Жовтою бути, як сонце,
А ще - Земляною, цей факт зрозумілий для нас.
Нехай Новий рік в кожен дім і у кожне віконце
Несе те безцінне, що має вагу повсякчас.
А доля нехай всіх купає в здоров"ї і щасті,
Врожайні поля одягає ясна сонцезлоть.
І днини прийдуть у життя веселково-квітчасті,
Нехай береже нас усіх й Україну Господь!!
Від щирого серця вітаю усіх з Новим роком!
Хай буде Вам легко на різних життєвих стежках.
Долайте шляхи заповзятим, упевненим кроком
Тримайте удачу надійно і міцно в руках!![/color][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819567
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 07.01.2019
[b][i][color="#68b327"][color="#db073f"]В[/color]от еще один год остается в архиве
[color="#db073f"]Р[/color]азместилась на полках событий чреда
[color="#db073f"]О[/color]н прошел... прошумел, будто в августе ливень
[color="#db073f"]Ж[/color]аль, но жизнь быстротечна, как в ливне вода.
[color="#db073f"]Д[/color]огорает свеча, дивный запах от ели,
[color="#db073f"]Е[/color]cть обитель, где греет домашний уют,
[color="#db073f"]С[/color]тол накрыт для семьи, (ведь сегодня сочельник),
[color="#db073f"]Т[/color]ак, как было всегда - из двенадцати блюд...
[color="#db073f"]В[/color] дверь стучится метель и поет свои песни,
[color="#db073f"]Е[/color]й колядки под стать детвора пропоет
[color="#db073f"]Н[/color]ам колядки детей что ни есть лучший вестник.
[color="#db073f"]С[/color]тав звездой путеводной на годы вперед.
[color="#db073f"]К[/color]аждый в праздник такой пребывает в молитвах.
[color="#db073f"]И[/color] о мире взывает к Святым Небесам
[color="#db073f"]Й[/color] душа для любви и для счастья открыта,
[color="#db073f"]В[/color]се на свете готовы к большим чудесам...
[color="#db073f"]Е[/color]сть желаний полно, пусть сбываются в святки,
[color="#db073f"]Ч[/color]удеса вокруг нас, время для волшебства.
[color="#db073f"]Е[/color]сли верить, то все будет в полном порядке
[color="#db073f"]Р[/color]адость жизни познай в эти дни торжества...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820442
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019
Коли доживеш до сивини
Тоді зрозумієш -суть життя
Що життя -коротка мить весни
Блаженний сон -вчорашнього дня.
Як від А до Я- пройдеш життя,
Зважиш, все на терезах долі,
Що світ-є безмежний... безкінця,
Крутиться ,по- вісі ...по- колі.
Як душа, відчує сіль землі,
Її страждання ,тривогу біль...
Взнаєш ,ціну хліба у житті-
Із Всевишнім, досягнеш ціль.
Ми родились ,пізнати Бога...
Орати, сіяти зерно добра.
І за ним крокувати в ногу...
Нести ,священну свічу -життя.
У світі є радость печалі,
Мала жменька- зібраних плодів .
Живи ,твори крути педалі,
Усміхайся ,поміж ясенів.
Коли доживеш до сивини...
Оціниш ,кожен крок на путі.
Бо життя ,як листя восени...
Відлітає ,згорає на землі.
У святій тройці -Віра надія,
Любов -дає сили натхнення.
Розкути тьму і цвіла мрія...
Славити ,Бога -сьогодення.
М .Чайківчанка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820445
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019
(Пісня)
Подільська окраса в ярах і долинах,
Де липою пахнуть ліси.
Солодкі медунки, квітує калина,
Бандури звучать голоси.
Пр: Тут Бучач розкинувсь на пагорбах древніх,
Де Стрипа тече до Дністра.
Церкви і костели здіймаються вгору,
Квітує Поділля краса.
Тут землі родючі, народ працьовитий.
Ростуть золоті пшениці.
Узором подільським сорочки розшиті,
Глибокі стоять криниці.
Пр.
Історія славна подільського краю,
Її пам’ятає народ.
І грає бандура, історію грає,
У співі подільських щедрот.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820088
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019
[i][b]Тиха ніч... заримовані гами...
Два сполучення нових світів...
Заціловані рясно снігами
Мандаринки нічних ліхтарів.
Аркуш міста... накреслення колій,
Жовтих вікон яскравий мазок,
Сенсор неба в графічних паролях
Голубих мерехтливих зірок.
Титри снігу... мільйони історій...
Ніч натхнення, навкруг ні душі,
Тільки звуки останніх рапсодій,
Тільки муза, слова і вірші.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820089
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019
Когда спокойно на душе
И день склоняется ко сну,
Ты понимаешь, что уже
Ты счастлив видя красоту.
Земля не ранами полна,
Кругом деревья и цветы.
Не обижается трава,
Когда ногой наступишь ты.
И птицы так-же как вчера
Благодарят за этот день.
Услышим песню соловья,
Ещё не лёг в свою постель.
Кружатся ласточки опять,
Круги не лень им намотать.
По своему кричат-свистят,
Спешат друг другу рассказать.
Поднялся ветер и листва
Шумит наверно пред грозой.
На сердце лишь бы не гроза
И расквитаться бы с войной.
Какая ныне красота!
Давно морозы позади.
Тепло, не душно, не жара.
В разгаре летние труды.
И солнце ярко светит всем,
Когда нет туч и облаков.
Прекрасных, добрых много тем
Для написания стихов!
16.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796558
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 02.01.2019
Кожна дитина чекає дива,-
Вчора, сьогодні й завжди...
Кожна родина створить повинна,
Все,що можливе для них...
Не забаганки, диво - світанки,
Місяць й вечірні зірки...
Сходження сонця в раннії ранки,
І дивовижні садки...
Мамина мова ніжності повна,
Батькові руки міцні...
Вечірні зорі, синь неозора,
Й бабусі диво - казки...
Весни квітучі, бузки пахучі,
Теплого літа деньки...
Осінні тучі, ватри димучі
І дідусеві байки...
Сніжнії зими, діти щасливі,
Й першії диво - санки,
Друзі сміливі і галасливі,
Й на всіх одні ковзани...
Батьківська хата, хоч небагата,-
Вишні й калина в дворі,
Радість дитяча, юність крилата,-
Все у теплі і добрі...
Мамині страви, чаї духмяні,
Трави густі й береги...
Шкільні удачі, й перші невдачі,
Нові шляхи і стежки...
Тепер смартфони і інтернети,
Нині уже не дива...
Та я прошу всіх не забувати,-
Є ж ще й природа жива...
Кожна дитина чекає дива,
З ними в життя вона йде...
І щоб зростала, й була щаслива,
Всі пам"ятаймо про це!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819915
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 02.01.2019
Ніч укриває притомлене село
Лиш ви́тканим пуховим покривалом.
Втирає місяць хмариною чоло
І бородою з висоти киває.
Нарозпір хвіртка — й завіялась зима,
Охоче порядкує у садибі.
Бач, на подвір’ї вже клопотів нема,
То у садок дрібненько вона диба.
Сіренькі тіні розклала по снігу.
За сторожів-- обметані дерева.
Й не заманеться приблудному сичу
Жахати ніч ні нявканням, ні ревом.
Всі порошини розпороши́ла ніч
Й, зубо́жіла, сховалася в перини,
Прогнав світанок рожеві дрімки пріч,
З-за обрію проміння сонця рине.
Зима явила перві́сну чистоту.
Під пудрою депресія осіння.
І геніальну природну простоту
Поклала на вівтар вмиротворіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819907
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 02.01.2019
І білий день, і чорна ніч,
І спокій, й рух --у взаємодії.
Не може й бути протиріч
Поміж крильми буття стихії.
Добро і зло. А межі де,
Буває, зрозуміти складно…
Від щастя крок лиш до біди,
Хоч в жмені нитка аріадни.
Усього мить –й все шкереберть,
Йдемо хоч манівцем, хоч прямо.
Лише безсмертна круговерть
Із фінішним вінцем над нами.
Ми Є ще! -- значить: живемо
В облогах суєти й тривоги.
Свої в них жили тягнемо
До цілковитої знемоги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819913
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 02.01.2019
Пахне хвоєю у хаті,
І ялинка сяє,
Пір’я за вікном лапате ,
Січень розкидає.
Ясно зіроньки у небі,
Місяцю моргають,
І деревам повні жмені,
Інію жбурляють.
З-під ялинки мандарини,
Дітям ваблять око,
І до себе на гостини,
Кличуть ненароком…
Там цукерки і горішки,
Яблучка медові,
І льодяників є трішки,
Придбаних у Львові.
Там коробки і пакунки,
Кошики й торбинки,
І всілякі подарунки,
В свято для дитинки.
Все це нічка новорічна,
Так начаклувала,
І казкова мить чудесна
Все подарувала.
01.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819840
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 02.01.2019
Все просив чоловік: - Дай, Боже, сили!
Все просив чоловік, щоб простили. А прощати за що?
Видно, знає. За плечима мішок важкий має. Там малі є
гріхи, є й великі. І дрібнесенькі жить не дають чоловіку.
Чув Господь й запитав: - Чому просиш? Назбирав
повен міх. Сам не носиш. Я з тобою! Ми вдвох міх несемо.
Бачиш, прірва? Туди упадемо.
- А навіщо тобі?!. - той змолився. - Це ж мої всі гріхи...
Та в воді опинився.
І несла та ріка його стрімко. Плакав той чоловік.
Було гірко!
Та не зчувсь, як на березі він опинився. Там багаття.
Димок вгору вився. Був порожнім мішок. Стало легко.
Тепер міг чоловік йти далеко.
І згадав він тоді свої роки. Там солодкі були гріхів кроки.
Зрозумів: цукру ніс мішок повний! Здався теплим тепер
день холодний...
Нам би всім ці слова зрозуміти, щоб гіркі не прийшлось
сльози лити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819861
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 02.01.2019
Любі ді́точки мої, розкажу я казку вам,
У якої щасливий кінець,
Це було́ в моїй землі, і паслася мовчки там
Величезна отара овець.
А пастух веселий був, на сопілці витинав,
Веселив свої вівці і пси,
Горя-клопоту не знав, дрином грушки оббивав,
Бринзу їв, але хотів ковбаси.
Ну, а вівці є – вівці, спокійно моргали,
Кожне думало: «Добре,що я ще живу»,
Одні в небо дивились, а інші лежали,
Ну, а більшість спокійно щипала траву.
Раз ішов він з полонин до найближчого села,
І збивав головки́ з будяків,
А назустріч із села файна дівчина ішла,
Зрозумів, чого з ве́сни хотів.
Довго бігали вони і загнав дівчи́ну він
До само́го краєчку води,
Хоч у грудях била кров, в голові калатав дзвін,
Та ніщо не віщувало біди.
Ну, а вівці є – вівці, спокійно моргали,
Кожне думало: «Добре,що я ще живу»,
Одні в небо дивились, а інші лежали,
Ну, а більшість спокійно щипала траву.
Не дійшов він до села, ковбаси перехотів, –
Не їдять ковбаси у раю,
Щось там їй наобіцяв, слів солодких не жалів,
Та й вернувся в кошару свою.
Потягнувся наш пастух, позіхнув на темний ліс,
Та й заснув собі серед овець.
А дівчи́ні навесні́ бузько хлопчика приніс,
Ось вам, дітки, й щасливий кінець.
А отара спокійно від мух відмахнулась,
Кожне думало: «Добре,що я ще живу»,
Барани засміялись, а вівці зітхнули,
Ну, а більшість спокійно щипала траву.
23.05.2005
Пісня "КАЗОЧКА ПРО ВІВЦІ"
https://www.youtube.com/watch?v=9nlSm2ayk48
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533918
дата надходження 01.11.2014
дата закладки 01.01.2019
Веселіться, міста і села,
Кривий Ріг і Тернопіль з ними,
Заспіваємо пісню веселу
Зі словами такими сумними:
ПРИСПІВ:
Ой, дурна голова в Івана,
А в колєги його – така сама,
Ой, дурна голова, пропаща,
А в колєги його ще краща!
Хай говорять про нас, що хочуть,
Ми пліток не слухаєм нині,
Хай когось там жаба задавить,
Ми з колєгом ні в чім не винні.
Скільки раз ми собі обіцяли,
Скільки раз зав’язати клялися...
Як то в світі такім великім
Два вар’яти такі зійшлися?
03.1995
Пісня "ДВА КОЛЄГИ"
https://www.youtube.com/watch?v=zoR5Lvy-MZ4&t=59s
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762029
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 01.01.2019
Це було давно у одному селі,
Ще музи́ка грала без дро́тів,
Скрипка і цимбали, і бубон бубнів,
Бахурі висіли на плоті.
А на ранок знову накрили столи,
Та пропав кудись цимбаліста,
Але, щоб музики троїсті були,
Взяли ще одного бубніста.
ПРИСПІВ:
Бо найліпша музи́ка – то два бубни і скрипка,
Як уріже музика, то ніхто не всидить,
Бо найліпша музика – то два бубни і скрипка,
Бо найліпша музика, та, котра не мовчить.
На весіллю му́зика – діло святе,
Дуже хлопці переживали,
Що господар скаже і гості на те,
Що такі музики їм грали.
Бавилось весілля, гуділо село,
Але все боялись музики,
Бо потроху діло до вечора йшло,
Не дай Бог, нап’ється ще й скрипка.
А господар хлопців пізніше хвалив:
«Дуже була файна музи́ка!»,
А потім ще довго усім говорив:
«Нащо їм була тая скрипка?»
1.02.2008
Пісня "ДВА БУБНИ"
https://www.youtube.com/watch?v=JUYfkQE0u7M
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769375
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 01.01.2019
Була чесна дівка Міла -
Ще не зналася з коханням,
І брехати теж не вміла
(Було гарне виховання).
Молода, струнка, вродлива,
Виявить до всіх турботу,
То ж не було того дива –
Взяли зразу на роботу.
Лев Ісакович - начальник,
Міла - в нього секретарка,
І хоч шеф людина груба –
Фірма ця тримає марку.
Міла зранку вже у шефа:
(Не питає: «Як Вам спалось?»)
-Тут до Вас стоїть вже черга,
Ще з учора записались.
-Може вони в інший офіс?
(Відірвавсь від Інтернету)
-Ні, до Вас, бо всі питають:
-Цей козел у кабінеті?
Вчора всі вони кричали,
Аж доходило до сварки:
-Коли буде ця скотина?-
Доповіла секретарка.
Тоді шефу пояснила:
-Співробітники всі знають:
Бараном, козлом, придурком
Тільки Вас так називають.
Хоч би хто сказав, чи мовив:
-Лев Ісакович у себе?
Тільки й чуєш: -Тут падлюка?
Та йому в тюрму вже треба!
Так начальника вже зранку
Секретарка здивувала,
З цього дня ця чесна Міла
Тут уже не працювала.
Дівці думать не завадить:
Щоб приносить гроші в хату -
Треба вміти шефа гладить,
А де треба - то й збрехати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819784
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 01.01.2019
А місто сяє в новорічних кольорах...
І феєрична ніч в святковій сукні,
І місяць ясночолий, мов блискуча бра,
Освітлює будинки, вулиць сув*язь.
То ж рік Новий в людські оселі завітав,
І сум розвіяв, негаразди, біди.
Щоб жити і творити - тисячі підстав.
Одна з яких - це поруч друзі й рідні.
Ноктюрни в січні грає сніжна заметіль,
І хтось, мов ангел світла, обіймає.
Життя продовжить зранку сонячна таріль,
А поки мирне місто засинає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819796
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 01.01.2019
У Свинячий диво - рік
Перемоги ждуть усіх...
ЖОВТА СВИНЯ - символ року,
Які ж будуть людські кроки?..
Свиня вперта й працелюбна,
Ще й до всього миролюбна,
Не боїться перемін
І цікава до подій...
ХОЧТЕ - ВІРТЕ, ХОЧТЕ - НІ:
УСМІХНЕТЬСЯ ВДАЧА ВСІМ!!!
В ОВНІВ - зустрічі важливі,
І угоди, й постанови,
Житлові минуть проблеми,
І все буде так як треба,
Якщо Свиню не дражнити,
То в спокої будуть жити!..
В ТІЛЬЦІВ - будуть нові друзі,
І зарплати по заслузі,
Бо ж на вищий щабель стануть,
І повагу знов дістануть!..
БЛИЗНЮКАМ у цьому році,-
Вдача буде в кожнім кроці,
І ідилії сімейні,
І фінанси теж належні!..
РАКИ - будуть самостійні,
І підвищення постійні...
Їх цікава жде робота,
І здоров"я, спорт й турбота!..
ЛЕВАМ успіхів додасться,
А до успіхів і щастя!..
І уміння, і везіння,
І сердець, і душ веління!..
У рік Жовтої Свині,
ДІВИ не будуть сумні...
І хоч легко їм не буде,
Труднощі їх загартують,
Житлові минуть проблеми,
І фінансові дилеми!..
ТЕРЕЗАМ - не можна зволікати,
А активно наступати,
Бути впевненим в собі,
Й буде гарно все тоді!..
СКОРПІОНІВ в цьому році
Жде підвищення в роботі,
І доходи в них зростуть,
І в стосунках нова суть!..
Успіхи СТРІЛЬЦІВ у році,
У кар"єрнім буде рості...
І нові важливі справи,
Й відпочинку ждуть забави,
Лиш би не перестарались
І частіше посміхались!..
Успіх жде і КОЗОРОГІВ,
Якщо йтимуть з часом в ногу,
Вміло будуть поступатись,
Й задній хід бува давати,
То й в майбутнє буде крок,
Та ще й успіхам залог!..
ВОДОЛІЯМ новий рік
Буде роком справ і втіх...
І завершення старого,
І утілення нового,
І підвищення по службі,
І увага щирих друзів!..
РИБАМ буде в цьому році,-
Час завершень й відкритів,
Рік фінансово успішний,
І в усьому дуже втішний!..
P/S:Не сама я це складала,
З Гороскопу вибирала,
Чи повірите, чи - ні,
Та цікаво це мені!..
З НОВИМ РОКОМ всіх вітаю,
Щастя й успіхів бажаю!
Не зважать на гороскоп,
І до щастя робить крок!..
БУДЬТЕ ЗДОРОВІ, БУДЬТЕ ЩАСЛИВІ,
ПЕРЕМАГАЙТЕ І ЖИВІТЬ В МИРІ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819800
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 01.01.2019
З НОВИМ РОКОМ! ЛЮБІ МОЇ ДРУЗІ!
ЗИЧУ ЩАСТЯ ВСІМ У НОВОМУ 2019 РОЦІ!
ХАЙ МИР ПРИНЕСЕ ВІН НА НАШУ СВЯТУ ЗЕМЛЮ!
Сніг летить, летить... лапатий. Новий рік іде до хати.
У міста іде і в села, а з ним доленька весела.
Світлий мир, всі вірим нині,
подарує Україні.
Щастя-долю будем мати,
радість - будні, радість - свято!
Новий рік веселим буде, то ж радіймо йому, люди!
Про здоров'я будем дбати, і в труді усі зростати.
Світлий мир, всі вірим нині,
запанує в Україні.
Щастя-долю будем мати,
радість - будні, радість - свято!
Щоб калина під віконцем, наливалось жито сонцем.
З чебрецю та рути-м'яти бігла стежечка до хати.
Світлий мир, всі вірим нині,
запанує в Україні.
Щастя-долю будем мати,
радість - будні, радість - свято!
Сніг летить, летить... лапатий. Новий рік іде до хати.
Поспішає в місто й села, а з ним доленька весела.
Світлий мир, всі вірим нині,
подарує Україні.
Щастя-долю будем мати,
радість - будні, радість - свято!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819722
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 01.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2018
[b][color="#1f03d6"]В Новый год случилось чудо...
Я то рада, Бог ты мой!!!
В Пасху муж ушедший в блуды
Возвернулся вдруг домой!!!
Подарила мне Маруся .
Жбан пивка и редьки плод.
Вместе выпьем и закусим
Как ни как, а Новый год.
После праздника проснулся
Трезвый в дупель, видит Бог!
И оделся, и обулся.
А на фото - без сапог.
Говорят, что мы не пара
Ей-же Богу, все брехня!
Никогда моя Тамара,
Не сбегала от меня!
В Новый год подарок мужу
Я купила инспирон,
Что тут думать, он простужен.
И в лекарствах весь резон!
Год приходит нынче свинский
Всяк его прихода ждет.
Кто-то будет есть из миски.
Кто с корыта, все пройдет!
Домовой стал Дед Морозом
Нёс в мешке большой секрет,!
Папе - пиво, мамке - розу,
А детишкам - воз конфет!!!
Родила Снегурка дочь,
Говорят - красивая.
А с лица - ну шеф точь-в-точь
И, как он, крикливая.
Заходите парни в дом!!
Заклинаю Богом!
Мне придется гнать кнутом
Коль упретесь рогом!!!
Наша свинка хороша
Клевая, тяжелая...
А в прикорме - анаша
Потому веселая!!
Дед Мороз напился, пьяный
Красный весь, не только нос!
Утром выполз от Марьяны
И на утренник пополз.
Будем прыгать, как зайчата
Ведь на улице мороз!
Ключ забыв, я виновата,
А поллитру кум принес![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819506
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018
Головна для країни ялинка,
Що поставлена на блокпості.
Крає серце до болю картинка -
Гіркі сльози біжать по лиці.
Цю яли́нку прибра́ли чим бу́ло,
Що знайшли у пустім бліндажі.
І поставить її не забули
На переднім своїм рубежі.
Жовто-сині повісили стрічки
І листівки дітей – обері́г,
Ще ведме́ді з фольги́ і лиси́чки -
Прикріпили старанно усіх.
І в короткі хвили́ни зати́шшя,
Коли во́рог стріляти скінчи́ть,
Усім ви́дно, що тут, на узви́шші,
Жовто-синій наш стяг майорить.
Хоч і тисне мороз, і него́да
Як не снігом мете, то дощем,
Для бійців випадає наго́да
Рік Новий зустріча́ть з вітерцем.
Принесе вітерець із домівок
У їх серце домашнє тепло,
Від коханих і діток листівки,
Бо їх ждуть, якби там не було́.
І присниться в цю ніч їм родина,
Вся сім’я за святковим столом ...
Рік Новий зустрічає країна
І віншує всіх миром й добром!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819327
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018
Ой у полі, у широкім, гарно жито родить.
Там здоров'я із Васильком та й за плугом ходить.
Зріють тут золоті колосочки.
Ой, як весело дзвенять голосочки!
Ой у полі, у широкім, де пшениця родить.
Там достаток із Васильком та й за плугом ходить.
Зріють тут золоті колосочки.
Ой, як весело дзвенять голосочки!
Ой у полі, у широкім, гречка й просо родить.
Там за плугом із Васильком світла радість ходить.
Зріють тут золоті колосочки.
Ой, як весело дзвенять голосочки!
Будем сіять в вашій хаті зернятко добірне.
Ходить щастя разом з нами, там де слово рідне.
Золоте зернятко... та й добірне.
Любить щастя, як дзвенить слово рідне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819401
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 29.12.2018
Тим, хто нині в строю,
Чи в пекельнім бою,
Наша щира любов і вітання.
Найтепліші слова
Хай долинуть до Вас.
І молитви святої звучання.
Ми підтримуєм Вас
Кожну мить, кожен час,
Своїм серцем, душею і словом.
Богородиця хай
Наш прославлений край
Захистить своїм щедрим Покровом
Хай омріяний мир
Вкриє розбрату вир.
І любов переможе в двобою
Щоб і Захід і Схід
Були вільні від бід.
Я вітаю усіх з ПокровОю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809861
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 29.12.2018
Навіяно віршем Протоієрея Романа
«Невже, ця бабця в дзеркалі – це ти?»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819054
Не буду в дзеркало дивитись,
Бо там давно уже не я.
Не хоче серденько змиритись -
Лице і постать не моя.
В очах вже іскорки не сяють
І погляд тьмяний помарнів.
Але ніхто того не знає,
Як жити хочеться мені.
Високо в небо ще злітає
Душі обірвана струна.
Вона бринить отим розмаєм,
Коли кругом цвіте весна.
Вона так хоче ще спіймати
Ту життєдайну щастя мить
І всьому світу розказати -
Та лише жалісно бринить.
Не буду в дзеркало дивитись,
Бо там давно уже не я.
Та і не стану я журитись.
Хай пісня лине вдаль моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819326
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018
[b][i][color="#110ec4"[color="#de4318"][color="#ff0000"]У[/color][/color] этого художника талант волшебных рук,
[color="#f25608"]З[/color]абеливать, раскрашивать он любит все вокруг.
[color="#f25608"]О[/color]кно он наше мастерски в картину превратил
[color="#f25608"]Р[/color]исунок этот выполнить других он не просил.
[color="#f25608"]Н[/color]очной порой под вьюги вой он кисть макнул в снежок
[color="#f25608"]А[/color]х, как красив на форточке расцвел в момент цветок.
[color="#f25608"]М[/color]еж рамами оконными мазочек за мазком
[color="#f25608"]О[/color]н складывал мозаику прозрачным хрусталём,
[color="#f25608"]Р[/color]исунок вышел мастерский, художник - виртуоз
[color="#f25608"]О[/color]кно к утру усеяно обильем белых роз...
[color="#f25608"]З[/color]агадки-загогулины, разводы и ажур
[color="#f25608"]Н[/color]о если присмотреться, цветы - среди фигур.
[color="#f25608"]О[/color]т солнечного лучика картина оживет
[color="#f25608"]М[/color]агнолия из инея как в мае расцветет.
[color="#f25608"]С[/color]нежком везде усыпана за окнами земля
[color="#f25608"]Т[/color]акие же белесые деревья и поля.
[color="#f25608"]Е[/color]сть издревле в природе пора чудес зимы
[color="#f25608"]К[/color]огда сверкают инеем долины и холмы.
[color="#f25608"]Л[/color]етят с небес снежинки и радуют всем глаз
[color="#f25608"]Е[/color]сть то, что наблюдаем мы в природе и сейчас...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819360
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 29.12.2018
1
Старий рік сказав – Бувай,
Новий рік іде в наш край,
Закружляв пухнастий сніг,
Стрімко падає до ніг.
Пр.
Ой летять, летять сніжинки,
Закружляли скрізь пір`їнки,
Заіскрились, златом сяють,
Рясно землю прикрашають.
2
Веде віхола танок,
Встеля сріблом весь ставок,
Зимі дуже раді всі,
І дорослі, і малі.
Пр.
Ой летять, летять сніжинки,
Закружляли, скрізь пір`їнки,
Заіскрились, златом сяють,
Рясно землю прикрашають.
3
Як чудово, ну й краса,
Зима творить чудеса,
Зустрічаймо Новий рік,
Наче в казці, блищить сніг.
Пр.
Ой летять, летять сніжинки,
Закружляли, скрізь пір`їнки,
Заіскрились, златом сяють,
Рясно землю прикрашають.
25.12.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819232
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018
[b] З[/b] нову шум і суята в магазині…
Особливий стан об’явили нині.
Мило й сіль гребуть,
А вірьовки так дають…
Пригодяться: народу, чи скотині.
[b]Н[/b] е везе останнім часом мені. [b] Р[/b] ози, маки дарував тобі я тут…
Приснилася кохана у сні. Тепер лише бур’яни ростуть.
Розказав сон жінці Осот польовий
Одержав по вінці. І полин гіркий…
Під очама ліхтарі чарівні. Вже відбуяли наші весни, мабУть.
[b]О[/b] сипається листок календарний, [b] О[/b] й велика рахуба в Палажки,
Визирає п’ятачок чиїсь гарний. Наварила діду вівсяної кашки.
І найкраще все Дід, як кашу поїв
Хай він принесе. Гарцює, мов кінь.
Рік надії, щоби був не марний. Одягла йому конячу упряжку.
[b]В[/b] ипав перший сніжок, замело доріжки, [b] К[/b] олись були роки молоді
Захотілось погуляти на самоті трішки. Райдугою цвіли в житті.
І згадав я знов Стала тиха хода
Свою першу любов Роки збігли, як вода.
Попетляв до неї сім кілометрів пішки. Щось не так, чи ми вже не ті?
[b]И [/b] пішла через поле я пішки… [b] О[/b] х вигнав я кріпкий самогон,
Утомилась натягувать віжки. Два відра - це ж повний бідон!
Для всього свій час Буде чим святкувати.
Відпочинок у нас Поліцай зайшов в хату
І земля перепочине трішки. Наяву це, чи страшний сон …
[b]М[/b] и каталися на санках з гори, [b] М[/b] істо все сяє, аж сміється,
Радість у дорослих й дітвори. Новий рік! І так ведеться,
Веселилися всі Вас всіх хочу привітати
Дорослі й малі. І здоров’я побажати,
Щасливої, мирної Вам пори! Що задумали - хай вдається!
22.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819071
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 27.12.2018
Синички сіли на калину,
Де вже вмостились горобці.
І метушлива вся родина
Зриває ягід китиці.
По гілках скачуть, галасують -
Їх голоси навперебій,
Та ягідками всі смакують,
А горобці ведуть розбій.
Не хочуть ягідки ділити,
Самі б хотіли смакувать,
А ті все падають - висіти
Не можуть, як усі кричать.
Спадають кетяги донизу,
Лежать червоні на снігу.
І вже по нім, на купі хмизу,
Багряну бачимо смугу́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819063
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018
За нами - спалені мости,
Між нами - згублені дороги...
І не дійти, не доплисти -
Стоптались моці до знемоги.
І світ не той, і ми - не ми:
Іззовні - блиск, на денці - голо.
Тріпочуть ангели крильми -
І дні пливуть по часоколу.
Не утекти від суєти...
Довкруж - тунелі порожнечі.
Ген там маячать райсвіти!..
Та чи готові до утечі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812316
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 26.12.2018
Невже, ця бабця в дзеркалі – це ти?
Якій я дарував червоні ружі,
Писав у зошиті тривожнії листи,
Чекав під парасолькою в калюжі…
Невже, ця бабця в дзеркалі – це ти?
Моя натхненна, моя незрівнянна!
Як ти могла так швидко відцвісти?
Моя незвідана, перлинна, невпізнанна!
І сосни сині поголубив сніг
За тим вікном у нескінченнім полі,
Даремно все життя кудись я біг,
І не здогнав, і не впізнав я долі…
Невже, ця бабця в дзеркалі – це ти?
Чому я вірити очам вразливим мушу?
Де те правдиве дзеркало знайти,
Яке відображає тільки душу?
І вдарить по весні бентежний грім,
І над пасовищем граки закрячуть,
І сам собі я тихо відповім:
Красу душі лиш чисті серцем бачуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819054
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018
Незміримі, несходимі,-
і дороги, і поля,
вкриті білими снігами,
бо ж зима, то є зима...
За морями, за лісами,-
ті сніги вітри метуть,
та ще й хмари над полями,-
набурмосині пливуть...
Вітри віють, вихри крутять,
навівають хмуру лють...
До будинків усіх тулять
невгамовну зими суть...
І колишуть, й присипають,-
все навколо злі вітри...
Вони спокою не мають,
божевільної пори...
Ось і грудень йде до краю,
є в зими свої права...
Січень й лютий ще покажуть,-
зими норов і права...
Час збіжить, це кожен знає,-
відійде і ця зима...
І веселками заграє,-
переможниця весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819044
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018
Думки, як хвилі запінили скроні,
Принесли з далини мені слова.
Роки стомились, як від бігу коні,
Назустріч вийшла матінка жива.
Приспів:
Земля хитнулась… У тумані сонце…
Здалося, що упали небеса…
І дотепер щемить розбите серце,
В душі й понині мамина сльоза.
Ти звідкіля, синочку? - шепотіла…
Не думала побачити тебе.
Хоч у думках шукала і летіла,
У снах, бувало, образ промайне.
Приспів.
Чому так довго не вертавсь додому?
Давно вже тата на землі нема,
Тебе хотілось бачити старому,
А я давно залишилась сама.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723786
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 26.12.2018
Знов замело… Червоний випав сніг.
Хоча зима завжди буває біла.
П’ятном червоним серед поля ліг,
Де смерть біду навіки затаїла.
А поруч на калиновім кущі,
Рясніли грона крапельками крові.
Лежав боєць на рваному плащі,
Який ще не пізнав в житті любові.
Ніколи він не вернеться в село,
Не стріне журавля весною в небі.
Таких, як він – багато полягло,
Вже не злетить у небо красень-лебідь.
Калину обліпили снігурі.
Заграла хуртовина повна смутку.
А сніг червоний слухав попурі,
В диму війни, куривши самокрутку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819042
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018
Ясна зірка засвітилась,
добром-ласкою розлилась
на весь світ.
Найясніша, найсвітліша
і для серця наймиліша
стільки літ!
Засвітилась там, де мати
із дитиною... Шукати
стали їх.
Не хотіли, щоб ясніли,
лиш собі добра хотіли...
Не для всіх!
Ти для тих, яскрава й ясна,
в кого віра ще не згасла.
То ж зорій!
Кожне лагідне словечко,
кожне любляче сердечко
ти зігрій.
Ти світи, яскрава зірко!
Тут є солодко і гірко.
Сили дай!
Щоби доленька щаслива
засміялась, заясніла...
де наш край!
Щоби доленька щаслива
засміялась, заясніла...
на весь світ.
Тут співає мати сину,
вірить в доленьку щасливу.
Стільки літ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818824
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 25.12.2018
Зустрів сороку враз їжак. Йому жалітись стала:
- Складне життя, бо хижий світ! - Сварити всіх почала.
- Ну з ким дружить, як звірі тут німі, тупі, жорстокі?
Борсук гнилий, а лось лихий. Косулі косоокі.
Бобри крадуть. Невдаха – рись. Ведмідь - ще те ледащо.
Куниця зла, стара карга. А вовк і лис не краще.
Сова сліпа. Кабан, як пан. Не хоче навіть слухать.
А заєць вічно шасть в кущі. Лиш хвіст стирчить і вуха.
Ворона хитра і скупа. Ну як же нам дружити?
І ти, малий, таки дурний. Не вмієш, хлопче, жити.
Зітхнув їжак, всміхнувся їй. І каже: - Так буває.
Напевно, робиш щось не так. А що - сама не знаєш.
У мене сотні голок є, та я, зазвичай, проти
Зробити боляче комусь, когось за щось вколоти.
Образи словом чи дурним не раз когось уколем.
Карає доля за таке слізьми, нещастям, болем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818937
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 25.12.2018
Від заходу до сходу ,
Від мого серденька до твого
Іде по планеті Різдво.
Та де ж воно?
І чи прийняти його ми готові?
Час призадуми.
Очікування час.
Примирення і прощення.
Любов народжується в нас.
У кожного для неї
Є свій час.
Єдиний Господь
Свою любов уділяє
Для всіх.
Й покидає душу гріх,
Коли його любов
Ступає на її поріг.
Зі святом! Будьмо здорові!
І завжди лишаймося
При добрім слові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818931
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 25.12.2018
Одно Спасение - Бог
Внутри себя Его ищите...
Душа на Земле лишь миг живёт,
В сравнении с Вечной жизнью...
Сколько ошибок, нерешённых задач...
Мы здесь оставляем...
Никто их исправить не может
Кроме самих нас...
А мы время часто на пустое тратим...
На то, что не поднимет нас...
А может быть ещё опустит...
Падения, взлёты...
Каждый раз думаю...
Что завтра будет...
А завтра..
Это то, что каждый мысленно создал...
Ум...Разум...Духовное Сознание...
Прийдём Туда...
Что заслужила Душа...
Поэтому лишь на Бога уповайте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818839
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 25.12.2018
(по Лашківски)
Нащо нам тоті газбульки ?!
Фанти, Пепсі, Коли..,
Та не були ті напитки
В нас в моді ніколи !
Бо в нас на каждім подвіру
Япко, грушка, сливка ...
Я про вишні вже не кажу,
То ж майже наливка !
Агрус, айва, смородина,
Пузички червоні,
А ягоди !, (ну клубніка)
Не влазєт в долоні !
Морва чорна і ружова,
Ожина, малина,
Черешні, карАвишні,
Виноград, калина,
Абрикоси, алича ..,
Шо там говорити ?!
Та то траба сево всьо,
Людоньки, - СУШИТИ !!!
Хоч на Сонци, хочеш в п"єцу
Можна і в брайтрурі.
Населєй всьо на нитки
Тай вішєй на мурі.
Або свіжі поскладай
В салофанні торбинки,
Поклади то до "льодуфки"
Стане тобі на роки.
Кинеш каждого по троха
В свій поливаний банєк,
Закипит, - як вип"єш того
То вже чуєшсє, як цьвєк!
Бо то є узвар, кампот
П"єш ти й діти без гризот
Не першит тобі в тварИ,
Свіже ружної пори.
Пийте , люди, задармА
Кращого Бігме нема !
23.12.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818684
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 24.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2018
По снігу́ розстелилась казка зимова,
Надаремно не кличмо для себе тепла.
Уже грудень закінчив зимну промову,
Укриває ставок візерунчастим склом.
Димарі підпирають небо стовпами,
І по них підіймалися мрії не раз.
Там лишали сліди на хмарах стопами,
А вони заливалися сонцем щораз.
Де той спокій душевний, де райські сади,
Куди рветься душа в прихи́сток останній?
Й повертаються мрії додому, сюди—
Поспішати на небо їм ще зарано.
У чобо́тях по товстих пі́дуть заметах,
На стежинах життя лишать свої сліди,
Не повірять ніяк прадавнім прикметам,
Що вертатись не можна, бо це до біди.
Морозе́ць уподобав казку зимову.
Насолоду приносить йому ремесло.
Підбирає слова нові для прологу,
Але справжнє просвітлення ще не зійшло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818596
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018
На краю села, не далеко від лісу, стояла хатинка. В тій хатинці жили бабуся і дідусь, був у них котик Пушок. Білий - білий, як сніжок, до того ж ще й дуже пухнастий. Він був молодим котом, хитрим і непосидючий. Мишей в коморі і в сараї справно ловив, а в ліс ніколи не бігав. Він, ще не знав, що таке зима, не доводилося бачити снігу.
Одного прохолодного дня сидів на сходах, біля хатинки. Раптово з неба почав падати сніг, здивовано позирнув, що це таке біле літає? Кілька сніжинок впало на ніс, відчуває холод, здивувався,
- Ня - у - ня-у!
Дідусь був недалеко, взяв його на руки, погладив по спині,
- Це зима прийшла, мій хороший. Звикай, кожушка маєш тепленького, не замерзнеш.
Посадив кота на лавку, біля сараю і сказав,
- Саме зараз миші будуть шукати місце де сховатися та захочуть поласувати зерном. Тож дивися будь за сторожа, не дозволяй мишам господарювати.
Пушок торкнув лапою купку снігу, що лежала на краю лавки зрозумів, що ніякої загрози немає. Двері в сарай були привідкриті, кіт уважно спостерігав, щоб часом і справді не забігла миша. Довго чекати не довелося. Вона вже сиділа між стіною сараю й цеглиною. Бо побачила кота, чекала, коли той вляжеться спати. Та Пушок, майстер ловити мишей, знав їхні хитрощі, влігся, ледь - ледь відкрив очі, вдав, що він спить…
Миша часу не гаяла, шмиг….Та на заваді плигнув кіт, вона назад тікати, попід невеличку купу хмизу, а він за нею. Не годиться не піймати, сором буде, думав кіт, треба цю хитреньку спіймати. Вона затаїлася наче в засідці, лише виднівся кінчик хвостика. Кіт ткнув до хмизу ніс, тягнув до неї лапу. А миша з під хмизу шмигула, тікала в ліс, залишила маленькі сліди на снігу. Пушок поспішав, плигав за нею. Пухкий сніг розлітався на всі сторони та він не звертав уваги, намагався догнать мишу. Вона шмигнула під великий кущ, він за нею і раптово провалився. Незчувся, як
опинився в ямі з пожовклим, старим листям. Не знайшов сліду миші. Вибрався з ями, а можливо тут, поруч, під сосною, подумав кіт. Сосна висока, пишна і густа, біля самого стовбура купа на пів сухого листя. Ні, на жаль і тут, не знайшов слід миші. От, халепа, не спіймав, засмутився кіт, треба повертатися додому.
Він навіть не помітив, що здійнявся вітер, підносив сніг догори і з неба знову посипав густий, лапатий сніг. О, що це? Оглянувся довкола, сніг засипав всі його сліди. Як знайти дорогу додому?
А вітер завивав, сніг сильно кружляв у повітрі. Повернувся Пушок під сосну, сховався від негоди. Під нею було затишніше, вітер майже не діставав його. Раптом за стовбуром сосни, сніг заворушився. Відразу помітив, ой, хто це може бути? Дивина та й годі. Чи то ховатися, чи добре роздивитися, роздумував кіт, щоб не було біди, не потрапити комусь в лапи. Ой, він такий білий, як я та трохи більший за мене. І ненароком сказав,
- Ня -у- ня-у…
За мить почув, чийсь писклявий голос,
- Гей, ти хто?
Пушок став на дві лапи, намагався краще розгледіти, хто ж то такий? За мить знову почув писклявий голос,
- Ти не бійся мене, я не хижий звір.. Я зайчик , заховався від віхоли. Бачиш, як мете, світу білого не видно!
Кіт побачив довгі вуха, від здивування розкрив рот,
- Ого! Я такого білого звіра ніколи не бачив.
Трохи замислився і пригадав, що цей звір схожий на кроликів, що живуть в них в сараї. Так – так, думав кіт, в них теж вуха довгі.
Поки він думав, вже зайчик був поряд з ним, подав лапу,
- Будемо знайомі, я Пижик.
Кіт тремтячим голосом сказав,
- Я котик Пушок… Розумієш, до нас в сарай миші прибігають зерно їсти. Моє ж діло не допустити цього. Оце за одною гнався і напевно заблукав. Снігом замело мої сліди, тепер не знаю, як повернуся додому.
Пижик привітно подивився на нього, запитав,
- А тремтиш чого?
- Та, тебе так несподівано побачив, ще й промерз, - відповів кіт.
- Пижик обійняв його лапами,
- Ну давай, тулися до мене. Ми почекаємо поки віхола вгамується, подрімаємо разом, тоді я тебе проведу додому. Я знаю дорогу до села. Та туди не бігаю, мама й тато не дозволяють, кажуть це небезпечно.
Пушок гарненько зігрівся в обіймах зайчика і справді задрімав.. Не знати скільки пройшло часу та відкривши очі побачив, що вітер вщух, будив зайчика,
- Зайчику, Пижик, просинайся, вже тихо, не мете, мені треба поспішати додому, а то скоро стемніє.
- Зайчик потягнувся, кліпаючи очима, сказав,
- Гарненько поспали, ну поглянемо скільки тут насипало снігу?
Кіт першим вибрався з під сосни, його майже не було видно, загруз в снігу,
- Ого, стільки насипало! А красиво! Подивися, як іскрить скрізь. Та, як вибратися звідси й знайти дорогу?
Пижик вже стояв біля нього на двох лапах,
Не хвилюйся, я по деревах і по кущах знаю дорогу, те, що вони в снігу, то нічого. Не відставай, доганяй мене!
Зайчик робив великі стрибки по снігу, Пушок намагався від нього не відставати, хоча провалився усніг та знову вибирався і плигав за зайчиком. Біля пишної ялинки зупинився зайчик, трохи зачекав кота. Кивнув лапою вперед і сказав,
- Ну ось, за цією ялинкою село, тільки туди мені не можна. Тож бувай, забігай в гості, тільки, як сніг зійде, бо зараз холодно.
Пушок обійняв Пижика,
- Я дуже дякую за допомогу. Ти поступив, як справжній друг. Я обов`язково прибіжу, як розтане сніг!
Пушок махнув лапкою й вискочив за ялинку, здалеку побачив рідну хатину. Він добирався додому й думав, обов`язкого навідаюсь в гості до Пижика навесні, принесу йому морквину і листя капусти. Як добре, що я зустрів доброго зайчика!
20.12.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818611
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018
Сл. та муз. Н. Башинської
Знов сіється сніжком красунечка-зима.
У шубку пухову всю землю одягла.
А сніг летить... Сніг кружляє...
Віхола срібна землю всю вкриває.(2р.)
Мереживо ясне на гілочках усіх.
Рум'яні щічки в нас, веселий чути сміх.
А сніг летить... Сніг кружляє...
Віхола срібна землю всю вкриває.(2р.)
Зліпили бабу ми, санчата їй дали.
Із нею всі разом з'їжджаємо з гори.
А сніг летить... Сніг кружляє...
Віхола срібна землю всю вкриває.(2р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818622
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018
Шануй ,все... що дає матінка природа!
квітучий гай ,Діброви і зелені ліси....
вдихати, у квіт ... яка то насолода?
ти немов у раю, як шелестять ясени.
Хто вам дав право знищувати природу?!!
рубати віковічні дерева з коріння.
Звідки взяли таку без халатну моду?
чиї ви діти , якого роду насіння?
Чи ви посадили ,хоч одне деревце?
дуба ,граба ,клена, сосну, а чи ялицю?
Знайте, вони тримають повінь все живе...
та із далеких країв зустрічають птицю.
Терпить ,і мовчить мій народ лиходію....
і не бореться, з ними набравши в рот води.
Бензопила ріже -майбутнє надію!
за долар, євро везуть у далекі світи.
Довге віття стримує ураган вітри,
а листям звірі утеплюють нори свої.
Людино, якої шкоди завдаєш ти?
стогне земля -це її скарб- надра золоті.
Присвоїла людина- всю велич Бога,
привели , до влади і сіла на трон царя.
Все гребе, все мало - а душа небога ...
ранить ,живе серце... і у дерев є душа.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818642
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018
Життя таке крихке, таке тендітне.
Висить на волосині повсякчас,
До сонця тягне руки нині, квітне,
А завтра смерть глядить йому в анфас.
Не кожен час свого відходу знає,
За планом чи як-будь собі живе:
Бува, у сім комор добро складає,
Бува, на вітер кидає усе.
Та скільки б не світила, гасне свічка,
І треба йти, і щось таке лишить,
Що не накриє тьма, не змиє річка,
Не з’їсть іржа, вогонь не спопелить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818643
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018
Надворі ранок вибілено чистий.
Пухнасте пір'я сиплеться з небес.
У срібних свитках дерево безлисте.
З вікна милуюсь казкою чудес...
Наспівує мінорні гами вітер,
Немов чиїсь виплакує жалі.
Мороз на склі малює мертві квіти
Узорами на сніжному гіллі...
Не вишити ніякими нитками
Краси тієї дивне полотно,
Лише Його - Всевишнього руками
Мережити ці витвори дано!
Зима манірна і вельможна пані
Наводить лад у скверах і дворах.
Калини кущ хизується в жупані,
Радіє снігу мила дітвора!..
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQv6KBqzTKGud52Zdvxsf9KNig8WeE2zmdV-sBak8TLOAEB7Vl25w[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818647
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018
В школі учні вчили силу. Вчитель дав завдання:
Зараз ділим клас на групи, зробимо змагання.
Кожен має дати приклад, як це дійсно діє.
Хто і як засвоїв тему: «Сил взаємодія».
Кращих з кращих, обіцяю, ми оціним гідно.
Всі думки цікаві, мудрі будуть на відмінно.
Тягне руку враз білявка. Приклад є у Олі:
- Хочте вірте - є у мене справжня сила волі.
Стисну всю себе в кулак я. Все! Почну віднині!
Через мить усе пропало: діє сила ліні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818561
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 22.12.2018
Не торопи время
Ведь каждый день особенный...
Даже снежинки в мире нет такой же...
Каждый влюблён по - своему...
Не повторится ни одна история...
В этом и есть Любви Особенность...
В одном слове миллионы звучаний...
Любовь - Особенна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818560
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 22.12.2018
Йшов батько з сином на базар чоботи купувати.
Радів синок, бо вперше він їх буде вибирати.
Та ось спинились відпочить там, де було джерельце.
Поглянув батько... Лишенько! В когось лихеє серце.
Дивився син і теж мовчав. Та що ж було казати?
Джерельця срібного тепер нікому не впізнати.
- Хтось кинув камінь, - сказав син. То джерело й за-
билось. В'яне калина і дубок. Аж серце засмутилось.
Давай розчистимо мерщій це джерело. Швиденько!
І задзвенить знову струмок, співатиме гарненько.
- То швидко камінь кинув хтось. Було йому неважко.
А сили дати джерелу - тепер вже буде тяжко, - про-
мовив батько. - Що ж робить? Час й вміння треба мати.
Нелегко це, та спробуєм удвох попрацювати.
Взялись за діло батько й син... й навколо заясніло!
І зашуміло джерело і тихо задзвеніло.
Ішли додому без чобіт. Пішло вже сонце спати.
І батьком, й сином, знай, таким пишатись буде мати!
Скільки ж джерел у світі цім каміння перекрило...
Хтось кинув камінь. А комусь... нема до того діла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818559
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 22.12.2018
Зимний лес покрылся инеем
Чарующей Зимы!
Всё бело!
Краса невинная...
Снег...
И не видны́ следы...
Зимним лесом зачарованна...
Деревья белые стоят...
Красота!
Покрылись инеем!
Этот зимний снегопад...
Очень тонкая работа!
Всё это создано Творцом!
Шедеврально!
О нас забота...
Снежный лес...
Деревья в инее!
Белым - белым кругом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818419
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018
[i][b]Кристально-білий паводок дібров,
Річок замерзлих срібне задзеркалля,
Холодні миті, з́и́ми і любов
На гранні чи в процесі замерзання.
З коротким йменням "чорної вдови"
У білих зим випрошую кохання,
Хоча у серці... в серці - тільки Ви,
Та я у Вас не перша й не остання.
Мій досі рідний, чийсь уже Адам,
З повагою до Вас, забута Єва,
Чому пішли по іншим Ви рукам
І гордо звете іншу - "королева"?
Міцна рука торкає її стан
Й, здається, що в такі надривні миті,
Ховає сльози в інеї каштан,
На довгих й шумних вулицях столиці.
А та життєва й сніжна круговерть
Геть відбира наснагу далі жити,
Бо ця розлука, як маленька смерть,
Без права поцілунком воскресити.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818412
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018
Я стіл накрию білим вишитим обрусом
щоб на ньому був духмяний хліб і до хліба
Помолюсь, до святого образу Ісуса
Щоб у домі панувала весна і літо.
Я Розпалю ,дровами вогонь у каміні
За вікном не страшна як віє хуга зима
Подякую,я Всевишньому на колінах
За всякі земні ласки і дорогу життя.
І Скрипник, зробить співучу скрипку із клена
А скрипаль заграє мелодію чарівну
І лебедина пісня прилине для тебе
В заметіль пургу розвеселить душу твою.
Запанує, блаженна благодать у тиші
З'єднаються в унісон небо і земля
Місяць мої безсонні ночі заколише
І Муза, народить вірші світлі почуття.
Я подарую, тобі друже взимку весну
І На крилах мрій поведу у гай зелений
А над річкою ,верба розплете косу
Почуєш ,шелест як розквітає листя клена.
М ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818398
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018
Мои родные , родственные Души!
Как я Вас Люблю!
Научилась Голос Души слушать...
Своим сердцем согрею...
Ошибки пойму...
Понимаю...
Движение родственной Души...
Душой обнимаю...
Рада...
Что повстречались на жизненном Пути...
Это жизненная необходимость -
Любовь Дарить!
Главное -
Сердцем слушать!
И Любить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818274
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 20.12.2018
Ходить Святий Миколай від хати до хати.
Подарунки в нього є для усіх завзятих.
Працьовитих обійде, то ж про них подбає.
Він для всіх, хто любить труд, подарунки має.
Під подушки покладе гарненькі пакунки.
Бо для тих, хто чемним є, всі його дарунки.
І на суші, й на воді він допомагає.
Про всіх добрих Миколай завжди пам'ятає.
Вчить і нас всіх Миколай про добро лиш дбати.
Тоді світлий день прийде й будемо багаті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818141
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 20.12.2018
Коли пишу про літо і весну,-
Душа і серце в радості літає...
Якщо ж рядки лягають про війну,-
Німіє тіло,й серце завмирає...
Коли пишу про внуків і дітей,-
Здається в мене крила виростають,
Якщо ж пишу про розпачі людей,
То сльози мені світ весь заступають...
Коли пишу про сонечко ясне,-
Мені стає і радісно, і щемно...
Якщо пишу я,що війна несе,
То і в погожі дні стає аж темно...
Коли пишу про праведних людей,-
Мені у вись аж хочеться злетіти...
Якщо ж пишу про втрачених дітей,
Аж на край світу готова я забігти...
Коли пишу про вільний рідний край,
То відчуваю, як душа співає...
Про несправедливість коли пишу я,
Душа кричить й за обрій відлітає...
Молюся Богу я тепер щодня,
На поміч кличу піднебесні сили...
Підтримку дає простір і земля,
Можливо ще повернуть мені крила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818080
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 19.12.2018
Широке поле із трав і квітів стелиться вздовж дороги й посадки. Колись - тут морем колихалися жита, а зараз, то наче степ
майже по коліна квіти й трави.… Ромашки більше трималися купами, а волошки деінде розсипані повсюди, тягнулися догори, ближче до сонця, в надії після прохолодної ночі отримати більше тепла. Деякі квіти відцвіли, трави ледь - ледь присохли, чи то змінили кольори на темно – зелені, жовті й руді. Серпневий вітер гойдав квіти, загравав з ними, легенько прихилився до землі, витанцьовував по травах, ховався поміж них, часом наче дрімав. Та, то лише на декілька секунд, а потім знову десь летів, пробуджував птахів. Ті стрімко вилітали з густої, напів сухої трави. А часом з під листків великих будяків - лопухів, що почувалися тут королями. Височіли над всіма, принижуючи позирали на все, що довкола, виставляли наперед свої пишні, квітучі голови. Вдавали з себе володарів цього покинутого поля.
Роман і Оксана, посміхаючись один до одного, щойно вийшли з міжміського автобуса, вони повернулися з лікарні. Він отримав поранення під Луганськом, більше трьох місяців пролежав у лікарні, переніс чотири операції. Його чорне волосся підкреслювало кожну деталь блідого, скрапленого потом обличчя. Трохи змоклий чуб, спадав на чоло, він зробив кілька кроків, глухо сказав,
- Слухай, не поспішай, дуже жарко… Куди нам спішити, три кілометра навпростець й будемо вдома.
Вона поправила коротке, русяве волосся, ледь надула свої круглі щоки, стурбовано до нього,
- Та ні, навпростець не підемо, де там вже нам, там кроти горбів нарили, ще й трава висока, наберемося реп`яхів….
Заклопотано, з сумки дістала телефон,
- О! І тут немає мережі, десь - то хвилюються наші, що довго нас не чути.
Удвох трималися за руки, дивилися один одному в очі, намагалася побачити в них те, чого так чекали, ніжності й любові, без якої прожили три роки поспіль. Поранення далося взнаки, він трохи шкутильгав на праву ногу, осколки снаряду зрешетили її. Дякувати Богу, молоде тіло спроможне загоїти рани, шкода, що вся нога в шрамах, але й добре, що все ж вдалося її зберегти.
Яскраве сонце підіймалося вище, розсипало ясні промені, добре пригрівало, висушувало останні роси в густих травах. Поодинокі метелики перелітали з однієї квітки на іншу, при цьому, то швидко піднімалися вище, то повільно спускаються донизу і десь зовсім зникли поміж трав. А трохи далі, з посадки, линув дзвінкоголосий переспів птахів. Роман вдивлявся туди й прислухався, наче намагався відрізнити, чи то спів пташиний, чи звук снарядів, які часто доводилося чути.
Вітерець пестив їх обличчя, очі сяяли від радості. Оксана зирила своїми ясними смарагдовими очима і все ще не вірила, що він тепер буде поруч. Що буде вдома з дітьми, які так чекають на нього, невже й насправді позаду туга, всі хвилювання й в роздумах недоспані ночі….
Йти жарко під гарячим сонцем, воєнний одяг зберігав тепло, йому хотілося, як швидше збутися його. Відчути подих неньки - землі, цього рідного поля, що колись сам його орав трактором.
Вона вирвалася вперед, майже зайшла між дерев посадки,
- Давай сюди, ось тут, за шипшиною відпочинемо. Рідненький мій, зовсім пристав. Давай руку, допоможу присісти, спирайся, чи тримайся за мене, як тобі краще, сам дивися.…
Рукою торкнулася його чола, хотіла витерти краплини, що з`явилися знову. Він перехопив рукою її руку, міцно притулив до своїх грудей,
- Якби ж ти знала, як я сильно сумував за тобою, за твоїм голосом, волоссям, як пахнеш вся, просто п`яниш….
Солодкий ніжний поцілунок, доля подарувала щасливу мить… Гучно забилися серця, здавалося затихло все навкруги і спів птахів, і шелест листя на деревах.
Вона ховалася в його обіймах, сама ж в душі немов замала крила, здавалося летіла назустріч сонцю – жаром пекло все тіло. Як добре, що він є - це щастя, моя доля, не буду я сама, як та тополя серед поля. Сльозинки радості в очах і теплі погляди.
Роман присідав до землі, вона, сама худенька, як тростинка, все ж намагалася підтримати його, щоб безболісно, це вдалося зробити,
- Ну ось відпочинемо трохи, давай зніму ці берці …
Злегка почервонівши, швидко присіла, старанно розшнурувала взуття, поспіхом знімала, ледь торкнулася раненої ноги,
- Дуже болить? Будемо йти не поспішаючи і правда куди й чого нам квапитися…
Час від часу шелестіло листя дерев…. Вони радісно перекусили бутербродами з ковбасою й сиром, с термоса чай пили.. Оксана задивилася на нього, помітивши сивину на скронях, щось хотіла сказати та відразу передумала. Адже він раніше, ще в лікарні, просив її, щоб про війну ні слова, щоб не сипати сіль на рану, що запала глибоко в душі, яка не знати коли заживе. Важко переніс втрату побратимів, молодших за нього хлопців, які загинули на полі бою. Просив не торкатися цієї теми, бо і так ночами здригався, все здавалося, що десь знову свистить і на шматки рветься земля. А іншого разу чув стогін й нестерпний крик, від якого, аж гуділо в голові.
Роман приліг спиною на траву, підклав руки під голову, любувався небесною синявою. Де – не -де білі, маленькі розпливчасті хмари, здавалося стояли непорушно, але все ж ледь помітно здригалися, наче човни в тихому морі. Як гарно! Яка краса- думки летять в сонячний простір, Боже дай мені душевний спокій. Лежачи, рукою зірвав кілька травин, підніс під ніс, нюхав,
- Оксано, ти відчуваєш запах трави? Оце лежу, насолоджуюся пахощами й свіжим повітрям, мене, аж п`янить…
Сидячи біля нього, крутнула головою в сторону,
- О! Та це ось, чебрець росте близько, вітер віє в нашу сторону...
Похапцем піднялася, весело й радісно, з усмішкою на обличчі, рвала листочки й ледь присохлі квіти чебрецю,
- Нарву на чай. А ти не п`яній, а то, як доберемося додому.
Недовго думаючи, Роман дістав з сумки капці, взувся,
- Подай руку, цьому немічному інваліду, хай я встану….
Оксана звела брови докупи, трохи підвищеним голосом сказала,
- Почекай траву покладу в пакет. Ти це слово забудь Романчику, все буде добре. Он поле - це покинуте…. На тебе чекає вже три роки пустує, далеченько від села, немає бажаючих зорати!
Він піднявшись, випрямився, примружив очі від сонця, задивлявся на поле,
- Ой ти знаєш, я б і босий пішов по цій рідній землі, так за нею сумував, хай би відчув її, думаю, придала б мені сили. Інший раз, як на мить - було задрімаю в бліндажі, поле насниться, хвилясте, то наче море лагідне, а колоски довгі, повні, аж блищали на сонці…
Ніжний погляд до нього,
- Ромчику, ще находишся босоніж, на подвір`ї споришу багато, зелений, м`якенький, волохатий, ще й височенький - в ньому купатися можна… А, як поле з житом, чи з пшеницею побачиш уві сні, люди кажуть, на щасливе сімейне життя. От бачиш любий, все збулося, радіймо, живемо один раз на світі….
Вони йшли вздовж посадки… Ледь – ледь шелестіло листя дерев, чоловік, дивлячись вперед, про щось думав, мовчав. Вона, не поспішаючи, йшла за ним, сумку й пакет, перекинула через плече, в руці тримала телефон,
- О! Вже є мережа, зараз до наших подзвоню.
Усміхаючись, зупинилася, набрала номер телефона, голосно заговорила,
- Мамо Привіт! Це я! У нас все в порядку. Ми приїхали, зараз йдемо по дорозі, вздовж посадки…
Потім слухала, що говорить мати, продовжила,
- Не було зв`язку, тому й не дзвонила. Гаразд, до зустрічі.
Легенько торкнулася його плеча,
- Не поспішай, зараз назустріч автівкою виїдуть. Сусід наш, дід Микола… То старий козак – колись пізнав, що таке війна, часто розпитував, хвилювався за тебе, хвалив, що пішов захищати нашу землю.
Роман кивнув головою, посміхнувся, ніжно взяв її за руку,
- Оксанко, я тебе просив, менше розмов, де я був, що робив. Я просто обов`язок виконував перед Україною, якби не пішов, якби дивився родині й односельчанам в очі. Досить про це.
Їм назустріч їхав старенький « Запорожець. Оксана, побачивши, як дитина, аж підскочила від радості,
-Он! Вже їдуть, бачиш?!
Автівка під`їхала, зупинилася. Різко відкрилися двері. Як пташенята вилетіли із гнізда, так син і донька, вилізли з авто, махаючи руками бігли до батька.
-Тату! Тату! - гучно покотилося полем.
У Романа на очах сльози,
- А підросли!
Оксана рукою змахнула сльози радості, ледь хвилюючись сказала,
-Та, що ж ти хочеш, Марійка перейшла в п`ятий клас, а Сергійко в третій.
Здавило в горлі від хвилювання, вона не змогла більше нічого сказати. Крізь сльози дивилася, як діти тулилися до батька, він ледь тримався на ногах, боявся впасти від обіймів.
Дід Микола тим часом виліз із автівки, події розчулили його, на худорлявому лиці витирав сльози.
- А ну, покажись соколе, герою наш! Молодець! Помужнів, справжній воїн!
Роман нахилившись, обіймав сусіда, а той пнувся, чмокав його в щоку.
Старенький похлопав по плечі,
- Ну гайда, їдемо! З самого ранку, біля сільради, з хлібом-сіллю чекають на тебе односельчани й родина... Поспішаймо!
Оксана, розпашіла, як троянда, весело присіла на переднє сидіння автівки. Їй було дуже приємно чути такі слова від діда, гордилася чоловіком.
На задньому сидінні діти, з обох боків, обсіли тата, один перед одного задавали питання, а він з сяючими очима пригорнув їх до себе, гладив голови, цілував в чоло.
Автівка рушає з місця…. Роман чомусь хвилювався. Відчуття радості гріло серце, він чув, як воно гучно б`ється. Яке це безмежне щастя повернутися додому.
30.11.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818181
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018
Кажуть, що холодна... Я зігрію.
Кажуть, що несніжна... Я завію.
Все прикрашу. Інеєм сипну.
Я люблю!
Засріблиться світ іще ясніше.
Від морозу стане бадьоріше.
Всіх розважу, в шуби одягну.
Я люблю!
Задзвеню колядками по хаті.
Будете щасливі та багаті.
Ріки льодом, щоб пройшли... Скую.
Я люблю!
Розбуджу від сну... Гей просинайтесь!
Холоду мого ви не лякайтесь.
Бо мій холод на добро всім є.
Бійтесь того, що в серцях живе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817100
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018
[b][i][color="#2f04c9"][color="#c90459"]П[/color]-амять сыграла со мной злую шутку,
[color="#c90459"]Р[/color]-ежет по сердцу и рвет на куски.
[color="#c90459"]О[/color]-х бы вернуться туда на минутку,
[color="#c90459"]Ш[/color]-кольной любви своей видеть ростки.
[color="#c90459"]У[/color]-лицу нашу и белые платья
[color="#c90459"]В[/color]-ишни в цвету и метель лепестков.
[color="#c90459"]С[/color]-нова почувствовать радость объятья,
[color="#c90459"]П[/color]-ервую в жизни охапку цветов...
[color="#c90459"]О[/color]-тчий там дом... и разбитое сердце,
[color="#c90459"]М[/color]-амин... за позднее время упрек,
[color="#c90459"]И[/color]- гром мелодий немыслимых герцев
[color="#c90459"]Н[/color]-очи без сна, губ и рук твоих шелк.
[color="#c90459"]А[/color]- вот теперь когда годы... и опыт
[color="#c90459"]И[/color]-волга снова поет у реки,
[color="#c90459"]О[/color]-чи напротив и твой милый шепот,
[color="#c90459"]Б[/color]-удто у сердца в груди мотыльки.
[color="#c90459"]О[/color]-сень уже обнимает за плечи,
[color="#c90459"]М[/color]-еньше оттенков в ней, меньше огня,
[color="#c90459"]Н[/color]-е отпускай, не забудь наши встречи,
[color="#c90459"]Е[/color]-сли любил ты и вправду меня...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816914
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Цього вірша написано після прочитання
прекрасного вірша Леоніда Новоградець
"Найкраща земля"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815393
Читав я Вашого вірша,
І ледь не плакав як дитя.
Чудові, лагідні слова.
Гарячі, ніжні почуття.
За рідну землю, неба край,
Що наче справжній любий рай
І навіть птахи люблять тут
Сімейний скласти інститут.
Бо тут найкраща їм земля,
Тому й кохають ці місця.
Це їх Вітчизна, рідний дім.
Співається з любов’ю всім.
Тут перші кроки роблять діти
З батьками в всесвіт, щоб летіти.
Чекають мандри і пригоди,
А також перші перемоги.
І силу їм дає земля,
Природа, небо і вода.
Тут річки Буг, Дністер, Дніпро,
Ліси, озера. Все добро.
Удосталь неба, щоб літати
-Красу Вітчизни розглядати.
На жаль триває ще війна.
Колись закінчиться вона.
Птахи до наступу зими
Летять у сонячні краї.
Відрядження це справжнє їм,
А після знову в рідний дім...
Отак і люди вирушають
І рідну землю залишають.
Чекає рідна їх земля
Коли і осінь і весна.
Жовтень-Грудень 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816920
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Сьогодні небо схоже на ласкаву матір,
Що сонце, мов дитя, притисла до грудей.
Тепло відчувши, стрепенулися крилаті
Заграли вогники у нутрощах людей.
А небо родить, розпускає цвіт бузковий.
Хмаринки-бджоли повсідалися на нім.
Зима чи літо – світ природи пречудовий.
Живи, людино, і співай любові гімн.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816857
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Рисуй Светом!
Нашу Планету!
С Её горами,
Густыми лесами...
Ре́ками, морями...
Пусть живут в дружбе
Все страны!
О зле пусть забудут!
Дружными будут!
Свет распространяют!
Любовь друг другу дарят!
Нарисуй Светом!
Счастье детям!
Пусть Свет распространяют!
Планету меняют!
Будущее за ними!
Свет Мира!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816786
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 08.12.2018
Тихою ходою осінь-чарівничка
йшла через місточок.
Там на бережечку тихо шумів листом
молодий кленочок.
А в того кленочка вишита сорочка.
Осінь гаптувала.
А тому кленочку вишиту сорочку
осінь дарувала.
Гаптувала зранку осінь вишиванку,
в очі задивлялась.
У того кленочка золотиста осінь
ніжно закохалась.
Ой стояла з кленом осінь золотиста,
де були покоси.
Їй вплітала нічка зіроньки сріблисті
в золотії коси.
Йшла до клена осінь, осінь-чарівничка,
через наш садочок.
Де вона ступала - залишавсь за нею
золотий слідочок.
Тихою ходою осінь-чарівничка
йшла через місточок.
Там на бережечку тихо шумів листом
молодий кленочок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816567
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 07.12.2018
Любовь помогает выжить!
От всех невзгод...
С Любовью поднимаешься всё выше!
Уже виден Небосвод!
От Любви вырастают Крылья!
Большущие два Крыла́!
Мир во всех красках ви́ден!
Голуби на воле!
Они умеют нежно ворковать...
Заботится друг о друге...
В танце Любви танцевать!
Мороз ждёт Солнце!
Зима - Весну!
Хоть в этом Мире всё не просто...
Забудь про суету!
Всё , что нас окружает - тленно...
Бесконечна лишь Душа!
Всё в Природе закономерно...
А ты иди по жизни не спеша...
Сумей насладиться, всем, что окружает!
С восторгом!
Вдыхай, чем радуется Душа!
На Земле мы - временно...
Живи!
Взлетай!
Пусть воскресает Душа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816604
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.12.2018
Кругом білосніжно, гойдалка в снігу,
Ясний місяченько, між хмарин блукав,
Садок обледенілий сад, наніс нудьгу,
Лютує морозець, задзеркалив став.
Пухкий сіє сніжок, всюди іскриться,
Зима розгулялась, розплела косу,
З думками про тебе, зовсім не спиться,
Не бачиш коханий, зимову красу.
Ти там де стріляють, палає земля,
Патрони кулеметні, збивають з ніг,
Війна, біль й руїни, згорілі поля,
Бездушність і стогін, кров`янистий сніг.
Безмежно, я люблю, снагу відчула,
Повернешся, вірю, надію маю,
Хай вітер відгонить, розвіє тугу,
На гойдалці, скажу - милий кохаю.
03.12.3018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816428
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018
И будет день, и будет суд
Однажды, вышедшим из ада.
Привычно каяться не надо,
С надеждою вдыхая ладан -
Слова "Помилуй..." не спасут.
И будет ночь, как дикий зверь,
Нагую душу рвать на части.
Святое не спасёт причастье -
Ты будешь целым взят от части.
Хочешь - не верь, а хочешь - верь.
И будет так: огонь и лёд
Уже не разомкнут объятий.
А на устах печать проклятий,
И крест, как символ всех распятий,
Огнём очертит небосвод.
В себя впитает млечный путь
И вздох, и крик, и зов, и стоны.
И будут плакать все иконы...
И очень скоро перезвоны
Колоколов разбудят суть...
Мне очень странный снился сон...
Я почему-то верю в это -
Преобразится вся планета,
И разделяя тьму от света,
Вдруг Истина взойдет на трон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816340
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 05.12.2018
Подивіться на світ... Він веселий!
Це буваєм ми в ньому сумні.
Подивіться на світ... Він щасливий!
Ми нещасними робимо дні.
Сонце завжди усіх обігріє.
Зорі ясні блищать для усіх.
Чому серце в тривозі німіє?
Чому рідко так чується сміх?
Навіть пісня дзвінка, легкокрила,
вже боїться у небо злетіть.
Світе наш неповторний, єдиний,
ти колиска для добрих і злих.
Зло панує?.. Хто ж йому дозволив
гіркотою у душах цвісти?
Сіймо добре зерно і надіймось,
що дасть Бог йому прорости!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816339
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 05.12.2018
Літо… теплий, сонячний день. Сонце грає промінням в блакитному небі, пробивається між пухкі білі хмаринки до землі.
Яскраві золоті промені, витанцьовують, мерехтять з легеньким вітерцем, переливаються по траві. Купаються в позолоті квіти; васильки й ромашки, а чебрець тягнеться догори, в надії вкотре отримати сонячний поцілунок.
Доволі теплі, сонячні промені припікали майже голі, вже добре засмаглі плечі, заглядали хлопцям в очі, які світилися радістю. Вітер крилом пестив обличчя, підіймав, розвіював волосся, бавився з ним, воно час від часу хвилясто спадало на чоло. Вони височенькі на зріст, худорляві, до того ж босоногі, в однаковому одязі, в сірих майках й в чорних закочених по коліна штанах, мали вигляд чаплі.
Костя - чорнявий красунчик, так називали його в школі, раз - по - раз рукою підбирав кучеряве волосся, вдивлявся в ярок. Толя ж русявий хлопець, з зеленими очима і веснянками на обличчі, весь час тормошив його за руку, відволікав від погляду. Це щойно прийшли з кукурудзяного поля, тримаючи в руках по декілька молодих початків, кинули їх на землю, присіли на самому краю обриву над яром. За звичкою, спустивши ноги донизу, задоволено гойдали ними.
Кукурудзяне поле зовсім поруч, лише широка вулиця й невеликий пагорб з городами відділяв хати від яру. Воно здалеку здається зеленим морем з сонячними променями, як що ж підійти ближче, добре видно золотавий цвіт верхівок кукурудзи і широкі, довгі листки, які приховують молоді початки.
Хлопці жили по - сусідству, метрів сімдесят один від одного, їх розділяє глибоке урвище. Воно утворилося від води, що стрімко стікала з поля після сильних дощів.
Як приємно насолоджуватися свободою після закінчення школи. Попереду чекає нове життя, навчання в місті. Обоє мали бажання вчитися на слюсаря по ремонту автомобілів, тому й подали документи в професійно - технічне училище.
Веселий галас долинав з яру, де паслися качки і гуси і тут же гралась дітвора. Для дітей, від чотирьох до дванадцяти років, то наче земний подарунок, було де чудово провести вільний час. Ярок доволі широкий і глибокий, приховував в собі невеликий ставок, можна сказати копанку. Коли дні занадто спекотні, діти місилися ногами й руками в багнюці, будували якісь огорожі, замки. Потім задоволено купалися, вмивалися та хлюпались й обливалися водою, тішилися відпочинком.
Ці хлопці теж мали таку насолоду, тут промайнуло і їх дитинство. Яр вабив до себе, шовкова трава виросла такою високою, що в ній можна було сховатися, дітвора часто грала в хованки. Дівчата, здебільшого тішилися квітами, що росли попід самі обриви яру, плели віночки. Як стати на пагорбі, за дорогою в полі, яр здається великою чашею наповнений зеленню і квітами, а маленький ставок, що майже в середині, здавався дзеркалом. По іншу сторону яру доглянуті городи, а за ними в ряд, як під лінійку, нові одноповерхові будинки.
Костя вдивлявся, спостерігав за Танею, яка спустилася в яр, з іншої сторони, махала рукою, звала до себе шестирічного брата Сашка. Швидкий, дотепний, непосидючий, так казала дівчина, коли щось розповідала за нього. То справжнє шило, за яким треба добре дивитися, чи часто навідуватися, щоб раптом не потрапив знову в якусь халепу.
Вона доганяла його, а він, як козлик скакав, тікав від неї кругом ставу. Діти в захваті дивилися на це дійство, ніхто не наважився зупинити малого, тільки пищали, коли та майже доганяла його й гучно сміялися, коли вертавсь з під її рук.
Толі було шкода дівчини, він нею захоплювався. відчував симпатію, вкотре махнув рукою перед очима Кості, шкірився,
- Ти мене чуєш? Агов! Ну досить зуби показувати від задоволення. Ото малий бешкетник! Такий неслухняний, ну капець! А ти, аж рота відкрив, дивися, щоб часом метелик не залетів, он бачиш, який красивий літає….
Таня симпатична дівчина, у міру вгодована, світло русява, з волошковими очима красивої форми. Обом хлопцям подобається, кожен хотів привернути до себе увагу. Вона з`явилася в їхньому житті три роки назад. Сама родом з Воронезької області, батьки, в пошуках кращого життя, приїхали працювати в Радгосп. Спочатку жили у гуртожитку, а згодом купили будинок, діти раділи, їм сподобалося селище.
Дівчина навчалася в цій же школі, що й хлопці, закінчила дев`ятий клас. Вони майже щодня поряд з нею, кожен пропонував провести зі школи додому, часом сварилися між собою, хто буде нести її портфель. Костя був хитрішим за Толика, поводився вільно, не стримував своїх емоцій, міг притулитися всім тілом, зажати в обійми, не бажаючи відпустити. Таня ж на це тільки всміхалася, хоча бачила, що подобається Толику. А сама ж мріяла про дружбу з Костею, про перший поцілунок, його дотики хвилювали її, а погляд підкоряв молоде сердечко.
Одного разу, мама, дивлячись на неї сказала,
- Ой, рано ти доню, розквітла квіткою весняною. До бабці вдалася. Та мене в шістнадцять народила, така ж була трохи пухкенька, як ти. Ой дивися, не зроби помилки, як вона.
Таня трохи здивувалася, потім хитро повела очима,
- Мамо та хіба ж то погано? Тож вийшла заміж за дідуся, ти є на світі….
Та вдивлялася в дівчину, шукаючи, чи часом, щось не змінилося в ній,
- Важкі умови життя заміжньої жінки, доню. Це тільки зараз життя стає трохи кращим, розбудовується країна, відкривають фабрики , заводи, а раніше з села було не виїдеш, не дозволяли, а в селі жити дуже важко, сама ж знаєш. Хоча і в селищі нелегко та все ж надія є , що ти виберешся в люди, навчатися поїдеш в місто. Прошу, не закохуйся рано, моя пташечко.
Почувши мамині слова, в розмову вліз Сашко,
- Ага, он Костя і отой Толик все їй, то квіти дарують, то цукерками та яблуками пригощають, напевно обоє в неї влюбилися.
Скрививши кирпатого носика, задоволено хіхікав, дивився на реакцію сестри. Та ображено надула свої темні, як стигла вишня, пухкенькі губи,
- Ото вже шило, чого встряєш, ану геть звідси!
Хоча Костя і спостерігав задоволено, як Таня бігає за братом та коли Толик відволік його своєю промовою, схрестив руки перед собою, підморгнув,
- Так я пішов….
Він, як вихор злетів з пагорба, де не так було круто, за кілька секунд стояв перед Сашком, розставивши руки, спіймав його. Малий дригає ногами, пищав,
- Ой спасіть мене, не хочу додому.
Костя добре зажав його доволі сильними руками,
- Ану, зізнавайся кукурудзи хочеш?
Малий здивовано закліпав оченятами,
- А, що вже є така, що можна варити?
Таня вже стояла поруч з ними. Квітчаста сукня ледь просвічувалась, облягала її молоденькі пишні перси, від яких хлопець занімів. Його погляд в її очах горів вогнищем, бажанням доторкнутися, по тілу бив струм. Коли погляди зустрілися - почервонів, як варений рак. Вона ж трохи зніяковіла, різко взяла брата за руку,
- Йдемо додому… пора обідати…
Костя, труснув головою, дивився в сторону поля, шукав слова,
- Оце… хочу запропонувати твоїй сестрі, щоб пішла зі мною по кукурудзу, ми з Толиком принесли трохи та не помішало б більше зварити, щоб наїстися досхочу. І в посадці яблука «білий налив» є.
Сашко відразу скумекав,
- Давай іди, я зараз сумку принесу, мамі скажу, що пішла до Тоні побазікати, музику послухати…
Таня й Костя, від здивування ледь – ледь хитали головами, посміхалися, адже малий підтримав його.
- Ото молодець, а кажеш в тебе брат вередливий, а він бачиш який, справжній скарб мудрості.
Вона відразу сердито заперечила,
- Ага! А потім продаси?! Ні, не підмовляй мене…
Костя, в надії, схопив її за руку,
- Та ми ненадовго, пішли…
Вони відразу відійшли, як подалі від дітей, вона вагалася, не знала, як краще поступити. Але ж дуже хотілося тих яблук, таких ранніх, по – сусідству, ні в кого не було.
Сашко дивлячись, що сестра вагається, взяв напрямок додому. Обоє, мов схаменулися, дивилися йому вслід, він біг швидко, миготів брудними стопами. Костя уважніше придивлявся до дівчини, намагався заглянути в очі, сміливіше взяв за другу руку,
- Почекай, не тікай, такий гарний літній день, тим паче вихідний, охорони, ну об`їждчиків, сьогодні не буде, в одного з них день народження, хвалилися пару днів назад….
Ховала погляд, звільнилася від його гарячих рук, відійшла в сторону, зазирнула в сторону Толика. Той пересів, як подалі від обриву, підібгав одну ногу під себе, злегка покачувався, спостерігав за ними, в голові роїлись думки- й про, що можна говорити так довго?
Малий вже біг по стежці, що тягнулася від хати, через весь город, до яру, в руках тримав плетену сумку, весело кричав,
- Гей – гей! Все! Я вже є…
Він знову скакав, здавалося, часом летів, за мить був біля них,
- Таню, мама пішла на поле, до буряків. То ж прийде нескоро, кажу йди, принесеш кукурудзи, вона прийде похвалить, що зварили, побачиш, ну й яблук, вони ж мабуть вже стиглі. Я даю чесне слово, пообідаю і буду гратися в яру. Не віриш? Ось тобі хрест.
Позираючи на всі сторони, перехрестився, від задоволення, в очах грали бісики.
- Ну гаразд, давай цю сумку, - погодилася сестра.
Костя свистом привернув увагу Толика, крикнув,
- Не чекай на нас !Я під вечір зайду до тебе!
Хлопець похапцем піднявся, кивнув рукою, зібрав качани кукурудзи в руки й опустивши голову, з думками попрямував додому. І куди це їх понесло, якого дідька не сказав, що за намір має, тож говорив, що, як брати, всім треба ділитися. А це, не сіло, не впало, десь пішов, навіть додому кукурудзу не заніс.
Костя й Таня, тримаючись за руки, йшли яром в сторону, до менш крутого схилу. Як подалі від дітвори, підіймалися на гору, до дороги, а там вже й поле.
Кукурудза оточувала зі всіх сторін, наче забрала їх в полон. Йшли навпростець, часом мовчки пригиналися під густо переплетеними листками, кожен думав про своє.
Які гарячі в нього руки і сильні - думала вона- напевно стане, ще сильнішим й мужнішим, ще ж піде в армію, там муштрують. Може не буде шукати собі молодшу жінку за мене. Хай би разом довіку, як моя бабця.. І гарний же, хіба б були не пара?
Костю ж хвилювало інше - як добре я і вона, і більше нікого. Така зваблива, проста, як дрова і в той же час загадкова, а очі, втопився би в них… Тільки, як стримати себе, адже так манить її помацати, притулитися, відчути тепло тіла. Ні – ні, більшого я собі дозволити не посмію, адже, ще молоденька, хоча й при ній все є. Хай би, ще пару років, туди, перед армією, тоді б вже точно знав, що буде моя. Бажання близькості треба вгамувати. В книгах пишуть одне, а як воно насправді вперше, навіть не уявляю. Та колись же все одно маю стати чоловіком. Легкі удари листя кукурудзи по обличчі, відволікли від думок.
Раптово взяв її за плечі, злегка обійнявши, дивився в очі, наче, щось намагався побачити в них,
- Ти така гарна, як квітка…
- Ого, певно не троянда, а ромашка, бо світла,- усміхаючись заперечила, намагалася звільнитися від обіймів.
- Хай буде й так. Чуєш, давно хотів тебе спитати, будеш зі мною дружити? - серйозно, прямим поглядом, ще дивився в очі.
- Так ми ж втрьох дружимо, хіба ні? - спитала й відразу наче присоромилася, опустила голову.
Він наблизився так близько, що чула його подихи. В неї чомусь, наперекір бажанню, закрилися очі. Солодкий, невмілий поцілунок сполохав їхні серця. Відсахнулася, не знала де подітися, почервоніла. Його рука доторкнулася її підборіддя, ледь стримував тремтіння тіла,
- Що не сподобалося? Чи може я тобі противний?
Краплі поту виступили на лобі. Говорив не поспішаючи, перехоплював подих, щоб не відчула його хвилювання, зупинявся після кожного слова. Миттєво вирвалася, як пташка вилетіла з клітки, бігла вперед до посадки,
- Тю, дурнику, щось таке скажеш. Давай спочатку яблук нарвемо. А потім вже кукурудзи.
Його серце ледь не вискакувало з грудей, як зупинити бажання спокуси. Він здається читав у книжках про таке відчуття. Хоч доволі, ще ж хлопчисько сказати та його тягнуло до літератури про кохання. Батько дуже любив читати про кохання, брав книги у бібліотеці, хтось привозив з Москви, була і йому нагода дізнатися з книжок про почуття, відчуття та звабу щодо жінок. Мабуть і зарано часом думав про себе. Та де подітися, як вгамувати цей потяг? Книги зробили свою справу, він порівнював свої відчуття до Тані з тими героями, про яких читав. Часом, аж струм по тілу, як було побачить її десь на одинці, бажання цілувати й цілувати..
Мати ж не помічала чим захоплюється син, коли лягав спати, бачила, що за книгами, а за якими не цікавилася. Навчався непогано, не палив, що ще треба матері, здавалося в сім`ї все нормально. Їй ледь вистачало часу впоратися по господарству; зварити їсти, прибрати, а потім в поле на буряки. Взимку, то менше роботи, так старша сестра приносила доньку, Наталочку, щоб побавила, їй щойно виповнився тільки один рік. Її чоловік з батьком Толика працював в місті на ХТЗ. Рано їхали на роботу, пізно приїжджали, де там їм до дітей. Часто на заводі працювали по дві зміни, виконували план.
Таня підскакувала біля яблуні, намагалася дістати жовтувате яблуко. Кректала, піднімаючи руки догори, вкотре ставала навшпиньки та, на жаль, не могла до нього дотягнутися.. Костя вийшов з кукурудзи й зупинився. Досить і так коротка сукня, підіймалася, ще вище, її оголені пружні стегна притягували погляд, відчував збудження. Швидко, обома руками, схопив її вище колін, підняв, щоб нарешті дістала яблуко. Вона махала руками, діставши його, сміялася від задоволення. Вони хилилися до землі, їй здалося, що падає, нагнувшись, обійняла його руками за шию, тримаючи яблуко, приголубила до грудей,
- Костю, дай я вкушу, почекай! Хай посмакую, бачиш стигле, жовтесеньке, - щебетала дівчина.
Опустилися в траву, вона посміхаючись, позирала на нього, натягує сукню на оголені стегна. Хлопець не задумуючись впав поряд з нею, облокотившись однією рукою, спостерігав, з якою насолодою вона смакувала те яблуко. Поправивши своє волосся, що спало на чоло, тягнувся дістатися її руки,
-А мені, я теж хочу скуштувати.
Вона різко повернулася в сторону яблуні. Розплелася коса, волосся розсипалося по плечах,
- Там вище є, діставай, що без мене не дістанеш - не дістанеш?!
Мила усмішка, сяючі очі, наче мавка зачарувала його. Це розпущене волосся…. Дивився на неї, як на святу, не в змозі зупинити вулкан почуттів. Вона саме кусала яблуко, коли він наблизився, намагався одночасно з нею вкусити його. Сік потік по бороді, він пристрасно цілував її уста, ховався в волоссі. Ніжні дотики губами до шиї сп`янили обох, його пальці торкнулися пишних грудей, яблуко покотилося.
Десь загубилося… те яблуко спокуси. Лише яблуня й трава знали цю таємницю. А поряд шелестів вітер, загравав із листям і здалеку чути мелодійну пісню соловейка. Неподалік, не дуже високо, кружляв рудий шуліка, мов підглядав до молодої оголеної пари, яка сховалася у високій, шовковій траві.
Вона почервоніла, приходила до тями. Соромиться, намагалася дивитися в сторону, ховала очі, а він вкотре цілував пружні пишні груди й повторював,
- Не хвилюйся, ти тепер моя. Тільки зараз про це нікому не треба знати, чуєш.. Я не боюся - ні, просто навіщо ці розмови, ми тепер дівчина й хлопець, присягаюся, будемо разом. Треба зачекати, відслужу, потім одружимося. .
Сором`язливо… затуляла руками груди, розгублено до нього,
- Досить, Костику досить, благаю.
Уже одягнена лежала під яблунею, а він, мовчки над нею, збирав яблука.
Поверталися додому… Час від часу, він цілував її в уста. Від дотику закривала очі, танула росою на сонці, наскільки приємні їй були його дотики, ніжність огортала все тіло.
Мати Тані вже була вдома, коли вони зайшли на обійстя. Здивовано дивилася на пів голого Костю,
- Ну ти даєш, хоча б посоромився при дівчині, ось так, вже легень здоровий. Ой, молодь… молодь…
Суворо позирнула на обох, довго ходили?
- Та ні, - заперечила Таня, - Ми швидко.
- Ось принесли яблук й кукурудзи, сьогодні охоронці гуляють, завтра такої нагоди не буде, - підтримав розмову Костя.
Біля криниці - на лавку викладав качани кукурудзи.
- То добре, що приніс, дякую. Тільки, щоб в пелені нам донька подарунок не принесла.
Дівчина відчула вогонь по всьому тілу, почервоніла. Костя відразу підійшов до неї,
- Ви тітко Олю, не хвилюйтеся я її не ображу, гадаю прийде час, будемо разом. Ну я піду Таню….. На все добре!
- Та то не тобі вирішувати, а долі, - вдогін сказала жінка.
З ніг до голови зміряла поглядом доньку,
- А ти йди, посуд треба помити й пообідай, бачу, що не їла….
О - хо - хо – хо - хо… Час летить….Будемо разом - це ж треба такого! Ще молоко на губах не обсохло, а він – будемо разом…
Тані наче ніж по серцю, мовчки йшла на кухню. Але ж він мені подобається мамо і до чого це бурчання. Що хіба будеш проти? Сама ж колись казала гарний хлопець. Ні, про те, що сталося нікому ні слова, навіть подружці - зробила висновки.
Галасливо лунала пісня з приймача. Костя - задоволений подіями, вже вдома вплітав зелений борщ. Розмірковував, піти до Толика та ні, краще цим не ділитися. Ось, як воно буває, це сталося, навіть не міг подумати, наче солодкий сон. Але ж дозволяти собі такі щасливі миті великий ризик… Думай голово, думай, як уникнути пастки.
Та час летів, йому не приходилося про це багато думати. Таня почала тікати від нього, разом намагалася бути лише в компанії. Вони зустрічалися раз на тиждень, потай від усіх, ввечері та й зовсім ненадовго. Дівчина намагалася тримати дистанцію між ними, не допускала звабливих ніжностей, лише поцілунки. Він теж не наполягав, знав, що так поводитися - небезпечно, попереду навчання, а потім армія.
Хоча Костя нічого не сказав Толику про потайні відносини з Танею та той все ж помітив, якими закоханими очима вони дивилися один на одного при зустрічах. В нього боліло серце й душа, адже він мав намір запропонувати їй дружбу, як колись, в восьмому класі, тоді відказала. Зараз знову чекав нагоди та на жаль друг випередив його.
Час летів… Навчання в училищі, робота на городі і раз на тиждень зустріч з Танею влаштовували Костю. Він помужнів, мати косо позирала, качала головою,
- Ой парубче, дивися не попади в крижану воду, щоб не провалився під лід, дивися на життя як слід, будь відповідальним за свої вчинки, щоб не плескали в магазині про тебе нічого поганого.
Він у відповідь чмок в щоку, вкотре всміхнеться,
- Не хвилюйся все під контролем.
Розумів, що грається з вогнем та все ж пару раз, ходив з Танею по солому для корови. Обоє розуміли, що варто б було близькості не допустити та молода, гаряча кров переповнювала судини, нестримні почуття спокуси брали над ними верх.
Толик почав зустрічатися з Тамарою, на рік молодшою за Таню. Худенька, світлоока дівчина, доволі симпатична привернула його увагу, ще в школі, на одному з вечорів. Її рухи чимось нагадували рухи Тані, йому здавалося, що вони навіть трохи схожі, різниця була тільки в статурі. Часто весела компанія збиралася під його парканом, гучна музика линула по всій окрузі, топилася в яру. Їм разом добре та він все ж задивлявся на Таню, шкодував, що друг завадив стосункам. А Костя був наскільки веселим, що часто навіть більше уваги приділяв Тамарі, не помічаючи цього за собою. Дівчина поводилась легковажно, розв`язно ніж Таня, могла не соромлячись розповісти похабний анекдот, часто підморгнула, зваблювала веселими розповідями. Для Тані це послужило дзвіночком, зробила висновки, що більше ніяких інтимних стосунків, тільки дружба.
Воно напевно так мало бути, доля писала нові штрихи в житті. Час летів… Таня навчалася в місті на бухгалтера, Костю забрали в армію. Відносини між ними стали трохи холодніші, чи можливо із - за ревнощів, чи, щось інше, але коли йшов в армію, вмовляв Таню піти з ним, залишитись наодинці та вона категорично відмовила,
- Прийдеш з армії, потім, ми ж тоді були майже діти. Гадаю подорослішали, адже наслідки можуть бути не найкращі, ти зрозумій мене, поїдеш, не знати, що буде далі…
Щось і в душі Кості коїться, відбувається, якась війна. Його тягнуло поспілкуватися з іншими дівчатами, бути вільнішим у стосунках. Навіть не просив Таню дочекатися його з армії, це її насторожило. Та напевно гордість, яка з`явилася в неї з роками, не дозволила говорити на цю тему. Залицяльників багато, не тільки з селища, а й міста, з тими, що навчалася - пропонували дружбу. Зупиняли думки за Костю, надія, що все буде в них добре і те, що сталося між ними. А часом, як поганий настрій губилася в своїх думках і запитувала - а може в мене вже до нього все перегоріло? А потім ввечері в ліжку, згадує перші відносини, тихо плакала, ні, я без нього жити не зможу.
Минуло два роки… Костя служив в Казахстані, писав, що служба непогана, працює водієм при штабі. Таня все рідше отримувала від нього листи, хвилювалася, в душі приховувала відчай, намагалася, щоб ніхто не помічав, що їй боляче. А тут, ще й Толик посварився з Тамарою, став частіше її зустрічати з електрички.
Служити в армію не пішов, чи якісь проблеми із здоров`ям, чи, щось інше, дівчина не цікавилася цим. А він часто жартував,
- Матуся не відпускає.
Один в батьків, можливо тому й не хотіли відпускати своє чадо. Тим паче дядько мав звання капітана, при одній військовій частині в місті.
За останній, третій рік, служби Таня отримала всього чотири листи від Кості, вже й сама не знала, що робити. Толик же не давав проходу. Якось одного разу завів розмову,
- В житті все буває, хай там, що було з Костею, це не буде завадою, для нашого кохання. Ти лише почуй мене, адже я тебе давно кохаю. Ну так, я не такий сміливий був, як він та він же перейшов мені дорогу, зрозумій це, давай зустрічатися.
Лише всміхнулася та все ж, наче соромлячись, видавила з себе,
- Життя покаже…
Одного вечора вони їхали разом з роботи, він проводжав її додому. Під ніжним поглядом дозволила себе поцілувати. Він працював в місті на ХТЗ комірником в одному з цехів, робота не важка, після роботи мав багато вільного часу. Знав, що Костя майже не пише листів, при зустрічах, вкотре освідчувався в коханні, приносив квіти, цукерки. Вона губилася в думках. Дивне відчуття пронизало тіло при поцілунках. Чомусь пригадала восьмий клас, як Толик пропонував їй дружбу, помічала, що був ніжніший, уважніший при спілкуванні ніж Костя.
Збігли три роки служби…. ніякої звістки від Кості вона не отримала. Одного разу в магазині бабусі шушукаються, що мати Кості отримала листа, хвалилася, що має там дівчину, залишився, ще на рік, по контракту на відбудову міста.
Ні, вже не плакала під яблунею в саду, як раніше, коли так чекала від нього листи. В душі щось перевернулося до болю.
Пройшло трохи часу, Таня з Толиком побралися… Дім Толика був побудований на два входи, проблема, де будуть жити - відразу відпала. Батьки задоволені його вибором, радо прийняли її в сім`ю. Вони жили злагоджено, в достатку, через рік народився хлопчик. Душі не чаяли, тішилися малим Максимком, хлопчик оченятами був схожий до неї, вона раділа цьому. Адже всі говорять, що діти будуть щасливі, якщо дівчинка схожа на тата, а хлопчик до мами. Толик, щасливий тато, цілував йому ніжки й примовляв,
- Ах ти наше щастячко! І вкотре обіймав й цілував Таню.
Минуло чотири зими, як пішов на службу Костя, всі думали, що там одружився і залишився жити. Та він, одного травневого вечора з`явився, як грім серед ясного неба.
Мама Толика Марія, здивувалася, коли той зайшов до хати,
- О Костику, з поверненням!
Оглядала його, помітила нижче виска невеликий шрам від опіку.
- Помужнів, справжній чоловік. Що це на щоці? Чи горів десь, від чого рубець? Ти з дружиною приїхав?
Він присів на стілець,
- Та це одного разу автомобіль загорівся. Але він же невеликий, майже непомітний, а ви помітили. І не одружився я… з чого ви взяли?
- Та Зоя хвалилася, що дівчину там маєш, - перед очима онука торохтіла іграшкою жінка.
Підправивши чуприну, усміхнено,
- О мама є мама, я ж написав, що доглядає дівчина у медсанбаті, як потрапив після опіку. Я тому і залишився, ще на службі, хотів, щоб все добре зажило. Нікому не писав про це в листах, боявся, що наважиться мама приїхати, а це ж їхати далеко, не близький світ та й навіщо, щоб охала і ахала біля мене, як квочка біля курчат.
