Руслан Бродський: Вибране

lubko

Если прочтите до конца

Я  засыпаю  со  слезами  на  глазах
И  мне  не  кому  об  этом  сказать.
В  моем  сердце  давно  поселился  страх
Что  я  не  стану  тем,  кем  хотел  бы  когда  нибудь  стать.

Комнатная  тишина  -  мой  единственный  друг.
На  деньги  и  власть  мне  глубоко  наплевать.
Я  хотел  бы  услышать  мысли  Бога  вслух.
И  поднимая  голову  вверх,  увидеть  в  ответ  звездопад.

Мои  мысли  -  мой  единственный  враг.
Как  хорошо  что  никто  их  не  слышит.
И  как  скучно  мне  от  того,
что  засыпая,  мне  в  шею  никто  не  дышит.

Неужели  мне  снова  хочется  жить,
Или  это  просто  так,  показалось.
Мне  кажется,  что  я  снова  бросил  курить.
А,  нет,  это  идет  всьо  по  кругу  -  сначала.

Я  немного  устал.
Я  не  могу  поднятся  с  кровати.
Сколько  еще  я  буду  ковыряться  в  себе?
Нуждаясь  в  последней  зарплате.

Ты  понимаешь  меня  как  никто  другой,
Если  тебе  интересно  это  читать.
И  если  ты  прочел  этот  бред  до  конца
То  значит  нам  вместе  есть  что  этому  Миру  сказать.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640896
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


lubko

Для тих, хто любить Лінча, Трієра, Radiohead and Placebo

Дні,  наповнені  фільмами  Трієра  і  Девіда  Лінча,
Розбавлені  музикою  Браяна  Молко  і  Радіохед,
Переливаються  саморуйнацією  через  свої  скляні  вінця.
Я  п"ю  їх,  вони  солодкі  як  мед.

І  ось  я  стою  на  Малхолланд  драйв,
Десь  в  глибині  міста  Догвіль.
Я  не  забув  прийняти  свої  ліки,  тому  мені  все  в  кайф.
Тут  на  Штучні  Пластикові  Дерева  видається  спеціальний  дозвіл.

Мою  Меланхолію  видно  з  Землі.
Не  зрозуміють  Твін  Пікс  діти  малі.
І  синій  ключ  тільки  той  знайде,
Хто  копів  до  самого  дому  проведе.  І  пограбує.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609006
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 24.09.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.09.2015


lubko

Щось справжнє

Роби  все  правильно  й  забуть  про  зло.
Зроби  вигляд  ніби  нічого  ніколи  не  було.
Шукай  щось  справжнє.
Чуєш???  Справжнє!!!

Не  губись  в  дурних  думках,
саморуйнівних  почуттях.
Постарайся  знайти  шлях  
до  свого  серця.
Постарайся  знайти  себе.
Постарайся  знайти  щось  справжнє,
щось  своє.

Смерть  колись  все  забере.
Всю  пластмасу.
Весь  бруд  який  збирав.
Але  якщо  щось  справжнє
ти  шукав  /  знайшов,
залишиться  з  тобою.Назавжди.
Чуєш???  Назавжди!!!

Ти  просто  йди  й  не  забувай.
І  щось  справжнє  ти  шукай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601576
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 23.08.2015


Nilen

Абсурдна душа

Не  довіряй  ніколи  нікому,
Ти  розчаруєшся  з  перших  секунд.
Все  ще  тішишся  кожному  слову,
Хоч  і  в  очі  тобі  всі  плюють.