А малий схожий до Тані, гарненький хлопчик, як назвали?
- Максимко в нас є, бачиш дядьку, - поцілувала малого в чоло,
- А ти змінився, подорослішав, помужнів.
Тільки промовила ці слова, відчинилися двері, до хати зайшли Таня й Толик.
Таня відразу зблідла побачивши його, в грудях здавило, ховаючи хвилювання, привіталася,
- З приїздом!
І забравши сина, йшла в іншу кімнату.
- Ну, я пішла… Таню, вечеря на плиті, знайдеш, - кинула на ходу свекруха.
Хлопці обіймаються, дивлячись один на одного. Толик весело запропонував,
- Ну не тікай, давай повечеряєш з нами.
Він не відмовлявся, лише поглядав в сторону кімнати, куди пішла Таня з сином.
Травневий вечір видався приємним в спілкуванні. Толик поставив на стіл пляшку домашнього вина. Першим тост сказав Костя, привітав з сином, побажав достатку, щастя.
Таня після вина розслабилася, розпашіла, годувала сина манною кашею, раз – по - раз чмокала у чоло. Вони сиділи за столом, як справжні друзі, наче й нічого дивного не сталося.
Життя продовжилося… Таня поводилася розгублено, коли до них заходив Костя. Толик інколи спостерігав за обома та для ревнощів не було причин.
Мати ж Кості хвилювалася, відчувала, що не забув перше кохання, наполягала, щоб менше спілкувався з ними, не втручався в сім`ю. Костю в місто зовсім не тягнуло, в селищі влаштувався водієм на роботу, з пекарні - по магазинах розвозив хліб.
Пройшло декілька днів, в одному з магазинів він побачив Тамару, трохи здивувався. Дівчина стала справжньою жовтою трояндою. Вона побачивши його, аж підскочила, на обличчі розпливлася привітна усмішка,
- Костю, це ти? Сто років не бачила. Ану дай погляну. Ох - ох, справжній чоловік став, помужнів, красунчик!
Веселі очі засяяли від щастя, хитро позирнула довкола й вискочила із – за прилавка, так близько підійшла, наче хотіла в ньому сховатися, шепотіла на вухо,
- А, що легеню, правда, що одружився чи, то все брехня?
Він не очікував такої реакції, але не розгубився, поцілував у щоку й тихо,
- Ні, ясне сонечко, я в твоєму розпорядженні, якщо бажаєш.
Дівчина витріщила оченята,
- То скільки того діла, чекай після роботи, прогуляємося…
Костя чомусь розхвилювався, від чого сам не міг зрозуміти. Та радий, що все так склалося, життя налагоджується….
Вони почали зустрічатися. Тамара рада, що він з`явився в житті, їй чомусь все не везло з хлопцями. Довгих стосунків ні з ким не було. Згадували минуле, часом сміялися, часом поринали кожен в свої думки. Кості було приємно спілкуватися з нею, ніяких протиріч. Вона усміхалася, намагалася звабити і їй це вдалося, приємні вечори з магнітофоном, солодкі поцілунки, вони зрозуміли, що їм добре вдвох. Костя згадував Таню, посміхався, інколи губився в думках та загубив я її, вмовляв себе, загубив, що вже тепер вдієш.
Зустрічалися майже пів року, коли нарешті Костя запропонував Тамарі одружитися. Ні клятви, ні палкого освідчення в коханні не було. Вона просто, одного вечора, запросила до себе в гості, її батьки поїхали відпочивати в Ялту. Чи мало так бути, чи взаємне почуття бажання близькості, все за них вирішило. Вона мов купалася в щасті. А може і справді він моя доля, замислилася, можливо це і є кохання, хто знає яке воно насправді. Колись думала, що Толик буде чоловіком, навіть тремтіла в його обіймах, коли грішили. А вийшло все по іншому, в нього давно сім`я. Від роздумів на устах заграла усмішка, ясний блиск в очах. Та і тепер же ми дружимо в чотирьох, це ж просто класно, коли ніхто, ні на кого не ображається.
Три вечора Костя з Толиком будували намет для весілля. Гостей на весіллі небагато та гуляли весело. Поздоровлення, тости, подарунки, а згодом «Гірко», молодь рахувала протяжність поцілунку. А потім танці під магнітофон та Толик і Таня відразу пішли додому. Свекруха вже виглядала та й виглядала у вікно, бо Максимко капризував, без мами не хотів лягати спати.
Пройшло майже дев`ять місяців…. Одного вечора, Таня вкладала сина спати, як раптом щасливий Костя, з усмішкою на обличчі, переступив поріг,
- Вибачте! Ой, привіт, ти одна? А в мене радість, народився син, а Толик де?
Таня приклала пальця до губ, щоб не розбудив сина, рукою вказала на другу кімнату.
Толик вже почув його, відчинив двері,
- Заходь. Щось хотів?
Костя із - за пазухи дістав пляшку вина,
- Син в мене народився, чуєш, син, хочу в честь діда назвати Сергієм. Прийшов з вами відсвяткувати цю подію, до своїх йти запізно, хай там сплять.
- Ну то й добре, вітаю! Хай росте здоровим і щасливим! - привітав його.
І відразу трохи хвилюючись,
-А, як там Тамара, як здоров`я, важко їй прийшлося?
Костя трохи здивовано,
- Та все добре, все, як годиться - потерпіти це жіноча справа…
Таня зайшла в кімнату, в руках тримала тарілки з закускою,
-Ну, що ж вітаю Костю! Хай росте здоровим твій синочок, вам з Тамарою на радість!
Вони сиділи зо дві години. Костя, розповідав про роботу, про життя. Після весілля з Тамарою жили в літній кухні, біля її батьків, планували купити земельну ділянку, побудувати будинок. Дівчина категорично відмовилася жити з свекрухою, Костя й не сперечався, вирішив можливо так і краще. В одній хаті з її батьками він не захотів жити, адже в Тамари ще був молодший брат, який закінчив школу.
Пройшов час…. На обійсті в Толика весело, Тамара кожні вихідні приїжджає з Сергійком до Тані. Тільки теплий день, вона вже тут, як тут. Немовби подруги з дитинства, ділилися всякими новинами, часом обоє тішилися новим вбранням, як маленькі діти, купували однаковий одяг. А основною втіхою було спілкування з дітворою. Що матері, ще треба - щоб не хворіло дитя та не плакало, зростало в радості, достатку.
Минуло два роки…. Костя й Тамара ввійшли в новий дім, відгуляли новосілля. На святкуванні Костя не одноразово дякував Толику за допомогу. За цей час дружба їх сімей стала ще міцнішою. Було й таке, що Костя прийде до Толика за чим - небудь, то Таня й до столу запросить пообідати, хоча того й вдома часом не було, чи бавляться вдвох з малим. Ніяких розмов лише погляди. Щось відбувалося в їхніх душах, ховали очі один від одного та переступити межу дозволеного не наважувались, вслід одні зітхання.
Жінки між собою, наче сестри, кожна ділилася своїми поглядами на життя, тішилися хлопчиками. Свою материнську любов ділили навпіл, чи плакав Максимко, вдвох втішали, чи вередував Сергійко, обоє вмовляли, намагалися забавити іграшками. Тільки одну тему ніколи не піднімали, тему про кохання, про особисті відносини з чоловіками, це кожна тримала при собі, ховала під потайним замком. Та частіше за все, знаходили в журналах нові страви, веселі суперечки, що ж смачнішого приготувати чоловікам.
Зима постукала в вікно… Цього року, відразу після жовтневих свят, добре навіяло снігу, тримався невеликий морозець.
Тамара торгувала в магазині за графіком - тиждень вдома, а тиждень працює. Одного разу й зібралася із сином до Тані та хурделиця стала на заваді. Якось Костя прийшов пізно з роботи, передав привіт від Толика, бачив його, той біг в аптеку, за ліками, бо всіх звалив з ніг грип. На Новий рік захворів Сергійко, всі свята пройшли в лікуванні..
Одного вечора, це було після Водохреща, Тамара, Костя і Сергійко в коридорі обтрушувалися від снігу,
- Агов! Хтось є вдома? Чи ви вже забули про нас? - весело гукав Костя.
Із-за дверей виглянув Максимко, навстіж відчинив двері, почав підскакувати,
- Ура! Сергійко прийшов з мамою й татом і торт принесли!
За кілька секунд з`явився Толик, всім допомагав роздягатися,
- О! Які гості, ну нарешті вирвались, заходьте, заходьте.
Дорослі весело спілкувалися за столом, хлопчики смакували тортом, вже гралися в іншій кімнаті. Тамара нахилилася до Тані,
- Ти, щось говорила про вечір в школі?
Та, не поспішаючи шепотіла,
- Та, ще не встигла, куди поспішати, ще є час…
- Еге, знаю свого, йому треба заздалегідь сказати,
зирила Тамара в його бік.
Таня продовжила,
- Сукні в нас є, думаю вмовити своїх мужиків піти потанцювати. Давно ніде не гуляли, гадаю не відмовлять.
Тамара зразу ж чайною ложкою постукала по склянці,
- Слухайте мене! Увага! Ми маємо пропозицію. Шостого лютого в школі зустріч випускників, давайте відірвемося хоч в цьому році. Скільки часу пройшло, а ми жодного разу не були. Діти вже старші, думаю бабусі посидять, що скажете хлопці?
Ті усміхнені, переглянулись. Костя моргнув Толику,
- А не боїтеся, що собі молодших знайдемо.
Тамара на мить рукою прикрила йому уста, сердито писклявим голосом,
- Ну ото таке бовкнув, подумав, що сказав?! Навіщо нам настрій псувати, то гадаю всі - за!
Через кілька днів двоповерхова школа приймала випускників. В спортивному залі лунала музика, прямо в коридорі вздовж вікон стояли столи, на них пляшки з напоями « Ситро», « Крем-
сода» та солодощами. Довкола тільки й чути привітання, веселі розмови,сміх від захоплень, крики й вереск.
Таня з Толиком прийшли першими. Він одягнений в чорний костюм з білою сорочкою, яку прикрашала атласна, небесного кольору, краватка. Таня ж виглядала круто, на ній гарна сукня такого ж кольору, як краватка, з рукавом кльош. Вона облягла її красивий стан, трохи приховувала пишні груди.
Таня вкотре озирається назад, шукала поглядом Костю, сьогодні вирішила з ним серйозно поговорити, один на один, бо іншої нагоди не буде.
Тамара не йшла, а плила павою, уздрівши знайомих, привітно всміхалася. На ній сукня такого ж покрою, як і в Тані, тільки рожевого кольору. Позаду Костя, справжній джентльмен, в коричневому костюмі в білій сорочці і рожевій краватці. На них всі звертали увагу, так вишукано ніхто не був одягнений.
Вони тільки зустрілися й привіталися, як в коридорі всі заплескали в долоні, з учительської вийшли вчителі й директор школи. Промови, вітання, квіти, овації, усмішки. На якийсь час наче повернення в дитинство….
Хтось відкоркував « Шампанське».. Хтось з юрбою посунув в клас, а дехто пішов в спортивний зал, де грав магнітофон.
Тамара тягнула Таню за руку,
- Йдемо танцювати, пішли до залу, чуєш, це « Лада «, пішли.
Костя задивлявся на Таню, відколи зустрілися, з неї не зводив очей. Та Толик все тримав під контролем, трохи здивовано кліпав, водив очима, то в її сторону, то в його.
В залі зазвучала пісня «Червона рута», Толик похапцем обійняв Таню, заглянув в очі,
Що це ти чимось заклопотана, все в порядку?
- Та все в нормі, це тобі здалося.
Вони всміхалися , намагалися танцювати в такт музики, хоча їм це не зовсім вдавалося.Костя відійшов до однокласників, за кілька секунд вже линув сміх. Тамара ж стояла з однокласниками, про щось розповідала, розмахувала руками. На сцену піднявся директор школи, сказав кілька привітальних слів і об`явив білий танець. Зазвучала музика вальсу.. Тамара поважно підійшла до Толика, усміхнено,
- Я запрошую, вас джентльмене, Таню, ти не проти?
Та кивнула головою. Вона повернулася в бік до однокласників та перед нею вже стояв Костя,
- Ви можливо мене хотіли запросити мадам?!
О! Саме вчасно, - дивлячись прямо в очі, помітила Таня.
Він обережно, немов скарб, тримав її за талію, вони легко танцювали під музику. Серце билося в тривозі, з чого почати, як сказати,
- Костю, нам треба менше бачитися, ця дружба ні до чого доброго не приведе, ти над цим ніколи не задумувався?
Ледь - ледь притулився до неї, збуджено шепотів,
- Ми зробили помилку, знаю. Ми маємо бути разом, хоч, як там, лише треба трохи почекати.
Вона дивилася прямо в очі, раптово голос затремтів,
- Ой, руки сильні, не підходь занадто близько
Гріха боюся, ще скорюсь я спокусі
Став, ще сильнішим, ніж тоді, як був хлопчисько
Давай у танці, сховаєм почуття, в русі.
Він ледь підняв її, в ритмі танцю летіла пташкою. Обоє почервонілі, від задоволення закривали очі. Костя, переводячи подих, заговорив,
- Люба, благаю, не дивись на мене так
Закривши очі, я відчуваю.. .лечу
Зумів з тобою, як колись попасти в такт
Все пам`ятаю, не думав, що я втрачу
Треба пробачить, що винен, точно знаю
Мене бентежиш, хочу тебе відчути
Ми розлучились, навіщо? Поведи до раю
Де скуштували, вдвох яблуко спокуси
Де так любились, кохались, не забути…
Танець закінчився… перевівши декілька раз подих, Таня сміливо дивилася в очі,
- Що за спогади Костю? Ти не забув… Пам`ятаєш… А я думала вже й забув…
Вже веселіше,
- А ти добре танцюєш, не розучився.! Вміло вів у танці, геть закружляв мене, як птах летів, я ледь встигла за тобою.
Він витримав її погляд, покірно,
- Я птах біля тебе, бо це ти даєш мені крила.
Відразу заперечила, крутнула головою,
- Ну досить, досить вже співати, пішли!
Вона відчула тремтіння його руки. Він проводив її, на ходу шепотів,
- Кажеш співати?! Та я без тебе, як той соловей, що втратив голос.
Вони підійшли до Толика,
- Забирай свій скарб, бережи, а то правда хтось вкраде, гарно танцює!
Таня радісно, наче охмеліла від танцю,
-О! Оце вечірка, так закрутив у танці, що ледь капці не злетіли.
Всі дружно переглянулися, линув сміх. Цей вечір видався чудовим. Кожен для себе отримав задоволення - маленький шматок щастя.
Минали дні… весняний переспів птахів, бадьорий настрій, звеселяв і вже давно бузок відцвів. А Костя вкотре згадував очі Тетяни, в душі переживав радість тої миті, як колись були разом. Насмілився зробити крок, щоб її повернути собі. Із хвилюванням не один раз її чекав з роботи. Зупинить автомобіль, в стороні від дороги, відкриває капот, а для чого і сам не знає, косо позирає, хто йде з електрички, чекав нагоди, коли одна йтиме додому.
Навесні та на початку літа роботи завжди багато на городах та Сергійко часто просив маму, піти погратися з Максимком.
Якось, одного разу, Тамара запитала Таню,
- У вас все в порядку вдома?
Та здивовано запитала,
- Чого це ти раптом про це запитуєш?
- Тамара не забарилася з відповіддю, швидко пролепотіла,
- Та пару раз бачила Толика, в забігайлівку заходив, вона ж поруч з нашим магазином. Думаю чого б це? Він же здається пива не любить….
- Все в порядку, більш – менш. Ти цим не переймайся, це в нього бувають дні такі, інколи чомусь дуже замислений ходить. Я в душу не лізу, можливо на роботі, щось не так, він не любить про роботу говорити.
Та не знала ні Тамара, ні Таня, що Толик одного разу випадково їхав додому не в тому вагоні, що дружина. Згодом побачив автомобіль Кості, а потім, як Таня йшла додому не одна, їхав в своєму напрямку додому. Це його заінтригувало, він кілька раз слідкував за дружиною та нічого підозрюваного не помітив. Але, те, що стала часто відмовляти в близькості, знову повертає до сумних думок. То тоді чого б це? А можливо вони знову разом?
Одного літнього дня- в Толика на роботі була комісія, після ситного обіду в кафе, випровадив гостей додому. І сам задоволений, що з перевіркою все в порядку, вирішив раніше поїхати додому.
Він спускався по сходах з електрички, за пару метрів, на першій платформі побачив Тамару. Вона ледве пересувалася з сумкою, вирішив їй допомогти,
- Тамаро, зачекай!
За пару секунд забрав в неї сумку,
- Привіт! Ти що камінців набрала, таке важке підіймаєш?! Давай проведу додому.
Вона радо всміхалася,
- Та я сьогодні вихідна, малого завела до мами, а сама по зарплату пішла. А тут якраз товар привезли, оце скупилася, бо сам знаєш, як зараз з продуктами, не часто завозять. А ти чого сьогодні так зарано з роботи?
- Так склалося, був облік. Раніше закінчили, зводив комісію в кафе та й чкурнув додому. Таня сьогодні затримується на роботі, то я звільню маму від Максимка.
Вони зайшли в хату, Тамара відразу поставила пательню на газову плиту,
- Зараз, за компанію, зі мною поїси, потім підеш додому, я тебе вином пригощу.
Він ледь посміхнувся,
- Та я то не голодний, хіба, що за компанію та поспілкуватися. Як в тебе справи? Задоволена життям? Ми ніколи на цю тему не говорили, все всі разом, то діти, то, ще хтось.
У відповідь трохи зажурившись,
- Та живемо… Костя правда змінився, напевно твоя Таня таки його турбує… Хоча нічого не помічала та відчуваю. Наша дружба мене часом дивує, але так звикли один до одного, що навіть й не уявляю, щоб ми не спілкувалися.
- А ти знаєш Тамаро, я не можу зрозуміти, що в нас відбувається, вона більш привітніша стала до гостей, чим до мене.
Виклавши на тарілки ковбасу і смажені яйця, запросила,
- Давай, он вино, бери, вип`ємо, перекусимо, ти ж не за кермом.
В душі відчував радість, що поруч з нею, посміхаючись, наливав вино у фужери. Вона, немов ненароком, притулилася до нього, прилягла на плече,
- Та ну їх, Толику ти, що нічого не помічаєш? Ми дружимо, воно наче й смішно та не стану нічого сказати, до чого приведе ця дружба, скажу чесно - не знаю.
Запала тиша… Випили вина, закусили. Він ніжно взяв за талію,
- Тамаро, якщо чесно - я шкодую, що не з тобою…
Вже темніло коли Толик йшов додому, йшов не по дорозі, а через колії, щоб часом не зустрітися з Костею. Відчував задоволення, вгамовував емоції після спокусливого вечора. Що далі? Думки гризли, як оси. І відразу вмовляв себе та, якось буде, але ж вона така жадана й гаряча, як колись. Це напевно перст долі, принаймні, це не погано, що ми знову разом.
Одного літнього вечора Таня затрималася на роботі, робила звіт за квартал, додому приїхала електричкою, коли вже стемніло. Було не людно… Перейшовши через колії, здивувалася, побачивши посеред дороги автомобіль «Хліб», Костя, вздрівши її, гукнув через відчинене вікно,
- Таню, давай сюди!
Вона підходила, до відкритих дверей,
- Ну нарешті, а вдома за тебе хвилюються, що так довго. Це я був у вас, привіз запчастину для авто, ваша ж не находу. Сідай підвезу, свою пізніше зажену в гараж….
Таня чомусь тремтіла, гучно билося серце, коли сідала, побачивши на ньому білу сорочку розстібнуту до пояса. Її погляд ковзнув по мужніх оголених грудях й відразу різко відвела донизу. Він не міг не помітити, той ніжний погляд світлих, блискучих очей, пригадує ті сяючі очі під яблунею. Ой, Таню, що ти робиш зі мною, що ти робиш? Як витримати той потяг до тебе? А можливо й не треба нам ховатися один від одного, можливо прийшов час знову бути разом?
Автомобіль різко рушив з місця,
- Що замерзла? Та наче ж літо, правда серпень, вечорами відчувається прохолода.
Вони їхали вздовж посадки, Костя більше звертав увагу на Таню, чим на дорогу, хотів дивитися й дивитися на неї, хоча б на мить доторкнутись до її вуст.
- Ух!- Костя раптово відсахнувся, зупинив автомобіль перед пишним кущем шипшини, продовжив,
- О, маєш тобі, дивися, як нас угораздило, це все твої очі, як поглянеш мов заворожуєш, ой, не даєш ти мені спокою.
- Здавай назад, шкода, ще й такий рясний кущ, - Таня похапцем, трохи хвилюючись, вилазила з автомобіля.
Миттєво був біля неї, взяв за дві руки, вона скочила на траву. Ховає очі,
- Слухай Костю, відпусти! Далі сама піду, одного не можу зрозуміти, до чого нас приведе ця дружба?! Мені важко знайти причину, щоб посваритися з Тамарою. Та й не хотілося б, скажу чесно та ми всі вже занадто часто зустрічаємося. Мені важко розумієш, те, що було між нами, спогади хвилюють мене.
Він дивився на неї з болем в очах, з ніжністю, трепетом, теплом в душі, міцно зажав в обіймах, цілував в уста, в шию, вона не відчула під ногами землі, поніс на руках в посадку.
Життя… Таємні зустрічі продовжувалися більше року…
Тамарина мати помітила, що все частіше Толик заходив в гості до її доньки. Навіть хотіла з нею поговорити на цю тему та розмови не відбулася, Тамара відразу обірвала,
- Мамо не лізь в душу! Моє життя, сама розберуся… Благаю, не треба повчань, вже доросла!
Стосунки Кості з Тетяною теж продовжувались. Це увійшло в звичку, хоч раз на тиждень та таки зустрічалися. Часом Костя їхав в місто, зустрічались в готелі, не могли вберегтися від спокуси й любовного божевілля, насолоджувалися радістю до самозабуття. Не було сили волі розірвати стосунки, хоча часом й задумувались, як жити далі…
Одного вечора Костя заїхав до батьків,
- Мамо, ось привіз свіжого хліба два буханці, був дуже гарячий, придавив лотком. Як ви тут? Батько на роботі?
Та сердито зміряла сина,
- Ти мені краще скажи, як ви там?
Він лише посміхнувся,
- А, що? У нас все, як у людей, все в порядку…
Мати раптово почервоніла, стукнула по столі кулаком,
- Що ти дурника корчиш! Зупинися, ну погуляв трохи та скільки ж можна?! Люди два роки кості миють, друзі зі школи до тепер та дружіть, але ж навіщо зраджувати дружинам. Чи мізків зовсім бракує, що в одного, що в іншого. Тож маєте діти, Максимко вже має йти в школу і наш Сергійко підріс, як ти уявляєш собі, як діти дізнаються від людей, їм рот не закриєш. Яка то рана буде хлопчикам?! Сором і ганьба на все селище!
Костя більше не хотів слухати моралі, як обпечений зірвався зі стільця, йшов до дверей, на ходу вигукнув…
- Ма, ти так не хвилюйся, я поговорю з Толиком, ми щось вирішимо, якось воно буде, все має стати на свої місця…
Тікало літо… вечоріло. Костя з Тамарою несподівано завітали в гості до Толика й Тані. Їх зустрів Толик з Максимком, малий відразу запитав,
- А Сергійко де? Чому не взяли з собою?
Тамара зайшла останньою, привіталася, ніяковіє перед поглядом Толика, не знала де заховати очі. Він зрозумів, що щось не так, але мовчав, дивився, що відбуватиметься далі
Костя поставив на стіл пляшку вина й палку ковбаси,
- Нам би поговорити, можливо на дворі краще, щоб без малого…
- Зараз Таня зайде, вона понесла моїм батькам продуктів, я з міста привіз.
Й відразу до сина,
- Ти йди до бабці з дідом, пограйся там, скажи мамі, я так наказав…
Відчинилися двері, зайшла Таня. Побачивши гостей, посміхнулася.
- О! В честь чого збори? Ще й з пляшкою, що будемо обмивати?
Толик з хати випровадив сина,
- Ну ось прийшли поговорити, а про що, зараз дізнаємося.
Хилилось сонце до сну…. останні промені лизали хати, листя на деревах, ховалися між соняхами в полі, на пагорбі припадали до трави. А тут, де яр, набагато темніше, а на самому дні світлою плямою виділявся ставок. Було напрочуд тихо, лише десь далеко часом гавкала собака.
Вони сиділи в чотирьох, на самому краю обриву яру, спустивши босі ноги донизу. Костя вдивлявся в яр, пригадував дитинство, а за плечима, неподалік поле з кукурудзою, яке нагадувало про той випадок, про те медове яблуко спокуси, яке колись поєднало їх з Танею. Вона тихо, наче миша сиділа в його обіймах. А Толик, обійнявши Тамару за плечі, шепотів на вухо, вона час від часу сміялася, луна топилася в яру й знову ставало тихо.
Розмова, що відбулася нині, була настільки стриманою, серйозною, без крику, без дорікань, без образ. Вони достукалися один до одного, зрозуміли, що варто все повернути назад, хоча втратили час і є діти. Та гадали, що подальше життя не стане великою раною дітям, що, як і раніше будуть дружити сім`ями. А діти з часом підростуть, зрозуміють, що краще жити з коханою людиною, що від долі ніде не подітися…
Згодом селищем пішли чутки… обмінялися дружинами, це ж треба такому статися – дивина. І хто б, колись міг подумати, що так буває в житті…
Минуло два роки. В кукурудзяному полі лунав сміх і вереск, Максимко й Сергійко з дітьми гралися в хованки, вони тепер жили по сусідству. А біля паркану Толика, на лавці сиділи дві подруги, поруч з ними дві коляски. Таня тримала на руках чорняву, кучеряву доню, вона голівкою вертіла в різні боки, наче шукала когось. А Тамара, час від часу заглядала в коляску, де солодко сопіла донечка…
То персти* долі, вони підвладні їм. Чи вершин досягали в житті, чи в скрутні часи, що згодом з`явилися по дорозі життя, вони проходили разом, підтримуючи одна одну. А час летить, життя продовжується....
Персти – збіг обставин
Листопад 2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816121
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018
«Сонце, що руйнує цифри і числа,
Але не лякає тендітний сон,
Сонце, що вкрите татуюванням,
Сонце, що пливе вниз річкою…»
(Федеріко Ґарсіа Лорка)
Зі станції Падолист
На жовтому потязі Сонце
Ми їдемо в місто Квітень.
З тихого перегону Грудень,
Де навіть залізо забуло
Співати пісню світла
Гудіти пеан надії
На дрезині променів ранку
Поспішаєм на станцію Квітень,
Де все так біло і легко,
Де навіть старі сажотруси
Димарів Судного Дня
Вдягаються в біле,
Наче вони капітани
Вітрильників Сьогодення.
Із міста сумного Осінь,
Де будинки зроблені з листя –
Зотлілого ще в часи Данте,
Де замість бруківки горіхи
Злущені білкою Годі,
Де замість вікон краплини
Дощу Темного Часу
Ми їдемо в місто Квітень.
Пошийте мені хламіду
Чи краще шляхетну тогу,
Чи просто плащ вітру,
А може лише сорочку
Довгу як наше чекання
З білої парусини
Зіткану з синього льону…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812928
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 02.12.2018
Підійшов до вікна і виглянув. Мряка. Дерева виглядали серед туману як чорні, спалені кущі. Туман був тепер густий; на кожному дереві, кожному пеньку, кожній гілці осіло по десять тисяч малих крапельок, котрі керувалися одним чудесним правом, замерзали, ставали важкими і спадали всі нараз впродовж ночі із шелестом.
Самотність тиснула на мене зі всіх сторін, як холод. Почав сумувати і роздумувати, що те, за чим сумував, це дійсність. Взяв годинника, котрий стояв на комоді і накрутив його. Дивився на коло з цифер і фірмовий знак на тлі годинника і відчував його холодну поверхню. Але годинник нічого мені не розповів та й нічого не мав до розповіді. Алей йшов тепер голосно і дзвінко. Я потягнувся за круглою керамічною вазою, яка стояла на полиці над комодом. Але це була звичайна пуста ваза. Як до такого дійшло.
Не вірю у дійсність, говорив до себе, крокуючи туди сюди по кімнаті і шукаючи по кишенях сигарети, бо яке значення мала правдива дійсність, коли через шість хвилин людина не має вже сили, аби у неї вірити; чи дійсність не є такою великою, тягарем, що лежить на плечах, який не можна скинути, аби одночасно не рухнуло життя і світ. Такої дійсності не знав. Але хто ж її знав? Чи життя не пливе для більшості як подорож у метро, котре виїжджає зненацька на світло, де свідомість пробуджується на момент - і потім знову занурюється у морок, темний тунель, де нема нічого і бути не може.
Існування світу можна довести. Існування всього живого можна довести. Можна це відчути, побачити, почути. Так само діялося з людьми; переставали існувати так швидко, як і з’явилися, сум так само відчував кілька хвилин, минав, як минала закоханість, терпіння, радість; це все протягом життя помирає. У будь-якому разі так було зі мною. Не знав нічого, що було б правдивим, лише короткі променці світла, після яких наступав морок.
Було схоже на те, що мусив спробувати останній раз загрузити чимсь мозок. Вийшов у сад. Навколо росли дерева. Доторкнувся рукою до гілок. Пробував обійняти стовбур дерева. Не вдалося, але це не мало значення, адже знав тепер, що дерева не відповідають людською мовою, а відповідають цвітом і плодами, падають лише від сокири, і ні за ким не сумують.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815903
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 02.12.2018
Без сім"ї мені й без друзів,-
широчінь життя німа...
Ворогів в моїй окрузі,-
не було й нині нема...
Про сім"ю я вже писала,-
в ній усе моє життя...
Друзів завжди гарних мала,
і сьогодні з ними я...
Хоч стрічаємось ми рідко,-
всі у клопотах буття...
відчуваю їх підтримку
і увагу я щодня...
Бо ж без друзів усі люди,
як ріка без берегів...
Розіллються навкруг води,-
все потопиться в багні...
Неможливо жить в болоті,
засмоктало б воно нас...
Довести здатен до злості
на невизначений час...
З давен-давніх усі знають,-
риба плаває в воді...
Друг плече своє підставить,-
і у горі, і в біді...
А ще всім також відомо,-
дружба родиться в біді,
закляється у часі,
а гартується в труді...
Як пшениця й жито в полі,-
необхідні всім в житті...
Так і друзі в нашій долі
помагають у путі...
Кажуть - друг не хвалить тихо,
вголос скаже хто є ти,
допоможе здолать лихо,
друзів треба берегти...
Та по-всякому буває,-
в когось приятелів тьма...
Як спіткнеться, враз відчує,
вірних друзів і нема...
Я в житті своїм ціную
давніх друзів недарма,
довіряю їм і знаю,
що без них була б сумна...
Нових друзів теж приймаю,
і до серця, й до душі,
Давніх я не проміняю,
вони рідні всі мені...
Недарма ж кажуть в народі,-
кращі друзі все ж старі,
В скрутний час,в лихій погоді
допоможуть всі мені...
Я кажу всім - вибирайте
друзів на усе життя,
і ніколи не втрачайте,
то й все буде до пуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815820
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 01.12.2018
Всякому Бог дав і нрав, і права
Та не у кожного є голова.
Шапки та зачіски майже у всіх,
З розумом щоб - небагато таких.
Часто буває, живуть як трава,
Думать не хочуть, пуста голова.
Інші знають, розмовляють,
Але ж розуму не мають.
Важко між дурнями бути тому,
Хто розмірковує як та чому,
Хто навколо світ вивчає
Та себе про все питає.
Розум тільки той і має
Втямив хто, що мало знає.
Може він щось пояснити,
Хоче й далі зрозуміти.
Так вже влаштований
Світ наш складний:
Той лиш розумний,
Хто зна, що дурний!
27/05/2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587082
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 01.12.2018
Коли куди автівка мчить,
Чи серед хмар літак летить,
То якось можна зрозуміть:
Чого воно летить чи мчить?
Звичайно, важко говорить:
Де, що та як у них горить.
Та зрозуміло звідки взялось -
Щось стиснулось та виривалось...
А як освітлення вмикаєш,
Або ж трамвай по рейках йде,
То вже і гадки ти не маєш
Чому таке? Причини де?
Що тут? Лише магніти й дроти,
Плакати "не торкайсь, бо вб'є",
Але ж ніякої роботи -
Лиш як увімкнеш, сила є!
Ну звідки все воно з'являється?
А потім, то куди зникає?
Як вимкнув - то не залишається,
Дроти та й все... Руху-ж немає!
А телевізор? Чудо тоже!
Нам розум тут не допоможе:
Коли почався де футбол,
Ти зразу вдома бачиш гол.
Як воно все передає?
Сигнал, й всередені нас є?
Це гірше ніж в кіно лякають,
Прибульці й монстри де літають.
Щось нам у школі показали,
Магнітами гвіздки тягали...
Та де воно? У цьому ж штука,
Про головне мовчить наука!
Багато про "поля" вам скажуть
І різні досліди покажуть,
Але коли щось й передбачать -
Ні уявити, ні побачить...
Слабий наш розум: хоч і зрозуміли,
Чому виходить так - не уявили...
Багато зараз іншого вивчаємо,
Але лиш крихти чітко уявляємо.
(з російської) 28/11/2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815925
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018
Велюр сніжинок простеляє вміло грудень.
Вдихаємо парфум холодної зими.
І знову ми у коливаннях амплітуди
Від білого сніжку до темної сурми.
Висять у небі смутку сіропінні хмари,
Мов жмуток мовчазних терпінь прадавніх хвиль.
Коли ж розсіються оманні хитрі чари,
І розплескається гряда німих безсиль?
По білому снігу ганяє чорна ґа́ва,
Спіткається у білизні і чистоті.
Скоріш весною таємниць прийде розгадка.
Людської правди бережімо гарт і тік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815915
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018
Чому нас нищать стільки літ
І скільки ще триватиме наруга?
Чому, відколи білий світ,
Нащадки мокші створюють напругу?
Чому готові ми терпіть,
Свавілля і знущання їм прощати?
Ще скільки будем, ви скажіть,
Козацьку кров невинну проливати?
Чому творили геноцид
І стільки душ невинних загубили?
Ще й нації - наш кращий цвіт,
На соловках , в катівнях заморили?
Чому гібридну злу війну
У нашій Україні розпочато,
І дорогу таку ціну
За нашу Волю і Свободу взято?
Чому забрали у нас Крим
І нищать земляків в донецьких землях?
Чому і дітям, і старим
Немає спокою в своїх оселях?
Чи не занадто ми м’які
До цих нащадків Чингізхана?
Чи може нам не дорогі
Чесноти? Чи не кровоточить рана?
Чи не пора сказати: « Годі ! »
І вимести сміття усеньке з хати?
«Вмастити чоботом по морді» –
І лиш тоді ми спокій будем мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815904
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018
Чому нас нищать стільки літ
І скільки ще триватиме наруга?
Чому, відколи білий світ,
Нащадки мокші створюють напругу?
Чому готові ми терпіть,
Свавілля і знущання їм прощати?
Ще скільки будем, ви скажіть,
Козацьку кров невинну проливати?
Чому творили геноцид
І стільки душ невинних загубили?
Ще й нації - наш кращий цвіт,
На соловках , в катівнях заморили?
Чому гібридну злу війну
У нашій Україні розпочато,
І дорогу таку ціну
За нашу Волю і Свободу взято?
Чому забрали у нас Крим
І нищать земляків в донецьких землях?
Чому і дітям, і старим
Немає спокою в своїх оселях?
Чи не занадто ми м’які
До цих нащадків Чингізхана?
Чи може нам не дорогі
Чесноти? Чи не кровоточить рана?
Чи не пора сказати: « Годі ! »
І вимести сміття усеньке з хати?
«Вмастити чоботом по морді» –
І лиш тоді ми спокій будем мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815904
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018
Грудневий вечір тягнеться так довго -
Надворі розгулялася зима.
Не розуміє матінка одного:
Чому зосталася вона сама?!
Ростила діток, пестила, любила,
Все віддавала, що тільки могла.
Колись найкраща, і така вже мила,
І сама найрідніша їм була.
Роки летіли - діти підростали
Й помандрували свій шукати хліб.
Та й чоловіка рідного не стало -
З тих пір уже пройшло дванадцять літ.
Не їдуть діти: ні сини, ні дочки,
Не хочуть внуки бабу навістить.
По хаті дим засновує куточки
Від свічки, що забула загасить.
Напередодні помолилась Богу:
Щоб в її діток склалось все гаразд,
В житті щоб вірну вибрали дорогу,
Щоб успіх супроводжував щораз.
Аби лиш їм жилося в місті добре –
Вона вже якось проживе сама.
Сьогодні встала, порубала дрова,
На когось сподіватися - дарма.
Зайшла у хату, грубу запалила,
І борщик тихо мліє у печі,
Та відчуває, що не ті вже сили
Й чомусь уже не спиться уночі.
Чомусь так довго затягнулась нічка,
І вітер страшно виє за вікном,
Потухла, догорівши зовсім, свічка -
Сидить матуся в хаті за столом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815905
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018
Упало вмиг бренное тело,
О помощи слышится крик,
Убийцу он проклинает,
И жизнь пролетает на миг.
В конвульсиях бьётся от боли,
В свече догорает фитиль.
И время для смерти приходит,
А вместо волн везде штиль.
Жизнь снова идёт словно мимо,
Плескается снова в крови.
Негодность та сердце пронзила,
Не видит он в жизни любви.
Опять камни в реку кидая,
Смотря грустным взглядом в пейзаж,
Он слёзы в реке расплескает,
Надеясь что это мираж.
Вновь молит у Бога о смерти,
Не хочет терпеть этих мук.
И лампу опять выключая ,
Он слышит опять этот звук.
Звук ярости, злости, и боли,
Что людям наделал он тем.
"Я все выполнял поневоле!"
Живя за душою с ничем.
А скрипка всё грустно играет,
Порвётся же вскоре струна.
Увидел он жизнь на ладоне,
И виски допьёт он до дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815829
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 01.12.2018
Чищу сніг на дачі, впало - як в Карпатах.
Я ж, з Оленкою, якийсь ...ледаркуватий.
І субота, і прокинулись щасливі,
А мене дратує все, як діти – сливку.
...Я б і сам його прочистив. Ні... Та э треба
Голосно , аж до зупинки криком вче́пним
Наказати щось робити мені вкотре...
Ще й шуткує змерзло: «Ще вдягнуся б – в шорти...»
Мабуть, слід таки вертатися до жінки.
Але й там: як не спортзал, то - вітамінки...
...Чом ти сніг жбурляєш аж на дах сусідам?, -
Розірвав хазяйський лемент тиш повітря.
Перше грудня. Я з лопатою у приймах
Зустрічаю вранці щедру пухози́мку.
...Тут би й грівся в тихих і м.яких наси́пках...
01.12.18 р. ( «Чоловік у приймах» )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815869
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2018
Чого ж ти, смутку, душу рвеш?
Зомліла цвіт- калина.
Ох, де ж ти, радосте, живеш?
Ридає ніч та днина.
І десь ридає криком птах,
А десь вмліває мати,
Гуляє недруг, клятий враг
І смерть несе до хати.
Твій син, Вкраїно, у землі -
А інший у полоні.
Розтоптана... в чорнезній млі,
Та ще жива у лоні.
Ще дихаєш... вогнем й мечем,
Шматована катами.
З душі, мій Боже, вирви щем -
Дай радості для мами.
Що нині мліє в молитвах -
Врятуй її Ти сина,
Слова застигли на вустах:
- Та він іще дитина...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815706
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 30.11.2018
Жил в одном месте один Мафусал.
Жил он в достатке,
Всегда доедал.
Но буря потерь забрала его скот,
Все близкие мё́ртвы никто не живёт.
Поднялась пыль в воздух от колёс колесниц.
Увидев их люди вокруг пали ниц.
Они умоляли,
Просили,
Но зря.
Постигла их смерть от стрелы и копья
От голода мать поедает детей,
Иссохшее тело свисает с ветвей.
Проклятое солнце убило поля,
От жажды давно умирает земля.
Весь город утих ,
Не горят фонари.
Наденька ты маску, без нее не ходи.
Вокруг горы трупов, и реки в крови.
Здесь смерть забрала всех от адской чумы.
Возможен исход ли без жертв и потерь.
Узнать мы должны кто охотник кто зверь.
Кто клетку построил?
Кто прыгнул в капкан?
Загадки повсюду идут по пятам.
Идёт к нам разруха и доблести крах.
Но кто разрушитель,
И чей это прах?
Узнаем мы кто кукловодом тем был,
Что вазу надежд без припятсвий разбил
Хищные птицы летят надо мной,
Увижу ли мир в облаках над собой?
Имею ли туз я в своем рукаве?
Смогу ли исправить ошибку из вне?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815685
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 30.11.2018
Я не люблю порікувань і сліз,
І з порваними струнами гітари,
Коли у полі око бачить ліс,
А над собою – тільки сірі хмари.
Я не люблю, як в піхвах меч лежить
І пилом знеохоти припадає
У час, коли драконом зло біжить,
Безпеку краю на шматини крає.
Але люблю, як в позирку – весна,
Як у душі ґаздує тепле літо,
Коли п’яніє тіло без вина,
Як правда й честь вкривають обшир цвітом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815683
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Проходя мимо двухэтажного жилого дома,
увидел на его стене стёртую надпись,
которая была внушительных размеров
и мне подумалось:"А ведь много различных
шедевров пишут на заборе там, где можно
и темы бывают разные."
Поразмышляв об этом, написал стих.
Надпись на заборе- непростая вещь.
Кто-то постарался к надписи привлечь.
Расписался круто и от всей души,
Словно просвещая истиной в глуши.
Надпись на заборе- месть или закон.
Но порою всё-же не сачкует он.
Называет вещи он по именам.
Требует расплаты строго по делам.
Надпись- как реклама и крутая жизнь.
Места для художества есть завались.
Места написать есть весь разговор,
Лишь бы не "обиделся" этот забор.
Слово огорчает, если в нём есть жесть.
Слово ублажает- лесть там или честь.
Слово согревает светом и теплом.
Правдой и любовью оживает дом!
Надпись на асфальте- игры для детей.
С ними мы счастливее и веселей.
Солнышко рисуют, классики, цветы.
Маму поздравляют:"Очень любим мы!"
Надпись на открытке- стих и афоризм.
Канули открытки что за коммунизм.
Ныне с днём рожденья множество стихов.
Все друг друга краше. Много про любовь.
Надписи чиркают гении тайком.
Кто себе в блокнотик, кто на чей-то дом.
Но не все уместны и важны, пойми,
Если ранят чувства добрые они!
Сентябрь-Октябрь 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815219
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Ой заграй, скрипалю, на скрипочці ніжно,
Про далекі гори й зими білосніжні.
Хай чарівна пісня доторкнеться серця,
Сколихне долини, оживуть озерця.
Жартувати буде Полонина з вітром,
Хай серця коханих від любові квітнуть.
А душа, як скрипка на струнах все грає,
Бо вона так любить, вона так кохає.
Як почують хмари музику чарівну
То розбудить дощик, польову - царівну.
Впадуть краплі срібні на гучні цимбали,
Заворожать звуки, мелодійні чари...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815667
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Горит рассвет на горизонте,
Капли дождя стучат в окно
И выйду я, оставив зонтик,
Хочу промокнуть, все равно.
Холодный дождь бьет по лицу,
Смывая с губ следы помады
Я босиком к рассвету мчу,
Чтоб для себя просить пощады.
Еле снимая платье на ходу,
Упал цветок с волос и тонет в луже
Я под дождем смыть грех хочу!
Измены грех! Не получилось в душе...
Но вдруг, исчезли тучи,
Огнем все небо занялось
«— Ну отпусти мой грех! Не мучай!»
Сердце с груди так и рвалось.
Но Солнце ласково смотрело
И согревало как-то изнутри,
Сушило, целовало мое тело
—«Всю жизнь теперь свой грех носи»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815650
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Ми такі різні, ми схожі на гілки дерев,
що хиляться, що ломляться,
Бо їх гойдає вітер.
Колись нехотілося бігти до тих тенет,
Що тепер називають великим, щасливим містом.
Ми такі різні, ми підняті на висоту,
та не всі, хтось до землі опущений....
Але торкаємо всі одну пустоту,
У сі зростаєм однією пущею.
Ми такі різні,
Хтось малює з нас пейзаж, чи портрет,
Та усі харчуємось однією сушністю.
Ми такі різні.
Ми схожі на гілки дерев,
Що хиляться, що ломляться.
Та хтось проростає новим кущем,
А хтось все життя вітру молиться.
25.11.013.
Ірина Шипа ( Сваржевська)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815678
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Білу гречку стережуть тополі,
Теплий вітер гілочку гойда,
Пропливає, міниться поволі
В небі хмарок світла череда.
Ген сади в легенькому серпанку,
Тут тривога вічних залізниць...
Раптом у вагоні погляд карий
Сколихне бездонністю зіниць.
Не збагнути і не зрозуміти
До кінця це все, не поєднать,
Біла гречка, наче море, світить
І тополі край душі горять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815674
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Ми неодмінно з часом постарієм,
усі без виключень впіймаєм сивину.
Частина з нас, лиш непомітно тліє,
а дехто ще й не бачили вогню.
Хтось розгориться полум’ям до неба,
а хтось вугіллям зляже у землі.
Комусь тих крил летіти і не треба,
а хтось без них не вирветься у світ.
Когось зупинить слово у дорозі,
комусь і скелі не вкоротять вік,
а хтось життя триматиме в облозі,
століттями – із року в рік, із року в рік.
Ми неодмінно з часом постарієм,
усі без виключень зустрінем сивину
та то не привід відцуравшись мрії,
вдягнувши камінь йти на глибину.
12.11.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813966
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Іди, дощику, іди,
Наливай усім води.
В лісі зайчикам, вовкам,
Ще й ведмедям, їжачкам,
Білочкам, лисицям -
Мити лапки й лиця.
Всеньке поле поливай
На великий урожай.
Щоби золота разки
Нанизали колоски,
Щоб ніде не було пусто
Там, де саджена капуста,
Зеленіли огірки
Довші нашої руки.
І м'ячами для футбола
Викруглялась бараболя,
Щоб рум'янилися лиця
У рядочках полуниці.
Іди, дощику, іди,
Поливай усі сади,
Щою вродило яблук повно
Білих, жовти і червоних,
І грушок, і винограду,
Слив, порічок, мармеладу...
Ні, стривайте, поспішив -
Малих діток насмішив.
Мармелад, варення, інше
Будуть зварені пізніше -
Виймем цукор з буряка
І його в окріп з сливками,
Ягідками. яблучками
Всипле мамина рука.
У спекотливу годину
Засинає вітер
І рослини, і тварини,
І маленькі діти.
Хочуть пити. Сниться їм
Недалечко грима грім,
Наближається потиху...
Вже на вушко дощик диха.
Вітерець проснеться вмить,
Шелесне, повіє.
Глянь!- у небі не блакить-
Хмарка половіє,
Коромисло нахиля,
Прибране квітками,
на сади, ліси, поля,
З відер дощик: кап-кап...
Іди, дощику, іди,
Наливай усім води,
Всеньке поле поливай
На великий урожай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814671
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 29.11.2018
І все, що мені залишається - тільки прощання
З колишнім, з минулим, із болем, що вже не пече.
Я все розумію, та палко бажаю востаннє
(Чи передостаннє) схилитись тобі на плече.
І все, що мені залишається - тільки палати,
І серце гаряче вистукує ламаний ритм.
Сховати свої почуття у тенета/за ґрати,
А потім вплетати у низку розгублених рим.
І все, що мені залишається - тільки наосліп
Блукати у темряві в пошуках сенсу життя.
Спираючись на попередньо отриманий досвід,
Засвоїти добре - не бутиме вже вороття.
І все, що мені залишається - тільки прощення
Собі дарувати і врешті себе віднайти.
Крокуючи тихо з минулого у сьогодення,
Відчути любов. І натхнення. І велич Мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815519
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 29.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IDuVHzFyNiQ[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807842
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 29.11.2018
Непрохана, осінні теплі дні
зима так передчасно засніжила.
Заклякла осінь у холоднім сні,
безсила, збайдужіла і безкрила.
А вчора загравала із дощем
у поріділім листячку тополі.
Сьогодні, ледь жива, долає щем,
розгублена від повороту долі.
... Так і в житті: кармічні холоди
за мить зламають мрії, сподівання.
Закрижаніє серце від біди,
обкрадене, спустошене прощанням.
І ти надовго осінню замреш...
В минулому – душа і думи, й погляд,
де келих щастя повним був, по креш...
А нині – тільки спогади... лиш спогад...
Листопад, 2018 р.
© Зі збірки "Любові й болю береги"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814223
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 29.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2018
У містечку нашім санаторнім
Супер-євротехніка гримить,
Аж Дніпро насунув хвилі чорні,
З неба Сонце болісно зорить.
Бетономішалок рать пузата,
Крани, самоскиди стугонять -
Вся ця сарана маслакувата
Ранить землю і гризе асфальт.
Дико давить вулички протектор,
Падають тендітні дерева',
Десь вікно в оселі зойкне-дзенькне,
Заболить у когось голова.
Гул стоїть, неначе сунуть танки,
Переможних ритмів крутизна...
Гавкають налякані собаки,
Думають, що почалась війна.
Це пани мурують стіни, брами
Для нащадків - скільки хто нагріб -
Ті, що Україну обікрали
І впихають в корупційний гріб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813188
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 29.11.2018
У селі незатишно і рудо,
І комусь привиділось в імлі,
Що ходив мороз цибатим груднем
Вранці по невсніженій ріллі.
Селянин хитає головою:
Слабне молода озимина.
З отакою бідною зимою
Чим людей порадує весна?
Дітвора скучає на подвір'ї,
Тоскно їй сидіть, як у рову.
На санках не пролетишся з вітром
І не зліпиш бабу снігову.
Хочуть снігу ворони бувалі,
Щоб, спустившись гордо з висоти,
Показать на білім покривалі
Граціозність руху чорноти.
Тільки де ж воно, пухнасте чудо?
Снігурі ображено мовчать.
Мабуть, грудень в непривітний будень
Рік новий надумав зустрічать.
...Раптом небо сіре відімкнулось
І сніжинки світлих орхідей,
Ніби з мандрів зоряних вернувшись,
Полетіли прямо на людей.
І раділи люди, як у свято,
Що вклонилась матінка зима.
Заплелася у садки і в хати
Вічна казка - біла бахрома!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815404
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Кожен робить в житті помилки,
І катує себе цим до скону.
Один нищить з життя сторінки,
Хтось сльозами вмиває ікону.
Кожен робить в житті помилки,
Хтось у юності хтось з сивиною,
Хтось - забуде все через роки,
Інший - може й помре із виною.
Кожен робить в житті помилки,
І бажає ту мить повернути,
Інший - їх, як набридлі скалки,
Позбувається й хоче забути…
Кожен робить в житті помилки,
Головне - усвідомить провину,
І молити, благати небес,
Щоб в майбутнє осяяли днину.
28.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815590
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Вони хитрі та грайливі,
Можуть бути і сумними,
То веселощів іскринки,
То сльозою на обличчі.
Вони вміють і брехати
Та всю правду розказати,
Якщо, звісно так захочуть
І блакитні й карі...( Очі).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815615
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Эссе
Любовь - защищает..
Своим Светом!
Там, где Свет - не проникает тьма...
Поэтому, чтоб не допустить тьмы -
Люблю ещё сильней!
Направляю свои Лучики
В самые сокровенные места...глубоко...
Пусть эта Любовь окутывает и охраняет!
Когда посылаю много Любви -
Понимаю...Она не иссякнет...
А прибывает с каждым разом
Всё больше и больше...
Феномен...
На энергетическом уровне -
Она - бесконечна!
Поэтому расскрываюсь в Любви!
Любовь!
Спаси и сохрани!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815664
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Ми на краю прірви,
Вирви серце, вирви,
Доки ще не пізно.
І я прошу, визнай,
Що ми надчутливі.
Подаруєм зливі
Наше серце дике,
Вільне і велике –
Злива біль наш змиє.
Обвивають змії
Сонячні долини,
Серцем стиглим лину
Під покровом ночі.
Я дивлюся в очі –
Бачу в них глибини,
У яких загину,
У яких зав’язну,
Безнадійний в’язень
Світу без ілюзій.
Ми – найліпші друзі
Чи близькі коханці?
Після ночі вранці
Сонце знову вийде.
Подивись на південь –
Я уся у сяйві,
Місяцем осяйна,
Я уся у світлі,
Легша за повітря,
Наче пір’я пташки.
Надзвичайно важко
Так тебе кохати,
Начебто вдихати
Вітер у легені.
Болю повні жмені
Легко відпускаю.
І тебе немає.
І мене немає.
Все летить в безодню.
Вільні відсьогодні,
Вільні аж до крику.
Хай розтоплять кригу
Березня обійми.
Вийми серце, вийми –
Хай собі літає
Понад небокраєм,
Понад краєм прірви.
Вирви серце, вирви,
Доки ще не пізно,
І придумай пісню
Вічну і натхнену
Для сердець стражденних
Про кохання й Відень.
…
Подивись на південь –
Я уся у сяйві,
Зорями осяйна.
Я уся у світлі,
Легша за повітря,
Наче сонця обрис –
Занотуй цей образ,
Темряву і мрію,
Зупини, як фото.
Це і є свобода.
Це і є надія.
13.02.2016/25.02.2018
[url=http://picua.org/][img]http://picua.org/img/2018-04/17/urqhi8dw649xr9kgq52ev7fwx.jpg[/img][/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787791
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 29.11.2018
Не отводи взгляд,
Не убирай рук,
Мой самый близкий друг,
Мой самый сильный яд.
Мой самый дальний друг,
Мой самый тайный мир,
Сердце моё возьми
И положи в сундук.
В хрупкий хрустальный сундук
Сердце моё положи –
Свет беспокойной души,
И ничего вокруг.
Сердце запри на замок,
Ключ носи на груди.
Взгляд только не отводи –
В нём отражается бог.
Мой самый сильный яд,
Мой самый близкий друг.
Не убирай рук,
Не отводи взгляд.
04.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795864
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 29.11.2018
[i] « ...и вот опять явилась ты
как мимолетное виденье» [/i]
О. Пушкін
А я тебе учора бачив,
хоча то, може, і не ти,
а видиво моє ходяче,
або уява самоти.
Або у серії роману
моя любов у доміно,
або міраж, або омана,
або сомнамбула кіно.
А, може, то моя недоля,
бігуча гребенями хвиль,
що тане у душі поволі,
не вимагаючи зусиль?
І як поетові забути,
і не позвати, не почути
сугестію у далині?
Чому ввижаються мені –
усе, що не дає заснути
і силуети у вікні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815497
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Я запізнилась у твоє життя осіннє,
Лиш блискавичним розчерком майнула.
І швидко проросла, мов гілочка осини,
Роки кувала ще мені зозуля.
Я твого берегла тепла німий окраєць,
І вечір погляду, очей зізнання,
І прагнення сліпе, і недоречні рамки,
Що так тримали в обрисах серпанку.
Я запізнилась у твоє життя осіннє.
Моє ж, здавалось, розцвітало квітом.
Все ж наздогнала восени під небом сірим,
А листя облітало вже із віття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815630
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Жар-птицю спіймати,
Щоб щастя сприймати
Й удачу вітати
Так хочеться всім.
Для інших - природньо.
Мені ж на сьогодні,
В ці ночі холодні,
Утішитись чим?
Щоб серце не рвати,
Щоб горя не знати
І час повернути,
Як ти був живим.
І як мені жити?
Що маю робити?
Як зможу змиритись
Із горем оцим?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640260
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 29.11.2018
Зів'яли мрії. Отже восени
ще є надія маятись журою,
як це мені навіювали сни
далекою весняною порою.
Життя на перекаті мілини
змиває течія, а за водою
два наші неприв'язані човни
гойдає вир на лінії прибою.
Але на плаї іншої весни
мелодія далекої луни
покличе наші душі за собою...
А що літа? Гіркі як полини
не вернуться, не вернуться вони,
як і гора не зійдеться з горою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813392
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 28.11.2018
Біля ставочку дід Панас,
Відомо, вже не в перший раз
І в теплу і в холодну днину
Ловив собі, ловив рибину.
Ставок той заховався в гай,
Природа наче справжній рай!
В гаю у тому в літню спеку,
Тай нащо їхати далеко,
Під супровід дзвінкий гітари
Закохані гуляли пари.
Там дід Панас, чи ненароком,
Бува, їх бачив, був під боком.
Дивись, прийшов сусід хлопчина,
А з ним гарнесенька дівчина.
Така краса... чарівна мавка,
Ну а хлопчину знав ще змалку.
Є приказка: не знаєш броду -
Не лізь-бо, голубе, у воду!
Ой, хлопці, хлопці молоденькі,
Чому радієте дурненькі?
До неї він, вона до нього...
Та саме тут пересторога!
З часів Адама ця спокуса.
Вже відростають в хлопця вуса...
Про змія, яблуко і Єву
Всю цю історію чуттєву
Ти чув? Вона усім відома.
Мабуть й тобі таки знайома.
Помий, як кажуть, краще вуха.
Яка тебе вкусила муха?
Бажань палких зелена гичка:
Яке ж у неї гарне личко,
Немов у Афродіти тіло...
Це непокоїть, зрозуміло.
Ти ризикнув, бо закортіло.
Так, ти пішов, пішов на діло.
Бо так бажав, жадав її.
Співали тихо солов'ї...
А рибка... рибка не клює, -
Терпіння у рибалок є.
Десь пара там, неподалік.
Ой що то молодечий вік!
Подумав дід, - збиратись час,
За вудку потягнув Панас.
Й таки спіймалась гарна щука!
Життя незрозуміла штука.
А поки дід збиравсь, крутився,
І епілог не забарився.
Пересторог відомих злива -
Реклама, що як людство сива...
Ти зрозумів?... Життя вчить нас...
Пішов з рибиною Панас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813168
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 28.11.2018
[i]Ну як ти там? Близька мені, людино,
За переливом осенні дощів,
В тіні́ вечірніх мряк і ліхтарів,
Що перейшов на інший бік сміливо.
Мовчиш... мовчиш... a я так знати хочу...
Та все сканую спогадом очей
Щасливі миті, відгомін ночей,
Від цього, навіть, Захід кровоточить.
І гаснуть дні на сірих східцях дому
Й розмитим кадром кануть в спориші,
Озвавшись болем згірклим на душі,
Що на межі чуттєвого надлому
В переживаннях: де ти? як живеться?
За контуром вже вижухлих лісів
Ще, вірю, чуєш там між голосів
Биття мого́ схвильованого серця. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752395
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 28.11.2018
[b][i]прокладывают дворники маршрут
через весь двор, к подъезду от подъезда,
чтобы успеть до скорого приезда
начальников, что утром здесь пройдут...
расчистят все дорожки во дворе,
проложат путь через сугроб, где нужно,
иль прометут, где следует, окружно,
всё сделают, короче, по поре...
конечно, дворник важный человек -
начальник лома, мётел и лопаты...
без них он как солдат без автомата,
матрос без моря, без коня абрек!
хотя... начальник - поважней звено!
без указаний, как работать можно?
куда мести, узнать ведь очень сложно
без руководства, враз пойдешь на дно!
метут мечту! сметают из-под ног!
путь расчищают к новой лучшей жизни!
"Жить будем, - обещали, - в коммунизме!"
А поселили где-то где пинок!
пинок вам в радость и пинок за труд,
под зад - прощанье, а коленом - встреча!
пинками кормят и пинками лечат,
порой у вас пинок и украдут!
прокладывают дворники маршрут
через весь двор, к подъезду от подъезда
чтобы успеть до скорого приезда
начальников, что утром здесь пройдут...
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815389
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018
Ну, ось і випав перший сніг.
Укрив поля, луги, діброви.
На сад, на дах будинку ліг.
На став не зміг, насупив брови.
Пішов гуляти по лісах.
Узяв гілки в свої лещата.
Сховався в кроні хвої птах.
В дупло залізли білченята.
Ведмідь в барлозі вхід заткав,
Узявся ліжко розстеляти.
А кріт пиріг зі снігу склав,
Та не доніс чомусь до хати.
Скрутилась лиска їжаком.
Ворона змерзла, в танці скаче.
Лиш зайчик тішиться сніжком –
Його на ньому вовк не бачить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815435
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018
Це божевілля - чорним брудом біле...
Ніхто ясному шансу не дає.
Враз сірі круки присмерк цей обсіли:
Моє!
Це божевілля - обілити чорне,
І плескати в долоні, що це так.
Всі в захваті, бо цей митець проворний
Мастак!
Це божевілля. Хворому байдуже,
Він світ побудував собі простий.
Мені говорять - перетерпиш, друже.
Прости!
Я ще дивуюсь (не сміюсь, не плачу) -
Невже у всьому винна я сама?
Безсила я, не чую і не бачу,
Німа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815424
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018
У сум сьогодні ти вдяглася, Осінь.
Лице змарніло, голос твій притих.
З’явилось срібло в чорному волоссі.
Пора тобі піти на передих.
Напрацювалась, подруго, уволю.
Прогнала літо з вулиць і лугів.
Зібрала овоч вистиглий із поля.
Зірвала листя, фрукти зі садів.
Що хочу я сказати на прощання?
Іди і моці в жили набери.
Тобі ми вдячні за твої старання.
За рік у гості знову приходи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815342
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 27.11.2018
Надихнув твір "Сепар" автор Сергій Пікарось
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691829
Подивіться у вічі правді,
Чому ви відводите погляд?
Ви вважаєте, що ви праві,
Бо у мене інший світогляд?
Я хотіла би вільно жити,
Вибирати свій шлях і волю.
Хіба треба для цього вбити,
І ніяк не можна без болю?
Хай вам буде і срібло й злато.
Ви вдоволені? Та аби ж то...
Я ж у вас не прошу багато -
Мені моє життя залиште.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691890
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 27.11.2018
Пані та панове!
О, та тут лише одні пані.
Вельмишановні пані
Революція, Еволюція,
Конституція,
Контрибуція, Конспірація...
Шукаєте пана?
Є! Ось Він - пан Закон,
Один для всіх.
А ти яких шукаєш
Ще утіх?
А! Неписаних законів.
То їх є тьма.
Тому і сидимо у тій темряві
Безпросвітній, новітній
І недалекоглядній.
Слово Боже для нас Закон.
О! Як подобається мені
Твій баритон.
Заспіваємо -
Богу нашому Слава!
А нам Мир.
Мир
Той має,
Хто Бога пізнає,
В його Любові перебуває,
Своїми ділами його прославляє.
" Мир залишаю вам, мир мій даю вам; не так як світ дає,
я даю вам. Нехай не тривожиться серце ваше і нехай
не страхається" (Ів. 14.27)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814967
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 27.11.2018
Як сиро, пусто на душі,
немов прийшла остання осінь,
і не рятують кунтуші,
і музика не лине зовсім,
і серце крають лемеші…
І знову хочеться за руль,
колеса просяться в дорогу,
і вкотре доля креслить нуль…
Усе залишити за рогом?
Набив іще я мало ґуль?.
Усе то невимовна гра,
яку не в силах я збагнути,
а на очах – лише мара
і душу оповили пута?!.
Із цим кінчати не пора?
Що скажеш, Господи?
Пора?!
25.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815147
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018
Відсутній погляд мій здійня́ли голуби –
Тож на буденщину дивлюся збоку.
Мені байду́жливі емоції юрби,
Давно зневірилась в земних пророках.
Мізерним звідти видається клопіт,
А гра безплідною у ролі пішаків.
На отаких не зменшується попит,
Нікчем безвольних, безхребетних слимаків.
Тому й манить мене високе небо,
Де воля розкрива свої обійми.
Капканів стерегтися там не треба,
Хіба з землі хтось випустить обойму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815097
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 25.11.2018
Я вас прошу, - залиште мою осінь,
Поки вокзальне світиться табло.
І не зважайте, що думки й волосся,
Студенний вітер плутає на зло.
Що в розкладах , із всіх знайомих речень,
Не викреслено: "Київ - Кривий ріг",
Що жовте листя, хоч і недоречно ,
Вінтажним злотом падає до ніг.
Геть, попри все, зробіть свідомий вибір,
Не засмутивши жодну із жінок.
Хоча, одна лиш вимовить: "спасибі!".
Й помолиться на придбаний квиток
Та на гучні пере́співи вагонів,
Що вас несуть додому іздаля.
А там... перон... стрибне на руки доня...
Та мамою її буду не я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761932
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 24.11.2018
[b]
У цей розлом початку листопаду,
Де всіх дощів невипите вино,
Завита гілка, змерзла винограду,
Мов сніжна хвиля, пирснула в вікно.
Негоди тінь буквально в кілометрі,
Недавня синь небесна в молоці,
Сніжинок біле, падаюче ретро
Прозорим воском тане на руці.
Й стікає світлим бісером вологи
На двох калюж замерзлих вітражі,
А ми, мов листя, кинуте під ноги
В зимі такі непрохано чужі.
Хоча і серце б'є іще на сполох
Забуте літо і таку ж весну,
Та я - той перший і єдиний ворог
Ще досі надто рідному йому.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815051
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 24.11.2018
Я не люблю фальшивих діамантів,
Припудрених, але нещирих слів,
Як вилізає змієм зиск із мантій,
Коли з людей виліплюють рабів.
Я не люблю, коли серпом по волі,
Як гниль людині ломить генотип.
Люблю, як гідність сяє в ореолі,
Як у душі палає смолоскип.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815038
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 24.11.2018
Авторська пісня
Все життя, наче збіг несумісних речей,
Ти у мене, як сніг у куточках очей.
Ми заку́ті пові́к в золотих ланцюгах,
Ти у мене, як сік на затерплих вустах.
Ти єдина така, ти одна на весь світ,
І поява твоя, мов комети політ,
Відголосся твоє ожива в далечі
І волосся твоє – зорепади вночі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814551
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 23.11.2018
Сум і біль,неначе чорна хмара
Розлучили лебедину пару.
Ім би в парі тішитись в коханні,
Дарувати почуття останні,
Не судилось...чорною дірою
Смерть іх розлучила між собою.
Залишився лебідь одинокий,
Позабув, про щастя, і про спокій,
В очереті тужить день при днині,
Рве на клапті серце лебедине.
Раз за разом в воду він пірнає,
Сльози лебедині так ховає.
Й плесо стало вже йому не миле,
Втратив він щонайдорожче, милу.
Спогади лишились, та сивини,
Біль у серці й вірність лебедина.
А лебідка з неба поглядає,
І любов на землю посилає,
Не тужи, лебедику, не треба,
Прийде час, і ти прийдеш на небо,
Ну а, поки що, прошу тебе, від нині,
Шли мені пісні ти лебедині.
Я і тут, на небі, іх почую
Ними біль, і смуток розжену я,
І співає лебідь кожну днину
Пісню про кохання лебедине,
Одинокість й біль він свій тамує,
Вірить, що кохана його чує,
Лебідь серце рве, пісні співає,
З милою в піснях він розмовляє.
Час летить, настала осінь пізня,
Й лине в небі лебедина пісня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814856
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 23.11.2018
Десь там у світі жила людина,
Була у неї душа красива -
Щира і ніжна, наче дитина,
Добра, порядна, дуже правдива.
Завжди людині вихід підкаже,
Вчинки недобрі викрити вміє,
В чому не права мовчки покаже,
Впав, то підніме, все зрозуміє...
Тільки набридло все це людині,
Хоче вона самостійною стати,
Каже душі: ти замовкнеш від нині,
І перестанеш мене ти повчати.
Ось тобі хустка - закрий свої очі,
І затули понадійніше вуха,
Рота закрий, адже я цього хочу,
І непристойні слова ти не слухай.
Так і осліпла душа, оніміла,
Повністю стала до всього глухою.
Тільки тепер із душою такою
Гине людина... Сама захотіла.
Ходять навкруг атрофовані душі,
Гучно волають, благають - Почуйте!
Душі-каліки, слабкі і недужі...
Згляньтеся хоч на свою... Полікуйте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774575
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 23.11.2018
Нехай горить, та не роздмухуй більше,
Бо спалиш все, і буде іще гірше -
Згорить весь світ, а з ним надія й віра,
Довіра...
Нехай горить. Те не згаси сльозами,
Що спалахнуло і горить між нами,
Бо дим їдкий зневірою у очі
Щоночі...
Нехай горить, та третього не гріє,
Бо почуття від ревнощів міліє,
І віддає у серце болем диким,
Великим...
Нехай горить, іскриться, ніби диво,
Чарує ніжним полум"ям бурхливим.
Нехай це буде перше і останнє
Кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814865
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 23.11.2018
Ясніє неба просинь... Золотокоса осінь
не плакала дощами. Трудилась разом з нами.
Похмурі дні й ясні хоч осінь наша мала.
У зошитах в косу теж літери писала.
Найкраще слово "мир", найперше слово "мама".
Всі літери вона з нами в разок збирала.
Тут: тато і дідусь, бабуся, брат, сестричка.
Виводила з дітьми: "Красива наша річка!"
Любити рідний край з нею навчались діти.
І ні за який скарб не можна це купити!
Не варті ж ні гроша рахунки ті багаті,
Із-за яких сльоза, біда у нашій хаті.
Нехай ростуть в труді маленькі наші діти
І знають, що любов нікому не купити.
І мрію ту ясну, що в дітях заясніла,
як доленьку святу, плекає вся Вкраїна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814778
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 22.11.2018
Сніжна осінь, що вітром підбита,
З відголосом лихої війни.
В землю скапує кров, що пролита,
Ти сльозу мою гірку прийми.
Доєднай до пролитих жіночих
І скупих чоловічих - терпких.
Скільки ще має бути охочих
До наживи, де Господа гріх?
Де немає у душах святого,
Черстві стали в безчесті серця.
Позабутого слова простого
Не почуєш, де тіло мерця.
Студениця калатає дзвоном,
Де любов мала в грудях цвісти.
Живеш, осінь, ти вічним каноном
Й кари нелюдам не обійти.
20.11.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814636
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 21.11.2018
ВсміхалосЬ тепле Літечко
В красі собі жило
І,мовби,не примітило
Як в Осінь запливло
А Осінь так старалася
Красою вчарувать
І з Літечком змагалася
І нумо малювать!
Таких кольорів в Літа
Ніколи не було
Захоплене узорами
У даль десь відплило
А та все вимальовує
Осінній вернісаж
Аж фарби закінчилися
Нагрянув листопад
Куди ж краса поділася
Де золоті листки
Дерева оголилися
Сірі дощі прийшли
І тут Осінь побачила
Що й Літечка нема
Сама вже зажурилася
На зміну йде Зима
GENYK
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813803
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 21.11.2018
Чудові, золоті, погожі, теплі дні.
Останні перед сизими дощами.
Дарує осінь нам ці миті чарівні,
Так щедро розділяє їх із нами.
Із неба синього нам сонечко ясне
Сипе промінням світло-золотавим
І вітром лист багряний по землі несе
То ж полюбуймося ще цими днями!
А завтра осінь буде плакати дощем...
Густі тумани котитимуть клубки.
А в душах запанує легкий щем...
Дні сонячні і теплі згадаєм залюбки.
06.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812884
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 21.11.2018
Светит Солнце, и — хочется жить!
Синева небес надеждой окрыляет,
Что не оборвётся в одночасье нить,
Та, что с жизнью нас соединяет!
Светит Солнце, — радуется Сердце!
И лучами тёплыми наполнена Душа,
От невзгод желанье отогреться,
Стать сильней, пред Богом не греша...
Светит Солнце, и — желанье жить!
И не попадать в силки унынья...
Но учиться верить, искренне любить,
И расправить сложенные крылья!
/ 29.11.2011 /
(c) Марина Малиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814302
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 21.11.2018
Не буду долго говорить,
Но только ходят слухи,
Что будем скоро мы варить
Уху из мухи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813341
дата надходження 10.11.2018
дата закладки 21.11.2018
Жовта осінь плаче дощами
Доля кидає нас в різні боки
І багряні листки листами
Стають знову, забравши спокій.
Зла розлука снує павутиння.
В рідкі зустрічі вписує квоти.
Це війна проклятуща винна,
Замість фінішу знов повороти.
Час тягнеться у сірих бушлатах,
(Як ця осінь схожа на інші)
Закривавлене серце в заплатах
Біль і розпач ховає в ніші.
Кожен день, наче рік проживаю
З завмиранням чекаю звістки.
У молитві Бога благаю:
--Повертайтесь живими…звідти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813417
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 21.11.2018
"..jeszcze kurwa nie zapomnij być pogodnym!" M.Wisniewski
Поляже «Імперія Зла» – колись впала і Троя,
За наші страждання вже Бога прохав херувим.
Чи вистачить часу віддати належне героям:
Вклонитись й медалі вчепити на груди живим?
Чи вистачить мужності визнати рішення кволі,
У краще життя – не у вічність народ поспішав
Ми ще у ярмі та уже не в задвірках у долі -
В поранене тіло вселилася вільна душа!
Не віримо більше, бо ігри зі смертю нервові
Чи вартий поваги хто бізнес на честь проміняв?
Зелені купюри з слідами юнацької крові
Запущені в хід – на біг-бордах старі імена…
Не стане щасливим хто лад не пильнує у домі,
Не варто робити з прямої криву перехресть
Побудьте весною, хоч день, українці свідомі:
Віддайте політикам милиці – воїнам честь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806191
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 21.11.2018
Ти приходиш у снах, теплим поглядом Всесвіт руйнуєш,
Не торкаючись губ зводиш плани усі нанівець
Та залиш тільки знак, моє серце з твоїм дисонує
Може я не поет, та збрехати не дасть олівець
Я так довго блукав в лабіринтах безглуздих обставин
У погоні втрачаючи весь до романтики хист
Ти надію залиш /на субтоні кохання октави/
Доридати таки, дописати омріяний лист
Я тебе віднайшов у задвірках забутих мелодій
Ти сіяла мов зірка, а інші – начхати на них!
Жаль, що в справах амурних, у тридцять – всього лише злодій
Що безглуздо краде перші промені сонця в сліпих
Поцілуй же мене, щоб тобою удосталь напитись
Тих п’ятнадцяти літ не чекав би й невірний Фома
Я ж чекатиму вічність, а ти – обіцяй хоч приснитись
Бо зневірений принц свою мрію мов щит обійма
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813141
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 21.11.2018
Кумедно спотикаюсь на словах
Як підліток, чомусь, ніяковію
Бо ти заради слави, для розваг
Мої ущент розтрощила всі мрії
Збирав по краплі у єдину суть,
Та спогади в замазці акварелі
Нам лиш на мить покуту принесуть -
Омріяний оазис у пустелі
А потім знову – вічна тишина
Болючіша за сотні «ні» відвертих
В минулого у мене є вина
Та напиши про це все на конверті
Бо я для тебе – і тепер, і тут
Готовий вислухати і брехню і сповідь
Усе сакральне крила принесуть
А негатив дощів холодна повінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814624
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 21.11.2018
Осінь знову котиться,
та вже не до нас...
Та на жаль неможеться,
зупинити час...
Зима наближається,
її не вдержать...
А так ще не хочеться,-
осінь відпускать...
Мені було в осені,
так приємно жить,
і у її просені,-
наснагу ловить...
Усім давно відомо,-
часу не спинить...
І вже он з-за обрію,
зимонька спішить...
Осінь усміхається,
погляда за обрій...
Зима наближається,
я втрачаю спокій...
Все частіше морозно
в мене на душі,
і буває холодно,-
і вдень, і вночі...
Осінь вже заплакана
тихо відступа...
Зима, як засватана
дуже поспіша...
Звертаюсь до осені,
прошу: "Зупинись,
не допускай стогону,
ще тут залишись!"
Та осінь стомилася,
тому і мовчить...
А зима усміхнена
на крилах летить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814735
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018
А як же хочеться тепла.
Ні,я не нию.
Не жаліюсь я...
Тепла від Сонця вистача,
курортів моря нам не треба.
Я хочу бути там,де добре,
де всі ті біди йдуть у забуття...
Я хочу бути там,де я є я .
Я хочу бути собою,
не грати актора.
Не грати ті ролі,
дурні і пусті.
Хочу туди ,де я немов оживаю.
Де я мрію,літаю,
від щастя співаю...
Де живу і надіюсь,де я вірю ,
кохаю,до неба злітаю...
Як дивлюсь навкруги,
де живу,де навчаюсь...
Просто сплю,кудись йду,
щось пишу і читаю,
але я не живу,і від того ридаю...
Може хтось скоса гляне,
хтось осудить й засудить...
Та правду кажу,правду кажу
І ще вагаюсь,я вагаюсь...
Що не живу ,а побиваюсь
Від всього світу так лякаюсь,
від того зла,від холоду людського,
від слів байдужих,від недолюдей...
А час то йде,а він невпинно лине,
і не вертає вже,і не жаліє нас....
Життя-це те ,де все летить,
біжить,спішить..
Життя- це те,де нас завжди
чекають,де нас кохають,
де вбивають,з ніг збивають...
Життя-де ми живі,де ми літаєм.
І серед страху оживаєм...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814740
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018
Пухом білим-білим за вікном сніжить.
Зачарована очей не зводжу:
Ось в дрібненькі цяточки укривсь самшит,
І змережена осіння вохра.
Перший сніг цілує ніжно восени,
Диво янгольське крилато-світле.
У задУмі сніжній липи, ясени
І смерек, ялин сапфірні віти.
Закохалась я у перший чистий сніг.
Мов у казці, стало тихо-тихо.
Вже виходжу в двір, і падає до ніг
Серед осені срібляста втіха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814730
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018
Цього не купиш, не позичиш
І не вкрадеш, хоч як би праг.
Це те, до чого серце кличе,
Що генам міць дає і дах.
Це те, що Бог вдихнув людині,
Як їй у світ іти велів.
Це - як для птаха висі сині,
Мов прісні води для землі.
В собі це треба відшукати,
Від вражих визволить нашесть,
Щоденно терти, мов дукати.
Що це? Свободолюбість, честь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814732
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018
Замело снігом завіяло засніжило
Не видно білого світу в заметіль
Троянду на снігу -запорошило
В очах іскриться -кришталева сіль.
На білім покривалі троянда в снігу
Ніжні пелюстки застигли забіліли
Мете фуга-тріпоче листя на вітру
В печалі журбі вмирати залишили.
Ще вчора віддавала красу неземну
Сяяла рубіном горіла полум'ям любові
А морозець обпалив її вроду чарівну
Тьмяніє від холоду стікає у краплі крові
Прийшов час опадає із віт лист останній
Отави пожовкли -минула осінь золота
Вона живе у спогадах лебедям кохання
І дарує щасливу мить як за вікном зима
Листопад заколихує троянди на долоні
Я теплим своїм подихом зацілую зігрію
Оживе у мріях як сонечко у моєму домі
І в музичній римі високій ноті -залелію.
М .ЧАЙКІВЧАНКА..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814621
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 21.11.2018
І нехай далека дорога
Забере
Усі мої тривоги
Усі мої переживання
Проблеми
Пошматовані непотрібні бажання
І думки про тебе
Нехай дощем весняним
Змиються усі негаразди
Сонце, сліпучим сяйвом затули мої смутні очі
Аби не бачити того
Що робиться
Неохоче
І спали, тебе, прошу
Усі мої липкі відрази
Вітром кохання віднеси все те, що не сказала одразу
А те, що сказала, забери якомога вище
У дивне блакитне небо
Або до зірок, котрі, певно, знають
Як це жити
"Без тебе"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786886
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 21.11.2018
Великий Архистратиже Михаїле,
Прожени темряву незнання Божого.
Просвіти наш розум,
Звільни від важких дум.
Від них на душі такий сум.
Михаїле, чудо зроби.
Смуток в радість поверни,
В Божій Любові
Нас жити навчи.
Лиш любов цей світ рятує.
Волю нам Господь дарує.
І ти вільний вибирати
Щастя де своє шукати.
Та хто його знає,
Де тебе щастя чекає?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814686
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018
Я у осінь свою забрела...
Через літо ішла, цвіли й весни.
Я у осінь свою забрела...
О, скільки літ журавлі вже віднесли!
У труді кожен прожитий день.
Літо барвами ясними квітло.
В позолоті берізки тепер.
На душі від їх шепоту світло.
Горобина у ґронах ясних.
І калина до річки схилилась.
Я у осінь свою забрела.
Опадає тут лист ... Засмутилась.
Не впущу я на довго журбу.
Хоч дощем сіє осінь, і хмарно.
Нехай сонячно буде в душі.
Ще жоржини цвітуть... І так гарно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814638
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 21.11.2018
Хлопчик Юрчик із Закарпаття ходив до 1 класу. Вчився він непогано. До кінця I семестру вже знав усі букви, читав слова (хай і складами), рахував до ста, розв’язував задачі й досліджував світ. Любив також фізкультуру – вправи різні виконувати, бігати, грати в рухливі ігри. До вчительки, як правило, відносився з повагою, а щодо однокласників… Їм любив робити всілякі капості. То клеєм намастить комусь сидіння на кріслі, то чийогось зошита чи щоденника заховає, як ніхто не бачив, то ніжку комусь в коридорі підставить, аби той упав, то дівчинку штовхне чи смикне за косу. А потім регоче, задоволення від своїх негарних вчинків отримує. Уже і вчителька пояснювала Юрчику, що так не гоже поводитися, і мама, яку вчителька запрошувала на розмову, навіть директор брав його до свого кабінету на розмову. Нічого не допомагало. Притихне на тиждень-другий, а тоді знову за своє.
Якось вчителька (це було навесні, у квітні місяці) після уроків сказала учням:
- Діти, завтра ми підемо до лісу на екскурсію, будемо спостерігати за природою. Тому вдягніться відповідно, візьміть на ноги гумові чобітки, вдягніть куртки і не забудьте про головний убір – кепку чи шапку. Пригадуєте, ми говорили з вами про те, що на деревах та кущах у лісі можуть бути кліщі?
- Так! – закричали учні.
- Отож так одягніться, щоб жоден кліщ не мав шансу торкнутися вашого тіла, вп’ястися вам у шкіру. До зустрічі!
- До завтра, вчителько. Бувайте здорові!
На другий день Ніна Іванівна почала навчальний день з того, що прочитала учням інструктаж з техніки безпеки, тобто нагадала правила поведінки в дорозі та в лісі, перерахувала всіх і повела до лісу. Він був недалечко від школи – хвилин десять-п’ятнадцять пішої ходьби. Діти йшли в колоні парами. Коли опинились на узліссі, почули стукіт дятла. Наблизились до дерева, звідки лунав звук, і побачили птаха. На просьбу вчительки описали його зовнішній вигляд і позу, в якій він знаходився, коли стукав дзьобом по стовбурі
- Яку користь приносить деревам дятел?
- Цей птах – лісовий санітар. Він лікує дерева, видзьобує личинки комах з їх кори, - зробила висновок Яна.
- Так. Він майстерно робить свою справу. А тепер подивіться, - мовила вчителька, - які дерева ростуть довкола нас.
Діти стали називати:
- Дуб, береза, вільха, ялина.
Вони розповіли, за якими ознаками визначили їх.
- Молодці. А які кущі бачите?
Учні походили лісом із вчителькою, знайшли кущі.
- Шипшина, калина, ліщина росте в лісі, - сказав від імені всіх Антон.
- Так. А які квіти ростуть у траві?
- Проліски, півники, ряст, - стали говорити діти
- Так. Це весняні квіти. Вони – як подих свіжого повітря, першими з’являються після зимової сплячки, наповнюють ліс красою, приносять радість людям. Поспостерігайте за цими квіточками. Опишіть їх вигляд, дослідіть їх запах.
Учні кинулися до квітів. Поприсідали біля них і самі стали, мов квіти. А Юрчик занудився. «Що там описувати?! – подумав він. – Квіти, як квіти. Дівочі забаганки. Піду краще пошукаю якогось гриба».
Заховався за кущем, поки однокласники розглядали рослини. А коли вони стали ділитися своїми спостереженнями із вчителькою, потихеньку віддалився від гурту. Зайшов углиб лісу і справді під дубом знайшов невеличкого білого. Вирвав його й пішов далі. За якусь хвилину-другу знайшов ще одного гриба, а потім ще три. Ось уже у нього п’ять грибів у наплічнику, який він завбачливо взяв зі собою вранці. «Хе! Хе! От я молодець! – промовив сам собі. - З користю проводжу час. А мої однокласники квіти описують! Ну і їжте свої квіти!». Тільки він це промовив, як тут їжак перетнув йому дорогу:
- Привіт, хлопче!
- Привіт!
- А чи не даси мені одного гриба, бо мої зимові запаси закінчилися?
- Не дам! Іди собі, а то штовхну ногою.
- Злий ти.
- Який є.
Ще пройшов з десять метрів, зустрів чорну змійку.
- Привіт!
- Привіт!
- А чи не даси мені одного гриба. Хочу юшку грибну зварити, ще як восени її їла, - мовила та.
- І не подумаю давати. Повзи собі, а то палицею вдарю.
- Злий ти.
- Який є.
Через п’ятнадцять метрів зустрів вовка.
- О, - сказав той, - їжа до мене сама йде.
Злякався Юрчик та й каже:
- У мене гриби є в наплічнику. Хочеш?
- Нє-а. Тебе хочу з’їсти. Ти більш калорійний А я три дні вже нічого не їв.
- Не їж мене, вовчику, будь ласка, бо мої батьки плакатимуть за мною, я в них одненький, і однокласники теж плакатимуть, і вчителька Ніна Іванівна. Їй ще й перепасти може за те, що не уберегла мене.
- Гм… Вчительки шкода. Ну, і батьків теж. А однокласники, мабуть, реготатимуть. Ти ж їм стільки прикростей зробив.
- Не робитиму більше. Тільки відпусти.
- А тварин і рослин любитимеш?
- Любитиму. Обіцяю.
- Гаразд. Давай свої гриби і дуй назад. А то всі тебе вже шукають. А вчителька і справді плаче. Я підглядав за ними.
- Дякую, вовче.
Виклав гриби на траву Юрчик і помчав щодуху назад. Через хвилин сім-десять почув звуки:
- Юр-чи-ку! Юр- чи-ку!
- Тут я! Тут я! – закричав радо та голосно.
Коли зустрівся з однокласниками та вчителькою, глянув їм у вічі й сказав:
- Пробачте. Я винен. Від нині не буду нікому робити зла.
Вчителька підійшла до хлопця, обійняла його.
Всі діти теж кинулись до Юрка, обліпили його, як плоди горобини обліплюють кущ, на якому ростуть восени.
- Як добре, що ти знайшовся! – вигукували учні. – Ми вже думали, що ти вовкові в лапи потрапив, бо почули якоїсь миті виття, що неслося з глибини лісу.
- Все могло би бути! Але я тут. І я вас люблю, друзі. І навіть ці перші весняні квіти люблю.
Хлопчик схилився над пролісками.
- Ви, справді, гарні, - мовив, встав і добавив ще це:
- Пробачте мені всі, кого я хоч раз у який-небудь спосіб образив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814485
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 20.11.2018
Нам і Бог не помог,
Не помогла й хата...
І наш враг, нам не брат,
Не боїмось ката...
Та ж ми люди таки,
Химко, ми теж люди!
Візьмем в руки ломаки,
Бить ворога будем!..
І діди, й прадіди,
Врагів не боялись,
І сміливі були,
Й вміло захищались...
І батьки,як діди,
Всі у Правді жили...
І розумні були,
Хоча й неписьменні...
Не боялись біди,
Й негаразди були...
До землі і води,-
Всі повагу мали...
І до праці завжди,-
В них руки свербіли,
І туди, і сюди,
Встигати уміли...
І своїх діточок,
Вони не втрачали,
До свого ремесла,
Й до праці привчали...
Серед них чумаки,
Теж сміливі люди,
І в дорозі таки,
Все взнавали всюди...
І новини несли,-
У міста і села...
Сіль і рибу везли,-
Людям у оселі...
І про Правду ясну,
Всім людям казали...
А як треба було,
Вміло захищали...
Та за довгі роки,-
Все якось змінилось,
І як жаби, й круки,
У воді втопилось...
Ми тепер живемо,
Як лебідь, рак й щука,
І кудись пливемо,
Й нас ніхто не слуха...
Ось такий гармидер,
Тепер в нашім краї,
Хто тіка за кордон,
Хто тут доживає...
Бо великі пани,-
Все схопить зуміли,
А нам "дулі" дали,
Й роти затулили...
Все ж надіємось ми,
Що зможем змінити,
Візьмем вила й граблі,-
Підем врагів бити...
І чужинців, й "своїх",-
Виженемо з хати,
Не допустимо їх,-
Нами керувати...
Заживемо тоді
У Правді і Мирі
Бо ми люди такі,-
Дужі і сміливі!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814465
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018
Подяку за гроші не купиш,
Подяка безцінна вже тим,
Що нею ділитися можеш
Хто дяку дає тобі, - з ним
Вступаєш в зв’язок десь на рівні
Де тіла нема , а душа
Злітає крилАми високо
І там в вишині неспіша
Смакує ті миті щасливі ,
Які наповняють життя.
Добром, теплотою і змістом
Здіймає у вись до небес
І віра вселяється в тебе -
Є місце в житті для чудес !
09.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781317
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 19.11.2018
Зазирни собі у вічі
В дзеркало на себе,
Мо й правдиве розуміння
З’явиться у тебе.
Хто ти ?, - Який (яка) є
У даний момент
Правдивий можеш сказати
Собі комплімент...
Ні , - не в голос, а так тихо
Щоб нутро лиш чуло,
Не кидаючись в бокИ,
Просто в центрі було.
Щоб відчув єством своїм
Отак на однИні,
Що правда про тебе там,-
Десь по середині.
Скажім самі собі правду,
Бо ніхто ж не скаже,
Ніхто нам на нас самих
Очі не розв’яже.
Подивімся в свої очі,
А там і без слів
Все написано, як є,
Як би не хотів
Ти прикрасити ту дійсність,
Вбрати в кольорИ,
Є там правда, просто правда
Даної пори ...
Час від часу тай загляньмо,
Воно не зашкодить,
"Маємо, що маємо ",
Що є, - те й виходить.
А щоб вийшло, як бажаєм,
Життя барвінкове
Тяжко працювати треба
Над нутром, панове.
07.08.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802290
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 19.11.2018
Я розкажУ про старість...
(мені данО це знати),
Й кажУ вам, - це не кара,
А Божа благодати.
Якщо данО здоров"я, -
І гривні "три" в карман
Ми обрані, кажу вам,
Й це зовсім не обман.
Бо скільки ж то до старості
Пішло без внуків з Світу,
А ми всі ж дочекалися
Від доленьки привіту.
Пізнали радість внуків ми
Й майбутньому вітання
Вони від нас передадуть
Праправнукам послання.
Від нас нащадкам напряму,
Продовжать древній рід
І може наші настанови
Їх вбережуть від бід.
У третьому ,чи п"ятому
В якімсь тисячолітті
Й відвЕрне це біду від них
У їхнім лихолітті.
Щасливі ми, бо Благодать
Зійшла, СТАРІ, над нами
І дяку треба скласти всім
Всевишньому нам з вами.
04.11.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812588
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 19.11.2018
" Послухайте пильно Мене,
й споживайте добро
і нехай розкошує у наситі
ваша душа!"
(Ісаї 55; 2)
Закутайтесь спо́коєм,
Вдихніть тишину
І погляд зверніть
У небес вишину.
Ви думку звільніть
Відірвіть від землі,
Ви злобу відкиньте
Дайте шанс доброті.
Вона вас огорне,
Як теплий туман,
Впустіть доброту,
Не самообман.
Ніхто нам не винен
Не винні і ми
І не торкайтесь тії мозоли,
Яка час від часу
Відвідує вас,
Бо є у житті
І щось добре у нас.
Я вірю - добро
Таки править цим світом,
Після зими
Ми ж стрічаємось з літом...
19.11.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814446
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018
[url="http://s.poembook.ru/theme/f9/85/2d/4b9ad57d611f0c6475eb92044a2adbeac150154c.mp3"target="_blank"]© Ссылка на аудио Читает Автор откроется в новом окне.[/url]
Зажгу свечу, я ангелам своим.
Молитву верности во славу прочитаю.
Я восхваляю вас за вашу доброту.
За счастье без границ, что вы мне дали.
За те глаза, за муки, за слова.
За нежный взгляд и руки что целую.
За то что вы, позволили любить.
Устроив в жизни осень золотую.
Я на коленях буду вас молить.
Не отнимать счастливые минуты.
Продлить прошу ожившую любовь.
Оставить нам все сладостные путы.
© Copyright: Александр Донец, 2018г.
© №118111304348
Картинка - из открытых источников.
Музыка: Моцарт. Фантазия №397.
[url="http://s.poembook.ru/theme/f9/85/2d/4b9ad57d611f0c6475eb92044a2adbeac150154c.mp3"target="_blank"]© Ссылка на аудио Читает Автор откроется в новом окне.[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813754
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Знімають шуби мурі хмари,
Вдягають ними тротуари,
Хребти дерев, кущі та площу,
І листя кинутого мощі.
Самотня постать чує дотик
Холодних рук. Ядучий опік
Уразив тіло, зранив душу,
Думки переодяг із плюшу.
Скривило небо злу гримасу —
Чи то байдужості до часу .
І дощ холодний, і самотність
Пліч-о-пліч йдуть у пізню осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814125
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Осінній бал відтанцювало листя,
Встелилося в шовковий легкий шурхіт,
І сірий ранок подививсь імлисто:
Дерева височіли, ніби шули.
Осіння мудрість після листопаду
Дає для роздумів час міжсезоння.
Прощає всі образи слізна пам*ять,
Бо в кожнім дні свої нові резони.
Людина прагне затишку і миру,
Для щастя зовсім небагато треба:
Любов, надію в серці й силу віри -
Буває й восени прихильним Небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814179
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Ти б не простила якби я пішов,
Якби за мною закрилися двері,
Ти б не просила...
Лиш дощ за вікном,
На склі вимальовує дивні химери...
І я не хвилину чекав, цілий вік!
Так тяжко зірвать було маску.
Я світ свій поклав до твоїх ніг,
Взамін лиш отримав поразку.
Дивний обмін, цілий світ на терор;
Життя на обмін із обманом!
Ти мала надію, що дощ за вікном,
Завжди іде разом із туманом...
Але все ж туман не завжди із дощем,
В цю мить він був чистий мов небо
І я осягнув всю тебе, й лютий щем,
Болем знищив у тобі потребу!
Ти не просила, аби я не йшов...
І не дивилися навіть у очі!
Ти не простила!
Лиш дощ за вікном, був зі мною протягом ночі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810508
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 17.11.2018
В співавторстві з Данилом Київським
Давай з тобою ніжно поговорю...
Мовчання, кава. Тихо серце крає...
Йде тепла осінь й небо яснозоре
Пісенну зграю в вирій проводжає.
Про сни, вірші, згадаю про минуле...
Тих давніх мрій вуаль носити мушу
Про почуття, що з часом не минули
І про любов..., що розпікає душу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813318
дата надходження 10.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Мольфар
ЯК У КАРПАТАХ СНІГ ЗІЙДЕ,
МИНАЄ ЗМОГА ХУРТОВИНИ,
МОЛЬФАР У ТЕМНИЙ ЛІС IДЕ
ТАЄМНОЙ СТЕЖКОЮ ЄДИНОЙ.
В ПЕЧЕРІ, СИДЯЧІ ВПОТЬМАХ,
ДВАНАДЦЯТЬ ДНІВ ПЕРЕБУВАЄ.
ДУХОВНУ СИЛУ НАБУВАЄ
І ЗНОВ ВІДНОВЛЮЄ СВІЙ ФАХ.
ВІН МОЖЕ ХМАРИ «РОЗРІЗАТЬ»,
ЗАПОБІГАТИ ГРАДУ З НЕБА,
ХВОРОБИ РІЗНІ ЛІКУВАТЬ,
ЗНІМАТИ ПОРЧУ, ЯКЩО ТРЕБА.
ДОПОМОЖИ МЕНi МОЛЬФАР
(ЗРОБИТИ ЦЕ У ТВОЇХ СИЛАХ)
ПОЗБУТИСЯ ВІД ЇЇ ЧАР,
І СТАТИ ВІЛЬНИМ ТА ЩАСЛИВИМ.
МОЯ ЛЮБОВ ОДНОСТОРОННЯ,
НЕРОЗДІЛЕННА – ЯК ТЯГАР,
І Я НЕ Я, МОВ ХТОСЬ СТОРОННІЙ.
ДОПОМОЖИ МЕНІ МОЛЬФАР!
ВИКТОР СИТНiЧЕНКО
P.S. ПЕРША СПРОБА НА УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ ПІД ЧАС ВІДПОЧИНКУ У ЗАКАРПАТТІ.
ЖОВТЕНЬ 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814099
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Покрова! Сонце сяє, дзвонять дзвони
і лине благодать по всій землі.
В церквах лунає проповідь з амвонів,
святковий настрій в місті і селі!
Козацтва споконвічне, древнє свято,
захисника Вітчизни славний день.
Це пам’ятають майже в кожній хаті,
де не забули батьківських пісень.
Де не забули голод, лихоліття,
як прали українського снопа,
як в дні війни минулого століття
народжувалась у боях УПА.
Де й в ці часи війна іде на Сході
і гинуть кращі – Неньки білоцвіт.
Ідуть щоденно по небесних сходах,
щоб захистити український рід.
Покрово Богородиці святої,
від України горе відведи
і омофором з істини сувоїв
укрий Вітчизну нашу від біди!
14.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809898
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 17.11.2018
Душу зігріє.
Розважить.
Ой, як багато
важить!
Сили додасть.
Допоможе.
Ой, як багато
може!
Всіх приголубить.
Зігріє.
Ой, як багато
вміє!
Все помічає.
Все бачить.
Ой, як багато
значить!
Щиро до Бога
злітає.
Ой, як багато
знає!
Вміє сплисти
за водою.
І повести
за собою.
Кожне в ній слово -
перлина.
Божої ласки -
краплина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813970
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018
Чом серце краєш
боляче
І звуки твої – смутні?
Кровавиш рани
гоячи…
Догоджаєш мені?
Вдягнув Бог голос
в дерево,
засі́яв втіху і біль…
Багаття іскри чи
жариво-
Й улучаєш у ціль.
Мереживне нот
плетиво-
На віях чуття - мов роса.
Напруга немов
тя́тива —
І струниться краса.
За скрипку -- душу
демону,
Кому же апофеоз?
В засвІтті --
світлому? темному ?—
Дограє́ віртуоз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813948
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018
Нехай все буде… так, як є між нами,
Сповила осінь, в сіреньку ряднину,
Ми тільки вдвох й смачний чай вечорами,
Пахучий запах забрав порожнину.
Тікає смуток, в пічку із дровами,
Вогонь палає, хвилясті язики,
Як феєрверк, із смугами ясними,
Знов будоражать потаємні думки.
Вітер шмагає… дощ стукав по шибці
Погляди ніжні…. супокій панує,
Лиш веселиться, вирує у грубці,
Бурхливий спогад, вже з димком воскує..
13.11.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813824
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 15.11.2018
Отакі то справи,
Ц
И
К
Л
О
П
Е
[youtube]https://youtu.be/UAuRye7rwT8[/youtube]
[i][b][color="#0d84a8"]Здавалося б, тварина безобідна:
живе в багнюці, живиться Ԓайном...
Така собі – сірятина невидна…
І ростом не вдалась… Ну, істий гном!
Та інколи й ту жертву "колупає",
що в кілька раз його – клопа – крупніш,
бо дружить не з людьми, скоріш – з клопами,
що смокчуть кров оганніш, блохи ніж!
І ссуть довкілля бридливі комахи,
кидаючи в окіл зловонний слиз…
І ними гребують і вільні птахи,
і родичі-рачки!
Тікають вниз,
на дно, де темно...
Жити ж спокійніше –
туди не досягає кровосос!..
У нього, бач, комфортна [color="#cf0b0b"]інша[/color] ніша
і [color="#c90a0a"]інший[/color] для чолобиття Христос…
…Тут алегорій в борг шукать не треба:
Погляньте вкруг – чи не сумі́ж той хлоп?..
Веде себе як повелитель Неба,
але ж смердить –
як "благовірний" клоп!
[/color][/b]
11.11.2018[/i]
_________
[i]Циклоп [/i]([i]Cyclops[/i]) — поширений рід дрібних
прісноводних щелепоногих, що охоплює близько 100
видів тварин. Назва Cyclops походить від циклопів,
що, як і інші представники роду, мали одне велике
око, червоне або чорне, що дуже символічно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813430
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Не очень люблю писать на руском языке.
Но зашел на русскоязычный сайт, а там уже про осень...
И как-то экспромтом, под впечатлением, вырвалось...
Бабье лето паутинкой
Ловит капельки дождя.
Изумрудною бусинкой
Сквозь окно зовет меня.
Нынче осень, словно юность,
Манит золотом листвы...
Утром, кажется, проснусь я,
А вокруг весна,.. цветы...
Дождь стучит уже в окошко
И весна прошла давно.
Мысли стынут по немножко...
С грустью я смотрю в окно...
Задержись немножко осень,
Не хлещи в душе дождем,
На висках еще не проседь,
А весну мы подождем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277715
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 13.11.2018
В цей вечір осінній,
Сумний і холодний,
Зігрій мене, любий,
Коханий, зігрій.
Стрімкий і нестримний
Гарячий, голодний,
Неси мене миттю
В захоплення мрій.
Притисни міцніше,
Щоб серце у серці…
Цілуй мої вії,
Цілуй мої очі.
Бо що є святіше,
Коли душі дверці,
Мені відкриваєш
Щодня і щоночі.
Кохай мене, ніжний,
Так палко й шалено
Щоб холод соромився,
Нашого жару.
Зі мною ти будеш,
Іще щасливіший
І місяць освятить нас,
В вінчану пару.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813630
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018
[color="#613b07"]Мольфарка Осінь змінює палітру,
Вчаровує богемність кольорів.
Золочений колишеться від вітру
Той клен, що разом з нами постарів.
І ліс багрянцем виграє на сонці,
Й дощі перуть цю листяну красу!..
Ловлю скупий промінчик у віконці,
Його з собою в зиму понесу.
Бринить відлуння бабиного літа.
Я відчуваю ще його тепло.
Моя самотність, спомином зігріта,
Присіла злегка вітру на крило.
Щоб закружляти з ним у падолисті
Й лишити Осені мої жалі –
З чарівних мрій низатиму намисто,
Доки Весну повернуть журавлі.[/color]
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813700
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Життя минає, час біжить
Потрібно всім нам це збагнути,
Потрібно жити зараз і в цю мить,
Бо більше митей може вже й не бути.
Радіти сонцю, сміху дітвори,
Дивитися як доще паде на землю,
Слухати, предивні пташині голоси,
І час від часу серце своє чути.
Потрібно змінюватись кожен день,
А не так просто існувати,
Долати труднощі і вірити в людей,
Можливо хтось цього і незабуде.
Потрібно бути добрим читачем життя,
А не так просто між рядків читати,
Не перекручувати слів чужих людей,
І рідних своїх ніколи не здавати
А також не здаватися в житті.
Сьогодні складно все, а завтра пречудово,
Потрібно пам‘ятать важливу річ:
Усе що є, так це тепер, тому потрібно бути все готовим.
Звичайно, що не кожен це збагне,
Та я хоч трохи намагалась передати:
Що ми не вічно в світі цім живем -
Що тут ми гості і потрібно йти до «Хати»!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813620
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Коли в нічному небі догорить
Моя зоря, промчавши небосхилом,
Подумаю в свою останню мить -
Вона із тих, що все-таки, світили.
Не спіймана у ями чорних дір,
В висотах не відшукуючи слави,
Іде моя - одна з найменших зір -
Між інших, іменитих і яскравих.
Хай правди відстояти я не вмів
І хижий світ змінити був не в силах,
Але коли кипів у мені гнів,
Вона гарячим полум'ям горіла.
Байдужістю несе від мертвих тіл
З давно уже погаслими вогнями,
А в розсипі палаючих світил
Моя орбіту креслила за вами.
Коли смішні малята в перший раз
На ніжки піднімалися несміло,
Хвилюючись, дивилася на вас
Моя зоря, і променем світила.
Хай кажуть: - Не з важливих ти світил, -
Холодні зорі, мертві і не зрячі.
Але палаючи з останніх сил,
Моя зоря іде в сім'ї гарячих.
І навіть коли час мою свічу
Погасить в мерехтливому світанні,
Я в небі метеором пролечу,
Яскраво догоряючи востаннє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808660
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 13.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2018
Ну, не можна тебе не кохати.
Кохання гріх втрачати.
Ним душу ми рятуєм.
Один одного на відстані
Вже відчуваєм.
Ось що значить кохаєм.
Твоя душа в моїй душі.
І зовсім це не міражі.
Любов оця - блаженства мить.
В любові твоїй так хочеться жить.
Постійно в ній перебувати.
Ну, як ці миті щастя
Не втрачати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813669
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Від землі миттю…. злетів до небес,
Промчався вітер, як кінь, вороний,
Грива хвиляста, рвала сірий плес,
Ледь- ледь пробився, промінь золотий.
Неслися хмари…швидко, не в змові,
Зовсім не здатні, всім суперечить,
А він наспівує, ритми нові,
Листя осіннє, вкотре столочить.
Скрізь чорно й сіро… Дрімати хоче,
І ліс, і поле. Не вгамується,
З осінню в танці, жваво шепоче,
А та в зажурі, вже й не сміється.
Останній промінь, світив на землю,
Час, вже й спочити, його вмовляє,
Скакун суровий, відчував волю
З поглядом хитрим, знову літає.
09.11.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813583
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Любіть матерів,як вони вас люблять,
Любіть допоки вони ще живі...
Бо ж неувага й нелюбов їх гублять,
Вони ж вам сили віддали свої...
Частіше говоріть слова ласкаві,
Їм кожне ваше слово до душі...
Розмови з вами їм завжди цікаві,
Зменшують смуток, болі і жалі...
І пам"ятайте, що вони не вічні,
З часом, на жаль, відійдуть назавжди,
А їм важкі уже і грудні, й січні,
Дощі, вітри, морози і сніги...
Отож, любіть, допоки ще не пізно,
Чи вони поруч, а чи вдалині,
Не допускайте,щоб вмивались слізьми,
Частіш дзвоніть і приїздіть частіш...
ЛЮБІТЬ МАТЕРІВ, ЯК ВОНИ ВАС ЛЮБЛЯТЬ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813614
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 13.11.2018
ШАНУЙ СВОЮ МАТІР
Шануй, свою матір допоки жива!
і будь уважний ,до себе пригорни!
хіба важко ,сказати :"добрі слова"?
вона не спить, думає де ходиш ти?
Мама, колискову тобі співала ...
важко трудилась, щоб хліб був на столі,
за тебе синочку життя б віддала!,
щоб сяяли яскраві сонячні дні.
Днями заробляла одіти, взути,
смачненьке готувала вечорами,
побивається, пташкою від розлуки,
як є довжелезна відстань між вами.
І в будні, запалює вогник свята,
нахиляє , зорі до твого вікна...
цілуй, в руки... радій, що є мати,
дзвони ,частіше... запитай, як діла?...
І вмій, змовчати, вислухай до кінця...
і навчись, відчути серце золоте...
вона -надійний друг ти завжди дитя,
підкаже, і від недруга вбереже.
Пам'ятай, дорогий милий мій сину!
що мама є найдорожча - у житті,
вона простить, всяку тобі провину,
молиться, за тебе Богу на землі.
Любов безмежна ,як море широке...
словом ,зігріє у заметіль зими,
тож люби, поважай -небо високе!,
як не стане, сльозою вмиєся ти.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813634
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018
ЛЮДИНА В МАСЦІ
Я не люблю, як людина одягає маску,
з усмішкою, сюсюкає лживо в очі тобі.
Витягує, із тебе нутро... веде у пастку,
хоче знати все на світі, що потрібно її.
І ти, все розкладаєш, по- поличці детально,
а вона майстерно, грає роль мати Терези.
Дивиться, в твої очі... грайливо, театрально,
і заздрість, черпає з тебе свої інтереси.
Я вдячна, своїм недругам, ворогам за урок,
які навчили бачити здалеку людину.
Відчуваю, їх запах цвілі, помисли за крок,
і нераз помиляюсь, з душі лию сльозину.
І я присвячую, витрачаю свій час її ,
і ділюсь, щиро одкровенням падінь і злету,
а як біда, у мене... загубиться в юрбі,
і сліду, не віднайдеш з снігового намету.
Я вдячна, своїм недругам ,ворогам за урок,
які ударною хвилею збивали із ніг...
штовхали, у прірву, і сипали в очі пісок-
і були суддями, робили вирок у житті.
Бога, молила, просила'' дати сили мені''
вибратись, з дикого світу... безодні океану,
минаю ,хто наставляв курок у спину мені,
пробачила , простила... час загоює рану.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813375
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018
Стоїть верба над водою
Одна в самотині,
Ой немає щастя-долі
В рідній Україні.
Стоїть верба над водою
Мочить коси сиві…
Коли ж люди в Україні
Вже будуть щасливі?
Стоїть верба над водою
Праворуч світає…
Мама синочка на війну
В горі проводжає...
Стоїть верба над водою
Наліво погляне,
Нема спокою і правди
Скрізь життя погане.
Стоїть верба над водою
Плачуть сиві коси…
Оділлються ворогам ще
Тай пекучі сльози...
Стоїть верба над водою
В воді сходить сонце...
Щедра доля заглядає
У наше віконце...
Розіб’єм ворогів клятих,
Геть сміття із хати!
Розквітну я над водою
Вік би так стояти…
23.10 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811377
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 05.11.2018
Изнываем ли от зноя,
Или мокнем под дождем,
Замерзаем на морозе,
Что- то делаем и ждем...
Новостей, так лишь хороших,
И внимания друзей,
Сердце мы КП откроем,
И жить станет веселей!
Нас КП ведь не забудет,-
В этой жизни суетной,
Мы на встречу идем другу,
Он нам верный и родной!
Нам КП - как луч Вселенной,
Проливает свет для нас,
Поднимает настроенье,
И заботится о нас...
Друга верного имеем,-
Лучше в мире его нет,
Мы читаем, пишем, любим!
Шлем друзьям мы всем: "Привет!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812593
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 05.11.2018
Туман, туман… Густий туман, стелився над землею,
Нащо скажи, вієш печаль і розлучив нас з нею,
Адже ми вдвох, два деревця, так осені раділи,
Ховали сум, в сухих листках, мов промені ясніли. - 2 рази
Туман, туман, трава ледь - ледь, багрянцем полонена,
В обійми взяв, легко крилом, під музику Шопена,
Поля й луги в срібній росі, вже стали кришталеві,
Ліс наче спить, не чуть птахів, зникли пісні веселі.- 2 рази
Я попрошу, сизий туман, розвійся в піднебессі,
Хай донесу, тій, що люблю, своє кохання в серці,
Цій калиноньці, що схилила, червоні грона змоклі,
Не зможу жить, погляд сумний, летять листки пожовклі. - 2рази
Молодий клен, трішки гойдавсь… через туман мінливий,
Ныжны слова нашіптував, втрачав голос сонливий,
Туман, туман… густий туман, стелився над землею,
Нащо скажи, вієш печаль і розлучив нас з нею,
Нащо скажи, вієш печаль і розлучив нас з нею,
Нащо скажи... вієш печаль ы розлучив нас з нею.
01.11.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812511
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 04.11.2018
А вітер змін мене не запитав,
Без стукіту вірвався в мою долю.
Картину фарбами мені намалював.
Та й побіг гуляти собі в полі...
Моя ж душа тепер не знає спокою.
Чи зараз так як треба я живу,
Чи тою я іду тепер дорогою?
Не сон я бачу... все це на яву.
Думки снують як павутиння восени -
Чи ж вірний вибрала я шлях...
Чи те зерно, що словом сіється
Колись проростать буде на полях...
01.11.2018рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812229
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 02.11.2018
Кохання- наче справжня казка.
Багато в неї є причин.
Вона не скаже нам будь ласка,
Але кінець частіш один.
Вона знаходить свою долю
Там, де кисільні береги.
Де назавжди кохані двоє
Для щастя все перемогли.
Вона дарує насолоду
- Чудову пісню солов’я.
Добром кінчаються пригоди
І знову мир, а не війна.
Кохання розцвітає всюди
Де гарний є врожай добра.
Любіть, цінуйте добрі люди
Себе і близьких і життя!
Жовтень 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812190
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018
Стихи как всплеск живой волны,
Что набегает иногда
И сводятся опять мосты,
Идёт счастливая душа.
Стихи как лучик в облаках,
Который освещает путь.
Как ручеёк любви в горах,
Который можно почерпнуть.
Стихи- прекраснейший сюжет
Картин чудесных на земле.
Стихи- вопросы и ответ
Ко всем, конечно и к себе.
Стихи- бальзам любви в словах
И добрый доктор Айболит.
Стихи любой развеют страх,
На подвиг могут вдохновить.
Стихи исходят из души
И сердце чаще скажет "да",
Но лишних слов не говори,
Будь осторожен с "никогда".
Стихи зовут в волшебный лес.
Зовут нас в горы и моря
И на весах большой в них вес,
Когда есть жизни красота.
Стихи- лекарство, позитив,
Скупая добрая слеза.
Ты всё-же прав был покорив
Себя и ближних для добра.
Октябрь 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812187
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018
Від сліз, душевне виснаження зашкалює
бо сліпа любов крихка розбилась на друзки,
вчорашній день, відштовхує і віддалює,
як яблука обитті вітром від галузки.
А життя, обпатрошило крилаті мрії,
намріяні веснами ,народжені літом...
і де довгоомріяне щастя- надія?
розлетілись, на схід і на захід-по світу.
Виграє, час на клавішах по нотах долі,
почуття, колосально виводить сопрано...
життя, обнулило до центу від недолі,
час -віртуоз зіграв свою роль досконало.
впадеш у відчай перемагай саму себе
підведись від безсилля і встань на ноги
душі дано труднощі і пережити все
у небеснім соборі знайти слово Бога.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812103
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018
З-за горизонту випливає вечір
Й півсутінки зганяє зі шпаринок.
Цвіркун сердитий — сурм не чути ночі--
Заграв своє на срібних павутинах.
Алеями ідуть і йдуть поволі
Гурти дітей й поважні перехожі,
А ранній вечір, зовсім розімлілий,
Печаль нагонить в ці години гожі.
І я знесилено блукаю парком,
Шукаю марно втомі сво́їй спокій,
Та раптом якось зовсім ненароком
Перехрестився погляд мій із тво́їм.
Переді мною знову ж тії очі,
Хоч посмутила їх роками осінь.
Ту ж саму явно рідну постать бачу,
Яка мені ввижається ще досі.
І усміх, янгельський, ласкавий,
Негодами не стертий й іншим кимось.
Тремтливе серце, втішене, голосить:
--Не розлучаймось більш!
Не розлучаймось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812078
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018
[color="#0a68b0"] [i]В о з ' є д н а н н ю
[/color] [color="#b00a94"]правослаавних церков в Україні[/color]
[color="#e0930d"] п р и с в я ч у є т ь с я[/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/eavK2s-XcYs[/youtube]
[b][i]Кажіть слова хороші за життя,
бо на тім світі в них нема потреби:
там інші алгоритми в небуття,
закони різні – на землі й на небі…
По-іншому розводяться мости,
по-іншому янтаряться коралі…
Щоб до краси тієї нам дійти,
на цьому світі не творіть печалі…
Любімося ж… То Богом нам дано.
Кохаймось тут, бо там все інше буде…
Ділімо хліб... й на всіх – п’янке вино,
і Бог за це, повірте, не осудить…
Та слів дарма не кидаймо пустих:
Від щирості… хай серце не зів’яне!
Не забуваймо віншувати тих,
хто в милосерді і турботах – п’яний…
Шануймо і славімо щиро тих,
хто хрест свій тяг, хоч тяжко, на Голгофу,
тримався клятви на крові́ святих –
братів по кро́ві й їхніх філософій…
…Найдіть слова потрібні – за життя,
щоб славити пожертви… і коралі…
щоб слізьми не вмивалося дитя,
коли батьки його у прі вмирали.
Все, що́ щастить – у наших же руках:
гнівити Бога в нас нема потреби…
Єдиний Він – у серці і в думках,
його веління –
на Землі й
на Небі! [/b][color="#5c0c99"][/color]
30.10.2018[/i]
На світлині – Володимирський собор
у Києві (фото автора).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811954
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
[i][b]Тут, у чистому глянці не збуджених рухом калюж,
Геть збігаючих хмар понасмикані клаптики вати.
І завмерлий від мінус по цельсію охровий плющ,
І стрімкий водопад його зелені з припічку хати.
І палітра блакитна й холодний-холодний бетон,
Його контурів кимось розмиті у водах ефекти.
Час від часу, злітаючий голуба в просторі дрон,
Що шукає най-най, найпрекрасніші жовтня об’єкти.
Ця богемність колекцій природи мені до душі,
І вібруюючі кола й води нетривке завмирання.
Не руйнуйте картин, я прошу вас, жовтневі дощі,-
Це моє неприборкано-щире сьогодні бажання.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811868
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Я ІЗ ТИХ ХТО ЧУЄ ГОЛОС
Я із тих ,хто чує голос журавлинний!
не рвуся, вперед ,а сідаю край стола...
п'ю, чорну каву без цукру, чай полинний...
ніколи, не встигаю на потяг життя.
Я із тих ,хто не може спати ночами...
і думками ,змінює планету земля-
оре, сіє зерно у віршах словами,
замріяна ,закохана птаха в небеса.
Я із тих, хто приносить у жертву себе,
і заради, інших віддасть своє життя...
вірю у казку , у боже слово святе...
серед ночі , відкрию двері ,як біда.
Я із тих, хто не прагне слави на землі,
молотом розбиваю кам'яну скелю,
пливу, в океан на своєму кораблі...
несе, хвиля у життєвій каруселі.
А із тих ,хто не в'яне, а вічно живе...
і завжди, в пошуках світла у пітьмі-
люблю, боже творіння, що квітне, цвіте...
ловлю, зорі у зореквіті на землі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811846
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Ви забули мене, не пізнали збентежений погляд,
Не згадали той вечір, коли, як тепер, падав сніг.
У єдиній троянді ховались покора й сваволя,
Та беззахисна квітка мене нагадала мені.
Ви забули мій сміх, як вустами колючки виймали.
Білосніжні пелюстки, зів"яли й зотліли давно.
Дотепер лиш обвуглені миті, під колір марсали,
Збайдужілій мені наливають холодне вино.
Ви забули ім"я, яке вигадать більше не сміли,
Щоб назвати ту, іншу, не схожу на мене ніяк.
Тільки чом і сьогодні букет ваш трояндово-білий,
Якщо любить криваву марсалу вона, а не я?..
16.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771843
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 29.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2018
Ідуть до магазину дід з онуком.
В думках у них – незчисленно ідей.
І тут слова у вухо Гени круком:
- Ховайся, внучку, вчителька іде.
Сказав я їй, що хворий ти, в постелі,
Коли дзвонила вранці у наш дім.
Що весь сніданок ти лишив в тарелі,
Що тілом вірус бігає твоїм.
- Ну, ти даєш, дідусю любий-милий.
Мені також дзвонила класна мем.
Сказав, що ти ледь вирвався з могили,
Що серце твоє дихає вогнем.
Що ліки підносив тобі й харчі.
Отож ховайся, діду, ти мерщій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811533
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 29.10.2018
Прекрасне почуття любов
хай не старіє, не зів’яне,
бентежить серце полум’яно
та гріє душу знов і знов!
Любов не гасне і не тліє,
зворушує своїм огнем,
пробуджує сердечний щем
і щастя заповітні мрії!
Любіть! Любіть безмежно,
чисто, ніжно!
Любіть! Любіть,
мов квітку білосніжну!
20.05.2017
http://ukrnotes.in.ua/noty/Stepanova-Borovskaja/Stepanova-Borovskaja_Ukrainskyi_romans_Liubit.php
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807523
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 29.10.2018
Сказать хочу тобі найкращі я слова.
Відчути зможеш їх, ти їх знайдеш сама.
Мелодія дощу приходить з веснами.
Як краплі дощові й слова є перлами.
Мої слова в травах розсиплються.
А як збереш ти їх - вони засвітяться.
Веселка сяє в них, прозора і ясна.
У барвах весняних шукай мої слова.
Мелодія душі і світла, і проста.
І сонячним теплом наповнена вона.
А як торкнешся струн... Ой, як же забринить!
Співає в тих душа, хто вміє так любить.
Мої слова в квітах розсиплються.
А як помітиш їх - вони засвітяться.
Веселка сяє в них, прозора і ясна.
У літа кольорах цвітуть мої слова.
Сказать хочу тобі найкращі я слова.
Відчути зможеш їх, ти їх знайдеш сама.
Про них ти запитай у неба просині.
Бо квітнуть же вони і в барвах осені.
Мої слова між віт розсиплються.
А як збереш ти їх - вони засвітяться.
Веселка сяє в них, прозора і ясна.
У барвах осені знайдеш мої слова.
Мереживо тонке - зимових днів дива.
І в чистоті зими живуть мої слова.
А дотик рук моїх зігріє в холоди.
Словами-перлами цвітуть зими сніги.
Мої слова в снігах розсиплються.
А як торкнешся їх - вони засвітяться.
Веселка сяє в них, прозора і ясна.
І в кольорах снігів квітують ці слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811820
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018
[color="#7700ff"][i][b]***
Я сьорбати щастя готова,
І наврочу всім рідним його,
Я викину з долі полову!
Не шукаю я лише свого…
І крилами вкрию дитину
Й онуку любиму свою.
Й до рідних всіх серденьком лину,
Шаную й люблю всю сім'ю!
Всім зичу щасливої долі,
Дороги без ран і спіткань!
Душевного миру і волі!
Й тепла ще і без нарікань!
Укрию від вітру і спеки,
Від зла усіх вас вбережу,
Щоб жили в добрі і безпеці,
Щодня вам Любов покажу.
***
Щебетуха щебетала ,
щастя щедро роздавала
Щиросердна й щебетлива
щось щоразу щебетіла.
Щонайбільше щонайменша
всіх щастить готова перша.
Щастям повниться весь дім,
нащастивила усім.
24.10.2018р.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811121
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 29.10.2018
Літо...
По небу котиться розжарене сонце
І раптом дрібненький дощ...
Я глянув в віконце -
Швиденько на вулицю,..
На бруківку намочених площ.
Хай радіє душа,
Хай серце сміється...
Цьому чуду земному...
Бо так без гроша,
Нині чудо дається
Мені лиш одному...
... Очі заплющив - по обличчі краплини.
То сльози,.. та ні - то життя,
Струмочком біжить щохвилини...
Така чиста, така молода -
Первозданна небесна вода...
І серця биття
Наповнило радістю груди...
... Я єднаюсь з Світом,
Я частинка планети Земля...
Може завтра стану я вітром,..
Та сьогодні це пісня моя...
......................................
... Як краплини дощу
Завжди зливаються в ріки,..
Так я Душу свою прошу́ -
Будь в єдності з Світом навіки...
25. 06. 2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797071
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 28.10.2018
Настала осінь...
На порозі листопад...
В думках й бажаннях,
хочеться тепла...
Отак іду, згадую собі я,
як було добре,
колись із кимось із людей...
І не простих,а тих,
кого цінили...
Кого чекали, молитви молили...
Колись так жили...
І йду по вулиці тепер...
Повз стадо тих ''недолюдей''...
І бачу поділ світу ...
''Чорне'' й ''Біле''
Як би хотілося тепер,
бути для когось із людей,
важливою,хоч трішки,
крапельку маленьку...
Коли подивлюсь на людей,
на скляний погляд, серце кам'яне...
І потім думаю...
А я живу...Хоч часто мрію,
завжди говорю...
Та я живу...Живу...
На серці камінь не ношу...
Просто живу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811204
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 27.10.2018
Какой чудесный аромат,
Сравнимый разве что с весной.
Он тоже может вдохновлять
И даже насыщать собой.
Разлила осень благодать,
Она умеет почудить.
Стал воздух- супер-концентрат.
Мгновенья добрые ловить.
И лёгкие, как механизм
-Он рад себя подзарядить.
Ходи, дыши и весь туризм,
Но многим хочется курить.
Ходи и радуйся душа
Природе, жизни и семье.
Люби в любые времена,
Но помни всё-же о войне.
Война не смотрит календарь,
Ведь у неё свои права.
Ей не прикажешь- "не ударь".
На то она и есть война.
Но осень скажет, что зима
Уже прокладывает путь
И каждый день календаря
В снега всех может окунуть.
И если холодно в душе,
То даже летом в ней мороз,
А если свет, любовь в тебе
-Там миллионы алых роз.
И осень всё-таки права,
Она умеет научить.
Есть осень жизни и зима,
Но каждый может добрым быть.
Октябрь 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811419
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018
[b][i]Ви знаєте, як пам'ятною хвилею
Іще рука торкається плеча,
І як "курли" десяте рветься з вирію
Й кислить тривог нестигла алича.
І як коліс монети спішно котяться
По чорнім-чорнім плетиві доріг.
О, як до вас, звернути мені хочеться,
Проплакавшись дощами на поріг.
В момент, коли втікаючі пейзажі
Фільмує погляд втомлений з авто.
На кінострічках, клена камуфляжі
Й блакить туманна вашого пальто.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811352
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018
Задивлюсь до неба, озирнусь довкола,
Земля – ненька, моя різнокольорова,
Поцілунок, шле сонце, ясніє просинь,
Чарівниця мандрує - панянка осінь.
Задивлюся, а ліс, сумний, напівголий,
Молоденький клинок, одяг фартух жовклий,
Десь лишилося, все ж листячко подерте,
Присоромився, за те вбрання відверте.
Гра акорди, з вітром осінь - танцівниця,
Закружляла, в танці, радо веселиться,
Вже до неї, задивлюсь, мій сум розвіє,
Співа серденько, то ж краса душу гріє.
18.10. 2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810452
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 18.10.2018
За... Апух-
т
і
н
и
м
[youtube]https://youtu.be/-cPWfDHC_G4 [/youtube]
[i][b][color="#53068f"]Ночі осіннії, ночі безсоннії,
Звуки незв'язні і погляди томнії ...
Ночі, останнім багаттям осяяні,
Осені пізньої квіт неприкаяний…
Най навіть часу рука безощадная
Вкаже нам те, що було у нас хибного,
Линемо в ніч нашу пам'яттю жадібно,
Хтиво шукаєм вгоноби* нетрібної…
Вкрадливим шепотом ніч втихомирює
Річі леткі, галасливі, буденнії...
Так не унадливо душу окрилюють
Та незбагненно гукають до вирію –
Ночі осіннії,
ночі шаленії! [/color][/b]
13.10.2018
_________
*Задоволення
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809815
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 17.10.2018
Ой давайте заспіваєм пісню веселенько,
Щоб усмішки заясніли, зраділо серденько.
Бо козацького ми роду тут усі є діти,
землю вміємо любити, вмієм боронити.
Ой співаймо, хлопці, на весь світ.
Нехай бачать - в України гарний цвіт!
І весела, і бадьора мова солов'їна.
Хай всі знають, що співає гарно Україна!
Ой давайте затанцюєм та ще й веселенько.
Щоб усмішки заясніли, зраділо серденько!
Бо козацького в нас роду і батько, і мати.
Землю вміємо любити, вмієм танцювати!
Ой співаймо, хлопці, на весь світ.
Нехай бачать - в України гарний цвіт!
І весела, і бадьора мова солов'їна.
Хай всі знають, як танцює гарно Україна!
Ой давайте всі радіти, будем веселити.
Нехай знають - українцям добре в світі жити!
Золоте нам сонце сяє, небо в нас блакитне.
Ми веселу вдачу маєм, серденько привітне!
Ой співаймо, хлопці, на весь світ.
Нехай бачать - в України гарний цвіт!
І весела, і бадьора мова солов'їна.
Хай всі знають, що щаслива наша Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810158
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 16.10.2018
ЖОВТІЄ СВІТ, ЗЕМЛІ ЗЕЛЕНЕ ЛОЖЕ.
ТЬМЯНІЄ ТРАВ БРУНАТНИХ ВОЛОКНО,
МОЛЬФАРКА-ОСІНЬ РАНКАМИ ВЖЕ СХОЖЕ,
ДЕСЬ ПАМОРОЗЗЮ ДИШЕ НА ВІКНО.
ХОЧА, ЩЕ СОНЦЯ СОННА-СОННА КИЦЯ,
ДЕІНДЕ ТОПЧЕ КОВРИКИ ЗЕМНІ.
ЛУНАЮТЬ МАНТРИ - ЧУЄТЬСЯ ЖИВИЦЯ
БІЖИТЬ ДОДОЛУ З НЕБА ПО СОСНІ.
ТАКЕ БЛАЖЕНСТВО ОСЕНІ ПОГОЖЕ,
ТРЯСУТЬ ПОВІТРЯ ШУМОМ ЯВОРИ.
ПРИСЛУ́ХАЮСЬ ДО МУЗИКИ І, МОЖЕ,
ЗМАЙСТРУЮ МІНІ-ЧОВНИКИ З КОРИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807108
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 15.10.2018
[b][i]Візитки жовтня з сірою каймою,
Зважнілим листом б'ються об паркан.
Так добре йти, збиваючи ногою,
Лежачих долі сотню ікебан
Узрівши, як хмаринок дві овечки
Забіг долають в синіх небесах,
Як сотих дум гойдається вервечка
На доленьки щасливих терезах.
І, як блакитно-сиві небозводи
Підносить сонця в золоті кільце.
Це просто дрібка щастя й насолоди,
Це просто осінь... осінь... от і все..[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810042
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018
Любуюсь красотой дубов,берёз, клено́в...
Что нашу Осень украшают.
Все, как на подбор!
Своей красой очаровали!
Как восхитительна их краса!
Своими яркими тонами...
Радуюсь!
Что всё это вижу я!
Красота такая настроенье поднимает!
Я, как ребёнок, радуюсь красой!
Как будет - то вижу всё впервые!
Красива Осень!
Не уходи!
Постой!
Наполни своим щедрым позитивом!
Твои яркие тона
Оставят след, вдохновляя...
Осень!
ОБВОРОЖИТЕЛЬНАЯ!
И романтичная Пани...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810054
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018
Озолотился горизонт,
Украсив краски октября.
Всё чаще открываем зонт,
Всё реже хочется дождя.
Всё больше ценится тепло,
Оно желанней на земле
И холода, как-будто зло,
Всё ближе тянутся к душе.
Мы снова кутаем себя
И в радость кофе, крепкий чай.
А если грустно иногда,
Мы даже скажем:"Не скучай!"
Но всё-же грусть, порой тоска
Свою лазеечку найдёт
И этой осени хандра
Уже опять готовит лёд...
Пускай сменился календарь,
В душе не стоит замерзать.
Себя и ближних не ударь.
Ведь лучше всё-же согревать.
Решил последний куплет всё-таки
немного изменить, оставив и прежний:
Пускай сменился календарь,
Не стоит всё-же замерзать.
Любое время- это дар.
Об этом надо вспоминать.
8 октября 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809781
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 12.10.2018
З саквами й настроєм легким
Переступив поріг,
Без жалю свій покинув дім
Для тисячі доріг.
Так поривався я знайти
Щось в світі чарівне,
Що навіть сестри і брати
Не втримали мене.
“Бувайте!” - весело гукнув,
Брилем востаннє їм змахнув
Через полів межу…
Коли вернусь - не знаю я,
Не жди мене, сім’я моя,
“Щасливо!” - всім скажу.
А щастя в кожного своє -
В спокої чи в труді,
Тим радість затишок дає,
Тим - роки молоді,
Тому - малих онуків круг,
А іншому - жона,
Тому - книжки, чи вірний друг,
Чи музика бучна.
А я ще змалечку такий,
Відлюдник і неговіркий,
Чому - не знаю сам.
Не знаю ще, куди піду,
Та щастя все ж своє знайду
Десь у блакиті там.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784873
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 12.10.2018
На відстані я говорю з тобою.
Ні голоси, ні очі, ні слова
Вже не стоять невидимо стіною,
І не спотворить дійсність ця крива
Душ наших потаємну глибину,
Вогонь, що вже не можна загасити.
Відвертість часто мають за вину,
Тому на шлях так важко нам ступити.
А звіддалік спокійніш і видніше,
Так дійсність і уяву розділю.
І викресляться образи ясніше
Всіх ближніх, що душею я люблю.
За що люблю? За серце незрадливе.
Будь, друже мій, на все життя щасливий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795244
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 12.10.2018
Мої думки – моя пітьма,
Душа моя кудись постійно рветься.
Я знаю є світі цім ти,
Так чому ти не знайдешся.
Чому чарівна посмішка твоя,
Мені у сні лиш тільки сниться.
Ти поруч знаю я,
Або ж мені це тільки лиш здається.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804633
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 10.10.2018
Я стою на горі -
Задивився у даль,
А в очах дві зорі,
Тільки юності жаль...
Лине пісня в душі
Про красу всіх Карпат...
І збудились вірші -
Кожен став ніби брат...
Приспів:
Гей,.. гей... гори Карпати,..
Щось горить в далині,..
Тільки пісню де взяти
Бо ж чудесно мені...
Ніч сховала всі чари,
Лиш трембіта не спить...
В небо манять стожари -
Зупинилася мить...
І з'явилась в душі,
Нова пісня ураз...
Це для тебе вірші
З зачарованих фраз...
Це для тебе слова
Ідуть з серця мого
І ця пісня нова
Теж для серця твого...
Приспів:
Гей,.. гей... гори Карпати,..
Щось горить в далині,..
Хочу пісню цю дати
Бо ж чудесно мені...
Ніч відкрила всі чари
І трембіта не спить...
В небо кличуть стожари -
Зупинилася мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742440
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 10.10.2018
Я тут, ти там...
Я тут, і за вікном знову дощить..
Ти там, і знову буря в голові...
Як два світи, ми живемо,
ми ходимо під наглядом очей...
Як долі дві,з тобою ми,
такі вже різні, та такі близькі...
Як чорне й біле, близьке і далеке,
живемо ми й щораз ідемо повз...
Сьогодні й завтра - абсолютно різні речі,
та все ж об'єднує одна мета...
Як тропік й полюс, спека та мороз,
з тобою живемо й завжди ідемо повз...
Колись надіюсь,буде і таке,
що долі дві зійдуться у одне,
не підем повз,
і зазирнем нарешті в вічі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809216
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 08.10.2018
Поете! В тебе невимовна слава,
Коли прийшла до тебе муза,
Вона пера свого поклала,
Позбавити тебе від грузу.
Думки полишити твої:
Усі страждання, біль і муки,
Що працею зникають, чудом,
А відчай в руки не бери!
Чи може, жінка твоя муза?
Чи просто в тебе є талант?
Та все одно лишишся грузу,
Минуле думати не варт.
Хоч ніч сумна, хоч ясний ранок,
Пиши пером свої вірші!
Пиши, пиши безперестанку,
Святую справу не лиши!
Якщо лишиш, все пилом вкриться,
І зникне з безміру очей.
Нехай талант же твій іскриться
Від ста недоспаних ночей!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609439
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 08.10.2018
Пять утра...Собираются люди
у моста, что в Станицу ведет.
Кто с сочувствием, кто-то осудит.
Тот, кто видел всё это, поймет.
Не проходит такое бесследно,
но уже все привыкли давно.
- Кто последний? - спрошу...-Ты последний!
Дальше - сцены немого кино.
Вдруг толпа забурлила, качнулась.
Лай собак, звук колес, суета.
Вон бабулька о кочку споткнулась...
не увидит сегодня моста.
Там в колясках везут инвалидов,
я без слёз не могу описать...
В их глазах - безысходность, обида...
Как приходится людям страдать?!
Впереди не одна ждет преграда,
кто прошёл марафон - на вокзал.
Без ответа кому это надо,
когда в шкуре такой побывал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809330
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018
Згадуй про мене, коли після сну встаєш,
Каву на кухні із шоколадом п’єш,
Як випускаєш кільцем цигарковий дим,
Думаєш, як повернути Донбас чи Крим.
Згадуй про мене, коли їх до бісу шлеш,
Як свої сіті на рибу в Дніпрі кладеш,
Лущиш слова, мов квасолю, із голови,
Кидаєш сум чи радість із-під брови.
Хай не присутній у жодній з моїх ночей,
Згадуй про мене, ну, хоч би згадуй. О’кей?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809184
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 08.10.2018
Вчора був день і сьогоднішній йде до кінця.
З друзями міг ти зійтися, ковтнути винця,
Книгу якусь почитати – серйозну чи ні,
Замок оглянути в Відні чи Галичині.
Міг би зійти на найвищу в Європі гору,
Оком моргнути Верзасці-ріці чи Дніпру.
Ліс засадити новими деревами. Так.
Гарний концерт подивитись, кіно чи спектакль.
Винайти ліки би міг від смертельних хвороб,
Стримати того, хто світу легені рве , щоб
Дати життя всьому тому, що дихає ще,
Гріється сонцем і сяє, умите дощем.
Міг би добро дарувати, збирати гриби,
Квіти ростити, шукати у морі скарби.
Стати на горло отруйній гадюці війні,
Рани прибрати на тілі країни гнійні.
Можеш багато чого ти, допоки живеш,
Як на шляху перешкод не наставиш і меж.
Ну, то іди і фундамент під щось таки рий.
Крани зневірі та ліні скоріш перекрий.
Верзаска –найпрозоріша річка Європи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809339
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018
Любви все возрасты покорны.
Любовь не ведает границ.
Мы счастливы, любимы дома
Среди родных любимых лиц.
И сердце дружно в радость бьётся
И попадает в унисон.
Всех согревает словно солнце.
Такой любви святой закон.
И слово вдохновляет душу.
В нём свет, желание добра.
"Зачем покой ты мой нарушил?"
-услышать может иногда.
Легко влюбиться через строки,
Когда они бальзам души,
И жизни добрые уроки,
И капельки большой любви.
Пусть рифма будет только в радость.
Затем и пишем и живём.
Пусть чувства наполняет сладость
Когда одни или вдвоём.
Стих написан 30.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809333
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018
Рання осінь мандрувала… примхлива погода. Квітка голівку схилила, лягла прохолода. Вересневі ночі, стали холодніші. А в небі зорі мерехтять, то ясніші, то темніші. Щедра осінь пахла медом, грушками, спілим виноградом… Ішла славна молодиця попід своїм садом. Та й вгледіла сусіда, козака Миколу, так давно кохала, мовчала, не казала нікому. В саду чути спів пташини, то зяблик заводить, а в душі свято в Галини, геть очей не зводить. Так сердечко часто б`ється, неначе тріпоче, а в очах іскринки, надивитись хоче. Вся почервоніла, як в саду калина, ото закохалася, немов та дівчина. Скрізь про неї кажуть, порядна, гарна молодиця, репутація чистенька, як у криниці водиця.
Ледь - ледь вітерець віє, свіжістю проймає і Миколі чуба, догори здіймає. Ой, бачить, який же красень, чорнявий, високий, немов славний селезень та іще й кароокий. Мав впевнену ходу, йшов струнко, додому ніс воду. Ой, що ж ти робиш зі мною жінко! Люблю ж твою вроду. Пильно дивився, геть перечепився, водою криничною миттєво освіжився. Хоч вона була здаля та йшла, як неначе краля. А в нього, йому здалося, враз виросли крила. Ой, бідна моя голівка, сива, ото трясця, яка ж вона красива! Перед ним як фея, чи то квітка орхідея. Вмить піднявся, швидкі ноги, геть пішов з дороги. Який сором, ледь не плакав, аж поруч песик загавкав. Він той душ із ним прийняв, шкода, його обійняв. Кулею влетів до хати. Осоромивсь, що сказати!
Галя ж жінка гордовита, виду не подала, за кущем калини, усмішку сховала. В душі мов задзвеніла струна. Ой зізналася собі, закохалася вона. Тьохкало сердечко, все зирить у віконечко. Ой помітив певно, то ж впав не даремно…
Ледь - ледь місяць заяснів та чомусь не прислав снів. Вдягла ніч темну вуаль, на душі в жінки печаль. А, як лягала спати, намагалася надію сховати, може справді задивився, хай би зі мною одружився. Ох, ті гарні вуса, аж бере спокуса. Чому доля непроста. Відчути б його уста…
Хоч ясніше місяць світить та Миколу він не тішить, геть ночі пропали, думки не дрімали. В них неначе заблудився, дуже злий на себе, чи народився я поганий, чи її не гідний? В дзеркало моргав собі, а чи вже роки не ті? Не поспішав, розстеляє ліжко, знов до дзеркала, до себе ніжно,
-А, що хіба такий страшний? Тож козак іще прудкий, хоч і впав, таке ж буває…
Все сам себе умовляє,
- Хіба занадто товстий, щоб не закохатись і на вид не крокодил, щоби десь ховатись. Біда одиноким в житті, всі знають, так буває..Коли доля на шляху когось забирає.
Ранок… сонечко дрімає.Та не спиться козаку. Все у віконце зазирає, тішить свою думку. А, що хіба я старий ? Сорок літ минуло ! Довгі вуса підкрутив, хай би сумісне життя було..
Надворі вітерець віє… десь зяблика чути. Микола про Галю мріє, як її забути? Чути голоси лелечі, певно відлітають і подумав, ото добре, всі родину мають. Якби я та птахом став, не думаючи б до них пристав, бо ця одинокість душу розриває, болить у грудях, так серденько крає…
Взяв новесеньке відро, пішов до криниці. А в самого погляд, все до молодиці. Її бачить на обійсті, уже хазяйнує. Курочок та гусеняток, прямо з рук годує.
-О, сусідко! Добрий ранок! Ну, як вам живеться? Я по воду бачте йду, давайте відерце. І вам рано - раненько, свіженькою краще вмитись. А мені воно, оце, треба, ну… хочу поголитись.
Гусочки заґелґотали, кури копошились. Очі світлі в молодиці, от би поріднились! Так подумав і Микола, як ішов по воду. Ох красуня, зачарувала, загубить мою свободу! Сонце промені кидало, чоловіка звеселяло, бач не відвертається і вже не ховається. Ох, цілував би уста солодкі, до пізньої ночі, мо « пізнав би її тіло, ті ласки жіночі.
Одне відро на стежині, вода чиста, як росинка, а в сусідки – молодиці на вії сльозинка. Так давно його кохає, чому все не помічав? Кожну нічку виглядає, мінливий місяць зустрічав.
Він привітно усміхнувся,
- Будемо мовчати?
Зашарілась, почервоніла,
- Ну…. Йдемо до хати.
- Мені сорок, - мовив він, - А ти молоденька, трохи соромно мені та ти ж така гарненька. Вкотре я не можу спати, спокій загубився. Скажу, правди не сховаєш, давно я те… влюбився.
Галя ж мило усміхнулась, гладила коліна,
- Та влюбляються ж у щось , а я жінка вільна. В мене можна закохатись, трасця ж , молоді роки! Правда було кілька раз заходили козаки. Та скажу вам чесно, від них я ховалася, хоч ви трохи старші та у вас закохалася…
Сиділи чаювали, мов голуби воркували, а місяць і зорі у віконце потай заглядали…
Розчесав їй косу, нею любувався.. Оглядав її красу, в коханні зізнався… Мов сп`янів, чи то від чаю, чи від її ласки та йому здалося, що попав у лоно казки….
Заспівали півні, гуси ґелґотали… Радісні, щасливі ранок зустрічали…. Їм обом здалося - їх пташки вітали…
А згодом сусіди, вдвох на рушник стали. Не весна надворі, осінь мандрувала. То вона - чаклунка, долі поєднала..
Вересень 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808340
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 07.10.2018
До теплого краю птахи відлітають.
Не в'ють там гніздечок вони й не співають.
Бо дома гніздечко рідненьке чекає.
Тут прутик до прутика... пташка звиває.
Своїх пташеняток у ньому виводить
з тих пір, як по небу тут сонечко ходить.
А хто ж без землі ти своєї у світі?
І служать, людино, кому твої діти?
І нашого роду по всьому вже світу.
А вчить же нас пташка маленька любити.
І терном цвітуть вже дороги до хати...
Та ж тут чорнобривцям дано розцвітати!
За тих моє серденько щиро радіє,
хто сонячні квіти під вікнами сіє.
Візьму й у садочку сипну ще їх жменьку
за себе й за тих, хто забув свою неньку.
Я знаю, розправлять вони свої брівці,
і світ заясніє... Цвітуть чорнобривці!
І знов усміхнеться згорьована ненька.
Ми любим тебе, Україно, рідненька!
З тобою ми завжди... і з вечора, й зрання.
Для тих, хто руйнує - нема виправдання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808504
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 03.10.2018
На ромашке заблестела роса...
Это от Солнца!
Застыла каплей...
Красота!
Осеннее утро ...
Солнце!
С утра блестит,
Пока нет морозов!
Ещё красуются цветы!
Хризантем целый ряд...
Украшение осени!
До самых морозов ...стоят...
Краса осени!
Все времена года по - своему близки...
Ты для меня , как светлая капелька росы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808683
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018
Існує й друге небо... тільки на землі -
Таке ж глибоке, дивне, неозоре.
На цім небеснім плесі у густій імлі
Також живуть світила - люди-зорі.
Хтось близько-близько на одній з земних орбіт
Супутником своїй зорі назветься,
Ще хтось яскраво, мов живий метеорит,
Повз інших зір байдуже пронесеться.
Одні зірки холодні, наче крижані,
Та все ж помітні - зблискують від злості,
Якісь мигтять ліниво й мляво в вишині,
Вважаючи, що скрізь вони лиш гості.
Є люди-зорі, що в житті горять добром,
Яке й довкола небо зігріває,
Воно спиняє тих, хто мчиться напролом
У прірву, тих, в кому його немає.
Повірити у себе й провідній зорі
Світилу кожному зорить потреба,
Для когось зірка засіяє й в ліхтарі,
Ота, що мрією сягнула неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780681
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 02.10.2018
Завмерла ніч і тишею бринить
Світило сонне причаїлось в хмарній пастці...
Він не забуде ту бентежну мить
Коли зустрів Її, оту, що пахне щастям...
Так тонко, ніжно, наче білий цвіт
Мов пелюстки в саду червневого жасмину
Всоталась в шкіру, в душу, в цілий світ
Запеленала щастям, мов малу дитину
Вона стелила м‘яко, ніби пух
Залюбленими, срібними словами, сміхом
В Її б долонях і вулкан потух
І вуркотів би в такт слухняно, мирно, тихо...
Він все б продав, віддав за майбуття
Удвох, за поцілунок вранішній зап‘ястя
Бо він вже знав - не шкода і життя
Коли пізнаєш Ту, що завжди пахне щастям
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 02.10.2018
Родились мы в мирное время...
Думали, что так будет всегда...
Сколько у народа терпенья?..
Идёт на Донбассе война...
Украина!
Дай Бог Тебе Добра!
Мирного Неба!
Пусть закончится война!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808523
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 02.10.2018
І ми ж були молоденькі,
чорнобриві і гарненькі,
все робити ми уміли,
була радість,міць і сила...
Працювали і кохали,
людей праці поважали,
і на радість не скупились,
ще й з людьми нею ділились...
Хоч роки швидко збігали,
та ми сили не втрачали,
сім"ї гарні в нас були,
хоч і в клопотах жили...
І сумне ми теж долали,
й ще сильнішими ставали,
жили в щасті і любові,
в мирі, дружбі й при здоров"ї...
І хоч швидко все минало,
ми на те і не зважали,
все зробить завжди спішили,
вистачало на все сили...
З часом сили все ж зникали,
трохи вже ми прислухались,
відновитись намагались,
хоч й не завжди це вдавалось...
Працювали,як уміли,
помічали,що марніли,
і минали знов роки,
не здавались ми таки...
Вже на пенсії ми, дома,
шкандибаєм бува знову,
щось саджаєм, доглядаєм,
урожай якийсь збираєм...
Чи важке, а чи легке,-
життя в кожного одне,
то ж шануймо його, люди,
нехай радість ллється всюди...
Хто сказав, що ми старі?
В нас ще душі молоді.
Часу плин не змиє вроди,
ні за якої погоди...
Негаразди всі долаєм,
слабшим себе помагаєм,
і вірші пишем,й пісні,
й війні кажем гнівне: "НІ!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808618
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018
О, як дзюркотить дощик із небесного джерела!
хоч бери, набирай у каструлю цілющу воду...
панно осене ,готуй смачненьке , розпалюй дрова-
заколиш як мати дитя у дощову погоду .
На кленовім листі пиши нове меню на вечір
від бульбашок закипають і парують калюжі,
і шальний колючий вітер торкається за плечі
під парасолькою тікають додому перехожі.
Пролив осінній дощик на духмяні отави
рясно засіялись сиві опеньки на долині,
маринуй, у комору зимою ходи, як пава...
за святковим столом добро смакувати в родині.
Вслухаюсь, у тиші в осінню мелодію дощу,
як шелестить листя на довгому вітті смереки...
Зорю; у блакить ... промінь сонечка тепла прошу-
чисте мирне небо для сизокрилої лелеки.
Догорає жовте листя відлітає у небуття...
і як воскова свіча тліє полум'ям багряним,
час ,спалює до тла.. і стирає у порух життя,
у зимовім сні ,земля дихає повітрям пряним.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808188
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 02.10.2018
У цьому світі все важливо,
Від самого початку й до кінця…
Наше життя – це Боже диво,
Дарунок нашого Творця.
Важливо, яке мав дитинство,
Ім’я, походження, сім’я ,
Обрать професію важливо,
Це розумієм ти і я.
В житті важливо мати статус,
Обов’язки й повагу все ж,
Пораду цінну вміть прийняти,
Комусь пораду дати теж.
Важливо з розумом дружити,
У формі інтелект тримать,
Душі дать простір і не скніти,
Ніколи гумор не втрачать.
Суперважливим є здоров’я,
Про нього зАвжди треба дбать,
Наш оптимізм – важлива зброя,
Умій, що маєш, цінувать!
Зростають в значенні уволю
Із віком всі «важливості»,
Їх так багато, що дозволю
Одну лишить величності:
Її я дуже поважаю,
Потай пишаюсь нею я,
Та НЕ ВАЖЛИВО, скільки маю
Я років від народження!
20.03.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785778
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 02.10.2018
« Посміхнись милим усміхом, юним
Доторкнись темнотою з-під вій,
Оживи вже обірівані струни
У душі неспокійній моїй»...
...Так казав я колись тій дівчИні,
Що була до вподоби мені,
Із волоссям, як листя осіннє,
З голоском, як струмки по весні.
...Не схотіла мене навіть слухать:
Я ж – ніщо, перед Богом Краси…
Лиш промовила холодно-сухо:
«Буть твоєю мене й не проси!!!»
Сподівався – повернеться, скаже :
« Будь здоровий. Пока. Не старій…»
…Павутинку надії зав*яже
У душі романтичній моїй…
Що було – те було, Не вернути…
Ні Любові, ні снів –сподівань,
Що стараюсь збагнути-забути
Крізь мепреживо розчарувань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808506
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 01.10.2018
Літо. Сонце. Закарпаття.
Друзі. Озеро. Багаття.
Сміх. Намети. Шашлики.
Вечір. Пісня. Ніч. Зірки.
Відпочинок. Сон. Світанок.
Обрій. Промінь. Сонце. Ранок.
Водограй. Трава. Роса.
Квіти. Аромат. Краса.
Риболовля. Короп. Юшка.
Анекдоти. Сіль. Петрушка.
Спостереження. Село.
Виноградник. Джерело.
Краєвиди. Мить. Світлини.
Гори. Ріки. Низовини.
Неповторність. Край. Перлина.
Закарпаття! Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804533
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 01.10.2018
Каштанів їжаки розкрила осінь
І кидає плоди в алеї з листям.
Посипались рясні небесні роси,
Промокло горобини вже намисто.
Сльота у душу зазира волого,
Насуплені хмаринні темні брови.
Журба гірка, мов ллється із пролога,
Розмита сумом-негіддю дорога.
Я ж вириваюсь з пазурів осінніх,
Хоч боротьба, звичайно, має ризик.
І пронесу любов свою крізь сірість,
Душа у сонячній засяє ризі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808349
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 01.10.2018
Без віри як у світі жити?
Без віри день якийсь гіркий,
Він, наче жнець у полі жито,
Стинає в погляді зірки.
А без надії… як стрічати
Світань, що йде із темноти,
До мрії на Пегасі мчати,
Немов капусту, сум, сікти?
А що любов? Любов тримає
Надію й віру між епох.
Нема її – і нас немає.
Зав’яла квітка, корінь всох.
Світань - світанок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808480
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 01.10.2018
Де подітись у відпустку?
Я із милим - екстремали:
То ж до матінки-свекрухи
У село Яри помчали.
З тої радості свекруха
Нас так щиро зустрічала –
За колоду зачепилась,
Впала - ногу вмить зламала.
Так старалась показати
Всі манери свої гарні,
А так вийшло, що на місяць
Опинилась у лікарні.
Того ж дня вже подзвонила:
-Щоб не сталось в вас розпусти,
Берись, доню, до роботи,
Терміново квась капусту!
У цій галузі, признаюсь,
В мене успіхів - не густо…
Звідки мені було знати,
Як там квасять ту капусту?
Тут прибігли консультанти –
Всі сусідські молодички:
Була кожна тут гарантом,
Розказала сільські звички.
За знайомство пили зразу,
Розважались без упину,
І за цим сільським указом
Квасимо вже третю днину.
Лежать овочі на купі,
У діжках і в банках - пусто…
Може завтра вже, нарешті,
Дійде черга до капусти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808323
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 01.10.2018
В осеннем, синем небе
Два лебедя летели!
Они - друг с другом...
СердцА в одном...
Я радуюсь за них!
Смотрю на лебедей...
На сердце потеплело...
Верность, нежность...
Их Бог благословил!
Живут они в прекрасной паре...
Друг друга дополняя...
Ра́дуя всегда!
Они вдвоём...
У них по два крыла...
Им не надо стаи...
У них есть всё!
В вышине летают!
Любовь, мечтания...
Верность и чистота!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808347
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 30.09.2018
Новий кліп
Слова ̶ Ніна-Марія
[youtube]https://youtu.be/3RK5X3ba5fk[/youtube]
------------------------------
Зірву я трояндовий цвіт,
Встелю пелюстками стежину.
В любові безмежної світ
Тебе запрошу на гостину.
Ти легко цей шлях віднайдеш.
Ніхто ж бо його не стоптав.
Якщо заблукаєш — гукнеш,
Назустріч злечу, немов птах.
В обійми затиснеш міцні
І серце моє затріпоче.
А може це сниться мені?
Щось вітер на вухо шепоче.
На травах настояна ніч
П'янитиме ніжністю нас.
З коханням своїм віч-на-віч
Не буде підвладний нам час.
Гойдатиме небо зірки,
Їм місяць співа колискову.
А я пригорнусь й залюбки
Купатимусь в морі любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803129
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 30.09.2018
Прощавай, Букваре!
Приспів:
Прощавай, бувай, наш чарівний Букваре,
Відкривати час знань барвистіші хмари.
Прощавай, бувай, кольорова сторінко
Із тобою удвох підростали ми стрімко!
Наче води плинуть роки,
Знову в школі з нами батьки,
Дуже швидко сплив час для нас
Вирушаємо упевнено у п'ятий клас!
Нині свято в наших батьків
Радість, усміх у дітлахів,
Наче коник проноситься час
Вирушаємо упевнено у п'ятий клас!
Приспів:
Прощавай, бувай, наш чарівний Букваре,
Відкривати час знань барвистіші хмари.
Прощавай, бувай, кольорова сторінко
Із тобою удвох підростали ми стрімко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788445
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 30.09.2018
Сьогодні знов тебе зустрів,
Ти осторонь стояла…
Мов синь далеких островів
Мій погляд привертала.
Така вродлива і струнка,
Немов берізка, ніжна,
Твоя приваблива рука
Відкрилась: незаміжня…
Бо серце з юних літ щемить,
Душа моя страждає…
Буває, що кохання спить
Буває, що літає!
Чому, життя так в перебій:
То все заллє водою,
То каже, норов свій –
Жагу зводить росою
Чому? Чому, завжди одна,
Мов горлиця літаєш…
Чи може і моя вина,
Що в серце не впускаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805883
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 29.09.2018
Довго йшло Добро полями... ріками пливло, морями.
По лісах воно ходило. Натомилося. Присіло.
А тут з лісу вийшов Вовк голодний і зрадів: обід же
буде добрий!
- Біля тебе, каже, - мені б сісти. - Хочу я тебе, Добро, все
з'їсти.
А Добро весь день допомагало. Натомилось. Сили
було мало. Де ж тепер узять тієї сили? Не врятує й те,
аби просили.
- Ну що ж... Їж! - Вовкові Добро сказало. -Та обіду з мене
буде мало.
А тут з лісу Зло лихеє вийшло. Було воно гарне, таке
пишне.
- От знайшов обід! - сміялось. Вовкові воно й дісталось...
Є у світі Свята, добра сила, що Добро від лиха захи-
стила. Хочу я, щоб так воно і сталось. Щоб зникло Зло,
Добро - зосталось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808155
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018
Ми з тобою відірвались,
Тепер у невагомості зостались.
Від землі відірвались.
І не відчуваємо уже тяжіння,
І не мучить нас сумління.
Усе по-іншому вже тут.
Ото відірвалися,
Як то сказати - по повній.
А тепер от що?
Де та повнота?
І знов пустота.
Прийдеться її наповняти.
А де його взяти?
Розгубили почуття.
У піднебесній не ті відчуття,
І взагалі не те життя.
Тож, любітеся, люди,
На цій грішній землі,
Та не відривайтеся наповну,
Бо у небесах не прошепочемо
Ах! Ох! Ух!
Кохання легке як пух.
Рознеслося...
Та хтось зловить той дух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808127
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2018
Золотая осень
У Природы просит -
Бабье лето, хоть на время Дать...
Чтоб забыть про холод...
О дожде, туманах...
Солнечное утро хочется встречать!
Хоть не слышно пенья...-
Птицы улетели...
Тонкой паутиной подаё́т нам знак...
Словно в сказке, осень!
Ей Да́ли то, что просит...
Вернулось лето!
Чудо!
Благодать!
Подружились осень с летом...
Хоть на время...
В па́ре дружной
Стали друг друга обнимать...
- Ты - красива - осень!
- Ты - тёплое - лето!
Как хорошо им вместе рассветы встречать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807989
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018
Ти прийшов, немов ввірвався вітер
До грудей, де тиша та імла.
Тепле й лагідне вдихнув повітря -
І душа відчула: Я - ЖИВА！
З пелюсток троянд ти став стіною,
Шоб нікуди не звернула, шляхом твердо йшла.
Ніжно вітер шепотів : 《Ти будеш вік зі мною！》
Подих мій дав відповідь: 《Допоки я жива..》
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807980
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018
Сонця промінчик збудив у ві сні,
Подарувавши надію.
Я - у тобі, а ти - у мені,
Вір мені, я ж тобі вірю.
Сонця промінчик ковзнув по щоці.
То від мене тобі поцілунок.
Погляд один, рука у руці...
Віра - наш кращий дарунок.
Сонячно, тепло від думки: Люби！
І посміхайся надії.
Ти ж - у мені. Ну а я - у тобі.
Вір. Попри все. Я же вірю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807981
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018
Поети різні є на світі…
Є мовчуни, є крикуни.
Спокійні - що колоссям житнім
Торкаються полів струни.
Для них знайоме слово – вруна,
Туге колосся творить хліб.
Від вітру грають житні струни,
А над поетом сяє німб.
Та відстояти він не в силі
Своєї думки по житті.
Лише із часом на могилі,
Пишуть слова, йому святі.
А крикунів у нас багато,
Із горла крики – не слова.
В них є легато і стакато,
І мова їхня ділова.
Їм повні зали аплодують,
Немає сил закрити рот.
Вони усе і всім дарують,
І часто йдуть на ешафот.
Пробачте їм, вони ж поети,
Замість душі у них слова.
В народі є така прикмета,
Поет – людина ділова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807986
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018
Не розкидайтесь щастям, бо не варто,
Яке б у вас не склалося життя.
Наповніть ним по вінця цілу кварту,
Щоб радість заповняла почуття.
Ви знаєте людину, що вас любить,
Яка за вас на плаху піде вмить.
Він поруч з вами свою душу згубить,
Чи може та душа переболить.
Повірте, ви зустрілись, як на прощі,
Ніхто із вас в житті не поспішав.
І знайте, що думки він має сущі
Бо в нього не осквернена душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807987
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018
Тусклый осенний денёк...
Но в сердце - огонёк!
Погода ясная в душе!
В ней взлёты!
То, что нужно мне!
Каждый день в дороге...
Любуюсь Красотой!
Вижу краски...
Люблю мечтать осенним днём...
Компенсация в Природе!
За то, что не хватает тепла...
Куда ни глянь -
Вокруг такая Красота!
Вижу Неба островок,
Среди серых облаков.
В нём синь можно разглядеть...
От Красы такой
Так хочется мне петь!
Не важно, что Небо в седых облаках...
Осенний денёк!
Твою Красоту принимаю, как Дар!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807881
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 26.09.2018
Нахмурилось небо, наверно к дождю.
Чуть-чуть погуляю, дождя подожду.
Он с неба приносит всем мокрую весть
И с грома слагает серьёзную песнь.
Из молний украсит стрелой облака,
И хлынет на землю стеною вода,
И ветер-дружище ракетою мчит.
Все вдруг метушаться, показуют прыть.
Да, дождик всем стал развлечение, спорт.
Кто, словно плывёт, спеша попасть в порт.
Другой как рыбак по "колено" в воде.
Кто видя "цунами" стоит вдалеке.
Опять детвора видя море кругом
Мечтает кораблик пустить этим днём.
Мечтает скорей подрасти, повзрослеть,
На тучи спокойно без страха смотреть.
Мечтает природа достойно расти
И осенью моют всю землю дожди.
Мечтает- не будет зимою дождя,
В снежки наиграется пусть детвора...
Нахмурилось небо, но в сердце светло.
Скорей ноги в руки; рекой потекло.
И снова дожди в Украину пришли,
Примчались, приплыли наверно они.
Сентябрь 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806826
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 25.09.2018
Допоможіть любов знайти!
Десь загубилась серед літа.
Напевно, що пішла в світи –
Щаслива, радісна й розквітла.
А може хай іде собі?
Якщо їй добре – й я щаслива.
Все ж приглядаюся в юрбі –
Ще б раз торкнутися до дива.
Допоможіть, допоможіть!
Подайте, не проходьте мимо.
Хто – насінинку, а хто – віть
Й усмішку з добрими очима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807840
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 25.09.2018
День!
Каждый день - новый день!
Приглашай его!
К себе!
Как самого лучшего друга!
Прийдёт!
Твой день!
Закружит!
Как карусель!
Своими красками
Любящего дня - друга...
Раскрой глаза!
Чтоб рассмотреть Красоту!
Чистым голосом
Спой свою песню!
Чувства!
Раскрывай в словах!
В своих стихах!
Увидешь!
Твой день - чудесен!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807451
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 25.09.2018
В одному українському місті жили собі Зореслав та Соломія. Мали вони трійко доньок-дівчат. Старшу доньку звали Діаною, середульшу – Оляною, а наймолодшу – Квітаною. Старша була, як жирафа, висока, як лисиця, руда, обличчя її вкривали веснянки, в очах грала соком трава. Середульша була трішки сутулувата, волосся мала русяве, ніс – товстий і кирпатий, лице – овальне, смугляве, губи – як маки на рушникові, очі – як ягоди спілі тернові. Обличчя ж наймолодшої нагадувало яблуко білий налив після сонця і злив, кожна її брівка була чорна й тонка, як шнурівка, ніс мала невеличкий, рівний як атлет губи пухкі, як омлет, волосся світло-русе, пряме. Зіниці в очах, як шоколадне драже. Старша любила все рахувати. Середульша – книжки читати. А наймолодша – за природою спостерігати. Гай і поле, сонце-пічка, ліс і небо, річка-стрічка були її найкращими друзями. А ще пташки й усілякі комашки – ластівки, голуби, лелеки, метелики, бабки, мурашки. А як квіти вона любила! Ті, що в лузі – дзвоники, ромашки, маки та волошки, і ті, що на клумбі – ружі й усілякі потрошки – флокси, хризантеми, айстри та тюльпани, лілії, нарциси, мальви-отамани.
Якось старша дочка Діана, коли їй сповнилося 14 літ, пішла до магазину по хліб та масло. Раптом на рівній дорозі вона спіткнулася, впала й побачила на обочині три камінчики – зелений, жовтий та червоний. Тільки хотіла підняти їх, щоб узяти собі, як почула голос:
- Можна брати лише один. Зелений візьмеш – багатство знайдеш. Жовтий вибереш – мудрість здобудеш. Червоний піднімеш – любов і милість у серці носитимеш.
- Візьму зелений, - мовила. – Багатому легко в світі жити – що хоче, те має, хоче працює, хоче, відпочиває.
І підняла Діана зелений камінь. Два інших одразу відповзли, наче вужі, і зникли.
Коли двчина повернулася з магазину додому, то надійно сховала знайдений камінь і нікому про нього не розповіла.
Три камені побачила на дорозі в той день і дванадцятирічна Оляна, середульша донька, коли поверталася зі школи додому. Вона вибрала собі жовтий камінь, її цікавила наука, тайни Всесвіту. Оляна також сховала камінь, не похвалившись знахідкою ні перед ким.
І молодшій, десятирічній Квітані, випала нагода побачити три різнобарвні камінчики. Це сталося тоді, коли вона годувала голубів у парку. Кинула шматочки хліба птахам – визбирали дзьобами до крихти, розлетілись. А тоді на брук невідь-звідки впали три камінці. Вибрала з-поміж них червоний.
Минув час. Сестри виросли. Старша першою продала камінь, який знайшла. Отримала за нього мільйон гривень, побудувала завод по переробці сміття за містом, вийшла заміж і стала найбагатшою особою у своєму районі. Середульша теж продала свій камінь. За гроші, які виручила, здобула освіту в столиці України та за кордоном, згодом зробила якийсь винахід у космічній галузі, стала завідувачкою дослідної лабораторії при столичному університеті й відомою не тільки в Україні, а й у світі науковицею. Молодша свого каменя вирішила не продавати. Вона закінчила школу, педагогічний коледж і стала працювати вчителькою початкових класів у місті своєї області (змалку мріяла обрати цю професію). Квітана вчила свої учнів здобувати знання та вміння, закликала не здаватися, коли щось одразу не виходить, йти вперед, працювати наполегливо і, головне, бути людиною. Молодші школярі любили свою вчительку, вони часто приносили їй квіти – городні, польові, цукерками пригощали. Як тільки Квітана Зореславівна (так її звали діти) чула, що хтось із її знайомих має горе чи важку недугу, то зачинялася у своїй кімнаті, витягала червоний камінь зі шкатулки, яку тримала під матрацом, і просила:
- Камінець-знахідець, милий Божий посланець, поможи (називала ім’я) вийти з біди.
І ставалося чудо. Але воно – це чудо, могло ставатися тільки один раз на місяць. Тож Квітана мусила думати, за кого просити, кого вибирати. Її камінчик допоміг дівчинці, яка мала складну операцію, хлопчику, що попав під автівку, жінці, в якої згоріла хата, чоловікові, якого обікрали злодії. Він допоміг врятуватись дитині, яка мало не потонула в озері, дідусеві, який заблукав у лісі, діткам, які, втратили батьків (знайшли невдовзі нову хорошу сім’ю), парубку з бідної сільської родини, який писав гарні повісті, проте жодне видавництво не хотіло видати книгу з його творами за свій кошт. Це стало можливим тільки тоді, коли Квітана попросила за хлопця в камінця.
Минуло дванадцять років з того часу, як кожна зі сестер вибрала собі камінець. Дві старші сестри на той час мали сім’ї, молодша жила одна. Вона доглядала за батьками, працювала в школі, читала книжки, займалася з учнями після уроків.
Одного до воріт сміттєпереробного заводу підійшла літня жіночка.
- Що ви хочете? - спитав її охоронець.
- Хочу попросити грошей у вашої директорки на лікування онуки.
Охоронець задзвонив секретарці директорки. Та сказала, що директорки немає і не буде сьогодні. Він переказав це бабці.
Підійшла старенька другого дня до віріт, їй сказали те саме, що й попереднього. Зробила ще й третю спробу. На цей раз директорка, як їй повідомили, була на роботі, але не могла бабцю прийняти, бо на завод прибули поважні гості, якими мусила опікуватися до кінця робочого дня.
- Задзвоніть їй, - попросила бабуся, - й спитайте, коли вона матиме час для мене.
Охоронець зателефонував. Він розповів секретарці про те, що бабця прийшла вже втретє, просить грошей на ліки для хворої онуки, має виписки з лікарні і паспорт матері дитини.
- Скільки вона хоче, спитай?
- Скільки гривень, бабцю, ви збираєтесь просите в Павліни Теодорівни, в директорки заводу?
- Хотіла б десять тисяч, але вже скільки дасть.
Диреторка, дізнавшись про бабусину біду, сказала секретарці взяти в касі двісті гривень і дати їх бабці, бо вона не має часу на особисті зустрічі з нею. Працівниця так і зробила, дала бабці двісті гривень. Та подякувала і пішла, голову опустивши, додому. Біля універмагу зустріла Оляну, яка приїхала до рідного міста на запрошення мерії. Жінці мали вручати грамоту про присвоєння звання його почесної громадянки. Не посоромилась бабця звернутися й до Оляни, знала її в лице, прибирала колись в тій школі, де вчилась вона разом зі своїми сестрами:
- Добрий день, вельмишановна пані! – мовила. - Чи не могли б ви мене вислухати?
- Якщо недовго говоритимете, то вислухаю.
- Недовго. В мене онука хвора. Їй можуть допомогти коштовні ліки, але грошей на те, щоб їх купити, родина немає. Мати дівчинки виплачує кредит, який взяла в банку на операцію. Зарплатні батька ледве вистачає на прожиття сім’ї. Окрім хворої дівчинки, в ній є ще двійко дітей шкільного віку. Я даю, що можу, з пенсії. Але вона в мене невеличка. Є шанс, що дитина житиме, як прийматиме коштовні ліки ще хоч зо два місяці.
- А скільки грошей треба?
- Двадцять тисяч за весь курс.
- Візьміть триста гривень. Хоч щось. І хай Бог помагає вашій онуці.
Взяла бабця гроші, подякувала Оляні. Йде, сльозами вмиваться. Де ж їй решту взяти? Аж тут Квітана простує гостинцем з квітами, сестрі купила, хотіла її привітати з почесним званням. Побачивши вона заплакану бабцю, спинила її:
- Що з вами? – спитала.
- Онука моя хвора. Грошей немає на ліки. Як не даватимемо їх їй, може померти.
Квітана не могла попросити камінь допомогти хворій дівчинці, бо цього місяця вже просила за сусідського хлопчика, який упав з вишні і зламав ногу. Кістки у хлопця швидко і правильно зрослися, камінь допоміг йому. «Що ж робити? – думала Квітана. – Як зарадити біді?»
- А знаєте, бабцю, ходімо до мене. Я вас чаєм пригощу з пиріжками. Щось придумаємо.
Повела Квітана Зореславівна бабцю додому – нагодувала, напоїла. А коли прощалися, витягла книжку зі шафи, вийняла з неї конверт і дала його бабусі.
- Тут якраз двадцять тисяч. Три роки я відкладала гроші на те, щоб поїхати за кордон, побачити Францію, Париж. Це була моя заповітна мрія, ще з років юності. Але який там Париж, коли дитина потрібні ліки для того, щоб жити? Візьміть конверт і хай все буде добре з вашою онукою.
Бабуся розплакаась, взяла гроші. Поцілувала руку вчительці, вклонилася, подякувала і пішла.
Наступного дня Злата дізналася про те, що її старша сестра Діана, власниця заводу по переробці сміття, збанкрутіла, вийшло з ладу дороговартісне обладнання, яке не можна було відремонтувати. Науковий співробітник Оляна, середуща сестра, була понижена в посаді, яку займала, через вибух в лабораторії з її вини. А ось конверт, з якого Квітана витягала гроші і який ще не встигла прибрати зі столу, під ранок наповнився грошима. Вчителька витягнула їх, перерахувала – рівно сто тисяч гривень.
- Чудо Боже, не інакше! – мовила. – За ці гроші я зможу поїхати не тільки до Франції, а й куди-інде, до Туреччини, наприклад, на море. Можливо, так і зроблю. А ось, що точно я зроблю, так це відвідаю дітей-сиріт в сиротинці, накупую їм книг і солодощів та й відвезу. Неспроста, мабуть, зустріла я вчора бабусю. Те, що їй дала, мені вп’ятеро вернулося. Витягла Діана камінець, спитала в нього:
- Гроші – це дяка Всесвіту чи чари бабусі? Як не дивно, але камінь заговорив, вперше. Він сказав Діані:
- Ця бабуся – добра чародійка, це та сама жінка, яка підкинула олись тобі й твоїм сестрам камінці трьох кольорів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807580
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 23.09.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSGf-vk9hriTEgJn-egm9zMvPpMJCui7Vayr6RKvTIlgKbGcePP[/img]
Карпатський краю, Квітко Полонини,
Хмелію від твоєї я краси!
Доносить вітер десь із верховини,
Трембіти неймовірні голоси.
Зависли пеленою у долинах
Й клубочаться тумани поміж гір.
Яскраві миті в серці й на світлинах
Вчаровуюсь,неначе ювелір.
В підніжжі гір стрімкі потоки-ріки
В своїх обіймах ніжать валуни.
Завмерли в диві цім стрункі смереки,
Щоб слухать вічну музику весни.
Ось Шипіт, водоспад, летить в екстримі.
Нікому не спинити його шал.
Немов пірнаю в казку цю незримо,
Й летить за нею і моя душа.
Настояне цілюще різнотрав'я
Вбираю й причащаюсь досхочу.
Милуюся меланжем різнобарв"я...
До тебе, Квітко, я ще прилечу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807587
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 23.09.2018
А соловей співав... видзвонював на гілці.
Усіх, хто його чує, звеселяв.
І кожен звук пісень його прекрасних
далеко було чути.
Так лунав... Що заслухалися всі гори,
і плечі розправляли тут ліси.
Стихала річка і діброви,
змовкали інших птахів голоси.
А соловей співав в садочку на калині.
Рум'яні, ніжні ягідки її
теж прислухалися й раділи,
і соку набирались від землі.
І просинались квіти навкруг хати,
бо зігрівав той спів, мов промені ясні.
А оберегом стояли біля хати
стрункі, кремезні ясени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807215
дата надходження 20.09.2018
дата закладки 20.09.2018
ЖОВТІЄ СВІТ, ЗЕМЛІ ЗЕЛЕНЕ ЛОЖЕ.
ТЬМЯНІЄ ТРАВ БРУНАТНИХ ВОЛОКНО,
МОЛЬФАРКА-ОСІНЬ РАНКАМИ ВЖЕ СХОЖЕ,
ДЕСЬ ПАМОРОЗЗЮ ДИШЕ НА ВІКНО.
ХОЧА, ЩЕ СОНЦЯ СОННА-СОННА КИЦЯ,
ДЕІНДЕ ТОПЧЕ КОВРИКИ ЗЕМНІ.
ЛУНАЮТЬ МАНТРИ - ЧУЄТЬСЯ ЖИВИЦЯ
БІЖИТЬ ДОДОЛУ З НЕБА ПО СОСНІ.
ТАКЕ БЛАЖЕНСТВО ОСЕНІ ПОГОЖЕ,
ТРЯСУТЬ ПОВІТРЯ ШУМОМ ЯВОРИ.
ПРИСЛУ́ХАЮСЬ ДО МУЗИКИ І, МОЖЕ,
ЗМАЙСТРУЮ МІНІ-ЧОВНИКИ З КОРИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807108
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 19.09.2018
- Тема нашого сьогоднішнього уроку «Мішані ліси», - повідомила учням четвертого класу на уроці природознавства вчителька Олена Володимирівна й одразу спитала:
- А що це таке, ліс?
- Пхе! Хто цього не знає? - здивувався Івась. – Ліс — це територія, де ростуть дерева, кущі, різні трав’янисті рослини і гриби.
- Хто може доповнити відповідь?
- Ліс – це місце, де живуть тварини – звірі, птахи, плазуни, комахи та мікроорганізми, - мовила Євгенія.
- Так. А яку користь приносить ліс людині?
Учні одне за одним підіймали руки вгору і висловлювали свої думки:
- Він дає кисень, а поглинає вуглекислий газ.
- З деревини роблять папір.
- Ліс випиває багато води, оберігає прилеглу місцевість від повені і водночас наповнює вологою повітря у посуху.
- Ліс наповнює села і міста, які знаходяться поруч з ним, прохолодою.
- Добре. Хтось ще щось може сказати?
Учні продовжували відповідати:
- Лісові смуги вздовж нив не дають вивітрюватися ґрунтам, запобігають їх руйнуванню.
- Ліс – це чудове місце для відпочинку, для прогулянок.
- У лісі можна знайти не тільки гриби, а й нарвати ожини, малини, чорниць, зібрати лікарські рослини.
- Там живуть зайці, дикі кабани, на яких полюють мисливці. Але я б ніколи не вбив тварину, - мовив Юліан.
- Я теж, - сказала вчителька. – Ви гарно розкрили тему «Ліс». А чи знаєте ви, який із лісів називають мішаним?
- Це ліс, у якому ростуть різні дерева – хвойні та листяні, - мовила Ліза.
- Правильно. Назвіть хвойні дерева.
- Ялина, ялиця, модрина, туя, сосна, - почали казати діти одне за одним.
- А чому їх називають хвойними?
- Бо у них є хвоїнки – голки, - мовив Гриць.
- Так. А які листяні дерева ростуть у лісі?
- Дуб, липа, клен, береза, вільха.
- А яблуня чи грушка росте?- спитала вчителька.
- Ні! – замотали всі головами.
- Так. Ці дерева ростуть в садах.
- Добре. А чи знаєте ви, які ліси переважають в нашій місцевості?
- Листяні, - мовила Настя.
- Правильно. Чому їх називають листяними?
- Бо на них листя виростає, - мовв Юрчик.
- А тепер скажіть, чи все гаразд у наш час із лісами?
- Не все! – закричали діти.
- Що ж не так? Тільки говоріть по одному.
Учні знову стали підіймати руки і відповідати:
- Ліси бездумно вирубують. Навіть для того, щоби робити папір, треба рубати дерева вибірково, а не скошувати всі підряд.
- Інколи ліси спалюють, бо за собою не гасять вогонь, який розвели або кидають не загашену цигарку в суху траву.
- А ще?
- Гриби в лісі виривають з коренем. Через це їх кількість зменшується. Треба зрізати ніжку гриба ножем, щоб не шкодити грибницю.
- Дехто топче мурашники або вбиває змій. Цього теж робити не можна.
- У ліс звозять сміття, або просто залишають пластикові та скляні пляшки, пакети, обгортки від цукерок та печива після того, як з’їдять взяті зі собою харчі.
- Ви багато знаєте, - сказала вчителька. – Дуже погано, що ліс, який дає нам так багато, отримує від нас не подяку, а руйнування. А зараз прочитайте самостійно в підручнику статтю «Мішані ліси» і скажіть, що там ще написано такого, про що ми з вами ще не говорили на уроці.
Діти прочитали і знайшли те, про що сказати забули. «Про роботу лісників ми не говорили, - мовила Оленка. - Вони виконують важливу роботу: охороняють ліси, зрізують засохлі дерева, насаджують нові».
- Чудово. Вдома ще раз прочитаєте статтю з підручника про ліс і напишете в робочих зошитах кілька речень про те, як слід поводитися з лісом.
- А скільки речень треба? – спитав Олег.
- Скільки вам захочеться, - відповіла Олена Володимирівна.
Через три дні, на уроці природознавства, діти прочитали те, що написали вдома. Аліна написала дванадцять речень, Андрій – десять, Назар – сім, Олеся – п’ять. Тільки Максим та Ростислав написали по одному. Всі діти в класі почали з них сміятися.
- Не треба цього робити, - мовила вчителька. - Я ж казала, щоб кожен написав стільки, скільки забажає. І все ж, скажіть, хлопці, - звернулася вчителька до Максима та Ростислава, - чому ви так мало написали?
- Бо ми …, - сказав Максим, - вчора обидва ходили до лісу.
- Самі?
- Ні. З нами був Ростика тато. Він ніс мішок. А ми кидали до нього пляшки й бляшанки, які траплялися нам на шляху. Найбільше їх лежало на вході до лісу. А ще ми посадили на полянці два дубки й калину. Витратили чимало часу на подорож.
Діти зі здивуванням подивилися на Максима й Ростислава й опустили голови додолу.
- Від лісу й України, хлопці, - мовила вчителька, - вам велике спасибі. А від мене кожному з вас по дванадцять балів. Ви зробили найбільше за всіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806956
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 18.09.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dC82gEE6KxA
[/youtube]
Повільно, ніби крок за кроком,
Вступає осінь у права.
А я згадала ненароком
Тобою, сказані слова...
Та ні! Нічого там такого,
Що скоро прийде вже зима,
Що так болить душа у нього,
За чимсь сумує крадькома.
Що довгі ночі у безсонні,
Роки летять у нікуди..
А дні такі всі монотонні,
Стікають краплями води...
А я все слухала уважно,
Все намагалась зрозуміть:
Чому ж в житті його так складно?
Мабуть, не вмів усе цінить..
Що було далі? Дай згадаю...
Все чула осінь за вікном.
А я слова, слова шукаю.
Тут осінь стукнула листком...
Я так хотіла щось спитати,
Та десь поділися слова.
Не можу й досі пригадати.
Чи час старанно їх хова?.
Та чим розрадити я можу,
Тепло руки подарувать ?
І в таку осінь непогожу,
Чи поцілунком врятувать?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806908
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 17.09.2018
Творить так вміє лиш Господь...
На що не глянь - з його насіння.
Прозора неба чистота
і сонця золоте проміння.
Тут все святе: дзвінкі гаї,
степів безмежнії простори,
широкі ріки і луги,
в медовому цвіту діброви.
І свіжість ранків, й вечори...
поля,засіяні хлібами.
В грайливім морі кораблі,
всі срібні зорі для нас з вами.
Творить так вміє лиш Господь...
Щоб солов'ї в саду співали
і наливався виноград,
і спіли яблука рум'яні.
Скрізь гнуться віти від плодів.
А ми - землі святої діти.
То ж нам довірено любить,
оберігати і творити.
Любімо Землю! Бо ж вона
довірлива, немов дитина.
В її барвистому вінку
є чорнобривці і калина.
Ромашки, маки, нагідки,
любисток, шавлія і м'ята.
Тут сонце зігріває всіх,
повниться щастям кожна хата.
Творить так вміє лиш Господь...
На що не глянь - з його насіння.
Прозора неба чистота
і сонця золоте проміння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806814
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 17.09.2018
Нове звучання пісні. (На жаль, досі ніким не виконаної).
Слова - Віталій Назарук
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3P6CSaKSwM4[/youtube]
------------------------------
Матінко, голубко сизокрила,
Відлетіла молодість давно.
Ти мене на світі жити вчила.
Виглядала завжди у вікно.
Мені сняться очі твої в смутку,
Твої руки в синіх жиляках,
Як на всіх ділила цукру грудку,
Як томилась в прожитих роках…
І тепер, коли тебе не стало,
Згадую по крапельці святе.
Пам'ять - це єдине, що зосталось,
Бо живемо певно ми на те…
Матінко, голубко сизокрила,
Відлетіла молодість давно,
Ти мене на світі жити вчила,
Виглядала завжди у вікно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806952
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 17.09.2018
Пісня і кліп на слова Тамари Шкіндер.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=a8G-Ipwh-f0[/youtube]
А тут пісню чудово виконала Ліна Царук -
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=E6_R55RIhAs[/youtube]
------------------------
Вишивала синові вишиванку.
Пригорнула хрестиком синь світанків.
Сонячним промінчиком обрамила.
Барвами веселоньки прикрасила.
Вишиванка - на щастя, вишиванка - на долю.
Хай розвіє незгоди чистий вітер у полі.
Хай рясними хлібами вся земля колоситься.
Хай завжди син вертає в материнську світлицю.
Вишивала синові, вишивала...
Ниточку до ниточки додавала.
Заплітала сонечко й щедру зливу,
Щоб у цій сорочці він був щасливий.
Вишиванка для сина - лебедина сорочка.
Оберегом хай буде біло-сніжна торочка.
Нехай повниться щастя, мов бездонна криниця.
Нехай кличе до дому материнська світлиця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805900
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 17.09.2018
Останавливаю время ...
Минутами...часами...
Ярко чувствую..
Искру между нами...
С новой силой
Чувство внутри воспалилось...
Ты - солнце...
Наяву...
Не приснилось...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806705
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 17.09.2018
[i][b]Ці струні сльози скрипки в сиву тишу,
Цей вічний порух шумного смичка,
Квартирний простір звуками колише,
Неначе плаче піснею душа.
В часи фейсбуків, мейлів, мемів, ніків,
Безвізу, жлобства, в виборчий піар,
Скрипаль, підвівши втомлені повіки,
Бере у руки витертий футляр.
І світлу-світлу музику печалі
В той Вавилон, де змішані слова,
Виводять струн чотири вертикалі,
Поки глухим, заможним буржуа
Десь музикують любі кредитори.
А наші бідні з боргом імена
Тривожить: до... ре... до... ре... до... ре... до... ре...
Й немов життя натягнута струна.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806887
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 17.09.2018
Як боляче, що мало я ще знаю,
життя ж уже до краю добіга,
і кожна його мить стає вагома,
важлива і до болю дорога...
Черешні постаріли й мої вишні,
і яблуні схились до землі,
а диво - птахи в гості до них вийшли,
цвірінькають до них свої пісні...
Туди часом заходить легкий вітер,
і сипле ціле стадо казочок...
І хоч давно відцвів у саду квітень,
він порина в осінній холодок...
Кущі він розгортає,як конверти,
і загляда в усі його кутки...
Нашіптує тихесенько легенди,
хоч і не зна, чи є вони таки...
Кожен садок,ніби розкрита книга,
у ньому і краса є, і тепло...
Чи переможе Марс*,а чи Астрея**,
надіємось що все ж таки добро...
Тож хочеться мені ще знань додати,
та заважають стомлені роки...
Вагоме в кожну мить хочу піймати,
молюсь,щоб не зміліли знань ріки...
* Марс-тут Бог війни,**Астрея- богиня справедливості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806701
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018
Парубок Микола здуру
Наплів Варці, що кохає
І готовий одружитись –
Наміри серйозні має.
Через день уже забувся,
Що казав там після чарки,
Робив вигляд, що не знає
Дівчини такої Варки.
Вирішив сидіти вдома,
Щоб не стрітись на дорозі,
Раптом двері відчинились -
Стоїть Варка на порозі.
- Перше, ніж пообіцяти -
Треба думать головою,
І якщо ти вчора клявся,
Що одружишся зі мною,
То сьогодні уже пізно
У цій справі відступати,
Я не з тих, кому ти в душу
Можеш легко наплювати!
Я на третій вже розмові
Розкусила твою вдачу:
Є відсталість розумова -
Тут уже й сліпий побачить.
Те, що пикою не вдався -
Воду нам з лиця не пити.
Заїкання? Слава Богу!
Будеш менше говорити.
І не треба мені тикать
Довідку із психлікарні.
Що дітей не можеш мати -
Докази твої тут марні.
-Може, досить? - Коля каже,-
Скільки можна вже довбати?
Те освідчення фальшиве,
Все, що можу я додати.
Варка каже: -Я не буду
Тебе більше діставати:
Будеш лишнє говорити,
То я можу й відспівати.
Мені зовсім не потрібна
Твоя опера ця мильна,
Якщо дівка хоче заміж -
Медицина тут безсильна!
Щоб від Варки відчепитись,
Не вникати у турботи,
Вже на другий день Микола
Втік у Польщу на роботу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806664
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018
слова Л.Бенедишин
музика alfa
співає І. Беза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798136
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 15.09.2018
Стоїш і нині у очах,
Моя кохана і єдина,
Я ж занімів, ні - я зачах,
Мов купина неопалима.
А сльози градом на листок,
Де я пишу вірша про тебе,
Життя мені дало урок,
Що так поводитись не треба.
Щасливі ми були удвох,
Навіщо ця була розлука?..
Надій позбувся багатьох…
Чому тебе я не послухав?
Шукаю в сні твої вуста,
Не можу я тебе забути…
Життя – це справа не проста,
Собі лиш можу дорікнути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801735
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 15.09.2018
1
Не плюй ніколи ти в криницю,
Бо там джерельна є водиця.
Та літом спека як дістане,
То й сам прийдеш сюди напиться.
2
Не дозволяй собі ліниться.
Ця звичка може повториться
Й подальші дні твої в житті
В жахливий сон перетвориться.
3
Держіться разом, добрі люди, -
Одному важко бути всюди.
Коли ви будете гуртом ,
То не подінетесь нікуди.
4
Іди вперед і не здавайся.
Те, що надумав - тим займайся.
Коли ти успіху досягнеш,
То сам собою залишайся.
5
Ящо ти вірних друзів маєш,
То з ними горя не зазнаєш,
Підтримають в лиху годину,
Із ними радість розділяєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806739
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 15.09.2018
Стікає ніч, вставати мушу…
Росою стелиться земля…
Ворони крик зриває тишу
І зграя губиться в полях.
Десь там за річкою зорати
Весняний лан – мою нудьгу,
Прийдеться рано-рано встати –
Віддатись плугу, бо в боргу,
Перед знедоленним народом,
Що копошиться на землі:
Чаклує, радує приплодом
Своїм, засіяним в ріллі.
Весна…не спиться, теж охота
Примножити посів зрання…
В селі, в звичай, тяжка робота!..
Врожаю молиться рідня.
Зі сходу тягне прохолода….
Це тьма позиції здає
І все відроджує природа:
Світає, сонечко встає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785426
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 08.09.2018
Помилуй Боже, пощади.
В селенья райские введи:
Кто в жизни возлюбил добро
И обличил неправду,зло.
Кто благ к себе был и к другим,
И был угодником твоим.
Кто Церковь твою почитал,
Твои законы соблюдал.
Кто ближних в Тебе возлюбил.
О них молил, просил и жил.
Не унывал в земных трудах,
Жил оправданьем в небесах.
Кто не роптал на жизни крест,
Но не любил лукавых мест.
Кто в вере правдою служил.
Себя корил, себя смирил.
Кто грешником себя считал,
Ближних любил и уважал.
Кто слово твоё свято нёс,
Не добавляя к правде ложь.
Кто ненавидящих любил.
Прощал, молил, благотворил.
Кто Матерь Божью почитал,
По христиански величал.
Святых кто исренно просил,
Себя от злобы удалил.
Прошу за ближних и родных,
Лишь обрати, помилуй их.
Помилуй Боже, пощади.
Тебе все ведомы пути.
Кто заблудился, отыщи.
Всех Тебя любящих спаси.
04.12.1999
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764618
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 03.09.2018
Рижий кіт б́і́ля воріт
Миє лапу і сидить.
Може він когось чекає?
Може гостей виглядає?
Може лиш відпочиває,
Шерсть на сонці зігріває.
У кота багато справ,
Та на них він не зважав.
У воріт собі сидить
І господаря глядить,
Як з роботи той іде
Та в руці пакет несе.
Кіт за ним уже біжить
Та тихенько муркоти́ть.
Ось такий цей рижий кіт,
Що сидить бі́ля воріт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804990
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 03.09.2018
Я вдумуюсь у вишукану фразу...
Того поета, що давно відомим став.
Вкотре читаю й не збагну одразу,
Про що він сонцесяйно написав.
Сказав мені про щось незвично й точно.
Мабуть, до нього не писав про це ніхто.
Бентежив довго сам словесні тонни
І рим пробуджував, можливо, сто.
Тепер й мені додуматись потрібно,
Заново "винайти" його "велосипед".
Забути, що як зорі в небі - зірно...
Бджола на квітці, бо збирає мед...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399051
дата надходження 07.02.2013
дата закладки 03.09.2018
З полиці мамин я рушник дістану,
До болю рідний, дорогий мені.
Мов знову долю нелегку прогляну,
Яку лишила ти на полотні.
Узорами-орлята з голубами,
Півонії, мов зірвані в саду.
Красу творила, мамо, ти руками,
Які робили все так до ладу.
Хотіла б я до тебе притулитись
Та серце лиш стискає гірко щем…
Води з криниці рідної напитись,
З нахиленим над нею журавлем.
Між нами відстань зміряна роками.
Ти так далеко-там на небесах.
Але любов, що виткана нитками,
Довіку буде жити поміж нас.
Шануйте матерів своїх ви, діти,
Вони - є найдорожчими в житті.
Лелійте їх, як ранні ніжні квіти,
Слова для вас хай будуть ці святі!
Оновлено 05.08.2018р.