Адже  люди  -  ще  гірше  тварини,
Відключають  свої  почуття.
Мені  вистачить  менше  хвилини,
Щоб  сказати,  яка  в  них  душа

А  душа  ця  пуста  і  паскудна,
І  вже  гірше  немає  куди.
І  всі  дії  твої  -    то  абсурдно,
А,  що  зовні,  то  ти  не  суди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601270
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 23.08.2015


зегар з полузегарком

малював

я  малював  тебе
я  завжди  малював  тебе  без  сподівань  і  надій
сидів  над  картиною  місяцями,  проводив  над  нею  всі  свої  вихідні
поклонявся  старим  богам,  звертався  до  всіх  стихій
щоб  надати  тобі  ще  трохи  в  ціні

я  малював  тебе
я  малював  тебе  до  болю,  зводило  суглоби
виривав  кожен  мазок  з  голови,  виривав  з  обійм
хотів  передати  твої  кольори,  передати  всі  твої  насолоди
це  божевілля,  якийсь  схиблений  фільм

я  малював  тебе
малював  цілими  днями,  не  виходив  із  кімнати
на  пару  хвилин  засинав,  і  повертався  знову
хотілось  тебе  далі,  не  міг  я  стирати
передавав  тебе  дикому  крику,  дикому  слову

я  нищив  тебе
ламав  всі  спогади  які  ти  мені  подарувала
видаляв  всі  місця  насичені  тобою
але  ти  цілувала,  ти  далі  цілувала
одне  і  те  ж
ставала  святою

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583127
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 20.08.2015


lubko

Ти не сам

Крути  педалі,  бо  впадеш,
себе  загубиш  по  дорозі,
а  потім  будеш  вже  не  в  змозі
підняти  ровер  і  себе.
Ну  от  і  все,
стає  все  важче  тиснути  педалі,
а  їхати  то  треба  далі
і  рівновагу  ти  втрачаєш,
падаєш,  робиш  кувирок,  немов  той  жук
і  з  твоїх  рук  вже  кров  тече,
ти  відчуваєш  її  теплоту,
ти  думаєш  лише  про  доброту,
якої  ти  так  хочеш  і  чекаєш.
І  повз  тебе  проїжджає  роверів  багато,
на  пальці  наїжджають,
всі  кудись  там  поспішають,
про  любов  не  пам"ятають,
не  зупиняють,  а  їдуть  далі.
Ти  думаєш:  "  От  халепа,  що  робити  ?"
з  останіх  сил  стараєшся  піднятись
і  відчуваєш  поштовх  в  спину,
чиєсь  коліно  б"є  тебе.
Та  що  ж  таке  ???!!!
До  фінішу  усі  спішать,
і  перші  хочуть  бути...
/
Дочекавшись  тишини,
Сили  ти  зібрав  в  одне.
Ровер  підібрав,  педалі  крутиш  через  раз.
А  кров  все  капає  з  керма,
Лишаючи  сліди  поразк.
Сліди  загублених  надій.
Не  мрій...  Ти  просто  їдь.
Люби  дорогу  і  себе,
свисти  в  дорозі  і  співай,
читай  вірші  любимі,
не  зважай...
До  фінішу  ти  прилетиш,  
не  доповзеш,  
коли  зупинеш  ровер  ти,
і  руку  подасиш,  тому  хто  впав
і  сили  більше  вже  не  мав
крутити  ті  дурні  педалі,
що  змушують  нас  рухатись  все  далі  й  далі.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576199
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 19.08.2015


Любомир Винник

Бо я не сам

Її  боліли  відстані  й  міста
і  дні,  які  тягнулися  роками.
Думки  втікали  в"язнями  із  камер,
ховались  у  спустошених  світах.

Кордони  розбивалися.  До  дна  
хтось  пив  її,  облизуючи  губи.
Мить  щастя.  Та  яка  цьому  ціна
у  світі  між  нащадками  Іуди?

Керована  інстинктами.  Куди
ведуть  її  дороги  мертвих  вулиць?
Стирає  дощ  роз"ятрені  сліди.
Ніч  сонце  до  грудей  Землі  вже  тулить.

І  байдуже,  що  літо  сліпить  дні,
бо  знищили  надію,  вбили  віру,
в  той  час,  як  інші  знов  міняють  шкіру  -  
святі,  немов  ікони  на  стіні....

А  я  б  її  знайшов,  зігрів!  Хоча  б
за  те,  що  в  її  грудях  б"ється  серце.
Ну  і  нехай  в  житті  я  просто  раб,
мій  голос  в  децибели  й  гігагерци

проллється  і  почує  цілий  світ.
Я  відбудую  свій  священний  храм!
На  зло  усім  спотвореним  богам  
залишу  на  землі  безсмертний  слід...