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQaYpo8vNpmr2taPQIVKxAAqIN43zON3uIf0_jiO9r_TfzSwcoL[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801957
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 03.09.2018
Тягнулося село по зеленому горбочку до широкої, квітучої долини. Воно, як здалеку дивитись, як на п`єдесталі. Прикрашене зеленими садами й в ряди
доглянутими городами. Картопля, наче посаджена під стрічку, вже відцвітала, а гарбузи і кабачки тільки входили в силу. Стелилися з помаранчевими квітами серед широких, товстих, зелених листків. Їх поміж меж охороняли високі соняхи, що все привітно крутили, ледь схиливши, квітучі голови, вслід сонцю… Як стати з обійстя, глянути довкола, , від останніх городів до річки, здавалося рукою подати. Вона широкою змійкою звивалася по долині, по якій часто паслися корови. По обіч зеленіли хлібні поля, а вдалині - виднівся став зі старими розлогими вербами, вони наче підпирали ліс.
Казкова краса… зелено, квітує всюди .. Крива стежина, по ній дітвора бігала босоніж, м`який спориш лоскотав ноги, приємне відчуття, насолода. Хто ходив, той певно знає. Хто ж ні, то нехай позаздрить! Тій веселій дітворі, що бігла, гучно перегукувалася. Вона прямувала туди - до води, до гірської красуні річки Дністер.
Гайда, сільські дівчатка й хлопчики бігли, не дивилися під ноги, а вище, до високих тополь, де від сонячних променів блищало листя. Стрункі красуні , їх тут так багато, вони росли вздовж стежки, аж до самої річки. ЇЇ берег, де - ін –де ховався за очеретом й пахучим зіллям, а то між густих трав виднілися чорні обриви. З них можна з розмаху шубовснути у воду, налякати жаб, які сполохано, відразу поплигають в різному напрямку, щоби сховатися від несподіваних гостей.
Юрбою, так радісно потрапити в обійми теплої течії, водночас відчути ніжну прохолоду і трохи побалуватися, весело поплавати, похлюпати, поплескати, борюкатися у воді. Адже діти знали тут кожен метр дна, де виїмки, де занадто глибоко, а де лише до пояса вода. Вона виблискує, чиста, прозора, навіть видно маленькі рибки, які зграйками пливуть за течією й густі, темно - зелені водорості, що ледь - ледь хитаються. А річка доволі широка…. Біля берегів течія спокійна, вода тихенько колише водяні білі лілії - латаття. А трохи далі до середини річки, вода кудись так поспішає, немов хоче наздогнати час…..
Між двома молоденькими вербичками, на шовковистій траві, підібгавши під себе ноги, сиділа чорнява дівчинка Марійка. Її каро –зелені очі з краплинами дощу світилися щастям від побаченого, вона задивлялася в далину - по напрямку річки. Там, одна за одною, наче падали до води білі чайки й раптово, знову підлітали до небо сині. Напевно рибу ловлять, думала, яка краса, як добре, що вона тут й все це бачить. В очах рябіло…. Вода в річці переливається кольорами, то блакитним, то синім із сріблом відтінком, приваблювала до себе.
Кожна сім` я в селі не мала в хаті скатерті самобранки, щоби виконувати дорослих і дітей забаганки. Та жило село і підростали діти, тут річка, город й трави шовковисті, чарівні мальви, сокирки, дзвіночки й ромашки. Ранкове сонце, що ласкаво світить у обличчя, як не радіти, що жилося серед цієї краси,де панує мир. Найбільше тішив сад врожаєм, майже в кожного на обійсті. Яка то благодать, зірвати ягоду, чи стигле, соковите яблуко, що коли їси, то сок, аж тече по бороді. Здається вже й не голодний, чому не погнатися до річки? Щоб відчути, ще одну радість й насолоду.
Марійка вперше сама пригнала гусей до річки, мама й тато дозволили, кажуть, сім років, то вже можна саму відпустити. Дівчинка з пагорба дивилася на воду та боялася близько підійти. Сонячні промені, що вигравали на воді навіяли на неї сум. Страх в душі, пригадала, як їй було років чотири, чи то п`ять, хтось підпалив їм стайню.Той страх ніяк не покидав її. І хоч ходила вона з мамою до церкви, молилася Богу, як навчали мама й тато, той вогонь , все частіше з`являвся перед очима, лякав, здавалося наче був зовсім поруч. Тоді по селі була якась пошесть, на місяць по три пожежі і все вночі підпалювали. Тому, хто наважився сказати щось проти голови сільради, чи комусь та чимось не догодив, то вже жертва. Якось в сусідів весілля, а в рідної тітки підпалили сінник, це було – жахливо. З часом так і не дізналися хто підпалив, по селі говорили, - » Хтось від заздрощів».
Раптово, дитячий сміх Марійку відволік від спогадів.Хтось із дітей купався, занурювався у воду, а ближче до берега хтось просто мочив ноги,менші діти гралися в піску, ліпили з нього замки.
Марійка поглянула до неба й згадала, як одного разу вона в садочку, біля хати задивилася в небесну блакить. Тоді до неї нахлинуло якесь дивне відчуття, переповнило її душу, вона, не поспішаючи, промовила,
- Пливе хмарина сива
- А я б хотіла мати крила…
Вже пізніше зрозуміла, що це були перші рядки вірша. Їй здалося, вона б і зараз, дивлячись на природу, про щось написала, натхнення переповнювало її.
Раптово озирнулася, здалося, що за нею хтось спостерігає. Це вона так звикла, бо біля неї завжди був старший брат - як охоронець. Різниця вісім років, давалася взнаки, він слідкував за кожним її кроком, дуже любив. Балував, як і батьки, всі цяцькались з нею. Вони були вірні церкві і Богу, і так навчали своїх дітей. Адже батько входив у першу двадцятку в церкві, яка найняла священика, тому й дітей привчав до служби, прививав любов до Бога.
Марійка все ж наблизилася до річки і водночас звернула увагу на старших дівчат й хлопців, що засмагали неподалік від берега. Один невірний крок…. І вона опинилися в воді. Плавати не вміла, тому відразу пішла на дно.
Одна дівчинка, що сиділа на березі річки, помітила, швидко встаючи тикала вказівним пальцем на воду, схвильовано закричала,
- Ой, та Марійка! З нашої вулиці! Шубовснулася у воду і здається не виплила. Он там, на тому місці стояла!
Хлопці відразу, як обпечені, зірвалися з місця й ближче до річки, один, найстарший з них, знервовано розвів руками,
-Так, без паніки, я зараз!
Глибоко вдихнувши повітря, кинувся у воду. Всі знали, що хоч він ріс без батька, але вмів добре плавати, тому й ніхто його не зупиняв. За мить хлопець пірнуві намацав волосся Марійки, впевнено тягнув догори.
Дякувати Богу, вона відразу почала кашляти, відкрила очі. Діти з полегшенням перевели подихи, привітно дивилися на неї, вмовляли, щоб не злякалася, адже все обійшлося.
Батькам, ні в якому разі, не можна було розповідати за цей випадок. Боялася, знала, що будуть дуже сваритися, бо ж втопився двоюрідний брат. А вони в ній душі не чаяли, оберігали і від дощів, і від сонця. Вона була третя дитина в сім`ї, першим був самий старший син, прожив лише кілька днів і помер, батьки часто ходили на цвинтар, болісно перенесли втрату. Їм, ще Бог дав сина і доньку, вони дякували Богу, любили, дорожили ними.
Час летів…. Марійка ходила до школи. .. Завжди охайна, тиха дівчинка, як навчалася в молодших класах, то до школи водив брат. Їй навіть сумки з книжками не довіряв носити, вважав, що це для неї важко. Навчалася гарно, старанно виконувала домашні завдання і в школі була завжди уважна, за те й кілька раз мала нагородження похвальними листами.
В сім`ї ж, їй тільки й довіряли прибрати в хаті та зварити бараболю, можна сказати не випускали з хати. Всі роботи по - господарству виконував брат. Дитинство було солодким сном, а коли навчалася в сьомому класі, то вже інше життя. Мама навчила корову доїти, з собою брала в поле. А в полі на сонці з ранку й до вечори - в`язала снопи. Поле далеченько, за гаєм, доволі велике, тож треба було працювати й працювати. Тато був задоволений, але погуляти ввечері із дівчатами не дозволяв. В домі завжди панувала воєнна дисципліна.
Дівчинці так хотілося писати вірші про Бога та боялася осуду. Дуже боялася, що діти не так зрозуміють, будуть дражнити її поетесою. В той час, село - можна сказати, було більш комуністичним. Коли ходила до школи, мама таємно водила її в церкву, до сповіді, адже забороняли брати шлюб й хрестити дітей. Класний керівник занижує оцінки тим дітям, які вірили в Бога. Одного разу в школі навіть розбирали поведінку її і подружки, на той час така була політика влади.
Та одягалася вона в школі краще за всіх, завдяки маминому брату і його дружині, які жили в Америці. Вони поштою посилали дитячі речі., хоча трохи поношені, але на вид були, як нові. Багато хто із дітей заздрив їй, називав багачкою.
Останні два роки в школі…. Марійку все частіше переслідував якийсь страх, із – за чого стала гірше навчатися. Все вдома, добре вивчить вірша та в школі, лише від погляду вчительки, відразу хвилювалася , забувала слова. Бідкалася, тихенько плакала, але мамі про це розповісти не наважилася, вірила в Бога, надіялася на його ласку, гадала, що все минеться. Їй вдалося закінчити школу з гарними оцінками.
Після школи думала навчатися в консерваторії, гадала туди буде легше поступити, адже там працював дядько. Та на жаль батьки зовсім не підготували її до музики, тому ця мрія була нездійсненною. Але ж вдома сидіти не буде, тому тітка, що жила у Львові, допомогла поступити в фінансовий коледж.
Студентські роки, це чудовий час… Проживання в гуртожитку… Знайомство з іншими студентами. Дружньо з дівчатами в кімнаті, але кожні вихідні їздила додому. Так наполягав батько, щоб в неділю та на свята обов`язково була на церковній службі.
Красуня, гордовита й трохи сором`язлива дівчина та дехто обходив стороною, коли дізнавався, що ходить до церкви, вірує в Бога….
Після закінчення коледжу вона поступила на курси у Львівський С Г інститут. Навчалася старанно, отримала професію економіст - бухгалтер.
Пройшов час….. Марія працювала економістом в Управлінні транспорту автостанцій. Залицяльників на роботі багато, але вона була скромною, дуже боязливою дівчиною. Віра в Бога, це для неї - понад усе.
У гуртожитку, в одній кімнаті з нею, проживало двоє гарних дівчат, Галя і Оксана. Вони були щирими і доброзичливими. З часом для неї стали справжніми сестрами, адже і працювали разом.
Йшов 1986 рік… Останні літні дні…. На роботі запропонували путівку в круїз з Одеси, Марія не наважувалася десь поїхати та подружкам вдалося її вмовити. А воно і правда, думала, чому б не поїхати, адже ніде не була крім Ленінграду, ще від школи їздила на екскурсію.
Напередодні поїздки - приїхала додому, повідомила батькам, що попливе в круїз. Мама дуже турбувалася, схвильовано сказала,
- Що ти, доню, який круїз, он сон мені наснився. Що я тону і прошу, щоб ти мені подала руку. Покинеш мене, а я? Як треба буде допомоги, це ж надовго. Якесь недобре передчуття, неспокійно на душі, боюся тебе відпускати.
Марія уважно вислухала, обійняла,
- Ну мамочко, все буде добре, відпустіть! Я ж ніде не була, хай побачу світу, не сама ж їду, а з подружками.
Мати рукою погладила по голові,
- Добре доню, тільки сходимо до церкви, попросимо божого благословення. І я кожен день буду ходити до церкви, молитися, щоб в тебе - все було добре.
Зі Львова їхало тридцять чоловік в круїз на кораблі « Адмірал Нахімов». Молоді, щасливі, замріяні в прекрасне, прибули на корабель. На причалі людно, гамірно, прощання, поцілунки. Під музику оркестру відправилися в круїз. …
З Марією було троє дівчат…. Галя запропонувала поїхати з ними своїй подружці Миросі з Польщі, в дитинстві, вони разом в таборі відпочивали. Їм показали каюти нижчого класу - в самому низу корабля. Всі мали під подушками рятувальні жилети, розповіли, як ними користуватися.
Як це чудово по морю та, ще й на такому великому кораблі! Їх щоранку будила гарна мелодія, звучали веселі пісні. Добре харчування, відмінна обслуга. Чарівність Чорного моря приваблювала очі. Милувалися краєвидами моря під Одесою, а потім побували в Ялті, де відвідали музей. В двадцяти кілометрах від Ялти, побували в « Ластівчине гніздо», на вершині зробили вражаючі фото пляжів, пальм, скалистих берегів, що омивалися хвилями Чорного моря. Далі корабель вирушив своїм маршрутом.
Пізно ввечері тридцять першого серпня на верхній палубі був концерт. Це Галя випадково дізналася й вони вирішили всі в чотирьох піти подивитися. Одягли найкращий одяг, який взяли з собою. Марія одягла гарну сукню і велюровий піджак, кольору темної вишні, він дуже пасував їй, підкреслював фігуру.
Після концерту… відразу розпочалися танці. Марії здалося, що танцювати в жакеті буде жарко й незручно, хотіла спуститися в каюту, залишити жакет. Але дівчата вмовили залишитися, вирішили, що на довго не затримуються й всі разом йдуть спати.
Дівчата вже весело танцювали, коли Марію запросив на танець, якийсь моряк при погонах. На жаль вона не бачила розпізнавальних знаків та це й не було так важливо. Він мило всміхався, легко вів у танці, ніжно тримав за руку, наче боявся загубити цей скарб та раптовий поштовх в обочину корабля налякав всіх.Люди падали, частина опинилася за бортом…
Погасло світло… Спрацювала сирена… Корабель похилився… Всі розбігалися в різні сторони. На борту почалася паніка, за бортом перші жертви, на воді крики, кров, плями фарби, нафтопродуктів, якісь уламки дерев, крісла.
Дівчата розгубилися. Марії доля дала велике випробування, вона не вміла плавати. Та все ж мала надію вижити. Адже її назвали в честь двох бабусь, які мали ім`я Марія, вони були названі в честь Божої Матері. Вона вірила в свого Ангела, блаженного, світлого, доброго з великим серцем і великими крилами. Не тямлячи себе бігла вперед, наче хтось її підштовхнув. Перед собою побачила чоловіка, який біг назустріч,
-Чуєш! Допоможи!
А він їй у відповідь,
- Дурепа! Чого причепилася….
Але ж якийсь вихід має бути - копошиться в голові. В паніці бігла далі. А людей, як комах, на зустріч моряк, вона бачила, що він по національності не українець і не росіянин та в розпачі звернулася до нього,
- Я плавати не вмію, допоможи! Як втоплюся, буде на твоїй совісті, чуєш…
Хлопець побачивши перед собою красуню, не міг відмовити,
- Не плач, не панікуй! Все буде добре!
- Як звати тебе? - відразу запитала його.
- Мене Рома, а тебе? – поспішаючи, голосно запитав хлопець.
- Марія, мене звати Марія, - тремтяче вся, від хвилювання, випалила вона.
Він, не вагаючись, одягнув на неї рятувальний жилет, наполегливо кричав, здавалося давав команду,
- Ну давай! Скакай донизу, на перший поверх.
- Ой, я боюся, дуже боюся, чуєш! – кричала в паніці, хитаючи головою.
Він тикав пальцями донизу, на воду, вже сердито закричав,
- Он дивися, наш капітан і його помічники вже в шлюпках на воді! Давай сміливіше! Не втрачай час!
Корабель качало. Скрізь крики, гамір, плач і чути десь грає скрипка. Марія, як навіжена, по поручнях з ним спустилася донизу, потім він штовхнув її у воду. Задихалася, вся в фарбі, в нафтопродуктах, борсалася, наче боролася зі страхом, розкривши рота хапає повітря, моряк схопив її за волосся. Здалося прийшла до тями, коли побачила його поруч, потім Рома схопив її за руку,
-Давай подалі пливемо, швидше, бо затягне на дно разом з кораблем!
Він притягнув якийсь продовгуватий уламок деревини, трохи схожий на зламані двері. Вони трималися за нього, він на одній стороні без жилета, а вона на другій стороні у жилеті, так тримали рівновагу. Пересувалися, як надалі від корабля, що мав йти під воду. Хвилі підносили їх то вверх, то вниз, кругом плавали трупи, були такі і з жилетами й без жилетів.
Марія роздивлялася на всі сторони, прислухалася до голосів,
- Чуєш Ромо, зі мною були троє дівчат, мої подружки, всі десь розгубилися, хоча б вижили…
- А я, думав, що спас якусь літню жінку, ти вся така в нафтопродуктах, навіть не подумав, що спас молоду дівчину, - тремтячим голосом кричав хлопець.
Неподалік, він побачив одну жінку, що тонула, потягнув до себе, допоміг їй прийти до тями, вона теж стала триматися за деревину.
Від напруги та холодної води, руки в Марії стали дерев`яні, не слухняні, ледве трималася.
Всі здалеку, зі страхом, дивилися, як йшов під воду корабель «Адмірал Нахімов».
-Ой, скільки там добра пішло під воду, мельхіорові ложки в ресторані і інші цінні речі. Уявляєте всіх і мої речі потонули, тільки й лишилося те ,що на мені, - схвильовано кричав Рома.
Та деревина вже не витримє трьох.Марія дивилася на зоряне небо,
- Ой Боженку, спаси і помилуй!
Задивилася в небо, на одну зірку над собою й тихо прочитала молитву; «Отче наш». Зірка ледь - ледь мерехтіла, їй здалося, що мерехтіла ясніше всіх зірок, подумала - це напевно благословила мене на життя. Схвильовано, швидше пливла до шлюпок….
Скрізь кричали люди, просили допомоги, дехто потрапляв під гвинти корабля »Петр Васев». Всюди кров, розлите мастило, фарба, мертві тіла.
Вона підпливла до однієї шлюпки та там було багато людей, її на неї не взяли. Напрягши всі сили знову підпливла до іншої шлюпки, там теж було повно людей, не хотіли її брати. Дуже просилася, бо зовсім дубіло тіло, плакала й вмовляла. Якийсь чоловік змилувався, подав їй руку, допоміг залізти в шлюпку. Озираючись назад, майже в темноту, вона вже не побачила Рому з жінкою.
Марія трохи відігрілася між людьми, всі перелякано дивилися один на одного й тулилися, щоб було тепліше. Шлюпка плила, а дівчина думала, як добре, що не пішла віднести в каюту жакета, бо була б там й залишилася, скільки ж там людей потонуло! Як вчасно зустріла Рому! Адже він її спас. А тепер, ще цей чоловік, що протягнув їй руку, вона навіть не знає його ім`я. Це вже вдруге, ледь не потонула та Бог дає на життя, значить, має вижити, має далі боротися з холодом, який час від часу пронизував тіло.
З корабля « Петр Васев» прожектори освітлювали кроваве море, мертвих і живих пасажирів. Всі зі шлюпки, як могли, різними уламками відштовхувалися від води, як подалі від цього корабля, щоб не попасти під гвинти. Ті люди, хто потрапляє під них, то вже було перемелене кроваве м`ясо.
Їм, дякувати Богу, вдалося врятуватися…. Було пів на другу ночі. І всю ніч хто, як міг так і тримався на плаву, врятував своє життя. На світанку, ближче до шостої години ранку, їх врятували рятувальники, привезли до Новоросійська. Марія вся в мазуті, з одним капцем на великому підборі.
В Новоросійськ прилетів міністр Алієв, пообіцяв, що відправлять всіх додому, щоб не хвилювалися, кожному повернуть все, що потонуло, лише треба написати перечень, хто та що мав при собі. Розпитували всіх хто і звідки, все записували. Марія весь час роздивлялася довкола, хотіла знайти подружок, на жаль їх не було. Потім всіх запросили подивитися на страшні фото понівечених людей, щоб розпізнати серед загиблих, чи не має знайомих. Подружок там не було. Але це був тільки початок дня, страшні думки лізли в голову, не дай Боже, щоб були на дні моря. Відкидала ці настирливі думки, молилася, не втрачала надії, гадала, що все ж таки знайде їх живими.
Всім роздавали чистий одяг, Марія вибрала собі рожевий спортивний костюм, описала речі та коштовності, що загубила. Звичайно - дівчина шкодувала за всім, що трапилося з ними, дуже журилася за дівчатами та фотоапаратом, де були зняті чудові кадри. Ось таке відбулося знайомство з містом Новоросійськ.
Згодом, всіх пасажирів поселили в якомусь гуртожитку, запитували, хто чим хоче добиратися додому. Вона вагалася, чим краще добратися. Думала, на кораблі вже спробувала, то ж, що буде те й буде, краще полетіти літаком додому, бо потягом їхати день і ніч дуже важко.
Від пережитого, час від часу торсалося тіло, гуділо в голові, тиснуло в грудях, переслідував страх, перед очима все море з кров`ю, крики людей, тіла загиблих. Ніхто й ніколи не думав, що таке можливо, щоб корабель потонув за сім хвилин. Самій в голові не вміщається, як це все пережила, страх постійно переслідував її. Весь час про себе читала молитви, просила в Бога спасіння і терпіння. Їй хотілося якомога швидше дістатися до рідного краю, до того поля, де в`язала з мамою снопи, до гаю, де була криниця, от якби ж то птахом полетіти до батьківської оселі, до родини….
З Новоросійська Марія, з хвилюванням в душі, подзвонила знайомому хлопцеві, Володі, колезі, він працював водієм. Хлопець почувши її голос дуже зрадів, що вона жива. Давно до неї залицявся, вона дуже сподобалася йому. Вони домовилися, що він зустріне її.
В літаку, до Львова, було четверо людей з корабля » Адмірал Нахімов». На дорогу всім дали гроші і пообіцяли пізніше, ще повернути, компенсувати, за все, що втратили.
Було трохи страшно та з Божими молитвами Марія прилетіла до Львова. Її зустрів Володя, вони автівкою поїхали до гуртожитку. З гуртожитку подзвонила на роботу, повідомила, що вона жива. Їй сказали, що дівчата, всі троє, що плавали з нею на кораблі, живі. Дівчина тішилася, передала вітання, полегшено перевела подих ,
» Дякувати Богу, з ними все добре!».
Взявши деякі речі, Володя віз її в село, давно мріяв туди потрапити, познайомитися з її батьками. Дорогою, дівчина з хвилюванням, розповідала, про все, що пережила, про те страхіття, що побачила, часом плакала, аж тремтіла, не соромлячись витирала сльози. Вона вже по іншому дивилася на життя….
Їхали з великою швидкістю, Марія не звернула уваги, не помітила, що в автівці час від часу відмовляли гальма, не могла зрозуміти, чому він побліднів. Та обійшлося без пригод, вони доїхали до села, але Марія його відразу попросила поїхати додому у Львів. Що їй зараз не до цього знайомства, не знала, як це все, що сталося з нею, сприймуть та переживуть батьки.
Радість переповнювала душу, адже вона вдома…
Батьки про аварію навіть не знали. Коли Марія їм все розповіла, звичайно дуже рознервувалися.Хоча чули, що якийсь корабель потонув та і гадки не мали, що на цьому кораблі була їх донька. А ввечері по телебаченні, у новинах, передали, що затонув корабель «Адмірал Нахімов», це було друге вересня, дівчина була просто щаслива, що, так швидко, дісталася додому.
Після відпустки Марія з подружками зустрілася в гуртожитку. Радість, поцілунки і спогади про круїз, про те страхіття, що їм прийшлося побачити, пережити. Зі сльозами на очах, всі схвильовано розповідали, як спасалися, боролися за своє життя. Дівчатам повезло, вважала Марія, адже вони були в трьох, а вона одна,добре що зустріла Рому.
Час все кудись летить... Марія зовсім розірвала стосунки з Володею, не подала надій на зустрічі. Залицявся, ще один хлопець Тарас та і з ним не наважилася зустрічатися. Навіть начальник гуртожитку підбивав клинці. А чому б і ні? Така гарна, видна дівчина, чорнява, волосся до самих стегон і одягалася модніше, найкраще всіх. Адже дядько з тіткою, не забували про неї, прислали одяг, а це ж в той час був розкіш, всі вважали її багатою дівчиною. Були й хлопці із села, що залюбки б з нею зустрічалися та вона ні на кого не звертала уваги, до жодного не лежало серце.
Через кілька місяців, Марія отримала запрошення на суд - в місто Одесу, по справі щодо затоплення корабля « Адмірал Нахімов». Вона приїхала туди та їй повідомили, що її свідчення не потрібні. Дівчина вирішила все ж дізнатися про того моряка Рому, який спас її.
Уже задоволена, що все про нього дізналася - адресу дало Чорноморське морське пароплавство. Це був матрос Ромазанов Гаджімірза, сам себе назвав Ромою. Він жив в Одесі, довго не думала, купила йому в подарунок мельхіорові ложки, цукерки, торт, букет квітів й поїхала віддячити за своє спасіння.
Дружелюбна зустріч, як за святковим столом. Хвилюючі спогади, часом зі сльозами на очах, згодом веселіше. Розмови про життя, а потім проводи й слова вдячності за подарунок. Та Марія вважала, що життя дорожче за подарунок, від щирого серця подякувала, поверталася додому. Лише згодом, Марія дізналася, що його підвищили по службі, після того, як вона написала лист в Чорноморське морське пароплавство, в якому виразила свою вдячність.
Пройшов рік… Літо видалося тепле…. Одного разу, в вихідний день, двоюрідний брат з дружиною кликали Марію з собою на Дністер. Вона наче, як злякалася, адже після тих, страшних подій, ні разу не ходила до річки, боялася води. Їй здавалося, що знову обов`язково, щось та трапиться. Відмовилася йти, адже та рана в душі, ще не загоїлася. Вони намагалися підняти їй настрій, довго переконували. Він її любив, йому хотілося, щоб, як швидше вона забула ті події під Новоросійськом, хотілося, щоб не боялася води, поклавши руку плече, зазирнув в очі,
- Ну Марійко, все позаду, таке в житті трапляється, але треба жити, на все дивитися простіше. Ну купатися не будеш, якщо боїшся, то з нами за компанію, сидиш біля річки, то ж разом буде веселіше. Чого самій вдома сидіти?
Схиливши голову, думала, що робити? Навіть закрила очі, щоб трохи вгамувати своє хвилювання. Та потім, піднявши голову, ледь всміхнулася й кивнула рукою,
- Та добре піду…. Піду вже…. Що буде те буде!
Брат з дружиною, аж повеселішали, коли вона дала згоду. Підморгнули один одному і брат обійняв Марію,
-Ну нарешті, життя продовжується, сестричко!
З гарним настроєм йшли знайомою стежкою…. Вздовж неї подорожник, ромашки, дзвіночки, шовковиста трава, яка ледь колихалася від вітру, блищала на сонці.….
Біля річки, як завжди в літню пору, була молодь. Хтось купався, хтось засмагав, слухав музику, яка линула з магнітофона.
- Марійко, ти постій на березі, якщо купатися не хочеш, а ми скупаємося, вода тепла, - роздягаючись, запропонував брат.
Вони з дружиною, весело, всміхаючись, плавали, то занурювалися у воду, то виринали з неї.
Марія з заздрістю дивилася на них та сама не наважилась йти купатися. Стояла трохи далі від берега та так задивилася на водорості, що сама не помітила, як зробила пару кроків і несподівано впала у воду. Копошиться, борсалася, її тягнуло донизу, зі страхом била руками об воду і кричала до брата, що тоне, але він з дружиною не чув, бо вони вже далеко відпливли від берега.
Почули хлопці, що були неподалік й один з них, набагато молодший за неї, витягнув її. Труситься, чи то від переляку, чи від спогадів. З тієї пори Марія навіть близько боялася підходити до води.
Та час плине... Прекрасна, чудова молодість, в селі весілля, сватання… Вже й Марії час прийшов подумати про особисте життя. Багато хлопців… не було відбою. Звали заміж та за кого йти? Не могла розібратися в собі, як довірити комусь із них своє життя? Адже не відчувала, що когось із них кохає.
Хлопець із села, Іван, давно в неї закохався, тільки вона приїде в село, він вже тут, як тут, ходив по п`ятах за нею. Це був двоюрідний брат однокласника, високий, красивий, дуже схожий
на співака Талькова. Батьки Івана теж ходили до церкви, тому й Маріїна мама хотіла, щоб дочка жила близько, щоб за нього вийшла заміж.
Вона не згодна з мамою, а батько з тіткою, навіть паспорт заховали. Та все ж сварилася мама, щоб було по її, бо разом ходять до церкви, як в очі людям дивитися, якщо не піде за нього?
Ну, що ж…. Марія вже не могла сперечатися, звичайно пізня дитина в батьків, вони хотіли, щоб вже мала сім`ю і їм би, на старості років, жилося спокійніше.
І було весілля, і взяли вони в церкві шлюб та життя не склалося. Спочатку жили з свекрухою, за один рік побудували дім, пізніше жили окремо. Народила Марійка двох близнят, хлопчиків та Бог дав життя одному, Богданчику. За другого хлопчика - Ігоря, лікарі боролися майже тиждень але він пішов в інший світ. Бідкалася, важко перенесла втрату дитини.На жаль сімейне життя не склалося, не притерлись, як кажуть люди, не злюбиться. Вони прожили більше десяти років, але розійшлися.
Перед нею нове життя…. Ходила до церкви, молилася, просила в Бога, щоб дав сили жити далі. Чому скільки біди на одні плечі? Згадувала життя.Як двічі тонула, як з Володею їхала в село, відмовили гальма, він лише через місяць зізнався в тому, вона тільки тоді зрозуміла чого він побліднів. І вже пізніше, коли працювала на заводі, їхала в автомобілі з колегою по роботі, автівка розбилася, а вони, дякувати Богу, залишилися живі, без подряпин. І в думках запитувала в Бога, за, що це все їй? Чому немає щастя? І ось тепер знову на роздоріжжі. Треба виживати, треба кудись їхати, адже треба їй і сину за щось жити.
З болем в серці, Марія їхала в Італію. Хвилювалася за сина, якого залишила з батьками, але іншого виходу не було.
Вона в Мілані… Зупинилася в племінниці й відразу знайшла роботу. Пішла на підміну, на один місяць, допомагати по господарству італійцям. То не солодке життя. Робота важка, а платили мало. Працювала по двадцять дві години, як пташку випустили на волю, чи -то пса на прогулянку. Після місяця роботи, знову в пошуках роботи та все ж трохи заробила грошей, винайняла собі квартиру.
Що робити? Думала у відчаї, треба, щось шукати, адже не повернеться додому. Скільки грошей вкладено в поїздку! Ні треба шукати роботу!
Кожного дня ходила до церкви, просила допомоги в Бога. Одного разу в церкві наче їй хтось шепотів, щось у вуха. Йшла додому, думки зліталися, як пташки, слова, як зерна сипалися з гори. Під церквою шукала ручки, щоб записати, не забути, дорогою додому, написала кілька рядків вірша. А потім, вночі не спалося і за дві години були написані два вірша»;
« Маки матері», і « Зіронька в ім`я мами»
« Маки матері »
За гаєм на полях у житах
я червоних маків назбирала
іздалека лечу наче птах,
щоб Пречиста маму привітала.
Червоний мак квітує у полі
квіти благодатної любові
несуть радість чудову красу
вінчують її осінь золоту..
Червоні маки квіти поля
усміхається щастям їй доля
довгі роки на землі прожити
своїм дітям сонцем світити.
Сива голубко, мамо, матусю
я люблю тебе моя нене
із чужини, до тебе вернуся
дочекайся, тільки на мене!
Лебідкою прилечу до тебе
вклонюсь низько у ноги твої
зацілую, обніму до себе...
більш не буде розлук на землі.
М. Чайківчанка.
» Зіронька в ім`я мами»
Рідна мамо - зіронько ясна,
Твої коси уквітчав цвіт весняний,
Золоті долоні засівали поля,
І дітей пригощаєш хлібом рум'яним.
В зорянім небі ясну зіроньку знайду,
Ніч попрошу, щоб сіяла ясно,
Ім'ям мами я назву,
Щоб на землі дітям малювала казку.
Ти не дала розбудити мене рано,
І тихенько воду набирала із криниці,
Дітям, внукам ти вгодиш, рідна мамо,
В зорянім небі тобі сяють зірниці.
За твоє щастя молюсь до зорі,
За твій спокій - в твоєму серденьку,
За любов твою і долоні золоті,
До твоїх ніг низенько клонюсь, моя ненько!..
М. Чайківчанка
Цей вірш та вірші; « Твій вибір твоє майбутнє», « На Україну повернусь», « Україно моя цвіте весняний» Марія послала в Рим, де друкувався журнал для церкви - " До світла. Коли в душі народжується слово". Там читачі побачили її вірші. Вона мала велику підтримку від священників, Олександра Сапунко - редактор журналу в Римі і в Мілані - Олександр Лісовський, а пізніше - Іван Стефурак. В 2010 році вийшла книга українських поетів в Італії, де теж друкувалися її вірші, на один з них була написана музика Богданом Гірським. По радіо стала звучати пісня під назвою - »Звати мене українка».
Марія шукала роботу… На ту квартиру, що вона винаймала, господиня підсилила їй одну жінку з України, ( Лєну ), родом з Чернівців. Але вона вважала себе румункою, знала румунський, молдавський язики, тому їй було легше спілкуватися з італійцями. Марія в відчаї плакала їй, що немає роботи та жінка у відповідь не втішала, а все повторювала, - « Я, що тобі лікар?».
Майже місяць Марія вчила італійську мову по словнику. І нарешті знайшла роботу, пішла працювати до однієї сеньйори, допомагати по господарству. Та сеньйора невдовзі захворіла, потрапила до лікарні, Марія й там доглядала її. В цій палаті лежала одна стара жінка, до неї приходив чоловік в білому халаті, це був її син Анжело.
Вона - коли вперше побачила його, якесь дивне відчуття прокинулося в душі. Кожного дня бачила, як він доглядає маму і їй хотілося зловити його погляд, щоб він побачив її закохані очі.
Дивилася на нього, уявляла, що це її принц на білому коні.
Високий, статний, красивий чоловік, він був для неї такий жаданий, відразу заволодів її серцем.
І якось одного вечора про свої почуття написала вірш –
» Привіт незнайомцю».
Одного разу, Анжело попросив, щоб Марія інколи допомогла його мамі, коли його не буде. Навіть пропонував гроші та вона не наважилася брати. Він пригощає шоколадом, дав свій номер телефона. Анжело не багатий, але й не бідний, не наймав доглядальницю, а сам доглядав за мамою. Ту сеньйору, біля якої була Марія, виписали з лікарні і вона поїхала з нею. На жаль його номер телефона загубила, а свій номер телефона чомусь йому не написала.
Не усміхнулася доля, розійшлися дороги. Корила себе, що загубила номер телефона, а думки то весь час тільки й за нього, хотіла хоча б на мить його побачити.
Через пів року сеньйора, якій допомагала Марія, померла.Такий збіг обставин, її запрошують на роботу в те село, де живе Анжело.
Вона працює в цьому селі і треба ж було такому статися, що одного разу, вона в автівці побачила Анжело разом з мамою, жінка бачила її та він на жаль - не побачив. Та не буде ж кричати, щоб звернув увагу на неї, гордість не дозволяла цього зробити.
А чи… то доля так вирішує, чи в небі зорі так складають пазли, чи так душі тягнуться одна до одної. Через якийсь час, вони раптово зустрілися, йшли назустріч один одному. Сяяли очі. Вона зловила його погляд, він теж був дуже радий, що зустрів її, адже йому було так важко на душі, він декілька тижнів назад, як поховав маму. Зізнався, що часто згадував про неї, в надії чекав дзвінка, але ж не знав, що вона загубила його номер телефона.
Дві одинокі людини, якщо серця гучно б`ються, ніжні погляди гріють один одного, то чи можна розійтися? Ой, напевно ж ні!
Та в італійців не заведено відразу приводити в дім жінку, не дізнавшись добре її, тому вони були просто друзями. Анджело підтримував Марію духовно і морально. З нею Бусом передавав передачі для її батьків та сина.
Ті італійці в кого працювала Марія обіцяли зробити документи, щоб вона в них працювала легально, адже вона приїхала на роботу нелегально. Та то були тільки обіцянки. Вони не хотіли відпускати її. Тож Марія розповіла Анжело про ці проблеми й вони разом зробили висновки, що їй треба від них тікати.
Сумувала за домом, за рідним краєм та, як поїхати, треба ж гроші заробити. Все вечорами, перед очима рідні стежини і чудовий сад. Це один із віршів, написаний про рідне село;
Моє рідне село
Моє рідне село - біленька батьківська хата
Мій казковий світ дитинства на березі Дністра
Босоніж злітає думка солодка крилата
Де стрункі тополі підпирають небеса.
Моє село - яблуневий садочок у цвіту
І незабутній спогад - мого роду коріння
Тут моя весна, як ліловий бузок у квіту...
На зорі, перше кохання, злети, падіння.
Моє рідне село - над ставом плакуча верба...
Столітній дуб, на княжій горі світлі хороми,
Пахуча липа заквітчала двори вздовж села
Голосний дзвін церкви кличе журавлів додому.
Моє рідне село - перші зустрічі прощання...
Моєї душі - земні скарби і гірка сльоза
У мені весна, заврунила - сонця світання...
Веде, в діброви, ліс, гаї, безкраї поля.
За рідним селом, в'ється річка, як синя стрічка,
І біла чайка - обіймає своїми крильми,
Віддає поклін, колише - зоряна нічка
Де над бистрою водою шумлять ясени.
Де б у світах, не була до тебе повертаю ...
Бо залюблена, закохана як сходить зоря..
Тут від пісні жайвора, душа розквітає
тут все рідне ,і дороге.. Водиця із джерела.
Рідне село - садочок, школа, гігант завод,
Тут течуть молочні ріки до Чорного моря
Щастя, л'ється водограєм із мелодійних нот...
Бо тут народилась, моя родина і доля.
М. Чайківчанка
Одного дня їй, подзвонив брат, треба було терміново їхати додому, бо захворіла мама. З тривогою в душі, поверталася додому.
Лише місяць доглядала маму.. Серце рвалося на шматки, на жаль руки не покладеш, проти долі не підеш, мама померла.
Декілька днів з батьком день у день на цвинтарі, але ж треба за щось жити. І Марія повертається в Італію…
Знову робота і зустрічі з Анжело - як друзі. Ходила пригнічена, боліла душа, щеміло під серцем. Вдома і в церкві з молитвою. Жила в скорботі.
Пройшло пів року… Марія з Анжело саме автівкою їхали до церкви на службу Божу, подзвонив брат сказав, щоб терміново їхала додому, захворів батько. Анжело тільки почув, відразу, схвильовано, розвернув автівку, їхали до квартири. Він позичив їй гроші і господарка квартири дала документи й гроші, бо були закриті всі банки, це був вихідний день. На великій швидкості Анжело гнав авто, щоб встигнути на БУС в Україну.…
Той БУС підвіз її до самої хати. Горе за горем, знову чорна хустка, розпач і журба. Марія поховала батька, дім лишила братові, а син залишився з свекрухою. Вона щомісяця висилала гроші, бо де б знайшла кращу роботу, щоб отримувати непогані гроші. Треба жити заради сина, щоб він всім був забезпечений. На душі важко, під серцем щеміло та тільки так вона могла йому дати все.
Повернулася до Італії, як зранена пташка. Її зустрічав Анжело, намагався підтримати - в такий важкий для неї час.
Марія придивлялася до Анжело, дізналася, що він ні разу не був одружений, дівчину яку мав, розбилася на автівці. Не пив і не палив, майже кожного дня зустрічав її з роботи, якщо вона навіть затримувалася, чекав скільки треба, без ніяких нарікань. Мудрий, інтелігентний, спокійний, врівноважений і в той же час веселий і добрий. Не боявся ніякої роботи, про таких кажуть, має золоті руки. Все вмів робити, ремонтував авто, знав комп`ютер, вмів шити, приготувати їсти і навіть білити хату. Працював на французькій фірмі, правда зарплату платили невелику, але йому було достатньо.
Анжело для Марії став справжньою опорою, ставився до неї, як до пані, балував шоколадом, цукерками. Разом їдуть до церкви, співчуває їй у втраті близьких, поруч з нею ставив свічки за своїх і за її батьків, за того маленького хлопчика Ігоря, який побачив світ, лише на мить. На авто возив на службу Божу, в українську церкву до Мілана, до священика Арона Новара. Вона в ньому бачила наче якогось Ангела, брата і друга, і зрозуміла, що це кохання. Про свої почуття написала вірш -
« В твоїм погляді сяє весна».
Пройшло майже два роки, як помер батько Марії…
Анжело вже вкотре запропонував їй за нього вийти заміж. Вона не вірила, що нарешті зможе стати щасливою. Цього разу думала не довго - дала згоду. Марія відчувала до нього потяг, коли був поруч, то тріпотіло,то завмирало серце, душею відчуває, що обожнює його, кохає.
Надворі осінній, теплий день. Сонце, то виглядало, то знову ховалося поміж великих білих й сірих хмар. Легенький вітерець загравав з останніми листочками на деревах, ті ледь - ледь тремтіли, мов сперечалися з ним і тягнулися до сонця.
Біля Загсу стояла купка людей, про, щось весело сперечалися, раз – по - раз поглядали на двері, чекали на наречених.
Хтось крикнув, - Ідуть!
В дверях, у оточенні родичів, з`явилися Марія і Анжело. Вишукано одягнені, з сяючими обличчями, вони всміхалися один до одного, до друзів, родичів.
Радість переповнювала душі….
Анжело був задоволений, що нарешті знайшов свою половинку, з якою хоче зустрічати ранок і вечір, розділяти кожну крихтину хліба і щасливо прожити все життя. Він ніжно обіймав за плечі, всміхався і все зазирав в її сяючі очі.
А Марія, вся, аж світилася від щастя. Вона стала, ще вродливішою, як квітуча троянда під сонцем навесні. Ледь примружила очі від сонця, що світило прямо на неї, на мить задумалась - невже я живу? Невже в мене все буде добре? І перед очима та зірка над морем, що мерехтіла, немов подала знак. Значить вона благословила на життя! Значить збулися мої мрії! Вкотре дякувала Богу і долі, що вижила, адже смерть переслідувала її, три рази тонула і два рази, ледь не загинула на суші.
Вітання, бризки шампанського, букети квітів, поцілунки…
Вони знайшли своє щастя…
Марія продовжує писати вірші.... В 2016 році видається книга-
" Прийди у мій сад" і зараз готуються до друку чотири книги.
Майстриня слова продовжує свій творчий шлях...
« Не знаю де помру»
Не знаю де помру, у якому краю?
Та знаю, одне що я "Українка"
За тебе земле, душа кров'ю стікає...
Бо ти моя мати, а я твоя кровинка.
Допоки світить сонце на білім світі,
В грудях , б'ється серце, носять ноги
Росою оживу, цвіт калину на вітті
Зашумить, кущ рясно край дороги.
Пробач, що у важкий час далеко від тебе!
Вимірюю, відстань у думах словами,
Я журавкою, лечу у грозу у небо, прошу,
У Бога миру під небесами.
Я зажурена мальва, лист кленовий...
Журавлина пісня, печальна сльоза
Сузір'я, промінь зорі світанковий
Випромінюю світло до твого вікна.
Я солов'їна мова, галузка вербова,
Крапля водиці водограю Дністра
З божої ласки, блаженного духу мова
Яка веде,на високі кручі до Кобзаря.
Не знаю, де помру у якому краю?
У який час, на груди зложу крила...
Та знай ,тебе люблю, за тебе страждаю,
Щоб грудка землі моє тіло покрила .
І над головою, зацвіла червона калина...
Востаннє, соловейко заспівав для душі,
Щоб до мене, зійшлась до купи родина
І на могилі, зацвіли білі айстри навесні.
М. Чайківчанка.
Від автора;
Життя - не мед… Скільки страхіть і бід вона пережила
І вирішила доля… Хай світить зірка - живе дитя…
Та й дала в подарунок… Два сильних, величезних крила
Щоб під сонцем осяйним..Зустріла щасливе майбуття.
*****
Викладені факти дійсно мали місце в житті героїні.
02.09.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805280
дата надходження 02.09.2018
дата закладки 02.09.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRnrzFPBs2AIG1H2q6N88CYolHU2GMGbjOeEAfIEoAfendRW1MOkw[/img]
Окраєць серпня губиться у літі.
Вже чути шурхіт осені легкий.
Палають айстри і жоржини цвітом,
А на душі чомусь полин гіркий.
Прощаючись із клином журавлиним,
Рясним дощем заплачуть небеса.
А я думками все ж до тебе лину...
Хоч навкруги поглянь, яка краса.
У помаранчі вбралась горобина,
Боки ще гріють яблука в садах.
Горять на сонці кетяги калини,
Цілує вітер ніжно їм вуста.
Ледь золотіють клени пелехаті,
Потроху осінь фарби розлива.
Пора осіння щедра і багата,
Куди не глянь — то справжнії дива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805197
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 01.09.2018
Що ще треба ?...
Пара ніг,
Зима справжня,
Білий сніг,
Йдеш помало ,
Не спішиш ...
Тай куди спішити
Мудрець вже давно сказав,
Що не спішіть жити.
Тільки ти й вічна природа
Незбагненна красота
І счезає, як примара ,
Сірих буднів суєта.
Прикрашає іній кожну
Найменшу билину,
Сонця промінь довершує
Казкову картину.
Ліси, поля, - тишина,
Сніг, - скрип під ногами
Споживаймо красу, - люди,
«Спраглими» вустами.
Незчуємось, як мине,
Все мине для нас,
Вберім в себе частку дива, -
Нам дано цей час !
13.13 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=392481
дата надходження 14.01.2013
дата закладки 01.09.2018
Весна
1.
Ой настала чарівна весна,
Хоч лякає вітриськом вона,
Та весна весела у містах і в селах,
Ой настала квітуча весна.
Та вона весела у містах і в селах,
Ой настала квітуча весна.
2.
Скажем зимоньці разом: "Прощай!"
Виглядаємо травня розмай.
Ми його чекали, дні порахували,
Виглядаємо травня розмай.
Ми його чекали, дні порахували,
Виглядаємо травня розмай.
3.
Ожили і дерева й луги,
Зеленіє усе навкруги.
Йде весна пахуча на галяви й кручі,
Пробудились дерева й луги.
Йде весна пахуча на галяви й кручі,
Пробудились дерева й луги.
4.
Забуяють цвітінням сади,
Їм насняться казкові плоди,
Тепле літо чисте, потім колосисте -
Запалають цвітінням сади.
Тепле літо чисте, потім колосисте -
Запалають цвітінням сади.
5.
Ой настала чарівна весна,
Хоч лякає вітриськом вона,
Та весна весела у містах і в селах,
Ой настала квітуча весна.
Та вона весела у містах і в селах,
Ой настала квітуча весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801950
дата надходження 05.08.2018
дата закладки 28.08.2018
Земля постійно крутиться, Швидко усе міняється,-
ще й сонечко сія... справи нові й права...
І літечко ще світиться, А сонечко всміхається
всім щастя добавля... і додає тепла...
Весна минула, й літечко
до краю добіга...
Та доки літо світиться,
надія не зника...
А після літа-літечка Дитинство було в бідності,
осінь прийде й зима... а юність у дивах...
Життя неначе свічечка, У зрілих роках - труднощі,
згорить і вже нема... а старість вже крива...
Жили завжди по совісті,
як риби у воді...
Життя було,як в повісті,-
і в радості, й біді...
Втрати непередбачені,- Уже ледь-ледь крокуємо,
болючі і страшні... здригаємося в снах...
Та те,що було втрачено,- Усе частіш сумуємо,
не вернеться вже,ні... минуле у думках...
Хоча ми й шкандибаємо,
та все ж не здаємось,-
про край і рідних дбаємо
і не продаємось...
Ще пам"ятаєм Глібова, "Верхам" не довіряємо,
його палкі слова, багато в них брехні...
що молодість не вернеться, Ми наміри їх знаємо
не вернеться вона... обіцянки пусті...
Не за горами вибори,-
"атаки" почались...
Нахабства у них вистачить,
знов брешуть,як колись...
Самі себе вихвалюють І ллються знов обіцянки,
і партії свої... що край наш оживе,
А негаразди звалюють бо їхні дії "праведні"
на прикрощі земні... дадуть усе нове...
Доведено й провірено,
що то лиш говірня...
У цьому світі грішному,
є Правда лиш одна...
Надіємось і віримо, Земля постійно крутиться
що Правду все ж знайдем... і сонечко сія...
Достойних людей виберем Хоч молодість не вернеться,
і в Мирі заживем!.. любов не помира...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804042
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 22.08.2018
[b]Біль обпалює губи
Душу терзає
Мовчки сплутують коси
Холодні вітри
Знов, покинуте серце
любові шукає
Ну чого ж ти, не плач,
Сліз не три…
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803999
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 22.08.2018
О, женщина – краса земная!
В сей день… приветствую тебя!
Создатель, долг свой исполняя
Украсил прелести…любя!
Ты краше всех цветов на свете,
Ты подымаешь стаю чувств,
Ты таинств, всех мирских свидетель,
Ты – покоритель наших уст.
Тебе, не выстроить кордоны,
Их не приемлет красота:
Перед тобой роняли троны,
Перед тобою суета.
Ты – властелин мужских поступков,
Несёшь с достоинством свой долг.
Ты – победитель над рассудком!
Ты заслужила свой престол.
Свою – Эпоху Возрожденья,
Как на Голгофу влачишь Крест!
Себя украсила… смиреньем,
Но твёрдый взгляд, как грозный Перст!
Из-за тебя рождались ссоры
И наступала благодать,
Ты всем живущим в этом Мире
Любима: дочь, сестра и Мать!
Ты - украшенье, в наше время,
Как расцвеченный розы куст,
Влечёт шмеля удобрить семя…
Ты королева наших чувств!
Тебя Создатель, в назиданье,
Предрёк для нежности, утех,
Тобой любуясь – сновиденье,
Мы принимаем Божий грех.
От зарожденья и доныне,
Чтобы добыть святой бутон,
Блестяще спрятала в бикини
Свой символ власти – царский трон.
О, женщина! Ты – Божий Дар!
Награда за бои, терпенье…
Ты – Гений по коварству чар!
Ты рождена… для Вдохновенья!
С праздником Вас, дорогие женщины! Здоровья Вам и Вдохновения! Берегите себя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780916
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 21.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.08.2018
Прям удивительно, что удивляетесь --
Я не всегда же был старым пеньком!
Кошки и те вон, бывает, влюбляются...
Был я любимым и был я влюблён.
Пламя само разгорелось нечаянно...
Как же тепло было нам у огня!
Знаю одно - тот огонь до скончания,
То обожжет,то согреет меня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803790
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 21.08.2018
На святі я її зустрів,
і щось кольнуло в груди...
І я відразу зрозумів,
що щось незвичне буде...
Вона була там не одна,
навколо неї друзі...
Весела, гарна,як весна,
в святковій тій окрузі...
Лиш раз вдалось мені її
на танець запросити...
Той вальс запам"ятавсь мені,
ніколи не забути...
Ми вальсували,як у сні,
кружляли круг за кругом,
й мені здавалося тоді,
нас поріднили рухи...
Її запрошували всі,-
веселі і завзяті...
а я стояв у стороні,
як зайвий на тім святі...
Я не зумів забуть її,
і мрії були, й муки...
Я розумів,що є в житті,-
і зустрічі, й розлуки...
Навчався, працював, мужнів,
через роки і ріки,
гуділо в голові,як дзвін,-
кохання раз навіки...
В життя земне, у світ летів,
як в небесах лелеки,
та почуття змінить не зміг,
як в роки ті далекі...
Я повернувсь,її знайшов,
в любові їй зізнався,
нас час навіки об"єднав,
я з нею обвінчався...
Шкодую я лише про те,
часу багато втратив...
Життя у кожного одне,
і кожен день,як свято...
Отож, кажу тепер усім,-
час не марнуйте, люди,
бо у житті минає все,
а іншого не буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803612
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 19.08.2018
Думаєш легко, каркать білою вороною,
Коли життя не економило білила
Від сліз, подушка уночі стає солоною,
А вдень - спокійна, лагідна і мила...
Думаєш легко - бути в спокої байдужості
Коли в житті, щораз, свої сюрпризи.
Зізнатися у власній недолугості
Чи у проблемах вікової кризи...
Думаєш легко, це писати в телефоні,
Бо ноутбук, вже вкотре, знов підводить,
Гвинтиком бути, на вселенським фоні
І розуміти - що усе проходить ...
18.08.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803516
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 18.08.2018
Усе що я залишу після себе –
Це ці слова на білому папері,
Свої думки та витвори уяви,
Надіюся, що й вам вони цікаві.
Хоча рядки мої іще не досконалі,
І десь вони смішні або зухвалі.
Я ручкою виводжу знов слова –
Ці малі літери зі мною все життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803447
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Коли приходить темрява, не бійся,
Не ти один приваблюєш її.
Всім негараздам щиро посміхнися –
Це найдієвіше лікарство від біди.
В важкі хвилини не тікай від світу.
Самотність тільки збільшує твій біль.
Й не повертай назад, якщо йдеш проти вітру,
Чим важчий шлях, тим цікавіший він.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803445
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018
/Пам’яті Андрія Кузьменко/
Сумуємо…А, як не сумувати?
На півдорозі зупинив свій хід.
Тебе довічно мають цитувати
Так, ніби твій продовжено політ.
Тебе немає, я у це не вірю!
Я поряд чую слова твого дзвін
Такі, як ти – літають лиш у вирій,
Такі, як ти – долають товщу стін.
Таких, як ти сама іржа боїться.
І слово правди чисте, мов кришталь.
І є в тобі промінчики провидця,
Безсмертна думка – справжня вертикаль!
Не замовкай, наш рупоре епохи,
В серцях, у душах і в ясних умах!
Допоки ще навкруг чортополохи –
Жива Вітчизна в люблячих синах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803420
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018
[i][b]Можливо, це безглуздо й недоречно
Серед зими, десь поміж шубок й пальт,
Пройтися по місцях доволі гречно ,
Де ні́вечила туфелька асфальт.
Безцеремонно, нагло, наче княже ,
Дівоче її з бісиком - "Шкода́"
Ах... на колінце більше їй не ляже
Моя непутня, юна голова.
Канва волошок в погляді зів'яла,
Азарт і сміх з вакциною жалю,
Їй доля постіль з іншими прослала,
А я люблю…
люблю…
люблю…
люблю…
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772962
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 17.08.2018
[i][b]О, тихий боле, східного кордону!
Алейки гавань - смужечка життя,
Чому прекрасну Горлівську Мадонну
Не вберегла й малесеньке дитя?
Чому осколків хвиля (підлість долі)
Малечу й маму била по плечу?
За нецвітіння двох життів- магнолій,
Я веснами вишневими плачу.
За нетепло, незустрічі, неучасть,
За незупинку вбивць, снарядів й куль,
За, врешті, власний розпач й нерішучість,
Й осиротілих мамочок й бабуль.
За стертий замш невицвілих травинок,
Небуйство в парках горлівських квіто́к,
Рядочок сивих-сивих павутинок,
Не відповість, на жаль, за це ніхто...
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803224
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 16.08.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRoqkI6ov8HLTrgYrPMfnrkcJuwT178P3Rg5s6SFd7EyzZB2fJCuQ[/img]
Дрімає літо у дозрілім житі,
В соняшниковім полі за селом.
Колише вітер колоски налиті,
Махає серпень вересню крилом.
А трави в лузі пахнуть чебрецями,
Напоєні дощами досхочу.
Крадеться осінь поміж берегами,
Та я її до серця не впущу.
Душа ще хоче в літечку зігрітись.
Ви не спішіть до вирію, літа.
І весну не одну б ще вам зустріти,
Хай осінь зачекає золота.
[img][/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802838
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 13.08.2018
А місяць серпень милосердний,
зберіга спокій і тепло,
хоч спека ще бува нестерпна,
в ньому відсутнє лихо й зло...
І дні залюблено - погодні,
і ночі зоряні ясні...
І вчора добре, і сьогодні,-
людям приємно і мені...
І місяць в небі,ніби свічка,-
посила промені свої,
свіжістю диха кожна нічка,-
ховає болі всі земні...
І мені легко,як в дитинстві,
і спогад знов мене повів,-
де небо синє і пречисте,
і тихий шелест яворів...
Згадалось поле і ромашки,
гадання й запахи степів...
І хоча жити було важко,
та не забути тих років...
Ще серпень ходить між полями,
та літо в осінь вже біжить,
часом здається,що між ними,
щось ще незвідане стоїть...
І я залюблена у серпень,
по стежці в осінь теж іду...
Молодість нам ніхто не верне,
та я і осінь теж люблю...
Пісні у осені приємні,-
хороше людям і мені...
І почуття пливуть взаємні,-
в літньо-осінній тишині...
Приємні подихи погодні,
чудова лагідна пора...
Було б ще легше нам сьогодні,
якби закінчилась війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802847
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018
[b]Я не вернусь поверь[/b]
[i] ...............
Мне больно, когда в спину за спиной,
И солнца горизонт мне жжёт объятья.
Я не смогу… не справиться с волной,
И я сменю прическу, всё… и платья.
Я расплачусь, когда-нибудь, потом…
..............
автор: Елена Пархомчук[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800475
[b]Благодарю![/b]
[i]Спасибо вам и сердцем и рукой…
М.Цветаева[/i]
Коварных избегая авантюр,
Стараюсь выжить на одну зарплату…
Благодарю тебя за маникюр,
За платье и французскую помаду!
За лучший парикмахерский салон,
Абонемент в бассейн на три сезона.
Благодарю за новый телефон
И за концерт какого-то-там Джона*.
За тысячи приятных мелочей,
Тех, что сама себе не позволяю.
А также за покой моих ночей
Благодарить тебя не забываю.
За ужин в ресторане под луной,
За солнце на песчаном побережье…
За то, что ты мне спину за спиной
Не прожигаешь взглядом безнадежным.
Ведь я больна.
Как жаль, что не тобой!
Благодарю тебя за пониманье.
Мой бескорыстный рыцарь, мой герой,
Давай с тобою выпьем на прощанье.
За белый Порше под моим окном,
За виллу в Сан-Марино-дель-Панамо
Я расплачусь.
Когда-нибудь, потом.
Когда переболею… за Динамо.
--------------
[i]* – имелся ввиду сэр Элтон Джон [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800978
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 30.07.2018
Викладач на біофаці:
-Чи є розум у тварини?
Хто із них по інтелекту
Стоїть ближче до людини?
Студент Ігор всім доводив,
Що дельфін багато знає,
І по розвитку своєму
Вищу сходинку займає.
-А собака більше знає,-
Заперечила тут Дарка
(З нею вдома проживає
Дресирована вівчарка).
У собаки - не інстинкти,
Він по-людському міркує,
Знищить ворога, де треба,
І хазяїна врятує.
Володимир став у позу
І розмахував руками:
-Порівняти ясний розум
Можна тільки з пацюками!
Гризуни ці довго можуть
Своїм розумом прожити,
Бо людині дуже важко
У капкан їх заманити.
Хтось доводив, що примати
Результати показали...
Встала тут студентка Ната,
Свою версію сказала:
-В кожного своя є ніша
(Це відомо нам зі школи),
Та з усіх найрозумніша
Буде самка богомола.
Вона знає, що немає
Того справжнього кохання,
Нареченого вбиває
Зразу після парування.
І не треба її думать
(А тут розум не підводить),
Чи прийде, чи вже покинув?
Чи до іншої десь ходить?
І живе собі надійно
Богомолова самиця:
Чоловік не прийде п'яний,
І її спокійно спиться.
І не треба її прати
Ті шкарпетки, чи футболки...
Нам, жінкам, ще вчитись треба
У комахи -богомолки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801149
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 30.07.2018
[i][b]Мільйони різних ваблячих акустик
Гучного літа радують мене.
І міні-глобус ранньої капусти
Й тонке баштанно-ніжне макраме.
Густе сплетіння пагонів ожини,
магічний порух крилець у джмеля.
В такі бо миті я така щаслива,
Мов від безсмертних рухів скрипаля.
І, поки осінь чорних клавіш - віття,
Не доторкнулась хмурим візаві.
Я медитую з музикою літа
І небу вдячна, що усі живі.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800411
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 23.07.2018
Хвилини є такі в житті,
Які вартують днів,
Які вам душу наповняють
ЖИТТЯМ !!! без зайвих слів.
Час зупиняється, як млин
Й у величі своїй
Є апогеєм тих бажань,
Що починались з мрій.
Ви наповняєтесь ЖИТТЯМ
По вінця, як кувшин,
Щезає суєта-суєт,
Буденності полин
І рветься в вас душа із тіла,
Бо мало місця там,
Там просто місце крилам є,
А не твоїм рукам.
Той час густий, наче туман
Настояний на спразі,
Ковток джерельної води
Серед Бескид в оазі.
Там просто світ, безмежний світ
Родинне джерело.
Смарагду тисячі відтінків
Залишене село ...
Вдихайте дОсхочу, щоб стало
І не промовив ти , що мало.
Воздайте дяку за ту мить
Життя ж не тліє, а горить !
19.07.2018 р.
с. Красна. Підкарпаття. Польща.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800375
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 23.07.2018
[b]Пісенний вірш[/b]
Віршування з'явилось на основі народних пісень, їх складали віршами. Ці вірші особливі, бо пісні співають. Окремі склади, які при співі вимовляються протяжно, акцентовано, мають головний наголос. Інші вимовляються з меншим притиском або коротше, вони ненаголошені. Тому головний ритмічний наголос у пісенному тексті не завжди збігається з граматичним, навіть у одному слові наголоси можуть стояти на різних складах:
Ой сусідко, сусідко, сусідко
Позич мені решітко, решітко, решітко.
Те слово, яке співається коротше, втрачає наголос і приєднується до того, що має головний наголос, утворюючи складне слово:
А мій милий умер, умер, Та й в коморі дуду запер.
У цитованому вірші складними словами є слова "аміймилий", "умерумер", "тайвкоморі", "дудузапер". Це ритмічні групи, чергуючись, вони створюють ритм.
Розмір народного вірша визначається кількістю наголосів і складів у рядку. Поширеними є двонаголошені восьмискладники (шумки). У них дві ритмічні групи по чотири склади (4+4):
Ідуть турки // на три шнурки
Двонаголошені десятискладники (дві ритмічні групи по п'ять складів (5+5):
Ой, там у полі, // близько дороги.
Цей розмір використовується у колядках і щедрівках. Двонаголошені дванадцятискладники (6+6):
Ой, горе тій чайці, //ой горе небозі. Три наголошений 14-складник називають коломийкою (4 + 4 + 6):
Коломийка, / коломийка, // хоч вона дрібонька, Вона мила, / вона люба, //вона солоденька.
Куплет коломийки може складатися або з двох чотирнадцятискладових рядків, або з чотирьох, де в першому рядку, поділеному цезурою надвоє, — 8 складів (4+4), а в другому — 6 (повторюються двічі) (4+4)+6.
Наприклад:
Заграй мені, Іваночку, (4+4) Я буду співати, (6) Щоби легше дівчинонці (4+4) Моїй танцювати. (6)
Коломийковий розмір давно увійшов в українську поезію. Його використовували І. Котляревський, Л. Боровиковський, В. Забіла, М. Петренко, М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький, Т. Шевченко. Цим розміром Т. Шевченко написав "Заповіт".
Джерело: http://pidruchniki.com/18800413/literatura/vidi_rimuvannya
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761679
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 23.07.2018
Фігурний вірш (лат, figura — зовнішній вигляд, образ) — вірш, в якому синтезовано властивості звукових та візуальних мистецтв, втілені у винахідливій, переважно графічній, формі. Ф.в. запроваджений еллінським поетом Сіммієм. До сьогодні збереглося три його вірші — у вигляді сокири, крил та яйця.
Історія фігурних віршів, які є зображенням матеріальних предметів, налічує більше двох тисячоліть. З'явившись в стародавній Олександрії приблизно в IV столітті до нашої ери, це мистецтво приваблювало авторів різних епох, серед яких були давньогрецькі вчені, поети, середньовічні абати, знамениті Рабле, Полоцький, Державін, Оксфордський професор Льюїс Керролл, французький поет Гійом Аполлінер і багато інших.
Відродження Ф.в. після майже двохсотлітнього забуття відбулося завдяки авангардистам. Фігурний вірш знаходимо у творчості Г.Аполлінера:
Бо літо вже іде із спеками та грозами
З весною воднораз моя померла юнь
О Сонце то ж доба полум'яного Розуму
I я гряду в іюнь
Захоплений її величною ходою
Лише її люблю її пильную слід
Вона мене так вабить як магніт
I має вид
Вродливиці рудої… («Руда вродливиця»)
та М.Семенка:
Осте сте
бі бо
бу
візники – люди
трамваї – люди
автомобілібілі
бігорух рухобіги
рухливобіги
berceus kapy
селі
елі
лілі… (М.Семенко "Місто")
Фігурні вірші грецькою називалися «пайгніямі», або «іграми». Ці ігри були особливого роду — ігри вчених. Ранньохристиянський поет Порфирій Оптаціан писав вірші у формі вівтаря, сопілки, органу, а також у вигляді призм, пальм, корабля.
У часи середньовіччя і до XX століття їх зображували у вигляді трикутників, пірамід, зірок, сердець, хрестів, сходів, а в XX столітті мали форму фонтану, дощу, птахів, дерев, лави та падаючої вежі.
Згодом Ф.в. поширився у європейських, особливо у новоєвропейських літературах XVII ст., набуваючи найнесподіваніших конфігурацій. Висвітлювалися Ф.в. і в піїтиках Києво-Могилянської академії, реалізовувалися у творчості Івана Величковського, Симеона Полоцького та ін., особливо в емблематичному віршуванні.
Не жити, єже пити;
но пити, єжи жити.
Не того ради жити, єже випивати,
мЂры полны во чрево, як в делву, вливати,
Но єдинощи токмо испій или дважды,
дабы в тЂлЂ живущи, не умер от жажды.
(І.Величковський «Ізборник»)
Звертаються до цієї неординарної віршової форми і сучасні поети:
я
хрест
нестиму свій
без вороття
як перст
єднання
смерті
і
життя
(A Крaт).
Ф.в. цікавить поетів, не вельми схильних до версифікаційних експериментів (література для дітей).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800378
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 23.07.2018
Читай блокнот, гортай її альбоми,
Отої, що й не міряла фату.
Бо ці рядки, і літери, і коми,
Немов на серці пам'ятні тату.
Що в ніч потоком пасмурно-чорнильним
З полотен спрагло-ніжної душі,
Під оком тиші бачачим і пильним,
Десь воскресають, вилившись в вірші.
В ім'я кохання, згаслого, мов свічка,
На перехресті часу і епох,
Яке, мов чорно-біла кінострічка,
І то - для неї, а не для обох.
Та й серце... серце, боже, mama mia!
Його б сховати у вуаль пітьми,
Щоб вогник цей, що досі в нім жевріє,
Останньою сльозою погасить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743700
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 23.07.2018
[b][b]Гострі верхів'я осик падолистом
Сиплять осінній додолу бурштин
Й теплого вересня срібні підвіски
Вітер гойдає на тлі павутин.
Суміш багряна терпкого відтінку,
Млосно-печальна тече потайна,
Легко зібравши, мов з чашечки пінку,
Краплі холодні із брами вікна.
З суми всіх осеней я лиш четверту
(Легко ідучи назустріч судьбі),
Ніжно виводжу на спільнім мольберті
Осінь, яку присвятила тобі.[/b][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761284
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 23.07.2018
Ах, ця любов!
Як живить душу.
Тобі признатися я мушу -
Без неї ну просто ніяк.
Ти без неї
Духовний бідняк,
А може каліка?
У ній шукаємо ми
Лік і зцілення.
Ми потребуємо
Ділення
Нею.
Вона як причастя.
Ось воно
Щастя!
Ах, ця любов!
Розум заставлю працювати,
Бо починаєм
Голову втрачати
І з місця зрушити
Годі!
А йти треба,
У невідоме наше
Завтра
Уже сьогодні.
Та воно вже й вчора
Було.
Ну, що це за любов.
Вчора, сьогодні,
Завтра - та сама,
Вона не змінюється
В часі.
Вона завжди
У першому класі.
О, любов - то клас!
Любов знайшла
Нас!
О, та любов
Така чудна!
На, бери її,
Причащаємося нею.
Вона нагадує
Лілею
Чисто білу,
Урочисту,
Просто святкову.
Ось воно свято,
Свято Любові!
Одягаєм вишиванки нові.
Ми з тобою в обнові,
Ми з тобою люди нові,
Зодягнуті в любов.
Тепер її час
Зупиняється для нас.
Ми з тобою у тім часі,
І єднаються думки наші.
Слово, думка і діло -
В любові
Відчули силу.
Ох! Сильне це діло
Вгамувати тіло.
Пристрасті тілесні
Спокою не давали,
Та ми їх якось
Загнуздали.
У руки Божі
Все віддали.
І ... знову
Все тихо, ша...
Закохані душі
Славлять Творця,
І немає тій Любові
Кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800349
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 23.07.2018
Я по полю ходила… чудо - квіти збирала,
Скрізь волошки й ромашки і тебе зустрічала,
Та ще м`яту й фіалки, вони так чарували,
А червонії маки, серденько зігрівали.
Босоноге дитинство, в реп`яхах вся спідниця,
Ліс далеко розлігся, близько чудо-криниця,
Смакували водицю, сміх летів до небес,
РозцвілИ ніжно рожі, нема кращих чудес.
Ой, ти полечко, поле, славний наш оберіг,
Волошкове щастячко, життя наше зберіг,
І той місяць, і зорі, світять нам в небесах,
Ми завждИ у любові освітили наш шлях.
2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800258
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 22.07.2018
Коли сутеніє поволі
і хмари неспішно пливуть...
Здається земля ніби море
і люди,як риби живуть...
І тихо,й спокійно доволі,
лиш плескоти чуть об скалу...
І все підкоряється долі,
і я в тому морі живу...
Немає тривоги й розлуки,
тихесенько вечір встає...
Нема негараздів і муки,
усе зрозуміле й просте...
І темінь,як мла наступає,
усе потопає у ній,
і спокій весь світ покриває,
в права то вступає вже ніч...
Живе все у сон поринає,
і тиша,і лагідність в снах,
неправди і воєн немає
і Місяць пливе в небесах...
На жаль так нечасто буває,-
життя неспокійне земне,
і втіхи,й спокою немає,
таке сьогодення складне...
Та ось уже сутінки зникли,
неначе їх тут й не було...
І світло в кімнату проникло,
і марево снів відпливло...
Це ніч потихенку минає,
здається і я вже не сплю...
І сонце в вікно заглядає,
проміння його я ловлю...
Бо ж попри усі негаразди,
цей світ і величний,й ясний...
Минуле,майбутнє й сучасне,-
наповнене мрій і надій...
І сутінки зміняться світлом,
на зміну і ясність прийде...
і теплим повіє знов вітром,
і Правда,й Любов оживе!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800082
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 22.07.2018
[i][b]Як хочеться багато Вам сказати!
Про все на світі. Господи, про все!
Як літній захід, лебедем пернатим
По тихім плесі річеньки пливе.
Як помінялись дні, епохи, люди,
Десяті сонця й тисячі зірок.
І, що, за Вас, вже кращої не буде,
Хіба з десяток нових помилок.
В бентежний час малинового соку
Й таємних змовин вітру й ковили,
У привідкриту шибку ненароком,
Ви повінню у згадки припливли.
Й хоча, не сам я Сандро Боттічеллі
І не рівня всесвітньому митцю.
Та після холостяцької вечері,
Присвяту ручка шепче папірцю.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800236
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 22.07.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=u8tSApEe_x4[/youtube]
Я схід сонця зустрічала на світанку
І вдивлялася у зорані поля
Як садочки одяглися в вишиванку
Як пашить, парує, дихає земля.
ПРИСПІВ: Земле батьківська, красуне намальована
І ставки твої неписана краса
Солов’їними піснями зачаровані
Твої мирні неозорі небеса.
Слала килими просторами-долинами
Соковиті трави клала у покіс
Зачаровувала ранками і днинами
Дощ вплітала вербам до зелених кіс.
ПРИСПІВ:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800085
дата надходження 21.07.2018
дата закладки 21.07.2018
Наснилось вночі. І забути не вмію.
З очей по обличчю солоні струмки.
Війна. Рвуться бомби. І мамину шию
Обвили отак дві маленькі руки.
Сирійське містечко. Від диму так душно!
Не тільки від диму — ще й труп вже смердить,
Який обіймає дитина. І в душу
Мені проникає цей сморід і дим.
І ще проникають у серце ці очі.
Чого не насниться людині вві сні?!
Мир в світі — це все, все чого я так хочу!
Ця дівчинка дивиться в душу мені.
Я зняв її з трупа. Забрав із собою.
Прокинувся. Ранок, красивий такий,
Вітає зорею мене золотою.
З очей по обличчю солоні струмки.
[i]25.03.2018, Чернігів[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800116
дата надходження 21.07.2018
дата закладки 21.07.2018
Коли мене хто-небудь запитав би:
- Ти що хотів би знову пережить?
Я би без сумніву відраз сказав би:
- В дитинстві побувати хоч на мить.
Побачить знову ста́ру рідну хату,
Веселих тата, маму і братів,
Камінний міст із одудом строкатим,
Почути ластівочки ніжний спів.
В калюжах босим бігать по дорозі,
Коли пройдуть рясні парні́ дощі.
На грушу вилізти, що край городу,
І там складати пристрасні вірші.
Піти у поле й там лягти на спину,
І задивитись в небо голубе,
Де над тобою білі хмарки плинуть
І ніби кличуть в світлу даль тебе.
Тобі здається, що життя безкрає,
Нема турбот, нічого не болить.
О, Господи, до сліз Тебе благаю
Верни мені дитинство хоч на мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799995
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 20.07.2018
[color="#4d00ff"][i][b]
Реалії сьогоднішні спливли,
І ніч торкнулась кожного віконця.
Чи все ми встигли,а чи все змогли??
Розкажемо уранці ,мабуть,сонцю…
Якщо ти хибив,- те і пожинай,
Де вправним був,- там досвід увінчався.
Себе і все досліджуй і пізнай!
Щоби твій дух міцнів та посміхався!
Люби,дружи,навчайся,веселись!
В природі-матері всеціло розчиняйся.
Сьогодні,завтра,післязавтра і колись
Іди вперед й назад не оглядайся!
Все,що є істинне,до того приліпись,
Досліджуй нові й нові горизонти…
І направляй всі мрії прямо ввись!
І дорости до самих,до… Архонтів *
Тече життя ,вирує і летить,
Міняються картинки й наші долі…
Цінуймо все,що маємо й ту мить,
Що робить повноцінними всі ролі…
*Архонтів [/b](дав.-гр. ἄρχων від дав.-гр. ἄρχη — влада, дослівно — «властитель», «керівник») — найвища посадова особа в багатьох містах-державах ...
20.07.2018р. 01.30год.
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799973
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 20.07.2018
[color="#8000ff"][i][b]
Люблю село, там все не так!
І небо інше, зорі низько...
Ось круча, річечка, рівчак,
А он біжить мале дівчисько…
Собаки гавкають, чудні,
І кури бігають в городі,
І дні біжать там не нудні,
Бо розчиняєшся в природі…
Бабусю бачу й дідуся ,
І яблуневий сад квітучий,
Ось гусочка манірна вся,
А он трояндочки пахучі…
Вдихаю кисень в повен рот
І насолоджуюсь, радію!
Навколо хати – рій щедрот!
Дивлюсь на все і серце мліє…
Стоїть хатина й досі там,
Родина брата проживає,
Осанна всім отим літам!
Які коріння наше знають.
Я приїжджаю знов сюди,
Везу з собою і онуку,
До хати, саду, до води,
Щоби почути рідні звуки…
Ось круча, річечка, рівчак,
А ось біжить мале дівчисько,
Люблю село, там все не так!
І небо інше й зорі низько!!!
16.07.2018р.
/ на фото авторка в селі Олександрівка ,2014р. /
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799514
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 20.07.2018
Вони вдвох, бігли один за одним. Сонячні промені світили в обличчя, з мерехтінням десь тікали, наче за ними хтось гнався. Легенький теплий вітерець пестив,розвівав їх
коротке волосся, яке підіймалося хвильками і знову припадало до голів. Чи то блакитне небо й ранкове сонце звало їх до себе, чи можливо шовкова трава й різноманітність квітів вкритих сріблястою росою. Задоволення, відчуття свободи. З сяючими очима, усміхненими обличчями, розставивши руки, немов летіли вперед, до гаю, не звертаючи уваги, що під ногами. Їх переповнювало відчуття стати пташками й полетіти високо в небесний простір, поміж білих, пухнастих хмаринок, забиває подих. От би побачити всю земну красу звідти, з висоти пташиного польоту.
На пагорбку молоді стрункі берізки висаджені в декілька рядів, ховали між собою кущі шипшини і глоду. Трава майже по коліна. На невеличких галявинах де – не - де поміж трав і квітів червоніють полуниці.
-Ванько! Ванько…. не біжи так швидко, я вже пристала і в ноги дуже холодно,
- махнула рукою дівчинка, - Не поспішай так, зачекай!
Він миттєво зупинився, озирнувся до неї, раз- по- раз переводячи подих,
- Таню, ти не хитруй! Тож домовилися наввипередки. Ми ж іще не прибігли на наше місце.
- От, який! Ти ж знаєш, що все перемагаєш, міг би так і не поспішати. Хай би дав мені, хоч одного разу виграти, - сказала протяжно, витираючи рукою спітнілого лоба.
В її смарагдові оченята потрапили сонячні промені, примруживши їх , схилила голову на бік й хитро позираючи, підкрадалась, наближалася до нього. Він опустив голову донизу,
- Ой, а й справді бачу розчервонілась не тільки на обличчі, а й ноги червоні, добре, що бриджі не намочила. А ну стій-но, давай я трохи розітру їх , відразу відчуватимеш тепло в ногах, а потім і зігрієшся. Ти так розпашіла, що й не скажеш, що промерзла.
- Ага давай, роса така холодна, наче з кристалами льоду , ледь всміхнулася, намагалася приховати здригання тіла.
Лише якась мить і він носовою хустинкою,з її ніг витирав росу, , усміхаючись позирав на сяюче, від задоволення, обличчя. Від сонця кліпала очима, дарувала усмішку.
-Ну, що вже тепліше?! Гайда на вершину пагорба! - весело сказав Іванко і вже коли побіг, на ходу крикнув,
- Гайда, доганяй! Звідти краще видно річку!
Сполохані птахи загомоніли на весь гай, деякі вилітали з кущів, поспіхом губилися між дерев. Раптово, на березі закувала зозуля..
Вона підняла голову, тицькала вказівним пальцем догори,
-Ваню! Стій! Дивися, я бачу зозулю! Величенька пташка, поглянь яка! Сіренька, в чорно - білу смужку, така гарненька!
Вона не побігла за ним, йшла не поспішаючи, озиралась навкруги, любувалася казковою чарівністю природи. В сонячних променях, трави в росі виблискували, переливалися веселковими кольорами. Радо, глибоко вдихає свіже повітря, насолоджувалася його пахощами, йдучи, любувалася природою.
Іванко, чорнявий хлопчисько, вищий за неї майже на голову, вже стояв біля старої берези, чекав на неї..
- От класно, правда?! Як добре, що є куди поїхати, позаду школа, тепер суниці, полуниці, канікули, краса! –голосно сказав , обійнявши дерево двома руками.
Таня знаходилася вже зовсім близько, підтримала розмову,
-Ага, а потім, черешні, пізніше шовковиця, яку я обожнюю….
- Ну, що - що , а це я добре пам`ятаю, які в тебе вуста були чорні. І не тільки, а майже все обличчя, - хіхікнув й хитро позирнув.
Вона зверхньо зміряла його поглядом, голосно випалила,
-Ой - ой, держіть мене, бо впаду, як пригадаю, який ти був!
Тихіше продовжила,
- Можна подумати ти був чистесенький, я вже не кажу за білу майку, що була на тобі, яка стала вся фіолетова. Пам`ятаю, як я потім намагалася її добре випрати в річці та все було марно….
- Бач, яка хитра! Так тож сама мене на дерево послала, то я й поліз! Хочу отих, спілих! Он там їх більше!
Підскакувала, задоволено показувала пальцями.
-Пригадай, як все було. А вона і правда в тому році гарно вродила, де було не доторкнуся, то вже роздавив, - вирячивши очі, наче виправдовувався перед нею.
Поблизу берези - вона присіла на траву. Далі пагорб різко спускався донизу, а, ще нижче ріс густий темно зелений чагарник і по самому краю де – не –де ледь виднілося зілля, воно ледь світліше, росло по самому краю берега річки. Вона, то вужча, то ширша, тягнулася далеко між пагорбами й лісом. Здалеку здавалася в легкому тумані і вже з обох сторін,зовсім ховалася між темних дерев.
Він поспіхом присів біля неї,
- Ну, що, як там закінчила третій клас, сімки є?
- Таня хитро очі повела догори, всміхалася, розставила руки в різні сторони, наче злегка потягнулася,
- Ха! Я ж не ти! Тільки одинадцять й дванадцять в табелі маю!
- Ти не ображай мене, - раптово набундючився, перебив її.
Відкопилив губу, опустив голову донизу й трохи замислившись продовжив,
- Так тож був той рік, а тепер мені в четвертому класі предмети більше сподобалися, я старався…. До речі, без сімок, а по літературі навіть одинадцять маю.
Поглянув на неї,
- Мені батьки планшет купили за те, що я став краще вчитися.
- А мені пообіцяли на день народження! Це ж кругла дата – десять років! Думаю додержують слова, отримаю подарунок. Бо в мене старий телефон, це тато свій віддав, він зовсім простий, нікудишній, немає доступу до інтернету.
Іванко різко піднявся, обома руками схопився за стовбур берези. Намагався залізти на дерево, звичайно йому довелося напружитися, зібрати всі сили й йому це вдалося зробити. Спромігся піднятися вище, десь на пів метра, а можливо й більше, махнув рукою,
-О! А ти бачиш? Дивися там біля річки на кладці бачу наших батьків, рибалять. Значить на обід будемо мати юшку.
Відразу, ледь розчервонілий, зіскочив з дерева, нагнувся, підставив спину,
- Спробуй стати на мене! Давай! Ти ж не боягузка! Хапайся за дерево. Тільки добре! Не бійся, я сильний, втримаю.
Вона всміхалася, але боялася наважитися. Обійшла кругом нього, дивилася навкруги, на дерево, з острахом поставила ногу на спину,
-Ну, що ж тоді терпи - кажеш сильний!
- Так я сильний, бо щодня займаюся фізкультурою, - відповів крехтячи,обома руками впирався в коліна.
Ледь тремтіли ноги та Таня стояла на спині, міцно тримається за дерево. Крутила голову в різні сторони, нарешті зосередилася в сторону, де побачила кладку, на якій сиділи їх батьки.
Погляд припав донизу пагорба, побачила сині квіти. На мить забравши руку від дерева, махала нею в сторону і радо закричала,
- Ой, сокирки, сокирки! Он там, трохи нижче! Яка краса! Ото б дістати….
Той крик відлунням поплив вдалину над річкою. Швидко з острахом злізла зі спини. Від радості підскакувала, як на пружині, розчервонілась, в її очах з`явилися блискавки, задоволено дивилася на хлопця.
- Дякую! Так вище, більше видно! Красивий краєвид! Бачила наших біля річки. А тут біля пагорбка, зовсім близько сокирки, ти б бачив , там їх так багато! Прямо килимом ростуть, правда трохи обрив та здається можна дістати.
Йому здалося, що вона схожа на красиву рожеву троянду. Ніжно глянув на неї, на його обличчі розпливлася усмішка,
- Сідай, давай трохи посидимо, подивимося на все, що довкола та й будемо повертатися. Напевно наші мами вже на на сніданок виглядають, ще й батьків треба з рибалки забрати.
Вони присіли на траву, ледь спустивши ноги донизу. Іванко продовжив,
- Я обіцяв, що довго не будемо. А пізніше, ще прийдемо сюди. Сьогодні на дачах відпочиваючих мало, а суниць багато, ще встигнемо наїстися і завтра ж ще вихідний, тож час є.
Нахиливши голову в бік, вона хитро, примруживши очі, дивилася на нього,
- А сокирки… я так хочу букет цих квітів. Вони ж красиві, хай би в моїй кімнаті в вазі стояли, я б ними любувалася.
Він трохи замислився й різко встав,
- Ну гаразд, я зараз спробую.
Він на сідницях почав легко з`їжджати донизу, щоб вгледіти ті квіти,
- А бачу, бачу їх…
Вона, ставши на коліна, обперлася ліктями на землю, слідкувала за ним. Не поспішаючи, він трохи спустився, раптом під ним поїхала невелика купа землі. Вже зосереджено тримався за траву та раптово вирвав її з корінням й зненацька, неподалік падав разом з нею. Та вмить затримався на великій грудці глини, що стирчала, як трамплін. Заболіло стегно, напевно від грудки - подумав хлопець. Та намагався від болю не скривитися, це приховати від неї. Таня ж, від страху за нього, вирячила очі,заціпивши губи, трималася обома руками за голову. Розхвилювалася, сварила себе в душі, от дурепа, навіщо попросила, що тепер буде?
Та він таки спромігся дістатися до квітів, лежачи рвав їх у букет і вже з усмішкою до неї,
-Так, а тепер треба думати, як вилізти, щоб далі з обриву не впасти. Давай не поспішаймо, я зараз все довкола огляну, за що краще можна схопитися.
На жаль на очі нічого не попало, щоб він втримався. Вже лежав на спині, розмірковував, що робити, як бути далі?
-Агов! Ваню, чого влігся? Я тобі зараз допоможу, зачекай! - гукнула вона.
Не встиг й слова сказати, як вона почала обережно спускатися вниз та раптом підсковзнулася, зачепила коліном випуклий кусок глини, відчула біль, по нозі потекла кров. Зіщулилася від болю та все ж втрималася рукою за траву й присівши - подала йому руку,
- Давай дотягнися сюди, якось та я тебе витягну! Тож не залишу тебе тут самого. Думаю разом донизу не гепнимося.
Вони декілька раз намагалися дістати один одного руками і нарешті їм це вдалося. Таня повернулася до дерева. Лише кілька сантиметрів догори й хлопець впевнено стояв на ногах, подав їй квіти, приклавши зусилля самотужки добрався до неї.
З мокрими від хвилювання лобами, з переляканими очима, оглядали один одного, одночасно розсміялися.
Він помітив… в неї на правій нозі подерте коліно, з рани сочилася кров, повільно стікала донизу,
- О! Чого мовчиш? Болить? Зараз найду листок подорожника, покладемо зверху, а носовою хустинкою перев`яжу. Все буде добре! Ну поболить трохи, потерпиш. Ти ж не плакса, я зараз почекай!
Він різко зробив крок і відразу ледь помітно присів, відчув біль в стегні, вже йшов спокійно, не поспішаючи, в траві знайшов подорожник.
Вони поверталися додому…. Таня несла в одній руці букет квітів, а другою рукою трималася за Іванка. Вона намагалася не згинати коліно, щоб знову не потекла кров, а він ледь-ледь шкутильгав, боліло стегно. Та намагався йти так, щоб вона цього не помітила, весь час їй повторював,
- Не поспішай! Не поспішай! Обережно, щоб рана знову не відкрилася.
З пагорба, вони спустилися вдало та коли треба було йти знову на пагорб Таня зігнула ногу в коліні й зойкнула. Він зажав її руку,
- Боляче? Тут трохи йти залишилося, а там далі вже по рівній дорозі підемо. Давай, хапай за плечі, через цей пагорб я тебе перенесу.
- Ага, в тебе ж нога напевно теж болить. Я помітила ти скривився коли різко встав й шкутильгав трохи….
- Та ні, ні! Це я так схилявся, коли тебе підтримував, - заперечив і продовжив,
- Давай мені букет і хапайся, я ж сильний!
Ззаду обома руками обхопила його за шию, ледь повисла.Тихо, не поспішаючи крок за кроком, ніс її.
- Ну давай, вмовив, кроків двадцять може витримаєш,
- з усмішкою на обличчі шепотіла йому на вухо. Вона ледь торкалася землі лівою ногою, намагалася ставати на пальці, щоб йому було легше нести, рахувала кроки,
- Один, два, три, чотири…
На мить замовкла, щось бурмотіла собі під ніс,
Він, трохи запихався, все ж запитав,
- Що ти там бурчиш? Не чую.
Вона доволі голосно хихикнула,
- Битий небитого везе! Битий небитого везе! Пам`ятаєш казку « Про хитру лисицю і сірого вовка»? Мені колись читали. Ну, як я була малою, а тобі? Ти знаєш цю казку?
- Та ти можливо і хитра лисиця, та я не сірий вовк. Давай злізай, здається вже вилізли.
Розчервонілий, спітнілий, відійшовши в сторону, рукою витер змокріле чоло,
- На, тримай квіти, пішли, он наших на кладці видно! Ми майже прийшли…
Перевівши подих, запитав,
- Ще болить нога?
- Та трохи, давай будемо йти не поспішаючи, щоб не помітили, що ми обоє забились. А то наступного разу самих не пустять за суницями. А хустинку з коліна я зніму, вже ж не тече кров.
Повівав вітерець, приносив прохолоду, вода в річці рябить, переливалася, виблискувала на сонці. Де – не - де по воді йшли круги, інколи виринала риба й знову десь зникала.
Батьки помітили, як вздовж річки стежкою йшли діти. Коли підійшли ближче до них, Танін батько привітно глянув,
- О, дивися, з букетом! А коліно де змогла подерти?
Донька схилила голову на бік, трохи здивовано до нього,
-О! Побачив! Та то я на рівному місці, на росі підсковзнулася.
Батько Іванка зміряв обох пронизливим поглядом, підтримав розмову,
- То не страшно, до весілля заживе!
Хлопець почервонів, хитро зирнув на Таню, всміхнувся, відразу, опустив голову, підтримав батька,
- Я теж так думаю….
- До якого, ще весілля…., -тихо пробормотала Таня, продовжила вже голосніше,
-Пішли, вже давно пора снідати, мама сказала, щоб коли будемо повертатися, то вас з собою забрати.
Усміхнена, взяла хлопця під руку й весело,
- Ой! Ну пішли вже! Хай доганяють нас!
Вони йшли по стежці в сторону дач. Ніхто не чув про що Іванко розповідав дівчині та було видно, що щось говорив, бо розмахував рукою, то в сторону дач, то в сторону річки.
Батьки кілька секунд дивилися вслід, потім з усмішкою на обличчі, переглянулися. Батько хлопця ледь покачав головою,
- Таке воно життя….. хто знає, можливо і посватаємося, час покаже….
І забравши вудочки, чоловіки поспішили за дітьми …
12.06.2018.р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799869
дата надходження 19.07.2018
дата закладки 19.07.2018
Я
Тобі
Принесу
В подарунок
Троянду оцю
І вплету у вінок,
Що з пшеничного поля,
Нарваних квіток польових.
Він так личить тобі до лиця -
Цей віночок, в"юнком оповитий.
І помитий дощем у медовому
Теплому ранку, де співав соловейко
Голосні незабутні пісні на світанку.
Ти вдягни на чоло оксамитовий, маковий,
Волошково-ромашковий витвір і підемо ми
Вдвох у липневий танок. Хай кохання дарує вінок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799786
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 18.07.2018
Вірш написаний у співавторстві з Любомиром Винником:
Лелеки вже не полетять на Схід,
Для них на Світі менше стало місця.
У небесах збіднів пташиний слід -
Війна занапастила їхню пісню.
Лелеки раптом втратили свій дім -
Забрали неба в них значну частину.
Тепер на Сході тільки чорний дим,
Що осіда на пір`я безупину.
Довірились лелеки геть не тим
Та краще б вже не вірили нікому…
І Сонце, що здавалось золотим
Замерзло у оточенні людському.
Лелеки відчували гострий біль
Та все ж несли невтрачену надію.
Вони здіймались в небо звідусіль,
Щоб зберегти здобуту Україну.
І падали Планетами з орбіт
Поранені лелеки літнім ранком…
Не полетять вони тепер на Схід
Та проростуть з землі червоним маком.
12.05.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799317
дата надходження 14.07.2018
дата закладки 18.07.2018
Ти вимолюєш вкотре в небес
Ту любов, що висвітлює крила.
Твоє серце укотре - під прес,
В твою душу укотре знов - шило!
Ти вивішуєш спіднє під дощ,
Та всевидяче око - на варті.
Твоє серце укотре - у корч,
Долю хтось розглядає на карті.
Ти вимінюєш милість на гнів
І послабився вітер й вітрила.
Ти кого в своїм серці пригрів,
Що його воскресити несила?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799567
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 18.07.2018
-Доброго здоров'я, куме,
Й довго Вам прожити,
Віддали Нікусю заміж -
Можна й відпочити.
-Та який там відпочинок!
Ви ж знаєте Ніку...
Буду людям через неї
Відроблять довіку.
Скільки коштів ми вгатили
Тільки на застілля!
Брали ж участь у проекті
“Чотири весілля”.
Довелось продати, куме,
Новеньку автівку,
Думав, виграють на щастя
Весільну путівку.
Та ця радість обминула
Мою доцю Ніку,
Вона там же влаштувала
Концерт чоловіку.
Накаркала тоді сваха
(Як в воду дивилась),
Бо Нікуся через місяць
Уже й розлучилась.
А ми з жінкою дурієм,
Де тепер що брати?
Позичили двісті тисяч -
То треба ж віддати!
Донька добре погуляла:
-Давай гроші, тату!
Та й повіялась у Київ
Женихів шукати.
Отут, куме, у індійців
Треба нам повчитись,
Бо там жінка з того жиру
Не буде біситись.
Чоловіку на весіллі
Дарують рушницю,
Не для того, щоб підстрелив
Зайця чи лисицю.
Жінка там себе поводить,
Як те янголятко,
Бо на лоба її зразу
Ліплять жирну цятку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799608
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 18.07.2018
Восход Солнца...
Над морем...
Утро настало!
Поток энергии...
Для Земли...
На Землю светит!
Увидеть Солнце с утра
Спеши...
Оно есть...
Всем светит!
Независимо добрый человек или злой...
Не выбирая...
Война или мир на Планете...
Для всех!
Светило над Землёй!
Оно встаёт на Небосводе...
Своим Светом всех пленит...
Солнце!
Радость на Планете!
За всё нужно Бога благодарить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799480
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 17.07.2018
РОЗДУМИ ПІСЛЯ ПЕРЕГЛЯДУ ВИСТАВИ "Ромео і Джульєтта в кінці листопаду"
Як дивно – закохатись в п’ятдесят,
Як сивий птах ховається у косах,
Як висихають мрії у покосах,
Як прагне вечір доповзти до п’ят.
Як згубно – закохатися в цей вік,
Коли глядять на тебе, мов на диво -
Із посміхом, із осудом, гидливо,
Як ллють отруту в груди замість лік,
Та все ж уміти втримати в собі
Вогонь, що світлить око, гріє душу,
Дає наснагу малювати сушу
Між вод бурхливих, вигравати бій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799510
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 17.07.2018
А було колись... І були ворота і стояла там хлопців
рота, хоч вони були старенькі, дерев"яні, худі і часи були
не ті, що тепер. А зараз... зараз брама стоїть чудова, кова-
на, нова. І стоїть він, роззявивши рота і вилупивши очі.
Задивляється чи то на браму, чи на дівчину.
- Зачекай, хлопче, зараз відчиню.
- Вітаю! - лише вимовити встиг і зник.
А він так чекав, тремтів, млів, хотів, але?... Лише про
себе нагадав і ... нема. Вона сама.
І не дає йому спокою той патріотизм до рідного
села і отієї дівчиноньки. І як не любити? Вона не дає
йому спокійно жити. І життя як помилка. А в нього ота
робоча жилка. Працює, працює. День і ніч працює, від
зорі до зорі гарцює. Лише уві сні ту дівчину цілує і не
може ніяк її забути. Що робити і як бути?
Ах, ця пам"ять! Нічого не забувається і повертають-
ся оті недалекі-далекі часи, коли він її вперше побачив.
І саме тоді зародився той патріотизм, що називається
любов"ю, відданістю, вірністю одній, єдиній.
І хай завжди гріє душу вона, та дівчина і пам"я-
тається усе, що любов в собі несе.
Скажи лише слово. О! Чудово! Життя відчувається
знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799392
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 15.07.2018
[i](за мотивами трагедії В. Шекспіра «Ромео і Джульєтта»)[/i]
[b]
Шляхетні, знатні дві сім'ї в Вероні проживали
Весь час вели тяжкі бої, весь час ворогували.
Сім’ї Монтеккі й Капулетті мали в той час чвари та незгоди
До того часу поки там не сталося ції пригоди.
Одного разу до будинку Капулетті, на бал Ромео завітав,
Побачивши красу Джульєтти її він палко покохав.
Й Джульєтта закохалась, кохання це взаємне,
Ромео їй призначив побачення таємне.
Але родини їх про це і чути не бажають,
Про ворогів нагадують і проти наставляють.
Ромео і Джульєтту Брат Лоренцо благословивши на вінчання,
Їм побажав щасливого кохання, яке б перемогло чекання.
На клятву вірності, Джульєтта серце у Ромео узяла
Своє ж йому, як скарб дорогоцінний, навіки віддала.
Коли у вигнаннІ Ромео за смерть Тібальта відбував,
Листи від нього до Джульєтти Лоренцо-брат передавав.
Джульєтта плакала не за Тібальтом, коханого Ромео було жаль,
І ждала вона вістей від Лоренцо, щоб придушити цим свою печаль.
Щоб не вінчатися з Паррісом, Лоренцо дівчині дав дивну рідину,
Після якої впавши мертвою, вона прокинеться як від міцного сну.
Ромео, не знаючи про сон коханої, з отрутою в Верону він вертав.
Коли побачив він кохану у гробниці, то підійшов й ридаючи сказав.
«Милуйтесь очі, це в останній раз!!!
Ви, руки пригорніть її востаннє
Ви, брама дихання мого, вуста
Зміцніть навіки бравим поцілунком.
Мій договір з корисливою смертю
За тебе п’ю, моя любов.
Отак, я з поцілунком умираю!!!»
Ромео біля ложа смерті, коли проснулася Джульєтта упізнала,
Жаль, що життя коханого у неї, отрута так нахабно відібрала.
Кинджал Ромео і Джульєтти серце сполучились
Так молоді, закохані, навіки разом, після смерті залишились.
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798990
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 12.07.2018
Мне землю предки завещали
И дом большой среди села,
Но чайки в море меня звали -
Морская даль к себе влекла.
И я – мальчишка непослушный,
Ушел от детства и друзей,
Тропой невидимой и чудной
Искать себя среди людей.
Но часто в бешеном просторе
Скучаю - нет земли родней!
И так жалею, что нет в море
Друзей из Родины моей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667918
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 08.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2018
Живу в своём удивительном мире,
Где царствует Любовь!
Где поют свои Лиры
Вера, Надежда, Любовь!
Хочется спрятаться в твоём сердце...
Где уютно, тепло...
В ожидании Чуда!
Зная...
Как двоим хорошо!
Идиллия...
Вместе!
Посылаю друг другу Любовь!
Вдохновляясь!
Восхищаясь!
Словно невестой!
Её чистотой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796385
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 21.06.2018
Благодарю Судьбу, Фортуну!
За то, что даёт возможность, шанс!
Быть в Благости!
Врата открыты!
Из рога Изобилия Щедро получать!
Ангелы Благополучия ведут за руку!
Они всегда со мной!
Ведя по жизни - помогая!
Мечты сбываются!
Удача! Счастье - это козырь мой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796523
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 21.06.2018
ВІК ЖИВИ І ВІК УЧИСЬ ДИТЯ
У вечірнім небі сяє ясно зоря...
а значить ,я живу, люблю і мрію
плаче воском щомиті згорає свіча...
ближче до небес у думах зорію .
Скільки, відміряв Бог прожити ще літа?...
стільки, треба пройти нам життєву путь?,
не забувай, ''вік живи вік учись дитя''!-
прагне , спрагла душа пізнати життя суть .
Розум, ще спить ,як дитя у снах дорання...
пробудись ,шукай водицю джерела ,
трудись ,вчись, щоб досягти своє бажання
віднайди час ,пізнати Бога Отця .
Без труда, не зародить жито у полі ...
ори, сій зерно любові і добра,
новий день, подарує плоди медові ...
нагодує насущним хлібом дитя.
Людина, народилась віднайти себе...
іти до вершин у молоді роки,
молитва-цілюща сила небо святе-
у праці ,духом зцілить з води і роси.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796531
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 21.06.2018
РАЙДУГА СТАВИТЬ БОЖУ ПЕЧАТЬ
Поглянь, серце моє на білий світ!
як білосніжно розцвів цвіт у саду...
не сумуй, вклонись небесам до ніг!
Подякуй, за життя і красу під зорепадом.
Новий день, зустрічати, яка то благодать?
Як сонечко, веде тебе за руку у щедре літо,
падає дощик і райдуга ставить божу печать...
і ти вдихаєш, у п'янкий аромат пахощів квіту.
Мій Боже, дякую за твою присутність у мені,
через святого духа даєш сили і натхнення...
ти приходиш,у гості в час радості в журбі ...
витираєш ,з очей сльозу даруєш сьогодення.
Зранку сонячним цілунком обнімаєш мене...
на чужині,увись злітає моя мрія крилата....
на аркуші, колосяться буйно хліба слово святе,
усміхається, неповторна прекрасна мить, як мати.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795228
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 11.06.2018
О, ВЕСНО ''НАЗВИ ПАРОЛЬ''
О весно, ''назви пароль'' у казковий світ!
щоб на твій берег щастя я прийшла....
вдихнула у запашні трави дивоцвіт
і в тихім раю, душа радість віднайшла.
Заколиши вітром на гілочці вербовій...
щоб як ластівка закружляла над водою,
провожала чудову мить у тиші вечоровій
і слухала водограй над бистрою рікою.
О весно, увінчай мене зоряним вінцем!
І веди у розмай де цвіте бузок ліловий,
дай помріяю, під небом сонячним днем...
і зіп'ю, у саду весняний квіт медовий.
О весно! дай промінь сонечка у вікні
зігрій душу в самотньої пташини
обніми райдужним небом на землі
від дощу,я квітнула цвітом на калині.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795219
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 11.06.2018
Рубають ліс…А як болить душа!
Хто наказав? Хто право дав, нарешті?
У лісі також є всьому межа,
Коли рука вже на межі арештів.
І не садив, і ти йому – чужий,
І що залишиш по собі людині?
Собі також таке не ворожи,
Що два життя буває у гордині.
За смертний гріх, за вирубаний ліс,
За цю крадіжку у цілого світу –
Тобі плисти у цьому морі сліз,
Тобі зігнутись від малого вітру.
Не знаю хто ти, як твоє ім’я,
Не знаю прав твоїх і твого чину.
Та жадібність твоя, немов змія.
І ти – вже звір…Не схожий на людину.
Я навіть квітку вирвати боюсь.
Хоч я сама її колись садила.
Нехай прикрасить світ вона комусь,
Нехай комусь додасть своєї сили.
Я чула плакав, гірко плакав ліс,
Я знаю – сльози також мають очі.
І витирав їх вітер, із беріз.
Цей ліс – не твій! Це – володіння Отчі!
Не смій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794754
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 07.06.2018
Тебе нема вже стільки літ і зим.
Без тебе світ біднішим став удвічі.
Мій сум такий, не вистачить і рим,
Зі мною плачуть, плачуть нині свічі.
По небу ходиш майже тридцять літ,
Мій чесний батьку, ти – мені взірець.
Я, як і ти, не продаю цей світ
Й мені за скарб – тендітний олівець.
Твоє життя минуло в купці книг,
Я бережу їх як зіницю ока.
Собою не була би я без них
Й не був би ти для мене за пророка.
Маленьке фото в мене у руці.
Давно не заглядав у сновидіння.
Та пам’ять покотилась по щоці
І образ твій мигнув святою тінню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794748
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 07.06.2018
Йде день за днем... без вороття.
Час не для гри, а для життя.
Здригається від зла земля,
бо невесела іде гра.
І плаче гірко... їй болить.
А як те зло нам зупинить?
Воно ж хизується он як!
Найбільшим хоче бути. Так!
Найважливішим... Це не сміх.
І найбагатшим поміж всіх.
Та честь і мудрість, й доброта
існують в світі неспроста.
Йде день за днем... без вороття.
Вчимося цінувать життя
й те істинне, що є святим.
Життя йде завжди поруч з ним.
Як з'явиться крапля добра -
то стане в світі менше зла.
Краплина радості й твоя
хай розцвіте тут від тепла.
У світі, знай, ти не один,
й добра багато є краплин.
Із ними істина свята,
то ж злу не буде вороття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794131
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 03.06.2018
Поки в бузковім небі ходять слони-хмарини,
Поки лоскоче вухо вітер і сміх дитини,
Поки весна деревам в’яже зелені коси,
Поки лелекам ноги миють сріблясті роси,
Поки веселку барвну в небі малює янгол,
Поки журавка й журлик в лузі танцюють танго,
Поки узимку діти з гірки летять на санках,
Поки проміння сонця – зайцями по фіранках,
Поки зі сховку нічка злато-дукат виймає,
Поки водою річка моречко напуває,
Поки любов – потреба, не рудимент віджилий,
Доти в планети мами теплими будуть жили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793452
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018
І знову за добро - добротний ніж у спину...
Тепер уже й не біль... Колись ще відболить...
Не гірко, що удари ранять без упину -
Мерзенно, що б'є той, хто другом був за мить.
Не дивина, коли образить ворог лютий,
Коли чужий підступно зрадив - ще не жах;
Не страшно, що кістки перемивають люди...
Жахливо, як близькі полощуть у зубах.
Із часом відростуть обтяті криленята,
Щасливим і високим буде їх політ!
Та вже повік не зможуть серцем обійняти
Поріг, де сплюндрували мрії юних літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793407
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 27.05.2018
Життя дано... є право жити,
ми для добра прийшли в цей світ.
Для нас тут ясне сонце світить,
росою вмитий, яблунь цвіт.
Є зорі у нічному небі...
А днями світиться блакить,
що щедро землю напуває,
дощами тихими шумить.
До себе манять полонини,
дзвінкі вершини синіх гір.
Тут джерело втамує спрагу
й потішить всіх пташиний спів.
Беремо ми... всього без краю,
світ не рахується - дає.
Знай, мудрість та, що вчить давати,
багатством найціннішим є!
То ж головне - вчись працювати,
щоб кращим світ із нами став.
Старайся жити так , щоб більше
того, що дав ти... а не взяв.
Розквітла квітка бджілок вабить,
в слідах добра і наш є крок.
Тут кожен день - життя екзамен,
для нас усіх новий урок.
До чого ж світ наш є прекрасним...
Творцем він створений для нас.
Живім! Творім! Оберігаймо!
Робить добро - це наш є час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793130
дата надходження 25.05.2018
дата закладки 27.05.2018
Я немало по світу блукала.
І жила я в чужій стороні.
Та мене Україна гукала.
Я пісні її чула ві сні.
Мене кликали садочки вишневі,
Що так рясно цвіли навесні.
І травневі бузкові алеї.
І нічні солов' їні пісні.
Мені мова вчувалася рідна.
І тополі вбачалися,що край села.
На землі українській, на рідній,
Я щасливою завжди була!
Січень 2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769819
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 26.05.2018
[color="#004080"]Я не вижу тебя, открывая глаза —
Только жуткую боль тёмно-серых небес.
За слезою слеза... Ни обнять, ни сказать,
Ни придать своим мыслям какой-либо вес.
Не сбылись те надежды, не выжила цель,
Дружба, страсть и восторг не смогли устоять.
Наш бумажный корабль напоролся на мель,
Тормоша беспокойную водную гладь.
Я не чувствую больше того, что гнетёт,
Изнутри оставляя на сердце ожог;
Мой огонь превратился в иссеченный лёд,
Заморозив всё то, что расплавить не смог.
Мне не слышен твой голос за шумом воды,
Отделяющей явь от истошного сна:
Где-то здесь таю я, по ту сторону — ты,
А в дожде растворяется наша весна.[/color]
[color="#808080"]13 февраля [b]2018[/b] г.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786277
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 26.05.2018
* * *
Матусю рідненька, я дякую щиро
За те, що в цей світ ти мене привела,
За теплу усмішку, за кожную днину,
За те, що любов'ю біду відвела.
Із вдячністю в серці до тебе звертаюсь:
"Матусенько рідна, ти довго живи!..".
До тебе думками весь час повертаюсь --
З тобою ж так хороше й любо мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792995
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 26.05.2018
Цей смугастенький жучок:
Помаранчевий бочок,
По городу літає
І картопельку кусає.
( колорадський жук)
***********
Рано-вранці встає
І тепло всім дає,
Гріє у віконце
Наше ясне ..... ( сонце)
**********
Гонить хмарки угорі,
Буде дощик надворі
І шагає навпростець
Наш холодний ........ ( вітерець).
************
Листя я багато маю,
Наче шуби надіваю,
Всі листочки в мене густо,
Бо зовуть мене ....... ( капуста).
*************
Ми ростемо у рядочку
І припнуті на шнурочку.
Всі лягаєм на боки,
Бо зелені....... ( огірки)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793102
дата надходження 25.05.2018
дата закладки 25.05.2018
Знай, хто великий, є ще Більший.
А хто високий - є ще Вищий!
Для тих, хто сильний, є Сильніший.
Від тих, хто мудрий - є Мудріший!
І буде так, як Він скерує.
Бо бачить, розуміє, чує
усе, що робим, навіть в тайні.
Діла хай наші будуть... гарні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792692
дата надходження 22.05.2018
дата закладки 22.05.2018
Це, просто я, без масок і прикрас,
Без зайвих слів і марних обіцянок,
Мине хвилина і скінчиться день,
А завтра, після ночі, прийде ранок.
Згубилась у минулому та мить,
Яка змінила далі все життя,
Ще й досі рана у душі болить,
Провина – камнем, впала на життя.
Лишилась порожнеча і самотність,
Якась надія втоптана в багно,
І це все доля і безповоротність,
Хоча й було – не вернеться воно.
Убите у минулому майбутнє,
Приходить в сни і знову крає душу,
Я заглядаю в очі повні сліз,
З гріхом, я далі жити мушу.
Що це? Міраж, фантазія, сумління,
Що ставить у свідомості печатку?
Це докір, вирок, каяття, чи вміння
Забути все, й почати все спочатку?
Знов, на колінах, я благаю про прощення,
Це ж молодість, ти розумієш, бачиш,
Я думала, так краще… помилилась,
Цього мені ніколи не пробачиш.
Лежить тягар і гніт в моїй душі,
І не затрачена любов і ласка,
Осудить Бог, а ти мене прости,
Прошу, за все прости мене, будь ласка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792675
дата надходження 22.05.2018
дата закладки 22.05.2018
Весняний сонячний день. В синім небі де – не - де розкидані білі й сірі хмаринки, схожі на невеличкі перинки, а там далі, на довгу павутину, під дійством вітру ледь помітно пливли до заходу.
Часом, їх наче хтось зупиняв, скупчувалися і вже були схожі на височезні сірі й білі гори….
Олеся, задерши голову догори, промовила до дівчат,
- Здається дощу не буде, хоча, хто знає, в цьому році така непередбачена весна.
-У –гу, - підтримала її одна з однокласниць. - Нарешті крокуси в мене на клумбі зацвіли й бузок ледь –ледь зеленіє. Листки тюльпанів доволі великі, але бутонів цвіту, ще не видно.
- А, що ти хочеш!? Тож тільки тиждень, як потепліло, - підтримала розмову Олеся.
Троє світлооких дівчат, в легеньких курточках, після закінчення уроків, зі школи поверталися додому. Вони жили в одному районі містечка, ще з дитинства часто разом. Всі ходили в один садочок, ось і навчаються разом, закінчують восьмий клас.
- Так… дівки, може сьогодні зберемося в мене, почаюємо, відірвемося по повній, ну звичайно, як уроки підготуємо, - запропонувала Олеся, поправляючи русяве, коротко підстрижене, волосся, що спало на чоло.
-О! А в тебе, що, нікого вдома немає? - запитала Люба.
- Краса! Свобода! Ці два дні була бабуся, ото вже керувала мною, те так роби, а те так роби, дістала. А батьки погнали на Польщу за товаром, привезуть мені якісь обновки, замовила їм дещо. Завтра мають приїхати, думаю зранку, якщо на митниці немає великої черги. Якщо ж там, якесь ЧП, то тоді вже, хоча б до вечора дісталися додому. Тож є шанс розважитися без опіки, ночувати буду сама, так добре коли ніхто не заважає, - весело, задравши голову догори, наче в танці, крутилася перед дівчатами Олеся.
- Е ні! На жаль сьогодні я пас, - заперечила Таня.
- Справ багато, точно! - підтримала її Люба, киваючи головою.
Відразу продовжила Таня,
- Ти, що забула, завтра ж відкритий урок з математики! Ні, хай якось, тільки не сьогодні.
Вони саме підійшли до провулка, Олеся всміхнувшись, махнула рукою,
-Ну гаразд! Тоді бувайте! До завтра!
У відповідь дівчата усміхнулися,
-Бувай! Бувай!
Озираючись, кожна махнула рукою, пішли своєю дорогою.
Олеся, щось бурмоче собі під ніс наспівувала, потім вставила в вуха маленькі навушники, слухала музику. Задоволено, не поспішаючи, прямувала по обіч дороги. Через два чужих обійстя, вже й бабусин паркан. Проходячи мимо, кинула оком до хати, яка ледь виднілася із-за широких воріт. Пригадала, що мама наказувала, щоб коли йшла зі школи, то хоч на хвилинку заходила до бабусі, щоб за неї всі менше хвилювалися. Можливо, щось треба допомогти, бо ж останнім часом тиск не давав спокою старенькій. А, не така вже й стара - подумала дівчина - лише сімдесят два минуло, якби, щось треба було, то напевно б вже разів десять передзвонила.
Наталя, на зріст маленька, худенька жінка, була в городі, не поспішаючи, копала землю під грядки і час від часу кидала погляд до хвіртки. Вона виглядала єдину онучку, хоч дівчинка підросла й стала дуже вередлива та все ж надіялася, що хоч на хвилинку зайде до неї. Як завжди на веранді, на тарілку поклала апельсину і три цукерки, вона так зустрічала онучку, знала, що та любить, коли на неї чекає бабуся і обов`язково пригостить її чим небудь смачненьким. І хоча вже можна сказати виросла дівчинка та все ж коли зайде до хати, скрізь хитренько погляне, знайде гостинці і всміхаючись подякує.
Сонце ховалося за обрій… Темно - сині стрічки, ледь приховували його, від останніх променів змінювали колір на фіолетовий та рожевий. От би Бог дав дощу - в думках Наталя - від вітру швидко сохне земля, зашкарубла. Журилася, як просапати часник, щоб не пошкодити молоденькі стебельця, ой треба, треба дощику.
Старенька зайшла до хати, як завжди, після любої роботи,читала молитву, молилася до ікони. Поставила чайник, щоб напитися чаю. Раптово, опустивши погляд собі під ноги, похитнулася. Ой, щось заносить! Чи це здалося? У ногах відчула слабкість, ледь втримавшись за стілець, присіла на нього. Заспокоїла себе, тож випила всі ліки, чого б це -знервовано подумала -добре що в фартухові мобільний телефон. Ледь спітніла, тремтячою рукою набрала номер доньки та оператор повідомив про недосяжність, знову набрала онуку. Вона її набирала вже втретє за сьогодні та на жаль, Олеся не відповідала. В очах замерехтіло чорними плямами, ледь - ледь дотягнулася до ручки в газовій плиті, напруживши всі сили вдалося крутнути її, в голові, аж задзвеніло, тихо прошепотіла,
- От добре, я встигла вимкнути чайник, встигла…..
Олеся після приготування уроків дивилася фільм про Гаррі Понтера, від здивувань й хвилювань підскакувала на дивані. Водночас задоволено хрумає « Чіпси з беконом», насолоджувалася самостійністю.
Була майже північ, коли закінчився фільм, вона поглянула в вікно, а потім на телефон і в голос,
- Ого! От час пролетів!
Дівчина побачивши пропущені три дзвінки від бабусі, відразу себе заспокоїла. Та нічого, гадаю все добре, чи подзвонити? Та ні, напевно вже пізно, хай спить, не варто будити, за цілий день на городі натрудилась.
Вона зручно вкладається у ліжку, запхала в вуха навушники.
Надворі сіріло… Олеся почула голоси батька й матері, потягнулася. О, як добре, вже приїхали, подумала й повернулася до стінки, заховала голову під ковдру, міцно заснула.
Валентина слухала, як плавно сопе доня, всміхнувшись до чоловіка,
- Так міцно спить, нехай, вже розбудемо до школи, чого раніше турбувати. Раз спить, значить все добре, думаю, то щось так мама дзвонила, напевно хотіла дізнатися, коли нарешті будемо вдома.
Чоловік, загнавши автівку на обійстя, прямо не роздягаючись, впав ниць на ліжко,
-Так! Прошу мене не турбувати, я виснажений. Олесю розбудиш, тоді вже побіжиш до тещі, дайте я посплю.
Валентина швидко, щось наспівуючи собі під ніс, готувала сніданок, позирала на годинника. Зараз поснідаємо й разом підемо, я до мами, вона до школи - планувала в думках.
-Так, гайда, доню, вставай! Ти в скільки вчора лягла спати? Вже втретє кричу вставай, а ти ніяк розплющити оченята не можеш?
Вони швидко, майже находу, допивали каву. Олеся позирнула вкотре в дзеркало, а потім на годинника, який висів над столом,
- Ну все, гайда, а то й справді я запізнюся! Пішли, доганяй!
Валентина догнавши доньку лише тепер запитала,
- Ти вчора до бабусі заходила?
Та наче не почула, вирвалася вперед,
- Все я побігла… Передавай бабусі привіт!
На обійсті тихо, під самими дверима лежав пес, його сумні очі наче ранили Валентині серце,
-А, що це ти під самими дверима? Дружок, вставай, пускай мене до хати.
Пес опустивши голову, пригнувся, повільно підійшов до буди, ліг на землю, на очах блистіли сльози.
-О! Що це ти такий сумний, не скачеш, захворів, чи що?
Взялась за ручку дверей, зачинені….
Після третього уроку Олеся отримала від мами повідомлення «Після уроків терміново зайди до бабусі, я тебе чекаю».
Дівчина не переймалася, після уроків, значить не терміново, тож, як завжди, в хорошому настрої, поверталася зі школи.
Три подружки йшли не поспішаючи, наче озирнулися на всі сторони і крутячи головами, позирали до неба, у всіх в вухах виднілися навушники, напевно слухали музику. Погода сприяла настрою, яскраве сонце сліпило очі, які блистіли від задоволення, дівчата час від часу хитали головами. Вони доходили до провулка, коли Олеся запропонувала,
- Підемо до мене, батьки шмотки привезли, разом подивимося. Тільки зайду до бабусі на хвилинку, там, мама, щось хотіла, тож треба зайти, почекаєте мене, я швидко…
Вони підходили до бабусиного обійстя….
- Що це? - промовила одна з подружок.
- Хвіртка навстіж і ворота, щось привезли твоїй бабусі, Олесю.
Та здивована, кліпала очима, хитнула головою,
- А я звідки знаю, сказали зайти, ось зараз зайду дізнаюся. Мене це зовсім не хвилює, що їй привезли і навіщо….
Підійшовши ближче, дівчата спантеличено дивилися одна на одну. На обійсті, стояла батькова автівка. Дві половинки вхідних дверей веранди відкриті, поруч стояли два похоронні вінки і верх гроба. Олеся зблідла, стало моторошно й холодно…
Таня взяла її за руку,
-Ми з тобою зайдемо, тримайся…
- Не треба!
Різко й сердито обірвала подружку, а потім тихіше,
- Відчепіться… Краще йдіть, я перезвоню вам…
З острахом, дрібними кроками йшла до будинку. Гучно стукало серце, холод пробрався за спину, тіло чомусь затремтіло.
Олесі, ці два дні, наче в страшному сні. Людей багато…. Плач, розмови, все доходило до свідомості наче з підземелля, час від часу шуміло в голові. Запах запалених свічок, як те похмілля, туман перед очима. Відлуння, шепіт чужих голосів, метушня. А згодом, вже надворі, вітер доніс голос батюшки - «Прощайтесь». А сльози чи були, чи плакала й не пам`ятає, весь час тримає маму за руку. Спітнілі пальці, а ноги немов чужі, ледь - ледь зробила кроки, здавалося, захиталася земля. А поруч Таня,їй щоки витирала, а Люба поклала руку Олесі на плече, стояла, схиливши до неї голову.
На обійсті тихо… Сумний Дружок…виглядав із буди. Після поминального обіду в кафе, Олеся з мамою, батьком повернулися до бабусиного будинку. Батько вирішив автівку загнати на своє обійстя.
Мати ледь стримуючи сльози відкрила замок, зайшла до хати. Олеся , на підвіконні веранди, побачила апельсину й цукерки… На якусь мить завмерла…. Думки … спогади, сльози рікою, наче прорвало дамбу… Ридання…..
- Вона мене чекала й цього разу, а я….
Валентина почула, як каялася донька, підійшовши одійняла її,
-Виплачся, Олесю… не тримай в собі, пішли в кімнату.
Вона дивилася на маму, здригнулася, як змінилася вона…. Під очима синій відтінок, постаріла за ці два дні і в цьому теж винна я. Та ці думки в собі тримала, не наважилася сказати мамі, щось не пускало сказати тепле слово. Вони обоє розуміли, що не вберегли найдорожчу людину.
Валентина, деякі речі ховала у шафу, повідчиняла вікна….
Олеся зазирнула на годинник, який висів над ліжком. На ньому зупинені стрілки - 22 години 30 хвилин, цей час вона бачила в себе на телефоні, їй дзвонила бабуся.
Дівчина з закритими очима сиділа в кріслі, відкинувши голову назад, час від часу здригається тіло, перед очима спогад…
Вони з бабусею в лісі… Трава шовкова попід дерева і велика галявина вся в суницях. На траві ряднина, на ній сидить бабуся з букетом квітів, вся осяяна сонячним промінням, махає рукою, кличе до себе,
-Олесю, сонечко моє, йди до мене, навчу віночок плести. Ходи, моя люба, дивись суничок не об`їшся. Ми потім додому назбираємо,тож є кошик. Йди моя зіронько! Іди моя цокотушка!
Потім бабуся наспівувала веселу пісеньку й Олеся підстрибувала в танці, взявшись руки в боки, задоволено сміялася, підтримувала на голові сплетений віночок. Додому йшли майже мовчки, сонце добре пригрівало, ще й теплий вітерець дмухав у спину, обіймав за плечі, Олесі хотілося спати.
-Бабусю, ноги мої плутаються, болять, давай відпочинемо, - забігала наперед неї, просила, заглядаючи в очі.
- Ну давай моя пташечко, хапайся ззаду за плечі, понесу тебе, мій скарб, ось так, крами баби.
Щеміло під серцем, важкий тягар лежав на душі…
Пройшло три роки…. Олеся закінчила одинадцятий клас….
За цей час вона подорослішала, стала уважнішою до батьків. Після втрати бабусі зрозуміла, що в житті можна зробити велику, невиправну помилку, якщо не приділити увагу рідним. Дівчина в кінці кожного тижня заходила на бабусине обійстя, довкола все оглядала і знову й знову згадувала ті прекрасні дні дитинства, які проводила з нею.
Коли затримувалася в школі, то попереджала маму, що зайде хоч на хвилинку до бабусиного будинку. В кімнатах фото, вишиті рушники і часті спогади. Бабусині настанови з роками стали для неї правилами в житті, бути зваженою, охайною, щирою і правдивою.
Напередодні останнього дзвоника в школі Олеся підійшла до батька,
- Тату, ти мені дуже потрібен зараз. Поїхали до бабусі на кладовище, мені треба….
Він здивовано подивився, перебив її,
- Ми ж були недавно, тобі сьогодні до цього? В тебе ж завтра святкова лінійка в школі.
Олеся ледь хвилюючись продовжила,
- Треба, тату, дуже треба. І будь ласка, зачекай хвилинку!
Вони під`їхали до центрального входу кладовища.. Олеся з букетом квітів вийшла з автівки,
- Ти зачекай мене тут, добре?! Я хочу сама….
Дівчина пішла знайомою стежкою… Біля пам`ятника розквітлі квіти… Олеся серветкою витерла від пилу бабусине фото, поцілувала,
- Бабусю, я прийшла, бачиш, прийшла сама. Я вже доросла, в мене завтра в школі останній дзвоник. Прошу благослови мене на іспити і прости…
На мить застигла…. Непрохані сльози покотилися по обличчі. Дивилася на фото, шепотіла,
- Рідненька, прости мене за мою байдужість, за мою помилку… Я так шкодую, що не можна час повернути назад… Що ти пішла так рано від нас і винна в цьому я, прости… Я ж так люблю тебе бабусю…
Легенький вітер...ледь колихав квіти… Олеся відчула його тепло, озирнулась й знову до фото,
- Бабусю, я візьму в школу той рушник, що ми разом з тобою вишивали. Ти скільки слів тоді хороших говорила і побажань. Я все пам`ятаю рідненька, прости мене і благослови….
Вона сиділа в автівці на задньому сидінні, ледь виглядала в вікно… Зустрічний вітер осушував сльози на її обличчі. Батько поглядав у дзеркало над головою, в салоні авто, бачив її припухлі, ледь червоні очі. Розумів її, йому не було що сказати, чи про щось запитати.Дочка подорослішала, стала серйознішою, мудрішою та на жаль час не повернеш назад.
Травень 2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791111
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 13.05.2018
Сл. та муз. Н.Башинської
Аранжування Б.Попова
Дороги... Дороги... Дороги...
як в небі веселки дуга.
Веселі, дзвінкі й гамірливі,
біжать в світ... й кінця їм нема.
(2р.)Дороги... Дороги...
між них, багатьох, є одна.
Та, що додому вертає.
Миліше від неї нема!
Біжать, поспішають дороги,
все кличуть... вперед нас зовуть.
Бувають вузенькі й широкі,
вони у життя нас ведуть.
(2р.) Дороги... Дороги...
між них, багатьох, є одна.
Та, що додому вертає.
Миліше від неї нема!
На них зустрічаються грози,
є добрі хвилини й сумні.
Хай світяться щастям дороги,
хай сяють їм сонячні дні.
(2р.)Дороги... Дороги...
між них, багатьох, є одна.
Та, що додому вертає.
Миліше від неї нема!
Та, що додому вертає.
Миліше від неї нема!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790174
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Обличчя вже прикрасили морщини,
і вкралася в волосся сивина.
Тепер зовсім вузенькою здається
дорога, що в життя мене вела.
Дорога до села... в тополях, ясенах.
Яка ж для мене ти близька і рідна!
Як часто тепер бачу тебе я в своїх снах.
Моя ти світла!
Садили ми дерева край дороги
у юні свої роки... молоді.
Є радощі на ній наші й тривоги.
Широкою здавалась нам тоді.
Дорога до села... в тополях, ясенах.
Яка ж для мене ти близька і рідна!
Як часто тепер бачу тебе я в своїх снах.
Моя ти світла!
Тут все в цвіту, мов сніжні заметілі,
затрималися в нашому саду.
І себе відчуваю молодим я,
коли цією стежкою іду.
Дорога до села... в тополях, ясенах.
Яка ж для мене ти близька і рідна!
Як часто тепер бачу тебе я в своїх снах.
Моя ти світла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787460
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 15.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2018
МІЙ ДІМ ПІД НЕБЕСАМИ
Відриваюсь, від землі в нічну тишину...
на сьоме небо у Всесвіт птахом злітаю,
слухаю сонату про вічну любов святу
у вікні, зустрічаю схід сонця ,як світає...
Я, мандрівниця, попутниця -земного життя,
мій дім -поетична світлиця під небесами.
де вічно зоріє зоря розпалює вогник тепла
і одиноку птаху зігріває ніжними піснями.
Я, запрошую тебе друже у мої казкові сни...
де замріяна весна зустрічається із літом,
де чути спів райських пташок золоті голоси-
і на килимі щастя душа цвіте маковим цвітом.
Серед ясних зір, у серці відтане крига зими...
сонячний промінь замерзле тіло твоє відігріє,
із очей витре сльозу і осяє путь в зоряні світи-
світла радість, оживе в душі і надією запломеніє.
Із блакитного небокраю усміхнеться щастя...
Богиня поезії подарує насолоду пахощі земні,
і від сузіря Діви приймеш святеє причастя
де є святість, там немає страждань болю в душі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786794
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 10.04.2018
Стікає ніч, вставати мушу…
Росою стелиться земля…
Ворони крик зриває тишу
І зграя губиться в полях.
Десь там за річкою зорати
Весняний лан – мою нудьгу,
Прийдеться рано-рано встати –
Віддатись плугу, бо в боргу,
Перед знедоленним народом,
Що копошиться на землі:
Чаклує, радує приплодом
Своїм, засіяним в ріллі.
Весна…не спиться, теж охота
Примножити посів зрання…
В селі, в звичай, тяжка робота!..
Врожаю молиться рідня.
Зі сходу тягне прохолода….
Це тьма позиції здає
І все відроджує природа:
Світає, сонечко встає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785426
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 01.04.2018
Я тобою живу... У тобі є мій день.
І хоч в косах зима засріблилась,
Ти ж такою для мене, як наша весна,
що цвіла... У душі залишилась.
Я тобою живу...Ще міцніш почуття.
Дотик рук... й ти усе зрозумієш.
Те, що є у душі, і що в серці моїм,
прочитати в очах ти умієш.
Я тобою живу... вже частіше без слів
відчуваєм усе ми порою.
Бачиш, грози шумлять? Прикриваю тебе.
Ти не бійся, бо я є з тобою!
Відшуміло, спливло... Скільки літ золотих!
Мов той жовтий листок за водою.
Я тобою живу... А ти є й дотепер,
як розквітла весна та... Такою!
А молитва твоя - то є мій оберіг.
На сторожі щоднини зі мною!
Повернусь. Обніму. Притулю до грудей.
В тобі день мій... Живу я тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785393
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 31.03.2018
Чи впевнений у тому ти
Що знайшов місце у житті
Якщо є сумніви, вагання
Якісь надії, сподівання
То слід подумати про все
Що є добре,корисне,важливе
Приглянутись до себе пильно
І вирішить, достатньо вільно
Що можеш, хочеш і умієш
Що,майже серцем розумієш
Ти маєш чітко обирати
Свій шлях, щоб завжди
Добро,повагу,успіх мати...
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782365
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 16.03.2018
З'явились проліски з-під снігу,
вже зирять очками на світ.
Над ними небо, синє-синє,
проміння сонця ллє у світ.
Дзвенять пташки, весні радіють.
Весела пісня їх. Дзвінка.
З'явились проліски з-під снігу,
біля маленького струмка.
А цей струмок такий веселий!
Радіє проліскам ясним.
Весняний вітер-непоседа
навперегін біжить із ним.
Туди, до річки... там багато
струмків зібралося малих.
І розлилася, повновода,
вже наша річка... не на сміх.
Навіть журавлики крилаті
дивуються:"Поглянь яка!"
З'явились проліски з-під снігу
біля маленького струмка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781833
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 13.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2018
Показався зелений барвінок
Під кущем голубого бузку.
Тут росте, бо так любить затінок,
Між цих квітів собі в холодку.
Посадила його ще матуся
Так давно у своїм квітнику.
Вишивати барвінок навчуся,
Як вона на моїм рушнику.
Вишивала на щастя, на долю
І в дорогу далеку дала.
Щоб свій край я любила до болю
І стежину назад віднайшла.
Я так довго по світу блукала
І додому верталась не раз.
Слід матусі своєї шукала,
Та лиш смуток стрічає щораз.
Потемніли в хатині віконця,
Вже матусі немає тепер,
Лиш барвінок всміхається сонцю
Та ще вітер сльозинку утер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781206
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 11.03.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSWt8fjH5guPlzZo8LG_wmytnMeutY2TaXGZBG4B8MtP4IIHRuk6g[/img]
Розколошкаю спогадів рій,
Які пам'яті скриня тримає.
І полину у казку тих мрій,
Куди час вже, на жаль, не вертає.
У ріднесенький батьківський двір,
Де стежини зійшлись звідусюди.
Він для мене найкращий- повір,
І такого в житті вже не буде.
Там все рідне, привітне, святе.
Там любисток духм'яний і м'ята.
Це дитинство моє золоте,
Де, як сонце, стріча мене мати.
А у хаті, завжди чепурній,
Із печі- теплий хліб запахущий.
Його смак не забути мені,
Як й води, із криниці, цілющий.
Я туди поринаю в думках.
Там давно вже живуть чужі люди.
І летіла б на крилах, мов птах,
Щоб хоч поглядом в двір зазирнути.
[img][/img]
ВСІХ ЖІНОК ЩИРО ВІТАЮ З СВЯТОМ ВЕСНИ.
БУДЬТЕ ЩАСЛИВИМИ, КОХАНИМИ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781004
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018
Меня попробуй удержать...
не удасться.
Ручьем пробьюсь между камней.
Я - счастье!
Огонь я, молния и гром
одовременно.
Луч солнца, ливень проливной.
Непременно
меня узнаешь ты...
Цветком я нежным могу быть,
мечтой красивой.
И облаком веселым плыть,
рекой игривой.
Ручьем веселым побегу...
не догонишь!
Правда,
в объятьях удержать,
своих ты, нежных,
меня...
Сможешь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780555
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 07.03.2018
[b]ГУМОРЕСКА[/b]
Твір не гігант, та специфічний,
Римований є і прозовий.
Він жартівливий, іронічний.
Живильник настрою чудовий.
[b]АНЕКДОТ[/b]
Цей твір – короткий, та забавний.
Його слова – легкі бесаги.
Він не такий, як інші, славний,
Не для навчання – для розваги.
Він про оказію цікаву
В нім несподівана кінцівка.
Його розказують під каву,
Щоб розпружинилась маківка.
[b]БАЙКА[/b]
Герої цього твору є тварини,
Рослини чи якісь собі предмети.
У змісті є моральності жарини,
Не охолодять їх і водомети.
Тут слово б’є, як куля з автомата,
Висміює погані звички, риси.
В кінці, зазвичай, фраза є крилата –
Величиться, неначе кипариси.
[b]ФЕЙЛЕТОН[/b]
В основу твору входять справжні факти.
Це публіцистика, але художня.
Тут з душ знімає автор катаракти.
І видно, вона повна чи порожня.
Та робить це із гумором – реалить.
Не попадись йому на гак – роздавить.
[b]ПАРОДІЯ[/b]
Це навіть не гумор – сатира.
Рулює тут ентузіазм.
Є критика: іноді щира,
А часом і злісний сарказм.
Як з гречки гречаники роблять,
Так з твору – пародію-твір.
Що було серйозним – роздроблять,
Смішне покладуть на папір.
Замінять лице, котре було.
Навиворіт зміст одягнуть.
Наставлять на першо-спів дуло,
Оголять лиш цим його суть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780350
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018
О, діти... Діти! Зерна золоті.
Мої маленькі, золотисті сонця.
Усмішки розсипаєте ясні.
Душі моєї світлі ви віконця.
О, скільки в вас і ласки, й теплоти!
Даруєте, мов дні ясні, погожі.
Дай радості, щоби завжди цвіли,
тендітні, ніжні паростки ці, Боже!
Ви доброта і радощі мої.
Я вас люблю, мої малі зернятка.
Світіть, зорійте ви усім-усім,
ясного сонця ніжні променятка!
О, діти... Діти! Зерна золоті.
Мої маленькі, золотисті сонця.
Усмішки розсипаєте ясні.
Душі моєї світлі ви віконця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780189
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcR0TegB1AzBpnEnNbUlMRFJw-QdV49RutCo-HpJADfw6LPydzP0ew[/img]
Вслухаюсь, як шепочуть трави,
Як мило з вітром гомонять,
Як сонце губиться в загравах,
І день лягає спочивать.
Гойдає вітер надвечір'я
І ніжно листям шелестить.
У сон вкладається довкілля.
Яка ж чарівна - ось ця мить!
Он, перша зіронька вже сяє,
З-за хмари місяць виплива.
Коханка-ніч його чекає-
В природи є свої дива.
Вслухаюсь, як шепочуть трави.
Сюркочуть пісню цвіркуни.
Так пахнуть скошені отави,
І манять у солодкі сни.
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTlxA1ctSqUGygwJ0gjjRXvSIaMlztfWRm4D_M0Oh6B04K2eska[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779708
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 01.03.2018
1. Облетів чужі краї я,
наче птахом у ві сні,
Повернусь, там де рідненька,
що співала ти мені:
п-в: Про сорочку- вишиванку,
про чудовий, рідний край,
де ліси, моря і гори,
і степи і небокрай.
Про Карпат дзвінкі
потоки,
спів веселий солов'я,
скали Довбуша високі-
бо це все - моя земля.
2. Та сорочка-вишиванка
ляже на моім плечі,
За любов і за усмішку,
вдячний мамо лиш тобі:
п-в: За сорочку- вишиванку,
за чудовий, рідний край,
Де ліси, моря і гори,
і степи і небокрай.
За Карпат дзвінкі потоки.
спів веселий солов'я,
Скали Довбуша високі-
бо це все - моя земля.
3. В Бога щастя ти благала
Україні і синам,
Долю гладдю викладала,
щоб ніхто не забував:
П-в: Про сорочку- вишиванку,
про чудовий, рідний край,
Де ліси, моря і гори,
і степи і небокрай.
Про Карпат дзвінкі потоки,
спів веселий солов'я,
скали Довбуша високі-
бо це все - моя земля.
Руслана Ліщинська-Солецька
9 лютого 2018.
ruslana679@gmail.com
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776049
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Мені наснилось нині, що розлука,
між нас прокралась тихо, мов гроза
І я в останнє протягаю тобі руку,
щоб зупинити мить, що в нас була.
Мені наснилось вже коханню край,
той час настав що в грудях серце мліє.
Що не побачу більш твоїх очей ,
і я в сльозах зриваюся і вірю:
п-в:
Любов солодкою буває і п'янкою,
два люблячі серця що бються в унісон.
Так трепетно і ніжно б'ється в серці
і я кричу-це сон, це тільки сон, це сон
Ті грози відступили, розійшлися,
і вже розвіялися хмари в небутті.
І ти мені так любо усміхнулась, (усміхнувся)
Що зацвіли всі квіти на землі.
Коли у серце зазира до нас тривога,
Летів би (летіла б) птахом - хоч на край землі.
Мелодію сумну розлука нам зіграла,
і віриться що це лише в-ві сні.
п-в:
Руслана Ліщинська-Солецька
15 лютого 2018
ruslana679@gmail.com
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777280
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 22.02.2018
[img]http://dachadecor.com.ua/images/viraw%20grec%20oreha.jpg[/img]
[i][b][color="#085757"]
Сонце за обрієм, стелиться марево...
Запорошила зима.
Ой, зажурилось горіхове дерево:
- Спати б, та сну все нема.
Заполонили думки білу голову,
гілля схилилося вниз,
холод пробрався у душу смарагдову,
смуток коріння надгриз.
- Де красне літечко? Й осінь минулася,
перед очима - пітьма...
Ой, діти, діточки, де ви поділися?
Чи вас ростив надарма?
- Та не журіться ви, любий наш таточку, -
міцно я вас пригорну...
Тепло в обіймах, і ваше коріннячко
кріпне... Ще стрінем весну!
Зазеленіло горіхове гіллячко,
в серце любов потекла.
Очі світилися... Мружилось листячко,
в ніжних проміннях тепла.
Сонце на обрії... Зникло те марево,
вже не лютує зима.
Співи пташинії... Квітне знов дерево
гілля увись підійма.
[/b][/i][/color]
https://youtu.be/7PoGP_ahGnk
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t31.0-8/fr/cp0/e15/q65/27907607_202053667043879_9039166696222297045_o.jpg?efg=eyJpIjoidCJ9&oh=3978184137c92adc99880928cdc227d2&oe=5AFF7CF9[/img]
Фото і робота автора. Горіх, котрий росте посеред подвір'я
садиби авторки і кожного року радує своїми плодами,
та дарує сховок у спекотні дні літа від пекучого сонечка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777930
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 20.02.2018
Любіть укоаїнську ви мову,
Вона в нас така чарівна,
Та слухайте пісню чудову.
Хай в серце приходить весна.
Нехай у душі розцвітає,
Джерельцем із неї бринить,
Лелекою в небі літає,
Та так, щоб хотілося жить.
Щоб ще до схід сонця вставати,
Йти в поле, де стигнуть жита,
Всю вранці росу позбирати,
Де маки й волошка проста.
Де в лузі червона калина
Із вітром про щось гомонить,
Де річка широка, глибинна,
В долині далеко біжить.
Хай піснею мова злітає
В небесну ясну височінь,
Нехай навіки прославляє
Вкраїну для всіх поколінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775073
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Сл. та муз. Н. Башинської
Аранжування Б. Попова
Бігла кізка через міст,
гострі ріжки, рудий хвіст.(2р.)
Шубка плямиста,
вода у річці чиста.(2р.)
Бігла кізка, де ставок,
там зелений моріжок!(2р.)
Шубка плямиста,
вода в ставочку чиста.(2р.)
Бігла кізка, де струмок,
є у кізоньки дзвінок.(2р.)
Шубка плямиста,
вода в струмочку чиста.(2р.)
Бігла кізка мимо хат,
з нею троє козенят.(2р.)
Бігли щосили,
дзвіночками дзвеніли.(3р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775754
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
ВІД ТВОЇХ СЛІВ Я ОЖИВАЮ
Від твоїх ласкавих ніжних слів я оживаю...
первоцвітом посеред білої зими цвіту,
як дика пташка звільнена із полону злітаю...
і до зір, на волю воленьку лечу лечу лечу.
Лютий мороз пече пробирає до кісток...
надворі мороз лютий нікого немає,
тільки я у заметіль іду, і вдихаю ковток...
кружляє сніжинка і в долонях моїх тає.
Скільки радості і щастя ти подарував мені ?...
запалив ватру у душі і вона горить палає...
встеляю вишитий рушник несу любов тобі,
підбираю високу ноту і піснею серце співає.
Променем сонечка лелієш голубиш мене
і шукає самотня пташка високого неба
бо у вишуканім слові -цілюще джерельце
вічна весна і пахне літо медами для тебе.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775747
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Спить наша киця, за день натомилась.
Спи, моя рідная! Спи.
Спить моя киценька, хвостиком вкрилась.
Сняться солодкі їй сни.
Бачить, напевно, як сонечко сходить.
Квітка в саду розцвіла.
Сниться, як весело бджілка літає.
Яблунька квітне... Весна!
Хай ще хурделиця сіється снігом.
Тепло тут киці моїй.
Спить моя киценька, хвостиком вкрилась.
Добре зі мною тут їй.
А як прокинеться... дам їй сметанки.
Рибки попросить сама.
Ще й покатаю на саночках зранку.
Сніжна надворі зима!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775576
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018
[i][b]Я закохався в нинішню неосінь,
В незиму, з частим вкрапленням дощу,
Та більш за все - у шовк її волосся
І в голос, що в трамвайчику почув.
Крізь цей досвітній звук його гудіння ,
Де сонечка недопалок горів,
Лились в баси протертого сидіння,
ЇЇ слова, мов трелі солов'їв.
О, ці поїздки й зустрічі! Це ж, бо́ги,
Мов добра крапля меду у полин!
Отак і я - вернувся із дороги
На превелике щастя не один.
У келихах іскриться "Беладонна",-
Маленька доза градусів у склі.
І заздрить там, в Америці Мадонна,
Моїй найкращій дівчинці Лілі́.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774248
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 06.02.2018
[i][b]Іще не осінь, Господи, не осінь,
А так самотньо в вашому дворі.
Деінде срібло вільхи на волосі
І біло-біло курять димарі.
Ані колядки, ані вам щедрівки,
Під'їздом з вітром гоняться страхи.
Та з цяточками божої корівки
У шапочках засніжені дахи.
Замерзлі вікна дивляться веранди,
Як білий місяць кинувся в лиман.
І чорні-чорні у снігу троянди,
Порозростались ген аж під паркан.
Так темно-темно, хто із нас побачив,
Що оті квіти, там, де бузина,
У затишному дворику, одначе,
Снарядами насіяла війна?[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775259
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Авторська пісня
Зацілує очі, наче квіти,
Теплий сніг,
І впадуть дівочії коси
На поріг…
Я не зичу вам
Ні слави, ні чудес,
Я вручаю вам
Цей постригальний хрест!
Защебече дзвін,
Неначе птиця,
Полюбила вас
Афонськая Цариця.
Зацілує очі, наче квіти,
Теплий сніг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774056
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 02.02.2018
[b][i]Січневий плюс лама прозору кригу,
Хоча, цвітінню й буйству не пора.
Та плаче... плаче соком на відлигу
Старої вишні зранена кора.
Моє вікно фільмує цю картину,-
Плачу зими і вишні, - й не збагне,
Що ця, з прогресом виросла людина,
Кого кохає, того й сильно б’є.
Від цих побоїв зрубами рясніють
Карпатські схили - рани і рубці.
Жаль, ні у кого, навіть не тепліє
Солона крапля горя на щоці.
І вишня, вишня, вишенька навпроти
Оту січневу, вигріту весну
Гілками ловить, зламами на дотик,
А ми за миром йдемо на війну.
Та за здоров'я п'єм гірку отруту,
Здається, цей прогрес забрав уми
У душах вічний лютий, лютий, лютий...
Якби ж то квітня їм... якби... якби...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771123
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 21.01.2018
[i][b]Щасливі ви, бо любите когось ,
Любов’ю, що солодша шоколаду,
Але в житті, так прикро, є той - хтось ,
Що замість неї презентує зраду.
А слідом: поділ спільного майна,
Надривний звук останньої валізи.
Багато тих, що вірили - сім’я,
А це були її лише ескізи.
Не так давно святе його "люблю"
Відлунням стало в інші вікна битись.
Ніяк... нізащо, мабуть, не збагну -
Чому чужими легше спокуситись?
Невже, із інших рук гіркий полин,
Смакує, наче в парку солод вати?
Ми ж викрадаєм, любі, не мужчин,
А назавжди дітей лишаєм тата .[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772373
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Зима в свої права уже вступає,
прикрасила усе навкруг вона.
Листок останній з дерева зриває,
і в нашім полі стежки замела.
А білий сніг летить, летить над гаєм.
Нам щедро так він падає до ніг.
Здається, небо зорі розсипає.
Кружляє сніг...
Кружляє сніг, він землю присипляє,
мереживо для неї тче зима.
І ніжно так їй віхола співає,
на землю срібло ясне ллє зоря.
А білий сніг летить, летить над гаєм.
Нам щедро так він падає до ніг.
Здається, небо зорі розсипає.
Кружляє сніг...
Заснула річка... спить уже під снігом,
напевно, в снах знов бачить солов'я.
І гронами схилилася калина,
для снігурів, напевно, зберегла.
А білий сніг летить, летить над гаєм.
Нам щедро так він падає до ніг.
Здається, небо зорі розсипає.
Кружляє сніг...
Усе навкруг той білий сніг вкриває,
дороги засипає і мости.
По білому снігу, я добре знаю,
сьогодні знов до мене прийдеш ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770331
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 09.01.2018
Незаметно подкралось зимовье…
Серебром разлилось на висках,
И прошедшее… с болью, с тоскою,
На бумагу ложится в стихах.
Не вернуть, неуёмных желаний,
Не забыть перечёркнутых дней,
Ожиданье страстей и страданий,
Во глубокой печали моей.
Помню, жадно желал окунуться
В передряги морской суеты –
За штурвалом судьбе улыбнуться –
Всё мелькало…причалы, порты.
Всё прошло, нет нужды торопиться,
И потерь непознанных, не жаль,
Предназначенным…. в море влюбиться –
Возлюбите тоску и печаль!
Сколько лет промелькнуло напрасно
Средь друзей поражённых мечтой,
Среди волн и погоды, ужасной,
Упивался стихией морской…
И не думал, не верил, не снилось,
Что способен опять воздыхать,
Снизошёл… к капитану, на милость,
Выдал крылья, чтоб смог полетать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770307
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Остаться просто человеком
-Как это очень хорошо!
"Не улететь" с другой планетой,
Не быть кому-нибудь на зло.
Остаться просто человеком
-Любимым, нужным, дорогим.
Как очень много значит это
-Когда ты знаешь, что любим.
Остаться просто человеком
-Незримо "зверя" победить.
Ведь мы за каждого в ответе,
Ведь мы обязаны любить.
Остаться просто человеком,
Хотя так просто стать никем.
Будь молодцом зимой и летом!
А кто-то ведь замёрз в сей день.
Остаться просто человеком,
Ребёнку место уступив.
Ему ещё учиться в этом
И ты примером научил.
Остаться просто человеком.
Всегда есть выбор-"да" и "нет".
Ты проходил всё это где-то,
Хотя минуло много лет.
Остаться просто человеком
-Как это важно для страны!
Защитником, певцом, поэтом.
Учить детей, растить цветы.
Остаться просто человеком
-Всех, словно солнышко, согреть.
И сказано как было кем-то:
"Что жить в пример-надо уметь".
Остаться просто человеком,
Простив друг друга от души.
И в Рождество Христово это,
И во все праздничные дни.
Остаться просто человеком
-Согреть хорошие мечты.
Живём сейчас и этим веком
И воплощаем для любви.
Январь 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770109
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018
Мы снова слышим в этот день:
Христос родился для людей.
И наступил щасливый век,
Ведь Он есть-Богочеловек.
И Он-Единый Божий Сын.
Об этом знает целый мир.
Он ради нас сошёл с небес.
Смерть претерпел- взошёл на Крест.
На древе крестнои искуплял
И радость жизни даровал.
Он научил как свято жить
-Верить , надеяться, любить.
Да,ныне дел не впроворот
-Но это новый поворот.
Мгновения для вечности,
Оставим все безпечности.
Спешим скорее в Божий Храм,
Господь нас ждёт,встречает там.
Душою Бога прославляй,
Делами это подтверждай.
З Великим торжеством Різдва
Поздоровляю Вас і я.
Святкуйте, з радістю живіть.
Яслі у серці Ви зробіть.
Січень 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770107
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018
Він народився поміж гір в спекотний літній день із хмари сильної.
- Дзінь-дзінь! Дзелень-дзелень... Дзелень! - так дзвінко-дзвінко задзвенів.
Так швидко через ліс побіг... побіг... мерщій...мерщій ...у гай аж до беріз!
А там велика є ріка. Бурхлива. Так шумить! І хвилями хлюпочеться, і
стрімко так біжить!
З тією річкою струмок тепер єдиним став, від радості - пустився в пляс,
дзвінкіше заспівав. А тут, таких як він, струмків дуже багато є.
Радіє кожному ріка і сили додає.
І плине вільно вже вперед красива та ріка... Могутня, вільна, гомінка,
весела і легка!
Отак і ми усі тепер у дружбі маєм жить. Повік нікому не здолать, краплин
не розділить! Бо так сильнішими стають навіть в найтяжчий час.
Мов джерело ясне дзвенить нехай і кожен з нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768462
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017
За вікном випав густий сніг….на калині червоні, соковиті грона одягнені в білі чепчики.Синичка, що на ній сиділа, кліпала оченятами, раптово злетіла на підвіконня. З нього- за мить вже сиділа на гілці калини, кілька раз крутнула головою і знову сіла на підвіконня.
Люба спостерігала за нею, любувалася снігом, від радості перехоплювало подих – тепло на душі. Усмішка на обличчі, напевно це перша зима в синички. А сніг сипав, біле простирадло іскрило по землі, на даху сараю виблискувала біла пухова хустка.
Нарешті справжня зима…Речі збирала в валізу. Нагадала,вже відрізала шмат сала, вискочила надвір. Сніжинки - пір`їнки припадали до обличчя, радісно за прищіпку підвісила сало, за білизняний мотузок.За мить у вікно спостерігала за синичкою.Недовго довелося чекати - синичка задоволено дзьобала сало. Ну, от і добре і тобі досить і мені, посміхнулася.
Зазирнула на мобілку, подивитися - котра година. До потяга, ще довго та треба збиратися, до станції йти більш ніж сім кілометрів, спочатку вздовж лісу, потім через поле.
Мати з батьком ходили біля худоби, вони знали, що донька знову збирається в Польщу. Вже запечене м`ясо і пахучі пиріжки, що приготувала мама, лежали у пакеті. Люба два роки підряд їздить на заробітки, влітку продавала морозиво, була на збиранні яблук в садку. А згодом вдалося влаштуватися в кафе помічником кухаря, адже вона мала диплом і досвід роботи в Вінниці, після закінчення технікуму. Це її покликання і гроші непогані. Сама не голодна, в теплі, варто поїхати. Крутиться перед дзеркалом, поправляла русяве волосся, вдихала запах шампуні. В смарагдових очах світилися вогники. Пригадала, як Микола освідчився їй в коханні, вперше назвав «берізкою», бо очі, як листочки молодого дерева. Посміхалася, » берізка» - якій двадцять два роки. Вони з одного села. На вечоринці, коли він йшов в армію, кілька раз запросив її на танець, після того писав листи. А кохання прийшло вже потім, після приходу з армії.
Микола - симпатичний, чорнявий, середнього зросту, але міцної атлетичної статури. Не одна з дівчат мріяла з ним зустрічатися, він все з батьком в клопотах - дім, робота забирали багато часу.
Позирала у вікно, чекала на нього, на свого «кавалера», як називала його мати. І інколи запитувала, чи не пора готуватися до весілля…
Він працював на тракторі - в фермера, хоча на два роки за неї старший та з одруженням не поспішав. Куди спішити й чого? Події на Майдані змусили людей задуматися, що життя змінюється і війна, яку почала Росія, ні до чого хорошого не призведе. Півтора
роки в АТО, повезло - цілісінький повернувся додому. Контракт продовжити не наважився, знав, що Люба чекає й поля треба комусь засівати, обробляти, збирати врожай. Руки тракториста завжди потрібні, в селі бажаючих працювати мало.
Наполеонівські плани будували з Миколою, адже мали приватну землю, на ній планували побудувати кафе, уже мали дозвіл. Та грошей треба та й треба, щоб, відкрити свою справу. Дівчина добре вміла готувати, тож хотіла свої здібності показати односельчанам. Та й весілля, чи день народження було б людям де відсвяткувати, хтось мав би роботу. До міста добиратися далеко і там проблемно знайти роботу, хіба, що на базар можна влаштуватися й теж не завжди.
Микола має гарний дім на два входи, будував разом з батьком, щобі не разом жити та мати одне господарство.
Здавалося все так, як мало бути, вона останній раз їде в Польщу. До весни, а там літо - швидко пролітає час, одружитися планували восени.
Знову крутилася біля дзеркала, оділа пухову білу шапочку, поправляла її, посміхалася. А батьки за столом із хвилюванням давали настанови. Микола відчинив двері,
- Добрий день! Ну, що моя «берізка» вже готова?
Батько відразу встав, подав руку, привіталися.
-Готова, он перед дзеркалом вертиться.
Задоволено кліпала очима, всміхнулася,
- Воно трохи ранувато, але підемо не поспішаючи, така погода чудова, чому б не прогулятися.
- Ох молодість, - передихнула мати, - Скільки кілометрів подолати, говорить прогулятися…
Люба на ходу, поцілувала у шоки маму та батька, схопила пакет,
-Все - все, ми пішли..
-От, як пташка, фур туди - фур сюди, коли вже налітаєшся, коли вже зупинишся, - хитаючи головою сказав батько.
Мама на щоці втерла сльозу.
- Довгі проводи ні до чого…Йдемо Миколо!
Батьки стояли біля хвіртки….. Хоча й не вперше їде донька та серце болить, тривога не покидає.
Микола через плече ніс сумку, взявши його під руку, йшла Люба. З обличчя не сходила усмішка, намагалася не показати, як їй набридли ці поїздки.
А сніг тихенько сипав. Біло довкола…На сірих, від морозу, стовбурах дерев, іскрився іній, на гілках сяяли купки снігу. Під ногами скрипів сніг. Вона час від часу позирала на Миколу,
-А, що сумуватимеш?
- Що за дурні запитання! Коли ти нарешті подорослішаєш? Не боїшся мене залишати? А я боюся за тебе. Ще знайдеш собі поляка, чи, ще не дай Бог, якогось черномазого, - зупинився, поправив шапку.
- Ой, не мели дурниць, я не наївне дівчисько. Краще дивись під ноги, слизько, ще впадемо вдвох! - смикнула за руку.
Проходили мимо Миколиної хати, він хитро поглянув на неї,
- Може зайдемо до моїх, хоч скажеш - до побачення?
Всміхнулася, глянула на хату, поцілувала у щоку,
- Та ні - мій легеню, це буде довго, краще полюбуватися яскравим, зимовим днем. От, як станемо на рушник, тоді будемо спілкуватися. А поки ж, я вільна пташечка, як оті, подивися.
Рукою кивнула на горобину, на гронах сиділо дві синички, крутили голівками, озирнулися, схилялися до ягід
-О подивися, свіжі відпечатки шин від автомобіля, хтось з наших поїхав, як це ти не знав, могли б нас підвезти.
-Та це Микола Онищенко, в гості до своїх приїхав. до тебе йшов, бачив їх, завтра назад будуть їхати.
-А може воно й на краще, милуємося зимовою казкою. Я так люблю наш ліс, наше село, влітку ягоди, пахучі яблука й груші.
Сніг перестав сипати. Йшли вздовж лісу.Розкішні пухнасті ялинки й високі сосни вкрилися лебединим пухом, він переливався, іскрився сріблом. Кущі бузини, шипшини сповиті білою мереживною вуаллю. А велетенські граби на гілках тримали великі купи снігу. Почули помах крил пташки, миттєво звернули увагу. Микола побачив дві сойки, всміхнувся, Люба, аж підскочила, весело, голосно сказала,
-Ой! Ой! Напевно парочка, глянь, яка краса!
Птахи, почувши її, відразу полетіли між дерев. Микола міцно обійняв її, поцілував,
-Ой, ти, як дитина! В тебе стільки чарівності, коли ти така збуджена. Які ж солодкі, твої уста. Знову поцілунок, шапка сповзає донизу, не звертали уваги.
- Сонце моє, стань ось тут, біля куща шипшини, я на телефон тебе зніму, ми попали з тобою в зачаровану країну Снігової королеви,- запропонував всміхаючись.
-Е ні! Тут королева я, хіба не так? - весело сказала й похапцем підхопила сніг, кинула на нього.
Ухилявся, тікав, а вона знову доганяла, обсипала снігом.
-Як нам добре разом, правда, - помітила, Ми з тобою щасливі, адже так ?
Вона піймала його погляд, він протягнув руку, горів бажанням обійняти її та вона прискорила ходу, йшла попереду.
Ліс залишився позаду, почули гул автомобіля. Вона зупинилася,
- От і все ми вже майже біля траси, залишилося, ще два кілометри.
- Так, берізко й часу бути разом все менше,-. помітив зажурено.
Попереду не переоране поле, довга стежка тягнеться стрічкою по стерні, яка де - не - де виглядала з під снігу. Обоє замовкли, кожен думав про своє. Люба думала - Ну от, це точно їду востаннє. Це ж треба пертися стільки кілометрів й ще майже два дні в дорозі, а потім чужі люди. Їх різні забаганки і все це, по чотирнадцять, чи по шістнадцять годин. Звичайно краще було б поніжитися у ліжку. Розтали в поцілунках, як сніг на долоні. Відчути серцебиття Миколи, потрапити в його ніжні обійми, як влітку на сіннику. Ох життя - життя, чому буває так, комусь все відразу, а комусь треба перейти, через труднощі, через випробування. Здається він не помітив моєї тривоги, як мені це все набридло, якби знав, то б переконав не їхати. Але треба іще один раз і все, треба гроші.
Микола ж думав - невже їй не набридло бути на чужині? А можливо там хтось є? Дивився вдалину, а сам подумки тільки з нею, хотілося закрити очі і через декілька хвилин бути в її обіймах, на своєму ж весіллі.
Сіріло небо… наближався вечір. Зимова посадка стояла білою стіною, за нею пролягали залізничні колії й невеличка будівля станції. Сумні погляди…зітхання..
В руці тримала квиток, який щойно купив Микола. Відверталася, приховувала очі, а він повертав її до себе, намагався зазирнути в них. .
На платформі декілька пасажирів з торбами. Як завжди, в цю пору, їхали в місто на вечірній базар. Дизель - поїзд під`їжджав на станцію. Микола цілував її уста, на щоці відчув її сльозу,
-Я кохаю тебе чуєш, я чекаю тебе, чуєш. Ти дала слово, це востаннє. Я тобі вірю! Я вірю, ми будемо разом!
Поцілунок в уста, поправила на ньому шапку, зазирнула в сумні очі й заскочила у вагон.
Провідниця взяла сумку, яку він подав і з заздрістю дивилася, то на неї, то на нього. Всміхалася, напевно пригадала себе в такі роки - ох молодість, як добре, що є таке кохання.…
Оксана намагалася зупинити сльози, що бриніли на віях,
- Миколо! Я зателефоную! Обережно по дорозі, бо ж дуже слизько!
Провідниця зачиняла двері, а вона витирала хустинкою сльози, які котилися, як горошини.
Він дивився вслід, дизель – поїзд набирав швидкість, на душі було гидко й пусто…
Ті, останні слова, що вона сказала, вселяли надію, що він їй потрібен. Та надія , як промінь сонця - зігріває серце…
Грудень 2017 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767606
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Возьму гитару, у окна присяду
Зимушку встречу, будут маскарады
А снег летает , тихо ветер поёт
Но жаль, мелодия, словно душу рвёт.
Вдаль погляжу, а ивушка в печали,
С нею вдвоём, уж очень заскучали,
Ведь платье свадебное, уж надела
От счастья вся, сияла и блестела.
Но подобралась оттепель, сняв наряд,
И оказалось ветер, этому рад,
В любви признался, но снова улетал,
Когда весь снег, таял, угрюмо молчал.
Вечная ревность, увы, ведь с нею жить,
С такими лучше, скажу вам, не дружить,
В моей судьбе, ну что - то есть похоже,
Любовь бессрочная, она дороже!
Попрошу ивушку, услышь, не грусти,
Льдинки сребристы, по ветру пусти,
Нам ни к чему плакать, прилетит вьюга,
Маскарад будет, и мы встретим друга.
Снежок кружится, радуется душа,
Моя подружка, ах ты так хороша..
Зиму- волшебницу мы обожаем,
С тобой красавица, чуть помечтаем.
Стих был написан очень давно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767061
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Ой котилась коляда по лісочку,
там під деревом знайшла меду бочку!
Ой котилась коляда та й по полю,
там зустріла коляда щедру долю!
Веселилась коляда там, де річка,
тут до неї ще прибігла козичка!
А та кізонька хитренька з рогами,
пригощайте нас усіх пирогами!
А коза ця привела ще й Маланку,
танцюватимемо всі тут до ранку!
Пиріжечків захотів ще й Василько,
щоб всім солодко було, а не гірко!
Вам здоров'ячка, і доні, й синочку!
Залишаємо у вас меду бочку!
Сієм, сієм житечком, як по полю.
Закликаємо до вас світлу долю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767024
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Ясна-ясна зіронька засвітилася,
Де мала дитиночка народилася.
А до неї Ангели посміхалися,
Пастушки малесенькі їй вклонялися.
Колихала ненечка та й дитиночку,
І співала матінка ніжно синочку.
- Спи, моя дитиночко... Ой спи, рідная!
Бо для тебе зіронька зійшла світлая.
Колихала ненечка та й дитиночку,
І співала матінка тихо в сінечку.
- Спи, моя дитиночко... Спи гарнесенька!
Біля тебе матінка та й ріднесенька.
І ще більше зіронька заяснілася,
Бо співала матінка. Веселилася.
-Спи, моя дитиночко... Спи прекрасная!
Щоб у тебе доленька була ясная.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766428
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Випав сніг сріблистий.
Білий-білий!
Сад розцвів,
немов прийшла весна.
Серед віток білих тих,
казкових,
я з вікна побачив снігура.
Ніби яблуко рум'яне залишилось
тут на гілочці одній.
Він сидів.
Так гарно!
Й не боявся.
Боже мій! Та він тут не один!
Ціла зграя враз перелетіла
з вишеньки на яблуньку оту.
Правда, ще й на вишні залишились,
ніби вишні вже дозріли у саду.
Випав сніг.
Сріблистий.
Білий-білий!
Сад цвіте.
Сріблиться навкруги.
Як красиво у садочку нашім
знов сидять на вітах снігурі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765255
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Ось зустріла знахаря,
Спитала його,
Ти скажи мені старче,
Що буде, що було.
І сказав мені тихо,
Те що було, забудь.
Візьми віру у серце,
Та й іди, з миром, в путь.
Там зустрінеш кохання,
Там зустрінеш добро.
Ти такого не знала.
В тебе так не було'.
І пішла я стежиною,
Старець навіть не знав,
Що я все зрозуміла,
Правди він не сказав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763786
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017
Хочешь,я во сне, к тебе приду,
Сяду у постели и украдкой,
Посмотрю как спишь ты сладко-сладко.
Хочешь, я во сне, к тебе приду.
Босыми ногами по ковру,
Я ступаю тихою любовью,
И собою целый мир закрою,
В нем, твоим дыханием живу.
Хочешь, не во сне, а на яву.
Это не конец, а лишь начало.
Если одной жизни будет мало,
Я отдам тебе ещё свою.
Хочешь, я во сне, к тебе приду....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763899
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017
Чи знаєш ти в житті ціну сльози, -
Очей солону, мамину вологу,
Яка із шумом першої грози
Спада, мов бісер, рясно на підлогу?
Коли, рука війни, в її життя
Сипнула надто гострих серцю спецій,
З тих пір в красивих, кавових очах
Застигли води всіх земних Венецій.
Із тої днини сива далечінь,
Тепер відносить душу у окопи,
Де світло-ніжна, рідна голубінь
Очей синочка, миру в неї просить.
Тож ти, хоч зрідка, просто уяви,
Як їй у груди б'ють воєнним берцем.
Чи знаєм ми таку ціну сльози,
Як плаче мама... плаче мама серцем?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763470
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017
Ой висока та гора,
біля неї вища.
Ой широка та ріка,
біля неї ширша.
Ой тяжка та чужина,
а дома ж не важче.
Треба всім
край свій любить.
Буде жити краще!
Бо багате поле те,
яке гарно сіють.
І щаслива доля та,
де радіти вміють!
Ой висока та гора,
біля неї вища.
Ой широка та ріка,
біля неї ширша.
Шлях, де гори і ріка,
в далину повився.
Є найкращою земля,
де ти народився!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763270
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 01.12.2017
Йшла, не торкаючись землі,
Із хмарок шаль на ній бриніла,
Мов спілий колос на стеблі,
Така, як квітка запізніла.
Крильми за Всесвіт зачепила,
Смарагди – спалахом в очах.
Так цілу вічність тут ходила,
Збирала зорі по ночах.
Він теж ходив по цій алеї,
Мигали тисячі облич,
Не бачив він тоді лілеї,
Не чув її благальний клич.
Зустрілись поглядами-блиском,
Вона чекала, він чекав!
Вони обоє – поряд, близько,
А в них обох не має прав…
Пішли маршрутами своїми.
Він озирнувся і – вона,
Та заперечили сивини
І промовчали імена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762890
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017
У лісі соловей співав.
Ворона ввись здійняла крила.
Листок на дубі танцював.
Мураха очі зажмурила.
Примліла м’ята, кропива
У такт мелодії хиталась.
І тут ведмедя голова
З кущів малини показалась:
- Задзьобаю я солов’я!
Рве голом, мов би був не ситий.
Треба ревіти так, як я,
А не рулади виводити.
- Гей! Слухайте мене! Я гну
Дуби і голос в мене дужий!
В кущі зайчисько дременув.
Жучок заліз у дику ружу.
Ведмідь гудів, ввійшов в азарт.
Ця «пісня» лева розбудила –
Він розізлився не на жарт,
Прибіг, роздер співця-бурмила
На клапті. Ось такий кінець
У байку цю вам, друзі, кину.
Самозакоханий співець
Помер, а міг би їсть малину.
Отож, не будьте, як ведмідь,
Чужі таланти не тавруйте.
Своїм ревінням слух не рвіть,
Світо-гармонії не псуйте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762978
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 30.11.2017
Знов повертаємось, у ті часи,
Буремні дні…Слава Україні!
Молодих хлопців, чули голоси.
На площі зібралися, в надії.
Вони стояли за правду й волю,
За рідну неньку, свою країну,
За мир і радість, щасливу долю,
За рідний край й мову солов`їну.
Хто зрадив їх, як посмів зганьбити?
За погляд кращим замати життя,
Чи можна людям, віру розбити,
За мир і щастя, світле майбуття.
Зранені й вбиті, ой, біда прийшла,
Злітали в небо, один за одним,
Мов янголята - птахи. Не знайшла,
Сина свого. Скрізь чути паленим.
Знов «Пливе кача», гучно лунає,
Душа стражденна, полум`ям горить,
У серцях біль, наче ножем крає,
Ворог не в змозі, смілих підкорить.
А потім втеча(баті) і зрада,
Радий сусід,, хапнув у обійми,
Бо ж обікрала нас панська влада,
Ми ж ворогами стали клятими.
Поспіль, ще йде четвертий рік війна,
Не на колінах, нас не зламати,
І вірять, знають, настане весна,
Бо ж спромоглись, народ об`єднати.
Уміють битися, козаченьки,
За правду пращури, навчили їх
Упевнені втечуть вороженьки,
Землю свою, відстояти не гріх.
Згадаймо нині,усіх загиблих,
Героям Слава! В журбі країна,
Не боїмось,сусідів зухвалих,
Настане мир, розквітне Вкраїна!
Листопад 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763085
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017
Злетіла пташка в неба синь...
Міцні у неї крила.
Сплеснула рибка у ріці.
Яка ж я є щаслива!
Ось наливаються сади,
і в колоску зернина.
Зірниця сходить тут щодня.
Прекрасна кожна днина.
Краплини чистої роси
на сонці заіскрились.
Доріжки споришеві тут,
що у життя повились.
Квітнуть ромашки поміж трав,
душі моєї квіти.
Співає жайвір... до води
вербички хилять віти.
Весела райдуги дуга...
дарує щастя миті.
Усі прийшли ми у цей світ
для того, щоб любити.
Злетіла пташка в неба синь...
В польоті- краса й сила.
Розправлю я, мов пташка та,
в своїй любові крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762728
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 30.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2017
Яке чудове місто Лева!
Його душа – квітучий сад!
Тут чорна кава – королева.
Король – добірний шоколад.
Церковний дзвін тут шир гойдає,
Співає пісню голосну,
На вежу сонечко сідає,
Коли збирається до сну.
Цілує в губи часто мжичка
Дахи, бруківку і кущі.
Гуляє злива в черевичках,
У капелюшку і плащі,
Вицокує по тротуарі
Старий заучений мотив.
А вітерець на львівській ґварі
Співає реп до хрипоти.
В атаку гість бере каварню,
Театр, крамницю, храм, музей.
Бібліотека і книгарня
Гостить словесними бізе.
Тут волі дух і віра в серці,
Свят-Юр зі списам у руці
Із царством тьми у вічнім герці.
Тут надихаються митці.
Є стиль ампіру, ренесансу,
Бароко й готики сліди.
Тут леви роблять реверанси,
Коли повз них проходиш ти.
Море людей тут брало тропи
В пошуку знахідок, скарбів.
Перлинка світу та Європи
Центр українства місто Львів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762365
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017
[b]А дерева все вгору і вгору...
І для них кожен день - тихе свято.
Є терпіння у них. Без декору
А чи з ним виглядають багато.
Простоять собі зиму в задумі,
Листям шум весня́ний запалає.
Літні пестощі ніжним струмом -
Сонце кожен листочок ласкає.
А як осінь збирає подать,
Найдорожче дають їй дерева:
Всі плоди свої й навіть свій одяг,
Добре знають, що це недаремно.
Що знов мудрість впаде у мовчанні,
Що знов холод зітре всі провини...
І ще знають, що це не востаннє,
Що знов юність у листі прилине...
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762350
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Пиши, поете!
Пиши, поете, не дрімай,
Пиши, закреслюй, знов пиши,
Скрипи пером, біжи, спіши
Своє минуле доганяй!
Будуй словесні частоколи,
Не став останню крапку розділу «Життя»,
Бо сила непоборна надвечір’я
Відкриє бездну небуття,
А розділу наступного
Не станеться ніколи.
Пиши, інакше розум затуманить сон,
Святі заповнять піснеспіви
І в образі всепрощенної Діви
Труди свої понесеш на Афон.
Вже твоя на коліна впала тінь,
Могутній вічності скорилася в безсилі.
Діянія свої, і милі і не милі,
Постав перед судом майбутніх поколінь.
Так що пиши, поете, не дрімай!
Пиши закреслюй, знов пиши!
Скрипи пером, біжи, спіши
Себе перед собою сповідай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758527
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 26.11.2017
[i][b]Сезон дощу, осінньо-м'ятна стужа
З поривом вітру лізуть до дверей.
І я стаю чимраз тоді недужа
Не від інфекцій, але від людей.
Спадає радість, настрою під мінус,
Що навіть скибка цитрусу й узвар
Не здатні мій здолати горе-вірус -
Вселенську битву доброго та чвар,
Та в час, де ніжність зовсім вже не зброя,
І тисне на гачок лиха рука.
Кричу: "я - дівчина...
Я - дівчина, не воїн,
Я проти війн занадто ще слабка".[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753487
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 24.11.2017
Я вас прошу, - залиште мою осінь,
Поки вокзальне світиться табло.
І не зважайте, що думки й волосся,
Студенний вітер плутає на зло.
Що в розкладах , із всіх знайомих речень,
Не викреслено: "Київ - Кривий ріг",
Що жовте листя, хоч і недоречно ,
Вінтажним злотом падає до ніг.
Геть, попри все, зробіть свідомий вибір,
Не засмутивши жодну із жінок.
Хоча, одна лиш вимовить: "спасибі!".
Й помолиться на придбаний квиток
Та на гучні пере́співи вагонів,
Що вас несуть додому іздаля.
А там... перон... стрибне на руки доня...
Та мамою її буду не я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761932
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 24.11.2017
Щемящее чувство в груди...
Дыхание сдавило...
Не отказывайтесь от Любви!
Любовь - большая Сила!
Как сон...
Нереальность...
Многое дала Любовь!
Самое ценное - радость!
Щемящее чувство в груди...
На сердце - тяжесть...
Любовь береги!
Уходя - возвращаясь!
Она есть!
Внутри!
Живая!
Щемящее чувство в груди...
Нет!
Её не убью!
Верну - отпуская !
Её отогрею...
С собой возьму!
Никому не сказав где я...
Щемящее чувство в груди...
Как открытая рана...
Любовь сберегу!
Без Неё - сирота я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761893
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017
Спроба прози
[youtube]https://youtu.be/5Q-ircxDAtM[/youtube]
Осінній ранок. Накрапає.
Зрізані квіти обережно кладе на землю:"Боронь боже, ненароком зашкодити ніжним пелюсткам. Так тихо зараз... Які ж вони гарні! Восени трояндовий кущ вкривається чудовими відтінками, можливо, літо завдячило цій розкішній палітрі. О, так! Це зроблено, попри заборону суворого директора швендяти клумбами. Зрізана краса, це їй - моїй симпатії, котра вже рік, як з'явилася у нас."
Усмішка розтягнулася на вдоволеному обличчі... Уявив, як його пасія дивуватиметься отакому пишному, запашному букету... Як радітиме, що тільки цей уважний чоловік із всіх жителів геріатричного будинку пам'ятає особливу для неї подію і водночас зрозуміє, якою важливою є для нього, Антона.
Швиденько позбирав всі квіти і побіг до дверей. Пронісся сходами вверх до комірчини і заховав квіти в шафу.
Антон - худорлявий, літній чоловік без зубів, окрасою котрого залишився лише один, що, мов на сміх зберігся на яснах, нахабно виглядаючи, навіть із закритого рота.
Усі вважали його диваком, несповна розуму... "Та хай думають що хочуть!" - не переймався. Жив, як умів... Коли боліло - плакав, як сміялися - реготав, коли насміхалися співмешканці - міг і побити. А коли Настуня - нова молоденька лікарка, уважно прислухалася слухавкою до серця - муркотів щось під ніс, а його серце в ту хвилину гупало, мов дзвін...
Він зустрічав її кожного ранку на порозі будинку, коли всі ще спали. Вдавав, що просто прогулюється коридором і проводжав поглядом додому. Уявляв, як відпочиває чи готує щось на вечерю; приймає душ чи крутиться перед дзеркалом, розчісуючи своє довге русяве волосся...
Задощило... Настя бігла попри калюжі. Високі підбори лунко видзвонювали в такт дощу. Отак віртуозно минати камінці на зруйнованій часом дорозі і перескакувати щойно утворені глибоченькі баюри, під стать тільки граційній лані, на яку вона тепер так схожа.
При вході, складаючись, зойкнула Настина парасолька і зацокали каблучки коридором в напрямку до кабінету.
Прокидалися мешканці... Хтось молився новому прийдешньому дню, а хтось стогнав від чергової безсонної ночі, сповненої болячок, проклинаючи своє минуле. Життя починало пульсувати і тут, в притулку, де проживає осінь.
Пора! - подумав Антон. - Поки нема пацієнтів, - привітаю!
Перечекав поки коридором перейде дебела санітарка з відром води. Війнуло хлоркою, що аж залоскотало у носі. Навшпиньки пробрався в кладовку. Перекладав квіти тремтячими руками... Зав'язав стрічкою, відрізок котрої колись заховав, коли працівники закладу прикрашали стіни перед святами.
... В напіввідчинених дверях спочатку з'явився величезний оберемок квітів, а потім постать чоловіка, що ніяковіючи, ніс їх, дрібно тупцюючи ногами.
- Настуню! - видихнув із себе Антон ім'я дівчини. Щоки чоловіка побагровіли від хвилювання. Йому здавалося, що він зараз знаходиться десь між небом і землею.
- Анастасіє Вікторівно, - ще раз пробелькотів.
Дівчина спантеличино дивилася на чоловіка.
- Я... я... Ось! Це - тобі... Це - вам, Настуню! - ледь вдалося вимовити перші слова.
Настя зупинила погляд на букеті. Десь вона бачила ці троянди... "Ох! Це ж квіти, що ростуть отут, на центральній клумбі! - промайнула думка. - А їх так багато, мабуть, з тридцять... Ой! Чому вони у Антона?"
Кабінет наповнювався неймовірним ароматом...
- Сьогодні свято у вас, Настуню! У нас свято! Я пам'ятаю... Ви...ви... прийшли до нас, якраз сьогодні рік! Я такий щасливий! Ти... ти... лікуєш мене... я здоровий тепер! Дя... дякую, лікарко! - Антон сяяв, немов ті квіти і тицяв, тицяв букет їй в руки.
- Антоне... Ну, навіщо ці квіти? Забери їх! Ні, ні, краще віддай. Вибач!.. Вибач...
Розв'язала стрічку, що утримувала вкупі оберемок і почала швидко переламувати стебла, ціляючи ними у смітник...
- Ти не міг мені просто так сказати?.. Квіти? А що скажуть інші? Звідки вони у мене? Хто подарував? Ан-то-не! - і лагідний голос дівчини змінився до невпізнання.
- Рік саме сьогодні? От і добре! Ще рік попрацюю і все! По направленню з медуніверситету зобов'язана відпрацювати в держзакладі. Антоне, не ображайся, спасибі тобі! О, а якщо хочеш порадувати мене, - добавила, перевзуваючись у кімнатне взуття, - помий мої черевички від болота, ідучи сюди до праці, забруднилися трішки.
...Антон ніс черевички по темному коридору... Чи був він темний, чи освітлений - не пам'ятає. Щось дзвеніло у скронях... Снували попри нього мешканці будинку. Когось він зачепив ліктем, його вдарили в плечі... Давно він плакав. Десь із низу, з першого поверху лунало:"Сніданок!.."
"Мухи... Мухи? Чого їх тут так багато?"
А коли нахилився над тазиком мити черевички, почув крик знадвору:
" Хто?! Хто посмів обривати квіти?!!"
В очах потемніло... "Мухи... Знов оті мухи..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760696
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 22.11.2017
[i]Боль в сердце не должна быть вечной
Найдется для него покой
Пути судьбы не безупречны
Но в них всегда порядок свой
Когда ты ищешь что-то больше
Чем то, что есть в тебе сейчас
Тогда и бритвы стают тоньше
И лучше спрятан каждый шанс
Остановиться, значит - струсить
Ну, а продолжить – снова риск
И поиск невозможно сузить
Порой ступени ведут вниз
Где полон ад благих порывов
Где преступленьям дарят свет
Среди любви и нервных срывов
Таится призрачный ответ
Боль в сердце - просто указатель
Но выбор только за тобой
Судьба - невидимый издатель
А пишешь ты своей рукой.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761707
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017
Не знаю, чи побачу ще, чи ні
Ключі лелек в простреленім озоні,
Що над велюром тьмяних териконів,
Щораз тягнулись в небо по весні.
Й несли в степи вознесене - "курли !",
Що пробира до дрожі душу й тіло,
Туди, де зараз люди під прицілом
І перельотом втомлені птахи.
Туди, де вибух лиш одним мазком,
Заграв стирає сонячну палітру,
І боязко, і страшно, навіть, вітру
Від того, так би мовити, АТО.
Де, попри все , на вирубках війни
Між блискавиць розлючених розрядів
Ще бачиться, як від густих снарядів
Лелеки прикривають нас грудьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759417
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 22.11.2017
ДІЕТА ДЛЯ КУМА
ГУМОРЕСКА
Надумала, кума зробити із кума молодого...
щоб не їв він солодкі пляцки м'ясо і сало,
наварила йому із бурачині борщу пісного-
щоб у животі його грав марш і бурчало.
,А ''у вечері після шостої пий молоко квасне-
їж овочі фрукти і не треба вживати білого хліба...
щоб качав мускули займався гімнастиков карате-
і будеш мій чоловіче стрункий і накачене тіло''.
А кум, був такий добрий що слухався Одарки...
що сказала ,те робив щоб любій жінці догодити,
мив посуду, гладив штани... із свині топив шкварки ,
дообіду спала ,він на пінцюх ходив щоб її не збудити.
Мій кум, витримав діетичний режим два дні ...
а на третій день не витримав тай підняв голос,
''слухай, жінко готуй їсти я не буду гризти сухарі-
і не буду жити від роси і повітря як у полі колос''.
''Не подобаюсь, тобі такий іду до сусідки Оксани,
вона пошанує мене напече наварит і помиє ноги,
приласкає приголубит і скаже мій милий коханий
за мої руки і копійчину буде зустрічати із дороги''.
Моя кума, задумалась... що буде без кума робити,
коли її руки виросли не для того щоб працювати.
навчилась панувати за його спиною добре жити...
і каже '' їж скільки хочеш, щоб тільки здоров'я мати.''
М .ЧАЙКІІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760938
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017
[img]http://i.ytimg.com/vi/xQrFjMFpyBg/mqdefault.jpg[/img]
Запахла осінь враз гіркими полинами,
Опалим листям під ногами шурхотить.
Крильми розлуки наче тріпотить між нами,
Вона ніколи у мені не відболить.
В пожухлих травах хай росою засріблиться,
Світанком босим до оселі забреде.
Якась надія ще десь у душі тепли́ться,
І смутком осені на землю упаде.
Хай він зотліє у рудому падолисті
Прогірклим болем невимовного жалю.
Зберу із світлих мрій моїх разок намиста.
З тобою пополам їх любий розділю.
[img]https://static.pexels.com/photos/63614/autumn-tree-leaves-red-63614.jpeg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760032
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Вздовж поля, в ряд тополі - високі, пишні….
Тягнуться до самого села, воно розкидане по пагорбах, схилилося до річки. А в самій низині став, широкий, широкий, ледве розгледіти, що росте по іншу сторону. Та добре видно лебедів, вони один до одного голови схилили, немов про щось шепочуть, застигли на одному місці.
А вода від вітру рябить і де – не - де круги по ній, вона така чиста, що здалеку видно водорості, а де їх немає видніється дно і зграйки маленьких рибок, весь час кудись поспішають. А зовсім близько, попід
чагарник і зілля, по воді, немов розкидані, водяні лілії.
Ранкове сонце кинуло перші промені до землі. Миколка спостерігав за поплавком у воді , який час від часу колихався від вітру і течії.
Зовсім близько, б`ють джерела, вода прохолодна, інколи, аж промерзне та він звик. Клювало добре, тому й рибалив, кожного дня додому приносив рибу. Гарний улов, коли зранку, а потім сиди, хоч цілий день майже нічого не впіймаєш. Та він й дуже не переймався , цієї риби достатньо, щоб зварити юшки та посмажити. іншим разом скільки наловить - навіть занесе тітці Надії й дядькові Степану. Правда він трохи соромиться туди йти, бо там є дві дівчинки Наталка і Ніна. Та соромиться тільки при дорослих, а так ні. Коли дівчата купаються в ставку, чи біля річки засмагають, підходить, поспілкується, щось цікаве розповість. Він старший за них на два роки, йому минуло дванадцять років. Дуже схожий до мами, чорнявий, а очі сині, як волошки, зростом вдався до тата, як на свій вік – височенький.
Між дівчатками різниця в один рік. Обоє світлоокі, колір волосся теж схожий, світло русявий з рудим відтінком. І зростом однакові, і одна, і друга мають по обличчі ластовиння. Наталка старша, пишніша й добріша, завжди уступить, якщо виникає якась суперечка. А про Ніну цього не скажеш, особливий, жорсткий характер, ще змалку непосидюча, вередлива, хитренька. У всьому намагалася бути лідером, часто ображає сестру, а іншим разом, як хтось пригостить цукерками, ніколи порівну не поділить, завжди собі більше візьме.
Дівчатка і школу пішли у один клас, так вирішили батьки.
Миколка жив з мамою, він народився - коли розпочалася Велика Вітчизняна війна. Батька знає тільки на фото, загинув взимку, в кінці тисяча дев`ятсот сорок першого року. Одній матері важко виховувати сина та, але що поробиш. Часом треба чоловіка вдома, попиляти дрова, чи, щось полагодити біля хати, як був меншим, все бігав до дядька Степана - батька дівчаток, щоб допоміг мамі. Той лагідно погляне в очі, усміхнеться, погладить по голові і скаже,
-Гаразд синку, прийду.
І хлопчикові так тепло на душі, часто думав, от би мій тато був живий, напевно б теж таким був. Інколи, ввечері прибіжить до мами, присяде на коліна , обійме і просить, щоб розповіла про тата. Вона ж кожного разу, витирає сльози, довго розповідає, доки почує сопіння сина.
Дружба дітей , як сонце, щодня разом. В інше село ходили до школи, навпростець чотири кілометри, воно, то нічого коли погода гарна, а коли восени дощами заливало, кепсько. На уроках сиділи в промокших шкарпетках, чи в онучах. Не кожен тоді мав добротне взуття, все якісь низенькі черевики. Ще скрутніше взимку, як завіє! Світу білого не видно! Такі пагорби сріблястого снігу понасипає, що застрягали, аж по пояс. А часом навіть не виходили з хати, не йшли до школи, коли мороз за двадцять, всі грілися на печі.
Пройшов час ..... Весняний теплий день нічого поганого не віщував.
Четвертий клас здригався від галасу, захворіла вчителька з математики. За дорученням завуча школи прийшла учениця дев`ятого класу, на дошці написала самостійну роботу. Приклади й задачі розділила на два варіанти, в класі настала тиша. Дехто справився швидко з завданням, а дехто вертівся, просив, щоб дали списати.
Наталка вже зробила самостійну роботу, Максим, який сидів через ряд, шепотів до неї, щоб передала свій зошит. Та ж намагається не звертати уваги, хоч і не було вчительки та вважала за потрібне бути дисциплінованою. Дівчинка сиділа ледь з повернутою головою до вікна, раптом ручка з пером влетіла в бік ока.
-Ой, - пролунало на весь клас.
Діти завмерли від несподіванки, Наталка підтримувала рукою ручку, з під якої текла кров. Ніна з переляку побігла до директора школи, вже слідом за нею бігла медсестра.
На той час в селах, яка там була медицина - невеликий будинок, в якому і поліклініка й лікарня. Ручку звичайно з пером витягли, але дівчинка зосталася понівеченою. Хоча вона на нього бачила непогано, але біле більмо затягнуло все око. Максим - хлопець з іншого села, директор школи визвав його батьків, просили вибачення за те, що сталося. Та це нічого не дало, щоб виправити, вже не повернути звичайного вигляду ока.
Після того випадку Миколка був охоронцем дівчаткам, навіть у школі, на кожній перерві підходив до них. Шкода Наталки, намагався розвеселити дівчат, але більше йому подобалася Ніна. Хоча дівчина була з кавернозним характером та вона йому, ще з дитячих років більше сподобалася.
Микола закінчив восьмий клас, справжній парубок, так казала на нього мама. Послала його до дядька Івана, це двоюрідний брат матері, щоб навчив водити автомобіль, той возив голову колгоспу на УАЗі.
Час плинув… Дружба продовжувалася, без ніяких пригод, все завжди втрьох. Корови пасти, чи в полі сапати буряк, чи кукурудзу, ніякої роботи не боялися. Як старші, на току, засмаглі, веселі дівчата, хлопець більше задивлявся, любувався Ніною.
А Наталка кидала ревнивий погляд, дівчина відчувала до нього ніжність і більше турбувалася про нього, ніж сестра. В спеку - з дому приносила компот, він дякував, жартував з нею, думав Ніна приревнує , вона тільки усміхалася.
Пройшло два роки…. Текля чистила рибу і дивилася на сина,
-Чому зажурився, синку, в тебе щось трапилося? Здається все добре, навчився водити автомобіль. Не озирнешся, вже й останній дзвоник у школі. Все добре, вам зараз легше жити, чим ми жили. Тішся синку, дякувати Богу, війни немає, підеш в армію, відслужиш , як годиться, все буде добре. Як там, в Надії справи, приїхала з Москви? Добре навчилася торгувати, має комерцію, сало в людей купить, повезе продасть, сюди ж ситець везе, якісь хустинки. Все для дівчат, прямо принцеси, в селі найкраще одягаються..
-Та вони хочуть в містечку купити хату, дядько Степан піде працювати на залізницю, він же гарний слюсар, говорить, що пообіцяли в депо взяти.
-А ,що Ніна? Ти ж бачу давно по ній сохнеш….
-Мамо, давай не зараз, ми всі разом з молоддю. Але вона гарна та чи не вискочить заміж , поки я відслужу. А зараз одружуватися, ще рано, боюся поїде в місто, загордиться, не захоче зі мною діла мати.
Микола часто мріяв про стосунки з Ніною, якось навіть на побачення запросив, вона тільки усміхнулася,
-Ми майже кожного дня з тобою на побаченні, хіба не так?
А потім тихо сміється, хитро позирає, ледь стримується, щоб при всіх голосно не засміятися.
Дівчата закінчили школу, а Микола йшов у армію. В сестер плани навчатися в районному містечку на лаборанта.
Наталка і Ніна, і тут, як завжди разом, хоча Ніна мріяла піти в торгівлю, щоб переїхати жити в обласне місто та батьки наполягли ,щоб в училищі навчалися разом, а там, час покаже.
Микола писав одного листа на двох, розповідав про службу, цікавився новинами села. Писав, що дуже нудьгує за обома й дуже хоче додому. Але в листах більше звертався до Ніни, вона ж з цього лише сміялася й жартувала, - Ой любов моя! Чи будеш моя?! Ха! Ха! Ха! Ой, як зворушливо!
Одного разу, отримавши листа, Наталка запитала Ніну,
-То коли ти будеш їхати в місто? Хай би вже прийшов з армії Коля, то ми б з ним побралися.
Ніна від здивування відкопилила губу, витріщила очі,
- Ха! А у вас, що любов? Щось я не помічала? Чи може ти з ним вже й цілувалася?
Хитро її зміряла, оглянула з ніг до голови, гучно засміялася.
-Та ні,, але думаю, що він до мене не байдужий. Та і я старша за тебе, тож маю вийти заміж перша, - хвилюючись відповіла Наталка.
-Не знаю, що тобі сказати…. Він якось мене на побачення запрошував та я відмовила, з сільськими не хочу діла мати, от би якогось військового зустріти, щоб квартира в місті. А він, тим паче, водієм працює, все від нього несе соляркою, завжди замурзаний, після нього треба прати засмальцьовані речі. Ні! Це не моє. Тож можеш з ним закрутити, як прийде з армії, він мені не потрібен.
Вечоріло… Сонце загубилося поміж хмар, небо встелене сірими і чорними хмарами. Легенький вітерець просушував землю після дощу.
На лавці під хатою сиділо кілька дівчат, перед ними хлопець, бринькав на гітарі . Ніна зачаровано дивилася на нього, мило всміхалася, в очах замерехтіли яскраві вогники. Сергій, приїхав з батьком, з Криму - в гості до баби й діда, вони жили тут, по – сусідству. Дівчата відразу звернули увагу, коли на лавці біля двору почули звуки гітари. Він вперше приїхав сюди, тому й нікого не знав, на вид, йому добрих років двадцять п`ять. Розповідав, що служив в морфлоті, працює в порту диспетчером. Ніна, дізнавшись все це про нього - не зводила очей.
Чорні брови, карі очі, - наспівувала дівчина під ніс, - Якби ж мені вами та заволодіти.