Бо  я  не  сам...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588264
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 19.08.2015


AKM

Ти так далеко від мене…

[color="#09066e"][i]Ти  так  далеко  від  мене…  
       Здається    -  на  іншій  планеті…
Між  нами  лиш  космосу  холод  
       та  світло  блакитне  зорі…
Вдивляюсь  в  обличчя  чужі….  
       Шукаю  тебе  в  інтернеті…
Та  ти  так  далеко  від  мене…  
       Сум  гострить  свої  пазурі...

Ти  так  далеко  від  мене…  
         Не  лише  у  просторі  …  в  часі,
Епоха  твоя  -  моє  завтра,  
         а  я  -  в  учорашньому  дні
Я  на  грішній  землі,  
         а  ти  -  у  дивному  світі  фантазій...
Та  ти  так  далеко  від  мене…  
         І  поруч  так  близько  -  у  сні...

Ти  так  далеко…  
         І  крається  серце  моє  на  шматочки
І  злітає  у  вись,  
         і  падає  вниз  до  землі  зорепад.
Я  проклав  вже  маршрут...  
         Залишилось  придбати  квиточки...
Хоч  ти  й  далеко  від  мене,  
         та  не  хочу  вертатись  назад...
[/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599947
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 18.08.2015


kore

Коли ти підеш

Коли  ти  підеш
зачини  за  собою  двері
надто  боюся  північних  сторонніх  вітрів
вони  легко  зруйнують  кордони  наших  імперій
швидко  задавлять  дотичність  минулих  світів

Коли  ти  підеш
не  дивися  на  минулі  шаблони
їхні  колізії  обпікатимуть  згубою  й  страхом
втомилась  піхота,  з'їхали  старі  ешелони
дощенту  зламалося  все,  що  колись  було  вартим

Коли  ти  підеш
не  опускай  свої  очі  додолу
там,  угорі,  вся  сила  у  по́честях  й  славі
ти  просто  живи  десь  поблизу  натхненного  бога
там,  де  за  тінню  захована  чаша  грааля

Коли  ти  підеш
по  собі  залиш  мені  постіль
ту  білу  і  чисту,  той  символ  нашої  змови
хай  пробуде  у  мене  тисячу  років  поспіль
просто  піди,  щоби  потім  вернутися  знову.





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566753
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 22.05.2015


Любомир Винник

Геній

Я  далекий  від  геніальності.
Всі  мажорні  твої  тональності
перетворюю  у  мінор.

І  ще  більше  у  тім  трагічності,
що  в  мені  надто  мало  вічності...
Рими  фальші  -  на  монітор.

Ти  складаєш  свої  історії.
Теоретик.  Мої  теорії
безнадійно  від  тебе  зречені.

Тобі  треба  ще  більше  практики,
бо  за  правилами  граматики
я  -  помилка  в  твоєму  реченні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576811
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 13.05.2015


Marshall_Black

сам з собою…

Раніше  я  думав,  що  ти  особлива
А  як  виявилось  -  ти  гнила
І  усмішка  твоя  є  фальшива
І  бути  з  тобою  -  не  доведе  до  добра.

 Губи  твої  не  такі  вже  солодкі
І  очі  твої  не  так  вже  блистять
Як  виявилось  -  ти  лише  обгортка
А  всередині  звичайнісінька  блядь.