Кілька днів поспіль Ніна ввечері прогулювалася з Сергієм наодинці, він взяв адресу, обіцяв написати.
Та, як кажуть, - » У воду канув, ні слуху ні духу». Цілий рік дівчина виглядала поштарку та так листа від Сергія й не дочекалася.
Пройшов рік….. Одного літнього вечора Микола повернувся зі служби, в мами розпитував, як тут , що нового в селі ? І в першу чергу запитав, чи Ніна заміж не вийшла, бо останнім часом на листи відповідала Наталка. Мати плакала від радості, тішилася, що вдома є помічник.
-Все добре синочку, ти довго не гуляй, одружися, підуть діти, веселіше буде в нашій світлині.
-Добре мамо, добре, думаю після жнив засватаємо, а там й зіграємо весілля.
На вулиці ввечері гучно, в хлопців і дівчат, тільки й мови - з армії прийшов Микола .
Наталка одягла найкрасивішу сукню , колоском заплела косу. В руках тримала капроновий рожевий шарфик, він пасував до обличчя, зливається з кольором сукні.
Ніна, не переймалася вбранням, не відчувала таких хвилювань. Вона мріяла переїхати в велике місто, жити шикарно, мати квартиру, авто, ходити в театри.
Микола - на відстані усміхався до всіх, привітався, пригощає цукерками » Барбарис». Наталка з нього не зводила очей, адже давно кохала, тільки боялася зізнатися Ніні. Він підійшов до сестер, став посеред них, обох охопив руками й обох поцілував у щічки. Задоволено дивлячись на всіх дівчат, усміхався,
-Ой! Які ж ви гарні, немов троянди, красуні наші ! Де тільки не був, а кращих, чим наші дівчата ніде не бачив.
Того вечора наче й не було для Наталки, так швидко сплинув час, юрбою слухали розповіді Миколи. Він відслужив в Казахстані, всього надивився, як там люди живуть, як відносяться до жінок, було що розповідати.
Ніч тихо спустилася до землі. Небо прикрашене яскравими зірками, а місяць тарілкою, мінливо переливався , світив все ясніше і ясніше. Його світло обливало землю синявим кольором, десь недалеко з садка линув спів соловейка.
Вже пізно - сестри спішили додому, щоб часом від батька не було прочуханки. Він ранком завжди сварився, коли гуляли допізна , на другий день не давав довго поспати, завжди знайде якусь роботу.
Літо збігало до кінця… Жнива закінчилися давно та на току, ще кипіла робота. Микола працював на вантажному автомобілі, перевозив зерно, додому повертався дуже пізно, не було часу на вечорниці.
Одного разу , в вихідний день молодь, як завжди зібралася ввечері, хтось з хлопців навіть приніс гармошку. Веселились, хлопці ,щось розповідали, жартували, дівчата, одна перед іншою наспівували частівки. Микола стояв поруч з сестрами, як завжди уважний, весело спілкувався. А потім між словом проговорив,
-Думаю мені пора одружитися, досить, нагулявся.
Й до Ніни,
-А, що сватів з хати не виженуть, як прийду?
Та хитро зирнула,
-В нашій хаті є дівка на виданні, чому ж виженуть? Та й загалом, ми завжди раді гостям.
Наталка розчервонілась і випалила,
-Ми давно рушники вишили, тож чекаємо.
Вже всі поспішали додому…
Мама, ще не спала, коли Микола зайшов до хати, вона щось шила на швейній машинці.
-О, так пізно працюєш! Все тобі не спиться! Ну, що підемо сватати Ніну?
-А ти з нею поговорив, вона тобі не відмовить? Чула , що по тобі Наталка сохне. Але синку скажу, мені більше до душі Наталка, хоч біда в неї з оком, але ж така добра.
- Та ні ,мамо, на вихідні сватаємо Ніну, думаю не відмовить.
Надія приготувала страви, гомоніла біля столу,
- То добре, Микола хлопець не поганий, як скаже, так і зробить, роботящий. Та і свекруха така, що невістку не образить, багато труднощів зазнала на віку, важко було без чоловіка.
В хату зайшло п`ять чоловік, як за звичаєм привіталися, розсілися на лавці, вели переговори.
Ніна і Наталка в другій кімнаті слухали розмови, які вели старости. Ніна ледь голосно не засміялася, коли почула, що просять її за дружину.
- Я за нього не піду, хіба він мене не зрозумів. Тож ти йому за рушники сказала, то яке я маю діло до сватання.
Надія зайшла в кімнату до дівчат,
- Не знаю, що мені з вами робити, хіба годиться меншу дати першу? Не знаю такого, зараз батька покличемо, що він скаже?
Ніна почала говорити матері, що зовсім байдужа до Миколи, щоб і не думали, що вона колись піде за нього.
Батько сердито дивився на дівчат,
-Що обидві хвостиком вертіли? От і навертіли!
Наталка вся на нервах, розпашіла, ходила по кімнаті, здавалося, зараз все розірве на клоччя, щоб їй не попало під руки. Тремтіла, стискає руки в кулаки, не витримала , випалила
- Це він мене мав сватати, адже я його кохаю, чуєте, ще з дитинства!
На декілька секунд всі завмерли… Вже мати й батько шепотіли між собою, розмахували руками. Нарешті батько взяв за руку Наталку,
-Пішли, що Бог дасть.
В голові Наталки, аж гуділо від хвилювання. Коли вийшли до сватів - розцвіла, сяяла, як на сонці квітучий кущ калини .
-Ось, Миколко тобі дружина, зростили. Така доля дівоча - йти з батьківської хати.
Текля подивилася до сина, взяла його за руку. Він зблід, їй стиснув руку, хотів встати. Вона стримала, очима показала, щоб сидів, прошепотіла,
- Синку, візьми себе в руки, якщо тебе не хочуть, не принижуйся, а Наталка гарна дівчина, буде тебе все життя любити, побачиш. Та і не годиться, йти з цієї хати з гарбузом, адже тут дві дівчини. Чи хочеш, щоб по селі з тебе сміялись? Остудись, подивися, яка вона щаслива!
Микола встав, трохи усміхнувся, поцілував руку Наталці.
В хаті жваво велися розмови про весілля. Наталка щаслива сиділа біля Миколи, шалено стукало серце, про себе дякувала Богу, що він буде її чоловіком.
Рівно через місяць зробили маленьке весілля. Наталка щаслива, перейшла жити до Миколи, а він зразу був трохи засмучений та згодом зрозумів, як Наталка кохає його, догоджає, немов бавить малу дитину, може воно й на краще.
Не пройшло і місяця Надія з Степаном в містечку купили хату, ще й неподалік земельну ділянку для Наталки й Миколи, щоб будували хату.
Микола задоволений, вже їздив на роботу в містечко. Тесть вже працював на заводі, то ж проблем з роботою не було, по знайомству влаштувався водієм автомобіля.
Ніна відразу поїхала в обласне місто і все ж таки працевлаштувалася в ЦУМ, продавцем. Тож мріяла жити в великому місті, знайти чоловіка, як вона казала,-«Інтелігентного».
Роки поспішали…. Микола з Наталкою, в сім`ї чекали поповнення. Будинок майже готовий, після пологів Микола планував сюди забрати дружину.
Минуло кілька днів,щасливі їхали з пологового будинку, вона усміхалася, він поцілував у щоку, дякував за сина - Ярослава.
Вдома в Надії - зібралася вся родина, радісно зустрічали гостей. Тільки Ніна не приїхала, вона взагалі стала рідко приїжджати.Все чимось незадоволена, інколи із заздрістю дивиться на сестру, ніяк не могла зрозуміти, чому вона не може бути такою щасливою?
Невдовзі, Ніна в ЦУМі познайомилася з інтелігентним чоловіком, Едвардом, він вибирав костюм. Він старший за неї на років вісім, мав однокімнатну квартиру, автівку, викладав курс економіки в торговому технікумі. На вигляд статечний чоловік, доволі симпатичний, чорнявий, доволі веселий. Швидко наполіг на одруженні. Ніна навіть батькам не встигла нічого сказати. Так сталося, відразу дала згоду, через два тижні жила в його квартирі, вже чекали на дитину.
Не пройшло і пів року, як Едвард став приходити з роботи дуже пізно й на підпитку. Згодом, як Ніна народила дівчинку - Катрусю, його вигнали з роботи. Вона не витримала такого життя приїхала до батьків.
Та не на довго. Відчувала себе пригніченою, зрадженою своєю долею. Адже мріяла бути щасливою, хотіла жити в розкоші. Хотіла, щоб її кохали, так, як тепер Микола кохав Наталю. І жити в достатку так, як тепер жила її сестра, гарний дім, вже й машину купили. Біль, заздрість ятрили душу, з сестрою майже не спілкувалася, хіба, що в батьків зустрінуться на якусь годину і все подивиться до Наталі з докором , неначе вона винна в її невдачі. Вирішила так буде краще, дитину покинула батькам, а сама ж поїхала. В матері за неї боліла душа, тільки сльози ковтала, себе картала. В думках, взяла на себе гріх, треба було тоді вговорити, щоб пішла за Миколу. А згодом вже тішилася, що Наталка щаслива з ним. Тому й взяла Катрусю на виховання, мовчки, хоч вже не молода та в чому ж дитина винна?
Ніна майже пропала, хоч знали недалеко, там же, в місті та приїжджала тільки на день народження доньки. Приїде розфуфирина, фарби, парфуми, лукава веселість, від мами ховала очі. Жила в достатку, сережки та товстий ланцюг на шиї, все золоте, дитині подарунки дорогі. Мати розмову починала, дивлячись в очі, запитувала, може заміж вже йдеш? Ніна відразу тулила доньку до себе,
- Нам нікого не треба, правда доню?
- Коли ти забереш дитя? Я ж не вічна , в мене тиск, а батько ледь ходить, виразка шлунку. Гадаю вже п`ять років, може вигулялася, може досить? Хоч адресу залиш, де ти зараз живеш?
Сердито зібрала сумку, мовчки вийшла з хати, навіть не озирнулася…
Пройшло п`ять років… гарний літній день. В небі ні хмаринки, лиш ластівок політ. А поряд зграї горобців і чути «Цвірінь, цвірінь «. Катруся з мискою йшла в садок…. Нарвала, червонощоких яблук, пахучих, медових грушок «Бера», принесла до хати. З хвилюванням чекала свій день народження, адже мама прислала листа, обіцяла приїхати. Перед цим днем,вона з під подушки витягла мамине фото, ще раз поглянути, яка вона, бо ж за п`ять років жодного разу не приїхала. Хвилювалася, вибігла на вулицю, дивилася, може вже йде.
Весело зустрічали гостей…. Миколу, Наталку і їх діточок, Ярослава та Маринку, якій виповнилося вже два роки. Всі обіймали бабцю й діда, вітали Катрусю, вона дуже любила двоюрідних братика й сестричку, обіймала й цілувала їх.
За столом майже всі, лише Катруся стояла біля хвіртки, раз –по- раз визирала на вулицю. Чекали на неї, переглядались один з одним, розуміли, як дівчина чекає маму.
Холодний трепіт по всьому тілу, здалеку побачила жінку, яка махнула їй рукою. В обличчя підступила кров , раптово почула, як стало гаряче під сердечком, схопилася за голову, не знаючи, що робити, може вона? Може мама ?! Не розуміючи нічого, своєї поведінки, розвернулася, пішла до хати. Всі помітили, адже обличчя червоне, на очах сльози.
- Нічого , сонечко, вона приїде, трохи пізніше, не хвилюйся,- цілувала і обнімала бабуся.
Вона не заплакала, розгублено позирала на всіх,
-Там хтось йде, по вулиці ….
Запала тиша… Дорослі - дітям діставали страви з тарілок, ті не звертаючи ні на кого уваги, вже смакували.
Нарешті відчинилися двері. Ніна неначе вчора всіх бачила,
- Усім привіт, а ось і я!
Підійшла до Катрусі, поцілувала в щоку,
-З днем народження, донечко! А це тобі, гадаю, ти ляльками граєшся…
Дівчинка взяла подарунок, соромливо опустила очі, в тих очах розгубленість, ніякої іскринки радості,
- Дякую вам!
В великій коробці лежала світлоока лялька, в красивій мереживній сукні рожевого кольору, на голівці такого ж кольору капелюшок, капчики трішки темніші.
Всі загомоніли, напруга спала, проголошували поздоровлення, вітали всі по черзі. Ніна сиділа між Катрусею й сестрою, нічого не розпитувала, позирала на Миколу з дівчинкою.З заздрістю зирила на сестру.
Наталка спекла торт іменинниці, різала на шматки, всім роздавала. Тихо до сестри, щоб ніхто не чув,
- Ти, що все сама? Чи може маєш кого, то хоч би приїхав з тобою, познайомилися б,побачили з ким ти живеш.
Суворий погляд, як обрізала,
-Ти щаслива, то й тішся, бачу веселі, прямо закохані. Ну й живіть, до мене не приставайте із запитаннями.
Наталка почервоніла, опустила голову, щоб не побачили, як в неї несподівано почервоніло обличчя. Їй неприємно, адже п`ять років не бачилися і ось, так до сестри.
Катруся гралася з дітьми, показувала ляльку , крадькома позирала на маму. Вже гості спішили додому. Микола однією рукою тримав доньку за ручку, другою обійняв Наталку, всміхаючись звернувся до неї,
-Ну що мамочко…. пішли, пора на сідало, завтра до праці…
Ніну, аж перекосило, поспішила в іншу кімнату, сердито на ходу,
- Всього найкращого….
Катруся , дід і бабця проводжали гості, Ніна доних більше не вийшла.
Вона вже збиралася їхати назад, дещо з продуктів клала в сумку.
Мати здивувалася, не витримала, просльозилася,
-Ну гаразд на нас гніваєшся, що так склалася доля, може ми й винні, але ж ти за нього йти не захотіла , а дитина в чому винна? Ти ж мати, поспілкуйся з нею, подивися, порадь їй в чомусь, підкажи. Вона ж чекає від тебе ласки, а не подарунків. Наталка з Миколою на кожні свята їй, щось приносять. Дивися, он бачиш стільки книжок, то все вони.
Ніна присіла біля столу, зайшов батько.
-Це що за чортівня, що за мати? Чому така черства до своєї доньки?
Опустивши голову,
- Куди її заберу, в однокімнатну квартиру? Вона ж нам буде заважати.
Батько почервонів, з всієї сили кулаком гепнув по столі,
- А ну сиди і слухай! Зробити дитя змогла, а виховувати батькам. Ми не відмовляємося допомогти, хай би всі канікули Катруся була в нас та вона чекає маму, часом запитує де тато і хто він? Нам ,що дитині сказати? Ха! Ляльку привезла! Ти спитала, чи є в чому дитині в школу йти? Ми її звичайно одягаємо не гірше інших, Наталка їй сукні шиє та вона хоче матері…
- Знову Наталка! – зненацька підвищила голос на батька.
Побачивши його очі - мерехтіли від злості вже тихо,
-Я ж не маю чоловіка, не везе мені, то один ,то інший, не хочу травмувати дитину, тому й не забираю….
- О Господи! - сплеснула руками мати ,
- То вже мабуть доню зупинися, стільки ж можна їх міняти і хто тобі з таким характером може догодити.
Ніна встала, взяла в руку сумку, обох зміряла поглядом,
-А ви он, Миколі та Наталці годіть , а мені не треба, цього не хочу. Не заважайте мені жити, не вчіть, а Катрусю… я колись заберу.
І вийшла. Неподалік стояла донька, напевно все чула, з оченят котилися сльози, побачивши маму, опустила голову, стрімко побігла в садок.
Пройшло не менше години, як Катруся зайшла до хати. Бабуся у вікно бачила, як дівчина плакала в садку, в миску збирала грушки і знову плакала.Наче нічого й не було, поцілувала онучку у чоло,
- Гайда сонечко, будемо рихтуватися спати, все добре. Не гнівайся на маму, вона тільки владнає всі справи так і приїде.
Лягали спати Катруся дивилася у вікно, згадувала день, думала, як добре, що в мене є бабуся і краща ніж мама, приголубить, казку розповість і навіть допомагає зробити уроки. А мама… Що мама? Чому їй так не везе в тому коханні, що вона не виходить заміж. Все собі шукає чоловіка, нехай би вже швидше знайшла, може б була добріша до всіх і в мене був би тато.
А час летів… Неначе синиця в небі, швидко-швидко.
Минуло багато часу. У школі випуск… Усміхнені і веселі діти, сповнені радістю, стояли на лінійці, кожен дивився на своїх рідних, знайомих.
Славна, чорнява, височенька, дівчина в гарній рожевій сукні, в капцях на підборах, стояла біля директора школи. Очі сяяли щастям, вона допіру отримала золоту медаль, привітно дивилася на свою родину, яка прийшла подивитися на випускників. Дівчина раптом помітила, до воріт школи,з букетом троянд поспішала її мама. Їй було приємно і в той же час біль стискав у грудях, подумала- мені ж, ще не двадцять, в черговий раз скаже, -« Колись заберу». Адже приїздила кожного разу тільки через п`ять років.
Привітання, поцілунки….. Всі радо поспішали додому. Катя йшла між мамою і бабусею. Дід тримав великі букети квітів, задоволено поглядав на онуку,роїлись думки - ну от, немов свою доньку зростили, піде наша красуня в люди.
Наталка з чоловіком і дітьми йшли позаду. Ярослав та Марина усміхаючись, між собою щебетали про школу. Ярослав став справжнім парубком, схожий до мами, тримав Марину за руку, розповідав про свій випуск і про навчання в технікумі. Сестра ж розповідала про шкільні пригоди.
-Доню, тепер в який навчальний заклад будеш поступати? – тихо запитала Ніна.
-А ми з бабусею вирішили, піду в Торгово – економічний інститут, там дають гуртожиток, - обіймаючи однією рукою бабусю, усміхаючись відповіла Катя.
-Та я думала те, може в мене будеш жити, якщо захочеш звичайно..
Дівчина вже звикла, що в неї така мама, ніяких образ не тримала.
Та й таких, ніжних почуттів, як до бабусі в неї не було.
-Навіщо мамо? Адже ти, ще заміж не вийшла, живи своїм життям, я вже майже доросла та і в мене є кому допомогти. Звичайно навідаюсь, коли буду здавати екзамени та гадаю нам разом не жити.
Ніна була задоволена відповіддю доньки, усміхнулась,
-Ну і молодець, що ми з тобою порозумілися.
Микола позаду доганяв усіх, допіру в магазині купив солодощі. Наталка світилася щастям, вона любила Катрусю, як своє дитя.
Попереду нове життя… Катя в інституті познайомилася з Євгеном, хлопець гарно вихований. Його батьки викладали в цьому ж інституті, їм дівчина сподобалася. Дружба переросла в кохання, вони на останньому курсі вирішили одружитися.
Невеликий курінь був красиво вбраний в килими, в кольорові кульки й квіти.
Духовий оркестр, з місцевих музикантів, грав веселу музику. На воротах з хлібом – сіллю, молодих зустрічали рідні. Бабуся і дідусь одягнуті в вишиванки, Наталка пошила їх, а Катя встигла вишити до весілля. Ніна стояла красиво вдягнена, поруч з нею привітно усміхався трохи старший за неї чоловік - Юрій Петрович. Наталка з своєю сім`єю щосили плескали в долоні, вітали молодих, зустрічали сватів.
Гості по черзі підходили, вітали щасливих молодих….
Ніна нарешті познайомила доньку і зятя зі своїм чоловіком. Нікому не сказала, що недавно зареєструвала шлюб. Боялася, що зурочать, зробила сюрприз, знайшла таку людину, яку, хотіла мати, ще в молоді роки. Правда він був вдівцем, мав одруженого сина, який жив в Москві, вже мав сина. Він всі роки, після закінчення педагогічного інституту, викладав в цьому ж інституті англійську мову, мав двокімнатну квартиру і старенький «Запорожець», на якому й приїхали на весілля.
Всі новини дізналися від Каті, вже всі вітали їх, тискали руки й обіймали. Наталка взнавши таку новину, перехрестилася, тихо прошепотіла,
-Ну нарешті, може вже зупиниться, може справді її доля, хай буде щаслива.
Вся Наталчина сім`я привітала їх, вручили великий букет троянд, в подарунок самовар. Ніна крадькома позирала на Миколу й сестру, думала- ну от нарешті і я буду щаслива, тепер ви всі заздріть мені!.
А музики грали й грали веселих танців…
Червень 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755603
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2017
Я обожнюю Всесвіт – цей простір шалений!
І «будую» в душі – храм увесь кришталевий!
Та достукатись хочу до холодних сердець…,
До багатства нажива – зводить все нанівець!
Вірш пишу – я з собою у згоді,
Сподіваюсь думки мої - стануть в нагоді…,
Всім серцем бажаю, щоб всюди був Мир!
Доброта та чесність – ось наш кумир...
16.09.2917р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753803
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Давай, друг мой, плесни ка коньяка –
Разбавить свои боли и печали,
Забыть, с кем все женили и венчали –
С размаху, до последнего глотка!
Чтоб эту жизнь, как мокрое пальто,
В осенний день оставить в коридоре,
Не принимая глупых разговоров,
Что пользоваться надо бы зонтом.
Пусть все сотрется в пыль небытия.
Собой вселенский разум наполняя,
Оставив след, но тень не оставляя,
Как карандаш с листа сотрусь и я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719121
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.09.2017
Летить по небу, крутиться планета,
Кружляє із супутником своїм,
І на орбіті круглим силуетом
Відблискує промінням голубим.
Зима зміняє літо з кожним колом,
Веде світила оберт по кривій,
І точно не дізнатися ніколи
Що бачити доводилося їй.
Пливуть сусідки поряд - ледь жевріють,
Планети безнадійно неживі,
А ти, Земля, лісами зеленієш
І тонеш в океанській синеві.
В тобі одній, у зоряній безодні,
На рідній, на єдиній і своїй,
Біліє сніг на Півночі холодній
І в тропіках хлюпочеться прибій.
Лиш ти гудеш постійними штормами
В ревучій сороковій широті.
І ти одна над стиглими хлібами
Ганяєш вітром хвилі золоті.
Для нас ти, обертаючись, плането,
Відводиш час для щастя і біди,
І вміло підбираючи сюжети,
Ти зводиш двох в єдино назавжди.
Ми день з тобою знову зустрічаєм
В надії, що сьогодні пощастить,
А поле диким маком розцвітає
І бір сосновий кронами шумить.
З тобою, лиш єдиною на світі,
Загублені в космічній глушині,
Ми по своїй проходимо орбіті,
Кружляємо у Всесвіті одні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749267
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 19.09.2017
Від осені привітання –
Листочок-долонька клена.
Розплакалась на світанні
Зманіжена наречена.
А може… Хай плаче осінь?
Не мама, сестра, дружина?
Та чорні стрічки у коси
Вплітають. Гірчить ожина.
Майстриня-осінь зшиває
(За голку їй перший іній)
Рани стражденного краю…
На небі сталево-сірім
Всміхається сонце тьмяне
Невесело, ніби з болем.
Засипало листя ями,
Наснилась пшениця полю.
Та кулі (не жатки!) косять,
Не колос падає – люди.
Фарбує в червоне осінь.
Цей колір війна забуде?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750421
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 18.09.2017
Останнє губить сонечко тепло
У лісовому плетиві ожини,
Із ним й кохання наше відбуло
Та яблуком скотилося в корзину,
Як сувенір на пам'ять. о, Адам!
З коктейлем пряно-вигірклої муки,
Що болю ста життям моїм завдав
Й від безнадії опустились руки
Твоєї Єви, що іще живе,
Шукаючи знайомі в тиші звуки,
Вертається, щоб звабити тебе,
В своїм раю вже яблуком розлуки.
Й затримавшись на мить, - навік піти
В холодну осінь зморено зітхнувши,
Бо нам потрібні ро́ки, - щоб звести
Й секунди, щоб усе оце розрушить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749652
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 07.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.09.2017
Люблю тебе я, Україно!
Як можу, як вмію любити.
Прийшов час сумний, невеселий...
Тебе, рідна, нам боронити.
Бувають в житті і веселі,
бувають хвилини журливі.
Приймаєм гірке і солодке.
З тобою єдині. Щасливі.
І хоч вітри грізні... та марно
сльозами-дощами вмивають.
Любов - то найвища є сила.
Нізащо її не зламають!
Струнку гнуть тополю, високу,
і кленів малих не жаліли.
І жито стоптали у полі...
Вони ж молоді ще. Безсилі.
Та глянь, Україно! Є в тебе
Відважні сини-соколята.
Міцні і бадьорі, сміливі.
Любов в їх серцях - не здолати!
Люблю тебе я, Україно!
Як можу, як вмію любити.
Та вірю - прийде час веселий.
Ми будемо щастю радіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748954
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
[img]http://dlm1.meta.ua/pic/0/10/182/HxS77qnQxB.jpg[/img]
Запахло літо стиглими плодами.
Це серпень щедрі нам роздає дари.
Налились стільники уже медами,
Жовтіють бери, своєї ждуть пори.
Калина в лузі вся розчервонілась,
Цілує вітер цнотливі їй вуста.
Верба на її вроду задивилась,
А дуб кремезний звисока погляда.
На тин гарбуз вмостився собі вдало.
В нього попереду осінь золота.
Похнюпивсь сонях, жде, щоб сонце спало,
Бо, навіть, його дістала спекота.
Земля чекає з нетерпінням ночі.
Хоча б їй трохи вичахнуть до ранку.
Росою вмити заспані ще очі,
І знов гостей стрічати на світанку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745364
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 10.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2017
Знов ранок із ночі у день мене кличе,
Запалює подихом гніт каганця.
Над озером чайка кружляє, кигиче.
Качата у хвильках купають тільця.
Горобчик співає - так дзвінко, завзято.
На крилах метелик шмат світу несе.
Овали кладуть у дворі ластів’ята.
Автівки пихтять, оживилось шосе.
Танцюють під музику вітру ромашки.
У жовтих вінках чорнобривці малі.
Дивлюся на це, тягну каву із чашки.
Втішаюсь. Чим гірше у нас, як в Балі?
А небо бездонне бузком голубіє
Повітря – дозріле солодке вино.
І в ріст, як гриби під дощами, надії –
Цей світ для добра, переможе воно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742791
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 20.07.2017
Первый стих ¬ моё начало,
Моё распутье средь дорог.
К подножью Вечности позвал он
И отказаться я не смог.
Познать поэзию желая
Сразился разум мой с душой;
Годами раны оживляю,
И гонор новью рвётся в бой.
Полна ль коллекция удачи?
Ларец, по случаю, открыл.
Готов ворваться, с кровом ночи,
В страну, что Пушкин освятил!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668262
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 16.07.2017
ЛОБАНОВСЬКОМУ ВАЛЕРІЮ
присвячено
Він усе життя віддав футболу.
Лоба мружив, креслячи ходи.
Спершу сам бив у ворота голи
(І давала гра його плоди!),
Потім інших вчив м’яча водити,
Подавати різані паси.
Був у спорті справжнім ерудитом,
Хоч у вузі й не вивчав ази
Спорту і футболу як такого –
Мав освіту інженера він.
Та у грі знайшов себе самого.
Звав його на поле, наче дзвін
Кличе прихожан на Божу службу,
Клуб «Динамо» (Київ). Все, що міг –
Хист, уміння, всяку думку гожу
Віддавав, як хмари взимку сніг.
Вигравала титули команда,
У якій за тренера він був -
В погляді цвіла тоді лаванда,
Квітувала, й не одну добу.!
Та як, часом, гра не задавалась,
Сум носив Валерій, тер чоло –
Критики не спали – оживлялись,
Пхали в серце тренера жало.
Був він кілька літ у Еміратах –
Рани там зализував свої.
Та вернувсь до батьківської хати –
В край, де спів дарують солов’ї.
Ще шість років пив футбольну чашу,.
Дві команди одночасно вів –
Київське «Динамо» й збірну нашу.
А тоді подався до садів –
Райських. Тут спинились його кроки.
Місію свою він завершив.
Шістдесят прожив він і три роки.
Долю спорту райдугою шив.
Увійшов Валерій в сотню славних
Українців – працював, як віл.
Нагород чимало мав державних,
Та Героєм став посмертно він.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742144
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 16.07.2017
(смт на Стрийщині, засноване в XIV ст.,
88 партизанів УПА були мешканцями Дашави,
серед них Зеновій Гойсак –
один із організаторів створення УПА на Стрийщині,
йому поставлено пам’ятник у Дашаві)
Дашава – це селище гоже.
Там газ колись був у землі.
Його і понині б ми може
Качали – куби не малі
Знайшли ще за Польщі в окрузі,
Та з’їли, як кісточку лев,
Брати по Радянськім Союзі
Та дружні держави із РЕВ.
Заводи тут сажові були –
Потужні, союз будував,
Мов рибу безвольну акули,
Бак кіптяви тонни ковтав.
Цю сажу на гумо-заводи
Спец-потяг зі станції віз.
Ішла, як у моречко води,
Лягала до шин для коліс
Закачують газ із Росії
Тепер у пустоти землі –
Улітку вони багатіють,
Пустіють в морозяні дні.
Татари були в цій місцині,
Поляки і німці також,
Совіти – сліди їх донині
У тілі спричинюють дрож
Знущалися зайди частенько
З усіх, хто без фальші любив
Край батька і мову рідненьку,
Хто віру, що пра- не зганьбив.
Про все тут народ пам’ятає,
Та сіє на щастя зерно.
То хай же воно процвітає –
Це селище, знане давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741796
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 13.07.2017
Заплющую очі,
Зав'язую їх відірваним лахміттям
З сукні літньої ночі.
Марную силою і відчуттям...
Я спалена сонцем пелюстка - мирно злетіла на долоню землі
З тієї єдиної троянди принца, про яку розповідає майже забута казка.
Спокута провини в понуреній її голові.
Дивлюся збоку - наче можливо втекти від себе за лани і за гори, чи уявити, що ти пелюстка, та ніяк не змарніла троянда.
Веранда моїх батьків ганком вливаєтся в річку квітів, квіти сягають до самого неба. Мені не треба того світла, тих квітів і тих знань.
Заплющую очі,
Зав'язую їх відірваним лахміттям
З сукні літньої ночі.
Марную силою і відчуттям.
Ніч в цих степах тиха, я чую гойдання трав, шелест таємниць зір. То єдина втіха, відтоді як в ставу наклала на себе руки остання русалка. За моєю спиною на ганку спочиває звір. Чи то кіт з лева, чи вовк з вола, я не бачу, та відчуваю плечима як він дихає. Все майже спокійно, стихає моє неспокійне серце, лиха не бачить, як не бачать мої очі... Під м'якою ганчіркою з подолу тої в руках якої всі сплять спокійно.
Ворушиться звір
Гарчанням своїм
Повертає зір
І нікуди дітись. Я бачу крізь ніч як босі ноги твої, біліють крізь трави, коліна суцвіття сонливі цілують... І я каменію, тримає за плечі звір, щоб ти мені дала тієї отрути, що в грудях твоїх тече. Бо трави ростуть із мене - а ніч то твоє волосся.
Заплющую очі,
Зав'язую їх відірваним лахміттям
З сукні літньої ночі.
Марную силою і відчуттям.
Та падає ниць, вислизає від пальців твоїх та сукня, і навіть крізь заплющені очі мої я бачу твоє тіло, я знаю що ми дві різні дочки, двох різних язичницьких богів. І я не троянда, не жінка, і не пелюстка... І що я твоя, як і ти навічно моя.
І що мої трави, і квіти звивають твоє волосся, і що знов світанок с тобою розділить нас.
Той звір за моєю спиною скрутився клубком на ганку, сон тихий сестер і батьків береже.
Я йду з тобою, я знаю що нам до світанку, ще треба споїти тіла і квіти хмільною рікою роси....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738899
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 10.07.2017
Життя таке – одна лиш мить,
Полічені у ньому кроки.
Не зчуєшся, як пролетить
І за плечима ляжуть роки,
Де біле й чорне пополам,
Де знахідки твої і втрати,
Життя – не стовпчик для реклам –
Вкопав – на місці вік стояти.
Життя – це рух, життя – це бій
Зі світом і самим собою.
В нім плід росте з насіння мрій
З тією барвою, вагою,
На які, мабуть, заслужив.
Той плід – діяння рук і серця.
Це те, для чого в світі жив,
Що в ньому суттю, стержнем зветься.
Життя – і мука, і краса,
Любов і лютість час од часу.
На кисень право і яса
Квиток узяв – плати у касу.
Яса – тут в значенні обов’язок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741229
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 09.07.2017
ГРА « ВЧИМОСЯ РИМУВАТИ»
Бабця любить Злату-внучку.
Вчора їй купила … .
Буде менше та гасати –
Букви в зошиті … .
Вчує втому від писання,
То візьметься до чи… .
Букв усіх іще не знає –
Мама книгу … .
А тоді замісить тісто.
На питання відпо…
Мусить доня, як мастак,
А не так, як лізе… .
Відповість, то відпочине
І вікно надвір … .
Там красуються ромашки
І пісні співають .. .
Усміхнеться, мамі цьомчик
Дасть, тоді візьме аль…
Оком щось собі вполює,
У альбомі … .
Як не вдасться, то до дір
Витре і піде … .
Там поскаче на скакалці.
Дасть її малій … .
Галю в двір позве – сусідку –
М’яч кидатимуть у …
Як набридне, в сад підуть,
Яблук, грушок, слив … .
Будуть ними ласувати,
Як повернуться до… ,
Бо плоди потрібно мити,
Щоб хворобу не … .
Зголодніє Злата – дід
В дім покличе на … .
Як поїсть дитя, у ліжко,
Ляже, щоб спочили … .
Ввечері розчеше косу,
Весь помиє в кухні … –
Жваво, наче балерина.
Мама скаже: «Моло…!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741157
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 09.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2017
Заглушу обиды,
Охмелю печали:
Потускнеют виды,
Приумолкнут дали.
Не зовёт, как прежде,
Одинокий голос,
Не взрастёт в надежде –
Пустоцветный колос.
Так, ведь, нужно Богу –
Претерпеть участьем,
Каждому немного –
Искупаться в счастье;
Мне судьба дарила
Наслаждаться пеньем,
Как любовь молилась
В рождестве весеннем.
И казалось счастье –
Вот оно: берите!
Обречёшь проклятье
В окружённом свете!
Да винить, то нечем,
Кто, кого посмеет?
Время – доктор… лечит!
Мук душевных…веер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740052
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 01.07.2017
Чому троянди швидко в'януть?
Втрачають весь всій аромат?
І на очах повільно тануть,
Запитую себе стократ.
Із часом пелюстки тьмяніють,
Зникає вся яскравість й блиск.
Напевно, квіти теж старіють ,
Усі шукають від них зиск.
Такі прекрасні розцвітають,
Їх аромат полонить всіх,
А потім стебла їх зрізають,
Який же це великий гріх.
Адже руйнуємо природу,
Адже руйнуємо красу,
Таку чудову і тендітну вроду,
Що випивала ранішню росу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739116
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 27.06.2017
Пекуче сонце,
Настрій - літо.
І знову ти спішиш на зустріч дню.
Відкрий віконце,
Всміхнись привітно
Й у серці запали іскру вогню.
Нові знайомства,
День шалений,
Робота, друзі, дім, сім'я.
Життя - не верства,
Люд - численний
І все, що в тебе є, лише ім'я.
Море емоцій,
На кожнім кроці
Тебе чекає нове відкриття.
Світ пропозицій,
Ти весь в мороці
І так повторюється все наше буття.
Безмежний простір,
День спливає,
Хвилина за хвилиною спішить.
Розкрита постіль,
Сил немає,
Виходить, все життя наше лиш мить.
Роки спливають,
Все безповоротно,
Вже неможливо повернути що було
Дні пролітають,
Вже не спекотно..
Життя, яке швидке воно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739449
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 27.06.2017
[b]Я так люблю життя, повірте!
Його скарби - мої жалі...
Воно до мене добрим світом,-
Назустріч прикрощі малі.
Я так люблю життя, повірте!
Я бачу ціль свою тут срізь:
Не вірте, що не ладжу з світом,
Я справлюсь...Шкода, не скоріш...
Я так люблю життя, повірте!
В полоні я у квітів й трав...
...Чому ж війна не привид...Звідки
Вона, не привид, узялась...
Я так люблю життя, повірте!
А, хто руйнує світ мій, вам
Скажу: ми переможемо, нас більше...
...Слава Вкраїни всім синам!!!
Я так люблю життя, повірте!
В новинах кожен день війна...
А літо стигло й гарно квітне...
Липи цвітуть...А смерть одна...
Я так люблю життя, повірте!
Хто вам дав право цю печаль
Зробити тихим дивним квітом...
Спиває сонце весь мій жаль...
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739261
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 25.06.2017
Тебе віками розтинали,
Кому не лінь і хто хотів…
Мов ту повію: відгуляли…
Рожала ти від них - рабів.
Вночі тягали по палацам,
Чи то: Король, Султан чи Цар,
І кожний, щось собі побачив
В твоїй красі – вродливий дар.
Одних лиш зрадників кормила,
Що продавали твою плоть.
В тобі тремтить незламна сила:
Всіх побороть! Всіх побороть!
Мов, той сліпець, дорогу биту,
В торбині горя нас несеш…
Синів розкидала по світу:
Вже не збереш! Вже не збереш!
Цвіте нудьга в твоїх просторах!
По селах, розкидала жах…
Брати пригнічені, в роздорах,
Чекають: неминучий крах.
Та віра є в твоїм народі,
Завжди, Господь Благословляв!
Спасіння: в Волі і в Свободі!
Кобзар нащадкам сповіщав.
Немов росток,що рветься в гору –
Твоя нестримана душа:
Розквітла знов, в весняну пору,
Без підживи і без гроша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738576
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2017
Це прийшло мені після
проповіді священника
в батьківську суботу
Плачуть дружно свічі -
Батьківська субота,
Десь у потойбіччі
Й на Землі скорбота.
Так чекають Душі
Пам'яті хлібину,
Всі зібрались дружно
На земну гостину.
Поспішають в церкву
Діти і онуки
На поклон і жертву -
Ліки від розлуки.
Хліб святий й молитва -
Це Душі пожива,
Гірко хтось десь схлипнув,
То - Душа красива.
У куточку тихо
Сльози проливає,
Що таке за лихо?
Всі - чужі, не знає.
Спів небесний лине,
На столах - офіра,
А Душа аж гине,
Не йме собі віри.
Чом вона забута
В голоді і смутку,
В забуття узута,
Гріш - ціна здобутку?
На цім світі важко
Наробились ручки,
Билась як та пташка
Для дітей й онучки.
Як пішла на небо,
Мабуть всі забули,
А Душі потреба -
Лиш би пом'янули.
Взяли Душі в коло
Душу цю, сирітку,
Привели до столу,
Дали хліба й свитку.
Там нема забутих,
Бог всіх пам'ятає,
Душі пом'янути -
І назад до раю.
Пам'ятайте, діти,
Батьківські суботи,
Щоб й вам не сидіти
В самоті напроти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736317
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 07.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2017
"Село - колиска України.
Не буде села - не буде і вас!.."
О.Ляшко( із виступу у ВР)
"Село на нашій Україні,
Неначе писанка село..."
Чому ті писанки змарніли,
З якого боку суне зло?
Ти кажеш - я селюк,дєрьовня,
А ти такий весь городський...
Та не хизуйся так,шановний!
Ми всі фактично селюки.
І наші предки добре знали
Який на смак селянський піт,
Коли земельку засівали,
Щоб на столі завжди був хліб.
Чудово знали ноги босі
Які холодні вранці роси,
Яка стерня в жнива колюча,
А кропива яка пекуча.
Попри криваві мозолі
П'янили запахи землі
І купа гною пахла,як
Природний афродозіак.
Нема планети без орбіти,
Немає річки без води,
Не родить яблуня без цвіту,
Не п'ються без бджоли меди.
Село і місто - два крила...
І тут не треба гороскопа -
Не бУде місто без села,
Не буде шопінгу без шопи.
Як не старалися вожді -
Тут мова зберегла прописку...
Тож бережіть,брати,колиску,
Бо хто без неї ми тоді?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667703
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 02.06.2017
Дорослі дуже завинили
Перед майбутнім всіх дітей.
За їх розірвані вітрила,
І за невпевненість ролей.
За мир, загублений у чварах,
За мову, зраджену колись,
За дні, проведені в підвалах
І, що взяли “зелені “ вись.
За брак любові й сонця в душах,
За всю байдужість у серцях,
За щастя те, що не у грошах,
У цих нещасних папірцях.
За їх сирітство і печалі,
Що не казали ми “пробач”,
За те, що дітки помирали
Й не сумував тоді багач.
За їх украдене дитинство
І покалічені життя,
За всі безглуздя, і безчинства,
За все, що плакало дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735944
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
Эх, вы – бабы! Мне не верьте!
Забрели под монастырь…
Помолиться перед смертью
Возжелалось вам теперь.
Замолить грехи земные,
Выпросить прощение,
Будто глазки голубые
Выцвели в горении.
Иль не помните, подружки,
Как вертелось всё вокруг:
Не по скользкой ли дорожке
Ковылял страстей досуг,
Иль не вы - поили мёдом
Кроме мужа… ходока?
Ведь душа, с его приходом,
Выплясала гопака.
Не загнали ль вы лошадку,
Что везла вас погулять,
Не терзала мысль, украдкой,
Что не мужьева кровать?
Так, от зависти, куражась,
Подмигнули, невзначай,
Что разбили?... Не тревожась:
Веселил вас с палкой чай.
Вам, казалась ночка сладкой
У другого бережка,
Несравнимый, с мужем гадким,
Пыл любимого дружка.
Вот, преставились пред Богом,
Пришло время – отвечать.
Запятые, с каждым слогом,
Будут черти отмывать!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735691
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 31.05.2017
У білих вінчиках калина.
Півонія розкрила цвіт,
Як мати усмішку до сина,
Якого привела на світ.
Стрілою вибив в лузі люпин.
Де-де розкрилився ірис,
Що дикий. Хмар безладні купи
Проколює вітрисько-спис.
Між трав – ромашок білі стоси.
Жовтець у видолинку зріс.
Вербиця розпустила, коси.
Тріпочуть серденька беріз.
Так хороше! Радію днині!
Спиваю неба синяву.
Складаю Богу дяку нині
За те, що бачу все, ЖИВУ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735360
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017
Побігли тілом Юлі зрази,
Ковбаски, булки, всяка сить.
У сукні від «Dior» не влазить.
І що ж воно тепер робить?
До дієтспеца подала́ся.
Той жінку вислухав, сказав:
- Дієта б вам одна здала́ся.
- Яка?
- Ну, яблучна.
- Я за!
- Але багато треба їсти
Плодів, штук тридцять на обід.
- Ого!
- А ще саменькій лізти
На дерево по кожен плід.
Зірвали яблучко, удало
Униз сповзли і з’їли там.
Такий рецепт, щоб не пропали
Суконки від «Dior», мадам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735140
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 26.05.2017
Україночка - панночка,
стиглая калиночка,
казкова зориночка,
степова билиночка,
весняна краплиночка.
Ти не сиротиночка,
не страшні тобі хмариночки,
бо знаєш свою стежиночку
до рідної домівочки.
Біля струмочка розгорнула торбиночку,
присіла на хвилиночку.
Люба їй кожна стеблиночка,
це Душі її частиночка.
Заспівала голосисто,
вербочці звітувала,
мандрівочку їй свою дарувала.
Десь вдалечині трембіточка грає,
серце крає.
Почуття, ніби бруньки на вербі,
розкриваються, Долі посміхаються.
Чисте повітря п'янке кружляє,
струмки підганяє,
смуток з лиця жене подалі,
ми в його полоні,
ніби з розуму зійшли від любові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733015
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 21.05.2017
Ми приходимо та йдемо,
Ми лиш гостІ для життя,
Озирнемося й знайдЕмо
ЯкІсь власнІ відкриття.
Треба знати всІ науки
ЗрозумІти щоб цей свІт
Й долю взяти в своЇ руки,
В небо здІйснити полІт.
СпІлкування ще й вороже,
Війни, мир І забуття
На дикунство все це схоже,
Так марнуємо життя.
Хто багатий той радіє
А страждає лиш бІдняк,
Зерна розпачу вІн сІє,
Все в життІ йому не так.
Бо подІлено на завше
Хтось багатий, а хтось нІ,
Діти житимуть вже краще,
Віримо в останнІ днІ.
Ми приходимо та йдемо,
В кожного своя є мить
Й кожен зробить це окремо,
Вдруге бІльше нам не жить.
14.05.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734138
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 21.05.2017
Що було, вже загуло,
жалітися не буду,
але й нічого не забуду.
Триває Життя -
стежина Земна.
Скільки пройдено кілометрів,
а як завжди не залишилося
декілька метрів,
щоб щастя знайти...
Життя, як буревій,
з корінням вириває,
а потім ще й питає,
виживеш чи ні?
Душа стерпить все,
вона вічна, довготерпима,
Війною, як вижатий лимон
зомліла.
Серцю дає наказ -
любити все і всіх повсякчас.
А воно, коли вдається,
а коли не дуже ,
зціпиш зуби від болі-холоднечи.
Що раніше радувало,
тепер не чіпляє.
Наш внутрішній голос -
безмовний язик серця.
Істина - блаженна пісня
всередині нас,
молитва без слів,
прагне закинути
промінець сонця
в наші серця,
оберігає нас до кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734351
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 21.05.2017
Ніколи не звикайте до Кохання,
як довго б ту Любов ви не чекали!
Троянди щоб до строку не зів‘яли
й не змовкли соловейки на світанні.
А ще, прошу, не вірте у розмови,
що все само приходить і зникає.
Так, меркнуть зорі всі, окрім Любові,
Любов завжди зірницею сіяє!
Ніколи не звикайте до Кохання,
не розміняйте Щастя ви на звички.
Забудьте дощ чи про осінню мжичку,
живіть завжди сьогодні, як в останнє!
До губ коханої ніколи не звикайте,
нехай вони вам вже роки знайомі.
Як сонце з вітром знов і знов стрічайте,
чи ливень влітку з голосистим громом…
До Щастя не звикайте теж ніколи,
а, навпаки, осяяні промінням
з живим, а не фальшивим, нетерпінням
виконуйте своє любовне соло.
Повік не згасла щоб Любові зірка,
в житті, коханні будьте обережні.
Хоча у всьому є і буде мірка,
та почуття хай будуть все ж безмежні!
Наговорив вам цілу рукавичку,
в кінці ж я засмутити можу вас:
як почуття заміните на звичку –
коханню то прийшов останній час…
Самим не варто задувати свічку,
повірте – доля зробить це за вас.
Життя таке, як різнобарвна стрічка,
нехай Любов не покидає вас!
листопад 2016
* За мотивами твору Едуарда Асадова „Не привыкайте никогда к любви“.
Эдуард Асадов
Не привыкайте никогда к любви
Не привыкайте никогда к любви!
Не соглашайтесь, как бы ни устали,
Чтоб замолчали ваши соловьи
И чтоб цветы прекрасные увяли.
И, главное, не верьте никогда,
Что будто все проходит и уходит.
Да, звезды меркнут, но одна звезда
По имени Любовь всегда-всегда
Обязана гореть на небосводе!
Не привыкайте никогда к любви,
Разменивая счастье на привычки,
Словно костер на крохотные спички,
Не мелочись, а яростно живи!
Не привыкайте никогда к губам,
Что будто бы вам издавна знакомы,
Как не привыкнешь к солнцу и ветрам
Иль ливню средь грохочущего грома…
Не привыкайте к счастью никогда!
Напротив, светлым озарясь гореньем,
Смотрите на любовь свою всегда
С живым и постоянным удивленьем.
И чтоб любви не таяла звезда,
Исполнитесь возвышенным искусством:
Не позволяйте выдыхаться чувствам,
Не привыкайте к счастью никогда.
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116111711607
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701249
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 20.05.2017
Син малий говорить батьку:
- Дав учитель нам одне завдання.
Спорим, каже, на «десятку», -
Ти «завалиш», тату, це питання.
Злиться той, та «їсть» цікавість.
Певно, хитрість є якась у тому.
Як помилюсь, може, навіть.
Щось таки утну, скажу малому.
Витяг він «десятку» жваво.
Хлопець враз йому питання «чеше»:
От коли авто поверне вправо,
То котре з коліс крутне найменше.
Батько вчув. Не думав довго:
- Це ж просте, як двері, синку, дійсно!
Що ж тут мудрого? Нічого.
Тільки заднє праве, хлопче, звісно.
Хитрий син узяв «десятку»:
- Я також так думав майже досі.
Ти одне забув лиш, татку.
Запасне не скрутить вправо зовсім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733685
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 20.05.2017
Живёт это чувство отрадой,
Согревает в далёкой стране,
Любовь: как прекрасное чудо!
Как воздух, как солнышко мне.
Пришла: так нежданно, не звано,
Красивой накрыла волной,
Забилась в сердечко, подранок,
И греет мне душу собой.
Как птица кружит надо мною,
Нарушив привычный покой,
Любуюсь, прилётом весною…
Очарован её красотой.
Услышу с утра голосочек –
Переливами звонкую трель,
Сердечко сожмётся в комочек,
Как будто рыдает свирель.
Так больно, ведь сойкой кричит,
Что голос дрожит от волненья,
Восток разжигает, не спит,
В душе вызывает желанье.
Упиваюсь стихами, до спьяну,
И радуюсь с каждой строкой…
Любовь принимаю, как данность,
Дарована Богом…Судьбой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733985
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 20.05.2017
В небесной прелести заката
рассыпал ли кто-то в этот миг
на небесах и в море злато?
Море волнуется, блестит.
Сверкает сотней бликов мелких,
волною растворятся они вмиг,
закат был тихим и желанным,
как будто взгляд очей милых.
Закат прекрасен будто взгляды,
что станут милому дарить,
чудесен как дворец прекрасный,
что смогут миражи творить.
Закат на море быстро тает,
солнце опустится на горизонт,
он растворится и исчезнет,
за ним чудесней будет ночь…
6.04.2017.
Анимация из интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733467
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 16.05.2017
Ой, цвітуть фіалки
на краю стола,
спи, моя дитино,
вже прийшла пора.
Метелик присяде
на квітку білий,
а може то буде
сон твій чарівний.
Феєчки літали
і сни принесли,
в кошиках чарівних
гарні запасли.
А щоб їх отримать,
очки закривай,
так сон буде снитись
гарний, баю-бай.
Феї потанцюють
у світлі місяця,
вони потомились,
спатоньки пора.
Феї відпочинуть,
крильцями махнуть,
далі їм летіти,
сни всім рознесуть.
Фіалка пишніше
за ніч розцвіте,
метелик присяде
і сон принесе.
12.05.2017.
Анімація із інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733625
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 15.05.2017
Промінням дитинства сіяють кульбабки,
Враз голос подали сполохані жабки,
Стоїть у воді одноного лелека,
Летів у наш край бідолага здалека.
В дзеркальній воді небо личко вмиває,
Метелик від квітки до квітки літає.
Десь тут заблукали всі мрії дитячі,
Там чую дитинство у вербах так плаче.
Погладжу його по голівці ласкаво,
Щоб плакати, бідне воно перестало.
Сорочкою витру легенько сльозинку,
Всі посмішки з квітів зберу у корзинку.
Його пригорну я до серця міцненько,
Як мама мене пригортала маленьку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733222
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017
Диктує небо серед ночі,
На сон згубила всі права,
Збираю знов рядки пророчі,
За справжній скарб мені слова.
Це усамітнення - на користь,
Чужих думок не сипле град,
Це - ночі вистраждана повість
Під таємничий зорепад.
В блокнот лягають тихо зорі,
Оця від тата, ця від мами,
Вони в небесному дозорі
Лікують біль мені віршами.
Диктує небо серед ночі,
Я бачу душі їх святі,
Я бачу лагідні їх очі
І пишу вирок самоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732761
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
Хаха! люди, кажуть, коли народжуються,
то верещать, ніби хтось їх ріже.
поети схильні це пояснювати так:
дитині було затишно в маминому лоні,
а ось тепер її те лоно виштовхує надвір;
дитина протестує: мамо, зглянься!
чи ти мене не любиш? не хочу в цей бридкий,
шорсткий, жорстокий, гострокутний світ!
так, для дитини то страшне розчарування,
та діла вже ніяк, маленька, не поправиш;
а мама – навпаки: лежить така щаслива,
що хоч на неї накричи, хоч докоряй їй,
хоч закликай до совісти й лозиною шмагай –
лиш усміхнеться втомлено й промовить:
чого ви там стрибаєте? вгамуйтеся, помовчте,
погляньте лиш, яку я ідею породила:
дитя було у сховитку, мов в бога у кишені,
або вареник у сметані – все одно:
вважало, що його життя прекрасне,
змістовне й на вершині всіх досягнень;
тепер воно, біднесеньке, збагнуло,
що всі її уявлення стояли на піску
і плавали в плаценті – тепер у сповитку
переосмислює засади концепції буття.
одна лиш літера! – ну сказано ж: дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727531
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 10.05.2017
Розчиняється ніч у ранкових туманах.
Фіолетово-ніжна і вранішньо-п’яна
Відступається ніч, поступається дню.
Знов – дорога у світ, невгамовні турботи.
Неохоче вдягаєш на себе броню,
А як місце під сонцем інакше бороти?
Знов дороги заплутують твою свідомість,
Ти шукатимеш знову знайому відомість,
Лабіринтів, як завше, долатимеш змійку,
В кожнім закутку будеш шукати своє,
Десь п’ятірку одержиш, а десь навіть двійку
З автобана, звернувши на вузькоколійку,
А десь може влаштуєш своє “божолє”.
Десь заплакані струни зігрієш цілунком,
Захмелієш, сповитий фіалковим трунком,
Подаруєш комусь оберемок усмішок
І метеликів будеш ловити услід,
Ляжуть трави до твоїх натруджених ніжок,
Що з тобою пройшли кілометри доріжок,
Ти по колу підеш, як ходив весь твій рід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731644
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017
Яскраве, привітне, тепле літо збігало до кінця. Сонячний ранок. Ледь - ледь роса з легким туманом припала до трав і квітів. Яблуні й груші добре вродили, на сонці блистіли, воно ж до них неначе усміхалось. Червонобокі пахли медом, біля них вже з самого ранку літали бджоли й оси.
-Ото врожай цього року! – серед городу йшов дід, розводив руками, тішився, - І картопля й огірочки, помідори, морква, цибуля все вродило, як слід, на душі так добре, тепло.
Тільки, як це все самим з бабусею зібрати, давно перестигають помідори, треба соку зробити. Онучок любе, приїде, зрадіє, роздумував дід.
Ось, таке життя, мав двох діток, а тепер тільки доньку та онука, все з автобуса виглядає. Син давно живе з сім`єю в Польщі, приїжджає раз в три роки. А донька, правда, недалеко, в містечку, має щоденну роботу в супермаркеті, все жаліється, що немає часу приїхати.
Раніше, як онук меншим був, то все літо і канікули тут. І на рибалку з дідом, і по гриби, і тут вже друзів має. А, як на річку ходив, то дідусь був за сторожа. Чатував, щоб хлопця не образили та, щоб часом якоїсь біди не трапилося.
-Вже другий рік не приїжджає, каже часу немає, - бубонів дід під носа, зайшов до хати.
-Чуєш, бабко, позвоню я, нехай вже приїдуть, допоможуть. Я помідори зберу, закриєш соку, а картоплю треба копати, самі не потягнемо, багато вродило. Та і онука ж давно не бачили, напевно підріс.
Дружина дала телефон,
- Бери… на, обережно цифру «2» натисни.
Задоволений дід, усміхнувся, почув голос доньки,
- Оксанко,привіт! Оце дзвоню, приїдьте, вродило все, наберете всього, що захочете.
-О, я ще забув, меду ж викачав. Вродили яблука, а груші, як дині солодкі, приїздіть!
Запала тиша…
-Алло! Алло! Ти де пропала? Га? Чую.. Чую! Добре! Нехай він приїжджає, так і буде, будемо чекати.
То стоячи розмовляв, а то, аж присів на стілець, розхвилювався, хустинкою витирав чоло,
-Ну таке діло, завтра після обіду приїде Андрійко, наш помічник, ото вже нам радості. А вона, каже не може приїхати, немає часу. Ох та робота і так завжди…
- Ну так і буде, що поробиш. Я на ніч тісто поставлю, хлібчик та пиріжечки спечу. А ти зарубай півника, засмажу. І ковбаска в морозильній камері в холодильнику є і сальце, і м`ясце, то ж завтра треба коптити, - почала клопотатися стара.
-Нехай онучок тішиться, в місті такого немає, а як є, то хіба таке на смак. Він же дуже любить томатний сік з ковбасою. Десь - то красень, в одинадцятий клас іде. У липні обіцяв приїхати, чомусь не приїхав….
- О! Напевно ти забула, тож в таборі відпочивав ,- підтримав розмову дід.
Не світ, не зоря встали старі. Дід помідори надворі на пічці варить, томатний сік робить і раз- по - раз тупцює до м`ясних продуктів подивитися, щоб вогонь невеликий був, навкруги смачно пахло копченостями. На кухні жарко, все смажиться, печеться. Позирає на годинник бабуся, хоч би встигнути приготувати страви. Все до діла поробили, пристали та й вже на доріжку поглядали, коли ж їхнє сонечко, онучок, там з`явиться.
Аж під вечір, в сторону стежки гавкав песик. Дід з бабою з городу поспішили, вже почали картоплю копати. Бачать йде онучок, ну прямо… парубійко славний. А в руці, як професор, тримає дипломат.
Стоять, як перед іконою, завмерли, дивляться на онука, як на святиню. Дід руку подав, як дорослому, той лукаво усміхнувся, подав руку,
-Привіт діду!
У бабці сльози, як горошини, на очах,
-Ой, як же ти, онуку виріс! Йди поцілую в чоло, бо до тебе вже й не дістану.
-Ха, я що вам маленький, щоб мене цілувати.
Відступила назад, чомусь їй так незручно стало. Дід позирнув на нього та на неї, запропонував йти до хати.
Онук, все добре пам`ятає , відразу пішов в свою кімнату, переодягнувся, відкрив дипломат. Аж тут дід зайшов,
-От трясця, а це, що в тебе таке?
-Що не знаєш діду? Дивись! - Витягнув ноутбук .
-О! Таке тільки по телевізору бачив, - роздивляючись бурмотів старий.
Добре повечеряли, правда майже мовчки, онук все скуштував, неначе трохи соромлячись. Кілька запитань задали та тільки й відповіді -
-Нормально!
Щодо планів дід запитав, куди вчитись піде та онук тільки цмокав та усміхався, -
- Та то це… моє діло…. побачу.
Бабця все позирала на онука, як змінився, слів немає, чомусь неначе на куски серце крає. Не вийшло нормальної розмови, швидко подякував і пішов до себе в кімнату.
Світанок мерехтів… згодом сонце розсіває перші промені до землі. Співали півні по селі, вже чути корів, вели на пасовисько.
Дід з бабусею теж раненько встали, потихеньку займалися господарством, потім дід пішов на город, копав картоплю.
Сонечко піднімалося вище, тішиться старенький, от і добре, напевно проснувся онучок, зараз прийде допомагати.
Давно стіл накритий до сніданку. В хаті тихо, невже, ще спить? Журилася старенька та будити ж не буде, якось не зручно.
Старий зайшов до хати, дивився на годинник,
-Ох, трохи пристав, напевно пора поснідати.Оце, так - так! Вже майже одинадцята, чому не звала їсти? Я вже добрий кусочок картоплі викопав, а онучок, ще спить? Зараз погляну…
Андрій - тільки прокинувся.В ліжку напівлежачи, в ноутбуці тиснув на кнопки.
-О! Що це ти так довго спиш? Тож снідати пора та й картопля чекає, я вже почав копати.
-Та я так рано не їм, тільки очі продер…. Мене не чекайте снідати, я ж зайнятий та і спішити нема куди ,- не відриваючись від ноутбука незадоволено сказав хлопець.
Дід топтався на місці, здивовано зирнув, погладив лису голову, махнув рукою і пішов. Та дружині говорити нічого не став, нащо, подумав, буде нервувати.
-Давай снідати! Він потім сам собі знайде, щось поїсти, тож на столі все є, копченості й на солодке пиріжки, мед. Захоче буде їсти не журися, пізніше до нас вийде на город.
Десь час минув, а може два, старі обоє на городі, все виглядають та тільки поглядали один на одного, а онука все немає.
Пішла бабуся курям кинути зерна, чує в кімнаті голоси,музика лунає. Ледь-ледь відчинила двері, бачить онук смакує пиріжки, усміхається до екрану. Напевно якийсь фільм дивиться та добре, думає стара, хай вже сьогодні відпочине.
Смеркало… Дід ледь ноги волік. Сумний, опустив голову попив молока й мовчки ліг спати. Жінка його не докучала, хіба не зрозуміло, напевно сердитий, краще нічого не запитувати.
Наступний день майже нічим не відрізнявся. За винятком, що онук вийшов у садок, нарвав у миску, яблук й грушок. До городу навіть оком не повів, а дід все бачив та лише сопів.
- Вже три дні поспіль, як приїхав, а на городі так і не був,- не витримав старий на четвертий день. Сердито вуса потирав та весь час собі гладив голову лівою рукою, вказівним пальцем правої руки, немов сварив.
- Слухай діду! Тож зайнятий був, що не бачив, до ночі не сплю. А зараз дощ січе мілкий, я що дурень йти такою погодою копирсатися в землі.
Дід очі витріщив,
-Йди подивися! Хіба то дощ! Хмаринка підпливла, трохи зверху пилюку прибила. Саме добре копати й не так жарко!
-Та досить діду буркати, не маленький, не розумію чи що? Я ж завтра, ще додому не їду. Встигнемо вирити, скільки вам її треба, навіщо садите багато?
Старий наче остовпів,
- Так ви ж весь час берете все, що на городі вирощуємо…
Онук не дав сказати,
-Завтра , чуєш, завтра. Тільки давай зранку сходимо на рибалку, а вже потім, обіцяю, як трактор буду рити.
У діда добра душа, зирнув на онука,
- Ну добре, домовилися, тільки ж раніше ляж спати, бо треба вдосвіта вставати.
Бабця все чисто чула, швидко розвернулася, щоб дід не побачив, поспішила на город.
Червонів обрій, сонце вже майже заховалося, старі поверталися з городу.
-Нічого, ще один день так з тобою відпрацюємо та й по картоплі, - шепотіла стара. Правда, силоньки покидають та нічого, якось воно буде...
До Андрія вікно відчинене надвір, дід помітив, як онук стукав по клавішах,
-А я тобі, ось так! Ось так ! Ха! Ха! Получив!
-Бачиш, дитина в «танки» грає, не спить, а завтра має встати рано,збирається на рибалку. Пообіцяв, що пів городу картоплі викопає , - хитаючи головою, продовжив дід,
- О – хо - хо, дочекалися помочі, що сказати.
-Я оце діду тобі скажу, на наступний рік, менше будемо садити бараболі, бо вже силоньки покидають, не молоді….
-Та ти кожного року так говориш. А, як донька все ж навідається, забере все, що хоче, тоді бідкатися будеш, що мало посадили, - заперечив він.
Жінка дивилася на нього, кивала головою,
-Твоя правда…. Ми звикли так жити. Нічого не зробимо, зараз така молодь, не дуже рветься до роботи. Тож і ми давай потихеньку, не поспішаючи…
Світанок, заглядав у вікно….. Десь чути спів зяблика…
Старий вийшов надвір, яка краса, тішився, буде чудовий день.
Піднявши голову догори, дивився на чисте, синьо - блакитне небо, тільки десь далеко виднілися білі хмари. Дід зібрав все для рибалки, пішов будити онука,
-Андрійко, хлопчику вставай, ми ж домовлялися, що сьогодні йдемо на рибалку.
Той спав, як кажуть, без задніх ніг, ледве дозвався його дід.
-Ти йди, я зараз, до вітру, тебе по дорозі дожену.
Клювало непогано та все більше в діда. Андрій не тільки рибу ловив,а ще й грав у свої «танки».
-То напевно в тебе хвороба, не можеш покинути свій ноутбук.
-Що ти діду розумієш, я ж очки заробляю.
Скверно в діда на душі, хотів з онуком по-чоловічому поговорити та боявся, ще почне кричати й злякає всю рибу. Вдома сказати теж не наважився, не хотів засмучувати дружину.
Високо світило сонце, риба вже не клювала, старий позирав на онука, а той, аж підскакував біля ноутбука.
-Пішли, вже досить, не клює. Сховалася рибка в глибину від сонця, гайда, будемо йти додому.
Підходили до села, на онука нападає зівота, йшов витягувався, крутив головою,
-Ох, ось зараз я можу виспатись.
Дід від несподіванки витріщив очі,
-А копати картоплю, там вже небагато залишилося, як в трьох станемо й по картоплі!
-І виспатися встигну й викопати, до вечора далеко ,- буркнув хлопчисько.
За пів години зварилася юшка, пообідали та й лягли відпочити.
-Ви мене не будіть, я сам прийду на город, не журіться ,- промовив онук, насвистуючи якусь мелодію.
Вже вечоріло…. День справді видався сонячним і теплим.
Дід з бабою вже й не поглядали на хату, не чекали онука, спішили копати, бо почули по радіо, на завтра обіцяли дощ.
Бабця ледь тягне лопати додому, ледве ноги переставляє. Зазирнула в вікно до онука, а він усміхається до ноутбука і весело качає головою, весь час перебирає пальцями. Ото біда хлопцеві, з тим бісом, роїлись думки.
Ранком тільки встали, донька дзвонить. Каже відправляйте Андрія додому, треба до школи зібратися, купити новий одяг.
Онук, відразу тут, як тут,
-Доброго ранку, щось я почув телефон, що мама дзвонила?
- Збирайся… - Картопля вся в підвалі, тож вже допоміг - сердито буркнув дід й вийшов з хати….
Бабця в сумку клала, ковбаску, м`ясце, сальце, пиріжки та й до онука,
-Пізніше приїде мама,візьме, що захоче. Ти грушок та яблук сам візьми, які кращі вибери, не перестиглі…
Андрій переодягався, кропився парфумами, аж було чути в кімнату, де чекала бабця.
Надворі ранкове сонечко піднімалося все вище. З саду свіжий вітерець доносив пахощі. Лунав веселий переспів птахів.
Дід чекав на онука, тож треба провести ( помічника), на душі кепсько. Трохи ниє серце, що зростає таким безвідповідальним і байдужим до життя та немає поваги до старших.
Онук вийшов примружив очі до сонця, потягнувся,
-О! Мені в дорогу сонечко світить, буде гарний день… Все добре, тільки проводжати не треба, що дороги не знайду?
-Та ми ж тільки за хвіртку ,- вже стояла поруч, промовила бабця.
Онук подав діду руку, той з під лоба подивився та все ж усміхнувся,
-Приїжджайте з мамою, багато всього вродило, тільки сказав дід, а в горлі, неначе ком, здавило.
Бабці підморгнув онук,
-Бувайте здорові!
І пішов, не озираючись. В одній руці дипломат, у другі торба гостинців, задоволений поспішав на автобус.
Бабця дивиться вслід, маленькою хустинкою витирає гіркі сльози та й каже до діда,
- Ні! Таки гарний в нас онук! Хай пропаде, отой ноутбук!
30.04.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731330
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2017
"Зорко лише серце. Самого головного очима не побачиш"
Антуана де Сента-Екзюпері "Маленький принц"
Слова, як їх довкола є багато,
І різні в них бувають кольори.
Картин у світі є достатньо,
Та часто фальшиві бувають вони.
Тому слова - це тільки лиш слова,
Любимо ми поглядом, душею.
Не йди на звуки, а на відчуття,
Щоб не розминутися із нею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730681
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017
Я чувствую прикосновение,
Твой голос слышу по весне,
Не для утех, не в утешение
Тобой любуюсь я во сне.
Люблю тебя - моё видение,
Хоть жизнь с тобою не грешна,
И в это сладкое мгновение
Моя судьба предрешена.
Мне кажется, что твои руки
Меня ласкают, как трава.
Из уст чарующие звуки –
Ты шепчешь страстные слова
А губки, в тёплое дыхание,
Целуют сонные глаза,
Ужасен миг, под утро раннее,
Твоя дрожащая слеза.
Мой разум стонет - догони,
Возьми её, она твоя,
Но ты - лишь сон, что ж, извини:
Чужая… неуловимая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730702
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2017
[youtube]https://youtu.be/K94UbeToErk[/youtube]
[i][b][color="#0b5987"]Покриється небо у зоряний пил
І вигнеться гілля канвою.
Тебе я почую проз тисячі миль.
Відлуння,
Відлуння,
Відлунням я є із тобою.
До тебе торкатись, де б ти не була,
Зумію завжди, ми ж - удвоє.
І знов нас любов в райський сад повела.
Ми - ніжність,
Ми - ніжність.
Немов, ми є ніжність - обоє.
І навіть в країні, де темінь й зола,
Де згинем зі смертю в двобою.
Я знаю - нас доля назавжди звела.
Ми - пам'ять,
Ми - пам'ять.
Ми зоряна пам'ять - обоє.
[/b]
[/i][/color]
Оригінал
Эхо любви
Покроется небо пылинками звезд,
и выгнутся ветки упруго.
Тебя я услышу за тысячу верст.
Мы - эхо,
Мы - эхо,
Мы - долгое эхо друг друга.
И мне до тебя, где бы ты не была,
дотронуться сердцем не трудно.
Опять нас любовь за собой позвала.
Мы - нежность,
Мы - нежность.
Мы - вечная нежность друг друга.
И даже в краю наползающей тьмы,
за гранью смертельного круга,
я знаю, с тобой не расстанемся мы.
Мы - память,
Мы - память.
Мы - звездная память друг друга.
Р. Рождественський
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729795
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 22.04.2017
Як модно казати : “бомж”
Лежить на зупинці, пусто.
А скільки на нього - бомб!
Зібрались проїжджі густо.
Тут осуду - цілий віз:
Узутий в один кросівок,
Немає при нім валіз
І схоже не мав автівок.
Він справді - давно на межі,
Чужим йому став цілий світ.
І люди, і влада чужі,
Лиш очі - волошок цвіт.
Чи може хтось правду знати,
Яким він колись був: ДО?
В дипломах його – відзнаки,
Пристойне було житло.
І він народився іншим,
І з роду не був жебрак,
Сердечнішим і добрішим
За всіх колись був юнак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729149
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 17.04.2017
[color="#ff0000"]Свічки, і кошики, і дзвони,
І спів, що лине до небес,
І радість, і душа в підйомі:
Христос воскрес! Христос воскрес!
Дитячі очі, мов зірниці,
Вогонь - як Благодать з небес,
І крашанки, вода з криниці:
Христос воскрес! Христос воскрес!
16.04.2017 [/color]
[i](Малюнок з Internet)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728987
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 16.04.2017
ХРИСТОС ВОСКРЕС! Лунає світом –
Найбільше диво із чудес,
Сіяють свічі Божим світлом.
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Віщують дзвони Великодні,
Співають Ангели з небес
І воскресає світ сьогодні.
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Співають писанки велично,
Відлунням всіх святих словес
І так звучатиме довічно:
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728986
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 16.04.2017
Берізка коси розпускає,
Всі чарівні, ледь - ледь пухкенькі,
А поряд пташечка співає,
Файні пісні та веселенькі.
Зустріла сонечко раденько,
Берізка ніжно колихнулась,
І мені так, стало тепленько,
Уже до неї посміхнулась.
Поряд жовтесенькі кульбабки,
Яскраві сонечка, ясненькі,
Із вітром гралися залюбки,
Між них фіалочки синенькі.
О земле рідна і чарівна,
Стільки тепла мені даруєш,
Ти одяглась, як королівна,
Тож моє серденько лікуєш.
Хочеться глибоко вдихнути,
На повні груди, немов дитя,
Щоби духовно воскреснути,
Й насолодитися цим життям.
Берізко – подружка, красуня,
Я їй ніжненько шепотіла,
Знала давно, що не самотня,
Із нею я, дуже раділа.
15.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728869
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 15.04.2017
[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRgco7SQCwpGvTopSWmvYv7lDoEIb6zvrQ8YH4169julzFTFAcUGw[/img]
[color="#16ad16"]Я хочу в тую весну, що так колись,
Красою нас обох заполонила.
Вказала стежку в чарівний дивосвіт,
Вогонь кохання в серці запалила.
Дощі рясні його не загасили.
Не зміг розвіять світом вітровій.
Текли роки і весни відцвітали,
Все пестив нас любові буревій.
В кохання справжнього не має віку
У ньому щастям сяє кожна мить.
Немов вино, настояне роками,
Смакує, насолодою п'янить.
Лелійте, як дитину почуття ці
Не всім таки цей шанс дарує доля
Буденністю не стопчеться хай цвіт,
Хоча в житті на все є Божа воля.[/color]
[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTGbpmHH-Mgp8zurxiEK0YDHwNnV9R5dG3e6izmb0sk89rGkbxe3g[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728041
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 15.04.2017
Я не шукаю більше Бога
Серед своїх, серед чужих,
Хоч часом вже така незмога –
Не по мені останній штрих.
Більш не блукаю манівцями
І не шукаю у юрбі,
Лише і днями, і ночами
Шукаю Бога у собі.
Шукаю кожним своїм кроком
І кожним подихом тепер,
Невпинно, щиро й ненароком
Щоб Божий дух в мені не вмер.
В клітинці кожній, кожній жилці
Про Боже мрію до кінця,
Щоби горіть отій іскринці,
Що наближає до Отця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728723
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 14.04.2017
Ну вот опять стою я на перроне,
Свою печаль пытаюся скрывать.
А ты пропал в полупустом вагоне,
Лишь руку мне успел поцеловать.
А дождь лениво капает по лужам,
И слёзы тихо падают с ресниц.
А сердце вновь повергнутое стужам.
Не вижу я совсем прохожих лиц.
Машу рукой, пытаюсь улыбаться.
Но как печально смотришь ты в окно...
Мы встретились, наверно, чтоб расстаться.
Ты уезжаешь - сердцу нелегко.
Ещё минута - и умчится счастье.
Но что же ты тогда хотел сказать?
А на дворе осеннее ненастье...
Ты не грусти: конечно, буду ждать.
Прошли дожди, и зимы пролетели,
А в вазе лишь засохшие цветы.
Да! Встретиться мы так и не сумели...
Но в памяти один лишь будешь ты..
В который раз стою я на перроне
Всё прошлое пытаюсь повторить...
Ты предо мною снова в том вагоне...
Но ты ушёл... Тебя не воскресить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215497
дата надходження 11.10.2010
дата закладки 14.04.2017
Немає пророків в країні
Де батьківське слово зросло…
Віками страждали… й понині,
Народ наш вирощує зло.
Засіли керманичі хижі:
Бо правду - неправдою б’ють!
Слова промовляють ворожі,
На мову помиями ллють.
Відняли вже все від народу,
Куди не поглянь – скрізь біда.
Лишається, кинутись в воду,
З високої кручі Дніпра.
За Волю,за Правду… Свободу
Піднявся великий народ,
Побігли не знаючи броду,
Не зміряли величі вод.
Кудись розлетілись, як птахи,
В тепліші, в багаті краї,
Волочуть нещастя невдахи:
Без дому,родини й сім’ї.
І там, не багата в них Доля,
Кругом наші в злиднях живуть,
Опудалом посеред поля,
Не мед, а гіркоту там п’ють.
Тяжка на чужині дорога –
Колюча босоніж стерня.
Закралась, і в мене тривога:
Печальну співаю щодня.
Затягну уночі тужливу,
В далекій чужій стороні
Про долю…любов нещасливу,
Що мається теж, в чужині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728711
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 14.04.2017
– Ты когда-то помогла врагу?
– Нет.
– А почему? Ну, эгоистка!
Вдруг попал в болото он, в беду?
Неужто тебе так ненавистен?
Ты когда-то помогла врагу
Выбраться с глубокого ущелья?
– Нет, не помогла, и не смогу,
Ведь врагов по жизни не имею!
Вам гордыню надо прокачать:
"Вот смотрите, я такой весь добрый!"
А не лучше ли с себя начать:
Не иметь врагов и наглой морды?
Или проще вешать ярлыки,
И влезать в дерьмо от пят до шеи?
Не подам врагу своей руки.
Некому. Врагов я не имею.
https://lady-anastasiia.jimdo.com/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725414
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 11.04.2017
З Вітром тихо розмовляю:
“ Ти буваєш, Вітре, всюди .
Що про нас, безкраїй, знаєш?
Може чув щось поміж люди?
Довго нам біду терпіти,
Проливати ріки сліз?
Ще не в дії "Заповіти"
І стоїть донині віз.
Брат – на брата, гірше звіра,
Ходить зброя поміж нас,
Обміліла нині віра,
Вже не чують Божий глас.
Б’є Дніпро сердито в берег
І ще більше посивілий,
Лізе нечисть в перший шерег,
Наче люди подуріли.
Вітре, здуй усю неправду,
Зло збери у свої сіті,
Доведи усе до ладу,
Хай добро буде на світі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728185
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017
[youtube]https://youtu.be/A_jFZFuepXY[/youtube]
[i][b]Згасає жовтим білий світ,
Квітнева ніжна прохолода.
Спізнився ти на безліч літ,
Та все-таки тобі я рада.
Сюди до мене ближче сядь,
Дивись веселими очима:
Ось синій зошит мій і я
В нім віршувала... ще дитина.
Пробач, що жила я в журбі
І в сонці втіхи не вбачала.
Пробач за все... отій ганьбі,
Що замість тебе інших мала.
[/b][/i]
Оригінал
Широк и желт вечерний свет,
Нежна апрельская прохлада.
Ты опоздал на много лет,
Но все-таки тебе я рада.
Сюда ко мне поближе сядь,
Гляди веселыми глазами:
Вот эта синяя тетрадь -
С моими детскими стихами.
Прости, что я жила скорбя
И солнцу радовалась мало.
Прости, прости, что за тебя
Я слишком многих принимала.
1915
Анна Ахматова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728207
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2017
Він кохав Її все життя,
Він торкався Її лиш очима,
Відійшла Вона в небуття,
А любов Його ще не згасима.
Він ще бачить Її красу
І ще чує чарівний голос,
Не здається іще часу,
Хоч й нестерпне це замкнене коло.
Він хотів привітати зі святом -
Відповіла мовчанням тиша,
Так багато хотів сказати -
Виявляється вічність сильніша.
Він кохав Її так давно,
В документі Його - дев'яносто.
Крутить пам'ять німе кіно,
Як втрачати коханих непросто...
ДЗЕРКАЛЬНИЙ ВІРШ
Як втрачати коханих непросто...
Крутить пам'ять німе кіно,
В документі Його - дев'яносто.
Він кохав Її так давно.
Виявляється вічність сильніша -
Так багато хотів сказати ,
Відповіла мовчанням тиша
Він хотів привітати зі святом.
Хоч нестерпне це замкнене коло -
Не здається іще часу
І ще чує чарівний голос,
Він ще бачить Її красу.
А любов Його ще не згасима,
Відійшла Вона в небуття,
Він торкався Її лиш очима...
Він кохав Її все життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727381
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 06.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2017
Мені напевно так судилось,
Писати вірші в самоті,
І все,що думалось і снилось,
Вкладати в зошит,у вірші.
Бо я тепер один в кімнаті
І вже роки сумую сам.
Дружина в іншім світі,в златі,
У тім,що не доступно нам.
Хтось може і сміється з мене,
Що я пишу про різне все,
Описую буденне і природу,
Де у цвіту нове росте.
Хоч,правда,більше я думками,
Ходжу,блукаю по землі,
Бо вже не з тими я роками,
Коли ще були молоді.
Коли від досвіта до ночі,
Як та бджола,мотавсь,літав,
І йшов би навіть світ за очі,
Якщо когось я покохав.
А зараз добре,що хоч думи,
Зі мною в хаті все живуть,
Про мою душу не забули
І ще кудись мене ведуть.
І я ,щоб згадку залишити,
Пишу у зошит,у рядки,
Усе,що в серці є прошите,
За ті прожиті всі роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726733
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 06.04.2017
[i][b]А викинути б телевізор у вікно,
щоб впав він вниз і гучно хряснув!
І ти б тоді поглянув - де воно,
оте вікно. Ще є! Прекрасне!
А ще б зобачив милий образ мій,
що поряд тебе - в самотині.
Вділив би, може, погляд ще і їй,
своїй ріднесенькій - Дитині.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704103
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 29.03.2017
На дальнем рейде горизонта,
Где волны лижут облака,
Ревущая ветром Планета
Зовёт на танец моряка.
Зовёт и манит даль немая
Друзей поверженных мечтой,
И ты прости, прости родная,
Что я сегодня не с тобой.
Что наши страсти врознь ночуют,
Как разум - с пьяным мужиком…
Прости, что утром не целую
Тебя ласкающим стихом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725111
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRgh2CLh_8AUOJsTe9_HaRvcC5f15apHPcjah7hD1Dt-hpEW6Ztcw[/img]
[color="#2674bd"]Шепочеться із вітром очерет,
Заслухалася тиша в їх дует.
Зітха в обіймах ночі верболіз,
Вдивляючись у темний, густий ліс.
Діброви прокидаються і став.
Виводять птахи в декілька октав.
А здалеку вже досвіток бреде
І тихо собі новий день пряде.
На небі гаснуть одинокі зорі
І губляться в небесному просторі.
Розплющив очі росяний світанок,
Ступив на землю весняний ранок.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724414
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017
Журавель сказав до Чаплі:
— Ой стрункі ж у тебе лапки! Хвостик пишний,
гострий дзьобик. Можеш сісти на мій возик.
Я ж туди, куди і ти, ото ж можу підвезти.
Чапля мудрою була. Сіла... Віжечки взяла
та й... погнала до села!
Журавель із воза зліз. Думав він, що їде в ліс...
Ото ж ти запам'ятай! Жінці віжки не давай.
Якщо править станеш сам,
куди схочеш -- будеш там!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723936
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 17.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2017
Бороздил я по просторам -
Мамонта носил.
Оказался у забора:
Нету больше сил.
Вижу, баба молодая,
Не согретая совсем.
Вот судьбинушка какая…
Не расскажешь всем.
Развелось их по Рассеи,
Как в собаке блох.
Хоть не мачо…гладиатор –
Не совсем уж лох.
Нас дедулечек... не много…
Не пройти…зовут!
Хоть кривого, хоть слепого
Бабы подметут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723632
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Як до щастя дійти? Треба прямо іти,
чи звернути направо... наліво?
Як до щастя дійти? Треба світ обійти,
чи на місці чекати уміло?
Як до щастя дійти? Може через кущі,
через ліс той густий... чи де кручі?
Як до щастя дійти? Треба прямо іти,
пам'ятати гірке, чи забути?
Де дорога ота? Чи широка, вузька?
А чи близько веде, чи далеко?
Може щастя ясне всім весна принесе,
може щастя у дзьобі в лелеки?
Як до щастя дійти, де ж те щастя знайти?
І яким воно бути ще має?
Щастя в кожного є. Із життям Бог дає.
А про щастя серденько все знає.
Якщо йти навмання, то ні ночі ні дня,
щоб знайти своє щастя — не стане.
Бережи те, що є, в цьому щастя твоє.
І воно тобі в очі погляне.
Мов калиновий кущ навесні... розцвіте.
І пишатися буде у ґроні.
Не назавтра шукай рідне щастя своє,
а щасливим уже будь сьогодні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722856
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017
За вікном шумить дощ... його краплі неначе
Чисті сльози рясні. Чому ж небо так плаче?
Та здаються мені дощові ті краплини,
Що то чисті, прозорі й веселі перлини!
Дощ, дощ, дощ... Краплі холодні.
Ти до мене прийдеш знову сьогодні!
І хоч крапель рясних за вікном ціла злива,
Та у мене є ти, і тому я щаслива!
Манить, манить мене... рясний дощ той із хати,
Парасольку візьму, та й піду зустрічати.
Зігрівають мене незабутні хвилини,
Як прикрив ти мене від весняної зливи!
Дощ, дощ, дощ... Краплі холодні.
Ти до мене прийдеш знову сьогодні!
І хоч крапель рясних за вікном ціла злива,
Та у мене є ти, і тому я щаслива!
За вікном шумить дощ... його краплі неначе
Чисті сльози рясні. Чому ж небо так плаче?
Та здаються мені дощові ті краплини,
Що то чисті, прозорі й веселі перлини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722184
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 08.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2017
[img]http://fb.ru/misc/i/gallery/26834/588412.jpg[/img]
Ласкаве сонце на плечах Дністра.
Гойда-вода сягає Твого зросту.
Лічба заплющених очей до ста
лікує,
але на хвилини..
доста....
Мені достатньо літа і тепла,
яке з малого – проросло в велике…
Що досі ревно в серці берегла,
то не забуду поготів до віку.
І скільки б не зривалася згори -
мене тримало обіручки небо...
Без приводу зі мною говори:
коли гроза відспівує молебень,
коли шовковиці загусла кров
Твої вуста загоює у згустки,
і стільки є обірваних розмов,
що віднайдеш і більше не відпустиш.
Коли у дотиках палахкотить
волосся, наче змочене в цикорій.
Як у п’янкій покорі… «…Тихо. Цить!»-
Твій голос , видається, що ніколи,
ніколи у свідомість не впущу.
Але ж блукає, мов самотній дервіш.
і схудле літо,
спрагле до дощу,
і недомовлене...
і ...vita brevis*...
[img]http://i54.tinypic.com/5mmzhk.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600769
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 07.03.2017
[img]http://imageinarts.com/wp-content/uploads/bulkimages-1452439040/Old%20Chamera%20Pink%20Spring%20Flower%20Vintage%20Wallpaper.jpg[/img]
Дощі хлюпочуть, гамірно уранці.
Потік автівок енно знавіснів,
капіжить сонце соком помаранчі.
Весна у місті. Місто у весні.
На светрах «принти» створюють усмішку,
відсутній погляд, кава і wi-fi.
Хвилина часу інсталює книжку,
швидке життя вирує як ручай.
Трамваї креслять коліями обрій
вистукують шаманський ритуал.
Старі балкони на будинках, мовби
п’ють небо з порцелянових піал.
Ідуть великі і маленькі принци
у темні будні в білих комірцях,
несуть троянди у прозорій плівці
і лише одиниці - у серцях.
[img]http://radchenko-anna.com/wp-content/uploads/2014/09/1480253_900.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657969
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.03.2017
[color="#913300"]Давай останемся с тобой,
И как всегда, под порывы ветра,
Будем бури отгонять,
Созерцать рассветы.
Давай останемся с тобой,
Словно два лучика света,
И без страха перед ночью,
Мы раскроем все её секреты.
Давай останемся с тобой,
И наша вера в маленькое чудо
Останется навсегда жить,
Только нужно её сохранить.
Давай останемся с тобой
Дождемся то, чего мы ждали,
То, над чем мы рассуждали,
Когда птицы в синем небе ширяли.
Давай останемся с тобой,
Я примощусь у твоих ног,
И тихим собачонкой буду,
И, как всегда, про все на свете забуду.
Давай останемся с тобой,
И за руки возьмемся снова,
И снова будем, словно не откуда
Появиться любовная амплитуда.
Давай останемся с тобой
Словно два летучих в небе змея
Так просто, что мы сумеем
В жизнь воплотить эту затею.
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721623
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017
Весна вже змішувала фарби,
щоб полетіти вдалину,
а у зими запас скінчився,
щоб додавати білизну.
Зима ще може пошукати
в коморі і дістати із полиць,
а потім тихо розсівати
з небес багато білих птиць.
Стануть останній раз кружляти,
сіро-зелений засипати світ,
у сад холодних крапель додавати,
де крокусів преніжний цвіт.
Сповзатимуть по вікнах краплі
від снігу, що останній раз ішов,
а потім доведеться їм зникати,
бо зиркне сонце за вікном.
27.02.2017.
Анімація із інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721531
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017
Включили страшную жужжалку,
а разве кошечек пугать не жалко?
По комнате стал ездить пылесос,
страшней он был, чем гнездо ос.
Из комнаты сбежала котейка,
глядят огромные гляделки:
что за страшный аппарат,
не поверит, что он брат.
Пылесос ушёл? То не вопрос:
готовы кошки из укрытий выйти,
теперь колени им предоставляйте,
громогласный аппарат не включайте.
Забылась страшная гроза,
для сна наступила пора?
Давай, хозяйка, засыпай,
пример с кошек бери и повторяй!
27.11.2016.
Фотография автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721542
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2017
У тобі, яке ж то зло сидить,
І безжалісно роз`їдає,
І навіщо серденько ятрить,
Вогонь душу, аж спопеляє.
Впусти промінчик, вже сонечка,
І краплину чистої роси,
Та нехай зроситься доленька,
І Боженьку, добре попроси.
Нині хай, простить тобі гріхи,
У своїй душі зрости весну,
Вже відчуєш полегшення ти,
Розпізнаєш, життя і красу.
Врешті викорчуй із душі зло,
Та добро, ти посій у слові,
Щоб в житті завжди повезло
Хай зростуть зернятка любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721339
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017
Де ж ти моя, пташко?
- Полетіла в вирій,
Бо жилося важко
В Україні милій.
Десь, за синім морем,
Є земля красива…
Та не з твоїм щастям -
Доленька зрадлива.
Там не в’єш гніздечко:
Діточок збавляєш,
З раненим сердечком
Мене залишаєш.
Вже й не любе сонце,
І вночі не спиться,
Вигляну в віконце –
Місяць з нас сміється.
Він напевно знає,
Як тобі живеться –
Душу розриває…
Кров в судинах б’ється.
Пір’ячком торішнім
Вимостив кубельце,
Під романс утішний
Виплакав озерце.
Знов весна буяє,
Соловейком ллється,
А тебе немає -
Серце з жалю рветься.
Може, крук поганий
По дорозі знищив,
Чи Амур лукавий
Серенаду свище?
Молюся за тебе
Доленьку благаю,
Із крайсвіту,з неба
Тебе виглядаю.
Де ж ти моя, пташко,
Що ж ти наробила?
Сама…живеш тяжко,
Ще й мене згубила.
Дякую, поєтам - Світлані Імашевій (Світла) і NN, за допомогу при створенні вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721336
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017
Гей! Я все іще стою…
Гей! Я все іще живу!
Гей! Я лукавих поборю...
Я не розвіяна холодними вітрами!
Не знищена лихими ворогами!
Не запоршена осіннім падолистом.
Я сяю найкоштовнішим намистом.
Не зникну я із мапи світу!
Я не скорюсь і не зломлюсь від гніту!
Відроджуюсь я калиновим цвітом.
Я горобиновим ряснію красноцвітом.
Як матір для дітей я миру хочу!
Тому У душах миром кровоточу!
Я Україна! І для тебе я єдина!
Я рідна Ненька! Твоя Батьківщина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693709
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 28.02.2017
Обійми мене, пригорни мене,
Можем просто ось так помовчати...
Я люблю тебе, так давно уже,
Від коли — вже не можу й згадати ...
Поцілуй мене, ніжно, лагідно,
Так умієш лиш ти цілувати ...
Подаруй мені оту магію,
Яку вмієш лиш ти дарувати.
Схилю голову на плече твоє,
Могла б вік я ось так пролежати,
Ти любов моя, ти крило моє,
Лиш з тобою я можу літати.
Притули мене до грудей своїх,
Це мій щит, моя скеля надійна,
Твого серця стук у душі моїй,
Ти мій ангел ... і ти моя мрія!
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720699
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
Зачем Вы душу приоткрыли,
Впустив, погреться у огня,
Давно остывшего, согрели -
Надеждой дразните меня.
Теперь, душа любви желает:
Страдать и мучиться в огне,
Как снег весною вера тает,
Что Вы нуждаетесь во мне.
Уже пленён мой разум пылкий,
Прикрытый тайной нежных чувств,
А вид потерянный и жалкий,
Как ветром обнесённый куст.
В чужой стране, средь гор высоких,
Мне не построить к сердцу мост,
И голосок приятный, звонкий,
Уж не услышать с ваших уст.
Вас греет солнышко Востока
И Палестинская Звезда,
А я – заброшенный далёко,
Страданьям отдан навсегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720080
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Я не знаю, що найшло на мене…
Може, це похмурий листопад
Б’є по нервах мокрими гілками.
Вже немає вороття назад.
Не повернеш днів ясних світанки,
Не повернеш співи солов’їв,
Бо зима мережить візерунки
Швидкоплинних і холодних днів.
Але з вірою у теплу днину,
Помолюся й тихо заспіваю.
Буду берегти свою родину.
Що найшло на мене, я не знаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720694
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Когда мы в душах потеряли доброту?
Проходим мимо, не замечаем бедноту
Людей несчастных, ищущих еду
В пакетах мусорных, и в баках
Он человек, живет он хуже, чем собака
Ему помыться негде, притулиться
А нам бы от таких людей отгородится
Он БОМЖ. Вот факт,
Случилось так,
Всё потерял, что тут сказать
Быть может вследствие обмана, ну как всегда опять
А может быть, от щедрого кредита, не смог отдать
Или бездельник прогулял, пропил и за долги пришлось всё передать
Быть может, бывший ЗЕК, сидел как душегуб или мелкий вор
Но он же ЧЕЛОВЕК! И нам ПОЗОР
Что общество не может минимум условий дать
Не уж то мы не можем, для таких людей, приюты создавать?
Нет денег? Может богачей налогом обложить?
И для решения проблемы всё вложить.
В народе говорят, что от сумы и от тюрьмы никто не застрахован
Наверно, в обществе весь механизм людской души поломан!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720272
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 26.02.2017
До мене Місяць завітав у гості,
Так тупцював під вікнами вночі.
І з нерішучості він просто
До мене підбирав ключі.
До мене Місяць завітав у гості
І на подушку ліг перепочить,
У сяєві втонула біла постіль,
Самотність розчинилася умить.
До мене Місяць завітав у гості,
Без слів, без квітів, подарунків,
У сяєві втонула біла постіль,
Я ожила від місячних цілунків.
...Тумани розбудили юні ранки,
А Місяць щез безслідно з подушок.
І – в ролі я забутої коханки,
Бо Місяць повернувся до Зірок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720184
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017
Йду вулицями міста Незвичайного... куди захочу, туди й поверну.
Широкі вулиці тут є, дзвінкі й веселі. Такі я вулиці люблю!
Йду вулицями міста Незвичайного... воно усім відоме, є для всіх.
Тут на широких вулицях просторих завжди дзвенить веселий сміх!
Люблю ходити я, де Працьовитість, а поряд з нею завжди Доброта.
Живе тут з ними Чесність по сусідству... Я думаю — усе це неспроста!
А ось, поглянь, скільки всього зібралось! Тут Ніжність, Честь, і Ласка,
й Щедрість є. То ж можеш придивлятись, прислухатись, що до душі... твоє!
А на сусідній вулиці я бачу ще й Радості, і Вірності сліди, тут Милосердя є,
і Успіх, і Удача... То ж вибирай мерщій, куди і з ким іти!
На вулицю Дитинства захотіли? Ой, як же весело і затишно на ній!
А діток... діток, як же тут багато! Тут не один їх є бджолиний рій!
Це вулиці Майбутнього... Розкішні! Збуваються тут Мрії. От дива!
Разом ходім по вулицях цих світлих, для всіх тут вистачить і Світла, і Добра!
Тут Справедливість всюди й Добродушність, бо Мудрості й Любові прийшов час.
Це ми створили їх, ми тут живемо... усе у місті Незвичайному — для нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720170
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017
Тоді я з нею танцював мазурку
На відстані закоханих очей.
Тримав в руці її маленьку руку,
А погляд не відводив від плечей.
Стан смерековий, лебедина шия
І карі очі в березі брови,
Ця дівчина - моя казкова мрія,
Що на життя залишила сліди.
Мазурку в залі танцювали пари,
Під музику відомого Шопена,
А я вивчав її звабливі чари,
Що поглядом горнулися до мене…
Останнє па і завершився танець,
Я їй вклонився і побачив очі.
Мені здалося, моє серце стане,
Вона пішла, мені лишила ночі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719968
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017
Не кинь мене, Боже, будь ласка -
Я падати стала частіше,
Забулась вже юності казка,
Дорослими стали всі вірші,
Болючіші стали і рани,
І більше –“ чому? ” аніж “знаю”,
Десь – зайве, а десь – бумеранги:
Дорогою - до пеклораю.
Чим далі, тим шлях став складнішим,
Все більше на нім роздоріж ,
І плід заборони гіркішим,
Найбільшим скарбам ціна – гріш.
Не кинь мене, Боже, будь ласка,
Дитя своє свято-грішне,
Якщо твоя буде ця ласка:
То дай мені слово розкішне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711713
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 23.02.2017
Я не люблю, як б’є дощем в лице,
Я не люблю як вітер гне дугою,
Я не люблю як ставить хтось акцент,
Аби комусь підкинуть в серце болю.
Я не люблю страшенно самодурів
І тих, хто грішми ладен подавитись,
Кого не видно з-за високих мурів
І як в свинячій шкурі ходить “витязь”.
Я не люблю, коли купують друзів,
А при нагоді їх ще й продають,
У кого щастя лише в ситім пузі,
Коли себе за панство видають.
Я не люблю, коли стріляють в спину
І як плюють отрутою між очі,
Я не люблю натуру цю осину,
Де замість меду, соти повні жовчі.
Я так багато не люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707933
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 23.02.2017
ДЛЯ КОГО ДОЩ?
Для кого дощ? Для огірків.
Для кого дощ? Для кавунів.
Для кого дощ? Для кабачків.
Для кого дощ? Для бурячків!
Ще просить пити редька, петрушка, бараболя.
Горох, часник, цибуля і помідори, й соя.
Для соняха й квасолі ще крапель є багато.
Для всіх, хто є у світі і любить працювати.
Летять, летять із неба краплиночки маленькі
Для братика Іванка і для сестри Оленки.
Й для мене залишилось краплинок тих доволі,
Бо щедрий і веселий рясненький дощ йде в полі!
А ще візьму в долоньку прозору я краплинку
Й поллю свою найпершу, найкращу в світі сливку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719639
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017
Не завжди можна говорити... мовчи.
Студи думки киплячі, мов лави.
Є час словам… й безмов’ю. Почин
собі цим зробиш мудрий...
Заграви
урешті решт погаснуть вогнів,
що нині так палають безтямно,
складуться в ціле пазли зо снів,
а невідоме -
станеться явним
і буде зрозумілим колись,
і необтяжним нині безрадне...
Не завжди треба говорити....
кріпись,то лиш спочатку гірко і складно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700855
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 20.02.2017
Коли в душі засвітиться весна,
Згадай моєї щирості офіру,
Моє тепло і серця мого віру,
Бо ще в душі просвітлиться вона...
І щастям будь. І щастям поділись.
І сонцем тим, що ллє своє проміння.
І як злетить молитвою увись
Любов твоя, як світло воскресіння...
Печаль мою просвітлену згадай,
Що янгольські собі зростила крила,
Якими обіймала й відмолила
Твоїй весні уквітчаний розмай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719295
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017
Хай буде так, як Бог мені велить -
На все в житті є Його воля.
Душа моя обманута болить;
Сивина видніється на скронях.
Хай буде так...Не так, як хочу я -
Як буде правильним для мене!
Душа хотіла злетів в небеса,
Але лишились гріхи у неї.
Хай буде так, як Бог мені велить -
Смиряю своє горде, хтиве Я.
І навіть в бунті серця протиріч -
Хай буде воля,Боже, лиш Твоя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719175
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017
—Ой чого ти, вербонько, та й схилилася?
Ой чого ти, рідная зажурилася?
— Як же мені, вербоньці, не хилитися?
Як же мені, вербоньці, не журитися?
Вітри шумлять сильнії... Потішаються.
Громи гримлять грізнії... всі лякаються!
—Віти твої, вербонько, нахиляються.
Вітри-громи, рідная, хай втішаються.
Зійде сонце яснеє... нижче схилишся,
З трав росою чистою та й умиєшся.
Віти твої, вербонько, мають силоньку.
Любить-береже Бог Україноньку.
Бо хто гнеться, вербонько, нахиляється,
Від землиці силоньки набирається.
Хоч громи розкотисті, та не біймося.
В них немає силоньки. Звеселімося!
...Зійшло, зійшло сонечко! Засвітилося.
Над рікою вербонька нахилилася.
Те проміння яснеє розсипається...
У ріці вербиченька умивається!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719108
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017
Последний вечер нашей встречи
И танец длинный, как никогда.
Предчувствуя разлуку,
Я отпускаю твою руку,
Предчувствуя разлуку навсегда.
Последний вечер нашей встречи
И догорели уже свечи.
Предчувствуя разлуку,
Я отпускаю твою руку,
Предчувствуя разлуку навсегда.
Быть может вновь меня захочешь ты увидеть,
Быть может вновь меня захочешь ты вернуть,
Воспоминанием нарушишь ритмы сердца,
Биения его повысив герцы...
Увы, в вернувшемся былом другая суть.
Последний вечер нашей встречи.
Пусть время раны нам залечит.
Предчувствуя разлуку,
Я отпускаю твою руку,
Я отпускаю твою руку навсегда.
*есть вариант авторской песни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718742
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017
[i][b]Ми всі приходимо в цей світ
Малесенькі й безгрішні.
І як обрати вірний шлях-
Знать може лиш Всевишній.
Хоч доля в кожного своя
Та все ж її рихтуєм...
Коли свого не чуєм серця,
То потім так шкодуєм.
Хоч іноді бракує сил
Важку цю ношу нести
Тримайся! Не дай Бог,впадеш,
Бо важко враз підвестись.
Якщо гне, навіть, до землі
З усіх ти сил пручайся.
Завжди йди праведним шляхом,
Людиною лишайся...[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717769
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Читаймо всі мудрості книги,
Гортаймо віків сторінки,
Розкриймо секрети й інтриги,
Збираймо знання і думки.
Мандруймо по книжних просторах,
Долаймо глибини і далі,
Воздвигнім на трони й престоли
І тих, що їх серцем писали.
Читаймо всіх мудрих творіння,
Святі одкровення отців,
Хай сходить по світу насіння
Та пам’ять живе про митців.
Черпаймо, вивчаймо, уміймо,
Збираймо плоди їх трудів,
Святині словесні леліймо,
Карбуймо в них пам'ять родів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718771
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Вмилось сонце, рушником
Втерлось, вийшло за поріг
І промінням-язиком
Стало злизувати сніг
Із доріг, полів, лісів,
Із ялинок і дахів.
Облизало також кицю,
Що пила в дворі водицю
З потічка, і пса Кудласа,
Що на Злату день при дні
Жде - та кине кістку з м’ясом,
Ще й погладить по спині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718384
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 17.02.2017
З почутого шансону французькою...
Автор мені не відомий.
Юнак безвусий цілував Вам ноги,
Вас роздягав, до крихти все знімав.
На Вас молився, мов моливсь до Бога,
Та зняте все в шкатулочку ховав.
Зростав юнак і появились вуса,
Тепер старіти починали Ви…
Вже цілувати ноги він не мусив,
Лише все зняте мусів берегти.
А час настав… Ви ноги цілували,
Все б віддали, аби він поруч був.
Як шию перші зморшки покривали,
Він із шкатулкою кудись загув…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718658
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Волшебные люди, их сразу увидишь в серой толпе
Волшебные люди сияют как капли на солнце
Они завораживают одним лишь взглядом
Околдовывают разум, сны и всё пространство
Они прекрасны как дождь и горы
Могучи как повелители ветров
Нежны, необыкновенны и свободны как рассвет
Для счастья многого не надо, лишь их улыбка
Как искры из костра сверкают в темноте
Манят вас невидимой нитью в пространстве.
Лишь потеряв их понимаешь важность...
Так много ветра, что сдувает все мысли и слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718330
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Тихо плещется река
Под ковром туманным.
Мы с тобой в руке рука
В этом мире странном.
Сядем в лодку лишь вдвоём
И в лучах заката
Будто в сказку уплывём,
Уплывём куда-то.
Где покой и тишина,
Слышен шорох каждый...
Любви дивная страна
Нас свела однажды.
................................
Берегов не видно ныне-
Больно далеки.
Мы плывём посередине
Жизненной реки.
Жаль,поломано весло,
Лодка протекает
И куда нас занесло
Бог один лишь знает.
Наш "ковчег" ещё плывёт
Волнам вопреки...
А любовь?Любовь живёт!
Всё.Конец строки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717437
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Можлива раз в мільйон така подія, –
Це порівняти можна з міражем.
Оце так зустріч! Як Ти? Молодієш!
І навіть голос – як медовий джем.
Приємно, коли Ти, травнева квітка,
Радієш, наче знов хтось полюбив!
У Тебе все чудово? Тоді звідки
Ці ледь помітні пахощі журби?..
21.09.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690078
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 13.02.2017
Боролася троянда за життя
В саду серед красивих дуже квітів,
Подвійні в неї надто почуття.
/Розгадку запитаєм в ерудитів/.
Красуня до самотності вона,
Колючою їй стати довелося,
Не в тому навіть є її вина,
Кричало невгамовне стоголосся.
Казали, що не гарна, що будяк,
Що пелюстки її не з оксамиту
І правда їх була лиш на мідяк,
Не раді так були її візиту.
На тих красу від неї впала тінь,
Для чого конкурентка тут така?
Не чули її жалісних молінь,
Вже із ножем тягнулася рука.
Мовчав ірис задуманий в саду,
Та все ж терпець йому таки урвався,
Мечами він відвів всю ту біду,
Ще й схоже у троянду закохався.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717784
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Опрятного вида седая старушка
Над мусорным баком склонилась.
Неужто последняя в жизни "кормушка"?
Неужто вот так-то она опустилась?
Но-нет! - рядом с нею собаки...
Кольцом окружили все с мусором баки.
Щенки,кобели и брюхатые суки
С надеждой взирали на женские руки.
Для них подбирала из бака объедки
И тихо шептала:-Вы все мои детки.
Давала и сукам,и псам,и щенкам...
И слёзы катились ручьём по щекам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713869
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 09.02.2017
[i]Спасибі за натхнення Оленці Жежук
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717108
Небо
Втомилося небо. Самотньо в зажурі повисло.
Уже не глибоке - безмежність упала в сніги.
Спускалось донизу, по білому білим… Навмисно?
І ріки німіли й таємно мовчали боги.
І тисячі рук піднялись, щоб утримати небо,
І били на сполох, й кували стовпи ковалі…
А я терла руки холодні й просила: «Не треба!
Воно ж пригорнутись хотіло давно до землі…»
О. Жежук[/i]
[youtube]https://youtu.be/xr9ZqexSk5o[/youtube]
[i][b]А сонце кричало до неба:
"Зостанься! Куди ти?
І як мені бути без си́няви твоїх очей? -
та блідло, проміння у хмари ховаючи,
- Діти ж!"
І меркло, огорнене в смуток зчорнілих ночей.
Боги лиш дивилися, жалем та сумом повиті.
Замовкли пісні. Полетіли у ніч солов'ї.
Молилися зорі, а небо спускалось щомиті.
Земля промовляла до нього молитви свої...[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717249
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Одинока вовчиця. На місяць не вию.
Я від зграї відбилась із власної волі,
Бо кісток вже давненько нікому не мию
І у вузлик зв’язала задавнені болі.
Не скажу, що – біда, не скажу, що утрата.
Посилає ще небо фонтани думок,
Відкриває мені таємничості врата,
Без ключа відмикаю пізнання замок.
Не блукаю, де зграя вишукує здобич,
Я не маю потреби гострити ножі
Та й тамбовський мені - і ні друг, і ні родич,
Геть усі хижаки – невимовно чужі.
Одинока вовчиця. Обрала мовчання.
Не чорниця, не бранка з-за мурів фортець,
На слова я постійно веду полювання,
На такі, щоб зм’якшити жорстокіть сердець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715322
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017
Накинулась холодом осінь
На ніжне,від літа, вбрання,
Неначе пробуджена повінь
Несеться дощами щодня.
Злякалося літо зелене,
Побігло кудись,чи втекло:
Тихенько,мінливо все в*яне,
Неначе й життя не було.
Листочок летить за листочком,
Вкривається щемом земля,
Заріччя лежить за місточком –
Чорніють,горюють поля.
Туманами стелить світанок:
Холонуть гаї і луги,
Парує довкілля… І ранок
Пробуджує смуток шульги.
Готовиться спати природа,
Стомилась вітрами ходьби,
Щоденно міняється мода
Від золота до голотьби.
Давно попрощалися з літом,
І осінь летить птахом ввись…
Душа схаменулася з віком
І просить мене: «Помолись!»
Роки вже скосились в рядочок,
Від Бога – найкращі дари,
Осінні, згорнулись в клубочок –
Нестримно злітають з гори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690689
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 27.01.2017
Фюїть – фюїть, махнула вдаль.
Пустунчик Арлекіно.
І вже в гаю малий скрипаль,
Шукає Буратіно.
Синичка, пташка неземна,
Моя земна таїна.
Невтомна зранку й до темна,
Малеча жовто-синя.
Так ніжно й легко на душі,
Красуня осінила.
З безвітря пишуться вірші,
В мене з’явились крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714263
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 25.01.2017
Дощ тихенько накрапає,
Знову йде моя пора, -
І до школи поспішає -
З мого двору дітвора...
***
Листя клену вже жовтіє....
І каштан не відстає, -
Серце радістю повніє, -
Коли Осінь настає!
***
Сонце вже не припіка, -
дощем площа вмита...
І на Землю вже ступа -
Осінь - Сеньорита!
***
ЇЇ подих Я ловлю,
Падають листочки -
Знають всі як Я люблю
Ці такі деньочки......
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713277
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 25.01.2017
Анчар.(переклад)
В пустелі чахлій і скупій,
На грунті сонцем розжарілім,
Анчар, як грізний вартовий,
Стоїть – один осиротілий.
Природа спраглої землі
Його в день гніву народила
І листя викупала в злі,
А корінь трутою споїла.
Отрута в краплях крізь кору
В полудень сочиться сльозою
І студеніє в вечору
Напівпрозорою смолою.
До нього й ворон не летить
І тигр не йде: лиш вихор чорний
На стан отруйний набіжить –
І мчиться геть, повік злотворний.
Буває, хмара поросить,
Блукає,лист його дрімучий –
І по галузкам побіжить
Отруйний дощ в пісок горючий.
Та до анчару чоловік
Послав свавільною рукою
Раба, що мовчки в путь потік
Й вернувся вранці зі смолою.
Приніс він пагубну смолу
І гілку з в’ялими листками
І піт по блідному чолу
Стікав холодними струмками.
Приніс – і ослабів, і зліг
Під склепом куреня на лики
І мертвий раб упав до ніг
Непереможного владики.
А князь отрутою скував
Свої покірливії стріли,
Сусідам смерть він розіслав
В незавойовані наділи.
Анчар.
А. Пушкин.
В пустыне чахлой и скупой,
На почве, зноем раскаленной,
Анчар, как грозный часовой,
Стоит - один во всей вселенной.
Природа жаждущих степей
Его в день гнева породила,
И зелень мёртвую ветвей
И корни ядом напоила.
Яд каплей сквозь его кору,
К полудню растопясь от зною,
И застывает ввечеру
Густой прозрачною смолою.
К нему и птица не летит,
И тигр нейдёт: лишь вихор чёрный
На древо смерти набежит –
И мчится прочь, уже тлетворный.
И если туча оросит,
Блуждая, лист его дремучий,
С его ветвей, уж ядовит,
Стекает дождь в песок горючий.
Но человека человек
Послал к анчару властным взглядом,
И тот послушно в путь потёк
И к утру возратился с ядом.
Принёс он смертную смолу
Да ветвь с увядшими листками,
И пот по бледному челу
Струился хладными ручьями;
Принёс – и ослабел и лёг
Под сводом шалаша на лыки,
И умер бедный раб у ног
Непобедимого вадыки.
А князь тем ядом напитал
Свои послушливые стрелы
И с ними гибел разослал
К соседям в чуждые пределы.
Дякую, поэту -Світлані Моренець за допомогу, при завершені перекладу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714171
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Туман над гаєм клубочився…
Свічками хутір засвітився.
В траві густій, як у жарині…
Було нам тепло, мов в хатині.
Обняв і світ весь потьмарився…
Як плющ навкруг її обвився.
Взяв в руки груди голубині…
Й птахи проснулися в долині.
Зацілував, губами впився…
Дурманом мабуть обкурився.
Як павучок у павутині…
Спивав той трунок по краплині.
Неначе вперше, я відкрився…
У прірву розум покотився.
Тремтіло тіло у богині…
Роса скотилась по стежині.
Приспів:
З туману досвідок світився…
Навіки твій, я залишився.
Оті глибокі очі сині…
Втопили легеня в пучині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714000
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 24.01.2017
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8[/youtube]
[i][b]Візьми мене до себе, укради
у свій полон - такий жаданий!
Будемо там разом - лиш я і ти,
мій любий, милий, довгожданний.
Впаду в твої обійми без пручань,
хмеліючи всю ніч від насолоди...
І спатиму... Хай дозволяє рань!
Ти - все ж миліший за свободу.
О, де ти, сон![/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714084
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017
[color="#051b3b"]Роки мої, птахи мої крилаті,
Верніть мене у юність золоту,
Де зустрічала мама біля хати,
Де вишні -нареченими в цвіту.
Стежина в луки слалась від городу,
За ним виднівся невеличкий став.
І красень-клен від тата в нагороду
Зі мною разом швидко виростав.
Шовковиця стара така й розлога,
Минуло їй, мабуть, уже сто літ,
І кущ троянди, що біля порогу,
П'янить ізнов мого дитинства цвіт.
І плине спомин в душу невсипущу
Любові невичерпним джерелом,
І знову спрагло воду п'ю цілющу,
Із маминим і татовим теплом.
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712299
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Збираюсь в село, а для чого? - не знаю.
Уперше без мами, в хатину ввійду.
Ніколи не буде земного тут раю,
Не мчусь як колись, а тихенько бреду.
Не знаю як вікна поглянуть на мене
І двері що скажуть мені на цей раз,
Якесь все безлике мені й безіменне
І скалки застрягли несказаних фраз.
Кручу всю дорогу минулого стрічку,
Пішли вже із хати усі на той світ,
Думками запалюю пам’яті свічку,
Не знаю як хатці сказати “Привіт”.
Ну, як їй розкажеш яка в мене рана,
Чи можна пізнати яке те-болить?
До неї іду як та гостя незвана
Цей біль вже - навічно, не лише на мить.
Тут мама ходила, а тут ось сиділа,
А тут дні останні її віджили…
Пішла і нема ні до чого їй діла,
Я ж їду збирати років полини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714040
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017
/ Пам’яті МИХАЙЛА ЖИЗНЕВСЬКОГО/
“Герой України”-, співають вітри
Йому білоруською мовою,
Де хмари вдягнулися в теплі светри,
Пішов він дорогою новою.
Пішов назавжди, під берізкою дім
І фото усміхнене, з щирістю,
У нього не буде гарячих вже зим,
Лиш пісня вітрів із журливістю.
ЙОГО ОБРАВ САМ БОГ
/Пам’яті ЮРІЯ ВЕРБИЦЬКОГО/
Долав маршрути, підкоряв висоти,
Шукав у Бога правди для Землі,
Хотів неправду правдою збороти,
Та біле загубилось у смолі.
Такого землетрусу не було ще,
Не знала Україна стільки балів
Багатим видавсь січень на кричуще,
Рекордним на криваві “фестивалі”.
Йому цю долю написало небо:
Героєм стати у буремні дні,
А міг би йти зненацька там хто-небудь...
Здолав мороз його в самотині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713737
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Це – вірші, може одкровення?
Струмок цілющий дум моїх,
Це – божий знак благословення,
Комплект придуманих утіх.
Слова нестримним караваном
Проходять дюни всіх пустель,
Надійним кетгутом - по ранах
На присмак – східна карамель.
Мов зірка іменна в долоні,
Чи квітка у саду думок,
Як перша паморозь на скроні
Та школи зрілості урок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713374
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017
[youtube]https://youtu.be/wLkRLS8RApA[/youtube]
[i][b]Моя кохана, відпочинь!
Ходім зі мною поблукати
у простір нету, в далечінь,
де не змогли ще побувати.
Тебе, любове, поведу
шляхами битими, водою.
Схилю я небо, все пройду,
разом з тобою, дорогою.
І покориться нам вся даль,
усе намріяне здійсниться,
якщо ти поряд і не жаль,
що нам давно уже... за тридцять.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699365
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 20.01.2017
[youtube]https://youtu.be/dCj13-JwcG4[/youtube]
[i][b][color="#610c96"]- Кохана, стривай! Дай загляну ув очі,
не бачив тебе стільки часу, зажди!
Сумую без тебе, і як же я хочу
присутність твою відчувати завжди.
Стривай! Ну куди ж ти? Не хочеш спинитись?
Затримайся, мила, образу облиш.
Я всі свої справи одразу залишу,
побудь біля мене...
А мною ти сниш?
Залишила горда. О, темнії ночі!
Чи є щось найгірше самотніх ночей?
І дні спорожніли. Нічого не хочу.
Мені би той погляд коханих очей...
Душа моя - бранка, щомиті з тобою,
карає себе за жостокі слова.
Якби повернутись в обійми любові...
- Якби я ту зраду простити змогла...[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700121
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 20.01.2017
[youtube]https://youtu.be/gbXw_CR4d1Q[/youtube]
[i][b]О, знали б ви, як згадую я Вас,
із усмішкою спомин виринає...
Так хороше було в той неповторний час -
тепло у душу... Все це пам'ятаю.
... Мене на вальс запрошували Ви,
вагалась довго я чомусь, вагалась...
Ви у мелодію свою мене вели,
зосталась я і досі в ній, зосталась.
Тепер кружляє танець серця ніжно нас,
і ми у нім залишимось надовго.
Усе життя веде нас той чарівний вальс,
за нього дякую я долі й Богу.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705612
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 20.01.2017
Гармонія скрізь має бути і баланс,
А біди має врівноважувати радість.
Життя , щомиті випробовуючи нас,
Тримає десь дарунки долі, правда!
Чи зможу через все це я пройти?
Чи гідно поведусь, не забруднивши душу?
Чи є та сила, щоб спалить старі мости?
Бо жити не в минулім, зараз мусиш!
Життя уроки неможливо прогулять,
А вчить воно дохідливо й жорстоко.
І відповіді ні в кого списать,
Й не вийде не засвоїти урока!
Закон збереження ніхто не відміняв.
І рівновага – те, що діє свято.
Якщо ти над собою бід вагу підняв,
Тебе до щастя нові крила здіймуть радо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713117
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017
А мені тепло й легко на душі...
Хоч вже зима постукала в віконце.
В сніжинок-квітів ніжні пелюстки,
В них барвами цвіте, ясніє сонце!
На всіх деревах, на усіх кущах
Розвісила сріблясті покривала.
На білі шубки, білі сорочки...
Ой, скільки ж полотна зима наткала!
Та гілка вишні стукає в вікно,
Не холодом її зима злякала...
Щоб дарували ми сердець тепло–
Про це вона усім нам нагадала!
Не бійтесь, люди! Холод не страшний.
Хоч вже зима постукала в віконце.
В сніжинок-квітів ніжні пелюстки,
Хай барвами цвіте і в серці сонце!
Душі не замерзає джерело,
Бо в чистих водах Божий Син омився.
Щоб ми усі жили у Чистоті –
Для цього Він в Йордані освятився!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713102
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.01.2017
Послухай брате вільний вітер,
Лети додому чим скоріш.
Постукай тихо липи віттям,
Хай вийде мама на поріг.
Зустріне ненька свого сина,
З доріг смертельної війни.
Там боронить він Україну,
Від лап кривавої орди.
Зайшли незванії заброди,
Руйнують села і міста
Їм вітер нашої свободи,
Як та анафема з хрєста
Настане час, ми звільнем хату,
Впаде кривава пелена,
Відкине смуток сива мати,
Вгледівши сина із вікна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712717
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Поклонімся хлібу, люди,
"ХЛІБ усьому голова!"
Недарма колись промовив
Хтось пророчії слова.
Подякуймо хліборобам
Їх натрудженим рукам,
Простим людям у пекарнях,
Їх недоспаним ночам.
Чорна земля зерно родить,
Мелеться біла мука,
Інь і Янь у вічнім русі
Творить Праведна Рука.
Хлібом–сіллю зустрічають
Дорогих у нас гостей,
Хліб священний шанувати
Вчать ще з малечку дітей.
Короваї на весілля,
Як безцінний дар несуть
І в останню путь-дорогу
З калачами в нас ведуть...
Тож шануймо "хліб насущний",
Що "дано нам днесь",
Бо цінніший він, цінніший
За наш скарб увесь.
30.09.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610416
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 18.01.2017
Давним-давно, це кожен знає,
на Русь насунулась біда –
заповнивши степи до краю,
на Київ рухалась Орда.
Польотом стріл, вогнем і криком,
як з торби, що набита вщерть,
неслись народам військом диким:
пожар, знущання, голод, смерть…
Пройшли віки. Не сам собою
середньовічний жах минув,
та шлях прокладений Ордою
її потомок не забув.
Повзуть уперто, зброю взявши,
чумною хмарою біди,
й на танки коней помінявши,
на Київ правнуки Орди.
Старанно в танкові приціли
вони чатують дні і ночі,
військові, а то й мирні, цілі
шукають їх розкосі очі.
З одним лиш за душею шагом,*
впродовж останніх трьох років,
ґвалтують під російським стягом
люд звірі з глибини віків.
Усе цинічно враз попрали,
і Будапештський договір,
коли із „градів“ розстріляли
слов‘янське братство, дружбу, мир...
Ладу у себе дать не можуть,
та вперто лізуть за моря.
Їм це ніяк не допоможе,
уже заходить їх зоря.
Разом із нею йде удача,
розбійний „фарт“ минулих літ,
а кат отримає на здачу
снаряд, запущений в політ.
Навиліт ті проб‘ють гостинці
„Армати“ хвалену броню
і втонуть вже самі ординці
у морі крові і вогню.
В полях білітимуть їх кості,
закон такий є, вражий сину:
Хто в дім з мечем приходить „в гості“ –
той від меча навіки згине.
На зміну їх зорі кривавій,
що кане в прірву назавжди.
Другі зірки встають у славі,
щоб вберегти нас від біди.
20.11.2016
[i]* Шаг – дрібна монета (гріш) вартістю півкопійки, яка використовувалась в Україні до початку двадцятого століття.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701824
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 17.01.2017
Приспів:
Файна дівка, наче птичка,
На зівсюд гарненька.
Воду пив би з її личка...
Ввечері й раненько,
*
Твої вуста терпка криниця,
Цілунок твій вулкану жар.
Моя найбільша таємниця,
Вина цілющого бокал.
Приспів:
Повногруда і цнотлива,
Наче спіла слива.
Ой дівчино чорнобрива,
Із мойого снива.
*
Коли обнімеш завмираю,
Втікає серденько до п’ят.
Неначе в сні пливу до раю,
Як в нічку тиху зорепад.
Приспів:
Світ собою затулила,
Для мене голубко.
Коли Овна полюбила,
Моя ніжна любко.
*
Давно живу тобою, дишу..
Кохання ти моє оаз.
В думках своїх тебе колишу
В оправі ти моїй топаз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709228
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016
Думками лину в майбуття,
малюю все в рожевім цвіті.
Там чути пісню солов'я,
і весело сміються діти.
Сади там гнуться від плодів,
і тішить поле короваєм.
Життя усмішками цвіте,
бо ходить щастя рідним краєм.
Думками лину в майбуття,
а там весна в рожевім цвіті.
Цвіте, цвіте наша земля,
вона у нас одна у світі.
Там ранки сонячні, ясні,
збуваються завітні мрії.
Летіть, летіть, слова мої,
сповнені радості й надії !
Думками лину в майбуття,
за гіркоту я тут пробачу.
Із нею залишу сльозу...
в майбутньому лиш щастя бачу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709347
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016
Звідки приходять діти…
можливо мене в магазині купили,
де дуже пахучі шампуні і мило.
а може де квіти барвисті, гарненькі
та ні, де цукерочки всі солоденькі.
Нам зважте сказали покупку свіженьку,
там всі чомусь були такі веселенькі.
вагою три з гаком отак кілограми,
для доброго тата й гарненької мами.
ніжненько пакуночок той обгорнули,
й додому щасливі швиденько гайнули.
а потім хрестини й багато вітань...
все ж скільки на світі важливих питань.
а досі не можу сповна зрозуміти,
звідки беруться такі гарні діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708927
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
[u]Під час бойової операції на Світлодарській дузі (18 грудня 2016р.) дійсно один із героїв Андрій Байбуз (позивний "Ефа") відмовився, щоб його, пораненого в ноги, врятували, і попросив, щоби забрали з поля бою молодого бійця. Так і загинув "Ефа", перед смертю ще встиг поговорити з матір'ю по мобільному телефону, пояснивши їй, чому він так зробив.
[/u]
Тривожно спав у ніч ту Світлодарськ,
Бо бій ішов, жорстокий і нерівний,
Й чекала чорна вояків біда,
Таких безстрашних, Україні вірних.
На дрібки сік повітря автомат…
Свистіли міни… Рухались солдати…
Та ось упав улюбленець-комбат…
Й згадалося його: «Не смій ридати!»
Лежав комбат, мов зрізаний дубок,
Навколо дим стелився сивиною.
Й здалось на мить, послав йому сам Бог,
Отих, що перевірені війною.
А поряд нього корчивсь побратим,
Ще молодий, якому жити й жити.
Просив ледь чутно той боєць: «Води...»
«До нього, хлопці, треба Вам спішити, –
Сказав комбат, – а я іще міцний…»
Й послав до неба свій останній погляд.
Там образ матері побачився, ясний,
Що піднялася чайкою над полем.
Й душа його… злетіла догори,
Щоби оглянуть звідти місце бою.
«О, ні! Таких уже не підкорить, –
Якби ж я міг закрити їх собою.»
27.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708942
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
Мої вірші воюють у Криму.
Розвінчують російського тирана.
Ви скажете, потрібно це кому?
Тим, хто живу у серці має рану.
І хто давно вже виріс із раба
Й навчився жити під крилом у волі,
У кому поселилася журба,
Та мрія ще жива про світлу долю.
І не лише для себе – для дітей,
Онуків, правнуків, для Криму-України,
Хто вірить, що майбутнє те гряде –
Й закінчиться доба війни-руїни.
Мої вірші не тільки у Криму,
Але й на сході, в вогнянім Донбасі.
Пишу я їх невтомно ще й тому,
Щоби відкрити очі бідоласі,
Котрий повірив у «Російський мир»,
Мовляв, його це історичні браття.
Без України «Мир» той утомивсь
І запалив війни жарке багаття.
Людей лишив уласного кутка,
Розбив дороги, школи і… надії.
Як не влаштовує вас доля отака,
Берімося за зброю і до діла:
Всю наволоч, гнилу, відкиньмо геть;
Не личить нам стояти на колінах.
Шахтар ти, робітник, інтелігент,
В руках, у наших, доля України!
17.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708941
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2016
З чого складається наше життя?
Зло і добро, гріхи, каяття…,
Море любові, насолод – океан…,
Злидні, розкоші, багатства дурман,
Всі народились для щастя, любові,
Щоб радість та успіхи бачити в долі,
Але ж то не сталось, як нам гадалось,
Надія на Бога – лише зосталась…,
Краю немає цій боротьбі…,
Та живемо у нестерпній журбі,
Квітне брехня, правду – «згубили»…,
Розкоші, багатства – душу «убили»…,
Світло святе – у дитячих очах…,
Як підростуть – побачимо страх!
«Ляжуть» між ними – різні шляхи,
То – воля, то – щастя, то – успіхи…?
З чого складається наше життя?
28.03.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708567
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Обійшла левади, заглянула в сад
І упала в душу шелестом сонат.
За комір пустунка сипле жартома,
Тополиним пухом тихо кружкома.
Заворожило, біло – біло…
Прийшла фантазія у гай.
Стою в душі так любо й мило,
Серед зими ступив у рай.
Засіває сріблом до Різдзвяних свят,
Запоріжжя й Київ до самих Карпат.
Розмальовка біла засніжила шлях,
Крила розпустила наче з казки птах.
Калина в гронах пломеніла…
Збирала срібло для натхнень.
Як свічка в серденьку горіла,
Любов’ю cкапала до жмень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708530
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Засвітилась зірка, засвітилась зірка,
всьому світу новину звістила.
Що у Вифлиємі, у бідній станині,
Мати Божа сина народила.
Світи, світи, зірко! Світи, світи, ясна.
Народилась дитиночка у стайні, у яслах.
Світи, світи, зірко! Світи, світи, рідна.
Народилась дитиночка світла!
Три поважні царі принесли їй дари.
На колінця пастушки впадають.
Ангели зраділи, до землі злетіли,
Колискову ніжну їй співають.
Світи, світи, зірко! Світи, світи, ясна.
Народилась дитиночка у стайні, у яслах.
Світи, світи, зірко! Світи, світи, рідна.
Народилась дитиночка світла!
Засвітилась зірка, засвітилась зірка,
всьому світу новину звістила.
А Божа дитинка, ще ясніше зірки,
для усіх на весь світ заясніла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708357
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016
Березень з струмками наспівував про весну, від сонячних променів сніг частково зникав, втрачав свою білизну, розставав.
Частіше повівав теплий вітерець ,з`явилися проліски, підсніжники, крокуси.
Електричка набирала швидкість…Роман в руках тримав два букети квітів, купив на всякий випадок, а то раптом не надибає по дорозі додому.
В думках все про Світлану з Наталкою, мала мабуть гарненько підросла. Та не давало спокою мамине відношення, про всіх знайомих розповідала, а за неї нічого. Сам запитувати не став, нащо чіпати цю тему, по телефону, суперечки ні до чого. Зараз такий грип ходить, хоч би не заболіли, турбувався і вже підходив до воріт будинку, кидав оком в вікна сусідки.
Це був вихідний день, через два дні - Свято 8 Березня, то ж приїхав на чотири дні, потім знову на роботу.
Мама була вдома, привітно зустріла сина, він, як завжди поцілував в щічку і поздоровив з наступаючим святом, подарував коробку цукерок і букет квітів, а другий букет поставив в вазочку. Та вазу з квітами на стіл не поставив, а на підвіконня.
Мати побачила, радісний вигляд відразу пропав, наче й не було.
Помітив,але вирішив на цьому не зациклюватись. Ніякої мови, чи якогось питання мати не задавала, тож він тішився ,чим менше мови, то краще.
Вечоріло…. на заході згущуються сутінки, невеликий морозець, дерева вкрилися інеєм.
Він вийшов кинути курям їсти, мама ж дивилася телевізор
. У Світлани світилося,
-Мамо, я на деякий час зникну, довго не буду.За мить взяв квіти і коробку цукерок, швидко вийшов. Мати сиділа вся на взводі, взялася за голову і дивиться у вікно. Роман вже був під дверима сусідки, дзвонив у двері. Сміливо заходив, не чекав відповіді. Світлана в кухні купала Наталку, здивовано подивилася,
- Ой я що не закрилася на замок?
-Нічого - нічого, це я, добрий вечір!
Коробку цукерок і квіти поклав на стіл ,
-Це з наступаючим святом!
Вона не мала, як кинути дитину, подякувала і хлюпала на неї воду. Мала задоволено хлюпала ручками, гукала.
Він стояв задоволений, з усмішкою на обличчі спостерігав за ними.Після купеля допоміг їй закутати Наталку, вона копирсається, намагалася скинути з себе рушник. Поспішати не було куди, вся увага до доньки.
Розчервонілась Світлана погодувала доньку молоком з пляшечки і поклала в ліжко,
- Ну здається все, вже засинає. .
Дивився на Світлану, яка ж вона гарна, як квітка.
-Ми , може почаюємо?- запитала .
-Так, а воду здається на ніч не можна на вулицю виливати, тож я винесу на веранду? - запитав він.
-Та я може сама, поки чайник закипить.
- Ні , я ж чоловік, що не справлюсь?
Йому так стало затишно поряд з нею, сидів навпроти та було бажання сісти поруч, обійняти.
Розмовляли про містечко, він розповідав дещо про роботу, про Київ.
-Тобі напевно додому пора, мама знає, що ти в мене?
-Звичайно знає, що не можу до сусідки сходити?
-Та вже мабуть пора, обіцяв не довго.
Вона проводила, йшла слідом, він раптово повернувся до неї, обійняв, притулив до себе ,
-Що ти зі мною робиш? Я відколи тебе побачив не знаходжу собі місця, не виривайся.
Намагається вирватися та де там, він такий сильний, що напевно не кожен чоловік з ним справиться, подумала вона.
-Романе, не треба, ти хлопець, я жінка,- промовила спокійно.
Він трохи відпустив її і почав цілувати обличчя, нарешті піймав її уста. Бажаний поцілунок, який він так чекав, йому здався медовим, не міг зупинитися, вона ж не знала, що робити, нарешті вирвалася, різко сказала,
-Що ми робимо, це ж гріх, як ти можеш….
Різко розвернувся, схвильований вискочив з хати. Але додому відразу не пішов, заспокоював себе, йшов до річки. Відволікався сюжетом річки, втихомирився, думав, треба себе брати в руки.
Вода виблискувала під місячним сяйвом, повільно заспокоїла бурхливі почуття, які вирували до неї .
Ранком снідали мовчки, він зрозумів, що матері не подобається його поведінка та першим починати розмову не хотів. Вона ж тільки кидала невдоволений погляд і часто зітхала
На свято 8 березня прийшла тітка, разом випили вина, забрала пилосос, який він привіз.
Ввечері мав їхати на роботу, збирав валізу, чекав коли нарешті тітка піде додому, хотів зайти до Світлани.
Та йти не прийшлося, коли вийшов з хати, вона на вулиці в колясці катала дитину. Підійшовши привітався і привітав зі святом, поцілував в щоку. Вона відсахнулася і одразу подивилася на його хату, в вікні постать матері, вона однією рукою тримала тюль.
-Романе, будь ласка не треба, ти поїдеш, а мені, як бути, он твоя мама в вікно дивиться, ще почне, щось говорити,- трохи сердито зауважила вона.
-Давай поїдем та й поговоримо спокійно, хай дивиться не звертай уваги.
Наталка спокійна в колясці, роздивлялася навкруги, прислухається до звуків.
-Я сьогодні їду, повернусь нескоро, розпочинаємо новий об`єкт. Дуже прошу тебе не спіши з рішенням продавати будинок, дочекайся мене, невже я тобі байдужий?
Він став перед нею на одне коліно, на долоні тримав коробочку, відкрив, там лежала золота каблучка з камінчиком,
-Я прошу не спіши, давай заручимося, а мине рік, поберемося.
-Світланко, я закохався, ще там, біля криниці, прошу не відмовляй. Час загоїть твою рану, я розумію, але хочу, щоб я мав надію, що ти будеш моєю.
Вона розгублено дивилась на нього, позирала на всі сторони,
-Встань…що, ти!
Сама ж відчувала, що він подобається їй та до більших стосунків, не була готова.
-Дай руку,чи ти відмовляєш мені? – запитав,дивлячись в очі.
Вона тихо, не поспішаючи заговорила,
-Та ні,тільки хай це буде нашим секретом, сподіваюся, що даси мені час все обміркувати. Я ще не готова до інших стосунків, не хочу, щоб про мене були поганої думки, мине рік, тоді будемо вирішувати.
Надів каблучку і впевнено поцілував в уста, вона не сперечалася та відразу заговорила,
-Але ж носити не можу зараз, всі побачать…
-То вдома знімеш приховаєш, я думаю у нас все буде добре. Вже зовсім стемніло…поверталися додому.
-Ти ж мав їхати, раптом нагадала Світлана.
-Так, на пів двадцяту якраз встигну.
Він провів її під самі двері, поспішив додому. Тільки скрипнули ворота, світло в хаті потухло. Мати сиділа за столом, витирала сльози,
- Сину, невже не знайдеш собі дівчину? Нащо вона тобі з дитям , воно ж не твоє та я ж тебе виростила, я ж ночами не спала, хотіла, щоб ти був щасливий, все для тебе.
-Мамо, я вже дорослий, здатен сам вирішувати своє життя. Нічого, що не моє, буде й моє, як будемо разом.
-Так ти це серйозно!Ой, що люди скажуть! Ще ж рік не минув, як Микола розбився. Це все вона, звичайно гарна,красива, не знаю може й розумна, так напевно, щоб звабити хлопця,- причитала голосно мати.
Він поверед кімнати присів на стілець, опустив голову, зважено, голосно заговорив,
-Мамо не смій її ображати, це не вона, це я! Так, я такий і тільки я винен в цьому, ти мене не розумієш, я її кохаю і все зроблю, щоб ми були разом. За дитину, щоб я взагалі не чув нічого, я зробив свій вибір, мине рік я одружуся на ній.. Тобі пригадати, що мій батько пішов на дитя в Жмеринці, нічого, вже є спільна дитина, мамо він живе з тією жінкою, бачу щасливий, я теж хочу щасливого особистого життя.
Вона тихо витирала сльози,
-Ти мене дорікаєш?!
-Ні в якому разі, я хочу бути щасливим і щоб Наталочка не зростала без батька, зроблю все для їхнього щастя.
-А як же я ,синку?
-Мамо, ти в мене славна жінка, знаю до тітки Галини частенько заходиш, а там сусід, вдівець давно тебе зве заміж, чому зволікаєш? Я завжди хотів чоловіка в домі за батька, може б і ти в житті була веселіша.
Вона мовчала, сльози пропали, де й поділись. Підійшла до сина, він встав і обійняв її,
-Мамо вибач, тобі вирішувати за своє життя. А я хочу бути з тим кого кохаю і хочу, щоб ти була щаслива,он в шістдесят одружуються, тобі ж лише сорок шість.
Він взяв за руку, підвів її до столу, посадив на стілець , поцілував в щоку,
-Мені треба йти,боюся запізнитись на електричку та знай у мене з нею, ще не було близьких стосунків, але я від свого не відступлю.
Підхопив сумку і вийшов. Вона дивилася у вікно, таїла злобу на Світлану. Ні, я тобі його не віддам.
Роман по дорозі не міг вгамуватися від розмови.В електричці зустрівся з хлопцями, попросив запалити, ті здивовані його поведінкою, почали жартувати,
-Ну нарешті напевно влюбився, що неохота їхати з дому, проговорив один з них.
Відмахнувся рукою, перейшов в інше купе. Занурився в роздуми, одного бажав, щоб швидше настала осінь.
Весняний сонячний день….Теплий вітерець куйовдив віти на берізці, на клумбах біля парканів виднілися листочки і квіти пролісків. З землі пнулися чубчики крокусів. Світлана на могла не помітити цю красу, любувалася нею.Дрібка гарного настрою, усміхнена, на вулиці прогулювалась з коляскою, донька мала заснути.Думка про Романа, пройшло лише три дні, а вже дзвонив, турбувався, як у них справи. Раптово позаду почула голос Зої,
-Добрий день, а я все дивлюся, щось тебе не видно, думаю може додому поїхала?
-Та ні, чого їхати, нам тут добре, я вже звикла, запасів багато є, куди спішити, буде тепло,тоді в гості поїдемо.
-Що тільки в гості, тож розмова на поминках була, що повернешся в село, до батьків.
У відповідь промовчала, зрозуміла, що так краще та жінка не зупинялася.
- Краще їдь звідси не ламай життя сину, він в мене один, я тобі його не віддам! Ти пташка зальотна, тобі у нашому містечку робити нема чого, ти мене почула?!
Світлана зніяковіла, заплакала Наталочка, швидко розвернула коляску. Вже під`їхали до обійстя,
-Я зрозуміла, вибачте, нам треба додому,- тихо сказала вона і поспіхом взяла дівчинку на руки, від хвилювання ключем не могла попасти у замкову щілину.
. -Я тебе попередила,- вслід кинула Зоя.
Вже в хаті вдосталь наплакалась над дитиною, пригортала до себе,
- Ні,сонечко ні, нам такої бабусі не треба.
Зоя повернулася додому задоволена, ну нарешті поговорила, тепер спокійно буду спати, заспокоювала себе.
Роман вже кілька днів не міг додзвонитися до Світлани, то немає в мережі, то чути гудки, не відповідала.
Два тижні з роботи не мав, як вирватись, нарешті відпросився всього на добу.
. Здавалося летів, як зійшов з електрички. Світло горіло в вікнах і вдома і у хаті Світлани. Спочатку вирішив прийти додому.
На веранді побачив чиїсь чоботи. О! напевно тітка прийшла. Старався зайти тихенько, щоб не злякати, почув голос матері,
-Я їй все сказала, хай їде геть звідси, нема, що труїти йому і мені життя.
-І, що вона?
-Сказала зрозуміла, але ж, ще не поїхала.
. В хаті затихло, він гучно постукав капцями, щоб почули , що хтось є і зайшов. Мати з тіткою чаювали за столом, обоє почервоніли, напевно від несподіванки.
-О,синку, казав, що не пускають, роботи багато,- трохи збуджено проговорила мати. Я зараз накриваю на стіл, повечеряєш Ромчику та й відпочиватимеш.
-Ні, дякую, я не голодний.
Тітка побачила його суворий погляд, зразу попрощалася, поспішила додому. Він вже поголився,вмився, мовчки одягав білу сорочку. Мати не відразу зрозуміла в чому справа та коли він витягнув іграшку з сумки, все стало зрозуміло.
Стала біля дверей, сердито дивилася на нього,
-Не пущу! До неї зібрався?
Він підхопив її на руки, заніс у спальню,
-Лягай спати, не заважай мені будь ласка .
Вискочив на вулицю, біль розривав серце, вона ж його мама, а не хоче щоб син був щасливий, він вкотре про це думав та не знаходив відповіді, чому все так відбувається.
Тихо постукав у вікно, щоб часом не розбудити Наталочку, якщо вже заснула.
Незважаючи на пізній час Світлана не спала, голосно запитала хто прийшов і відчинила двері.
- Добрий вечір, моє анголятко, не спиш?,- посміхаючись звернувся до дівчинки.
-Як ви тут?
Світлана ставила на стіл чай і печиво,
-Давай поговоримо.
-А про, що говорити, я все знаю, тому й прийшов. Наберися терпіння, все буде добре, я зрозумів маму та вона нам не зашкодить. Я маю гроші, тож приїхав за ними і хочу поговорити з тобою.
Капризувала Наталочка, він відразу взяв на руки, ніжно погладив по голівці. Дівчинка уважно дивиться в очі, він підморгнув і колисав.
Світлана здивовано дивилася на нього, як він ніжно поводився з її дочкою і усміхалася.
Дівчинка сопіла у ліжку, запала тиша. Наважився підійти,
взяв міцно за плечі і розвернув до себе, солодкий поцілунок.
Почав розмову,
-Вислухай мене. Ми недавно здали об`єкт, є квартири на продаж, я вирішив купити та на трикімнатну зразу грошей не досить, гадаю ми поки, що можемо жити в однокімнатній, що ти скажеш?
Вона несподівано тихо заплакала, сльози котилися горохом, різко встала пішла на кухню, в чайник набирала воду з відра. Поспішив за нею,
-Я тебе прошу, будь моєю, те, що тобі сказала мама, для мене нічого не значить, вона прожила своє життя так, як вона цього хотіла. А у нас своє життя, ти мене розумієш?
Мовчала, але згодом заспокоївшись запитала,
-І що далі?
-Довірся мені, ти хочеш, щоб ми разом виховували Наталочку, ну і наших діточок разом?
-Так, добре, я буду тебе чекати,-промовила і загубилася в його обіймах.
Коли повертався додому було вже за дванадцяту годину. Щасливий, вкривався простирадлом, позирав на годинник, хоча б не проспати.
Заспівали перші півні… Роман летів на електричку з піднятим настроєм, задоволений, здавалося все владнав.
Спілкування по телефону було розрадою для обох, могли довго говорити не помічаючи часу.
Навесні приїжджав тільки два рази і то був не довго. Одні вихідні наняв трактора та й з родиною засадили город , за другим разом засадили город тітці Галині.
Світлани в містечку не було, всі знали,що поїхала до батьків в село. Зоя тішилася, гадала, що син розірвав з нею стосунки.
Та це вона так думала, насправді ж Роман був у селі в Світлани, теж допоміг садити там город, звичайно ж офіційно познайомився з її батьками. Його зустріли дуже привітно, навіть не знали, що він зробив дочці пропозицію.
Ввечері вклали Наталочку спати, самі ж сиділи в садку за розмовами. Світлана дивилася на нього закоханими очима і роздумувала, що ж така доля, чому його раніше не зустріла та хто ж знає наперед своє життя..
Вже відцвіли майже всі фруктові дерева. Чудове, яскраве, тепле літо набирало сили.
Одного вечора Зоя взяла в руки міську газету, була така звичка ввечері почитати новини, побачила об`яву, Світлана подала на продаж хату. З полегшенням зітхнула та мовчання сина її турбувало, але не хотіла на цю тему говорити.
Минав час швидко, влітку роботи завжди більше, непомітно підкралася осінь.
Роман задоволений собою, за цей час купив квартиру, вже завіз меблі і збирався з села забрати Світлану,щоб навіть не знала мати. Звичайно йому дуже хотілося сказати, поділитися гарними новинами та не хотів погіршувати настрій ні їй, ні собі.
На річницю Миколи Роман винайняв мікроавтобус, всі їздили на кладовище в Браїлів.Вона дуже задоволена Романом, трохи дивувалася, хоч виріс без батька та за щоб не брався все доводить допуття.
Ввечері Галина спішила до сестри, треба ж розповісти новини.
Зоя вже лежала, дивилася телевізор,занепокоїлась приходу.
Жінка відразу з порогу запитала,
- -Що гості були в тебе сьогодні?
-Які, ще гості, в честь чого? Сідай вип`ємо чаю,чи ти спішиш?
-А, що Роман не заїжджав? Тож сама бачила їх, я саме стояла на зупинці, біля магазину. Під`їхав мікроавтобус з нього вийшов Роман з дівчинкою на руках, позаду йшла Світлана. Так гарно одягнена, в білій тоненькій, пуховій хустинці.Зайшли в магазин, я б може побачила, як вийшли та під`їхала маршрутка то я вже поїхала, - поспіхом розповідала Галина.
-Ой лишенько, а я то думаю, що це так рідко приїжджати став, весь час мовчки, я ж думала він з нею розірвав стосунки. Вона ж город навіть не садила, навесні, як поїхала так і не видно, бачила об`яву на продаж хати. Було декілька покупців, ходили роздивлялися та її не було, навіть не знаю, напевно ніхто не купив.
-Ти,бачиш Галино…. Як його зупинити? Чи може він з нею в її селі живе? Що ж робити?- заплакала Зоя.
-Я ж зі Світланою говорила, сказала,щоб і не надіялась, це я порадила поїхати звідси, щоб сину не руйнувала життя. І з ним говорила, що не віддам їй.
-Ну ,оце так діла,то ти сама надоумила їй поїхати! Краще зробила? Тепер навіть не знаєш, що коїться,- не витримала, перебила її Галина.
Замовкли обоє, тільки кожна при своїх думках, важко зітхали, та пили чай.,
-Що думати, що робити, про що тут говорити можна, не ображайся та я тобі скажу , у нас різниця три роки і ти напевно не пам`ятаєш, як наші батьки були проти мого Володьки . Якби я з ним не втекла літом на ніч в поле, мене б ніхто за нього не віддав, так його не хотіли. А що було робити, так, як оце ти зараз не хочеш почути сина. Від долі не втечеш, з дитиною, без дитини, головне, що люблять один одного, - проторохтіла Галина і продовжила спокійніше,
-Тож я буду йти, вже пізно, моя порада, змирися. Може ти, ще з моїм сусідом зладнаєш, будете разом жити..
Пройшло кілька днів Роман приїхав додому дуже радісний, щось під носа наспівував, задоволений і веселий поставив на стіл торт.
Мати здивувалася,
-Що за свято сину?
-Сідай, так, на всякий випадок,гарні новини маю, я купив двокімнатну квартиру в Києві. Завтра забираю Світлану з Наталочкою до себе, а через два тижні зробимо новосілля.
Тож будемо на тебе чекати…
. Запала тиша…Почулося, як мати шморгає носом і вже витягла з кишені халата хустинку, витирала сльози,
-Ти ж казав, що хотів в Браїлові жити? Це все з-за неї ?
-Мамо вона моя дружина, зрозумій це, ми ж відразу тільки треба прописатися на новій квартирі, подамо заяву до загсу. Гадаю гучного весілля не буде, а зараз поки що запрошуємо тебе на новосілля . Я зрозумів твоє ставлення то Світлани, тому вирішив, що краще жити далеченько один від одного, щоб бути ріднішими. – А, як же я тут сама? Невже не зміг кращої знайти,- різко сказала мати.
-Ні, не міг, я кохаю її і тебе мамо люблю, та гадаю так буде краще. Вона справна господиня, хоч і молоденька, не журися голодним не буду. А хату напевно продамо, досить твого городу, будемо приїжджати до тебе, як на дачу, будемо допомагати . А може ти ще заміж вийдеш, я ж тобі говорив.
В її очах сум, але більше нічого не сказала.
Роман зателефонував тітці, запросив на новосілля в, як вибирав квартиру та дещо про роботу.
Ранком вхурделило, йти до станції було важко, під ногами намітані пагорби снігу, протоптаної стежки не було. Розпашівся, аж жарко стало, тішився, що буде жити в Києві, недалеко від роботи.
Перед вихідними Роман приїхав пізненько, ледве добрався до села, автобуси вже не ходили. Наталочка вже спала,Світлана чекала на нього, він передзвонив перед приходом. Батьки з стариками вже спали, тож заходив тихенько, вона швидко зачинила двері в свою кімнату, щоб нікого не розбудити.
Роман чекав цього дня, йому так хотілося зостатися на одинці з нею. Скільки часу разом та все не міг насолодитися її устами, пристрасно цілував, вона вже не пручалася, не відмовляла, дала свободу почуттям і сама згоріла в коханні.
На ранок приїхав мікроавтобус, батьки виносили речі, всі поспішали….
Пройшло майже два тижні, поки владналися з речами.
На новосілля мало зібратися дві родини.
Роман з Світланою разом куховарили на кухні, а за дитячим столиком Наталочка розвеселяла їх торохтінням іграшок та лепетанням різних звуків.
Раптом задзвонив телефон Романа.
- О,мама дзвонить.
-Синку, ми всі зібралися разом, ти нас зустрінеш?,- почули голос з телефону.
Світлана стояла поруч, тож все почула, відразу вся розчервонілась. – Обо`язково, якою електричкою їдете? Добре, зустрінемося, -відповів хвилюючись.
-Ну от і добре, твої вже знають де ми живемо, з автовокзалу тут не далеко. А свою родину я поїду зустріну. Він пригорнув до себе Світлану і поцілував в уста,
-Я ж тобі казав, не хвилюйся, все буде добре.
23. 12. 2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708032
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 24.12.2016
Спливало літо…. ще теплі ночі, але чаруючий, рожевий світанок дмухав прохолодою. Хмари дрімали, але їх вже пестили перші сонячні промені. Прокидалися птахи, радісно перегукувалися між собою, знову й знову заводили пісні.
Просиналося містечко… Галасно… чути ґелґотаня гусей, крики качок. Півні перекрикували один одного, немов сперечалися,хто з них краще співає.У відчинене вікно будинку, яке виходило в садок, доносився ароматний запах і яблук.
Сонце вже піднялося вище, крізь гілки дерев заглядало в вікно, теплі промені дісталися обличчя Романа . Від цих дотиків він і проснувся, примружив очі,з гарним настроєм потягнувся
. -Ой, як добре! Я вдома! Як чудово!
Так,він дуже любив своє містечко …..
Здавалося немає кращого місця, як Браїлів, де ще так буяли сади, шовкові трави, які стеляться вздовж річки Рів. Красиве містечко приваблювало монастирем, тут неподалік від покинутого сокоморсового заводу величаво стоїть костел Святої Троїці. В центрі Браїлівського маєтку, окрім палацу, який був збудований в ХІХ столітті,біля ставу був насаджений великий парк.
Інколи він пригадує своє босоноге дитинство,як приходив сюди ловити рибу,адже жив зовсім недалечко. А часом з компанією ходили до греблі, біля цукрового заводу, там риба ловилася більша за розміром. На тому заводі працював його батько.
Але так склалося, що завод зупинився. Загалом все занепало і дехто від`їжджав в Жмеринку, а хтось і далі, в Київ, в Москву. Батько поїхав в Жмеринку, влаштувався на роботу на ЖВРЗ. Спочатку щодня їздив на роботу, потім на кілька днів десь пропадав, приїжджав все рідше і рідше. А одного разу забрав свої речі і більше не повернувся. Як зараз пам`ятає сварку, батько знайшов собі жінку в Жмеринці, він саме закінчив школу.
Фінансово було дуже скрутно, мама працювала в садочку, мала не велику зарплатню. Тож пішов вчитися в Браїлівський професійний ліцей на слюсаря. Але по закінченню навчання, ніде не зміг влаштуватися на роботу.Майже два роки допомагав одному з фермерів.Постійної роботи не знайшов, із знайомим хлопцем поїхав в Київ, влаштувався на будівництво різноробочим.
Час спливав, мама і він, ще тітка Галина, мамина сестра тут в Браїлові, от і вся родина. З батьком же майже не спілкувалися, приїхав одного разу, вже на закінчення ліцею,подарував мобільний телефон, щоб часом підтримувати контакт.
Вже чотири роки Роман їздить від Києва до свого рідного містечка. От і зараз здали об`єкт, можна відпочити, допоки не дзвонять й знову буде робота.
Хлопець не марнотрат, зумів частину грошей відкласти на будинок, чи на квартиру. Але придбати не поспішав, в дім треба господиню,але ще не зустрів своєї половинки. Так часом десь перетинається в кафе з якоюсь, чи на роботі, кілька зустрічей і все, ніхто не подобався, не зміг пробудити в ньому ніжних почуттів.
Хоча сам був гарним, мужнім, на вид, таким міцненьким горішком, красиві чорні очі, світло - русяве волосся.
Останнім часом люди знаходили роботу в інших містах, зовсім виїжджали , продавали будинки. Біля них теж продали дім, він був набагато кращим за їхній і побудований зовсім недавно, ще й поряд стояла стара хатинка, яку вже переробили під сарай.Сусід дядько Степан давно працював в Хмельницькому на великій фірмі виконробом, тепер переїхали на постійне проживання, там придбав квартиру.
Зоя зайшла до кімнати, побачивши , що він не спить, посміхнулася,
- Синку проснувся…от і добре, відіспався нарешті, мені здається ти трохи схуд.
-Та мабуть так, жара, води п`ємо багато, апетиту зовсім немає.
-Я вже напекла нажарила, тож гайда, снідати..
- Добре зараз прийду.
В літній кухні відчинені двері, на подвір`ї чути запах котлет.
-О мої любимі,- задоволено помітив Роман.
За сніданком мати розповідала про дітлахів в садочку та про новини, які бачила по телевізору.
-Я сьогодні на другу зміну, будеш сам хазяйнувати.
-Добре, треба підмурок полагодити, бо тріщини пішли.
-Гаразд, сам дивися, тобі видніше.
Мати пішла на роботу, він вирішив зайнятися підмурком.
З двома відрами підходив до криниці, вона була не далеко, на межі з сусідами. Воду набирала незнайома дівчина. Коли почула, що хтось підходить, обернулася, розгубилася, відразу почервоніла.
-Доброго дня,- привітався Роман, зацікавлено і здивовано придивлявся на неї..
Чи я ж це вона? Думав може пізнає, ще уважніше дивився, ближче підійшов до неї. Вона саме тягнула воду, від несподіванки ледь не впустила відро. Він підхопив його своєю жилистою, красивою рукою немов пух.
-Давайте я допоможу.
Трохи розгублено повернулася, поглянула на нього,
-Та я б сама, дякую.
Він почервонів, зробилося трохи ніяково, перед ним стояла молода красива жінка років двадцяти, в платті вільного покрою, яке трохи приховувало вагітність. Побачив її карі очі і смужками рівненькі брови, вони підкреслювали її округле обличчя.
Напевно трохи знервувалася, подумав, бо на пишних грудях раз у раз підіймалися оборочки.
-О вам нести таке тяжке не можна,- не розгубився він.
-І куди нести?
-Ой,! Та я сама,- зашарілася вона.
- Ідіть, а я за вами,- зазначив сміливо.
Придивлялася під ноги, прямувала до сусідської хати. Він впевнено йшов за нею, в душі трохи зрадів, що сусіди.
-То ми сусіди? Наймаєте чи купили дім? А я, ваш сусід, Роман, будемо знайомі.
- Світлана. Вибачте та до хати я сама занесу.
- Ну, що ви, ми ж сусіди, зараз познайомимося з вашим чоловіком. Ми люди прості, завжди з сусідами ладнали, гадаю з вами теж подружимося,- проговорив наполегливо.
Зайшли на веранду, гуділа старенька пральна машина. Світлана витягла шнур з розетки,
-Дуже дякую. Та чоловіка немає, він у фермера ремонтує техніку, приїде пізно ввечері.
І відразу вийшла на обійстя, намагалась його провести..
-Ви, що автівку маєте ?-
-Та ні,моторолера. Де там гроші на авто, добре що мої батьки купили хату. А чоловіка звати Микола, гадаю ще познайомитесь.
Він повернувся додому, дивне відчуття переповнило груди. Сидів на лавці, піднявши голову догори, милувався синьо-голубим небом і білими великими, пухкими хмарами. Прислухався до пташок, які весь час переспівуються. Нараз він помітив чарівництво природи , красу дерев і кущів, які виблискували на сонці, був задоволений і сам не розумів від чого.
Раптом пригадав, що біля криниці залишив відра, подумки критикував себе, швидкою ходою повернувся до криниці.
З піднятим настроєм приступив до роботи, заколотив розчин, став ремонтувати підмурок.
Думки весь час за Світлану, от комусь везе, така гарненька, білесеньке обличчя і зростом трохи нижча за мене.
Таку б мені, але ж чоловік є. То нічого, що маленьке буде, якби не заміжня, то й не думав би.
Ближче до вечора прийшла з роботи мати, похвалила. Він сидів перед телевізором, але його погляд був зовсім байдужим.
. -Що сину зажурився?
-Та так нічого, слухай сьогодні бачив незнайому дівчину біля криниці, це що наша сусідка?
-Ой, забула тобі сказати, молодята живуть, кажуть їм батьки купили хату, вона не працює, вже вагітна, а він мотається своїм моторолером кожного дня до фермера, працює слюсарем.
-Бачиш напевно такі, як ти, а вже буде маленьке. А сам не надумав одружитися, якась є в Києві ?
-Ні, мамо, не так легко знайти порядну дівчину в кафе, а я де, ще буваю. Та й не хочу десь жити, хочу залишитися в нашому містечку, воно таке красиве. Може пройде час, знайдеться тут робота, тоді зміню свій образ життя.
Пройшло кілька днів …
Роман повісив гамака в садку, у вільний час лежав і весь час поглядав в сторону сусідів.
Мати помітила, що з сином, щось коїться,чому так змінився? Раніше було включав музику, горлопанить на все подвір`я, а це тільки вільний час, то вже йде в садок.
Спливали дні,…. йому передзвонили, мав їхати на роботу.
Перед від`їздом мати не витримала,
-Щось тебе турбує Ромчику, чи ти дорослішаєш, хоч вже виріс, чи може закохався?
Миттєво почервонів, зробив вид,що не почув її слова, опустивши голову, поспішив до другої кімнати. Вона не надокучала, гадала, як, що, то сам скаже, вже мужик, не дитя, заспокоювала себе.
На роботі, як на роботі, з ранку до вечора, набігаєшся по поверхах, саме вставляли вікна, під вечір хочеться тільки відпочити. Раніше Роман два рази на тиждень ходив в кафе, компанією з роботи збиралися та відколи приїхав, все відмовлявся десь іти. Світлана… Це ім`я повторював щовечора і зітхав, коли лягав спати, все вона перед очима, спогади не давали спокою.
Та час не зупинявся… Перші морози, закінчували об`єкт, з гарним настроєм збирався додому. Дуже хотів побачити те біленьке обличчя, напевно вже народила, думки про неї не покидали його. Від`їжджав з гуртожитку сам, не так , як завжди з друзями, зайшов в торговий центр, в дитячий відділ шукав, а що шукав і сам не знав. Треба купити, щось для дитини, думав, кого народила, не міг знати, тож не буде маму запитувати, а сама не сказала при розмовах. Вирішив взяти м`яку іграшку зайчика і невеликий м`ячик. По дорозі до вокзалу, зайшов на невеликий базарчик, для мами вибрав хустинку, знав які вона любить, тож вибирав не довго. На очі потрапила красива ажурна біла хустка, завагався, дуже вже сподобалася, вирішив і її взяти. На серці так тепло стало, хай там буде,розмірковував, колись же маю одружуватися.
В електричці прохолодно…. осінь вступила в свої права..
За вікном виднілися голі поля, ліс здалеку здавався чорним, а в посадці дерева стояли напівголі. По станції Браїлів зійшли літні люди, два чоловіки з вінками і дві жінки одягнені в чорні хустки. Під ногами занадто слизько, мабуть вчора був дощ, подумав Роман і оглянувся, всі йшли з торбами не поспішаючи,напевно ноші заважкі.
-Доброго дня, я з містечка, дорога далека, давайте допоможу, -запропонував він
Одна з жінок, яка несла дві сумки віддала йому одну і подякувала. Роман трохи здивувався, коли ближче побачив одну з жінок, йому здалося, що вона схожа на Світлану.
Йшли мовчки, час від часу чув зітхання жінок.
-Що зробиш, така йому доля, добре хоч дитя побачив,-
проговорила одна з жінок.
-Як матері це пережити, тішилися, що все добре, хату купили і ось, на тобі,- розмову підтримала друга.
Настрій був зіпсований, хоч і чиєсь горе та на душі паскудно.
Всі йшли в одному напрямку, бідкався, перебирав в думках всіх , хто жив неподалік, хто ж помер?
Чужі люди йшли разом з ним, він здалеку побачив навстіж відчинені сусідські ворота. Перша думка – хто, що трапилося? Рознервувався в собі від невизначеності, віддав сумку, підходив до свого обійстя.
Мати стояла розмовляла з незнайомим чоловіком,
-Ой синку приїхав, а у нас тут у сусідів горе…
-Ну, я пішов,тож допоможете? –запитав в неї чоловік.
-Звичайно, мови не може бути, ми ж сусіди,- відповіла мати і заходила до хати, за нею поспішив Роман.
Мовчки роздягся, з тривогою час від часу дивився на маму, чекав на неї, може що розповість.
-Бачиш синку, такі у нас невтішні новини. Позавчора вечором Світлана не дочекалась додому чоловіка. На ранок знайшли, їхав, врізався в дерево, перед цим був дощ, дуже дорогу розвезло, напевно не розрахував та й сталася біда. Лікарі сказали, що помер відразу, вдарився по виску.
-Мамо, а кого народила Світлана?
-Ой, а я хіба тобі не казала, дівчинку. Така маленька і вже без батька, шкода, - сумно проговорила мати.
Людей на похороні було не багато, вони ж жили тут недавно, так декілька чоловік, напевно з села приїхали, де раніше жили молоді та ще декілька сусідів.
Роман дивився на Світлану і в голові думки не давали спокою, тепер вона ж вільна, може це моє щастя, мені така доля?
Пройшло пару тижнів, випав перший сніг. Через вікно Роман побачив маму Світлани, Надію, вона замітала сніг на обійсті. Він хотів зайти та подумав , якби одна, то вже б давно там був.
Одного разу Зоя прийшла з роботи помітила, як син знервовано, здавалося з злістю відкидав сніг на вулиці біля своїх воріт, витер чоло і раптом швидко пішов до воріт сусідки і теж почав розчищати. Ні, ні, тільки не це, думала про себе мати, нащо вона йому з дитиною на руках.За нього золоті гори треба дати, він в мене такий чудовий син, не п`є, не палить, що своїх не буде мати, ще молодий. Розчервонілий зайшов до хати,
-Мамо відкидав сніг в сусідки, завтра ж люди будуть, сорок днів.
-Ой, - аж перевела дух з полегшенням.
-Добре , що нагадав, я то бачила пару чоловік вчора приїхали, напевно готуватимуть поминки. Світлана про допомогу не просила,то я і забула…
-От час летить. .. Вона напевно поїде жити до батьків, мабуть продаватимуть хату, що сама тут буде робити з дитям на руках,- продовжила мати.
Роман нічого не відповів,пішов до себе в кімнату. В серці матері загорівся вогонь ревнощів, чому він так змінився і все дивляться у вікно, яке виходить до сусідки.
На поминки звичайно ж пішли, по сусідству, як було не піти.
Мати не зводила з сина очей, який крадькома поглядав в сторону Світлани, уважно дивився на маленьку дівчинку, яку тримала на руках її мати.
Минули зимові свята… подзвонили, що є робота, тож збирався на Київ. Зранку Зоя зайшла до нього в кімнату,
-Ну, я пішла подзвониш, в тебе електричка об одинадцятій?
-Так давай, йди не журися, я вже встаю. Мати дивилася на іграшку, яку привіз, помітила, от добре, що не ходив.Поцілувала сина в чоло і вже майже виходила, як почувся з веранди стукіт, хтось гупнув, напевно оббивав сніг.
-Доброго ранку, встигла,- до хати зайшла розчервоніла Галина. --Ох,сьогодні гарний морозець, Ромчику я ж до тебе, ось бачиш реклама на пилососи, на базі в Києві зі скидкою. Ти мені купи, ти ж тямиш в цьому ділі, я гроші принесла.
-Ну, я пішла, бо вже запізнююсь на роботу,- поспішила мати. Галина зайшла у великої кімнату,
- Одягайся треба поговорити!
Він трохи здивувався,
-Я все зрозумів, гроші покладіть на стіл, може поснідаємо разом?
Тітка не спішила, на столі чекав сніданок, який готувала мати.
-Слухай Романе, ти мужчина гарний, розумний,тож не зроби помилки в житті
-Ви це про що?
-Мама частенько з роботи заходить до мене, журиться, вдивляєшся на сусідку. Розповідала, ще, як влітку приїхав,з тієї пори, зовсім змінився.Підозрює, що ти хочеш з нею закрутити роман.
Пронизливо поглянув на тітку, але нічого не сказав. Вона ж не вгамовувалася,
-Що скажеш?
-Нічого не скажу….
-Ну послухай, давай я тебе познайомлю з гарною дівчиною. Вона років три , як живе в Браїлові, працює в медпункті, розумна і гарненька, ще й молоденька, немає двадцяти років.
Роман сидів хіхікав, здавалося його тітка розсмішила.
-Так, відбій, я сам буду вирішувати з ким жити, як жити. Це мама вас надоумила?
Тітка хотіла заперечити та він її перебив,
-Я толком не знаю причини чому розійшлися батьки, був малим, багато чого не розумів, до цих пір думаю, чому він нас покинув і не можу знайти відповіді.
Галина уважно слухала його, а й справді, може буду втручатися та й поверне життя не туди куди треба, тоді хлопець стане її дорікати.
.А вона собі цього не простить, бо знає, що сама наперекір батькам вийшла заміж і слава Богу живе, двоє дітей має, вже й одружені.
-Ну гаразд, щасливо, я тебе люблю Ромчику, тож вирішуй сам, щоб нікого не винив. Та тільки не поспішай, бо треба, щоб хоч рік пройшов ,- поспішаючи сказала і вийшла.
О, що чекати надалі…думав хлопець, це мабуть тільки початок. Подивився через вікно, Світлана розвішувала прані дитячі речі. Його немов з середини підхопила якась буря, відчув себе рішучим, настирним. Не роздумуючи взяв іграшки і вийшов на вулицю.
Мороз вдарив в обличчя, свіже повітря трохи остудило його пил. Сонце привітно світило, хоч майже й не гріло, всюди яскраво іскрився, виблискував сніг.
На кілька секунд Роман немов завмер, чи то від морозу,чи від свого серцебиття . Йому здавалося, що серце зараз вискочить. Подивився в сторону сусідки, її на обійсті вже не було.
Підняв до гори голову, поглянув на небо, щось бурчав і перехрестився. Спокійно, розважливо попрямував до Світлани.
Тихенько постукав у двері, боявся розбудити дитину.
За столом сиділа Світлана, годувала доньку, кинула здивований погляд.
-Ой Романе, ти щось хотів?- запитала, помітила, він в руці тримав прозорий пакет, з якого виднілися іграшки.
-Доброго дня, зайшов привітати з донечкою, тож ніяк нагоди не було, завадили непередбачувані події. Маленька дівчинка уважно дивилася на нього та була ж зовсім, ще маленька, щоб розпізнавати чи то чужі,чи хтось з своїх.
-Дякуємо за подарунки, може чаю поп`єш?
Він почервонів не міг відвести від неї очей, йому здалося, що вона стала, ще красивіша на обличчі, як рум`яне яблучко.
Світлана запитала вдруге та він не почув, не міг зосередитись, бо прослухав її запрошення . Віддала йому Наталочку на руки, сама ж готувала на стіл.
-Ну, як ти, тяжко одній?- запитав трохи хвилюючись.
Її обличчя спалахнуло, зашарілася, розгублено кинула здивований погляд. Він зрозумів, що не доречно задавати таке запитання.
Чай пили мовчки, час від часу звертали увагу на дівчинку.
-Ну,мені час, сьогодні їду на роботу. Гадаю, ще зустрінемось,чи будеш їхати до батьків?
-Та ні, там в хаті і так багато, немочні, старенькі дідусь та бабуся, хватає батькам замороки. Запасів багато є, тож до весни буду, а там побачу.
-Я попрошу, дай мені номер мобільного, може якось би подзвонив та узнав , як у вас справи, чи може тобі щось треба привезти з Києва. Ти не соромся, зовсім одна з дитиною на руках, тут же з рідні нікого немає?
Вона крутила головою,
-Та поки, що справляюся, зараз зимою роботи такої немає, а там не знаю,час покаже…
Все ж написала свій номер телефона.Віддавала в руки та він взяв її руку, її долоню поклав до своєї долоні, накрив другою рукою і уважно дивився в очі. Вона не відвела погляд, лише почервоніла мов маківка і не поспішаючи витягла руку. Раптово різко повернулася до малої. Він взяв дівчину за ручку,
-Ну пока маленьке сотворіння, до побачення,- поспіхом вийшов. Йому здалося, що він зробив вірний крок в житті, відповідальний, хоч на вид, як зі сторони було на нього подивитися, мав вигляд задоволеного хлопчиська. З піднятим настроєм біг на електричку, заспокоював себе, може не поїде до весни.
Далі буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708031
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 24.12.2016
Людина – вже ворог планеті,
Нещадний, жорстокий, найперший...
Земля - в руйнівних тенетах
І гинуть брати наші менші.
І губиться численна флора,
Найгірше: вбиває брат брата.
О, Боже, яке ж у нас горе:
Творіння твоє варте ката.
І корчиться Всесвіт від болю,
І небо ридає так гірко,
Бо людство шукало вік волю,
Знайшло замість розвитку клітку.
Спинися, людино, ти можеш:
Кохати, творити, вершити,
Стань другом і ти допоможеш
Планеті своїй вічно жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708227
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016
Наставив чуба жовтий сонях,
До сонця проситься у небо,
А пам’ять стукає по скронях,
Ще й каже, ніби, так і треба.
Німі синіють горизонти,
Лиш птах від відчаю кричить,
Роки сховалися під зонти,
От тільки спомин не мовчить.
Він ходить-бродить край стежини -
Волошки, маки, ромен-цвіт
І клекіт в небі журавлиний,
Калина жде біля воріт.
Село доспівує вже пісню,
Хати пустіють сиротинно,
Зустріла вулицю самітню -
Враз - обмін поглядами винно...
Стоїть, як завше і чекає,
Коли хтось блудний забреде,
Вже перестала бути раєм,
Одним лиш марить: де ви, де?
І невимовним болем щем...
Нема, нема, не повернути.
Дитинство схлипує дощем,
Як важко все мені збагнути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708044
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PFtbWEOxs9k[/youtube]
Музика Сергія Чекаліна
Автор відеоролика Тамара Адушкіна
А туман, а туман, пеленою впав,
А туман, а туман, нам любов сховав,
А туман, а туман, нам любов сховав.
Сіє знов наш туман, мов роса до ніг,
Знов туман, знов туман, водоспадом ліг,
Знов туман, знов туман, водоспадом ліг.
Він біжить із гори, наче край життя,
Мій туман, мій туман - доленька моя,
Мій туман, мій туман - доленька моя.
Плесо вкрив наш туман, зіроньки сховав,
Наш туман, наш туман, доленьку забрав,
Наш туман, наш туман, доленьку забрав.
(Програш)
А туман, а туман, пеленою впав, (2 рази)
А туман, а туман, нам любов сховав,
А туман, а туман, нам любов сховав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605617
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 16.12.2016
Біля тебе стою на пероні.
Ще хвилина - і поїзд піде.
Душа знову у смутку в полоні:
я назавжди втрачаю тебе.
Серце билось, як зранена пташка,
з вуст злітали прощальні слова,
і душа розривалась на частки,
а на віях тремтіла сльоза.
А секунди біжать невблаганно..
Пролунав вже останній гудок..
Я не вірю, що зустріч остання,
що Любові останній рядок...
Час пройшов,.. але я пам"ятаю
твої руки й солодкі вуста...
До сих пір я тебе ще кохаю,
хоч сторінку закрити пора.
Я до тебе у мріях все лину,
проганяю з душі забуття.
Точно знаю: з тобою зустрінусь,
бо без тебе немає життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128368
дата надходження 01.05.2009
дата закладки 10.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2016
Над лісами північного краю,
Над рікою і гладдю полів,
Мимоходом вгорі пролітає,
З криком тягнеться клин журавлів.
Йдуть за старшими юні на крилах,
Бездоганно тримають політ;
Біля хмарок летять посивілих,
І все далі від рідних боліт.
Їхні зови, пташині, їх кличуть,
Тільки їм зрозумілі, свої,
І по небу пливуть і курличуть,
Покидають холодні краї.
Може трапитись все в перельоті -
Тільки сумнів не лізь у думки.
До життя, по прямій від болота,
Свою зграю ведуть вожаки.
Їх кордон не тримає і межі,
І ми дивимось, діти землі,
З теплим сумом захоплено стежим,
Як летять і кричать журавлі.
Кличуть нас із собою, можливо,
Чи жаліється іншому птах,
Що вже холодно вранці і сиво
Від туману в сирих болотах.
Їхній крик не збагнути пташиний,
Лиш на хатки боброві і гать,
На покинуті гнізда-купини
Пожовтілі листочки летять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705360
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016
Йшов батько з сином іздалека. В зеніті сонце. Стоїть спека...
Присіли під кущем спочити. Гудуть тут бджоли, пахнуть квіти.
А в небі синім птах крилатий, довгенькі ніжки, ще й дзьобатий.
Все в'ється, в'ється беззупину, мов підбадьорує дитину.
– Ой гарно ж як!– це батько сину.
А син ніби й забув про втому:
– Він, татку, повернувсь додому!
– Так, мій рідненький, прилетів. Жить на чужині не схотів.
Своя найкраща є земля, то ж повернувся він здаля.
Син натомився, ледве йшов. І де він силоньку знайшов?
Сказав він батькові:
– Ходім... Бо нас чекає рідний дім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705361
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016
Кому складаємо вірші:
Для народу, чи естетам,
Чиєї торкнеться душі
Перо загострене поетом?
Кого поранить сила дум,
Що пролилася словом,
Неначе електричний струм
Проб’є чоло, свідомо.
Немало зламано мечів
Серед письменної кориди,
Одні, вітають солов’їв,
Хоч в філософії по груди,
Інші, зваблювати люблять,
Тай б’ються за свої думки,
І шедеври часто гублять,
Прийнявши дар за копійки.
Хто спроможеться творінням –
Думками, щоб вмістити в слові:
Пророчить, розуму ведінням,
Світитись новизною в мові.
Чи маєм право, в даний час,
Ламати душі і свідомість
Ще зовсім не готових мас
Призвати: проявити совість.
Навіщо пишемо вірші,
Як складеться їхня доля,
Чиї зростатимуть кущі
Одиноко серед поля?
Які залишаться сліди
На скам’янілих скелях,
Чи згинуть в глибині води –
Дніпра жорстоких хвилях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704880
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 05.12.2016
Скажіть дітки хто він такий?
Тож колючий, трішки спритний,
І полює, завжди в тиші,
Вміє добре, ловить миші.
Ловить любить зміїв й вужів,
Полюбляє і комарів,
Спить із осені, до весни,
Бачить гарні, цікаві сни.
Очі хитрі та й кругленькі,
Як намисто, ледь чорненькі,
Вушка має, він маленькі,
Тонкі ніжки, коротенькі.
Багато носить голочок,
Здається справжній будячок,
Хто ж це дітки – це (Їжачок).
28.11.2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703371
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2016
“У мене є посмішка одна...”
(А. Ахматова)
Була у мене торба посмішок -
Кольорових, як шматочки літа,
Запашних, як букет квітів,
Прозорих, як небо ранньої осені.
Дарував ці посмішки людям -
Сумним з обличчями-масками,
Байдужим з гранітним серцем,
Людям, що йшли на смерть.
Але торба нині порожня,
Латана-перелатана:
Пуста, як чорнота сухого колодязя,
Виритого у кам'яній пустелі.
Їду в осінні сутінки
По землі зритій громом,
По землі, що ввібрала
Стільки крику і болю,
Що ще тисячу літ буде луною
Віддавати ці кавалки звуків
Людям, що її топчуть
Чоботами лихої віри
Чи черевиками черствої байдужості.
Іду до крижаної пані
Білої жорстокої королеви
(Але не сніжної, і не в казку)
З якою теж любив жартувати,
Розгубивши свої посмішки.
Але розрізняю їх сліди в повітрі,
Де колись були люди,
Що лишили по собі тільки тіні -
Такі невловимі,
Як ті — кинуті на саван трави
Собачою зіркою Сіріусом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536686
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 22.11.2016
Огорнув листопадовий вечір
Землю, плечі, мої і малечі:
Сім і вісім минуло їм рочків,
Часто їх називаю «синочки»,
Бо ж війна в мене сина забрала…
За що ж, доле, ти так покарала?
Всім думки заважали нам спати:
«Розкажи нам, бабусю, про тата.
Звідки війни у світі беруться?»
Й кожен ближче хотів пригорнуться.
Вечір тиху ту розповідь слухав,
Не торкались подушечок вуха…
«Із Майдану* війна почалася,
Перша кров саме там пролилася.
Заузорився сніг тоді кров’ю
Тих синів, що вмирали з любов’ю.
Вони ж сотнею в небо злетіли,
Кожне серденько кликали й тіло
До святого, нерівного бою,
Україну закрить щоб собою.
А на півдні рукою тирана
Готувалася й інша ще рана:
Крим Росія наш ампутувала,
У Одесі пожар влаштувала,
Розпалила багаття в Донбасі,
Й смертю дихали міни й фугаси.
Непроста це війна, а гібридна,
Ще кінця їй, здається, не видно,
Але віра і дух – незборимі,
Скоро ворог удавиться Кримом,
Прийде час і Донбас теж прозріє –
Чуже сонце його не зігріє,
Бо Росія – для волі в’язниця,
Саме в цьому між нами різниця:
Ми шануємо дух і свободу,
Необхідну й святу для народу.
Так, війна почалася з Майдану,
Коли мрія збулася, прадавня,
Коли Київ зігрів міліони,
Що до волі змели перепони.
Ми, вкраїнці, народ-відчайдухи,
Це від нас утікала щодуху
Влада, що готувала нам грати
І хотіла народ покарати.
Пам’ятайте ж, мої онучата,
Цього владі не можна прощати.
Тільки правда цінується в світі
І життя не в золоченій кліті,
Що здобуток найвищий народу –
Правда, гідність і власна свобода!
21.11.2016.
*Майдан Незалежності в Києві, де відбувалась революція Гідності з 21. 11. 2013р. й до березня 2014 р.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701898
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016
Шляпу на брови. Из-под черных полей
Взгляд пронзителен и отчетлив.
Ты идешь среди шума весенних аллей -
Женщина в черном.
Не по асфальту, ты идешь по сердцам.
Я смотрю на тебя обреченно.
Я не смею даже поднять лица
На женщину в черном.
Знаю я, что тебя никогда не найти,
Незнакомка. И вновь замирает дыханье,
Рвется сердце, готово бежать из груди…
И боишься развеять очарованье.
Догони, объясни. Но условностей груз
Придавил наши чувства нетленно.
Может это судьба? И небесный союз?
Упади перед ней на колени!
О, Прекрасная Дама мальчишеских снов,
Я погибну, разгоряченный!
Неужели тебе не знакома любовь,
Женщина в черном?
Я искал и страдал, и боролся с собой.
И, конечно, ошибся в чем-то…
Ты оставила боль и прошла стороной,
Женщина в черном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698278
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 14.11.2016
Виший мені гладдю сорочину,
Мамо…
Бо хрести у мене на душі,
Хоч червону квітку, а листки –
Словами,
Щоб лише добро в житті вершив.
Приспів:
Гладдю, щоб звивалася дорога,
Щоб було кохання у житті,
Щоб не заростала до порогу,
Доля на життєвому путі.
Не клади, матусю, чорну нитку –
Долю…
Чорним вишиваються хрести,
Щоб зелене листя несло звістку-
Волю…
А мене за все, за все - прости.
Приспів.
Гладдю, мамцю, гладдю вишивай сорочку,
Виший мені небо у тиші.
Я у цій сорочці вийду у садочок,
Там де соловейко для душі.
Приспів.
https://soundcloud.com/mykola-shevchenko/sorochka-gladdyu
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695723
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 12.11.2016
Сиділа мовчки. Каву не допила.
Під музику кружляло кілька пар.
Мелодія їй душу зачепила.
Відважилася. Розступився бар.
Приваблива. У білім сарафані
Під шоколадно-матовий загар.
І кучері звабливо-неслухняні
Затанцювали вмить під дзвін гітар.
Мелодія звучала форте й піано.
А сольний танець скидував тягар
Упевнено, майстерно, полум’яно.
Мовчазна публіка пила нектар.
Останній звук. Немов перед грозою
Стояли всі зчаровані, німі.
Вона, спустошена, умилася сльозою
І розчинилась у нічній пітьмі. 09.08.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688765
дата надходження 11.09.2016
дата закладки 12.11.2016
Взірець чеснот і вчинків благородних,
Живе джерельце мудрості й добра,
Герой переказів, легенд народних,
Володар книжки, зошита й пера,
Сіяч зерна, що сходить урожаєм,
Розпалювач незгасного вогню,
Порадник, у кого думки черпаєм,
Коваль, той, що кує міцну броню.
Він геніальний відкривач талантів,
Ключі дитячих душ в його руках,
Шукач людських перлин і діамантів,
Той, що вселяє віру у серцях.
Митець, що вірить в те, чого навчає,
Зразковий безкорисливий служитель.
В очах любові іскра не згасає.
Хай славиться його ім’я- УЧИТЕЛЬ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691753
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 12.11.2016
Бігла стежка та й згубилась.
Я з тобою залишилась.
Я з тобою залишилась.
Обіцяв же, присягався.
Говорив, що закохався.
Говорив, що закохався!
Під калиною рясною я повірила.
Під дубочком кучерявим... Перевірила!
Бігла стежка та й згубилась.
Я з тобою залишилась.
Я з тобою залишилась.
Обіцяв же, присягався.
Говорив, що закохався.
Говорив, що закохався!
Під вербою біля ставу я повірила.
В пишних травах кучерявих... перевірила!
Бігла стежка та й згубилась.
Я з тобою залишилась.
Я з тобою залишилась.
Бо й тобі сама призналась,
Що у тебе закохалась.
Що у тебе закохалась.
На місточку біля річки я повірила.
Поміж жита золотого... Перевірила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699806
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Бігла стежка та й згубилась.
Я з тобою залишилась.
Я з тобою залишилась.
Обіцяв же, присягався.
Говорив, що закохався.
Говорив, що закохався!
Під калиною рясною я повірила.
Під дубочком кучерявим... Перевірила!
Бігла стежка та й згубилась.
Я з тобою залишилась.
Я з тобою залишилась.
Обіцяв же, присягався.
Говорив, що закохався.
Говорив, що закохався!
Під вербою біля ставу я повірила.
В пишних травах кучерявих... перевірила!
Бігла стежка та й згубилась.
Я з тобою залишилась.
Я з тобою залишилась.
Бо й тобі сама призналась,
Що у тебе закохалась.
Що у тебе закохалась.
На місточку біля річки я повірила.
Поміж жита золотого... Перевірила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699806
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Я запізнилась в дорозі на вічність...
Просто недбалість, а може кармічність?
Я заблукала у світі безмежності...
З закономірності? З необережності?
Я на шляху до його нескінченності
В пошуках істин у світі буденності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699367
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 09.11.2016
ВЕСІЛЬНИЙ ВЕЛЬОН
(як фонова для підзвучки, як варіант,
коли нареченій знімають вельон, або просто пісня)
Слова, музика і запис - Микола Шевченко
Співає - Марина Романович
1
Швидкий, веселий і щасливий добігає день.
Вже майже відгуло весільне свято.
Ми обрядових заспіваємо пісень
Бо молода сіда вельОн-фату знімати...
Витьохкує серденько, і душа, мов завмира,
і гОстей посерйознішали лиця.
Дівоцтво відпустити, раптом надійшла пора,
і враз навік дружиною зробиться!
ПРИСПІВ:
Один лиш раз в житті знімати вельона,
зате цвісти й кохати - кожну мить.
Тепер - не наречена ти, а квітка осяйна,
жона кохана, дай себе сповить!..
Хустина білосніжна, над вродливим, над чолом
і чоловікові ласкаві поцілунки.
Тебе, як рідну, рід його стрічатиме добром,
а доля щедро даруватиме дарунки.
А доля щедро даруватиме дарунки...
2
Мої, подруженьки, не плачте, не забуду вас,
бо на весілля ми до кожної прийдемо.
Цей білосніжний вельон, хай усіх накриє нас,
і ми не раз "горіла сосна" заведемо.
Обидві мами рідні наші, і дбайливі татусі
і любі гості дорогі, рідня-родина.
Перехопивши подих, радо - подивіться всі,
як нашій молодій пасує ця хустина!..
ПРИСПІВ: (той самий)
5 серпня 2016р
посилання на відеослайд:
https://www.youtube.com/watch?v=iqKSqUchtQk
Ремарка від автора:
Інколи, маючи відношення до проведення весіль, виникало питання, що ставити, коли знімається фата. Зазвичай українською лунає "Горіла сосна", а от щоб урізноманітнити і привнести щось "свіжіше" в цей чудовий обряд, то якоїсь авторської українською мовою чомусь не знаходилося... Є російська пісня "Снимаєтся фата" Руслан Марк - та хай знімають там собі... Вирішив підійти творчо і десь півтора роки тому написав цю пісню. І так вийшло, що лише зараз Марина її озвучила. Отже: всім приємного прослуховування, на часі треба буде зайнятися якимось відеорядом, щоб розмістити на Ютубі. Дуже б хотілося, аби пісня сподобалася і пішла "гуляти" весіллями там, де мешкають українці...
Мрії, мріїї...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682048
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 08.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2016
Якби ж мені ангельські крила,
Я б з ними творила дива!
Немов на потужних вітрилах
До тебе б летіла — пливла.
Якби ж мені ангельські крила,
Прилинула б я в твої сни.
Крилом ніжно—ніжно накрила:
«Стомився, мій милий, поспи».
Якби ж мені ангельські крила,
Зцілила б усі твої рани,
Від бід тебе, любий, укрила,
З душі познімала кайдани.
Якби ж мені ангельські крила,
Літали б між хмар угорі.
І там, крізь небесні перила,
Дістались до щастя зорі.
Якби ж мені ангельські крила,
Я б Ангелом стала для тебе ...
Так багато б для тебе зробила!
Лиш скажи, що тобі цього треба.
© Зоряна Кіндратишин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698049
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 07.11.2016
Музика Віктора Охріменка
Гілки покрили рясно вишні,
Червоні ягоди - давно…
В цей час ми двоє стали грішні,
Кохання випили вино.
Пр:
Червоні вишні вже дозріли,
І все було немов у сні…
Бо ми з тобою стали грішні, (2 рази)
Єдині грішні на землі (2 рази)
Очей від тебе не відводив
І губи-вишні цілував,
А соловей «тьох-тьох» виводив,
І зайві нам були слова.
Пр.
Завжди люблю вишневу пору,
Бо пахнуть вишнею вуста,
Ми рахували в небі зорі,
Де вишня в ягодах густа.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589744
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 04.11.2016
[i]Умирає любов від утоми, а ховає її забуття.
[b]Жан Лабрюєр[/b]
[youtube]https://youtu.be/CceD7HzX8ks[/youtube]
[i][b][color="#7a0976"]Коли ти стрів той юний погляд кароокий
й потупив очі соромливо вниз,
а там – трава, а там – незнаний світ широкий…
Й неспалений вогнем притулок одинокий,
без котрого тобі не обійтись;
коли удруге погляд стрів на випускному,
і обгорнув крилом обох той білий вальс,
а серце билось, мов чмелений метроном. І...
несила відвести убік очей, до втоми,
й лоскітним вам примарився аванс;
коли її нема, а думка жаско млоїть,
і там, де серце, – вакуум, діра;
коли все інше вас уже не непокоїть.
й не мариться ганебне щось в житті укоїть,
та слово від одухи завмира;
коли до тебе хіть опівночі заскочить,
й майне, як тінь, уявна насолода,
(вона – мов сонця промінь серед ночі!)
й згадаються у білім вальсі чари-очі –
за пам’ять ту велика нагорода;
а ще – коли на ум не йде в часи негоди
ніч-ч-чого, лиш отой єдиний шанс,
а вам – про інше щось і думати вже годі,
нехай у світлу днину чи у непогоду –
згадався той
останній
білий
вальс;
коли в якісь тяжкі для вас обох хвилини
скотилась по щоці поли́нова сльоза,
а думка та, немов з глибини вод перлина,
до ваших світлих днів все
лине… лине… лине,
БУЛО КОХАННЯ!
Й не проросте на ньому д и к а д е р е з а!
_______
…Усім нам личило б таке Кохання –
Злетіло враз –
й до самого
заклання…[/color] [/b]
19.06.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673205
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 04.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2016
за каждый свой поступок
перед тобой отвечу
и в стоге сена, для тебя,
найду иголку
но, [b]пятьдесят шагов [/b]
пройду я,
лишь, навстречу...
а, не от тебя...
и не вдогонку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697953
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2016
Земле моя, маленька горошинко!
Єдина й неповторна в світі ти.
Хто відпустив тебе, моя маленька,
беззахисну, в Міжзоряні Світи?
Земле моя, малесенька перлинко!
Доля твоя солодка і гірка.
Моя ти світла і яскрава зірко!
Горошина з якого ти Стручка?
Земле моя, єдина й неповторна!
Навколо Сонця ти тримаєш путь.
Скажи мені, моя яскрава квітко,
Тут люди... а чи варвари живуть?
Чи може й ті, і інші? Розпинають...
Тебе рвуть, розривають на шматки.
Земле моя, малесенька краплинко!
Де береш сили, щоби веснами цвісти?
.
Як захистить мені тебе? Не знаю.
Тобі болить - я сльози ллю гіркі.
Люблю тебе... за тебе я молюся.
Нехай летять увись мої думки!
Можливо там почутим буде слово?
Бо тут чомусь не чують... чи глухі?
Прости мене... Прости усіх, рідненька...
Між душами зруйновані мости!
Можливо там є сили, що все бачать?
Все чують, розуміють... та мовчать?
Та прийде час, і кожному прийдеться
за все, в своїм житті, відповідать?
Я думаю, на людяність екзамен
складають тут дорослі і малі.
А нам дано всім право, в нагороду:
Знайти себе на цій святій землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697628
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2016
Майже за В. Висоцьким.
Прокинувся, як з похмелюги,
Прокинувся: новий синець,
Прокинувся: в ліжку подруга,
І радий, що ще не капець.
Подумаєш: вчора напився,
Подумаєш: грошей катма,
Подумаєш: з другом побився,
Та в хаті ж є нова жона.
Проте: на дворі ще не вечір,
Проте: в садку ще солов’ї,
Проте: є сорочка на плечах
І друзі, що завжди свої.
Є нові: із скрипом штиблети,
Є нові: чиїсь цигарки,
Є нові: наразі куплети,
Не зведені поки курки.
Сьогодні нап’юсь: бо в запої,
Сьогодні нап’юсь: бо болить,
Сьогодні нап’юсь: віддам шану любові
Хай трішечки ще помовчить.
А потім: візьмусь до роботи,
А потім: я буду герой…
А потім: замучать турботи
І знову піду у «запой»*…
«Запой»*- діал.. з російського – запій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694064
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2016
Грустный осенний вечер:
Серо – туманный лик.
Листья срывает ветер –
Жизни прошедшей крик.
Месяц гуляет садом,
Сторожит мой приют,
Звёзды пасутся рядом –
Дымку сумерек пьют.
Келья, скамья, лампада,
Томик стихов под сон;
Большего, и не надо,
Больше: душе урон.
Так пробегает время
Осенних вечеров:
Умное, доброе семя
Сеется со стихов.
Терпит клочок бумаги
Зов широкой души,
Каплей жаждущих,с фляги,
Напоить поспешу.