 Пішла  ти  врешті  з  моїх  снів
Не  дорожу  тепер  тобою
І  вже  пройшло  немало  днів
І  я  не  сам  -  я  сам  з  собою...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567474
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2015


команданте Че

плач монстров

черный  свет
ложится  густой  тенью
на  заболевшие  серым
стены
тяжело  забывающие
прикосновения
голосов  и  тепла
на  болезненно  отвыкающую
от  тел
никогда  не  высыпающуюся
больше
кровать
постепенно  заполняя  всё
внутреннее  пространство
прохладным  дыханием
одиночества
как  всегда  не  оставив
на  утро
ничего
кроме  следов
своего  отсутствия
и  непроходящего  ощущения
пустоты
ветвями  расползающегося
по  венам
дверей  и  щелей
проникающего  еще  глубже
туда  куда  раньше  не  входила
ни  одна  капля  света
или  тьмы
в  самые  лёгкие
стен
сильно  ослабленных
ожиданием
покоя
и  забитых  свинцовой
но  все  еще  свежей
историей
затрудняющей  дыхание
без  того  тесных
комнат
где  случайные  приступы
предрассветного  сна
лишь  осложняют
существование
смертельно  зараженной
расставанием
квартиры

и  каждый  день  начинается
с  нескончаемо  глубокого
вдоха
концентрированным
одиночеством
с  почти  незаметной  разницей
внутри  ежевечерне  исчезающей
|как  тот  непроницаемо  черный
свет
скрепляемой  им  же|
стены
моей
надежды
на  то  что  завтра  станет
немного  легче

дышать.




*фоновая  композиция  –
Sidewalks  and  Skeletons
«The  End»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565028
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 08.03.2015


Flexis

Это хруст моих дешевых костей.

Ни  этот  город,  ни  любой  другой
Не  дал  возможность  ощутить  поруку  -
И  я  привык  нащупывать  рукой
Пустое  место  рядом,  а  во  звуках
Других  шагов  отсутствие  моих
Неразличимо.  
В  этом  мире  кто-то
Решил  делить  пространство  на  двоих:
На  ты  и  я,  светил  да  идиотов,
Но  все-таки  в  одном  объединив  -
Размеренно  дублируются  паствы,
Чтоб  и  умен,  и  беден,  и  ленив
Часть  жизни  погребенную  в  лекарствах
Молился  о.  
Но  мне  никто  не  свят  -
Живу  один,  довольствуюсь  немногим.
И  слушаю  как  косточки  хрустят,
Пока  по  ним  расхаживают  боги.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559124
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 03.03.2015


someоne

тошнит

я  хотел  бы  выпить  чая
но  меня  тошнит,замечаю
что  от  всего,  что  связано
со  мною  и  мною  сказано.

от  неба,  что  надо  мной
от  пня,  с  ободранной  корой
на  котором  сидел,  потом  между
строк  глазел  в  поисках  надежды

ненавижу  город,  где  я
алкаш,  бомж,  чужая  семя
и  все  другие,  кто  вы  такие?
веселые,  добрые  и  злые.

делаю  вид,  что  я  часть  
общества  и  мне  под  стать
все  эти  дома  и  троллейбусы
вечные  загадки  и  ребусы.

мой  почерк,  как  лысого  волос
галочку  ставит,  отдавая  голос
за  кандидата,  в  урне  листок,
грязные  джинсы,  дырявый  носок.

теперь  все  будет  по  другому
не  будет  после  молнии  грома
не  будет  нищеты,  бедности,  краха
а  знаете  что?  идите  вы  на***

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556932
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 03.02.2015


Любомир Винник

Краще в мені

А  ти  ще  десь  ховаєшся  в  мені.
Напевне,  десь  у  серці  чи  легенях.
А,  може,  ти  течеш,  мов  кров,  по  венах,
мурашками  збігаєш  по  спині.

А  ти  ще  десь  ховаєшся  в  мені,
в  моїх  очах  смарагдовим  туманом.
У  голові  розгулюєш  дурманом,
співаючи  у  ній  сумні  пісні.

А  ти  ще  десь  пануєш  у  думках.
Хоча,  напевно,  надто  вже  далеко.
Але  твій  голос  часто  звідти  -  ехом.
Мій  найсолодший  і  найбільший  страх.

На  серці  найцінніша  з  поміж  ран.
Хвороба.  Я  боюся  рецидиву.
Молюсь  тобі,  мов  божеству  ,  мов  диву.
Так,  наче  я  тебе  придумав  сам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553734
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 25.01.2015


Георгий Данко

Я Вас предупреждал !