Грустный осенний вечер:
Серо – туманный лик,
Мысли разносит ветер –
Души одинокой крик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692843
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 09.10.2016
Грустный осенний вечер:
Серо – туманный лик.
Листья срывает ветер –
Жизни прошедшей крик.
Месяц гуляет садом,
Сторожит мой приют,
Звёзды пасутся рядом –
Дымку сумерек пьют.
Келья, скамья, лампада,
Томик стихов под сон;
Большего, и не надо,
Больше: душе урон.
Так пробегает время
Осенних вечеров:
Умное, доброе семя
Сеется со стихов.
Терпит клочок бумаги
Зов широкой души,
Каплей жаждущих,с фляги,
Напоить поспешу.
Грустный осенний вечер:
Серо – туманный лик,
Мысли разносит ветер –
Души одинокой крик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692843
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 09.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2016
[b]На музику Андрія Андрущенка[/b]
Тобою марю уві сні,
У серці образ твій лелію,
Про тебе всі мої пісні,
Солодкі мрії…
Благословляю ночі-дні,
Що нас з тобою поєднали –
Серця горіли у вогні,
Палали!..
Приспів
Пливуть роки, немов вода,
А ти красива й молода,
І я лише одну тебе кохаю!
Щоденно Господа молю
За долю-доленьку мою,
Випрошую в небес
Краплину раю.
На щастя стежечки сплелись –
І це було веління неба!
А я хвилююсь, як колись, –
Спішу до тебе…
У твоїх косах золотих
Срібляться ранки і смеркання,
Та в серці голос не затих
Кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594143
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 28.09.2016
Думы мои вольные:
Птицы легкокрылые,
Временем гонимые
Демоны бездомные,
Что несётесь по полю
Обронивши зёрнышко:
И взойдя былиною,
Иль стихом, как солнышко.
Чем ложитесь нА душу
Болью или радостью?
Позабавьте юношу,
Обрамляясь святостью.
Мне б хотелось: соколом
Полетать над Родиной,
Разогнать стервятников,
Что упились кровушкой.
Горевать приходиться,
Огибая сложности…
Эх, поверьте, хочется
Тосковать по юности,
Как страна любимая
Нас, несчастных, бросила…
Ах ты - доля грустная,
Что нам заготовила?
Как остаться верному:
Не предать, не продаться,
Другу закадычному
Словом не обмолвиться?
Растерзали молодца:
Душу, сердце вынули,
На булыжной улице
Без надежды – кинули.
Лишь река забвения
Приколдует, с опытом,-
Все ваши стремления,
Завершаться омутом.
Думы мои вольные,
Рассыпайтесь золотом,
А слова печальные –
Застучите молотом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688303
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Казала мені мама, що Ангели літають.
Що дуже вони гарні, красиві крила мають.
Мій Ангеле! Мій Ангеле! Мій Ангеле крилатий!
Навчи мене, навчи мене ... Літати.
З тобою завжди легко, бо вмієш ти радіти.
І ласкою своєю без слів ти можеш гріти.
Мій Ангеле! Мій Ангеле! Мій Ангеле крилатий!
Навчи мене, навчи мене... Літати.
Ти доторкнувсь до мене, і я - затріпотіла.
Здається, що й у мене також з'явились крила.
Мій Ангеле! Мій Ангеле! Мій Ангеле крилатий!
Навчи мене, навчи мене... Літати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685112
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 20.09.2016
Спасибі,Господи,що встала я раненько.
Спасибі,шо у спокої серденько.
Я дякую,що тихо спить дитина,
Що заспівала пісеньку пташина,
За те,що я цю пісеньку почула
Й побачила,як пташка промайнула.
За небо,що манить голубизною,
За сонечко,що бавиться з росою.
Я за повітря дякую,за воду,
За хліб і сіль,за сонячну погоду.
За каву ароматну на столі…
І лиш прошу,щоб мир був на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687897
дата надходження 06.09.2016
дата закладки 06.09.2016
Стих составлен в соавторстве с Владимиром Люсиным (музыкальный сайт).
Музыка и исполнение его же - Владимира Люсина.
В череду непогоды,
когда сыплют дожди,
станут слякотью воды,
но грустить подожди.
Наши годы умчались,
все надежды круша,
только горечь печали
не приемлет душа.
Скоро небо завьюжит
и посыплется снег.
Кто из нас кому нужен
и в мечтах, и во сне?
Когда ранней весною
с крыш прольётся капель,
от сердечного зноя
рвётся нежность с петель.
Затуманится лето
белоснежной фатой,
вновь тебя без билета
я пущу на постой.
Нанесёт снова осень
бабье лето как грим.
Птицы годы уносят…
Что с тобой мы творим?..
Вновь придёт непогода
с моросящим дождём, -
что не ищем мы брода,
что в разлуке мы ждём?
Пусть не быть звездопаду
в ватной серости туч,
я поставлю лампаду –
маяка дальний луч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277645
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 02.09.2016
[img]http://cs621631.vk.me/v621631433/43d5b/NEynCHKBTwg.jpg[/img]
Звичайний день.
Ніщо не віщувало,
що літо на межі.
Та нанівець
зійшло буяння
у трави.
Зів'яло
вершило сонце.
І лише чебрець
та чорні мальви
тінями гойдали
листочки,
обіймаючи стебло...
А що було?
Що буде з нами далі?
Хештегом #осінь#
світить на табло.
Вокзали...
[img]http://www.ljplus.ru/img4/l/v/lvivska_kava/th_Late_autumn_coffe_2_by_Soche.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686982
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 01.09.2016
На місточку зупинилась,
в чисту воду задивилась.
Злетів з дерева листочок,
вийшов хлопець на місточок.
Той листочок із кленочка,
в хлопця вишита сорочка.
Той листочок багряний,
а той хлопець - кучерявий!
На місточку зупинилась,
на листочок задивилась.
На листочок задивилась,
а до хлопця прихилилась!
Той листочок із кленочка,
в хлопця вишита сорочка.
Той листочок багряний,
а той хлопець - кучерявий!
На місточку зупинилась
і до хлопця прихилилась.
Ой, пливи, пливи, листочку,
є вже хлопець на місточку!
Той листочок із кленочка,
в хлопця вишита сорочка.
Той листочок багряний,
а той хлопець - кучерявий!
На місточку зупинилась,
в чисту воду задивилась.
Злетів з дерева листочок,
вийшов хлопець на місточок!
Той листочок із кленочка,
в хлопця вишита сорочка.
Той листочок багряний,
а той хлопець - кучерявий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685592
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 25.08.2016
Я не сказав, а проспівав ім’я – Оксана,
Злітали зорі в вишині з небес до рана.
Місяць з-за хмари виглядав,
А я ім’я твоє співав – Оксана, Оксана, Оксана…
Ім’я твоє зове мене - Оксана,
Для мене ти лише одна, моя кохана.
Всю ніч співатимуть вітри мені до рана,
Оте єдине на весь світ ім’я - Оксана.
Приспів:
Оксаночко, життя моє,
Моя кохана,
Ти в небі зіронька ясна,
Моя жадана.
Я зірку ясну із небес тобі дістану,
Щоб знали всі, що я люблю
Свою Оксану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685751
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 25.08.2016
За талію нічку печальну візьму
І буду у танці кружлятись ,
Бо нудно сидіти без сну одному,
Життя визначаючи вартість.
Нам гратиме вальс на роялі своїм
Такий же зажурений місяць,
І небо вмить стане уже замалим,
Для танцю звільняючи місце.
Ніхто не помітить, як пара така
Уранці зупиниться тільки,
Як з талії ночі піднята рука
Їй ніжно опустить повіки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665311
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 14.08.2016
1.Хтось музику любові написав
Черешеньками нот на гілок стані,
А із листочків паузи роса
Упала втіхою в серця кохані.
Пр:
Я слухаю до щему досхочу
Звучання щастя під медові такти,
І віршами у музику лечу,
Щоби любов піснями прославляти.
2.Зустрілися дві долі, дві струни
І в унісон забились, забриніли
Так, нібито домовились вони
Взяти в полон весною світ всеціло.
3.Ніхто уже мотив їх не зігра
І точно так всі не відтворить ритми,
Бо сердець двох неповторна гра,
Якій судилось мить лише прожити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671013
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 14.08.2016
Цей бузок – мов осіннє дивацтво,
В жовтні тихо мрійливо зацвів…
Нагадав про палке він юнацтво,
Про кохання мені розповів…
Сивини позабувши про просинь,
Ним милуюся, ніби мала…
Осінь, десь заблукала ти, осінь!
Може ж осінь іще не прийшла?
Ось весна повернулась і літо
Повернеться ізнов золоте…
Небувалим іще зорецвітом
І кохання моє зацвіте!
А як хочеться ще повернутись
У хвилини оті хоч разок,
Щоб у серці і в грудень, і в лютий,
Серед холоду квітнув бузок!
2010 р.
Шановні друзі , за словами цього твору поет-композитор-виконавець і просто хороша людина Володимир Сірий написав чудову пісню і своїм виконанням вдихнув у неї життя
ось тут можна прослухати :
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649732
а тут -Відеоверсії :
https://www.youtube.com/watch?v=iVJp0I3ZUH0
https://www.youtube.com/watch?v=HASQnf1daJA
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649296
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 14.08.2016
Кохання, опалене війною....пісня тим, хто знайшов, хто зберіг в цій війні своє кохання..воно ніби той птах -фенікс, згораючи, стаючи попілом в життєвих переживаннях , знов і знову відроджується, щоб чекати і чекати свою єдину людину...молитись....допомагати...рятуючи тим самим від лиха... Повертайтесь живими,хлопчики! вдома вас чекають...всім серцем..
Тому воно таке непереможне,
Кохання, що народжене в війні!
Маленький фенікс
Слова –Тетяни Прозорової
Музика –Тетяни Мірошниченко
1.Коли здається, що душа згоріла,
І попелом посипані вірші,
Маленький фенікс розпрямляє крила-
Гаряча пташка щирої душі .
Пр.
Ні втоми, ані зради птах не знає,
Хоча летять в розлуці ночі й дні.
Він лиш чекає, над усе чекає,
Про порятунок молить вдалині!
2.Не раз цей вогник в бурі й заметілі
До самого серденька зігрівав ...
Коли ж лиха година налетіла,
Крилом тебе від кулі закривав!
Пр.
Він оживає в подихові кожнім
В щасливі дні і дні наші сумні,
Тому воно таке непереможне,
Кохання, що народжене в війні!
3.В нас не було кортежів в диво-квітах,
Серед війни знайшлись ми навіки .
Колись розкажуть онучатам діти
Про наші Богом дані рушники!
Пр.
Відступить ворог,стихне зброя,
З новим світанком зникне і пітьма.
Кохання, що зросло на полі бою,
Крилом маленький фенікс обійма.
Кохання, що зросло на полі бою,
Крилом надійно фенікс обійма.
Ось тут можна переглянути відеоверсію : https://youtu.be/PYkz0k9dCSs
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680089
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 14.08.2016
Що подарувати тобі у день цей святковий?
Звичайно ж найкращії квіти. А знаєш, я просто скажу...
А знаєш, я просто скажу...що ти найкращий у світі!
Що подарувати тобі у день цей святковий?
Я виберу з того, що маю. А знаєш, я просто скажу...
А знаєш, я просто скажу... що тебе ніжно кохаю!
Що подарувати тобі у день цей святковий,
Як щастя пливе над землею? А знаєш, я просто шепну...
А знаєш, я просто шепну... що хочу стати твоєю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683458
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
( Слова на музику Віктора Оха)
Серце, серце за літом ридає, бо осінь,
Зорі злітають із неба у простір,
А журавлі з України летять…
Птахи летять, птахи летять,
Линуть в далекі краї,
Птахи летять, у вирій летять
Рідні мої журавлі…
Зорі на небі сяють,
А в морі хвилі грають,
Місяць підняв свій ріг,
В небі «курли» лунає,
Осінь їх проводжає
У нелегкий політ…
Неначе маки в полі,
Знову сіяють зорі
На небосхилі вгорі,
В небі, як синім морі,
Знову сіяють зорі
І знов летять журавлі…
Летять журавлі…
У далекі краї…
«Курли»…
«Курли»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292359
дата надходження 11.11.2011
дата закладки 13.08.2016
Хотел бы стать стихом я или песней.
А может быть ручьём мне побежать?
Хотел бы стать цветком я у дороги.
Ты каждый день идёшь по ней гулять.
А может стать мне клёном у дороги?
Проходишь мимо каждый день.
Укрыл бы веткой в день дождливый.
А в жаркий - с радостью навстречу
бросил тень.
Хотел бы стать стихом я, или песней.
Мечты мои, мечты мои, мечты...
Хотел бы стать стихом я, или песней,
Которую споёшь и прочитаешь только ты!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683030
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Музика і виконання Миколи Шевченка
Розірву сердечні струни,
Щоб ти піснею відчула,
Мого серця спів далекий
І мелодію нову.
І засяють в тебе очі,
Наче зорі серед ночі,
І нам долю напророчать,
На життя одну…
Рветься серце, моя доле,
У широке чисте поле,
На простори і стодоли,
У кохання вир.
Квітнуть знов волошки сині,
Стигнуть грона горобинні,
І радіють люди нині,
І радіє зір…
Місяць вийшов із-за хмари,
Зорі всі зігнав в кошару,
Під мою стару гітару,
Пісня зазвучить…
Обніму тебе за плечі,
Щоб позбутись холоднечі,
Тихим голосом лелечим,
Стрінемо цю мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441902
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 11.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2016
Мы не случайно с тобой повстречались.
Нам ведь сам Бог даровал эту встречу.
Ну, а зачем? И кому это надо?
Если ты спросишь, тебе я отвечу.
Ты моя нежность. Ты моя верность.
Яркий цветочек волшебного сада.
Ты моё счастье. Ты моя радость.
От Бога, от Бога, от Бога моя ты награда.
Сколько дорог пролегло между нами.
Все приближали они нашу встречу.
Ну, а зачем? И кому это надо?
Если ты спросить, тебе я отвечу.
Ты моя нежность. Ты моя верность.
Яркий цветочек волшебного сада.
Ты моё счастье. Ты моя радость.
От Бога, от Бога, от Бога моя ты награда.
Мне так приятно к тебе прикоснуться.
А для улыбки достаточно взгляда.
Мне бы в объятьях твоих вновь проснуться.
Нам ведь для счастья много не надо.
Ты моя нежность. Ты моя верность.
Яркий цветочек волшебного сада.
Ты моё счастье. Ты моя радость.
От Бога, от Бога, от Бога моя ты награда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681827
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 09.08.2016
Щось в двері постукало тихо,
Злякалась - не підійшла...
Я ще плекала надію,
Чекала... А то - Весна!
Веснянками вкрита, в квітах,
В прозорій сукні вона
Тендітна, чиста, відкрита,
Як у польоті душа.
Аж подих мені забило
І в серці бринить струна
Та музику ту не чутно...
Самотня, одненька, одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600044
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 07.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2016
Слова, - что бутоны живые
Намеренно сорванных роз.
Свободы цветы полевые
Обиды их – слезы из рос.
Надменны слова мужчин ночью
Лавиною страсти горят…
Сжигая и Душу рвя в клочья,
О вечной любви говорят…
Судьбе грешный вызов бросая
Клеймя лживой клятвой Любовь,
К рожденью зари забывая,
Свободу в охапку взяв вновь…
А сердце разбитое плачет
Доверчивость женщин кляня.
Сам разум Земной озадачен
Как можно любить не любя…
Прощаются женщины обиды,
И боль притупляют года…
Но мысленно, памяти гиды,
Так… ранят… сердца иногда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627870
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 04.08.2016
Кажуть люди: Від сусіда –
Ближчого немає,
Коли снідає відомо,
Та й до сну лягає…
Правду кажуть, що сусід –
То найліпший родич,
Завжди дивиться услід,
А спіткнешся – поміч…
У сусіда кажуть: Завжди –
Трава зеленіша…
Нікуди подіти правди –
На копну густіша…
Найрідніший - сусід в світі –
Все про тебе знає…
Запитаєш, - то щомиті –
В тім переконає…
Тож, цінуйте, добрі люди,
Заповідь прадіда:
У Житті – гаразд все буде -
Не гнівіть сусіда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661297
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 02.08.2016
(слова - Надія Башинська; музика, виконання - Тетяна Мирошниченко)
Нехай летять літа, спинять не треба.
Вони, як журавлі, самі полинуть в небо.
Та навесні птахів завжди чекають дома.
Літам назад - дорога невідома!
Не повертаються! Не повертаються літа.
Та є в них весни, й осінь золота.
Нехай летять літа.. Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте.
Ясніє у них неба синя просинь.
Сипнула срібла вже зима у коси.
Нехай летять літа... Не зупиняйте.
Ділами добрими їх прикрашайте!
Не повертаються! Не повертаються літа.
Та є в них весни, й осінь золота.
Нехай летять літа.. Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте.
Людське життя... Воно, як пісня світла.
У ньому сміх дзвінкий і яблуня розквітла.
І усмішка щира, що серце нам гріє.
Буває тут зимно, і віхола віє!
Не повертаються! Не повертаються літа.
Та є в них весни, й осінь золота.
Нехай летять літа.. Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681233
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Летить вітер зі сходу, несе теплу погоду,
і ромашок букетик на легкому крилі.
- Передай Україні, що сини її сильні,
і відважно боронять її ночі і дні.
Передай Україні, що сини її - вільні,
її волю боронять, її мрії ясні.
Летить вітер зі сходу, несе легку погоду,
і надію, і віру на крилі несе знов.
- Передай Україні, на сторожі ми нині,
береже нас молитва й материнська любов.
Слово батькове - сильне, і коханої - ніжне,
і усмішка дитини, мов той вітер легка...
Летить вітер зі сходу, несе мир всім і згоду,
і слова ті, що пише міцна сина рука!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680401
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
Народе мій,
Ти всі тисячоліття
Орав і сіяв, край, себе беріг,
Не раз витримував злий почерк лихоліття,
Боровся і спокутував свій гріх.
Народе мій,
Весь – в історичних ранах:
Монголи, турки, шляхта і фашизм…
Земля твоя – безмежне й вічне поле брані –
Тепер смакує кров твою рашизм.
Народе мій,
Твій дух, святий і гордий,
Від давньої-прадавньої сохи
Піднявся до висот аж надто благородних,
Хоч пройдені і не прості шляхи.
Народе мій,
Тяжкі випробування
На долю випадали і не раз,
Та не втрачав ти віри- сподівання,
І це не звук високих вічних фраз.
Народе мій,
Борець за честь і волю,
Ти переможцем був завжди в бою,
Та знов нове ярмо вдягав тобі на долю
Той, хто підступність проявляв свою.
Народе мій,
Ти незборима сила –
Про це рече й історія повстань,
Тебе три голоди косили й не скосили,
Бо син, достойний батька, виростав.
Народе мій,
Я справді вірю в тебе,
Ти той, яких так мало на Землі,
Тобі ще посміхнеться мирне небо,
Й оцінять міць у світі і в… Кремлі!. 11.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678735
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 19.07.2016
Ця трава, скуйовджена, прим’ята,
Цих кульбаб молочні ліхтарі –
Пух летить, як вищипана вата,
Невагомо плаває вгорі.
Завмираю: слухаю, як п’яти
Доторкають стебла молоді…
І мені так солодко лежати,
Як човну легкому на воді!
День такий привітний і погожий,
Мов Великдень в будень цей забрів!
Крила рук, розкидані на ложі
У лляних овалах рукавів…
І соро́чки вишитої ромби –
Голубі на білому, і сни,
В голові розсипані, немовби
Золотаві промені весни!..
І така травнева чиста тиша
Срібнодзвонить співами пташок!
І трава скуйовджена колише
Мого тіла теплий сповито́к…
І на шкірі – ніжний подих неба,
Лоскітливо-трепетний, живий,
Мов кульбаб насіялось зі стебел
У мої овальні рукави…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665712
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 17.07.2016
Мені сьогодні, справді, гірко -
На смітнику ... знайома жінка.
Колись – красуня, особлива,
Як королева скрізь ходила.
Ішла, дороги не торкалась,
Кров голуба – не сумнівалась!
Ніхто не знав, що їй – немало,
Насправді гарно виглядала.
Ховала вміло сивину,
Давала мед до полину,
Молилась на своє кохання
В вогні палаючім чекання.
Реформи, криза і самотність...
Така життєва незворотність.
Схилила голову над баком,
У світ прийшла під зодіаком -
Життя пророчив ідеальне,
А ось дісталось... мінімальне.
Хтось оцінив його: на ліки,
Щоб не закрились вже повіки.
І ще квитанцій...за життя.
А ... одежина, а взуття?
Вродлива жінка із лиця,
Як мрія-знахідка митця.
Життя ж таке, мов чорновик:
Загнало бідну... на смітник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677946
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 15.07.2016
Коли свої заплющу очі,
То мандрувати завжди хочу,
В далекий дивовижний край,
У неземний чудовий рай.
Де б з неба падав білий сніг,
Й не долітав до моїх ніг,
Де влітку б пишно все цвіло,
Страждання й горя не було,
Де б зелень землю покривала,
І мої очі звеселяла.
Де б мир і спокій царював,
Й ніхто ніхто не заважав,
Отій мелодії природи,
Оспівувать свої пригоди.
Реальний світ зове мене,
Відкрила очі - зникло все.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624523
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 15.07.2016
(Матч:Україна-Німеччина, 2016р.)
[b]Колись була на весіллі,
Та прийшла голодна.
Хоч на столах повно їжі -
А їсти - не можна.
Бо була уся увага
на конкурсах, іграх -
Тамада такий попався,
Що валились з сміху.
Очі блюда розглядали
На повних тарілках,
А ми слухали, сміялись
І кричали:\"Гірко!\"
Дома їла я картоплю
І кусочок сала...
Ось дивилась матч футбольний -
Весілля згадала...
Коментатор-тамада
так уже старвся,
Що забув - на полі гра,
А він захлинався:
Розказував все, що знав
(А знав він багато)
А ДЕВ\'ЯТОМУ просив
Поаплодувати.
Бо ж в якійсь-то він десь грі
Гарно грав - це точно...
...Стадіон миті ловив -
Гарні, неповторні...
І реакцію гравців
на свої невдачі,
І противникову злість
Коли м\'яч у наших...
Гол забили... та не ми...
А він знав, що треба
Коментатор вже хрипів -
Увага на себе,
Радив зразу всім гравцям,
Що кому робити...
Аж до самого кінця
Мав змогу судити...
Коментатор-тамадо,
Та де ж ти узявся?!
Переплутав ти футбол
Й бюро інформацій...
Якщо слова мають силу,
То гравцям сіль в оці
Коментарі без упину...
...й ні краплі емоцій...[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672294
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 10.07.2016
Цей світ прогнив,і мабуть пізно р'ятувати,
Я захлинаюся від болі і брехні.
Я ще не встигла головного розказати,
Як Ви вороже піднімаєте мечі.
Нищити все, що я колись любила,
Топчите цвіт, надію молоду.
Я Вам поганого нічого не робила,
Ви розриваєте словами самоту.
Я так любила цей красиви захід сонця,
А Ви на обрії розлили ріки крові.
Все поглинає,ця ненависть і розлука,
А Ви ж любили, Ви також колись любили.
Слова мов стріли, що вбивають в мою душу,
І залишають пустоту, що вигорає.
Я знаю,що кінець той неминучий,
А сереце до останнього чекає.
І ніч розсипала на небі свої зорі,
Малі ліхтарики, що світять не для нас.
Холодний блиск який притягує до себе,
Дивлячись в небо, зупиняється мій час.
Цей світ прогнив, і мабуть пізно рятувати,
А в жилах ще тече жива вода.
Я так хотіла Вам багато розказати,
Та я мовчу, не мов німа, не мов сама....
НАДІЯ КИШЕНЯ 16.06.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672776
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 03.07.2016
На городі бараболя, а до мене прийшла Оля.
Бараболю всю зібрала та з собою всю забрала.
На городі був горох, запросив я двох Явдох.
Весь горох вони зібрали, недогледів - знов забрали.
На городі помідори, вже дозріли, бо червоні.
Запросив збирать Миколу, бо ходили разом в школу.
Кудись зникли помідори, та не було їх у Миколи.
Він узяти їх не міг, бо лежав - без задніх ніг!
Бараболя і горох, помідори мої... Ох!
Доглядав же Вас, старався - з огірками лиш зостався.
Бо нікого більш не звав, огірки я сам збирав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675579
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
Я бачу сни, яких би воліла не бачити...
Попереджаючи, приходиш,Батьку милий!
Цей світ нести в собі - хіба мені під силу?
Хотіла б я...... Та знаю: не пробачити!
Та все ж...
Хотіла б я пролитись річкою,
злетіти птахом понад містом-пустелею,
здійнятись вітром над словами-скелею,
розсипатись дарами врожайними...
Потугу сонця вбираючи,
встелити землю суцвіттями,
і поки день ще украдено-
із милим, крайнеба, погомоніти би...
Хотіла б я...
Снаги, Батьку, набратися
і світ підняти-обійняти легко.
Я знаю: мене ж бо тримаєш Ти
на долонях самого Безсмертя.
27.06.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674970
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Ну як це можна чути,
що хтось загинув знов?
Ти ж можеш відвернути ...
і зупинити кров.
Мій Боже, мій єдиний,
ще скільки буде кач
Плисти по Україні
й дурітиме палач?
Тримає під прицілом
і наш, і свій народ,
Кружля над світом цілим,
цей автор всіх скорбот.
О, Боже, милий праведний!
Дай відсіч сатані,
Роззброй його урядників,
кінець склади війні.
Вже досить з нас цих бід,
не треба нам війни!
Хай квітне сад і родить хліб
й живі будуть сини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673797
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Почекайте літа, не біжіть…
Я прошу вас кохані заждіте?
Те що мав, із собою візьміть…
А що матиму, нам залишіте.
Ще надії попереду всі…
Хоч моя Україна безкрила.
Та я вірю, побачу в красі…
Доки є ще у мене вітрила.
Моє серце неначе в труні…
Як болить же мені за державу.
Ой, як хочеться жити мені…
Її славу побачить по праву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672588
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 17.06.2016
Повіяв вітер з чужини,
Добавив мамі сивини.
Які ж ті довгі, довгі ночі,
Ночами виплакала очі.
Приспів:
Прости мене моя рідненька,
Єдиний в тебе я, одненький.
Матусю, мамо, ну не плач,
Чеканням змучена пробач.
Туга пройме і я прилину,
Більш не залишу, до загину.
З лиця, змарніле на вітру,
Солоні слізки обітру.
З чекання довгої розлуки,
Твої візьму в свої я руки.
До серця ніжно притулю,
Себе маленьким уявлю.
Голівку гладила рукою,
Такою ніжною й жаркою.
Журавлик вдоволь налітався...
Живим з Донбасу повертався.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602266
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 14.06.2016
О, моя Доленько! О, моє Серденько! Радій!
Бо нам з тобою є чому радіти.
Ми ж на Землі прекрасній всі живем.
Для нас тут розцвітають квіти.
Для нас всіх сходить сонце золоте.
І хмари в небі синім пропливають.
І краплі дощові, немов сльоза,
так рясно й щедро до землі спадають.
А може й справді плаче Хтось дощем,
як бачить, що у виборі невільні?
І квіти закривають пелюстки,
якщо ті сльози дуже сильні.
А чому плакати? Скажіть.
Чому сльозами Землю поливати?
Ні! То не сльози. То жива вода.
Жива вода - щоб сили нам додати.
Бо хоче Хтось, щоб все навкруг росло,
Щоб все навколо пишно зеленіло.
Бо хоче Хтось, щоб тут життя цвіло,
Щоб на Землі усі жили щасливо!
О, моя Доленько! О, моє Серденько! Радій!
Нема чого з Тобою нам тужити.
Ми ж на Землі прекрасній всі живем.
Тут нам з Тобою є для чого жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671929
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Душит зависть, душит злость?
У тебя в гортани - « кость»?
Человек, остановись!
На себя, ты, оглянись!
В свою Душу - загляни ….
Посмотри, что там внутри?
Видишь черноту и гнев?
Добротой все залей!
Сможешь тогда легко дышать,
Мир глазами ясными – созерцать,
Улыбку, людям, будешь дарить!
Уйдет желание – хитрить,
Злобу свою сможешь сломать!
Легко будешь жить, как птичка порхать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470487
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 06.06.2016
Свічки вогонь,
Що тьмяно пала.
Із моїх долонь
Краплинка мала.
Дивовижні тіні
Від світла свічі.
У тіснім переплетінні
Турбот на плечі.
Погляд глибоко
Вивчає зигзаг.
Зацікавлена око
Шукає розваг.
Розмальовані стіни
Чудним узором.
Душевні руїни
За склом прозорим.
Свічки вогонь,
Що тьмяно горить.
Дуло до скронь.
Серце тремтить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668492
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 28.05.2016
Я дякую, Боже, за те, що було.
А було гірке і солодке.
Я дякую, Боже, за все те, що є.
Веселе й сумне, зле і добре.
Я дякую, Боже, тобі за усе.
За вчора, за завтра й сьогодні.
Бо знаю, привітні і теплі є дні.
Бувають лихі і холодні.
Не їх в тім вина, що такі вони є.
Це ми їх самі прикрашаєм.
Бо істина, Боже, є вічно жива:
Що сіємо, те й пожинаєм.
Дай сили, уміння, прозріння усім.
Прикрасити дні добротою.
Щоб щастям і радістю повнився час,
Твоєю Любов'ю Святою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668252
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Сивина, сивина заблудилася,
в твоїх косах, матусю, лишилася.
В твоїх косах ясних залишилася.
Чому, рідна моя, засмутилася?
Мамо, ненько моя! Зоре світлая!
Я ще більше люблю тебе, рідная!
Ще недавно плела в коси стрічечку,
а тепер сивина світить в нічечку.
Ой, як щедро вона в косах сіється...
Про що, мамко моя, тобі мріється?
Мамо, ненько моя! Зоре світлая!
Я ще більше люблю тебе, рідная!
Сивина, сивина заблудилася,
в твоїх косах ясних засвітилася.
Назавжди вона в них залишається.
Тихим сріблом ясним розсипається!
Мамо, ненько моя! Зоре світлая!
Я ще більше люблю тебе, рідная!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667766
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
[color="#0f0d57"]Прошу, ти дозволь, хоч думать про тебе,
Якщо це не є великим гріхом.
Один лиш Всевишній знає на небі
Пам"ять не можна замкнути замком.
Я буду до скону в серці носити
Спогади світлі, що звуться життям
Більше ніколи...Ти чуєш? Нікому
Нізащо у світі їх не віддам!
Лиш з тобою удвох ми знали той код
До скриньки земної любові,
Яку із небес посилає Господь,
Бо з долею він завжди у змові.
Тихо до нас підкрадалась вже осінь
Скроні ледь-ледь припорошував сніг
Наша зав"язь, мов той вузлик трималась,
Її б ніхто розв"язати не зміг.
На жаль, є якась найвища у світі
Сила, яку ще ніхто не здолав
Ми мусим її покірно приймати
Той написаний нам зверху устав.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667594
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Чи знаєш ти,яка душа в поета?
Щодня як у агонії горить.
Летять слова, мов стріли з арбалета,
І щось болить, глибоко десь болить.
Нестримна бур'я, що нічим не зупинити,
Словами окриляє,а може й словом вбити....
Підносить в небеса,і падає на землю,
І вміє так по-справжньому любити.
Чи знаєш ти, яка душа в поета?
Папір, перо, це все його життя.
В слова складає біль, у трафарети,
Не дивиться ніколи в майбуття.
Гострі слова, летять шалені стріли,
Коли болить поранена душа...
І руки над папером затремтіли,
Та він мовчить,навколо тишина.
Чи знаєш ти, яка душа в поета?
Ніколи не дістатися до дна.
І це не кожен зможе зрозуміти,
Чому уста сміюся? А на очах сльза.
Як карма, як прокляття неминуче,
Він біль свій виливає у рядки.
Душа поета-озеро дрімуче,
Глибини, що незвідані людьми...
Чи знаєш ти, яка душа в поета?
Чому так часто просто він мовчить?
Чому летять ці стріли з арбалета?
Що можуть обминути,або вбить...
НАДІЯ КИШЕНЯ 30.03.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655879
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 23.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.05.2016
Я до тебе пишу незастиглою кров’ю;
Навіть тут, у раю, неспокійно мені.
Молитовного храму збиваю пороги,
Метушиться душа поміж хмар уві сні.
Не болять вже побої, згоїлися рани.
Підрізає лиш крила бездія твоя.
Я зробив, що умів. Розірвав я кайдани,
Залишивши можливість змінити життя.
Не зважаєш чому? Злодіячиш надмір!..
І плекаєш надію – все зійде із рук…
У сувої життя неминуче, повір,
Похвилинно записано кожен твій рух.
Я не в силах сьогодні нічого зробити,
Але знай, що не будуть безкарними дні.
Обіцяю у снах твоїх бути щомиті,
Доки рідна земля у свавіллі й вогні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645789
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 22.05.2016
Хатинка постаріла серед гір,
Осунулась та й шамкає з вітрами.
І палко запевняє: вір не вір,
А вся земля усіяна хребтами.
На схилі літ і з висоти років
Старенькій начебто усе видніше.
Проте вітри нестримні і стрімкі,
Тому за горизонтом бачать більше.
Смарагдові узлісся гомонять,
Вони ж бо знають, що зміїні стежки
Біжать униз, де гине благодать.
Гірські хребти – страшних драконів рештки.
В хатинці жив колись рудий мольфар,
Із променів зіткав собі свитину,
Казав: «Зготую я такий нектар,
Що воскресить дракона. І полину».
Таки полинув, а хребти лежать,
У хмарах не літають вогнекрило.
В хатинці цвіркуни, тьмяніє гладь,
Погасла казка: в горах задощило.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667341
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 22.05.2016
Бумажный катер у забытого причала
Напомнит , что я есть на свете …
Я начинаю свою жизнь сначала
И я свободна , как весенний ветер !
Я начинаю свою жизнь сначала
Без сожаленья , зависти и страсти ,
Я не сторонник пышных пьедесталов :
Я – женщина , - вот в этом счастье !
Я – женщина ! Секрет мой в том ,
Суметь чтоб ,растворясь во многом ,
Не быть Адамовым ребром ,
Но жить свечой , зажжённой Богом !
Я – женщина ! Судьба моя
Знать предначертана иначе –
Не пепелищем стать огня ,
А искрою мерцать горячей !
Я начинаю свою жизнь сначала …
Нет , не грущу я над своею полной чашей .
Бог мой , как долго я молчала …
А может быть – я стану песней вашей …
2005 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649887
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 22.05.2016
Музика й виконання Анатолія Супруна.
Ранок затуманений
стеле теплий сум.
Вишиванки мамині
березню несу.
На сріблясті котики
крапельки мрячать.
У серденько зморене
лебеді ячать.
Спомини гаптовані…
Крапля на щоці.
Впали на чоло мені
срібні промінці.
Подивуйся, братику,
на барвисту знадь.
Вишиванки мамині
лагідно погладь.
Напилися повені
береги Сули.
Вишиванки-спомини
знову розцвіли.
Ой літа-журавлики,
вже спада вода…
Розквітай і радуйся,
земле молода.
Вороття нема мені,
та в душі несу
вишиванки мамині –
березневий сум.
До серденька туляться
ніжні пелюстки.
Променяться й журяться
рідні рушники.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667048
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Сонце сховалось в хмаринках,
Дощ накрапати почав.
Трави покрили росинки -
З жадністю грунт їх ковтав.
Квіти закрились в бутони, -
Не видно їх пелюсток,
Засина від солодкої втоми,
Вітер зірвав чийсь листок.
Незабаром усе закінчилось:
Притих вітер, не стало дощу,
Наче все мені щойно наснилось,
Лиш веселка пила росу.
7.05.2016.
Вірш опубліковано у літературному часописі "Барви"
Фото автора
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
Україна, м. Хмельницький
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664388
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 20.05.2016
[b]«Затоки талії - осині і очі... бірюзово-сині»[/b]
[color="#0930de"][b][i]Весна п’янить, душа вібрує
І вже на розум вдягши збрую)
На місці всидіти несила
Я мчусь туди, де моя мила
Де моя люба і кохана
Сама найкраща – бездоганна!
Сама ніжніша і пестлива
То промінь сонця, а то злива
То вітерець – то ураган
А то, безкрайній океан
Де шторм і штиль і хлюпіт хвилі
І золотий пісок – на милі
Затоки талії – осині
І очі… бірюзово-сині
Де скелі, рифи і каміння
Знайти фарватер – це уміння
Приборкати цей океан
І ви щасливий капітан
© Микола Карпець (М.К.)
*05.05.16* ID: № 664090
[/i] [/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664090
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Зимою стану .
Остужу.
Ты пылкий.
Пылкий.
Пылкий.
Весною ранней расцвету
в твоей улыбке.
И летом стану, захочу -
повею...
Ты удивляешься, что я
такою быть умею?
Дождём осенним я прольюсь,
если попросишь.
Пусть будет так,
как скажешь ты.
Как ты того захочешь.
Меня искал ты неспроста -
во мне живёт твоя мечта!
А ты... Ты очень нужен мне.
Всё, что мне надо, есть в тебе...
Зимою стану.
Остужу.
Ты пылкий.
Пылкий.
Пылкий.
Весною ранней расцвету
в твоей улыбке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666481
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Він одиноко стоїть в далечині
І грізно споглядає з висоти.
Страшенним риком він кричить вночі
Гойдаючи оголені гілки.
Він корчиться від злості та від болю,
Кора потріскала від старизни образ.
А це тому, що зараз не з тобою
І зрозуміло все без зайвих фраз.
Ти завжди поруч теж стоїш в зажурі
І сумно опустивши віти
Думки твої на жаль також похмурі,
Бо ти чекаєш на букет із квітів.
Не принесе, не зможе, не чекай.
Так жаль, що він немає навіть рук.
Люби його і зла ти не тримай,
Бо ти ж Береза ,він всього лиш Дуб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666188
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Коли народишся, ти на світ,
І незалежно, хочеш чи ні,
Завжди в житті та дорога є,
Що тобі доля подарує.
Несе в дитинство, вже течія,
Хочеш летіти в майбуття,
І сам не знаєш, що чекає,
Серце цього не відчуває.
Хочеш дорослим стати скорій,
Спішиш, біжиш по дорозі тій,
Треба науки пізнавати,
Щоби в життя не відставати.
І вже коли, на півдорозі,
Щось ти рішати не в змозі,
Що далі мислиш, як діяти,
Щоб негаразди всі обійти.
Живеш, надіявсь, що все знаєш,
Та все ж ти часом відчуваєш,
Не все від тебе, щось залежить,
Здається зробиш, як належить.
Сам у житті спостерігаєш,
Буває волі, ти не маєш,
Не можеш вирішити усе,
Це зробить доленька за тебе.
Нехай же в`ється, дорога та,
Хоч по житті, не зовсім проста,
Тільки довірся - доля твоя,
Зна, як прожити, щоб до пуття.
14.04.2016р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666013
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=g7fuWpyaV8A[/youtube]
Люби Україну: лани і простори,
Дніпровські пороги, Карпатськії гори,
Де спів соловейка і клич журавля -
Тут наша з тобою рідненька земля!
Люби Україну, як лагідне сонце,
Що щиро всміхається в наше віконце.
Зрости українську пшеницю в полях.
Тут наша з тобою рідненька земля!
Шануй українську і пісню, і слово,
Звучання у них мелодійне, казкове.
Найкраща у світі рідна мова моя.
Тут наша з тобою рідненька земля!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VouDm1IiZPE[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665383
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Припорошили вранішні сніги
Мого дитинства пройдені стежини,
Де мала крила срібно-журавлині,
Де все було можливе й до снаги.
Вплітались в коси сонечка кульбаб,
Веснянками цвіли на білих щічках.
Всесвітнім Морем уявлялась річка,
А Велетнем - старезний сивий граб.
І вірилось у Казку і Добро,
І мчали вдаль велосипеди - коні,
І падало в обвітрені долоні
Омріяне Жар-птицеве перо...
Спускалися зірки на моріжки,
Спадали роки росами в отави...
І першим снігом прихилило трави
На всі мої вже пройдені стежки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660592
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 11.05.2016
У мого Ангела великі білі крила
із позолотою на кінчиках пір'їн.
У мого Ангела великі білі крила.
Він є у мене лиш один.
То ж береже мене мій Ангел легкокрилий,
від лиха прикриваючи крильми.
Не носить масок Він, завжди є щирим.
Та чи вчимося в Ангелів всі ми?
За масками сховались наші лиця?
І душу павутина обвила?
Прости мене, мій Ангеле єдиний!
Чи ж варта я пір'їни із крила?
А Ти яснієш завжди в дні і ночі,
і гріє серденько усмішка осяйна.
Якою ж світлою я маю бути,
бо ж знаю, що і в тебе я - одна!
Навчусь і я у Ангела любити,
щоб, як слідів, добра ясних краплин.
Щоб заясніли ще ясніше білі крила
із позолотою на кінчиках пір ' їн.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664116
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Якщо б можна змінити правила,
я б у світі усе змінив,
дав би відчути багатому,
те життя яке бідний прожив.
я б хотів щоб всі були сміливими,
втілити мрію в життя,
я б хотів щоб ми були щирими,
немов маленьке дитя
я б хотів щоб кохання відчули, ті,
хто ніколи його немав,
я б хотів щоб були усміхнені,
хто чимало сліз пороливав.
я б хотів щоб усе було правильним
та обдумали власне життя
я б хотів прочитати вірш цей всім
щоб його зрозуміли як я! :-)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600500
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 02.05.2016
Сюди приходять помолитись.
Сюди приходять поклонитись.
За всіх. За все, що мав. Що маєш.
Не забереш. Не заховаєш.
З відкритим серцем йди до Нього.
Якою б не була дорога.
Чи легкою. Чи навпаки.
Сюди приходять вже віки.
Тут чисто - чисто. Чисто - чисто...
І молитва, як разок намиста.
Він, як і ми, жив на землі.
Щоб показать тобі й мені,
Для чого нам дано тут жити.
Усі ми маєм шанс - служити!
Служити всім, як Він служив.
Він нас учив.
Він нас учив!
Чого ж у Нього ми навчились?
Чи у виборі не помилились?
Кому ми служимо?
Кому?
Не всі вклонились ще Йому.
Буває, кланяємось мило,
А подивитися на діло?
"Впізнаєте по їх ділах..."
Даруймо радість, а не страх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663420
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2016
«Я вітру дитя і дощу…»
Леся Геник
Я клопоту давній нащадок,
Зі мною він завжди іде,
У вічних ділах їх початок
Мене кудись знову веде.
Я слід залишаю в тій праці,
Що знов постає без кінця.
Я знаю, що буде і краще,
Ось тільки б спинити життя.
В роботі і долі не видно,
Із неї милуюсь дощем,
Сточились за працею рідні,
На серці без гніву, лиш щем.
Веде у майбутнє дорога,
Іде безкінечне життя.
Я мокрого літа тривога,
Я вітру прудкого дитя.
23.04.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661534
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 25.04.2016
Колосяться жита в чистім полі.
І калина в вікно заглядає.
Новий світлий день із солов'ями
Україна моя зустрічає!
Україно моя! Україно!
Ти у хвилі Дніпра, що вдаль лине.
Ти у пісні дзвінкій і у ґроні калини,
В кожній посмішці мами й дитини!
Сяє Київ ясний куполами.
Лине Велет - Дніпро вдаль полями.
Тут заслухаюсь я соловейка,
Що так любить вставати раненько!
Україно моя! Україно!
Ти у хвилі Дніпра, що вдаль лине.
Ти у пісні дзвінкій і у ґроні калини,
В кожній посмішці мами й дитини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661656
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 25.04.2016
Схилися перед Ним в поклоні,
Бо на землі, як ти, Він жив.
Схилися перед Ним в поклоні.
Як ти, Він багатьом служив.
Схилися перед Ним в поклоні.
Він шанував своїх батьків.
Схилися перед Ним в поклоні.
Він, як і ти, життя любив.
Вчив мудрим бути, вчив любити.
Міг довго - довго ще світити
І просвіщать тих, що не знали,
Як в світі жити, куди йти.
Вони ж Його й закатували.
Вклонися - ти! Вклонись низенько.
Щоб сонце сходило раненько.
Проси, щоб шлях свій міг знайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661698
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 25.04.2016
Ангел із Небес злетів,
Тебе вітати захотів,
І я приєднуюсь до нього,
Зичу здоров"ячка міцного,
Сонячних ранків і бадьорих,
Щоб завтра краще, ніж учора.
Погожих, теплих, світлих днів,
Зоряних тихих вечорів,
Ночей спокійних, гарних, мирних
І літ багато ще щасливих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661261
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 23.04.2016
О, Боже, мій милий!
Скажи, бо не знаю.
За що мені му́ки?
За що я караюсь?
Молю́ся весь час я,
Поклони б’ю в храмі,
Хвалю, Тебе, Боже,
Й люблю до нестями.
І ідолів в со́бі
Зовсі́м не тримаю,
І заздрощів, злості,
Обра́зи не маю.
Жалію тварину,
Шаную рослину.
Завжди пригощаю
Убогу людину.
І в горі людині
Завжди співчуваю,
А біль України
Як свій відчуваю.
Цей біль моє серце
На часточки крає.
Скажи мені, Боже,
Чому так караєш?
Надай мені, Боже,
Могутньої сили,
Щоб я зміг народ свій
Зробити щасливим.
Щоб вранці дитятко,
Встаючи, сміялось,
Щоб бігало в лузі
І мін не боялось.
Щоб татко вернувся
Живим і здоровим,
Й життя наше стало
Чудовим, чудовим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586531
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 22.04.2016
В открытую и светлую две́рцу
Шагнуло счастье тихо, осторо́жно
И так спокойно стало на се́рдце
Хватит страдать ему, сколько мо́жно
Присело рядышком и обняло за пле́чи
И осушило мокрые от слёз глаза́
Сказало тёплые и ласковые ре́чи
Что будет рядом теперь с ней навсегда́
В глазах улыбка ясно засия́ла
Проснулась, будто снова родила́сь
Такой веселой, лёгкой, беззаботной ста́ла
Её новая жизнь сегодня начала́сь
Она, то ,знает, что не удержа́ть
Того, кто быть так долго рядом не стреми́ться
Ей от таких людей нужно бежа́ть
С небес на землю сразу опусти́ться
Все в нашей жизни будет так, как суждено́
И для любви всегда найдётся ме́сто
Спокойна будь, все только лучшее предрешено́
Всегда найдешь ты для улыбки сре́дство
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659738
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 22.04.2016
На згарищі шаленної війни,
Поміж руїн і смутку, і біди,
Наперекір кривавої весни
(Позаминулі не в ціні труди)
Так одиноко вишенька розвітла,
Немов забута милим наречена,
Краса її ще здалеку помітна.
Війна осиротила...навіжена...
Стоїть тендітна у веснянім вбранні
І просить миру кожною пелюсткою,
Молитви життєдайні і весняні
Деревце посилає всьому людству.
“Спинись убивчі корчити гримаси,
Дай спокій і землі, і людям,
Геть руки,геть від нашого Донбасу!”-
Гукає вишенька іудам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660122
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Я люблю, коли сонце встає,
Дзвінкий спів солов'я тихо ллється.
Я люблю, як трава роси п'є,
І верба до води тихо гнеться.
Я люблю, коли річка шумить,
А над хвилями ластівка в'ється.
Ту хвилюючу зустрічі мить,
Коли серце від радості б'ється.
Я люблю, коли дощ моросить,
Кожній крапельці можу радіти.
Я люблю, коли пісня дзвенить,
І сміються весело діти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658444
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 21.04.2016
«Що це була за людина?
Чому при зустрічі з ним, учителю,
Так змінилося Ваше обличчя, зблідло,
І цілий день Ви не могли прийти до тями?»
(Чжуан Цзи)
Вчитель Ле Цзи мандрував Піднебесною
У пошуках весни - вічно від нього втікаючою,
І надибав чи то випадково, чи то зумисно
На хатинку старого відлюдника,
Якого орачі вбогого поля
Звали мудрецем і вчителем.
Ім’я він мав здавна Сторож Кордону
Хто зна якого - чи то совісті, чи то людяності.
І зайшовши у його вбогу хатинку
Він ні про що не запитував:
Бо задавати питання це хибно,
А не задавати питання - теж помилка,
Хоча хотів дізнатися - на якій з тутешніх гір
Весна забарилася, перш ніж піти в Небуття.
Але вчитель Сторож Кордону
Так промовив йому - гостю,
Даруючи думки сокровенні:
«Слова прекрасні, тоді коли відгомін їх прекрасний,
Слова потворні, коли відгомін їх потворний.
Тіло довге - і тінь довга,
Тіло коротке - і тінь коротка.
Ім’я людини - це відгук, а вчинки - тінь людини.
Будь обережним у словах - з ними погодяться,
Будь обережним у вчинках - за ними слідують.
Тому мудрі люди спостерігали за минулим,
Щоб дізнатись майбутнє.
Міра - в тобі самому, досвід - в інших.
Колись я вивчав доброчинність
Священного Землероба та Володіючого Вогнем,
Легенди про Огроджуючого та Молодого Дракона,
Про царства Шан та Чжоу, промови мудрих,
І зрозумів - не бувало, щоб без цього вчення
Могли зрозуміти причини
Існування та загибелі, розквіту та занепаду.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660241
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
«Що це була за людина?
Чому при зустрічі з ним, учителю,
Так змінилося Ваше обличчя, зблідло,
І цілий день Ви не могли прийти до тями?»
(Чжуан Цзи)
Вчитель Ле Цзи мандрував Піднебесною
У пошуках весни - вічно від нього втікаючою,
І надибав чи то випадково, чи то зумисно
На хатинку старого відлюдника,
Якого орачі вбогого поля
Звали мудрецем і вчителем.
Ім’я він мав здавна Сторож Кордону
Хто зна якого - чи то совісті, чи то людяності.
І зайшовши у його вбогу хатинку
Він ні про що не запитував:
Бо задавати питання це хибно,
А не задавати питання - теж помилка,
Хоча хотів дізнатися - на якій з тутешніх гір
Весна забарилася, перш ніж піти в Небуття.
Але вчитель Сторож Кордону
Так промовив йому - гостю,
Даруючи думки сокровенні:
«Слова прекрасні, тоді коли відгомін їх прекрасний,
Слова потворні, коли відгомін їх потворний.
Тіло довге - і тінь довга,
Тіло коротке - і тінь коротка.
Ім’я людини - це відгук, а вчинки - тінь людини.
Будь обережним у словах - з ними погодяться,
Будь обережним у вчинках - за ними слідують.
Тому мудрі люди спостерігали за минулим,
Щоб дізнатись майбутнє.
Міра - в тобі самому, досвід - в інших.
Колись я вивчав доброчинність
Священного Землероба та Володіючого Вогнем,
Легенди про Огроджуючого та Молодого Дракона,
Про царства Шан та Чжоу, промови мудрих,
І зрозумів - не бувало, щоб без цього вчення
Могли зрозуміти причини
Існування та загибелі, розквіту та занепаду.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660241
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Не хвилюйся за мене - я просто виплакую зиму,
Це дощами виходить із рани пекучої сіль.
Я ще трішки поплачу - і сонце у грудях нестиму,
Заспіваю веснянку, щоб став у танок березіль...
Ще хвилинку, будь ласка...я хочу побути слабкою,
Пригорнутись до неба і душу у нім віднайти...
І я знову зречуся престолу у Храмі Покою...
І я знов відбудую попалені вкотре мости...
Це весна, розумієш, - весна всі сніги розтопила,
Журавлями лоскоче ще сонний і зморений світ...
Щось свербить на спині - то мої прорізаються крила...
Щось тривожить мене... Мабуть, просто вже час у політ...
Не хвилюйся за мене - я сни непобачені плачу.
Ще хвилинку, будь ласка, - я знову себе віднайду...
Розумієш, весна - це час прощі, спокут і пробачень...
Дай хвилинку мені у моїм Гетсиманськім саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657814
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 14.04.2016
Чи згадаєш перше кохання,
Збережеш сокровенне в красі,
Несеш завжди, те, потаємне,
У своїй приховаєш душі,
Вже думками кудись літаєш,
І гіркі й, солодкі відчуття,
Мов забулися у коханні,
Полетіли у інші світа,
У любові й світлім бажанні.
Наче перший подих маляти,
Це повітря, жага, щоб жити,
Як роки молоді, буває
Тож кохання, перше, як квіти.
Що ранесенько розквітають,
Мов усміхнені раді діти
Ці серця тепломі зігрівають.
Смак солодкий, всі поцілунки,
У житті пізнала перший раз,
Та любов, не завжди обручки,
Ще й буває полум’я страждань.
Чи знайдеться така людина?
Яка вже давненько у літах,
У роки молоді бурхливі,
Що не взнала кохання на смак.
Ні мабуть, бо ж є своя доля,
Так життя, складалося завжди,
Не твоя, певно долі воля,
Здатна згодом рішить, назавжди.
17.03. 2015р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652177
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 13.04.2016
Мої батьки!старенькі зозулята!
Як важко,дивлячись на вас,
Глядіти на сумні очата,
І чути :"...Вже пройшов наш час"
Якби ж могла я дати вам розраду
І опустити в поміч небеса
Я б ангелів зібрала цілу раду,
Щоб сотворили ...чу-де-са!
Тримайтеся удвох,мої рідненькі!
Додай же ,Боже сили й довгих літ!
І забери хвороби у стареньких
Дай ще пожити їм,охороняй їх цвіт!
Щодня до Бога піднімаю руки,
Помилуй нас же ,Отче,захисти!
І вірю,що не дасть він нам розлуки!
Повірте й ,мамо й татку,ти і ти!!
27.03.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654915
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 12.04.2016
І все ж не тільки Сонце гріє,
І краплі на лиці не тільки від дощу.
Хтось про когось в світі мріє,
Говорячи ніжно: «Не відпущу».
І в снах немов би наяву,
Вона приходить знову й знов.
«Мій Бог я не існую, я живу,
Бо знаю я, що таке любов.
Хоча бувають і сварки й образи,
Буває навіть днями мовчимо.
Та не потрібні нам ті довгі фрази,
Як поглядом одним ми кричимо.
Мені без неї боляче, біля серця десь болить.
Хмм.. так дивно про когось мріяти,
Коли Сонце не гріє, гріє з нею мить,
І легко з нею в чудеса повірити.
Я люблю і хочу я про це кричати,
І вам бажаю ту любов, що є в мені.
Бо жити, це перш за все – кохати,
А існують, коли рахують – дні»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614047
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 10.04.2016
Спитав соловей у орла
Що ти сумний і не співаєш
А грізно дивишся на світ
І не веселий твій привіт
Розкрив орел великі крила
Аж гілка під солов’єм затремтіла
І став орел йому відповідати
Чи можеш ти, так високо літати
Де орли в небі не літають
На землі порядку там не знають
Чи можеш ти, ведмедя прогнати
Чи лисицю, зможеш упіймати
Премудрість Божа нам дана
Що не вистояти нам, без орла
Пора орлам нашим злітати
І злого звіра нам прогнати
Як гарно нам солов’ї співали
Любов до України і Її слави
А коли прийшли закляті вороги
Шмиг у двері і на Гавайські острови
Багато хто озирається ще туди
Ще напхають доларів міхи
І бачать у ночі солодкі сни
Про чужі землі і бенгальські острови
Не пора солов’ям байки співати
Що все добре, і пора вже спати
Коли хижі звірі, ведмеді і вовки
Господарювати, до нас прийшли
Господь створив все для життя
І знає в кого доля, чому і яка
Як блудного сина треба повчати
Щоб повернувся він до своєї хати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657815
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 09.04.2016
КРАДЕНЕ ЩАСТЯЧКО
За крадене щастячко своє
Сорому не має.
Його твоя душа оберігає
І соромно за поступки,-
свого щастя не буває.
12.03.2015 р.
А. Рогуля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580343
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 09.04.2016
Не будь, поэт, во веки прокурором!
Судьёю тоже никогда не будь!
И чтоб не стать убийцей и укором,
в мечтах ты это даже позабудь!
Поэт – судья? Он может стать садистом!
И Сталин в юности стихи писал.
Но, став главнейшим в мире коммунистом,
безвинных миллионы убивал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657589
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Як блискіт сонечка з’явилась,
Принесла радість таїна.
Славетна Цісик народилась,
Вродилась Доля неземна.
Приспів:
Моєї Вкраїни перлина,
З букетика Квітка моя.
Як в лузі червона калина,
З*явилася наша Весна.
В дібровах ранок прокидався,
Вмивав росою світ зорі.
Талант до світу долучався,
Ніс скарб у світ цей на крилі.
Приспів:
Вітри проснулися в долині,
Пташки озвалися в лісах.
У гори сині й полонини,
Понесли вістку в парусах.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657284
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 05.04.2016
Ідуть дощі, постійно йдуть дощі,
а хмари гірко плачуть, плачуть, плачуть,
на трави, на дерева, на кущі,
земля тепла довгенько вже не бачить.
Ідуть дощі, із стріхи крапотить
та озером зробилася калюжа.
Де сонце? Де поділося? Чи спить?
А може розхворілося ? Недуже?
Ідуть дощі, потоками вода
і чоботи за ніч не просихають.
Вже дощ давно не радість, а біда,
то ллє, а то січе, то накрапає.
Ідуть дощі, постійно йдуть дощі,
а хмари гірко плачуть, плачуть, плачуть,
на трави, на дерева, на кущі,
земля тепла довгенько вже не бачить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656605
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Я женщину эту с детства
Поднял на пьедестал:
Куда б без неё я делся
И кем без неё я б стал?
Я за неё не дрался,
Мне Бог её в руки дал
Как драгоценный дар свой,
Как величайший дар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649425
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 01.04.2016
Слова - Олексій Тичко
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
Сімейні світлини
https://www.youtube.com/watch?v=413aKqaDx0w&feature=youtu.be
По колу рух і вічна метушня,
Немає спокою і благодаті.
Вони чекали кращого, і я -
Наївні люди, мрійники завзяті.
Не будемо сьогодні ми про це,
Торкаю пил минулого століття.
Бабуся, дід і мамине лице,
Осінні фото й силуети літа.
Заплутала історія сліди,
Загадки, таємниці, біла пляма.
Світлини на тлі жовтої журби.
Лягло минуле на столі рядами.
Військові фото: шаблі, галіфе,
На сукні хрест сестрички жалібниці,
А часу хвиля уперед несе.
Дитячі поруділи й наші лиця.
Я бачу очі, ніби, ще живі,
Душі люстерко непідзвітне часу.
Не видно колір, мабуть голубі,
Вони одні на всю родину нашу.
2013 ©Олексій Тичко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655411
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 30.03.2016
Коли весна одягне в листя віти,
І забуя конвалій ніжних квіт,
Полине аромат незримий звідти,
Замішаний вином з черемхи віт.
Озветься ліс тоді пташиним співом,
Що відчайдушно рай цей прославля,
Мов стоголосий хор і справа, й зліва,
І перші промені в ліс сонце посила.
Така гармонія і буйності, і звуків –
Неперевершений то ступінь є краси.
Його доповнює далекий дятла стукіт
І срібло в павутинні від роси.
27.02.13
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654507
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Маленькй гном у лісі жив.
З рання росою личко мив.
Одного ранку він отак,
Побачив,як розквітнув мак.
Добрий ранок!-гном до нього,
Чи можна личка вмити свого?
Росою з вашого листка,
Та квітки пелюстка.
Кивнула квітка головою
І вмився гном її росою.
Відразу в нього у той час,
Почервоніли щічки враз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654388
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Моей душе исписанной так больно,
(Стихи, как шрамы – не ищите смысла!)
Она смеется голосом утробным
И сладкое все заедает кислым.
Порой ей кажется, что прожита печаль
Вся уж давно, и радость отсмеялась,
И наконец-то время помолчать,
Но вновь случится то, чего боялась:
Еще сто тысяч жизней напролет
Ей все гадать, какой идти дорогой,
И снова холод, снова этот лед,
А так тепла хотелось, хоть немного…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570300
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 25.03.2016
Цінуймо, друзі, кожну мить,
Бо вона може обірватись
І так раптово, а назад
Ми ще не вмієм повертатись...
Камінням здавлять ті слова,
Що так хотіли все сказати...
А не почують більше нас...
Ми зможем тільки помовчати...
Цінуймо, друзі, кожну мить!
Бо часу плин не зупинити...
Так і життя наше спішить,
А треба цією хвилиною жити...
15.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653541
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 22.03.2016
На гойдалці без меж
лечу до мрій.
Як слабне віра,
падаю донизу.
Не бракне у житті моїм подій,
Із краю в край…
…дісталися круїзи…
Не переймаюсь,
і не знаю, що,
Чекає мене раптом,
довіряю
Майбутньому…
Найвище Божество
Є почуття,
В яких я поринаю…
9.01.16р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634635
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 22.03.2016
Частиночка щастя у кожнім тюльпані
Ночує і днює в закритому стані.
Як тільки відкриється квіточка – в мить,
Вирушить щастя присутнім дарить:
Враження нові, цікаві ідеї,
Щасливі моменти,бажання здійсненні.
Такі почуття, що не чули ви досі,
Тюльпани тюльпанночкам щастя приносять.
8.03.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650030
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 22.03.2016
Я принимаю то,что неизбежно
должно случиться и со мною быть.
Но,к сожаленью,так не научилась
с надеждой верить и с надеждой жить.
Я не люблю случайных совпадений.
Случайных встреч.И случая не жду
увидеть в небе радуги знаменье.
Вот так спокойно я без слёз уйду.
И свод небес за мною не заплачет.
Как много нас таких живёт под ним.
Я принимаю то,что неизбежно.
Не важно как я жил,кого любил.
И солнца луч не поиграет в прятки
со мной сидящим утром у окна.
Найдёт других людей,ведь их так много.
Но неизбежность смерти всем дана.
Возможно камнем у дороги лягу.
Возможно пылью буду на траве.
А может быть цветком благоуханным,
что расцветает ночью при луне.
Возможно с ветром буду птицей спорить.
Возможно кошкой на окошке спать.
Я принимаю то,что неизбежно.
Ведь,к сожаленью,смерть не избежать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651517
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 17.03.2016
Вже скоро сонце холод переважить.
Вже юність знов даровано землі.
Я жду, коли про це природа скаже
Із висі голосами журавлів.
Ці голоси я здалеку впізнаю –
Журба з них осипалась восени –
А зараз не проплачуть – проспівають,
Що в серці нерозгадано бринить.
В тих звуках невимовне щось для мене,
Загублене в прадавніх міражах.
Неначе обізвалось сокровенне,
Що знала до народження душа…
Ось клин пливе над нашим огородом
Роса із нот… Лише вожак мовчить.
Натомлений, він бережно і гордо
Несе у дзьобі од весни ключі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646272
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Не суетись, и не спеши
ни осенью и ни зимою.
Схватив Поэзию, пиши
о том, что будет под тобою,
вокруг тебя, по-за тобой.
Ты сможешь, захотел бы только.
Бери за хвост сюжет любой,
да и на сайт скорее, с толком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645751
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016
О, мово моя ти русинська,
Батьківський мій теплий поріг.
Гірчиста сльоза материнська,
Що в серці своєму зберіг.
Як сонечко гріла в негоду,
Поїла у спрагу дощем.
Святий оберіг для народу,
Лягаєш в душі споришем.
Тебе солов’їна не зраджу,
Ти квітка в едемськім саду.
Як треба зіп’ю повну чашу
За тебе життя покладу.
Сопілко моя калинова,
Лебідонько біла свята.
Роса ти моя світанкова,
Вкраїни дівочі вуста.
Мойого народу колиска,
Ти трелі в гаю солов’я.
Моя не прочитана книжка,
Вкраїни розрада моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645864
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Іноді б кинути все, зникнути в бездні.
Сонце закрити фіранкою тихих надій.
І сповідати незнані світи величезні.
Десь в океанах блаженних і відданих мрій.
Іноді б ранок почавши, і просто спросоння
Вирватись з вихору сірих пустих амплуа.
І подолавши двері усі й підвіконня,
Ринути в тропіки, десь на піски Гоа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645866
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Сьогодні ти наснився мені знову...
Усе так ясно, наче наяву...
Я чую кожне слово, всю розмову...
І стежку бачу, й росяну траву...
Ми не одні... Навколо люди, люди...
Та... друзі - ті, що розлучили нас...
І знову біль пече, терзає груди!..
Невже удруге зупинився час?..
Та ні, це сон!.. Всього лиш сон, як завше...
А серце б'ється, мов у клітці птах!..
О серденько, тихіше, любий пташе,
Уже світає!.. Скоро згине жах!
Благаю: зникни! Я ж тебе не кличу!
І не приходь до мене навіть в сни!
Тебе я не тривожу й зла не зичу,
Тож не порушуй спокою весни!
Упевнена: це совість не дрімає,
Сум'ятить запізніле каяття -
І пам'ять розтривожена гортає
Сторінку за сторінкою життя...
Не муч себе!.. Образи відпустила
Уже давно, тож не являйся в снах!
Я за обох покуту відмолила...
І... виспівала щастя у піснях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579203
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 19.02.2016
Люблю тебе, стражденний рідний краю,
До сліз люблю, до болю-хрипоти!..
В любові тій приречено згораю,
Аби лише воскрес, вознісся ти!
Люблю тебе, згорьований народе,
Болію болем страдницьким твоїм...
Не прагну шани, дяки, нагороди -
Для тебе щастя-долі заповім!
Люблю тебе, величне рідне слово,
Шматоване, калічене... й святе!
Плекаю кожну краплю калинову -
Хай в серці євшан-зіллям проросте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612633
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 18.02.2016
Подарую вам щастя краплинку,
Просто щастя: людського й земного,
Свого серця віддам половинку -
Хай не лишиться смутку ні в кого!
Щоб серця ваші, впоєні щастям,
Умлівали від хмелю-любові;
Хай святе молитовне причастя
Запанує у думці і слові!
Нехай щастя літає по світу
І гніздиться у кожному серці!
Хай у душу, любов'ю зігріту,
Відчиняє добро диво-дверці!
Подарую вам щастя краплинку,
Що злеліяла серцем пестливим,
Нехай кожен із вас на хвилинку
Хоч на крапельку стане щасливим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616993
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 18.02.2016
І вириваються інстинкти на свободу –
І світ одразу падає у прах;
І демонічну, ка́лічну природу
Спинить не може ані біль, ні страх.
Та знов і знов Ти руку простягаєш –
Спасителю! Вкотре́ рятуєш нас!
Найтяжчий гріх Ти все одно прощаєш –
І світ любов’ю зацвітає враз.
17.08/6.09.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594492
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 13.02.2016
Не тих питав? Не ті питання ставив?
Чи спра́вді Ти йому не відповів?
А може, просто він не зрозумів,
На півдорозі пошуки зоставив?
Була "ніч віри" навіть в Сина Твого -
То як же [i]нам[/i] у сумнів не впадать?
Того ж, хто все ж продовжує шукать,
Ти виведеш на вірную дорогу.
2015-06-03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585505
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 13.02.2016
Рука в руку,серця в унісон,
Долі дві,що сплелися в одну,
І це зовсім,це зовсім не сон!
Серця стук,зачіпивший струну.
І немає щасливіших в світі,
І ще стільки не сказаних слів...
Він не може без неї ні миті,
Він без неї тепер б не зумів.
Серця два,що поєднані небом,
Їх коханню немає кінця,
Їм нікого вже більше не треба,
В неї він,а у нього вона.
Кохання їхнє-вірність лебедина!
Вона без нього вже не проживе,
Вона в його руках немов дитина,
Бо він для неї більше ніж усе...
Їх доля вже навіки поєднала,
Як двох лебідок,в парі-до кінця!
Бо так заверено в законі лебединім,
Якщо вмирає він,за ним вона...
Вони купаються у ніжності безмежній,
Вони одне для одного-життя!
Вони-це не закінчена поезія,
Вони навік поєднані серця!
Надія Кишеня 29.01.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635084
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 06.02.2016
Велика й справді наша Україна,
Що сколихнула раптом цілий світ,
Душа народу, геть давно зболіла,
Тепер вже інший викохала квіт.
Він добре знає власні свої цілі,
Де правда й гідність – не лише слова,
А якості народу то безцінні,
З якими б він міцнішим лиш ставав.
І плем’я те є молоде й завзяте,
Вже не спинить його й не залякать.
Воно стоїть. Стоїть – не за посади.
Ту силу духу владі не зламать.
Щаслива й горда я сьогодні з того,
Що гідна зміна, чиста, підросла,
Яка шанує розум і святого,
Громадянина міста і села.
Велика наша славна Україна –
Тепер про неї знає цілий світ,
Коли її вбивали і гноїли,
Та врятував Шевченків заповіт.
Те слово Кобзаря було пророче,
Завжди воно в народу на устах,
З сліпих воно робило зрячі очі,
Збороть допомагало дикий страх.
А значить, буде іншою країна,
Де на кону постануть право й честь,
Й народ, великий, гордий, України
Жити по-іншому у світі цім почне.
Й засяє ще яскравою зорею
Держава наша аж на цілий світ,
А дні, зимові, й ноч і ці, буремні,
На перспективи виведуть нові!
7.02.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641413
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Вже на скронях іній,
За вікном зима,
І я в своїм домі
Вже давно одна.
Згадую дитинство, І ранки рожеві,
Й молодість свою, І сонячні дні,
Той час променистий, Вечори ласкаві,
Ніби у раю!.. Ночі чарівні...
Чоловік і діти,
Будинок і сад,
Калина і квіти,
Верба й виноград.
Робота у школі, В турботах минали
Учні, вчителі. Швидко мої дні,
І здавалось доля Досі пам"ятаю,
Всміхалась мені. Сни свої ясні.
Звісно, що бували,
Й напружені дні,
Та все відпливало,
Як в чудному сні.
Та спливли десь роки Важко стало жити
І сили мої, Не лише мені,
Стали важкі кроки, Гинуть в нас на сході
І тривожні дні. Люди на війні.
За столом сиджу я,
Читаю й пишу,
За дітьми сумую
І онуків жду.
Вони приїжджають Я для них щоразу
У лагідні дні, Пиріжки печу.
Мене обіймають, І від них подяку
Й радісно мені. До душі беру.
Отак пролітають
Знов за днями дні,
Мене надихають
На вірші й пісні!..
Так летять в безмежжя Та я не здаюся,
Думи мої й дні, Сьогодні й завжди,
Уже не рожеві Вірю, що діждуся
І дуже сумні... Я кінця війни!..
Хоч на скронях іній,
За вікном зима,
Не зникне Надія
І Віра моя!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640368
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 02.02.2016
Пахли роси в траві
Мокрим сивим густим туманом,
Ледь білів деревій,
Конюшина між ним дрімала.
І нечутно плила
Річка поміж очеретами,
Спокій теж берегла:
В роси тишу ту загортала.
Відчайдухи-вітри
Лінувались розправить крила,
Тільки небо згори
Парасолькою все накрило,
Та верба край води
Задивлялась на роси, квіти…
Раптом тишу збудив
Дятел, що заховався в вітах.
Й задзвеніла верба,
Й роси враз заясніли в травах,
Вітерець застрибав,
Бо для себе знайшов забаву,
Й піднялись небеса –
Ранні птахи пісні заводять.
Ця ранкова краса
До душі і мені, і водам.
11.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631859
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 31.01.2016
...і так буває, коли день засинає...
[youtube]https://youtu.be/nh5fHp1yjxs[/youtube]
[i][b][color="#877f7f"][color="#007bff"]В білі одежі убралась природа,
В ковдру сріблясту сховались поля –
Бісер ошатний в зими нині в моді,
Свято стрічає стражденна земля…
Рік, що прийшов, свою юність в кожуха
Сором’язливо надовго сховав,
Та не горює, бо Господа слуха –
Білі одежі на свято придбав.
Вже снігурі у крутих вишиванках
З ваз горобинових спогади п’ють …
В посвіт планети крокує не бранка –
Біло-криштальна божественна суть…
Білі одежі сповідують люди,
Та не для кожного Бог їx дає –
За чорноту лиходіїв осудить:
Має для всіх повеління своє…
Біла пора гряде нашій планеті –
Амфору в руки вже взяв Водолій!
Білі одежі лаштують поети
На новорічно-різвяний покрій.[/color][/color]
[/b]
26.01.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638881
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 30.01.2016
[i] Собі... коханому[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sww2O7mlcNA[/youtube]
[i][color="#19078f"][b]В моєму лані вже обжинок,
зоря вечірня зайнялась…
Чи довго ще топтать стежину,
де квітне тихо буйний ряст?..
Чи вдасться ще любить, творити?
Чи принесе творіння “сласть”?
Чи Музині дорослі діти
доглянуть сад, де квітне ряст?
Чи стане пороху і хисту
тих діток викупать в росі
та в небо – світле, не імлисте –
послать нащадкам на засів?..
Всі о́бзиви у Божій волі:
він знає все: що… де… коли…
Та так хотілось, щоб у долі
не сталось прикрої імли…
Нехай та істина життєва
ще довго осяває путь…
А як кончина, то – миттєва,
щоб без турбот для всіх заснуть.
І все ж, найперше… що б хотілось –
життям попасти в трібну масть,
щоб і душа, і грішне тіло
дарма не толочили ряст![/b]
[/color]
27.03.2015
________
На світлині: з братом Василем
(ліворуч) на могилах батьків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569673
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 29.01.2016
[i]Щось холодно стало... на сайті. Чи то сніг...
очі запорошив? Чи льоди... в серцях? Про
це тут... І не тільки...[/i]
[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]
[i][b][color="#280da3"]Льоди,
льоди,
округ
льоди...
І в серці... І в природі:
там – не сиди,
туди – не йди…
Неcпокій –
в насолоді…
Та під льодами спить...
вода:
покоїться стиxія –
несе
неспокій
тим льодам,
Серця зашерxлі гріє...
І прийде час –
льоди спливуть,
Мов сил життя вигнанці:
Така вона, небесна суть, –
Живі
про-ту-бе-ран-ці…
Як запорука –
та з планет,
що світить спозаранку*,
Її супутник і корнет**...
трима підкову
в ранці!!!
В зими
ламка
льодова
креш –
впадеш...
нехай до строку!
Ти ж, Україно, не помреш –
У Всесвіт –
вірні –
кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться про планету Сонячної системи –
Юпітер – загадку та берегиню нашого життя...
**Супутик Юпітра - Європа, відкритий Галілеєм,
містить багато води, яка замерзає, але під товщею
льоду хлюпоче. В ній, ймовірно, існує життя. Є думка,
що ця планета дала початок всьому живому на Землі.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637998
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 29.01.2016
Как долго Я была «слепа!»
Не осознаю Себя, пока,
Желание возникло одно,
Осознанно Жить, таки, дано,
Начинаю… прозревать!
В себе – Себя – я начинаю узнавать!
Кто Я – задаю себе вопрос?
И чувствую я шевеление волос!
И свое Я – избавила от Зла и искушения!
Такое твердое Мое решение,
Мы – части Бога, Мы - ВСЕ ОДНО,
И исцелить свой Дом нам суждено!
И жить нам, по законам, утверждающие Жизнь!
Для этого нам всем необходимо - просто Быть!
И нам достаточно Всего – Мы ВСЕ ОДНО!
Всем Истина, Радость, Любовь – другого не дано!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471491
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 23.01.2016
[img]http://cs627723.vk.me/v627723217/2aba4/6JM45D2Du08.jpg[/img]
Із кожним днем ростуть до Тебе далі,
зворушена до брижі голубінь.
Який то світ! Неначе дикий праліс,
де хочеться належати Тобі.
Який то шлях, що пусткою утерся,
а Ти весну у ньому віднайшов.
Людина без закоханого серця,
немов горіх без зерняти - ніщо.
А ти мені... А ти мені - як обрій.
Як сонце, що торкається плеча.
Не стямлюся - у казці наче добрій,
де пахне злива, пахне молочай.
Із кожним днем зростають неба висі
і прагнення до Тебе вироста.
Думки навколо хмарами обвислі
вертаються дощами в молитвах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635619
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 23.01.2016
«У давнину вчились
Щоб поліпшити себе.
Нині вчаться,
Щоб сподобатись іншим.»
(Конфуцій)
Весною теплою та лагідною,
Коли зацвіла вишня,
І в Піднебесній на час короткий
Запанував спокій,
Вчитель приїхав у Забуте Селище,
Де жив один старий відлюдник –
Сивий, як сова біла,
Всіяний зморшками, як кора кипарису.
Приїхав з метою єдиною –
Поговорити про істину.
І спитав Вчитель відлюдника
На ймення Гун Мін Цзя
Про мудреця Гун Шу Просвітленого:
- Чи правда, що він не говорить,
Не посміхається, не отримує?
І відповів відлюдник:
- Той, хто сказав це – перебільшував.
Він говорить вчасно –
І ніхто від слів його не втомлюється,
Сміється, коли весело –
І нікому його сміх не докучає,
Отримує, якщо справедливо –
І нікого його отримування не обтяжує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568566
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 19.01.2016
Не біблейські перекрути,
Треба вам читати.
А Шевченка в кожній хаті -
Кобзаря тримати!
Лиш тогді всміхнеться доля,
Силу дасть надії.
Коли виплеснеться воля,
Телепні німії!
Доки світить сонце ясне,
Напнемо тятиву.
Промінь Слова не погасне
У поривах гніву!
Просинайтеся нещасні,
Досить мабуть тліти...
Доки зовсім ви не згасли,
Батька вражі діти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634984
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Не подражать ни в чём и никому.
Поступки все соотносить с собою.
И лучше предпочесть себе тюрьму,
чем трусом вырваться из боя.
За сказанное слово отвечать.
Всегда стремиться быть в работе лучшим.
Льстецов к себе ничем не привечать
и никогда не уповать на случай.
«Авось» не допускать в свои дела,
тем более в людские отношенья.
Не говорить: «Такой судьба была», –
себе на старости для утешенья,
когда увидишь, что промчалась жизнь
и быт безжалостно поставил на колени,
когда не взятыми остались рубежи
из-за безволья своего и лени.
Начало 60-х
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635748
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Я Жизнь детей своих – благословляю!
И много дней счастливых им желаю!
Минуют их разочарования и беды,
И остаются - удача, радость, и победы!
Я Жизнь своих внуков – благословляю!
И быть здоровыми, успешными, любимыми – желаю!
Счастье и любовь сначала родились!
По судьбам моих внуков разошлись!
Я всех людей - благословляю!
Любви, здоровья, радости желаю!
Пусть позитив окутает сердца!
Для грусти и печали – не оставит и словца!
Я всех и все - благословляю!
Благополучия Вселенной всей желаю!
И пусть Она благоухает и цветет!
И радость жизни всем, всем, всем - несет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472411
дата надходження 14.01.2014
дата закладки 13.01.2016
Я не хочу никого видеть!
И этим не хочу я никого обидеть!
Сейчас, хочу я быть сама с собой,
И наслаждаться беседою с Душой!
Мне нужен отдых тела и Души!
Я не хочу, я не хочу спешить…,
Я упиваюсь … Тишиной…,
И шумом ветра…, и весной…,
Я слышу крики журавлей,
И в небо подниму глаза - быстрей,
И этим «клином» наслаждаюсь,
Я с журавлями душой сливаюсь…
Вот… я лечу, лечу, лечу…,
Я над Землей парю… и хохочу…,
И мне тепло, моя Душа легка...,
На Землю не спускаюсь я… пока,
Я с журавлями полечу…,
Земли красоты погляжу…,
Как, все-таки, прекрасен этот Мир!
По поводу такому, закатить бы… «пир»…
5.08.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488550
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 12.01.2016
Купу пісень написали…,
Одна "строчка" - та і склали,
Горлопанять півгодини!
І ця «пісня» всюди лине…,
«Жебраки» ми всі духовні,
«Хлама» у голівках повно!
Пісня - душу загубила…,
«Жмутик» чогось залишила…,
Поспівали, пострибали…,
Грошенят трішки зібрали…,
Та й поперли на Мальдіви…,
Від утоми - «мало живи…»,
Треба ж добре відпочити..,
Горло ромом промочити…,
Співи – то тяжка робота…,
Є ногам й рукам турбота…
14.12.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587723
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 12.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2016
«Виє вітер а небо синьо-лілове
І вороже І ні рядка цілий рік»
(Гійом Аполлінер)
Ми шли назустріч світанкам
Нам гріло рамена Сонце,
Перед тим, як піти за обрій,
Нам співали невтомні вітри
І любили нас завірюхи:
Цілували сніжинками в чола.
Ми йшли крізь сніги і тумани,
Ми шукали у небі зорі,
Пірнаючи в темні безодні,
Ми гріли руками залізо,
Ховалися від куснів сталі,
Які шматували тіло,
І звільняли зболену душу:
Лети альбатросом в небо!
Ми рахували хвилини
Які нам лишилось прожити
До вечора хворого світу,
До ранку наших ілюзій,
Ми стали стіною плямистою
На шляху диких вандалів,
Ми боронили людяність,
Ми вчилися помирати.
Тепер вчимось забувати –
Те, що треба забути:
Біль і тягар печалі.
Тепер вчимось пам’ятати –
Друзів і побратимів,
Які відлетіли в вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613343
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 04.01.2016
Шелковисто звёздно полотно,
Месяц из-за тучи выплывает.
Прелесть!..Неприятно лишь одно:
Зрелище печальное бывает.
Вспыхнула на небе вдруг звезда
И мгновенно полетела вниз...
Сердце встрепенётся вмиг тогда:
Это оборва́лась чья-то жизнь.
А вокруг ничто не изменилось
Золотит луной в реке вода.
Я не верю! Может, мне приснилось,..
Что звезда исчезла навсегда.
Снова не спеша плывёт рассвет.
Темнота во мгле тихонько тает.
И холодный льётся лунный свет...
Красотище! Лучше не бывает.
А душа прощается с землёй,
И печаль глубокую скрывая,
Взмах крылом, и с горькою тоской,
Вдруг исчезла, словно птичья стая...
Адрес Плейкаста:http://www.playcast.ru/view/1268083/3cbd2af37517de5edbd87a331549a45d2c622a02pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164197
дата надходження 04.01.2010
дата закладки 02.01.2016
Зірки світились за вікном
і місяць срібним блиском,
сніг пролітав і вальс звучав
прекрасним звуком чистим.
Блищить ялинка іграшками,
гірлянд новорічних вогнями
і переморгуються зірочки
на ялинці, а ще у вікні.
Світити іграшкам допомагає,
вогонь у каміні не згасає
та блиск кидає від вогню
на іграшки, і на стіну.
Танцюють блиски на серванті,
ще на сервізі і на лампі,
у фортепіано темний блиск,
на кришці лаковій він зник.
Мелодія “Лускунчика” звучить,
а вітер стиха за вікном шумить,
тріщить у каміні і летить іскра,
це новорічна ніч і музики краса.
Анімація із інтернету.
01.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632861
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 02.01.2016
А тво́я дівчинка вже більше ... не Твоя́.
Життя змінилось. Вбрало нові шати.
У кожного із вас своя сім"я.
Колись насіяли , тепер час пожинати.
А Тво́я дівчинка під статус ... доросла́?
Тепер - авжеж! Хіба ж то було знати?
Все час розставив на свої місця -
мабуть,не варто тоді було поспішати
ламати щастя.Зупиняти цей політ.
Із своїх рук, без бою, відпускати Мрію.
А що тепер? Тісний без неї світ,
і НЕкохана поглядом ... зігріє.
Оце і все. Вже більше ... не Твоя́.
Невидимий хтось розірвав останню нитку.
У кожного із вас своя сім"я.
Вона - щаслива. Ти - знов напідпитку
прийдеш в чужий красивий дім.
І на стілець повісиш клятий статус.
А хто є ти? Хто Ти у нім? -
лиш чоловік ... Пізнавший втрату.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584352
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 31.12.2015
На селі
Гарно, браття, на селі,
Ой, далеко тій столиці.
Борщ парує на столі,
Мов голубки, молодиці.
Глянеш потай на таку,
Після сала чи сметани,
Кінь буянить в козаку,
В душі гоцають шайтани…
А бува до гаю йдеш
Й стрінеш в лузі чарівницю…
Хто повірить, що минеш,
Як кругом пахкі копиці?
Ну, й дурман у квітнику
Біля кралі, мов богині,
Мисль гарцює, мов скакун,
На уквітчаній перині.
Чи рибалиш в озерці -
Поруч плаває красуня,
Напинаються штанці,
Пахне сіном в темній клуні…
Як чарує влітку ніч,
Соловейком все співає,
Під сіяння сотень свіч
Хлопець дівчину кохає…
Усе ж добре на селі,
Мелькне в роті кусень сала,
Томна пані на кулі,
А тобі все мало, мало…
Ні, у вас цього катма -
Буття збочене і сіре.
Від турбот їде кучма,
Й до кохання нема віри.
25 грудня 2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631392
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2015
Подивися, Боже, з неба
Скажи, що робити?
Чи нам кобзу в руки брати
І правду носити?
Чи ми тебе, Україно,
Не вмієм любити?
Чи нас треба Тарасові
Зі сну пробудити?
2005 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309141
дата надходження 25.01.2012
дата закладки 11.12.2015
З Ніною Захарівною Хараїм, що мешкає в селі Орлове, я познайомилась давно, і знаючи історію її нелегкого дитинства, хочу поділитися нею з Вами, шановні читачі, аби і Ви, могли захопитися цією мудрою терплячою, мужньою жінкою, як захоплююсь нею я.
Народилась Ніна Захарівна 18 квітня 1921 року.
- Я ВСЕ пам*ятаю,- відповіла вона на моє прохання розповісти про голодні тридцять другий та тридцять третій роки,- адже мені було тоді десь дванадцять. Батько наш помер, коли мені лиш два рочки виповнилося, з семи діток живими лишились тільки я, та брат Микита, всі інші померли ще немовлятами. Мама Марія Максимівна, рано овдовівши, ледь зводила кінці з кінцями, тому, коли почалось розкуркулення, нас не чіпали – не було що забирати…На нашому подвір*ї ховали свої припаси сусіди, односельці. Наш двір не перевіряли. Коли ж забирали вони свої припаси, бува розсиплеться щось, лишиться на землі, то ми з братом збираємо, і радієм з того…
Мама дуже тяжко працювала в колгоспі робітницею, щоденно отримувала платню – 100, іноді 200 грам муки, це і був наш раціон на день, на трьох. Якби й ми були розкуркулені, не мали б права й на це.
Добре пам*ятаю, як в мене почали пухнути ноги, пам*ятаю, як плакала надімною мама, не знаючи, чим зарадити. Рятувала нас корівка, худа була. Подарував нам її ще маленькою дядько. Виростили, оберігали, як могли. Щоб підживити якось годувальницю нашу, смикали потроху солому зі стріхи, то вона давала нам молочка пів літра на день.
Пам*ятаю, якийсь час нас підгодовували у школі, то уроки хто слухав, хто ні, а на обід всі чекали. Обідом слугував суп, в кожній тарілці окрім води лежав шматочок картоплі. Після перерви повертаємось в клас, а одне – двоє лишаються надворі мертвими, додому їх не несли,- відразу на кладовище…
Якось, повертаючись зі школи, ми, діти, забрели на поле, де колись росла кукурудза. Після збору врожаю поле неодноразово визбирали, та ми сподівались на диво. Хлопці знайшли носики від качанів, а мені пощастило, відшукала справжній качан. Зраділи усі, домовились ділити зернятка порівну, аж тут несподівано, об*їздний нас наскочив, повідбирав усе! Як ми плакали, просили, не залишив нічого, все забрав у дітей!
Навесні з району підвезли насіння, засіялись, ледь дочекались врожаю! Колгоспники отримали по 5 кг. борошна, кожен хто наївся вволю помер. Ми їли потроху, обережно,- лишились живими.
Пам*ятаю, мама пішла на роботу, а мені наказала приготувати коржі: на воді, без соди, але то було нічого! Та заборонила їсти без неї, щоб я бува не об’їлась. Приготувала. Не з’їла й шматочка, понесла мамі на роботу, мама розділила з жінками, що поряд працювали, а я поки озирнулась туди-сюди, вже нічого не лишилось. Я в сльози,- нічого ж не їла! Мама розгубилась,розхвилювалась, вона ж думала що я поїла вже, а я все плачу! «Доню, біжи додому та спечи собі аж два коржа», каже мама. Пішла швиденько, спекла аж три – собі, мамі й брату, повернуться, думаю,- повечеряють…
З тих пір минуло багато років… З кожним днем лишається все менше людей, які пережили ті страшні часи. Наше покоління, на щастя, не розуміє, що таке голод, наші дітки зростають в достатку, в безпеці і радості, але розповідь Ніни Захарівни нехай спонукає нас більше цінувати хліб, що маємо кожного дня на столі, хай нагадає нашим дітям, що не завжди так було. Нехай ця історія життя закарбується в наших серцях, щоб і ми ПАМ*ЯТАЛИ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296555
дата надходження 28.11.2011
дата закладки 05.12.2015
Я еще не ушел, чтоб уже никогда не вернуться
И к ногам не упал ярко-алый прощальный бутон...
Я хочу еще раз, на прощание, всем улыбнуться
И тогда уже пусть провожают под дождь фаэтон.
Я еще не ушел, не умею я так - по английски,
Не сказал я последнее слово врагам и друзьям...
И не спел за столом, Розенбаума, людям мне близким,
И гитарные звуки еще не спустились к словам.
Я еще не ушел, но ночами холодными снится
Бесконечно-пустынная, ветрами рваная степь...
Я иду в никуда и наверно хочу заблудиться,
И напившись отчаянья песню последнюю спеть.
Я еще не ушел... В небе странно звезда замерцала,
Голос автоответчика хрипло устал отвечать...
И процессии свита под окнами очень устала...
Но я жить в этом мире себе не могу отказать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623009
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 01.12.2015
Спитаю я росіяни́на.
- Чому вже слово Україна
Приводить вас в звірячу лють?
Я що спалив російську хату?
Убив сестру твою чи брата?
У чім причина? В чому суть?
Відверто хочу запитати,
- чому так вперто і затя́то
В серцях, у вас палає гнів?
Звідкіль ця не́нависть і зло́ба.
Чи то вас зве́рхності хворо́ба?
Чом в нас вбача́єш ворогів?
Скажіть чому? Чого зара́ди
Ревуть гармати, виють гради,
За що вбиваєте ви нас?
Руйнуєте міста, заводи
ЛЕП, села, шахти, газово́ди
Чому ви вде́рлись на Донбас?
Нема страшному горю лі́ку.
Нена́висть, і розбра́т наві́ки
Засі́яно на довгий час
За що ця по́мста, бувший "брате"?.
Чому так хочеться вбивати
За що ти ненави́диш нас!?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562984
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 30.11.2015
Стих составлен в соавторстве с Владимиром Люсиным (музыкальный сайт).
Музыка и исполнение его же - Владимира Люсина.
В череду непогоды,
когда сыплют дожди,
станут слякотью воды,
но грустить подожди.
Наши годы умчались,
все надежды круша,
только горечь печали
не приемлет душа.
Скоро небо завьюжит
и посыплется снег.
Кто из нас кому нужен
и в мечтах, и во сне?
Когда ранней весною
с крыш прольётся капель,
от сердечного зноя
рвётся нежность с петель.
Затуманится лето
белоснежной фатой,
вновь тебя без билета
я пущу на постой.
Нанесёт снова осень
бабье лето как грим.
Птицы годы уносят…
Что с тобой мы творим?..
Вновь придёт непогода
с моросящим дождём, -
что не ищем мы брода,
что в разлуке мы ждём?
Пусть не быть звездопаду
в ватной серости туч,
я поставлю лампаду –
маяка дальний луч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277645
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 29.11.2015
[i]Борт літака... Ота межа між твердю і космосом,
напевне, загострює думки про життя і... смерть.
Переосмислюється прожите і... перспективи.Так
було і з автором сих роздумів...
[youtube]https://youtu.be/FkcjawHgiJY[/youtube]
[color="#a80ca5"][b][color="#ad15ad"]Не переймаймось, що не склалось,
Тому́ радіймо, що було.
Не все бува, що бути малось,
Не все упало на чоло…
Приємніше тому радіти,
Що живучи устиг зробить…
Що ж не поспів – дороблять діти,
Хай повнить ділом кожна мить…
Бо багатьом... і народитись
Не пощастило… Чи в житті
В них не було такої миті,
Щоб захотілося летіть…
Так і закінчать хробаками,
Що точать тлінність надарма:
Чого не встиг зробить руками,
Того не буде… Бо нема.
Радіймо тим, що хоч і тлінні
Діла маленькі – та живі,
Що вчинки наші ті невинні
Не запеклися на крові…[/color][/b][/color]
1.11.2015,
борт Боїнга 777, рейс
W 7308 Кельн - Київ
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618003
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 15.11.2015
Зустріла жінку сиву при дорозі
А на щоці її застили сльози,
Сльоза, що біллю серце пропалила,
Непрошеною видерлась і вмить застигла.
Маленька постать, та велика дума...
Завмерла зелень у очах - озера суму.
Що за свій вік побачила, почула?
Яких висот, яких багатств здобула?
Одне багатство в неї - три синочки...
Ростила, пестила,недосипала ночки.
Три сини в неї, чоловік - родина,
Подвір'я в квітах, мила Україна.
Всі клопоти за них взяла на себе.
Не скаржилась. І все було б як треба
Сини завжди про маму добре дбали,
І батькові завжди допомагали.
Та ненароком все в житті змінилось -
Прийшла війна, неначеб-то наснилась.
Прийшла пора країну захищати,
А з нею і любов, і рідну хату.
Сини її ні миті не вагались,
Тайком від матері на фронт зібрались,
А батько вслід синів оберігати.
Була родина - стала пуста хата.
Волало серце мамине в долонях,
Билась душа і розривалось в скронях,
Летіла б птахом слідом за синами
І захищала б крилами - руками.
Як бути, в розпачі, куди летіти?
Вона ж їм мати, вони їй діти.
І де ж ту розпач, ту печаль подіти?
Краще б живцем у полум'ї горіти.
Припала до ікони, помолилась,
Куточку кожному у хаті поклонилась,
Зібрала мати деякі пожитки -
"Я буду там, де поряд мої дітки."
Зустріла жінку сиву при дорозі
А на щоці вже не бреніли сльози,
Сльоза, що біллю душу пропалила,
Не видерлась, а силу породила..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575097
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 13.11.2015
Музика, запис і виконання Миколи Шевченка
Садок яблуневий, що квітнув весною,
Криниця і вишня, що п’є з джерела,
Батьківська оселя, що завжди зі мною,
І стежка у росах що долю дала.
Пр: Родинне гніздечко - батькІвська оселя,
Тут виросли крила дитинства могО.
ЛавкИ дерев’яні, побілена стеля
І стежка життєва, що видко в вікно.
Натомлені руки і мами, і тата,
І хатнє тепло, що й донині в душі,
І спомин дитинства лишився, як свято,
Подвір’я зелене в густім спориші.
Пр.
Батьківська оселе, до тебе я лину,
Тут радість захована в кожнім кутку,
Тобі поклонитись хоча б на хвилину,
І знову відчути ту радість п’янку.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603833
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 13.11.2015
(Присвята Р.Н.)
Повернися до мене спогадом.
Або ж правду зроби неправдою,
Та прошу, небесними сходами
Не так швидко...Бо небо падає
Нам на душі і чорні голови.
Хтось тобі болю досить викроїв.
Лише знай, що поділим порівну,
Ти й не встигнеш...не встигнув звикнути.
Повертайся додому спокоєм,
Не сумуй через сльози відчаю.
Наше щастя від нині в тому є,
Що доля зустрітися вічністю.
І мовчати в блаженнім спокої.
Скільки слів вже не мають значення!..
Ідучи небесними сходами
Знай, що жертва твоя не втрачена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526244
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 10.11.2015
Тебе я іноді не можу зрозуміти
Для чого крапки ставити над і
Кохання наче квітку розбирати
На пелюстки. Навіщо це тобі?
Шукати відповідь на всі питання
В чужих стосунках, помилках.
На себе міряти розчарування
Інших людей, очікуючи крах.
Немає формули єдиної такої,
Щоб наперед розрахувати все.
Не порівняти всіх жінок зі мною,
Кожен свій хрест на цій землі несе.
Не роздивитись біль під мікроскопом
І з щупом не залізти у думки
Психологічним тестом по життю галопом
Не позривати всі з душі замки.
Мені не краще, я ж все відчуваю
Твій сумнів, недовіру, страх.
Тоді не в статусах, а в серця я питаю:
- Чи ти готове бути не в його руках?
Ти спробуй теж, зізнайся собі щиро,
Чи хочеш повернутися в той час,
Коли все було просто, зрозуміло
І вірш, і музика, та тільки не про нас…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527011
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 25.11.2014