 
[b][i]І  з  прасивин  зоріє  на  руїну  
Геть  зраджений  найперший  Бог  наш  —  Род,  —  
Сльоза  пече:  лишилось  в  Україні  
Три  слова:  «Ще  не  вмерла...»  і  народ.  

Микола  Малахута,  Луганський  поет  [/i][/b]


[b][color="#ff0048"][i]Любовь.  Закаты  и  рассветы.  
Счастливый  смех.  Ковер  из  роз  ???  
Поймите,  бомбы  и  ракеты  
Не  стоят  капли  детских  слез  !!!  [/i][/color][/b]
 

 
[b][color="#0000ff"]Куда  заветные  пропали  слитки:  
Любви  услада  и  страстей  накал?!..  
Комфортно  тихо  жить  в  своей  улитке?...*  
Пересидим?!  -  Я  Вас  предупреждал!  
 
Когда  пришло  лихих  годин  ненастье  
И  сатана  на  крови  правит  бал,  
Стал  каждый  не  при  чем  и  безучастно  
Творится  зло...  -  Я  Вас  предупреждал!  
 
"Да  чтоб  ты  жил  в  эпоху  потрясений"  -  
Фольклор  китайский  снова  модным  стал,  
И  нет  от  злобы  никому  спасенья...  
Мы  -  в  пропасти...  Я  Вас  предупреждал!  
 
Военных  смут  накоплено  немало...  
И  каждый  раз,  когда  в  душе  обвал,  
Мы  просим  Бога,  экстрасенсов,  маму:  
"Спасите  нас!"...  -  Я  Вас  предупреждал!  
 
Зажму  эмоции  в  кулак  потуже,  
Обидных  слов  неудержимый  шквал...  
Покайтесь,  люди,  нам  КОНЕЦ  не  нужен  -  
За  ним  -  НИЧТО!  -  Я  Вас  предупреждал!  
 
Земля  у  нас  одна  на  всех  планета  -  
Других  планет  никто  не  обещал.  
Остановитесь,  как  ни  трудно  это,-  
Исчезнете!  -  ...  -  Я  Вас  предупреждал!

в  своей  улитке*  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246464  [/color][/b]
 
19.11.2014  

[b]P.S.  
В  начало  темы:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399979

В  начале  2013  года  я  уже  писал  на  эту  тему  басню-предупреждение  "Лошадкам".  
Я  Вас  предупреждал!    
К  сожалению,  безрезультатно.  [color="#ff0000"][/color][/b]

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538121
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 17.01.2015


Вітрова Доця

За деякі вчинки потрібно платити життям

Поламана  гілка  уже  не  приносить  плоди.
Буває  і  гірше  -  бувають  поламані  душі.
Слова  обпікають  і  ріже  по  серцю  байдужість  -
Як  спомин  про  те,  що  колись  ти  накоїв  біди.

За  будь-який  вчинок  завжди  повернеться  сповна.
Щоб  сльози  не  лились  -  чому  і  за  що  така  доля?  -
За  скоєні  дії  нам  відповідь  нести  поволі.
У  всьому,  що  маєш  є  власні  здобуток  й  вина.

Наш  шлях  пролягає  крізь  темні  провулки  буття.
Ліхтар  при  дорозі  не  буде  постійно  горіти,
Але  пам'ятай,  чи  розіб'єш  його  чи  засвітиш  -
За  деякі  вчинки  потрібно  платити  життям.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550158
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 17.01.2015


Лаундж

Ранок

цинічно
навічно
без  префіксів.

спокійно
дивитись  в  потилицю
і  вже  не  ходи  до  провидиці  -
бо  знов  обіцяють
метелиці.

льоди
перейди  -
все  скресатиме.

холодний  
хтось,  з  вулиці,  росяний
в  кімнаті,  неприбраній,  досвіта
схід  сонця  
ще  не  починатиме.

вікно
як  вино
відкоркується

відкриються  вії
мов  китиці
вмить  світло  
із  поверху  кинеться
і  ранок  
почнеться
на  вулицях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548617
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015